Посібник про комунікацію з силовиками в зоні проведення ООС by Восток SOS

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ на підконтрольних Україні територіях зони ООС

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ на підконтрольних Україні територіях зони ООС Посібник

Київ 2021

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС. Посібник. — Київ, 2021. — 52 с.

Автор: Євген Крапивін. Над матеріалами звіту працювали: Євген Васільєв, Любов Галан, Михайло Лебедь. Дизайн, верстка: Алевтина Крайнюк.

Human Rights Guard — мережа моніторів дотримання прав людини у роботі правоохоронних органів та військовослужбовців у зоні ООС підконтрольній Україні. Деталі на сайті: https://www.guard.org.ua/ Електронна пошта: hrguard2021@gmail.com

ЗМІСТ

Розділ 1. Ким та для чого створений цей посібник?

Розділ 2. Правила гри. Правовий режим в зоні ООС.

Розділ 3. Чому я можу? Правові підстави для здійснення

громадського контролю.

Розділ 4. Типові порушення з боку військовослужбовців

та правоохоронців.

Розділ 5. Принципи проведення моніторингу.

Додатки

Скорочення і терміни: ООС — Операція Об’єднаних сил БП — Блокпост ВЦА — Військово-цивільні адміністрації КПВВ — Контрольний пункт в’їзду-виїзду РНБО — Рада національний безпеки та оборони НПА — Нормативно-правовий акт ТОТ — Тимчасово окупована територія ВС — Верховний Суд КК України — Кримінальний кодекс України ЗУ — Закон України КПК України — Кримінальний процесуальний кодекс України КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення НПУ — Національна поліція України ДБР — Державне бюро розслідувань СБУ — Служба безпеки України ЗСУ — Збройні Сили України Лінія зіткнення (“розмежування”) — буферна зони на території Донецької та Луганської областей між підконтрольними Україні населеними пунктами та тимчасово окупованими територіями.

Розділ 1 КИМ ТА ДЛЯ ЧОГО СТВОРЕНИЙ ЦЕЙ ПОСІБНИК? Мережа Human Rights Guard створена командою благодійного фонду “Восток SOS” у 2021 році для роботи з системними проблемами та порушеннями правоохоронних органів та військовослужбовців у Донецькій та Луганській областях. Ми віримо, що наша безпека залежить від постійної взаємодії громадян та органів влади. Захист прав людини та постійне покращення безпекових стандартів в регіоні — пріоритет для нас. Нашим основним завданням є підвищення підзвітності й прозорості, контроль за діями правоохоронців, військовослужбовців, а також оперативна реакція на випадки порушення прав людини. Головне завдання моніторів — дистанційно або фізично проводити перевірку роботи органів влади. До діяльності мережі ми залучаємо жителів і жительок регіону, які, як ніхто інший, розуміють необхідність громадського контролю в умовах посиленої роботи правоохоронців та військовослужбовців. При підготовців перших навчальних програм для моніторів стало очевидним, що матеріалу, що роз’яснив би усі процедурні особливості зони ООС нема. Саме тому посібник, який ви тримаєте у руках є першою спробою на кількох десятках сторінок дати відповідь на питання як ефективно та безпечно здійснювати громадський контроль у цих зонах. Сподіваємося, що він надихне вас до справжніх правозахисних звершень, додасть впевненості та захисту! З повагою, команда Human Rights Guard

Розділ 2 ПРАВИЛА ГРИ. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ В ЗОНІ ООС Спеціальні повноваження Права і свободи людини не є абсолютними1, адже їх обмеження (втручання у них) допускається у встановленому законом порядку. Однією з підстав для такого обмеження є необхідність забезпечення національної безпеки. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини можуть бути обмежені лише за двох обставин, а саме: в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень. Не вдаючись до правничої дискусії варто лише зазначити, що особливі правові режими, про які мова піде нижче є різновидом обмежень, які встановлюють спеціальним законом у зв’язку із загрозою для національної безпеки, хоча це питання потребує детальнішого законодавчого регулювання. У 2014 році Україна зазнала збройної агресії з боку Російської Федерації. З метою відсічі та стримування цієї агресії встановлено особливий порядок, який передбачає надання органам сектору безпеки і оборони, органам правопорядку додаткових (спеціальних) повноважень, необхідних для здійснення заходів і забезпечення національної безпеки і оборони. Чинне законодавство України дозволяє виділити чотири види особливих правових режими: правовий режим надзвичайного стану, правовий режим воєнного стану, правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації та правовий режим особливого стану. Як раз в останньому мова йде про такі особливі правові режими як АТО, ООС та ТОТ. Додаткові (спеціальні) військовослужбовців та правоохоронців повноваження є винятком із загального правового регулювання та поширювались на ра-

Окрім заборони катування, нелюдського та такого, що принижує гідність поводження або покарання та заборони рабства — ці свободи не підлягають обмеженню в жодному випадку.

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС йон проведення антитерористичної операції (АТО)2, розпочатої у 2014 році3 та наразі поширюються на зону проведення Операції Об’єднаних сил, розпочатої у 2018 році4, що проводиться в окремих районах Луганської та Донецької областей на сході України. Остання визначена як “комплекс військових і спеціальних організаційно-правових силових структур України, спрямованих на протидію діяльності незаконних збройних формувань на сході України”. Також варто зауважити, що існує особливий правовий режим тимчасово окупованої території (ТОТ), який передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на ТОТ5. На строк дії Закону на ТОТ поширюється особливий правовий режим перетину між ТОТ, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до ст.12 Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областях” з метою забезпечення життєво важливих інтересів суспільства і держави під час відсічі збройної агресії у зо2

Відповідно до ст. 1, 5 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” суб’єктам боротьби з тероризмом надаються спеціальні повноваження, необхідні для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров’я громадян, які опинилися в районі проведення АТО, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Законодавством встановлено як поняття “АТО” (комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності), так і “район проведення АТО” (визначені керівництво АТО ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція), де застосовуються ці спеціальні повноваження.

Розпочата шляхом уведення в дію рішення РНБО від 13.04.2014 р. відповідним Указом Президента України / https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/405/2014#Text. Завершена із введенням в дію ООС.

Розпочата шляхом уведення в дію рішення РНБО від 30.04.2018 р. відповідним Указом Президента України / https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/116/2018#Text, а також Наказом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.04.2018 р. “Про початок операції Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії РФ та територіях Донецької та Луганської областей”.

Відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”.

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС нах безпеки, прилеглих до району бойових дій, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів та особи, визначені ст. 8 цього Закону (медики, технічні спеціалісти та інші), залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях, відповідно до Конституції та законодавства України наділені спеціальними повноваженнями. Такими повноваженнями наділені, як мінімум, такі особи:

∙ ∙ ∙ ∙

військовослужбовців Збройних Сил України; працівники Служби безпеки України; поліцейські Національної поліції України; військовослужбовці Національної гвардії України.

За територіальним критерієм спеціальні повноваження поширюються на усю територію проведення ООС, тобто тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей, а також зони безпеки, прилеглі до зони бойових дій та усю зону здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони (Перелік нормативно-правових актів, які є підставою для застосування спеціальних повноважень — Додаток 1.; Перелік обмежень, що встановлені в районі проведення АТО/ООС — Детально див. Додаток №2).

Короткий перелік обмежень встановлених в зоні АТО/ООС І. Загальні обмеження Вільне пересування територією Порівняно із територією України, яка не охоплена ООС, де можна вільно пересуватись без обмежень, встановлених приватною власністю — в зоні ООС можуть бути визначені окремі зони, доступ до яких обмежено. Такі зони, а також період обмеження доступу до них, встановлюються у відповідних наказах Командувача об’єднаних сил та мають перебувати в загальному доступі. Перетин кордону (лінії зіткнення) Лінія зіткнення є буферною зоною між територією України та тимчасово окупованою територію України, відповідно її перетин вимагає контролю. За своєю правовою природою мова йде про перетин кордону, отже поширюються всі конституційні гарантій на вільний в’їзд та виїзд для громадян України. 8

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС Спеціальний характер повноважень полягає в тому, що хоча мова йде про єдину територію України, разом з тим перетин буферної зони контролюється, дані стосовно перетину записуються тощо.

ІІ. Поліцейські заходи Перевірка документів особи Порівняно із звичайними повноваженнями підстави для перевірки документів в зоні ООС не вимагаються. Водночас це не означає, що особа не може поцікавитись причиною такого заходу, його обґрунтованістю тощо (якщо це дозволяє ситуація). Особистий огляд і огляд речей На відміну від звичайний повноважень підстав для проведення особистого огляду не вимагається. Також варто зауважити, що особистий огляд суттєво відрізняється від поверхневої перевірки (хоча на практиці ця різниця мінімальна, навіть попри правові позиції Верховного Суду з цього питання). За законом поверхнева перевірка полягає у виконанні вимоги поліцейського продемонструвати вміст кишень, сумки, рюкзака, багажника тощо або проведення спеціальним приладом по поверхні вбрання особи. Особистий огляд — дозволяє правоохоронцю самостійно перевіряти вміст кишень, сумок тощо. Вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території Порівняно з звичайними повноваженнями додається повноваження виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об’єктів, відбуксировувати транспортні засоби. Детального порядку здійснення таких дій немає, проте, враховуючи небезпеку, на яку наражаються громадяни та їхні транспортні засоби в зоні ООС такі повноваження необхідні, адже не завжди особи може дати згоду на це, попросити про допомогу тощо. Проникнення до будівель Конституція України (ст. 30) гарантує кожному недоторканність житла. За загальним правилом проникнення до нього, наприклад з метою проведення обшуку, можливо лише за наявності ухвали слідчого судді, суду. Винятками із цього правила є необзідність врятувати життя людей та цінне майно під час надзвичайних ситуацій або переховування там особи, яка переслідується після вчинення злочину чи для припинення злочину, що в тому житлі вчиняється. 9

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС У випадку з спеціальними повноваженнями судовий контроль відсутній, що є надмірними повноваженнями та такими, що явно не узгоджуються приписами Конституції України. Таким чином, хоча такі повноваження і наявні, вони можуть оспорюватись в суді, тож правоохоронцям доцільно користуватись тими підставами, які зазначені в Законі України “Про Національну поліцію”. Використання транспортних засобів Спеціальні повноваження з одного боку розширюють підставу для використання транспортних засобів приватних осіб — “із службовою метою” порівняно з “виконанням непередбачених службових обов’язків”, водночас словосполучення “за їх згодою” вимагає згоду, яку на практиці не завжди можна отримати. Застосування цієї правової норми малопоширена на практиці, а судової практики стосовно відшкодування збитків за таке використання — немає. Тож припускаємо, що “добровільна згода” може на практиці не отримуватись, а такими повноваженнями широко можуть користуватись на практиці. У будь-якому випадку це загально-світовий досвід, коли органи правопорядку для виконання невідкладних, термінових завдань можуть реквізувати транспортні засоби громадян на короткий строк.

ІІІ. Заходи примусу Затримання Правоохоронці в зоні ООС не мають спеціальних повноважень стосовно затримання осіб. Відтак затримання можливе лише у разі вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень. Що стосується кримінальних правопорушень у формі злочинів, то з особливостями, викладеними у п. 2.2. “Превентивне” затримання (затримання на строк до 30 діб) За загальним правилом затримати особу можна за рішенням слідчого судді в порядку, визначеному ст. 187-191 КПК України. Водночас на місці вчинення злочину, одразу після його вчинення можна затримати особу без ухвали слідчого судді на строк до 72 годин (протягом 24 особі має бути повідомлено про підозру, а протягом 60 годин доставлено до суду для вирішення питання про обрання запобіжного заходу). Спеціальні повноваження полягають в тому, що для конкретних злочинів тероризму та проти національної безпеки надається можливість затримати 10

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС особу як на місці вчинення злочину, так і через деякий час після його вчинення, лише за наявності обґрунтованої підозри в цьому (при цьому, особа ще не повідомлена про підозру, не набула статусу підозрюваного). Строк такого затримання за згодою прокурора обласного рівня, якого заступника може тривати до 30 діб. Застосування такого затримання, так само як і в ординарному порядку, припиняється разом із застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В іншому випадку — особа звільняється. Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї (use of force) Порівняно з ординарним порядок застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї не існує спеціальних повноважень та особливостей. Положення Закону сформульовані загальним чином та, навіть без відсилання на порядок, що існує в Законі України “Про Національну поліцію” мають застосовуватись в порядку, визначеному останнім. Ключові положення такого порядку:

∙

фізична сила та спеціальні засоби застосовуються по мірі того, яку загрозу треба відвернути, а також не можуть застосовуватись до окремих категорій осіб (наприклад, особи похилого віку) чи ділянок тіла (наприклад голова, шия тощо);

∙

вогнепальна зброя є крайнім заходом примусу, застосовується тільки після попередження, за винятком випадків, коли життю поліцейського чи іншої особи загрожує реальна небезпека;

∙

після застосування заходу примусу, у разі, якщо особа зазнала ушкоджень, правоохоронець має надати домедичну допомогу та викликати бригаду швидкої допомоги.

Розділ 3 ЧОМУ Я МОЖУ? Правові підстави для здійснення громадського контролю Основним замовником послуг із забезпечення правопорядку є народ України, її громадяни, які за рахунок сплати податків утримують ці органи та уповноважують їх на підтримання безпеки в державі. Законодавство сучасних демократичних країн надає повноваження (інструменти) громадськості з контролю за якістю таких послуг, які прямо передбачені законом. Це можуть бути громадські ради, комісії, які наділені консультативно-дорадчими функціями або такі, що прямо впливають на кадрові та дисциплінарні функції в органах правопорядку6; або спеціальні моніторингові інструменти, що передбачають прямий доступ до закритих приміщень, інтерв’ювання затриманих осіб; громадська експертиза проектів діяльності поліції тощо. Водночас такі повноваження (інструменти) не обов’язково мають бути формалізовані, адже громадянам дозволено все, що не прямо заборонено законом. Іншими словами — мирні протести, надсилання петицій чи спостереження за діями правоохоронців, що не заважають їхній роботі7 такі самі повноваження (інструменти) демократичного цивільного контролю або вужче громадського контролю як і ті, що передбачені профільним законодавством. Громадський контроль, в свою чергу, можна визначити як публічну перевірку громадянським суспільством діяльності держави, її органів і посадових осіб на відповідність інтересам суспільства, а також нагляд за діяльністю органів публічної влади, спрямований на захист й забезпечення прав і свобод людини8. Дет. див. Поліцейські комісії в Україні: звіт за результатами дослідження / Олександр Банчук, Євген Крапивін, Борис Малишев. — К.: Софія-А, 2018 р., — С. 15-19. 7 Про візуальне спостереження дет. див. Громадськість і органи правопорядку: контроль, моніторинг, співпраця / [О. Банчук, Ю. Гаджиєва, Б. Малишев, С. Перникоза, У. Шадська]; Практичний посібник. За заг. ред. О. Банчука. — К.: ФОП Москаленко О.М., 2017. — С. 31-32. 8 Захаров Є. Громадський контроль та права людини. Громадська мережа “Опора”. URL: https://opora.lviv.ua/?p=529http://opora.lviv.ua/?p=529. 6

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС На відміну від ревізій та перевірок, що здійснюють органи влади відмінними рисами громадського контролю є відсутність владних повноважень, необов’язковість та, як правило, рекомендаційний характер рішень його суб’єктів9. Отже, реалізація завдань із громадського контролю ставить за мету оцінку якості послуг, що надаються державою на кошти платників податків, водночас, має рекомендаційний характер, відбувається за рахунок діалогу між суспільством та правоохоронцями.

Міжнародні документи Міжнародні стандарти взаємодії правоохоронців з громадськістю визначені в резолюції №690 (1979) Парламентської асамблеї Ради Європи “Декларація про поліцію” та Рекомендації (2001) 10 Комітету Міністрів державам-учасникам Ради Європи “Про Європейський кодекс поліцейської етики”10. Щодо нормативного закріплення контролю громадянського суспільства, то необхідно перш за все згадати Резолюцію 34/169 Генеральної Асамблеї ООН, якою затверджено “Кодекс поведінки осіб з підтримання правопорядку” (1979), в якій зазначається, що “кожен орган охорони правопорядку повинен представляти громадськість в цілому, нести перед нею відповідальність та бути їй підзвітним... Дії посадових осіб з підтримання правопорядку мають підпадати рететельній перевірці з боку громадськості, яка може здійснюватися радою, міністерством, прокуратурою, судом, омбудсменом, комітетом громадян або будьяким поєднанням цих органів, або будь-яким іншим наглядовим органом”. Що ж стосується теми цього посібника, то ближою до неї є Кодекс поведінки стосовно військово-політичних аспектів безпеки (ОБСЕ, 1994), суттєвою рисою якого є наявність у ньому положень, що стосуються політичного контролю, демократії та принципів застосування збройних сил, військових формувань та сил внутрішньої безпеки, а також розвідувальних служб і поліції. Зокрема мова йде про те, що “держави-учасниці розглядають демократичний політичний контроль над силами внутрішньої безпеки, а також розвідувальними службами і поліцією як незмінного елементу стабільності і безпеки”11.

Громадський контроль за діяльністю поліції: монограф. / Р.В. Миронюк — Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ ; 2020. — С. 9. 10 Український переклад цих текстів див. у збірнику: Статус поліції: міжнародні стандарти і зарубіжне законодавство / За заг. редакцією О.А. Банчука. — К. Москаленко О.М., 2013. — 588 с. 11 Кодекс поведінки стосовно військово-політичних аспектів безпеки [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_116#Text

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС

Національне законодавство Правоохоронна діяльність відноситься до сфери національної безпеки та оборони України. Відповідно до Закону України “Про національну безпеку України” кожному громадянину гарантується участь у демократичному цивільному контролю, складовою якого є громадський контроль, про який піде мова нижче. Водночас діяльність органів правопорядку та Збройних Сил України в зоні Операції Об’єднаних сил містить низку обмежень у зв’язку із особливим правовим режимом, який розповсюджується на цю територію і в цей час. Демократичний цивільний контроль — комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних, кадрових та інших заходів для забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості органів сектору безпеки і оборони та інших органів, діяльність яких пов’язана з обмеженням у визначених законом випадках прав і свобод людини, сприяння їх ефективній діяльності й виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про Національну безпеку України”). Серед різних предметів цивільного контролю можна знайти дотримання вимог Конституції і законів України у діяльності органів сектору безпеки і оборони, недопущення їх використання для узурпації влади, порушення прав і свобод людини і громадянина (п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про Національну безпеку України), а також стан правопорядку в органах сектору безпеки і оборони, їх укомплектованість, оснащеність сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою, забезпеченість необхідними запасами матеріальних засобів та готовність до виконання завдань за призначенням у мирний час та в особливий період (п. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про Національну безпеку України”). Хоча українське законодавство довгий час використовувало поняття “громадського контролю” у 2020 році термін “громадський контроль” було замінено на “громадський нагляд” у зв’язку із набранням чинності Законом №912-ІХ “Про розвідку”. Порядок здійснення громадського нагляду регулюється статтею 10 Закону України “Про Національну безпеку України”. Відповідно до ч. 1. ст. 19 Конституції України на громадян поширюється загальнодозвільний принцип правового регулювання, зміст якого полягає в тому, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено за14

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС конодавством. Іншими словами — громадянам дозволено робити все, що прямо не заборонено законодавством України. В свою чергу, якщо мова йде про індивідуальний громадський нагляд (контроль), то згадуються лише повноваження із звернення до контролюючих органів, зокрема у сфері захисту прав людини — Уповноваженого ВРУ з прав людини. На цьому прямо передбачені права завершуються. Інших спеціальних прав не передбачено, тож діє принцип загальнодозвільного правового регулювання, згаданий вище.

Особливості, які стосуються зони проведення ООС Законодавство не містить прямих обмежень щодо громадського нагляду (контролю) в зоні проведення ООС. Так само законодавством не охоплюються питання доступу громадськості до ухвалення рішення, роботи консультативно-дорадчих органів, можливість проведення ревізій, перевірок тощо. Можна стверджувати, що єдиними обмеженнями, які прямо передбачені законодавством, є обмеження доступу до території — або наказами командуючого Збройними Силами України, або адміністративних органів, або тимчасові обмеження, запроваджені керівництвом поліції. Те саме стосується функціонування КПВВ, які мають схожий правовий режим до пунктів перетину кордону України. Зокрема Державна прикордонна служба, її структурні підрозділи та посадові особи можуть видавати підзаконні нормативно-правові акти про обмеження свободи пересування та інші додаткові прикордонні режимні обмеження12. На практиці прояви такого регулювання зустрічаються не лише на КПВВ, але й вздовж лінії зіткнення та вздовж берегової лінії Азовського моря (тобто в портових населених пунктах включно). Наприклад, для перетину КПВВ необхідно пройти блокпости першого та другого рубежів, доступ до яких обмежується лише громадянам, які прямують в той чи інший бік, мають паспорт та спеціальний дозвіл (див. дет. “Порядок в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких тери-

Відповідно до Закону України “Про прикордонний контроль”, Закону України “Про державний кордон України” та постанов Кабінету Міністрів № 1147 “Про прикордонний режим”, № 48 “Про затвердження Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні” та № 1199 “Про контрольовані прикордонні райони”.

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС торій”13). Тож в цьому випадку єдиним доступним інструментом громадського нагляду (контролю) є включений моніторинг, тобто особистий моніторинг як відбувається така процедура14. Отже, такі типові механізми громадського контролю як опитування поліцейських, перевірка приміщень, доступ до яких не обмежується, збір даних про порушення прав людини, надання правничих консультацій стосовно взаємодії з правоохоронцями, включений моніторинг тощо не заборонені.

Порядок, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року №815 // Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennyaporyadku-vyizd-815.

Також умови перебування громадян на території ООС деталізовані в Накази Командуючого об’єднаних сил № 26 “Про затвердження Інструкції про порядок перебування в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, осіб не залучених та військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та інших осіб, які залучаються до проведення таких заходів”, а що стосується здійснення професійної діяльності журналістами — № 20 “Про порядок допуску представників засобів масової інформації на військові об’єкти у районі проведення операції об’єднаних сил”# (по суті порядок висвітлення діяльності журналістами в зонах з обеженим доступом, що не охоплює собою громадський контроль за діяльністю правоохоронців).

Зі змістом зазначених наказів в редакції станом на початок 2019 року можна ознайомитись за посиланням: https://postup.lg.ua/news/nezakonni-diyi-silovikiv-nashodi-ukrayini-rezultati-roboti-garyachoyi-liniyi).

Розділ 4 ТИПОВІ ПОРУШЕННЯ З БОКУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ПРАВООХОРОНЦІВ Відсутність ідентифікації силовиків Поліцейський несе службу в однострої, складовою якого є спеціальний жетон (ч. 2 ст. 17 Закону України “Про Національну поліцію”). На однострої поліцейського розміщується нагрудний знак із чітким зазначенням його спеціального жетона (ч. 3 ст. 20 Закону України “Про Національну поліцію”). Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів. Таким чином, за загальним правилом поліцейський має мати нагрудний знак із номером жетона, тобто без додаткових дій будь-хто має можливість його ідентифікувати. Виняток з цього правила — поліцейські, які виконують функції в цивільному одязі, водночас вони зобов’язані мати при собі нагрудний знак, крім випадків, коли наявність нагрудного знака перешкоджає проведенню негласної слідчої (розшукової) дії. Іншими словами — носити при собі, наприклад в кишені, за винятком участі у “спеціальній операції”, тобто залучення до проведення НСРД. З метою уникнення приховування нагрудного знака із зазначенням спеціального жетона чи перешкоджання прочитанню (фіксуванню) на ньому інформації дозволяється його розміщення на засобах індивідуального захисту (бронежилетах тощо) (п. 9 Розділу І Правил носіння однострою поліцейських, затв. Наказом МВС України від 19.08.2017 р. №718). Що ж стосується поліцейських підрозділу спеціального призначення, то номер нагрудного знака додатково зазначається на однострої і на шоломі таким чином, щоб його було можливо прочитати або зафіксувати за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли такі поліцейські відповідно до рішень уповноважених осіб поліції виконують завдання в режимі секретності (п. 2 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про Національну поліцію”). 17

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС У разі відсутності такого знаку або його приховування — поліцейський несе дисциплінарну відповідальність за дисциплінарний проступок, що полягає в порушенні ним службової дисципліни у порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом Національної поліції України. Військовослужбовцям Національної гвардії України видається спеціальний жетон з індивідуальним номером, але лише тим, які виконують завдання з охорони громадського порядку, охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні. Такий жетон посвідчує їх належність до Національної гвардії України (Розділ VI Зразків спеціального одягу, взуття, спорядження та інших предметів речового майна військовослужбовців Національної гвардії України, затв. Наказом Міністерства оборони України від 07.02.2018 р. №50). Проте такий жетон є лише знаком розрізнення та профільним законом не передбачено обов’язок його носити, не приховувати тощо. Таким чином військовослужбовець Національної гвардії може понести дисциплінарну відповідальність за відсутність елементу однострою, проте не за його приховування чи перешкоджання доступу до номеру. Зрештою, вони виконують різні функції порівняно з поліцейськими, тож ідентифікація конкретного військовослужбовця Національної гвардії за ним складна. Що ж стосується військовослужбовців Збройних Сил України — вимог стосовно зовнішньої ідентифікації законодавством не передбачено. Алгоритм дій у разі порушення 1. Вказати поліцейському на відсутність нагрудного знака та поцікавитись причиною такої відсутності. 2. Зафіксувати дані поліцейського шляхом наявної інформації про нього або попросивши пред’явити службове посвідчення. 3. Звернутись із скаргою до керівника поліцейського (у разі, якщо невідомо хто є керівником — до керівника підрозділу поліції, до юрисдикції якого віднесено поліцейського).

Заборона аудіо, відеозйомки правоохоронця Законодавством України передбачено достатньо правових підстав для фото-, відеозапису діяльності поліцейських та військовослужбовців Національної гвардії України. Що ж стосується військовослужбовців Збройних Сил України — 18

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС це питання недостатньо врегульовано, проте у разі, коли вони залучаються до охорони громадського порядку, можна застосовувати аналогію закону. Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Один із способів реалізації цього права — фото, відеозйомка, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством (наприклад ст. 307 Цивільного кодексу України вимагає згоду особи на таку зйомку, проте у разі перебування людини в публічних місцях така згода рахується за замовчуванням). Відповідно до ст. 9 Закону України “Про Національну поліцію” діяльність поліції грунтується на засадах відкритості та прозорості в межах, визначених Конституцією та законами України. Оскільки поліцейський є публічним службовцем, то згадані вище правові норми є достатніми підставами для проведення фото-, відео-фіксації діяльності поліції, якщо це не здійснюється всупереч виконанню нею службових обов’язків. Слід розуміти, що такими суперечностями можуть бути: фізичне перешкоджання здійсненню покладених на поліцейських обов’язків, втручання у здійснення процесуальних дій тощо. Що ж стосується військовослужбовців Національної гвардії України, які залучаються до охорони громадського порядку — на них поширюються подібні правові положення. Оскільки у разі залучення до виконання завдань з охорони громадського порядку військовослужбовцям Національної гвардії дозволяється здійснювати превентивні та поліцейські заходи примусу відповідно до Закону України “Про Національну поліцію”, то можна говорити про подібний правовий статус, хоча це прямо не передбачено законом. Аналогія закону як засіб подолання колізій, прогалин у законодавстві, хоча і застосовується саме органами влади та судами, проте як принцип може бути застосований і до характеру публічної служби військовослужбовця Національної гвардії. ВАЖЛИВО. Винятком із загального правила є “червона зона”, в які діє повне обмеження для фото- і відеозйомки відповідно до Додатку 2 до Інструкції про порядок перебування в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, осіб не залучених та військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та інших осіб, які залучаються до проведення таких заходів, затвердженої Наказом Командувача об’єднаних сил від 26.04.2018 року №26 (текст відсутній в публічному доступі). 19

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС Алгоритм дій у разі порушення: 1. При виникненні конфлікту із поліцейським варто вказати на те, що законодавством не заборонено вчиняти такі дії і ви не маєте намір збирати дані про поліцейського, накопичувати їх у базах (банках) даних тощо. Мова йде лише про інтерес до його службової діяльності. 2. У разі намагання відібрати -фото, відеокамеру (зокрема смартфон) варто нагадати, що це є приватною власністю, а не знаряддям вчинення правопорушення, тож вилучення такого майна можливе лише на підставі ухвали слідчого судді, суду. 3. За перешкоджання -фото, відеозйомки поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність, а у випадках пошкодження майна — цивільно-правову (матеріальну) і в окремих випадках, наприклад якщо це пов’язано із перешкоджання професійній діяльності журналіста — кримінальну відповідальність.

Незаконно зайняте житло Відповідно до статті 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ухвалою слідчого судді). У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. До того ж, поліцейські можуть проникати до житла особи без вмотивованого рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням вчиненого акту домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи (ч. 2 ст. 10 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”). Під небезпекою для життя розуміється можливість вбивства або погроза вбивством, загроза ж здоров’ю широке поняття, яке охоплює будь-які акти насильства, зокрема такі, що не поєднанні із загрозою для життя особи. За порушення недоторканності житла передбачена кримінальна відповідальність (ст. 162 КК України), а у певних випадках, пов’язаних із довгостроко20

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС вим незаконним зайняттям житла — карається самоправне зайняття жилого приміщення (ст. 151 КК України). У зоні ООС порядок надання службових жилих приміщень у користування, оренду жилих приміщень, виплату грошової компенсації деяким категоріям військовослужбовців за піднайом жилих приміщень визначається “Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями”, затв. Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 р. №380. З аналізу Інструкції складається єдиний висновок — законним займанням жилих приміщень військовослужбовцями є оренда цього житла у власників, відповідно до вимог цієї Інструкції та положень ЦК України. На практиці ж, у військовослужбовців часто відсутні будь-які договори (оренди, компенсування комунальних витрат) між власниками будівель та їхніми органами (Нацгвардія чи ЗСУ) (у підпорядкування яких входять військовослужбовці). Самовільне займання житлових будівель без згоди власника або примушування власника покинути житло з метою його подальшого займання є незаконним та порушують право власності.

Обмеження пересування (закриті населені пункти) Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування за винятком обмежень, які встановлюються законом. У лютому 2018 року набрав чинності Закон України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”, а наприкінці квітня 2018 року був прийнятий наказ Командувача об’єднаних сил № 26 від 26.04.2018 р. Ними введено поняття “зони безпеки”, які впливають на обмеження прав громадян, зокрема свободи пересування, залежно від кольору маркування зони:

∙ ∙

“зелений” — вільний режим переміщення

∙

“червоний” — закрита для переміщення. Пропуск громадян та посадових осіб здійснюється за наявності встановленої Командувачем об’єднаних

“жовтий” — перебування та переміщення осіб здійснюється за наявності документів, що посвідчують особу, крім того, проводиться особистий огляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС сил (командиром ОТУ) перепустки. Рух транспортних засобів та пішоходів на вулицях та дорогах обмежено (заборонено). Транспортні засоби та громадяни на окремі ділянки місцевості та об’єкти не допускаються. Відповідні режими можуть тимчасово вводитися в окремих районах або у всій зоні безпеки рішенням Командувача об’єднаних сил. Ізоляція району проведення операції здійснюється шляхом несення служби (виконанням бойових завдань) на рубежах ізоляці— визначених рішенням Командувача об’єднаних сил місць, ділянок місцевості, які прилягають до району проведення операції, району бойових дій, де здійснюється перевірка у громадян і посадових осіб документів, що посвідчують особу, здійснюється особистий огляд громадян, речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться; Відповідно до п. 5 абз. 6 Закону у зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій з метою забезпечення важливих інтересів суспільства і держави під час відсічі збройної агресії Російської Федерації військовослужбовці мають право тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, не допускати транспортні засоби, громадян на окремі ділянки місцевості та об’єкти. Відповідно до моніторингового звіту БФ “Восток SOS” (2020)15 спостереження місцевих мешканців, а також тривалий характер проблеми перекриття в’їзду до населених пунктів і виїзду з них військовослужбовцями вказує на те, що пов’язана вона не з забезпеченням важливих інтересів суспільства і держави під час відсічі збройної агресії Російської Федерації, не з інтенсивністю бойових дій, а з періодичною ротацією військових підрозділів та їх слабку комунікацію як між собою, так і з місцевим населенням. Після кожної ротації військових підрозділів, наново обмежується свобода пересування місцевих мешканців, їх родичів, медичних працівників, а новоприбулі військовослужбовці вимагають повторно скласти список мешканців та надати підтверджуючі документи. З метою контролю і обмеження пересування між населеними пунктами військовими пошкоджуються об’єкти інфраструктури: мости і дороги. Вочевидь, всі перелічені обмеження застосовуються новоприбулими підрозділами за власною ініціативою, без відома командування об’єднаних сил. 15

Селища в облозі: обмеження свободи пересування у населених пунктах поблизу лінії розмежування у Донецькій та Луганській областях. Звіт моніторингу БФ “Восток SOS” населених пунктів поблизу лінії розмежування у березні-квітні 2020 / Режим доступу: https://vostok-sos.org/selyshcha-v-oblozi/.

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС Інакше це свідчило б про те, що одночасно з прийняттям рішення про чергову ротацію військового підрозділу, Командувач ООС скасовує всі свої попередні рішення про допуск на територію селища місцевим мешканцям, їх родичам, медичним працівникам, підприємцям тощо. Відповідно до рекомендацій моніторингового звіту необхідно: 1. Збільшити кількісне представництво СІМІС16 у бригадах з метою покращення комунікації між військовими і місцевими мешканцями. 2. Налагодити процес передачі інформації між військовими підрозділами під час ротації, що стосується особливостей життєдіяльності мешканців селища. 3. Підвищити дисципліну військовослужбовців в зоні ООС з метою зменшення конфліктів місцевого населення з військовослужбовцями. 4. Публікувати рішення командувача ООС про введення певного режиму у зоні безпеки, з визначенням її кордонів і населених пунктів поширення, а також часу його дії.

Незаконні затримання на блокпостах, утримання для перевірки особи без наявних на те підстав Відповідно до Порядку, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 р. №815 контроль в’їзду/виїзду (перетину лінії розмежування) полягає у застосуванні комплексу заходів з перевірки осіб та транспортних засобів, що в’їжджають — виїжджають, а також товарів, що переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій, що здійснюється уповноваженими службовими особами військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, які залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Відповідно до п. 21 Порядку контроль в’їзду/виїзду полягає у: 1) фіксації, узагальненні, збереженні та аналізі інформації про осіб, транспорт16

СІМІС / УЦВС ( Управління цивільно — військового співробітництва) — орган Збройних сил України, створений у 2014 році для координації взаємодії силових структур з місцевою владою, бізнесом та міжнародними організаціями, для вирішення проблем цивільного населення у зоні збройного конфлікту на сході України.

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС ні засоби, які здійснюють в’їзд-виїзд, та товари (вантажі), які переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій; 2) проведенні перевірки документів в осіб з метою встановлення їх дійсності та належності, а також пошуку ознак підробки в них з використанням технічних засобів; 3) проведенні перевірки наявності дозволу фізичній особі в осіб, що прямують до тимчасово окупованих територій та з таких територій; 4) встановленні та затриманні осіб, які підозрюються у скоєнні кримінальних правопорушень або переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, або ухиляються від відбування кримінального покарання, вчинили втечу з місця позбавлення волі або з-під варти, а також осіб, причетних до збройної агресії Російської Федерації; 5) проведенні перевірки транспортних засобів на наявність у них сторонніх осіб, які уникають контролю, заборонених предметів та речовин (зброя, боєприпаси, вибухівка, наркотичні засоби тощо) і законність володіння такими предметами та речовинами; 6) здійсненні контролю за рухом транспортних засобів, товарів (вантажів), що перевозяться транспортними засобами, щодо наявності дозволу на їх перевезення, відповідності даним, зазначеним у такому дозволі, а також на наявність заборонених предметів та речовин; 7) недопущенні переміщення заборонених товарів (вантажів) до тимчасово окупованих територій та з таких територій, а також товарів (вантажів) понад установлені норми та обсяги. Таким чином мета контролю в’їзду-виїзду полягає в короткочасній перевірці особи та її речей, транспортних засобів. Підстав для довгострокового утримання на КПВВ, затримання без обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушень — не існує. Водночас строк чітко не визначений законодавством, тож залежить від обставин ситуації що склалась але такий, що з точки зору здорового глузду є необхідним для вчинення перевірки. У разі виявлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, переховується від органів досудового розслідування (перебуває у розшуку) тощо — застосовуються відповідні порядки затримання на місці вчинення кримінального правопорушення (ст. 208 КПК України) або реалізовується ухвала слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу (ст. 191 КПК України, так званий “ордерний” порядок затримання). 24

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС Алгоритм дій у разі порушення: 1. Якщо особа надмірно утримується на КПВВ або безпідставно затримана — варто звертатись на гарячу лінію “102” із повідомленням про вчинення протиправних дій стосовно особи. 2. В подальшому варто звертатись із скаргами на дії правоохоронців, військовослужбовців як до вищестоящих керівників, так і до територіального відділення Державного бюро розслідування, до підслідності якого віднесено військові злочини (проти порядку несення військової служби) та порушення прав і свобод людини.

Безпідставний огляд автотранспортних засобів Відповідно до Порядку, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 р. №815 контроль в’їзду/виїзду серед іншого полягає у здійсненні контролю за рухом транспортних засобів, товарів (вантажів), що перевозяться транспортними засобами, щодо наявності дозволу на їх перевезення, відповідності даним, зазначеним у такому дозволі, а також на наявність заборонених предметів та речовин. Рух автомобільного транспорту в межах контрольованої території від контрольних пунктів в’їзду-виїзду до лінії розмежування та у зворотному напрямку здійснюється лише дорожніми коридорами (автомобільними). Поза визначеними контрольними пунктами в’їзду-виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено. Об’їзні шляхи навколо дорожніх коридорів (автомобільних та на залізничному транспорті) за рішенням Командувача об’єднаних сил ліквідуються (перекриваються). Переміщення через контрольний пункт в’їзду-виїзду на тимчасово окуповані території та з таких територій транспортних засобів дозволяється за наявності реєстраційного документа на транспортний засіб, а для водіїв, які не є власниками транспортних засобів, — за наявності довіреності на право керування транспортним засобом, засвідченої органом або особою, які вчиняють нотаріальні дії відповідно до Закону України “Про нотаріат”. Громадянам України дозволяється переміщення на тимчасово окуповані території та з таких територій в разі переїзду на місце проживання, особистих речей у ручній поклажі та супроводжуваному багажі іншими транспортними засобами (вантажні автомобілі, автобуси, трактори тощо), а також переміщення самих транспортних засобів, які їм належать (п. 12 Порядку). 25

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС Правоохоронці проводять перевірку транспортних засобів на наявність у них сторонніх осіб, які уникають контролю, заборонених предметів та речовин (зброя, боєприпаси, вибухівка, наркотичні засоби тощо) і законність володіння такими предметами та речовинами. Профільним законодавством у цій сфері не визначено детальнішого порядку проведення огляду. При цьому підставою для перевірки транспортного засобу є перетин КПВВ, в інших випадках — застосовується загальна процедура поверхневої перевірки, визначена ст. 34 Закону України “Про Національну поліцію” (в “зеленій” зоні, в “жовтій” — з урахуванням обмежень, насамперед перевіряється наявність відповідних дозволів; “червоній” — підстави необмежені). За загальним правилом поверхнева перевірка транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст транспортного засобу (ч. 5, 6 ст. 34 Закону України “Про Національну поліцію”). За даними роботи “гарячої лінії”17 причиною більшості конфліктів під час інцидентів з обшуками, оглядами і поверхневими перевірками транспортних засобів на блокпостах як поліцейськими, так і нацгвардійцями та військовослужбовцями Збройних Сил України полягала в такому: процедура огляду транспортного засобу, викладена у відповідному алгоритмі18 з наказу № 208 Командувача об’єднаних сил від 26.06.2018, відрізняється від процедури особистого огляду і огляду речей, викладеної в ст. 264 КУпАП. Причому спеціальні повноваження органів сектору безпеки і оборони та інших державних органів у місцях дії особливого порядку прилеглих до району бойових дій зон безпеки, визначені в Законі України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”, мають відбуватися відповідно до Конституції та законодавства України (ч. 6 ст. 12 Закону), тобто відповідно до правил, так би мовити, мирного часу. 17

Аналітичний огляд змісту розмов зі скаржниками “гарячої лінії” щодо виявлення випадків незаконних дій українських силовиків у Донецькій та Луганських областях (28 квітня — 28 грудня 2018 року). ПЦ “Поступ” — С. 14.

Текст Алгоритму, затв. Наказом №208 див. у: Там само. — С. 28-33.

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС Хоча порядок огляду транспортного засобу за підозрою у вчиненні адміністративного порушення та адміністративний порядок перетину блокпосту із можливістю такої перевірки і відрізняються, разом з тим до відома громадянина не доводиться в якому порядку та на яких підставах така перевірка здійснюється. А з огляду на те, що в публічному доступі можна знайти інформацію лише про порядок, передбачений ст. 264 КУпАП, не дивно, що саме до нього звернені легітимні очікування громадян, що й породжує конфлікти. Важливою складовою проблеми є і те, що текст алгоритму з вищезгаданого наказу № 208 Командувача об’єднаних сил не оприлюднений на більшості блокпостів. Зі слів скаржників, текст наказу їм не показували під час інцидентів. Таким чином порушувалась така невід’ємна складова верховенства права як юридична визначеність, адже одну з вимог цього принципу містить ст. 57 Конституції України, яка гарантує кожному знати свої права й обов’язки, без чого реалізація принципу рівності, юридичної визначеності та безпеки була б неможливою взагалі19. Очевидним є те, що про передбачуваність юридичних норм не може йтися, якщо закони та інші нормативні акти, що визначають права і обов’язки громадян (а процедура огляду транспортного засобу є втручанням у реалізацію права власності людиною), не доведено до відома населення в порядку, установленому законом. Саме ч. 2 ст. 57 Конституції України передбачає обов’язок держави інформувати про ухвалення нових нормативних актів. У цьому ж випадку цього не відбувається.

Тортури, неналежне поводження та погрози застосування насильства Катування, а також погрози його застосування заборонені, це є абсолютне право людини, яке не підлягає обмеженню за будь-який умов, зокрема воєнного стану або стану війни. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або тако-

Мірило верховенства права (правовладдя) національного рівня: практика України / за заг. ред. М. Козюбри, упорядники та автори коментарів: В. Венгер, А. Заєць, Є. Звєрєв, М. Козюбра, Ю. Матвєєва, О. Цельєв; Центр дослідження проблем верховенства права та його втілення в національну практику України Національного університету “Києво-Могилянська академія”. — Київ, 2020. — С. 44-45.

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС му, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ч. 2 ст. 28 Конституції України). Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність (ч. 2 ст. 11 КПК України). Найпоширенішою причиною катувань є “спрощення” роботи з боку правоохоронців із застосуванням незаконних методів, насамперед для отримання інформації зізнавального характеру, яка може допомогти у розслідуванні правопорушення або задоволенні власних інтересів правоохоронців або, що набагато рідше намагання схилити особу до “співпраці” шляхом незаконного застосування сили або просто помста20. До цієї категорії можна також віднести непропорційне застосування сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї, яке зустрічається в лавах патрульної поліції21. За застосування катувань передбачено кримінальну відповідальність (ст. 127 КК України), за погрозу застосування катувань — дисциплінарна відповідальність. Алгоритм дій у випадку порушення:

∙

У разі застосування катувань необхідно звертатися насамперед до територіального управління ДБР в м. Краматорськ (поширює свою діяльність на Луганська та Донецьку область). Також в органи прокуратури за місцем події.

∙

У разі погроз застосування катувань: до вищого керівника; управління органу правопорядку/військової частини службовця, який погрожував/ на гарячу лінію “102”.

Найвідоміший в цьому контексті вирок бійцям розформованої спецроти “Торнадо”, яким встановлено, що в ній виникла злочинна група, яка в Лисичанську на Луганщині незаконно утримувала в підвалі місцевих жителів, вчиняючи проти них насильницькі дії: побої, катування, спричинення тілесних ушкоджень і особливо жорстоке сексуальне насильство (2018).

Див. наприклад справу № 766/8485/20 від 01.09.2020 р. https://reyestr.court.gov.ua/ Review/91261169; справу № 153/448/20 від 05.05.2020 р. https://reyestr.court.gov.ua/ Review/89022141 тощо.

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС

Порушення, пов’язані з свавільним трактуванням обмежувальних заходів, встановлених на час карантину у зв’язку із пандемією COVID-19 У 2020 році держави усього світу відреагували на пандемію COVID-19 обмежувальними заходами, впровадженими на час карантину. З правової точки зору було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), яка неодноразово продовжувалась іншими постановами Уряду. Так само відповідно до наказів Командувача об’єднаних сил у контрольних пунктах продовжувалась дія карантинних обмежень. Вони полягають у проходженні температурного скринінгу та перебування в КПВВ у захисній масці (респіраторі) із дотриманням соціальної дистанції. Без самоізоляції пропускаються громадян України, які бажають вакцинуватися від COVID-19 на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, за умови пред’явлення запрошення на вакцинацію з унікальним ідентифікатором. Громадяни України, які підлягають самоізоляції під час слідування на контрольовану територію, зобов’язані встановити та активувати мобільний додаток системи “Вдома”. У разі неможливості встановлення мобільного додатка вони підлягають обсервації. Таким чином жодних додаткових обмежень, окрім температурного скринінгу та обов’язку перебувати у захисній масці на КПВВ, а також загальних обмежень, встановлених на час карантину, не передбачено.

Розділ 5 ПРИНЦИПИ ЗДІЙСНЕННЯ МОНІТОРИНГУ За матеріалами Управління верховного комісара з прав людини ООН22 Наш моніторинг повинен мати на меті посилити відповідальність держави за повагу та захист прав людини — але не замінювати функції держави. Існує низка основних принципів моніторингу, за якими правозахисники виконують функції моніторингу.

Моніторинг як метод вдосконалення захисту прав людини Моніторинг — це метод поліпшення захисту прав людини. Його кінцевою метою є посилення відповідальність держави щодо поваги, захисту та забезпечення прав людини. поважати, захищати та виконувати права людини. Моніторинг підвищує підзвітність та прозорість органів влади, а також є джерелом для адвокаційних дій задля вирішення актуальних проблем у сфері захисту прав людини.

Не завдавати шкоди Ні за яких обставин ми не можемо створювати загрозу життю, фізичній та психологічній безпеці, свободі жертв, свідків та тих, хто вступає в контакт з нами в рамках моніторингових зусиль. Найкращий захист для них можна забезпечити через аналіз потенційних ризиків заподіяння шкоди та вияв розсудливості, обережності, чутливості при взаємодії. Проводячи моніторинг, ми повинні підтримувати баланс між необхідним збором інформації та потенційним ризиком заподіяння шкоди тим, хто може бути в змозі надати таку інформацію.

Manual on human rights monitoring / Chapter 2. Basic principles of human rights monitoring: https://www.ohchr.org/Documents/Publications/Chapter02-MHRM.pdf

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС

Знати стандарти Учасники мережі повинні були ознайомлені з міжнародними та національними стандартами у сфері захисту прав людини, а також правовою рамкою у темі, з якою вони працюють.

Керуватися здоровим глуздом Якою б не була їх кількість, їх актуальність та точність, правила та вказівки не можуть замінити здоровий глузд. Учасники та учасниці мережі завжди повинні застосовувати здоровий глузд при оцінці ситуації.

Консультуватися Мудрість походить під час обговорення та консультацій. Учасники та учасниці мережі повинні регулярно консультуватися зі своїми колегами та / або керівниками з різних аспектів моніторингу прав людини, особливо коли вони мають справу зі складними випадками.

Поважати органи влади Учасники та учасниці мережі повинні мати на увазі, що однією з їх цілей є заохочувати органи влади вдосконалювати свою роботу. Ми поважаємо належне функціонування державних установ, вітаємо вдосконалення та шукаємо шляхи заохочення дотримання прав людини у державній політиці та практиках. Встановлення та підтримка поважних відносин з органами влади має важливе значення.

Підтримувати довіру Довіра до мережі має вирішальне значення для успішного моніторингу. Якщо співрозмовники не довіряють нам, вони не будуть готові співпрацювати та надавати надійну інформацію. Перший контакт з жертвами і свідками передбачуваних порушень має вирішальне значення і може задати тон для майбутньої взаємодії. Учасники та учасниці мережі повинні ретельно готувати кожну взаємодію зі своїми співрозмовниками, бути професіоналом у виконанні своїх задач та уникати обіцянок, яких вони не можуть виконувати.

Громадський контроль на підконтрольних Україні територіях зони ООС

Поважати конфіденційність Повага до конфіденційності інформації є надзвичайно важливою, оскільки будь-яке порушення цього принципу може мати дуже серйозні наслідки: (а) для опитуваного (их), жертви (жертв), свідків та будь-кого іншого причетного; (b) для довіри та безпеки мережі. Навіть отримавши згоду на обробку інформації, монітори зобов’язані оцінити потенційні наслідки цієї дії для безпеки особи, яка надає інформацію, та інших людей, які беруть участь у ситуації (наприклад, сім’я свідків). Якщо існує ризик загрози будь-якому з них, монітори не повинні розголошувати інформацію або мають робити це таким чином, щоб усунути ризик.

Забезпечити інформовану згоду Під час проведення інтерв’ю з жертвами порушень прав людини, свідками та іншими особами, учасники мережі повинні отримати усвідомлену згоду інтерв’юйованих на використання та / або обмін інформацією. Це означає пояснення принципу конфіденційності, цільового використання інформації і як захищатиметься інформація. Наприклад, монітори повинні пояснити, яка інформація буде повністю конфіденційною, наприклад, особа та особисті дані співрозмовника, і яка інформація може бути включена до звіту. Монітори мають обов’язок донести до опитуваних повну інформацію про потенційні наслідки використання інформації для їх безпеки та благополуччя.

Поважайте стандарти безпеки Цей основний принцип стосується безпеки як моніторів, так і осіб, які контактують з ними. Учасники мережі повинні захищати себе та свою організацію, дотримуючись здорового глузду та дотримання правил безпеки.

Додаток 1 Правовою підставою для застосування спеціальних повноважень, що наводяться в порівняльній таблиці нижче є такі базові нормативно-правові акти:

∙

Закон України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” (Закон №2268-VIIІ);

∙

Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” (Закон №1207-VII);

∙ ∙ ∙

Закон України “Про військово-цивільні адміністрації” (Закон №141-VIII); Закон України “Про боротьбу з тероризмом” (Закон №638-IV); Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитеррористичної операції” (Закон №1669-VII);

∙

Постанова Верховної Ради України від 21.05.2015 р. №462-VIII “Про Заяву Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод»”;

∙

Постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 “Про затвердження порядку в’їзду та тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї”;

∙

спільний наказ МВС, ГПУ, СБУ від 26.08.2014 р. №872/88/537 “Про затвердження Інструкції про порядок превентивного затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, та особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції”.

1.1 Вільне пересування територією

Дія

Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Звичайні повноваження

1. Загальні обмеження

ст. 33 Конституції України, ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”

Підстава

Перебування в районі здійсст. 12 Закону нення заходів із забезпечення №2268-VIII національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях осіб, не залучених до проведення таких заходів, може тимчасово бути обмежено на період проведення таких заходів Командувачем об’єднаних сил.

Спеціальні повноваження

Порівняно із територією України, яка не охоплена ООС, де можна вільно пересуватись без обмежень, встановлених приватною власністю — в зоні ООС можуть бути визначені окремі зони, доступ до яких обмежено. Такі зони, а також період обмеження доступу до них, встановлюються у відповідних наказах Командувача об’єднаних сил та мають перебувати в загальному доступі.

Коментар

Перелік обмежень, що встановлені в районі проведення АТО/ООС

Додаток 2

1.2 Перетин кордону (лінії зіткнення)

Дія

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Звичайні повноваження ст. 33 Конституції України, Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”

Підстава

Громадяни України мають ст. 10 Закону право на вільний та безпере№1207-VII шкодний в’їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в’їзду-виїзду за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Спеціальні повноваження

Спеціальний характер повноважень полягає в тому, що хоча мова йде про єдину територію України, разом з тим перетин буферної зони контролюється, дані стосовно перетину записуються тощо.

Лінія зіткнення є буферною зоною між територією України та тимчасово окупованою територію України, відповідно її перетин вимагає контролю. За своєю правовою природою мова йде про перетин кордону, отже поширюються всі конституційні гарантій на вільний в’їзд та виїзд для громадян України.

Коментар

Дія

Звичайні повноваження Підстава

Порядок в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Командувач об’єднаних сил у разі реальної загрози життю та здоров’ю осіб, які перетинають лінію розмежування, має право обмежити в’їзд цих осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей на період існування цієї загрози.

В’їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в’їзду-виїзду.

Спеціальні повноваження т. 12 Закону №2268-VIII, Постанова КМУ від 17.07.2019 №815 “Про затвердження Порядку в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій”

Підстава

Коментар

2.1 Перевірка документів особи

Дія

1. Поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи

Звичайні повноваження

2. Поліцейські заходи

п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 32 Закону України “Про Національну поліцію”

Підстава — перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а в разі відсутності документів — затримувати їх для встановлення особи.

Спеціальні повноваження п. 3 ст. 12 Закону №2268VIII

Підстава

Порівняно із звичайними повноваженнями підстави для перевірки документів в зоні ООС не вимагаються. Водночас це не означає, що особа не може поцікавитись причиною такого заходу, його обґрнутованістю тощо (якщо це дозволяє ситуація).

Коментар

2.2 Особистий огляд і огляд речей

Дія

1. Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.

5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.

перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

Звичайні повноваження

п. 3 ч. 1 ст. 31, ст. 34 Закону України “Про Національну поліцію”

Підстава

— здійснювати особистий огляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться.

Спеціальні повноваження

п. 4 ст. 12 Закону №2268VIII

Підстава

Коментар

Дія

4. Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу: 1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;

3. Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу.

2. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб.

Звичайні повноваження Підстава

Спеціальні повноваження Підстава

На відміну від ординарних повноважень підстав для проведення особистого огляду не вимагається. Також варто зауважити, що особистий огляд суттєво відрізняється від поверхневої перевірки (хоча на практиці ця різниця мінімальна, навіть попри правові позиції Верховного Суду з цього питання). За законом поверхнева перевірка полягає у виконанні вимоги поліцейського продемонструвати вміст кишень, сумки, рюкзака, багажника тощо або проведення спеціальним приладом по поверхні вбрання особи. Особистий огляд — дозволяє

Коментар

Дія

5. Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб; 3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

Звичайні повноваження Підстава

Спеціальні повноваження Підстава

правоохоронцю самостійно перевіряти вміст кишень, сумок тощо.

Коментар

2.3 Вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території

Дія

2. Поліцейський може обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг у разі затримання осіб відповідно до закону (в

1. Поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення.

6. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.

Звичайні повноваження

п. 5 ч. 1 ст. 31, ст. 36 Закону України “Про Національну поліцію”

Підстава

— тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, громадян на окремі ділянки місцевості та об’єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об’єктів, відбуксировувати транспортні засоби.

Спеціальні повноваження

п. 5 ст. 12 Закону №2268VIII

Підстава

Порівняно з ординарними повноваженнями додається повноваження виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об’єктів, відбуксировувати транспортні засоби. Детального порядку здійснення таких дій немає, проте, враховуючи небезпеку, на яку наражаються громадяни та їхні транспортні засоби в зоні ООС такі повноваження необхідні, адже не завжди особи може дати згоду на це, попросити про допомогу тощо.

Коментар

2.4 Проникнення до будівель

Дія

1. Поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов’язаних із: 1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій; 2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення; 3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні.

порядку визначеному КУпАП, КПК України), під час аварій, інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей.

Звичайні повноваження

п. 7 ч. 1 ст. 31, ст. 38 Закону України “Про Національну поліцію”

Підстава

— входити (проникати) в житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби для виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Спеціальні повноваження

п. 6 ст. 12 Закону №2268VIII

Підстава

Конституція України (ст. 30) гарантує кожному недоторканність житла. За загальним правилом проникнення до нього, наприклад з метою проведення обшуку, можливо лише за наявності ухвали слідчого судді, суду. Винятками із цього правила є необзідність врятувати життя людей та цінне майно під час надзвичайних ситуацій або переховування там особи,

Коментар

Дія

3. Про застосування вказаного поліцейського заходу обов’язково складається протокол.

2. Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.

Звичайні повноваження Підстава

Спеціальні повноваження Підстава

яка переслідується після вчинення злочину чи для припинення злочину, що в тому житлі вчиняється. У випадку з спеціальними повноваженнями судовий контроль відсутній, що є надмірними повноваженнями та такими, що явно не узгоджуються приписами Конституції України. Таким чином, хоча такі повноваження і наявні, вони можуть оспорюватись в суді, тож правоохоронцям доцільно користуватись тими підставами, які зазначені в Законі України “Про Національну поліцію”.

Коментар

2.5 Використання транспортних засобів

Дія

б) поліцейським для виконання непередбачених і невідкладних службових обов’язків, пов’язаних із переслідуванням правопорушників, доставкою їх до органів Національної поліції, та для транспортування пошкоджених транспортних засобів.

Звичайні повноваження п. 6 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію”; пп. 6 п. 2.7 Постанови КМУ від 10.10.2001 №1306 “Про Правила дорожнього руху”

Підстава — використовувати із службовою метою засоби зв’язку і транспортні засоби, у тому числі спеціальні, що належать громадянам (за їхньою згодою), підприємствам, установам та організаціям, крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій.

Спеціальні повноваження п. 7 ст. 12 Закону №2268VIII

Підстава

Тож припускаємо, що “добровільна згода”

Застосування цієї правової норми малопоширена на практиці, а судової практики стосовно відшкодування збитків за таке використання — немає.

Спеціальні повноваження з одного боку розширюють підставу для використання транспортних засобів приватних осіб — “із службовою метою” порівняно з “виконанням непередбачених службових обов’язків”, водночас словосполучення “за їх згодою” вимагає згоду, яку на практиці не завжди можна отримати.

Коментар

Дія

Звичайні повноваження Підстава

Спеціальні повноваження Підстава

В будь-якому випадку це загально-світовий досвід, коли органи правопорядку для виконання невідкладних, термінових завдань можуть реквізувати транспортні засоби громадян на короткий строк.

може на практиці не отримуватись, а такими повноваженнями широко можуть користуватись на практиці.

Коментар

3.1 Затримання

Дія

Затримання за вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень

Звичайні повноваження

3. Заходи примусу

ст. 187-191, ст. 208 КПК України

ст. 261 КУпАП

Підстава затримувати і доставляти осіб, зазначених у пункті 1 цієї частини, до органів Національної поліції України;

Спеціальні повноваження п. 2 ст. 12 Закону №2268VIII)

Підстава

Правоохоронці в зоні ООС не мають спеціальних повноважень стосовно затримання осіб. Відтак затримання можливе лише у разі вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень. Що стосується кримінальних правопорушень у формі злочинів, то з особливостями, викладеними у п. 2.2.

Коментар

3.2 “Превентивне” затримання (затримання на строк до 30 діб)

Дія

1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

Звичайні повноваження ст. 208 КПК України

Підстава

...

2.1 Підставою для здійснення превентивного затримання є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою терористичної діяльності, у тому числі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260 - 263-1, 294, 348, 349, 377 - 379, 437 — 444 Кримінального кодексу України.

Спеціальні повноваження п. 2 ст. 12 Закону №2268-VIII), Інструкція, затверджена Наказом від 26.08.2014 р. №872/88/537 МВС, ГПУ, СБУ

Підстава

За загальним правилом затримати особу можна за рішенням слідчого судді в порядку, визначеному ст. 187-191 КПК України. Водночас на місці вчинення злочину, одразу після його вчинення можна затримати особу без ухвали слідчого судді на строк до 72 годин (протягом 24 особі має бути повідомлено про підозру, а протягом 60 годин доставлено до суду для вирішення питання про обрання запобіжного заходу).

Коментар

Дія

...

4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;

Звичайні повноваження Підстава

...

2.6. Розгляд питання щодо застосування превентивного затримання здійснюється прокурором невідкладно за участю особи, стосовно якої вирішується питання про застосування цього затримання.

...

2.4. Повноваження щодо надання згоди на превентивне затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години, але не більше 30 діб, виконуються прокурорами обласного рівня, їх заступниками.

Спеціальні повноваження Підстава

Строк такого затримання за згодою прокурора обласного рівня, якого заступника може тривати до 30 діб.

Спеціальні повноваження полягають в тому, що для конкретних злочинів терирозиму та проти національної безпеки надається можливість затримати особу як на місці вчинення злочину, так і через деякий час після його вчинення, лише за наявності обґрунтованої підозри в цьому (при цьому, особа ще не повідомлена про підозру, не набула статусу підозрюваного).

Коментар

Дія

Звичайні повноваження Підстава

...

2.13. У разі розгляду слідчим суддею, судом клопотання про обрання належного запобіжного заходу і прийняття ними рішення стосовно цієї особи її превентивне затримання вважається припиненим і продовжуватись не може.

...

2.10. Перед вирішенням питання про надання згоди на превентивне затримання прокурором з дотриманням порядку, передбаченого статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України, вносяться відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Спеціальні повноваження Підстава

Застосування такого затримання, так само як і в ординарному порядку, припиняється разом із застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В іншому випадку – особа звільняється.

Коментар

3.3 Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї (use of force)

Дія

Підстава

2) застосування спеціальних засобів;

1) фізичний вплив (сила);

ст. 42-46 Закону України “Про На1. Поліція під час викоціональну нання повноважень, виполіцію” значених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:

Стаття 42. Поліцейські заходи примусу

Звичайні повноваження Підстава

— застосовувати у разі п. 1 ст. 12 Закрайньої необхідності кону №2268зброю і спеціальні засо- VIII би до осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях,

2.17. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 30 діб з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Спеціальні повноваження

Порівняно з ординарним порядок застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї не існує спеціальних повноважень та особливостей. Положення Закону сформульовані загальним чином та, навіть без відсилання на порядок, що існує в Законі України “Про Національну поліцію”

Коментар

Дія

Стаття 46. Застосування вогнепальної зброї

Стаття 45. Застосування спеціальних засобів

Стаття 44. Застосування фізичної сили

Стаття 43. Порядок застосування поліцейських заходів примусу

3) застосування вогнепальної зброї.

Звичайні повноваження Підстава або дії, пов’язані з несанкціонованою спробою проникнення в район здійснення зазначених заходів.

Спеціальні повноваження Підстава

— вогнепальна зброя є крайнім заходом примусу, застосовується тільки після попередження, за винятком випадків, коли життю

— фізична сила та спеціальні засоби застосовуються по мірі того, яку загрозу треба відвернути, а також не можуть застосовуватись до окремих категорій осіб (наприклад, особи похилого віку) чи ділянок тіла (наприклад голова, шия тощо);

Ключові положення такого порядку:

мають застосовуватись в порядку, визначеному останнім.

Коментар

Дія

Звичайні повноваження Підстава

Спеціальні повноваження Підстава

— після застосування заходу примусу, у разі, якщо особа зазнала ушкоджень, правоохоронець має надати домедичну допомогу та викликати бригаду швидкої допомоги.

поліцейського чи іншої особи загрожує реальна небезпека;

Коментар