167
УДК 929:930.2(=162.1)(477)”15/17"
ПОЛЬСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ РУХ В ГАЛИЧИНІ (кінець XIX – початок XX ст.): ОГЛЯД ІСТОРІОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛ Аліна СТЕЦЕНКО Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра давньої історії України та архівознавства У статті розглядається стан наукової розробки проблем пов’язаних із початковим етапом організованого краєзнавчого руху в Галичині. Проаналізовано польську та українську історіографію, яка висвітлює різноманітні аспекти минулого польського, а також вірменського та єврейського історичного краєзнавства. Зроблено огляд опублікованих джерел (звітів про діяльність краєзнавчих товариств, музейних закладів, бюлетенів тощо). Наводиться огляд неопублікованих джерел, що містяться у фондах Державного архіву Львівської області та особистих архівних фондах відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки імені В. Cтефаника НАН України. Ключові слова: краєзнавство, історіографія, джерела, Львів, Галичина.
Упродовж останнього десятиліття спостерігається стійке зацікавлення вітчизняних істориків краєзнавчими студіями. Проголошення незалежності України зняло завісу мовчання з численних проблем локальної історії, складних питань історичного минулого, які раніше зазнавали замовчування, або ж висвітлювалися неповно, чи у викривленому світлі. Характеризуючи сучасний стан наукових досліджень краєзнавчого спрямування сучасна львівська дослідниця Алла Середяк справедливо зауважила, що “вагомою ланкою історикокраєзнавчих досліджень є праці про розвиток краєзнавства в різних регіонах України”1. Між тим, історія краєзнавчого руху в Галичині все ще залишається вивченою недостатньо. Низку праць присвячених минулому українського галицького краєзнавства видали Андрій Козицький2 та Ярослав Серкіз3. Однак, Середяк А. Історичне краєзнавство: доробок останнього десятиріччя // Українська історіографія на зламі XX і XXI століть: здобутки та проблеми. Колективна монографія за ред. Л. Зашкільняка. Львів, 2004. С. 216. 2 Козицький А. Український краєзнавчий рух Східної Галичини у міжвоєнний період // Краєзнавство і туристика. Львів. 1995. № 1. С. 7–8; Його ж. Краєзнавчо-туристичне товариство “Плай” (1924–1939) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 33 / Від. ред. М. Крикун. Львів, 1998. С. 161–168; Його ж. Кружок любителів Львова (1921–1923) // Наукові зошити історичного факультету. Вип. 2 / Від. ред. Г. Кипаренко. Львів, 1999. С. 152–155; Його ж. Українські краєзнавчі музеї Галичини міжвоєнного періоду // Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 34 / Від. ред. М. Крикун. Львів, 1999. С. 467–477; Його ж. Проект історико-географічного словника Галичини та Буковини Мирона Кордуби // Наукові записки університету “Острозька Академія”. Історичні науки. Вип. 1 / За ред. І.Д. Пасічника. Острог, 2000. С. 189–195. 3 Серкіз Я. Історичне краєзнавство. Львів, 1995. 1
© Стеценко А., 2006
168
разом з тим, поза увагою дослідників залишається історія польського краєзнавчого руху в Галичині. В Україні у останні роки ця тема розроблялася переважно на рівні популярно-наукових робіт. Метою даної статті є аналіз існуючих джерел та історіографії, які можуть бути використані при підготовці наукових праць з історії польського краєзнавства у Галичині. Зважаючи на те, що галицькі єврейський та вірменський краєзнавчий рухи розвивалися у тісному контакті із польським краєзнавчим середовищем, вони також розглядаються в пропонованій роботі. Для вивчення історії польського краєзнавчого руху в Галичині велику джерельну вартість мають матеріали зосереджені у фондах особистих архівних фондів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Згадана збірка включила в себе колекції документів та рукописів із Центрального Василіанського архіву та Василіанської бібліотеки, архівів Наукового товариства ім. Шевченка, Народного Дому, Греко-католицької богословської академії, фондів кількох бібліотек Львова, які діяли до 1939 р. До фондів включено лише частину збірок рукописів Наукового закладу ім. Оссолінських, оскільки більшу частину колекцій у 1946–1950 рр. вивезено до Польщі4. У особистих архівних фондах є багато документів, котрі висвітлюють різноманітні аспекти життя та діяльності активних діячів польського краєзнавчого руху. Насамперед варто відзначити фонд 144. – фонд відомого історика-краєзнавця Антонія Шнайдера5. Його постать на превеликий жаль ще не знайшла достатньо повного наукового висвітлення у науковій літературі6. Найважливішу частину фонду складають матеріали, які краєзнавець збирав для “Енциклопедії до краєзнавства Галичини”. У 1877 р. більшу частину зібраних матеріалів він передав до Краківської Академії Наук. У Львові залишилася лише частина матеріалів, над якими безпосередньо працював у той момент А. Шнайдер, а також ті матеріали, котрі він зібрав протягом 1878–1880 рр. Серед документів у його особистому фонді в ЛНБ ім. В. Стефаника: топографічні покажчики, вирізки із газет на краєзнавчу тематику, програма видання наступних томів “Енциклопедії до краєзнавства Галичини”, матеріали, які стосуються роботи редакції “Енциклопедії”, а також роботи А. Шнайдера в Археологічній комісії 4 Крушельницька Л. Збірки Оссолінеума реституції не підлягають // Галицька брама. (Львів). 1997. № 12. С. 6–7. Опис рукописних фондів вивезених зі Львова до Вроцлава зроблено в праці: Inwentarz rękopisów Biblioteki Zakładu narodowego im. Ossolińskich we Wrocławiu. T. 1–13. Wrocław, 1948–1993. 5 Короткий опис фонду див.: Особові архівні фонди відділу рукописів. Львівська наукова бібілотека ім. В. Стефаника НАН України. Анотований покажчик. Друге виправлене і доповнене видання. Уклали: П. Баб’як, О. Дзьобан, Є. Домбровський, М. Трегуб. Львів, 1995. С. 220–223. Про картотеку А. Шнайдера див. також: Архіви України. (Київ). 1965. № 4. С. 73–76. 6 Про А. Шнайдера див.: Podgórski W. Antoni Sznajder, autor Encyklopedyi do krajoznawstwa Galicyi // Kłosy. (Warszawa). 1875. T. XX; Charewiczowa L. Niedoceniony krajoznawca lwowski Antoni Sznajder. Lwów, 1938; Ejusd. Historiografia i miłośnictwo Lwowa. Lwów, 1938. S. 45–54; Шишка О. Трагічна доля Антонія Шнайдера // Галицька брама. 1995. № 5, 6.
169
Краківської Академії Наук, рукопис неопублікованої праці присвяченої давній історії та пам’яткам історії околиць Борщовичів, особисте листування із галицькими краєзнавцями С. Барончем, Л. Зелінським, Ю. Левицьким. Не меншу наукова вартість мають матеріали із особистого фонду краєзнавцяаматора, архітектора Леопольда Райса (Ф. 92), який був членом кількох львівських краєзнавчих об’єднань. Як на сьогоднішній день єдиною працею, котра принаймні частково висвітлює подвижницьку діяльність Л. Райса у галузі львівського краєзнавства, є невелика брошура Я. Нахта видана в 1934 р.7 Що ж стосується особистого архівного фонду краєзнавця, то тут насамперед потрібно виділити зібрану колекцію матеріалів до історії Львова періоду 1637–1939 рр., переважаючу більшість із яких становлять оригінали та копії документів державних установ та органів влади. Матеріали у фонді Л. Райса тематично посортовано у предметно-тематичні рубрики, зокрема: матеріали до історії міського будівництва XVIII–XIX ст., а саме описи будинків, вулиць і площ міста, рисунки окремих будівель та архітектурних комплексів старого Львова, проект освітлення вулиць міста тощо; матеріали до історії транспорту та протипожежної служби Львова другої половини XIX ст. – інструкції, регламенти, такси, оголошення та розпорядження влади, документи в справі влаштування в місті кінного трамваю та ін.; документи до історії міського самоврядування кінця XIX ст. – проект змін організаційної структури магістрату, штатний розпис службовців магістрату, їх пенсійний статут, регламент діяльності міської Ради та ін.; документи до історії розвитку ремесел у Львові другої половини XIX – початку XX ст. – документація “Ремісничої палати”, цеху золотарів, проект реорганізації міської промислової школи, матеріали пов’язані із діяльністю Художньо-промислового музею; історії музичного та театрального життя міста кінця XIX – початку XX ст. – матеріали діяльності міського театру, збірники рецензій на оперні постановки і концерти, збірки програмок музичних концертів, документація Галицького музичного товариства; матеріали до історії єврейської громади Львова (1748–1934), зокрема документи ремісничого товариства “Яд Харузім” за 1870–1920-ті рр. Окремо впорядковано приватну кореспонденцію Л. Райса. Звертає на себе увагу скрупульозно складена бібліографія краєзнавчих публікацій 1919–1934 рр., розрізнені бібліографічні записи ранішого часу, великі збірки друків до історії Львова за 1779–1939 рр. Серед фондів академічних науковців, які займалися краєзнавчими студіями потрібно виділити збірки Фердинанда Бостеля (бібліографія до історії Львова, давніх фортифікацій міста, костелів, монастирів, іконографічні джерела до історії архітектури, біографічні довідки про вчителів 2-ї міської гімназії за 1850–1920 рр.)8,
7
Nacht J. Godzina u miłośnika Lwowa. Lwów, 1934. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України (далі – ЛНБ ім. В. Стефаника), ф. 9, № 14–16. 8
170
Людвіка Кубалі (хронологічно впорядковані виписки з опублікованих і неопублікованих матеріалів за 1522–1668 рр., серед котрих найбільша частина матеріалів до історії Львова стосується періоду козацьких воєн середини XVII ст.)9, Яна Птасьніка (документи з історії культури та історії міст, зокрема – Львова)10. Згадані фонди є тим важливішими, що бібліографія життя та творчості Ф. Бостеля11, Л. Кубалі12 та Я. Птасьніка13 є досить бідною. Особливий інтерес представляє особистий фонд Люції Харевічевої (Ф. 136), довголітнього працівника львівського історичного музею, згодом – викладача університету, авторки численних краєзнавчих праць, активної діячки “Товариства любителів давнього Львова”. Важливим джерелом є власноручно написана біографія дослідниці, її листування, виписки із наукової літератури14. Початки організованого краєзнавчого руху у Львові тісно пов’язані із організацією перших галицьких музейних збірок. У переважній більшості випадків саме аматори-краєзнавці ставали ініціаторами створення перших галицьких колекцій предметів старовини. Зважаючи на це, опубліковані матеріали до історії початків галицького музейництва можуть водночас слугувати й матеріалами до історії краєзнавчого руху. У 1849 р. у Львові було засновано музейну фундацію графа В. Дзєдушицького, значну частину збірок котрої склали експонати безпосередньо пов’язані із історією Галичини, зокрема, колекція із понад 7 тисяч археологічних знахідок, включно із матеріалами відомого Михалківського скарбу. Значну наукову вартість представляли збірки предметів української народної культури та побуту. Високу оцінку краєзнавчій вартості колекцій В. Дзєдушицького дали українські учені Яків Головацький та Володимир Гнатюк. Музей брав активну участь у проведенні місцевих та зарубіжних виставок тим самим популяризуючи галицькі старожитності. Матеріали музейних фондів та музейної бібліотеки активно використовувалися для підготовки та видання різноманітних краєзнавчих видань. Загальний нарис життя та діяльності засновника Природничого музею у Львові видав краківський дослідник Казимир Карольчак15. Джерелами до історії вивчення формування музейних колекцій В. Дзєдушицького може слугувати власноручно підготований меценатом опис свого закладу16, а також описи музею Там само. Ф. 5, оп. 1, № 5768 (1–7), 5769. Там само. Ф. 11, оп. 1, № 33–35. 11 Hartleb K. W 50-lecie pracy naukowej Ferdynanda Bostla // Kwartalnik Historyczny. (Lwów). 1934. T. XLVIII. S. 270–273. 12 Finkel L. Ludwik Kubala – 4.IX.1838–30.IX.1918 // Kwartalnik Historyczny. 1918. T. XXXII. S. 518–524. 13 Charewiczowa L. Historiografia i miłosnictwo Lwowa. S. 135–138. 14 Постаті Л. Харевічової присвячено не так вже й багато публікацій. Див., наприклад: Перелигіна О. Харевічова Люція Генрика Марія (1897–1943) // Галицька брама. 2003. № 7–9. 15 Karolczak K. Mecenat kulturalno-naukowy Włodzimierza Dzieduszyckiego (1825–1899) // Львів: місто – суспільство – культура. Збірник наукових праць / За ред. М. Мудрого. Т. 3. [Вісник Львівського університету. Серія історична. Спеціальний випуск]. Львів, 1999. С. 316–332. 16 Dzieduszycki W. Muzeum im. Dzieduszyckiego we Lwowie. Lwów, 1880. 9
10
171
написані сучасниками17. Цікавими є спогади про В. Дзєдушицького авторства відомого галицького краєзнавця Станіслава Шнюр-Пепловського18. У 1994 р. у Любліні було видано роботу присвячену історії Музею ім. Дзєдушицьких19. Із розвитком краєзнавства тісно пов’язана історія створення та розвитку Художньо-промислового музею у Львові, організаційний комітет котрого було створено в 1873 р. Основу збірок музею склали експонати зібрані для того, аби представити Львів на Всесвітній виставці у Відні 1873 р. З музеєм активно співпрацював відомий український етнограф Володимир Шухевич, котрий допомагав при роботі над виданням зошитів-альбомів із зображеннями найцікавіших експонатів музею. Протягом 1882–1885 рр. Художньо-промисловий музей видав 10 таких зошитів. Свідченням зв’язку музейних експозицій із галицьким краєзнавством є той факт, що на початку XX ст. серед 6 тисяч одиниць зберігання в його фондах понад третину складали предмети народного мистецтва. Опублікованими матеріалами до історії музею є звіти з його діяльності20. У 1870 р. до публічного вжитку було віддано музей князів Любомирських, який був відділом Наукового закладу Оссолінських. Крім великих колекцій картин та скульптури, в музеї зберігалися численні краєзнавчі матеріали, зокрема знахідки зроблені під час земляних робіт на Високому Замку, нумізматичні скарби знайдені по всій території Галичини тощо. Окрему експозицію склали кам’яні скульптури періоду середньовіччя зі Львова, Олеська та Жовкви, фрагменти іконостасу Волоської церкви та ін. Джерелами до вивчення історії краєзнавчої діяльності цього музею є опубліковані каталоги експонатів музею21, путівник22 та опис його колекцій23. Першим у Львові музейним закладом, який розпочав наукові краєзнавчі студії, став Національний музей ім. короля Яна III, формування колекцій котрого почалося у грудні 1892 р. стараннями відомого львівського історика та архіваріуса Александра Чоловського. Збірки музею швидко збільшувалися завдяки дарам мешканців міста. У 1926 р. почалося розміщення колекцій в спеціально закупленій для цього магістратом кам’яниці на площі Ринок. У зв’язку 17 Hadaczek K. Dział przedhistoryczny Muzeum im. Dzieduszyckiego. Lwów, 1907; Bieńkowski A. Muzeum Dzieduszyckiego we Lwowie // Tygodnik Illustrowany. (Lwów). 1900. № 12; Schröder A. Galeria Miączyńskich-Dzieduszyckich we Lwowie // Tygodnik Illustrowany. 1911. № 33. 18 Schnür-Pepłowski S. Włodzimierz Dzieduszycki. Wspomnienia pośmiertne // Gazeta Ludowa. (Kraków). 1899. № 217. 19 Brzęk G. Muzeum im. Dzieduszyckich i jego twórca. Lublin, 1994. 20 Sprawozdanie dyrekcji miejskiego Muzeum Przemysłowego we Lwowie. Lwów, 1874; Stroner W., Rubczyński W. Katalog biblijoteki Muzeum Przemysłowego miejskiego we Lwowie. Łwów, 1894. 21 Katalog broni w Muzeum Lubomirskich. Lwów, 1876; Pawłowicz E. Katalog. Muzeum im. Lubomirskich. Lwów, 1877. 22 Przewodnik po Muzeum im. ks. Lubomirskich we Lwowie. Lwów, 1909. 23 Pawłowicz E. Muzeum im. Lubomirskich w Zakładzie Narodowym im. Ossolińskich. Lwów, 1904.
172
зі значним розширенням фондів у 1929 р. музей було розділено на два відділи, причому одних із них під назвою Музей історії Львова було відкрито для відвідувачів. Його збірки містили унікальні експонати з історії Львова та Галичини. Особливо багато були представлені відділи історичних портретів та давньої зброї. Важливі відомості до історії розвитку музею вміщено в працях Кароля Бадецького24 та Александра Чоловського25. Вартий уваги також путівник по музею. Важливо підкреслити, що фондами музею користувався при роботі над пластичною панорамою давнього Львова львівський краєзнавець Януш Вітвіцький26. Великий масив неопублікованих матеріалів до історії краєзнавчого руху міститься у фондах Державного архіву Львівської області. Насамперед на увагу дослідників заслуговують матеріали, котрі висвітлюють діяльність “Товариства любителів Львова”, яке було створене 19 жовтня 1906 р. Першим головою цього громадського об’єднання став відомий історик Людвік Кубаля, віце-головою Тадеуш Рутовський, секретарем Александр Чоловський, а редактором тоді ж заснованого видавництва – Францішек Яворський. Як підкреслювала згодом активна діячка “Товариства” Люція Харевічева “товариство рекрутувало своїх членів серед усіх верств мешканців Львова, поширювало серед них знання про минуле міста, надавало знання про давні пам’ятки наймолодшому поколінню львів’ян”27. У різні періоди крім згаданих вище науковців, до “Товариства” належали такі знані учені як Валєри Влодзімірський, Тадеуш Урбанський, Броніслав Ласковніцький, Ян Поратинський, Юліуш Райнер, Ян Канти Пфау. Єдину спробу накреслити нарис історії розвитку цього товариства здійснила Л. Харевічева з нагоди 25-літнього ювілею існування цього об’єднання28. Значний обсяг неопублікованих джерел до історії “Товариства” знаходиться у фондах Державного архіву Львівської області. Серед цих матеріалів документи про реєстрацію “Товариства любителів давнього Львова”29, повні списки членів організації за 1906–1926 та 1932 рр.30, вирізки із польської преси із згадками про діяльність товариства31, списки періодичної преси в котрій друкували свої
24
Badecki K. Zbiory Orzechowicza. Lwów, 1922. Czołowski A. Katalog zbiorów Władysława Łozińskiego we Lwowie. Lwów, 1897. 26 Про історію створення панорами Я. Вітвіцького див.: Szolginia W. Tamten Lwów. T. VI. Rozmaitości. Wrocław, 1997. S. 70–89; Смірнов Ю. Пластична панорама Януша Вітвіцького // Галицька брама. 1994. № 3; 1995. № 6; Пластична панорама Львова Януша Вітвіцького. Львів, 2005. 27 Charewiczowa L. Historiografia i miłosnictwo Lwowa. S. 148–149. 28 Charewiczowa L. Towarzystwo Miłośników Przeszłości Lwowa. Z powodu 25-lecia istnienia // Studia Lwowskie. Biblioteka Lwowska. T. XXXI/XXXII. Lwów, 1932. S. IX–XVI. 29 Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО), ф. 110, оп. 1, спр. 694, арк. 1–26. 30 Там само. Ф. 97, оп. 1, спр. 1, 8, 14, 15, 20, 21. 31 Там само. Спр. 18. 25
173
краєзнавчі дописи члени товариства32. Цікавими є матеріали, що стосуються проектів статуту “Товариства”33 та листування між керівництвом організації та бібліотекою Всеукраїнської Академії Наук34. “Товариство” активно займалася видавничою діяльністю. У рамках започаткованої членами організації “Львівської бібліотеки” вийшло друком 30 монографічних праць, а також збірник наукових праць та спогадів. Близькою до “Товариства” за своїми програмними цілями було “Об’єднання любителів Львова”, яке було створено 28 листопада 1921 р. Організацію очолили Лєслав Яворський та Міхал Літинський. Організація проіснувала п’ять років, після чого об’єдналася із “Товариством любителів старовини Львова”. Третім серед польських історико-краєзнавчих товариств міжвоєнного періоду у Львові було Львівське відділення Польського краєзнавчого товариства, яке було створене в 1926 р. З 1937 р. відділення видавало “Краєзнавчий огляд”, який в популярній формі знайомив читачів із результатами останніх наукових досліджень історії Галичини. Амбітним проектом організації стала організація курсів екскурсоводів, на котрих викладали Ф. Угорчак, З. Морвіц, К. Матейський, М. Яросівечувна та ін. У Державному архіві Львівської області зберігаються джерельні матеріали з історії заснування “Львівського відділення Польського краєзнавчого товариства”, його офіційної реєстрації35. Важлива інформація міститься у справах, що стосуються організації та діяльності курсів екскурсоводів36. Початковому періоду розвитку історичного краєзнавства у Львові присвячена стаття Галини Яремич37. Дослідниця зосереджує увагу на діяльності Центральної комісії охорони пам’яток минулого та її виконавчого органу у Галичині – апарату крайових консерваторів, громадських організацій аматорів старовини 20–30-х рр. XX ст. Значна наукова та мемуарна література присвячена історії діяльності львівських бібліотек38, насамперед Національного закладу імені Оссолінських39. Порівняно добре вже на початку XX ст. була висвітлена історія окремих приватних збірок предметів старовини. Ще в 1929 р. було видано друком каталог величезної колекції предметів мистецтва та старовини Владислава Лозінського40. Збірка, яка містила картини, скульптури, старовинну зброю, монети, медалі, старожитності з історії Львова та Галичини, в 1930-х рр. була розподілена між Там само. Спр. 17, арк. 27. Там само. Спр. 2, 13. 34 Там само. Спр. 24. 35 Там само. Ф. 110, оп. 1, спр. 423, арк. 1–119; спр. 693, арк. 1–20. 36 Там само. Ф. 97, оп. 1, спр. 10, 12, 21. 37 Яремич Г. Охоронні та пам’яткознавчі традиції Львова // Галицька брама. 1996. № 15. С. 18–19. 38 Publiczne Biblioteki lwowskie. Zarys dziejów. Lwów, 1926. 39 Zakład Narodowy im. Ossolińskich. Zarys dziejów. Lwów, 1927; Zakładu Narodowego im. Ossolińskich ustawy, przywileje i rzeczy dziejów jego dotyczące. Lwów, 1928. 40 Katalog zbiorów Władysława Łozińskiego. Lwów, 1929. 32 33
174
профільними музеями: Національним музеєм імені короля Яна III Собєського, Картинною галереєю та Художньо-промисловим музеєм. Описові великої збірки давньої холодної та вогнепальної зброї, яка належала Станіславові Круку присвячено велику статтю Богдана Януша 41. Автор публікації особливо підкреслює той факт, що в збірці знаходилася козацька зброя, а також оригінальні зразки озброєння львівських міщан XVII–XVIII ст. Історії формування найбільшої на західноукраїнських землях збірки предметів юдаїки XV–XVIII ст., якою була колекція Максиміліана Гольдштейна присвячено праці Е. Бика42 та Б. Януша43. Крім цього сам М. Гольдштейн залишив опис тієї частини своєї колекції, яка містила збірки монет і медалей Польщі та кількох сусідніх країн. Праця була опублікована у фаховому виданні польських нумізматів44. У співавторстві із К. Дрезднером аматор старовини підготував нарис з історії єврейської культури на тлі своєї колекції45. Історії ідеї створення у Львові окремого музею єврейської старовини присвятив свій буклет Л. Лілле46. Історія колекціонерської діяльності М. Гольдштейна на тлі загального розвитку єврейського музейництва у Львові почасти висвітлена у невеликій статті історика мистецтва Фаїни Петрякової47. Серед опублікованих джерел до історії єврейського краєзнавства у Львові кінця XIX – початку XX ст. інтерес дослідника можуть викликати звіти кураторії опіки над пам’ятками єврейського мистецтва, яка діяла при Єврейській релігійній громаді48. Кураторія була створена в 1935 р., її першими керівниками стали професор Львівського університету Маурицій Аллєрганд та рабин др. Леві Фройнд. Під їх керівництвом кураторія здійснила інвентаризацію та каталогізування пам’яток єврейської старовини у Львові, Янові, Жовкві та Кам’янці-Струмиловій. Результатом роботи комісії стало опублікування 11 проілюстрованих фотографіями альбомів із видами давнього єврейського цвинтаря. Поряд із кураторією опіки над пам’ятками єврейського мистецтва у Львові протягом 1929–1939 рр. діяв єврейський гурток любителів краєзнавства. Матеріали про реєстрацію гуртка, його діяльність (1929–1938), а також звіти про результати офіційного нагляду за гуртком за 1930–1932 рр. зберігаються у Державному архіві Львівської області49. Janusz B. Zbiór broni Stanisława Kruka we Lwowie // Ziemia. (Lwów). 1913. № 29, 30. Byk E. Zbiory M. Goldsztejna. Ze studjów nad zbiorami prywatnymi. Dzień. (Lwów). 1920. № 225. 43 Janusz B. Muzeum gminy żydowskiej we Lwowie. Świat. (Lwów). 1911. № 8. 44 Goldsztein M. Zbiory Goldszteina we Lwowie. Wiadomości numizmatyczne. (Lwów). 1913. № 10. 45 Goldsztein M., Dresdner K. Kultura i sztuka ludu żydowskiego na ziemiach polskich. Zbiory M. Goldszteina (Z przedmową M. Bałabana). Lwów, 1935. 46 Lille L. Muzeum żydowskiej gminy wyznaniowej we Lwowie. [S.l.], 1937. 47 Петрякова Ф. Єврейське музейництво Східної Галичини XX століття // Галицька брама. Львів. 1997. № 10–11 (34–35). С. 18–20. 48 Sprawozdanie Kuratorium opieki nad zabytkami sztuki żydowskiej przy Żydowskiej gminie wyznaniowej we Lwowie. Lwów, [1927]. Створений цією кураторією Inwentarz starego cmentarza [S.l., S.d.], знаходиться зараз у фондах бібліотеки народознавства у Львові. 49 ДАЛО, ф. 110, оп. 1, спр. 210, арк. 1–46; спр. 933, арк. 1–19. 41
42
175
Аналізу наукової вартості колекції єврейських рукописів XVI–XX ст., які зберігаються у фондах Львівської наукової бібліотеки НАН України, присвятила свою публікацію Н. Банчик. У статті дослідниця простежує шляхи надходження єврейських рукописів до фондів бібліотеки, здійснює їх типологічну ситематизація, коротко характеризує зміст найцінніших рукописів. Як підкреслює Н. Банчик, “більшу частину репертуару рукописних кодексів з фондів ЛНБ складають коментарі до Мішни, Талмуду, Шулхан арух […] є також твори інших жанрів: поетичні збірки, п’єси, словник омонімів”50. Значно менше збереглося матеріалів та джерел, які б могли прислужитися висвітленню історії вірменського краєзнавства. Початок згромадження предметів історичної вартості пов’язаних із історією львівських вірмен поклав бібліофіл Антоній Теодорович. Упродовж 20–30-х рр. минулого століття він зібрав велику бібліотеку вірменіки, провадив скрупульозну бібліографію пресових публікацій про галицьких вірмен, колекціонував вірменські рукописи та стародруки. У 1932 р. у Львові відбулася виставка давніх вірменських культурних цінностей, що особливо варто підкреслити, перша виставка подібного характеру у вірменській діаспорі. Важливими неопублікованими документами, які стосуються підготовки та проведення цієї виставки, є звіти комітету щодо підготовки виставки, листування між згаданим комітетом та польським товариством аматорів минулого Львова, а також дирекцією гімназій та середніх шкіл (в справі організації екскурсій учнівської молоді), програма діяльності виставки 51. Виставка вірменських пам’яток діяла у Львові з 19 червня по 30 вересня 1932 р. Спеціально для неї було видано путівник виставкою та каталог її експонатів52. Після завершення виставки з’явилася ідея заснувати постійнодіючий музей вірменської історії та культури при архідієцезії вірменської церкви. Проблемам історії вірменського краєзнавства у Галичині присвячено невелику замітку Галини Глембоцької53. Наукові зацікавлення історією та культурою галицьких вірмен маловідомого українського дослідника Богдана Януша розглянув професор Ярослав Дашкевич54. Значно більшу увагу дослідники приділили піонерові вірменського краєзнавства на галицьких землях Садоку Барончу. Значний уступ присвячено С. Барончу в праці Л. Харевічової55. Окрему статтю на цю тему підготуавав Я. Дашкевич56.
Банчик Н. Єврейські рукописні пам’ятки у ЛНБ НАН України // Галицька брама. 1997. № 10–11 (34–35). С. 12. 51 ДАЛО, ф. 1, оп. 54, спр. 2190, арк. 29, 30; ф. 97, оп. 1, спр. 21, арк. 12–13, 30, 52 Wystawa zabytków ormiańskich we Lwowie: 19.VI.1932–30.IX.1932: przewodnik. Lwów, 1932; Wystawa zabytków ormiańskich we Lwowie. Lwów, 1933. 53 Глембоцька Г. Про долю вірменського музею // Галицька брама. 1996. № 21–22. С. 22. 54 Дашкевич Я. Богдан Януш як вірменознавець // Галицька брама. 1996. № 21–22. С. 18. 55 Charewiczowa L. Historiografia i miłośnictwo Lwowa. S. 199–200. 56 Дашкевич Я. Садок Баронч як історик краєзнавець // Галицька брама. Львів. 1995. № 5. С. 6. 50
176
Підсумовуючи наведений вище матеріал приходимо до наступних висновків. Архівні збірки Державного архіву Львівської області та Львівської наукової бібіліотеки ім. В. Стефаника НАН України володіють достатнім обсягом неопублікованих архівних матеріалів, котрі можуть послужити джерельною базою для наукових досліджень історії польського краєзнавчого руху в Галичині. Аналіз існуючої історіографії, яка стосується вказаного питання, свідчить про недостатню глибину розробки проблеми польського краєзнавчого руху в Галичині кінця XIX – початку XX ст. Перспективними напрямками таких досліджень можуть стати вивчення історії діяльності спеціалізованих краєзнавчих організацій, краєзнавча діяльність наукових академічних інституцій, біобібліографічні студії.
POLISH LOKAL HISTORY STUDIES IN GALICIA (the end of XIXth – beginning of XXth cn): OUTLOOK OF HISTORIOGRAPHY AND SOUSERS Alina STETSENKO Ivan Franko Lviv National University, The Chair of Ancient History of Ukraine and Archivistics The article covers the condition of scientific research of the problems whichare connected with the beginning period of the local studies in Galicia. Author analyses the Polish and Ukrainian historiography, which elucidated different aspects of history of Polish, as well as Armenian and Jewish Galician local studies. In article we review archival sources (accounts of societies of the local studies, museums, bulletins etc.) and unpublished sources from the funds of State archive of Lviv region and personal funds manuscript department of V. Stefanyk scientific library of Lviv of National Academy of Science of Ukraine. Key words: local studies, historiography, sousers, Lviv, Galychyna.