История культуры народов мира. Том 4. by Watra

ГЕРМАН ВЕЙС

И стория

культури

НАРОДОВ МИРА

і 4іі _

ОБЬЇЧАИ и НРАВЬІ • КОСТЮМ УКРАПІР НИ її 1[РРДМІ ТЬТ БЬІТЛ ВООРУЖЕНИР • ХРЛМЬІ и /КПАЇ іЩА

V4K ‘M ( l ) ‘MOSS I.I.K '- І X

II ’(>

Оформление серии и переплети художника Е. Шамрай Шеф-редактор проекта В. Людвинская

Вейс Г. В 26

История культури народов мира. Том 4. Возвьішение и упадок империи. Древний Рим. — М : Изд-во Зксмо, 2004. — 144 с., ил. ISB N 5-699-09608-6 История человечества немислима без монументальной имперской цивилизации, созданной древними римлянами. Когда-то суровьіе и аскетичние, они покорили мир при помоши меча, но удержали его благодаря умению «ладить» с чужими богами, леренимать науку и искусство более развитьіх, но менее воинственньїх народов. Так возник неповторимий феномен Древнею Рима — центра мировой культури своего времени, места, где встречшіись и уживались все верования и обьічаи, творили учение, художники и скульпторьі из самих зкзотических мест Европьі, Азии и Африки. В зтой книге интересно все: римские доспехи и вооружение, облачение жрецов и правителей, устройство знаменитих цирков. терм и загородньїх вилл, мебель и осветительньїе прибори, описання жертвоприношений. пиршеств и празд ников, наконец, одеждьі. украшений и косметики, еще в те далекие времена игравших неоценимо важную роль в жизни обитателей «вечного» города. «История культурьі народов мира» — уникальное издание, в котором описаньї костюми, оружие, мебель, посуда и архитектурньїе сооружения народов нашей планети начиная с IV тьісячелетия до н. з. и вплоть до X IX века. Автор зтого интереснейшего труда — вьщающийся немецкий художник и историк культури Герман Вейс (1822— 1897), профессор Берлинской академии художеств, лично вьіполнивший большинство многочисленних иллюстраций, украшаїощих сграпици зтого знциклопедичсского собрания. П о широіе и обьему магсрішла, сисдсшюго в единос цслое с истинио псмсцкой добросоиестносгмо и аккураміосії.ю, ми кпиш до сих йор ке зніїсі себе раипих в Восени. УДК ,)4(3):«Ш .Н5

I.I.K М.5

'С

ishin

-v ичч типи и

і <ИІ|И-М«-|ІІНПІ ПІ |Н 1111 < >фпрм МЧІІІІ

• II гііін ->ім іім> •Око , 2ПІІ4

<<) <ММ> • II іди і«*/їм-їмо - >ммо*, ЛММ

Герман ВЕЙС

И сгория

культури НАГОДОВ МИРА Возвьішение и упадок империи ДРЕВНИ Й РИМ Обьгчаи и нравьг Костюм, Украшения Предметьг бьгта Вооружение Храмьг и жилища

Москва 9КСМ О 2004

N ї ж §г

о т т.

ДРЕВНИЕ НАРОДЬІ ЕВРО П ЬІ

А А А НАРОДЬІ ИТАЛИИ Предварительньїе замечания аходясь на перепутье между восточньїми землями и Западной Европой, итальянский полуостров вместе с о. Сицилией образует своеобразную плотину или дамбу, вьідвинутую в море от Европейского материка к Африканскому. Такое расположение можно бьіло бьі считать очень вьігодньїм, если бьі не отсутствие островов, которьіе всегда облегчают мореплавание. От берегов Испании Италию отделяют два больших и пракгически лишеннмх осгровов моря — Тирренское и Иберийское. Адриагическое море, омьівающее восточньїй берег Италии, довольно узкое, но тоже лишено остро вов. Даже там, іде итальянский берег ближе всего к греческому, разделяюіцее их Ионическое море достаточно широко; еще шире промежуток между южной оконечностью полуострова и Африкой. Рельєф Италии определяет Апеннинский хребет. Прорезая полу остров посерсдипе во всю длину, он оїделяет его на севере от обшириой континентальной низменности (Аомбардо-Венецианской и Пьемонтской равниньї), которая в свою очередь ограничивается Альпами, прилегающими к ней с северо-востока. Собсгвенно древнеиталийская область начинается от подножий южньїх склонов поперечного кряжа Апеннин, идущего от Іенуи до Анконьї. Гористая в своей северной части, она бьістро нонижается геррасообразньїми уступами по направленню к западному берегу и тянется далеко к югу, упираясь с восточной сгороньї в Апенниньї. В Италии не бьіло найдено никаких следов первобьпного коренного населення, которое соответствовало бьі гіредполагаемому североевропейскому населенню так називає мого каменного века. Археолоїические исследования показали, что самьіе древние поселенцьі Италии бьіли пастухами и занимались земледелием еще до своего пе реселення в зту страну.

Ш штФ

жшшт

Г. Вейс. История культури народов мира

Можно предположить, что они принадлежали к тому же кочевому племени, которое, ВЬІЙДЯ из Азии, направилось к юго-западу и заселило большую часть греческого материка. Довольно поздно отделившись от пеласго-аллинской семьи на родов, будущие жители Италии перепіли через Апенниньї и стали продвигаться к югу, занимая, вероятно, сначала возвьішенности, но из-за педостагка пастбигц и пахотной земли спускаясь и на равниньї. Очень возможно, что равниньї уже бьіли затіяти и новьіе пришельцьі встречали отпор со сторони хозяев зтих земель. Постепенно завоеватели распрострапились по всему полуострову и поделили его между собой. Первнми из зтих переселенцев били, по всей вероятности. япиги. За нилГИ следовали так назьіваемне латини и, наконец, умбри. Под напо ром племен, следовавших за ними, япиги продвигались все далее к югу и осели только на самой южной оконечности полуосгрова. Латини, в свою очередь, заняли всю его западную половину от левого берега Тибра до Мессинского пролива, а отделившиеся от них сикули переправились через пролив и поселились по берегам Сицилии. Умбрам достались северо-западньїе области Италии и вся ее восточная половина. На западе поселились представители южной ветви умбров. извєстньїе под названием тусков (tusci, tursici — строители городов или башен), но подверглись нападению рассенов — дикого племени, вероятно, северного происхождения — и бьіли ими покореньї. Победители слились с умбрами в один народ и. утратив свои прежние тіме на, стали називаться зтрусками. Развитию культури на западе Италии способствовали греческие колонии. П рине си с собой знание многих полезннх ремесел и более развитую культуру, дорийцьі вскоре прочно обосновались среди окружавшего их полудикого населення и так б и стро размножились, что триста лет спустя — ко времени основания Рима — вся пло доносная Кампанья и Южная Италия би ли заселенн ими. Они распространились также по Сицилии и вьітеснили оттуда финикийцев, заставив их переселиться на соседний материк и на близлежащие острова.

Благодаря своей воинственности, которая со временем превратилась в доминирующую черту их национального характера, римляне возвьісились над соседними племенами. С учреждением республики усиление Рима пошло еще бьістрее, несмотря на внутренние смути, вьізванньїе борьбой между плебеями и патрициями. К 351 г. до н. з. римляне положили конец тяжелнм войнам с Утрурией и окончательно ее покорили. Утруски (рис. 1) не только били побежденьї, но в течение следующих ста лет полностью романизированьї, за исключением немногих северо-восточньїх ветвей. С превращением Рима в главний город Италии в его гражданах пробудилось стремление к блестящей столичной жизни со всеми ее удобствами и соответствуюгцей обстановкой. Римляне заимствовали у греков только то, что считали для себя полезньїм или заманчивим. Они охотно населяли свой Олимп греческими богами и смешивали, сами то 4

Возвьішение и упадок империи. Древний Рим

го не сознавая, греческие пороки со своими национальньїми добродетелями. Распространив своє владьічество до самих границ Италии, римляне пе решли через Апенниньї и за несколько лет (236—222 гг. до н. з.) покорили об ласть, заключенную между зтими гора ми и южньїми склонами Альп. Вскоре они вьінужденьї бьіли начать войну с Карфагеном (220 г. до н. з.) и в то же время сражались в Сицилии. Греции и Испании. Войпьі зти чрезвьгчайно изнуряли римлян, но они снова собирались с си лами и благодаря своей стойкости и искусству своих полководцев победоносно отражали натиск неприятелей. После упорной борьбьг они овладели богатьім Карфагеном (201 г. до н. з.) и утвердили своє владьічество на море, но вслед за зтим снова бьіли вовлеченьї в продолжительньїе и кровопролитньїе войньї почти со всеми своими соседями (см. рис. 2 — карфагенский воин). После всех зтих завоеваний римля не действительно могли считать себя повелителями всего современного мира. П осле побед на Западе и Востоке Рим стал центром, в которьій отовсюду стекались товари, но вместе с ними и всевозможньїе пороки. Бистро распространившаяся во всех слоях населення склонность к наслаждєниям ослабила воинственньш дух нации. Ііассивно поддаваясь влиянию покоренньїх ими народов, римляне при атом еще долго оставались глухи и слепьі к тому прекрасному, что могли предложить им зти народи, они медленно учились понимать красоту зллинского искусства и зллинской литературьі. Правда, они охотно перевозили к себе произведения греческих скульпторов в качестве военной добьічи и знакомились с сочинениями греческих писателей, но смотрели на т о . как на несущественное дополнение к житейской обстановке. Впрочем, умение ценить художественньїе произведения скоро стало признаком хорошего светского образования. Такой переворот в нравах римлян не мог не повлиять и на их политическое положение: последствия зтого внугреннего разлада ослабили сили, об ьединявшие общество. В народе начались волнения, которьіе еще больше разжигали безуспешние попьітки некоторьіх одаренннх личностей возглавить движение.

Во время зтих волнений, продолжавшихся около 50 лет, развращенность нравов достигла предела. В Риме царили обман и предагельство. Положение бьіло напряженньїм до крайносте; хотя богатств римской знати бьіло бьі достаточно, чтобьі предотвратить обеднение граждан, обладатели зтих богатств предпочитали тра тить огромньїе суммьі на подкуп черни в свою пользу. Рим стоял на краю гибели, когда появилея ІДезарь. 5

Г. Вейс. История культури народов мира Опираясь на войско, он сумел укрепить государство, но с нравсгвенньїми пробле мами ем\ справиться не удалось. Разврат и пороки при злихинской образованности прнобрели лишь более утонченньїе формьі. Население Рима до такой степени оказалось под влиянием греческого окруженця, что, в сущности, уже можно бьіло говорить об зллннско-италийском, а не собственно римском государстве. П осле смерти Цезаря вновь обосгрились все противоречия Римского государства. Разгорелась гражданская война. М ир установился на некоторое время лишь при Октавиане. Правление его преемников показало, как низко пал некогда гордьш римский на род. Сначала Тиберий, потом Нероп, далее Оттон и Вителий засгавилн его испьітать такие жестокости и такое унижение. что гщетньїми оказались все благие усилия Веспасиана, Тита (69—81 гг.) и целого ряда их преемников, о і Нервьі до Марка Аврелия, питавшихся исцелить болезни общества.

Так же бесплодньї били и попьітки позднейших императоров, например Септимия Севера (146—211 гт.). К тому же с зтого времени римским прест олом наминає і распоряжаться вой ско: легионьї самовольно провозглашают императором го одного, то другого полководча и вносят полньїй хаос в управление государством. Диоклетиану удается наконед ограничить такой произвол, однако и он вьінужден избрать себе соправителя и разделить с ним верховную власть. После того как он отрекся от престола, явились шесть императоров, вьібранньїх разньіми легионами (305 г.). С зтих пор начинается окончательное разложение римской монархии, и древний мир уступает месго новому...

Одеж да Все, что бьіло сказано о художественном ети ле ближневосточньїх и треческих памятников, относится и к зтрусским. Относительно позднейших из них достаточно заметить, что, несмотря на приближение к треческим образдам, они остались всего лишь копиями. Как ни ттцательно представлена одежда на зтрусских скульптурах и картинах, они все-таки дают лишь безжизненную, схематичную когшю действительности. Нет сомнения. что у италийских племен, как и у треческих, все характерньїе для них отличигельньїе особенности виразились прежде всего в одежде. Хотя одеяние древних зтрусков, а позже римлян состояло из тех же основ них предметов, что и у всех древних народов, не носивших штанов: из нижней одеждьі (рубашки) и верхней (плаща), однако покрой пла ща у римлян бьіл совсем не таким, как у греков или зтрусков (гусков). 6

Возвьшіение и упадок империи. Древний Рим

По памятникам видно, что одежда гусков, не уступая по пьішносги восточной, по покрою приближалась к одежде малоазиатских, а в некоторьіх случаях и европейских греков, между тем как национальная римская одежда отличалась своим оригинальньїм характером. О материале, из которого зтруски изготавливали свои одеждм, и способах его переработки мьі никаких сведений не имеем. Весьма вероятно, что зтрускам с древнейших времен бьіли известньї ткани, которьіе использовались для зтих целей на Востоке. Конечно, и у них, как и у древних греков, ткачеством и прядением занимались сначала только женщинм, а позднее зти занятия перешли в руки ремесленников, вьідельівавших те разноцветньїе и золотьіе одеждьі, о когорьіх рассказьівают мифі.і и свидетельствуют найденньїе в Зтрурии картиньї и скульптури. Римляне изготавливали свою одежду преимущественно из шерсти: сначала — не имея других материалов, а впоследствии — узнав из опьіта, что шерстяная одежда лучше всякий другой защищает тело. Даже когда стали привозить множество различньїх материалов из-за границьі, спрос на шерстяньїе одеждьі не уменьшился и сукнодельное и валяльное ремесла оставались самьіми вьігодньїми. Одеждьі из льняних тканей начали носить гораздо позднее, хотя обработка льна и пеньки производилась у римлян издавна и в широких масштабах. У римлян изготовление одеждьі являлось исключительно женским занятием. Во многих семействах обьічай носить изготовленное платье сохранился до времен Империи. Сходство лагинских названий одеждьі, платья (vestis) и глагола «ш ить» (suo, пео) с санскритскими (vastra, siv, nah) указьівает на их общее происхождение от первоначальньїх корней. которьіми обозначались понятий: оболонка и действия сшивания, соединения, но не помогает решить вопрос, умели ли латинцьі ткать и прясть, прежде чем переселились из своей прародиньї в Европу. Н о иет сомнения, что ткачество бьіло известно в Лациуме с незапамятньїх времен. В противоположность грекам, носившим одежду без швов, цельно сотканную на станке, римляне при изготовлении одеждьі пользовались иглой. Римская рубашка сшивалась, и даже тога должна бьіла пройти через руки портного. чтобьі стать пригодной для ношення. Как и греки, римляне считали одеж ду белого цвета наиболее приличной, а для торжественньїх вьіходов и процессий единственно подходящей. Н о впоследствии зто правило осталось в силе только для тоги. Ц вет остальной одеждьі зависел от модьі.

Уже во II в. до н. з. в Риме стали распростраиностраннме материн и одеждьі. Даже муж чини стали носить разноцветное платье, а во Бре мена Пунических войн народний трибун Оппий счел нужньїм издать закон, чтобьі встановить страсть римских женщин к щегольству (215 і: до н. а.). Вскоре бьіл издан другой, более строгий закон, запрещающий излишнюю роскошь (195 г. до н. з.). Несмотря на зти закони, страсть к роскоши не только не уменьшилась, но, наоборот, усилилась, ііяться

Г. Вейс. История культури народов мира

особенно после войн в Малой Азии (190 г. до н. з.). Все драгоценности Востока провозились сначала через Коринф, потом через остров Д елос в Путеоли и оттуда отправлялись в Рим, где продавались зна ти. После войньї с Митридатом (136 г. до н. з.) римские купин стали получать восточньїе товари прямо из Сирии, а позднее, когда Египет стал римской провинцией (31 і: до н. з.), вся восточная торговля римлян велась исключительно через Александрию. И з тканей и готовьіх одежд, которьіе производились таким путем и цена на когорьіе благодаря усиливавшейся расточительности римлян постоянно увеличивалась, главное место занимали тонкие прозрачньїе ткани с островов Кос и Аморгос, египетские бельїе и разноцветньїе льняньїе ткани, а также тонкие хлопчатобумажньїе и узорчатьіе ткани из Индии и ІІерсии и шелковая материя. Вьіше всего римскими модницами ценились одеждьі из прозрачньїх материй, протканньїх золотом и серебром и окрашенньїх в разньїе цвета. Несмогря на императорский запрет носить одеждн,, оставлявшие тело почти обнаженньш, ношение их не только не прекратилось, но стало модньїм даже среди мужчин, которьіе до тех пор одевались преимущественно в шерстяньїе ткани, привозимьіе из Самоса, М илета или Ааконики, и только в редких случаях заменяли их льняньїми, хлопчатобумажньїми, иногда шелковьіми. Полупрозрачньїе ткани вьідельївались также в зтрусской деревне Тускус, и зто обстоятельство тоже могло способствовать больш ой их популярности в Риме. Еще более дорогие ткани бьіли известньї под названием золо тих, или, по имени их изобретателя пергамского царя Аттала, атталийских тканей. Они бьіли густо протканьї золотими нитями или же, по другим сведениям, вьітканьї из золотой проволоки. Древние, по-видимому, не знали ни средневекового (утраченного и до сих пор еще не восстановленного) золототкацкого мастерства, ни золотопрядения.

Рис. 7

К драгоценньїм также принадлежали шерстяньїе или шелковьіе ткани, окрашенньїе пурпурной краской различньїх цветов и оттенков, от блесі ящего черного и темно-фиолегового до красного и бледно-розового. Исгюльзование втих тканей для одеждьі реіулирова8

Возвьішение и упадок империи. Древний Рим

Рис. 8

лось особьіми постановлепиями, которьіе издавались верховной властью для ограничения роскоши, но часто нарушались, особенно женщинами. Нош ение лучших сортов пурпура (тирского и янтинского) и цельньїх пурпурних одежд постановлением Августа разрещалось только императору и его сановникам; всадникам позволялась лишь пурпурная кайма на одежде. Зто постановление недолго оставалось в силе. и мода на пурпур достигла таких масштабов, что Тиберий для ее пресечения бьіл вьінужден прибегнуть к хитросги: он сам перестал носить пурпур и зтим вьшудил сделать то же самое римскую знать. П ри Нероне также б и л о издано постановление, запрещавшее частньїм лицам носить тирский и аметистовий пурпур, однако оно так же нарушалось, как и все прежние.

Мужская одежда у зтрусков, как и у древних греков, первоначально состояла из плаща или накидки, плотно облегавших тело. Первоначально зто бьіл четьірехугольньїй кусок материн, постепенно превратившийся в более просторньїй и богатьій складками плащ, имевший форму отрезка круга (рис. З, а, б). 9ту форму он сохранил и тогда, когда под нею стали одевать шер стяную нижнюю одежду (рис. 4), похожую на малоазиатский и ионический хитон, с той разницей, что она бьіла довольно короткой и, наверное, подпоясьівалась (рис. 4).

Рис. 9 9

Г. Вейс. История культури народов мира

Нарядная одежда богатьіх людей состояла из длинной, чрезвьічайно тонкоіі и богато вьішитой нижней одеждн с рукавами и из такий же накидки (четьірехугольной или круглий) с отверстием для гиливьі посередине (рис. 5: рис. 6). Вероягно, в неко тирьіх исобенннх случаях носили также хитоньї, оставлявшие одно плечо открьітьім, и даже простьіе передники. Костюм зтрусских женщин имел много общего с малоазиатским и вообще с восточнмм женским костюмом. Нижняя одежда походила на очень длинную рубашку с ру Рис. 10 кавами; она бьіла неразрезной и не зашнуровьівалась на теле, как дорийская и аттическая женская нижняя одежда, а, иодобно малоазиатской, бьіла цельной, надевалась через голову и никогда не подпоясьівалась (рис. 7; рис. 8, а, б). Поверх зтой рубашки зтрусские женщиньї надевали накидку — продолговатьш или закругленннй с двух сторон платок средней величиньї, которьій набрасмвали на плечи, а иногда накривали им и голову; концьі плат на на груди скрепляли застежкой. Похожи на восточньге и головньїе убори зтрусков. В них повторяются Рис. 11 почти все форми древневосточньїх головних уборов: фригийско-мидийских (рис. 9, а, г), египетских (рис. 9, в, д) и отчасти индо-персидскггх (рис. 9, б) — в женских; ассирийских и мидийско- перейдених (рис. 10) — в мужеких головних уборах. Малоазиатская головная повязка подобная гой, какую носили ионийско-аттические греки, тоже вегречаетея у зтрусков. Сходство костюма зтрусков с восточним сохраняется и в их обуви: они носили сандалии, острокопечнне башмаки и сапоги (рис. 11; рис. 4; рис. 7; рис. 8). 9ги две форми обуви имели восточное происхождение: остроконечние башмаки били уже в употреблении у древних сі иптяп, а сапоги — у древних персов. Нарядную обувь зтруски отделивали очень богато, в восточном вкусе; у римлян наряднне башмаки нази вались зтрусскими, а так називаемие тирренские подошвн били принятн даже у малоазиатских греков. Зти подошвьі, не уступающие в нарядности малоазиа і скому котурну, представляли собой високие сандалии из дерева, обтянутьіе красной с позологой кожен, коРис. 12 торьіе привязьшались к ноге пурпурними ремнями, 10

Возвьішение и упадок империи. Древний Рим

доходившими почти до колона. По иекоторьім изображениям вид но, что у зтрусков бьіло гакже в обьічае (может бить, талько при вооружении) обвивать ремнями всю ноту до бедер (рис. 12). О том, каков бьіл покрой римской топі и каким образом еє одевали и носили, мнения весьма различньї. Основьіваясь, с одной стороньї, на римских скульптурах (которьіе все принадлежат к более позднему времени), с другой — на догадках римских авторов об ри ском происхождении зтой одеждьі, различают два вида тог и считают тогу разновидностью зтрусского плаща. Другое мнение, по которому тога бьіла исконной иародной одеждой римлян, представляется более основательньїм, поскольку кроме приведенньїх доводов и свидетельств оно подтверждается еще и тем, что если римляне считали тогу своим отличительньїм признаком и по ней даже називали себя gens togata или togati — одевающиеся в тогу, то она должна бьіла бьіть чем-то совершенно своеобразньїм. Ес ли же прибавить к атому, что и впоследствии, когда вошли в моду иностранньїе плащи, Август предписал гражданам являться на форум, в цирк и ко двору не иначе как в тоге, то отсюда следует, что настоящая римская тога сохраняла всегда одну и ту же форму и зтой формой отличалась не только от греческого, но и от зтрусского плаща.

В отличие от четьірехугольного греческого гиматия и закругленной с одной стороньї зтрусской тебенньї римская тога вьікраивалась заостренньїм на концах овалом (рис. 13 — АБ ВГ) длиной в три человеческих роста по плечи (Б — 1, 1—2, 2—Г), а шириной (по короткой оси овала) — в два таких роста ( А —Д, Д —В). Надевали ее следующим образом: сложив вдвоє в длину, так чтобьі одна половина бьіла несколько шире другой и виступала из-под нее (примерно по линии бд), тогу собирали на перегибе в складки и один конец перекидьівали через левое плечо вперед настолько, чтобьі он закрьіл весь левьш бок и свисал до земли (3 —3, г —Г); затем другой конец тоги пропускали справа под мьшікой (редко через 11

Г. Вейс. История культури народов мира

Рис. 14

правое плечо) вперед и закидьівали через левое плечо на спину, а се редину из-за спиньї надвигали на правое плечо, от чего передние складки тоги получали большую полноту. Таким образом, одна треть готи закривала левое плечо и весь левьій бок, спускайсь до земли; середина другой трети приходилась справа под мьішкой (Д —д), а остальная масса окутьівала тело спереди, образуя на груди своими верхними складками пазуху. Надев тогу как описано, ее левьій конец вьітягивали кверху и випускали вперед небольшой полой складкой, которая свешивалась из-за пазухи (ср. рис. 14). Пока тога составляла почти единственную одежду римлян, она бьіла неширокой, но размерьі ее, несомненно, бьіли увеличеньї, когда она стала парадной национальной одеждой и когда под влиянием греческой модьі стали обращать особое внимание на обилие и красоту ее складок. В результате тога превратилась в одежду, обременительную из-за своей обьемности (рис. 14). Д л я больш его удобства стали привешивать к ее концам свинцовьіе кисти (как зто делали греки со своим гиматием), а чтобьі дать складкам надлежащее направление, их заглаживали перед надеванием при помощи особьіх дощечек и, кроме того, вьіравнивали и раскладьівали щипчиками на уже одетой тоге. Старинная узкая тога, особенно подпоясанная (обьічай подпоясьівать гогу соблюдался и позднее, например при богослужении, когда никакое другое одеяние не до пускалось), нисколько, по-видимому, не стесняла свободьі движений, а вот более поздняя тяжелая тога массой складок заставляла двигаться медленно. 9 то неудобство и стало гіричиной того, что тога бьіла заменена легкими одеждами — зтрусским плащом новейшей формьі (рис. 15, а) и красивьім греческим гимати ем (рис. 15, б, в).

Римская туника, которую впоследствии стали носить почти всегда под тогой (прямо на голом теле), била похожа на сходную с іреческой нижнюю одежду (рубашку) зтрусков. Н о кроме зтой простой (рис. 14, а—в) у римлян бьіли очень широкие туники с короткими, но очень широкими мешкообразньїми рукавами (рис. 4) и менее ши рокие с длинньїми рукавами, доходившими до кисти. 12

Возвьішение и упадок империи. Древний Рим

Рис. 15

Впрочем, зти длиниорукавньїе туники бьіли редкостью даже в самьіе поздние Бремена, и надевали их только жрецьі чужестранньїх азиатских культов и актерьі на сцене, в частном бьіту их носили весьма редко. Точно так же и длииньїе, доходившие до ступней туники вошли в моду не ранее последних годов Республики, когда изнеживишеся граждане Рима стали надевать по две и более таких туник одна на дру гую. П о свидетельству Светоиия, Август иосил четьіре туники, из чего можно сделать вьівод, что зтот обьічай установился задолго до него. Обьїкновенную тунику подпоясьівали ниже груди поясом (рис. 16). Когда надевали несколько туник одна на другую, то подпоясьівали только самую нижнюю; она бьіла уже остальньіх и, вероятно, одна лишь имела рукава, тогда как верхние бьіли безрукавньїе. Тогой и туникой исчерпьівается весь римский народ ний костюм. Если приведенньїе изменения должньї бнть названьї неримскими, то тем более зтим словом следует обозначить все те одеяния, которьіе римляне постепенно прибавляли к своей одежде отчасти из-за возраставшей изнеженности, отчасти просто из щегольства. У Плавта встречается несколько названий одеяний (среди них paenula); у других авторов более позднего периода находим названия собственно мужских одежд: Іасегna, synthesys, laena, abolla, endromis и др. И з всех зтих оде яний только пенула и лацерна м о г у т бьіть с некоторой достоверностью обт>ясненьї по памятникам.

ГІенула бьіла, по-видимому, одеждой, которую надевали в плохую погоду поверх остального платья. Она имела вид круглого нераспашного, на девавшегося через голову плаща 13

Г. Вейс. История культури народов мира

с капюшоном (рис. 17, а, і ), капюшон, однако, надевали и отдельно от плаща (рис. 17, д). Пенула изготовлялась из голстой плотной ткани, иногда даже из кожи, а с і в , для зтого рода одеждьі стали употреблять изобретениую в то время ворсистую материю. В отличие от пенульї лацерна бьіла легкой одеждой и вошла в обиход довольно поздно. Сначала ее надевали поверх тоги, потом стали носить вместо нее поверх туники. Лацерна походила покроєм на греческую хламиду и, как и та, застегивалась на плече пряжкой (рис. 18). Отправляясь в театр, цирк или ко двору, надевали лацерну белого цвета, но обьічно носили цветньїе лацерньї из дорогой материн. Стоили они очень дорого, например короткая лацерна пурпурного цвета стоила 10 000 сестерциев. Простьіе народньїе лацерньї ши лись иногда с капюшоном, как и пенульї. Д о войньї с парфянами и галлами у римлян не бьіло никакой одеждьі, похожей на штаньї; иногда они обвивали се бе бедро или голень ремнями, как ато делали зтрусские войньї (рис. 12). П осле столкновения с галлами начали постепенно входить в обиход и штаньї, сначала зольно короткие, доходившие до колена и умеренной ширини. Настоящие же шаровари, какие носили все варварские наро ди, П О Я В И Л И С Ь у римлян только во Бремена последних императоров, но и тогда не бьіли принятьі всеми. ПГіаньї так никогда и не стали частью римской одеждьі, ностоянно их носили голько солдати, из невоєнних их надевали очень немногие. Гонорий, сделавшись императором Запалной Римской империи (395 г.), даже запретил носить шта ньї в стенах своей столицьі.

Рис. 18

Хотя римляне и обходились без гакой удобной одеждьі, как штаньї, однако из зтого вовсе не следует, что они не принимали в расчет свои климатические условия: уже во Бремена Республики люди слабьіе или изнеженньїе носили на теле и на шее плотньїе повязки — набрюш14

Возвьшіение и упадок империи. Древний Рим

Рис. 19

ники и галстуки. Н о у римлян, как и у греков, не бьіло обьічая покривать себе голову. Кроме жрецов и судей во время исполнения их обязанностей, все ходили с непокрьітой головой, в случае нуждьі (в непогоду и т. п.) защищая ее тогой или капюшоном (рис. 17, г, д). Римляне изредка использовали шляпьі и шапки, похожие на греческие; Светоний говорит, что Август, когда ему нужна бьіла шляпа, надевал обьічно греческий петас (рис. 19, а—в). Другой вид шляпьі в форме колпака назьівали пилос. Ремесленники, рьібаки, охотники и все, кто проводил время на открьггом воздухе, носили соломенине шляпьі или кожаньїе шапки на войлоке (рис. 19, б —з). Обувь бьіла у римлян настолько необходимой принадлежностью туалета, что образованньш римлянин считал неприличньїм снимать ее даже тогда, когда бьіл одет по-домашнему. Зтот обьічай сущес гвовал еще в древнейшие Бремена и, вероятно, бьіл перенят у зтрусков, у которьіх бьіли заимствованьї и некоторьте особенно нарядньїе видьі обуви.

Рис. 21 15

Г. Вейс. История культури народов мира

Римская обтвь. как и греческая, бьіла двух видов: сандалии (солеа, см. рис. 20, а; рис. 21, а, б, л, к) и ботинки, закрьівавшие всю ступню до лодьіжки (калцеи; ср. рис. 14, а—в). Последний вид обуви надевали, отправляясь в общественньїе собрания, а санда лии носили дома и в бьіту. Впоследствии зто различие соблюдалось менее строго, однако даже и в начале Империи, когда стало принято но сить сандалии с туникой и лацерной, с тогой надевали только калцеи (ср. рис. 14, а—в). К зтим двум видам обуви с течением времени добавилась обувь неримского происхождения: полусапожки, ■сапоги цельньге и разрезньїе со шнуровкой (рис. 21, в, д, и), башмаки с ремнями (рис. 21, ж) и миогие другие, названия которьіх, подобно названиям вьішеприведенньїх одежд, теперь для нас непонятиьі. В обуви придерживались преимущественно белого и черного цветов, но в период расцвета всевозможной роскоши даже мужчини носили обувь красного или пурпурного цвета. Одежда римских женщин, судя по дошедшим до наших дней статуям, не носила национального характера, как, например, мужская тога. Римские женщиньї задолго до создания скульптурньїх памятников променяли свою тяжелую одежду на легкую и красивую греческую, которую они, впрочем, приспособили соответственно своєму вкусу. Страсть к нарядам и изобретательность римских модниц находили себе пищу не только в вьіборе дорогих материй, которьіе позднее свозились в Рим отовсюду, но и в беспрестанном изменении покроя одеждьі. Одежда римлянок состояла из двух главньїх частей — туники и столи, на которую, вьіходя из дому, надевали верхнюю одежду или плащ и покрьівало. Женская туника надевалась, как и мужская, прямо на тело. Старинньїе туники походили на безрукавний греческий хитон, их всегда шили из шерстяной материн. Впоследствии вош ло в обьгчай шить их из более лег ких и дорогих тканей (хлопчатобумажньїх, льняних или шелковьіх), тем более что туника би ла домашним или утренним костюмом римлянок.

Рис. 23

В период роскоши римские щеголихи носили одеяния из тканей таких тонких и прозрачньїх, что они нисколько не скрьівали тела (рис. 22). Зто бьіли знаменитьіе коийские ткани. Вместе с тем и покрой туники изменился: она превратилась в ши рокую и длинную, волочащуюся по земле одежду 16

Возвьішение и упадок империи. Древний Рим

с рукавами или без рукавов, которую то подпояснвали, то носили без пояса (рис. 23; рис. 24) или придавали ей форму хитона с разрезннми рукавами, застегиваюгцимися на крючки или пуговицьі (рис. 25, б; рис. 37). Впрочем, бьіли туники и с настоящими рукавами, закрьівающими руку до локтя или до кисти (рис. 25, а, в). Поверх туники или другой нижней одеждьі надевали корсет (мамилларе, строфиум) из тонкой кожи, ко горьш, как и строфиум у греческих женщин, относился к предметам интимиого туалета и должен бьіл придавать большую полноту труди. Стола, верхняя одежда, бьіла продолжением туники и также шилась с рукавами или без них. Безрукавную столу надевали обьічно на тунику с рукавами. ГІоходя на тунику, стола отличалась or нее отделкой, дорогой тканью и. главное. размерами. Она бьіла гораздо длиннее человеческоРис. 24 го роста и надевалась только с поясом, причем сначала ее подбирали кверху, по крайней мере настолько, чтобьі видньї бьіли носки обуви, а потом собранньїе на груди складки расправляли поверх пояса и нередко опоясьівали еще раз (ср. рис. 26; рис. 27, а). Некоторьіе стольї бьіли не очень длинньїми и тоже подпоясьівались красивими и дорогими поясами (рис. 28). Подол столи обшивался мелко присборенной оборкой, которая воло чилась по земле как шлейф и била Рис. 25 иногда оторочена пурпуром или ви шита жемчугом и золотими блестками. Ворот и пройми гоже обшивали широкой каймой, а иногда такая же кайма нашивалась или виши валась спереди, но зто делалось только для теа тральних стол (рис. ЗО). Стола считалась одеждой замужних женщин (матрон). Девушки носили вместо нее поверх туники простьіе, похожие на столу верхние туники или короткие туники с рукавами, доходившими до локтя (рис. 29). или такие же безрукавине накидки, как и треческие девушки. 17

Г. Вfile. История культури народов мира Вьіходя из дома, рнмскис женщннн накидьівали поверх столи плащ — паллу. По своєму покрою он ли бо бьі л чем-то ередним ліс ж, о' собсгвешю накидкой и широкой верхней туникой, хибо походил и на гоїл, и на гиматий. П о статуям видно, что жен ений плаїц, похожий на гогу, птличалея от мужгкой г о т л и т ь тем, ч іо бьіл нескодько уже ее и краси веє по своєму покрою, а надевалея точно так же, как и гога (рис. 31. а. б); греческин же гиматий бьіл приняг римлянками без всяких изменений (рис. 33. а —г; рис. 37). ГІногда паллу заменяли накидкой на атрусекий манер из ю летой ворспситой магерии (рис. 32) или тпомянутой вьтше верхней одеждой, похожей на гунику. Оиа состояла из двух отдельньїх половин, пере діїей и задпей, которьіе соединялись на плечах пряжками и сдерживались поясом, или бьіла цельной и надсвалао, через голову (рис. 35), или распапіной. иногда с двумя проймами для рук, иногда с одіюй (рис. 36). На верхнюю одежду (паллу) надевали покрива ло, без которого знатньїе римлянки никогда не показьівалпсь на людях. Оно делалось из гонкой прозрачной гканн и прикреплялось к головному убору гак, что спускалось по щекам на плечи и могло бьіть собрано под подбородком (рис. 37; ср. рис. 26; рис. 27. б; рис. ЗО).

Головине убори у римлянок бмли почти те же, чго и у греческих женщин,— повязки (рис. 38. а. б) и круглеє шапоч ки, иногда обтянутьіе сеткой из золотьіх и серебряньгх шнурков (рис. 38, в, і). Рис. 27 Римские жешциньї обувались в сандалии (рис. 39, і ) и б о т и к и (рис. 39, а, б). В редких случаях надевали мягкие полусапожки (рис. 39, в). Знат ньїе дамьі носили цветньїе ботинки преимущественно светльїх тонов, вьішитьіе золотом и индийским жемчугом. П о статуям видно, что мужчиньї у згрусков носили волосьі гладко зачесанньїми назад, как древние греки, распущенньїми по плечам, подстриженньїми и завитими в мелкие кудри или же, как древние египтяне, совсем сбривали (рис. 10). Бороду они брили; можно предполагать, что и волосьі на теле они гоже сбривали или каким-нибудь иннм способом удаляли (согласно восточному обьічаю). Женщпни завітали свои волоси в ло кони, заплетали их в коси (рис. 9, а, в) или же, разделив на широкие пряди, раскладьівали по обеим сгоронам пробора взбитьіми, разнообразно переплетенннми между собой валиками, притом на каждой стороне по-разному. Локоньї закручнвали или по всей толове, или только спереди вокруг лба и на вйолах, то мелкие и корогкие, то крупньїе и длинньїе, из коїорнх Р ис. 28 18

Возвьшіение и упадок империи. Древний Рим

часть спускали на спину, а часть перекидьівали че рез плечи на грудь. К мужским украшениям принадлежали толстьіе золотьіе ожерелья, золотьіе венки, кольца и ручньїе обручи (рис. 40). Венки составляли из золотьіх пластинок, которьім придавали форму листьев различньїх растений. Руч ньїе обручи, или браслегьі, имели большей частью форму широкого рубча гого кольца с круглий подвеской или без нее. Их но сили обьічно только на левой руке (рис. 4 ], ср. рис. 42, а). Ожерелья и шейньїе цепи бьіли чрезвьічайно разнообразньї по форме, от толстьіх золотих шнуров (ср. рис. 40) до тонких цепочек с подвесками и нанизок из камней и т. п„ похожих на цепочки и ожерелья древних єгиптян (ср. рис. 46). Массивньїе ожерелья носили преимущественно мужчиньї, а цепочки и нанизки — женщиньї. Впрочем, и мужчиньї носили на шее особого рода подвески (амуле ти) в виде круглих медальонов — плоских, с вьічеканенньїми на них фигурами, и полнх с крншкой (рис. 42, а—в). Кольца и перетни били нлоские. с гладкой или ирорезной поверхностью (рис. 44, а, г, д), или массивньїе, в виде валика с внпуклой или углубленной резьбой (рис. 44, в). Гнездо перстня — з о л о т о или из камня, вправленного в золото, обьічно с болсе или менее отчетливой резьбой — закреплялось на кольце неподвижно или же могло поворачиваться вокруг своей оси, как у египетских перстией, и в атом случае ему нередко придавали египетскую форму скарабея. Вьіли также кольца в виде спирали, похожие на кельтские (рис. 44, б). Перетни носили обьічно на безьімянном пальце левой руки (рис. 40), пока не вошло в моду надевать по несколько колец сразу.

Д ля прикрепления одеждьі использовали серебряньіе и бронзовьіе застежки, почти такие же, как кельт-

Рис. 31 19

Г. Вейс. История культури народов мира

ские фибульї (декоративньїе булавки), но гораздо изящнее и богаче (рис. 43, а—г). В число женских украшений входило все, что носили мужчиньі, а кроме того, множество других драгоценносгей (рис. 45). Н а голове, кроме венков и обручей, красовались дорогие диадемьі. унизанньїе разноцветньїми камнями и жемчугом. На шею надевали широкие ожерелья и, как уже говорилось, тонкие красивьіе цепочки (рис. 46), на грудь и плечи, как єгиптянки, — ши рокие и узкие перевязи. Руки украшали браслетами, волосьі закальївали длинньїми булавками, в ушах носили серьги. Особенно оригинальньї бьіли серьги. Они состояли из колец или, как египетские, из кружков или щитков с подвесками, так что их не вдевали в ухо. а подвешивали к нему (рис. 47, а —и).

Рис. 32

О склонности зтрусков к щегольству и нарядам го вори! и множество зеркал, найденньїх в могилах вместе с другими приналежностями туалета. Зеркала бьіли сделаиьі из бронзьі и очень богато и красиво отделаим, из чего следует, что зтруски зту туалетную прииадлежность ценили очень високо (рис. 48). Зад няя сторона зеркала украшалась обьічно внгравированньїм на ней рисунком, а ручка бьіла резная; иногда ручкой и подставкой зеркалу служит скульптурная фигурка (рис. 48, а—в). ГІоверхность зеркал бнла несколько вогнута и обведена вьісіупающим бордю ром, предохраняющим ее от порчи. Зеркала с приставиой ручкой хранили в футлярах. Римские авторьі рассказьівают, что до 290 г. до н. з. римляне носили длинньїе волосьі и бородьі, но за-

Рис. 33 20

Возвьішение и упадок империи. Древний Рим

тем в Рим приехали из Сицилии несколько брадобреев и стало входить в моду стричь волоси на толове и брить бороду (рис. 49; ср. рис. 14, а— в). 9та мода продержа лась до тех пор, когда один из императоров стал носить бороду, а его приближенньїе последовали его примеру. что видно по бюстам того времени (рис. 50, а—в). 1 Іри Адриане зта мода стала всеобщей. Волосьі на толове обьічно только подстригали, но в императорские Бремена бьіло Рис. 35 немало щеголей, которьіе украшали себе голову цельїми рядами локонов, Рис. 34 или носили парики, или, по примеру Коммода, ма зали волосьі драгоценньїм маслом и посипали золотой пьілью. Римские женщини в своих нарядах и украшениях следовали преимущественно треческим мо дам и образцам. Все туалетньїе секретьі, известньіе гречанкам послеалександровской зпохи, их разнообразньїе прически и даже любимьіе ими уборьі и украшения — все зто переняли у них римлянки, и не только переняли, но и усовершенсгвовали, довели до крайией степени утонченности. Кроме использования мазей и благовоний, румян и притираний, которьіе привозили в Рим изо всех стран того времени, римлянки особенно тщательно заботились о прическе. Уже Овидий, несмотря на то что он с особьім интересом останавливается на прическах и даже с некоторьім увлечением рассуждает о необходимости согласовьівать прическу с формой лица, замечает. что перечислить все прически, которьіе считаются модньїми в Риме, так же невозможно, как невозможно пересчитагь желуди на ветвистом дубе, или пчел на Гибле, или диких зверей в Альпах.

Вьіделив, однако, из всего разнообразия причесок, которьіе мьі видим на картинах и статуях, основньїе, можем огметить, что все они сводятся к трем главиьім операциям: расчесьівание во лос на пробор, завивание их и заплетание. Са21

Рис. 36

Г. Вейс. История культури народов мира

мую простую (и, несомненно, древнейшую) прическу представляють собой волосьі, гладко расчесанньїе на пробор и завязанньїе узлом на затьілке (ср. рис. 22; рис. 23; рис. 24; рис. 33, а). Прически с искуссгвенно завитими волосами бьіли двух видов: с длинньїми локонами, расположенньїми вокруг всей голови и обрамлявшими лицо (как на бюсте Береники. рис. 51, в), и с мелкими буклями, нередко взбитнми спереди в гупей (рис. 51, а, б); в обеих прическах завивали голько часть волос, остальньїе просто зачесьівали назад или заплетали в коси, кою рьіе укладивали по всей толове параллельно пробору и связивали сзади узлом (рис. 51, б). Талько коси, без локонов и буклей, носили на самий разньїй манер, но чаще всего. разделив волосьі пробором, несколько раз обвивали ими голову (рис. 51, д, ж, з) или пропускали их одна в другую петлями и т. дЛакж е бмли прически с использованием париков (рис. 51, в).

Римлянки прибегали к разньїм искусственньім средствам, чтобьі придать талии и фор мам тела желаемую иолноту или воздушность, в зависимости от того, что бьіло в моде, а увядающему лицу поддельную свежесть. О поддержании цвега лица больше всего хлонотали, конечно, сгареюіцие кокетки. Криме румян и различньїх притираний для лица они пользовались тестом, замешанньїм на ослином молоке, и пудрой из рисовой и бобовой муки. Тесго, изобретенное женой Нерона ГІоппеей и по ее имени названное, должно бьіло поддерживать свежесть лица и сглаживать морщиньї. Оно накладьівалось на лицо голстьім слоем. обьічно на ночь, и угром снималось, как кора. С особой заботливооью ухаживали древиие римляне за руками, ногтями, а также зубами. Д ля сохранения красоти зубов жевали мастику и чиспіли их порошком из пемзьі; употребляли зу бочистки, зологьіе и из мастикового дерева. Искусственньїе зу б и тоже би ли известнн, встречались даже гіслше челюсти на зологой ироволоке. Марциал (X І\( 56) говориї от пмени зубного порошка: «Зачем тебе нужен я? Я служу молодим, а куилеиньїх зубов я не чищу».

Рис. 38

Все іуалетньїе принадлежности хранились в особмх несессерах, когорьіе за клювали в себе различной формьі банки для румян (рис. 52, б, в, д), помад и духов; кисточки для накладнвания румян и белил; уховер гки (рис. 52. г) мегаллические и роговьіе; ножнички и ножницьі для ногтей; булавки (рис. 52, а); туалетньіе зеркала из серебра, овальной форVH,і и с ручкой, как згрусские; инструментьі для ухода за волосами — іципцьг для завивки, гребни (рис. 52, е, ж) из слоновой кости и букового дерева; ша-

Возвьішение и упадок империи. Древний Рим

почки из вьіделанного бьічьего пузьіря, вероягпо, купальньїе; широкие и узкие лентьі, длинньіе булавки или шпильки, золотьіе и серебряиьіе, головки которьіх, как видно по найденньїм в Помпее образцам, имели самую разную фор му (рис. 53). Все зти предмети женского туалета римляне називали общим именем — «мундус. мулизбрис» (женений мир) — и отличали их от собственно украшении — орнаменга мулизбриа. Последние состояли из тех же предметов, что и згрусекие, но отличались от них большей чистогой форм, унаследованной, несомненно, от греческих мастеров, и большей ценностью. Особенно високо ценились бесцветнне намни и више всех алмаз — зтот драгоценнейший из всех даров земли, как его назнвает Плиний. Из других камней предпочитали бледно-розовий сардоникс, оникс, аметист, гиацинт, топаз, хризолит, берилл, сапфир, изумруд и в особенности опал, которнй счи гался самим дорогим: опаловий перстень сена тора Нония оценивали в 1 миллион сестерциев. Достоинствами жемчуга считались его белизна, величи на зерна, гладкость, правильность форми и вес — признаки на первнй взгляд трудноразличимне, так как едва ли мож но найти две жемчужиньї, разница между которнми бросалась би в глаза. Позтому римляне назвали жемчуг «унио>(unio) — единство, между тем как греки сохранили его индийское название «мангара» (mangara), измененное варва рами в «маргарита» (margarita). Аучшим считался жемчуг, походивший цветом на квасцн. Продолговатие, с одного конца заостренние, а с друго го круглне жемчужиньї називались «серьги»; по форме их сравнивали с маленькими алебастровими сосудами. Л олла, дочь М. Л о лли я и супруга императора Клавдия, появлялась вся покритая жемчугом и изумрудами, сверкавшими у нее на голове, в ушах, на шее и на руках. Зти драгоценности стоили 40 миллионов сестерциев. Знаменитая жемчужина, котирую проглотила Клеопатра, растворив ее в уксусе, била оценена в десять миллионов сестерциев; жемчужина из серьги М етелли, таким же обра зом проглоченная Клодием, стоила один миллион сестерци ев; не менее шести миллионов сестерциев заплатил Юлий Цезарь за жемчужину, котирую он подарил матери Брута. Даже плебей любили похвастаться жемчугом, утверждая, что в общественних местах он служит их женам таким же почетннм отличием, каким служат консулам и другим важним особам ликторн. З го пристрасгие к жемчугу осмеивалось Марциалом в посланий к Папириану, где он ю во-

Рис. 40

Рис. 41

Г. Вейс. История культури народов мира

рит: «Н е священним служением Д индименьї, не бьїком нильской юници, не богами и не богинями клянется Геллия, мой друг, она клянется своими жемчугами: их, глупая, ласкает и целует она, их зовет своими брагьями и сестрами, их лю бит больше своих детей. Ей кажется, что, лишись она их, не прожить ей, бедной, и часу. О Папириан, как бьі спасительньї бьіли здесь проворньїе пальцьі Аннея Серена!».

К собственно украшениям относились шейньїе цепочки и ожерелья различной формьі, стоившие иногда до миллиона сестерциев и больше (рис. 54. г), кольца, браслетьі, которьім обьічно придавали греческую форму свернувшейся змеи (рис. 54, а, б, в), головньїе обру чи или диадемьі. тоже преимущественно греческой форми, пряжки и застежки, иногда в виде цельїх фигурок (рис. 54, д), наконец, опахала из павлиньих перьев (стоившие очень дорого) или из тонких цветньіх дощечек и зонтики, а также разньїе безделушки, относящиеся к предметам туалета, например янтарньїе и хрустальньїе шари, которьіе носили в руках.

Обрядовое (симвалическое) значение одеж дьі По-видимому, у зтрусков одежда стала внешним признаком общественного положення раньше, чем у римлян. Во всяком случае, у них уже в очень древнєє время существовало строгеє разграничение между благородними, свободньїми, полусвободньїми (клиентами) и несвободньїми (рабами), которое отражалось в одежде всех зтих классов. Зто подтверждается рассказами римских писателей об зтрусском происхождении принятьіх у рим лян отличий для известньїх общественньїх должн остей. Гораздо определеннее видно развитие внешних различий в одежде у латинских на родов, преимущественно у римлян, у которьіх оно тоже било результатом сословного деления, но деления, вьіросшего, наравне с их государственньїм устройством, на политической и правовой почве. Позтому и все внеш24

Возвьішение и упадок империи. Древний Рим

ниє отличия в одежде имели у рим лян не столько символический, сколько официальньїй смьісл, и весьма вероятно, что зто распространялось не голько на государственную и религиозную, но и на частную жизнь. Можно предположить, что уже в самом начале деление римского насе лення на три древнейшие грибьі: рамнов, тициев и луцеров (может бьіть, зтрусских), от которнх произошел собственно римский народ — роpulus romanus, обозначалось внешними отличиями, когорьіе могли еще раньше сложиться в семействах и родах, из которьіх сложились три би, и сохраниться в них. И в более позднее время некоторьіе из древнейших родов соблюдали в одежде известньїе обьічаи, очевид но, унаследованньїе с давних времен. Так, рассказьівается, что женгциньї из рода Аттилиев Серраниев не носили полотняних одежд, а Квинктии — золотих украшений, что Манлии Торкватн о гличались золотой ценью, а Цинцинаті! длинннми волосами. И если родовьіе союзьі полноправньїх граждан — трибьі с их куриями — отлича\ись друг от друга внешними признаками, то вероятно, что все они отличали себя та ким же образом от неграждан, к которьім принадлежали не один только рабьі (сервьі) и чужестранцьі, пользовавшиеся частньїми правами (перегриньї). но и клиентьі, которьіе хотя и бьіли свободньши людьми, но зависели от родовитьіх граждан и бьічи неполноправньї.

Одним из таких отличий била белая тога, носить которую имели право только полноправньїе граждане, всем же остальньш, в том числе и клиентам, ношение ее би ло строго запрещено. Точно так же только полноправньїе граждане не только имели право, но и обязанн били носить оружие. Закон строго порицал римского граждани-

Рис. 46 25

Г. Вейс. История культури народов мира

Рис. 47

на, если тот вместо своей нациоиальной одеждьі носил иносгранную. хотя би зто случалось и за стенами Рима. Таким образом, равноправие римских граждан виражалось и в том. что их одеждн били одинаковьіми. Одежда рабов моїла, конечно, зависеть от прихотей их господ, особенно в позднейшее время, когда многие любили похвалиться богато одетой прислугой, но єсть основания предполагать, что в древности для них бьіла установлена законом особая одежда, не утра тившая своего значення и впоследствии. Уже из того, что отпущенньїй на волю раб, став римским граждан ином и надев шгу и остроконечную шляпу (пилос) или вместо шляпьі белую повязку, подстригал себе волосьі и бороду, несомненно следует, что рабьі отличались от свободньїх граждан длинньїми волосами и бородой, а то, что они отличались от них одеждой, подгверждается уноминаниями римских авторов об особой одежде рабов. За неимением данньгх можно только предполагать, что она состояла из гуники темного цвета и сандалий и только в более позднее время бьгла дополнена накидкой или плащом из плотной ма терин. Рабьіням бьіло запрещено носить столу,

Кроме названнмх трех общин, из котормх сложился римский народ, 26

Возвьшіение и упадок империи. Древний Рим

впоследствии образовалась еще одна община, в которую наряду с полусвободньши месгньши жителями, скоро превзошедшими своей численностью древние гражданские семейства, вхо дили переселенньїе в Рим царями жители завоеванньїх городов. 9га общи на, плебс (plebs, plebes), образовала сословие полуграждан, хоія свободньіх и иезависимьіх, но с очень ограниченньїми нолитическими правами. ІІрош ло еще много времени, пока плебей уравиялись в правах с иатриРис. 49 циями. Гїолучение плебеями политических прав изменило ноложепие патрициев: их значение бьіло ут рачено, и, не имея больше пикаких сущес гвепньїх интересов, которьіе нужно бьіло бьі отстаивать перед плебеями, оии перестали сугцествовать как нолитическая гіаріия. Отличия, возникшие в среде старого натрициага і начала для од них сенаторов, а впоследствии ставшие наследсгвепньїми в пагрицианских родах, бьіли саикционированьї государсі вом. 9 го касалось и некоторьіх особеиностей костюма. Обьічаем являлось право носить гудзику с пурпурний полосой, которая шла от ворота до подола, а гакже зологое кольцо вмес го обьічного железного и золотой амулег (булла) вмесго кожапого (лорум) (рис. 42, а, б, в). С уравниванием в правах с плебеями все аги отличия, кроме пра ва вьіноси гь маски предков, распросгранились и на новую, вьшіедшую из плебейской средьі знать. Но со временем богатьіе плебей стали не только виносить в погребальних процессиях маски своих предков, но и заставлять ианятьіх актероіг представлять в лицах са мих предков со всеми внешиими огличиями того звання, которое те носили при жизни.

Рис. 50 27

Г. Вейс. История культури народов мира

Рис. 51

Конница, состоявшая из прежней патрицианской, а также из до пущенних в нее богатьіх плебеев, образовала сословие всадников (ордо зквестер), которое, подобно вьісшей магистратуре, имело своя знаки отличия. Они заключались в серебряной сбруе. которая бьіла только у всадников, и золотом перегне, однако право на него всадники получили позднее. Официальная, т. е. форменная, одежда каждого всадника (зквига) состояла из отороченной пурпуром грабеи — похожей на хламиду накидки, застегивавшейся на правом плече, и туники с пурпурной продольной полосой спереди, когорая бьіла подобна сенагорской. Сенаторскую тунику носили обьічно неподпоясанной, чтобьі не смять полоси; только Цезарь подпоясьівал свою тунику. Д о тех пор пока отличигельньїе при знаки вьісших классов ограпичивались одеждой, остальная масса граждан смотрела на них равнодушно, но как только отведением особьіх месг для сенаторов и всадников в театрах (194 г. до н. з.) и цир ках провели четкую грань между управляющими и управляемьіми, чувства равноправньїх граждан бьіли оскорбленьї. В народе началась погоня за отличиями и титулами, а следствием зтого явилась безграничная расточительность. При имперагорах не раз предпринимались попьггки запретить или ограничить законом ношение определенньїх видов одеждьі низшими классами, но все подобньїе закони соблюдались лишь вреРис. 52 менно, и то не всеми. Анпиан говорит. 28

Возвьішение и упадок империи. Древний Рим

что в его время (во II в.), «кроме членов сената, все, и свободньїе и рабьі, одевались одинаково», что и заставило императора Севера издать устав об одежде. Впрочем, и сами императорьі, в особенности Август (а до него Цезарь), не способствовали уничтожению сословньіх различий, сохранившихся после всех переворотов. Пополняя плебейскими родами сословие патрициев из опасения, чтобьі оно не вьімерло, они лишили его значимості! и превратили все его привилегии в пустую формальность. Затем Августом бьіл нанесен удар и по достоинству всадников. Желая возвисить ато сословие, Август вьіделил в нем людей, отличавшихся знатностью происхождения или плативших сенаторский ценз, и создал из них особьій, вьісший класе всадников. Зтим всадникам он присвоил сенаторские отличия и в результа те унизил не только зквитов, но и сенат. Так как всякий имевший состояние в 400 000 сестерциев (а таких бьіло немало во всех слоях общества) мог бьіть принятьім в сословие всадников, а вместе с зтим приобретал право носить зологое кольцо, то оно вскоре стало про стим украшением людей всех сословий, и не только свободнорожденньїх, но и зажиточньїх отпугценников и даже рабов, когорие би ли об ьявленьї свободньїми по закону. В зто же время в одежде становится все более заметним влияние личного вкуса, которий вноеш в нее значительное разнообразие. Старинная узкая шерстяная тога уступает место тогам из самих раз-

Рис. 54 29

л.

иообразньїх материн, притом такой шириньї, которая позволила носившему драпировать ее красивими складками (рис. 55), гак что тегтерь по одному липи, расположению складок на тоге можно било отл й ч и т ь публичного оратора (рис. 55, б) от переселившегося в Рим грека-врача и вообгце человека образованнош — от простолюдина. Бедняки редко носили готу. Обьічно их одеждой бьіла корот кая тупика или простая рабочая рубашка (рис. 56), а иногда только передник, к которому в случае надобиости надевали пенулу с ка пюшоном. Жившие на болотис тих земельних наделах крестьяне-земледельцьі, а может бить, даже свободньїе римляне, занимавшиеся там земледелием, носи ли платье из овчин и нікур, как аго видно по згрусской бронзовой фигуре (рис. 57) и римской мраморной статує (рис. 58). В Риме не било недостатка в публичних женгцинах (meretrices и libertinae). Они состояли под особьш надзором, которьій бьіл

ЗО

гт~-. у г : <> 1ПІ І.І І 1. 11 Ч. II І ІII М III. І м Цін. 1 -І І CM, Ч 11їїII.І ІІЧ І.і и І II їм І >І ЛІІ'І.І \І II III 1.1II І II ■

М.І ІП І ІІІІІ.Ч /1,1 ІІІЦІІІІ В ЧСр 1C І’іІМ.І, 111І Іч11.111 ІІІ ІІ мере II 1 і.Ірис премії

ІІІІІІ не ІІМСЛИ Іір.ІІІ.І ЦІЇ іп іь іїї і палльї, і її і є мільї. 1111 головної! повитки ма і роп, а должпьі бьілм по являюся па улице одстьі ми и коро і кне гупнки ("їси нГиірки плн падсвсітьтем ную ю г). На - т і ограничепия, коюрьіе едва \п і грою соблюдались, прое і и гугки ііоапаграждали ееГія разиоцвегньїми плаи.ями, золотими украшеРис. 57 ііиями и в особенносги — красивий обувью. Можно дос говерно утверждать, что и у зтрусков, и у римлян в ос нову семейиой жнзни леїли (в иротнвОііоложіюсть гречсскоіі семейпой живіш, особенно исшической) уважепие к жешциие вообщс и прнзнапие високого достоинстиа матери. Жеищина могла свободно появляться в обіцестве. В семейном кругу как маїьсемейства (mater familias) опа признавалась госпожой (сіоіпіпа), к о т р а я управляла всем домом. Как жеиа опа бьіла под защптой закона от произвола мужа, нссмогря на власть глави семейсгва над всеми членами семьи; она била в то же время деятельной засгупницей за детей перед отцом, в особепности за незамужпих дочерей, которьши в римской ссмье отец мот распоряжаться как угодно наравне і рабами и домангіісй утварью: от его воли зависело, воспитьінать гюворожденную дочь мли иодкинуть, даже умертвить ее, если в ней обнаруживалось какое-пибудь уродегво. Во всех зтих случаях достоипство женщини и уважение к ее материнским чувствам являлись мощньїм противодействием произволу отца. Так как воспитание дегей, и мальчиков и девочек, би ло у римлян совершенно свободно от вся кого вмешательства государства и находилось в руках матерей, то они и бьіли храниіельницами всех тех семейно-религиозньїх обрядов, которьіми с древнейших времеи освящались все важнейшие собьітия семейиой жизни — рождение, Рис. 58 совершеннолетне, свадьба и смерть. 31

/ Unit

II I IO|>llfl ку л ь ї V|)M ІІ.ІрОДОІІ Мир.I І\

І.ІІЧІІМ

1ІМ ( І І ( * М

о Гір ИД ДМ

(М ІІ< Н II \(Н І»

11.11H 'H IIIU

1|01Ю|)< МЧДГІИИ >И >. ()<>МІ»ІІІ 1Ю|К>|)< МчДГИ

IKK* ДІЇ І Я, Г Г О І И М І І Д Л І І II КАЛ МІ II КОАМ<Н‘ АІ» ( р і к * .

Г)0, a, G). І Іа дсіія мий ді нь, ечли »го (мил мальмпк, и па восьмий, сели декомка, ему давали имя. О бряд зтот совершался перед домашішм аліарем в прпсутствии всей семьи и близких, гіричсм все і ірису іс і мующис. в том числе и рабьі дома, дарили рсбсику маленькне, в основном металлические, вещицьі — золотьіс мечи с ИМСІІСМ огца ребенка. топорики с именем его магери. две соедипепньіе руки, фигурки животньїх, звездочки и г. її. Все »т о нанизьівали на шнурок и надевали младеніду на шею. В зннш ьіх семействах на шею вешали золотую ладанку (рис. 42. а — в) и, как только ребепок пачинал держаться на ногах, надевал и на него отороченную пурпуром тогу.

Во время второй Пунической войньї в такую тогу стали одевать не только патрицианских детей, но и законних детей отпущенников (libertiпі). В І в. до н. з. право носить отороченную пурпуром тогу вместе с золотой ладанкой разрешено бьіло детям всех семейств определенното имущественното ценза. Достигнув шестнадцати (в старину семнадцати) лет, молодой человек вступал на поприще общественной жизни. В ознаменование зтого собьітия он снимал с себя детскую готу и ладанку, іюсвящая ее домашним ботам, и надевал белую тогу, которую носили все взросльіе мужчини, и особую тупику — tunica recta. После домашней церемонии переодевания все надевшие в тот день мужекую готу собирались вместе и отправлялись торжественной процессией в Капитолий для принесення обнчннх жертв.

Рис. (ІО

Господствовавшие у римлян свободньїе ОТношения полов вели к свободному, основанному на взаимной склонности брачному союзу. В гіротивополож ность афинянам, молодьіе римляне охотно вступали в брак, и тем охотнее, чтсі вступлеиие в брак вменялось в обязанность каждому римскому гражданину, — остававшиеся холостьши должньї бьіли платить особую подать. Заключение брака считалось священним действием и обставлялось определенньїми обрядами. Настоящий брак допускалея исключительно для свободньїх граждан (рабам позволялось только гіростое сожи гельство). Брак мог бьіть заключен тремя способа ми: древнейш ий назьівалея конфереацией (confarreatio) (от far, farreus panis — ле ї ієні ка. которую вьіпекали для брачной церемонии); следующий за ним по кремени п ю ю б заключения законного брака па л ь т і лея «купля» (соemtio), так как он с»( ю ял н ф п кш м ію н покуп не невестьі женихом: п а к о ік ц , t млу іаїчоппого брака полупало про< т е и»/ьин лм їмо мулччп іп.і ( ж еіііі|ііпоіі п іечеш к- ц г м н п ю д а , еслп іолько м іечеп н е п о їм 111 ><м<і 111 лчічііцііпа не промела і ргч v i(M п м і іреч почеп мне дома м\/ічЧііііь і , у ічіііоріио л.и \.і.

тг

Ill,

І Ш . ■■■■< ■■■■<

II у і І Л Д О К

, | | H '1 1I I( 11111,1)1 <|>< >|) M . 1 M p . l M n n < l c І Я І І І І Я I in )

III

lIp C M C IH

п я ч а л і.п о е

р е л ін

рЯ Д

(ill)

111>i i

П р а в а х

К И М

I Id M M

u i

її і к і 1111 >і >і

ф о р м а

оГк

( іу д и

п о

к о т р и й т

ііс ііїн с с

к р ім я ,

І’п м с м ііі

н іп р о н

м о ї

д л и н н а я

б ь п ь

б р а к , н е

іц п п .і,

у м іч с н іїн я

к р е м е н а

б ь іл а

п о к .і

в о

ю и л .і

п а в л е к а я

е е

и з м е н а

п р и с л у г а , н і р а й о н

н е

и л и

п а

ц іє ю

к о

р о д и м а

І Іо л о ж е п и е

р п м с к и е

в с ів а л и р а б а

ж с п с к о й

н ік и м

» т и

м е р е

п о з д

и з о б р а ж е н н я )

ж е

б ь іл о

с т а л а

1І р и

р о д и в ш и е с я

д р у г и е

д а м ь і у т р а т и л и

ж е н с к у ю

Рік . І>2 turn І

т е ч

іо н а . о і

с р е д с т в п р и

в ь ір о с ш и е

д о

р а б а м и , б о л ь

н а д е в а л и

б ь іл о

д о

н а

г о л о в у

о б о з н а ч е н о

и м я ,

н ем .

п р и с л у г и , о б я з а н н о й и

и м

с г о л у

м е р е

р а б о в , у ж е

у т о р г о в ц е в

к о т о р о й

с в е д е п и я

Н о

н о с и т ь

з а в и с е л о

д е т ь м и

п р о д а ж е

н а

п е з а в и д н ь їм , к а к

1 Ні і*>|і||»і Is\■ ||>|\111-І ІІііріИІИН М|ір,н

и л и

(о с о ж е и

х о р о ш е г о

к о т о р о й

н е

в ст)

ч а с гь і).

к р а й н е й

ч а с т ь ю

р а з в о д

м о гл а

н а р е к а и и й

п р а в а

п о

л е г к о

о с о б е н н ь їх

л и ш а л а с ь

Т а к

р а б ь і,

д о щ е ч к у ,

р а с т о р гн у т ,

р а зв о д ь і б ь іл и

к у п л е н н ь їм и

н о е іш о п л е н п ь іх .

па

н а с е б я

п о и о л н я л а с ь

, - н е р п а »),

п .ю

ц е р е м о п и й , о д с ж д у

к р а й м е й

в с е

в р е м я

к о л и ч е с т в о

м е . п а іь п іа

к е п о к , а

(п о

Р а з в е д е н н а я

к о гд а

го г о й .

(т а к и е

м іс і

с в а д е б н ь їх

в с я к о е

с е м е й с ів у

и ь іе

Рис. 61

ж е л а

з а к л ю ч е п и я

в л а с т е й .

н а д л е ж а в ш и х

ж е, б і.іл о

п о

г у н и к а

п р с -л ю б о д е я н и и ,

с у п р у ж е с к а я

\ о н и к , і їм

їр а с і,

co-

к іл ь к о

п р и н а д л е ж а ї

и м п с р а т о р о в ,

іа м е їіи гь

д о м а ш н я я

чаї

в и д

М ІН И .

га л и

р и с . 6 0 .)

б р а к

п о

іп е й

б ь іл о

| >1(11

ї ї >I ( i l l

п ер еч

и з о б р а ж е н и я м

гога,

к о т р о м у

(с р .

Ія 'іп іо

Ні я

д р у г и й

н р о іи н о д е й с ів и я

д о ч ж и а

.і

о с т а л а с ь

м о ж н о

и л и

ія в л я л и

ІІО Л М .ІІЮ Ж К ІІ

ію р ,

іід

IK П О Л ІІН П ІІІМ М С Я

/К|м‘ Ц о н )

ц с | х м і)и и ;іл а

у ц г л с в ш и м

11 н

I I и 11> н о

її

i c , l l K<

h i

( l n i l 1.11 I C . l

< 1(1 >(- I K

П р ав а.

.к с п и х а

ііь іа і.н іа л

О Й І.Є М С

n c e io

іа к л я г і.

і.ік о н н о ї о

ї м ; r ii

її .1 1 р і п н и к

б л ю д а г ь ,

ін ію

1(1 > M i l l ll I >M \ I | l. l І І І Л І І n o li m e

I’ llM

U M IIC p illl. / (p U IIIIIM

у г о ж д а т ь с т р о г о й

г о с п о

м у ж с к о й , а п о з д н е е , к о г д а з п а гм я гк о с т ь , с т а л о

д а ж е

х у ж е .

/ /Ігііі І

111 io|*iui культурні м:і|)і> і>)м мпр.і

І і 1111l.l 4

lilM.I \ I I >|>1I l l ' l l 11.11- l.l >\,l.l II.I I 4,1 M I Hit \)i I l.l >1

K l\ .| M 'l\ l| lllll\

\(> ЧІЄК II I 1 llll . I 'l l - ІЧ.ІІЧ 1 I ><>l I. I ,K< ' 111ll Ml

I p\. ІІ.ІО, 4 I ( it >1.1 Mill \СДІІІІС М ІІІЛ ІІ 4\ IK I llll I I" \ l.l I f f III.I м<-ща 11. її.і її 11x < u o i i riK -ii. б о о б щ с , од<-л.д;і |>. і <>і .і 111. ( н и л а д і і і і ц а і .і ю і к у д п о й . ('. л і ’ д у і - і

і а м с м і н . , ч і о < \v

/ к іп к и . ч іо б і.і i i f п а їт р с т і. p vu ii к о р з и н к а м и

i. n .

н о с и л и о с о б ь і е н а р у ч н и к и ( р и с . (і І ) .

С той же ньіінпосіью, какои бога і ьіс римлян»любили окружать себя в жиапи, і:опровожда мі опп И І І О Г р е б е Н И Я СВОПХ у М е р И ІИ Х . З і Л

111.111) 110»

І Ь, l l f | ) f -

пятая знагньїми патрициапскими родами у » і ру<ков, обладавших уже вьіработанньїм погребам.ш.ім ритуалом (рис. 62), ириобрела такие размері.і, чго уже закон Двенадцати таблиц счел иужпьім ограничить ее. Закон зтот запрещал умаїцивагь ірупьі с помощью наемньїх людей, класть в могилу золото, венки и какие-либо веіци, кроме изголовья и трех отороченньїх пурпуром одеял, складмвать косгер Рис. 63 из обработанпьіх брусьев, орошать его вином и <>kv ривать благовониями. По закону не разрешалось нанимать плакальщиц, а число флейтистов в погребальной процессии ограпичивалось десятью. Обряд предания села земле суіцествовал в Риме раньше сожжения и предпочитался многими и в сравнительно позднее время, пока вновь не стал господствующим обьічаем, каким и бьіл в старину. Д ля сожжения готовили косгер. Положив па песо зело, покойнику снова о гкрьівали глаза, обливали его драгоцепньїми маслами, обкладьівали венками и разньїмм приношеннями. Затем ближайший из

Рис. 64

Рис. 65

ІІО.Іtll»|nil'll 114* II УІМДОК IIMIM'|»IIII. (рГІІІІІІ II Рим [Hi, (і I IK IIIII llvOll <>p.l \ <|>ДК4‘ Л II. O l l u | * 11\ m i l l H і»,

і.ІЛ ч П І.іУ

К ін

| ( ‘ |i

(Д е*

\\И ИрУ4 4 Іч4 >МУ Ol Н.1Ч.ІЮ, II.I <мI M,111114 ІЮЧорОП.ІХ, lloK.l Ю|н*л K<M U p , про

Ml Ml. 1.11 Ml 1 Л.ІДІІ.І ІОр4 К1І4' bolt, OK.lt I МНІМІШІ1ІП Я ИМ4*4 l<’ I 4 4>Лч/І\4‘П1І4‘М. , (.III I lope 11. KOI l pv IlMCCIC < ЛГI ІІЦІІМ II.1 IK M І4 ЛОМ, ГД4 11ЛІІ ІЛ1ІО

піл io тлу, mm \n руки u, iipii:*i>ni;i>i Mill. NMCpMKlO, (oflltp.lAlt n o n o III \ l.o |o| >|,ill ІЮІОМ ollpl.K КІІКПЛН 1ІІІІІОМ II МОЛОКОМ, 111,11 VtlllllinAII по ло 11ПІІ..ІММ it,« Mi ui.m < (>\ai oivoiimiMll і K\.l 1.1,111.1 Ml 11 vpllbl. ЦсрГМОІІПЯ t>i.,it i'll ina \.i< і» оГ>раіЦ(‘іііігм к ієни \ Mi |II114 i o

ll OK| >oll \4‘I|1I4M llp lU 'V l

< ІИМОІЦ1ІЧ І X llH llH lllK >Й ИОДОІІ, H o « ЛГ 'IC IO

l l p o l l 11104 II лас і, к о р о 1КИЯ

<|н»рм\ Л.І till 4*1 ( і

41. ire* lie 1'І — н о р а

II M il), 11 114 4 І >а< .44 ід и м и 1».

* * # І'»» ударе і цепне > іо \/Кііо4 і пьи- оглмчия у римлян (шли іючти гаки ми і.< как по пре медіа наріді І Іо ми о іірпиехождспии >mїх огличий, ми п(> мч (|х>рмг мі.і инкакіїх дек гетеріи»і\ сведгпий не имеем, под то му •ітііі.і 4 04 і .іп іііі . о них хет» приГ>лили іельиое представленні*, ofiр ипмщ к і раїиндіпю 4)іпі4 аппіі деїлжпек 11 іьіх оіличий, встречаюімпч< я \ риме кі14 авіореш. і п\ опік аннями, ємної ящимися к Полее II*» І. (І и м\ преме пп І І.і їм m m .m ini т и м можно иредмоложп її», что апаші пласти у д р евп и х царсі'і і >і .і II ІІО ІОІІІІМ 1.1Іч<>111.1М У Ні■*’4 , 1|><‘НІК'Н04 ЮЧІІІ.ІХ Ііласі II ІСЛСИ. <*~)іО VІ ІК'рЖДСІІНС МОЖІМ їй >і ,і о і їй >і 111 юі пнорі-чпш.ім. одпако іраждаїи кая. iia.ii ііацнопальпая, римская одеж 11 і и « і н,і н.ііі.ііоі ф г ш ш с аіи о р ьі. не Г>і.і.ла нохожа на о<|)ицмалі»нуіо югу. і мірі пі сю , in ід < чопом ю іа » анюрі.і пмелп и виду; вообщс верхнюю широкую "Н і і\ Н о ирсдііоміжсіінс і юд і ксрждаїде я її иійражечіїїямії рпм< кпх еапонннкон. •.»* і - «І *і.и іо ііім і іо наших иремен н Гюлі.іпом количсе інс. Все* оми преуці лнлспм м її \ашач (м мі маїппяч), іаі >< і ішамщпчої па плече иряжкоіі.

В* і ■чі ■< 11 о u /кдіні , ірснш іч \а і т і ї м іч царсіі ііьіла і раЬся, <давш ая иоздпсс <><|>іщн і »і-іі.чі о д і■ і, it >ц риме м іч і« адіпікоіі. ( )дсж ду рнмеїчііх царем, как н в (>олсс поадіпкирі м* па, укр.пііача не ю лі.ко пурпурная оСнипика, но н ю л о іа я виш ивка. Д р а п н р о о мін н м шн на іа іь і ііо(>одііі.іміі м иікіімн складками, как оГжічпаи гражданекаи гоїа, "її і ні мої у,і, IKKKOM.KV Гнала с лишком плоіноігі. Д а ж е парадная одежда рнмеких і а 0. >ппиі,оц, і її \ |її і \ {>шїї і о ю рочко іі, ю ж е нмела инд 11рослого плаща, п ю лі.ко в іакоіі •|»‘і»мі о м о ж ім о п ід е м . па іі.іоПражсіінич.

UpoMO 11.1 1ІІН1І1ІМЧ ОДОЯМІІП — фОІІІІОЛН І ИІІОКОН І рПҐм'И, ОІ ороЧОИ ЦІНІ 11\ І >11NІ м>М ІОНІ ІфОІОКОІН» II ІІрОІКНІИІОІІ ПОЛІНОМ ІОІИ 1111К І .1.

■11нііі.і і м'/к.іипміч к \bp.ini і ну ■) і руо« кпх цпроіі, к чому жо иріі'иісля її ч і \1111іч\ ні.піні і гю 11:і мімпміі, к отр у ю > римлян носили ірмум<|),і ЮрІ.І O l ) І І >\'<ІчОН ІН 'рІ І ПОО ІІ.І'І.ІЛО II другії. ПІНКИ ОІЛІІЧІІЯ 111,III mu. н \«*д\ \ [цім чя11 Гл\лп (пм\\оі, рік 1‘2 ), дуГюіниіі помок ні 1. і \. >1 .1, І кипо і р п і < ЛОПОНоІі KOI III < Орлом II ІІІЦОІІ 1( >1111 І орн

I lintt

ІІСІО|НІ)І Ку.ЛІ»іу|М>І 11<і|)0/ми1 М111»«■

Рис. 67

11.11U |»\v, (низи* укр.і inc line к' іпдсиье п:і сло новим ІЧОС ш , или курульhoc крен до, и ликторская фасция — связка пруїьев с привязаїшьім к пси топором (рис. 63): «сим вол соединения вьісшей судейской и воинской власти с неограниченной кара і ельной». При публичньїх вьіходах ца ря перед ним шествовало 24 ликтора, каждьій из которьіх нес такую связку.

Поскольку римский царь как избранньїй народом правитель (рекс), повелитель (диктатор) и вождь (магисгр попули) не бьіл ограничен в своем полновластии (империи) никаким правительс гвенньї м органом, а все состоявшие при нем должностньїе лица полностью от него зависели и им назначались, то во времена царей у римлян не могло бьтть никаких государственно-должиосгньїх знаков отличия, а суіцествовали только описанньте вьшіе огличия патрициев как сословия. членов совета сіарейшин и конньїх воинов (всадников). Известно, что в более поздние времена вгадники носили грабеи и золотьіе кольца, а сенаторьі — цвегную обувь, позтому можно предположить, что и одеяпие сенаторов царского периода состояло из іуники с широкой пурпурной полосой па груди и цветной обуви. коїорую предание гакже возводит к зтруекам. Зта обувь — полусаноги, прикреплявіииеся к ноге четьірьмя ремнями. обвивавшимися вокруг икрьі (ср. рис. 3; рис. 20, б ),— делалась из красной кожи (в огличие от обьічной обх ви патрици ев, которая бьіла черного цвета).

После изгнания царей и последовавшего за ним учреждеиия республики жреческие обязанности царя бьіли возложеньї на особого сановника — духовное лицо, не имевшее права ни на какие светские должности и к тому же подчиненное власти первосвіїщенника. Д ля отнравления прави гельственньїх, военачальнических и верховносудейских обязанностей ежегодно избирались народом два сановника, которьіе назьівались воєначальниками (преторами), или судьями, или просто товарищами (консулами).

M i l l I I I V I <11 I K >11

l.lllm d

Г Ч І І І Г О ІЧ .ІЧ І

II.W I'll I > r 'l l l l l 'l v r i . r i l

4 ' V O l ' II V i : i l ( l l / l V > ІЛІ.И I ’ I : II . IV. 11 1111 ■*< l\< >V.) І II V II ‘ I I I К І М І -М І Н 14 М . і ф . М І І I M l K II r i ' V l ll

' I ' M I I I K I V Г І . І І І С >1 ' l l I I I I I

М І Ч » l l I l l ’l l І Н Ш І

i r v IM1) M i l l I I I I l u l l IIі 111 I I I IIV1- )

i v i l i i d l l A о ц і м i V o d o I l l l M ; v . ) l ' i i l i v I ’ V . i i l l ( і < ) \ ‘ d >i M i : < l i ; \ i i r n n i II I . l O I I W V n V .114111 I I I

III!

IIOI

> rvti і( іч ііт \ < | .) іі K i l n .i) I

- m i . ч л і . ш i ..>i : v i i . > m i І Ч І П І 1(1(11 K l I . I I I I V I I

Ivlin -:

(< J ‘ [.()

-ІІ.Н Л ІК ІК ІО » M VO .I

—

k m i

v i .o

o > ,» i'A ч і:ч

III.H IID I'V O V

ч і: і

>11(1) І К К І О І . І . М І Ч

м т : ч і : і и : A iv i . i

iiiv im i

4ГЧ

и .н

k iiiw v o V x i i k

.НЧИ i.M .o ii її (И..ХХІИ <i i m v i i і іч ііі.к ііі

x . i .hi

imi Ai i i k

M idi її . к і п - A ( 11/

n і

н ім ії i

III A ' I 'll

I.i o m i i V o d i i i

x iiim

v o

X K IM iA v i

o io ii I HI I

m i

IIV I-H I r i d

I I I V I M I K » 111) V (|

iiv im

iiiv im

I’ ll

- m i n x ) .iiM io v o i

l l l l l l ........... II IIV Г І . 1 I H ПІ

i iw i’hm v k ii

iv o io v o i

- K V 1I I M 10.1 I I O v A . l I K l M

»l

H i l t I 11 >|

( І I .111114.1 11( II OV 111. I I V II K i l l IMV V n i l l\|

. ) 4 < К К 4 Г 1 ‘ I! 1111

К Г 1 К |OI і >| |

М Ч І І І І . П І I 1. 14' d i ї ї XI M II M V .A ( I a 4

і hi

h i i u i ' iii

ї ї i x i i r i ' v і it

I I W 1(11 I .I I I і

‘r ilo l

-.111 M l I I I 11IMK НІ I I. II11 ‘ 111 x l o l 4 1 1 V

: X I ! V >.>(|4

. h .i

і :V к іч . її і

r v i0 '(

М І1 Г І.Л

m v ird o im i

■■

111VII I

IIIIIIIIK iil

. >IM11 ( I .V11 ( I V II t l І М І . 1 І О

- 0.1 4 H V . 14'. I I I V I M ІЧ ІІІН Л

III

i n її і и

iiV .n l > Mv . i i .i x I iijj

H V III I K ill

‘ 1141I I I A I

і іч<>

i r u i ■ >n

K I v .m I i i

» v л 1111

- I I . H I І 1.1ІІ l A . I ( ІІЛІ , 1 4 ' I ’V

69 *™ d

>h i

I I l l O V I l V C ‘ I I I M l ( >| . ) ( I I I

n i.m ti м к ііі

iiv ii

Ч Н Ч ІЧ ІІІІК I

x i i d o i i:< I i n m i

11 ‘ ( і Ч . І . М І ї А ф ) .X|4 ( A V > l - I O I I M V l l l l l l l

m.»i i v i ; i . h v (:i ?(I

K IIII

m il hv

A iv.i м п г г м

.Н‘ К І І ’ 1 І

x і і » i (. н і і :. x > м > n v i : i n : і ю

111(1 ;<J ‘ I! ‘ ( j ( )

ПИ ІІІ1ІЗКІИ ‘ K t lU V

o .i ‘ r t in v

i i . hv . x I ii

I ( M i l l . >11 І І . Л І І Л Ш І . К І І І

н ч і л і . >i : i i i :1/ i :<>:> ‘ . м ч і м >>i u v k m i i i i i o i i

M.1I1V M l l O V K i l l

■« h o i і і . і к п м к і о » I4 I| X ()II(I |

‘ (>>1.1110(1

H ill

Г Ч І І І I IV I I I I I

і і

II II 1

i n n \i

: If i: I 111111*111

Vt 4 ' . it ' l l (II VIIMV 1-11)1

- и (| к > o n . ‘ ( i i i i i n i (<j ‘ ) ‘ |■<» m i k I ) i v r x i i і i n n IAII1 4 .IMV A 11104

К.ІІЛІ I I I I I I I 111111( IX I і I

II | |

lltMi’d i i i l n l

> 11\ |-H|

[Ml III V .) d . ) Il ] IV 11 МИ I UNO .НМ(ІО|ОЧ ‘ l l l l l l »l'*|i II Г ‘ l l o d o i MI1V £ [ .>11 IIV H UII M MH i l l . ) <1V I ’ I Ii 111<|>« > n i l

<t l l l l l l (II VII

IMVA >llOM II МІ’ Ч ІПНМІІГМ ll< Mill Ml

- d A l l > X n » l VII.MHI . W O I < I « H I * I 4 U|

Klll.f l|\M*114 « III

|IOH> Ч I IIM'OV.) VIM<) IM 'l' .V o V \ п < 1<>I II'I l l l l l l III II III o n ‘ ц.) 1ш >.>hj *i i >.>in o.i.» mi i l l > o i r i ' \ o 1 r n її їм i rti -ІМ.Ю

КИМ < l o l П Ч ІІ І/

llllxdrilOl'M

1( 1111.>1111-і f «II I Ml

■І І.ЮИЖОІМГОЧ ‘ OMIMlt/O ‘ Ml II І ГІ III І о Г -lllll

1*1(101 J,

At/odl.MI K iVKIIIll.VOIl ,111 ІІ МІІО ЮМ II Ml H’ Vll Ill’ ll - i i . ) i . n u r d i o . h i M >rvi<d.)tiii

uM odonri

d m i i ini

— М1ІШІОІІГ.) ІІ ІЧ ІІ ІІ Г І.І ЧШ И ІІ . H >V rd ll«|l II

II lllll

>I!HO 1( 1(1I I І.ХІ IAIIII IIV 11 1( 1( 11111.11111 r\ I’ M'od IV VII I • - dr V .X lO l irt/lOM ‘ III MOIIM'IMI 1 1 0 1 )0 ) 0 M d l . U I \\ (<■: 'll o V I o n ) rl / o do .i .>id.>i» ii

К » Mild.tx I'll \no*iri n o d o n o i i.x i on

niMiuiii

)Г<|> n m i o i i ) o > Uhir vA м іо м l n l ) i i iiM-tiiMii > »in .>im<Io i o m - ( x i їм >dr1i j KI’V.M) II

lllllll

і n ) u n d o im iiv

ИМІ1І)

n ( m u \«i*>

ПОІМІІГМ l l o n d Mill Ml

і: IOI iOllll.HMIl v ‘ III >|’V II ІЮМ МІГІІ III >MГІН I I I { Ml I o n hi. h i ‘ їм )i ■( м її п і ) . m mi I o

io m h i

i m i i . x hi h h I i i

IM<) IMl’V \ HHl'tl \I!V«\ llКІМ \ W\\ II >1 I'll.) » I’ll OV I 1 ,n ШМГЧ.ІІ ІІІЧГІІІІІ HI І ХІІ'ГЛ X I 1 >ШІ >\ НІМІМ ^

ИІІІ( | І І І І І І І І . Н І 'і *

Н ІМ І.М ІИ ІІІ

M O V rilX

I I . l l l l l . >1111*1111 O j |

І Пай I спірнії культурні народом мира

Рис. 70

Одежда зтих чиновішков, как и сопровождавших их ликторов (рис. 66 а, б), приближалась к военной. Опи носили воєнний плащ и пояс из красной кожи, застегивавшийся золотой пряжкой (рис. 67, а, в). При императоре Константине им бьіло дано гражданское одеяние, но с особенньїм отличием, сосгоявшим в перевязи через плечо (рис. 68; рис. 69, а—в). Все императорьі после Авгусіа, основа геля монархии, по крайнсй мере до Домициана, продолжали в одежде следовагь модс пли же добавляли к ией какие-нибудь д стали сообразно своєму вкусу, но собсгвснно нарских знаков не имели. Домициан гіринял пурпурную тогу в качссгве бессмепного цензора — новой должности, для себя учреждепной. Такую же гогу носили все императорьі до Дноклетиана, которьій превратил в церемониальное одеяние лю бимий наряд своєю предшествениика, Гелиоі абала, состоявший из богато вьішитой одеждьі и унизанной жемчугом диадемьі, с гакой же обувью, золотьіми браслетами и другими драгоценностями. В таком виде ато роскошное облачение гіерешло к Констаитину, которий, будучи восгочннм императором, еделал его еще пьішнее.

Вооруж ение О начале и постепенном становлений воєнного дела у римлян известно мало. Единственньїм, хотя и крайнє недостаточньїм источшіком остается предание, сохраненное римскими ав торами. Даже о более позднем его развигии, со Бремен Мария до Августа, введення очень противоречивьі, гак что, собсгвенно говоря, настоящее исследование может опираться только на ге из них, которьіе относятся к императорскому гіериоду. То же можно сказат ь и о происхождении и постепенном усовершенствовании оружия у римлян и зтрусков. Как ни мальї и незначи гельньї уцелевшие обломки древнего оружия и его изображений, по ним все же можно узнать, что между оружием зтрусков и римлян существовало различие, как суіцествовало опо между их одеждой п украіпепиямп: римскос пружне, даже будучи ііодраж.иінем гречееким <|х>р мам, п о м і г на себе о с о Ь ь іп . чиї to римі кпіі оінечаю ь , іо і,і,і к .ік згрук кое пі.ї ї.іс і в о і і о ч і ю е к р о п і 1*111.71

Ч О Ж Д І П ІК

llo.lllltllMCIMH II УШІДОК І1МІК |ШІІ. ДрОПіНШ Гим

ІІПІІІК 1,ІІ( ІІІЛ.І'К IKK 11 І І 1 .1 Л1111 ІК'рИОІІ.іЧ.І М.ІІО ДГ Л.іАІІ 111 КО/ІЧІ1, 11 І |М'ІП МИ- ІІ.ГЩ.МНІГ КО/ІчІІ (< м ш к ) рІІМАЯІИ- ІН‘|К‘ 1І1*( МІ 11.1 о д н у III і|и»рМ 111.111.1 (< KVly). І ДаїНІЬІМ М<*< КІМ ііьідслкіі ОрУЖІІЯ и ВОЇНИ КОїииГ) Л.ІЧГІІІІМ <>1.1 \ Д|К‘ИІІІ1ІІ ІОрОД ЛрСІЩО. І»«>111ИКО<* <>(*)АіІ'Н‘ 1ІІІС* римлян ІЯ> 11|Н‘МГ1ІН Серпня 1улли >1 СОС ІОЯЛО мі іг\ же ч;к ігіі, міо її оЬлачепие ірсков, т. с. и:і щита, мілема, па І І . 1,1ІІІІЧ.І II ІІОІЮЖЄН. ( ) рачлмчнн мсжду римским и атрусским оружпем її ( ііаряжеііием і видеіслье і вуют бронзовіле щитьі, в часини 111 її іпдеппме в »труеской гробнице. Своей круглой формой ЯІИ німім HONO/KH на дреіиіеііосточпьіе, кельтские и греческис, орнамепі.ііннп її ее хпракіером <ходим с ааиатскими, и влияние восточпого и< іч\с < і на в них іак же очевидно, как и в атрусских украшениях. Таміми же Kpvi Ai.iMii щитами вооружспьі иочти все древнеиталийские іншим. иред< іаидсіїнмс на агрусских картинах и скульптурах.

Чиї іч,н а п о ї <|м>рмьі риміких і ц и і о в , іо, по описанням древимх .івіироіін п р іт и м е іціим Гнили чстьірсхугольньїе, потом вместо них п<і и і н і мк і, іапмс івовапіпис у атрусков кругліле, а при Сервии Іул мін t a iiM i і ноііаніїмс пі сампн'іяп болмние щитьі (скута). і ) <г.\ і <■ „ ніч і.міі чаї їй їй і речаюіціТк я на иаображеі іиях, І Іолибий рас<ки:*ьінаеі, чи» і і <>і н.і \ ш иї, оГ ю іін іьііі кожен, длпма сто доходила до 4 фу гов при 2 ф у іа х ш ири ні. і , її \.і\< ч пн н і д о ю к , *о гд ш к и їїі.іх іак, что ікш ерхнос гь щита оЦрааовмвала ііо и ц ії м ін .ір іє в і кую Ш ііт ічлої її.. С о нремеп Камплла с і о стали обивап» по краям ме■ і \ м іч і«ким «іГкпом. інмдпіч- (как ііпш еї Л п ш ііі и подгпержлліо] паображ ені їм) >|нІрм.і Г|п II ІМЄІІІ1Л.Н I. II II І ЧГІМрСЧуіОЛЬІІОИ ІІрЄ1ірЛ І ІІДаСІ» It HOCI.MliyrOAl.lIVlO,

II.і нами і іііікач пмік'р.і іорскої о неринда мм шідпм *>ш п іїт .І уже ік* сіолі» болі, іщіми і ііи і.п и \ кряіш ііппй поверхіим їмо: се редину c m обьічпо аанпмала вьш ук ми її., щ в т о р и м ніг а но и< е і іороін.і о])ііамеіп (риє. 72, а — е), ш ю їда (болмпеп чаї ікім їй рі ні і пн, на іім м м іч щ п іа х ш бприі.іч впік к, рпг. 72, а д) на блаї ороднкіх і* і .щ і ш Війн м в і н іш іц і і і і .і каж доіі к о т р ії,і іимплії одно м т же укранк-іпіе, о і п і'ін т щ іцн и >[іі.іч скрапи ипіі ір у т ч к о т р і , а па ініуі рспіїсм і т р о н е н іш а бм ло пмрі і,піп ими і п \да і,і, на ін.ііии т і ми пр і м п цеп і урни. VІ н пі і ким .її пік

крм м.ііі і ці м, по.чожнн на цм-втч р<*че< кий, Г>і.і л віч і. н і (>роп їм її

п к о р< і»\)і м я іака.г і|»а л міс камн Кромг на іи.піні.іч шідон іціі іа у римлян (п.іл сщі леї і ми і р\ і чі.ііі г.іьк.нікім іііі11 ціамі ї |>пм в п щ іі <|і\ і. па іміі.шііінііі я ■■парма-; пм іи.ілп по

ЛЧ

l i t III

H e I O | ) l l ) l KV ЛІ.І V|>l»l ll.l|> 4» l«»ll M l l p . l

Op\/ІЧІІІІ.І M IM IC It: >ІІ< Іч.І. I 11MІ 1ІМІИ |>. I K )j ).l\ HOI ЩІІІ І1І.ІЛ I.IMCIICII ІІсЬоМ.ІІІІІМ ОП.ІАЬІІММ < МС1ЛЛЛІІ

"ict knii п.іічллдічоіі (j)iu . 72, a, (">). Модо(>по ірсчсі ким, іис ріімочію іціі'П»! 6млн спабжспьі с liiivrpciiпси п о р о п м дііумя рукоятями (ер. рис. 7Г». а). , I penпси галийские (згрусч кис) пілсмм, как видно по сохранившимся обраацам (рис. 7\\, а — в), иногда с надгіисью на атрусеком язьікс (рис. 7?). б), бьіли бронзовими и имели форму ;ізиа геких шишаков. Некоторьіе из них бьіли доколі ісііьі за бралом в виде маски; на статує, найдеш юй в Capдинии, шлем снабжен рогами — древнейшим украшением азиаіских шлемов (ер. рис. 57). Ш лем и на зтрусских вазах формой нохожи на древнегреческие и отличаютея Ої них високим гребнем — украшением, приписьіваемьім Аивием самнитам.

Вместо шлемов римляне иервоначально исгюльзовали шапки из меха или кожи, сохранившиеся в некоторьіх отрядах войск и в более позднее время. 9ти шапки не следует, однако, отождествлять с тем головньїм убором из звериной шкурьі, закривавшим плечи и спину, которьш при имгіераторе носили трубачи и знаменщики и ко т р и й бмл их отличительньїм нарядом. Бо времена Республпки шапки заменплп металлическим шлемом с високим плюмажем, а около 367 г. до н. з. в войсках бьіли введень! специальньїе шлеми. Плюмаж во времена Полибия состоял из трех красних и л и черньїх перьев от одного до полутора фу гов вьісотой. Позднее его стали делать из перьев германських гусей или из краше них КОІІСКИХ волос. Изображенньїе наТраяновой колонне и других памятпиках шле ми начальников и вообще знатних воинов напоминают по форме греческие, между гем как шлем простих солдат похож на кожаную шапку, обложенную металлйческими полосами (рис. 74, а, е). П о свидетельству Арриана, всадникам данн бьіли имнератором Адрианом

І»

Ill)

ІІ П .ІШ І 'І І І И

II У І І І І Д О К

ІІМ ІІГ |ІШ І

І| )< 'П ІМ М І

Рим

. м л і - п і м с in іаолочі-інн.іс шлсмм і ааГіралом и дл и п п ой красі іон

і |иі

нон, .і друї мі' а и ю р м пиіііуг, ч іо і я’і о ю крем ени до правлений Кой і і . 11111111. і легкої їм до і а ко м с і е п е п и ианежилиіа., чго іш сса о і'яже м.іч ні леміш п о ш л и і іа п п о п ік н е ІІІЛЯПМ.

І І.ійдічнімс її І |>ецпи и її ятрусскнх гроґйіицах осгаїки кираї по ка.імііаіоі, ч ю Г)|)оіі:іоііі>іг лагм (імли иапсігмм италийцам і очічп. ію їдііічо премії пі. Of) :->11їм і кидеіельї і куюг и Гіроіпонме фшурі.і цілім м ііш ім сочсіп. іпкуіпо Па пскоіормх фигурах кираем иаоЬра і.і їм.і 'і< шуііча іі.імп н дощатмми, соеіаклеипмми по дрекпеап нрніі і кому і ііою і’іу п і огделмімх ()лях и плаї гипок (рис. 7 Г), а, Г>) III 11.1 І \І14111.1\ 11.1рI 111IIX II ІКУЛІ.ІІ І\|>.ІХ ВСІ ІМ'ЧаїЧОІ ІПИПІСІКК ОІІЛ.ІЧІ'ІІІІС, ОЧІМІ. ш> м ил пі і |м-ч<-і мч- Гиілі'і' ііпадікчо ікрмода Оі і|к'К<ш оио. по іичіі видимій і її и іі|іішімі і римлян їм. І’пмсіїїк- naauaiiiii- кпрасм лормка даеі їміііш.піііі- умі ■11м миі\<і.ічі'іиїв. чиї ііі'рііпіілчалі.ііоі' рпмскос пооружіїїис (п.іло кожані,їм. П|м-дііііліі г.і піп mi іюді іісрждаї-юі п іілоіірлжічішімп іірічи.іх помпон пмнсрліорі коіі ніочи 111.і11(мімі -1» па І рлнпоноп колонне). Ііолі.ніая чаї м> рядош.іх рагпнкіш носила кожанме кургкн, про ■ ii.li- (ріп. 7 <>, і) иліі па плечах н покруч гулонпіца покрмїмо меіал мічеі міми плаї і пиками (рис. 7 (і, а, (7 , п). Ііік как ;-»ти пласі пики (пали м м ііп.імп, ю імами кираї м, иа них сої tan леппме, пан,ш.і лік і> ло рпка і|п рра (оі ■<|)і рр\м» — желеао). ІІпоіда пошли однії ііаплсчпи і п Ін і пояса, пноіда пао(іороі. Ко м.чугп п чіп іу і па і мі' кираем (рис. 7 (1, д) сої і а кляли оГглачеіпіе оіііорпі.іч оі рядок п цілі ших попік кнх чинок. Ііоеііачалі.нпкн п по оііще ні.11 ііі .іс попі їм могли кміміра 11, іч-Гн- оСілачепіп- по і оГн і кепію м\ ккму її і рі (< та м , по.-м’ому па (оіпедіїїих до паї < іаіуяч полки кодір п пора.каї'і пі і тл і.к о ра їїюоііра піс п\ пооружеінні. і колі.ко \\ді і.і.іч і ні -ціпи 11, і і о у краї неї н пі и і і ід іл м і (ріп . 7 7 , а, <>; 7 Н, а, (>. н). II

I Him

1lc ю р іп і к у л ь ї vpi.i

m . i |)<) i i i i i

мпр.і

I lorn . к отр і, їм i tin mi i.i пали міраси.дсуач я ні ІибкоЙ ЛИСТОВИЙ ОроіІ зн (такие пояса пандсньі в могилах) или, как видно по статуям, и:і очень крепкой и плотной материн (рис. 77, а, б; рис. 78, а, б). ІІоножи дошли до нас тоже в нескольких екземплярах, некогоРис. 76 рьіе из них прекрасно сохранились (рис. 79, а, б). Все они бронзовьіе и до сих пор еще не потеряли своей гибкости. На иньїх видньї надписи на атрусском язьіке. Римские попожи вистилались с внутренней сторони шерстяиой подкладкой. Вопньї, вооруженние большими щитами, носили поможи тильно на правом ноге, которая не била закрита щитом. Поможи военачальников и знатних воинов отличались, как и остальное их вооружепие, богатой отделкой (рис. 80). Лучники, состоявшие в римском войске (преимущесгвенно азиати), носили наручи на правой руке. Военной обувью били толстие башмаки. Но воєначальники нередко заменяли их сандалиями с украшениями, о чем свидетельствуют мноіочисленнне изобралчения полководцев и консулов. Между оружием нападения у зтрусков и римлян различий би ло меньше. Главним оружием тех и других били меч и копье, по всей вероягности, одинаковой форми. Все извесгия об измепении форми римских мечей и копий относятся к более позднему периоду самосгоятельного развития римскоі о войска, И з различньїх видов римского копья под общим названием «гаста» древнейшим бьіло, вероятно (что показнвают и лингвистические исследивания), длинноє и тяжелое копье. Бронзовьіе наконеч ники таких копий до шли до нас. П о свидетельству Дионисия, Зі II копья бьіли главньїм оружием зтрусков и по ходили на древнегреческие длинньїе копья. В римском войске они бьіли введеньї Сервием Туллием. Как у зт русков, так и v римлян бьіли кроме того, на вооружсіиїм легкі ІС КОІІІ.Я її д |и) і і і к п .

Рис. 77

К п . І І І І . І І Ш - І І Ш - II у ї К І . І О К

І І М М І'| ІІІІІ. , І | )І 'ІІІІІІІІ

І’ пм

Рис. 7 8 I Li • її і >< міі (іік іа іо р і піл Іч,їм 11 лла ми ц і ї рас ііоряж сііін о бьіло введено понос меча

і .................. ,і ,і и IIH.AVM. І [ ї м і н і д с і с А в і т н а м рнмскнх а в то р о в , омо состояло на круї ...... 11 м і ч п в ір с х у іо л і.н о іо дрспка І ф уіа длпію й н іакой же длииьі ж елсзного нако їм 'ніш ,а І і .іконсчіііік Іїьіл до ііоаоннні»і ра< іисіїАгм, расщ сію м масажем на дреи ко м при і і я м мм і. і icmv і воадямм ііікіім ' іГіра кім, ч іо оруж и с, вонзаясв в целв, иніпґіалої в і . і і . а м 111II111 <>і і і яжсі їм м< іам овм м к І, мі мрім одним для уп ої реб.лепия, моді ому и не ■ і>■ мі ї м . к іііі . мемрімііемо 11ріі Марим одну половину расш спа прмколачив.ілм і ірі під м.м \\ \о мли /ке іамсняАн ра< іцсіі і рехі рамні,їм о с і риєм, когорск' відж и вали м ірі німі ю ноАоїіііін.і п іакАсні.ніалн. ho ирсмсчіа 1Іоміґиія наконечник ннлума имсл і рн ічі ік (как і к і рої а), а урспко ока нчн на дог в жслеанвім о сі риєм. Д л я усиленим удара і ірі икі прикрі н міАаі в рєменпая н еїл ж її

Мочи. іч.ііч т і ї,по ції оохраіінншимгя ужн ми \>■і>:■м м оПломкам, наготовляли не цім.і ц и і /Кі лева, ііо іакже н і івердои и ма ми Іі(жс III ()|)ІНІП.І, О ІірПІІС ХОЖДСІІНИ УУЮІ О •111у.1.11>■ 11>кі >|>■11 >і|>\((ічо< наавапие псреііїї ні п і коїороіі п о ікх і іл і і, «Палтус». ' рим мін Пили it viioi рсПлспии мечн равмічііі .іч форм: д л ііііііі .іс с іупьім конці їм — і аллі.с кис, коро ткне (около двух <|>уі()І1 длиііі ні) її оПоюдоос і рьіе ос ірокопечпкіе — мспаїк кнс (рис. Н2 , П—г, и). ІІоснлп меч на поясе ііли на ііергіїяан черга плечі, ,, д(| правлення Ксч нас пана мочіи ясеїда на правом Поку, пока не вемпло в оГжічаіі ішес н е мечі їм мі к іп і. н кім їжал. Он аапял мес го мс ча. н меч Ін.іл ііс рснс сєн на леш.ііі Ьок. ІІиоіда меч іісідіїеіііпва лс я іак вкіс око. ч і о ру кіні 11, с і о І>„, ми доходила плеча (рік H‘t). При Лдрнапе ( жіліі

I I it'll

Рис. 81

« г о р и м кулі.іурі>і н а р о д OH мира

ІНІСДСІІІ.І ОЧСІІІ. ЯЛНІІІІІ.ІГ МС'ІІІ. II ІІІе< І 111.11 мод мазвлнисм «п іаіа ». ІЧ к о я т н ііо ,кііьі дорогих мечей украшали резьбоіі н рам ними изображениями (рис. 82, а: ср. р т . 84, в). Луком и стрелами в римском войске пользовались только служившие в нем азиатьі, позтому и само оружие осталось таким же, каким оно било на Бостоне, только луки делались из стали. Праща, хотя она била известна уже зтрускам, приобрела у римлян значение воєнного оружия сначала только в стрядах, сосгавленньїх из чужеземиьгх наемников — исианских островитяи, славив шихся своим искусством владе гь пращей. При Траяне бьіл заведен целнй корпус пращников, и простая праща, состояв-

Рис. 82

Р.П. 8:і

шая из ременной пегли (рис. 86), била заменена усовершенствованной пращей, с огромной силой ме гавшей камни, свинцовьіе шари и зажигаїельньїе снаряди. Топори, секирн, молоти и т. п. примепяли как оружие только в случаях необходимосги. Изображсния зтих орудий на памятниках импера горі кой зпохи дают понятие об их формо, а многочік лети,іе »кземпляри, добитне на расконках, іюказьиіаіоі, ч іо для их наготовленим мсном. іона до< і. преимицеї і венно жолезо, рожо бронза.

I t o . l H I . M I K - M I H - II у і І І І Д І І К

І І М М Г | Ш М . / І | М 'ІІІМ ІІІ

I’ llM

P iL M C K tm т н т ш і я < м )е ж О а І і (-|) іі ( ) і і ; і <м (>сіо. Ч і о ( н >і

І’имо ікк м ли і о і у , а копім .к і |>л пс п т і я л а дкижсішй, сс иаді-иали <к <>бі,ім <>Пра:н>м: тогу так, ч m коїісц сс, коїорьій обьічпо вакп/ц.іва а о і череп п л е ч о напад (ер. рис 1 4 , а — в), еіягивали вокруї и*ла (рік НГі, ()). Іакая манера оіюясьівапия тоги и грабен сохрапяласі» в рим (ком воііеке во вссх тех случаях, когда воииьі должпьі бьіли являй. ( >і в іогах. [\и гем гога ус і упила мес іо той одежде, к отр а я бьіла при няіа в рммеком войеке еще во кремена имиераторов. п о і і с і і і і і с ііо ііш .і ш и р о к а » одс-жда

І Іри і її їх iipot im p і 111111ip11 носили iviiiiKV f)c:t рукпвои, inept іямоіі плащ (tai ум) (рік Нб) її v’ ikiip іміапьі, доход іш і піц* д о колена (риє. 88, б; риє. 89), полдпее, можеі бм 11, при Х.ірпаїк*, л ік ппапьі бьілп ііімепепьі длпиньїмн ш ароварами, а белрукавпьіе іуііикм і м ііііч . ім и t длміїїіммії рукавами и даж е двойпмм и гупикамп (риє. 87, а — в). О држ да ііачал м іиков оіл и чал аєь о і еолдаїєкой качееївом материала и гем, ч ю пх плаїци бі.ілп дл п іш ее н піпрє (риє. 88, а). Главі ю ком апдую іцис армиеіі (консули п іім пера т р і,і) ію еііліі пурпурни й плащ, наливавш ийся «налудамсіп» (рис. 89), tit іплі.н.ім аїх одеж да бьіла обьічпая воєнн ая. У цеп іур и он о в б и л а ещ е іо л н а я палка і і:і ііпію і радінні до:и ,і . к о ю р о іі опп пакааьівали солдаї (ср. рис. 88, б). О іл ичи ем п о л ко ви х му іі.ік.ім і он її ш ам сікк цей бі.ілп при І раннє уже-co врем ен Л вгусга львинкіе ш курм , іш Kpi.niaiuiiiit* і і м голову п єпускавш пєєя по епнне (риє. 90, а, б; рис. 91, а). (Іім іоиіш іпе при леї попах муаьїкаїпм ралделялнеї, на ірубачей, Ktnopi.it* ш р а м і па і рубе (рис. 91, б) і їм палкі к нападем т о и оісгу н л ен и іо , горнн сгов, обялаїикк п.и» к о т р и х ( н.іAt> ію даи ап . в д л ш і і і і .і і і рог ш ак к ві.ісіуплєіім ю в поход (риє. 91, а; рік 87, а), и, паконец, буціміл т р о п , і рубивш их по ночам см ену стрижи. У коїмп.іх і руба *і* її б м м і кор о ік н е, іагнуїі.іе на конце ірубьі (риє. 91, в).

І Іекоіорі.іс болес повдіїие авіорі.і сообщаюі; ч ю в дрсшіеііііімс кремена рпмляне не впали инкаких ппамеп и полевьіх зпаков, а іа міняли их пучком сена, привяпати.їм к тесту, о'і чого, по мііспшо m ix аіморпв, ііроц іоінло и само пазвапие зпамеии — «манипул» (і opt и> чсі о-нпбуді>). У)го толковамие бьіло, одпако, о і вергнуто н па менеио другим, кою рое сравпиваеі слово «маїїипул» с юридпчеч к и м іермнпом «мапум» (власп», рука) н с ним же свяльїваст метал мі чеч кую руку, нпображсппуіо па римских ііі тамдар1 тах (рис. 9 0 , в).

|*ін. 8-І і.

Г. Вейс. История культури народов мира Д о Мария в римском войске не бьіло общего знамсни. Он первьій ввел изпбражение орла, кою рое и «к галік і. до конца общим для знамен всех легионов (рис. 92, а), несмотря на то что каждая когорта имела и свой собственньїй знак. Зтими знаками бьіли или небольшие четьірехугольние зна мена (у конницьі белого, красного и пурпурного цвеїа), ІЮ1 вешешше к горизонтально# перекладине (рис. 92, б), или штандартьі, на когорті.\ били прикрепленьї одно под другим мегаллические изображения (рис. 92, а—в; рис. 90, а—г). Иногда штандарт соединяли на одном древке со знаменем и орлом (рис. 92, в) или водружали над ним одного орла (рис. 93, а —-в), что могло имсть особое знаменне.

В мирное время орльї храиились в казнохранилище, а в лагере — в особом номещении, которому бн ло присвоєно право убежища, т. е. всякий укрившийся в нем считался неприкосновенннм. После победьі Консгаитина над Максентием прежпее римское зиамя бьіло заменено гатандаргом с изображением креста и моноіраммьі имепи Христа.

Деление римского войска Первоначально народ, разделенньїй па три больших племенньїх союза (трибьі) — Рампов. Тициев и Луцеров, бьіл обязан вьіставлять пз своей средьі определенное количество вооруженньїх людей. Каждая триба виставляла 100 всадников и 1000 ггеших ратпиков, и все войско состояло первоначально из 300 всадников под началом трибуна и 3000 пехотинцев, управление которьіми би ло разделено межд) гремя воєнними трибунами. Сервий Туллий изменил существовавшес до неї о устройство войска. О н ввел фалангу, подобную македопской, разделил воинов на разрядьі па оснований введем мої о им имущественного ценза и назначил для каждою разряда определенное вооружение и мес і о в боевом сірою . Уравпяв права клиентов с правами свободньїх граждам, он распространил и воипскую повинность на всех оседльїх или зажиточньїх граждан. Введенная им фаланга сіроилась, вероятио, в восемі» рядов, так что каждьіе два ряда состояли из воинов, гіринадлежавших к одному in четьірех разрядов, подлежавших цензу. Таким образом, в состав фаланги входили все 4 разряда, причем вооружение каждого разряда соогвстсгвовало у рові но его цензи. ІІервьій разряд, состоящий из самьіх богатьіх, бьіл при полиом вооруж еним , іо e c u . имел шлем, кирасу, щит и поножи (кроме меча и копка, оГицнч для и«еч ра ірядов), второй разряд — шлем, поножи и большой щит (скуту), і річнії тм .ічо шлем н но НОЖИ И, накоііец, четверть!Й — ІОЛЬКО дереияіиіі.ііі 11(111 НАМ ДіІ/ІчГ ІШІч. іічоі О о ( н »р <>іін гельного Сііаряженші. Пужпо зам егіп і., ЧІО ДЛІІІІ.І КОПНИ К.ІЖ, (НІ (і ря (.1. Н.ІЧНІІ.НІ (О в ю р о іо , увелнчнвалагі, в п м п н с к

ін ш і

^удам-інієм

м о ю рн (.і <»і перс-

і ік н

Кроме н н ч чен.іреч р а ї рядом поііію п ( Іериніі I v w iiii оі ір.і юи.і \ щ и ч.нмм їм р я д . КО ІО рШ І (>М \ ІІООр\/КЄІ1 ОДНИМИ (р о I ІІІ..І МИ II ІК1 І І І ИМ'.П|1\ н І < \\ І,«в

Іч ІНШІ ІІрІІ

Неміїьіііієіінс мілка \

і.ім.м ііоіі

о і |>я , і

її

у п а д о к іім п срш і. Д р е ііш ім

111 >:і11 п 111 іч«мі.

м і і і )|)і,іс

Г іім

не

і м інл лііс і< ( і росиммн ра і пиками

v en\im aa nexoiv, (л-рипіі Іулмім не viivxk.ia їм вида и кошик* воііеко, по, ііааііачпп ему не і рою мг е ю по бокам е|>алаііги, он »ш м умалііл п о преж пее т а 1н і ніг и бою , поемо ір я на добавленій;* к пему Ї2 іюш,їх ц гм іл р іп і.— оіч астп сен іояпдих н і нле'беев. Криме* к о і і і і п ц ь і при каждом легионе находилось оиродолоіінос* число куапецов, мєдников, і і л о т н и ічон її і рубачем, коїорьк* все вм есте составляли 4 цепі урчи. Кої іпіщ а гакжс нмела сво и х трубачем.

Іакая орган изация войска продержа\а< ь до Камилла (460 г. до н. а.), когорий п і".tii войньї с галлами заменил фалангоиі.ій ( і рой мапипулярньїм или огрядіїьім її, как уже говорилось, часгично измеііил м само вооружепие войск; ввел е іальньїс шлемьі, обитьіе железом щитьі її мрсдписал использовать вмесго меча тяжєльїй дрог — пилум (ииа че ічторя, рукопаншьій бой замепил боєм на расетоянии). 11ри пем же войска начали получаї ь жалованьс, что дало возмож інки» к прежпим цептуриям всадников добавить повьій коїніьій к о р п у с , распрсделив его по легиопам. Зти нововведення, в.іиіьіг пмесче, даюі осповаиия предположить, что и вся воєнная гакшка римлян в ууго время бьіла прсоб разова на. бо врсмспа Модибия состав легионов, а вмссге с гем и вооруже пік п\ определялось уже не цензом, а преимуществеппо содами е лу/і\()і>і . І Іа ууіом оснований воипьі разделялись теперь на І разря і.а: га< гаїьі, іірипципьі, іриарии и велитьі. П і них і ольке) велитьі па(ш рам іеь по цепау (самому ми чиєму), ое іам.пьіе же дели\т і. ііо і одам служби на младпінч. ере \дпіїх н сіарших. Гольі.о і ри нернмх рааряда нос или по\ці>е вооружеіше: шле*м е пі.ііокіїм плюмажем, обіїїьііі а.елгіом іі(ііі, поможи її кнраеу (\ нерпою раїрида Гн.іли еіце I.OM.4VIH

п мі

чечнуііча іьіе

II. 1111п11»ІІ). Ічроме їй пане кого мс'ча, ко мірі,їм бі.ІЛІІ HOOpV/КЄПМ вс е* ч<*ІІ-ірг р.І ІрЯД.І (її IUMIII.I ЮЖЄ“), \ іа е іа ю н п нріпщміюн біллі! і )і /і.є \кіє дроіьі (пплумьі), у ірмарпен іом.ьо комья (іас ■а), а \ ін*\цти, оборони іем,ііоі ікміружгіпіе котрі,їх <о і іоимі їм кожаном пі.німі її \і М О Ю

Іч р М М Ч П

ІІ(Щ .І

ІЮ

неї кплько леї кііх (ромікоп.

11.1 |1.М II] и

1 11)1

11 *11

леї Ніс І >|IV

* . Н7

ЛІ 1)1 Л І.ІІчІ 11*1(4

1 11

І. Веііс. История культури народов мира

кии прием, введеними со времеп кампанийских войн и состоявший в том, что из корпуса велнтов отряжалось известное число солда т, которьіс должньї бьтли сражаться пешими, распределившись между всадниками, и при атаке или отступлении вска ки вать сзади на их лоніадей. Зти велитьі бьтли вооруженьг мечом и кругльім щитом. Командование цельїм легиопом вверялось шести военньгм трибу нам, которьіе чередовались между собой так, что каждьій командовал в продолжение двух месяцев. Т р и бунам бьтли подчнненьт центурионьі шестидесяти центурий. 1[ри каждом центурионе находился его помощник, вьібираемьтй самим центурионом, и зпаменщик.

Рис. 88

Н емалое влияние на расчленение римской армии и вооружение ее отдельньїх частей оказало принятие в нее союзньїх войск (социев) и всі іом о га /ел ьн ьіх. Первопачально соции (сначала только побежденньїе латиняне) включались прямо в войско, но затем союзньїе торода и латинские колонии обязаньї бьіли только поставляїь вспомогательньїе о гряди. Положение их в римском войске никотда не бьіло самостоятельньїм. Опи бьіли разделеньї на когорти, каждая со своим особьім знамснем, и в боевом строю занимали место на флангах. 9то продолжалось до тех пор, пока соции вместе с правом римского гражданства не получили права служить наооящ ими легионерами. Особую часті, войска составлял отборньїй отряд главнокомандующего. В нем слу жили ветерани, постунавшие на службу добровольно и іюлучавшие жалованье. молодьіе люди знатних фамилий, союзники и, наконец, всадники. П о огношению к дейсгвительной службе солдати разделялись на обязанньїх служить и свободньїх от служби (строевьіх и нестроевьіх). Лагерная служба заключалась преимущественно в шанневьіх работах и в караулах. Она бьіла трудной, гем более что и па земляних рабогах солда т и должньї б и ли оставаться в полном вооружении. П о еіце обременительнее б и л для них сам поход, іюскольку в походе каждьш солдаї должен бьіл нести на се бе не только всю свою амуницию, по еще несколько КОЛЬев для устройства окопов. Ііекоторьіе от ряди, кроме всего 9ТОГО, несли на себе различньїе орудия и снарядьі для зем ля н и х работ — корзини, лопати и т. п. Чгобьі облегчніь нереноску такого груза, которьій еще при Вегецим всхил 60 римских фунтов, Марий велел солдатам привязьівап. его к шесту и нести шест на плече, вероягпо, гак, как »тс> изображеио н аТраяновой колонне (рис. *М, а). Другой способ передвижепня баїажа і момощью [)у т ной іележки показаи на ііаіідсппоп її С1:і[»..%іімііи бронзо ной сіаіузпсе зірусчкоп рабо їм (рій 01, с>).

I’ll Mill ПІІО ІІОСІІІК >П> ДЄЛ.1 V I HIM МІН <villi Ч І НІ-І І Ції ( ІІІХ !>(>( І иоіилн 11\ III >1II їм < 1.1їм111>.їм11 II II 11 Рмі 84

і <>і і . ім і і

( >і і і і IU

і і і і ь я і .і м і

ш иї

іііч і н

н ні 11-м II >1

llo .tiiM iiiriiiir

11\

ВОСНІМ »ІІ

Лопатки

не

І.И ч І ІІІЧ ІІ,

к о їо р о й

обпа-

руж ились

о і ча с н і

в і р с і ь іо

м акедопс кую

койку.

Ч тобьі

її уп а д ок іімік ріїїі- Д р е п ііііп Рим

уж е

ус і р а н и т ь

а н і н е д о с т а тки и в сю б щ е ііо д н я т ь о с л а б е в ш и й д у х войска, М ар и й сул

іц и й іія л

как к он

главноком апдую арм ией

предпри-

п о в ь іе р е ф о р м ь ї.

Войско гра жлан иостепенпо .кімсі 11 їлось войском наемпнков. которое служ ило не < іолько і ос ударе гву. сколько і лавіїокомандующему, кою рьііі п ла їи л ему жаловапье. ІІСЛСДСТВИС г)ТОГС) не голько сам майор ратников < гал сов(см м ііь ім — геперь принимач і в армию район и гладиаюров, по измеиидао* и мре’/киян органнаация лсіиоіііїв, її мх ішоружснис.

Рис. 90

Мри императорах римская армия приобрела характер іісктоян nolo войска, которое бьіло ііо/ічиїїепо одному импера і ору и управ ля лей і» в ііровіїнциях сто паместпиками, а в Риме префектами. Ли і v< і раадслил вс е востіиьіе сильї на І главньїх отдела: па леїноіи.і, в< іюмогательпьіе войс ка, тарпиіопьі и флот. Комапдовапис* лет нона ми по время бій він и при Августе вверялось легатам вмес то іриб> мов, коюрьіе обьічпо бьілн преторами и носили сена горе кпи сан " і М'ЖІІІІХ НОСІІІІЬІХ ірибупов не бьіло, однак» ОІІИ СОС ІОЯЛИ ІІ|)ІІ л< і.іілх віп.ііпіп грнбупоіі леї попа. І\ ш п о м о ї а іс л і.п м м

нрпиадлеж алп

все

т н и ка. н е в х о д і uni т е в с о с т а в ле ї п о н о в , п о і л . і и ї т о 11 v час п> сен а я в л я л и о ір я д ь і, па(>ир.іиіІІІКЧ Я В ІІрОВІІІІЦИЯХ, к о їо р ь іе ІІОПОЛІІЯч і к о т и щ у м о і ч а с т печену. І [о с п оем у во. зі >\ ,кс міно, к о ю р о е ( >и до і їх паї т о н а л ь н и м , ini р а їд е д я л ш і. на л у ч ін ік о н і.<ііііп.іх,

к о і И’Йіц іік о в .

н е іп н х п

ііа п ц и р п п к о в . н р а ііі-

іп іі.о и и іц м і о ііо і і їси. В се ц і ї в ой ск а навій на ч к і. в м р о ї п і т н о дож і юс її. і и ж е л е т о о р у I. ІІІІІ.ІМ рпм< ки м , д е ік п м м

ІЬ ір іім с к и пооруж сш ім с пслдінікії по «її \м пі \<-м. МІ рас v її. как видно по м т о р а II п н я м І ми III

І [ш іік ш о іі

к о д о ііііі .і

(р ік

9Г>, а;

Чі і, і о ), о п а л ь н и й іцн і (іп іо ід а о п н є н » 11Me М і), а І і е к о т р м е Оі.ІДІІ в ОС>ру/КЄ1ІІ.І

І •<ІЛІ.ІІІІІМП ІЦ11 І а М11. ( )р\ ж н е І їх «О* І СІЯЛО lit

і чінііоіо м еч а , коїи.и н ікч ком.ічііч ірі.т І ІШ 1.1Ніірі.Ц- Ічиї IIMI ІІМІ мри ( і’Ос II смМІНІМ . ..Ч ИМ.

Г ін

ні

І Гч III

І Іс горни пул І. І у pi.і Іі.іродон мир.І Ч іО .hi' к.И.ИТІН

И'Ч Ш|)ЛДОЦ. Іч<І 10| М.М' «О ІІ|)СМСІІ

\д|иі;міл бі,їли « повії іірінск'/іішстм.і к « і т и м и , ю все оми би ли одсіьі юн і і о кирас в краніьк кпммсріїіі СКИС КафТіІІІЬІ, носили іюзолочсннме шлеми С ІІОДВИЖньім забралом и красньїм султаном, поможи и леї кис щиіьі. Конская сбруя отих отрядов также бн ла очень красива (ер. рис. 96), к цей принадлежали серебряньїс и бронзовіле нагрудники, цепочки, бронзовьіе удила м т. п. (ср. рис. 97. а —е: рис. 95, б, в).

При каждой провинциальной армии состоял особьій отряд инжеперов гюд руководством префекта. Д ля тарнизониой службьі как в самом Риме, гак и в других городах Италии Авгусг ввел особьіе когорти, назьівавшиеся преторианекими. Они состояли под нача.льством префектов, получали жалованье, как и остальньїе войска, и служили в лейб-гвардии императора. Кроме преториапской гвардии бьіл другой гвардейский корпус, составленаьій из людей различньїх племен, преимугцесгвенно северньїх. Они носили шлем без сул тана, овальний щит, меч и конье (ср. рис. 96, а), им прислуживали раби. С тех пор как римское войско [іревратилось в постоянную армию, в нем била установлена строгая дисциплина. Висшая карагельная ■власгь бнла сосредоточеііа в руках главпокомандуюіцего, судейские обязаниости бь/ли возложеньї на і рибупов, а исполнепие приговоров. преимущественно телеснне наказаная, поручалось или самим солдатам, или воєнним дикторам.

Вис. 93 «0

I t l l . l l l l . l l l l l ' I H I I ' II у і і і і . ' і і і к

IIMIII ]>■ ■ ■ ■ . / І I X-lt II 11II I ' l l M

I I.IK.I t.lllllJI I >1.1 \ll p .l.l MI'IIII.i: VNH NI.IIK IIIU-

/К.І \<>1i;illl.>l 11 ІіродоЛЖПШГ <|И>1чЛ Іll»l Г.І іе м. іин’і сду/кЬм, і )лл/клл< цілі її к*. сомромо/Кцли МИТОЇ

ОІІІИ1ІІЄМ

КОІІІ.Я, І Ш ( І Л М Л Г І І И Є

К по

юрмомус голбу кмугрн лигеря йди мзтлмме ил рядом воііска и, накоіісц, ієлєсньіє пакаі.іііші її емеріпая казнь (обмчно через т е є чемне т л о в ь і). Измеїіникам и перебежчикам епхекали руки, иногда их обрекали на Гм»й і дикими іверями в амфиіеатре. Разі юоб рази ьі бьіли и наградьі. О ни наіііачались главнокомандующим и раздавамісі» обьічно еіде в нродолжение ВОЙНЬІ, ч.іще весні м лагере, сразу после сражения. Оми достояли в ггрисуждении огличивіі иі\ня час чи восиной добьічи, в прибавко качомапья и повьпнении в должносги или •ке м публичной иохвале в присутствии всеі ( і нойска и раздаче почетньїх отличий, с коіорьіми получивімие их имели право яв\>і і мої на всех обществешіьіх празднествах. [ \ древнейшее время таким почетньїм отмічнем бьіло когіье без наконечника, иоздмее, м (кобенш хти при і імператорах, стали р.идавагь в виде паградьі воешіьіе значки пурпурного или другого цвеїа, вьшштьіе з о \отм , браслети, золоіьіе или серебряньїе ці почки, пряжки, ожерелья, венки и не бо м.іііие зологьіе или серебряньїе бляшки < мьічекаиеїшьіми на них изображениями.

З і и бляшки ирикреплялись к панцирю или кирасе ремпями (рік 6N, а, б), для мето по краям у них бнли пробигьі отверстня. Со вре чем Каракалльї сгали раздавать большие медали, иногда украшепііі.іі' камиями, их носили наленге.

Г и . . <Ь

/ /(f ill III ГО|)ІІ)І ку льтурьі п.іродоіі ми м

Форма почетньїх венков всегда обусловливалась тем поступком, за которьій венок давался. За спасенне жизни говарища в сражении давался дубовьій венок, за взятие приступом стени (городской или крепостной) назначался золотой венок, сделанньїй в виде стеньї с башнями, за взятие полевого укрегіления гоже золотой венок, обод которого имел форму крепостного вала. Кто в морском сражении всходил первьій па неприятельский корабль, получал золотой об руч, украшенньїй корабельньїми носами. ГІолководцу, которому удалось вивести войско из опасного поло ження, солдати подносили сплетенньїй ими самими венок из трави. Кроме того, за различнне военние подвиги давались венки золотие

Рис. 97

І І О І І І Ь І Н І С Ш И * II V I M 1.0 K І І М І І С 1Ш І І . Д | Н ' І І І І І І І 1 1*IIM

Рис. 98

її украіиеннью камнями. Триумфатор нолучал триумфальньїй венок, «і солдатам, участіювавшим в гриумфальпом шествии, давали венок п і оливковьіх листьев. Триумфальньїй венок иервоначальио бьіл м і пікю я щ и х или сделанньїх из золота лавровьіх листьев, позднее ом получил форму зубчатого венка и название «корона радиата». «К о р о н а овали*’» пазьівался венок из миртовьіх листьев. I I і всех оьмічий, к о т р и м и Рим наїраждал своих победоносньїх полководцем. с;і мі «ім іючстиьім бьіл гриумф. В назначені іьій для іриумфа день сенат, все тр од ск и с нла< пі п ю л і і ь і і раждап виходили навгтречу гриумфатору к гриум(|іа\і>иьім вороіам. Ііпіідя в город, гриум ф альное ш ествие н а п р а в ля л о с ь в В о л ь ниці ци р к и н і іуда п о свяіц еїш ой д о р о їс ч е р ез форум — в К а ші іо ли й . Все улицьі, че р ез которьіе л е ж а л е го путь, бьіли у б р аш.і цінними, н все х р а м и в город е открьітьі.

Виє‘реди процесі иіі шли сенаторі,і и сановники в полком об\.ічепііп, за іиїмн і хедовали грубами, за которьіми несли и везли па повозках доставитеся іп неприятсля знамена, оружие, сосуіі.і, юані о и серебро (в монетах її і личках), изображения шжореїшьіх ірпумфаюром городов и иобеждеппьіх им наций, нако їв *ц, модемі взяїьіх крспостсй, кораблей и воєнних машин. )и н длиіпіьіп ряд воеїшьіх ірофеев замьїкалея знач не йт и ми п ло ти к а м и , кою рьіе шли попарно, и жрецами, сопровожіатіш мп ііазііачеііпьіх для жертвоприношення бельїх бьїков. I Іпю с[ж дсгвснпо іа ними следовал сам триумфатор, предиіп иіусмьій ліікю рамн с увигьіми лавром фасциями и привет< іпчемміі восклі іцания мі і: « іо trium plie!» («У р а !»). Он стоял па ві.к окоп, бога і о у кра нісп і к їй кіілссі і и і іе. за 11ряжеи ной четве рмиі чопілдоі. на ием бьіла кьпінігая золотими пальмами тупика п пурпурная юга, па іоловс лаврові,їй венок, а в руке он дер кач /Ке іл на ( лоііоіиііі косіп. II Іч.ііш і оліїм іриум фа і о р гинм ал лаврові, іс всі ви і фасці пі лик н »р<>и п к ла \ і їх на коленії п а і уп К )пп іе р а. З а ісм п р и н о с и ла» к /Керіва. и юр/кеї і во окаїгніпалм сі, пиром , к о т р и й у с ір а іп и мі в ч<< 11, і рпумфа і ор а <<чіа і и маї їм і ра і м 11 ірода. І Ірії ма \<>м і|ці\мфг їм»лкоїкі,в‘Ц ніг \ ік'іпком і і м і ечал верхом , он бі.і \

«ідеї в і мі v < 11уІ>и\ ріюй каймі ні п увеїіч.ш міцііміімм веиком

г,ч

I I'll Ні

І ІГІО |Н Ш

к у M . i y p l » ! ІКІ|МІДІ>П Mll|>.(

Рис. 100

При Траяне вооружение римского войска изменилось, оио стало легче и удобнее. На отиосящихся к атому времени гоображениях солдати одетьі в простьіе рубашкн (рис. 100, б) или в короткие кожапьіе кургки (рис. 100, а), іюлпое вооружение больше не встречается, хотя кираса еіцс прсобладает. Многие солдатьі изображеньї в плащах, на ногах високие башмаки и пгганьї, на шее повязки вроде галстука (рис. 101). В копнице также не все солдагьі одетьі в кирасьі. Способ переноски багажа в походах остался прежпий, введеними Марием (рис. 94. а). Большой щит носили :ґл плечами (рис. 102, а), при переправе вброд через рекн в нею кла ли оружие и платье (рис. 102, б). Іірежнее правило бьпь на работах в полном вооружении осталось в силе, щи г и шлем визволялось, однако, снимать и с тавить рядом (рис. 103).

Рис. 101

Г»І

|{<» І П І . І Ш С І І І І С

( ,

11Ч

м і і і

’

■< і / М ' ї і і к ' м

111.111Іч 11

м .ііім т

’ nil

Ink

\ їм '

1 І <> Іч І >.І І ІІ К ' І І М( І » .

I I M I H 'p ilH .

і м

Д|М‘ ІІНnil Рим

111 >11

\ І,ІIIMill' V ЦС" I V|>1 ііі (їм МІ ІІІ.ІМСІІЯ, .1 V КОІОр I III І. IIІ 1. 11) І 1.1, ІМ 11,111.1 ЩІМКІ >1 III) (ІКК'І І <|><11>МС III рСІІЯ ІОН у чуже-

ісмпмх союзні,їх ноік к, драконами, о г к т о п носншіїис их ііінмсмінпки шалік і. д|>акома|>іі)іми. К фаланго или леї нону сікша (Імли іірисосдинепьі .......... о і рядм. как які бьіло прежіе. Д о л ю \и они просущестповали, іісіізнссі по, одиако при Вегеции их уже мс Пі,їло. * * # І 11 к іш у і римских жрецов, как и римі кий і'осударсшсііньїй строй, сло.мідся по образну семьи. Коїда оїдслі,..... племена не бьіли об'ьединепьі мод с і,ііііоличпой пластьк), богослужение иронодилось і) каждой семье самим і \апой семеиства и йод сто руководегном, мричем младшие члепьі ссмьи і мжнли ему помоїцпиками. Мри учр еж д еп и и о б щ е і ти сі т о г о Ооі ()( луж ення ііроп ед ен и е и соблю д еіпіе <чо б ь іл о нвереп о особі,їм ли да м , к о ю р н іе IIм е с іє СО СВОИМИ 1ІОМОІЦНИі амм и обр а зо и а ли ж рсчество. Его і ічало д р ен и и е еннзьівали с основапік м І’ нма, а ІІу м е н ри п и сьівали усі.и іо н ле ііи с ж реческой и ерархии.

В поіі предполасаемой иерархии і Ханой обіцес і псиного кульга бьіл царі., бі,ІНШИЙ І! то же нремя и жрецом Янхча, важпейіпего из божеств, ч і мніміїхся римлянами. После царя п ер іте месго при і відлежало трем і.рсцам: жрсцу ІОпитера — божества пм мсіїп І’ампов, жрсцу Марса — 6оі.сі і на Іііцнек, и жрсцу Квирина — і >( яцс і о божсс і на всех ионнов или коі і с Гі і і Ц ІК ОН (кпирп юп). Жрсцьі яги її.і п.іналік і, «<|>ламніп,і» (г. е. возжигак мі нлн рнздуиа'гели жсргіїспного ..... я, о і Мате) н кажднііі о гд е л ь м о іі Сі

і носм v ( ісьіач і ну: «|і а ; і м1111 днаКік м.ірціїа хін п кпнріїїіалік ГЖ

Рис. 102

I Hi пі ll< lopiui кулі.іурм народом мира І І.ІД

К .І/ К Д Ь ІМ ІІ

,1 00111.10

курна м.мі.імп фл.іміііі.імн Г>і.іл ікх і'аилс'іі дскуриоп, а над всеми ними — їлашіьій курион. І Іроводившееся дочерьми семейсгв богослужение домашним богам — ларам и пенатам, било возведено при Сервии Туллии в общественное богослужение Весте, в жрицьі которой вибирались сначала четьіре, а после шесть девушек. Вместе со служениєм вьісшим богам возникло служение другим народньїм богам, представители которого составляли настоящие братства, бьіли говаригцами и братьями (фратрами). Таковьі бьіли братства салиев (рис. 104) и братство двенадцаги <полевьіх братьев», служившиє богине Д ие (рис. 107). Салии бьіли жрецами древнего римского божества Марса, а потом сабинского Квирина, в честь которьіх ежегодно проводился в марте праздник с пляской и песнями. Арвальские братья служили Д и е — творящей богине, которой поклонялись в свяіценной роще, где ее молили о плодородии земли. Кроме зтих двух главньїх братств существовало много других, возникших тоже в очень ранний период из родовьіх культов. Таково би ло братство тициев, братство Геркулеса, чествовавшегося в роде Потицпев и Пинариев, и братство жрецов луперков, праздник которьіх в честь палатинского Фавна приходился на середину февраля и до позднейшего времени сохранил характер шумного пастушьего карнавала.

Древнейгаей бьіла коллегия авгуров или австициев, учрежденная Ромулом (рис. 108 — жезл авгура). Ілавной их обязанностью било определягь волю богов по особенностям полета птиц, ударов молнии и другим случайньш явленням. ІІока римляне придерживались обьічая не начинать никакого важного дела, предваригельно не уз нав, будет ли оно угодно богам, авгурьі пользовались всеобіцим уважением, но с ослаблением в народе религиознос ги их значение поубавилось, а предсказания их утратили бьілую авторигетность и перестали бить решаюіцими. Один из важнейших институтов свяіценнослужителей назьівался коллегией понтификов. В их задачи вхо дило, по всей видимости, хранение знаний о мерах, об астрономических вьічислениях для установлення праздников, о старинних технических приемах, числах и т. п. Кроме того, существовала не менее древняя коллегия фециалов, или послов, обязанностью которьіх би ло следить за соблюдением договорив, заключенньїх с соседними землями, и освящать традициопиьіми обрядами об'ьявление войпьі или закліочешк мира. 5(і

І і ш і і і і . і і і м - ш и - її у п а д о к

( )l IK ПНІ I <■M'M I I I H I I 'I III

,| l ( Ц П І 1

іім и ср іїм .

111 H / 1, 11111(

1 1X-IIIIIIII Г і і м

( 'III

I.III.H I IIIU 'IC IIIK II I ’ l l l.ll'l IlyMV II ('MV ЖГ 111 >111 III l l l . l ' I C I I I I C І І С О І І Х І І Д І І Ml- ЧУЖСЗСМІІІ.ІХ кулі. I<>11 mi .ix д л я і ix o i 111>;11їх c 1111 >і ж р е ц о в — і|>ламмікиі. Ж| н і м.і і к ш і .іх мли 111 я 111 я 11 >ix ґиіпні налі.іваліїсь м л а д ш и м и ф л а м и п а м и , ;і с л у ж и т с л и н а р о д н и х р і ш е н и х ґіогов — с т а р ш и м и ф л а м и п а м и (рис. І()(»). '- " І ючем, по м ере слн я п и я к у л ь т і? ра зли чи є о т ікн іе ііе ііи о п и р я л о с ь и п акоп ец ссшсєм и счезло. Ґа ен р о еі раи еи и ю и утв ер ж д еп и ю грсч сск и х роліи п о зіїьіх і?оззреііий в ер ед е ри м лян о со б еп и о с о д е й с т с т а л и си н и лльск и е книги, д о ст а в и т еся Іарквимию о і кумских греков и содерж авиїие в ce de со бр аи и е д ревией ш и х греко-азиагских вещ их наречений, которьіе при Та р к в и и и и б ьіли о б ь я в ЛЄІі Ьі свящ енпьім и. Д л я их храиепия и толкоізания собрап п ьіх в них и р о р и ц ан и й б ьіли пазиаченьї о соб ь іе ж рецьі, чис ло к о т р и х н ер в о н а ч а льн о о гр а п и ч и в а лось двуми, вноследствии у в е ли ч и л о сь д о десяти и. пакомец, д о пятна/щати, ч то о тр а зи л о с ь и в и зм еп еїш и ііа іім ен ов ан и я отих ж рецов.

Рис. 106

У чр еж ден и е республнки сов ер ш ен н о изменило полож еиие ж р е ч е о в а . С од ію іі ю р он ьі, вс е ж рецьі бьілп поставлсньї в зависим ость от р и м с к о т сенат а м п али ему І І О Д Ч І 1ІІЯ гься, а с другий — бьіли иовлеченьї В борьбу І І Н і р И Ц М С ' В и плебсе в. І ІО СС окоіічапи и оми сначала утрати ли с і т е п реж н ее и скл ю чи тслм іог положеній-, а і мод неє и новеє п рев р аті їлись в обьічньїх служ ащ и х,— по закону 104 і. д о п. у», вмітиме /Креческие долж пости стали пьіборпьіми. П осле зто го нередко слу малось, Ч Т О И Ь І Г И ІН Г і <її ударсі венііьіе и вьктиие ж р ечески с долж п ости запимало одно и іо же лнцо. Ч ні касастся самий религип, ю оп а не п р сіер и е л а за з і о время ощ ум імьіх мзмеме і м п і Лсснмиляция чужих, и реим ущ есі венно греческих, к у л ь ю в продолжалао» и м р и вела к тому, чі'и ок. 269 г. д о п. з. в сген ах Рима появились храмьі, возд ви гп уїм е і рс ч«ч ким (>огам. Усил сни с чуж ссгрцпньїх религиозиьіх влияпиіі в уіце[)б нацнопалмімм перовапііям разруш ало в н уї р е н т о ю оп ору преж пей иабож ікк ги римлян и способі г вовало с е перерож дению , і одію іі с то р о н и , в соверм ісппос безвери е, а с другоіі в і рубеш пео суевер и с. О д и н иа п р о ц сссов паходил для себя благотворную почну в сочнпениях і речіч м іч <|нілі>іо і |>о в , а д|>угой — в м и стсри ях, запесеппьіх преи м ущ ествеппо и:і М алой Азпм і

В одеж де рим ских жре-цов, О к о їо р о іі м ож н о судить по д остоверпьім ДаіІІІЬІМ боЛСС ІІОІІДІ істо периода, вьіделяю тся о їли ч п телі,пьіе призн аки , со с іа в л я в ш и е припадле ж пос"гь о ф и ц и а льп о го костюма в рсм еїі І’еспуОлики, коїда ж рсцьі бьіли м риравік'іп.і к служ аїцим. С а п ж рец а Ю п и тср а с ч п іа л с я п а сіо л і.к о іп.і с о к і і м , ч і о (и.ілн п р н и я т і.і мері,і, оі р а ж д а ю іц м с с і о о і люЬоіі 111 х х І>а 11а 11,1111. Ж р е ц И)і 1111 е р а и с мої іаі міма її. і імкакі їх ( не і <кмх д о л ан ії х і с іі, <-і о і >( >р:і:і жіги їм м о д е ж д а 1>1>■ М і Ііодчіїмі'ііі.і і і рої о м у у< і ану. f»7

I'. Hr ill. История культури народив мира

Фламиника, жрица верховний (кмини Юноньї, также бьіла обязана носить свои одеждьі постоянно. Волосм жрицьі, неревитьіе шерстяной лентой пурпурного цвега, укладьівались пирамидально (такая прическа називалась тутулос). При богослужении она украшала голову вегкой гранатового дерева (вероятно, символом плодородия), покривала себя платком темно-красного или синего цвета и такий же вуалью. Учрсждение братства, мли общиньї, салийских жрецов относят ко времени Нумьі. П ри атом царс, рассказьівает предание, б и л найден щит, которий сочли упавшим с неба и потому священним. Чтобьі сберечь ату святиню от похищсния. Пума велел сдслать еще П точно таких же шитов, которьіе тоже стали чудодействеїіньїми, и поручил хранение всех их палатинским салиям. Ілавнос юржесгво салийских жрецов нроисходило в марте и продолжалось несколько недель. Одетие в туники, медньїе кирасьі и трабеи, с остроконечньїм шлемом на толове, вооруженньїе мечами и копьями и со священним щитом па левой руке. на минали салип обход всех рпмских святилищ нод предводительством глави своего бра їства и песнопевца. >' к.іждої () святилища они останавливались. плясали воинственньїй іанец, ударяя в і акт копьями о щитьі, и иели песню в сопровождении духових Іінструментов. На ночь нроцессия останавлива.лась в определенньїх местах, тде били особьіе помещения для сбережения священних щигов, а жрецов ждал обильньїй ужин. Община са лийских жрецов, в котирую принимались молодьіе люди п і патрицнев, нросуществовала до IV в. до н. з.

О тициях изиесгно, что покрови гелем, кйторому они служили, бьіл царь Таций; как представигели сабинской святьіни они пользовались почетом до периода имиераторов.

Гін

І0 «»

i i i i . i i i K M i i i i ' її у и і і д о к

iim iu

*|>i i i i . , l,|)< i m i i n

I’ i i m

( iic;i(iim i o a\ нерках пі рлін ічіш аю к я опік линем н\ іф іїїд ікч іікі. О ііо проводило* ь іі;і Чаїїіікічом чохмг ш ф сд і рогом , V в хода її коіо[> і>іїї (>ьі \а ікк іаилеїіа бронзовая ііолчица, її наміш алось іірпгісгсіш єм її Л\(’|11 ну коз п собаки п очіи ш іе маїьімн обрядами. І Іо« ле ж ері поприношений па кож уби ім х >ки п<>і пі.їх парсзали ремпи, м лунерки, п а т і у к о т рі.іх прпкрьїкал л и т ь передимк на шкурьі, каждьіи і ремнем її руко, наминали свой бег вокруї І Іалатима (позже — и других час Гей городу), стегая всех ік і рсчавінпхої жеіііцип, ибо рсмпи их (.'.читались це чебньїмп, ііілечмваїощпмп от бссплолия. О т пашанпя ремпи получпл названі іс сам праздник и меі я ц , па коїорьій он приходіілся («ф ебруаре» значні ■ о ч и щ а і ь»). Лумеркалии бьіли восоановлепьі Лвгусіом и просуществовали до 494 г., коїда єпископ Іслазий І у< іановил вм есю них праздник Срєтепья. О т л и ч и т е л ь п ь ім и б р а іь е в

зн акам и

арвал ьски х

п овязка

и в ен о к из

б ь іл и О е л а и

к о л о с і> е к ( р и с . 107, 108). О п и с л у ж и л и б о н н іс Д н е и г л а ї ш о с п р а з д п е с т в о п р о в о д и ли в м а с . О п о п р о д о л ж а л о с ь

г р и д н я , ію

Рис. ПО

пс подряд. Д о

п осл ед п и х

арвалов

и м п с р а іо р о в

нрипадлеж ала

к с а м ь ім

к о х д с п ія уваж ае-

м і.ім и и с ч е з л а , п о в с е й в и д и м о ї ї й . п с p a м е с IV" в . (3 4 6 і ). І о р а з д о б о л ь їн е . ч ем о б р а т с т в а х , и з в е і і но о древнем

и п с т и т у їе

в е ста л о к , или

ж р н ц д о м а їїм іе г о , о і с ч с с к о г о о ч а г а . В е с іа л к п , ж р и ц ь і б о їи п и ІК КЛІОЧИ І с л ь м о

из

В е с т ь і, н а б и р а л и с ь

с В о б о д п о р о ж д с п п ь іх

д с в о ч с к п с м о л о ж с іп с с г и п п с с і а р ш с д е <и м і л е ї , б е з ф и з и ч с с к и х и с д о с і а г к о в . Ілавной обязаппос і ью веч'галок би л о поддержп іі.і 11» вечпьій огонь па аліар с Весгьі. ^)іу обяаапіпк її. опи псполпялм но очередп. Кед 11 огонь сам со(»ой поіухал, ч іо счпталось чудом м меччапьсм. і о ве< іалку паїчазьівалії (ссччли), а огонь добьівалп ШІОІІЬ іолько і репнем диух деревині іьіх ма.лочек. І Іо ми мо подобіII,їх редких случаси ОГОНЬ ІОЧНО /1\Є ( І Ю ( о б ом (“ЖПОДІІО во зо б ію вл ял * я І муріа ( ііоіі пратдіпік весіа.лкн п р о в о д и ли 9 іііоня В м о ї д е н ь храм Ве< гм, обьічпо іш д л я кого не до( ІУПІІЬІМ. ОІІчрЬІВЛЛ і ’IIOII ДІїерІІ ДЛЯ ЖЄНІЦМІ І. вхо ЦІПІІІІІЧ В п е н і (КЯЬІМІІ, Ч іо б м ІК ||[>0 ( II І і. у б ої ІІІІІІ І»\аки ч о п і ' і іп я ( ік н ім хозмій т а м . ■)|0 | ЖГ день І »|.1 Л Є/ічГІ ОДПЬІМ II р.І ІДІ ІІІКоМ моль М Іч ПМ

іінкоіі п непар<тЧ. к о т р ь іе украшалп t нон мгм.шщьі її -мчімо, оішеїіішіа мі о( лов пенкамп н ч \е(і>імн I In < 1111 \ в неї із м»к ■11 >« ічра і її л і цін-1 \іцп і попа пік при нмік р а іор г Граційне. к о т р и й і» і м »і і <|н і 4 ко вал п ном»і\ і ос ударе і на іи< нрпіі.ідлежаїчпег пм ІШУІІЦЧ і |ІО

Р ік

і і і

I llriw. И с то р и я к у л ь гу р ь і народом мира

Рис. 112 Богослужение римлян, подобно греческому, СОСТОЯЛО ИЗ МОЛИ! в и ж ері веприношений, сонровождавшихся пением и пляской, а гакже играми и пирами, которьіс но сили ритуальний характер. П ока римляне оставались верньї изначально свойсгвенйому им сухому, практическому мировоззрению. вненшис форми их богослужеиия би ли скромними. Н о под греческим влиянием вся обстановка их богослужеиия ста ла сложнее и вместе с гем богаче. 9то, конечно, не касалось ч а с т о г о богослужеиия (т. е. моли і в и жергвоприношений индивидуальньїх лиц), в кого ром, вероятпо, соблюдались особенности и римского, и греческого ритуалов. П о общественньїе богослужения, в особенности игрьі и представлення в честь бо гов. ііревратились в обьїкновенньїе зрелища для увеселения народа. М олитви и жертвоприношення требовали прежде все то чистоти помьіслов и чи стоти тела. Чистими должньї бьіли бьіть и все принадлежности обряда — у гварь и дарьі, приносимьіе в жеріву. Одежда учасгников религиозного обряда, особенно если он проводилея по поводу какого-либо радостного собьітия. гоже бьіла белой. не бесним богам приносили в жертву всегда б е л и х живо і ньіх и іолько нодземньїм жертвовали черньїх. Если молились по греческому уставу, то оставляли голову непокрьітой, если же по римскому — закривали ее верхним концом тоги, натягивая до лба (рис. 109, а —в; рис. 110). В походе вместо тоги накривались плащом, а воєначаль ники — своей мантией. Тога бьіла. по-видимому. уставной одеждой римского ритуала, при греческом обьічно одевали тунику, а голову украшали венком.

Молились всегда стоя, повернувшись лицом к востоку. Если обращались с молитвой к богам неба, то поднимали руки кверху, если к подземньїм богам — касались обеими руками земли. Все ато совершали в глубоком молчании, приложив к губам налец. Окопчпп мо литву, поворачивались направо и садились. Такое же глубокое молчанис и с о с р е д о т о ч е п і 11Н 1н> с о б л ю д а л и і Ір ії жертвоприношеннях, к о т р и м ік с ї д а п р е д іп е с і 111>11а л а м о л и і па. 1111 >Г)і »і к а к о с - ц и б у л ь д у р і т е м р ед :и і л м е ї к ш л і т е . на |||»|ім е р у( л м ім а їи Ін н * с л о в о , н е 111>('і>к;і а « > ц е р е м о н н ії. Oil. 1 ( ОЦ|М МИ >/ІЧ 1. і \аі 1. Ill 1Mill <|»Л<ТІ 1III НІ, І»ДГ Ю Н » II 1,ЛІ 11111у Ю ( Н■Л\ И» 1\ Ill Мчу її о ( Н.ГІІ К > 1 ні іІІІЧІ »М II.1 МІМ >111 60

Ііоііііьшкчш с її уп а д ок нмнсрмм. /Ірсиїніїї І'пм II , Г|><■11111И■ II |)< МСІІ.І lie 111IIII І()( 11ЛІ І КрОВаВІ.ІЧ ЖСріІІ, .1 ЮЛІ>КО ПЛОДІ,і ,

солі, и мучні,іс кушанья. Обьічай жсртвовать животньїх и (їлакжопия возпнк не ранее нослсдних царей и мало-помалу стал всеобтцим, гак что в гіоаднейшие времена приноси ли в жер тву почти одних только жи вотньїх. Параллельно с отим виработалось деление жертвенньїх животньїх по культам и божествам, татем на взросльіх и сосущих матку, па крупний и мелкий скот. Д ля жертв вибирали только таких животньїх, которьіе по сле пцательното осмогра оказьівались совершенно безуиречньїми. Вьібранньїе для соржественого жертвоприношення живот ньїе украпіались венками из цветов н покри вались попоной, обшитой по краям бахромой. Рота бьїков и баранов оборачивали золотом жестью (рис. 105). Убраіпюе таким образом животное вели к алтарю, стараясь. чтобьі опо не упиралось или не вьірвалось, так как и то и друтое спиталось дурним II редзнамепованием. У алтаря етс) освящали, т. е., подііліі толову животпосо кверху, ііосьіиали ее солью. За тем жрец обращался к ирису тствуїощим с вопросом: «Л.цопе?» («П ора?»), и, получив в ос и п : «Hoc age!» («Д авайте!»), убивал животное орудием, іірсдінкан їм,їм культом чесі вуемого божества, и тоїчас же персрезал ему иожом горло. Крові, животііото припимали в жертвеппьіс чаши. Ксли ж ер твоІіріТІІОІІІСІІИС п м е л о ц е л ь ю узнат ь в о л ю П оти, то внут ренікх III ж и вої МОЮ « начала расі ма ї ривали гаруснсщин, и есл и в них не ока м.і в.їлос ь іи іч счо н сб ла то іірн я н іо то , их ра їрсзалн на кус ки її ежмталм на жер і всім мікс, іірпчсм па о г о н ь « ьіналії б л а г о в о н н а и позлива ли вино ( ) « іашмесч'я масо и сн о ль з о в а л н на угоїцсчіме, « ледов а вніес за ж ер і ііоііріімошеміїем. ( )дт/і,д;і жреца ВИК І нмарпя ( IX ЮЯЛ.І ІІ I ОДІІОІІ ІОЛІ.ІчО ІОІЖІІ, мри к р ж п к . к м о іі і и о і і о м . І'.іо ю р і м р\мі (ім л и о(>іі.Мч«тіі,і ( р і к . 112. а, II) І ( КТ( > Приводи Л же 111IK III II,IX /КИПО I III,IX, ІКХ МЛІ І II Ч.ІІЦІІ, О ЛО ІІІО І ,берім Гьіе НІ Жрут І ела ( рік 112,(0 I I pi II \у>1 <|ІВЛІІІІІІіе Мрії /1,1' 11І во III м11к >иit1111111 ( м.і мі о і іь іч і ю в іміірокнч і \ пиках (рік І 13. .і (>)

I. lin n . И с т р и я к у л ь ї у р і .і н а р о д и » мира

Цєремониальиьіс- иі рьі проводились в Риме, по мредположеїтям некогорьіх авторов, еще при Ромуле и Нуме, к о т р и м и и били установленьї. Такие иі рьі известньї с древнейших времен, одиако о<|>ициальное их учреждение относится все-таки ко времени Тарквипиев. П о крайней мере им первьім пригшсьівается организация по зірусскому образцу большого городского торжества — Римских игр, для проведення которьіх Тарквинием Приском бьіло иосі роено и особое помещение — Большой цирк. Вти-то игрьі и послужили, по всей Repoятности, образцом для всех осгальньїх (пол у ч и в ш и х гіо месту гі|Х)ведения назваиие цирковьіх), хотя они значительпо отличались от Римских. испьітав сильное гречегкое влияние. Ко времени Тарквиниев оін осят также и установление еще одного торжества, ко торос послужило началом любимьіх римлянами больших игр. 5Тти игрьі отличались от названньїх вьіше гем, что проводились не в определенньїе дагьі, как ге, а устраивались большей частью по обету. данному перед началом какого-либо иредприятия па случай его счастливого окончаиия. l ie менее древними бьіли также игрьі, проводившиеся в честі» Юпитера Капитолийского (Капитолийские игрьі). и, паконец, ГІлебейские игрьі, которьіс усіраивались адилами от лица плебеев. Впоследствии. с развитием римской жизии, количество игр не только увеличилось, но и сами они гіриобрели болсе широкие масштабьі. Так, например, Римские игрьі, которьіе поначалу бьіли однодневньїми. к концу Республики превратились в четьірехдневньїе или даже пятидневньїе. Д л я проведення П лебейских игр трибу ном Ф ламинием бьіл вьіетроен особьій цирк, и они получили зиачение о6щена|х>дного празднества (220 і: до н. а.). О коло 212 і. бьіли учрежденьї игрьі в честь Аполлона, в 204 г. до н. а. — в честь фригийской Великой Матери. в 173 г. — в честь Флорьі. Страсть плебеев к зрелищам и играм усилилась при императорах, которьіе к градиционньїм играм прибавили новьіе, превратив игрьі по случаю в постояішьіе (иапример игрьі, посвященньїе Ц срере) или соединив вместе игрьт, до тех гюр прово дившиеся отдельно (например учреждепиьіе в 17 г. до н. а.).

Первопачалмю праздничньїс п і рьі представляли соОой о(я»ічиьіс воипскис унражіїсіїїія її сосіяаашія в скачках па лошадях п па колічпп цах, в кулачним ґкио, а іакжг илж мі, ( ( к д і і і к ініі .к < іаіі.ішн.іміі ми

Ito.llll.llllt'IIIU' II \ II.I. I.OK IIMII<-|>IIII. Д|>< ІІІІІІІІ Г|ІМ

ММ'КГКІІМІІ сценами. І Іодобпьіе сцепьі, иерояш о, 11 ^ІЛИ ІПЛЧСЖ Д\>1 |>а іш (ііі)і сцспичсских игр, :іаимспіоііанпьіх римлянами и.і »ір \ р п п (около .'>64 г. до п. з.). Іїпоследстшіи оми ріали млмспспьі по мрнмерч ірсчсскпх и преиращеиьі н иастоящік драма іические прсдсіаи чепця Лпіпісм Лмдропиком — огпуїцспником Іречі-скоїО ІіроИСХО/КДСІІИИ. Дрсчиїсчіїїіими иа общ есінеппьіх игр бьіли циркоііьіе. К т і м при падлежали Коисульские м ір и, праадіїоваиіііиеся її а в гус гс її дсьа<> ре, Лкиирии, проііодіиііпиеся її честь Марса її фенрале н м аріс, Ро мапскис игрьі, усгаповлсш іьіс в чесгь ірех капи іолиііскпх бо-жес і и. Н ачало псех зтих игр восходит ко времспам цареіі. ІІолдпсс бм.імі І111СДСІІІ.1 І Ілебеііскис циркоізьіс ш рьі її честь Л поллоп а, Іісм іьо іі Ма ісри, Ф лорьі, ватем учреждеппьіе (д 'л л о іі ти ри її честь побсд.ьі її, накопец, при (імператорах — Аитусталии. І її і>і>і оііф ьіпились скачками па колесипцач — самой древней, по вмс< іе ( іем и <.імоіі любпмой дабавои, iio io m v ч ю поліпшили ір ш слен (особсш ю в полдппіш ее п р ім ») не галько лов косії» п нскуссгво вскишц, по еще Оольшс удача плп пеудача при ним.інших vu icm o в скачках иаріпіі цирки. Іакпх п а р т ії нервоначачьпо бьіло дне, т> мри і їм пера т р а х число их чвсличилось до пкч їй. 11. ір и т раалпчалпсь по цвету одсждьі воаниц. Сначала бьіли б е л а » м країна» пар мін Ніккледі інш і к ппм прибавились еіце две — голубая н іелеііая, п, накопец, мри імпціїанс (впрочем, ю лько на короікое прем») появились париш волога» и nvp п\ рна» (рис. III). І Іоадпее, перонній в пачале IV в., белая паріня іоедш імлагь с велетн і а краї на» і т л у б о н , и па чеіьірех парній обравоиалік ь дві*, х о і » чіп \о цвешв ск іа ми і. ш ж«\ Криме цінна,одежда воапнц не иреде гавляча пнчеіо особеш іою . Ома сосіояча м і і\ іііікн беа рукавов, іілогно переї япу і ой ипяі им, п небольшоіі шапки. каждьні во.шнца нмел, кроме бича, кршіом іюж. коюрі.ііі у неіо(>і>і\ іііім іу і аа по »і чіобьі в ечучае о п л а т і ш перерслаїь іім іюжжи (p m . 115 ). Х о ія в о т іщ ь і обі.ічмо мри над лежали к шіашим кликам, іпюїда бььмі даже на рабов, а і їх ремес \о не ним. юна чої і> уви/Кічіпем, оми не ю лько получали ноче » пепіпие паї радьі, по її наадінамі 11'іи* чрелньїчайное бої а к іво. Iі і мі еще в і. до н. :о. победпшпеї о понищу пагражда мі по і речічкому обьічаю иешчом п пальмоиой неївью (на ш рах коллеімн арвалои веііки ііі»ілп <еребрнпьіе). т піки мді т і ш к іакоіі на граде очепь чаї іо прибавляли болі,шиє суммм денеі. до|и» і мі» одежду. драїоііеш іьіе ненці н і. м. І Іо і коро п дгого покива лось ма м »; н чеч іь т и пмц поік'дміе лей і іам і то р у ж а и> мопумен і м. ('качки па колесі піцах, с к отр і.ім п не рідкі» і о єд іііі » чи вочьі іі/ічііроііку на ді*>\ хоніадіїх, і іроді‘ржа лисі» до <редіпіч ііекои. I In ічр.іііпеіі м<‘рс. о чеіьірех парі них нирка ' поминаєм я еіце п IX векі . і Ід (<>< і

111і>і м 11 ічі >л(‘<і 11п ( ( л г д іи ід ч п ііім п д і і і і -іс ч кі її' т р и

ІІПЧ, И ІІрО ЧГМ , II Р и м і* СУІЦІЧ іік м и \І 1 \Ч I р< K ill ІІ.К рд щ\ і і д д ііи ). Ч ІІД ІІМ 1

11.1

Оми

ик м о ч .і м і к\

міч і їм

іі

(д л я

ПО І р С Ч П КОМУ o i l

Гм)іі, ґіорі.Гл

її Ги

нірці,і

п і ,і

.11М-11V І |С* <>1 >1ІДДД IIІ ІІ.ІМП , КДІЧ \ І рГІчПИ, Д II Ііер ГД ІІІІІчД Ч .

І І М І І І І І І ПІНИ p ll\ І 1,14 ІИИчрУї Г к д г р

ії\

Іч і н >М<* К П И , II Іч\ ЧДЧІІОМ (НІШ І ІД

I. l i r i i i . llc m p iu i к у л ь їу р ь і народом мпр.і

Рис. 117

правих руках бойцов, по чисто игальянскому обьічаю, бьіли надетьі особьіе перчатки из ремней, переплетеннне оиределеиньїм обра зом. Ііобедители гимнастических игр получади в награду венок. После гимнастических игр устраивалась (по крайней мере до конца Ресиублики, позднее о ней не упоминаетея) старинная игра — род воєнного маневра, вьіполнявшегося вооруженньїми молодими людь ми верхом. За ней следовало (впрочем, голько со времеп Августа) введенное зтим императором действо, исполнявшееся шестью отрядами великолепио одетьіх всадников, и, накоиец, различньїе воипские упражнения пеших и копньїх граждан. Учасгвовавшие в них юноши били одетн в пурпурине туники с медньїми поясами и вооруженьї мечами и короткими копьями, вооружение взросльїх мужчин догюлнялось медньїм шлемом с високим султаном. Бои гладиаторов и зверинне травли редко проходили в цирке, а большей частин в амфитеатре. Сценические игрн устраивались исключительно в театрах. ІЙУ Сценическими називались игрьі (ікк гоI янньїе и особне, по поводу какпх-мибуді. торжественньїх собьмии), при к о т р и х (ча вились драмагическпс прсд( іавлення. Как уже би ло оімсчеііо, опп начались в Риме около 2 " 1 0 г до п і п (о і.ікоіі < іс пппі по правились рпм< коіі 11\Г>\11кс ч ю продо\,к.і Pm. 118 М II І. П І К И . 1.1 П О

(І І

П С І ІіО \ І,К О Д І І Є І І

ІІО Д р Я Д

Но іііі.іііісн н с ■■ уп а д о к ІІМІІС|>ІІИ- Д|н-іиіпп Гпм

Рис. 119

Обьічно актерьі об’ьсдипялись в т р у їт и , каждая под упраіілсшк м п іо еіо директора. Все они состояли большей частью на отпущспші кой или рабов и потому оставались зависимьіми от своих господ, к<> горьіе отчасти держали их для себя, отчасти отпускали ішасм. Все роли до позднейшего времени исиолнялись мужчинами, жеп іцнпьі играли только в мимах. Антракти, по крайней мере в комо дии, иноіда заполняли игрой на флейтах — единственной музьїкоіі, к отр а я допускалась при драматических представленнях. Главпую часті* римскоіо театрального костюма, как и греческого, составляла ма< ка, прнпяіая на ш еііє, олнако, не ранееТеренция или около 174 г. до н.з., хотя <ч* про ік хождеіше в Аациуме, может бить, даже более древнєє, чем в Греции. Л а піненая маска ведет своє начало от тех переодеваний, которьіе надав на бьілн в обкічае у римлян при некоторьіх празднєствах и впоследствии прсвра іиліїсь в ха рак ісрпьк* маски, сохранившиеся до позднейшего времени в народної! лаі ипскоіі ко моді пі (аісллапс). 5*)ти первоначальньїе маски били так неуклюжи, что не могли ж полі, юна і і.оі для серьезньїх предсіявлений, которьіе по зтой причино <начала и и ю м ш м к і, новеє без масок, а для обозначения возраста и пола дейсівуюіцпх міц < лужили разлпчію іо вида и ц веїа головньїе убори. Мри [ер сіїїіїш а і и уборьі уступили место маскам, введсние к о т р и х па римі кую « ціан било ви зван о (как и на греческой сцене) увеличіївшимися раамерами гсагра. і і \гд ()іііііс\м іо, м болі.шим удалением ак іеро в от зритслсй. Примср греков пріш іел і н ічі іа ш . Как н \ і рсков, у римлян бьіли маски, вьіражавшие характер лнца н обо іпачавиїш- оі о т іл , возрасґ, положенис (рис. 116, а —і ; ср. рис. 117), и акустпчіч кпс ма с мі, (мі м м м ини юлоса, большей частью крайнє уродливьіс (рис. 116, а —в). () римі ким іеа і ралкмом коспомс, особенно о его со їтіош еп и и < разлнчпою рода драма і ичіч міми представленнями, извсстпо нсміїош. Всроятпее в е с т . па рпмікоіі і цепе t у і ц о і і повали ге /Ке приициііьі ото испольловаїїия, ч то и па грсческои: в ірагс її її і дміїїіп.к', влачаїцнсгя одеждм н банімакігкоіуршл, а в комедим — оПі.ідіііиаи о уачд.і «ім н вск івующая положеііиіо дсмсівуїощсіо лпца, и іш.ікпе баїимакм

І Із їй ех родої» драматичсскпх ііредс гаїїмчіїїіі дроііікіііітм п самим мобпмьім били аісллапьі — пародньїс компческпе сцош.і, ііазнаїїііьіс І.ІК

1ІО

М С С іу

а іе л л а п а р а м е р

н іч

І НОСІ О

с< >х | і а м и і іч і і

м і

\а

Іір О ІІО Х О Ж Д С ІІІІИ д о

<|> 11 >< а ,

їм к і д п с т п м іц

Д іС Ч Л С ,

п р о м о їн і

ІО р оД У

ОСКОИ.

и > н п и і| > \ем < н о

м о

\« і д і . і м і і

м о д е м і і

|іші І

(>Гі

\ < )ІЯ

< і к > іі і к р и о і м ч а м . і и . і і і н

\а м а

I . l inn

И і ю р п н к у л ь їу р ь і ііари д оіі мира

Рис. 120 Мим гоже бьіл разновидностью фарса, но без постоянньїх характеров, как ателлана, и играли его без масок, в специальном пестром костюме, принадлежностью которого бьіли корот кий плащ и фаллос. Комизм фарса усиливался смешиьіми телодвижениями совершеиио льісого «паразита» или глупца, которьій перед разнивал действующее лицо гіьсськ Вта роль бьіла и оставалась посгоянной и характери ой ролью мима. ГІо мере возрастания пьішности обстановки действия ослабевал интерес к сути дра маin ческих надставлений, чго преврагпло их в зрелиіца низшего разряда. 11а римской сцене появились и скоро заняли на цей видное место, наряду с фарсом, танцевальньіе представлення вроде балею в, потеснившие комедию и уж конечно тратедию. Любимейшим из них бьіла иантомима — представлсние ганцями и жестами какого-нибудь драматичсского сюжета, обьічно заимствованиото из мифологии и преимущественно лю бовного содержания. Иантомима исгюлнялась только одним актером. или танцовщиком, когорьій гіредставлял всех действуюіцих \иц, мужчин и женщин, последовательно, одного за другим, меняя маски, и с помоїцью хора и, можег бьіть, нескольких статистов доводил таким образом пьесу до конца. Кроме драматических танцев на римской сцене давали мимические представле ння, состоявшие в гієни и какого-нибудь сгихотворения, согіровождаемом влементами драматизированной игрьі, или в нении с игрой на цитре, или, наконец, в пасіоящем хо|х>вом пении с инструментальніям аккомпанемснтом. Псвцьі ввіходили на сцену обьічно в масках и в особом костюме. Игравшие на цитре — в длинпой и широкой одежде с узкими рукавами, вьісоко подпоясанной, и в плаще. застегнугом на плечах пряжками. ГІобедители в музьїкальном состязании награждались, по греческому обьічаю, только дубовим и л и оливковим венком (рис. 118).

Амфитеатровьіе игрьі начались при Цезаре, которому приписьівают создание гіервого амфигеатра. Д о него бои їладиаторов происходили обьічно в Большом цирке или просто на площадях. Построемпьій Цезарем деревяпньїй амфитеатр скоро оказался мал и бьіл замепеп болес* обширім.ім камепиьім, которьій <торел. В место мето и бі.іло наконец ш,к і р<к но і ромадное здапие, <к іаікн которого цельї еіце 11 Д О С І І Ч йор,— Колітн і ї м>

i l l > . l l t l » M I I C H I I C II у і І Л Д І І К

IIM lIC p Illl.

І,ІМ - I I I I I I ■І Гим

(

i t s in ijt K.iK Ги >n і \.i, in. 111 >|«>n v і |м і ii mi <пі >i i > <ini ill і h v M i i i iu її і ■|x i i |>.i і її лік і. її гр сл ш ц с , 6 r : i i i i i s in п б чп дііл іх i. ini <> (iii> щ Г ім і- ііи к ' іі.ржсч і ш>. х ім ії ікн іііііііііі.іміі n u n били д і т и . ii|>n н е міни 11х 111 >і і/іііпч ііі .іх т р а х її и м п е р а т р е н у ю -нюху. 111>іі Лін у< і с пх ус і (хитали а иратдітк Миисрти, т р и к о т р о г о mi

|>і i i i . i \

11,є і м11,і.л11<і. 2 0 її іакапчнвались 215 маріа, а иоадиес и па пра.ідпк і не п міч її. Натурна — ( Іатуриалиях. При портах (імператорах уч і Іх >ііс rim Гкіоіі їладнаторов Гнало воаложеио надвух Преторія», вибп раоміач по жрсбиіо, хогя, конечно, їладиаторскис бон бьшалн п па Копі уум.і них пі |>.іх. (! 1 7 по Г>1 п оПятампооть финапсировать влади аю рі м іг Ги>н Гнала передана квесторам, а при Домипиане — ка.иіачітім п к а н д и д а т а м її к в е с т о р и . Гч.ідпа іорі.і наГніралнеї, и:« са м и х нивших елоен населення, н ю м . к о при і і о т д і і є н і і і п х и м н ера тора х, которьіє иногда и сами ііоян \н ми і. на .іречіе, іа р е м е с л о їл а д и а ю р а п ередко б р а л и с ь и свободи»» р і>і...і,і іин.іе, ч о п і ін н > и р о д о л ж а л о счп іа і ься бесчесі імам. Кіхліаиеіі ч.н ї м о н і ладна т р о н иренраіцали в о еіін он л ен н ь їх , н р с ч т у т н і к о в п І> і і хні н аіі пашім.ілп д о б р о щ іл ь ц е п по контракту (рис. 110). 11 <>1>і, м і піп 11 ч па гр а ж д а л и п а л ь м о в и м и в е т к а м и и д е н ь т а м н . Іі- /ке, і і о Ь ч а ї о д а р я с в о е і і х р а б р і к іи и ли с ч а с т л п в о м у с т е ч е п и ю о б е ю я о м.і мі іи ніібі>ждачеті о і п о я п л е н и я в а м ф и т е а т р е , п о л у ч а л н в аи ак п о ю ivuvto раї її і ру, а п е р е д к о — и 11о д н у ю с в о б о д у . ( > 111» (І І. НИЦИХ І ЛИаШІ ІО|М KIIX III [ШХ нуГ>ііі. \ її іи ііі.ім і і,і[>.іікч' <н|>і іпні м 11 Іілкаїїунс пі І» ін і їм ііі і'іпіш .К ' учагі нова 11» в них гла111.1 її 11>1.1 ІЮЛу'ВІМІ Гим ||.л;і I INK* УТОІЦОПИС. ИгI>і.і oii.jn.in.iMK ь виходом на ajx'iiv всох їладиіиі|иш І.ЦГМ імніцкі |»а їло лялі и і> попарно, і и і м і|» (v« і р оп и ‘лі, ні р) о гм а ф іїп а л иооруі « пін н ііа'іііналі я, нііоіда под муаьїку, покаі in м.ін.ііі Гюіі м оїаіолкпм м п іупілм оруж и• м П о п о ом ніч,піни іруГнілп (|)ік. 121, г) і ні пал в Імніюі і jibiM o J)v >kik *m . \ о і її іки»р\жоппо і ладнаіорои по у п у ііа л о Н р і ІІІііОІір.І НІН поліному, ОНО ВСЧ’-іаКИ ()1*|ЛО •і І■« ні.і ін .ічліо по для ііаотоящ ою Гюя. а для ім*|н і і імі ра (рік 120. а -д ; р ік . 121, а — г). '( к> і і*.к п я ішоружсчшх о їд с л м ім х Сюйцои (1111111 1.1 пкічодіївііінч на ajK'iiy в число (>() н інілоо пар. нрпчсм Ііородко Ооііцьі одпоіі п і nil м паркі Гнали п оору жоіім по--раапому), і і \ pi iii.ijiiion , і оп ор п ігіїїіо оСніажопнкіх н мі і і в м.іч її і уііііки, он о <(н іои ло м:і |>укаи.і їм м нон руко и кож ан оіо нлн м сіаллпчеі і »и о и ні м чинка на ловом /ке плечо. І їх па■ м и .м і м.ііі.ім ojiv/ічіК'м Гц.іла м *іі >, ко ю р о п <нні і і ара ми і. оі і уі.111, 11рої пін піка, і роауОгп п і пп і ,і\ О ми і nmol д,і по ( ража мк к друг < IpVloM, І І І М . М Н ЧОІ К О |ІО О |)у Ж (*1 ІІ[І> ІМ І1 1 ПАЛИ іічн н м ірмнком.імн (дна очеш . і ходіи.і\ вида і ліі iiiiiiojioH) п <ам ініїам н І Іоі леді ніс нмолн і її і м.іііі ні і мі 11. наруч на правом руко, іюно/к III

М n o li

р м ІІ

III ї ї «

іі> н и м і і н і -

І І О Ш . ІІІЛ О М (

ІІіГ ір .'І Л О М ( К О Г О

і н ж о м м ін о р у ж о і і п м с

і ладна

Рік. 121

Іорі.і І II II11м11КІІІІ МОЧ

I. linn

И с т о р и я к у л ь т у р и н ародив мира

Іладиаторьі бились не і о л і . к о один на один, но и группами, о си к а на стенку. Робких и о і стающих подгоняли плетью или раскаленньїм железом. Д ля убитьіх стояли наготове но силки, на которьіх их вьіносили из цирка через особую дверь в споларии. Если в одиночном бою один из бойцов доставался противнику жи вим, то учасгь его зависела от здитора, которьій решал, должен ли он бьіть оставлен живьім или убит. В конце Республики решение бьіло ііредоставлено зрителям, и нобежденньіе гладиаторьі обращались к ним за помилованием (миссио). В знак помилования махали нлатками. В знак осуждения на смерть пригибали большой палец к ладони. Іладиаторские игрьг продержались в Занадной Римской имнерии по меньшей мере до начала V в. Т р ав ли зверей проходили гоже в амфитеатрах, притом в богатьіх декорациях, особенно в иозднейшсе время, а при ^імператорах — с грандиозньїм размахом. На зтих иі рах показьівали различиьіе предс іавления с нриручєнньїми дикими животньїми и бои зверей между собой, изредка — поєдинки зверей с людьми. В послсднем случае против зверей вьіходили на арену хорошо вооруженньїе бестиарии и венаторьх, которьіе, подобпо гладиаторам, обучались своєму ремеслу в шко лах, или пресгупники, осужденньїе на растерзаиие зверями, а потому без всякого оружия. Зрелища зти, несмотря на их жестокость, которая иосгепенно смяічалась блаю даря различньїм приспособлениям, защищавшим людей, и разрешению бойцам спасаться от растерзания ловкостью и бьіетротой. проочцествовали до V I в.

В амфитеатрах, арену которьіх можно бьіло наполнягь водой. устраивали представлення знаменитих морских сражений с точним воспроизведением всей обстановки. Чтобьі воссоздать большие сражения, бьіли даже вьірьітьі колоссальньїе бассейньї, окружепньїе сиденьями для зрителей (рис. 122). Навмахия, устроенная Цезарем, представляла сражение тирского и египетского флотов с 4000 гребцов и 1000 солдат. В навмахии, дапной в 52 г. императором Клавдием на Фуцинском озере, гіринимали учасгие не мепее 19 000 солдат, представлявших родосцев и сицилийцев.

Постройки Древнейшие памятники строй іельства игалийских пародов но своєму назначению и конструкции принадлежат к гак назьшасмьім циклопическим или пеластическим носі ройкам, слсдьі ішіорьіх ос тались в Греции и Малой Лани. Опи счіс г о >і і на осіаїков колоссальпьіх ( ооружоппй для осушення і ю ч ш . і пап очраньї нмущсс іііа <»і па падсппя прати, а іакжс па ікицмик Гиімт поадікао пргмгші.

Ііп.ш і.ш ісш іс її уп а д ок іім и ср іи і. Д р е ііш ш Гим IKK ІІНІЦОІІІІІІІЧ к у л ь I V (і КІІІ|)ІІМС|) <. 11 >/1,1111 < КИС IIV ІМІ II

) \І>СО(>| МИ 11.1C

( ( н >| л ,ксі 11 їм о і 110 д о Г>() <|>\ іо н н ь к о і оіі < к а м е р а м и и х о д а м и ін іуі І>іі). .і іак/кс іі|>сдіін:іііачсіііп.іх д л я мої рсГіоппя м с р гн ь їх . Іч іч<і ми і .і м.нмм ( оору/Кгііням іл>і осуш ення по* і ні.і іір нп адлсж п і п ів о д н о н канал її \ м,(міи м іч н»|іа\, іі ( ‘см( ) [ [ » і на свою ілу в ок ую д р е в п о с іь д о ін х л с д п с ю ирсм гпп иі.иіі>м ш ш іїїіи <in>4* іІ.І ЧМЧ4 ПІК- І Ір а в д а .с го п слі.ія назвам» п о сір о и к о й а вукнальпом і мін Л4 м к как он ш .к г і п і и і пер лон лане на н р о ія ж ен и и ночі и (>000 ф уіо в при О «|»у мч і чуїмиїї.і. іі4» »і <> не ум аляє і значення груда січ>сі р о и ісл ей . Как и соврсмспнкііі ему in і\ч<і і ІІ4 МКМІІ оирі.іп, 4д с лліп іь ііі в і кале по д о р о ге в І Іалаццолу, в ер ш и н о , д ля заіци 11.1 і і >і 11414 мі 4мі с ііп д сісльс і в усі і>Г> умсним п іа л н и і ких пародон О ороіься с і руді ми МІМИ 114*4 I .III \CIIIIMMII п еред МОДІ.МИ ІІрІІрОДОЙ.

І.ііцііща» 411 ііенрмя іеля епос добро, нгалнйцьі, как и первьіс оО іпаїелн І реніні, < і [и.и мі ( d ie уГк/мііца в виде колон альш,їх камснньїх оград. Такне ограді.і, чаїце на но iiii.ii неї 11її и і нч, ні і речаюн я в в о с т ч п о ії [ІІвсйнарии, по пампою в о л ь т е их в 11 іа мін і |4* і н 111 р;і444 >пм.і но неси цнві ісл.і і ипской равіїипс, в дрсвнсіті руеекнх землях н в \ м.11.11її м іх і орач. І мі іі4»і і роск упої реблялм нзигеїняк, мрямоелойньїй ivc]> и пеперип. Коро І а 11>« нііііч \ кр<“і і леї 11ні овразоііаньї, подовій» д рев негре чсеким, и:і двух камснньїх с ю л Оми м м,і4<11її 114>іі камеїіноіі перекладі ні ьі. 1 Іекоюрьіс из них сложсньї на гори: іон іаль і їм ч о мі і. і іі4 Д4 ііп і .іч вверчу оі іродужноіі аркой.

І.ік< >іі ііккоГ) кладки ііоіпоржчся и н других дретіеи іллиіі< кпч т и іренікач и сардипских пураіах, п дрепнем Гускулумс, її іак на іміигмпм Ivллпиаумс н Риме (рис. 1 2 3 ). їдким /К<- ( ік к о Гхім по( гросмікі древпегреческие куіІОЛОІНІДІІКІС 14 м»р\ /кеііия ( <ікроінпціїицьі А і рея и Мипиаса. О іі предеї аиляс і міінііі інткпку іи»к нойодп11> Подьшес її ростра неню под гяжелоіі го рп ині і.і м.іюіі крмінгн, не ослабляй се прочітсти. В далі, не тнем

Гін и:\ кч

I l i nn

И ст о р и я к у л ь т у р ь і н и родов мира

италийцьі, уже без гречечкою нліінішн, на учились сгроить арки иа клинообразіїмх камней. Многие из древних ворої (иаиример в Вольтерре и в ІІерудже), иодземньїе отводньїе канальї и большая клоака в Риме накрьггьі арками и сводами, сложенньїми из клинообразньїх камней. Большая клоака служит древнейшим примером примеиения зтой кладки для создания коробовош свода колоссальньїх размеров Зтот свод бьіл известен ешптянам и ассирийцам, изобретение его приписьівалось греческому архигектору, но италийцьі гіервьіе сумели оценить его значение в посгройках. Правда, они не применяли его при постройке зданий. Д ля зтого им не хватало не только способностей, но и потребности в культових сооружениях, так как опи считали божество бестслесньїм, неизобразимьім и не связанньїм с определенньїм пространством. Что касается атрусских храмов, впоследствии послуживших образцом для римских, то можно предположить, что онн обязаньї своим происхождением народу разенна. вторгшсмуся в Зтрурию и имевшему культовне здания, вероятно, в виде деревянньїх хижнн. Строительная деятельнос і ь италийцев ограшічивалась иазванньїми колоссальньіми сооружениямн II ! І]Я К І ЬІМИ ДЄрЄВЯННЬІМИ постройкамн для обьіденньїх пужд. Архитсктурньїе строения стали появляться у них приблизительно С 150 Г. ДО Н. 9„ т. е. после присоединения Греции, іде они и переняли архитектурньїе формьі. Хотя зти формьі її подвергались изменениям, например введенпе в греческие строительньіе злемснтьі итальянских арки и свода, в первое время можно говорить ЛІІПІЬ О |ЯІЗ витии греческой архитектурьі на римской почве и под римским влияииєм, но не о римской архнтектуре.

Римляне, переняв у греков знання по архитектуре, ссали применяі ь их в строительстве не только кульговьіх, по и свегских зданий. Сооружая храми по греческому образцу, римляне также украшали греческими портиками Форум и строили греческие базилики для судов. Частньїе лица тоже стали отдавать дань греческой архитектуре роскошной отделкой своих домов и сооружением тробниц. Местньїй сгроительньїй материал стал постепенно вьітесняться греческим, преимущественно гимегеким мрамором. В І в. до н. з. римское архитектурное искуссгво достигло своего совершенсгва в строительстве амфитеатров и цирков, постройкой которьіх руководили такие люди, как Помпей, Скавр, Цезарь, стара всь привлечь к себе народ. Впрочем, Цезарь заботилея не столько об украшении города храмами и великоленньїми дворцами, сколько о постройке таких зданий, которьіе би способствовали развиїию юродt КОЙ ЖИЗІІП и се удобст». ( зі<>й цглі.іо ом ікн гронл па Марсовим по Він ИТі ЛГ U IIH 'V НІМІМ ДЛЯ І <><>р. 11 11111 Ір.І/ЬД.ІІІ (коми 7»

r К олн і.іін сіїїіг її уп ад ок п м іісрп п . Д р с іїп іііі Рим ціпі), а мг/Кд\ К ліпі і о д н і м і і і І л л і і іі осоСяай Ф о р у м ДЛЯ СуДсбіІЬІХ рааСяіра і е л ь с і іі , п а ш а ш п а й н с і п чес її». О н п р е д п о л а г а л і а к ж е ін а с т р о т і , і е а т р , п о м с щ е і і и е д л я купцсяі, йиблиотску, хр а м Марса, п о после с м е р т и Це.чаря » і и п р о е к п а о с і а л п с і , іісіш ііол іїсііш ам и . ііом

'итштіииииит

Рис. І2(>

Маси» их Гнила приведена іі и сію ліи іп іс Д и гу с т м , к о т р и й п завсріїїііл все пачаї мс Ц е зарем non ройки (в кім числі* и упом япуіш і Форум). При Л в іу с іс Р и м і іонолі ц іл о ї М|Ю~ЖГ ( і ііом вели колем і них зданий, в к о т р и х грско рммекии смілі» до сіи г своєю расцв*ч;і. Іолі.ко Чрамов (імло іісн і роєно и воссіаііовлсію око ло «SO. А вгус і 6 ьі-л в праве сказам», чго ос гавлн сі мраморпьім город, досіаві пийся ому м ір і пічикім.

Ill MIWIM ЧИН* <>Г>ЩС<ІВ<ПІ!І.І\ с о о р у ж е ч ш й , СС ICC І ВСІ І ПО, ДОЛЖІЮ ( і м л о і і о и л і і я и . на їм і м<м * i p o i i i c M . t і п о . ! Іпа і й м е р н м л и и с н а ч а л и в о з в о д и 11» оОп іир ніп с п а л а т і .і , оі д < і.ні.пі н\ і н - м .і м (к а р р а р і к и м ) і і л і і р а з н о п в с і н м м м р а м о р о м , л с и п ьі м и у к р а п і с і ї ї і н м і ї . і......... о н її і і с н і ї о і і ж і ш о н і к і,ю. [ [ [ Н і м р е е м н п к а х Д в і у сі я е і р о и т о л м і а я д е и і о л і .

т и її. не і н \.і(»«в.м‘ і- І Іс[)оп, п і cijiac in к сі ром іечьсі ву ноджеі ший Рим в [)І і., но: і но ні і на пожарище велііКолеііііьім дворец, назвапIIьйі «Золотим домом-. ІІе« п.и па н н а ч м і м с і , а І і и іа к а н ч і ш п с і н о с і [ ю й к у о г р о м н о г о а м ф і п с а г р а — т е м мни і і і ю ю К о м і ю і . 111>і і :-н і і \ и м п е р а т р а х і р е к о - р и м с к н й с і и л ь а в г у с т о не к о ї о не ( ц ю і.і и .і ч і і і і . і і і ікн к и п і м о і і р и о О р е і а 11. Г о л о с вьі р а ж е н і і м и риме кп и х а р а к і с р . І Із ■ ши ї. м і н і п р и І І е р о н е м од а на к о л о с с я лі.іннс п о е і р о н к м з а с т а в и л а о б р а щ а м . в п п м а ш н и і м.н і v іда їмія. і ч о 11[)о ч мо і м» п \ч іо п чн во < 11», п р с п е б р е і а и все м о п а л ь н и м как ні і I Mil l I ІИІІМ1.ІМ

>н» ж е прем ії х л р л к і е р п л у е м я п о я и л е п и е м т а к п а а іа н а ем о й ри м * і ми к л і п і 1<*л 11 (<<>(' і а и л е 111 ю і і її: і е о е д и п е п и я и о п и ч е с к о п I ко Ім 11111н ічпи) І І о л п о і о с п о е ю і п а р а ж е п и я римі і.ііп (імлі» ден і ш а с і о с і р о е п и я х ІрЧПНЖІОрЛ ЛіІОАЛОДОра 11:і Д.ТМЛСКа (Н і ці м і м і , чрлмі.і її д р у ї н е їда п н я , пси іI н м пні.к' п р и Г р л ян е). П о :->та поКеда римі к о м і її куса н а д чіп го і р е ч е е к и м и 111 ч її і <і\ і \ рі іііі м 11 л л с м с ії і а м п (я,їла п р ед ш і і щ і ц е й \ п а д к а і р е к о р п м с к о іі а р х и и і і \ рі.і к о т р и й п а ч л л о ї с о п р е м е п Д д |Н І . піл ( І Ґ7 I !ІН 11.). і >і іір у с с к о і і плп д р е и п е н і а л п ііск о й ми»ч їм ос і а лосі» н н к л к п ч плмя і пп кон, ІНІІ ІПІЦІ1Ч чудожеч І ІІОПІІОС . 11ІЛЧГІІІІС, 11 і пі и ііііи о ф о р м а х іо ід а ііп іі'іі лрчп іек і v рі.і ні [і іііп чн и аїш с я ііе м п о ї пмп д а н і нами о р.і імі рлч о ї д е м л і і і і ч час і є н ідаппіі. 11 м« с 11 я р я м м л і о п о д р о і я ю с о п і к а Нін н [їм і м и «і \ р . і м а , с і к і а і і м ’ї и м е І'им р и п и м п р и \ ii ivci c *. а і . іклчс1 п і с к о м . к о III.II І ЧІ -III 11.1Ч Н І ІчЛ \< МІ Я 11 \

І. ІІ ґі і і . М е т р и » к у ль т у р і.і пар<>/>,<>■■ мира

Рис. 128

Из описання следуеі, ч ю » і русскпи \|>.ім. нодоОію грєчєскому, бьіл развитисм псрішбміїїпм дерсвяпиой постройки и также состоял из чсгм рехую льної о за критого святилища с двускатной крьішей, со сгороньі фасада подпертой столбами. Однако по соотношению частей здания он не имел ничего общ его с греческими храмами, сохраиив мервоначальньїй ха рактер деревянного строения, как бьі придавленного тяжесгью вьісокой крьіши. Декоративньїе злементьі бьіли не органической его частью, а, скореє, произвольньїм дополнением. Его фронтон, как и фронтоньї греческих храмов, бьіл украшен изваяниями, но они размещались час тью на самом поле фронтона (в гимпане), частью по его углам (внешним) и для больш ей легкости делались прєимущественно из обожженной глиньї (рис. 124; ср. рис. 62). Даже там, где, как на фасаде гробницьі в Норкии (рис. 124), архитектурньїе алементьі сходньї с греческими, в их размещении виден гакой же недостаток ар хиіектурной гармонии, как и в іістатках зтрусских колони, найденньїх в Вульчи (рис. 125).

Древиейший памятник, которьій может служить образцом архитектурньїх форм римской 9ІІОХИ, относится к середине I I I В. ДО Н. 9. 9то камешшй саркофаг Корнелия Аю ция Сципиона Барбата, найденньїй в 1780 г. в гробнице Сципионов на Ашіиевой дороге. О гделка его верхней части (рис. 126) представляет к он то тогдашнего римского архитрава с его архитектоническими алементамн и укра пленнями (прєимущественно из соединения дорических орнаментов с иоиическими). Среди архи гектурньїх памятников республиканского Рима можно назвать несколько храмов, остатки архива, ностроенпого около 78 г. до н. з. консулом Квинтом Лутицием Катуллом, и две лучше других сохранившиеся гробницьі. ІТоследние, особенно гробница Цецилии Метелльї на Агшиевой дороге — круглое здапие, 83 фута в поперечнике, на кубическом цоколе,— отличаются той же прочпостью и слитностью кладки, какая видна во всех позднейших римских ностройках. Развалиньї храма близ церкви св. Марии в заключении и

Рис І2ІІ

И озн ьїш сіш с її уп ад ок нміп |>і■і■ Д рсіїм іїм Рим \|).ІМ.І М\,МКОІІ <І»<>|>і уш.і ііоіч.г и .т .і 10 І Д І І ч О р Л I Mill ІІН' І і р і І М е ї І Є І І І І Є Д О р і І Ч С I М І Х II І І О І І І І Ч Є І М І Х < І |>()И І С Л М І Ь І Х д л с -

м сіію іі.

Л діі . і х р а м а в ' І й в о л и (храм І»<■< 11.1 її хра м (апіиллі.і) іамечагельїп.і м м, ч ю н ммх у ж е и еп ол пзуе гея и к о ріннім кал к о л о н н а . ід.ін іпі х р а м о н к р е м е н к о ї щ а РесмуГілмкм м ІІ м м е р и и ікж ааі.іиаю т, к а к ііеріїомачалііііі.ій я г русе к и й х р а м ііо і п ік міні і о е д и н я л е я е і р е ч е с к и м , м р і ю Г і р е і а я формні н о е л с д н е ї о , и а г о і о ід.їло ііо н у ю , с а м о б ь і і и у ю р и м с к у ю ф о рм у. 1 1 р и б л и а и г е л ь п о га ки м ж е 11 \ іем ф о р м и р о в а л н с ь и а р х и г е к г у р ньіе д е г а л м р н м е к о г о е і и л я .

Ш Е Н Ж 7

Рис. 130

Имячзле дорическпе мли ионические формьі соедипялись с древнеятру< енпмп (рш 127). ііяіем бьілп іірііпяіьі и коринфекие формьі (рис. 128). Сначала они примі іпі ми і. редко, а і;п <‘М постоннпо и ( богатой скульптурний отделкой кани гелії. Я пі і і чмклі . , її .т е с т а я мод нззвлііііем римекой или слижний (рис. 129), предста иляе і «о інні « огдіїїіенік* корііін|)(коіі капиіели і иопической, усложнеіиюе разнообр;г.іііьімн М.р.ІІІКНІІІЯМИ на гирляпд, цвекш и дажс фигур богов и ЖИВОТИЬІХ. І’имс к 11і і а р м ії рай бьіл гакоіі же ирои.звольной переделкой гречечкою, мрсимуїцс » іш им і) коріпіфс кою, как п колонна. Греческое раечлепение его на гри часін бьіло «* ранено, но без ясної о ііоііііманпя значення самих мастей. П оаіому римекш* *од ■пи прон ш о л ь і і о умножали і їх число, г их деталями (гриїлифами, метопами н і. д.) ораіца ми і. как с чік ю дек ор ат и в н и м и украш ениям и и перетруж али их скульптурмі.імп іірііамс'іі іамн, п р и м ір о м чому молам служ ить карни з на а р к е Т ш а (р ік І ЗО; ер. рік

131

иерчіїиіі кар н и з хр ам а м ира М аксентия).

І ІОІІС К ІІІіеіІІММХ, декораз НІІІІІ.ІХ яффектов нривел к тому, Ч ІО кохоіімі.і і сілії моді німа 11, на іиясокис постаменти и как бьі оірі.шаїї. 0 і оЬиісю фумдамеїгта, а мором использовагь беа всякий функцію м.і м.моіі магруакм как етеммое украіпспие. І» мої леднем случас (как на арке Коїв гам гипа), колонній помеїца мі мод і іім.мо ііі.іднмму і кім ( "іенміїїм карнизом и дайм как (я>і пія.и.і н і мі м\ і о ідаммем, не даная им их основний фупкции — опор. Келії і.охопим Гч.іліі ниже модмимавінейея за ними сгепьі, го над ними над < і.in мі мі (мілее мли меисе украіііеііикіе короткие пиляегрьі. І.ікоіі епокіГі раечлеиеиия і ген иолукохоініами мли іінллітрами, котрі.їм і|Хмісская ірмпекіура молі.ювалас і. неї і.ма умереііію, римі коіі ці молкаопался как оія.ічное укра пи мне. чаїце цією ііріімемяшпееоі к МІІОГОн.і/мн.ім ідаммям. І Ірії я к і м ордсрі.і мнляс1 р о п на к а а і д о м н а ж с о і л н ч а л і к і. о і д р у ї мх н.і/Кеіі (р іп 1 1 <і і о м .

ЦІЇ* — і е а ї р М а р ц е л л а ) .

ю и . німі

арки

н < вода

в сір о н

0 м .і і і п ( ю м . н п і х ідам п іі і і р м п е л о к ііао б р г 1 і и м і о т . і р о о і ір.і т о ї о . ,і м і г м г.реї ю о і і р а . і м о ю і ін і. її пі

\ о ія

»і ■і і хоа.мі.и і іп і дч . і і і.іе

Гін. I l l '

Г. Вейс. История культури народов мира

системі,! не надходили к горизоигальной сисгеме греческой постройки, их часто обьединяли вмесге. ІІо , поскольку невозможно органично соединить круглое в плане здание с прямі,їм фронтоном, римские архитекторьі как бьі прикладьівали фронтон к здатно, прислоняли их друг к другу. В зпоху упадка римское зодчество отказалось от всех законов архитекгоники и, подчиняясь господствовавшей моде на безвкусное великолепие, ста ло создавать здагіия, которьіе казались внлепленньїми из мягкого материала, а не построеїшьіми из твердого камня. ГІримером такой архитектурной безвкусицм моїут служить гробничпьіс фасаді>і ІІетреи (рис. 133). І Іервоначально жилиіца италийских племен, подобно всем первобьггньїм, представляли собой помещение с дверью в степе и отверстием для дьіма в крьіше. Судя по некото* рьім зтрусским усьіпальниїдам и найдетіньїм в 1817 і; в Альбапских горах глиняним урнам (рис. 134; рис. 135), древнис обитагелн Италии стронли себе не только четьірехугольньїе хижиньї (как первобьттньїе жители Греции), но и кругліле, как у некоторьіх ньшешних дикарей.

1*111 ІТІ

Н о а в м іїїе ііііе її уп а д ок и м ііерп и . Д|Н'ііііімі Рим » І И /МІЛІІІЦ.І < І І><IIІ \ II III г р у б о г о кі і |)і 11 і' ііі її д е р е в а ( к а к и р и м с к и е д о м а р . і ш і е ю к р е м е н и ) и кр інли с о ломин іілн д и с к а м и . О с о б е ї н ю с т к і о ЧС І І.ф е х у іО Л І.ІІІ.ІХ ДОМОВ біНЛ ІНіІСОкіііі <|>уі їда мсі 11 (можем бьгть, из-за ІІОДМ'МОВ водій ил и б о л о т и с т о г о і р у ї н а ) , кріпім.і о і л и ч а л а с ь ш и р о ким н а и е с о м ; в к р у їл ь їх д о м а х б и л а ш м р о к а я д в е р і ., і і р и н о д н я т а я н а д іе м л е й , и гголС)uu()разіппе гіо д п о ркп мод з а к р у ї л е ш і о й крі.ііпей, укр с і і л с і ї н о й гл е та м и . v :и ручко» 11[кчіОлалалв ч п м р с х у іо л ь н ь іе носі ройки: дом гостоял на ч<•і і.і |><х \і « і Міііо і о и|)о(іо|»іюі<> покоя, кокруї к о т р о г о її рис грай ішлись (юкошле. мсііьіппе ішмеїцс’іііш . В Гродном иокос бьіл очні, и:*-:іа к о т р о г о лакої іменная димом коміїаі.і 11.1 її>іміі ласі» черной. Іу і же иомещались алгарь домапіннх вогов, суііружеское ло>і<е и і m v It по голко б и л о продедано небольїпое оів ер сіи е. которое можно б и л о іакрьиі. м.і < лумай дождя дереііяііпой ааелоикой, а мод ним бьіл вьірьгг нсбольшоіі бастей її їли ОМчдеиоіі водьі. В і.іход б и л прямо па улнцу, йод ііавес крьппи (риє. 13*1). Площадка ім.іружп перед діісрью пааьівалась весінбіолсм или месюм одеїшпия. Гробшіцьі н р\ч кічі сі ромліи ь гак же. как її дома. В ііуїреипее усіроіи ИШ ЄВОИХ ДОМОВ |)ИМЛЯНЄ постої іонно перепяли о і :иру<к<>и. [и иіакомс і ва е ні руеками рнмляпс, ію-видимому, сір ои ли кругліле дома. г )ю косвем ми модііи-рждаеіеи ісм, ч іо для кульїа Веегіл, коїорьій бьіл іюдобием н ер и обь гін от («•м.ііііііеі о кульга очні а, рпмляпе со времен І іумьі сіроили голько пебольппіе круї м.іе чрамі,і. І Іо ч еіьі[к*хусольная пос і ройка Пила переняга римлянами очепь рано її , по * к іи мио асі имилируя греческие, а латом и восточньїс елементи, ралвилась у них и іе іи* мі кол<* і ішло юоружепия. о к о т р и х Пило скапано вмию. < ) ю м , о к а к о й с к о р о с г ь і о Іф О И С Х О Д И Л ато'і п р о ц е с е , С С ІІ» ГІН Іде ■ « \і.( і на р н м г к и х а н г о р о » . И з н и х след ует, ч т о е щ е п о с л е галлі»ско і о п о ж а р а » ‘ИМ) і: д о н. Рим бьіл о б с т р о е н о ч е п ь б е д п о и г о л ь к о ю н р г м г п п кон сул ів гиа Л і п ш а К л а п д и я н а ч а л и к р ь іг ь т р о д г к н г д о м а •к р с і п і ц г і і н меч і о д р а н к и , а ч е р е з с т о л е ї , п р и ц е н з о р е К а ш н е , і і р о ї н ь 11 х п о і рече< к о м у п л а н у и р а з д е л я т ь па компнтьі. It ЧІ і д о її. :т. Л у ц и й К р а с с перш и м у к р а е и л ( вий д и м м р а м о р ш .і ми в о д о м и я м и . С к а в р о ї д с л і н н а е і е в о й с і ц с б о г а ч е , а д р у г и й б о г а ч , М і м у р р . і , и б к л а д і.ів а с і м р а м и р и м н с і с п ь і . Д а л і і і і с й ш с е у в л е ч е п і к pm кіііііі.іи мри і гр ои і е л і н і ие ви к р е м е н а от Ц е з а р я д о Лі» густа мод і іи р / к д а с т о ї с ііе д е іін н м н о ііовініїїеііии к в а р т и р н и й п л а н и и р о с т е • пн ім о і н і чаї 1111 .і х д о м и в . 1 1 .її мінне д о м а (п р и А к т у є т е в Р и м е і і і .і м , |(> 6 0 2 п у м е р о в а п і і і н х б о л і . т и х ід.иіия) с о с т а н д я л і ї , п и о д и і і о ч к е или п о їв і м і м і к о вмеї і е , и е о б п я к и , а м о ї о м у 1111 ІІ.ІВ.І ДІІІ І. •<<>(. І р о в а м и ■* (ІИМІІ.іе), II ог м іч ік п і д о м о в і ■ і. 11111 >іх р и м л я н і: 11111 М.ИМІ.ІХ І )ДІ|І >ІІ г е м і н и ЛОЗЯНІМ (при All III II ntltlix ДІІМОІІ бк іл о І )()) к о ї о р і .к

11(1111

іім г м і

п.і н і.m m

I I III і ИІІЧ Ч.ІІ ШКІЛ

..(I d i i h i s - ' і і p u n

(ОМИВ (МІНІ l.lll.ie l( я

I'm 111

І. Най. И ст о р и н к у л ь т у р и народом мира

у мекоторьіх римских аіпорои І Іайденьї также остатки городских домов в Помпее и Геркулапуме. Конечно, в Риме они бьіли обширпее, чем в гаких небольших городах, как Помпея или Герк)ланум, но не следуеі и преувеличивать размерьі римских домов, гак как римляне, проводившие большую часть дня на плоіцадях и улицах, не любили слишком просторньїх комнат. Хогя гак назьіваемьій дом Пансьі, шириной 100 футов и длиной 200, имел не менее 50 различньїх иокоев. По сравнению с ним помгіейские дома так мали, что кажугся временньши приютами, а не постояниьіми жилищами, предназначенньїми для продолжительного пребьівания. Если оставить в стороне аги иеРис. 136 большие дома (самьіе маленькие из них состояли только из атриума и противоположпого входу покоя, следовательно, егце очень напоминали древнеримский дом) и обратигься к большим сооружениям, то окажется, что, несмогря на разнообразие размегцения и деления в них покоев, все они построеньї по одной схеме: атриум (место домашнего очага в древности), окруженньїй примьїкаюіцими к нему остальньіми покоями. Те в свою очередь делятся на двс группьі: передние покои, расположенньїе непосредственно вокруг атриума, и задние, размещеиньїе вокруї открьітого двора, обставленного колоннадами (перистиль). В нскогорьіх домах (в доме Саллюстия, например) перистиль расположен не позади атриума, а рядом с ним. что, может бьіть, бьіло обусловлено недостатком места, но расиоложение дворов, покоев и ходов в римском до ме всегда одно и то же, так что ато можно счита їь нормой.

Сообразно с такой нормой (примерьі єсть в развалинах Помпей; ер. рис. 138, І и II) городской дом занимал площадь более или менее обширного продолговагого чегьірехугольника, одна из узких сторон когорого виходила на улицу.

7(»

llo illl.lllK ’ IIIH II у І І Л Д « Ж

ІІМ Іїе р ІМ І

Д|>ЄІШІІІІ PlIM

Рис. 138 \\ середній* уличі ю т фасади находіїлся оікрьігьій все і ибюль со входом, накривав іпммпі днеркю. V вході іон дверн вііссл м олоіок или авоііок. На п ороіе мочаикоіі (>і .і м> вилож ено слово «salve» (добро пожаловать) (рис. 137 ). (пері* в ілубине нхода вела в аїрнум, к о т р и й б и л главі юй часі іао дома, посік m >і \ не п і одного покоя, как в сіарорнмеких домах, а на двух, сосдинснпьіх между «о і іоіі дверямп. І Іередпий, по-видимому, ечи і алея нас гоящмм атриумом, а надпий пмел і >ікІ>кі і уи> погредміїе крьіпіу и баесеііп и пааківалея «каведиум». Лірм ум служнл і а кже еіолои оі і сомьи и іірнсмпоіі компагой, в коїорой хо.інни до ма прпппмал сншіх клінчі mu. Покруч средисі о двора, каведиума, ивлиюіцеїос н в ю роїі час і іао а і рііума. шли уакие кркпкіе переходи, середина же осіаваласі. о і крм іоіі. К переходам примикали кладовкіе. на особом мес ге недалеко о і них с іоялп пепа їм бої н покрови іелп чсмяііс два. Іу і же бьіл п фомгап, у< і роеппьні в сімом бас сси не п а п вблііан печ е» (рис . І.Чб). Л л чиїм двором бкіл габлипум, кабннеї хоаяниа. (па кори дпра. рас положені п.іе v не ї о но бокам, вели в надінемо час і і> дома перів і плк н *іічружаимцие п сі мокоп. Как о і меча ло< і,, рас положеній- осн о вн и х п о м іщ ен и й б и л о одіш аковкім во всеч риме кил домах. І*< лп к дом у прів і рампами к дпііолпн іельикіе помс-іцсчнін. піні рааме і ц. і ми і, Ію л іс п мі менеч' н рої і іво м аю . /)іо Гіі.і лп нгйплкіппе о і II до 20 ф\ іо в д м и киї и о і 10 до ІГ» 11■ 11р 111 н мі с палкіш п комнаж і члепов еемі.п іім і помещеіппі для р.іііші, к\па лі>і111. к v х 1111, кл.і іомкіе н і н 1іі і,і мані Окімі оОмчно оОращічи.і па не м іо к Іакже нрів і рампа міс к On манне п ма м.іе і юмніме , і <м і ііш.іе < >к<едрі.і), в On\ее інгіднеє врс ми карі інш ая і ч м рс я іінп.ікм і ек.і (ііс еі д.і ма і евер н о іі і і о роме дома), (іно мв чека н •»<нііпріїаи <і.іімі

/.' Ін і й . И с гор и я к у л ь т у р ь і н а р оди в мира

Рис. 139

В заключение приведем плани двух помпейских домов, которьіе помогут наглядно представить планировку римского дома. Рассмотрим сначала план «дома трагического позта» (рис. 138, II). В нем пмеется вестибюль в виде небольшой открьітой площадки между виступа ми стеньї. За ним узкий ироход (остиум)(1), по обойм концам которого лежат сообіцающиеся с ним габерньї (2, 2). О н открьівается прямо в атриум (3, 3), к которому примьїкают гардеробная (4), комиата привратиика (5), лестница из которой шла на крьішу. Д алес — несколько комнат неизвестного назначения (6, 6, 6, 6), боковая комната — ала (7), кабинеї (8), коридор или проход (9) и, вероятио, зимняя столовая (12). Задняя, греческая, часть дома включает перистиль (10) одомашним алтарем (11), напротив которого находитея небольшая задняя дверь (16), две комнатьі небольшого размера (кубикульї) (14, 14), большая летняя столовая (15) и рядом с ней кухня с передней (13), откуда иоднималась лестница на заднюю часть крьіши и где под лестницєй бьіло. вероятио. устроено отхожее место. Расположение комнат на плане дома Пансьі (рис. 138,1) представляется следующим: вестибюль (1), за ним атрпум с комплювием (отверстпем для стока дождевой водьі) поередине (2). кубикула (3). боковая комната (4), кабинет (5), коридор (6), библиотека или архив (7), спальня или зимняя столовая (8), перистиль (9) с задней дверью (10), двумя гостиньїмп (1 1), тремя кубикулами (12), столової! (13) и бокової! комнатой (14). За Перистилем великолепная большая столовая (15) и рядом с ней с одной сторони — комната с узкой дверью, может бьіть тоже столовая (16), а с другой — коридор со входом в столовую (17). Возле коридора — кухня (18) с передней (19) и бокової! комнатой (20), которая бьіла. может бьіть, рабочей комнатой рабов, и, наконец, крьітьій портик (21), занимавший всю заднюю стену дома, и в стороне от него — небольшая комната (22).

7Н

KloiiiiM iiiriiiic її уп а д ок іім ік рмм. Д рсіїїм ім і ' іім ()< І . І М . П І .І С

Ч,І( I I !

II \.| 11.1

ОІ

( Г М .І І Ь І С

ІІО М С І Ц С ІІ І І М

(II М І

1411.11)1111)1.1), К .І / К Д О С

It І І Г

Г К О М . К О К О М ІІ.І І ( Д , I V І .). [ І|)ІІ 11('1\( І М і [ ) | . і\ l i t П І І Х , 04(1(11. Ц ІП , I I . I V ) . ЦІ M U I. M .U І4'|М М і г , л; ІН

(22 ї ї 25. 2 1 м 25, 2Г> п 27) м Склочная, согіоищан м і 7 коміки (2К 5 І). Д р у їп е ланки, не имиш іїїг соойїцспмя < впуі репнем час і мо дома м виходитим е на улнцу (57 — 59 н 10 15), нерояїно, сдавалиск» іш;ігм, а одна ланка (55), на когороіі Сил іі|иі\од (5С>) н аірнум. Сн.іли, как предполагают, заняіа самим хозянпом дома. к о т р и м ю р іон ал н німі через раба. Дом І Іансьі имел и верхний з і аж. U ием, но всеіі иеронгnot мі, номещалпсь смальни домохозяев и квартири некоюрьіх пні міма і єлей \анок (і р. рік. 159 реч іанрированпі.ііі нродольньїй разрез к плану, оі І до 15). Убрапсіно рнмскпх домов toe редо і омивалось внутри дома її мало кас а лось сто ш к іїїнсіо вида. ( аіаружн дом осіава лої і і о ч т и так же просі; как н в сіарнну, раннє ч и ї « її ні.і вьікладьівалнгь иесколько красивеє прежнего — из кирнвча пли сметанного кубиками камня, пригом гак, что пазьі камней образовьівали как бьі січку. Окна делали ю лько в гех компатах, коїорьіе находились далеко оі нсючникоіі •'іича (в Панях и в верхіїем стаже), по всегда очеіп» псбольпіис. Впачалс окпи за кри ва \ і н і . сіавнямії м деревяііпьіми рещегками, потом в них спіли всіавляїь о к о і н і і і ц м н » мрозрачпмх IIIMCOBUX пластинок, из слюди, а заіем из стекла. Все наружпьіс входи запирались крепкими деревинними і і порча і ьімн дверямп, окна гоже Пили сі порча і ис. Дверп славного входа (в Сипаї их домах с резіїьімн, мгіаллнчес киміі п кос іяпі.імн украшепнями) огкрі.івалнсі. всеїда внутрь. В Полее ііоздппе времена b iiv i ремінне степьі покрьіва \п мрамором. леїніьімн укра шс‘111і>імі-і и /кнвонік ьіо, польї ви клади вали мозаикоіі, а нокілки о гдельївалн касет іо нами. Но ішугренпнч покоях двері) taпенні вались портьєрами из гяжелой маїерпп; іакпмн же іананєсямн задері нвались си вереї ия в поючке. КИ

П о п р н м е р у К р а е е а ііош л ») u оґіьічаіі б о л ь п і и е п о м і щ е н н я р а ї д е ля 11. Коломия ми (ри< . 1 1 0 ). г)то м м ел о и а ж и о с гіпачепие н е ю л ь к о д л я у О р а їк п іа д о м а , п о и д л я р а е і і о л о ж е п и я к о м п а ї и д а л о н о ам ож і и к і і . іі р о м а к о л ь п о у к е л и ч и и а і ь р н ам ер б о л ь ї и и х покосі» опредсляіпііпіі»>і д о г о г о к р е м е н и д л и н о й б а л о к н о і о л к а , н, к р о м е к и п , р.і і л п ч і і ь і м р а а м е їц е п п е м к о л о н и р а а н о о б р а а и іь »|>орму и е г и л ь д і и х ■ юкоеп.

Гін . I l l

I linn

М сторм ії ку льтурі.! народив мпр.і *

:і:

С іех пор как знатпьіе римлямс смсиили дсревсін кмо жи.шь на город скую и управление своими поместьями возложмлн іі .і уиравляющих, они стали устраивать себе загородньїе дома, или дачи, куда переселялись на время отдьіха. 9ти дачи назьівались городски ми виллами и отличались от деревенских усадеб не только великолепием, но и самим расположепием, так как строились по совершенно иному плану. Загородньїе дома, или вилльї, бьіли иногда так велики и вмещали так много различньїх построек, что походили на маленькие города. Богатне вилльї имели, кроме великоленно отделанньїх больших и мальїх зданий, цельїе парки, луга, виноградники, садьі с искусственньіми гротами, скалами, бассейнами и і. п. Самьім большим и богатьім зданием бьіл дом владельца вилльї. Кроме обьічньїх комнат в нем имелись особьіе помещения для гимнастических унражнений и игр, прохладньїе галерей и башнеподобньіе надстройки, откуда открьівался вид на окрестности. В парках бьіли отведеньї места для редких птиц и зверей, а также /і,ля четвероногой и пернатой дичи. В бассейнах держали разньїе сорта рмбьі. Садьі бьіли причудливо подстриженьї и состояли из крьггьіх и открьггьіх аллей с цвегочньїми клумбами и беседками. С наибольшей роскошью сгроплись дворцьі и вилльї императоров. Лвгуст сгремился не ( лишком отличаться от других богатмх римлян и ж ил почти так же, как они. Н о уже его преемник, Тнбериіі (14—37 і г.), вьк і ронл двенадцать вилл на воеточном берегу Капреи (о. Капри). С еще большей расіочительносгью бьіла посіроєна городская вилла Нерона, названная им «Золотьім домом» и вмещавшая в і< бя все, что мо-

Ри«. 142 80

Ііо ш м іїн іїм е її уп а д ок іім исріїм . Д реп м рм Рим

Рис. 143 /м і м н»Г>|и■■ пі фашллня иресьіщенного тирана, не жалеющего государс гвспньїх рі о їм (\н хдінім іиорения своих прихотей. За зтим последовали великолеііньїіі її ім-пііі.г м Гпю <><>111111>11і.і і і дворец Домициана в Тибуре (ньше Гиволи) и колоссальная иилл.і ііюічм ііин.і о Далмации, построенная около 3 0 5 г. Развалиньї ?>тих зданий іиі 11їм ]> і. і.мої р.к< іV.і <і.і римских авторов об их размерах и богатстве. Ии ^ча V і|«іі .ііі .і м Ііібуре до сих пор представляет величесгвенное зрелище (ее румім.і мімі її 11 римі ічі і \ миль в окружности). По рассказам историков, Адриан засіли мі \ цім і і ром т о (ми, вее, что встречал интересного в своих путешествиях, ПОЗІ’ОМу .III ІІМ \.і ВКЛЮЧИЛИ не голько различньїе греческие и египетские іюстройки — ЛІ1 ц« м її а ц мию, мріилней, лабиринт и др., но и подобие фессалийской Темпьі — Те м in in m u (очним, изікчтной своей красотой.

Г.і іи.і м ін і ,і Диоклетиатюва дворца в Спалатро, недалеко от Салоіп.і \ц. м ли пастильно, что по ним можно определить плай зданії я (pm I I I ). Дворец, окруженньїй стенами и башнями, образует четьі|м ч\к і м . і і н к 610 футо в длиной и 510 футов шириной. < >,(іі.і и і е ю узкпх стороп, іде, по всей вероятности, находились ЖИЛЬїе ІІОІчОИ ІІМ їм р.іюр.і. виходім па море в виде обшириого поргика со мноіими аркадами. 1 Іа проі іми тол*мчіїоіі і т р о п е находи гем главньїй вход («золотая двері*») — уііенчаїїпьііі бо і.и о о і в-лан іти аркоіі портал, над когорьім идуг ііебольш ие арки на колонних, но, їді ржнваемі.іх консолями. . (в -1 широких иерекрсіцнпаюіцнхея проходи доля і всю илоіцадь на чеіьіре болі, ти ч кнадраіа. Один и:і 11роходо в. об< гавлені іьііі колон чи гьіми аркадами і птроким .ІрЧІІІрППОМ (рш 1 ( > . І1ЄДЄ1 к і чайному входу. Несіпбіолі. оікрьіниеки чеімрьмм ко ЧОІНІ.ІМІІ. НОДДер/ІчПІМІОЩІІМІІ I pevi ОЛІ.ІІІ.ІІІ арчнірав ( полукруї ЛОІІ вмре ІКОН П.ІД і ре п її їм ме/кд\< т м ним По обеїім ( т р о н а м аркад р.м іюлаї алш і. (ворм, в левом ні к о т р и х і т н \ храм, иоі ьмнм ом.миіі inapt лої н крчч м.ііі иііуїри. с к\ полом н двом нон колі iiiii.i.vlii. him вяіцічіі іі .і Іі . как мол.її іііо і , ЦНін і еру. , (pvn >іі храм че і upexv і ом. ні.іп. і че і і.і| н-чкочоміїмм пор піком, і 'ini .но і храмом Н іл чана

І Пі ііі|»іі»і і \'і|.і\|іі.і іііірініин мири |і*м І

НІ

І. Ч а н . Истории культури народом мир.»

Гробницьі Римскиє гробниць» напоминали жилища. У италийских народов гробниць! издавна имели значение священньїх мест. В дрєвности в Италии, как и в Греции, придерживались обьічая погребать мертвьхх в собственном доме, в атриумє. Отсюда и могла гіроизойти фор ма гробниц, которьіє должньї бьіли заменять мертвьім их бьівший дом. В доме, как бьі взамен умерших, держали их изображєния. У италийских племен, как и у грєческих, считалось большим нєсчастьем бьггь лишенньїм погребения. П оз і ому найдєнноє где-либо мертвое тєло немедленно хоронили или, если по обстоятельствам зго бьіло невозможно, по крайнєй мере совершали над ним символическое погребение, то єсть гри раза посьіпали его землей. Вследствие такого отношєния к усопшим гробниць! почитались у италийских племен так же, как и храмьі. Об их богатой архитектурной отделкє свидетєльствуют сохранившиеся в значигельном количестве згрусские и римскиє захоронения. Наиболее древниє из италийских гробниц зтрусские (в Средней Италии). Древнєйшиє из них — самьіє простьіе, оии сходньї с малоазиатскими гробницями. херсонесскими курганами, дрєвпегєрманскими и скифскими могилами, в особєнности с сардинскими нурагами, и представляюг собой различной величиньї конические насьіпи или курганьї, иногда обложенньїе у основания камнем, с камерами и хо дами. Гробница, которую назьівают Поджо Гайелла, найдена в Кьюзи (бьівшей столице зтрусского царя Порсєнньї) и имеет ок. 855 футов в окружносги. Она обведена рвом, вьіложенньїм травертинским плитняком. Внутри нее проделаньї извилистьіе ходьі наподобие лабиринта.

В о а ш .і ш с м и с и у п а д о к м м м е ри и . Д р с н п и и І'им І |><><>имі(М пнд ііаінанпем Ілукумілла (р ік . I IS), <>лп і (..іііі.і Марипслла, кроме р.мМерои, о іл п ч а е к я уцелсніннми еледямн архиісісгуріюі обрабоїки, іюаиоляїощіїмн ні і цеп. и іісй оег.ігки не коїла иеличіч пісні lorn т о р у же ния. О т і имесг вид уеечепною конуса околп 200 фу гов в днамегре, обіїесеїіного при оснований с і с і і о й К.і вер пінне Koiivc.i модним.поїси /іне банній до ЗО фугов в ь і с о т о й — одна чеіьірехуголіпіаи. іруї.ін коїііі'ісская. То, ч ю і.ікая форма надгробних посіроек би ла расіі|юі ір.нісп.і v ірсвіпіч ігіалпнцсн, особсппо у згрусков, доказьіваєгся описннием гробннпм царя І Іорі і ініі.і. сдслаїїіпям І Ілинием по рассказу римского писателя Варрона, а гакжс ра і іі.'імппімп гак па іі.і насмой «гробницьі Іорациев и Куриациев» близ Рима. Изобр.іжс пня ппдобмьіх намя і ннков встрєчаются и на зтрусских саркофагах.

Рис. 14 5 I робннца Іорацнсії и Куриациев (рис. 145) имссг чсіьірехугольпос осповапнс (25 |>\ іон ішірнирЦ п «к о л о 21 фуюв ві.ііо го й ) с н я іі .іо кеглеобразиьімн нмрамидами. на і о 11 ірьіч о ці і вьпік н кілщ с друш х, іапимасі середину, а осгальнкіс ііосіаилснкі по її лам (ііі.к їм і <р< іксії ннрампді.і — ЗО фуюв, осіалм іьіх — 25 фуків). Пі же коїв і рун ний поніорік к я н іі .і рельєфах и рунних саркофагов. 1Cякій групне намя і никои еле їм І *11Ні 'і III rp o fillllliv ПрІІ В іІК'рбо н друїую близ Іаркінніия (в ІОжной Дірурпн). І Ни НІНІ нмекн форму уі іупч.иих к<IIIумів.

II і<>|>ую і рупії)' ( і я г.іііллю і іімсс-чсіп іме в скале і робимці.і с архиігкі\ рій>п ибмщиикоіі, н.чмомипаїощис мало- и срсдіісаапатские. І ,111 1.1 ОI Ні II >114 1 І роІІНЙЦШ блії І Іуі КуЛуМ 1, ИсНіІ, Фіі (ЄН И Др. Й П і 111 •• к

і і .іі *

ч г і і.ір і ч у і .. ........... .

н .ім с р ш , ш .ір у ( ) Л с ш іь і'

її с к а л а х

рядам и

п мі п(іі.і по ( ірукіїї її, перон і ні і, і іяіОіцаїїііігіічн Мс>кДу Собон лі і т11111(.1М11 ІІМІІОІІН 11111ргб.ІЛІ.ІІІ.ІІ' I IHipyiKl-llllfl, бліП ІІНК.іПСЛЛІ.І, Кор їм і ні її ( iv і рм, ні (('л.ммії.іі' (хілгг і іца іелі.по, уже ( її.іменами пані, НЧ

і. Ііґііс. История культури народив мира

лицовку. Есть гробницьі близ Норкии и в долине Кастеллаччио, огделаниме уже свободио стоящими фасадами, в один и два яруса. Разделение ярусов иногда обозначено на фасаде рельефной перекладиной, которая соединяется концами с вертикальними виступами, как би обрамляющими фасад. Такие гробницьі расположенн рядом, и местами между ними вьісечеїш лестници. ГІосредине каждой намечена суживающаяся кверху фальшивая дверь, обрамленная узким вали ком. Фасади тоже слегка суживаются кверху. У них високий цоколь и широкий массивньш расчлененний карниз, иногда своеобразного профиля (рис. 144). К єще одной трупне древнєиталийских гробниц относятся те, которьіе вьісеченьї в скалах наподобие гротов без вся кой наружной отделки. Такие гробницьі встречаются в большом количестве близ Вульчи, Кристо и Черветти. Они принадлєжат, повидимому, к более позднему времени, когда згрусское искуссгво, уступая влиянию зллинизма, начало подражать греческим формам. Самьіе примечательньїе из зтих гробниц находятся близ Черветти и Вульчи. Устройсгво их одинаково: гіокатьій подьем или лестница ведєт в довольно просторную комнагу, по сторонам или в глубине которой расположеньї симметрично одна возле другой несколько камер. Передняя комната соответствует здесь главному помсщению римского дома — атриуму, а если камерьі находягся талько в глуби не ее — преддверию згрусских храмов. 9 то предположение подгверждастся еще и тем, 'ГГО погодки иередних покоев или скошеньї наподобие крьіши, или горизонтальнім и почти везде отделаньї по іипу деревянньїх, то есть на них вьірубленьї стропила, балки и подпереммчньїе брусья. Стени иногда покрьігьі живописью (простими светльїми кра сками, наложенньїми полосами), представляющей погребальньїе процессии и разиьіє сцени из жизни покойного (ср. рис. б).

Неподалеку от Сутри есть несколько пещерньїх гробниц, которие служили не для захоронения тел, а для помегцения сосудов с пенлом после кремации, то есть били колумбариями. На зто указивают сделанньїе в их стенах небольшие углубления или ниши. Есть все основания считать, что зти колумбарии римскоіо происхождения, хогя и у зтрусков одновременно с погребением сугцесгвовал обьічай сжигания тел. Скальї в окрестностях Тосканеллн изрьітьі углублениями, похожими на ниши колумбариев. Если урну с пеплом не ставили в колумбарий, а заривали в землю (как аго би ло принято у зтрусков в более гюзднсс врсмя), меч го, где зарита урна, обозначали памятником (рис. І Іб). '1;іких намятпнков <охранилось очечіь мінно. Они имеюг форм) конусі или ціілнндра на в і.коком цоколс или іісболі.іного чсгмрсчуіолі.ііііго ( гол(ніка

Но.іііі.нмсіш с її у п а д о к нмнсрмм. /[рсім п ііі Рим Д о і н с д і н п с д о м;к і )і і м< ічі it' гроОіиіці.і, it к і м •цим* уч і.ша м. іі і ща ( .і у111111 <>11. і її і|>о(іііііца І І сцмлмі ї М с і сллі .і , не д р е в н є є i l l її. д о її. >., о д н а к о и п о н и м у ж е н и д ію , ч і о з п а ї п в іе р п м л я п с г о ю н р с м с п п за б о ї м л ів в н е і о л ь к о о б о г а г о й о ї д с л к с с в о и х н а д г р о б н в іх н а м я ї н п к< ні, п о е щ е и <> т и м , ч т о б в і з т и п а м я і п и к и Г іь іл и у н с с х н а її і іду, ію ■ к о м у н а ж д в н і и:і н и х с т а р а л с я н р и о б р е с т и д л я с в о с н м о г и л і,і мс< ю ід е іп іГ іу д ь п б л и з и г о р о д с к и х в о р о т , у б о л ь ш и х д о рот. Іі р е з у л в г а іс не

і о л і .к о

:іа в о р о г а м и Р и м а , н о и у с т е н п е б о л ь ш и х го р С у іо в о б р а л о

н а л и п . Ц (‘л і, іе у л и ц в і н е л и к о л е п н ь ї х г р о б и и ц (о с т а т к и В І ІОМІІСЯХ II 11/1111,1 д о с и х п о р , р и с .

1 4 7 ).

r a ito ii у л і п і м

Д л я п о г р е б е ї і и я б е д н ь їх ЖІІ-

ІСЛСЙ б і.іл и о і н е д е п ь і ос о б в іс м е с т а , где и х х о р о н и л и и л и е ж и га \И І1МС< і е е р а б а м и н о е у ж д е п п в ім и б е з в с я к о г о о б р я д а , а и п о ід а и п р о с т о ос і. ц іл я л и гн и і в. Іакис- о б іц и с м о г и л и п а з в ів а л и с в и у т и к у л а м и (в Р и м е о .........а х о д п л и с в н а ^ с к в и л и п с к о м х о л м е , н о А в г у с г о м б в іл и п е р е п е < < їм.і за і о р о д ) .

Рис.

147

І І і [ptlllll'illllllX jUIMt ІЧІІХ Г|>4)Г)ІІІІІ1 ( АСДу<*І УІЮМЯПУІЬ ЄІЦЄ ДВЄ, ОГІІСЮІЩНСІ'Я КО ВрСмі її.їм І'іч иубміїчи: і робі піцу К. 1 Іублнцпя Ііибула (на іик іочпом склопе Кани голіііігкоі •і чолм.і) п 11><>і~»11111іу хлебмнка г)нрп.ілция. Гробі п іца ^)ври:іаци>і пебольших раамерон. і їм. ніік ями н скульп іурмьімм <|)рн:іаміі. вьилядиі іак, будіо сложспа иа хлебних мер, и иіік иньїх н і т л б и її ііомеречньїе балки (намск на вапяіия нокойного). . ..................... ІІМ ІЮМІИ ІІІ КІІЄ ІробіІІІЦЬІ раеіКїЛОЖеіІЬІ по обеим і горопам дор оїн 11 і .її, її.і іі.піа< мьіміі Іеркулаш кимп п ор та м и и обраауки иаегояіцуіо улицу наді роп ■11.і ч і м ми 11111іч«ні <амоіі ранюобрачіїой архн іектури (рис. ИН). ІІр оп ен ш н е на них паїк іміін.ііш 11рунічне: ->т пли паді робия, носі явлені іьіе сіойм я (сіельї), или пеньї ........ чі імргхуіольїн.к- колоініьі (гумбм) с капигелями, или алгаревидпьіе воіпміпе мімі 4 на,[пік ями \< і п о м о ж н о с е б е н р с д с г а їн і гв, ч г о г р о б п и 'і н в і е у л и ц в і за в о р о іа ми

Р и м а б в іл и

п аї ю л в к о ж е в е л и к о л е з і і

ііо м п с й с к и х , п а ї к о л в к о

і .їм Р и м Ія .іл б о г а ч е н с б о л в і ї ї о г о н р о в ш щ н а л в н о г о г о р о д к а і і о м п е п . Оі

і ІІІН і в е м і ї о р і ш е н и х

г р о б і п іц у ц е л е л о , в п р о ч е м , ІІСМ ІІОІО, ІІО II

■п і і і і 'м м о і о е и м е ї і е і їх і. м к а м и б о г а г в іх ііа д г р о ()ім .іх н а м и г ім ік о в , ..

п о іи с іі

1 1 1а л

і нр< .к п и м ф о р м а м і .і /кі

іім

і р о б ін ін

к копру

Р с с п у б .л п к п

11р і іб а ні іл ні з, п о ін .іе , з а п м с і в о в а їїіп .к

v і . і к і і х о і д а л е ї іім .іх и а р о іо в , к а к < і ми г я п е .

ІІр м м е р о м пні

1111, д о к а з і,ів а с т , ч ю

і. і

і а к о ї о за 11мі і п о паї и пі м о ж е і с л у ж и м , г р о б і п іц а

і ю р о і . і м н ( Іан І І . ю л о в Р и м е , в о з д в п г н у іа я м р и Л в г у е і е

. ■ і ні і і і м ір а м и дві

Ц еі < )и а

Гі фу іо н в ви о і о н , і ю< і а в л і з и ю іі и.і ч е і і.ір е х

\ 111 м а в їм о і і іо іі.н 11її і 11 м н ів ід в іо в ' I I кн фу і І 11ір а м і і.і.і < на р із к и о і і м , із на м р а м о р о м м і

м щ е в о і і і і о р о ї і і.і у к р а м н а іа п о уі лам к о м і ц і й

Нг»

І. Пі н і . И ст о р и н к у л ь т у р и н ародн ії мира

Рис. 148

ми наподобие дорических, первоначально, по всей вероятности, поддерживавшими какое-нибудь изображение. Вну гри пирамида расписана. Средневековьіе авторн упоминают о других подобньїх памятниках, существовавших в Риме, и замечательнейшим из них називаю! пирамидальную гробницу Сципиона Африканского на Ватиканском холме. Великолепнєйшиє гробницьі сооружали для сєбя и своих семєйств римские импєраторьі. О т мавзолєя. построенного Августом на Марсовом поле в Риме, уцєлєли осгагки фундамента, по которьім можно судить о величине ато то памятника. О н занимал круглую площадь 220 футов в диамєтре, на которой поднимались одна над другой три концєнтрические стені.і. соединєнпьіе между собой террасами. Едва ли не больш их размеров бьіл мавзолей, сооружєнньїй для сєбя и своєй семьи ім ператором Адрианом на правом берегу Тибра (рис. 149). Нижняя часть єго существуєт и до сих пор как башня крепости Сант-Анджело. Она состоит из чєтьірєхугольного основання площадью 320 кв. футов и круглой надстройки диаметром не менеє 226 футов. Первоначально памятник бьіл облицован парийским мрамором и покрьгг скульптурньїми украшениями. На вершине его стояла исполинская квадрига импєратора. Мавзолей Сепгимия Севера бьіл, как и мавзолей Авгусга, круглим сооружєнием, возвьішавшимся семью тєррасовидньїми уступами, украшєнньїми колоннадами. По-видимому, в подобньїх мавзолеях использовались только два архитєктурньїх силуята: круглой башни или уступчатого Кургана.

С тех пор как снова стал распросі раняться обьічай хоронит ь тела, вместо тої о чтобьі их сжигагь, и урньї с колумбариями начали заменяться саркофагами, которьіе, впрочем, изредка упо греблялись и прежде, постепенно изменилось и само устройство і робнин. Тенерь уже бн ло достагочно простого памятника, ч гобьі обозі іачить мес го захоронения, и каменньїе склепьі и большие падгробмьіс сооружения сделались ненужной роскошью. К і'ому же нодтсмньїс галерей, или катакомби, прорьггьіс на болмпом іірогяжсіінн иод Римом, І Іеаполем и другими городами И гилим, били очемь удоінм.і для хрансния (аркофагов, гак чи» ліп н і , очемь бога гне ліодм, да м ю редко, СІ рої І Л11 ДЛЯ <тбц ОІДСЛІ.ІІІ.ІС І робіІІІНЬІ. НЬ

Нп.ііімііісмік- її уп а д ок іім ік-ріш . Д|>сііііііи І’ нм

X ftU V lh l Ф орм .і и рус с кп\ хрнмоіі н п н ч и їл нам ліпні, по опік лінію Іім 1ру і .ііч как гамм х|>амм пс сохрап и л и сь. С о їл л сп о Ви і руїнно, оми, как м і рсчсч кпс, с о ї т я л и и:і іір ям о угол ьп ого помсщ сммя, п о к р и ю і <>. і.п\< к.і і поіі к р и м к іі с фроп і опом , оп и р авш и м ся па колонні,і. І Іо при ним .iipvcc Kiic- хр ам и (ш л и вполііс само( 1Ьі ііи . iiidi .

I ріЧіЧ kill! \|І.|М ІІрОДІ іавлнл гобой нродолгова і ьні іірям оутльннк, ДЛІ1І1Л Кс11<>|NІ і ( і І ►.тіш \.к і. диойпоіі еі о нінршіе, :->груссіиій же бм л т л ь к о на одну шеч іую длпініео « т и іі іміірнні.к ночіп мкідра іііь ім . О н делилея на две раніше чапи, и:і к о т р и х пе рі інші пьіла о і kpkiімм. іо сч її» сої гавленньїм иа одних колони и крьпіш, Лев гіг и . >■І і< і ііи ріи-м (мирі пком). а в;ід пня — codeш сіпю свя іилищсм. 11<м м диес нбьічно долилось на ірії мродольньїх ііомещения, каждос с (К'оГімм ихо И'М с.ргдпяя целла Гя.іла ікч колько пінрс* бокопьіх. іак ч т се іппріпіа оіпос їїла« і. і. іміірппс імм \едпн\ как 1 : 5 . Мімида <іні і її лі її це cot ю я ло ю лько ив одпой цолльї. В гаком случас наружньїе еге ІІМ ІКІІЧОИЬІЧ ІІОМСІІІСІІІІІІ іаменяліїсь диумя рядами колони, прнмьїкаїшіпм К КОЛОІІІІ.ІМ морин а чім лі» кою рьіх і емері» удваивалось. При атом по фасаду оставались чсчмр« і ом »..... і, расі юяшіи между коюрьіми сооінстітповали ширино цслльї и раї синінню ■»і імч м> йікопьіх колоніїад. t чедоваіельно. Льіли неодинаковьі. I I рої Ірані пю между двумя і редіїими колон нами равиялось 7, а между сргдіїнмн и кр.інпнмп 5 диамеїрам колонньї. Коли прибавить к зтому, чго вьісоїа колоші и|»орм і її «її ділка коюрьіч. по остач ким в Вульчи. иаображеньї на рис. 12 5 ) рашпіл.п і. ііч імаме і рам. нельая не еоіласиїься с Витрувием, что все адание бьіло «ішаким, ній[иичим, раї іоііьіреінн>ім и нсукліожим».

>і<«ішеча і денне Vi ііливалось сане архитравом (иа двух чстьірсхугольньїх дерсчіяп Про І.<41, І ІІрОМі-Жу IKOM ДЛЯ ВЄІІ ГИЛЯЦИИ), писколько не похожим па ірсчеокіїіі, « иі.к і \ іі . ііііііі їмїї над ним (на чеївергую чаггь длиньї колонні»і) поперечними балка ми ІІ.і палках лежала крупні н широкая крьнна. сиабжепная дождевьіми жолобами. ІІІ.ІЧ

Г. Вейс. История культури народе в мира когорьіе свешивались вниз. П о ле фроіггона в зтрусском храме, его верхушка и угльї украшались скульптурами из обожжєнной глиньї. Здание стояло на вьісоком помос те, переднюю сторону когорого занимала каменная леспш ца. Кромс ю го, весь храм бьіл обнесен сгеной.

Вначале римские храмьі строились по образцу зтрусских. Капиголийский храм, начатьш, как предполагают.Тарквиниями около 600 г. до н. з. и оконченньїй около 409 г. до н. з., бьіл построен згрусскими архитекторами и после разрушения его Суллой заново вьістроен по первоначальному плану. Время расцвета риме кого храмового зодчества совпадает с периодом вьісшего развития культури римлян и приходитея на середи ну II в. до н. з. Одновременно с подражанием греческому стилю возникает особьій, смешанньїй стиль, которьій стремился обьединить заимствованньїе греческие формьі со старинньїми местньїми и позтому может бьггь назван римским.

Рис. 150 Ему принадлєжаг некогорьіе храмьі зтой зпохи, чьи развалиньї сохранились до наших днєй. Зти храмьі, подобно греческим. вьітяну гьі в длину здания, всегда с одной целлой, но просгорньїе, как згрусский портик, с одним или двумя рядами ко лони, без колоннад по'бокам и по задней стене. П омост згих храмов походил на греческий, но отличалея о т него тем, что ступени в нем бьіли голько спєреди и гак вдвинутьі между его боковими виступами, будго указьівали единсгвсиньїй путь — к дверям храма. Образцом зтой планировки служат остагки храма Ромьі и Ав густа, построенного Августом (рис. 150), и храма Антонина и Фаустиііьі в Риме (put. 151). Оба храма вьіетроеньї в коринфеком етиле. П ример с.очетания более сложііьіх гречсских храмовьіх форм с з і русе кпми нредставляет ностросниьій еще во кремена Реснублнкн храм Мужгкоіі Фортупм, ос іаткп когорого сохра ішлись. Он представляє! гобой иодражанне і ргче» кому перш ііеру (ю е< 11, здаїїніо. наружнме < т і м к о т р о г о обставлеї їм ііолуколоіиі.імп), но і t охраіктш гм о<обсНІММ іеіі, ч.ір.ікігри ІУЮЩІІЧ Н|»\ЧI КІН Хр.ІМоіІІ.ІГ ЦІЙ Іроїікп кнадра І ІЮІо <ЦЯ мімііца. оОіііііріюіо ііорш ка н но іь<‘ма с іігргдіиті < юрош.і (рін IV ')

В о л н м іііс ііи с и уп а д ок пмін*|>ни. Д ргп іікш Рим К дреніїеіііііпм круалмм храмам о і п ік ш о ї храм Неї і і.і її Гнноліі. Д р уїой ііодобньїп храм ( т ж е круглий ік р и н гср ) находиня к Римі*. Он окружсп двад н аїм о ісолониами и пік і роси к юм же стило, «п о и нерізкій, но каже і ся боліч* маїїикіи.ім- Нероятно, ои гоже бьіл посви ще ч Всч 'іс і їли Кибеле. Самьім иеличссі вспііьім и граидиозньїм об разним круглого храма осгается, бссепорно, П анісон. начаїї.ій ари /Vізгусгс и оконченньїй її 25 і. архиіектором Валерием из Осгии. Перноначально оіі состаилял часть великоленньїх іерм (общ еі івеїш ьіх бань), когорьіми украсил Рим зять Ли гус і а Марк Агрипма, а потом бьіл і нив я і цеп (как видно из надписи па фризе ію р и ік а) Ю шперу Ульгору (М ститєлю). Кроме < іа іуп Юпитсра в нем стояли стаїуи шести друш х богои, п юм числі* Марса, Венерьі и обожіч гиленію го Цезаря. Несмотря на миогокріин.іе неречтройки. спачала в д рев поїти — при Лдрпаие и при Ссптимии Оевере (203 г.), і ми ом в ереднпе века и, пакопец, при Пане ' рімпо V U I, І Іапісоп. очепь рано прсвраіценіюііі в церконі», до сих imp сохрапил свою пер ім’начальную ар хи іек іуру (рис. 153). < )п предсіавляеі собой нилиидрическое сопру /Кеши* ео с ієнами 19 фу гов голщипой, с почукруїльїм куполом іакой же вьісотьі, как и і к-ш.і. Зіікіім образом, па купол и сіеньї прихоііік я роипо но половине вьи о іьі всегоздания, к о т р а я р.звпа диамсіру оспоиаііия (132 фуі .ім ) І Кім редіпіе купола имеетої огиерсі ие (ди11мі ■і ром 26 ф у ти ). Д ля нрпема и етока дождеііоі і по ц.і камсі інміі п олід ела п слегка шжатьім і »ере т н е . прямо мод оівер і мгем в ием п р о К' Л.II11.1 ІІСбоЛІ.ПІІІС дьірочкп. через ко горьіе воі,і < и касі в находнщіпкм под полом канал. Иоіємі. бо АІ.1ІІІ їх ін ш і , углублеііпмх (кроме вк и оініііі входпой) в і ієну з д а т н і, раечлепяІОІ П О по ІІ< римеїру. Однії из них іюлукругМ.ІЄ II іапершеїіьі ііодукуполом. другие чегьіреч VI о ЛІ.ІІЬІС її нокрі.пм коробові,їм сподом. II ппч пшіїах. обрам леїв іьіх ііндяеірамн, помеіц .ім к і. t і .і і ун б о т и . Вході іа>і шипа п нроіипомоложнан єн обведепм і верху арками, которі.н переї 1‘каюі .ірхпіравп врезаюгеи в агінк. меж і\ іем как над пнч іьіо осіадьньїмн архи11 і.ш п .и шк u n ivio i не прерьіиаж ь. Вполпс ш роп і по, чи» по бокам інші п о я д н еіці* ко\ « < бронзовими к.шнгелями п каріїаіпІ.іми над ними

II11 у І І » ’| 111 >1>1 III >І1С|)МЮ( І І, к у п о л ,І I I III І <> >11.1 І 1.1 |<>11 І.І II.І К.|((('|1>|. II к о ю І н .і ч і і і | і і і о і і ,і ч ; і л і .і ю і м ч о д і і л і к і. н о н і \« >•II '■І ■■І.К' ІII >ІС І І 1,1. |{(С III

III І %І І >11 ( і м л о

ІД,11111C ( 11.11 .у

fm l.n o

ОІ ІСЛ.ІІІО

І *ІII І|І МІ| І, КОІО|)УІО 1111(11 ЛІ де І ІІІІІІ 111 )1 1 I I III.І ' І ><1.11 І

Г\0|1|||1<|>( КІІС М|».ІМО|1ІІІ.ІІ

І*ІИ і Гії

і. Ііґ ііі. История культури народов мира

колониьі, поставленньїе по две перед отверстием каждой пиши, и еоответствующие им пилясгри прибавлені.! позднее, как и красивий, по слишком легкий для такого колоссального купола архитрав и восемь нишеподобньїх алтарей, размещенних между большими нишами. К более позднему времени относятся и две небольшие колокольни по углам кортикового фронтона. Сам же портик остался таким же, каким бьіл пристроєм к круглому зданию, вероятно, уже по окончании строительства, но еще при Агриппе. Он имеет 103 фута ши рини и состоит из 8 колони по фасаду, за которнми идут еще два ряда колони, по две с каждой сторони входа.

Р и с . 153

Все колонньї коринфекого ордера. Ф ронтон портика бьіл украшен изображением битвьі Юпитера с гигантами; зг о бьіли бронзовьіе позолоченньїе статуй. Бронзовая дверь с пилястрами сохранилась до нашего времени; уцелели и ниши по обеим сто ронами входа, в которьіх стояли статуй Августа и Агриппьі. Фундамент здания и пягь ступеней, которьіе вели к портику, скрьітьі под мостовой. И з других подобньїх Пантеону круглих зданий в Риме остались развалиньї так назьіваемого храма Минервьі Медики и ньінешняя церковь св. Бернара. Они, вероятно, тоже составляли часть герм, первьіе — Кая и Люция, последние — Диоклегиановьіх.

Развалиньї храма Венерьі и Роми, как предполагают, самого большого и великолепного в древнем Риме, представляю!’ образеп применения к храмовим постройкам коробового свода в соедипении с полукуполом. Храм б и л построен при императоре Адриане по еі о собственному плану. Снаружи здание имело форму периптера в коринфеком егиле с 60 колоннами (по 20 с каждой продольной и по 10 с каждой нонеречной сторони), а внутри бьіло разделепо поперечпоіі сгеїюй на две одинаковне части, имевшие каждая свою щ'ллу, і оїделі.мьім вхо дом, портиком и больпюй гіолукруглой пніиеіі 11.111 ро 111 в входа » і и пиши, іде находились п а гуп бої пні. храма, <онрнк.к алік і. <воимп задні їм 11 < ієнами п 6м мі <ведені.і вверчу ію лукмю \амн. а нрі к і ран сів.І перед піїтами ноьрі.і і і.і коріібіші.іМІІ і водами, ра і(>н і і.іміі на

Но іпмііігпііг її упадок uMiirjMin. Д|и ііііііи Рим

lt<l( СС‘І |>І. Криме mm, II иродплмімх с іем.іч К.іуК Доіі ЦС“ЧЛЬІ І )|,ІЛМ усі JXKIM.I І ІЄ(И)ЛЬІІІИЄ ИМІПІІ, .і 11рс >межv і кі і мсжду ними украііісін»і неволі .т и ми ііолуколоініамп. Нее адание имелло 3 3 3 фуга д л 11111>і п ІйО ф ути ніирипьі. Оио с т я л о на яьісоком осі іонам ми, модмимавшемся ступенями, и бьілсі окружспо овшнрпьім колопнаднмм двором І мімом Г) 0 0 фу гов и шириной 3 0 0 фу гов. Иачнная с ( л іт ім ш і ( Репера и до К он стан тн а храмовая .ірчпіекіура не п р о п т е л а пичсіо нового. а ограпичивалась інідряжаїїіісм прежпим формам. Псрсдко для украшения піп .ні» «троящ и хої храмов син мали орнаментьі и архитекгур■11.і< в' і а лі і со старьіх. К на ходкам, относяшимся к атому времеіиі. прппадлежаі три колотнім от храма Юпитера Громовержця н ь<.лі іііііьі так па:іьшасмого храма Всстьі (теидр угие — времеп < « пера), храм Ч есні и Д облесні времеп Аврелиапа и остатки чрам.і Солнна. или Перопов фроні испис. Сюда же можно причіп л і н і , п нонн'ісскнй портик, пршіадлсжаїшшн к нос ірін-ііному Домпцпапом храму Весиасиапа.

Рис. 154

Кромс совствснно храмов у римлян всякий участок или носіройка. ■мвящеппая по двгуральпьім обрядам (особешю ііебольшие каадраї nut' палатки авгуроп), пазьівались храмом. Свящеппьіе рощи, гробпиці.і н і. п (.чіпались священними мостами, но не храмами. Ксвящеппьім меч і.їм отікх или и адапия, мредпазпаченньїе /іля нолитических собра1111 і і н дажс месга, куди ударила мо дних (их огораживали камеипой стеіки■ иаподобие колодеаіюго еруба). В Риме бьіло сголько ратличш.іх t іиицсііііі.іх месі, ч і п і юсол царя ІІирра не мої удержаться. чтобьі не t к.і іаіь, ч ю «весі» і«)|)од каже іся ему одним храмом».

Общественньїе здания < )біцсі і веїііп.іе адапия с т р о и л и с ь в римских городах (как и в гре чс< кмх) воале городских рі.ііікоп или г о р іо в ь іх площ адей. (м а р и м 111.і 11 рі.пюк в І’ име — римский Ф о р ум (находивш ийся между Кани loMiiit K i i M и І Іала інііским холм ам и ) — бьіл певелик: оп за ним ал п v іщаді. не б о л е е :Ю() інагов д л и н о й и о і 50 (на восгочном ко н ц е) д о •Н) (на аанадію м) шириной. С в я т и л и щ а на пем б ьіли в и сгро сн ь ї уже Томулом її І Іумоіі. Іу л л Тої ги ли й и А п к М а рц ий п о с г р о и л и адесь чрамьі и о і д ель п ь іе ііомеміепня д ля ааееданий сенати н на родім,їх со б ра н и й — курни н ком іщ ин І Ім е н н о Іу л л у Іо ст н л п ю нрііпіісьівалн носі р о с і т е самоіі д р ев п еіі t с п а й нші курни, гой самоіі, к о т р а я бьіла раарупіспа в нер в у ю і р.іждаїк к у ю пойму п ааісм ікич іа н овл ен а С у л л о й , м и н і м снопа со ж же па, м і н н і , ін.к і роєна п о к о іг іа і с м .ііо t несена при Цеааре. Ібму ж с ' І у л л ) прсд.іііпс припік і .ііі .і м> іакчадку.а Х п к у М .ір ц п ю іаверіме пне і 11 х ні іс м ,t ів.ГІ\ л міап ума. їх ні і кн к о т р о ї ч і у рс лелії д о пани ш врсм еїіп 1 т <>і.і \ камі с к л е п , н с р в о і і а ч а л і .п о усі pt х-і 111 і.і і і , не

р о я п т , II І ( III НІЧНИКОМ .1 ЦІПОМ 11рі вр. 111(( 1111і.і іі в морі.MS

/ іи.’їи. История культурні народив мира

Рис. 155 Вполне вероятно, что уже первьіе цари заботились о благоустройстве главной площади города и о строительсгве необходимьіх общественньїх зданий, однако вряд ли план застройки Форума бьіл приведен в исполнение раиее Тарквиниев. Есть сведения, что до Тарквиния Приска на месте римского Форума бьіло болото, которое 9тот царь осушил, устроив отводной канал — так иазьіваемую клоака максима, а затем вьісушенное место превратил в площадь и на одном конце ее посі роил лавки, а остальпое ііространство отгородил для общественньїх собраний. Очевидно, что римский Форум мої сделаться «сердцем города», средоточием и вместе с тем исходной точкой вссх дальнейших общественньїх посгроек, лиш ь изменив свой первоначальііьій вид (о прежнем его состоянии еще долго напоминало озеро, занимавшее середи ну площади — озеро Курция).

Архитектурное перерождение Рима началось с Форума. С развитием городской жизни на Форуме все чаще проводились различньїе общесі вепнне мероприятия, гак что оказалось необходимьім удалить с него мелкую торговлю и отвести ей другие площади. В I I I в. до н, 9. бьіли снесеньї лавки и вместо них построеньї каменньїе галерей, куда и бьіли переведеньї торговцьі, большей частью золотьіх дел мастера и меняльї, лав ки которьіх називались серебряньїми. На 9тих галереях размещались также и школьі, где учили грамоте. К началу II в. до н. 9. бьіли частью перестроеньї, частью возведеньї заново помещения для публичньїх собраний и заседаний, комиции, трибу нали, курии и др. и к прежним памятникам прибавлена ростральная колонна в честь Дуилия, одержавшего в 261 г. до н.9. морскую победу над Карфагеном (рис. 154). Застройка Форума большими и красивими зданиями началась только при цензо ре М. П орции Катоне. П о его распоряжению на месте лавок на нижнем конце Ф ору ма бьіла построена базилика по афинскому образцу, которая предназначалась для со браний купцов и деловьіх людей. Поскольку она находилась неподалеку от курии, а следовательно. и комициума, в нее бьіли перенесеньї и заседания суда. Таким образом, базилика сделалась и местом торгових сделок, и судебной пала гой. П ри склонности римлян к судебньїм разбиратсльсгвам, учреждепии, подобііьіе базиликам, приобрели іакое значение, что не прошло еще н пні її лет <о нременп о і крьітия первой базилики, как уже по при казанню цензором М. вмилим Леїщ \л н М. Фульвия ІТо()илиора била ві»ісі роена (в 180 г, до її. 9.) в горав, іожеб.мі і<І*ор\ ма, назіїапнан, как п ік риая. по іімеїш ее < гроп геля. Через я 11» леї после заіи|)іпсіііі>і базіїлим і <І»члкким, оголи I/O і и> іі . ( ,см пропий Грзкч с і роп і і ре ї і.ю па ні м и л ( .емпроііпіл, но і ц- оіі.і и.ічодп \ас ь, на *|*<і

По

I H I . I I I I C H I I C || у ї С І Д О К

IIM II(‘ |H III.

JIj k

iiiiiiii

Рим

рУМГ II All ПЛ Д руїоіі ІІЛОЩЛД1І, НСІІ ІІІСЧ I no. ІОЧІЮ I.IK /М III I'll'l O lu ll ІІИЧ IIIOIIO Д.ІЛ1. in nun її <удьЬг І Ілконсц. Bappoii ii.k i .iu. u i ещ с ч е іи е р іу іо Ь л іи м іку <»:».ш лику <>пн MIDI IKK l|MK-|lliyiO консулом OnilMlU M, HO ІЮДробпі.ІЧ ЄПСДеЧІІІН O ІІЄЧЇ ПСІ. І ІОЛІІІ .lio I, ЧІП l\ КОІЩУ iVe ііубліікн в Риме Гнало уж е не мепее семи ГіЛЗІІЛІІІУ

Ддльпсііпкч* украиіспис Форума здаїїиями шло мс*жду гем снопи •к ргдом- 11о закліочспию сепата консул Опимий п р о и і храм, носим іщ иііиіі богине (Іогласия, а на месте дренней курми Хостилия, с п< есппой но (іасіїоряжснию Цезаря, им бьіл в 49 г. до п. » иоздвиї пуі храм Оіастья. Возле храма Согласия стоял храм ІОпиісра (можсі iH.nl», Сатурна), когорьій бьіл иосгроен во времена царей (рис. 155). Оп служ нл і огуда реї неї н і к і м казпохранилшцем и бьіл пе ре* і роси Му пацнем ІІлапком почім в то же врємя. когда і і ронле я храм СчагтіїИ. І Іоздпее оп еіце раз обновлялея Сегііимпсм (Шевером, и осгаїки січ» дошли до нас в виде ір е х ко лоші Рядом с дмім храмом бьіл архив, построенньїй Л ю їи цпем К аїуллом после пожара Капитолия. Возле пего росла (вшцеппая с моїшвиїща, а по левую сторону находилось помеіцеїіие Д Л Я ІІНСЦОВ и других ЧИНОВНІ Іков-здилов. Дві у< і взял па еебя завершепис начагьіх Цезарем посіро< к п чадумапііьіх пм улучінсіїиіі и перемен в устройсіве Ри ма Оп перечісс орагорскуіо трибуну с се старинпого мечга іім і /кс* к цсіпру площадп И прежде ораторьі нередко гово рили со с іупепей д р е в н е т храма Кисюра, а после емеріи Ці' ори <о ступе нем пеквящеіііюго ему храма. Вершимо, возле* діого здапня и помесіили ораторскую ірпбуну. В пам яіь о пободс при Лчщиуі\1е новая трибуна, как п нрежіїия. бьіла украиісчіл пеками епн к тски х кораблем и < і< ч иор еіала пазьіваіьея в честь Цезаря — Роета ІОлия. Вмее іе і і рнбупоіі бьілп перечкчччіьі и окружавшпе ее статуй U» HIM Ч1ІС\С« 1211уіі Суллм п Помпея). И х посіавили вблпзи .... пні і рпбуїіі.і її до і юлпі їли іремя ію вьіми : копіюй — Октаmi.nu п двумя статуями Цезаря. ( ,амос іаме’ча іельное из іого. что бьіло посіроено на Ф о руме- при Лін усіє — д іо «милиариум ауреум» — сооружепие, іі .і інлчсчінс к о т р о г о не установлено. О но с т я л о в начале илоіцади, на сене ро-за паді іон с т р о п е . пиже храма Сатурна, п пмело е[к>рму риме кого поминального сголба, покрьігого ЮЛОЧеЧІОП бропзоіі. В ерояіпее ІКСІЄ), дчог с ю л б служил укаі.ислем дорої; коїорм е вели из І’ нма, н потому счи галея цені ром веето риме кого і осу даре гва (рис. 156).

Рис. 156

11осле пожара. устросппоіо Пероном и рамруїііитпего больїпую ч.и 11 > ідаїїни на нижнси ча< іи площади, Форум украсилої іюиьімн не а п к о а с ііііь ім н сооружспиями. Иесіїасиап построил на пем храм, <к іаі м і імпо|)ои» (пііжііий аіаж н воссмі. колони) нидіп.і до сих пор. С)<обсн мі і мною і де ллл для украпісния Форуми Домициан: он носсіапонил н« і ОІНЦІЧ ПНІ 1111.1C ЧДаїІИЯ, К ПОЛЬІІІОЙ Ку])ИИ ЮЛИЯ (НИДНМО, (ІІ>|>СВ1ІКІІ ІІО

премя пожара) нрнбанил оСіїїнірнос адапие сспаїа и перед ним ноаднні краї нін.ііі храм Япуі а, оїделанпьій Г>|>о і і :іо ііі >ім н украііісіінямп. К р и м е ю ю , пм ж( Гіі.іа П(« і роєм й і 'а л ь і і ю і і х р а м М н ш р і н .і н е щ с ме< к о а і . к о д р у г и х ( ніг і пл піц , і .ік ч і о п р и пі м іі . і *і>«ірум< н а еч и і і.ш а лої і., к р о м е х р а м ш і Я н у с а , Неї і і .і и ( Іч.н п аї (еі лп <>н у ц е л е л о і н о ж а ра). цієї н. нсАіікоАі чііп.іх х р а м и н її і її > к р а і і н е і і м е р е щ е І і а н і м і к і ї 11 оі р ед и ні ех ч и їх і у.інніі, ін ми (а м ку о і о ч ра К у р п н я , С и н іл а КІ > ми і а Аі.п.ія к і н н і . ія і і .11 у >і і . і м о і і і іім ш р а п і р а |і імш інлп.і

/.’ Цейс. История культурьі народов мира П ри іюследующих императорах на Форуме прибави лось не так много нових построек (да и места уже б и л о ма ло). Кроме нескольких триумфальньїх арок, поставленньїх неподалеку от Домицианова сенага, бьіл построен храм Фаустиньї, посвященньїй памяти супруги Антонина Б лаго честивого, позднее в память императора названньїй хра мом Антонина и Фаустиньї. Остатки его тоже уцелели. За Бремена от Домициана до Константина ораторскую трибу ну, по-видимому, снова перенесли, пли вьістроили новую близ Веспасианова храма, или, может бить, на Форуме бьіл о устроено несколько трибун. Вероятно, многие из старинньїх памятников и статуй, в том числе и стояв шиє на Форуме статуй сивилл, тоже бьіли переставлень! на новьіе места и к ним бьіло прибавлено множество нових. Суїцсствующая еще и ньше на старом римском Форуме колонна, воздвигнутая в 608 г: зкзархом Смарагдом в честь имнератора Фоки, считается последним по времени памятником, поставленньїм на Форуме, тогда уже потерявшем своє значение и начавшем приходить в упадок.

Кроме главной площади в Риме бьіло не сколько императорских форумов — Цезаря, Тра вна, Августа, Домициана и Нервьі. При постройке зтих форумов императорьі не столько имели в виду интересьі городе кой торговли, сколько руководствовались желанием оставить после себя архитектурньїй памятник, что требовало немалих затрат. Самий великолепньш из форумов построил Траян. Он примьїкал непосредственно к фору му Августа и хотя соединялся с другими близлежащими форумами, однако сосі авлял самостоятельное, законченное архитектурное целое. Ілавньїм входом па обширную плогцадь, для которой били срьггьі два холма, служила гриумфальная арка, вся покритая скульптурами. За аркой возвьшіалась, занимая всю шири ну форума, базилика Ульпия — грандиозное здание с медной крншей, трибуналами по сторонам и гремя порталами поередине, внугри разделенное чегьірьмя рядами колони. За ним следовали храм Траяна, библиотека Ульпия, конная статуя Траяна и неподалеку от базилики — колонна Траяна со стагуей императора наверху (рис. 157). Рассеянньге по разньїм частим города небольшие рьшки или площади, где велась городская торговля, називались форами и различались по товару, которьій на них продавалея: ри бн и й рьінок, воловий и т. д. Все они бьіли красиво оформлень!: вокруг шли изягцньїе портики с порталом, через которьій входили на площаді», посеред! іие бьіли устроеньї фонтаньї, а на некоторьіх, где продавались сьестньгс припаси, находились возвьішения в виде алтарей (очевидно, для забоя скоіа). Когда самміт больпіон из ятнх рьінков, посгроенньїй в І 77 г. до н. 9., оказалея недос ги точним для мо ї рсбної ісіі увели чивавшегося населення города, Август открьіл новілії иродоиоліл іш іпіілії ринок рьніокАивии — и обпес его вели колєііііоіІ КОЛОІІІіадоІІ. ІІЗ ИІ.ІІІІННІ порі Нічим Ліпшії.

Марсово поле находилос ь неподалеку оі глашшіо Форума, а нскоре пос ле Лшуста Ььіло сжопч.і гельїю соедппеїн» с ним І І.іч.і м >с і ропіельс іну па пем положіїА Цсмарь. Мри мем п по с ю пппції.і і пве о<

ІІО ІІП .ІП ІГ ІН ІГ

II у і І І І Д О К

ІІМ Н С р іІІІ. Д р с і П П І І І

І ’ іІМ

і/и( і. (>і.і л іі іалоичспьі Оольшпс їда шиї, вам иеіепііьіс 111>11 Дні v< ■< Л і І >і і ■11к >і і її па іпанпьіс її чсі її. Цсваря '<(іііі.і Ю а н я ». ( іам Лін усі п о с ір о и л на М а р о міом п оле маиаолей, І І о р ш к народнії (І Іо рги к 'к іі.ірмадцаїи паций) и поста вил солііечпьіс часів н пидс ш р ом іїого обелиска, подружені і о іо і) ц ентре о бл и ц о в а п п ой мрамором плоскої їй, на кото|х>й бьіли ньіложепьі медьіо л и п н и , обоаііпчаннніс д о л го т у дня. О д ік ш р е м с п п о с зти м и сооружениями МлрСОВо п о ле ук раї илось песколькими а ліа р я м и , посвящепньїми сенатом Авгусіу, п неї колькими адапиями, построснпьіми ч а с т и м и лицами. К ч а с т и м пік і ройкам припаддеж ала и колоппада вбливи маиволея (;<) і мері іпо Л вгусіи с і роп гелі .стіш па Марсовом поле, как и во вієм І’ пміком т « ударі іве, падолго прекра і илось. Калигула начал бьіло строй іь неподалеку o r січна К ) а іі >і Гмілі.іііой амфпіеаі р, по он бьіл рааруїпсії еще пеокопчепньїм при Клавдпп. 1 Іе І и мі іа год до ус і роси н ою пм пожари рипни рил и еще роскошпее о їд елал іермьі Аі рішим, пайвив их І к р о н о інки ми; вікх'лсдстиии они (мили досі росим Алексапдр<»м ( .єні ром н переіімеїіоваим в гермм Ллексапдра.

І Ірн поеледуїоїц их и м п ера т о ра х пикаких н о в и х вданий на M a p і о н о м п о л е не вовнодилось, сели не е ч и ї а і ь театра, начатого І ран н и м п спіч е н н о г о Л др н ап ом . П р и Марке А н р е л и и бьіла not тавлеп.і г.омініїа, (уіцеї інуницая и теиерь. О н а стояла, п е р і > я т о , ноередн Ф о р ум а новле храма, к о т р и й бьіл сооруж еп в честь нмнератора по і \е с ю ( м е р і й . Іі планах н п ро екта х ноньїх вданий не б и л о педо( іа їк а п 11[>і і поеледуїоїцих пміґера т р а х , по ми один и і . ч н і х проекініі не бі.іл реаливоиап, так что перес трой кой А триппоньїх терм 11] >■і ( .енере t і рон і е л ь е п і о па Мареоиом п о л е о коп чи ло сь .

Л/кхитекмура правительственньїх зданий lice ц лоні.іе (онеіцапия, касавіниеся упранления тосуда[)еі іюм, ходили у римлян іьі іородской плоіцади. На исключеписм по і іроеппоіі Іуллом Іо( тилпем ку|)ііи для сепатских вассдапиіі, пика і . ііх пранії іе аі >( і неііііьіх вданий в І’ нмс не су і цеєвкопало до іех пор, in я,.і цепюр К,і іон не посіроил перную бавилпку; их вамепялн о н о Ікіячсіїїіьіе па Форуме участкн, такне же, какие бьіли в своє премії в І реніні п р іІІК

I. Unit. Исгорни к у льту р и народив мира

Самміт обширньїй из .чиїх участков бьіл предназначен для народі іьіх собрапий и назьівался «комиций». С 470 г. до н. а во время сходок по трибам его стали разделять канатами на 25 огделений и для загцитьі от солнца растягивать над ними парусиновьіе пологи. У частками, а не зданиями бьіли и соседние с ним сенакулюм, вулканал и грекостазис. На нервом собирались сенатори, второй служил грибуной для магистрата, председательствовавшего на народних собраниях, а последний бьіл местом, где принимали иностранньїх послов перед представлением их сенату. Из правительственньїх зданий нам известно лишь устройство базилик — по остаткам в Помпеях и в Риме и по иисьменньїм источникам. 9то били продолі оватьіе четирехуі ольние здания, состоявшие из двух частей: передпей, имевшей вид зала с колоннами, и большой полу круглий нивіи с полу купольним сводом, находившейся в глубине зала. 9та ниша бьіла предназначена для заседаний суда и називалась трибуналом. Неизвестно, била ли передняя часть древнейших базилик обне сена стенами или же только окружена двойной колоннадой. ГІозднее базилика стала закритим помещением, разделенньїм двумя продольньїми рядами колони на три нефа (корабля). Ширина зала сост авляла половину или треть его длиньї. Над средним нефом возвьішалась с обеих сторон колончатая галерея, так что средняя часть здания бьіла више бокових и имела особую кришу, стропила которой поддерживались колоннами верхней галерей. Базилика Ульпия (на форуме Траяна, рис. 158) бьіла пятинефная, с четьірьмя ря дами колони. Более поздние базилики вовсе не имели колони внутри и бьіли ностроеньї по иному плану. Одна из них (базилика Максенгия, например) бьіла ночти квад ратний и разделялась на три нефа огромной шириньї. Средний неф 77 футов шириной бьіл покрьгг крестовьім сводом. опиравшимся на 8 колони, а боковьіе, 46 фуіов шириной каждьій,— коробовьіми, утверждеиньїми на столбах 16 футов толщиной, составленньїх из связок колони.

О с гаринной курии известно, что она стояла на іюмосі е и входи ли в нее по ступеням; о курии Юлия — что в ней бігтло четире трибунала и при Калигуле она била критая. Со времен Домициана, котда заседания сена га стали проводиться в императорском дворцс, курия постепенно потеряла своє значение и сделалась просто обіцественньїм зданием. По остаткам построенното Лкігицнем Кагуллом іабулариума (ю сударственного архива) видно, ч то ато било обпінрпос і/ціпие і днухатажньїм аркадпмм портиком дорическою і тили. І Іііжппіі ііорш к 35 фу тов І|1>1( ОТОЙ ІІІІІЧОДИЛ 11.1 <1><ірум. (ітолбьі ІІОДДІ-рЖІІН.ІІОЩІК' ст о арки, били обс іаилепьі полуколоіііі.імн, подражашвіїмії іорпчсс •Ні

Ito illl.lllirillir II уїкідок ИМІІС|)ІІІІ. Дрсніїии Гим

ким, а ілмілклшшш с*и> с перчу архиірлн Гн»іл украшгіі і риі міфами, пі) чсіьірс* над кажділм промсжутком мсжду а|>ками. І Іолуком нііііл Г)мли шісрчу каїклиронапьі, а ініиау огдслапьі гранню. (-ведення о(> архиіекгуре сені а ІОлия на Марсовим поле осудим. Г.іш.шс уч:и т к , іде проходили пародиьіе і об рання, бьіл огмечеп простоті изгородмо. похожсіі на one •Пііі з а т і ї І Іотом место собраний бьіло обнесено ііосіояииой оградой, н впуїри пес еделаньї оїд елеи и я но числу центурий, каждое с особьім входом, при кого ром с іоила корінна для избиратсльньїх табличек. І Іа мес ге з і ой оградьі и бьіла вьісгроена септа Юлия, начатая Цезарем и окопчеп пая Лгриппой. С епга представляла собой здание с восемью рядами колоші, поп ре дине к огорого бьіла оставлена квадратная площадь со стороиой 5000 фу гов,

Ііпоследствии на атой площади стали проводить гладиа горскне пі рьі, однаждьі на ней би ло даже представлено морское сражеппе. Мри Домициане здание переоборудовали в торговое помещепне. І Іародньїе собрания происходили не только на комиции или в т і га ІОлия, но и на нижнем форуме, на Капитолии, в цирке Фламнпня п в других месгах.

Здания для игр и зрелищ В древние времена для проведення праздничньїх игр дополи і повались' огороженньїм мес том,‘вокруг которого на время ііра.ідіш ка < гавили сколочепньїе из дерева подмостки для зрителей. Віки мдсівии стали строить более прочньїе и дорогостоящие, но все раїїпо времеппьіе деревянньїе амфитеатрьі. 1Іостоянньїе здапия для III |) и зрелиіц, усіроеппьіе по образцу поздних греческих, ІІОЯВИЛІК І» іолько в пачале императорской зпохи. 11ока римляпс не знали никаких праздничньїх игр, кроме скачок па допіадях и колссницах, им гребовались только ипподромьі нлн цирки. Древпсйінее из рі их сооружений — устроенньїй Таркнпписм

I’m . І(>0 *17

I. U n i t .

Исіоркиї кулі.іурьі народом мира

Рис. 161

Приском Большой цирк — бьіло, по рассказу Дионисия Іаликарнасского (Дионисий, III, 68), ровиой илощадкой (1000 шагов в длину и 280 в ширину), окруженной деревянньїми подмостками для зрителей. ГІодмостки строились только на время праздника и по окончании его разбнрадись. Каждая из тридцяти курий занимала на них своє особое место. Первоначально зрители смотрели на игрьі стоя, места для сидения появились позже. О числе зрителей, которое м ої вмещать в себя цирк, сведения различньї и колеблются между 150 000 и 260 000 человек. Ц и рк в первьіе годи Республики несколько усовершеиствовался, например появи лись особьіе помещения для колесниц, гак назьіваемьіе карцерьі. Н о он сохранил своє первоначальное устройсіво до времен Цезаря и уже им бьіл достроен и превращен в иостоянное ристалище. П о описанню гою же Дионисия. нижнис ярусьі амфитеатра бьіли каменньїми. а верхние — деревянньїми. О ни опирались на каменньїе сводьі, поднимавшиеся один над другим. Нижний зтаж бьіл снаружи окружен портиком, в котором помацались лавки и открьівались входьі внутрь цирка. Д ля большей безопасности зрителей во время гравли диких зверей, которая часто устраивалась при Цезаре, перед балюстрадой, отделявшей нижние места амфитеатра (подиум) от ареньї, бьіл вьірьгг широкий ров в 10 футов глубиной. 9тот ров, засьіпанньїй впоследствии по приказанию Нерона, наполнялея водой и служил садком для крокодилов, которьіх держали при цирке в чис л е других животньїх. П ри Августе верхний деревянньїй ярус амфитеатра бьіл заменен каменньїм, а в нижнем устроили великолепньїй пульвинар — сидение для императора и его семейства. Посередине между столбами, обозначавшими длину (>ега в один коней, бьіл сооружен обелиск. Клавдий заменил прежние простьіс карцери мрпморіїьіміі н вместо деревянньїх столбов поставил золоченьїе бронзовьіе (рис. ІГ>0). ІІОЛІ.ІІЮІІ цирк, не раз горевший и прежде, не уц елел при нероповском пожаре, бьіл о і ремои і пропан її снова сильно пострадал от пожара при Домнциапе. І1ос< ганоплічіньїіі ним пмпера тором, он простоял до К он ста н т н а , к о т р и й его опм гь иере« цюііл

Устройсгно арспьі и амфпгс*«п\гл по Іич‘\ рнмскіїх циркач іюздік іо Ирсмспп Гжіло оді іпакопкім І Іосеїісдіпк* арсіїм т л а пеш.к окай кам<‘іі !ІН

ІІІМ ІІЬ ІІІН 'ІІИ С И у іІ .І Д О К

ІІМ ІІО р іІП

11 »>-II ■■I I 1

1Рим

іі.оі і іепк.і, р.і іделніїшлн :11 ><-11 у и д а н і іу на .і.іи подоиіші.і. ( ) і і ; і білля уі іанленл комишами оболпскамн, и іваишіимії, < іаіунми (м>■і>и її даже іі<( оАііішіми храмиками. С т л б ь і, сгоявішк на копрах ареньї, бьілп коїін'кч кой <|)ормі>і и ііомещалип. ііо гри па одним ііі.едестало Міч і .і дд>і ари голой долились па яруси широкими площадками и норі і і к . і м. по ііодннмаїпііимися над ними степками, гак чго площадка to і к пкоіі оооганляли уступ, когорьій ніел вокруг всего амфигоаі ра; мої іа ноно і родс гнеппо над сгепкой бьіли окружеиьі балюстраднії. ілішііьій вход па арену помещался на у:жой передисй стороно цпрка между клрцср;і ми для колеги иц. Таких карцерон бьіло 12, по 6 с каждой стороні»! славного ііходіі І Іад карцерами со стороні»! арен бьіл устроєм балкон, г которого расноридшелі, ні р іюдлвал шак (обшчпо броеая бельїй платок) к началу соегязаний. Вьісшие сословия, вгадники (<п времеп Клавдия), сенаторі»! (со времен Нерона) имели в цирке снои особьіе міч іа. по спеці іальньїх мсст для жепщин ис бьіло, они сидели вмссге с мужчинами. В жаркої пре ми над головами зрителей растягивали большие полотна, иногда цвепн.іе.

І Іорвоначальпо в Риме и по всей Италии бьіл только один цирк. 1$ 220 г. до н. я. Кай Фламипий посгроил еще один, названими ого пмоиом. За ним последовал гретий, построепньїй Калигулой. по по в гамом Риме, а за городом, в садах Агриппиньї. Кр< )мо больпіих іщрков у римлян бьіли также и сгадиоіп.і для і тім ■і.и іических игр, устроенньїе по обрагщу греческих. Как и нирки, они впачале строились голько па время игр. ІІервьій постові іш.ііі і гадноп бьіл посгроен Домипиапом (вероя гно, на Марсовом поле). Д о когща Рсспублики в Риме не бьіло постояііпого гоа гра, а голі, ко времениью, когорьіе сооружались и,з дерева на период сцспичгч

і*ііі .

*14

І(і^

І Ги ні Н т ф н и кулкі уріїї ■■ародои мири к и х ні р . Ми ііазначспньїх месі; ми сидепий для зрителей в яіих ісатрах не било, па представление смотрели сгоя; кго хотел сидеі'ь. приносил стул или кресло с собой. Сенагорские места бьіли отде \еньі от остальньїх перегородкой, но сидений не бьіло и на них.

О коло 174 г. до н. бьіла построена первая каменная сцена, но без амфитеатра, которьій по-прежнему пристраивался к ней на время игр. Д о лго ли просущесгвовала зта сцена, неизвестно, однако уже спустя несколько лет она бьіла сломана или заброшена. Н е следует думать, что деревянньїе театрьі бьіли примитивньї. Хотя их строили только на время игр, отделка их, особенно сцени, бьівала иногда необьїкновенно богата, особенно в последние годьі Республики. Первьій камеиньїй театр бьіл построен Помнеем (в 55 г. до н. з.) и вмещал в себя по одним сведениям около 18 000, по другим — до 40 000 зрителей. Над ступенями его амфитеатра возвьішался храм Венерьі Победигельницьі. П осле н е ю бьіли построеньї почти одновременно (около 13 і: до н. з.) еще два каменньїх театра, один Корнелием Бальбусом, другой Августом. Последний геатр, посвященньїй Августом памяти его племянника М арцелла, имел до 20 000 мест. От н е ю уцелела значительная часть (рис. 160).

Римский театр по планировке напоминал греческий, но огличался от него некоторими деталями. Римский театр также состоял из полукруглого амфитеатра с сидениями для зрителей, поднимавшимися конценгрическими уступами, и возвьішенного помоста, на когором и грали актерьі (просцениум); помост окаичивался в глубине стеной, служившей постоянной декорацией и називав шейся «скена». Римаше теагрьі строились большей частью на ровном месте; благодаря доведенной до совершенства кладке сводов римляне не нуждались, как греки, в есгественньїх склонах для амфитеатра. Рис. 163 Сводьі, поднимавшиеся яруса ми, образовивали коридори, которне прорезали толщу здания и служили проходами к сиденьям. Снаружи римский театр представлял собой полукруглое здание, оби чію в несколько зтажей. Каждий зтаж огделялся от другого широким антаблементом и со стоял из ряда арок или ниш с колоннами и пилягграми между ни ми (рис. 132; рис. 161). Временньїе деревянньїе театри для схденических представлений, даваемнх по какому-нибудь особенному случаю, не били забити и после появлення постояиннх каменньїх. Замечагельпьій деревин ний театр бьіл построен в .10 г. до н. з. К. Гжрибоннем Курисяюм по случаю похорон его о гца. Он сосгоял из дпух іюловнн, двигавшихся на шарпирах. В о время сцспических игр о б е ііиловипн били о б р а іцепн полукругами друг прогин друга її ка;кдая нріімьїкаха к <н о б о і і ( Цепе, а затим, перед началом ііі р а і м і о н її і ладна юрок п\ пмегтт 100

ІІО П ІІ.И ІІГ ІІІІГ

II у І І І І Д О К

И М І І (‘ |)ІІІІ. Д | Н Т І І І І іЙ

Рим

to 11>111( дими іюнорл'шііл.ліі її счхуіш їмдії, і ;ік чю іккіішкал ( ік к іо роди <імфі11 (. а 11>, кок>|)і>ій її послужил оПрддцом для Ооліт поадппч IK К Г|)<КЧ\ (< |). |)Н<\ ІҐ>І). ( )Г> ус 11х>ііс і ні* каменпьіх амфшса і ров свидсісльствукм и п а їк п :->і их хорош о ш чр.ііііішпмхої аланіні, в огоГк ііік н пі раавалмпьі амфиісаіра Флаїніев пан К о м іц ії ( ( iolosstaim) и Римо (рис. 101 ; рис. 16 2 ). Амфитеагрьі имели аллиппічсскую фпркн Г.и положеній іри ГС.ДІ.СКИХ месі, кольцом «кружавших площадь амфигсаіра пан .ци-nv, іи .ічо і о /м\ чи» и в іеатрах (рис. 162 — разрез и фасад). Арена Гнала заск лен а дощаіьім помостом, укрегілеііііьім па псимсоком камс иіюм цоколе. оі ибавшем ее впуірм целиком. Пространство под помосіом ('луж ило іи»мг ІЦЄПИСМ для мапіпії м клегок с дикими жмвотньїми. Ііергнкальная стопка, отделявшая нижние сиденья (подиум) ог арени. би ла і май жема для безопаспосіи зр ш елей вьісокой балюсградой с дсревяіпіі.імн нращающп мін я валиками п сеіками с о с і рими шннами. Арени больпіих амфп ієіі і роп можно ом \о наиоліїн п» водо і і для рази тривання морених сражений. Д ля таких иредс іавле піні сущесі повали гакже огромпьіс искусственньїе бассейньї, пази напін неси паимахп ями. ()< іагков і їх не сох ра пилось, но известно. что бастей її. устроеііпьій A bivcю м . ИМГ \ ІМ>1) <|>УІОВ ДЛППІ.І п І20() футов ширини.

Общественнше бани ( термьї) Усі росішьіс іісрнопачально с целью доставить небогагьім людям ш гіможпог і ь мьгіься каждьій день, термьї скоро превра гились в оі ромпьіс іісликолеііпьі^ адания, вмеїцавшие в еебя, кроме холодних, іспльїх, го]»ічнх п паровьіх бань, помеїцения для гиміїасгическпх міражікчшіі, или гимнасии, усгроенньїе по гречєскому обраацу, биб міоіекп, художссгіїсіїпьіе галерей, аальї для бесед и ратного рода пі р, ііорпікн и аллеи для мросулок — словом, все удобства у тичем ік ііі , по ііоііягпям гою времени, жиани. І’пмскпе бапи состояли на чегьірех глашіьіх отделепий: рааденнл ь іі , холодінні, іеплой и горячей бань. В номпейских банях, коюрьіе і охраінілік ь лучше других, жеінкая половина огделема ог муж« кой і wxoii і геиоіі н иход в пее особьій. Мужская полонина имела дна мхода один іісл во двор, окружепN1,ні колошіамп, а другой открьін.і и я н vaiiiiii коридор, черса когоI о.її і м<їжі к і бьіло ііройтн в бога го ні іс хаппьііі 11 ] її ідСілк т а і ьііі аал, пік іліілсіїпьііі скамьямн. На нею 0 in.і іне]>ь вела и холодную баню (рік Іб.Ч). а ті>vі<і>і — н теплую ( І її її 161). В холодікїй (іапе ( іьіл уса роси іюм.ііііііі круглий (іасссііп с холодііі in ікідой. Н і геплоіі баші, гемпер.иір.і кою ріїіі I ІЬІЛ і умереііін їй, ЦІ реходп МІ II юрячую — продол II ■ 11.■ 11 .і ■ і ін \, паї рі т і. 11111111 іі« я юря ЧИМ

III І ІДУ ХОМ

ІІр ІІ

ІІОМІІІЦІІ

І І 1\<1,

1 11 и иII- 1,(1 ІІІІ.ІХ II ( і єн, IX II ІЮД III і лом 101

Ги*. Ні І

/. Цейс. История культури народов мира

Один ее конец заканчивался полукруглой нишей, а на противоположном бьіло сделано возвьішение. В нише помещался бассейн с холодной водой, а на возвьішении бьіла устроена горячая купальня. Средняя часть зтого зала — пространство между нишей и возвьшіением — предпазначалась для сауньї. Непосредственно за стеной горячей бани, отделявшей мужские бани от женских, находилась пєчь, нагревавшая обе половини, и рядом с ней цистерна для води. Женские бани бьіли похожи на мужские, но теснее их и гіроще. ІІомпейские бани, рассчитанние на двадцать пять человек, не могут сравниться с римскими термами, о величине которьіх можно судить по тому, что в гермах Каракалльї (развадиньї которьіх простираются на 1800 футов в длину и на столько же в ширину) могли одновременно миться 2300 человек, а таких терм при Константане бьіло в Риме не менее десяти.

Дороги, мостьі и водопроводьі Первая дорога бьіла построена около 312 г. до н. з. Аппием Клавдием, соорудившим и первьій водопровод. 9та знаменитая Аппиева дорога, остагки которой уцелели до сих пор, бьіла первой в той обширной сети искусственньїх дорог, которой римляне впоследствии покрьіли свои владения. Немногие из построенннх позже дорог могли сравниться с Аппиевой в техническом совершенстве. Первоначально она доходила только до Капуи и на протяжении 28 миль тянулась ровньїм шоссе. В пониженнях и углублениях почвьі дорога бьіла укреплена массивньїм каменньїм фундаментом, состоявшим из опорного слоя И иасьіпи, заключенной между двумя параллельньїми каменньїми стенами. Ее полотно, шириной 25 футов, бнло пежрнто плотной каменной мостовой, вьніуклой в середине и покатой к бо кам, вдоль которьіх шел невисокий парапет. Впоследствии Аппиева дорога бьіла гіродолжена от Капуи до Брундизия, а с другий сторо-

Гін ІГі>

Бозвміїїение и упадок имнерии. Древний Рим

Рис. 166 ііі .і — вдоль морского берега до Мессинского пролива. И:і других больших дорог замечательньї бьіли Фламиниева. тяпувшаяея пдолі, поетичного берега Италии; Аврелиева, соединявшая Рим с 11и:юй; Каесиева, между Сутрием, Клюзием и Ареццо; Постумиева, нроложеіінан от Іенуи до Аквилеи, а затем от Іенуи к Низе. Больших мо щених воєнних дорог насчитьівалось в римских владениях двадцаті» восемь. С і роительство дорог соїіровождалось возведением каменньїх мосгов. ГІсрш.іи ка мі ііиі.ііі мост бьіл носгроен в Риме в 181 г. до н. а. консулами Змилисм Аспидом п <1>лаііисм ІІобилиором . Вслед аа агим мостом (его називали ли бо по пмспп ( ір оім с чи Лспидовьім, ли бо просто Каменньїм) бьіли построеньї в разнос время мосі Ф іб р и ціпі, мої і Цестия, моєї 9лия, подведенньїй Адрианом к своєму мавзолею, п друїмс. і .мі ч ю в конце Империи в Риме бьіло около девяти больш их каменньїх мос т и , в кім ■пиле ІІССКОЛЬКО крьиьіх О т них уцелело лишь несколько обломков арок и с т л б о и , по п по ним можно судить о вьісоком качестве строительства.

Рисунки мостив, еделанньїе еще тогда, когда о і і и не бьіли гак і нльразрушеиьі (папример изображения моста Фабриция), показьіва і о і , ч ю римляие умели соединять необьїкновенную прочноо і» е чрсаім.ічайной легкості,ю посгройки и гем самим придавать даже мін гам ні меча гок художесгвсініости. Уеііехи римлян в облаети мостосгроения нодіверждаюі колін іальшие, частичио еще сохранившиеся развалипьі древних м о ст и її бишпнх римских нровиїщиях. Никакис ііренягсгния, сіигзаіиіі.іс < рем.еі|>ом мес гної ти, не осганавливали сгроитслсй: со скали на і калу, через ілубокне промаєш н горінае егремішиї.і иеребраеьівали <>і 111 арки і вонх мін гов, делан нх ііочтп меїтжруїіііімі.іми. ' ці леніпне м о ііі .і мі і рі ч.мок я в камеїіін іон Арапни, особемно міннії нч її ІОжноіі <1>ранцнн н Бої'гочний І її ііапімі. Ііаелуживае і ні 111 м.и пін мін і її Лльканіаре (І Іеііаііня), мої і рнеміїьііі при Іраяне < >и \крен лем на маї і ііпіінч ініорач над і луГижнм ицем.ем м мрім і м р.н и >| н длнмл на О?!) і |і \ і о н , і і і і о ім ііім є н і к о і і ц . ім і і і і інмінаиііі я п о І ><■і а а іи к ерецмп ію м і пніокая і рн\мі|>.і ліаіая арка (ріп і <>Г») ііп

I. Hi in . Mi горим культурі,! народом мира

Начало йодним сооружепиям (мало положено Липнем Ірландцем, ностроившим гіервьій водопровод, и Манием Курием, которий нроложил второй водопровод и осушил долину Риетци, дав другое направление протекавшему через нее Велину. О коло 160 г. до н. з. бьіли предпринятьі работьі по осушенню І Іонтийских болот. Они продолжались долго, но не привели к удовлетворительньїм результатам. Однако благодаря приобретенному опьіту римлянам удалось около 109 г. до н. з. осушить низменности между Пармой и Пласенцией и счастливо довести до конца несколько других подобньїх предприятий. П ри Цезарє, а такжє при Августе опять бьіло потрачено много сил и средств на осушениє Понтийских болот, и снова почти без всякой пользьі. П рош ло более ста лет после постройки Маниева водопровода, когда сенат поручил Кв. Марцию Рексу устроить новьій, которий и бьіл назван в честь строителя — аква Марция. С зтих пор число водогіроводов стало бистро увеличиваться как в Риме, так и в провинциях. П ри Авгус те били построеньї в Риме четьіре водопровода, при Клавдии — еще два, при последуюіцих императорах к ним прибавилось еще до десяти водопроводов. Самне древние водопроводи имели незначительное протяжение (Аппиев — 2,5, Маниєв — до 8 миль) и били отчасти гіроведеньї под землей для безопасности во время Р и с . 167 неприятельского вторжения. Замечательннй водопровод Клавдия, имевший 59 000 шагов длиньї, почти на две мили проходил по аркам, из которих инне доходили до 100 футов висоти (рис. 167). Перед городом он соединялся с другим водопроводом Клавдия (аква Клавдия) великолепньїми двойними воротами. О т римских водопроводов осталось много развалин, нередко колоссальних размеров. Таковьі 150 арок водопровода в Сеговии (рис. 166) и трехзтаж нне аркади нимского водопровода. П о ятпм руинам видно, что водо проводи строили так же прочно и грандиозно, как и мости, тем более что водопро води иногда служили мостами на воєнних дорогах, а мости заменяли аркади водо проводов. Вода из водопроводов поступала в особие емкости, откуда она распределялась по окрестностям при помощи труб. 9ти резервуари би ли внлож ени внутри плотньїм камнем, а снаружи отделанц красивими фасадами с колоннами и статуями. Древний Рим б и л хорошо снабжен водой: один Агригіпа устроил в нем не менее 700 колодцев (в том числе 105 фонтанних), украшенних 300 статуями и 400 мраморними колонна ми. О т всех зтих колодцев и фонтанов уцелел один только кеглеобразннй столб, поднимающийся из круглого бассейна, по всей вероятности, остаток городского фонта на. Небольш ие уличньїе фонтани б и ли найденьї в П омпеях (ср. рис. 136).

Римские ворота строились по типу полукруглой арки. В зависимости от того, бьіли ли они простим проходом, скішзной аркой, стояншей особняком, или служили входом в какое-то зам кнуте просі pan ство (например город, форум), форма их пмдоиамсіїялась в сооі ветствии с пазіїачсиием. Над ворогами форумов обмкіїовсішо над страмвали всрхіїнй зіаж і комишами, в к о т р и х помгщалні і. кон 101

Ito.iHMiiK’iuu* п у п а д о к нміи'ріін. Д р і ї ї і п н і Рим ю р м м с н я л . І 11>11м « ' і ><>м M o iv i < л у ж н і ї . п о р ч і а Л р р у її О ю і і с I I I в. (рік ІбН). Іак как к а ж д ь іс п о р ч і а п м с ю і д ію л и ц е в и х і і о р о н ь ї . о і ш н а зи в ал и сь у римлян имспі м д пулик ого Я н уса, п одраздслнясь по чіп лу 11р о л і -іон па дпойїн.іс, і р о н і п .і г и ч е і в е р і ш с .

К п ор там последпсго вида принадлежит хорошо уцелсіпііаи ар ка премії! Комі гам і ипа на бьівшем воловьем рмнкс в Риме. Опа со і і о н і на чі тьірех четмрехугольньїх столбов,соедипсппих нолукруї лі .іми арками, которьіе, взаимно пересскаясь, образукп креї іовмн і вод. ( аіаружи столбьі покрьітьі двойннм рядом псболі.імих нині, между к о т р и м и стояли прежде КОЛОННЬІ.

Укрепления І Іервьіми римскими укреплениями бьіли кольцеобразіп.ю оградьі, сложеппьіе на возвьішении из необработанньїх каменпьіх ільїб. »тм укреплепние возвьішения служили сравнительно надежш.ім убежпіці м местному населенню в случаях неприятельского паї іадения, и поіому их назьівали крепостью, а ограду на возвьішении — ііснцом і їли соловий (капитолием): чер га, внутри которой селились житсли v подпожия возвьішения, получила название оградьі, или кольца. Ііі ким образом, италийский капитолий соответствовал греческому ак рополю: он бьіл центром іорода, ередоточием его важнейших свя тнії. и крепостью. "Іаков бьіл и Капитолий Рима. Криме іородов, возникших под защитой естественньїх укреплеппй, усовершенствованньїх человеком, у италийцев уже в глубокой

Гііі . 11)8 10)

I. lit III Историн культурі»! іі.іродон мира древності! били Города, спабжсіімьіє оборопиіельиьімп сопруженц ями. Закладка городов сопровождалась обрядом, котормй б н л меренят римлянами у зтрусков. Он состоял в следующем: на вьібрапиом месте по правилам авгуральной науки отмечали прямоугольпое пространство; посередине зтого гірямоуі ольника вьірьівали небольшую яму, бросали в нее несколько гіригоршней земли, взятой рядом, и несколько полевьіх плодов, а затем опять засьіпали.

Рис. 169

Основатель города, одетьій в тогу старинного покроя, брал соху, запряженную бельїм бьїком и такой же коровой, и проводил вокруг прямоугольника борозду — границьі будущего города. П ри атом он вел соху гак, что бьш шел по правую сторону бороздьі, вне чертьі города, а корова с внутренней стороньї. Поднимаемая сошником земля отворачивалась налево, внутрь чертьі. Там, где предполагались ворота, соху прішоднимали и, перенеся несколько шагов, опять опускали, отеюда и название портика (от portare — нести). С обеих сторон городской стеньї оставляли пустое пространство — полосу земли, которую не застраивали. Зта полоса називалась «помериум» и вне сте ни обози'ачалась камнямн. П о такому обряду бьіл вснован и Рим, почему и назьівалея квад ратним — Рома квадрата (Roma quadrata). Вероятно, что при оснований он бьіл окружен вместо стени земляним валом и неши роким рвом.

ІІостройку первой стеньї вокруг Рима предание приписьівает Тарквинию Приску и Сервию Туллию. 9та стена, обьїкновенно на зивавшаяся Сервиевской, бьіла сложена из больших каменньїх плит 13 фугов длиной и снаружи обведена широким рвом. Она окружала на протяжении одной мили только ту часть города, которая лежала на левом берегу Тибра. Восточная часть города бьіла более открьіта нападению, позтому укреплена намного сильнеє: окружавшая ее стена била пост роєна на массивном фундаменте, обставлена башни ми и снаружи защищена широким и глубоким рвом. С увеличением населення Рима постепенно увеличивалась и его площадь, в результате зти древние стеньї оказались внутри города, защищая лишь незначительную его часть, между тем как границьі его оставались открьітьіми. Пока Рим сохранял своє могущество, он не нуждалея в укреплениях, но впоследствии, когда беспреривньїе вторження варваров на территорию империи заставили опасаться и за ее столицу, необходимость надежной защитьі стала очевидной. П озтому в 217 г. Аврелиан начинает постройку новой городской стени, законченную Пробом (276—282 гт.). 9та стена построена так, что между лицевими ее сторонами, сложенними из крепких кирпичей и соединенньїми между собой арками, оставлена пустота, плотно набитая щебнем. О на имела 52 фута в и с о т и , протяж енн ость 2 мили и не мопсе 11 ворог. І Іа і рсбпе стеньї би ли бойницьі в ви де зубцов; снаружи се окруж али банній, раамеїцеїінме на одинаковом расстоянии одна о т другий. Так же т и і росин ц городі ння і ієна І Іомш іі. примеча гельпая особин формнії богіпиц. їм прямоуголіап.іе баїїніп іімслп по піч колі, ко .-ігажсіі. к о їо р м і' сосдпініліїсі» между і обоіі камепніїїмп леї 1111іц .ім іі , а і іреія іем ( П ін,і особі,імн проходами (рік І(іЧ)

І Об

ltd іііьппс u i i f її уп ад ок іімііеріїи.

(рітіміііі 1’ цм

П<к/и>нмеукреіілсиші и ocmhihu* настройки В воєнним < і]><>п ісльном иікуесіие рпмляпе іолько подрижали ірекам її не нзобрелн пнчеі о орнії шалі.ного. Исключенисм Ги.іло у< і ройї і по воєнного лаі еря, которое римляпе довели до сопсріиеік і на. І Іо обьічню италийцев. иьібор'всякого обіцестнеіііюго меч іа <о иронождалея авгуральньїм обрядом лимитации, сосгояіппсм н юм, ч ю авгур памечал грапицьі ягою месга по правилам свосй науки, поагому римский лагерь (кастра) всегда строился на освящені юм мосте и располагался квадратом. Віюследствии, когда римская армпя увеличилась аа ечет всномогателі.ньїх и союзних войск, лагерь егроилея как иродолговаггьій прямоугольпик: квадратний лагерь еобствеппо римекого поііека (легиона) бьіл увеличен за ечет герритории, отведеппой іюд лагерь псримских войек. І Іоздмее, когда лагерпьім укреіілсмиям стали удслагь меііьше виимания, римляпс позволяли себе отстуїілепии or і радиционной ехемьі. В нутри лагер ь пл ан п ровалої ім д у ю щ и м оЬрааом: из центра квадратним плоіцади проводили к се с торонам іісріїеїтдіікулярньїе минім, разОивая млощадь на чсіьірс квадраі.і, І Іо -)пїм липням нрокладьівалн дві* доріг пі ііінриной от 50 до 100 футов, пересекавІМІІССЯ ІІОД прямим уїлом. В точках нср есечсн и я д о р о г с границей лаіеря строи ли вор ота. Д о р о га, которая шла нараллельно сто р он о лагеря, оСіраіідепііои к іктірм ягелю , нази валась главмоіі. се вороіі тлаїшьімн правими н главньїми левьімн. П ороіа. раеположені іьіе посередине передней і і сі іьі лагеря, носили наавание преторских (от претор». г. с. предволитель, воєначальник). Внутри к вад р агов, но отступ іїв от стен и на дп егги ф утов, размещали палатки и другие 11рі 11іадлсж і и іст и л агер я .

Лагерпьіе укречілепия различалиеь в зависимости от того, какоіі лагерь егроили — летпий или зимний, временньїй (па корогкмп і рок, мерс'дко голько для почевки) или ііостояшіьій. Времеїшьіс лагеря.даже зимпие, с.троили без больших затрат магериала и рабогьі, укрепляли их обьічио тіечпироким рвом и валом или наеьиіью; в оеобеїіпо онаеньїх елучаях ров рьіли несколько ширс и слубже и, кроме пала, лагерь окружали часгоколом. І Іоетояііиьій лагерь, которьій бьіл в го же время и зимним, егроп мі оеобеїіио прочію и окружали високим валом с бруст верами п ньк гумами; перед палом відривали глубокий ров, к о т р и й нередко підклади пали кампем; ров обносили частоколом и окружали па псКіггором р.к і гояпип другим валом и рвом. В іех <лучаях, когда нужно бьіло обсзонасигь ссбя оі ііанадения <пм,ікно іі ( приятеля, іірпбсгалн к еіце болес надсжмьім укреіілеіім ям І 11 >11 <><а н І (старі м Л ліміті і римі мій лагерь бьіл ааїциіцен to і іорініьі кренім і н оборони і е ліан ні лііпнеіі і 2!і бас її іонами длмном дію 107

/.' Ііі'їк. Исторня культури народив мира

Рис. 171

мили. Такими же линиями окружали и осажденную крепость, чгобьі отрезать всякое сообщение с ней. Палатки в летнем лагере бьіли кожаньїми (рис. 170); в зимних лагерях их заменяли небольшими деревянньїми хижинами, крьітьіми соломой. На рис. 171 показаньї руиньі укрепленного римского лагеря в долине реки Тимока. К осадньїм постройкам и приспособлениям, служившим как для нападения, так и для защитьі, принадлежали насьіпи, подвижньїе башни. засеки. подкопьі. волчьи ямьі и капканьї. Насьіпи строились из бревен, земли и дерна и иногда (как построенная Цезарем под Аварикумом) доходили до 360 футов длиной и 80 футов шириной. Место, предназначенное для постройки такой насьіпи, сначала вьіравнивали, затсм по обеим его сторонам укладі.івали крест-накрест древесньїе ствольї, засьіпая промежу гки землей и камнями. 9ти две стеньї и оставшийся между ними проход покривали плотньїм настилом из брусьев, на которьій опять клали ствольї. Такую кладку продолжали, Йостепенно сужая ее уступами, до тех пор, пока настил не достигал уровня гребня стени, на кОторую требовалось взойти. Чтобьі уберечься от огня, бока насьіпи обшивали кожами; промежуток между ней и стеной, если таковой оставался, наполняли іцебнсм, камня ми, землей и таким образом подводили ее под самую неприятельскую с гену, работая постоянно под защитой деревянного навеса.

Осадньїе подвижньїе башни ничем не отличались от греческих, кроме того, что в редких случаях римляне строили их из камня (например при осаде Массилии Цезарем); точно так же бьіли похожи на греческие и другие осадньїе машиньї: таран (рис. 172), стенобитная машина, серпсюбразное орудне для разламьівания стен, а также оборонительньїе машиньї, опускающийся мост, метательньїе снаряди. Похожи на греческие бьіли и все средства защитьі, которьіе рим ляне употребляли в случае осадьі. Лестницьі, приставленньїе к сте не, опрокидьівали вилами, а влезавших по ним хватали клещами специальньїх кранов и перетаскивали через стену. Переносньїе крьіши обливали растопленньїм свиїщом, іорячей смолой или бросали на них зажитательньїе снаряди; < ісмобн і іп.іс машиньї дробили камепньїми ільїбами или захна смналн их и іірптягивали к степе канатами, а также ослабляли и\ ударі.і деревяііпі.іми пій тами и подушками, коїорьіе <нуі кали со с іепі.і

Ito ні і.і ■■■<- 11 ■і«' її уп а д ок ііміісріїн. Д р о п ін ш І’ іш l i o p o i a КІІП.ІДІїШ.І мі M.UtllU щ іп ами, у iMKaiuibiMii жс-

iim m ii

A C U II.IM II (H 1 [Ж И М И

| І.И [>11111, 1 I | )0 -

мщ нсої іic'iі|>iifiicAfM, t гаралін i> ноджечь, гелії n o nr удавалось, то мх ііодкапьшалн. 11[><>і нв подвижньіх башеп дейс гвовали мстательпьіми орудними, поста вленньїми па гребне стени, и л и на том месге, куда бьіла направлена атака, ставили башню. Если разбиваемая час гь стеньї наминала качаться, за ней изнутри строили другую стену, используя для зтого материал ближайших домов.

К военньїм постройкам следует отнести И МОСТЬІ Рис. 172 для переправи войска че рез реки. Искусство их строительства у римлян бьіло доведено до совершспспіа. Доказ.і гельством зтого служит огромньїй моєї через Рейн, носі роенньїіі армией Цезаря в гечение 10 дней (рис. 173), її не меньїний но разме рамТраянов мост через Дунай. Оба з ги моста бьіли укрсіїлепьі на сваях. Кроме свайньїх мостов наводились ііонтоііпьіе мі х гі .і н м ої і і.і на козлах, преимущественпо для переправьі через болота н ік боль шиє реки.

Судостроение Во всем, что кагал ос;ь морского дела, римляне бьіли учсіінкамн греков. Кетати, латинские наименования отдельинх часісіі судна нроисходят от древнегреческих названий. ІІо-видимому, основи су досгроения бьіли известньї племенам, заселявшим Игалню, пцг до переселепия. В Италии судостроеиием занимались прожде несґо згруски. Д ля торговли и морского разбоя им нужньї бьіли воору

І’н< 17» 0*1

і. Веііе. История культури народив мира

женньїе суда. Зтруски раньте дру гих прибрежньїх италийцев овладели всем Тйрренским морем (в основном в качестве пиратов) и посгроили первьіе военньїе корабли по образцу греческих и западноазиатских пятидесятивесельньїх судов. Изображения подобньїх кораблей, тяжельїх и крутобоких, встречаются на зтрусских вазах (рис. 174, б) и других памятниках (рис. 174, а — с помпейского рельефа).

Строительство воєнних судов типа греческих и финикийских і гарусних с несколькими рядами весел (двумя, тремя. до 10 рядов) началось у римлян, когда возрастающее могущество Карфагена заставило их поду мать о коренном преобразовании флота. Зт руски к атому времени утратили і осподство на море, и итальянские берега страдали от нападений греческих пиратов. а почти вся торговля перешла к карфагенянам (322 г. до н. а.). Вьінужденньїе заїцищяі ься, римляне прежде всего приступили к укреплению берегов (338 г. до н. а.) и вслед за гем к организации воєнного флота (326 г. до н. а.), для которого большую часгь судов они пока позаимствовали у своих греко-италийских союзников. Впрочем, уже около 311 г. до н. а. бьіли назначеньї два главнокомандуюгцих флотом, а в 267 г. до н. а. вьібраньї четьіре флотских квестора. Постройка и снаряжение воєнних судов различной величини продолжались непрернвно, и в 260 г. д о н. а., к началу Пупических войн, римляне уже владели фло том, состоявшим кроме многочисленннх воєнних судов с 50 веслами из двадцяти трехпалубннх (трирем) и сга пятипалубньїх кораблей. Образцом последних бьіл карфагенский корабль, вьіброшенньїй бурей на итальянский берег и захваченньїй рим лянами. П ри императорах численность римского флота би ла такова, что каждая значительная гавань имела свою собственную воєнную флотилию.

ГІо виду и оснастке римские суда бьіли во всем похожи на греческие (рис. 176, А). В противополож ность плоскодонним речньїм, все морские суда бьіли килевьіми, с сильно загнутьім вверх и вьідающимся килем. И з киля ввіходили ребра, поднимаясь вверх сначала пологим изгибом, а потом почти перпендикулярно. Корпус корабря назьівался «алвеус» (а—а). Передняя масть (б —б), почти такой же конструкции, как и корма, бьіла вооружена на вьісотс вагерлинии железньш наконечником с т ремя зубця ми (ростра) — для пробивання ііеприиісльских судов (рис. І7Г», Іі, В). Па печі же бьіло написано имя судна, болі,акті ча< п.ю заіім ( гвопаїїмое у какого-шібудь Г»оже< іва. KopM V Vbp.IIII.lAlI ( 1 1мполом Гииа по крови і еля корабля. її какоіі іінбуді* рс ііюй ((ипуроіі, па коїпроп іктиамі <ш іі .і маїми

Ііоині.іііісііис и упадок имисріїїі. Д|м-ііііни Гим <|іЛЛІ І 1.1 корме |К1( ПОлаПІЛОСЬ крі.мое ПІДСІІМ* ДА)І рулсиоіо, .1 ііпередп І ндеіп.м по ніким є н і (поромам бьілн прикре і ідеї їм к б о р ц дна широких рулетах кеелн ( і ) В нуїри корабля находилися скамьн гребної). ностаїїлсніїьіс в песколько рмдон, подкимающихся один над другим. В зависимости от числа их рядов корабли рааделялись на либурньї, триремьі, квадриремьі и т. д. Весла, длина к о т р и х для к а ж д о т ряда скамей бьіла разной (чем дальше от борта скамья, тем длиинее весло), проходи ли сквозь кругльїе отверстия в боках корабля. Отвєрстия аги бьіли обложепіа кож.і ньіми подушками, в них находились уключиньї, к которьім весла кренились рсміїнмн Мачта (д —д) — ставилась в углублеииє посередине корабля и укрепляласі. мод норками. Если на корабле бьіло две или три мачтьі, то главная (грот-мачгн) папи мала середину корабля, а меньшие ставились: одна ближе к носу (фок-мачіа). друїаи к корме (бизань-мачта). На каждой мачте бьіло не менее одного марса (з). ІІе м н о ю пониже марса на грот-мачте прикреплялея брамсель (л —л), a no/t ним большоіі марі е л ь (к). Паруса висели на реях (е —е), которьіе удерживались в горизонтальним положений туго натянутьіми канатами (п —п), захлестнутьіми за головки рей (ж —ж). І Іа больиніх судах к грот-мачте прикрепляли третин парус и ставили парус па носу судна (м). Яко ря бьіли больш ей частью железньїе, с двумя или четьірьмя лапами.

К большим судам припадлежали также башешіьіе, гоже подоб..... греческим, с одной или несколькими башнями па палубо. Диухьярусньїе суда бьіли двух видов — беспалубньїе (от крьггьіе) и палубі п.іс (к р і.Г Г Ь іе ), Т Є П Д р у Г П е О ч е н ь

П рОЧП ОЙ

III

КО Н СТруКЦ И И

П С В Ь ІС О К И М И

б(> |1-

Г. Вейс. История культури народов мира

тами. Одноярусньїе разделялись на шлюпки и сгорожевьіе. Сугцесгвовали корабли особой консгрукции: с узким и длинньїм корпусом, которьіе називались бьістроходньїми, а также большие тяжелне суда для перевозки грузов и кавалерии. Рис. 177 Численность солдат на римских кораблях (milites classici, classiarii) намного превьішала количество солдат на треческих кораблях. Нагіример, на пятигребном римском корабле насчитьівалось 120 сол дат. Н а рис. 175 — воєнний корабль с башней (navis turrita). В области вооружения воєнних судов римляне не только не отстали от греков и карфагенян, но даже превзошли их благодаря некоторьім собственньїм изобретениям. В начале Пуничееких войн адмиралом Д уилием бьіли устроеньї абордажньїе машиньї, имевшие целью превратить морской бой в сражение на гіалубе. Они состояли из столба, вокруг которого вращался широкий опускающийся мост, снабженньїй пе рилами и на переднем конце железньїми зубцами. Приблизившись к неприятельскому судну, римляне опускали мост и тот, упав на палубу последнего, вонзался в нее своими зубцами и сцеплял оба корабля. 9 ти мостьі бьіли впервьіе использованьї в сражении при М илах (260 г. до н. 9.) и оказались настолько полезньїми, что благодаря им римляне уничтожили почти половину карфагенского флота. И з других абордажних орудий применяли серпи, насаженньїе на длинньїе шести, для перерезания неприятельского такелажа и абордажньїе крючья. Д л я повреждения неприятельских судов издалека в них пускали брандери и бросали зажигательнне стрельї. П ри Августе получил распространение клюв, изображенннй па рис. 177. Острьіе зубцьі такого клюва не видавались над водой, как у двух прежних, а били скрмтьі под ней, вследствие чего их ударьі бьіли для кораблей гораздо опаснее удара тарана, так как за проломом следовало немедленное потопление.

Триумфальнше арки имонументальньїе колоннш Одной из древнейших триумфальньїх арок назнвают арку Фабия, поставленную в 139 г. до н. з. в честь Фабия Максима, от которой не осталось никаких следов. Сохранившиеся в Риме арки относятся к более позднему времени. Самая древняя из них арка Тита, воздвигнутая в честь его победьі над иудеями в 70 г. (рис. 129; рис. 130). Известньї арки Септимия Севера (203 т.) и Константина (рис. 178), построенная в IV в. И га, и другая имеют по три пролета, из которьіх средний больше бокових. Хотя арка Септимия на сто леї древнєє арки Константина, в ней, при всем богатстве орнамента, го раздо заметнее упадок римского зодчества, чем в арке Константина. Н о гіревосходство арки Константина только кажущееся. Из арок меньших размеров, посгавленпьіх не за воипские подви ги, а за гражданские заслуги, достойньї виймання дис арки, во.ід він нутьіе Августу за возобновлепие Фламипиепоіі яорогн (одна в Су:к в І Іьемоп ге, другая в І’пмііпп), а гакже коропі. ікм вящспін.іс т л о гьіх дсл маї іграми п мсішлямп Сен і нміно Ссиср\ ( )нп накрі.і і і.і і о

Ііозиьшіепие и упадок имнерии. Д ротині І'им

І її і і« и11 .і ..... м архитрапом и в орпамсп іе схожи с і риум<|>альноіі ар і......... пі же императора. 11 і монумснтальЕііх колони иервое месго припадлежи і колінним І р.піп.і м Лнтонина. Первая представляє! собой мраморпий ції мімдр, і ложенньїй из 19 частей, на прямоугольном ш.едсч і.іле. Нпу і ріі ціілпмдра вьісечена винговая лестница со 184 ступенями, осій......... .1>■<я 15 узкими отверстиями в стенках колонпьі. І Іі.гді с і;іл нокрьіт изображениями трофеев; по стволу колонньї смиральмоіі поло пні и д п длинньїй рельєф, заключающий в себе 2500 фигур. О н изображае і бипи.і І р.ініі.і і даками. На вершине колонньї стояла статуя Цезаря, иоздпес замеисппая upon кшой фигурой св. П етра в 23 фута вьісотой. Вьісота колонньї с пьедеч іалом 177 фу і он, без н е ю — 92 фута; диаметр ствола у основания — 11 футов, вверху Ш «|>у іон. І Іа Ангониновой колонне представленій сценьї из вони Марка Аврслия t кнад.і ми її маркоманами. И на ней статуя св. Петра заменила статую римского имнгра юра.

К разряду подобньїх памятников могут бьіть отнесеньї рос тралі, пьіе колонньї. Древпейшей из них являетея гшла Іорация — столб, сібвешанньїй оружием, отнятнм Горациями у Куриациев, пскоіда стоявший на римском Форуме. Криме того, римские воєначальники, как и греческие, в гіамять о своих гюбедах сооружали храмьі ботам и посвящали им алтари.

Утварь Древпсйііше изделия римското производства принадлежали » і русским мас і ерам. При Нуме в Риме бьіло учреждено цеховог ре м сслсіїїте сослон не, но неизвестно, бьіли зти ремесленники римля нами или Утрусками. Можно предположить, что римлян ереди них не бмло, іак как единственньїми промислами, которьіе римляни

і’іп і7н

і. Вей(И с т о р и я культури народов мира

считали не унизительньїми и на которьіе по закону они имели исключительное право, били земледелие, скотоводсгво и сбит товаров за море. Всякая мелкая промьішленность н ремесла били стро го запрещеньї всем римлянам вообще, как патрициям, так и плебеям. Кроме того, в первме века сущесі вования Рима все еі'о си л и били направленьї на развигие и угірочение воєнного могущества, и мирньїе занятия должньї бьіли отойти на второй план. Скореє всего, цеха Нумьі (их било девять: музьїкантов, столяров и л и плотников, красильгциков, сапожников, горшечников, кожевников, золотих и бронзових дел мастеров и др.) состояли если и не из одних зтрусков, то из клиентов, рабов и огнущенников, свободньїх римлян в них не бьіло. Впоследствии в них вступали, очевидно, и бедньїе плебей, а еіце позднее они пополнялись переселенцами из Греции и Малой Азии. С о времеи войн Рима на Востоке, в Греции и Малой Азии, особенно после завоевания Греции (146 г. до н. 9.), все предмети роскоши и художественньїе изделия стали, благодаря ю р го в ле, посту пать непосредственно из зги х земель. В самом Риме они изготавливались ииосгранньїми (греческими) художника ми и мастерами. В результате местиме ре месла ограничивались производством предметов первой необходимости, но подобньїе производства бьіли маловьігодньї и непочетньї, поатому они переш ли в ру ки рабов, которьіх для зтой цели покупа ли и обучали. Работать за деньги стало считаться позориьім делом, и даже такие люди, как Цицерон, назьівали звание ремесленника «непристойним, низким и бесчестньїм» (Цицерон, І, 42). Неудивительно, что ни один римлянин, если только его не вьінуждала к тому крайняя нужда, не хотел браться ни за какое ремесло или искусство (древние 9ти понятия не разграничивали).

Металлические изделия рим лян находились под сильним влиянием зтрусского производства. Рис. 179 Большие предмети обьічно не отливали, а чеканили, пласгические орнаменти к ним вьітачивали резцом. Насколько широко зтруски занимались металлическими работами и как велико у них бьіло потребление металла, можно судить по тому, что, когда римляне взяли город Волсиниум, они нашли в нем не менее 2000 бронзових статуй. И з д е р е в я н н ь ї х п о д е л о к н е у ц е л е л о п о ч т и и и ч е г о , н о т о , ч го с т о л я р н о е м асте р с тво б и л о д о вед ен о у р и м л ян д о со вер ш еи гтн а. доказ н в а ю т , с о д н о й с т о р о н и , с о х р а п и н іп и с с я и з о б р а ж е п и я р а з л и ч и о іі д е р е в я п п о й у ш а р и , п о -н м д и м о м у , с м е г а .л л н ч с с к и м и її д р у ї п м п нн крус іа ц іп ім н , а і д р у г о іі — а.и \\ ач ііи .ік и ц и с д о в с р н и < в н д с н ' \ м і па ( р с в іп і х а в і о р і> в

Но пікіпісііпі' її упадок інтерни. Дрсіїміш Рим ( ■<<>■■« 1111< > I II ,І , (.11011(1141 II 11 • 1111 II 111 >• >11 №11 (І Н І С I

VI І І С Х О І І

І І СК.ЛН

(III

I III ЛІ І p c M O l

II І І С К Л Я І І І І І . І Х

M i l l П ІК И

ІІ1 Д Є М ІЙ .

Л Л І K l .III

ІІ.С І.ІЛ І

ІІІО Ч ІІ

І г| 11. І І І І І І і >1111 V М С Л 11 11C І О Л І і К О І Ж І К І І І І І І І К І І І> I I С К Л О 111) III С і ю : І М І ЇЖ 111,11

I (Ні I I

I IK

І М І І І І І І І І . І І І.

Ч ІО

C IO

I I >V/(111) ( І М Л О

р . І 11101(1101 І І І . І С

О ІМ ІЧ Ш І,

ІІС К Л Я ІІ1 ІМ С

III

І П А ,IB M

І(І1С ІІІІ>ІХ (і ІО Д

К ІІМ ІІС П ,

I (111'І

Ш К ІЛ .І

ПО II II М І

II І І .1) II МІ ІІ.ІК Л.І/ІІ.ІІКІ 11,1 МІ» ми однії па другий. Н ЯГОЙ ІСХІІІПМ (11,1 і її і м її іп.і ію рілсидіка» п.гіа и ікійдсіпімй її ІІомпсс краї пін,ні її пуд і іп.ііп к м.імп орікімсп іамп (р и і. 180). Д ля получспия нрпамси т і ї ім(\ і п і ісмпого і і'скла покрі,піали слосм псіїріїарачпнго (Іс л о т п ін.і пі м п|іі піі.і н.і лі і 11 іс( іусмос пюйражсішс.

І І і і к і мінні,їх ііиудоп до напісго нрсмспи дошли ііесколі.ко чаш н пі <п і м,іінїх куі їм >и і круї м.ім дном, сдслаппьіх иа гонкою стекла її .... І її.1 1і ,і ч і н .......... ні і с і кой, прикрсплсіпіой СГСКЛЯІИІММІІ III І ІІ<|> т і і їм11 І її.пі п н і і..... . прорсапьііуіи. І ...................

і п ік

ніг

І и .іч .і

Vi о і і е р і и с і к і п о к а ї ї а

о б р а б о їк а

пекла,

е іщ д іч е л м

п и іч

І о 11 і і і і кім ' 1 1 *1 1 1 1 1 .111( 111( 111,111111' Гибсрмя бьіл и а о б р г г сп р о л копкого п е к л а , їй ч іо 11,1111 11 І І • ,(, >>11.11 . O il І,. Ч І ,,(>1.1 П О Н О С І І С К Л О 11C обіч І ( С І П І Л О бл аго роді і і,іе ме галлі, І. ІІС \ е \ і * іки 1 1 . її і* *<*і >( 1.11 о мі ІІі іі.р іік н пріпкуиі і іакж е о п ік а мис п с к л я п и о іо к ра іе р а, н I піп піп о 11 анніїкі ji.t. (ІІІ.НПН к ііп и м ії Красної: пиио маліш асмос її пічні, плодили і

і ні і пі н і о* м і сіп он* >. ■а к ч і о омі ■ краї мели и бу д н і бі,і соарсналп.

її мни і камінні...... іаипнн Гжіла принесена и Игалиіо греческммн ч\ (і 11 нім,.імп , (о н о т н руї і кис скульпторі» раГюгали і мяікпм псі і.щіііом піч її-рі і пі їм її а лсГіаі і ром, хогя мрамор Сжіл у них под рукоіі. I ромі о щ і, і я пі ре. (мі іп.к скали і|>і її уру целиком, а прийсгалп к Гюлсс м 11 ОМІ 1 1ріп му, І і к І .111ліні ес III оідслі іііі .іх і|>раімен юп. ( 1 ПІІСДСІІПСМ 1 1 и чі і і ■■ ■і її чинки пан іслмм с іалн дні гуіпп.і шо породі.і камней (мра Мор ніірі|>пр іранці п і. ( ) » п і докалмпаюг мпогочні лсііпмс і іаі ум п р і і мі пі.і» і .....кіп упкірк: і тлі,і. креї ла, капдслпіірі.і п нр. М її р.імпіа н р м м і (пали маї іграми уже п глуїиікоіі дрснікк пі її М п і попі* і п п і н чмпкп ні уі іупамі і речі і кі їм горі печі пікам. ( )ин ю I I ( но 11 н <і мі мі і і сіл, ■і иі чари ііііі < і аніж п дерен мі II і кіс п і лпііяіп.іс •|і* ірмі.і \мі мі і лчііп 11 , 11 *і<гжні а 1 1 . 1 пні і надслня, р к пік і.та 1 1 , п\, по і р і.і п її і. і \а її рі.ю п і а о< її ч і п к і м і оі і .т о м н роде лака. о< пі печі шані т н и м і 1 11 н к і м і к її, 11

I lin n . И сгори я к у льту р и IKlродин мирі!

Сосудьі Древние сосудьі, найденньїе в Зтрурии, в основпом сделанн из глиньі и металла, кроме нескольких стеклянньїх чашечек круглой формьі. Н о все зто изделия привозньїе. К ним относятся небольшие сосудьі восточного гіроисхождения из голубой финифти, зеленоватой (линьї и алебастра, несколько орнаментированних страусових яиц и множество расписанньїх глиняних ваз, которьіе били извлеченн из з грусских гробниц и теперь вьіставленн в музеях под названием зтрусских. 9ти керамические вазьі — изделия гречсского производства. Основиваясь на различиях в етиле, можно полатать, чго одни вазьі би ли вьівезеньї из Коринфа между 500 и 450 гг. до н. з. (если уже не при Тарквиниях), другие — из Аттики и дорийского острова Керкирьі в течение следующего века, до 350 г„ третьи, включая большие красивне вази, найденньїе в позднейших гробницах,— из Сицилии. Сутцественно от них отличаютея глиняньїе сосудьі местного, зтрусского производ ства. Н е уступая греческим с гачки зрения техники, они стоят і ораздо ниже в художественном отношении. Зтрусские сосудьі разделяютея на две группьі. К первой принадлежат расписанньїе амфори и чашн, гюдражающие греческим вазам.

Вторую, меньшую, трупну составляюг нерасписанние сосудн ереднеазиатского и египетского типа с грубо вьшолненньїми нластическими украшениями. Сосуди второй группьі разделяютея по цвету

Рік

ІН і

І Ні

і і о ш і .і і н г ш к

I \ І 11 І І.І 11.1

>111.К

ні \ і ,

м і ь к і і г

I I I . II

■■ уп а д ок нміп ]>■■■■. /Іро

I I Іч І >.ІІ І І І . К

, ( її і м а т

ІІІІЮ м у,

ії

ч . и і і . т

ПСІ О М ІП Ч ІІІО ,

ІИ Д ІШ .ІІ

Рим

(ц іл ії

н г о ін іж ж ін Д р іД ІІП С

п о

і м іііііч , іакалсннмх па т і і г 1.1 >1 IМII >1 II. ■І< І>111 > ■х сосудон нодтвгрж( іі ю і сщс и ігм, ч ю о м и Іи.ілп найденій .......... гіі ч.н і і.in it дрсіїних і |ніГіипцах М /ІчІІон >>| |)у|ІІІІІ (|І|)І ІІМуіЩЧ І ІК ІІІНІ п І іс >і\) м кажуїси іісуклюжими по срашісниіо і три:іди (юлгс п инцпкіми красньїми соі \ і.імм 11рої і: і н о д і і но краст.іх сосудон в \рі цм\м<' (А р і цію) нродолжалосі. еще it 11 м111 ра іорікуііі-нніху и почому не и:і()С/Іч.І м і ІІО ІДІКЧ |)< ЧСІ КОГО НЛИЯІІИЯ.

’ Іі риі.н' і осуді.і часто дс.лали н <|>ормс г.рі іоііокоіі амі|іорі.і с крі.піікоіі ( пай Пеа lii t ) м мак M illio n моді іанкой или (юлі.іпо10 іч їмн-и кіно купити,і с чслоисчс'ской іомніоіі м руками, іак ііаді.інагмоіо кано на Ні ірі чаюи )і іакжс муаатмс кружки ( р\ чім ні. 11 м ц кмг фляжки і днумя ручками. II и t, м.і (мі і п 1 1 1 .»і п фі ірмс чаш. і таканон и чани і., нпоіда і ручками п йоді танкой, окружеііной і|>итуркамп н т і н і ірі і; 1111 і. 11 pt ідол 11 ніа 11 .її копичсскис сосудьі it нидс живої ні.і.х. І )| иі.імі-и і її.і пі і‘\ нич окудач iti.ii пі неп її і 11м-дстл ііаж ч гобой тіі|ііі:иііііалі»іп.іі' і по. м і.і н мі і ні. |і .і фін v 11 чиїдкі и /Кінні і ні. їх (і ]>. рік. 1 8 1, д. а, м, к, о, р. г). Інілі.ішіііі і її.> І р.н 11І.І Ч ОМІ |1||| ІІИ І.тліІІІІІ .імфорі.1 (до !і |[іу І ОН ІІЬІЮІОІІ) П ДОІІОЛЬІІО (іоМ.НІІН ■ 11 ■ м 1.1 и і ціпі ; ні мелкпч о і к у д і т мііоґочиглічіпсс других і речегкне кружки, країн ін.іі і оріночкії. ції мін ірпчгі кнг її ксглсоСіраані.іг флакончики (балкалмаріїм) п іикм чім і л111111111.іt - чамім.і Мі і а л мічгочін - о к уді.і раї гма і рініасмоіі диохи по формам и підсако прікілііжаюі і п і чі ріпам і ми і пі нам, і чедона іі-лі.мо, к Д|нашому. Ічні очному піну, Гиїлі.нк ні к о на м>іміні.пі .її і нрнііі кім- оГірааціа. 1Іокою рмо на них о іл и ч а ю ю і болоо чиї імми форма н і и 11.11ом v і /|сл.іііі .і , порошно, н болоо ііоадіпою, і рско-иі аліаии кую -точу, можім 1.1.мі. (! іжі і рі чі і кнми м,н горами (рік . IHI.Ci.it і ж. м. п. і. у).

І рі інісііііііп мс іалліічсскис сосудьі делятея на следуюіцис радно пи і.ної ні. ( лрНіріїїіі.іг (іі.ійдсіїїи.іс п і роГіиицс ийли іи дрспікчо ю ро і.і Ці р<-, нкінс Чсрнсіро): круїлая чаша с днумя ру’ікамн на і і і .к о і.іні іюжкс; ілуїіокаи чаша или куПок і днумя ручками (скіп|и>і); їм ііо ч м і і . ііі крутлоГюкая ам(|>ора гоже t ручками; простая кружка; ш.і < п і д і м куГннч н плоская чаїна Г>сд ручск. Ночей все онн украіін іпа 11 V I I

КИМ

І )<■

ЛІ.(Ч|)()М.

І .рої і її iin.it- н чіп ка» чаїпочіча і і оріїаоп і а лі.ноп ручічон (рін . ’18 ); і о р п ім і рачмо і>> н11 |,і і ручками н ноді і.піками п Гпм них; нлої кмг м ілуСіокні- чанні н Кубки, на ...... о н <it - і інч надоііодоЛііаи кури лі.ніща н молукруч ліаіі о ік р іа и а іі к о їо ч или ї м no in'рчні'му краю уічраннчіні.пі Met колі.ічііми tut-|її 111і.і ка11 іоліїнамії, іаі піі.ііо 11111м 111 її піп і рі. н інідг ручгіч (і р рік ІН І. б, її, с, ж; рік ІК’Л pm ІН’І, її. і ). І Іоко І■ 1p l . H II I 1ЇМІ Ion, YHOI роб ЧИПІННОЇ >1, Іігро» І По, при Сії ІІ 111 ЛУЖІЧІІІІІ. ПІП Іа II ЛІ -II І.І 11.1 по її і а піч її і ко ї лон о і і міді і анка і оі н і щ м і Сіром іонні о і р< ножі піка (pin І Н'І. а ні і і ріічі.мпц ми фін v і >і.і Сіожіч і на. і іоіііці н на к о л іт ах , или н і одпн.ч юлі. ко 1-і і \4 і і рік ІН' *)

і. Ііі'їк . История кульгурьі народов мира

Переход от прежней простоти к пеобузданной роскоши сонершился очень бистро. Во Бремена Реснублики, коїда по закону из ссребряннх ветцей гіозволялось иметь только солонку и жертвепньїе чаши, один из сенаторов бнл исключен из сената за то, что у него нашлось до 10 ф унти серебряной посуди. П ри С улле одних только стофунтовьіх серебряньїх блюд насчитьівалось в Риме до 150 штук. Работа нередко превьішала в 15— 18 раз стоимость металла. П озтому некоторьіе веиди, сделанньїе знаменитими магтерами, покупались за баснословньїе ценьї. Л уп и й Красс за два серебряньїх кубка работьі Ментора заплатил в 95 г. 100 000 сестерциев. Н о зто не самая большая цена по сравнению с теми суммами, какие плати ли за подобньїе вещи в императорскую зпоху.

Когда серебряная посуда стала считаться слишком обьїкновенной (если кухонная посуда богатьіх людей делалась из серебра, то, конеч но, столовий серебрянип сервиз бнл ветцью заурядной), ее стали постегіенно заменять золотой. Угютребление золотих, осипанннх дратоценньши камнями и даже сделанннх из драгоценньїх камней сосудов началось при Августе и вскоре приняло такие размерн, что уже при Тиберии сенат вьшужден бн л принять декрет, ограничивающий ату непомерную роскошь. И з всей зтой массьі дорогих сосудов до нас дошло очень немногое. Самий большой древний сосуд из драгоценпого камня, какой только существует в Европе, находи гся теперь в Вене. Он бьіл захвачен крестоносцами при взятий Константинополя. Зто великолепная чаша с ручками, внсеченная из цельного агата: она имеет висоту 4,5 дюйма и 28,5 дюйма в поперечнике с ручками и 22 дюй ма без них.

)*>■< ін:і

Но ііімнк'ііін n уп ад ок нмне >нп. Д р є іііш н Рим

Рис. 184

I Ml III.І !< М . І І III ( н і Л І . І І І І І Ч II Д Л Я у і ф П І І і е і І И Я ( м х Л І і І І Ш Х ( О і у д п п I I I '•■і і мі і її і м

11 їх і ■іч

. її ні . і м і

i n іді і( и і і . і ч

її .і і і і . і * и м і н

(їм

х 11111хїї і і її і \і.

н і м і

I I I 1.1 II

II Ml II \і і

і j k / M - >ni і ; 11 >і .

дслали

м .і і с р и н л о н .

її і о с у д а х , н м с н ш н ч

. ї м ( і . и і|>я, м 11.1 м 1 1 1 ). і

ііі

дскора і

порф ира, ір а п и іл

11.1л. і чv/i.<*/кіч п і с н і ї . ія оїделка —

(II \ І .І (| іІ ІІ . ІГ К І І М І І І І І І Щ І І І І

III

и х н і і л і н н і и і і і і кім їм

скульм

іуф а

iiiiih m

(|> ).

і у р п м г і і |і

д и с ш к м р е Ч С Ч І С О М ()>■■(. . 18 1 , . і)

|| и III II І І І І М І ІМ ї м І I II ХС ( І >11( . 1 8 1 , ( ) ) . м ін і

І н і м .н іш

і щ і її і . і » мі її у,хн р и м л я н і-м к іи м і д

I ................ .І П І Н Н І

І М Н ІМ

■і і п п . ї м її і і. їм

і 'і

\я

и і ' Г і с м і к ‘ о т л н ч а л а с ь о і і рс.-чес кі н і

жидкам i n i

ІІЛ ІІ

д е л а л н с ії

с>( н .і ч і і о

іі

нидг

( ііічік

ні

II і | и і р м і ' а м ф о р Ь І , К о г о р у ї о І і р и д . п і . і A l l II К.І

і і к у х м ґ і у і міні м і і у к р а н к н и я м н

( е р . р і к . 18 - І , а )

І»\ чшім\и і ііоі \ \\ ((■< і .пі \и мі: і орнікн раанмч шідон, коїли, и і ом чпсм* солда н м іг 1141 -11111.11 11її к <11, і»>, с кож »|>і >дм, їм к \д,і для ш»ді>і пли молока, подоїм піки. їм>|>ЬІ і а для II Ї I t 11.1 II ЗІ II ІІІ>ІД міч.IIIII lxv 111III 1111*1ДЛЯ ЧС‘|)ІІЛ1ІПЯ ІІ ношення ІІОДІ.І, погула ДЛЯ VMM иінііім чі і ■ 11 11 11 і х м и т і,ім п ручками, полонинки и ложки (рік. ІНГі). К ку хонноп уі імрії чріііі.і і м ж.і мі ііікжс f»v і млкп. де лайниіеги ініоіда іі .і кожп. поромкн, <її і:і. р< 11М І і II

I I HI І<і I I III 1.11

II І І \ М І І І І .І Н І х 111. 1111 .>1

\\НI opllllxi >|І. НГрІГЛЬІ

Іїї і

ЦІ Н.І A l l

ІІ.І ГиІ А І. ІІІ І 14

11 I II I і ч 111II I I I . І І І і а ' І . І л і к і. д 11111 і р і . і ч 111 •11 ( х ні

р 111 ч н і х к '

■І ■х н і • 111 п і

(

і і .і

II р а ш м е р м ДЛЯ /К.ІреіІІіЯ, « IVIIKII К.|М(І 1 І||.|<

( in X. І Яче МО/ІХІІО ОІ ІІЄ< III IU-C'1.1 II Г>Є'іМЄІІІЛ

р ь і ( ІІ.І

(і А І О Д . І Ч (

Н ’іц

н и ц і

іі

Ні

і іі'

11<н . і м і і і н і і п и н і ,

па

и і і .и і

(аміле

І Г»< > п і і у н . с д с л а л і к ці/ке ( ї

і *і і м а я і н і

pi H II І і п і ІІІІІ.II II І .1 Х.І І ІІІІКІІ 1 1 4»

ІІ М С І і Н І Є Л І і І І І і І Є

I I ll|lVlf I I ІПІ.ІС <<| ІГ ( 1| ІЯІ п . п

х е 11.ї ї ч и і і . і п .і л< м і. it Р и м е

н 11 >ч х \і і

ая

а її

(і М І І .' Ц І, і

>()0 п

їда п Г

іі і іі і а і . іі і н Ті. м і

іі

іім

Г н ід еє

la K V R r

і .і

I Hfiu. Исторш і культурні народнії мира

Рис. 185

Сосудьі для піпі.я Гн.іліі очсш. р;і:інообразньї и по цеіімогги матсриала, изяществу и богатсгву отделкн не ус тупали самой драгоценпой столовий посуде. Все они називались «покула», а отдельно каждьій сосуд носил название, соответствовавшее его форме. Большая часть зтих сосудов принадлежала к разряду кубков, некоторьіе имели форму чаш и бокалов. Рога для питья в той ботатой и разнообразной огделке, какую они получили у греков, занимали главное место между зтими дорогими сосудами. Д ля огіисьіваемой згюхи с ее негіомерной роскошью тигіично свидетельство Аммиана (Аммиап, X X II, 4), что в его время римские солдати пи ли из серебряньїх стаканов, которьіе били тяжелее их мечей. Вино к столу подавали в амфорах и кратерах, которьіе ставились на нодставки. Как и у греков, форму кратера придавали также большим декоратив ним сосудам (рис. 184, б).

Осветительньїе приборш Как и греки, италийцьі освегцали свои жилигца сначала лучинами из смолистого дерева и факелами, потом перешли к свечам, сальним и восковим, а затем к лампам. Сальнне свечи употреблялись и позднее людьми небогатнми; богатие пользовались только масляними лампами и восковими свечами. Лампьі називались <луцерна>’ (Іисегпае) и раздєлялись по своєму назначению на комнатньїе. банньїе, лампи для столовий, погребальньїе и т. д. Несмотря на разнообразие ламп, все они имели форму овальний или круглой закрьітой чаши с носиком спереди (для фитиля) и ручкой на противоположной стороне, бьіли на подставке или без нее (рис. 187, а —к). Кроме глиняньїх ламп у римлян бьіли очень дорогие металлические — бронзовьіе, серебряньїе и даже золотьіе. Аампьі могли бьіть с одной головний, двумя и более. Аамповьій набор состоял из небольш ого кувшинчика для наполнения лампьі маслом, крючка и щипчиков для поправлення и ерезания фитиля. Крючок и щипчики иногда прикреплялись цепочкой к самой лампе (рис. 187, д). В зтрусских могилах не найдено ламп, но заго нашли м ною бронзових капделябров (рис. 188, а —з). Все они состоят из стержня, оканчиваюіцегося чашей (для оіня), и треноги или сплошной подставки. К анделябри у римлян (рис. 189, а —д) служили только подставками для лами, позтому стержень их оканчивалея вместо чинш плоским кругом (189, б, і ). Мраморньїс канделябри с чашами использовались для о< і к т ц с і і и я на і ш : ідуче ( р і к - . 189, а). І н . і л н перспосньїс канделябри, к ним ііодікчініїїали по неї колько лами на і^'іючках ( р і к . 189, в). Вольний- канделябри долались іакжес ііьідшіжіїьім t it'p/Кііем, д.лпііу к ою р о і о мо/кно би л о м і і і я і і . но же лапі по.

ІГ.І >і > .inn цім’<111<ч и ішиїл і ii' iv Am і m п і) ‘tioili 11 пі' чіііім i.inVi.i її і чп i »■і\ ч І І І П І >1111 \ m ’i l \

IIIV I’l l l l l l M I'W M V 14.1

‘ 11 V ■><>.) I \l

п і л і г м )Л (| її.;

W H IM . 1ІІІГІІМ Л

IIIV I'lllliO l Н ІН

M i'll

'IIV

1<) I IV

<11

. I I ІІЛ1111 | 11 ‘ .1Iv X

i i

M l

4 II I M . I I I H I I I W I I V ( )

iitlrti

I I V Г І І І ‘ і і |м

ін и іі II

іііі

Ill'll

MM >X(I I I

X IIM .llA lll.l

till.

I »| V .M I II

(ill

II , 1 4 4 ' Г

|! v X m ( I . 1| 11 n i ' I I l l l . l t / l l l M I ‘ I I V Y H ) . H V

HIM ‘ I H I . k I . i V )

1ІГІ

‘ I ’ ll I I'lV IV IV.>1

l< >1M 11111II11111 ’ < I X< > 1 O i l

O M 'IV O .I

I II l l l i n i l IV I IIII

>1 Г1 I ' M o t

I I I I ' l >141 I I I

'I I ■

I'll

Mi 11111 111

If 11IV I ’ l l II III IV V I I

Н і IV IM 1(1 .11 I MV l( Ї Х I it II I III I I I VI11 1-І I I HI I IV I I I

■i n:v him ivin: і о н:н пні mum mr.i ‘ пікші.» і« імі()пі:м mi dm' ivumi I |l I

.............

v r n i

I I I t i l l I I I I I I I It | II

I ’ M П I . II Ml/ .ll 111 111,>11111111 111 I K I X I I . ) 1I I I I I X 11IX I I V H i n t ' l l ’ l l 1 >1 ' IIV I I I

III

iii'ili| V

1 1 II l i n n i l I l l X l 11,1 1 1 H i l l 11 \ I I I >1 IIV ‘ IM< >11 ■IV 1

I I . l l l t l 1 11

X I’V H IO IV '\

‘ гм п ш іїу

М ІМ И II > ( l o V

11(111.1 11V I M l I ' I V . l V . I O 111 ■( )

HI Ч И

1AJIі 1111 >I* I <)< >

11i‘ i 1111. >< 11ri.'i >i і

1 .111

IV Г І I

IM I l l . H I I I I

IIK V IV IIll

'IV

ivrtnril 11 ) • |VJ

M ill m i

>i i< I ) .i

ii ii

>< l.iM (i;i<-: n v i i

. i v ( ) . k Im i i X

im i

H IV H M V III i

і.н м н ч ім м іХ

І I I 1 1 I I I IIV I I I 1 n i l ‘ Х К И І І И 1 І М ( ї ї ’ ]

ih v iim

‘m i.

iv iim i

,м і н

h v

.iii

ii u i v i h

iv iim

i. h

H .It 11111< )< M 1.1 І І П М 1 . lA l I I I

• . it і м і n i n >1 н і і

I і.m ill'll

■

н 1 1 itn n

I ' l l . I I I I M M ' I M |i |l II ||

111 I'I I<11<X .11 III I

Ш'ІІЦ I'VM I 11111)1)1/011 ‘ ХІМІІ1ІКІ1МІІ IMI ‘.IHIII/I'VM > II .141>11' I <1IIIV 14 mm п і

н і

m ii

n in > i iiv n (l

о і ч і і о і м і у і

/а

.іп

ім

> ч iiiv iiiiiit .in i ш н

II Mill

i.itн ш

.Kill 1.1I..X |I MIXІПІ ОМ II ‘Xwov.l.n XlV.l niltlllllAll 1 1 1 .111 IIIII I II IIII I'll 1 V II. III tin і іч іп м .іі/ . н іііл і.ім н : X x

iiik

-- n i X n m . i i i l / t n i і н

i i v i i i

v m m

ц і і ш і м і iii.n l

£81 M1J

■I IIIV i r i i n i ' I V I l l l I I I IV III | | 1i n i l d l l l . l ) n il V l l t n x i x l l l . піп м I х|

((к,|

II M l l t l l l l l r i K

IVO VO II V i l l i n il 'l l I I I . H K l l V I X III ‘ Ш •!) >11 1

І І І ' К І О І О М ‘ n i n x X V l n i l n l l 4 V I I . l l ‘ I I I IV IMI.1(1 MMI І ' І І Г І І І Ч І І ' І ■H id ) n iiiix 'li) i n

I I V I ' l l ) I'lt

n iii.n ijn ‘ ц ім , їм

1 l l l l l l l ’ l l . x l K i l l ’d

НІНІ

. i i ' i i i i n n x l . н і .її n i i ' i v і i i ) >ii

II K I I I I . I V I I I I K I H V V I l l V I l I n i ) l l l I | |

IIVII Х Н І (11.1 .114! I n I I 111 ЇМ І І Ш ' І І . І І М iti ii i(v її і ni|> KVl '1 i linn (All і ivnxil.Hi ninv і vdiiAviin i i'iivilnt|> nmi i i i . m l i IIIIV 1It I II Irill il|) lirilllirv.lt. 1 ПІНІ 11-111| <111 11.1) Il.lt IMMI V I'll) Xlf.lllnn ■ ! I >|

IVIIJ IIIIMH l l l 'l ' *1111(1.11ІІЛІII

IH lV vilX

II IMM.IMM'MMIIJI

/ Иґіі/. История культури народои мира

линой голови, когорому зтруски приписьівали силу разруїнап. вся кие чари и которое в том же значений упогреблялось в паром Риме И з древнезтрусской мебели сохранилось несколько бронзових и каменньїх кресел и погребальньїе носилки из металлических шестов. Изображения домашней утвари на саркофагах, урнах и г. п. должньї бить отнесеньї к более позднему, римскому периоду. Комнатная мебель римлян даже в период роскоши била не сложнее зтрусской или греческой и состояла из гех же предметов (кроме шкафов со створчатьши дверцами — более позднего изобретения), но зато зти вегци отличались чрезвичайньїм разнообразием форм и необикновенно внсокой стоимостью. За пару богато вьпканньїх по кривал платили до 200 000 сестерциев, собирагели произведений искусства не задумиваясь давали 40 000 сестерциев за небольшую бронзовую фигурку для украшения комнатьі. Разумеется, перед гакой роскошью оказивались бессильннми все издаваемьіе против нее постановления.

1>иг IKK

122

1 7 1

ril)\ o | im v o iir m л .

‘о іч і M m

p i

'г о п

‘. i m i r v v v i

im u n iin v

n i l II ‘ . ) l 'l l II І І И І . Х І , ) ! ' г ч к ф о і І ‘ НІЛІЧ. M

>ч >m

m \j

м т ч іїІА м Іп

,> 'Г Г І‘ IIV II *\

ім . м і і

і ч и н і м і >л« І м 1 1 1 1 п і м . і * н ) < >

11V 11 , >114 ).

1pi l< >.M L ) > I I I

* I 111 \

П ммч і і м т ю ч і ї ї

iiiio

.m 'i.a

)I . I I \ V Г I . HM 11V I* I <) 1*1 IMI-4| 4 . ) l l l U < i n

11 II

ні iv

V II I I I I

l 4 ) r v i ! 4 l l IK I I’ ll П і Л < І П І П М I’ ll ‘ ІЧІА1І Ч І 1 II l l V I t n l » i » > Г ' 1' п ^ IIMIHHl » ІІГН • I

П И . Ill 1*1' IOI III 'UIIV HV. rt/ X l l l l INI Л Н П І Н І І І ‘ |*V.>(|0 КИ .ИІІІ m l Г И О І I K . i t ’l l ) Ч К' Ш НМ ) XII I P П І А іІ І К І Г І >

1*111Г\ I m i l

\ I'll )l «I II III II

H i d ) Х Г ІІ Н Г Н ll l l XITM'OV l l l l l l ОЦІЇ Ml I » t ill Ч Ч І

НІІІ l< КНІІІІ1ІНЧ<).НІ ІО І і А ЧОІІ IfVl/ 11‘ І И Г Ч » . I l l ' l l n i l IIVI'HJ *'|.1.>ІЧ1’М І Ч 1*11ГIV .» >.м|ч (ч

І- 7 .1,1

і|М< н І ч

Я К І ) ИІ ЧН ЛІ .П ЧІ .НІІІГ>І'Г<ІЇ/<)ІІ Н . Н Ч І І І Н Ч О Р і *1!V.>, m I m ЛІЧІМ і -НЛІРЧ ГІМ ГІН ГЧ I I I

M il l

.h .iv h іч >.н1ч л ч 'М і ' і iivi'i<| '.>1*11111.т и м п .н ч н о и и х Ь ) '. н ч іііж н и і Л іч і *« >iiv irv.»V> ■*•І ним AVrm l.M ГИ 0| І >1411 І>.)ИО ІОІІП ,»К1ЇІ/ II ЛІЧІМ.>.>H\A1| V *І11Ч<) IIV low І<1111. >ЇП > НІМЦІ O i l III іі(н )о ) > i i v i i і о н т і н л г и і о т ч ‘ ічол<Ім лічігк АсІАм i i v i i ‘ н л н г ч > ovi*N) -ї і і . і іі і .і їмі *і гї т і і і•І І їм I II ‘(ІЛ И ІК ІІІП І 1ІО()0 > .) HVirdy Л1Ч<ІОЮМ *K*IVA І > ЛІНІ l.»V .HMIlVrV'l > ‘ І >1IV ГІІОІ 4V о н >| І t l l l lV I l I l IIVII ГМІМІШ ЛИ(іо(|> Н ОІ

(І ’ ',4,1 ІІИРММ'ПІІ ПИІЧИІИІИ КІМ'НІИ 1)1. І О І Ч Н Ч ІЧ .Н

Hull І -І І V • ні І

IIVII Г\ \ І ) Г Н О ІІ)() ( у ‘ £()| >ІІІІ) I Hill 1II«IV IACImAVOII МІЧ I All 11*111 llllV o II >1 І.ІІМ1І I Mil I II Ц І Л О » І|ЧІ.Л<! II Г Ч ІІІІІМ ГІ/іОІПІ :(| *£(',1 ЛИСІ) М-Н.АіІ 1..MJ II 11М 111111 І І .111 ГР IIVII II ІІІІІН • і ні

н п г'іі.А іІ

> oM MVoi

iiv ii

*члі.А<І 1 :л<)

м о ч ін н і

> нон Vo

кчнл

іі

> nvroj

іч т ч

> н

ІЧ<) 11п о о Ю 4ІО І о м г н ‘ И О У Р І Н І Л І Г И II HOI III 1. 1I V .>11 ‘ НОН І >110(1 I >А «І >| IV ITI.IIVI ІЧІ ІГ’ І v V І )

(н о с ії 1*11 II ОІІ.М.НІ.МІ >11 •

ІЧ'І

н и н і »V >v іо н и о ip .м п ін т г н ) «пЛ ичгиз» «i.Mivinim crii <>м() (н y .(>| п н і ) і ім іі . нмгм > о п т о м o il > *1 XIVIlVlM О.ІЛН П І ОІ Ь ‘ ІМІІМО >14Я OM4VOI >Н» ‘ (|1WPMI.A<I II МОЧІННІ > о >) l\jnv o i l I 011111 KOI >141 (IV n il г н о ї / I*I1M!VI OV.V>(l>| МЛ1.Л(І l:.>y І<1ІИЛІ/Н > ЛИЧ >ЛІ..МІ I l‘ll MMMIXOM IIVIMIJ Ill'll ll НІ1І1ІЛЧ' OM‘ |VOI !< >.)MII!HI(V(J. k 1 ІОПЛ ‘ K 4 V A P ) HoVlIll ХІЧІИГСІ I’V I4IJ 1(1111)1 Ml HVl *l\ >н »I \1

6HI >ИСІ

m flrrmnrvtf^

I V I I J ІІІІІІ1І.МІ /

l l l l cl . Xl l AJM Ч О і У і і Л II . ШІ І . ШІ | « І Ш' 0 ) |

І. Unit- История культури ііародон мира Рамьі делались со спинкой или без цеє. Подушки Г)і>іліі большеи частью кругльїе, их набивали пухом. Богагьіе люди покривали ской парадньїе и обеденньїе ложа дорогими коврами, узорчатими и є зо лотими вишивками. П о назначению своєму зги ложа разделялись на шбсгвенно по стели, обеденньїе ложа, погребальньїе, на когорьіх виставляли тело умершего, парадньїе супружеские постели, низкие постели для больньїх. Спальное ложе походило на напій дивани, то єсть имело спин ку и стен к и с боков. Обеденньїе бьіли без спинки и без стенок или с одной только низкой стенкой (ср. рис. 192. г: рис 193, в), п о с и л ь для больньїх бьіла со стенками в головах и в ногах, причем последняя стенка долалась вдвоє ниже первой (рис. 193, а); супружеское л о же отличалось от простой постели тем, что бьіло вьіше нее и без стенки со сторони ног. на него всходили по приставної'! лесенке с несколькими ступенями. Бьіли и кровати, похожие на современньїе, с прямими спинками в головах и ногах; они служили для спанья и сидения, как наши кушетки. Д л я полного триклиния (обеденного стола, которьш назьівался так же, как и сто ловая) требовалось обьічно три ложа, которне ставились по трем сторонам чегирехугольного стола (рис. 194, Т ), четвертая сторона оставалась свободной (см. рис. 194). Так как на каждой софє би л о гри места, то число обедавших за одним столом никогда не превьішало девяти. П о месту, занимаемому ложами (А , Б, Б), они називались: верхнєє (В), срсднее (А ) и нижнєє (Б). Верхнєє и среднее ложа предназначались для госіей. нижнєє — для хозяина с его домашними или приживалами и нахлебниками. Почетннми местами на верхнем и нижнем ложах би ли первие со сторони стенки или прислона (1,2, 3), а на среднем — первое с противоположной сторони, потому что оно б и л о ближайшим к первому месту ниж нею ложа, занимаемому хозяином. 9 г о место називалось консульским. Так как каждому гостю подавалась подушка, на когорую он опирался, то зги подушки заменяли на вторьіх и трегьих месгах спинки, одновременно разделяя места.

im m w w v v w i

Гін ІЯО

12 І

ІІО .Ш М іП Г Ш ІС

II у і І І І Д О К

ІІМ М<‘ | Н ІМ . Д | М 'І І І І І І І І

Г м м

ІІІК Д ГІII К К р уїЛ Ь ІХ І ІОЛОИ ИМГ( It» ■!<* І ІЛ |)(\\І ОДМІІІІЧ І ІІ М Г ІІ І 1 M l l l t f |>.І< 11< >\< »/ІчГІІ1ІС І І )І IК A II 1111 >1. ІІр С Ж ІІП і* ІЦ )Я М 1>ІС ЛО/К.І (и.ІДІІ

КІМ СІКІІІ.І

ік »\уіч|»у ід і.ім п , і і і п ю д о б і к м і .і і >и 111к >і'і і |к*чсч к о й <>укіпл ••(]» ( о і ч с ч о м t.iM ii \<>жн м од у* і п а й

і і .п в .і і і и с

« с и г м а » ) ; м іч іа п а н и х і ч п і а д і к і » па

ч и н а м с лічи>і і » к о т р і , и ч и с л о и х

ііс

о г р а н и ч и п а л с к і* г р о м и .

( іпл іюмсіцалі и not родино; куіііаіи.о паш іли по примо на t іол, а па імобмг мод( ганки, і когорьіх гости оами брали ого. Иііоі ліур інпн нош до \\обмчдіі подана! і» куіпапі»я гостям к руки. ( .іолі.і бьгдн рааличиой ноличипьі: нрямоуі олмімс п круїдмо, па чгімрсх, грох пожках и одпопожпіпе. Опи бьіли очсчп» ра:міоо(>ра і пм н оі попи піні оідолки, украиюпий, формьі иожок н маюрнада, п і г< норок» і дсланьї. І\ і,орої ой мі*бо.ди нрипа/ідсжали поболмиио круїлью і іолнм і с одіюіі но/ккой. коїорью іш ітчили ич Ачии; доска их долалась їм ц гііію іо доргчіа. а пожка — ичслопокой ко< ги. ІІО/lvK.IM tupullix ГІОДОІІ ЧИІЦС IHl in придавали <|м»|»м\ ївсршм.іх дам илн мої ж и во ї н и х (рис. 105. і і») 11 л11 в дамі их в виді* пр я м и х с їо л Пііков , омиp.іи>щид< я її.і дайм (і>іі€_ 105, в). ()со(м>го рода иин ІІІ.І.ІМ МС 1.1 ЛЛ1ГІССК1ІС її мраморпьіс t ІОЛИКІІ глу мі Мі моді і.шкоіі для до кора гнвіїмх ваа п других in• ин>ш.і\ іісшсіі. Ііі.іли іакжс псОольїиис красііiu .ii і ю лм м і, м.і к о т р и х подавали вино. IV ііом іїся х ія .і \ майді-п хорош о сох рами він ийI> 1 Мр.ІМОІ ИІІ.ІІІ ( КІЛ. коїорм іі МоЖСІ служ інь приМІ |И>М Ч\ДМЖ<*< I ВСІІІІОИ ОІДОЛКИ -)ЮІІ мобсли у рим мііі (рік 1 0 5 , а).

К іьоми.і

меґхлли прнпадлежали

м іо м

і •і іч/Г.с с у н д у к и її

іпкнс |>і .і .

( Іуи дук и, в ко-

ЮрІ.ІХ \ І ><11111АІІ ДЄІІІ.ГІ1 и д руїие ЦСНПОС ІП, I. і .і мі Гю л і . і н с і і чаеп.ю мегалличссI lie мс

і .і

II МІ , І.срсН Я П ІІІ.іе, о Г іи г ь іс к р с п к и м и \ лпчс

с к іім и

полосам и.

Рис. 191 ' « 11>сніс щ о рнмскнх ііікас|)ст нам па не с щ о юлі.ко но одному доіііедінему Д О п.іс рисунку (рис. ВН>); по нсму видно, чіо п і н і походили на сстрсмсппі.іс. І Іа том же рисуике иаоґірнжепн і н іііі.ні полка, юже похожаи на ні.іііечіїние. Для храпешіи нгГіолі.іііпх їм іцеіі п.тример іуалепн.іч прніїадлсжпос гей, имслисі. красним! ИІІ..І і \ \кн, мсіаллігіеекпс коранпочки и і. п. її р к а л а ( п і н і Пі .іліі ю л і .к о мс і а л л п ч е е к и м и ) її х р о п о м е ї рі.і, чеми п <>і.і \ іі п ш і ї h i m р и м л я н а м е щ е д о ж ю х н І І м н е р н н , не і р е ч а м и і. ОЧІ III. р е д к о , М о с н н д с к м.с і ну 11 л и п н я , со л п е ч і н . і е час і .і . у с і р о с и ін.н ї м >о і і р . і щ у і р е ч е с к п х , (н.ілп и н і‘д е п і .1 о к о .л о LJ!) І г. д о п ж ; сніп на ■ і .і на міс і.

і о л я р и я , п н о 1.1 плі і н. і лік і. п і к а м і н і п о м е л і і р а і л н ч м м о

<І•• ірм\ І Іо 1/КЄ МОЯ НІ І МІС І. МОДНІ II,І( час І>1, г о ж е у ж е ІГінеї I ПІ,ІЄ I р е к .і м \ ні Vi і ї ї і р о п \ н І’ нмс ("і о м .іііііс г о р о д е К н е с сіл не-ч н м с часа.і 11 с рні.и ПІ. ІЯІІІ,II час 1.1 І ЛЯ о(>ІЦЄС І ІІС-І IIII II О у н о ї р е й л е м і ї я <>1.1 XII пси і . і п л е п м І НІНІПІІПОМ

11 а

її ікс я і м І !>') леї

v >н

І2Ї»

I] lieuc. История культурні народом мира

Популярньїе игрьі римлян также бьіли заимсі иоиапьі v і рскои. Самой любимой из них бьіла игра в кости, которой рнмляпс прида вались с такой страстью, что правигельство не раз издавало против нее запретигельньїе декрети. В зтой игре использовались кости двух видов, которьіе бросали из стакана или рожка, и т ральная доска без бор гов или с бортами.

Музьїкальньїе инстружентш У римлян, как и вообще у италийских народов, не бьідо собственньіх музьїкальньїх инструментов, кроме флейтьі (если не считать военньїе рога и трубьі). С грунньїе инструментьі появились у них уже в более позднее время от греков вместе с греческой музьїкой. Флейта бьіла издавна известна зтрускам, к которьім она пришла с Востока, и они ее до такой степени усовершенствовали, что, по свидетельсіву ІІоллукса, у них бьіл даже инструмент вроде органа, составленньш из бронзовьіх флейт, в которьіе воздух вдувался мехами или. при больших размерах инструмен га, давлением водьі. О т зтрусков флейта перешла к римля нам, вероятно, тоже очень рано, так как уже Нумой бьіла учреждена в Риме коллегия флейтистов. Вполне вероятно, что римские флейтьі бьіли уже и тогда гораздо лучшей конструкции, чем греческие. О т древнейшей форми (тибия) — простой дудки с четьірьмя отверстиями (рис. 197 а, д) — произошли все остальиьіе разновидности флейти. У зтрусков бьіли флейтьі ИЗ СЛОНОВОЙ КОСІМ, из буксового дерева (преимущественно культовьіе ИНС1рументн), из корня лотоса, из ослиньїх костей и серебра; бнла найдена также бронзовая зтрусская флейта (рис. 197, а). Флейтьі бьіли одиночньїе и двойньїс. В одиночних отверстие /\\я вдування воздуха нахо дилось либо на конце трубки, либо сбоку. Разновидность флейти с запіутьім концом бьіла заимствованна у фригийцев (рис. 197, г). Реже всгречалась фистула или сиринга (цевница) — соединение нескольких простьіх флейт неравной ддиньї (рис. 197. е. ж, з). В двойньїх флейт ах стволи ли б о соединялись од ним мундштуком, ли б о оставались свободньїми. Входящие в инструмент флейтьі могли бьіть одинаковьіми (парними) и ли различньїми по форме и го ну (непарними) (рис. 197, б, в, г).

В непарньїх флейтах различали правую и левую флейтьі: на первой иі рали правой рукой, на второй — левом; т и ік рвой бьіл ниже топа вгороіі, i u k h i o m v ома преобладала в (срьсамоіі, іоржсч івгиіюм музико, а втора» — в імчслоіі; праіи» фді іііа біила ікдуїщ ів а \сва» аккоми.і миру ІОІЦГЙ.

IttU llM lIK 'IM IC

у іііід о к

IIM IIC p illl.

Д рСІїїІІІІІ

І’ и м

Рис. 193

( л пі ін> піоГіражспііям на паммшнках, парш.іс флсііи.і ґя.іііалп І>.і інічпоіі длппі.і м формі.1, ю прямі,шп, іо иаоі пумами, її и ікх лсд мім і w i a c ппоіда расходплиеі., пачппая солі.ко с середіііи.і. " І •іі мі pi римі м іс і|)леіі і псі і>і, ііод()Г)ііі) ірсчесішм, пакладіипалп і еГ>е на рі і І .......

Ич) І ОІ пере І НИМИ. 1$ к о т р і , і с в с т а в л я л и м у и д н г іу к и флСІІі

( рі и і ч 7 , (>, в). ( і р\ і її її.іс і її її і ру меп 11.1 іконні лисі, v римлян і іс рапсе пмпера 11>р ■і о н 1 1 1 0 4 1 1 . <)пп ґ)і,ідн ааі їмс мювапм пмн часіичпо оі і рсічов. чаї п іч н о \ іападппаапа іскпх народив, пскоіорьіс дажс о і c i i i i i d i i i , і і помпі іи с іочрапплп сипи міч міме паимспоііапия (ср. рік. І‘ Ж) І і.пнії.імп па 1111\ ґи.ілп кнфара (сі(Ііаіа) и міра в се рааличнмх нпдач (ріп 1 ‘ ІК), 11аи>і па пі і іа >к >і гак поіому, ч го псині сс походили па роїа, і 111п м |а дсііі івнгсм яіо долались ив цсльпьіх р о т и дикоіі коаі.і пмі III і II М>111.1 М о ї |інс, для ґхілі.ших муаі.ікалі.пмх представлений, прпйавн лік і. іречіч м ін і pevi олі.ппк, і-і line іская ситара, ііогсочпі.іс арфа, «аміні і і паїїміп п почіп псе папці іні.іс ю іда ипеї румептьі. Іч і «. 11>111.і ічі пік

11ivmci 11її м 111>і 111:і. «де—

і і чі о ііхіччч'м дію (iKviiiiit-iiiii.it- шар111111«*м (оікім.ію іол« ii.li' донечки, киїоI •!.!•

ІІІ і |ПІІ ІІ.І1ІІІЛІ1 М О Д І I v 1111ІО K ills І І О Д О ІІ Ш У

її іі.іі і мі.їм п.і іміх, о і й п н д л и і.їм; і|іімГ>ам її і /ьг, чпі іі:іїїиі ііі|М‘лкіі; к;іі іаім>(чьі 4|*ІІ* НМ. .1) І .1МІ )\ ІIIIIІ 11МІ МІМИ.Ill (|>ІН. Н)К,

М І Ім-\І <іМ.ІІІІК. СІ ІІІІСИ КІІІІ ІЧ І»)

4 114

І І> (І>114 .

ШІСДСІІІІІ.ІМ ІІМП І Г ( к у л ь ї о м 11(11

III II ІМІ М1ЧІІ1.ІЄ ІІІИ і і>VMC'I І ГІ.І III К«»Л(»I II М.ЧІІІ\( >11 11 КІМ ЧІІ( Л«* ГіУЙі ЧІ II ІІОІ |ІЄ НІ Mil II II І 11\( иЧІЧ11М41. І\ ч д а р п і . і м і л е д ч с і о і п е с і п и п і 11.пі н п >11111111 » м пч

і рі

н п а п н р я ж с іін и х ваічхпчс

і цеп)

р і МІ її

І.

11а і і

) і p v p i n i (ча ї і о ік і р е ч а ■

мі -1 а \ л і і ч і ч м і і і

І І х І ОП І ЦІ і ІІ

кочімпі

III

пік і

II м к м і х

п .іп п іаппі.іх па (> роп

П іІІІ.ІІІ п р у і

127

/. ІІГ Ш . І І С Ш р і І Я

кульгу |>І.І

1І.І|МІД<ІІІ м и р .І

* * * Спортивньїе снаряди италийцев вначалс ограиичивались псмиогими приспособлениями для физических упражнепий, которі.іе развивали военньїе навики и приучали к боли, а не служили цели іармонично развивать тело. Уже у древних зтрусков возникли кулачньїе бои, которме вноследствии били перенятн римлянами и сделались для них одним из любимейших зрелиіц. Гимнастикой занимались или для развлечения, как и любой другой игрой. или с гигиеническими целями, и то лишь одни мужчини, так как римское чувство приличия не допуска ло к ней женщин. Позгому, за исключением перчагок кулачних бойцов, все гимнастические снаряди римлян били греческими. Из легких спортивних игр римляне особенно любили игру в мяч. Мячи делались обьічно из кожи и набивались перьями и т. п. Иногда они украшалпсь росписью. Большие мячи наполнялись воздухом и потому били очень легкими. И з остальннх гимнастических снарядов наиболее употребительннми били диск, гаители и железпьій инструмент для очистки кожи от йота и пили. Римские спортивньїе колесницш (употреблявшиеся для соревнований, а не в бою) били устроенн гак же, как и греческие или древневосточнне, хотя отличались менее красивой формой и большей простотой. С'охранившаяся древнеримская колесница в Натикане (рис. 200, а), а также подобнне ей зтрусские образцн (рис. 200, б) показиваюг, что колесници делали из дерева и обивали бронзовими листами или обтягивали кожей; бронзовне колесници били редки. Кузов лежал прямо на оси, на которую надевались колеса из деревянннх клиньев, связанньїх шиной. Д и ш ло приделнвалось к середине оси, к нему прикреплялось ярмо, всегда нарное, о гчего и сама колесница називалась парной. Даже в тех случаях, когда запрягали четнрех лошадей (квадрига), только дншловне шли в ярме, а пристяжние пристегивались к д и шлу; употреблялись ли при зтом постромки, неизвесгно. Самими

12Н

I t o j n i . H I H I lH I - II у і І І І Д О И

І >. It I 11 X X І І >. 111•- 11111.1М11

Vll|))l/KK.IM1I

I I M I H ' I ........... . Д р С І Ч І І І І І

(>1.1 Л І І 11.11 >111.К - 11 М І 41

Гпм

І К с р іІІ.К

, І І її >11

Кіі у п о ї реОлялік і. р е д к о ІбльКо м ос о О м х « л учаях і;і іі |» п .їли б о л е о ч с і м р е ч л о щ ад еіі: П е р о н іі . і ( ) л и м п и й с к и х ні р а х п р а в и л кол е гії!і ц е й , і.ііір я ж е н іїо й /(«‘і я і і . іо л о ш а д ь м и , п о л ь к о ж е лопіаден в е з л и і р н у м ф а л ь п у іо к о л е е п и ц у Траяпа.

Средства передвижения Д ля перевозки по суше людей и веіцей унотреблялись іелегн II повозки, двух- и четьірехколеснне, носилки и портіе:іі>і. І Іортшсзи, мояііиіиииеся в Риме после войпьі в Лани, п а ли при императорах обнчпнм средством передвижения аажи і очмьіх люде і і и даже предметом модьі. Они походили на носгочпьіе паланк.... . и Гяали открьггнми или закритими, иногда с запавесками, в пекогорьіх всгавлеиьі окна, вероятно из слюди. Д ля нопіепия нортшезов по городу держали особих рабом нлп паиятьіх слуї; а в дорожпне портшези запрягали двух мулом, одного <переди, другого езади; такая упряжка називалась «баї герма».' Чиї до посильщиков зависело от величини и тяжести портшеза и доходило иногда до восьми. Легкие портшези носили, положив их іпеггьі прямо на плечи, тяжсльїе — па ремпе, к о т р и й посильщики метали себе па плечо. ІІозднее вошли м моду креола па посилках, обьічно без верха. »книажи унотреблялись голько для пу іешес"гвий и загородпнх поездок, в са мим Риме езда м них била запреіцепа м«ем, кроме жрецов во время религиозпих праздместв, весталок и позднее — вьісших магистратов. Даже повозки с товарами и кладью могли мроезжагь по городу л и т ь рано V i ром. ІІесмотря па аги ограничения, рммекие акипажи били очепь разнообра.іпьі и имели разпьіе названих, завиіем ш пеоі их <|ю |>м і .і и назначених. ІІекогорне из них били местпого проїм хождепня, другие заимствовапи \ ііііопрапцем. Опи делились па дмухколеспьіе н четьірехколесіїьіс. Д м у х к о л с с н м е про< г о р п м е к р ь п ь і е ііомо ікіі їм полі.чималім ь матім г р а і а м п м ю р о д е , ш а п . і ідилії в і а к н х за г о р о д . Ір у со іі гни ііо ііоз ок у п о ї р е б л я л і я дл я їм р е в о ікн ііоі р е б а л ь п ь іх у рн І Іо в о з к п ІСМ.ІКІІЧ ЖІІІСЛеП Ііреді і.ц іл я л и «обом

12»

І. І іг ік

. Истормя кульїур і.і ІКІрОДОІІ мир.і

п р о с т е гелеги с верхом. Легкие о ік р н ін с зкнпажн, персня і не римлянами от бриттов и белгов, походили па нипсншис ніальяпские двухколесньїе кабриолетьі. Для перевозки грузов использовались прочньїе повозки па двух массивннх колесах, иногда они сосюяли из широкой доски на раме. К двухколесньїм зкигіажам моїут бить гакже отнесени і рпумфальї іне колесницьі, колесиицьі с богатмм балдахииом, в которьіх перевозили изображения боїов, и даже двухколесньїе кресла для больньїх. К четьірехколесньїм зкигіажам и повозкам принадлежали: дорожньій возок, в котором могли помоститься несколько человек вместе с поклажей, и парадпЬій зкииаж с верхом и очень високим ходом.

Рис. 197

Нерон возил за собой иногда более тьісячи таких зкипажей, а при Марке Антонии и Гелиогабале для торжествештьіх процессий в них запрягали львов, тигров, олеией, собак и даже сграусов. Женщиньї ездили в крьітнх зкипажах, которьіе завешивались за* навесками. Из простих четмрехколесних повозок известнн следуюіцие: род фурі'она, в котором перевозили рабов и ездили бедньїе лю ди; повозки с плетеними кузовами, служившие для перевозки клади и говаров; род дровней на колесах, употреблявшийся для перевоз ки мраморних глиб, больших статуй и друї'их тяжестей: а также лег кие гелеги, подобнне всгречающимся на помпейскнх картинах гелегам для перевозки мехов с виноМ (рис. 201). В зкипажи запрягали большей часгью лошадей, тяжелне и вообіце просі не повозки возили мули и бики. Богатнс люди ездили па лошадях малорослой галльской породи. Зкииажная упряжі, пнчем не отличалась от колесничной: дишлових запрягали в ярмо, прмстяжннх привязнвали веревочньши посгромками, приї ичпвавшп* мнся к нагруднику и подпруге. При одиіючіюіі запряжкс (мш \о заменяли оглоблями с одиночним ярмом, Л о т а д сіі ІЮ Ю ІІЯ М І бпчом ИЛИ кпу гом, бі.ІКОВ 11 мулов — ІІ.ІДКОІІ 1 (Я І риєм II.І КОІІЦС П ІІИЧ ІСІІ бнл римлянам н юрмоз. І 10

Ііо.німімеммс її уп а д ок їїм ■її |іімі. ^|>< ііпіім Гпм ( І М.І Ічом І ЦІПІ IIII 1ІІ1І.ІС оруднії II 1.1М.ІІІІІ ІчІІХ ІСММДГМ.ЦГИ, НІЧ МІ 11I III II.І 11.111111'І' I ».| НІН І IIIі ІГМ М-ДІ - МІН II І І 1.1ЛІ 111. (Н.І МІ ПСІ ЧО/КПСГ І ро' 1(4 ЇМIX ІХ.НІІ IIН и-м \| |Г М.'ІІІ 1.1н •|| IIII Іілуї 0|,| Ч II IIU4 І СІ І 11І Л 41,111ІЦ.ІМ II І І'Ч ,І\С |ПУ\ р,| 1ПОІ1Н |ПО( ІII \. II ІЧЛКІІХ 1111 і •НІН .111 і Ііч ПІІД.І III Іч І і. рУІІІ'ІН (< IIX.I) II КІІЛСЧ ІІІ.ІІІ (|IIII . Д И ) , 1|КЧНІС II 114 І І Іч.ІII ІІ|ІОН II і її і п|ігд< і лн чсннс іїй Vi 11нїїїї ніс і і їх11( інн. 2 0 2 ): ній гін кнілл п і К|іпшігн дерта

І І.і

ЧН.ІМІ ПІПІІПКІ1М. ДІ.ІІІІЛНМ II руКННІІ.ІН- КіІЛІЧІІІ.ІІІ ІІЛуї ІІІІПСІН ІІМІЧ IIі І Попит Нсріїїлнсм її ■■ КчірткаХ".

рими 11 іч міми і ечі.1 іміміі орудними

Ііічіііі і .ік же ппчем in’ оіличалиеь т і реческих оруди» 11 прні по і н ііч і ним для ниподелші, охої 1,1, риболовства и скотоводп на, Гн.ін НІНІ її упої реблепии у римлян * * * Інпори о рааліі'Ші.іх государі гнсипьіх д о л ж п о п я х . суїцсі і нонан т и х н Древпем І’ имі мій упомипали и о ппаках отличия, сейм не к і ЩІПІІ'ІІХ чиїм должиосіям.

( ідіїмм п і псобходиммх а грибу гон бьіло ночепюс сидсіїьс, н іісаа нами і піііе нремепа не реііссе ппое к римлянам с Нікгока и сох раннії піп і пою нернопачальпую (|>орму с кладного табурета на нііігпу і і,і.\ інкі.і їх (рія . 2 (И). б (реппос гн olio делалоеь на елопоной кости и било почс і ііі .ім мс ■ цім на|>я н чи і чанного судки- Іінснледст вин опо стало принад \с/К т и її.ні пі ех ночеіпьіх магиеграгон, между гем как трибуні,і, а но прі мі па І’сспублики п сена торій, еидели но премія аассдапиіі па про

Ги »

І ‘ІН

ПІ

і.

lit'

Hr. История культури народоп мира

стих скамьях. Перед концом Ресиублики, когдаІ гарне обичаи уіратили свою силу, прежнее значение почетньїх месу р л а г і е і і є н і і о ослабело, но вместе с тем сами сиденья стали намного роскошпее, гак как делались уже не из слоновой кости, а из более ценньїх магериалов и украшались благородивши мегаллами и дорогими камнями.

Приспособления для голосования на народньїх собраниях Введение их совиадает с заменой устного голосования гайньїм (письменним), введеннмм в 139 г. до н. з. При устном голосовании только председательствующие на собраниях и предлагавшие закон имели при себе таблички, на которьіх отмечали поданньїе голоса. При новой системе каждьій имевший право голоса гюлучал две таб лички: на законодательньїх комициях — с буквами UR (uti rogas, то єсть «принимаю предлагаемьш закон») на одной и буквой A (antiquo, то єсть «отвергаю») на другий; на судебньїх — одну с буквой A (absolvo — «оправдьіваю»), другую с буквой С (condemпо — «осуждаю»). При вьіборах употреблялись прямоугольньїе дощечки, покрьітьіе вос ком, на которьіх избиратели записьівали имена кандидатов. Голосование происходило следующим образом: каждьш избиратель опускал свою до щечку или табличку в корзинку, поР ис . 199 ставленную у входа в место собрания; затем корзини с табличками переносили в особое здание, вмгружали и, сосчитав голоса, поданньїе за и против предложенньїх кандидатов, записьівали итоги на особую таблицу; сами же таблич ки складивали в ящички или мешочки, в которьіх они и сохранялись для контроля. Порядок голосования по трибам определялся жребием: для зтого глашатай брал жеребии, помеченнне названиями триб, и опускал их один за другим, громко перечисляя триби, в особую урну, затем, смешав их в ней, винимал по одному. В каком порядке винимались жеребии, в том и должни били подавать свои голоса триби. Изображения названннх приспособлений, как и письмсі.... їх принадлежностей (табличек, стиля и т. п.), сохрапились па пекогорих монетах (рис. 205). "Іа б лИ Ч К И

(д е р е В Я ІІІІІ.іе

П ЛІІ

КОСІЯІІЬІС, ІІОКрЬІ І ЬІЄ

IO IIK IIM

(ЛОЄМ

н о с к а ) б і.ІМ І О Д ІІІІО ЧІІЬіе ІІ ЛІІ Д Н оІІіІЬІС , і р о н н ь їс ІІ (>< >ЛСС, < ОСДІІІІСІІІІІ.ІС іім п

іс п рас крьіпаїшшсс я, как кіні/кка Ічаа.дая іаісмічка (н.і \а оішсІ І Т .»

Ito іііі.іііісіін с її уп ад ок пмік'|мім. Д р с іш п ії Рим

її пі ін.іііуклпіі рамкой, к о т р а я не по.ніоляла ній кошам і н ш і |і \ і і о і «■ >іі і пік. н а і м и п < 1111>;і і1> панік аннос. Д ля пік і.м.і і луа.пл <»рі ні ■і н і і >і і і < ц і л і . ї ї <|>орме круглого ( к райні, і.кх 1 1 >< п п о і ' о і о і і ш і н кіш і |. і п < юлонкой на друїом (рік . 2 0 Г >, п). і її м

с ) імночіїмо і.іПлпчкп, Гіольїмпо її маліло, ис нольаоїіалік і» для ііінаппн і.і 111 ■<<>іч п МІН ( м |\>| ІІОКОЮрі.ІХ ПІКОМ, ІШІфИМОр ЛІоПсЖПІ.ІХ, ОЦІ і Гнили 4 4ИоГюЙ ОІД4-ЛКОІІ 1І4 мін мни.к- іаЬлички і кладій вал м имоотс (панноаніїмм ішуі|>ь) м ікроііян.інллп miivji і.«їм .і \ юл мріпнча ішкали кос коком поча іью, аа гем надиш шкали адрос (рік . 20!», і ) ІіюГпіі.14* и гроііншо іа б л и ч к и Гнили н а ш и т и м и книжками, котормо нос ил и мри «•їм і т і і о м у крміпмі і їх д о л а л и и а глопокои кос і и, до|>огого дорока, оороПра, ю ло t і и і і 4 |н-іьГ>оіі її другими украіпсинямн. П о числу іаПличок они напинались дпн н ім і і, і ріпі і н \ п » її г. д О соГн'ііііо Пога іоіі о ї д е л к о іі оі лі іч а лн с ь ро (іііііс д н н 1мчи пі ■ нчіоіюіі кім мі, когормо ін,і4 іінк‘ м а т о ї р ь і , консулі»! и н р о т р ш дарнлн друаьмм при і і і пг м їм іуіілоінін її ДОЛЖН4М її. ( р і к , П І; рис . 05).

(мі м і н і , . і к і о і і . д с л о ш .і х Пумаг н і. п. римляпс ікполі.аоналп плп пері .імен і, как греки, пли Гіумаї у, нригогоіілсшіуіо на еі пііек кою 11.11111р\<. і. М редпочіепие отдаиалоеі. бумаге, кото|м>н уже при Ainv < к шядельїналоеь ікк.смь сорго», оі самого ін.іеокою каче< т а о( іІ.іІ.поііеіІІІОП оГіер іочпой. II р е д к н х іік

(\ іі

м ,е

її

елучаях

і. п .

Іак

п і к і.м а П р а л и

11111 р і 111.1 к о ю р о г о

і її

іііід п о

іо н

и (ю л е е

писали

как

на

бум ага

п с с к о л і.к о ґіьіл а

не

коже

и холеге

и а го іа н л и н а л а е і. гакнх

полем

» д р е іи к и

уакимп

и і клеиналн

м е п о е t> и н е б о л е е

п о е о х р а н н ін іїн м о ї

(к а к

ІЗ д і о й м о » ,

рукопис ям, д о х о д и ла

гн ), на

полосам и, о д н ії д а н ії

іп іо ід а

до

ми і .і ж е , N <|,у

( р і к . 2 0 Г > ).

І Іік алн па одіюй с т р о п е лисга < тлґіиами, когорі.іе шли поперек і in н о і делялпе і. один оі другого краї ііі.імн ліпіиямп; о(н>роіпуіо ■ о і р о ї іv л і к і а для предохраікчіия <>і ч е р і ї е й , а о г ч а с гн для красоп.і м о ї рі.ї м . і м і к р а с к о й , к а к праіінло ж е л г о й . 1 1< ііік.іиіп.іп лік і < <>дер і і \ її п ін целое ( очнпеїіис пли час гі> его и наїїаііался «еінігок», гак

Рік . 200

i:i:t

Г. Ііі'іи. История культури народив мира

Рис. 201

как для удобства чтения аги листи паворачивали па валик с голо вками, прикрепленньїй к последней странице. Края свитка вьіравнивали, отполировьівали иемзой и покривали черной краской. Иногда свиток вкладьівали в пергаментний фу тляр, па котором надписивали заглавие сочинения и его оглавление (титул и индекс). Свитки хранили в цилипдрических коробках с крьішкой — деревяппьіх, кожаньїх или жестяньїх (рис. 205, д). В таких же коробках, голько меньших размеров, хранили дети свои учебньте ирпнадлежности. За детьми богагьіх родигелей, когда они шли в школу, аги коробки носили раби. Вместо перьев употребляли египетский тросгник, которьгй заостряли ножом. Чернила би ли черньїе, темно-коричневьіе и темно-красньїе. Их держали в чернильницах, которьіе обикновенно делали двойними — для чернил двух цветов (рис. 205, ж); несколько таких чернильпиц из бронзи с серебряньїми украшениями дошло до нас. Портативние чернильницьт нодвешивались за приделанную к ним ручку.

Италийские деньги Весьма вероятно, что металлические деньги появились прежде всего у зтрусков, от которьхх перешли и к другим италийским пле менам, заменив собой обьічньїй обмен, в основним па домаїїіиий скот. Позтому на металлических деньгах впачале би ло изображеппе какого-нибудь домашнего животного. Па первьіх римских деньгах, введенньїх, по преданию, (Червнем 'Гуллисм, гоже бьілп іакне наображения. Они изготавливались в виде медпьіх слігіков плн паличок, которими платили по весу, и оставались в уногрсблсіїїін д<>\и>с вре мя.Только в '1 5 0 — 1,‘Ш її. до її. ». оми (я,іди тямсіїспьі (>о\сс удобіїоіі Круглий мопс і он 11:і м< рі < М>баи минем ( він ща III

ІІО ІІІІ.ІІІІС ІІІІС М у іІ .ІД О К

Н М ІІср іІІІ. Д р с Ч ІН ІІІІ

Рим

( іі .і ' іл \.і мі н і с 11>і <>і \і ін;іл 11 її оОоана чалії її. і ші\ < ції імш і ь, і к >і <їм и\ < in мі чеканії 11, п ньібинап. па них надписі. R O M A . Ч ека нна » м<> її*’ in (асе) (н.сла міп ін рааличпьіх видри, ка ж да» с <>с<><>і .і м і і і і с м і і с ч'м па лнцепом с т р о п е ; па о б о р о т о м с т р о п е ' всех .-них м о псі бьі м> ні.іііпіо о чеп ь і ру бо є и з о б р а ж є п и с корабля. I і .інмоііопшііш її их ішаки бьіли слеі\ ппііііг: ;к ( і їмс а голову Я пука и гірямое І; in і ломі і на а<(<і 11 лі і <ч*мис — голову Юпим |м її S; цин ік фавіїмм 4 уіщиям) — го\ои\ Мііік |ті>і и чсіьір с шарика; квадр.іін (4 м щ пи) — голову Ісркулеса и гри мі ірмк.і cvw гаме (2 уііцііи ) — голову Мі річурии (мли кадуцеіі и сіриглис) и in.і ііі.ірііка; міцни — голову Ромьі и >і м11 шарик.

Г>м< к

ледссвии,

началом ІІ у -

..... <•< кпх помп, псе аси монетьі Іч.і X11 VMCIII.IIICIIbl в весе и к ним Рис. 202 іірііііанлсіїьі і ри пош.іх наимепоіі.нііш — 2 , 0 и 1 0 ассов: дупонт і ї . іршіопдин, депарий. Па і і о в ь і х монетах бьіл один и т і же иіісмпем. — axe пская еолова в шлеме н цифра, обоапачаміцая м\ і м>іімо< її, в асе ах, иаображепис корабля па реверсе сохрапилось. I I 260 і; д о її. у>. начали ч ек а н н ії. мопетьі на е ер ебр а, к о т р е >е рань ми- ходплії к іл ь к о в сли і ках. Чбеда же бьіл устроеп монсіпьііі д в о р її і чрі ачді-па д о л ж п о с п , с м о т р и т с л е й аа вьніуском монети. (Іе р е б р я ні.н м о п е їь і випускалась грех вндов: депариіі — в Ю ассов, квнпармп в Г> ассов, и п а в ш и й с » гих п ор м о н е ш о й едипицей е с е їе р i i i i i i (2,Г> a era) — со апакамн нх стоимости: X, V, I IS.

І Іа иіпіроіііой с т р о п е денарня бьіла вибита колеспнца пароіі і їли к ііісрпсіі (рік . 2 0 7 ); квипарнй имел первоначальпо налицевоіі сто І »•>іі*- іохоиу Мнпервьі, па оборонній — диоскуров и надписі. R O M A ; ..... \сд< т и п па пем стали чскапип. ф и е у р у победьі. С.ессерцпй сіа....... іпіі.і представляє і е лицевой сторони жспекуіо еолову в ні м’ мс п анак I IS, с обра т о й — дпос куров е надписі.к> R O M A . Ч еканка псих

і ік п а а і . і в а е м ь і х к о н с у л я р п ь і х и л и ф а м и л ь п ь і х м о п с і

І і.ік к а к м о п е ї п ь і е і і . п іп м і нні

рі

па

них

і р п у м іш р ь і, п р е т о р и , и д и лі.і н д р у с п с м а ш с е р и і ь і

<нон

п м е п а ) с'іц е о ч е и ь

ерубая, плоская, ри сун ок

II ф і н v p І і с х к л и г ж , II І О Л І . К О С с е

1.11111.1 І

і р і ч ос к о ю

В. Д О

II. » .

ІІОД

В Л Н Я ІІІіе М

і і с к у с о в а о н у л у ч і п а е еея.

І І II I І.І.СІ ЯІ \С'І I live І Я ІІОС ле в в е д е нії» • е р е і і р я і і ь і х д с п е ї ( о к о л о III II 10 11.11’

Ік е

І.) (ІІІІМІ ВІ.ІІіуїЦІ'ІІЬІ н е р н ь ї е ю м о і і і ’ іьі

, |() н

ссе і е р

і сі і* її і “

п і н к а м и І.Х, \ \ \ \ , \ \ п н н >і і р . н к е п п е м па н щ е н о і і с т р о п е 111 м пі 1.1 Марс а . на с і( и >рі 11 іи пі

о р \а

І'иі . 201

п і и і ( н и м 11. їді 11 її п R( )М \

і -і

і о

Г. Пейс. История культури и а р о д о в мира

Увеличение вьшуска золотом мопсі і.і (в 100 и 50 сестерции) последовало, однако, только при Цезаре, ходовий монетой зо л о ю стало не ранее правлення Нерона, так что, собственно говоря, золотьіе, серебряньїе и медньїе монети вошли в одновременное обращение лишь при имнераторах. Вес и качество монет, особенно серебряньїх, неоднократно изменялись. Иногда вместо серебряньїх денариев вьнгускали бронзовьіе, покрьггьіе серебром. Позднее из серебра чеканили одни толь ко денарии и квинарии, но уже не сес терции. Каракалла ввел новую серебряную Рис. 204 монету (с изображением его портрета в лучах, или портрета императрицьг на полумесяце), которая при Іордиане совсем вьггеснила денарий, но качество ее до такой степени ухудшилось, что при Валериане и Іаллиене монети вместо серебра чеканили из отбеленной меди. Такое положение римских финансов сохранялось до Диоклетиана, которому удалось восстановить нероновский денарий в его первоначальной чистоте (292 г.). Подобное ухудшение испнтала и медная монета. В 39 г. до н. з. триумвир Антоний чеканил сестерции из желтой меди виє Рима, а при Августе такие же сестерции стали чеканить и в самом Риме; затем, до правлення Нерона, и ассм чеканили двух родов — из красной и желтой меди, последний имел особьій штемпель; вьіпущенньїе при Нероне медньїе монети при Деции (249—251 іт.) стали тоже че канить из желтой меди, так что деньги из красной меди постепенно совсем исчезли из обращения. Так продолжалось до Константина, которьій положил начало новой монетной системе.

І Ні

I t o . l l H . I H U I I H C II у і і . ц о ь

I І і ч М о ї | » | 11, і < MH < Ц С І П Ш . Н І Н І

IIM II c p lIH . Д | И ‘Щ ІІІІІ Г и м

Д сІІсІ.

'll І,,ПІК.І 11X IKK KUIII1III < <І11(-| >1111 ІІ< І III

111,1 1(1. II ( I. IIK IUIIA.K 1. ХУДОЖССІ

пі і її ice. » і о іііідііо ікм ох Ікпи пишім( II

ф .ІМ ІІ М .ІІІ.ІМ

М О П С І.їм

1 І < - 1> ■І>1,

їм>|іц\і|>ііцііп Секста І Іомпся, Л с і і і\ %ла Кома, по (>|х >і і : ю і і і .і м медалям ( і к< 1.1 п ом>(>сііп<> по медалям импе|> к о р о н ІОлпена и Флаииека дома.

Ніс >иі м о і к т ь і и медали намоміін.пої лучпіие греческие ofipaaц і .і удніснис чекана началось п<>( v \нтоншиш, ("начала оно (>ьіло < пі.і іамсіпо, по под плияпием <>Г>іці ю кьірождснии римскою искуеі і її.і чеканка сіанопилась псе хуже. II с ім о м Риме м о п еп п .іе IIIгом Рис. 2(Ні ін \»і <чце ііьіреаали сь д о и о л ь п о чі ік о п годько ю р а а д о поадпее д ош ли д о і а к о г о же іккажспіпі, ь.і і ос іп.іло х а р а к і е р п о д л я м о п сі не и т а л ь я п с к о ї<», мрснмущс< іп с іп іо м.і \<>а піа к кого чекана. Ііпрочем, римские д с п ь і п редко ч ека н и ли сь ниє Рима; моїм ііп.н ііюрьі и н р о н ш щ и и х Гя.іли іаиедепьі не рап ее Іаллиепа. Іі ю р і о и л с їй нольаіш ались, конечно, и иікк і раниме д е н ь ї п , но они пс пм елп опрі ( с а і ч і п о к ) курса. А а і н п с к и е колон ми н соїоапьіе Риму города чек,піп мі <оґк і псиную монету — медную и ссрсЬряпую.

Средства для охраньї обгцеспшенной безопасности и порядки К ним нрпііадлсжали, кроме устанонлеппьіх праниіедьстом ору Uni пакачання, имущеі і но рааличпьіх учреждсппи для оГ>е< печення і орі>д< кої о Плагосос"іонний и н и х мисле ножарное снаряжсчіне. K m м и і.ціляли кедра, топорьі, лес гннцьі, канаї ьі н пожарпьіе іруПьі, і і о пк (т н е н упо ї реОлсппе, пером і по, при Граяпе. Чопі і о ч і ю с у<іроіі< іко < пфонон неианесі по, пх ікііолі.іоіі.іпііс іюд іксрждаси я не голько <нндеіельегнамн дрічіппх акторок. ІІО 11 іі.ііідснпьім н наше креми Гідн і 11нкнгакеккьо прнГхіром, паїїоміїп.і юіцпм паї о с о п кк гон і п і дкух Гіропаоїи.іх пилнпдрок < клапанами її 11\ і рп, <(м'дппепньїх между гоГиііі і орпіоп і альноіі іруПкоіі. Ч ю к.н аем я орудніі ііакатання, го онн (>ьілн р.і іііоо(>р.і:іпьі н як I ПІКИ І ООІКІ'ІІ шуя < і роки ні ірічінсрнмскнх у ІОЛОІІІІЬІХ іаКОІІОК I I ік.ітанпя когорі.и оім.ікпоік ппо паапачалне і, ііародіп.імп плп уіо мііііп.імн <удам н ію'іра< і а мі п іашк іім<>< і н <н нпііьі <>і нмущсі іксії н і п і і к ч і н ( р а ї м е р К О М і р о І І ДОХОДИЛ

(О < ІО ІІ М О І II I ДІІУХ <>нец п

Ц.І

М.ІІІ.ІХ

I I I I >1,1 КІ

1.1к м о ч і

>||), К.іП.І ЛІ.І ( І

М І н е ї IX

п н я ( ш и п |,і і о с

ини

I I >11 ІЄ

ін іііи к

|о

її м і і іьі м

\/1,1111 І\І Ж )

н а к.і іаі і н і

і рнд

І ю р е м іп

м)

>1 о

іп м ін и

I Hr in

История культури народнії мира

Рис. 207

ния гражданских прав, изгнания и емер гной казни. Смертная казнь, за которой следовала конфискация имущества казненного, производилась различньїми, но всегда мучительньїми способами. В древние Бремена осуждепнмх на смерть удушали веревкой или засекали до смерти, позднее — обезглавливали, бросали с Тарпейской скали, зарьівали живими в землю, распинали. Зтот последний род казни предназначалея преимущественно для рабов, с когорьіми вообіце обращались крайнє жестоко, подвергая ночти за всякую вину телесному наказанию. Д л я рабов їй.їли введеньї и особьіе орудия наказаний. К ним принадлежало клей мо д\я пойманньїх бегльїх рабов, которьім вмжигали на лбу букву F; железнме ножиьіе кандальї и деревянньп'і чурбан, которьій приковивали цепью к ногс вимовного н соединяли с железньїм поясом (рис. 208); железньїй ошейник, ручньїе кандальї, коюрьіе иногда сповивали цепью с поясом и пожні.імн канда ламп. Ь олее жестокие наказания /іля рабов сосгояли в гом, что виновного привязьівалп за руки к перекладино, на ноги подвешивали ему гири и в таком положений еекли: члігк'і 11юму в воровегве отрубали руки или виводили на арену ЦІ! Іжа и отдавали на рас герзание диким животньїм, а иногда кормили им диких зверей хозяина раба. Если раб убіївал госиодина, закон оеуждал на смерть всех рабов, принад \і■жавших уби тому.

Военное снаряжение римского войска включало, прежде всего. метатсльньїс орудия. Изображения на памятниках не дают представлення об устройсіве орудий, а голько показьіваюі способ их установки (рис. 209). Позтому мьі ограпичимся голь ко их перечислением. Римские метательпьіе орудия подразделялись на два вида; орудия, метавшие снаряди но горизонтальний линии, и орудия, снаряди к о т р и х описьшалн дугу. К нервмм ііриііадлсЖалп каїанульгьі и различноіі величині,і самосгрсльї. Ко в горому 1T I I I V О І І Н П Т І Л Г К Т , VI.IIIIIIHI.I д л я мсі.нині іи ,ксм .і \ вам Рис.

208

I l l ' l l . І І ЗІ ІСЧТГПЬІС III ІД І І І І І Ц І І М

с м ■•(»;! \ м и і ьіі

і чи

11. 1111. I I I I I

Ito iiii.iiiiriin c її уп а д ок іім н ер іїїі. Д| м‘ і і і іі іі і Рим

Кулмшнит у шті/н. Іч\ м. киї. і» уіяарі. її іа лі.яі щоя художсс і неп мої і і.ю <>(~>|><■(><>і кп <>(>я II оі ІІОИІКІМ -)І рускпм. І ІСрСІІСССІІИС Я І*ИМ ІрСЧССКИХ КЧ ЛІ.ІОЯ, ІІр< >||і І1ІСДІНСС 111 >11 ’ ІарКЯІІІІНЯХ, ІірМЯСЛО К гому, 4 1 0 К дрсіІІІС.аі І»у< <і ом і.\ ....... ... у і іі:і |>і і мрій осдимилась греческая.а мри далі.ік'ііпи'м I.III.I

і м і и і м ш рммі к о іі р е л і н ми с г р е ч е е к о й о п а я ь і т е с м м л а :-п р у к к у ю .

Римі і . і і і і к у л і . і раньте не юлько не трсПояал, но дале не донуї к.і ч і >лице і норення Гіоіоіі п челонсчсском о(>раас, моному н нерное премя \ римлян не (мало никаких стаїуй (іожіч гн. кроме ііа іу н Ірі їїмі'іо нх (южееіна — дяуликоіо мінуса, а (я.ілн юлько еіімнольї ■IX. н.нірнмер КОІІІ.е II ІЦНі; я л и ц е КОІОрі.ІХ е щ е п р и І Іуме ОІІІІ м о к л о ■ні ми і. Марсу. ^5аісм мояннліїсі. екуліанурньїе наоГіражічшя Гхяоя; оі ні ( я.і мі іанмс і ж т а 11і,і я на чале у :•) і рускоя, но кім у і рекоя. Іч іретіеГтімм п а ї т х с їм іу й ,о сі илс котрі,їх д аті 11р11<і\ і її 11 к м ате ноняїне сохраішніїшеся глимямьіе н (іронаояьіе <|іш\ркн і р\ ‘ юіі раї ю і і.і, н римадлежала, яероя т о , н era гуя І( )нн і ера, к пора я < 11їм ла я но< і росі 11кім Іаркяі н інсм на Канитолин храме ме/кд\ і іа ЯІІМІІ II ІІІІІІІІ.І н Мннсряьі. І Іо ми і рої,о раї 11рос і ранені іом у я д рея і юс їм оГн.ічаю одсяа 11, н на ряа.а 11, ндолон, < іа і чю канн іолііік кої о ІОнн іера ойлачалм я нелнко Ліпимо одсждч і очі юіі копіям коюроіі (т іл о нрнняіое япої леді і ніш одгяннс і рнумфа т р о н (і.оке раї краіініяанне міна ііа л о іірннадле/KHoi пан і рнумі|іаі<ірі кого нарада). І.ікне оіілачсчше ндолоя сохранилось до ііоаднсі’ннего яремеїмі, но кр.мінен мере нрн мамссі їм,їх і і |>;і:і д і к ч ' і иах, і стример \ск і ікиріш яч, \і і .іііоя чемні,їх я і: до м. :•). Друїие еіаіуи (мали мли подражаїшем I р( чеі КИМ, ИЛІІ яялялнсі. II poll інедсннямн і речсскоіо ні куі і і яа. \М.іри 111Н'ДГІїїІЇЛЯЛІі гоГмн’і III І Н І М . І І І І К ,|\І«ІІ>11111 для І І М І ч М ) ......я іїї і цінім ()оііім 11лі і тік і ІИПІК» .1 \І111>11 /КГрі ІКІІІІІІМ1. II.І ІімІмрМЧ р.к ІчЛ.іДМИ.І ЛІК І> /І\|*|И їм ііиі.к* і>|»v, Uія м і>;!«'<м;і 11пін.і мк і. І*11\ І |ММІ Н XI II ІІрІІІКЧГІІІІЬІХ и /їмріку /ІЧІІІНІІ 111,14 (для /М-рІІМІ 111 > 111К> 111«' 11111І ІМ ІДUMIII.IM ГиіІ.ІМ І І І . І р М К . І M l яму < кроГяіку \ ) ІЧ

НИМ

•«< І І І ІІ .К *

I i p l I I І Л Д Лс/ Іч їІ Л І I

І р ( ‘І І ( >/Іч 11111ч11 ( р | І (

/Іч(‘{ >І

IH lt .il. її).

Пм.14 І \4 І ІЧ р . І І М Г р M il н р и . і л , II І ІчО ІИрИІ 4■І>1111(їм \ІІ ( ДЄ\,ІІІІ.І. II \*І Ірпіі » I 111 ї

і д ім *

III

p f ‘ l Ч І М П І I l l p o i l i l М ІС І .

І їм

I t m p M ii ii i «дглііч і и >і 11г111 \

■ІІМ,ІІІІІІІ І І. ПІІрГДГ ММІІІ.ІМ up.ПНІ vim іи- мімі иiv .і м.ірги. і>«ім.і1 11к-.і л і.ірії |\я мрі тиірім юімгміїи н \,і МІ ОІЯ.ІІЧІЮІІІ ПІК» II І Мр.ІМОр.І рі* І і її і її ми‘і 11їмі і іи» ‘і.н їм Viini prl і мі МІ Імі ІІІІЧ ІчІІрІІІІЧ II 1,1 І І |1 р! ІІМ

І*ІК ЇО!» І Чи

/.' liciit. Ис горня культури народнії мира

Форма алтарей, как нндікі н<> до шедшим до пас изображі пням, кіжс имела различия. Били алтари в виде колонньї, овальнме, кубические, треугольньїе, то с вертикальними, го с паклонньїми сторонами, а также сосгавленньїе из всех злементов зтих форм. На верхней доске больших алтарей делалось чашеподобное углубление; у Г<С, ... —...У жертвенников, на котормх приноси ли кровавьіе жертви, по ней шли 11 плоские желобки для стока крови. На бокових поверхногтях алтарей вьісеченьї вьіпукльїм рельєфом цветочньїе гирляндьі и между ними жертвеннме орудия, головм и черепа жертвеннмх животньїх, больтей частью баранов и бьїков, или же на них 'S) представленьї сценм из жизни богов, обмкновенно того божества, к о т р о му алтарь посвящен. На небольших алтарях вмсекали Ieqf шГ иногда короткие посвятительньїе надписи. Жертвенная утварь, дошедРис. 210 шая до нас в изображениях на зтрусских и римских памятниках, делится на две группьі: собственно орудия и сосудьі. Как те, так и другие имеют зтрусскую художественную обработку. Найденньїе в одной зтрусской гробнице бронзовьіе прибори, вероятно имевшие культовое назначение, отличаются високой художественностью (рис. 211). Найденьї котли и треножники (рис. 183), круглая треножная жа ровня со всеми нужннми для разведения и поддержания огня орудиями (рис. 211, а): гципцами на колесах (рис. 211, в), лопаткой (рис. 211, г) и двумя крючками (рис. 211,6), вероятно, для переворачивания углей. Зтруски употребляли при своих религиозньїх обрядах гонори, ножи, жертвеннне чаши и г. п., поскольку их религпя требовала жертвоприношений для предсказаний по внутренносгям животньїх. Согласно древнему обьічаю зтрусков, жертвогіриноіпепия сопровождались игрой на флейте. О жертвенной у гвари римлян изяестно, что при Нуме она изготавливалась из самих простих ма їериалов и без всякой отделки. Плиний замечает, что в его время, пссмоі ря па разиш не роскоши, для возлияний при жертвоприношеннях ІІ( полі.зова мк і. соту дьі не из хрусталя или муррп, а из глини. І Ірапда, » н і <<><уді.і мої лп составлять исключение в ряду осталі.поіі жсрівспіїніі уіварп її имсть іакое же сакра л і а ю с тііачснпс, как її кремені.,« лу/Кіівіііпіі ф<цпалам нмепо ж еріїїенноіо ножа

ш ш

U tKiiiiiiiiiniiK' її уп а д ок іім п ср іїїі. Д|М‘іііііш Р им

к жері всніїьім орудиям римлян припадлежали: гопорьі млн (емірі,і (рій ’Jill, (»). (рис. і 12 , в), можи (рис. 2 Ю, а, а; рис. 109 , а: рис. 112 , а); кропила мі кии< міч ік>л<и (рис. 2 1 0 , в) для окроилсиия лкк гральной водоіі и ложечка, котрий кчамі к\ Ім*1111>і в куриліаіицьі во время обряда жертвоприношення. мплоіьі

(іпсудьі, унотреблявшиеся при жертвоприношеннях (часю *еребряіп.іе, а нерідко п іи лоіьіс ) бьіли слсдуїощис: сосуд <• крьішкой для хрансния курений (рік . 2 10, і ; рік 11Ч, Г>), круїлая или мноїчіуі ольпая курильиица 11 а кепочках, (мілі.іпая жаровня їм- і рл чек (ер. рис. 84, а), горшки, а к о т р і.їх варили ш іугрсі шостії жері вепім.і\ /мию і них, іімуді.і для черпання, с оді м і і и м і дііумя ручками (рис. 210, с), илоскне чапім д\я т и м и тн ії, с ручкой или бел мес (рис. 210, ж; рис. 110), раллнчіюіі величним (>ми,м, н.і і о т р ь іх иредлагали боїам ж ерівеппос мясо (рис. 11,4, а), а іакже корім піч11 для при ІЮІІіеіІІІЯ плодов.

К сняіцсппой у ти ри должпьі бьіть іакжс о і псі спи: піп п.і її кшіі.н іалпйскнх жрсцоїі, критні посох аніурон, ремпи луперкпен, клсіка для і пнщспньїх кур (рис. 2 1 0 , д), по клепанню коїнрьіх уіаді.піалп т.ліо Погон, и храмина)! угнарь нссіалок, оіличаніїїані я їх ііПспноіі про< гоїоіі, гак как кульї Нести Гя.іл носпроичнсдеппсм псрнпГіі....... іо культи доманінпх Погон. <>м:і сосіояла на дкух палочск для доОьіііяппя ( нпщспііпі і > шия, <•< ні по какоіі- \пПо прії'іппс оіопі., посіояппо іорсіїїішіі па аліарс Ніч 11.1, поіухал; і ніініпоіо її нуда для храпспіні нодьі. к отр у ю мер пали па ключа ппмі|я,і Лі гріш, ілппяпоіі посуди для прпі оі он леї шя /і.срі нсппі.іх куніаппіі н кропила. І.'ік как, 11п лаї т і пОряду. пужпуіо диі л.гріїїопрішініїї-пш'і Піч їй ні іду іапреща м >сі. і і анп 11, па ісм ми, ( н.і \ 11иipjic і п і <пгцікі на п.пі <11 іуд і широким у< і ким, іаі м і рі'ппьііі кип і\ і ак. чіп он ппкак пі- мої (>1.1 II. Ill II і .III мчі

/' U n it. История культури н а р оди в мира

Саркофаги иурньї Различие между ними состояло в іом, что в саркофагах помещалисі> тела умерших, а пеплохранительницьі служили для пепла, оставшегося после сожжения тела. И те и другие изготавливались преимущественно из пелерина, травертина, мрамора, алебастра и друтих, более дорогих, каменньїх пород, а также из обожженной глини, но пеплохранительницьі почти никогда не дєлались из дерева. Саркофаги же, наоборот, в большинстве случаев били деревяннме, причем не всегда из зкономии, а очень часто из роскоши, гак как упоминаются дорогие саркофаги из кипарисового дерева. Саркофагам придавали форму продолговатого ящика с массивной. плогно закрьівавшейся крьшікой. Отделка их. разумеется, зависела от средств и вкуса заказника, но обьїкновенно она состояла, как на саркофаге Сципиона (рис. 126), или из архитекгурньїх алсментов, заимсгвованньїх у храмовьіх и других построек, или, как видно по некоторьім хорошо сохранившимся саркофагам, из укришений в виде колєц, которьіе держат львиньте юловьі. І-Іногда бока саркофага или только переднюю его сторону покривали рельєфними композициями. Зтот род украшения часто использовался для пегілохранительниц. У них не только бока били покрити многофигурньїми композициями (из грєческих мифов, символі ізирующих смерть и царство теней, а также из жизни умершего). но и кришка украшена статуей умершего. в богатой одежде, в лежачем или нолулежачем положений (рис. 45); рельєфи, кроме того, раскрашивались и покривались нозолотой.

К погребальной утвари принадлежали гакже и урньї — небольшие сосудьі, которьіе ставили в нивіах колумбариев (рис. 212). 9ти ур ни, среди которьіх вьіделялись своей особой формой альбанские, делались из различньїх материалов и били разнообразньї по форме — от простих глиняних до золотих и серебряньїх, скульптурно украшенньїх. В такой уриє из алебастра бьіл привезен в Рим из Британии пепел императора Сдевера.

Рік . 212

СОДЕРЖАНИЕ i m u i i u 11 11II і ц.і

і і л г о д і .і к в р о п ь і

111 .і м і н

.............

И | її

ні 11 •1111 M . i i i . i r

I l,H

I n

I II >| hi n

.......................

.о

......................

і . і м г ' і .ш н я

i i i > її

(і

іім іи ім п с ч к о с

) аначспік

одсж ди

-I

ї ї . її і) i> І і l l i l i I ’l imi • I

i n » m i . i n п іі'/Кда

M Kill

..................................................

ІГі

І н і м і I I I I I ■ III n i l к а

її 11 » м і м і

I (Ї

.........................

I |її ii >i 1111 її і

...................

<>H

.........................

, H2

(им і і

. -H 7

і її ц і п ■ і in n i i i . i i 4 1•

ми

і і.ііи ія

...................

.. .

її і \ ] 1.1 i i | i . i i i i i i ( , 'M.< i u c i n i b i \

ііанніі

І 1-І III • >1 I Ml III |l II M iiin iiiiiiiiiii.il І 11n <1 II

н |її ї ї м і i i

\ її її 11 n

IjllMIIH

...................

( i . i i n i ( it -j iMi.i)

І 1111v м 11• i

................

. .‘ I ? 101

............

102

. . . ....................................................................................І o r »

і ■. |H

M i i i i H її о с а д і

inn

Я I

..............................................

Mi l l I I I II IK І ДІ III p i І І І ОД М

П о н inn (

i i >k

n o n роіікм

...............

........................................................................

w . i i i .i i 11>1.11 i i

>n\ м г і і г а л м і ь к

колоімм.і

. 110 »

inn

м а ц .h

111itil i i i|till

.1 2 0

M r і її ' і її її

I j»

121

i n її i j >\ m < 111 i .i

і M. i n. i i

її м і . і i n |>i

i i i i i .m

I I I HU .......... 1 1 м и ш і д \ и I I м

м н и і ік

II I I I . І

і її

И н< і| ні н

н 111.1 її

iiiiii

...............................................

к і м ц он.іінія

12 0 »

...................... 1 2 0

н а ііа{»одін>і\ <і іГ іра ін и їх

............................................

. .

10 2

Ю І

і м і і »ч і >.і 111>| н Ь щ і - і Г І К - І І І І НІ І ІН І ОН. I I МІХ І II і

І\І м . н н і . н і \ і її. і І

. 100

.1 1 0

< III N II I

У|

.1 0 7

.1 1 2

1 i n 11>•

thin

і j 11 і и І • II II II і j

10 7

j н.

І00

и їм

M 2

Герман Вейс ИСТОРИЯ КУЛЬТУРЬ! НАРОДОВ МИРА

Том 4 Возвьішение и упадок империи ДРЕВНИЙ РИМ Ответственньїй редактор Н. Д у б е н ю к Художественньїй редактор Е . Ш а м р а й Компьютерная верстка В . Л ю д в и н с к а я Корректор Н. М а р и н є н к о ООО «Издательство «Зксмо» 127299, Москва, ул. Кларьі Цеткин, д. 18, корп. 5. Те л .: 411-68-86, 956-39-21. Home page: www.eksmo.ru E-m ail: info@eksmo.ru По вопросам размещения реклами в книгах издательствв «Зксмо» обращвться в рекламний о тде л. Тел. 411 -6 8-74. Оптовая торговля книгами «Зксмо» и товарами « Зксмо-канц»: 109472, Москва, ул. Академика Скрябина, д. 21, зтаж 2. Тел./факс: (095) 378-84-74, 378-82-61,745-89-16, многоканальньїй тел. 411-50-74. Е -т а іі: receptlon@eksmo-sale.ru Мелкооптовая торговля книгами «Зксмо» и товареми «Зксмо-канц»; 117192, Москва, Мичуринский пр-т, д. 12/1. Тел./факс: (095) 411 -50-76. 127254, Москва, ул. Добролюбова, д. 2. Тел.: (095) 745-89-15, 780-58-34. w w w .e ksm o -k anc.ru е -т а іі : kanc@ ek sm o-saie .ru П о лни й ассортимент продукции издательства «Зксмо» в Москве в сети магазинов «Новий книжний»: Центральний магазин — Москва, Сухаревская пл., 12 (м. «Сухаревская»,ТЦ «Садовая галерея»). Тел. 937-85-81. Москва, ул. Ярцевская, 25 (м. «Молодежная», ТЦ «Трамплин»), Тел. 710-72-32. Москва, ул. Декабристов, 12 (м. «Отрадное», ТЦ «Золотой Бавилон»)_ Тел. 745-85-94. Москва, ул. Профсоюзная, 61 (м. «Калужская», ТЦ«Калужский»), Тел. 727-43-16. Информация о других магазинах «Новьій книжний» по тел. 780-58-81. О О О Дистрибьюторский центр «ЗКСМ О-УКРАМ НА». Киев, ул. Луговая, д. 9. Тел. (044) 531-42-54, факс 419-97-49; e-mail: saie@eksmo.com.ua П о лни й ассортимент книг издательства «Зксмо» в Санкт-Петербурге: РДЦ СЗКО, Санкт-Петербург, пр-т Обуховской Оборони, д. 84Е. Тел. отдела реализации (812) 265-44-80/81/82/83. Сеть книжних магазинов «Буквоед»: «Книжний супермаркет» на Загсродном, д. 35. Тел. (812) 312-67-34 и «Магазин на Невском», д. 13. Тел. (812) 310-22-44. Сеть магазинов «Книжньїй клуб «СНАРК» представляет самьій широкий ассортимент книг издательства «Зксмо». Информация о магазинах и книгах в Санкт-Петербурге по тел. 050. П о лни й ассортимент книг издательства «Зксмо» в Нижнем Новгороде: РДЦ «Зксмо НН», г. Н. Новгород, ул. Маршала Воронова, д„ 3. Тел. (8312) 72-36-70. Полний ассортимент книг издательства «Зксм о» в Челябинске: ООО «ИнтерСервис Л ТД », г. Челябинск, Свердловский тракт, д. 14 Тел. (3512) 2 1 35-16. Подписано в печать с готоеьіх диапозитивон 20 11 2004 Формат 70x100’Де. Печать офсетная. Бум. іип Уси поч її. l l . bi Тирпж 7 000 окз. Зака.і № 5904 О ш о’іаі.іпо с, ІОМШ1.ІХ диііііп.іиіиікш ш> <|>І Уі І ИІІК «Улі.ИІЮІМ кий Дим ііичіїїИ" 432‘ШО і У ііі .иікмк к , ум Іппчнрмни, I I