Легенди та міфи України

г f УНi J

■\ / я \

я

_

>-

\ І ^ 7

і-.А*Л\

—' ,

t-v

.

і * ІШ Ш г

^ШШй^ЖМі

'Т

гГЩ ш ш і і

З М ІС Т ШАНОВНИЙ ДРУЖЕ! МАРНОВІРСТВО НАШИХ ПРЕДКІВ Відьма Вовкулака Вогненний змій Водяник Ворожбит Знахар Вурдалак Дводушник Дідьки Домовик Злидні Кикимора Лісові люди Лісовик Мавки Перевертень Песиголовці Русалки Чорнокнижник Чорт. Вій

3

СТАРОДАВНІ ПЕРЕКАЗИ ПРО ЩАСТЯ ТА НЕЩАСТЯ Скарб у скрині Зачарований льох Золота корона Батькова порада Батьків завіт Чому кує зозуля Баба гірше чорта Мова природи Скам’ яніла багачка Вічне кохання У сиву давнину Кам’яна голова Безталанна дівчина Свекруха й невістка І у золота сльози ллються Перекотиполе — свідок Чому в морі вода солона Чума Болячка Папороть Не кажи «чорнобиль» Хліб і золото

4 4 10 12 14 15 16 18 20 22 22 23 23 24 24 25 27 28 29 32 33

63

36 36 37 38 39 40 41 43 45 46 46 49 50 51 52 53 54 55 56 57 59 61 62

ШАНОВНИМ ДРУЖЕ! Ця книга познайомить тебе з міфами, легенда­ ми та переказами, які дійшли до нас із сивої нини. За народними уявленнями існувало безліч лю­ диноподібних істот — демонів, які знаходилися у воді, на землі та у небі. Необізнані стародавні лю­ ди вірили у відьом, чортів та іншу нечисту силу, яку звинувачували у всіх своїх бідах. В українських легендах злі духи часто набира­ ли вигляду людини або тварини. За повір’ ями во­ ни приносили людям неймовірні страждання, чи­ сленні хвороби і смерть. Існує багато міфів про ду­ хів, які вселялись у людину, пекли та сушили її. У зв’ язку з дими забобонами виникало безліч обрядів, ритуалів, які мали допомогти людям убе­ регти себе і свою родину від нечистої сили. Інколи люди приносили в жертву тварин, аби задобрити «божків», які могли наслати на родину лихо. Люди дотримувались і спеціальних заборон. На­ приклад, уникали робіт, пов’язаних із шитвом у русальний тиждень, «щоб русалці очей не виколо­ ти», не виконували ніяких польових робіт — «не ходи в город копати, бо там всюди буде русалка», не підмазували піч та стіни хати, «щоб русалкам очі не забризкати». Ця книга допоможе тобі дізнатися, як у глиби­ ні віків наші предки сприймали оточуючий світ. З

МАРНОВІРСТВО НАШИХ ПРЕДКІВ

ВІДЬМА Слово «відьма» походить від слова відати, тобто знати про все. У багатьох народів існує багато легенд про відьом. В україн­ ських легендах відьми, як правило, красуні. Особливо гарними вони стають опівночі. Спільним для відьом усіх країн є те, що вони вміють вночі вилітати через комин печі і літати по небу. Літають вони на мітлі або кочерзі. Існувало повір’я, що раз на рік відьми з всього світу зліталися на шабаш, на яко­ му протягом трьох днів весело гуляли з нечистою силою. Керував відьмами старий відьмак — ста­ рець із бридким обличчям. Після шабашу відьми знесиленими поверталися додому. Інколи вони сідали людині на плечі і так пересувалися під самими хмарами. Вовче серце, пазур чорної кішки, гадюки, печінка та серце жаби — основні компонен­ ти багатьох чародійних відьомських напоїв. В Україні існувало повір’я: якщо бать­ ко мав сім дочок, то наймолодша обов’язково була відьмою.

4

Про відьомські каверзи Відьма могла зібрати у торбу землю зі слідами людини, якій вирішила заподіяти зло. Торбу із землею вона вішала у димарі, при цьому замовля­ ла, щоб людина так само сохла, як і земля у торбі. Часто відьми доїли чужих корів. Задля цього вони перетворювалися на котів, собак. «Посмокче отакий собака корову — і зникне в тої молоко». Та не завжди відьми вдавалися до перевтілення. Інколи вони збирали росу з тих полів, де пасеть­ ся худоба, у якої вони хочуть відібрати молоко і від­ дати власним коровам або козам. ДІВЧИНА — ВІДЬМА Один чоловік мав дочку відьму. Коли прийшло свято Юрія, вона взяла намазалася такою маззю, щоб її ніхто не бачив, сіла на кобилу і поїхала на свої відьомські розваги. Разом з іншими відь­ мами вона збирала росу і молоко від кож ної зві­ рини. А у одного сусіда була корова, яка давала дуже багато молока. Отож унадилася відьма щоночі до сусідської корови забирати молоко. Одного разу сусід цей не спав цілу ніч. На бра­ му стайні він прибив борону із зубцями, котру ро­ бив майже цілий рік, яка й мала допомогти спій­ мати злодійку. Отож відьма, прийшовши до стайні, потрапила у пастку і тому перекинулася на красеня коня. Чоловік визволив коня з борони, покликав кова­ ля і попросив підкувати його. А потім запряг то­ го коня у віз, навантажений мішками із збіжжям і погнав угору до млина. Кілька разів кінь зупи­ нявся від утоми, тільки чоловік бив його немило­ сердно, той аж падав під батогом. Ото вже була важкою дорога! Нарешті привів чоловік коня назад додому і прив’язав до жолоба в стайні. На другий день при­ ходить, а при жолобі стоїть дівка — сусідова донька. Страшно було дивитися, як та дівка виглядала. Уся в синцях та шрамах, а руки і ноги попідбива­ ні підковами. Чоловік змилосердився над нею, повідривав під­ кови і провів її до хати, наказуючи: — Щоб більше не приходила по молоко!

5

Відьма пішла додому і заснула. Спала вона, не просинаючись, чотири дні, наче мертва. А коли прокинулась, то сказала: І — Як же я довго спала! Відтоді молода відьма вже не ходила до сусіда по молоко. ВІДЬМА ДОПОМАГАЄ СИНАМ-МИСЛИВЦЯМ Жили собі три брати, на прожиток заробляли полюванням та рибальством, і так вже їм щастило, що тільки націлиться якийсь — заєць і є; закине невода — риба так і лізе. Спершу хлопці раділи, а потім обняли їх думки та гадки. А про їхню матір давно вже говорили, що вона відьма. От вони і кажуть: — Перевіримо, чи правда це. Збираються якось на полювання, а вона й питає: — Куди ви, синки, йдете?

— Підемо, мамо, рибу ловити. Забрали крадькома рушниці, тенета, собак і пі­ шли за зайцями. Розкинули тенета, загавкали со­ баки, коли ж летять у тенета карасі, окуні, щуки, так із дубняку й сиплються. Хлопці тоді, покидав­ ши все, пішли додому: — Мамо, голубко, не допомагай нам! Ми й самі здатні себе й тебе прогодувати. Так мати вже й перестала їм наворожувати. За давніми легендами відьми улаштовували шабаш на Лисій горі. Цікаво, що свою назву Лиса гора отримала за те, що їі верхівка ніколи не мала рослинності. . Хоча відьмацький шабаш і тривав тільки три дні, та відьми так шалено та несамовито витанцьовували, що трава геть була витоптана.

6

ЯК УПІЗНАТИ ВІДЬМУ Один старець повчав, як серед жінок розпізнати відьму. «...Відьму можна пізнати по тому, що як ста­ неш її топити, то вона не потоне. Якось в одному селі, за Дніпром, тижнів зо три не було дощу. От і почали топити баб, про котрих говорили, що вони відьми. П’ятеро потонули, так їх гаками по­ витягали і ледве до життя повернули. А троє — не потонуло, хоч руки й ноги у них були позв’ я­ зувані. Стали їх допитувати, так одна й визнала: — Що ж, панове громада, лазила я догори нога­ ми на дах, так ото наскільки забачила світу, на стільки й голоду напустила. А друга теж визнала, що лазила так, як і пер­ ша, і скільки побачила світу, стільки одібрала мо­ лока. А третя визнала, що сиділа в болоті на чап­ линих яйцях та вже через те стільки заподіяла зла, що вже й не збагне. Відьма не ходить туди, де є домовик — він її за­ раз укладе. Ще вона боїться собак-ярчуків, оси­ кової борони і взагалі осикового дерева.

- Оце ще був випадок, коли один чоловік побачив крізь бороду, що відьма доїть корову, та до Ц£Ї 3

лсЩ^кою.^У’вона: ІР-^Сядь, Гордію! — Він і сів. .Сидиш, Гордію? ІСцджу. ж_ ^й си^ци ж. Їь той Гордій^до півночі, сид Уже ГІгвіг, а вінЧЬидить; уже |цопі jH O M yvM igjB tgid i'

йому .асмжи* •

7

ВІДЬМА У ВИГЛЯДІ РЕШЕТА Якось чоловік їхав увечері з ярмарку і каже хлоп­ цеві: — Поганяй. А той каже: — Як я маю поганяти, коли поперед коней ко­ титься решето?

— Ну, — каже чоловік, — стій. Зупинив хлопець коней, чоловік зліз з воза, під­ няв решето і привіз додому. Взяв пута, прикував те решето до ковбиці, а сам ліг спати. Рано встала наймичка, дивиться: коло лави стоїть прикована гола-голісінька молодиця і просить таймичку дати їй сорочку і фартух. Та дала їй. Вона вбралася і чекає, коли чоловік встане. А той, зставши, давай сварити наймичку, нащо вона да­ та сорочку. Але тут відьма почала просити чолові­ ка, щоб відпустив її і обіцяла, що більше не буде того робити. А він і каже: — Бач, кумо, хотіла мене перехитрити, та не иала чим стиду прикрити; більше того не роби, 5о дійдеш до великої біди. ЯК ВІДЬМА ЧАРАМИ ПРИВЕРТАЄ ДО СЕБЕ ЛЮДИНУ Як захоче відьма кого привернути до себе, то варить корінь із зілля тирличу. Ото як почне кипіти той корінь, то відьма починає замовляти: «Тирлич, тирлич! Мого милого Гриця поклич» (чи як там звуть того чоло­ віка ). А той зніметься та й полетить, як птах, і все тільки: «Пити, пити». Як трапиться добрий чоловік, то розсте­ лить на землі хустку. Хлопець, якого викли­ кає відьма, спуститься, нап’ється та й зно­ ву летить. Чим дужче кипить зілля, тим швидше й вище він летить. Добре ж, як ні за що не зачепиться. А інколи вдариться об дерево, абощо, то й капут.

8

ВІДЬМА ТА її ДІТИ Один чоловік одружився і взяв собі жінку із ін­ шого села. А в його хаті жили ще батько, мати і менші брати. Тому, коли наблизився час моло­ диці народжувати, так теща й каже чоловіку: — Привези ж дочку до мене родити, бо я сама собі живу в хаті. Він так і зробив. От як настав час дитині світ побачити, теща виг­ нала доччиного чоловіка на вулицю. А той ви­ йшов із хати і став підглядати у вікно. Що ж би ви думали? Незабаром народилося не­ мовля і лежить собі у запічку та кувакає. А теща взяла мотузку та й переснувала навхрест хату, із кутка в куток. Потім стара як свисне, немовля як вискочить із запічка та по тій мотузочці побігло сюди-туди та знов у запічок. Чоловік бачить, що тут чортячі якісь химери, увійшов у хату й гукнув: — Ану, жінко, одягайся та поїдемо додому! Теща вже тут і те, й се... А чоловік своє: — Ні, їдьмо. Поїхали вони, а на дорозі їм річка. Зупинив чо­ ловік коней та й каже: — Злазь, жінко, з воза! Розповий та поклади ди­ тину на землю! Та жінка не слухала чоловіка, тоді той її нагай­ кою. І мусила вона скоритися — покласти на зем­ лю розповиту дитину. Залишилося немовля біля річки, а вони рушили на інший берег.

— Тепер свищи! — каже чоловік. Жінка як свисне! Дитина схопилась та через воду, і вмить опинилась біля воза. Чоловік тоді і руки опустив.

— Що ж це таке? — почав він розпитувати у дружини.

— А що ж? — каже вона — Оце те, що ми з матір’ю природжені відьми! Тільки не бійся: природжена відьма не така злюща, як учена. Вона тільки бо­ рониться від нечистої сили, а сама нікому зла не заподіє.

9

ВОВКУЛАКА Вовкулака ( вовкун) — людина, що має здатність перевтілюватися на вовка або стане ним за важкі провини, або від чар злого ворожбита чи відьмака. Існувало повір’я, що коли жінка, яка че­ кає дитину, побачить вовка, то в неї обов’яз­ ково народиться вовкулака, і що вовкунами стають ті, хто народився уперед ногами. Вовкулаки тікають до лісу і живуть там тваринами. Потрапивши до вовчої зграї, они добувають вовкам їжу: нападають на удобу, але не з’їдають її, а тільки душать. Вовкулаці усе вовче чуже. Він їсть ли­ ше хліб, плоди та ягоди і часто сам стає жертвою вовків. Вовкулаки не виють, як вовки, а лише стогнуть і плачуть, як людина. Вони при­ речені на тривалі страждання, аж доки не стануть людиною. Впізнати вовкулаку можна по тому, що задні ноги в нього не такі, як у вовка, а ко­ лінами вперед, як у людини. Крім того, у вкулаки завжди на шиї висить мотузка, кщо цю мотузку розірвати, то вовкула­ ка вмить стане людиною. Допомогти стати людиною вовкулаці мо­ же той, на кого він напав. За народними по­ вір’ями, якщо людина, яку переслідує вовку­ лака, кине позаду себе пояс, то, переступиви через нього, вовкулака вмить стане юдиною. Ч * ■ * **

м

10

* и

НЕ РОБИ, ЧОГО НЕ ЗНАЄШ Один наймит підгледів якось, що хазяїн переки­ нувсь через пеньок за гумном, зробився вовкула­ кою і побіг у ліс. «Постривай же, думає наймит, перекинусь і я, що з того буде?» Взяв та й пере­ кинувся. Став і він вовкулакою і побіг у ліс. Довго блукав він по лісу з вовками. їсти усяку падаль він не міг, ото годувався коли якимось ко­ рінцем, коли ягідкою. Далі стало йому сумно без людей, та вже не знає, як перекинуться на люди­ ну. Ото він прийде до гумна, побачить хазяїна і хо­ че сказати йому по-людськи, завиє по-вовчи. А собаки так і обступлять його. Він, бідолаха, і біжить до лісу. Та вже насилу хазяїн здогадався, що це не вовк — взяв і перекинув його навпаки через пеньок. Най­ мит йому в ноги. А хазяїн подивився — аж жаль йому стало: худий, як скіпка, увесь подряпаний; то так собаки його погризли.

— Ого ж, небоже, — каже, — не роби, чого не знаєш. ВОВКУНИ Давно колись жили в селі два брати — Василь. Іван був трохи гордовитий, але зате ний і працьовитий. Матір дуже хотіла, щоб і Василь таким му й пішла вона до ворожки. І та, бідолашну матір, дала якогось зілля. Напився Василь того зілля і перекинувся на вов­ ка. Блукав той вовк довго лісами і, нарешті, при­ йшов до батьківської хати. Іван тоді сіно кидав в оборіг. Побачивши перед собою вовка, вдарив його вилами. Прощаючись з життям, вовк перекинувся на людину. Коли ж Іван побачив, що то був не звір, а його рідний брат, то вбив і

11

ВОГНЕННИЙ ЗМ ІЙ Вогненний змій — злий міфологічний демон. Цей демон, за переказами, мав вигляд вогнен­ ного коромисла, вогненного віника або світ­ ного клубка синього кольору. Опинившись на землі, він втрачав крила, набирав вигляду померлого чоловіка і з’являв­ ся до тих жінок, які, оплакуючи коханого, просили його повернутися. Ото ж почує та­ ке благання удовиці вогненний змій — і вночі з’являється із коштовними подарунками. Тільки вранці ці коштовності ставали гноєм. Його можна впізнати, якщо змусити ска­ зати якесь святе ім’я. Замість «Богороди­ ця» він скаже: «Чудородиться», замість «Ісус Христ ос»— Сус.

ЗНАХІДКА В одному селі жила дівчина-сирота. Змалку за­ лишилась без батьківської опіки, отож і була най­ мичкою. А працьовита була, а гарна собою — і пе­ редати неможливо. Якось Олеся (так її звали) отримала якісь гро­ ші за працю та й пішла на базар до міста. Та тіль­ ки вийшла за село, коли це, бачить, щось блищить на дорозі. Підійшла ближче, а то золотий хрестик, тільки кінці в нього трохи загнуті. Проте був цей хрестик прикрашений коштовними камінцями, тому й блищав так, що і видно його було здалеку. Від радості дівчина і забула, що не можна під­ німати дорогі або коштовні речі без благословення. Взяла вона ту знахідку і побігла додому, бо вже й забула, куди і навіщо йшла. Весь день вона ми­ лувалася хрестиком, а увечері раптом до неї з’ я­ вився Андрій — парубок із сусіднього села. Андрій був пастухом, мав щире серце і дуже подобався Олесі. Вона хоч і здивувалася його по­ яві, проте дуже зраділа. Хлопець відразу запро­ понував стати його дружиною. Дівчина сказала, що так не можна, бо спочат-

12

ку треба йти до церкви, та Андрій наполягав своєму і дістав із кишені дороге намисто, і сяяло в його руках. Ото ж Олеся погодилася стати дружиною за умови, що наступного ранку вони підуть до церк ви аби їх обвінчали. Та коли вранці дівчина про кинулася, Андрія вже не було. Кудись зник і зо­ лотий хрестик, і коштовне намисто. На тому місті, де їх залишила Олеся, лежала купка гною. Та дівчині було не до прикрас, усі її думи про коханого, який зник. Настав вечір, і Андрій знову постукав у двері, і серце дівчини закалатало ся від радощів. Парубок був лагідним, вибачався за те, що змушений був її раптово залишити і по­ обіцяв, що до «церкви» вони підуть найближчим часом. Минали дні, тижні, місяці, Андрій з’ дуже пізно і про вінчання вони вже майже дували. Інколи, коли дівчина раптово ся до чоловіка, то помічала, що у нього дві, й три голови. Та дівчина кожного разу думала, їй привиділося. Скоро Олеся почала помічати, що односельці цураються її. Коли вона пож аліла­ ся чоловікові, він заспокоїв її і сказав, що сусіди заздрять їй, адже тепер вона не працює, а все має. Пройшов ще час, і Олеся народила, та коли бі­ долашна побачила кого, серце її не витримало і розірвалося. Бо замість людської дитини на світ з’явилися василиски: істоти з дівочими обличчя­ ми, а тілами змій. Коли увечері з’явився чоловік, побачив мертву Олесю і мертвих гадючат, бо вона їх жодного не погодувала, Андрій страшенно розлютився, рекинувся на вогненного змія і запалив усе ще. За кілька хвилин полум’я зжерло усі хатини і майно селян, яким ледве вдалося врятуватися.

13

водяник Водяник — міфічний цар, якому належить увесь водний світ: річки, озера, болота, моря та океани. За народними уявленнями тіло водяника во­ лохате, замість ніг у нього хвіст, на спині не­ великі крильця, а на голові з-під рудого волос­ ся виглядають маленькі ріжки. Водяник має потворну пику: свинячий ніс та маленькі очі. Водяник ніколи не розлучається із золотим тризубом, за допомогою якого добуває із зем­ лі джерельну воду, щоб поповнювати свої во­ дні багатства, живити рослинність та усіх водяних жителів. Під час дощу він отримує справжню насо­ лоду, завжди сміється і плескає у долонь Дощ для нього наче п’янкий нектар або мед, який він із задоволенням поглинає у своє велетен­ ське черево. Найулюбленіша розвага для водяника — зби­ ратись у корчмі з нечистою силою, пиячити і грати з ними у карти або кості. Взимку, коли холод «замикає дощі і сковує води кри­ гою», водяник спить. Тому на початку вес­ ни прокидається голодним та злим. Спересердя він ламає кригу, піднімає води, які виходять з берегів, і руйнує все на своє­ му шляху. У давні часи, щоб запобігти цьому лиху, люди купували за будь-які гроші коня, якого три дні добре годували, а потім зв’язували путами ноги, голову обмазували медом, у гриву вплітали червоні стрічки й опівночі опускали в ополонку посеред річки. Влітку, щоб водяник не розмивав греблі, мірошники відгодовували чорну свиню і при­ носили в дар водяному царю. Хто з мірошни­ ків цього не робив, він того мордував під час сну, а греблю руйнував. Восени, коли вже відчувалося наближення холодів, ті, хто мав качок та гусей, прино­ сили водянику в дар гуску за те, що водяник протягом літа зберігав їхнє добро.

14

ВОРОЖБИТ Ворожбит міг тлумачити сни про життя і смерть, застерігати від злих людей. Слово, сказане ворожбитом, у відповідний час мало збутися Ворожбит одним словом міг виліку­ вати людину або, навпаки, наслати на неї хворобу, заселити в людину черв’яків, жаб, ящірок або навіть гадюк. Ворожбит міг за­ ворожити людину, і вона помирала. У деяких міфічних переказах ворожбити перекидали людей на вовків або інших тва­ рин. Міг ворожбит перетворити людину й на будь-яку річ.

15

■■

ЯК ДРУЖКО ВОРОЖБИТА ВИПЕРЕДИВ Давно це сталося. В одному із селищ, у якому жив ворожбит, якось зібрались гуляти весілля. Та до церкви треба було йти якраз повз ту хату, де жив ворожбит, бо іншої дороги не було. Селя­ ни й стали казати дружку нареченого, що треба якось обійти цю хату. А дружко і відмовляє: «То пусте, мені весілля треба вести селом, а не городами. Треба, щоб усі бачили наречених!». Так ніби з гонору сказав. А не признався, що й він дещо знає. А люди стали бідкатися поміж собою: «Ой, щоб не наробив наш друж ко лиха. Скільки весіль відбувалось, і всі, кому треба, ту хату минають і йдуть городами, і ніякого стида не мають. Пустить, клятий ворожбит, усіх вовка­ ми, то й буде по гонору». А треба сказати, що дружко був з іншого села. І там усі добре знали, що кращого знахаря в окру­ зі немає. Та в цьому селі він був невідомим, так собі — чоловік та й годі. Та, незважаючи на це, мо­ лодь підтримала дружка, не виказала свого стра­ ху і вирішили не обминати хати ворожбита. Ото вже як рушили, дружко й каже: — Попередьте мене, як будемо підходити до ха­ ти ворожбита. ці <4 ,4 ^ Люди й показали на кляте місце ще здалеку. Як тільки-но весілля дійшло туди, де дороги схо-

дяться, і ще не всі люди встигли повернути на ву­ лицю, на якій стояла хата, а ворожбит вже у вік­ но голову виставив. Тут усі й похолонули, а друж­ ко як зиркнув на ворож бита, так у того роги й виросли. Занепокоївся ворожбит, хотів було витягнути голову з вікна, та де там. Роги великі та ще й за­ круглені. Молотить він рогами по вікну, ніяк го­ лову назад у хату забрати не може. А люди мимо проходять дивом дивуються, хто б про таке і по­ думав. Так і простояв ворожбит, аж поки весілля на­ зад не йшло. А дружко й каже: — Стоїш, бісова скипа? — А той мовчить, тіль­ ки головою мотає. — Знатимеш, як другого разу голову виставляти. Сказав і зробив так, що ті роги десь поділися. А якби дружко не випередив, то ворожбит міг би усіх вовками зробити. ЗНАХАР Знахар — носій добрих сил. Знахарі за допо­ могою замовлянь та цілющих трав роблять людям користь, лікують від усіляких хвороб, допомагають у любовних приворотах, сприя­ ють, а інколи й перешкоджають полюванню або рибальству, допомагають людині позбути­ ся будь-якого виду нечистої сили. Ніяких зв’язків з нечистою силою у них не­ має. З відьмами та злими чаклунами знахар бореться за допомогою замовлянь та оберегів. При замовляннях вони звертаються до Сон­ ця, Місяця. Інколи їм сприяють вогонь, вода, вітер, грім, буря, хмари. Зустрічаються міфо­ логічні легенди, де стверджується, що знахар має силу над ними. Загалом сила знахарів обмежень майже не має. Безпорадним стає знахар проти русалок, домовиків та лісовиків. З цими міфічними іс­ тотами знахар у протиборство не вступає. Знахарем може стати той, хто народився і був відлучений від грудей матері у понеділок. Через те знахарі пестяться у понеділок, тоб­ то «понеділкують».

16

ЯК ЗНАХАР КЕРУЄ БУРЕЮ «...Був тут колись у нашому селі один Василь, і такий вже знахар, що направить або одведе дощ або град, як хоче. Було оце жнемо у полі хліб, от і находить хмара. Ми давай швидше зно­ сити снопи, а йому й байдуже, жне та жне собі, потягує люльку й каже: — Не бійтесь, дощу не буде! То, гляди, і нема дощу. Раз це я вже своїми очи­ ма бачив. Жнемо ми жито, аж ось небо почорніло, піднявся вітер, загуло спершу здалеку, а потім і у нас над самою головою. Грім, блискавиця, ви­ хор... такий піднявся буревій, що, Боже, твоя во­ ля! Ми за снопи, а він: — Не бійтесь, не буде дощу!

— Де вже там не буде? Не слухаємо його. А він закурив люльку та й жне собі помалу. Аж ось де не візьмись чоловік на чорному коні і сам увесь чорний, летить і прямо до женця: — Гей, пусти! — каже. А Василь у відповідь: — Ні, не пущу.

— Пусти, зроби милість!

— Не пущу, не треба було так багато набирати. Чорний їздець припав до гриви і помчавсь по полю. Тим часом чорна хмара посизіла й побіліла. Ста­ рі наші полякались, що буде град. А Василю бай­ дуже. Жне собі та курить люльку. Аж ось ізнов де не візьмись їздець, мчить по по­ лю ще швидше од першого. Тільки цей вже увесь у білому і на білому коні.

— Пусти, кричить до Василя.

— Не пущу!

— Пусти, Бога ради!

— Не пущу! Не треба було так багато набирати.

— Гей, пусти, не витримаю! Тоді тільки Василь розігнувся та й каже: — Ну, добре, ступай вже, та тільки он у той бай­ рак, що за нивою. Тільки-но вимовив, вже їздця нема, а град так і сипнув, як із кошика. Через малу годинку бай­ рак увесь засипало, як є тобі, рівно з краями».

17

ВУРДАЛАК Вурдалак ( вампір, упир) — зла ненажер­ лива міфологічна істота з гострими зуба­ ми, яка висмоктує кров. Якщо вурдалак висмоктував усю кров, то людина вмирала, якщо ж залишалась у тілі бідолахи хоча б краплина крові, то він і сам ставав вурдалаком. Аби вурдалак не зміг за­ подіяти зла людям, його після смерті про­ колювали терновим або осиковим кілком.

СІМ’Я ВУРДАЛАКІВ В одному селі жили чоловік та жінка і мали семирічного сина. Жили вони дружно й дуже лю­ били один одного. Серед одноліток їх синочок вирізнявся веселою вдачею та допитливістю. Якось у тому селі з ’ явився чоловік. Оселився він у старій давно покинутій хаті. Бачили його рідко та й то пізно увечері. Чим займався — ніх­ то про це не відав. От хлопчику і спало на думку познайомитися з тим чоловіком. Нікого не попередивши, пішов він до незнайомця, та обидва вони і зникли. Усім селом шукали хлопчика, та де там! Мати з бать­ ком від горя аж почорніли. Минуло кілька днів і якось уночі батькові по­ чулося ніби хтось ходить попід вікнами. Дружи­ на вже- спала, то він взяв рушницю і вийшов із хати. А вранці під вікнами жінка побачила мерт­ вого чоловіка і заголосила на весь світ. Удіх здибувала раптова смерть людини, та що було робити, поховали його. Тільки одна старень­ ка бабуся-знахарка порадила жінці, яка втратила і дитину, і чоловіка, навколо ліжка накреслити ко­ ло іу Щоб уночі не трапилось, не виходити за нього. Невтішна жінка такилюслухала цієї поради і ще звечора зробила такТчяк наказувала їй старенька. Тільки вночі вона раптом прокинулася від сту­ ку у віконце. Глянула туди і побачила свого лю­

18

бого синочка, який просився до хати. Тут вже жін5ула і кинулася відчиняти двері. А наступного дня і її знайшли мертвою. Ще більше здивувалися селяни, всі зрозуміли, що тут щось нечисто, та пояснень ні в кого не було. Минуло кілька днів, і під вечір люди побачили хлопчика, який зник. Чутка про його повернен­ ня миттю облетіла все селище. Багато людей зіб­ ралося у хаті, де приютили бідолаху. Всі, як мог­ ли, втішали хлопчика, намагались пригостити чи­ мось смачненьким. Та хлопчик поводився якось дивно: він мовчав і ніби нічого не чув, зовсім не їв, і навіть ласощі його не цікавили. Він не зводив очей від дочки сусіда, маленької пухленької чоти­ рирічної Марійки. І щось неприємне було в його погляді. Незабаром прийшла та сама бабуся-знахарка, вона принесла духмяні галушки з часником, і, як тільки поставила їх на стіл, хлопець вискалився і, підхопившись, наче ошпарений вибіг із хати.

— Так я і думала, — сказала старенька. — Во­ ни стали вурдалаками. У хаті, за порадою знахарки, намалювали свя­ ченою свічкою коло, і всі зібрались у ньому. І не­ даремно, бо скоро стали заглядати у вікна вурдалаки: і батько з матір’ю, яких поховали, і їх хлоп­ чик. Перелякані люди з молитвами простояли в колі до першого співу півня. А вранці наробили оси­ кових кілків, пішли на цвинтар і повстромляли їх у серця вурдалаків. Тільки хлопчика-вурдалака вони не знайшли і більше ніколи про нього ніхто не чув.

19

ДВОДУШНИК — людина, яка має два серця: одне людське, а друге — вовче.

ДВОДУШНИК Колись жив на світі чоловік з двома серцями. Й одного літнього дня він з дружиною складав сіно. Жінка на копиці притоптує, а він подає ви­ лами сіно. Копицю вже кінчали, то він каже до жінки: — Ти почекай на копиці, а я піду водиці поп’ ю. Пішов чоловік, а з чагарнику вибігає вовк і прямує до копиці. Жінка щосили почала кликати чоловіка: — Михайло, швидше йди сюди, бо до мене біжить вовк. А тим часом вовк прийшов до копиці й почав видиратися до ж інки, досягає її зубами, а вона звідти його вилами по голові.

— Гей, чоловіче, де ти подівся? Не дай мене зві­ рові з ’їсти... — гукає на весь голос. — Гей, люди, рятуйте мене... Люди, як почули крик жінки, збіглись, а вовк втік у кущі. Незабаром і її чоловік повернувся.

— Де ти був, чоловіче? — сердито кричала во­ на. — Вовк мене мало не з’їв, тільки, на моє щастя, сусіди збіглися.

— Дай мені спокій... Голова у мене щось дуже розболілася, — відповів їй чоловік. Він закінчив копицю і сів відпочивати. Жінка придивилася на його обличчя й злякалась.

— А чому твоє лице все в синяках?

— Не знаю. Вона глянула на чоловіка й помітила, що в ньо­ го між зубами щось червоніє.

— Ану, відкрий рота, — попросила його жінка. Він відкрив рота, а жінка витягує з-між зубів червоні нитки й притулює до своєї спідниці, яку вовк зубами порвав.

— А нитки звідки в тебе між зубами з’явились?

— Знаєш що, жінко, скажу тобі одну таємницю, — каже він. — У мене синяки від твоїх вил, а нитки між зубами з твоєї спідниці.

20

а

б

Іноді !fa м«не таке находите, що стаю . маю два серця. Я б хотіла бачити, як ти перекинешся а,' опіка на вовка. ** v Покажу, але ти не смієш кричати на меі залишуся ним аж на три місяці. ^Не буду, не буду, — запевняла жінка, еред дружиною чоловік перекинувся нїГі іна зі страху заверещала: - Гей, вовк, бийте вовка! жінка якось втекла від нього, а вовк пі: Ходить він один день і тиждень, і міся: а^гри. Та якось загнав він собі у лапу с$Ч _к^не міг витягнути. Тоді приходить він уні кошари, пробудив чабана і перед ним три ію лапу з сучком. Чабан прокинувся і злякаї іачивши перед собою звіра, але мовчить фдного дивляться. вується чабан, чого вовк свою лапу три: >пфед його очима. Та й запримітив, що у лі Ьітяг сучок. Чабан витягнув сучок, з тим і иой. мою, коли в чабана обмаль було чого ї приходить до нього чоловік з мішком за плеч: І? каже: ■і<е- На тобі, чабане, мішок з борошном. '*— А за що мені? — здивувався чабан. >— Ти мені зробив добро, коли я був у біді, і&р я тобі допоможу. Ти бери і не питай, за \ f Я не пам’ятаю такого, — мовив чабан. — На, віщо брати те, чого не заробив?

— А ти забув, як ти витяг мені з лапи сучбк, коли я був вовком?

Г

21

ДІДЬКИ — міфічні істоти, добрі або злі духи. За стародавніми українськими міфами вони колись жили на небі і були ангелами, та за гріхи Бог скинув їх з небес. Ото і розлеті­ лись вони по усьому світові. Ті, що впали на людське житло, стали до­ мовиками, на воду — водяниками, в ліс — лі-

ЯК НАШ СУСІД З ДІДЬКОМ НА РУШНИЦІ ПОМІНЯЛИСЯ От пішов собі раз наш сусід з рушницею до лі­ су. Довго був він у лісі, вертався десь аж увечері та й сів на колоді. Аж тут підходить до нього панич (дідько) та й сів коло нього. Сусіда вийняв капшук з тютюном, а паничик і собі вийняв. От той тому дає, а той тому. Ще трохи посиділи, і пан запропонував по­ мінятися з ним рушницею. А рушниця в нього гарна була. «Чому б не помінятися?» — подумав чоловік. Помінялися, сусід пішов додому. Приходить, а жінка на нього дивиться і починає сміятися. А то йому той панич замість рушниці дав патик на ли­ ку. З того часу ніхто із селян вночі з панами нічим не обмінювалися. ДОМОВИК — міфічна істота, яка оселя­ ється у новозбудованому будинку разом з ново­ селами. Домовик має вплив на добробут сМ ї, бо він господар дому, бог хатнього вогню і пе­ чі, охоронець не тільки будинку, а й усіх, хто живе у ньому. Домовик невидимий, але інколи (переважно вночі) показується, попереджаючи про нещас­ тя або, навпаки, — про велику радість.

22

ЗЛИДНІ — карликові заморені істоти. Як з’являться у хаті, то хоч хазяїн найбагатшим був — збідніє, бо злидні — діти недолі. Оселялись вони, якщо господиня залишала на ніч немитим посуд або якщо в хаті з’яв­ лялась крадена річ. Так народилась приказ­ ка: «Щастя дочасне, а злидні довічні». У давнину, бажаючи людині зла, казали: — Бодай тебе злидні побили! За народними повір’ями вони жили у хаті в запічку або під піччю, яка вважалась центром хатнього господарства — (Ж \ там, де мав би жити домовик. Від злиднів оберігали вінки, сплетені з останніх польових трав та квітів.

КИКИМОРА — міфічний злий дух житла, бліда діва-потвора, невидима і дуже мсти­ ва, яка живе в комині чи в запічку. Вона завжди сонлива. Знає про все на світі, особли­ во про всі людські гріхи. Водить дружбу зі злими чарівниками та відьмами. Без одягу та взуття бродить вона і влітку і взимку, шукаючи, де оселитися. Там, де кикимора осяде, хата стає пусткою, подвір’я заростає травою-муравою. Вигнати кикимору може тільки знахар, який, заглядаючи в усі кутки, обмітає піч і читає замовляння.

23

ЛІСОВІ ЛЮДИ — звичайні люди, які жи­ вуть у лісі, тільки з великими сивими борода­ ми, навіть взимку ходять без одягу і взуття. Узимку вістряки під носом замерзають аж до землі, як бурульки зі стріхи. Від холоду такий скоцюрблений дід дуже тремтить. Людина, яка його зустріне взим­ ку, вважається щасливою.

ДВА БРАТИ Колись в одному селі жили два брати — Вакула та Остап. От якось узимку пішов Вакула до лісу та й зустрів лісового діда. Той дідок стояв під яли­ ною і тремтів від холоду. Знімаючи з себе кожуха, Вакула кинувся до старого. Та як тільки хлопець торкнувся діда, той умить розсипався і перетво­ рився на купу срібла. Щасливим і багатим повернувся Вакула додому і про все розповів братові. Остап теж захотів лег­ ко розбагатіти, та йти до лісу в холод йому не хо­ тілось. Ото ж дочекався він тепла і пішов шука­ ти лісового діда. Та не знав Остап, що в таку пору року лісових людей краще сторонитися, бо після зими вони їдять геть усе, навіть людей. Як пішов Остап до лісу, то більше ніхто його й не бачив. ЛІСОВИК — д у х лісу, його володар. Він пильнує звірину, випасає її, бо то його худоба. Вовки та ведмеді — його вірні пси. Ж иве лісовик на густ их деревах у сухи х дуплах. Лішак старається заманити людей у хащу, де лякає їх. Ніхто ніколи не бачив слідів лісовика, бо він їх вихором замітає, так само, як і відьма.

24

МАВКИ (навки, нявки, мертвушки, бісиці) — персонажі української міфології, за народними повір’ями душі померлих дітей. За цілим рядом ознак мавки схожі з русал­ ками. Мавки-дівчатка — істоти із світлим во­ лоссям ( на відміну від зеленоголових русалокутоплениць ). Мавки-хлопчики мають руде, курчаче во­ лосся. ї х можна було бачити на полях, пере­ хрестях доріг або в лісі у вигляді малих ді­ тей у білому. Дорослі мавки — вродливі молоді дівчата, високі на зріст, з довгим волоссям, яке зав­ жди уквітчане.

МАВЧИН ВЕЛИКДЕНЬ Ще в сиву давнину, за часів наших дідів та пра­ дідів, через передачу від одного до другого, а да­ лі вже й до нас справлявся й справляється мавчин Великдень. «Може, того справді й не було, а все ж таки, як там кажуть, було. Святкували його на зелені свя­ та. Старі люди розказували, що мавки робляться з нехрещених дітей. Ото як яка мати народить дитя та згубить його, або втопить, або щось інше зробить, так то й буде мавка. Через те не можна починати купатися до зеле­ них свят. А як хто не втерпить та піде купатися до зелених свят, то треба взяти з собою полину, тримати його в руках та й приказувати: — Мавко, мавко, на тобі полин, а мене покинь! Мавко, мавко, на тобі полин, а мене покинь! То тоді купальнику нічого не буде. А як без по­ лину влізе купатися в річку, то тоді вона вирине з води та й залоскоче. Ото через те на зеленїйвята носять у руках любисток, канупір, м’ яту, як ідуть да церкви або як ходять по селу^Іь. Під час зелених сврт маленькі мавки літають по селах у вигляді сорок, лелек, з’являються у ви­ гляді нічних птахів або пташенят, які жалісно пи­ щать і випрошують, щоб їх охрестили.

25

ми

За народними віруваннями у таких випадках потрібно кинути хустку як крижмо, назвати ім’я і сказати: „ ^ — Хрещу тебе. Тільки після цього душа дитини знаходить спо­ кій. Якщо ж протягом семи років мавку ніхто не охрестив, то душа померлої дитини перетворюва­ лася у злого духа — мавку або русалку. Одяг у мавок тонкий та прозорий. Тіні від їх постатей немає, а коли вони бігають по траві, то вона під їхніми ногами не коливається. На відміну від русалок мавки не мали шкіряно­ го покриву на спині, внаслідок чого зі спини мож­ на було бачити їхні нутрощі. Взимку мавки зникали з полів та лісів і ховали­ ся у гірських печерах та ямах, а навесні знову по­ чинали бігати зграйками по лісах та полонинах, збирати квіти, купатися у річках та озерах, грати­ ся та танцювати. Там, де грали та танцювали мавки, трава росла густішою та зеленішою. Проте люди намагалися уникати зустрічі з цими істотами. Мавки могли збити подорожнього зі шляху і за­ вести його у хащі; залоскотати до смерті; відірва­ ти людині голову або наслати на неї хвороби. Інколи вночі мавки проникали в хати і смоктали груди сплячих людей (і чоловіків, і жінок), після чого люди починали хворіти, чахнути і, врештірешт, помирали. Мавки зачаровували парубків, і ті одружували­ ся з ними, проте такий шлюб не був щасливим: мавка зникала, а зачарований нею парубок гинув від суму. Іноді дружина-мавка вночі потроху ви­ смоктувала кров у свого чоловіка. Та були випадки, коли зустріч з мавкою для лю­ дини закінчувалась благополучно. Старі люди розповідали, що якось мавки забрали із собою молодого вівчаря-музику. Три дні мавки несамовито танцювали під чарівні мелодії музики. За те, що славно повеселив їх, мавки відпустили хлопця додому, але попередили: — Не смій розповідати де був, кого бачив і що чув, бо буде тобі лихо! Захистом від мавок та русалок за народними ві­ руваннями були часник, хрін та полин.

26

1517 Z 1ВЩ[ИН1 вірять, що в торах у великий * у є ліеові^ланни. Вони показуються лібдям утече "”Т|чацно лище тим, хто йде одиноко ліссдаокгдор ю. Така панна спереду виглядає зовсім як мол,. ц і дівчина, дуже гарної вроди, але ззаду тягнуться за нею кишки. ; ^Лісові красуні заманюють недосвідчених : ків до себе в дрімучий ліс і примушують їх жит 3 *KMHJ

W

*

SKocfc увечері йшов парубок лісом, а повернен­ ая з нього аж через два роки. Став він сивоволосім, горбленим старцем і розповів, що лісова паррзій тримала його при собі, але як йому там було, де живе та панна — не розповів. ,ДЦвидко потім він помер. г ПЕРЕВЕРТЕНЬ двійне життя.

людина, яка веде по-

5f

І

ПЕРЕВЕРТЕНЬ однією жінкою була ось яка пригода. Якщо щ поле жати або брати коноплі та залишить у пераву, то хтось повиймає з печі горщики іШ овсе чисто. Думала-думала, що б воно таке чило? Ніяк не збагнула. Прийде — двері абзамикані, а в хаті тілько й зоставалась, щр мала дитинка, може, піврічна у колисці. ь. От вона пішла до знахарки, розповіла все як бу1ю. І стара пообіцяла допомогти. Іди ж, — каже, — ти в поле, а я тут захої Lта й побачимо, що воно таке є? Дніла жінка в поле, а знахарка притаїласйу вуйічку та й дивиться. Коли ж дитина скік із ко­ лиски! Придивилась, аж то вже не д итина, а діді Сам низенький, а борода довга! Схопився він зй рогачі і давай витягати горщики далечі, аж : ВсвШр Останньої крихітки поїв. . Потім знову став дитиною, тд,вже не влізе 1

27

Тоді знахарка стала читати заклинання та бриз­ кати на нього свяченою водою . Той зробився знову дідом та й каже: — Вже я, бабусю, перекидався не раз і не два: був я спершу рибою, потім зробивсь птахом, му­ рашкою, звірюкою, а це спробував бути чолові­ ком. Так нема кращого, як жити між мурашками, а між людьми — нема гірше! ПЕСИГОЛОВЦІ — за стародавніми віруван­ нями велетенські людожери з собачою голо­ вою, які мали одне велике око, що знаходило­ ся на лобі. Ці міфічні істоти мешкали на да­ леких пустельних островах та в хащах лісів. Песиголовці захоплюють людей і почина­ ють відгодовувати волоськими горіхами, цу­ керками та пряниками, поки ті не обростуть салом, як угодоване порося. А тоді мацають, чи багато вже сала. Якщо промацати до кіс­ ток не можна, то роблять надріз на тілі: з’явиться кров — відгодовують ще, а як не з'явиться — mq^i, людини ріжуть.

V» ^ їА К У

% V ПЕСИГОЛОВЕЦЬ Якось захопив песиголовець трьох братів, які пасли овець на полонині. Привів їх до свого лігви­ ща і зачинив у темниці, а сам тим часом став роз­ палювати вогнище. І стало однооке чудовисько вибирати, котрого б з братів з ’ їсти. Та хлопці були такі худі, що песиголовець вирішив їх спочатку відгодувати. Приніс їм волоських горіхів і наказав їсти. Та хлопці домовилися не їсти ті горіхи, а назбирати їх побільше і в слушний момент обстріляти ними песиголовця. Так і зробили. Одному з братів пощастило влу­ чити чудовиську у око. Від люті та болю вдарив осліплений песиголовець по стіні з такою силою, що та розвалилась. А хлопці не розгубились — вибігли з темниці і швидко подалися від того клятого місця.

28

РУСАЛКИ За народними повір’ями на русалок перетво­ рювалися наречені, які померли або втопилися. Вони ставали дочками або дружинами во­ дяника. Улюблені місця русалок — стоячі води, не­ глибокі водойми або річки з повільною течією. Русалки з’являються у теплі місяці року — у періоди від молодого місяця.

Русалки дуже гарні з лиця, тіло в них блакит­ не чи синє, зелені або чорні довгі пухнасті вії, а очі чорні або зелені і дуже блискучі. Пальці на ногах з’ єднані перетинкою, як у гусей (якщо ру­ салки спішно кидаються у воду, то на березі мож­ на побачити їхні сліди, які довго не може розми­ ти вода, а звичайно перед тим, як покинути бе­ рег, вони ретельно загладжують пісок). їх довге зелене або чорне волосся завжди розпущене і ся­ гає колін. Вдягнені русалки у довгі білі тонкі сорочки або ж голі. Душі русалки не мають, а мають лише серце. Місяць — то їхнє сонце. У пору зелених свят, коли квітує жито, більшість русалок виходить з води. Ось тоді русалки гойдаються на гілках де­ рев, розчісують своє волосся гребінцем, водять танки, улаштовують гуляння і кричать, як кішки. Русалки полюють за гарними хлопцями, зама­ нюють їх чарівними піснями або дають про себе знати хлопками у долоні, спіймавши, лоскочуть попід руки, а залоскотавши до смерті, тягнуть у

ТІК*

’І*'*

Вважалося: якщо в русалки є гребінь, то вона може затопити будь-яку місцевість, розчісуючи своє хвилясте волосся, однак коли її коси висох­ нуть, вона відразу помирає. Ось чому русалки бо­ яться далеко відходити від берега, не захопивши із собою гребеня, х*. 'ЬУ Г * Побачити русалку ЇІоже тільки щаслива люди­ на, але якщо вона про це комусь розповість, з нею станеться велике лихо. Спроби людей побачити

29

русалок та їх старшу або старшого водяного діда можуть закінчитися трагічно. Русалки здебільшого — істоти незлобливі, і лос­ кочуть із пустотливості. При зустрічах із дівчата­ ми русалки загадують їм загадки і, якщо не отри­ мують правильної відповіді, забирають бідолашних із собою. До наших днів дійшли перекази про парубка, наречена якого померла і стала русалкою. Він ду­ же сумував і хотів, щоб вона повернулася, тому пішов на молодий місяць у поле і ліг біля межі, за яку русалки не забігають. Бачить: посеред ночі біжать русалки і його дів­ чина — з краю. Схопив він її за руку, а вона йо­ му і каже: — Хоч і спіймав, хоч не відпускаєш, а все одно разом не будемо. І тієї ж миті кудись зникла. Адже, що скаже русалка у таку мить, так і станеться. РУСАЛЧИНА ДИТИНА Одного разу рибалки спіймали в сіті дитинку. Ото вже здивувались, коли виявилось, що вона жива! Та коли понесли її до хати, то дівчинка ста­ ла плакати, а коли опускали у воду, то вона смія­ лася і гралася. Здогадались рибалки, що це донька русалки і відпустили її до матері з зимовою, що русалки бу­ дуть наганяти у їхні сіті багато риби. І цієї домов­ леності русалки довго дотримувались.

4 ВОЛОШКИ — РУСАЛЧИНІ КВІТИ Тепер такого нема, щоб десь русалки хлопця за­ лоскотали чи якась нечиста сила людей лякала, а раніше всяке траплялося, і чого тільки між лю ­ дей не наслухаєшся. Але то було дуже давно, коли ще ходили по сві­ ту русалки і всякої нечисті кругом було багато. Щоліта, як наставала пора русалок, одна з них весь час переховувалась у житі, неподалік нашого села. З жита вона ніколи не виходила, наче там була якась незрима межа, за яку вона не могла ступити. Не раз люди її там бачили, але ця русал­ ка нікого не зачіпала, ото хіба що часом когось налякає, то й усе. jfl Одна вона знала, що тут хотіла.

ЗО

Аl ожййй п|Гн, тоді у селі а^ута, нібито краї ІдвавСЙ. Статний, сйВДоокийТ ліпшого и л асого якось русалка та д ть ^ у л о на межі, квіти перебиря » 0 Й бік поглядає, звідки Василь міг би появі: ІїгГа от якось парубку довелось неподаліі Ісця проходити, і тільки він на неї подивиі зна тщьже зачарувала хлопця. Василь навіть av кинувся за нею v * *. ' Смітив” як у жито.

■-Повела русалка його житами, полями, т хлопець ганявся за нею без в і д пючин очинї М одної ночі, ні одної миті очей хлопцю стулити Д івала русалка, все не могла ним намилуватися, К9*і до себе й не підпускала близько. „ * Парубок не міг збагнути, ні де він є, ш що з нщ* дінься. Так минув тиждень. Нарешті, вибився „він Із сил, впав серед жита і заснув міцно-міцно. Црот кииувся — ніде нікого, тільки жита кругом^ як Міна зетіена. Отямився хлопець, та де б то він вдав, що не покинула його русалка. А вона і gM rapaEj^. була недалечко. Оберігаючи сон Василя, вона збирала на вінок квіти. Підхопився парубок і пустився тікати^Игч біглгйй вона слідом. Жито під нею хилидмя*, g if ^ ^ iT g y і тут же вставало, а за ним не встДкло й надвестися, як розгМвана русалка опинялась майж еп ов’Уч. А хлопець щосили продовжував бігти іЇК рш я самої межі русалка наздогнала Василя Вонщ мабуть, і раніше його догнати могла, але сподівалась, що Василь сам повернеться до цЙІ. і ще крок, і ніколи б русалка, більше не парубка, адже вона тільки вчрргі силу {інула ще раз на коханий блиск си щ х р;об не упустити навіки, дихнула подАщм і на тому місці, де стояв Василь^Тріу^ сами дві квітки-волошки, ніби двД Ійо а тут же розтанула і з тогб часу бідьійе лась ящшного разу. А волошкЦ^і зараз,Щ росРут^; їЛач тепер розвелося ї}р видиш-яео, русалки ревно-їх стережусь і гоготі заати чммснц^о с то вже ін

М

І

31

ЧОРНОКНИЖНИК ДВА КУМИ Жили собі в сусідньому селі два куми. Вони ду­ же дружили, усе разом ходили, допомагали при біді один одному. Одного дня пішли вони сушити сіно на поле. По­ года була добра, так що сіно гарно підсихало. Рап­ том один кум каже другому, що він іде додому, бо має якусь невідкладну справу. Другий кум відпус­ тив його, але наказав: — Тільки швидко повертайся, бо не дай, Боже, піде дощ та змочить сіно. А я поки що поїм. Той пообіцяв, що скоро повернеться, та й пішов собі. Кум, що залишився біля сіна, якраз розклався обідати. Але тут почало страшно блискати і гримі­ ти, ніби тяжкими канонами бити. Страшні чорні хмари спустилися аж до землі. Так і не встиг чолов’ яга поїсти, бо почав звива­ тися біля сіна, як веретінник, намагався скласти сіно та накрити, аби його дощ не намочив. А кум із дому не йде та й не йде. Вже й дощ почав лити як з відра. Розсердився той кум, що біля сіна був. Узяв зі злості ніж у руку та й кинув його високо в небо, у ті хмари чорні, бо нащо вони дощ пускають на сі­ но. Притому він ще й голосно лаявся. А той ніж полетів високо-високо у небо і назад на землю не впав. Кум сіно згрібав, ховав од дощу, але було вже пізно. Більше як половина сіна залишилася не зіб­ раною, дуже змокло і буря його розкидала. Кум собі, нарешті, дав спокій і, лаючись, пішов додому. А той, другий кум, того дня так і не показався. Як пройшла ніч, знову обидва ті куми пішли сушити сіно. І той кум, що був коло сіна, бачить, що в його кума голова перев’язана. Але той про це нічого не каже. Не говорить він нічого і про те, чому не повернувся до сіна учора, коли йшов дощ. Врешті кум, який був біля сіна, не втримався і став допитувати товариша, чому той не повернув­ ся вчасно, і чому в нього перев’ язана голова. Той спочатку у відповідь відмовчувався, а потім сказав:

32

— Я не міг прийти до сіца^ бо ме рогвмй по голові, мало не вбг Мало-помалу ті дщй куми,чщо бузи дтарі дебрі товарицп, пс^шрилисятайсушать cof^Tсіно даліІГа огЦ ли в они обідати. їли солонину з^лТБоя і-дадою запивали. І бачить той кум, котрого сіно і ЛО^_що в його кума у руках той ніж, який ві ~в-у дощові хмари і той не впав назад на зел ого дуже насторожило, тому він не стри^авСпитав<у кума: .

— А звідкіль у тебе цей ніж? Кумине знав, що й казати, і мовчав. Так перший кум більше і не допитувався, бо здогадався, хто є причиною тому, що змокло йо1*0,сіно. Більше він не хотів зі своїм кумом товари­ шувати. Не хотів його і за кума визнавати. ’V* T’ Але кажуть, що другий кум ні в чому н& б^в віїнен. Він мусив так робити — літати в хмарах і пускати дощ на землю, бо був чорнокнижником. ЧОРТ Чорт ( нечистий, біс, клятий, лукавий, ро­ гатий, хвостатий) — міфічний злий дух. Чорт може набрати вигляду людини, але його чортячу подобу інколи видають ріжки, рило, шерсть, хвіст, копита. Чорти вигадали пиятику, курево, лайли­ ві слова та інше. Як і люди, вони родяться, одруж уються, та тільки не вмирають. Чорти мають свою чарівну силу тільки вночі. Нечисті водяться у безлюдних, запущених місцях: очереті, бур’янах, болоті, біля мли­ нів, на перехрестях доріг. Але постійним їх мешканням вважається пекло, де чортами керує вій. ВІЙ — демонічна потворна істота з дов­ гими, до самого долу віями. Без допомоги чор­ тів, вурдалаків та іншої нечисті вій не міг би відкрити очей. Зустріч з вієм для людини завжди закін­ чувалась трагічно, бо погляд потвори був смертельним.

33

|Ля рвч я в ^ саде не yep Яит ь > ^ есїйо гргаяа м єн ЇШ там?*люди при необхідності використовують $илу >^реста. Црім Цього, нечисть б о ї^ сН співу їй, який сповиває про схід свнщя. Войи, ься хто куди, аби їх не застала ранішня

ЧОРТ-БАРАНЧИК , ^ ^"Одиіі чоловік повертався з ярмарку п’яний. їхав їфбі на коні. Надворі було тихо, ніде ані вітерець Яв шелеснув, ані пес не загавкав. Місяць світив дуже ясно. Цей чоловік побачив баранчика, а побачивши, подумав, що то його діти, які пасли отару на па­ совиську недалеко від дому, згубили того баран*й»са. Тому зліз із коня, взяв баранчика на рукії, сів на коня і їде далі. ^ДІо дорозі чоловік став помічати, що його баран­ чик щось не хоче лежати на сідлі під його pjirt^-_ ми, а піднімається і сам стоїть на сідлі, не падаєі |їу#їе здивувався чоловік, але звідки йому було знати, що то може означати. ^Т ]|£к!оли вже перед самим ранком приїхав до снрус ^ р іт , встав той чоловік з коня і хотів зняти»баранчика. І вже простяг руки та й сказав: — Шараку, баранчик! f , А баранчик заревів басом: £ * Шараку, баранчик!

■сНейідомо, чим би все скінчилося, та в т^х: дану заспівав півень, і баранчик зник. ЧОРТИ-МІРОШНИКИ ш чоловік подіз у млин молити житск 8Іем, швлщж ч5ЇЬят^рилиіш. То й Bgjpt iy r не вйд— ~ чдини етоцть. ;#Що до чорт’і?- — ду-

34

>вискакують.далгих млинів Ліро гіропгеики, а^Огат^. Тай до себщ^агне^ < до мене! Ї ^ Л о мене! Т - Ж у і орт із^рами! — каже чоловік тіКфзрцрд по* і^щ котрого було ближче. ^ iv r -T ly , чоловіче, — кажуть Йому, 'сг ми з тебі платні не візьмемо, тільки візьми за пояс ббАкак^вки та одвези оцього листа у Красилівку до ijfr.. * каже чоловік — радий, бо до Красибулотіедалеко.

• гедалеко. і.

-Дали йому й коня. Не встиг сісти, диви і в Красилівці.

■<& їіддав листа М ..., а М ..., як прочитав, тяртак бому й насипав повні саківки червінців. , ■&—Вези ж, — каже, — ці гроші туди, звідки ц щ віз листа.

4 знов, тільки що сів чоловік на коня, уже й к<Ц до млинів. jjT у ' -іі^ЕуДа тут же, мабуть, нечиста сила зцміщаМсяІ —^"сказав він про себе. ^Привозить гроші і віддає мірошникам. ^ з ь м и їх собі, добрий чоловіче, — кажуть рогатій V ^; —Діє хочу, — каже той чоловік.

— ■Візьми, дурню, бо пожалкуєш. д 4^ Л— Не хочу та й годі. гЗабрав своє борошно та й поїхав. Аж ось на до­ розі наганяють його знову ті мірошники. д|Гга візьми гроші, земляк, а то будеш яіслі| шкодувати.

JJ ' Не^треба мені ваших грошей, люди д об^ і^ hi взяв він тих грошей, t fT8kU(^не k риїхав додому, то й розказує т як nt Жін9j впустилась на нього, трохи не ила.,» же було мені брати, коли я боявсьАщоб навши, і самого не задушили? ^ ти! — каже йому жінка. — Х тоіи би й вв tfe6e душить, давши тобі грошей? ав-подумав той чоловік «ІІоЧіерше Цодума: ра лає,^% по-друге і — грошей жаль». f.

— Поїду, -> K *fe, — що, буде, то буде^— І.: gpmxae на те саме місце — хОД би#обі сліді щ^рули мд^ви. ^ у 4.^

35

СТАРОДАВНІ ПЕРЕКАЗИ ПРО ЩАСТЯ ТА НЕЩАСТЯ СКАРБ У СКРИНІ Були собі убогий чоловік та жінка, і мали вони двоє діток: синка і маленьку дочку Палазю. Пішов якось чоловік на заробітки, а жінку з дітьми до­ ма залишив. І до того вони дожились, що вже і їсти нічого. Спекла жінка з останнього борошна два коржі — ото і все. От сидять вони раз ввечері, а щось як загуде, як зашумить повз хату, а тому хлопчикові і випало на думку вийти подивитися. Вийшов, дивиться — стоїть скриня, повна грошей, і свічечка горить. На­ брав хлопчик грошей в запіл, вніс у хату, а потім удруге пішов.

— Що ти там робиш?

— Та там, мамо, надворі скриня з грошима, так я оце набрав та ще піду. Вийшла вона з хати, і як побачила ту скриню, зраділа та тільки нахилилась брати гроші, а скри­ ня її захопила та так крізь землю і загула. Сидить в хаті і плаче той хлопчик — матері не­ ма, а чим буде Палазю годувати, коли закінчаться коржі. От прокинулась Палазя: — Чого ти, братику, плачеш? Та матері нема дома. А дай мені їсти! Одломив хлопчик шматок коржа, дав їй. Сидить, знов плаче; аж іде в Хату якийсь дід.

— Дай мені, — каже, — хлопчику, хліба!

— Ч ого ж я вам дам? У мене тільки і є, що 36

корж , а матір зникла, і де шукати її не знаю.

— Дай, — каже, — хліба, я тобі матір знайду. Віддав хлопець останній шматок коржа. А вве­ чері —. як з.агуде, яїс заш умить ЩОСЬ, він ви­ йшов з хати, аж стоїть скриня, а біля скрині — ма­ ти 1Г_ _ JI — Ідіть, мамо, в хату. Вона пішла в хату, а він давай ті гроші носити, аж тюки всі переносив.

'-йг-Я, — каже, — мамо, оту свічечку внесу. — Вніс Ісвічечку. — І оту скриню занесу.

— Та не треба, синку!

— Ну, так я, мамо, в стару гроші поскладаю, а в нову — сорочки. Переклав усе та й живуть собі. Так гроші, окрім хлопчика, ніхто не міг взяти, навіть матір. Бо то було його щастя. ЗАЧАРОВАНИЙ ЛЬОХ Це було давно, ще за часів кріпаччини. Там, де зараз височіє у Боремлі старий замок, стояв ко­ лись розкішний панський палац. Жили там пани Чацькі, а в них була наймичка Мелашка з малень­ кою дитиною. Якось у Великдень, ще й сонце не сходило^ вийш­ ла Мелашка з дитиною у двір і бачить — стоїть се­ ред двору панського красивий великий льох, ще й двері до нього відкриті. Що Ьа дивина? Раніше його не бачила жінка. Зайшла у льох — ще дивніше видовище постало перед нею. Все у льосі світилося, а на скринях, сто­ лах, лежала сила-силенна всякого багатства: золо­ то, срібло, самоцвіти... Посадила Мелашка дитину на стіл, а сама кину­ лась збйрати коштовності в запіл. Назбирала, по­ бігла до'хатини, щоб висипати і знову вернутися. Та коли вийшла у двір — льох зник. Мовби крізь землю провалився. Бігала, плакала бідна Мелашка, все гукала свою маленьку донечку, яку лишила в льосі, та дарма. Ніяких слідів від льоху і її дитини не було.

-< Пройшло багато днів. Мелашка все побивалася за дитиною, розпитувал^людей. Ніхто нічого до­ стеменно порадити не міг. Та одного дня зайшов до неї за милостинею старенький-стареиький дідусь. Обдарувала його 37

Медашйа, айпісля ііб^алаТюзкдаунйтір fljxj»%Bdf:

ЙІ- Вислухав-ТЛдідусь і д ^ а д м Е Л ^ Tj f ущ, »£І н іш.щнову — Вийди, і^інко, знову у таку саму пору. по - щкдень у'дв^} Уу»в^р. С т о Ц ш л іо х ,^ заи/шг ПО' ликдсщь

Овоюу^тину, дізьми і зфтко вертайся назад, ядаися. Тіju,кї^рщліа м’ ядЬй, не оглядайся,.

93#*№Ле:ш лихо/Ц ей льох зячаробанищА _ _ П оєдналась Мелашка дідусевої поради. Точнгйнько о такій же порі на Великдень вийшла вуна у двір і побачила — стоїть льох. Убігла швидень­ ко |Делашка у льох, а там сидить на столі живаЖНвісінька її маленька донечка і грається коштов­ ностями. Ніби нічого й не трапилось.

'V§ Зібрала Мелашка дочку і з льоху. Все зробила ТЙс, як радив дідусь.

Lie дитина незабаром захворіла, а через д?я "померла. Гірко плакала вдовиця, клянучи евй і той зачарований льох ій, Шіступного року на Великдень вийшла воня^ двір і знову побачила льох. Гірко заридала: *■ їа-лгл^Цоб ти провалився на віки вічні! Через те® Лея->№ітина пішла навіки в сиру землю. Раптом похитнулася земля, провалився л ^ х , аз.ним і Мелашки не стало. З тих пір і п о т ін і ь<& той не з’являється. Прокляла його Мелан ЗОЛОТА КОРОНА V^tici Закалівка, недалеко від села Са, і|аге»рбах, є урочище Пушкарі, яке омивйЯір^ вот дй річйїі Джурин. Після оранки тут знаходять че­ репки посуду, кам’ яні сокири, кремінні рубила, Ішшнечники стріл. м ^ % €т\»рі люди розповідають, що тут закопана збн лфалшЬрона. А було так... ^ Ь и сочів на П уш карях давним-давнщ*замьок саов^яйської княгині. Коли ж одного дня н% її в^ї водіння у с у н у л и ворожі орди, то княгиняизвєяіі л а ^ м заховати у підземеллях з а м к ^ з о л о т у tTejfnri н#іади ворогів були вибиті метким ищуш кар^іи, що градом ядерз^фішіталі^н^р^гДиу гостер- Коли ябвтреТє злі о$)рінці хлинули, як повінь, у П^и край, то замок не . 'ваі’ ийули лучники, мечники, їфявсарі pdtt руїй ЇЙГ і згарищ загинула и княгиня, і^иройшло^багаяо часу пвдеї& 38

ся одного разу батмко з _ Бо хто її знайде, то все буде 1 корона м аДарівні сили в собі. Кбпальц к' знймоглися у своїй сЗлі. Присіли, гіоЗ^фт дрімаат ги н ул и — перед ними стоїть кнтГня^т&така молоденька та пишна. З переляку Шукачі і — Що тут копаєте? — спитала красуня.* f j t i Шукаймо золоту корону, —•відповів батько. sJPniKOflS вашого поту, — мовила княгиніг. -у Таємницю схову чарівної корони тільки я знаю.

—,, ТО що ж нам діяти, княгине? — спитали. Не шукайте щастя під землею, а творіть са­ мі добро на землі. Отоді у ваших працьовитих ру­ ках засяє золота корона, все будете мати, що.захочете. Хотів батько ще щось сказати княгині, та в ту мйть ударив грім, пішов зливний дощ. А постать княгині щезла з очей. Ще оповідають, що в темні ночі тут ясно від про­ менів, що йдуть від золотої корони. Та ніхто вже не наважується шукати корону, бо стереже її слов’ян­ ська княгиня.

* " БАТЬКОВА ПОРАДА Колись, це дуже давно було, старих батьків не поважали, не доглядали, а вбивали за те, що вони старі та немічні. Ото одному синові жаль стало вби­ вати свого батька: він сховав його в погріб, а люДяаь-сказац, що батька вбив. Односельці не допиту­ валися, твдГі скінчилось. **1 |Щм часом настав голод. Які тільки в кого даш­ ки не були, все попроїдали. А той сиц і остаігеім дїігадся з батьком. їь у^ке й весна надворі, пора б ораНЬта^іяти, взяти зерш ^щ об п о с і я т и . ш д ^ к і соломинки. Прийшов пою-.-ІГ39

що робитйцш ти нічого.

■ ■ *\ ^ 4МЛ 4. . ри BQK> іЯ^ри сину, — каже ба ть к у — та ро* a ef вивезйиу солодку на зорі ! Ш<ІЄ, РОЗ__ _________чщикрий. г __ ^______ .^ т р іїїа о ж е тн земелькою Підут; шХяк молотили, то яке зерно в тПЛоле^іі за­ лишилось. Те зерно, дасть Бог, зійде. Син так і зробив: порозкидав оселі, солоМд^рна поле, земелькою її притрусив. І що ж?т5аціло щще. От і питають сина розумного батьвіїШасіння взяв. А він їм відказує: ^ , Ви свої* батьків повбивали, а я свого Дщ>гсховав. Лихо прийшло — батько й став у арШ годі: то він мене навчив, що робити. Г з тієї пори люди стали батьків поважати, а вбиа(ри їх перестали. Бо побачили, що без батьків ірше на світі жити. ї FS оорлю

?

БАТЬКІВ ЗАВІТ -----------------------•^Еираючи, батько сказав синові: ^ ^ О ф , сину, я вмираю. Якщо хочеш зберегти добро, що я тобі залишаю, та ще й нове придTH_j|p роби в полі так, щоб нікому не казав пер­ Т ТІЬ «здрастуй», їж хліб з медом, а в свято одя­ шим гай ^ові чоботи. Сказав це і помер. * » , так і робив. Ні з ким не вітався, ^ Ь л іб з Ідом, а в свято носив нові чоботи, а ті, що вже > РУЛИШ:ногах, закидав на горище. 'шов деякий час, і син дожився до того, що 5Уейп йжеінегдає за що купувати ні мед, ані чоботи. , jf— Ні, негаразд! — міркує він. — Це батько JihвчйВам<У|є на лихо, треба робити інакше. х Почавшій раніше всіх людей їздити-«йоле. Ото )з д ю ^ £ люди їдуть та всі до нього першими.-віьсжГцілий день працює. Стомиться, сядецсти г _айний хліб з водою, а він йому солодкйЯ«Д£^| ся, з медом. А в неділю дістане з горища ЛоботЛі, Начистить їх, взує, вони в нього йк нові. Цррез таку працю почало господарство його пр бувати.-f тоді тільки син зрозумів батьківськийї повіт: що тр^бдАгаіше всіх бути в прлі, — л ~ ■Нього вітались, а не він до н«*с; пра и, щіб, як сяд W&Y: пфв гаірн треба Л * * 9 ч^і cYapi, а. «були ї й

ь *

І

зйвждш* J 40

ЧОМУ КУЄ ЗОЗУЛЯ Про зозулю питаєте? Давно те було. Не знаю, правда, але колись розповідали старі люди, ніби­ то справді таке було. Пішли якось дівчата до озера купатися. От на­ купалися, стали збиратися додому. Коли ж в од­ ної одежі нема. Дівчата зібралися і пішли собі, а вона все ходить по берегу та ту одежу шукає. Шукала-шукала — вже й смеркати почало.

— Ну, — думає, — не інакше, як хто з паруб­ ків заховав. Давай тоді вона на весь берег просити-кричати: — Якщо ти, — каже, — старий, батьком звати­ му, як молодий, жінкою тобі стану. Віддай одяг! Коли ж то вилазить вуж з-за корча: — Іди бери, — каже, — он там в корчах твій одяг лежить, але на Петра прийду за тобою. Бу­ деш мені за жінку. Прийшла дівчина додому, розповіла про все ма­ тері, а сама ще й рада, що так легко відбулася. А мати почула та й зажурилась. Почали вони з того дня всі шпарки в хаті заби­ вати та глиною замазувати, щоб ніде вуж не про­ ліз. А на той день, коли вуж вже мав прийти, по­ зачиняли усі двері, позабивали ставні на вікнах, одну тільки шпарину маленьку залишили, щоб видно було, що на дворі робиться. Сидять у хаті, навіть носа на двір не показую ть. Коли це чу­ ють — гуде щось. Вони кинулись до шпарки, аж бачать — котиться шляхом велетенський клубок вужів і прямо до них у двір. Навалилися непрохані гості (свати) на двері, за­ сувки тільки «брязь» — і попадали, а вужі вже в хаті. Оточили дівчину з усіх боків і повели з собою прямо до криниці. Що було робити бідолашній? Йде вона, а сльози з очей так і ллються. Та біля криниці один з най­ крупніших вужів раптом перетворився на гарного хлопця і простягнув до дівчини руки. Як побачи­ ла вона красеня-парубка — про все забула і пого­ дилась стати йому дружиною. Пройшов час, народилось у них двоє дітей: хлоп­ чик та дівчинка. І все було в них добре, та моло­ да дружина вужа дуже хотіла провідати свою ма­ тір, побувати в батьківському домі. От і стала во­ на просити чоловіка, щоб відпустив її погостювати.

41

Вуж погодився, але попередив, що як захоче додому повернутися, щоб підійшла до криниці! крикнула: «Вийди, Іване», то він і припливе з$ нею. А ще наказав, щоб нікому про це не розпові­ данії. '«і От прийшла молодиця до матері із своїми діточ­ ками. А мати така рада, ходить коло неї та все розпитує: і як та живе, і чи добрий у неї чоловік. Дочка й каже, що чоловік у неї дуже добрий, і жи­ вуть вони багато, і все в неї є, чого тільки душа Бі^кає. КН М *Та стара баба не хотіла вірити, що дочці добре жцветься із чоловіком-вужем. Ото ж коли дочка заснула з дороги, баба до онуків. * — Чого ж то, — питає, — ваш батько з вами ра­ зом не прийшов, а пустив вас самих? Хлопчик, потупивши очі, мовчав, а дівчинка і каже: п — Не можна нашому татові до вас іти, бо його тут вб’ ють, адже він вуж. Зараз він десь чекає, коли мама покличе, щоб він забрав нас знову до­ дому.

■% —А як же, дитинко, можна вужа якось клика­ ти? Забувши про наказ, дівчинка відмовила: 4 — Можна. Треба тільки підійти до криниці і сказати: «Вийди, Іване», він і випливе з водй. Ото рано-ранесенько, ще й сонечко не вставаЗкЦ взяла баба сокиру і пішла до криниці. А як крик­ нула: «Вийди, Іване» — вуж тут же і виліз^Реп­ нула стара сокирою і відвалила голову вужеві, А дочка встала, хутко повмивала дітей і зібра­ лася вже йти. А матері в хаті немає. Кликала вона її, кликала, та дочікуватися не стала, вид­ но, душею щось лихе відчула — пішла до крини­ ці, і стала кликати чоловіка. Не з’ являється-вуж, тільки вода червоною-червоною стала. Зачерпнула вона тієї води у долоні і відразу Ді­ зналася, яке лихо сталося. Не могла вона проїм», чити матері, того, що та накоїла, а більше й зд їй з малими дітьми було нікуди. У розпачі вонапЄретворила свого сина на соловейка — за його-зо­ лоті слова дала голосочок, як срібний дзвіночок. Дочку зробила гадюкою, щоб та й сама батьківсь­ кого життя скуштувала. А сама ж злетіла сивою пташкою, на весь світ жалем затужила-закувала.

42

3 т№© часу зозуля літає, ні дітей, Hf хатв&Амає.

CoaioqpLco й тепер лкЛям насолоду своїі^цлосдиком приносить, а «уиока щовесни линяє?<Шкіру ЩЬбє окидад:, сподівається, що м а тф ® вже про­ цвіла і вона знову може стати лю$ИЮю^Вона ж бо не знає, що мати й сама зозулею стала і те* п^р вже, якби навіть і захотіла, то не о" “ і м yv простити.

3^' _А5зуляж. літає та все кує, чоловіка-вужа до сейг|*шчеГ9 на свято Петра вертається до неїдкоВишня пам’ять. Пригадає, що чоловіка вбц&, та и умовкне.

Я

Г дЛ БАБА ГІРШЕ ЧОРТА тВ одному селі жили собі чоловік та жінка, жийидряяш о й ніколи не сварилися. От і надумав лу|Увий їх посварити. Унадився до них ходити, а ті з Бсйюм у душі живуть, лиха не знають. Сім років біс до них ходив, сім років не міг їх спбйуси їщ пАб вони посварилися. От якось іде він дорогою і плаче, аУ?а.зустріч с ш а б^ а . Чотр ти так плачеш? — питає вона біса^ ® Біс і розповів про свій клопіт. А вона йомУ^ріж«й **-4бЩ<%Ирні даси, якщо я тобі допоможу? ' ■ > ■Чорт їй тоді обіцяв пару нових чобіт, якщо во­ на щосварить чоловіка з його дружиною.

4, г Пішли баба до того подружжя. Дома в цей чЩс була тільки ж іу к і, а чоловік господарював дрсь в ш ш . От стара і каже жінці: f* ' ££і Я чул^Щдо ви з чоловіком дужелюрв'їе один Іго, але яГкочу датжт^п,пораду>'Щ Ь т # ч о а й бі^ьЛе любивгИавари іриску вареників, напечй йироїщі, дасигаж качку, і все те затсовай за 43

піч, а на припічку залиш лише трохи квасного борщу. Чоловікові, який повернеться з поля, ні­ чого не давай, лише трохи борщу. А коли він ще більше зголодніє — тоді й нагодуй як слід. Якщо ти зробиш, як я раджу, то чоловік ще краще бу­ де до тебе ставитись! Далі випитала жінку, де у полі оре її чоловік, та тоді вже й пішла собі далі. Прийшла вона до того чоловіка на поле і каже: — Дай, боже, щастя! — А потім ще й додає: — Та ви тут так тяжко працюєте, а ваша жінка вдо­ ма розважається з гостями: принесла горілки, засма­ жила качку, напекла пирогів, наварила вареників, а все те, що гості не доїли, поховала за піч, а для вас зварила трохи борщу такого квасного, що як­ би пес з’ їв, то здох би! Потім зібралася і пішла. Повернувся чоловік додому і каже до дружини: — Дай мені їсти! А вона йому: — Та нема нічого, трохи борщу там на припічку! Чоловік глянув за піч, а там пироги, качка, ва­ реники. Все, як казала стара! Взяв він тоді і побив дружину. Отак і спокусила баба тих людей. Чорт змушений був за те дати бабі чоботи, але як їй давав, то не руками, — подавав їй ті чоботи на вилах. Та й каже: — На тобі, бо я боюся, аби ти ще й мене не спокусила!

44

'

г а ч т щ ь і и ’ н ю д я : \s l * . БудЛпана Слуга. А той пан уое варив ( Щ якесь мисе зфіля, після вливання якого все^нгЙ, іЦо в И р і дішіос^, що станеться, про що ^ЙЯ&ювдяють птахи те тварини. "Г - Якось слуга крадькома спробував того зіл^ляї І'Відразу ж відчув, що знає про все: що, де, Ядоіі q£ax говорить, чи який звір, чи який лист uiyiv реві^^він усе вже розумів. __навсяпро це пан, став лаяти слугу. Протевін не злобливою людиною, тому попередив хлолцоб той, почувши розмову тварин, ніко| передавав. * v t - Інакше чекає на тебе смерть неминуча, — до­ дай пан. ^ * Не став парубок на пана більше працювати та Й ІДшов собі геть — до свого села. Оженився і поч кав сам собі хазяйнувати. >■ х ■’■всось поїхав чоловік з ж інкою до сусіднього tejia: жінка їхала на кобилі, а він на коні. По доК з і кобила почала іржати, а чоловік почав сміятася.-^к.що казала кобила коню — про те не відомо* Але як чоловік тільки засміявся, то жінка поча­ ла йрго питати: «Чого ти смієшся, чого?» *-Т \ Чоловік не хотів відповідати, та дружищ стала наполягати. Уг-4-Якщо я розповім, чому сміюсь, то помру. “ ДттЬі^інка нічого й слухати не хотіла, крім того :у її чоловік сміявся. Тоді він їй каже: С Якщо вже так хочеш, то йди, стели менш а лаві, бо я буду вмирати, як тільки почуєш ти npaiffr! ОтожДона йому швиденько постелила на лаві, щоб_ вмирав, аби тільки задовольнитНЧрою цікаL i хазяїн вийшов на двір подивитися в а своє господарство, а там ходи л ^ гур т. І чує чоловік, що кочет каже кдаці# й наш хазяїн дурний! Я не одну жін­ ку м&о, а кілька, та й над ними старшую, всі мене л<усять слухати. А він одній бабі Не може pagji :е, — добрий хазяїн, то намоч дати! лйри , — та набив ним доб^)Є хазяйку, а посторонок %С< змирав задаріемно! слухаякррлодік . . . j , ТЦ№ Вчив nOCTOpOHOKj ^що ззе. і^к» і ила, нічого не

Г

45

t - * ^ £ К Д М ’ЯН ІЛХБДГАЧКА * Кила велика багачка. І провідала вогіа, що в сліпої бабусі в, гарна дочка. Наказала забрати її до&ебе в рабині. ІЙЗзяла. * v *• £ "Сумує голодна мати, невидюща, Йде до пані ї мо|штЬ із сльозами: — Верни мені дитятко моє, щоб хлібом л^не до­ годувала до смерті. Я ж бо сліпа, стара, нездужаю: ■ А пані засміялася та підняла з-під ніг камінь} sra й подає в руки невидющій.

- *. > На, їж хліб, — каже багачка, — бери, бері£, тара помацала рукою камінь, розмахнулася^ ^тг і&Ім і жбурнула у ту пані: Коли б ти сама стала каменем! — тількяі Й гукнула.

■ Відразу ж на місці багачки з’явилася скеля, яка донині стоїть там на згадку, щоб пам’ ятали всг, хто людям глум чинитиме •У >

Ц

ВІЧНЕ КОХАННЯ одному з гірських селищ жив собі парубок Рщут. За що його так прозвали, вже ніхто не пам'я­ тав. Може, що мав високий гнучкий стан, чи за те, Що дуже спритний був до роботи. Якось забарився Прут, працюючи в горах, рЩнив не повертатися додому, а заночувати в ліщ. Отара смерека гостинно простелила ковдру і» зе­ леного моху і вкрила його своїм пахучим убранV •* НЯІМ.

* *.

' Втомлений хлопець швидко заснув. І якийсь: дивний сон йому привидівся. Ніби біля нього си­ дить дівчина. Вона вся в зеленому, очі в неїзедеа Ґ і довга, додолу, коса. Вона лагідно й сумно Цміться на Прута, тихенько гладить його ва ’ зсь стиха наспівує. Прут ніяк не може на, тисщ на лісову кравушо. Та коли иростягнув /вся Прут. Тихо-тихо. Тільки зірки ви)ть у далекому ц н бі.^ гк ІК ігеїй ^ ся — 46

висить щось на смерековій гілці й світиться див­ ним і таким теплим зеленим вогнем. Підійшов, взяв у руки. А воно й далі світиться. Так тихо й лагідно. Між тим щезли зірки і зажеврілося небо на схо­ ді. У променях вранішнього сонця заблищала ро­ са. Десь здалеку долетів перший, ще несміливий спів пташиний. А трохи згодом уже весь ліс ожив. Величезне сонце підіймалося з-за гір. Здавалося, що не воно відіймається, а сині гори, вклоняючись, дають йо­ му шлях. Задивившись на всю ту красу, Прут забув про свою дивовижну знахідку. А коли глянув, то по­ бачив: на руці лежала звичайна зелена стрічка. Вона вже не світилася: мабуть, згасла з перши­ ми променями сонця. Заховав ту стрічку Прут, а сам вирішив будь-щ о відш укати красуню-дівчину. Наступного вечора Прут знову не пішов додому. Сховавшись за велику смереку, він чекав на лісо­ ву красуню. Розтанули гори в нічній темряві, повисипали зірки на небі... Раптово, наче з-під землі, з’ яви­ лася дівчина. Вона тихесенько йшла до старої сме­ реки. Дівчина присіла на пошерхле коріння, що повпивалося в землю, і заспівала. Спочатку тиха, а потім все гучніша пісня поле­ тіла ДО гір. Далека луна підспівувала дівчині. Захоплена піснею, вона незчулася, як збоку під­ крався Прут. Міцно схопив її і пригорнув до себе. Довга зелена коса змією обвила їх. Прут задивив­ ся в ясні очі, і йому здалося, ніби вся краса і ве­ лич Карпатських гір злилися в них — глибоких і чарівних.

W; Дівчина все ще перелякано тремтіла в його ру­ ках. >L. — Хто ти? Ніби неживі, до цього часу злякані вуста ледьледь розквітли у посмішці, але мовчали.

— Хто ти? — знову запитав Прут. Вона трохи схилила голову набік, посміхнулася: — Говерла. *►> «Говерла,Д’оверла...» -— шепотів вітер. «Говерла, Говерла...» — полетіло ген-ген у да­ лину і затихло^47

часу майже приходив ГТрутф^ояу. їочаліи разомтгГоверлоіо блукавлж» горава їй, велике й igfcpe, переповнюва^р йКгерЦя. ош^ кликне, з^к те сине небо над гораи" Тсобою. ft Ллє потроху перша радість кохання стала зату­ манюватись. У Прута в долині жила старешЛЛвш3. А Говерла не могла піти до людей без дозволу <а —царського царя. ськиїгцар, почувши про любов Говерли до зута, розгнівався і прокляв свою доньку. Затрем­ тіли гори, загуркотіло, обсипаючись, каміння, ."ф стогнали проліски, на шаленім вітру затріпотиш, ©іш ов гомін, страшний гомін по горах: «Прокляв, прокля-ав!..» ’ Прибігла Говерла до старої смереки, притули­ лася до неї й залилася слізьми. % — Смереко-матінко, нема мені долі: занапастив Її4і1тькр. Не пустять мене гори з прокляття^кщо дрбдей. А. без Прута я загину. Навчи, люба, що ром ти? я- Обнкла смерека зеленим гіллям дівчину й щось зашепотіла. ' , v.

—.Добре, — мовила Говерла. — Прощавай, тгмереко, прощавайте, гори, прощавай, мій голубе, Пру­ та. Як не належатиму тобі, то й не буде жит­ тя тут, — і ступила на край прірви. Ні біг земля розверзлася — так загуло навкруги. Стррпенна злива попригинала дерева. Вітер, мов скажений, виламував усе на своєму шляху. Він з розгону бився об гору, виривав дерева, гнав по а|Вілі насішкя і летів до сусідньої гори, одним поди­ хом зрушуючи в долину величезні какА^ні брили.

5^ЮіиН|ввка на мить освітлювала спотворювані Нрри. ГПмамані дерева, що стогнуть під силь пориваМІи вітру, скидалися на страхіття. Воі СТягуваднІиДо вітру свої повикручувані коряві ла­ пи, бйагали: «Перестань, пер-рр-е-ста-ань!..» Аж на ранок вщухла буря. Величне сонце пйю нялося бглянутпКарпати — і здивувалося. На мщці старої додищивиросла гора. Вона сягала аж до і вітала сонце білою вершинЯЙо. А на^дблияли лівди, дивуюЧї|щ>'Тгощй: іфасу£»->ері. ьки в Прута пкш| ^ ц в ож в о щПЧрвіі; Пофг а гору■-*** Говерла» Евверло, де ти 48

біла їєнкришталеву сльо; путе...». це я, Пру Не повернувся Прут до людей-. Тільки пРбігла межи гір гомінка річка. Вона прокл собі5Іллях в ущелинах, спадала із стрімких^: ічбігла далі, чиста, як сльоза. Бігла швиді&, боючись, що не встигне розповісти щось тивг вели1 Чним вічнозеленим горам. \ І прозвали люди ту річку Прутом, а височецну гору, біля ніг якої в’ ється Прут, Говерлою. £ ... Задивилася Говерла в ясні чисті води Прута, ^*Ьін гомонить до неї, мов розказує про своє і йбхання.

І

Г

У СИВУ ДАВНИНУ У сиву давнину на Карпатах правив багатий король. Високо в горах стояли його скляні пала­ ти,; кругом них простяглися високі скелі і дрщуліси, розкішні полонини. \ * ^-Король той був твердий і невблаганний, а в гніві і^рстримний. Була в нього дочка гарна, як зірни­ ця, і славилася не лише красою, а й розумом, W : ротою своєю. До неї сватались королі різні і лица­ рі. Ходили, приносили їй дарунки, похвалялись перед нею своєю славою. А найбільше короле^іГ іфасень, пан широких степів бажав одружитис Згкоролівною. Злий король карпатський теж хе торо шлюбу, щоб поширити свої володіння. , Не так думала прекрасна королівна. Вона коха­ ла вівчаря. Той вівчар пас овець на полонинах бї*ля палацу і грав на трембіті сумні пісні. Щовечора королівна потайки бігла до в; іДгроводила з ним години кохання. А на ку і^івчар ніс королівну до палацу. Врештї призналася батькові, що любить вівчаря і ні : ІЧ>’|)ільще не підф заміж . Як пщчув це цор В злу годину він сказав^ щоб їх црлац-ца гороюГТільки віггце промовив, так і потемніли 49

скляні палаци і пеРвд'ворйли^іЯй^р^. Вонв за­ мурувала навіки і короля, й королівну, і §сіх, “ рибЛ^І^ИТрСЯ до тієї горщ то по% в Хто тії відча^ходить з трембітою'їш гостогіну і-унукає cbq ЧЙГИДУ. І ВДВНЬ, І ВНОЧІ ВІН Г£ туяш іА ісйі. Хтсграз почує ту гру, ніко.г

л у -

і

^Юд^н раз у сто років, коли цвіте папороть^ вце знов оживає, прокидаються скляні палати. КорЬлівна, зачувши трембіту, простягає руки до*вівЧаря, а король знову спалахує гнівом, і від трго рніУ*- ^ ву всіе знов кам’ яніє на сто років. А*

**>

1 КАМ’ ЯНА ГОЛОВА їлись у давнину, можливо, триста, а може, иста років тому на нашу землю напали ч ^ жин^р. їх голови були заховані в мосяж, а груди й^уки оковані залізом. Списи і стріли, стикаючись з панциром супобтата,' падали додолу, не ранивши тіла. Чорна нава^ яесЛа в села ридання і стогін, дими пожеж Jjaіивали сонце, а гірські потоки ставали червониШ |йд крові. І Напарників у кожній оселі зустрічалйтЯйІГми й тоаірфями, кожний волів ліпше померти, ніж &іддйти свою матір, братів і сестер на наругу, ніде улестись на прив’язі за чужим возом у нєвдшо, МЯшше один Архип, хоча й був н ай си л ьтш и к парущщм у селі, не захотів померти героєм, захи­ щаючи оселю і матір. Зачувши стукіт коййт, він кинув торірець і мерщій побіг до гір. І ні плач, смертельний стогін за спиною, ні спалах^ гК>же: не упинили Архипа. Він навіть не відчув сорому. Дгза скелі побачив, як рідна ненйк Щ скошена с'ЙКдою; як палала стріха, під якої

Ч

К Г ш

у , jk Z іжнии страх гнав ио то еа,ве побоїща, і під носамй, А отім впазв ниць на зе: Бе,

50

* 1 # .* * л З урвища й по-

Довго лежав без тями. Аж , нарешті, почув го­ лос: V — Гей, легіню! Хто ти і куди йдеш? Може, до* помоги потребуєш? — голосу вторила гірська луна. ^ То питала стара, посріблена сивиною ялина. Ар? хип став розповідати про навалу орд, про спалені село і про вмираючу матір. Ялина вислухала, пох% тала кроною і задумалась. Нарешті, запитала: — Скажи, горе-легіню, яке у твоєї матері облич­ чя було, коли ти її покидав? «Той мовчав. Бо не бачив, вирушаючи у дорогу* рятуючи себе.

— Мовчиш? Тоді, може, ти пам’ятаєш, який ко­ лір очей у твоєї матері? Втікач не відповідав. Він ніколи не заглядаїз пильно в очі неньці, ніколи не допомагав їй у важ­ *<* кій праці.

— Твоє серце порожнє. Ти не любив свого краю, своєї оселі. Ти не шанував навіть неньки. Ти від­ дав її на поталу ворогам, рятуючись у горах. Ко­ му потрібний зрадник батьківського дому?! Для чого носитимуть тебе гори, що дали життя тися­ чам героїв, котрі вмерли в нерівному бою? Я за­ клинаю тебе! Розступіться, скелі, і поглиньте'ТО* го, що не мав Вітчизни. Хай лише кам’ яна г о ї ^ ва стирчить край плаю, нагадуючи іншим пр© тО^ ^сщкотрий не знав материнських очей. В гуркотом розступилися скелі, і полум’^ в д а ­ рило в небо...

V БЕЗТАЛАННА ДІВЧИНА % Високо на полонині, на горі Писана, є мале озер­ це. На озері можна побачити багато водяних лілій. Якось один парубок вийшов на полонину і приіцлов до малого озерця.

— Яке чудо! — мовив він і простягнув руку, щоб зірвати красний цвіт. Коли він зірвав лілію, tq по­ бачив, як у неї капали сльози в траву.

— Чого ти плачеш? — запитав він. — Розкажи мені, відкрий свою печаль, я нікому ніколи неї кажу, що почув від тебе. І квітка розповіла: — То було давним-давно. Одна бідна дівчина по­ любила багатогоіхлопця. У них мала народитися 51

дитина. Але багатий хлопець дурив дівчину. Ба­ гаті усі дурять бідних. Хлопець не хотів дитини, бо мав уже на прикметі багату панянку. Одного разу мовив багач: «Люба моя, хочеш — я тебе по­ катаю на човні й покажу тобі озеро?» Дівчина по­ вірила своєму милому і пішла з ним у човен. Сіли вони в човен і попливли. Дівчина не думала нічого поганого. І тут з води визирнула я, — мовила тендіт­ на лілія. — Дівчина крикнула: «Яка красна, як сон­ це!» І нахилилася, щоб мене зірвати, а човен пе­ р ек и н у в ся , і вона упала у воду. Але хлопець її рятувати не став. Йому того й треба було, щоб дівчина утопилася. Плачу за безталанною дівчи­ ною, бо у тому винна я, що її вкрало озеро. Не ві­ риш, красний легіню? Коли встає сонце і своїм про­ мінням милує нас, ми розкриваємо свої пелюстки і плачемо. Приходь завтра вранці на озеро і поба­ чиш усе. Красний легінь наступного ранку прийшов на озеро, щоб побачити, як плачуть неповторні ліли. І вони справді плакали... СВЕКРУХА Й НЕВІСТКА Оженила мати сина. Не до любові невістку взя­ ла. Сина послала у Крим по сіль, а молоду невіст­ ку в поле льон брати. Не встигла молода за по­ ріг, а свекруха їй услід: — Стані, у полі билиною! А син, як приїхав, побачив билину та й каже матері: ^ — Мамо, де я не бував, а такого не бачив!

— Д еякого? — питається мати.

■4- Та На нашому полі, на нашій ниві, стоїть би­ лина тонка, висока ще й похила. Од вітру хита­ ється, од сонця викрашається! с?тА мати і каже: — Вигостри, синку, сокирку і піди зрубай ту би­ линку. Син вигострив сокиру і пішов... Перший раз вда­ рив сокирою, другий раз — загула билина. Третій раз вдарив — заговорила: — Не рубай мене, бо я твоя мила. Узяв він милу за білу руку і привів додому. Ма­ ти до сина з вишнівкою, а до молодої невістки — з отрутою. А ті милуються, один у одного з чаро­ чок п ’ють. Ого і отруїлися.

52

Мати сина поховала під церквою, а молоду не­ вістку — під дзвіницею. На синові посадила чер­ вону калину, а на невістці — зелений явір. Явір хитається, до калини прихиляється, а мати ходить їа з’а дітьми побивається: — Якби я таке знала, то їх не розлучала X q« би я парочку діточок мала! * т t

4

І У ЗОЛОТА СЛЬОЗИ ллються Було у вдови дві дочки. Обидві красні, як зорі вечірні. Добру навчила їх мати і до роботи при­ вчила. Хоча й багато вони працювали, а бідність з ха­ ти не виходила. От мати думає та гадає, за кого заміж віддати своїх трудівниць невсипущих. Вже й на порі стали, та не дуже хазяйські сини квап­ ляться до вдовиних дочок. Сватають старшу дочку сини бідняків — одмовляє їм мати. Як же віддати таку красуню та робіт­ ницю безземельному? Аж ось прийшли сватй від самого багатшого в селі парубка. З радістю звеліла мати дочці пов’язати рушники. Гучне весілля відгуляли згодом, та не дивилася мати, що дочка сльозами вмивається. Не дЦдупіі їй парубок-багач. Вона давно покохала бідного си­ ротину. Та не її воля. Повезла її золочена карета до багатої свекрухи. А рідна мати рада несказанно: «Оце-то віддала свою донечку! Ще коли б молодшій таке щастя*. *■Але молодшій такого щастя не випало. При­ шилось віддати за бідного, як і сама. Поплакала мати, та нічого робити. Взяв молодшу дочку ми­ лий за рученьку та й повів до себе. От на другу неділю пішла мати дочок провіда­ ти, тишком-нишком про життя-буття їх вивідати. От підходить під вікно багатого зятя. Ще й на світ не зарило, а в хаті вже лайка та гризня. Свекру­ ха невістку поїдом їсть, гризе, як іржа залізо. І чо­ ловік їй докоряє. у .v * КЩ Сіли обідати —удочка за сльозами світу не бачить 53

fUcvii нбі

іїШ

і^ р й охї Заимй ель^зам^7! піцуі^^-пі^вік-

rX F k am дїшнь^ ь , аде njc чоловіком ька.'ІА. дочка дочка ж ще ч го’ятя воркуют ь*^ ^ А ' 4 нас і зосталось однощєчко, і# ср ,у - то'я й поділила надвоє. «. 4 їли вони вдвох одне яєчко та шматочок хлібе, радились погожої водиці та й тим раді та BfeceJfe. VШдується серце матері їхньому щастю. * * ^«Недаремно кажуть, що і в золота сльози дають­ ся v — подумала мати та й пішла додому, т* ' І Ям* fV ’* *' ПЕРЕКОТИПОЛЕ — СВІДОК їщали якось два товариші із заробітків, S б цещде за панщини; їхали і раділи, що зароби, троїш грошенят. І ось довелось їм у полі заночу-

Aft

Здного товариша взяла заздрість, і вирішив він ІДштІГ свого товариша, а його гроші забрати сота Вбе вдно ніхто не побачить. Стукнув сокироір % т свого товариша, взяв у нього гроші та й поїхав. Аіуоли від’їжджав, почув, як умираючий товариш його сказав: jsv- Перекотиполе, будь свідком, — і помер., ЛЙройшов деякий час. Розбагатів убивця. Кл собі 5емлі, коней, іще дещо та й лиха не знаіЙ^? Ось якось поїхав він зі своєю дружино# %ГОсті, до Спіднього села. І довелось їм їхати через поле; а вЖе була пора така, що пливло бабине літо і прк о т и л о с ь перекотиполе. Ш w? ^"Пббачив перекотиполе хазяїн, що їхав на возі, і засЦйився. Жінка почула та й давай його рознщ тувати, чого він сміється. Довго він не xofiB каза­ ти Д^Ж ^ні, але потім розповів про те, як убий Свой> товариша, забрав його гроші, і щ#Іо%е ба?г^ їьки перекотиполе котилося. О^ТЩїер в|н засміотся. Т а щ#щвго тримала за зубами, а^&оазала. Дійшло ці овйпС 'ерекотиполе стало

ЧОМУ В МОРІ ВОДА СОЛОНА Багато років тому назад жили два брати. Один бідний, а другий багатий. Померли їхні батько й мати. Тоді менший брат став жити іще гірше. Старший брат забрав собі всю батьківську спад­ щину. А меншому не лишилось нічого. Жив він із дружиною у великих злиднях. Якось у молодшого брата нічого стало й їсти, і вирішив він піти до старшого, щоб той надав йо­ му допомогу. Та старший брат відмовився. Тоді менший пішов ловити рибу, щоб зварити юшку, а риба того дня не ловилась. Йде він додому з порожніми руками, похнюпив­ ши голову. І раптом бачить — на дорозі лежать жорна. Підняв він ті жорна і поніс додому. А вдо­ ма жінка питає: — Чи добрий був улов? Чи багато риби приніс?

— Ні, жінко, нема риби. Ось приніс тобі жорна. Поклав він жорна долу та з серцем і штовхнув їх ногою. А жорна раптом закрутилися і почали молоти. Дивляться, а з-під жорен сіль сиплеться. Моло­ ли вони все швидше і швидше, солі ставало біль­ ше і більше. Зраділи чоловік з жінкою. Потім менший брат став думати, куди подіти сіль і як йому зупинити жорна. Нарешті додумався — перекинув їх, і вони зупинилися. Після цього жили вони добре. Мололи сіль і про­ давали, що давало їм змогу жити в достатку. Старший брат дізнався про це, прийшов до мен­ шого та й каже: — Позич мені, брате, жорна. Дуже не хотілося молодшому братові давати жор­ на старшому братові, але віддав. Старший брат приніс додому жорна і штовхнув їх ногою. Жорна почали молоти. Та менший брат не встиг розпо­ вісти старшому, як вони зупиняються. Жорна мо­ лоли, мололи сіль і намололи таку купу, що вона дійшла до стелі. Вже й стіни почали тріщати. Злякався старший брат, що розвалиться хата, взяв і виштовхнув жорна з хати. Вони покотилися з гори прямо в море та й потонули. Отож і до цьо­ го часу на дні моря крутяться жорна та все мелють і мелють сіль.

55

...л ьки , як трави та листу. Ьилася велика пошесть — чума, Щ® Ц на[«мор^, або «вимітка», бо все Міфе виміта­ ла, як віником. ^ 4 чума ходила із села в село, з хаТй до хатЯГ с^ іною або твариною, а то якоюсь негарною-^ів5, або ж перекинеться в чорного кота чи в сола-дй^шна раз зайшла до одного бідного се­ лянина, а його жінка не знала, хто до них завітав, та й,кяже: —«■Нема в мене багатства та розкошів, а що маю при своїй душі, тим з тобою поділюся, аби ти не Голодувала, бо хто його знає, може, й мені ще до­ ведеться колись ходити за милостинею...

— За доброту вашу, — каже чума-дівчина/— за щЬрість живими залишитесь. І пішла чума-дівчина далі селом і повернула до одного багача.

— А де є твій тато? — запитала чума-дівчина малого хлопчика, який сидів біля хати.

— Тато пішов на поле, — відповів хлопчик.

— А чого пішов? — запитала, мовби нічого й не знала.

— Казав, що по селу ходить якась чума і щоб його вдома не знайшла...

— Ага, щоб вдома не знайшла, — повторила чу­ ма-дівчина. Тоді знову запитала в малого хлопчика: А твоя мама де поділася? ц. — А мама в димар сховалася.

— Ой хитра ж твоя мама... — сказала чума-дів­ чина. — Ану йди і поклич маму, нехай прийде с^одй.А <Л Хлопчик побіг за мамою і кличе її, а вона вже Х. Рцшла ]Ййі чума-дівчина, а за селом перекинуі на чорного кота. Йде полем і зустрічає 1 того багача, що втік від неї.

— Няв, няв, — занявчала чума-кіщка і вче ачеві в ногу. цо дідька! — згвд^чав ба?ач енедс 4и ти від мені . відштовхнув котіа /ч гач і на дорозі впав нежитеко пройшов U iW 56

Дорогою йде чума-кішка й зустрілася з бідним чоловйеом. Т * A * v % f . Я С А - хц f - Няв, няв, — біди нього занявчала. \ .

— Кіщечкр, небого', ходи до мене. Селянин взяв кішку-чуму на руки, погладив, при­ горнув до себе й приніс додому та й каже жінці: — Жінко, я знайшов бідну кішку, напевно, три дні нічого не їла, голодна, мабуть... У нас кішки немає, то хай би в нас залишилась.

— А що я їй їсти дам, коли в нас немає молоч­ ка? — забідкалася жінка.

— Йди до сусіда й попроси у них молока. Жінка побігла до сусідки, але та не хотіла пози­ чити молока й каже: — За гроші продам, а позичити не позичу, бо чим мені віддаси, коли у тебе немає корови.

— Як не хочеш позичити, то продай за гроші. Жінка нагодувала кішку-чуму, а незабаром кіш­ ка попросилася надвір та прямо й пішла до тієї сусідки, звідки принесли молоко. Коли жінка по­ бігла до сусідки за кішкою, багачка вже лежала серед хати мертвою, а в руці тримала гроші за про­ дане молоко.

БОЛЯЧКА У давні часи траплялося багато всяких чудес. Опришки ходили, дивні хвороби з ’являлися й ін­ ше таке. Так-то сталося, не за нашої пам’яті, що в нашо­ му краю завелася дуже страшна хвороба. Люди вмирали, як мухи восени. Не знали, куди зверну­ тися, що робити, чого чекати. Хтось порадив, що треба лишити село й тікати в ліс. Люди зібрались і пішли у хащі лісу. Порокурені і стали жити там. І справді перестали вмирати дми поселен: ми був один госйодар, яко­ го звали Юра. Він вже тиждень жив у хащах, як у Бога за пазухою. Але минув тиждень, хліб закін­ чився і треба було йти в село, щоб напекти хліба.

57

Був весняний день. Юра зайшов у село. Всюди тихо, жодної живої душі нема, тільки пси зали­ шилися в селі. Юра прийшов до своєї хати й по­ чав місити тісто на хліб. Як вже всадив хліб до печі, почув у дворі велике гавкання. Вибіг Юра, а там сільські пси оточили великого ловчого пса й тут його зараз роздеруть. Шкода стало Юрові пса. Взяв кілок у руки, ро­ зігнав сільських псів і захистив ловчого пса.

— Ходи сюди, небоже, — сказав йому, — я те­ бе нагодую, забинтую рани, що тобі зробили твої приятелі. Завів його до хати, налив молока, замастив рани й позабинтовував. Пес вихлебтав молоко, ліг бі­ ля печі й став чекати, коли упорається із своїми справами господар. Юра, напікши хліба, зібрався йти до лісу. А пес до нього й каже людською мовою: — А куди ти зібрався?

— Та йду до родини в ліс, — сказав страшенно переляканий Юра.

— Нікуди не йди! Знай, що ту болячку я ширив між людьми. Але за те, що ти мене так пожалував, нагодував і позабинтовував рани, тепер лишу цей край. Можете спокійно вертатись у ваші хати, нікому ні­ чого не станеться! І великий пес зник. Чоловік стояв, тримаючи хліб, ні живий, ні мертвий. Коли отямився — пса ніде не було. Юра поклав хліб, а сам побіг у ха­ щі. Розповів людям, що сталося, і повернулись во­ ни до села й почали вести своє мирне життя. А болячка перестала ходити.

58

ПАПОРОТЬ За українськими легендами папороть розкві­ тає серед літа — в ніч на Івана Купала. Та кра­ сується ця квітка лише мить — не встигнеш і оком моргнути, як вона зникне, бо нечисті сили зривають її і несуть у свої вертепи. Ця фантастична квітка — метафора блис­ кавки. Щоб заволодіти нею, треба піти вночі у ха­ щі лісу, де не чути співу півнів, накреслити на землі навколо себе коло, запалити свячену свічку, взяти в руки полин або якусь іншу рос­ лину, якої боїться нечиста сила, і читати Псалтир або Євангеліє.

ПЕРЕКАЗИ СТАРИХ ЛЮДЕЙ ПРО ЧАРІВНУ КВІТКУ Коли папороть розквітає, ніч буває яснішою, і море коливається. Бутон квітки розкривається з тріском і розпускається золотим або червоним кри­ вавим полум’ ям, настільки яскравим, що око не ІГамозі виносити дивовижного блиску. і-Я-Нечиста сила усіляко заважає людині заволодій чарівною квіткою. У заповітну ніч навколо пе>оті лежать змії і різні чудовиська, які жадіфочікують мить розквіту квітки. № сміливця, який наважиться заволодіти цією квіткою, нечиста сила наводить непробудний ;с"5н ajSo намагається скувати його страхом. «^уГа коли людині усе ж вдалося зірвати квітку/ то­ ді цемля заколивається під її ногами, роздасться гур-: кіт грому, заблищать блискавки, завиють вітри, по­ дуються шалені крики, диявольське реготання і |руКи хльостання — це нечисті шмагають по зем* І* Людину раптом обдасть наче полум’ям з ^ ;у та чдушливим сірчаним запахом, і з'являться 4Qшудібні страховиська з висунутими вогненнимц Лаками, гострі кінці яких пронизують до самого W A- * 4* Т 1 ФДок» і не^-здоІУудещ квітки папороті, £орони бо­ же виступати^зкадау^дуа|?^рщая,^ся'н^ г —ЛЛт п Ж n^eprteifr toJroBy, так^оня^двЙс і*з«

Р

ко

ся вивернутою! А якщо хоч крок зробиш із кола, чорти розірвуть на шматки. Щасливець, який отримає квітку папороті, не боїться ані бурі, ані грому, ані води, ані вогню і став недосяжним для чар злих чаклунів. Він може панувати, керувати нечистими силами, для яких квітка папороті у руках людини страшніша за будь-що, і вони з жахом розбігаються по нетрях та болотах. Квітка ця відмикає усі двері. Той, хто володіє чарівною квіткою, бачить усе, що криється у надрах: земна кора здається йому прозорою, наче скло. Усяк, хто дістане квітку па­ пороті, стає віщою людиною — знає минуле, те­ перішнє і майбутнє, читає чуж і думки, розуміє мову рослин, тварин та птахів. Крім того, володар квітки може стати невиди­ мим для присутніх. Багато людей загинуло або збожеволіло, намага­ ючись оволодіти чарівною квіткою. Проте було й таке, коли до людини квітка папороті потрапляла випадково. Один селянин шукав своїх волів, а було це на­ передодні свята Івана Купала. Отож у пошуках худоби забрів у самі хащі лісу та й заблукав. Незабаром настала ніч. Чоловік втомився, лед­ ве ноги волочить. А десь опівночі ще й гроза роз­ гулялася. Грім, блискавка, шалений вітер з ніг збиває. Раптом чоловік за щось зачепився і саме в цю мить буря вгамувалася, щось засяяло і здало­ ся, ніби земля захиталася під ногами та щось об­ палило ногу. Наступної миті знов стало темно, та селянин звідкись знав і де його воли, і шлях додому. Він знав про все: бачив як нечисть біжить від нього врозтіч, і як сяють у надрах сховані від людсько­ го ока багатства. Коли ж селянин повернувся додому, то майже не довів до сказу і дружину, і дітей, бо ті чули, як він ходить по хаті, розмовляє, але не бачили його. Та тільки він зняв постоли, а саме туди ви­ падково потрапила квітка папороті, як усі поба­ чили його. Не встиг чолов’яга нічого пояснити, як раптом у двері постукав якийсь подорожній купець і прямо з порога став просити, щоб йому продали постоли. Жінці він сунув у руки повну скриню коштовнос-

вп

тей, і не встиг селянин отямитись, як ця дурепа віддала постоли чоловіка разом із квіткою. Цієї ж миті селянин назавжди втратив мудрість і забув про всі дива, які з ним трапилися.

НЕ КАЖИ «ЧОРНОБИЛЬ» Про траву чорнобиль є стара українська легенда. Пішла якось одна дівчинка у ліс за грибами. Але заблукала і звалилася в глибоку темну яму, де побачила безліч гадюк і великий блискучий ка­ мінь. Змії нічого не їли, але коли їх починав мо­ рити голод, підповзали і лизали його. Захотілося і дівчинці їсти, лизнула вона ка­ мінь — голод пропав, а ще вона стала розуміти мову тварин та рослин. Так просиділи вони в ямі до весни, поки не при­ йшов час зміям розповзатися. Тварини перепле­ лися в сходи, по яких вибралася їхня цариця, а з нею і дівчинка. Цариця змій на прощання дала пораду дівчині: — Ти тепер знаєш мову всіх трав, розбираєшся, що від чого лікує. Але не кажи «чорнобиль», бо все одразу забудеш. Дівчинка зраділа, що незабаром буде вдома і по­ бігла в село. Раптом хтось позаду запитав: — Що це за трава з чорними листям? Дівчинка, не замислюючись, відповіла: — Чорнобиль. Тільки це слово вимовила, як відразу всю нау­ ку і забула. Ось чому чорнобиль іноді зветься «забудкою».

61

король Д авило! fklrf мав втра, який робив йому греіпі. Тбй май_купався! але волі не мгЙШ? * , Данило сам відкривав ту кімИЯ^, ф пратой майстер, замикав її, і випускав майствласноручно, коли тому треба було кудисвда5гбТТа таке траплялося дуже рідко. їстер добре знав про все багатство короля, та ро н е акав про вільне життя. Тому й гадкй а е мав, як так голодним бути. Та одного разу майстер каже королеві: Золото — цар, бо воно панує на землі. « А Данило виправляє його: if £— Ні, чоловіче, хліб усьому голова. >„ і. -»-vHi, золото і срібло, — переконано наполягав майстер. ’Так вони сперечалися, поки король не пішов геть з майстерні. А другого дня бачить король Данило золотий на­ пис на стіні: «Хліб — болото, а всьому голова — срібло й злото». Данило нічого не сказав. Але наступного ранку король був змушений виступити у похід. Король зібрав дружину і вирушив. Поїхав, а про майстра, який був замкнутий, забув. А в цьому королівстві існував закон: що за від­ сутності короля ніхто не сміє навіть підходити до кімнати з грошима, інакше — смерть. Минуло кілька місяців. Данило з військом по­ вертається додому, чекає від майстра-золотаря да­ рунку за перемогу, а того нема. І тут згадав... Зіскочив з коня, біжить до кімнати, відмикає, а на купі золота — лише кістяк майстра, на стіні ж золотом написано: «Срібло, злото — то болото, а хліб — цар». Отак життя

62