Пам'ятки міста Станиславова

ББК63.3(4УКР)6 Б-24

Сучасне видання студії «Пам'ятки міста Станиславова» (1858 р.) відомого польського письменника та історика Гзличини о. Садока Баронча (1814-1892) має подвійну мету: по-перше, публікацію одного з першоджерел історії нашого міста, яке довший час замовчували, а текст нещадно перекручували і трактували як власний і, по-друге, ґрунтовний літературно-науковий виклад чи не найосвітнішої на сьогодні праці з міської історії Станиславова, яка чітко відтворює суттєві фрагменти минувшини станиславівців. У текстах С. Баронча побачимо не лише приязне ставлення автора до Римо-Католицької Церкви і її ролі у покатоличенні місцевої вірменської спільноти, перебільшення ролі поляків в історії Станиславова XVII-XVIII ст. й перипетії сімейної хроніки родини Потоцького, а й сумлінне дослідження втрачених сьогодні міських цехових статутів, що свідчать про призабуті традиції міського самоврядування у пізньосередньовічному Станиславов'!.

Переклад з польської і примітки Ю р і я У г о р ч а к а Переклад з латини о. Івана К о з о в и к а Наукова редакція і коментарі Івана Монолатія У в и д а н н і в и к о р и с т а н і п о ш т і в к и та і л ю с т р а ц і ї з к о л е к ц і ї Зеновія Жеребецького

С е р і я « М о є місто» д р у к у є т ь с я з а с п р и я н н я : Благодійної культурологічної фундації «Цинамоновий хрущ», п. Юрія Височанського, власника книгарні «Софія» (вул. Незалежності, 9)

ISBN

© Юрій Угорчак, 2008 © Іван Козовик, 2008 9 7 8 - 9 6 6 - 6 6 8 - 1 7 8 - 5 (№ 6) © Іван Монолатій, 2008 9 7 8 - 9 6 6 - 6 6 8 - 1 4 9 - 5 (серія «Моє місто») © Зеновій Ж е р е б е ц ь к и й , 2008

PAMIĄTKI MIASTA

STANISŁAWOWA

ZE B R A Ł

X. SADOK B A E Ą C Z .

MakMm

Konwentu

WW. 00.

Dominikanów w Podkumiemu.

L W Ó W W DRUKARNI ZAKŁADU NARÓD.

IM.

OHSOLIMiKII II

1838.

Перше видання книжки «Пам'ятки міста Станиславова», 1858

«КЛАСИЧНИЙ» МІСТОЛЮБ БАРОНИ ІСТОРИК СВЯТОЇ ВІРИ І ПОЛЫДИЗНИ Про цього представника станиславівської традиції неможливо не п и с а т и . Що з р е ш т о ю й р о б и л и всі, хто л и ш хотів з а ж и т и собі слави того, хто щ о с ь розуміє в історії н а ш о г о міста. Тому-то Барончеві сучасники, його послідовники і критики писали і говорили про його С т а н и с л а в і в . Одні з них п і д н о с и л и С а д о к а Б а р о н ч а н а м и с л и м і в и с о т и , інші ж - с в і д о м о о п у с к а л и , в и к о р и с т о в у ю ч и д о с л і д н и ц ь к и й т е к с т д л я «історичної» ревізії. Історики ще д о в г о сперечатимуться, хто ж насправді був п е р ш и м у с в о є м у т р а к т у в а н н і о с н о в н и х віх С т а н и с л а в о в а , г о л о в н о я к м і с т а ф о р т е ц і Потоцьких (я сказав би ф о р т е ц і - ф а н т о м а в історії) і г р а д а б а г а т ь о х , п о г а н о п о в ' я з а н и х між с о б о ю к у л ь т у р . О д н а к у ж е с ь о г о д н і , на часовій дистанції 150-літнього існування Барончевої праці, м о ж н а стверджувати, що вона стала підмурівком для «базового» польського п о г л я д у н а м и н у л е « і д е а л ь н о г о міста» в м е ж и р і ч ч і Б и с т р и ц ь . І ц е подвійно дивно, що домініканин-вірменин дав свій погляд на історію й о г о рідного міста, т и м с а м и м вклавши до рук симпатиків і критиків уявну х о р у г в у п р о п о л ь с ь к о г о і п р о к а т о л и ц ь к о г о з м а г а н н я з а с п а д щ и н у С т а н и с л а в о в а . Нині вона ніде не поділася, і її дуже зручно в и к о р и с т о в у ю т ь п о т р і б н і т о тут, т о т а м і с т о р и к и , к р а є з н а в ц і і п р о с т о містолюбці, причому з обох сторін. Ґ р у н т о в н а с т у д і я Б а р о н ч а в з а й в е зачіпає д р а ж л и в е з а п и т а н н я «Чи наш С т а н и с л а в і в ? » . П е р е к о н а н и й , що в і д п о в і д ь у ц ь о м у в и п а д к у не м а є о д н о з н а ч н о с т і , а п е р е д б а ч а є б о д а й кілька в а р і а н т і в . Станиславів Баронча, поза сумнівом, - багатоликий організм з виразними польськими, вірменськими і гебрейськими обличчями. Є в ньому і місце тутешнім русинам-українцям. Ніде правди діти, про нас автор згадує зрідка, взайве намагаючись підтвердити, що д е с ь д о «весни народів», яку д а л а н а м ц і с а р щ и н а , м і с т о , яке нині н а з и в а є м о І в а н о - Ф р а н к і в с ь к о м (у затінку Л ь в о в а і п о с е р е д и н і ш л я х у до Чернівців, як в Андруховича), було вузловим пунктом саме польської н а ц і о н а л ь н о ї к у л ь т у р и , її д і д и ч і в і д а в н і х г е т ь м а н і в . . . Сучасна тенденція «змагання жертв» - хто кого, хто більше, хто має рацію і хто більше п о с т р а ж д а в з п е р ш о г о погляду не надається 4

д о п р а ц і Б а р о н ч а . Але с а м а в о н а п р о м о в л я є : н е м о ж л и в о і н е г о н о р о в о з м а г а т и с я з т р а к т у в а н н я м и с е р е д и н и ХІХ-го століття, їхніми макаронізмами, архаїзмами та просто -ізмами у варіанті с т а н и с л а в і в с ь к о г о к р а є з н а в с т в а . Бо ж о с т а н н є , в п а н е г і р и ч н о є л е й н о м у п а ф о с і ґ л о р и ф і к у в а л о ш л я х е т н у л ю д и ну, ш л я х е т н у р о д и н у і ш л я х е т н у Вітчизну. М у с и м о з в а ж и т и с я с п р и й м а т и а в т о р а т а й о г о т в і р п е р е д у с і м як «дитя» т а к о ї с о б і д и в н о ї е п о х и - п е р е х о д у від м о н а р х і з м у до конституційного лібералізму й закостенілої церковної доктрини. З в і с н о ж, ніхто не с у м н і в а є т ь с я у щ и р о с т і п о г л я д і в і с в і т о г л я д і а в т о р а , відданості й о г о Католицькій церкві. Важливо таким чином зрозуміти архітектоніку й о г о тексту, з н а й т и й о г о н а г о л о с и на нібито важливих речах в історії Станиславова і гідне пошани бажання зібрати я к н а й б і л ь ш е м а л о в і д о м и х д ж е р е л , ч а с т и н а з яких у ж е т о д і з н и к а л а з і світу л ю д с ь к о г о . Атому, якщо майже дві т р е т и н и тексту Баронча - н е п р и х о в а н и й гімн Потоцьким та до нудоти маловартісний опис того, хто і яким ч и н о м реагував на п о х о р о н шляхетної о с о б и (по суті хроніка некрофіла...), то п е р ш а т р е т и н а тексту - направду оригінальна. Бо в ній з н а х о д и м о цікаві о п и с и м і с ь к о г о ц е х о в о г о у с т р о ю , які т а к и м ч и н о м свідчать, що Станиславів - таки місто з д е я к и м и західно­ є в р о п е й с ь к и м и т р а д и ц і я м и (як т у т н е з г а д а т и П р о х а с ь к о в е м і с т о а л е ще з м у р а м и і в е ж а м и ) . Інша річ - п р а к т и к а м а г д е б у р з ь к о г о п р а в а , о п и с а н а Барончем, закріплювала вже надто традиційні польськокатолицькі в п л и в и у станиславівській міській цивілізації. Здається, що Барончеві вдалося досягти мети: нагромадити чималий дослідницький матеріал, покликаючись на доволі солідний корпус історичних джерел, виробити власний краєзнавчий стиль і м а й ж е н а з а в ж д и увіковічнити о д и н о к и й ш л я х е т с ь к и й с е г м е н т у міській м и н у в ш и н і . Це у нього б е з у м о в н о в и й ш л о . Чому? А тому, що якби це б у л о не так, т о , п е в н о , й о г о т е к с т и не к р а л и б і не п о д а в а л и б як в л а с н і , а в і д т а к і не б у л о б у н а с Г р о н а к р а є з н а в ц і в - н е м і с т о л ю б і в , т а к и х с о б і к р а д і ї в від м і с ь к о ї і с т о р і ї . Д у ж е в ж е с п о к у с л и в о в и г л я д а л и д л я н и х матеріали, впорядковані й описані самітником-домініканином. Читаючи нині п р а в д и в и й український переклад т в о р у «Пам'ятки міста Станиславова» Баронча, замислімося, чому досі не маємо с п р а в ж н ь о ї і н е м і ф о л о г і з о в а н о ї історії н а ш о г о міста не л и ш е в її повному обсязі, ай окремих історичних періодів. Чи ж не свідчення це т о г о , щ о покоління с у м л і н н и х і с т о р и к і в - м і с т о л ю б і в час від часу п е р е р и в а л о с я « ш к о л о ю плаґіяторів»? Ц і к а в о , а щ о с к а з а в б и Б а р о н ч , я к и й у ж е д а в н е н ь к о в засвітах, а й о г о т е к с т и як п е р е к о т и п о л е к о ч у ю т ь з о д н и х опусів до інших.

5

Отже, п р о ч и т а й м о н а ш е п е р ш о д ж е р е л о , н а ш у міську п е р ш о о с н о в у . По суті твір Б а р о н ч а не м о ж н а віднести ані до історичних, ані краєзнавчих п р а ц ь у с у ч а с н о м у ї х н ь о м у п р о ч и т а н н і . О д н а к ц е в ж е к л а с и ч н и й текст, який створив за власним баченням гідний син Станиславова, покатоличений мадярський вірменин отець-домініканин Садок Баронч. Я к а в т о р в е л и к о г о т а щ и р о г о т е к с т у п р о н а ш е м і с т о він с в я т о ю в і р о ю і п р а в д о ю пізнав свій час і й о г о о с о б л и в о с т і . Текст Б а р о н ч а м о ж н а читати п о - р і з н о м у - із з а х о п л е н н я м або зі зневагою до окремих історичних подій, історичних постатей і т р а к т у в а н ь історії н а ш о ї д е р ж а в н о с т і . Але він т а к и й , я к е - п е р е с и п а н и й польщизною, уривками зі Святого Письма, зумисне підлаштованими до ф р а г м е н т і в , з а л ю б л е н и й у п о л ь с ь к у культуру. В т е к с т а х і с т о р и к а і релігійного діяча ми не побачимо Станиславова, де люди с т в о р ю в а л и імідж містові, р о б и л и й о г о є в р о п е й с ь к и м , як це бачить Жеребецький-молодший. Якщо в останнього історію нашого міста з а в ж д и т в о р и л и л ю д и і то різних н а ц і о н а л ь н о с т е й , то у в и п а д к у Б а р о н ч а - це були, п е р е п р о ш у ю , л и ш е Потоцькі. Праця Баронча допоможе багато чого зрозуміти допитливим читачам не л и ш е про рушії нашої спільної історії, але й про її гальма. Без дослідження Баронча зрозуміти давній і новий Станиславів просто неможливо... Після Баронча - історика Станиславова періоду напередодні « м а р м о л я д о в о ї пожежі» 1868 р. - ж и р н а і т о в с т а р и с к а в к р а є з н а в с т в і : нічого нового і нічого оригінального. Л и ш е перекази і переспіви, без ж о д н и х е м о ц і й щ о д о інших с т а н и с л а в і в с ь к и х н а р о д і в - у к р а ї н ц і в , німців і ще тодішніх, але вже асимільованих вірменів. Іван Монолатій

6

ПАМ'ЯТКИ МІСТА СТАНИСЛАВОВА П р о м и н у в ш и д а в н ю с т о л и ц ю р у с ь к и х князів Галич, п е р ш з а в с е н а п і в д н і п о б а ч и м о с н і г о в і х р е б т и Карпат. Ц е - с т о л і т н і с т о р о ж і к о р д о н і в цієї землі, на якій відбулося стільки різних подій. Це вірні т о в а р и ш і с у с і д и , які з б е р е г л и д л я л ю д и н и с в о ю н е з б а г н е н н у , а л е з а в ж д и м и л у красу. В о н и - найкращі провідники у мандрівці і найпевніші вісники п р и р о д н и х змін. Бо коли виступають у всій с в о ї й величі, здається, що наближаються, і тоді мандрівник нехай завчасно подбає про дах над г о л о в о ю , так як н е в д о в з і н а с у п и т ь с я н е б о , з а в и ю т ь вітри і великі клуби ч о р н и х х м а р з і т к н у т ь с я між с о б о ю , с о н ц е з а к р и є с в о є о б л и ч ч я і с е р е д темряви та страшної зливи з гуркотом грому промайне блискавка. Але коли здається, що вони віддаляються і верхи свої ховають д е с ь у хмарах, тоді мандрівник нехай крокує сміливо, бо тепер веселе с о н ц е яснітиме с е р е д чистої блакиті і гарна п о г о д а огорне в с ю природу. І з н а д р ц и х г і р в и т і к а ю т ь дві Б и с т р и ц і , які, хоч о д н а від о д н о ї д е щ о віддалені, течуть в о д н о м у напрямку. Галицька - мутножовтава, спокійна, нікому не р о б и т ь ш к о д и , хіба якийсь зірвиголова кине щ о с ь погане в її русло, т о м у й п р о з в а л и її Гнилою. Зате Тисменицька - свавільниця: ганяється полями, то шмат берега урве, то д е р е в о з корінням виверне, то захопить частину плоту. Зате чиста як кришталь, манить до себе; одному дає здоров'я, в іншого відбирає життя, звичайно, як свавільниця, кокетка. Доволі нагасавшись, подає руки галицькій сестриці, і разом вони впадають у крутіж і тонуть у водах Д н і с т р а 1 . Територія, яку вони оточують своїми раменами, колись була безлюдна, болотиста і вкрита г у с т и м л і с о м . С е р е д темних х а щ тут панував тільки д и к и й звір, рої крилатого гнусу висіли над б е з м е ж н и м и б а г н а м и , в яких гніздилися різноманітні плазуни2. Розповідають, що у 1132 р. польський князь Болеслав Кривоустий, р о з б и т и й г а л и ч а н а м и , п р о б и р а в с я т у т к р і з ь х а щ і з кількома л и ц а р я м и , шукаючи для себе сховища на цьому безлюдді. Так д о б р а в с я він а ж д о м л и н а н а д З о л о т и м П о т о к о м . М е л ь н и к русин' радо прийняв лицарів у своєму домі. Господиня, домашні і 'Тут і далі збережено авторське трактування, хоча йдеться про сучасні відповідники етнонімів «українець», «український», «Україна». - Наук. ред.

7

все, що тільки ж и л о , намагалися я к н а й к р а щ е п р и й н я т и г о с т е й . Князь не нудьгував, с и д я ч и у цій с к р о м н і й г о с п о д і , бо хоч н е в и б а г л и в о , але сердечно і щ и р о й о г о приймали3. Коли в країні все заспокоїлося, к н я з ь н а чолі с в о ї х т о в а р и ш і в в и р у ш и в д о П о л ь щ і . М е л ь н и к з г і д н о з традиціями гостинності провів його декілька миль, показуючи н а й б л и ж ч и й шлях. Нарешті всі з у п и н и л и с я і лицарі мусіли п о п р о щ а т и с я з м е л ь н и к о м . Князь, з в о р у ш е н и й й о г о г о с т и н н і с т ю і б а ж а ю ч и ч и м о с ь в і д д я ч и т и с я , с к а з а в такі с л о в а : « Б о л е с л а в , к н я з ь польський, зраджений найвірнішим Вшебором, краківським воєводою, у твоєму домі знайшов безпечний притулок і сховок. У п а м ' я т ь цієї події р о б л ю т е б е ш л я х т и ч е м , - і в к а з у ю ч и на р у с ь к и й хрест, нижнє р а м е н о якого було відламане, - а це буде твоїм гербом». М е л ь н и к з п о д и в у в п а в на к о л і н а , п і д н я в у г о р у р у к и і б л а г а в у Т в о р ц я щ а с л и в о ї д о р о г и д л я князя, я к и й хутко з н и к а в у д а л и н і , т а б л а г о п о л у ч ч я для своїх облагороджених нащадків.

Мозаїчне зображення гербу Потоцьких «Пилява». Гасло «Щитом проти щитів»

Таким нібито повинен бути початок руських Потоцьких герба «Пилява» - півтретини білого хреста на блакитному полі4. Д р е в н і й то рід, могутній, м о в д у б , покоління його було завжди з д о р о в е , і Б о г м а в від н ь о г о хвалу, а край - діяльну допомогу. П р а ц е ю і пильністю д о б и л и с я в о н и б а г а т с т в а і зайняли значну територію Галицької землі. В і л ь н и й від д е р ж а в н и х с п р а в час п р и с в я ч у в а л и полюванню, і для цього їм

н а й б і л ь ш е п і д х о д и л а т е р и т о р і я між Б и с т р и ц я м и , б о т а м б у л о б а г а т о ведмедів, вепрів, вовків, л и с и ц ь і д и к и х кіз. Ця в е л и к а з в і р и н а п р и х о д и л а с ю д и з г і р , ш у к а ю ч и с о б і поживу. Щ о б п о л е г ш и т и у л ю б л е н у забаву, збудовано мисливський будиночок, де збиралися мисливці для відпочинку та щоб запастися капканами, рогатинами й іншим м и с л и в с ь к и м з н а р я д д я м , н е о б х і д н и м д л я з д о б у т т я зухвалої, ш в и д к о ї т а хитрої звірини. Поблизу мисливського будиночка почали ставити менші хатки, і з ч а с о м у т в о р и л о с я невелике с е л и щ е , яке від с л о в а «кнеї» названо Кнейненом, по-руськи - Княгинин. Пізніше забудовано незначну територію над б а г н а м и , яка від цих боліт о т р и м а л а назву З а б о л о т т я 5 . О б и д в а ці слов'янські п о с е л е н н я с я г а ю т ь я к щ о н е п о г а н с ь к и х часів, т о п р и н а й м н і д у ж е далекої д а в н и н и . їхні звичаї, з б е р е ж е н і д о н е д а в н а , п і д т в е р д ж у ю т ь цю м о ю с м і л и в у думку. Імена п о г а н с ь к и х богів з б е р е г л и с я в їхній пам'яті, б о к о л и с е р д и л и с ь а б о г н і в а л и с я н а к о г о с ь , т о в и м о в л я л и такі с л о в а : 8

« П р и м х а ' г о з н а є » , «Пек О с е н о к тобі» 6 . А о б м и н а н н я б о л і т як ж и т л а н е ч и с т о г о д у х а в в і й ш л о навіть у п р и п о в і д к у : «Говори до т о г о , що в болоті сидить» 7 . М а й ж е в кожному саду плекали барвінок і руту, а л и п у - улюблене д е р е в о с л о в ' я н , мабуть, більше ніде не с а д и л и . І с п р а в д і , велику к о р и с т ь п р и н о с и т ь це д е р е в о . Й о г о квіти годують тисячі роїв д и к и х і пасічних бджіл, с л у ж а т ь л і к а м и , з к о р и плетуть х о д а к и , а д е р е в и н у в и к о р и с т о в у ю т ь д л я в и г о т о в л е н н я р і з н о м а н і т н о г о г о с п о д а р с ь к о г о і д о м а ш н ь о г о посуду. В д о х р и с т и я н с ь к і ч а с и л и п а б у л а с в я щ е н н и м д е р е в о м . Чув я навіть руську п і с н ю , щ о с я г а є тих часів: Горіла липа, горіла, Під нею дівка сиділа. Коли на ню іскри падали, Всі молодці плакали8. І польську пісеньку про липу також співали матері над колисками с в о ї х д і т о ч о к , і к р а с у н і на в е ч о р н и ц я х , і м а й ж е в к о ж н і й хаті її б у л о чути. Як д о р о г и й спадок по наших предках наводжу її дослівно: З того боку озера Стоїть зелена липка. А на тій липці, на тій зеленій Три пташки співали. Не були то пташки, Але чемні кавалери. Змовлялися вони про одну дівчину: Кому вона дістанеться. Один каже: «То моя». Другий каже: «Як Бог да'», А третій каже: «Серденько моє, Чого ти така сумна?» «Як я не маю бути сумна, За старого кажуть йти. Ой засмутила я своє серденько, Не можу його розвеселити. Ой! Якщо це старий, Бодай він не встав! А якщо молодий, Гарної вроди Бодай йому Бог здоров 'я дав!».

9

С т а н и с л а в і в . План м і с т а , 1 7 9 2 .

1. Палац

Потоцьких.

2. Костьол

і

3.

монастир

4. Колеґіальний 5.

костьол.

Арсенал.

6. Костьол 7.

і

монастир

Єзуїтів.

Синагога.

8. Греко-католицька 9. Вірменський 11. Галицька 12. Піша

церква. костьол.

10. Тисменицька

10

тринітаріїв.

Ратуша.

брама. брама.

брама.

СТАНИСЛАВІВ ВІД 1654 ДО 1691 РОКУ Гарне р о з м і щ е н н я цієї м і с ц е в о с т і так з а х о п и л о С т а н і с л а в а Р е в е р у П о т о ц ь к о г о , щ о 1 6 5 4 р . він п о ч а в п е р е т в о р ю в а т и н а м і с т о п е р в і с н е сільське поселення Заболоття. Однак, постійно зайнятий справами суспільного добра, виконання цього похвального рішення доручив своєму синові Андрієві, який для вшанування пам'яті свого п о п е р е д н и к а надав містові назву Станиславів і, незважаючи н а б а г а т о перешкод і суперечностей, з честю виконав узяте зобов'язання9. Адже заснування цього міста припало на майже найнещасливішу пору для Польського Королівства. Безперервні якзовнішні, такі внутрішні в і й н и п о с т і й н о п о т р я с а л и Річчю П о с п о л и т о ю і з ' є д н а н и м и з н е ю краями, особливо Ч е р в о н о ю Руссю. її міста щ о х в и л и н и чекали н а п а д і в ч и с л е н н и х в о р о г і в : козаків, м о с к а л і в , м а д я р і в , в о л о х і в і т а т а р , які т о р а з о м з г а й д а м а ц ь к о ю о р д о ю Х м е л ь н и ц ь к о г о * , т о с а м і г р а б у в а л и і п у с т о ш и л и ц е й б а г а т и й к р а й . У ті часи н е б е з п е ч н о було залишати місто без фортифікацій і засобів, необхідних для о б о р о н и . З цієї п р и ч и н и з а с н о в н и к міста з н е м а л и м и в и т р а т а м и з в о д и в навколо фортеці високі мури і насипав широкі вали. Та передусім с в о ї с т а р а н н я він с п р я м о в у в а в н а б у д і в н и ц т в о Б о ж и х х р а м і в і п р и м н о ж е н н я слави Того, хто є н а й п о т у ж н і ш о ю т в е р д и н е ю й о х о р о н о ю всіх міст. Для збільшення дуже вже нечисельного русько-польського н а с е л е н н я він с п р о в а д и в з М о л д а в і ї й У г о р щ и н и в і р м е н і навіть дозволив проживати гебреям, щоб через торгівлю і ремесла забезпечити потреби мешканців. А щоб чимшвидше здійснити свої р я т і в н і н а м і р и , у 1 6 6 2 р. н а д а в н о в о з а с н о в а н о м у м і с т о в і такі п р а в а і привілеї: «В ім'я Господа. Амінь. Я, А н д р і й з Потоку П о т о ц ь к и й , староста галицький, лежайський і коломийський, полковник Його Королівської Милості. Всім і кожному зокрема, кому тепер і в майбутньому слід знати: свідомо чиню, що з Б о ж о ю д о п о м о г о ю на своїй спадковій землі, там, де було село Заболоття, задумав місто під н а з в о ю С т а н и с л а в і в ( з б у д у в а т и - п е р е к л . ) , я к е я в ж е з л а с к и Б о ж о ї

"Йдеться про авторське трактування Української національної революції 1648-1657 pp. під керівництвом гетьмана Б. Хмельницького.

11

почав, щ о б тут могли ґрунтовно селитися, а моїм коштом (обіцяю - перекл.) фортифікувати його, зміцнити валами, оточити мурами і закрити міцними брамами. При цьому (обіцяю - наук, ред.) забезпечити його артилерією і в і д п о в і д н и м и б о є п р и п а с а м и так, щ о б не тільки в о р о ж и м чатам, але й, д а й , Боже, з д о р о в ' я і щасливої п е р е м о г и , самій ворожій силі був учинений опір, щоб мешканці згаданого міста при своїх маєтках і здобутках залишались б е з п е ч н и м и . Всім, хто тут буде поселятися, надаю свободи на д в а д ц я т ь років, п р о т я г о м яких їм вільно п р и х о д и т и і відходити. Портрет Андрія Потоцького наказую відміряти місце і (1628-16 ) 1). кін. XVII cm. спорудження будинків відповідно до потреби і бажання кожного. На передмісті дозволяю будувати броварні, солодовні, винниці, фільварки, на що кожному будуть в и д і л е н і д і л я н к и . Д а ю с в о б о д и н а сівбу, г о р о д и , п о л я , в с я к у т о р г і в л ю , ш и н к и , варіння пива, ситіння меду, гнання горілки, п р о д а ж їх та інших р е ч е й , які м о ж у т ь н а й к р а щ і п р и в е з т и із с о б о ю , як у м і с т і , т а к і на п е р е д м і с т я х . Т а н а с а м п е р е д х р и с т и я н и н кожну с п р а в у м у с и т ь п о ч и н а т и з п р и м н о ж е н н я слави Божої, а потім д о т р и м у в а т и с я закону, який є о с н о в о ю в с ь о г о і н а я к о м у с т о я т ь і у т в е р д ж у ю т ь с я цілі д е р ж а в и . Тому під н а з в о ю Н а й с в я т і ш о ї Д і в и , с в я т и х А н д р і я і С т а н і с л а в а я з б у д у в а в костел. Будуть відміряні місця на церкву для вірмен грецького обряду та на школу г е б р е я м , і д о з в о л я ю к о ж н о м у з них відправляти б о г о с л у ж і н н я відповідно до с в о є ї віри. А так як закон, п р о що вже з г а д у в а л о с я , в с ь о м у р о б и т ь п о р я д о к , то я за т р а д и ц і є ю всіх найголовніших міст згаданому м о є м у містові і жителям д о з в о л я ю це м а г д е б у р з ь к е право', щ о б н и м с у д и л и с я і в усіх с п р а в а х й о г о дотримувалися. А щоб мешканці могли цим правом повністю користуватися і щ о б добрих з-поміж себе охороняли, а поганих в і д д а в а л и д о с у д у і в и к л ю ч а л и з - п о м і ж д о б р и х , - д о з в о л я ю р а з н а рік ' lus Thewtunicum, lure Madeburgense, iure Theutonico Maideburgensi загальна назва особливого статусу міського самоврядування в ЦентральноСхідній Європі на зразок привілеїв, вперше запроваджених в саксонському місті Магдебург у 1188 р. Остаточно сформувалося в Німеччині у 13 ст. В наступні віки, як привілеї, його отримували міста сучасних Польщі, Литви й України.

12

на свято Вознесіння Господа н а ш о г о Ісуса Христа в и б о р и , щ о б усі, з і й ш о в ш и с ь до ратуші або в іншому п р и с т о й н о м у місці, вислухавши перед тим згідно з католицькими традиціями молитви до Святого Духа, відповідно до порядку магдебурзького права обрали з-поміж с е б е д в а н а д ц я т ь ч е с н и х мужів, д о б р е з а б е з п е ч е н и х , які р о з б и р а ю т ь с я у м а г д е б у р з ь к о м у п р а в і , і м е н і с а м о м у т а м о є м у с п а д к о є м ц е в і а б о під час моєї відсутності м о є м у заступникові, з-поміж д е с я т и мужів, п о д а н и х у д е н ь згаданого свята. В о н и , а також я сам і мій с п а д к о є м е ц ь мусять в и б р а т и двох бургомістрів і п о д а т и їх г р о м а д і , а на їхнє місце з г р о м а д и будуть вибрані двоє, щоб залишався повний склад. Н а п е р е д о д н і с в я т а с в . А ґ н е с и всі м е ш к а н ц і , а т а к о ж в и б о р н і з бургомістрами, перед тим домовившись і вибравши з-поміж д в а н а д ц я т и м у ж і в ч о т и р ь о х р а д н и х і війта*, м у с я т ь п о в і д о м и т и м е н е і м о г о с п а д к о є м ц я ч е р е з б у р г р а ф а " чи мого делегата. Після затвердження у новому складі виборні разом з і н ш и м и повертаються до ратуші і складають офіційну присягу. На д р у г и й або на третій день чотири лавники або, якщо буде необхідно, то і дванадцять, мусять бути обрані з громади загальним голосуванням і приведені до п р и с я г и в і д п о в і д н о до С а к с о н у - " . А так як я з о с о б л и в о ї л а с к и в н а г о р о д у з а с л у г у з а с е л е н н і міста б л а г о р о д н о м у Б е н е д и к т о в і А н д р у ш е в с ь к о м у д а р у в а в п р а в о н а п о ж и т т є в е в і й т і в с т в о (він м а є н а ц е в і д п о в і д н и й д о к у м е н т , в якому я обіцяю з б е р е г т и за ним це місце), то після й о г о смерті у щорічних виборах нікому не надається перевага. Після цих виборів уряду і виконання ним присяги на д р у г и й день уряд з усією г р о м а д о ю м у с я т ь в и б р а т и д в о х м і с т я н , г і д н и х д о в і р и і які м а ю т ь в л а с н е г о с п о д а р с т в о , котрі мусять завідувати люнаріями ( с в о є р і д н и й п о д а т к о в и й відділ - п е р е к л . ) . В о н и м а ю т ь н а з и в а т и с я люнарями"""" і м у с я т ь б у т и д у ж е ч е с н і . В о н и р о з д і л я ю т ь всі, які н и ж ч е б у д у т ь о п и с а н і , міські податки і щ о р о к у після виборів уряду п е р е д н и м і переді м н о ю або моїм с п а д к о є м ц е м мусять звітувати для порядку. До цих податків а н і з а м о к , т е п е р і в м а й б у т н ь о м у , ані у р я д , т і л ь к и с а м а г р о м а д а м а є н а л е ж а т и . Ці к о ш т и с л і д в и к о р и с т о в у в а т и тільки на р е м о н т валів і мурів, п р и д б а н н я артилерії, п о р о х у т а в с я к о ї амуніції, н е о б х і д н о ї д л я о б о р о н и м і с т а на вічні ч а с и . С у д и , як в і й т і в с ь к і , так і р а д н и ц ь к і , м у с я т ь в і д б у в а т и с я в р а т у ш і (яку я о б і ц я ю з б у д у в а т и в л а с н и м к о ш т о м ) , а п о к и що в і н ш о м у місці. Ці с у д и мусять с у д и т и і карати згідно із з а к о н о м , добре пам'ятаючи про с в о ю присягу. Бургомістр з радними мусять 'Війт - голова міського лавничого суду. "Бурграф - комендант замку, замісник ґродського королівського старости. ""«Взірець Саксонський» - кодекс середньовічного права, складений Ейк фон Репковим у 1205-1235 pp., у першій половині 16 ст. став офіційним збірником законів Польської держави. " " Л ю н а р - головний управитель при міському господарстві.

13

с у д и т и ц и в і л ь н і с п р а в и , а в і й т - к р и м і н а л ь н і і вічні з а п о в і т и . Я к щ о у справі буде доказана вина за якийсь злочин містян мого міста, кара з а я к и й в и н о с и л а б п'ять г р и в е н ь ' , т о в о н а п о в и н н а н а л е ж а т и л ю н а р е в і . Всі менші с у м и належать о б о м у р я д а м , і вони можуть їх використовувати для власних потреб. О д н а к я к щ о я к о м у с ь м і с т я н и н у н е с п о д о б а є т ь с я р і ш е н н я с у д у і він вважатиме його несправедливим, то мусить апелювати до мене самого або до мого намісника, і цьому уряд не повинен заперечувати, наказавши писареві правильно описати весь судовий процес. К р и м і н а л ь н і с п р а в и , які н а з и в а ю т ь с я к а р о ю г о л о в и , я к б и к о м у с ь загрожувала кара смерті, мусить розглядати війтівський суд і виголошувати вирок на ратуші разом з моїм намісником відповідно до закону і Торунського статуту". Для потреб згаданому урядові дозволяю мати лазню, цегельню з в а п н я н о ю п і ч ч ю , б л я х а р н ю і п е р е к у п н і к р а м и н а с т о л а х від м і с ц я н а ринку, щ о б з них о б и д в а у р я д и б р а л и прибуток і в и к о р и с т о в у в а л и на свою користь. Усі інші п р и б у т к и , я к з ваг, ш р о т а р н і " ' , б у р к о в е , ж и р о в е ( р і з н о в и д и середньовічних міських податків - перекл.), п о м і р н е " " , з п р и в о з н о г о пива, воскобійні, повинні належати люнареві, крім: торгового, я р м а р к о в о г о і м о с т о в о г о , які н а л е ж а т ь д о п р и б у т к і в з а м к у . Ц и м и к о ш т а м и завідуватимуть л ю н а р і і мусять їх в и к о р и с т о в у в а т и , як було сказано вище. З цих коштів належить також платити міським слугам і щ о р о к у забезпечувати їх о д я г о м . Бажаю і п р и з н а ч а ю , щ о б цих слуг б у л о ш і с т ь н а в з і р е ц ь л ь в і в с ь к и х ц і п а к і в , які з н а к а з у у р я д у п о в и н н і в и к о н у в а т и всякі п о с л у г и т а с т е ж и т и з а п о р я д к о м у м і с т і , о с о б л и в о з а з а м и к а н н я м б р а м , і з а п о б і г а т и вночі п о ж е ж а м і р і з н и м г а л а с а м , а т а к о ж в и к о н у в а т и всі у р я д о в і р о з п о р я д ж е н н я . Всі р е м і с н и к и п о в и н н і належати до радних, щ о б у них усе було в порядку. Коли їх буде Т р и в н а - західноєвропейська марка. Ця грошово-лічильна одиниця (numerus polonicalis, p a g a m e n t u m Polonicale або numerus Cracoviensis), що дорівнювала 48 г р о ш а м , поширилася на майже всіх польських землях, а також в Галичині і на Волині під пануванням Польщі в середині 17 ст. "Торунський статут - н о р м а , яка від 1520 р. визначала о д н о д е н н у панщину з о д н о г о лану як обов'язкову і мінімальну для усіх земельних володінь (духовенства, шляхти, королівських маєтків), якщо селяни не мали більших повинностей. У другій половині 16 ст. на більшості українських земель панщина становила два дні на тиждень з одного лану. "'Від нім. Schrot - дрібні куски, обрізки - концентрований корм. " " П о м і р н е - торг або мито в Україні, Московщині, Білій Русі, Литві й Польщі в середньовіччі, що його стягували з привізного товару. Ціпак - рядовий службовець міської служби правопорядку 15-18 ст., о з б р о є н и й важким ціпом.

14

д в а н а д ц я т ь , р а д н и к и м у с я т ь д а т и ї м д о з в і л н а с т в о р е н н я с в о ї х цехів' і , с к о п і ю в а в ш и з п о д і б н и х цехів у відповідності до р е м е с е л в інших містах, п о в и н н і піти д о м е н е і м о г о с п а д к о є м ц я з а д о з в о л о м і з а т в е р д ж е н н я м , щ о б відповідно до своїх прав справувалися і виконували церковні п о в и н н о с т і . Радні м о г о м і с т а , в і д п о в і д а л ь н і з а д і я л ь н і с т ь ц е х м і с т р і в , о б р а н и х ц е х о в о ю б р а т і є ю , м у с я т ь ї х з а т в е р д и т и і п р и й н я т и від н и х п р и с я г у з г і д н о із С а к с о н о м , і в и с л у х о в у в а т и їхні з в і т и з ф і н а н с і в , щ о б їх не в и к о р и с т о в у в а л и ні на що інше, тільки на цехові п о т р е б и . Ці ж р а д н і м у с я т ь ч е с н о к о н т р о л ю в а т и всі т о в а р и , які м і р я ю т ь в а г а м и , ліктями, г а р н ц я м и , щ о б не було ж о д н о г о фальшу, а якби фальш в и я в и в с я , карати в і д п о в і д н о до з а к о н у так, як це в і д б у в а є т ь с я у к о р о н н и х містах. Я з б у д у в а в я т к и д л я р і з н и к і в . З н и х аж до з а к і н ч е н н я с в о б о д і в пізніші р о к и к о ж е н м у с и т ь д а в а т и від р е м е с л а і с т о л а щ о р о к у т р и камені л о ю , з н и х д в а - до замку, а т р е т і й - на к о с т е л . Крім т о г о , з к о ж н о ї я т к и повинен давати окремо три злоті". Для більшого збагачення цього міста я випросив у його милості нашого короля ярмарки і т о р г и . Торги - п е р ш и й у неділю, другий - у четвер кожного тижня. Ярмарки три: один на свято св. Станіслава, д р у г и й - на с в . А н д р і я , т р е т і й - на Р і з д в о Н а й с в я т і ш о ї Д і в и М а р і ї , і всі вони мусять відбуватися протягом чотирьох тижнів. Про ці ярмарки слід с п о в і щ а т и р а т у ш е в и м д з в о н о м . О б і ц я ю купецькому людові д о війтівського суду давати с в о г о с у д д ю для справедливого вирішення справ. На ці ярмарки дозволяється всякому людові, як чужоземному, так і польському, приїжджати, торгувати, купувати, привозити, п р о д а в а т и різноманітні якнайкращі чужоземні і польські т о в а р и як в е л и к и м , так і малим купцям б е з у с я к о г о винятку. Також о г о л о ш у ю і з о б о в ' я з у ю с я , щ о після закінчення с в о б о д , а б о р а д ш е волі н а д в а д ц я т ь років, м і с т я н и і всі ж и т е л і на вічні ч а с и не б у д у т ь з о б о в ' я з а н і до ж о д н о г о б о р г у , тільки з а з в и ч а є м усіх м і с т м у с я т ь с п л а ч у в а т и д о м о є ї с к а р б н и ц і н а д е н ь с в . М а р т и н а ч и н ш " ' у т р и злоті з дому, сім злотих з лану поля, т р и з л о т і від г о р і л ч а н о г о к о т л а ( х т о г н а т и м е г о р і л к у ) , т р и з л о т і з а 'Цех - об'єднання ремісників однієї чи ряду професій у спеціальні спілки (корпорації) в межах міста. " З о л о т и й , злотий (польськ ztoty, z ł o t ó w k a ) - г р о ш о в а о д и н и ц я Речі Посполитої, в середині 17 ст. = ЗО грошам (осмакам) за сумою ЗО срібних грошів закріпилась назва з польської. Злотий польський був вигідним у лічбі, тому що дорівнював половині копи або 1/3 таляра. "'Чинш - регулярний податок натурою чи грошима, який платила державі або с е н ь й о р у (власнику землі) категорія вільного населення ( с е л я н и , містяни), позбавлені власності, за право безстрокового спадкового користування землею.

15

к о ж н е н р а з в і д п і в б о ч к и м е д у п р а ш н о г о с и т і н н я " , а т а к о ж ч о т и р и злоті з м і р о ю від варіння п и в а . А м і р а м у с и т ь б у т и як від у с я к о г о збіжжя у м л и н і , так і від с т о л і в ( к р а м а р с ь к и х - п е р е к л . ) . П о н а д ці п о в и н н о с т і не м у с я т ь в о н и д а в а т и ж о д н и х д е с я т и н , як т о : бджолиної, овечої, свинячої та п о в о л о щ и з н и " , тільки від б д ж о л и н о г о вулика п о т р и г р о ш і " * . Н е м у с я т ь їх з а с т а в л я т и ні я, ні м о ї с п а д к о є м ц і , і з о б о в ' я з у ю с в о ї х с п а д к о є м ц і в , щ о б у в с ь о м у цих п р а в , н а д а н и х м і с т о в і , яке я з а к л а в , д о т р и м у в а л и с я . О б і ц я ю , щ о с п а д к о є м ц і мої н е в и к о н у в а т и м у т ь всякі п а н щ и з н я н і р о б о т и : н і ш а р в а р к и " " , н і п і д в о д и , н і р о з н о ш е н н я л и с т і в , н і взагалі д о ж о д н и х робіт, крім п е р е д м і с т я н , які з а в ж д и м у с я т ь в и к о н у в а т и всякі п о в и н н о с т і , що збереглися п р и тих правах і свободах. Кожен мусить з д о м у дати ч о т и р и з л о т и х , з л а н у - вісім з л о т и х , з г о р і л ч а н о г о котла ( х т о г н а т и м е ) - ч о т и р и злоті. Ні в и н а , ні м е д у не м у с я т ь п р о д а в а т и , тільки купувати від містян для продажу; не мають права ні ситити собі меду, ні п е р е п р о д у в а т и й о г о . Від варіння п и в а з м і р о ю - п ' я т ь злотих, ш а р в а р к и , коли трапиться необхідність, слід відправляти до міських млинів, б д ж о л и н у д е с я т и н у від к о ж н о г о в у л и к а - с п л а ч у в а т и по ш і с т ь г р о ш і в . Ці кошти на день св. Мартина разом з міськими повинностями слід віддавати до моєї скарбниці. Цього їм цілком дотримуватися обіцяю і своїм правом стверджую, що ці права будуть однаково служити л ю д я м всякого віросповідання і національності, котрі будуть тут с е л и т и с я . Бажаючи якнайкраще їх авторизувати, стверджую підписом своєї в л а с н о ї р у к и і п р и б и т т я м п е ч а т к и . Д і я л о с я це у С т а н и с л а в о в і , д н я 7, місяця травня, року Божого 1662. Андрій Потоцький»'0. П о д а р у в а в ш и містові такі гарні привілеї, й о г о з а с н о в н и к з а б е з п е ч и в і п р и б у т к и п а р а ф і я л ь н о м у к о с т е л о в і т а к и м з а п и с о м : «В і м ' я Г о с п о д н є . Амінь. Андрій з Потоку Потоцький, с т а р о с т в а галицький, л е ж а й с ь к и й , к о л о м и й с ь к и й і т. д., пан і в л а с н и к м і с т а С т а н и с л а в о в а та і н ш и х м а є т н о с т е й , які н а л е ж а т ь д о н ь о г о , д о в о д ж у д о в і д о м а с п а д к о є м ц і в , о р е н д а р і в і всіх м о ї х н а с т у п н и к і в , к о т р і після м е н е о т р и м а ю т ь у с п а д о к н о в о з б у д о в а н е м і с т о С т а н и с л а в і в і з с е л а м и , які д о н ь о г о н а л е ж а т ь , ' М е д варили за певних обставин: напередодні храмових та інших свят чи урочистих подій. Як правило, ситити мед дозволялося не більше 6 - 8 разів на рік, а його розпродаж не міг перевищувати три дні. "Сплата податку з кожного возу. " Т р і ш , лат. - grossus - великий; nummus grossus denarius, grossus (великий гріш, великий динарій) — срібна монета вартістю в кілька динаріїв, яку почали карбувати в Генуї в кінці 12 ст. Гріш - це розмінна монета з р і з н и м и л о к а л ь н и м и , д о д а т к о в и м и в и з н а ч е н н я м и , с т а н о в и в спочатку 1/21, далі 1/24, 1/36 та інші частини таляра. Наприклад, 1 6 4 8 - 1 6 5 7 pp. на Україні таляр = 90 грошам = 3 золотим. " " Ш а р в а р о к - додаткова до панщини феодальна повинність із будівництва і ремонту мостів, шляхів, гребель, панських будинків і т. ін.

16

т е п е р і п о т і м з Б о ж о ї в о л і до н ь о г о п р и є д н а н и м и , і в с і м а є т н о с т і . Я для примноження більшої й необмеженої Божої слави, а також прославляння Непорочної Діви Марії, Божих святих: апостола Андрія і є п и с к о п а - м у ч е н и к а Станіслава - п а т р о н і в н а ш и х та М а т е р і Б о г о р о д и ц і А н н и - п а т р о н к и н а ш о ї , п о ч а в ш и від о с н о в и н о в е м і с т о під н а з в о ю Станиславів з прославляння Господа, я к е є початком усякої с п р а в и , офірую фарний костел і нижче підписаним документом зі спадку с в о г о з а б е з п е ч у ю , збагачую і о б л а ш т о в у ю . П е р ш за все отця-настоятеля з двома священиками-вікаріями до цього костелу призначаю та наставляю до виконання духовних потреб і його милість Войцеха Бялашевського, який добре прислужився молитвами за мою душу на війні, в д о м а і в костелі, п р о п о н у ю до цієї нової фундації ( н а с т о я т е л е м - перекл.) і з а к л и к а ю та б л а г а ю й о г о п р и с в я т и т и т у т с в о ю п р а ц ю Святій Римській Церкві. Повинністю цих двох священиків і настоятеля будуть о б о в ' я з к о в а відправа щ о д н я малої літургії або і н ш и м р а з о м за м о ї м поданням курсу проповідей і однієї співаної Служби Божої за живих ф у н д а т о р і в та н а ш о г о б а т ь к а . А коли з ц ь о г о світу з Б о ж о ї волі переселимось, той курс і Службу Божу за померлу душу слід п р о д о в ж у в а т и . З них літургії слід відправляти щ о т и ж н я дві, о д н у в с е р е д у - з а о ч и щ е н н я д у ш п о м е р л и х , які н е м а ю т ь ж о д н о ї д о п о м о г и , д р у г у - в п ' я т н и ц ю - п о м и н а л ь н у з а батьків ф у н д а т о р і в т а ї х н ю р о д и н у . А так я к з а р а з п о д а ю й о г о м и л і с т ь о т ц я Б я л а ш е в с ь к о г о з а н а с т о я т е л я д о м о г о с т а н и с л а в і в с ь к о г о костелу, т о ж з м о є ї волі ніхто і н ш и й , т і л ь к и мій с п а д к о є м е ц ь римо-католицької віри може займатися цим і п р о п о н у в а т и ( к а н д и д а т а на п о с а д у н а с т о я т е л я - п е р е к л . ) . Я к б и ж з м о г о д о м у і р о д и н и не стало спадкоємця-католика і згадані маєтності п о т р а п и л и в некатолицькі р у к и , тоді к о л а т у р у ( п р а в о о п і к у н а м і с ц е в о г о костелу пропонувати кандидатуру настоятеля - перекл.) згаданого костелу слід передати ординаріату. Для згаданого вже станиславівського фарного костелу й отця-настоятеля з його с в я щ е н и к а м и т а к и й д а р н а вічне в о л о д і н н я ч и н ю . Н а с а м п е р е д ц е п е в н а ч а с т и н а в с . П а с і ч н і й , н а б у т а від ш л я х е т н о г о п а н а С т а н і с л а в а Метельського, з млином, корчмою і всіма приналежностями, з п і д д а н и м и і їхніми п о в и н н о с т я м и . Собі ж я нічого не з а л и ш и в , бо с а м її купив. Як свідчить запис згаданого пана Станіслава Метельського, я віддаю в оренду згаданому настоятелеві цей ґрунт - власність с т а н и с л а в і в с ь к о г о костелу. Ґрунти, що належать до цього села, крім селянських, теж до фільварку отця-настоятеля мусять належати. П е р ш и й ґ р у н т т я г н е т ь с я від с . П а с і ч н о ї , п о ч и н а ю ч и с ь в і д т а м т е ш н ь о ї ц е р к в и , йде п а г о р б о м в ш и р д о кінця т а м т е ш н і х ш л я х е т с ь к и х т а селянських ланів, далі аж до угринівських полів с т а р о г о села, звідти

17

вздовж через галицький гостинець (великий б и т и й шлях - перекл.), я к и й п р о л я г а є від З а г в і з д я , з г о с т и н ц я - п а н с ь к и м л а н о м у г о р у д о м е н ш о ї м о г и л к и , а від н е ї - д о б і л ь ш о ї м о г и л и і п р о с т о д о п а с і ч н я н с ь к о ї д о р о г и , щ о й д е з У г р и н о в а . Т а м у д о в ж и н у ц і ґ р у н т и з а к і н ч у ю т ь с я біля у г р и н і в с ь к и х п о л і в т а д о р о г и . В ш и р и н у н а д р у г о м у кінці в о н и п о в и н н і простягатися до вільшини і вздовж пасічнянських полів до лану Беднарчика, а в и щ е - попід л а з о м . У лазах ґрунти позначаються в ш и р и н у і д о в ж и н у в и щ е у г р и н і в с ь к и х полів, п о ч а в ш и від п а с і ч н я н с ь к о ї і загвіздянської межі, від с а м о г о лісу і лазу Міхалка, який ж и в е в с. Пасічній, п і д д а н о г о з а г в і з д я н с ь к о г о п а н а . Ц і так звані л а з и д о ц и х пір н а з и в а ю т ь Р о з ц і ш а к о в с ь к и й , Ш е н к о в с ь к и й , П и л и п і в с ь к и й , а м а л и й я р ч и рів д і л и т ь посередині лази Тиховічовський і Ш а й к о в с ь к и й . З д р у г о г о боку того я р у в о н и т я г н у т ь с я а ж під ліс і в ш и р д о п а с і ч н я н с ь к о ї т а з а г в і з д я н с ь к о ї межі, далі йдуть в г о р у і вздовж до д о р о г и і г о с т и н ц я , який веде до загвіздянського м о н а с т и р я , де й повинні закінчуватись. Крім того, до цієї пасічнянської ч а с т и н и д о д а ю ч е т в е р т и н у поля н а с т а н и с л а в і в с ь к о м у п е р е д м і с т і , т о б т о с т а р о м у с е л і З а б о л о т т і , яке п о в и н н о в і д п о в і д а т и в довжину і ш и р и н у іншим чвертям цього поля. А я к б и випадково млин у с е л і Пасічній ч е р е з п о в і н ь а б о з і н ш о ї п р и ч и н и б у л о з р у й н о в а н о , т о д і я д о з в о л я ю через с в о г о з а с т у п н и к а о т ц е в і - н а с т о я т е л ю виділяти б о р о ш н о н а п о т р е б и п а р о х і ї , н е м і р я ю ч и , с т і л ь к и , с к і л ь к и б у д е п о т р і б н о в усіх м о ї х млинах, щ о н а л е ж а т ь д о С т а н и с л а в о в а , п о к и н е п о л а г о д я т ь м л и н а . Ц ь о м у ж о т ц е в і - н а с т о я т е л е в і д о з в о л я ю і на вічні ч а с и н а д і л я ю і з а п и с у ю д е с я т и н у з у с і х м о ї х ф і л ь в а р к і в , які т е п е р й о м у н а л е ж а т ь і п і з н і ш е н а л е ж а т и м у т ь до С т а н и с л а в о в а , а т а к о ж в р о ж а ї і п а ш у з г о р о д і в . Також д а р у ю і навіки в с т а н о в л ю ю давати щ о р о к у т е п е р і ш н ь о м у отцевінастоятелю і його наступникам щороку 600 польських злотих, р о з д і л я ю ч и їх на ч о т и р и ч а с т и н и . З них він с а м с е б е , а т а к о ж с в я щ е н и к і в і к о с т е л ь н и х с л у г щ о р о к у міг б и у т р и м у в а т и , д о д а ю ч и д о ц ь о г о с т о л о в е ' , я к о м у щ о р о к у с л у ж и т и м е від усіх б о г о б о я з л и в и х ж и т е л і в міста С т а н и с л а в о в а з будинків на Р и н к у - п'ятнадцять г р о ш і в , аз кожної вулиці і д в о р у п о ш і с т ь г р о ш і в , від р і з н и к і в з к о ж н о г о о к р е м о г о с т о л а щ о р о к у - камінь" л о ю на л а м п и , про що записано у їхньому статуті. Однак до ц і є ї п о в и н н о с т і в о н и н е н а л е ж а т и м у т ь а ж д о з а к і н ч е н н я т е р м і н у цих с в о б о д . В усіх м о ї х лісах, о к р і м д у б о в и х , під м і с т о м з г а д а н о м у о т ц е в і настоятелю і всім й о г о наступникам, а також й о г о підданим д о з в о л я ю вільне в и р у б у в а н н я н а б у д и н к и , о п а л ю в а н н я і в с я к у д о м а ш н ю п о т р е б у . Д а ю також теперішньому отцеві-настоятелю і всім його наступникам вічну с и л у і в л а д у д л я н е о б м е ж е н о г о в і д п р а в л е н н я р е л і г і й н и х о б р я д і в у 'Столове - різновид податку, який обчислювався від кожного столу. "Камінь лою дорівнював 32 фунтам.

18

місті С т а н и с л а в о в і д л я всіх, к р і м р у с и н і в г р е ц ь к о г о о б р я д у і г е б р е ї в . Цим пунктом зобов'язую своїх спадкоємців, щоб у дотриманні цього права отцеві-настоятелю сумлінно д о п о м а г а л и . А щ о б ця фундація моя і воля м а л и д о с т а т н ю вагу, п р а в д и в і с т ь , п е в н і с т ь і д о в г о в і ч н і с т ь , п о с т у п а ю ч и з г і д н о з н а р о д н и м п р а в о м , до г а л и ц ь к и х актів м і с ь к и х і з е м с ь к и х , як і до львівських значних к о н с и с т о р с ь к и х п о д а т и і з а к о н о д а в ч о з а т в е р д и т и зі с в о ї м п о т о м с т в о м з о б о в ' я з у ю с я і з а п и с у ю с я в и к о н у в а т и н е п о р у ш н о . Під ц и м с в о є ю в л а с н о ю р у к о ю п і д п и с у ю с ь і п р и к л а д а ю с в о ю печатку. Діялося це в місті С т а н и с л а в о в і , м о ї й власності, д н я д е в ' я т о г о місяця, року Божого 1662. Андрій Потоцький, староста галицький, к о л о м и й с ь к и й , л е ж а й с ь к и й і т. д . » п . Щ о б певніше встановити порядок і свободи міста шановний засновник звернувся до польського короля Яна Казимира, який, с х и л я ю ч и с ь до й о г о похвальних бажань, д н я 14 с е р п н я 1663 р. не тільки л а с к а в о з г о д и в с я п і д т в е р д и т и н а д а н і м і с т о в і п р и в і л е ї , а л е , к р і м того, надавши містові магдебурзьке право, дозволив, щ о б міський у р я д у спірних і сумнівних справах звертався до королівського суду'2. О д н о ч а с н о , враховуючи великі заслуги ш а н о в н о ї р о д и н и Потоцьких, він п р и з н а ч и в г е р б о м м і с т а р о д и н н и й г е р б - ф о р т е ч н у б р а м у з т р ь о м а баштами і півтретиною хреста всередині отвору. Король також н а к а з а в , щ о б ц и м г е р б о м «Пилява» м і с ь к и й у р я д з а т в е р д ж у в а в у с і я к в н у т р і ш н і , т а к і з о в н і ш н і д о к у м е н т и . А щ о б під ч а с в і й с ь к о в и х н а п а д і в місто могло мужньо оборонятися, дозволив спорудити стрільницю, в я к і й як м і с т я н и , т а к і п е р е д м і с т я н и у в и з н а ч е н и й ч а с м о г л и б в п р а в л я т и с я у військовій с п р а в і . За такої сприятливої доброти засновника міста і стількох с п р а в ж н і х к о р и с н и х с п р а в , які він затвердив, міське населення п о в о л і п о ч а л о м і ц н і т и . Так, 2 4 квітня 1664 р. о к р е м е право отримали різники, а 4 вересня того ж року було засновано шевський цех13. Вірменам збудували д е р е в ' я н у церкву, і її п р и б у т к и Гарантовано таким записом: «Андрій з Потоку Потоцький, коронний хорунжий, староета галицький, лежайський, коломийський, полковник Його

Пуиша.ФамільнийгербПотоцьких т

фортечному камені. Ш / с ж 19

Королівської М и л о с т і . Так як в і д д а в н а я з в и к п р и м н о ж у в а т и с л а в у святої в і р и , то і в н о в о з а с н о в а н о м у місті м о є м у С т а н и с л а в о в ! від й о г о початку п о ч а в я п р о п а г у в а т и к а т о л и ц ь к у р е л і г і ю . А що як в ц ь о м у м о є м у місті почала селитися частина гідних поваги вірмен, поєднаних унією з н а ш о ю р е л і г і є ю , т о д л я с п і л ь н о г о д о б р а н а к а з а в я ї м з б у д у в а т и церкву, для чого розпоряджаюся таким чином. Призначаю в Княгинині ф і л ь в а р о к з ч а с т и н о ю н а д і л е н о г о до н ь о г о п о л я , в У г р и н о в і - м л и н з о д н и м колесом, з якого за кожну чверть повинно йти двадцять злотих у п р и б у т о к с в я щ е н и к а . К р і м т о г о , с в я щ е н и к о в і , п о к и він щ е с а м н е буде з д а т н и й у т р и м у в а т и церкву, обіцяю д а т и матерії для риз. У с а м о м у місті д а ю й о м у б у д и н о к , в і д п о в і д н о з б у д о в а н и й біля ц е р к в и . Біля б у д и н к у б у д е г о р о д , к о р и с т а т и с я з я к о г о п о в и н е н л и ш е с в я щ е н и к . А щ о б мої фундації і далі б у л и певні, п р и с в о ї й печатці в л а с н о ю р у к о ю п і д п и с у ю с ь у Станиславові д н я 23 травня 1665 р. Андрій Потоцький, королівський хорунжий».14 П о д а л і від в і р м е н с ь к о ї ц е р к в и с т о я л а д е р е в ' я н а р у с ь к а 1 5 , а м а й ж е біля с а м и х м і с ь к и х валів - б о ж н и ц я , п о б л и з у я к о ї г е б р е ї п о б у д у в а л и свої будинки. В наступні роки була збудована тимчасова дерев'яна ратуша для міського суду та підтримання порядку. Одночасно вимурувано частину замку - помешкання Потоцьких, власників цього міста. Забезпечивши перші потреби міста, ш а н о в н и й засновник почав щиро думати над освітою мешканців. З цією метою, значно п о м н о ж и в ш и прибутки л а т и н с ь к о г о п а р а ф і я л ь н о г о к о с т е л у , він з н о в у звернувся до короля з покірним поданням своїх задумів. Новообраний польський король Михайло Тиміш Вишневецький, зворушений проханням дуже ш а н о в а н о г о в к р а ю м у ж а , не тільки найласкавіше зволив підтвердити всі права, надані його

Колегіальний костел 20

jJP п о п е р е д н и к о м , але, п о р а д и в ш и с ь із сенатом, дозволив відкрити у Станиславові академію. На підтримку королівської ласки з д о п о м о г о ю Андрієві Потоцькому поспішив львівський архиепископ

о. Ян Т а р н о в с ь к и й , н а д а в ш и 1669 р. с т а н и с л а в і в с ь к о м у л а т и н с ь к о м у костелові статус колеґіати (костел з м і с ц е в и м капітулом, але без власного є п и с к о п а - п е р е к л . ) 1 6 . Капітул цієї колеґіати с к л а д а в с я з т р ь о х прелатів, т о б т о : декана, кустоша (завідувач костельним д о б р о м - перекл.), с х о л а с т и к а і ч о т и р ь о х каноніків, о б о в ' я з к о м яких б у л о в е с т и з а н я т т я в академії під к е р і в н и ц т в о м р е к т о р а . Д о в к о л а колеґіати с т о я л и д е р е в ' я н і будинки, в яких п р о ж и в а л и с в я щ е н и к и . Була також і бурса, тобто н а в ч а л ь н и й з а к л а д д л я ц е р к о в н и х співаків 1 7 . Усе з д і й с н и в ш а н о в н и й засновник, що тільки вважав у с в о є м у підприємницькому дусі для поліпшення благополуччя мешканців с в о г о м і с т а . Він п р о б у д и в з а п а л і д у х з м а г а н н я в м і с т я н - р е м і с н и к і в і купців через надання їм м о ж л и в о с т е й до здобуття впливу в міських справах. Уклав загальні права для цехів, щ о б робітничий клас с п і л ь н и м и з у с и л л я м и міг о с я г н у т и і з д о б у т и певну к о р и с т ь , а з д о б у в ш и , і з а б е з п е ч и т и її для себе і своїх нащадків. О к р е м и м п р и в і л е є м від 1 2 ч е р в н я 1 6 7 2 р . о б д а р у в а в ц е х и к р а в ц і в , к у ш н і р і в і ткачів'8. Для у р і з н о м а н і т н е н н я п р о м и с л і в навіть с п р о в а д и в греків19. Власним же коштом саме місто оточив довкола земляним валом, м у р о м і р о в о м , т а к , щ о б у л о т і л ь к и дві б р а м и : п і в н і ч н а , а б о Галицька з б о к у Галича, з в а н а т а к о ж Л ь в і в с ь к о ю , і п і в д е н н а , а б о Т и с м е н и ц ь к а з б о к у Т и с м е н и ц і , з в а н а т а к о ж К а м ' я н е ц ь к о ю . О к р і м них, б у л а щ е й м а л а хвіртка обіч вірменської церкви, звана В і р м е н с ь к о ю або З а б о л о т і в с ь к о ю , і було стільки ж з в е д е н и х мостів через рів, що д о з в о л я л и ввійти до міста. Ці б р а м и , в м у р о в а н і у валі, вгорі були забезпечені в е ж а м и , на яких вдень і вночі вартувала міська с т о р о ж а . Таким ч и н о м С т а н и с л а в і в , як і інші польські м і с т а , з й о г о д о б р е укріпленою ф о р т е ц е ю вважали воротами до всього Покуття. М і с т о н а в і т ь з в е р н у л о н а с е б е у в а г у і с т о р и к і в ( П о л ь с ь к о ї - наук, р е д . ) д е р ж а в и , які у с в о ї х п р а ц я х з г а д у ю т ь й о г о д о с и т ь п о х в а л ь н о . С а м Д а л е р а к Ф р а н ц у з , п р и д в о р н и й к о р о л я Я н а III, н е в а г а в с я с к а з а т и про місто, що воно «добре укріплене, а чудовий і гарно о з д о б л е н и й палац, гарні б у д и н к и і арсенал надають й о м у після Львова першість п е р е д у с і м а м і с т а м и Русі» 2 0 . Та, н а ж а л ь , п і с л я с п р и я т л и в и х о б с т а в и н , н а й б і л ь ш о г о р о з в и т к у спокійного і благополуччя п р и й ш о в 1676 р. Саме тоді місто о т р и м а л о д о ш к у л ь н и й у д а р . У т о й ч а с П о л ь щ а в ж е кілька р о к і в в е л а в і й н у з Туреччиною, яка, з'єднавшись з військами татарського хана, с п у с т о ш у в а л а Поділля і Покуття. На відгомін цієї ж а х л и в о ї т р и в о г и ш а н о в н и й засновник забезпечив с в о ю ф о р т е ц ю достатнім Гарнізоном під к е р і в н и ц т в о м Яна К а м і н с ь к о г о , д о с в і д ч е н о г о к о м е н д а н т а т в е р д и н і . Він с а м , ідучи с л і д а м и с в о г о с л а в н о г о батька, в и п р о б у в а в ш и руку на 21

ворогах краю ще замолоду і показавши найкращі приклади хоробрості м а й ж е в усіх битвах р а з о м зі с в о ї м б а т ь к о м , о с о б л и в о під Ч у д н о в о м , а п о т і м з Я н о м III під Х о т и н о м , - на ч о л і с в о г о в і д д і л у п о с п і ш и в на д о п о м о г у с в о є м у королеві, який с т о я в т а б о р о м під Ж у р а в н о м . Т и м ч а с о м н а б л и ж а л и с я ч и с л е н н і з а г о н и в о р о г і в С в я т о г о Х р е с т а , які п і с л я з р у й н у в а н н я Ч о р т к о в а , Ягільниці, Язлівця, Бучача, Є з у п о л я І Т и с м е н и ц і 1 2 в е р е с н я ( 1 6 7 6 р.) с т а л и п і д С т а н и с л а в о в о м і п о ч а л и з д о б у в а т и й о г о ф о р т е ц ю . Під ч а с ї ї о с а д и с х і д н е і п і в д е н н е п е р е д м і с т я б у л и повністю знищені і спалені. Та даремні були зусилля ворогів, бо не з м о г л и в о н и з д о б у т и т в е р д и н і і в и р у ш и л и з в і д т и д а л і ч е р е з Галич, який також став жертвою їхнього варварства, до Журавна. Саме тут в о р о г и б у л и р о з б и т і п о л ь с ь к и м в і й с ь к о м під о с о б и с т и м к е р і в н и ц т в о м к о р о л я Я н а III і в р е ш т і у к л а л и з р а д н и ц ь к и й м и р 2 1 . Н е щ а с т я С т а н и с л а в о в а з а н е п о к о ї л о Річ П о с п о л и т у , яка, з і б р а в ш и с ь н а В а р ш а в с ь к о м у в а л ь н о м у с е й м і 1 4 с і ч н я 1 6 7 7 р., в и д а л а к о р и с н у д л я м і с т а ухвалу: « Ф у н д а ц і ю к о л е г і а л ь н о г о к о с т е л у в н о в о з а с н о в а н о м у місті Станиславові, з р о б л е н у в е л ь м о ж н и м А н д р і є м П о т о ц ь к и м , воєводою київським, і документально підтверджену, схвалюємо, які права, надані ним цьому містові і попередниками нашими затверджені, відповідно закону підтверджуємо. Зрівнюємо також м і с т о у с к л а д а н н і п р и с я г и та г о л о с у в а н н і з і н ш и м и м і с т а м и . А так як воно зруйноване ч е р е з о б л о г у т а к и м м о г у т н і м в о р о г о м , з в і л ь н я є м о й о г о від у с я к и х п о д а т к і в н а д в а н а д ц я т ь р о к і в , о к р і м к о р о н н и х » * 2 2 . Тож і А н д р і й П о т о ц ь к и й , з в о р у ш е н и й п о б а ч е н и м и з г а р и щ а м и , д о к л а в усіх з у с и л ь , щ о б з м і ц н и т и важке с т а н о в и щ е м е ш к а н ц і в спалених передмість. Бувши переконаним, що промисел побільшує і з б а г а ч у є м і с т а , він н а д а в в і р м е н а м я к к у п е ц ь к о м у н а р о д о в і такі п р а в а : «Андрій з Потоку в Станиславові П о т о ц ь к и й , в о є в о д а київський і генерал, староста галицький, коломийський, лежайський, в и ж г о р о д с ь к и й . В ім'я Господнє. Амінь. На вічну п а м ' я т ь у с і м нащадкам, всім і кожному зокрема, кому про це слід знати, теперішнім і м а й б у т н і м д о в о д ж у д о в і д о м а ц е м о ї м л и с т о м - п р и в і л е є м . Усі м і с т а і поселення стають більшими і к р а щ и м и , коли більше люду прибуває та о с е л я є т ь с я в них. Т о ж б а ж а ю ч и , щ о б так б у л о , м і с т о м о є С т а н и с л а в і в , яке я збудував і п р и в і л е я м и святої пам'яті їхньої милості королів Яна Казимира і Михайла І затверджене, а тепер турецькою потугою зруйноване у своїх передмістях, для більшого розширення і примноження його населення завдяки прибуттю і помноженню люду різних релігій і національностей д о з в о л я ю прибувати с ю д и людові Тут - створення або заснування; пожертвування коштів на заснування чого-небудь.

22

іншому, о с о б л и в о в і р м е н а м . О с т а н н і х ж е м о ж е б у т и тут с т і л ь к и , скільки зможуть самі із с о б о ю привести. При цьому новоприбулих мешканців з н и ж ч е о п и с а н и м п р а в о м і с в о б о д а м и , які я н а д а в , б а ж а ю ч и з а о х о т и т и , щ о б ті б у л и на б е з п е ч н і ш и х м і с ц я х і в м о є м у м і с т і , а т а к о ж т и х , які т у т з д а в н а о с е л и л и с я і в ж е м е ш к а ю т ь , а т а к о ж і т и х , х т о щ е п р и х о д и т и м е і н а н о в о тут п о с е л я т и м е т ь с я , с в о ї м н е з м і н н и м п а н с ь к и м словом та іменем моїх наступників запевняю, що людей вірменської н а ц і ї з г і д н о з н е п о р у ш н и м и п у н к т а м и і с т а т т я м и , які я у к л а в і п о д а в н и ж ч е , о б е р і г а т и м у р а з о м з і с в о ї м и с п а д к о є м ц я м и н а вічні ч а с и . С п а д к о є м ц і м о ї т а їхні н а с т у п н и к и п о в и н н і н е п о р у ш н о д о т р и м у в а т и с я н и з к и цих пунктів. П е р е д у с і м усілякі с у д и , як цивільні, так і к р и м і н а л ь н і , в і д д а ю під ю р и с д и к ц і ю в і й т о в і , я к о г о с л і д щ о р о к у о б и р а т и від ц і є ї нації, з т а к и м и ж с в о б о д а м и і п р и в і л е я м и , які д і ю т ь в і н ш и х м і с т а х Польської к о р о н и , д е в і р м е н и м е ш к а ю т ь . Н е д о т о р к а н н и м и є з в е р т а н н я я к д о м е н е с а м о г о , так і д е л е г у в а н н я щ о р о к у від м е н е н а ц і с у д и о с о б и , яка з н а є з а к о н и і м а є п о в а г у с е р е д л ю д е й . В о н а н а г л я д а т и м е з а т и м , ч и з а б е з п е ч у ю т ь с я п р а в а в і р м е н с ь к о ї нації у місті. Д е к р е т и , які в и д а в я а б о м і й н а м і с н и к , п о в и н е н з а п и с а т и п и с а р цієї ю р и с д и к ц і ї . Д л я п р а в и л ь н о с т і д о с в о ї х к н и г він м у с и т ь в п и с а т и і т о г о , х т о в и д а в ц е й д е к р е т з а м о ї м п і д п и с о м , а б о м о г о н а м і с н и к а і й о г о о д е р ж у в а ч а . Цій же ю р и с д и к ц і ї п р и з н а ч а ю в р а т у ш і о к р е м у с у д о в у кімнату, в якій вірмени мають проводити свої суди. Щодо всіх м і с ь к и х п р и б у т к і в , то так як і польська нація, вони мусять мати о к р е м о г о лонґера'. Його о б и р а т и м у т ь щ о р о к у , а він п р и с я г а т и м е н а ц е і з б и р а т и м е п р и б у т к и . Так с а м о , я к і в і н ш и х м і с т а х , д е т і л ь к и в і р м е н с ь к и й н а р о д ж и в е , а їхні у р я д н и к и м а ю т ь від н а й я с н і ш и х к о р о л і в п о л ь с ь к и х т а я с н о в е л ь м о ж н и х д і д и ч і в з а с в о ю п р а ц ю в і д п о в і д н у н а г о р о д у , п р и з н а ч а ю і н а вічні ч а с и д а р у ю у р я д н и к а м цієї нації м л и н під З в і р и н ц е м т а о б і ц я ю д о н ь о г о щ е виділити частину поля. Кожному з вірмен, як цілому народові вірменському, д о з в о л я ю провадити всяку торгівлю і купецтво, якими вони могли б для свого чесного пожитку і виживання користуватися. Дозволяю також вільний продаж будь-яких напоїв без п е р е ш к о д и з боку м о г о о р е н д а р я й оплату за о р е н д у стільки, скільки платитиме і польська юрисдикція. Тим же правом дозволяю торгувати цими н а п о я м и , подібно до т о г о , як я д о з в о л и в польській юрисдикції. Також к о ж е н м і с т я н и н , я к и й м е ш к а є н а Ринку, після закінчення с в о б о д м у с и т ь заплатити панові дідичу річний податок в о д и н ч е р в о н и й з л о т и й . Хто ж п р о ж и в а є п р и інших вулицях, за р и н к о в и м и будинками, ті мусять п л а т и т и п о л о в и н у ц ь о г о . З а п л а т и в ш и р і ч н и й п о д а т о к , він н е платитиме жодних інших, тобто: десятин овечих, бджолиних, 'Лонґер - спеціальний збирач податків.

23

свинячих, п о в о л о щ и з н и , р о г а т и з н и , податку від х у д о б и , в і д я к и х у с і х звільняю і нащадків своїх з о б о в ' я з у ю , щ о б не п р и м у ш у в а л и їх платити. У в и п а д к а х , які т р а п л я ю т ь с я п і д ч а с к о ж н о г о я р м а р к у між г і с т ь м и ц і є ї нації, с у д має відбуватися за участі судді, я к о г о я д е л е г у ю . Ця о с о б а д о б р е з н а є з а к о н и , але ї й т а к о ж м а є а с и с т у в а т и в і й т ц і є ї ж нації, а в с і п р о г о л о ш е н і п р и с у д и він м а є п і д п и с у в а т и р а з о м з ц и м с у д д е ю . Ц е в с е ( п р о г о л о ш у є т ь с я - наук, р е д . ) д л я ґ р у н т о в н і ш о г о с к р і п л е н н я п р а в а , яке я д а в , та к р а щ о г о з а о х о ч е н н я купців до м і с т а і т у т е ш н і х я р м а р к і в . А щ о б від т и м ч а с о в о г о судді с т о р о н н і купці не зазнавали я к и х о с ь п е р е ш к о д і тутешніх ярмарків не уникали, бо траплялося вже таке не р а з , щ о п о д о р о ж н і і купці, п е р е ї ж д ж а ю ч и м і с т о м , ч е р е з н е с п о д і в а н и й в и п а д о к с х о д и л и з ц ь о г о світу, п о с т а н о в л я ю , щ о я к б и т а к е т р а п и л о с я ( н е д а й Г о с п о д и ) я к о м у с ь к у п ц е в і з цієї нації у н а ш о м у м і с т і , то в ц ь о м у в и п а д к у у р я д ( с а м о в р я д н а г р о м а д а - наук, р е д . ) в і р м е н с ь к о ї нації у м о ї й присутності і мого намісника повинен п е р е п и с а т и г р о ш і і речі, які з а л и ш и в ц е й к у п е ц ь , с к л а с т и у с к р и н ю і у т і й же с у д о в і й к і м н а т і скріпити двома печатками - замковою і своєю, і тримати в н е п о р у ш н о с т і рік і ш і с т ь т и ж н і в . П і с л я ц ь о г о ч а с у , я к б и н е о б і з в а в с я ж о д е н б л и з ь к и й р о д и ч , а п о м е р л и й н е з а л и ш и в заповіт, в с е ц е д о б р о вірменський уряд разом із замковим повинні поділити на дві частини: одну - до моєї скарбниці, д р у г у - використати на о з б р о є н н я міста згідно із с л у ж б о в и м и р о з п о р я д ж е н н я м и цієї нації. Цього мої наступники повинні триматися і виконувати. Якби тутешній містянин вірменської національності помер, не залишивши спадкоємців, тоді й о г о м а й н о з в і д о м а м о г о н а м і с н и к а т а у р я д у в і р м е н с ь к о ї нації п о в и н н і бути використані на д о б р о л ю д у цього міста. Перед тим слід виконати заповіт померлого. А щоб на це майно жодні судові п р и с у д и чи п р и в і л е ї від їхніх м и л о с т е й к о р о л і в н е в и х о д и л и , я з о б о в ' я з у ю с я з і с в о ї м и с п а д к о є м ц я м и дуже це б о р о н и т и і не дозволяти таких речей. Зобов'язуюся і постановляю цехам усякого ремесла надати права л ю д я м в і р м е н с ь к о ї н а ц і о н а л ь н о с т і у р і з н и х р е м е с л а х , т о б т о такі ж, які я дав польській національності з королівським д о з в о л о м . А вони в і д д а в а т и м у т ь н а л е ж н е к о с т е л а м від їхніх ц е х і в : п о л ь с ь к о м у - в і д поляків, вірменській церкві - в і д в і р м е н . т а к я к в о н и вже п е р е б у в а ю т ь в унії з Р и м с ь к о ю Ц е р к в о ю . П р и ц ь о м у , й д у ч и з а п р и к л а д о м м і с т а З а м о с т я , яке м а є р е с п у б л і к а н с ь к е п р а в о - Гарантію від у с і л я к и х о п л а т і м и т а й з в і л ь н е н н я від й о г о к о р о л і в с ь к о ї м и л о с т і і Речі П о с п о л и т о ї , таке ж право я обіцяю вірменам випрохати у його милості короля і Речі П о с п о л и т о ї . Т о м у в м о ї х м і с т а х і с е л а х к у п ц і , як і в с і м і с т я н и ( в і р м е н и - наук, р е д . ) , н е м у с я т ь с п л а ч у в а т и ж о д н о г о м и т а . Я к б и п о н а д о ц і , я к і я надав, п р а в а , щ о с ь к о р и с н о г о д л я с в о ї х с в о б о д хотіли мені і спадкоємцям моїм до затвердження подати, тоді до тих 24

наданих прав д о з в о л я ю їх з а п и с а т и . Коли д і й ш л о до поділу цього м і с т а , з о б о в ' я з у ю м о ї х с п а д к о є м ц і в , щ о б п р а в а в і р м е н с ь к о ї нації з а л и ш и л и с ь п р и одній з й о г о частин. Якби я або с п а д к о є м ц і мої обох с т а т е й , які я надав, у ц і л о м у а б о в частині не д о т р и м а л и , т о д і п р и з н а ч а ю собі і моїм спадкоємцям генеральний суд. А т а к я к л ю д и , які ж и в у т ь н а ц ь о м у с в і т і , в і л ь н і , п р и х о д я т ь д о ц ь о г о м і с т а , і відходять, то я к б и к о м у с ь з цієї н а ц і о н а л ь н о с т і це м і с ц е не с п о д о б а л о с я , т о він м о ж е м а й н о вільно п р о д а т и і , с п л а т и в ш и у р я д о в і в с т а н о в л е н у плату, в и ї х а т и , к у д и з а б а ж а є , б е з ж о д н о г о с п р о т и в у і з а т р и м а н н я я к з б о к у в і р м е н с ь к о г о уряду, так і м о ї х н а м і с н и к і в . А т а к я к всякі права у с п а д к о в и х містах, надані п а н а м и цієї національності м а ю т ь о с о б л и в е п і д т в е р д ж е н н я Й о г о М и л о с т і К о р о л я і Речі П о с п о л и т о ї , т о ж і я д а в с в о є п а н с ь к е с л о в о п і д т в е р д и т и їх і п р и р і в н я т и до привілеїв юрисдикції польської громади, наданих милостями святої пам'яті к о р о л я м и Яном К а з и м и р о м та М и х а й л о м . Ці мої привілеї д а ю спільно з м о ї м и с п а д к о є м ц я м и і обіцяю затвердити їх спільно зі с в о є ю д р у ж и н о ю в міських актах. П р и ц ь о м у для к р а щ о ї в і р и і п е в н о с т і п р и п і д п и с і р у к и н а к а з а в п р и к л а с т и печатку. Д і я л о с я ц е у С т а н и с л а в і в с ь к о м у з а м к у д н я 14, м і с я ц я с і ч н я , р о к у Г о с п о д н ь о г о 1677. Андрій Потоцький, воєвода київський, Анна Потоцька, в о є в о д и н а київська»23. Так ш а н о в н и й з а с н о в н и к с т в о р и в д в а о к р е м і м а г і с т р а т и : вірменський і русько-польський. Новоутворений вірменський уряд керувався магдебурзьким п р а в о м . С к л а д а в с я він з д в а н а д ц я т и д о в і ч н и х р а д н и х , з я к и х у п е р ш и й понеділок після октави трьох королів (спеціальне б о г о с л у ж і н н я з в и к о р и с т а н н я м х о р о в о г о а н с а м б л ю . - наук. р е д . ) в і р м е н с ь к е н а с е л е н н я щ о р о к у вибирало собі війта. В присутності замкового начальства в р а т у ш і він с к л а д а в п р и с я г у в і д п о в і д н о д о м а г д е б у р з ь к о г о п р а в а . Ч а с т о т р а п л я л о с я так, щ о р а з о б р а н и й в і й т в и к о н у в а в с в о ї о б о в ' я з к и а ж д о смерті. Офіційні документи затверджувались печаткою із з о б р а ж е н н я м к н и ж к и , на якій с т о я в б а р а н ч и к з п р а п о р ц е м , п е р е д к н и ж к о ю - г е р б « П и л я в а » , а за к о л о м - в і р м е н с ь к и й н а п и с 2 4 . Відновлення вірменського магістрату було с в о є ч а с н и м , адже тоді з н а ч н о з б і л ь ш и л а с я кількість в і р м е н з а в д я к и п о с е л е н н ю в і р м е н с ь к и х утікачів з К а м ' я н ц я - П о д і л ь с ь к о г о . З н и м и п р и б у л и й вірменські м о н а х и н і , які м е ш к а л и у п р и в а т н и х б у д и н к а х а ж д о п о в н о г о о б ' є д н а н н я з іншими монахинями у Львові в ордені святого Бенедикта25. І с п р а в д і , в т о й час в і р м е н и с в о ї м п р о м и с л о м з м о г л и піднести ( е к о н о м і ч н е - наук. р е д . ) з н а ч е н н я м і с т а . У С т а н и с л а в о в і в о н и з а к л а л и г о л о в н и й торговельний центр у с ь о г о Покуття. Крім значних запасів 25

різноманітних товарів, вірмени заснували гарбарні' сап'яну, для яких в и д а л и такий статут: «Ми, війт і р а д н и к и в і р м е н с ь к о г о п р а в а й о г о вельможної милості панаАндрія на Станиславові Потоцького, воєводи і генерала київських земель, старости київського, галицького, л е ж а й с ь к о г о , в и ж г о р о д с ь к о г о і т. д., п а н а і д о б р о д і я н а ш о г о міста С т а н и с л а в о в а . П о в і д о м л я є м о всіх р а з о м і к о ж н о г о з о к р е м а , щ о , засівши у повній раді, перед наш суд п р и й ш л и наші мешканці, а зокрема славні: Кіркор Дераведикевич - с т а р ш и й , Григорій Міколайович- м о л о д ш и й - цехмістри; Акцентій Лазарович, Миколай Башкевич, Миколай Кіркорович, Каспер Туманович, Богдан К е р к о р о в и ч т а і н ш і м а й с т р и с а п ' я н о в о г о цеху, п р о х а ю ч и , щ о б м и с в о є ю владою дали їхньому цехові правила чесного виконання р е м е с л а , з а о х о ч е н н я і п о к а р а н н я . Тож, п і д к р е с л ю ю ч и с л у ш н і с т ь т а к о г о п р о х а н н я і б а ж а н н я , д а є м о ї м статут. Й о г о п у н к т и н а в о д и м о н и ж ч е : «В ім'я Б о ж е . П е р е д у с і м п о ч а в ш и від Б о г а і під к е р і в н и ц т в о м ясновельможного його милості львівського вірменського архиепископа о. Миколая Торосевича, постановляємо, що кожного року с в я щ е н и к и мусять відправляти ч о т и р и Святі Літургії - дві за п о м е р л и х б р а т ч и к і в ц ь о г о цеху, а д в і - з а ж и в и х , а з а п а т р о н а с в о г о цеху о б р а т и с в я т о г о Георгія. О д н а Літургія п о в и н н а відправлятися д р у г о г о д н я після Різдва Х р и с т о в о г о , д р у г а - у д е н ь і с в я т о Георгія, третя - в день і свято Вознесіння Найсвятішої Діви Марії, четверта на д р у г и й день після В о з д в и ж е н и я Чесного Хреста. За кожну з цих С в я т и х Л і т у р г і й с в я щ е н и к о в і с л і д д а в а т и п о п і в т а л я р а і п а р і свічок. Н а ц и х С в я т и х С л у ж б а х м у с я т ь б у т и к о ж е н б р а т ч и к і м а й с т е р цеху. Х т о б не був присутній, т о й підлягає цеховій карі. Д р у г е : п і д ч а с с в я т а Б о ж о г о Тіла' к о ж е н м а й с т е р ц ь о г о ц е х у м у с и т ь б у т и н а п р о ц е с і ї з д о б р о ю з б р о є ю під в і р м е н с ь к и м п р а п о р о м . А х т о без причини буде відсутній, той має бути покараний згідно з цеховим статутом. Далі: п р и купівлі усіляких в и п р а в л е н и х шкір р і з н о г о ґатунку: к о р о в ' я ч и х , козячих, о в е ч и х , волячих, я л о в и ч и х , т е л я ч и х , - щ о б ж о д е н м а й с т е р не заважав о д и н о д н о м у в торгівлі, а якби якийсь м а й с т е р п е р е ш к о д ж а в , м у с и т ь в т р а т и т и с в і й т о в а р н а к о р и с т ь цеху. О к р і м т о г о , він н е м а є п р а в а к у п у в а т и б і л ь ш е 2 0 - т и ш к і р . Я к щ о ж к у п и т ь б і л ь ш е , під з а г р о з о ю конфіскації шкір і ц е х о в о г о п о к а р а н н я м у с и т ь п р о це п о в і д о м и т и цех. Також кожен майстер, о т р и м у ю ч и це звання, п е р ш за все мусить п р е д с т а в и т и д о к у м е н т п р о н а р о д ж е н н я т а з а к і н ч е н н я науки р е м е с л а і , Тарбарня - майстерня або завод, де вичиняють шкіри. "Свято Пресвятої Євхаристії, яке особливо шанують у Католицький церкві.

26

крім цього, приготувати м а й с т р а м цього цеху обід, і згідно з т р а д и ц і я м и , в і д с л у ж и т и м о л о д и к о м рік і ш і с т ь т и ж н і в . За давньою традицією збори повинні відбуватися що два тижні. Якби котрийсь з майстрів п р и й ш о в і застав цехову с к а р б н и ц ю в і д ч и н е н о ю , м у с и т ь заплатити п'ять г р о ш і в . А якби х т о с ь з м а й с т р і в , п е р е б у в а ю ч и в місті, на з б о р и не п р и й ш о в , й о г о п о к а р а є цех. Також д о п р а ц і с в о г о р е м е с л а к о ж н о м у м а й с т р о в і вільно п р и й м а т и челядників - католиків, русинів, вірмен, а також учнів різного в і р о с п о в і д а н н я . П р о т я г о м д в о х т и ж н і в він п о в и н е н ї х в п и с а т и і з а ц е сплатити до скарбниці певну суму. Ж о д е н м а й с т е р не має права п е р е м а н ю в а т и ч е л я д н и к і в від і н ш о г о , а я к б и у ц ь о м у п е р е с в і д ч и л и с я , й о г о п о к а р а є цех. Т а к о ж ж о д е н ч е л я д н и к н е м а є п р а в а в і д х о д и т и в і д м а й с т р а ч о т и р и тижні п е р е д с в я т а м и і під час ярмарків, а якби хтось в і д і й ш о в - не м а т и м е р о б о т и в м і с т і . Товарів у г о р с ь к о ї т а в о л о с ь к о ї р о б о т и ніхто н е м а є п р а в а п і д в о з и т и , а о с о б л и в о ті, хто не вчився (цього р е м е с л а - перекл.) а б о с а м й о г о не виробляв. Також дживці, або р а д ш е япрахи привозні* та фарбу звану а л а д ж у ґ а р , щ о б ніхто н е н а в а ж у в а в с я к у п у в а т и і н и м и т о р г у в а т и , к р і м самих цехмістрів. Бо вони, с т о р г у в а в ш и , повинні розділити їх між ц е х о в и м и м а й с т р а м и , скільки к о м у п о т р і б н о . Хто ї х п р о д а с т ь - п о в и н н і сплатити по п ' в - о с ь м а ч к и д е р е в ц я в і д к о ж н о г о в о з а . Цей с а м и й цех п о в и н е н м а т и д л я с в о г о р е м е с л а під р а т у ш е ю ч о т и р и к р а м н и ц і , які с л і д г і д н о в и к о р и с т о в у в а т и . К р і м т о г о , п і д ч а с своїх зборів, чи обідів, чи цехових бенкетів, чи в інших випадках м а й с т р и повинні запобігати усілякому галасуванню та сваволі. Хто б проштрафився, мусить бути покараний позбавленням звання відповідно п р о с т у п к о в і . Хто ж в и в о з и т и м е ш к і р и з міста, п о в и н е н з кожної шкіри заплатити по одному грошеві. А якби якийсь майстер згаданого цеху вступив у спілку з якимось купцем чи містянином (без відома цеху - перекл.), такий м а й с т е р втратить с в о ю роботу, і й о г о п о к а р а є цех. Також якби купець-містянин з б и р а в с я д а т и до виправлення жовті ш к і р и , то м у с и т ь п о в і д о м и т и про це цех і в и п л а т и т и й о м у відповідні кошти. А майстер, який виправлятиме шкіри, має дати до цехової с к а р б н и ц і п о о д н о м у г р о ш е в і від к о ж н о ї ш к і р и . Ц е й цех м у с и т ь п о в о д и т и с я з г і д н о з п о р я д к а м и м і с т а Л ь в о в а . Й о г о вищезгадані і списані пункти д а є м о вам з т и м д о д а т к о м , що коли 'Живець, япрах, аладжуґар - різновиди тогочасних коштовних фарб, що привозилися з Передньої Азії, і використовувалися вірменами п і д ч а с фарбування шкіри.

27

к л и к а т и м у т ь н а п о х о р о н и , всі ц е х о в і , щ о п е р е б у в а ю т ь в м і с т і , м а ю т ь п р и б у т и під з а г р о з о ю п о к а р а н н я . Д л я к р а щ о ї віри і в а г и п р и п е ч а т ц і н а ш о г о уряду, п і д п и с а н о н а ш и м и р у к а м и . Діялося це у С т а н и с л а в о в і д н я 14, місяця л ю т о г о , року Г о с п о д н ь о г о 1 6 7 8 . К і л ь к а в і р м е н с ь к и х п і д п и с і в . Яків Г р е г о р о в и ч , р а д н и й привілейованого вірменського права, Захарія Ромашкевич. Це право, надане цехові вірменським у р я д о м , в цілому схвалюю, що підтверджую своїм підписом. Андрій Потоцький, воєвода київський». Поряд з ц и м и матеріальними благами М и л о с т и в и й Господь д а р у в а в н а м річ величну, з якої в с е місто м о г л о м а т и д у х о в н и й п о ж и т о к .

1679 р. п о в е р н у в с я з наукової п о д о р о ж і Станіслав П о т о ц ь к и й , у л ю б л е н и й с и н ш а н о в н о г о з а с н о в н и к а міста, і п р и в і з д у ж е цінні о с т а н к и с в я т о г о м у ч е н и к а Вінцента, ч е р е з які с а м о т р и м а в о с о б л и в у ласку і чудо. Й о г о п о с л а в б а т ь к о д о чужих к р а ї в д л я з д о б у т т я н е о б х і д н и х з н а н ь , т а п е р е б у в а ю ч и у Римі п і д ч а с с т о л і т н ь о г о ю в і л е ю , й о г о п р и я з н о п р и й н я в п а п а Інокентій XI. На знак д о б р о з и ч л и в о с т і він о т р и м а в від н ь о г о о с т а н к и с в я т о г о м у ч е н и к а В і н ц е н т а . Ц е й п о д а р у н о к с т а в ніби з н а к о м . З п л и н о м часу с а м Станіслав присвятить с в о ю кров і життя для о б о р о н и святої в і р и . З Італії він в і д п р а в и в с я до Ф р а н ц і ї і Б е л ь г і ї , а к о л и п о б л и з у Б р ю с с е л я п е р е п р а в л я в с я ч е р е з річку, т р а п и в с я н е щ а с н и й в и п а д о к : ч е р е з н е о б е р е ж н і с т ь в и б у х н у в п о р о х і п і д і р в а в у п о в і т р я к о р а б е л ь та всіх п а с а ж и р і в . Л и ш е й о г о с а м о г о т а о с т а н к и с в . В і н ц е н т а в и н е с л и хвилі н е у ш к о д ж е н и м и на скелю. Л и ш е з о с о б л и в о ї Божої ласки й опіки святого мученика зберегли Станіслава для кращої с м е р т і . 2 7 Бажаючи вшанувати дорогоцінні останки св. Вінцента і переказати нащадкам н а д з в и ч а й н и й випадок, Станіслав зложив їх з великою урочистістю у станиславівськіи колеґіаті. Тут н а с р і б н і й т а б л и ц і м о ж н а прочитати напис: «Найясніший величний пан Станіслав Потоцький, староста коломийський, плив кораб­ лем у Римському морі з тілом святого Вінцента. Коли запалений порох в и с а д и в у п о в і т р я усіх, л и ш е о д н о г о ( С т а н і с л а в а П о т о ц ь к о г о - наук, р е д . ) з тілом правдивого побожника п о м і с т и в на н а й б л и ж ч у скалу. Тоді й сталася майбутня Артема (незрозу­ міло. - Авт.), яка зберегла ц е й д а р задля Труна-релікварій св. Вінцента.

28

в і р и у колеґіаті р о к у Б о ж о г о 1679».

С п л и в л о з о в с і м н е б а г а т о часу, к о л и с п о в н и л о с я П р о в и д і н н я . П р и д в о р і Я н а III я к д в і ч і о б р а н и й п о с о л С т а н і с л а в П о т о ц ь к и й у р я д у в а в н а в а л ь н и х с е й м а х ' , п о д а ю ч и н а м а й б у т н є великі надії. С а м е т о д і в е л и к и й в і з и р К а р а М у с т а ф а н а чолі 3 0 0 - т и с я ч н о г о в і й с ь к а в з я в в облогу столицю Австрійської держави. Через раніше укладений с о ю з ч е к а л и д о п о м о г и з п о л ь с ь к о г о боку. П о л ь с ь к е л и ц а р с т в о п о ч а л о х у т к о збиратися, і Андрій Потоцький послав свого с и н а Станіслава на чолі в л а с н о г о полку д л я з в і л ь н е н н я ц і с а р с т в а ( А в с т р і й с ь к о г о - перекл.) з-під я р м а лютих ворогів Святого Хреста. Король Собеський, заохочений до походу нунцієм Папи Римського т а а в с т р і й с ь к и м п о с л о м , які, в п а в ш и й о м у д о ніг, п р о с и л и , щ о б р я т у в а в В і д е н ь і в с е х р и с т и я н с т в о , в и с т у п а ю ч и п р о т и турків, п р и з н а ч и в А н д р і я П о т о ц ь к о г о , к р а к і в с ь к о г о к а ш т е л я н а " , як д о с в і д ч е н о г о і в р а д і , і в б о ю м у ж а в і ц е - к о р о л е м Речі П о с п о л и т о ї , д о р у ч и в ш и й о м у о б о р о н у к р а ю . Ц е й о б о в ' я з о к він с т а р а н н о в и к о н у в а в а ж д о п о в е р н е н н я к о р о л я н е т і л ь к и б е з втрат, а л е і з к о р и с т ю д л я В і т ч и з н и . Щ о й н о н а п о ч а т к у , в и г н а в ш и т у р к і в з Я з л і в ц я , Г у с я т и н а , Ч о р т к о в а і Я г і л ь н и ц і , він п о в і в б о й о в і дії так, що т у р к и м у с и л и р я т у в а т и с я за с т і н а м и К а м ' я н ц я Подільського28. А коли т а т а р и н е с п о д і в а н о напали на В о л и н ь і від Л ю б а р т о в а аж до Заслав'я с п у с т о ш и л и весь край, цей славний опікун народу вирушив п р о т и них. Частково їх р о з б и в ш и , а частково п р и м у с и в ш и до втечі, він відібрав у них у с ю з д о б и ч і з в і л ь н и в захоплених полонених. Вдячний за це король Собеський, п о в е р н у в ш и с ь п е р е м о ж н о з-під Відня, дав й о м у звільнену після Миколи Сенявського булаву польного гетьмана'". Гідно виконав Андрій Потоцький о б о в ' я з к и , покладені на нього, в р я т о в а н у В і т ч и з н у п е р е д а в д о рук к о р о л я , а л е с а м , н а ж а л ь , п о н і с найбільшу втрату. Загинула л ю д и н а зі с л а в н и м и м и н у л и м и і б а г а т о о б і ц я л ь н и м и н а д і я м и н а м а й б у т н є . К о л и під В і д н е м 1 2 в е р е с н я 1683 р. гарматні залпи сповістили про сиґнал до б о ю , Станіслав 'Зазвичай магнати засідали у Раді, а шляхта - у с е й м і . У 16 ст. Рада входить у повному складі до сейму і, таким чином, виникають так звані вальні с е й м и . Отже, вальні (загальні) сейми складалися із двох палат: Ради і власне сейму. "Спочатку каштеляни були н а й в и щ и м и військовими д о с т о й н и к а м и і с у д д я м и в провінціях д е р ж а в и . З п о я в о ю с т а р о с т и н с ь к о г о інституту, каштеляни перейшли до сенату, зберігаючи свої титули, але втративши військове значення. Каштеляни моли посідати усі державні п о с а д и , окрім старости ґродського у своєму воєводстві. Виняток з цього правила с т а н о в и в каштелян краківський, який ще був і п е р ш и м с в і т с ь к и м сенатором. "Тетьман польний - заступник великого коронного гетьмана.

29

П о т о ц ь к и й з х о р у г в о ю батька п е р ш и м кинувся у бій. Однак, на п р е в е л и к и й ж а л ь Я н а III і князя Л о т а р и н з ь к о г о , він з а г и н у в г е р о й с ь к о ю с м е р т ю в о б о р о н і х р и с т и я н с т в а 2 9 . Тіло й о г о п р и в е з л и до Польщі і з н а л е ж н и м и п о ч е с т я м и п о х о в а н е у с т а н и с л а в і в с ь к і й колеґіаті. С к о р б о т у т а м т е ш н ь о ї академії в и с л о в и в д о к т о р філософії, канонік, р е к т о р і п р о ф е с о р в и м о в и цієї ж академії А л ь б е р т К а з и м и р Л е с ь о в с ь к и й 3 0 . З г о д о м викарбували йому такий надгробний напис: «DOM перекл.)

(Deo

Optimo

Maximo

-

Найкращому

Найвищому

Богові

-

V i e n n a salve, et vale ( В і д е н ь в і т а є і п р о щ а є т ь с я - п е р е к л . ) Відню,

вітання

тобі одночасно

і прощання

Ясновельможний його милість Станіслав з Потоку на Станиславові Потоцький, староста галицький, коломийський, полковник його милості польського короля Віддав Коли

під

найкращим,

найяснійшим

і

непереможним

іменем Яна III, короля польського, напавши на турецький табір, мужністю, кров'ю своєю, відвагою і смертю в облозі приніс тобі життя. Тут Серце своє і нутрощі залишив, Польщі і власній матері мертве тіло повернув. Віддай, Відню, хвалу Богові, Найяснішому королеві польському дякуй, А діла поляків у віках прославляй. Спочив дня 12 вересня року Божого 1683. Про цей напис постаралися шляхетнонароджені Поляки, найвірніші його товариші і полковники Ян Поніковський, Мечник Г/рський і Станіслав Порадовський, його ротмістр. Цей же напис викарбувано на блясі у церкві оо. Францисканців у Відні, а тіло з Відня привезене, в тутешній спочиває колеґіаті. А це Року 1777, перебуваючи у Відні, ясновельможна з Потоцьких Коссаковська, каштелянова кам'янецька на Станиславові пані й дідичка Вищезгаданий напис скопіювала, з собою сюди привезла і для вічної Перед Богом пам'яті костелові віддала». Після похорону у л ю б л е н о г о с и н а ш а н о в н и й засновник міста не у с у н у в с я від с л у ж б и В і т ч и з н і . Він з а с і д а в ще в с е н а т і Речі П о с п о л и т о ї й ЗО

д е д а л і б і л ь ш е з т и х пір в і д д а в а в с я б о г о м і л л ю і р о з д у м а м н а д скороминучістю земного. Слідами с в о г о шановного фундатора пішло майже все місто. Хоча в к о л е ґ і а т і м і с т и л и с я реліквії с в я т и х м у ч е н и к і в Є в с т а х і я , Ф л о р і а н а і Маврикія, однак католики з палкими почуттями віддавали честь останкам святого мученика Вінцента. З його о с о б о ю асоціювались д о р о г і с п о г а д и . Тож ц і щ и р і п о с т у п к и у в і д д а в а н н і с п р а в ж н ь о ї п о ш а н и слузі Б о ж о м у були увінчані б а ж а н и м результатом. Хто л и ш е т у д и н а б л и з и в с я і в н а й щ и р і ш і й вірі в и с л о в и в с в о ї д у м к и , с в і й н е с п о к і й і б а ж а н н я , т о й відчув с п о к і й і р а д і с т ь у с в о є м у с т у р б о в а н о м у с е р ц і . Х т о лише, пізнавши своє нещастя і неспроможність, у глибокій покорі п о п р о с и в опіки св. Вінцента, той випрошував Боже милосердя і о т р и м у в а в н е о б х і д н у в с в о ї й н е д о л і д о п о м о г у . Навіть н а в к о л и ш н і й л ю д показав с в о ю віру в це м і с ц е , а с л а в а н а д з в и ч а й н и х випадків проголосила св. Вінцента опікуном усього Покуття31. С е р е д п о б о ж н о с т і , яка п о ш и р ю в а л а с ь у м і с т і , п о б а ж а л и й в і р м е н и долучитися до збільшення Божої слави. Під час канонічного візиту 11 с і ч н я 1688 р. вони п р о с и л и с в о г о архиепископа д о з в о л и т и затвердити новозасноване братство Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії. Цей с т а р а н н и й пастир, п р и й м а ю ч и похвальні бажання своїх в і р н и х о в е ч о к , в и д а в д л я н и х такі п р а в и л а : «Вартан Ґунаньян, з ласки Божої і Апостольської столиці а р х и е п и с к о п Л ь в і в с ь к и й в і р м е н с ь к о ї нації т а всіх в і р м е н у П о л ь щ і . Н а вічну п а м ' я т ь . Пастирська зичливість, якою ми зобов'язалися, відколи були п о к л и к а н і (хоч і негідні) на п о с а д у а р х и е п и с к о п а н а ш о ї д і є ц е з і ї , з а в ж д и нас до ц ь о г о н а п р а в л я л а і п р и т я г а л а , і ми с т а р а н н о біля п о т р е б Христової отари, довіреної нам, піклувалися наскільки могли витримати людські сили, і відповідно до потреб певної місцевості в и к о н у в а л и о б о в ' я з к и н а ш о г о у р я д у . А щ о інші ц е н е м о ж у т ь в и к о н а т и гідно, то ми самі, власною о с о б о ю , згідно з правилами священних синодів, відвідуючи церкви нашої дієцезії, прибули й до міста Станиславова, р о з м і щ е н о г о в Галицькій землі. В цьому місті нещодавно, років з двадцять чотири т о м у як поселилися ( в і р м е н и п е р е к л . ) з В о л о щ и н и та і н ш и х б л и з ь к и х п о в і т і в , і з ч а с о м з і б р а л а с я значна числом громада. Між ц и м и поселенцями ми застали й одне братство, організоване т у т е ш н ь о ю м о л о д д ю під і м е н е м Н е п о р о ч н о г о З а ч а т т я Б о г о р о д и ц і Діви Марії зі з г о д и нашого проповідника, гідної пам'яті й о г о милості а р х и е п и с к о п а о. М и к о л и Торосевича. Однак, не маючи укладених і у з г о д ж е н и х п р а в и л , к о ж е н т у т хотів к е р у в а т и б р а т с т в о м , м а ю ч и в л а с н і

31

у п о д о б а н н я . Тож д е к о т р і з п о в а ж н і ш и х членів ц ь о г о б р а т с т в а з покірним серцем і гарячим бажанням просили нас, щоб ми р е ф о р м у в а л и це б р а т с т в о і н а ш о ю п а с т и р с ь к о ю в л а д о ю навели в ньому порядок відповідно до інших подібних організацій. У т і ш и в ш и с ь в дусі ц и м и п о б о ж н и м и п р о х а н н я м и і б а ж а ю ч и їх задовольнити для д о б р а народу та кращого зміцнення побожності, н а п і д т р и м к у н о в о с т в о р е н о ї з Р и м с ь к о ю Ц е р к в о ю унії, д л я б і л ь ш о ї Божої слави і честі Б л а г о с л о в е н н о ї Діви і на п р и м н о ж е н н я цього побожного братства підтверджуємо його право. А щоб у майбутньому це братство залишалося в д о б р о м у порядку, д а є м о йому правила, я к и м и в о н о к е р у в а л о с я б к р а щ е і с в о ї м п р и к л а д о м д о такої п о б о ж н о с т і з а к л и к а л о інші ц е р к в и .

1. Х л о п ц і і д і в ч а т а , я к щ о в о н и п е р е б у в а ю т ь у з р і л о м у віці і х о т і л и б в с т у п и т и до б р а т с т в а , повинні т о г о ж дня в и с п о в і д а т и с я і причаститися, а якби були дітьми або немовлятами, тоді або самі, або з батьками чи д р у з я м и нехай прийдуть до б р а т с т в а вже очищені в і д г р і х і в і я к б е з г р і ш н і н е х а й б у д у т ь з а п и с а н і д о к н и г и б р а т с т в а (її б р а т с т в о мусить мати), щ о б б р а т и участь у відпустах, молитвах і з а с л у г а х , які м а т и т е ц е б р а т с т в о . Н о в о п р и й н я т и й м у с и т ь пожертвувати до братської скарбниці відповідно до своїх можливостей і свого бажання, пообіцявши щотижня давати туди пожертву до самої смерті. Цю обітницю писар мусить вписати до р е є с т р у б р а т с т в а , після чого ( н о в о п р и й н я т и й член - перекл.), вклякнувши п е р е д іконою Найсвятішої Діви, яку братчики повинні мати на своїх зборах, нехай жертвує свою волю з богослужінням на п о т р е б и б р а т с т в а аж до с м е р т і і віддається під покров М и л о с е р д н о ї Матері.

2. Вони мають право на власного священика, свого капелана, фундаторів, воєводу, старосту, комісарів, писаря, маршалка і господаря.

3. Отця капелана о б и р а т и м у т ь офіційні о с о б и і затверджуватимуть є п и с к о п а б о м і с ц е в и й н а с т о я т е л ь у д е н ь щ о р і ч н и х в и б о р і в у р я д у , які відбуватимуться п е р е д с в я т о м Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви. Йому з братської скарбниці щокварталу мусять давати по д в а д ц я т ь п'ять з л о т и х п о л ь с ь к о ю м о н е т о ю . О б о в ' я з к и к а п е л а н а т а к і : щ о т и ж н я в і д п р а в л я т и дві С л у ж б и Божі, о д н у - в п о н е д і л о к за п о м е р л и х б р а т ч и к і в і с е с т р и ч о к , а д р у г у - в с е р е д у за ж и в и х б р а т ч и к і в та п о д о р о ж н і х п р и вівтарі, в и д і л е н о м у ц ь о м у б р а т с т в у , і н а к в а р т а л ь н о м у б р а т с ь к о м у богослужінні проповідувати й п р и й м а т и каяття для п о р я т у н к у п о м е р л и х . Р а з о м і з ф у н д а т о р а м и він п о в и н е н с т а р а н н о з б е р і г а т и с к а р б н и ц ю й інші речі ц ь о г о б р а т с т в а . В и н н и х братчиків

32

слід судити на спільних зборах з іншими братчиками, випробовувати братчиків у духовних вправах.

4 . С т а р ш и х б р а т ч и к і в , а б о ф у н д а т о р і в ( г о л о в н и х членів б р а т с т в а ) , має бути дванадцять, або шість, або троє. Вони будуть гідними такого врядування у цьому братстві, а також богобоязливими, чесними, справедливими, щирими, працьовитими та зразковими особами. Обрані за с п і л ь н о ю з г о д о ю усіх б е з в и н я т к у братчиків у п р и с у т н о с т і м і с ц е в о г о н а с т о я т е л я , н е г а й н о після в и б о р і в т а м ж е п р и з г р о м а д ж е н н і братчиків вони повинні з р о б и т и публічне визнання католицької віри. Ц е м у с я т ь з р о б и т и з г і д н о з ф о р м у л о ю , яку з а з в и ч а й д а є н а ш і й нації Римокатолицька Церква, а також присягнути бути вірними братству та його охоронцями. Це мусять вони здійснити перед місцевим н а с т о я т е л е м . їхні визнання, п р и с я г у і с п и с о к імен мусять надіслати архиєпископові на затвердження, бо без затвердження місцевого ординаріату фундатори незаконні, а братство не має права їх приймати. Ця постанова не відміняється аж до смерті, або одруження, або зайняття у р я д о в о ї п о с а д и . Але якщо х т о с ь із них вчинить я к и й с ь в е л и к и й п р о с т у п о к с у п р о т и п р а в и л б р а т с т в а і с в о є ї п р и с я г и , яку д а в після с в о г о о б р а н н я , як-то н е д о р а х у в а н н я в касі ч и щ о с ь п о д і б н е , т о д і всі б р а т ч и к и зі с в о ї м к а п е л а н о м н е х а й й о г о о с у д я т ь і с к и н у т ь з п о с а д и , а на його місце оберуть іншого згідно з в и щ е о п и с а н и м и п р а в и л а м и . Якщо після одруження фундатори не залишать своїх посад і урядів, то після року будуть позбавлені обов'язків б р а т с т в а , крім трьох: щ о т и ж н е в о ї платні до к а с и , як і інші б р а т ч и к и з г і д н о зі с п и с к о м , зареєстрованим писарем; присутності при виборах братських у р я д о в ц і в , які в і д б у в а ю т ь с я п е р е д с в я т о м Н е п о р о ч н о г о З а ч а т т я Найсвятішої Д і в и ; п р и с у т н о с т і на щ о к в а р т а л ь н і й братській літургії. Якщо ж х т о с ь не в и к о н а є цих т р и у м о в и , всі б р а т и каратимуть й о г о г р о ш о в о ю карою задля справедливості. їхні о ф і ц і й н і о б о в ' я з к и такі: н а г л я д з а к а с о ю , щ о б н е б у л о в и т р а т від інших урядовців, але прибутки множилися на славу Божу; приймання р і ч н о г о з в і т у в кінці р о к у від у р я д о в ц і в б р а т с т в а , т о б т о п р о г р о ш о в і прибутки та їхній розподіл. Без фундаторів, або п р и н а й м н і б е з о д н о г о з них, у р я д о в ц і , обрані т е р м і н о м н а рік, н е м а ю т ь п р а в а к о р и с т у в а т и с я г р о ш и м а з к а с и , а л е тільки з ї х н ь о г о д о з в о л у . В о н и п о в и н н і б у т и о х о р о н ц я м и , з а х и с н и к а м и й опорою братства.

5. За д в а дні п е р е д святом Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви н е х а й о б и р а ю т ь з а б а ж а н н я м усіх б р а т ч и к і в в о є в о д у , - т о б т о н а р і ч н и х зборах 6 грудня. На річних виборах офіційних осіб чи то в о є в о д и , або інших, нехай керуються таким правилом, що за кого п р о г о л о с у є

33

більшість братчиків, той й буде обраний на цю посаду. Наприклад, якщо хтось матиме за с о б о ю десять голосів, а другий буде мати одинадцять, то т о й , хто матиме на один голос більше, і буде о б р а н и й і з а й м е п о с а д у . Тоді він н е х а й н а з б о р а х і с и д и т ь п о м і ж ф у н д а т о р і в н а п е р ш о м у місці. Й о г о о б о в ' я з к о м є опіка над к а с о ю с е р е д фундаторів я к ї х н ь о г о н а с т у п н и к а і к е р і в н и ц т в о в с і м б р а т с т в о м . Він м у с и т ь м а т и п р и с о б і к а с у а б о п е р ш и й к л ю ч від неї, м а є с у д и т и в и н н и х б р а т ч и к і в н а з б о р а х і р а з о м з і н ш и м и б р а т ч и к а м и їх карати з г і д н о з п р а в о м . Без й о г о в і д о м а і в о л і не м о ж е н і ч о г о д і я т и с я у б р а т с т в і , а в с і б р а т ч и к и мусять бути й о м у послушні. М а ю т ь віддавати шану для більшої поваги ( д о н ь о г о - наук, р е д . ) і ч е с т і в с ь о г о б р а т с т в а ч и п і д ч а с в і д к р и т т я каси, чи в церкві, хай де це буде.

6. С т а р о с т у т а к о ж м у с я т ь о б и р а т и в с і м а б р а т ч и к и т о г о ж д н я і т а к и м с а м и м с п о с о б о м . Він п о в и н е н с и д і т и н а д р у г о м у м і с ц і п і с л я в о є в о д и . Його о б о в ' я з о к - з а с т у п а т и воєводу за його відсутності, виконувати в с е , щ о т о й в и к о н у в а в . Він т р и м а т и м е к а с у а б о к л ю ч від неї з а у м о в и , що о д и н к л ю ч з а л и ш а т и м е т ь с я в р у к а х в о є в о д и , а д р у г и й - у р у к а х с т а р о с т и . Всі б р а т ч и к и м у с я т ь в и я в л я т и й о м у п о с л у х і п о в а г у д л я честі братства.

7. Комісара, к о т р и й буде н а м і с н и к о м усіх братів, м у с и т ь о б р а т и у с е б р а т с т в о т о г о ж д н я і т а к и м же ч и н о м , як і в о є в о д у . Й о г о о б о в ' я з к о м б у д е т р и м а н н я п р и с о б і д р у г о г о к л ю ч а від з а м к а к а с и , щ о б ані в о є в о д а , ані с т а р о с т а б е з н ь о г о к а с у н е в і д ч и н я л и , і с п і л ь н о з і н ш и м и р і ч н и м и у р я д о в ц я м и с у д и т и б р а т ч и к і в , які п р о в и н и л и с я , т а в и к о н у в а т и с п і л ь н о в с і і н ш і р е ч і . Я к щ о ж б у д е п о т р е б а в з я т и з к а с и я к у с ь с у м у і не б у д е часу чекати до щ о т и ж н е в и х зборів братчиків, тоді комісар, в о є в о д а і с т а р о с т а з відома хоча б о д н о г о фундатора можуть відчинити касу і видати гроші, а на тижневих зборах повідомити братчиків про н е о б х і д н і с т ь відкриття к а с и б е з з б о р і в . Усі б р а т ч и к и з о б о в ' я з а н і виявляти йому і послух, і повагу.

8. Т о г о ж д н я н е х а й о б е р у т ь і п и с а р я , т а к и м же ч и н о м , як і в о є в о д у . В і н м а є в п и с у в а т и д о р е є с т р у і м е н а б р а т ч и к і в , які в с т у п а ю т ь д о братства, а до д р у г о г о реєстру - записувати грошові надходження та їхній розподіл, а також позичені іншим г р о ш і .

9. М а р ш а л к а ' нехай о б и р а ю т ь того ж д н я з числа щорічних офіційних о с і б , т о б т о від в о є в о д и , с т а р о с т и і к о м і с а р а . На з б о р а х б р а т ч и к і в він м у с и т ь с и д і т и н а в п р о т и у р я д о в ц і в і к а с и а б о с к р и н ь к и . Він м а є в и ш и к о в у в а т и б р а т ч и к і в н а п р о ц е с і ю в і д п о в і д н о д о м і с ц ь , вписаних до р е є с т р у братства і йти з цеховим знаком перед н и м и ; бути обвинувачем братчиків, що п р о в и н и л и с я , з а п и с у в а т и тих, хто 'Тут - чільника місцевої шляхетської адміністрації.

34

б у в в і д с у т н і й н а п р о ц е с і ї а б о н а б р а т с ь к і й літургії, т а ї х о с к а р ж у в а т и н а тижневих зборах, щ о б їх о с у д и л и . Без й о г о дозволу жоден з братчиків не має права голосу на зборах.

10. Г о с п о д а р я н е х а й о б и р а ю т ь у с і б р а т ч и к и т о г о ж д н я і т и м ж е в и щ е в к а з а н и м с п о с о б о м . Він з б е р і г а т и м е п о с у д , ц е р к о в н і речі, с в і ч к и , які щ о д н я в и к о р и с т о в у ю т ь с я н а п о т р е б и в і в т а р я , р о з д а в а т и м е с в і ч к и б р а т ч и к а м під ч а с п р о ц е с і ї і з н о в у х о в а т и м е їх, с л у ж и т и п р и в і в т а р і , з а п а л ю в а т и м е свічки на б р а т с ь к і й С л у ж б і Б о ж і й і в и к о н у в а т и м е п о д і б н і о б о в ' я з к и . Він м у с и т ь мати о к р е м у касу н а п о т р е б и вівтаря ( т о б т о в и н о , гости", п р а н н я вівтарних с к а т е р т и н та і н ш и х подібних р е ч е й ) , запечатану в о є в о д о ю і к о м і с а р о м , а коли б р а т ч и к и з і й д у т ь с я на с л у х а н н я б р а т с ь к о ї літургії, м у с и т ь з н е ю с т о я т и , аж п о к и всі в и й д у т ь і кожен з них за в л а с н и м б а ж а н н я м в к и н е д о к а с и г р о ш і . Раз н а м і с я ц ь н е х а й п р и н е с е він ї ї н а з б о р и братів, і, в і д к р и в ш и , н е х а й с п л а т я т ь з неї за в и щ е о п и с а н і вівтарні п о т р е б и . Цих урядовців к о ж н о г о року слід з м і н ю в а т и або знову затверджувати, якщо вони подобатимуться братчикам.

1 1 . С л і д м а т и о д н у к а с у а б о с к р и н ь к у , д о якої х а й б у д у т ь д в а к л ю ч і : о д и н - в і д з а м к а , д р у г и й - від к о л о д к и . І ця с к р и н ь к а н е х а й б у д е в р у к а х в о є в о д и , а б і л ь ш и й ключ нехай б у д е в руках с т а р о с т и , а б о н а в п а к и , л и ш е д р у г и й к л ю ч від к о л о д к и н е х а й б у д е в руках к о м і с а р а б р а т с т в а . В цій с к р и н і з б е р і г а т и м у т ь с я б р а т с ь к і г р о ш і і с п и с к и братчиків, тут же писар зберігатиме рахункові р е є с т р и , тобто грошові надходження та їхній розподіл. Цю скриньку не слід ніколи відчиняти, хіба що л и ш е на загальних зборах братчиків, та й то для якоїсь великої п о т р е б и , якщо про це згадується у відповідному місці.

12. Щ о н е д і л і , після ранішньої С л у ж б и Божої, нехай усі б р а т ч и к и з б и р а ю т ь с я на з б о р и і відчиняють братську скриньку, тоді ж вони мусять сплатити тижневі внески, про що записано в реєстрах. На зборах братчики нехай сидять відповідно до давнього порядку, крім ф у н д а т о р і в т а о ф і ц і а л і с т і в ( у р я д н и к і в , с л у г - наук, р е д . ) , о б р а н и х н а ц е й рік. С к і л ь к и ж в і д ч и н е н о ю б у д е с к р и н ь к а , с т і л ь к и в с я в и щ а б р а т і я нехай залишається і кожному нехай висловлює пошану, о с о б л и в о офіціалістам. Ж о д е н не повинен вириватися зі с в о ї м с л о в о м , але чекати с в о є ї черги там, де с и д и т ь або з д о з в о л у маршалка. А якби хтось із них в и с т у п и в п р о т и цих п р а в и л , н е х а й б у д е п о к а р а н и й с п л а т о ю ч е т в е р т и н и ф у н т а ' б і л о г о воску. 'Від лат. gostia - маленький коржик з прісного пшеничного тіста, який замінює католикам і лютеранам в обряді причащання (євхаристії) згадуваний у новозаповітніх книгах хліб. "фунт (libra) = 32 лути = 48 скойців. Фунт львівський = 405,224 г.

35

Якщо ж хтось із братчиків, п е р е б у в а ю ч и вдома, не п р и й ш о в на недільні з б о р и , т о й б у д е п о к а р а н и й ч е т в е р т и н о ю б і л о г о воску. Н а ц и х недільних зборах відбуватимуться братські суди: якби котрийсь із братчиків нечемними словами зневажив іншого брата у церкві, на зборах чи де-небудь або вчинив безлад у процесії, або був н е п о с л у ш н и й п р и відправі С л у ж б и Б о ж о ї т а в і н ш и х п о д і б н и х в и п а д к а х , які н а л е ж а т ь д о б р а т с т в а , т а к и х н е х а й м а р ш а л о к о с к а р ж у є в і д п о в і д н о до своїх записів, і нехай їх осудять згідно з п р а в о м . Я к б и х т о с ь у ч и н и в і н ш і п р о с т у п к и , які н е н а л е ж а т ь д о б р а т с т в а , тоді воно й о г о с у д и т и не п о в и н н о . На ці ж недільні з б о р и нехай раз на м і с я ц ь г о с п о д а р п р и н е с е с в о ю касу і, в і д ч и н и в ш и її, з а б е з п е ч и т ь п о т р е б и вівтаря. А якби хтось з братчиків не сплатив внеску до каси або на т о й час не мав г р о ш е й , тоді нехай с п л а т и т ь й о г о на н а с т у п н и х зборах. Якби х т о с ь б у в н е д б а л и м у платні, т о д і н е х а й б у д е п о к а р а н и й о д н и м ф у н т о м білого воску. Якби к о т р и й с ь із братчиків на т о й час був у д о р о з і , то як тільки п р и й д е , мусить п р и й т и на перші недільні з б о р и і с п л а т и т и свій даток д о к а с и в і д п о в і д н о д о р е є с т р у . Я к щ о ж він з а п е р е ч у в а т и м е ц е а б о н е п р и й д е на з б о р и без поважної п р и ч и н и , то підпаде під кару о д н і є ї ч е т в е р т и н и білого воску, а к а с о в и й збір м у с и т ь з а п л а т и т и п о д в і й н о . Якщо ж котрийсь з братів не п р и й ш о в на з б о р и б е з п о в а ж н о ї п р и ч и н и , нехай буде покараний.

13. К о ж н о г о м і с я ц я н а недільних з б о р а х річні у р я д о в ц і н е х а й п р и з н а ч а т ь ш і с т ь , а б о ч о т и р ь о х , а б о д в о х б р а т ч и к і в , які в и х о д и т и м у т ь з ф а к е л а м и д о б р а т с ь к о ї літургії н а п і д н е с е н н я . А х т о ц ь о г о н е в и к о н а є , т о й п і д п а д а є під к а р у ч е т в е р т и н и ф у н т а б і л о г о воску.

14. На кожній п р о ц е с і ї усі б р а т и , о д н і з ф а к е л а м и , інші зі свічками парами повинні йти перед Найсвятішими Дарами (Пресвятою Є в х а р и с т і є ю . - перекл.) або п е р е д х р е с т о м . А т о й , кого на процесії не б у д е , м у с и т ь с п л а т и т и ч е т в е р т и н у ф у н т а б і л о г о воску.

15.Якби к о т р и й с ь із братів хотів о д р у ж и т и с я , нехай п е р е д т и м прийде на братські збори, подякує братству за товариство й офірує до каси відповідно до своїх можливостей та рішення братів. І там він м у с и т ь п р о с и т и б р а т і в , щ о б д а л и к о г о - н е б у д ь д л я п р и с л у ж у в а н н я н а в е с і л л і . А я к б и ц и м він з л е г к о в а ж и в і н е з р о б и в так, як в и щ е о п и с а н о , тоді нехай п і д п а д а є під кару д е с я т и фунтів білого воску.

16. Я к б и б р а т ч и к - м о л о д и й а б о б р а т ч и к - в д і в е ц ь н е п р и й ш о в н а з б о р и , він н е с т и м е кару, я к з а п и с а н о в п у н к т і 15. Я к б и х т о с ь і з б р а т і в без дозволу насмілився прислужувати й о м у на весіллі, бувши й о г о

36

р о д и ч е м а б о т о в а р и ш е м , він о д н а к п і д п а д а є п і д к а р у п ' я т и ф у н т і в білого воску.

17. Якби м о л о д и й або вдівець, п р и й ш о в ш и звідкись, хотів би тут о д р у ж и т и с я , він м у с и т ь п р и й т и н а б р а т с ь к і з б о р и і п о ж е р т в у в а т и д о скарбниці по можливості; мусить виконати рішення братів і нехай просить молодь згідно зі своїми уподобаннями, щоб прислужувала на весіллі, як про це вже було сказано в и щ е . Якби ц и м хтось з л е г к о в а ж и в , тоді заплатить 10 фунтів б і л о г о воску.

18. Я к б и х т о с ь з в і д к и с ь п р и ї х а в і з в і д ц і л я х о т і в б и с о б і в з я т и жінку, а весілля відгуляти в іншому місці, мусить п е р е д ц и м п р и й т и на братські збори і там пожертвувати відповідно до своїх можливостей т а р і ш е н н я б р а т і в , а п о т і м , у з я в ш и м о л о д у панну, м о ж е в і д і й т и . Т а я к б и він н е з р о б и в о б о в ' я з к о в о г о п о ш а н у в а н н я б р а т с т в а , м о ж у т ь т о д і брати його покарати згідно з правом.

19. Якщо хтось із братчиків о д р у ж и т ь с я , то ще до року має д о т р и м у в а т и с я всіх б р а т с ь к и х п р а в и л і з а л и ш а т и с я на службі у б р а т с т в а . Я к б и ж ц е й о д р у ж е н и й б у в з р і ч н и х у р я д н и к і в , т о д і він п о в и н е н з а л и ш а т и с я н а с в о ї й п о с а д і а ж д о річних в и б о р і в , які відбуваються п е р е д святом Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви, а потім звільнитися офіційно.

2 0 . Я к щ о х т о с ь із братів о д р у ж и т ь с я і м и н е рік після й о г о о д р у ж е н н я , т о д і він м о ж е б у т и з в і л ь н е н и й від у с я к и х б р а т с ь к и х о б о в ' я з к і в , о к р і м трьох, яких до с м е р т і п о в и н е н д о т р и м у в а т и с я : п е р ш и й - щ о т и ж н я м у с и т ь д а в а т и в н е с к и д о б р а т с ь к о ї к а с и відповідно д о вписаних р е є с т р і в і т а к о ж н а річних з б о р а х а б о і н ш и м р а з о м , коли з м о ж е ; д р у г и й - о б о в ' я з к о в а п р и с у т н і с т ь на б р а т с ь к и х щ о к в а р т а л ь н и х б о г о с л у ж і н н я х ; т р е т і й - п р и с у т н і с т ь на щ о р і ч н и х з б о р а х і в и с л у х о в у в а н н я з і н ш и м и звітів т о г о р і ч н и х у р я д н и к і в і г о л о с у в а н н я за у р я д н и к і в н а с т у п н о г о року. Якби ці т р и п у н к т и х т о с ь не виконував, тоді й о г о мусять п о к а р а т и всі брати, відповідно до звичаю.

2 1 . Якби хтось із братів або с е с т е р захворів якоюсь важкою х в о р о б о ю , а не мав би жодної д о п о м о г и , тоді такому або такій брати повинні д о п о м а г а т и по м о ж л и в о с т і з б р а т с ь к о ї к а с и . Я к щ о ж х т о с ь із братів або с е с т е р с а м став п р и ч и н о ю якоїсь поганої х в о р о б и або коли хтось з братів, б'ючись з і н ш и м , п о р а н и в с я , тоді таким б р а т с т в о не повинно допомагати.

2 2 . Я к щ о х т о с ь із братів або с е с т е р п о м р е , тоді всі б р а т и як з х р и с т и я н с ь к о ї п о б о ж н о с т і , так і на п р о х а н н я батьків а б о р о д и н и і д р у з і в п о м е р л о г о повинні взяти участь у процесії з факелами і свічками в л а с н и м и і ч е м н о п р о в е с т и (тіло - наук. р е д . ) д о ц е р к в и . Т а з а т і с в і ч к и і смолоскипи повинні відповідно заплатити батьки покійного або 37

р о д и ч і і д р у з і . Я к б и п о м е р х т о с ь з у б о г и х б р а т і в і не м а л и б й о г о за що поховати, тоді самі брати з братської любові повинні й о г о поховати на кошти братства. А якби хтось із братів не п р и й ш о в на похорон, то м у с и т ь бути п о к а р а н и й ч е т в е р т и н о ю фунта білого воску.

23. Братські г р о ш і не повинні позичати б е з застави за самі тільки р о з п и с к и . Застава повинна бути в золоті, перлах та іншому д о р о г о ц і н н о м у к а м і н н і , які в а р т і с т ю п о в и н н і п е р е в и щ у в а т и п о з и ч е н і г р о ш і і які с л і д д а в а т и тільки б р а т а м і с е с т р а м т о в а р и с т в а , а не ч у ж и м .

2 4 . Я к б и так, н е д а й , Б о ж е , т р а п и л о с я , щ о н е б у л о б к о м у з - п о м і ж б р а т і в я к касу, т а к і і н ш і а т р и б у т и б р а т с т в а д о р у ч и т и , т о н а т о й ч а с о д н о г о з фундаторів на воєводу, а д р у г о г о з-поміж братів на с т а р о с т у слід обрати більшістю голосів.

25. Коли на візитацію п р и й д е є п и с к о п або надішле замість себе когось зі священиків, то братство повинно й о м у п р е д с т а в и т и звіти за в с е , п о к а з у ю ч и р е є с т р и всіх б р а т с ь к и х с п р а в . Б р а т ч и к и м у с я т ь т а к о ж повернути цьому візитареві кошти, затрачені на подорожі, п р и з н а ч и т и кілька б р а т і в з - п о м і ж с е б е , які п р о в е л и б й о г о д о м і с ц я , к у д и він ї х а т и м е .

26. Щороку, два дні перед святом Непорочного Зачаття Н а й с в я т і ш о ї Д і в и , т о б т о 6 г р у д н я , н е х а й о г о л о с я т ь п р о річні б р а т с ь к і з б о р и , н а яких я к ф у н д а т о р и , так і о д р у ж е н і м у с я т ь б у т и п р и с у т н і . В о н и м у с я т ь слухати звіти відповідальних осіб як п р о п р и б у т к и , так і п р о видатки згідно з о п и с а н и м и в и щ е п р а в и л а м и . Якби хтось із братів чи фундаторів на ці з б о р и не п р и й ш о в , тоді кожен з них має бути п о к а р а н и й п ' я т ь м а ф у н т а м и б і л о г о воску.

2 7 . Щ о р о к у всі б р а т и і с е с т р и з в е л и к о ю у р о ч и с т і с т ю і публічним богослужениям мусять святкувати як свято Непорочного Зачаття Діви, т а к і с л а в н о г о В о з н е с і н н я , а к о л и м о ж н а , то і с п о в і д а т и с я і п р и й н я т и Святі Д а р и .

28. А так як нам д о б р е відомо, що Свята Л і т у р г і я , що ж е р т в у в а т и м е т ь с я з а д у ш і п о м е р л и х , які о ч і к у ю т ь д о п о м о г и , д у ж е конечна, наказуємо, аби щокварталу за душі померлих фундаторів і д о б р о д і ї в , п а м ' я т а ю ч и про їхні з а с л у г и , відправлялася о д н а поминальна Служба Божа, окрім особливих двох богослужінь на т и ж д е н ь , і за цю Службу Божу с в о є м у с в я щ е н и к о в і , за д з в о н і н н я під час п е р ш о ї Вечірні та п р и с а м о м у богослужінні б р а т с т в о має платити о к р е м о . Всі б р а т и , я к ф у н д а т о р и , так і о д р у ж е н і , п о в и н н і б у т и н а ц ь о м у щоквартальному богослужінні, а якби хтось був відсутній, мусить бути покараний з згідно рішенням братів.

29. Якби хтось з братів з в и щ е о п и с а н и м и правилами був незгідний і не виконував їх - на п е р ш и й раз мусить о т р и м а т и зауваження, на 38

д р у г и й - буде покараний відповідно до права, на третій - буде в и к р е с л е н и й з і с п и с к у б р а т с т в а . Я к щ о ж він в и н е н б р а т с ь к і й касі, т о д і н е х а й від н ь о г о з а б е р у т ь , а с а м о г о з б р а т с т в а в и к и н у т ь . В с і ц і п у н к т и м и с к л а л и і в и р і ш и л и н а вічну п а м ' я т ь в и щ е н а з в а н о м у б р а т с т в у н а д а т и . П о н а д це, для б і л ь ш о г о як для б р а т с т в а , так і д л я всього населення до щоденних богослужінь і збільшення та примноження Божої слави, с и л о ю і повагою, наданою нам святою А п о с т о л ь с ь к о ю с т о л и ц е ю , в с і м ( о с о б а м - наук, р е д . ) о б о х с т а т е й , які вписуватимуться до цього братства, н а д а є м о 40 днів відпусту». Таким ч и н о м , у місті у т в о р и в с я н а р о д н и й банк, що забезпечував утримання священиків і церкви, а також подавалася рука д о п о м о г и бідним вірменам. А щ о б к р а щ е у т в е р д и т и в місті п о б о ж н і с т ь , ш а н о в н и й з а с н о в н и к міста вирішив заснувати центр для товариства аматорів християнської с в о б о д и під о п і к о ю о р д е н у Найсвятішої Трійці, який п о в с ю д и звано тринітаріями.34' З ц і є ю м е т о ю у 1 6 9 0 р. він в і д п р а в и в с я до В а р ш а в и , д е , д о м о в и в ш и с я з п р е д с т а в н и к о м р е д е м п т о р и с т і в у Польщі о. М и х а й л о м , представив йому свої задуми стосовно цього ордену. Не погордував о. М и х а й л о о ф і р у в а н о ю л а с к о ю б л а г о р о д н о г о ф у н д а т о р а , якому, п о к а з а в ш и ш л я х д о з д і й с н е н н я т а к о г о г а р н о г о наміру, о б і ц я в п р и в е с т и б р а т і в о р д е н у д о м і с т а , яке він з а с н у в а в . П о в е р т а ю ч и с ь з В а р ш а в и , А н д р і й П о т о ц ь к и й з а т р и м а в с я в Галичі для виконання законного запису для оо. тринітаріїв, яким 16 жовтня забезпечив 17 000 польських злотих. Приїхавши до Станиславова, р о з п о р я д и в с я він н е г а й н о п р и г о т у в а т и м а т е р і а л и д л я с п о р у д ж е н н я тимчасового будинку для ордену. Тим часом оо. тринітарії постаралися, щ о б через львівський ординаріат цю нову фундацію п р и й н я л и , що ласкаво їм було д о з в о л е н о 12 л ю т о г о 1691 р35. Н а п о ч а т к у л і т а ( 1 6 9 1 р . - наук, р е д . ) п о б л и з у з а м к у в ж е с т о я в д е р е в ' я н и й костел Найсвятішої Трійці і Б о г о р о д и ц і . Та коли почали з а х о д и т и с я біля б у д о в и м о н а с т и р я , т а к о ж д е р е в ' я н о г о , 3 1 с е р п н я 1691 р . н е в б л а г а н н а с м е р т ь п е р е н е с л а А н д р і я П о т о ц ь к о г о д о щ а с л и в о ї в і ч н о с т і . Ч е р е з це м і с т о і в с я Річ П о с п о л и т а в п а л и в с к о р б о т у . Ц е б у л а л ю д и н а , яка в с е с в о є ж и т т я п р и с в я т и л а с л у ж і н н ю н а р о д у . Не тільки Станиславів був с в і д к о м й о г о б е з к о р и с л и в о ї щ е д р о т и , а й Галицька ф о р т е ц я . О с т а н н я б у л а д у ж е в а ж л и в а д л я Речі П о с п о л и т о ї , "Тринітарії, д о с л . «Трійця» - члени к а т о л и ц ь к о г о м о н а р ш о г о ордену, з а с н о в а н о г о н а п р и к і н ц і 12 ст. Головно м е т о ю д і я л ь н о с т і т р и н і т а р і ї і в було в и к у п л е н н я х р и с т и я н з мусульманської н е в о л і . О р д е н п р о і с н у в а в до кінця 18 ст.

39

т о м у він в л а с н и м к о ш т о м в і д р е с т а в р у в а в ї ї від ф у н д а м е н т і в , з о к р е м а оточив мурами, ровами, валами та редутами на чужинецький манір. Н е м а л о в и т р а т и в він к о ш т і в д л я о б о р о н и в і т ч и з н и під час с в о ї х п о х о д і в н а П о д і л л я , В о л о щ и н у і Б у д ж а к и 3 7 . Він д о б и в с я д л я о о . д о м і н і к а н і в у Галичі г і д н о г о у т р и м а н н я та о з д о б и в їхній м о н а с т и р у С н я т и н і , н а з в а н и й с е л о м П о т і ч к о м . Н а р е ш т і в К о л ь ч и н і , т о б т о с у ч а с н о м у Ю з е ф о в і , він заснував о р д е н і костел оо. б е р н а р д и н і в на ім'я Б о ж о г о Тіла. ( П о к і й н и й - наук, ред.) був о д р у ж е н и й з А н н о ю Р и с і н с ь к о ю г е р б а «Лєщиць», каштелянкою крусвіцькою, яка народила йому двох синів: Станіслава, який поліг під Віднем, та Иосифа, котрого м о ж н а з а р а х у в а т и до н а й б і л ь ш и х г е р о ї в с в о г о часу, а т а к о ж д о н ь к у К а т е р и н у 3 8 . Після відповідних похоронних п р о ц е д у р його тіло с п о ч и л о у с т а н и с л а в і в с ь к і й колеґіаті. Т о г о ч а с н и й п р о п о в і д н и к після в е л е м о в н и х висловлювань про невчасну і невблаганну смерть окреслив образ п о м е р л о г о т а к и м и с л о в а м и : «Заставши у батькових руках булаву В і т ч и з н и , під й о г о о р у д о ю с т а в д о с в і д ч е н и м в о ї н о м , л и ц а р с ь к и м керуванням військом швидко досягнув гетьманства, полководницьким т а л а н т о м - б у л а в у і славу, п о т о м і п р а ц е ю з ю н и х літ д о с я г н у в с л а в и з р і л о г о м у ж а . С о р о к п'ять років був р о т м і с т р о м , кільканадцять х о р у н ж и м , в о с т а н н і д н і - н а й в и щ и м с е н а т о р о м . Після с е б е з а л и ш и в не ф а л ь ш и в і т и т у л и , а славу п е р е м о ж ц я в усіх війнах. Воліло б е з с м е р т я п о з н а ч и т и т и х о с л а в н о ю в і й н о ю ( н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н а б о р о т ь б а під п р о в о д о м Б.Хмельницького - перекл.), коли ю н а к о м у б о ю під П и л я в ц я м и о т р и м а в п а м ' я т н и й п о с т р і л у н о г у . Голосне в і д л у н н я й о г о п о д в и г і в н а б е р е с т е ц ь к и х , ж в а н е ц ь к и х , з б а р а з ь к и х , з б о р о в с ь к и х полях їх ґ р у н т о в н о підтверджує та ілюструє. Коли з а с т о г н а л а П о л ь щ а від г р о м а д я н с ь к о ї війни, він, виконуючи свій військовий о б о в ' я з о к та не бажаючи торгувати своєю кров'ю і проливати братню, з командою війська будучи у Придністров'ї, р у ш и в під Брацлав і там же на той час у б о ю х о р о б р о г о коменданта, славного полковника Дрозда врятував від в о р о ж о г о н а п а д у і о б о р о н и в м і с т о . А с т і л ь к и разів г р о м и в к о з а к і в , а скільки з н и м и провів б о ї в ! Під час с л а в н о г о п і д г а є ц ь к о г о п о х о д у Й о г о М и л о с т і К о р о л я пан ( П о т о ц ь к и й - п е р е к л . ) цілу П о л ь щ у на Покутті п р и к р и в і з а х и с т и в . А к о л и під К а л у ш е м н а д о с л а б л е н о ю від в т р а т і р а н т а т а р с ь к о ю с и л о ю Його Милість Король п р о т я г о м кільканадцять днів з д о б у в а в п е р е м о г и , він т а к о ж з і с в о ї м и л ю д ь м и д о п о м а г а в у ц і й б о р о т ь б і з і н ш о г о боку. П р о це пам'ятатимуть віки, коли н а й я с н і ш и й н а ш пан с в о ю голову і к о р о н у п о н і с з П о л ь щ і під В і д е н ь , п е р е д а в у п р а в л і н н я к о р о л і в с ь к и м д в о р о м і д е р ж а в о ю у й о г о певні, досконалі і мужні руки. Завдяки й о г о надзвичайним військовим здібностям господаря (правителя 40

В о л о щ и н и - перекл.) оточили, Волощину відібрали, орду сильно р о з б и л и під З і н ь к о в и м і звільнили я с и р , с п у с т о ш и л и Буджак, а порятована була вся Польща. В и н а г о р о д о ю за ці заслуги і за його с и н а Станіслава, старости галицького, який, окропивши власною кров'ютакий великийтріумф усього християнства, викарбуваний великими літерами поміж чужих н а р о д і в , н е п е р е м о ж н и й м о н а р х д а в й о м у б у л а в у , яку, я к м и б а ч и л и , він н і с д л я д о б р а ( П о л ь с ь к о ї - наук, р е д . ) д е р ж а в и , з і ш к о д о ю д л я с в о г о ослабленого здоров'я. На сеймах керував Радою, королеві був с л у г о ю , із т о в а р и ш а м и - к о м п а н і й с ь к и м , у с і м ніс втіху і д о п о м о г у . Нарешті, прощаючись з д р у ж и н о ю з д о м у Рисінських, коронне і литовське лицарство до напису на надгробному пам'ятнику Помпею: «Хто п р а г н е б у т и п е р ш и м - б у д е ч е р е з д і л а с в о ї » д о д а л о : « В і д в а ж н и й , мужній, м у д р и й , великий, вічний, д о б р и й гетьман».

41

ВІД 1691 ДО 1751 РОКУ Після с м е р т і А н д р і я П о т о ц ь к о г о його д р у г и й син Йосип, успадку­ вавши Станиславів, старанно про­ довжував працювати над покра­ щенням і піднесенням цього міста. П е р е д у с і м він с т а р а в с я д о в е с т и до ладу фундацію для о о . тринітаріїв, яку р о з п о ч а в й о г о ш а н о в н и й батько. Тому з і б р а в ш и їх, п е р е д а в завершені костел і монастир у їхню власність. 18 г р у д н я 1691 р. о. Стефан Барвінкевич, доктор обидвох прав ( ц е р к о в н о г о і цивільного - перекл.) і канонік с т а н и с л а в і в с ь к о ї колеґіати ввів т у д и таких отців: М и х а й л а від Діви Марії, д і й с н о г о р е д е м п т о р и с т а ; Й о а н а від Святого Хреста, п е р ш о г о настоятеля ц ь о г о м о н а с т и р я ; Ф р а н ц и с к а від Ісуса і Марії, л е к т о р а т е о л о г і ї у Л ь в о в і і Яна від Н е п о р о ч н о г о Зачаття - іспанців. Того д н я о . М и х а й л о від С в я т и х Д а р і в м а в д о н а р о д у з м і с т о в н у і цікаву п р о п о в і д ь . Присутні також були б р а т и : Юрій - від С в я т о г о С т а н і с л а в а , М а р т и н - від С в я т о ї Трійці, Й о а н - від С в я т о г о Р а ф а ї л а , А н т о н і й - від С в я т о г о Й о а н а Х р е с т и т е л я - п о л я к и . В і д т о д і п о ч а л и в о н и відправляти х в и л ю ю ч і б о г о с л у ж і н н я , а д л я з б і л ь ш е н н я ч и с л а т о в а р и ш і в , які п и л ь н у в а л и б х р и с т и я н с ь к у с в о б о д у , 1693 р. з а с н у в а л и тут новіціат 4 0 (час в и п р о б у в а н н я д л я в с т у п у д о ч е р н е ч о г о о р д е н у - п е р е к л . ) . В и к о н а в ш и наміри с в о г о батька Й о с и п Потоцький вірний с в о є м у р і ш е н н ю , він н е г а й н о п р и с т у п и в д о б у д і в н и ц т в а р а т у ш і , яку в и м у р у в а в в л а с н и м к о ш т о м п р и б л и з н о у 1695 р. її з б у д у в а л и п о с е р е д и н і р и н к о в о ї площі у формі хреста, і була вона дев'ять поверхів заввишки, з гарною к р у г л о ю в е ж е ю і к у п о л о м . Спочатку вгорі в о н а мала залізне з о б р а ж е н н я с в я т о г о М и х а й л а , який п е р е м а г а є д и я в о л а у вигляді змія. Образ н е б е с н о г о посланця, який увінчував ратушу, служив взірцем для п о л ь с ь к о г о л и ц а р с т в а д л я п і д к о р е н н я ю р м й о г о н е г і д н и х в о р о г і в , які н а г а н ь б у Х р и с т о в о г о імені з б и р а л и с я під ч о р н и й п р а п о р п о г а н 4 1 . Н а висоті п'ятого поверху містився годинник з чотирма циферблатами, а під н и м - п о м е ш к а н н я т р у б а ч а і ґ а л е р е я , з якої в и г о л о ш у ю т ь г о д и н и і 42

з а с т е р і г а ю т ь мешканців від пожеж. На нижніх поверхах б у л и п р и м і щ е н н я д л я п о л і т и ч н и х в'язнів, а на п е р ш о м у п о в е р с і у х р е с т о п о д і б н и х к р и л а х ратуші містилися склади обмундирування та різного військового с п о р я д ж е н н я д л я т у т е ш н ь о г о Гарнізону. В х о д о м б у л а л и ш е о д н а в е л и к а з а л і з н а б р а м а з р о з м і щ е н и м н а ній г е р б о м Потоцьких. Внизу, н а в к о л о р а т у ш і , р о з т а ш о в у в а л и с я к р а м н и ц і , які в и н а й м а л и м і с ц е в і к у п ц і . Тож с п о р у д и в ш и в е л и к у б у д і в л ю суду, в л а с н и к н а к а з а в в и к л а д а т и місто річковим камінням, фортечні вали оточити міцним муром, забезпечити арсеналом та амуніцією, а віддавши на о б о р о н у міста 120 б р о н з о в и х гармат, к о м е н д а н т о м ф о р т е ц і п р и з н а ч и в е к о н о м а Покуття Павла М р о ч к а 4 2 . Т а к о ж він в и я в и в с я щ е д р и м і б л а г о р о д н и м у п р и м н о ж е н н і Б о ж о ї с л а в и . Він з а п р о с и в о т ц і в - є з у ї т і в , я к и м з н а ч н о д о п о м і г у с п о р у д ж е н н і і п і д т р и м ц і с в я т и н і з д в о м а в и с о к и м и в е ж а м и від ф р о н т у п і д і м е н е м Б о ж о г о Тіла43. Й о г о п о б о ж н а д р у ж и н а Вікторія Л е щ и н с ь к а теж не ш к о д у в а л а коштів, щ о б з а б е з п е ч и т и відповідне у т р и м а н н я о о . єзуїтів 4 4 *. С л і д а м и п о б о ж н и х батьків с т у п а л а і д о ч к а С о ф і я , яка в м о л о д о м у віці виявила схильність до надзвичайної жертовності. Ця д о б р а дівчина швидко стала ангелом-хоронителем, який постійно піклувався н е с т а т к а м и т а б і д о ю ближніх. В л а с н и м к о ш т о м в о н а с п о р у д и л а декілька будинків, у я к и х з і б р а л а в б о г и х т а калік і о т о ч и л а їх н е з р і в н я н о ю т у р б о т о ю . О д и н тільки вигляд цієї ангельської постаті з а с п о к о ю в а в біль п о к и н у т о г о жебрака і випогоджував обличчя замученої нестатками жінки. Достойні батьки не тільки не з а п е р е ч у в а л и ц и м д і я н н я м , але, б а ж а ю ч и переказати н а щ а д к а м щ е д р і с т ь у л ю б л е н о ї д о ч к и , цілу д і л ь н и ц ю , яку о б л а г о р о д и л и ї ї дівочі н о г и , н а з в а л и « З о с и н о ю В о л е ю » 4 5 . О д н о ч а с н о з б л а г о р о д н и м и вчинками дівчини, що присвятила себе доброві народу, 17 червня 1700 р. відбулася з а х о п л и в а урочистість п о с в я ч е н н я вірменської ц е р к в и о . Д е о д о т о м Н е р с е с о в и ч е м , с у ф р а г а н о м ( є п и с к о п б е з дієцезії, помічник є п и с к о п а - перекл.) Л ь в і в с ь к о ї а р х и д і є ц е з і ї . В л а д о ю , й о м у н а д а н о ю , він п о с т а н о в и в , щ о б у С т а н и с л а в о в і двічі н а р і к в і д б у в а л и с я д у х о в н і с и н о д и 4 6 . Такі с и н о д и т р и в а л и а ж д о смерті цього є п и с к о п а . На них п р и б у в а л и с в я щ е н и к и з Поділля і Покуття та спільно р а д и л и с я про у т р и м а н н я й п о л і п ш е н н я м стану своїх церков47. 'Єзуїти - «Товариство Ісуса», від лат. Societas lesu, скорочено S.J. або S.I., - християнський чернечий орден Римо-Католицької Церкви. Члени ордену відомі як єзуїти. їх інколи називають «Солдатами Ісуса Христа» або «піхотинцями Папи» через те, що засновник Товариства Іґнатій Лойола був лицарем до того, як став священиком. Девізом єзуїтів є вислів «Асі maiorem Dei Gloriam» (Все на славу Божу!).

43

У ц ь о м у м і с т і в і р м е н и п о ч у в а л и с я к р а щ е , аніж у в л а с н о м у краї, б о при захищених матеріальних прибутках мали власну владу в міському уряді, яку п і д т в е р д и л и т а к и м и п р а в и л а м и : « П р и й ш о в ш и до нашої Ради славні пани маршалки М и к о л а Туманович і Криштоф Цитварович п р о с и л и , щ о б їм для порядку і п о с л у х у м и с в о є ю в л а д о ю д о з в о л и л и , н а д а л и і з а т в е р д и л и с т а т т і . Суд, з в а ж и в ш и , що просять вони п р о потрібну справу, дозволив і подав їм н а п и с а н і с т а т т і , які д о с л і в н о з в у ч а т ь т а к : 1. Щ о б н о в о о б р а н і м а р ш а л к и , тобто 40 мужів, не наважувалися відкривати касу без хоча б чотирьох присутніх братів під з а г р о з о ю втрати посади.

2 . Щ о б к о ж н и х ш і с т ь т и ж н і в в о н и скликали свої д о б р о в і л ь н і з б о р и під в і д п о в і д а л ь н і с т ь панів м а р ш а л к і в , а я к б и їх не п р о в о д и л и , ч е к а т и м е на н и х п о к а р а н н я по півкаменя воску. Я к б и к о т р и й с ь з братів, п е р е б у в а ю ч и у місті, не п р и й ш о в на п е р ш е п о в і д о м л е н н я - кара п і в ф у н т а воску, а на д р у г е п о с л а н н я - ф у н т воску, з а т р е т і м б р а т и п о в и н н і к а р а т и й о г о між с о б о ю відповідно до с в о г о рішення. І ці кошти повинні бути використані с а м и м и п а н а м и м а р ш а л к а м и н а д о б р і с п р а в и т а д о б р о с о р о к а мужів.

3. Щ о р о к у м у с я т ь о б и р а т и екзакторів' для з б и р а н н я річних п р и б у т к і в , які з і б р а н і к о ш т и м а ю т ь п е р е д а в а т и д о рук панів м а р ш а л к і в , а пани м а р ш а л к и не мусять видавати ці г р о ш і , хіба л и ш е за д о з в о л о м п а н а в і й т а т а з в і т у в а т и с я з а рік п е р е д п а н о м в і й т о м т а в с і є ю Р а д о ю .

4. На кожних зборах чи під час виборів війта чи маршалків кожен б р а т з мужів, п р и б у в ш и н а будь-які скликані з б о р и , н е м а є п р а в а с и д і т и на і н ш о м у місці, а тільки на с в о є м у - відповідно до реєстру. Л и ш е зі с в о г о місця такий муж мусить виступати і говорити про д о б р о міста. Т а к о ж і п о с п о л и т і п і д ч а с в и б о р і в в і й т а під к а р о ю к а м е н я в о с к у м а ю т ь ч и н и т и так, як і мужі. Під час ухвалення податків п а н и - м у ж і п о в и н н і виступати таким же чином - кожен зі с в о г о місця.

5. Якби пан маршалок, від'їжджаючи в дорогу, не з а л и ш и в когось н а с в о є м у м і с ц і , він м у с и т ь д а т и п і в к а м е н я в о с к у в і д п у с к н о г о .

6. Якби також котрийсь з братів мав бути прийнятий за брата до т и х 4 0 - к а мужів, т о д і м у с и т ь н а й п е р ш е в і д д а т и г о н о р а р , я к и й н а л е ж и т ь п а н а м м а р ш а л к а м , і тільки п і с л я п р и с я г и , в і д п о в і д н о д о р е є с т р у , й о м у мають показати його місце. Кожен негайно мусить бути записаний до р е є с т р у із зазначенням, на яких виборах і якого року й о г о о б р а н о .

7. Якби т р а п и л о с я так, що під час в и б о р і в війта і м а р ш а л к і в такі в и б о р и п р о в о д и л и с я т а є м н о , тоді ті, хто їх п р о в о д и в , мусять бути п о з б а в л е н і ч е с т і , п о с а д і ч и н і в як б у н т і в н и к и і в о р о г и закону, о с о б л и в о ж т і , які з н а л и п р о це і не п о в і д о м и л и у р я д . "Екзактор - збирач податків.

44

8. Якби пани маршалки дали табахам вибирати шеляги (дрібна монета, що д о р і в н ю в а л а 3 г р о ш а м ) , а хтось був би н е з а д о в о л е н и й , т о д і він б е з з а п е р е ч н о м а є в і д д а т и д о с к а р б н и ц і ф у н т в о с к у .

9. Я к б и г р о ш і п а н і в мужів л е ж а л и в к а с і , а х т о с ь х о т і в їх п о з и ч и т и , їх не слід позичати без певної застави, тобто без перлів, золота та срібла. Також не мусять їх видавати, поки не зберуться для цього 12 братів і два пани маршалки.

10. Я к б и б р а т с т в о х о т і л о з р о б и т и я к и й с ь д о б р и й в ч и н о к н а с л а в у Божу, воно не має права ц ь о г о р о б и т и без нашої з г о д и і п о в н о г о зібрання 40-ка мужів, і запису про це до ц е р к о в н о г о реєстру.

1 1 . Якби х т о с ь як з мужів, так і п р о с т и х д е - н е б у д ь г о в о р и в на з б о р а х ч и в к о р ч м і п р о п а н а в і й т а т а в с ю Р а д у п о г а н о , т о д і він м а є б у т и покараний згідно із с у д о в и м р і ш е н н я м . Той, хто в т о й час там теж п е р е б у в а в б и , чув і н е п о в і д о м и в с у д в і д п о в і д н о д о с в о є ї п р и с я г и , т е ж має бути суворо покараний.

12. Я к б и х т о с ь с к л а в п о ж е р т в у д о ц е р к в и а б о н а ш о м у у р я д о в і , ц е м а є б у т и з а д о к у м е н т о в а н о і з панів р а д н и х с л і д о б р а т и д в о х п р о в і з о р і в ' , я к и х п а н и р а д н і о б е р у т ь з - п о м і ж с е б е і п о д а д у т ь (на з а т в е р д ж е н н я наук. р е д . ) . Ц і с у м и п а н и п р о в і з о р и н е м а ю т ь п о з и ч а т и н і н а с л о в о , н і н а р о з п и с к и під з а г р о з о ю в т р а т и с в о г о м а й н а . Таке м о ж у т ь р о б и т и л и ш е за з о л о т о , с р і б л о і п е р л и , а з ц и х с у м не п о в и н н і б р а т и в і д с о т к и , тільки від 1 0 0 з л о т и х н а рік п о в і с і м з л о т и х . П р о ц і в и д а т к и п а н и п р о в і з о р и повинні щороку звітувати перед паном війтом та цілою Радою. При ц ь о м у звіті п а н и м а р ш а л к и п о в и н н і б у т и з 4 0 - м а м у ж а м и . Ці в и щ е н а з в а н і п у н к т и у п р и с у т н о с т і всієї Р а д и і 4 0 - к а мужів н а ш и м и руками з п і д п и с а м и с т в е р д ж у є м о при міській вірменській печатці. Діялося у Станиславові д н я 29 січня 1703 року. Захаріяш Р о м а ш к е в и ч , війт п р и в і л е й о в а н о г о с т а н и с л а в і в с ь к о г о в і р м е н с ь к о г о п р а в а , А к с е н т і й Л а з а р о в и ч , Григорій Р о м а ш к е в и ч , Т е о д о р Б о г д а н о в и ч , І с а а к Г р е г о р о в и ч , Донік А н т о н о в и ч , М и к о л а К і р к о р о в и ч , К і р к о р Т е о д о р о в и ч » 4 8 . Однак невдовзі ця д о б р а справа була перервана дошкульною поразкою. Ще архиепископ Львівський Константин Иосиф Зелінський у р о ч и с т о п о с в я ч у в а в колеґіату, а вже м а й ж е к о ж е н м і с т я н и н з т р и в о г о ю мусив оглядатися на роковані д о л е ю нещастя. Ш в е д с ь к и й к о р о л ь К а р л XII к и д а в с я н а в с і б о к и , г р о м и в ч и с л е н н і армії і, н е с п о к і й н и й у гніві, р у й н у в а в і в о ю в а в д о т и , п о к и не став ж е р т в о ю в л а с н о г о божевілля. Август II зрікся польського престолу, а його місце зайняв воєвода познанський Станіслав Л е щ и н с ь к и й . Польське лицарство, поділене на два табори, розпочало криваву "Тут - осіб, які контролюватимуть збір і розподіл пожертвувань.

45

г р о м а д я н с ь к у війну. С е р е д ц ь о г о с т р а ш н о г о с у м ' я т т я у т в о р и л а с я т р е т я партія під Л ь в о в о м , н а п е р ш и й погляд нейтральних, в о ж д е м яких був воєвода київський, власник Станиславова. Та, н а ж а л ь , в и я в и л о с я , щ о Й о с и п П о т о ц ь к и й , я к и й б у в п а л к и м прихильником накиненого Польщі короля, насправді сприяв шведам. Навіть й о г о д р у ж и н а р а з о м з д о ч к о ю С о ф і є ю , о с і д л а в ш и к о н е й , в о з и л а п е р е д б и т в о ю б а р и л ь ц я з п о р о х о м і, о б ' ї ж д ж а ю ч и с о л д а т с ь к і ш е р е н г и , додавала їм хоробрості, промовляючи до них і власноруч роздаючи н а б о ї . Очі г а р н о ї а м а з о н к и ( д о ч к и П о т о ц ь к о г о Софії - п е р е к л . ) роз'ятрили х о р о б р о г о прихильника Августа, грозу і переможця шведів А д а м а С м і ґ е л ь с ь к о г о , я к и й п е р е й ш о в н а бік С т а н і с л а в а ( Л е щ и н с ь к о г о - перекл.)49. Але ця к о р и с н а зміна не захистила увесь край п е р е д с у м н и м и н а с л і д к а м и , які п о т я г л а з а с о б о ю в і й н а . В ж е н а с а м у звістку п р о п е р е м о ж н і ш в е д с ь к і в і й с ь к а у С т а н и с л а в о в і в с е р в а л о с я і з м і ш у в а л о с я . Б а г а т ш а ш л я х т а р о з б і г а л а с я н а всі б о к и , за н е ю розбіглася академічна молодь. Щ о б цей д о б р о ч и н н и й заклад не з а н е п а в п о в н і с т ю , д о к т о р філософії, п р о ф е с о р і р е к т о р Ян Ф о р т у н а т К у п і н с ь к и й п р о х а в п р о о п і к у п а т р о н а цієї а к а д е м і ї с в я т о г о Я н а К а н т а . Урочистість в и с т а в л е н н я Найсвятіших Дарів 1 ж о в т н я 1705 р. дозволив архиепископ Львівський о. Константин Зелінський50. Тоді ж т е р е з и с х и л и л и с я н а бік А в г у с т а I I і г а р я ч и й й о г о п р и х и л ь н и к і запеклий ворог шведів гетьман Сенявський, бажаючи помститися Йосипові Потоцькому, який підтримав Л е щ и н с ь к о г о , напав на Станиславів. Місто було пограбоване і зруйноване, а в його околицях розквартирувалися російські війська. Нещасний місцевий л ю д вони в о р о ж е п р и т и с к а л и к о н т р и б у ц і я м и 5 1 ' . Таке н е щ а с т я п р о т р и в а л о в і д 1707 до 1 7 1 7 " року, коли російські війська в и б р а л и с я до Калуша, а п р и відході наказали в и п л а т и т и їм 1000 б и т и х т а л я р і в " ' контрибуції, що й зробив вірменський магістрат52. З н е в д а л о г о д л я цілого к р а ю п о х о д у п о в е р н у в с я і Й о с и п П о т о ц ь к и й . Він від щ и р о г о с е р ц я п р а г н у в п о л і п ш и т и важке с т а н о в и щ е м і с т я н , які з Божої волі терпіли такі суворі переслідування. Тому-то передусім він звернув очі до тих, хто м і г у т р и м а т и (місто - наук, ред.) і п р и м н о ж и т и славу Господа. 'Контрибуція - г р о ш о в а сума, яку накладає держава-переможець на підкорену державу; г р о ш о в и й або натуральний податок, що його бере переможець із населення території, зайнятої ним під час війни. " З а більш вірогідними джерелами росіяни перебували в місті до кінця 1707 р. " ' Т а л я р , н і м . Thaler, Taler - в е л и к а с р і б н а м о н е т а . Ш и р о к е р о з п о в с ю д ж е н н я мали таляри Голландської республіки, Іспанських Нідерландів та Німецької імперії. Крім т о г о , таляри використовувалися також як лічильна одиниця. На них рахували не лише середні, а й дрібні м о н е т и ( п і в т о р а к и - г р о ш і ) . Таляр = 3 з о л о т и м = 1,2 копи = 90 г р о ш а м (осмакам). Таляр битий = 1/2 червоного золотого = 90 грошам (осмакам).

46

О т ц я м є з у ї т а м , які з б у д у в а л и в е л и к и й - н а д в а ' п о в е р х и к о л е г і у м і заснували конвікт (школа зі с п і л ь н и м п о м е ш к а н н я м учнів - перекл.) д л я м о л о д і п о л ь с ь к о ї ш л я х т и , він в і д д а в у р о з п о р я д ж е н н я м а й ж е с п о р о ж н і л у С т а н и с л а в і в с ь к у а к а д е м і ю . "ІЗквітня 1 7 1 8 р . він з б і л ь ш и в фонд оо. тринітаріїв, записавши їм 20000 польських злотих, і подарував монастиреві ґрунт53. Тож і н а р о д , з а м у ч е н и й в а ж к и м и к о н т р и б у ц і я м и , к о р и в с я п е р е д в е л и ч ч ю Б о г а , п о к л а д а ю ч и є д и н у н а д і ю н а Й о г о силу. З п о в е р н е н н я м м і с т я н . я к і повтікали, почали у т в о р ю в а т и с я релігійні т о в а р и с т в а . ї х н ь о ю метою було пробудження духу віри і перепрошення Господа за гріхи. Д о ц ь о г о н а й б і л ь ш е с п р и ч и н и л и с я о о . т р и н і т а р і ї , які 1 1 ч е р в н я 1 7 1 8 р. в п р и с у т н о с т і а р х и е п и с к о п а Л ь в і в с ь к о г о о. Я н а С к а р б и к а й у с ь о г о с т а н и с л а в і в с ь к о г о д у х і в н и ц т в а , а т а к о ж Вікторії з Л е щ и н с ь к и х Потоцької, в о є в о д и н и київської, Домініка Коссаковського, каштеляна підліського, його д р у ж и н и Софії та їхньої дочки Х р и с т и н и , при співслужінні польських маґнатів і чисельної г р о м а д и вірян заснували у с в о є м у к о с т е л і б р а т с т в о шкаплєжа" Н а й с в я т і ш о ї Трійці. Це б р а т с т в о 26 червня ц ь о г о ж року п р о в е л о свої перші з б о р и під о п і к о ю фундаторів міста й інших польських панів54. Невдовзі вони почали користуватися д о б р и м и плодами своїх б л а г о р о д н и х з у с и л ь . 1 7 1 9 р . Й о с и п П о т о ц ь к и й с п р а в и в весілля с в о є м у синові Станіславу з М а р і а н н о ю Л а щ і в н о ю , в о є в о д и н о ю белзькою, о с о б о ю загальношанованою за її чесноти. Цим батько забезпечив д о м а ш н є щ а с т я с в о ї й у л ю б л е н і й д и т и н і . Отці є з у ї т и , к е р у ю ч и с ь в д я ч н і с т ю д о цієї благородної р о д и н и , гучними панегіриками вшанували весілля55. Тоді ж п о л к о в н и к в і й с ь к Й о г о К о р о л і в с ь к о ї М и л о с т і Павло Нітославський, покладений важкою хворобою до ложа болю, побачив у с н і т р и н і т а р і я , я к и й з а п е в н я в , щ о я к щ о він п о с т а н о в и т ь в и м у р у в а т и д л я є з у ї т і в " ' к о с т е л , н е г а й н о в и д у ж а є . П р о к и н у в ш и с я , він відчув у с о б і стільки с и л , що зміг зважитися на богослужіння. П р и й ш о в ш и до костелу, в іконі Ф е л і к с а В а л е з і я він у п і з н а в м о н а х а , я к и й з ' я в и в с я й о м у в сні. Зворушений цим надзвичайним випадком, зайшовши до м о н а с т и р я , він п о в і д о м и в т р и н і т а р і ї в п р о с в і й н а м і р в и м у р у в а т и н о в и й костел. Отці р а д о с п р и й н я л и ц ю звістку, але поки в з я л и с я д о с а м о ї с п р а в и , минуло декілька років. Вони нарешті почали споруджувати н о в и й х р а м . На жаль, перед його з а в е р ш е н н я м Павло Нітославський с п о ч и в у Бозі 6 січня 1727 р56. Вже 10 б е р е з н я й о г о тіло було п о к л а д е н е д о г р о б і в ц я , я к и й він п р и г о т у в а в д л я с е б е щ е з а ж и т т я . На гробівці викарбувано такий напис (латиною - перекл.): «Я з а к л и к а ю вас, н а с т у п н и к и , п і д н о с и т и ім'я ф у н д а т о р а , і не в і д п л а т и т и с я 'В європейських країнах перший поверх не вважається поверхом і назива­ ється партером, тому згадувані в тексті будівлі насправді є на поверх вищими. "Тут і далі по тексту виділені к у р с и в о м с л о в а з о р и г і н а л ь н о г о тексту С. Баронча, значення яких не вдалося віднайти - науковий редактор. "'Помилка автора. П. Нітославський будував костел для тринітаріїв.

47

П а в л о в і м а л о . Б о н і щ о , к р і м д о б р о д і й н о с т і , н е п і д н о с и т ь так в и с о к о , я к д о б р е і м ' я . В т і м , щ о б н е ц і н и л и П а в л о в е ж и т т я з а с л о в а м и , він р о б и в с о б і і м ' я ч и м а л и м и з а с л у г а м и . І х о ч я к він п л е к а в й о г о , о д н а к д о д а т к и п и с а л и с я в с е ж Б о ж и м и ч е с н о т а м и . Настільки ц е й Павло б у в м о г у т н і м , міцним і великим у зброї, пораді, ґаразді, настільки все, пов'язане з н и м , с т а в а л о з н а ч н и м . Ніхто н е б а ч и в , я к він в х о д и в у б о й о в і л а в и , б о в и х о д и в з а в ж д и в е л и ч н і ш и м . І с к і л ь к и р а з і в в и с т у п а в він н а в о р о г і в , с т і л ь к и разів п і д н о с и в в о ф і р у с в о є і м ' я . Скільки разів п р и п р о в а д и в д о н е щ а с т я нахабні ш и ї бунтівників, скільки разів в и п р о с и в д о п о м о г и у ф о р т у н и , с к і л ь к и р а з і в н а д і й ш л а й о м у опіка Гектора, н а с т і л ь к и к р а щ е к о р и с т у в а в с я він п і д м о г о ю М а р с а . О т о ж ф о р т у н а , хоч ч а с т о ослаблювала дух с и л о ю золота і багатьох володарів робила прислугою, о д н а к щ е д р а с т а р а н н і с т ь Н і т о с л а в с ь к о г о п і ш л а н а те, щ о б ч е с т ь і с и л а не п о с т у п и л и с я послухові. Деякі д у м а ю т ь , як пошанувати своє ім'я ф о р т у н о ю , однак Нітославський підкорив фортуну волі, бо краще помістити скарбницю на жертовнику. Що слід більше шанувати: скарб чи ч е с н о т и ? Суперечка у звеличуванні: і ч е с н о т и , і б а г а т с т в о , бо з о д н о г о і д р у г о г о п о р о д ж у є т ь с я с и л а - чи із з о л о т а , чи з л ю б о в і . О д н а к о с т а н н я краще виблискує с и л о ю відданості. Ця піднесена обитель споруджена Т р и є д и н о м у Б о г о в і після т о г о , я к він с т а в в в а ж а т и , щ о з а к і н ч и в д о в е р ш е н е діло. Нехай р о з с у д я т ь , як слід розглянути таку р е в н у хоробрість Павла: чи б у д е він т р и ч і п і д н е с е н и й у н е б о , чи т р и ч і б у д е піднесений до Бога. Однак найбільше піходить Нітославському небо, б о хоча н е буде н и м опікуватися н е б е с н и й Павло (апостол), о д н а к н е б е с а о п і к у в а т и м у т ь с я П а в л о м ( з е м н и м ) . Тому т р и ч і в и п а д а л а й о м у щ а с л и в а м і с і я , бо о т р и м а в він щасливого ангела, замість небесного с п о к о ю . О т о ж в д а л о в и л і к у в а в ш и с ь від н е д у г и , він з р о б и в с в о є ж и т т я щ а с л и в і ш и м . Отак й тіло п о в и н н е р о з ч и н и т и ц і л ю щ и й з а с і б щ а с л и в ц ю , б о в о н о з м і н ю є с л а б і с т ь , а т о м у наказав він з а к л а с т и ф у н д а м е н т С в я т і й Трійці. Хто ж п о с м і є о с к а р ж и т и життя її фундатора, який купив собі життя, щ о б багатьма благодіяннями прославити волю великого Бога? Т а к и м ч и н о м , к о м у він п о в и н е н д я к у в а т и з а с в о ї с т а р а н н я ? Ч и з е м л і ? Я к щ о з а с п р и я н н я м н е б а п о н о в и в він с и л и , т о я к з а с х и л ь н і с т ю з е м л і вишукав те, чого йому бракувало? Бо б а д ь о р и м з р о б и л а його с м е р т ь Павлова. Отак з настанням переміни, яка д о п о м а г а л а пошанувати н а в е р н е н о г о ( а п о с т о л а ) П а в л а , к о л и т о й п о л и ш и в с м е р т ь д у ш і . Так і ц е й ( с м е р т н и й ) П а в л о п о к и н у в с м е р т ь у р о ц і 1 7 2 7 . О т о ж о ж и в він т е п е р у с в о є м у с и н о в і Ф р а н ц і ш к о в і Н і т о с л а в с ь к о м у - г р а б о в е ц ь к о м у с у д д і та с і л е з ь к о м у к а п і т а н о в і , в е л и к о м у імені я к о г о п о л и ш и в він б е з с м е р т н у славу для збільшення гонору та посмертного спокою. Вдячний п о с л у ш н и к а м М н е м о з і н и (богині пам'яті - перекл.) тринітаріям за 48

щ е д р о т и благодіянь, бо стали вони свідками великих звершень. Отож, п р о с и т ь він д о в і ч н о г о б л а г о с л о в е н н я з і с в я т и м и у п о к і й т а н а вічне б л а ж е н с т в о , на віки вічні із п о ж е р т в о ю і б л а г о с л а в е н н я м » . Однак зі с м е р т ю фундатора будівництво костелу не припинилося, бо його син - Францішек Ксаверій Нітославський пильнував справу, розпочату батьком58. Тим часом на Тисменицькому передмісті збудували костел святого Иосифа, а поряд з ним звели помешкання для пребендаря (священик, з б и р а ю ч и й прибутки з костельних д і б р - перекл.)59. При Зосиній Волі, тобто вулиці Каліцькій, с п о р у д и л и д е р е в ' я н у церкву святої В а р в а р и з помешканням для дяка60. Тож д е щ о з р о б и в ш и д л я п р и м н о ж е н н я Б о ж о ї с л а в и , в л а с н и к м і с т а звернув с в о ю увагу і на містян-ремісників. Прагнучи полегшити їхню в а ж к у п р а ц ю , він в и д а в д л я н и х такі п р а в а : «Слава Ісусу Христу. Й о с и п з Потоку на Станиславові, Бродах, князівстві Збаразькому і Немирові Потоцький, в о є в о д а і генерал київських земель, староста варшавський, лежайський, снятинський і т.д. Так я к с в я т о ї п а м ' я т і я с н о в е л ь м о ж н и й п а н А н д р і й П о т о ц ь к и й , каштелян краківський, гетьман і мій батько п р и заснуванні міста Станиславова і п р и наданні йому звичайних прав для всяких р е м е с е л , д о з в о л и в й о м у ( м і с т у - н а у к , р е д . ) контубернії а б о ц е х и , щ о б з а т р а д и ц і я м и і н ш и х міст, з б е р і г а ю ч и цехові п о р я д к и , м о г л и б п р и н о с и т и р о з к в і т н е т і л ь к и с в о ї м ремеслам, але й у с ь о м у м і с т о в і . К і л ь к а н а д ц я т ь років т о м у я д а в п р а в о д л я с т в о р е н н я цехів с л ю с а р і в , ковалів, р и м а р і в , котлярів, б о д н а р і в , стельмахів. Однак на цей час певні пункти, о б о в ' я з к и і п р а в а не б у л и к о н к р е т и з о в а н і . Тому, б е р у ч и за о с н о в у право Вілкіжа ч и р а д ш е п р а в о , н а д а н е ж о в к і в с ь к и м ц е х а м і м и л о с т и в о затверджене святої пам'яті найяснійшим польським королем паном К а з и м и р о м 1 6 6 0 р., д а ю такі п у н к т и : П е р е д у с і м я к б и х т о с ь у п у ш к а р с ь к о м у і шихберському р е м е с л і хотів б и с т а т и м а й с т р о м , м у с и т ь заплатити цехові відповідно д о традиції та виготовити шедевр відповідно до с в о г о ремесла. Л о ж е на цій речі м у с и т ь б у т и і н к р у с т о в а н е к і с т к о ю а б о п е р л а м у т р о м ; м і с ц е , д е п о в и н е н п р о х о д и т и ш о м п о л , м у с и т ь м а т и з в е р х у р і з ь б л е н у кістку а б о п е р л а м у т р , а н и з - в и к л а д е н и й я к о ю с ь м а т е р і є ю . М у с и т ь він т а к о ж в и г о т о в и т и з а м о к д о р у ш н и ц і н а п і в т о р а вальця з і шперами, д о т о г о м а є б у т и д у л о н а 1 2 Гвинтів. Ц е й б у д е ш е д е в р о м п у ш к а р я . Фербенічним ш е д е в р о м б у д е з а м о к д о к о м о р и н а д в а а б о т р и риґлі. У н ь о г о п о в и н е н б у т и інґриґул з т р и д ц я т ь м а рифами. ( К а н д и д а т - наук, р е д . ) т е ж м а є в и г о т о в и т и з а м о к д о с к р и н і з ш і с т ь м а ф а х а м и і т р и д ц я т ь м а р и ф а м и , колодку з т р ь о м а р и ґ л я м и , в якій має б у т и інґриґул з ш і с т ь м а р и ф а м и і д в о м а ш п е р а м и .

49

Ш е д е в р о м ґрайцарським б у д е в и г о т о в л е н н я т р ь о х п а р ш п о р . Одні ш п о р и - лицарські, другі - священичі, треті - візницькі. Коли братство п р и й м е й о г о ш е д е в р і він с т а н е м а й с т р о м , т о м у с и т ь д а т и д о б р а т с ь к о ї каси таляр, тобто три польські злоті, а панам братчикам с п р а в и т и в е ч е р ю . Це с т о с у в а т и м е т ь с я всіх в и щ е - і н и ж ч е н а з в а н и х р е м е с е л . Хто хотітиме стати м а й с т р о м у ковальському ремеслі, мусить в и г о т о в и т и дві с о к и р и : одну різницьку, д р у г у - боднарську або стельмаську, прикрасити їх гарно разом з необхідним приладдям до ц и х с о к и р , і о д н у п і д к о в у з в у х н а л я м и ' . Ц і д в і с о к и р и він м у с и т ь виготовити за місяць у присутності двох майстрів. М е ч н и к и , які п р а г н у т ь с т а т и м а й с т р а м и , с п е р ш у п о в и н н і т а к о ж виготовити шедевр. Кандидат мусить мати перелік необхідних м а т е р і а л і в , щ о б б у л о в и д н о , щ о він з д а т н и й д о с т в о р е н н я ш е д е в р а . П е р е д у с і м він м у с и т ь з ш и т и п і х в у н а т р и ш в и т а к с т а р а н н о , щ о б м і г в і л ь н о к р у т и т и р у к о ю і щ о б м е ч в і л ь н о в неї в х о д и в , а в с у н у в ш и у н е ї меч, щ о б з місця не з р у ш и л а . Руків'я ц ь о г о меча м у с и т ь бути в и к а р б у в а н е т а і н к р у с т о в а н е б р о н з о ю . В мечі м а є б у т и 1 2 в і к о н е ц ь , щ о б м о ж н а б у л о п р и к р і п и т и д о анґля, к о т р и й м а є б у т и в і д п о л і р о в а н и й так с а м о , як і меч. Цей меч повинен бути потрійно ш л я м о в а н и й (плавлення для видалення дрібних різнорідних ч а с т и н - п е р е к л . ) . При здачі ш е д е в р а , кандидат з о б о в ' я з а н и й п р и г о т у в а т и вечерю і дати г р о ш о в и й в н е с о к д о цеху, п р о щ о в ж е й ш л о с я . Р и м а р і , які б а ж а ю т ь с т а т и м а й с т р а м и в ц ь о м у р е м е с л і , п о в и н н і в и г о т о в и т и п о я с , ш и т и й в д е с я т е р о , і саксонську вуздечку, в якій м а є б у т и п о в і д з ц е р к л я м и (круглі м е т а л е в і б л я ш к и - п е р е к л . ) . Т а к о ж в о н и мусять в и г о т о в и т и віжки для візника. Котлярі ш е д е в р а не в и г о т о в л я ю т ь , а к о л и х т о с ь із н и х хотів би с т а т и м а й с т р о м , мусить в и н а г о р о д и т и цех г р о ш и м а в такій кількості, скільки братству належалося б за ш е д е в р . Т а к о ж п о я с н и к и ( м а й с т р и з в и г о т о в л е н н я п о я с і в - п е р е к л . ) , які, стаючи м а й с т р а м и , не хотіли б виготовляти шедевр, мусять в и н а г о р о д и т и цех г р і ш м и , скільки належалося б. Т а к о ж к о н в і с а р і ( р е м і с н и к и , які в и г о т о в л я т ь в и р о б и з о л о в а перекл.), стаючи майстрами і не бажаючи виконувати шедевр, мають винагородити братство як належиться. Так с а м о й с і д л я р і , я к б и х т о с ь н е х о т і в р о б и т и ш е д е в р , я к і в і н ш и х містах, м у с я т ь в и н а г о р о д и т и цех г р і ш м и , скільки б р а т ч и к а м н а л е ж и т ь . 'Вухналь, ухналь - спеціальний цвях для прибивання підкови до кінського копита. Для того, щоб уникнути провертання вухналя у копиті, вони робились не квадратними, а прямокутними в перетині. Забивались вухналі під певним кутом у спеціальні отвори в підкові, а їх кінці, що виходили на зовнішній бік копита, загинались і відкушувались ковальськими кліщами.

50

Т а к о ж з о л о т а р і , як і в і н ш и х м і с т а х , м а ю т ь в и г о т о в и т и ш е д е в р , а якби вони не хотіли цього р о б и т и , повинні в и н а г о р о д и т и цех г р і ш м и , скільки б р а т ч и к и скажуть. Також б о д н а р і , якби к о т р и й с ь не хотів ш е д е в р а р о б и т и , мусять винагородити цех грішми, як буде ухвалено братчиками. Також с т е л ь м а х и , якби х т о с ь із них не хотів ш е д е в р у в и г о т о в л я т и , мусять згідно з ухвалою братчиків заплатити цехові. У б у д ь - я к о м у р е м е с л і , якби кандидат у м а й с т р и не в и г о т о в и в ш е д е в р ( т о б т о й о г о в и р і б ц е х н е п р и й н я в - п е р е к л . ) , він м у с и т ь м а н д р у в а т и рік і ш і с т ь т и ж н і в д л я к р а щ о г о у д о с к о н а л е н н я в р е м е с л і і навчання, а коли повернеться, має знову виготовити ш е д е в р , а також полагодити виріб, зроблений вперше. В ж о д н о м у р е м е с л і н е м о ж е б у т и о д н о ч а с н о д в а ц е х м і с т р и . Т а коли таке трапиться, тоді цехмістр католицького віросповідання має бути старшим, а цехмістр грецького віросповідання - молодшим. Вони повинні бути містянами, гідними та мати власний дім. Одного з них має обрати у р я д братства, а іншого - братчики з-поміж себе. Братська каса, яка буде п е р е н о с н о ю , не повинна зберігатися на передмісті, а л и ш е у місті. Кожен м а й с т е р всякого р е м е с л а має принести метрику, тобто підтвердження доброго роду та чесної поведінки, а т а к о ж с в і д о ц т в о п р о науку від м а й с т р а , в якого вчився. Також п о с т а н о в л я є м о , щ о б д в а с т а р ш і м а й с т р и в к о ж н о м у р е м е с л і що два тижні наглядали за роботами, аби вони були д о б р е виконані. А я к б и х т о с ь з р о б и в р о б о т у п о г а н о ч и з і п с у в а в ї ї так, щ о ї ї н е м о ж н а б у л о б продати, такий майстер повинен бути покараний цеховою карою. С л ю с а р і й інші р е м і с н и к и , згадані в и щ е , щ о б не наважувалися п р о д а в а т и с т а р і речі як нові ані м і ш а т и їх з н о в и м и д л я п р о д а ж у , а хто би це зробив, мусить бути покараний цехом відповідно до рішення братчиків. В о н и т а к о ж не м а ю т ь п р а в а п р и в о з и т и на п р о д а ж з і н ш и х міст виробів котлярських, столярських, ковальських, римарських та інших ремесел ,хібалишенаярмарки,апідчасярмарку мають зголоситися до ц е х м і с т р а і з а п л а т и т и п о в и н н і с т ь , яка н а л е ж и т ь цехові, т о б т о 12 г р о ш і в . Якби хтось не зголосився і виклав на продаж свій товар, такого повинні з а б р а т и до цеху і т р и м а т и там д о т и , поки не задовольнить б р а т ч и к і в . П а р т а ч і ( р е м і с н и к и , щ о н е в х о д и л и д о ц е х у - п е р е к л . ) , які за милю виготовлятимуть свої вироби, перешкоджаючи цим р е м е с л а м , і возитимуть їх до міста, таких слід з а б и р а т и і т р и м а т и д о т и , поки не задовольнять братчиків. Якщо ж виникне потреба зазубрити старі с е р п и , то це належить до к о в а л ь с ь к о г о цеху, а н е д о с л ю с а р с ь к о г о , і с л і д з в е р т а т и с я з ц и м д о с а м о г о м а й с т р а , а н е д о п р о с т о г о б р а т ч и к а . Ніхто з н и х н е м у с и т ь виконувати роботи слюсарського ремесла, наприклад, направляти 51

м е т а л е в и й п о с у д І т.п. Хіба щ о л а н к а в л а н ц ю г у о с л а б л а , т о д і к о в а л ь може її направити. Ковалі н е м а ю т ь п р а в а т а к о ж к у в а т и п і д к і в к и н а т р и штифти, тільки на два, а третій штифт має бути цвяхом. С л ю с а р і теж під з а г р о з о ю ц е х о в о г о покарання не м а ю т ь п р а в а в и к о н у в а т и к о в а л ь с ь к у роботу. Н а п р а в л я т и к о с и м а ю т ь тільки с л ю с а р і , а н е к о в а л і під з а г р о з о ю к а р и к а м е н я воску. Якби хтось із майстрів або братчиків купив вугілля, повинен п о д і л и т и с я з і н ш и м и , а ті, хто ц ь о г о не з р о б и т ь , будуть покарані вищеописаною карою. Б р а т ч и к и ц ь о г о цеху повинні п о с и л а т и так з в а н и х т и ж н е в и х цуґантів, які щ о д в а т и ж н і м у с я т ь з б и р а т и д о б р а т с ь к о ї к а с и п о п і в г р о ш а , а х т о б цього не заплатив, має бути покараний о д н и м г р о ш е м і отримати послушництво. Підчас збору грошей цуґантбуде захищений Божою с и л о ю і в л а д о ю в с ь о г о уряду, і я к б и х т о с ь з б р а т ч и к і в п і д н я в на ц у ґ а н т а руку, т о д і , я к щ о п а н и радні в и з н а ю т ь й о г о в и н н и м , він м у с и т ь б у т и п о к а р а н и й . Я к б и цуґант був о б р а ж е н и й с л о в а м и , т о д і т о й , хто о б р а з и в його, буде покараний відповідно до рішення братчиків. У ці дні б р а т ч и к и в и щ е н а з в а н и х р е м е с е л повинні б у т и п р и с у т н і в ц е х у і к о ж е н м а є д а т и п і в г р о ш а , а я к б и х т о с ь з н и х не д а в п і в г р о ш а і відійшов за тиждень перед зборами, ці кошти однак має заплатити. Якби котрийсь з братчиків був не п о с л у ш н и й братству, у р я д о в и й слуга п о с а д и т ь й о г о д о в ' я з н и ц і , і з в і д т и він м о ж е б у т и з в і л ь н е н и й , з а п л а т и в ш и кару 60 грошів. Л и ш е тоді братчики можуть й о м у п р о б а ч и т и , я к щ о він ц ь о г о б у д е г і д н и й . Якби так т р а п и л о с я , що о д и н братчик з цеху використав когось на с в о ю п о т р е б у і ц е д о в е д у т ь , т а к и й н е м а є б у т и в цеху. Якби пани радні з наказу н а ш о г о пана (Потоцького - перекл.) с к л и к а л и д о цеху б р а т ч и к і в д л я я к о ї с ь п о т р е б и під з а г р о з о ю п а н с ь к о г о покарання, а хтось би не прийшов, той мусить бути покараний шістьма грошами. У всі п о л ь с ь к і с в я т а ж о д е н з н и х не м а є п р а в а п р а ц ю в а т и , а я к б и на к о г о с ь д о н е с л и , щ о він н е д о т р и м у є т ь с я ц ь о г о , б у д е п о к а р а н и й 6 0 - м а грошами. Якби майстер без жодної причини ударив челядника, тоді мусять й о г о п о к а р а т и в і д п о в і д н о д о р і ш е н н я б р а т ч и к і в . Д о д а т к о в о він м а є д а т и злотий і шість грошів челяді або братчикам. Я к б и б р а т ч и к п і д н я в руку н а м а й с т р а , т о м у с и т ь в т р а т и т и руку. К о ж н о м у б р а т ч и к о в і , я к и й в с т у п а є д о цеху, ц е х м і с т р и п о в и н н і р о з п о в і с т и п р о т е , щ о він м у с и т ь п р и й н я т и міські з а к о н и і п р и с я г н у т и містові. Цей братчик має віддати до цеху й мушкет. Братчик, коли в с т у п а т и м е д о цеху, м у с и т ь п р и г о т у в а т и в е ч е р ю , яка б р а т с т в у 52

с п о д о б а л а с я б. На цій вечері м а ю т ь б у т и о д и н з радних, а т а к о ж д у х о в н а о с о б а . Цей же братчик п о в и н е н дати до цеху камінь воску. Т і б р а т ч и к и , які в с т у п а ю т ь д о ц е х у а б о в с т у п и л и в ж е , але н е х о ч у т ь робити вищеназваного шедевра, мусять заплатити ЗО злотих п о л ь с ь к о ю м о н е т о ю . П і д м а й с т е р м у с и т ь п л а т и т и тільки п о л о в и н у всіх п о в и н н о с т е й у цеху, а т а к о ж н е м у с и т ь в и г о т о в л я т и ш е д е в р а . Ц е підтверджує й ухвала магістрату. Звільнені братчики, якби вони п р а ц ю в а л и у партача або самі стали п а р т а ч а м и в р е м е с л і с л ю с а р с ь к о м у , р и м а р с ь к о м у і т. п., м у с я т ь б у т и покарані десятьма буками, а якби такий трапився в котлярському ремеслі, має бути покараний 24-ма буками. Челядникам слід окремо дати половину в и щ е о п и с а н о г о . Б р а т ч и к и не м а ю т ь п р а в а н а й м а т и о д и н о д н о г о ані в д о м а чи п о м е ш к а н н і , ані в т о р г і в л і , ані п е р е м о в л я т и ч е л я д ь під ц е х о в о ю к а р о ю к а м е н я воску. Т а к о ж ( п о с т а н о в л я є м о - наук. р е д . ) , щ о б н е г а н и в о д и н о д н о г о з а роботу, та не ославляв під п о к а р а н н я м каменя воску. Також встановлюємо, щ о б один братчик не ганьбив іншого у всякому місці, але ш а н у в а в т а в в а ж а в з а б р а т а . А якби ганьбив і це було д о к а з а н о , п о в и н е н покарати й о г о цех чи у в ' я з н и т и , як братчики вирішать, і вирішувати це негайно. Постановляємо, щ о б усі с л ю с а р і , римарі, сідлярі, мечники, поясники, конвісарі, золотарі, боднарі, стельмахи, столяри д о б р е виконували свої роботи згідно з традиціями кожного ремесла та їхніми статутами у ц і л о м у та в к о ж н і й ч а с т и н і . Хто ж м а т и м е з м о г у р о б и т и братчикам п е р е р в и в праці, то братчик п о в и н е н п р а ц ю в а т и у м а й с т р а ч в е р т ь р о к у , п е р ш ніж в і з ь м е п е р е р в у . Якби хтось з партачів до них з в е р н у в с я , в о н и м а ю т ь п р а в о з р о б и т и їх д о б р и м и м а й с т р а м и в і д п о в і д н о з р і з н и х р е м е с е л , які н е з г а д а н і , а л е п о в о д и т и с я так у к о ж н о м у р е м е с л і , я к у к р а к і в с ь к и х , л ь в і в с ь к и х цехах і так м а ю т ь ч и н и т и . Також б р а т ч и к и ц и х р е м е с е л п о в и н н і з б и р а т и с я щ о два тижні у с в о є м у п р и м і щ е н н і для в д о с к о н а л е н н я в ремеслі та передання звичаїв. Челядник в и щ е з г а д а н и х р е м е с е л , з в і л ь н и в ш и с ь від м а й с т р а , н е м а є з а т р и м у в а т и с я в м і с т і п о н а д д е н ь , а я к б и він з а т р и м а в с я д о в ш е , м у с я т ь й о г о п о к а р а т и так, я к в и р і ш а т ь б р а т ч и к и . К о ж е н м о л о д и к а б о учень м а є д а т и д о ц е х у д в а ф у н т и в о с к у і ш і с т ь грошів та має бути с и н о м д о б р и х батьків, д о б р о г о роду, мати д о б р у славу і мусить мати два тижні на о з н а й о м л е н н я з р е м е с л о м . За цей час він м а є з ' я с у в а т и , ч и р е м е с л о й о м у п о д о б а є т ь с я . Я к б и т а к и й у ч е н ь н а в ч а н н я р е м е с л а закінчив, т о д і п р и й о г о відході м а й с т е р м у с и т ь й о м у д а т и з о л о т и й в і д п о в і д н о ц е х о в о ї у г о д и . Після в і д х о д у від с в о г о 53

м а й с т р а він м а є в і д п р а ц ю в а т и ч в е р т ь р о к у з а м и т о а б о з а в і х л ь о н и , я к вважатиме й о г о останній м а й с т е р . Якби челядник п р и м а н д р у в а в з п о л я , він п о в и н е н п о с л а т и п о с т а р ш и х , а я к б и с і в п р а ц ю в а т и н а і н ш і м верстаті, тоді мусить бути покараний відповідно до рішення братчиків. Я к б и з Б о ж о ї волі п о м е р б р а т ч и к а б о б р а т о в а , а б о д и т и н а , а б о челядник, тоді цього небіжчика мусять вкласти до гробу і зробити п р и с т о й н и й обід, і пожертвувати 12 грошів. Якщо цього не зроблять будуть покарані. Я к б и після я к о г о с ь м а й с т р а з а л и ш и л а с я в д о в а , т о д і в о н а м а є п р а в о в и к о н у в а т и це р е м е с л о в п р о д о в ж року і ш е с т и т и ж н і в , а я к б и не в и й ш л а з а м і ж , т о і д о с м е р т і . Д л я ц ь о г о ї й м у с я т ь д а т и ч е л я д н и к а з цеху, а в о н а в и к о н у в а т и м е всі ц е х о в і п о в и н н о с т і . Я к б и у неї б у в у ч е н ь , т о в о н а п о в и н н а доучувати й о г о у в и з н а ч е н и й т е р м і н , а після н ь о г о , якби не д о в ч и в с я , має віддати його на доучування іншому майстрові, до якого д о п у с к а є м о братчиків грецького права і віросповідання. Якби так т р а п и л о с я , що якийсь м а й с т е р віддав би роботу м і с т я н и н о в і і н е о т р и м а в з а н е ї в и н а г о р о д у , т о він п о в и н е н п р о ц е р о з п о в і с т и в цеху братчикам, щ о б с в о є п о в е р н у т и . Тому щ о б ж о д е н б р а т ч и к н е н а м а г а в с я п р а ц ю в а т и ( з а д а р м о у м і с т я н и н а - наук, р е д . ) під з а г р о з о ю покарання, аж поки той не заплатить належне. Н а с т у п н а п о с т а н о в а с т о с у є т ь с я челяді, я к а п о в о д и т ь с я с в а в і л ь н о і н е п о с л у ш н о у м а й с т р а . П у н к т и цієї п о с т а н о в и п о д а н і д л я у т и х о м и р е н н я с в а в о л і і в с я к о ї р о з п у с т и т а д л я п о ш а н у в а н н я н а з в а н о г о цеху. Якби челядник чи т о в а р и ш не з'явився вчасно на обід у свято чи неділю або на вечерю у час вечірнього б о г о с л у ж е н и я , а пиячив або якби котрийсь у свята, незважаючи на заборону свого майстра, н а с м і л и в с я р о б и т и те, щ о й о м у н е н а л е ж и т ь , він п і д п а д е під вищеописане покарання. А я к б и з а п і з н и в с я на в е ч е р ю , не п о в и н е н в и м а г а т и ні в е ч е р і , ні обіду, за винятком, коли це д о з в о л и т ь с а м м а й с т е р за пильність челядника у р о б о т і . Вночі т о й н е м а є п р а в а с т у к а т и д о м а й с т р а , ані л а з и т и д і р а м и , ані р о б и т и д і р и в д о м і м а й с т р а . Я к б и к о т р и й с ь б е з п о в а ж н о ї п р и ч и н и у м а й с т р а н е н о ч у в а в , п і д п а д а є карі ч о т и р ь о х в і х л ь о н і в , к р і м т о г о , н е має права с п а т и , але повинен негайно п р и й т и до м а й с т р а . А якби в цьому брав участь хто-небудь з братчиків цих р е м е с е л , мусить бути п о к а р а н и м ч о т и р м а віхльонами та д н е м с и д і н н я у вежі (в'язниці п е р е к л . ) . А я к б и , к р і м свят, с в я т к у в а в п о н е д і л о к , п і д п а д а є п і д це ж п о к а р а н н я , а я к б и р о б и в це у в і в т о р о к - м а є б у т и п о к а р а н и й п о д в і й н о . Якби котрийсь з підмайстрів дав себе переманити до іншого майстра, за в и н я т к о м тих, хто п р и й ш о в з поля, через що між н и м и в и н и к л а б с в а р к а , - п і д п а д а є в и щ е о п и с а н о м у п о к а р а н н ю , а м а й с т е р - карі 6 0 - м а г р о ш а м и , а п і д м а й с т р а мусить відіслати назад.

54

Тандетники, або т о й , хто п р о д а є старі речі, з о б о в ' я з а н и й платити до цеху повинність та щ о р о к у на славу Божу давати до костелу десять фунтів воску. І, насамкінець, має бути призначений старший цехмістр шинкарського ремесла. Все це для більшої ваги і довіри власною рукою підтверджуємо. Дано у С т а н и с л а в о в і д н я 21 б е р е з н я 1729 року. Й о с и п П о т о ц ь к и й , воєвода і генерал київських земель, староста варшавський, снятинський, лежайський».61 Т а всі м о з о л ь н і з у с и л л я п р е к р а с н о д у м н о г о д і д и ч а , с п р я м о в а н і н а розвиток міста, гальмувалися та нівечилися шкідливими впливами несприятливих о б с т а в и н . 1730 р. заразна х в о р о б а , звана чумою, яка закралася з глибин Туреччини до сусідніх з П о л ь щ е ю країн, дуже прорідила населення Станиславова. Небіжчиків х о р о н и л и за містом п р и д о р о з і , яка вела до Т и с м е н и ц і , де до цих пір стоїть г а р н а кам'яна с т а т у я І з б а в и т е л я с в і т у і з з е м н о ю к у л е ю в р у ц і т а н а п и с о м : «Salvator m u n d i salve nos!» ( « С п а с и т е л ю світу, в р я т у й нас» - п е р е к л . ). 6 2 її декілька разів в і д н о в л ю в а л и . Але ц я б о л і с н а п о р а з к а б у л а тільки п і д г о т о в к о ю Й о с и п а П о т о ц ь к о г о д о б о л ю ч і ш и х у д а р і в , які н е в д о в з і м а в він о т р и м а т и . Н а с а м о м у початку 1732 р. р о з п р о щ а л а с я з ц и м с в і т о м М а р і а н н а з Л я щ і в Потоцька, д р у ж и н а й о г о с и н а Станіслава, пані визначних чеснот, яка, слугуючи Богові і страждальному народові, заслужила собі загальну повагу. С т а н и с л а в і в с ь к и й колегіум отців єзуїтів, б а ж а ю ч и в т и х о м и р и т и г о р е засмученої р о д и н и , видав хвалебний панегірик усім покійним цього роду. О т е ц ь Й о с и п Іґнатій Л о х м а н в ш а н у в а в о с т а н к и цієї п р е ш а н о в н о ї пані п р о п о в і д д ю в к о с т е л і к а р м е л і т і в б о с и х ' у П е р е м и ш л і 6 3 . Побожний дідич, покладаючись на Бога, переніс цю втрату з д и в о в и ж н о ю в и т р и в а л і с т ю . 5 л и п н я т о г о ж р о к у він в ш а н у в а в с в о є ю присутністю урочисте введення оо. тринітаріїв до новозбудованого костелу, який Ф р а н ц і ш е к Ксаверій Нітославський р а з о м зі с в о є ю д р у ж и н о ю Єлизаветою Куніцькою завершив і прикрасив гарним вівтарем та іншими церковними речами. Цю визначну врочистість доповнив о. Олександр Дзялинський, воєвода ґнєзненський, ловіцький парох і декан Станиславівської колеґіати у присутності численної польської шляхти та з г р о м а д ж е н о г о населення64. 'Кармеліти - члени католицького монашого чину (повна назва — лат.

Ordo f ratrum Beatae Virginis Mariae de monte Carmel - Орден братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель), заснованого у другій половині 12 ст. у Палестині. У 16 ст. чин р о з д і л и в с я на д в і гілки - кармелітів і кармелітів б о с и х . У 17-18 ст. монастирі кармелітів були в багатьох містах України - Кам'янціПодільському, Барі, Бердичеві, Дрогобичі, Львові, Перемишлі. , 55

Крипта з .мармуровим саркофагом ВікторііЛеіцинської

Ця чудова урочистість зміцнила сили Йосипа Потоцького, який кілька д н і в п о т о м у о т р и м а в н о в и й удар. Вікторія Лещинська, його кохана дружина, те єдине, що р о б и л о й о г о щ а с л и в и м , яка з дивовижною витривалістю розді­ л я л а з ч о л о в і к о м всі ж и т т є в і колізії, р о з п р о щ а л а с я з ц и м с в і т о м . І тіло її б у л о п о х о в а н е в костелі о о . єзуїтів 16 л и п н я т о г о ж р о к у 6 5 . Тоді ж н е в б л а г а н н а с м е р т ь зажадала

від

міста

ще

однієї

ж е р т в и . Н е ю с т а в Яків В а р т е р е с е в и ч , к о л и ш н і й п а р о х Т и с м е н и ц і і К а м ' я н ц я - П о д і л ь с ь к о г о . Він був д у ж е п о б о ж н и м і с т а р а н н и м вірменським священиком, який не одне стривожене сумління заспокоїв, не одні сумніви вміло розв'язав, нестійких на шляху в и з в о л е н н я п і д т р и м а в і б а г а т о р а з о в о п і д н і м а в , а т а к о ж т и х , які п а д а л и під т и с к о м с у п е р е ч н о с т е й духу. Я с н и й п р о м і н ь й о г о с в я т о б л и в о с т і благодійно осяяв свідомість мешканців цього міста. Його доброчинна зірка світила містові в п р о д о в ж кільканадцяти років і врешті 20 жовтня 1732 р. зникла з горизонту, щ о б о т р и м а т и заслужену н а г о р о д у у вічності. Й о г о г р о б н и ц я стала вівтарем, на котрому свої турботи с к л а д а л и з н е д о л е н і , а інші ч е р е з й о г о з а с л у г и о т р и м у в а л и у с в о ї х негараздах чудесну допомогу66. С е р е д цих п р и к р и х втрат 1 л ю т о г о 1733 р. настала с м е р т ь п о л ь с ь к о г о к о р о л я А в г у с т а II, я к а с т а л а п р и ч и н о ю н е с п о к о ю в д е р ж а в і . Ц е в і д б у л о с я в т о й час, к о л и о д н і п і д т р и м у в а л и й о г о с и н а А в г у с т а III, а інші з н о в у х о т і л и п о с а д и т и н а т р о н С т а н і с л а в а Л е щ и н с ь к о г о . Т а к е р о з д в о є н н я д о з в о л и л о в в і й т и д о П о л ь щ і р о с і й с ь к и м в і й с ь к а м , які жорстоко переслідували противників Августа. Вже в 1734 р. п о ш и р и л и с я чутки п р о наближення в о р о ж и х військ, і вся околиця, пройнята т р и в о г о ю , мусила зазнати значних втрат м а т е р і а л ь н и х з а с о б і в . З цієї п р и ч и н и і С т а н и с л а в і в не міг п і д н я т и с я (із з а н е п а д у - наук, р е д . ) , л и ш е з а д о п о м о г о ю т о р г і в л і і р е м е с л а . Спочатку вірмени, щ и р о с т а р а ю ч и с ь , привезли до міста значні з а п а с и різноманітних товарів, т и м с а м и м д а в ш и містові певний ріст і з н а ч е н н я . О д н а к п о с т і й н і н а п а д и в т і ч а с и р і з н и х в о р о г і в , які в с е п о д и к у н с ь к и н и щ и л и не т і л ь к и на П о к у т т і , а л е й в у с і й Русі як н а й б л и ж ч і й ворожим ордам, загальмували всякий промисел і довели до занепаду міську т о р г і в л ю . Тоді ж з а д у м а л и в і р м е н и з а в ' я з а т и т о р г о в е л ь н і 56

стосунки із сусідньою У г о р щ и н о ю , та, на жаль, розбійницькі банди о п р и ш к і в ' п о н і в е ч и л и їхні д о б р і н а м і р и . Про це пише учений Войціцький67, доводячи, що «озброєні с в о є ю пушкою, тобто р у ш н и ц е ю , і з барткою за п о я с о м , удвох, утрьох або в ч о т и р ь о х з а с і д а ю т ь в о н и по ярах і в г у щ а в и н і , ч а т у ю ч и на п о д о р о ж н і х . Ім'я о п р и ш к і в настільки с т р а ш н е д л я д о в к о л и ш н і х м е ш к а н ц і в , щ о навіть коли т р а п л я л о с я , що їх ( о п р и ш к і в - наук, р е д . ) п е р е в и щ у в а л и кількісно вдесятеро або вдвадцятеро, вони не насмілювалися їм опиратися. У таких нападах о д и н або два о п р и ш к и на верху я р у г и , цілячися р у ш н и ц я м и , т р и м а ю т ь з а к л я к л и х з і с т р а х у п о д о р о ж н і х під п р и ц і л о м , а інші с п о к і й н о їх г р а б у ю т ь . Але н а й ч а с т і ш е в о н и ч а т у ю т ь на п о д о р о ж н і х вірмен, бо знають, що завжди можуть на них д о б р е п о ж и в и т и с ь , не л я к а ю ч и с ь з о в с і м о п о р у з ї х н ь о г о боку, б о д о б р е з н а ю т ь д и т я ч у боягузливість вірменина з набитим гаманцем. Не раз траплялося, що о д и н о п р и ш о к заступав д о р о г у д в а н а д ц я т ь о м в і р м е н а м у вузькій скелястій у щ е л и н і і к о ж н о г о з них п о в н і с т ю грабував». Не м о ж н а сказати, щ о б поляки проти цих нападів не вживали ж о д н и х засобів. Похід князя Л ю б о м и р с ь к о г о п р о т и о п р и ш к і в у 1 6 8 0 р . і с т о р і я з а п и с а л а я к б о г а т и р с ь к и й в ч и н о к 6 8 . Б а г а т о літ р о т м і с т р П ш и л у с ь к и й г а н я в с я з а Д о в б у ш е м , я к и й б у в п о с т р а х о м цілої о к о л и ц і . Багатьох з цієї р о з б і й н и ц ь к о ї б а н д и б у л о п о к а р а н о г а н е б н о ю смертю в Станиславові69, що однак не могло зупинити нестримного п р а г н е н н я до і р а б у н к і в р у с ь к и х ґуралів. Незважаючи на стільки п е р е ш к о д , в і р м е н и з а в ж д и мали в місті декілька багатих крамниць, а в Бессарабії і Волощині утримували н а й к р а щ у п л е м і н н у х у д о б у , з в і д к и в и в о з и л и н а п р о д а ж к о н е й і волів до Ґ н є з н а , Ґданська, В р о ц л а в а , Баварії, а пізніше в і д н о в и л и навіть о с в е н ц и м с ь к і я р м а р к и 7 0 . П р о т е не л и ш е т о р г і в л я не могла вільно р о з в и в а т и с я в місті, але почали занепадати навіть гарбарні сап'яну, я к б а ч и м о з м і с ь к о ї у х в а л и в і д 2 5 ч е р в н я 1 7 3 6 p.: «Так як п а н и в і р м е н с ь к і к у п ц і в і д с т о р о н е н і в і д у с я к о ї т о р г і в л і , а це тому, щ о г е б р е ї з а х о п и л и т о р г і в л ю с а п ' я н і в ч о р н и х ш к і р і в и г о т о в л е н н я з н и х чобіт, ч е р е в и к і в т а п р о д а ж р і з н о г о в з у т т я у с в о ї х к р а м н и ц я х ; через це м а й ж е всі шевські ятки стоять п у с т к о ю , цехи з а л и ш и л и с я б е з р о б о т и і р у й н у ю т ь с я . Гебреї т л у м а ч а т ь д о с л і в н о н а д а н е п р а в о і стверджують, що їхнім купцям можна таким с п о с о б о м торгувати ш к і р а м и . В о н и м о ж у т ь купувати с а п ' я н б у н т а м и ' 7 на с т о р о н і і п р и в о з и т и , 'Опришки - розорені, покривджені селяни (наймити, комірники, городники, панські слуги), бідні містяни і польські, молдавські та угорські селяни, які тікали в гори з Галичини, Закарпаття і Буковини. Загони опришків нападали на поміщиків, орендарів, лихварів, корчмарів, руйнували шляхетські маєтки, а захоплене майно інколи роздавали сільській бідноті. "Бунт - с п о с о б и лічби різних товарів. Бунт = мендель = 15 шт.

57

а л е з н ь о г о не д а в а т и в и г о т о в л я т и в з у т т я і п р о д а в а т и й о г о у с в о ї х к р а м н и ц я х , але п р и в е з е н и й с а п ' я н т у т е ш н і м с а п ' я н н и к а м н а ш т у к и а б о ч у ж и м н а с т о р о н у т а с в о ї м г у р т о м п р о д а в а т и . Тому, щ о б ц е х и с а п ' я н о в і та шевські не з а н е п а л и , не м а т и м у т ь п р а в а г е б р е ї с к у п о в у в а т и на т о р г а х в е л и к и х і м е н ш и х ч о р н і в и п р а в л е н і ш к у р и та в и г о т о в л я т и з них д л я с е б е ч о б о т и , ч е р е в и к и , туфлі, т а к я к ж о д н о г о г е б р е я н е м а є у ш е в с ь к о м у цеху. Купувати ж в о н и п о в и н н і н а ятках у х р и с т и я н . Н е м а ю т ь п р а в а т а к о ж в и г о т о в л я т и с а п ' я н о в е в з у т т я і п р о д а в а т и й о г о під к а р о ю 1 0 0 г р и в е н ь замкових, але м о ж н а , як в и щ е сказано, купувати сап'ян на стороні б у н т а м и і п р о д а в а т и або тут на місці, або в и в о з и т и і п р о д а в а т и на с т о р о н і . Т а к о ж ш к і р и з х у д о б и , а т а к о ж козячі т а о в е ч і м о ж у т ь г е б р е ї к у п у в а т и н а с т о р о н і , а л е т у т н а місці н і п о о д и н ц і , н і г у р т о м н е м о ж н а п р о д а в а т и нікому. Ц е м о ж у т ь р о б и т и л и ш е ц е х о в і р і з н и к и , в и в і з ш и н а с т о р о н у , м о ж у т ь їх п р о д а в а т и як хочуть і к о м у захочуть. На т о р г а х г е б р е ї н е м а ю т ь п р а в а к у п у в а т и від с е л я н п о ш т у ч н о ш к і р и о в е ч і , козячі т а з (іншої) худоби, окрім ярмарків. Якщо таке станеться, вони будуть п о к а р а н і д е с я т ь м а г р и в н я м и на з а м о к і т р ь о м а - д л я цеху, і д в о д е н н и м у в ' я з н е н н я м у замку. Цього правила цехи мусять с у в о р о д о т р и м у в а т и с я , а ті, хто його не виконуватиме, мусять це оскаржувати і д о в о д и т и до влади його милості пана економа. С а п ' я н н и к и в і р м е н с ь к о ї нації щ о н е д і л і т а щ о ч е т в е р г а м у с я т ь с и д і т и в ятках і п р о д а в а т и с в о ю р о б о т у , а в інші д н і - м о ж у т ь т о р г у в а т и у с в о ї х крамницях. П о л ь с ь к и й цех теж не м а є п р а в а з а б о р о н я т и і п е р е ш к о д ж а т и у т р и м у в а т и ч е л я д ь с а п ' я н н и к а м ( в і р м е н а м - наук, р е д . ) п і д к а р о ю д е с я т и г р и в е н ь н а з а м о к і т р ь о х - д л я цеху. Ш е в ц і п о л ь с ь к о - р у с ь к о ї н а ц і ї , які п р о ж и в а ю т ь у м і с т і т а н а передмістях, не мають права продавати в д о м а взуття з чорної шкіри, як-то: ч о б о т и , ч е р е в и к и , туфлі. Це р о б и т и м у с я т ь тільки у міських ятках, о к р і м т и х , які в и к о н у ю т ь німецьку роботу - т и м м о ж н а т о р г у в а т и , д е тільки їм с п о д о б а є т ь с я . Якби хтось заперечував ц е й наказ і постанову, м у с и т ь заплатити к а р у в д е с я т ь г р и в е н ь н а з а м о к і т р и г р и в н і - д о цеху. Панам війтам наказую, щ о б ця постанова була занесена до міських книг о б и д в о х ( вірменської і п о л ь с ь к о ї - н а у к , ред.) націй, і для кращої ваги підписує власною рукою Станіслав Покутинський, підчаший київський. Цей декрет, у своїх пунктах незмінний, затверджує у Станиславові, Йосип Потоцький»71. Під ч а с н е в д а ч ц и х п р о м и с л і в р е ш т а м е ш к а н ц і в , в о с н о в н о м у бідні р е м і с н и к и та в л а с н и к и ґрунтів, які ж и л и з п р а ц і с в о ї х рук, р і л ь н и ц т в а та 58

г о р о д н и ц т в а , в т р и в о з і о п у с т и л а р у к и , а т р а у р н а у р о ч и с т і с т ь , щ о від­ булася с а м е під цю пору, кинула п о х м у р у т і н ь н а ї х н ю налякану свідомість.

27 л и с т о п а д а 1736 р. оо. тринітарії, р о з б и р а ю ч и свій с т а р и й д е р е в ' я н и й к о с т е л , н а к а з а л и в и к о п а т и тіла п о м е р л и х м о н а х і в о р д е н у т а с в і т с ь к и х о с і б , а с а м е : б р а т а Ю р і я від С в я т о г о С т а н і с л а в а , о . А н д р і я від С в я т о г о Ф л о р і а н а , о . А н д р і я в і д С в я т о г о Ф е л і к с а , о . М и к о л а я від С в я т о г о Ф р а н ц и с к а , о . Й о а н а від С в я т о г о Іґнатія. В р е ш т і , о в р у ц ь к о г о ч а ш н и к а п а н а А н т о н а С о к о л ь н и ц ь к о г о . С к л а в ш и їхні о с т а н к и у д в о х великих, помальованих на чорно, домовинах, у присутності багаточисленної шляхти і духівництва о б и д в о х віросповідань та з г р о м а д ж е н о г о народу після відправлення траурного богослужіння поховали у новому мурованому костелі72. С е р е д цих ж а х л и в и х очікувань тільки Й о с и п П о т о ц ь к и й , п о в н и й віри у Бога, був н е з в о р у ш н и м , д у ж е с п о д і в а ю ч и с ь на о б о р о н у міста. Під наглядом його с и н а Станіслава, найздібнішого на той час будівничого73, місто було забезпечене чотирма баштами і зміцнене т р и в к і ш и м и м у р а м и . Він наказав п р и к р а с и т и б р а м и н а п и с а м и , викарбуваними на мармурових таблицях золотими літерами. На Кам'янецькій, абоТисменицькій, брамі, прикрашеній фігурами святих, зовні був такий напис: Твердиня ця далеко наводить страх, Войовничих маврів і белонів заставила відступити від міста, Ворогів не злякалися, від військових труб не здригнулися, Оборонці витримали до кінця, виснажили ворогів і З Божою поміччю допомогли князеві виконати свій обов'язок. А з внутрішнього боку: Гэсподь гнівом своїм і карою своєю відігнав ворогів від свого. На Львівській, або Галицькій, брамі із з о в н і ш н ь о г о боку:

народу

«Хрест є зброєю, Хрест є щитом. Христовий вінець З цього боку охороняв, з цього боку ударяв, з цього боку проти ворогів додавав відваги. Тріумфальна брама, спадкоємиця Капітолію, Оборонцям віри, що віддали прислугу королеві. Рідний край від ворога сміливо обороняв, Повернувся як тріумфатор, Захистивши житла мирних жителів. Благородний і мужній Йосип Потоцький, воєвода київський, Великий коронний гетьман. Року 1737.

59

З внутрішнього боку: Боже, відкрий очі побачиш

мешканців

свої

міста,

і що

покликані до неба іменем Твоїм. О д н о ч а с н о він в л а с н и м к о ш т о м о з д о б и в і р о з ш и р и в колеґіату, п р о що свідчить зовнішній напис зі с х і д н о г о боку, п о р я д з г е р б о м «Пилява»: «J. P. W. К. Н. W. К. 1737.» («Йосип Потоцький, великий коронний гетьман, київський в о є в о д а . 1737» - п е р е к л . ) . Це г а р н а і в е л и ч н а с п о р у д а у формі хреста з трьома вежами: середньою флорентійською і Фундаторська таблиця з гербом д в о м а м а л и м и в і д ф р о н т у . її середина багато прикрашена, «Пилява» та абревіатурою вівтарі п о з о л о - ч е н і т а п р и к р а ш е н і Й. Потоцького. 1737р. найкращою різьбою, а великий в і в т а р і д в а бічні в к а п л и ц я х з л і в о г о б о к у в и т е с а н і із з а к о р д о н н о г о мармуру, з ч о т и р м а в и с о к и м и к о л о н а м и . На в е л и к о м у вівтарі зображення Найсвятішої Діви Марії Непорочного Зачаття, щ е д р о п р и к р а ш е н е з о л о т о м і с р і б л о м . У каплиці, с п р а в а у вівтарі, стоїть мармурова д о м о в и н а з реліквіями св. Вінцента, патрона міста. А в каплиці з лівого боку - вівтар с в . И о с и ф а . Крім цих н а й к р а щ и х , там є щ е інші бічні в і в т а р і . Н а д д в е р и м а с к а р б н и ц і н а п и с а н о ( л а т и н о ю - п е р е к л . ) : «Камінь д л я офіри з а п о в і д а є м о д о б р е зміцнювати, оскільки похвальне с т а н о в и щ е в и т р и в а л о ї скелі з р у ш и т и н е м о ж л и в о . Ч е р е з п і д к р і п л е н н я кутове 1 6 7 3 р о к у Б о ж о г о від й о г о П р е о с в я щ е н с т в а А д а л ь б е р т а К о р и ц и н с ь к о г о , архиепископа Львівського, вмурували соліди, роздаючи почесті слави фундаторам. Від його величності пана Андрія Потоцького, каштеляна краківського, н а й в и щ о г о князя королівства, с т а р о с т и галицького, л е ж а й с ь к о г о і т. д. п і д н о с и т ь пі т и т у л о м п е р е м і н и парафії і п і д в и щ е н н я її до рівня колеґіати, й о г о П р е о с в я щ е н с т в о пан Й о а х и м Т а р н о в с ь к и й , архиепископ Львівський, року Божого 1669. На піднесення Господа нашого жертву освятив його П р е о с в я щ е н с т в о , пан Й о с и п З е л і н с ь к и й , а р х і є п и с к о п Л ь в і в с ь к и й , р о к у Б о ж о г о 1 7 0 3 , ч и є ї д о с т о й н о ї дії п а м ' я т ь н е в і д х о д и т ь » . Над д в е р и м а захристії н а п и с а н о : «Господи В с е в и ш н і й В е л и к и й . Будована у Божий спосіб церква є оздобою видатною і гідним чином 60

має п і д н о с и т и д о с и т ь видатні д і я н н я , які наслідував від батька д о с т о й н и й величі пан Й о с и п П о т о ц ь к и й , каштелян краківський, р о з п о р я д н и к королівства, в е р х о в н и й князь, с т а р о с т а с н я т и н с ь к и й , л е ж а й с ь к и й , з и ч л и в е ц ь Б о ж и й . Н а д а ю ч и п е р е в а г у подяці й о г о П р е о с в я щ е н с т в о Й о а н С к а р б и к , а р х и е п и с к о п Л ь в і в с ь к и й 1721 р о к у Б о ж о г о » . У підземеллях святині були гробівці п е р ш и х фундаторів і власників міста. Перед костелом на високому мурованому п'єдесталі стояла статуя Найсвятішої Діви Марії Н е п о р о ч н о г о Зачаття74. Отці тринітарії не звертали уваги на т р и в о ж н і чутки, але спокійно б у д у в а л и с о б і м о н а с т и р у ч а с и , н а ч е б т о в і л ь н і від б у р т а в о є н н о ї з а г р о з и 7 5 . 1 2 ч е р в н я 1 7 3 8 р. у н о в о м у к о с т е л і а п о с т о л і в П е т р а і П а в л а вони заснували братство Серця Ісусового. Цю чудову врочистість своєю присутністю вшанували Йосип Потоцький зі с в о є ю д р у ж и н о ю Людвікою Мнішківною та Станіслав Потоцький зі с в о є ю д р у ж и н о ю Оленою Замойською. Численна шляхта Руського воєводства разом з польським лицарством супроводжувала цей урочистий обряд, доповнений о. Іґнатієм Б о ж и м о ю , деканом кам'янецьким та кустошем' станиславівської колеґіати у присутності білого та ч о р н о г о духівництва. Вулиці міста були гарно прикрашені, а музика і залпи фортечних гармат д о п о в н ю в а л и врочисту п р о ц е с і ю вірян. Увечері

Бароковий інтер'єр Колеґіати, 1730-1740-віpp. Архівне фото. 1935 рКустош - службовець, який займається зберіганням документів в архіві.

61

весь костел, освітлений численними кольоровими написами, потішав очі м і с т я н . П о м і ж н а п и с а м и р і з н о м а н і т н о г о з м і с т у б у в р о з м і щ е н и й і т а к и й х р о н о с т и х : « s a C r a n s C o r XtVs, DIVI n o s a VXIt a M o r e s » , щ о означало 1738. Ця пишна врочистість відбулася коштом Антона Сокольницького, ч а ш н и к а ( о с о б а , я к и й з а в і д у в а л а в и н н и ц я м и в 1 6 - 1 8 ст. - наук, р е д . ) овруцького. 20 червня того ж року відбулося перше засідання б р а т с т в а , на я к о м у в л а с н и к и м і с т а й інші м а г н а т и були о б р а н і й о г о протекторами76. Л ю д и г о р н у л и с я до костелу, у ньому м о л и л и с я , о т р и м у ю ч и велику л а с к у і р о з р а д у в с в о ї х т у р б о т а х та н е г а р а з д а х . Т а м б у л о й ч у д о в е з о б р а ж е н н я Ізбавителя, який падає під т я г а р е м хреста. Раніше воно висіло в д о м і з а м к о в о г о с л у г и О ж е н д о в с ь к о г о . Але коли над н и м ч у д е с н о з ' я в и л а с я Б о ж а с и л а , й о г о п е р е д а л и в палац, з в і д к и у р о ч и с т о п е р е н е с л и до к о с т е л у о о . тринітаріїв. Там й о г о п р и м і с т и л и у більшій каплиці, прикрашеній гарним вівтарем за кошти воєводи смоленського Станіслава Потоцького. Щоп'ятниці перед ним в і д п р а в л я л и в о т и в у ( б о г о с л у ж е н и я , яке в і д п р а в л я є т ь с я із с п е ц і а л ь н и м н а м і р о м , що показує о с о б л и в у п о б о ж н і с т ь вірян - перекл.) з в и с т а в л е н н я м С в я т и х Дарів. У п ' я т н и ц ю В е л и к о г о п о с т у з р а н к у с п е р ш у співано коронку (в'язанка побожних пісень - перекл.), потім співану літургію, після неї проповідь, і, врешті, музика грала пасію ( б о г о с л у ж і н н я у В е л и к и й піст, п р и с в я ч е н е р о з д у м а м н а д м у к а м и І с у с а Х р и с т а - п е р е к л . ) , п і д ч а с я к о ї в і д б у в а л о с я б и ч у в а н н я . В кінці ц ь о г о п р о ц е с і я і суплікації (релігійна благальна пісня, яка п о ч и н а є т ь с я с л о в а м и : «Святий Боже...» - перекл.). П р и хованні Святих Дарів с п і в а л и п і с н ю : «Стала С т р а ж д а л ь н а М а т и ...» У В е л и к у П ' я т н и ц ю в і д б у в а л а с я п р о ц е с і в б р а т і в , які с е б е б и ч у в а л и . На ринку влаштовували з у п и н к и , і о д и н з отців тринітаріїв, що п р е д с т а в л я в Х р и с т а , ніс н а с о б і в е л и к и й хрест. П р и й ш о в ш и д о п е р ш о ї з у п и н к и , г о л о с н о читали м о л и т в и і медитації, після чого наставало б и ч у в а н н я . Після й о г о закінчення о д и н з б р а т і в гукав: « П о с т у п а й , Ісусе!» Так п е р е х о д и л и в і д о д н і є ї з у п и н к и д о і н ш о ї . В и г л я д б р а т і в , я к і д о б р о в і л ь н о с е б е бичували, свідчив, що вони платять явну і болючу покуту справедливості розгніваного Бога, і розчулював юрми п о б о ж н и х . Під ч а с в е ч і р н ь о г о б о г о с л у ж е н и я н а р о д з н о в у з б и р а в с я біля к о с т е л у , б е з п е р е с т а н н о в о л а ю ч и : « В и в о д ь й о г о ! » Під ч а с ц ь о г о г а л а с у від м о н а с т и р с ь к о ї х в і р т к и н а ш н у р к у в и в о д и л и н е щ а с н о г о Юду (це був, звичайно, напханий с о л о м о ю мішок з м а с к о ю на г о л о в і ) . В и т я г н у в ш и Ю д у на к о с т е л ь н у вежу, й о г о в и с т а в л я л и у вікно вежі, п о в т о р ю ю ч и : «Юда! Юда!» Л ю д и н е т е р п е л и в о п р о с т я г а л и до 62

нього руки, несамовито кричучи, а коли й о г о кидали вниз, роздирали між с о б о ю н а ш м а т к и , о б з и в а ю ч и ц ь о г о н е в д я ч н о г о і з р а д н и к а 7 7 . Отці тринітарії мали й іншу чудотворну ікону - с в . Фелікса Валерія, перед якою благородний Ян Х р и з о с т о м Вітковський, мешканець міста, зі с в о є ю д р у ж и н о ю Анною в о с о б л и в и й спосіб відстоював богослужения. Це подружжя не мало дітей, а т о м у через св. Фелікса, патрона, який опікувався п р и м н о ж е н н я м і цілісністю християнської родини, прохало для себе Божого милосердя. Його молитви були вислухані - А н н а зачала і н а р о д и л а с и н а , я к о м у н а х р е с т и н а х д а л и ім'я Марко Фелікс, а з вдячності до патрона о р д е н у одягли у л ю б л е н о г о синочка у тринітарську сутану. Однак, на жаль, надзвичайна радість с к о р о змінилася с у м о м . Д и т и н а захворіла і у великих муках померла. Нещаслива мати, розчарувавшись у всякій людській д о п о м о з і , є д и н у надію поклала н а Б о г а . Н е г а й н о звеліла с в о ю д и т и н у з а н е с т и д о к о с т е л а тринітаріїв і, поклавши її перед зображенням св. Фелікса, кинулася на костельну підлогу, р и д а ю ч и і б л а г а ю ч и м и л о с т і Творця ч е р е з й о г о д о с т о й н о г о слугу. І Господь з м и л о с т и в и в с я н а д с т у р б о в а н о ю м а т і р ю мертва д и т и н а о ж и л а та п о м н о ж и л а радість і віру своїх батьків78. Хоча мешканці міста і мали приклади Б о ж о г о провидіння, однак на к о ж н у н е с п р и я т л и в у чутку н е п е р е с т а в а л и т р и в о ж и т и с я і м е т у ш и т и с я .

14 червня 1738 р. стався значний землетрус, який став п р и ч и н о ю п о ш и р е н н я д у ж е н е п р и є м н и х чуток79. Д е к о м у з д а л о с я , щ о під час нього під з е м л е ю було чути в е л и к и й ш у м , п о д і б н и й д о м о р с ь к о г о п р и б о ю . На й о г о думку, це п р о р о к у в а л о у н е д а л е к о м у м а й б у т н ь о м у п р о в а л е н н я цілого міста. Ба навіть був в и з н а ч е н и й д е н ь , коли мала наступити ця нещаслива катастрофа. Тим часом замість пророкованої руїни міста до Станиславова у першій половині с е р п н я 1739 р. наблизилися російські війська. Щ о й н о з н и щ е н і Кути, Городенка, Т и с м е н и ц я та інші прилеглі містечка н а й к р а щ е п о к а з у в а л и , ч о г о м і с т о м о ж е від н и х с п о д і в а т и с я . А л е Б о ж і н а м і р и непередбачувані. Д а р е м н о козаки (російські - перекл.) ш т у р м у в а л и ф о р т е ц ю - м і с ь к и й Гарнізон під к е р і в н и ц т в о м г е н е р а л а Г у н д о р ф а , с м і л и в о в і д б и в а ю ч и їхні вперті н а п а д и , з м у с и в їх до г а н е б н о г о відступу. 8 0 Д о в і д а в ш и с ь про це, Станіслав Потоцький д у ж е зрадів, що й о г о т в е р д и н я , над зміцненням якої він так щ и р о п р а ц ю в а в , з а л и ш и л а с я цілою. Було в и р і ш е н о ц ю ч у д е с н у п о д і ю п е р е к а з а т и н а щ а д к а м . Д л я ц ь о г о н а в л а с н і к о ш т и н а Г а л и ц ь к о м у п е р е д м і с т і з п і в н і ч н о г о б о к у м і с т а він в с т а н о в и в с т а т у ю Б о г о р о д и ц і гарної р о б о т и н а в и с о к о м у п ' є д е с т а л і , п р о що с в і д ч и т ь н а п и с с п е р е д у і внизу: «S. P. W. S.», що о з н а ч а є : «Станіслав Потоцький, воєвода смоленський». З другого боку п'єдесталу в и к а р б у в а н о 1 7 3 9 рік, а над н и м , в г о р і , з в и с а л а в е л и к а г а р м а т н а куля.

63

С в о є з в і л ь н е н н я м і с т я н и з а в д я ч у в а л и в и щ і й с и л і , бо ж і в о р о г б у в ч и с л е н н и й і м о г у т н і й , р о з н о с и в д о в к о л а с м е р т ь і п о ж е ж і , п о п а л и в багаті міста, не о м и н а в і мазанок у б о г и х селян, чоловіків убивав, жінок ґвалтував, г р а б у в а в к о с т е л и , навіть і к о н и с в я т и х п о к о л о в с п и с а м и і потоптав н о г а м и , та, н а б л и - з и в ш и с ь до міських мурів, не витримав відсічі і не с п а л и в б е з б о р о н н і п е р е д м і с т я . Це і с л і д з а в д я ч у в а т и л и ш е л а с ц і і м и л о с е р д ю Б о ж о м у . Т о м у в місті з б і л ь ш и л и с я м о л и т в и і п о д я к и , с п о р у д ж у в а л и п а м ' я т н и к и , з я к и х о д и н до ц и х пір ( 1 8 5 0 - т і р р . - наук, ред.) з а л и ш а є т ь с я на Галицькому передмісті. Якщо виходити з міста, т о з а р а з з а б р а м о ю в и с о ч і є к а м ' я н а ф і г у р а с в . Я н а Н е п о м у к а , яку в 1742 р. пожертвував якийсь містянин. Щ о б л ю д и н е п е р е с т а в а л и в д о с к о н а л ю в а т и с я і щ о б н е з г а с л а їхня г а р я ч а віра, 22 с е р п н я 1742 р. у вірменській церкві о б ' я в и л а с я о с о б л и в а присутність Бога в образі Найсвятішої Матері. Цим проявом необмеженої милості Провидіння знову промовило до людських с е р д е ц ь , які с л о в о м і д і л о м Й о г о насправді л ю б и л и . Готовність д о п о м о г т и в і р н и м в и я в и л а с я ч е р е з с л ь о з и , які л и л и с я з о ч е й Б о г о р о д и ц і .

8 вересня 1742 р. панна Маріанна Якубовичівна, с т а в ш и перед п а р о х о м о . Я к о в о м М а н у ґ е в и ч е м , з і з н а л а с я : «Дня 1 в е р е с н я , б у в ш и важкохворою віддавна, впала я перед чудотворним образом Н а й с в я т і ш о ї М а т е р і Ч е н с т о х о в с ь к о ї , яка ( п о с в я ч е н а копія - наук, р е д . ) висить у станиславівській вірменсь­ кій ц е р к в і , і п о д у м к и м о в и л а : «Якщо Ти ч у д о т в о р н а - в и л і к у й мене!» - І негайно я відчула п о л е г ш е н н я і стала здоровою, про що підписуюся дня 9 вересня». Вдова Маріанна Бурдова чесно зізналася: «Дня 29 с е р п н я я бачила, як загашена дзвонарем лампа декілька разів сама по собі загорялася і горіла перед тим о б р а з о м Найсвятішої Матері». Дня 19 жовтня якась жінка, поспішаючи на інтродукцію чудотворного образу Найсвятішої Матері, переходила Бистрицю і вода почала її небезпечно зносити. Тоді в о н а з в е р н у л а с я п о д о п о м о г у до Матері Божої і о п и н и л а с я на березі. Про це чудо вона розповіла пані К а т е р и н і Т у м а н о в и ч е в і й 8 1 .

64

В результаті ц ь о г о н а д з в и ч а й н о г о в и п а д к у 22 ж о в т н я ( 1 7 4 2 р. наук, ред.) у п р и с у т н о с т і власників м і с т а , н а в к о л и ш н ь о ї ш л я х т и , п о л ь с ь к о г о в і й с ь к а та за участі д у х і в н и ц т в а всіх о б р я д і в б у л о в с т а н о в л е н о 4 0 - г о д и н н е б о г о с л у ж е н и я , яке т р и в а л о т р и дні. В о н о п р а к т и к у є т ь с я й д о с і ( 1 8 5 0 - т і p p . - наук, р е д . ) , а л ю д и н а з и в а ю т ь й о г о «інтродукцією». На д р у г и й д е н ь цієї у р о ч и с т о с т і т и с м е н и ц ь к и й м і с т я н и н Богдан Пассакас чесно зізнався, що, щ и р о молячись перед образом Божої М а т е р і С т а н и с л а в і в с ь к о ї , з в і л ь н и в с я від важкої і н е б е з п е ч н о ї хвороби.

5 листопада єзуїт о. Микола Захерле зізнався, щ о , молячись перед ц і є ю і к о н о ю , з в і л ь н и в с я від в а ж к о г о б о л ю г о л о в и .

13 л и с т о п а д а парох о. Мануґевич під час з а у п о к і й н о г о б о г о с л у ж і н н я б а ч и в ц е й о б р а з у б л а к и т н и х х м а р а х , і т а к т р и в а л о від п о с в я ч е н н я д о кінця С л у ж б и Б о ж о ї . Ц е с а м е б а ч и в і Д о м і н і к Д о н і к е в и ч , клірик (вихованець духовної с е м і н а р і ї - п е р е к л . ) .

2 2 г р у д н я пані К а т е р и н а Б е г і н з а н о в а з і з н а л а с я : «Від д е в ' я т и р о к і в я м а л а в а ж к и й д е ф е к т і х в о р о б у , в и л і к у в а т и які н е д о п о м а г а л и ж о д н і ліки. Почувши про цей чудотворний образ, я подумки собі сказала: «Мати Б о ж а , я к щ о Ти в ц ь о м у о б р а з і , чудотворна, вилікуй і звільни мене!» - і н е г а й н о я в и д у ж а л а » . Ця ж с а м а ж і н к а з і з н а л а с я , що р а п т о м відчула тремтіння с е р ц я і я к и й с ь в е л и к и й страх, т о ж п о с т а н о в и л а відвідати цей о б р а з . Виїхала в о н а з Т и с м е н и ц і і приїхала зі с в о є ю х в о р о б о ю до Станиславова. Коли ж наблизилася до церкви, то відразу п о ч у л а п о л е г ш е н н я і в и д у ж а л а . А в ж е 14 і 15 г р у д н я К а т е р и н а С т е ф а н о в а Б е г і д з а н о в а біля о б л и ч ч я Н а й с в я т і ш о ї М а т е р і б а ч и л а з і р к и .

1 6 г р у д н я М а р і а н н а Т е о д о р о в а К і р к о р о в і ч е в а д е к і л ь к а разів б а ч и л а н а чолі Н а й с в я т і ш о ї М а т е р і я с н у с я ю ч у зірку. А н н а К а с п р о в а Дзаруґевичева декілька разів бачила д у ж е яскраві з і р к и н а чолі і н а п і д б о р і д д і Б о г о р о д и ц і . Р и п и с и м а Б е р н а т о в а Б о г д а н о в и ч е в а у д е н ь Всіх С в я т и х і 16 г р у д н я бачила цей образ яскраво освітленим.

6 с і ч н я 1 7 4 3 р. п а н С а м у е л ь Г а н к е в и ч , м і с т я н и н і с т а н и с л а в і в с ь к и й р а д н и й , п і с л я д о в г и х р о з д у м і в т а р о з в а ж а н ь під час к о р о н к и д о С в я т о ї Трійці побачив на трьох пальцях лівої руки Найсвятішої М а т е р і , на лівій с т о р о н і о б л и ч ч я і н а р у ц і І с у с а з н а ч н е о с в і т л е н н я .

15 т р а в н я ( 1 7 4 3 р. - наук, р е д . ) пані М а р і а н н а С о б о л е в с ь к а з і з н а л а с я , щ о , с т р а ж д а ю ч и від в а ж к о ї х в о р о б и , т о г о с а м о г о д н я , к о л и звернулася по д о п о м о г у до Найсвятішої Матері - видужала82. П о б а ч и в ш и таку велику с л а в у с в о г о о б р а з а , в і р м е н и в и р і ш и л и збудувати п р е к р а с н у с в я т и н ю с в о ї й з а х и с н и ц і , б у д і в н и ц т в о якої 65

розпочали з д о п о м о г о ю Й о с и п а Потоцького та з д о б р о в і л ь н и х внесків83. І с т а р о з а к о н н і ( г е б р е ї - п е р е к л . ) , о т р и м а в ш и 12 ч е р в н я 1 7 4 3 р. д о з в і л від а р х и е п и с к о п а Л ь в і в с ь к о г о о . М и к о л и В и ж и ц ь к о г о н а б у д і в н и ц т в о б о ж н и ц і , біля с а м и х м і с ь к и х м у р і в , з і с х і д н о г о б о к у д о теперішньої прекрасної с и н а г о г и , заклали наріжний камінь84. Тим часом слава образа Богородиці поширювалася щораз г о л о с н і ш и м и с в і д о ц т в а м и в і р я н , які о т р и м а л и в ц ь о м у місці д о п о м о г у .

27 с е р п н я 1743 р. пан Стефан Юрковецький де Лубно на Н а г л о в и ц я х , с т о л ь н и к ж и т о м и р с ь к и й , з і з н а в с я , щ о с к і л ь к и р а з і в він п о д и в и в с я н а о б р а з , с т і л ь к и р а з і в б а ч и в й о г о і н ш и м , і ц е д і я л о с я цілих в і с і м д н і в . К л и к а в і н ш и х , щ о б п о д и в и л и с я ( н а о б р а з - наук, р е д . ) , і в о н и те ж с а м е бачили.

5 в е р е с н я В а р в а р а Ковальська, яка с т р а ж д а л а тілом і р о з у м о м у п р о д о в ж д в о х років, коли п о с т а н о в и л а пішки піти до С т а н и с л а в о в а , негайно видужала і для виконання своєї обітниці п р о й ш л а 14 миль.

9 вересня Маріанна Юзефова, грецького обряду, зізналася, що декілька років у п е в н и й час терпіла с и л ь н и й біль г о л о в и , але коли звернулася до Найсвятішої Матері Станиславівської, негайно з в і л ь н и л а с я від ц ь о г о т е р п і н н я .

1 4 ж о в т н я п а н н а М а р і а н н а О л ь ш е в с ь к а , яка с т р а ж д а л а п р о к а з о ю і п а р а л і ч е м , а лікарі від неї в і д с т у п и л и с я , щ е н е з н а л а п р о ц е й ч у д е с н и й образ. Белзький ловчий Кароль Обінський розповів їй про чудеса Матері Божої Станиславівської. Почувши це, вона негайно з плачем і повною вірою вигукнула: «Милосердна Мати, якщосправді Ти наділяєш л а с к о ю л ю д е й , з м и л у й с я наді м н о ю , г р і ш н о ю , вилікуй мене, щ о б і я могла вихваляти т в о ю ласку!» В и г у к н у в ш и це, в о н а враз заснула, а коли прокинулася через сім г о д и н , то почула значне поліпшення в н о г а х і р у к а х , п о ч а л а х о д и т и і п о с т а н о в и л а п р о й т и п і ш к и п'ять м и л ь до цього образу. В и д у ж а в ш и після сповіді та прийняття Святих Дарів, вона о г о л о с и л а всім про це чудо.

24 жовтня Андрій Антон Щ е п а н с ь к и й , хворіючи на внутрішні о р г а н и і к р о в о в и л и в и , під час інтродукції уклякнув у захристиї, і щ и р о п о м о л и в с я , в і д д а ю ч и с ь під опіку Божої М а т е р і , і х в о р о б у наче р у к о ю з н я л о . З а н е д у ж а в ш и з н о в у в 1 7 4 3 р., під ч а с р і ч н и ц і і н т р о д у к ц і ї Б о ж о ї М а т е р і , він з а п о в т о р н о ю м и л і с т ю в и д у ж а в .

1 л и с т о п а д а Антон Рушковський зізнався: «Моя піврічна д и т и н а , будучи на руках власної няньки, гралася жіночим наперстком і в и п а д к о в о п р о к о в т н у л а й о г о т а к , щ о він з а с т р я г у д и т я ч о м у г о р л і . Я та моя д р у ж и н а вибігли на крик няньки, і я, бачачи, що справи погані, в з я в з р у к н я н ь к и д и т и н у і п е р е д а в а в її з рук в р у к и р і з н и м л ю д я м , щ о б 66

р я т у в а л и . То ж і н к и , то ч о л о в і к и б и л и її в п о т и л и ч к у , в р е ш т і в р о з п а ч і я взяв с в о ю дитину, с а м н е з н а ю ч и , щ о м а ю ч и н и т и . Т а н а г о д и в с я тут станиславівський містянин і з р о б и в мені таке зауваження: «Звернися до Чудотворної Матері у станиславівській вірменській церкві». П о ч у в ш и це, я з плачем вигукнув: «Мати Ч у д о т в о р н а , врятуй цю д и т и н у » , - бо інші та д р у ж и н а з о м л і в а л и , і я мусів с т е ж и т и за всіма. Наперсток випав, повний крові, з д и т и н и , і дружині стало краще».

10 березня 1744 р. Анна М и к о л а й о в а зізналася: «Моя дочка М а р і а н н а , м а ю ч и півроку, д у ж е з а н е д у ж а л а і д о в г о с т р а ж д а л а . О д н і є ї ночі з д а л о с я , щ о в о н а в ж е з а л и ш а є ц е й світ, б о п е р е с т а л а п р и й м а т и поживу і з р о б и л а с я як повісмо. Крім т о г о , очі її з а й ш л и більмами. Тоді я , в и п р о с и в ш и ч а с т о ч к у т о г о п у р и ф і к а т о р а ( р у ш н и к , у ж и в а н и й п р и С л у ж б і Б о ж і й , я к и м в и т и р а л и піт з о б р а з а Н а й с в я т і ш о ї М а т е р і п е р е к л . ) , в и т е р л а д и т и н і очі і м о в и л а : « Н а й с в я т і ш а М а т и , Ти чудотворна, покажи тепер с в о ю милість над цією дитиною!» Після цього дитина відразу змінилася, почала їсти і з того часу була здорова».

2 0 т р а в н я ( 1 7 4 4 р . - наук, р е д . ) М а л ґ о ж а т а А н т о н і є в а Я к у б о в і ч е в а , д р у ж и н а станиславівського р а д н о г о , зізналася, щ о д о в г и й час важко х в о р і л а , і ц я х в о р о б а з а й ш л а т а к д а л е к о , щ о в о н а в ж е н е м а л а надії видужати. Та коли її привели перед чудотворний образ Найсвятішої Матері, вона п о п р о с и л а її про допомогу. Потому висповідавшися і п р и й н я в ш и Святі Д а р и , вона віддалася п і д ї ї о п і к у , після чого відчула з н а ч н е п о л е г ш е н н я , і з д о р о в ' я д о неї п о в е р н у л о с я 8 5 . У ті ж дні відбулася п а м ' я т н а у р о ч и с т і с т ь підняття на м у р о в а н у д з в і н и ц ю біля колеґіати в е л и к о г о д з в о н а , о х р е щ е н о г о і м е н е м с в я т о г о Андрія. Вага д з в о н а була така, що й о г о ледь могло з р у ш и т и четверо чоловіків. На д з в о н і був т а к и й н а п и с ( л а т и н о ю - перекл.), к о т р и й у в і ч н ю в а в б л а г о р о д н е ім'я с в о г о ж е р т в о д а в ц я : « Я с н о в е л ь м о ж н и й п а н Йосип з Потоку Потоцький, лежайський палатин, великий князь занепокоєного Королівства польського, захисник Божої честі, с в я щ е н и й о б о р о н е ц ь т а хлібороб, ф у н д а т о р Станиславівської колеґіати, прихильник світу та відданості народу, року Божого 1744, дня 20 листопада. Виготовив Михайло Бобовський, Людвісар Бродський»86. (Того ж року - наук, ред.) Колегіум о о . єзуїтів г о л о с н и м и панегіриками вшанував шлюб Катерини Потоцької, старостівни грабовецької, із Станіславом Коссаковським, каштеляничем підліським, бажаючи цим показати і с в о ю вдячність, і в майбутньому отримати милості для ордену87. Не п р и п и н я л и с я об'являння В с е в и ш н ь о г о у чудотворному образі Діви М а р і ї у вірменській церкві. 1 4 г р у д н я 1745 р. Ю р і й П е р л о в с ь к и й 67

зізнався, що півроку хворів на артрит, який ламав йому ноги і руки, мав інші х в о р о б и , але з д о б р о ю в і р о ю , в і д д а в ш и с ь під опіку Н а й с в я т і ш о ї Д і в и , в и д у ж а в . З а ц е , п р о й ш о в ш и кілька м и л ь , він висповідався і пожертвував срібний вотум (дарунок церкві, обіцяний за виконання якогось прохання - перекл.).

7 в е р е с н я 1 7 4 6 р. М а р т и н Д о л а н с ь к и й з Чехії, п р и м а н д р у в а в ш и на роботу, захворів х в о р о б о ю с в . Валентина* і, с т р а ж д а ю ч и д о в г и й час, з в е р н у в с я по д о п о м о г у до Найсвятішої Діви Станиславівської. Під ч а с С л у ж б и Б о ж о ї він л е ж а в х р е с т о м , а к о л и п і с л я б о г о с л у ж е н и я с в я щ е н и к читав над ним Євангеліє, почав гарчати і пускати з рота піну. Н а р е ш т і , о т я м и в ш и с ь , ц і л к о м з д о р о в и м п о в е р н у в с я д о д о м у . 8 8 Серед цього загального розголосу Йосип Потоцький, керуючись щирою прихильністю та для зміцнення Божої слави видав вірменській церкві такий запис: «Йосип з Потоку на Станиславові, Бродах і князівстві Збаразькому Потоцький, в о є в о д а познанський, великий коронний гетьман. Чиню до відома тим, кому це належиться знати т е п е р і в майбутньому. Д о б р е п а м ' я т а ю ч и п р о підтримку станиславівської церкви світлої пам'яті їхньої ясновельможної милості паном Андрієм з Потоку Потоцьким, на т о й час к о р о н н и м х о р у н ж и м , а пізніше к а ш т е л я н о м к р а к і в с ь к и м , польним коронним гетьманом; старостою галицьким, лежайським, к о л о м и й с ь к и м і т. д., м о ї м б а т ь к о м і д о б р о д і є м ; не м о ж у п о я с н и т и т р и в а л и й з а н е п а д цієї фундації, м о ж л и в о , ч е р е з п о г а н и й н а г л я д з а д о т а ц і я м и від с в я т о ї п а м ' я т і м о г о я с н о в е л ь м о ж н о г о б а т ь к а , щ о були призначені й списані для згаданої вірменської церкви. Бажаючи виконати почуття обов'язку до с в о г о батька і утвердити велику католицьку релігію у стількох об'явлених і відомих чудах о б р а з у Н а й с в я т і ш о ї М а т е р і в цій в і р м е н с ь к і й церкві, н а д у м а в я д л я н е ї з б і л ь ш и т и п р и б у т к и , з а які в о н а п о в и н н а п о д а в а т и з в і т и . С в і й д а р у н о к у з а л е ж н ю ю таким ч и н о м : н а с а м п е р е д , так як ця в і р м е н с ь к а церква за світлої пам'яті мого я с н о в е л ь м о ж н о г о батька була д е р е в ' я н а , а т е п е р вже декілька років з п р и к л а д е н н я м моїх с т а р а н ь і коштів мурується з фундаментів, з ласки Господа Бога виведено с т і н и . Тож на з а в е р ш е н н я стін л и ш е с а м о ї церкви п р и з н а ч а ю 1000 польських злотих, поки стіни не вимурують. Цих 1000 польських злотих повинен сплачувати тутешній станиславівський гебрайський кагал" двома частинами: першу - першого дня місяця 'Вважається, що святий Валентин є заступником хворих на епілепсію, так звану «чорну хворобу». "В ш и р о к о м у с е н с і г р о м а д а , а в Речі П о с п о л и т і й - ф о р м а її самоврядування у 16-18 ст. Часто цей термін означав і правління громади.

68

б е р е з н я , д р у г у - п е р ш о г о д н я м і с я ц я в е р е с н я к о ж н о г о року. Н а завершення мурування стін згаданої вірменської церкви у руки й о г о милості отця станиславівського вірменського пароха, який на той час б у д е , ( ц е й п о д а т о к - наук, р е д . ) п о в и н е н в и п л а ч у в а т и с я д о т и , поки не з б у д у ю т ь с а м о ї ц е р к в и . Після ц ь о г о , крім з г а д а н и х ( г р о ш е й - н а у к , ред.), д а р у ю ще 1000 злотих зверху. Н а с а м п е р е д я к б и м е н і В с е м о г у т н і й Г о с п о д ь з і с в о є ї волі д о з в о л и в довше життя, тоді його милість отець вірменський парох, який буде на т о й час, зі с в о ї м д у х і в н и ц т в о м на п р о х а н н я л а с к і о б о в ' я з к о в и х п о д я к Всемогутньому Богові за продовження мого життя, моєї теперішньої дружини і моїх дітей мусить щ о д н я відправляти щ о р о к у по одній літургії аж до с у б о т и , а в с у б о т у - вотиву п е р е д о б р а з о м Найсвятішої Матері, славного чудами, у своїй вірменській церкві і з цією м е т о ю щокварталу відправляти у роковини щ о н а й м е н ш е шість літургій, якщо не можна буде більше. Після м о є ї с м е р т і т а після с м е р т і м о є ї т е п е р і ш н ь о ї д р у ж и н и м у с я т ь відправляти Служби Божі, читання Святого Письма і співану вотиву щ о с у б о т и з виставленням Святих Дарів та зі співаною літургією за померлих згідно з т р а д и ц і є ю у молитвах за мене та за душі моїх першої й теперішньої д р у ж и н . Також ухвалюю, щ о б теперішній отець в і р м е н с ь к и й п а р о х з і н ш и м с в о ї м в і р м е н с ь к и м д у х і в н и ц т в о м т е ж після літургії щ о д н я і щ о с у б о т и в і д п р а в л я в г а р н у с п і в а н у в о т и в у , т а н а к а з у ю і щ о к в а р т а л у в і д п р а в л я т и ті р о к о в и н и . А щ о б ці з о б о в ' я з а н н я з боку духівництва були виконані, й о г о м и л і с т ь о т е ц ь Яків М а н у ґ е в и ч , о ф і ц і а л ( в і к а р і й є п и с к о п а , я к о м у довірені судові справи - перекл.) і теперішній станиславівський вірменський парох, мусить я к н а й ш в и д ш е це записати до галицьких м і с ь к и х актів. Ц і п и с ь м о в і з о б о в ' я з а н н я с л і д н е г а й н о з а п р о в а д и т и т а офіційно записати на себе і своїх наступників. І ц е , в е л и к о д у ш н о с т в е р д ж е н е , але щ е н е п і д т в е р д ж е н е , т е п е р і ш н є р і ш е н н я , щ о б м а л о п о с т і й н у силу, д л я п о в н о ї в а г и і п е в н о с т і с т в е р д ж у ю власною рукою п р и звичайній печатці. Дано в Станиславові дня 24 ч е р в н я 1 7 4 8 року. Й о с и п П о т о ц ь к и й , в о є в о д а п о з н а н с ь к и й , в е л и к и й коронний гетьман». Н е з в а ж а ю ч и н а такі с п р и я т л и в і о б с т а в и н и , б у д і в н и ц т в о в і р м е н с ь к о ї церкви просувалося повільно. В п р о д о в ж п'яти років не були зведені навіть с т і н и ц ь о г о х р а м у . Т и м ч а с о м п о д я к а Г о с п о д о в і в і д п р а в л я л а с я в д е р е в ' я н і й ц е р к о в ц і , в якій, повні д о в і р и , м о л и т в и в і р н и х у в і н ч у в а л и с я новими ласками89.

19 грудня 1748 р. Лазарева Аміровичева зізналася, що її м о л о д ш и й с и н Григорій, коли їв, подавився в е л и к о ю кісткою. Коли вона 69

впродовж 15-ти хвилин не могла дати ради, помолилася і гукнула: « Ч у д о т в о р н а М а т и , рятуй!» І з а р а з же кістка в и п а л а з г о р л а і с и н в р я т у в а в с я від н е б е з п е к и д л я ж и т т я . З січня 1749 р. Матвій Чачковський, с е л я н и н о. Межвінського, каноніка к о л е ґ і а т и , п о в і д о м и в : « У м е н е , б і д н о ї л ю д и н и , п р о п а л а ялівка, а т о м у я після д а р е м н и х пошуків за п о р а д о ю пана В и ш и н с ь к о г о , креховецького адміністратора, постановив дати на Службу Божу ч у д о т в о р н о м у о б р а з о в і М а р і ї . І тут, в и й ш о в ш и , з н а й ш о в с в о ю з г у б у за д в о р о м пана Вітковського, хоч на цьому місці я вже шукав».

20 травня М а р і а н н а Т и м к о в а з П а ц и к о в а зізналася, що сім років мучилася злим духом, і лише звернулася до чудотворного образа Найсвятішої М а т е р і , відразу звільнилася від з л о г о духа.

2 ч е р в н я пані О л е н а Гурська з п о ш к о д ж е н и м п а л ь ц е м н о г и , я к т і л ь к и звернулася до цього чудотворного образу, негайно видужала.

8 ч е р в н я о. Ґ а с п а р Б а л ь з а м , є з у ї т і п р е ф е к т с т а н и с л а в і в с ь к о ї ш к о л и , з і з н а в с я , що під час п р о п а с н и ц і ( л и х о м а н к и - наук, р е д . ) , яка б у л а дуже п о ш и р е н а с е р е д шкільної молоді, під час с и л ь н о г о приступу хвороби звернувся по допомогу до Марії за посередництва ч у д о т в о р н о г о о б р а з а і відразу звільнився від х в о р о б и .

2 0 ж о в т н я панна Ґертруда, дочка ЛукашаКіркоровича, зізналася, щ о , о с л і п н у в ш и від с и л ь н о г о б о л ю , в і д д а л а с ь п і д о п і к у Н а й с в я т і ш о ї М а т е р і і після п р о ч и т а н н я н а д г о л о в о ю Є в а н г е л і я і в и т и р а н н я о ч е й пурифікатором п р и й ш л а д о д о м у і заснула. Прокинушись вранці, вона видужала і прозріла без жодного болю90. Таке з а г а л ь н е п і д н е с е н н я м і с т я н б у л о п е р е р в а н е с м е р т ю Й о с и п а П о т о ц ь к о г о , який 19 т р а в н я 1751 р. ч е с н о закінчив свої дні у З а л о з е ц ь к о м у замку. С у м н а звістка р о з н е с л а с я блискавкою і боляче в р а з и л а с е р ц я тих, д л я к о г о він б у в є д и н о ю н а д і є ю , о к р а с о ю і г о р д і с т ю . Щ е д в а н а д ц я т и р і ч н и м м о л о д и к о м він в с т у п и в д о л а в п о л ь с ь к о г о л и ц а р с т в а і в цій с п р а в і з д о б у в ім'я н а й б і л ь ш о г о г е р о я с в о г о часу. С п е р ш у с в о є ім'я п р о с л а в и в під К р а к о в о м у битві зі ш в е д а м и , з в і д т и зі с в о ї м з а г о н о м п е р е н і с с я в Україну, де піднімала голову гайдамаччина, і д о т и був на полі б о ю , д о к и з б р о є ю н е п р и д у ш и в к о з а ц ь к і б у н т и , н е щ а д я ч и навіть в л а с н и х п і д д а н и х . У р е ш т і під К а л і ш е м , К о н е ц ь п о л е м та в і н ш и х м і с ц я х , х о ч з р і з н и м щ а с т я м , з в е л и к и м з а п а л о м і с т а р а н н я м він в и к о н у в а в о б о в ' я з к и д о б р о г о в о ж д я і с л у г и Речі П о с п о л и т о ї . Двічі б у в м а р ш а л к о м у т р и б у н а л і : в п е р ш е - у 1 7 0 0 р . , в д р у г е - у 1 7 1 5 р . Д е к і л ь к а разів він б у в н а й в и щ и м військовим мужем, заступаючи померлих гетьманів, не ш к о д у в а в в л а с н и х к о ш т і в і н е з в е р т а в у в а г и н а всякі о б і ц я н к и , п о к и н а р е ш т і в н а г о р о д у з а з н а ч н і з а с л у г и о т р и м а в від к о р о л я А в г у с т а III 70

к о р о н н у булаву. Й о г о п е р ш о ю д р у ж и н о ю б у л а Вікторія Л е щ и н с ь к а , г е р б а «Венява», в о є в о д к а п і д л я с ь к а , від якої він м а в д о н ь к у і с и н а С т а н і с л а в а . По її с м е р т і взяв д р у г у жінку - Л ю д в і к у Мнішківну, велику к о р о н н у м а р ш а л к і в н у , але з н е ю н е м а в ж о д н о г о п о т о м с т в а 9 1 . Його похорон відбувся з надзвичайною п и ш н о т о ю і величчю. Спочатку в Заложцях отці б е р н а р д и н и зі З б а р а ж а відслужили заупокійне б о г о с л у ж е н и я . Потім у п р о д о в ж в о с ь м и тижнів дванадцять д о м і н і к а н і в з П і д к а м е н я щ о д н я в р а н ц і і в в е ч е р і с п і в а л и вігілії ( б о г о с л у ж е н и я за п о м е р л и х - перекл.), вдень і вночі читали п с а л т и р та відправляли Служби Божі. Л и ш е н ь 15 с е р п н я за участі різноманітного ч о р н о г о і білого духівництва о б и д в о х обрядів, у с у п р о в о д і панів і пань, за значної кількості п о л ь с ь к о г о війська та з б р о й н и х с и л чужинців почалося п е р е н е с е н н я й о г о тіла із З а л о з е ц ь к о г о замку до станиславівської колеґіати92. Під час цих у р о ч и с т о с т е й читали різні п а н е г і р и к и , п о м і ж якими промова о. Єроніма Ваксманського була о с о б л и в о цікавою93. Потім почалися гарматні залпи та постріли з ручної з б р о ї і у в е с ь похід д у х і в н и ц т в а р у ш и в д о С т а н и с л а в о в а , в і д п р а в л я ю ч и п о с е л а х і містечках поминальні богослужения. П р о т е , я к в і д б у в а в с я ц е й Г р а н д і о з н и й п о х о р о н у с п а д к о в о м у місті ( П о т о ц ь к и х - наук, р е д . ) , д о д а ю д о с л і в н и й з а п и с з п о х о р о н н о г о щоденника. «Дня 2 1 в е р е с н я ( 1 7 5 1 р . - н а у к , р е д . ) С т а н и с л а в і в с ь к а ф о р т е ц я н а Покутті вітала в е л и к у кількість з а п р о ш е н и х ш а н о в н и х г о с т е й . С е р е д них духовних: я с н о в е л ь м о ж н и х і н а й п р е в е л е б н і ш и х їхніх милостей отців: архиепископа Львівського Вижицького, єпископів: Луцького - Ковельського, Холмського - Ш е м б е к а , Кам'янецького Д о м б о в с ь к о г о ; К и ї в с ь к о г о - к о а д ' ю т о р а (У К а т о л и ц ь к і й церкві титулярний єпископ, що призначається у певну єпархію для д о п о м о г и єпархіальному єпископові у здійсненні його єпископських функцій, і м а є п р а в о у с п а д к у в а н н я є п и с к о п с ь к о г о п р е с т о л у п і с л я т о г о , я к він с т а н е в а к а н т н и м . - Наук, р е д . ) С о л т и к а , с у ф р а ґ а н і в ( п о м і ч н и к и є п и с к о п і в - наук, р е д . ) : Л ь в і в с ь к о г о - Ґ л о в і н с ь к о г о , К р а к і в с ь к о г о Куніцького, Кам'янецького - О р а н с ь к о г о . З у н і а т і в , їхніх я с н о в е л ь м о ж н и х м и л о с т е й с в я т и х о т ц і в є п и с к о п і в , передусім Львівського Шептицького і Перемиського Шумлянського. Зі світських: їх я с н о в е л ь м о ж н и х м и л о с т е й панів Браніцького, воєводу краківського, гетьмана польного коронного зі с в о є ю д р у ж и н о ю , я к о г о в місті п р и в і т а л и п о т р і й н и м з а л п о м з в і с і м д е с я т и гармат; воєвод белзького і волинського; каштелянів брацпавського, камінського і варшавського.

71

їхніх я с н о в е л ь м о ж н і х м и л о с т е й панів н а д в і р н о г о м а р ш а л к а Мнішека; коронного крайчого Потоцького; його милість коронного стражника, князя Л ю б о м и р с ь к о г о ; коронного к о н ю ш о г о Вел и копол ьського. Його милість князя старосту Казимірського, старост: кам'янецького, львівського, щерського, канівського, тлумацького, грабовецького, вонвольницького, стенґвінського, потуженського, вінницького, ґузовського, надвірного коронного ловчого Більського. З ш а н о в н и х д а м - її я с н о в е л ь м о ж н у милість пані к а ш т е л я н о в у краківську, велику к о р о н н у гетьманову, з а л и ш е н у в б е з м і р н о м у горі вдову; їхніх я с н о в е л ь м о ж н и х м и л о с т е й пань: Понінську, в о є в о д и н у п о з н а н с ь к у ; Коссаковську, к а ш т е л я н о в у Камінську; Потоцьку, к р а в ч и н ю коронну; Жевуську, писареву коронну; с т а р о с т и н : львівську, щерецьку, тлумацьку, грабовецьку, стенґнівську, городельську. їхніх в е л ь м о ж н и х м и л о с т е й панів: Ш у м л я н с ь к о г о , х о р у н ж о г о галицького, полковника польної коронної булави; Русоцького, генералмайора кінного полку великої коронної булави; Мокроновського, ш а м б е л я н а ( т у т - п а р о х а - наук, р е д . ) й о г о к о р о л і в с ь к о ї м и л о с т і ; З б о ї н с ь к о г о , с е к р е т а р я к о р о н н о ї а р т и л е р і ї т а б а г а т ь о х і н ш и х їхніх м и л о с т е й з р і з н и х в о є в о д с т в , з е м е л ь та повітів у в е л и к і й к і л ь к о с т і , а т а к о ж б а г а т ь о х в і й с ь к о в и х с т а р ш и н р і з н о м а н і т н и х р о д і в військ. К р і м ц ь о г о , б у л а й н е м а л а кількість ї х н і х м и л о с т е й о т ц і в п р е л а т і в , деканів латинського, уніатського та вірменського віросповідань, а т а к о ж їхніх п р е в е л е б н и х м и л о с т е й о т ц і в п о л ь с ь к и х є з у ї т і в , х в а л е б н и х отців о р д е н у М а л и х Стражників, отців П е р ш и х Самітників св. Петра. Провінціалів (настоятель над м о н а с т и р я м и о д н о г о статуту перекл.) і кустошів та монахів цих та інших орденів, з а п р о ш е н и х на цю у р о ч и с т і с т ь , б у л о так б а г а т о , щ о л и ш е м о н а х і в н а л і ч у в а л о с я 7 0 0 , о к р і м і н ш и х , і д о п о в н ю в а л а ) * н е з л і ч е н н а кількість п р о с т о г о н а р о д у » . « В д е н ь с в . М а т в і я , п і з н о в в е ч е р і , п о всіх т у т е ш н і х к о с т е л а х і ц е р к в а х с у м н и й відгомін дзвонів розчулював народ і спонукав до непотішеної с к о р б о т и по н е п о п р а в н і й втраті, якої зазнала Вітчизна через с м е р т ь світлої п а м ' я т і я с н о в е л ь м о ж н о г о П о т о ц ь к о г о , к а ш т е л я н а к р а к і в с ь к о г о , в е л и к о г о к о р о н н о г о г е т ь м а н а . І т а к цілу ніч б у л о п р о в е д е н о у ж а л о б і » . «Вранці, о четвертій г о д и н і п р и гуці г а р м а т і д з в о н і в п о ч а л о с я б о г о с л у ж е н и я в і д ж а л о б н о ї вігілії, ч и т а н и х і с п і в а н и х л і т у р г і й , які п р о д о в ж у в а л и с ь аж до вечора у п р о д о ж у с і х чотирьох днів». « Ш а н о в н і г о с т і , я к и х в с е н а р о д н а с к о р б о т а , нагла с м е р т ь , щ о в о л а є про кров, вдячна повага до померлого вождя с в о б о д и і оборонця 72

релігії в в е л и д о к о с т е л у , с т а л и г і д н и м и г л я д а ч а м и ( п о х о р о н у - наук.

рад). З великим п о д и в о м вони споглядали на п и ш н е і д о р о г е о ф о р м л е н н я цієї у р о ч и с т о с т і в т у т е ш н ь о м у п р е г а р н о м у костелі. З великими і коштовними витратами та синівською л ю б о в ' ю до його ясновельможної милості пана Станіслава з Потоку на Станиславові, воєводи київського, старости галицького, коломийського, лежайського, с н я т и н с ь к о г о і т. д. увесь Х р и с т о в и й костел, (довжина я к о г о п о с е р е д и н і п е р е в и щ у є 6 0 м у л я р с ь к и х ліктів* з к а п л и ц я м и б у в покритий новим добірним кармазиновим адамашком (груба візерунчаста шовкова тканина - перекл.), зберігаючи пропорції костелу в дорійському ордері разом з куполом. Цей а д а м а ш о к був п р и к р а ш е н и й як в у з ь к и м и , так і ш и р о к и м и з о л о т и м и г а л у н а м и , як з о л о т и м и т о р о к а м и , так і ш л я р к а м и і б л а к и т н о ю нобілітою. В е л и ч н и м б у в п р о с т і р к а п л и ц ь з і с в о ї м и ф е с т о н а м и ( п р и к р а с и у вигляді п о л о в и н и вінка - перекл.) та о к с а м и т о в и м и к р а я м и на в е л и к о м у костельніму карнизі п р и палаючих фунтових свічках, а також підвісних архітравів (надстовп'я - перекл.) та капличних карнизів, прикрашених золотими галунами і такими ж шлярками. К о с т е л ь н і к о л о н и б у л о п о к р и т о п о з о л о ч е н и м и п л а с т и н а м и від капітелей аж до о с н о в , п р и к р а ш е н о с и м в о л а м и , п р о т я г н е н и м и між к о л о н а м и т а в и с я ч и м и н а д а р к а м и і освітлені д в о ф у н т о в и м и о л и в н и м и л а м п а м и , як і на к о с т е л ь н о м у к а р н и з і . Посередині костельних стовпів стояли блискучі дзеркала в поєднанні з гербами ясновельможних Потоцьких, освітлені яскравим світлом, а з-під символів у ш е с т и капличних арках і двох хрестових каплицях кришталеві д з е р к а л а д о д а в а л и чудової ілюмінації. Взагалі весь к о с т е л від верхніх вікон д о в к о л а і аж д о н и з у , і зі с т і н о ю н а д х о р а м и , і з х о р о м був п р и к р а ш е н и й д о б р и м і д о р о г и м а д а м а ш к о м , кармазиновим ( т е м н о - ч е р в о н и й - перекл.) о к с а м и т о м , з о л о т и м и галунами та ш л я р к а м и з блакитної нобіліти та і н ш и м и о р н а м е н т а м и , до яких були п р и с т о с о в а н і стіни малого хору над л а в к а м и . Великий вівтар, укритий д о б р и м кармазиновим о к с а м и т о м із з о л о т и м и г а л у н а м и і н о б і л і т о в и м и ш л я р к а м и , від о с н о в и д о к а р н и з у так б у в п р и с т о с о в а н и й , щ о в і в т а р н а с т р у к т у р а м а л а а р х і т е к т у р н у с и м е т р і ю з о к с а м и т о м п р и б а г а т о м у освітленні як свічками, так і оливними л а м п а м и . Окрім того, тут висіли полотна із зображенням побожних с п р а в світлої пам'яті й о г о ясновельможної милості пана великого коронного гетьмана.

ПІКПТк

(nihitll<:

ІІІПЯІ =

О гтппи = О/І попі

Піь-nTL. пипігк-ч-і^мі*

=

Ті

О

РІІ

Так я к к а н о н і ч н і с т е л и з а с т у п и л и о б и д в і с т і н и б і л я м а л о г о х о р у , оксамитовий трон із золотими галунами і золотими тороками д о б р е п р и с т о с о в а н и й д л я я с н о в е л ь м о ж н и х п р е в е л е б н и х інфулатів (прелат, який має право носити єпископську митру - перекл.), розміщувався п е р е д ц и м и с т е л а м и . Тож він і к о с т е л не о б т я ж у в а в , і не з а к р и в а в світла свічок та ламп на цих стелах над о к с а м и т о в и м краєм, п р и к р а ш е н и м золотими галунами і шлярками. Велика кармазинова оксамитова завіса зверху і знизу була п р и к р а ш е н а з о л о т и м и г а л у н а м и й ш л я р к а м и з н о б е л і т и , які д о д а в а л и значної парадності. Основним об'єктом урочистості було місце жалоби, підготоване таким чином. Посередині костелу воно було о ф о р м л е н е у вигляді цитаделі або ф о р т е ц і в н и з у на д е в ' я т ь ліктів завдовжки і завширшки з чотирма бастіонами. Фортеця була інкрустована сапфіровим мармуром із золотими прожилками, золотими пластинами і листками, пристосованими до золотої «Пиляви» на с а п ф і р о в о м у полі їхніх я с н о в е л ь м о ж н и х м и л о с т е й панів П о т о ц ь к и х , яку о т о ч у в а л и щ е д р о п о з о л о ч е н і і г а р н о вирізьблені г е р б и , зібрані через генеалогічні зв'язки. На чотирьох бастіонах стояли великі статуї кольору, подібного до мармуру, в золотих пластинах, листках та різьбі, далі - воскові фіґури останніх славних коронних гетьманів з родини ясновельможних Потоцьких, які й ш л и о д и н з а о д н и м , наче р о з б у д ж е н і н а т а к у с у м н у п о д і ю з в л а с н и х м о г и л . Далі в и с о ч і л и великі фіґури д о б р о ї р і з ь б я р с ь к о ї роботи, щ е д р о визолочені та відполіровані щ и р и м золотом. Вони із з д и в у в а н н я м і ж а л е м через с м е р т ь т а к о г о в е л и к о г о в о ж д я з у р о ч и с т и м и н а п и с а м и на золотих таблицях під к о ж н о ю с т а т у є ю споглядали: Під п е р ш о ю с п е р е д у : ~Л Станіслав від Прусиновської Потоцький верховний вождь королівського війська князеві Йосипу, який, замість слави, отримав

каштелян правнукові, спокій.

краківський, великому

З другого боку: Вирваний

від

живих року Божого

1651.

Похований

у Єзуполі.

Під д р у г о ю ф і ґ у р о ю : Станіслав Ревера від П'ясецькоїПотоцький палатин краківський, верховний вождь королівських військ вождеві великої булави Йосипові, онуку. Посмертний жаль у перемозі. З д р у г о г о боку: Останні дні закінчив року Божого 1667. Спочиву Підгайцях.

74

Під т р е т ь о ю ф і г у р о ю : Андрій від Калиновської Потоцький - каштелян краківський, вождь королівських військ малої булави улюбленому синові, верховному князеві Йосипу, для доказу скорботи батьківського серця. З д р у г о г о боку: Відійшов року Божого

1691.

Під ч е т в е р т о ю ф і г у р о ю : фелікс-Казимир від Малиновської Потоцький каштелян краківський, верховний вождь королівських військ великої булави. Найдорожчому племінникові від стрия. Великому князю Йосипу кров замість сліз. З д р у г о г о боку: Відійшов року Божого

1695.

Похований

у Христиамполі.

Посередині між т и м и гігантами було виставлено триступеневу восьмикутну споруду, покриту кармазиновим оксамитом, п р и к р а ш е н и м золотими листками. На д р у г о м у щаблі с п о р у д и , на рогах, при гігантах кріпилися д у ж е гарні різьблені т а б у р е т и , щ е д р о позолочені і відполіровані, зверху покриті кармазиновим оксамитом, п р и к р а ш е н и м золотими галунами і т о р о к а м и . На них лежали оксамитові подушки, п р и к р а ш е н і з о л о т и м и г а л у н а м и і к и т и ц я м и . Н а п е р ш і й п о д у ш ц і під о к с а м и т о в и м с о б о л и н и м к о в п а к о м л е ж а л и д в а о р д е н и : п е р ш и й - Білого О р л а я к знак п о л ь с ь к о г о к а в а л е р а , д р у г и й - о р д е н с в . А н д р і я я к з н а к к а в а л е р а Р о с і й с ь к о ї м о н а р х і ї , я к и м и світлої пам'яті я с н о в е л ь м о ж н и й г е т ь м а н б у в н а г о р о д ж е н и й від о б о х т р о н і в . На другій подушці на знак влади лежали велика коронна і польна булави разом з палашем. На третій подушці лежали д в а буздиґани ( п е р н а ч , знак військової влади - перекл.) на знак г е н е р а л ь н о ї військової влади, я к о ю гідної пам'яті я с н о в е л ь м о ж н и й в о ж д ь в о л о д і в д о о т р и м а н н я в е л и к о ї б у л а в и . На четвертій подушці були Deux Batons de C o m m e n d e m e n t - знаки такої ж в л а д и н а д ч у ж о з е м н и м и в і й с ь к о в и м и п і д р о з д і л а м и . Посередині на найвищому щаблі стояли два золоті гусарські о б л а д у н к и : о д и н - у г о л о в а х , д р у г и й - у н о г а х , п р и яких як с п е р е д у , так і п о з а д у с т о я л и з о л о т і валькірії в г у с а р с ь к и х ш о л о м а х . На с е р е д н і х військових обладунках покоївся тапчан, покритий гарно в и ш и т и м та прикрашеним золотими галунами і тороками оксамитом, на якому на в о с ь м и п е р е м о ж н и х з о л о т и х валькіріях, у в і н ч а н и х з о л о т и м и л а в р а м и , лежала м а й с т е р н о виконана к о ш т о в н а д о м о в и н а (гідна навіть монарха), цілком золота.

75

В головах містилася велика позолочена срібна бляха у вигляді п о є д н а н и х між с о б о ю в і й с ь к о в о ї а р м а т у р и т а р о д о в и х знаків, п о с е р е д и н і якої б у в п р и ж и т т є в и й п о р т р е т п о к і й н о г о г е т ь м а н а . В ногах - д р у г а позолочена с р і б н а бляха у військовій арматурі, яка представляла герб Вітчизни. Побіч великих, вилитих зі с р і б л а і позолочених антаб (ручки для н е с е н н я д о м о в и н и - п е р е к л . ) б у л и такі ж б л я х и з г е р б о м «Пилява». Верх д о м о в и н и дуже вміло і зі смаком потрійним рядом п р и к р а ш а л и ч у д о в і і к о ш т о в н і з о л о т і т о р о к и з т а к и м и ж к и т и ц я м и та с р і б н а ф а т а і з з о л о т и м и т о р о к а м и . В с е р е д и н і цієї д о м о в и н и б у л а і н ш а - о к с а м и т о в а і з з о л о т и м и г а л у н а м и , в якій с п о ч и в а в в е л и ч н и й п р а х (гетьмана-наук. ред.). Над катафалком, під с а м и м куполом х р е с т о в о г о костелу, висів чудовий намет д о б р о г о кармазинового оксамиту, прикрашений подвійними золотими галунами, тороками та лиштвами, увесь підшитий блакитною нобілітою. Його прикрашали чотири зовнішні п о л о т н а з а в д о в ж к и д е с я т ь ліктів, з а в ш и р ш к и шість, крім п о д в і й н и х золотих галунів, оточували навколо шлярки. В е р х намету с п е р е д у і з з а д у замість кульок п р и к р а ш а л и г е р б и «Пилява», а н и ж ч е , під к у п о л о м в о с ь м и к у т н о г о п о в з д о в ж н о г о н а м е т у п р и рогах золотого карнизу, б л и щ а л и золоті Гранати. П о л о т н и щ а цього намету підіймали чотири золоті орли: один - к о р о н и П о л ь с ь к о ї ( д е р ж а в н и й - перекл.) як в е л и к о м у г е т ь м а н о в і к о р о н н и х військ, д р у г и й - в о є в о д с т в а к р а к і в с ь к о г о як к р а к і в с ь к о м у к а ш т е л я н о в і ; т р е т і й воєводства познанського як колишньому познанському воєводі, четвертий - я с н о в е л ь м о ж н о ї її милості княгині Радзивілової, в о є в о д и н и віленської, як великої гетьманової Великого князівства Л и т о в с ь к о г о , із вдячності до с в о є ї рідної тітки з д о м у Л е щ и н с ь к о ї , першої дружини його ясновельможності гетьмана. На тих же чотирьох п о л о т н а х під о р л а м и б у л и п р и к р і п л е н і золоті г е р б и : п е р ш и й р о д и н н и й «Пилява»; д р у г и й - м а т е р і Рисінської, «Лещиць»; т р е т і й бабці Малиновської, «Калинова»; ч е т в е р т и й - п р а б а б ц і П'ясецької, «Яніна». Під т и м и г е р б а м и з ш и р о к и м и г а л у н а м и р о з м і щ е н і в е л и к і б у к в и з ініціалів «J. Р. С. С. Е. R. S. D». З-під ц ь о г о намету т р и золоті генії ( с и м в о л опікунчого д у х у часто у вигляді б о р о д а т о г о чоловіка з п о с о х о м і р о г о м достатку - перекл.) підносили у повітря р о з г о р н е н у оксамитову портьєру із з о л о т и м и г а л у н а м и і т о р о к а м и . С е р е д н і й геній піднімав булаву - на знак п о х о р о н у в е л и к о г о г е т ь м а н а . Дві п р о в і с н и ц і з а п и с а н и м и н а прапорцях своїх труб висловами спонукали гідного глядача до скорботи.

76

П о п р а в у руку: Перемога,

обернена

у жалобу

По ліву руку: Плачем роздирайте серця свої Ц і с к о р б о т н і інтонації п р и з н а ч а л и с я , п о - п е р ш е , д л я всіх п о в ' я з а н и х к р о в н о і ч е р е з п о д р у ж н і з в ' я з к и . Н а з н а к с к о р б о т и їхні р о д и н н і г е р б и с я я л и з о л о т о м і р о з м і щ у в а л и с ь на с а м о м у катафалку в кількості 4 4 , на стінах к о с т е л ь н и х - 3 1 т а н а к о с т е л ь н о м у ф р и з і під в е л и к и м к а р н и з о м між д о р і й с ь к и м и т р и г л і ф а м и ( п р и к р а с а к а р н и з у , щ о с к л а д а є т ь с я з трьох вертикальних ліній - перекл.). На с е р е д н і й , р о з м і щ е н і й між геніями, задля вияву невтішного жалю за втратою померлого вождя, було н а п и с а н о з о л о т и м и літерами: Тому, що сьогодні упав найбільший Муж, на ім 'я Йосип Вождь і князь народу Корона війська З велетнів, що п р е д с т а в л я л и чотирьох гетьманів з д а в н ь о г о р о д у П о т о ц ь к и х у з о л о т і й з б р о ї , в бік д о м о в и н и в и х о д и л и ч о т и р и к р о н ш т е й н и з р о г у , а н а н и х н а з о л о т и х щ и т а х с и д і л и з о л о т і г е н і ї , які п о в а ж н о с п р я м о в у в а л и н а д о м о в и н у такі п о х в а л и с в . п а м ' я т і й о г о ясновельможній милості краківському панові для збільшення жалю за його втратою. На першому щиті було написано: Великий і незрівнянний щодо поради Де була згода Справжнім прикладом цього є публічні наради на сеймах. На другому щиті написано: Гэтовий померти за Улюбленець братів Свідками

цього

є

закон

вся

і

Вітчизна

На третьому щиті написано: Перший серед королівського Мужній і могутній у битві Скільки разів при ясновельможного вождя

Батьківщину

великій в усіх

і шановне лицарство.

війська булаві мужнє випадках було

і відважне безстрашним.

серце

На четвертому щиті було написано: Зі всіх сторін оглядаючи меч 77

Для безпеки Промовистим свідком цього була надзвичайна передбачливість ясновельможного гетьмана у збереженні загального м и р у і цілісності В і т ч и з н и п р и д о с т о й н о с т я х м а є с т а т у , в т о й час як у с т о с у н к а х з с у с і д н і м и д е р ж а в а м и він б у в м у д р и м п о р а д н и к о м . У жалобній ф о р т е ц і , на н а й н и ж ч о м у щаблі в з о л о т о м у о б р а м л е н н і жаль за померлим було висловлено такими словами: Тобі, великий Йосипе, Скорботна корона князів Служить На верхньому карнизі нижнього щабля цитаделі, замість гармат б у л о в с т а н о в л е н о ліхтарі на в е л и к и х з о л о т и х підставках з г е р б а м и р о д и н н о ї «Пиляви» в кількості 5 6 - т и , в котрих горіли ш е с т и ф у н т о в і і ч о т и р и ф у н т о в і свічки, а вгорі та внизу - оливні л а м п и . На середньому щаблі згаданої цитаделі був герб св. пам'яті його ясновельможної милості краківського пана, великого коронного гетьмана, поєднаний з гербами подвійного шлюбу, який став п р и ч и н о ю розпачу. Праворуч (гербів) першої, покійної, д р у ж и н и ясновельможної Вікторії з д о м у Лещинської та залишеної рідної с е с т р и ясновельможної княгині її милості Вишневецької, каштелянової краківської, з її гідною д о ч к о ю я с н о в е л ь м о ж н о ю княгинею її милістю Радзивіловою, воєводиною віленською, великою гетьманівною Великого князівства Литовського. Скорбота перша: Із плачем здригнеться земля! Під ярмом болю! Від Лещинських Чудової, колись рідної Вікторії, Серце тут поховане і дотепер дихає. Аж до першої жертви зв 'язокхай відновить І тягне свого Йосипа гіркою приманою. Хай не бракує найвищого вождя для Вікторій. І Вікторія хай буде співучасницею вождя. І упадає князь війни, миру і любові, Разом зі своєю вікторією. Курган

великої поразки,

а

не

колісниця

тріумфу,

Провідниця вікторії крові Вишневецьких і Радивілів, Офіруючою жертвою проливає сльози тих, Кого перед тим смерть розділила, Нехай з'єднає гріб до е л / т а л а м у ( н а й в и щ о ї м і р и в и з н а н н я - п е р е к л . ) Олімпу!

78

Ліворуч (герба) д р у г о г о ш л ю б у я с н о в е л ь м о ж н о ї милості пані Людвіки з Мнішків Потоцької, каштелянової краківської, великої коронної гетьманівни з усією ясновельможною с в о є ю родиною в непотішеному горі залишеної вдови: Скорбота друга: Звиклий до скорботи мармур, Висуши і зігрій сльози, які породив. Зі втратою старожитнього характеру Який Тобі приписало вандальське перо Із гарячим співчуттям болю. Людовіка з Мнішеків Потоцька - каштелянові краківська, Верховна провідниця королівського війська, Найсмутніша офіра другої дружини. Жалібно оплакуючи вирваний Квітку любові і дорогоцінний Зриваючи зі своєї голови Віддала невтішну вірність

від неї цвіт Йосипа вінець

корону, шанобливій

-

старості,

А проте я спішу в леті до небес, Як воскресла із попелу птиця Фенікс, Що злучила до живого та вічного серця Старовини стріли до нового життя все тугіше. У ногах, для огляду відповідно приписів такого славного батька, герб люблячого с и н а його ясновельможної милості пана Станіслава Потоцького, воєводи і генерала київських земель, всередині було з'єднано з бічними, д р у г о г о шлюбу, гербами р а з о м з ясновельможним його милістю паном Коссаковським, каштеляном камінським рідним посестрінком, заповнив обидві таблиці: Скорбота третя: Чи не той то вінець? Який батьківською мужністю, правицею Дідівським духом, геройською славою Чи не той? Який

величним

був

отців, прадідів.

честі пращурів?

Одягав тогу і плащ вождя Із рівними досвідом та розумом Був бажаний усім, надією народу, Постійним страхом для ворогів. Той польський Гзркулес, Який не давав Марсові ніякого вина з оливок. Який своїм прикладом відновив військову дисципліну 79

Свого зіпсованого віку. Чи не той? Хто найбільше прислужився до відновлення в Батьківщині Золотих свободи та довіри. Все із собою заносить в батьківський гріб, Таку важку втрату, а ще більшу кривду Носить зі зраненим серцем незаплямований син Станіслав із Золотого Потоку Потоцький, Палатин і генерал землі Київської, Єдиний спадкоємець суму, свідок болю, Що перевершив блискучу фортуну. Смерть найдорожчого батька То невиліковна рана для люблячого сина. Розірване проникаючими замостянськими списами Любляче серце. Реве від болю зранений лев із Лящів, Сандал Коссаківни витискає сліди Болючого несприйняття, Як тільки переконує синівську вдячність, Яка великою даниною вінчає справедливість, Настільки вона є гідною батька Та не менш достойного сина, Що зі І при

сльозами сприймає велику втрату можливості стане співучасником безсмертя.

Праворуч д о м о в и н и - воскреслий і живий у пам'яті живих спадкоємців жаль над п о м е р л и м , стрия ясновельможної й о г о милості краківського пана с в . пам'яті пана М и х а й л а із З о л о т о г о Потоку і т. д. Потоцького, воєводи волинського з п р и є д н а н и м по боках повторного подружньго зв'язку і спадкоємців його в гербах р о д и н и з'єднаних, було висловлено таким чином: Благородні громадяни, були ви безпечними Від

одного

Йосипа,

Та не відкриється уже Оґінська брама під Потоцьким хрестом^ На ложі болю уже не допоможуть ні зброя, ні варта, Ані супротивна Невблаганний

грудь ворог

чи якась перепона. Все, підкрався до порога,

кінець!

І нікого не жаліє. Бо коли вбили великого поводиря, То, втративши голову, бездушним стало тіло. Прикро, ох, як прикро! Знавіснілий Марс губить Батьківщину, 80

Громадянська безпека без захисту. То ж додайте сліз падаючому, Бо поки він був, ніхто не нехтував Вашим життям, Спокоєм та кров 'ю. Корабель Чернецьких, який колись плавав в оливі, Зараз купається в сльозах, Оплакуючи кров двоюрідного брата (можливо, стрия Глибоко занурена в болі і смуток, Войовнича буря надійшла і проникла в сузір У супроводі жалю насторожений сенат Перебуває в тумані після згаслого життя,

-

перекл.)

'іДаниловичів,

Місяць уже не дасть того світла, Як не вкаже вже дороги полярна зірка. І так йдеться до гробу1. Однак від смертельного кургану Під проводом великого князя Йосипа Нехай ясно засяє блаженна зірка І

торує

шлях до

Потоцького

воріт щасливої вічності.

Л і в о р у ч під г е р б о м й о г о я с н о в е л ь м о ж н о ї м и л о с т і п а н а Потоцького, воєводи белзького, славного і глибокодумного промовця н а семи п о х о р о н н и х п р о ц е с і я х , о р а т о р а с е р е д с в о ї х т о в а р и ш і в у с е н а т і , був жаль усіх станів за п о м е р л и м с в . пам'яті я с н о в е л ь м о ж н и м в о ж д е м . Ц е й ж а л ь к р а щ е і д о к л а д н і ш е н е міг н е висловити й о г о я с н о в е л ь м о ж н а милість пан воєвода: О, Йосипе, із Золотого Потоку Потоцький, Спадкоємцю на Станиславові, Збаражі та Немирові, Каштеляне краківський І верховний провідниче королівського війська. Обдарований усіма дарами природи, Піднесений до найкращих висот за визначеним Провидінням. Після того, як отримав Ти найвищу владу над військом, І після того, як отримав найвищу владу надь військом, І після того, як засів на першому місці у сенаті. Став видатним розумом для добра Вітчизни у лихоліттях Виказував великодушну силу та рідкісну лагідність, Не

погорджував

Європи.

підлеглими,

Які занехаяли обов 'язкамидо вождів. Обмежений у суворості та вроджений До народу, до слави дому, Щедрою рукою відновлював

слався! те, що

родинною

щедрістю

природі належало.

81

Нетерпеливий до смертних, о, фатуме! Ти своєю волею Осиротив дорогу Батьківщину, громадян, друзів, Споріднену кров, силу армії, найблагородніший двір. Тому оплакуємо гіркими сльозами всіма залишеного, Увічнім болі єдиним нам нема утіхи, Настільки щедро вилиті наші сльози. Замість рову цю смертну цитадель-фортецю огортало сукно к р и в а в о - ч е р в о н о г о к о л ь о р у н а з н а к г е т ь м а н с ь к о ї в л а д и , яку н е б і ж ч и к від Б о г а і короля о т р и м а в за військові п о д в и г и . При р о г а х ч о т и р ь о х бастіонів, в оксамитовому вбранні, стояли чотири слуги. Вони були одягнені відповідно до крою і с т р о ю своїх народів, із заламаними руками на знак, що не зуміли за життя с в . пам'яті я с н о в е л ь м о ж н о г о г е т ь м а н а д о р у ч е н у їхній в а р т і б у л а в у п е р е д й о г о с м е р т ю з б е р е г т и . Д в а н а д ц я т ь шляхтичів п е р е д х р е с т о в и м и к а п л и ц я м и в о к с а м и т о в и х кармазинових накидках, прикрашених золотими галунами, з палаючими смолоскипами, асистували їхньому любому ясновельможному вождеві, віддаючи з вдячності йому останню п о с л у г у . Ц і н а к и д к и ї м ( п і с л я ц ь о г о - наук, р е д . ) п о д а р у в а л и . А що о к р е м и х с л а в н и х с п р а в як г е р о ї ч н и х , т а к і політичних с в . пам'яті його ясновельможності вождя не можна було затаїти, то костельні стіни їх д е м о н с т р у в а л и на ш е с т и капличних склепіннях.

1 . П е р ш и й в и я в л и ц а р с ь к о ї в і д в а г и с т а в с я щ е в м о л о д о м у віці п і д Краковом, коли 3 0 0 ворогів Вітчизни ( н е б і ж ч и к - н а у к , ред.) зі с в о ї м и п р и д в о р н и м и слугами витяв упень, що було висловлено як й о г о боротьбу з левом таким написом: Зіткнулися сильний об сильного І роздерли лева У цьому любов до

Вітчизни

тріумфувала.

2. Д р у г и й п р и к л а д такої л ю б о в і до В і т ч и з н и , коли свій п а л а ш д л я з а г а л ь н о г о м и р у у Вітчизні на с п и н а х у к р а ї н с ь к о г о з б у н т о в а н о г о гультяйства і власних маєтків Н е м и р і в щ и н и затупив, р о з л и в ш и м о р е г а й д а м а ц ь к о ї крові. Історично це п и с а л о с я так: Тому що місце це бунтівне Я свою руку приклав 3 . У ч а с и , к о л и б у в м а р ш а л к о м г о л о в н о г о к о р о н н о г о т р и б у н а л у , він свято д о т р и м у в а в с я справедливості у судових справах, одночасно з д і й с н ю в а в с у в о р і військові с у д и , п і д т р и м у ю ч и так військову д и с ц и п л і н у . Отже, ці два святої справедливості напрямки були символічно виражені таким с п о с о б о м : «Збройна рука утримувала терези справедливості, на я к и х на о д н і й ш а л ь ц і з б о к у с у д д і в с ь к о г о к р і с л а л е ж а л и п е р н а ч і м е ч 82

м а р ш а р к а , а на д р у г і й ш а л ь ц і , з б о к у в і й с ь к о в о г о о б о з у , - б у л а в а з м е ч е м . П о с е р е д и н і , з а м і с т ь перпендикуляра, - г е р б «Пилява», я к и й не с х и л я в с я ні в я к и й бік, у т р и м у ю ч и рівновагу. Це і є п е р ш а ч е с н о т а с в я т о ї справедливості. Це саме висловлено таким написом: Справедливості повна правиця Твоя Що покидають закон Твій 4 . К о л и від н а й я с н і ш о г о м а є с т а т у з а з а с л у г и с в . й о г о м и л о с т і к р а к і в с ь к о м у п а н о в і б у л о в р у ч е н о в е л и к у б у л а в у під час з а в о р у ш е н ь у Є в р о п і і н а в і т ь у В і т ч и з н і , н а т о й ч а с від і н ш и х н а р о д і в б у л и п о с л а н і п о с о л ь с т в а , але ц е т а к е б л а г о р о д н е , я к і б е з с т р а ш н е с е р ц е н е м о г л и с х и л и т и н а с в і й бік я к л ю б о г о с и н а В і т ч и з н и і п о в а ж н о г о о б о р о н ц я д о б р а народу. Й о г о розсудливість і обережність викликала великий п о д и в і повагу в послів з г а д а н и х народів. Це і с т о р и ч н о з о б р а з и в пензель маляра, а перо дописало: Зважує душі Гэсподь Та суд свій не проголосив ще 5 . К о л и чужі д е р ж а в и , які п р о в о д и л и війну, б а ж а л и с о б і з н а ш о ї В і т ч и з н и (Речі П о с п о л и т о ї - наук, р е д . ) з р о б и т и т е а т р в і й н и , в о л і ю ч и п р а в а вільного п е р е х о д у , п и л ь н е о к о г е т ь м а н с ь к е , п о б а ч и в ш и наслідки цього для Вітчизни, запобігло цьому мужньою радою, розсудливістю і у м і н н я м . А я к б и він н е з м і г з а б о р о н и т и в і л ь н о г о п е р е х о д у ч у ж і й військовій силі, то однак глибокою передбачливістю запобігав тим н е б е з п е к а м , які м о г л и в и н и к н у т и п о з а к о р д о н а м и ш а л е н о ї в і й н и , зберігаючи спокій у межах Вітчизни. Це було висловлено історичним ч и н о м , п е р е с л і д у ю ч и в о р о ж і в і й с ь к а , які в і д с т у п а л и з а к о р д о н (Речі П о с п о л и т о ї - н а у к . ред.). А п о с е р е д и н і вгорі були велика булава і г е р б «Пилява» з п о л ь с ь к и м о р л о м і т а к и м н а п и с о м : Увольності синівська слава Що припиняє війни по всій землі 6 . П і с л я б а г а т ь о х р е в о л ю ц і й п о цілій Є в р о п і т а у В і т ч и з н і (Речі П о с п о л и т і й - наук, р е д . ) , в яких с в . пам'яті й о г о я с н о в е л ь м о ж н а милість д о т р и м у в а в с я нейтралітету, бо с о л о д о щ і д р у ж б и заспокоїли в о р о ж і с т ь і з б е р е г л и ц і л і с н і с т ь і т а к и й б а ж а н и й м и р , він п о х в а л ь н о утримував м и р з і н ш и м и н а р о д а м и . По тому в бажаному для Вітчизни с п о к о ї , я к о г о т а к с и л ь н о п р а г н у в , з а л и ш и в ц е й світ. П е н з е л ь м а л я р а з м а л ю в а в це с и м в о л і ч н о , п р е д с т а в л я ю ч и поміж г е р б а м и нації р о с і й с ь к о ї , ш в е д с ь к о ї , т у р е ц ь к о ї і т. д. п о л ь с ь к о г о о р л а , в е л и к у б у л а в у і г е р б « П и л я в у » . Він у т р и м у в а в м і ж н и м и м и р , п р о щ о й о м у з г а д а н і народи зізналися в такому написі: Нехай буде миру звитязі Твоїй Гэсподь встановив з нами союз 83

Такими були с у м і жалі за с л а в н и м в о ж д е м , в е л и к и м с т и л і с т о м , п е р ш и м у державі с е н а т о р о м і х о р о б р и м великої булави гетьманом. З і с м е р т ю ( Й о с и п а П о т о ц ь к о г о - наук, р е д . ) н а й я с н і ш і є в р о п е й с ь к і м о н а р х и відчули п а д і н н я м у ж а , в е л и ч н о г о у р е в о л ю ц і я х . Ч е р е з п о в а г у до т а к о г о с л а в н о г о с е н а т о р а і в е л и к о г о г е т ь м а н а і ч е р е з к р о в н і з в ' я з к и на знак жалоби у гербах своїх держав, на великих оксамитових к а р т и н а х , щ е д р о о з д о б л е н и х , які з в и с а л и н а д к о с т е л ь н и м и карнизами, вони мовчазно співчували. Ось, наприклад, найяснійший король французький, зв'язаний родинними зв'язками з найяснійшою королевою Марією з дому Лещинською. Н а й я с н і й ш и й А в г у с т III, к о р о л ь п о л ь с ь к и й , з в ' я з а н и й з н а й я с н і й ш и м дофіном* французьким через найяснійшу дочку свою, з якою дофін у з я в ш л ю б , а з п р и ч и н и н а й я с н і й ш о ї й о г о д о с т о й н о с т і п о б і ч н а гілка у великому гетьмані спочила. З ним через князів Солтисів був с п о р і д н е н и й н а й я с н і й ш и й російський трон; найяснійший прусський король - через Катерину Потоцьку, н а р о д ж е н у в М о г и л я н ц і від С т е ф а н а Ч е ч е р м і н с ь к о г о , в о є в о д и б р а ц л а в с ь к о г о . Дочка, о в д о в і в ш и після Януша, князя на Біжах, Д у б і н к а х , Р а д з і в і л л і , в о є в о д и в і л е н с ь к о г о , в е л и к о г о г е т ь м а н а В е л и к о г о князівства Л и т о в с ь к о г о , в д р у г е в и й ш л а заміж з а к у р ф ю р с т а " бранденбурзького. А що св. пам'яті його ясновельможна милісь пан к р а к і в с ь к и й ж и в і п о - х р и с т и я н с ь к и , як і в о л і в , з і й ш о в з ц ь о г о с в і т у як п р а в о в і р н и й х р и с т и я н и н у п р а в д и в і й святій вірі католицькій, п р о к л а д а ю ч и с о б і ш л я х д о щ а с л и в о ї вічності ч е р е з д о б р і в ч и н к и , т о й явні приклади цього символічно д е м о н с т р у в а л и на малому хорі колеґіати.

1. А так як с в . пам'яті й о г о милість я с н о в е л ь м о ж н и й пан краківський, маючи спадкову щедрість і доброчинність через своїх предків, щ е д р о відкрив д о л о н ю на пресвітлий орден домініканців у Підкамені, Львові та інших містах, з о с о б л и в о ї поваги до св. Вінсента Ф е р р е р і у с а у Т е р н о п о л і ц ь о м у о р д е н у заклав н о в у ф у н д а ц і ю , крім т о г о , о с о б и с т о прийняв третій чин ордену св. Домініка, то це було п р е д с т а в л е н о т а к и м ч и н о м : г е н і й , який злітає вгору, вкладає д о рук святих Домініка і Вінсента Ферраріуса звернення до цілого ордену: Звістіть і проголосіть Я - Йосип, брат Ваш

між

народами

Д о ф і н - з фр. - від 14 ст. титул спадкоємця престолу. "Курфюрст - з нім. «князь, який обирає», калька з лат. «princeps elector ітрегіі» в Священній Римській імперії - князь з правом голосу на виборах імператора.

84

Це - н е м а л а ч е с т ь д л я п р е с в і т л о г о о р д е н у (домініканів - наук, р е д . ) , який має великих гетьманів не тільки д о б р о ч и н ц я м и , але й б р а т а м и .

2. Перебуваючи на Сході, св. пам'яті й о г о милість я с н о в е л ь м о ж н и й к р а к і в с ь к и й п а н б а г а т о н а д и в и в с я н а м и л о с е р д н е с т а в л е н н я д о в'язнів і н е в і л ь н и к і в п р е с в і т л о г о о р д е н у т р и н і т а р і ї в т а їхні с т а р а н н я з а д л я в и к у п л е н н я п о л о н е н и х . Тому, п о в е р н у в ш и с ь з тих країв, д л я з б і л ь ш е н н я в е л и к о г о м и л о с е р д я д о невільників, ф у н д у в а в ц е й п р е с в і т л и й о р д е н у Т о м а ш о в і , в К р о т о в и н і , а в С т а н и с л а в о в і з н а ч н о д о п о м і г фундації. Томуто у символі цього св. ордену фундатори Ян де Мата і Фелікс де Влуа між р о г а м и о л е н я (бо до п е р ш о ї фундації початок їм підходить) з а м і с т ь с в о г о г е р б о в о г о х р е с т а п о с т а в и л и «Пиляву» з т а к и м в д я ч н и м освідченням: Князь у милосерді Відкуплення послав народові своєму 3. П а м ' я т а ю т ь с в . Ф р а н ц и с к а з С е ф а р д у і с в . А н т о н і я з Падуї, Й о с и п і в с ь к о ї ( П о т о ц ь к о г о - наук, ред.) фундації над В і с л о ю , добродійства якого засвідчені монастирям Лежайському, Гусятинському, Збаразькому, яким св. пам'яті його ясновельможна м и л і с т ь к р а к і в с ь к и й п а н щ е д р о ю р у к о ю д а в б а г а т о д о б р а . Тож, завдячуючи цьому замість свого герба до неба підносять родинну «Пиляву» з т а к и м н а п и с о м : Піднесений знак Упам 'ять доброчинності людству і собі Заохочуючи таким чином синів і братів ордену, щ о б у приватних і публічних богослужіннях вони згадували про с в о г о фундатора і доброчинця.

4 . Є з у ї т и , які м а л и о с і с т и в Галичі ч е р е з о с о б л и в е з а п р о ш е н н я с в . пам'яті його ясновельможної милості краківського пана, були з а п р о ш е н і д о С т а н и с л а в і в с ь к о ї ф о р т е ц і і р о з м і с т и л и с я ( т а м - наук, ред.) р а з о м зі ш к о л о ю . З неї виходять г р о м а д я н и , гідно підготовані як для о б о р о н и віри, так і на д о б р о В і т ч и з н и , в якій с в . пам'яті я с н о в е л ь м о ж н и й п а н к р а к і в с ь к и й н а р о д и в с я . В д я ч н і з а ц е с в . Іґнатій Л о й о л а зі св. Станіславом Косткою у с в о є м у орденському гербі ( п о м і с т и л и - наук, ред.) д р у г и й г е р б р о д и н н о ї «Пиляви». Н и м д у ш у св. пам'яті ясновельможного фундатора до неба занесли своїми м о л и т в а м и і т и м г о р д я т ь с я , щ о ї х н і й о р д е н , р о з м і щ е н и й під р а м е н а м и хреста ясновельможних Потоцьких, стане вартовим родового гнізда св. пам'яті його милості ясновельможного краківського пана. Це висловлено таким чином: Народжений у землі своїй У його гіллі звив собі гніздо 85

Великий вівтар згідно з в и щ е з г а д а н и м щ о д е н н и к о м , крім о к с а м и т о в и х і золотих прикрас, мав ще п р и к р а с у з чеснот с в . пам'яті його ясновельможної милості пана гетьмана. Патрон тутешньої колеґіати, св. апостол Андрій, будучи вдячний щ е д р і й руці, яка міцно підперла костел колеґіати, який занепадав, видав на контрфорси" стільки коштів, що на них м о ж н а було б звести н о в и й костел.96 За таку солідну доброчинність, за душу св. пам'яті його ясновельможної м и л о с т і п а н а г е т ь м а н а , щ о ц е б у л о в и з н а н о так: Зробив поруччя до Господнього дому В д я ч н и й ( н е б і ж ч и к о в і - н а у к , р е д . ) і с в я т и й а п о с т о л П е т р о - за ставлення до Божого дому св. пам'яті його ясновельможності к р а к і в с ь к о г о п а н а , б о він н е т і л ь к и м а т е р і а л ь н о ф а р н і к о с т е л и п і д т р и м у в а в , як то в З а л о ж ц я х , Т е р н о п о л і та і н ш и х місцях, але і формальні костели підтримав своїми коштами, даючи подарунки на бенефіції (дохід з костельних маєтків - перекл.) г і д н и м кандидатам, а н а й к р а щ и х - підніс до є п и с к о п с ь к о г о сану на о к р а с у с е н а т у і велику д о п о м о г у Божому костелові. Ці милості, зроблені духівництву, св. апостол Петро засвідчує перед Богом такими словами: На скелю підійміть мене Учитель народів, св. Павло, який навчав о с о б л и в о ї Х р и с т о в о ї правди, чесність славної пам'яті його ясновельможної милості краківського пана і незмінність с л о в а ( щ о є т а к о ю р і д к і с н о ю і в е л и к о ю ч е с н о т о ю ) так цінував, що їх п р и р і в н ю в а в до н е п о р у ш н о ї колони такими словами: Підпора та основа правди Другий патрон тутешньої колеґіати і головний патрон Станиславівської ф о р т е ц і - С в я т и й Станіслав, є п и с к о п і мученик. її заснував св. пам'яті дід його я с н о в е л ь м о ж н о с т і к р а к і в с ь к о г о п а н а , в о є в о д а краківський і в е л и к и й к о р о н н и й г е т ь м а н Станіслав П о т о ц ь к и й . Його батько, Андрій Потоцький, каштелян краківський і польний коронний гетьман, оточив своє гніздо валами, а св. пам'яті його ясновельможність пан Йосип Потоцький краківський каштелян і великий коронний гетьман, уфортифікував міцними мурами і б а с т і о н а м и . Т и м с а м и м він в і д д а в п і д о п і к у с в . є п и с к о п а С т а н і с л а в а с в о є г н і з д о і о б о р о н у Покуття від у с я к и х н а п а д і в . Ц е й с в я т и й із вдячності просить Бога, щ о б и душі св. пам'яті ясновельможного 'Контрфорс - з фр. «протидіюча сила» - вертикальна конструкція, яка п р е д с т а в л я є с о б о ю або частину с т і н и , яка виступає, або вертикальне ребро, або опору, яка окремо стоїть. Призначена для посилення несучої стіни шляхом прийняття на себе горизонтального посилення розпірки від зводів.

86

г е т ь м а н а і всієї я с н о в е л ь м о ж н о ї р о д и н и їхніх м и л о с т е й панів Потоцьких та їхнє р о д и н н е гніздо були скріплені с в я т о ю вічністю на небі т а к и м и с л о в а м и : Щоб на висоті гніздо звити П о с е р е д и н і вівтаря н и ж ч о г о щ а б л я б у л о в и с т а в л е н о н о в и й в е л и к и й образ з похвалами інших чеснот його ясновельможності краківського пана, на якому св. Йосип просить Найсвятішу Мати за душу (Йосипа П о т о ц ь к о г о - наук, р е д . ) з т а к и м в и р а з о м п о ш а н и і п о б о ж н о с т і . Д о н ь о г о , я к д о с в о г о п а т р о н а п р и х р е с т і , він щ о д е н н о з в е р т а в с я з т а к и м написом: Віднови

ім'я

моє

З і н ш о г о б о к у - с в . А н н а , м а т и Н а й с в я т і ш о ї Д і в и , яка д я к у в а л а з а т е р н о п і л ь с ь к и й ф а р н и й к о с т е л і в і в т а р , с п о р у д ж е н и й на її с л а в у в т у т е ш н і й колеґіаті і з а с н о в а н е б р а т с т в о її імені, бо її с е р ц е було так прив'язане до його ясновельможності краківського пана, що з п о б о ж н о с т і до неї не тільки називався її с л у г о ю , але також скільки б р а т і в і с е с т е р б у л о і б у д е у ц ь о м у б р а т с т в і , їх усіх с л у г а м и с в . А н н и він з р о б и в . Тож з а в д я ч у ю ч и ц ь о м у , в п р о с ь б і с в о ї й з а н ь о г о д о Б о г а і Найсвятішої Матері, своєї дочки, зверталася вона такими словами: Служив

Твоїй щедрості,

яка усе живить

Вище, посередині, був образ Найсвятішої Матері Непорочного З а ч а т т я , яка з о с о б л и в и м а ф е к т о м з д і й м а л а д о Б о г а р у к и . Праворуч був янгол-охоронець св. пам'яті ясновельможного краківського п а н а , я к и й від й о г о імені о ф і р у в а в Н а й с в я т і ш і й Діві корону, щ о л е ж а л а н а р о д и н н і й «Пиляві» т а п р и в е л и к і й б у л а в і . ї ї він в и п р о с и в , к о р и с т у ю ч и с ь с в о ї м а в т о р и т е т о м , коли був у Римі. Потому витратив значні к о ш т и на к о р о н а ц і ю г о л о в и Н а й с в я т і ш о ї М а т е р і у л ь в і в с ь к о м у й м і с ь к о м у к о с т е л і п р е в е л е б н и х о о . д о м і н і к а н і в , але ч е р е з п і д к о р е н н я д о л і її так і не д о ч е к а в с я . Тому ц е й д о р о г о ц і н н и й д а р у н о к , а ще ц і н н і ш а п о б о ж н і с т ь д о Н а й с в я т і ш о ї Н е п о р о ч н о ї Діви, д о якої щ о д н я м о л и т в и з літанією* та в е р в и ц ю в і д м о в л я в , до с в я т її в і д п р а в л я в вігілії, а с в я т а її с п о в і д д ю і Св. Причастям та значними м и л о с т и н я м и вшановував. Я н г о л - о х о р о н е ц ь , я к и й п р е д с т а в л я в й о г о Н а й с в я т і ш і й Діві, п р о х а в про вдячну компенсацію значних п о с л у г т а к и м и словами: Кожному з

нас дана

благодать

Праворуч янгол-охоронець гетьманської влади подвигав бастіон Ченстоховської фортеці, на будівництво якого св. пам'яті його 'Літанія - у християнстві молитва, яка складається з коротких молитов, які часто повторюються. Літанії можуть адресуватися Христові, Діві Марії або святим. Найбільше використовуються в богослужбовій практиці Римокатолицької церкви.

87

я с н о в е л ь м о ж н а м и л і с т ь , к р а к і в с ь к и й п а н , в и д а в з н а ч н у суму, а в е л и к у кришталеву, к о ш т о в н у булаву, о п р а в л е н у в з о л о т о , подарував Найсвятішій Королеві Неба і Польщі, віддаючи під її опіку королівство Польське, коронне військо і пресвітлу с в о ю родину. Цей янгол, представляючи Найсвятішій Матері та її почтові подаровану булаву та зміцнення Ченстоховської фортеці, завдяки спорудженому б а с т і о н о в і у с е ц е з а с в і д ч и в так: О м о я сило, поспіши мені на допомогу Тож Н а й с в я т і ш а Д і в а , о т р и м у в а в ш и такі в е л и ч н і д о к а з и п о б о ж н о г о і щ и р о г о серця св. пам'яті його ясновельможності краківського пана, д л я ш а н и й о б о р о н и с в о є ї , б а ч а ч и такі явні п р и к л а д и й о г о з н а м е н и т и х чеснот і п о ч у в ш и багато гарних п р о с ь б за й о г о душу, р а з о м з н и м и в новому образі, виставленому угорі великого вівтаря свого Найдорожчого с и н а , вносить поважне і палке прохання до Ісуса: Нехай на голову Йосипа зійде Вінець безсмертя На це І с у с я н г о л о в і - о х о р о н ц ю , який п о д а є й о м у б у л а в у з «Пилявою», т о б т о г е р б о в и м х р е с т о м , с в о є ю р у к о ю н а них вічної с л а в и в е л и к о г о гетьмана Йосипа складає корону з виписаним унизу золотом висловом: Йосип відмовив боягузам Славою і честю увінчаний Батьками своїми їдав Тобі вінець життя Після переліку славних і великих ч е с н о т св. пам'яті й о г о ясновельможності краківського пана, з н е з г а с н о ю надією на їхнє відшкодування у щасливій вічності, н е з г а с и м і й з часом вдячності В і т ч и з н и , й о г о м е р т в е тіло н а катафалку щ е н е в и с у ш и л о сліз п р и с у т н і х у С т а н и с л а в і в с ь к і й ф о р т е ц і . В а р т а , яка с т о я л а п р и д в е р я х , с т р и м у в а л а с у м у ю ч и х , з яких чимало с к а р ж и л о с я , що з а б р а в ш и їм гетьмана, відібрала с м е р т ь і саму ф о р т е ц ю . Тож у с и м в о л а х п р а в о р у ч б у л о з о б р а ж е н о б а г а т о с м е р т е й , які чатували на б а с т і о н а х і п р и брамах. Тоді, коли п е р ш а с м е р т ь - з б у н ч у к о м , а д р у г а - з б у л а в о ю в и н о с и л и в д о м о в и н і т і л о г е т ь м а н а до р о д и н н о г о г р о б і в ц я в колеґіаті, інші с м е р т і в і д к р и в а л и й о г о з г е р б о м р о д о в о ї «Пиляви». Та ще більшим була с к о р б о т а с е р е д присутніх тут кавалерів, та більший подив викликало те, що ц е й славний гетьман у ц і й с а м і й ф о р т е ц і , в якій р о з п о ч а в с в о є ж и т т я , с к л а в с в о ї м е р т в і останки. Це було висловлено таким написом: Та, що Тебе породила Нижче його пояснено таким 88

чином:

/ надгробок приготувала Нижче-аплікація: Якщо весь час знаними народжуватимуться хоробрі, То все це лиш похвала хоробрості, яка породила вождя. Однак якщо місто, яке було гнівом, відкрило браму гробу, То значить початок породив смерть замість життя. Ліворуч, так як л и ц а р с ь к о ї відваги с е р ц я не повинні виказувати н а д м і р н о г о г о р я , хоч п о р а з к а від с м е р т і п о в и н н а з а л и ш и т и с ь у пам'яті, утерши сльози з очей, тим більшої мужності присутні собі додавали, що Станиславівська фортеця д о р о г и м внеском великого г е т ь м а н а на вічні ч а с и м о ж е г о р д и т и с я . Д л я ц ь о г о на б а с т і о н а х і п р и б р а м а х ж а л і б н о г о місця, яке с и м в о л і ч н о показувало ф о р т е ц е ю , в и с т а в и л и варту, і ті с т р а ж н и к и п и ш а л и с я , що можуть бути вартовими гетьманського гробу. Це висловлено відповідним написом: / буде славним місце спочинку його І знаним у місці Всевишнього Цей самий виклад висловлюється нижче: Замки впадуть і мури розіб'ються, хто Тобі захистом стане. Коли невблаганна смерть забрала великого вождя. Воїне, прожени тривогу, збуди серце своє (до бою), Нехай померлий вождь, все ще живий, подасть Тобі зброю. В р е ш т і , п о с е р е д и н і хору, під г е р б о м , між б у л а в а м и «Пиляви», містився короткий перелік похвал я с н о в е л ь м о ж н о м у краківському панові зі с к о р б о т о ю усіх та д о б р о з и ч л и в и м п р о х а н н я м вічної слави: Йосипе із Золотого Потоку Потоцький, каштеляне краківський, Верховний провідниче королівського війська, Ти є блаженною головою дорогої Вітчизни, Захисником сенату, завжди ошатним в опіці, законі і обрядах, В якого розум і небесні зерна (завжди є) великої пам 'яті, Який у виборі війни і миру(є) найбільшою славою народу, Великою милістю народу, міццю і нервом квіритів. Звільнився смуток усіх: осиротіли воїнство і королівство, Помешкання і двори простолюддя оплакують гіркими сльозами того, Хто вже склав свою непереможну голову у тлінний порох. Церкви вболівають: сльози збирають нині з дівочого обличчя, Стікаючі сльози, які заслуговують інших належних подарунків, Вони (моляться), щоби Йосип відвідав небесні святині, І щоби їхнім проханням сприяв блаженний вік.

89

*** Однак помрете, як усі люди, І впадете, як кожен князь.97 Як уже згадувалося, в п е р ш и й д е н ь , тобто 22 в е р е с н я (1751 р. наук, р е д . ) , т р а у р н е б о г о с л у ж і н н я п о ч а л о с я в у л ю б л е н о м у к о с т е л і ( Й о с и п а П о т о ц ь к о г о - наук, р е д . ) о ч е т в е р т і й г о д и н і в е л е б н и м и ї х н і м и м и л о с т я м и о т ц я м и т р и н і т а р і я м и , яке п р о д о в ж у в а л о с ь вігіліями і співаною Службою Божою. Так в і д б у в а л о с я і п р и і н ш и х 3 4 - х в і в т а р я х (з я к и х 23 б у л и н о в о с п о р у д ж е н и м и , п р и к р а ш е н и м и г е р б а м и «Пилява», з р о з п ' я т т я м и і п о д і л о м на різні о р д е н и і д у х і в н и ц т в о з п о р я д к о м , до ц ь о г о належним). Читані літургії відправляли а ж д о д р у г о ї г о д и н и після п о л у д н я . Під ч а с б о г о с л у ж і н ь с в я щ е н и к и н е м о г л и в м і с т и с я в колеґіаті ( б о ї х б у л а в е л и ч е з н а кількість т р ь о х о б р я д і в : л а т и н с ь к о г о , уніатського та вірменського), а т о м у р о з і й ш л и с я вони по інших костелах і церквах в і д п р а в л я т и ( з а у п о к і й н і л і т у р г і ї - наук, р е д . ) з а д у ш у п о м е р л о г о . Ц е продовжувалося ще три наступних дні. П о т о м у ч и с л е н н и й о р д е н с е р а ф и м і в д о в г о в і д п р а в л я в с в о ї вігілії, після яких його превелебність їхня милість Львівський г р е к о католицький є п и с к о п Ш е п т и ц ь к и й відправив співану вотиву. Потім пресвітлий о р д е н їхніх м и л о с т е й о о . домініканів д о в г о в і д п р а в л я в с в о ї с п і в а н і вігілії. Після них, у с у п р о в о д і о р к е с т р у жалібну вотиву відправив й о г о превелебність о. коад'ютор київського є п и с к о п с т в а Солтик. П і с л я н е ї н а с т а л и вігілії л а т и н с ь к о г о кліру, в я к и х у з я л и у ч а с т ь їхні превелебності єпископи і прелати". Після цього велике б о г о с л у ж е н и я відправив й о г о превелебність ясновельможний архиепископ Львівський Вижицький. Автором м у з и к и т р а у р н о ї С л у ж б и Божої, яку с у п р о в о д ж у в а в ч и с л е н н и й о р к е с т р , був к о м п о з и т о р cip Доні, а між і н ш и м и співаками ніжним г о л о с о м і чарівним та вмілим співом виділявся cip Лоренцо. Після цього й о г о милість провінціал Руської провінції о р д е н у т р и н і т а р і ї в о . Руссіян п р о м о в л я в у п р о д о в ж т р ь о х г о д и н , в и с л о в л ю ю ч и г о р е всіх станів ч е р е з таку в е л и к у втрату, п р о с л а в л я ю ч и з а с л у г и покійного св. пам'яті його ясновельможності краківського пана і " П р е л а т - з лат. « в и н е с е н и й в п е р е д » - в к а т о л и ц ь к и х і д е я к и х протестантських церквах звання, яке надається високим духовим особам: кардиналам, архиепископам, єпископам, пріорам, абатам і настоятелям монастирів.

90

даючи полегшення зраненим серцям. Про це можна з великим задоволенням прочитати в джерелах.98 Після цієї п р о м о в и почалася п о х о р о н н а п р о ц е с і я їхніх я с н о в е л ь м о ж н и х м и л о с т е й є п и с к о п і в , яка т р и в а л а півтори г о д и н и . П о т і м п о ч а л и с я о ф і ц і й н і в і й с ь к о в і п о ч е с т і , які с к л а д а л и ї х н і м и л о с т і військові с т а р ш и н и при в е л и к о м у почті н а й в и щ о г о г е т ь м а н а . В і д п о л ь с ь к о г о в і й с ь к а під з в у к и в і й с ь к о в и х котлів, т р у б , б а р а б а н і в та інших музичних інструментів: 1. Й о г о милість пан Р у щ и ц ь , т о в а р и ш п а н ц и р н о г о знаку й о г о ясновельможної милості в о є в о д и київського, кинув стріли.

2. Я с н о в е л ь м о ж н и й пан Флоріан Биліна, т о в а р и ш п а н ц и р н о г о знаку великої коронної булави, кинув палаш.

3. Ясновельможний пан Фабіан Крашевський, т о в а р и ш цього ж знаку, з л а м а в с п и с із п р а п о р ц е м .

4. Я с н о в е л ь м о ж н и й пан Длужевський, т о в а р и ш г у с а р с ь к о г о знаку великої булави коронної, зламав ратище.

5. Я с н о в е л ь м о ж н и й пан Потоцький, х о р у н ж и й п а н ц и р н о г о знаку його ясновельможної милості воєводи київського, кинув хоругву.

6 . Й о г о я с н о в е л ь м о ж н а милість пан П о т о ц ь к и й , с т а р о с т а щ и р е ц ь к и й , п о л к о в н и к г у с а р с ь к о г о знаку великої б у л а в и к о р о н н о ї , кинув булаву. Від іноземних військ. В і д кавалерії.

1. Й о г о милість пан г е н е р а л - м а й о р Руссоцький кинув Baton de C o m m e n d e m e n t , т о б т о з н а к і н о з е м н о г о полку.

2. Його милість пан Батта, поручник, зі своїм т о в а р и ш е м , кинули шпаги.

3. їхні м и л о с т і п а н и х о р у н ж і В о л ь с ь к и й і Сінкевич кинули ш т а н д а р т и . Від піхоти.

1 . Й о г о м и л і с т ь п а н Ґ у н д о р ф , п о л к о в н и к полку піхоти великої б у л а в и коронної, зламав шпонтон.

2. їхні вельможні милості пани Потоцький, с т а р о с т а г у з о в с ь к и й і к а ш т е л я н и ч Р о з в а д о в с ь к и й , к а п і т а н и ц ь о г о ж полку, к и н у л и х о р у г в и . З а з н а ч м о , що військові с и м в о л и кожен з їхній м и л о с т е й кидав о з б р о є н и й , відповідно до с в о є ї військової с л у ж б и , і всі щ е д р о були увішані регаліями. Після к о р о т к и х в і й с ь к о в и х ц е р е м о н і й , д а н о з а л п и з г а р м а т т а р у ч н о ї зброї, і тоді почалися перед місцем жалоби прощальні промови в е л и к и х в і т ч и з н я н и х ( п о л ь с ь к и х - наук, р е д . ) о р а т о р і в . П е р ш у ( п р о м о в у - наук, р е д . ) м а в н а д в і р н и й м а р ш а л о к к о р о н н и й (здається, Мнішек), яка відзначалася д о б р о ю польською м о в о ю і займала піваркуша друку.

91

В с т у п д о неї д о д а ю д о с л і в н о : « Н е с т е р п н о ю д л я м е н е б у л а о б с т а в и н а , що я під час п е р е б у в а н н я к о р о л я за к о р д о н о м був біля н ь о г о і був п е р ш и м , хто з н е в и м о в н о ю с к о р б о т о ю у серці доніс до й о г о королівської милості, мого милостивого пана, невіджалувану у віках с м е р т ь гідного пам'яті в Б о г а , який зійшов з цього світу в ж и т т є в и х т у р б о т а х д л я п о т о м н и х часів й о г о я с н о в е л ь м о ж н о с т і Й о с и п а із З о л о т о г о П о т о к у і т. д. П о т о ц ь к о г о ... Та т е п е р п о к л а д е н о на м е н е н е з р і в н я н н о важчий обов'язок бути тут ж а л о б н и м перекладачем н а й я с н і й ш о г о доброзичливого пана батьківських сентиментів і п р о м о в л я т и п р о н е в і д ж а л у в а н у в т р а т у , я к а с т о с у є т ь с я у с і є ї Речі П о с п о л и т о ї і найяснійшого короля. Його роки, повага і чин великого с е н а т о р а не тільки п о с а д о ю , але й з а с л у г а м и вождя, а з л о ж е н и й тут ж а х л и в о ю с м е р т ю і вигляд цей викликає у присутніх сильніший жаль а ж д о сліз, аніж с а м е в и д о в и щ е , і д у м к и т а с е р ц я в р а ж а є б і л ь ш ж а л і с н о , н і ж м о ж н а ц е в и с л о в и т и . Тож я , с у м у ю ч и н а д в е л и ч ч ю в т р а ч е н о г о в й о г о особі д о б р а Вітчизни, тим с а м и м досконало пізнаного нині, н а м а г а ю с я вичавлювати слова, але вони зникають у горлі. Коли ж з а м о в к а ю т ь неумілі с л о в а , нехай г о в о р я т ь за с е б е ті, котрі несуть в і к о п о м н у с л а в у і в п р и й д е ш н ь о м у світі о с я г а ю т ь с в о є б е з с м е р т я д і й о в і , б л а г о р о д н і і с л а в н і ч е с н о т и , які н а р о д и л и с я і о т р и м а л и від с в о ї х в е л и к и х предків ц е й н е з р і в н я н и й (дар - наук, ред.) і до п о р а д и , і до з б р о ї . Тому-то н а р о д ж е н и й м у ж т и м і к е р у в а в с я , і п о с т у п а в до з д о б у т т я н е с к і н ч е н о ї с л а в и іт. д.». Другу, н а й к о р о т ш у промову, яка складалася з д в а д ц я т и трьох речень, і д о того ще пересипану латиною, мав Жевуський, воєвода волинський." Т р е т ю , д о в ш у , яка з а й м а л а т р и с т о р і н к и , мав князь, с т а р о с т а к а з и м и р с ь к и й . Промова та була б зовсім непогана, якби не латина, я к о ю були висловлені найголовніші думки. Для доказу д о д а ю короткий у р и в о к з п е р ш о ї с т о р і н к и : «Ти в и к о н а в на с о б і , я с н о в е л ь м о ж н и й в о ж д е , зі своєї безсмертної родини цю славну засторогу римського с т а т и с т и к а : «Течія ж и т т я не вичікуватиме з н е т е р п і н н я м ч е с н о т и , а л и ш е коли збереться щ е д р и й тріумф із п е р ш и м молоком». Народжений й о г о ясновельможністю Андрієм Потоцьким, каштеляном краківським і п о л ь н и м г е т ь м а н о м к о р о н н и м , а під час Віденської е к с п е д и ц і ї п о с т а в л е н и й н а с т о р о ж і Речі П о с п о л и т о ї я к в і ц е - к о р о л ь н а ш о г о к о р о л і в с т в а ; після с в о г о с т а р ш о г о б р а т а , який на полі б о ю викликав н а бій М а р с а , п о в і в ш и б л и с к у ч е с в о ю п а н ц и р н у х о р у г в у від б е з с м е р т н о ї п а м ' я т і Я н а III і , м а ю ч и б л и з ь к о 2 2 р о к і в , р а д о п р и й н я в с м е р т ь задля д о б р а Вітчизни. Свої молоді роки для військової спеки, а ніжні р а м е н а д л я н е с е н н я інтересів вітчизни з а в ч а с н о , що «ще в з я в ш и 92

у с п і х і в у п е р ш о м у цвіті п р и с т о й н о ї м о л о д о с т і , н е в и р і в с м е р т і а ж д о сивої старості». Н а й д о в ш у , четверту, яка з а й м а л а д в а а р к у ш і , але н а й к р а щ у і вільну від м а к а р о н і з м і в " , м а в А н т о н М и х а й л о П о т о ц ь к и й , в о є в о д а б е л з ь к и й , маршалок її найяснійшої милості королеви, кавалер орденів; Польського Білого Орла і Святих апостола Андрія та Олександра Невського. О с ь к о р о т к и й у р и в о к з т р е т ь о ї с т о р і н к и : «І хто ж не в и з н а є , що л и ш е т и х т р е б а ж а л і т и , п а м ' я т ь п р о я к и х р а з о м з н и м и б у в а є п о х о в а н о ю , які нічого на цьому світі к о р и с н о г о для Вітчизни і для с е б е похвального не з р о б и л и . С м е р т ь таких - гідна жалю, бо пам'ять п р о них п о м и р а є з ними». «Тим, які в н е б і - на в і ч н у хвалу, а на з е м л і , п о к и і с н у в а т и м е світ, з а с л у ж и л и с о б і н а б е з с м е р т н у славу, с л і д з а з д р и т и с в я т о ю п о р я д н о ю з а з д р і с т ю , аніж їх жаліти». « С п р а в е д л и в и х ч е к а є в і ч н а п а м ' я т ь , і в ній в о н и з а л и ш а т и м у т ь с я до кінця, ніколи не п о м и р а є т о й , хто жив славно». «Той, х т о д л я В і т ч и з н и п р а ц ю є - т р у д и , с т а р а н н я , п і к л у в а н н я , постійні т у р б о т и , т а л а н , з д о р о в ' я , н е раз р а д о ж е р т в у в а в с в о ї м ж и т т я м , я к и й п р и Б о ж і й с л а в і , с в о ї й с в я т і й вірі і з а х и щ а в м у ж н ь о і г а р я ч е дотримувався прав, с в о б о д і вольностей Вітчизни, буде ж и т и в милій п а м ' я т і п р и й д е ш н і х віків, с л у г у ю ч и п р и к л а д о м м о л о д и м п о к о л і н н я м » . Ц і к а в и м и є т а к о ж т а к і п р о щ а л ь н і с л о в а , як, н а п р и к л а д : « О п у с к а є і віддає крісло с е н а т о р за місце вічноживих, кидає гетьман булаву і стає у ряди небесні з-під найвищої на землі влади нашої королівської милості». Наприкінці (Антон М и х а й л о Потоцький - наук.ред.) робить гарну в і д о з в у : «Ви, н е з л і ч е н н і ю р м и с и р і т , б і д н я к і в , п о с п о л и т и х , п і д д а н и х ґ м і н , які з а ж и т т я п і з н а л и й о г о б і л ь ш е я к л а с к а в о г о б а т ь к а , ніж п а н а , і пересвідчилися, якими багатими подаяниями, щедрими ласками і д о с т а т н ь о ю д о п о м о г о ю у важкі ч а с и н е р а з с т а в а в д л я н и х с п р а в ж н і м б а т ь к о м . Тож в и п р о с і т ь м и л о с т и в о і я к н а й ш в и д ш е й о м у в О т ц я м и л о с е р д я , л а с к у і вічну с л а в у » . Н а закінчення їхня м и л і с т ь я с н о в е л ь м о ж н и й пан в о є в о д а к и ї в с ь к и х земель подякував усім їхнім милостям я с н о в е л ь м о ж н и м гостям за присутність на цій о с т а н н і й найжаданішій батькові і слузі Б о ж о м у * М а к а р о н і з м - у с е р е д н ь о в і ч н і й Європі с л о в о н а р о д н о ї м о в и , яке увійшло в літературну латинську мову; іноземне с л о в о або вираз, яке вживається для збереження особливостей форми і вимови (спочатку - із жартівливою метою). Макаронічний стиль - пов'язаний з великою кількістю невиправданих чужомовних запозичень.

п р и с л у з і , не с у м н і в а ю ч и с ь у п о б о ж н о с т і й о г о д у ш і , і з а п р о с и в усіх на поминальний обід. їхня милість я с н о в е л ь м о ж н и й пан Велопольський, к о н ю ш и й к о р о н н и й , від л и ц а р с ь к о г о с т а н у п р о щ а в с я з л ю б л я ч и м с в о б о д у і рівність їхньою ясновельможною милістю паном каштеляном краківським, однак цю промову не надрукували. П о т і м , під ч а с « С л а в с я , К о р о л е в о ! » ( п о б о ж н а п і с н я - п е р е к л . ) т і л о з н я л и з катафалку і в тій с а м і й к о ш т о в н і й д о м о в и н і с к л а л и у р о д и н н о м у гробівці. У цей час у с я тутешня а р т и л е р і я , яка складалася з м а й ж е д в о х с о т великих бронзових гармат о с о б л и в о г о лиття, тричі дала залп. Так с а м о в и с т р і л и в з р у ч н о ї з б р о ї Г а р н і з о н . Усіх їхніх м и л о с т е й г о с т е й , п р и с у т н і х н а ж а л о б н і й ц е р е м о н і ї , ї х н я милість я с н о в е л ь м о ж н и й пан в о є в о д а к и ї в с ь к и й з а п р о с и в д о замку, з якого перейшли на великий бастіон, де був приготований спеціально д л я ц і є ї ц е р е м о н і ї в е л и к и й п р е к р а с н и й з а л . Він б у в з а в д о в ж к и с т о і з а в ш и р ш к и д в а д ц я т ь ч о т и р и лікті, о б б и т и й к р е п о м , п р и к р а ш е н и й дзеркалами і численним світильниками. У ньому стояло два столи, о к р і м т о г о , в палаці п р и й м а л и і під н а м е т а м и , р о з б и т и м и на т е р и т о р і ї . Інші с т о л и , з а я к и м и їхніх м и л о с т е й я с н о в е л ь м о ж н и х г о с т е й т а ї х н і х м и л о с т е й п а н і в в і й с ь к о в и х щ е д р о п р и г о щ а л и , с т о я л и так д а л е к о , щ о в цій в е л и ч н і й ц е р е м о н і ї м і с ь к а л ю д н і с т ь м о г л а в і л ь н о с п і л к у в а т и с я з н и м и . З г а р м а т п о с т і й н о с т р і л я л и п р и тостах за з д о р о в ' я їхніх н а й я с н і ш и х м и л о с т е й п р и с у т н і х т у т ш а н о в н и х г о с т е й т а їхніх р о д и н . Всі с т о л и були дуже багаті, на них лежали с о л о д о щ і о с о б л и в о г о п р и г о т у в а н н я . В и н а , к р і м ч у д о в о г о у г о р с ь к о г о , б у л и з а м о р с ь к і , які т і л ь к и х т о з а б а ж а в , такі н а л и в а л и . Д л я б і л ь ш о г о в ш а н у в а н н я г о с т е й їхні м и л о с т і (Потоцькі - перекл.) зі с в о є ї р о д и н и р о з д і л и л и с я до столів, щ о б кожен пильнував г о с т е й с в о г о столу. За і н ш и м и с т о л а м и н а г л я д а л и їхні м и л о с т і с т а р ш і п р и д в о р н і . І х о ч а л ю д е й б у л о д у ж е багато, всюди було видно такий порядок і д о б р е розміщення, що кожен з а л и ш и в с я з а д о в о л е н и й . їхніх м и л о с т е й отців щ е д р о г о с т и л и монаші о р д е н и на визначених місцях, де вони мали стації та розбиті намети. Наступні три дні у богослужениях не було змін, за винятком того, що не було процесій, промов та військових демонстрацій. Однак з а п а л е н і с в і ч к и , як на к о с т е л ь н и х к а р н и з а х і х о р а х , т а к і на л а в к а х , д з е р к а л а х та на катафалку щ о д н я з м і н ю в а л и с я , а запалені о л и в н і л а м п и горіли б е з п е р е р в н о впродовж чотирьох днів і ночей. Гостина, я к б у л о с к а з а н о в и щ е , п р о д о в ж у в а л а с ь п р о т я г о м усіх днів, а ж д о понеділка, при вшануванні народу, залпів з гармат та звуках п р и д в о р н о г о яничарського оркестру.

94

На д р у г и й д е н ь в архиєпископських богослужениях настала зміна, б о після вігілій їхніх м и л о с т е й о т ц і в о р д е н у с е р а ф и м і в ж а л о б н у в о т и в у в східному о б р я д і відправив їхня превелебність я с н о в е л ь м о ж н и й отець Шумлянський, єпископ Перемиський уніатського в і р о с п о в і д а н н я , а д р у г у - у с у п р о в о д і о р к е с т р у після вігілій їхніх милостей оо. домініканів мав його милість я с н о в е л ь м о ж н и й суфраган Львівський о. Ґловінський. На третій д е н ь після вігілій л а т и н с ь к е д у х і в н и ц т в о у п р и с у т н о с т і їхніх я с н о в е л ь м о ж н и х милостей отців інфулатів та прелатів о. Ковельський, є п и с к о п Луцький і Б р е с т с ь к и й , канцлер її найяснійшої милості королеви польської і декан тутешньої пресвітлої к о л е ґ і а т и в і д п р а в и в с п і в а н у С л у ж б у Б о ж у в с у п р о в о д і о р к е с т р у . Після неї п р о м о в е ц ь т р и б у н а л у , я с н о в е л ь м о ж н и й є з у ї т о . В о й ц є х Забельський, палкий у вимові, ясновельможних отців головним коронним трибуналом прийнятий, промовляв майже три години задля задоволення усіх.100 Після цього, коли заграли «Слався, Королево», польські єзуїти продемонстрували панегірики, віддаючи с в о ю вдячність за д о б р о ч и н н і фундаторські ласки: польський - її я с н о в е л ь м о ж н і й милості пані каштеляновій краківській, великій коронній гетьманівні, і латинський, - його ясновельможній милості п а н о в і в о є в о д і к и ї в с ь к о м у . Так з а к і н ч и в с я д р у г и й п о м и н а л ь н и й день.'01 Т р е т і й д е н ь п р и з в и ч а й н о м у б о г о с л у ж е н н і м а в тільки т у відміну, щ о після вігілій їхній м и л о с т е й о о . домініканів й о г о в е л е б н і с т ь о. Куніцький, с у ф р а г а н к р а к і в с ь к и й , м а в с п і в а н у ж а л о б н у в о т и в у , а п і с л я вігілій л а т и н с ь к о г о д у х і в н и ц т в а , які п р о д о в ж у в а л и с ь у п р и с у т н о с т і ї х н і х м и л о с т е й п р е в е л е б н и х о о . інфулатів, у с у п р о в о д і о р к е с т р у й о г о велебністьо. Ш е м б е к , є п и с к о п Холмський відправив Велику Літургію, а п і с л я неї з к а з а л ь н и ц і п р о п о в і д у в а в п о в а ж н и м і в и б р а н и м с т и л е м , п о в н и м в и б р а н и х п о л ь с ь к и х слів з а ф у н д а ц і ю с в о є м у з а к о н о в і від с в . пам'яті ясновельможного пана гетьмана його велебність о. Ґораздовський ордену тринітаріїв, полонених викупників, т е п е р і ш н і й міністр (завідувач відділу - перекл.) С т а н и с л а в і в с ь к о г о колегіуму.102 Четвертий день минув при звичайному богослуженні, при якому їхня велебність суфраган Кам'янецький о. Оранський, депутат найяснійшого трибуналу коронного, відправив поминальну вотиву п і с л я вігілій їхніх м и л о с т е й о о . д о м і н і к а н і в , а п і с л я вігілій л а т и н с ь к о г о д у х і в н и ц т в а , в яких у з я л и у ч а с т ь їхні п р е в е л е б н о с т і о о . є п и с к о п и , й о г о ясновельможна милість єпископ Кам'янецький співаною літургією усе це підсумував.

95

Після неї ц ю ч о т и р и д е н н у п о х о р о н н у у р о ч и с т і с т ь закінчив о с т а н н ь о ю п р о п о в і д д ю похвальною і г а р н о ю м о в о ю , яка тривала три години, його велебність о. Тишковський, малого ордену Св. Ф р а н ц и с к а . 1 0 3 Цього ж с а м о г о дня його ясновельможна милість пан воєвода краківський, гетьман польний коронний, незважаючи на дуже погані шляхи і д о р о г и , дуже пошкоджені д о щ а м и , з вдячності і незгаслої любові д о с в о г о с т а р ш о г о т о в а р и ш а , в і д д а в ш и о б о в ' я з о к цій урочистості, попрощався з усією родиною ясновельможних П о т о ц ь к и х . Після г о с т и н и , п о д я к у в а в ш и в с і м і о с в і д ч и в ш и с ь в з а є м н о ю любов'ю, повагою і приязню, керуючись невідкладними справами, він в и р у ш и в у п о д о р о ж д о К а м ' я н ц я д л я ревізії т а м т е ш н ь о ї ф о р т е ц і . Станиславівська артилерія як п р и й м а л а його потрійним залпом з великих гармат, так й о г о і п р о щ а л а . 1 0 4 Після закінчення проповіді і «Слався, Королево!» їхніх м и л о с т е й г о с т е й , з а п р о ш е н и х д о палацу, д о с т о й н о п р и г о с т и л и відповідно д о їхнього стану, після ч о г о в о н и , з а д о в о л е н і , р о з ' ї х а л и с я п о с в о ї х маєтках. 1 0 5

ВІД

1751 РОКУ АЖ ДО СЬОГОДЕННЯ'

Після с м е р т і Й о с и п а Потоцького згідно з п р а в о м с п а д к о в о с т і С т а н и с л а в і в п е р е й ш о в д о рук й о г о ш а н о в н о г о с и н а Станіслава. Р о з у м о в і і ч е с н о м у с е р ц е в і цієї л ю д и н и м о ж н а б у л о д о р у ч и т и д о л ю н е тільки міста, але й цілої д е р ж а в и . С в о є ю ц і л ю щ о ю щ е д р і с т ю і в л а с т и в о ю й о м у л а г і д н і с т ю він о п і к у в а в с я д о р о г и м б а т ь к і в с ь к и м с п а д к о м , с л і д и якого ще д о в г о були в пам'яті вдячних містян. П р и є м н о також з г а д а т и , що в т о й час у ц ь о м у місті навчався молодий Францішек Карпінський, якого л ю д и називами «поетом серця», а молодь вивчала напам'ять прощання Ліндори в горах, н а й к р а щ у з й о г о п а с т о р а л е й « Л а у р а і ф і л о н » , яку, н е з в а ж а ю ч и н а ї ї в е л и ч и н у , р а н і ш е с п і в а л и в к о ж н о м у д о м і . Тут він п р о в і в р о к и , п о в н і чарівності, перед якими розкривається прийдешнє у н а й п р и в а б л и в і ш о м у світлі. Саме тут було п е р ш е натхнення, яке р о з п а л и л о й о г о уяву, а п о б о ж н и й д у х п р о р в а в с я н о в и м л е т о м к р і з ь млу застарілих понять і потрапив до с е р д е ц ь вдячних земляків. « З н а ю , - каже К а з и м и р Б р о д з і н с ь к и й 1 0 6 , - що п р а в д и в і з е м л я к и с п р и й м а ю т ь к о ж н е н л и с т о к , п р и н е с е н и й д о вінка н а р о д н о ї с л а в и , я к д о р о г у ж е р т в у , п р и н е с е н у ч и с т и м почуттям, я к и м д и х а в Карпінський д л я ( п о л ь с ь к о ї - наук, р е д . ) В і т ч и з н и . О с ь чому й о г о М у з а з д о б у л а з а г а л ь н у л ю б о в у народі. Н е м а закутка широкої Польської землі, де не було б відоме ім'я К а р п і н с ь к о г о і не с п і в а л и с я й о г о пісні. Він - о д и н з н а ш и х поетів, я к и й з д о б у в ту р і д к і с н у славу, що й о г о пісні с п і в а л и і в Б о ж и х х р а м а х , і в палацах, і п р и р о б і т н и ч и х верстатах, і по б і л ь ш и х с а д и б а х . 1 0 7 Я к щ о й о г о , у п о р і в н я н н і з і н ш и м и , ані д о ш к у л ь н и й г у м о р , ані с м і л и в і с т ь генія не виокремлює, то чи можна приписати те загальне захоплення його с к р о м н і й М у з і ? Ч е с т ь п о е т о в і і н а р о д о в і р о б л я т ь с м а к и і почуття. Бо ч е с н о т и лагідні, б л а г о р о д н і почуття с п і в а ю т ь с я з п р а в д о ю і п р о с т о т о ю ; б о релігія с е р д е ч н а , с п р а в ж н я л ю б о в д о В і т ч и з н и , х о р о б р і с т ь , р о д и н н і ч е с н о т и і б л а г о с л о в е н н а рільнича п р а ц я у піснях К а р п і н с ь к о г о є щ и р и м в і д о б р а ж е н н я м н а р о д у . Б о й о г о пісні, які н и н і с п і в а ю т ь н а д П р у т о м , відповідають у с і м т и м , яких співають слов'янські д о ч к и вночі над Д н і п р о м , Д о н о м , В л т а в о ю і Д у н а є м . В о н и н е у р о ч и с т і , ані п р и с т р а с н і , але, я к у с я історія с л о в ' я н , с е л я н с ь к і і такі, щ о б е р у т ь з а д у ш у . Ц е й д у х поезії, т а к * До 1854 р. - Наук. ред.

97

Будинок єзуїтського колегіуму в якому навачалися Ф. Карпінськии пш С Барони с а м о як і м о в а , с к р і з ь п о з н а ч а є с л о в ' я н печаттю б р а т е р с т в а , м а є у с о б і щ о с ь таке, щ о ї х п е р е й м а є , а для і н ш и х народів с т а н о в и т ь т а є м н и ц ю . П о с л у х а й м о , з я к и м и п о ч у т т я м и К а р п і н с ь к и и о п и с у є ті в р а ж е н н я , які він о т р и м а в у С т а н и с л а в о в і 1 0 8 : « Н а р о д и в с я я у 1741 р о ц і , д н я 4 с е р п н я в Галицькій землі на Покутті, в повіті К о л о м и й с ь к о м у , в селі Голоскові, З милі від С т а н и с л а в о в а , в батьків Андрія і Розалії Карпінських. У вісім років, к о л и я вмів у ж е ч и т а т и і т р о х и п и с а т и , батько віддав м е н е до с у с і д н ь о ї ш к о л и у С т а н и с л а в о в і 1 0 9 . Д е с ь по р о ц і навчання у школі у С т а н и с л а в о в і відбувся славний похорон великого коронного гетьмана Йосипа П о т о ц ь к о г о . Тоді я в п е р ш е п о б а ч и в в е л и к и й (як кажуть) світ, і с п р а в д і , такого л ю д у місто не бачило вже потім, а м о ж е , і бачити не буде. Кількадесят с е н а т о р і в , між я к и м и кілька є п и с к о п і в , а що вже й казати п р о рід Потоцьких у ч и с л е н н и х відгалуженнях між н а й в і д о м і ш и м и в т о й час, а що в ж е й казати п р о т а м з г р о м а д ж е н е військо. У ті ч а с и в о н о л и ш е на к о р о н а ц і я х королів, їхніх п о х о р о н а х т а п р и в и н о с і ч у д о т в о р н и х ікон ц е д е м о н с т р у в а л о , що ж казати п р о незліченну кількість люду, я к и й з а д л я цікавості п р и й ш о в с ю д и з д а л е к и х в о є в о д с т в і з а п о в н и в ю р м а м и всі б у д и н к и і вулиці! Батько мій м е ш к а в т о д і у С т а н и с л а в о в і , і я міг на ц ь о м у п о х о р о н і п о б а ч и т и в с е , а ч а с т к о в о - вже міг п о с т а в и т и с я до ц ь о г о навіть к р и т и ч н о . В е с ь к о с т е л від карнизів був у к р и т и й д о землі а д а м а ш к о м і о с в і т л е н и й о л и в н и м и л а м п а м и , п о с е р е д и н і м а в в е л и ч е з н и й катафалк, п р и к р а ш е н и й б а г р я н и ц е ю із золотими тороками, свічками, портретом, г е р б а м и , б а г а т ь м а в і д з н а к а м и в л а д и , п о к л а д е н и м и біля у з г о л і в ' я . Від к о с т е л ь н и х д в е р е й а ж д о катафалку, н а кількадесят кроків, с п е ц і а л ь н о н а с т е л и л и д о щ а н у підлогу, щ о б військові л и ц а р і , які в'їжджали на конях, р о б и л и б і л ь ш е галасу. Тоді я вже м а в стільки розуму, що п е р е д б а т ь к о м міг с к а р ж и т и с я н а п р о ф а н а ц і ю Б о г а , коли з Б о ж о г о х р а м у д л я л ю д и н и 98

гетьмана зробили стайню. Вибрані лицарі по одному на повному скаку влітали в к о с т е л , і о д и н л а м а в с п и с п р и г е р б і біля підніжжя г е т ь м а н с ь к о ї д о м о в и н и , д р у г и й л а м а в шпагу, т р е т і й кидав п а л а ш , ч е т в е р т и й - с т р і л и , п ' я т и й - п р а п о р е ц ь , ш о с т и й - бунчук, с ь о м и й - х о р у г в у і т. д. І к о ж е н , з л а м а в ш и с в о є з н а р я д д я біля підніжжя д о м о в и н и , п а д а в з к о н я , ніби в д а ю ч и ж а л ь з а с в о ї м г е т ь м а н о м . П р о т е д в о м з т и х «героїв» н е в д а л о с я з л а м а т и п р а п о р е ц ь і хоругву, а л и ш е свічки на катафалку п о р о з к и д а л и , з а т е їм д о б р е в д а в с я ніби ж а л ь і п а д і н н я з к о н я , бо б у л и д о б р е п'яні. П р и б л и з н о д в а тижні п р о д о в ж у в а л и с я ці трупні урочистості, а деякі г о с т і б а в и л и с ь у С т а н и с л а в о в і м а й ж е ч в е р т ь року, г о щ е н і с и н о м п о м е р л о г о гетьмана». « Щ е д и т и н о ю , у школі я пізнав вас, с о л о д о щ і д р у ж б и . Д е с ь 4 0 0 у ч н і в б у л о у С т а н и с л а в о в і , ч о м у ж я п р и г о р н у в с я л и ш е до д в о х С о с н о в с ь к о г о і М а л і ц ь к о г о - як і в о н и до м е н е ? Бо т р е б а с к а з а т и , щ о , крім с п і л ь н о ї п о в а г и , яка н а й б і л ь ш е з м і ц н ю є л ю д с ь к у п р и я з н ь , н а ч о м у ми в т о й час м а л о з н а л и с я , щ о с ь є у віці, о б л и ч ч і , у с п о с о б і п о в е д і н к и та подібності думок, що звичайно поєднує друзів. З Сосновським, який б у в у н и ж ч о м у класі від м е н е , д о т а к о ї п р и я з н і д і й ш л о , щ о м и н е тільки п р и с я г н у л и в костелі, що б у д е м о д р у ж и т и до с м е р т і , але навіть н а п и с а л и малу картку з н а ш и м и п і д п и с а м и . В ній, окрім п р и с я г и д р у ж б и , була і с п і л ь н а о б і т н и ц я , щ о якби х т о с ь з н а с п о м е р п е р ш и м , т о д р у г о м у , п і с л я с м е р т і (в т о й ч а с в і р и л и у т а к у м о ж л и в і с т ь ) п о в и н е н з ' я в и т и с я і п р о своє перебування на тому світі р о з п о в і с т и . А щ о б це б у л о м і ц н і ш и м , ми п о к л а л и т у к а р т к у під с к а т е р т и н у в і в т а р я в м і с ц і , д е с в я щ е н и к п р а в и т ь С л у ж б у Божу, і к о л и т а м о б и д в а п р и с л у г о в у в а л и , т о д л я с т в е р д ж е н н я н а ш и х клятв з а п р и ч а щ а л и с я н а тій с а м і й С л у ж б і Б о ж і й . З а півроку, п о ї х а в ш и н а с в я т а д о б а т ь к а , м і й т о в а р и ш С о с н о в с ь к и й п о м е р . Й о г о тіло п р и в е з л и д о С т а н и с л а в о в а і в г р о б н и ц і т а м т е ш н ь о ї колеґіати п о х о в а л и . Вікна будинку, в я к о м у я ж и в , в и х о д и л и на м о г и л ь н і о г о р о ж і . Скільки т о б у л о страху, щ о б С о с н о в с ь к и й д о м е н е н е п р и й ш о в згідно з й о г о клятвою, скільки б е з с о н н и х ночей я провів у жахливому очікуванні, п о к и , в и с п о в і д а в ш и с ь і п р и й н я в ш и Святе П р и ч а с т я , настільки о с м і л і в , щ о навіть вночі й ш о в д о м о г и л ь н о ї о г о р о ж і і д а р е м н о в и к л и к а в д у х а т о в а р и ш а , а л е т о й н і к о л и м е н і т а к і не показався. Так релігія д о п о м а г а є і м а л и м дітям, роблячи їх с п о к і й н і ш и м и і щ а с л и в і ш и м и . А з другим моїм товаришем, Малицьким, якось моя дружба в и й ш л а н а з л е . С т а р ш о к л а с н и к и , а с а м е : (учні - наук, р е д . ) п о е т и к и , р и т о р и к и і філософії сиділи в костелі в лавках, а молодші м о л и л и с я п е р е д лавками. В якийсь святковий день, стоячи поряд, ми з п р и я т е л е м Маліцьким під час проповіді ми с м і я л и с я і ш т о в х а л и с я ліктями, насміхаючися з інших. Мій батько, несподівано для мене п р и й ш о в ш и на богослужіння, побачив з лавки м о ю невідповідну 99

поведінку і, з а й ш о в ш и поза неї і с т а в ш и у м е н е за с п и н о ю , д а в мені с и л ь н о г о ляпаса, д о д а в ш и г о л о с н о : «Злого і в костелі б'ють». Потім, повернувшись на своє місце, продовжував спокійно слухати п р о п о в і д ь . Б а т ь к о в а п р а в д а і м і й с о р о м у ж е п о т і м в е с ь час н а г а д у в а л и мені про належну поведінку в к о с т е л і . 1 , 0 Велике враження на мене с п р а в и л а страта злочинця, яку я вперше п о б а ч и в у С т а н и с л а в о в і . Був то р о з б і й н и к Б а ю р а к , я к и й , ідучи на п л о щ у с м е р т і , н а к а з а в с о б і д а т и сопілку, т о б т о у л ю б л е н у г у ц у л ь с ь к у п и щ а л к у , н а якій н а г р а в а в с у м н і г у ц у л ь с ь к і м е л о д і ї . 1 " Тоді я с т о я в т а м б л и з ь к о разом з батьком, щоб бачити страту цього злочинця.112 В м о л о д ш и х класах я був п е р ш и м с е р е д т о в а р и ш і в до витівок. Скільки то г е б р е я м п о в и б и в а н о вікон, а л ю д е й , що п р о х о д и л и повз б у д и н о к , де я к в а р т и р у в а в , о б д у р е н о (кинена н а д о р о г у шістка п р и в ' я з у в а л а с ь ч е р е з дірку б і л о ю в о л о с і н н ю , я д и в и в с я ч е р е з вікно і, коли п е р е х о ж и й с х и л я в с я , щ о б шістку підняти, я р а п т о м через вікно тягнув волосінь, і ш і с т к а тікала до м е н е ) ; с к і л ь к и т о разів, б ' ю ч и с ь н а п а л и ц я х ( т а к и й т о д і б у в з в и ч а й п р о в е д е н н я вільного часу) 1 1 3 , д р у г о ю р у к о ю я з а с и п а в с у п е р н и к о в і очі п і с к о м , а потім д о с х о ч у м о л о т и в й о г о по г о л о в і . Гаряча кров, я к а м е н е до таких і подібних витівок штовхала, о д н о ч а с н о і д о п о м а г а л а мені, бо завжди задані мені напам'ять у р о к и я л е г к о виучував, був г о р д и й і с т а р а в с я , щ о б к р а щ о г о учня в і д м е н е у к л а с і не було. Мій наставник Н а д з е й о в с ь к и й , який щоранку п е р е д виходом до школи слухав задані напам'ять з а в д а н н я , якось не захотів м е н е с л у х а т и , бо сказав, що чув уночі як крізь с о н я д о с к о н а л о розповів усі завдання. Але ця с а м а жвавість д у ж е прив'язала м е н е до м о є ї релігії ( р и м о - к а т о л и ц ь к о ї - наук, р е д . ) , п р и щ е п л е н о ї б а т ь к о м : н а с л у х а в ш и с ь розповідей про ж и т т я святих пустельників, я, в з я в ш и якусь т о р б у і д в а хліби, т и х ц е м від н а ш о ї г о с п о д и н і вночі втік до б л и з ь к о ї від С т а н и с л а в о в а д і б р о в и , б а ж а ю ч и з ц ь о г о ч а с у ж и т и у пустелі і ї с т и жолуді, поволі до них з в и к а ю ч и р а з о м з х л і б о м . М е н е ш у к а л и т р и д н і , а на третій д е н ь я с а м п р и й ш о в , з р о з у м і в ш и , щ о н е з м о ж у звикнути д о ж о л у д і в . Різка навчила пустельника, щ о , живучи м і ж л ю д ь м и , б л и ж н ь о м у м о ж н а більше д о п о м о г т и , ніжлюблячи його н а с а м о л л и ш е с л о в о м , а н е ділом. Д и в л я ч и с ь н а ікону с в я т о г о Себатяна, п р о б и т о г о с т р і л а м и , п р и вівтарі п р и й ш л а мені д у м к а с т а т и мучеником за віру. З н а в я п р о Х о т и н , що це т у р е ц ь к е місто на В о л о щ и н і не так д а л е к о від С т а н и с л а в о в а , і н а д у м а в о б о в ' я з к о в о т у д и д о б р а т и с я і в центрі цього міста проклинати пророка мусульман М а г о м е т а . Тоді о б р а ж е н і турки п е в н о м е н е з а м о ю віру з а м о р д у в а л и б . Д у м а ю ч и над с п о с о б о м в и к о н а н н я ц ь о г о проекту, с п а л о мені н а г о л о в у с п е р ш у в и п р о б у в а т и с в о ю в и т р и в а л і с т ь на біль від р а н , і я з а п х а в с о б і у с т е г н о велику шпильку. Н а р о б и в ш и з б о л ю к р и к у і з р о з у м і в ш и с в о ю не в и т р и в а л і с т ь , я і шпильку, і д у м к у с т а т и м у ч е н и к о м покинув». 1 1 4 Отже, д в а предмети вплинули на розум молодого Карпінського: релігія і п р и р о д а .

100

Вулиця Липова У т о й ч а с м і с т о с п р а в д і м а л о м а л ь о в н и ч и й в и г л я д . З б о к у Галича великий став, ш в и д к о п л и н н а Млинівка, яка впадала до Бистриці, і п р е г а р н і В о в ч и н е ц ь к і с х и л и , які б у л и п р и є м н і о ч а м . З п і в д е н н о г о б о к у - гарна вулиця Липова, звідки м е д о в и й запах розходився майже на ціле п е р е д м і с т я , і рої п р а ц ь о в и т и х бджілок с н у в а л и , з б и р а ю ч и пожиток Богові й л ю д я м та солідна діброва, багата на ліщинові горіхи, якої нині і сліду в ж е н е м а є . Н а р е ш т і вдалині величні К а р п а т и закінчували цей п р е п и ш н и й і з а х о п л и в и й к р а є в и д . Ш к і л ь н а м о л о д ь під час в і л ь н о г о ч а с у к о л и с ь з б и р а л а с я н а ринку, а з а ч а в ш и п і с н ю «Lauda Sion S a l v a t o r e m » а б о «Ave m u n d i s p e s Магіа» ( « С л а в а в і т а ю ч и м в Сіоні» т а « С л а в а н а ш і й надії П р е ч и с т і й М а р і ї » - п о б о ж н і пісні - п е р е к л . ) , й ш л а , співаючи, вулицею Л и п о в о ю до гарної діброви, де провівши весело кілька г о д и н , з м і ц н е н а , п о в е р т а л а с я , ч а с т о н е с у ч и в о л о ш к о в і в і н к и або

букети

польових

квітів.

Цими

малими

дарунками

вона

віддячувалась за турботи с в о ї м батькам або опікунам. Мешканці міста т а к о ж м а й ж е всі д н і , о с о б л и в о влітку, п р о в о д и л и а б о н а п р и з ь б а х б у д и н к і в , а б о н а г о р о д а х , у т о й ч а с д о с и т ь ш и р о к и х , які н е с т и к а л и с я із сусідами. ' ^ З б и р а л и с я такожчисленні г р о м а д и паломників до Скиту ( М а н я в с ь к о г о - наук, р е д . ) , 1 1 6 д о З а р в а н и ц і , я к а щ е т е п е р с л а в и т ь с я чудами о б р а з Ізбавителя,'17 до Тлумача - на д е н ь вятої А н н и 1 1 8 , до Тисмениці, на урочистості Святого Каетана, славного чудами у вірменській церкві, на в е р в и ц ю до Найсвятішої Матері в костелі домініканів,119 до Л и с ц я , де зображення Найсвятішої Діви Марії 101

Ч е н с т о х о в с ь к о ї с л а в и т ь с я ч у д а м и . Б о г о с л у ж і н н я , які т р и в а ю т ь т р и д н і під час святкування Успення Пресвятої Б о г о р о д и ц і існують до цих пір.'20 А к о л и квіти в'янули, л и с т я з д е р е в о п а д а л о і птахи г о т у в а л и с я до відльоту, тоді, в міру п о с т у п о в о г о зникання краси землі, розум м е ш к а н ц і в міста піднімався над усім з е м н и м і с к о р о м и н у ч и м . Л и ш е н ь п о в е р х н я землі накривалася з и м о в и м п л а щ е м , то п о х м у р е відлуння дзвонів колеґіати скликало вірних, щ о б збиралися на гробах своїх предків і сльозами скропили присипані земним порохом могили л ю д с ь к и х останків. Розпочиналась урочистість З а д у ш н о г о д н я (День померлих, 1 листопада - перекл.). Духівництво у заупокійних ризах п р и н о с и л о безкровну жертву на Господньому вівтарі, б у д и л о сумні п о ч у т т я , які п е р е х о д и л и у п л а ч л и в і з о й к и ж а л ю п р и в и г л я д і проповідника, оточеного п р о ц е с і є ю капуцинів'. Двері, що вели до г р о б і в ц і в , з л у с к о т о м в і д ч и н я л и с я і п р о п о в і д н и к на чолі с в о є ї п р о ц е с і ї в с т у п а в у підземелля. Там к о ж е н , у з я в ш и певну ч а с т и н у л ю д с ь к о г о скелета, шикувався у пари, і виводили звідти священика, який, т р и м а ю ч и в руках л ю д с ь к и й ч е р е п , в и х о д и в на к а з а л ь н и ц ю і мав до народу змістовну проповідь. Потім відбувалися процесія, траурний похід і в р е ш т і с к л а д а н н я тих с к е л е т і в у п і д з е м е л л я х с в я т и н і . Це ж а х л и в е в и д о в и щ е справляло надзвичайне враження на присутніх. Брати, с е с т р и , родичі і сусіди молилися, плакали або роздавали м и л о с т и н ю в цей день, забуваючи взаємні кривди і подаючи одне одному руки. Пройняті такими почуттями, мешканці поєднували їх з д о б р о ю н а д і є ю на приємні і спокійні втіхи, принесені взимку в затишок д о м а ш н ь о г о життя. І справді, починалися улюблені вечорниці. На тих д о б і р н и х п о с и д е н ь к а х р о з п о в і д а л и с ь різні б а й к и : п р о з а к л я т і с к а р б и , п р о з а ч а р о в а н и х а б о з а п р о д а н и х ч о р т о в і л ю д е й , п р о ч а р і в н и ц ь , які в и л і т а ю т ь н а п о м е л і ч е р е з к о м и н , п р о у п и р і в і м е р т в я к і в , які п р о с я т ь л ю д с ь к о ї д о п о м о г и . 1 2 1 Часто також співали руські д у м и , ж а л і б н і т о н и яких д о в о д и л и слухачів до плачу. С е р е д таких н е в и н н и х забав н а б л и ж а л о с я справжнє р о д и н н е свято Різдва Х р и с т о в о г о , яке в ш а н о в у в а л и не тільки м о л и т в о ю і п о б о ж н и м с п і в о м , але с т а р а л и с ь урізноманітнити через яселка і вертепи.122 Пізніше зав'язане на вечорницях знайомство закінчувалося перед вівтарем тіснішим 7

К а п у ц и н и - римо-католицький чернечий орден, заснований у 1525 р. Капуцини є реформованими францисканцями і названі так за те, що вони п о ч а л и н о с и т и загострені каптурі (капуче) на честь і на манеру Святого Ф р а н ц и с к а . Капуцини були визнані у 1619 р. як одна з трьох незалежних гілок ф р а н ц и с к а н с ь к о г о ордену. Від часу їх з а с н у в а н н я к а п у ц и н и відзначалися своїми ділами доброчинства і аскетизмом.

102

з в ' я з к о м . Врешті жалібні р о з д у м и над муками Ізбавителя і п р и л ю д н і п р о ц е с і ї о т ц і в т р и н і т а р і ї в г о т у в а л и всіх д о г і д н о г о в і д з н а ч е н н я Р і з д в я н и х с в я т , які є к у л ь м і н а ц і є ю в с і х у р о ч и с т о с т е й с п р а в ж н ь о г о християнина.123 Багатства п р и р о д и і захопливі релігійні обряди Станиславова в и т в о р ю в а л и п о е т и ч н и й дух. Тут б у л и л ю д и , які ж и л и в Б о з і і д л я Б о г а , з л е г к і с т ю піднімалися в н а д з е м н у країну, звідки п р и б у в а л а поміч у клопотах. З січня 1752 р. п а н н а Л ю ц і я П а п р о ц ь к а важко з а н е д у ж а л а і, перебуваючи майже при смерті, звернулася по допомогу до Найсвятішої Матері на чудотворному образі вірменської церкви. В і д н о в и в ш и з д о р о в ' я , з вдячності за це чудо пожертвувала церкві дарунок. А щ о б чудеса Марії не були лише плітками, архиепископ Л ь в і в с ь к и й в і р м е н с ь к и й о . Яків А в ґ у с т и н о в и ч , о с о б и с т о п р и ї х а в д о Станиславова для вивчення цих надзвичайних випадків. П е р е с в і д ч и в ш и с ь у ї х н і й в і р н о с т і , він в л а с н о р у ч н о п і д т в е р д и в : «Під час г е н е р а л ь н о ї візитації о п и с а н і чуда я бачив, п е р е к о н а в с я і з в а ж и в . Тому д л я б і л ь ш о ї п е в н о с т і т а в а г и с к р і п и в ц е в і з и т а ц і й н и м а в т о р и т е т о м і п р и к л а д а н н я м р у к и р о к у 1 7 5 3 , д н я 2 4 т р а в н я . Яків - а р х и е п и с к о п Львівський вірменський».124 Були тут також у постійному русі й музи, плоди яких захоплювали і н а в ч а л и їхніх с у ч а с н и к і в , а л е д л я н а с , н а ж а л ь , в о н и з а л и ш а ю т ь с я , в основному, без вартості.

8 т р а в н я 1758 р. Ян Х е л м і ц ь к и й , м е ш к а н е ц ь С т а н и с л а в о в а , 1 2 5 бажаючи вшанувати урочистість іменин шановного власника міста, презентував йому свій власний поетичний панегірик.126 Б у в він ( С т а н і с л а в П о т о ц ь к и й - п е р е к л . ) в з і р ц е м г р о м а д я н с ь к и х чеснот, з р о б и в багато д о б р о г о і п р и цих благородних намірах певно з р о б и в би ще більше, якби не с м е р т ь , яка 8 л ю т о г о 1760 р. обірвала нитку й о г о життя. Колегіум станиславівських отців єзуїтів в и с л о в и в жаль у своїх двох панегіриках.127 Також і увесь сенат, і х о р о б р е л и ц а р с т в о висловили с в о ю вдячність йому (Станіславу Потоцькому перекл.) через щ и р и й жаль, який був н а й п е в н і ш и м д о к а з о м великої д о н ь о г о п о в а г и . В п р о д о в ж у с ь о г о ж и т т я він б у в г і д н и м с п а д к о є м ц е м с л а в и і в е л и к о г о імені с в о ї х п р е д к і в . Ж о д е н с е й м н е м і г в і д б у т и с я б е з н ь о г о . Б у в ш и п о с л о м н а н ь о м у , він н е р а з з а х и щ а в д о б р о В і т ч и з н и і с в о б о д у Речі П о с п о л и т о ї . У 1 7 2 3 р . д о р у ч и л и й о м у г і д н і с т ь м а р ш а л к а н а Р а д о м с ь к і й к о м і с і ї , а під ч а с д о м а ш н і х з а в о р у ш е н ь н е р а з я к с и н в е л и к о г о г е т ь м а н а н а місці б а т ь к а і з з а г а л ь н о ю п о х в а л о ю к е р у в а в він цілим коронним військом. Спершу був в о є в о д о ю смоленським у 1 7 3 6 p., п о т і м к и ї в с ь к и м і , в р е ш т і , с т а в в о є в о д о ю п о з н а н с ь к и м .

103

Д а л е к о б у л а в і д о м а й о г о щ е д р і с т ь д о б і д н я к і в . Ц е він г о д у в а в м о л о д ь у б о г о ї ш л я х т и , о д я г а в і н а в ч и в у р і з н и х н а в ч а л ь н и х з а к л а д а х . Це він б у д у в а в Божі х р а м и , а м о н а с т и р і щ е д р о о б д а р о в у в а в . Двічі одружувався: вперше - з Маріанною Лящівною, дочкою воєводи б е л з ь к о г о , з я к о ю мав с и н а А н т о н а 1 2 8 і дочку Анну, о д р у ж е н у з Франциском Потоцьким, воєводою київським; вдруге - з Оленою Замойською, дочкою воєводи смоленського, з якою мав дочок Т е о ф і л і ю , Л ю д в і к у і В і к т о р і ю та с и н і в : Іґната, М и х а й л а , Й о с и п а , П е т р а , Франціска і Вінцента.129 Після й о г о смерті Станиславів п е р е й ш о в у власність Катерини з Потоцьких Коссаковської, внучки Фелікса Потоцького, великого гетьмана к о р о н н о г о . Від т о г о часу місто почало зазнавати постійних змін і перебудов. Страшні потрясіння краю д і с т а л и с я і до мурів міста, а б у р я , що н а б л и ж а л а с я , з а л и ш и л а сліди н е б л а г о п о л у ч ч я і руйнування. Щ е кілька н а д з в и ч а й н и х випадків т р а п и л о с я н а п е р е д о д н і т и х п о р а з о к , я к и х з а з н а л о м і с т о . 9 с е р п н я 1 7 6 0 р. А н н а Ч е р н я т о в и ч е в а з Богородчан зі своїм чоловіком Станіславом зізналася, що йдучи до Т и с м е н и ц і , сіла біля цегельні відпочивати. С а м е т о д і , коли в о н а була з а й н я т а с в о ї м и т р и в о ж н и м и д у м к а м и , д о неї п і д і й ш л а ж і н к а , о д я г н е н а в с е л я н с ь к и й , а л е п е р е т к а н и й з о л о т о ю н и т к о ю , одяг. З а п и т а в ш и п р о п р и ч и н у т у р б о т , в о н а н а к а з а л а п е р е й т и н а д р у г и й бік ц е г е л ь н і , д е , н а к р и в ш и ї ї з о л о т о ю с і т к о ю від п а р а л і ч у і п р и с і в ш и п о р я д , п р и в і т н о з н е ю з а г о в о р и л а . П о с е р е д р о з м о в и вона відкрила ї й (Анні Чернятовичевій - перекл.) т а є м н и ц ю про можливу небезпеку смерті, н а ч е б т о та м а л а б п о т о н у т и в Б и с т р и ц і . Т о м у - т о н е з н а й о м к а р а д и л а їй п о в е р н у т и с я д о д о м у . Н а з а п и т а н н я А н н и , хто в о н а така, жінка відповіла: «Я г о с п о д и н я вірменської церкви». Однак, не п о в і р и в ш и у ці с л о в а , А н н а з а п и т а л а знову: «Якщо те, що ти кажеш, п р а в д а , с к а ж и мені, с к і л ь к и я м а ю д і т е й , і, які з н и м и м а ю к л о п о т и » . К о л и ж в о н а о т р и м а л а правильну відповідь, трохи злякалася і, розуміючи що це навіювання, хотіла вирватися з рук незнайомої жінки. При цьому на підтвердження п р а в д и в о с т і ц ь о г о в и д і н н я о т р и м а л а п о д р я п и н у від н і г т я р у к и . П о т і м ж і н к а , в и й н я в ш и з - п і д п а х в и б у х а н к у г а р н о г о х л і б а , н а к а з а л а Анні й о г о їсти при ній, а р е ш т у взяти додому. Врешті, повчаючи, наказала ї й , щ о б у п'ятницю та лежала х р е с т о м перед її о б р а з о м , і, відпровадивши аж до фіґури п р и д о р о з і , що вела до Станиславова, з н и к л а з очей. Йдучи, Анна сама до себе почала говорити: «Якщоти справжня Божа М а т и , яка мені з'явилася, то нехай я зараз з н а й д у г р і ш . І н е г а й н о з н а й ш л а б и т у ш і с т к у , яку в і д д а л а б і д н и м . Ц ь о г о ж с а м о г о р о к у , п і с л я різних хвороб, якими страждає простолюд, вона народила мертву 104

дитину. Через півгодини звернулася по допомогу до Найсвятішої Матері - і її д и т и н а ожила. О х р е щ е н а , вона знову п о м е р л а . Ч е р е з рік п і с л я ц ь о г о в и п а д к у ч и т а є м о в л а с н о р у ч н и й з а п и с : «Я, н е г і д н и й с в я щ е н и к , після закінчення с в о є ї депутатської функції, в п е р ш е перебував у Станиславові і почувши про Чудотворну Найсвятішу Матір н а о б р а з і в і р м е н с ь к о ї ц е р к в и . Т о м у з в е р н у в с я д о Неї з а д о п о м о г о ю , б о м а в у ж е т р е т и н у р о к у д у ж е х в о р і очі. М а в я й і н ш і п р о х а н н я , а т о м у о т р и м а в с п р а в ж н є ч у д о , яке і н а С т р а ш н о м у Б о ж о м у с у д і в и з н а в а т и м у я в н и м , що й нині з а п и с у ю с в о ї м с в я щ е н и ч и м сумлінням. Станиславів, дня 26 л ю т о г о 1762 року, о. Й о с и п Токаржевський, канонік Кам'янецької катедри».

10 травня 1763 р. Варвара Богданова Сагагевичева зізналася: «Страждаючи н а с и л ь н и й біль н о г и , я к о ю ледь могла п о в о р у ш и т и , однієї ночі с е р д е ч н о п о м о л и л а с я до Н а й с в я т і ш о ї Діви Марії на чудотворному образі вірменської церкви, прохаючи про видужання. Після цього я н е г а й н о заснула, а п р о к и н у в ш и с ь , з п о д и в о м почала рухати н о г о ю . Вранці вже з д о р о в о ю пішла до церкви і подякувала Божій Матері за цю ласку».130 Д е с ь у цей час було п о в н і с т ю з а в е р ш е н о вірменську церкву. Ця с п о р у д а в г а р н о м у італійському стилі була з б у д о в а н а під і м е н е м Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії. Спереду церква мала дві овальні вежі, великий купол п о с е р е д и н і , який п р и к р а ш а л о STAN1SLAwow _ ко,**, о™,.».*, зображення Богородиці з дитятком Ісусом. У самій церкві найбільше заслуговували на увагу: славний чудами образ Найсвятішої Діви Марії на в е л и к о м у вівтарі, г а р н і р о з п и с и н а стінах, виконані колись Яном Солецьким і ґалерея на чотирнадцяти великих колонах, прикрашена фігурами апостолів. З а в д о в ж к и церква мала 18, а завширшки - 7 сажнів. Над р и з н и ц е ю і с к а р б н и ц е ю були гарні помешкання.131 Наприкінці ц ь о г о ж р о к у ( 1 7 6 3 р.

- наук, ред.) сталася с у м н а катастрофа, яку викликали розбійницькі переходи російських і прусських військ через Польщу.

Останні п о ш и р ю в а л и фальшиві г р о ш і , через що були великі втрати, н а р о д и л и с я байдужість до загального д о б р а , ворожнечі між п о л ь с ь к и м и п а н а м и і постійне з р и в а н н я с е й м і в . Дехто з панів, ніби з б у д ж е н и й з м і ц н о г о сну, н а м а г а в с я п о в е р н у т и к р а є в і рівновагу, т а , н а жаль, потік н е щ а с т ь , що в и й ш о в з берегів, с т р і м к о все з а т о п и в ш и , у с в о є м у р в у ч к о м у п л и н і п о г л и н у в їхні н а й к р а щ і н а м і р и . Вітчизна, як любляча мати, д а р е м н о закликала своїх синів до згоди і є д н о с т і . М а в я під р у к о ю о д н у з т а к и х т о г о ч а с н и х в і д о з в , а т о м у ї ї т у т подаю: «Лист Вітчизни до синів краю п р о конфедерацію Initiis l a e t a , t r a c t u d u r a , e v e n t u t r i s t i a . T a c i t u s . ( « П о ч а т о к р а д і с н и й , о р г а н і з а ц і я п о в і л ь н а , р е з у л ь т а т с у м н и й . Тацит» - п е р е к л . ) . З а с м у ч у є т е в и м е н е , кохані с и н и , д а й , Б о ж е , а б и д а р е м н и м и чутками про підготовку конфедерації. Що ж це, Боже, діється? Чи ж би насолода тридцятилітнього миру була вам п р и к р о ю і стала н е п р и є м н о ю ? Найбажаніший дарунок неба народам мав би бути н е п р и є м н и м тільки с а м и м полякам? То це с п р и к р и л и би собі б а г а т с т в о , д о с т а т о к , вільне п р о ж и в а н н я , п л о д и щ а с л и в о г о м и р у , щ о б усе це пустити на д о л ю випадкового щастя? Читайте своїх істориків т а з ї х н і х п р а ц ь д і з н а й т е с я , щ о о д н а к о н ф е д е р а ц і я с п р и ч и н я є іншу, п р о т и л е ж н у , і о б и д в і , я к п р а в и л о , т я г н у т ь з а с о б о ю к р и в а в у війну. Д о с в і д віків і в а ш о с о б и с т и й я в н о д о в о д и т ь , щ о т а к б у в а л о , б о ч и д а в н о в и м а л и д в і в о р о ж і к о н ф е д е р а ц і ї , які с к р и в а в и л и і с п у с т о ш и л и в с ю П о л ь щ у ? Т и м паче т е п е р в а м с л і д б о я т и с я п о д і б н о ї п о р а з к и , к о л и б а ч и т е с и л ь н у н е з г о д у між м о г у т н і м и р о д а м и , щ о м і р я ю т ь с я р і в н о ю с и л о ю м і ж с о б о ю . Тож ч и б у д е к о р и с н о і б е з п е ч н о п р и т а к і й в і д к р и т і й і явній ворожнечі зав'язувати к о н ф е д е р а ц і ю і п о р у ш у в а т и мир?» «Погляньте вдалечінь, кохані с и н и , і уявіть с о б і ж а х л и в у і с т р а ш н у к а р т и н у т и х о п л а к а н и х н е щ а с т ь , які м о г л а б п о т я г н у т и з а с о б о ю конфедерація. П е р ш за все це двозначність рішень співбратів - тих, які с х и л я ю т ь с я на бік к о н ф е д е р а ц і ї , і тих, які їй о п и р а ю т ь с я . П о т і м о д н а ч а с т и н а м о г л а б з л а м а т и і п е р е м о г т и іншу. П о т о м у с л а б ш а ч а с т и н а могла б покликати на д о п о м о г у чужоземні війська. Нарешті і д р у г а частина могла б з а х и щ а т и с я , в и к о р и с т а в ш и іншу військову потугу. Звідціль могли б виникнути м о р е крові і с л ь о з и підданих, з б у р е н н я п а н і в , р у й н у в а н н я м а є т к і в , о г о л е н н я д о с т а т к і в , і П о л ь щ а , т а к а квітуча і б а г а т а , могла б п е р е т в о р и т и с я на попіл та руїну. І хай би на т о м у закінчилося, бо не д у м а ю , чи хотіли б втрачати д а р е м н о чужоземні в і й с ь к а с в о ю п р о л и т у н а війні к р о в н е з а власну, але з а п о л ь с ь к у с п р а в у і н а ш і п о т р е б и , а л е в о н и м о г л и б у н а г о р о д у і з а п л а т у в и м а г а т и від Польщі віддати їм якусь п р и л е г л у до них провінцію».

106

« П о в а г а з а к о н у , р о к у Б о ж о г о 1 7 1 7 . Т о м VI, с . 2 4 3 . П о с т а н о в а «Для ч о г о ? » , у х в а л е н а щ о д о к о н ф е д е р а т і в , м і с т и т ь с у в о р і з а к о н и , які ч а с т о повторюються. А що вона забороняє прилучення до конфедерації д е я к и х с т а н і в , в и , к о х а н і с и н и , с т р и м у й т е с я від н е о б д у м а н и х в ч и н к і в , від н е в ч а с н о ї і н е б е з п е ч н о ї р в у ч к о с т і , бо і л і к и , д а н і у н е в і д п о в і д н и й час, а б о засильні і п е р е д о з о в а н і , є о т р у т о ю та інколи гірші, аніж с а м а х в о р о б а . М а є т е - б о , к о х а н і с и н и , б і л ь ш о г о б а т ь к а , ніж к о р о л ь , я к и й б а г а т о р а з о в о до смерті мені п р и с я г а в с я , справжнього польського С о л о м о н а , я к и й в е с ь ч а с с в о г о п р а в л і н н я в и м і р ю в а в м и р о м . Він з м о ж е п р и Б о ж і й л а с ц і в а ш і р а н и , я к щ о такі є , в и л і к у в а т и і з а г о ї т и , б о вони не повинні бути г л и б о к и м и , але тільки п о в е р х о в и м и і п о д і б н и м и до незначних подряпин». «Якби, кохані с и н и , мої м а т е р и н с ь к и й г о л о с і плач були у в а ш и х вухах і с е р ц я х д а р е м н и м и , то нехай п р и н а й м н і н а л я к а ю т ь вас і п о м ' я к ш а т ь в и р о к і г о л о с с а м о г о Б о г а в Євангелії від с в . Й о а н а в розділі 1 1 , в і р ш 17, що на весь світ волає й усім к о р о л і в с т в а м , поділеним на два ворожі табори, пророкує страшну поразку і згубу т а к и м и ж а х л и в и м и с л о в а м и : «Кожне королівство, р о з д в о є н е п р о т и с е б е , буде с п у с т о ш е н е і рід на рід буде падати». Зважте н а т е , що це йдеться п р о великі і заможні р о д и н и з обох сторін. П р и г о р т а ю вас, кохані с и н и , до с в о г о м а т е р и н с ь к о г о с е р ц я і г а р я ч и м и м о л и т в а м и благаю Господа Бога, щ о б у братній любові, у старопольській єдності д н і й р о к и п р о в о д и л и ви у м и р і , с л а в і , д о с т а т к а х , з н а щ а д к а м и у щ е д р о т а х т а з д о р о в ' ї щ а с л и в о і вільно, м а л и б л а г о с л о в е н н я н е б а . Д а н о на материнськім лоні року Б о ж о г о 1763 дня 3 с е р п н я . Любляча в а ш а мати Вітчизна!»132 С е р е д ц и х н е с п о к о ї в к о р о л ь п о л ь с ь к и й А в ґ у с т III в и ї х а в д о Д р е з д е н у , де 5 ж о в т н я ( 1 7 6 3 р. - наук. р е д . ) п о м е р від а п о п л е к с и ч н о г о удару. 7 т р а в н я 1764 р. п р и м а с ( п е р ш и й архиепископ у давній Польщі - перекл.) Владислав Л ю б е н с ь к и й скликав конвокаційний с е й м ( с е й м , с к л и к а н и й п р и м а с о м після с м е р т і к о р о л я - п е р е к л . ) . Тоді ж п і д р о з д і л и російського війська підійшли до Варшави, щ о б підтримати обрання короля-поляка. Маршалок попереднього сейму Адам Малаховський з а т я г у в а в в і д к р и т т я з а с і д а н н я з т і є ї п р и ч и н и , щ о він п о б а ч и в у залі чужоземних військовиків і в и й ш о в , з а б р а в ш и із с о б о ю маршальський жезл. З цього п р и в о д у белзький п о с о л М о к р о н о в с ь к и й вніс до в а р ш а в с ь к и х міських актів п р о т е с т п р о т и п о д а л ь ш и х н а р а д під впливом збройної сили.133 Отже цей с е й м було зірвано згідно з ч и н н и м и законами. Однак прихильники Чарторийських визнали цей сейм таким, що ще діє. Його відкрив Коссовський, староста серадський, а маршалком було обрано генерала подільських земель,

107

к н я з я А д а м а Ч а р т о р и й с ь к о г о . Під ж е з л о м о с т а н н ь о г о б у л о з а с н о в а н о конфедерацію для забезпечення подальших нарад.134 Однак партія великого коронного гетьмана Браніцького, це поле б о ю не віддала. В с а м о м у ж Галичі т о д і у т в о р и л а с я р е к о н ф е д е р а ц і я . К а ш т е л я н а любачівського Потоцького було о б р а н о маршалком реконфедерації. Д о неї п р и є д н а л и с я с т а р о с т и б л о н с ь к и й т а с н я т и н с ь к и й П о т о ц ь к і з і с в о ї м и п а р т і я м и і с т а л и у С т а н и с л а в о в і . Але у ч е т в е р 7 с е р п н я р о с і й с ь к і в і й с ь к а , п і д і й ш о в ш и від К а м ' я н ц я - П о д і л ь с ь к о г о , о т о ч и л и м і с т о і почали його обстрілювати. Кількома гарматними ядрами вони р о з б и л и і з н е с л и ф р о н т о в у в е ж у є з у ї т с ь к о г о к о с т е л у з п і в н і ч н о г о боку. Нарешті після тривалої облоги місто здалося переважній силі в о р о г а . У в і й ш о в ш и з а міські м у р и я к ж о р с т о к и й п е р е м о ж е ц ь , в о р о г н е г а й н о с п у с т о ш и в усі з а п а с и і міські с к л а д и та наклав на місто к о н т р и б у ц і ю . Гарнізон було роззброєно, каштеляна любачівського, старост блонського та снятинського і волинського воєводича Потоцьких з а а р е ш т у в а л и , й усіх їх у т р и м у в а л и у С т а н и с л а в о в і . К а м і н с ь к а каштелянова Коссаковська втекла до В о л о щ и н и . Л и ш е 26 вересня Потоцьких звільнили з-під а р е ш т у під чесне с л о в о . 5 жовтня 1764 р. р о с і й с ь к і в і й с ь к а в и й ш л и зі С т а н и с л а в о в а в н а п р я м к у Л ь в о в а , а з в і д т и - на В а р ш а в у . 1 3 5 Тим часом д о с и т ь спокійно відбувся елекційний с е й м ( с е й м , на якому о б и р а л и короля - перекл.). Колись шкідливе Liberum veto (право з а б о р о н и (лат.) - п е р е к л . ) б у л о л і к в і д о в а н о і к о р о л е м П о л ь щ і п р о г о л о ш е н о стольника литовського Августа Понятовського. Корольз е м л я к у р о з к в і т і віку, я к и й п о к а з а в с е б е б е р у ч к и м і с м і л и в и м у г р о м а д с ь к и х с п р а в а х , п р о б у д и в наді/, щ о с а м е він б у д е г і д н и м с к і п е т р а , а к о р о н і п о л ь с ь к і й п о в е р н е в т р а ч е н у с л а в у . Тож в н а р о д і п р о я в и л о с я в е л и к е б а ж а н н я д о п о р я д к у і з а г а л ь н о г о д о б р а . А л е ворог, щ о п о с т і й н о чатував і ш у к а в , к о г о б и з ж е р т и , к и н у в с п р а в у в і д с т у п н и к і в як кістку н е з г о д и і з е р н о великих у м а й б у т н ь о м у з а в о р у ш е н ь . В ж е на с е й м і 1 7 6 6 р. в і д н о в и л и н е п е р е м о ж н е і г о р д е L i b e r u m v e t o . Н а с т у п н о г о , 1 7 6 7 p., п і д ч а с с е й м у р о с і й с ь к и й п о с о л к н я з ь Н і к і т и ч - Р е п н і н з а с п р и я н н я п о л к о в н и к а Іґельстрама заарештував і відіслав до Калуги єпископа Краківського Солтика, єпископа Київського Залуського і воєводу краківського Вацлава Жевуського за їхню гарячу прихильність до католицької віри. Ця зневага незалежності і гідності ( п о л ь с ь к о г о наук.ред.) народу стала причиною загального обурення в Польщі й Литві. 20 лютого було проголошено Барську конфедерацію'. її 'Барська конфедерація ( 1 7 6 8 - 1 7 7 2 ) - військово-політичне об'єднання польської шляхти, спрямоване проти короля Станіслава Августа Понятовського і Російської імперії.

108

п е р ш и м и членами стали: Адам Красінський, єпископ Кам'янецький, Йосип Пулавський, Михайло Красінський і Йоахим Потоцький. К о н ф е д е р а ц і я б у л а с т в о р е н а т а к о ж у Галичі - т у т в о н а м а л а представляти прагнення і постанови цілого Покуття. Тим ч а с о м Т в а р д о в с ь к и й , який м е ш к а в в Ісакові ( К о л о м и й с ь к о ї о к р у г и ) і б у в с л а в н и м у т і ч а с и , д о в г о з а х и щ а в С т а н и с л а в і в . Він б у в ротмістром полку пана с т а р о с т и канівського, сам часто призначав п о к а р а н н я , з а х и щ а в б і д н и х б р а т і в від к р и в д н и к і в і не р а з з а п р о т о р ю в а в до в'язниці навіть панків. Навіть с а м г р і з н и й пан канівський б о я в с я і ш а н у в а в р о т м і с т р а , к о л и т о й у н ь о г о р а з в и с т р е л и в , а л е с х и б и в . Та, п о р а н е н и й п і д С о л о т в и н о м , він ч е р е з кілька г о д и н п о м е р . С в о ю ж гармату, як о п о в і д а ю т ь , р о т м і с т р закопав під Н а д в і р н о ю . Й о г о д р у ж и н а , яку п е р е с л і д у в а л и , втекла з д о м у , п е р е о д я г н у в ш и с ь м о л о д и ц е ю . В ж е з а кілька м и л ь , у с е л і Залучі н а д П р у т о м , в о н а с а п а л а кукурудзу.137 Нарешті повторне зайняття Станиславова російськими військами і с т р а ш н а п і д г а є ц ь к а п о р а з к а з а в д а л и ж а х л и в о г о у д а р у Галицькій конфедерації. Ч е р е з постійні з а в о р у ш е н н я п о р у ш и л и с я н е л и ш е о с о б и с т а б е з п е к а м і с т я н , а й їхні п р и б у т к и , т о м у з н а ч н і ш і в і р м е н с ь к і к у п ц і б у л и з м у ш е н і у 1 7 6 9 р. ш у к а т и п о р я т у н к у в с у с і д н ь о м у У г о р с ь к о м у к о р о л і в с т в і . Т у д и на п о с е л е н н я їх п о к л и к а л а р и м с ь к а і м п е р а т р и ц я М а р і я Терезія. З л а с к и імператриці вірмени охоче скористалися б, якби не зміна урядових стосунків, що дозволила їм безпечно повернутися додому.138 Д о цих с п у с т о ш л и в и х н е щ а с т ь у к о л и с ь б а г а т і й країні п р и є д н а л а с я і чума, яка в п р о д о в ж півтора року н и щ и л а і в и л ю д н ю в а л а м а й ж е все Поділля. У 1 7 7 0 р. ця х в о р о б а почала п о ш и р ю в а т и с ь і в Станиславові. М а й ж е к о ж н а р о д и н а , яку з а ч е п и л о ц е г о р е , о п л а к у в а л а я к у с ь втрату. Бідніші мешканці повтікали у ближні л і с и , куди багатші з м и л о с е р д я щодня висилали їжу.139 С а м е в цей час загальної п о р а з к и н а р о д и в с я Ф р а н ц и с к Ксаверій З а х а р і я с е в и ч , н а д і л е н и й від п р и р о д и в е л и к и м и з д і б н о с т я м и . Ц е він займав у Божій церкві високі посади, постійно працював науково, а наприкінці життя збагатив літературу важливими працями як і с т о р и ч н о г о , так і т е о л о г і ч н о г о змісту. Отож т а к и м и з а с л у г а м и і ч е с н о т а м и він з в і в с о б і в і к о в і ч н и й п а м ' я т н и к я к у с е р ц я х м а й ж е всіх з е м л я к і в , так і в л і т е р а т у р н о м у с в і т і . 1 4 0 Б а ж а ю ч и п і д т р и м а т и м і с т я н , які з а н е п а л и д у х о м , о . Яків М а н у ґ е в и ч уклав богослужения до чудотворного образа Найсвятішої Матері С т а н и с л а в і в с ь к о ї 1 4 1 , яке у 1771 р. п р и с в я т и в Л ю д в і ц і з М н і ш е к і в Потоцькій, дружині покійного Йосипа Потоцького, великого гетьмана 109

к о р о н н о г о , с п р а в ж н і й матері ц е р к о в , духівництва, у б о г и х , вдів і сиріт.142 На згадку морової хвороби (чуми - перекл.) оо. єзуїти в и м у р у в а л и с т о в п , п о р о ж н і й в с е р е д и н і , н а с в о є м у ф і л ь в а р к у п о вулиці Вірменській, або Брукованій.143 Після стількох т р и в о ж н и х п р и г о д у 1772 р., з а п р а в л і н н я і м п е р а т р и ц і Марії Терезії, уся Галичина, а з н е ю і Станиславів п е р е й ш л и нарешті під с к і п е т р А в с т р і ї . З а р і ш е н н я м А п о с т о л ь с ь к о ї с т о л и ц і є з у ї т и б у л и р о з п у щ е н і в ц і л о м у х р и с т и я н с ь к о м у світі. В о н и з м у ш е н і б у л и з а л и ш и т и колегіум і с т а н и с л а в і в с ь к и й конвікт'. Невдовзі за н и м и в и б р а л и с я і о о . т р и н і т а р і ї , а в о р о ж и й к р и л а т и й м е ш к а н е ц ь з а й н я в їхні с в я т и н і . Там, д е к о л и с ь з в у ч а л а п і с н я х в а л и , з а п а н у в а л а п о н у р а м о в ч а н к а , яка і н к о л и п е р е р и в а л а с ь краканням в о р о н , п и с к о м кажанів та пугуканням с о в и . З в т р а т о ю цих двох орденів місто о т р и м а л о н е п о п р а в н у шкоду, бо коли п е р ш и й стеріг с в о б о д у християнського життя, то д р у г и й старанно з а й м а в с я н а в ч а н н я м м о л о д і , д о в і р е н о ї в й о г о опіку. Д о п р о в а д ж у в а в він і м у ж і в , які с в і т л о м н а у к и і в з і р ц я м и з в и ч а ї в п о к а з у в а л и ш л я х талановитій молоді до їхнього майбутнього вибору. В цьому колегіумі Лісґаніх п р а ц ю в а в над с в о є ю г а р н о ю і д у ж е к о р и с н о ю г е о г р а ф і ч н о ю м а п о ю Г а л и ч и н и , яку с м і л и в о м о ж н а в і д н е с т и д о н а й к р а щ и х п р а ц ь такого роду'44.

Stanisławów.

— Plac Trynitarski Stanislau.

— Trynitarskiplatz.

Тринітарська ппоща 'Конвікт - з лат. - «гуртожиток». З а к р и т и й у ч б о в и й заклад, в якому вихованці мешкають разом, користуючись усім готовим - приміщенням, столом і т. д. Конвікт мають усі католицькі духовні семінари та академії, а також богословські факультети при деяких університетах.

110

45

Під ч а с ц и х з м і н т у т п о с е л и в с я к о р о л ь ц и г а н і в ' Б о ґ у с л а в с ь к и й , якого називали Кузьмою. Цей чоловік п о с т і й н о був у гуморі і с в о ї м и д о т е п н и м и ж а р т а м и не о д н о м у зігнав похмурість з чола. Завдяки ц ь о м у не т і л ь к и в м і с т і , а л е й у цілій о к о л и ц і він з а в о ю в а в с о б і надзвичайну популярність.146 Невідомо, чи то був т о й с а м и й Кузьма, який у 1773 р. врятував життя п о л ь с ь к о м у королеві Станіславу П о н я т о в с ь к о м у , а л е він б у в д у ж е н а н ь о г о с х о ж и й . П о в о л і м і с т я н и з в и к а л и д о н о в о г о п р а в л і н н я , яке, хоч л і к в і д у в а л о старі інституції, замість них встановило нову владу з ш и р ш и м и п о в н о в а ж е н н я м и . З а в д я к и ц ь о м у м і с ь к и й п о б у т міг п і д н я т и с я з у п а д к у і зміцнитися. Л а т и н с ь к и й костел перестав бути колеґіатою. Ще в 1782 р. станиславівський капітул складався з прелатів: декана, його ясновельможності графа тенчинського Оссолінського, єпископа Київського; кустоша, Степана Мікульського, архидиякона Львівської митрополії; схоластика, Блазіуса В о й ц і ц ь к о г о і каноніків: Лукаша Станіслава Г о д у р о в с ь к о г о , п е р ш о г о к а ф е д р а л ь н о г о свічника, д е л е г а т а суду Львівської митрополії; Лукаша Межвінського, Йоана Непомука Ліповецького, Йоана Вишинського.147 П р и вулиці Т и с м е н и ц ь к і й , побіч т ю т ю н о в о г о складу, для х р и с т и я н усіх т р ь о х о б р я д і в б у л о з а к л а д е н о с п і л ь н и й ц в и н т а р .

Будинок ліворуч (сучасна вул. Незалежності 10-10а) збудований на місці колишнього цвинтаря

П і д н е с е н и й д о р а н ґ у о к р у ж н и х міст, С т а н и с л а в і в о т р и м а в о к р у ж н и й уряд, який розмістився в колишньому єзуїтському будинку (приміщення колишнього єзуїтського колегіуму, тепер морфологічний корпус медуніверситету - перекл.). Цей уряд складався із с т а р о с т и , яким тоді був цісарсько-королівський радник Франциск Ксаверій Мільбахер; ад'юнкта, секретаря, трьох канцеляристів, а к ц е с и с т а (чиновник, який відав п р о т о к о л а м и , протоколіст - перекл.) і практиканта. У 1 7 8 3 р . в і д к р и т о г і м н а з і й н у ш к о л у , п р е ф е к т о м якої б у в к о л и ш н і й єзуїт о. Франциск Мільбахер. У 1784 р. прибули новий с т а р о с т а , губернський радник Матвій Ертль і ч о т и р и о к р у ж н і к о м і с а р и , а т а к о ж в і д к р и т о н о р м а л ь н у ш к о л у під к е р і в н и ц т в о м Я н а З е з у л і . Ц е й о с в і т н і й з а к л а д т а к о ж м і с т и в с я у колишньому єзуїтському колегіумі. Наприкінці 1785 р. с т а р о с т о ю став губернський радник барон Франциск Баумгартен.148 У 1 7 8 6 р. з в е л и к о ю у р о ч и с т і с т ю б у л о з а с н о в а н о ш л я х е т с ь к и й с у д ( f o r u m n o b i l i u m ) д л я ч о т и р ь о х округ. Ч и с л е н н у ш л я х т у п р и й м а л и н а Бельведері.149 Цей уряд, який містився в колишньому монастирі оо. т р и н і т а р і ї в , с к л а д а в с я з г о л о в и , я к и м т о д і б у в Іґнатій С к в а р ч е в с ь к и й , згодом таємного імператорського радника; восьми консулярів (радників - перекл.), трьох секретарів, двох протоколістів, реґістратора, двох реґістрантів і ш е с т и канцеляристів. Другу частину тринітарського монастиря перетворили на в'язницю. Кримінальний у р я д складався із судді, двох нотаріусів і стількох же канцеляристів.150

Брана колишнього палацу Потоцьких 112

У 1787 p. с т а р о с т о ю був губернський радник Й о с и п Баум фон Апельсґшофен, а директором нормальної школи - Андрій Зейзель. В і д к р и т о ш к о л у д л я дівчат, яка р о з м і с т и л а с я в б у д и н к у , щ о н а л е ж а в д о л а т и н с ь к о г о п а р а ф і я л ь н о г о костелу. В 1792 р. К а т е р и н а з П о т о ц ь к и х К о с с а к о в с ь к а , к а м і н с ь к а каштелянова151 продала увесь Станиславівський ключ152 своєму братові - Протові Потоцькому, який десятьма роками пізніше, втративши майже весь маєток, віддав ці маєтності у державну власність. Н а р е ш т і після з а в е р ш е н н я поділу в л а с н о с т і місто п о т р а п и л о у власність цісарсько-королівської р о д и н и , а насправді у релігійний фонд. Замок Потоцьких було перетворено на військовий шпиталь153, а м і с ь к і м у р и з б о к у Галича п о ч а л и р о з б и р а т и . У 1793 р. с т а р о с т о ю с т а в г у б е р н с ь к и й р а д н и к Ян О р л о в с ь к и й з Д о м б р о в а . Б у л о у т в о р е н о н о в у п о с а д у о к р у ж н о г о л і к а р я , яку в 1 7 9 6 р . займав Тадей Ш к р о х о в с ь к и й , л ю д и н а д о б р е знана і шанована як з о с в і т и , так і з ж е р т о в н о с т і для д о б р а л ю д е й . На м о л о д ь п о з и т и в н о впливав і д и р е к т о р нормальної школи Матвій Зьолецький, який, крім досвіду, володів значними науковими знаннями. У 1797 р. с т а р о с т о ю був губернський радник б а р о н Максиміліан Ланґельмантель. У 1 8 0 1 р. у м і с т і м е ш к а л о о д и н а д ц я т ь а д в о к а т і в , а ф о р а л ь н и м г о л о в о ю був Іґнатій П е т р у с ь к и й із С е м у ш к і в , пізніше - т а є м н и й імператорський радник. У 1806 р. в Креховичах С т р и й с ь к о ї о к р у г и н а р о д и в с я Авґуст Бельовський, теперішній заступник директора Національного закладу імені О с с о л і н с ь к и х у Л ь в о в і . Ця т а л а н о в и т а і с п р а в е д л и в а л ю д и н а спочатку навчалася у Станиславові. (Сьогодні - 1850-ті p p . - наук, ред.) Це о д н а з н а й я с к р а в і ш и х зірок на г о р и з о н т і п о л ь с ь к о ї л і т е р а т у р и . Я к п о е т й і с т о р и к , він м о ж е с м і л и в о с т а т и поруч з Бродзінським (Казимир Матвій Бродзінський ( 1 7 9 1 1835), відомий польський поет і літературний критик - перекл.) і Лелевелем (Йоахім Лелевель (1786-1861), польський історик, о д и н з керівників польського повстання 1830-1831 p p . - перекл.). Він прагнув бути п о е т о м м и н у в ш и н и , співати і д у м а т и на тих великих руїнах, але зрозумів, щ о б п р и с в я т и т и с е б е звеличуванню м и н у л о г о , с л і д й о г о в и в ч и т и , з р о з у м і т и й у с в і д о м и т и . 1 5 4 Він т а к о ж працював над пошуком старих історичних документів, пам'яток, хронік подій, критично їх вивчав, пізнавав дух і характер минулого. Знання слов'янських діалектів, д о б р е знання народних пісень, звичаїв та мови п р и с л у ж и л и с я йому у цих дослідженнях. Результатом його історичних досліджень маємо праці, що пояснюють легендарну історію Польщі. Вони написані дуже 113

вміло,155 а от за вивчення поетичного духу м и н у в ш и н и говорить ч у д о в и й п е р е к л а д с т а р о д а в н ь о ї п о е м и «Похід Ігоря на половців». З й о г о о р и г і н а л ь н и х т в о р і в з а с л у г о в у є на у в а г у «Пісня п р о Генріха Побожного». Цей твір є о с о б л и в и м я в и щ е м у польській літературі з а в д я к и й о г о п е р е б і г о в і д у м о к , духові м о в и і п о д и х о в і т о г о часу, який д о д а є їй такої прекрасної чарівності. Часом здається, що його виспівує старий гусляр, який бачив великі події у польській історії.156 У 1 8 0 8 р. за старостування губернського радника Антонія Лужано, гебреї обмурували окописько (гебрейський цвинтар - перекл.) при вулиці Тисменицькій.157 У 1809 р. до міста увійшло шістнадцять уланів польського війська, п е р е д я к и м и відступив Гарнізон. їхнє короткочасне перебування, яке тривало всього декілька днів, нічого такого після с е б е не з а л и ш и л о , що б у л о б г і д н е п а м ' я т і . В т о й ч а с у С т а н и с л а в і в с ь к і й г і м н а з і ї н а в ч а в с я С т а н і с л а в Я х о в и ч , я к и й став ш и р о к о в і д о м и м у П о л ь щ і я к б а й к а р . Й о г о байки дочекалися шість видань тиражем у 13 000 примірників, що було рідкісним явищем у польській бібліографії.158 З великою посвятою вони поширювалися серед наймолодшого покоління, для я к о г о він з а в ж д и п р а ц ю в а в . 1 5 9 Тоді ш к і л ь н а м о л о д ь б а г а т о м о г л а с к о р и с т а т и с я п р и тих палаючих с м о л о с к и п а х (тут - учителі С т а н и с л а в і в с ь к о ї г і м н а з і ї - п е р е к л . ) , які с т а р а н н о п р и с в і ч у в а л и ц ь о м у навчальному закладові. Гімназійний п р е ф е к т о . Мільбахер (священик, який викладав у давніх польських школах релігію - перекл.) мав ґрунтовні наукові знання. Як в и с о к о м о р а л ь н и й духівник і ф і л а н т р о п , він р о з с і в а в с п р а в ж н є світло д о в к о л а с е б е . 1 6 0 П р о ф е с о р д и к ц і ї й поезії о. Домінік Доніґевич, тілом і д у ш е ю відданий м о л о д і , з ніким не товаришував, сидів удома над книжками, а виходячи на прогулянку, оточував себе учнями, яким розповідав історію Польщі, Риму або С т а р о д а в н ь о ї Г р е ц і ї . Ц и м и с л а в н и м и п р и к л а д а м и він н а п р а в л я в молодь на шляхи подальшого життя.161 У 1813 р. під час с т а р о с т у в а н н я г у б е р н с ь к о г о р а д н и к а А л о ї з а Стутергейма було утворено кримінальний суд, який складався з начальника, секретаря, трьох документалістів і стількох ж канцеляристів. У 1816 р. в гімназії з а п р о в а д и л и п о с а д у п р о ф е с о р а а г р о н о м і ї . У 1 8 1 7 році за с т а р о с т и , губернського радника Фрідріха Даргуна, прибув новий форальний голова ЛюдовікЛевінський, пізніше т а є м н и й і м п е р а т о р с ь к и й р а д н и к . Було у т в о р е н о т а к о ж м і с ь к и й м а г і с т р а т , я к и й складався із с и н д и к а (правовий р а д н и к - п е р е к л . ) і чотирьох асесорів (члени вищої судової влади - перекл.). Створили й д о р о ж н і й комісаріат.'62 114

У 1820 p. п о м е р д и р е к т о р нормальної школи Матвій Зьолецький, і д в а старші п р о ф е с о р и Ф р а н ц и с к Мільбахер і Домінік Доніґевич вже не могли е н е р г і й н о впливати на своїх підлеглих. Шкільна молодь розійшлася до такого стану, що, незважаючи на ц и в і л ь н у і в і й с ь к о в у владу, с в о ю н е д о с в і д ч е н у р в у ч к і с т ь н а м а г а л а с я п о к а з а т и н е г і д н и м и в ч и н к а м и . У 1821 р. з наказу в и щ о ї влади учня Клітку з а б р а н о в р е к р у т и . Й о г о т о в а р и ш і о б у р и л и с я , в и з в о л и л и й о г о , а ландвійта п р и л ю д н о п о б и л и . Міська влада, яка с т е ж и л а за п о р я д к о м у місті, хотіла покарати хуліганів, але, зважаючи на прохання захисників молоді о.-префекта Мільбахера та п р о ф е с о р а Доніґевича, цих шановних старців, злочин пустили в забуття. « С т у д е н т и п о п р а в и л и с я » : н а д р у г и й рік п о б и л и в ч и т е л я н о р м а л ь н о ї школи, п і д ч а с заворушення на ринку почали бійку із солдатами і, н а р е ш т і , ч е р е з с в а р к и між с о б о ю часто (зустрічі - перекл.) закінчували к р и в а в и м и б і й к а м и . Але, як кажуть, глечик д о т и воду носить, поки вухо не урветься. Власне тоді п р и б у л и до Станиславова енергійні л ю д и , нові у р я д н и к и : с т а р о с т а Ф р а н ц К р а т т е р , ф о р а л ь н и й г о л о в а Домінік Д р д а ц ь к и й , б у р м и с т р Іґнат Н о в а к і в с ь к и й і гімназійний префект о. Йосип Андрій Соммер.163 Буйніших зі студентів віддали до війська, а дрібнота, налякана різками, повернулася до давнього порядку. Завдяки ц и м інституціям і турботливій опіці імператорського уряду і передусім довголітньому мирові під правлінням і м п е р а т о р а Ф р а н ц и с к а І164 за к о р о т к и й час м і с т о с т а л о нарівні з п е р ш и м и о к р у ж н и м и м і с т а м и Галичини в п р о м и с л о в о с т і й т о р г і в л і . За в е л и ч и н о ю воно д і й ш л о до такої заможності, що могло вже сміливо подумати про різноманітні п о к р а щ е н н я і с т а р а т и с я п р о к р а щ и й р о з п о д і л с в о ї х ґмінних прибутків. Для цього було впорядковано і р о з ш и р е н о магістрат, заведено кращий порядок, дозволено будувати будинки л и ш е з каменю і ц е г л и , а старі д е р е в ' я н і б у д и н к и , яких б у л о н а й б і л ь ш е на с а м о м у Ринку, р о з і б р а л и . , 6 5 У с і вулиці в и ч и с т и л и , з а б р у к у в а л и , п о л і п ш и л и всі г о с т и н ц і і г р о м а д с ь к і п л о щ і , як в с а м о м у місті, так і на п е р е д м і с т я х , о р г а н і з у в а л и відповідне освітлення м і с т а . 1 6 6 Було с п о р у д ж е н о канапи, більшу ч а с т и н у ровів засипали, казарми для війська відтепер винаймалися, а цвинтар о б м у р у в а л и . 1 6 7 Було збільшено міську поліцію, і на випадок пожежі її забезпечили всіма реквізитами і засобами, необхідними для швидкого порятунку міста.168 Найбільше для впорядкування і благоустрою міста своїми великими стараннями з р о б и в св. пам'яті староста Ф р а н ц и с к Кратер. С а м е й о м у т е п е р завдячує не л и ш е с а м е місто, але й увесь Станиславівський округ за гарні і монументальні будівлі.

115

Сквер Краттерівка. Західна частина Так, н а п р и к л а д , д о ц и х пір ( 1 8 5 0 - т і p p . - наук, р е д . ) щ е і с н у ю т ь г р о м а д с ь к и й парк, з в а н и й Краттерівкою, і вулиця Краттерівська, яка з ' є д н у є в у л и ц ю Б р у к о в а н у з Л и п о в о ю . Й о г о с т а р а н н я м и у 1 8 2 7 р. б у л о збудовано головну військову вартівню при колишньому єзуїтському к о с т е л і . Н а й г о л о в н і ш е , щ о він с т а р а в с я н е л и ш е д л я к о р и с т і м і с т а і цілої о к р у г и , а л е й у с ь о г о к р а ю , п р о з а к л а д е н н я н о в о ї д о р о г и ч е р е з

Сквер Краттерівка. Північна частина 116

Пам'ятник цісареві Францу I Д е л я т и н , М и к у л и ч и н і н е п р и с т у п н і Карпатські г о р и . У 1847 р. її будівництво завершили і відкрили, тому вона надзвичайно полегшила комунікацію й т о р г і в л ю Галичини з У г о р щ и н о ю . У 1830 р. було о р г а н і з о в а н о цісарсько-королівську адміністрацію п о д а т к і в і д е р ж а в н и х п р и б у т к і в . У 1831 р. в п е р ш е в и б у х н у л а а з і й с ь к а холера, яка забрала декілька тисяч жертв. Після п е р е в е д е н н я Ф р а н ц и с к а К р а т т е р а н а в и щ у п о с а д у д о Чернівців п р и б л и з н о 1831 р. на посаду с т а р о с т и призначили губернського р а д н и к а К а з и м и р а М і л ь б а х е р а . В і н , ідучи с л і д а м и с в о г о п о п е р е д н и к а , здійснив немалі кроки задля б л а г о у с т р о ю міста. Й о г о с т а р а н н я м и у 1838 р. було с п о р у д ж е н о пам'ятник імператорові Ф р а н ц у І на майдані й о г о імені,169 п р о к л а д е н о дві нові вулиці: цісаря Ф е р д и н а н д а і Ланґемана, к о л и ш н ь о г о к о м а н д н о г о генерала в Галичині. За д о п о м о г о ю д о б р о в і л ь н и х внесків тутешніх містян т а м е ш к а н ц і в о к о л и ц ь в і д к р и т о ц и в і л ь н и й о к р у ж н и й ш п и т а л ь імені к о л и ш н ь о г о ц и в і л ь н о г о і в і й с ь к о в о г о г у б е р н а т о р а Галичини а р х и к н я з я Ф е р д и н а н д а д ' Е с т е . Від ч а с у й о г о в і д к р и т т я у 1 8 4 2 р. т у т щ о р о к у з н а х о д я т ь в и г і д н и й п р и т у л о к і старанну допомогу майже 300 хворих.170

117

СТАТИСТИКА СТАНИСЛАВОВА У 1854 РОЦІ Місто славиться дуже гарним і здоровим розташуванням посеред ш и р о к о ї д о л и н и між 4 2 - м і 4 3 - м г р а д у с а м и д о в г о т и та 4 8 - м і 4 9 - м г р а д у с а м и північної географічної ш и р о т и . На півночі в о н о м е ж у є із с е л о м К н я г и н и н о м , на с х о д і - з О п р и ш і в ц я м и , на п і в д н і - з К р е х і в ц я м и , а на з а х о д і - із З а г в і з д я м . Удалині, в з д о в ж усієї п і в д е н н о ї с т о р о н и , й о г о з а м и к а ю т ь блакитні р а м и К а р п а т с ь к и х г і р , які є к о р д о н о м ц і є ї о к р у г и від У г о р щ и н и . З п і в н і ч н о з а х і д н о г о боку, з а п і в м и л і від м і с т а з д і й м а є т ь с я н е в е л и к а г о р а , з в а н а В о в ч и н е ц ь к о ю , яка д а є м і с т о в і д о с т а т н ю кількість г і п с о в о г о к а м е н ю і в а п н а , а ч в е р т ь милі від міста, у с х і д н о м у і з а х і д н о м у н а п р я м к а х п л и в у т ь дві Б и с т р и ц і , за якими з д і й м а ю т ь с я густі п а г о р б и і ліси. Окружність всього міста з передмістями з а й м а є нині п р о с т і р майже д в о х г о д и н . З е м л я в о к о л и ц я х міста д о с и т ь р о д ю ч а : р о д и т ь всякі с о р т и з е р н а , к р і м г р е ч к и . Т а к о ж г а р н о р о д я т ь т у т усілякі о в о ч і т а ф р у к т о в і д е р е в а , і навіть т у т е ш н і й клімат с п р и я є п л е к а н н ю в и н о г р а д н о ї л о з и . 1 7 1 А т а к як назовні сьогодні Станиславів має гарний вигляд завдяки ч и с л е н н и м в е ж а м і к у п о л а м , т а к і в с е р е д и н і він м а є б а г а т о г і д н и х д л я с п о г л я д а н н я р е ч е й . Усе місто з п е р е д м і с т я м и , подібно до Л ь в о в а , п о д і л е н е н а п'ять ч а с т и н . Крім ч о т и р и к у т н о ї Р и н к о в о ї п л о щ і , ч о т и р ь о х гарних майданів і 24-х б р у к о в а н и х вулиць та г о с т и н ц і в з д о с т а т н і м освітленням, нині налічується 7 6 5 будинків, з яких 3 2 7 д е р е в ' я н и х і 4 3 8 м у р о в а н и х . З н и х 118 к а м ' я н и ц ь з а в в и ш к и в о д и н , д в а і т р и п о в е р х и , о к р і м н и х , д о б у д о в у є т ь с я щ е кілька б у д и н к і в . З е м е л ь н и х ділянок є р а з о м 949, з них 182 пустують, а т о м у придатні до з а б у д о в и . Будиночки на передмістях мають ту перевагу, що в більшості с в о ї й з фасаду п р и к р а ш е н і г а р н и м и ґанками на колонах і оточені м и л и м и с а д о ч к а м и , так щ о в с е місто, о с о б л и в о влітку, з д а є т ь с я , ніби р о з л я г л о с я в с а д у . В с а м о м у місті б у д и н к и в о с н о в н о м у н а л е ж а т ь з а м о ж н и м с т а р о з а к о н н и м ( г е б р е й с ь к и м - п е р е к л . ) к у п ц я м , а на п е р е д м і с т я х купцям католицьким, містянам, урядовцям та ремісникам, частково також руським священикам з ближніх місцевостей. З громадських будинків заслуговують на увагу колишній д в о п о в е р х о в и й м о н а с т и р єзуїтів, у я к о м у нині міститься о к р у ж н и й у р я д , гімназія та нормальна школа; цивільний шпиталь і три гебрейські 118

Будинок Гепдліха. Приміщення іаіяхетського суду б о ж н и ц і . С е р е д приватних виділяються найбільше б у д и н о к Гендліха, який винаймає шляхетський суд; будинок Баттерная, в якому міститься окружна а д м і н і с т р а ц і я ; б у д и н о к П ш и б и л о в с ь к о г о п о вулиці Л и п о в і й ; б у д и н о к Галавая; б у д и н о к Хани Л а н д и т а декілька інших, н о в о з б у д о в а н и х .

Будинок Пшибиловського

Гетьманські вали Вали, якими колись було оточене місто, вже майже повністю з н е с е н і , а рів з а с и п а н и й , т і л ь к и б і л я к о л и ш н ь о г о є з у ї т с ь к о г о к о с т е л у , п р и ц и р к у л я р н і й будівлі т а в і й с ь к о в о м у ш п и т а л і в и д н о щ е їхні р е ш т к и . М а л и й потічок, який з б и р а є свої в о д и з міських д ж е р е л і каналів, струменить старим коритом фортечного рову зі східного боку міста через Заболотське передмістя. Громадських урядів зараз є сім: окружний уряд, адміністрація податків і прибутків, шляхетський суд, кримінальний суд, магістрат, окружна пошта і військова вербункова команда.172 Населення міста, відповідно до останнього перепису, за винятком військовиків і с т у д е н т і в (учнів - п е р е к л . ) , с т а н о в и л о в з а г а л ь н о м у 11 000 д у ш , с е р е д яких є понад 1400 г е б р е й с ь к и х с і м е й , що с к л а д а ю т ь с я з 6 0 0 0 д у ш . У м і с т і є 11 с в я щ е н и к і в р і з н и х о б р я д і в ; у гімназії п р о т я г о м року є п р и б л и з н о 260, у нормальній школі 4 0 0 у ч н і в , а в ш к о л і д л я д і в ч а т - 60 у ч е н и ц ь . У ч и т е л і в є 13, ц і с а р с ь к и х чиновників - 130, міських, т о б т о магістратських, - 24. Міська поліція с к л а д а л а с я з 3 0 - т и п о л і ц а ї в , 2-х к а п р а л і в , ф е л ь д ф е б е л я і п о л і ц і й н о г о р е в і з о р а . В і й с ь к о в и й Гарнізон, р о з м і щ е н и й у казармах, налічує, як правило, 1600 осіб. П р и з о в н и м полком Станиславівського округу є п о л к п і х о т и № 5 8 імені а р х и к н я з я С т е ф а н а . М і с т о налічує 11 р е м і с н и ч и х цехів, до них входить з а г а л о м 3 9 0 м а й с т р і в і м а й ж е 3 0 0 челядників. С е р е д м а й с т р і в є 140 г е б р е ї в . ' 7 3 120

Площа Ринок Торговельних складів є т р и , великих к р а м н и ц ь з г о р о д и н о ю та ґалантереєю є чотири, менших - 48, у більшості - гебрейські. Місто має д р у к а р н ю , 1 7 4 к н и г а р н ю , дві аптеки, дві кондитерські, д в а трактири, п о н а д ЗО з а ї ж д ж и х д о м і в і ш и н к і в , а т а к о ж ч о т и р и б р о в а р н і , ф а б р и к у лікерів, ґуральню, п о р я д н и й готель Сакса з г а р н и м и бальним і театральним залами, фабрику шкір, фабрику ножів, фабрику свічок і м и л а , а на п е р е д м і с т я х - 5 ц е г е л е н ь і 12 в о д я н и х м л и н і в . Крім шкіл, тут н е м а є інших г р о м а д с ь к и х д е р ж а в н и х закладів. П р и в а т н и х у с т а н о в м і с т о з а т е м а є т р и : к а з и н о , в і д к р и т е у 1 8 4 2 p., з майже 300-ма членами; товариство доброчинних пань для д о п о м о г и у б о г и м у місті, с т в о р е н е у 1847 р. с т а р а н н я м и пань в и щ о г о світу, і п а р о в у л а з н ю з в а н н а м и на вулиці Ф е р д и н а н д а ( с ь о г о д н і вул. Н и з о в а - перекл.). Публічних п л о щ є ч о т и р и : п л о щ а Цісаря Ф р а н ц а п е р е д ц и р к у л я р н и м у р я д о м , п л о щ а Ратушна, а б о Ринок, з ч о т и р м а к р и н и ц я м и і дві менші площі -торговельні. Місць для пішохідних прогулянок місто майже не м а є , к р і м м а л е н ь к о г о парку, з в а н о г о К р а т т е р і в к о ю , і так з в а н о ї в у л и ц і Л и п о в о ї , яка в е д е д о д а в н ь о г о З в і р и н ц я і з а т і н е н а к р и с л а т и м и л и п а м и . А л е і ц ю п р и є м н і с т ь ч и м р а з б і л ь ш е с к о р о ч у є кількість б у д и н к і в , які с п о р у д ж у ю т ь с я н а цій в у л и ц і . Влітку н а й у л ю б л е н і ш о ю р о з в а г о ю м е ш к а н ц і в є купання в о б о х Б и с т р и ц я х . Інколи до міста з а г о с т и т ь мандрівна т р у п а д р а м а т и ч н и х артистів і дарує громадськості розвагу.

121

Головним д ж е р е л о м п р и б у т к і в м і с т а є п р а в о п р о п і н а ц і ї , яке щ о р о к у з а д о п о м о г о ю о р е н д и п р и н о с и т ь 2 4 0 0 0 з л о т и х р и н с ь к и х ' , які в и к о р и с т о в у ю т ь с я н а у т р и м а н н я м а г і с т р а т у , о п л а т у міських у р я д о в ц і в , р е м о н т вулиць, освітлення та інші п о т р е б и . Крім т о г о , місто о т р и м у є п е в н и й п р и б у т о к з п р и д б а н о ї у 1 8 4 6 р. п о л о в и н и с е л а К н я г и н и н а . У 1848 р. місто набуло тутешній релігійний фонд, до якого належать деякі міські б у д и н к и , ґрунти, м л и н и і т.п. ГоловнихярмарківуСтаниславовіщорокуєп'ять: 1 травня, 2 серпня на П о р ц ю н к у л у (на Іллі-пророка - п е р е к л . ) , 10 в е р е с н я - в д е н ь у с п е н н я г о л о в и с в . Й о а н а , р у с ь к о г о обряду, 1 8 ж о в т н я , в д е н ь с в . Т о м и , р у с ь к о г о обряду, 8 л и с т о п а д а , в день після с в я т о г о Д и м и т р і я , руського обряду. З них найславнішим є ярмарок 1 т р а в н я , коли під М и к и т и н ц я м и т о р г у ю т ь в о л а м и . Н а н ь о г о , я к п р а в и л о , з г а н я ю т ь д е к і л ь к а т и с я ч волів з д о в к о л и ш н і х о к о л и ц ь т а з Б у к о в и н и , а з в і д т и г о н я т ь далі д о О л о м о у ц а та Відня. Окрім цих ярмарків, щ о в і в т о р к а і щ о п ' я т н и ц і у місті б у в а ю т ь великі тижневі т о р г и .

*** В і д д а ю ч и ц е й п а м ' я т н и к р і д н о м у м і с т о в і н а згадку, н е м о ж у о м и н у т и у в а г о ю відомих л ю д е й , яких м о ж н а в і д н е с т и д о ч и с л а н а д з в и ч а й н и х о с о б и с т о с т е й . А д ж е т у т вчилася л ю д и н а , яка б е з в п л и в о в и х м е ц е н а т і в , б е з маєтків, а тільки наукою і ч е с н о т а м и проклала собі д о р о г у до найвищих посад у Римо-католицькій церкві. Нею був о. кардинал, митрополит Михайло Левицький, домініканин, таємний радник його цісарсько-королівської Апостольської милості, кавалер австрійського о р д е н а Великого Хреста Святого Л е о п о л ь д а , п р и м а с Галичини і Лодомерії, який навчався в станиславівських нормальній школі і гімназії. Ш а н а , в і д д а н а й о г о з а с л у г а м , н е в и м у с и л а й о г о з а г о р д и т и с я , к о л и в ч и с т о т і с в о г о д у х у він п р о м о в и в : «Я є з е м л е ю і п о п е л о м » , переказавши таким чином свою скромність і покору нащадкам.,75 Н е х а й же м о л о д ь , п і з н а ю ч и т у т (у С т а н и с л а в о в і - наук, р е д . ) н а у к и , з а д и в л я ю ч и с ь н а ц і величні п р и к л а д и , в с т у п а є у ці всечесні сліди і за Б о ж о ю поміччю, витривалою п р а ц е ю п р и н е с е користь краєві і знайде своє справжнє щастя.

'Ринський (ренський, золотий ринський) - назва австрійського (австроугорського) гульдена (флорена) у Галичині в період її перебування у складі Австрійської імперії (від 1867 р. - Австро-Угорщини). В обігу знаходилися монети номінальною вартістю 1 і 2 ринських.

122

ПРИМІТКИ 1. Ці обидві річки випливають з південного схилу Карпатських гір вище містечок Солотвина і Надвірної, від яких і походять їхні назви. А що вони швидко мчать з гір до Дністра, їх називають Бистрицями. Камінь і Гравій з цих річок використовують для брукування міських вулиць.

2. Досі у народі збереглася леґенда про заселення цієї місцевості гігантами, яких називають «леви-велети». Величину тих гігантів уявляють так, що з Вовчинецької г о р и до Стриганців вони робили лише крок, а на віддалі двох миль розмовляли із с о б о ю та подавали сокиру і т. п. Останній з тих велетнів похований у Рожневі, на тому місці зараз стоїть церква грекокатолицького обряду. Коли ж не стало велетнів, у цій околиці почали гуляти чорти, що стало причиною знелюднення цієї місцевості. Лише з часом люди відважилися заснувати два поселення, які на згадку нечистих мешканців назвали Чешибісами і Чортополем. У Станиславівському повіті це слово навіть увійшло в прислів'я. Якщо хтось сміливо йде, кажуть: «Чеше, як біс». Тільки н а п р и к і н ц і XVI с т о л і т т я назву п о с е л е н н я Ч е ш и б і с и з м і н и л и на Єзупіль, а Чортопіль - на Маріямпіль.

3. Хоча в цій поетичній леґенді мало історичної правди, однак певний серпанок достовірності огортає цей переказ. Щ о д о програної битви, самі історики не можуть погодитися між с о б о ю . Так, Длуґош на сс. 444 і 448 розповідає про дві війни з угорцями: одну - в 1132 p., другу - в 1137-му. О с т а н н ю Б о л е с л а в п р о г р а в . П о р а з к а під Галичем с п р и ч и н и л а с ь д о постійного суму короля, який потім п е р е й ш о в у чорну меланхолію, п о с т у п о в о о т р у ю ю ч и не звиклий до з н е в а г и р о з у м . Меланхолія врешті знищилі його з д о р о в ' я і відібрала життя. В «Історії польського народу» (Варшава, 1803, T i l l , с. 405) Нарушевич пише: «Це справді була одна війна під д в о м а д а т а м и , віддаленими одна від одної, але мала б відноситися саме до 1132 р.». Про першу - з уграми, крім чужих хронік, пише Кадлубек, не згадуючи ані русинів, ані Галича. Обставини уявної Галицької битви 1137 p., яку згадує Длуґош, у всьому збігаються з битвою на Спіжі. Події, які згадує Оттоно, Континуатор і Кадлубек, ясно показують, що під Галичем не було жодної битви.

4. Усі польські хроніки і гербовники погоджуються з тим, що п е р ш и м представником роду Потоцьких і їхнього герба «Пилява» був Жирослав з Пиляви. Стосовно ж надання йому шляхетства, то існує кілька думок. Одні кажуть, що титул польського шляхтича він отримав за потрійну перемогу над пруссами приблизно у 1166 р. Інші ж стверджують, що цей Жирослав був нащадком шляхетного польського роду, який мав у своєму гербі хрест з двома раменами до якого польський король Казимир Справедливий додав 123

половину третього рамена за перемогу над невірними. Тож герб «Пилява» являє с о б о ю пів-третини білого хреста на блакитному полі, а в короні п'ять с т р а у с и н и х п е р . Як і всі Потоцькі, так і р о д и н а станиславівських фундаторів походить від онука Жирослава - першого пилявця і реґіментаря королів Болеслава Кучерявого та Казимира Справедливого, одного з восьми синів Олександра - Судислава, каштеляна сандомирського, який помер у 1217 р. По ньому з а л и ш и л о с ь ш і с т ь с и н і в , з яких о д и н - О л е к с а н д р Потоцький, гетьман польний. Це він залишив у 1330 р. на Потоці сина, про якого згадують хроніки. Згідно з одними він врятував самого угорського короля Карла і його дружину, дочку Володислава Локетка, а згідно з іншими - королівських дітей від неминучої смерті від рук таємного вбивці Феліціана, з в а л и в ш и й о г о н а з е м л ю о д н и м у д а р о м . Після н ь о г о з а л и ш и в с я с и н Влостко, дідич на Потоці, каштелян віслицький, як підписаний на привілеї Андріївського абатства за 1366 р. та на привілеї міста Кракова за 1368 р. Його син Яків, каштелян радомський у 1398 p., залишив сина Бернарда, гетьмана польного, який помер у 1435 р. Після нього залишилося т р о є синів, з яких Матвій, хорунжий краківський, помер у 1515 p., залишивши сина Якова, маршалка двору Зиґмунта Августа, який помер у 1545 р. Він о д р у ж и в с я з К а м і н с ь к о ю , мав с и н а Миколу, р е ґ і м е н т а р я і г е н е р а л а П о д і л ь с ь к о ї з е м л і , я к и й п о м е р у 1 6 1 5 р. В з я в ш и д р у ж и н у з р о д у Чермінських, мав від неї сина Андрія, каштеляна кам'янецького, який помер у 1623 р. Потім від першої д р у ж и н и Софії з П'ясецьких з а л и ш и в с я с и н Станіслав у Підгайцях, Ревера-Потоцький, воєвода краківський, великий гетьман коронний, староста галицький, барський, ґродецький, коломийський, мостиський, драгімський, радомський і долинський. Спочатку він добився найвищих становищ у лицарстві в Польщі, пізніше - у Франції та Бельгії. Повернувшися з чужих країв до Вітчизни, яку л ю б и в понад усе, о г о л о с и в н е п р и м и р е н н у війну всім є р е т и к а м і в о р о г а м х р и с т и я н с ь к о ї в і р и , бо не тільки с а м зрікся в ю р т е м б е р з ь к и х помилок (протестантизму - перекл.), але навіть перетворив на стайню лановецькі будівлі, де колись містилася єретицька академія. На неї засновник і його стрий Ян Потоцький, воєвода брацлавський, щороку видавав 4000 польських злотих. Потім, озброївши руку на ворогів Речі Посполитої, майже 60 років, аж до сивої старості, відважно воюючи, брав участь у 46-ти битвах, проливаючи за Вітчизну кров. Перше бойове хрещення отримав під Гузовом проти заколотників, потім - на Волощині, де весь час розділяв зі своїми стриями славу їхніх перемог і військові труднощі. Воював під Смоленськом проти москалів, під Хотином і Цецорою проти турків; під Бушею - разом з Жолкевським, а під Баром - з Конецпольським проти татар; під Гордженом - проти шведського короля Ґустава; під Ведмежими Лозами, Боровицею, Хмільником, Збаражем, Вишнівцем, Зборовом і Старчим - проти козаків; під Студеницею - проти Аббас-паші. Своїми грудьми він боронив Вітчизну як р о т м і с т р , п о л к о в н и к , р е ґ і м е н т а р . Пізніше, п е р е п р а в и в ш и с ь ч е р е з Дністер, знищив велику кількість татар, звільнив 15 000 бранців і полонив найславніших татарських воєначальників. Після цих та багатьох інших кампаній 88-літній воїн, віддавши данину вікові та здоров'ю, попрощався з 124

військом. Відтепер він в и р і ш и в вести спокійне життя, але небо хотіло іншого. В той час, коли, виконуючи свій намір, він їхав до Львова, якийсь селянин, обробляючи поле біля д о р о г и , виорав залізну булаву. Піднісши її проїжджому реґіментареві, селянин просив прийняти в дарунок, мовляв, вона йому з н а д о б и т ь с я . Станіслав п р и й н я в цей дарунок з в р о д ж е н о ю чемністю, зовсім не сподіваючись, що невдовзі отримає йому нове звання. З у п и н и в ш и с ь у Л ь в о в і , п і с л я н е щ а с н о ї с м е р т і К а л и н о в с ь к о г о він н е с п о д і в а н о для себе о т р и м а в від к о р о л я Яна К а з и м и р а г е т ь м а н с ь к у булаву. З цим почесним знаком Станіслав Потоцький, хоч і в похилому вже віці, рятував з усіх сил збурену ч и с л е н н и м и нещастями Річ Посполиту. Передусім, після поразки під Батогом, зібравши наших (польських - наук, ред.) недобитків, захистив з н и м и Руське і Волинське в о є в о д с т в а від гайдамаччини. Потім під Зборовом і Збаражем врятував Яна Казимира з важкої ситуації. Розбив на голову М о с к о в с ь к о г о воєначальника Василя Шеремету, який зазнав поразок під Охматовом і під Чудновом. З кварцяним військом, яке від шведського короля перейшло на бік Яна Казимира, розбив шведів у Любліні та значно потурбував їх у декількох інших місцях. Переміг союзника шведів Ракочі і врешті, ввійшовши до Москви з Яном Казимиром, постійно тріумфував. Отож він не переставав воювати аж до своєї смерті у 1667 р. Помираючи з великим с п о к о є м , казав до тих, хто його оточував: «Смерті я не боюся, бо для Бога і Вітчизни шукав її у стількох випадках». О с т а н к и й о г о с п о ч и в а ю т ь у П і д г а й ц я х . С п е р ш у він був п і д к о м о р і є м подільським, пізніше став каштеляном кам'янецьким, а невдовзі воєводою брацлавським, потім подільським, київським і нарешті краківським. Перший раз був одружений із Софією Калиновською, дочкою генерала подільського, яка народила йому трьох синів: Андрія, Прокопа і Ф е л і к с а та д в о х дочок. Після її с м е р т і в д р у г е він о д р у ж и в с я з А н н о ю Могилянкою, з якою дітей не мав. Цей шановний сенатор протягом усього свого життя відзначався надзвичайною побожністю і запалом до релігії, так що був готовий навіть власну кров п р о л и т и , якби йому здалося, що хтось з н е в а ж а є Божі п р а в а . К а р м е л і т с ь к и й костел у Кам'янціПодільському, який уже з а н е п а д а в , він підняв і р е с т а в р у в а в , ч а с т и н у фортифікацій цього міста збудував своїм коштом, а в Підгайцях зафундував нову каплицю. Отцям кармелітам записав 50 000 польських золотих, а Найсвятішій Діві Марії в Ченстохові присвятив свою булаву, прикрашену дорогоцінним камінням з вдячності за отримані ласки. Був він і щ е д р и м та в е л и к о д у ш н и м для с в о є ї кавалерії, д у ж е заслуженої для Вітчизни, бо королівщини, якими його щедро постачала королівська ласка, недовго були в його руках: часто ділився з бідними солдатами своїм багатством. І хоча у покаранні непослуху був занадто с у в о р и й , то з іншими поводився чемно і щ и р о , д л я к о ж н о г о був п р и с т у п н и й , ч и м з д о б у в й о м у у всіх п о в а г у і прив'язаність. А що дихав с а м о ю щирістю, говорив правду у вічі і часто вживав вислову «ревера», (revera - справа (лат.) - перекл.), то військові прозвали його «Реверою». Цей життєпис написав Францішек Валіґурський і помістив у «Додатку» до «Газети Львівської» за 1854 рік, ч. 45. Ш и р ш е про родовід Потоцьких можна знайти у праці Йосипа-Андрія Залуського. «Орега 125

omnia Pauli Comitis in aureo Potok Pilavitae Potocki" Varsoviae 1747 in fol». («Праця власна Павла Коміта про ясновельможних Потоцьких з Потоку герба «Пилява», Варшава, 1747, у книзі. - перекл.).

5. Тепер з д а є т ь с я , що Заболотів і Княгинин становлять одне поселення, але колись насправді Заболотів від Княгинина відділяли мочарі і великий став.

6. Розповідають, що в Галичі, на тому місці, де нині стоїть божниця караїмів, була святиня богів Пека й Осена.

7. До недавнього часу на городах і вулицях були такі баюри, що в них кілька п'яниць знайшло свою смерть.

8. Szafaryk. «Pisne swetske ludu slawanskeho w Uhrach, w Peszcie 1827 r. S w a z e k d r u h y ( Ш а ф а р и к . «Світські п і с н і с л о в ' я н с ь к о г о л ю д у » , в У г о р щ и н і , в Пешті 1827 р. Збірник д р у г и й (чеськ.) - перекл.) в передмові. К.В. Войціцький. «Приятель Люду», рік 7-й. Т. 1. Лешно, 1840, с. 18 у статті «Липа» помістив цікаві відомості.

9. «Стародавня Польща», видана Балінським і Ліпінським, заснування цього міста п р и п и с у є Станіславові Потоцькому. «Географія королівств Ґаліції й Лодомерії» 1786 p., львівське видання 1858 р. на с. 92 стверджує те ж саме, кажучи: «Це цілком муроване місто, своїм палацом, ратушею, арсеналом, фортифікацією, на яку безсмертної пам'яті ясновельможний Станіслав Потоцький, каштелян краківський, великий гетьман коронний витратив кільканадцять мільйонів, не поступається закордонним містам. Документи, які наводяться нижче, виразно вказують, що Андрій Потоцький заснував Станиславів під іменем свого сина Станіслава».

10. Цей привілей, крім засновників, підписали: Анна з Рисін Потоцька, с т а р о с т и н а галицька, Й о с и п Потоцький, Станіслав Потоцький, в о є в о д а київський, Олена із Замойських Потоцька, воєводина київська, Катерина з Потоцьких Коссаковська, каштелянова каменська, це право затверджують рукою власною в Станиславові. Криштоф із Зухів Зуховський, писар. «В актах замкових галицьких засвідчено у суботу після свята Всіх Святих року Божого 1663. Вписано 20 грудня 1790 р. у Львові в книзі облігацій новітніх, ч. 43, с. 293, насл. 106, пункт 86, ч. 38». Офіційно з цих документів видано 14 липня 1855 р.

1 1 . Цей запис з р о б л е н о у Львові 31 с е р п н я 1781 р. Книга о б л і г а ц і й , ч. 10, с. 240. У книзі рукописів, т. 15, аркуш 1, ч. 1. Офіційно виданий з цих документів 14 липня 1855 р.

12. «В ім'я Господнє, амінь. На вічну пам'ятку теперішньої слави, яка швидко втратить силу, якщо не буде зміцнена таким листом. М и , Божою милістю, король Польщі Йоан Казимир, великий князь Л и т в и , Пруссії, Мазовії, Смоленщини, Київщини, Волині, Самогітії, Лівонії і Чернігівщини, а т а к о ж с п а д к о в и й к о р о л ь С в е в і в , Ґотів і В а н д а л і в , п о в і д о м л я є м о і засвідчуємо всім людям в цілості та поодиноким о с о б а м як нинішнього віку, так і прийдешнього усім, хто читатиме цей лист. Вважаємо, що ніщо так д о с т о й н о і значимо у найбільш заслуженому законі не залишиться з н а м е н и т и м с т о с о в н о Республіки. Панам і п р о ц е с о р а м н а ш о г о королівського дому з найславнішого роду Потоцьких, як віддавна всьому 126

світові засвідчено дуже переконливо, бо багато відомих героїв видав цей рід задля примноження слави Польського королівства. Щ е д р о ю матір'ю є та щ а с л и в а г о д у в а л ь н и ц я , якій в и п а л о так г і д н о н а р о д ж у в а т и . Бо із невичерпаного джерела її пологів найлютіша Батьківщина взяла такі плоди, які стали прикрасою т о г и , ударом воїна, речником переконань, обороною республіки і зрештою підпорою маєстату та найвищої влади. Цей славетний д і м у с в о є м у б е з п е р е р в н о м у с п а д к о в о м у ряді д а в б а г а т ь о х з н а н и х можновладців. Пізнавши їхній теперішній вік, чули чужинці і знатимуть нащадки. Треба довго перераховувати усі славетні заслуги, посвячені тому часові. Не вистачить часу згадати всіх з цієї родини. Бо скільки Потоцьких, стільки войовничих вождів, стільки талановитих героїв миру і війни, стільки щирих поборників нашого маєстату, ревних сторожів закону і батьківщини, найлютіших і корисних для Вітчизни громадян, видатні вчинки і дії яких пізнані перед усіма як гідні подиву і захоплення. Нехай же і на майбутнє вони будуть звеличеними і пошанованими в усі часи і на віки. Незрівнянний щ о д о батьківської зброї, х о р о б р о с т і родичів, щ е д р и й А н д р і й з Потоку Потоцький - капітан галицький, лежайський, коломийський, наш полковник, який в и т и с н у в с л і д и с в о ї х предків щ а с л и в и м н а с л і д у в а н я м , коли для спасіння, цілісності та щастя Вітчизни виявляв у різних військових походах стійкість віри, живучість духа і готовність служити Короні та Республіці. Нехай же і надалі він буде на це готовий і завжди нехай своїми стараннями показує всьому світові, що звитяжні народжують тільки відважних. Отож коли цей пан виклав своє бачення і ревно просив нас надати успадкованому ним містечку Станиславів, яке назване іменем його сина і розташоване на пограниччі Валахії, Руського платинату та Галицької землі, цьому новітньо заснованому місту з королівської ласки та щедрот надаємо магдебурзьке п р а в о , інколи зване т е в т о н с ь к и м , і з а б е з п е ч у є м о й о г о п р и в і л е я м и на взірець інших міст нашого королівства, удостоєних цього права раніше. Віддані обов'язкам нашої славної республіки, переданої нам Богом, воліємо с п р и я т и , щоби вона була цілою і процвітаючою. Більше того, воліємо, щоб усі наші міста перебували в найкращому порядку, щоб стан дійсних речей скріплювався законами, щ о б міста легше утримувалися для л ю д е й , які п о т р е б у ю т ь законів, а ті с п р и я л и їм до видатних з в е р ш е н ь . Передусім згаданому містечку Станиславів надаємо і навічно з а к р і п л ю є м о за ним магдебурзьке право. Одночасно, відтепер відбираємо у згаданого містечка, від усього загалу та в окремих мешканців усі їхні місцеві закони, які можуть п о р у ш у в а т и м а г д е б у р з ь к е п р а в о . В і д д а ю ч и ї х під м а г д е б у р з ь к е ч и т е в т о н с ь к е п р а в о , н а д і л я є м о ц и м п р а в о м усіх о с і б у с я к о г о с т а н у т а походження. В усіх судових справах, як малих, так і великих, тобто при крадіжках, пожежах, убивствах, злочинах, пошкодженні членів, при усіх інших кримінальних і надзвичайних справах, щоб г р о м а д я н и названого міста Станиславова могли справуватися. Щ о б вони відповідали ні перед к и м і н ш и м , а тільки п е р е д н а ш и м б л а г о р о д н и м г а л и ц ь к и м капітаном Андрієм Потоцьким, або перед призначеним ним с а м и м адвокатом, або перед його суцесором. У їхній власності місто Станиславів перебуватиме через представлення десяти присяжних, вибраних і відповідальних мужів.

127

Вони мають бути представленими і д о р у ч е н и м и , мають д о т р и м у в а т и с я описаних порядків тепер і в майбутньому. Оскільки серцем міста є порядок, все з в о д и т и м е т ь с я до в д о с к о н а л е н н я с у с п і л ь н о г о у с т р о ю та до в п р о в а д ж е н н я ч е с н о г о ж и т т я . Через те м а г і с т р а т цього міста м у с и т ь оберігати добрих та виправляти поганих. Вважаючи, що такий магістрат треба запровадити, ми наполягаємо на цьому, а його затверджуємо відтепер і на майбутнє. Для зміцнення цього треба обирати двох проконсулів чи б у р м и с т р і в і чотирьох консулів. З р о з в и т к о м м і с т а і якщо на те буде потреба, слід обрати також адвоката та чотирьох скабінів. З громади мусять обирати 12 законопослушних і добросовісних мужів, які мають власність, м а ю т ь п і д т в е р д ж е н н я від д і д и ч а а б о від б у р м і с т р а , а б о щ е к о г о с ь , делегованого для цього. На свято Обрізання Господнього вони повинні з'являтися перед власниками (міста - наук, ред.) і саме через них наш капітан Андрій Потоцький, його суцесори і наступники міста Станиславова мають мати своє представництво. Консулів та адвоката мають обирати тоді ж, оголошувати через б у р г р а ф а або делегованої для ц ь о г о о с о б и н а п е р е д о д н і д н я с в . д і в и - в е л и к о м у ч е н и ц і Аґнешки. Після о г о л о ш е н н я д е к л а р а ц і ї о б р а н і у п о в н о м у складі і в п р и с у т н о с т і у п о в н о в а ж е н о г о , складають п р и с я г у на виконання обов'язків. На третій день або ж наступного дня після свята Аґнешки чотири скабіни і 12 райців від міської громади складуть усі обітниці та приймуть присягу. Проконсули і консули нехай судять цивільні справи, а кримінальні - адвокати. Несправедливо засуджені нехай подають апеляції до згаданого галицького капітана Андрія Потоцького, його суцесорів і наступників (міста - наук. ред.). Там же нехай очікують остаточного вирішення своїх судових апеляцій. Знатні шляхтичі нехай судяться б у р г р а ф о м , згідно з Торунським статутом. На випадок суперечки громади і бурграфа нехай висилають інформацію до нас (короля - перекл.). Через те, що громада названого міста складається не лише з купців і т о р г о в ц і в , але й із р е м і с н и ч и х т о в а р и с т в , це тому, що м і с т а зростають не тільки з продажу й торгівлі, але й із ремесла, - бажаємо щоб і в о н и н а б и р а л и б і л ь ш о г о росту. Тому всі ці ремісничі та г е н д л я р с ь к і т о в а р и с т в а в місті С т а н и с л а в о в і , які з в у т ь с я п о - н а р о д н о м у «цехи», установлюю на цьому місці за панською згодою і назавжди затверджую їхні статути. Цією ухвалою затверджуємо і п р и р і в н ю є м о цивільну громаду з товариствами та спільнотами інших міст, бажаючи, щоб вони стали рівними у нашому маєстаті. Окрім того, надаємо згаданому містові г е р б : зриму б р а м у з т р ь о м а б а ш т а м и , п р и в х о д і - з н а м е н н и й знак н а й д а в н і ш о ї шляхетної Пиляви, що містить у собі третину хреста. Цей герб було описано художником у середині нашого диплому (надання - наук, ред.) і виставлено на огляд. Цим гербом відтепер, на майбутнє і на всі прийдешні часи слід користуватися громадянам Станиславова в усіх таємних і явних атестатах і письменах. Магістрат міста завірятиме печаткою все, що заслуговує уваги, а найбільше - у справах судових, в актах і рішеннях. Окрім т о г о , утворюємо ратушу і встановлюємо т о р г и , по-народному звані «крамами». Надалі, для користі вибраних, затверджуємо і встановлюємо спільні міри ваги для обміру збіжжя чи городини. Вони будуть позначені міським знаком.

128

А все тому, що торгівля і комерція сприяють ростові і розширенню міста. П о с т а н о в л я є м о , щ о б у с е р е д и н і та ззовні прилеглих до С т а н и с л а в о в а маєтках, усі купці і містяни в усіх видах торгівлі були вільними. Щотижневі ринки, які звуться по-народному «торги», постановляємо проводити п'ятого дня перед вихідним (у п'ятницю) та в Господній день (неділю). Ми встановлюємо ці дні як святкові, щоб громадяни пересвідчилися у нашій ласці. Річні нундини (торгові дні), які називаються «ярмарки», дозволяємо п р о в о д и т и тричі: на с в я т о г о Станіслава, на святого Андрея і на Різдво Пресвятої Б о г о р о д и ц і . Ці т о р г о в і дні будуть 28-денні (чотиритижневі). Ярмарки слід починати не раніше зазначеного сигналу ратушного дзвону, і таким же сигналом треба закінчувати ярмарки для містян, так і негоціантів інших міст. Усі вони збиратимуться у справі, яка називається торгівлею, щоб продавати, купувати, міняти, різним чином торгувати і укладати всякі д о з в о л е н і т а чесні к о н т р а к т и . О д н о ч а с н о вони можуть к о р и с т у в а т и с я всякими іншими справами, які забезпечені торговельними статутами інших великих міст, які їх прийняли, а містяни ними користуються. А також купцям і негоціантам, які сходитимуться на т о р г и , постановляємо не сплачувати податку. Щ о б наше місто могло швидше укріпитись, а у випадку загрози с е б е з а х и с т и т и ; щ о б м е ш к а н ц і могли к о р и с т у в а т и с я з б р о є ю , к р а щ е показували себе у стримуванні ворожих набігів, постановляємо облаштувати полігон, який по-народному зветься «стрільниця», на якому в п е в н и й час м і с т я н и і п е р е д м і с т я н и м о ж у т ь з б и р а т и с я і з а й м а т и с я стрілецькими вправами. Щ о б и вони могли втішатися і користуватися такими ж правами, свободами, прерогативами, привілеями і прибутками, якими к о р и с т у є т ь с я р е ш т а міст, у с е ц е п і д т в е р д ж у є м о п о в н і с т ю з г і д н о з о п и с а н и м и статтями. Це д а н о всьому загалу згідно з н а ш о ю величною ласкою й щ е д р і с т ю Андрія Потоцького - капітана г а л и ц ь к о г о , власника міста Станиславова. В в а ж а є м о , що нинішній наш привілей видано г р о м а д я н а м м і с т а д л я в и к о р и с т а н н я у в л а с н і с т ь на вічні ч а с и . У с і м з а ц і к а в л е н и м , а п е р е д у с і м н а ш о м у магістрату, м і с ь к и м , з а м к о в и м та і н ш и м г р о м а д а м , у с і м ж и т е л я м н а ш о г о к о р о л і в с т в а всяких г і д н о с т е й нехай будуть вигідні ці у м о в и . Д о р у ч а є м о , щ о б після публікації ц ь о г о привілею усі м а г і с т р а т и - м і с ь к и й , з а м к о в и й і цивільний - п р и й н я л и і ввели його у свої акти. В окремих місцях міністерським р о з п о р я д ж е н н я м з о б о в ' я з у ю опублікувати усі згадані міські р о з п о р я д ж е н н я щ о д о їхніх свобод, зберігати їх незмінними, охороняти недоторканними права м і с т я н та ц е й п р и в і л е й . Нехай же в о н и в п о в с я к д е н н о м у в и к о н а н н і у т р и м у ю т ь с я на всі віки й так о б е р і г а ю т ь с я . Слід с т а р а т и с я , щ о б усі інші утримували й оберігали права та регалії на благо Католицької церкви і Речі П о с п о л и т о ї . Н а з н а к д о в і р и в л а с н о р у ч н о п і д п и с у є м о с я і с к р і п л ю є м о печаткою н а ш о г о королівства. Надано у Львові, 14 с е р п н я 1663 р., на п'ятнадцятому році н а ш о г о правління у Польщі та Ш в е ц і ї . Йоан К а з и м и р , король. В н е с е н о в галицькі міські акти в с у б о т у після свята Всіх Святих, у 1663 р. В п и с а н о (до актів - наук, ред.) у Львові 20 г р у д н я 1790 p.: к н и г а новітніх записів ч. 4 3 , сувій 302, запис 106, пункт 86, ч. 39. Копію (авторові - наук, ред.) видано 31 липня 1855 р.

129

13. Міські акти у Львові зберігаються в оо. бернардинів під назвою: «Галицькі міські акти за 1781 рік». Збірник документів ч. 315, сс. 263 і 275.

14. Протоколи Львівської архиєпископської консисторії вірменської н а р о д н о с т і . Рукопис з б е р і г а є т ь с я в книгозбірні Львівської вірменської капітули в книзі, с. 64. Першим вірменським парохом у Станиславові був о. Григорій Бальзамович, д р у г и м - Криштоф Ш и м о н Захнович, третім Стефан Рошко Богданович, був також деканом і офіціалом (єпископський вікарій, якому довірено судові с п р а в и - перекл.) на Поділлі та Покутті; четвертим Яків Манугевич, домініканець і протопотарій а п о с т о л ь с ь к и й ( п р е л а т , який з а с в і д ч у є д о к у м е н т и П а п и Р и м с ь к о г о п е р е к л . ) ; п'ятий - Домінік де Болоз А н т о н е в и ч , який о д н о ч а с н о був і деканом на Покутті, офіціалом і, врешті, почесним каноніком; ш о с т и м Антон де Болоз А н т о н е в и ч , також був д е к а н о м , офіціалом і п о ч е с н и м каноніком; с ь о м и м - Антон Б о р к о в с ь к и й , відомий колись п р о п о в і д н и к Станиславівської колеґіати. Від 1831 р. парохом є о. Пилип Гайвас.

15. Цю церкву на початку століття (XIX ст. - перекл.) розібрали.

16. «Хроніка м і с т а Л ь в о в а о. Т о м а ш а Ю з е ф о в и ч а » . - Л ь в і в , 1854, с. 2 9 0 . Про колеґіату й академію з г а д у є Степан Б а р в і н к е в и ч , д о к т о р філософії й п р о ф е с о р Краківської академії, у с в о є м у п е р е д ш л ю б н о м у п а н е г і р и к у так: « Н а й в и щ а с в і т л і с т ь р о д и н и , д о в е с і л ь н о г о с в я т а від ясновельможного хресного отця з королівства Малопольщі і ясновельможної пані Людовіки, графині на Піскові Скеля - Велепольській - генералової краківської, губернаторової з Нового Тарґу до ясновельможної д і в и пані К а т е р и н и П о л о ц ь к о ї - д о ч к и А н д р і я П о т о ц ь к о г о та А н н и з Рисінських. Альберт Горецький, року Божого 1688, на 18-ти аркушах».

17. Ще до 1820 р. в лавці фарного костелу сидів старий Радлінський, останній учень цієї бурси, який своїм добре поставленим і дзвінким голосом захоплював побожних слухачів.

18. Міські акти зберігаються в о о . бернардинів у Львові під назвою «Галицькі міські акти», збірник ч. 315, сс. 262, 264 і 265.

19. Судові вірменські п р о т о к о л и від 1675 до 1685 р. в а р к у ш і . Т. V, с. 389 - у документах Львівського магістрату в 1674 р. згадується про Левтера Грека, станиславівського містянина, який міняв турків і татар на християнських невільників.

20. Францішек Валіґурський. «Історично-статистичний нарис міста Станиславова», в додатку до «Газети Львівської». 1854 рік, ч. 4, с. 14.

2 1 . «Історія Тисмениці» у моїх «Спогадах з польської історії», виданих у Львові, 1855 р., с. 232.

22. Збірник. Т. V, с. 4 6 4 .

23. На цьому привілеї підписалися: Йосип Потоцький, с т а р о с т а галицький; Вікторія з Лещинських Потоцька; Станіслав Потоцький, воєвода київський; Олена із Замойських Потоцька, воєводина київська; Катерина з Потоцьких Коссаковська, каштелянова камінська, вдова, онука Фелікса Потоцького, каштеляна краківського і Андрія Потоцького, рідного брата ф е л і к с а П о т о ц ь к о г о ці права п і д т в е р д ж у ю т ь 29 червня 1775 р. в С т а н и с л а в о в і . З а н е с е н о в акти з а м к о в і галицькі в т р е т і й після с в я т а 130

Введення Марії день року Божого 1717. Інстабульовано у Львові в день 20 грудня 1790 року в книзі новітніх облігацій, ч. 47, с. 26, повтор. 106, с. 86, під ч. 40. Урядово видано з цих же документів 31 липня 1855 р.

24. Книги діяльності обох магістратів зберігаються у Станиславівському магістраті. Два дні я переглядав ці акти, але мушу зізнатися щиро, що таких маловартісних документів ще не тримав у руках. З них я довідався, що станиславівські містяни любили «ходити на медок», тоді там починалися с в а р к и , які потім с у д и в міський суд. Там о п и с а н о вибори радних, справи купців, деякі записи на церкви і т. п. З першої книги в і р м е н с ь к о г о магістрату, розпочатої в 1681 р. і закінченої у 1689 р. я переконався, що за життя засновника міста, у 1682 р. були внесені зміни до проведення ярмарків. Дотримувались руського календаря, згідно з яким ярмарки відбувалися на Богоявления, на Святого Юрія, на Іллі-пророка і на Введення П р е с в я т о ї Б о г о р о д и ц і . В «Краківському календарі на рік Г о с п о д н і й 1707» з н о в у з н а х о д ж у з м і н и у п р о в е д е н н і я р м а р к і в . У С т а н и с л а в о в і ї х п р о в о д и л и н а р у с ь к і с в я т а : н а Трьох с в я т и х ч о т и р ь о х т и ж н е в и й ярмарок, на Святого Йоана Хрестителя чотиритижневий, у день народження Діви Марії та на Святого Андрія.

25. Хроніка вірменських монахинь у Львові із самого початку. Власне ця обставина стала причиною для деяких письменників стверджувати, що нібито в Станиславові був жіночий монастир. Навіть у «Тижневому додатку» до «Газети Львівської» за 1858 р. у ч. 18-му я вичитав, що у Станиславові були шаритки, тобто сестри милосердя. Це справжнісінька вигадка, бо в Станиславові не було жіночого монастиря.

26. На цьому статуті є такий напис: «Я затверджую це право, дане св. пам'яті моїм батьком, у цих пунктах. Йосип Потоцький, воєвода і генерал київських земель. Стверджую цей привілей: Вартан Гунанян - вірменський архиепископ: Йоан Тобіас Авґустинович - вірменський архиепископ; Якуб Авґустинович - коад'ютор». Оригінал цих законів, написаний на папері, зберігається в актах вірменської церкви у Станиславові.

27. Цей випадок згідно із свідченнями Й о с и п а Андрія Залуцького, трапився 27 липня 1678 р. «Повна історія Павла Коміта на Золотому Потоку Пилява Потоцького». Варшава, 1747. Наприкінці читаємо латиною: «Оскільки смерть шляхетного і найяснішого палатина Станіслава Потоцького стала показним знаком сучасникам с в о є ю н а д з в и ч а й н о ю Божою ласкою й у щ а с л и в е м а й б у т н є вказала шлях до в е л и ч н и х з в е р ш е н ь і щ а с л и в о г о панування, то герой, достойний похвали від Риму до Ґааґ виявив: 1. Неймовірно, але це правда, що визначний Станіслав мав полягти ( с м е р т ю - перекл.), дзвеніти с л а в о ю та у т р и м а т и в с е р ц і укрите л о н о святого.

2. Рівний Етні вибух, таємний крик і плин води, південно-східний вітер, що милостиво врятував звитяжця землі.

3. Втрата через таке прикре стяття голови у вогні! Незворушні Наяди співчувають вишуканим нещастям Потоцьких.

4. Живіть вовік, Ти і Батьківщина! Той, що всю силу для покращення всіх віддав, не вартий такого оплакування.

131

Корабель плив від міста Мелехена до селища Вілленброка 27 липня 1678 р. П е р ш и й символ: «Дерево, нахилене вітром, не скорилося бурі» під легендою: «Не всі удари протиріч» трапилися разом з ним. Другий символ: «Рука, простягнута з-за хмар, що тримає пальмову гілку» під леґендою: «Вона піднесена до кращого».

28. Й о с и п Андрій Залуцький. «Усі т в о р и про Павла... Потоцького», с. 327: «Коли Йоан мав визволяти Відень... вийшов з Польщі і, достатньо пізнавши розум та присутність духу в Андрієві, поставив його каштеляном, який мав наглядати над п у б л і ч н и м и с п р а в а м и уряду. Він о б р а в й о г о дипломатом, або, як це називають, поставив собі вікарієм і доручив йому всі турботи н а д д е р ж а в о ю , щоб очолював її, згідно з мудрістю».

29. Й о с и п Андрій Залуцький. «Усі т в о р и про Павла... Потоцького», с. 328: «Однак, коли він слідував за Йоаном III на війні з турками, у першій ж е с у т и ч ц і , в и с т у п а ю ч и під п р а п о р а м и с в о г о б а т ь к а , й о г о п о т і с н и л а величезна сила ворогів. Так, на превеликий жаль короля Польщі, князя Лотарингії Йоана III він поляг у бою». «Спогади чину Найсвятішої Трійці про вилуплення бранців, ордену кармеліті босих Пресвятої Діви Марії закону с в . С т а н і с л а в а п о л ь с ь к о ї нації. С і к о р с ь к о г о х р о н о л о г і ч н и й п о р я д о к освідчення професора-емерита філософії і теології. Варшава, з друкарні ш к о л и піаріїв, 1753 р., у фоліантах за т и т у л о м «Про с т а н и с л а в і в с ь к у колегію» під ч. 2, читаємо: «Згадав про Гектора, що бореться сміливо», доктор філософії і професор у Alma Mater університету в Кракові Станіслав Б е ж а н о в с ь к и й у панегірику, п р и с в я ч е н о м у т р і у м ф а т о р о в і , польському королеві Йоанові у 1683 р. такими словами: Стоїть

Лахезіс

Ґетськідуші

і з

у

сумним

кривавій Буря

Ой,

зі

офіра

смертю

смуток

під

захоплює

гордим

розлючений і

А

серед на

впадеш

вічному і є

ти

вік

небес

трояндовий, подвійна І

Марс

говорить,

Доки

132

і

ніколи

не

що

вони

триватиме

в

той,

воєнна

снага

Одрисій. віри, імена.

пурпуровим

пестинських та

порфира,

Марса,

такою

насолодою

нечуваного

німбом

трояндах житимеш,

пурпурова

власної

мечами

Палланта.

надписує

бо

перестане його

ґетськими

нас

войовничий

прикрасить крові

слава

якого

збереження

могил

весь

від

від

юнаків,

який

батька.

у відвазі впаде

поміж

задля

постаменті із

Батьківщини,

великого

віки,

найбільш

Богові

найвищий

з

крізь

відкинув

гарцює

життя

бо

судилось.

Лехії.

цвіт

біль

що

туди,

шаленів

чином

загонів

Віддаючи Оце

Марс

таким

те,

у жорстокому двобої

перемагати,

провідництвом вела

де

героїв

юності,

мав

на

вже

крові

Потоцького,

хто Ведений

Тепер

шляхетської

сарматської

величезний

зважує долю

упадуть.

найвидатнішої

перша Ой,

виглядом

війні

бути. і

славою

пальмового

стануть, вінця.

3 0 . Тоді б у л о с п о р у д ж е н о т р і у м ф а л ь н и й м о н у м е н т і з д в о м а коронованими колосами безсмертної слави найяснішого і величного пана Станіслава з Потоку П о т о ц ь к о г о - к а ш т е л я н а к р а к і в с ь к о г о , с т а р о с т и коломийського і галицького, префекта найбільшого з боїв у турецькому конфлікті, який поліг поблизу Відня за віру і Господа, і за з б е р е ж е н н я християнського світу. Йому із всенародним болем, з великими почестями в колеґіатській станиславівській церкві було звершено величний похорон. На доказ належної пошани і подяки від імені академічного магістра Альберта Казимира Л есьовського - доктора філософії, каноніка, ректора й ординарія р и т о р и к и , п р о ф е с о р а с т а н и с л а в і в с ь к о ї академії н а ч е с т ь н е б і ж ч и к а вшановано панегіриком. У 1684 p., з краківської університетської друкарні, на 9-ти а р к у ш а х . На з в о р о т і т и т у л ь н о ї с т о р і н к и - г е р б «Пилява» з л а т и н с ь к и м текстом і п р и с в я т о ю Андрієві Потоцькому, в якій перераховуються його заслуги: «Наша Батьківщина на вічність буде Тобі багато винна, тому що у Тобі побачила свій оборонний вал. Там проявилися с а м М а р с і вся п а л е с т р а п р о т и в а р в а р с ь к и х н а р о д і в . Т и р о б и в нас захищеними щодня і віддавав королівству власні нутро, життя, кров і майно. Ти стільки віддав задля нас, скільки не може собі дозволити жодна багата Лідія, ані жоден щедрий індійський Ганґ. Ти відраховуш усе як слід тільки з чистим сумлінням, совістю, д о б р и м и вчинками. Таким чином, у коронації вічності Ти достойний гілки Капітолію. Проте, щоб виступити проти Москви, Борисфену, Меотиди, шведських левів, проти Азії, Понту та Істри, Ти все робив героїчними воєнними зусиллями, хоробрістю і сміливістю. Все, що належало чинити в сенаті, згідно з релігією, свободою, громадського права, Ти звершував за найвищими проявами мудрості і сили авторитету. Усе це відправлялося Тобою задля єдиної пожертви, заради християнського світу. Т и н а с т і л ь к и п е р е в е р ш и в с и н а , щ о вже з а с л у ж е н и м т р і у м ф а л ь н и м пам'ятником сам засвідчуєш славу про такого сина. Отож батько тріумфує з т а к и м с и н о м . . . » . Далі - п о е т и ч н и й п а н е г і р и к . У п е р ш о м у к о л о с і розповідається про славу предків Андрія Потоцького, в другому описується життєпис Станіслава Потоцького, який загинув під час оборони Відня.

3 1 . Рисунок Філіповича в 1/8 аркуша показує вівтар, на якому ангели тримають домовину. Надомовині стоїть святий Вінцентій у залізному обладунку з плащем, що звисає з плечей. У правій руці він тримає меч, у лівій - щит, на якому зображено герб «Пиляву» і напис по колу: «Нос signum erit in coelo»( «Цей знак - у небі» - перекл.). На голові в нього - шолом з павичами, а над головою ангели тримають пальму і вінок. Внизу вівтаря є напис: «S. Vincentius М. Patronus Pokutiae» («Святий мученик Вінцент - патрон Покуття» перекл.). Й. філіпович, львівський скульптор. Сьогодні цей рисунок дуже рідкісний.

3 2 . На згадку п р о о б ' є д н а н н я з Р и м с ь к о ю к а т о л и ц ь к о ю ц е р к в о ю вірмени заснували богослужения до Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії, яке з найбільшою урочистістю відбувалося протягом восьми днів. Також майже в кожній церкві існувало Братство Н е п о р о ч н о г о Зачаття Найсвятішої Діви Марії.

3 3 . П р о т о к о л и актів Л ь в і в с ь к о ї а р х и є п и с к о п с ь к о ї к о н с и с т о р і ї вірменської народності від 1648 до 1700 p., рукопис у книзі, зберігається у 133

книгозбірні Львівської вірменської капітули, сс. 184-189. У цій самій книзі, на с. 153 згадуються т р и станиславівські каноніки, які займали різні посади у 1689 р.: Рафаель Лукас Рафалович, кустош Станиславівської колеґіати, декан т е р е б о в л я н с ь к и й , п р е п о з и т о р п і д г а є ц ь к и й , парох к о р о п е ц ь к и й ; Ґаспар Казимир Цедрович, канонік станиславівський, тлумацький і косівський парох, доктор філософії, професор; Стефан Альберт Хелпович, проповідник і станиславівський канонік.

34. Йоан де Мата, паризький лікар, і Фелікс Валезій, пустельник у 1197 р. задумали заснувати релігійне братство, обов'язком якого, крім виконання звичайних орденських зобов'язань, були б старання про з в і л ь н е н н я х р и с т и я н с ь к и х б р а н ц і в з п о г а н с ь к и х рук. П а п а Р и м с ь к и й Інокентій III с в о є ю апостольською повагою підтримав це рішення, а для членів братства призначив білу сутану з червоно-блакитним н а п е р с н и м х р е с т о м . ( І о а н де М а т а і Ф е л і к с В а л е з і й . « Ж и т т я с в я т и х » . - Л ь в і в , видавництво Павла Гольшевського, 1754 р., 1/8 аркуша, с. 57). З великими с т а р а н н я м и к а р д и н а л а К а з и м и р а Д е н ґ о ф а і з д о з в о л у к о р о л я Яна Собеського 7 травня 1685 р. тринітарії прибули до Польщі. Спочатку вони оселилися у Львові, де при Краківській брамі отримали монастир у 1686 p., з а ф у н д о в а н и й В е л ь ґ о р с ь к и м . Д р у г и й , під і м е н е м с в я т о г о М и к о л а я , зафондував Микола Стшаловський, підстольник жидачівський, у 1696 р. У Кракові вони о с е л и л и с я у б у д и н к у Й о с и п а Л ю б о в и ц ь к о г о , к а ш т е л я н а о с в е н ц и м с ь к о г о , перебудованому на монастир у 1690 р. У Варшаві, на С о л ь ц і , у 1693 р. з а ф у н д у в а в в о є в о д а ч е р н і г і в с ь к и й Ф р і д р і х Отто а Ф е л ь к е р з о м б ; в Б е р е с т е ч к у ф у н д у в а в Томаш К а р ч е в с ь к и й , в о є в о д а інфляндськийу 1695 p.; вАнтоколі, в Литві, зафондував Ян Казимир Сапіга, вільнюський воєвода у 1696 р. Тринітопольський монастир, де був новіціат, зафундував єпископ Вільнюса Костянтин Казимір Бжостовський у 1700 p.; в Кам'янці-Подільському зафондували Річ Посполита і громадськість у 1707 р.; в Орші зафондував підкоморій вітебський Казимир Сакович у 1717 р. ; у Луцьку зафундував скарбник брацлавський Павло М а й к о в с ь к и й у 1718 р.; в Томашові - Йосип Потоцький у 1727 р.; у Брест-Литовськім князь Ян Микола Олександр Радзивіл у 1727 р.; у Любліні - Юрій князь Л ю б о м и р с ь к и й у 1728 р.; у К р о т о ш и н і - Й о с и п Потоцький у 1731 р.; у Браїлові - Францішек Сілезій Потоцький, крайчий коронний у 1740 р.; у Бурштині - Павло Беное, варшавський каштелян у 1741 р.; у Теофіполі на Волині - княгиня Теофілія Яблоновська із Сенявських у 1741 р. Вони мали також місію в Горохові у 1730 р. («Записки о р д е н а босих тринітаріїв». В а р ш а в а , 1753, у к н и з і . «Дії і з в и ч а ї від п о ч а т к у п о л ь с ь к о г о О р д е н у ангельських тринітаріїв, викупників бранців», 1/4 аркуша, Львів, 1736, у друкарні братства тринітаріїв). Від 1688 до 1752 р. тринітарії викупили з поганської неволі 437 польських бранців. («Короткі відомості про Орден тринітаріїв». - Л ь в і в , друкарня колегіуму єзуїтів, 1 7 5 4 р . , 1/8 аркуша, с. 39).

3 5 . «Записки о р д е н у босих т р и н і т а р с ь к о г о товариства». В а р ш а в а , 1753. «Гіпомени зі Станиславівської колеґіати», ч. VI: «В ім'я Господнє, амінь. К о с т я н т и н з М о р о з о в е ц ь М р о з е в и ц ь к и й - а р х и д и я к о н , вікарій д у х і в н и ц т в а , г е н е р а л ь н и й л ь в і в с ь к и й офіціал, п р е п о з и т б у ч а ц ь к и й т а 134

•

рогатинський, секретар Священної Римської Митрополії. Кожному і усякому зокрема, на майбутнє, щоби могли цікавитися представленим н а ш и м листом на вічну пам'ятку. Як тільки утворився Чин Пресвятої Трійці на порятунок невільників, тоді магістр цього товариства у Львові, побожний о. Йоан, а також д і й с н и й і знаний у народі п о б о ж н и й проповідник брат Антоній від закону Святого Й о а н а - Х р е с т и т е л я , о с о б и с т и м п р и к л а д о м представили свої завдання найяснішому і вельможному панові Андрію з Потоку на Станиславові Потоцькому - каштелянові київському, верховному вождю королівського табору Анні з Рисін - жінці його, та генеральному прокуратору ордену Святої Трійці для визволення в'язнів братові Михайлові від ордену Пресвятої Марії та перед шістьма такими ж пободними отцями з церковного товариства. Особисто братам-тринітаріям від найяснішого милостивого фундатора Станиславова, від його наступників та майбутніх власників с в о є ю власною рукою записую і вношу до дійсних галицьких міських актів, скріплюючи їх (печаткою - наук. ред.). Також і богобоязливим братам ордену Святої Марії, генеральному прокуратору того ордену виділяю фундацію, згідно із зобов'язанням. Щ о б ця фундація була дієвою, то я її обдаровую своїми ласками і за сприянням вищих влад наділяю правами. Це засвідчую власною присутністю і власноручним підписом. Укладено і підписано 12 лютого 1691 р. у присутності найяснішого і величного кустоша пана Франциска Малявського, дипломованого правника Миколая Захіні, львівського каноніка і прелата, д о к т о р а філософії Йоана Козловського, я с н о в е л ь м о ж н о г о д о к т о р а філософії Й о а н а - Х р и з о с т о м а П и с а р с ь к о г о , ісповідника Йоана Вишневського, ясновельможного рясненського пароха Мартина Фіялковського. З правдивою гідністю від Апостольської столиці п р и Л ь в і в с ь к і й к о н с и с т о р і ї - п р а в о ч и н н і н о т а р і та н о б і л і ; К о с т я н т и н Мрозовський - архидиякон і генеральний вікарій Львівської архиєпископії, настоятель бучацький і рогатинський».

36. Томи записів. Т. V, с. 556.

3 7 . Томи записів. Т. V, с. 7 1 5 . «Маючи о с о б л и в у повагу до заслуг ясновельможного каштеляна краківського, славного заслугами і в і д з н а ч е н о г о В і т ч и з н о ю , а також в р а х о в у ю ч и й о г о п р а ц ю і в і й с ь к о в у д о п о м о г у на славу нашого народу під час віденського походу, а також на Поділлі, у Волощині та на Буджаку, за з г о д о ю усіх станів п р и з н а ч а є м о сплатити йому зимову платню за 1685 р. 40 000 польських злотих з коронної скарбниці з о р д и н а р і й н и х податків, належну офіційно на булаву». Конституція Варшавського сейму за 1685 р.

38. Й о с и п Андрій Залуцький. «Повна історія Павла Коміта на Золотому Потоці Пиляви Потоцького». - Варшава, 1747, с. 328: «Жінкою взяв собі Анну з Рисніських гербу Лещиць, каштелянку крусвінську, від якої народив доньку, так с а м о як від Ф е р л е ї в н и , а також народив двох синів. Дочка Катерина у першому шлюбі була за Л ю д о в и к о м Велепольським - чашником королівським та каштеляном краківським, а в д р у г о м у - за капітаном вісленським Ф р а н ц и с к о м Донґофіо, д о п о к и в кінці не стала законною д р у ж и н о ю службовця с а к с о н с ь к о г о короля Ля Мотто».

135

39. Збірник рукописів у книзі, що зберігаються в книгозбірні Львівської вірменської капітули, на с. 180 містить цю промову безіменного автора під фальшивою датою 17 жовтня 1701 р.

40. Записки станиславівської колеґіати під ч. IX: «Від 1693 р. в тому монастирі був новіціат, при якому була постанова про прийняття новиків (фоліант ЗО). Після цього працею та посильними стараннями її настоятель о. Антоній від закону Святої Трійці, він же президент, подбав про збільшення колегії. Зі збільшенням кількості законників, передусім студентів філософії, його обрали у 1719 р. першим магістром. Новіціат він очолював з великими успіхами до 17 січня 1723 р.».

4 1 . Цей лицарський знак протримався на верху вежі заледве сто років; його скинула на землю буря, десь 1825 р. його замінили залізним цісарськокоролівським австрійським орлом. Під с а м о ю Галереєю, з південного боку, був б л я ш а н и й г е б р е й , який т р и м а в на голові велику буханку хліба. Це означало, що тоді хліб такої величини продавали в місті за гріш. Я вичитав також у першій книзі вірменських с п р а в , яка зберігається у Станиславівському магістраті, щостаниславівські купці у 1682 р. продавали візину до Львова по 100 каменів за таку мінімальну ціну, бо один камінь дорівнював 36-ти польським фунтам за сім битих палашових орлів.

42. Йосип Андрій Залуцький. «Повна історія Павла Потоцького», 1747, с. 329: «Станиславів від батька був укріплений міцним валом і оточений фортецею. Прикрашений вежами і курією (магістратом - перекл.), а вулиці міста були забруковані». Книга в і р м е н с ь к и х с п р а в , ч. 2, з г а д у є , що у 1697 р. Павло Мрочек був комендантом Станиславівської фортеці.

4 3 . З д а є т ь с я , щ о о о . є з у ї т и п р и б у л и д о С т а н и с л а в о в а наприкінці XVII ст. Залуцький у «Праці власній Павла Потоцького», с. 329, не визначаючи д а т и , к а ж е : «Там в ч и н и л и м о н а х а м є з у ї т а м к о л е г і у м д л я с п і л ь н о г о користування. І не тільки це він радо їм вчинив, але й сподобився до того, що заслужив звання фундатора».

44. Францішек Валіґурський у праці «Історично-статистичний нарис міста Станиславова» на с. 14 подає подробиці з «Географії» 1786 p.: «Станиславів спадкове місто Катерини з Потоцьких Коссаковської, каштелянової камінської, у к р і п л е н е за ч у ж и н е ц ь к и м с т и л е м , з п а л а ц о м , р а т у ш е ю , арсеналом, фортифікацією, костелами: фарним та єзуїтським. Останній же добре збудований і прикрашений її ясновельможністю Вікторією з Лещинських Потоцькою, дружиною Йосипа Потоцького і сестрою короля Станіслава. Що цікаво: ця пані, маючи велику канаркарню, вислала тисячу канарків до Ґданська і, взявши там за них 1000 дукатів, присвятила їх на виставлення великого вівтаря в єзуїтському костелі. Самі єзуїти називали її добродійкою і матір'ю свого ордену, про що можна прочитати у панегірику: «Головна вічна турбота» за 1732 р. Наприкінці, перераховуючи її заслуги перед орденом, мовиться: «Скільки камінців у станиславівському храмі промовисто нагадують Твої добродійства, стільки відданих серцем лідійців (багатіїв - перекл.) Ти дістала. Незмірний наш жаль не висловити на Твоїй могилі». Ф р а н ц у з , я к и й п е р е б у в а в на с л у ж б і в к о р о л я Яна III у 1685 p., розповідає: «Найбільшим і найкращим з усіх міст на Покутті є Станиславів, 136

який розташований на гарній рівнині, оточений високими валами, в и с и п а н и м и на взірець нових фортифікацій. Місто має великий, гарно прикрашений кам'яний палац, ринок, будинки й арсенал. Містяни підносять його понад інші міста Русі. Населення Станиславова складається з багатих Вірменіє і волохів. Дивлячись на одяг чоловіків і жінок, а також на ярмарки, які щодо багатства і різноманітності товарів не поступаються львівським і варшавським ярмаркам, можна б назвати Станиславів серцем королівства, якби околиці й о г о не були повністю зруйновані». Д и в . «Львівські різноманітності», 1857 р., с. 88.

45. Цю гарну назву змінив простолюд. Так як там спершу жили майже самі інваліди, ту дільницю назвали вулицею Каліцькою. Подібно і вулиця Вірменська змінила назву: через те, що вона була викладена річковим камінням, її назвали вулицею Брукованою.

4 6 . Р у к о п и с в і р м е н с ь к о ї ц е р к в и у С т а н и с л а в о в і в 1/4 а р к у ш а , о п р а в л е н и й у напівшкіру, м і с т и т ь такі в і д о м о с т і : «17 ч е р в н я 1700 р. с т а н и с л а в і в с ь к а церква була п о с в я ч е н а є п и с к о п о м Т р о я н о п о л ь с ь к и м (Тернопільським - перекл.) Деодатом Нарцесовичем на честь Найсвятішої Н е п о р о ч н о З а ч а т о ї Діви М а р і ї . Під час в і з и т а ц і ї , 14 ч е р в н я 1718 р. архиепископ Львівський Йоан Тобіас Авґустинович поблагословив великий дзвін іменем святого Стефана. Великого дзвона, що вже довго мовчав, було реставровано 25 серпня 1725 p., а вдруге було посвячено о т ц е м архиєпископом 19 липня 1728 р. під іменем святого архангела Михаїла».

47. Різні урядові записи. Рукопис вірменської церкви у Станиславові в 1/4 аркуша згадує про ці синоди: «7 травня 1704 р. відбувся синод деканів у Станиславові, який урядив ці пункти». У самому Станиславові тоді було 460 вірменів.

48. Книга вірменських справ у Станиславівському магістраті, ч. З, у книзі, від 1703 до 1709 р.

49. Воєводівна Софія Потоцька проти своєї волі була видана за Адама Сміґельського, старосту ґнєзненського, і, здається, зовсім не жила з тим старим Адонісом. Залуцький у «Праці власній Павла Потоцького» на с. 329 каже: «Дочка Софія, яка походила від тієї д о с т о й н и ц і (Вікторії Лещинської - наук, р е д . ) , с т а л а д р у ж и н о ю ґ н є з н е н с ь к о г о к а п і т а н а А д а м а Сміґельського, героїчно пожертвувавши с в о є ю молодістю. Відтак піднесено жила, сполучивши жіночність з підляським капітаном Петром Домініком Коссаковським. Померла близько 1792-го. Цю значну помилку с п р о с т о в у ю т ь : Нотатки о р д е н у б о с и х від закону тринітаріїв, за ч. III. У «Гіпоменах» Станиславівської колеґіати читаємо: «Дочка Софія померла близько 1729 р.».

50. Службові консулярні збірники, чч. 27 і 28 за 1703 р.; чч. 4 і 5 у списку львівського магістрату.

5 1 . Ф р а н ц і ш е к Валіґурський. І с т о р и ч н о - с т а т и с т и ч н и й нарис міста Станиславова на с. 14 каже, що гетьман Сенявський у 1712 р. пограбував Станиславів. Мені здається, що це д р у к а р с ь к а п о м и л к а , як і інші, які т р а п л я ю т ь с я в цій поважній праці, як, н а п р и к л а д що Далерак писав у 1760 р. - Йосип Потоцький помер у 1715 р. і т. п. Найточніше написано в 137

рукописі «Службові консулярні збірники», чч. 29 і ЗО від 1706 до 1709 р. у списку Львівського магістрату під ч. 678 від 11 липня 1707 р.: «В теперішній час усі станиславівські містяни, як християни, так і гебреї, зі Станиславова р о з і й ш л и с я в різні с т о р о н и через непосильні московські тягарі». А л ь б е р т р а н д и . «Історія Польського к о р о л і в с т в а » , Львівське в и д а н н я , 1846 р., на с. 269 за 1707 р. каже: «Отже підтверджено укладення договору з царем проти взаємних ворогів. Московські війська, розквартировані по всій Польщі, Литві й Русі з усіма, хто сприяв шведам, чинили як з ворогами».

52. Книга вірменських справ у Станиславівському магістраті. Ч. 4 від 1715 д о 1723 р.

5 3 . « С п о г а д и зі С т а н и с л а в і в с ь к о ї колеґіати», ч. VIII: «Пан Й о с и п Потоцький зі с в о є ю дружиною Вікторією Лещинською з метою покращення пожитку та опіки шести монахів та с е м и монахинь... у суботу перед святом посвячення Пасхи у д е н ь 13 квітня 1718 р. записав у присутності найвищого н а с т о я т е л я ї х н ь о г о м о н а с т и р я о. А н т о н і я від з а к о н у С в я т о г о Д у х а у в л а с н і с т ь м а є т к и М е д и н ю і С к о р и к и на в о л и н с ь к о м у п а л а т и н а т і в кременецькій окрузі З б а р а з ь к о г о князівства... В о н и надані з великою старанністю і досконалістю у місцях ясновельможним Йосипом з Потоку Потоцьким - палатином краківським і н а ш и м фундатором під час його дідицтва. Обдаровані вони також шпихліром, який прилягає до монастиря, для користування м а й н о м колегії р а з о м із ф у н д а ц і є ю . Внасідок цього с п о р у д ж е н о вісім придатних келій із п о к о є м д л я викладання лекцій з сучасної філософії».

54. Нотатки зі станиславівської колеґіати під ч. XVIII: «Для більшого поширення слави товариства Пресвятої Трійці створили верховне братство святої вервиці».

55. «Курульні шати достойних східних народів у провадженні почестей від вельможного пана галицького капітана Станіслава з Потоку Потоцького разом з його достойниками, а водночас задля громадського щастя, а також вшанованого панегіриком, виданим від станиславівської колегії ордену єзуїтів 1719 р. Львівська друкарня колегії єзуїтів, на 13-ти аркушах». На другій картці - герб «Пилява» з латинськими віршами. Другий панегірик під назвою: «Посередині Лехітії (Польщі - перекл.) багатосвітня людність о п о в і щ е н а між Г і м е н е я м и п а л а ю ч и м ф а к е л о м , н а й я с н і ш о г о н о в о одруженого пана галицького, снятинського капітана Станіслава Потоцького з белзькою та латинкою Маріанною Лящівною. Потіха Речі Посполитій і родові одному й другому. Найдостойніший дім у малому товаристві станиславівської колегії душі годинки вказували щасливому року, якою прикраса ясніючого Божого світла була в 1719 р. Львівська друкарня колегії єзуїтів, на 14-ти аркушах». На другій картці герби «Пилява» і «Правдич» з л а т и н с ь к и м и в і р ш а м и . Промова д о м о л о д и х п р о з о ю , потім віршована епіталама (весільна пісня - перекл.). Третій панегірик під з а г о л о в к о м : «Польський Зодіак, який південним променем запалює Гіменеєві факели, освітлює шлюбну церемонію їхньої ясновельможної милості панни Маріанни Лящівни, воєводівни белзької, Аполлонові, який бажає щастя, веселі сузір'я присвічують». - В книзі без року і місця друку на 7-ми аркушах.

138

На звороті титульної сторінки польські вірші до гербового лева на зодіаку. Передмова прозою до панни воєводівни, далі п'ять карток - самі вірші. А щоб дати поняття читачам, яким стилем писали наші попередники, додаю тут малий уривок з твору «Південна світлість»: Фортуни

коло,

Ясновельможну День

вдячний Темні

Польщі

хмари Олімп

Запалює Так що Ніж Бо В

яких Не Не Але

посилає

вже

не коли би

горіти не

З 'єднали

покої.

неосвітленим,

розпаленим

грозили бачиться

атомами на

Феба, світла, і джерела,

бути

світ бачив

феномен

нові

костели,

важко

запалює,

розганяє,

сміху

мармур

площі,

пару,

променем від

дерева,

Освітлює

люнарі ведуть

блиском

Світ весь радіє На

два

Гіменея

вогнем,

такі планети, фатумом

комети.

в

кришталі,

пудрується

промінь,

вибір

блиск двох

любов,

Гіменей

родин і

честь.

56. «Гіпомени зі Станиславівської колеґіати», ч. XI: «Військовий пан Павло Н і т о с л а в с ь к и й - о ф і ц е р к о р о л і в с ь к о ї с л у ж б и і п о л к о в н и к Речі Посполитої у милостивій схильності до покращення стану нашого закону, взявся будувати і споруджувати нашу базиліку з каменю і цегли, однак через передчасну смерть так і не зміг її закінчити. Цю справу, розпочату батьком, взявся з а в е р ш и т и його с и н та с п а д к о є м е ц ь маєтків... Ці акти датовані 1718 р.... і про них розносилися вісті, знані віддавна. Неначе світлої пам'яті н е в и н н и й Фелікс де Валуа с в о є ю п о я в о ю п е р е д будівництвом фундації, посередництвом ласки і чуда і т. д. ... майбутньому фундаторові б у д о в и , коли т о й був х в о р и м , з ' я в и в с я з м у р у і о б і ц я в п о в е р н е н н я попереднього здоров'я, якщо на честь Пресвятої Трійці той дасть обітницю вибудувати церкву». Невідомо, як власне називався цей фундатор. Одні називають його Нітославський, інші - Нітоставський.

5 7 . М і с ц е н а р о д ж е н н я під с о н ц е м Лехітії ( П о л ь щ і ) а н г е л ь с ь к о г о чину б о с и х від Н а й с в я т і ш о ї Трійці на відкуплення невільників. - Львів, 1736. В 4-х томах, пункт 94.

5 8 . С п о г а д и зі С т а н и с л а в і в с ь к о ї колеґіати під ч. XII: «Після такої обтяжливої долі н а й я с н і ш о г о в е л ь м о ж н о г о пана Ф р а н ц и с к а - К с а в е р і я Нітославського - колишнього коронного судді, а потім київського віцеп а л а т и н а , який був у д о р а д н и ц т в і д р у г и м К а т о н о м , у науці - д р у г и м С о л о н о м , а в п о б о ж н о с т і - Нумою. Щ о б д о в е с т и до кінця б л а г о р о д н е подання свого батька, він приклав щедру руку, для цього щороку видавав достатньо г р о ш е й . Аж поки не постала церква, збудована з усіма приналежностями». Цей монастир мав також інших доброчинців, про що записано в цій же праці під ч. X: «Між головними доброчинцями тієї фундації від самих початків перше місце зайняла найяснішої величі коронна пані 139

с к а р б н и к о в и Констанція Потоцька. В о н а п р о ж и в а л а у власному місті, званому Богородчани, і від неї згадане згромадження отримувало щедрі милостині. Іншим д о б р о д і є м був найясніший вельможний пан стольник белзький Адам Белзецький, який тоді жив у місті Надвірна. Від нього ця громада багаторазово пізнала великі милості та х а р и з м и . Третім д о б р о ч и н ц е м був вельможний пан т р и б у н піхоти (стражник - перекл.) Сигізмунд Казимир Камінський. Він ласкаво і щ е д р о дав милостиню не лише львівській колегії, а й станиславівській. Четвертим д о б р о д і є м був вельможний пан Альберт Сокольницький, який зі с в о є ю дружиною Геленою з о с о б л и в и м и почуттями в і д н е с л и с я до н а ш о г о закону і с в о є ю рукою записали щедрі пожертви нашій громаді. Зрештою на вічну пам'ятку його добродійств залишилися переписаними в облігаціях - понад 8 000 польських флоринів». Про фонди цього монастиря записано також у міських актах у Львові, які зберігаються в оо. бернардинів, 1766 р. «Збірник справ», ч. 289, с. 604. «Записано як вшанування на тринітарські справи Мартином Козібродським в сумі 5 000 польських флоринів з річним прибутком в шість відсотків від маєтку в Х о т и м и р і на к о р и с т ь святої Трійці. С т а н и с л а в і в , 29 квітня 1 7 6 6 р.». У р е л я ц і ї 2 8 9 , п а р а г р а ф 6 4 4 з а п и с а н о І ґ н а т і є м Фількевичем на користь тринітаріїв дарунок 2 000 польських флоринів, з прибутком в сім відсотків від маєтку в Підгайчиках. Запис і оплата здійснені 8 березня 1764 р.». У «Збірнику справ», ч. 282, с. 1289: «Передача на суму З 0 0 0 п о л ь с ь к и х ф л о р и н і в , які б у л и у в л а с н о с т і ї х н і х в е л и ч н о с т е й Скіндерських, передані через Єлизавету Нітославську на користь тринітаріїв. У Станиславові, 9 с е р п н я 1763 p., оплачено ще 1760 р » У книзі ч. 272, с. 1438: «Записано дарунок в сумі 1 000 польських флоринів, забезпечених Анною Обретинською на маєтностях Петрів, переданих до власності колегії станиславівського товариства святої Трійці».

59. Наприкінці XVIII ст. цей д е р е в ' я н и й костелик згорів. На його місці нині р о з т а ш о в а н и й г о р о д т у т е ш н ь о г о п о ш т м е й с т е р а . З а х а р і я с е в и ч . «Життєпис є п и с к о п с ь к и х превелебностей». - Відень, 1844, с. 48, перераховуючи костели у Станиславові, називає костелик Святого Йосипа «Пребендою»: «У Станиславові були: а) колеґіата; б) церква пребендіальна Святого Йосипа; в) колегіум отців-єзуїтів; г) монастир тринітаріїв; ґ) донині присутній як парафіяльний поєзуїтський костел для солдатів та шкіл».

60. Здається, що кожна церква мала власні фонди. Головна садиба пароха була по вулиці Липовій, де близько 30-х років (XIX ст. - наук, ред.) збудували будиночок, в якому зараз мешкає парох цього обряду.

6 1 . Ці права підписала Катерина з Потоцьких Коссаковська, к а ш т е л я н о в а к а м і н с ь к а , 17 т р а в н я 1773 р. у С т а н и с л а в о в і . В с т у п до галицьких актів 15 місяця травня 1781 р. В и п и с а н о у 1835 р. з міських актів, що зберігаються в оо. бернардинів у Львові з міських галицьких актів, «Збірник звітів», ч. 3 1 5 , с. 3 7 3 . Дуже с т а р а в с я я в і д н а й т и о р и г і н а л и станиславівських привілеїв, та, на жаль, усі мої пошуки були д а р е м н и м и . Навіть у тутешніх урядах я не знайшов про них жодного сліду.

62. В той час місто закінчувалося за костелом Святого Й о с и п а , а з обох боків Т и с м е н и ц ь к о ї д о р о г и було поле. Тільки після Барської 140

конфедерації гебреї збудували три заїжджі будинки, через що цю дільницю назвали «На трьох домах». Тоді гуляла чума, особливо у Хотині. Хроніка вірменських монахинь у Львові, від с. 76 до с. 8 1 .

63. «Лев в небесному колі, а людська д о р о г а провадить до старості. Після фатальної смерті вельможної пані капітанової галицької та коломийської, екселенції Маріанни з Лящів Потоцької, яка в небесній короні (перебуває) поміж похвальним богослужінням до безсмертності іменем д о с т о й н о ї похвали за покликом б е з м і р н о г о жалю, висловлене». Львів, 1732 p., з друкарні колегії ордену єзуїтів в аркушах. На звороті титульної с т о р і н к и - г е р б «Правдич» з л а т и н с ь к и м и в і р ш а м и . П е р е д м о в а до Станіслава Потоцького. Проповідь о. Лохмана, видана друком під назвою: «Щаслива вічність, отримана в гербовнім ясновельможнім Лящів «Правдича» окрузі побожним життям і славною с м е р т ю пані Маріанни з Лящів Потоцької, с т а р о с т и н и галицької, к о л о м и й с ь к о ї і т. д., ж а л о б н а проповідь звичайного єзуїта-проповідника Станиславівської колеґіати, виголошена у перемиському костелі оо. босих кармелітів 28 січня 1732 р. У Львові, з друкарні колегіуму отців-єзуїтів у книзі, на 18-ти аркушах. На з в о р о т і т и т у л ь н о ї с т о р і н к и - г е р б «Пилява» з п о л ь с ь к и м и в і р ш а м и . Присвячено Антонові й Анні Потоцьким, дітям небіжниці, проповідником, який підписався єзуїт Й.І. Лохман».

64. Записки Станиславівської колеґіати, під ч. XII. 65. Похорон Вікторії Лещинської єзуїти вшанували г о л о с н и м и п а н е г і р и к а м и , які були надруковані під назвою: «Венява» найяснійших Лещинських у переможному житті її милості ясновельможної пані Вікторії з Лещинських Потоцької, воєводини і генералової київських земель, с т а р о с т и н и варшавської, лежайської, снятинської, коломийської і т. д., ч е р е з я с н о с в і т л у «Пиляву» на ч о т и р и д е н н і й п о х о р о н н і й ц е р е м о н і ї у Станиславівському єзуїтському костелі є з у ї т о м , о р д и н а р і є м пресвітлої Станиславівської колеґіати о. Й о с и п о м Іґнатієм Лохманом, виголошена 16 липня 1732 р.». У Львові, з друкарні колегіуму єзуїтів, у книзі, на 24-х аркушах. На звороті титульної сторінки - герб «Оґеньчик» з латинськими в і р ш а м и . П р и с в я т а ґ н є з н е н с ь к о м у канонікові й д е к а н о в і Ловіцької та С т а н и с л а в і в с ь к о ї колеґіат о . О л е к с а н д р о в і Д з я л и н с ь к о м у , н а п и с а н а латиною. Другий панегірик, увесь латинський, під назвою: «Схилена під смутком долі голова ясновельможної пані Вікторії з Лещинських Потоцької - генералової київських земель. У львівській друкарні колегії ордену єзуїтів, 1732 р., на 33-х аркушах». На звороті титулу - герби «Венява» і «Пилява». Посвята Йосипові Потоцькому, який через н е щ а с л и в и й збіг обставин у такому короткому часі втратив стільки д о р о г и х осіб: у 1729 р. померла й о г о д о ч к а Софія К о с с а к о в с ь к а , у 1730 р. п о м е р й о г о зять Д о м і н і к Коссаковський, а в 1732 р. він втратив невістку і дружину.

66. Його біографія вірменською мовою, написана о. Стефаном Рошкою, міститься у книзі померлих вірменської церкви у Станиславові. Див. «Життєписи відомих вірмен у Польщі». - Львів, 1856, с. 357.

67. «Приятель Люду», рік 7-й, т. II, Лешно, 1841, с. 219. У першій книзі вірменських справ у Станиславові у 1684 р. записано, що вірмени їздили 141

через г о р и , де ще інших купців не ступала нога, що доказує, що вони не були боягузами, як fx ласкаво називає пан Вуйціцький.

68. «Приятель Люду», рік 3-й, т. І, Л е ш н о , 1836 р., с. 54. С п о м и н и Францішека Карпінського.

69. Станиславів як місце, де карали цих розбійників, часто згадується в руських піснях. Перед смертю Олекси Довбуша в його уста співак вкладає с л о в а . У п р и с у т н о с т і с в о ї х т о в а р и ш і в він п р о г о л о ш у є гідну науку й одночасно сумне пророцтво: А ви,

хлопці,

Невісті

ся

ви, не

молодці, звіряйте,

Бо у неї тилько віри, Як на воді тої піни! Бо

невіста

ізраджає,

Срібло-злото І

здоров 'я

Ой

будете

Того В В

літа

Станислав'!

забирає відіймає. зимувати літовати: на

тяжких дибах, Там Там

будете будете

Там

будете

Будуть

птиці

риночку,

в зелізочку. ночовати, дні

дньовати, ночовати,

тіло

рвати.

7 0 . К н и г и в і р м е н с ь к и х с п р а в у С т а н и с л а в о в і м і с т я т ь д а т и цих торговельних експедицій, наприклад: на урочистість народження Найсвятішої Діви Марії вірмени купували у Вроцлаві золото, срібло, перли і х р е с т и к и . А ще б у л и о к р е м о купці з о б о з а м и , о с о б л и в о С у л т а н и і Богдановичі.

7 1 . В и п и с к а із Станиславівських у р я д о в и х міських актів на справу сап'янового цеху за війтівства славного Антона Барановського і славного Миколи Вартановича, війтів як нації польської, так і вірменської, як уривок, в и д а н и й 7 ч е р в н я 1 7 6 9 p., м і с т и т ь с я в а к т а х в і р м е н с ь к о ї ц е р к в и у Станиславові.

7 2 . Н о т а т к и з і С т а н и с л а в і в с ь к о ї к о л е ґ і а т и п і д ч . XIII: «Діяння новозаснованої церкви ... за впровадження 27 л и с т о п а д а 1736 р. тіла для вічного спокою тих шести законників нашого святого обряду».

73. Книга засідань конвенту ордену преподобних домінікан від 1734 р. Рукопис у 4-х томах містився у нашому монастирі в Підкамені. На с. 302 читаємо: «Вельможний і найясніший пан київський палатин і галицький капітан Станіслав Потоцький та полковник к о р о л і в с ь к о ї артилерії пан Дальке - досвічені у мистецтві фортифікацій, разом проявили досконалі навички у фортифікації Кам'янця, Станиславова і Ченстохови».

74. Згадка про фонди цього костелу, міститься у міських актах, які зберігаються в оо. бернардинів у Львові: «Акти замкові галицькі в реляціях 142

1768 p., в'язанка 293, параграф 1355: лист Станіслава Коссаковського в д е н ь 21 в е р е с н я 1757 р. щ о д о з а п и с у в г е б р е й с ь к і й б о г о р о д ч а н с ь к і й синагозі 13 жовтня 1757 р. контрактової суми 1000 польських флоринів, з річною провізією 8-ми відсотків на користь станиславівської колеґіатської ц е р к в и , на д о б р а с е л а Хуткова, з г і д н о з в і д о м и м п р а в и л о м п е р ш о г о обов'язку виплати 1761 p.; книга 2020 станиславівської капітули».

75. «Нотатки зі Станиславівської колеґіати», ч. XIV: «Року Божого 1729, підчас покладання частини нового монастиря від фундаментів до верхів... були піднесені достатні мури на рівень першої констиґнації (поверху п е р е к л . ) . . . а д л я і н ш о ї ч а с т и н и м о н а с т и р я під ф р о т о н ц е р к в и б у л о покладено наріжний камінь для фундаменту в день 20 серпня 1738 року. Ця частина згодом була піднята до другого поверху... і була закінчена цілком з двома брамами, одна від публічної платеї (вулиці - перекл.), а інша - для клявзури (внутрішнього дворика - перекл.) колегії, із престолом, двома авлями (спеціальними залами - перекл.) і п'ятьма келіями, вигідними для помешкання монахів. Одна келія - перед клявзурою колегії була призчена для частування (трапези - перекл.)».

7 6 . «Нотатки зі Станиславівської колеґіати», ч. XVIII: «Помешкання найяснішого місцеблюстителя братства Ісусового с е р ц я , з привілеями і в і д п у с т а м и , п о п е р е д н ь о д а р о в а н а ї м н а й с в я т і ш и м а р х и є р е є м Папою Климентом XII, введена була 12 червня року 1738. Під час інтродукції постійно слухались різні співи, хори, музичні екслуазії (виступи - перекл.) служителів культу з проповідями».

7 7 . « С п о г а д и зі С т а н и с л а в і в с ь к о ї к о л е ґ і а т и » , ч. XV: « Н а ш а станиславівська церква володіє образом прославленого ласками Найсвятішого Спасителя і Господа нашого Ісуса Христа, який падає під хрестом з променіючим обличчям, до якого у своїх жаданнях прибігають за необхідності численні побожні клієнти, які о т р и м у ю т ь різні д о б р о д і й н і ласки... І коли за певний час згаданий образ перенесли ... до мурованої церкви, то пан Станіслав Потоцький власним коштом звелів с п о р у д и т и вівтар у каплиці більшої церкви і прикрасити його різними фарбами, золотом та художніми виробами. До нього сьогодні найпобожніше вірні дарують... особливо у шостій ферії (день відпочинку) із виставленням Найсвятіших тайн при напливі л ю д е й різних станів та п о х о д ж е н н я . Головним ч и н о м ідеться про 6-ті ферії 40-денного посту, коли від ранку аж до пізньої ночі відбуваються богослужіння».

78. «Спогади зі Станиславівської колеґіати», ч. XVI: «Не можна оминути увагою образ святійшого нашого отця Щ а с л и в о г о (Фелікса) де Валуа, якому була віддана належна шана від с а м о г о початку фундації і різні ласки якого ми пізнавали за будь-яких обставин... У місті Станиславові жила подружня благородна пара, а саме: Йоан Хризостом Вітковський та його дружина Анна. Вони дуже бажали мати нащадка, тому гаряче м о л и л и с я нашому с в я т о м у о т ц е в і Щ а с л и в о м у Валезієві я к п а т р о н о в і т а опікунові щ о д о п о ш и р е н н я та пошанування р о д и н . З часом Анна народила с и н а , якого почала мучити хвороба. У важких болях дитя віддало душу, а нещасна мати у розпуці звеліла віднести тіло бездиханного сина...».

143

79. «Хроніка вірменських монахинь у Львові». Рукопис в і д с с . 119-122.

80. Мій (С. Баронча - наук, ред.) «Пам'ятник польської історії». - Львів, 1855, с. 240; «Хроніка вірменських монахинь у Львові», сс. 124-129.

8 1 . «Перелік ч у д е с о б р а з у Б л а г о с л о в е н н о ї Д і в и М а р і ї у станиславівській вірменській церкві», 1742 р. Рукопис о. Якова Манугевича в 1/4 аркуша, який міститься в актах цієї ж церкви.

82. Те ж саме.

83. Книга вірменських справ у Станиславові, ч. 1, 1683 p.: Єлизавета М у р а д і в н а і С о ф і я Г а н е с о в и ч і в н а з а п и с а л и 10 л е е к о в и х т а л я р і в (левандальдер, велика срібна монета, бита в Голландії в XVII ст. - перекл.) на в і р м е н с ь к у ц е р к в у в С т а н и с л а в о в і . 6 ч е р в н я 1 6 9 5 р. У л х а т у н к а Дамінештова із Серету записала на цю ж церкву 3 0 0 левкових талярів. Книга вірменських справ, ч. 2, 1697 р.: Оган Кіркорович на церкву записав 45 левкових талярів.

8 4 . Міські акти з б е р і г а ю т ь с я в о о . б е р н а р д и н і в у Львові. Замкові галицькі акти, реляція 1754 p., к н и г а 263, пункт 1179: дарчий запис на запит гебрайської г р о м а д и д о Л ь в і в с ь к о г о л а т и н с ь к о г о а р х и е п и с к о п а М и к о л а я Іґнатія з В и ж и ц ь В и ж и ц ь к о г о , д а т о в а н и й с т а н и с л а в і в с ь к и м гебреям 12 червня 1743 р.

85. «Рукопис Манугевича. Перелік чудес станиславівської вірменської церкви».

86. На цій дзвіниці, крім великого, є ще кілька менших дзвонів. Дзвіницю значно пошкодили у 1824 р. і підперли мурованими контрфорсами, через що у великий дзвін тепер ударяють тільки його с е р ц е м .

87. «Золоті віки Польського королівства. На ш л ю б ясновельможного милостивого пана каштеляна під ляського Станіслава Коссаковського з Ті милістю найяснішою панною капітановою грабовецькою Катериною П о т о ц ь к о ю , н а с т у п н и ц е ю р о д у Пилявитів». В и д р у к у в а н о у Львівській друкарні ордену єзуїтів у 1744 р., у книзі з 2 2 - м а аркушами. На звороті титульної сторінки - герби «Сліповрон» і «Пилява» з латинськими віршами. Другий панегірик з написом: «Окраса польського світу в ясновельможному імені Потоцьких, оточена вінцем б е з с м е р т н и х заслуг її ясновельможної милості Катерини Потоцької, старостівни грабовецької, в гербовій «Пиляві», присягла золотій фортуні його ясновельможній милості пана Станіслава Коссаковського, каштеляна підляського, зашлюблена р о д о в и м перснем вічної п р и я з н і , при оплесках Гіменея від С т а н и с л а в і в с ь к о г о колегіуму єзуїтів, який усім зобов'язаний ясновельможній родині, проголошена року Божого 1744 у книзі з 12-ма аркушами. На звороті титулу - герби «Пилява» і «Сліповрон» з польськими віршами. Початок панегірика: Тарпейські Татрів Дрібніться Кришіться, Нехай

144

з

твоїм

порох

атоми,

гігантські

піском

Нехай

на

на

польських

великі

плечі,

гір Альп Ґанґом,

гори, трони, Пеліони.

олімпійські

світ новий нащадку

шиї,

збагатиться. Сатурна,

Сіє

хвиля,

Срібним

густими Тагом

Нептуновим Бо

якщо

Прикрашають Вони

Сміливим Вони

відсунемо

після

Понесли на головах,

пострілом кривавих

границі,

засипає Градива

Марса

змішали

похмура.

широкі

попелом

Потоцькі

списом

бурунами

оточує

вулиці. намети,

кавалерські

бусурменські прошили боїв

перемагаючи

роти.

сторони, Бістони.

безсмертнії лаври маврів

і

т.

д.,

і т.

д.

88. «Манугевич. Перелік чудес станиславівської вірменської церкви».

89. З міських галицьких актів. «Вступ проти відзначення свята Марії Магдалини приблизно у 1748 р.». Оригінал цього запису, досить виразний, зберігається в актах станиславівської вірменської церкви.

90. «Манугевич. Перелік чудес станиславівської вірменської церкви».

9 1 . «Йосип Андрій Залуцький. Власна праця Павла Потоцького». Варшава, 1747, с. 328, 329. Спогади із Станиславівської колеґіати п і д ч . III. 92. Записки спогадів та різноманітних знань для народу. Рукопис у книзі, яка зберігається у Підкам'янецькому монастирі оо. домініканів, на с. 101.

93. «Посполите рушення за посланням смертельний вістей володарки мертвих після численних героїчних справ, мужності, відваги, пам'ятних у віках для вітчизни кроків та безсмертної у житті слави в час останнього у людському житті переїзду, тобто перевезення тіла св. пам'яті його милості Йосипа Потоцького, пана на Золотому Потоці, Станиславові, Збаразькому князівстві, Бродах, Немирові, Заложцях, Юзефові, Кротошині і т. д., і т. д., каштеляна краківського, великого гетьмана коронного, старости лежайського, снятинського, болемовського, луховського, куцького і т. д., і т. д., кавалера орденів Білого Орла і св. Андрія із Залозецького замку до Станиславівської колеґіати д н я 15 с е р п н я о. Ієронімом Ваксманським, тринітарієм, проповідником Руської провінції, нині теолога цього ж двору г о л о ш е и е ж а л о б н и м с т и л е м . С п р а в ж н ь о м у с п а д к о є м ц ю імені, чеснот, с п р а в , талантів і титулів батька його милості ясновельможному панові Станіславові Потоцькому, воєводі київському, присвячене 2 вересня 1751 р. У Львові, з друкарні Святої Трійці. У книзі, з 12-ма аркушами. На звороті титулу - герби «Пилява» і «Єліта» з польськими віршами.

94. Щ о д е н н и к чотириденного похорону св. пам'яті його милості пана Й о с и п а з Потоку на С т а н и с л а в о в і , Б р о д а х , З б а р а з ь к о м у князівстві і Немирові Потоцького, каштеляна краківського, великого гетьмана коронного у Станиславові в колеґіатському костелі у 1751 р. Видано без місця друку і року в книзі, на 18 аркушів. Зберігається у бібліотеці о о . домініканів у Підкамені.

9 5 . Ці к о л о с и розміщені біля вівтарів с в я т о г о мученика Вінсента і с в я т о г о И о с и ф а , чоловіка Марії. Червону адамашкову оббивку м о ж н а побачити під час великих урочистостей у цьому костелі.

96. Тобто фальшивими були чутки у Станиславові, що нібито під час п о х о р о н у Й о с и п а П о т о ц ь к о г о , великого гетьмана к о р о н н о г о , с и л ь н о ю 145

канонадою колеґіата була так сильно пошкоджена, що треба було її раз по раз підпирати контрфорсами.

97. «Гіпомени зі Станиславівської колеґіати», ч. XIX, згадуючи той жалібний обхід, д о д а ю т ь : «Всередині не в і д т в о р и т и тієї п и ш н о т и , яка п р и к р а ш а л а не тільки колом Полонії, а стала в і д о м о ю п е р е к а з а м и на завтра. Отже, хтось знав великого вождя як свого заступника, хтось - як чужинецького ворога в таборі Марса. Отож Вітчизна втратила свого сина і могутнього захисника та оборонця свободи, про що заслужено слід сказати словами поетичного вірша: Захищав Любив

закони

мистецтво Із

ним Не

Нехай

Батьківщини

і старання

надія було

рук,

Батьківщина гідніших

у вічності живе

Хто допомагав «Щоб

і

права

знав

втратила

залишатися

той,

Батьківщині, Вітчизні

хто

не

якою було

квіритів,

фінанси,

опікував

віру.

підпору роду. безсмертним.

повинен марив

помирати. і

казав:

добре».

Також для релігії він завжди був корисним і потрібним.

98. Не трапилося мені ніде знайти цей друкований панегірик, хоч мав я їх у руках декілька сотень. Здається, що був він надрукований дуже малим накладом, розійшовся по приватних помешканнях, де, можливо, і пропав, не потрапивши до значніших колекцій.

9 9 . У п о х о р о н н о м у щ о д е н н и к у було в м і щ е н о ф а л ь ш и в у д а т у цієї промови. Промова його ясновельможної милості пана Жевуського, воєводи волинського, від імені с е н а т у на п о х о р о н і с в . пам'яті його ясновельможності каштеляна краківського, великого гетьмана коронного у Станиславові відбулася 22 вересня 1671 р. (замість 1751 p.).

100. « П р о п о в і д ь н а п о х о р о н і й о г о я с н о в е л ь м о ж н о с т і Й о с и п а Потоцького, пана на Станиславові і т. д., в костелі пресвітлої Станиславівської колеґіати 23 вересня 1751 p., яку мав о. Войцех Алойзій Забельський, ординарій єзуїтів, любельський проповідник, і з дозволу старших подану до друку в 1752 р. в Любельській друкарні єзуїтського колегіуму в книзі, на 21-му аркуші, на голландському папері у великому форматі». На звороті титульної сторінки - герб «Пилява» з польськими віршами. На аркуші передмова до Станіслава Потоцького, воєводи і генерала київських земель. Згідно з закладеним т е к с т о м п р о п о в і д н и к р о з п о ч и н а є с в о ю п р о м о в у : «Похорон майже за похороном найвизначніших у Вітчизні діячів протягом цих кількох років відправляєте, жалобні панове. Не знаю, чому смерть ніби бридилась простішими головами, а тріумфує тільки над самими вашими багряницями і гризе їх, наче міль. Раніше зламала кілька сенаторських крісел і маршальський жезл у Великому князівстві Литовському, а недавно розбила канцлерську печатку і з великим печаткарем (коронний канцлер перекл.) кинула в могилу. Тепер знову в короні замахнулася на найвище крісло і велику булаву. Як це могло трапитись? Та замість причини (як після с м е р т і в е л и к о г о г е т ь м а н а м а х а б е й с ь к и х в і й с ь к ) з а л и ш и л и с ь тільки з д и в у в а н н я і жаль. Я к и м ч и н о м з а г и н у в м о г у т н і й , я к и й р о б и в н а р о д спасенним?» Наприкінці розділу наведено ще дивніші фрази: «Має чого за 146

ним безсмертними сльозами плакати вся Європа, бо втратила о д н о г о з найславніших кавалерів. Має і релігія (чого плакати - перекл.), що втратила захисника і доброчинця. Має Вітчизна, бо втратила сенатора і гетьмана». Уся промова переповнена подібними фразами, а до того ще й переплетена латинськими і польськими віршами.

1 0 1 . «Розмаїте с в і т л о у з в ' я з к у з в т р а т о ю м у ж а і г р о м а д я н и н а , войовника і захисника віри, ясновельможного пана Йосипа на Збаражі і Немирові Потоцького - каштеляна краківського, верховного провідника королівського війська, префекта снятинського і лежайського. Поховання того самого славного, певною мірою чарівника, у болісній і вдячній своїй фундації божественної колеґіати у станиславівському товаристві єзуїтів. Року Божого 1 7 5 1 , Львівська друкарня колегії ордену єзуїтів, у книзі, на 42-х аркушах». На звороті титульної сторінки - герб «Пилява» з латинськими віршами. Передмова до Станіслава Потоцького. Потім - прелюдія у віршах на двох аркушах. І нарешті панегірик, що складається з трьох частин. Частина перша: Йосип Потоцький - великий чарівник війни. Частина друга: Йосип Потоцький - сенатор великої тоґи. Частина третя: Йосип Потоцький - найвищий релігійник. Польський панегірик був під назвою: «Невимовний жаль, рівний невимірній утраті зі смертю його ясновельможної милості пана Йосипа на Золотому Потоці Потоцького і т. д., завданий усій Вітчизні та її милості ясновельможній пані Людвіці з Мнішків Потоцькій, каштеляновій краківській, великій гетьманівні коронній, старостині волемовській і т. д., найжалобнішій після померлого чоловіка д р у ж и н і . Від о с и р о т і л о г о по с в о ї м ф у н д а т о р і і п р о т е к т о р і Станиславівського єзуїтського колегіуму, видрукуваний року 1751 р. у Львові в друкарні Святої Трійці, у книзі, на 15-ти аркушах. На звороті титулу - герб Мнішків з польськими віршами. Прозова передмова до Людвіки з Мнішків Потоцької. Далі йдуть польські вірші, з яких пропоную найкращий фрагмент: Ви,

що

густо

Вже

в

околиці

Сумною Скажіть

про

Розгукане

Посполиту вогнем

Щедро Хто Не

з

хоче

могили:

бути

Кримські,

гідру,

тисячами коли

власні зі

робить

своєї шкоди

бути

паном

над

тими,

Вітчизни.

що

громив

кордони

піддані бунтом,

нагороди,

підданими того,

сталлю, валить

зв'язалися

буджацькі і хто

шарпали

крові,

гартованою

втратами,

маючи досить Домашню

Що

укрили.

бунтівничої і

і мечем,

Вітчизні

хоч не

степ

смертні

Йосип

хлопство:

Річ

бажаючи,

це,

рукою

Блискавкою

Не

весь

колись

мстивою

Гублячи

Немировом,

Константиновом

те місце, до цих пір не сухе,

Обпилося

На

під

під

поставою

Скільки Коли

вже

придушив і чужі:

зна

ще які,

Польщі і т.

д.

147

102. «Проповідницька п р о м о в а на похороні св. пам'яті його я с н о в е л ь м о ж н о ї м и л о с т і п а н а Й о с и п а С т а н і с л а в а і т. д. П о т о ц ь к о г о , в и г о л о ш е н а в костелі С т а н и с л а в і в с ь к о ї колеґіати 24 в е р е с н я 1751 р. о. Рафаїлом від Святих Ангелів, міністра Станиславівського колегіуму, ордену Найсвятішої Трійці від викуплення невільників. У Львові, в друкарні Святої Трійці, у книзі, на 12-ти аркушах». Це присвята нащадкам Йосипа Потоцького. Проповідь цю хоч і не можна назвати вишуканою, однак слід вважати переходом до кращого с т и л ю . На шостому аркуші вона гарно описує риси покійного, наприклад: «Досить сказати, що Господь Бог в часі показав цілому світові, й о с о б л и в о Є в р о п і , а в ній нашій Польщі, яке благородство серця, яку щиру вірність розуму вклав у цю велику людину через свою могутність. Б о д а в йому серце щире, міцне і сильне для підняття й утримання величі тієї слави, для якої був призначений у житті. Дав йому серце справедливе, вірність і статечність, які завжди були непорушними. Дав йому мову, побожне і лагідне серце, а релігійність і запал правдивої віри були найвідоміші у справах спасенних, зроблених для Бога і Вітчизни». Гарне й закінчення цієї п р о п о в і д і : «Отже в с і , к о г о п о б о ж н е б а ж а н н я і зобов'язана вдячність тут зібрали, піднесімо щире і старанне прохання, вносячи таке загальне побажання: нехай Боже провидіння на лоні своєї доброти в нагороду незрівняних заслуг душу св. пам'яті його ясновельможної милості, каштеляна краківського, вкриту м и л о с е р д я м , прийме в небі, а ця земля, в якій тіло спочиває, нехай полегшить тягар й о г о кісткам і, як вірна с к а р б н и ц я , нехай старанно зберігає такі д о р о г і р е ш т к и м у ж н ь о г о тіла до з а г а л ь н о г о д л я вічного життя в о с к р е с і н н я з мертвих. Амінь».

1 0 3 . З д а є т ь с я , щ о під час ц ь о г о п о х о р о н у Т и ш к о в с ь к и й мав д в і проповіді, бо одну виголосив у Заложцях під назвою: «Молот на ворогів ц е р к в и і В і т ч и з н и с в . п а м ' я т і й о г о я с н о в е л ь м о ж н о с т і Й о с и п а і т. д. Потоцького, розбитий об ковадло смерті жалібною промовою при вивезенні тіла із З а л о з е ц ь к о г о замку, п о к а з а н и й т р ь о м станам Речі П о с п о л и т о ї . Особливо її ясновельможності Людвіці з Мнішків Потоцькій і т. д. з виразом співчуття дарований року 1 7 5 1 , дня 15 липня о. Венантим Тишковським, ордену св. Франциска Обсерванта, лектора тринітаріїв, примарія л ь в і в с ь к о г о конвенту, д е ф і н і т о р а ( з а с т у п н и к п р о в і н ц і а л а - п е р е к л . ) оо. бернардинів Руської провінції». У Львові, в друкарні СвятоїТрійці, у книзі, на 9-ти аркушах. На звороті титулу - герби Потоцьких і Мнішків з польськими віршами.

104. Валіґурський у своїй цінній монографії під назвою «Історичнос т а т и с т и ч н и й нарис міста Станиславова» на с. 165 р о з п о в і д а є : «Його п о х о р о н в і д б у в с я у С т а н и с л а в о в і у 1 7 1 5 р. ( п е в н о , що 1751 р.) з надзвичайними пишністю і величчю так, що протягом шести днів (певно, ч о т и р ь о х ) п о с т і й н о с т р і л я л о с ь з 1 2 0 - т и б р о н з о в и х г а р м а т ( з г і д н о із записами їх було приблизно 200), які він встановив, для чого використали 4 4 0 0 каменів пороху».

105. Розповідають, що під час цього похорону Микола Потоцький, староста канівський, хильнувши, застрелив у Станиславові якогось гебрея.

148

Це дуже обурило власника міста Станіслава Потоцького, і він почав тому докоряти. Висварений староста ніби мав йому відповісти: «Тихо, не кричи. За одного я пришлю тобі цілу фіру гебреїв». І справді, поїхавши до Бучача, з д о п о м о г о ю козаків наловив зграю гебрайських бахурів і, завантаживши ними драбинястий віз, наказав відвезти їх просто до Станиславова і перед замком перекинути. Кажуть, що з тих гебреїв нібито походить Ш м а я , який після 1820 р. збудував гарну кам'яницю по Середній вулиці.

106. «Твори Францішка Карпінського. Стереотипне видання Валер'яна Красінського». - Варшава, 1830 в 1/4 арк. На першій сторінці: «Казимир Б р о д з і н с ь к и й . Про життя і твори Ф р а н ц і ш к а Карпінського. Праця виголошена на публічному засіданні «Товариства друзів науки» у 1827 р.».

107. Карпінський змішується з простими пастухами і хліборобами, як з дітьми, і підносить до Бога гарячі молитви. Він не показує Бога, який вражає блискавками ворогів Вітчизни, але малює його в образі батька, який пильнує над родинним життям та хліборобською працею. Ці образи п о д а н і з т а к о ю п р о с т о т о ю , що більше з а ч а р о в у ю т ь , ніж о п и с и Б о ж о ї могутності, перед якою в нашому розумінні найвища уява - тільки дитяча іграшка. Під цим поглядом його найкращим твором є «Ранішня пісня», яку я тут дослівно наводжу: Коли

ранкові

встають

Тобі земля, Тобі

співає

Слава А

все

Тобі,

яка

Обсипана То чому би

Ти

Боже!

безмірно

Твоїми

Що створив

Зразу ж

живе:

Великий

людина,

Ледь

зорі,

Тобі море,

дарами,

її і зберіг,

Тебе не славила?

зможу

звертаюся

протерти до

очі,

свого

Господа,

До мого Бога на небі, І шукаю

Його

Багато

сном

Що

вчора

Ми Щоб

ще Тебе,

коло смерті

лягло

себе. впало, спати.

прокинулись, Боже,

славити.

108. «Литовський новорічник Жніч», Вільнюс, 1854. «Приятель Люду». Т. 1, Лешно, 1834, с. 127.

109. «Дитячий розум Карпінського передчував, що тодішні школи були проти того, хто мав колись оспівувати природу і простоту. Бо коли прибув з батьком до монастиря, похмурі мури і знаряддя тогочасного виховання справили таке враження на нього, що він заховався за возом батька, який повертався додому. Але, викритий на півдороги, перед страхом покарання змушений був повернутися до майбутніх вчителів». Приписка Бродзінського в розвідці про життя і т в о р и Ф р а н ц і ш к а Карпінського на д р у г о м у боці стереотипного видання, наведеного вище.

149

110. «Батько був с у в о р и м , та, о д н а к , К а р п і н с ь к и й д я к у в а в й о м у впродовж усього свого життя за релігійні і моральні почуття. Його науки і звичаїв дотримувався аж до глибокої старості». Слова Бродзінського у вищенаведеній праці.

1 1 1 . Немає в ц ь о м у нічого д и в н о г о , що ці р о з б і й н и к и схоплені на злочині. Вони байдуже йшли на страту, щ о б перед л и ц е м смерті показати байдужість або спокій. Була то д и к а аморальність, п о є д н а н а з г р у б о ю темнотою. Тридцять років тому (мабуть, 1828 р. - наук, ред.) у Станиславові вели на шибеницю опришка, який, ідучи, безперервно повторював: «Але ж то болото, але ж то біда». Жовнір, який крокував поряд, ніби мав відізватися: « Щ о тобі за біда, ти ся там л и ш и ш , але ми мусимо повертати». Розбійник відповів йому, ніби на бенкеті: «Лишіть ся Ви, пане вояк, а я поверну».

112. «Спомини Францішка Карпінського». Видання д р у г е у Львові, 1849, с. 14-15. Баюрак тільки рік діяв після смерті Довбуша.

113. Не можна схвалювати забаву, яка викликала гнів, ненависть та інші негативні почуття. В будь-якому випадку вона була кращою, ніж таємні забавки сучасних учнів та учениць, які і тіло нищать, і душу вбивають. Адже кожна забава повинна і тіло кріпити, і душу розвеселяти. За моїх часів студенти забавлялися в парку Дошотів, званому тоді Звіринцем, який тепер належить до п а н с т в а Ромашканів. Інколи там грала військова музика, відбувалися сценічні вистави та феєрверки. Патроном студентів був св. Ян Непомук, кам'яна фігура якого, оточена соснами, освітлювалась І б т р а в н я . Приблизно у 1814 р. цю фігуру перенесли перед костел єзуїтів з іншого місця, а після 1838 р. її помістили у зовнішній фрамузі цього ж костелу.

114. Подальша діяльність Карпінського не належить до історії міста. «Пізню старість він так провів, як могла би собі побажати кожна порядна людина. Споглядав на поля, перетворені його працею на врожайні лани, на хатки обдарованих селян, які разом з ним старілися; бувши нежонатим, оточив себе родиною, яка була вдячна йому за д о п о м о г у й осолоджувала прикру старість. Його шанували найвідоміші люди, він оживав і тішився, чуючи, як молодь виспівує його давні пісні. У релігійних втіхах відчував ту н е з в и ч а й н у насолоду, щ о й о г о д у ш е в н і побожні с п і в и п р о с т и й н а р о д повторював у костелі і при хліборобській праці. З гітарою в руці, сам уранці і увечері, повернувшись обличчям до костелу, слабіючим уже голосом, з тінистого подвір'я співав свої псалми і пісні. Забезпечивши майбутнє своїй родині та значне полегшення селянам, закінчив чесне життя на смертному ложі 4 вересня 1825 р. Похований на кладовищі у Листковицях». Слова Бродзінського у вищенаведеній праці.

115. До 1800 р. найлюднішими були вулиці Вірменська, абоБрукована, та Галицька. По вулиці Липовій налічувалося заледве 16 будинків, а по інших - ще менше. Якщо хтось купив ґрунт або будинок, тоді прибував возьний з міським трубачем, який на початку, в середині та в кінці вулиці трубив, повідомляючи близьким і далеким сусідам, що по полудні буде інтромісія. Тож о третій годині возьний ніс величезну гілку верби, а новий власник - кошик бубликів. Коли прибували на те місце, міський трубач зібраним сусідам оголошував і представляв нового власника, який на гілки 150

верби навішував бублики, а возьний потрясав д е р е в о м , п р о м о в л я ю ч и : « Щ о б и Б о г щастив, щоб усе дарувалось». Так потрясав тричі, а за кожним разом б у б л и к и падали поміж молодь, яка розхапувала дарунок н о в о г о власника. Старих гостив сам новий господар.

116. Скит, або пустиня з монастирем василіян-неуніатів, філіал КиєвоПечерської лаври. З неї сюди спрямовують осіб на проживання, с ю д и йдуть ч и с л е н н і о б о з и з п р о д у к т а м и . До с в о г о з а к р и т т я с к и т с ь к а ц е р к в а за кількістю подарованого срібла була чи не найбагатшою с е р е д церков усіх обрядів у Галичині. Див. «Географія королівств Ґаліції і Лодомерії» з 1786 р. Ш и р ш у інформацію подав пан Вагилевич у праці «Монастир Скит у Маняві» - Львів, накладом Каєтана Яблоновського, 1848 p., де також вміщено гарний рисунок, який зображає руїни монастиря.

117. Село в Тернопільській окрузі, яке колись було власністю графів Мончинських.

118. За давніх часів це місто з у с і м а маєтками й ш л о на к о р и с т ь і платню для перекладачів зі східних мов, що були на службі Речі Посполитої. Пізніше в о н о було власністю Потоцьких, врешті Дідушицьких, зараз віденських архиєпископів. Див. «Географія Ґаліції» 1786 р.

119. Тисмениця над річкою В о р о н о ю - давнє торгове місто, яке було в л а с н і с т ю П о т о ц ь к и х , від яких п е р е й ш л о у п о с а г д о В е л ь ґ о р с ь к и х , Чосновських, врешті - Потоцьких. Сьогодні воно є власністю графа Матвія М о н ч и н с ь к о г о . В костелі домініканів колись прославився чудами образ Ісуса-Ізбавителя, якого бичували біля стовпа.

120. Л и с е ц ь - містечко, що колись було власністю Потоцьких, потім Коссаковських, від яких перейшло до рук Йорданіє, врешті стало власністю графа Стадіона. Вірним, які відвідують костел у Лисці на день Вознесіння Н а й с в я т і ш о ї Діви Марії, Пій VI 15 л и п н я 1781 р. надав п о в н и й відпуст. Мешканці Станиславова пізніше відбували паломництво до Кохавіни на Зелені с в я т а , до Болошівця - на у р о ч и с т і с т ь шкаплєжної Н а й с в я т і ш о ї Матері.

1 2 1 . Тоді повсюдною була віра у з'явлення духів. їх поділяли на чистих, з якими м о ж н а було розмовляти, і нечистих, з якими спілкуватись не можна було. Вночі, при зачинених дверях вони з'являлися в будинках і с в о ї м и зойками б у д и л и сплячих. Розбуджені гукали: «Всякий дух Господа Б о г а славить!» «І я й о г о славлю» - в і д п о в і д а в дух. «Чого д у ш а б а ж а є ? » . Богослужіння або милостині» «Залиши якийсь знак». - І всі дивувалися зі слідів двох випалених пальців. Увечері знову літали душки померлих без с в я т о г о х р е щ е н н я діточок, волаючи ж а л і б н и м и г о л о с а м и : «Хрещення! Хрещення!» В цей час треба було відкрити вікно і сказати: «Якщо ти хлопець, д а ю тобі ім'я Йосип, якщо дівчина, д а ю тобі ім'я Марія й охрещую тебе в ім'я Отця і С и н а , і Духа Святого» Коли ж вночі щось стогнало чи плакало під вікном а б о на вулиці, не можна було до нього відзиватися. Або якщо в д е н ь кіт, п е с або л ю д и н а з ' я в и л и с я і з а р а з - т а к и з н и к а л и , с л і д б у л о перехреститися і не шукати, ані кликати їх, бо це грозило нещастям. Але кому не траплялись подібні уявлення, які, як фата морґана, нез'ясовані? Часто тут також бували ворожки, циганки і кабальниці. Про чортів було 151

сильне переконання, бо майже в кожному домі показався якийсь фокус. Мріялось про зілля, після прикладання якого тріскало найтвердіше залізо і відкривалися найскладніші замки. Оповідали, що раз на рік, на св. Івана Хрестителя, опівночі цвіте папопроть, а якби якийсь щасливець ту квітку зірвав, став би невидимим. Дуже вірили, що під час важкої зими на лисих головах ламаються м о р о з и , тому на вечорницях рахували лисих аж до тринадцяти, а за кожним іменем (наприклад: Антоній Врона - лисий) усі гукали: «Тріс мороз!» Ходили також л и с т и , написані Господом Б о г о м і Найсвятішою М а т і р ' ю , а байок і народних леґенд було тут невичерпне джерело.

122. Ствердували, що вся худоба тоді розмовляла, тільки не годиться її підслуховувати. Також вірили, що опівночі вода перемінюється на вино.

123. У Цвітну (Шуткову - перекл.) неділю, повертаючись з церкви додому з посвяченими гілочками, билися ними взаємно, приказуючи: «Не я б'ю, шутка б'є, віднині за тиждень буде Великдень». П р о м о в и в ш и це, ковтали вербові котики, будучи п е р е к о н а н и м и , що хто у Цвітну неділю проковтнув котики з посвяченої верби, той буде звільнений від пропасниці. Проти цієї хвороби також кадили четвертинкою спаленого пергаменту, для чого знищили не один привілей. Після закінчення приготувань великоднього печива шкарлупи з яєць сипали у стоки, звідкіля переповнені після д о щ у потоки несли їх до країни Рахманів, щоб і вони пам'ятали про Воскресіння Господа-Ізбавителя. До цього часу в околицях Станиславова 25 дня після Великодня, на Переполовинення праздника, урочисто відзначають день, я к и й н а з и в а ю т ь Р а х м а н с ь к и й В е л и к д е н ь . У в е л и к о д н ю н е д і л ю , після вислухання Святої Служби Божої, господиня дому справляла своєрідний обряд. Відрізавши шмат освяченої с о л о н и н и с п е р ш у с о б і , а потім усім д о м а ш н і м б е з р і з н и ц і , р о б и л а с о л о н и н о ю н а с т о л і хрест, п о т і м у с і приступали до освяченого яйця. Крихти освяченого старанно збирали і закопували в городах, стверджуючи, що з них виростає зілля маруна. А якшо випадково щось зі свяченого з'їла миша, то вона перетворювалась на кажана.

124. «Книга явних чудес б л а г о с л о в е н н о ї Діви Марії у вірменській станиславівській церкві з 1742 р. у 4-х рукописних томах».

125. Сім'я Хелміцьких мешкала по вулиці Л и п о в і й , де пізніше теж мешкав руський парох і врешті - гімназійний префект Лесневич.

126. «Відгуки загальних оплесків на урочистість є п и с к о п а і п а т р о н а Польщі с в я т о г о Станіслава і г р а н д і о з н о г о святкування великих і м е н и н його клієнта ясновельможного пана Станіслава на князівстві Збаразькому, Станиславові, Т и с м е н и ц і , Тернополі, Заложцях, Бродах, Руднику, Юзефові, Магнушові і т.д., Кротишинськім графстві Потоцького, воєводи познанського; старости познанського, галицького, с н я т и н с ь к о г о , коломийського, лежайського і т. д., пана і д о б р о д і я , вдячно видаваній, хоч недоконало н а с т р о є н і й поетичній лютні, з о б о в ' я з а н о м у великому імені слуги Яна Хелміцького, 8 травня, року Б о ж о г о 1758, без місця друку в книзі, на 6-ти аркушах». Ось невеликий уривок цієї бідної поезії: 152

Відгомін До

голосного

якого

нехай

Якщо Бачив Чудом

колись

природи удень

Що

з

під

світ

такі

чув хтось

Яка Має Що

або

видовища

весь

нині

в

час руїни

новиничиїсь

урадини.

проголошує

восьмий

познанського

Вітчизна

слави,

придивиться,

ту користь її підопре

дає роду

слава.

приклад, воєводи

у милій

данині,

міцний стовп і т.д.

У прозі Хелміцький був щасливіший, бо з о в с і м непогано виступає у передмові: «О д о р о г и й Потоку! Чий золотий с т р у м і н ь по кривавих ворожих повенях піднімається тріумфальною перемоги х в и л е ю , хто сьогодні мені це дасть і хто мені допоможе, щоб з невибраного міоря твоєї слави взяти хоч одну краплину д о р о г и х заслуг, щ о б о с о л о д и т и в с ю вітчизну, яку в марсовому запалі холодиш і оживляєш, щоб в о р о ж и м зусиллям т р и в о г а не була ослаблена, але радше зміцнена, н е п е р е м о ж н и м знаком твоїх хрестів, дала їй мужню відсіч. Нехай знає весь світ, що цей хрест, який збурив смерть з пеклом, всім всевладним правителям земним мон архам, що чигають на с в о б о д у Вітчизни, не тільки є н е б е з п е ч н и м , але н е с т р и м н и м г р о м о м і с т р а х о м . Не хочу тут, ясновельможний пане, буди ти із с м е р т н и х м о г и л твоїх великих по крові предків, які святу віру, маєстат слави і права свободи б о р о н и л и з азартом фортуни, власної крові й ж и т т я . Нехай говорять і в Божих очах ясніють ці тріумфальні у своїх п е р е м о г а х к о л о с и , які, м о в непорушні колони, зміцнювали падаючу Вітчизну».

127. «Жалібна втрата батька Вітчизни, окраси стародавнього роду, слави лицарства зі смертю його ясновельможної миїлості пана Станіслава на Золотому Потоці Потоцького, воєводи п о з н а н с ь к о г о , кавалера ордена Білого Орла, висловлена її я с н о в е л ь м о ж н і й м и л о с т і пані Олені із Замойських, воєводині познанській, жалобній по освому н а й д о р о ж ч о м у чоловікові дружині. Від уболіваючого над смертю ф у н д а т о р а і оборонця свого колегіуму єзуїтів року Божого 1760 у Львові, в д р у к а р н і академії єзуїтів, у книзі, на 8-ми аркушах. На з в о р о т і титулу - геріб «Єліта» з в і с ь м о м а польськими віршами, з яких останні чотири вірші д о ю и т ь добрі: Ридай, Яка З Коли

Польщо, велика для нього зброєю

так жаль

гонор, був

каже,

твоєї цілості з свобода, «Єліта»,

утратила

Ти

пана,

такої втрати рана. вікопомна

перемогою

-

с:лава, »<Пилява».

Решта римованого панегірика мало містить у ссобі думок і поетичного духу. К р а щ е в д а в с я л а т и н с ь к и й п а н е г і р и к , н а п и с а н и й п р о з о ю , б е з перебільшення його можна читати з приємністю: «Наайяснішій його матері, вагітній таким д о р о г и м Станиславовим тягарем, т р а т и л о с ь у подорожі за кілька миль від Станиславова, в Ценжеві, змученій ддорожніми турботами, виштовхнути Божий плідна світ. І породила й о г о в Х р и і с т о в о м у році 1698-му, перед березневими ідами (14березня), а перед тим л и с т о п а д о в и м и ночами (5 листопада) був занесений до храму. Так, по відправленні богослужінь він доповнився урочистим актом добродійства. І як тільмси почав розуміти, то 153

спрямував с в о ю дуиу до Вітчизни. Простягав свої руки до зброї, поки не підняв на плечі чимало обов'язків служіння Республіці. А щоб вдома не марнував часу за відпочинком, пройнявся бажанням пізнавати всілякі речі. Бажаючи побачити чужі краї, повсюдно проносив із с о б о ю славу Польщі, велич відданості краю та в р о д ж е н у с к р о м н і с т ь роду. Д і й и о в навіть до Франції, там був уведений до королівського двору і лагідно п р и й н я т и й королем. Не почерпнувии надзвичайних наук, не наслідував екзотичних поганських звичаїв, а постійно був стійким у вірі, збільиував релігійність, а не тратив її. При огляді дому чину святого Ф р а н ц и с к а у Збаражі заклав дундамент, довів його мури до належної висоти і щедро прикрасив разом з прилеглим монастирем. І стіни Кременця також прикрасив. Тамтеині о т ц і дранцискани і законники Святого Августина у Заложцях також завдячують й о м у р о з и и р е н н я м і звільненням своїх д у н д а ц і й . С в о г о часу д і р и , що загрожували зруйнуванням самим дундаментів дортеці, відновив у Станиславові. Азібравии благородний цвіт иляхетної молоді, влаитовував для неї спільні трапези, обдаровував харчами і тіиив гостинністю. Також наказав виділяти різні суми на відновлення залів для відвідання Паллади ( б о г и н і п р а в о с у д д я - п е р е к л . ) » . М а в я т а к о ж п р о п о в і д ь о. В е н а н т а Тииковського, яку він мав на завериення похорону 7 травня 1760 р. під назвою: «Знак на небі тріумдуючого війська і т. д.», у Львові, в друкарні академії єзуїтів, у книзі, на 26-ти аркуиах, в якій автор згадує, що Станіслав Потоцький власним коитом коронував т р и чудові образи Марії: у Львові в костелі Божого Тіла оо. домініканів у 1751 р., в Лежайську - в костелі оо. бернардинів у 1752 р. і в Ярославі - в костелі оо. єзуїтів у 1756 р.

128. Залуцький. «Повна історія Павла Коміта Потоцького», на с. 330: «Периим илюбом був поєднаний з Маріанною Лящівною, від якої мав доньку на ім'я Анна та сина Антонія - капітана коломийського».

129. Залуцький. «Повна історія Павла Коміта Потоцького», на с. 330: «Другим илюбом був поєднаний з Геленою Замойською, від якої мав не тільки дочок, але й синів Гната, Михайла і Ксаверія». Панегірик «Pietas domus Potocciae» («Відданість роду Потоцьких» - перекл.) згадує таких нащадків: «Теоділу, яка п і д к о р и л а с е р ц е в е л ь м о ж н о г о А в г у с т а М у щ и н с ь к о г о . Л ю д в і к у , яку в и б р а в й о г о с в і т л і с т ь к о р и т н и ц ь к и й п р е д е к т Ц е т н е р . Вікторію, яка далася ясновельможному Потієві - коронному стражникові Великого князівства Литовського. На потіху милій Батьківщині лииив він синів... Йосипа - лежайського, Петра - снятинського, Франциска коломийського предектів... і зреитою наймолодиого - у р о д ж е н о г о Вікентія». Одночасно дружину Станіслава Потоцького - Гелену Замойську згадували такими захопливими словами: «При житті с в о г о мужа обсипала щ е д р о ю рукою деяких юнаків, які навчались у станиславівських иколах. Залииених с в о ї м батьком вдів не покидала н а п р и з в о л я щ е . З не м е н и и м старанням дбала про забезпечення злиденної половини иляхетних дівчат, які в с ю д и перебували. Веліла навчати їх найкращих манер і вирощувала так щ е д р о , що деякі годувалися навіть у достатку». Раніие було мение г р о и е й , але більие с е р ц я , с ь о г о д н і н а в п а к и : більие г р о и е й , але м е н и е серця.

154

130. «Перелік ч у д е с Н а й с в я т і ш о ї Д і в и М а р і ї у с т а н и с л а в і в с ь к і й вірменській церкві у 1742 р.», рукопис в 1/4 аркуша.

131. До 1800 р. вірменська церква зовні не була поштукатурена. Отець Мінас Пезешгіне у вірменській праці «Мандрівка до Польщі» (Венеція, 1830) на с. 123 п о м і с т и в фальшиву дату в и с в я ч е н н я цієї ц е р к в и : «Храм ц е й п о с в я ч е н и й під і м е н е м Н а й с в я т і ш о ї Д і в и М а р і ї , о с в і т л е н и й Б о ж и м п р о в и д і н н я м , під п р о в о д о м н а с т о я т е л я ц ь о г о храму, А п о с т о л ь с ь к о г о протонотарія і вірменського службовця, ліценціата святої теології о. Якуба Манугевича, збудований і п р и к р а ш е н и й ясновельможною її величністю панею каштеляновою камінською Катериною із Золотого Потоку Коссаковською, а також консекрований його п р е о с в я щ е н с т в о м , п р е в е л е б н и м п а н о м о. Я к у б о м А в ґ у с т и н о в и ч е м - н а й в и щ о ї похвали архиепископом вірменським Львівським, тоді ж оздоблений малим вівтарем за упокій святих мучеників щасливого закону року Божого 1723, місяця серпня, 22-го дня » (Має бути 1763 p., або 1773 p.). Внизу, в ризниці, стоїть велика шафа, в якій міститься кілька сотень книжок. Кожну з них у 1853 р. я тримав у руках і знайшов гарний примірник хроніки Меховіта та католицьку постилу (виклад Євангелії на неділі та свята - перекл.) Вуйка з 1575 р. Там є також декілька вірменських та латинських рукописів, с е р е д яких заслуговує на увагу: «Повноважні акти тринітаріїв, у львівському Ставропігійському братстві, писані вельможним владичим субделеґатом Апостольського Нунція о. Йосипом Раденацьким, укладені в 1732-1760 роках», оправлений у шкіру, на 114-х аркушах. Ф о н д цього костелу є досить с к р о м н и й . Він складається з надвірних облігацій від 9 січня 1787 р. на 655 золотих ринських. Цей капітал дає річний відсоток в 11 ринських і 27 корон. Після ліквідації банку в Станиславові цю суму в 69 808 злотих польських поклали у львівський вірменський банк, з чого річний прибуток с т а н о в и в 175 ринських 55 корон срібних. З фундації Й о с и п а Потоцького, великого гетьмана коронного, беруть 250 ринських срібних. Здається, у ті часи було ще кілька менших фундацій. Дуже сумніваюсь, щ о б тут к о л и с ь був к о л е г і у м для с в я щ е н и к і в , б о кількість в і р м е н н е перевищувала 500 д у ш , і фондів на це не було. Ще в 1820 р. тут налічувалось 70 вірменських будинків.

132. Цей лист, надрукований на піваркуші, зберігається в архіві оо. домініканів у Підкамені.

133. Ц е й м а н і ф е с т п о ч и н а є т ь с я т а к и м и с л о в а м и : « М и , к о р о н н і і Великого князівства Литовського сенатори, духовні і світські, з'їхавшись на к о н в о к а ц і й н и й с е й м , п р и з н а ч е н и й на 7 т р а в н я у н і в е р с а л а м и й о г о ясновельможної милості князя-примаса, маніфестуємо і скаржимося п е р е д Б о г о м , ц і л и м с в і т о м і п е р е д ц і л о ю Річчю П о с п о л и т о ю і в с і м а н а й я с н і й ш и м и володарями про те, що м а є м о не тільки наші, але й усіх народів права, зґвалтовані російськими військами, стягненими вже під саму Варшаву, п е р е д с а м и м с е й м о м , а нині до самої В а р ш а в и з артилерією введені. А згідно з правом і звичаями не тільки польськими і литовськими, але всіх народів, жодні особливі великі наради проводити і довершувати забороняється, не допускаючи проведення сейму. Тож сенатори, присутні 155

тут раніше, написали і підписали листи до володарів, які нам сприяють, скаржучись на вторгнення російських військ, так і ми наш справедливий жаль освідчуємо публічно» і т. д. Під цим є 60 підписів тих, хто протестує. Цей д р у к о в а н и й маніфест (на аркуші) я бачив в архіві оо. домініканів у Підкамені.

134. Альбертранді. «Історія Польського королівства». - Львів, 1846, с. 3 2 3 .

135. Метрика хрещень львівського латинського кафедрального собору від 1731 д о 1765 р. Том IV, с. 56.

136. Н є м ц е в и ч . «Співи і с т о р и ч н і » . В и д а н н я п'яте. - Львів, 1 8 4 9 , с. 289.

137. «Приятель Люду», рік 7-й, Т. 2, Лешно, 1841, ч. 28, с. 220.

1 3 8 . З актів Л ь в і в с ь к о ї в і р м е н с ь к о ї к а п і т у л и , а б о п р о х а н н я станиславівських і лисецьких В і р м е н і є , подане до римського (австрійського - наук, ред.) імператора у 1800 р.

139. Під час цієї пошесті кілька Вірменіє відзначилося справжньою християнською рисою, присвятивши т и м , хто страждав свої знання і навіть життя. Див. «Життєписи славних вірмен у Польщі». - Львів, 1856.

140. Домініканин Францішек Захаріясевич с п е р ш у був вірменським с в я щ е н и к о м , як п р о ф е с о р т е о л о г і ї о т р и м а в ч и н к а н о н і к а у 1806 р. Перейшов на латинський обряд у 1812 р. Був наглядачем гімназійних шкіл в усій Галичині і грем'яльним каноніком львівської капітули. У 1852 р. зайняв посаду директора теологічного відділу Львівського університету. В 1835 р. його призначили єпископом у Тарнові, а в 1840 р. він сів на єпископський п р е с т о л у П е р е м и ш л і . В 1845 р. й о г о п р и з н а ч и л и т а є м н и м р а д н и к о м австрійського цісаря Ф е р д и н а н д а І. Помер у Перемишлі в 1845 р. Див. «Життєписи відомих вірмен у Польщі».

1 4 1 . «Ґодзінки (вид співаного б о г о с л у ж е н и я до Діви Марії, запровадженого у Польщі єзуїтами - перекл.) до Найсвятішої Діви Марії плакальниці», славної ласками на образі Станиславівської вірменської церкви. - Львів, 1 7 7 1 , з друкарні Братства Святої Трійці, 1/8, арк. 22.

142. «Географія королівств Ґаліції і Лодомерії» у 1786 р. Львів, 1858 на с. 53, під містом Красічином згадує: «Тут 1783 р. на кладовищі біля костелу б у л о п о х о в а н о в е л и к о г о р о д у та і м е н і , великих ч е с н о т і п о б о ж н о с т і , я с н о в е л ь м о ж н а Людвіка з Мнішків Потоцька, каштелянова краківська, в е л и к а г е т ь м а н і в н а к о р о н н а , пані о р д е н у З о р я н о г о Х р е с т а . Стільки небіжниця побудувала живих пірамід, скільки довела до пуття бідних дівчат; стільки гігантів слави і сиріт вивчила, стільки безсмертних мавзолеїв звела, скільки допомагала бідним, залишаючи по собі вічну пам'ять».

143. Розповідають, що в тому стовпі, нині демонтованому, було живцем замуровано священика. Це - звичайна байка, бо єзуїти ніколи не робили подібних речей. Адже це єдина організація, яка намагається утримати дух і славу ордену.

144. Отці тринітарії не тільки займалися викупленням християнських бранців з бусурманської неволі, але теж працювали освітньо і науково, про що свідчать праці, видані у Польщі. Оминаючи багато інших, згадаю лише 156

п р о д в і , які виконали станиславівські тринітарії. П е р ш а - « Щ и т п р о т и труднощів у випадкових дискусіях, або Прості роздуми на ґрунті постулатів Римо-католицької церкви. Під захистом великого імені його ясновельможної милості пана Станіслава Зелінського, с т а р о с т и канівського і т. д., його ясновельможної королівської милості і Речі Посполитої полковника, через Яна, є з у ї т а , лектора С т а н и с л а в і в с ь к о г о колегіуму, явлена польському світові». Року Божого 1731, у Львові, у братській друкарні оо. тринітаріїв, в 1/4 аркуша, 1 5 9 с , крім 11-ти аркушів на початку. На другому аркуші - герб родини Цьолків з польськими віршами. Далі йде передмова до Зелінського. У цій книзі просто і зрозуміло викладені релігійні правди, що свідчить про ґрунтовні знання автора. Для переконливості додаю пару уривків: ст. 65, аркуш 4 - «А з вас, панове акатолики, одні називаються євангелістами, інші - а п о с т о л и к а м и , але жоден ні Євангелії, ні святих апостолів не наслідує. Що несправедливо називаєтесь, то правда, бо в Євангелії сказано: якщо тебе спокушає око - вирви його, якщо рука або нога - відірви її, якщо тебе хтось ударить у праву щоку - підстав йому ліву, хтось захоче відібрати у тебе одяг - віддай йому і плащ. А хто з євангелістів так вчинив? Ще ми цієї чесноти у ваших євангелістів до цього часу не бачили. В Євангелії написано: «Не турбуйся, кажучи: «Що буду їсти або що буду пити». Жоден євангеліст цього не д о т р и м у є т ь с я , але з великим старанням і запобіганням шукає с п о с о б і в з б а г а ч е н н я . П р о т а к и х Х р и с т о с - Г о с п о д ь к а ж е : «То н е в і р н і стараються». Щ о н е с п р а в е д л и в о називаються а п о с т о л и к а м и або послідовниками апостольської віри, і до цього є яскравий приклад проти відступників. Вислав Христос апостолів без грошей, без хліба, без зміни о д я г у , і так в о н и й ш л и , п р о г о л о ш у ю ч и Є в а н г е л і є . А в а ш і п а с т о р и , проповідники як сиділи, так і сидять вдома при жінках і дітях, не виженеш їх до татар, до турків, до сарацинів, маврів і т. д., хоч туди біжать з охотою католицькі священики і монахині, проголошуючи святу віру, маючи тільки посох та жебраний хліб...» С. 99: «Кажуть акатолики: «Якщо правила монаші не є погані, то чому ж йдуть до нас, скинувши монаші сутани?» Відповідаю: «Не можете чимось вколоти очі католикам і, зокрема, монахам, хіба що т и м и втікачами і клятвопорушниками. Правда, що йдуть до вас, але хто? Ті, кому н е м и л а д о б р о с е р д і с т ь , собаці очі п р о д а л и , йдуть, щоб стати розпусниками, йдуть до тіла, як д р у г и й Лютер, залишають монаші сутани для «трінкен і катарінкен» (випивки і музики, розваг - перекл.), щоб, будучи свобіднішими, на всякий спосіб могли розбещуватись. Соромтеся давати протекцію таким, які відступають від віри, яка присягла Богові». Д р у г о ю працею є «Хронологічна таблиця Руської провінції у п р о с л а в л е н о м у П о л ь с ь к о м у к о р о л і в с т в і під п о к р о в о м Н е п о р о ч н о ї Найсвятішої Діви внаслідок постійного спостереження за ангелами, або ж Нарис про Станиславів». Ця Гравюра, якій з мистецької вартості немає чого закинути, показує всі монастирі оо. бернардинів на Русі від 1452 до 1753 р. Мідну плиту для відтискання цієї мапи має м о н а с т и р оо. бернардинів у Львові.

145. Ймовірно, що цигани походять з Індії, бо в циганській мові кожне третє слово - індостанське, а, крім того, навіть форма обличчя, будова 157

тіла, їхні звичаї та прагнення. Вони, наприклад, люблять танець, музику, одяг, любов до матерій червоного і зеленого кольору, є любителями коней, с т а р а н н о маскують с в о ю мову, відсутність релігії. Все це нагадує нам останню касту в Індії, так звану судрі, якої вони, напевно, є нащадками. В и г н а н і Т и м у р о м , в о н и п е в н и й час ж и л и в к р а ї н і , з в а н і й до цих пір З і н ґ а н е р о м , звідкіля теж п о х о д и т ь їхня н а з в а . Б л и з ь к о 1417 р. в о н и о п и н и л и с я у Польщі, де їх не переслідували, а король Зиґмунт І навіть д о п о м і г їм с в о ї м и паспортами. Але коли близько 1556 р. побачили, що значною мірою вони є розбійниками і злодіями, їх переслідували і видавали проти них різні закони. Та цигани там збереглися, хоч і не в такій кількості, як у Німеччині. Найбільше циганів було на Підляшші. В Польщі правителя циганів призначала королівська канцелярія, і він тримав їх у рамках закону, як поліція. У Литві призначення такого правителя п р и в л а с н ю в а л и с о б і Радзивіли. Вони проживали в Мірі, де близько 1780 р. помер останній такий правитель Іґнатій Марцинкевич.

146. Р о з п о в і д а ю т ь , щ о о д н о г о разу, й д у ч и н а в і д п у с т д о Скиту, зголоднілий чоловік зайшов до якось господаря. Там, нікого не заставши, поживився т и м , що знайшов і, одягнувши на себе свиту, написав на стіні вуглем: Був Виїв Взяв

тутки собі

Пішов до Як

Кузьма,

борщ до дна.

прийде Принесе

свиту, Скиту. зі

Скиту, свиту.

Прочитаний вірш цілком заспокоїв г о с п о д а р я , який знав Кузьму як порядну людину. Пан Вагилевич стверджує, що Кузьма не був королем циганів, а народився в Радчі під Лисцем і замолоду дякував.

147. З ц ь о г о часу колеґіата н а з и в а є т ь с я ф а р о ю , т о б т о к о с т е л о м парафіяльним. Й о г о п а р о х а м и були: о. В е н ц к о в с ь к и й , який в л а с н и м и д о б р и м и прикладами заслужив собі загальну повагу і довголітню по собі пам'ять; о. Адам Обажанковський, кам'янецький канонік, який напркінці свого життя осліп; о. Ян Поточкі, домініканин і почесний канонік, який у 1825 р. був призначений єпископом Перемиським; о. Деодат Мараморос, домініканин і п о ч е с н и й канонік; о. Ф р а н ц і ш е к К с а в е р і й К о с ь ц і н с ь к и й , почесний канонік, який там же помер у 1847 р.; о. Яків Міколаєвич, почесний канонік, помер у 1849 р.; о. Себастіан Іванський, домініканин, почесний канонік, помер у 1854 р.

148. Дати с т в о р е н н я урядів у Станиславові взяті зі світських шематизмів (вид офіційного видання довідкового характеру - перекл.) королівств Галичини і Лодомерії. Нині «Нормальна школа» розміщується в будинку Ш м а ї по вулиці Середній.

149. Валіґурський у своїй цінній монографії «Історично-статистичний нарис міста Станиславова» на с. 20 повідомляє: «У західній частині міста колись був гарний парк, закладений під назвою Бельведер каштеляновою Коссаковською, звідкіля відкривався найкращий вид Станиславова. Нині 158

він п е р е й ш о в у п р и в а т н і р у к и і в и к о р и с т о в у є т ь с я як рілля». Д у ж е сумніваюся, щ о б Станиславів якоюсь установою завдячував каштеляновій К о с с а к о в с ь к і й . С ь о г о д н і ( 1 8 5 0 - т і p p . - наук, р е д . ) щ е ж и в а д о н ь к а останнього власника Бельведеру, яка ласкаво подала мені такі відомості: «Наскільки можу собі пригадати, назва парку, або Звіринця, який колись простягався від так званої вулиці Бельведерської аж до Бистриці, мала походити від палацу Бельведера, який нині розташований під Віднем, де неподалік поліг Станіслав Потоцький. Розповідають, що цей Звіринець ніби був закладений раніше. Це доводила висота смерек, ясенів та інших дерев. Б у л о с е р е д н и х кілька д е р е в такої т о в щ и н и , щ о ч е т в е р о ч о л о в і к і в , розпростерши руки, заледве могли їх обійняти. Розрослі старі верби, які обрізували з боку річки, утворили ніби частокіл, не допускаючи розливу в о д и . Хто був з а с н о в н и к о м , не знаю, але збудований там будинок мав служити оселею для мисливців під час д о б р о г о полювання, і, якщо мені не зраджує пам'ять, це відбувалося за давніших від Станиславівського замку часів. Пізніше, коли за а в с т р і й с ь к о г о правління було с т в о р е н о ф о р у м шляхетських судів у Станиславові, власник Бельведеру Антон Беньковський давав бенкет для кількох сотень шляхтичів, яких гостили кілька днів. Серед них були і ті, хто частково кочував на обійсті Бельведера. В будинку було вісім покоїв і зала, яка вела до парку, розділеного повздовжними ставками. Слід від них існує по цей день у саду, що належить до Стосаків. Від міста широке подвір'я і будинок відділяли крислаті ясени. До 1809 р. в Бельведері проживав мій батько Тадеуш Беньковський. Пізніше парк вирубав новий власник, який, отримавши за дерево платню, що перевищувала суму купівлі, всю площу поділив на малі городи і будинки для колоністів, які отримували велику користь з врожаїв ріпи. Власник позаздрив їм у цьому настільки, що розірвав з ними угоду і врешті, не давши собі ради, частково розпродав маєток, який перед тим був окрасою всієї околиці» 150. При цьому уряді вироки часто закінчувались екзекуціями, а тому в Станиславові жив кат. У той час ним був якийсь Ковальський.

151. «Географія королівств Ґаліції й Лодомерії з 1786 року». - Львів, 1858 р., на с. 9 2 : п и ш е «Станиславів, спадкове місто я с н о в е л ь м о ж н о ї графині Катерини Коссаковської з Потоцьких, каштелянової камінської, пані ордену З о р я н о г о Хреста. В той час Нунцій Апостольської столиці у його милості короля і Речі Посполитої Польщі у своїх віршах, складених на її іменини, вшанував її не так поезією, як старанним та історичним пером з м а л ю в а в у с п р а в ж н і й д і й с н о с т і т е п е р і ш н ь о м у і м а й б у т н і м вікам д л я подиву». Більший життєпис Коссаковської з великими похвалами помістив у «Дзєнніку домовім» («Домашній щоденник», газета - перекл.) Люціан Семенський. - Познань. Т. V, 1844 р., с. 146, 153.

152. До Станиславівського ключа тоді належали: місто Станиславів, містечко Лисець і села: Крихівці, Опришівці, Чукалівка, Княгинин, Рибне, З а г в і з д я , П а ц и к і в , У г р и н і в , П а с і ч н а , Радча, Іванівка, Стебник, П о с і ч , Майдан, Старий Лисець і Драгомирчани. Всі вони були продані за суму 2 млн. польських злотих. Ключ мав борг на 1 338 217 польських злотих, сплату якого взяв на себе Прот Потоцький.

159

153. Навпроти колеґіати до цих пір стоїть великий мурований будинок, названий шпиталем. Його збудував, певно, Потоцький, а жили там костельні діди і баби. В той час у Станиславові з'явився польський шляхтич гарної вроди, який, незважаючи на свій хист, потрапив у крайню бідність. Називали його Понятовським.

154. Войціцький. «Історія польської літератури в нарисах». - Варшава, 1846. Т. IV, с. 272.

155. Найкращою працею такого ґатунку без сумніву є «Вступ критичний до історії Польщі», виданий графом Володимиром Дзедушицьким у Львові в 1850 р., в 1/8 аркуша, на 542-х сторінках. Кожен, хто тільки забажає ґрунтовно вивчити історію Польщі, без цієї праці не зможе обійтись. Це світло, яке розсіює морок минулого.

156. Додам тут уривок з його поезії «Тройзілля», яка найдокладніше змальовує забобони руського люду на Покутті: Сабіно! Шум

Знаєш

Може, Я

і

ти любиш

Сабіно! Може,

мрій

ти

той

і

не

була

Про дивне

моєю

зілля

горах,

Липне до

вік

метою,

пісеньку чув про

лісах,

за

морем далеким чи

по

зілля,

Кволим

старцям,

жінкам

(якщо

свідомий

Миттю І

остудить

миттю

Квітка

жар

Але

квітка

землею іншої

кольору

забуття

квітка

і

Найстрашніші що

це

у

траві,

браття.

різної

форми,

цвіте зілля

криваво. чутки,

байки спілкується

страшної

розпускає.

скрита

а

подив. помсти

свою

синє, про

серце

пробудять

або,

справи)

що лікує.

гарячий.

обвивається,

має

Найдивніші Кажуть,

квітка

отруту

Коло Різного

кохаюче

тобі

Повзе

молодим. цієї

і квітку,

згубна,

Найбільше

Листя

і

в

лік і

роздмухає

пам'яті

Однаковий

парку бродить

найкращий

що ранить,

я,

зілля.

Красне

Квітку,

більше?

меті.

пісню

каміння,

Знайдеш

дитячий,

правду.

мав я на

Послухай

веселу?

казок?

вияснить

Помсту не

В

пісеньку

казок не любиш

казка

Зрада

село,

шуми,

і думи.

Пам'ятаєш

милих

Але

рідне

вітру

співаю жалі

Вік

160

ти

Дністра

розповсюдились. з

пеклом

/

керує

Бо

(Така Кого

захочеш я

схопить

бору в

вогонь

Рев,

Сильний З

Щораз

сильнішає,

Й кинуло

йому

креслив,

зілля,

і

сосни,

столітні

і свист, руки

буки.

буря

вітер -

круки,

і жалібні зойки.

крутить

голосніше

стелю

сили.

гнув дуби валив

ближче

кола те

закракали

вереск

вітер

Щораз Шум

варив

пекельні

корінням

крізь

приведе.

наглухішу північ

зашуміло, свист,

зілля), чи

і

як хтось

та

Викликаючи Раптом

окропом цього

комином

свідком,

Палив

його

влада

дверима,

глибині

Був

духами.

облиєш

сильна

Вікном, В

злими

коли

в

лісі,

виє, і зойки, обрубок.

157. Розповідають, що причина обгородження окописька(гебрейський цвинтар - перекл.) муром така: «В якийсь час побачили, що свіжі могили були поруиені, а трупи - оголені й поиарпані. Нічна сторожа стверджувала, що два упирі з х р и с т и я н с ь к о г о кладовища приходили і знущалися над гебрейськими останками. Цією вісткою гебреї так налякалися, що жоден з них не хотів уночі вартувати при окопиську. А тим часом знущання над померлими ізраїльтянами відбувалося безкарно. А так як християни теж не хотіли там вартувати, тож було спроваджено військо, яке стало там на чатах. І справді, з боку християнського кладовища приходили якісь дві білі постаті, що з великою ивидкістю мчали до окописька. Тоді ж г р и м н у л и п о с т р і л и , а упирі п е р е к и н у л и с я . Після докладного розпізнавання переконалися, що це були дві білі собаки Вельтермахра і Роткеґля».

158. Войціцький. «Історія польської літератури в нарисах». - Вариава, 1846. Т. IV, с. 300: «Станіслав Яхович, народився 17 квітня 1796 р. в Дзікові Ж е и у в с ь к о ї о к р у г и . Початкову освіту з д о б у в у Ж е и у в і , гімназійну - в Станиславові, потім - у Львівському університеті. Помер у Вариаві 24 грудня 1837 р.»

159. Так як його байки загальновідомі, то подам кілька його думок на згадку станиславівцям: 1. Час у кииеню не с х о в а є и , а однак час є найбільиим багатством, т и м більие, що кииеню міг би тобі обрізати злодій, а цього скарбу ніхто тобі не вкраде, тільки зумій його використати.

2. Було двоє панів. Один карав слугу за икоду, яку він учинив, д р у г и й нагороджував, якщо слуга протягом місяця не вчинив жодної икоди. То який пан був кращим?

3. «Чи ніс д л я т ю т ю н н и ц і , чи вона д л я носа?» - п и т а в с я в б а й ц і Красіцький. Я д у м а ю , що ані ніс для т ю т ю н н и ц і , ані вона для носа, бо і тютюнниця не засумувала б без носа, і ніс, якщо мудрий, обійиовся б без тютюнниці.

161

4. Веселість звеселяє клопоти. Це - цукор, який виробляється тільки у порядному серці.

5. « Ш к о д а к а п е л ю х а , - казав у б о г и й р е м і с н и к , - щ о б к о ж н о м у кланятись». «Не шкодуй його, - відповів добрий товариш, - десять капелюхів справиш за те, що здобудеш на чемності».

6. Стримай слово, коли виривається силою, і не втратиш на цьому. Я тобі кажу: слово, своєчасно стримане, це цінність, за яку здобудеш іншу цінність - спокій.

7. Зло с а м о розбивається об Божу муку: ця думка в и с л о в л ю є т ь с я просто і означає: гріши, гріши, поки тебе Господній хрест не попередить. Прийде час, коли тебе досягнуть страшні терпіння, але перепинять шлях злому.

8. Різні вигадуються способи проти гризні та сварок, але ніхто ще не вигадав нічого кращого, ніж терпіння та усміх святої невісти, яка має в серці любов до Бога і ближнього.

9. Усі батьки думають про забезпечення дітям маєтку, але мало хто думає над т и м , щоб навчити дітей задовольнятися малим і погоджуватись з Божою волею. Тоді, мабуть, вони мали б у Господа більшу заслугу.

10. Не один вчитель прагне дітей багато навчити і власне тому нічого їх не навчать. Глянь, як птах не кладе пташаті в дзьобик велику поживу, але кладе йому малого хробачка і відлітає, щоб пташеня його перетравило. Бог навчає нас через цю пташину, як маємо навчати наших дітей.

160. Францішек Мільбахер - бакалавр святої теології, член Агрономічного товариства у Країні - у 1815 р. був призначений почесним каноніком у Львові. Люди вважали його за святого. Помер у Станиславові в 1826 р.

161. Домінік Донігевич народився у Станиславові у 1740 р. Спершу він був професором у тестинів у Львові. В нагороду за заслуги отримав золоту медаль від цісаря. У1821 р. став почесним каноніком. Помер у Станиславові 16 травня 1823 р.

162. Дві цісарські д о р о г и йшли через Станиславів: одна - до Л и с ц я , друга - до Тисмениці. Рогаток було т р и : одна - на Галицькій, друга - на Тисменицькій, третя - на Брукованій, або Вірменській, вулицях. Нині існує лиш одна рогатка - на Галицькій вулиці.

163. Отець Йосип Андрій Соммер, ордену цистерсів, доктор філософії і в і л ь н и х м и с т е ц т в , мав о с о б л и в и й в п л и в н а ш к і л ь н у м о л о д ь , вмів результативно поєднувати страх і любов. Він запровадив у костелі музику і заснував гімназійну бібліотеку. В 1828 р. переведений до Іглави на посаду гімназійного префекта. Після нього став о. Йосип Ґабурек, який помер від холери у 1831 р. Після нього префектом став Іґнатій Лесневич, який перед тим був префектом гуманіорів у Станиславові. Перед Краттером старостою у Станиславові був Геніґ.

164. Австрійський цісар Франц І зробив честь Станіславову, двічі його особисто відвідавши у 1817 і 1823 pp. У 1851 р. його онук, цісар Ф р а н ц Иосиф І, відвідав місто, де провів цілий день.

165. В цей час костел отців тринітаріїв розібрали, він двічі горів і мав завалитися.

162

166. У місті перед введенням освітлення утримували нічного сторожа. Я к и й с ь м а з у р В о й ц є х м а й ж е т р и д ц я т ь років с т а р а н н о виконував ц е й обов'язок. Голос він мав п р и є м н и й і звучний, переходив наскрізь усе місто, співаючи пісню сторожів: Гей, Вже

панове десята

Стережіться Вірте На

і

Бо Летить

надійтесь не

вогонь

і

злодія.

на

Бога.

надійтесь. доглядайте,

вогонь

Матіяшок

вгору,

Обережно

годиннику.

вогню

челядь

Самі

господарі,

на

наче з

пташок.

вогнем!

167. До обгородження кладовища м у р о м найбільше доклав зусиль парох Тлумача о. Антон Лісецький. Ставши адміністратором у Станиславові після о. Яна Поточкого, він своїми запальними проповідями зворушив серця містян і навколишніх жителів до складки, яку збирав сам, ходячи від дому до дому.

168. Часто тут траплялися пожежі. До більших пожеж належали спалені будинки на Ринку, навпроти вірменського костелу. В 1826 р. жертвами вогню стали гебрейська школа, лазня, військова вартівня і 16 будинків. У 1827 і 1835 pp. 28 квітня двічі горіло Галицьке передмістя з обох боків брами. Тут зберігся гарний звичай підчас пожежі. Якщо десь поблизу починало горіти, г о с п о д а р або господиня негайно разом із с і м ' є ю читали початок святої Євангелії від Івана: «На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово», аж до 14-го вірша, при виголошенні якого всі падали навколішки і, піднявши вгору руки, проказували: «І Слово сталося тілом, і перебувало між н а м и , повне благодаті і п р а в д и , і ми бачили славу Й о г о , славу як Однородженого від Отця». Потім на тарілці виносили хліб-сіль та клали їх на поріг дому, показуючи цим, що навіть ворога належить приймати полюдськи.

169. Раніше майдан цісаря Ф р а н ц а був забудований д е р е в ' я н и м и будинками, але їх викупили за 3775 золотих ринських і розібрали. Бронзова фігура коштувала 3000 золотих ринських. У цей самий час було повністю відреставровано колишній єзуїтський костел, а в 1842 р. в ньому були новий хор і орган. Цим костелом опікувався гімназійний катехит, і служив він для відправлення богослужіння для гімназійної молоді, військового Гарнізону і тутешньої руської парафії. Остання, не маючи власної церкви, від 1847 р. в і д п р а в л я л а с в о ї о б р я д и в ц ь о м у к о с т е л і . П е р е д 1844 р. л а т и н с ь к и й парафіяльний костел відреставрували. Десь коло 1833 р. відреставрували вірменську церкву.

170. Після п е р е в е д е н н я Мільбахера на вищу п о с а д у до Чернівців с т а р о с т о ю був Л о р е н ц , після н ь о г о - б а р о н В і л ь г е л ь м Кріґ і в р е ш т і Фестенбурґ.

171. Валіґурський. «Історично-статистичний звіт міста Станиславова» у тижневому додатку до «Газети Львівської», ч. 5, 1834, сс. 1 8 - 2 0 .

163

172. Для політичних п о т р е б в і д п о в і д н о д о н о в о ї о р г а н і з і ц і ї б у л о створено «окружний уряд» ( п е р ш а інстанція) і «уряд обводовий» (друга інстанція). У судівництві - «суд обводовий» і «суд крайовий», як перша і друга інстанції.

173. Згідно з ревізією 1833-1837 pp. і згідно з наказом цісарськокоролівської придворної камери у Станиславові цеховими комерційними п р о ф е с і я м и вважалися т і , щ о з а б е з п е ч у в а л и с я п р и в і л е я м и : к у ш н і р и , сідлярі, слюсарі, стельмахи і конвісарі.

174. Від 1837 р. почали виходити змістовні станиславівські календарі. У 1848 р. тут в и х о д и в «Дзєннік с т а н і с л а в о в с к і » ( « С т а н и с л а в і в с ь к и й щоденник» - перекл.). Найважливішою працею, яку видала ця друкарня, є «Відомості про стан торгівлі і промислу в Польщі у давні часи».

175. Іван Вагилевич, колишній станиславівський учень, який має славу доброго історика, своїми цінними зауваженнями виправив не одну помилку в моїх працях. Історик каже: «Митрополит-кардинал Михайло Левицький народився у 1774 р. в Ланчині. Від 1786 до 1795 р. навчався у Станиславові».

- «Пшияцєль д о м о в и » («Домашній друг» - перекл.) - Львів, 1858, ч. 2 2 , с. 175. подає такі подробиці: «Кардинал Левицький народився у 1798 p., каноніком став у 1808 p., митрополитом - у 1813 р., примасом - у 1848 p., кардиналом - у 1856 р. Помер 14 січня 1858 р.». Пан Вагилевич стверджує також, що наш поет і релігійний проповідник о. Карл Антоневич народився у Станиславові у 1807 р. Також стверджується, що Ґославський, автор поеми «Поділля», помер у С т а н и с л а в о в і у 1836 р. Цікаві п о д р о б и ц і , що с т о с у ю т ь с я м і с т а Станиславова, Август Бельовський помістив у своїй цінній статті «Покуття» (опублікована у: «Час», місячний д о д а т о к , рік д р у г и й . Т. VI. З о ш и т 18, червень, Краків, 1857, сс. 653-734). Так, на с. 685 він каже: «Бургомістри (станиславівські) двох народів: п о л ь с ь к о г о і в і р м е н с ь к о г о в п р и с у т н о с т і замкових делегатів, р а з о м з лавниками судили дуже важливі справи, від яких часто залежала безпека всього Покуття». На с. 6 8 6 : «Зі С т а н и с л а в о в а д о б и р а в с я Данемарк (у 1676 р. під Журавном) з п'ятьма польськими хоругвами і двома козацькими полками». Н а с . 6 8 7 : «За Й о с и п а П о т о ц ь к о г о С т а н и с л а в і в с ь к у т в е р д и н ю перебудовано відповідно до системи Вобана». На с. 688 наводить дві книги актів давнього станиславівського карного суду, які зберігаються в бібліотеці закладу Оссолінських. П е р ш а з них охоплює діяльність 1703-1723 рр, а друга - 1738-1751 pp. На с. 690 описує тортури: «Так, у Станиславові, як і в інших польських містах, відомі були т о р т у р и . В о н и мали т р и с т у п е н і . Під час п е р ш о г о злочинця, прив'язаного до д о ш к и , тягли залізними гачками за пальці. Під час другого гачками тягли сильніше, припікаючи свічками, а підчас третього - р о з ж а р е н о ю залізною штабою». Далі з тих книг наводить кримінальні справи, згадує також про майстра, тобто ката, Михайла Козловського. Найцікавішими з них є дві (кримінальні справи - перекл.).

164

П е р ш а - п р о викопані гроші, яка розглядалася 19 травня 1721 р. перед Олександром Волянським, губернатором Лисецького ключа; Казимиром К ж и ж а н о в с ь к и м , в і й т о м п о л ь с ь к о ї нації; Т о р о с о м Б о г д а н о в и ч е м , с у б д е л е ґ а т о м в і р м е н с ь к о г о війта; С о л т а н о м А н к а р о в и ч е м ; Г р и г о р о м Фалковським та р а д н и м и : Андрієм Кіяницею та Доніком Миколаєвичем разом з присяжними цього права. Д р у г а - с т о с у в а л а с я С т е ф а н а Д з в і н ч у к а про в б и в с т в о о п р и ш к а Довбуша 27 серпня 1745 р. перед Ш и м о н о м Ґачковським, польським війтом; Михайлом Аміровичем, вірменським війтом; Семеном Новосельським, польським р а д н и м ; Костянтином Солтановичем, вірменським р а д н и м ; Северином Манугевичем, вірменським лавником. Врешті на с. 733 (згадує - перекл.) про Баюрака, який почав діяти у 1750 р. Додавши туди діяльність Довбуша та його молодців, робить таку слушну і здорову увагу: «Як мало можна спиратись під оглядом правдивості п о д і й на н а р о д н і п е р е к а з и й п і с н і н а в і т ь т о д і , коли в о н и є м а й ж е сучасниками самих подій».

ПРО АВТОРА ОТЕЦЬ САДОК ВІНЦЕНТІЙ Ф Е Р Е Р І У Ш БАРОНИ ( 1 8 1 4 - 1 8 9 2 ) , СИН ГРИГОРІЯ - домініканець, польський письменник, краєзнавець та історик Галичини. Народився 29 квітня 1814 року у Станиславові. Походив з незаможної вірменської родини. Школу та гімназію закінчив у Станиславові (1821-1830). Після невдалих спроб вступу до Духовної семінарії у Львові, навчався один рік у тривіальній (підготовчій) школі. З метою вступу до монастиря домініканів у Львові розпочав листування з Апостольською столицею з проханням дозволити йому змінити вірменський обряд на латинський. Такий дозвіл отримав через п'ять років, незважаючи на численні перешкоди зі сторони вірмен. Під час очікування відповіді з Риму навчався у Львівському університеті на факультеті філософії (1831-1833). Закінчив екстерном також факультет б о г о с л о в ' я ( 1 8 3 3 - 1 8 3 5 ) . У 1835 р. вступив до новіціяту домініканів у Підкамені біля Бродів, де одягнувся у габіт (одяг монаха) 19 липня того ж року, отримавши друге ім'я Садок. Пізніше продовжував навчатись богослов'я та закінчив монастирську філософсько-богословську школу (Studium domesticum pro religiosis), яка починаючи з 1830 року була у Львові. Монаші обіти склав 2 травня 1838 року. Священичі свячення отримав з рук львівського архієпископа Францішка Піштека 21 липня 1838 р. Наступного року виконував функції бібліотекаря монастиря та помічника при домініканській парафії церкви Божого Тіла у Львові. У тому ж році став професором біблійних наук у філософсько-богословській школі. У 1 8 4 2 - 1 8 4 5 pp. виконував обов'язки катехита у звичайній школі у Жовкві, яка н а л е ж а л а д о м і н і к а н а м . У Ж о в к в і с т а в п о м і ч н и к о м н а с т о я т е л я монастиря. На короткий термін повернувся до Львова, звідки на початку 1846 р. вислано його до Тисмениці, де був настоятелем та адміністратором парафії. У 1848 р. під час «Весни Народів» у Тисмениці був головою Народної ради та мировим суддею. У 1851 р. повернувся до Львова, де знову став професором у Studium Domesticum.

166

У 1853-1857 pp. - спеціальний радник капітули провінції. У 1855 р. на короткий час був призначений настоятелем у Підкамені, натомість у п р о д о в ж багатьох років був п р о к у р а т о р о м домініканського монастиря. Тут прожив до кінця свого життя. За взірцеве проповідництво монастир надав йому титул генерального проповідника (praedicator generalis). Ж и в дуже аскетично, не виходячи майже ніколи з келії. З д о з в о л у д у х о в н о ї влади навіть Святу Л і т у р г і ю відправляв у келії. Майже повністю посвятив своє життя науковій діяльності. У 1858 р. с т а в ч л е н о м - к о р е с п о н д е н т о м К р а к і в с ь к о г о н а у к о в о г о товариства (пізніше членом Академії прикладних наук). Про визнання його наукових досягнень свідчить наданий йому у 1863 р. ступінь магістра святої теології. Помер 2 квітня 1892 року у Підкамені. Незважаючи на те, що о. С. Баронч не мав ґрунтовної історичної освіти і часто зустрічався з г о с т р о ю критикою, його праці з краєзнавства та історії Галичини нині є надзвичайно вартісні, оскільки ґрунтуються на втрачених сьогодні історичних джерелах. Іван

Монолатій

167

ЗМІСТ «Класичний» містолюб Баронч - історик святої віри і Польщизни

4

Станиславів від 1654 до 1691 року

11

Від 1691 до 1751

42

року

Від 1751 року аж до сьогодення

97

Статистика Станиславова у 1854 році

117

Примітки

121

168

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА КУЛЬТУРОЛОГІЧНА БЛАГОДІЙНА ФУНДАЦІЯ «ЦИНАМОНОВИЙ ХРУЩ»

о

\Ф %

Ь

tu Ь

В У к р а ї н і і с н у є ч и м а л о р і з н о г о р о д у і н с т и т у ц і й , які м а ю т ь н а м е т і підтримку та р о з в и т о к культурно-мистецьких проектів у класичному «шароварному», «калиново-солов'їному» форматі. Ми вважаємо, що т а к и й ф о р м а т у м и с т е ц т в і й культурі «має право мати місце». І т о м у х а й він с о б і ж и в е і п р о ц в і т а є . І « п а с е т ь с я » , д е м о ж е . Фундація «Цинамоновий Хрущ» має на меті: • П і д т р и м к у низки культурно-мистецьких некомерційних «сучасноформатних» (у тому числі постмодерних) проектів (літературних, дослідницьких, імпрез, театральних, візуальних, « м і ф о т в о р ч и х » і т. п.), які с п р и я т и м у т ь п о д о л а н н ю « с и н д р о м у к у л ь т у р н о - м и с т е ц ь к о ї п р о в і н ц і й н о с т і України» в Є в р о п і та ф о р м у в а н н ю питомо урбаністичного (міського) українського соціальнокультурного с е р е д о в и щ а .

• З а с н у в а н н я всеукраїнських мистецьких премій за незалежну інтелектуальну Хрущ»,

позицію

«Золотий Цинамоновий Хрущ»,

«Ґламурний Хрущ»

для

різних

напрямків

"Актуальний у

сучасному

м и с т е ц т в і та ж а р т і в л и в о ї в і д з н а к и «Хрущ, який не гуде» д л я т и х , х т о «войовниче» не толерує сучасні постмодерні ф о р м а т и в мистецтві.

• « З а х р у щ е н н я » України, початком якого стане захрущення Івано-Франківська. Для нас Х Р У Щ - ц е С И М В О Л , частина нашої назви. Ц И Н А М О Н О В И Й Х Р У Щ - це У к р а ї н а в її є в р о п е й с ь к о м у п р а г н е н н і . А ЗАХРУЩЕННЯ - це п о ч а т о к а к т у т в о р е н н я , поки що в «окремо взятому» Станиславові (Івано-Франківську), тому найсучаснішому українському

урбаністичному

соціально-культурному

с е р е д о в и щ і , п р о яке м о в и л о с я в и щ е .

169

У СЕРІЇ «МОЄ МІСТО» В И Й Ш Л И КНИЖКИ:

№3 М. ГОЛОВАТИЙ Етюди старого Станиславова (2007)

170

<<МОЄ МІСТО» - і в а н о - ф р а н к і в с ь к е м і с ь к е і с т о р и к о - к р а є з н а в ч е о б ' є д н а н н я у т в о р е н е в травні 2 0 0 7 р. з ініціативи к о л е к ц і о н е р а 3. Ж е р е б е ц ь к о г о , в и д а в ц я В. Іваночка й і с т о р и к а І. М о н о л а т і я . До «ММ» в х о д и т ь д е в ' я т ь п о с т і й н и х членів: Іван Б о н д а р е в , М и х а й л о Г о л о в а т и й , З е н о в і й Ж е р е б е ц ь к и й , В а с и л ь Іваночко, Іван М о н о л а т і й , Ігор П а н ч и ш и н , Василь Романець, Зеновій Соколовський і Зеновій Федунків. Емблематичним зображенням «ММ» є алегорична фігура рицаря з б р а м и палацу Потоцьких (автор проекту - 3. Соколовський) якуявного охоронця історичної і культурної с п а д щ и н и міста.«ММ» є альтернативним гуртом однодумців щодо витворення об'єктивного образу давнього Станиславова і сучасного Івано-Франківська, відтворення забутих і свідомо прикритих п и л ю к о ю невігластва й п с е в д о п а т р і о т и з м у сторінок міської м и н у в ш и н и з позицій сучасної у к р а ї н с ь к о ї історії т а культури. « М М » в и с т у п а є з а о б ' є к т и в і з а ц і ю історії м і с т а , н е з в а ж а ю ч и н а усталені міфи, в и з н а н і а в т о р и т е т и ч и національні уподобання містознавців, а також має принципову позицію щ о д о ч и с л е н н и х випадків з н и щ е н н я і д о в е д е н н я до а в а р і й н о г о стану п а м ' я т о к м и н у в ш и н и Івано-Франківська, зокрема його історичного середмістя. О с н о в н о ю ф о р м о ю діяльності «ММ» є публікація і с т о р и ч н и х д о с л і д ж е н ь п р о С т а н и с л а в і в т а І в а н о - Ф р а н к і в с ь к , яку р е а л і з у є і в а н о - ф р а н к і в с ь к е в и д а в н и ц т в о «Лілея-НВ». На захист історичних будівель середмістя І в а н о - Ф р а н к і в с ь к а « М М » п о ч а л о в и д а в а т и с е р і ю л и с т і в о к «Хто р у й н у є моє місто?». «ММ» упорядковує х р е с т о м а т і ю з історії міста, альбом «Станиславів н а д а в н і й поштівці», т а к о ж г о т у є п і д р у ч н и к д л я учнівської м о л о д і з історії І в а н о - Ф р а н к і в с ь к а . Р о з п о ч а т о р о б о т у н а д с т в о р е н н я м музею історії Івано-Франківська.Члени «ММ» с у ч а с н и к а м и власних дослідницьких експедицій Івано-Франківськом, а також історичними м і с ц я м и краю. Л и ш е за д р у г е півріччя 2 0 0 7 р. вони відвідали і зафіксували пам'ятки Б у б н и щ а , Галича, Коломиї, М а н я в и , Маріямполя, Рогатина, Раковця, Солотвина, Чернелиці, Пнівський з а м о к т а ін. «ММ» є ініціатором з а г а л ь н о м і с ь к о г о к о н к у р с у н а у к о в о - д о с л і д н и х р о б і т учнівської і с т у д е н т с ь к о ї м о л о д і з історії І в а н о - Ф р а н к і в с ь к а . « М М » має власний архів і к н и г о з б і р н ю з історії міста, ф у н д а т о р а м и яких є члени і симпатики об'єднання.

171

ГОТУЮТЬСЯ ДО ДРУКУ:

Упорядник альбому «Станиславів на давній поштівці», що готується до друку, налагодить контакт з колекціонерами та власниками старих поштівок з видами Станиславова. Відгуки й пропозиції просимо надсилати на адресу: Зеновію Жеребецькому а/с № 99 Головна пошта м. Івано-Франківська Україна, 76018

о. Садок Баронч Пам'ятки міста Станиславова Верстка Стефанії Шеремети Коректура Алли Журави, Лідії Левицької

ISBN

978-966-668-178-5 (№ 6) 9 7 8 - 9 6 6 - 6 6 8 - 1 4 9 - 5 (серія «Моє місто»)