Селянське повстання на Прикарпатті під проводом Мухи 1490-1492 років

/

2л 2?. ^ b v 6 o 6 e u . b t a u u

1

(Звлян-С£> че побст & ння н-г* (TTputa&pn гттті. n ig п р о в о д о к іА Л ухи

1100-1492 роїяіб

-

■tadfr.; Я ;, Ж і'-.'Л Ш Ш ГІ7П; ♦'*5f я Н І І *""3 I Ha

ЇЇШ ^ ІІ:! I

l?»n»S?r*wi f|rtrlr*ri

-

>•«*!*•5ЇІТЛ*Т.»

til.

Л гЩ Щ m m і

Щ

щ М

І

N.'iUlilltitl'Jif' t •P”

ШШьФіШіі

РРиЩЩ]

m m

[тітіїіш :

Е 'іT 4|.i7тrі-: fcтН .U ИШШіШїШі

If e a

|яЩ®Н22і

ЩадШтііШШ

Ж 1 ІІ

1:ГІДІВ

Щ ж |Т.

|щршІІІ IIЙШІІі

Е # :ф

1[ДЕ Д » У -— ' UІід^ , - І |пг

ЛЬВІВ ВИДАВНИЦТВО ПРИ ЛЬВІВСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ВИДАВНИЧОГО ОБ’ЄДНАННЯ «ВИЩА ШКОЛА» 1979

Б Б '7 p & 6 o 6 e u , b V ^ u u

Сі&лянеьіче п о б стгк н н я нгк Т ри я гкрпг\пгті

0 1

У Л І0

П р о б О 0 О Л Л

ЛЛу:хи Ороїчіб

110 119Я (З історії спільної антифеодальної боротьби селян України і М олдавії)

ББК 63.3 (2УкЗ) 9 (с2 )13 Г75

Крестьянское восстание на Прикарпатье под руководством Мухи 1490— 1492 годов. (Из истории совместной антифеодальной борьбьі крестьян Украиньї и Молдавии). Г р а б о в е ц к и й В. В. Львов, «Вища школа», изд-во при Львов. ун-те, 1979. 124 с. (На украинском язьіке). В монографии освещается социально-зкономическое и правовое положение крестьян Галичини и Северной Буковиньї в XV ст., борьба трудящихся Прикарпатья за социальное и национальное освобождение — крестьянское восстание, возглавленное Мухой. На оснований исторических документов воссоздан ход восстания, показано единение украинских и молдавских крестьян для сов­ местной борьбьі с поработителямй. Предназначена для преподавателей вузов, научньїх работников, учителей, студентов. Рецензенти докт. іст. наук, проф. Д. Л. П о х и л е в и ч канд. іст. наук, доц. П. В. М и х а й л и н а

Редакція історико-філологічної літератури

Г

10604—023 М225(04)—79

39—79

0505010000

(g) Видавниче об’єднання «Вища школа», 1979

Вступ Основоположники марксизму-ленінізму всебічно і глибоко розкрили закономірності історич­ ного процесу, науково обгрунтували неминучість класо­ вої боротьби в антагоністичних суспільствах. У «Мані­ фесті Комуністичної партії» К. Маркс і Ф. Енгельс писали: «Історія всіх суспільств, що існували до цього часу, була історією боротьби класів. Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, гнобитель і гноб­ лений перебували у вічному антагонізмі один до одно­ го, вели невпинну, то приховану, то явну боротьбу, яка завжди кінчалася революційною перебудовою всього су­ спільства або загальною загибеллю класів, що вели між собою боротьбу» 1. У передмові до німецького видання «Маніфесту» 1883 р. Ф. Енгельс писав, що «(з часу роз­ кладу первісного общинного землеволодіння) вся історія була історією класової боротьби, боротьби між експлуа­ тованими і експлуатуючими, підлеглими і пануючими класами на різних ступенях суспільного розвитку» 12. К. Маркс і Ф. Енгельс з позицій історичного матеріа­ лізму визначили місце феодальної суспільно-економічної формації, вказали на визначальну роль селянських мас як основних продуцентів феодальної епохи. В. І. Ленін, розвиваючи вчення К. Маркса і Ф. Ен­ гельса про класову боротьбу періоду феодалізму, під­ креслював, що «уся епоха кріпосного права... сповнена постійних повстань селян»3, «безперервних спроб при­ гноблених класів скинути гноблення»4. Спробам буржуазних ідеологів заперечувати класову боротьбу В. І. Ленін давав рішучу відсіч: «...Випущення з уваги класової боротьби свідчить про найгрубіше неро­ зуміння марксизму... Чи може хто-небудь, хоч трохи обізнаний з Марксом, заперечувати, що вчення про кла­ 1 2 3 4

Маркс Там же, Ленін Там же,

К-, Е н г е л ь с Ф. Твори, т. 4, с. 410. т. 21, с. 1. В. І. Повне зібрання творів, т. 39, с. 71. с. 71.

5

сову боротьбу — центр ваги всієї системи його погля­ дів?» 1. Феодальна доба сповнена гострої класової боротьби між купкою феодалів та масами пригноблених селян. Антифеодальні повстання селян стали невід’ємним еле­ ментом суспільного розвитку багатьох країн феодальної Європи. Славетне повстання французьких селян під назвою Жакерія, збройні виступи селян Англії під про­ водом Уота Тайлера, Селянська війна в Німеччині 1525 р., знамениті повстання селян Росії, очолювані Іваном Болотниковим, Степаном Разіним, Кіндратом Булавіним, Ємельяном Пугачовим, — свідчення непри­ миренної боротьби поневолених проти поневолювачів. Ареною безперервної класової боротьби, що випливала із закономірності розвитку антагоністичного суспільства в епоху феодалізму, були й українські землі. Україна, яка перебувала під гнітом шляхетської Речі Посполитої, в XV—XVIII ст. стала ареною грандіозних селянських рухів, що охопили територію від Дніпра до Карпат. Класова боротьба селян України в добу феодалізму завжди була в центрі уваги української радянської істо­ ріографії. Досліджуючи різні проблеми соціально-еконо­ мічного і правового становища селян у період феодаль­ но-кріпосницьких відносин, радянські історики звертали увагу на селянські виступи та їхніх керівників, які очо­ лювали народні маси в боротьбі за своє визволення, за возз’єднання з російським народом. «Вирішальною силою, яка виступила проти гніту поль­ ських і українських феодалів... і забезпечила реальне втілення споконвічної мрії про возз’єднання, були укра­ їнське селянство, широкі верстви козацьких низів і мі­ ського населення», — говорив на урочистих зборах в м. Києві, присвячених 325-річчю возз’єднання України з Росією, член Політбюро ЦК КПРС, перший секретар ЦК Компартії України тов. В. В. Щербицький. І далі: «Повсталі маси висунули з свого середовища талано­ витих народних ватажків, непохитних поборників най­ тіснішої єдності братніх народів — Максима Кривоноса і Данила Нечая, Івана Богуна і Філона Джалалія, Мар­ тина Пушкаря і Мартина Небабу, багатьох інших відо­ мих і невідомих героїв» 12.

1 Л е н і н В. І. Повне зібрання творів, т. 1, с. 298.

2 Радянська Україна, 1979, 31 січня.

6

Генеральний секретар ЦК КПРС тов. Л. І. Брежнєв за­ значав: «Українському народові, перше ніж він добився національного і соціального визволення, довелось витри­ мати вперту, багатовікову боротьбу. Багато славних сторінок вписали в історію сини і дочки України, серед яких були такі легендарні герої, як Кармелюк, Наливай­ ко, Довбуш і тисячі, тисячі інших борців за народне щастя» К До цих славних борців проти феодально-крі­ посницького гніту і належить народний проводир Муха, який в 1490 р. підняв на повстання проти феодалів 10 ти­ сяч селян Галицької землі і Північної Буковини і цим започаткував наростання антифеодального опору на українських землях. Останнім часом з’явилося ряд праць радянських істо­ риків з проблем соціально-економічних відносин і кла­ сової боротьби на Україні в період феодалізму. Проте в них основна увага зосереджувалась на XVI—XVIII ст. Період же XV ст. залишився поза увагою дослідників, хоча і в той час українське селянство вело активну збройну боротьбу проти наступу як українських, так і польських, молдавських і угорських феодалів. Серед різних форм класової боротьби в XV ст. привер­ тає увагу повстання селян на Прикарпатті під проводом Мухи в 1490—1492 рр., особливість якого [повстання] полягає в тому, що в ньому активну участь взяли не тільки українські, а й молдавські селяни. Вивчення історії селянського повстання під проводом Мухи — найбільшого народного повстання на Україні в XV ст.— дає можливість заповнити певну прогалину в історіографії. Методологічна основа при написанні даної моногра­ ф ії— праці класиків марксизму-ленінізму. Це, зокрема, видатне дослідження Ф. Енгельса «Селянська війна в Німеччині» 1, в якому дано зразок наукового аналізу соціально-економічних причин і класової боротьби селян­ ства в Німеччині в XVI ст. Ця книга — класичний зразок для вивчення селянського руху епохи феодалізму не тільки в Німеччині, а й в інших країнах. Вона показує ту величезну роль, яку відіграла в історії суспільства боротьба народних мас проти гнобителів-феодалів.

1 Б р е ж н є в Л. І. Під ленінським прапором дружби народів. Ленінським курсом. Промови і статті, т. 2. К., 1971, с. 152.

- М а р к с К., Е н г е л ь с Ф. Твори, т. 7, с. 330—415.

7

Для вивчення економічного становища селян важливе значення має робота В. І. Леніна «Розвиток капіталізму в Росії» 1. Окремі положення цієї праці, в якій Ленін всесторонньо виклав економічну історію Росії XIX ст., можна використати і при вивченні історії селянства епо­ хи феодалізму. Історію селянства і селянської боротьби в період кріпацтва В. І. Ленін докладно виклав у своїй роботі «До сільської бідноти» 12. Володимир Ілліч зазна­ чив, що в період панування кріпосного права «уся маса селян боролася з своїми гнобителями, з класом поміщи­ ків». І незважаючи на те, що селяни залишались у пазу­ рах кріпосницької кабали, не мали змоги об’єднатися, не мали помічників і братів серед міських робітників, були задавлені темнотою, вони «все ж боролись, як умі­ ли і як могли» 3. Керуючись марксистсько-ленінськими положеннями, автор ставить своїм завданням на основі літератури і джерел вперше в українській радянській історіографії в монографічному плані грунтовно дослідити соціальноекономічне становище і класову боротьбу селян Гали­ цької землі і Північної Буковини в XV ст., показати класовий антифеодальний характер і широкий розмах повстання селян України і Молдавії в 1490—1492 рр. під проводом Мухи у всіх його проявах.

1 Л е н і н В. І. Повне зібрання творів, т. З, с. 1—576.

2 Л е н і н В. І. Повне зібрання творів, т. 7, с. 125— 194.

3 Там же, с. 186.

Історіографічний огляд та характеристика дж ерел до вивчення історії селянського повстання 1 4 9 0 — 1 4 9 2 рр.

айже п’ятсот років ми­ нуло з того далекого часу, коли відбулося найбільше повстання селян на Україні під проводом Мухи (1490—1492) — одне з найзначніших у Європі. На жаль, це повстання селян і досі в монографічному плані не досліджувалося. Це пояснюється певними при­ чинами, перш за все тим, як справедливо відзначає український радянський історик М. Ф. Котляр, що тери­ 9

торія Галичини довгі століття перебувала під гнітом буржуазної Польщі і Австрійської монархії К Польські і австрійські буржуазні історики — ідеологи Речі Посполитої і Австро-Угорщини — хоч і досліджу­ вали історію Галичини XV ст., однак через обмеженість світогляду, хибність методології, тенденційність поглядів виправдовували іноземне панування на цих територіях, навіть приписували польським феодалам заслуги в осво­ єнні цього краю і старанно замовчували антифеодальні виступи селян, у тому числі повстання під проводом Мухи 1490—1492 рр. У свою чергу, румунські буржуазні історики вважали повстання 1490—1492 рр. виключно молдавським. Укра­ їнські буржуазно-націоналістичні історики, виходячи з хибних теорій «безкласовості» українського народу, за­ тушовували класові прояви селянського опору і обходи­ ли мовчанкою селянське повстання під проводом Мухи. Враховуючи в Цілому такий стан даної проблеми в бур­ жуазній історіографії, ми маємо на меті сконцентрувати увагу на історіографічному огляді праць польських, ру­ мунських і українських буржуазних істориків, які тор­ калися цієї теми, дати оцінку дослідженням українських і молдавських радянських істориків, що частково пору­ шували це питання, та охарактеризувати наявні джерела про селянське повстання 1490—1492 рр. В польській буржуазній історіографії порушував це питання дослідник ліберального напряму О. Яблоновський. В 10-му томі публікації своїх джерел він торк­ нувся молдавсько-польських відносин періоду панування королівської династії Ягеллонів і при викладі матеріалу про молдавсько-польські відносини кінця XV—початку XVI ст. охарактеризував повстання Мухи лише як ізо­ льований від політичних подій «розбійницький» рух опришків 12. Польські буржуазні історики, зокрема Ф. Паппе, О. Свєнтоховський, досліджуючи становище селян XV ст., пояснювали народне повстання під проводом Мухи не причинами соціально-економічного характеру, а всякими 1 К о т л я р М. Ф. Галицька Русь у другій половині XIV — пер­ шій чверті XV ст. Історико-нумізматичне дослідження. К-, 1968, с. 14—15.

2 J a b l o n o w s k i A. Sprawy woloskie za Jaggellonow.— „Zrodta dziejowe“, t. 10. Warszawa, 1878, s. 31—32.

10

надуманими версіями; молдавсько-польськими конфлікта­ ми, зовнішніми впливами, схильністю селян до розбоїв. Буржуазний польський історик О. Моргенбесер при­ чини повстання Мухи пояснює тим, що селяни, з яких складалася польська армія в боротьбі проти Молдавії, після війни не захотіли «повернутися до праці», «воло­ чилися купами по краю» і стали на шлях злочинів. На чолі цього руху став «здібний Муха», який зміг керувати 10-тисячною армією повстанців. Причину поразки по­ встання автор вбачає в тому, що керівник закохався в якусь селянку. «Не зброя, а любов його погубила»,— пише О. Моргенбесер. Той факт, що погано озброєні загони повстанців не могли протистояти організованій регулярній шляхетській армії, Моргенбесер вважає не­ суттєвим. До того ж він негативно оцінює повстання, вважає виступи Мухи «злочинним ремеслом», а дії селян-повстанців — «злочином» 1. Дещо іншими причинами мотиви повстання поясню­ вали буржуазні історики Румунії. Ідеалізуючи політику правлячих кіл Молдавського господарства часів прав­ ління Стефана Великого, вони намагалися довести, що повсталі, не витримавши гніту польської влади, ішли на союз з Молдавією, щоб звільнитися з-під влади своєї шляхти. Виходячи з таких позицій, румунський історик І. Ністор стверджував, що Муху підтримав молдавський господар Стефан, тому що він, як і повстанці з Гали­ цької землі, виступили проти Польщі з метою переходу на сторону справедливого господаря Молдавії12. Такої думки дотримувався інший буржуазний румун­ ський історик — П. Панаітеску. Він, замовчуючи соціаль­ ний характер руху під проводом Мухи, пояснює причини його виключно тим, що, не витримавши національнорелігійного гніту, повстанці із Покуття на чолі з Мухою, підтримані молдавським господарем, вийшли в похід проти поляків 3. Повстання Мухи частково висвітлювалося і в україн­ ській історіографії. Вперше про народного полководця 1 M o r g e n b e s s e r A. Przyczynki do dziejow Moldawii od zalozenia panstwa az do wygasnienia dynastyi Dragosea. Lwow, 1892, s. 115.

2 N і s t о r J. Problema Ukraineana in lumina istorici. Bucuresti, 1933, s. 77—78.

3 P a n a i t e s k u P. Pares si Moskova. Bucuresti, 1934, s. 11.

11

Муху згадав відомий український письменник, галицький просвітитель, член «Руської Трійці» Яків Головацький. В обширному вступі «Карпатська Русь» до збірника народних пісень він вказав на єдність боротьби молда­ ван і українців, які «разом захищали свою незалежність від покушень Польщі і Мадяр». Аргументуючи цю тезу, Я. Головацький спирається на дані хроніста М. Кромера, згідно з якими вже в 1491 р. Муха «по преданію Козак на чолі 10-тисячного війська, зібраного на Волощині і Покутській Русі, почав воювати з поляками». Я. Голо­ вацький представляє Муху як поборника дружби мол­ давського і українського народів, борця проти загарб­ ників — польської шляхти і угорських феодалів 1. В інших своїх записках той факт, що полонізація і окатоличення на Україні «зустріло народний опір в козацьких повстаннях», Головацький підтверджував тим, що «раніше галичани боролись під проводом Даш­ ка із Острова і покутянина Мухи» 12. Історію селянського повстання 1490—1492 рр. висвіт­ лювали й українські буржуазні історики. Зокрема Д. Зубрицький, опираючись на повідомлення М. Кроме­ ра, пише, що це повстання селян «мусило бути широке і всьому небезпечне», якщо продовжувалося кілька ро­ ків, і сам король був змушений організувати проти повсталих 20-тисячну шляхетську армію, а після пораз­ ки повстання Муху відіслали до самого короля у Кра­ ків. Виходячи з цього, автор тенденційно заперечував селянське походження Мухи, стверджував, що це мусив бути «знаменитий руський шляхтич», викинутий зі своїх маєтків або обурений шляхетською тиранією. Це, на­ чебто, підтверджується тим, що король Ян Ольбрахт зміг «ограничити шляхетність» і бранця зберегти при житті3. Однак це не відповідає дійсності: Муху достав­ лено у Краків не через королівську «гуманність», а для того, щоб вивідати у нього мету повстання і дізнатися 1 Г о л о в а ц к и й Я- Народнне песни Галицкой и Угорской Руси. Думьі и думки, ч. 1. М., 1878, с. 692—693.

2 Г о л о в а ц к и й Я. Записки и пополнения к статьям Пупина. Бильно, 1888, с. 57.

3 3 у б р и ц к и й Д. И. Критико-историческая повесть временннх лет Червоной или Галицкой Руси.— В кн.: Чтения общества истории древностей российских. М., 1845, с. 408—409; Львівська наукова бібліотека АН УРСР, відділ рукописів, ф. Баворовського, № 1630/111. Неопублікований рукопис праці Д. Зубрицького.

12

про зв’язки з Молдавією. У Кракові Муха загинув у в’язниці. Українські буржуазно-націоналістичні історіографи, виходячи з порочної концепції «безкласовості» україн­ ського народу, в перекрученому вигляді показували се­ лянське повстання 1490—1492 рр. Так, апологет україн­ ської буржуазії В. Антонович не лише хибно інтер­ претував джерела до питання селянського повстання 1469 р., а й фальсифікував повстання селян під прово­ дом Мухи. У такому ж плані трактував це повстання і учень Антоновича — український буржуазний історик М. Грушевський. Мимохідь торкнувшись у своїх працях питан­ ня повстання 1490 р., він оцінював його з націоналістич­ них позицій. Свідомо затушовуючи антифеодальний характер повстання, Грушевський характеризує його та­ кими виразами, як «волоський напад», «інтрига мол­ давського воєводи». Цей історик навіть схильний вва­ жати, що рух той виник «під впливом зовнішнім», а сам керівник був «волоським агентом». Ідеалізуючи роль української шляхти та духовенства в народно-визволь­ них рухах XVI—XVII ст., Грушевський свідомо примен­ шує домінуючу діяльність селян у повстанні. Він вбачає «широку участь» української шляхти і духовенства у ньому, хоч у жодному відомому джерелі немає й згадки про духовенство. Ідучи сліпо за твердженнями польських і румунських буржуазних істориків, Грушевський сил­ кується переконати читача, що цей рух «не мав харак­ теру виключно селянського, а сильно був закрашений національними і релігійними та в часті і політичними мотивами» 1. На його думку, це стосується всіх селян­ сько-визвольних виступів XVI—XVII ст. до народно-ви­ звольної війни 1648—1654 рр. включно. В такому аспекті висвітлювали повстання й учні так званої школи Грушевського — С. Томашівський, С. Рудницький — та й сьогоднішні зарубіжні українські бур­ жуазно-націоналістичні фальсифікатори. Відомий дослідник історії України академік АН УРСР І. П. Крип’якевич в одній зі своїх ранніх розвідок про галицькі повстання XV—XVI ст. згадував і про Муху як 1 Г р у ш е в с ь к и й М. Історія України-Руси, т. 7. Київ—Львів, 1907, с. 271-272.

13

про повстанця, який «вперше підняв рух проти Польщі». Автор говорить, що ватажок «був чоловік завзятий і знався добре на війні» та коротко переказує хід по­ встання. Дослідник також згадує і про виступ Андрія Борули, котрого він вважає вихідцем з Молдавії, але який «звав себе кровним спадкоємцем Руси, яку поль­ ський король Казимир силоміць забрав собі» 1. Буржуазні історики намагалися затушувати яскравовиражений соціальний, народно-визвольний характерборотьби покутських і буковинських селян. Вони вва­ жали, що цей рух був піднятий молдавським господарем Стефаном III проти шляхетської Польщі. На їхню дум­ ку, це були виключно політичні інтриги молдавського^ господаря. Розділяє цю думку С. Рудницький. Він стверджує, що«Стефан Молдавський мав викликати, чи скорше підтри­ мувати це повстання» з тієї причини, що хотів втримати свою державу в цілковитій незалежності від сусідніх дер­ жав: Польщі, Угорщини, Туреччини, через що «лавіру­ вав» для досягнення своєї мети 12. Частими політичними конфліктами між польською короною і Молдавським господарством пояснює повстання Мухи польський бур­ жуазний історик Ф. Паппе3. Проте ряд дослідників об’єктивно підійшли до вияс­ нення характеру повстання 1490 р. Зокрема, Я. Головацький одним із перших писав, що народи Молдавії і України «захищали разом свою незалежність від спокушення поляків і мадяр і щиро помагали один одному». І як приклад наводить виступ Мухи, який «почав вою­ вати з поляками», відмічаючи при цьому, що поляки «підозрювали, що то робилось коли не по намові, то напевно зі згоди молдавського господаря Стефана» 4. І справді, це були лише «підозріння» польської шлях­ ти, підтверджувані їхніми ідеологами, тогочасними ме­ муаристами, які звинувачували у тій біді, яка звалилася 1 К р и п ’ я к е в и ч І. Галицькі повстання XV—XVI ст.— «Історич­ ні листки», ч. 3. Львів, 1914, с. 1—2.

2 Р у д н и ц ь к и й С. Руські землі польської корони при кінці XV в. Ворожі напади й організація пограничної оборони.— «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», т. 31—32. Львів, 1899, с. 7.

3 Р а р р е F. Skole і Tucholszczyzna. Lwow, 1891.

4 Г о л о в а ц к и й Я. Народнне песни Галицкой и Угорской Руси. Думьі и думки, с. 692—693.

14

на шляхту з наступом Мухи, молдавського господаря. Зокрема, прусський мемуарист Л. Наккер записав, що молдавський господар Стефан не хотів підкоритися Польщі, «взяв потім на услуги певного русина, званого Мухою, а той при помочі турків спустошував рік в рік найкращі польські краї Поділля і Русь, забираючи тут принаймні стільки, скільки йому було треба, щоб запла­ тити данину» 1. В одній з хронік часів Стефана написано, що «через 2 роки післав воєвода Стефан якогось пана в Руський край і заняв його до Галича»12. М. Кромер також пише, що Муха зі своїми військами «воював землі руські коли з нацкуванням, то певно за пробаченням Стефана воєводи молдавського» 3. М. Бєльський, подаючи дані про Муху, взяв під сумнівтой факт, чи то була діяльність господаря, чи то самі повстанці підняли рух — «або з розпорядження,— пише Бєльський,— воєводи молдавського, або сам з себе те вчинив Муха» 4. Румунські буржуазні історики не погоджувалися з твердженням, нібито Муха діяв з намови молдавського воєводи, а пояснювали ці виступи селян національнорелігійними причинами, зокрема тим, що католицький гніт змушував українських селян до єдності з Молда­ вією. Так, дослідник І. Ністор писав, що Муху підтри­ мував Стефан Великий тільки тому, що жителі Покуття намагались звільнитись з-під католицького гніту Поль­ щі, через що «шукали допомоги у молдавського госпо­ даря» 5. Поділяє цю думку й буржуазний румунський історик П. Панаітеску, який вважає, що то було «повстання галичан з Покуття проти Польщі», а його керівник Муха «прийшов із Молдавії і користувався підтримкою з боку молдавського господаря» 6. Тільки в радянській історіографії спростовуються хиб­ 1 N a k e r s L. Tagenbuch uber den Kriegszug des Hochmeisters Johann V, Tiefen gegen die Turken im j. 1497, s. 112—114.

2 Kronika czasow Stepana Wielkiego Moldawskiego (1457— 1493),. s. 112—114.

3 C z o m e r i M. De origine et rebus gestis, s. 498.

4 В і e 1 s k і M. Kronika Polska, s. 887.

5 N і s t o r J. Problema Ukraineana in lumina istorici, s. 78.

6 P a n a i t e s k u P. Pares si Moskova, s. 11.

15

ні концепції буржуазно-націоналістичних істориків з пи­ тань селянського повстання 1490—1492 рр. Українськими радянськими істориками збройне селян­ ське повстання під проводом Мухи спеціально не дослі­ джувалося. Дослідники лише мимохідь згадують про цей збройний виступ українських і молдавських селян, що був найвизначнішим в антифеодальній боротьбі на Україні в XVI—XVII ст.1 Дещо ширше питання історії селянського повстання під проводом Мухи висвітлює у своїй монографії україн­ ський радянський історик Д. І. Мишко. Щоправда, в ній висунуто ряд сумнівних тез. Так, суперечить джерелам той факт, що після битви під Рогатином Муха «відсту­ пив на Покуття, а потім у ліси Північної Буковини». Не підтверджене жодними джерелами й те, що «на за­ хопленій території повстанці встановили свою владу і запровадили нові порядки: скасували панщину, дозво­ лили селянам забирати панську землю і не визнавали королівської влади» К Таких прикладів у монографії чимало. Вагомий внесок у дослідження історії селянського по­ встання під проводом Мухи зробив молдавський радян­ ський (історик М. О. Мохов. Уважно вивчивши джерела —12 1 Г у с л и с т и й К. Україна під литовським пануванням і захоп­ лення її Польщею (з XIV ст. по 1569 р.).— «Нарис історії України», вип. 2. К., 1939, с. 72—73; К о з а ч е н к о А. П. Борьба украинского народа против иноземньїх поработителей за воссоединение с Россией. М., 1954, с. 14; Я ц к е в и ч Є. Визвольні походи Богдана Хмельницького на західні землі України. Львів, 1954, с. 10; Історія Української РСР, т. 1. К-, 1955, с. 25; Г р а б о в е ц ь к и й В. В. Рух карпатських опришків напередодні і в роки визвольної війни 1648— 1654 рр.— «З історії західноукраїнських земель», вип. 1. К., 1967, с. ЗО; Українська Радянська Енциклопедія, т. 5, 1962, с. 44; Г о л у б и ц к и й В. А. Запорожское казачество. К., 1957, с. 41—42; Советская историческая знциклопедия, т. 9. М., 1966, с. 826—827; Історія Української РСР, т. 1. К., 1967, с. 132; Історія Української РСР. Науково-популярний нарис. К., 1967, с. 4; Історія селянства Української РСР. Від найдавніших часів до Великої Жовтневої со­ ціалістичної революції, т. 1. К., 1967, с. 95—96; Торжество історичної справедливості. Львів, 1968, с. 101— 102; Радянська енциклопедія історії України, т. 3. К., 1971, с. 189—190; Г р а б о в е ц ь к и й Во­ лодимир. Селянський полководець Муха.— «Жовтень», 1976, № 12, с. 112— 118.

2 М и ш к о Д. І. Соціально-економічні умови формування україн­ ської народності (становище селян і антифеодальні рухи на Україні в XV — першій половині XVI ст.). К-, 1963, с. 272—273.

16

польські, молдавські — і літературу, він опублікував велику статтю про повстання українських і молдавських селян під керівництвом Мухи х. Визначивши причини повстання, автор дійшов правиль­ них висновків, що «повстання селян 1490—1492 рр. було масовим збройним протестом проти наростання феодаль­ ного гніту, викликаного змінами в системі господарства, котрі почали проходити під впливом ринкових відносин. Це була реакція на швидкий розвиток в Молдавії і на західноукраїнських землях процесу закріпачення селянобщинників». Далі дослідник пише, що «повстання селян охопило широку територію, продовжувалось три роки і привело до знищення багатьох феодалів». У статті вказано етнічний склад селян-повстанців, його характер, рушійні сили 2. Не усі твердження дослідника безперечні. Зокрема, важко погодитися з думкою про те, що Муха, який ви­ ступав у 1490 р., і Борула, який діяв у 1492 р., одна і та ж особа. Автор такого висновку дійшов на підставі того, що літописці не зовсім точно говорять про повстан­ ня в 1490 і 1492 рр. і в деяких місцях називають керів­ ника Мухою, коли йдеться про події 1492 р. Посилаю­ чись на М. Кромера, який писав, що Муха почав боротьбу в 1490 або 1491 р. і продовжив при Яні Ольбрахті, тобто в 1492 р., дослідник пише: «Кромер не згадує імені Андрія Борули, він завжди пише Муха, але, розуміється, він знав про Андрія Борулу. Пояснити мов­ чанку можна лише тим, що в нього не було сумніву в тому, що Муха і Андрій Борула одна і та ж особа» 3. Заперечує цю версію М. Мохова і Д. І. Мишко: «Муха був всюди відомий як захисник інтересів трудящих мас і виступати під іншим прізвищем йому не було ніякої потреби». Д. І. Мишко правильно спростовує не зовсім переконливі аргументи М. Мохова. Адже ми маємо спра­ ву з точними прізвищами Мухи і Андрія Борули. На думку Д. І. Мишка, в загоні Мухи міг бути одним із 1 М о х о в Н. А. Восстание украинских и молдавских крестьян под руководством Мухи в 1490—1492 гг.— «Известия Молдавского филиала АН СССР», № 3—4 (11—12). Кишинев, 1953, с. 17—4U. 2 М о х о в Н. А. Восстание украинских и молдавских крестьян под руководством Мухи в 1490—1492 гг., с. 27.

3 М о х о в Н. А. Восстание украинских и молдавских крестьян под руководством Мухи в 1490—1492 гг., с. 27.

2 1575.8

17

4 І Ь'ГДДІЛ О;-ГАНІ З А її і Т А

Р, І / і ї - П D ГЛР Т А М F-7а

його помічників Андрій Борула \ який відновив повстан­ ня в 1492 р. Свої погляди на повстання Мухи М. Мохов виклав і в наступних дослідженнях. Зокрема, в нарисі з історії молдавсько-російсько-українських зв’язків, коротко ви­ клавши причини і хід повстання, він знову повторив* положення про те, що повстання «почалось на півночі Молдавії», що в 1492 р. народний рух продовжувався, і «знову на чолі його стояв керівник, названий Муха»2. Намагаючись визначити походження Мухи, автор, з од­ ного боку, робить припущення, що він молдаванин (во­ лошин), а з другого — що він виходець із села, яке жило на волоському праві. Не можна погодитися із тверджен­ ням М. Мохова про те, що молдавський господар Стефаи III робив спроби використати повстання в своїх цілях 3. У наступній монографії, присвяченій Молдавії епохи феодалізму4, М. Мохов ще раз в окремому параграфі коротко виклав матеріал про селянське повстання під проводом Мухи, повторивши дослівно свою тезу про розвиток руху на території Молдавії. Слід зазначити,, що великий науковий інтерес становлять коментарі М. Мохова про повстання під проводом Мухи, подані в збірнику документів, які висвітлюють історичні зв’язки народів СРСР і Румунії в XV—на початку XVIII c t .s Висвітлення всіх історичних подій, у тому числі історії селянського повстання 1490 р. під проводом Мухи, зале­ жить у першу чергу від наявних джерел. Треба визна­ ти, що кількість документальних матеріалів про цю важ­ ливу подію невелика. В розпорядженні дослідників є ли­ ше 10 документів, розпорошених по різних збірниках, хроніках, виданих здебільшого у XIX ст. Ці документи,, написані латинською, польською, німецькою мовами, публікувались археографами згідно з оригіналами.12345 1 М и ш к о Д. І. Соціально-економічні умови формування укра­ їнської народності, с. 272.

2 М о х о в Н. Очерки истории молдавско-русско-украинских связей (с древних Бремен до начала XIX века). Кишинев, 1961,с .36—38.

3 Там же, с. 36—37.

4 М о х о в Н. А. Молдавия зпохи феодализма (от древнейших Бремен до начала XIX века). Кишинев, 1964, с. 146— 150.

5 Исторические связи народов СССР и Румьінии в XV — начале XVIII в. Документи и материалн. В 3-х т., т. 1, 1408— 1632. М., 1965, с. 67, 295—297.

18

\Y i джерела можна поділити на три групи1. До пер­ ини і руни належать документи, написані представника­ ми офіційних урядових кіл шляхетської Польщі — су'і*м пиками подій. В цих документах, створених з точки юр\ панівної верхівки, яка негативно ставилася до на­ рісшого повстання, звичайно, засуджуються збройні ви­ т ім селян. Однак при всій своїй тенденційності вони і.моїм відповідь па ряд питань, зокрема проливають »німо па характер, рушійні сили, початок, хід та обстаitiniii придушення селянського повстання. В 00 х роках XIX ст. в архівах міста Гданська був виявлений цінний документ — письмове звернення вроцл а псі,кого католицького ксьондза Миколи Костелецького від імені короля до жителів Гданська. В ньому повідом­ лялося про напад молдавського воєводи і турків на По­ к у т і, звучав заклик зібратися в загальне ополчення о іл я міста Бібрки на Львівщині. Цей документ вперше опублікований в одній зі збірок документів професора Краківського університету, археографа і дослідника Анатолія Левицького2. Звернення датоване 22 серпня МІН) р. і вислане з Торуня. Ця дата дала змогу встано­ ви пі час і місце збору шляхти з ополченням проти пов­ ії апців Мухи. В документі подані цікаві відомості про щобуття повсталими міст на Покутті, про розмах повсгамни, проти якого шляхетська Польща зібрала всі свої військові сили, а також, і це особливо важливо, залучи-, ла римарів Тевтонського ордену. Як видно з цього звер­ нення, офіційні кола уже в той час намагалися тракту­ вати повстання як наступ молдавського господаря і тур­ ків. Шляхта силкувалася затушувати виступи селян Мухи і представити їх як напад турків і молдаван, щоб ізлякати польських феодалів і таким чином тримати їх у покорі. Безпідставним є й твердження, що повстання почалося в Молдавії, адже досі немає жодних даних про місця іосереджеиня і дій повсталих м ас3. І |> ;і С) о в е ц ь к и й В. В. Селянське повстання в Галицькій зем­ лі під проводом Мухи 1490—1492 рр. в джерелах. Матеріали звітнотукової сесії Інституту суспільних наук АН УРСР 1971 року. К ‘ 1971, с. 5G—57.

Codex cpistolaris saeculi decimi guinti, t. 3. Collectus opera Analolii l.cwicki. Krakow, 1894, s. 368—369.

1 Mo x о в H. А. Восстание украинских и молдавских крестьян руководством Мухи в 1490— 1492 гг., с. 29.

2-

19

Не менше важливий і другий документ 1491 р.— пись­ мова відповідь польського короля послу молдавського господаря у Вільні, опублікована в 1878 р. відомим польським археографом і дослідником Олександром Яблоновським 1. У цьому документі король викладає причину затримки молдавського посла, який направляв­ ся до Москви через територію Польщі, і пояснює її на­ падом «збройних загонів» на Поділля. Документ досить великий і в ньому королівський уряд пояснює молдав­ ському послу, що небезпека наступила з Молдавії, саме звідтіля напали на польський край збройні загони, які здобули ряд фортець, перебили в них жителів, захопили чимало майна, худоби. В королівському документі не сказано, які міста здобули, кого перебили «озброєні за­ гони». Звичайно, це була дипломатична манера відповіді короля. З пізніших офіційних документів і хронік відомо, що повстанці Мухи здобули ряд покутських кріпостей, зни­ щили великих феодалів, багатих купців, в результаті чого поповнили свої загони жителями Покуття, захопили багате майно, в тому числі худобу і коней, які були по­ трібні їм для дальшої боротьби. Лист містить багато цікавих даних про військову організацію загону повста­ лих, форми боротьби повстанців з панівними верхами окупованого прикарпатського краю, відбиває класовий, антифеодальний характер повстання. Нам здається, що затримка молдавського посла була викликана не лише необхідністю охоронити його від небезпеки, яка аж ніяк не могла загрожувати йому у Литві, а тим, що королів­ ський уряд, вірогідно, хотів вивчити обстановку і з цією метою вислав своїх уповноважених у Молдавію. Після вказаної публікації цей документ був виданий румунськими археографами І. Богданом12 та І. Гурмуз а к і3. Недавно він увійшов в один із молдавських збір­ ників документів 4.

1 J a b t o n o w s k i A. Sprawy woloskie za Jaggellonow.— ,,2rodla dziejowe“, t. 10, s. 31—32.

2 B o g d a n I. Album paleographigue Moldove. Documents du XIV e XV e et XVI e siecle. Bucurest, Paris, 1926, v. il, s. 381—382.

3 H u r m u z a k i . Documente privitoare la istoria Romanilor. Bucuresti, vol. p. II, s. 499—509.

4 Исторические связи народов CCCP и Румьінии в X V — начале XVIII в. Документьі и материальї, т. 1, 1408—1432. Москва, 1965, с. 66—68.

20

Заслуговує на увагу письмова петиція польського по­ сольства до молдавського воєводи з приводу наїзду во­ лохів на Покуття 1. З цього документа довідуємося, що посли польського короля Казіміра IV Ягеллончика ма­ ли завдання доповісти молдавському господарю про те, що його люди напали на Покутський край, здобули ряд фортець і вчинили шкоди (мається на увазі шляхті). З петиції видно, що польський король не знав точно, чи діяли ці повстанці з відома господаря, але він вимагав від правителя Молдавії винних і дуже делікатно нага­ дав про якісь претензії якщо не молдавського уряду, то його підданих на території, яка стала об’єктом нападу — Покуття. Слід згадати ще про один офіційний документ, який вийшов із королівської канцелярії,— письмовий наказ короля Яна Ольбрахта від 2 березня 1498 р., в якому дане розпорядження конфіскувати маєтки дрібної укра­ їнської шляхти в гірському селі Березові на Коломийщині за участь її у повстанні Мухи. В документі точно вказані імена тих шляхтичів Березовських (Гриня, Іва­ на, Василя, Петра, Григорія та інших), які підтримували «схизматика» Муху12. Ця письмова звістка свідчить про участь в повстанні дрібної шляхти. Друга група документів, яка допомагає вивчити істо­ рію селянського повстання під проводом Мухи,— літо­ писні відомості, зафіксовані свідками подій. Ці першо­ джерела мають особливе значення для дослідників. Це головні джерела для відтворення ходу народного пов­ стання 1490—1492 рр. У бібліотеці Красіцьких у Варшаві зберігся фрагмент історичної праці Вернера Ролевінського, що містила ко­ роткі записки, додатки з історії Польщі. Автор їх — пе­ ремишльський єпископ Ян з Торговиська. Записки ці, хоч і складені без порядку, все ж, як за­ значає їхній видавець Еміль Калитовський, заслугову­ ють на увагу з двох причин. По-перше, автор записок зафіксував зовсім невідомі історичні факти того часу. По-друге, історичні нотатки Яна з Торговиська тим і цін­ ні, що хоч він і писав їх з пам’яті, але знав точно про 1 J a b l o n o w s k i A. Sprawy woloskie za Jaggellonow.— „2rodla dziejowe“, t. 10, s. 32—33.

2 Matricularum Regni Poloniae Summaria, pars 2 (Johanis Alberti regis tempore complectens 1492—1501), Varsoviae, MCMVII, s. 74/1179.

21

події і описав їх докладно і хронологічно вірно. Серед інших історичних відомостей саме тут знаходимо до­ кладні документальні дані про виступ Мухи в 1490 р. і Борули в 1491 р. Виявлені записки Яна з Торговиська уважно скопійо­ вані бібліотекарем бібліотеки Красіцьких Владиславом Хоментовським і передані в 1874 р. археографу та істо­ рику Августу Бяльовському. Останній, зваживши на важливість записок для висвітлення історії XV ст., опуб­ лікував їх в одному зі своїх видань 1. З цього документа дослідник може почерпнути най­ важливіші дані про повстання Мухи, а саме, що селян­ ський полководець зібрав 9 тисяч селян, вторгнувся на Покуття зі сторони Молдавії, заволодів багатьма міста­ ми і селами Галицької землі і дійшов до Рогатина, де був розгромлений львівським каштеляном Миколою Ходецьким. Ці факти подані в першій частині записок. В другій частині автор повідомляє про повстання дру­ гого селянського полководця — Андрія Борули, який в 1491 р. нібито за підмовою молдавського господаря Стефана і підтримкою турецького султана напав на По­ ділля, але був спійманий шляхетськими військами маг­ ната Михайла Бучацького. В документі визначені райо­ ни дій повстанців, кількісний склад загонів, виразно під­ креслено селянський характер повстання. Зрозуміло, що автор записок — ідеолог панівних верств шляхетської Польщі, тому Андрій Борула охарактеризований ним як «розбійник». Якщо він точно відтворює хід повстання на Покутті і Поділлі, то введені в його записки звістки про підтримку Борули молдавським господарем і ту­ рецьким султаном почерпнуті з неперевірених легенд і переказів, які тоді могли побутувати в Польщі. На цей документ про повстання 1490 і 1492 рр. згодом опиралися інші хроністи, вносячи свої доповнення, але залишаючи в основі дані, записані Яном з Торговиська. Друге джерело, з якого дослідники черпають важливі відомості про повстання Мухи,— щоденник Ліберіуса Наккера, першого секретаря великого магістра Тевтон­ ського ордену Яна Тіфена під час походів хрестоносців 1 Rocznik Jana z Targowiska, 1386—1491. Wydal Emil Kalitowski.

Monumenta Poloniae Historica, Pomniki dziejowe Polski, wydane nakladem Akademii Umiejgtnosci. Krakow—Lwow, 1878, s. 238—240.

22

« Галицьку землю в 1497 р. Оскільки Тевтонський орден буи тоді васалом Польщі, його військові сили були втяг­ нуті на допомогу польському королю, який у 1497 р. ви­ рушив у похід проти молдавського господаря. Але цей похід для поляків закінчився невдачею, королівська шляхта, в тому числі хрестоносці, були розгромлені мол­ даванами. У цих походах хрестоносців брав участь також Л. Наккер, який записав дуже цікаві факти в щоденнику про бачене на своєму шляху. Серед цих записок заслугову­ ють на увагу повідомлення про повстання Мухи в По­ кутському краї. Адже перебування автора безпосередньо на території, де кілька років тому відбувалось повстання селян під проводом Мухи, не могло пройти ПОВЗ ЙОГО увагу — надто свіжими були спогади про цей рух На Покутті. Л. Наккер пише, що 18 серпня 1497 р. підійшов до скарбника магістра Мартина Преуса якийсь місцевий шляхтич з Покуття, де перебували тоді хрестоносці, ї розповів «дуже багато цікавих речей» і між іншим --про «вождя Муху» і його діяльність на «Русі (Покутті) і Поділлі». З його оповіді Наккер дізнався, що внаслі­ док нападу Мухи пани на Покутті були настільки розо­ рені, що мусили після цього жебрати, багато феодалів було знищено 1. Це дійсно відповідало об’єктивному стану справ. Розповіді ж старого шляхтича про інтригц молдавського господаря в цьому повстанні, про тісві зв’язки Мухи з правителем Молдавії та ін.— плід його фантазії. Як вже було сказано раніше, напад загонів Мухи На Покуття як місцеві, так і королівські верхи шляхетської Польщі намагалися пояснити інтригами Молдавії. Такі необ’єктивні версії широко побутували на Покутті, і ста­ рий шляхтич переповів їх Наккеру. Значно доповнює перелічені джерела ще один доку­ мент, відомий під назвою «Хроніка часів Степана Вели­ кого Молдавського». її виявив у рукописному відділі Мюнхенської бібліотеки польський дослідник Ольгерд 1 N a k e r s L. Tagenbuch iiber den Kriegszug des Hochmeisters Johann V, Tiefen gegen die Tiirken im J. 1497. Herausg von Topperg Scriptores Rerum Prussicorum. Die Geschichtsguellen den Preussichen V-ierzcit bis zum Untergrante der Ordenscherzschaft. Herausgegerg Leipzig, 1874, s. 306—307.

23

Гурка. Хроніка була написана німецькою мовою і охоп­ лювала 1457—1499 рр. Дослідник О. Гурка опублікував дей документ в 1931 р. з цікавою передмовою до публі­ кації \ в якій висунув припущення, що хроніка була написана латинською мовою й лише пізніше хтось її переклав на мову німецьку. У хроніці в досить лаконічній формі дається виклад ходу повстання селян під проводом Мухи. Зазначено, що Стефан, молдавський господар, послав на Покуття «свого чоловіка», який з військом дійшов до Галича і був розгромлений Миколою Галицьким біля Рогатина. Після поразки посланець Стефана утік у Білгород. За словами хроніста, молдавський господар спочатку хотів ув’язнити посланця, але потім вирішив ще раз направи­ ти його «на Русь». Під час другого походу той був спій­ маний польською шляхтою і ув’язнений у Хотині, де йому відрубали голову, а побратимів скинули з міської фортеці. Як видно, і в цьому випадку автор значною мі­ рою був під впливом легенд про безпосередні зв’язки Мухи з молдавським господарем. Третій вид першоджерел— матеріали дещо пізнішого періоду, зокрема історичні праці-хроніки польських шля­ хетських літописців, які в цілому значно доповнюють дані про селянське повстання Мухи. Серед цих хронік найважливішою є праця відомого польського історика XVI ст. Мартина Кромера (1512— 1589) — історична хроніка Польщі з найдавніших часів до 1505 р., написана на основі документальних матеріа­ лів та літопису Яна Длугоша. Це дослідження містить і розповідь про виступи Мухи 12, для написання якої були використані відомі матеріали про ці події, зокрема за­ писи Яна з Торговиська, дещо доповнені додатками Кромера. Документальні дані М. Кромера про повстання Мухи, хоч і невеликі за розміром, але містять багатий фактич­ ний матеріал. З них ми довідуємося про селянське по­ ходження Мухи, про точну кількість повстанців і голов­ не — про їхній склад (співвідношення волохів і покутян). Далі автор вказує на розгром повсталих польською 1 Kronika czasow Stepana Wielkiego Moldawskiego (1457— 1499).

Opracowal і wydal Olgiert Gorka. Krakow, 1931, s. 112— 114.

2 C r o m e r i M. De origine et rebus gestis. Liber vicesimus octavus.

Basiliae, 1568.

24

шляхтою і відновлення повстання за часів короля Яна Ольбрахта. Хроніст повідомляє також, що Муху пере­ бідувала й українська шляхта і що народний герой за­ гинув у краківській в’язниці. М. Кромер — ідеолог шля­ хетської Польщі — негативними епітетами наділяє пов­ станців, зате вихваляє керівника шляхетських загонів Миколу Ходецького за придушення і розгром повстання бунтарів. Наступні польські хроністи фактично повторили істо­ ричні відомості про повстання Мухи, зафіксовані рані­ ше. Так, відомий польський історик XVI ст. Мартин Бєльський (1495—1575) у своїй хроніці Польщі, розпо­ відаючи про події до 1490 р., зупинив увагу на повстанні Мухи. Але зібрані ним дані повністю взяті з повідомлень Яна з Торговиська і М. Кромера. Разом- з тим, порів­ нюючи сказане про виступ Мухи М. Бєльським і М. Кромером, видно деякі невеличкі доповнення у праці остан­ нього. У такому ж плані повторив джерельні звістки про Муху інший польський історик і поет — Матвій Стриковський (1547—1582). Він, як і Кромер та Бєльський, всіляко вихваляє Миколу Ходецького за те, що той роз­ бив повстанців. Згаданий хроніст не приховує, що він черпав відомості з праць своїх попередників — в його хроніці часто можна зустріти такі вирази, «як Кромер пише», «як літописець руський свідчить» 1 і т. д. Повідомлення про рух Мухи містить і Густинський лі­ топис, що ввійшов у другий том першого видання пов­ ного зібрання руських літописів в додатку до Іпатіївського літопису. Літописець наслідує польських хроніс­ тів, називаючи Муху «своевольником», який зібрав «таковьіх же своевольников» 10 тисяч, а далі ще раз нага­ дує про їхню поразку і загибель керівника у в’язниці12. Отже, історичний огляд дає підстави стверджувати, що як польські та румунські буржуазні апологети, так і українські буржуазно-націоналістичні історики, хоч і не присвячували повстанню Мухи окремих праць, однак 1 Kronika Polska Marcina Bielskiego, і 3, ksi§ga 4. Sanok, 1856, s. 887.

2 Полное собрание русских летописей, изданное по вмсочайшему повеленію археографическою комиссією. Ипатіевская летопись, т. 2. Прибавленіе к Ипатіевской летописи. Густьінская летопись. СПб., 1843, с. 360.

25

завжди намагалися фальсифікувати його. Вони замов­ чували об’єктивні причини народного руху, а саме — со­ ціально-економічне становище селянських мас, і поясню­ вали цей грізний виступ лише зовнішніми факторами, переважно польсько-молдавськими конфліктами. Тільки радянські історики, виходячи з класових, марк­ систсько-ленінських позицій, змогли дати належну оцін­ ку селянському повстанню 1490—1492 рр., оцінити його як збройний антифеодальний виступ, відповідь селян на наступ феодалів на їхні економічні права та національ­ но-релігійний гніт.

Соціально-економічне і правове становище селян Галицької землі і Північної Буковини в X V ст.

б’єктивне і всебічне висвітлен­ ня збройного повстання селян під проводом Мухи неможливе без його виникнення. Лише детальний ан лян напередодні повстання дає підстави стверджувати, що головною передумовою такого грізного антифеодаль­ ного руху було вкрай важке соціально-економічне і пра­ вове становище селян Галицької землі, викликане тими різкими економічними і політичними змінами, які відбу­ валися в шляхетській королівській Польщі в XIV— XV ст.

О 27

Галицька земля, на якій розгорнулось повстання Му­ хи, знаходилася в південно-східній частині Руського воє­ водства. Вона ділилася на 6 повітів, з яких 4 — Гали­ цький, Теребовлянський, Коропецький і Червоногородський — простягалися на північ і південь від ріки Дністер. Коломийський і Снятинський повіти були розташовані на півдні, вони підходили до Карпат і примикали до польсько-молдавсько-угорського пограниччя. На території,Галицької землі чітко виділялися три економічні райони. Перший, до якого входила гірська смуга, охоплював більшу частину Галицького, Снятинського і Коломийського повітів, другий — підгірська сму­ г а — об’єднував правий берег Дністра. І, нарешті, третій район — нйзова смуга — охоплював Теребовлянський* Коропецький і Червоногородський повіти. Кожен з цих економічних районів у силу своїх при­ родних умов мав характерні особливості у розвитку сво­ го господарства. Гірські території здавна спеціалізува­ лись на відгодівлі худоби і різних промислах, серед яких домінуюче місце займало солеваріння. І лише невелика частийа населення займалася побічно землеробством і обробкою лісу. В підгірських і особливо в низинних околицях нарівні з тваринництвом, сільськими промис­ лами місцеве населення займалося вирощуванням зем­ леробських злаків. В історико-географічному і етнографічно-побутовому розвитку на території Галицької землі виділялись три райони, відомі під назвою Гуцульщина, Поділля і По­ куття. Два перші, Гуцульщина і Поділля, не згадуються в документах до XV ст., зате в XIV ст. і особливо в XV ст. в письмових джерелах, зокрема в молдавських грамотах, території Коломийського, Снятинського пові­ тів виступають під історичною назвою «Покуття». До XIV ст. назва «Покуття» не зустрічається в жод­ них літописах, хроніках чи інших тогочасних актах. Лише з утворенням молдавсько-польського пограниччя і ви­ никненням відомих в історіографії політичних конфліктів у справі кордонів між шляхетською Польщею і Молдав­ ським князівством в кінці XIV—XV ст. з’являється спо­ чатку в молдавських грамотах, а потім в польських хроніках назва «Покуття». Не виключено, що від цього спірного кута (території від ріки Дністра до тогочасних 28

кордонів Молдавії) і увійшла ця назва в історію. Спо­ чатку вона потрапила в ділову документацію шляхет­ ського польського і молдавського урядів, а згодом — в розмовну мову Польщі і Молдавії. Територія Покуття, витягнута у вигляді кута на польсько-молдавському пограииччі, стала ареною боротьби між Молдавією і Поль­ щею за право володіти нею. Вперше в письмових документах, тобто в молдавських грамотах, назва «Покуття» згадується в 1395 р. В гра­ моті ця назва записана так: «Также слюбуємь о коломьпо, и о снятинь и о покутьє, оть нашь (с)дрь, Стефань пє имаєшь ни одно слово рєчи...» 1. На початку XV ст. назва «Покуття» зустрічається ще декілька разів у мол­ давських грамотах, зокрема в 1411 р.: («...имаємь єму дати паш город снятин и коломьію и покутьскую зем­ лю»), в 1433 р. («а покутьская земля как издавна (15) слушала с своєю границею из века наша так тягнєть»), в 1455 р. («...а також коли бьі вьішло(л) андрєи Трушкович или боу(д) каким шикдник покутски до нашєи земли...»)12. В цих актових виразах ідеться як про «покутєє», так і «покутскую землю» — територію, яка охоп­ лювала Снятинський і Коломийський повіти. Пізніше назва «Покуття» і її жителі — «покутяни» згадуються в польських хроніках Я. Длугоша, М. Кромера (Русі Покутянів), М. Бєльського (Покуття), М. Стриковського (Покутська Русь) в зв’язку із висту­ пом Мухи. Остаточно межі Покуття тоді ще не визначи­ лися, це була в основному південна частина Галицької землі, витягнута у вигляді кута від Дністра до молдав­ ського пограниччя. За підрахунками відомого польського дослідника П. Домбковського, зробленими ним на основі актів гродських за XV ст., Галицька земля мала 395 населених пунктів3. Така значна заселеність території порівняно з іншими повітами і землями Руського воєводства пояс­ нюється посиленням колонізації Прикарпаття в XIV— XV ст. (див. табл. 1).

1 Documentale Moldowenesti inainte de Stefan cel Mare, publicate de Minai Costachescu, volumul 2, 1932, s. 610.

2 Там же; Р о з о в В. Українські грамоти, т. 1, XIV в. і перша половина XV в. К-, 1928, с. 77, 125.

3 D ^ b k o w s k i Р. Podzial administracyjny wojcwodztwa Ruskieg o і Belzskiego XV wieku. Lwow, 1939, s. 283.

29

Таблиця

1

РОЗПОДІЛ МІСТ І СІЛ ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМЛІ ПО ПОВІТАХ В XV ст.

Повіти

Всього населе­ них пунктів

Галицький Червоногородський Коломийський Коропецький Снятинський Теребовлянський Разом

Кіль­ кість міст

Кіль­ кість сіл

247 14 52 11 25 46

10

237 13 50

2

24 44

395

17

378

1 2 1 1

10

Основну масу населених пунктів становили села — 378. У всіх повітах налічувалося 17 міст і містечок, з них 10 — у Галицькому повіті (Бабинці, Дунаїв, Галич, Губари, Монастириська, Петляківці, Рогатин, Товмач, Віжболовці, Жуків). В інших повітах зустрічаємо по 1—2 міста (Теребовлянському — Теребовля, Товсте, Коло­ мийському — Коломия і Борщів, Коропецькому — Коро­ пець, Снятинському — Снятин, Червоногородському — Червоногород). Багата Галицька земля, як і інші простори Західної України, привертала увагу польської шляхти. Після остаточного загарбання Галичини феодальною Польщею в кінці XIV ст. сюди ринула шляхта з Великої Польщі і Мазовії. Ці іноземні пришельці, переважно дрібна шляхта, наділені щедрими королівськими привілея­ ми, протягом XIV—XV ст. заволоділи всіма селами і містами Галицької землі, витіснивши українське насе­ лення. У Галицькій землі, за підрахунками польського до­ слідника П. Домбковського, зробленими на основі опуб­ лікованих гродських і земських актів XV ст., чітко ви­ значено наявність землеволодіння в середовищі експлуа­ таторського класу (див. табл. 2). Переважна більшість сіл (338) була в руках шляхти і духовенства. За наявністю земельних посілостей з актів чітко про­ стежується той факт, що в XV ст. близько 20 польських ЗО

Таблиця

2

КІЛЬКІСТЬ КОРОЛІВСЬКИХ І ДЕРЖАВНИХ МАЄТКІВ У ГАЛИЦЬКІЙ ЗЕМЛІ В XV ст.

Загаль­ на кіль­ кість маєтків

Повіти

Галицький Терсбовлянський Коломийський Снятинський Коропецький Червоногородський

247 46 52 25 11 14

Разом

395

Королівські маєтки Кіль­ кість

%

39 15 1 1

16 33 2 4

—

—

1

7

57

Приватні маєтки Кіль­ кість

%

208 31 51 24 11 13

85 85' 98 96 1GO93

338

феодалів володіли майже всіма приватними і королів­ ськими маєтками. Деякі з галицьких вельмож-магнатів мали володіння в кількох повітах. Так, Васько Пентукович мав 24 села в Коломийському, 1 — в Снятииському і 2 села в Га­ лицькому повітах. Інший магнат — Станіслав де Ходеч, син якого Микола очолив шляхетське ополчення в бо­ ротьбі з повстанцями Мухи, лише в Галицькому повіті володів 34 маєтками і в Теребовлянському — 3 маєтка­ ми. ^Магнатська родина Бучацьких володіла 4 маєтками в Коропецькому, 7 — в Коломийському, 10 — в Червоногородському, 14 — в Снятииському, 100 — в Галицькому повітах 1. У родини цього магната було 137 маєтків. Ця феодально-експлуататорська верхівка, у володінні якої були тисячі підданих і безмежні простори, займала основні адміністративні посади в Руському воєводстві, відала королівськими староствами в повітах і землях. У переважній більшості великі галицькі магнати були пришельцями із західних територій Польської Корони. З середовища цієї найвпливовішої на Галицькій землі, шляхти виходили найбільші сановники Речі Посполи­ тої — воєводи, старости, каштеляни, коронні гетьмани. Володіючи багатими маєтками, маючи необмежену вла1 D з b k о w s k і Р. Podzial administracyjny wojewodztwa Ruskiego і Belzskiego XV wieku, s. 169— 176.

31

ду, галицькі магнати підкорили собі середню і дрібну шляхту. Колонізація Галицької землі, як і інших територій Руського воєводства, що проходила за рахунок інозем­ ного польсько-католицького елементу, вже в XV ст. охо­ пила значну частину української шляхти, колишніх місцевих бояр, які, прагнучи зберегти свої маєтки, по­ ступово окатоличувалися і ставали на службу поневолю­ вачам. Разом з тим в актах XV ст. в усіх повітах Галицької землі зустрічається ще багато прізвищ української шляхти. їхнє українське походження легко визначити по іменах і місцях виходу: Денис, Івасько з Цуцилова, Івасько з Чагрова, Івасько Бінкович, Баско Пентукович, Прокіп із Стрілець, Іван з Голині, Грицько з Поморян, Федько з Обельнич, Ігнат з Кутищ, два Івашки брати зі Скоморох, Богдан з Шумлян, Васько із Свістельник, Івасько з Новосілець (Галицька земля)1. Деякі з них зуміли скоро збагатитися. Так, Васько .Пентулович володів у Коломийському повіті 17 маєтка­ ми (сюди входили села Хоросно, Дуброва, частина Гвіздця, частина Кам’янки, частина Ключева, Красниця, частина Мишина, Остапківці, Пістинь, Сороки, Рогін, частина Стончатова, Уторопи, Вербіж та інші населені пункти)12. Інший український шляхтич Іванко Чашинський в Коропецькому повіті мав у своєму володінні 4 села — Герасимів, Живачів, Нешведше, Подвориче3. Щодо визиску і поневолення підданих українська шлях­ та нічим не поступалася польсько-католицькій шляхті і магнатам. Великі галицькі магнати розпоряджалися всіма коро­ лівськими землями, так званими королівщинами, староствами. В 1433—1501 рр. в Галицькій землі було 4 ста­ роства— Галицьке, Теребовлянське, Снятинське і Коло­ мийське. В 1436 р. магнат Михайло Мужило Бучацький отримав від короля Коломийське і Снятинське старо­ ства 4. Всі староства наділялись правами судівства — 1 D ^ b k o w s k i Р. Podzial administracyjny wojewodztwa Ruskiego і Betzskiego XV wieku, s. 16—43.

2 Там же, c. 48—52.

3 Там же, c. 53.

4 E г 1 і c h L. Starostwa w Halickiem w stosunku do starostwa Lwowskiego w wiekach srednich (1390—1501). Lwow, 1914, s. 67.

32

у Спятині, Коломиї і Теребовлі були організовані само­ стійні судові гродські уряди. Староства в Галицькій землі були дідичними, тобто передавались у спадок. Це видно на прикладі родини Станіслава де Ходеча, після смерті якого (1474) його сипи Ян і Микола успадкували староства по батькові (перший став галицьким, другий — теребовлянським старостою)1. Після смерті старости коломийського Ми­ коли Бучацького його сини Давид і Михайло правлять відповідно Коломийським і Снятинським староствами. Управителі Галицького староства мали свої маєтки у Львівському старостві, тому між ними часто виникали судові спори 12. Старости, згідно з коронним правом, не могли самовільно збирати мита чи іншу данину, проте вони не дотримувалися цього. Так, у 1444 р. в Коломиї відбувся генеральний сеймик шляхти, на якому старості коломийсько-снятинському ставилося в провину, що не за законом збиралися мита і заборонялося на майбутнє таке чинити3. Старости дозволяли собі все: з метою збільшення своїх доходів вони порушували права і в своїх староствах йшли на всякі зловживання, від яких у першу чергу страждали їхні піддані — селяни. Експлуататорська верхівка шляхетської Польщі, шляхта і магнати, весь центральний і місцевий апарати польського королівства існували і збагачувались за ра­ хунок головної маси тодішнього населення — селян. «На селянина,— писав Ф. Енгельс,— лягла своїм тягарем вся суспільна піраміда» 4. Це наочно можна побачити на прикладі Галицької землі у XV ст. Селянство на цій території становило основну масу населення. Воно здавна, з дідів і прадідів, жило на цій землі, користувалось старовинними, старозвичаєвими правами. Після загарбання Галицької землі Польщею сюди, мов хмара, посунула польська шляхта. Вона, опираючись на королівські привілеї, почала лама­ ти старовинний уклад селян, внаслідок чого відбулися значні зміни як в соціальному, так і в економічному та 1 E r l i c h L. Starostwa w Halickiem w stosunku do starostwa Lwowskiego w wiekach srednich (1390— 1501), s. 75—76.

2 Там. же, c. 80—81.

3 Там же, c. 101.

4 Е н г е л ь с Ф. Селянська війна в Німеччині.— Маркс К-, Ен­ гельс Ф. Твори, т. 7, с. 339. З

1575-8

33

правовому становищі галицьких селян. «Весь тягар тої суспільної нерівності і кривди, — писав І. Франко,— в найповнішій мірі спадав на той стан, котрий в книгах і письмах уже й тоді вважався основою, прогодівником цілої суспільності» К За актовими книгами, зокрема гродськими, просте­ жуємо далеко не однорідну масу селянського люду. «У XV віку і ще геть пізніше,— справедливо пише І. Франко,— бачимо в Червоній Русі двояку людність: свобідну і несвобідну» 12. Ці так би мовити дві основні категорії селян в свою чергу ділилися на ряд інших ви­ дів підданих. В тогочасних актах селянство виступає під загальними назвами (homo, kmetho — гомо, кметі). Перша категорія так званих свобідних, або вільних (liberi) селян, за даними польського дослідника В. Кєрста, виведеними на основі гродських книг, ділилася на декілька категорій, які користувалися давнім звичаєвим руським або волоським правами: сільська старшина, сіль­ ські урядники — отамани, тіуни і князі. Інші категорії вільних селян користувалися вже в XV ст. німецьким правом і були давно осілі або сиділи «на волі»3. Вільні селяни становили основну масу населення Галицької землі. В ієрархічній структурі вільних селян найбільш привілейоване становище займала сільська старшина — отамани і тіуни, які стояли на чолі громади, що жила на руськім праві. В актах часто отамани виступають під назвою vothaman homo. Вони керували громадою села, стежили за виконанням судових розпоряджень селя­ нами, займалися розслідуванням втеч селян. З посилен­ ням влади двору вони ставали першими помічниками у виконанні панських доручень, були фактично на по­ слузі багатих шляхтичів 4. У багатьох селах Галицької землі в XV і навіть в XVI ст. зустрічаються «тіуни» — голови громад, які зга­ 1 Ф р а н к о Іван. Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині.— Твори, т. 19, с. 562.

2 Там же, с. 573.

3 E r l i c h L. ОЬсцгепіе sianu wiesniaczego na Rusi Czerwonej (w dawnem Wojewodztwie Ruskiem) w odr§bie XV stulecia.— „Przewodnik naukowv і literacki“, 1. XLI1I, zeszyt XI. Lwow, 1917, s. 1051.

4 R u n d s t e i n Sz. Ludnosc wiesniacza ziemi halickiej w wieku XV.— „Studya nad history^ prawa polskiego“, t. LI, zeszyt II. Lwow, 1903, s. 10— 11.

34

дуються ще в документах періоду Галицько-Волинського князівства. В XV ст. тіуни не відрізняються від отама­ ні н чи солтисів, вони керують громадами, але явно бу­ дучи па двірській послузі. І отамани, і тіуни, і солтиси м аю ть більші розміри земельних наділів, платять неве­ лику данину. Значною категорією сільського населення були корч­ марі, які виступають в актах під назвою tabernatores 1. Вони належали до вільних людей (homines liberi), мали свої ділянки землі і головне — право виходу із села без всяких оподаткувань. В XIV—XV ст. корчмарями в Га­ лицькій землі були представники українського населен­ ня, що видно по іменах: Стенько, Івашко, Грицько тощо. Про їхні повинності нам невідомо нічого. З XVI ст. сіль­ ськими корчмарями стали євреї, яких підтримував пап­ ський двір 12. В актових документах XV ст. є звістки про сільських ремісників: шевців (homines sutores), бондарів, кравців, які мали право вільного виходу, посідали певні земельні наділи і в основному обслуговували панський двір та селянські господарства. Сільські мельники (meylnik) і рибалки (piscatores) були в тих селах, що мали млини і річки чи стави, багаті на рибу 3. У XV ст. ще існувала категорія колишніх княжих лю­ дей. Це «королівські люди» (homo regius, homines re­ gales), які були вільними до кінця XV ст., проживали в королівщинах Львівщини і Перемишльщини, користу­ валися руським правом, хоч і обмеженим. їхні громади найкраще простежуються в Бовшові Галицької землі і Ставчанах на Львівщині. На чолі їхніх сіл стояли тіуни, які ще мали право виходу з громади. Ці службові люди дорожили своїми старими правами і гаряче відстоювали себе перед феодалами, які хотіли поневолити їх і зрівня­ ти з простими селянами 4. Відомо, як уперто боролася громада в селі Ставчани у 1444 р., коли львівський ка­ толицький архієпископ почав забирати їхні землі. По­ кривджені апелювали до властей, доводячи своє приві­ 1 R u n d s t e i n Sz. Ludnosc wiesniacza ziemi halickiej w wieku XV.— „Studia nad historic prawa polskiego“, t. II, zeszyt II, s. 13.

2 Там же, c. 12.

3 Там же, c. 12— 13.

H e j n o s z W. Jus Ruthenicale. Przezytki dawnego ustroju spolecznego na Rusi Halickiej w XV wieku. Lwow, 1928, s. 7— 11.

3*

35

лейоване службове давнє право 1 Проте поступово вони зливаються з простими селянами. Нарешті, в кожному селі в XV ст. жив православний священик (popones Ruthenicales). З невеличких актових звісток дізнаємося, що вони володіли дворищами, зе­ мельними ділянками і могли виходити з села. Цей ниж­ чий православний духовний сан майже нічим не відріз­ нявся від простих вільних тогочасних селян. Подекуди православне духівництво було убоге, розорене та відчу­ вало на собі тяжкий панський гніт. Писар хрестоносців Наккер під час походів у Галицьку землю в 1497 р. звернув увагу на убогість духовенства. У своїх мемуарах він писав, що в селі Турииці на Львівщині «загальний подив серед війська хрестоносців збудив тут руський піп з бородою, босими ногами і сірій опончі» 12. В другу групу входили несвобідні, або невільні (іПіЬегі), селяни — королівські слуги, каланники, ординці, сотні та ін. Зрозуміло, їх було значно менше, ніж віль­ них селян. У Польщі на той час невільників не було, в Галичині ж вони залишалися в період панування русь­ кого права з княжого часу. І. Франко писав, що «хоча польське праводавство вже в XIV віці не знало невіль­ ництва, то в Червоній Руси невільники були ще геть у XV віці. Правда, торгу невільницького тут не було, але невільників можна було держати і спроваджувати до краю. Невільники стояли' під руським правом, котре признавало невільництво» 3. У гродських книгах занотовані факти такого невіль­ ництва в Галицькій землі. Так, якийсь шляхтич Андрій із Сенова продав вірменинові парубка Янка за 2 копи. А галицький єврей Мордохей вимагав через суд повер­ нути йому куплену ним невільну жінку. Невільниця на суді заявляла, що її ще маленькою купили за копу, а єврей стверджував, що за 6 кіп 4. Як видно, невільни­ ками торгували здебільшого євреї. Ще один цікавий факт, що донесли до нас документи: селянин Зем, що в 1447 р. заборгував шляхтичу 60 марок, прибув на суд 1 АГЗ, т. З, с. 150.

2 L i s k e X. Cudzoziemcy w Polsce. Lwow, 1876, s. 14.

3 Ф р а н к о Іван. Панщина та її скасування 1848 р. в Галичи­ ні.— Твори, т. 19, с. 573.

4 Akta grodzkie і ziemskie, t. 14. Lwow, 1889, s. 280 (далі — АГЗ).

36

іпчкоіо Катериною і просив прийняти її замість грошей, причому па знак невільництва урізав їй н іс1. В 1470 р. чмпісь слуга Ян Вангль, коли йому загрожувала кара смерті, продав себе із сім'єю перемишльському ста­ рості. Значно відрізнялась від невільників інша група несвобідиих селян — каланпики * Вони мали своє господар­ ство, могли судово процесуватись (тільки через своїх власників), але не мали права виходу зі свого села, тоб­ то були прикріплені до землі. їхнім обов’язком було працювати на панів, виконувати постійні повинності. Жили вони тільки в королівських і духовних маєтках. Таких каланників зустрічаємо не лише на львівській землі, а й у Калуші, Хоросткові і Бовшові Галицької землі. Значно меншою групою невільних селян порівняно з каланниками були ординці, які проживали лише в королівщинах. їх зустрічаємо у селах Солонці і Жировці бі­ ля Львова, в селі Хохоневі поблизу Галича. На відміну від каланників, ординці мали дещо більше прав, свідчи­ ли в судах, купували землю, посідали своє громадське самоврядування (орду). Єдиним обмеженням ординців було те, що вони не мали права вільного виходу з гро­ мади і вважались на королівській службі. Ординці ви­ користовувались королівськими старостами, наприклад, вони возили королівську пошту2. Цікаво, що ординці жили біля Галича і Львова — старовинних великих кня­ жих міст. Можна погодитися з думкою деяких дослід­ ників, що ординці мали якесь відношення до татар, але чи використовували вони у своїх громадах рештки та­ тарської організації3, чи походили з викуплених невільАГЗ, т. 12, с. 174. * Дослідники по-різному пояснюють етимологію слова «калинни­ ки». Одні вважають, що воно походить із турецького слова або від слова «куль», що означає невільник, чи від назви татарського по­ датку «колан». «Каланні» — по-татарськи «невільні люди, які були оподатковані». (К і е r s t W. Obciqzenie stanu wiesniaczego na Rusi Czefwdnej, s. 1052, 1053). На думку І. Франка, це «були люди, кот­ рих колись татари забрали в неволю і поселювали в сусідстві своїх кочовищ та кріпостей, аби їм достачали хліба» (К і е г s t W., s. 1053).

2 Ф р а н к о Іван. Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині.— Твори, т. 19, с. 573—574.

3 К і е г s t W. ОЬсцгепіе stanu wiesniaczego па Rusi Czerwonej, s. 1053.

37

ників і заселених в королівських маєтках з обов’язком поїздки в орду *, питання спірне. Ще одна категорія невільних селян називалася «служ­ ками», «слугами» (servitores). В XV ст. вони ще існу­ вали в приватних маєтках в Галичині. Ці селяни мали право виходу зі своїх маєтків, користувалися рештками руського права у своїх громадах12, але поступово вони злилися з рядовими селянами, їх закріпачили і обклали різними феодальними повинностями. Де-не-де в селах Сянокщини в XV ст. зустрічається категорія сотних, десятників, яка бере свій початок ще з княжого часу, про що свідчать літописи. Сотні і десят­ ники спочатку жили по всій Київській Русі, а потім ли­ ше в Галицько-Волинському князівстві. В XV ст. це на­ щадки давніх категорій княжого населення. Ними могли бути не лише селяни, а й міщани. їхнім обов’язком було служити в замку, але, на відміну від «королівських людей» і «служків», вони не мали права виходу із рід­ ного місця, фактично були невільниками. Сотні люди мали свої громади, в яких застосовувалася кругова по­ рука, ними керував десятник 3. Ці різновиди службових людей в кінці XV ст. також зливаються з простими се­ лянами — кметями і стають кріпаками. Широковідома в період Київської Русі і Галицько-Во­ линського князівства назва селян «смерди» зникла про­ тягом XIV ст. і лише в середині XV ст. інколи згадується в галицьких актах. Так, в 1440—1443 рр. в судових до­ кументах трапляється слово «смерди», але не як назва окремої категорії селян, а тільки як образливий вираз 4. На Західній Україні в XV ст. існували різні правові інституції, які склалися тут в силу політичних і еконо­ мічних умов. Починаючи з княжого часу, місцеве насе­ лення користувалося своїм так званим руським правом, а з приходом сюди польських панів у XIV ст. поступово почали вводитися польське і німецьке права. В гірських околицях, в тому числі на Покутті, діяло волоське пра­ во, в містах свої права отримали німці, євреї, вірмени. Цю правову мішанину коротко, але вдало і образно 1 Руська історична бібліотека, т. 7. Львів, 1899, с. 107.

2 H e j n o s z W. Jus Ruthenicale. Przezytki dawnego ustroju spolecznego na Rusi Halickiej w XV wieku, s. 7—11.

3 Руська історична бібліотека, т. 7, с. I l l — 115.

4 АГЗ, т. 14, с. 106.

38

охарактеризував Іван Фрапко. «В нашій Червоній, нині Галицькій Русі,— писав Каменяр,— перехід від старих руських порядків до тих польських, які зложилися твер­ до вже під кінець XVI віку, відбувався помалу. Руські порядки не були ще змінені відразу, але обіч них звіль­ на насаджувано інші, що помалу приглушували старі. Багатство свобідних земель, лісів, полонин приваблюва­ ло до нашого краю з усіх боків осадників, що приносили сюди також свої «права». Панами в краю були поляки, і вони підлягали польському праву. По містах оселилися німці на «німецькім» праві. В горах і по Підгір’ю були, здається, ще від руських часів села, осаджені на «во­ лоськім» праві, а головна часть людності — русини під­ лягала руському праву. Євреї судилися своїм правом, вірмени — своїм,— одним словом, була правдива ваві­ лонська мішанина правних порядків» Г Якщо в XIII—XIV ст. головне руське право було до­ сить поширене, то в XV ст. воно інтенсивно замінялося польським і німецьким правами, що були дуже вигідни­ ми для польських феодалів, оскільки давали можливість збільшувати своє панування, поступово ліквідувати ста­ ровинні руські громадські порядки і все підкоряти фео­ далу в приватних маєтках і старостинському урядові в королівщинах. Королівські і сеймові постанови все більше і більше узаконювали принесені німецьке і поль­ ське права, значно урізували українському населенню руське право, що, як відзначає Фрапко, «де в чому було корисне для людності, бо давало громаді значну само­ управу і вона сама вибирала собі голову, тіуна або ота­ мана, сама розділювала землю між поодинокими чле­ нами громади, сама (вічем, а не через вибраних урядни­ ків) розсуджувала свари між своїми членами і разом відповідала за кожного свого члена перед посторонніми панами та перед властями. Для того руська людність не хотіла покидатися руського права»12. Польська шляхта докладала максимум зусиль, щоб позбутися цього невигідного для неї руського права. Поки польські феодали розміщувалися в наданих їм ко­ ролем маєтках, обладнували двори, будували замки в 1 Руська історична бібліотека. Львів, т. 7, 1899, с. 107.

2 Ф р а н к о Іван. Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині.— Твори, т. 19, с. 574.

39

поневоленому галицькому краю, доти ще вони терпіли це старовинне право, але, зміцнівши економічно і полі­ тично, вони поставили питання про його юридичну лікві­ дацію. В 1435 р. в Галичині було офіційно введено поль­ ське і німецьке права, у зв’язку з чим до кінця XV ст., як пише Франко, «число осель на німецькім праві все збільшується, поки в кінці зовсім не пропали невеликі рештки староруського вічевого порядку по селах і не запанувало обік панщизняних тягарів також панське (домініальне) судівництво» К Таким чином, 1435 р. був переломним у правовій сис­ темі Галичини. З введенням польського права посилило­ ся гноблення українського населення, особливо головної його маси — селянства. В актових книгах гродських судів знаходимо ще ба­ гато термінів, що називають категорії селян руського права після 1435 р., але це вже, за влучним висловом Б. Д. Трекова, були «осколки галицької старовини», «осколки старого руського життя»12, які не мали жодної ваги в суспільному, економічному і правовому житті краю. Питання залишків руського права торкалися у своїх працях українські і польські буржуазні історики І. Линниченко, М. Грушевський, В. Гейнош, Ш. Рундштайщ але найбільш грунтовно розглянув його відомий радян­ ський історик Б. Д. Греков, який вважав, що вивчення залишків «галицької старовини має особливу пізнавали-, ну цінність»3 для глибокого вивчення історії селян Русі. Села з руським правом збереглися в підгірських околи­ цях, колишніх князівських службових оселях. Хоч право­ ва руська інституція в цих селах в середині XVI ст. вже була підпорядкована феодалові, все ж громади ще збе­ регли деякі права. Це можна побачити на прикладі ста­ ровинного княжого села Торки на Перемишльщині. В 1541 р. при розгляді судових справ тут застосовува,лось «все торське право». У суді були: тіун Карпо Пашкевич, Грицько суддя, присяжні Тимка Рогович і Петро 1 Ф р а н к о Іван. Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині.— Твори, т. 19, с. 574.

2 Г р е к о в Б. Д. Крестьяне на Руси с древнейших времен до XVII века. М.—Л., 1946, с. 358, 369.

3 Там же, с. 358.

40

І Іамімчиїч, Мисько Литвин, брала участь у судових спра­ вах і «вся громада Торська». В компетенцію цих судів входило розглядати дрібні громадські справи, напри­ клад, продаж землі, суперечки між селянами, але тільки «а урядового наказу» старости, що свідчить про залеж­ ність «торського права» від королівського уряду. В XIV ст. в Галичині починає поширюватися німецьке право, на якому, згідно з галицькими актами, вже в XV ст. проживає багато сіл Руського воєводства. Трап­ ляються вони і в Галицькій землі. Осада сіл на німецькому праві була проста. Осадчий (який, зрозуміло, отримав право на організацію оселі) купував солтиство у пана, розділяв куплені лани між поселенцями, визначав розмір десятини і ставав голов­ ним адміністратором і суддею в осаді. Солтис мав право судити селян, розподіляти між ними повинності. Головна різниця між руським і німецьким правами щодо повинпостсй полягала в тому, що коли в руських селах фео­ дальна повинність поділялась загально на всю громаду,, яка сама потім ділила її між селянами, то в селах ні­ мецького права солтис визначав данину, чинш, роботу кожному селянинові окремо, залежно від його землево­ лодіння 1. Солтис був першим помічником пана, він зба­ гачувався за рахунок судових штрафів, чиншів від се­ лян, доходів від млинів, ставів, лісів та ін. Безперечно, найбільше з того вигравав шляхтич-власпик. По-перше, через солтиса він міг впливати на збіль­ шення селянських.повинностей. По-друге, тепер шляхтич міг обробляти свої наділи за допомогою не лише двір­ ської обслуги, а й селян-поселенців. Цей фактор був ду­ же важливим при розширенні фільваркового господар­ ства. Досліджуючи правове становище селян, буржуазні історики, зокрема І. Линниченко, намагалися довести,, начебто селяни на німецькому праві платили невеликі данини, чинші і судилися на місці12. Виходячи з цього, він не погоджувався з буржуазним істориком М. Владимірським-Будановим, який стверджував, що німецьке право позбавляло селянську громаду самостійної управи і суду і через введення приватного господарства набли­ 1 Руська історична бібліотека, т. 7, с. 174.

2 Там же, с. 215.

41

жало поселенців до становища кріпосного люду К На наш погляд, аргументи Владимірського-Буданова більш переконливі. Про те, що такий устрій, тобто поселення на німецькому праві, «був дуже на руку шляхті, бо позволяв їй найшвидше заводити по селах такі підданські порядки, які були в Польщі», писав і Франко 12. При дослідженні антифеодального повстання селян під проводом Мухи привертає до себе увагу волоське право, яке почало поширюватися на Галицькому Прикарпатті в XIV ст., точніше у 1378 р. (згідно з грамотою Владислава Опольського). Ми не будемо торкатися питання походження цього права, над яким здавна полемізують дослідники 3, а тільки в загальних рисах дамо характе­ ристику волоському праву на Прикарпатті в XIV— XV ст. Багато осад волоського права було в Сяноцькій і Пе­ ремишльській землях, менше, згідно з документальними даними, в Галицькій землі і на Покутті. До нас не дійшли історичні дані про розвиток цього права на мол­ давсько-польському пограниччі. В Галицькій землі най­ більш поширене волоське право було в XV ст. Дослідни­ ки налічують понад 50 сіл, що керувалися ним (села Олешє, Білочки, Підгайці, Марково, Рудники, Підмихалє, Підгород’є, Чашники, Липниця, Волчинець, Залинів, Буковно, Хомиково та ін.). Волоське право надзвичайно наближене до руського. Уважне вивчення адміністративно-громадських і судо­ вих функцій у селах, що жили на волоському праві, дає підставу вважати, що тут наявні елементи руського пра­ ва. По-перше, на відміну від німецького чи польського права, осадчими і управителями цих сіл були українці. По-друге, волоські осади, як правило, організовуються на зразок сіл, які були на руському праві (головний показник їх, як і при дворищній системі,— не поміряні грунти). По-третє, і це особливо важливе, система управління на волоському праві опиралася головним чи­ ном на місцеве, старозвичаєве право. Так, у привілеї 1 Руська історична бібліотека, т. 7, с. 196.

2 Ф р а н к о Іван. Панщина та її скасування 1848 р. в Галичи­ ні.— Твори, т. 19, с. 574.

3 S t a d n i c k i О. О wsiach tak zwanych woloskich na polnocnym stoku Karpat. Lwow, 1848; P a p p e F. Skole і Tucholszczyzna. Lwow, 1891.

42

села Радошич за 1441 р. записано, що старшина і селя­ ни даної волоської осади зобов’язані судитися «лише своїм руським правом». Очевидно, місцеві побутові тра­ диції були ще сильні у житті сіл на волоському праві. Волоські села займалися відгодівлею худоби і відповід­ но до цього організовували свої пастуші господарства. Села, що жили на волоському праві, мали своє управ­ ління. На чолі громади стояв князь з таким же правом, як руський тіун чи отаман, він здійснював функції адмі­ ністрації і судочинства в селі. Кілька осад творило краї­ ну з крайником на чолі,— він керував князями, йому села платили данину. Двічі в рік — навесні і восени — відбувалися збори, на яких вирішувалися адміністратив­ ні і судові справи. Князі і крайники посідали більші частини землі — 2—5 ланів, в XV ст. вони частково під­ корялися старостві в королівщинах або феодалу-власнику. В цілому громада мала ще великі права, але по­ ступово шляхта урізувала привілеї волохів. Надзвичайно цікавим явищем для волохів було те, що у Львівській і Галицькій землях вони ще в середині XV ст. були зобов’язані до військової повинності \ мож­ ливо, як підкреслює І. Линниченко, виконували якісь функції пограничної сторожі12. Це ставило їх в ряди сво­ го роду військового населення. Другим фактором, який забезпечував волохам краще становище, ніж селянам на руському, польському чи німецькому правах, це да­ леко легша повинність. Так, за даними 1487 р., в Перемишльщині повинності селян-волохів становили щорічно 4 барани від лану, 2 волоські сири, 2 пструги, десятина від свиней, а хто не мав — платив півгроша. В користь сільського старшини селяни відбували 2 дні толоки3. Панщини в XV ст. волоські села не знали. Загалом за характером адміністрації, судочинства, сплати повинностей волоське право — різновидність руського права, яка після зникнення останнього продовжувала старозвичаєві руські традиції частково в XVI і навіть в XVII ст. У деяких селах волоське право активно діє ще і в се­ редині XVI ст., зокрема в цивільних і навіть криміналь­ 1 АГЗ, т. 12, с. 129.

2 Руська історична бібліотека, т. 7, с. 215.

3 Там же, с. 216.

43

них справах. Для характеристики самоуправління у во­ лоських селах можуть служити виявлені в перемишль­ ських гродських книгах за 1556 р. записи про судові про­ цедури в ряді сіл волоського права (Смільниця, Коросио, Лисковате, Береги, Устіфу, Бандрові, Прошіку, Лопушниця, Устріки)1. Як видно з судових протоколів, усі покрив­ джені мали скаржитися перед волоським правом. Судо­ ве волоське право, відповідно до своїх повноважень, виносило вирок. Важливим доказом невинності, на який пильно звертало увагу волоське право, була присяга під­ судного. Так, у 1556 р. якогось селянина Тимка з Ло-. пушниці обвинувачено в крадіжці курей. Волоське «право присудило присягнути, що з тих курей» винний не ско­ ристався. І тоді, як записано в протоколі, «Тимко прися­ гою очищався згідно з правом» 12. Особливо гостро карало волоське право за вбивство — винний мусив «головою відповідати». За дрібніші про­ вини право присуджувало «вину» 10 гривень, «під закла­ дом 100 гривень». Цікаво, що важкі провини в «воло­ ському праві» розглядалися в присутності власника маєтку, що свідчить про часткову залежність права від. феодалів. І все ж, незважаючи на деяку залежність волоського права від шляхти, воно все-таки ще в XVI ст. було легшим порівняно з німецьким чи польським. У волоських селах, у господарстві яких переважало тваринництво, майже не було панщини, повинності се­ лян зводились до сплати чиншу на користь феодала чи. керівників волоських сіл. З огляду на легше становище селян у волоських селах масова колонізація на Прикарпатті в XV—XVI ст. в основному проходила на волоському праві. З люстрацій королівщин у 60-х роках XVI ст. видно, як осадчі селяни, заселяють Прикарпаття «на сирому корені», «на новому, корені», «над потоками», «на полянах», «в лісах», але на волоському праві3. До того ж поселенці отримували від короля чи старости певні «пільги», за якими звіль­ нялись на деякий час (10—20 років) від основних фео­ дальних ПОВИІ1НОСТЄЙ.

1 Центральний державний історичний архів УРСР у м. Львові (далі — ЦДІА), ф. 13, т. 283, с. 32—33.

2 Там же.

3 Жерела до історії України-Руси, т. 1. Львів, 1898, с. 70, 92—98.

44

Перебудовуючи своє господарство на новий лад, шлях­ та Галицької землі намагалася збільшити прибутки шляхом різкого зростання феодальних повинностей се­ лян. Польський дослідник С. Кутшеба справедливо від­ значив, що в XV ст. «появляються сліди нових стремлінь, які досить сильно виступають вже в кінці того століття» К До XV ст. шляхтич в основному опирався на чинш і данини. А коли, як зауважив Б. Греков, шлях­ тич з рицаря перетворився в землевласника, його потре­ би чинш вже не задовольняв. Шляхи збільшення своїх доходів він «знаходить як у посиленні повинностей се­ лян... так і в розвитку свого господарства»2. Оскільки в XV ст. іде посилений розподіл праці і розширення внутрішнього ринку внаслідок розвитку міст, галицький шляхтич намагається витягнути із свого господарства якнайбільше продуктів. Отже, в XV ст. різко збільшуються повинності га­ лицьких селян порівняно з XIV ст. В XIV ст. розмір селянських повинностей ще не був великим, від селян­ ського дворища чинш становив від 8 грошей до 1 гривні з лану, десятина — від 1 до 6 гривнів, натуральні дани­ н и — від 1 до 3 мірок жита, іноді 2 курей і 12 яєць 1 дещо давалося ксьондзові, про роботи і не чути було 3. В XV ст. спостерігаються значні зміни у феодальних повинностях селян. Обтяження селян Галичини в XV ст. на німецькому праві виглядало так. Селянин платив чиншу 1 гривню, давав 2 мірки жита або вівса, 2 курей, 12 яєць, платив 6 гривень десятини, давав для ксьондза 2 мірки жита, платив подимного податку 2 гроші і вже відробляв 14 днів панщини4. За підрахунками того ж автора, загальна вартість повинностей одного селян­ ського господарства становила 7 гривень 5, або третину озимого селянського урожаю. На підставі цього дослід­ ники зробили висновок, що цей розмір селянських по­ винностей «для XV ст. ще дуже помірний, особливо як­ що його порівняти з розміром повинностей XVI ст.»6.

1 К у т ш е б а С. Очерк пстории общественно-государственного строя Польшн. СПб, 1907, с. 70.

2 Г р е к о в Б. Д. Крестьяне на Руси с древнейших Бремен до XVII века, с. 373.

3 Руська історична бібліотека, т. 7, с. 207.

4 Там же, с. 211.

5 Там же, с. 214.

6 АГЗ, т. 12, ч. 766.

45

Галицькі селяни в XV ст. досить болюче відчули це зростання натуральних, грошових і відробітних повинностей. Особливо їх обтяжувала панщина, недаремно в той час в народі виникла і побутувала пісня: Добре було нашим батькам за давніх літ жити, Доки не знали наші батьки панщини робити *.

Панщина, тобто безплатна праця на пана,— продукт XV ст. Спочатку вона поширювалася в селах на німе­ цькому праві. У Львівській землі в середині XV ст. роз­ мір панщини становив 14 днів на рік з наділу. Посту­ пово двір визначає все нові обов’язки селян. В актах вони сформульовані так: «роблять, що треба», «роб­ лять, коли скажуть». Для XV ст., коли ще тільки почав­ ся розвиток фільваркового господарства, розміри пан­ щини були невеликі, але вони постійно зростали. Поде­ куди зустрічаються скарги селян на збільшення панщи­ ни. Так, у 1497 р. скаржаться на посилення панщини селяни села Коровники на Перемишльщииі. З середини XV ст. в деяких місцевостях Галичини пан­ щина настільки зросла, що вона вже на тиждень стано­ вила 1 день, а на рік — 56 днів з наділу. Наприклад, в 1440 р. в селі Миловані Галицької землі селяни від­ робляли в тижні 1 день панщини2, а в 1460 р. селяни Медики в Перемишльській землі скаржаться на ста­ росту, що він порушив «давно прийняту звичайну» однотижневу панщину і «обтяжив їх новими незвичай­ ними роботами», тобто збільшив кількість днів панщини ще на тиждень. Докладніше на селянських повинностях XV ст. в Га­ личині зупинився буржуазний польський дослідник В. Кєрст. На основі різних фрагментарних даних, взя­ тих з актів гродських і земських (оскільки не зберегло­ ся в джерелах загального списку феодальних повинностей XV ст.), та люстрацій Галицького староства з 1556 р. він поділив всі селянські повинності на 5 груп. В першу групу входили державні повинності: подимне від лану, переважно 2 гроші; замкові роботи і шарварки (будівництво, ремонт шляхетських і королівських зам-1 1 Г о л о в а ц к и й Я. Народньїе иесни Галицкой и Угорской Руси, с. 628.

2 АГЗ, т. 12, с. 78.

46

ків, фортець, садиб). Крім цього, на випадок переїзду короля селяни мали давати підводи, це називалось «стації»; під час вирядження пана в загальне ополчення шляхти зобов’язані були сплачувати данину. Селяни, як правило, не брали участі в ополченні шляхти, за винят­ ком тих, що сиділи на волоському праві. Друга група — обов’язки селян костьолові, монастирю. Селяни платили на користь католицького плебана десятину снопами або 6 гривень з лану. В третю групу входили найтяжчі по­ винності селян — панщина. Про них вже було згадано раніше — чинш 1 гривня, данини— пшениці 4 маци*, вівса 4 маци, 2 курей, 12 яєць, 1 лікоть конопля­ ного прядива, поволовщипа — кожного 7-го року од­ ного вола. З дворища давалось збіжове, а хто не мав його, платив грішми, 1 баран від 10 овець. Сільські ре­ місники давали возову данину, 1 віз на чотирьох колодіїв. За випас свиней в лісах селяни платили данину «осип» і т. д. В четверту групу входило кілька видів повинностей. Обідні і стації — обов’язок селян утримувати деякий час королівських чиновників, які прибували в село з урядовими чи судовими дорученнями. Значний доход надходив панівним класам із судових кар. Платилось за поранення (2 зл.), за одруження (так звана поємщизна — 2 зл.), за розлучення (2,5 зл.), за вихід з села до міста, перехід з одного староства в інше (2 зл.). Селяни могли молоти лише в панських млинах; зобов’язані були доставляти до двору сторожів, давати святкове. У власність пана переходив маєток померлого селянина, якщо той не залишив жодного спадкоємця (відумерщина). У п’яту групу В. Керст об’єднав «надзвичайні побо­ ри», тобто податки Польської Корони, пов’язані з вій­ нами чи іншими політичними подіями. Селяни Галицької землі зазнавали великої шкоди і розорення від постійних нападів татар, від переходів і постоїв королівських чи найманих військ. Так, писар великого магістра хрестоносців Л. Наккер записав у свій щоденник, що коли їхнє військо, поспішаючи на допо­ могу королю в 1496 р., прийшло на Львівщину, то селя­ * Маца мала (чверть) = 20—50 гарнцям; маца велика (колода) = = 16 мацам малим; гариець = 4 квартам; кварта = 0,96 л.

47

ни Туринки «з худобою і добутками втекли в ліси». Ме­ муарист пише, що «відділи королівської армії завдавали сільському населенню великої шкоди» К Ставши табо­ ром біля Галича, хрестоносці страшенно розоряли селян. Селяни скаржилися, що хрестоносці «плюндрують бід­ ним людям доми і скринки, забирають все, що тільки з місця можна рушити, розбивають вулики, а коли не знаходять меду, забирають віск, і взагалі обходяться з підданими... гірше, як турки і татари»12. Отже, загальна картина соціально-економічного і пра­ вового становища селян Галицької землі в XV ст. неза­ видна. Окупаційна політика польської шляхти з її при­ ходом на Західну Україну різко змінила не лише старозвичаєві порядки, які тут сформувалися з княжого часу, а й посилила процес класового розшарування. Польські феодали збагачувалися за рахунок збільшення своїх землеволодінь та посиленого пригноблення селян­ ських мас. З року в рік активізувався процес закріпа­ чення селян, а в XV ст. вони були вкрай переобтяжені різними феодальними повинностями, в тому числі пан­ щиною. Панівній верхівці вдалося протягом XIV—XV ст. обмежити вихід селян, закріпити їх у маєтках панів і різні категорії населення злити в одну групу підданих. І. Франко писав, що «з часом перехід кметів із місця на місце робиться чимраз труднішим, обшир дворища через поділ зменшується, тягарі ростуть і вже в XV віці багато вільних кметів добровільно записується чи то в ординці, чи навіть у каланники, поки в XVI віці всіх їх не зрівняло одно важке підданство. Від того часу доля наших селян була тяжка, одностайна» 3. Не легшим було й соціально-економічне становище селян Північної Буковини в XV ст., що так активно, як свідчать першоджерела, брали участь у селянському повстанні 1490—1492 рр. Вперше назва «Буковина» згадується в молдавських грамотах 1392 року (...по край буковиньї горь) і, без­ сумнівно, походить від назви букового лісу. Як терито­ ріальна назва слово «Буковина» виступає з кінця XV ст., точніше з 1488 р. (...а хотарь... на верхь хлоубокою до1 L is k e X. Cudzoziemcy \v Polsce, s. 178.

2 Там же, с. 25.

3 Ф р а н к о Іван. Панщина та її скасування 1848 р. в Галичиіні.— Твори, т. 19, с. 575.

48

линоу... та були(с) межи двома (!) польнами та боуковиною долиноу до лоуковицкоє хотарь...)1. Вдруге ця назва згадується в польсько-угорських переговорах в 1412 р.1 2, і далі вона виступає в багатьох офіційних і наративних джерелах. У XV ст. територія Буковини мала свої специфічні риси, зумовлені її географічним розташуванням і особ­ ливостями історичного розвитку3. Радянські історики, лінгвісти, опираючись на першо­ джерела, археологічні і літописні матеріали, переконли­ во довели, що в Північній Буковині здавна проживало автохтонне українське населення. Цим вони спростували тенденційні викривлення буржуазно-націоналістичної історіографії, нібито до XIV ст. ця територія заселена не була, а отже, не мала ніякої історії4. В XIV ст. землі Північної Буковини ввійшли до скла­ ду молдавського князівства, яке на той час залишалося окремою автономною територіальною одиницею під на­ звою «Шипінська земля» 5. Після цього адміністративнополітичний устрій Молдавського князівства поширився і на Північну Буковину. Панівну верхівку краю становили великі землевласни­ ки — бояри, князі і старости, які зосередили в своїх ру­ ках значні земельні наділи та адміністративно-політичну владу. Як стверджують радянські історики, в XV ст. в еко­ номічному житті Молдавії, в тому числі Північної Бу­ ковини, іде процес росту великого феодального земле­ володіння, подібно як і в окупованій польською шлях­ тою Галицькій землі. Молдавський господар дарував боярам великі земельні простори, що підтверджувалося грамотами. Лише за 25 років XV ст. (1432—1457 рр.) зустрічаємо ПО згадок в молдавських грамотах про 1 Словник староруської мови XIV—XV ст., т. 1. К-, 1977, с. 130.

2 Dogiel. Codex diplom atics regni Poloniae et magni ducatus Lituaniae. Wilno, 1785, s. 47.

3 Торжество історичної справедливості. Закономірність возз’єд­ нання західноукраїнських земель в єдиній Українській Радянській державі. Львів, 1968, с. 88.

4 Радянська енциклопедія історії України, т. 1. К-> 1969, с. 212.

5 У л ь я н и ц к н й В. А. Матсриальї для истории взаимпьіх отношений России, Польніи, Молдавии, Валахии и Турции в XIV— XV вв., т. 3. М., 1857, с. 60; Історія міст і сіл УРСР. Івано-Фран­ ківська область. К., 1971, с. 13.

4

1575-8

49

розподіл сіл між боярськими родами Член-кореспондент АН УРСР Ф. П. Шевченко, відомий дослідник істо­ рії Північної Буковини, в спеціальній статті з цієї про­ блеми наводить ряд документальних фактів про надання панівній верхівці Північної Буковини привілеїв на фео­ дальні маєтки 12. Буковинські бояри і старости збільшували своє земле­ володіння також шляхом насильного захоплення гро­ мадських земель, чим викликали незадоволення селян. Характерно, що в Північній Буковині в XV ст. основна кількість бояр була українського походження — нащад­ ки колишніх феодалів з часів Галицько-Волинського князівства. Однак щодо маєтності і експлуатації селян вони не поступалися молдавським боярам, і народ під час виступів одинаково боровся і проти «своїх», і проти «чужих» класових ворогів. Селянство Північної Буковини ділилося на дві групи. До першої належали ті, хто жив на землях феодала, другу становили так звані вільні селяни, що жили об­ щинами здавна. Перша група селян складалася з двох категорій. Одна з них жила на волоському праві, яке гарантувало деякі правові свободи, а друга, так звані холопи, перебувала у цілковитій залежності від бояр і староств. їхнє ста­ новище майже не відрізнялося від незаможного сіль­ ського люду — невільників, каланпиків, ординців, слуг. Саме ці категорії селян, будучи у найважчих умовах феодального гніту, ставали найбільш активною силою в антифеодальній боротьбі. Необхідно підкреслити, що економічні і правові умови селян низовинних і гірських околиць Північної Буковини відрізнялися способом господарювання: якщо в низовин­ них місцевостях Північної Буковини домінувало земле­ робство, то в гірських околицях — тваринництво. Забезпечивши себе землею, буковинські бояри, старо­ сти при підтримці двірської адміністрації змушували селян в низовинних територіях до феодальних ПОВИІІНОстей. Саме в XV ст., крім натуральних данин і грошових чинників, подекуди почали зростати відробітки. В основ1 История Молдавской ССР, т. 1. Кишинсв, 1965, с. 95.

2 Ш е в ч е н к о Ф. П. Документи з історії Північної Буковини XIV—XV ст. в сучасному румунському археографічному виданні.— «Український історичний журнал», 1958, № 2, с. 128— 132.

50

пому селяни платили на користь держави різні податки. Наприкінці XV ст. налічувалося 20 видів державних по­ датків і повииностей: на утримання армії, державної адміністрації, плата за користування бродом або мос­ том, робота на виноградниках, перевезення вантажів, сплата різних десятин з бджіл, худоби, вина тощо К Як для буковинських, так і для галицьких селян важ­ кими були відробітки, що викликали незадоволення і втечі. Щоб якось утримати на місцях своїх підданих, бояри поступово закріпачували селян. У першій половині XV ст. гірські околиці, де ще в основному зберігся старий общинний порядок, давали мінімальну данину сільській старшині і державі. З дру­ гої половини XV ст. бояри і старшина на волоському праві перейшли в наступ і на горців. Добровільні дани­ ни, які здавалися за старозвичаєвим порядком, на кінець XV ст. ставали постійними і дуже обтяжували селян. З цього приводу Іван Франко писав про буковинських гуцулів: «Природні обставини робили тутешніх мешкан­ ців гуцулів переважно пастухами — вівчарами, стріль­ цями та дереворубцями — і рільництво займало лише дуже мале місце в їх господарстві. Від віків вони не знали панщини, бо хоча ліси й полонини в горах були понадавані панам, але ті пани у горах не жили, іноді й у цілім своїм житті не показувалися туди, і вдоволь­ нилися тим, що їх невідомі піддані складали їм від часу до часу добровільні подарунки, які з часом звичай пере­ мінив на постійні» 12. Таким чином, становище селян Молдавії, зокрема Пів­ нічної Буковини, ставало все важчим і в силу наступу бояр викликало незадоволення селян. Тільки карпатська смуга Буковини і Покуття залишалася більш-менш віль­ ною від зазіхань молдавських бояр і польських панів. Саме ця територія стала місцем зосередження селянвтікачів і пезадоволених, які в 1490 р. підняли селян­ ське повстання під проводом Мухи. Аналіз феодальних повииностей на Прикарпатті в XV ст. дає можливість зробити висновок, що становище селян з року в рік погіршувалося, численні обтяжуючі 1 Історія міст і сіл УРСР, Івано-Франківська область, с. 13— 14.

2 Ф р а н к о І. Лук’ян Кобилиця. Епізод з історії Гуцульщини в першій половині XIX в.— Твори, т. 19, с. 719.

4*

51

повинності постійно зростали. У гонитві за прибутками польські пани спільно з українськими феодалами дово­ дили експлуатацію селян до крайніх меж. Але ж, крім повинностей на користь панського двора, у селян було багато обов’язків перед феодальною, дер­ жавою. Податки на її користь становили одне з найваж­ ливіших джерел королівської казни. Шляхетський уряд намагався поповнювати її шляхом збільшення податків. Зрозуміло, що тягар їх падав насамперед на плечі при­ гнобленого селянства, в першу чергу на найбідніші верстви. Позбавлена будь-яких привілеїв, ця безправна маса була приречена на тяжку й виснажливу працю на користь експлуататорів. «Польська дворянська респуб­ ліка», основана на експлуатації і гнобленні селян, була феодальною державою, де шляхта поводилась з селяна­ ми так, як диктували її власні інтереси. Шляхта втру­ чалась в особисті справи своїх підданих. Доля селян­ ської сім’ї цілком залежала від шляхтича. Селянин навіть не міг одружитися без дозволу пана. Вже в XV ст. покарання і навіть масові вбивства селян шляхтою були звичайним явищем, одним із методів про­ думаної системи зведення людини до рабського стано­ вища, перетворення селянства у покірливу масу, яку можна було нещадно і безкарно експлуатувати. Надзвичайно тяжкий соціально-економічний гніт, яко­ го зазнавало населення Прикарпаття в XIV—XV ст., поєднувався з національно-релігійним гнобленням. Укра­ їнський селянин в очах шляхтича був не людиною, а «хлопом», «підданим», «хробаком», робочою силою. Від феодала залежали життя чи смерть підданого. Не кра­ ще, ніж поміщики, ставилася до селян і держава. На­ приклад, в судах на присягу королівського селянина звертали менше уваги, ніж на присягу шляхтича, уся адміністративна й судова документація велась виключ­ но польською й латинською мовами, незрозумілими для українського селянства. Все це позбавляло його навіть формальної можливості шукати захисту від сваволі фео­ далів і держави. Шляхта відверто зневажала православ’я. Нижче пра­ вославне духівництво, становище якого майже не від­ різнялося від становища кріпосного селянства, не мало захисту від сваволі феодалів. Національно-політичне пригноблення українського народу значною мірою до52

ікнімкжгиіося

переслідуванням православ’я, насильним міісаджсііням католицизму. В даний період політичний і піт, як правило, виступав під релігійною оболонкою, шляхом переслідування православної церкви шляхта мила па меті розтоптати національні права і гідність корінного населення краю, розірвати зв’язки українців і білорусів з братнім російським народом. Поступово Галицький край заселяли католицькі ксьондзи, монахи. Наділені щедрими королівськими при­ вілеями, вони стали вірними союзниками світських зем­ левласників у жорстокій експлуатації селян і міщан. Зусиллями феодалів і католицького духовенства міста і села Прикарпаття ставали своєрідними форпостами католицизму і полонізації краю. Реакційну діяльність розгортали тут фанатичні ордени домініканців, францісканців, кармелітів та інших їм подібних папських слуг, які проповідували ненависть і презирство до всіх искатоликів, називали їх «схизматиками». Православних навіть не визнавали християнами, у джерелах XV ст. нерідко трапляються протиставлення — «це християнин, а не русин». Перетягаючи православних в католицтво, їх хрестили вдруге, прирівнюючи до «поган» (язични­ ків). Подібні приклади спростовують безгрунтовні твердження деяких представників православної і като­ лицької клерикальної історіографії про те, що станови­ ще православної церкви до Брестської унії було задо­ вільним. На прикладі Галичини XIV—XV ст. видно, в якому важкому становищі опинилися трудящі маси України після загарбання її іноземними інтервентами. У Тезах про 300-річчя возз’єднання України з Росією, схвалених ЦК КПРС, відзначено з цього приводу: «Загарбавши українські землі, польські феодали (магнати і шляхта) встановили на Україні найтяжчий, нелюдський кріпос­ ницький гніт. Весь тягар кріпосницького і національного гніту ліг на селянство, міську бідноту і козацькі низи. Польська шляхта не вважала українських селян за лю­ дей, грубо топтала їх людську гідність. Польські пани з допомогою Ватікану заходами жорстокого примусу насаджували на Україні католицизм, запроваджували церковну унію, проводили політику насильного ополя­ чування українців, глумилися з української мови і куль­ тури, намагаючись духовно поневолити український на­ 53

род і розірвати його зв’язки з російським народом» 1. Оскільки в селянському повстанні 1490—1492 рр. бра­ ли участь селяни і Прикарпаття, і Буковини, необхідно висвітлити політичні події того часу, зокрема конфлікти між Польщею і Молдавією, які в основному відбувалися на покутсько-буковинському пограниччі, саме там, де в 1490 р. підняв повстання селян народний герой Муха. Звільнившись з-під влади Угорщини, Молдавське кня­ зівство, яке утворилося в першій половині XIV ст., по­ ступово зміцнювалося. Зі вступом на престол господаря Стефана III (1457—1504) припинилися міжусобні фео­ дальні війни в країні. Проте в цей період над Молдавією нависла небезпека з боку Угорщини, Польщі і турецьких завойовників, які успішно просувалися до кордонів Мол­ давського князівства. Небезпека перед турками змушу­ вала нового господаря централізувати свою державу, і це йому вдалося. Ламаючи опір великих бояр і опира­ ючись на середніх та дрібних служилих людей, а також на групу заможних селян, Стефан III зміцнив свою дер­ жаву і завдяки дипломатичній діяльності зумів міцно закріпити свої позиції. Починаючи з середини XV ст., між молдавськими і польськими правителями виникали суперечки з приводу Галицького Покуття. Маневруючи в складній міжнарод­ ній обстановці, Стефан III відбивав агресивні наміри Угорщини і перед небезпекою Туреччини загравав з шляхетською Польщею, яка була не проти захопити Молдавію, але вирішила певний час залишити її як заслін від турків. Намагаючись вгамувати загарбницькі апетити Польської Корони, Стефан III, як і його попе­ редник— господар Олександр Добрий, прибув у 1485 р. в Коломию і склав васальну присягу польському ко­ ролеві 12. Зрозуміло, тимчасові угоди між Молдавією і Угорщи­ ною були нетривкими, але, виявивши васальну залеж­ ність від польського короля, Стефан III цим комбінова­ ним актом забезпечив недоторканість своїх північносхідних кордонів і мав змогу спрямувати зусилля на відсіч турків.

1 Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654— 1954 рр.), схвалені ЦК КПРС. К-, 1954, с. 5—6.

2 H e l e n i u s z Е. Rozmowy о Polskiej koronie, t. I. Krakow, 1873, s. 478—479.

54

Коли в 1490—1492 рр. на буковинсько-покутському іюі рлііиччі розпочалося селянське повстання, панівна верхівка Польщі, як видно з офіційних джерел (див. додатки до книги, с. 107), намагалася пояснити, його Інтригами Молдавії і звинувачувала у всьому свого ва­ сала Стефана III. Можливо, селянське заворушення на польсько-молдав­ ському кордоні, яке мало класовий характер, й було вигідним молдавському господареві в першу чергу для відвернення уваги Польщі від кордонів Молдавії. Без сумніву, молдавські і українські селяни повстали внаслі­ док посилення феодально-кріпосницького гніту, однак це не виключає того, що господар потурав селянському рухові з власних інтересів феодального монарха. Не можна не погодитися з твердженнями молдавського ра­ дянського історика М. Мохова про те, що інтриги Сте­ фана III не були причиною селянського повстання, хоч, можливо, він і робив деякі спроби в період повстання використати в своїх цілях скрутне становище польських феодалів. Приводом до звинувачення Стефана III в під­ бурюванні було те, що населення Галицької землі страждало від соціального і національного гніту поль­ ських панів, а тому часто шукало захисту в єдиновірній Молдавії, де гніт ще не був таким тяжким, як у Коро­ лівській Польщі 1. Становище селян Прикарпаття і Буковини погіршува­ лось в результаті татарських набігів, кількість яких збільшилася після утворення в 30-40-х роках XV ст. Кримського ханства. Татарські орди, за свідченням того­ часних літописців, хроністів, постійно грабували півден­ но-західні українські землі, руйнували селянські гбсподарства, палили і нищили все на своєму шляху, фізично винищували або захоплювали в полон здорових і моло­ дих людей, а жінок перепродували в гареми. Використовували татари і послаблення Молдавії вна­ слідок феодальних війн. В ЗО—50-ті роки XV ст. вони двічі спустошували країну, в 1439 р. напали на північну її частину, а в 1440 р.— на центральну12. Після кожного походу на Молдавію турки і татари (1475—1476, 1476, 1 М о х о в Н. Очерки истории молдавско-русско-украинских связей. Кишинев, 1961, с. 36.

2 История Молдавской ССР, с. 1. К., 1965, с. 121.

55

1485 рр.) залишали за собою зруйновані міста і села. Не розраховуючи на допомогу молдавсько-польських феодалів, покутські та буковинські селяни самі захища­ ли себе від жорстоких ординців: відходили в гори або боронилися на місцях. У них, як відзначають дослідни­ ки, виробилися воєнні навички, що згодом використову­ валися у боротьбі проти класових ворогів — польських панів і молдавських бояр 1. Як свідчать наведені факти, XV ст. було переломним періодом в історії селян Галицької землі і Північної Бу­ ковини. Тиск польської шляхти і молдавських бояр на селянські маси значно збільшився внаслідок перебудови феодального господарства і погоні панівної верхівки за наживою. Іноземна феодальна верхівка, опираючись па місцеве папство, посилила не лише економічний, а й національ­ но-релігійний гніт селян. За рахунок селянських наділів збільшилося феодальне землеволодіння, різко зросли повинності селян, всякого роду відробітки, узаконилася панщина. Посилений соціально-економічний гніт зумовив появу різних категорій селян, в першу чергу найбільш убо­ гих,— головний резерв незадоволеиих мас. Ломка старозвичаєвого права в галицько-буковинсько­ му селі, безправне становище селян, тяжкий національ­ но-релігійний гніт, всякого роду позаекономічні фактори (зокрема, переходи і постої шляхетських військ, постійні напади татарських орд, стихійні лиха) створили надзви­ чайно важкі умови життя селян Прикарпаття і Північної Буковини. Цими факторами й пояснюється головна причина не­ задоволення селян, наростання антифеодального опору.

1 М о х о в Н. А. Очерки исторни молдавско-русско-украинских связей, с. 36.

Наростання антифеодального опору селян Західної України в X V ст.

перших днів окупації західно­ українських земель шляхет­ « З ською Польщею розорені селяни відповідали безперерв­ ними виступами на посилення феодально-кріпосницького і національно-релігійного гніту. Карл Маркс писав, що польський король Казимир завойовує всю Червону Русь, або Галичину і мусить тепер боротися проти тих руських підданих і Див.: Архив Маркса и Знгельса, т. 5. М., 1938, с. 347 57

Починаючи з середини XIV ст., галицьке селянство не мириться з завойовниками, застосовуючи різні форми прихованої і відкритої антифеодальної боротьби як про­ ти іноземних загарбників, так і проти своїх гнобителів. Спочатку поневолені селяни чинили пасивний опір воро­ гам: вони скаржилися на своїх гнобителів-феодалів, по­ кидали рідні оселі, відмовлялися працювати на пана і виконувати різні повинності. Згодом селяни перейшли до активної боротьби: почали захоплювати у шляхти землю, двірське майно, ліси, вбивати феодальну знать, палити її маєтки та ін. В опублікованих гродських і земських актах XV ст. зафіксовані цікаві факти боротьби селян проти понево­ лювачів шляхом подання скарг. Вже в 1397 р. папа Боніфацій IX віддав наказ з’ясувати причини незадово­ лення населення Галицької землі десятинами для като­ лицького духовенства1. З 1406 р. зберігся документ — свідчення перемишльського єпископа про данини жи­ телів Галичини католицькому духівництву12. Приблизно 1426 р. датований королівський наказ у справі за «архієпископщину»3. В 1431 р. виник спір між селянином Чурилом з Вербіжа та орендарем Волчком за володіння землею. Справа набрала такого розміру, що в неї зму­ шений був втрутитися сам король, який надіслав на місце спору спеціальний наказ, намагаючись утихомири­ ти незадоволені сторони4. В 1473 р. селяни Костіева, Зашкова і Зарудець активно протестували проти над­ мірного обтяження їх натуральними данинами5. Опір селян зростанню феодальних повинностей у де­ яких селах Західної України набирає таких розмірів, що королівський уряд змушений був, з одного боку, на­ гадати місцевій галицькій шляхті про дотримання вста­ новлених норм феодальних повинностей селян, а з дру­ гого— закликати селян до покори. Так, у 1435 р. був виданий статут про обов’язки селян 6, а в 1450 р. ого­ 1 АГЗ, т. З, с. 15.

2 АГЗ, т. 4, с. 29—ЗО; Цей документ в оригіналі, написаний на пергаменті, зберігається у фондах Центрального державного істо­ ричного архіву УРСР у Львові під № 57.

3 Там же, т. З, с. 165.

4 Там же, т. 2, с. 130. Там же, т. 6, с. 175. Там же, т. 12, с. 145.

53

лошений королівський спеціальний статут Руської землі про повинності селян 1. На численні скарги селян король змушений був вміло маневрувати: то для видимості за­ хищати кметів (свідчення цьому — королівський наказ па захист селян села Болозви12), то наказувати їм спла­ чувати своїм панам ті данини, які від них вимагав фео­ дал. Зокрема, король не підтримав протесту селян проти надмірних повинностей в селі Медиці і видав наказ про обов’язкове виконання ними тих феодальних повинно­ стей, до яких їх зобов’язував двір. Безперечно, в спорах між феодалами і селянами коро­ лівський уряд в більшості випадків підтримував шляхту і дуже рідко робив спроби захистити своїх підданих перед натиском феодалів, орендарів. Усякі протести селян нерідко розцінювалися як «злочин», «розбійниц­ тво», за що на них накладалася відповідна кара. Зокре­ ма, в 1435 р. був виданий наказ галицького старости про суди над «злочинцями»-селянами 3. Під злочинами як старостинські уряди в королівщинах, так і шляхта в приватних маєтках розуміли найменші спроби селян захиститись від наступу феодального і релігійного гніту. У XV ст. постійно збільшувалася кількість утеч гали­ цьких селян 4. Селяни громадами, сім’ями тікали з коро­ лівських і приватних маєтків в інші з надією знайти легші умови життя і зберегти свої прадідівські права. Ця пасивна форма опору селян виражала їх спроби полегшити своє соціально-економічне і юридичне стано­ вище. «Збіглі кріпаки,— відзначав Ф. Енгельс,— праг­ нули тільки того, щоб вільно розвинути і зміцнити свої вже наявні умови існування» 5. Оскільки селяни Західної України ще в XV ст. жили на різних правах — руському, німецькому, польському і волоському,— право відходу селян було різним і мало свої особливості. В буржуазній і радянській літературі це питання порушувалося в ряді праць 6.

1 Archiwum Komisji prawniczej. Krakow, 1891, t. 2, s. 1—4.

2 АГЗ, т. 1, c. 80.

3 Там же.

4 Там же, т. 12, с. 425—426.

5 М а р к с К-, Е н г е л ь с Ф. Твори, т. З, с. 73.

6 В л а д и м и р с к и й-Б у д а н о в М. Ф. Немецкое право, с. 59; Руська історична бібліотека, т. 7. Львів, 1899; R u n d s t e i n Sz. Ludnosc wiesniaeza ziemi halickiej, s. 27—37; K і e r s t W. Obci^zenie stanu wiesniaezego na Rusi Czerwonej, 1046— 1056.

59

Ш. Рундштейн стверджує, що право виходу селян «є найкращим мірилом суспільного становища селян». В XV ст. шляхта зуміла домогтись узаконення процесу виходу селян з маєтків. Цікаво, що на інших територіях Польської Корони це узаконення здійснилось лише в кін­ ці XV ст., точніше в 1496 р., а в Галицькій землі на півстоліття раніше, тобто в 1435 р., з введенням поль­ ського права. Західна Україна стала дослідною тери­ торією, де шляхта робила перші спроби навічно закрі­ пити селян за землею і обмежити їхні старозвичаєві руські вільності з метою посилення економічного гніту. На думку Ш. Рундштейна, така політика шляхти була викликана колонізацією галицького краю, оскільки по­ стало питання про дешеву робочу селянську силу, і як­ що б право виходу не обмежувалося, це привело б до масової міграції селян з одного права на інше К У 1444 р. в Галицькій землі було прийнято дві поста­ нови, що стосувалися права виходу селян. У першій, від 2 липня, було визначено кару за затримання селян, які втекли з-під влади свого першого пана; у другій, від 2 грудня,— термін «виклону», тобто виконання всіх фор­ мальностей перед відходом. Після 1445 р., зі зміцненням влади шляхти, справа «втіклих селян» перейшла з дер­ жавних судів у руки шляхти. Тепер шляхтич сам міг вирішувати це право, що в цілому негативно впливало на долю селян, різко погіршувало їхнє правове стано­ вище. Згідно з постановою 1435 р., час виходу селян з маєт­ ків був визначений так званими реклінаціями, в яких точно було вказано, хто мав право виходу, коли і в яких умовах, з якого права і на яке. На думку деяких дослідників, у XV ст. селяни Гали­ чини були ще вільними і мали право виходу, за винят­ ком невільних рабів, каланних, ординців, данників, які в силу безправного становища були попередниками крі­ паків. Вільні категорії селян, які проживали на різному пра­ ві, мали неоднакове право виходу з рідних осель. Най­ більш повно виступає картина переходу селян, які жили на руському праві. Ті селяни, які хотіли вийти із села, мусили дотримуватися певних умов, передбачених зако-1 1 Rundstein

Sz. Ludnosc wiesniaeza ziemi halickiej, s. 27.

60

пом: І Слміяпин міг вийти тільки під час різдвяних свят, ./н> і пі о ж час був точно визначений — вихід селянина и11 *)11 і вважався незаконним і карався. 2. Виходити могли ів* всі селяни, а тільки певний процент (з десяти госпо­ дарів один), до того ж ті, хто мав окреме дворище.

3. Вихід з села відбувався при свідках. Ними були переважпо сільська старшина (тіуни, солтиси, отамани, кня­ зі), а також «чужі свідки» з іншого села, здебільшого два шляхтичі. 4. Селянин, який виходив, змушений був сплатити пану певну суму грошей, так зване полягвичне, розміром в 1 гривню, а пан, що приймав селянина, пла­ тив власнику так звану осельчизну розміром від 0,5 до 1 гривні. Селянин міг вийти з села без виконання пере­ лічених умов тільки у випадку провини самого його папа, якщо той збезчестив дружину селянина, насильно відібрав майно тощо. Селянин, який сидів на руському праві, міг переходити лише на руське право К Селянин, який жив на німецькому праві, мав право виходу з умо­ вою, що він залишить на своєму місці іншого господаря з таким же майном. До того ж він мав оплатити вихід­ ний чинш — 12 гривень за весь час, скільки був на піль­ гах, обробити свій наділ і не мати за собою жодних провин щодо пана. Якщо за певний час, що виділявся на це — від 8 до 18 тижнів, селянин не знайшов нікого на своє місце, то давав пану заставне12. Права селян щодо виходу на руському праві практи­ кувалися і на волоському праві, тобто селяни мали право виходити вдень, у присутності свідка, повинні були сплатити вихідне 12 гривень, але не тільки на різдво, а коли захотіли. Так повинно було бути за статутом згідно з постановою 1435 р. В дійсності ж як селяни, так і власники маєтків, як правило, порушували ці умови, тому дуже часто судові спори з цього приводу набирали масового характеру, кінчалися довгими проце­ сами і навіть збройними конфліктами. Все це диктува­ лося інтересами і власників маєтків, і самих селян.. Як відомо, в XIV—XV ст. ішов процес колонізації Західної 1 R u n d s t e i n Sz. Ludnosc wiesniacza ziemi halickiej, s. 30—35; K i e r s t W. Obci^zenie sianu wiesniaczego na Rusi Czerwoncj, s. 1046— 1054; Г р е к о в Б. Д. Крестьяне на Руси с древнсйших Бре­ мен до XVII вска, с. 357.

2 Руська історична бібліотека, т. 7, с. 136; Г р е к о в Б. Д. Крес­ тьяне на Руси с древнейших времен до XVII века, с. 357.

61

України, особливо території Прикарпаття. Щоб прина­ дити робочу силу, пани надавали пільги (так звані волі) селянам, які приходили на певний строк, всіляким спо­ собом заманювали їх у свої маєтки \ як правило, пору­ шуючи при цьому правові норми виходу. Тих селян, які порушували встановлене право виходу, вважали «утікшими» (homo profugus), і пани-власники, згідно з законом, могли розшукувати їх. Щоб знайти селяпина-втікача, який сидів на руському праві, власнику-папу давався один рік, після закінчення якого се­ лянин зобов’язаний був сплатити штраф і річний чинш, після чого міг залишитися на новому місці. Пан мав право не випустити селянина, якщо той був останнім у роді, або якщо не заплатив боргу. Пан, до якого втікав селянин, в супроводі свідкашляхтича ішов до старого пана-власника і давав йому «вихідне». Це при умові, якщо селянин додержав усіх умов, тобто сплатив грошові данини, виконав натуральні данини із збіжжя, звіз сіно і городину та ще ряд додат­ кових повинностей («признанні» чи «поштові»)12. Хто ж утік із села, не давши «відклону», того уважали втіка­ чем, а його переховувач платив 15 гривень штрафу. Право відходу селян (з усіма юридичними нормами) стало під кінець XV ст. формальністю. І хоч селянин перед виходом дотримався всіх умов, часто пап ув’яз­ нював його, а на суді потім намагався виправдати себе. В. Кєрст писав, що «з огляду судової екзекуції, з огля­ ду того фактично справу можна було зволікати без кін­ ця, наведений вище спосіб унеможливлював реклінацію. Лише той випускав із свого села реклінованого селяни­ на, хто хотів. Хто не хотів, той до кінця XV ст. міг селянина не пустити і кепкувати з судів» 3. Безсумнівно, така сваволя шляхтичів викликала неза­ доволення і обурення селян, які почали самовільно ви­ ходити зі своїх осель, дворищ. В кінці XV ст. селяни ще пробували домагатися справедливості в судах. Про це свідчать актові книги, списані селянськими процесамискаргами.

1 Руська історична бібліотека, т. 7, с. 136—137.

2 К і е г s t W. Obci^zenie stanu wiesniaczego na Rusi Czerwonej, s. 1141 — 1142.

3 Там же, c. 1142.

62

('удові процеси в справі втеч селян відбувалися не .'ііипе в гродських, земських судах, а й інколи у коро­ лівській канцелярії. Було чимало випадків, коли шлях­ тичі самовільно, без суду, вирішували питання про біг­ ли х селян. «Відказчики не завжди викликували селян правпою дорогою, але не раз підбивали їх до втеків. Папи своєю дорогою, не чекаючи довгих судових ми­ тарств, хапалися за озброєну силу, аби вернути своїх селян: відбувалися формальні битви, поле битви не раз було засіяне раненими і вбитими з обох боків; побідники забирають урятованих селян з їх майном» *. Звичайно,, від цього шляхетського беззаконня найбільше стражда­ ли селяни. Міграція селян проходила в різних розмірах. Наймен­ ше процесів у справі виходу селян було в Сяноцькій, а найбільше — в Галицькій землях. Причини такого явища полягали в тому, що Сяноцька земля була мало придатною для хліборобства, а Перемишльська, Львів­ ська і Галицька землі були більш урожайними, і тому тут в XV ст. найактивніше проходив процес колонізації краю. Крім того, ці землі, особливо Галицька і Теребовлянська, були наражені на небезпеку, і шляхта, нама­ гаючись колонізувати ці землі, давала пільги селянам, які масово переходили сюди з північної і західної сто­ рін 12. Причини втеч селян пояснити неважко. Насильне вве­ дення шляхтою німецького права у Західній Україні, а з ним збільшення феодальних повинностей та ліквіда­ ція старовинного громадського ладу, який базувався на давньозвичаєвому руському праві, викликало незадово­ лення селян. Дослідник руського права в Галицькій зем­ лі В. Гейнош писав, що немає «нічого дивного, що населення (на руському праві.— В. Г.) оцінювало та­ кого роду зміни як дуже некорисні для себе» 3 і, зрозу­ міло, відкрито відстоювало свої права, не хотіло пере­ ходити на німецьке право, активно захищалось від всезростаючих повинностей. Це можна побачити на при­ кладі села Ставчани у Львівській землі, яке в середині 1 Руська історична бібліотека, с. 137—138.

2 Там же, с. 138.

3 H e j n o s z W. Jus Ruthenicalae. Przezytki dawnego ustroju spo* lecznego na Rusi Halickiej w XV wieku, s. 107.

63

XV ст. жило ще на руському праві. Заволодівши селом, львівський католицький архієпископ почав насильно на селянських полях і дворах організовувати фільварок, переводити селян на німецьке право, що викликало протести селян, які почали тікати з села. Так, у 1444 р. архієпископ звинуватив перед судом двох своїх селян Тишу і Василя з села Лосини в тому, що вони втекли в середині року, не у звичайний строк, порушивши цим право виходу. Селяни виправдовуються, що вони вчини­ ли так через незаконні дії архієпископа, який порушив їхні права. Вони заявили, що є королівськими ловчими і не хочуть бути на німецькому праві, до якого їх зму­ шує архієпископ, а бажають сидіти на руському праві 1. Радянський історик Б. Д. Греков так інтерпретує цей цікавий факт опору селян. «Я розумію текст так,— пише він,— що земля, на якій сиділи Тиша і Василь, пере­ йшла по королівському пожалованню до львівського архієпископа, який почав проводити реформу в новому своєму маєтку. Тиш і Василь, позбавлені своїх земель­ них ділянок, дворів, не побажали перетворитися в архі­ єпископських безземельних кріпаків і пішли від насиль­ ства архієпископа. В такому ж становищі виявились й інші архієпископські селяни, які також пішли від архі­ єпископа» 12. Львівський архієпископ скаржився на втечу ще одного свого селянина Івана, який виправдовувався: «Я не уті­ кав від пана, але коли архієпископ заволодів Ставчанами, зробив фільварок із мого наділу, коли архієпископ відібрав мою землю, я повернувся до пана короля, від якого вийшов, так як я ловчий пана короля із давиа від дідів і прадідів і зараз ним є, що і можу доказати» 3. Ця відкрита заява переконливо свідчить про справед­ ливий соціальний опір селян, які здавна жили на русько­ му праві і не хотіли підкорятися польському чи німе­ цькому праву, насильне введення якого було вигідне приватним феодалам для закріпачення селян. На основі опору селянина Івана із Ставчан К. Гуслистий справедливо робить висновки про вперту бороть­ бу селян проти наступу кріпосників. Переведення селян 1 АГЗ, т. 14, с. 136.

2 Г р е к о в Б. Д. Крсстьяне па Руси с дрсвнсйших времсн до XVII века, с. 353.

3 АГЗ, т. 14, с. 138.

64

з руського права на німецьке супроводжувалося замі­ ною общинного землеволодіння індивідуальним і було пов’язане з захопленням селянських земель під фільвар­ ки, зі збільшенням панщини і зростанням кріпосної залежності К У спірних питаннях з феодалами селяни в XIV—XV ст. доводили свою правоту на основі свідчень старожилів. Свідки вибиралися з громади, причому найбільш впли­ вові, авторитетні люди похилого віку не лише із даного села, а й інколи із сусідніх сіл. Такі свідки при уповно­ важених суду присягають на хрест про правоту селяни­ на. Зрозуміло, селяни не мали письмових привілеїв з княжих часів і могли відстоювати свої права перед наступом феодала-шляхтича лише посилаючись на ста­ родавні свої права2. На відміну від них, шляхтичі, власники маєтків чи навіть королівська канцелярія ча­ сто підтасовували факти і свідчення. Наведемо декілька прикладів. Львівський архієпископ, намагаючись поне­ волити селянина Івана з Хохонова, звинувачує його на суді в підробці документів, що свідчать про його свобо­ ду. Селянин, захищаючи себе, запрошує свідків, які під присягою свідчать: «Тако нехай бог поможе і святий хрест, що той лист, який ксьондз арцибіскуп представив, не є справедливий, іже ані Іванів дідо, ані ойчеч не був холенці ані гордиденць»3. Присяга як спосіб підтвер­ дження правдивості своїх слів бере початок з княжого часу і широко практикується в XIV—XV і навіть в XVI—XVII ст., особливо в справах селян-утікачів. Се­ ляни Ставчан, захищаючись перед львівським архієпис­ копом, заявляють про свої права і при цьому посила­ ються на справедливість права, які в них були «з діда і прадіда»4. Таких посвідчень зустрічаємо в актах чимало. Від простих пасивних форм антифеодального опору селянство поступово переходило до збройних виступів. В XV ст. спостерігаємо такі збройні виступи селян в ба­ гатьох місцях України, зокрема на Поділлі і в Гали1 Г у с л и с т и й К. Україна під литовським пануванням і захоп­ лення Польщею (з XIV ст. по 1563 р.).— «Нариси з історії Украї­ ни», вип. 2. К-, 1939, с. 71—72.

2 АГЗ, т. 14, с. 138, 136.

3 Там же, т. 12, с. 108.

4 Там же, т. 14, с. 1124.

V4 5 1575-8

65

дькому Прикарпатті. В XIV—XV ст. на Україні в пись­ мових офіційних шляхетських документах повстанці часто називаються «гультяями» *, «свавільними людь­ ми», «люзними людьми». Для боротьби з ними шляхет­ ська Польща встановлювала жорстокі закони. Згідно з Вісліцьким статутом 1347 р., гультяї, які переходили з місця на місце і займалися нападами, жорстоко кара­ лися. Згодом польський сейм ухвалив ряд законів, спря­ мованих проти гультяїв. Загалом це були розорені категорії населення, по­ збавлені будь-якого майна, без пристановища, які, по­ стійно кочуючи, нападали на багатих купців, орендарів, шляхту, захоплювали їхнє майно. Назви «люзні люди» або «свавільні люди» зустріча­ ються в джерелах дещо пізніше. Вже в 1396 р. шляхет­ ський уряд Речі Посполитої, вбачаючи в люзних людях небезпеку для шляхти, прийняв постанову, в якій зазна­ чалося, що той з категорії люзних людей, хто не має річної служби, карається за перебування в селах і міс­ тах штрафом в 14 гривень. Майже щороку король і сейм ухвалювали постанови, спрямовані проти гультяїв і люзних людей. Не маючи ні осілості, ні будь-яких занять, люзні люди були най­ активнішими учасниками антифеодальної боротьби. Це були невеличкі слабо організовані загони народних мес­ ників, що діяли на всій території тогочасної України. Повстанці були озброєні примітивною, переважно холод­ ною зброєю і під час нападів на феодальну знать засто­ совували партизанську тактику дій. Саме з категорії гультяїв і люзних людей виникли перші загони україн­ ських козаків. У 1431 р. вибухло грізне антифеодальне повстання в Бакотській волості на Поділлі. Бакота — старовинне княже місто, розташоване на лівому березі Дністра. * Походження слова «гультяї» тлумачиться по-різному. Одні до­ слідники вважають, що воно походить з перської мови, інші — з ру­ мунської (від слова «holtei», що означає «кавалер», «молодець не одружений»). На нашу думку, ближчим до істини є твердження 3. Гльогера, який вважає, що термін «гультяї» в Речі Посполитій поширився з українських земель, де в XIV—XV ст. було найбільше людей, не зв’язаних з феодальними повинностями, яких називали гультяями. Такої думки дотримується й польський лінгвіст О. Брікнер.

66

Після занепаду Галицько-Волинського князівства Бакотськок) волостю володіли спочатку татари, а з 1362 р.— литовські князі. В середині XV ст. між Польщею і Литвою розгорілася вперта боротьба за Поділля. Польські королі будь-якою ціною хотіли захопити багаті подільські зем лі 1. Весною 1431 р. шляхетські війська оголосили війну Литві і збройно виступили проти литовського князя Свидригайла. Незважаючи на опір литовських військ, вони зайняли Волинь, вступили на територію Поділля і дійшли до Брацлава 12. На своєму шляху польські агресори спусто­ шували, розорювали край, що викликало велике незадо­ волення брацлавських селян. Вони організовували збройні загони і нападали на шляхетські військові ча­ стини. За свідченням самого Свидригайла, вони знищили близько 20 знатних шляхтичів, після чого наступ поля­ ків на Брацлав був припинений 3. На Поділлі йшла вперта боротьба між прихильниками Литви і Польщі. Польські загарбники зруйнували ста­ ровинний Бакотський замок. Коли ж панівні верстви Бакотської волості підтримали Литву, селяни приватних і королівських сіл піднялись на відкриту збройну бо­ ротьбу. Повстанці не хотіли визнавати над собою владу ні литовських, ні польських землевласників і оголосили себе вільними від всяких феодальних обов’язків і повинностей. Повстання тривало декілька років (1431— 1434). Селянські виступи зафіксовані і в навколишніх селах Летичева, однак лаконічні звістки про них не дають можливості ширше описати цей народний рух. Можна лише припустити, що повстанці були озброєні, мали керівників і успішно вели боротьбу, якщо їм вдавалося перемогти великих феодалів і закріпити свої успіхи аж на три роки. Лише в 1434 р., коли Польща утвердилася в окупованому краю за допомогою литовського князя і місцевих великих феодалів, повстання селян Бакотщи1 Volumina legum, t. 2. Petersburg, 1859, s. 20, 39, 61, 72.

2 Радянська енциклопедія історії України, т. 1. К-, 1969, с. 102; С і ц і н с ь к и й . Нариси з історії Поділля, ч. 1. Вінниця, 1921, с. 10— 11.

3 М о л ч а н о в с к и й Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 года. К-, 1885.

67

ни було придушене К Бакотська волость остаточно була загарбана шляхетською Польщею і включена до Поль­ ської корони. В цілому повстання в Бакотщииі — свід­ чення сильного опору селян проти наступу феодального гніту. Карпатська смуга Західної України в середині XIV ст. стала територією значних виступів селян. Карпати з не­ прохідними лісами, скелями, печерами були надійними фортецями для поневолених і розорених селян, звідки вони нападали на феодальні володіння шляхти. Крім того, Карпати розташовані на пограниччі трьох фео­ дальних держав — Польщі, Угорщини, Молдавії, що да­ вало можливість повстанцям без особливих труднощів переходити з однієї країни в іншу. В середині XV ст. повстанські загони селян у Захід­ ному Прикарпатті називалися «фурами» *. Вперше ця назва згадується у найдавніших судових записках Сяноцької землі в 1424 р.12 і Перемишльської землі у 1427 р.3 Рятуючись від феодальних утисків, селяни низовинних околиць Західної України тікали в гори, створювали там невеликі загони, раптово нападали на панські маєтки. Антифеодальні виступи фурів у 20-х роках XV ст. на Сянокщині були настільки активні, що сяноцька шляхта збирається на спеціальні наради з метою їх утихоми­ рення. Відома така нарада 6 травня 1430 р.4 Однак феодали не змогли перешкодити розвиткові фурів, і вони 1 М о л ч а н о в с к и й Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 года, с. 359; Г о л о б у ц к и й В. О. Запорожское казачество. К-, 1957, с. 41. * Латинський термін fur (злидні, шельма, голота) офіційні кола шляхетської Речі Посполитої вживали для визначення безправних, найбідніших верств населення. Німецький лінгвіст К- Георгіс зазна­ чає, що фурами з погордою називали рабів ( G e o r g e s К. Е. Handworterbuch aus den Quellen cuzammen getragen. Leipzig, 1855, s. 1692). Це могли бути галицькі невільники — каланники, ординці, які у XV ст. були ще в багатьох місцевостях Галичини. Таке пояс­ нення дають й інші мовознавці (Slownik lacinsko-polski. Krakow, 1907, s. 348). Термін «фур» у розумінні «народний повстанець» був поширений на Сяноцькій і Перемишльській землях, а також на ЛемкІвщині в середині XV ст.

2 АГЗ, т. 11, с. 10.

3 Там же, т. 13, с. 24.

4 D ^ b k o w s k i Р. Ziemia Sanocka w XV stoleciu, t. 2. Lwow, 1931, s. 16.

68

продовжували нападати на представників експлуата­ торських класів, знищуючи їхні маєтки, захоплювати майно. На початку 50-х років XV ст. на Сянокщипі славився загін фурів, яким керували брати Ілля і Іван Зінковичі з села Одрехової. Як виявилося па суді, учасниками за­ гону були Яків Печонкович з Липи, Паніко з Загочина, Любич з Райська, Гршіь з Яслиськ, Іван син Онушка, другий Іван і його брат Павло, Костя з Вислока — всьо­ го 7 чоловік 1. Напади фурів в XV ст. відбувалися на значній тери­ торії Західного Прикарпаття. Польський буржуазний дослідник П. Домбковський вважає, що в XV ст. фури діяли па території від Сопча до Сяпока і навіть дохо­ дили до ІІшеворська, який знаходився біля Ярослава12. Наростаючі антифеодальні виступи фурів завдавали феодалам великої шкоди і загрожували їхньому пану­ ванню. Тому з перших днів шляхта мобілізувала проти фурів каральні загони на чолі з багатими феодалами. В середині XV ст. серед шляхетських карателів «про­ славився» лютістю в боротьбі проти фурів багатий шляхтич із Сянокщини Матяш з сином Петром. Він переслідував фурів на території від Сонча до Коросна і Сянока. Матяш ловив фурів, ув’язнював у своїх зам­ ках і страшенно катував їх. Незважаючи на це, рух фурів наростав усе з більшою силою, і шляхта змушена була звернутись за допомогою до королівського уряду. У відповідь сейм Речі Посполи­ тої в 1505 р. прийняв 25 статей тимчасового радомського статуту, 8 з яких стосувалися справи «про розбійниц­ тво». Видавець цього статуту буржуазний дослідник Бостель у передмові зазначав, що найголовнішою ухвалою цього статуту були заходи шляхти на боротьбу з народ­ ним рухом 3. На основі актових даних можна простежити перші форми організації і тактику руху фурів на Західному Прикарпатті в середині XV ст. Перш за все вже в цей період виділялися керівники загонів, яких в актах йме1 АГЗ, т. 11, с. 382.

2 D g b k o w s k i Р. Stosunki narodowosciowe ziemi Sanockiej w XV stuleciu, s. 16.

3 В o s t e l F. Tymczasowa ustawa Radomska z r. 1505.— «Kwartalnik historyezny», 1889, s. 671.

5 1575-8

69

нували «принципалами», «дукторами», тобто керівника­ ми. Так, Ілля і Іван з Одрехової виступають як «головні провідники і товариші цих фурів» К Рядові учасники загону називались «товаришами». Ті з них, що вже встигли проявити себе у антифеодальній боротьбі, в актах відзначаються окремими епітетами. Наприклад, фура Якова Печонковича називають «відомим і вели­ ким» 12. Загони фурів налічували невелику кількість учасників (від 2 до 10 чоловік) і діяли партизанськими методами боротьби, здійснюючи, в основному, напади вночі. Таки­ ми нічними нападами був відомий фур Яйна. Фури були озброєні топірцями, луками. Про вогнепальну зброю в актах не згадується. Особливу увагу привертає той факт, що з самого по­ чатку галицькі фури підтримували найтісніші зв’язки з селянами, які всіляко сприяли боротьбі фурів, при­ чому не лише своїх, а й угорських, надавали їм приту­ лок, забезпечували харчами. У сяноцьких судових актах від 1 грудня 1457 р. записано, що селянин Мись з Яблунці переховував у своєму домі фурів з Угорщини, які нападали на купців, що їхали з Пшеворська 3. Цей акт, як і ряд інших, переконливо свідчить, що в XV ст. на допомогу селянам Прикарпаття приходили фури з Угор­ щини. Тут вони знаходили притулок і захист. У свою чергу, галицькі фури переходили через Карпати в Угор­ щину і там боролися з місцевими феодалами, опираю­ чись на пригноблені маси. Міцні зв’язки між українськими селянами Прикарпат­ тя і Закарпаття, яке стогнало під гнітом угорських феодалів, існували в XV ст. Цього не можуть замов­ чати навіть буржуазні історики. В сяноцьких актах XV ст. згадуються угорські села, жителі яких підтриму­ вали добросусідські стосунки з польськими підданими. Біля тих осад групувались головні вогнища народного руху. Такими пунктами на польсько-угорському пограниччі були села Стропків, Крислівці, Ольшакова. Дру­ гим вогнищем була Гомонна з селами Любаша, Волове, Удавське, Грушів, Михаловці, Пчелин. Нарешті, третій 1 АГЗ, т. 11, с. 382.

2 Там же.

3 Там же, с. 312.

70

пункт — місцевість Березна 1. Ці три вогнища збігалися з трьома головними шляхами, що йшли з Польщі до Угорщини. В цих селах комплектувались основні загони фурів, па них спиралися фури в своїй антифеодальній боротьбі не лише в XV ст., а й пізніше. З хронік польських мемуаристів Я. Длугоша, М. Кромера і М. Бєльського довідуємося про народні завору­ шення на західноукраїнських землях у другій половині XV ст. Правда, ці повідомлення дуже скупі, лаконічні, але з них можна довідатися про незадоволення гали­ цьких селян пануванням у цих краях польських фео­ далів. За даними мемуаристів, у Галицькій землі то тут, то там наростали антифеодальні виступи, найбільший з яких відбувся в 1469 р. Про нього довідуємося з єдиного джерела — праці відомого польського хроніста-історика Я. Длугоша, ідеолога шляхетської Польщі. Длугош ні­ скільки не симпатизував селянам Галичини, але мусив визнати надмірне «зло панів», яке вони чинили в гали­ цькому краю. Польські феодали, загарбавши села і міс­ та, пригнічували селян і змушували їх відступати в чужі землі. «Збільшилося того роду,— писав Ян Длугош,— зло польських панів, що, отримавши від короля в дари міста і села в Руській землі (мається на увазі Руське воєводство, тобто Галичину.— В. Г.) і на Поділлі, усу­ вали із землі давніх мешканців (селян.— В. Г.) та їх родини, які, утискувані браком всього і бідою, змушені були втікати до татар і тих пізніше сповадили на опустошення руських земель і посілостей, з яких вони були викинуті» 12. Яи Длугош відзначив соціальні причини повстання селян, їхнє нестерпне становище, яке склалося в резуль­ таті колонізаторської політики польських панів. Захоп­ лення двором селянських земель, утиски та іншого роду пригнічення змушували селян відходити на південь в Молдавію чи на інші території півдня, а згодом повер­ татися в рідний край, щоб помститися за свої кривди. Так і сталося в 1469 р. Буржуазно-націоналістичні історики, розцінюючи се­ 1 D $ b k o w s k i Р. Stosunki narodowosciowe ziemi Sanockiej w XV stuleciu, s. 16—20.

2 D l u g o w P. Historya Poloniae. Krakow, 1887, s. 55.

71

лянські виступи як «розбійництво», «розбишацтво», не­ вірно зображали селянські заворушення. Так, буржуаз­ но-націоналістичний історик В. Антонович, виходячи з хибної теорії відсутності класової боротьби селян на Україні в добу феодалізму, робив спробу фальсифіку­ вати народне повстання 1469 р. Антифеодальні дії га­ лицьких повстанців 1469 р. він порівнює «з грабежем» нарівні татарських. «Словом, приблизно у той час (1469 р.) відбувалися втечі туземців Червоної Русі в Ту­ рецьку землю і повернення звідти з турками чи татарами для грабежу своєї землі»,— ось до якого абсурду і фаль­ сифікації вдається цей ідеолог українського буржуаз­ ного націоналізму. Хіба можна повірити, що галицькі селяни, вирвавшись з-під гніту польсько-українських феодалів, йшли на союз із татарами і поверталися з ними нищити свій рідний край? Я. Длугош ототожнював по­ встанців з татарами, щоб представити їх у негативному світлі. За даними Я- Длугоша, група розорених і незадоволеиих селян, не бажаючи миритися з важким соціальноекономічним й національно-релігійним гнітом, який зро­ став в окупованих галицьких землях, відходила з Гали­ цької землі па Поділля, в Карпати і в Молдавію, де не було такого феодального утиску, і при нагоді повер­ талася в рідні околиці виключно з метою боротьби проти своїх гнобителів, а не заради грабежу. Цим пояснюється інтенсивне заселення в XV ст. гірських околиць Прикар­ паття, виникнення ряду нових сіл на Гуцульщині. Посе­ ленцями цього краю були селяни-втікачі з низовинних районів Прикарпаття. Можливо, селяни здійснювали свої наступи в період набігу татар і турків, використовуючи таким чином сприятливі обставини. Саме в 1469 р. татарські орди трьома напрямками наступали на Волинь, Галицьке По­ ділля, Буковину, вщент руйнуючи на своєму шляху мі­ ста і села. У цей же час із Молдавії в Галицьку землю прибули повстанці, які при підтримці місцевих убогих селян нападали на феодалів і мстили їм за свої і чужі кривди. З помилкових позицій оцінював народне повстання 1469 р. галицький історик XIX jt . Д. Зубрицький, який невірно інтерпретував повідомлення Яиа Длугоша, пере­ конуючи, начебто галицькі в ^ а ч і знайшли притулок л

у татар і з ними під іменем козаків здійснили напад на Галичину Г Па жаль, у нашому розпорядженні немає даних про рушійні сили і керівника галицького повстання 1469 р. З тих відомостей, якими ми володіємо, можна зробити висновок, що воно носило антифеодальний характер і було одним із найбільших заворушень на західноукра­ їнських землях напередодні виникнення селянського по­ встання під проводом Мухи. Наростало незадоволення і селян Буковини. З мол­ давських документів довідуємося, що в 1457 р. селян­ ське повстання на Буковині проти молдавських бояр очолив ватажок Лев. Йому вдалося організувати з укра­ їнських і молдавських селян великий загін повстанців. Антифеодальний рух настільки активізувався, що на його придушення були кинуті значні загони молдавських бояр і польської шляхти, які діяли за спеціально укла­ деною угодою. Вони заздалегідь домовилися про роз­ праву над спійманими повстанцями... «Льва... показнити, а тих, що втекли з Польщі,— вішати»,— наказувалося в розпорядженнях польсько-молдавських гнобителів12. Хоча повстання зазнало поразки, воно, однак, свідчило про єдність боротьби селян Галичини і Буковини проти наступу шляхти і бояр на їхні права. Наведені дані дають підстави стверджувати, що про­ тягом XV ст. селяни Прикарпаття і Північної Буковини усіма засобами боролися з поневолювачами. Спочатку це були приховані форми, серед яких домінували скарги і втечі. Оскільки ж скарги і втечі як на Прикарпатті, так і в Північній Буковині не полегшили становища селян, то вони переходять до відкритого збройного опору, який виливається в антифеодальне заворушення люзних лю­ дей, гультяїв, фурів та більші виступи селян, що мали місце в Бакотській волості, Летичівському повіті на По­ діллі і, нарешті, селянське повстання в Галицькій землі в 1469 р. Безперечно, феодальний гніт селян більше дав себе знати в Галицькій землі, ніж на Буковині, тому, зрозу­ 1 НБ АН УРСР, відділ рукописів, ф. Баворовського, № 1630/ІІІ, арк. 94. ч 2 C o s t a c h e s k u М.. Dpkumente moldavensi de la Stefan cel, Mare, Jasi, 1932, s. 809.

73

T

міло, сюди частково відходили прикарпатські селяни. Коли ж у Північній Буковині почався наступ молдав­ ських бояр на селян, в результаті чого порушувався старовинний уклад громадського сільського життя (пе­ реважно там, де існувало волоське право), то селяни почали відстоювати свої права і відкрито висловлювати незадоволення панівною верхівкою молдавських прави­ телів. Невеликі за розмахом, але постійні виступи селян переросли у селянське повстання в 1490—1492 рр. під проводом Мухи, яке розгорнулося на території Прикар­ паття.

Збройне повстання селян Галицької землі та Північної Буковини під проводом М ухи в 1 4 9 0 — 1 4 9 2 рр.

сЗ

► начна частина розрізнених сти­ хійних антифеодальних висту­ пів селян на Україні, зокрема на Галицькому Прикар­ патті, в XIV—XV ст. підготувала велике народне повстання під проводом Мухи, яке вибухнуло наприкінці XV ст. Про українське походження народного героя свідчить не тільки його прізвище — Муха, це підкреслюють й су­ часники. Так, Наккер на основі оповідання галицького шляхтича — очевидця повстання — писав у своєму що75

деннику, що молдавський господар Стефан «взяв собі на службу русина (курсив наш.— В. Г .) по імені Муху» К Не випадково також польський король Ян Ольбрахт називає Муху «схизматиком»12, тобто православним, як у той час польсько-шляхетська католицька верхівка Польщі зневажливо називала українське населення пра­ вославного віросповідання. Те, що Муха — виходець з середовища українських селян, підтверджують у своїх мемуарах тогочасні хро­ ністи. М. Кромер так писав про селянське походження Мухи: «Отже хлоп один, простий, на прізвище Муха»3. Зазначали це й інші шляхетські літописці. Відомий польський хроніст М. Бєльський пише з приводу походжепя Мухи: «Муха лотр, якийсь волошин хлоп про­ стий» 4. Наголошує на селянському походженні народ­ ного полководця М. Стриковський, який писав, що Муха «ніякого хлопського роду»5, тобто селянського похо­ дження. Таким чином, вислови мемуаристів «сільський чоло­ вік», «хлоп один простий», «хлоп простий», «ніякого хлопського роду» переконливо свідчать про селянське походження керівника повстання, а також дають під­ ставу вважати його убогим селянином. Нам не відомі час і місце народження селянського полководця Мухи, сучасникам-мемуаристам навіть не пощастило встановити його ім’я. Можна припустити, що Муха був вихідцем з Буковини або Покуття, оскільки саме па цих територіях він розгорнув антифеодальну боротьбу. На окрему увагу заслуговує питання, де саме Муха став керівником селянського повстання — на території Буковини як виходець з місцевого українського насе­ лення чи на Наддніпрянській Україні як один із перших керівників козацьких загонів. Саме на час повстання Мухи припадають перші письмові згадки про україн­ ських козаків. Одні дослідники називають дату 1492 р.

1 N a k е г s L. Tagenbuch tiber den Kriegszug des Hochmeisters Johann V, Tiefen gegen die Ttirken im J. 1497, S. 306—307.

2 Matricularum Regni Poloniae Summaria, pars 2, s. 74.

3 C r o m e r i M. De origine et rebus gestis, s. 498.

4 В і e 1 s k і M. Kronika Polska, s. 887.

5 S t r y k o w s k i M. Kronika Polska, Zmodzka і Wszystkiej Rusi, s. 291.

76

Саме тоді великий литовський князь Олександр в листі до кримського хана Менглі Гірея писав, що він розпоря­ дився знайти «межи козаками» татарський корабель, за­ хоплений киянами і черкасцями. Інші історики, посилаю­ чись на повідомлення польського хроніста М. Бєльського, вказують 1489 р., коли козаки діяли на Поділлі. Очевидно, в 1492 р. козаки діяли на Київщині і Черка­ щині, а в 1489 р. вони відомі на Поділлі. Спираючись на дані мемуаристів, деякі дослідники робили спробу пов’язати повстання Мухи з початком українського козацтва. Вони стверджували, що галицькі селяни, керовані Мухою, які повстали з метою визво­ лення з-під кріпосної залежності, називали себе коза­ ками. Фактично підтверджував здогад попередніх істо­ риків львівський патрицій і мемуарист Самуїл Кушевич. Опираючись на перекази, які дійшли до нього в середині XVII ст., він підкреслював, що в 1491 р. «велика кіль­ кість людей під проводом Мухи, вихідця з плебеїв, агресивного чоловіка, напали на провінцію королівства» (Галицьку землю.— В. Г.), що Муха із своїм ударним загоном «надавав способу козацького товариства» К На це звернув увагу і відомий радянський дослідник історії козацтва проф. В. О. Голобуцький. Посилаючись на анонімного польського мемуариста XVII ст., який називає Муху козаком, він відзначає: «...Повстання 1490 року було в очах сучасників XVII ст. повстанням вже козацько-селянським, а не тільки селянським». Вче­ ний також підкреслює, що письмова згадка про керів­ ника повстанців Муху як про козака ще в XVII ст. є дуже цікавим явищем 12. На основі цих висловів мемуаристів і дослідників можна висунути припущення, що селянський ватажок Муха був одним із незадоволених і розорених селян-втікачів Покуття або Буковини, який і став організатором перших козацьких загонів на Україні. Згодом він повер­ нувся в рідний край і підняв повстання. Варте уваги й те, що літописці XVI—XVII ст. порів­ нюють Муху з козацьким гетьманом Іваном Підковою. М. Мохов, опираючись на мемуари М. Стриковського і хроніку М. Кромера, слушно зауважує, що ці літопис­ 1 Жерела до історії України-Руси, с. 6. Львів, 1913, с. 11.

2 Г о л о б у цк и й В. А. Запорожское казачество, с. 42.

77

ці, будучи під свіжим враженням діяльності козаків у Молдавії під проводом L Підкови, порівнювали його з виступом Мухи К Як видно, в час діяльності Івана Підкови в пам’яті народу ще жили спогади про полко­ водця Муху як повстанця типу козацького. Мемуарист М. Стриковський навіть назвав свій розділ з повідомлен­ ням про ці події «Волох Муха — другий Підкова» 12. Дуже важливим є питання про склад повстанської армії Мухи, без з’ясування якого не можна зрозуміти передумов і характеру народного руху. В письмових джерелах досить чітко сказано, що учасниками повстан­ ня були селяни з Волощини і Покуття. Мемуарист Ян з Торговиська в своєму творі-хроніці пише, що були зібрані землеробські люди (exercitu agrestium hominum)3, a M. Кромер повідомляв, що Муха «зібрав з во­ лохів і Русі покутян в 10 тисяч військо»4. Інший мемуа­ рист, М. Бєльський, стверджував, що простий селянин Муха «зібрав таких людей з Волощини і Русі, як і сам (тобто селянського походження.— В. Г.) до 10-ти ти­ сяч»5. Про те, що Муха «зібрав з Волохів і Покутської Русі 10 тисяч чоловік»6, писав і М. Стриковський. З цих фрагментарних, лаконічних повідомлень хроні­ стів довідуємося, що основною ударною силою повстан­ ня Мухи були селяни з Молдавії і Покуття. Без сум­ ніву, хроністи пишуть про молдаван, серед яких були й селяни Буковини, яка тоді входила до складу Мол­ давського князівства. Говорячи про населення Покут­ ської Русі, вони мали на увазі селян Галицької землі. Можливо, сюди входили й селяни з інших територій тодішньої України, зокрема М. Бєльський не виділяє лише Покуття, а в загальному пише про повстанців-селян «з Русі». На жаль, джерела не вказують, з яких сіл і міст Покуття і Волощини походили повсталі. Безперечно, загони повстанців складалися з убогих і розорених селян, представників найбільш обездоленого 1 М о х о в Н. Очерки истории молдавско-русско-украинских связей, с. 39.

2 S t r y k o w s k i М. Kronika Polska, Zmodska і Wszystkiej Rusi, s. 291.

3 Rocznik Jana z Targowiska 1386—1491, s. 289—240.

4 C r o m e r i M . De origine et rebus gestis, s. 498.

5 В і e 1 s k і M. Kronika Polska, s. 887.

6 S t r y k o w s k i M. Kronika Polska. Zmodzka і Wszystkiej Rusi, s. 291.

78

і безправного сільського люду, тих, що відчули на собі нестерпний соціальний і національно-релігійний гніт. Це були рішучі борці проти феодального гніту, яких шлях­ та принизливо називала «лотрами», «гультяями», «сва­ вільними», «люзними людьми». Польські мемуаристи, ідеологи панівного класу шляхетської Польщі, подаючи звістки про повстання 1490—1492 рр., в негативному світ­ лі показують як самого полководця Муху, так і його побратимів, учасників народного руху. Так, М. Бєльський називає Муху «лотром», який зібрав «таких, як сам» селян К Автор Густинського літопису, слідом за М. Бєльським і М. Кромером, негативними епітетами таврує керівника і самих повстанців: «Муха, иекто, во­ лошин, своевольник, собрал себе таковьі же своевольников с десяти тьісячей» 12. Відомо, що до селянського повстання Мухи приєдна­ лася частина української православної шляхти, зокрема Березовські із гірського села Березова на Коломийщині. Про це дізнаємося з наказу польського короля Яна Альбрехта від 2 березня 1498 р., в якому він розпоря­ дився конфіскувати маєтки Гриня, Івана, Василя, Петра, Григорія і «інших» Березовських з села Березова за те, що вони підтримали «схизматика Муху» в той час, коли він підняв повстання на Покутті3. Якими причинами пояснюється відкритий перехід Бе­ резовських на сторону повсталих? На думку І. П. Крип’якевича, до повстанців приєднувалася українська шляхта, «незадоволена з чужого панування» 4. В XV ст. в Галицькій землі відбувалися значні економічні і по­ літичні зміни в середовищі української шляхти. Частина її, щедро обдарована королівськими привілеями, від­ крито перейшла на бік польської шляхти, окатоличилась і не менше за польську шляхту експлуатувала україн­ ських селян і міщан в містах і селах поневоленого гали­ цького краю. Інша частина шляхти була незадоволена польсько-шляхетським пануванням, постійно протесту­ вала проти загарбників і часто переходила на бік по­ 1 В і е 1 s k і М. Kronika Polska, s. 887.

2 Полное собраніе русских летописей. Прибавленіе к Ипатіевской летописи. Густинская летопись, т. 2, с. 360.

3 Matricularum Regni Poloniae Summaria, p. 2, s. 74.

4 К р и п ’ я к е в и ч Іван. Галицькі повстання XV—XVI в.— «Істо­ ричні листки», ч. 3. Львів, 1914, с. L 79

всталих. До неї й належала дрібна українська шляхта Березовських. Відомий польський дослідник П. Домбковський пише про Березовських, що «були то тверді люди», які «міцно стояли при своїй українській народ­ ності і на своїй землі» *. Село Березів, розташоване в горах, мало свої солеварні. Польська шляхта хотіла перейменувати село Березів на Берешів, Брешово, Бжозов. Були спроби шляхти «вигнати» Березовських з Бе­ резова. Так, шляхтич Прокіп з Хрипліна, що позичив Березовським гроші і взяв під застав їх привілеї з 1438 р., згодом не хотів їм їх повернути та забрав у Сенька і Юрка Березовських половину села, яку по­ кривджені зуміли відстояти з великими труднощами. Дрібна українська шляхта Березовських була юри­ дично вільна, але посідала мале майно, тому мало чим відрізнялася від селянства і зазнавала з боку середньої і великої польської шляхти постійних утисків і переслі­ дувань. Березовські розділяли з селянами їхнє важке соціально-економічне і правове становище, підтримували поневолених в їх антифеодальній боротьбі, зокрема під час виступу Мухи 12. І хоч за це шляхетський уряд жор­ стоко покарав їх, проте і пізніше вони підтримували народні виступи. Відомо, що в 1509 р. під час нападу молдавського воєводи на Покуття Сенько, Грицько, Івашко Березовські, ті, що колись підтримували повстан­ ців Мухи, перейшли на сторону молдавського госпо­ даря. Підтримали вони молдавського господаря і в.

1530 р. Крім Березовських, до повстання приєдналися й інші роди дрібної української шляхти: Жураковські, Княгиницькі, Грабовецькі та ін. Велику роль у повстанні відіграли й українські міща­ ни, які в час походів Мухи групами приєднувалися до основної артерії народно-визвольної армії, зокрема зі Снятина, Коломиї, Галича. Як уже зазначалося, загони повстанців налічували 10 тисяч чоловік. Була це дуже велика на ті часи армія 1 D ^ b k o w s k i Р. Zwierciadlo szlacheckie. Lwow, 1928, s. 111.

2 Г р а б о в е ц ь к и й В. В. До питання про генеалогію учасни­ ків народних рухів у Галичині XV—XVIII ст.— У кн.: II Респуб­ ліканська наукова конференція з архівознавства та інших спеціаль­ них дисциплін. Матеріали. К-, 1965, с. 176.

80

повсталих, одна з найбільших в Європі, починаючи від славетної французької Жакерії і повстання селян в Анг­ лії до славнозвісної Селянської війни в Німеччині в XVI ст. Це вже були не окремі «купи» чи «загони» незадоволених розрізнених селян, а ціла народна армія. Не випадково літописець М. Кромер говорить про «10-тисячне військо» Мухи К Зрозуміло, що така велика армія мусила мати якусь організацію, поділ па окремі групи типу селянських полків, сотень, десятків з відповідною старшиною. Сам Муха не міг керувати такою великою армією без сорат­ ників, нижчої старшини, проте нечисленні джерела, що •є в нашому розпорядженні, не називають їхніх прізвищ. Повстанці були озброєні головно холодною зброєю: но­ жами, палашами, рогатинами, сокирами, топірцями, шаблями, косами, вилами тощо. Загалом народна армія Мухи була добре підготов­ лена для боротьби з класовим ворогом — польською шляхтою. Польський король Казімір Ягеллончик в 1491 р. писав молдавському послу, що «із Молдавії на днях прийшли вмілі, вправні в воєнній справі загони і несподівано вдерлися в маєтки його світлості»12. Оче­ видно, повстанці були піші, хоч не виключена можли­ вість, що частина їх просувалась на конях, яких заби­ рали в панських маєтках. Король заявляв: «Ми добре повідомлені, що вони із собою взяли різну добичу, коней». Муха виділявся великими здібностями організатора і керівника повсталих. Мусила це бути вольова, мужня людина, яка ненавиділа експлуататорів і ставила за мету визволити з-під польсько-шляхетського гніту селян не лише Буковини і Галицької землі, а й усього Руського воєводства. Муха — в повному розумінні селянський вождь типу англійського Уота Тайлера, французького Гільома Каля і російських Івана Болотникова чи Сте­ пана Разіна. Не випадково К. Ліске при перекладі пові­ домлення Л. Наккера називає Муху «вождем» 3. Селянське повстання під проводом Мухи розпочалось влітку 1490 р. Точне місце зосередження повстанців 1 С г о m с г і М. De origine et rebus gestis, s. 498.

2 Историческне связи народов CCCP и Румьінии, c. 67.

3 L і s k e X. Cudzoziemcy w Polsce, s. 28.

81

визначити неможливо, оскільки поки що в жодних дже­ релах даних про це не виявлено. Молдавський учений М. Мохов на підставі свідчень літописців стверджує, що 10-тисячна армія «на чолі з Мухою зібралась в Молда­ вії», де сформувались «основні вимоги, навколо яких зосередилась маса повсталих, а також виділились і ке­ рівники на чолі з Мухою, який повів повстанців на пів­ ніч» К Але це лише припущення автора. На нашу думку, загони Мухи не могли вийти з Мол­ давії. Врешті, в джерелах немає жодних натяків на їх просування через населені пункти Молдавського госпо­ дарства, не значаться здобуті ними міста і села на пій території. В крайньому випадку загони могли розпо­ чати рейд з Буковини, хоч і про це нам нічого невідомо. Очевидно, районом початкового зосередження загону Мухи стало гірське покутсько-буковинське пограниччя. Це припущення підтверджується такими аргументами. Насамперед, селяни низовинних околиць Галичини, За­ карпаття і Буковини тікали від феодалів саме в такі місця, де державному апаратові важче було тримати селян у покорі і куди слабо сягала влада панів, у важкодоступні і малозаселені райони гір з крутими скелями, глибокими печерами, непрохідними лісами і широкими полонинами. Такими були природні умови покутськобуковинського пограниччя, що створювали надійний центр організації повсталих Мухи. Карпатські гори — своєрідний бастіон — були вигідні для ведення партизанської боротьби, маневрування по­ встанців. Іван Вагилевич у передмові до народних пі­ сень, вміщених в «Русалці Дністровій», писав: «...Гори, як велети... і серед нападів вражих були засіком народа, нечім їх так часто в піснях поминають и величают» 12. Саме вигідна гірська місцевість стала місцем, де ви­ никли перші загони карпатських опришків. В інших своїх працях І. Вагилевич писав, що внаслідок безправ'я в феодальних маєтках народ шукав вигідні для себе місця в Карпатах, де «розвивалося друге життя, в яко­ му проявляється прагнення до свободи», і загони повстан­ 1 М о х о в Н. А. Восстание украинских и молдавских крестьян под руководством Мухи в 1490—1491 гг.— «Известия Молдавського филиала АН СССР», 1958, № 3—4, с. 39.

2 Русалка Дністрова. У Будимі, 1837, с. 10.

82

ців саме в таких місцях поповнялися «невільниками не­ нажерливої шляхти». «Зрозуміло,— пише І. Вагилевич,— що при такій небезпеці та пригніченні народ був приму­ шений сам думати про свою долю, і саме це було причи­ ною, що юрби втікачів шукали захисту в гуцульських го­ рах». На його думку, в Карпатських горах «створювався спільний спосіб життя з рисами певного порядку і прав — тобто життя гайдамацьке... Це життя розвива­ лось широко на верховинах Покуття» 1. Крім цього, саме в Карпатах перехрещувалися кор­ дони трьох держав — Польщі, Угорщини і Молдавії, що давало можливість повстанцям для широкого маневру­ вання. Такого вигідного центру зосередження селянського війська, як буковинсько-покутське узгір’я, не міг не за­ уважити талановитий полководець Муха. Очевидно, тут він і запалив факел народного повстання, організував міцний ударний антифеодальний загін, склав плани своїх майбутніх походів за визволення Західної Укра­ їни з-під польсько-шляхетського гніту. Вийшовши з буковинсько-покутського пограниччя, по­ встанська армія опинилася на відомому Снятинському шляху, звідки можна було робити походи в напрямку найбільших па той час міст Галицької землі — Снятина, Коломиї, Галича, Рогатина. Цього Муха не міг не враховувати у своїх планах.. Взявши такі міста-фортеці, повстанці фактично оволо­ діли б усією Галицькою землею. Згадані великі міста із замками і фортецями — найбільші опорні центри польського панування па Прикарпатті. Здобуття їх да­ вало можливість повстанцям забезпечити себе від неспо­ діваних нападів шляхти з тилу і одночасно поширити повстання по всьому Покутському краю. Першим великим містом, яке було здобуте повстан­ цями Мухи, був Снятин, розташований над рікою Прут на кордоні Галичини і Буковини, де схрещувалися важ­ ливі торгові шляхи. Місцеве населення Снятина здавна займалося ремеслом і торгівлею. Перші звістки про Снятин сягають часів Галицько-Во­ линського князівства. Цей сторожевий град відомий уже 1 W a h i l e w i c z J. Huculowe obywatele wychodniho Karpatskeho.— „Casopis ceskeho Muzeum“, 1938, s. 489.

83

pohorja

в XI ст. В 1340 р. він був обложений військом угор­ ського короля Людовіка. В 1415 р. у Снятині молдав­ ський господар Олександр прийняв підданство польсько­ го короля Ягайла, який прибув сюди зі своєю свитою К З Молдавії через Буковину і Снятин в напрямку Ко­ ломиї і Галича ішов старовинний Снятинський шлях що сприяло перетворенню міста у великий торговельний центр. Уже в XV ст. в місті поселилися вірменські купці, які здійснювали торговельні зв’язки між Сходом і За­ ходом 12. В XIV—XV ст. це було не тільки важливе тор­ говельне, а й ремісниче місто. В Снятині здавна відбува­ лися важливі ярмарки і торги. Сюди прибували купці і ремісники з багатьох країн Європи. У 1564 р. королів­ ський люстратор писав, що «там бувають великі торги і найперші ярмарки над всі містечка в руській землі» 3. Прагнучи заручитися підтримкою іноземного патри­ ціату, який наводнив місто після загарбання Західної України поляками, король Казімір IV за окремим при­ вілеєм переводить с н я т и і -і с ь к и х міщан в 1448 р. з ру­ ського на німецьке право, визначає місту міські грунти і назначає міського старосту4. Ці зміни значно погір­ шили соціальне становище українського міщанства, яке було витіснене з центральної частини міста та перед­ містя, обтяжене багатьма натуральними і грошовими повинпостями па користь патриціату і старостинського уряду. Для утримання місцевого населення в покорі у другій половині XV ст. у Снятині був побудований королів­ ський замок, де зосередилась влада спятинського ста­ рости. В 1469 р. воєвода Мужило показав королівським люстраторам листи з розпорядженням короля збудувати замок в місті, а в 80-х роках він був уже збудований як опора і захисна фортеця для шляхти5. Замок був настільки важливим для покутської шляхти, що неодно1 B a l i n s k i М., Li p i n s k i Т. Starozytna Polska, t. 2, cz. 2.

Warszawa, 1845, s. 744.

2 Г р а б о в е ц к и й В. В. Армянская колония в Снятіше.— В кіі.: Историческис связи и дружба украинского її армяиского народов. К., 1965, с. 140.

3 Жерсла до історії України-Руеи, т. 1. Львів, 1895, с. 3.

4 Slownik geograliczny Krolewstwa polskiego, t. 10. Warszawa, 1889, s. 930.

5 M r o c z k o F. Sniatynszczyzna.— Kwartalnik historyczny, t. I. Lwow, 1894, s. 216.

84

разово його ремонтом займалися королі і магнати, пра­ вителі Галицької землі. Українські міщани Снятина, як і селяни Снятинського староства, иезадоволепі пануванням шляхти, підтримали повстання Мухи. Поповнивши його загони, вони допо­ могли йому здобути міську фортецю. На Снятинщині, одній із перших зайнятій Мухою, було ліквідоване польсько-шляхетське панування. Друге важливе місто, яким оволодів Муха — Коло­ мия. Наприкінці XV ст. це була значна фортеця з вели­ ким королівським замком. На той час місто мало вже свою історію. його початки сягають у XIII ст.— час процвітання Га­ лицько-Волинського князівства. Розташована над рікою Прут на великому торговельному Снятинському шляху, що йшов на Галич і Львів, Коломия в XIII—XV ст. стала важливим ремісничим і торговельним центром. Це була свого роду столиця Покуття і Гуцульщини, де здавна пульсувало ремісниче і особливо торговельне життя. На ярмарках і торгах можна було зустріти куп­ ців не лише з околишніх сіл і міст, а й з усієї Західної України, Молдавії та інших південних і східних країн Європи і навіть Азії. Перший привілей був наданий Коломиї польським королем Казіміром, в 1411 р. його поновив наступний король Ягелло. Згідно з цим привілеєм, визначено міські грунти, луки, ліси, встановлено десятину, згідно з німе­ цьким магдебурським правом — обов’язки міщанам. За­ боронялось відвідувати торги по околишніх селах під загрозою утрати товару. За новим привілеєм 1443 р. дозволялось міському магістрату мати воскобійню, де міщани могли перетоплювати віск за певну оплату1. Коломия з часу виникнення була основним центром торгівлі сіллю, яка продукувалась в гірських околицях Гуцульщини. В XIV—XV ст. місто отримало право го­ ловного складу солі. В 1456 р. король Казімір Ягеллончик видає спеціальний наказ, за яким селяни з околиць Коломиї, Снятина і Коропця, ідучи на Поділля з сіллю або іншими товарами, не минали міста, а спочатку про­ давали сіль коломийським міщанам. Хто цьому супро1 Stownik geograficzny Krolewstwa polskiego, t. 4. Warszawa, 1883, s. 283. l/2 6 1575-8

85

тивився, той мав бути затриманий, а його речі і товари конфісковані. Цей привілей надавав значну пільгу ко­ ломийському патриціату, зате надто утискав купців і солеторгівців Коломийщини. Намагаючись заручитися підтримкою міського като­ лицького патриціату, шляхетська верхівка сприяла за­ кладенню в місті католицьких монастирів. Ще король Ягайло в 1413 р. заложи'в над Прутом католицький монастир домініканів і дав йому привілеї. У XIII ст. в місті було збудовано замок. В 1411 р. король Владислав віддав його разом із усією територією Покуття в застав молдавському господарю Олександру1. І тільки в 1436 р. коломийський замок знову перейшов у власність католицьких вельмож. Згодом він став нале­ жати старостату. До виникнення Снятинського, а потім Пнівського замку до середини XV ст. Коломийський замок був головною фортифікаційною опорою шляхти в Покутському краю. Українські міщани, які становили більшість населення Коломиї, були пригнічені католицьким міським патри­ ціатом, на них були перекладені всі обов’язки по ре­ монту замку, міських споруд, вони платили важкі фео­ дальні податки натурою, грішми, усіляко утискалися міськими багатіями, патриціатом і духівництвом. Не кращим було становище селян у приватних маєтках шляхти, а також у селах Коломийського староства. Обурене непосильними повинностями, українське на­ селення Коломиї і околиці радо зустріло повстанчу армію Мухи, підтримало її і сприяло здобуттю міста. Загонами Мухи були захоплені усі шляхетські маєтки на Коломийщині, ліквідована польсько-шляхетська вла­ да. Коломийщина стала другою великою територією, охопленою повстанням. Після здобуття Коломиї повстанська армія направи­ лася на Галич — столицю Галицької землі. Незабаром Галицька фортеця була здобута, територія Галицького повіту звільнена з-під польсько-католицького гніту12. Колишнє відоме стольне місто Галич — столиця Гали­ 1 В а 1 і n s k і М., L i p i n s k i Т. Starozytna Polska, t. 2, cz. 2, s. 739—740.

2 S t r y k o w s k i M. Kronika Polska, Zmodzka і Wszystkiej Rusi, s. 287.

86

цько-Волииського князівства (XII—XIII ст.) — після за­ гарбання шляхетською Польщею різко змінилося. Первісний фортифікаційний осередок старовинного Галича на Крилоській горі після Батиевого погрому та постійних наскоків угорських і польських феодалів та боярсько-князівських чвар почав занепадати, а з ча­ сом стихії природи поступово заховали його будівлі, і він став таємницею для майбутніх поколінь. Намагаючись знеславити колишню квітучу столицю Галицько-Волинського князівства, польські пани не від­ новляли старовинних споруд у Крилосі, а зосередилися в новій частині міста. У 1367 р. почалося будівництво королівського замку на горі над Дністром \ який мав стати резиденцією старостинської влади, опорним пунк­ том магнатсько-шляхетського панування на Прикар­ патті. У підніжжі замкової гори розмістився центр міста. Серед площі збудовано ратушу12, а по боках розмісти­ лись будинки міського патриціату, який, наділений щед­ рими королівськими привілеями, зосередив у руках всю міську владу, ліквідувавши тим самим старовинне мі­ ське руське самоврядування. В 1367 р. місто отримало магдебурзьке право, що привело до посиленого впливу іноземного елементу, ка­ толицьких пришельців. Багаті міщани — патриції і середні бюргери — міцно осіли в центральній фортифікованій частині міста. По­ неволені маси, які становили більшість, переважно укра­ їнське населення3, були витіснені на передмістя Галича. Щоб тримати у покорі пригноблюване населення, шлях­ та ввела новий адміністративний і судовий апарати управління не лише міста, а й усієї Галицької землі.. Згідно з магдебурзьким правом, місто отримало своє самоврядування. На чолі міської управи стояв бурго­ містр, якому допомагали члени ради, звані «райцями»,— радники і присяжні. Був створений міський суд — так звана лава, де війт і його помічник — ландвійт з лавниками судили всіх, хто насмілювався порушувати шля­ хетські закони чи старостинські розпорядження. Війти 1 Історія міст і сіл УРСР. Івано-Франківська область, с. 137.

2 ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. 5, т. 126, с. 294—295.

3 Про це свідчить той факт, що в Галичі тоді налічувалося 7 пра­ вославних церков (Жсрєла до історії України-Руси, т. 1).

87

в Галичі були спадковими1, вони назначалися гали­ цькими старостами, їм ішла шоста частина з доходу від міських ланів, чиншів і всякого роду інші данини. Магдебурзьке самоврядування в Галичі, як і в інших містах України, мало обмежений характер, оскільки воно строго контролювалось старостинською адміністра­ цією. Панівна верхівка міста, багаті купці, ремісники, орендарі, королівські управителі виконували адміністра­ тивно-судові функції в ратуші або старостинському замку. Основна маса жителів Галича XV ст.— плебеї, учні і підмайстри ремісничих майстерень (ливарників, гонча­ рів, кравців, кушнірів, шевців, римарів), слуги, жебра­ ки, селяни-втікачі, гультяї, комірники, городники. У XV ст. Галич з навколишніми селами був королів­ ським маєтком. Від імені короля ним правили магнатистарости, які здирали з селян все, що могли — грошові чинші, натуральні данини, зобов’язували до різних відробітків. Це приносило королівському маєтку значні доходи, наприклад, щорічні прибутки з міста і старостинських пасік давали галицькому старості кілька ти­ сяч злотих чистого доходу 12. Поряд з багатими патриціями в місті міцно осіло католицьке духовенство. Старостинський і міський уряди сприяли побудовам костьолів і монастирів, що було на руку Ватікану, який здавна мріяв підкорити собі пів­ денно-західні руські землі. Ось чому вже в 1375 р. папа Григорій XI встановлює в Галичі римську митрополію, яка 1414 р. була перенесена до Львова3. Проживаючи на території Галича, католицьке духо­ венство, як і міська шляхта, не підкорялось міському уряду (їх називали юридиками), посідало маєтки, поля, фільварки4, на яких працювали їхні піддані. В актах Галича згадуються «костьольні піддані», які виконували в фільварку феодальні повинності — чинші, данини і на­ віть щотижневі роботи. До галицького костьолу нале­ жали села Григорівці і Перевесів (Перевелів), селяни яких нещадно експлуатувались ксьондзами.

1 Жерела до історії України-Руси, т. 1, с. 55—65.

2 ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. 5, т. 126.

3 Там же, т. 120, с. 214—215.

4 Г р а б о в е ц ь к и й Володимир. А р с е н и ч Петро. Галич. Львів, 1964, с. 24—26.

88

Галич у XV ст. залишався великим торговельним осередком, де часто відбувалися ярмарки, торги, але під суворим замковим контролем. Орендарі збирали мито від купців своїх і чужих на торгах у місті, а та­ кож від тих, що вели худобу на продаж з Молдавії або 11окуття. Важливу роль у торговельному житті Галича відігра­ вав судноплавний Дністер. Тут був розташований голов­ ний порт на Дністрі. Завдяки цьому польські королі надали місту привілейне право торгівлі по ріці. Пере­ важно вся велика торгівля знаходилась у руках багатих міщан, які наживали на ній значні прибутки. Зрозуміло, що убоге міщанство і селяни галицького староства протестували проти соціального і національ­ ного релігійного гніту, за що деякі з них переслідува­ лися і томилися в замкових льохах, або, як зафіксовано в актах, «на дні в землі у плюгавій в’язниці» міської ратуші. Все це пояснює той факт, що коли визвольна селян­ ська армія під проводом Мухи підійшла до Галича, то убогі міщани і селяни староства радо зустріли повстан­ ців, поповнили їх загони і всіляко допомагали народ­ ному проводирю в поході проти польської шляхти. Здобувши Галич, ударні загони Мухи просувалися далі, перейшли Дністер і попрямували на Рогатин. Це місто, розташоване над рікою Гнила Липа, вже в XV ст. відоме як міцна фортеця і власність магнатської родини де Ходеча. Цей шляхтич був настільки багатий, що в 1460 р. позичив велику суму грошей польському коро­ леві Казіміру Ягеллончику. Муха розраховував на підтримку місцевого україн­ ського населення, яке несло на собі важкий тягар соці­ ального і національно-релігійного гніту. Однак Мусі не вдалося здобути Рогатин, він зміг лише наблизитись до нього. Протягом досить короткого часу вогонь народного по­ встання охопив більшу частину Галицького Прикар­ паття. Здобувши великі міста-фортеці Снятин, Коломию, Галич та багато інших міст, містечок і сіл, повстанці оволоділи всією Галицькою землею, а це не давало змо­ ги королівським військам напасти з тилу, сприяло по­ ширенню повстання в усьому Прикарпатському краю. Був це вдалий стратегічний крок у планах Мухи, оскіль­ 89

ки ці міста з захисними фортецями і старостинськими оборонними замками являли собою міцні опорні пункти панування шляхетської Польщі на Прикарпатті. Важливо з’ясувати характер повстання Мухи, дії по­ встанців під час походів. Адже за свідченням докумен­ тальних матеріалів мемуаристів, дворянських і буржу­ азних істориків, це була чисто розбійницька ватага селян, без певної мети. Проте уважний аналіз тогочас­ них документів та огляд соціально-економічних умов свідчать про те, що це був у першу чергу соціальний, антифеодальний рух буковинських і покутських селян. Повстанці Мухи на своєму шляху вбивали феодальну верхівку, нищили її маєтки, визволяли з-під її гніту значні території Покуття і Поділля. Про це дізнаємося зі свідчень і правителів Польщі, і мемуаристів. У 1491 р. польський король Казімір у від­ повіді молдавському послу з приводу руху селян писав: повстанці «раптово вдерлися у володіння його світлості, в землі Поділля, і здійснили напади на деякі укріплен­ ня (чотири або п’ять), які взяли, перебили всіх, кого знайшли, а інших обезглавили. І самі укріплення і ба­ гато маєтку нашого спалили, і багато других жорстокостей, а також убивств наших підданих — купців, міс­ цевих урожеиців так і інших — здійснили. Ми точно повідомлені, що вони із собою забрали різну добичу, коней, людей, велику і малу худобу» 1. З королівського листа довідуємося, що, здобувши ці міста-форте#і, повстанці Мухи розправлялись з феодаль­ ною верхівкою, вбивали шляхту і магнатів, купців, українську покатоличену шляхту, палили і нищили при­ ватні фортеці, старостинські королівські замки. У листі говориться про діяльність Мухи на Поділлі, мається ж па увазі територія Галицького Поділля, тобто лівий бе­ рег Дністра. Як видно, шкоди, завдані панівній галицькій верхівці, були дуже великими, повстанці нищили усе, що нагаду­ вало про соціальний і національно-релігійний гніт. Ме­ муарист Наккер писав, що після повстання Мухи «краї­ на була так спустошена, що великі пани, ті, які зали­ шилися живими і були не убиті, стратили все майно 1 J a b t o n o w s k i A. Sprawy woloskie za Jaggellonow.— „Zrodta dziejo\ve“, t. 10, s. 31—32.

90

і нічого не маючи, вимушені були просити милости­ ні» К Це підтверджує і К. Ліске: Муха «так знищив ті багаті краї, що великі пани, які колись на сотні лічи­ ли свою худобу, тепер так були знищені, що жебрати мусять» 12. Повстання Мухи деякі учені пов’язують з початком руху карпатських опришків. Такої думки дотримувалися ряд дослідників, зокрема польський буржуазний історик А. Прохаска 3, радянський історик І. Крип’якевич 4. У своїх ранніх працях припускав це і автор даної монографії5, вважаючи, що перші загони опришків бра­ ли участь у селянському повстанні Мухи у 1490 р. Однак уважне вивчення антифеодального руху карпатських опришків дає підстави стверджувати, що виник він лише в XVI ст.6 Безумовно, в час виступу полководця Мухи на По­ кутті діяли розрізнені загони розорених селян, які, на­ певно, примкнули до великого селянського повстання 1490 р. Саме з них згодом на покутсько-буковинському пограниччі, в гірських умовах, організувалися перші за­ гони опришків. Грізне повстання селян під проводом Мухи та його успішні дії в Галицькій землі не па жарт налякали не лише місцеву шляхту, а й шляхетсько-магнатські кола центрального королівського уряду. Було поспішно організоване загальне ополчення шляхти Руського воєводства, яке очолив Микола Ходецький, по кличці Земелка, галицький староста, один із найбільших вельмож, багатий і впливовий в Гали­ цькій землі магнат. Тогочасні хроністи називають його по-різному. У хроніці часів Стефана Великого він зга­ дується як «пан Микола Галицький» (her Mikoley Но1 N a k e r s L. Tagenbuch iiber den Kriegszug des Hochmeisters Johann V, Tiefen gegen die Turken im J. 1497, S. 306—307.

2 L і s k e X. Cudzoziemcy w Polsce, s. 28—29.

3 P r o c h a s k a A. Samorz^d wojewodztwa Ruskiego w walce z opryszkami. Krakow, 1907, s. 272.

4 К р и п ’ я к е в и ч І. З історії Гуцульщини.— «Літературно-нау­ ковий вісник», т. 81, кн. 2. Львів, 1923, с. 247.

5 Г р а б о в е д ь к и й В . В. Рух карпатських опришків напередодні і в роки визвольної війни 1648— 1654 рр.— У кн.: З історії західно­ українських земель, т. 1. К-, 1957, с. ЗО.

6 Г р а б о в е ц ь к и й В. В. Антифеодальна боротьба карпатського опришківства XVI—XIX ст. Львів, 1966, с. 35.

91

lytzkij)1. Ян з Торговиська іменує його «Микола із Ходеча староста Львівський» (Nicolaum de chodeer castellanum Leopoliensem)12, a M. Кромер пише «видний Ми­ кола Ходеч по прізвищу Земелка» (Famesti Nicolaus chodecium cognomento Zemelka)3, M. Бєльський називає його «Микола Ходецький, званий Земелка» (Mikolaj Chodenecki rzeczony Zemelka)4, M. Стриковський — «Ми­ кола Ходецький, званий Земелка» (Mikolaj Chodecki Ze­ melka nazwany)5. Як видно, хроністи загалом правильно називають ім’я керівника шляхетського війська Миколу із Ходеча Ходецького, за винятком автора хроніки часів Стефана Ве­ ликого, який через те, що Ходецький був старостою Галицьким, дає йому прізвище «Галицький». До того ж всі хроністи вказують на прізвисько Ходецького «Земел­ ка», яке служило для відрізнення його від інших подіб­ них родинних прізвищ. Ким же був цей керівник шляхетських військ, з якого середовища походив і чому саме він очолив загальне ополчення шляхти проти загонів Мухи? Дрібна шляхет­ ська родина де Ходеч — виходці з Польщі — переїхала в Галичину після загарбання краю польською шляхтою. Після прибуття в Галичину де Ходечі отримали від ко­ роля маєток в селі Хлопи біля Комарно 6. Поступово шляхетська родина де Ходеч завдяки набулим маєткам стає особливо впливовою в Галицькому краю. Вже батько Миколи — Станіслав де Ходеч — у се­ редині XV ст., крім свого маєтку в Хлопах, отримує від короля місто Рогатин, а згодом багато інших маєтків 7 Зростає й його політична кар’єра — він стає галицьким старостою, а потім генеральним старостою Поділля, вхо­ дить в ряди найвищих управителів Руського і Поділь­ ського воєводств. Після смерті Станіслава де Ходеча в 1486 р. Галицьке староство переходить до його синів Оттона і Миколи, 1 Kronika czasow Stepana Wielkiego Mofdawskiego, s. 112— 114.

2 Rocznik Jana z Targowiska, s. 299—240.

3 C r o m e r i M. De origine et rebus gestis, s. 498.

4 В і e 1 s k і M. Kronika Polska, s. 887.

5 S t r y k o w s k i M. Kronika Polska, Zmodzka і Wszystkiej Rusi, s. 291.

6 S z a r a n i c w i c z J . Rys wewngtrznych stosunkow Galicji Wschodniej w drugiej polowie pi§tnastego vvieku. Lwow, 1869, s. 10.

7 Там же, c. 10— 11.

92

а Теребовляпське — до третього сина Я.на Синам Ми­ колі і Оттопу перейшли й маєтки Рогатина. Оскільки, згідно з встановленими шляхтою порядками, старости очолювали військові загони в боротьбі з воро­ гами корони і краю, де були розташовані їхні староства, то Микола Ходецький, будучи в 1490 р. галицьким старостою, очолив шляхетські війська у боротьбі з пов­ станцями Мухи. Одночасно він був і особисто заінтере­ сований у придушенні народного руху, оскільки його маєткам загрожувала небезпека з боку активних дій повстанців. До складу загального ополчення шляхти XV ст. вхо­ дили середня і дрібна шляхта, управителі старостинських маєтків, сільські війти і дяки. Всі вони виходили в похід зі своєю зброєю — піхотинці, так звані ланци, і стрільці на конях з «кушею» — воєнною машиною, яку тягли коні. За ними йшли вози, завантажені зброєю, запасами провіанту. З однієї волості в ополчення шляхти повинні були входити піхотинець і стрілець-лучник. Залежно від роз­ міру маєтку в похід виходила різна кількість військових людей — від 2 до 6 лучників, від 4 до 60 піхотинців пішо або кінно 2. їх називали «службовими польськими людьми». Зокрема, хроніст М. Стриковський пише, що Микола Ходецький розпочав боротьбу проти повстанців «зі службовими польськими людьми»3, тобто органі­ зованою армією з місцевих феодалів і тих, хто був зобов’язаний до військової служби в Руському воє­ водстві. Крім місцевих шляхетських ополченців, у поході про­ ти Мухи брали участь кадрові королівські наймані вій­ ська, які виконували розпорядження старости. М. Кромер пише, що Ходецький ішов проти Мухи «з польськи­ ми жовнірами, які були за гроші втягнуті» і підкорялися Ходецькому4. М. Бєльський зазначає, що Ходецький з «жовнірами польськими» діяв проти Мухи 5.

4 Szaraniewicz J. Rys wewn§trznych stosunkow G alicji Wschodniej w drugiej pofowie pi§tnastego wieku. Lwow, 1869, s. 16.

2 Там же, c. 96— 97.

3 S t r y k o w s k i M. Kronika Polska, Zmodzka і Wszystkiej Rusi, s. 291.

4 C r o m e r i M. De origine et rebus gestis, s, 428.

5 В і e 1s k і M. Kronika Polska, s. 887.

7

1575-8

93

Загалом це була велика шляхетська армія, яка скла­ далася з місцевого ополчення шляхти, найманих вій­ ськових частин, королівської армії. Хоча з документів невідома загальна кількість війська шляхетської Поль­ щі, проте чисельно воно, напевно, переважало народну армію Мухи і було краще озброєне. З джерел дізнаємося про місце і час збору шляхет­ ських військ. У грамоті до жителів Гданська, надісланої із Торуия за дорученням польського короля Казіміра 22 серпня 1490 р., виразно сказано, що жителям Гдан­ ська зі зброєю слід прибути «перед празником Воздвиження (14 вересня 1490 р.) в округ Б'ібрки в чотирьох милях від Львова». Саме тут, піді Львовом, мали гру­ пуватися загони шляхетського ополчення, королівські і наймані війська для боротьби з повсталими. В складі шляхетської армії була й частина польських феодалів із Снятинського, Коломийського, Галицького, Теребовлянського та інших повітів Галицької землі, які втекли зі своїх маєтків перед наступом Мухи. Несподівано селянське повстання набрало такого роз­ маху, що польський король і шляхта вважали сили, які їм вдалося поспіхом зібрати, недостатніми, тому вони звернулися за допомогою до свого васала — Тевтонсько­ го ордену. «Владика землі Пруської (великий магістр Тевтонського ордену) оголосив про участь в цьому похо­ ді і запропонував, щоб всі жителі взялись за зброю і ішли за його величеством». Про це ми довідуємося з тієї ж грамоти до жителів міста Гданська. В ній також повідомлялось, що «вороги уже захопили Коломию, кріпость Галич і завоювали Сиятин... Для відпору їх його величність [король] закликав усіх жителів взятися за зброю, і одна третина вже післана, як це я виклав на­ шим послам в Грундзензі»,— писав католицький ксьондз Микола Костелецький К Король наказував, що жителі Гданська «озброєні по­ винні зібратися перед празником Воздвиження» (14 вересня). М. Мохов вірно підкреслює, що польський король, всупереч літописним даним, вважає винуватцем цих по­ дій молдавського господаря і турецького імператора. Звернення польського короля до німецьких рицарів та1 1 Codex epistolaris saeculi decimo quinti, l. 3, s. 368— 369.

94

жителів віддалених міст шляхетської Польщі свідчить про особливо великий розмах і небезпеку селянського повстання Мухи К Зосередившись в середині вересня 1490 р. біля міста Бібрки на Львівщині, польсько-шляхетські війська, очо­ лювані Миколою Ходецьким, вирушили в похід проти повстанців Мухи. З джерел тяжко з’ясувати точне місце головної битви з повсталими. Мемуарист Ян з Торговиська пише, що Муха «перейшов ріку Дністер біля Ро­ гатина» 12, тобто повстанці підійшли до Рогатина. Але з цього не можна визначити приблизного місця остаточ­ ної стоянки Мухи перед битвою. На наш погляд, загони, керовані Мухою, після переходу Дністра попрямували на Рогатин, па околиці якого зустрілися з польськими військами. При обстеженні околиць Рогатина увагу автора даної праці привернула територія старовинного села Підгороддя (тепер Рогатипський район Івано-Франківської області.— В. Г .). По-перше, село розташоване на пів­ нічний захід від міста, на роздоріжжі шляхів, що ведуть від Рогатина — один па Перемишляии, другий — на Бібрку. По-друге, саме з Бібрки вийшли шляхетські війська Миколи Ходепького на боротьбу з загонами Му­ хи. На території села ще й досі знаходять людські че­ репи. Це можуть бути кістки з могил повстанців, які після битви поховані тут. На жаль, ще не сказали свого слова антропологи та археологи. Більше даних містять літописи про дальші події і по­ разку повстанців. Автор хроніки часів Стефаиа Велико­ го пише, що «пан Микола Галицький переміг військо [Мухи] біля Рогатина» 3. Ян з Торговиська заявив, що коли Муха підійшов під Рогатин, то «там він був роз­ громлений львівським каштеляном Миколою Ходецьким, що було більш справою бога, ніж людей. Майже всі люди Мухи були вбиті, останні потонули в тій ріці, сам Муха ледве врятувався втечею» 4. М. Кромер стверджує, 1 М о х о в Н. А. Восстанне украинских и молдавских крестьян под руководством М ухи в 1490— 1492 гг., с 38; Исторические связи народов С С С Р и Румьінии в X V — начале X V II в. Документи и ма­ теріали. В 3-х т., т. 1, 1408— 1632. М., 1965, с. 295— 296.

2 Rocznik Jana z Targowiska 1386— 1491, s. 299— 340.

3 Kronika czasow Stepana Wielkiego Moldawskiego, s. 114.

Rocznik Jana z Targowiska 1386— 1491, s. 299— 340.

T

95

що Микола «завдав поразки і ту зграю мотлоховату розгромив» К Літописець М. Бєльський зафіксував, що Микола Ходецький, муж нерядовий, з жовнірами поль­ ськими поразив Муху, який «сам з осторожності втік» 12. М. Стриковський записав у своїй хроніці, що Микола Ходецький — «муж хоробрий рицарський, в справах до­ свідчений, з службовим польським людом завдав пораз­ ки і це хлопство розгромив»3. Автор Густинського літо­ пису пише, що Муха «поражен бьість от наших, яко едва сам утече, а прочих побиша» 4. Таким чином, шляхетським військам під проводом львівського каштеляна Миколи Ходецького вдалося зав­ дати поразки повстанцям під Рогатином. М. Мохов слушно вбачає причину поразки повстанців у поганій організованості та озброєності5. Шляхетські мемуаристи — ідеологи панівної верхівки Польщі — не жаліють похвал для керівника шляхет­ ських загонів Миколи Ходецького, називають його «мужом нерядовим», «мужом хоробрим, рицарським, в спра­ вах досвідченим» і з ненавистю та зневагою іменують повстанців «зграєю мотлоховатою», «хлопством» тощо. Хоч повстання було розгромлене і майже всі учасники його загинули, селянському керівнику Мусі пощастило врятуватися. Як пишуть лісописці, він «ледве врятував­ ся», «з осторожності втік», «яко едва сам утече», тобто залишився живим. Після битви під Рогатином Муха переховувався деякий час на Покутті. Він планував відновити повстання, ро­ бив спроби організувати селян, але його було підступно спіймано в якомусь селі біля Коломиї, ув’язнено і пере­ везено в Краків, де він і загинув у в’язниці. Про це май­ же дослівно пишуть усі мемуаристи — М. Кромер: «Од­ нак Муха почав потім за короля Ольбрахта військо від­ новляти. Але коли до одної русинки, яку покохав, таєм­ но в тому часі заходив, зараз же його руська шляхта, переслідуючи, спіймала і королеві до Кракова відіслала, 1 С г о ш е г і М. De origine et rebus gestis, s. 498.

2 В і e 1s k і M. Kronika Polska, s. 887.

3 S t r y k o w s k i M. Kronika Polska, Zmodzka і Wszystkiej Rusi, s. 291.

4 П С Р Л , t . 2. Ипатісвская летопись, c. 360. М о х о в H. А. Восстание украинских и молдавских крестьян под руководством М ухи в 1490— 1492 гг., с. 22.

96

там же Муха закінчив життя у в’язниці» М. Бєльський: «Потім за Ольбрахта [Муха] знову збирав люд, а коли був в одної русинки, з якою спілкувався, видала його таємно, а наші його піймали, до Кракова зв’яза­ ного вислали, де помер у в’язниці» 12; М. Стриковський: «Сам потім Муха руською шляхтою у якоїсь русинки, з якою любився, спійманий і до Кракова привезений, де у в’язниці життя закінчив»3; автор Густинського лі­ топису: «немнозі же и сам ять бьіст и в Кракові в темници умре» 4. Ув’язненого селянського ватажка галицька шляхта не заточила в одну із своїх кріпостей, а, як пише М. Кромер, «королеві до Кракова відіслала». Очевидно, Муха був особливо небезпечний не лише для місцевої гали­ цької шляхти, а й для усієї тодішньої Польщі, якщо його перевезено аж у Краків, мабуть для докладного допиту і вивідання мети боротьби. Там, у в’язниці, він і загинув, але невідомо коли і при яких обста­ винах. Народне заворушення відновилося в 1491 р. Хто очо­ лив цей селянський рух, чи Муха, який залишився жи­ вим, чи інший якийсь народний ватажок — питання досі остаточно не вирішене. Літописець Яп з Торговиська в своєму творі зазначає з приводу подій 1491 р.: «В 1491 році якийсь розбійник із Волощини на ім’я Андрій, а по прізвищу Борула за підмовою Стефапа, префекта Молдавії, явився до турецького імператора Балзета і запевняв, що є кровним родичем Казимира, польського короля, і що Казимир силою держить його володіння. Просячи у турків допомоги, він обіцяв бути підданим султана, коли поверне свою спадщину» 5. З цього тексту довідуємося також, що заохочений та­ кими пропозиціями Андрія Борули турецький імператор погодився дати йому на допомогу турецькі загони. Тоді Андрій Борула зробив похід «на Русь, Поділля», де був розбитий шляхетськими військами Миколи Бучацького. Було це 25 листопада 1492 р. Зазнавши поразки, турки 1 С г о ш е г і М. De origine et rebus gestis, s. 497.

2 В і e 1 s k і M . Kronika Polska, s. 887.

3 S t r y k o w s k i M. Kronika Polska, Zmodzka і Wszystkiej Rusi, s. 291.

4 П С Р Л , t . 2. Ипатіевская летопись, c. 360.

5 Rocznik Jana z Targowiska 1386— 1491, s. 240.

97

повернулися і на шляху відходу взяли в полон багато людей К Цей виступ нового керівника селянського повстання дав змогу деяким дослідникам припускати, що під іме­ нем Андрія Борули ховався Муха. Такої думки дотри­ мується, зокрема, молдавський історик М. Мохов. «Ми вважаємо,— пише він,— переконливим припущення де­ яких (О. Турки і інших) істориків, що Андрій Борула, де той же Муха, який змінив ім’я, щоби видати себе за родича короля і тим підвищити свій авторитет серед се­ лян, так як відомо, серед селян і їхніх вождів завжди був сильний дух... «проти поміщиків», але за «доброго царя». На нашу думку, справедливим є твердження тих істо­ риків, які вважають безпідставним ототожнення Андрія Борули і Мухи, тим більше, що Ян з Торговиська виразно в першій частині пише про походи «Мухи із Молдавії в 1490 р. в Галичину», а далі, коли йдеться про 1491 р., говорить про нового керівника повстання — «якого ім’я Андрій, а прізвище Борула». Варте уваги припущення українського радянського історика Д. І. Мишка, що, очевидно, Андрій Борула керував окремим загоном пов­ сталих селян і був активним помічником Мухи, брав активну участь у його поході влітку 1490 р.12 Можливо, після розгрому Мухи під Рогатином соратник і наступ­ ник Мухи Андрій Борула відступив на Буковину, яка входила до складу Молдавського господарства, уникаю­ чи переслідування коронних шляхетських військ, і тут зумів організувати нові загони повстанців. Не можна також напевно сказати, чи заручався Андрій Борула допомогою турків, оскільки селяни ненавиділи своїх спо­ конвічних ворогів — турків і татар. Ми схильні приєдна­ тися до думки тих дослідників, які вважають, що ця версія літописця була наведена з метою скомпромету­ вати нового керівника повсталих, показавши його аген­ том турків 3. Відомості про антифеодальні дії Андрія Борули дещо доповнює автор хроніки часів Стефана, воєводи молдав­ 1 Rocznik Jana z Targowiska 1386— 1491, s. 240.

2 М и ш к о Д. І. Соціально-економічні умови формування україн­ ської народності. Км 1963, с. 272.

3 М о х о в Н. А. Восстание украинских и молдавских крестьян под руководством М ухи в 1490— 1492 гг., с. 23.

98

ського. Він говорить, що Андрій Борула вступив «у Ру­ ський край і заняв його до Галича»1, тобто звільнив Галицьку землю до ріки Дністра з-нід панування поль­ ської шляхти, але незабаром був спійманий і страчений. Згідно з літописом Яна з Торговиська, Андрій Борула, родом з Валахії, видавав себе за родича короля Казіміра і претендував на володіння Руссю. Чи дійсно тур­ ки надали йому допомогу, невідомо, але що він звільняв Галицьку землю з-під польсько-шляхетського гніту, не викликає сумніву, оскільки про це говориться в усіх до­ кументах. Через брак джерел неможливо з’ясувати, як звільняла Прикарпатський край повстанська армія Борули. Можна тільки догадуватися, що загони повстан­ ців, як і колись Муха, народний ватажок міг організу­ вати на Буковині, а потім з ними перейшов буковинськопокутське пограниччя, вступив на Прикарпаття, де ни­ щив феодальні маєтки і звільнив цю територію від польсько-шляхетського гніту аж до Дністра. Саме десь над Дністром Борула був спійманий шлях­ тою. Ян з Торговиська зазначає цікаву деталь: коли Андрій Борула «нерозважно шукав броду для війська», тобто переходу на другий берег Дністра, «був схопле­ ний родичами Мухи з Бучача»12. Немаловажно, що літо­ писець згадує про якихось родичів Мухи, але була це родина чи соратники Мухи, сказати важко. Оскільки це сталося 25 листопада 1491 р., можна стверджувати, що повстання під проводом Андрія Борули почалося навесні і тяглося до пізньої осені, значно довше, ніж селянський виступ Мухи. Про дальшу долю спійманого ватажка Ян з Торгови­ ська нічого не говорить. Лише молдавський автор хро­ ніки Стефана III пише, що після того, як Борула зайняв «руський край по Галич» і був «розбитий», він утік в Білгород. Там його було спіймано з 36 соратниками і посаджено в Сучавську в’язницю, де він просидів цілий рік. Згодом, як зазначено в хроніці, молдавський госпо­ дар «дозволив йому повернутися в рідний край»3, він знову успішно діяв проти шляхти. З цього виходить, що його батьківщиною була не Валахія, а Галицький край. Очевидно, він народився біля 1 Kronika czasow Stepana Wielkiego Moldawskiego, s. 114.

2 Rocznik Jana z Targowiska 1386— 1491, s. 240.

3 Kronika czasow Stepana Wielkiego Moldawskiego, s. 114.

99

Коломиї. У цьому ж місті його і спіймали. У хроніці Стефана з цього приводу сказано: «І сталося це в неді­ лю, коли він [Борула] знаходився в одному селі побли­ зу Коломиї, на нього наїхали поляки і захопили з п’ять­ ма іншими» К Ми знаємо, що і Муху через рік спіймали біля Коломиї. Не виключено, що Муха теж народився на Коломийщині, якщо в період небезпеки переховував­ ся саме тут. Невідомо, яким чином Андрія Борулу з побратимами доставили у Хотинську фортецю, де вони були страчені. За словами автора хроніки Стефана, його «привезли в Хотин і відрубали голову», а інших товаришів «ски­ нули живими зі стін Хотина»12. Так трагічно загинув наступник Мухи Андрій Борула, мужній борець зі шлях­ тою на Прикарпатті в 1491 році. Повстання українських і молдавських селян 1490— 1492 рр.— одне з найбільших на Україні — закінчилося. Воно хоч і зазнало поразки, але свідчило про наростан­ ня класового опору селян проти феодального гніту, було поштовхом до розгортання антифеодальної боротьби на Україні в XVI—XVIII ст. Аналіз виникнення і розвитку селянського повстання 1490—1492 рр. під проводом Мухи дає змогу стверджу­ вати, що це був класовий, антифеодальний за своїм ха­ рактером рух селян, збройний опір поневолених на спроби польської і української шляхти, молдавських бояр закрі­ пачити підданих і міцно укріпитися в окупованому краю. Селянське повстання 1490—1492 рр. стало найбільшим тоді на Україні і мало великий вплив на активізацію класової боротьби селян на західноукраїнських землях, зокрема на Прикарпатті, в наступні століття. Саме тут на початку XVI ст. зародилася така своєрідна форма класової боротьби селян, як карпатське опришківство, що досягло свого найбільшого розвитку в XVII— XVIII ст3, зокрема в період діяльності Олекси Довбуша 4.

1 Kronika czasow Stepana Wielkiego Moldawskiego, s. 115.

2 Там же.

3 Г р а б о в е ц ь к и й В. В. Антифеодальна боротьба карпатського опришківства X V I — X IX ст. Львів, 1966.

4 Г р а б о в е ц ь к и й Володимир. Народний герой Олекса Довбуш. Львів, 1957; Г р а б о в е ц к и й В. В. Легендарний герой украинского народа Олекса Довбуш. М., 1959.

100

Галицьке Прикарпаття, точніше — Покуття, стало^ тією територією, на якій постійно спалахували антифео­ дальні виступи, що набрали особливого грізного розма­ ху в період народно-визвольної війни 1648—1654 рр., коли народний рух очолив Семен Височан 1. Це мусили визнати навіть вищі шляхетські кола того часу: «Давно я в тому перестерігав,— писав у розпалі селянського повстання в Галичині 1648 р. магнат Микола Остророг,— що тут у воєводстві Руському (Галичині.— Г В.), може бути таке строге повстання, як і на Україні, бо в тих горах, і на Самбірщині, і на Покутті, чудова руська сила, і та моя ворожба вже почала виявля­ тися» 2.

1 цією «чудовою руською силою» були прикарпатські селяни і опришки, які постійно відповідали на соціаль­ но-економічний гнів антифеодальною боротьбою 3 і цим підточували феодальні кріпосницькі підвалини. Г р а б о в е ц ь к и й В. В. Західноукраїнські землі в період на­ родно-визвольної війни 1648— 1654 рр. К., 1972.

2 ЛНБ АН У Р С Р , відділ рукописів, ф. Оссолінських, № 225/11, арк. 197.

3 Г р а б о в е ц ь к и й В. В. Селянський рух на Прикарпатті в дру­ гій половині X V I I — першій половині X V III ст. К-, 1962.

Заключення

Протягом XIV—XV ст. у економічно­ му і політичному житті шляхетської Польщі відбулися значні зміни. Експлуататорські класи у погоні за при­ бутками посилили феодальний гніт на підкорених укра­ їнських землях. Галицькі землі в XIV ст. були наводнені переважно дрібною шляхтою із західних територій Польщі, яка, опираючись на місцеву шляхту і користую­ чись королівськими привілеями, захопила всі села і мі­ стечка. Вже в XV ст. виділилася невеличка група бага­ тих галицьких магнатів, які оволоділи більшістю коро­ лівських та приватних маєтків і нещадно експлуатували тисячі підданих селян. Ці магнати займали основні адміністративні посади не лише в Галицькій землі, а й у центральному апараті шляхетської держави. Уся ця панівна верхівка наживалася на праці се­ л я н — основного виробника матеріальних благ феодаль­ ної епохи. Внаслідок посилення феодальної експлуатації в середовищі галицьких селян в XV ст. відбулися значні зміни як в соціальному складі, так і в економічному становищі. Виділилися вільні і невільні категорії селян. До першої з них належали сільська старшина — отама­ ни, тіуни, князі, ремісники: мельники, шевці, корчмарі, бондарі та заможні селяни-кметі, які мали свої наділи і залишалися на двірській послузі. Другу групу селян становили невільники, каланники, ординці, слуги — убо­ гі категорії незалежного сільського люду, позбавленого будь-якого майна. На їхній праці збагачувалася фео­ дальна верхівка, сільська старшина. В міру розвитку феодалізму в Галицькій землі в XV ст. існували різні правові інституції, хоча давнє руське право в низовинних околицях поступово заміню­ валося польським і німецьким. В гірських околицях ще діяло волоське право. Ненаситна шляхта докладала всіх зусиль, щоб шляхом введення нових прав поставити всіх селян у залежність від панського двору та збільшити їм феодальні повинності. В погоні за доходами феодали безкарно порушували правові норми, ламали давньо­ 102

руські традиції на села, утискали повноваження грома­ ди у вирішенні селянських справ. З запровадженням в 1435 р. в Галичині польського права фактично була узаконена система повної залежності селян від власни­ ків маєтку. Внаслідок цього зростають повинності селян (натуральні і грошові), різного роду відробітки, в тому числі панщина. Хоч вона ще точно не визначена, але існує ©сюди, особливо в хліборобських околицях Поділ­ ля і Подністров’я. Нелегке становище селян погіршують державні по­ винності, всякого роду податки, утримання королівських чиновників в час їх перебування на селі. Нарешті, га­ лицький селянин XV ст. особливо терпів від всяких по­ заекономічних, стихійних явищ і шляхетських міжусо­ биць, постоїв і переходів польських військ і особливо від постійних нападів татарських орд. Різко погіршували -становище селян стихійні лиха, неврожаї, епідемії тощо. Селяни Галицької землі в XV ст. зазнавали також важкого національно-релігійного гніту. Феодали знуща­ лися над селянами, переслідували православ’я, народні -обряди і звичаї. В містах і містечках зростала кількість католицьких монастирів, костьолів, які при підтримці панівної верхівки переслідували селян і міщан, обклада­ ли їх церковними десятинами. Аналіз соціально-економічного становища селян дає змогу пояснити причини їх сильного антифеодального опору, який намагалися затушувати дворянські і бур­ жуазні історики. Що ж до західноукраїнських земель, то польські і українські буржуазно-націоналістичні істо­ рики взагалі заперечували класову боротьбу селян, зок­ рема замовчували іповстання під проводом Мухи. Уважний огляд джерел дає змогу констатувати «нев­ пинну, то приховану, то явну боротьбу» (Ф. Енгельс) селян проти феодалів. У XV ст. селяни Галицької землі спочатку намагалися захистити себе шляхом складання •скарг, відходів із рідного села, що набрали масового характеру в середині XV ст., але все це не приносило їм найменшого полегшення. На всякі прояви антифео­ дального протесту шляхетський уряд відповідав новими постановами місцевого і центрального урядів, що ство­ рювали передумови закріпачення селян. Від пасивних форм боротьби селяни переходили до збройних виступів. Найбільш розорені селяни невелич­ 103

кими загонами нападали на феодалів, вбивали їх, за­ хоплювали майно. Поступово розвивався процес наростання збройної бо­ ротьби селян, яка набирала дедалі більшого розмаху. Відбулися повстання селян Бакотської волості в 1431 р., заворушення галицьких селян в 1469 р. Антифеодальна боротьба в XIV—XV ст. сприяла виникненню селянсько­ го повстання в Галицькій землі в 1490—1492 рр. під про­ водом Мухи. За своїм характером і територіальним роз­ махом це повстання стало найбільшою збройною опо­ зицією західноукраїнського селянства проти наступу феодалів та насадження польсько-німецького права з йо­ го жорстокими феодально-адміністративними законами. Селянське повстання в Галицькій землі 1490—1492 рр. під проводом Мухи, як і інші збройні виступи народних мас епохи кріпосництва, мало слабі сторони, які неми­ нуче вели до поразки. Недостатня організованість, сти­ хійність, розрізненість дій повсталих, відсутність такого керівника, яким пізніше став для селян робітничий клас, були головними причинами невдач повстанських загонів. Це явище було характерне для всієї Європи, мало місце воно як у Росії, так і на Україні. На причини поразки будь-якого селянського руху неодноразово вказували класики марксизму-ленінізму. Зокрема, В. І. Ленін за­ значав: «Селянське повстання було придушене, бо це було повстання темної, несвідомої маси, повстання без певних, ясних політичних вимог, тобто без вимоги змі­ нити держ авні порядки. Селянське повстання було при­ душене, бо воно було не підготовлене. Селянське пов­ стання було придушене, бо в сільських пролетарів не бу­ ло ще союзу з міськими пролетарями» Однак, незважаючи на поразку, селянське повстання під проводом Мухи відіграло прогресивну роль. По-перше, воно було свідченням того, що селяни не хотіли примиритися з наростанням феодально-кріпосни­ цького гніту і боролися за свої права. Кріпосні селяни «боролись, як ум>іли і як могли» 2. По-друге, селянське повстання 1490—1492 рр. набрало широкого антифеодального, народно-визвольного харак­ теру, охопило Галицьке Прикарпаття, Поділля, Букови­ ну і Молдавію. Організовані Мухою повстанські загони 1 Л е н і н В. І. Повне зібрання творів, т. 7, с. 188.

2 Там же, с. 186 104

селян Молдавії і України становили велику на той час десятитисяччіу армію. Повстанці вчинили багато напа­ дів на шляхетські маєтки, вони фактично ліквідували панування шляхти в Галицькій землі і на Буковині, зав­ давши значної шкоди експлуататорським класам. Це невелика, але яскрава сторінка спільної боротьби селян Галицької землі і Буковини за свободу, проти жорстокої феодальної системи шляхетського господарства в поне­ волених західноукраїнських землях. По-третє, повстання народних мас Прикарпаття і Бу­ ковини під проводом селянського ватажка Мухи за роз­ махом і характером було першим великим збройним повстанням на Україні в період зміцнення феодальнокріпосницьких відносин. Воно сприяло розгортанню кла­ сової боротьби селян на Україні в XVI—XVII ст. Боротьба народних мас проти феодально-кріпосни­ цького і польсько-шляхетського гніту, в тому числі се­ лянсько-козацькі повстання кінця XVI — першої поло­ вини XVII ст., «були пройняті нестримним прагненням українського народу до єднання з народом Росії» (До­ повідь члена Політбюро ЦК КПРС, першого секретаря ЦК Компартії України тов. В. В. Щербицького на уро­ чистих зборах в м. Києві, присвячених 325-річчю воз­ з ’єднання України з Росією)1. По-четверте, це селянське повстання було складовою частиною антифеодального руху у тодішній Європі. За даними, наведеними Ф. Енгельсом у книзі «Селянська війна в Німеччині», в 1491 —1492 рр. відбулися повстан­ ня селян в Голландії, жорстоко придушені герцогом Альбрехтом Саксонським в битві під Гемскерком, пов­ стання селян Кемпенського абатства у Верхній Швабії і фрізьке повстання 1497 р. під проводом Сіарда Айльви та інші12. Ф. Енгельс писав, що ці повстання «являють собою боротьбу досі вільного селянства проти спроби на­ в’язати йому феодалізм» 3. Цей глибоко науковий теоре­ тичний висновок повністю стосується і селянського пов­ ставня 1490—1492 рр. під проводом Мухи — спільного виступу українських і молдавських селян проти спроб молдавських і польських феодалів закабалити західно­ українське селянство.

1 Радянська Україна, 1979, 31 січ.

2 М а р к с К-, Е н г е л ь с 3 Там же.

Ф. Твори, т. 7, с. 362.

Додатки Додатки до книги містять 10 основних документів до історії селянського повстання 1490— 1492 рр. Оскільки всі ці матеріали були опубліковані в XIX ст. в різних археографічних виданнях, на сьогодні вони як бібліографічна рідкість є важкодоступпими на­ віть для дослідників. Провівши археографічну роботу по збору цих доку­ ментів, автор об’єднав їх у додатках до книги. Для зручності при користуванні вони поділені на тр'и групи. До першої належать документи, написані шляхетськими урядовими колами Польщі в час, коли відбувалося пов­ стання. Друга група становить літописні відомості, за­ фіксовані сучасниками подій. Документальні матеріали про Муху, що потрапили в історичні праці польськошляхетських хроністів XVI ст., становлять третій вид першоджерел. У цих небагатьох документах, які дійшли до нас зав­ дяки їх попередній публікації, знаходимо чимало цінних даних про рушійні сили, характер і хід селянського повстання, про його керівника Муху та іи. При цьому слід мати на увазі, що дані документи написані като­ лицькими сановниками і представниками панівних кіл тодішньої шляхетської Польщі, а отже, до них необхід­ но ставитися критично. В них подекуди перекручено справжній етап подій, виступи народних мас пояснюють­ ся не соціально-економічними відносинами, а інтригами молдавського господаря Стефана III чи навіть турецьких султанів. Літописці засуджували селян, які під проводом Мухи боролися проти наступу на їх права польської шляхти і молдавських бояр, наділяли їх негативними епітетами, зневажливо трактували керівників повстання, вихваляю­ чи при цьому керівників шляхетських каральних експе­ дицій. Археографічне опрацювання публікацій проведено у відповідності з сучасними правилами видання історич­ них документів.

106

Кожний документ супроводжується невеличкою пе­ редмовою автора, яка містить дату та лаконічний зміст самого документа. Після тексту оригіналу дається ле­ генда— тобто вказівка археографа першої публікації, назва та місце і.рік публікації. У всіх трьох групах упорядник дотримується хроноло­ гічного порядку викладу. В основі публікації лежить оригінал тією мовою, якою вони були опубліковані в XIX ст.— латинською, поль­ ською, німецькою. Документи супроводжуються пере­ кладами на українську мову з метою зробити їх більш доступними читачеві. Текстуальні примітки і коментарії, що стосуються пев­ ного документа, дані у виносках документів. № 1 1490 р., серпня 22. Торунь. Католицький ксьондз (пробощ) Микола Костелецький з наказу короля повідомляє жителів Гдан­ ська про напад молдавського воєводи і турків на Покуття і закликає їх узяти участь у загальному ополченні, яке скликане до Бібрки біля Львова.

Famosi domini amici dilecti. Comisit michi regia maiestas invasionem polatini Moldovie ad dominia regni, qui iam Colomiam et castrun Halycz possedit, ac Snyathin oppugnavit imperator Turcorum cum tota potencia sua bombardisque et pixidibus, ipsius instigacione palatini, animo ea devastandi et, Tuod absit, dicioni sue subici endi, vestris ff (raternitatibus) vigore litterarum credencialium exponere *. Quibus ad repugnandum sua maiestas omni­ bus terrigenis regni ad arma consurgere mandavit, iamque tercie restes ipsis dudum premisse sunt, quemadmodum nunceiis vestris ad convencionem in Grudzoncz mis­ sis id exposu eram, ut omnes terrigene sub bonorum suorum et colli amisione armati, pro festo exaltacionis sancte crucis in Bobrka civitate quatuor miliaribus post Leopolim * Щ об налякати польських феодалів і змусити їх швидко і своє­ часно зібратися в загальне ополчення, королівський уповноважений Микола Костелецький пояснює здобуття повстанцями М ухи при­ карпатських міст Коломиї і Галича раптовим нападом молдавського господаря та великим наступом турків на Снятин.

107

se constituant; similiter civitates et opida currus victualibus repletos cum peditibus more solito ad eundem locum pro die statuto expediant, ubi et regia maiestas cum exercitu suo pro eodem die constituetur. Quam eciam expedicionem bellicam regia maiestas terris Prussiae proclamare et publicare in quolibet polatinatu comisit et mandavit, ut omnes terrigine ad arma consurgant et quantocius suam maiestatem seguantur. Quare vestras ff (raternitates) ultimo vigore regio reguiro, quattinus currus victualibus repletos cum peditibus more solito post regiam maiesta­ tem quantocius expediant et aliis vicinis opidis hoc ipsum faciendum significent; et ne aliguis ex volis, ignoranciam pretendere videatur, ex commisso regie maiestatis convencionem terris Prussie in vigilia nativitatis Marie (8. IX), proxime in Derschawa institui celebrandam, ad quam vestras ff (raternitates) voco, quattinus nunceios cum plenda et omnimoda facultate a consulatu totaque comunitate ad eandem convencionem miltant et expediant, qui posse (sic) haberent de subsidio idoneo regie maiestati prestando, prout id Laciuc in convencione Grudraner pro­ xime preterita exposui, et similiter de expedicione bellica finaliter concludenti, dilacianibus solitis procul remotis.

Datum in Thorun, die dominico ante Bartholomei, anno domini mildesimo quadrigentesimo nonogesimo.

Nicolaus Cosczeleczki prepositus Wladislaviensis etc.

Codex epistolaris saeculi decimi quinti, tomus 3.

Collectus opera A natolii Lewicki.

Krakow, 1894, s. 368— 369.

Переклад Вельмишановні панове, дорогі друзі! Його королів­ ська величність доручив мені уповноваженням довірочних листів доповісти вашому братерству про вторгнення в королівські володіння молдавського воєводи, який уже захопив Коломию та фортецю Галич, а Снятин обложив, турецький султан з усіма силами своїм, гарматами і пушками, під’юджений самим воєводою знищити все, що стоїть на шляху, щоб підкорити своєму пануванню. Цими листами його величність доручила всім місцевим жителям стати до зброї для захисту. Вже втретє були 108

їм послані свідки, як де я виложив вашим послам, ви­ сланим па сейм до Грудьонци, щоб усі місцеві жителі під утратою свого майна і голови на висвячення чесного хреста явилися до Бібрки, міста чотири милі за Льво­ вом; так само міста і містечка хай висилають на те ж місце у визначений день вози, наповнені провіантом з піхотинцями на звичайний лад, де і королівська велич­ ність явиться зі своїми військами. Цей воєнний похід його королівська величність доручив і наказав проголо­ сити і об’явити пруським землям у будь-якому воєвод­ стві, щоб усі місцеві жителі піднялися до зброї і якнай­ швидше поспішали за його величністю. Тому я прошу ваше братерство з найбільшим королівським запалом вислати вози, наповнені провіантом і піхотинцями на звичайний лад за королівською величністю і наказати зробити це всім сусіднім містечкам. І щоб не здавалося, що хтось із вас викрутиться незнанням наказу явитися за королівською величністю на відвідання сейму в зем­ лях Прусії і на вечерю різдва Марії (8. XI) найближче в Дереневі, на яке я закликаю ваше братерство, щоб вирядити і послати послів з певним і великим уповно­ важенням від міської ради та всієї общини, які могли б мати про подання відповідної допомоги королівській величності, як це я обширніше виложив на сеймі, що недавно відбувся в Грудзьонцу і подібно вирішуючи про воєнний похід, усунувши далеко звичайне відкладання. Дано в Торупі, в неділю перед Варфаломеєм року гос­ поднього М90. Микола Костелецький прелат-архідиякона Владислава №

2

М9І Краків. Відповідь польського короля Казіміра молдавському послу про затримку проїзду че­ рез Литву в Москву в зв’язку з селянським пов­ станням під проводом Мухи.

Rcspoiisniii per Rcgiam Majestatem datum nuntio palalino Moldavic in Wilna Queiiiadiiiodnin dominus tuus et per literas suas et per legacionem tuam petit, ut nunciis suis per magnum ducatum nostrum Lithwanie et per cetera dominia nostra lun8

1575-8

109

tibus in Moskoviam * et viceversa redeunibus pateret liber et salvus transitus, comisit, tibi sua Serenitas referre — quod te iam hue presente in officio tuo legacionis, venit sue Serenitate novitas, quomodo de terra Valachie novissime egresse sunt gentes armate exercitualiter et irruerunt inopinate bellicose in sue Serenitatis dominia seu terras Podolie fecerunque impetus videntos in aliqua castra numero quatuor aut guingue**, qui recipientis, interfecerunt ibi quoseunque invenerunt, et aliquos decolaverunt, castraque cadem et plura alia bona nostra igne cremaverunt, et multas alias crudelitates in via, pariter et occisiones tam terrigenarum mercatorum quaril aliorum hominum subditorum nostrorum inhumane pktraverunt, predasque varias equireas, gregos hominum gecorum et pecuolum secum, prout edocti sumus pro certo, |bduxerunt.

Non intelligimus itaque, per quern modum etfj a quo hec acta patrataque sunt de ipsa terra Valachie. Decrevimus itaque mittendos nuncios nostros notabiles, seilieet reverundum patrem dominum Johannem archiepisdopen Leopoliensem et magnificum de Buczacz castellalium Haliciensem ad voyevodam, qui negocia prius illis commisa, demum et ista novissima, eum ipso voyevoda tractabunt.

Quibus redeuntibus, cognita harum rerum posicione, quiequid licebit nobis facere gracia domini tui, istud faciemus, tanguam gracia nostri voyevoda.

J a b i o n o w s k i A. Sprawy W oloskie za Jageilonow.— „Zrodla dziejowe44, t. 10.

Warszawa, 1878, s. 31— 32. Исторические связи народов C C C P и Рум н нии в X V —-начале X V III в. Документи и материалн в трех томах. М., 1965, с. 66— 68.

* Затримка польським урядом у Вільні молдавського посла, що направлявся від господаря у Москву, пояснюється небезпекою по­ встання під проводом Мухи. Оскілько королю стало відомо, що повстанці вийшли з Молдавського князівства, то польський уряд через цю затримку хотів вияснити причини повстання, щоб^ цим шантажувати молдавський уряд і, можливо, через посла вивідати обставини. ** Тут ідеться про здобуття повстанцями М ухи прикарпатських міст Снятина, Коломиї, Галича та інших шляхетських фортець П ри­ карпаття.

110

Переклад Твій володар і в своїх листах, і через тебе як посла просить, щоб його послам, які йдуть через наше Велике князівство Литовське і через інші наші володіння в Москву і назад, був представлений вільний і безпечний прохід. Його світлість доручив донести тобі таке: Коли ти перебував тут на посаді посла, то було доставлено його світлості нове повідомлення, що із Молдавії на днях вийшли умілі, вправні у воєнній справі озброєні загони і несподівано вторглись у володіння його світ­ лості, або землі Поділля, і здійснили напади на деякі укріплення числом чотири або п’ять, які взявши, пере­ били там всіх, кого знайшли, а інших обезглавили. І ті ж укріплення і багато майна нашого спалили вог­ нем і вчинили багато інших жорстокостей, а також убивств як купців — місцевих уродженців, так і інших на­ ших підданих. Ми точно повідомлені, що вони із собою забрали різну здобич: коней, людей, великий і малий скот. Отже, ми не розуміємо, яким чином ці дії були здійснені з самої Молдавії. Тому ми вирішили послати до воєводи наших знатних послів, а саме: шановного пана — отця львівського архієпископа Іоанна і знатного галицького каштеляна Якова Бучацького,— які обсудять із самим воєводою дії, вчинені раніше, і новіші. Після повернення цих послів і вияснення становища, що нам угодно буде зробити для того володаря, ми зробимо, як для свого воєводи. № З 1491. Літописні записки перемишльського єписко­ па Яна з Торговиська, в яких згадується про селян­ ські повстання Мухи і Борули.

Quidam Mucha de Valachia multitudine congregata brevi tempore prope novem milia exercitu agrestium hominum intravit Russian ea parte, ubi Snyatyn iacet, quod expugnavit et dirupit. Tandem in vadit opida et villas multas cetera dicioni sue subegit usque ad Haliciam et travertit flumen Nyester versus Rohatinum, ubi prostratus est per Nicolaum de Chodecz castellanum Leopoliensem divina ope potius quam humina ita, quod fere omnes sui 8*

111

interfecti sunt, alii in eodem fluvio submersi, Mucha solus vix aufugit...

Anno domini 1491 quidam latro de Valachia*, cui nomen Andreas cognomen Barulus suggestione Stefani prefecti Moldavie imperatorem Turcorum Bassaitem adiit, coram quo fiuxit se fore consaquineum Kazimiri reges Polonie** et conquestus est, quod Kazimiris teneret in Rusia vi patrimonium eius, petens opem a Turko et offerens se ci in servitutum, si eum presidio patrimonium recuperaret*** Cui petitioni Turcus annuit et aliquod milia hominum cum eo in Russiam seu Podoliam misit, cum quibus ille veniens, dum vadum ex ereitui inconsulte per flumen quereret, per familiares Muchae his de Buczacz captivatus est****. Turci videntes cum perditum recepta preda magna hominum et iumentorum ad propria redierunt. Circa festum Katherine hec acta sunt.

Rocznik Jana z Targowiska 1386— 1491, Wydal Em il Kalitowski, Monumenta Poloniae Historica, Pom niki dziejowe Polski, Wydane nakladem Akademii Umiej§tnosci w Krakowie, Lwow, 1878, str. 239— 240.

Переклад Якийсь Муха з Молдавії протягом короткого часу зі­ брав близько 9 тисяч сільських людей, вторгнувся на Русь поблизу Снятина, захопив його і пограбував. Потім напав на багато міст і сіл, підкорив собі їх майже до Галича і перейшов ріку Дністер біля Рогатина. Там він був розгромлений львівським каштеляном Миколою Ходецьким, що було більш справою бога, ніж людей. Май­ же всі люди Мухи були убиті, останні потонули в тій ріці. Сам Муха ледве врятувався втечею. * Літописець має на увазі Молдавію. ** Казімір Ягеллончик — польський король (1427— 1492). *** Якщо в першій частині літописець подає вірогідні дані про селянське повстання під проводом Мухи, то в другій частині, де ідеться про Андрія Борулу в 1491 р., він невідомо на основі яких відомостей невірно стверджує, нібито народний ватажок за допомо­ гою турків робив свій похід на Прикарпаття і Поділля. Цю наду­ ману версію, яка, видно, побутувала тоді в шляхетських колах, була висунута Яном з Торговиська з метою насторожити польських фео­ далів перед небезпекою турків. **** Ц ікаві дані про родичів Мухи, але в інших джерелах про них не згадується.

112

Року папського 1491 якийсь розбійник з Валахії, яко­ го ім’я Андрій по прізвищу Барула, підбурюваний Стефаном, господарем Молдавії, явився до турецького сул­ тана Балзета. Він збрехав, що є родичем польського ко­ роля Казіміра, і жалівся, начебто Казімір силою задер­ жує на Русі його спадщину. Андрій попросив у Турка допомоги, пропонуючи себе в підданство, якщо той по­ верне йому його володіння. Турок погодився на це і по­ слав з ним кілька тисяч людей на Русь, або Поділля. Неровважено шукаючи броду для війська, Андрій був двічі схоплений родичами Мухи з Бучача. Турки, поба­ чивши, що він загинув, взяли велику добичу — людей і худобу — і повернулися у свояси. Це діялося перед святом Катерини. № 4 1491 р. Петиція посольства польського короля Ка­ зіміра Ягеллончика до молдавського воєводи Стефана в справі наїзду волохів на Покуття.

Serenissimus dominus cum consiliariis suis in convencione generali existens audivit, quod officiales Vestre Dominacionis vi et impetu bellico in Pokuczie hostiliter irruentes, villas sue Maiestatis possederunt, et aliquas si­ militer depopulati. Quod si Vestre Dominacionis mandato factum est vel ne, pro illo tempore non potuit certr ecrte Maiestas sua. Et quamvis postea ex aliquorum relatione intellexerit, palam fateri Dominacionem Vestram quod in officialibus suis commiserat, non potuit tamen induci, re­ gia Majestas, quod his faciliter de Dominacione Vestram fidem haberet, existimans id, non satis verisimile esse, cum sua regia Celsitudo Dominacionem Vestram ab im­ petu hostium defenderit, et suscipiens cum Turco propterea bellum, curaverat summopere, ut possit te et terram Valachiam ad bonum stabilimentum rerum vestrarum reducere. Meminit eciam sua Serenitas o magium et iuramentum fidelitatis ac obediencie sue Majestati, ut iure fieri debiut, et ut semper fiebat a te prestitum, que cum hac nova injuria et bellico impetu convenire nonvidentur. Itaque quominus ob eas res regia Majestas id ex mandato tuo factum credebat, eo modestius in hoc negocio se habuit, voleus primum hec tibi nunciare et misit me hortando Dominacionen Vestram, quatinus villas hujusmodi capita113

neis sue Majestatis dimittere et ea que ablata aut exusta sunt, integre solvere et reformare mandet, et istos offidales, quiita temerarie contra regiam Majestatem exeesserunt, ita castiges, quod et eorum pena allis exemplo sit; quodsi factum non fuerit *, comisit regia Maiestas decere Dominacioni Vestre, quod istam injuriam atquc ignominiam et levitatem, que et hostibus derisui esset, sua Majestas ullomodo feret. Siquid vero vel Dominacio vestra, vel ejus subditi super ipsas villas juris habere asseverat, quandacunque volent, semper parata erit regia Majestas juxta jus regni, quod infringere non licet, debitam illis ministrare justidicum. Sed non permittet sua Sublimitas, ea sibi vi aufferri, que jure a majestate sua peti debent.

Sprawy woloskie za Jagellonow Akta і listy wydal і szkicem historycznym poprzedzit Aleksander Jablonowski.— „Zrodla dziejowe“ , Warszawa, 1878, s. 32— 33.

Переклад Найясніший пан, присутній разом зі своїми дорадни­ ками на загальних зборах, почув, що службовці Вашого володіння, вторгнувшись збройною силою і воєнним на­ скоком на Покуття, захопили міста його величності. Здійснено це з наказу Вашого володаря чи ні, поки що його величність не може певно знати. І хоч пізніше з по­ відомлень всяких стало зрозуміло, що Ваша влада, оче­ видно, доручила це своїм службовцям. Однак його ко­ ролівська високість не міг дати переконати себе і легко повірити в таке, думаючи, що це не досить ймовірне. Адже його королівська високість захистив Ваше воло­ діння перед нападом ворогів і, почавши через це війну з турком, постарався всіма силами, щоб привернути тебе і молдавську землю до доброго етапу ваших справ. Па­ м’ятає також його ласкавість, пошану, присягу вірності і послуху його Величності, як повинно бути законно і як воно завжди було. Тому, здається, що це не узгоджуєть­ ся з цим новим беззаконням і воєнним наскоком. Отже, щоб його королівська величність менше сумнівалася, що це сталося з твого наказу, то скромніше поводився в цій справі, бажаючи найширше повідомити тебе про це і на­ * Королівський уряд вимагає від господаря Стефана III покарати тих учасників повстання, які вийшли з Молдавії.

114

діслав до тебе (посла) з моїм нагадуванням Вашому володарю, щоб він доручив скільки цього роду міст пе­ редати старостам його Величності, а ті, що були захоп­ лені або спалені, привести до певного стану і відновити. Тих службовців, які одчайдушно виступили проти його Величності, покарай так, щоб їх кара була прикладом для інших. Якщо ж це так не станеться, то королівська Величність наказала заявити Вашому володарю, що цьо­ го беззаконня, яке було б пересторогою і для ворогів, його Величність не стерпить. Коли ж чи то Ваш воло­ дар, чи його піддані запевняють, що мають право над цими містами, коли тільки захочуть, королівська Велич­ ність, згідно з королівським правом, якого ж можна ла­ мати, дасть їм належну відсіч. Але його Величність не дозволить забирати собі силою того, чого треба домага­ тися законом і своєю величністю. № 5 1497, 18 серпня. У таборі хрестоносців під Гали­ чем. Повідомлення із щоденника Ліборіуса Наккера, секретаря магістра Тевтонського ордена Яиа Тіфена, про хід селянського повстання Мухи в Га­ лицькій землі, про яке вій довідався з розповіді місцевого шляхтича.

18 August. I tern am Freitage noch unser lieben frauwen tag true, do wir den fursten * wolden uff den wagen brengen, quam czu uns cyn redlicher alder edelman des landes, der domi Martino ** dem szreiben und des fursten trenzeler die sprache wolkundig vil handelte und redte von den geschefften, sprechende Ko. Ma. hat disz unczellige folk nicht alleyne widder den Turken, Sunder den Walachisschen wojedwoden zen vertreiben; niewol der ist des koniges geholdigter, udoch umre vorsewmlikeit wilden des alden... ist her vor dreyszig jaren den Thurken, czinszhofftig wurden; so der were von dem konige beschirmet * М агістр Тевтонського ордену Ян Тіфен — васал Польщі, який з хрестоносцями прибув на Покуття на допомогу польському коро­ леві Яну Ольбрахту в 1497 році. ** Скарбник магістра Мартин Преус,— якому покутський шляхтич оповідав про причини молдавсько-польської війни і між іншим зга­ дав про повстання М ухи 1490 р. Цей переказ про М уху був запи­ саний в щоденник Ліборіуса Наккера — першого секретаря великого магістра Тевтонського ордену.

115

und gehant habet, hette dem Turken wol widderstanden.

So ober der Walach den versturben konigk um hulff und beschirmung hot gebeten und geschen das her verlaszen wart, gedochte heruff weisze und wege koniges und nicht usz synem lande dem Turken beczalte; nach deme der konigk cyn ursach were scyns verterbeus; nam uff cynen Rewszen seu soldener mit namen Mucha, der was gestrenge im harnisch und kreige und hette zen hulffe die die Tattern und verwuste die allerfruchtbarsten lande, die Podolie und Rewszenland, nam alle jar zovil roub von volke, von fihe, pferden und gutern, groszen schaden thunde, davon der Walach dem Turken scynen czinsz geben mochte, hot die lange zo verterbet, das grosze hern, die vil gtiter gehabt haben, an pferden, an walachen sebenhundert, kti, ochszen schaffe grosz geacht woren, seyn hewte vorderbeit, das sie muszen betteln gehen; die noch leben und nicht erslagen seyn, haben nichts.

Item derselbige edelman sprach; Dieser konigt ist in der jogunt cerlich mal gefurt in die Podolie und Rewszen zen beschen die lange; wie durch den Walachen und scy­ nen hergreffin Mucha verhert und verwiistet sein, uff das her den vater inleiten mochte die lange zeu beschirmen und widderstandt thum dem Walachen*. Der vater ober, alsz man spricht, durch rath der konigynne, mit der der Walach cynvorstentnich hatte, und iz. alsz man sagente* vil goben sante, vorheing und liesz es also gescheen.

Nach des tode dieszer konigt hot funff jar verczogen, nu ober durch den hern ertzlissehoff de Rosa Leopolien, und andre Rewische hern gefordert hot diesz giosze folk versammelt usz Polan, Pruszen, Mazow, Slesien, anderstwo etce.

Liborius Nakkers, Tagenbuch uber den Kreigszug des Hochmeisters Johann V, Tiefen gegen die Turken im J. 1497, herausg von M. Toppen, Scriptores Rerum Prussicorum. Die Geschichts quellen den Preussischen vierrzeit bis zum Untergrange der Orden scherzschaft Herausgegeben von Dr. Theodor Hirsch, Dr. M ax Toppen, Dr. Ernst Streuhlke, Leipzig, 1874, s. 306— 307. * Ц ікаві записи Наккера про антифеодальний характер повстання Мухи, однак його розповідь про інтриги цього молдавського госпо­ даря в селянському русі, участь у ньому турків — надумана фан­ тазія як покутського шляхтича, так і самого секретаря магістра.

116

Переклад ...18 серпня в п’ятницю, коли магістра мали посадити па повозку, якою їхав, прийшов до нього добродушний старий сільський шляхтич, який оповів Мартинові (Урсусу — скарбникові магістра) багато цікавих речей. Він, між іншим, говорив, що король не на турка зібрав стільки війська, а для того, щоб вигнати волоського воєводу, бо хоч воєвода і є королівським васалом, однак став він з причини недбалості попереднього короля ро­ ків ЗО тому чиншовиком Туреччини, і якщо б його тоді король захистив, міг би він напевно вчинити опір тур­ кові. Воєвода звернувся за допомогою до померлого короля, однак нізвідки помочі не дістав і мусив підда­ тися. І тоді він почав роздумувати над тим, як би не зі своєї кишені платити данину туркові, а видерти її з країв короля, який не став на його захист. Взяв, отже, за платню певного русина, так званого Муху, і той за допомогою турків спустошував рік у рік найродючіші польські краї — Поділля і Русь,— забираючи тут при­ наймні стільки, скільки йому було треба, щоб заплатити данину. Таким чином він настільки знищив ті багаті краї, що великі папи, які колись на сотні лічили свою худобу, тепер так збідніли, що мусять жебрати. Далі оповідав той шляхтич: «Теперішнього короля в молодих його роках неодноразово возили на Поділля і на Русь, щоб оглянув краї, спустошені і знищені воло­ хом і його вождем Мухою, і щоби батька свого до обо­ рони тих країв і до битви з волохами схилив. Його бать­ ко, однак, так принаймні оповідав, зволікав і перешко­ джав, за порадою королеви, з якою Волох порозумівся і багато їй подарунків прислав,— так говорили люди. По смерті батька король зволікав ту справу протягом п’яти років, тепер же, закликаний львівським архієпис­ копом Рожою та іншими руськими панами, зібрав вели­ ке військо, що складається з поляків, прусаків, мазу­ рів, сілезців і інших...» № 6 1498, березня 2. Краків. Наказ короля Яна Альбрехта про конфіскацію маєтків дрібної україн­ ської шляхти Березовських за участь їх у селян­ ському повстанні Мухи.

117

Petro Dimideczsky bono nob. Hryn, Hoan, Waszili, Petri, Gregorii de Brzozow in districti Colomensi et alia ex eo, quia scismatico Mucha eo tempore, turn terras nostras vastabat, adheserant, ad nos devoluta data sunt V. P. XVI 162.

M atricularum Regni Poloniae Summaria.

Exeussios codicibus qui in Chartophylacio Maxim o Varsoviensi asservantur, Contexuit indicesque adiectit Theodorus Wierzbowski, pars, II, Johannis Alberti regis tempora complectens (1492— 1501), Varsoviae, M C M V II, s. 74.

Переклад Петрові Димідецькому передаємо маєтки і все інше з того, що відійшло до нас в Коломийському повіті від шляхтичів Гриня, Івана, Василя, Петра, Григорія із Бе­ резова через те, що вони приєдналися до схизматика Мухи, який в той час пустошив наші землі. № 7 1498. Повідомлення невідомого автора «Хроніки часів Стефана Великого молдавського» про пов­ стання селян під проводом Мухи в Галицькій зем­ лі в 1490—1492 роках.

In dem noch 2 jaren do schieket der Stephan Voyvoda eynen heren * auff Reyssner land und nam das cyn bisken Halytsz das werd 4 jar do kam her Mikoley Halytzkij und der slug im seyn folek bey Rohatyn do entram der selbig herr keyn Weyssenbuczek czu; das ward der voywoda gewar, vud sehycket im schtyl nach und fyngen sye in bey Beyssenburek mit sein knechten 36 pferd. Vud brachten in auff dy Sotzsa; do sas er cyn gantz jar gefangen, und do das jar vm kam, do byss in der her aur; vud byss in wyder in Reyssner land zyhen, do nom er das land wyder cyn byss ken Halytz **. Es kam cyn mol an cynen sontag sass er in cynen dorff bey der Kolomey, do komen dy Polen vber in vnd fyngen in salb 6. Do furd man in * Йдеться про Андрія Борулу — соратника і наступника Мухи. ** Хроніст має на увазі 1491 р., коли повстання селян відно­ вилося під керівництвом Андрія Борули.

118

den Koc(in) scyn grossen hoff graff mit dem namen Rebge * den haufft man, vnd hyb im den kopft ab den heren mit den anderen warff man lebendig vom schlos ab zu Koc(in)**.

Kronika czasow Stepana W ielkiego Moldawskiego (1457— 1499). Opracowal і wydal Olgierd Gorka, Krakow, 1931, s. 112— 114.

Переклад Через 2 роки (1488) послав воєвода Стефан якогось пана в Руський край і зайняв його до Галича, а через 4 роки прийшов пан Микола Галицький і переміг його військо біля Рогатина. Тоді той пан утік у Білгород. Коли воєвода довідався про це, таємно послав за ним, і того захопили разом із слугами і 36 кіньми біля Білгорода і привезли до Сучави, де він знаходився у в’яз­ ниці цілий рік. Після цього господар звільнив його і до­ зволив йому повернутися в рідний край. Тоді той пан знову захопив край по Галич. У неділю, коли він знахо­ дився в одному селі біля Коломиї, на нього наїхали по­ ляки і захопили його разом 35 душами. Потім його ра­ зом з його великим графом по прізвищу Ребге привезли в Коц(ін) (Хотин.— В. Г.), і відрубали йому голову, а його бояр скинули живими зі стін Коціна. № 8

1555. Історичні дані про селянське повстання Му­ хи, подані в хроніці польського історика XVI ст. Мартина Кромера.

Nam rusticanus quidam homo, cognomento Mucha, collecto e Valachis ex Russis Pocucensibus decern millium hominum exercitu Russiam infectabant si non concitante conniuente quidam certe Stephano palatino Moldava ***. * Ребге — невідомий учасник повстанського загону Андрія Борули. ** У тексті Коцін — перекручена хроністом назва міста Хотина (тепер м. Хотин Чернівецької області). *** Хроніст не впевнений в участі молдавського князя Стефана III в селянському повстанні 1490 р., хоч і твердить, що це було з його відома.

119

Tamesti Mucham tunc Nicolaus Chodecius congnomento Zemelka vir fortis, et rei militaris peritus, cum mereenario> milite Polonorum aere condueto, cui praecrat fudit et repressit, multitudinemque illam promiscuam dissipanit.

Caeperat tamen Mucha posterius loanne Alberto * iam regnante exercitum reparare. Sed cum ad mulierem quandam Russam in quam deperibet, clanculum subinde commearet abseruatus et captus o Russis nobilibus, Cracowiam ad regen missus est, ibique in carcere uitam finiuit.

M artini Cromeri, De origine et rebus gestisr Liber Vicesimus, octams, Basilae, 1568.

Переклад Якийсь простий селянин по прізвищу Муха, зібравши з волоських і руських покутянів десять тисяч війська,, землі руські воював, якщо не підбурюваний Стефаном, воєводою молдавським, то певно з його відома. На той час Микола Ходецький за прізвиськом Земелка, муж хо­ робрий, у військовій справі досвідчений, з найманим польським військом розгромив і придушив Муху, а ту юрбу розпорошив впрах. Однак пізніше, за Яна, Муха почав вербувати -війська. При тім він нишком заходив до однієї русинки, в яку закохався пасмерть. Вистеже­ ний і спійманий руською шляхтою він був посланий до Кракова, до короля і там у в’язниці закінчив життя. № 9 1551. Історичне повідомлення до історії повстання селян під проводом Мухи в хроніці польського істо­ рика XVI ст. Мартина Бєльського.

Wigc tez tego czasu Mucha, lotr jakis Woloszyn, chlop prosty zebral byl ludu z Woloch і z Rusi takiego, jakiego sam, do dziesiqtka tysigcy (jezlize z rozkazania wojewodv woloskiego albo sam z siebie to uczynil, niewiediec) і wojowal Pokucie u ruskie ziemie, wszakze Mikolaj Chodenecki, rzeczony Zemelka, mqz niepospolity z zolnierzami polskiemi porazil go, ale sam przedsi^ uciekl Mucha. Potem juz za Olbrachta znowu obieral lud, a gdy byl u jedЯн Ольбрахт — польський король з 1492 р. (1492— 1501).

120

nej Ruski z ktor§ rad obcowai wydala go potajemnie, a nasze go pojmali, do Krakowa zwi^zawszy poslali, gdzie umarl w wigzieniu.

Kronika Polska M arcina Bielskiego, ksi§ga 4. Sanok, 1856, s. 887.

t. 2,

Переклад Отже, тоді ж Муха, бандит якийсь волошин, простий селянин, зібрав був люд з Волощини і Русі, такий як і сам, до десятка тисяч (невідомо, з розпорядження во­ лоського воєводи чи сам з себе то учинив) і воював на Покутті і Руські землі, аж поки Микола Ходенський, названий Земелка, муж не рядовий, з польськими жов­ нірами поразив його, але Муха з острожності втік. По­ тім, вже за Ольбрахта, знову збирав люд. Коли ж він був у однієї русинки, з якою радо спілкувався, вона видала його таємно, а наші його піймали, до Кракова зв’язаного повезли, де той й загинув у в’язниці. № 10

1575. Історичні звістки про селянське повстання Мухи в хроніці польського історика XVI ст. Мат­ вія Стриковського.

I ruszyl si§ z Wilna *, chc§c zaraz Annis, corke poslubionej ksi^zgcia Boguslawowi Sczczinskiemu wesele uczynic і Rusi Podgorskiej ** і Podolskiej ratunek dal, bo w ten czas Mucha nijaki chlopskiego rodu, zebrawszy z Wolochowi і Rusi Pokuckiej dziesigc tysigcy, Rus і Podole plundrowal, ktorego za lask$ Boz§ Mikolaj Chodecki Zemelka nazwany, m§z dzielny і w rycerskich sprawach biegly, z sluzebnym ludem Polskim *** porazil, a ono chlopstwo rozgromil, sam potym Mucha od Ruskiej szlachty w kotorej Ruski, ktor§ milowal, pojman і do Krakowa przywiedzion, w wigzieniu zywota dokonal.

Kronika Polska, Litewska, Zmodzka і Wszystkiej Rusi M acieia Strykowskiego. Warszawa, 1846, s. 291. * Польський король Казімір Ягеллончик. ** Галицьке Прикарпаття. *** Наймані війська.

121

Переклад І рушив з Вільна король Казімір, бажаючи негайно Анні, дочці зарученій з князем Богуславом Щецінським, весілля зробити, Русі Підгірській і Подільській допо­ могу дав, бо в той час якийсь Муха, селянського роду, зібравши з Волохів і Покутської Русі десять тисяч, Русь і Поділля плюндрував. За ласкою божою Микола Ходецький, званий Земелка, муж хоробрий і в рицарських справах досвідчений, із службовим польським людом завдав Мусі поразку і це селянство розгромив. Потім сам Муха руською шляхтою у якоїсь русинки, з котрою любився, спійманий і до Кракова привезений, де у в’яз­ ниці життя закінчив. № 11

XVII ст. Згадка літописця про селянське повстання, очолене Мухою в 1490 р. В л'Ьто 6999 (1491) Муха, шЬкто Волошин, своевольиик, собра себь таковьіх же своевольников десять тисячей, с ними же пріиде на Покутя шгЬняя; поражень бьість от наших *, яко едва сам утече, а прочіих побита, немноз'Ь же и сам ять бьість и в Кракові в темници умре. Полное собраніе русских летописей. Изданное по вьісочайшему повеленію архиографическою коммиссіею. Ипатіевская летопись, т. II. Прибавление к Ипатіевской летописи (Густинская летопись). Санктпетербург, 1843, с. 360.

* Маються на увазі шляхетські війська.

Q 2 ) 2 2

: ОРТА! 'ІЗ А. П

Б

LA voA '

Li І

КО РИ СТАН Н Я

■■ГО ккинхкоГО '4-О'ЯД/ ІІ.ЛІІІГ '

Зм іст ВСТУП

5

1 ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ о г л я д

ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ДО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ СЕЛЯНСЬКОГО ПОВСТАННЯ 1490-1492 рр.

9

2 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ І ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ СЕЛЯН ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМЛІ І ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ В XV ст.

27

3 НАРОСТАННЯ АНТИФЕОДАЛЬНОГО ОПОРУ СЕЛЯН ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ В XV ст.

57

4 ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ СЕЛЯН ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМЛІ ТА ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ ПІД ПРОВОДОМ МУХИ В 1490-1492 рр.

75

ЗАКЛЮЧЕННЯ

102

ДОДАТКИ

106

Владимир Васильевич Грабовецкий

СН рестьгЯ нсІчое б о еетгч н и е

н-г* ОТриМс\рпгхте>(? nog р у^ об од етбо лл Л Л ухи

110годоб О-119Й

(И з истории совместной антифеодальной борьбьі крестьян Украиньї и Молдавии) (На украинском язьіке)

Львов Издательство при Львовском государственном университете издательского обьединения «Вища школа»

Редактор Р. М. Б о к о ч Художнє оформлення В. О. Л у ж и н а Художній редактор І. С. К у ю ч к о Технічний редактор Т. М. В е с е л о в с ь к н й Коректор К. Г Л о г в и н е н к о

Інформ. бланк № 3934 Здано до набору 28. 06. 78. Підп. до друку 19. 02. 79. БГ 11044. Формат 84X108V32. Папір друк. № 1. Літ. гарн. Вис. друк.

6,51 умови, друк. арк. 6,55 обл.-вид. арк. Тираж 1000 прим. Вид. № 498. Зам. № 1675-8. Ціна 1 крб. 10 коп. Видавництво при Львівському державному університеті видав­ ничого об’єднання «Вища школа», 290000. Львів, вул. Універ­ ситетська, 1. Львівська книжкова фабрика «Атлас» республіканського вироб­ ничого об’єднання «Поліграфкнига» Держкомвидаву УРСР, 290005, Львів, вул. Зелена, 20.

||я Jw!r

2 &л

ИН>***у^

ій 72*Тт!?і |2ї

5е > р і " ” дДУі в щ е

ш *2*5J5,

ІІЩ І; \ — — * ж1*^3

к . « і—' Б»

рітітг

ІШ щ HyF^flL