Антифеодальна боротьба карпатського опришківства XVI-XIX ст.

ВОЛОДИМИР F ^ A 5 ОВ EЦЬКИИ

В. В. Г Р А Б О В Е Ц Ь К И Й

АНТИФЕОДАЛЬНА БОРОТЬБА КАРПАТСЬКОГО ОПРИІНКІВСТВА X V I— X IX ст.

в и д а в н и ц т в о ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ 1966

9(С2)1 +9(С) 13+9(С) 14 + 9(С) 16 Г75

На великому архівному матеріалі вперше в радянській історіографії висвітлюється рух карпатських опришків, який був своєрідною формою класової боротьби селян західно­ українських земель X V I—X IX ст.; показано антифеодаль­ ну діяльність народних героїв Олекси Довбуша, Василя Баюрака, Івана Бойчука та ін. Книга приверне увагу письменників, художників, крає­ знавців, туристів, істориків, а також широкого кола чи­ тачів.

Відповідальний редактор кандидат історичних наук Я. Д. І с а є в и и

Художник Г

В. Я к у т о в и ч

Редактор Н. О. Р а д в а н с ь к а Технічний редактор Т. В. С а р а н ю к Коректор І. В. Б а т и з і Владимир Васильевич Грабооецкий.

АНТИФЕОДАЛЬНАЯ БОРЬБА КАРПАТСКОГО ОПРИШКОВСТВА X V I—X IX ст. (На украинском язмке). БГ 05006. Здано до набору 16. XI. 1965 р. Підписано до друку 5. II. 1966 р. Формат 84ХЮ87з2* Папер. арк. 3,9. Ум. друк. арк. 13,23. Обл.-видави, арк. 14,2. Тираж 6000. Ціна 1 крб. Зам. 1184. ЗВ. ТП. — 19 6 6 — п. 58. Друкоофсетна фабрика «Атлас» Комітету по пресі Раді Мі істрів Української РСР. Львів, Зелена, 20.

при

П Е Р Е Д М О В А

Галицьке опришківство — своєрідна форма антифеодального руху на західноукраїн­ ських землях — залишило чималий слід в історії україн­ ського народу. Ще й досі на Прикарпатті, Закарпатті і Буковині є печери, скелі, річки і полонини, які народ по­ в’язує з ім’ям борців проти кріпосництва — опришками і їх прославленими ватажками, що своїми топірцями під­ рубали феодальне рабство, борючись за визволення по­ неволеного селянства. Записи, викарбовані на численних карпатських стрім­ ких скелях, каменях і столітніх деревах, як і найрізнома­ нітніші легенди, оповідання, перекази, пісні про карпат­ ських опришків і їх славетного ватажка Довбуша та його гідних наступників Бойчука, Варцабу, Штолу та багатьох інших, зберігають пам’ять народу про мужніх борців за його кращу долю. Українські землі в епоху феодалізму, перебуваючи під гнітом Речі Посполитої, стали ареною грандіозних селян­ ських рухів. Причому ця боротьба в різних місцях — від Дніпра до Карпат — набувала своєрідних форм. У пониззях Дніпра втікачі, які поривали з феодальним гнітом, створили славнозвісну Запорізьку Січ, яка віді­ грала прогресивну роль у боротьбі народних мас України проти соціального і національного гніту X V L —X V III ст. На західноукраїнських землях, пошматованих трьома феодальними державами — Річчю Посполитою, Угорщи­ 3

ною і Молдавією, сєлянстео , борючись проти феодаль­ ного гніту, відступало у Карпати і там, у непрохідних лі­ сах і недоступних горах, вдавалося до своєрідної форми класової боротьби — опришківства. Опришками ставали обезземелені і розорені селяни, які, не витримавши гніту поневолювачів — польського чи укра­ їнського шляхтича, молдавського боярина, угорського фео­ дала,— втікали в Карпати і створювали там невеличкі озброєні загони. Застосовуючи тактику партизанської бо­ ротьби та користуючись допомогою і підтримкою трудо­ вого селянства, вони виступали проти класового ворога на Прикарпатті, Буковині і Закарпатті. * Галицьке опришківство — широке вогнище антифео­ дального опору західноукраїнських селян — тривало цілі віки (X V I —X I X ст.). Австрійський уряд кидає в гірські райони Галичини і Буковини численні військові загони, вдається до кривавих репресій, лише за допомогою яких йому вдається поступово придушити опришківство. « Тема опришківства вже здавна привертає увагу дослід­ ників. В 30-х роках X I X ст. у тогочасних журналах і пре­ сі з’являються невеличкі статті і замітки польських дворян­ ських фольклористів, У 1840 р. польський дворянський публіцист К. Вуйціцький випустив у світ статтю «Гуцу­ ли» *, в якій він, хоч і змушений визнати організацію, так­ тику і героїзм галицьких опришків, проте називає їх «бан­ дитами», «лотрами», «розбійниками». Вуйціцький стисло подає також історію придушення опришківського руху в X I X ст. і, зокрема, розповідає про встановлення австрій­ ськими властями військових постів на підгірських шляхах. За рік з’являється нова історична стаття К. Вуйціцького «Розбійники»12, в якій він намагається на прикладах довести, що в давній Речі Посполитій були різні назви опришків, початки яких відносяться ще до 1459 року. При поясненні назви опришків і гайдамаків, які виступали на Бескиді, Вуйціцький намагається зобразити їх, як і всі буржуазні дослідники, «простими розбійниками», «ненор­ мальними елементами». У 50-х роках X I X ст. дворянському історикові А . Бєльовському вдалося вперше виявити цінні історичні дже­ 1 К. W. W o j c i c k i . Huculy, Stare gaw§dy і obrazy, t. II, W ar­ szawa, І840, str. 121—168.

2 K. W. W o j c i c k i . Rozbojnicy, Biblioteka Warszawska, t. I, Warszawa, 1841, str. 14—25.

4

рела про рух опришків початку й середини X V III ст.— так звані «чорні книги» станіславського міського суду, в яких запротоколовано зізнання опришків. На основі цих актів А . Бєльовський опублікував розвідку «Покуття»3, в якій характеризує гуцулів як людей, схильних до розбою, а рух опришків намагається представити в негативному світлі, вважаючи, що це був «ряд місцевих пригод на по­ чатку X V III ст.», пояснює появу і розвиток опришківства X V III ст. не соціально-економічними причинами, а немовби віддаленістю території від центрів, наявністю ве­ ликих лісів та гір, середньовічною темнотою тощо. На розвідку А . Бєльовського пізніше спиралися інші буржуазні дослідники. Так, український дворянський істо­ рик М. Косак 4, який через кілька років переклав роботу А. Бєльовського на українську мову, цілком погодився з усіма висновками автора. У 1861 р. польський історик Я. Дзежковський опублі­ кував досить обширну статтю про опришків 5, в якій на­ магався йти слідами Бєльовського у з’ясуванні причин опришківства, тобто пояснював його пограниччям, гірськи­ ми умовами тощо. Проте, він досить високо оцінював Довбуша, який, на його думку, «виріс до сили і значення правдивого героя». Крім того, автор, який особисто спо­ стерігав придушення опришківства, широко розповідає про цей рух за австрійських часів і подає чимало мемуарного матеріалу про боротьбу австрійського уряду з опришків- * ством у середині X IX ст. Звичайно, будучи буржуазним дослідником, він ідеалізує окремих шляхтичів, що висту­ пали проти опришків у X I X ст. У 1897 р. редакція Руської історичної бібліотеки, по­ даючи серію розвідок про народні рухи на Україні в X V III ст., зібрала всі попередні опубліковані статті укра­ їнського буржуазного історика Ю. Целевича про оприш­ ків в одне ціле і видала їх як своєрідну монографію 6. За висловом Бостеля, Ю. Целевич здобув «ім’я першого істо­ ріографа покутського опришківства в X V III ст.» Ю. Це3 А. B i c l o w s k i . Pokucie. Dodatek miesi^czny do gazety ,,('zasu”, Krakow, 1857, sir. 688—733.

1 M. К (о с а к ). Гуцули, Добош, Львовянин, Львів, 1861, гтор. 47—73. Г) І. D z i e r z k o w s k i . Przyjaciel domowy, Lwow, 1861, Nr 1, sir 1—5, Nr 2, sir. 17— 19, Nr 3, str. 33—36, Nr 4, sir. 51—52. г> Ю. Ц е л е в и ч . Опришки, Руська історична бібліотека, т. X IX , Львів, 1897, стор. 155—295.

5

левич подав історію покутського опришківства середини X V III ст., обмежившись характеристикою виступу Довбуша, Баюрака, Бойчука. Проте, його дослідження про­ лило чимало світла на розвиток галицького опришківства середини X V III ст., спростувало багато надуманих вер­ сій дворянських і буржуазних істориків про опришків, до­ помогло перевірити на основі джерел народну творчість. Безсумнівно, це й мав на увазі Ів. Франко, коли писав, що «праці пок. д-ра Ю. Целевича про опришківство на Покутті кинули багато світла на внутрішню історію на­ шого краю під кінець польського володіння, розвіяли чи­ мало фікцій, та зате вказали нам їх фактичну основу і дали можливість сконтролювати те, що народ розповідає і співає про опришків» 7. На матеріалах Ю. Целевича написав популярну роз­ відку про опришків М. Білоус, який включив у свою ро­ боту нові матеріали з історії опришківства X I X ст.8. На початку X X ст. появилося декілька розвідок поль­ ських буржуазних істориків 9. У 1901 р. Балтазар Шопінський опублікував статтю про опришків. Згодом поль­ ський історик А . Прохаска публікує спеціальну роботу про опришків 101. Це одна з найбільш тенденційних праць бур­ жуазної історіографії, в якій робиться спроба негативно висвітлити антифеодальну боротьбу опришків. Пізніше час від часу появлялися невеликі статті і за­ мітки про галицьких опришків, але їх автори спиралися головно на роботи А . Бєльовського, Ю. Целевича, В. Лозинського і А. Прохаски і фактично не вносили нічого но­ вого у справу дослідження руху опришків п .

7 Іван Ф р а н к о . Опришок Семен Хотюк, журн. «Зоря», ч. II, Львів, 1893, стор. 222.

8 М. Б і л о у с . Опришки Историческіи изследования, Олекса Довбуш славний ватажко опришків. Коломия, 1900, стор. 23—63.

9 В. S z o p i n s k i . Opryszki czyli „zbojnicy” karpaccy, Tygodnik ilustrowany, Nr 29, 20. VII, 1900, sir. 571; W. L o z і n s k i. Prawem і lewem, t. I, Lwow, 1903.

10 A. P r o c h a s k a . Samorzad wojewodztwa Ruskiego w walce z opryszkami, Krakow, 1907. Через рік Б. Барвінський подав у скороченому вигляді роботу А. Прохаски: «Боротьба самоуправи руського воєводства з опришками», газ. «Руслон», 1908, № 163— 16^.

11 О. М. М( а р к о в ) . О Олексе Довбуше, герою и защитнику русского селянства, Нью-Йорк, 19 19 ; Ив. С о с е н к о. Олекса Дов­ буш и брат Йван, Львів, І931; Іван К р и п ' я к е в и ч . З історії Гуцульщини, «Літературно-науковий вісник», річник 22, т. 81, 1923, кн. XI, стор. 247—232, кн. XII, стор. 338—343. Опісля ця робо-

6

В 1927 р. до 35-річчя з дня смерті Ю. Целевича історико-філософічна секція Наукового товариства ім. Т. Шев­ ченка випустила в світ огляд його наукової діяльності 12. Автор огляду Б. Барвінський, поруч з аналізом робіт Ю. Целевича про опришків, зробив спробу подати корот­ ку історіографію і характеристику джерел, торкнувся та­ кож хронології даного питання. Заслуговують на увагу його екскурси «Походження, давність і значення назв «опришок», «Покутські опришки на ритовинах X V II— X V III ст.», «Опришки в шляхетській поезії X V II ст.», які він дослідив на основі джерел і літератури. Але і Бар­ вінський, як і Целевич, будучи буржуазним дослідником, вважає, що опришківство було прогресивним немов тільки в часи Довбуша, а після, зокрема за часів австрійського панування, воно втратило цю рису, скотившись до «про­ стого розбишацтва». Це твердження, безумовно, різко розходиться з оцінкою Франка та інших прогресивних діячів X I X ст. і легко спростовується джерелами та на­ родною творчістю. У 30-х роках появилось кілька розвідок до історії збійницького руху в західній частині Галицького Прикар­ паття 13.

V У радянській історіографії зроблено деякий поступ у справі вивчення галицького опришківства. В 1939 р., в час визволення західноукраїнських земель і возз’єднання їх у єдиній Українській Радянській соціалістичній державі з’явилося декілька публіцистичних статей, в яких основна увага була привернута до Довбуша. В серії «Наші великі предки» (1943 р.) опублікована невеличка популярна брошура О. Білоуса «Олекса Довбуш» 14, яка в 1945 р. була надрукована також у журналі «Дніпро» 15. та вийшла окремою книжкою в ч. 4 серіі «Наш рідний край» (Львів, 1928).

12 Б. Б а р в і н с ь к и й . Юліан Целевич, Збірник історико-філософічної секції НТШ, т. X V , Львів, 1927.

13 Т. К у р и л л о. Збойництво на Лемковской Руси в X V II и X V III віках, Перемишль, 1935; Sz. Mo r a w s k і. Arjanie polscy, Lwow, 1906. Ю. Т а р н о в и ч . Лемківські збійники, журн. «Життя і знання», 1938, ч. 7—8.

14 О. Б і л о у с . Олекса Довбуш, Укрвидав, 1943.

15 О. Б і л о у с . Олекса Довбуш, славетний син визвольного руху (200-річчя від дня смерті Олекси Довбуша), журн. «Дніпро» № 7, 1945, стор. 11— 121.

7

Згодом появилися дві статті про опришків — Є. М. Косачевської16 і К. L Дракохрус,т 17. Особливої уваги заслу­ говує розвідка К. Дракохруст «Галицкое Прикарпатье X V I века и движение опришков», в якій досить чітко ви­ значені соціально-економічні причини опришківського руху X V I ст. Автор прийшла до правильного висновку, що по­ ширення фільваркової системи на Прикарпатті і посилен­ ня феодального гніту в X V I ст. викликали опір селян у волоських селах, зумовили виникнення опришківства — «особливого типу селянського антифеодального руху, який розгорнувся в умовах подвійного соціального і національ­ ного гніту». У 1955 р. К. Дракохруст опублікувала другу статтю про опришків 18, де розглянуто ряд важливих питань: міс­ це опришківських виступів серед інших антифеодальних рухів на Україні, специфіка цих рухів, взаємозв’язок ви­ ступів карпатських опришків. Дракохруст правильно твер­ дить, що опришківство мало «на рівні з яскраво вираже­ ним антифеодальним характером, народно-визвольні риси боротьби». Деякі матеріали до історії галицького опришківства по­ дані в статтях М. В. Горна19, Я. С. Мельничука20, Я. В. Рабіновича21, В. М. Мельника22. Цікаві дані про 1(3 Е. М. К о с а ч е в с к а я . Народньїе мстители — галицкие опришки, Вестник Ленинградского университета, № З, Ленинград, 1948, стр. 46—64.

17 Е. Н. Д р а к о х р у с т . Галицкое Прикарпатье X V I века и движение опришков, «Вопросьі истории» № 1, М., 1948, стр. 33—58.

18 Е. Н. Д р а к о х р у с т . Опришки (Из истории крестьянских движений в Западной Украине X V II—X V III веков), зб. «Из истории крестьянства X V I—X IX веков», М., 1955, стр. 3 1—68.

19 М. В. Г о р н. Классовая борьба крестьян западноукраинских земель в 1638— 1648 гг., «Вопросьі истории» № 2, 1954, стр. 269—271; Mauryccy Ho r n . Chlopi ziemi Sanockiej і ich walka z uciskiem szlacheckim w latach 1538—1648, Przemysl, 1958.

20 Я. C. М е л ь н и ч у к . Аграрньїе отношения в Саноцкой зем­ ле во второй половине X V II века, Автореферат диссертации, Львов, 1959.

21 Я. В. Р а б и н о в и ч. Антифеодальная борьба крестьянства Саноцкой земли в 1-й половине X V II в., Ученьїе записки, вьіп.. 13, Оренбургский гос. педагогический институт им. В. П. Чкалова, Орен­ бург, 1958, стр. 479.

22 В. М. М е л ь н и к . Селянський рух в Східній Словаччині і Закарпатті в X V II ст., Пряшів, 1957; його ж: Посилення класо­ вої боротьби на Закарпатті в другій половині X V II і на початку <3

рух опришків у першій половині X I X ст. є в монографії Ф. І. Стеблія 23. Загальне висвітлення історії опришківського руху за­ лежить, в першу чергу, від наявності виявлених першо­ джерел. Джерельна база перших досліджень, присвячених історії опришків у першій половині X I X ст., була помітно бідною. Дослідники опиралися в основному на народну творчість. Тому головну увагу звертали на найвидатнішого ватажка Олексу Довбуша (середина X V III ст.), оскіль­ ки про нього дійшло найбільше народних пісень, опові­ дань, легенд. Лише в 50 роках X I X ст. дворянському дослідникові А . Бєльовському вдалося знайти цінне джерело з історії опришківства першої половини X V III ст.— дві судові кни­ ги міста Станіслава, з яких перша охоплювала 1703— 1723, а друга 1738— 1751 рр.21. У цих актових книгах були про­ токоли судових процесів над опришками. Однак рух опришків у цей або інший період не можна повно охарактеризувати лише на основі судових книг. По­ трібні були й інші джерела. У кінці 80-х рр. вдалося роз­ шукати ще одну кримінальну судову книгу Станіслава, в якій подане детальне зізнання на суді першого побратима і наступника Довбуша В, Баюрака 25. Найбільшим недоліком цих протоколів є те, що в них зізнання опришків подаються без всякої хронологічної си­ стеми. До того ж у цих джерелах показаний розвиток опришківства лише на Покутті, тобто в Коломийському повіті, і тільки в середині X V III ст. Проте, в кінці X I X — на початку X X ст. появилось декілька нових публікацій документів про опришків З а­ хідного Прикарпаття, які кинули більше світла на тери­ торіальний розмах і збільшили хронологію діяльності гаX V III ст., Наукові записки Ужгородського держ. ун-ту, т. 29, 1957; його ж: 3 історії спільної боротьби українських і угорських селян в кінці X V II і на початку X V III ст. Зб. «З історії західноукраїн­ ських земель», т. II, К., 1957.

23 Ф. І. С т е б л і й. Боротьба селян Східної Галичини проти феодального гніту в першій половині X IX ст., К., 1961.

24 Львівська державна наукова бібліотека, відділ рукописів (далі — ЛДНБ), ф. Оссолінських, № 1350(11, 1351)11. Судові кни­ ги міста Станіслава за 1703— 1723 рр. та 1738— 1765 рр. (далі — СКМС). ю. ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 203—215.

25

9

лицького опришківства26. Це було шість рукописних то­ мів, які збереглися в Мушині і обіймали судові записи з середини X V II до середини X V III ст. Дані акти дають можливість простежити спільну бо­ ротьбу польських і українських опришків на Лемківщині, виявити соціальний склад і особливості опришківського руху в західній частині Галицького Прикарпаття до се­ редини X V III ст. Чимало різноманітних документів про опришків X V I — X V III ст. вміщено в багатотомних книгах Галицького, Жидачівського, Перемишльського, Сяноцького, Теребовлянського, Львівського гродів за X V I —X V III ст. 27*. У цих книгах є дуже важливі матеріали про опришків, яких немає в судових справах, гетьманські та королівські універсали, сеймові постанови тощо. Слід відмітити, що з окремих книг, судових протоко­ лів черпаємо документальні повідомлення про діяльність окремих загонів опришків, їх організацію, тактику, зв'яз­ ки з селянами, а з гродських актів довідуємося про тери­ торіальний розмах і розвиток опришківського руху в X V I —X V III ст. та боротьбу з ним як місцевої адміні­ страції, так і центрального шляхетського уряду. Цікаво, що в гродські книги потрапило багато копій судових про­ цесів над опришками, які діяли в різних околицях При­ карпаття і Поділля, оригінали яких, на жаль, не дійшли до нас. Частина матеріалів гродських рукописів, переважно сеймикові і сеймові постанови, були опубліковані в багатотомному виданні* 9А. Деякі фрагментарні повідомлення до історії опришків зустрічаються в публікаціях О. Яблоновського29, в «Же26 F. Р і е k о s і n е k і. Akty sadu kryminalnego kresu Muszynskiego 1648— 1765, Slarodawne prawo polskiego pomniki, t. IX. Krakow, 1889; О. В a 1 z e r. Regestr ztoczyncow grodu Sanockiego 1554—1638. Lwow, 1891.

27 Центральний державний історичний архів у м. Львові (далі — ЛЦ Д ІА), Галицький гродський суд, ф. 5; Львівський гродський суд, ф. 9; Жидачівський гродський суд, ф. 7; Перемишльський гродський суд, ф. 13; Сяноцький гродський суд, ф. 15; Теребовлянський гродський суд, ф. 17.

EJW 83і grodzkie і ziemskie, t. 20, Lwow, 1904, t. 21, Lwow, 1911, t. 22, Lwow, ІУІ4, t. 23 Lwow 1928 (далі — AGZ).

29 Zrodla dziejowe, t. X, Warszawa, 1878.

10

релах до історії України-Руси» 30, у серіях хронік А . Петрушевича 31.

-З неопублікованих джерел — архівів Польської Народ­ ної Республіки — можна почерпнути ряд важливих істо­ ричних звісток про опришків періоду народно-визвольної війни 1648— 1654 рр. та другої половини X V II—X V III ст. Тут, у першу чергу, заслуговують уваги документи, які зберігаються в рукописних відділах бібліотек Варшави, Кракова, Вроцлава, а також наявні в люстраціях, приват­ них фондах архівів. Під час святкування 300-річчя возз’єд­ нання України з Росією в 1953— 1954 рр. польськими і українськими дослідниками було виявлено багато цінних документів. У Варшавському головному архіві давніх ак­ тів серед багатьох документів до історії визвольної війни 1648— 1654 рр. зустрічаються цікаві дані про розвиток опришківського руху на Поділлі (1648— 1653 рр.)32. Деякі відомості про діяльність опришків на Покутті в другій половині X V II—першій половині X V III ст. є в судових книгах міської ради міста Снятина 33. Багатий ма­ теріал про опришків виявлено в приватних рукописних фондах польських магнатів Оссолінських, Чоловських, Яблоновських, Потоцьких 34. Чимало різних звісток про опришків знайдено у вели­ кому, досі не опрацьованому архіві бурштинського зам­ к у 35. Тут ми зустрічаємо не лише цікаві матеріали до соціально-економічного становища селян Прикарпаття, але й невідомі факти з історії карпатського опришківства. Ці джерела дали змогу повніше висвітлити рух опришків се­ 30 Жерела до історії України-Руси, IV, Льві 1898, V, Львів, 1901.

31 А. С. П е т р у ш е в и ч. Сводная Галическо-русская летопись 1700 до конца авг. 1772, ч. III, Львов, 1887; А . С. П е т р у ш ев и ч. Дополнение к сводной Галическо-русской летописи с 1700 по 1772, Ч. І, Львов, 1889.

32 Головний архів давніх актів у Варшаві, Радзівіллівський ар­ хів, відділ II, кв. 14. Там же: Бібліотека Ординації Замойських, т. 28.

33 Наукова бібліотека Львівського державного університету, від­ діл рукописів, Акти Снятинські, Декрети № 387/11, 388/11, 589/11, 390/11, 391/11.

34 ЛДНБ, відділ рукописів, ф. Чоловського, № 1702/11.

35 ЛДНБ, відділ рукописів, ф. Чоловського, № 1702/11, Архів Бурштинського замку (далі — А Б З ) № 1—251. Тут виявлено «Но­ вий документ про загибель Олекси Довбуша», який опубліковано в «Українському історичному журналі» № 3, 1957.

11

редини X V III ст., зокрема, виступ Олекси Довбуша та його соратника і наступника Василя Баюрака. Джерела, що служили основою для вивчення руху опришків за часів Австрійської імперії, можна поділити на кілька видів. Частина матеріалу є в гродських, галицьких, перемишльських і сяноцьких книгах (1772— 1780 рр.), фондах галицького намісництва36, а також в офіційних публікаціях37, пресі і журналах кінця X V III—першій по­ ловині X I X ст. Певну цінність для вивчення опришківства мають неопубліковані джерела, які, незважаючи на свій тенденцій­ ний характер, дають можливість, проте, встановити хро­ нологію, розмах руху, боротьбу з ним австрійських влас­ тей тощо. У львівських архівах і бібліотеках нам вдалося виявити частину таких неопублікованих матеріалів. У 1957 р. знайдено «Пам’ятник списаний» 38 Петра Ступницького. Невелика хроніка, написана українською мо­ вою, дає відомості про важливі події на Гуцульщині з 1671 по 1848 рр. Серед цих матеріалів знаходимо дуже цікаві повідомлення про опришків кінця X V III — середи­ ни X I X ст. У 1958 р. виявлено сім рукописних книг обсягом 1372 аркуші — «Заходи безпеки проти опришків та роз­ міщення гірських стрільців в Галичині і на Буковині в 1811 — 1851 рр.» 39. У них є листування про придушення опришківського руху, яке велося між цивільними властя­ ми, органами безпеки Станіславського, Коломийського, Буковинського, Стрийського округів, між різними військо­ вими командирами, окремими підрозділами, галицьким губернатором та надвірною імператорською канцелярією у Відні.

36 ЛЦДІА, ф. 146. Галицьке намісництво.

37 Kontynuacya wyrokow у rozkazow powszechnych w Galicji і Lodomeryi Krolewstwach (1786—1830), Leopolii, M. Drdacki, Lexikon dcr politischen Gesetze fur Galizien und die Bukowina, Zweite Aufgabe, Wien, 1842; Tafeln fur Slatistik Osterreichische Monarchie 1800— 1848, Wien.

38 Ця хроніка зберігається у фондах Коломийського державного музею народного мистецтва «Гуцульщина» під назвою «Пам'ятник списаний ієреєм Петром Ступницьким парохом в Брусторах». Витяг з хроніки опубліковано в журн. «Жовтень» № 2, 1964 (далі — Хроіка Гуцульщини).

39 ЛЦДІА, ф. 146, Галицьке намісництво, оп. 78, спр. 223—229. Два документи з цього опубліковані в Науково-інформаційному Бю­ летені архівного управління УРСР, К„ 1962, № 4, стор. 69—73.

/2

Дуже цікавим є адміністративний звіт галицького гу­ бернатора Таффе австрійському імператорові від 18 бе­ резня 1824 р., в якому він подає дані про зростання опришківського руху та заходи, що їх вживає галицька губернія і надвірна канцелярія для остаточного приду­ шення цього руху 40. При вивченні галицького опришківства не можна обми­ нати і таких джерел, як фрагментарні звістки в газетній хроніці X V III—X IX ст.41 — у часі, коли ще діяли загони опришків. Значну групу матеріалів до вивчення опришківства становлять мемуари, що починаються з періоду народновизвольної війни 1648— 1654 рр. У мемуарах Я. Михаловського 42, В. Коховського 43, М. Голінського 44 й інших знаходимо джерельні звістки про розгортання опришків­ ського руху на Поділлі в 1648— 1651 рр. З пізнішого пе­ ріоду деякі звістки про опришків знаходимо в пам’ятках А . Грабовського. Цікаві спогади про рух Довбуша і Баюрака подає у своїх пам’ятках відомий польський поет Ф. Карпінський 45. Збереглося чимало мемуарів про опришківство в се­ редині X IX ст., у вигляді публікацій в тогочасній пресі вражень очевидців, що подорожували по Карпатах. Деякі відомості про рух опришків і його героїчні традиції чер­ паємо з опису видатного українського вченого І. Вагилевича 46 (30-і роки X I X ст.) та чеського подорожника Кароля Запа 47 (60-і роки X I X ст.). Багато мемуарів про галицьке опришківство було опуб­ 40 ЛДНБ, відділ рукописів, ф. Козловського, 210. Документ опублікований в Науково-інформаційному Бюлетені архівного управ­ ління УРСР, К., 1962, № 4, стор. 59—60.

41 Kurjer polski (XVIII w.) і Gazeta lwowska (1800— 1850 rr.); Dodatek do gazety lwowskiej (1801— 1850).

42 I. M i c h a l o w ski . Ksi§ga pami§tnicza, Krakow, 1864.

43 W. K o c h o w s k i . Annales Poloniae, t. I, Kracoviac, 1683.

44 Записки Мартина Голінського, краківського міщанина 16401654 рр. Бібліотека Інституту історії АН УРСР у Києві, рукопис­ ний відділ, № 44184.

45 F. K a r p i n s k i . Pami§tniki, Krakcw, 1844.

46 I. W a h і І е w і с z. Podroz po Halickiej і W§gierskiej Rusi, Jutrzenka, Warszawa, 1842; I.T.H.O. Halickie o Uhorskie Rusi. Casopis Ceskeho Muzeum, Jutrzenka, 1838, 1841, 1843.

47 K. W. Z a p. Cesty a prochazky po Halickiej zemi w Praze, 1863.

13

ліковано в 80-х роках X I X ст., в період, коли посилився інтерес до вивчення цього краю, його звичаїв, життя і •« JR традицій . Неоціненну допомогу у відтворенні історії опришківського руху подає народна творчість. Особливо цінні ті оповідання і пісні про опришків і їх ватажків, які скла­ далися ще за їх життя. Вони є своєрідними мемуарами, що відтворюють опришківський рух у високохудожній фор­ мі, вказуючи на різні його сторони і прояви. На історичну вартість пісень і оповідань про опришків як на такий матеріал, що заповнює прогалини там, де відсутні істо­ ричні факти, звернув увагу І. Франко. Він закликав ви­ вчати народну творчість про опришків і особисто активі­ зував діяльність в цьому напрямку. Прогресивні українські діячі (М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький), опираючись на народну творчість, всупереч тенденційним твердженням дворянських дослід­ ників, вперше належно оцінили антифеодальний рух опришків . Згодом видатні західноукраїнські письменники Ю. Федькович, М. Устиянович, М. Павлик, І. Франко на основі цих фольклорних матеріалів створили кращі свої твори. Багатющу народну творчість про опришків, яку зби­ рали дослідники протягом X I X ст., впорядкували в кінці X I X —на початку X X ст. Я. Головацький484950, В. Шухевич 51, В. Гнатюк52. В кінці X IX ст. І. Франко надруку­ вав ряд пісень і оповідань про опришків у журналах «Жи48 Д е н и с ( Ільницький Василь). З Карпат Коломийських, жури. «Зоря», Львів, 1880, ч. 1 — 10. Лев В и т о ш и н с ь к и й . Антошко Ревізорчук. Споминки з недавної бувальщини, журн. «Зоря», 1885, ч. 21, стор. 245—261. Цікаво відзначити, що автор будує свою роз­ відку на основі переказу свого батька, а також особистого спостере­ ження, що спростовують твердження деяких дослідників про наду­ маність героїв Ю. Коженьовського.

49 Русалка Дністровая, Будапешт, 1837.

50 Я. О. Г о л о в а ц ь к и й . Народньїе песни Галиции и Угорской Руси, т. І, Думьі и думки, М., 1878.

51 В. Ш у X е в и ч. Повірки про опришків і скарби Гуцульщини, т. V, Львів, 1908.

52 В. Г н а т ю к . Словацький опришок Яноші . Записки НТШ, т. ЗО—31, Львів, 1831, його ж: Відозва в справі записування на­ родних традицій про опришків. Етнографічна комісія НТШ, Хроні­ ка, т. 32, Львів, 1907, стор. 16—25; його ж: Народні оповідання про опришків, Етнографічний збірник, т. 26, Львів, 1910.

14

тє і слово» та в 5-му томі етнографічного збірника 53. Напівмемуарний характер мають записані І. Франком опові­ дання про Штолу та Грлічку і Юриштана. *

*

*

^ Методологічною основою написання історії галицького опришківства послужили положення класиків марксизмуленінізму, зокрема праця Ф. Енгельса «Селянська війна в Німеччині» 54. Робота В. І. Леніна «До сільської бідно­ ти» 55, хоч присвячена селянському рухові Росії на по­ чатку X X ст., порушує багато питань з історії селянства і кріпосної епохи і, зокрема, класової боротьби селянства і дає ряд теоретичних настанов, які допомагають вникнути в суть класової боротьби епохи феодалізму. В багатьох питаннях своєрідної форми опришківського руху допомагає розібратися робота В. І. Леніна «Парти­ занська війна» 56, в якій дано оцінку різним формам кла­ сової боротьби, в тому числі і партизанського руху. Важливе значення для оцінки опришківства мають ви­ слови прогресивних діячів української культури — М. Шашкевича, Ю. Федьковича, пізніше І. Франка, М. Павлика та ін. Автор ставить своїм завданням на основі літератури і джерел, загалом виявлених уперше, дослідити соціальноекономічні передумови виникнення і розвитку опришків­ ського руху в X V I —X I X ст., показати його класовий, антифеодальний характер і широкий розмах. У праці всебічно розглядається життя і діяльність най­ вдатніших ватажків опришківського руху — народних ге­ роїв Олекси Довбуша, Василя Баюрака, Івана Бойчука і а їх попередників і наступників. Висвітлюється тактика, рушійні сили опришківських загонів, їх тісні зв’язки з трудовим селянством, запорожцями, а також з польськи­ ми, угорськими, словацькими і молдавськими опришками. Журн. «Житє і слово» т. III—IV, .Львів, 1895; І. Ф р а н к о. ( )іі[>ишок Антон Штола, Етнографічний збірник, т. V, Львів, 1898; і и.ні Ф р а н к о. Опришок Семен Хотюк, «Зоря» ч. II, Львів, 1893.

1,1 Ф. Е н г е л ь с . Селянська війна в Німеччині, К., 1954. В. І. Л е н і н. Твори, т. 6, стор. 3 17 —380. В. І. Л е н і н. Твори, т. 11, стор. 180— 189. /5

Рух карпатських опришків — основна форма класової боротьби селян західноукраїнських земель — розглядаєть­ ся на тлі різноманітних форм виявлення антифеодального протесту поневоленого селянства в епоху формування, роз­ витку і кризи панщинно-кріпосницької системи.

Р О З Д І Л

I

ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗГОРТАННЯ РУХУ ОПРИШКІВ ! ПЕРІОД ФОРМУВАННЯ РЕОДАЛЬНО-КРІПОСНИЦЬКИХ ВІДНОСИН ;XVI — перша половина XVII от.)

§ 1 . Соціально-економічні умови виникнення опришківства У X V I —X V II ст. відбуваються важли­ ві економічні і політичні зміни у Європі. У Західній Євро­ пі внаслідок розкладу феодально-кріпосницьких відносин почалось зародження нових буржуазних відносин, відбувся процес створення централізованих держав. Натомість у Центральній і Східній Європі, за винят­ ком Росії, феодальна роздрібненість не дала змоги утво­ ритися централізованим державам. Це видно на прикладі шляхетської Речі Посполитої, цієї, за висловом Ф. Енгель­ са, «дворянської демократії», яка фактично паралізувала королівську владу і, міцно опираючись на кріпосницьку систему, верховодила в країні декілька століть за допомо­ гою «найгрубіших суспільних форм» *. Польські феодали, вирвавши у короля ряд економічних і політичних привілеїв, перетворилися в могутніх незалеж­ них землевласників — пихатих вельмож, які проводили шиття в розкоші і розпусті. А для цього потрібні були гроші, які можна було добути, посилюючи експлуатацію селян — основну виробничу силу феодальної епохи. Головну перспективу збагачення шляхта вбачала в за­ воюванні нових територій, у першу чергу сусідніх руських земель. Ось чому польські феодали роблять експансивні походи на Русь і насамперед в її західну частину — Га­ лицько-Волинське князівство.12 1 Ф. Е н г е л ь с. Селянська війна в Німеччині, К., 1954, стор. 76.

2

В.

в.

Грабовецькии

C~ssa^r\\>\№'I

^

R lB J l

77

У середині X I V ст. польські феодали, використовуючи послаблення князівської влади внаслідок внутрішньої між­ усобиці і татарських наскоків, захоплюють спочатку Га­ лицьку Русь, а згодом, після об'єднання з литовськими феодалами (1569), й решту українських земель, які на той час були під владою Литовського князівства. Таким чином, Галичина стала першою жертвою поль­ сько-шляхетської експансії. Використовуючи наступ шлях­ ти на Русь, Молдавія загарбала Буковину, а угорські фео­ дали — Закарпаття, внаслідок чого західноукраїнські землі були пошматовані: їх розділяли штучно утворені польсько-молдаво-угорські кордони. Галичина, складова частина українських земель, в епо­ ху феодалізму була ареною безперервної класової бороть­ би, що випливало із закономірності розвитку антагоністич­ ного суспільства. В. І. Ленін писав, що епоха феодалізму «повна безперервних спроб пригноблених класів скинути гноблення» 2. Особливо тривалого антифеодального та народно-виз­ вольного характеру набрала боротьба селян південної час­ тини Галичини. Цей прогресивний, кількавіковий рух се­ лян увійшов в історію українського народу під назвою опришківствОу яке було своєрідною формою збройного ан­ тифеодального протесту пригноблених селян Галицького Прикарпаття. Слід' зазначити, що дворянські та буржуазні дослід­ ники, вивчаючи виникнення і розвиток руху опришків, на­ магалися пояснити причини його не внутрішніми соціаль­ но-економічними умовами, а всілякими вигаданими вер­ сіями про нібито дикість природи, «грубість і забитість селян», пояснювали причини руху «гірськими умовами, пограниччям», «впливами варварства з Молдавії, Угорщи­ ни», «середньовічною темнотою» і т. інА Всі ці вигадки і домисли дворянсько-буржуазної історіографії мали одну мету — приховати класовий, антифеодальний характер ви­ ступу галицьких, буковинських і закарпатських селян, при-23 2 В. І. Л е н і н. Твори, т. 29, стор. 428.

3 A. B i e l o w s k i . Вказана праця, стор. 687—704; М. К о с а к. Вказана праця, стор. 57—73; Я. О. Г о л о в а ц ь к и й . Народньїе песни Галицкой и Угорской Руси, т. І, М., 1878, стр. 707—708; О. Н а з а р у к. Вказана праця; A. P r o c h a s k a Вказана праця, стор. 2; А. С z о 1 о w s k і. Z dziejow Chmielniczyzny па Podkarpaciu, Lwow, 1930, str. 3.

18

чопа і и об’єктивні передумови виникнення галицького опршиківства, без з ’ясування яких не можна зрозуміти « иранжию багатовікову історію класової боротьби пригнобw iiiix мас.

1 Ірите, вже в часи руху опришків народна творті> оспівувала, що «опришки творилися не через те, щоб грабувати, а лише тому, аби не датись упасти в неполю » 4.

1 Ірогресивні діячі української культури — М. Шашкешіч, І. Вагилевич, Я. Головацький — в 30-х роках X I X ст.

v своїх творах перші вказали на соціальний характер руху опришків. У вступі до «Русалки Дністрової» вперше про­ звучала справедлива оцінка опришківських виступів: «Із Запоріжжя лицарських діл гомін зашибауся високими кур­ ганами по всей Руси, а з Бескидів й всяких сторон роз­ бігалися мстиві молодці за печальную неволю мірян»5. Нк видно, «лицарські діла» запорожців порівнюються тут українськими просвітителями з «мстивими молодцями» Карпат — опришками. Польський письменник Ю. Коженьовський, який ство­ рив драму «Верховинці» (18 4 1), твердив, що масовість опришківських загонів «не походить із схильності до роз­ боїв, як то неслушно їм закидають», а є проявом вимуше­ ного виступу горян проти «надужить гнобителів, оренда­ рів, мандаторів» 6. За висловлюванням Івана Франка, опришківство «було з давен-давна нерозлучним товаришем хлопської недолі...» В іншому місці великий Каменяр до­ дав: «Коли простого темного селянина тисла панщина, він і ікав від неї, в крайньому разі, в опришки» 7. Навіть дво­ рянський дослідник І. Дзежковський ще в 1861 р. змуше­ ний був визнати, що «гуцул збіднений» і пригноблений мусив «брати від чужих, а тому тяжкий був початок цих повстань, які діяли в горах і на Підгір’ї і відомі під на­ звою опришків» 8. Отже, важке соціально-економічне становище селян, перш за все, спричинилося до виникнення руху опришків 4 В. Г н а т ю к. Народні оповідання про опришків. Етнографіч­ ний збірник, т. 26, Львів, 1910, стор. 3.

5 Русалка Дністровая, (Фотокопія з видання 1837 р.), К., 1930, ( тор. X IV .

6 І. K o r z e n i o w s k i . О Hucutach, Lwow, 1889, str. 1—27.

7 І в а н Ф р а н к о. Твори, т. 19, К., 1936, стор. 546.

8 І. D z i e r z k o w s k i . Вказана праця, стор. 2.

2*

19

на Прикарпатті у період формування кріпосницької систе­ ми феодального господарства. Основу економіки, провідну галузь суспільного вироб­ ництва становило сільське господарство. Село було го­ ловною сферою феодального панування і кріпосницької експлуатації селянства. Власність на землю — головний за­ сіб виробництва — визначала відносини всіх груп суспіль­ ства. Ці відносини зводилися до жорстокої експлуатації кріпаків землевласниками. Земля зосереджувалася головним чином у руках ве­ ликих і середніх землевласників, держави і церкви. Протягом X V —X V I ст. більшість міст і сіл Прикар­ паття, а також природні багатства, встигла захопити не­ велика купка магнатської верхівки. 55 магнатських родів Руського воєводства (так була перейменована Галицька Русь) у X V —X V I ст. володіли понад 1500 селами і міс­ тами, тобто більш як половиною всіх населених пунктів(). Як доведено багатьма дослідниками, в Речі Посполитій у X V I ст. фільварково-панщинна система досягає свого вищого розвитку. Польський рицар перетворюється в зем­ лероба, заводить господарство і спрямовує все на те, щоб мати якнайбільший доход 910. На Прикарпатті в X V I ст., як це детально дослідила К. Дракохруст, значно розвивались фільваркові господар­ ства, в яких феодал-поміщик вів власне господарство, застосовуючи дарову працю селян-кріпаків. Фільварки, продукція /яких йшла на продаж, приносили шляхті і маг­ натам значні доходи. Зростання фільваркового землеволодіння супроводжу­ валось масовим загарбанням селянських земель, посилен­ ням експлуатації кріпаків. «Правим і лівим» способом, за­ хоплює шляхта селянські наділи, приєднує їх до своїх ланів. У гродських книгах і, зокрема, шляхетських і селян­ ських скаргах зустрічаємо багато фактів насильного й не­ законного захоплення феодалами селянських земель. На­ приклад, магнати Яків, Катерина і Микола Потоцькі у 1585 р. із своїми слугами напали на село Кобильовка 9 A. J a b l o n o w s k i . Polska XVI wieku pod wzgl§dem geograficzno-statystycznym, t. VII, cz. II, Zrodla dziejowe, t. XVIII, cz. II, Warszawa, 1906, str. 66.

10 Б. Д. Г p e к о в. Крестьяне на Руси c древнейших времен до X V II века, М., 1946, стр. 372—373.

20

Гсребовлянського повіту і насильно, без будь-якого права ■ /раптово відняли поля» у місцевих селян. У 35 селянських господарствах (у скарзі подається поіменний перелік се­ лян) вони захопили всього 33І/г селянських нив (близько 50% всіх селянських наділів) і оброблені руками селян поля зорали, засіяли, а частину сіножатей викосили 11. Подібні явища спостерігалися і у гірських селах. Так, н 1616 р. власники сіл Старуні і Журавнів «раптово від­ няли ліси і грунти» у селян сусіднього села Монастирчаіш і поспішно виорали та засіяли. Безперечно, все це ви­ кликало незадоволення й протест селян І2. З X V I ст. на Прикарпатті була поширена і стала основною формою управління феодальними маєтками орендна система. Переважала в цей час заставна форма оренди. Така форма управління була для магнатів і шляхти найбільш прибутковою, не вимагала від них праці та зу­ силь. Проте, орендна система призводила до повного еко­ номічного розорення і масової пролетаризації селян. Орен­ дарі намагалися, в першу чергу, збільшити феодальні повинності селян, висмоктати з них останні соки. Всі екс­ плуататорські групи — від магнатів і найдрібнішої шляхти і до сільської старшини — жили за рахунок основних ви­ робників феодального суспільства — закріпачених селян. «На селянина,— пише Ф. Енгельс,— лягла своїм тягарем вся суспільна піраміда» 1213. В результаті значних економічних змін, які відбулися протягом X V —X V I ст., в селі виникло багато соціальних прошарків. Селяни в офіційних актах, люстраціях, інвен­ тарях, скаргах групуються за категоріями. Крім приниз­ ливих назв «хлопи», «кметі», «піддані», в джерелах за X V I — першу половину X V II ст. зустрічаємо назви «дворишні», «півдворишні», «ланники», «півланники», які ха­ рактеризують певні верстви селян в залежності від кіль­ кості землі, наділу. Селяни Прикарпаття розрізнялися і за наявністю в них тяглової сили. «Потужні» і «тяглі», «осілі тяглі» — так іменувались селяни, які мали тяглову силу і сиділи на ста­ рих місцях. «Нетяглі» селяни були позбавлені робочої 11 ЛЦДІА, ф. 17, т. 96, стор. 636—638.

12 АБЗ, № 94.

13 Ф, Е н г е л ь с . Селянська війна в Німеччині, стор. 28.

21

худоби і в економічному становищі стояли набагато ниж­ че від «тяглих». Виконання феодальних повинностей теж впливало на зарахування селянина до того чи іншого соціального про­ шарку. Так, селяни, які давали данину грішми або нату­ рою, називались «данниками». Нарешті, в силу розвитку відробітної ренти в X V I ст. з’являється прошарок «роботних» селян, тобто таких, які зобов’язані були викону­ вати різні панщинні роботи. В першій половині X V II ст., на відміну від «роботних», з’являються «нероботні» се­ ляни. Це — категорія розорених селян, які не мали при­ становища і не виконували панських робіт. Вони виникли на певному етапі економічного процесу і мали більш тіс­ ний зв’язок з селянським рухом. У X V I ст. і пізніше визиск феодалами селянських мас зростає внаслідок розвитку панщинно-фільваркової систе­ ми. Польська шляхта, захопивши землі селян, добивається необмеженого права над своїми підданими, примушуючи до найважчої форми феодальних повинностей, безплатної і важкої панщини, яка прикріплювала селянина до пан­ ського двору, гнітила його і доводила майже до рабського становища. Не випадково В. І. Ленін писав, що закріпачені «селяни були рабами поміщиків» 14.

X V I ст.— період остаточного переведення селянина на панщину, що і призвело до різкого погіршання становища прикарпатського селянства, обтяживши його нечуваним гнітом. Ів. Франко, досліджуючи становище галицького селянства, зазначав: «Панщина для хлопа значила нена­ станну кривду, темноту, здичіння і втрату почуття люд­ ської гідності» 15. Соціально-економічне становище селян у X V I ст. мож­ на простежити на основі люстрації 1564— 1566 років. У X V I ст. в результаті посилення панщинно-фільвар­ кової системи помітно зростає процес розорення та обез­ земелення селян. Це викликає появу господарств, які займають лише lU або й Vs лану. Такі господарства отри­ мали назву «четвертинники», або «чвертові», і «півчетвертинники», або «півчвертові». Таким чином, розвиток панщинно-фільваркової систе­ ми, а також товарно-грошових відносин у X V I ст. при14 В. І. Л е н і н. Твори, т. 6, стор. 322.

16 І в а н Ф р а н к о . Твори, т. 19, стор. 564

гг

зводить до все більшого розшарування селян. З одного боку, збагачується купка сільських багатіїв, а з другого — зростає кількість малоземельних і безземельних селян. Це чітко відбивається в інвентарних описах. Наприклад, 1598 р. у с. Товстому налічувалося 100 селянських госпо­ дарств. З них 70 становили «люди осілі тяглі», а ЗО гос­ подарств, як записано в актах, були «убогими», тобто не мали відповідного майна і різко відрізнялися економічним становищем від перших. Щоб уявити маєтковий стан заможніших, «дужих» се\ян, наведемо декілька прикладів. В 1597 р. в с. Підгородищах існували селянські господарства, у яких були хата, стодола, стайня, плуг, кілька волів, 20 штук худоби, 10 ко­ ней, 50 овець. В загальному таке господарство, «домовство», оцінювалось у 1000 гривень 16. Таке селянське гос­ подарство мало у своєму розпорядженні повний наділ, не менше одного лану, і, безсумнівно, використовувало працю «убогих» односельчан. Значну групу незаможних селян становили різні мало­ земельні і безземельні піддані: «підсадки», «загородники», або «огородники», «комірники», «халупники», або «домники», «наймити», які появилися внаслідок панщинно-крі­ посницької системи X V —X V I ст. і, зазнаючи найтяжчого визиску, були найбільш активним елементом у селянських рухах. Процес розділення селян за категоріями на Прикар­ патті вже в X V I ст. був помітним 17 З поборових реєстрів, люстрацій, інвентарних описів X V I ст. випливає, що «загородники» були зобов’язані ви­ конувати ряд феодальних повинностей. Нижчою від «загородників» була категорія «комірників», які не мали не тільки землі, а й навіть своєї хати й мешкали, або «коморували». у заможних селян. Такі «комірники» в кооолівщинах Прикарпаття не згадуються в люстраціях, зате в приватних маєтках в кінці X V I — першій половині X V III ст. їх значиться досить багато. Це пояснюється тим, що, починаючи з другої половини X V I ст., шляхта систематично захоплювала селянські землі. Крім цього, селянство розорювалося орендною системою, постійними 16 ЛЦДІА, ф. 17, т. 103, стор. 263.

17 Е. Д р а к о х р у с т . Галицкое Прикарпатье X V I века и дви жение опришков, стр. 44.

23

постоями і переходами шляхетських і ворожих військ. Так поступово втрачаючи не лише землю, але й свої оселі, частина селян вливається в групу «коморуючих» підданих, яких жорстоко експлуатують феодали, зобов’язуючи до виконання важких повинностей. До «комірників» примикали «халупники», або «домники». В люстраціях 70-х років X V I ст. про них ще не зга­ дується, але в актах кінця X V I ст. вони вже фігурують. У 1592 р. такі «халупники», або «домники», виступають в селах Самбірської економії. Подібно до «підсадків» і «загородників» вони поділяються за своїм економічним ста­ новищем на декілька груп. Були, так би мовити, «родові халупники», які виходили з одного роду, але в силу май­ нового розшарування зубожіли, мали тільки свої «халуп­ ки», або «домики» (від чого й отримали назву) і змушені були жити в дворах своїх рідних, звичайно залишаючись на їх послугах. Але, як видно з актів, в селах Самбірщини в кінці X V I ст. існували і «чужі», тобто не родинні «халупники». Хоч «халупники» й відрізнялись дещо за станом майна, проте ні ті, ні інші не могли вижити з свого господарства і змушені були служити своїм або чужим господарям чи найматись на двірські роботи. Тому в актах записано, що «халупники», які сидять при своїх братах, батьках або чужі, які засіяли на дворищах рільних людей, звикли служити» 18. Такого роду «халупники» за своїм економічним стано­ вищем наближалися до найбільш зубожілих категорій сіль­ ського населення: наймитів, слуг і жебраків, які не мали ніяких засобів до існування. Прикарпатська шляхта не звертала уваги на важке економічне становище селян. В гонитві за більшими дохо­ дами феодали обтяжували селян надзвичайними, «понад» інвентарними, «позапанщинними» повинностями, загарбу­ вали їх останні клаптики землі. Таким чином, внаслідок наступу феодалів у період роз­ витку фільварково-панщинної системи убогі селяни втра­ чали землю, йшов процес їх зубожіння. Але селяни не мирились з своїм становищем і ставали на шлях бо­ ротьби. В цей же період відбуваються зміни й в складанні 18 ЛЦДІА, ф. 13, т. 308, стор. 1623.

24

феодальних повинностей. Якщо, наприклад, за люстрацією 1564 р. основною повинністю селян Снятинщини був гро­ шовий чинш, який хитався в розмірі від 20 гр. до 2 злотих чи гривень 19, то на початку X V II ст. на першому місці стоять відробітки, до того ж розмір чиншу не зменшився, а подекуди навіть зріс від 2 до 4 злотих або гривень. Крім цього, зросла величина відробітної ренти. Це можна про­ стежити, зокрема, на прикладі «пільного» села Ясенова. Тут у 1564 р. на першому місці стояв «річний чинш» роз­ міром у 2 гривні і ніщо більше», а на початку X V II ст. записано в інвентарі, що селяни сплачували чинш «відпо­ відно до заможності» від 1 до 3 злотих20. Уже помічаєть­ ся майнова нерівність в середовищі селян. Іншою була феодальна рента в гірських околицях. Ви­ ходячи з тваринницького характеру господарства у гір­ ських селах, як в X V I, так і на початку X V II ст., селяни тут в основному виконують натуральні і грошові повин­ ності 21. Проте в напівгірських селах, таких, як Кути, і в око­ лицях нарівні з данинами і чиншем вже в 1564 р. селяни — «кметі на дворищах» і «кметі-вівчарі» — зобов’язані були возити дерева на будову Снятинського двора — «з кожно­ го дворища по два і здавати інші повинності згідно з зви­ чаєм» 22. За інвентарем 1622 р.23, в трьох селах — Кутах, Рибному і Кобаках селяни зобов’язувались до значно більших повинностей: до «чиншу грошового згідно з маєтностями», кожний господар давав по 1, 2, 3 і 4 злотих. Крім цього, селяни давали «всіляку десятину, як всі інші села», косили громадою один день, спрятували кожного року «згідно з наказом»; кожний повинен був на будову і потребу замку віддавати дерева і працювати біля нього 3 мельниками і теслярами; восени давати «певне число» пстругів. Існувала ще «великодна повинність», згідно з якою кожний селянин з трьох сіл (Кути, Рибне, Кабаки) 4 рази на рік привозив по 29 полін дерева». Крім відробітків і чиншів, селяни всіх сіл зобов’язу­ валися до виконання найрізноманітніших натуральних повинностей, різних десятин з овець, свиней тощо.

19 20 21 22 23

Жерела..., т. 1, стор. 1—43. ЛЦДІА, Ф. З, Т. 121, стор. 1020— 1033. Жерела..., т. 1, стор. 19. Там же. Інвентар Снятинського староства з 1622, стор. 1033— 1034.

25

Наступ феодалів на селян, викликаний панщинно-філь­ варковою системою, проходить по всій Галичині і викли­ кає вже в кінці X V I ст. значний опір. Відчуваючи зростання феодально-кріпосницького гніту, підрив їх права, селяни волоських сіл починають з середи­ ни X V I ст. масово скаржитися королю на погіршення їх становища. Написання скарг було першим виявом про­ тесту селян проти зростання експлуатації. Численні селянські скарги на поміщиків і особливо орендарів є доказом повного безправ'я селян. Так, 1640 р. селяни с. Станькова склали скаргу на посесора Павла Куровського за збільшення Феодальних повинностей і само­ управство над селянами. Такі вислови селян у скарзі, як «понад інвентар», «неслушно», «понад давній звичай», «чого ніколи не було», «незаконно», «незвичайні податки», «примушував», «в ніщо обертав», «ув’язнював», «обухом грозив», «заорював», «засівав», «казав відрізати», «по­ бив», «геть із села виганяв», «обухом бив до смерті», «на панщині обухом бив» наочно переконують, як феодали в гонитві за прибутками порушували встановлені норми феодальних повинностей, захоплювали у селян збіжжя, худобу, всякі речі і катівськими методами глумилися над підданими, доводячи до «знищення убогих людей» 24. Шляхта і магнати в офіційних актах принизливо на­ зивала селян «підданими», «хробаками», «підлими», вва­ жаючи їх безкоштовною робочою силою. У світлі селян­ ських скарг досить чітко постає каотина селянського без­ прав’я. В 1576 р. шляхтич Єже Дрогойовський з своїми слугами напав на села Рудники, де руйнував селянські хати, бив селян, які потім втікали з своїх хат і більше не поверталися25. В 1581 р. у с. Волі Рахветовій панські слу­ ги «ганебно замучили підданого» 26, в інших селах шлях­ тичі ув’язнювали підданих разом з хворими та вагітними жінками 27. Безправне становище прикарпатських селян підкрес­ люється і тим, що шляхта продавала своїх кріпаків на­ рівні з майном і худобою. Саме це свідомо замовчували дворянські і буржуазні дослідники. В гродських книгах

V ЛЦДІА, ф. 5, т. 133, стор. 1557— 1567.

25 Там же, ф. 13, т. 292, стор. 286.

26 Там же, т. 297, стор. 54—55.

27 Там же, т. 280, стор. 1 1 1 — 112.

26

знаходимо часто контракти шляхти, в яких іде мова про купівлю і продаж кріпаків 28. Прикарпатські селяни зазнавали також важкого на­ ціонально-релігійного гніту. Феодали, знущаючись над се­ лянами, переслідували православ’я, народні обряди і зви­ чаї. Особливо відчутним і нестерпним був соціальний, на­ ціонально-релігійний гніт. Гродські книги сповнені скарг українських міщан на панів-католиків, міське самовря­ дування, старостинський уряд і шляхту. Такі вислови із скаргах, як «нестерпні кривди», «незносне торгове», «не­ законно проти права і вільностей», «чинили погрози», «ла­ ни віднімали», «переслідує і утискає міщан», «киями б’є», «за бороди тягає», «кривавить», «по передмістю гонить», «утопити наганяв», «згвалтував» та інші свідчать про сваполю польського панства і цілковите безправ’я міщан. Українські міщани разом із селянами не лише скаржи­ лись на своїх гнобителів, але й вдавались до більш рішу­ чих дій: відмовлялись виконувати феодальні повинності, організовували збройні виступи проти феодалів. Відомими були виступи міщан і селян Коломиї (16 13 о . ) 29, Галича (1631 р.), Снятина (40-і роки X V II ст.). Виразного на­ родно-визвольного характеру набрала боротьба міщан за право участі в міському самоврядуванні в Перемишлі (1561 р.)30, у Дрогобичі (1578 р.)31, Теребовлі (1597, 1633 рр.)32 та в інших містах Галичини. Релігійна бороть­ ба в кінці X V I — на початку X V II ст. мала цілком реаль­ ний зміст. Захищаючи православну віру, українські селя­ ни і міщани відстоювали свої соціальні і національні права під час натиску католицизму та унії після Брестського со­ бору 1596 р. Великого напруження набрала боротьба в період спро­ би Львівського католицького архієпіскопа Дмитра Суліковського ввести новий календар. Суліковський жорстоко розправлявся з православними за їх непокору. Це викли­ кало «велике збурення» 33, яке змушений був заспокоюва­ ти «сейм і король»34. У 1641 р. всі братства м. Галича 28 ЛЦДІА, ф. 5, т. 16, стор. 8 8 1—882.

29 Там же, ф. 5, т. 126, стор. 654—669; т. 138, стор. 1570— 1571.

30 Там же, ф. 13, т. 285, стор. 155— 156.

31 Там же, стор. 98— 102, 429—432; 300, стор. 633—634.

32 Там же, ф. 17, т. 103, стор. 19—20.

33 Там же, ф. 5, т. 111, стор. 822—824.

34 AGZ, т. 24, стор. 1318.

27

вели спільну боротьбу за права православних. Треба за­ значити, що не меншого гніту зазнавали братства Львова, Рогатина і Галича також від Львівського православного епіскопа Гедеона Балабана. Переслідуючи православні обряди, католики намагали­ ся насильно покатоличити селян. Доказом цього є скарга православного духовенства в галицький гродський суд від 8. X I 1604 р. на маршалку Потоцьку у зв’язку з переслі­ дуванням селян і примусовим запровадженням католи­ цизму в українських селах. У скарзі говориться про на­ сильне окатоличення селян, панську сваволю тощо 35. Постійні національно-релігійні утиски та нестерпний со­ ціально-економічний гніт штовхали селянство на анти­ феодальну боротьбу і, зокрема, стимулювали рух опришків. На посилення феодально-кріпосницького гніту підкар­ патські селяни відповідали безперервними виступами, по­ чинаючи з перших днів окупації західноукраїнських земель шляхетською Польщею. К. Маркс не випадково писав, що «Казимир завойовує всю червону Русь, або Галичину... мусить боротися тепер проти тих руських підданих» 36. Починаючи з середини X I V ст., як це видно з джерел, прикарпатське селянство зустрічає завойовників опором, застосовуючи як проти чужих, так і своїх гнобителів різні форми прихованої чи відкритої антифеодальної боротьби. Особливо широкого розмаху набирає класова боротьба селян у X V —X V I ст., викликана інтенсивним розвитком фільварково-панщинної системи шляхетського господар­ ства, коли соціально-економічне становище кріпаків з кож­ ним роком стає гіршим. В. І. Ленін писав, що в умовах кріпосної кабали селяни «не перестають хвилюватися, не перестають шукати повної, справжньої свободи». Задав­ лені темнотою, позбавлені такого керівника, яким значно пізніше став робітничий клас, селяни, проте, «боролися як уміли 1 як могли» . Класова боротьба прикарпатських селян проходить у різних формах. Спочатку поневолені кріпаки скаржилися на своїх феодалів у суди, масово втікали, відмовлялись працювати на пана і виконувати різні непосильні повинЛЦДІА, ф. 5, т. 110, стор. 1569— 1571.

30 Архив Маркса и Знгельса, т. V , М., 1938, стр. 347.

37 В. І. Л е ні н, Твори, т. З, стор. 375.

28

пості, а потім почали захоплювати у шляхти землю, двір­ ське майно, ліси, вбивати поміщиків, палити маєтки і, на­ решті, ставали на шлях відкритої збройної боротьби. Поширеною формою антифеодального опору були вте­ чі селян. Внаслідок наступу феодалів на селян в період росту фільварково-панщинної системи втечі селян наби­ рають масового характеру. Основними причинами втеч було посилення феодально-кріпосницького гніту і, в першу чергу, захоплення шляхтою селянських наділів, збільшен­ ня феодальних повинностей, розорюючий характер оренд­ ної системи шляхетського господарства. В пошуках долі селяни залишали рідні оселі, втікали в гори чи навіть в чужі країни. «Збіглі кріпаки,— відзна­ чав Ф. Енгельс,— прагнули тільки того, щоб вільно роз­ винути і зміцнити свої вже наявні умови існування» 38. Селяни-втікачі були переконані, що в нових місцях вони отримають певні пільги, т. зв. «волі» чи «свободи». В актових книгах міститься чимало звісток про пооди­ нокі, групові і масові втечі селян 39. Так, у 1636 р. з Мораховської волості втекло близько 1000, а з Язловецької волості — 800 кріпаків. Селяни с. Медині внаслідок голо­ ду і шляхетських міжусобиць також змушені були зали­ шити своє село. Таких прикладів надзвичайно багато. Актові дані показують, що селяни Галичини, починаю­ чи з X I V ст., втікають переважно на Поділля, Наддніп­ рянщину, а також в Карпати, на Закарпаття і Буко­ вину. Потяг селян-втікачів на схід пояснюється тим, що на Правобережній Україні, починаючи з X V I ст., постійно спалахували селянсько-козацькі повстання і становище се­ лян було легшим, порівняно з Галичиною. Галицькі се­ ляни, прибувши на Україну, оселюються в новозаснованих слободах, масово вливаються в загони козаків. Тому се­ ред реєстрового козацтва в X V I ст. зустрічаємо чимало вихідців з Галичини 40. В селянсько-козацьких загонах На­ ливайка в 1594 р. були повстанці також з Руського воє­ водства 41. Шляхта Руського воєводства не випадково 38 К. М а р к с , Ф. Е н г е л ь с . Твори, т. З, К., 1959, стор. 73.

39 Жерела..., т. І, стор. 159; ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 110, стор. 1066; т. 133, стор. 1557.

40 Zrodla dziejowe, t. XX, Warszawa, 1894, str. 154—165.

41 ЛЦДІА, ф. 5, т. 110, стор. 1460.

29

вимагала від сейму (1597 р.) повернення втіклих під­ даних з Київського, Брацлавського і Волинського воє­ водств 42. Карпати притягали селян-втікачів тому, що тут, у по­ рівнянні з низовинними околицями, феодально-кріпосни­ цький гніт був трохи меншим, поселенці користувалися во­ лоським правом і не виконували панщини. Найвищою формою антифеодального опору були збройні виступи селян. За своїм розмахом, організацією і характером вони були найбільш гострими формами кла­ сової боротьби. На Прикарпатті в X V —X V III ст. спо­ стерігаються не лише локальні, але й масові, в широкому територіальному масштабі, збройні виступи селян. У ряді сіл, волостей, староств і повітів, селянські рухи набирали тривалого характеру. Яскравим прикладом може бути дов­ готривалий антифеодальний опір селян Долинщини, які виступили проти визиску і знущання долинського старо­ сти Єже Красіцького. Провідну роль у цьому відігра­ ли селяни сіл Ракова і Надієва, які півстоліття вели бо­ ротьбу зі старостинським урядом проти кріпосницького гніту 43. Крім розрізнених стихійних виступів, на Прикарпатті відбувалися і значні селянські повстання. В кінці X V сг. у Галицькій землі вибухнуло одне з найбільших селян­ ських повстань Східної Європи під проводом Мухи і Барули (1591 — 1593 рр.)44. Воно охопило Буковину і Га­ лицьку землю. Шляхетській Речі Посполитій вдалося ли­ ше за допомогою великої армії розгромити повсталих під Рогатином. Це повстання започаткувало ряд дрібних виступів се­ лян в X V I —першій половині X V II ст. Селянські «купи» діяли невеличкими загонами в багатьох селах, ключах, 42 AGZ, т. 20, стор. 102/22.

43 ЛЦДІА, ф. 5, т. 110, стор. 1575, т. 111, стор. 2 18 —219, 304 740—742; т. 113, стор. 37, 95—96; т. 114, стор. 1795— 1798; т. 116, стор. 535—536; Т. 120, стор. 7 14 —716, 833, 881, 904; т. 121, стор. 925; т. 129, стор. 866—867; т. 131, стор. 8 2 1—822, 1057— 1066, 1222 і т. д.

44 Н. А . М о х о в. Восстание украинских и молдавских крестьян под руководством Мухи в 1490— 1492 гг., Известия Молдавского филиала AH СССР № 3—4, Кишинев, 1953, стр. 17—40; Н. М ох о в. Очерки истории молдавско-русско-украинских связей, Киши­ нев, 1961, стр. 34—40; Д. І. М и ш к о . Соціально-економічні умови формування української народності, К., 1963, стор. 270—273.

ЗО

староствах і повітах 45. В 1587 р. відбувся збройний виступ селян с. Семенова, Теребовлянського староства46. Однією з домінуючих форм збройної класової бороть­ би селян західноукраїнських земель було опришківство, яке народилося в специфічних умовах Прикарпаття і від­ повідало конкретній обстановці даної території. В силу соціально-економічних умов Прикарпаття, в результаті розбудови широкої сітки шляхетських замків і фортець, опорних центрів феодального панування та зосередження значних військових сил, галицькі селяни були змушені за­ стосовувати різні форми антифеодального опору, серед яких особливо поширеною в підгірських околицях була партизанська боротьба. При вивченні й оцінці цих форм антифеодальної бо­ ротьби слід пам’ятати слова В. І. Леніна про те, що «...марксизм вимагає безумовно іст ори чн ого розгляду пи­ тання про форми боротьби. Ставити це питання поза істо­ рично-конкретною обстановкою значить не розуміти азбу­ ки діалектичного матеріалізму. В різні моменти економіч­ ної еволюції, залежно від різних умов політичних, на­ ціонально-культурних, побутових і т. д., різні форми бо­ ротьби висуваються на перший план, стають головними формами боротьби...» 47 * * * Перші історичні документальні відомості про назву «опришок» дослідники відносять до X V I ст. Буржуазний історик 3 . Гльогер вказував, наприклад, що вони вперше з'явились у 1588 р.48 Інший буржуазний історик Б. Барвінський твердив, що така назва вперше зустрічалась у відповіді, яку дав польський канцлер Ян Оцецький 8 черв­ ня 1550 р. на запитання краківського міського суду: «Чи можна стратити 12-літнього хлопця, співучасника розбій­ ників?» Оцецький відповів: «Ви питаєте, чи можна лиши­ ти життя оприш ка (курс. наш.— В. Г .) віком 12 років?

45 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 103, стор. 1455— 1456; ф. 17, т. 103, стор. 3 16 —318 ; т. 99, стор. 204, 505—506; ф. 5, т. 109, стор. 988— 989, 448, 783—794; т. 112, стор. 1680— 1681.

46 Там же, ф. 17, т. 97, стор. 73—74.

47 В. І. Л е н і н, Твори, т. 11, стор. 181.

48 Z. G l o g e r . Encyklopedya staropolska, t. Ill, Warszawa, 1902.

31

Моя думка така, коли він самостійно не може вибрати собі жінки, його не можна вважати повнолітнім. Його як слід висікти і віддати в школу діви-Марії, де він зрозуміє, що зле, і розкається» 43. Отже, тут опришок ототожнюєть­ ся з розбійником. Дослідник опришківського руху В. Охманський заявляв, що ця назва вперше зустрічається в 1529 р.4950. Це твердження можна вважати точним. Можли­ во, ця назва була відома і в X V ст. Питання про походження і значення терміна «опри­ шок» ще й досі не розв’язано в історичній літературі. Щодо цього є різні думки. Лексикограф С. Лінде пов'язує слово «опришок» з російським словом «рьіскать», а також зіставляє цей термін з російською назвою «опрочник», що означає «приватна людина» 51. На думку А . Петрушевича, слово «опришок» також означає «опрочника», «опроч» — (окремо). Він заявляє: «Опришки, тобто опрочники, від слів опроч, опричко, окрім, окремо і озна­ чає те ж, що- вигнанці, які пішли геть із своєї батьків­ щини 52. Пізніше дослідники висунули нове твердження: «опришок» походить від румунського слова «opresc», що означає «забороняю», «зупиняю» 53. З цим твердженням в основному погодилась Є. Косачевська 54. На наш погляд, назва «опришок» походить від латин­ ського слова «opressor» в розумінні п о р у ш н и к , п р и гн о б л ю ­ вач, зн и щ ув а ч (шляхти). Відомо, що в той час офіціаль­ ною, адміністративною і судовою мовою була латинська. В судовій термінології «опресором» вважався той, хто при­ гноблював або знищував когось (в даному випадку шлях­ ту). В галицьких, перемишльських, жидачівських і сяноцьких гродських книгах часто можна зустріти вислови «опресує», «опресувати» в розумінні «пригноблювати», «знищувати когось». З письмових, переважно судових про­ токолів, ця назва через певний час перейшла в розмовну мову.

49 Б. Б а р в і н с ь к и й . Юліян Целевич, стор. 250.

50 W. О с h m а її s k і. Вказана праця, стор. 22.

51 S. L i n d e . Slownik j§zyka polskiego, t. Ill, Lwow, 1857, str. 576.

52 А . П е т р у ш е в и ч . Сводная Галическо-русская летопись с 1700 по 1772, Львов, 1887, стр. 266.

53 Б. Б а р в і н с ь к и й . Походження, давність і значення назви «опришок» (Юліян Целевич, 1927), стор. 247—255.

54 Е. М. К о с а ч е в с к а я . Вказана праця, стор. 50.

32

Привертає увагу і той факт, що термін «опришок» не залишався однаковим для визначення опришківського руху. Як видно з джерел, в різних місцях Прикарпаття, Закарпаття і Буковини в офіційних документах, переваж­ но в судових протоколах, панівні класи, негативно ставля­ чись до подібних рухів, іменували опришків «збійниками», «бескидниками», «списаками», «толваями», «батярами», «розбійниками», «гайдуками», «борцями» і т. ін. В літе­ ратурі вже зроблено спроби з ’ясування цих назв 55. Термін «опришок» фактично домінував серед інших назв народних повстанців в епоху феодалізму на західно­ українських землях і найдовше зберігся в письмовій і усній термінології. Австрійські власті в офіційних доку­ ментах називали опришків «розбійниками». Проте народ вимовляв це слово з великою теплотою. Про це свідчать численні легенди, оповідання, пісні про опришків, які складались народом протягом багатьох століть. Рух опришків, головним центром якого стало Галицьке Прикарпаття, виник внаслідок жорстокого феодально-крі­ посницького гніту. «Поневолений, битий, кривджений під­ даний,— писав їв. Франко,— не можучи знайти ніде полекші, справедливості, тікав у ліси, в гори, приставав до купи таких самих отчайдухів, і хоч чув над собою в кожній хвилі загрозу смерті, все-таки рад був хоч під тою загрозою прожити свобідно, а надто ще мститися на своїх кривдників» 56. Таким чином, опришківський рух був породжений ви­ ключно соціально-економічними причинами. Тому все опришківство у своїй суті є виявом народних прагнень до зміни пануючих порядків. «В атмосфері повної темноти і пригноблення жив цей люд (західноукраїнське селянс­ тво.— В . Г .), ніби у мряці. Особам більш живої вдачі, що прагнули до руху і зміни, залишалась тільки одна доро­ га — опришківство, розбійництво, жебрацтво і загалом життя нестале, нелегальне, але вільне. Була це теж оди­ нока на ті часи форма народного протесту проти пануючих суспільних порядків»,— писав Іван Франко 57.

55 В. Г р а б о в е ц ь к и й . Походження назв повстанців проти феодального гніту на Україні, «Український історичний журнал* № 2, К., 1962, стор. 115 — 116.

56 І в а н Ф р а н к о . Твори, т. 19, стор. 594.

57 І в а н Ф р а н к о . Твори, т. 16, стор. 184. З В. В. Грабовецький

33

Виникненню опришківства сприяв і ландшафт цієї міс­ цевості. Селяни низовинних околиць Галичини, Закарпат­ тя і Буковини втікали від феодального гноблення саме в такі місця, куди не могла досягти влада панів. Це були малодоступні і малозаселені гори з важкими для переходу скелями, глибокими печерами, непрохідними лісами і ши­ рокими полонинами. Карпатські гори — своєрідні бастіони — були зручні для застосування партизанської боротьби, маневрування народних месників. Іван Вагилевич у передмові до народ­ них пісень, вміщених у «Русалці Дністровій», писав, що «гори як велити... й серед нападів вражих були засіком народа, на чім їх так часто в піснях поминают и величают» 58. В Карпатах, як ми вже відзначили, перехрещувалися кордони трьох держав — Польщі, Угорщини і Молдавії. Бувало, опришки, уникаючи розгрому чи переслідування, переходили тільки їм відомими гірськими стежками дер­ жавний кордон і потрапляли у сусідню країну, де завжди могли сподіватися на підтримку і допомогу своїх побра­ тимів. Інколи вони навіть виступали там разом із своїми закордонними побратимами проти переслідувачів або міс* цевих феодалів. Завдяки таким можливостям маневруван­ ня опришки легко переховувались від переслідування. Феодали відчували страх перед Карпатами, де зосере­ джувались загони опришків. Вони навіть боялись прожи­ вати у підгірських околицях, не говорячи про самі Кар­ пати, де господарем залишався пастух на полонині й озброєний опришок, який у першу-ліпшу хвилину злітав з гір мстити ненависним панам. Отже, стає зрозумілим, що на Прикарпатті феодали протягом X V I —X V III ст. могли утримуватись завдяки сильній сітці замків, фортець, укріплених шляхетських дво­ рів тощо. Таким чином, соціально-економічне і правове станови­ ще селян західноукраїнських земель спричинилося до ви­ никнення і розгортання антифеодального руху карпатських опришків у період встановлення кріпосницьких відносин у X V I —першій половині X V II ст.

58 Русалка Дністровая, стор. X.

34

§ 9. Р у х опришків у X V I — першій половині X V I I cm • Опришківський рух бере свій початок з X V I ст. В се­ редині цього століття основними центрами розгортання опришківського руху стало Покуття, (Коломийський по­ віт), Сяноцька і Перемишльська землі, в тому числі і Лемківщина. Особливо активно діяли покутські опришки на пограниччі Польщі і Молдавії. Значну допомогу подавали їм молдавські опришки, які разом з ними одночасно в бага­ тьох місцях нападали на ненависних феодалів. У зв’язку з цим в середині X V I ст. молдавські господарі і польські королі укладали договори з метою придушення опришків­ ського руху на польсько-молдавському пограниччі. Так, ЗО листопада 1547 р. був укладений договір, в якому за­ значалося, що «опришків мають карати на місці (висту­ пу), а втікачів-підданих треба видавати» 59. Якщо в середині X V I ст. рух опришків в основному розгортався на Покутті, то в другій половині X V I ст. він значно активізувався в західній частині Галицького При­ карпаття, в гірських околицях Перемишльської і Сяноцької земель, переважно на галицько-угорському пограниччі. Виявлені в свій час польським буржуазним дослідни­ ком Б. Бальцером архівні матеріали дають чимало даних про характер опришківського руху на галицько-угорському пограниччі протягом другої половини X V I —першої поло­ вини X V II ст.60. У 1556 р. Сяноцький гродський суд розглядав справу опришка Криштофа, який виступав у Сяноцькій землі, а також на Лемківщині. В 1557 р. на території між Сяноком і Самбором діяли Госкові, а між Сяном і Яциміром — бра­ ти Гриць і Іванча. В 1561 р. діяло «товариство» оприш­ ків, у яке входили Левко, Мацько та інші. На початку 60-х років діє опришківський загін з шести осіб. До нього входили Гриць, Конатчець, Гриць Карлик, Василь і Тимко Маніковичі, Сенько. В кінці X V I ст. загін опришків, яким керував «геть­ ман» Мар^о Гатала, діяв довгий час на Прикарпатті, в Угорщйні і на Словаччині.

59 Spra'wy woloskie za Jagellonow і listy wydal і szkicem historycznym poprzedzil A. Jablonowski, Warszawa, 1878, str. 16.

60 О. В a 1 z e r. Вказаний збірник документів, стор. 79.

З*

35

В Кошицьких горах (на Словаччині) Гатала діяв ра­ зом зі своїми товаришами Юрчою, Фабіяном з Яворки, Андрієм, Мацьком та іншими побратимами 61. В другій половині X V I ст. виникають окремі вогнища опришківського руху на Поділлі. Якщо для прикарпат­ ських опришків основними опорними центрами стало пас­ мо Чорногори у східній частині Карпат, а на заході — Бескиди 62, то на Поділлі — гори Медобори в районі Кам’янця-Подільського та Наддністрянське узгір’я в околи­ цях Язлівця, Жидачева і Галича. Вперше про рух подільських опришків згадується в матеріалах кінця X V I ст. У 80-х роках виступи опришків на Поділлі настільки зросли, що шляхта взялась за ство­ рення самооборони. Вона висунула вимогу скоротити про­ цес судочинства над повсталими селянами і опришками і вирішила скасувати належне їм право до апеляції. У 1567 р. сейм затвердив для подільської землі «скороче­ ний процес», скасував право апеляції і дозволив королів­ ському старості судити опришків на свій розсуд. Було розроблено також 12 статей проти опришків, які шляхта прийняла 10 грудня 1586 р. на кам’янецькому сей­ мі 63. Ці статті — дуже важливе джерело, що допомагає вияснити характер і розмах подільського опришківства, його зв’язок з селянами. З статей видно, що шляхта намагалася в першу чергу припинити зв'язки опришків з народними масами, які були їх головною опорою. Було встановлено правило — жорстоко карати осіб, які переховують опришків. В кож­ ному селі отаман і двоє спеціально обраних селян були зобов’язані викривати підозрілих людей, ловити їх і від­ давати до панського двору або негайно доповідати про них урядникам шляхетського маєтку. Селянам суворо за­ боронялося залишати село без дозволу пана та сільської старшини. На випадок невиконання цього наказу, їх мали ловити спеціальні карні загони, так звані побережники, і віддавати до гродського суду на покарання. Такими суворими законами шляхта намагалася при­ пинити будь-яке пересування селян, вбачаючи в цьому за­ родки антифеодального руху чи зв’язок з опришками.

61 О. В а 1 z е г. Вказаний збірник документів, стор. 79.

62 Бескиди — частина Карпат від Яблунки до джерел річки Стрия; S. L i n d e . Slownik j§zyka polskiego, t. I, Lwow, 1854, str. 73.

63 ЛДНБ, ф. Чоловського, № 1702/11.

36

Проте рух тривав. Безперервні виступи опришків у різних місцях Прикарпаття, їх зв’язки з закарпатськими молдавськими опришками, з селянами надзвичайно ляка­ ли місцеву шляхту вже в X V I ст. Щоб запобігти цій не­ безпеці, шляхта вживала різні заходи самооборони. Шляхта Руського воєводства, зібравшись на конферен­ цію в січні 1587 р., ухвалила у зв’язку з нападами оприш­ ків «чинити справедливість» 64, тобто направити проти них військові сили. Прикарпатська шляхта звернулася також за допомо­ гою до короля і останній вжив відповідних заходів. 4 січ­ ня 1580 р. король спеціальним універсалом наказував «ка­ рати свавільних людей на пограниччі» 656. Через кілька років король видав новий універсал про втихомирення на­ родного руху на буковинсько-галицькому пограниччі. З уні­ версалу видно, що король часто отримував скарги від шляхти з молдавського пограниччя та багаторазові про­ хання багатіїв втихомирити опришків. Польський і молдавський уряди вирішили відновити діяльність спільної молдаво-польської комісії, яка повинна була карати виступи опришків на обох землях. Проте опришківський рух не спадав і в 80-х роках X V I ст. охопив більшу частину Руського воєводства, го­ ловно Прикарпаття. В 1588 р. сейм прийняв окрему стат­ тю в справі придушення опришківського руху в Руському • fif; «• «з воєводстві , суть якої полягала в тому, що сейм юридич­ но узаконював вжиті заходи старостинських судів у спра­ ві придушення опришків. Королівський староста разом з паном (пошкодованим власником) тепер мав право вико­ нати вирок над спійманим опришком. Але прийняття згаданої сеймової постанови не зупи­ нило розвитку опришківського руху і в наступних десяти­ річчях X V I ст. В 90-х роках шляхта Руського воєводства вирішила далі застосовувати ті самі заходи, які були вжи­ ті у 80-х роках. На придушення опришківського руху були спрямовані ухвали загальноруського Вишенського сеймику В 15 9 2 67 і 1593 рр.68. Цими новими заходами прикарпатська шляхта сподіва­ 64 65 66 07 68

ЛЦ ДІА, ф. 17, т. 96, стор. 867—868. Там же, ф. 13, т. 286, стор. 187— 188.

Volumina legum, t. V, стор. 263.

AGZ, т. 20, стор. 92/28. Там же, стор. 59/19.

37

лась придушити опришківськии рух, але и нади не здійс­ нилися. Боротьба опришків розвивалась в гірських око­ лицях Галицької, Перемишльської і Сяноцької земель 69. Рух карпатських опришків значно поширився в першій половині X V II ст. Основними вогнищами залишалися на заході Сяноччина і Лемківщина, а на сході — Покуття, де особливо активно розгортали дії опришки. В 1602 р. у гірських околицях Яблунова, Коломийсько­ го повіту, діяв «з своїми помічниками» опришок Гричович 70. В 1604— 1605 рр. у цих місцях виступили опришки, які походили з села Березова та інших віддалених осель Прикарпаття. В 1605— 1608 рр. антифеодальні виступи опришків на Галицькій землі так активізувалися, що місцева шляхта змушена була з цього приводу зібрати спеціальну нара­ д у — сеймик. В ухвалі сеймика від 15 вересня 1608 р. вка­ зувалося, що «свіжо і щоденно збільшується небезпека від опришків», які знищують шляхту і її маєтки. Щоб запо­ бігти цьому, шляхта вирішила прийняти ухвали, які були спрямовані проти опришків ще в кінці X V I ст. в Поділь­ ському воєводстві71. Крім цього, шляхта доручила гали­ цькому й коломийському старості розганяти опришків, «негайно їх ловити і карати»72. Це була дуже важлива для феодалів постанова, тому її підписала велика кількість не лише польських, але й українських панів. Але, незважаючи на суворі каральні заходи галицької шляхти, рух опришків далі розвивався на галицько-буко­ винському пограниччі. В 1618 р. в одному з повідомлень сучасника говорилося, що «опришки і волохи73 постій­ но діють у подільських краях і снятинській пущі, названій Чорною» 74. Вислів «постійно» вказує на тривалий харак­ тер покутсько-молдавських опришків у цих околицях. Значно активізували свої удари опришки в Коломий­ ському повіті в 20-х роках X V II ст. Тут розгорнув анти­ феодальні дії опришківський загін під керівництвом мол­ 69 ЛІ-ЇДІА, ф. 17, т. 103, стор. 7 10 —711.

70 ЛІДДІА, ф. 5, т. 109, стор. 755—736.

71 ЛЦДІА, ф. 5, т. 112, стор. 1679; AGZ, 24, Львів, 1935, стор. 22/1—3.

72 Там же, ф. 5, т. 112, стор. 1682; AGZ, т. 24, стор. 23/4.

73 Мається на увазі допомога молдавських опришків галицьким повстанцям. Молдавських опришків у шляхетських актах називали

волохами.

74 ЛЦДІА, Ф. 9,

38

Т.

351, стор. 1707.

давського ватажка Гриня Кардаша 75. Йому допомагали селяни з галицьких сіл і, зокрема, з Пнів’я. У 1621 р. за­ гін здобув і знищив найбільшу на той час на Прикарпатті шляхетську фортецю" Пнів’я, якою володіли магнати Коропатви 7б. Йому допомагали, як і скрізь, панські слуги, а також селяни навколишніх сіл. Так, Степан Букласко, перший розвідник і помічник цього загону, який раніше був слугою у дворі Пнів’ї, добре вивчив обстановку фор­ теці і підказав молдаво-покутським опришкам, як здобу­ вати укріплений замок. Під час нападу замкова сторожа, яка складалася з селян-бідняків, не лише не чинила опору, але навіть показувала, «де спить пан», хоч «перед тим учасники (опришки) не мали з нею жодного порозумін­ ня» 77 Всього у поході брало участь 40 опришків. Судові протоколи, які були складені після захоплення учасників цього загону, дають багато цікавого матеріалу про діяльність покутських і молдавських опришків на по­ чатку X V II ст. Виявляється, що на Буковині на початку X V II ст. прославив себе в боротьбі з молдавськими фео­ далами загін опришків, який діяв в околицях Дорогойова і Сучави, під керівництвом ватажка Петра Гречина. В 1621 р. цей же Петро Гречин, правдоподібно, на про­ хання покутських опришків і селян, як записано в актах, «дозволив їм іти на Русь» 78 (тобто до Галичини) з вата­ гом Гриньом Кардашем. У 1625 р. в околицях Язлівця діяв загін опришків, опорним центром якого стали монастирські ліси. Весною 1625 Р. в полон до цього загону потрапив шляхтич Ста­ ніслав Заховський. Згодом він дав цікавий опис одягу, зброї і тактики опришків79 В 1623 р. на польсько-мол­ давському пограниччі знов стало відомо про дії оприш­ ків 80. Опришки досить активно діяли також на Сяноччині. В 1604 р. вони напали на маєток сяноцького каштеляна Станіславського в с. Плонні. Ці події стали відомими не 7>ЛЦДІА, ф. 5, т. 120, стор. 164— 169.

76 A. C z o l o w s k i . Dawne zamki I twierdze na Rusi halickiej, Teka konserwartorska, Lwow, 1892, str. 96.

77 ЛЦДІА, ф. 5, т. 120, стор. 165.

78 Там же, стор. 168.

79 Там же, ф. 17, т. 110, стор. 135— 136.

80 М. В а 1 a b a n. Zydzi lwowscy па przelomie wieku XVI і XVII, Lwow, 1806, str. 400.

39

лише в Руському воєводстві, але й у Ваошаві. Король видав з цього приводу окремий універсал. В 1607 р. від­ бувся напад опришків на панський двір в с. Талесниця. Із зізнань одного із учасників цього походу довідуємося про тісні зв'язки опришків з селянами, їх організованість та класову цілеспрямованість боротьби. У 1631 р. прикарпатські і закарпатські опришки здо­ були маєток пана Юровського в Сяноччині, захопивши чималі цінності. Шляхта Руського воєводства вислала сво­ їх послів до Угорщини, вимагаючи утихомирення оприш­ ків. Але, як визнавала сама шляхта, це нічого не дало. Влітку 1631 р. значний загін закарпатських опришків, який складався з кількох десятків піших і кінних людей, за допомогою селян «перейшов коронні кордони від Бес­ киду» та заховався спочатку «в скритих місцях». А зго­ дом «з різною зброєю» напав на двір шляхтича Андрія Дембіцького в с. Станькові, Сяноцького повіту. Під час нападу був убитий шляхтич Скарбек. Власникові маєтку вдалося втекти. Повстанці розігнали панську челядь, за­ брали з собою підданих пана, які перебували у в'язниці, захопили великі цінності та знищили маєток і на захопле­ них конях відступили в гори. Ця подія дуже перелякала шляхту і остання на Вишенському сеймику призначила послів до Варшави, які мали там розповісти про цей напад 81. Буржуазні історики намагалися довести82, що за пе­ ріод 1638— 1648 ро.. напередодні визвольної війни укра­ їнського народу (1648— 1654 рр.) на Україні не було про­ явів класової боротьби. Цей період вони називали «золо­ тим спокоєм». Однак українська радянська історіографія довела на основі численних фактів, що в цей час анти­ феодальна боротьба йшла на всіх українських землях. На Прикарпатті відбувалися також виступи опришків. У 1639 р. опришки за допомогою селян напали на панський маєток в с. Токарня. Тоді ж інший селянсько-опришківський загін здобув замок шляхтича Моравського і захо­ пив велике шляхетське майно.

81 ЛДНБ, ф. Оссолінських, № 3566, арк. 19; AGZ, 20, стор. 305/1—5.

82 W. Т о m k і е w і с z. Jaremi Wiszniowiecki, Rozprawy historyczne, Warszawa, 1953, XII, str. 35; W. T o m k i e w i c z . Ograniczenia swobod kozackich w r. 1636, Kwartalnik historyczny, t. 44, Lwow, 1959, str. 159.

40

Опришки нападали на шляхту невеликими загонами, але під час облоги замку чи фортеці їх кількість доходила до кількох сотень, до них приєднувалися також селяни. Як приклад, можна навести напад прикарпатських і за­ карпатських опришків, до яких приєдналися селяни 14 сіл Сяноччини. Цей загін очолив один із найбільших ватажків 40-х рр. X V II ст. Степан Солінка. Пізніше, в період ви­ звольної війни 1648— 1654 рр. він відзначився не лише на Сяноччипі, але й на Лемківщині, а також на польському Підгаллі. В 1639 р. опришки захопили, крім майна, різні грамо­ ти, контракти, в яких були записані феодальні повинності, недоїмки селян тощо 83. В 1641 р. опришки активно діяли в околицях Риманова. В 1645 р. вони організували напад на шляхтича Козловського в Гумнищах — пана вбили, а його майно захо­ пили. Один з учасників цього походу розповідав на суді, що опришки мали намір напасти на головні підгірські міс­ та — Яслиська, Дуклю і Сянок, щоб громити шляхетські двори і вбивати шляхту 84. Напередодні визвольної війни в західній частині Гали­ цького Прикарпаття діяло багато опришківських загонів, які очолювали такі відомі ватажки, як Степан Солінка (у 1644— 1649 рр.), Василь Чепець (у 1645— 1657 рр.), Василь Баюс (у 1644— 1654 рр.) та багато інших. Сила і сміливість опришків були настільки відомими, що окремі шляхтичі намагались навіть використовувати їх під час своїх шляхетських міжусобиць. Так, у 1637 р. маг­ нати Яблуновські запросили на допомогу 400 опришків та багато інших людей з молдаво-угорського пограниччя здо­ бувати Перегінську фортецю магната Балабана85. Під час її здобуття опришки застосовували тактику, вироблену протягом тривалих років боротьби в X V I —першій поло­ вині X V II ст. З прикарпатськими опришками підтримували зв'язки найбільш видатні ватажки народних рухів у Галичині. Так, в середині X V II ст. проводирі народних мас Ігнат і його син Семен Височани, ведучи антифеодальну боротьбу з 83 ЛЦ ДІА, ф. 15, т. 159, стор. 3 310; М. В. Г о р н . Классовая Ґюрьба крестьян заиадноукраинских земель в 1638— 1648 гг., журн. «Вопросьі истории» № 1, 1954, стр. 58.

84 Maurycy Ho r n . Вказана праця, стор. 29.

85 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 131, стор. 1255— 1259.

41

шляхтою, були тісно зв’язані з опришками. В 20-х роках X V II ст. шляхта підозрівала Ігната Височана в тому, що той побудував в с. Боднарові галицького староства двір «на стороні від людей на підозрілому місці, щоб там віль­ но міг підтримувати зв’язки з опришками» 86. З архівних документів довідуємося, що в жовтні 1626 р. Височан, «зібравши всякі громади людей з різних сіл та опришків, з якими підтримував зв’язки, і розса­ дивши їх по різних місцях, вступив з ними до Боднарова», щоб оозправитися з місцевою шляхтою 87. Як у кінці X V I, так і в першій половині X V II ст. прикарпатська шляхта за допомогою короля вела постійну боротьбу з опришками. В 1613 р. сейм поновив свою по­ станову від 1588 р. спеціально для Руського воєводства. Шляхта і король мали намір перешкодити спільній бороть­ бі прикарпатських, угорських і молдавських опришків за­ криттям шляхів. Король у 1618 р. наказував закрити всі дороги, які ведуть з одного боку Карпат на другий 88. Подібні королівські універсали і мандати, спрямовані проти опришків, повторялися майже щороку, проте рух опришків розвивався. Причинами дій було погіршення соціально-економічного становища прикарпатського се­ лянства. В березні 1628 р. король знову видав універсал, в яко­ му наказував загострити закони проти повсталих, щоб тільки «сваволя гори (піднесення) не мала» 89* Шляхта Руського воєводства, яка зібралась на Вишенський сеймик 1647 р., ухвалила ряд заходів для втихо­ мирення виступів опришків. Шляхта змушена була ви­ знати, що сила, міць і тривалість дій карпатських оприш­ ків полягає в їх тісному зв’язку з угорськими опришками та селянами галицьких сіл. У постанові сеймику сяноцька шляхта відзначала, що угорське опришківство «не мало б до них такого доступу, коли б їхні піддані не були поміч• О П. НИКЯМИ опришків» Якщо в Східному Прикарпатті галицькі опришки дія­ ли в тісному зв’язку з молдавськими побратимами, то в Західному— їм допомагали польські й словацькі опришки.

86 .АЧДІА, ф. 5, т. 123, стор. 1230— 1233.

87 Там же.

88 Там же, ф. 5, т. 118, стор. 726—727.

89 Там же, ф. 5, т. 124, стоо. 337—338.

93 AGZ, Т. 20, стор. 803—804/1—8.

42

Таким чином, велася спільна боротьба українського, мол­ давського, словацького і польського населення проти гнобителів-феодалів. Рух опришків, який виник у X V I ст. і розвивався у першій половині X V II ст., набув ще більшого розмаху в період визвольної боротьби українського народу під про­ водом державного діяча і полководця Богдана Хмель­ ницького.

§ 3 . Боротьба опришків у період визвольної війни українського народу (1648-1654 рр.) Напередодні визвольної війни селянський рух у Гали­ чині широко розвивався. Особливо активно діяли гали­ цькі опришки з своїми молдавськими та закарпатськими побратимами. Селяни й опришки стали грізною силою для шляхти. Навіть шляхетські сановники визнавали, що цей рух за розмірами був не меншим, ніж селянські повстання на Наддніпрянщині91. У 1648 р. селянсько-опришківський рух у Руському воєводстві (Галичині) набув значного піднесення. Корон­ ний підчаший ще 17 червня 1648 р. повідомляв зі Львова, що «пани тепер не мають тієї влади, яку вони мали в по­ передні часи над своїми селянами, Руссю, більша частина якої повстала92. Посиленню антифеодальної боротьби сприяла агітація посланців Хмельницького. Селяни зби­ ралися «в купи», озброєні загони, і руйнували маєтки шляхти. 17 червня галицькі депутати повідомляли сейм про «великий наступ» селянських загонів на шляхту. «Не лише чужого ворога,— заявляє перелякана шляхта,— але й власного свого підданого починаємо боятися» 93. 15 черв­ ня на зборах шляхти у Вишні відкрито заявлялося, що «у гірських воєводствах (на Прикарпатті.— В. Г .) є сва­ вільні купи, що роблять напади на шляхетські двори» 94.

91 ЛДНБ, ф. Оссолінських, № 225/П, арк. 187.

92 Памятники, изданньїе временною комиссиею для разбора древних актов, т. 1, К., 1848, стр. 94.

93 AGZ, Т. 24, стор. 68/3.

91 Жерела..., т. IV, стор. 6.

43

Про розмах руху і намагання польської шляхти ослабити його свідчить зближення останньої з частиною україн­ ської шляхти 95. Розгром шляхетських військ селянсько-козацькою ар­ мією під проводом Богдана Хмельницького під Жовтими Водами, Корсунем і, нарешті, під Пилявою у вересні 1648 р. надзвичайно посилив антифеодальну боротьбу се­ лян на Волині і Поділлі. Просування українських військ в напрямку до Львова викликало новий спалах селянських заворушень по всій Галичині, найбільший розмах яких припадає на вересень—жовтень 1648 року. Прихід Хмель­ ницького в Галичину був складовою частиною загального плану визволення всієї України від шляхетського пану­ вання. Хмельницький приділяв багато уваги населенню Галичини як силі, що повинна була підірвати польський тил. За наказом гетьмана, окремі полки козацького вій­ ська були відряджені до різних районів Галичини допо­ магати селянам і міщанам у боротьбі проти шляхти 96. Визвольна війна 1648— 1654 рр., в якій українське се­ лянство боролось проти соціального гніту польських і українських феодалів та іноземного поневолення, активі­ зувала також опришків. Збереглися точні відомості про напад опришків у черв­ ні 1648 р. на шляхетський двір у с. Борині, недалеко від м. Турки. Свідчення учасників розкривають організацій­ ну систему бескидських опришків. Центр цієї опришківської групи був в околицях Ужоцького перевалу в Кар­ патах, в тих самих місцях, де опришки виступали двадцять років тому (1629— 1630 рр.), що свідчить про значну три­ валість опришківства. Основні учасники нападу походили з закарпатських сіл: з Стужиці — 9— 10 чоловік, Русько­ го — 2, Збої — 2, з Поляни, Лубнів, Березівки — 1, а та­ кож з галицьких сіл: з Волосатого — 5, з Ростоки, Беньової і Устеріки — по 1 чоловіку. Ватажок Федір Фаркаш з с. Руського протягом багатьох років був опришком. Іні­ ціатором нападу стали опришки з с. Волосатого. В цьо­ му ж селі відбулася нарада, в якій взяло участь 20 чоло­ 95 Г. Ю. Г е р б і л ь с ь к и й . Західноукраїнські землі в роки ви­ звольної війни (164 8 — 1654 рр.), «300 років возз’єднання України з Росією», Видавництво Львівського держуніверситету, І 954, стор. 62.

96 І. П. К р и п ’ я к е в и ч . Богдан Хмельницький, К., 1954, стор. 153— 154.

44

вік. Опришки вважали, мабуть, свої сили недостатніми (їх було 23 чол.) і послали по допомогу до «списаків» у З а­ хідний Бескид. Прийшло сім так званих «списаків» під проводом Михайла Носаля. Остаточну підготовку походу проведено в Стужиці в пастуших куренях. Там повстанці одержали рушниці, порох та харчі. Ця опришківська група напала на укріплений двір у Борині. Викликавши сильною стріляниною переполох, вона розгромила панську челядь, яка намагалась боронитися, побила шляхту і забрала все панське майно. До повстанців приєдналися також селяни з сіл Волосатого та Беньової. Цей же загін організував напад на шляхетський двір у Дидьовій і готувався до по­ ходу на Ступосяни і Хмель 97. Посилились виступи опришків на Перемишльській і Сяноцькій землях. Тут опришківські загони також об’єд­ нувалися з селянами і робили спільні напади на шляхет­ ські двори. Чималу допомогу їм подавали закарпатські опришки. У 1648 р. відбулися два напади опришків на Сяноцькій землі, що набрали широкого розголосу. Ініціаторами пер­ шого наступу, який стався в ніч з 9 на 10 травня, були селяни Вислока. Озброївшись рушницями й іншою вогне­ пальною і холодною зброєю, вони — у кількості 120 чо­ ловік — вирушили до Новотанецького замка. Діяли селя­ ни за безпосередньою допомогою і керівництвом закар­ патських опришків. Селянсько-опришківський загін мав на меті звільнити з в’язниці заарештованих і засуджених опришків 989. Активні виступи селянсько-опришківських загонів зму­ сили шляхту різними заходами обороняти себе і свої маєт­ ки. Вишенський сеймик від 19 травня 1648 р. ухвалив організувати спеціальний загін піхоти в кількості ЗО чо­ ловік, якому доручив охороняти шляхту Перемишльської землі від опришків. Загонові наказали «явних розбійників і всіх підозрілих біля границь» ловити і віддавати до суду. На суді спійманих опришків ніхто не повинен був захищати 9S. 97 Жерела..., т. IV, стор. 45—54.

98 ЛЦ ДІА, ф. 15, т. 344—350, стор. 44—45; ЛДНБ, відділ рукописів, ф. А . Прохаски, № 3, рукопис неопублікованої статті: «Опришківський наступ в Сяноцькій землі».

99 AGZ, т. 21, стор. 13— 16/1— 10.

45

Однак ні ці, ні інші заходи шляхти не мали успіху. Уже в червні 1648 р, у всьому Підкарпатті стало відомо про захоплення опришківсько-селянськими загонами королів­ ського замка в Сяноку. Цей наступ стався так. Селяни сіл Плонни, Ославиці, Прибищева і Висока спільно з опришками і під їх загальним керівництвом в ніч з 3 на 4 липня організували наступ на замок. Заздалегідь обмір­ кувавши операцію, загін з боку річки Сяну несподівано для варти по драбинах добрався до замка. Побивши слуг, загін звільнив з в’язниці селян. Шляхта жорстоко розправлялася з учасниками напа­ дів. Шляхетським судам наказано було судити щойно спійманих опришків і селян на першій же судовій сесії. В серпні 1648 р. над учасниками нападів на Новотанецький і Сяноцький замки почалися судові процеси. З ма­ теріалів процесу над учасниками наступу, керованого Ва­ силем Сімашкою з Вислока і Онуфрієм Щичиком І0°, крім опришків, брали участь 400 селян гірських сіл. У серпні 1648 р. опришки і селяни напали на шляхет­ ський двір у с. Гумниці під Бжезовим. Піймані згодом учасники цього нападу перед Бжозовським судом показа­ ли, що опришки разом із селянами готувалися захопити міста Яслинське, Дуклю і Сянок. Опришки мали намір спалити м. Сянок, коли його не здобудуть, тому що, як вони заявляли, «в цьому місті страчують опришків». Опришки перед судом сміливо погрожували, що не лише вночі, а й удень організовуватимуть напади на шляхту. На суді виявилося, що в Сяноцькій землі керівниками опришків були Степан Солінка і Чепс-Боніс. Сміливі на­ ступи опришків примусили шляхту виділити спеціальний загін у кількості 100 чоловік для боротьби з опришками 10101. В гірських околицях Самбірського староства в 1647— 1652 рр. опришківсько-селянський рух очолював дрібний український шляхтич Ян Яворський. Його раптові й успіш­ ні напади викликали страх у місцевої шляхти й угорських купців. Тільки в 1652 р. з великими зусиллями місцевій шляхті вдалось розгромити цей загін 102; при цьому було забрано 60 коней і багато зброї. Яворський був засудже­ ний до страти.

100 А . П р о х а с к а. Опришківські виступи в Сяноцькій землі, 101 Там же.

102 ЛЦДІА, Ф. 15, 165, стор. 1529— 1554; ф. 13, т. 379, стор. 52—55. W. L о z і n s k і. Вказана праця, стор. 260—261.

46

Отже, в перші місяці визвольної війни карпатські опришки брали активну участь у селянському русі, а ін­ коли навіть очолювали народну боротьбу проти шляхти. А ле діяльність опришків охоплювала тільки гірські міс­ цевості. В районах Дрогобича, Стрия, Калуша і Товмаче, де широко розвивався народний рух, не збереглося ніяких відомостей про виступи опришків. Велике поширення руху опришків відзначається на те­ риторії Поділля. Особливістю селянських виступів було тут саме те, що їх очолювали опришки 1031045. В кінці серпня 1648 р. до Львова надійшли такі вістки: «Опришки згро­ мадилися довкола Кам’янця і наступали проти наших з рівною силою і хитрощами. Спіймали декількох і до Ка­ м’янця привезли. Ці на муках призналися, що їх «това­ риства» не мають ніяких зв’язків з козаками, але що «самі добровільно, з ненависті до неволі і не можучи стерпіти польського панування, підняли зброю проти надмірної ••• Ю 4. експлуатації» Облога Кам’янця, мабуть, була знята, але, не відчу­ ваючи безпеки, кам’янецький війт у листопаді 1648 р. просив допомогти місту «від наїзду козацької сваволі і збунтованих опришків». За деякими даними, загони опришків, що обложили Кам’янець, мали очолювати ватажки Гира і Вовк, які прибули сюди з Карпатських гір 10°. У вересні 1648 р. опришки з’явилися в Гусятині і Сатанові. В неопублікованих матеріалах знаходимо деякі нові да­ ні про цей рух опришків. У листі з Кам’янця від 31 серп­ ня 1648 р. є звістка, що шляхта готується до походу проти ватажка опришків Коломеди 106. 23 вересня в донесенні шляхти писалося: «Гусятин, Сатанів, Звінків і багато ін­ ших місцевостей взяті опришками і знищені. Коли напа­ дуть на Львів, у якому мається тільки 300 чол. шляхти, чи тоді не перелякається наша столиця» 107. Ці відомості про розвиток опришківства на Поділлі 103 П. К р и п ’ я к е в и ч . Богдан Хмельницький, стор. 142.

104 Жерела..., т. IV, стор. 62.

105 О. А. М а р к о в. Книжка об Олексе Довбуше, герое и защитнике русского селянства, стр. 1.

106 Головний архів давніх актів у Варшаві, Радзівіллівський ар­ хів, відділ II, книга 14.

107 Там же.

41

привертають особливу увагу. Рух опришків був відомий в Подільському воєводстві в кінці X V I —на початку X V II ст., тепер же він ще більше виявився тут і набув масового характеру. Опришків на Поділлі було багато, і вони мали вирішальний вплив на визвольну боротьбу се­ лянства, у зв’язку з чим її і назвали рухом опришків. У своїх зізнаннях опришки, взяті в полон під Кам’янцем, говорили, що боротьба, яку вони вели, викликана не­ навистю до неволі і польського панування. Це свідчить про політичний світогляд учасників опришківського руху. На жаль, ми не маємо ніяких відомостей про ватажка по­ дільських опришків Коломеду. У 1649 р. великого піднесення досяг рух опришків на Лемківщині. Тут діяли різні загони, які комплектувалися з жителів обох сторін Карпат. У квітні в с. Барвінку (коло Коросна) відбулася нарада окремих опришківських загонів під керівництвом відомого на той час опришків­ ського «гетьмана» 108 Санька. Нарада обговорювала пи­ тання про зброю 109. Відомими ватажками опришків були на той час Василь Чепець і Андрій Савка. їх напади активно підтримували селяни. Ці ватажки певний час діяли спільно з керівником селянського повстання в Краківському воєводстві Косткою Наперським. Савка зібрав у 1651 р. для Костки Наперського, який діяв на Підгаллі, 500 опришків. Деякі учас­ ники загонів Чепця і Савки стали згодом славними ватаж­ ками опришків. Це — Павленко Білий, Василь Баюс, Хричко Іван, Гаращак Борута і багато інших110. Є дані про дії опришків на Галицькому Поділлі в 1649 році. 9 січня Язловецький міський суд судив нову групу з опришківсько-селянського загону. У своїх зізнан­ нях опришки стверджували, що їх «товариство» діяло на Подністров’ї, в околицях Язлівця. Керівником («принципіалом») цього загону був Іван Проскурничин. Опришки походили з наддністрянського с. Губина. їм активно до­ помагали селяни навколишніх сіл. Загін, керований оприш­ ками, розправився з шляхтичем Грохольським в с. Зарваниці, вчинив напад на шляхту, яка перебувала в с. Беремлянах. Опришки і селяни побили експлуататорську вер­ 108 Згідно з джерелами, гетьманами в Західному Прикарпатті називали тих ватажків, які керували кількома загонами опришків.

109 Т. К у р и л о . Вказана праця, стор. 4.

110 Там же, стор. 4— 10.

48

хівку, знищили маєтки багатіїв. Особливою активністю відзначались такі «бідні селяни», як Павло Долинський, Кіян-Курищ, Микита, Кушкович і Грицько Григоркович» ш . Похід козацького війська під проводом Богдана Хмель­ ницького на Молдавію надав такої сміливості опришкам, що невеликий їх загін (ЗО чол.) засів у лісі за кілька кіло­ метрів від Кам’янця і частими нападами на купців спинив торговий рух на шляху до м. Бара. Проти опришків було вислано дві хоругви війська. Богдан Хмельницький цінив опришківський рух, нази­ вав опришків народними бійцями 111213, «левенцями», розка­ зував, що вони ховалися в лісах Медобора, де, викори­ стовуючи прикордонну місцевість, нападали на шляхетські війська. Таким чином, опришки брали активну участь у ви­ звольній боротьбі українського народу. Дані 1650 р. знайомлять нас з деякими рисами побуту опришків. Базою для подільських опришків служили ліси Поділля і особливо Медобір из. Опришки тримали зв’язок з Молдавією, відправляючи туди здобич. Як і в Карпа­ тах, опришківський загін був невеликий, але мав свого хорунжого, що свідчить про військову організацію за­ гонів. На початку 1651 р. відновились виступи опришків. В березні почались раптові напади опришків на місцеву шляхту на пограниччі Польщі, Угорщини і Молдавії, що особливо стривожило підкарпатську шляхту. Король, одержавши 23 березня 1651 р. тривожні сигнали з Підкарпаття про наступ опришків і селян, надіслав галицькій шляхті спеціальний універсал, в якому суворо наказува­ лося, щоб шляхта перед «посполитим рушенням» (похо­ дом проти українських військ) «всі стіни, особливо землі Галицької від Угорщини і Молдавії», так зміцніла, щоб була «надійна безпека від опришків» 114. Є відомості про виступи опришків у цей час у Сяноцькому старостві, а та­ кож на Брацлавщині і Подністров’ї 115.

111 ЛЦДІА, ф. 5, т. 143, стор. 9 7 1—973.

112 W. K o c h o w s k i . Annales Poloniae, t. I, sir. 197.

113 Медобори, або Недобори — узгір’я, яке тягнеться від лиць Золочева в бік Кам’янця-Подільського і р. Дністра.

114 A. P r o c h a s k a . Вказана праця, стор. 19.

115 Історія України в документах і матеріалах, стор. 223.

4 В. В. Грабовецький

49

В 1651 р. під впливом визвольної війни українського народу у польському Підкарпатті, в Краківському воєвод­ стві, розгорнувся селянський рух, очолюваний Косткою Наперським. Центром повстання був гірський замок Чорштин. З джерел, які дійшли до нас, відомо, що Наперський готував грізне повстання проти шляхти в усій Польщі. В одному з листів він писав: «Підемо всі під Краків і далі, якщо буде божа воля, через усю Польщу. Ми маємо міцну угоду з Хмельницьким» П6. Наперський у своїй боротьбі спирався на опришків. Відомо, що напередодні виступу він у Новому Таргу звільнив з в’язниці двох галицьких опришків — Василя Чепця і Андрія Савку, засуджених шляхтою на смерть. Наперський відразу ж відправив їх у гірські села Прикарпаття піднімати народ на повстання. Завдяки ним На­ перський зв’язався з селянами найбільш глухих сіл, а та­ кож загонами карпатських опришків 16117. Селянський рух дедалі зростав. Українські селяни з-під Змигорода, Коросна, Дуклі тощо загонами йшли до опришків, під їх керівництвом відправлялися в Підгалля 118. Навіть буржуазний історик Кубаля також твердив, що на допомогу Наперському рушили горяни — українці з Бескида. Серед них були поширені відозви 119 Хмель­ ницького, які закликали до повстання проти польської шляхти. Незважаючи на те, що шляхті все-таки вдалося при­ душити повстання Наперського, наведені факти свідчать про допомогу, яку подали карпатські опришки польським повстанцям у Підгаллі. Особливу увагу привертають звістки про опришків у 1653 р. Характерним явищем у даний період був взаємо­ зв’язок дій опришків обох схилів Карпат. Галицький сей­ мик 8 березня 1653 р. змушений був шукати засобів проти опришків, які активно діяли на пограниччі Польщі і Мол­ 116 Історія України в документах і матеріалах, стор. 2 11.

117 І. B a r d a c h . W 300 rocznic§ powstania chlopskiego pod wodzzj Kostki Napierskiego, „Nowe drogi”, Nr 3, Warszawa, 1951, str. 107. О. K о м п а н. Вплив визвольної ійни українського народу на розвиток антифеодального руху Польщі, К., 1954, стор. ЗО.

118 И. С. М и л л е р. Крестьянское восстание в Подгалле в 1651 г., Ученьїе записки Института славяноведения, т. II, М., 1950, стр. 198.

119 Z. Ku b а I a. Szkice historiczne, str. 205.

50

дав ії120. 5 травня 1653 р. засідав також і Вишенський сей­ мик з метою «запобігти наростаючій небезпеці з боку пограниччя з Угорщиною» 121. Шляхта постановила не тільки укріпити місто Самбір і Дрогобич, але й організувати військо на чолі з пере­ мишльським старостою проти опришків, яких наказано було судити без всякої апеляції 122. У 1653 р. коронний гетьман Потоцький повідомляв, що «наддністрянські опришки роблять великі наїзди, шляхту вбивають, маєтки нищать, палять, навіть міста здобу­ вають» 123. В той час опришківство дуже розвинулось у Молда­ вії. Визвольна війна на Україні та молдавські походи укра­ їнських військ під проводом Богдана Хмельницького акти­ візували і тут опришків. У 1653 р. в Молдавії разом з Хмельницьким діяв ватажок Харачко з двома тисячами опришків 124. За свідченням сучасника, в Молдавії часом були такі народні заворушення, що сам господар готував­ ся до втечі 125. Є також деякі дані про рух опришків у цей час на Угорщині 126. Одночасно опришки виступали й на Поділ­ лі. Уже в середині 1654 р. в районі Теребовлі зростає не­ безпека для шляхти «від шкідливих розбійників, які пере­ суваються в тих місцях» 127. 12 травня 1654 р. шляхта га­ лицької землі в інструкції послам, які відправлялися на сейм, наказувала «доповісти урядові про зростаючу тепе­ рішню небезпеку від опришків» 128. У червні брацлавський козацький полковник навіть доручив кільком загонам опришків з Подністров’я пересунутися до Кам’янця 129. Є деякі звістки про піднесення руху опришків у 120 AGZ, Т. 24, стор. 39/12.

121 AGZ, т. 21, стор. 126/21.

122 Там же, стор. 126/22.

123 Фотокопії з архівів демократичної Польщі.

124 Записки Мартина Голінського, краківського міщанина (16 4 0 — 1654 рр.), стор. 631.

125 П. А л е п п с к и й. Путешествие патриарха Макария, «Чтение в обществе истории и древностей российских», М., 1898, кн. III—IV, стр. 106.

126 Жерела..., т. XII, стор. 183, 416, 418.

127 ЛЦДІА, ф. 17, т. 134, стор. 451.

168 AGZ, т. 24, стор. 113/2, 53.

129 Головний архів давніх актів у Варшаві, Радзівіллівський архів, Бібліотека ординації Замойських, т. 28, стор. 108.

4*

5t

1655 р.130, коли в Галичину ввійшли українські війська під проводом Богдана Хмельницького разом з російськими полками під командуванням В. Бутурліна. Цей похід акти­ візував виступи підкарпатського селянства. Найбільшого розмаху набув рух опришків на Галицькій землі в 1656 році. Виступи почалися ранньою вес­ ною. Галицька шляхта вже в березні говорила про «великі наступи опришків». Опришки наїжджають на шляхетські маєтки, убивають, нищать, палять і навіть створюють важку загрозу замкам131. Галицькі опришки були тісно зв’язані з молдавськими побратимами 132. В 1656 р. оприш­ ки захопили укріплене місто Снятин, а шляхту знищи­ ли 133. На жаль, нічого невідомо про керівництво та чи­ сельність учасників цього нападу, але можна припустити, що здобути таке місто було не під силу малому заго­ нові. Головним центром опришківського руху став у цей час Теребовельський повіт. Тут опришківські загони робили спроби навіть захопити Теребовельський замок, що дуже налякало місцеву шляхту 134, яка викликала на допомогу шляхту Галицького і Коломийського повітів135. У травні 1656 р. король Ян Казимир змушений був звільнити шлях­ ту від походу на російський фронт, тому що «збунтува­ лись немалі купи опришків землі Галицької»136137. Проти активних дій карпатських опришків мало виступати все 1 07 .

• о • •о «посполите рушення» , а також організовані наймані вій­ ськові загони 138. Про те, що рух опришків не був повністю придушений, свідчать нові активні виступи 1657 року. Галицький сей­ мик у червні 1657 р. відмітив, що «не можна мати безпеч­ ного переїзду від села до села, так згустилася сваволя опришківська» І39. Опришки загрожували і королівському 130 Головний архів давніх актів у Варшаві, Радзівіллівський архів, Бібліотека ординації Замойських, т. 28, стор. 113/4.

131 AGZ, т. 24, стор. 113/4.

132 ЛЦДІА, Ф- 9, т. 104, стор. 2265.

133 Там же, ф. 5, т. 147, стор. 1795.

134 Там же, ф. 17, т. 134, стор. 786—787.

135 Там же, стор. 798—799.

136 Там же, т. 147, стор. 1906— 1907.

137 Там же т. 134, стор. 786—787; т. 147, стор. 1906— 1907.

138 Там же, т. 147, стор. 1975.

139 Там же, т. 148, стор. 168, 123.

5 2

замкові в Галичі140, вели боротьбу проти шляхти в Теребовельському повіті під час наступу на Будзанів. Шляхта змушена була організувати «посполите рушення» проти наростаючого опришківського руху. Виступ карпатських опришків тривав і в другій поло­ вині X V II ст.

•к * * Загарбавши західноукраїнські землі, польські феодали і духовенство, спираючись на королівський уряд та міс­ цевих феодалів, протягом X I V —X V I ст. захопили всі міста і села, завели в них новий адміністративний порядок і підпорядкували своїм інтересам всю економіку. Володіючи головними засобами виробництва і кори­ стуючись необмеженою владою, феодали за допомогою широко розвинутої орендної системи розоряли селян, по­ збавляли їх землі і тягла. Селяни протягом X V I —X V II ст. були остаточно закріпачені і більшу частину свого робочого часу і доходу віддавали феодалам у формі земельної ренти. Фільвар­ ково-панщинна система спричинилась до помітного май­ нового розшарування селян, різкого збільшення феодаль­ них повинностей. Становище селян з кожним десятиліт­ тям погіршувалось, по-перше, внаслідок систематичного їх обезземелення, а по-друге, неухильного зростання екс­ плуатації 141. Значно погіршувалось становище селян та­ кож внаслідок різних позаекономічних факторів і, в першу чергу, в результаті наступу ворожих і шляхетських військ, шляхетської міжусобиці, податкової системи, національнорелігійного гніту. На посилення феодально-кріпосницького гніту селяни Прикарпаття з перших днів шляхетської окупації відпові­ дали різними проявами класової боротьби. Антифеодальна боротьба селян Прикарпаття розвива­ лась у специфічних умовах. Гірська місцевість сприяла кон­ центрації в цих місцях селян-втікачів, серед яких виді­ ляються «неробітні», кріпаки, які в силу свого соціальноекономічного становища залишались найбільш рухливим елементом в антифеодальному русі.

140 Там же, стор. 66.

141 І. Д. Б о й к о . Селянство України в другій половині X V I— першій половині X V II ст., 1963, стор. 116, 53

Саме тут, на пограниччі трьох феодальних держав — Речі Посполитої, Молдавії і Угорщини у зручних геогра­ фічних умовах Карпат виник своєрідний тип народних по­ встанців — опришки, які започаткували тривалу своєрідну партизанську форму антифеодальної боротьби. Опришки, діючи невеликими загонами, в багатьох місцях, поступово втягували в класову боротьбу широкі маси прикарпатсько­ го населення. Виникнення опришківського руху пояснюється, в пер­ шу чергу, соціально-економічними умовами, погіршенням становища селян Прикарпаття, і цим спростовується тен­ денційне твердження дворянських і буржуазних істориків про нібито «зовнішнє», «чисто розбійницьке» і т. п. похо­ дження цього руху.

X V I —перша половина X V II ст.— період виникнення і розвитку опришківського руху в трьох центрах — По­ кутті (Галицька земля), Лемківщині (Сяноцька земля) і в околицях Медобору (Подільського воєводства). Загони опришків в основному комплектуються в Кар­ патах з місцевого населення, однак частина їх поповнюєть­ ся вихідцями з різних околиць Галичини, Закарпаття, Бу­ ковини і навіть сусідніх держав — Молдавії, Угорщини, Словаччини. Рух карпатських опришків — складова частина анти­ феодальної боротьби селян України — розгорнувся в пе­ ріод піднесення селянсько-козацьких повстань X V I — се­ редини X V II ст. Опришки своїми постійними виступами впливали на розвиток селянського руху, чим і пояснюєть­ ся більший розмах селянського руху на Прикарпатті в X V I —першій половині X V II ст., особливо в період ви­ звольної війни українського народу (1648— 1654 рр.). —— На основі аналізу документального матеріалу можна відмітити такі характерні риси опришківського руху X V I — першої половини X V II ст. Опришки мали свої головні центри в Карпатах, на по­ граниччі Галичини, Молдавії та Угорщини і тримали зв'я­ зок з близькими підгірськими селами на схилах Карпат. Основне ядро опришківських загонів складалося з не­ великої кількості людей (кількох десятків добре озброє­ них бійців), але під час нападу чи походу до загонів опришків приєднувалися селяни і число учасників дохо­ дило до кількох десятків і сотень. Опришки виряджалися в недалекі походи, не далі 50— 100 км , 54

Виступи опришків були однією з ланок відкритої бо­ ротьби селянства проти шляхетського гніту. Треба визна­ ти, що в опришківському русі в цьому періоді мали місце деякі елементи розбійництва, проте вони поступались пе­ ред усе зростаючою класовою свідомістю. Під час визвольної війни 1648— 1654 рр. рух карпат­ ських опришків досяг надзвичайного піднесення, охопивши велику територію, поширюючись на землі Поділля і По­ дністров'я. Значно зміцніли зв'язки карпатських опришків з на­ селенням Молдавії і Закарпаття під впливом молдавських походів українських військ, очолюваних Богданом Хмель­ ницьким. Опришківські загони подавали допомогу трудя­ щим західноукраїнських земель у боротьбі проти шляхет­ ського гноблення, а також військам Богдана Хмельни­ цького. Опришківський рух справив вирішальний вплив на розгортання селянських виступів у 1648 році. Велике під­ несення селянського руху на західноукраїнських землях у цей період свідчить про те, що ці території були підготов­ лені до класових боїв. Саме тут успішно боролися проти шляхти карпатські опришки протягом X V I —першої поло­ вини X V II ст., тому місцеве селянство набуло належного досвіду боротьби з експлуататорами. Виступи карпатських опришків у 1648— 1654 рр. по­ значились на ході національно-визвольної боротьби на за­ хідноукраїнських землях взагалі і на Прикарпатті зокрема.

Р О З Д І Л

I I

ПІДНЕСЕННЯ ОПРИШКІВСЬКОГО РУХУ В ПЕРІОД ПОСИЛЕННЯ ФЕОДАЛЬНО-КРІПОСНИЦЬКОГО ГНІТУ (друга половина XVII — середина XVIII ст.)

§ J. Поскленим панщиннокріпосницької експлуатації селян У другій половині X V II—першій поло­ вині X V III ст. на Прикарпатті панували феодально-ви­ робничі відносини у тій формі, в якій вони складалися протягом X V I —першої половини X V II ст. Земля зосереджувалась в руках великих землевласни­ ків, держави і церкви. Найбагатші галицькі магнати Потоцькі з кінця X V II і протягом X V III ст. володіли, наприклад, майже цілим Покуттям. Не поступалися перед Потоцьким галицькі магнати Яблоновські, Скарбки та ін­ ші, які, нещадно експлуатуючи селянство, наживали вели­ чезні багатства. Так, доходи Конецпольського лише в Стрийському старостві в 1666 р. становили 30917 злотих щорічно 1. Величезні кошти давали змогу шляхті вести па­ разитичне життя, займатися марнотратством. Магнати володіли не лише приватними, але й числен­ ними королівськими маєтками, звідки також отримували казкові багатства. Будуючи свою економічну міць на екс­ плуатації селянства, шляхта виступала головною силою у придушенні селянсько-опришківських рухів. Важливим засобом збагачення середньої шляхти була оренда маєтків у великих магнатів, а також королівських маєтків. Магнати, а також середня шляхта безпосередньо не займалися управлінням маєтками. Це здійснювали при­ 1 A. P r o c h a s k a . Historya miasla Stryja, Lwow, 1927, str. 65.

56

значені ними комісари, губернатори, адміністратори, яким були надані широкі права. Таким чином, управління фео­ дальним маєтком здійснювалося трьома, а то й більше шляхтичами: власником, орендарем і його адміністратором або підстаростою (якщо не враховувати помічників адмі­ ністрації— гуменного, польового тощо). Адміністратори намагалися добути для себе якнайбільше прибутків. Всю свою енергію вони спрямовували на посилення експлуата­ ції кріпосного населення 2. їх діяльність ніхто не контро­ лював. Селяни зазнавали у зв'язку з цим потрійного гніту. Терпіло селянство і від духовенства. Землеволодіння костьолів і монастирів збільшувалось за рахунок селян­ ських земель. Наприклад, львівський православний епіс­ коп Йосиф Шумлянський, цей «маючий пан» (за висло­ вом Івана Франка), володів багатьма маєтками на Прикарпатті. За рік він одержував з с. Перегінська три тисячі злотих доходу (1690 р.). Друга половина X V I I —перша половина X V III ст. були періодом занепаду селянського господарства та поси­ леної експлуатації трударів. Дані селянських скарг другої половини X V II ст., які є в нашому розпорядженні, яскра­ во свідчать, що магнати і шляхта в гонитві за збільшенням доходів порушували норми феодального права, масово за­ хоплювали у селян землю, худобу, інвентар, збільшуючи своє феодальне господарство. Економічна розруха і посилення феодальної експлуата­ ції викликали значні зміни в селянському землекористу­ ванні. Так, у Сяноцькій землі в 60-х роках X V II ст. змен­ шилось число господарств заможних селян-«кметів» і по­ мітно збільшилась кількість убогих «загородників», «халупників», «комірників». У першій половині X V III ст. група малоземельних се­ лян у порівнянні з другою половиною X V II ст. збільши­ лась на 6,2% , а безземельних — на 4,7%. Типовим селян­ ським наділом як для другої половини X V II ст., так і для першої половини X V III ст. залишається четвертинний наділ. Аналізуючи соціальне становище Прикарпаття в дру­ гій половині X V I I —першій половині X V III ст., не можна 2 М. П. Г е р а с и м е н к о . Класи і соціальні групи в Галичині в кінці X V II ст. Зб. «З історії західноукраїнських земель», вип. II, К., 1957, стор. 82.

57

не спинитись на стані тяглової сили селянських госпо­ дарств, цієї важливої ознаки їх заможності. Інвентарні описи багатьох сіл свідчать про те, що повноплужних гос­ подарств, тобто таких, що володіли чотирма волами, було дуже мало. Переважна більшість селян мала по два воли, що змушувало їх спрягатися з іншими. В актах вони зга­ дуються як «супряги». Це спостерігається в усіх феодаль­ них маєтках. За даними інвентарів, у Галицькій землі і Жидачівському повіті в другій половині X V II ст. кіль­ кість господарств, що мали тяглову силу, становила 67% , а «піших» — 33 %. На Прикарпатті у зв'язку з наявністю дрібної шляхти процес загарбання шляхтою селянських наділів набирав особливої гостроти. Наприклад, у с. Юнашкові в 1740 р. всього налічувалось 23 землеробських лани, 67,7% їх на­ лежало шляхетському дворові, а решта, тобто 7*Л лану, або 32,3% ,— селянським господарствам, не враховуючи 23 «загородників» 3. В іншому селі, Загвізді, в 1747 р. було всього 9іІ 2 землеробських ланів, з яких 74% припадало на панський двір, а 2 /*2 , або 26% — на 11 селянських госпо­ дарств, не враховуючи 8 «халупників» 4, які взагалі нічого не мали. Слід підкреслити, що в X V II—X V III ст. спостері­ гається майнова диференціація прикарпатського селянства. Різниця в соціальному становищі окремих груп селянства стала настільки помітною, що її почали відзначати в офі­ ційних актах 5. В ряді інвентарних описів прикарпатських сіл розрізнялися «багаті», або «дужі» селяни, і «слабші», тобто незаможні. Цей поділ, звичайно, позначався на антифеодальній боротьбі. Незаможне селянство було найактивнішою си­ лою руху. Заможні ж верстви села часто відкрито допо­ магали шляхті. Ось чому повсталі селяни спрямовували свої удари не лише проти польської чи української шлях­ ти, а й проти багатіїв-односельчан. Як уже відзначалось, досить велику групу становили безземельні селяни. Сюди входили «городники», або «загородники», «халупники», «комірники», «убогі люди» то­ що. Інколи про «загородників» в актах було записано, що 3 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 198, стор. 1707— 1708.

4 Там же, т. 238, стор. 2 15 —216, 5 AGZ, т. 24, стор. 299/7, 58

вони «нічого не мали» 6. Це свідчить про те, що ця кате­ горія селян поступово біднішала, їх навіть ототожнювали з «халупниками», які, як відмічено в актах, посідали лише «халупи». Другу категорію селян становили «комірники», які не мали ні своєї хати, ні землі і проживали («коморували») в заможних односельчан. Такі комірники зустрічаються в багатьох селах як найбільш зубожіла частина селян. У X V II—X V III ст. в інвентарних описах зустрічають­ ся такі категорії безземельного селянства, як «убогі люди» або «дуже убогі люди», які «нічого не мають», «по­ збавлені всього і мешкають їв коморах або халупах» 7. В ак­ тах часто знаходимо згадки, що деякі селяни «залишають­ ся в такій убогості» або «селяни до того убогі, що самі з дітьми мусили помирати з голоду» 8. Орендарі, дбаючи лише про збільшення своїх доходів, жорстоко експлуату­ вали селян, розоряли їх до кінця, доводили до голодної смерті. Так, селяни с. Довге в одній із скарг писали, що орендар протягом трьох років оренди так їх пограбував, що вони «пухли з голоду». У с. Рожнятові розорені оренда­ рем селяни також «умирали з голоду» 9. Таким чином, на Прикарпатті у досліджуваний період відбувався процес пауперизації і зубожіння селян. Якщо в другій половині X V II ст. групи малоземельних і беззе­ мельних селян становили 73,3% всього селянства, то в першій половині X V III ст.— уже 84,2% . Тяжке соціальноекономічне становище селян Прикарпаття було наслідком розвитку феодально-кріпосницької системи господарства. Збагачення магнатів і шляхти відбувалося виключно за рахунок збільшення феодальної ренти, посиленої екс­ плуатації селян. Найтяжчою з феодальних повинностей в другій поло­ вині X V I I —першій половині X V III ст. була панщина. Вона зростала із збільшенням панської ріллі. Якщо в 1664 р. в королівщинах Галицького староства тільки у восьми селах селяни відбували панщину, то в кінці X V II ст. щотижнева робота у фільварку стала обов’язковою для кожного селянина. З аналізу інвентарних описів видно, що в другій поло­ 6 7 8 9

ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 203, стор. 1500.

AGZ, т. 24, стор. 288/6. ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 173, стор. 634—654. Там же, т. 190, стор. 1616.

59

вині X V II—першій половині X V III ст. на Прикарпатті панщина досягла великих розмірів. Якщо наприкінці X V II ст. вона становила щотижня два—шість днів з лану, то пізніше — три—шість днів. Причому, коли в X V I ст. панщину встановлювали від двору в один лан, то пізні­ ше— в lU або й навіть від двору в Vi6 лану. Річна норма панщини для різних селянських господарств була неодна­ ковою: від 52 до 208 днів на рік. Отже, селянський двір витрачав на панщину від 15 до 55% , а подекуди і більше, робочого часу на рік. Але навіть і цією страшною панщиною не обмежува­ лись роботи селянина на користь феодала. Існували ще й «позапанщинні» роботи, як їх називають інвентарні описи. Вони не входили в рахунок панщинних днів і виконува­ лись звичайно у найгарячішу пору — під час польових ро­ біт. Найпоширенішими серед них були зажинки, обжинки, закоски, обкоски, заорки, оборки, толоки, повози, нічна сто­ рожа, всякі роботи при панських греблях, будівлях тощо. На Прикарпатті в другій половині X V II—першій по­ ловині X V III ст. існувало дуже багато різних феодальних повинностей. Нарівні з панщиною й іншими виробітками селяни змушені були згідно з старими звичаями або за наказом пана давати різні натуральні й грошові данини. Збільшуючи панщину, феодали намагались зберегти в ста­ рих розмірах інші форми земельної ренти, щоб тільки по­ двоїти свої доходи. Крім повинностей, які селяни відбували на користь феодала, у них було багато обов'язків перед державою, церквою. Внаслідок спустошливих воєн Речі Посполитої в другій половині X V I I —першій половині X V III ст. дер­ жавна казна залишалась майже пустою. Шляхетський уряд намагався будь-що поповнити її, постійно збільшую­ чи податки. Зрозуміло, що тягар їх насамперед впав на плечі покріпаченого селянства. На Прикарпатті, де тваринництво посідало важливе місце в господарстві, найбільш тяжким для селян був ро­ говий податок, який брали від поголів’я худоби. Лише за 13 років (1675— 1688) Галицький земельний податок зріс з 6 до 24 грошей від кожної голови домашньої худоби 10. У 1662 р. було введено поголовний податок, який стя­ гували від кількості членів сім’ї. Цей податок дуже обтя­ 10 AGZ, Т. 25, стор. 387/2, 419/2, 434/4, 466/2, 60

жував малоземельні селянські господарства. Його сплачу­ вали всі селяни, незалежно від майнового стану. Не менш розоряв селянство і подимний податок. Най­ більше відчували тягар цього податку малоземельні та без­ земельні селяни. На користь держави йшла й гіберна, або стяція, — податок на утримання шляхетського війська. Надзвичайно тяжке соціально-економічне гноблення, якого зазнавало західноукраїнське селянство, поєднувало­ ся з національно-релігійним. Селянин в очах шляхтича був не людиною, а «хлопом», «підданим», «хробаком», робо­ чою силою. Феодал мав право на життя і смерть свого підданого. Підготовлені попередніми століттями антифеодальної боротьби, карпатські опришки на посилення феодальнокріпосницького гніту відповіли новими, більш активними збройними виступами. В цей час рух опришків досяг сво­ го найбільшого розвитку. З його середовища виросли ви­ датні опришківські ватажки.

§ 2. Опришківські виступи в другій половині X V I I — на початку X V I I I cm. Прикарпаття в другій половині X V I I —першій поло­ вині X V III ст. стає вогнищем широкого антифеодального руху селян і, зокрема, опришківського руху. Найбільшого розмаху набрав рух опришків на При­ карпатті у 1656 р. Він почався ранньою весною. Вели­ кими загонами галицькі опришки разом з молдавськими нападали на шляхетські маєтки, вбивали шляхту, знищува­ ли або захоплювали її майно. Вони створили серйозну за­ грозу підкарпатським замкам — опорним пунктам шляхет­ ської влади. Шляхта була змушена укріпити ці замки п. Опришки захопили прикордонну фортецю Снятин, зни­ щивши багато шляхти 12. Можна припустити, що це було під силу тільки значному загонові. Центром опришківського руху поступово стає Теребовельський повіт на Поділлі. Тут загони опришків разом ЛЦДІА, ф. 5, т. 147, стор. 1785— 1795. Там же, т. 149, стор. 954, 957—965.

61

із селянами нападали на шляхетські маєтки, знищували їх. Вони робили спроби захопити і Теребовельський за­ мок. Це налякало місцеву шляхту, яка викликала на до­ помогу шляхту Галицького і Коломийського повітів 13. Рух опришків у Галицькій землі і Теребовельському повіті став таким грізним, що в травні 1656 р. король був змушений звільнити галицьку шляхту від участі у війні проти Росії, мотивуючи це тим, що «збунтувались немалі купи опришків у Галицькій землі». Перед прикарпатською шляхтою король поставив завдання розгромити опришківсько-селянський рух. «Щоб ви,— наказував король шлях­ ті,— посполитим рушенням за нами не вирушали, а зали­ шались, згадане збунтоване хлопство з куп розганяли і обмірковували стан безпеки маєтків і замків у Галицькій землі, а також де це можна, громили і нищили оприш­ ків 14. Крім загального об’єднання шляхти Галицького, Ко­ ломийського і Теребовельського повітів, проти опришків повинні були виступати наймані військові загони. Опришки, діючи разом з селянами, створювали серйоз­ ну загрозу пануванню шляхти на Прикарпатті. В серпні 1656 р. король рекомендував галицькій шляхті виділити 50 кіннотників, щоб запобігти небезпеці з боку «опришків і різної сваволі, що наступає щодня» 15. В жовтні 1656 р. сяноцька шляхта обговорювала на сеймику заходи обо­ рони від «нестерпних та частих нападів опришків» 16. Рух опришків у 1656 р. не був придушений. В червні 1657 р. стало відомо, що в Галицькій землі шляхтич «не може мати безпечного переїзду від села до села, бо збіль­ шилися опришківські виступи» 17. Майже все Прикарпат­ тя і Поділля перебувало в руках опришків. Вони загрожу­ вали навіть такому укріпленому замку, як Г алич18, обло­ жили Теребовельську фортецю 19. В джерелах, які описують згадані події, зазначається, що це був наступ тільки опришків, рідко згадується про селян, хоч рух цей, головним чином, спирався на селян13 ЛЦДІА, ф. 17, т. 134, стор. 786—787, 798—799.

14 Там же, ф. 5, т. 147, стор. 1906— 1907; ф. 17, стор. 786—789.

15 Там же, т. 247, стор. 1888— 1899.

16 AGZ, т. 21, стор. 204.

17 Там же, т. 24, стор. 165/5.

18 ЛЦДІА, ф. 5, т. 148, стор. 123, 168.

19 AGZ, т. 24, стор. 131/1.

62

134,

w

\JhXt$Z&*^

о/тнік frJ»** * у ^

^

fj?>»^r$/ilP$JL%&(Z4>>W tyfih£tM*ui

^ ел

(<ЛГШу <£»

* ‘'ff/ ^ fatKxa. ^Л&&н* ^ № £jtZ& ґЗ/*/ґТ* „ <r»^k^tAV«c ~ ■**/% *4' < *Xx*-K dx<\e t?L fymc u*<h Ькл£r у Ш*А*

Ш

«<4

o*

*p *:С^А^Л-лзи. 7W^- ?& Ttu&t cdZ?Ky

c^2&.. -vvCh^A Щ: oCma, Cu>y^dZxIі Л -J^ n * «ЯиС^'o*A Л UL&JL^^Нш£/ ^ 0. JtJV\ ' K & - JkutttbZfUJU > r P e^W m » С^^^ЬлАу ii. C/f&fnrf: J & jjy Щ %мк пЛ$+ЛипЛ**. * Hl.KQnt&jH& WiSL ' (fa ffed H u t t a i <ьwi*

c* m

я

m .X ^ іш

i

і^

«Ї/ Ш Ж . $

C X t(L

inVlOifiiAl

iiu.ttA.tis SSti J in n o

СопшіїJ

Jo&n f j ' f : *

^ ^ d o m l i 6PvotesUiiLt. Королівський універсал, яким Ян Казимир закликав шляхту в загальне ополчення проти опришків.

63

ство. Інколи опришки очолювали селянські загони. Однак феодали будь-який виступ селян оцінювали як «розбій­ ницький», опришківський. (Термін «опришки» феодали часто вживали в тогочасній своїй кореспонденції). На жаль, не довелося знайти точних звісток ні про керівників, ні про учасників цього руху опришків. У 1658 р. галицька шляхта знову говорить про «не­ безпеку від опришків» 20. «Через часті набіги опришків,— повідомлялось в той час з Поділля, де опришки діяли дуже активно,— шляхта тутешніх країв не може мешкати дома і через те поз’їжджалися до найближчих фортець» 21*. Особливо посилюється рух опришків у 1659 році. Для боротьби проти них і селян галицький каштелян Микола Потоцький організував шляхетське військо. Мабуть, йому вдалося завдати опришкам деякої поразки, бо на Гали­ цькому сеймику 11 вересня 1659 р. шляхта склала Потоцькому подяку за допомогу в боротьбі з опришками та просила його і в майбутньому допомагати їй громити опришків. В липні 1659 р. Сяноцький сеймик для «приборкання опришківства» дозволив шляхетським ротмістрам у кож­ ному селі заарештовувати тих, кого лише підозрівали в опришківстві 2 9 . В 60-х роках X V II ст. знову пожвавилися виступи опришків. ЗО серпня 1660 р. коронний гетьман закликав галицьку шляхту поспішно «обдумувати заходи безпеки» від кількатисячного загону опришків, який діяв на По­ дністров’ї 2324. В Сяноцькій землі в той час все більше зростала не­ безпека від пограничних опришків. У зв’язку з цим шлях­ та зобов’язалась з кожного села посилати озброєного жов­ ніра на боротьбу з ними. Було утворено також каральні загони під керівництвом окремих офіцерів-ротмістрів, які повинні були «добре зберігати, всі шляхи і переходи оприш•

К 1В »

24

•

.

Про дії опришків на Прикарпатті у 1661 р. та у пізніші роки звісток немає. Є дані про опришківський рух на Поділлі, в районі Подністров’я. На воєводському сей­ 20 AGZ, т. 24, стор. 142/3, 146/6.

2J ЛЦДІА, ф. 17, т. 134, стор. 1051.

AGZ, т. 24, стор. 290/9.

23 Там же, стор. 167— 168/3.

24 Там же, т. 21, стор. 3 19 —320/12.

64

мику 5 липня 1662 р. говорилося, що у «Подільському воє­ водстві рух опришків продовжує ширитися». Щоб при­ пинити рух опришків, подільська шляхта поновила старі кримінальні закони, в яких зазначалося, «що кожний, ви­ кликаний на суд за розбійництво, повинен, згідно з пра­ вом, каратись смертю». Навіть того, хто співчував оприш­ кам, шляхетський закон наказував «без огляду ловити, до гроду віддавати і після попереднього судового слідства як опришка судити» 25. Розгортання опришківського руху на Поділлі мало вплив також і на Прикарпаття. Великий переполох серед галицької шляхти викликав похід народного ватажка Ва­ силя Дрозденка, або Дрозда, на Поділлі в липні 1665 ро­ ку. Дрозденко закликав українське населення до відкри­ того повстання проти польської шляхти. На своєму шляху Дрозденко знищував гарнізони польських військ і руйну­ вав маєтки шляхти. Очевидно, в загонах цього ватажка було багато опришків, бо його похід у повідомленнях га­ лицької шляхти іменувався «опришківським» 26. Активно діяли опришки в Теремчі, Колодіївці, Субочі, Колачківцях Подільського воєводства. В березні 1666 р. галицькі посли доповідали сеймові, що великий рух оприш­ ків і дейнеків почав ширитися на Подністров’ї, близько Покуття 27. Під страхом нападу опришків постійно перебувала польська шляхта в 50—60-х роках на кордоні з Молда­ вією. У 1667 р. опришкам навіть удалося захопити місто Снятин 28. В 1660 р. шляхта Сяноччини винесла рішення про мо­ білізацію всіх шляхетських сил для відсічі опришкам. У вересні 1661 р. спеціально в справі оборони від оприш­ ків зібралася нарада сяноцької шляхти. На ній було ви­ рішено, що шляхетські війська мають оберігати ці землі від нападів як прикарпатських, так і закарпатських оприш­ ків. Перший загін стеріг територію від м. Самбора до Ветліна, другий — від м. Ветліна до Новотанця, третій від Новотанця до м. Коросна. На нараді Вишенського сеймику у вересні 1666 р. за­ значалося, що в Руському воєводстві зростає небезпека від 25 26 27 28

АБЗ, № 142. Л Ц Д ІА Ф. 5, т. 159, стор. 877—879, 944, 945. А БЗ, № 142.

AGZ, т. 24, стор. 220, 221/16; 250/82.

5 В. В. Грабовсиький

65

опришків, які нападають на шляхетські маєтки, вбивають шляхту, а її майно захоплюють. Сеймик зобов’язав сяноцького старосту Єжого Мнішка «своїми людьми забезпе­ чити спокій». Військова сторожа на підозрілих місцях біля гір «мала постійно сторожити», виловлювати опришків і віддавати їх у Сянок на шляхетський допит і розправу 29 В Перемишльській і Сяноцькій землях у 1660— 1668 рр. активно виступали закарпатські опришки та селяни гір­ ських сіл, які напали на Плонський замок, де забрали 2758 талярів 30. Виступи опришків проти шляхти відбули­ ся в селах Тисні, Довжиці і Прибишеві. «Опришківство,— підкреслювалось в 1668 р. на червневому сеймику,— що­ раз більше зростає і гору бере». На сеймику було поста­ новлено карати штрафом усіх селян, які давали опришкам притулок» 31. Для прикарпатської шляхти опришки були постійною небезпекою, і вона завжди тримала напоготові каральні загони військ. Наприкінці X V II ст. рух карпатських опришків не припинявся. Галицька шляхта в червні 1671 р. наказувала послам, які відправлялися до короля у Варшаву, «допо­ вісти, що ця земля з повітами (Теребовельським, Гали­ цьким і Коломийським) постійно перебуває у небезпеці від своїх хлопів — опришків, яких має на кордонах у лі­ сах». 12 червня 1671 р. на сеймику в Галичі знову говори­ лось, що Галицька земля «терпить наступи» опришків і зазнає значних втрат від них 32. У 1673 р. в Сяноцькій і Перемишльській землях не­ безпека від опришків настільки зросла, що шляхта поста­ новила об’єднати перемишльські і сяноцькі загони військ, які направлялися проти опришків, і спільно «забезпечити захист обох земель» 33. Найбільш цікавою сторінкою спільної антифеодальної боротьби молдавських гайдуків і галицьких опришків є похід молдавського ватажка Бордюка в 1673 р. на По­ куття. Про молдавського народного ватажка Бордюка досі не згадувалося в жодній праці істориків. Це пояснюється 29 30 31 32 33

66

AGZ, т. 24, стор. 409/1—8. А. Р г о с h a s k а. Вказана праця, стор. 27.

AGZ, т. 21, стор. 487/1. Там же, т. 24, стор. 319/4. Там же, т. 21, стор. 590/8.

тим, що про його діяльність збереглося дуже мало дже­ рел 34. Автору вдалося виявити в галицьких гродських книгах два важливі документи, які проливають світло на антифеодальну діяльність Бордюка під час походу на Га­ лицьке Прикарпаття 35. Це — копії двох письмових позо­ вів польського короля Михайла до князя Юрія Чарторийського, воєводи волинського. В позовах повністю розкри­ ваються причини приходу Бордюка із своїми загонами гайдуків на Покуття. Його прихід був викликаний важким становищем селян. Польський магнат князь Юрій Чарторийський в 70-х роках володів маєтками у Коломийському повіті. У гонит­ ві за доходами він виорендовував свої маєтки, надаючи орендарям необмежену владу і права. Орендарі здирали з селян надмірні повинності і по­ бори, «палаючи з дня на день все більшою жорстокістю, ненавистю і ненаситною жадібністю, видирали гроші (да­ вані на орендарські володіння), безчисленними надумани­ ми тягарями і повинностями пригнічували, обтяжували підданих, вводили їх у безмірну убогість надзвичайними поборами». В одному з архівних джерел сказано, що орен­ дарі селян «закріпощували і закріпощують, зі шкір гроші видирають... їх притісняють, і невгасима жадоба та сильне бажання золота привела до того, що вони всупереч всяким законам, пригнічували, обтяжували і обдирали селян» Зб. Крім прямого здирства, орендарі чинили всілякі насиль­ ства над своїми жертвами-селянами, жорстоко знущалися над жінками, ганьбили їх. Так, Лейба Вольфович взяв до своєї послуги дочку Григора Маляра і «цю дівчину згвал­ тував і збезчестив». Інший орендар, Моть, через якийсь борг «жінку Івана Денисового з с. Ясенова посадив з чо­ ловіком у в’язницю» і знущався над ними. Далі він, «па­ лаючи непоміркованістю», Білелову пасербицю «для своєї охоти і забаганки силою і напасливо розлучив з чоловіком, 34 Про життя і діяльність Бордюка, коли і де він народився, про його перші походи проти феодалів поки що невідомо. Безсум­ нівно, що лише важке соціально-економічне становище примусило його вступити в загін гайдуків і мститися феодалам-гнобителям. В основному Бордюк діяв на польсько-молдавському пограниччі в 60—70-х роках X V II ст. Відгуки про його діяльність знаходимо і в пізнішому періоді, наприклад, у снятинських міських судових актах 1690 р. (НБ ЛДУ, ф. рукописів, № 591/11, арк. 230).

35 ЛЦДІА, ф. 5, т. 174, стор. 1676— 1681.

36 Там же, стор. 1678, 1681.

5

*

67

довівши її до ганьби і розбещеності». Цей же лютий нелюд-орендар інших кріпачок «з причини розпусти збез­ честив». Симон, третій брат Вольфовича, кріпачку Мотрю третього дня по родах віддалив від немовляти і примусив її кормити свого сина3/. Подібні знущання і насильства не мали ліку. Доведені до відчаю, вбогі, розорені кріпаки, як запи­ сано в актах, «не можучи стерпіти пригнічення і, коли жодного іншого захисту не могли знайти, піддались під опіку опришка молдавської провінції Бордюка, якого за­ кликали пригнічені піддані, щоб увійшов у м. Заболотів». Подібно сказано і в іншому документі: «...Піддані, шукаю­ чи помочі, щоби себе могли звільнити... підбурили оприш­ ка з Молдавії, названого Бордюка». Безперечно, антифео­ дальний рух молдавських опришків на чолі з Бордюком був відомий прикарпатському селянству, коли останні звернулись до нього, щоб він помстився за їх кривди. Незабаром ватажок Бордюк з своїми молдавськими опришками прибув на Покуття і «нічною порою напав» у місті Заболотів на будинок католицького ксьондза Стані­ слава Конопку. Він спалив домашнє і костьольне майно, а самого ксьондза «попровадив у найгустіші ліси і непри­ ступні скали через ріки, в Молдавію». Все це чинив Бор­ дюк з метою помсти і визволення селян від важкого гніту. В горах, в оточенні своїх побратимів, Бордюк розпочав допит ксьондза. Він, як свідчать джерела, «до нього (ксьондза.— В. Г .), схопленого, звернувся з незвичайни­ ми словами: «Пиши до пана й іншим, що не задля іншої справи спіймав, а лише за те, що орендарі в своїх орен­ дах — селах пригнічують підданих, судять їх і чинять ін­ шого роду насильства та безправ’я». В другому документі говориться, що Бордюк, запровадивши ксьондза у найнеприступніші нетрі, звернувся до нього з вимогою напи­ сати листа до власника маєтків. Переляканий ксьондз за­ питав: «Що за причина? Чи я з ними мав спілку, або приставав з ними, ручався в чому за них?». Ватажок від­ повів: «Але то одного пана Косів і Заболотів, чому ти, будучи духовним, не вчиш пана, щоб християнської крові не продавав в руки невірних, які (орендарі.— В. Г.) без лихви людей пригнічують, хліба людям не вільно купити, коли звідки привезуть, аж орендарі закуплять наперед і37 37 ЛЦДІА, ф. 5, т. 174, стор. 1681.

68

дорожче продають меншою мірою. Людей саджають, і як їм подобається, карами тяжкими винищують». Далі, ви­ провадивши ксьондза на якийсь берег, ватажок Бордюк знову запитав: «Чому ж ти, слуга правди, не говориш пану, чому християн запродує негідникам... Християнин на пана робить — за пса, а орендар — брат...» 38. Наведена розмова з ксьондзом свідчить про високу, як на той час, класову свідомість Бордюка. За кількавікове існування опришківського руху не надибуємо в джере­ лах таких чітко сформульованих антифеодальних висловів із уст опришківських ватажків. Галицькі опришки, як і селяни, з ненавистю ставилися до шляхетських військ, які розорювали селян, страшно гнітили. Опришки вбивали ненависних вояків і їх стар­ шину 39. «Вогонь опришківства,— відзначалось 5 травня 1673 р. на Вишенському сеймику,— палає не лише в Сяноцькій землі, а наближається і до Перемишльської» 40. Для орга­ нізації відсічі опришкам перемишльська шляхта виділила 1200 злотих. До австрійського цісаря було відправлено делегацію, яка мала добитися координації дій з угорською адміністрацією, щоб запобігти наскокам опришків Угор­ щини і припинити їх зв’язки з опришками Прикарпаття. Очевидно, делегації не вдалось виконати доручення, бо наприкінці грудня 1673 р. знову повідомлялося про «вбив­ ства і великі збитки в Сяноцькій землі від свавільних лю­ дей з Угорщини» 41. В 1676 р. самбірський міський суд засудив до страти ватажка опришків Яна Макара, який діяв у самбірській економії. Того ж року від руки ката загинув відомий вата­ жок опришків на Самборщині Лаврентій Прендоха і опри­ шок Василь Харкола з с. Гусного 42. В 1675 р. сяноцька шляхта, намагаючись придушити опришківський рух, вирішила поділити свої озброєні за­ гони на дві частини: один шляхетський загін стеріг тери­ торію від м. Балигорода до с. Волосатого, другий — від с. Риманова до м. Балигорода. Ці загони повинні були 38 ЛЦДІА, ф. 5, т. 174, стор. 1681.

39 Там же, ф. 52, оп. З, т. 80, стор. 1462— 1463.

40 AGZ, т. 21, стор. 630/24.

41 Там же, т. 22, стор. 56/1—25.

42 A. K u c z e r a . Samborszczyzna, t. I, Sambor, 1935, str. 319; t. II, Sambor, 1938, sir. 125.

69

ходити по селах, лісах, шляхах і виловлювати опришків, у випадку ж великої загрози вони об’єднувались 43. В 1676— 1678 рр. у Сяноцькій і Перемишльській зем­ лях знову відбулися значні виступи опришків 44. У Пере­ мишльській землі проти опришків було створено нові за­ гони смоляків. Шляхта Сяноцької землі в травні 1677 р. з поспіхом зібралася на сеймик «у справі оборони від опришків» 4546. На цьому сеймику була організована конфе­ дерація шляхти проти опришків. Весною 1676 р. закарпатські опришки масово пере­ ходили Карпати, і, з’єднавшись з галицькими опришками, завдавали дошкульних ударів шляхті. 10 травня шляхта постановила постійно стерегти Сяноцьку землю від насту• 4R пу опришків , виловлювали .їх . на . гірських шляхах і у сховищах 47 У цей час опришки знищили шляхетські маєтки в се­ лах Римнові, Жмигороді, Команчі, Ніздрці і Кальниці 48. Про рух опришків у Сяноччині і Перемишльщині з 1679 по 1683 рр. звісток немає. Є матеріали про їх актив­ ні дії у Галицькій землі і Жидачівському повіті. Майже 6 років (1676— 1682) біля Коломиї діяв із своїм загоном Іван Винник, або Печеник 49. У районі Надвірної діяв за­ гін Василя Гліба. Перед наступом опришки збирались на нараду і обговорювали план дій. В 1677 р. вони захопили багаті маєтки Туровського в Надвірній, Полянської — в с. Ковалівка. Опришки підтримували зв’язок із загонами Винника, мали своїх довірених людей у різних селах 50. В 1681 р. шляхті вдалося спіймати біля Делятина «славного опришка» Нестора. З його судових зізнань вид­ но, якого розмаху набрав керований ним опришківський рух. У загін Нестора входили: Дудко з с. Делятина, Мар­ ко і Лесь з с. Марківки, Лазар з с. Молодятина, Іван Печеник з с. Княждвора, Мись з Молдавської границі, Стець з с. Мислова, Василь Бобанський з с. Хлібичина, Кузик з с. Ланчина, 6 братів Дзюндзюків з с. Сопова, 4,3 AGZ, т. 22, стор. 44/45.

44 Там же, стор. 80/15.

45 Там же.

46 Там же, стор. 90, 91/1—6.

47 Там же.

48 Volumina legum, т. V , стор. 278—279/59.

49 ЛЦДІА, ф. 5, т. 182, стор. 7— 147.

50 Там же, т. 179, стор, 624—628.

70

Гіординя з с. Ланчина, Демидчак і Іван Бабяк з с. Саждави, Микита з с. Лючок, Кріль з с. Товмачика та ба­ гато інших. Як бачимо., в загоні були селяни з різних сіл Галицької землі і навіть з Наддніпрянської України. Особ­ ливою активністю відзначалися «слободяни», тобто селяни-втікачі, які селилися у так званих слободах. Сам Нес-

Опришок, 1677 р. тор, наприклад, говорив на суді, що 6 братів Дзюндзюків, які з-під Калуша прийшли на слободку, були «опришки і провідники великі» 51. Опришки Нестора мали зв’язки з багатьма підгірськи­ ми і гірськими селами, де жили їх побратими і товариші. Будучи багаточисленним, загін Нестора міг Добре вивчати 51 ЛЦДІА, ф. 5, т. 184, стор. 8 5 0 ^ 5 5 .

7/

намічені об’єкти дій та здійснювати напади на експлуата­ торів одночасно в кількох місцях 52. Майже 10 років (1671 — 1681) на Жидачівщині, біля м. Сколе, підтримуючи тісний зв’язок з навколишніми се­ лами, спираючись на сільських побратимів, діяв загін ко­ лишнього пастуха Андрія Дзигановича. Опришки, свід­ чать джерела, виступали «як месники за свою і чужу кривду» 53. За період 1682— 1695 рр. немає даних про рух оприш­ ків на Прикарпатті. Проте, як видно з деяких даних місь­ ких снятинських судових книг за другу половину X V II ст,. в той час активно виступали карпатські опришки на поль­ сько-молдавському пограниччі. Вони захоплювали багаті купецькі каравани, які проходили по молдавському шляху Ясси—Снятин—Львів. Про ці напади є відомості за 1690— 1693 і 1695 роки 54. В кінці X V II ст. спостерігається піднесення руху опришків на всьому Прикарпатті 55. В районі с. Журавно на Подністров’ї довгий час діяв із своїм загоном «славний опришок» Михайло Скребета. Він мав по селах вірних йому помічників. Характерно, що під час нападу на пан­ ські маєтки до опришків Скребети приєднувалися міщани. Так, опришок Скольський показав на суді, що при насту­ пі на костьол у с. Журові Скребета, Тумич і Василь По­ бережник мали три рушниці, Скольський — сокиру, мі­ щани із Журова — за поясом сокири, а в руках — рога­ тини 56. У 1698 р. у Коломийському повіті організувався вели­ кий селянсько-опришківський загін, який напав на м. Косів розправився з ненависними гнобителями. Галицькі опришки часто нападали на гірські міста, в тому числі й Косів, де в кінці X V I I —на початку X V III ст. зосереджу­ вались найбільші орендарі і лихварі Покуття, які на екс­ плуатації селян наживали казкові багатства. Боячись народної помсти, експлуататори сподівались знайти сховище за мурами міста Косова, під охороною міського гарнізону, і далі експлуатувати селян. Але народ­ ЛЦДІА, ф. З, т. 184, стор. 850—855.

53 Там же, ф. 7, т. 64, стор. 769—804.

5і НБ ЛДУ, відділ рукописів, № 587/3, стор. 6, 102, № 591/3, стор. 103, 104, 178, 179, 217, 218.

53 AGZ, т. 22, стор. 100.

56 ЛЦ ДІА, ф. 7, т. 79, стор. 489—490.

72

123;

ні месники і тут знайшли цих п’явок-лихварів і помстилися за муки селян. Влітку 1698 р. найбільш розорені селяни, звані в актах «неробітними»: Іван Пішковляч, Іван Гранчак, Петровчик, Герсона Петрашканів з с. Довгополя, Герасим Лоюків з Рожнева, Іван Зіняк з Микуличина та інші зв’язалися з ватажками опришків Василем Лунгою і його двома бра­ тами. Ці ватажки славились як відважні месники, шляхта навіть змушена була визнати їх «знатними покровителя­ ми» і «провідниками» (селян.— В. Г.). Покутські опришки й селяни, вважаючи свої сили недостатніми, запросили за­ карпатських побратимів. Зібрався загін кількістю 80 чо­ ловік, озброєний «довгою і короткою зброєю» — топірцями, ножами, рушницями, рогатинами, сокирами та ін. Селянсько-опришківський загін провів нараду, розробив план захоплення Косова. 17 липня 1696 р. галицькі й закар­ патські опришки з покутськими селянами «спільними си­ лами» досвіта напали і зайняли місто Косів і при цьому для більшої безпечності «обставили вільні дороги». Селяни й опришки, «палаючи вогнем» помсти, як за­ писано в актах, рогатинами і сокирами повбивали й пора­ нили найбільш багатих і ненависних гнобителів та завдали їм шкоди на 200 тисяч флоренів. Звістка про ці події блискавично розійшлася по При­ карпаттю, і незабаром з галицького міського уряду ви­ їхав шляхтич — возний, який в супроводі очевидців обсте­ жив місце і акт обстеження заніс у міські галицькі книги. З цього акта й довідуємося про цей селянсько-опришківський похід на Косів 57. Увага галицьких опришків не випадково була звернута на міста. В таких прикарпатських містах, як Снятин, Ко­ сів, Кути, Яблунове та інші, зосереджувалися багатії-лихварі, ненависні орендарі. Крім того, в прикарпатських містах часто судили і страчували спійманих опришків. Га­ лицькі опришки особливо ненавиділи ці опорні пункти шляхетсько-лихварської феодальної верхівки. Великого розмаху набоав опоишківський рух і у 1686— 1698 рр. у Сяноцькій і Перемишльській землях. Місцеві опришки діяли тут у тісному зв’язку із закар­ патськими побратимами. Тільки в кінці X V II ст. вони завдали шкоди шляхті на 3 млн. злотих 58.

57 ЛЦДІА, ф. 5, т. 195, стор. 872—878.

58 Газ. «Руслан», річник XII, 1908, стор. 163— 169.

73

Про надзвичайну активізацію опришківського руху на галицькому Прикарпатті в другій половині X V II ст. го­ ворить і те, що Вишенський сеймик, на якому збиралася шляхта всіх земель Руського воєводства, постійно обгово­ рював питання про боротьбу з галицькими та закарпат­ ськими опришками. Про наростання з кожним десятиріч­ чям опришківського руху свідчить і поступове збільшення каральних загонів смоляків, які шляхта спеціально ство­ рила для боротьби з опришками. Так, якщо в 1668— 1674 рр. проти опришків діяв загін в ЗО чол., то в 1675 р. у ньому було 50 чол., а в 1680 р.— 80 чол. У кінці X V II ст. ці загони стали ще більшими: в 1696 р. в них налічувалося 100 чол., у 1687 р.— 130, а ще через три роки в них було 200 смоляків 59. Взаємозв’язок опришків Прикарпаття і Закарпаття став тіснішим у другій половині X V II ст. Постійні дії опришків з обох боків Карпат створювали загрозу при­ карпатській шляхті, про що вона з року в рік скаржилася сейму і особливо королю. Подібні скарги писала і га­ лицька шляхта. Сейм багато разів (у 1658, 1659, 1661, 1670, 1676, 1685, 1690 та 1691 роках) обговорював на своїх засіданнях питання «пограничного спокою» 60. Єдиним, що міг зробити сейм у цій справі, була орга­ нізація змішаних польсько-молдавських та польсько-угор­ ських комісій, які мали ліквідовувати всілякі прикордонні суперечки і найголовніше — забезпечувати спокій прикар­ патської шляхти. Однак діяльність цих комісій успіху не мала 6І. Селянсько-опришківський рух, який тривав протягом другої половини X V II ст., не припинявся і пізніше, зокре­ ма в першій половині X V III ст. Збройна боротьба селян особливо розгорнулась в цей час на Прикарпатті. Початок та 20—30-і роки X V III ст.— новий етап у розвитку опришківського руху на Галицькій землі. Основ­ ними причинами його піднесення було посилення паупе­ ризації сільського населення та дальше зростання феодаль­ но-кріпосницького гніту.

59 AGZ, т. 21, 22.

60 Volumina legum, т. IV, стор. 252/42, 294/100, 335—336/47, 48; 18 1— 182/33, 272—273/24, 367/15, 383/51; т. VI, стор. 37, 38/34.

61 Volumina legum, т. IV, стор. 293—294/99, 335—336/47/48; т. V , стор. 18 1— 182/15, 272—273/24, 382—383/56,

14

Основною рушійною силою селянських виступів, у то­ му числі й опришківського руху, в першій половині X V III ст. були безземельні та малоземельні селяни. Не­ обхідно відзначити також, що активізація руху галицьких опришків була зв’язана з посиленням козацько-селянських виступів у кінці X V I I —на початку X V III ст. на Право­ бережній Україні, і особливо на Поділлі 62. Яскравим підтвердженням цього можуть служити по­ дії 1702 р. на Галичині. Галицька шляхта готувала за­ гальне ополчення для боротьби з народними рухами на Поділлі. Але саме в цей час активізували свої виступи опришки. Стривожена шляхта відкрито говорила про це на нараді в Галичі в липні 1702 р.: «Ми ще з дому не вирушили, а вже з’явилися опришки і свавільні люди, які наступають на шляхетські доми» 63. У зв’язку з цим шлях­ та просила київського воєводу і галицького старосту Потоцького, щоб він хвоїми людьми дав захист». Потоцький, маєтки якого були розкидані по всій Галицькій зем­ лі, охоче виконав це прохання. Проте, ці заходи не мали бажаних для шляхти наслід­ ків — опришки і селяни ще ширше розгорнули свої на­ ступи. Рух став серйозною загрозою для феодалів. Шлях­ та особливо боялася впливу народного руху на Поділлі на селянські маси і опришків Галицької землі. Тому гали­ цька шляхта, яка перебувала біля Сандомира в загаль­ ному ополченні, вирішила на зборах 2 вересня 1702 р. «з причини козацьких Самусьових повстань та наступів опришків з Угорщини» залишити загальне ополчення і повернутися в галицьку землю для організації оборони маєтків від опришків б4. Але й після повернення з ополчення шляхті не вда­ лося власними силами припинити наростання опришківсько-селянського руху. Вона знову звертається до гетьма­ на з проханням прислати «на здержання повстань» кілька військових загонів у прикордонні фортеці — Теребовлю, 62 Архив Юго-Западной России, ч. III, т. 2, К., 1868, стр. 118 — 138. З в’язок селянсько-козацьких рухів Поділля з рухом галицьких опришків відзначив А. Петрушевич у своїй хроніці: А. П е т р у ш е в и ч. Сводная Галическо-русская летопись с 1700 до конца августа 1772 года, ч. І, Львов, 1807, стр- 18. г’3 AGZ, т. 23, стор. 46/9. ' ' 64 Там же, стор. 49/1.

75

Снятин і Кам’янець 65, навколо яких розгорілися вогнища селянсько-опришківського руху. Джерела не говорять про те, чи послав Потоцький на Прикарпаття свої війська, але відомо, що рух опришків поширювався і взимку 1702 року. 5 грудня 1702 р. га­ лицька шляхта знову зібралася на нараду в справі «за­ хисту» Галицької землі від опришків. Шляхтичі заявляли, що вони «залишилися в дуже тяжкій небезпеці» від опришків, «подекуди від дій козацьких загонів» 66. Ці свідчення дуже цікаві. Вони дозволяють припустити, що козацькі загони переходили з Поділля в сусідню Галицьку землю і вели там боротьбу з шляхтою, що особливо впли­ вало на піднесення опришківського руху. Не дочекавшись гетьманських військ, галицька шляхта вирішила 5 грудня 1702 р. організувати військо для бо­ ротьби з опришками. Було утворено три загони, по 80 чо­ ловік у кожному, які очолили ротмістри. Для заохочення війська, головним завданням якого було активно боротися з повсталими селянами і опришками, шляхта призначила велику платню: ротмістр отримував 100 злотих, рядовий — 80 злотих щоквартально. Гроші для оплати шляхта зно­ ву ж брала у селян у вигляді податків, посилюючи визиск трударів. Незважаючи на те, що шляхетські війська гетьмана Сенявського на початку 1703 р. завдали поразки козацькоселянським загонам на Поділлі, рух галицьких опришків не припинявся. Галицька шляхта і далі зазнавала страху перед опришками, скаржилась, що народний рух привів її в «нещасливі часи» 67. До того ж у цей період активізу­ вали свої дії закарпатські опришки, які переходили Кар­ пати і допомагали галицьким опришкам і селянам громи­ ти феодалів та лихварів. Саме через це галицька шляхта відмовилась від участі в новому загальному ополченні, доповідаючи сеймові через своїх послів, що вона «мусить бути на пограниччі», бо козацькі повстання досі ще оста­ точно не придушені, а також «опришки появились з Угор­ щини» 68. Добре розуміючи, як небезпечні для неї спільні дії галицьких і закарпатських опришків, шляхта вимагала pi­ es 66 67 68

76

AGZ, т. 25, стор. 52/4. Там же, стор. 53G —3. Там же, стор. 55/10— 12. Там же, стор. 61/4.

шучих дій від сейму. Під її тиском Люблінський сейм вліт­ ку 1703 р. ухвалив поновити старі угорсько-польські ко­ місії, завданням яких було гарантувати шляхті спокій від • fiO. прикарпатських і♦ закарпатських опришків Проте ні галицька шляхта, ні сейм неспроможні були згасити полум’я боротьби народних месників. З судових документів відомо, що на початку X V III ст. діяв загін опришків Галицької землі, Угорщини і Молдавії. Ватаж­ ком його був Іван Пискливий. Загін здійснив декілька вдалих походів проти феодалів Коломийського повіту. Так, у 1703 р. Пискливий з великим загоном готувався «відомстити свої кривди» якомусь орендареві з Коломиї, робив напади на багатих заболотівських орендарів, шлях­ тича Грабовецького в Отинії, розправився з сільськими багатіями в селах Незвиську і Вороні 6970. Незабаром Писк­ ливий з своїми опришками влився у загін закарпатського ватажка Пинті, який прославився в боротьбі з закарпат­ ськими феодалами на початку X V III ст. Це об’єднання покутсько-закарпатських опришків від­ булося влітку 1704 року. На той час польській шляхті вдалося розгромити загін І. Пискливого і багатьох з них (Прокопа Ковбасу, Федора Прокова, Івана, батька Прокопа, Івана Карпового, Миколу Тимчака, Івана Карпова) в 1703— 1704 рр. судити. Ватажкові Івану Пискливому вдалося уникнути спіймання, він деякий час переховувався в різних місцях. Пинтя, прибувши на Покуття, розшукав Пискливого і, об’єд­ навшись з ним, почав нові походи на гнобителів. Сам Іван Пискливий зізнавав на суді, що після його походу на Кунців у Сучаві (Молдавія), він «потім там не бавився» (не опришкував) до приходу Пинті. «Я служив у різних лю­ дей, — зізнавав І. Пискливий, — аж мене опришки, коли ішли з Угорщини, підмовили, а звався (їх) ватаг Пинтя, а других не знаю. Було їх 80 з Угорщини, а нас тутешніх набралось: я (Іван Пискливий), Микульчак з Ямного, Зінах Іван з Микуличина, Дмитро Опиняк, Розхода і Деніс Пухнович, але той не був в Косові, було із Трибушан двох, але я їх не знаю» 71. З цього виходить, що 1704 р. покутсько-угорський загін фактично очолив Пинтя.

69 Volumina legum, СПБ, 1860, т. V, стор. 57—58/28.

70 СКМС (17 0 3 — 1723 рр.), стор. 9—50.

71 Там же, стор. 68.

77

Такий великий загін — 86 чоловік — забезпечували продовольством і всім необхідним місцеві селяни. Опришок Данило Мельничук із Стопчатова прямо говорив на суді, що, де «приходили із-за Бескида опришки, там їм давали їсти і пити» 72. Перший чималий наступ покутсько-закарпатських опришків під проводом Пинті відбувся на лихварів Косо­ ва (1704 р.). Це було не першим випадком в історії опришківського руху. Увагу опришків Косів притягав ще в кінці X V II ст. Відомий напад опришків 1688 р. на це місто73. Тут зосереджувалися великі групи різних багатих орендарів, лихварів, які жорстоко і нещадно експлуатува­ ли довколишнє населення. І тому опришки часто приходи­ ли сюди, щоб розправитися з лихварями. В 1704 р. косівський лихвар Гдалій на весілля своєї дочки запросив ба­ гато лихварів74. Обурені мешканці вирішили відомстити їм і просили опришків на чолі з Пинтою і Пискливим до­ помогти їм у цьому. Учасник походу опришок Терентяк признався на суді, що по дорозі в Косів опришки зустріли селян-рибалок, які не лише вказали їм дорогу, приязно з ними говорили, а й заохочували словами: «Ви ідіть сміли­ во, там тепер весілля» 75. Опришки вчинили напад на гно­ бителів, деяких з них побили, завдали їм збитків на 10 тис. злотих 76. Необхідно зазначити, що рух галицьких опришків на початку X V III ст. розгортався поряд з народним рухом у Закарпатській Україні, де повсталими керував Іван Шу­ гай 77. Закарпатські опришки переходили Карпати, вли­ валися в загони галицьких опришків і з ними спільно на­ ступали на шляхту. Як ми вже відзначали, ватажок Пинтя у 1703 р. з 80 опришками прибув в Коломийський по­ віт і об’єднався тут з загоном Пискливого. Ці загони про­ тягом дрвгого часу боролися з експлуататорами. Галицьку шляхту дуже непокоїли такі спільні дії опришків.

72 СКМС (17 0 3 — 1723 рр.), стор.^31.

73 Див. нашу роботу «Селянський рух на Галицькому Підкарпатті в другій половині X V II ст.». Зб. «З історії західноукраїнських земель». К., 1937, стор. 55; Народний герой Олекса Довбуш. Львів, 1957, стор. 31.

74 ЛЦДІА, Ф. 5, Т. 215, стор. 1606— 1607.

75 Там же, стор. 1606— 1607.

76 Там же, т. 200, стор. 959—968.

77 А . П е т р у ш е в и ч. Дополнения к сводной Галическо-русской ЛЄТОПИСИ С 1700 ПО 1772 ГОД, Ч. І, Львов, 1896, стр. 27—28.

78

У 1706 р. тривогу галицької шляхти викликали нові народні заворушення на Поділлі, які, за свідченням доку­ ментів, перекидались на територію Галицької землі. В од­ ному з шляхетських свідчень від квітня 1706 р. говори­ лося про поширення козацького повстання на Галицьку землю та про спроби шляхти запобігти цьому 78. З 1707 по 1714 рр. відомостей про опришків немає. Польський буржуазний історик А . Бєльовський 79 пояснює це «затишшя» в опришківському русі посиленим переслі­ дуванням повстанців. До деякої міри це відповідає дійс­ ності. Але, на нашу думку, рух розвивався і в цей період. І хоч конкретні джерельні дані обмежені, про те, що опришки діяли, свідчить хоча би той факт, що 28 травня 1712 р. шляхта на сеймику в Галичі відверто заявила, що «досі не можна утихомирити» опришків, які чинять на­ ступи на шляхетські двори, убивають феодалів і захоп­ люють їх майно80. Шляхта навіть звільнила від загаль­ ного ополчення суддів, щоб вони з усією жорстокістю карали спійманих опришків. До того ж, шляхта почала під­ готовку до створення спеціальних шляхетських загонів на чолі з ротмістрами для боротьби з опришками 81. Поки шляхта обговорювала питання боротьби з оприш­ ками, останні розгорнули активну діяльність. У 1714 р. загін опришків напав на двір шляхтича в Ценяві, біля Коломиї, і забрав у нього майна на ЗО тис. злотих. Оприш­ ки цього загону походили з гірських сіл Рожніва, Саджави, Жаб’єго, Космача, а також з Закарпаття і Буковини. У них була стоянка в селі Ясеневі. Тут у шинкаря Фридриха вони мали свої склади і, як відмічається в актах, «їли, пили і завжди перебували». Загін, очевидно, був сильним, бо опришки «погрожували наступати на деякі міста» 82. На початку червня 1715 р. шляхті стало відомо про те, що виникли нові загони опришків. «Щоб розігнати» їх, шляхтичу Гутковському, генеральному лісничому маєт­ ків Потоцького, було доручено організувати загін стріль­ ців. При цьому зазначалось, що коли Гутковський не зможе розгромити повстанців, йому «згідно з давнім зви­ 78 AGZ, т. 25, стор. 74/6.

79 А. В і е 1 о w s k і. Вказана праця, стор. 714, 1857.

80 AGZ, стор. 201/10.

81 ЛЦДІА, ф. 5, т. 208, стор. 531, 528—529; стор. 201/9— 10.

82 Там же, т. 208, стор. 528, 529.

79

чаєм» має допомогти шляхта 83. Але ці заходи були без­ результатними. Опришки продовжували боротьбу. У ве­ ресні 1715 р. вони розправились з цеханівським стольни­ ком Войцехом Сокольницьким. Відчуваючи загрозу нових виступів опришків, галицька шляхта звернулася з листом до угорських панів, у якому просила їх не пропускати за­ карпатських опришків у Галицьку землю. Поряд з цим шляхта направила проти опришків нові каральні загони на чолі з ротмістром Сулятицьким, який надзвичайно жор­ стоко поводився з селянами 84. В 1717 р. біля Березова діяв опришок Василь Соло­ нинка разом з селянами, які, за свідченням джерел, були «давно опришками» 85. Цього ж року опришки спалили маєток пана Домініка Трембінського в Текучі, а госпо­ даря вбили 86.

15 липня 1717 р. у Станіславі судили опришка Матвія з с. Стопчатого, якого спіймав згадуваний вже ротмістр Гутковський. З зізнань Матвія довідуємося, що він діяв у загоні Івана Панчишина, в який входили також селяни з Галицької землі та Молдавії. Перед наступом на Коло­ мию загін розділився: частина пішла на Молдавію, а 9 чо­ ловік на чолі з Панчишиним напали в Коломиї на орен­ даря Абрамка. Наступ, проте, закінчився невдачею: опришків оточили шляхетські війська і після короткої су­ тички захопили в полон. З матеріалів судового допиту взнаємо, що в цей період діяли загони ватажків Верби, Путяка (останній громив шляхту в Текучі). Опришківські загони діяли також в інших місцях. Посилилась діяльність опришків у Наддністрянській смузі. В 1717 р. шляхті вдалося спіймати деяких оприш­ ків з загону ватажка Івана Лютого, що діяв біля Бор­ щева на Поділлі. Загін складався з 6 селян, переважно з довколишніх сіл. Він здійснив декілька вдалих нападів на орендарів та багатих купців в околицях Галича 87.

17 лютого 1719 р. у Станіславському міському суді розпочався процес над групою опришків, які напали на двір Михайла Пйотровського в селі Живачові над Дніст­ ром, побили власника, забрали панське майно, а двір спа­ 83 84 85 86 87

80

ЛЦДІА, ф. 5, т. 208, стор. 1068. А. В і е 1 о w s k і. Вказана праця, стор. 9— 10. ЛЦДІА, ф. 5, т. 212, стор. 513. Там же, стор. 5 1—55, 1069— 1070, 1703— 1723. СКМС (170 3 — 1723 рр.), стор. 5 1—55.

лили. У цьому ж році опришки в Яблунові знищили сім’ю орендаря Гдаля. Рух опришків впливав на посилення селянських ви­ ступів. У 1720 р. в Теребовельському старостві селяни убили пана Шиманчевського, нурського стольника. З 3 по 29 липня 1722 р. Станіславський міський суд розглядав справу опришків Івана Маланюка і Федора Андрійчишина. З судових протоколів довідуємося, що цей загін тільки-но створювався в районі Отинії під керівництвом ватажка Маркевича. В нього входило 6 чо­ ловік. Основною стоянкою було село Торговиця. Загін готувався вирушити на багатіїв у Прикарпаття, але шлях­ ті вдалося викрити цей намір і перешкодити йому 8S. Спільна боротьба галицьких опришків, молдавських та закарпатських побратимів тривала 20 років. Особливо від­ чутною була вона в прикордонних з Молдавією та Угор­ щиною селах. Свідченням цього є те, що галицька шляхта неодноразово зобов’язувала сейм вимагати від австрій­ ського уряду відповідних заходів для придушення руху опришків, але про те, які були наслідки, можна судити з того, що прикарпатська шляхта в кожний наступний рік скаржилася на постійні напади опришків з Молдавії та Угорщини 889 Після визвольної війни українського народу 1648— 1654 рр. рух карпатських опришків, викликаний важким соціально-економічним становищем селян, незважаючи на всі заходи шляхти, не припинявся протягом другої поло­ вини X V I I —початку X V III ст. Він охопив територію Прикарпаття, Закарпаття, Буковини і Поділля. В 50— 70 роках X V II ст. опришки загрожували пануванню шлях­ ти в гірських околицях західноукраїнських земель. Кар­ патські опришки як на молдаво-польському, так і на угорсько-словацько-польському пограниччі діяли в найтіс­ нішому зв’язку із закарпатськими опришками. Селяни обох сторін Карпат забезпечували загони опришків зброєю, харчами, а також морально підтриму­ вали їх. Західноукраїнське селянство було основною опо­ рою народних месників. Опришківський рух в другій половині X V I I —на по­ чатку X V III ст. мав антифеодальний народно-визвольний 88 СКМС (17 0 3 — 1723 рр.), стор. 172— 178.

89 A. P r o c h a s k a . Вказана праця, стор. 10.

6 В. В. Грабовецький

81

характер. Він сприяв найбільшому піднесенню руху кар­ патських опришків у ЗО—50 роках X V III ст. під прово­ дом славетного народного героя Олекси Довбуша і його бойових наступників.

§ 3. Антифеодальна боротьба карпатських опришків під проводом Олекси Довбуша (1738 - 1743 р р .) На початку 30-х років X V III ст. рух опришків на Прикарпатті настільки посилився, що шляхта змушена бу­ ла скликати загальне ополчення для боротьби з ними, а також просити великого коронного гетьмана Йосифа Потоцького надіслати на допомогу військо. Після наказів та універсалів, розісланих в усі маєтки, в кінці серпня 1733 р. загальне ополчення шляхти було зібране. 31 серпня шляхта прийняла постанову, в якій ви­ словлювала подяку тим, хто з’явився на загальне опол­ чення, а також коронному гетьману, який прислав для придушення повстання численне військо (кілька сот кін­ них і піших, різну зброю, гармати). Для «утихомирення» опришків на території від Коломиї до Солотвина був на­ правлений загін смоляків на чолі з ротмістром Сіромським, а від Солотвина до Калуського староства — загін смоляків під керівництвом Василя Зуба 90. Історичні джерела, що дійшли до нашого часу, не дають відомостей про наслідки дій загального ополчення шляхти. Але, очевидно, шляхті не вдалося розгромити опришків, бо вже через рік панам довелось вживати про­ ти повстанців ще більш рішучих заходів. У 1734 р. шлях­ та знову говорить про повстання «селян і опришків» у горах. Посилення гайдамацького руху на Правобережжі і По­ діллі та похід козацьких військ у Галичину в 1734 р. значно сприяли піднесенню селянсько-опришківського руху. В горах селяни й опришки повсюди нападали на феодалів, наводячи на них жах і страх91. Про це ясно ви­ 90 AGZ, т. 25, стор. 374—375/ІІ—4.

91 Там же, № 25, арк. 388/1—3. стор. 387—389.

82

ЛЦДІА,

ф. 5,

235,

словився шляхтич Заблоцький, очевидець подій: «В го­ рах страх від опришків». Знаючи про їх силу і сприт­ ність, хитрий шляхтйч радив відкрито на них не насту­ пати, а «сидіти там на боці, щоб потім на них насуну­ тись» із засідки. У зв’язку з таким становищем шляхта Галицької зем­ лі у травні 1734 р. зібралася на сеймик у Галичі і ви­ несла постанову «в справі сваволі опришків і підданих», в якій зазначалося, що піддані створили для феодалів «непрактиковану небезпеку», відкрито виступали проти панів, вбивали їх і нищили маєтки. Феодали вирішили зібрати­ ся 5 червня 1734 р. під Галичем у полі в загальне опол­ чення, «сісти на коні і вирушити» проти підданих і оприш­ ків і всюди громити «свавільні купи, де б вони мали по­ казатися» 92. Треба відзначити, що в джерелах того періоду часто зустрічається вислів «селяни й опришки», який перекон­ ливо свідчить про спільну антифеодальну боротьбу селян і опришків у гірських місцевостях Галицької землі. У 30-х роках X V III ст. у Делятинському старостві діяв опришок Петро Сабат. Шляхті вдалося спіймати Сабата й ув’язнити в Станіславську фортецю. Але, свідчить очевидець, Петро Сабат, втікши з в’язниці, «витвоював зле», тобто боровся з шляхтою 93. Шляхті було важко спіймати Петра Сабата, оскільки він «скрився між людьми», переховувався в сім’ях селяноднодумців — Петра Круцика, Максима Кіяшкового, Стефана Голубійкового, Гуми Пасічника. Перелякані пани роз­ порядилися «уповноваженим старатися конче спіймати» ватажка Івана Гумчука, який часто переховував оприш­ ків, а також Івана Овчиніна і за їх допомогою спіймати того Сабату 94. В цей час виступає і ватажок Григорій Дранка, родом з Делятина, який із семи іншими опришками ще «тому шість років (1727 р.) ходив на якогось багатія Петранку, у якого забрав гроші, зброю, споживу». В 1734 р. Григо­ рій Дранка, «зібравши собі людей» — Федора Нікораку, Івана Кожака з с. Микуличина, Семена Коперчука, Семе­ на Баюрака, Юрка Панчука, Петра Марчука з с. Дори, 92 AGZ, т. 25, стор. 407—408/6.

93 А Б З, № 76/1, арк. 6.

91 Там же, арк. 3.

6*

83

Стефана Романюка, Михайла Ковальчука — всього 9 оп­ ришків, організував похід на сільського багатія Господина в с. Крички, який, розповідали, «мав там так багато гро­ шей, що коли б їх хто міг забрати, то не вивіз би на од­ ному коні» 9о. Шляхті вдалося розгромити загін, деякі опришки по­ втікали, а інші потрапили до Станіславської фортеці. Незважаючи на всі заходи, що їх вживала шляхта, селянсько-опришківський рух з кожним роком наростав. Прикарпатські опришки разом з карпатськими і молдав­ ськими побратимами несподівано з’являлися в різних міс­ цевостях, завдавали панським маєткам великої шкоди, убивали ненависних шляхтичів, орендарів, лихварів. У 1736 р. шляхта коломийського повіту, неспроможна своїми силами боротися з опришками, запросила на до­ помогу регулярні війська гетьмана Потоцького96. Пере­ лякані шляхтичі у травні 1736 р. на сеймику скаржилися, що «сваволя хлопська в горах у Коломийському повіті набула значного піднесення, появилося велике число опришків, даються чути таємні і публічні напади». Шлях­ та боялася, щоб опришківський рух на Коломийщині не переріс у загальне повстання селян Галичини. Рух галицьких опришків у 1700— 1738 рр. був продов­ женням попереднього опришківського руху. Він мав анти­ феодальний народно-визвольний характер і значно сприяв виступу відомого народного героя Олекси Довбуша. * * * ЗО—40-і роки X V III століття характеризуються новим піднесенням селянського руху на Прикарпатті. На Право­ бережній Україні, особливо на Поділлі, після жорстокого придушення селянського руху в 1734 р. також пожвави­ лись гайдамацькі виступи. Саме на цей час припадає ді­ яльність О л е к с и Д о в б у ш а , славного ватажка карпат­ ських опришків. Батько Олекси — Василь Довбуш, як свідчать істо­ ричні матеріали, належав до найбіднішої верстви сільсько­ го населення — «комірників». Єдиним засобом існування були для родини Довбуша декілька овець, які паслися в череді Марковецької громади на гірських полонинах. Цю93* 93 АБЗ, № 76/1, арк. 3.

AGZ, т. 23, стор. 407—408/6.

84

череду пас пастух, якого селяни наймали на рік за певну оплату. Таким пастухом влітку 1739 р. був якийсь Олексо Жолоб. Йому на зміну виходив і Василь Довбуш, який, як видно, також винаймався у громади за пастуха і пере­ бував часто на полонинах 97 Точно встановити рік народження Олекси Довбуша поки що не вдалось через відсутність відповідних джерел. Можна лише припустити, що Олекса народився десь на початку X V III століття. Дитинство хлопця пройшло в злиднях. Малий Олекса, босий і голодний, не однієї весни піднімався з батьком на полонини пасти свої і громадські вівці. Вже з дитинства він пізнав увесь тягар феодаль­ ного гніту, був свідком шахрайства, насильства й знущан­ ня орендарів, які в гонитві за прибутками не зупинялися ні перед чим. З судових матеріалів відомо, що Олекса мав брата Івана, про якого мова йтиме пізніше, та дружину, яка стала учасницею походів у 1741 — 1745 рр. Перш ніж розглядати діяльність ватажка опришків, слід звернути увагу на саме прізвище «Довбуш», яке в історичній літературі усталилося за ватажком опришків. У джерелах і народній творчості воно означає інше. К. Вуйціцький ще в 1840 р. писав, що «названий Добош для того, що його батько мав бути у війську добошем» 98, тоб­ то барабанщиком. Такої думки дотримувались й інші до­ слідники, хоч їх припущення не підкріплені жодними фак­ тами. У всіх джерельних звістках Олексу називають «Добощуком», рідше — «Добошем». Так іменують його в судо­ вих протоколах Станіславського міського суду 1738— 1751 рр. та в інших офіційних джерелах першої половини X V III с т .9910. І Єдиними захисниками поневолених селянських мас у X V III ст. були опришки, звані в народі «чорними хлоп­ цями» 10°. Про сміливих, дужих і справедливих опришків 97 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 62—63.

93 К. W o j c i c k i . Stare gawedy і obrazy, Warszawa, 1840, t. II, str. 142.

99 CKMC (17 3 8 — 1751 pp.), 62—64, 84—86, 125— 130, 133-— 136, 156— 168, 190— 191, 222—224; ЛЦДІА, ф. 5, T. 247, стор. 1363— 1364, t. 250, стор. 1585— 1587.

100 Ця назва, мабуть, пішла від Чорногори— основного опорного пункту карпатських опришків.

85

уже тоді народ склав багато переказів, легенд. Безсумнів­ но, молодий Олекса не лише чув від селян і гірських пастухів про опришків, але міг їх бачити, зустрічати на полонинах, де вони часто зупинялися, щоб відпочити і добути від пастухів докладні вісті про «шляхетський СВІТИЛ

^Олекса Довбуш, не маючи ніякого майна, за прикла­ дом багатьох інших селян, розорених шляхтою, залишає батька, матір і йде в опришки, щоб силою зброї боротися проти експлуататорів. Соціальне спрямування боротьби О. Довбуша — як виступу гноблених проти гнобителів — проймає зміст майже всіх народних оповідань, переказів та легенд. І«Зібрав собі Олекса,— говориться в народному переказі,— і пішов розбивати тих панів, що хлопам крив­ ду робили». За свідченням народної творчості, Довбуш, вступаючи в опришки, заявив: «Отак тепер не буду газ­ дувати, але й пан не буде панувати» 101102. \л]^Надзвичайна сміливість, завзятість, неабиякі організа­ торські здібності, палюча ненависть Довбуша до експлу­ ататорів — все це сприяло тому, що навколо нього гурту­ валися нові й нові групи опришків, з якими він робив успішні напади на шляхту, орендарів і їхніх прихвоснів. Народ високо цінив Довбуша та його товаришів, вбачаю­ чи в них своїх захисників, борців «проти пригнічувачів народу»7]Навіть Австрійська монархія змушена була ви­ знати, що Довбуш «вважається не за звичайного грабіж­ ника, хоч він убивав і нищив, але прямо за героя, якого наорд має у великій пошані...» 102 . \Виступ Олекси Довбуша — не епізод в історії селян­ ської боротьби на західноукраїнських землях, як це на­ магались довести буржуазні історики, а закономірний ре­ зультат розвитку опришківства за 300 років, про що крас­ номовно свідчать історичні матеріали^ Дії Довбуша — найбільш яскрава сторінка в історії класової боротьби західноукраїнських селян проти фео­ дального гніту. Уже з перших днів Довбуш та його това­ риші прославили себе як борці проти панів, лихварів та інших визискувачів, піднісши цю форму збройного руху до найбільшого розвитку.

101 Етнографічний збірник, т. 26, стор. 76.

102 Die osterreichisch-ungarische Monarchie in Wort und Bild, 1899, S. 255.

86

Перші згадки про антифеодальні виступи Олекси Довбуша і його опришків знаходимо в документах 1738 р. Проте, можна припустити, що Довбуш міг діяти набагато раніше, хоч це й не зафіксоване в історичних матеріалах. З писаних джерел за 1738 р. ми довідуємося про Довбуша вже як про ватажка загону опришків. Мабуть, що перед тим він діяв у загоні простим опришком. Адже тіль­ ки стійкого, перевіреного в боях опришка побратими оби­ рали ватажком. А для цього потрібен був час 103. У «Декреті старших земських в інтересі Солотвини»— зазначено, що «між опришками» в 1738 р. було всього 6 чоловік: Дранки — два брати з Дори, Довбуші — два брати, Олекса і Іван (з с. Рунгур), Смикайло і Семен Ігнатюк — з с. Порогів. У 1738— 1739 рр. Олекса Довбуш розгортає діяльність навколо родинного Печеніжинського ключа, а згодом — і навколо всього Яблунівського староства. Вже тоді в рід­ ному селі Печеніжині Довбуш дошкульно «потривожив» шляхту. В липні 1739 р. селянин Твердюк свідчив перед Станіславським судом, що Довбуші після того, як вони «починали рух у Печеніжині», не показуються до родин­ ного села, «бо їх наказано ловити» 104105. Спочатку Олекса Довбуш діяв спільно із своїм братом Іваном. Вони ходили по всьому Покутті, не раз навідува­ лися в рідне село. Наймит Твердюка, в комірному якого перебував Василь Довбуш з сім’єю, розповідав на допиті в 1739 р., що сини Довбуша, озброєні від ніг до голови, часто вночі з ’являлися в Печеніжині. Але до хати вони не заходили, весь час були на сторожі, викликали матір і го­ ворили з нею по кілька годин, а відходячи, залишали родичам грошову допомогу 1 . Заходив інколи Олекса з братом і до печеніжинської корчми, де, напевно, довідувався від селян про життя шляхти і події в околиці. Але згодом брати розійшлися- Про це нам відомі такі 103 F. К а г р і гі s k і. Вказана праця, стор. 8. Сучасник поет Кар­ ибський, який прихильно ставився до опришків, писав, що Довбуш «близько тридцять років з своїми молодцями розбивав на Покутті». Напевно, це дещо перебільшено, однак 10— 15 років міг виступати такий ватажок, як Олекса Довбуш. В майбутньому, можливо, зна­ йдуться нові матеріали, які проллють більше світла на це питання, 104 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 64.

105 Там же.

87

факти. Навесні 1739 р. Олекса й Іван з опришками зупи­ нилися в печеніжинській корчмі. На якому грунті поча­ лася суперечка — важко сказати, але Іван і Олекса дуже посварилися. Мабуть, серйозною була незгода, бо від роз­ мов перейшли до зброї. Іван, охоплений сліпим гнівом, так вдарив брата топірцем по нозі, що Олекса на все життя залишився кривим. В пісні співається: «Та й на ніжку налягає, Топірцем ся підпирав».

З того часу назавжди розійшлися брати Довбуші. Олекса і далі діяв з своїм загоном в Галицькій землі, а Іван подався на захід, на Бойківщину. Там він зібрав за­ гін опришків і ще тривалий час боровся з шляхтою Болехівщини, Самбірщини, Перемишльщини, досягав і Сяноцької землі. У тих місцевостях, за висловом І. Сосенка, Іван Довбуш «здобув собі славу, але не дорівнював Олексі» 0*106.

1 Не виключена можливість, що згодом Іван і Олекса помирилися та об’єднували свої загони для спільної бо­ ротьби в західній частині Галицького Прикарпаття. Не випадково, мабуть, Олекса Довбуш в 1744 р. робить да­ лекі походи під Турку і Дрогобич. Десь на заході Іван Довбуш і загинув 107. Після його смерті залишилась цікава пам’ятка: опришківський ніж, на якому був напис: «Йван Добощук, славний збойник Горській перед смертею своєю Зложив той різак в церкві Беняшки».

З другого боку були слова: «От того різака загиб з рук Добущука...» На жаль, прочитати ім’я забитого, оче­ видно якогось відомого вельможі, не вдалося 108. У 1739 р. Олекса сам очолює загони покутських оприш­ 100 Ів. С о с е н к о. Вказана праця, стор. 17. Про походи Івана Довбуша поки що виявлено небагато архівного матеріалу, але цей же автор твердить, що ті народні перекази і пам’ятки (печери, криниці, камені і т. д., які знаходяться на Стрийщині, Самбірщині і далі на захід) треба віднести не до Олекси, а до Івана Довбуша.

107 Дата смерті Івана Довбуша невідома, але варто підтримати думку Ів. Сосенка, що він вмер значно пізніше від Олекси, можливо, в 1776 р.

108 А. П е т р у ш е в и ч. Сводная Галическо-русекая летопись, Львов, 1887, ч. III, стр. 266.

88

ків. Особливо активно діяли опришки О. Довбуша в Ко­ ломийському повіті влітку і восени 1738 р. їх опорним центром стали околиці Яблунівського ключа. Вже в ці роки виявився антифеодальний характер руху опришків. Головні удари Довбуш спрямовує на найбільш ненавис­ них народові експлуататорів. Виступ його набуває масово­ го характеру. Влітку 1739 р. повідомлялось, що опришки Довбуша «повсюди розбивають по дорогах і по лісах». У жовтні 1739 р. Довбуш прибуває на Свірську соле­ варню в село Текучу і розправляється з лихварем Лоша­ ком, про що свідчать зізнання опришка Палейчука» 109. Ці події стривожили коронну княжну Теофілію Яблоновську, власницю цієї солеварні. Вона пише декілька листів до Павла Беня, управляючого її маєтками на Яблунівщині. Зміст цих листів вказує не тільки на пожвавлення опришківського руху на Яблунівщині, але й допомагає з’ясувати причину розправи над Лошаком. Особливо цікавий лист Геофілії Яблоновської до Беня від 27 жовтня 1739 р.,-з якого випливає, що перестрашена княжна, хоч і не знала ще тоді, що Лошака вбив Довбуш, надзвичайно тривожи­ лась за свої доходи з Яблунівських маєтків, через що на­ полегливо просила Беня розслідувати справу і запобігти дальшому опришківському рухові, зміцнивши каральні за­ гони. Другий лист Яблоновської, написаний 27 січня 1746 р. до цього ж самого орендаря Павла Беня, переконливо свідчить про те, що Довбуш вбив Лошака, у якого забор­ гували майже всі навколишні селяни, і спалив лихварські папери, свідомо захищаючи інтереси розореного селянства. Зміст цього листа такий: «Вельможний і милостивий пане, інстигаторе, коронний, мій великий милостивий пане і брате. Я довідалась, що в Сологвинщині, в маєтках вельмож­ ного пана спіймані розбійники, які твого яблунівського підданого вбили і спалили папери, які мав від своїх довжників. Отже, зважаючи на цю споаву, спалення паперів вчинено не без людської намови. Тому, прошу пана, щоб не тільки запобіг таким дальшим ексцесам, але й, щоб від­ вернути від іншого убивства, наказав віддати до суду тих виновників, щоб з корпоральних конфесат признались, з чиєї ж намови то вчинили, бо я маю підозріння щодо 109

ШКШШ (173 8 — 1751 рр.), стор. 64.

89

спалення тих паперів тими гультяями, які на тому не ви­ знаються. Знаю, що той орендар дуже багатий, посідав кілька оренд і кредитував усіх у тому краю. Тоді то убив­ ство мусило виникнути з чужої намови. Більше не чиню повідомлень, але віддаю на гідне вирішення милостивого пана...» по. Орендарі і корчмарі швидко зрозуміли силу Довбуша і небезпеку, яка загрожувала їм. А небезпека справді зростала. Незабаром був вчинений напад на двір шляхти­ ча Добросільського у селі Вербіжі біля Коломиї. Учасник нападу опришок Василь Палейчук повідомляв на суді, «що на нього (пана Добросільського.— В. Г.) мали гнів брати Джимуги»— відважні учасники походів Довбуша. У нападі на Добросільського брало участь вісім опришків: Довбуш, два брати Джимуги, брати Яворівці родом з Микуличина, Срібнарчук з Ясеня, Федір Нікорак з Микуличина і лг * брати з Угорщини ш . Невідомо, як розправилися оприш­ ки з паном, але, видно, основною метою походу була не багата здобич, а помста пану Добросільському. Опісля загін Довбуша пішов у Воскресінці, де напав на пана Рушицю, захопивши в останнього чимало зброї і боєприпасів. Потім опришки Довбуша «спалили ясенівського отамана», захопили деяке майно в Уторопах, бу­ вали в Перегінську, Зеленій, Добротові, Молодкові, «за­ били жупника» в Ланчині, «зайняли» вівці у якогось Микуличинського Тутяка та ін. 10*11213. Приблизно в 1740 р. Довбуш підступив під шляхет­ ський двір у Косові і навіть «посилав рушниці до двора». Галицька шляхта стривожилась появою тут О. Довбуша. Кріпосники були переконані, що опришки прийшли на заклик селян пз. Сила загону Довбуша, як видно, на цей час була не­ малою, коли опришки «похвалялись спалити Кути», які тоді були досить великим містечком. Коли опришка Палейчука запитали на суді в Станіславі «чому похвалялись спалити Кути»,— той відповів ясно: «За те, що страчено хорочівських опришків'" Х го були ці хорочівські оприш­ ки, де діяли, чим проп лавились, хто був їх керівником, які вони мали відносини з Довбушем,— поки що важко вста­ 110 АБЗ, № 4/ІІІ, аГк. 1 2 - 1 3 .

111 СКМС ( 1 7 3 8 - 1 7 5 1 рр.), стор. 127.

112 Там же, стор. 125 -130.

113 Там же, стор, 129.

90

новити. Але О. Довбуш солідаризувався з усіма, хто ви­ ступав проти експлуататорів і мстив за страту народних месників. У 1740— 1741 рр. Олекса Довбуш під натиском шля­ хетських військ змушений був залишити родинні околиці Печеніжина і Яблунівщини, відступити у Верховину та отаборитися на деякий час на Буковецькій полонині. Звід­ си Довбуш знову почав нападати на шляхетські маєтки не лише на Коломийщині, але й на Буковині та Закарпатті. О. Довбуш нападав також і на багатих купців і про­ їжджаючих лихварів. На той час особливо багатими куп цями були вірмени, колонії яких досить густо вкривали Галицьку землю. Влітку 1741 р. Олекса Довбуш з своїми 12-ма оприш­ ками зупинився в лісі на горі Рокітня. Опришки відпо­ чивали і готували їжу. «Тимчасом Довбущук пішов вгору і спостеріг вірмен»,— розповідав на суді учасник цих по­ дій Василь Мельник. Олекса негайно дав знати опришкам, які, забравши свою зброю, вдарили на купців. Вірмени, маючи при собі для оборони людей з Микуличина, про­ бували боронитись і навіть у цій сутичці убили двох опришків — Василя з Незавидова і другого молдаванина з Путилова. Однак опришки перемогли купців, деяких повбивали, а їх майно захопили. Опісля, вночі, опришки напали на Микуличин і помстилися на сільських багатіях за те, що вони допома­ гали вірменам, а також відомстили за смерть товаришів по боротьбі. Розправу над микуличинськими багатіями Довбуш чи­ нив майже цілу ніч і тільки «над світанком» опришки ви­ йшли з села. Правда, микуличинські багатії не заспокої­ лись: вони організували загін і пішли слідами опришків. Знов зав’язалася жорстока сутичка, у якій було вбито одного опришка і одного поранено) Опришок «підстреле­ ний» умер в Ямні того ж дня» П4. З іншими опришками ватажок відступив у гори на Буковецьку полонину, звідкіля знову робив напади на не­ нависних багатіїв. Основним місцем перебування Довбуша і його загону в 1742— 1743 рр. була гора Стіг-стрімка і недоступна вер­ шина на найдальшому південному крилі гірського пасма СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 86.

9/

Чорногори, серед високих скель, на пограниччі Угорщини, Молдавії і Галичини. Звідси народні месники, керовані Довбушем, за допомогою закарпатських опришків завда­ ють дошкульних ударів не лише галицькій шляхті, а й експлуататорам Закарпаття та Буковину Активними були дії народних месників у 1742 р. на Коломийщині. Найбільш голосною стала розправа Олекси Довбуша над багатим українським отаманом Миколою Дідушкою в Довгополі. Сам отаман був відомим багатієм, який посідав значні маєтки, володів великими отарами овець, просторими полонинами і мав чимало слуг. Боячись, щоб Довбуш не зруйнував його маєтку, отаман докладав багато зусиль, щоб піймати Довбуша і видати його шлях­ ті. Він наказав селянам Довгополя та інших навколишніх сіл ловити опришків, а за голову самого Олекси Довбуша обіцяв значну грошову винагороду. Звичайно, все це було відомо ватажкові, і він вирішив розправитися з Дідушкою. Архівні документи — зізнання перед Станіславським судом наймита отамана Семена Волощака, який особисто бачив ці події 11516, малюють кар­ тину розправи. Коли Дідушка впіймали, Довбуш, привітав його лайкою та зневажливим словом: «Чи ти тут, пане Діду. А я тобі прислав на знак чепелика (ножа), аби ти мені дав терх сиру. А ти сказав, що мою голову дам до Станіслава!» І вдарив його болтою в груди та й каже: «Пізнаєш ти мене, Олексу? На, рубай мою голову! Ти зганяв села, щоб мене спіймати, обіцяв панам шапку чер­ воних, щоб мене спіймали>>. І вдарив його вдруге так, що той упав і сконав. Маєток Дідушки опришки спалили. Про загибель Миколи Дідушка залишився запис у метриках села Довгополе від 1772 р., який також малює картину жорстокої, але справедливої розправи народного ватажка над сільським отаманом П6. Весною 1743 р. Довбуш знову збирає свій загін на горі Стіг та починає нові походи. Якщо до цього часу Олекса діяв на Коломийщині — в її південно-західній час­ тині і найдальше доходив до Перегінська і Голоскова, то в 1743 р. він починає розгортати діяльність на східному Поділлі. Так, у 1743 р. в актах галицького суду зустрі­ 115 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 184— 188.

116 Виписка з метрики села Довгополе з другої половини X V III ст., копія якої зберігається у фондах Коломийського музею Народного мистецтва Гуцульщини.

92

чаємо звістки про перебування Довбуша в околицях Ви­ ноградова і Підгайчиків. В актах згадується про якесь спустошення, вчинене Довбушем у цих околицях. Тут існували і сільські прихильники Довбуша: якийсь Іван Лоюк і Павло Бойчук з-під Виноградова, яких шляхта обвинувачувала у зв’язках з народним героєм, заарешту­ вала і представила перед галицьким судом. Перехід Довбуша з гірських районів у підгірські і ни­ зовинні — надзвичайно цікаве явище. Воно свідчить, що Довбуш веде боротьбу не лише в горах, але сходить «в доли», щоб і там завдавати удари панам, що було зовсім нелегкою справою. Слід зазначити, що діяльність Олекси Довбуша на підгір’ї не могла успішно відбуватися без попередньої роз­ відки і вивчення місцевості. На нашу думку, відомості про нові райони дій готували учасники загону, які на зи­ мівлю відходили далеко від своїх осель, наймались слу­ гами, скриваючи, звичайно, хто вони такі. Розправа Довбуша над різними народними гнобителя­ ми, економами, наставниками, лихварями, орендарями і сільськими глитаями в 1738— 1745 рр. викликала серед простого люду захоплення і загальну симпатію. Селяни вважали Довбуша «своїм спасителем», висловлювали йому щиру подяку. «Дай боже,— казали вони,— тому Довбушеві всього того, що має. Дай йому здоров’я та прибуток добрий, що він за нас заступається та нас боронить від всякої біди, та нам бідним дає гроші» 117. Ім’я Довбуша стає все більш популярним. «Олексина слава почала скрізь розходитися по горах». Слава про видатного ватажка доходить у найвіддаленіші місця При­ карпаття 118. Видатний ватажок галицьких опришків Олекса Дов­ буш підтримував тісні зв’язки із молдавськими опришка­ ми, в його загоні діяли молдавські побратими. Іноді Дов­ буш об’єднував свої сили з молдавськими загонами для більш успішних походів. Учасник загону Андрій Лаврів на суді в Станіславі 15 вересня 1742 р. розповідав, що загін Довбуша влітку 1741 р. «пішов в Чорногори на по­ лонини, бо він (Довбуш.— В. Г.) там сподівався компа­ нії з Довгополя, І іутилова, з Волощини і там затримався 117 Етнографічний збірник, т. 26, стор. 106.

118 СКМС (173 8 — 1751 рр.), стор. 133— 136.

93

три дні» 119120. Отже, як бачимо, в цей період з галицькими опришками єднаються не окремі учасники, а цілі загони молдавських гайдуків. Під час переслідування шляхетськи­ ми військами Довбуш переходив у Молдавію і скривався в лісах та полонинах Буковини. Галицька шляхта нама­ галась виявити його загони в Молдавському господарстві, зв’язувалася з молдавськими господарями та просила їх спіймати й видати небезпечного для них ворога. У грудні 1741 р. шляхтич Кривокольський, губернатор покутських маєтків Й. Полоцького, звернувся до молдав­ ського господаря К. Маврокордота із скаргою про те, що ватажок опришків Олекса Довбуш, якого переслідують поляки, «нібито подався тепер на зиму на молдавський бік, щоб там схоронитися» 12°. Молдавський господар не­ гайно зв’язався з чернівецькими властями, уточнив справу і після цього відповів шляхтичу Кривокольському, що Довбуш «не може перебувати, а тим більше ховатися на нашім боці... Нехай вони (польська шляхта.— В. Г .) шу­ кають його в других місцях, бо в нашій країні (Молдавії) його немає» 1 . Гадаємо, що це була лише формальна відписка. Дов­ буш міг знаходитися на той час на території Молдавії, але в невідомих для властей місцях, гірських околицях. Проте наступного року, в липні уже повідомляється про перебування Довбуша в Молдавії. У зв’язку з цим господар просить чернівецького старосту спіймати учасни­ ків загону Довбуша, забрати їх майно, а також заарешту­ вати тих жителів села Ростоки, які були зв’язані з опришками. Аналізуючи діяльність опришківського руху під про­ водом Довбуша, не можна обійти характеристики самої особи народного героя. Шляхетські джерела, які подають звістки про Довбуша, оцінюють його, звичайно, з нега­ тивного боку, постійно називають загони опришків «бан­ дитами», «гультяями», «розбійниками» тощо, а самого Довбуша характеризують як «страшного розбійника» і 119 СКМС (173 8 — 1751 рр.), стор. 156.

120 В архіві Соціалістичної Республіки Румунії зберігається книга судових записів молдавського господаря К. Маврокордота за 1741 — 1743 рр. Румунський дослідник Н. Йорга опублікував книгу з ко­ ротким викладом документів. N. J о г g a. Studji si documente, vol. VI, partea, pag. 295, Bucarest, 1904.

121 N. J o r ga. Вказаний збірник документів, стор. 295.

94

«немилосердного вбивцю». Шляхта всіляко намагалась знеславити О. Довбуша перед народом, не зупиняючись при цьому ні перед брехнею та наклепами, ні перед заля­ куванням. Дворянські та буржуазні історики також намагалися спаплюжити ім’я народного борця.

Олекса Довбуш. Невідомий художн ик XVIII ст. Уважно аналізуючи історичні джерела, глибоко пере­ конуємося, яким добрим, гуманним і справедливим був Олекса Довбуш, незважаючи на те, що діяти йому дово­ дилось у важких, суворих умовах. Про велику доброту і гуманність Довбуша свідчить велика кількість народних оповідань, легенд і пісень, чимало з яких виникло ще за його життя. Як виглядав Олекса Довбуш, дізнаємося із спогадів сучасників. У 1850 р. 120-річний житель села ВижнєЖаб’є Шімон, який юнаком бачив Довбуша, розповідав, 95

що Олекса «був високий, плечистий, темноволосий, краснолиций, рухливий, мав усміхнене обличчя, проникаюче око, дзвінкий голос. На ньому була шапка з павиним пір’ям, мазана сорочка, широкий пояс, за ним два пістолі, порохівниця, мошонка на тютюн, торба; на плечі кріс, но­ сив червоні штани і був взутий у постоли» [22. Олекса Довбуш дотримувався звичаїв і вірувань, ха­ рактерних для Гуцульщини, додержувався християнсько­ го ритуалу, вірив у святі дари, зернини пшениці, пір’я тощо. ^Довбуш був фізично сильною людиною. Про це пере­ конливо може свідчити, наприклад, те, що він підняв зв’я­ заного Дідушка з сином одною рукою високо вгору і, явно демонструючи свою силу, заявив: «Ось так-то в’яже Дов­ буш, пане Дідушку» 12123. О Ватажок був жорстокий до ворогів. Але, жорстоко ка­ раючи гнобителів, Довбуш в той же час залишався чуй­ ним до безборонних, немічних, покривджених. Як вка­ зують джерела, надзвичайна сміливість і відвага поєдну­ валися в Довбуша з правдивою лицарською вдачею.

8 жовтня 1741 р. Довбуш напав зі своїми хлопцями на маєток шляхтича Каргіінського в селі Голоскові на Покутті. Цього дня у сім’ї пана народилася дитина — май­ бутній відомий польський поет Францішек Карпінський. Пізніше поет розповів про цю подію, підкресливши саме гуманність і лицарство ватажка опришків. «Через годину після мого народження,— пише Ф. Кар­ пінський,— прийшов у двір Довбуш зі своїми; застав у всьому домі лише мою матір на ліжку і бабу, що мене мила і на руках тримала,— більше не було нікого. Моя мати не могла говорити з болів і переляку, баба присту­ пила до Довбуша зі мною на руках і каже: «Ось годину тому, як вродилася дитина, зважай на бога і на хвору матір, і на немовлятко, і не роби ніякої шкоди, коли тебе приймають, як доброго гостя. Ці слова зворушили серце ватажка; він наказав своїм молодцям, щоб поводили себе чемно і засів з ними до їжі й до горілки, якої було досить. Бабі дав потім три злотих червоних, а мою матір просив, щоб дала дитині на згадку, 122 п Б а ж а н с ь к и “ Олекса Довбуш. Перемишль, стор. 37.

123 СКМС (173 8 — 1751 РР.), стор. 185— 186.

96

1913,

що він там був, його ім’я — Олекса — бо так звався Довбуш — і пішов з своїми, не зробивши ніякої шкоди» 124. Навіть ворогів Олекса Довбуш карав не завжди. Він інколи забороняв їх вбивати, виходячи виключно з гуман­ них міркувань. Відомий, наприклад, випадок, коли пол­ ковник Пшелуський зі своїми смоляками, висліджуючи за­ гін Довбуша, був оточений опришками на Буковецькій полонині. Смоляки опинились у повній владі «чорних хлопців». Опришки піднесли рушниці і направили проти Пшелуського і його смоляків. Але команди «вогонь» не пролунало. Довбуш заборонив стріляти і зупинив своїх хлопців словами: «Не губіть його (Пшелуського.— В. Г .), в нього жінка і діти» 125. У ставленні до своїх побратимів Довбуш виявляв вели­ ку душевну доброту і чуйність. В опришків був суворий звичай: коли хтось із загону важко занедужував під час походу або був сильно поранений в бою, його вбивали. Це робилося для того, щоб запобігти полону, замести за собою сліди. Опришок Андрій Лаврів розповів на суді таке: «Піш­ ли в Чорногору на полонину, бо він (Довбуш.— В. Г.) сподівався там компанії з Довгополя і Путилова. Та ми залишилися три дні, і я захворів. Вони переночували одну ніч через мене. Потім два Джимуги постановили відтяти мені голову, але Довбуш не велів: «Дайте йому спокій, може, він ще послужить» — і дав мені три червонці, бу­ ханець хліба і пачку тютюну». Відібране у панів майно Довбуш роздавав убогим крі­ пакам. Народний переказ говорить: «Довбуш був дуже добрий чоловік, він лише у багачів брав, а бідним да­ вав» 126. Роздаючи знедоленим захоплене майно, Довбуш тим самим повертав їм невеличку частину того, що пани відбирали у них шляхом визиску й експлуатації. Під час нападу на багатого шляхтича у Велавчі, на Буковині, Довбуш наказував панському слузі: «...Нічого більше не хочу, лише маю помститися на дідичу, а всі маєтки розділю між вас...» Особливо чуйно і прихильно ставився ватажок оприш­ ків до найубогішої частини сільського населення. «Дов124 F. К а г р і n s k і. Вказані мемуари, стор. 1—2.

125 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 130.

126 Етнографічний збірник, т. 26, стор. 141.

7 В. В. Грабовецький

97

буш ходив поміж люди, але нікому злого не робив. Він, як лише узнав за бідного, то зараз помагав йому» 127 — свідчить народне оповідання. Успішна і довготривала боротьба опришків із шляхтою та іншими експлуататорами залежала насамперед від умі­ лої і доброї організації загону та міцного зв’язку з ши­ рокими масами трудового народу. Це добре розумів Довбуш. Основу його загону становили представники най­ більш убогих верств поневоленого народу — наймити, слу­ ги, чабани, розорені селяни-втікачі. Опришок Василь Мельник говорив на суді, що перед вступом до загону Довбуша він служив в отамана при млині в селі Розточ­ ках. Інший опришок, Андрій Лаврів, раніше пас вівці в горах на полонині. Андрій Пилип перед тим, як стати опришком — побратимом Довбуша, дев’ять років служив у якогось Василя в селі Требошанах на Закарпатті 128. Довбуш перш, ніж узяти до себе новобранця, особисто мав з ним розмову, дізнавався про його життя, майновий стан і, лише добре вивчивши людину, давав дозвіл на вступ у загін. Довбуш орієнтувався на найбідніше населення. Бід­ няки, позбавлені будь-яких засобів до існування, ставали найбільш стійкими борцями, могли переносити всілякі не­ згоди і труднощі. В опришки йшли люди з різних районів України, Угорщини і Молдавії. Вже в 1738— 1739 рр. у загоні Дов­ буша активно діють закарпатці і буковинці. В складі його загону в останні роки було чотири галичанина: Павло Орфенюк, з села Ямна, Степан з Зеленої, Квітчук з По­ рогів і Василь Баюрак з Дори; сім закарпатців — син Серичика з Ясині, його односельчанин Матвій Цюперик, Гриць Мартушуків, Круцяків, Іван з Валені, Рохників з села Будищі, Анатолій з Серби і Михайло з Наддніпрян­ щини. Отже, Олексу Довбуша підтримував трудящий люд із значної частини України 129130. Довбуш деколи навіть тільки з угорськими опришками ходив у похід. У судових протоколах 1739 р. записано, що «Довбуш з угорцями ходив на Молодків» 13°. Кількісний склад загону Довбуша змінювався. При 127 128 129 130 98

Етнографічний збірник, т. 26, стор. 73— 111. СКМС (173 8 — 1751 рр.), стор. 83—84, 156, 159. Ю. Ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 205. СКМС (173 8 — 1751 рр.), стор. 128.

нападі на купців на угорському шляху опришків було 23 чоловіки. На маєток Карпінського в 1741 р. наступало 12 побратимів, а на, шляхетський двір у селі Воскресінцях — 43. Весною 1742 р. Олекса Довбуш зібрав на горі Стіг 42 воїни 131. Нечисленність загонів була зручною: опришки мали змогу швидко рухатись, несподівано переходити з одного місця на інше, легко і надійно окриватися. Великий загін важче було б забезпечити продовольством та й зникати непомітно на очах ворога, як це блискуче робив Довбуш, було б неможливо. Сила Довбуша полягала не в кількісному складі, а в бойовому дусі загону, в умілому оперативному керівни­ цтві. Партизанська тактика боротьби — несподіваність, конспіративність і блискавичність наступів — була запору­ кою успіху. Ця своєрідна опришківська тактика в гірських умовах, при наявності пограниччя, робила Довбуша не­ вловимим і грізним для шляхти. З ’являючись в різних місцях майже одночасно, загін Довбуша створював вра­ ження колосальної сили. В очах народу опришки були легендарними і непереможними героями-велетнями. Опришки Довбуша, як правило, збиралися в загін на­ весні, коли земля проростала травою, а ліс вкривався густим листям. Як уже згадувалося, місцем, де навесні збирав Олекса Довбуш своїх хлопців, була стрімка вершина Стіг. Оприш­ ки сходилися тут з різних місць. Про це досить детально розповідав побратим Довбуша: «Коли тільки мене взяв (Головач), так почалися до нього сходити, то по два, то по три, то з цієї, то з тієї гори і нас назбиралось за три дні 43 коло великої гори, званої Стогом при кордоні угор­ ськім і румунськім 132. Коли збиралося ЗО—40 чоловік, як записано в офіціальних судових протоколах, Довбуш «бра­ кував їх», тобто відбирав найкращих. «Котрого взяв, а котрий не сподобався йому з тих легінів, вибраковував і відганяв від купи»,— розповідав на суді опришок Андрій Пилип’як. Про те, як Довбуш перевіряв мужність побратимів, говорять народні перекази. Перед тим, як прийняти ко­ гось до загону, Довбуш давав кілька завдань на випробу­ 131 СКМС (173 8 — 1751 рр.), стор. 128.

132 Там же, стор. 159.

7

*

99

вання сміливості, рішучості, витримки тощо. Пропонував, наприклад, покласти руку на дубовий пень і, замахнувшись топором, вдавав, що хоче відтяти руку. Хто відсмикував руку, того Довбуш відганяв, а хто витримував іспит, за­ лишався спокійним, того приймали 133. Або інше випробування. Через глибокий і стрімкий яр гірського потоку Довбуш перекидав довгу смереку і про­ понував новобранцям перейти по ній на інший бік. Впасти зі смереки у глибоке провалля — значить загинути, ва­ гатись — виявитись боягузом. І лише тих, хто сміливо і спритно переходив по смереці на протилежний бік яру, Довбуш брав до свого загону. Так, у романтичній і водно­ час небезпечній грі зі смертю, підбирав собі ватажок бійців. Після випробувань опришки присягали на великий Довбушевий топір і рушницю: «Я присягаю на цей топір вам, дєдику (так називали Довбуша.— В. Г.), і вам легінібратики. Нікого ніколи не викажу, хоч би мене мучили, четвертували і палили в панській катівні. А коли б не до­ тримав присяги — хай мене не мине цей топір і ця опришківська зброя на землі і під землею...» 134. Опришкові Андрію Пилип’яку, коли він вступив у за­ гін Довбуша, наказано було «присягати на стрільбу, що не покине» своїх побратимів-опришків. Порушення прися­ ги, зрада товаришів суворо каралася. Зрадника страчу­ вали гострим Довбушевим топором. Залишаючи хворого опришка Андрія Лаврова в Чорногорі на полонині, Олекса Довбуш суворо наказує йому, щоб той ніколи не говорив, що був у його загоні: «Бо як скажеш, що ти з нами ходив і зрадиш, то хоч би ти був і в третій землі, то я таки дістану і розсічу». В загоні панувала сувора дисципліна. Влада Довбуша, особливо під час походів, була необмеженою. Всі дору­ чення ватажка, хоч які небезпечні, опришки виконували точно, без найменшого заперечення. Напередодні важли­ вих наступів на шляхту Довбуш обмірковував план май­ бутньої операції разом з побратимами. На таких нарадах голос мали досвідчені, перевірені в боях соратники: Ва­ силь Баюрак, Іван Бойчук, Павло Орфенюк, брати Джамиджуки, Михайло з Наддніпрянщини,— ті, що не один рік билися пліч-о-пліч з Довбушем.

133 Етнографічний збірник, т. 26, стор. 95.

134 S. \\Уі n с е n z. Na wysokiej poloninie, Warszawa, 1936, str. 156 100

Кожен опришок був добре озброєний. Сам Довбуш но­ сив рушницю, два пістолі, топір, рогатину і палаш. Інші опришки, як свідчив в 1739 р. чабан Жолоб, були озброє­ ні так само, як і їх проводир, не мали тільки палаша 135. (Очевидно, палаш був ознакою влади). В пізніші роки особливих змін в озброєнні побратимів Довбуша не від­ булося. Довбущуки славилися як влучні стрільці з рушниць і пістолів, бездоганно володіли топірцями і ножами-чепеликами. Вражала їхня мужність, хоробрість і вміння во­ лодіти зброєю. Одяг опришків був простий і зручний. На голові — чорний капелюх округлої або стіжкоподібної форми, часом прикрашений павиним пером і золотими чи срібними бляшками та гудзиками. Сорочка, так звана мазанка, з грубого полотна домашнього виробу мала чорний колір, бо була виварена в олії, лою або солонині для захисту від різних паразитів. Таку сорочку опришок міг носити весь літній сезон і навіть декілька років. Штани-холошні були широкі вовняні або з полотна. Через плече переки­ далась торба, прикрашена світлими гудзиками. Як видно з судових актів, опришки Довбуша мали спе­ ціальні торби, виготовлені з козячої чи овечої шкіри, так звані б а р д ю г и . В них зберігали сир, м’ясо, хліб, сало тощо. Взувались опришки в ходаки і постоли, переплетені ремін­ ними волоками. Взимку народні месники носили короткий кожух або сердак з вовни і шапку з лиса — клепаню. Кож­ ний мав своєрідну накидку — г у г л ю 136, або д ж у г л ю , по­ дібну до пелярини, мантії чи довгого плаща, без коміра, переважно з білого сукна. Таку гуглю носив і ватажок опришків. Сорочка підперезувалась шкіряним поясом, який був такий широкий, що закривав майже пів грудей і жи­ вота. До пояса прив’язували порохівницю і табакерку з папушами тютюну. Ватажок не відрізнявся одягом від своїх побратимів. Районом діяльності опришків, зрозуміло, були карпат­ ські гори. Скелясті неприступні гори, вкриті непрохідними темними хащами густих лісів, були надійним притулком і сховищем опришків, забезпечували їх від раптового напа­ ду, служили природними фортецями.

135 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), січц>. 158— 159, 63.

136 А. В і е 1 о w s k і. Вказана праця, стор. 665.

101

Проникнути до опришків міг лише той, хто добре знав місцевість. Шляхта навіть змушена була визнати, що «ви­ коренити з грунту» опришків через «гори і недоступні місця без допомоги жителів покутського краю дуже важко і майже неможливо» 137. У вільний час Довбуш та його побратими відпочивали на стрункій і мальовничій скалі — горі Стіг. З наближен­ ням вечора вони сідали групами в різних місцях, розкла­ дали вогнища і готували вечерю. Після вечері опришки, не розлучаючись зі зброєю, лягали на відпочинок просто біля вогню, завбачливо виставляючи нічних вартових. Сам Довбуш був дуже обережний, а особливо вночі, коли шляхетські війська найчастіше атакували загін. Вве­ чері ватажок опришків відділявся від загону і ночував у невідомому нікому місці. Тому Довбуш і залишався не спійманим, коли смоляки оточували табір опришків. У 1742 р. наприклад, на горі Стіг полковник Пшелуський зі смоляками вночі атакував табір і спіймав кількох оприш­ ків 138. Але не зміг спіймати Олексу Довбуша, який но­ чував десь в іншому місці. Шляхта намагалась вивідати про звички Довбуша. Андруся Лаврова на суді невипад­ ково питали, «чи ночує з ними вкупі той Довбощук». Опришок відповів, «що не ночував з ними, але завжди на боці» 139140. З першими приморозками опришки повертались з по­ ходів на гору Стіг і звідти розходилися зимувати. Коли шляхетський суд запитав Палейчука, «яку змову мали, як розходилися», той відповів, що «змови межи ними жодної не було, де мають зійтися, тільки один другому сказав: «Бувайте здорові, коли пан-бог допоможе, то зійдемося». Потім вдруге суд, мабуть, для уточнення, знову запитав цього ж опришка, «яка була межи ними розмова, коли розходилися». Той вдруге відповів, «що розійшлися коло Стогу на полонинах і так їм сказав (Довбуш), коли визимуємося, то знову зійдемося і не говорив один другому, де мають зимувати» 14°. З цього зізнання видно, що опришки для більшої конспірації не ділилися думками, де кожний з них буде жити взимку.

137 138 139 140

102

ЛЦДІА, ф. 5, Т. 270, стор. 1065. СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 159. Там же, стор. 156. Там же, стор. 129.

Опришки розуміли, що шляхті легше їх виловити по­ одинці, тому прр своє місце перебування не розповідали нікому, навіть своїм рідним. Коли Федіра Палійчука, по­ братима Довбуша, запитали на суді 28 жовтня 1741 р., «де зимував», то він відповів, що «в Ясенові під Городенкою молотив і жив у того, хто його наймав. Раз найдовше перебував у одного хлопа, якого хата на боці, чи йому на ім’я Іван чи Петро»141142. І сам хазяїн також нічого не знав про свого наймита. Отже, побратими Довбуша дотримувались суворої опришківської дисципліни. Крім цього, вони переходили на зимівлю у далекі місця, щоб не виявити себе перед во­ рогами і одночасно розвідати нові території та об’єкти для майбутніх дій. Були випадки, що влітку загін Олекси розходився, а через деякий час опришки сходилися до ватажка, про міс­ це перебування якого довідувались у довірених пастухів. В результаті розмаху діяльності Довбуша його ім’я стало символом боротьби і перемог над шляхтою. Західно­ українські трудящі вбачали в особі Олекси Довбуша сво­ го визволителя й оборонця. Не випадково в народному переказі говориться, що селяни, які стояли на варті пан­ ського двору в селі Космачі, як побачили, що то Олекса з 12 легінями, «про якого вже була чутка, такі стали раді, що не знали, що робити з радості, що вже раз увільнить їх Олекса від тієї муки» И2. Всюди, де лише з ’являвся Олекса Довбуш із своїми опришками, селяни допомагали йому чим могли, вказува­ ли, яких панів карати. Про цей взаємозв’язок Довбуша з селянською масою не могли замовчати навіть урядові шляхетські кола. Коронний гетьман Йосиф Потоцький у своєму універсалі від 1742 р. змушений був ствердити, що знищити загін Довбуша важко саме тому, що він «з опришками своїми по різних селах має свої сховища і при­ тулки» 143. Щоб якось перешкодити і запобігти цій єдно­ сті опришків і селянства, Потоцький видає універсал, в якому наказує сільським громадам зловити Довбуша і до­ ставити його до Станіслава, де шляхта жорстоко мучила й карала спійманих народних бійців. «Бо якщо б яка141 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 129.

142 Етнографічний збірник, т. 26, стор. 78. І43- ЛЦДІА, Ф. 5, Т. 247, стор. 1363.

103

небудь громада,— суворо попереджав Потоцький,— або охороняла, або якою-небудь поживою постачала чи до охо­ рони перестерігала Довбуша чи інших опришків, така гро­ мада без жодної дискреції буде впень витята» 144. Але ніякі погрози не могли порушити міцних зв’язків Олекси з трудящим людом. Шляхта загрожувала наро­ дові різними карами, а селяни несли Довбушу харчі і зброю. Потоцький видавав суворі універсали, а прості люди переховували опришків і показували їм зручні під­ ходи до об’єктів нападу. Народ стіною стояв за Довбуша. Довбуш зі своїми хлопцями часто заходив до корчми села Дебеславці, де зустрічався з своїм «добрим побра­ тимом» Іваном Бойчуком, одним з тих довірених людей, що на перший заклик ішли на допомогу ватажкові. Довбуш підтримував міцний зв’язок і з селянами Микуличина. Тут його загін не раз затримувався на відпочи­ нок, одержував різну інформацію від надійних побрати­ мів. Селяни радо і гостинно приймали у своїх хатах опришків і самого Довбуша. Кожен побратим мав для зв’язку з Довбушем свій пев­ ний знак. Для одних це був постріл з рушниці, для ін­ ших — свист. В селі Ямному Довбуш мав двох вірних побратимів — пастухів Стефана Дронева і якогось Пав­ ла 145. Довбуш цілком довіряв цим хорошим друзям, що тримали з ним постійний і надійний зв’язок. В окремих селах Довбуш підтримував зв’язки не з одним—двома, а з цілою групою селян і навіть з усією громадою. В 1744 р. в одному з шляхетських донесень повідомлялося, що всі «селяни села Стопчатова є в поро­ зумінні і союзі з опришками» 146. Навіть бувало, що на­ родного звитяжця підтримували представники дрібної шляхти, економічний стан якої не відрізнявся від стано­ вища селян. Наприклад, відомо з судових протоколів, що дрібні шляхтичі Мушинський і Лентоцький з села Ослав постачали загін Довбуша харчами, зброєю і т. ін. Довгі роки Довбуш підтримував тісні зв’язки з селя­ нами Космача. В травні 1742 р. стало відомо, що ватажок, допомагаючи селянам розправитись з ненависними лихва­ рями, захопив у космацьких орендарів гроші.

144 ЛЦДІА, ф. 5, т. 247 стор. 1363.

145 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 190— 191.

146 А Б З, № 93.

104

Активно допомагали селяни Космача опришкам Довбуша в 1744 р. Якийсь шляхтич Суський в листі від 7 ве­ ресня 1744 р. до Яблунівського старости П. Беня подає цікаві факти про підтримку селянами Космача загонів Довбуша. Він констатує, що солдати з хоругви Ліпканського під керівництвом полковника Пшелуського «пере­ ходили через Космач за опришками». Суський, учасник цієї експедиції, пише, що війська нібито не спричинили «значної шкоди» космацьким селянам, як про це раніше повідомляв губернатор Яблунівського ключа. За його сло­ вами, це було «удавання» губернатора. Суський твердив, що він «кілька разів просив» Яблунівського губернатора їхати з ним до Космача, «де найбільше мають приязнь опришки», і там виділити людей для розшуку опришків на полонині. Але губернатор «жодним живим способом не хотів це вчинити і відмовився їхати особисто до Кос­ мача, боячись наразитись від опришків, і, по-друге, через «брак часу». Суський змушений був сам виїхати з солда­ тами до Космача, і коли «просив» космацьких людей по­ вести його на полонини, то вони «не лише не хотіли, але свідомо відвели шляхтича і солдат в інше місце, а за той час попередили опришків». В кінці шляхтич повідомляє, що Довбуш «протягом двох зим знаходиться в Космачі, як це виявилося з порпоральних конфесат в Сиготі, коли трачено опришків». Інколи каральним загонам смоляків вдавалося завдати відчутної поразки опришкам. Та навіть після найжорстокішої сутички загін не розпадався, а ще з більшою силою розпочинав боротьбу в іншому місці. Олекса Довбуш вмів своєчасно уникати небезпеки й ухилявся від розгрому на­ віть тоді, коли смолякам здавалося, що опришки остаточно оточені. Це пояснюється, насамперед, тим, що опришки мали надійну мережу розвідників серед селян і чабанів. Вівчарі, які пасли вівці в горах, своєчасно давали знати Довбушу, коли і куди рушили смоляки. У селах ці функ­ ції виконували побратими. Вони різними засобами по­ переджували Довбуша про шляхетські засідки, зраду або іншу загрозу. Допомога селян Довбушу цілком зрозуміла: адже опришки захищали інтереси простого люду і карали ба­ гатіїв, які кривдили убогих. Одночасно з Довбушем діяло чимало окремих опришківських загонів і ватаг у різних місцях Підкарпаття і З а­ 105

карпаття. В 1741 р. шляхті вдалося спіймати опришка Федора Бизора, який зі своїм загоном активно діяв у ра­ йоні Перегінська 147. Цього повстанця страшно мучили, а потім почвертували і тіло розкидали по роздоріжжях. Наприкінці 30-х років відомим був опришківський ва­ тажок Верба, перші згадки про якого відносяться ще до 1712 р. Шляхта намагалася взнати хоч що-небудь про нього і, особливо, про місце його перебування. Василя Палейчука, що виступав з Довбушем, суд запитав у 1741 р., «чи знає Вербу». Зрозуміло, підсудний, щоб зменшити провину, відповів, що «не чув і не знає про нього» 148, хоч не раз, можливо, допомагав Вербі у бою, проходив з ним гірськими дорогами. Палейчука на суді також запи­ тували про якогось Івана Цигерчука, якого в Бурштині розстріляно. Але підсудний відповів, що не знає його 149. Чи знав Довбуш про ці загони? Чи тримав з ними зв'язок? Безпосередніх документів про це не збереглося. Але можна припустити, що такий видатний ватажок не міг не підтримувати зв’язків з побратимами інших загонів. Адже не випадково шляхта в Станіславському суді випи­ тувала в опришків з різних загонів, чи знали вони Довбуша та чи допомагали йому. Більше того, можна твердити, що Олекса робив спроби об’єднатися з іншими загонами для спільних, більш активних дій. Опришок Андрій Лав­ рів розповідав на руді, що влітку 1741 р. Довбуш «пішов в Чорногору на полонину, де чекав на представників за­ гонів з Довгополя і Молдавії 15°. Є всі підстави думати, що Олекса Довбуш домовлявся з ними про об’єднання розпорошених ватаг у єдиний загін повстанців-месників. Там, де загін не міг силою здобути міцний замок чи сильно укріплену фортецю, Довбуш виходив з становища за допомогою кмітливості, винахідливості і хитрості. Під­ ступивши під м. Турку, про що мова йтиме пізніше, Дов­ буш здобув силою фортеці, але вимагав сплати контрибу­ ції від міської шляхти і лихварів у визначенім ним міс­ ці І51. За допомогою такої тактики Довбуш зберігав своїх побратимів, наводячи немалий жах на експлуататорів і, що найголовніше, стаючи все більш популярним у народі.

147 148 149 150 151 106

СКМС (173 8 — 1751 рр.), стор. 133— 136. Там же, стор. 126. Там же, стор. 129. Там же, стор. 156. АБЗ, № 4/111, арк. 3.

Про подібну операцію Довбуша на Дрогобиччині, ще в середині минулого століття, розповідають таке: «Побли­ зу Болехова, в Готові, стояла на горі мала дерев’яна цер­ ква і коло неї мешкав священик. Недалеко був двір яко­ гось заможного шляхтича, ім’я якого вже не згадується в переказах. Довбуш намагався здобути цей двір. Але шляхтич, мабуть, був обережний і готовий завжди до від­ січі. Він навіть спіймав декількох опришків. Одного разу ватажок переказав священикові, щоб той у визначений день злагодив вечерю на ЗО хлопців, бо, як тільки сонце зайде, загостить на попівство. Священик дав знати про те шляхтичу, а той озброїв двірську залогу, взяв на допо­ могу ще декілька десятків панцирних із коронної хоругви і зробив засідку на попівстві. Довбуш же нападає не на попівство, а на залишений без залоги шляхетський двір, розганяє слуг, бере багату здобич, підпалює двір у чоти­ рьох кінцях і відходить у гори. По диму і заграві пізнав шляхтич хитрість опришка, прибіг додому гасити вогонь, а тим часом Довбуш засів у священика до замовленої вечері 152. Перші успіхи Довбуша в Коломийському повіті 1738— 1739 рр. викликали справжній переполох серед шляхти. Стривожені цими подіями, місцеві органи влади почали вживати різних заходів, щоб припинити наскоки опришків. Шляхта спочатку вирішила зсередини розкла­ сти рух опришків. У зв’язку з цим сам комісар покутських маєтків Станіслав Кривокольський прибув у Печеніжин до Василя Довбуша і підлесно йому запропонував: «Нехай твої сини покинуть опришкувати, хай вертаються додому і не бояться нічого» ьз. Однак важко вже було обдурити в ту пору мужніх Довбушів, які з успіхом вели переможні бої з польськими панами в південній частині Галицької землі. Олекса Дов­ буш незабаром довідався про цей маневр шляхти і швидко розгадавши, що ховається за цими «сердечними і добри­ ми» словами шляхтича-кріпосника, відповів на це новими ударами. Рух опришків, піднятий Довбушем, не згасав. Кожний день приносив покутській шляхті неприємні вісті. Звід-* 152 Ю. Ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 197— 198; К. W. W 6 jc i c k i . Huculy, Stare gawedy і obrazy, Warszawa, 1840, т. II, str. 119— 168. *53 CKMC (17 3 8 — 1751 PP.)f стор. 64.

107

усіль надходили повідомлення в Галич — столицю тодіш­ ньої Галицької землі — і в Станіслав — основну шляхет­ ську твердиню на Прикарпатті. У гірських селах Коломийського повіту шляхетські садиби перетворювалися у своєрідні фортеці, які охороня­ ли двірські сторожі. Жодний багатій не був впевнений, що цієї чи наступної ночі біля його дверей не з'явиться народний проводир. Тривога і паніка серед панів зро­ стала. Шляхта вирішила Олексиного батька — Василя Довбуша — притягти до відповідальності. Вона примусила ста­ рого відмовитися від синів. Йому було наказано не зу­ стрічатися з ними ні в хаті, ні в колибах на полонині. Батько змушений був заборонити синам навідувати його. Гаврило Твердюк в 1739 р. заявляв перед шляхтою в Ста­ ніславі, що після попередження Довбуші в Печеніжині «раз тільки були навесні біля овець в шалашах, і батько їх відрікся та просив, щоб в нього не бували» 154. Зрозуміло, Василь Довбуш робив це формально, щоб захистити себе перед шляхтою. Проте, безсумнівно, як кожний батько, не міг не переживати цього і, можливо, потім зустрічався з синами в невідомих гірських закутках. Полум’я боротьби народних месників під проводом Довбуша все розгорялося. Місцевий галицько-шляхетський уряд змушений був шукати нових заходів боротьби з не­ безпечним противником — безстрашними опришками Дов­ буша. На боротьбу з опришками в гори були кинуті нові ка­ ральні загони смоляків. Причому чисельність їх з кожним роком зростала. Якщо в 1733 р. галицька шляхта напра­ вила в гори проти опришків 100 смоляків 155, то в 1739— 1744 рр. загін смоляків, який очолив полковник Пшелуський, налічував 150 чоловік 156. Цей кат опришків ком­ плектував загони смоляків з тих мешканців гірських сіл, що добре знали місцевість, чули про місце перебування опришків. Це були різні декласовані елементи, дрібна шляхта, заможні групи селян і ін. Основна стоянка Пшелуського була в селі Перерослі біля Надвірної 157. Звідси 154 155 156 157 108

СКМС (173 8 — 1751 рр.), стор. 62—64.

AGZ, т. 25,^ стор. 374—375/1—4.

F. K a r p i n s k i . Вказані мемуари, стор. 8. М. Б і л о у с . Вказана праця, стор. 42.

він із загонами смоляків продирався у найдальші кутки гір і вишукував опришків Довбуша. Пшелуський докладав величезних зусиль, щоб спіймати Довбуша, ганявся за ним з року в рік. Смоляки нападали на опришків уночі, коли останні відпочивали, щоб раптовим наскоком завдати удару. Деколи йому це вдавалося. Для боротьби з опришками шляхта створювала спе­ ціальні відділи військ, які мали охороняти поміщицькі маєтки від нападу народних месників. Наймані жовніри пильно охороняли шляхетські двори в місті Яблунів і в селах Яблунівського ключа. Загони цієї своєрідної поліції мали спеціально підібраний під колір гірської природи одяг та озброєння. Вони снували по гірських селах в по­ шуках за опришками Довбуша. Кошти на їх утримання (так звані «ленугі») шляхта здирала з селян, збільшуючи податки та визиск. Довбуш був змушений залишити околиці Печеніжина і Яблунова. Він перейшов у Верховину, отаборився на Буковецькій полонині, звідки робив дальші походи. Галицька шляхта зрозуміла, що власними силами їй не вдасться справитися з опришками. У ставку коронного гетьмана Й. Потоцького, який очолював тоді головні вій­ ськові сили Речі Посполитої, полетіли численні листи, в яких перелякані пани вказували на серйозний розвиток опришківського руху під проводом Довбуша і настійно просили гетьмана допомогти якнайшвидше спіймати Олек­ су Довбуша та приборкати опришків. Це не могло не стривожити вельможного польського магната, великі маєт­ ки якого знаходилися в Галицькій землі. Він уже «про­ славився» нелюдською боротьбою з опришками наприкін­ ці X V II ст.158 і тепер з особливою активністю взявся за придушення визвольного руху під проводом Довбуша.

21 серпня 1742 р. у Тернополі Потоцький видав спе­ ціальний універсал і наказав оголосити його по всіх містах і селах Прикарпаття. Наляканий діями Довбуша, гетьман писав: «Відома є цілому Покутському і Підгірському краї злість і зухвалість хлопа Довбуша, який вже три роки з купою зібраних опришків нападає на містечка і села, вби­ ває і нищить. Окрім цього я для загального добра Га­ лицької землі постійно своїми пішими і кінними військами намагаюся зберегти і утримати безпеку в Покутському 158 AGZ, т. 25, стор. 3/1—5.

109

краї. Однак вищезгаданий Довбуш зі своїми опришками має по різних селах свої сховки і притулки. Тому наказую всім моїм і чужим громадам, щоб усією міццю і силою намагалися згаданого Довбуша і всіх з ним опришків ло­ вити, забирати і до Станіслава на жорстоку кару відси­ лати. Бо якщо б яка-небудь громада Довбуша й інших опришків охороняла, або харчами постачала, чи до схо­ ронення перестерігала, така то (громада.— В. Г.) без жодної апеляції впень буде витята. Щоб більше послідов­ но і справедливо утримати цілість і безпеку в краї, ка­ ральні загони вишлю і сам особисто вирушаю в Покут­ ський край до Станіслава» 159. На чолі каральних загонів коронних військ, які не­ гайно були вислані на Прикарпаття для боротьби з оп­ ришками Довбуша, Потоцький поставив відомого своїми жорстокими діями шляхетського офіцера Антона Соболевського. У кінці серпня 1742 р. коронний гетьман з придвор­ ними і загонами коронних військ особисто вирушив на Прикарпаття в місто Станіслав — головний центр слідства і розправ над опришками. Загони шляхетських військ, які направилися для боротьби проти опришків, налічували близько 2500 солдат 16°. Отже, можна уявити, наскільки загрозливим був для шляхти рух карпатських опришків у ЗО—40-х роках X V III ct._J Вся Галицька земля — як з правого, так і з лівого берегів Дністра, аж до найдальших закутків гір — контро­ лювалась урядовими військами. Розіслані в різні місця Покуття, солдати жорстоко знущалися над селянами, гра­ бували і спалювали хати тих, хто підтримував опришків, з лютою ненавистю били і вбивали невинних людей, жі­ нок. Потоцький і його розгнуздані вояки в кожному се­ лянинові вбачали повстанця, опришка, Довбуша. В каральних експедиціях особливо «прославився» го­ ловний офіцер коронного війська Потоцького вищезгаданий Антон Соболевський. Цей зухвалий і лютий шляхтич до­ бирався до найвіддаленіших гірських сіл і полонин. Народ залишав свої оселі. Одні, використовуючи близькість пограниччя, переходили в Молдавію й Угорщину, інші — втікали в ліси, гори і поповнювали загони опришків.*10 159 ЛЦДІА, ф. 5, т. 247, стор. 1363— 1364.

100 F. Т u г с z у n s k і. Straszna druzyna, Krakow, 1891, str. 117.

ПО

Урядовим військам разом із смоляками вдалося спій­ мати деяких опришків із загону Довбуша. Вже 25 червня 1740 р. перед Станіславським судом «був ставлений на ім’я Василь, син Мельника із села Шешори». 26 жовтня перед шляхетським судом «був ставлений свіжо приведе­ ний з купи опришків Довбуша» Федір Палейчук, син Василя з Ясенова 161, 15 вересня 1742 р. опришок Дозбуша «на ім’я Андрус Лаврів, родом з села Зеленої» 162, якого під конвоєм доставляли з одного міста до другого163. На початку 1743 р. шляхті вдалося спіймати «явного опришка», побратима Довбуша, Василя Дронєва І64. Зго­ дом було спіймано Михайла Малярчука, мельника з села Вербіжа 165, та інших бойових побратимів Олекси Дов­ буша. Доставлених у Станіславську фортецю опришків Дов­ буша люто карали. Розправами керував крайовий магнат Йосиф Потоцький. Ув’язнених опришків кидали у підзе­ мелля Станіславської міської ратуші, звідки відправляли на шляхетський суд, на так звану «міську лаву». Перебіг процесу над спійманими побратимами Довбу­ ша не відрізнявся від інших процесів над опришками. Су­ дова справа поділялася на декілька частин. Спочатку суд слухав добровільне зізнання опришків, або, як тоді зна­ чилось в судових документах, чинив «добровільну конфесату», інакше «ліберу конфесату». На добровільному зі­ знанні суд задавав підсудним опришкам різні запитання, на які вони повинні були давати відповіді. Уважно ана­ лізуючи характер цих запитань, бачимо, що судді вже мали фактичний матеріал про діяльність Довбуша і його загону і тільки намагались його уточнити, ширше вивчити з відповідей опришків і свідків. «Судова лава» проводила допит так, щоб з’ясувати нерозкриті факти, уточнити свої здогади. В першу чергу підсудних запитували, звідки вони родом, що їх привело на шлях опришківства, де нападали, що забрали, хто їм допомагав, чи мали зв’язки з сім’ями, побратимами, скіль­ ки було в загоні, хто вони, де відпочивали і т. ін. У всіх опришків суд уважно випитував про самого ватажка Олек161 162 163 164 105

СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 125. Там же, стор. 156. Там же, стор. 157. Там же, стор. 190. Там же, стор. 160.

///

су Довбуша. Особливо цікавило суддів питання, що при­ мусило опришків вступити в загін Довбуша 166. Після добровільного зізнання опришків «брали на тор­ тури», на так звану «конфесату корпоральну», на якій кат «три рази підтягав і три рази припікав* свічками». Таке катування було вчинене над опришком Василем Мельником, про що записано в судових актах за липень 1740 р.167, а також над побратимами Олекси Довбуша Андрусем Пилип’яком 168 й іншими. Опришок Федір Бизан «був три рази залізом печений» 169170, його питали про зв’язок з Довбушем. Як показують судові протоколи, до ув’язнених оприш­ ків застосовували спеціальні тортури. Спочатку прикутого до дошки тягли залізними гаками за руки назад, потім • • 170 тричі• припікали свічками . Всі ці тортури і вироки смерті над опришками Довбу­ ша виконував підібраний шляхтою кат Михайло Козловський. Незважаючи на нестерпні муки, опришки Довбуша три­ малися мужньо. Вони не зраджували своїх товаришів і сільських побратимів. Як показують судові протоколи, на численні запитання суду чулися одні відповіді: «Не знаю», «не чув», «не був там» або мовчанка. Наприклад, оприш­ кові Василю Палейчуку було дано 70 запитань, а він від­ повів тільки на 20. Причому відповіді були настільки дво­ значні, що не можна було взнати нічого конкретного про діяльність загону. Часто Палейчук визнавав, що був та­ кий факт, але не говорив, хто його вчинив або хто тому спричиняв. На всі запитання, які стосувалися нападів чи прізвищ опришків, давалися відповіді: «Не знаю про них», «не знаю котрих», «не знаю про речі», «там не був і не знаю», «не знаю, тому що тоді не ходив з ними», «не знаю і не чув про нього», «не знаю, де Довбуш обертається» і т. ін., і т. ін. Як показують судові матеріали, опришки на тортурах не просили пощади. Добре знайомий Довбуша пастух Олекса Жолоб на запитання суду, «чи був» з опришками 166 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 125— 130.

167 Там же, стор. 156.

168 Там же, стор. 153.

169 Там же, стор. 136.

170 Там же, стор. 125— 130.

112

Довбуша, дав сповнену мужності і гідності відповідь: «Ні­ коли не був, і вільно мені, що хотіти, чинити» 1711723, хоч з уважного аналізу його відповідей виходить, що Олекса Ліолоб добре знав сім’ю Довоуша, бачив опришків на по­ лонині, чув про перші походи Олекси Довбуша тощо. Уявлення про мужність і витримку опришків буде не повним, коли не згадати процесу над Пилип'яком і Лав­ ровим. На «добровільному» зізнанні Пилип’як говорив мало, і суд вирішив передати його на тортури. Незважаю­ чи на страшні муки,— його тричі пекли свічками,— Пилип як не видав опришківських таємниць. Побачивши, що від опришка вже нічого не можна добитися, шляхетський суд вирішив покарати його страшною смертю — живого четвертувати 17 2 . Тричі «припечений свічками», Андрій Лаврів не ви­ дав, що був у загоні Довбуша. Як свідчать документи, Лаврів поводився надзвичайно мужньо. На всі запи­ тання суддів він «ані слова не відповів». Навіть те, що вже сказав перед тим добровільно, не хотів повторити і підтвердити під тортурами. З приводу цього в судових протоколах записано: «Нинішній суд, побачивши опір Андруса Лаврова, наказує дати його на повторні тортури. Завтра (З жовтня) о годині п’ятій рівно він має бути через тутешнього ката Михайла Козловського тричі під­ тягнений і залізними шинами припечений за кожним ра­ зом» 1/3. Після повторних тортур панський суд зачитав підсуд­ ному смертний вирок такого змісту: «Винного Андрія Лаврова судити смертю. На придушення іншого гультяй­ ства (опришківства) і здержання від подібних актів і роз­ боїв, Андрій Лаврів повинен бути живцем четвертований катом Михайлом Козловським на місці публічному, най­ ближчому до гір і опришківства. Чверті розтятого тіла мають бути розвішені на палях по горах» 174. Цим шляхта намагалась залякати опришків і відвер­ нути від них широкі народні маси. Страшна процесія — засуджені опришки, а також кат з його знаряддям і представники суду та військової охо­ рони — мусила ще напередодні дня страти виїхати з Ста­ 171 172 173 174

СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 62—63. Там же, стор. 165— 16Ь. Там же, стор. 167. Там же, стор. 169.

§ В. В. Грабовецький

113

ніслава і, напевне, демонстративно проїжджала через села, щоб селяни бачили і лякались цього видовища.

7 жовтня недалеко від села Гвіздця, де сходяться річки Тучевець і Лукавець, карателі зупинилися. Саме тут мав відбутись перший публічний акт смертної кари над по­ братимами Довбуша. Про цю страхітливу нелюдську про­ цедуру в судових протоколах записано діловою мовою: «На першому полі, на границі, де сходяться потоки, які називаються Тучевець і Лукавець, біля Гвіздця кат стяв обох (засуджених опришків) і поділив їх тіла, та на двох палях по чверті з кожного завісив і голови вбив на палі. На другій площі, на горі в Яворові, повісив на трьох па­ лях по чверті. На третій площі на старій дорозі також повісив на двох палях три чверті тіла» 175. Тіла засудже­ них опришків були розтяті катом на 10 частин і розвішені в Гвіздці, Яворові і на Галицькій дорозі. (Очевидно, ці місця були важливими центрами опришківського руху, яким керував Довбуш). Довго висіли на палях на роздоріжжях і високих го­ рах тіла закатованих соратників Олекси Довбуша, як свідчення про лютість і жорстокість королівського уряду Речі Посполитої, про ненависть до повсталих опришків. Так само жорстоко розправлялися пани і з іншими опришками — учасниками походів Довбуша, які були спіймані і засуджені в Станіславському суді того чи на­ ступного років. Про гірку долю побратимів Довбуша у в’язниці Станіславської фортеці говорить народна пісня: «Ой, будемо зимувати, Того літа літувати В Станіславі на риночку, В тяжких дибах, в валізочку, Там будемо ночувати, Там будемо дні днювати, Будуть птиці тіло рвати».

Багато опришків замордувала шляхта в Коломиї, Яблунові, Гвіздці, Болехові, Надвірній, Косові і К у та х 17617. Так, опришка Федора Палейчука суд запитував, чи знає щось «за Івана Цигерчука, якого в Бурштині роз ст ріл я -

НО»

177

175 СКМС (17 3 8 — 1751 рР.), стор. 169.

176 Там же, стор. 130.

177 Там же, стор. 129. Бурштин був у 40-х роках X V III ст. основним місцем перебування коронного прокурора, управителя Яблунівського старости Павла Беня, 114

Деяких опришків із загону Довбуша доставляли до Галича і там страчували. Так, опришок Срібнарчук був «страчений у Галичі». Як показують недавно виявлені архівні матеріали, де­ яких товаришів Довбуша суджено і страчено в Угорщині, де вони виступали зі своїм ватажком у 1744— 1745 рр. Зокрема, про це згадується в записках якогось попа Романовського 178. Побратимів Довбуша судили і в Молдавії, адже в ак­ тах згадується, що опришки перебували в Буковинських гірських селах Довгополі, Росточах та інших місцях. Про діяльність загонів Олекси Довбуша на Буковині не вияв­ лено поки що документів, хоч немає сумніву, що народний ватажок діяв і на цій території. Про це свідчить записана на Буковині велика кількість народних оповідань, перека­ зів і легенд про Довбуша й його прославлений загін. З Буковини походило багато побратимів Олекси Довбу­ ша. До того ж, Довбуш об’єднувався з деякими загонами буковинських опришків. Особливо активізували свої дії каральні загони смо* ляків і коронних військ у 1742— 1745 рр., коли операціями керував Й. Потоцький. Це були не просто сутички. Іноді каральні загони доходили до 1500—2000 чоловік, в той час як загін Довбуша налічував 20—ЗО чоловік. І всетаки перемогти опришків не вдавалось. Це можна поясни­ ти тим, що загін Довбуша був нерозривно зв’язаний з селянами, користувався їх підтримкою та допомогою. Дов­ буш був просто невловимим для ворога. Маневруючи, він несподівано з ’являвся в різних кутках Прикарпаття і По­ ділля. Ось чому Потоцький змушений був кинути проти Довбуша кількатисячну армію, яка могла б контролювати значну територію, охоплену опришківським рухом. До такого заходу вдався і австрійський уряд, коли у першій половині X I X ст. вирішив остаточно знищити опришківський рух. У райони його розвитку було кинуто цілі дивізії австрійських військ, які групами зупинялися в кожному селі і діяли там протягом майже 50 років. Чимало опришків загинуло від рук катів. Репресій за­ знавали і ні в чому не винні мешканці сіл. Загони корон­ них військ і смоляків, розшукуючи Довбуша і його това­ ришів по селах і містечках, били і знущалися над селяна­ 178 АБЗ, № 5/111, арк. 13.

8*

115

ми, грабували їх майно. Особливо лютував керівник смоляків Гішелуський. В 1744 р. селяни Яблунова і Космача подали скаргу на цього «втихомирювача». Смоляки захоплювали у селян все, що могли, завдаю­ чи великих шкод і лиха. Вони затримували перехожих селян на дорогах, знімали з них одяг, взуття, ремені, від­ бирали у чабанів овець, коней, кіз, корів та іншу худобу. Хто сперечався, жорсюко били. Кого запідозрюзали у зв’язках з опришками, з того здирали грошовий штраф або натуральну данину. І все це робилось грубо, насильно, жор­ стоко, зневажаючи елементарні людські права і гідність 179180.

28 березня 1744 р. управитель маєтків Яблунівського ключа Павло Беньо в листі до Теофілії Яблоновської зно­ ву повідомляв, що вислані для переслідування Довбуша війська нібито за зв’язки селян з Довбушем «страшно мучать тамтешніх гірських підданих». Він визнавав, що каральні експедиції хапають не лише підозрілих у зв’яз­ ках з Довбушем, а й «приносять розорення підданим», за­ хоплюють коней, ріжуть овець. Селяни настільки обтяжені податками, що загрожує їх масова втеча з родинних селищ. Це змусило княжну Яблоновську вислати до керівни­ ків шляхетських загонів своїх послів з проханням, щоб війська звільнили затриманих людей і відшкодували втра­ ти 18(). Однак селянам це не дало найменшого полегшення. Вогнем і мечем придушував Й. Потоцький рух оприш­ ків. Трудящий люд зненавидів цього жорстокого ката. Зате шляхта по заслугах оцінила «неустанну турботу, на­ гляд і тривожність» Потоцького у захисті її інтересів, ого­ лосивши йому численні подяки. 11 вересня 1742 р., тобто менше ніж через місяць після прибуття коронного геть­ мана на Покуття, галицька шляхта зібралась на черговий сеймик, щоб висловити Потоцькому подяку за велику до­ помогу, яку він подавав їй у боротьбі з опришківством. Сейм одноголосно постановив: «За охорону і заслону ко­ ронними військами» шляхетських маєтків від опришків і по­ всталих селян звільнити на п’ять років (1742— 1747 рр.) від різних державних податків всі маєтки коронного геть­ мана Йосифа Потоцького в Галицькій землі. Цим щедрим подарунком шляхта намагалася і надалі забезпечити собі надійний захист в особі коронного геть­ мана і його військ. На цьому ж сеймику шляхтичі обрали 179 АБ З, № 3.

180 Там же, № 1/VI, арк. 10.

116

двох послів до Потоцького: козинського старосту Михай­ ла Ястшенського та капітана коронних військ Адама Фількевича і доручили їм передати гетьману подяку «за захист доброзичливість» до галицької шляхти і (це підкреслю­ валось особливо.— В . Г.) просити, щоб він і надалі «за­ слонив їх від опришків» та з своїми військами «переслі. 1ОІ дував повстанців» 101. Потоцький всіма силами допомагав галицьким панам знищувати опришків. Про це свідчить рішення Галицько­ го сеймику, який 10 вересня 1743 р. знову оголосив «по­ дяку великому коронному гетьману, який при інших своїх державних турботах всіма силами і стараннями боронив і захищав Покутський край, охоплений селянським по­ встанням і не допускав ширитися сміливості повсталого селянства і опришків у нападах на шляхетські двори» 18182. Таку ж подяку оголосила шляхта кривавому гетьману і в 1755 р., а в 1745 р. нагородила найближчого поміч­ ника Потоцького, ротмістра карних загонів Антона Соболевського за «немалу працю у пошуках опришків у горах». «Заслуги» Потоцького і його військ у боротьбі проти опришків були відзначені і «святою» церквою. У 1751 р. з нагоди смерті коронного гетьмана станіславські єзуїти прославили цього ката українського народу у віршованому панегірику (надрукованому у Львові). До самої смерті переслідував повстанців Потоцький. За його наказом околиці, де найактивніше діяли народні мес­ ники, оголошувалися в стані воєнної облоги. В цих місцях скупчувались великі каральні загони урядових військ, смоляків, проводились безперервні облави. Навіть коли більшість спільників Довбуша загинула на палях, була четвертована або загнана в катівні Станіславських в’яз­ ниць, Потоцький продовжував свої страшні дії. На боротьбу з опришками поміщики витрачали вели­ чезні кошти, не шкодували нічого, аби позбавитися страш­ ної небезпеки 183. Будь-якою ціною знищити невловимого ватажка легінів — така була мета шляхти. Численні загони шляхетських військ, що ганялися за опришками, ніяк не могли завдати О. Довбушеві вирі­ шального удару. Довбуш прекрасно знав всі стежки і переходи в горах. Для опришків не існували ніякі дер­ 181 AGZ, т. 25, стор. 446/9.

182 Там же, стор. 450/3.

183 АБЗ, № 93.

117

жавні кордони, вони швидко могли відірватися від погоні і, добре знаючи місцевість, сховатись на Закарпатті, Бу­ ковині, де на них завжди чекала підтримка інших опришківських загонів і сільських побратимів. Довбуш здавався непереможним. В одному із тогочас­ них документів писалося, що «на цього гершта опришків навіть коронне військо і придворні люди їх милостей Потоцьких числом до двох і двох з половиною тисяч ходили, м і й4 але знищити його не могли» . Сучасник Довбуша, згаданий поет Ф. Карпінський у своїх спогадах писав, що «ротмістр Пшелуський з півто­ раста людьми кільканадцять років за ним (Довбушем) ходив по горах, але не міг йому дати ради, коли навіть горами до Трансильванії (на Угорщині) переходив і там переслідуваний угорським військом ніколи не був спійма­ ний» 184185. Шляхта придумувала інші заходи. Один шляхтич з села Корчина 4 жовтня 1744 р. писав, що «того хлопа (Довбуша) не можна інакше заспокоїти, як оголосити універсали і під загрозою конфіскації маєтків ,,примусити шляхтичів’’ спіймати де-небудь у селі» Олексу Довбуша. Такі універсали рекомендувалося публікувати в селах Перемишльської землі 186. Пошуки нових заходів були не випадковими. Розмах боротьби опришків під проводом О, Довбуша зростав.

1744— 1745 рр. були періодом найактивнішої діяльно­ сті О. Довбуша. Ще в 1743 р. рух галицьких опришків був причиною пожвавлення всіх селянських виступів. Вже на Галицькому сеймику у вересні 1743 р. шляхта дякувала Потоцькому за те, що він допомагав «всіма силами і ста­ раннями не допускати ширитись сміливості свавільного хлопства і опришків» 187. Це повідомлення переконує, що спришківський рух, керований Довбушем, робив вплив на селянство Покуття, як це було раніше, в 1733— 1734 роках. Шляхетські загони, керовані Потоцьким, спільно із смокяками докладали всіх зусиль, щоб утихомирити рух опришків і спіймати самого Олексу Довбуша. Ватажок опришків розумів, що каральні загони Потоцького і Пшелуського не відступлять від нього.

184 185 185 187 118

F. T u r c z y n s k i . Вказана праця, стор. 157.

F. K a r p i n s k i . Вказані мемуари, стор. 8. АБ З, № 3, розд. III, арк. 4.

AGZ, т. 25, стор. 450/3.

Небезпека потрапити до рук карателів, які наводнили Покуття, була досить реальною. Тому Олекса Довбуш ви­ рішує залишити Покуття, переходить Карпати і зупи­ няється на Закарпатті. Своїм новим опорним пунктом він обирає гори навколо села Ясіня. Вибір цього місця був невипадковим: саме в цих околицях було велике коло знайомих — селян-трударів, які могли завжди подати не­ обхідну допомогу, налагодити розвідку, піднятись на спільну боротьбу. Звідси Олекса Довбуш весною і влітку 1744 р. розгор­ тає свої найбільші і найвіддаленіші походи. Невірно в історичній літературі виступ Олекси Довбуша зводять виключно до Покуття, тобто Коломийського повіту. Саме такої думки дотримуються у своїх розвід­ ках буржуазні історики 188. Однак історичні дані і, зокре­ ма, нові архівні матеріали вказують на широку територію діяльності Олекси Довбуша в 1744— 1745 роках. Народ­ ний герой зі своїми загонами переходить Карпати і з’яв­ ляється у далеких місцях Поділля і Перемишльської зем­ лі. Його виступи в цей період мають яскраво виражений класовий, антифеодальний характер. Ще десь у кінці квітня 1744 р. Олекса Довбуш зі своїм загоном перейшов Карпати і вирушив на Поділля, пере­ йшов ріку Дністер і підійшов на початку травня до маєтку шляхтича Константина Золотницького в Борщеві. Яка причина могла спонукати ватажка з своїм загоном перебороти таку відстань від Закарпатського Ясіня до Борщева і напасти на Золотницького? Це питання не важ­ ко розв’язати, бо недавно виявлені джерела досить чітко характеризують цього шляхтича як душителя селянських рухів. Влітку 1739 р. Потоцький доручив Золотницькому зі своїм полком «увійти на Покуття, на пограниччя та гро­ мити свавільні купи козаків» 189, в тому числі й опришківський загін Довбуша. Лютий Золотницький, використо­ вуючи своє призначення та військову владу, як і інші шля­ хетські офіцери, дико знущався над селянством і право­ славним духовенством. Його дії були настільки свавільни­ ми і спустошливими, що він був навіть викликаний на* 188 К. W o j c i c k i . Stare gaw^dy і obrazy, Warszawa, 1840, t. II, str. 123— 166. *89 ЛЦДІА, ф. 5, т. 2 4 3 , ст о р . 1 5 7 3 — 1 5 7 4 ; T. 2 3 0 , cto P . 1 4 8 — 1 4 9 .

119

генеральний військовий суд за те, що в селах Семаківцях, Липниці і Вовчківцях чинив разом із своїми жовнірами нечувані знущання над селянами. Крім цього, сам Золотницький дуже погано ставився і до своїх кріпосних селян у Борщеві. Сучасник дав йому таку характеристику: «Був той пан злий на людей і навіть кількох замучив» 190. Отже, зрозуміло, чому Олекса Довбуш напав на має­ ток Золотницького. Бажаючи помститись за народні крив­ ди, він піддав шляхтича таким же мукам, якими Золотни­ цький катував своїх кріпаків. Шляхтич благав пощади, пропонуючи за себе викуп, але народний месник «не хотів брати грошей і срібла», говорячи: «Не по гроші сюди при­ йшов, але по твою душу, щоб ти більше людей не мучив». Маєток його був спалений, а шляхтич з усією родиною о 1 Q1 знищении 1 . Про походи Олекси Довбуша далі Борщева в історич­ них документах даних не зустрічаємо. Але можна припу­ стити, що район дій загону Довбуша був значно ширший, бо народні оповідання про нього поширені і в районі Кам'янця-Подільського. Як відомо, опришківські загони ак­ тивно діяли тут у X V II і на початку X V III ст., про що не­ одноразово згадується в постановах сеймику подільської шляхти в Кам'янці. На південний захід від села Княгиничі, біля Кам’янця, знаходилось урочище, в якому була печера, звана Вівтар. При вході сюди особливу увагу привертає вигляд дверей, штучно вибитих у камені. Печера засипана камінням, але колись, за переказом, в ній могло вміститися понад деся­ ток людей. Місцеві жителі переказували в кінці X I X ст., що в тій печері жив колись розбійник Волос, або Волох, а за ін­ шими даними — Олекса Довбуш 192. Сюди в печеру до нього збирались побратими на нараду і молились, від чого нібито і пішла назва Вівтар 193. Після походу на Поділля Олекса Довбуш повернувся 190 А. П е т р у ш е в и ч . Сводная Галическо-русская Дьвов, 1887, стр. 165.

191 Там же. ^ 199 Є. С е ц и н с к и й . Исторические сведения о -Приходах п церк­ вах Подольской єпархій, Каменец-Подольский, 1895, стр. 287.

193 И. Б е н ь о в с ь к и й. Розбойник Довбуш (Из народних уст), Киевская старина, т, 49, 1895, стор, 8— 12.

по

назад на Закарпаття в Ясінь, і вже в червні—липні почав збирати нових опришків. У цей час до загону вступає Ва­ силь Баюрак, визначний наступник Довбуша. Василь Баюрак з 1744 до 1745 р. діяв під керівни­ цтвом Довбуша, а після загибелі ватажка очолив загін опришків і виступав до 1754 року. Баюрак вступив у загін саме тоді, коли Довбуш готу­ вав наступ на Богородчани влітку 1744 р. Богородчани тоді являли собою досить велику шляхетську фортецю — замок, в якому знаходились заховані шляхтою, як видно з актів, багаті скарби, різні економічні документи, скрині з грішми, зброєю та інші дорогоцінні речі 194. Під час нападу на Богородчани було убито двох шляхтичів-жовнірів, а третього застрілив особисто Довбуш на дзвіниці, коли той хотів дзвонити на тривогу. Як видно, шляхетський замок охороняли не селяни, як це було при­ йнято, а жовніри. Ввірвавшись у замок, частину багатства опришки за­ брали, а решту знищили разом із замком. З скарги Богородчанського економа Шидловського ді­ знаємось, що шкода, завдана шляхті в Богородчанському замку, становила тисячі злотих. У замку знаходилась скарбниця каштеляна Подляського, пана Косаковського, а також панів Романовських. Опришки розтрощили шля­ хетську скарбницю, порубали понад 24 різних столики з речами, дерев’яні скрині з футрами і дорогоцінними ре­ чами, знищили багаті і коштовні речі, дорогоцінні сукна «попсували, порізали, потоптали і воском скапали», за­ брали зброю, паризькі пістолі, шаблі тощо. Отже, як бачимо, Олекса Довбуш пішов у Богород­ чани не заради здобичі чи грошей, а з іншою метою — знищити коштовне майно, закуплене награбованими у се­ лян грішми. Особливу увагу привертає той факт, що в цій фортеці знаходились великі скрині з різними паперами, якимись економічними книгами, захованими в залізних скринях, • о • 1QБ які народний месник захопив і попалив . Згадаймо, що Довбуш ще в 1739 р. подібним чином спалив лихварські книги орендаря Лошака в Текучі. На­ певно, такого ж характеру були різні папери, економічні 194 ЛЦДІА, ф. 5, т. 250, стор. 1585— 1587195 Там же.

т

книги в Богородчанській фортеці. Тому Довбуш зі своїми опришками свідомо знищив ці важливі для шляхти папе­ ри, в яких, без сумніву, знаходились, реєстри феодальних повинностей, податків, орендних договорів, та інші доку­ менти. Знищення економічних паперів, де були записані се­ лянські тягарі,— це своєрідна форма антифеодальної бо­ ротьби загону Олекси Довбуша. Все це переконливо свід­ чить, що опришки не лише фізично карали панів, захоп­ лювали їх майно, але й нищили все, що було зв'язано з феодально-кріпосницьким тягарем. Десь на початку вересня 1744 р. Олекса Довбуш і сім його товаришів, серед яких був і Василь Баюрак, вийшли на Чорногору 196. В цей час на Угорщині почали переслі­ дувати загін угорські війська. До цього спричинилися або наступи опришків на угорському шляху, або просто домов­ леність польського уряду з угорським про спільність дій проти народних месників. Під тиском угорських військ Олекса Довбуш знов пе­ реходить Карпати і робить далекі походи на захід Га­ лицького Прикарпаття. Невідомо тільки, чому Баюрак на суді промовчав про ці походи восени 1744 р., заявив­ ши, що після переходу в Чорногору під натиском угорсько­ го війська загін «не ходив вже того року на розбій». Ма­ буть, це було викликане особистими міркуваннями під­ судного. Проте, інші документи переконують, що восени 1744 р. Олекса Довбуш продовжував походи. В жовтні цього року з повідомлення якогось шляхтича Гаєвського з Корчина довідуємося, що «Довбущук після пограбування в Богородчанах пана Романовського перейшов у Перемишль­ ські гори» і підступив під Турку — міцну шляхетську фор­ тецю. Він вночі «виставив на кию перед брамою картку», на якій написав, щоб шляхтич Калиновський (власник цих маєтків) від себе і міських лихварів дав грошовий викуп у визначеному місці і часі. «Бо коли б не зробив тієї лас­ ки,— попереджував Довбуш шляхтича,— то буде тобі, як пану Зологницькому» 197 Письмове попередження наштовхує нас на думку, що або сам Олекса Довбуш, або хтось з його побратимів був письменний.

196 Ю. Ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 207.

197 А Б З, Лг2 4/111, арк. 12— 13; 123

Шляхтич Калиновський «не виконав» вимоги опришківського ватажка і тільки для більшої безпеки викликав з Турки загін в ЗО смоляків. Не випадково на Самбірщині біля Турки збереглися народні перекази про перебування Олекси Довбуша в цих місцях. Так, у 1834 р. в одному з тогочасних журналів писалось, що під Туркою Довбуша було «спіймано, однак тим разом зумів втекти». Вважають, що Олекса Довбуш з своїм загоном укривався на Чорній або Лисій горах не­ далеко від Турки, звідки навіть «нападав на дім Потоцьких» 198. За переказами, в селі Вовче біля Турки Довбуш мав своїх товаришів—Шиясоханя і Цеканя. У цих місцях мали бути заховані Довбушем скарби на горі Магурі, а також на горі Вільсі за Туркою. «Сховки» Довбуша стали сюже­ том багатьох народних оповідань, переказів і легенд. В го­ рах ватажок ховав зброю, олово, порох, хліб, сир, золоті та срібні речі на «чорну годину». З «Довбушевими скар­ бами» пов’язана історія більшості карпатських печер. Приблизно в цей же час Довбуш «вдруге діяв на Дрогобиччині». Його поява тут дуже налякала панів і особливо відомого багатія Зельмана. Цей лихвар володів числен­ ними маєтками на Дрогобиччині і шляхом експлуатації нажив казкові багатства 19920. Боячись опришків Довбуша, Зельман спровадив з Перемишльської землі в Дрогобич загін драгунів та 12 смоляків і наказав, щоб його дім, поки прибудуть драгуни, стерегли міські ремісники. Того, хто засне на варті, було наказано бити, ув’язнювати, від­ бирати шапки і рушниці 20°. Всі витрати, зв’язані з цими військами, він переклав на спину населення. Того ж року Олекса Довбуш був у Перегінську, Ски­ ті, Манявському, Устеріках, Розточках, Довгополі, Краснопіллі, Микуличині та інших містах і селах Підкарпаття. Довбуш загрожував навіть великим містам і містечкам. Це видно хоч би на прикладі міст Яблунова і Солотвина. Так, для оборони Яблунова були виділені, крім постійних 198 Dobon slawny rozbojnik galicyjski, Rozmaitosci. Lwow, 1834, sir. 94, Nr 12.

199 Д. В е н ц к о в с ь к и й . Зельман Вольфович, зб «Прикарпат­ ська Русь», вип. 2, стор. 36—40; F. Z у с h. Zelman Wolfowicz, Lwow, 1896, sir. 35.

200 ЛДНБ, ф. Оссолінських, № 2 9 0 1/11; Акти Дрогобицького старостинського суду з 1733— 1769 рр., стор. 1.10.

124

загонів смоляків, урядові війська201. А міська влада Солотвина заборонила в 1744 р. міським лихварям спору­ джувати будинок біля ратуші. Мовляв, якщо площа перед ратушею буде чистою, легше помітити опришків, які на­ ступають, і відбити їх 202203. Діяльність Олекси Довбуша на Угорщині і Закарпатті досі не вивчена. Про це маємо дуже мало фактичних да­ них. Без сумніву, Довбуш, перебуваючи там, вів боротьбу з угорськими феодалами, тим більше, що в ЗО—40 роках у Трансильванії палала антифеодальна боротьба селян. З джерел відомо, що в загоні Олекси Довбуша в 1744— 1745 рр. діяло багато селян з Угорщини, яких сам вата­ жок вербував до себе. Так, він взяв у загін Мельника200, який служив в Угорщині. Були в загоні й інші опришки з Закарпаття, які добре знали місцевість і подавали ве­ лику допомогу в той час, коли активізували свої дії ка­ ральні експедиції шляхетських військ. Опришок Баюрак розповідав на суді, що Довбуш ще до 1744 р. підтримував зв’язок з якимсь Речником з села Будищ, наймит якого — Федько діяв у загоні Олекси Дов­ буша. У цього Речника ватажок збував захоплені у шлях­ ти речі і від нього отримував харчі. В 1745 р. був нала­ годжений також зв’язок з сигітським євреєм Дувидом, який склав угоду з Довбушем про постачання опришківського загону продуктами 204. Є повідомлення, що побратими Довбуша були суджені угорським урядом 205. Під зиму 1744 р. Довбуш знову повернувся на З а­ карпаття, але не зміг зупинитися на зиму в селі Ясені у своїх знайомих, бо посилилась загроза від угорського уря­ ду. Ватажок переходить у Чорногору і там у безпечному кутку Джерджя біля потоку, серед глухої полонини, збу­ дував хату-зимівку і оселився з дружиною та групою най­ ближчих своїх побратимів-соратників. У добуванні продо­ вольства опришкам значно допомагали селяни. Але ці­ 201 А БЗ, № 4/ІІІ, арк. 12— 13.

202 Там же, арк. 94.

203 СКМС (17 3 8 — 1731 рр.), стор. 85.

204 Ю. Ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 208—209.

205 А Б З, № 5/111, арк. 13. Безсумнівно, що коли судили побра­ тимів Довбуша в Угорщині, там і писалися судові зізнання в прото­ колах. Можливо, в майбутньому вони будуть виявлені, тоді картина діяльності Довбуша на Угорщині стане більш ясною. / 2 5

каво відзначити, що багато в цьому допомагала і дружина Довбуша. «Довбущук, бувши раз у Ясені зі своїм сестринцем у своєї жінки, залишив їй гроші на хліб. Вона пішла з тими грішми до Надвірної, накупила муки і пшона, на­ брала муку на одного коня, а пшоно на другого і то спро­ вадив Довбущук до нашої хати, і тим ми живились через цілу зиму»206,— розповідав на суді Баюрак, Настала весна 1745 р., остання Олексина весна. Він накреслював плани літніх походів, радився з товаришами. В селі Криворівня він зустрівся з побратимами. Рада від­ булася в хаті Василя Процюка і Тимка Хоцюка. Звідси всі перейшли в Угорщину і розділились. Довбуш повер­ нувся з двома побратимами на Чорногору, а інші — зали­ шилися в Угорщині. Довбуш вирішив знов організувати нові далекі походи. Вже 13 травня 1745 р., як свідчать нові архівні ма­ теріали, «поширилась звістка про Довбуша» на Поділлі в районі Рогатина. Його загони появлялися в Шумлянських, Стратинських та інших лісах Рогатинщини. Шлях­ тичі навіть бачили 12 опришків біля села Янушова. Туди негайно були вислані шляхетські розвідники. Однак і це не заспокоїло місцеву шляхту. Якийсь шляхтич Францішек Зущовський з Букачівець 13 травня 1745 р. у спе­ ціальному листі до Павла Беня повідомляв, що «поши­ рена звістка» про загони Довбуша на Рогатинщині «збли­ жує страх і багато з їх милостей наших селян (шляхти) рушилось з своїх домів і скупчилося в Рогатині» 207. Інак­ ше кажучи, переполохана шляхта Рогатинщини в страху перед Довбушем масово залишала свої маєтки і окрива­ лася за мурами Рогатина. В кінці травня 1745 р. серед шляхти в околицях На­ двірної вчинився переполох. 23 травня стало відомо, що в селі Зелене побував Олекса Довбуш з 10 побратима­ ми. Можливо, що цим шляхом йшов Довбуш, повертаю­ чись з Рогатинщини. Для уточнення цього шляхта негай­ но викликала до Надвірної громаду села Зелене на чолі з сільським отаманом. Громада ствердила, що Довбуш справді перебував у селі Зелене, але дуже коротко, при­ чому «з обережності» не вступав до жодної селянської хати. Ми вважаємо, що Довбуш міг мати розмову з по­ Ю. Ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 208. АБЗ, № 8/ІІІ, арк. 1303.

126

братимами, але селяни, щоб не викликати переслідувань^ від шляхти, це, напевно, приховали. Надвірнянська шляхта, передбачаючи наступ Довбуша, спішно готувала місцеву фортецю до оборони. На оборону прибули загони смоляків та коронні війська Потоцького. Передбачаючи маневреність і сміливість Довбуша, шляхга «наказала велику обережність» в місті. В цей тривожний для шляхти час з Надвірної до Солотвина повернувся орендар Фішель, який, як зазначається в актах, «вчинив не малу тривогу» місцевим солотвинським орендарям. У Солотвині була встановлена військова сторожа, яка зо­ бов’язана була у шляхетському дворі «пильнувати цілу ніч» 208. Про всі ці події повідомляв листовно Павла Беня шлях­ тич Хмелевич: «Після від’їзду пана добродія не мав що нового доповісти, крім страхів від Довбущуків, про яких дали знати до Надвірної. В Зеленому його (Довбуша) бачили з десятьма побратимами. У зв’язку з цим мило­ стивий пан підскарбій великого Литовського князівства спровадив до Надвірної громаду і отамана з Зеленої для розслідування справи. Вони визнали, що Довбуш був, але дуже короткий час і з обережності до жодної хати не вступив. Тому через це повідомлення до Надвірної спро­ ваджено смоляків і жовнірів і наказано (в місті) велику обережність». Ім’я Довбуша викликало серед панів велику паніку. Недаром 13 жовтня 1759 р. вже після смерті народного героя, новий коронний гетьман Браніцький у спеціальному універсалі з приводу нападів опришків у Галицькій землі і здобуття ними міста Болехова, наказував шляхті готу­ вати якнайактивнішу відсіч, щоб «не повторилися за при­ кладом керівника Довбуша більш у тому краї напади» 20°. Видно, і після смерті Олекса Довбуш був страшним для шляхти. Для народу ж Олекса став символом мужньої боротьби проти несправедливості, насильства, феодальнокріпосницького гніту. Як наочно показує карта походів Довбуша, опришківський ватажок за весь період своєї діяльності здійснив багато походів. Але найбільш їх було зроблено в 1744— 1745 роках.

208 АБ З, № 2/V, арк. 22.

2Г'9 ЛЦДІА, ф. 5, 270, стор. 1066.

Походи загону Олекси Довбуша.

Скорочення: Б. - бабче БЛ, ~ букобецька полонина Кр. - НриВорібня Ман~ Маняба М он- Монастерчани П а с - Пасічна ПечПечені жил У . - У cmеріки Я. — Ямне Яс. - Ясенів

9 В. В. Грабовецький

129

Виступи Довбуша, а особливо піднесення опришківського руху в 1744 р. впливали на розвиток антифеодаль­ ної боротьби селянства. Селяни відмовлялися виконувати феодальні повинності, сплачувати державі податки і масо­ во втікали із сіл; одні — на інші землі, а другі — в Кар­ пати, до опришків. Яблунівський староста Павло Беньо в листі до княжни Т. Яблоновської (від 28. VIII 1744 р.), нагадуючи про виступ Довбуша, писав: «Тамтешні піддані, збуджені такими революціями, відмовляються віддарати податки, а що гірше, погрожують утечею і покиненням своїх осілостей» 210 В гірських околицях селяни відкрито відмовлялися сплачувати податки та виконувати інші повинності. На жаль, мало виявлено документів про останні по­ ходи Довбуша. Тільки із зізнання Василя Баюрака відо­ мо, що влітку 1745 р., приблизно в червні—липні, вата­ жок перебував деякий час в Закарпатському селі Ясені з двома своїми побратимами: сестринцем Павлом Орфенюком і Василем Баюраком. Тут перебувала і його жінка. У корчмі в згаданого єврея Дувида зібрав ватажок останню нараду, на якій були присутні два побратими, корчмар Дувид і, мабуть, сільський побратим Федір Вощук. Коли всі зібралися, Довбуш «почастував їх горіл­ кою, що приніс з собою». Про розмову на цій нараді ві­ домо тільки те, що Довбуш готувався робити дальші по­ ходи на галицьку шляхту. Другого дня Довбуш назавжди залишив Закарпаття і перейшов на Покуття в село Ямне, ^де відвідав сестру і сестринця. Опришки переночували у Довбушевої сестри і звідси пішли до Микуличина, де напали на якогось Мочернюка, якого вбили, а хату його спалили 211. Це, видно, була помста і досить жор­ стока, бо Довбуш, як колись Дідушкові, «відтяв йому голову». На нашу думку, ця розправа була викликана тим, що Мочернюк готував, мабуть, убивство ватажка. Не випад­ ково тут виявилася рушниця. Таке припущення підтвер­ джує і той факт, що убивця Довбуша Дзвінчук, довідав­ шись від батька про загибель Мочернюка, ввечері 23 серп­ ня заявив, що це вбивство вчинив Довбуш через те, що 2,0 А БЗ, № 1/VI, арк. 10.

211 Ю. Ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 209.

130

Мочсрнюк «мусив зрадою іти на нього» 212213, тобто готував ммах на ватажка. З Микуличина Олекса Довбуш ввечері 23 серпня пішов до Космача розправитись із Степаном Дзвінчуком, який також готувався вбити Довбуша. Назвичайно важливо з’ясувати, чому Довбуш пішов у Космач до Степана Дзвінчука. Це дає можливість розв’я­ зати спірне питання про загибель Олекси Довбуша. У на­ родній творчості говориться, що Довбуш пішов у Космач до Дзвінчука задля кохання до його жінки Ксені. Зате в історичних матеріалах на це немає жодного натяку. *0 Уважно аналізуючи тогочасні джерела, приходимо до остаточного переконання, що похід Довбуша до Космача мав за мету знищити ворога, який готувався до підступ­ ного вбивства. Галицька шляхта не в силі була за допомогою війська розправитись з надзвичайно мужнім ватажком, якого так активно підтримувало бідне селянство. Тоді шляхта вда­ лася до останнього заходу: за допомогою зради знищити небезпечного ворога. Таку тактику часто застосовували феодали. Згадаймо, що в епоху феодалізму в пастках зра­ ди загинуло немало видатних народних героїв. Це ж саме сталося і з Довбушем. Галицька шляхта оголосила по всіх селах: хто спіймає або знищить Довбуша, той буде звіль­ нений від феодальних повинностей. Цей заклик став спо­ кусою для нестійких елементів тодішнього пригнобленого села. Ф. Карпінський, який з симпатією ставився до Дов­ буша, виразно говорить у своїх мемуарах, що після того, як ротмістр Пшелу.ський кільканадцять років ходив за • Довбушем і не міг його спіймати,— «за згодою панів-дідичів, які посідали маєтки в горак у Коломийському по­ віті, наказано оголосити по всіх навколишніх містечках, # що коли б хтось з місцевих селян убив Довбуша, за те мав зі своїми наступниками отримати вільність (маючи на увазі звільнення від феодальних повинностей) і поле, яке тримав, мав навічно посідати як свою власність». Далі у мемуарах зазначається, що Дзвінчук «для користі, обіця­ ної від дідичів» вночі засів у сінях з добре набитою руш­ ницею і під час приходу Довбуша вистрілив у груди з кількох кроків» 21Я.

212 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 222—223.

213 F. K . a r p i n s k i . Вказані мемуари, стор. 8.

9*

131

Серед історичних документів знаходимо цікаві дані, які переконують, що Дзвінчук готувався вбити Довбуша. Після загибелі Довбуша межи шляхти завелась суперечка: кожний хотів похвалитись перед гетьманом Погоцьким і коронною княжною Яблоновською, що саме з його допо­ могою Дзвінчук виявив «вірність і хвалебний вчинок», убивши народного ватажка. Проте, немає значення, хто саме з шляхти підготовляв убивство, але сам факт, що шляхта готувала це вбивство і Довбуш пішов у Космач до Дзвінчука помститися за зраду, є надзвичайно важливим при дослідженні обставин загибелі Олекси Довбуша. Про саме поранення, останні хвилини і смерть Довбу­ ша відомо з трьох документів. Перший документ — це су­ довий протокол, записаний зі слів убивці 27 серпня 1745 р. у Станіславському суді. «Я,— розповідав убивця,— в минулий понеділок при­ йшов з поля з роботи, батько сказав мені, що Довбуш убив чоловіка в Микуличині і сказав кого. Я, правда, був здивований, що того чоловіка вбили і сказав, що він на­ певно хотів його (Довбуша) видати. Батько почав мені говорити, щоб я стерігся за себе. Потім полаяв мене, тому що я сказав: як пан бог дасть. У тій хвилі собака по­ чала уїдати, а вони (опришки) зараз припали до вікон. Я сидів на порозі хати, скочив і зачинив сінні двері. Опришки казали пустити себе до хати. Але я не відзивав­ ся. Опришкам говорили тільки моя жінка і мати (Довбу­ ша) і не хотіли пустити його до хати, казали: «Не знаємо, хто ти. Чоловіка нема дома, десь на косовиці в полі». Вони кинулись до дверей і найстарший він (Довбуш) взяв дрюк, підважив двері, трохи відважив, а потім сам <#>бою почав тиснути і лізти до сіней, я його тоді підстрелив. А він тільки залаяв мене і сказав товаришам: «Паліть хату»! Вони почали кресати вогонь, то не могли відразу викресати. А потім Довбуш сказав їм, щоб забрали у ньо­ го зброю, говорячи: «Ще звідси можу йти». Вони забрали у нього зброю, взяли його з собою і пішли в ліс». Соратник Довбуша Василь Баюрак через дев’ять років розповідав на суді про смерть Довбуша майже подібне. З його розповіді видно, що в останні години біля Довбу­ ша були його два найближчі товариші — Василь Баюрак і Павло Орфенюк. У народній пісні говориться, що уми­ раючий Довбуш просив своїх соратників занести його в

гори і там порубати, щоб його тіло не дісталося панам на наругу: «Ой ви хлопці, ба й молодці, Візьміть мене на топірці. Беріть мене на топори, Занесіть мя в сині горн. В Чорногору занесіть мя І на дрібний мак посічіть мя, Най ся ляхи не збиткують, Моє тіло не чвертують».

Із зізнання вбивці довідуємося також, що Дзвінчук, боячись відплати за свій злочин, зразу ж після того, як опришки пішли, вибіг з хати і почав шукати в селі допо­ моги 2И. На світанку 24 серпня 1745 р. на заклик Дзвінчука і панського двору зібралася Космацька громада (серед них два священики від двох сільських церков) і орендар. Вони спочатку почали шукати пораненого по селі, по сіно­ жатях і хащах, але не знайшли. І тільки на голос собаки відшукали місце, «де на добрі руські гони» від села в хащі під смерековим деревом знайшли ще живого Олексу Довбуша 214215. На ньому була задублена гугля, такий же сірак сорочка, виварена в олії і вимочена в смолі. Довбуш був прикритий галуззям. Зброї не знайшли, її забрали оприш­ ки. Ватажок сам попросив побратимів взяти від нього зброю, коли був важко поранений під хатою Дзвінчука. , Особливе зацікавлення викликає той факт, що «після Шго, як Довбущука було підстрелено і громада прийшла я к о взяти, біля нього знайшли коновку з молоком» 216. З^сторичних документів невідомо, хто саме приніс це мо­ локо. Зрозуміло, що сам Довбуш, будучи смертельно по­ ранений, не міг цього зробити. Цілком можливо, що хтось із жителів Космача чи близьких хуторів з прихильності і любові до опришків, зокрема до Довбуша, вночі або над ранком, побачивши пораненого ватажка, приніс йому це молоко. Не виключена можливість, що і хтось з оприш­ ків, які були при його пораненні, принесли молоко. Степан Дзвінчук запитав пораненого Довбуша, чому він напав на його хату, чи робив це з чиєїсь намови. Дов214 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 223.

215 Там же.

216 А БЗ, № 5/ІІІ, аРк. 13.

133

буш відповів: «Чи мене хто намовляв, чи не намовляв — така мені смерть прийшла». Священики запропонували Довбушеві висповідатися, але він відповів: «Уже я висповідався і причащався в той час, коли став на цей шлях». Запитали, «де знаходяться його скарби», і почули відповідь: «В полонині, у Чорногорі, бог знає, я знаю, земля тим буде користуватися...» Потім запитали пораненого Довбуша, які опришки були з ним. Довбуш відповів, що «один Василь Баюрак, а другий — Павло Орфенюк». Це були останні слова ва­ тажка, він умирав217 «В тому часі,— зізнає вбивця,— коли Довбущук конав, із села Космач над’їхав яблунівський губернатор Ян Колендовський і незабаром той же Довбущук при нім і при людях Космацької громади ско­ нав». Це сталося зранку 24 серпня 1745 року. Картина смер­ ті прославленого ватажка о»пришків Олекси Довбуша, яка постає перед нами з документів і свідчень сучасників, пе­ реконує, що і в останніх хвилинах Довбуш виявив залізну силу волі, вірність справі і незгаслу ненависть до во­ рогів. Вороги не вдовольнилися констатацією смерті Довбу­ ша. «Тіло [його] після смерті [було] взято на віз, везено по селах, оголошувано і публіковано цілому поспіль­ ству» 2І8. Шляхта намагалася наочно переконати народні маси в загибелі популярного ватажка, який в очах селян­ ських мас став невловимим і легендарним. Через деякий час тіло Довбуша було завезено до Ко­ ломиї і «поміщено в міському ратуші», мабуть, для про­ ведення посмертних судових церемоній. Кріпосникам за­ бажалось познущатись над мертвим тілом героя. Особи­ сто брав участь у розслідуванні справи про загибель Дов­ буша і керував актом знущання над мертвим ватажком Й. Потоцький. В іншому документі 219, недавно виявленому серед ма­ теріалів Бурштинського архіву (а саме: в листі яблунівського губернатора Яна Колендовського від 7 вересня 1745 р.) повніше висвітлюється поранення, останні хвили­ ни життя народного героя, подаються нові деталі про за217 СКМС ( 1 7 3 8 - 1731 рр.), стор. 223.

218 Там же.

2!,J АБЗ, № 5/111, арк. 12— 13.

134

ї м("юдь Олекси Довбуша. Стає відомо, що ввечері 23 серттДовбуш був поранений Дзвінчуком, рана в руку була /іу же тяжкою, бо він, відійшовши кілька кроків від хати, міав. Добираючись до лісу, він вибився з сил і залишив­ ши в кущах, де, спливаючи кров’ю, пролежав у тяжких передсмертних муках усю ніч. Колендовський пише про те, що Довбуша нібито зралу ж після поранення покинули товариші. Це повідомлен­ ня необгрунтоване, його легко спростувати. По-перше, сам Колендовський не був очевидцем цих подій, він лише передав те, що чув від селян. По-друге, як свідчив убивця, після поранення Довбуш сказав опришкам, «щоб забрали у нього зброю, взяли його з собою і пішли у ліс». З листа Колендовського стає відомо, що Довбуш не помер у кущах, де він залишився з вечора 23 серпня, а що другого дня ранком його взяли з-під лісу і принесли до корчми, де корчмар перев’язав йому рану і дав напи­ тися горілки. Це робилося для того, щоб, як свідчить до­ кумент, продовжити Довбушу життя і допитати його. Звід­ си з’ясовується і характер заданих Довбушу запитань, на які він дав дуже влучні і сміливі відповіді. З цього документа дізнаємося також про жорстоке знущання шляхти над тілом ватажка опришків. Досі з зізнання Степана Дзвінчука було відомо тільки те, що мертве тіло Довбуша поклали в коломийській ратуші. Лист Колендовського свідчить про те, що шляхта, якій не вдалося розправитися з живим Довбушем, вирішила по­ глумитися над його мертвим тілом, яке було порубане на дванадцять частин і розвішане на палях в одинадцяти селах і містах Коломийського повіту. Такої жорстокої розправи не було вчинено досі ні над одним опришківським ватажком. Звичайно шляхта чет­ вертувала опришка або ватажка на чотири, деколи на вісім частин і розкидала на шляхах, якими ходили ці народні месники. Олексу Довбуша було четвертовано на двана­ дцять частин. Цей факт уже сам по собі свідчить, наскіль­ ки страшний і небезпечний був для шляхти народний герой. Шляхта щедро нагородила вбивцю ватажка опришків. Потоцький писав до власниці Яблунівського ключа княж­ ни Т Яблоновської, щоб вона Дзвінчукові «за його від­ вагу віддячилася вільністю» 22П, тобто звільнила його від* АБЗ, № 65/VI, арк. 8—9.

135

феодальних повинностей. Зрозуміло, що Яблоновська тут же виконала волю гетьмана.

10 вересня 1745 р. Яблоновська видала у Львові спе­ ціальний привілей для убивці, у якому, зокрема, значи­ лося: «Підданий мій з села Космача Степан Дзвінчук зніс і спровадив з цього світу Олексу Довбуша — проводиря всіх неспокоїв і розрухів.., який нищив маєтки і життя покутської шляхти. За це хай буде богу честь і нескін­ ченна хвала Дзвінчукові... Тому мого підданого Степана Дзвінчука нагороджую за цей доказ вірності і зичливості. Заохочуючи і інших до цих похвальних справ, звільняю його до смерті від усіх, як двірських, так і громадських данин і податків, чиншів і інших будь-яких повинностей...»2212. Досі висувались різні припущення про те, що вчинила шляхта з тілом Довбуша після його загибелі. М. Білоус до­ водив, що тіло Довбуша було четвертоване в Коломиї, і тут же в присутності• великого натовпу народу поховано 9 2 2 . І. С. Сосенко робив припущення, що шляхта дозволила ро­ дині взяти останки Довбуша і поховати, висував думку, що сестра з Ямного забрала тіло і поховала. Звідси автор приходив до переконання, що камінь Довбуша, який зна­ ходиться біля Ямного, є його надгробним каменем 223. На нашу думку, можна лише припустити, що хрести й камені народ міг пізніше встановлювати на тих місцях, де висіли на палях розрублені частини Довбушевого тіла. Не виключена можливість, що хрест на скалі під Косовом (який зберігся до сьогодні) був поставлений народом са­ ме на тому місці, де була виставлена на видовище частина тіла Довбуша 224. Шматки тіла Довбуша були виставлені на палях у Ку­ тах, Косові, Криворівні, Космачі, Лючках, Микуличині, Чорному Потоці, Зеленій, Вербіжі, Коломиї і Виткові. Вид­ но, ці міста були найбільш важливими центрами діяльності народного ватажка. Про те, що Довбуша четвертовано і тіло його розкида­ но по всіх шляхах, де ходив і діяв безстрашний месник, 221 А БЗ, № 93/VI, арк. 95.

222 М. Б і л о у с . Вказана праця, стор. 14— 16.

223 Ів. С о с е н к о . Вказана праця, стор. 16.

224 Невідомо, чи шляхта четвертувала Олексу в Коломиї, чи на місцях кат розтинав Довбуша і шматки тіла встромляв на заготов­ лені палі.

136

свідчать також народні оповідання. В 1907 р. селянин Ми­ хайло Оленюк з присілка Черник біля Зеленої розповідав про смерть Довбуша:' «Пани розрубали відтак Олексу на кавалки і розме­ тали по селах на «чудіє», аби люди каялися та й не бра­ лись до опришківства. У нашу Зелену привезли були го­ лову Довбуша, та й застромили на паль на «чудіє». Відтак-то та голова розсипалась, і мій небіжчик взяв був той верхній черепок з тої голови і приніс до хати та й поклав у сінях над дверима» 225. Про славного ватажка опришків, про його загибель збе­ реглося багато пісень, оповідань, переказів і легенд. Трудящий люд високо цінив Довбуша за його бороть­ бу з несправедливістю. Народ вірив, що Довбуш не вмер, що він лише на деякий час сховався в гори, а пізніше при­ йде ще сильнішим і знищить остаточно панів-експлуататорів. Зіставляючи історичні факти з народною піснею і опо­ віданням, можна точно з'ясувати обставини вбивства Дов­ буша. Степан Дзвінчук, заманений шляхетськими обіцян­ ками бути звільненим від кріпацтва й отримати навічно у власність свій земельний наділ, вирішив убити Довбуша. Дзвінчук похвалявся убити Довбуша, і, коли це стало ві­ домо самому ватажкові, він вирішив покарати ворога. В народній творчості зазначається, що Довбуш любив­ ся з жінкою Дзвінчука і прийшов побачитися з нею, але не згадується, що ватажок прийшов мстити вбивці, як це виразно видно з історичних документів. У зв'язку з цим, багато дослідників, аналізуючи історичні факти і народну творчість, задумувалися над цими розходженнями і не могли знайти відповіді. Розв'язуючи це питання, перш за все, треба встановити справжнє ім'я жінки Степана Дзвінчука, бо народ її нази­ ває по-різному: Ксенею, Зіною або просто Дзвінкою, від прізвища Дзвінчук. Як свідчить виявлений інвентар парохіян Коломийсько­ го деканату від 20. IV 1763 р. (18 років після загибелі Довбуша), в Космачі було два господарства Дзвінчуків. На одному сидів Матей Дзвінчуків і його жінка Ксеня, які 225*Як видно, селяни зберегли в пам'яті той час, коли частини Олексового тіла розвішувались на палях. В с. Зеленім була повішена голова, череп якої селяни хоронили в своїх хатах.

137

мали 2 сини, на другому — Степан Дзвінчук, його жінка Марія, які мали 2 синів і 2 дочки 226. Отже, справжнє ім’я жінки Степана Дзвінчука — Марія. У той час на Гуцульщині позашлюбні зв’язки були до­ сить часті і не виключена можливість, що Довбуш кохав­ ся з Марією Дзвінчук. Степан Дзвінчук міг і не знати про це, або хоч знав, то не хотів на суді ворушити питань, що торкались честі його самого та його жінки. Мабуть, і Дов­ буш не хотів перед смертю розкривати таємницю своїх взаємин з Марією Дзвінчук. Про інтимні зв’язки між Довбушем і Марією Дзвінчук можна довідатися не лише із слів народної пісні, яка, за висловом Ів. Франка, є «вірною реляцією справдішніх фак­ тів» 227, але й зі спогадів Ф. Карпінського. Поет, сучасник подій, людина, обізнана зі справою, зазначає, що «гірський селянин, жінку якого кохав Довбуш, умовився з жінкою. З метою користі, обіцяної дідичами, жінка дозволила, щоб чоловік в сінях з добре набитою рушницею засів і приходячому Довбушеві в груди з кількох кроків вистрелив» 228. Звістка про підступну і несподівану смерть безстраш­ ного народного героя швидко розходилася по західноукра­ їнських землях. Вже 29 серпня, тобто через чотири дні піс­ ля трагічних подій в Космачі, в місто Бурштин на Поділлі (на віддалі близько 150 км від Космача) встигло дійти де­ кілька повідомлень про загибель Довбуша 229 Звісно, фео­ дали поширювали цю звістку, щоб порадувати перестра­ шене панство, з яким не встиг остаточно розправитись Довбуш. Селяни ж з жалем і тугою передавали від села до села трагічну звістку — про передчасну смерть улюбле­ ного героя. Шляхта сподівалася, що із смертю Довбуша їй вдасть­ ся приборкати опришківський рух, але прорахувалася. Піс­ ля трагічної загибелі Олекси Довбуша рух карпатських опришків не припинявся. Зброю, що випала з Довбушевих рук, підхопили його побратими — Василь Баюрак і Іван Бойчук, які продовжували справу загиблого ватажка. В умовах жорстокого гніту іноземних загарбників — польсько-шляхетських окупантів, що захопили країну і пе­ 226 ЛЦДІА, ф. 201, оп. 1-а, од. зб. 7, арк. 26.

227 І. Ф р а н к о. Опришок Мирон Штола, Етнографічний збір­ ник, т. V, стор. 32—33.

228 F К а г р і n s k і. Вказані мемуари, стор. 8.

229 АБЗ, № 7/1, арк. 29. ' '

138

реслідували все українське, рух Довбуша, поряд з яскраво вираженим соціальним антифеодальним характером, наби­ рає рис національно-визвольного руху. Борючись проти не­ нависної шляхти, урядовців і орендарів, Довбуш тим са­ мим виступав і проти національного поневолення. Ми не можемо вимагати від Довбуша, діяльність якого проходила в часи кріпосництва, в часи розгулу шляхет­ ського терору, якихось чітко виражених революційних вимог чи стрункої політичної програми. Олекса Довбуш був виразником стихійних прагнень народу до волі, щастя і соціальної рівності. Він боровся з соціальною несправед­ ливістю як лише міг і як лише знав — карав панів, палив або знищував їх несправедливо набуті маєтки, допомагав бідним селянам. ш аналізі антифеодальної /іінльпості Олекси Довбуша впа­ дає в вічі те, що ватажок був для свого часу прогресивною людиною з певними поглядами на тодішні суспільні відноси­ ни. Це видно, зокрема, як з відповіді пану Золотницькому, так і з заяв перед смертю. Як уже згадувалося, збереглися документи, які свід­ чать про письмові звернення Довбуша до панів. Пам’ять про ці письмові звернення збереглася в народних перека­ зах. Недавно виявлені документи переконують, що оприш­ ки Довбуша не лише читали, але навіть писали відозви до панів. Коли Довбуш підійшов 1744 р. під Турку, він «на­ писав картку і виставив вночі на кию перед брамою», у якій вимагав викупу у панів 230. Нещодавно авторові вдалося в архіві князів Яблоновських виявити цікаву лаконічну записку: «Маніфест Дов­ буша проти князів, в середині якого оригінальна копія Сольдадіні» 231. На основі уважного вивчення цієї записки автор при­ йшов до висновку, що один із управителів шляхтичів Яблунівського ключа — опорного центру Довбуша — отримав 330 АБЗ, № З/ІІІ, арк. 3.

231 Там же, № 76/1, арк. 19.

139

такий маніфест, зробив і надіслав яблунівському старості Павлу Беню. На жаль, самої копії цього маніфесту поки що не виявлено, але те, що він був, — безсумнівно. Правдоподібно, оригінал або копію яблунівський ста­ роста надіслав коронному гетьману або королю, щоби звер­ нути увагу на небезпеку для шляхти Галицької землі і ви­ просити військову допомогу для придушення антифеодаль­ ного виступу Довбуша. В історії селянського руху в Росії і на Україні в епоху феодалізму рідко траплялися керівники повсталих мас, які зверталися до гноблених із спеціальними письмовими ві­ дозвами, зверненнями. Відомо, що керівники селянської війни в Росії Степан Разін і Омелян Пугачов писали і роз­ силали між селян «прелестньїе листьі», «маніфести», в яких розкривали жорстокість російських бояр і закликали поне­ волених до повстання. Хоч ці відозви мали царистський характер (за доброго царя, проти злих поміщиків, дворян) все-таки для того часу це були важливі акти керівників се­ лянського повстання, які значно сприяли посиленню анти­ феодальної боротьби. Як видно, на західноукраїнських зем­ лях такі відозви, звані «картки», «маніфести», писав ва­ тажок хоробрих опришків Олекса Довбуш. Хто ж писав ці відозви Довбуша? В судових протоко­ лах не знаходимо згадки про те, щоб хтось з його бойових побратимів умів писати. Можна лише припустити, що пи­ сарем Довбуша міг бути мельник з Вербіжа Михайло Малярчук. * * Він народився в селі Рудки за Кам'янцем, учився в Кам’янці, а потім оселився у Вербіжі. На запитання суду, «чим займався в молодості», Малярчук відповів: «Учився. Був у Кам'янці рік у ру­ ській школі і так за школами ходив то тут, то там, і так дістався до Вербіжа, зупинився у маляра, де вчився рік малярства. А потім взяв дочку мельника і став мельником та досі сидів». На суді Малярчук зізнав, що брав участь у нападі на церкву, а про участь у нападах Довбуша на панів Доброславського і Рушиці у Вербіжі не признавався. Проте, він розповів, що під час полюван­ ня на качок зустрів двох опришків, які спочатку забрали його руш­ ницю, а потім, відійшовши «трохи від нього, один повернувся і від­ дав ЇЇ», звичайно, не без поичини. Можливо, опришкам було відомо про зв’язки Малярчука з Довбушем. Коли запитали на суді, «за що його ув’язнено», відповів, що коломийські орендарі підказали смолякам, «нібито Довбуш мав бути у нього на хрестинах». «Смоляки,— зізнає він,— обскочили мене, питали, де Довбуш, і взяли мене». Зро­ зуміло, перед небезпекою Малярчук відмовився від усяких зв я з к і р з Олексою Довбушем.

140

Тривалість боротьби, написання відозв, а також мані­ фест Довбуша підносять ватажка до рівня видатних керів­ ників народно-визвольного руху України і Росії. Довбуш зумів належно оцінити енергію поневолених се­ лян і став на їх бік у боротьбі за визволення. У цій спра­ ведливій боротьбі Довбуш виступав як проводир трудя­ щих мас, представник суспільних сил, що прагнули знищи­ ти гнобителів і здобути вільне життя. Олекса Довбуш орі­ єнтувався на сили народу і за його допомогою довгий час успішно вів героїчну боротьбу. Експлуататорські класи — шляхта, магнати, вище ду­ ховенство жорстоко пригноблювали народ, грабували його, знущались над стародавніми звичаями, зневажали закони і норми життя. Трудящі, вороже ставлячись до польськошляхетського режиму, шукаючи виходу з нестерпного ста­ новища, ставали на шлях збройної антифеодальної бороть­ би. Історична заслуга Довбуша полягає саме в тому, що йому вдалося організувати найбільш розорені феодальною системою групи селян на партизанську війну проти панів, підняти на боротьбу, що набула найбільш рішучого і не­ безпечного для шляхти характеру в ЗО—50 роках X V III століття. Гасло — «смерть панам!» — привернуло увагу до Довбу­ ша багатьох спільників. Опришки бачили його неабиякий військовий і організаторський талант, довіряли йому і під­ корялися в усьому. Довбуш став улюбленцем не лише кар­ патських опришків, але й широких мас Галичини, Букови­ ни і Закарпаття. Він став в очах народу символом муж­ ності і нескореності. Тому про нього складено в народі безліч переказів, оповідань, легенд і пісень. Високу і заслужену оцінку діяльності Довбуша дали кращі представники українського народу, прогресивні діячі української літератури. «Довбуш — наша слава» 232, — так висловився про народного героя талановитий поет зеленої Буковини Юрій Федькович. Революціонер-демократ Іван Франко в одній із своїх ранніх книг про Довбуша писав: «Хто був недавно князем і владикою тих гір, орлом повітря, оленем тих борів, па­ ном тих ланів, аж ген до Дністрової води? — Довбуш! Пе­ ред ким тремтіли смілі і сильні, корилися горді?— Перед Довбушем! На кого надіялися слабі, бідні і гноблені? — 232 Ю. Ф е д ь к о в и ч . Вибрані твори, К., 1957, стор. 35.

141

На Довбуша! Хто був красою наших гір, начальником на­ ших легінів? — Довбуш!» 233 Відомий селянський ватажок Л ук’ян Кобилиця, що очо­ лив визвольний рух на Буковині в кінці 1848 і на початку 1849 рр., писав у своїх листах до селян: «Треба серце ма­ ти Олекси Довбуша, і хто хоче бути таким, як він, хай іде до нас в Чорногори» 2з4. Пов’язуючи минулу визвольну боротьбу закарпатських українців з боротьбою проти німецьких фашистів, відомий чеський вчений, колишній президент Чехословацької АН Зденек Неєдли висловлював непохитну віру в перемогу за­ карпатців, в якому залишився незламний дух Довбуша Шугая 235. Ім’я прославленого месника Олекси Довбуша у напру­ жені хвилини боротьби українського народу за своє соці­ альне і національне визволення кликало до перемог, до боротьби проти ворогів. В історичних тезах Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу сказано про славетного ватажка опришків, як про одного з керів­ ників визвольного руху: «В боротьбі проти феодально-крі­ посницького і національного гніту українське селянство ви­ сунуло таких народних проводирів, як Залізняк, Довбуш, Кармелюк та ін.» 236.

§ 4. Діяльність бонових наступників Довбуша — Павла Орфенюка, Василя Баюрака, Івана Бойчука (1745 - 1759 рр.) Прикарпатська шляхта сподівалась, що після загибелі О. Довбуша опришківський рух занепаде. Проте, її надії не справдились. Антифеодальну боротьбу продовжували найближчі соратники і побратими Олекси: Павло Орфенюк, Василь Баюрак, Іван Бойчук. Недарма шляхтич Кривокульський в листі від 19. IX 1745 р. зазначав: «Однак 233 І в а н Ф р а н к о. Твори, т. 8, 1958, стор. 116.

234 Зб. «Сонце над Карпатами», Чернівці, 1945, стор. 34.

235 М. Н е в р л і. Зденек Неєдли та Україна (Сторінки з історії новітніх чесько-українських зв’язків). Зб. «З історії чехословацькоукраїнських зв’язків», Братіслава, 1951, стор. 491.

236 Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією (16 5 4 — 1954 рр.), К., 1954, стор. 12.

142

ще компанія того ж (Довбуша) і дотепер триває і діє в горах, яку намагаються розсіяти» 237. Павло Орфенюк був сестринцем Довбуша, сином сест­ ри. Олекса Довбуш, часто перебуваючи у сестри в с. Ямні, звернув увагу на молодого сміливого хлопця і забрав його в загін. Павло Орфенюк вже влітку 1744 р. брав участь у наступі на Богородчани і з того часу не розлучався з Довбушем до самого поранення. Довбуш любив сестринця, здійснював з ним свої найголовніші походи в 1744— 1745 рр., перебував на Закарпатті, а вмираючи, передав йому свою бойову рушницю, заповідаючи цим самим про­ довжувати антифеодальну боротьбу. Про саму діяльність Павла Орфенюка відомо небагато. Недавно виявлений лист шляхтича Хмелевича до посесо­ ра Яблунівського ключа Павла Беня від 24. X I 1745 р. дещо розкриває коротку, але активну антифеодальну ді­ яльність П. Орфенюка. Хмелевич повідомляв, що чув від якогось Вроблевського, що «сестринець Довбуша зібрав загін з кільканадцяти чоловік і почав життя свого вуй­ ка» 238. Орфенюк зі своїм загоном убив якогось шляхтича. За ним кинулась погоня і «оточила його» в селі Довгополі. Опришки під проводом Орфенюка завзято боронились і мужньо загинули в нерівному бою. Цей же Хмелевич осо­ бисто підтвердив, що сам ватажок П. Орфенюк «боронив­ ся тоді досить міцно, а бачачи, що не витримає, та щоб живим не був взятий, ножем мав пробитись, а потім його добили». Сталося це десь у першій половині грудня 1745 р. Отже, Орфенюк не зміг розгорнути своєї діяльності, діяв лише декілька місяців після загибелі Довбуша. З документів видно, що в загоні Орфенюка брали участь вихідці з підгірських сіл. Шляхта карала не лише учасників опришківського руху, але й їх прихильників та родичів. Так, як свідчать архівні документи, селяни з Порогова, «рідні брати» Іван і Андрій Курчави були запідоз­ рені у зв’язках з опришками і ув’язнені в Станіславську фортецю, де просиділи півтора року (жовтень 1744—бере­ зень 1746). Жінки цих ув’язнених домагалися звільнення з в’яз­ ниць своїх чоловіків. Шляхтич Хмелевич (до якого звер­ 237 А Б З, № 4/1V, арк. 1—2.

238 Там же, № 1, арк. 142.

143

тались жінки) в листі до Павла Беня пише, що він «уни­ кає» цих жінок, бо ув’язнені «є підозрілі, і брата їх молод­ шого в Сиготі на паль вбито» 239240, як учасника опришківського загону. Хмелевич ще в листопаді 1745 р. у вищезга­ даному листі писав, що «в Угорщині також з тієї компанії (П. Орфенюка.— В. Г.) сім на паль вбито, між якими був наймолодший парубок з Порогів» (Курчав) 24°. Звідси можемо судити про безпосередні зв’язки селян Порогів з опришками Ор­ фенюка. Хоч Хмелевич і упевнений у зв’язках за­ арештованих селян з оп­ ришками, все-таки він ра­ дить П. Беню «звільнити» ув’язнених, по-перше, че­ рез відсутність ката, подруге, тому, що «Довбуш із своїм сестринцем (П. Орфенюком) вже в землі бу­ шує». Шляхтич був пере­ конаний, що опришківський рух остаточно при­ душений. А ле глибоко помилився. Вже в наступ­ ному році шляхта та орен­ дарі тремтітимуть від но­ вої хвилі нападів опришків, побратимів Довбуша. Серед наступників Олек­ си Довбуша найбільш про­ славилися в боротьбі з кріВасиль Баюрак. посницьким гнітом ватаж( Х у д о ж н и к В. М іг у л ьк о) . ки Василь Баюрак та Іван Бойчук. Уважний і критичний аналіз нововиявлених джерел дає підстави зробити висновок, що виступи Баюрака і Бойчука були справді продовженням діяльності Довбуша і мали 239 АБЗ, № 2/VI, арк. 142.

240 АБЗ, № 2/IV, арк. 149.

144

антифеодальний соціально-визвольний характер. Не випад­ ково революціонер-демократ І. Франко відносив до минув­ шини «національної історії» опришків з Довбушами і Баюраками» 24і. Діяльність ватажка опришків В а с и л я Б а ю р а к а можна поділити на три періоди. Перший з них відноситься до часу, коли Баюрак робив свої походи під керівництвом Олекси Довбуша і як учасник прославленого загону зай­ мав не останнє місце. Відомо, що Баюрак був найближ­ чим соратником Довбуша аж до смерті останнього. Це ви­ пливає і з особистої заяви Баюрака на суді, де він на доб­ ровільному допиті детально розповідав про свої 10-річні походи (1744— 1754 рр.). Із судового протоколу відомо дещо про його походжен­ ня, вік та причини вступу до загону опришків, що є важ­ ливим для розуміння соціального характеру опришківського руху середини X V III ст. Баюрак походив з бідняків. Народився у селі Дора 1722 р. До вступу в опришки пас вівці. Влітку 1744 р. потрапив у загін Довбуша. Це ста­ лося напередодні походу Довбуша на Богородчани. Як свідчать джерела, «Баюрак присяг на пістолет ще під ру­ кою самого Довбуша» 242. З того часу Баюрак бере актив­ ну участь у всіх походах легендарного ватажка. Звертає на себе увагу і той факт, що не лише В. Баю­ рак, але і його батьки були опришками. Безперечно, що Василь змалку знав про опришків і від батька набирав досвіду боротьби. Пізніше в загоні Баюрака братимуть участь його рідні брати і навіть їх жінки. Родинні зв’язки в загонах галицьких опришків не були випадковими (ще в загоні Довбуша діяла його жінка, сестринець і сестра), вони цементували опришківську групу, були запорукою міцності загону. Василь Баюрак спочатку діяв разом із своїм батьком Гнатом, але згодом про останнього зникають всі вістки. Відомо лише про його участь у походах рідних братів В. Баюрака 243. Другий період діяльності В. Баюрака триває близько трьох років (з серпня 1745 до 1748 рр.). Саме тоді ватажок переходить з Галицької землі на Буковину і зупиняється 241 Іван Ф р а н к о . Твори, т. 16, К., 1955, стор. 184.

242 Ю. Ц е л е в и ч . Вказана праця, стор. 204—210.

243 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 290—292.

1 0 В. В. Грабовецький

145

на деякий час у прикордонних гірських селах (Путилові, Медеї та ін.). Надії шляхти на втихомирення опришківського руху не справдилися. Недавно виявлені нами документи у фоді Бурштинського замку свідчать, що В. Баюрак відра­ зу ж після смерті Довбуша почав свої антифеодальні по­ ходи, чим дуже розтривожив шляхту.

16 лютого 1746 р. яблунівський губернатор повідом­ ляв, що «гультяї і злочинці, які виступають проти двір­ ської зверхності, дуже старанно скриваються, роблять не­ прохідними дороги та ховаються по лісах, так що для • 94 4 людей стають непомітними» . У серпні того ж року представники галицької шляхти скаржилися сеймові на неможливість виплати деяких по­ датків через «постійні напади опришків» 24°.

15 серпня 1747 р. яблунівський губернатор Ян Колендовський у спеціальному листі до свого пана писав: «З гір тими часами не маємо жодних цікавих новин. Однак деякі тривожаться, оповідаючи, що появилися опришки, наступ­ ники Довбуша» *246. Як бачимо з наведених документів, діяльність оприш­ ків у 1745— 1748 рр. була помітною й дошкульною для шляхти. За цей період В. Баюрак організував міцний за­ гартований і випробуваний загін опришків. З 1749 р. Баюрак робить напади на феодалів Коломийського пові­ ту, Закарпаття і Буковини. Його походи набирають ши­ рокого і вагомого розмаху. Починається третій, найбільш яскравий період діяльності баюраківців. Новий період починається походом Баюрака на Стопчатів у 1749 році 247 Як розповідають архівні матеріали, Баюрак мав намір розгромити шляхетський двір у Стопчатові, але чомусь обмежився нападом на деяких лихварів. Під час нападу зав'язалася сутичка між опришками і смоляками. Двох опришків було спіймано і доставлено на суд у Станіслав. Переляканий пан Лісовський, який у той час перебував у Стопчатові і врятувався лише завдяки щасливому ви­ падкові, зазначає, що опришки «вибрали з села Дори за АБЗ, № 5/ї11, арк. 19.

AGZ, т. 25, стор. 470/35.

246 АБЗ, № 5/111, арк. 29.

247 Там же, № 7/1, арк. 15.

146

провідника і керівника бувшого колегу небіжчика Олекси Довбуша по прізвищу Баюрак». Події у Стопчатові глибоко стривожили шляхту. Пе­ релякане панство вимагає посилити боротьбу з опришківським рухом. Коронна княжна Т. Яблоновська у листі до Павла Беня пише: «...Той зміцнений вогонь гультяїв зав­ часу треба гасити, щоб знову не вибухнув на цілий там­ тешній край» 248. Баюрак, як і Довбуш, підбирав до загону представни­ ків найбіднішої верстви: пастухів, селян-втікачів, слуг тощо. Опришок Іван Бойко — з-під Самбора — довгі роки «залишався слугою» і переходив з села до села аж поки не потрапив до загону Баюрака 249. Інший учасник похо­ дів Іван Полєк, з-під Будзанова, «зайшов у гори», «там служив у різних господарів» і нарешті вступив в оприш­ ки250. Дмитро Онишок також служив по різних гірських селах, а потім його «взяв до свого загону Баюрак» 25125. По­ дібними бідняками поповнювався загін Баюрака протягом Г/49— 1752 РР. Ватажок не всіх радо брав до себе. Лише ті, які ви­ являли повну готовність до боротьби, могли стати оприш­ ками. Так, Баюрак включив у загін Гната Кічинчука тільки тоді, коли довідався, що останнього переслідують війська Пшелуського, а жінка і син заарештовані шлях­ тою 2j2. Якова Урденчука опришки прийняли до загону, щоб він міг «помститися за свою кривду», яку вчинили йому шляхтич Пшибиславський і лихвар у селі Стоп­ чатові 253. Заслуговує на увагу той факт, що в загоні були ви­ хідці не тільки з Галичини, але й з Молдавії та Угорщи­ ни. Проте сам загін залишався нечисленним: від 5 до 13 опришків. Це було викликане опришківською тактикою боротьби. В загальному ця тактика боротьби виправдовувала се­ бе, бо зростання окремих загонів і одночасні їх виступи в різних місцях тримали шляхту в постійному страху і розладнювали дії каральних військ. Іноді окремі загони 218 249 250 251 252 253

10*

А БЗ, № 4/111, арк. 53. СКМС (173 8 — 1751 рр.), стор. 291. Там же, стор. 293. Там же, стор. 294. Там же, стор. 295. Там же, стор. 292.

147

об’єднувалися, Що надзвичайно лякало феодалів. Гали­ цька шляхта на суді особливо пильно випитувала оприш­ ків Баюрака, з якими загонами вони підтримували зв’я­ зок та чи діяли ще разом з Довбушем. Так, опришка Пет­ ра Стефюка запитували на суді, чи він «перед тим не мав якогось зв’язку з небіжчиком Довбушем? Чи знав, хто ходив з опришками або мав з ними зв’язок?» На це під­ судний відповів, «що не мав ніяких зв’язків з Довбу­ шем». Інший опришок Іван Бойчук на запитання: «Чи не ходив і розбивав ще з Довбушем чи з іншим заго­ ном?» — відповів заперечно. Подібно питали на суді й опришка Івана Полєка 254*256. Отже, шляхта намагалася вишукати побратимів слав­ ного ватажка. Однак вони суворо зберігали «опришківську таємницю». Цікаво, що про себе підсудні дещо признава­ лися, але коли мова заходила про інших учасників загону або ватажків, вони категорично ухилялися від прямої від­ повіді, заявляючи «не знаю», «не чув» тощо. Шляхта намагалася довідатися від підсудних про інші загони опришків, які мали зв’язки з Баюраком. Сам Баюрак признався на суді, що перед походом на місто Долину опришки «прийшли в Довгополе, де застали іншу компа­ нію», і об’єдналися з нею. Зброю, харчі та одяг Баюрак здебільшого добував у багатіїв. Так, зустрівши на полонині багатія Пазху, Баю­ рак покарав його, а потім відпустив на волю з умовою, що він доставить йому сім пар пістолів, сім рушниць, дві па­ ри суконних одягів, сім пар сіраків та ще 100 талярів 2о5 З цього, до речі, можна зробити висновок, що загін тоді складався із семи опришків. Варто відзначити, що коли у багатіїв опришки Баю­ рака силою забирали зброю та інші речі, то у селян — ку­ пували за гроші. Про це свідчить чимало фактів. Опри­ шок Гнат Кічинчук розповідав на суді, що перед тим як вступити до загону, продав за гроші опришкам порохівни­ цю, топірець і кресиво 2о Деколи опришки самі шили со­ бі одяг. У загоні Баюрака цю функцію виконувала його жінка. Баюрак, як і його попередники, підтримував тісний 251 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 290, 291, 294. АБЗ, № 2/ХІ, арк. 4—5.

256 СКМС (173 8 — 1751 рр.), стор. 295.

148

зв’язок з селянами Галичини, Закарпаття і Буковини. У тяжкі для опришків хвилини селяни переховували їх у себе. За це опришки віддячували чим могли. Сам Баюрак визнав, що в 1750 р. під час переслідування угорськи­ ми військами опришки «повернулися назад у Довгополе до Василя Дячука і Гаврила Бідочука». «І тут, — підкрес­ лює ватажок, — ми забавилися один день і одну ніч, але за харч заплатили по кілька тинфів. Відти пішли далі на Волощину аж у село Сараче. Туди проводив нас Іван Ко­ зак на тамтешнього Козака, бо на нього мав за щось гнів» 257. Після нападів на феодалів Угорщини і Галицької землі Баюрак знов повернувся на Буковину в с. Довгополе на зимівлю. Опришки за гроші домоглись у місцевого війта Андрія Підлоги згоди перезимувати у селі. Вони гостили у Туряків, Біщуків, Івана Шмуйляка та Василя Дячука. Якийсь Олекса Кубай лікував рану самому ватажкові 258. На свята опришки заходили до знайомих селян. Опри­ шок Гнат Кічинчук заявив, що у 1750 р. в Жаб’є він зу­ стрівся з опришками на святах в одного селянина» 259*. За харчі, притулок і добре ставлення опришки Баюрака допомагали селянам не лише грішми, але, що найголов­ ніше, за їх вказівкою і проханням карали панів. Так, у 1751 р. загін Баюрака ходив у село Перерів, щоб покара­ ти якихось багатіїв Филимонів. Перед селом опришки зустріли селянина, у якого запитали, на кого їм варто на­ пасти. «У корчмі навряд чи що знайдете, — відповів селя­ нин, — але у дворі споживетеся добре. Коли мене послу­ хаєте і підете v двір, то прошу вас, убийте того пана, бо дуже лихий» 26°. Не може не вражати сміливість опришків при нападах на шляхетські двори. Аналізуючи походи Баюрака, пере­ конуємося, що загін раптово атакував ворога, а потім швидко переходив в інші місця і краї. Таке маневрування ватажка не було випадковим: опришки непомітно залишай ли небезпечні терені недавніх дій і появлялися там, де про них не могла так швидко довідатися влада. На судових зізнаннях опришки часто користуються терміном «стрясти», що означало напасти на двір, убити 257 258 259 280

Ю. Ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 214. Там же, стор. 215. СКМС (173 8 — 1751 рр.), стор. 295. Ю. Ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 226.

149

феодала і захопити або знищити його майно. Баюрак не­ одноразово вживає цей вислів під час судового процесу. Напередодні виступу загін уважно вивчав об’єкт дії і нападав переважно ввечері. Входи і виходи, порядки у дворі вивчалися заздалегідь за допомогою двірських слуг, які не лише відкривали брами, але часом й самі мстилися панам. Так, Мартинчуку, який здобував панський двір у Бичкові, допомагали панські слуги. Підсудний І. Полєк розповів, «що один був з того села, другий слуга з того двору, які за якусь кривду нас спровадили туди і допо­ магали» 261. Інший учасник, Дмитро Онишків, визнав, що коли вони підійшли, «там зараз з того двору пристав до опришків панський слуга і помагав нищити маєток» 262. Ці факти яскраво підкреслюють антифеодальний характер виступів загонів Баюрака. Основним пристановищем загону Баюрака залишалося село Довгополе, де ватажок постійно зупинявся зі своїми опришками після походів або залишався на зиму. Тут у нього було багато сільських побратимів, які всебічно до­ помагали опришкам. Піднесення опришківського руху під проводом Баюра­ ка після деякого затишшя, зв’язаного із смертю Довбуша, примусило галицьку шляхту знов братися до самооборони. На боротьбу з опришками виступив, як і раніше, полков­ ник смоляцьких загонів Пшелуський. Він докладав всіх зусиль, щоб спіймати нового ватажка, розгромити його загони. Однак це було нелегко, бо Баюрак вдало манев­ рував у горах і, зокрема, за кордоном — в Молдавії та Угорщині. Маючи певний досвід боротьби з Довбушем, Пшелуський пильно вивчає основну стоянку ватажка в Довгополі. Однак не так просто було атакувати село, яке входило до Молдавського господарства. Після переговорів галицької шляхти з молдавським урядом Пшелуський от­ римав право напасти на Довгополе. Цього не врахували опришки Баюрака, коли після походів 1750 р. отабооилися там на зимівлю. Виждавши відповідний момент, Пшелу­ ський із смоляками ранньою весною перейшов ріку Чере­ мош і несподівано вдарив на опришків. З опришківством була зв’язана більша кількість Довгопільської громади. Ось чому лютий полковник ув’язнив 40 осіб і під конвоєм 2(S1 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 293.

262 Там же, стор. 294.

150

доставив їх у містечко Кути для попереднього розсліду­ вання. Частині опришків, в тому числі Баюраку, вдалося уникнути ув’язнення. В Кутах Пшелуський почав вести слідство. Маючи пов­ ну владу і будучи безконтрольним з боку уряду, він підда­ вав ув’язнених на допитах страшним тортурам. А коли не міг нічого добитися, то насильно поїв в’язня горілкою. Знущання Пшелуського доводили ув’язнених до самогуб­ ства. Про це свідчить такий факт. Яків Урденчук на пи­ тання суддів, «що за рану має на голові?», відповів, що «вже в Кутах їх милості пан полковник Пшелуський, пи­ таючи його про гроші, тяжко б’ючи, а ще більше горілкою поїв, так що одне — з запиття горілкою, а друге, — ще сіном хотів курити, то зі страху вхопив із стола ніж і хотів зарізатися» 263. Але, незважаючи на жорстокі кари, Пшелуський не міг добитися від 38 ув’язнених ніяких підтверджень їх вини і змушений був відпустити більшість на волю, а сімох з них відправив до Станіслава на шляхетський суд. Суд нама­ гався довідатися від ув’язнених про місце перебування ін­ ших опришків, про зв’язки з іншими загонами, селянами, про місця нападів. П’ятеро опришків було закатовано. Незабаром на Кутських полонинах було спіймано ще двох опришків Баюрака, які стали перед Станіславським судом 5 серпня 1751 р. Пшелуський зі своїми смоляками далі вишукував оп­ ришків і самого Баюрака. У 1751 р. йому знову вдалося атакувати загін, який переправлявся Черемошем з поль­ ського боку на Буковину. Але і цього разу Баюракові вда­ лося вирватися з ворожих рук. Смоляки в пошуках за опришками Баюрака нишпорили по селах, полонинах, зну­ щалися над невинними селянами. Про це свідчать числен­ ні факти. 23 березня 1746 р. з Солотвина повідомлялось, що смоляки вже кілька разів діяли у цих сторонах і «лю­ дей в ніщо обернули», відбирають останні поодукти в убо­ гих людей, б’ють їх, п у б а ю т ь топірцями 2б4. Особ\иво зну­ щалися смоляки в Яблунівському старостві. «Не досить того, — писалося в одному листі, — що [смоляки] людей били, калічили, але трудно людині вихилитися на власний грунт, бо чинять засідки, забирають, б’ють, стріляють> 2(ї3 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 293.

264 АБЗ, № 2/VIII, арк. 40.

151

Таке діялося в Уторопах, Стопчатові, Печеніжині, Люті та інших селах. Навесні 1751 р. Пшелуському вдалося завдати деякої поразки опришкам. Баюрак змушений був відступити в Молдавію та Угорщину і діяти там. Тому в Галицькій землі після весни 1751 р. затихли опришківські рухи. Це заспокоїло шляхту, ;вона почала переконуватись, що про опришків «зовсім не чути, бо давні опришки навесні (1751 Р.) виловлені і розпорошені». Галицька шляхта навіть вирішила висловити подяку полковникові Пшелуському, як і колись Потоцькому, за його тривалу боротьбу із загонами Довбуша і Баюрака.

14 вересня 1751 р. на черговому сеймику «за кільканадцятирічне» зусилля розгромити опришківський рух вона на­ городила Пшелуського 2 тис. злотих 265. А ле опришки не припиняли своєї боротьби. Весною 1750 р. Баюрак зі своїм загоном няпав на орендаря в Нямці і забрав багато цінних речей. По слідах загону рушила погоня. Від ватажка відділилися три опришки, а з іншими він прибув у Довгополе на зимовий відпочинок. Тут Баю­ рак застав загін Федора Гопиняка. Об’єднавшись, загони рушили лісами і горами на Долину, але не нясмілювалися атакувати місто, бо хтось попередив їх, що в Долині стоять жовніри. Баюрак повернувся з опришками в Коломийський по­ віт, скрився в яблунівських лісах і почав організовувати загін, щоб помститися над шляхтою за спійманих побрати­ мів. Опришки мали намір вчинити напад на Яблунів. У кінці травня вночі вони напали на Косів, спіймали там­ тешнього губернатора і з ним, як з закладником, пушили на місто, щоб розправитися з міськими лихваоями 2б6. Ці події схвилювали покутську шляхту. Велика триво­ га скувала місто Яблунів, панство з ночі на ніч могло «спо­ діватися непотрібного гостя». Яскраво змальована обстановка напередодні наступу баюраківиів у листі шляхтича Колендовського, який, зо­ крема, зазначав: «...Бачу очевидну небезпеку від опришків, які кружляють біля Яблунова. Чув переконливо про їх акти, що конче намагаються помстити за коивди спійманих своїх побратимів під час першої авантюри (мається на ува­ 2(55 AGZ, т. 25, стоо. 493/9.

266 А БЗ, № 4/ИІ, арк. 53. / 5 2

зі напад Баюрака 1749 р. в Стопчатові.— В. Г.). Для того великою кількістю діють і що оаз більше прибирають до себе гультяїв біля Яблунова. Вони чекають відповідного часу, криються по лісах і в людей випитують про яблунівських жовнірів та якусь обережність передбачають. Мину­ лого тижня вночі напали в Косові на двір, взявши там­ тешнього губернатора за заложника, пішли до міста, спа­ лили його, орендарів пограбували. Боячись, щоб тим спо­ собом і на Яблунів не напали, уступаючи небезпеці, мусив від’їхати, коли тут у Яблунові велика тривога і щоночі сподіваються того непрошеного гостя, тому що в близьких околицях щоночі розбивають, чинять страх і похваляються на Яблунів. Я, не бажаючи наражуватись на небезпеку, наслухавшись щораз новіших і досконаліших махінацій опришків на Яблунівщині і вночі не сплячи, мусив виїхати, зберігаючи життя і здоров’я на довші услуги його велич­ ності пану добродію» 267 Затривожилась шляхта, nonvBUiH про виступ Баюрака, і в інших місцях Прикарпаття. 10 липня, наприклад, шлях­ тич Й. Дунаєвський в листі до П. Беня повідомляв з Козової таке: «...З того місця повідомляю, що маємося по­ стійно на обережності, маючи відгук про одного гультяя, по прізвищу Баюрак з села Микуличина, який із прибра­ ними з того села товаришами ще справді не нападає, але загрожує...» 268*. Далі він розповідає, як Баюоак розпра­ вився на полонинах з якимось багатієм Пазхою. Таким чином, Баюрак поступово ставав все більш ві­ домим не лише на Коломийщині, але і в дальших околицях Галицької землі. Це був рік найбільш активної діяльності Б^юоака. У джерелах 1750 р. не випадково зн^щться, що «Баюоак почав свої розбої на Станіславському Підгір’ї» 263 В 1749— 1750 рр. виступи Василя Баюрака мали яскра­ во виражений антифеодальний характео. Ватажок мстився шляхті за гніт над селянами і за замучених побратимів. Він готувався відплатити управителеві маєтками Яблунівського ключа панові В. Лісовському. Останній не прибув у Солотвинщину, боячись покарання від Баюоака. Л ;слчський у листі до яблунівського старости П. Беня 25. VII 1750 р. писав з Бурштина: «Хтів би вибігти до Солотвина, 267 АБЗ, № 5/ІІІ. аок. 3.

2(58 Там же, № 2/ХІ, арк. 4—5.

569 А. П е т р у ш е в и ч. Свояная Галическо-русская г 1700— 1772 г., ч. III, Львов, 1887, стр. 182.

153

а звідти до Стопчатова податися, правда, не знаю, бо ін­ коли лякаюся Баюрака, щоб не хотів авансувати (відом­ стити) своєї кривди, коли довідається про моє прибуття до Стопчатова, хоч треба заглянути в той кут і побачити, • 9 7П що там діється» .

Лист шляхтича В. Лісевського з Бурштина (1750 р.) про акти помсти ватажка опришків Василя Баюрака. Рішучі дії Баюрака сполошили шляхту і змусили її активізуватись для відсічі. Тому Баюоак вирішив покину­ ти польську сторону і перейти на Угорщину, де тоді ще мало було чути про опришків. Повернутися в Молдавію було ризиковано, бо молдавська влада звернула на оприш­ ків увагу і почала організовувати проти них боротьбу. Загін відступив у гірські полонини і розташувався на відпочинок. Опришки обговорювали якісь справи, мабуть, про дальші свої походи. Тоді й виникли суперечки, наслід-270 270 А БЗ, № 7/ІІ, арк. 243—244.

154

ком яких було те, що частина опришків не погодилася з Баюраком, відділилася від загону і вирушила на чолі з Гриньом Мартинчуком в Угорщину 27127. Загін Мартинчука підступив під панський двір в селі Бичкові, де за допомогою селян і панських слуг добув має­ ток, покарав пана і його сім’ю, а зброю і гроші забрав. Після цього загін розпорошився. Частина опришків ві­ дійшла на зимівлю в Довгополе. Тут вони перебули зиму, а весною їх несподівано атакував Пшелуський. Деяких опришків було спіймано і передано на шляхетський суд. Настав 1751 рік. Звичайно, не радісний він видався після наступу Пшелуського. Опришки з Баюраком захо­ валися в Ясенівських лісах. Харчі їм доставляв ясенівський селянин Гринь Кривоплечий. Зміцнівши і поповнив­ шись, загін вступив у Ясенів до сільського побратима Теклейчука, який забезпечив опришків хлібом. Звідси пішли через Яворів на Рожнів, де вирішили вчинити заздалегідь обдуману розправу над паном Пшибиславським і місцевим корчмарем 2 7 9^ за знущання над селянами і, зокрема, над Яковом Урденчуком. Звертає на себе увагу те, що опришки за наказом Баюрака попалили всі папери, які надибали в корчмі (можли­ во, там були списки селянських боргів). Це надзвичайно схвилювало шляхту. Випадково врято­ ваний шляхтич Пшибиславський негайно «дав знати до Кут і Косова, щоб ішли переслідувати» опришків. Управи­ тель косівського маєтку «наказав соколовському отамано­ ві, який належав до Косова, зібрати кілька десятків людей і переслідувати опришка по прізвищу Баюрак». Не гаю­ чись, соколівський отаман організував загін і 28 березня прибув на ярмарок в Пістинь. Люди з його загону заціка­ вились якимись мельниками. Останні, намагаючись позбу­ тися переслідувачів, поскаржились пістинському старості. Однак втручання старости не допомогло. Отаман, незва­ жаючи на панський наказ дати спокій мельникам, засів на дорозі, «одних мельників повбивав, інших смертельно по­ рубав», вигукуючи: «Вже ти більше не будеш опришків ло­ вити і забиоати від опришків гроші». Звідси випливає, що соколівський отаман був зв’язаний з опришками, захищав та мстив за них кривдникам та зрадникам.

271 СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 2 9 1—293.

272 Там же, стор. 292. / 5 5

Несподіваний виступ соколівців на захист опришків змусив яблунівського управителя за допомогою смоляків арештувати отамана і ув’язнити його в Яблунові. Проте влада міста, боячись помсти опришків, не хотіла довго тримати ув’язненого, який мав дуже велику підтримку се­ ред селян в усьому Косівському ключі. Ось чому Й. Дунаєвський в листі до П. Беня писав: «Припровадивши кон­ войованих до Яблунова, наказав вікно закрити, сторожу приставити і чекати дальшого розпорядження пана добро­ дія, тому що я боюся довго тримати, бо отаман має вели­ ку підтримку в горах Косівського ключа і в Космачі: бо­ рони боже, якого нещастя» 273274. Шляхтич Лісовський писав із Бурштина 12. IV 1751 р.: «Про гультяйство підгірське, яке так рано почало бушу­ вати, мав уже кілька листовних повідомлень». Далі він пише, що орендарі яблунівські «дуже тривожаться і про­ сять надіслати жовнірів». Стривожений шляхтич А зо в ­ ський не може замовчати того, що виступи опришків Баюрака впливають на зменшення феодальних повинностей, оскільки вперті селяни «відмовляються виконувати повинності• і• сплачувати податки» 274- . Пожвавлення руху опришків Баюрака і напади на орен­ дарів Рожнева настільки перелякали місцевих феодалів, що вони раз у раз посилали на небезпечні місця війська карателів-смоляків. Шляхта організувала загін жовнірів і смоляків із Солотвина, які мали прибути 20 серпня до Головська і тут взяти «спорядження і продукти на 4 тижні та висушити в загороджені опришками місця» 275. 17 серпня 1751 р. по­ відомлялось «про прибуття жовнірів і смоляків із Сологвина і Стопчатого» в Головськ і Бурштин. Тимчасовий від­ хід жовнірів з Стопчатова налякав орендарів, і вони вимагали «залишити у Стопчатові жовнірів для охорони від опришків».

20 серпня до Бурштина прибув капрал Гавлицький з жовнірами і, взявши 10 вояків, «належно забезпечених зброєю», наказав з’явитися ще якомусь лісничому Бляхар­ ському з 10 смоляками до Головська. У листопаді шляхта знову скаржиться на «страх від підгірського гультяйства», змушена «пильнуватись» перед 273 АБЗ, № 2/ХІ, арк. 8.

274 Там же, № 7/11, арк. 300.

275 Там же, арк. 338—339,

156

«постійною тривогою». Тому для утихомирення опришків організовується військовий загін Гавлицького 276. Про ка­ ральні загони згадувалось і пізніше — в серпні 1752 і бе­ резні 1753 рр., тобто ще до спіймання і покарання В. Баю977 рака ^ . Після Рожиівського походу Баюрак вступив у с. Річку, де опришки відпочили в селянина Капкжа. Звідси пішли до Перерова, де атакували панський двір, захопили зброю і багату здобич. Деякий час Баюрак з опришками перебував на поль­ сько-молдавському пограниччі, а згодом вирішив перебра­ тися у Молдавію. І коли загін переправлявся в Молдавію через ріку Черемош, його вдруге несподівано атакував полковник Пшелуський. Більша частина опришків встигла перейти ріку, Баюракові теж удалось вирватися з оточен­ ня і незабаром перебратися в Довгополе. Інші опришки опинилися на Буковині і влилися в за­ гін ватажка Василя Шешорського, який прославився у бо­ ротьбі з феодалами Молдавії. Свого часу Шешорський під­ тримував тісні зв’язки з Баюраком і навіть спільно вибирався в походи на Долину і Рожнів. Зміцнивши свій загін побратимами Баюрака, Шешорський почав розгор­ тати активні дії в Молдавії (1752 р.). А ле молдавські власті кинули проти нього військові сили і атакували загін біля Довгополя. В бою опришки хоробро боролися, але каральні війська були більш численними. Кількох оприш­ ків було заарештовано. Загін відступив у напрямі на Ку­ ти, але й тут, мабуть за вказівкою Молдавського уряду, був остаточно розгромлений. У цих боях загинуло багато опришків Баюрака, в тому числі його брати і жінка. Баюрак уникнув арешту, покинувши Довгополе перед наступом молдавських військ. Він переховувався спочатку у родинному селі Дорі, але під натиском смоляків змуше­ ний був перебратися в Угорщину. Відтоді починається постійне мандрування і маневру­ вання Баюрака. Ватажок опришків переходить від одного села до іншого, від полонини до полонини, організовує не­ величкі загони з сільських побратимів, але, на жаль, за період 1752— 1754 рр. немає достовірних даних про якісь більші виступи чи походи Баюрака. АБЗ, № 7, арк. 354—355.

2,7 Там же, арк. 375—378, 4 14 —415. / 5 7

Можливо, прагнучи створити новий загін, Баюрак на­ лагоджує контакти з ясенівськими селянами. Але цим прагненням не суджено було збутися. Один з опришків —

Василь Бойчук, підкуплений панами, запросив Баюрака до себе в гості, впоїв його і п’яного видав шляхті. Заковано­ го в кайдани ватажка завезли до Косова, звідти до Рож158

нова, а потім — до станіславської фортеці на шляхетський суд 278279.

20 квітня 1754 р. в Станіславській міській ратуші шля­ хетський судовий трибунал розпочав суд над славним по­ слідовником Довбуша—Василем Баюраком. На добровіль­ них зізнаннях ватажок досить докладно розповів шляхті про своє опришківське життя, починаючи з 1744 р.

24 квітня суд вирішив піддати Баюрака тортурам: три­ чі підняти і тричі, припікати свічками. Ватажка перевели до кріпосної в’язниці. Основна мета допиту була довіда­ тися про імена і місця перебування тих, які сприяли його загонові, допомагали зброєю, харчами, притулком тощо. Суд розраховував, що на муках підсудний ще щось роз­ каже. Проте, В. Баюрак до подиву мужньо переніс торту­ ри і ні на які запитання не відповідав. Навіть у судових протоколах записано, що «на дальші запитання нічого не відповідав». Другого дня, 25 квітня підсудному був оголошений ви­ рок. Суд намагався представити Баюрака великим зло­ чинцем за те, що він насмілювався нападати на феодалів й інших експлуататорів. Шляхта постановила покарати Баю­ рака страшною смертю: розтяти живе тіло засудженого на шматки і розвішати на дорозі, де ходив відважний наступ­ ник Довбуша. З приводу цього у вироку писалося: «...Нинішній суд наказує, щоб згаданий Василь Баюрак, поплачуючись житттям за свої дії, що наважувався на невинних (шлях­ ту) направляти руки і вбивати, повинен бути напочатку майстром справедливості (катом) випроваджений на пло­ щу смерті, обі руки відрубати живому сокирою по лікті. Після їх (рук) відтину голова має бути відрубана сокирою. В кінці, з метою здержання інших від такого життя — четвертувати. Чверті повинні бути завішені на шибениці, в полі, при шляху, а пізніше мають бути заховані в землю. Тільки голова повинна довше стояти. Для отримання ка­ ри, суд наказує негайно здати згаданого Василя Баюрака до виконання екзекуції і здійснення цього вироку майстро<~970 ві справедливості тутешнього міста» . Польський поет Ф. Карпінський, який був очевидцем цієї страти, зазначає у своїх мемуарах, що Баюрак «їдучи 278 Ю. Ц с л с в и ч. Вказана праця, стор. 239.

279 Там же, стор. 240—241. / 5 9

на площу смерті, казав собі дати фуярку, або улюблену гірську сопілку, на якій вигравав сумні гірські думи» zoU. Не може не вражати мужність опришка перед смертю, лю­ бов до рідного краю, з яким він прощався востаннє і про який співав в останні хвилини свого життя — в присутнос­ ті ката з його страшними знаряддями. Свідком публічної страти народних ватажків було не тільки місто Станіслав, але й Варшава, Краків, Львів й інші. Жорстокими актами шляхта намагалась попередити народні заворушення, залякати пригноблені маси і відвер­ нути їх від боротьби за соціальне і національне визво­ лення. А ле народних месників ніщо не могло залякати: на міс­ це закатованих вставали нові ватажки і продовжували справедливу справу попередників. Так сталося і після за­ гибелі Ьаюрака. Нові загони опришків повів на боротьбу інший наступник Довбуша — І в а н Б о й ч у к . Іван Ьойчук народився в гірському селі Ясенів. З дже­ рел відомо, що він був зв’язаний з опришками ще з 40-х років X V 1ІІ ст., добре пам'ятав виступ Довбуша і навіть був з ним добре знайомий. Бойчук був знайомий і з Ва­ силем Баюраком в останні роки його діяльності. Перші виступи опришків під керівництвом Івана Бойчука відносяться до 1/55 року. В 1/55 р. невеличкий загін Бойчука діяв і Іспасі і готувався до походу на Коломию. А ле довідавшись, що «шляхта побита за Дністром» і через те шляхетські «жовніри вишукують опришків», загін від­ мовився від походу в низовинну місцевість Галицької зем­ лі. У цьому році загін Бойчука розправився з галицьким війтом Островським. Потім опришки «стрясли» багатого дебеславського орендаря. В 1756— 1758 рр. загін Бойчука нападав на експлуата­ торів у Косові, Коломиї і Долині. В наступі на Косів за­ гоном керував заступник Бойчука Іван Бощук, родом з Криворівні, якого називали «пістолетником». Під час на­ паду на Долину опришки завдали міським багатіям вели­ кої шкоди. Але найбільше піднесення опришківського руху під проводом Івана Бойчука припадає на 1759 рік. Ватажок робить далекі походи у бік Прикарпаття і на Україну. Ви­ ходячи з цього, діяльність загону Бойчука в 1759 р. можF. К а г р і n s k і. Вказані мемуари, стор. 70.

160

на поділити на два періоди — Прикарпатський і Наддні­ прянський. Весна 1759 р. застала Бойчука в околицях Ясенова, де він реорганізував загін, поповнивши його новими оприш­ ками. Ііро дії загону напередодні походу на Болехів розпо­ відав на суді опришок Стефан Зеленчук, який був учас­ ником всіх цих подій. Після короткого перебування в Ясенові ватажок з опришками відступив у Чорногору, мабуть, для остаточної підготовки походу на Болехів. Мета походу на Болехів полягала в тому, щоб розгро­ мити центр прикарпатських лихварів. Болехівщина в X V I —X V III ст., як і Коломийщина, була основним цен­ тром солеваріння. Тут налічувалось багато солеварень, які перебували в руках орендарів. Використовуючи без­ платну працю навколишніх селян, ремісників і кочуючих слободян, вони шляхом жорстокої експлуатації нажили ве­ ликі багатства. Все це було відоме Бойчукові, і тому він вирішив організувати похід на Болехів. Наприкінці червня Бойчук із своїм загоном вирушив з Чорногори, дбаючи, щоб завчасно не виявити себе в дорозі і не зіткнутися з ворогом. Загін просувався з вели­ кою обережністю. Учасник походу опришок Зеленчук зізнавав на суді, що тоді вони «до Болехова йшли манівцями, горами, полонинами і тільки через якесь одне село пере° 281 . ишли» Під час наступу на Болехів загін Бойчука складався з 33 чоловік, бо як розповідав Головчук, три опришки «за­ лишилися в Ясенові і в Болехові не були». Мабуть, вата­ жок залишив їх там, щоб вони стерегли опришківські скла­ ди і пильно стежили за рухами каральних загонів. В актах значиться, що ці три опришки «були вкупі, однак до Бо­ лехова не йшли, але в Ясенові скрились біля Бойчукової хати, і коли з Болехова повернулись, ці три знов прилу­ чились до загону опришків 282. Підійшовши під Болехів, вночі з 5 на 6 липня, загін несподівано напав на місто. Опришки розбивали багаті крамниці, убивали лихварів, забирали майно, коштовні речі, гроші, золото і т. ін. Лихварі намагалися чинити опір, вбили кількох опришків і навіть поранили ватажка. Бой281 ЛЦДІА, ф. 5, т. 270, стор. 1234, 1245.

•262 Там же> СТОр. 1249.

1 “І В. В. Грабовецький

161

чук наказав підпалити місто. Бій тривав цілу ніч. У на­ родному переказі говориться, що під час розправи оприш­ ків над панством Бойчук приспівував: «Бойчук підляцьки має розум козацький, Розбиває хлопцям на радість. Беріть, хлопці, червінці незлічені, Беріть сукна незмірені» 283.

Здобуття і знищення Болехова належить до найбільш сміливих і вдалих дій галицьких опришків у середині X V III ст. Ця подія дуже перелякала експлуататорів і за­ лишилася в пам’яті народу як одна з найяскравіших сто­ рінок антифеодальної боротьби. Досить докладно розпо­ вів про діяльність опришка Бойчука в Болехові сучасник, новгородський стольник Михайло Дешерт (в листі від 6 липня 1759 р. зі Стрия). «Прибувши до Стрия, — повідомляє Дешерт, — зна­ йшов страшну звістку з Болехова, що там сьогоднішнього дня (6 липня) о другій годині вночі впало до міста під час ярмарку тридцять гірських опришків». Далі він описує, як опришки карали лихварів, орендарів, «які позамикали­ ся в мурованих склепах». «Обложені лихварі мусили від­ куплятися» в опришків грішми. Один з них, орендар лісовицьких солеварень Ляхман, «зі страху мусив викинути вікном 1800 тинерів». У другого лихваря, в якого знаходи­ лась каса болехівських солеварень, опришки захопили 12 тисяч, в інших по 2—3 тисячі, а то й більше злотих. Видно, болехівські багатії були досить розорені оприш­ ками, коли 17 березня 1760 р. львівська шляхта на нараді виносить постанову звільнити від оплати податків на три роки (1760— 1762 рр.) м. Болехів через напад і спалення його опришками в 1759 році. Виступ Бойчука в 1759 р. набрав широкого розголосу не лише на Прикарпатті, але й у цілому Руському воєвод­ стві. Успішна розправа з народними визискувачами у Бо­ лехові була грізним попередженням шляхті й орендарям з інших місцевостей. Згаданий новгородський стольник Михайло Дешерт вже 6 липня 1759 р. писав зі Стрия, що «немалий впав тоді страх» на шляхту Стрийщини 284. Пан­ ство змушене було відкрито визнати міць і силу загону 283 А. П е т р у ш е в и ч. Сводная Галическо-русская летопись с 1700 до кінця авг. 1772, ч. III, Львов, 1887, стр. 2 10 —211.

244 Там же, стор. 274. / 6 2

Бойчука, який «дійшов до такої зухвалості, що не гайно —* вдень посилає собі до міста і сіл за поживою і хлібом» 285. Шляхта міста Стрия, не надіючись на свої сили, написала спеціального листа підкоморію Руського воєводства, в яко­ му просила надіслати до міста сокальський гарнізон шля­ хетських військ. Закінчивши операцію в Болехові, Бойчук на захопле­ них конях відкритими шляхами почав відступати в Кар­ пати. По дорозі вони вступили до відомого православного монастиря Скиту Манявського, де ченці-аскети зустрічали їх переможців. Опришки зі свого боку нагородили ченців грішми і деякими речами. Потім загін попрямував через Пнів і Красне до Ланчина, де зупинився у якогось орендаря. Звідтіль опришки рушили до Іспаса, а далі через Пістинь, Шешори, Соколівку, Яворів прибули у Ясенів — основну стоянку загону. Ясенівська громада, як свідчили самі опришки, дуже радо зустрічала народних месників. Через деякий час у Ясенові від загону відлучився за­ ступник ватажка Пістолетник з вісьмома опришками і ру­ шив на м. Косів. Група зупинилася на одній з навколиш­ ніх косівських гір. Пістолетник наказав соколівському попові (якого забрав з собою) піти в місто і передати влас­ тям, щоб «винесли з м. Косова їсти і пити на старе замчисько». Проте, піп не поверн)'вся, а на загін несподіва­ но вчинило напад шляхетське військо. В бою загинуло двоє опришків. Інші відступили з Пістолетником на Яво­ рів 286. Бойчук у цей час залишився в Ясенові лікувати ра­ ну. Не встигли опришки зібратися з силами, як на групу Пістолетника в Соколові вдруге «напали жовніри». Отже, як свідчать факти, у червні—липні 1759 р. га­ лицька шляхта почала активізувати свої каральні заходи проти опришків Бойчука. Це було не випадково. Рух Бой­ чука все більше івпливав на селянство. Вдалі напади на Болехів, Яблунів, Пістинь, Баню, Рунгори, Долину, Косів, Нетелучі не могли не пробуджувати свідомість селян, їх готовність до боротьби. До того ж смілива тактика Бой­ чука, накладання на шляхту контрибуцій, далекі походи, здобування міст, помста найненависнішим гнобителям, орендарям і шляхті викликала у простого люду все біль­ 28:> А. П е т р у ш е в и ч. Сводная Галическо-русская летопись с 1700 до кінця авг. 1772, ч. III, Львов, 1887, стр. 2 10 —211.

2811 ЛЦДІА, ф. 5, Т. 270, стор. 1233— 1255.

11 *

163

ший подив і захоплення. В народі поширилася чутка, щб воскрес Довбуш і знову зійшов бити панів. Інші переказу­ вали, що це Довбушевий син почав мстити за батька і людські кривди. У багатьох місцях почалися селянські за­ ворушення.

11 вересня 1759 р. на галицькому сеймикові шляхта на повний голос заявила, що «Галицька земля знаходиться під постійною небезпекою від опришків, але в тому (1759 р.) ці опришки стали особливо зухвалими, бо крім грабування різних сіл і міст, набралися сміливості накла­ дати на шляхту контрибуцію, а гірське селянство підніма­ ти до формального повстання» 287. Ця заява шляхти переконливо свідчить, що галицьке опришківство в 50-х роках X V III ст. під проводом Бойчука настільки зросло, що почало піднімати на боротьбу проти гнобителів селянські маси. Бойчуківці стали ініціа­ торами народного руху. Це виразно підкреслює організую­ чу і керівну силу галицьких опришків у процесі довговікової класової боротьби західноукраїнських селян. Наростання селянсько-опришківського руху під прово­ дом досвідченого ватажка не обіцяло для галицької шляхти нічого доброго. Ось чому опришківське питання стало в центрі нарад галицького сеймику. Прикарпатська шляхта не розраховувала на свої власні можливості, тому вона просить у гетьмана «для утихомирення опришків і збун­ тованого селянства» 288 військової сили. Крім цього, шля­ хетські посли від імені феодалів Галицької землі та всього Руського воєводства інформують сейм про антифеодаль­ ний рух опришків і селян. Центральний уряд Речі Посполитої, зваживши на об­ становку на Прикарпатті, розробляє заходи по придушен­ ню селянсько-опришківського руху. Великий коронний гетьман Ян Браніцький, який замінив Й. Потоцького, зні­ має з королівської армії частину війська і надсилає її на Прикарпаття. На чолі цих керівних загонів, які мали ути­ хомирювати антифеодальний рух на Покутті, гетьман ста­ вить галицького хорунжего Дідушицького. Останній, во­ лодіючи маєтками на Коломийщині, радо очолює загони і виступає на боротьбу з опришками.

287 ЛЦДІА, ф. 270, стор. 549—561; AGZ, 529/7.

288 AGZ, т. 25, стор. 534/23.

164

25, стор. 528—

За допомогою шляхетських військ з так званої «поділь­ ської партії». Дідушицький починає діяти. Його загони роз­ ходяться по селах і горах в пошуках опришків. Хорунжо­ му вдалося завдати опришкам Бойчука деякої поразки. За таку діяльність Дідушицький був підвищений до чину рот■ • о OQQ містра і нагороджений маєтком Загальне керівництво боротьбою з опришками Бойчу­ ка здійснював гетьман Ян Браніцький, той самий кат, який душив вогнем і мечем гайдамацький рух на Правобережжі і закатував видатного гайдамацького ватажка Івана Гонту. Щоб підняти всіх феодалів на боротьбу та заохотити до цього нестійких елементів із селянства, кривавий геть­ ман видав 12 жовтня 1759 р. у Білостоку спеціальний уні­ версал проти опришків Бойчука. Доводячи його до відома всіх, гетьман, зокрема, зазначав: «Отримавши відомості про розбої і грабунки діючих опришків у Покутському краю, яких жорстокість і зухвалість відчуло на собі не­ щасливе місто Болехів, мушу признатися, що для публіч­ ної безпеки і моєї чутливості, наказав вислати (проти оп­ ришків.— В. Г.) під’їзди від публічних хоругв під коман­ дою пана Дідушицького, галицького хорунжого, поручика панцирного загону пана воєводи смоленського на того зни­ щення гультяйства, яке за ласкою пана бога є розпороше­ но на частини. А ле однак через гори і недоступні місця без допомоги жителів Покутського краю викоренити з грунту це гуль­ тяйство є дуже важко і майже неможливо. Треба боятися, щоб не відновилися за давнім прикладом керівника Довбуша більші в тому краю напади і особливо дотепер, коли опришки з непрактикованою досі зухвалістю відважилися вербувати хоругви на заклики гультяйства і накладати контрибуції на містечка села. Крім цього, ще з багатьох доказів виявляється, що люди деяких сіл так є міцно зв’язані, що не лише мають порозуміння з опришками, але також до них горнуться Для того, запобігаючи більшому публічному нещастю, зобов’язую з любові до добра дер­ жавну користь республіки всіх вище вказаних панів посе­ сорів Покутських маєтків і їх управителів, щоб виряджати на утихомирення того ж гультяйства своїх людей, які б постійно підходили і всякі взаємозв’язки з ними на горло* 1289 Przeglad str 153— 154. ‘

historyezny,

t. 47,

zeszyt 1

Warszawa,

1956.

/ 6 5

заборонили. Щоб місто, містечка й сільські громади пере­ стерігали і мали пильний погляд на дуже підозрілих людей і їх не наважувалися переховувати, але до під’їздової коман­ ди негайно віддавати. Інакше, якщо б де-небудь знаходи­ лися такі підозрілі люди на зв’язок і порозуміння з оприш­ ками, під’їзні команди примушені будуть їх збирати і до найближчого гроду на кару віддавати, або, коли б цього вимагала потреба, поступати з ними за наказом і способом славної пам’яті ясновельможного пана Потоцького, краків­ ського каштеляна, великого коронного гетьмана, який прак­ тикував у Немирівських маєтках...» 290. Як видно з універсалу, рух опришків Бойчука в 1759 р. набрав справді небезпечного для шляхти розвитку. Оп­ ришки сміливо наступали на міста і нищили експлуатато­ рів. Гетьман Браніцький, як і колись Потоцький, змуше­ ний був визнати, що без допомоги самого прикарпатського населення утихомирити рух опришків у гірських умовах неможливо, тому що опришки мали міцні зв’язки з селяна­ ми. Браніцький боявся, щоб рух Бойчука не відновив ча­ сів Довбуша. Намагаючись придушити антифеодальний рух, він закликав за всяку ціну перешкодити зв’язкам опришків з селянами. Він суворо наказує каральним вій­ ськам ловити опришків і їх співучасників та карати їх ти­ ми методами, що їх застосував до гайдамаків у Немирів­ ських маєтках кат Потоцький. Каральним загонам і місцевій шляхті вдається завдати деякої пооазки опришківському рухові у Галицькій землі. Війська Дідушицького атакують частину загону Бойчука під Косовом і Соколівкою. Згодом було спіймано п’ятеро опришків із загону Бойчука: Івана Варцабу, Олексу Головчука, Стефана Зеленчука, Тимка Ткача і Григорія Кривнюка і віддано до суду. Суд почався 2 листопада. Заарештовані на запитання суду давали добровільні зізнання. Але шляхетський суд не задовольнився цими відповідями і передав підсудних на тортури. Проте і на страшних муках опришки лише повто­ рили все сказане ними раніше. Так, Головчук під час третього ступеня муки заявив: «Все по правді сказав, не знаю, не знаю». Коли ж його ще більше припікали і мучили, застрашуючи, що душа до пек­ ла піде, він категорично заявив: «Пам’ятаю про душу і не 290 ЛЦДІА, ф. 5, т. 270, стор. 1065— 1067. /66

скажу більше того, що сказав» 291. Опришок Кривнюк ду­ же мало говорив на суді, а на муках признався, що один раз зустрічався з Бойчуком і додав: «Що хочете, робіть зі мною» і т. ін. 292. Після тижневої роботи гродський галицький суд виніс опришкам Бойчука вирок. їх засуджено на смерть і чет­ вертування, а голови їх мали бути вбиті на палі в тих се­ лах, звідки вони походили. Газета «Kurjer polski» від 13 листопада 1759 р. пові­ домляла, що чотири спіймані опришки «залишені в Косо­ ві під горами в команді і там, правдоподібно, мають бути страчені, нарешті кілька з них за пооозумінням післано на піврічне ув’язнення у Кам’янець» 293294. Опришківський рух під проводом Бойчука сприяв і оозпалював антифеодальну боротьбу селянства всієї Речі Посполитої. Шляхта боялася опришківства, як і гайдамач­ чини, через що застосовувала однаково жорстокі заходи боротьби і намагалася в зародку ліквідувати небезпеку для шляхетської Речі Посполитої. Душителі опришківського руху — гетьмани Потоцькі, Яблоновські, Браніцькі — ці ка­ ти українського народу, жахалися, щоб рух на Прикарпат­ ті і Поділлі не запалив вогонь загального селянського ру­ ху. Ян Браніцький в універсалі проти опоишків Бойчука прямо писав, що опришківство треба негайно ліквідувати, щоб «боронь боже, через зухвалість свавільного хлопства край речі Посполитої не потрапив у більше нещастя» 204. Ось чому Потоцький, а за ним Браніцький осо­ бисто керували операціями проти опришків. На допомогу місцевому ополченню шляхти в середині X V III ст. поль­ ські гетьмани кидають все нові і все більші шляхетські війська. В результаті цього було послаблено рух оприш­ ків (влітку 1759 р.). Прикарпатська шляхта складає подя­ ки за цю допомогу і щедро нагороджує гетьманів. Але при цьому шляхта наполегливо просить Потоцьких і нада­ лі боронити Галицьку землю, коли б не «відновилися ви­ ступи опришків, або повстання гірського селянства» Всіма силами намагалися феодали придушити рух не­ покірних опришків. Величезні грошові винагороди і пільги 291 292 293 294

ЛЦДІА, ф. 5, т. 270, стор. 1253. Там же, стор. 1256.

Kronika domowa Dzieduszyckich, Lwow,. 1865, str. 154. ЛЦДІА, ф. 5, т. 270, стор. 1067.

167

(як і за часів Довбуша чи Баюрака) було призначено за голови окремих учасників загону Бойчука. Декласовані елементи, сільські багатії — глитаї, які накопичували свої багатства шляхом експлуатації, не цуралися чернот зрад­ ницької роботи. Від руки сільських багатіїв, їх зради за­ гинуло чимало опришків. Опришок Головчук визнав на суді, що із загону Бойчука загинуло шість опришків: Ми­ хайло Полік — від Юрка Скрибіного в Ясенові, Іван Корбуль — від Василя Марусяка в Ясенові, Василь Поповічук — від Івана Дуленчука в Путилові і т. д. 295. Голови опришків убивці приносили до Косова, головної стоянки і маєтку керівника каральних загонів Дідушицького, де на­ діялися отримати винагороду. Перед загальним наступом шляхетських військ Бойчук, щоб врятувати тих, хто ще залишився в живих, вирішує з горсткою найближчих соратників покинути Підкарпаття і перейти на Україну, в Запорізьку Січ. і там разом з ко­ заками далі вести антифеодальну боротьбу. Для того часу це була правильна тактика народних ватажків у Галичині, які узгоджували свої плани з загальною боротьбою по­ всталих селян і козаків Наддніпрянщини. Не випадково ба­ гато селян Галичини втікало на ті землі. В період визволь­ ної боротьби українського народу частина повстанців на чолі з визначним ватажком Семеном Височаном, будучи не в силі захистити себе перед наступом шляхти, перейшла на Правобережжя і там продовжувала антифеодальну бо­ ротьбу. Задумові Бойчука перейти в 1759 р. на Україну і, зо­ крема на Січ, напевно, сприяли козаки, які діяли в його загоні. Із судових зізнань опришків Бойчука довідуємося, що козаки прибули в загін весною 1759 р. під час підго­ товки походу на Болехів. Стефан Зеленчук говорив на су­ ді, що в поході на Болехів брало участь 33 опришки, серед них Василь і Андрій, козаки, які «поистали до загону в Яблунові». Інший опришок Олекса Головчук визнав, що перед походом на Болехів у загоні було 29 чоловік, серед них чотири козаки: Грицько, Андрій, Василь та Іван. Але «звідки родом ці козаки, він не знає, лише знає, що вони в Стопчатові пристали до опришків» 296. Козаки взяли активну участь у поході на Болехів і навіть відзначилися 295 ЛЦДІА, ф. 5. т. 270, стор. 1252.

296 Там же, т. 280,, стор. 1238.

під час бою. Так, козак Василь знищив кілька міських • 207 лихварів . В селянських хатах козаки нарівні з опришками зна­ ходили притулок, охорону. Головчук розповідав, що після повернення з Болехова, коли їх наздогнала шляхетська погоня, опришки «поховалися в Ясенові»: Бойчук ночував у полі під стогом сіна, Пістолетник, Ясінський, Герчулак, Василь Бойко в хаті Василя Марусяка, «два козаки ночу­ вали у Василя Тиклейчука» 2972982930, а інші опришки — в лісі. Не менш активну участь брали козаки і в плануванні майбутніх дій загону. Внаслідок посилення антиопришківських походів шляхти, козаки порадили ватажкові пере­ йти на Запоріжжя. Без сумніву, таке рішення могло спи­ ратися на сильні аргументи. Це був важкий і сміливий крок: адже треба було пройти непоміченими чималий шлях, щоб добратися до Запорізької Січі. Так почався другий, наддніпрянський період діяльнос­ ті загону Бойчука. Ватажок забрав з собою п’ять най­ ближчих опришків: Івана Жупника, Стефана Кирилюка, Стефана Ясінського, Андрія Пістолетника, Антона Пйотровського і з ними пробрався на Січ, де зупинився в Пере­ яславському курені отамана Кочубея 2". Істооія не дає нам відомостей про те, як галицькі оп­ ришки Бойчука пробиралися на Запоріжжя, якими доро­ гами через подільські села, ліси й долини проходили, де ночували, як зустрічалися з селянами. А ле незважаючи на те, що треба було час від часу добувати харчі та оде­ жу, уточнювати напрям і т. д., тобто безпосередньо стика­ тися з селянами Поділля, Правобережжя, учасники пере­ ходу зуміли цілком таємно перебратися на Січ. На Січі Бойчук мав розмову з козаками і старшиною. Напевно, за його ініціативою і закликом куоінний отаман Кочубей організував загін козаків у складі 67 чоловік, дав їм коні, зброю і дозволив у розпалі жнив рушити на Пра­ вобережжя допомагати гайдамакам і селянству в боротьбі проти шляхти 30°. На чолі загону стали два ватажки — Ігнат Марущак із-за Дніпра та Іван Бойчук «з гір».

297 -ЛТДДІА, ф. 5, т. 280, стор. 1240.

298 Там же, стор. 1241.

299 Prze^lad historvcznv, t. 47, стор. 153— 154.

300 У 50—60 рр. X V III ст. гайдамацький рух на Правобережній Україні досяг свого найвищого рівня. Цьому сприяли не лише селян­ ські маси,, але і козацькі загони.

169

У Стрижевському лісі загін розділився на дві частини, внаслідок чого галицькі опришки опинились у різних гру­ пах. Ігнат Марущак із своїм загоном «пішов чорним шля­ хом» на м. Любару, але довідавшись, що дорогу стереже Гїлич ^

/

1' '

(Н а д б ір п а

Х°

r tf0 у

у

\ .

^ а^ ^ ^ 7 е ч е ^ и н ^ Коломия

РупгирїГ^ " Р Ісласїф

'77___ .

Яблуніб /}'у баняДерезібськіУУ

\ \

у 4-)

>

^

ИосмачшШешоріїцГріфНоаб#

\\] О Гїлобна стоянка загону

Шана бойчука Походи загону І. бойчука • 1755року н -----1756 -1758рр.

•------ 1759р. бесна

\ 9 С окт Ж \

(А

' ПОХІД ПА ЗАПОРІЗЬКУ C N -*

)До6гополе

«-----1759p.23.VI.-5.VH. + 1759р. осінь •

Села, 6 я них селяни під три мубали загін ібойчука

•Ч.|\

Походи загону Івана Бойчука.

шляхта, відійшов і потрапив на генерала коронної артиле­ рії Гужинського, в якого козаки «забрали не лише коні, але й все, що вдома було». В цьому поході учасники обох груп здобули шляхетські маєтки — Краснополе, Безпечну, Ступнік, Голіяки та Вишенку. Інші козаки, серед яких були соратники Бойчука Іван Жупник, Стефан Ясінський, на чолі з Марущаком, рушили 170

------ Голобні походи загону ----- опришків під проводом ........!.Бойчука па Прикарпатті

1755-1759рр.

\ \

и—» Походиопришківпід проводом М

ІБойчука з запорожцями на / Правобережжі України 1759р. ї

Спільні походи запорожців і опришків на правобережжі України під проводом Ігнатія Марущака та Івана Бойчука (1759 р.)

далі в похід проти шляхти. Вони намагалися убити яко­ гось пана Чосновського, винницького старосту в Ула­ нові, але не застали його вдома. Не застали вдома і Брацлавського, підчашого пана Міхалевського, але ко­ заки «обіцяли його шукати зимою, коли не застануть літом»301. Однак про пізнішу діяльність цього загону нічого не­ відомо. Лише одного опришка Антона Пйотровського спій­ мали в Сошенську. Шляхта називала його «гайдамацьким шпигуном» за зв’язки з гайдамаками. Під час слідства цей опришок розповів про діяльність Бойчука і його побрати­ мів на Правобережжі і Запорізькій Січі. Успіхи загону опришків Бойчука полягали в його доб­ рій організації, випробуваній партизанській тактиці та міцних зв’язках з народом, що і робило непереможним за­ гони галицьких опришків. Основне ядро загону Бойчука, як і раніше, становили представники убогих верств сільського населення: пастухи, слуги, ремісники, які постійно крчували по різних селах в пошуках роботи і пристановища. З протоколів суду видно, що селяни вступали в загін Бойчука добровільно. Так, опришок Головчук двічі на су­ ді (спершу без примусу, а потім на муках) визнавав, що «всі добровільно приставали до загону опришків Бойчу­ ка» 302. До нього прибували не лише селяни, але й міщани з віддалених міст — з метою стати опришками і розпра­ витися з ненависними гнобителями. Коли в 1759 р. передміщанин Дрогобича Дмитро Бойчук збирався пристати до опришків і погрожував розправитися з агентами феодаль­ ної адміністрації, старостинський суд суворо покарав його, констатуючи, що «в ті часи цей край сповнений такими бун­ тівниками і не було б безпеки для життя представників адміністрації, коли б не розправитись з одним, бо тоді бага­ то людей побажало б стати на цей шлях» 303. Проте, ватажок не всіх приймав у загін. Як і Довбуш, він підбирав 304 у загін найсміливіших, найбільш відваж­ 301 Przcglad historyczny, t. 47, стор. 154.

302 Я. Д. І с а є в и ч . З історії Дрогобича X V I—X V III ст. На­ укові записки інституту суспільних наук Академії наук Україн­ ської РСР, К., 1961, стоо. 34; ЛДНБ, відділ рукописів, ф. Оссолінських, № 2901, стор. 436.

303 ЛЦДІА, ф. 5, т. 270, стор. 1242.

304 Там же, стор. 1234,

/72

них хлопців, сповнених ненавистю до багатіїв-гнобителів і будь-якої кривди. Звичайно загін залишався невеликим, хоч до нього входили селяни з різних місцевостей України, а також з Молдавії та Угорщини. Як свідчать архівні джерела, галицьке опришківство в середині X V III ст. становили селяни з різних кінців Укра­ їни— найбільше з Галичини, далі з Закарпаття, Букови­ ни і Наддніпрянської України. Причому з Наддніпрянщи­ ни ставало щораз більше учасників. Так, якщо в загоні Довбуша з ЗО—40-х роках був тільки один якийсь Михай­ ло «з України», то в 50-х роках до загону Бойчука при­ стало п’ять козаків. Варто зауважити, що опришківські загони були багато­ національними, до них входили не лише українці, але й представники пригноблених мас Польщі, Угорщини, Мол­ давії. Це є свідченням інтернаціональної єдності трудящих у боротьбі проти феодально-кріпосницького гніту, а також цілком спростовує твердження буржуазних вчених, які намагались, всупереч історичним фактам, представити соціальну боротьбу трудящих України як боротьбу ук­ раїнців проти поляків, звести її виключно до національ­ но-релігійного руху, відкидаючи будь-яку соціальну основу. Вивчаючи списки учасників загону Бойчука з 1755— 1759 рр., виявляємо, що тільки поодинокі опришки зали­ шалися в загоні протягом довшого часу. Це пояснюється тим, що деякі загинули в боях, інші просто відійшли чи потрапили до рук шляхти. Таке явище характерне не ли­ ше для галицьких опришків, але і для гайдамацьких заго­ нів на Правобережжі й взагалі для всього опришківського руху на Балканському півострові. Опришки, як і гайдамаки чи козаки, вступаючи в за­ гін, часто діставали інше прізвище. Так, Івана Бощука з Криворівні, першого заступника Бойчука, названо Пістолетник, тому що він постійно носив цю зброю. Часто прі­ звища давались за назвою місцевості, звідки походив опри­ шок: з Волощини — Волошин, з Угорщини — Угорець, з Польщі — Поляк, а козаків просто називали «Козаками». Не раз опришок отримував прізвище від назви села, з якого походив: з Ясеня — Ясінський, з Космача — Космацький, з Шешор — Шешорський та ін. Влада Бойчука над загоном була велика. В судових 173

протоколах Бойчука іменують «принципіалом», тобто ке­ рівником, або просто ватагом, чи старшим 3053067. Опришки поважали Бойчука як керівника, сумлінно виконували його накази, суворо дотримувались вказівок. Так, бажаючи взяти викуп за якогось яблунівського лих­ варя, ватажок висилає одного із опришків захопити цього орендаря. Це було небезпечно, але Іван Жупник точно і своєчасно виконав наказ 300. Готуючи великий наступ на Болехів, ватажок наказує опришкам не виявляти цього плану ні перед ким, в тому числі й перед сільськими по­ братимами. Опришки точно виконали наказ і зберегли таємницю до самого Болехова. Або інший цікавий випа­ док. При наступі на Болехів Бойчука було поранено в бік. Це обурило опришків, і Пістолетиик наказав підпалити бу­ динок, з якого стріляли у ватажка. «Як Бойчука з крамни­ ці в бік підстрелено, — згадував потім Головчук, — негай­ но Пістолетиик крикнув на опришків, щоб спочатку запа­ лили крамницю, з якої Бойчук був підстрелений, та кинули у вогонь скринки з різними речами...» 01 В загоні Бойчука був своєрідний штаб, до якого входи­ ли: ватажок, його заступник Пістолетиик, Іван Жупник і Василь Волошин. Пістолетиик навіть з частиною загону самостійно робив походи. Шляхта розцінювала його як другу особу після Бойчука і ставила нарівні з ватажком. Ця опришківська старшина обмірковувала плани дій загону, розділяла здобич тощо 308. Поява опришківської старшини в загоні Бойчука зна­ менувала собою кращу організацію в загонах опришківства, свідчила про його більшу силу. До загону Бойчука приходили селяни шукати захисту і просити допомоги. Галицький суд випитував у опришків їх прізвища і адреси. Головчук на допиті говорив, що «приходили люди до опришків, але невідомо звідки і з якої причини» 309. Безсумнівно, що це були селяни, які йшли скаржитись на своїх гнобителів і просити захисту в опришків Бойчука. Ці історичні факти показують, що опришки Бойчука — не «прості отчайдухи-розбишаки» або «кримінальні зло­ 305 306 307 308 309 174

ЛЦДІА, ф. 5, т. 270, стор. 1249, 1254. Там же, стор. 1245. Там же, стор. 1250. Там же, стор. 1239. Там же, стор. 1251.

чинці», як твердять буржуазні історики, а народні меснй* ки, які, захищаючи селян, боролись проти кріпосницького гніту. Бойчук був досвідченим конспіратором і дбав, щоб пла­ ни опришків були в таємниці. Народ в оповіданнях наділяє Бойчука не лише силою, але й описує його спритність та хитрість, які не раз ряту­ вали загін від небезпеки. В селі Річках Косівського повіту можна почути цікавий переказ про те, як Бойчук здобув Болехів і повертався в Чорногору. За опришками наспіла погоня. Тоді Бойчук наказав негайно перекувати коней так, щоб вони йшли вперед, а кінські копита залишали сліди назад. І справді, війська, спантеличені слідами пере­ кованих коней, дезорієнтувалися в напрямі втечі оприш­ ків, а загін тим часом заховався в безпечному місці. Галицька шляхта бачила, що у непримиренності до во­ рогів, у ставленні до селян опришки Бойчука додержують традицій, закладених Довбушем. Характерно в цьому від­ ношенні, що Григорія Кривнюка на суді в Галичі у 1759 р., 14 років після смерті славного ватажка запитува\и, «хто з Довбущуком перед тим перебував у загоні» 31°. Здобич не була метою походів опришків Бойчука. «Чорні хлопці» забирали лише необхідне для дальшої бо­ ротьби. Решту палили й нищили. Головчук говорив на су­ ді, що під час нападу на Болехів «кожний опришок брав майно згідно своєї потреби», а потім, коли запалили місто, «скрині з різними речами кинули у вогонь» 31Г У той же час Бойчук, подібно до Довбуша, за харчі, притулок чи інші послуги щедро платив своїм СІЛЬСЬКИїМ побратимам. Один з учасників загону розповідав, що Бой­ чук, «беручи молоко, беребениці або сир у селянина, не­ гайно йому платив» 31312. * З ватажка брали приклад і всі опришки. Особливу увагу привертають зв’язки Бойчука з селяна­ ми. Міцні зв’язки трудящого люду з опришками — явний доказ антифеодального характеру опришківського руху. Це спростовує також намагання буржуазних істориків звести народних месників до простих розбійників, злочин­ ців. Шляхта розуміла, що підтримка опришків народом — 3:0 ЛЦДІА, ф. 5, т. 270, стор. 1256.

311 Там же, стор. 1250.

312 Там же, стор. 1236— 1237. / 7 5

найголовніша опора цього руху. Ось чому вона особливо пильно вивчала взаємозв’язки селян і опришків і карала їх однаково. В протоколах суду знаходимо чимало даних про зв’язки «чорних хлопців» з народом. У тісному контакті з Бойчуком був селянин з Перевозця Федір Вотаманчук. Ряд прізвищ сільських побратимів назвав на суді опришок Зеленчук 313. Тісні зв’язки трима­ ли опришки з Ясенівськими селянами. Дівчата з Ясено­ ва, — говорив на суді Зеленчук, — бували у нас в полі, лісах... а ми взаємно у них бували» 314. Під час допиту на суді опришок Головчук у своїх зі­ знаннях намалював широку картину дружніх відносин між опришками й селянами. Він назвав ряд прізвищ лю­ дей, що доставляли опришкам їжу в гори на полонину та в лісові нетрі або вгощали їх у своїх домівках. Це були Палагна, Сребречук і Тимофій Лілік з Ясенова, Василь Попадюк з Жаб’є, Хор, Галамась і Герета з Криворівні, брати Семанюки з Ригець, шешорський піп та отаман і т. ін. Дуже поширені були й інтимні зв’язки між опришками, селянами і, зокрема, з жінками 315. Майже в кожному се­ лі на Прикарпатті Бойчук мав двох, трьох, а то й більше побратимів, а в Ясенові майже вся громада підтримувала зв’язок з опришками. «Ясенівські селяни, — говорив Зе­ ленчук,— майже всі ходили до нас із своїми напитками, пи­ ли і ночували з нами» 316. В цьому селі загін мав свої склади зброї, пороху, одягу й інших потрібних речей. Гірське село Ясенів, таким чином, стало головною стоянкою, опорним центром галицького опришківства у 50-х роках X V III ст., як колись Закарпатське село Ясіня було своєрідною «столицею» Довбуша, а Буковинське се­ ло Довгополе — Баюрака. Звідси, з Ясенова, в загін Бойчука вступило чимало опришків. Шляхта надзвичайно боя­ лася цього сильного вогнища опришківського руху. Сільські побратими своєчасно попереджували оприш­ ків про небезпеку. Підтвердженням цього може бути така розповідь Головчука. «В Соколові опришки перебували найчастіше в селянина Берка і, як мали жовніри напасти 313 314 315 316 /76

ЛЦДІА, ф. 5, т. 270, стор. 1242. Там же. Там же. Там же, стор. 1247.

на опришків, Берко їх рано побудив і попередив, щоб во­ ни утекли» 317. Нерідко опришки ховалися по селянських хатах, але з тактичних міркувань — кожний зокрема. Бойчук, як ко­ лись Довбуш, був дуже обережним і не наважувався но­ чувати у сільських побратимів, а з кількома найближчими друзями вибирав незамітне місце в полі або в лісі. Сільські побратими забезпечували загін і зброєю. На запитання суду, звідки Варцаба роздобув зброю, один з опришків відповів: «Рушницю отримав від Бойчука, пару пістолів, порох і кулі купив у Берчихи...» 318. Інший опри­ шок Зеленчук дав подібну відповідь: «Пороху додав різ­ ник з Жаб’є, не знаю його імені, рушницю нам дав Бойчук і Бощук (Пістолетник)» 319. Головчук підтвердив, що в «Жа­ б’є Гриць Різник робив і продавав їм порох» 320. Сільські ремісники часто лагодили опришкам зброю (наприклад, опришок Хойвеняк «в Криворівні у слюсара направляв собі рушницю»). В загоні Бойчука були і свої писарі, які писали відоз­ ви. Так, учасник загону Олекса Головчук заявив на суді, що серед опришків був «Іван Дяк, який писав листи» 321. Опришки називали це «листами», хоч це були письмові відозви, подібні до «карт» чи «маніфестів» Довбуша, з якими Бойчук, за прикладом свого попередника, звертав­ ся з погрозами до шляхти, орендарів і закликав селян до антифеодальної боротьби. Письмові звернення Бойчука ві­ діграли немаловажну роль у селянсько-опришківському русі 1759 р. на Прикарпатті. Цікаво, що і в селах письмові люди допомагали оприш­ кам. На той час шляхта, щоб припинити втечі селян і слід­ кувати за розореними селянами-втікачами, примушувала панів мати «атестації» на переходи» 322. Опришки Івана Бойчука, щоб замаскуватись, інколи добували собі такі фіктивні «атестації», які їм виготовляли сільські побрати­ ми, звичайно письменні люди. Наприклад, у 1759 р. на Правобережжі спіймано учасника загону Бойчука Пйотровського, який, проте, пред’явив у Сошенську «атеста­ 3‘7 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 270, стор. 1241.

318 Там же, стор. 1248.

319 Там же, стор. 1246.

320 Там же, стор. 1241.

321 Там же, стор. 1238.

322 AGZ, т. 25, стор. 606—607/5—6.

'12 В- В. Грабопрпі.кин

/ 77

цію» на себе, що, за його словами, «була скомпонована в горах попом Василем з села Лючі для того, щоб бути всю­ ди певним чоловіком» 323. Можливо, за допомогою таких атестацій Бойчуку із своїми соратниками вдалось успішно пройти на Запоріжжя. Активна діяльність загону Бойчука піднесла галицьке іШрИШКІВСТВО в другій половині X V III ст. до вищого рів­ ня організації і військової могутності. В цьому велика за­ слуга самого Бойчука, який «підніс опришківство до зна­ чення якоїсь військової інституції», зосереджував у руках більшу владу, як попередник ватаги, мав штаб «із добірніших, найвидатніших легінів» 324. Образ Бойчука збережений в народних оповіданнях, легендах і піснях. Трудящі з любов'ю оповідають про Бой­ чука як про свого героя. Історична постать Івана Бойчука відома була в народі ще в X I X ст. Видатний український письменник М. Шанікевич у своєму оповіданні «Олена», опублікованому в «Ру­ салці Дністровій», змалював образ Бойчука як одного з ватажків опришків, що бореться за інтереси покривдже­ них. На це звернув увагу Іван Франко, який писав: «Шашкевич оповідає, очевидно, про старі польські часи: ...Бойчук був дійсно і нападав на панів та різав їх неми­ лосердно коло 1750 р.» 325. *

*

*

З відходом Бойчука на Наддніпрянщину рух опришків не припинявся. Про це свідчить наказ галицького сеймику від 18. VIII 1760 р. шляхетським послам, які відправля­ лися на сейм. В цьому наказі виражений страх шляхти перед опришками і прохання до короля, сейму, великого коронного канцлера та великого коронного гетьмана допо­ магати в придушенні опришківського руху, який продов­ жував розвиватися 326. Галицька шляхта вимагала від ко­ роля і гетьмана збільшення військової сили на Прикарпат­ ті. Про це вони виразно писали в інструкції своїм послам: «Військова акція є дуже бажана і необхідна не лише з ог­ ляду на посторонніх людей, але також для запобігання 323 Przegl^d historyczny, t. 47, стор. 154. З2* Ю. Ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 248. й25 І в а н Ф р а н к о . Твори, т. 19, стор. 654.

326 AGZ, т. 25, стор. 534/23.

178

наступам гайдамаків і опришків, яких через недостатність війська не можна повністю винищити». Посли перекону­ вали сейм, що з боку .опришків «щораз більше прибуває» небезпеки для галицької шляхти. Шляхта признається, що опришки «постійно нападають» і завдають страху шляхті, в зв’язку з чим потрібні «якнайскоріші військові дії і своє­ часна допомога на місці» 327. З джерел стає відомо, що в Галицькій землі одночас­ но з опришками виступають гайдамаки. Галицька шляхта відкрито твердить про «гайдамацькі виступи», які прони­ кають на Прикарпаття з Поділля. Незважаючи на рішучі заходи галицької шляхти, рух опришків розвивався не лише в 1760, а й в 1761 і пізніших роках X V III ст. Не безпідставно на сеймику у Галичі 15 вересня 1761 р. шляхта постановила «передбачити без­ пеку для шляхти від «домашніх ворогів» (тобто опришків). В 1762 р. на Прикарпатті відбулося кілька нападів оп­ ришків на шляхту. 1 березня опришки атакували двір па­ на Стручевського в Черемхові. Було знищено також яки­ хось лихварів у Голоскові і захоплено маєток товмацького ксьондза. В кінці 1762 р. галицькій шляхті вдалося виловити но­ вий загін опришків і передати його на суд у Галич. З зі­ знань на суді 328 довідуємося про організацію і діяльність цього загону, який складався з 8 чоловік: Степана Качулки, родом з Угорщини, трьох братів — Василя, Івана та Петраша Хромінчуків з Микуличина, Василя Дудчака, або Дудки, Василя Бондарчука і Антона з Космача, прозва­ ного Космацьким. Організатором загону був Степан Калиняк, родом з Волосова. Він деякий час служив у пана, далі був побережником, а згодом став возним. Калиняку вдалося створити загін і організувати напад на багатого шляхтича Коженьовського в Цуцилові. Підготовка до цьо­ го нападу здійснювалась півтора року. Отже, загін виник десь у 1760 році. Із зізнань опришків на суді довідуємося також, що пе­ ред нападом легіні присягали, що один від другого в не­ безпеці не відступить. Пробравшись до двору, опришки 327 AGZ, Т . 25, стор. 532/3.

328 ЛЦДІА, ф. 5, т. 277, стор. 7 16 ; т. 279, стор. 4 3 9 1—4409. Ці протоколи опубліковані Б. Барвінським під назвою «Напад оприш­ ків на двір Коженьовських в Цуцилові 1762 р. (Протоколи зізнань опришків), газ. «Руслан» № 144— 145, 1905 р.

12*

179

вікнами вдерлися в панські світлиці, убили пана, захопили гроші і зброю. При тому рубали стіни, розбивали образи, панські портрети тощо. На запитання суду, якою зброєю був забезпечений загін, опришок Качулка відповів: «Я мав бучок, возний також бучок, у Івана Хромінця був бучок і ніж угорський, у ГІетраша Хромінця — рушниця, щоб з нею міг стояти на сторожі, у Василя Дудчака — сокира, у Василя Хромінця — топірець. Сам возний стояв біля перелаза на сторожі». Як бачимо, у більшості опришків на озброєнні була примітивна зброя: бучки або сокири і тіль­ ки одна рушниця.

29 листопада 1762 р. розпочалося слідство. На суді опришки вели себе мужньо, не втрачали навіть почуття гу­ мору. Ватажок навіть на муках не признавався ні в чому, хоч його підтягали, пекли вогнем і розпеченими залізними шинами. Тільки повторював: «Не знаю нічого, не знаю нічого, хай будуть і шини...» 329 У 60-х роках X V III ст. значно активізували свої анти­ феодальні дії опришки в Перемишльській і Сяноцькій зем­ лях. Місцева шляхта, не розраховуючи тільки на допомо­ гу короля і великого коронного гетьмана, домоглась у сей­ мі права на збільшення каральних загонів смоляків. Магнати, щоб охоронити свої маєтки, кидали на Галицьку землю каральні війська і навіть самі керували операціями по придушенню галицького опришківства. Але в другій половині X V III ст. шляхта Галицької землі вирішила домогтися у сейму права організувати на свій кошт постійні загони смоляків, які своїми діями мог­ ли б паралізувати рух опришків. У січні 1764 р. шляхет­ ські посли Галицької землі заявили сеймові про напруже­ ну обстановку, яка створилася внаслідок опришківського руху. Вони просили сейм своєю постановою узаконити пра­ во на зразок Перемишльської і Сяноцької земель держати постійний загін смоляків «для безпеки від опришків 33°. Сейм погодився і видав з приводу цього спеціальну по­ станову, якою дозволяв «для власної оборони і безпеки за прикладом Перемишльської і Сяноцької шляхти органі­ зувати на вічне збереження 100 смоляків, на утримання яких мають право вільного збирання податків» 331 ЛЦДІА, ф. 5, т. 277, стор. 4 3 9 1—4409.

AGZ, т. 23, стор. 378/30.

Volumina leg’ll пі, 1. VII, стор. 40/73.

то

Цю постанову радо зустріла галицька шляхта і вже 29 жовтня 1764 р. вирішила на утримання 100 смоляків виділити гроші з подимного податку для «забезпечення • часто діючих • • 4*39. покутського краю від опришків» У каральні загони смоляків входили шляхтичі, панські гайдуки, різні декласовані елементи, які під виглядом «утихомирення» народного руху намагалися також всіляко грабувати і розорювати селян, знущатися над ними. Незважаючи на ці досить рішучі заходи прикарпатської шляхти, рух опришків не припинявся. І коли Варшавський сейм згодом виніс рішення про непотрібність загону смо­ ляків для Галицької землі, шляхта не погодилася і нама­ галася довести необхідність існування каральних загонів. У 1768 р. вона переконувала сейм, що галицькій землі за­ грожують напади опришків і просила «обмірковувати без­ пеку» 32333 для феодалів Прикарпаття. Великий інтерес становить питання про вплив гайда­ мацького руху в середині X V III ст. на піднесення селянсько-опришківського руху в Галичині, яке досі не знайшло належного висвітлення в історичній літературі 334. Питання про взаємовплив і взаємозв’язок між гайда­ мацьким рухом і виступами опришків Прикарпаття варто уваги насамперед тому, що народні рухи, які виникли у феодальний період на Наддніпрянщині, завжди знаходили відгук у сусідніх галицьких землях. Так, коли на початку X V III ст. козацько-селянські повстання охопили Поділля, Київщину, Брацлавщину, то під їх впливом в Галицькій землі зростали селянсько-опришківські рухи. Подібне становище було і в ЗО—50-х роках X V III ст. Піднесення гайдамацького руху відбулося одночасно з най­ більшим розвитком карпатського опришківства під прово­ дом Олекси Довбуша та його наступників. В загоні Олек­ си Довбуша діяв вже в 1744 р. якийсь Михайло з Украї­ ни. Про це зізнавав на суді Василь Баюрак 20 квітня 1754 р. 335. Як видно, Михайло прибув у загін Довбуша з України на початку 40-х років, можливо, після приду­ шення гайдамацького руху в 1735 р., коли перед наступом 332 Volumina legum, t. VII, стор. 156/54.

333 AGZ, т. 25, стор. 657/12.

334 К. Друкохруст зробила спробу поставити це питання, але відсутність архівних матеріалів не дозволила авторові конкретно його розкрити. Е. И. Д р а к о х р у с т . Опришки, стр. 398—403. ю. ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 205,

335

181

шляхетських військ багато гайдамаків рятувалось втечею. В загоні Василя Баюрака діяв також Михайло Козак, про якого згадав на суді 15 червня 1751 р. опришок Яків Урденчук 33637. Ще тіснішими антифеодальні зв’язки опришків і гайда­ маків стали в час діяльності загону Івана Бойчука. Участь у загоні Бойчука групи козаків, перехід ватажка в Запо­ різьку Січ і антифеодальна боротьба козацько-опришківського ватага на Правобережжі — яскраве свідчення спіль­ ної боротьби повсталих мас різних околиць України проти соціального і національного гніту в період панування шля­ хетської Речі Посполитої. Одного із соратників Івана Бой­ чука Антона Пйотровського шляхта, як уже згадувалось, відкрито називала «гайдамацьким шпигуном» за його участь у гайдамацькому русі в кінці !HJ-x років A V 111 ст. З постанов Галицького сеймику видно, що прикарпат­ ська шляхта вживала всіляких заходів проти опришківського руху в 1768 р., в період найвищого піднесення гай­ дамаччини. Побоювання прикарпатської шляхти в 1768 р. було не безпідставне. Адже в цьому році на Правобереж­ жі і Поділлі відбувся грізний антифеодальний рух, так звана «Коліївщина», під керівництвом Гонти і Залізняка. Ці рухи мали відгомін на Прикарпатті. Прикарпатська шляхта признавалась, що з заворушенням Залізняка і Гонти «на Україні дух повстання відізвався навіть у цих диких горах» 338. В 70-х роках X V III ст. рух карпатських опришків три­ вав. У 1770 р. опришки так «турбували» шляхту й інших експлуататорів, що деякі багатії і вірменські патриції зму­ шені були вибратися з Станіслава — основної фортеці і центру розправи над опришками. Таким чином, карпатське опришківство розвивалось до самого занепаду Речі Поспо­ литої. *

*

*

Антифеодальний рух селян Прикарпаття, який активно розгортався в X V I — першій половині X V II ст., досяг свого найбільшого піднесення в другій половині X V I I — середині X V III ст.

336 337 338 с 1772

182

СКМС ( 1 7 3 8 - 1 7 5 1 рр.), стор. 292.

Przegl^d historyczny, t. 47, стор. 153. А . П е т р у ш е в и ч. Сводная Галическо-русская летопись до конца авг. 1778 г., ч, III, Львов, 1887, стр. 274—275.

Визвольна війна українського народу 1648— 1654 рр., в якій активну участь взяли селяни Прикарпаття, завда­ ла сильного удару феодально-кріпосницькій системі Речі Посполитої, проте, звичайно, не знищила панування шлях­ ти і магнатів у краю. Експлуататорські класи продовжува­ ли визискувати селян, захоплювали у них землю, збільшу­ вали феодальні повинності, позбавляли усяких прав, по­ силювали феодально-кріпосницьке гноблення, доводили се­ лян до рабського становища. Наступ феодалів на селянські маси викликав сильний антифеодальний опір. Дворянські буржуазні історики, всу­ переч історичним фактам, намагалися затушувати гостру соціальну боротьбу поневолених мас України, заперечува­ ли класову боротьбу селян після визвольної війни україн­ ського народу. А ле історичні джерела переконливо дово­ дять, що поневолені маси галицького селянства і після визвольної війни 1648— 1654 рр. не склали зброї в бороть­ бі з панами. Це особливо яскраво виявилося на Прикарпатті. Незва­ жаючи на те, що прикарпатській шляхті вдалося розгроми­ ти селянсько-опришківський рух періоду визвольної війни, пригноблене селянство не припиняло боротьби і відповід­ но до нових умов застосовувало різні форми антифеодаль­ ного опору протягом X V II, а також у X V III ст. Антифеодальна боротьба селян Прикарпаття в другій половині X V II—середині X V III ст. розвивалась у двох напрямках. З одного боку, невелика частина розорених се­ лян, що не витримували гніту, залишала оселі і поповнюва­ ла загони опришків, присвячувала своє життя виключно бо­ ротьбі з гнобителями. Причому опришки підтримували з селянами найтісніші зв’язки, що було джерелом сили і ро­ било їх непереможними. З другого боку, більшість селян, які не відривались від своїх осель, вели на місцях безпе­ рервну приховану і явну боротьбу з феодалами, боротьбу, яка набирала різних форм, починаючи від скарг і кінчаю­ чи відкритими тривалими збройними виступами. Великий вплив на піднесення селянського руху у до­ сліджуваний період справляли селянсько-козацькі рухи на Правобережжі і Поділлі та грізні селянські повстання в Росії під проводом Степана Разіна і Кіндрата Булавіна, а також антифеодальні рухи в Молдавії та Угорщині. Домінуючу роль в селянському русі на Прикарпатті відігравав рух опришків. За своїм розмахом і характером 183

це був період найбільшого піднесення карпатського опришківства... Особливістю його було те, що опришки — недав­ ні розорені селяни — в найбільш важкий період гноблення і розгулу каральних експедицій уміли розправлятися з шляхтою в різних кінцях Прикарпаття, наводили паніч­ ний страх на феодалів і цим зрушували і штовхали на антифеодальну боротьбу селянські маси. Вміло маневруючи на польсько-молдавсько-угорському пограниччі, опришки не припиняли боротьби. Часто сходи­ ли вони з гір в низовинні околиці Галичини, Закарпаття і Буковини, деколи піднімали селян на виступ, очолюючи їх загони. Масовий приплив селян в опришки був викли­ каний економічними передумовами. Розорене селянство в силу свого нестерпного становища відходило в гори, всту­ пало в опришківські загони і ставало цементуючою силою повстанських загонів. Інша група пригноблених селян, хоч і залишалась у своїх селах-дворищах, всіляко підтримува­ ла опришків. Звідси зрозуміло, чому шляхта, незважаючи на всілякі заходи самооборони аж до використання вій­ ськово-каральних сил, не змогла остаточно ліквідувати рух опришків. З середовища опришків у другій половині X V II—се­ редині X V III ст. виділяється ряд умілих ватажків: Нестор, Скребета, брати Лунги, Пинтя, Пискливий і нареш­ ті видатний народний герой — легінь синіх Карпат — Олекса Довбуш та його бойові наступники Павло Орфенюк, Василь Баюрак, Іван Бойчук, в період діяль­ ності яких опришківство перетворюється в грізну для феодалів силу. Загони цих ватажків значно розширили територію своєї діяльності не лише в Галичині, а й на Закарпатті та Буковині.

Р О З ЩІ Л

III

РУХ ОПРИШКІВ У ПЕРІОД РОЗКЛАДУ ФЕОДАЛЬНО-КРІПОСНИЦЬКИХ ВІДНОСИН (кінець XVIII — перша половина XIX ст.)

§ 1. Соціально-економічне становище селян* Галичина у 1772 р.— за першим поділом Польщі — потрапила під владу Австрії. Основною кла­ совою суперечністю в Галичині, в тому числі й на Прикар­ патті, в цей період була суперечність між кріпаками і шляхтою. Загострення її привело до кризи феодально-крі­ посницької системи. Господарство, основане на панщинній праці кріпаків, ставало економічно невигідним}. Магнати, спираючись на середню і дрібнопомісну шляхту, за підтримкою нових правителів, далі зберігали своє домінуюче становище в економіці поневоленого краю. За підрахунками М. Герасименка, тільки 6 магнатських родів володіли 550 селами (приватними і королівськими) і 19 містами Галичини. Значні маєтки належали державі і церкві. 2*З . б * Питання соціально-економічного становища і класової боротьби селян Східної Галичини кінця X V III—першої половини X IX ст. висвітлене в ряді праць радянських дослідників. Правда, в них по­ рушуються лише деякі аспекти економічного гноблення селян При­ карпаття, які стимулювали рух опришків в цей період. (М. П. Г ер а с и м е н к о . Класи і соціальні групи в Галичині в кінці X V III ст., Зб. «З історії західноукраїнських земель», т. 2, К., 1957, стор. 78— 107; М. П. Г е р а с и м е н к о . Аграрні відносини в Галичині, К., 1959; Е. М. К о с а ч е в с к а я . Антифеодальная борьба украинского крестьянства Восточной Галиции в первой половине X IX в. Ученьїе записки Ленинградского университета, № 270. Серия исторических наук, вьіп. 32, 1960; Ф. С т е б л і й. Боротьба селян Східної Гали­ чини проти феодального гніту в першій половині X IX ст., К., 1961).

1 М. П. Г е р а с и м е н к о . Класи і соціальні групи в Галичині в кінці X V III ст., стор. 78.

2 Ф. І. С т е б л і й. Вказана праця, стор. 14.

785

Селянство — головний виробник епохи — далі залиша­ лося об’єктом експлуатації ненаситної феодальної верхівки, переносило на собі весь тягар державно-бюрократичної австрійської машини. «Весь тягар тої суспільної нерівності і кривди, — писав І. Франко, — в найповнішій мірі спадав на той стан, котрий в книгах і письмах уже й тоді вва­ жався основою, пригодівником цілої суспільності» 3. Австрійські власті намагались зберегти встановлені до­ сі феодальні порядки. В 1775 р. вони розпорядились зали­ шити панщину в старих розмірах. Не полегшили станови­ ще селян і «Йосифінські реформи» (17 8 1— 1789 рр.), які так ідеалізували дворянські та буржуазні історики. Хоч за па­ тентом Йосифа II у 1782 р. скасовано особисту неволю селян, однак не усунено було залежності селян від приват­ ної, судової і поліцейської влади панів, не визнано їх влас­ ності на грунти, не скасовано панщини та інших натураль­ них і грошових повинностей. Цією реформою «нові прави­ телі» намагалися якось врегулювати селянське питання в щойно загарбаних землях Галичини. Австрійський уряд сподівався законсервувати прогнилу систему польськошляхетського господарювання. До того ж, видимістю ре­ форми уряд намагався (і це особливо важливо) відвернути наростаючий конфлікт між феодалами і селянами. Галицькі феодали скерували всі свої зусилля на поси­ лення експлуатації селян. Посилення гніту знайшло свій вираз, з одного боку, в масовій експропріації селянських земель, а з другого — у збільшенні повинностей селян. Внаслідок масової експропріації площа селянських земель в 10-ти округах Галичини за період з 1787 по 1847 рр. зменшилась на 7,4% 4. За кадастром 1819 р., 61% се­ лянських господарств через нестачу землі не мав змоги домогтися економічної самостійності. Серед них було 19,5% господарств, які посідали менше двох моргів землі. Одночасно зростає кількість малоземельних і беззе­ мельних селян-комірників, халупників тощо. Проти них уряд повів рішучу боротьбу. В 1785 р. у спеціальному універсалі він погрожував карати всіх тих, хто допома­ гав би «волоцюгам або іншій голоті без служби і засобу 3 І в а н Ф р а н к о . Твори, т. 19, стор. 562.

4 Ф. И. С т е б л и й. Борьба крсстьян Восточной Галиции против феодального гнета в первой половине X IX века. Автореферат канд. диссерт., К., 1960, стр. 7.

186

до ж иття»5. Через рік (1786 р.) у поновленому універ­ салі в справі «правдивих убогих» спостерігаємо аж 46 пунктів проти «жебраків», «безпритульних наймитів», «заграничних жебраків», «блукаючих без служби», «гультяїв», «підозрілої голоти» і т. ін. Селянам суворо заборо­ нялося цим павперизованим хліборобам надавати будьякий притулок і допомогу. В досліджуваний період незначна частина «дужчих» селян внаслідок майнового розшарування в селі домоглась різкого збільшення своїх наділів. Так, у ЗО—40-х роках в Жаб’ї «найбагатший селянин» Ховішук (Дримба) по­ сідав 2 тисячі моргів поля, полонину, луки, ліси; його численні стада худоби випасали наймити 6. Виключно за рахунок розорених багатші селяни збільшували свої зе­ мельні наділи, а сільськогосподарську продукцію збува­ ли на торгах і ярмарках, збагачуючись ще більше. ‘Іірикарпатські селяни, як і в попередній період, за ко­ ристування землею виконували панщину, натуральні і гро­ шові повинності, які були неоднакові в різних околицях Прикарпаття (залежно від природних умов). В низовин­ них оселях повнонадільні селяни, які посідали тягло, ви­ конували річно 104— 156 днів тяглової панщини. Піші з повним наділом і загородники— 26— 156 днів, халуп­ ники— 12—ЗО, комірники— 12— 13 днів півпішої пан­ щини. В гірських околицях панщина була меншою (12 днів річно тяглової чи пішої панщини). Зате натуральні і гро­ шові повинності були більшими. Разом з тим всі роботи на промислах (вироби заліза, солі, обробка дерева) ви­ конувались панщинними селянами7. Причому денна нор­ ма була настільки великою, що кріпаки не могли її вико­ нати. «Ті газди, — згадує сучасник, — що не мали фіри і волів, відробляли панщину 12 днів на рік своєю робо­ тою, або рубали дерево, або ставили латри. Але вони му­ сили робити значно довше, як 12 днів, бо призначав скарб Потоцького таку міру, що не можна було у 12 днів відроботи. А і робити, і возити було дуже тяжко, бо по урвисках гір, де не було доріг, дуже прикро було робити.

5 Continuatio edictorum et mandatorum in Regni Galiciae et Lodomeriae, Leopoli 1785, s. 181.

6 ЛДНБ, відділ рукописів, ф. Баворовських, № 1579.

7 Ф. І. С т е б л і й. Вказана праця, стор. 24.

187

При тім лялася кров із людей і волів, а ще при тім били людей наставники Потоцького» 8. У гонитві за доходами феодали шляхом дріблення се­ лянських наділів різко збільшували панщину. Так, у Сганіславському окрузі, наприклад, за 70 років панщина зросла більш як на 60% . Надто обтяжували селян, головно малоземельних і без­ земельних, встановлені- урядом позапанщинні роботи — т. зв. «помічні дні» (1786— 1846 рр.) — своєрідний дода­ ток до панщини 9. В 1786 р. цісарським патентом встанов­ лено, що «піддані, які тільки 2 або 1 день в тиждень від­ бували панщину, повинні були під час сінокосів і жнив відробляти за визначену ціну понад панщину для своїх панів 3 дні на тиждень». У зв’язку з тим, що два роки після цього указу селяни відмовлялись виконувати ці до­ даткові роботи, уряд наказав духовенству дати оголошен­ ня: «Хто би тому розпорядженню виявився противним і непослушним, до кримінального суду буде браний для покарання» 10. Багато часу витрачали селяни на шарваркові роботи по ремонту доріг, млинів, гуралень. Давалися взнаки і нічне сторожування, і різні їздові повинності. В урядових розпорядженнях часто нагадувалось селянам своєчасно «відробляти» на дорогах, лупати каміння, копати рови, рубати дерево в лісах на мости 11 тощо. Значно погіршало становище селян введення в Гали­ чині грунтового податку на початку X I X століття (18 19 р). Згідно з цією постановою пани також оподат­ ковувалися від загального доходу маєтку, але всіляко ухи­ лялись від сплати податку, в першу чергу, скриваючи від оподаткування свої грунти. Феодали Сяноцького, Стрийського, Станіславського і Коломийського округів, наприклад, затаїли від оподаткування більш як мільйон моргів власних грунтів. «Та найгірше, — писав Франко,— 8 Т и т к о - Р е в а к о в и ч . Панщинні повинності у Верховині. Записки НТШ, т. 88, Львів, 1909, стор. 157— 159.

9 М. З у б р и ц ь к и й . Помічні дані. Причинки до історії пан­ щини в Галичині в X IX в., Записки НТШ, т. 58, Львів, 1904, стор. 1—4; І. К р е в е ц ь к и й . Помічні дні, Причинки до історії панщини в Галичині в X IX в., Записки НТШ, т. 76, Львів, 1907, стор. 143— 155.

10 ЛЦДІА, ф. 201, оп. 1, од. зб. 107, в’язка 3.

11 Continuatio edictorum cl mandatorum in Regni Galiciac. e* Lodomeriae, Lcopoli, 1784; там же, за 1789 p., p. 42.

188

для наших селян у тій регуляції було те, що пани повтя­ гали багато рустикальних грунтів до своїх. Усе те повпису­ вали в нові інвентарі і в панську табулю» 12. За часів австрійського панування право пропінації за­ лишалось за поміщиками, які в свою чергу і далі виорендовували виріб і реалізацію спиртних напоїв орендарям. Селяни неодноразово скаржилися на жорстоку поведінку орендарів-корчмарів, які обплутували селян боргами, ви­ тягували з них останнє майно 1314. Основна маса прикарпатського селянства була убогою. Позбавлена землі і худоби, вона змушена була найматись на роботу в шляхетські маєтки або до заможних одно­ сельчанку 1820 р. священик Йосиф Сачкевич у листі до Сокальського деканату намалював досить вдалу характе­ ристику нещасної долі батьків і дітей прикарпатських селян. «Селянські діти в наших парафіях, — стверджував він, — а саме тут, під карпатськими горами, так вихова­ ні в оточенні своїх батьків, що від народження завжди — голі. Хоч вже підростуть, а до 6-ти років теж голими і босими туляться на печі доти, поки батько не поміркує, до якої помочі міг би використати. І тільки тоді батько починає його бучком на світ з печі виганяти. І так з 5— 6-ти років, давши йому шмат грубої плахти, щоб закри­ лося, й далі за худобою. І так у полі проведе ціле літо. Прийде зима, знову без всякої одежі на печі, тільки вискоче в стайню до худоби, скільки може витримати холо­ ду, і знов на піч. До перенесення холоду призвичаєні. Мало про те дбає босе. Тільки у вереті може під час найміцнішого морозу через ціле село перебігти. Це стало вже звичаєм в тих Карпатах, що найубогіші мають най­ більше дітей. Батьки голі, а діти ще більше, аж поки до заможніших господарів не в стані вдатися на службу. Той вже, давши з себе яке-небудь старе лахміття, приодівши, випровадить в гори з худобою або вівцями і там йому школа може бути й до 20-ти років, поки не випровадять в рекрути» н . Справжнім лихом для прикарпатського селянства була рекрутчина, яку прокляв народ у своїх піснях та оповідан­ нях. Нещасні новобранці змушені були найкращі роки 12 І в а н Ф р а н к о. Твори, т. 19, стор. 592.

13 ЛЦ ДІА, ф. 201, оп. 1, од. зб. 107, в’язка 3.

14 Там же, од. зб. 700, арк. 32—33.

189

провести в каторжних умовах армії. Жорстокий військо­ вий режим, безперервна муштра, супроводжувана гру­ бою поведінкою офіцерів, доводила новобранця до роз­ пуки. На основі перепису (конскрипції) населення 1788 р. було списано хлопців військового віку, яких насильно до­ ставляли в рекрути сільські домінії через своїх гайдуків і війтів. Хоч до цієї повинності зобов’язувалися всі, однак багатші відкуплялись, а основний набір йшов за рахунок бідних. Часто, як це видно з документів, багатії, використо­ вуючи набір у рекрути, не оплачували наймиту за його попередню службу 15. Набір у рекрути народ називав «бранкою». Таких бранок було чимало, однак найбільш відомими вони ста­ ли в 1788, 1809, 1832 роках. Прикарпатських рекрутів до­ ставляли в міста Коломию, Стрий, Станіслав, Перемишль, Сянок. Рекрутчина виявилась важливим фактором розвитку опришківства в часи австрійського панування. Гірські хлопці, ухиляючись від важкої повинності, втікали в го­ ри, ліси, поповнювали загони опришків 16. Волелюбний горянин радо міняв військову муштру на опришківські будні, а карабін на топірець, яким захищав свою волю та., мстив за кривду своїх односельчан. Прикарпатське селянство було безправною масою. Не­ зважаючи на численні скарги, феодали поводилися із свої­ ми підданими жорстоко. Селяни (як це видно на прикла­ ді с. Кнігиничі) навіть не мали права без дозволу пана одружуватися. За найменші провини селян карали.^ В 1830 р. у с. Добрянах біля Стрия в маєтку Станіслава Броневського щосуботи в присутності економа селян били за спізнення на панщину й інші непослухи. Проте «порячному» (багатому) селянинові було дозволено на покаран­ ня, замість себе, висилати наймита» 1718. До економічного пригноблення селян долучалися сти­ хійні лиха, неврожаї, поводі, мори. В «Хроніці Гуцульщини» під 1786 р. записано: «Тяжкий год б[ув] і великий голод у горах наших і• угорських, много мирян померло» 1Я .

15 ЛЦДІА, ф. 201, оп. 1, од. зб. 172, т. IX, в’язка 5.

16 І. D z i e r z k o w s k i . Вказана праця, стор. 33.

17 А. П е т р у ш е в и ч . Сводная Галическо-русская Львов, 1874, стр. 908.

18 Хроніка Гуцульщини.

190

Під 1816 р. знову читаємо: «Тяжкий год і голод, дорож­ ній велика. Гуцули ходили за збожем аж в Молдаву». Та­ кі стихійні нещастя траплялись часто. За неврожаєм і го­ лодом наступали епідемії. Особливо багато прикарпатських селян загинуло влітку 1831 р. від епідемії холери. Проти такого соціально-економічного становища селяни боролись, використовуючи різні форми опору. Найбільш поширеними видами протесту проти експлуатації були скарги і втечі селян. Громади вели роками і десятиріччями спори з домініями. Самі власті твердили, що селяни «охоп­ лені якоюсь скаргоманією» 19. Хоч австрійський уряд намагався через духовенство прищепити «любов до монархії і своїх панів», проте «гір­ ські простаки і їх плем’я, що замешкувало в Карпатських горах, залишалося в своєму закоренінню», тобто чинило впертий опір феодалам. Піп Сачкевич у 1820 р. заявив, що, хоч «гірські піддані Скільщини темні люди, але незважаю­ чи на це, процесуються із своїм графом Потоцьким 4 ро­ ки». «Гірські простаки, — говорив він, — малоосвічені, до процесу поривчі, а коли б з-поміж них були вчені, завжди творили б неспокої» 20. В архівах зберігається велика кількість документів про селянські процеси кінця X V III—початку X I X ст., в яких знайшла відображення боротьба за ліси, пасовища, за по­ вернення захоплених земель тощо. Для прикладу наведемо факт про тривалу боротьбу се­ лян Ямниці у першій половині X I X ст. 21. Після 1772 р. село було передане у володіння Йосифу Потоцькому, який віддав його в оренду. Орендарі в гонитві за доходами по­ силили гніт над селянами. За даними 1773 р. у селі було 101 господарство (37 дворищ), з яких 75 сиділи на тре­ тині, а 24 — на півтретині дворища. Перші відробляли річ­ но 133 дні, а другі 81 (разом 10511) днів панщини, крім інших данин і чиншів. Орендарі поводили себе свавільно — відбирали селян­ ські землі, збільшували панщину. Селяни працювали з ран­ ку до ночі не лише на панщині, а й на гуральні, будівни­ цтві, ремонті шляхів і т. ін.

19 ЛДНБ, відділ рукописів, ф. Оссолінських, № 451, арк. 65. М. П. Г е р а с и м е н к о . Вказана праця, стор. 256.

20 ЛЦ ДІА, ф. 201, оп. 1, од. зб. 700, арк. 32.

21 Там же, ф. 146, оп. 87, од. зб. 472 (1 8 1 5 — 1835), од. зб. 473 (18 3 6 — 1844 рр.), од. зб. 474 (18 4 5 — 1859 РР.).

191

Громада протестувала проти свавілля панів в окружні і губернські установи, але ніхто не звертав на це уваги. Орендар М. Шишковський, наприклад, наказав спіймати уповноваженого громади Йосифа Мусяловича, який відбу­ вав з вини пана двомісячне ув'язнення в Станіславі, і за­ пареними лозами бити до смерті. При цьому пан промов­ ляв до нього: «Знаєш про те, що наді мною є лише бог, а я другий, тому зроблю з тобою що захочу». Потерпілий, за свідченням очевидців, «так з великого болю зараз почав пухнути і до двох місяців з тієї причини скінчив життя» 2223. Зрозумівши, що в місцевих урядах не добитися спра­ ведливості, селяни вдалися до цісаря, наївно сподіваючись знайти там захист. Вони написали петицію, в якій змальо­ вували жахливу картину пригноблення, і вислали до Відня старожила, колишнього інваліда-рекрута Івана Смицнюка. Поміщик, проте, не звертаючи на це уваги, почав фізичну розправу з селянами. Він оцінив їх опір як «бунт» і за до­ помогою надісланих жовнірів примушував селян до вико­ нання надмірних повинностей. Селянських уповноважених ув'язнив, а сина Смицнюка віддав у рекрути. Станіславський староста відхилив 14 грудня 1835 р. селянську скар­ гу, надіслану з Відня і позбавив прав уповноваженого гро­ мади Івана Смицнюка. Селяни не погодилися з цим рішенням і поскаржились Галицькому губернаторству. Але і цього разу безуспішно: Смицнюка було обвинувачено в підбуренні громади, схоп­ лено (1840 р.) і передано до кримінального суду. 12 берез­ ня 1840 р. Смицнюк з іншими селянами— П. Семочком, М. Савчуком, А . Спільчаком, М. Андрушковим, А . Дер­ качем знов поскаржилися цісарю на орендаря і його захис­ ників з окружного управління. В одній з скарг зазначало­ ся, що громада Ямниці понад 200 разів скаржилась на па­ на в округу, 12 разів у губернаторство, 5 разів посилалась на інвентарі з 1773 року. Проте пан Шишковський, підку­ пивши окружні і губернські органи, продовжував гнобити селян, а скарги їх залишались без уваги. Селянам навіть заборонили скаржитись у вищі інстанції, погрожуючи кри­ мінальним судом. Скаргу, подану 1835 р. у Відень, окруж­ не управління вирішило на користь пана, що дало привід для нових знущань .

OQ

22 ЛЦДІА, ф. 146, оп. 87, од. зб. 473, арк. 4 1 —44.

23 В. Г р а б о в е ц ь к и й , Ф. С т е б л і й. Ямницька трагедія, журн. «Жовтень» № 1, Львів, 1963, стор. 118 — 121.

192

Громада далі скаржилась у місцеві власті на злочини пана. А ле це не допомагало. Тоді селяни втретє вирішили вислати до Відня Івана Смицнюка. Шишковський, довідав­ шись про це, спіймав Смицнюка. За наказом пана, гайду-

Надгробний пам'ятник замученого кріпака Івана Смицнюка у Ямниці (1843 р.) ки жорстоко катували селянського посланця: прив'язали 73-річного старця до воза і волочили його, розшматовую­ чи тіло. Ця трагічна подія відбулась в Ямниці 3 квітня 1843 Р. 24.

24 Світла пам’ять про визначного селянського борця Івана Смиц­ нюка збережена в народі. В 1905 р. в умовах революційного під13 В. В. Грабовецький

193

А ле селяни Ямниці, як і багатьох інших сіл на Прикар­ патті, далі боролись за свої права. 18 квітня 1845 р. урядо­ ва комісія змушена була після тривалого розслідування підтвердити всі пункти скарги селян Ямниці на надмірне пригноблення орендарів-панів. Одним з видів протесту проти експлуатації були втечі селян. За підрахунками радянського історика Ф. І. Стеблія, за період з 1811 по 1848 рр. зареєстровано в Східній Га­ личині 13919 випадків втеч селян.

19 січня 1779 р. Львівське губернаторство оголосило, що «багато осіб, спосібних до війська, «ухиляються» від цієї повинності, калічать себе, утікають в інші держави», а тому наказувало під загрозою кари «втіклих підданих без письмових дозволів і звільнення» не приймати в маєт­ ки, а передавати властям. В 1780 р. галицький губернатор Бригідо наказав уважати за втікачів «військових», які не мають належного дозволу на «відпустку», а також «мати пильне око на всіх «волоцюг», притягати їх до відповідаль­ ності. В 1788 р. за спіймання військових дезертирів у селах виплачувалась нагорода 6 злотих. Ті, які «ховалися, щоб їх до війська не брано», втрачали право на своє господарок ство . Для відвернення селян від антифеодального опору ав­ стрійський уряд використовував уніатську церкву — важ­ ливу опору цісарського трону. Надвірна канцелярія і га­ лицьке губернаторство через митрополичу консисторію розсилали циркуляри для духовенства, яке за допомогою* несення в Галичині селяни Ямниці і навколишніх сіл за «добровільні складки громадян» замовили у Станіславського скульптора Бубновича пам’ятник, який, після довгих клопотань до властей, відкрили весною. Пам’ятник зроблено з каміння. Посередині у вигляді розір­ ваного аркуша селянської скарги викарбовані слова: «Тут спочиває Йван Смицнюк, помер 3/4 1848 р. в 73 р. життя. Депутований громади Ямниці, котрий ходив два рази пішо до Відня, замучений панськими посіпаками за допоминався о волю і свободу народа за­ кріпощеного». В 1923 р. для «вшанування пам’яті борцеві за се­ лянську волю» селяни Ямниці випустили листівку з фотоілюстрацією пам’ятника. В 1932 р. польські власті намагалися знищити пам’ят­ ник, але він зберігся до наших днів як історична пам’ятка боротьби селян проти феодального лихоліття. За Радянської влади пам’ятник реставровано.

25 Continuatio edictorurn et mandatorum in Regni Galiciac et Lodomeriae, Leopoli, 1779, p. 7—8; там же, 1780 p., стор. 6 1—63; там же, 1788 р., стор. 116; там же, 1811 р., стор. 62—63; там же, 1813 р., стор. 32—36.

194

церковних догм мало «просвіщати» віруючих «овечок», пе­ реконувати, що існуючий суспільний лад «даний богом» і порушення його — це «важкий гріх». Однак селяни ігнорували імператорські розпорядження і не бажали їх слухати в церквах. У 1788 р. піп Саджави повідомляв уряд, що парафіяни «кілька разів» передчасно виходили з церкви, «не бажаючи слухати на богослуженнях читання цісарських, монарших універсалів»26. Приховані форми протесту перепліталися зі збройними виступами селян. І. Франко вперше звернув увагу на се­ лянські виступи у Волі Якубовій (18 19 р.), Скільщині (1824 р.), Нагуєвичах (1832 р.) 27 Інші дослідники опи­ сали грізні виступи селян у Чортківській окрузі (1838 р.), на Самбірщині (1846— 1848 рр.)2829. Не могли припинити бо­ ротьби селян і спеціальні розпорядження, в яких вказува­ лось, що за «повстання», «бунти», «розрухи» і «підпали» .« .

9Q «винні підлягають смертній карі» . З численних урядових розпоряджень видно, що в кінці X V III—першій половині X I X ст. зросли селянські висту­ пи. Повсюди поневолені підпалювали маєтки, відмовляли­ ся виконувати феодальні повинності, нападали на панів, орендарів. 7 березня 1816 р. власті наказали уніатській митрополії розповісти, з метою залякування, про покаран­ ня на смерть селянина Яна Ландахи з Ясмицького ключа. Однак це не стримувало селян. Як видно з офіційних повідомлень 30-х років X I X ст., галицьке губернаторство 27 січня 1833 р. на основі кримінальних процесів тверди­ ло, що селянські рухи в 1831 р. «взяли верх». У 1837 р. краєвий уряд заявив, що в 1836 р. виступи селян в Гали­ чині і Буковині «значні, а подекуди збільшились», наприк­ лад, в 1837 р. у порівнянні з 1836 р. зросли на 210 30. В кінці X V III—першій половині X I X ст. серед різних форм антифеодальної боротьби чітко виділяється рух кар­ патських опришків.

26 ЛЦДІА, ф. 201, од. зб. 171, в’язка 5.

27 І в а н Ф р а н к о . Твори, т. 19, стор. 594.

28 Ф. І. С т е б л і й. Вказана праця, стор. 36— 179; М. П. Г ср а с и м е н к о . Вказана праця, стор. 256—293.

29 ЛЦ ДІА, ф. 201, оп. 1, од. зб. 312, арк. 47—51; оп. 4, од. зб. 186, арк. 21.

30 Там же, од. зб. 700, арк. 5—7; од. зб. 799, арк. 8; од. зб. 158, арк. 1—8; од. б. 1983, арк. 1.

1 3

*

/ 9 5

§ 2. Р у х прикарпатських опришків та причини припинення опришківства Після захоплення Галичини Австрією рух опришків як форма антикріпосницької боротьби не припинявся. Спра­ ведливо писав Іван Франко, що опришківство «було в на­ шім краю (Галичині. — В. Г.) не тільки за польських ча­ сів, але й під Австрією від самого початку»^31. І справді, після захоплення Галичини Австрійською монархією безперервно надходять повідомлення про висту­ пи опришків на Прикарпатті, Буковині і Закарпатті. Авст­ рійському урядові не вперше довелося зустрітися з таким явищем. Адже в гірських територіях Балканського півост­ рова, в Угорщині та інших країнах, підкорених Австрією, мали місце подібні антифеодальні рухи. У 80-х роках X V III ст. опришківський рух дещо змен­ шився. І. Франко так пояснював це: «Але за часів Йосифа II (1780— 1790 рр. — В. Г.) воно (опришківство.— В. Г.) значно ослабло, коли селяни відтіхнули трохи свобідніше. Потім настали довголітні тяжкі війни, що по краю ходили війська, всіх сильних і здорових мужчин позаби­ рано до війська, про розбійництво не чути» 32. Причини, на які вказував І. Франко, справді були вагомі. Проте необхідно зауважити, що набір селянських синів до австрійської армії, викликаний війнами Австрії в кінці X V III—на початку X I X ст., обурював народні маси. Се­ лянин, щоб уникнути ненависної рекрутчини, не стати віч­ ним каторжником в армії — як ми вже зазначали — утікав у гори і поповнював загони опришків. Це було відповіддю селян на насильство. Тому народ у своїй творчості виправ­ довував тих, хто йшов в опришки мстити панам за зну­ щання. Опришки не переставали діяти не лише проти шляхти, але й проти «своїх» сільських багатіїв і попів. І це не ви­ падково, бо класове розшарування на селі в цей час при­ вело до значного збагачення окремих селян. Досить за­ можними були сільські попи, яким австрійський уряд надав багато економічних і політичних прав. В недавно виявленій хроніці Гуцульщини 33 є цікаві дані про напади 31 І в а н Ф р а н к о . Твори, т. 19, стор. 594.

32 Там же.

33 Хроніка Гуцульщинн.

196

опришків на попів у кінці X V III ст. Так, у 1780 р. загін опришків убив ієрея, намісника і приходника Антона Дашкевича в Уторопах. З матеріалів австрійського судочинства в Галичині до­ відуємося, що на початку 80-х рр. у гірських околицях Станіславського округу діяли опришки Дмитро Богуславець, Ян Фенюк і Михайло Баба 34. Разом з ними діяли й інші повстанці. Відомості про дії опришків надходили до відома окружних урядів, а далі — до Галицького губерна­ торства у Львові. В кінці X V III ст. у зв’язку з посухою і голодом зрос­ тає рух опришків на Буковині. 22 травня 1798 р. з Буко­ вини повідомляли Галицьке губернаторство, що «від чо­ тирьох тижнів ватаги розбійників у повітах Дорогаї, Нуаме і Беркен опанували дороги, так що не можливо проїха­ ти купцям у Галичину» 35. Рух опришків значно поширився в кінці X V III ст., і окупаційні власті Галичини намагалися цьому запобігти. Вони, як колись польські магнати, почали випускати гу­ бернські універсали, закликали місцеві власті вишукувати опришків і навіть обіцяли винагороду за кожного спійма­ ного опришка. 9 грудня 1783 р. губернатор Галичини Брігідо видає універсал, в якому офіційно визнає, що «в цім краю (Галичині. — В. Г.), особливо гірських і зарослих лісом околицях», діють опришки і наказує властям вишу­ кувати цих «ройберів». При цьому він обіцяє за кожного спійманого опришка винагороду 24 золотих ринських 36. У 1786 р. австрійський імператор Йосиф II видав спе­ ціальний універсал із 47 пунктів, в якому наказувалось міським і сільським властям та духівництву наглядати за жебраками й різними волоцюгами, щоб запобігти завору­ шенням. 47-й пункт торкався заходів по ліквідації опришківського руху, який на той час активно розвинувся в Га­ личині і Буковині. В універсалі рекомендувалися такі за­ ходи: «1. В разі нападу опришків на село сторожі або той, хто перший їх побачить, під загрозою обвинувачення в 34 J. L о v і s W a w e l . Poczatkowe s^downictwo austryjackie w Galicji (1772— 1784), Przcglad prawa і administracyi, 1896, str. 307. ЛЦДІА, ф. 146, on. 4, в’язка 125, од. зб. 2075, ректифі­ кат 469.

36 Continuatio edictorurn et mandatorum Regnis Galiciae et Ludomeriae, 1783, p. 132— 133.

197

співучасті, «повинен негайно» оповісти сільського війта чи двірського довіреного.

2. Війт повинен негайно пострілом або ударом в дзво­ ни повідомити про наступ опришків.

3. Коли опришківський напад відбудеться вночі, як це найчастіше буває, війт у першу чергу повинен реагувати і будити людей із сну.

4. Коли б у цьому місці були військові, війт мав пра­ во просити у них допомоги.

5. А коли б не виявилось військових, спеціально орга­ нізовані каральні експедиції стрільців, лісничих й інші озброєні піддані разом з війтом повинні поспішити туди, де «покажеться небезпека».

6. Якщо опришки почнуть утікати, переслідуючі повин­ ні наздогнати» 37. За доставку кожного спійманого опришка згідно з уря­ довим розпорядженням видавалася нагорода 25 золотих ринських. Однак ці заходи не давали бажаного ефекту. Рух роз­ вивався. Про це свідчить хоч би той факт, що лише в 1797 р. кримінальними судами Галичини був обвинуваче­ ний «в розбоях» 81 чоловік 38. З кінця X V III ст. до нас мало дійшло відомостей про окремі загони опришків і їх ватажків, хоч у народній твор­ чості того періоду опришківська тематика займає помітне місце. У той час на Покутті прославився ватажок гали­ цьких опришків Проць Туманюк (Сапрянчук). Точно ро­ ки його діяльності невідомі. Лише в переказах згадується, що він діяв «саме тоді», коли австрійський уряд почав забирати до війська селян Галичини (десь у кінці X V III ст.). Діяльність загону Туманюка мала яскраво виражений антифеодальний характер. Ватажок, як свід­ чать очевидці, «ніколи не брав ніщо у селян, лише в па­ нів, орендарів і великих купців». Сам Проць Туманюк го­ ворив: «Ототі пани-дерошкури деруть усе з хлопів, но а ми мусимо брати у них податок» 39. На початку X I X ст. значно активізувалася антифео­ дальна боротьба опришків на Прикарпатті і Буковині, яку австрійський уряд злісно іменував «розбоями». На основі 37 Continuatio edictorum el mandatorum Regnis Galiciae el Lodomeriae, 1786, p. 132— 133.

1,38 ЛЦДІА, ф. 201, on. 4 «в», од. зб. 123, арк. 62—63.

39 Етнографічний збірник, т. 26, стор. 26.

198

повідомлень преси та офіційних документів за період з 1800 по 1848 рік можна нарахувати понад 500 опришківських нападів 40. Зростання опришківського руху змушені були конста­ тувати й найвищі власті Галичини. Галицький губернатор Таффе в адміністративному звіті до надвірної канцелярії у Відні визнавав, що «в південно-східній частині краю (Прикарпатті. — В . Г.) і на Буковині все ще не зникло зло грабунку і насильства», під чим слід розуміти опришківські виступи. Губернатор змушений був заявити про зростання оп­ ришківського руху. Якщо в 1817 р. опришківських висту­ пів налічувалось 56, то через п'ять років, в 1882 р., це чис­ ло зросло до 8 7 41 Роздратований губернатор робить спро­ би пояснити імператорові причини зростання руху оприш­ ків у Галичині і Буковині. Обминаючи справжні соціаль­ но-економічні причини, що породжували опришківський рух, а також намагаючись виправдати губернаторство, яке не могло зарадити цьому «лихові», він доводив, що опришківство «не можна усунути до того часу, аж поки не буде колонізовано Прикарпаття і зокрема «ті глухі закутки, які є притулком ледачої потолочі і де є умови чинити насиль­ ство» 42. На основі цих слів можемо судити про безпе­ рервну антифеодальну боротьбу прикарпатського населен­ ня не лише в попередні століття, але й у середині X I X сто­ ліття. Значно зріс рух опришків у 1810— 1814 роках. У 1810 р. кримінальними судами «королівства» було роз­ глянуто 136 випадків «розбоїв». Лише в Станіславському округу в 1810 р. був розслідуваний 41 такий випадок. У 1813 р. кримінальні суди розглянули уже 128 випадків «розбоїв», а в 1814 р. — значно більше43. Серед численних народних месників на початку X I X ст. виділяється багато прізвищ опришків і їх ватажків. За тодішними офіційними повідомленнями преси, в Коломий­ ському окрузі в 1811 р. діяли опришки Василь Фреюк з Бервінкови, Іван Чорнейчук (Чорней) з Рожна Великого, який учинив напади на панів в Ясенові, Вишенці, Кутах, 40 ЛЦ ДІА, ф. 146, он. 4, од. зб. 2156, арк. 1—2, 5—6, 27; ф. 201, оп. 4, од. об. 202, арк. 34. /]1 ЛДНБ, ф. Козлонського, од. зб. 210, арк. 71.

42 Там же, арк. 7 1—72.

43 Ф. І. С т е б л і й. Вказана праця, стор. 81.

199

і ватажок Панас Зигалюк (Танага). У пізніші роки діяли Олекса Недоходюк з Устериків, Онуфрій Бодурак з Довтополя (18 12 р.); Микола Іванишин, Василь Мигонюк, Григорій Фізич з Гнилиці, Юрій Оженюк з Космача, А н ­ дрій Марусяк з Бервінкови, Юра Оженюк, Іван Лисницький, Петро Юращук, Гаврило Федоришин (Візнюк), Іван Гаврилюк (Аненюк), Михайло Бойчук (Клилюк) — (1813 р.); Василь Якимюк з с. Жаб'є, Дмитро Черсаків з Голов, Федір Малиновський з Слободи Рунгурської— (1815 р.); Петро Шмайдюк (Цивюк), Танас Поленчук, Грицько Пилип’юк і Федір Пилип'юк з Хорцевого, А н ­ дрій Марусяк з Бервінкови, Василь Біловусяк (Панайчук) і Степан Бельмага з Устериків, ватажок Гнат Заринчук з Дятьківців, Григорій Мозорук з Прокурави, Ілько Хорошейчук з Космача, Василь Кітарчук з с. Жаб'є — (18 16 р.). Всього за 18 11— 1816 рр. у пресі згадується 37 прізвищ опришків 44. Народні маси зберегли в своїй пам’яті і оспівали в ус­ ній творчості багато інших прославлених опришків 45. В 1957 р. було виявлено хроніку з історії Гуцульщини, про яку ми вже згадували, де серед лаконічних повідом­ лень зустрічаються цікаві звістки про діяльність опришків кінця X V III—початку X IX століть. У 1800 р. опришки напали на попа в селі Стопчатові і «пекли» його смолою. В 1801 р. — карпатські опришки вчинили напад на дім по­ па Івана Ступницького в Уторопах. Вони, як записано в джерелах, «вночі стріляли через вікно до хати». В цьому нападі брало участь 17 опришків. Однак піп Ступницький організував відсіч. П'ять з тих же «опришків були спій­ мані, суджені та повішені чернівецьким катом в Уторопах, на місці нападу» 46. Серед багатьох опришків на початку X IX ст. просла­ вився і ряд визначних ватажків. Так, у згаданій хроніці Гуцульщини (під 1817 р.) читаємо: «Появилася в горах шайка славних опришків: Бойчук, Марусяк з Космача, Мо­ зорук, ватажок з Прокурави, Штолюк з Жаб’є і Куделюк з-за Черемоша, Яким’як з Вербівця, Матковський з Черем­ хова» 47 Автор хроніки Ступницький хоч і духовного стану, і, можливо, відчув на собі не раз удари опришків, все-таки 44 45 46 47 200

Ф. І. С т е б л і й. Вказана праця, стор. 82—83. Етнографічний збірник, т. 26, стор. 155—294, Хроніка Гуцульщини. Там же.

змушений їх назвати «славними», бо вони на той час встиг­ ли вже прославитись на Прикарпатті. На жаль, про деяких з них, а саме: про Мозорука і Куделюка з-за Черемоша — поки що не вдалось нічого довідатися з джерел. Зате про діяльність інших ми взнаємо із спогадів сучасників, а та­ кож з матеріалів тодішньої преси. Ватажок Михайло Бойчук (Клям) разом з іншими оппришками багато років діяв в околиці села Голови. Ка­ ральні експедиції розшукували Михайла Бойчука довго і нарешті атакували його в с. Річці. Спійманого ватажка від­ везли до Кут на слідство і розправу. Бойчук відзначався мужністю, нескореністю духу, сміливістю. Загинув він, як герой. Селяни з пошаною говорили: «Отакі давно були люди, що нічого не боялися». Про Бойчука народ склав багато пісень, оповідань. Сучасником Бойчука був Дмитро Марусяк, родом з Космача. До нас дійшло чимало народних пісень і опові­ дань, героєм яких виступав Марусяк. У дитинстві він слу­ жив у багатого господаря Івана Бойка в с. Яблунівці, пас вівці та корчував ліс. Господар вимагав: роботи та й робо­ ти, їжу давав погану, ще й бив. Бідний наймит «відчував свою кривду», покинув службу, пішов в опришки і згодом став ватажком 48. Через деякий час, вже із загоном, він напав на свого господаря, «аби над ним помститися». Ма­ русяк діяв у Галичині й Угорщині, був чесним і справед­ ливим ватажком. Так, дізнавшись якось, що один з оп­ ришків «хотів дівча зневажити» 49, він зарубав його на смерть. Невідомо, як закінчилась опришківська діяльність Марусяка. Відомо тільки, що в 1814 р. власті оголосили в пресі розшук за Марусяком та ще за якимсь Даленчуком, або Ледзюком, які втекли з в’язниці в Кутах. Лише в од­ ному з переказів говориться, що Марусяк «довго ходив в опришках, а потім пішов кудись за кордон і пропав без вісті» 50. Про Марусяка складено чимало пісень і оповідань. Пе­ реказують, що він чудово грав на сопілці, і пам’ять про «Марусякові мелодії» довго держалася в народі 51. Зберег­ лося кілька варіантів народних пісень про любов Маруся48 49 50 51

М. Б і л о у с . Вказана праця, стор. 56. Там же, стор. 58—59. Етнографічний збірник, т. 26, стор. 260. М. Б і л о у с. Вказана праця, стор. 58—59, 201

ка до якоїсь попадіГ)2, на основі яких Іван Франко напи­ сав свою одноактну драму «Кам’яна душа». Дмитро Марусяк — один з найбільших ватажків оп­ ришків, що діяли в середині X IX ст., непримиренний бо­ рець за соціальне визволення селянства. Не випадково вважають, що Марусяк після Олекси Довбуша «був найславнішим ватажком» опришків на Покутті5253. У 1815 р. ватажок Василь Яким’юк з опришком Дмит­ ром Чорсановим втекли з в’язниці. Власті оголосили в пресі про розшук втікачів, подавався опис їх зовнішнього вигляду. Дирекція львівської поліції 31 березня 1815 р. опублікувала наказ — «тих [опришків] переслідувати, а спостерігши, притримати і тут же до найближчого цирку­ лярного уряду віддати» 54*. Коломийський окружний уряд 21 липня 1816 р. по­ відомив через пресу про втечу з-під поліційної варти у Пістині двох опришків — Григорія Мосорука з Пскурави та Ілька Хомейчука з Космача 5о. Однак, незважаючи на розшуки і переслідування, опришки перебралися в гори, зібрали нові загони і далі продовжували антифеодальну боротьбу на Прикарпатті. У 1822 р. каральним військам вдалося розгромити загін Василя Яким’юка, після чого він із своїми побратимами Миколою Макарчуком та Михайлом Іванчуком перейшов у гірські околиці Станіславської округи, де наводив жах на гнобителів. Все більше відчуваючи удари загону Яки­ м’юка, власті в 1824 р. оголосили нагороду — ЗО дукатів золотом тому, хто спіймає Яким’юка 56. Значний страх на панів наводив своїми діями ватажок Глонка. Він навіть вчинив напад на великого ворога се­ лян і опришків — посесора у Криворівні, якогось пана Гожейовського. Але посесору вдалося спіймати опришків ра­ зом з Глонкою, які були віддані на суд і розправу 57 52 Ця пісня в двох варіантах була опублікована в збірнику Я. Головацького «Народньїе песни Галицкой и Угорской Руси», т. І, стор. 157— 158. Згодом її передрукував В. Гнатюк (Етнографічний збірник, т. 26, стор. 161 — 166).

53 М. Б і л о у с . Вказана праця, стор.

54 Dodatek do gazety Iwowskiej, 1815, № 72, sir 922. г,° Там же, 1816, № 105, стор. 804. r,fi ЛЦДІА, ф. 201, од. 4 «в», од. зб. 123, стор. 182.

37 І\. W Wojcicki. Iluculy, Stare gawcdy і obrazy. t. II, c op. 153; K. W. Wojcicki. Rozbojnicy, Biblioteka Warszawska, t. I, c op. 15; K. W. Wojcicki. Rozbojnicy, Zarysy domowe, t. І; Ю. Ц е л е в и ч . Вказана праця, стор. 183; ЛДНБ, ф. Баворовських, № 1579.

202

Після цього Гожейовський ще більше лютував. Ним були розгромлені й інші загони опришків. Над спіймани­ ми опришками посесор люто знущався, застосовуючи найжахливіші кари. Опришки намагались розправитись з не­ нависним ворогом. Один з них, Іван Чорний, як свід­ чать сучасники, «найщасливіше боровся» з Гожейовським. Останній присягнув знищити Чорного. Проте надзвичай­ но кмітливий ватажок, згадують очевидці, лежав хрестом в церкві в Кутах, дав три червонці на богослужіння і по­ клявся, що вб’є шляхтича Гожейовського. Проте особиста суперечка Івана Чорного з своїм братом Семеном за якусь дівчину привела до трагічної загибелі першого 58. К. Вуйціцький, а за ним Я. Дзежковський, в середині X I X ст. вважали, що Іван Чорний, «правдоподібно, був останнім опришком». Однак це були помилкові тверджен­ ня, оскільки в цей період і пізніше активно діяв видатний ватажок карпатських опришків Мирон Штолюк, або Штола. Письмових джерел про рух Штолюка залишилось дуже мало. Зате народні маси склали про Штолюка ще за його життя пісні, оповідання, які допомагають відтворити сто­ рінки діяльності ватажка. Це своєрідні мемуари. На них звернув увагу І. Франко, записавши в 1899 р. від гуцу­ лів оповідання про Мирона Штолюка. Він вперше висло­ вив здогад про достовірність існування історичної постаті Штолюка. «На сю думку, — писав І. Франко, — наводять мене подані далі народні пам’ятки про одного з останніх оприш­ ків, Мирона Штолу. Ані в наших етнографічних збірни­ ках, ані в праці пок. Целевича про него не було доси ні­ якої звістки, а тим часом нема ніякого сумніву, що маємо тут діло з появою зовсім історичною, і що пам’ять про не­ го у людей старої генерації ще жива і докладна. Порів­ нюючи оповідання, списане з уст гуцула Андрія Освіцінського (на прозвище Мандрика), з піснею, записаною Вас. Козарищуком, ми бачимо, як докладно пісня йде за слідами дійсних подій і відси можна догадуватися, що й інші пісні про опришків треба уважати більш або менш вірною реляцією справдішніх фактів» 59 Франко опублі­ I. D z і е г z k о w s k і. Вказана праця, стор. 5 1—52.

59 І. Ф р а н к о . Опришок Мирон Штола, Етнографічний ЗбірV. Львів, 1898, стор. 34—40.

203

кував пісню і оповідання про Мирона Штолюка з попе­ редньою передмовою. «Хроніка Гуцульщини» підтверджує правильність ви­ слову Франка про історичність постаті Штолюка. У «Хро­ ніці» під 1817 р. вперше згадується про появу славного опришка Штолюка, а під 1830 р. — про його смерть. Та­ ким чином, можна гадати, що М. Штолюк діяв з 1817 по 1830 рр. З архівних документів довідуємося, що в 1829— 1830 рр. загін складався з ЗО чоловік. За повідомленням властей найбільш рішучу антифеодальну боротьбу Што­ люк розгорнув саме в ці роки. Буковинський криміналь­ ний суд 14 січня 1831 р. доповідав Львівському апеляцій­ ному судові, що «лише після зловлення Мирона Штолю­ ка, Василя Джуряка у Вижницьких і Кутських горах стало дещо спокійніше, бо опришківський загін Мирона Што­ люка через свої різні розгалуження був значним і наво­ див страх на всю околицю» 60. Вислови: «через свої різні розгалуження», «був значним» — свідчать про тісні зв’яз­ ки загону з селянами, а тому й зрозуміло, що загін «наво­ див страх» на феодалів гірських околиць Прикарпаття. Мирон Штолюк, як і попередні ватажки галицьких оп­ ришків, приймав у загін найбільш сміливих, тих, хто ви­ тримував івипробування. Наприклад, він брав з ватри жарину і клав новобранцеві на руки. Останній повинен був тримати її до погашення, не рухаючи рукою. Хто не витримував такої перевірки, не зараховувався у загін. Не­ даром в пісні про Штолу співається: «Не ходили у опришки але самі дурні, Лиш ходили у опришки легіники буйні».

По селах опришки Штолюка мали своїх побратимів, які допомагали загонові поживою, притулком, порадами. Свою вірність вони скріпляли присягою. Мирон Штолюк діяв не лише в своїх рідних околицях, але й ходив «за гори», переходив Карпати і діяв на Буко­ вині і Молдавії. За спогадами сучасників, Штолюк зробив напад на пана у Вілавчі на Буковині, а також на багатія з Стебнева, який переслідував опришків Андрія Кундана, або Каштана, і готувався до походу на «багача і пушка­ ря» Шкиндю і війта Гриця Арсенюка в селі Головах.

60 Ф. С т е б л і й. Ватажок опришків Мирон Штолюк, газ. «Ра­ дянська Буковина», 28.XI 1964 р.

204

Опришки Штолюка носили шапки-кресані, прикраше­ ні бляшками, мали довге волосся. Сардак на опашках, гачі та онучі, постоли, широкий ремінь — таким був одяг тогочасного опришка. Озброєні вони були крісами, топірцями, пістолями та ножами. За свідченням очевидців, во­ ни були одягнені так гарно, що треба було «лише дивити­ ся на тих юнаків». Сам Штолюк, за описом сучасників, був плечистий, здоровий, жвавий і веселий. За спиною носив рушницю, за поясом держав чотири пістолі і поріхівницю з рога, в руках тримав сталевий топірець. Був дуже сильним. Переказують, що, перебуваючи у в’язниці, він так демонстрував свою силу: казав вартовому ставати на руку і піднімав його на долоні. Опорним центром Штолюка була Буковина, точніше — місцевість біля гори Барвінкової. Там опришки відпочива­ ли після походів, розважалися танцями і стрільбою. На придушення загону Штолюка в гори були кинуті австрійські військові підрозділи. Душитель опришків Грлічка, керівник допоміжних гірських стрільців, напра­ вив на Штолюка своїх помічників на чолі з отаманом Юриштаном. Після довгого переслідування (1829 р.) ка­ ральним загоном вдалося спіймати Мирона Штолюка та його бойових побратимів. Ватажка закували і відправили до в’язниці в Устеріки, де його довго мучили. Боячись, щоб Штолюк не втік, вороги закували в кай­ дани його руки і ноги. Передають, що «хоть був Штола у неволі скований і хоть як його били погано, то він був веселий, сміявся, жартував з людьми, що стояли на варті, та ще й демонстрував свою силу». На муках Штолюк поводив себе мужньо, не видав своїх товаришів. На запитання ката Грлічки: «Скільки в тебе, Штолюку, того товариства?» — ватажок з гордістю від­ повів: «Скільки в лісі у дуброві букового листя». Без­ страшний ватажок навмисне свідчив, ніби його сільськими побратимами були і деякі багатії. (Насправді, він називав тих, з ким не встиг ще розправитися, або тих, хто зра­ джував опришків). Таких негайно ловили стрільці Грлічки і мучили в катівнях. Отже, навіть перебуваючи у в’язниці, ватажок таким методом розправлявся з ворогами і зрад­ никами. Не добившись нічого від Штолюка, карателі передали його судові, який виніс смертний вирок. Мирона Штолю­ ка повісили разом з його побратимом Циганом Мішкою 205

в 1830 р. у Вижниці на Буковині. В згаданій «Хроніці Гуцульщини» під 1830 р. записано: «Штолюк і Циган Мішко, славні опришки, карані шибеницею у Вижниці» ,jl Сучасником Штолюка і його побратимом був ватажок Антон Ревізорчук, або, як його називали, «Антошко». На­ родився Ревізорчук у с. Краснополлі, де, за висловом су­ часника, «чимало сліз і крові пролилось». Він утік з вій­ ська в гори, зібрав опришків і діяв у 20—30-х роках X IX ст. Його бойовими побратимами були Куділь, Іван Юрціїв з Жаб’я та інші опришки, які діяли в загонах Марусяка, Яким’юка і Штолюка. Антон Ревізорчук був «легінь, яких мало було: кра­ сивий, якби мальований, рослий, як ялиця, сильний на всі гори, і відважний» *62. Він виступав за інтереси пригнобле­ них і «мусив бути не лихим для своїх братів-гуцулів, коли ті завсіди з якоюсь симпатією про нього споминали» б3. В народі переказували, що він, переодягнутий старцем, часто появлявся між селянами, співав, приграваючи на лірі, про неволю й недолю 6465. В народних оповіданнях розповідається, що Ревізорчук, як інші видатні ватажки, карав шляхту та багатіїв і роздавав біднякам гроші, віді­ брані у панів 6о. Антифеодальний виступ Антона Ревізорчука став го­ лосним і небезпечним для панів в околицях Косова і Кут. Австрійський уряд зобов’язав Грлічку спіймати Ревізор­ чука, розпорошити його загін. Не можучи ніяк спіймати Ревізорчука, Грлічка вирішив звернутися до матері ва­ тажка, «щоб видала сина в його руки», на що мати, зви­ чайно, не погодилась. Але згодом Грлічка вислідив місце збору опришків і атакував їх. Йому пощастило спіймати Антона та його опришків, яких Грлічка жорстоко кату­ вав, а потім наказав скинути зв’язаними зі стрімкої го­ ри 06. Можливо, Ревізорчука і його побратимів було по­ вішено, як це було у практиці каральних загонів 20— 30 років X IX століття. fil Хроніка Гуцульщини.

62 Л е в В и т о ш и н с ь к и й . Споминки з недавної бувальщини, «Зоря», Львів, 1885, ч. 6, стор. 246.

153 Л е в В и т о ш и н с ь к и й . Вказана праця, стор. 246. (И Д е н и с ( І л ь н и ц ь к и й В а с и л ь ) . З Карпат Коломий­ ських, газ. «Зоря», Львів, 1886, ч. 10, стор. 130.

65 Етнографічний збірник, т. 26, стор. 249.

66 Л е в В и т о ш и н с ь к и й . Вказана праця, стор. 246.

206

Рух опришків у кінці X V III—на початку X I X ст. роз­ вивався і на Закарпатті. В боротьбі з угорськими феода­ лами прославились загони опришків, керовані Степаном Товтом (Піштою) та Йосипом Кокошем (Яношем). Ко­ лишній селянин с. Малих Капушан Ужанської жупи С. Товт, не витримавши гніту і солдатської муштри, втік у гори. Він організував загін опришків і вів антифеодаль­ ну боротьбу в Собольчській жупі, а потім для більш активної боротьби приєднався до загону Й. Кокоша. Й. Кокош, виходець з с. Верето Земпленської жупи піс­ ля важкої солдатської служби став пастухом-наймитом. Незабаром його вдруге віддали до війська, але він втік у гори, зібрав загін опришків і почав вести боротьбу з па­ нами. В 1811 р. його було спіймано і знову відправлено в армію, але він втік і з соратниками-опришками продов­ жував боротьбу до 1813 року 67*. Загони опришків Товта і Кокоша нападають на феода­ лів, орендарів і цим викликають страх серед експлуата­ торів. В одному із повідомлень від 18 травня 1813 р. гово­ рилося, що до загону С. Товта і Й. Кокоша вливаються селяни-втікачі, військові дезертири, які нападають на фео­ дальні маєтки, корчми орендарів і створюють «великий страх» в Ужанській, Земпленській, Собольчській та Березькій жупах. Власті наказали ловити опришків і навіть обіцяли нагороду. Проте селяни не лише не виконували урядових розпоряджень, але ще й всіляко допомагали месникам. У вересні 1813 р. розпочався суд над опришківськими ватажками С. Товтом і Й. Кокошем та їх побратимами. На суді виявилося, що підсудні, будучи озброєними піс­ толями і сокирами, громили феодалів, корчмарів-орендарів і погрожували вбити жупного комісара за знущання над народом. 31 жовтня 1813 р. С. Товта повішено в Ужгоро­ ді за антифеодальну діяльність, а Й. Кокоша замучено у в’язниці. У ЗО—40-х роках X IX ст. у Марамороській і Угочанській жупах загони опришків очолив Іван Полянич. У його загоні брали участь не лише українці, але й румуни та угорці. Загін Полянича за підтримкою селян гірських сіл 67 І. Г. Ш у л ь г а . Соціально-економічні відносини і класова бо­ ротьба на Закарпатті в кінці X V III—першій половині X IX ст. Вид-во Львів, ун-ту, 1965, стор. 228—229.

207

розгорнув активну боротьбу з гнобителями. В 1844 р. за­ гін Івана Полянича був розгромлений, ватажка засудже­ но до 10-річного, а його побратимів — до 4—6-річного ув’язнення 68. У 40-х роках на Прикарпатті діяли опришки, очолювані Іваном Волощуком (якого в народі називали Громад­ ським), та Іваном Вередюком. Загін спочатку складався з восьми чоловік, а потім зріс до 17. Розпочавши діяльність весною 1845 р., загін протягом семи тижнів учинив 16 на­ падів (шість — в с. Добротові, п’ять — в Закарпатському селі Ясіні, один — в Заріччі, а також в Осляві та Ворохті, два на горі Рокита) 69. Ці антифеодальні виступи стривожили уряд. За оп­ ришками почалися розшуки, на допомогу урядовим вій­ ськам були кинуті гірські стрільці, яким незабаром вдалось розпорошити загони опришків 70. Після поразки загонів Івана Волощука та Івана Вередюка опришківський рух почав занепадати. Тільки в 70-х роках X IX ст. відновив опришківські дії останній ватажок Микола Драгирук, або, як його називали, Бордюк. Але і він був незабаром спійманий та повішений 1878 р. у Коломиї, в присутності великого натовпу людей з навколишніх с іл 71. *

*

*

Досі в історичній літературі не з'ясовано причини за­ непаду опришківського руху в середині X I X ст. Буржу­ азні історики, ідеалізуючи австрійські порядки і, в першу чергу, кріпосницьку систему, намагались приховати справжні причини розвитку опришківства в кінці X V III — на початку X IX ст., вбачали в ньому лише просте розби­ шацтво 72. З архівних матеріалів видно, що причиною виникнення і розвитку руху опришків було важке економічне і соці­ альне становище західноукраїнського селянства. Незва­ r>8 І. Г. Ш у л ь г а . Вказана праця, стор. 230—231.

09 Ф. І. С т е б л і й. Вказана праця, стор. 87.

70 ЛЦДІА, ф. 146, оп. 78, од. зб. 229, арк. 96.

71 О. Б і л о у с. Вказана праця, стор. 60—63.

72 Див.: Ю. Ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 183; Б. Б а р ­ ві н с ь к и й. Причини розвитку розбишацтва після розборів Польщі, (У кн. Ю. Ц е л е в и ч а , стор. 208).

208

жаючи на різні заходи шляхетського уряду Польщі, він не припинявся, а під посиленим наступом феодалів на селян у період занепаду селянського господарства ще більше розвинувся в середині X V III ст., перетворившись в основне антифеодальне вогнище на західноукраїнських землях, сприяючи активізації різних форм селянського руху в Галичині, на Закарпатті і Буковині. За часів австрійського панування ще більше посили­ лись класові конфлікти між різними соціальними групами феодальної верхівки і основною масою пригнобленого се­ лянства. Існуюча система феодальних повинностей селян, масове присвоєння феодалами селянських грунтів, розга­ лужена система державних податків і відробітків, насиль­ на військова повинність (рекрутчина) — основні стрижні вкрай важкого становища селян. Феодально-кріпосницькі конфлікти стимулювали бурх­ ливе розгортання класової боротьби західноукраїнських селян в кінці X V III—першій половині X IX ст. Продов­ жував розвиватися опришківський рух, який залишався домінуючою збройною формою антифеодального опору. Австрійська імперія придушувала карпатське опришківство за допомогою як б е з п о с е р е д н і х , так і пос ередніх засобів 73. Безпосередні засоби зводилися до того, що Австрія, боячись впливу опришківських виступів на інші території поневолених західноукраїнських земель, винищувала основ­ ні опришківські вогнища за допомогою великої військової сили (хоч це дорого обходилось імперії) та допоміжних, організованих на місцях, спеціальних каральних загонів гірських стрільців, яким надавались великі уповноваження. Була розроблена ціла система найрізноманітніших форм наступу на уцілілі вогнища опришківства. Вістря своїх уда­ рів уряд спрямовував головно проти народних мас, які всі­ ляко підтримували рух і з середовища яких виходили опришки та їх ватажки 74. Як вказував галицький губернатор Таффе, було вжи­ то ряд заходів і надано великі «компетенції крайовій по'3 W. O c h m a n s k i . Вказана праця, стор. 197—198.

74 Ці заходи досить детально викладені в адміністративному звіті галицького губернатора Таффе до імператора (1824 р.) та в рукописному фонді «Заходи безпеки проти опришків та розміщення гірських стрільців в Галичині і на Буковині», а також в інших того­ часних опублікованих та неопублікованих урядових документах.

1 4 В. В. Грабовецький

209

ліції для підтримання громадського спокою і загальної без­ пеки» на територіях, де був поширений опришківський рух і серед населення були сильні опришківські тради­ ції 7576. Окремим декретом надвірної канцелярії на цих тери­ торіях було введено «винятковий стан», тобто воєнне ста­ новище. Прикарпаття і Буковина перетворилися в кінці X V III—середині X IX ст. в місце справжніх воєнних дій. Сюди за вказівкою центрального губернського і окружних урядів були надіслані кадрові війська — дивізіони, роти і батальйони* очолювані військовими сцеціалістами. Починаючи з 1817 р., у Коломийському, Станіславському і Стрийському округах Галичини, а також на Буковині розміщуються воєнні пости. Коломийський округ «для за­ хисту доріг» від опришків виділив загін у складі ЗО осіб 7Ь. Рік у рік кількість військових постів не лише в Коломий­ ському, а й у Стрийському та Станіславському округах Галичини збільшувалась. Якщо в 1817 р. їх налічувалось всього ЗО чоловік, то в 1818 р. — вже 268, а 1821 р. — 577. Через рік (1822) це число досягає 718 чоловік. Най­ більше каральних експедицій припадає на Коломийщину і Буковину. Це пояснюється тим, що саме в цих місцях най­ більш активно і масово виступали загони опришків. На Буковині в 1818 р. «для боротьби з опришками» розміщувався гарнізонний і перший прикордонний дивізіо­ ни загальною кількістю 148 чоловік. Звідси видно, що са­ ме в 1818 р. опришки найактивніше діяли на Буковині. На Закарпатті для утихомирення опришківського руху стояли також значні військові загони. Уряд намагався за­ лякати селян гірських околиць і позбавити їх зв’язку із опришками. Проте рух народних месників продовжував розвиватися на Закарпатті аж до скасування кріпосного права 77. Незважаючи на значні військові сили, які окремими постами були розкинені на Прикарпатті і Буковині, ав­ стрійський уряд був не спроможний винищити опришків. Він вдавався до організації допоміжних каральних загонів, які в офіційних тогочасних актах іменувалися «гірськими стрільцями». Загони гірських стрільців очолювали переважно упов75 ЛДНБ, відділ рукописів, ф. Козловського, № 210, стор. 71.

76 ЛЦДІА, ф. 146, оп. 78, од. зб. 223, арк. 147.

77 І. Г. Ш у л ь г а. Вказана праця, стор. 232.

210

поважені державних маєтків, так звані мандатори. Особ­ ливою жорстокістю і лютістю у розправі над селянами і опришками «прославився» згаданий устеріцький мандатор Грлічка та його помічник отаман Юриштан (1829—1840 рр.). У селі Устеріки під будинком, в якому урядував Грлічка, знаходились великі пивниці-катівні, звані в на­ роді «катушами», де мучили і вбивали спійманих оприш­ ків і підозрілих у зв’язках з ними селян. За словами очевидців, це були «такі кримінали та темниці, що ніде на цілі гори і Підгір’я таких нема»; «багато там людей за­ гинуло, багато там натерпілося муки, набризкало люд­ ської крові». Період «діяльності» Грлічки і Юриштана народ нази­ вав «Грлічковою неволею». Навіть склалося прокляття: «Щоб тебе не минула Грлічкова неволя...» 78 У зв’язку з значною активізацією опришківства гали­ цьке губернаторство дозволяло Коломийському окружно­ му урядові протягом ЗО—початку 40-х років X IX ст. дер­ жати Грлічку з його загоном стрільців 79.

26 березня 1833 р. Коломийський окружний уряд наді­ слав листа галицькому губернатору, в якому просив зали­ шити «для збереження публічної безпеки» в коломийський горах 3 старших і 25 молодших гірських стрільців. Окруж­ ний уряд переконував галицьке намісництво, що розмі­ щення таких загонів у 1832— 1833 рр. під керівництвом двох камеральних мандаторів, в Устеріках і Березові, да­ ли «добрі результати». Окружні коломийські власті стри­ вожено переконують губернію, що «вищезгадані заходи» (тобто продовження служби стрільців) конче потрібні «на 1833 р., бо в Коломийському окрузі збільшилась діяль­ ність опришків» 80. Діяльність опришківських загонів на Коломийщині б 30-х роках не давала змоги галицькому губернаторству і Коломийському окружному урядові ліквідувати загони стрільців під проводом камеральних мандаторів в Устері­ ках і Березові протягом 1833— 1839 рр. На початку 1839 р. (9 січня) Коломийський окружний уряд спеціаль­ ним листом 81 переконує губернаторство, що розташування 78 79 80 81

14*

Етнографічний збірник, т. 26, стор. 222—228. ЛЦДІА, ф. 146, оп. 78, од. зб. 226, арк. 96. Там же, арк. 68. Там же, од. зб. 228, арк. 153.

211

гірських стрільців на Коломийщині, в тому числі в Устеріках, завжди дає можливість «придушувати постійне бажання гірських мешканців» до опришківства. З цього листа довідуємося також, що уряд виплачував стрільцям мандатора Грлічки досить високу оплату; старшим стріль­ цям— 15, молодшим—8 флоренів на день. Очевидно, ка­ ральні загони Грлічки багато прислужилися урядові в придушенні опришківського руху в Косівсько-Кутських гірських околицях, якщо вони отримували такі значні гро­ шові винагороди протягом тривалого часу. З листів Коло­ мийського окружного уряду, а також галицького губернатор­ ства можна встановити, що каральний загін гірських стрільців під проводом мандатора Грлічки налічував про­ тягом 1832— 1839 рр. 27 чоловік (керівник залоги мандатор Грлічка, старший стрілець Юриштан і 25 молодших стрільців). На жаль, досі не пощастило виявити жодного звіту і повідомлення про діяльність Грлічкового загону в Устеріках та про те, які загони опришків їм вдалось роз­ громити за десятирічний період існування. Досі не можна довідатися і про діяльність другого ка­ мерального мандатора в Березові. Напевно, він діяв у сти­ лі Грлічки. Його стрільці перебували до кінця 30-х років X IX ст. і отримували високу плату за свою «антиопришківську діяльність». Крім військових постів і гірських стрільців, уряд орга­ нізовував для боротьби з опришками громадські сторожі, які мали допомагати військовим постам та гірським стріль­ цям. Громадські сторожі існували в Стрийському, Станіславському і Коломийському округах Галичини, а також на Буковині. Найбільше число їх припадало на Коломий­ ський округ. Тут сторожа в 1822 р. складалася з 74 чо­ ловік 82, в 1825 р. — з 69, а в 1827 р. — з 6 1 83. До того ж, як це видно з офіційних урядових докумен­ тів, власті мобілізували проти опришків навіть спеціальну сторожу при солеварнях і тютюнових фабриках 84. Каральні експедиції побудували в районах діяльності опришків густу сітку спеціальних сторожових пунктів, так званих «чартаків». Це були невеличкі муровані домики з комином, в яких розміщувалось від 4 до 6 осіб залоги.

82 ЛЦДІА, ф. 146, оп. 78, од. зб. 224, арк. 199—200.

83 Там же, од. зб. 225, арк. 40—47; 60—63; од. зб. 226, арк. 83.

84 Там же, од. зб. 226, арк. 83.

2/2

В разі появи опришків вони запалювали солому 8о, подаю­ чи таким чином сигнал. Вперше про такі чартаки стає відомо в 1822 р. в Коло­ мийському округу. Згодом вони з’являються і в інших округах Галичини й Буковини. Про розташування чартаків згадують сучасники 8586. Се­ лянин Соколюк розповідає, що в гірському селі Брустурах було чотири чартаки — один в напрямі Космача, другий у бік Річки, третій у Чорній Груні, четвертий з боку Криворівні. В кожному чатувало на опришків по два жовніри 87. Ці стоянки каральних експедицій народ називав «стоянка­ ми», чи «патролищами». Так, у с. Зеленому, на одній з гір урочище назвали «патролищем», бо там, за спогадами сучасників, «стояли якісь патроли, військо проти оп­ ришків» 8889. Однак не раз опришки раптовою появою наганяли на залогу великий жах і примушували її втікати 0J Як уже відзначалось, на Прикарпатті і Буковині в се­ редині X IX ст. був введений «винятковий стан». Караль­ ні експедиції перетворили підконтрольні райони в театр війни, де свавільні вояки розправлялися не лише з оприш­ ками, але й з невинними селянами. Це викликало незадо­ волення і обурення селян. Австрійський уряд, боячись більшого розмаху класової боротьби, змушений був поста­ новою надвірної канцелярії від 3 березня 1820 р. в Буко­ винському і Коломийському округах «скасувати діючий до цього часу винятковий стан». Проте окружні і губернські власті Галичини під тиском зростаючого руху опришків просили імператора відновити «винятковий стан». Мабуть, їх аргументи були сильними, коли імператор «зволив відновити з вересня 1820 р. засто­ сування цього закону» в справі утихомирення опришківського руху. Галицький губернатор у звіті (1824 р.) пові­ домляє надвірну канцелярію, що «внаслідок цього [винят­ кового стану] протягом останніх 6 років» за участь з опришківстві було страчено 45 чоловік 90.

85 К. W 6 j с і с k і. Huculy, Stare gaw§dy і obrazy, t. II, str. 136, K. W. W 6 j c і c k i. Opryszki, Encyklopedya powszcchna, t. 19, War­ szawa, 1865, str. 382.

86 ЛЦДІА, ф. 146, on. 78, од. зб. 229, арк. 36.

87 Етнографічний збірник, т. 26. стор. 254.

88 Там же, стор. 272.

89 Там же, стор. 273.

90 ЛДНБ, відділ рукописів, ф. Козловського, № 210, арк. 7 1 —72. ^

В- В. Грабовецький

2/3

У час «виняткового стану» каральні експедиції, а також судові інстанції в Станіславському, Коломийському, Стрийському і Буковинському округах отримали право військово-польового суду, званого тоді «доразним судом ». Суть його полягала в тому, що спійманого опришка чи обвинувачуваного в опришківстві селянина спочатку підда­ вали тортурам, чинили суд і негайно, за 24 години, стра­ чували91. («Доразні суди» нагадували колишні «каптуро­ ві» суди Речі Посполитої). Ці суди, скеровані проти опришків, існували декілька десятиріч і лише в 1843 р. були ліквідовані у Коломий­ ському і Станіславському округах тільки тому, що вони вже не давали бажаного результату 92. Проте місцеві влас­ ті, а особливо уповноважені мандатори і гірські стрільці,, не дотримувалися цієї постанови і довго судили ще оприш­ ків і їх сільських побратимів військово-польовим судом. Це дає підставу твердити, що австрійський уряд тримав По­ кутські і Буковинські гори протягом майже півстоліття під польовим судом 93. Власті переконалися, що головною опорою опришків є селянські маси. Тому вони всіляко намагалися перервати ці зв’язки. Опришки переважно зупинялися на окраїнах сіл, в хуторах, серед лісів. 28 грудня 1819 р. згідно з вка­ зівкою надвірної канцелярії галицьке губернаторство прий­ няло рішення ліквідувати хутори, або, як це називалося в офіціальних актах, «здійснити заходи для централізації на­ селених пунктів» 9495. Однак цей захід не був здійснений внаслідок опору селян. Зазнавши поразки в справі ліквідації хуторів, уряд за­ стосував інші заходи для швидкого придушення руху на­ родних месників. Було призначено грошову винагороду тим, хто спіймає опришка. Декретом надвірної канцелярії від 19 січня 1820 р. за схоплсння одного опришка встановле­ но винагороду — 25 флоренів віденською валютою 9о. Зго­ дом, як визнає галицький губернатор Таффе у своєму зві­ ті до імператора, «декретом надвірної канцелярії від 28 листопада 1822 р. поширили на Галичину існуючу в 91 J. D z i e r z k o w s k i . Вказана праця, стор. 33.

92 ЛЦДІА, ф. 146, оп. 78, од. зб. 226, арк. 139.

93 Wielka Encyklopedya powszechna ilustrowana, t. V, Warszawa, 1909, str. 442.

94 ЛДНБ, відділ рукописів, ф. Козловського, № 210, арк. 71.

95 Там же.

214

інших провінціях нагороду — 40 золотих дукатів за охоп­ лення групи опришків у складі не менше 3-х осіб учасни­ ків». Вислів «існуючу в інших провінціях» переконує, що подібні рухи були поширені в багатьох провінціях А в ­ стрійської імперії. Очевидно, мається на увазі розвиток гайдуцького руху в гірських околицях Балкан, які входи­ ли до складу Австрійської імперії 9697. Уряд, безперечно, не випадково йшов на такі грошові витрати. Іван Франко, звернувши увагу на цей факт, по­ яснював. що австрійський уряд пішов на такі заходи тому, що «напади не тільки не переставали, але робилися чим07 раз докучливішими» Припинення руху опришківства відбулось і під впли­ вом так званих посередніх причин, якими були політичні і державно-економічні фактори, уніатська церква, стихія розбійництва в загонах повсталих, сильне переслідування властями розорених селян тощо. Політичні умови, які склалися на західноукраїнських землях у кінці X V III—першій половині X IX ст., негатив­ но позначились на опришківстві. Як відомо, у кінці X V III ст Карпати— опорні центри месників — опинилися під владою однієї абсолютистсько-монархічної Австрійської імперії. Це позбавило карпатських опришків можливості використовувати колишнє пограниччя в своїй партизан­ ській тактиці дій. Австрійська монархія з її суворими за­ конами, численним судово-адміністративним апаратом, спрямованим проти антифеодальних рухів поневоленого селянства, сильна бюрократична австрійська адміністрація, головною опорою якої стали заможні верстви селянства, сільська старшина, домініальні власті, орендарсько-лих­ варські елементи — все це значно ускладнювало дії опришківських загонів. Жорстоко караючи і переслідуючи, з одного боку, не­ заможні верстви селян, що підтримували опришків, а з другого — використовуючи різні феодально-експлуататор­ ські прошарки села, австрійські власті поступово позбавля­ ли опришківські загони вікової опори — селянства, все більше оточували головні вогнища народних месників у Карпатах. Архівні джерела кінця X V III—початку X IX ст. свід­ 9(5 М. D r d а с k і, V. О s t г о v. Lexikon der politischen Gesetzen fur Galizien und Bucovina, Wien, 1842, p. 292—293.

97 І в а н Ф р а н к о . Твори, т. 1 9 , стор. 5 9 4 .

1 5

*

2/5

чать, що австрійські власті всіляко переслідували убогі категорії населення, щоб не давати можливості поповняти ними загони опришків. За універсалом надвірної канцеля­ рії 1786 р. всім місцевим адміністративним властям (су­ довим органам, сільським війтам, двірським офіціалістам, лісничим) суворо наказувалось під загрозою покарання пильно стежити за «правдивими убогими» — жебраками, блукаючими без служби людьми, підозрілою голотою, не давати їм ніде притулку, ловити і карати 98.Уряд намагав­ ся позбавити опришківські ватаги поповнення із найбільш павперизованої частини міського і сільського населення, залякати сільських побратимів опришків. Антифеодальній боротьбі опришківських загонів знач­ но шкодили прості розбійники. Тх загони складалися з різ­ них декласованих елементів, які приєднувались до руху з метою особистої наживи, розбою і в цілому негативно впливали на характер боротьби опришків. «Треба призна­ ти одначе, — писав В. Гнатюк, — що в опришки затяга­ лися також всякі волоцюги, бездомники, пройдисвіти, зло­ дії, утікачі, переслідувані властями, що не мали більше де і з чого жити, що одинокою задачею клали собі убивства та грабунки і наживу з них. І такі власне належали до найбрудніших істот, які виводились між опришками» 99. Саме вони вносили стихію розбійництва в загони і подекуди робили спроби вплинути на інших опришків (що спосте­ рігаємо протягом всього опришківського руху). Намагаючись «відсіяти» від своїх загонів «простих роз­ бійників», ватажки опришків підбирали тільки надійних учасників з найбільш пригнічених мас селянства, відданих справі антифеодальної боротьби. Відомо, як Довбуш, за словами його побратимів, весною 1741 р. у Чорногорі «бра­ кував» своїх новобранців, відбирав тільки тих, з якими міг проводити класовий опір 10°. Подібно робив його на­ ступник Іван Бойчук, який «відганяв» таких, які, на його думку, були ненадійними 101. В кінці X V III— на початку X IX ст., внаслідок класо­ вого розшарування і зростання групи заможних селян, 98 Continuatio edictorum et mandatorum in Regni Galiciae et Lodomeriae, Leopoli, 1786, стор, 398—404.

99 В. Г н а т юк . Словацький опришок Яношік в народні стор. 2—3.

100 СКМС (173 8 — 1751 рр.), стор. 159.

191 ЛЦДІА, ф. 5, т. 270, стор. 1242.

2 / 6

засміченість загонів опришків виявилась ще більшою. В середовище опришків потрапляють заможні елементи села, які відходять від антифеодального характеру дій, а нападають на всіх, в тому числі й на убогих селян, чим викликають до себе недовір’я і, головно, розкладають опришківські загони зсередини. Проте, таких загонів було небагато. До занепаду опришківства спричинилось і те, що ав­ стрійський уряд заборонив селянству Прикарпаття носити вогнепальну і холодну зброю1021034, що послаблювало бойову підготовку сільського населення гір. В деякій мірі припи­ ненню опришківства сприяло зменшення строку військової служби. Побудова Австрією шосейних доріг через Карпати, а також сторожових пунктів (чартаків) у місцях, найбільш загрозливих від наступу опришків , лісні промисли, ви­ кликані капіталістичним розвитком, зосередження в лісах урядовців, озброєних побережників — все це сприяло ви­ явленню опришківських стоянок, оскільки вся територія Карпат була під постійним контролем. Значну допомогу в придушенні карпатського опришків­ ства подала австрійському урядові уніатська церква. Збе­ реглась велика кількість документів, митрополичих і деканальних розпоряджень, з яких видно, як уніатське ду­ ховенство з церковних амвонів намагалося всілякими догмами відстрашити селян від справедливої антифеодаль­ ної боротьби опришків. Церква, згідно з розпорядженням властей, намагалась викоренити старі і нові традиції, які склалися серед гірського населення і які сприяли розвит­ ку опришківської боротьби ,04. У 1827 р. Станіславське окружне управління наказало духовенству і домініальним управлінням маєтків Надвірна і Солотвина, найбільш охоплених рухом опришків, силою примушувати селян відвідувати церкву, а тих, що ухиля­ ються, суворо карати 105.

102 Ф. І. С т е б л і й. Вказана праця, стор. 88—89; ЛЦДІА, ф. 146, оп. 78, од. зб. 223, арк. 146.

103 К. W ( o j c i c k i ) . Opryszki, Encyklopedya powszechna, t. 19, Warszawa, 1865, st*-. 982 104 ЛЦДІА, ф. 201, on. 1, од. зб. 107, в’язка 3.

105 Ф. I. C т e б л і й. Вказана праця, стор. 89, 841; ЛЦДІА, ф. 146, оп. 78, спр. 223, арк. 145, 165; ф. 201, оп. 46, спр. 202, арк. 25; Ю. Ц е л е в и ч. Вказана праця, стор. 55, 84.

217

*

*

*

Захоплення Галичини Австрією, звичайно, не поліпши­ ло становища селян. Основна структура феодальної сис­ теми залишалась незмінною. Криза феодально-кріпосни­ цької системи викликала нові селянські рухи. Зростання феодальних повинностей, орендна система феодального господарства, рекрутчина, зростання податко­ вих тягарів спричинилися до розгортання селянсько-опришківського руху на Прикарпатті в кінці X V III—се­ редині X IX ст. Опришківство — основна форма збройної боротьби селян Галичини — набирає масового характеру. Після деякого затишшя в кінці X V III ст. рух опришків, внаслідок посилення феодально-кріпосницького гніту, знач­ но оживає на початку X IX ст. Це був останній етап під­ несення опришківського руху. Якщо в попередній період основу загонів становили розорені селяни, то тепер їх поповняли дезертири з армії або рекрути, які ухилялися від військової повинності. Опришківський рух стає масовим з чітко вираженими антифеодальними тенденціями. Враховуючи загрозу від безперервних виступів опришків та їх вплив на селянські маси, Габсбурзька імперія вирішила остаточно ліквідувати небезпечне антифеодальне вогнище на Прикарпатті й Буковині За допомогою різноманітних за­ ходів і головно численних військово-каральних загонів їй вдається в середині X IX ст. остаточно придушити кількавіковий рух опришків. Антифеодальна боротьба селян При­ карпаття, яка виявлялась у формі опришківства, була при­ душена в 40—50 роках X IX ст. Тільки спогади про героїку тих часів народ назавжди зберіг у своїй пам'яті. § 3 . О рганізація і т акт ика опригиківеьких загонів т а їх з в ’язки з селянськими масами

Галицьке опришківство, ведучи протягом кількох віків антифеодальну боротьбу, виробило свою організацію і тактику. З судових протоколів видно, що опришківські загони були звичайно нечисленними — від 5 до 45 чоловік. Однак їх ударна сила полягала в наявності великої кількості 218

окремих загонів, які водночас виступали в різних місцях Прикарпаття, Закарпаття, Поділля і цим творили вражен­ ня грізної сили ,06. Нечисленність загонів якраз і була вигідною оприш­ кам. Вони мали змогу швидко рухатись, несподівано пере­ ходити з одного місця на інше, легко окриватися в мало­ доступних горах, вчасно зникати. Подібно до запорожців, карпатські опришки кликали один одного «пане-брате», «товаришу», «побратиме», «мо­ лодці». В урочистих випадках ватажок звертався до своїх побратимів: «хлопці-молодці». Окремих опришків, які від­ значалися активністю, мужністю і спритністю, побратими називали «великими», «явними», «чистими», підкреслюючи цим їх самовідданість у антифеодальній боротьбі. Іноді загони опришків досягали більшого розміру. Це траплялось переважно тоді, коли йшлося про захоплення якогось укріпленого загону, фортеці чи навіть окремого міста. Мабуть, немалим був той загін опришків, який у 1655 р. зумів захопити добре укріплене м. Снятин. Загін збільшувався шляхом об’єднання кількох загонів ,07. Дуже часто прикарпатські опришки кликали на допомогу закар­ патських, буковинських чи молдавських опришків. Не можна не звернути уваги на соціальний склад за­ гонів. Від цього залежала довготривалість опришківського руху, його своєрідна тактика, антифеодальний характер і територіальний розмах. З X V I і до середини X IX ст. загони галицьких опришків в основному комплектувалися з середовища найбільш убогого і розореного селянства: наймитів, пастухів, сільських ремісників, збіднілих селянвтікачів і т. ін. У судових протоколах часто зазначається, що панські слуги-селяни значно сприяли опришкам у на­ падах на шляхетські двори, замки, фортеці, міста. Показо­ вою є, наприклад, допомога панських слуг і убогих селян під час нападу на маєток пана Стана в Коросні у 60-х ро­ ках X V I ст. Особливо активними в опришківських загонах у X V II—X V III ст. були убогі категорії селян. Саме в цей період під впливом наступу феодалів на селянські маси і посилення експлуатації відбувається помітне розшару­ вання в прикарпатському селі, внаслідок чого з’являеть-1067 106 Е. И. Д р а к о х р у с т, Опришки, стр. 47.

107 ЛЦДЇА, ф. 5, т. 149, стор. 957—965.

2 )9

ся верства розореного, кочуючого селянства. Обезземеле­ не, позбавлене тяглової сили і будь-яких засобів до життя, селянство змушене було ставати на шлях антифеодальної боротьби, радо вступало в загони опришків. Про це від­ крито говорилось на судах 108. Як відомо, Олекса Довбуш сам вийшов з родини убогого селянина-комірника і підбирав у свій загін найбільш зне­ долених і убогих кріпаків. Загін Баюрака також складав­ ся з найбіднішого люду: пастухів, селян-втікачів, слуг тощо. Опришок Іван Бойко на суді сказав, що він родом з-під Самбора, ночував по різних місцях і довгі роки «за­ лишався слугою», аж поки Баюрак не залучив його в за­ гін. Інший учасник загону, Іван Полек з-під Будзанова, «зайшов у гори» і «там служив у різних господарів», по­ тім став опришком 10910 Таких прикладів — чимало. Отже, все це свідчить про те, що опришківські загони X V I —X V III ст. становили найбільш убогі категорії га­ лицького села — продукт феодально-кріпосницьких від­ носин. У джерелах того часу, судових протоколах розорені селяни іменувались «неробочими». Саме «неробітні» селяни були цементуючою силою в опришківському русі. Селяни, які посідали будь-яке рухоме майно, після перших виступів іноді повертались додому і цим послаблювали загони пов­ сталих. Проте «неробітні» селяни залишалися в загоні і посилювали антифеодальний рух у цілому. Це особливо помітно в діяльності галицьких опришків X V II— X V III ст. Не можна не підкреслити і того, що «неробітні» селя­ ни в силу свого кочуючого способу життя були найвитриваліші, пристосовані до будь-яких умов. Цей фактор відіграв недругорядну роль у опришківських загонах X V I —X IX СТ. Діяльність опришків розпочиналася весною і тривала до пізньої осені. Як уже згадувалось, у 1676 р. сяноцька шляхта наказувала своїм військам розпочинати боротьбу проти опришків з 15 травня і вести до 15 грудня. У 1666 р. Вишенський сеймик постановив держати вій­ ськові загони проти опришків «аж до випадання снігу» по. “>8 СКМС (170 3 — 1723 рр.), стор. 13, 16, 18, 19. СКМС (173 8 — 1751 рр.). стор. 291, 293.

110 AGZ, т. 22, стор. 90—91/1—6; т. 24, стор. 418/1.

220

Загін збирався за домовленістю опришків або за ініціати­ вою керівника 1П. В судових протоколах вербування в загони опришків називалось «підмовою», «намовою» або «зводити», «на­ мовляти». У загоні Пискливого в 1703 р. цим займалися брати Жолоби. Опришок Федір Прокіп визнав, що брати Жолоби підмовили його «на опришківство, бо так вони роблять, коли бачать спосібного» 111213. Ватажок залучав у загін нових учасників при кожній нагоді — в селах, горах, полонинах, часто в сільських корч­ мах, куди заходили убогі мешканці села, щоб при чарці забути про своє горе і злидні. Потрапити до загону опришків було нелегко. Галицькі опришки різними методами випробовували тих, що йшли в загін. На Покутті ватажок відбирав у загін найбільш сміливих, сильних, вправних, які могли застрелити пісто­ лем орла під час льоту або відтяти топірцем намічену гіл­ ку дерева. Для інших випробуванням було перейти над прірвою по тонкому дереві. Особливо складною для ново­ бранця була така перевірка мужності, як протримати дея­ кий час у руках жар, взятий з вогню, або без найменшо­ го хвилювання і страху вдержати руку на пні дерева тоді, коли зручним махом ватажок випускав топірець в дерево біля самої руки. На Лемківщині новоприбулий мусив пройти також «перше хрещення»: опришок мусив, як олень, стрибнути через річку і не через абияку, а тільки річку Дунаєць. Треба було вистояти на сторожі цілу добу під час найгір­ шої негоди або пройти вночі крізь найгустіший ліс, щоб принести вістку від іншої ватаги, чи доставити з села хар­ чі для загону пз. Така перевірка існувала в польських і словацьких збійників, молдавських, болгарських і сербських гайдуків. Ось як, наприклад, відбувалось прийняття опришка до загону відомого словацького ватажка Яношіка: «Смерековий ліс, Яношік запитує вступаючого Суровця, що той вміє. Суровець підскочив угору і тим часом влучно вистрілив з піс­ толя в обрану ціль. Яношік на знак згоди підніс склянку».

111 ЛЦДІА, ф. 5, т. 184, стор. 850—855.

112 СКМС (170 3 — 1728 рр.)» стор. 9. О. В а 1 z е г, Вказаний збір­ ник документів, стор. 153.

113 Ю. Т а р н о в и ч . Лемківські «збі журн. «Життя знання», 1938 р., ч. 7—8, стор. 237. ^5 В. В. Грабовецький

22 /

На знак вірності опришки присягали. Цьому надава­ лось велике значення. Новобранці присягали на зброю (переважно топірці чи пістолі), що не відступлять у бо­ ротьбі, не зрадять, хоч би й довелось зазнати страшних мук. Починаючи з X V I ст., у судових актах зустрічаються згадки про присягу опришків. Так, Ян Ляцький і Вавжинець «присяглися між собою, що жоден не буде розпові­ дати про другого, хоч би їх на порох мали спалити» 114. Опришкові Андрію Пилип’яку, коли він вступив у загін Довбуша, наказано було «присягти на стрільбу, що не по­ кине своїх побратимів» 11516 та ін. Присяга на пістолі залишалась між опришками «най­ важливішою запорукою і кожний з їх керівників і товари­ шів таку присягу складав та найсвятіше додержував» 115. Не тільки опришки, але й сільські побратими, в тому чис­ лі жінки й дівчата присягали, що не зраджуватимуть оп­ ришків. Присяга була священною, її ніхто не міг поруши­ ти. В одній із пісень розповідається, що дівчина змушена до кінця зберігати тайну, яку їй довірив коханий опришок, бо присягла на пістолі: Закувала ми зозуля, та на перелеті, Присягала дівчинонька та на пістолеті, Присягала, присягала, гадочку гадала: Щоби того гіістолятко куля розірвала, Та що я так молоденька на нім присягала 117.

Загони, які діяли кілька років чи навіть протягом де­ сятиріччя під керівництвом одного ватажка, часто зміню­ вали свій склад: на місце спійманих, поранених або вби­ тих приходили нові опришки. Коли гинув ватажок, його місце заступав один з товаришів, що мав досвід, користу­ вався авторитетом. У X V I —X V III ст. у Західному Прикарпатті (Сяноччині, Перемишльщині, Лемківщині) ватажків називали «гетьманами». Вперше такий «гетьман» опришків — Марко Гатала згадується в кінці X V I ст. За свідченням джерел, він «був вождем і гетьманом всіх» опришків. Загін Гатала складався з окремих груп, що діяли в різних місцях. їх очолювали підстаршини, яких призначав гетьман. Такти­ 114 115 116 117 222

О. В а 1 z е г. Вказаний збірник документів, стор. 56. СКМС (17 3 8 — 1751 рр.), стор. 158— 159. К. W o j c i c k i . Hucuiy, Stare gawedy і obrazu, t. II, str. 131. Етнографічний збірник, т. 26, стор. 15.

ка діяти одночасно кількома групами в рівних місцях і під одним керівництвом — характерна не лише для опришківських загонів, але й для селянських виступів. «Гетьмана­ ми» називали опришківських ватажків у Західному При­ карпатті протягом X V I —X V III ст. Зате в східній части­ ні Прикарпаття, особливо в Галицькій землі, і зокрема на Покутті, в X V I —X V III ст. керівників опришківських за­ гонів називали «ватагами». Різниця між «гетьманами» (в Західному Прикарпатті) і «ватажками» (в Східному Прикарпатті) полягала лише в тому, що перші керували більшими загонами, які ділилися ще на невеличкі групи, під керівництвом підватажків. Ва­ тажки очолювали невеличкі групи опришків і тільки під час більших операцій об’єднувалися з іншими «ватагами» (з Покуття, Молдавії чи Закарпаття). Так робили відомі ватажки в середині X V III ст.: Іван Пискливий (1702— 1712 рр.), Олекса Довбуш (1738— 1745 рр.), Василь Баюрак (1744— 1754 рр.), Іван Бойчук (1755— 1759 рр.). Правда, Іван Бойчук вже мав свій штаб і старшину, яка за дорученням ватажка навіть сама очолювала походи. Ватажком опришків ставав тільки мужній, витривалий, фізично розвинутий, досвідчений у боротьбі товариш. К. Войціцький дав такий опис зовнішнього вигляду ва­ тажка (середини X I X ст.): «Великого росту, з довгим ку­ черявим волоссям; мускуляста шия, широкі груди, велика рука справляли враження, що міг би задушити найбільшо­ го ведмедя. З-під густих брів ясніли блискучі очі, в яких променіла суворість» 118. Нерозлучним товаришем опришка була зброя. В X V I — першій половині X V II ст. опришки були озброєні луками, списами 119120, подекуди шаблями. Як видно з джерел, у 1626 р. галицькі опришки були озброєні гаківницями, мушкетами, янчарками, луками, векерами або сокирами 12и. Ці «опришківські векери» вважа­ лись спеціальною зброєю галицьких опришків 121. У кінці X V II ст. огіришківська зброя складалася з рушниці, со118 К. W o j c i c k i . Hucuty, Stare gaw§dy і obrazy, t. II, str. 131.

119 Взагалі в цей період така зброя (луки, списи, півгаки, топірці, топори, рогатини, рушниці) була поширена в Галичині. ЛЦ ДІА, ф. 17, т. 96, стор. 720; ф. З, т. 114, стор. 305—306; т. 115, стор. 3 71—372; т. 126, стор. 300.

120 W. L о z і n s k і. Prawem і lewem, Lwow, 1913, str. 251.

121 ЛЦДІА, ф. 5, т. 123, стор. 806—808.

1 6

*

223

кири і рогатини 122. Інколи вона навивалася «довгою і ко­ роткою зброєю» 123 (сокири, рогатини) або «пальною і ручною зброєю» (рушниці). Саме за допомогою рушниць й іншої вогнепальної збр я’ селянсько-опришківський загін здобув у 1648 р. Новотанецький замок у Сяноцькій землі. У X V I —X V II ст. не знаходимо даних, що опришки були озброєні пістолями. Тільки у X V III—Х іХ ст. на їх озброєнні, крім рушниці, топірця, ножа (або рогатини), були пістолі, часто по два на одного. Гордістю і символом боротьби за волю для прикарпатців був топір, або топірець. Часто опришки називали його «балтою», «барткою». Починаючи з X V I ст., народ­ ні месники були озброєні топірцями. Учасники загонів були різного віку. Однак переважно це була молодь. Правда, деякі з опришків діяли роками, а то й десятиріччями. Таких називали «давними опришка­ ми». Траплялися випадки, що дехто з опришків внаслідок розгрому шляхтою загону чи з інших подібних причин повертався до села під виглядом селянина-втікача (тільки не в родинне, щоб не видати себе) і там займався сіль­ ським господарством чи кочував у пошуках засобів до життя. Народні перекази говорять про те, що деякі «старі опришки» засновували нові оселі. Так, село Славськ ніби було закладено саме «старими опришками». Вони просла­ вилися в боях із шляхтою, їх називали «славними», від чого й оселя отримала назву Сл ав ськ . Крім зброї, опришки мали при собі допоміжні знаряд­ дя: долота, залізні гаки, ключі та інші подібні речі. Опришки наступали на ворога переважно вночі. Під час походів освітлювали шлях смолоскипами. Питання про те, як виглядали опришки, яким був їх зовнішній вигляд, зброя та одяг в різні століття, надзви­ чайно цікаве. Про вигляд опришків з середини X V II ст. довідуємося з опису групи опришків, яка діяла в околи­ цях Язлівця у 20-х роках X V II ст. Якийсь шляхтич Ста­ ніслав Заховський, перебуваючи деякий час у полоні серед опришків, докладно описав їх зовнішній вигляд. Він по­ відомляв, що вождь опришків «був ростом невеликий, си­ 122 ЛЦДІА, ф. 7, т. 79, стор. 489.

123 Там же, ф. 5, т. 195, стор. 878.

224

вий, з чорними закругленими вусами. Був одягнений у новий білий сіряк без коміра. Під лівою щокою мав рану. В руках тримав татарський лук і кілька стріл. Решта стріл знаходилась у сагайдаку. При боці висіла шабля. Один

Зброя і речі карпатських опришків X V I —X I X ст.

7—

т о п ір е ц ь ;

толь; 8

—

5

—

2

—

п о р о х ів н и ц я ;

гайдаку; 10

н іж ~ ч еп ели к ;

торб а-дзьо б енка;

—

9

—

лук

і

6

3

—

—

рогатина;

пояс;

сагайдак

з

7—

4

—

п іс­

табакерка;

стр іл а м и

в

са­

р у ш н и ц я . із

із опришків був одягнений у поношений сіряк. Він був не дуже високий, носив кущеподібну бороду. За вухом у ньо­ го була ранка. На озброєнні мав шаблю, лук і стріли в сагайдаку. Інший —молодий, русявий, ходив у новому бі­ лому сіряку, комір сорочки волоський, вишитий червоним. Його голова була виголена, під лівим оком — слід від ра2 2 5

ни, озброєний лише шаблею» 124. Отже, як бачимо, гали­ цькі опришки були досить загартовані в боях, коли майже кожний носив сліди поранень. Опришки Сяноцької землі в цей час також носили по­ дібний одяг. А ле на ньому позначалися сліди одягу поль­ ських чи угорських горян. На Сяноччині і почасти Перемишльщині опришки носили шапки, звані мадярками. Цей одяг не змінювався і в пізніші десятиріччя X V II ст. 125126 У X V III ст. не помітно якихось особливих змін в озброєн­ ні і одязі опришків. Про зовнішній вигляд опришків у X IX ст. довідуємо­ ся з урядових описів. Наприклад, у 1815 р. в одній з львівських газет було опубліковано оголошення про втечу двох опришків з в’язниці — Василя Яким’юка і Дмитра Чорсокова. Щодо одягу, у якому був В. Яким’юк, зазна­ чалось: «Мав на собі червоний сіряк, обшитий щеребляними шнурами; зодягнений був у чорні штани з грубого сукна, мав ремінний пояс, капелюх і ходаки»... ^ Дослідників цікавить і таке питання, як харчування оп­ ришків. Опришки не мали постійних запасів їжі, лише деколи носили її в тайстрах або бордюках. Під час своїх бойових походів вони забирали в панів худобу, хліб тощо. Шкіри з волів чи корів виправляли на постоли 127 На­ приклад, опришок Гарасим з Козьової розповідав на суді в Коропці в 1625 р., що він з своїм побратимом Марком захопив корову у Мальника в Стрию: «Убили її, м’ясо обидва з’їли, а шкіру Марко обернув на постоли» 128 Територія діяльності опришків охоплювала значні прос­ тори західноукраїнських земель: Прикарпаття, Буковину і Поділля... Можна визначити три основні райони актив­ ної діяльності опришків. Перший район — найголовніший — охоплював Карпат­ ські гори від Лемківщини до Покуття. Другий район — це місцевості Прикарпаття, Закарпат­ тя та Буковини. Третій район займав частину Поділля. Характорно, що опорним центром опришків у Карпатах була Чорногора, 124 ЛЦДІА, ф. 5, т. 122, стор. 348—350.

125 Z. G 1 о g е г. Encyklopedja staropolska ilustrowana, t. Ill, Warszawa, 1902, str. 176.

126 Dodatek do gazety Lwowskiej, 1813, Nr 72.

127 ЛЦДІА, ф. 5, т. 122, стор. 1 0 0 - 1 0 1 .

128 Там же.

226

а на Поділлі — гори Медобори і Наддністрянське узгір’я. Слід зауважити, що радіус походів опришків у X V I—X V II ст. становив від 10 до 100 км, а в X V II— X V III ст. — від 100 до 300 км. Основною територією їх діяльності залишалась Галицька земля на сході і Сяноцька — на заході. Сама прикарпатська шляхта змушена була заявити в Галичі на сеймику в 1759 р., що Галицька земля «постійно підлягала небезпеці від опришків» 129. Особливо активно діяли опришки в Коломийському по­ віті на Покутті. Тут виступали найбільш видатні ватажки опришків: Нестор, брати Лунги (X V II ст.); Іван Пискли­ вий, Пинта, Олекса Довбуш, Павло Орфенюк, Василь Баюрак, Іван Бойчук, Проць Туманюк (X V III ст.); Ва­ силь Яким’юк, Мирон Штолюк, Марусяк, Куделюк, Ревізорчук (X I X ст.). Улюбленим і найбільш надійним притулком в разі не­ безпеки була для карпатських опришків Чорногора. Для стоянок опришки вибирали недоступні скелі, гірські пе­ чери. Шляхта ці місця називала «збійниками». Саме тут, у «збійниках», опришки відпочивали, готува­ лися до походів, вдосконалювали майстерність у володінні зброєю або виготовляли для себе необхідні речі. *

*

*

Українські опришки виробили певні організаційні й тактичні форми боротьби. Вони застосовували випробува­ ну багаторічною практикою партизанську тактику. Зазда­ легідь вивчивши об’єкт нападу, опришки швидко, несподі­ вано й непомітно з ’являлися в наміченому місці, блиска­ вично, переважно вночі, нападали на ворога, а розгромив­ ши його, так само швидко зникали. Партизанська тактика боротьби — несподіваність, швидкість маневру, глибока конспірація та вміла організа­ ція наступів була запорукою успіху опришків. Шляхта часто говорила про «опришківські методи». Перед виступом опришки, як правило, уважно вивчали об’єкт своїх дій. Це називалось у них «відправлятись на розвідку», «наперед ходити розвідувати», щоб «пригляну­ ти все добре». Деколи в Сяноччині це називалось «лешо129 AGZ, т. 25, стор. 523/7.

227

вати», а в Галицькій землі — «клімкувати». Після вивчен­ ня об’єкта опришки старанно обмірковували план самого виступу. В 1648 р. перед наступом на Новотанецький за­ мок (Сяноцька земля) опришки і селяни зібрались на раду в лісі, щоб обговорити план дій» 130. Подібну раду карпат­ ські опришки зібрали в 1648 р. у с. Барвінку 131. Деколи план нападу чи походу ватажок і найближчі його соратники зберігали в суворій таємниці, навіть перед сільськими побратимами. Цим забезпечувалась раптовість і несподіваність нападу на експлуататорів. Після обстеження місця майбутніх дій опришки склада­ ли план нападу. Переважно це робилось самими опришка­ ми, інколи брали участь і селяни. Напад здебільшого відбувався «нічним способом». Ніч — чудовий союзник оп­ ришків. Темрява давала змогу несподівано напасти й не­ помітно відступити тоді, коли нависала загроза оточення і знищення. Правда, опришки діяли також і вдень. Це здебільшого було під час великих наступів, коли число учасників дося­ гало значної кількості. В 1648 р. опришки відкрито погро­ жували Бжозовським суддям, що будуть нападати на прикарпатську шляхту не лише вночі, але й «у білий день». Часом опришки сідали на коней, щоб швидше втекти від переслідувачів. Але бували випадки, коли вони вико­ ристовували коней і під час нападу. Так, 1627 р. 50 оп­ ришків «на конях і піше з великим криком» і стріляниною атакували панський двір у містечку Хотимирі. Архівні дані свідчать про те, що напади опришків від­ значались глибокою продуманістю. Так, під час нападу на панський двір, наприклад, у Станькові Сяноцького повіту в 1631 р. опришки, «перемінюючи свій опришківський спо­ сіб, спочатку тихо двір довкола сторожею добре забезпе­ чили і обставили, щоб найближчим сусідам трудніше було подати [панові] порятунок», і лише після цього вдерлися до панського двору 132. У 1698 р. галицькі і закарпатські опришки «досвіта зненацька напали» на гнобителів у Косові й «опришківським методом» оволоділи містом. Щоб не допустити ка­ 130 ЛЦДІА, ф. 15, т. 344—350, стор. 44—54.

131 Т. К у р и л о. Вказана праця, стор. 4.

132 ЛЦДІА, ф. 15, Т. 151, стор. 658—662.

228

ральних військ, опришки «обставили повсюди вільні доро­ ги в невамітних місцях» і лише тоді атакували ворогів. Опришки виступали на захист поневолених і бідних, мстили гнобителям, знищували їх, забирали їхнє майно. Нерідко під час розправи опришки нагадували гнобителям про вчинені ними злочини і кривди. Помста часто була мотивом і метою нападу опришків. Про антифеодальний характер опришківського руху найкраще можна судити на основі висловів опришків (Бордюка, Довбуша, Баюрака, Бойчука, Штолюка), а та­ кож висловів самої шляхти. Однією з форм антифеодальної боротьби опришків бу­ ло спалення ними шляхетсько-лихварських документів, опи­ сів селянських повинностей, боргових лихварських книг, актів різних привілеїв шляхти тощо. Розправившись фізично з паном, опришки нищили пан­ ське майно, палили двір, фільварок, а цінні речі, напри­ клад, гроші, особливо зброю, одяг і поживу, забирали з со­ бою або ділили між убогих селян, панських слуг. Напа­ даючи на журівський костьол, опришки «так між собою домовилися»: частину забраних речей віддати журівським міщанам, які брали участь у наступі, а другу частину — розділити між собою 133. Іван Баб’як, наприклад, учасник загону Нестора, подарував убогій жінці с. Рожнятова шість волів, які він забраш у пана Себастіана в с. Лозовій. В 1689 р. опришки напали на великий купецький караван з багатими товарами. Частину здобутого майна вони захо­ вали, частину взяли з собою, а решту роздали невільни­ кам, що обслуговували караван 134. Можна навести ще та­ кий приклад. У 1597 р. засуджені до страти опришки в Перемишльщині Федір Савчин і Федір Кардашович скла­ ли заповіт, яким призначили свої гроші «на милосердні цілі» 135. Такі факти свідчать про благородство опришків, їх гуманність, справедливість і т. п., що саме намагаються всіляко заперечити дворянсько-буржуазні історики. Деколи опришки закопували в «надійні місця» кош­ товні речі і гроші, що їх могли використати у важку хви­ лину. Спогади про такі «сховки» стали основою для ба­ гатьох народних оповідань про «опришківські скарби». На­ 133 ЛЦДІА, ф. 5, т. 179, стор. 626; ф. 7, т. 79, стор. 490.

134 НБ ЛДУ, відділ рукописів, № 591, стор. 178—179.

135 ЛЦДІА, ф. 13, т. 303, стор. 635.

229

родні маси вірили, що захована в горах опришківська зброя буде відкрита й використана для боротьби з гноби­ телями. Опришки іноді зупинялись на постої в селах, де но­ чували, харчувалися, радилися з довіреними людьми. Правда, з обережності вони ночували в стодолах і топах. П остої .в селах були короткочасними через небезпеку від каральних експедицій, які постійно снували по околицях. Тому опришки здебільшого відпочивали в горах, на поло­ нинах, в колибах пастухів. Але й тут вони були обереж­ ними і швидко змінювали місця перебування. Обережність і конспіративність — невід’ємні риси ді­ яльності опришків. Навіть у лісі на стоянці вони часто не розмовляли голосно, щоб не видати себе зайвим шумом. Серед опришків була поширена така приповідка: «Ніколи не говори з товаришем в лісі, бо бук і смерека-таки мають вуха, очі і рот та можуть тебе зрадити. Якщо говорити, то говори на полі, бо поле тебе не зрадить». Ватажки опришків, особливо такі, як Олекса Довбуш, Василь Баюрак, Іван Бойчук, Мирон Штолюк та інші оби­ рали для своїх опорних центрів найбільш недоступні міс­ ця в Чорногорі, на полонинах, серед великих скал, звідки добре простежувались довколишні місця, звідки можна бу­ ло на випадок наступу ворогів відбиватись і безпечно від­ ступати. Народні месники досконало знали територію Кар­ пат, і це сприяло їм як у виборі місця стоянки, так і в без­ перервному маневруванні. Побут опришків відзначався суворістю: треба було «з торби хліба їсти, зі скали або листя воду пити, на камені спати». Важкі опришківські будні могли витримати лише сильні, відважні, витривалі, віддані антифеодальній бороть­ бі селяни. Наявність великої кількості шляхетських укріплень і зосередження на південній границі Речі Посполитої ре­ гулярних військ робили неможливою діяльність великих селянських загонів. Навіть у період народно-визвольної війни українського народу (1648— 1654 рр.), коли на бо­ ротьбу піднялися широкі маси селян, з’єднання повсталих у Галицькій землі ділилися на невеличкі загони, які діяли одночасно в різних місцях. Разом з тим тактика опришків не виключала і масо­ вих виступів. Для знищення фортець чи замків об’єдну­ валося кілька опришківських загонів. Напади на великі 230

й добре укріплені маєтки часто робились разом з місце­ вими селянами. Виходячи з тенденційних позицій, дворянсько-бур­ жуазні історики ігнорували опришківський рух, вважаю­ чи цих борців «грабіжниками», «злодіями», а їх партизан­ ську боротьбу взагалі відкидали. В. І. Ленін високо цінив партизанську боротьбу і вважав її прогресивним явищем, поряд з іншими формами класового опору. Він викривав помилковість тверджень тих соціал-демократів, які недо­ оцінювали партизанську тактику і визнавали лише інші види класової боротьби. «Коли я бачу соціал-демокра­ тів ,— писав В. І. Ленін, — які гордовито і самовдоволено запевняють: ми не анархісти, не злодії, не грабіжники, ми вищі за це, ми відкидаємо партизанську війну, тоді я пи­ таю себе: чи розуміють ці люди, що вони кажуть?..» 136 Карпатські опришки, як і запорозькі козаки, виявляли мужність, безприкладний героїзм в антифеодальній бороть­ бі з шляхтою і по-лицарськи переносили муки і страту. Опришки майстерно володіли зброєю. Вони могли з незначною кількістю людей здобути укріплений замок, фортецю і місто, дати відсіч каральним загонам чи шля­ хетським військам. Навіть дворянські дослідники мусили визнати, що це були «люди безприкладної відваги, дичи­ на строга, зухвала, але мужня: кожний з них був би ге­ роєм, коли б за шляхетську справу воював... Смерть для них є нічим, коли ворог гине з ним спільно; віддають пере­ вагу навіть смерті перед поганим життям, і воліють радше тверду мураву, аніж м’яке невільне ложе... Вони гинуть весело, без найменшого жалю...» 137138 Починаючи з X V I ст., в загонах опришків інколи ви­ ступають цілі родини: батьки з синами, брати і навіть жінки і дочки. Родинні зв’язки серед галицьких опришків були досить частим явищем. Вони цементували загони, надавали їм згуртованості, тривалості і впливали на бо­ йовий дух. В 1696— 1697 рр. в околицях Журова діяли брати Пет­ ро і Михайло Скребети Іо8. В 1698 р. на Косів напав загін, 136 В. І. Л е н і н. Твори, т. II, стор. 186— 187.

137 Е. В r o c k і. Opryszki w Karpatach, Powiesc z podan gmirinych (Zdarzenie okolo roku 1680), Haliczanin, t. II, Lwow, 1830, str. 79—82; Zbieracz literacki і polityczny, 1. I, № 5, 1836, str.

27—30, Nq 8, str. 43—43.

138 ЛЦДІА, ф. 7, т. 79, crop. 480—481.

231

яким керували «знатні» опришки Василь Лунга і його два брати 139140. На початку X V III ст. у загонах Іва­ на Пискливого та Пинті діяли брати Гриць, Івась і Фе­ дір Жолоб’яки з села Рунгури та брати Харабарчуки з-під Коломиї. В загоні Олекси Довбуша брали активну участь «два рідні брати з села Яворова на прізвище Джамиджуки». Родинні зв’язки особливо помітні в загонах Олекси Довбуша і Василя Баюрака 14°. Після того, як брати Довбуші розійшлися, Олекса і далі підтримував тісні зв’язки з родиною. Бойовим соратником до кінця діяльності Олек­ си Довбуша залишилась його жінка *. Невипадково шлях­ та цікавилась нею так само, як і братом Іваном. В жовт­ ні 1741 р. на суді шляхта запитувала соратника Довбуша Палейчука, «де є брат Довбуша», а також «де є жінка Довбуша». Але Палейчук, будучи вірним опришківській присязі, відповів, «що не знає і не чув». Жінка Довбуша — учасниця усіх його походів — пода­ вала значну допомогу загонові. Баюрак розповідав на су­ ді, що Довбуш, відступаючи перед каральними експеди­ ціями, оселився в Ясіні на Закарпатті і взяв свою жінку з собою. Помічником Довбуша була і його сестра, яка вийшла заміж за селянина Павла Орфенюка в селі Ямному. Орфенюк вступив до загону Олекси і брав участь в усіх його походах. Сам Олекса часто заходив до своєї сестри. Так, напередодні своєї загибелі, згадував Баюрак на суді, Дов­ буш, немов прощаючись, «пішов з нами до Ямної і там відвідав із своїм сестринцем сестру». Вся родина Довбуша допомагала Олексі в його довготривалій антифеодальній боротьбі. В загоні Василя Баюрака також брали активну участь родичі ватажка — його брати, батько Ігнат та жінка. Сила карпатських опришків полягала в тому, що вони були якнайтісніше зв’язані з селянськими масами. Саме це старанно замовчували польські буржуазні дослідники. Майже у всіх селах Прикарпаття, Закарпаття і Буковини опришки мали своїх «провідників», «побратимів», «поміч­ ників», які подавали їм безпосередню допомогу.

139 ЛЦДІА, ф. З, т. 195, стор. 8 7 3 - 8 7 4 .

140 СКМС (173 8 — 1751 рр.), стор. 63. * На жаль, ім’я жінки Олекси Довбуша не встановлене.

232

У важкі хвилини — під час наступу ворога чи взим­ ку — опришки переховувалися в селянських хатах. Сіль­ ські побратими були їх першими порадниками. Так, 1519 р. опришок Яцко Жебрачок признався на суді, що учасники загону «до лісу сходилися, а у Хоми (сільського побратима) всі вечеряли 141. Яслинський солтис «давав хліба» опришкам, які ходили до Новотанця, де напали на жорстокого пана Стана. В основному цей напад підготу­ вали і здійснили саме сільські побратими 142. При нападі на панські двори опришкам допомагали слуги, які підказували, як і коли атакувати двір, часто самі включалися в опришківські походи, виступаючи у ролі розвідників і провідників. Опришок Андрій Качка в 1649 р. не випадково визнав на суді, що опришки «ніко­ ли не вдарили і не вдарять, в котрому дворі немає зра­ ди» 143 (тобто не мають своїх спільників). Саме за допо­ могою панських слуг і сільських побратимів був здобутий в 1621 р. замок магната Куропатви в Пнів’ї. Протягом X V I I —X V III ст. на Покутті виділялися села, переважно гірські, звідки виходило багато оприш­ ків, і де, головно, їх загони мали свої постійні стоянки, склади зі зброєю та одягом. До таких сіл належали Ясе­ нів, Голови, Зелена, Космач, Березів Нижній, Березів Вищий, Люча, Печеніжин та ін. Недарма на основі архів­ них матеріалів з першої половини X V II ст. буржуазний історик В. Лозинський твердив, що «селяни деяких ОКО­ ЛИ ЦЬ, як Пнів’я, Печеніжина, Рунгур, Криволук достав­ ляли головний контингент» опришківських загонів 144. Відомий загін покутсько-молдавських опришків під проводом Гриня Кардаша, який діяв у 1621 р. на Коломийщині, «мав склади» в с. Люча у селянина Василя Деспочіча, який знав про всі плани цього загону. В Ключе­ ві з опришками «знався» якийсь отаман Гриць. У 1647 р. сяноцька шляхта змушена була визнати, що опришківство «не мало б до неї такого приступу, коли б піддані не були його спільниками, розвідниками та помічниками» 145. Селяни, відзначав Іван Франко, вбачали в опришках 141 О. В а 1 z е г. Вказаний збірник документів, стор. 56.

142 Там же, стор. 79. из х P i e k o s i n s k i . Вказані документи, стор. 23.

144 W. L о z і n s k і. Вказана праця, стор. 152.

145 AGZ, t. 22, str. 80—81; A. P r o c h a s k a . Вказана праця, стор. 57.

233

вільних козаків, героїв, своїх захисників, а тому «готові були допомагати їм, дати поживу й притулок, остерегти перед засідкою, порадити та дати вказівку до нападу на О .

1 панський двір» . У 80-х роках X V II ст. на західноукраїнських землях славився своїми героїчними ділами загін опришків під проводом Нестора. Як свідчать учасники, своїми перемо­ гами Нестор насамперед був зобов’язаний найтіснішому зв’язку з побратимами, які діяли в різних селах Гали­ цької землі 146147. Побратими доставляли опришкам хліб, сир, порох, олово, кулі, топірці, рушниці, рогатини, руч­ ні ножі — все, що було потрібне народним месникам. Шляхта по своїх дворах на випадок нападу звичайно тримала озброєних сторожів, або гайдуків. Ці сторожі по­ ходили здебільшого з селянських мас і нерідко співчува­ ли опришкам. Траплялося, що вони або втікали до «чор­ них хлопців», або були з ними у змові. Такі гайдуки були найкращими розвідниками, допомагали у здобуванні шля­ хетського маєтку, доставляли зброю і попереджували на­ родних бійців у разі небезпеки. Часто селяни приєднувались відкрито до опришків і таким чином зміцнювали загін повстанців. Так, лише з допомогою селян закарпатські і галицькі опришки (за­ гальною кількістю 80 чол.) 16 липня 1698 р. здобули м. Косів. Шляхта й уряд добре розуміли, до яких наслідків могло привести зміцнення зв’язків опришків з селянськими ма­ сами, а тому намагалися всіляко запобігти цьому. Під час слідства суд особливо настійно випитував опришків, з ким вони мали зв’язок по селах, хто їх побратими, де вони перебувають. Селян, що безпосередньо (чи навіть і побіч­ но) сприяли повстанцям, судили нарівні з опришками. Сяноцька шляхта в 1677 р. на сеймику, скликаному для обговорення заходів «оборони землі від опришків», прий­ няла постанову, яка суворо попереджала, що ті громадя­ ни, які не видають або переховують опришків, будуть «жорстоко суджені і карані» І48. Подібну постанову прий­ няв і Галицький сеймик 149. АР.

146 147 148 149

234

І в а н Ф р а н к о. Твори, т. 19, стор. 594. ЛЦДІА, ф. 5, т. 184, стор. 850—855.

AGZ, т. 22, стор. 80—81/1— 10. Там же, т. 24, стор. 409/2.

В багатьох селах Прикарпаття опришків підтримували не лише поодинокі селяни, а й цілі громади. В 1687 р. у селах Коломийщини шляхетські війська знущались над підданими за те, що вони підтримували опришків 150*. В травні 1714 р. галицька шляхта знову скаржиться, що «збираються опришки і свавільні люди, які напада­ ють на шляхетські маєтки», вбивають їх власників, захоп­ люють майно. У цей період зв’язки між селянами й опришками стають настільки міцними, що шляхта в своїх повідомлен­ нях навіть ототожнює селян з опришками. Деякі дані дають підставу твердити, що з наростанням селянського руху збільшувалися загони опришків, причому останні, безсумнівно, керували селянськими виступами. Отже, опришками не можна вважати лише тих селян, що залишили свої господарства, родинні оселі і віддались виключно боротьбі з феодалами. Це надто спрощувало б поняття про опришків. І самі опришки, виступаючи неве­ личкими загонами, без допомоги селян не мали б успіху. Велику силу в опришківському русі становили самі селя­ ни, які допомагали опришкам і з свого середовища вису­ вали нових борців. Лише завдяки допомозі селянства оп­ ришки залишались непоборними кілька століть. Це добре розуміли панівні кола Речі Посполитої ( X V I —X V III ст.) і Австро-Угорщини (X V III—X I X ст), а тому боролися як проти опришків, так і проти селян, які підтримували повстанців. При вивченні історії галицького опришківства не мож­ на обминути питання оп ри и ік у ва нн я прикарпатського на­ селення (подібно, як відбувалося покозачення на Над­ дніпрянщині), яке досі не порушувалось дослідниками. Опришкування галицького селянства вплинуло на розви­ ток антифеодального опришківського руху, сприяло його масовості та довготривалості. Гірське волелюбне населення Галичини виробило своє­ рідний тип повстанця-опришка, з яким пов’язувало свої надії на визволення. Іван Франко відзначав: «Селяни, що сиділи на грунті, не дивилися тоді на розбійника, як. на ворога суспільного порядку, а вони бачили в нім «віль­ ного козака», героя, завидували йому» 1М. Традиції на­ 150 ЛЦДІА, ф. 5, т. 188, стор. 866—867. Ь1 І в а н Ф р а н к о. Твори, т. 19, стор. 594.

235

родної боротьби у формі опришківства особливо міцно ввійшли в побут у гірській частині Покуття і Буковини та інших місцевостях Прикарпаття. Не випадково відомий письменник і прогресивний громадський діяч Михайло Павлик у 70-х роках X I X ст., коли ще в народі жили силь­ ні традиції опришківського руху і навіть діяли загони, в одній із своїх праць писав, що в опришківстві «галицьке мужицтво признає геройство, подібне українському ко­ зацтву» І52. Опришківство в очах прикарпатських селян було гід­ ним наслідування і лише той прикарпатець користувався повагою і пошаною, хто був мужнім, витривалим, вмів поопришківському володіти зброєю, особливо топірцем, і по­ бував хоч трохи в опришках, не боявся смерті. Ці навики набувались з самого дитинства, а потім, у юнацтві, дово­ дилось складати своєрідні екзамени «парубоцтва» й «опришківської витривалості». В мемуарах та в історичних документах зустрічаємо чи­ мало цікавих описів того, як гірський юнак «складав екза­ мени» мужності, безстрашності, вміння володіти зброєю. В багатьох селах це робилось так. Біля села збиралася громада. Найбільш досвідчений у володінні топірцем від­ раховував кроками віддаль і вказував, яку гілку новопосвячений легінь мав відтяти зручним ударом топірця. Ко­ ли влучний помах топірця обтинав гілку, громада радісно вигукувала: «по-опришківському», «по-молодецькому», де­ коли— ««по-козацькому». Такого юнака вважали за до­ рослого легіня. Існував другий досить цікавий «екзамен посвячення» юнака на зрілого легіня. Це називалось «підостриження хлопця». Хлопець ставав на майданчику, опершись плечи­ ма у стовп або дерево. Його довге волосся збирали в один звій і кінець прибивали клином до дерева. Напроти нього на деякій віддалі ставав чоловік, який вмів добре кидати топірцем. Він вправно перед самими очима юнака вимаху­ вав топірцем, потім блискавично кидав його в дерево. Топірець відтинав хлопцеві волосся, прибите до дерева. Таке «посвячення» вимагало, по-перше, вміння володіти зброєю того, хто кидав топірець, а по-друге, холоднокровності та безстрашності екзаменованого. «Таким чином виявлена 152 ЛЦДІА, ф. 663, оп. 1, спр. 9 (Рукопис Михайла ГІавлика «Рух галицько-руської молодіжі, 1870— 1879»), стор. 74.

236

мужність, — зазначає один з мемуаристів, — патентувала нового парубка на ставного товариша гірських подорожей і нападів, майбутнього доброго опришка, яким мріяв стати кожний з них» ьз. «З часом, — пише В. Гнатюк, — коли опришківство на­ брало розголосу, виробився між гірським селянством зви­ чай, що кожний майже молодий парубок ішов на якийсь час в опришки...» 153154 Після такого випробування юнак вва­ жався зрілим і навіть міг гідно посватати дівчину, яка за­ питувала у батьків про нареченого: «А чи вміє володіти топірцем, і чи був в опришках?»155. «Фактом є, — гово­ рить М. Білоус, — що симпатія народа... була на стороні опришків, а дівчата найскоріше любили таких молодцівлегінів, котрі були в опришках» 156157. У X V II—X V III ст. ледве чи можна було знайти гуцула, який би «не коштував замолоду опришківського хліба». Виходячи з цього І. Вагилевич не випадково писав, що Карпати — це «стародавня школа рицарської молоді» .

••

* 1

К7

§ 4. Історичие зиачеипл о пришківств а Вивчаючи кількавіковий рух карпатських опришків, не можна не звернути уваги на його помітне значення в істо­ рії західноукраїнського селянства X V I —X I X століть. Виникнення і розвиток карпатського опришківства — активної форми збройної боротьби поневолених мас проти нестерпного феодально-кріпосницького гніту — стало рішу­ чою силою у відкритій боротьбі трудящих західноукраїн­ ських земель, мало вирішальний вплив на розгортання се­ лянських виступів Галичини, Буковини і Закарпаття, зокрема в період найбільших піднесень. Великому піднесенню селянського руху на західноукраїн­ ських землях в період народно-визвольної війни в 1648— 153 Zafoziecki Razyli. Obrazki z cyrkulu I\olomyjskiego, Dodatek tygodniowy przy gazecie lvvowskiej z roku 1854, t. IV, Lwow, Nr 21, sir. 84.

154 В. Г н а т ю к . Словацький опришок Яношік в народній поезії, стор. 3.

15° В. Z а 1 о z і е с k і. Вказана праця, стор. 34.

156 М. Б і л о у с . Вказана праця, стор. 23.

157 Г. Ю. Г е р б і л ь с ь к и й . Розвиток прогресивних ідей в Га­ личині у першій половині X IX століття (до 1848 р.), Вид-во Львівськ. ун-ту, 1964. стор. 146.

17 В. В. Грабовецький

237

1654рр., яке переросло у відкрите повстання, сприяла саме успішна боротьба карпатських опришків X V I — першої по­ ловини X V II ст. Отже, особливістю селянського руху на західноукраїнських землях була участь у ньому найбільш рішучих елементів поневолених мас — опришків, які діяли у найтіснішому зв’язку і за безпосередньою підтримкою всього селянства. Карпатські опришки поступово ставали авангардною силою, яка спроможна була підняти народні маси на від­ криту народно-визвольну боротьбу. Це змушена була ви­ знати навіть і тодішня шляхта. Так, коронний підчаший магнат Микола Остророг у грудні 1648 р., коли майже весь західноукраїнський народ піднявся на боротьбу з шляхтою, писав: «Давно я в тому перестерігав, що тут у воєводстві Руському (Галичині. — В. Г .) може бути таке строге повстання, як і на Україні, бо в тих горах на Самбірщині та на Покуті мається чудова руська сила, і те моє передбачення вже почало здійснюватися» І58. Після визвольної війни 1648— 1654 рр., в період поси­ лення феодально-кріпосницького гніту, галицьке опришківство залишалось домінуючою антифеодальною силою на західноукраїнських землях, впливало на розмах селянсько­ го руху, а інколи — і загрожувало пануванню шляхти. Си­ ла і міць карпатського опришківства настільки зросла, що з його середовища були висунуті найбільші народні прово­ дирі — Бордюк, Пискливий, Пинтя, нарешті Довбуш та його наступники Баюрак, Бойчук, Орфенюк, які, ведучи яскраво виражену антифеодальну боротьбу, сприяли ство­ ренню в Галичині такого становища, яким було гайдама­ цтво на Правобережжі 159. Безперервні виступи опришківських загонів у різних місцях не лише завдавали панічного страху експлуатато­ рам, але й стримували надмірне збільшення феодальних повинностей, спричинювали зменшення доходів магнатошляхетської верхівки в гірських околицях, змушували орендарсько-лихварські елементи залишати орендовані маєтки і т. ін. Урядові власті змушені були збільшувати витрати на організацію заходів боротьби з селянсько-опришківськими загонами.

158 ЛДНБ, відділ рукописів, ф. Оссолінських, № 225/П, арк. 197.

159 К. Б а л а д ьі ж е н к о. Иллюстративная история Галичини в кратких очерках, Петроград, 1915, стр. 80—81.

238

Карпатські опришки, особливо в період австрійського поневолення, вели боротьбу не лише проти феодалів, орен­ дарів, лихварів, а й проти іншого роду державних підпри­ ємців. Галицьке губернаторство в липні 1818 р. доповіда­ ло, що в Станіславському округу боротьба опришків на­ стільки активізувалася на початку X I X ст., що народні месники почали загрожувати здійсненню функцій місце­ вої адміністрації, державних кас і маєтків 1(Ю . Як свідчать джерела, частими були напади опришків на урядові каси, сільську старшину (війтів, присяжних), державних урядов­ ців і навіть на судових виконавців. Отже, можемо зробити висновки, що опришки спрямовували свої удари проти всієї монархічної феодально-кріпосницької системи. У X V I —X I X ст. Карпати фактично були у розпоря­ дженні опришків. Шляхта боялася проживати в гірських місцевостях. Поодинокі шляхтичі, що жили в Карпатах, перебували у вічному страху перед нападами месників. Уряд і шляхта витрачали величезні кошти на охорону своїх маєтків. Феодали називали Карпати «опришківськими горами», своє панування в тих місцях — «неволею», а цей період — «нещасними часами». Роль галицького опришківства досить помітна і щодо територіального розмаху. Якщо на початку опришки, в основному, діяли в гірських околицях, то поступово вони поширюють радіус своїх походів, сходять униз і роблять далекі походи на Поділля (на півночі) і в Молдавію та Угорщину (на півдні). Опришківським рухом були охоп­ лені не тільки Карпати, а й Прикарпаття та Закарпаття. Надзвичайно важливим у опришківському русі було те, що в ньому брали участь не лише селяни-українці, а й представники інших національностей — поляки, словаки, молдавани, угорці, євреї, греки, вихідці з найвіддаленіших територій і країн Південно-Східної Європи, особливо з Балканського півострова, де на той час активно діяли міс­ цеві повстанці-гайдуки, які свою зброю спрямовували про­ ти місцевих феодалів та турецьких окупантів. У загаль­ ному рух карпатських опришків був складовою частиною народно-визвольного руху в Південній і Центральній Європі. ; Спільна антифеодальна боротьба українських, поль­ ських, словацьких, угорських і молдавських опришків не 1(50 ЛЦДІА, ф. 146, оп. 78, од. зб. 224, арк. 4.

1 7

*

239

визначалась лише національно-релігійними мотивами, як це намагались твердити буржуазні історики, а диктувалось, в першу чергу, с о ц і а л ь н и м и у м о в а м и . Взаємо­ зв'язок опришків по обох боках Карпат був міцним, вони подавали один одному допомогу в найбільш важливі періоди. Антифеодальна боротьба опришків відіграла важливу і прогресивну роль у розвитку класової боротьби селян західноукраїнських земель в епоху феодалізму. Рух оприш­ ків був складовою частиною всієї антифеодальної бороть­ би трудящих України проти соціального і національного гноблення. Активно діючи в X V I —X IX ст. у Карпатах, оприш­ ки відтягали на себе удари шляхетських військових заго­ нів, особливо в період найбільших селянсько-козацьких повстань на Україні. Шляхта змушена була в прикарпат­ ських фортецях утримувати залоги і навіть організовувати спеціальні каральні загони, виділяючи для цього значні кошти. Про те, що опришківський рух був не епізодичним і не локальним явищем, видно хоч би з того, що операція­ ми по його утихомиренню займались не лише провінціальний, але й центральний уряди. Король і великі гетьмани видали 28 універсалів проти опришків. Справа про їх ути­ хомирення неодноразово обговорювалась на сеймиках міс­ цевої шляхти Руського воєводства і загальнодержавних сеймах Речі Посполитої. З шляхетських повідомлень чіт­ ко видно, що в окремі роки галицькі опришки і селяни ста­ вили під загрозу панування шляхти в тих місцях. Вищі королівські сановники і навіть великі коронні гетьмани по­ середньо чи безпосередньо керували воєнними операціями, а в час найбільшого піднесення опришківського руху ви­ діляли для цієї ж мети великі загони шляхетських військ. Австрійський уряд оголосив надзвичайний стан на Прикар­ патті і за допомогою військово-каральних сил придушував в середині X IX ст. останні виступи карпатського опришківства. Як козацько-селянські війни на Наддніпрянщині тво­ рили потенціональну силу в класовій боротьбі, так і опришківсько-селянські загони на західноукраїнських зем­ лях творили постійну небезпеку для панівних класів. Тактика й організація опришківських та селянських загонів дещо відрізнялись, хоч спільним був антифеодаль­ ний характер боротьби. Опришки застосовували тактику 240

найбільш активної збройної боротьби, селяни відстоювали свої права в основному легальним способом, рідше діяли збройно, переважно під час піднесення всенародного руху на Україні. А ле опришки час від часу об’єднувалися з се­ лянами для спільних виступів. Такі опришківсько-селянські виступи спостерігаються в X V II—X V III ст. на Сяноччині, Лемківщині і Покутті. Весь рух опришків мав антифеодальний характер. Вони боролися насамперед проти жорстокого соціального та на­ ціонального гніту, розправлялися з гнобителями, захоплю­ вали або знищували поміщицькі маєтки, вбивали ненавис­ них експлуататорів, палили феодальні документи і т. ін. Крім соціального характеру, боротьба карпатських опришків набирала національно-визвольного спрямування. Адже влада в містах і селах перебувала в руках панівної іноземної експлуататорської верхівки — католицьких пат­ рицій і шляхти. Вони намагалися не лише економічно при­ гноблювати українське населення, але робили спроби його насильно окатоличити, переслідували православні обряди, з презирством ставилися до української мови, звичаїв, традицій. Опришки протягом всього періоду своєї діяль­ ності розправлялися з шляхтою, лихварями, міськими ба­ гатіями і цим самим завдавали збройних ударів інозем­ ним завойовникам, підриваючи в загальному його пакуваня на поневолених ними територіях. Ось чому «опришківські рухи мали нарівні з ясно вираженим анти­ феодальним характером, риси народно-визвольної бо­ ротьби» 161. Карпатські опришки, борючись проти феодально-крі­ посницького гніту, ставали в очах поневоленого селянства найбільш активними їх захисниками, борцями за волю і визволення з-під шляхетського гніту, «оборонцями перед всякою кривдою». Вже на початку X X ст., коли опришківство було придушене, галицькі селяни, зазнаючи важ­ кого соціально-економічного гніту в умовах капіталістично­ го рабства Австро-Угорщини, з жалем говорили про те, що не стало опришків і вірили, що коли б вони діяли ще, то захистили б їх перед кривдою1ь2. Прогресивна антифеодальна боротьба західноукраїн­ ського опришківства привертала увагу передової суспіль­ 1G1 Е. И. Д р а к о х р у с т. Опришки, стр. 34. Етнографічний збірник, т. 26, стор. 3.

241

ної думки в Галичині (починаючи з середини X IX ст., коли ще діяли останні загони народних месників). В «Русалці Дністровій», опублікованій славетною «Руською трійцею» — М. Шашкевичем, І. Вагилевичем, Я. Головацьким, чітко виражена позитивна оцінка опришківства. Іван Вагилевич у передмові до розділу народних пісень вперше в позитивному плані порівнює «лицарські діла» запорожців з «мстивими молодцями», які боролися «за печальну неволю мірян» 163164, чим ясно підкреслив два існуючі в епоху феодалізму антифеодальні вогнища — за­ порізьке козацтво і карпатське опришківство. Пізніше Вагилевич у своїх подорожних записках, науко­ вих розвідках неодноразово вказував на історичне значен­ ня опришківства, вдало порівнював його з гайдамацьким рухом на Правобережній Україні. Він наголошує на тому, що серед опришків було постійне прагнення «до вільного гайдамацького життя», яке успішно розвивалося по обох сторонах Карпат. У розвідці «Гуцули» Вагилевич писав, що опришки постійно «складали частину руського народу і один і той же дух їх надихав і знаходився в них, як і в • інших руських племенах» 1R4 . Із неопублікованої статті «Про розбійників в карпат­ ських горах» («Хроніки» опришківського руху на Покут­ ті) видно, що І. Вагилевич збирався досліджувати з історичного боку опришківський рух першої половини X I X ст., узагальнити свої погляди на цю цікаву для нього проблему. Інший учасник «Трійці» — Я. Головацький у вступній статті до публікації галицьких і угорських пісень виклав свої погляди на рух опришків, порушивши питання про причини його розвитку. Він підкреслює «прекрасні дані» (про рух опришків. — В . Г.), вказує на поширення руху опришків у X V I ст. аж до Дністра, на їх зв’язки з сіль­ ськими побратимами, пише про розвиток опришківських традицій в народі, захоплюється мужністю месників. Я. Головацький зауважує ряд спільних рис в організації побуту опришків і козаків 165. Видатний український письменник-демократ Юрій Федькович у своєму «передному слові» до публікації поеми 163 Русалка Дністровая, стор. X IV 164 Г. Ю. Г е р б і л ь с ь к и й . Вказана праця, стор. 146.

165 Я. Г о л о в а ц ь к и й . Народньїи песни Галицкой и Угорской Руси, ч. І, стр. 708—710.

242

«Довбуш» дає історичну оцінку діяльності опришків. Він виразно твердить про участь верховинців не лише Гали­ чини, але й Буковини і Закарпаття в опришківському ру­ сі, які «мстилися над своїми кривавими тиранами» — фео­ далами і сільськими багатіями. Ю. Федькович уважав Олексу Довбуша за найбільш видатного ватажка оприш­ ків, месника за народні кривди. «Оден же, — пише Ю. Федькович, — з найзавзятіших таких гуцульських ва­ тажків, щоб так сказать: чоло всіх тих смертоносних ликів, був Олекса Довбуш. — Єго ватага була така численна, що він не тільки на великі села, але навіть і значні міста серед білої днини важився нападати і їх рабувати, а то чинив він не так-то здобичі ради, як ради кривавої помсти» 166. Пись­ менник виступив проти тих, хто зневажав галицьких оп­ ришків, називаючи їх «розбійниками», «різунами», «лю­ доїдами». Опришки привернули увагу українського письменника, публіциста і громадського діяча революційно-демократич­ ного напрямку Михайла Павлика, який народився на Гуцульщині в бідняцькій сім'ї, а його батьки мали зв’язки з опришками. М. Павлик писав: «В них (у батьків. — В. Г.) кипіла оприська кров. Дід їх старий Юрій Павлик, на прізвище Гордіца, водився з опришками, бо ж Косівщина, що займала властиву Гуцульщину, була гніздом на­ ших опришків». М. Павлик ще в дитинстві чув від бать­ ка багато оповідань про опришків, про їх силу, завзяття і справедливість боротьби. «Від тата,— згадує він,— у мене залишилось гостре почуття правди і завзятість, що бу­ ли ніби взяті на крила піснями й оповіданнями за Дов­ буша, яких я наслухався дитиною...» 167 Суспільно-політич­ ні погляди письменника склалися під впливом визволь­ ного руху в Галичині. М. Павлик вказував, зокрема, на прогресивний харак­ тер опришківства, порівнював його з козацтвом. «Про го­ ловного оприського ватажка Олексу Довбуша, — зазначав М. Павлик, — співають пісні, розказують ще і досі гали­ цькі мужики, особливо підгір’яни в Карпатах як про тако­ го чоловіка, котрий із своїми товаришами стояв за бід­ ними, рабував тільки багачів та давав і помагав бідному 106 Ю р і й Ф е д ь к о в и ч . Довбуш, Львів, 1878, стор. 5.

167 Ювілей 30-літньої діяльності Михайла Павлика (18 7 4 — 1904), Львів, 1903, стор. XIII. 1 6

*

243

мужицтву, котрого боротьбі, значить, вони придають ха­ рактер соціальний» 168. Галицькі опришки привернули найпильнішу увагу Івана Франка ще в юнацькі роки. Опришківська тематика зай­ няла важливе місце в його публіцистичній і науково-істо­ ричній творчості. Під справжньою історією Франко розу­ мів історію народних рухів, тобто подій, які відбувались волею народних мас, за їх безпосередньою участю і мали соціально-визвольний характер. До таких подій він відно­ сив і «опришків з Довбушами і Баюраками» 169. На противагу дворянським історикам, які вигадували всілякі версії щодо появи народних месників, Франко наполегливо доводив, що опришківський рух був поро­ джений соціально-економічними причинами. У праці «Пан­ щина та її скасування в 1848 р. в Галичині» 17°, аналізую­ чи панщизняні порядки в Галичині, він порушив чимало питань з історії опришківського руху взагалі, торкнувся і його періодизації, підкреслив міцні зв’язки галицьких опришків з селянами, довівши, що цей рух мав місце не лише в шляхетській Речі Посполитій, але й в Австрійській монархії, навів нові дані про опришківство в 20-х роках X I X століття. Іван Франко підкреслив прогресивний ха­ рактер цього руху. Він об’єктивно оцінював події і по­ в’язував розвиток опришківства в Галичині із скасуван­ ням панщини (1848 р.). Недаром він високо оцінив опо­ відання М. Шашкевича «Олена», вважаючи, що воно впливало на селян, оскільки в середині X I X ст. ще діяли опришки і «не минулася селянська недоля». «...Читаючи Шашкевичеве оповідання, — писав Франко, — люди перед 1848 роком дуже добре мусили розуміти, що й на їх очах діється не одно подібне, бо ані панська самоволя та збит­ кування над людьми, ані розбійницькі напади не минули­ ся, ще й були й за часів Шашкевича» 171. Дослідженням боротьби народних месників займався і В. Гнатюк, який, крім збирання і публікації фольклорних матеріалів про опришків, написав ряд розвідок з історії опришківського руху. Він переконував, що крім політич­ них і географічних умов, «соціальні* відносини гнали ще 108 169 170 171 244

ЛЦДІА, ф. 663, оп. 1, спр. 1, арк. 74. І в а н Ф р а н к о . Твори, т. 16, стор. 184. Там же, т. 19, стор. 594. І в а н Ф р а н к о. Твори, т. 16, стор. 184.

більше людей в опришки». Дослідник досить детально пояснює організацію опришківських загонів, розправу над ними шляхетських судів. Прогресивні діячі Галичини, починаючи від «Руської трійці», хоч і не писали окремих історичних розвідок про опришків, проте, вперше зуміли дати належну оцінку роз­ витку і характеру галицького опришківства, на противагу дворянським і буржуазним історикам типу К. Войціцького, А . А . Бєльовського, А . Косака, І. Дзежковського та інших, виразно оцінили його історичне значення на захід­ ноукраїнських землях в період панування феодально-крі­ посницьких відносин. *

*

*

Опришківський рух — всенародне явище. Протягом всього періоду його існування в загонах брали участь різ­ ні прошарки трудящих західноукраїнських земель: селяни, міщани, зубожілі ремісники та ін. Це були здебільшого розорені феодальною системою категорії, позбавлені основ­ них засобів до життя, але найбільш рішучі й готові до бо­ ротьби люди. Тривале існування опришківських загонів у гірських околицях західноукраїнських земель, їх постійні антифео­ дальні дії, виправдана умовами організація і вдало за­ стосовувана партизанська тактика приносили успіх у боротьбі з гнобителями, створювали героїчні традиції опришківської боротьби, які передавались від покоління до покоління, постійно нагадуючи про небезпеку для експлуа­ таторських класів та про готовність до класової боротьби народних мас. Опришківство — складова частина антифеодального ру­ ху на Україні, яке відіграло прогресивну роль в історії українського народу. Карпатські опришки, ведучи протягом кількох століть класову боротьбу з представниками різного роду панівної верхівки, розхитували панщинно-кріпосницькі відносини, поглиблювали розклад феодального суспільства.

висновки

v

47 краінські землі в період феодально-крі­ посницького гніту стали ареною гострої класової боротьби. Селянство — основний виробник феодальної епохи — на посилення соціального і національного гніту відповідало безперервною антифеодальною боротьбою. Класова бо­ ротьба селян, що розгорялася на всій території України, витворила два головні вогнища антифеодального руху. На Придніпрянщині таким вогнищем стала Запорізька Січ. На західноукраїнських землях, в Карпатах, приблизно в цьому ж часі виникло опришківство. Рух опришків — це багатовікова боротьба селян Гали­ чини, Буковини і Закарпаття. Дворянські і буржуазні істо­ рики всіляко затушовували прогресивний характер опришківського руху, зводили його до простих «розбійницьких» виступів. Намагаючись приховати об’єктивні соціальноекономічні передумови виникнення опришківства, вони по­ яснювали його появу різними вигаданими версіями, щоб затемнити і спотворити його історичну роль. Радянська історіографія, яка особливу увагу приділяє дослідженню класової боротьби — рушійної сили всіх сус­ пільних формацій, — належне місце відводить боротьбі се­ лян України в період феодалізму. Причини виникнення руху опришків криються у со­ ціально-економічних відносинах в епоху феодалізму на Україні. Разом з тим на вироблення специфічного харак­ 246

теру антифеодальної боротьби на Прикарпатті впливало те, що західноукраїнські землі після розпаду ГалицькоВолинського князівства були розшматовані трьома фео­ дальними державами — Польщею, Угорщиною і Молда­ вією, розділені штучно створеними кордонами. Поряд з соціальною селянство вело і національну-визвольну бо­ ротьбу. Зосередження в Галичині великої кількості шляхти ста­ ло причиною економічного наступу її на трудящих. X I V — X V I ст. — період поступового закріпачення селян, зростан­ ня феодальних повинностей, серед яких відробітна рента стає домінуючою у фільварково-панщинній системі. В ре­ зультаті масового загарбання шляхтою селянських наді­ лів і зростання товарно-грошових відносин у середовищі селян з’являються різні категорії кріпаків, значний про­ цент серед яких становлять малоземельні та безземельні. Використовуючи вирвані від короля економічні і політичні права, шляхта безкарно знущається над селянами. До то­ го ж орендна система, розорювальні походи і постої татар­ ських і шляхетських військ, внутрішні міжусобиці значно посилили феодально-кріпосницький гніт, поставили селян у безвихідне становище, викликали спочатку легальні фор­ ми опору — написання численних скарг, масові втечі селян та ін. Селянство відступає в передгірські і гірські райони і заселяє протягом X V —X V I ст. значні простори Прикар­ паття. У прикарпатських селян був один шлях — боротьба за своє соціальне і національне визволення. Серед різних па­ сивних і активних форм антифеодального опору в X V I ст. на перше місце виступає партизанська боротьба, яка на­ була форми опришківства. Кріпак, переважно найбільш розорений, відривається від свого рідного села, поповнює лави подібних йому т. зв. «неробочих людей», озброюється і за допомогою осілих селян починає збройну боротьбу, використовуючи природні бастіони Карпат. Огляд джерел допомагає висвітлити тривалий характер і організацію опришківського руху і, головне, визначити його періодизацію, яка досі не була зроблена, оскільки опришківство не досліджувалося в цілому своєму кількавіковому розвитку і зводилося до селянських виступів на Прикарпатті в середині X V III ст., через що складалося враження лише про епізодичні, локальні явища цього значного руху.

247

В основному історію опришківського руху можна поді­ лити на три головні періоди. П е р ш и й п е р і о д охоплює X V I —першу половину X V II ст., включно до народно-визвольної боротьби 1648— 1654 рр., що мала значний вплив на галицьких селян. У X V I ст. зароджується опришківство в трьох центрах: Коломийщині (Покутті), Сяноччині і Поділлі. В цих центрах з’являються загони повстанців під різними назва­ ми, серед яких найбільше виділяється назва «опришки>>. Опришківство стає тією силою, що зрушує селянські маси, піднімає їх на боротьбу з гнобителями, сприяє акти­ візації антифеодальних виступів на місцях. Найбільш яскраво виявили себе опришки в 1648 р., коли активно включилися в хід народно-визвольної боротьби і подекуди очолили селянські виступи. Не випадково шляхта змушена була визнати, що народна боротьба в Галичині за своїм розміром виявилась такою ж, як і на Наддніпрянщині. Друга половина X V II—середина X V III ст. — д р у ­ г и й п е р і о д розвитку опришківського руху, період най­ більшого піднесення карпатського опришківства, яке в цей час посіло значне місце на історичній арені. Цьому фак­ тору сприяли економічні умови. Галицькі феодали, незва­ жаючи на розвиток народного руху в 1648— 1654 рр., у го­ нитві за доходами посилюють феодально-кріпосницький гніт, захоплюють селянські наділи, збільшують панщину, всякі відробітки, позбавляють селян будь-яких прав. Люстрації, інвентарі і особливо селянські скарги найбільш чітко віддзеркалюють важке соціально-економічне і право­ ве становище селян, вказують на порушення встановлених норм феодальних повинностей та інші позаекономічні фак­ тори, які поглиблювали занепад і кризу в сільському гос­ подарстві Речі Посполитої. Малоземельні і безземельні селяни продовжують анти­ феодальний опір, опришківство знову відіграє чималу роль. Все частіше виникають загони опришків, які ведуть успішні бої зі шляхтою на всьому Прикарпатті. Неабиякий вплив на піднесення опришківського руху мали селянсько-козацькі війни на Правобережжі і Поділлі в кінці X V II—на початку X V III ст. та народні завору­ шення в Молдавії і Угорщині. Найвищого піднесення досягає рух опришків під ке­ рівництвом Олекси Довбуша, Василя Баюрака та Івана Бойчука. В цей час (1738— 1759 рр.) карпатське оприш248

ківство перетворюється в справжню народну військову силу, що своїми діями охоплює значну територію Прикар­ паття, Закарпаття і Буковини і досягає Правобережжя. В діяльності загонів Довбуша і його наступників спосте­ рігається більш удосконалена організація і тактика. Об’єднання опришків з молдавськими і угорськими гайдуками сприяє розгортанню селянського руху взагалі. Шляхетський уряд, будучи не в силі розправитися з опришківством, налагоджує контакти з Угорщиною і Молда­ вією, і каральні загони трьох держав наступають на основ­ не вогнище опришків — Карпати. Проте вміле маневру­ вання опришківських ватажків, їх солідарність і партизан­ ська тактика звели нанівець зусилля шляхетського уряду, скеровані на придушення руху. Т р е т і й п е р і о д розвитку українського опришківства проходив у часи панування Австрії — в кінці X V III—пер­ шій половині X IX ст. З захопленням земель Австрією стано­ вище селян не поліпшилось, криза фільварково-панщинної системи посилювалась. Під впливом товарно-грошових від­ носин відбувається процес диференціації селянства, збіль­ шується група розорених селян. Внаслідок росту панщизняних повинностей, ненависної рекрутчини та державних податків селянські, в тому числі й опришківські рухи не затихають, а навпаки набирають широкого розмаху і за­ грожують пануванню Австрії на західноукраїнських землях. Австрійський уряд видає численні розпорядження, виділяє спеціально організовані каральні експедиції з військових сил і найманих стрільців і за їх допомогою шляхом жорстоких розправ і переслідувань придушує рух опришків. Сила і довготривалість опришківського руху полягала в тісному зв’язку з селянством, партизанській організації і тактиці і, нарешті, в тому, що опришківський рух був класовим, антифеодальним у своїй основі і спрямуванні. Цього не могли не визнати не тільки феодали, але й бур­ жуазні історики. Протягом X V I —X IX ст. загони оприш­ ків виробили свою організацію і тактику, що відповідала умовам Прикарпаття. Невеличкі загони опришків вели безперервну партизанську війну на широкому просторі Прикарпаття і творили грізну для феодалів силу. Феода­ лам важко було навіть військовою силою знищити чис­ ленні розпорошені на неприступних горах і лісах загони опришків. Витривалість, невибагливість у буденному житті (ос­ 249

кільки основний кістяк складався з найбільш убогих се­ лян), ненависть до гнобителів, любов до свободи, сміли­ вість і мужність у бою — найкращі риси характеру оприш­ ків, які виробилися протягом X V I —X I X ст. Безперервні виступи опришків, можна сказати, рево­ люціонізували селянство, вселяли віру в успішність бо­ ротьби. В гірських околицях складались героїчні опришківські традиції. Опришківство ставало масовим, типовим явищем серед волелюбних горян. Селяни опришкувались подібно до того, як на Наддніпрянщині і Поділлі селяни покозачувались. Традиція опришківства особливо зміцні­ ла в X V III—на початку X IX ст. і глибоко увійшла в по­ бут селянства. Тактика й організація опришківських загонів характер­ на не лише для українських опришків. Подібно діяли поль­ ські і чеські «збуйники», болгарські і молдавські «гайду­ ки», угорські «толваї», «батяри». Основним опорним центром опришків були Карпати, особливо хребет Чорногори на сході і Лиса гора на захо­ ді. Це — своєрідне опришківське Запоріжжя. Не можна вимагати від опришків, діяльність яких про­ ходила в страшні часи панування кріпосництва, в часи розгулу шляхетського терору, якихось свідомих революцій­ них вимог чи стрункої революційної програми. Опришки були виразниками стихійних прагнень народу до волі, щастя і соціальної рівності, боролися з соціальною неспра­ ведливістю як могли і як знали. Численні факти свідчать, що опришки були гуманними у ставленні до знедолених мас, справжніми і відважними лицарями в боротьбі з кріпосництвом, а це ще раз спрос­ товує безпідставні твердження шляхти та дворянсько-бур­ жуазних істориків про нібито «розбійницький» характер кількавікового руху опришків та про те, що вони діяли немов заради особистої наживи. Вже одне те, що основний кістяк опришківського руху становили убогі селяни, які мстили феодалам за кривди, захоплювали маєтки, вбивали панів і допомагали бідним, спростовує надумані версії апо­ логетів дворянсько-буржуазної історіографії. Селянсько-опришківський рух на Прикарпатті, як й ін­ ші антифеодальні виступи епохи феодалізму, мав свої і слабкі сторони, які неминуче привели до поразки. Недо­ статня організованість, стихійність, розрізненість дій окре­ мих загонів, відсутність такого керівника, яким пізніше 250

став для селян робітничий клас, — були головними причи­ нами поразки. На ці слабкі сторони будь-якого селянсько­ го руху в період феодалізму неодноразово вказували кла­ сики марксизму-ленінізму. Карпатське опришківство — справді народний рух. Пе­ реконливим доказом цього є багатюща народна твор­ чість — численні легенди, оповідання, перекази, в яких народ любовно оспівує своїх захисників, зберігає пам’ять про них і понині. Темі опришківства радянські художники і скульпто­ ри, письменники і поети, композитори і драматурги при­ святили чимало проникливих творів. Великий інтерес до життя і діяльності народних ге­ роїв — карпатських опришків — живий доказ любові і ша­ ни трудящих до своєї героїчної минувшини, до тих, хто боровся за справедливість і віддав своє життя за краще майбутнє.

З М І С Т

ПЕРЕДМОВА

З

РОЗДІЛ І ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗГОРТАННЯ РУ Х У ОПРИШКІВ У ПЕРІОД ФОРМУВАННЯ ФЕОДАЛЬНО-КРІПОСНИЦЬ­ КИХ ВІДНОСИН (X V I—перша половина X V II ст.)

17

§ 1. Соціально-економічні умови виникнення опришкіьства . . .1 7 § 2. Рух опришків у XVI—першій половині XVII ст. . 33 § 3. Боротьбаопришків у періодвизвольної війни українською народу (1648— 1654 рр.) ' 43 Р О З Д Л II ПІДНЕСЕННЯ ОПРИШКІВСЬКОГО Р УХ У В ПЕРІОД ПО­ СИЛЕННЯ ФЕОДАЛЬНО-КРІПОСНИЦЬКОГО ГНІТУ (друга половина X V II—середина X V III ст.) § 1. Посилення панщинно-кріпосницької екс­

56

плуатації селян 36 § 2. Опришківські виступи *<в другій полови­ ні XVII—на початку XVIII ст.

61 § 3. Антифеодальна боротьба карпатських опришків під проводом Олекси Довбуша (1738—1745 рр.) .

82 § 4. Діяльність бойових наступників Довбуша — Павла Орфенюка, Василя Баюрака, Івана Бойчука (1745—1759 рр.)

142 Р О З Д І Л III

Р У Х ОПРИШКІВ У ПЕРІОД РО ЗК Л АД У ФЕОДАЛЬНОКРІПОСНИЦЬКИХ ВІДНОСИН (кінець X V III —перша по­ ловина X IX ст.)

185 § 1 Соціально-економічне становище селян 185

§ 2. Рух прикарпатських опришків та причи­ ни припинення опришківства 196 § 3. Організація і тактика опришківських загонів та їх зв’язки з■ селянськими ма­ сами .

218 § 4 Історичне ня опришкі 237

висновки

246

Ціна 1 кргі.

К

itп u itiiiiH T iio .і і . і п

в п . н о го

і :> t? <>

im rr.v