Kolysocka 9/2017 by Колысочка-Kolíska

Колысочка Місячный часопиc про русиньскы дїти

9/2017

Обс яг

Дїточкы, доповнийте справны чісла сторі нок до бублин ід рісун кам з обсягу чісла:

Агойтє, мілы нашы камаратя! В днешнїм чіслї будете мати гляда ти і зраховати в цїлім часописї дарун кы, котры носить слухняным дїтём святый Миколай. Подля ґреґоріаньско го календаря є то 6-го децембра і под ля юліаньского календаря є то пізнїше о 13 днїв, то значіть 19-го децембра. Кедь собі добрї прочітаєте цїлый часо пис, можете ся дізнати, кілько дарунків в днеш нїм чіслї Колысайко сховав про Вас. Правилну одповідь собі сконтролюйте в рїшіню на послїднїй сторінцї часопису. Тот, хто не нашов вшыткы да рункы, няй ся верне назад на першу сторінку і іщі раз собі їх перерахує.

Русиньска літературна рубріка – проза, поезія, байкы – забавляйкы Штефан Сухый

На Миколая

Будь нянькови на помочі, дївко, матїрь утїшай. Давав-сь дары цїлый рочок? Теперь ті дасть Миколай. Вшыткы хотять добры быти, лем не все ся то удасть... Трим ся ты по чливо, сынку, дар ті властный розум дасть. Свять ся, святый Миколаю, не зато, же да ваш дар, але тым, же ня одмала учіш, бы-м ся до брым став. В тот вечур не хочу веце, з радости в мі цвине квіт,і Миколай хоче сердце, што возлюблять цїлый світ. Брати й дати радість – мило, Приклад найдеш нелем в книжцї. Бодай бы нас все кортїло каждый день давати в роцї.

Штефан Сухый

Стишок про бабку Я – мамина дївка, мама – дївка бабы. Баба была перша, я єм кус позаду. Бабо, одкы-сь пришла, з лїса, ці зниодкы? Няй усе ту будуть Твої приповідкы. Лем ты прязно слухай, так, як твоя мама, выявить ті вшытко приповідка сама.

Петро Ялч

Злата баня Вороблї

Пару воробликів Нашло злату баню: обявили сыпку, іщі нерушану. Ту їм світа жыти – у пахнячім жытї. Через цїлу зиму, мають ся де скрыти.

Петро Ялч

Злодїйка Сорока

Де ся ту взяла сорока? Нараз прилетїла. Захотїло ся ї красти, на тото ся чує сміла.

Вшытко, што є кус блискаче в єй дзёбаку кінчіть. Кідь ся ї тот план выдарить, тихо летить, ніч не гварить.

Петро Ялч

Лїсна попелушка Вовірка

З конаря на конарь скаче, быстро вертить хвостом, зберать шішкы і ворішкы, до норы за мостом. Як зачує неприятеля, напне малы ушка, понаглять до своёй хыжкы, лїсна попелушка.

Осиф Кудзей

Юрко Харитун

Як дїдо доповів приповідку, внучік ся спросив напослїдку: „Повідж, дїдку, ці то не є днесь на шкоду, же люде уж не глядають жыву воду?“

З автобусу выступили дві дївочкы. Дві герлічкы, як їх назвав дїд ко. Наміряне мають прямо до старой хыжчіны – на вікенд ід бабцї і дїдкови. Дїдко обіцяв розповісти їм штось за пулїхы. По привітаню покоштовали бабчины баникы і зачала ся пулїхова приповідка. – Дїдку, мы уже знаєме штось за вотукы – лїсковы орїшкы, якы збе рали люде, і на зиму їх до своїх коморок носили таксамо мышкы, но за пулїхы мы іщі не чули. Повіджте нам, просиме, просиме… – Пулїхы – то тыж лїсковы орїшкы. Прийде осїнь і они выпадують із каталёк під лїску. Што не вызберають люде або мышкы ці інша звірина, то прикрыє листя, а в зимі снїгова біла перина. Так ся ворїшкы дістануть до землї. На ярь, кедь засвітить сонечко, шка лупа прасне і зробить ся пучок – так як ай із каждого зерняти, або насїня. Пучок ся продерать за сонцём. – А де ростуть пулїхы? Мы бы їх могли найти? – Могли, могли, але не можете їх зберати. Пулїшкы треба із землї выдовбати. Робить ся то на ярь. – Дїдку, мы ходили з бабков довбати бандурочкы, але орїшкы в зем ли сьме нїґда не нашли. – Ани сьте не мог ли, кедь сьте о тім, што вам теперь повім, не знали. Орїшок в земли прасне і на ярь з нёго выросте мала лїсочка. Подля нёй сьме як дїти збачіли, же там треба довбати, бо там найдеме ворїшок – пулїх. Также пулїх є властно ворїшок, котрый перезимо вав в земли. На ярь ёго шкалупа прасла із зерняти ся вытяг пучок, котрый зачав рос ти, продерати ся спід землї. Пулїх ся не подарить лем так вытягнути, мусиме го выдовбати із землї палцём, або палічков. Кідь го выдовбаєме, роз тягнеме шкарупку, котра є уже праснута, і выскочіть з нёй здоро веньке, солодке зернятко. – А можеме їх потім їсти? – Вычіщены можеме такой їсти, але мы їх все назберали і принесли домів. Дві-три жменї дали на шпаргет, в якім горїло, і припечены лїпшы были як печены ґаштаны. – А де такы пулїхы ростуть? – Під каждов лїсков. Мы їх ходили довбати до нашых Лїщін. А там їх росло! Прийдете ту в яри, я вас там заведу. Мусите з них дати покоштовати сокласникам у вашій класї, но і вашій панї учі тельцї. – Та як бы сьме не дали, даме, наісто даме… Але мы хочеме іщі знати, як бабка робить баникы. – Баникы, то бабчина тайность, то вам – герлічкы мої, прозрадить завтра она сама. J

Жыва вода

„Не глядають воду безсмертности, бо днесь суть з водов іншы старости – в нашім краю од села ку місту є уж проблем найти холем чісту. “

Вера, правдивы дїдовы слова – з воды чістой є днесь ужыткова. Тече коло нас вода нежыва, бо жыву чоловік знеужывать.

Осиф Кудзей

Несподїваня Як Вовірцї дошли шішкы, дістала смак на орїшкы. Коли першый отворила – властным очам не вірила, бо там нашла красны, новы стріберны шаты баловы. Отворять другый орїшок – в нїм знова находить мішок, а там позлачены, новы прекрасны шаты плесовы. І в третїм не є ядерко, но з діамантів пуздерко, в котрім лежать поскладаны перловы шаты свадьбяны. Ту голодна Вовірочка Выпустила слызу з очка: „Про глупу приповідочку курчіть мі по жалудочку!“ Повіджте мі, чія то вина, же і в нашых потравинах, як ся то уж нераз стало – є тото, што бы не мало?

Пулїхы

Ваша – наша приповідка Ко л ы с а й к о п р и п о в і д к у з а ч н е і н а ш ы златы чітателї єй докінчать. Быв єден царь з царіцёв, котры мали три дївкы. Мадлену, Фіфлену і Елену. Мадлена барз любила їсти. Родічі їй при обідї цїлой царьской родины все знали заказовати їсти велё солодкых їдел – колачів, торт і закусків, но і вудженых ковбас і мастного мняса. Зато Мадлена тайно сходила долов до пивніцї царьского замку, де была царьска кухня і од кухарїв і кухарок собі выжадовала приправлёвати про ню – заказованы нездравы їдла. І так, зо дня на день, Мадлена ставала ся тучнїшов і тучнїшов. Фіфлена ся барз любила па радити і часто ся выкручала перед глядилом. Вішала на себе пацеркы, брала на палцї великы перстінї, мінила єдно шматя за друге – і пять раз на день. Служкы около нёй муси лы все побіговати і послугова ти їй, перезлїкати ї, чесати єй з костяным гребінём, но вна все была неспокійнїша і неспокій нїша і жадала од родічів все дорогшы і дорогшы шперкы і шаты. Елена, котру вшыткы на царьскім дворї звали фаміліар но Улька, нияк раз не обертала свою позорность на розмары своїх сестер. Любила зыйти із замку до царьской стайнї, одкы выводила на прогульку до царьскых лїсів конї із псами. Цїлыма днями перебывала ме джі царьскыма пастырями. Бі сїдовала з нима о вівцях, о тім, як стрижуть з них вовну, што із вовны вырабляють в царьскых дїлнях. Часто говорили ай о не безпечных про вівцї вовках ці медвідях. Тоты звірї каждый рік нападовали стадо овець в лїсї і пару овець зъїли, ці скорше зожерли, бо зимы в царьскій країнї были тугы, а звірї были голодны. Прінцезна Елена была барз одважна. Никого і нічого ся не бояла. Раз была на салашу, де з царьскыма пастырями вырабляла вівчій сыр. Одразу зачули велике бечаня овець в ко шарї коло салаша. Елена выбігла без страху із салаша і образ, котрый увідїла, їй на минуту цїлу замо розив. Но потім ся здогадала, же вівцям треба помагати, не бояти ся нечеканого гостя, котрый навщівив кошару. Закрічала на пастырїв і бачів і вшыткы довєдна зачали выганяты незваного гостя.

Дїточкы, вашов задачов буде доповісти панї учітельцї і своїм сокласникам, якого незваного гостя Елена увідїла в кошарї меджі вівцями. Чом ся вівцї так міцно напудили і ці ся подарило Ульцї і пастырям выгнати незваного гостя із вівчой кошары. Чом ся Улька нияк не выстрашила / не напудила. Найінтереснїше докінчіня приповідкы, котру Вам зачав бісїдовати Колысайко, пошлийте на ад ресу редакції: Часопис Колысочка, Solivarská 70, 080 05 Prešov або на мейлову адресу: kralovaluba@ gmail.com. Tїшиме ся на Вашe докінчіня Колысайковой новой приповідкы. -люк-

Родный русиньскый край – обычаїв і природы рай

Погляд до нашой історії Ой, хто, хто, Миколая любить... Святый Миколай не є якась выду мана фіґура в червенім кожуху з міхом на плечох. Миколай досправды жыв а представа, яку о нїм маєме, выхо дить з ёго благородных скутків, котры цїлый жывот робив. Свято Св. Мико лая в нашых церьквах є єдным з най векшых. Славить ся за ґреґоріаньскым тзв. „новым“ календарём 6. децембра а за юліяньскым тзв. „старым“ кален дарём 19. децембра. Св. Миколай є найзнамішым і єдным з найважнїшых святых в церьквах выходного обряду. Ёго ікона ся находить на іконостасї в каждій церькви. Має своє певне місце на лївім боцї, коло діаконьскых две рей, в главнім рядї ікон вєдно з ікона ми Ісуса, Богородіцї і з іконов святого ці свята, якому є засвячена церьков. На іконах ся Св. Миколай звекша зображує в повнім зростї або до пів паса. Бывать сивый, з высокым че лом, што сімболізує ёго мудрость або з корунов на голові. Має коротку бороду і на собі єпіскопскы ризы. В лївій руцї все тримле Євангеліє. Ча сто має ікона по краёх зображіня із жывота Св. Миколая. Попозерайте ся як вызерать ікона Св. Миколая у вашій церькви. Св. Миколай ся народив в 3. сторочу до богатой родины. В молодости ся выбрав на путь до Єрусалима, жебы ся поклонив Хрістовым остат кам коло ёго гробу. Уже од маленька быв за свою доброту і щедрость знамый шыроко-далеко. Дость молодый ся став єпіскопом в містї Мира. За влады цісаря Діоклеціана быв переслїдованый, а докінця запертый до арешту. Захранив много одсудженых хрістіанів, котрых выкупив дякуючі свому богатству. Найзнамішов леґендов із жывота Св. Мико лая є пригода o трёх дївках. Їх нянько пришов о вшыткы пінязї і не мав їм што дати на придане*, кедь ся будуть оддавати. Роздумовав, же їх продасть до публічного дому. Як ся то дізнав Миколай, рїшыв ся, же їм поможе. В ночі дав до мішочка грошы і положыв їх на воблак дому, в котрім родина жыла. То саме зробив і на другу ніч, про другу дївку. Маїтель дому быв зведавый, хто є тот благодатель. На третїй день собі на Миколая почекав. Як давав мішок на выгляд, пристрїтив го і по дяковав му. Миколай му повів, жебы тоту тайну ниґде не прозрадив. Святый Миколай умер в роцї 330. Ёго тїло было уложене до саркофаґу і намочене до міргы. Остаткы были перенешены до міста Барі. Говорить ся, же в часї єдной літурґії ся із саркофаґу зачало прудом валити таке множество міргы, же єй віруючі зберали до склянок а хосновали проти розлічным хворотам. І днесь є в саркофаґу много міргы, зато ся гово рить о чудї і вічній мірзї в гробі Св. Миколая. Святый Миколай за традіціёв доднесь кладе на облак дїтём дарун кы. Од дїтей хоче, жебы і они обдаровали своїх близкых даякым добрым скутком, а ёго самого молитвов або краснов співанков – Ой, хто, хто, Миколая любить... -зц-

* Придане, або і застря – veno

Ой, хто, хто Миколая любить, Ой, хто, хто Миколаю служить, Тому святый Миколай, На всякый час помагай, Миколай! Миколай! Ой, хто, хто к нёму прибігає, На поміч ёго призыває, Тот все з біды выйде цїло, Охоронить душу й тїло, Миколай! Миколай! Ой, хто, хто спішить в Твої дверї, Того Ты на землї і в морї, Все хорониш од напасти, Не даєш му в грїх упасти, Миколай! Миколай! Миколай, помоль ся з нами, Просиме Тя із слызами. Будеме Тя выхваляти, Імя Твоє величати, на вікы. Миколай! Миколай!

Вымалюй собі рісунок Св. Миколая

Д ї т ь с к a с пів ан кa Марьчине писмо святому Миколаё ви Слова: Штефан Сухый

Музика: Маріо Ґарбера

Чом є то так? Чом ся трясеме, кедь є нам холодно? Кедь є нам холодно, мозоґ спустить механізмы, котры нам поможуть зогрїти ся. Тряшка – єден із тых механізмів. При нїй настає мале скорочіня свалів, а робота свалів є все спроваджана увольнїнём тепелной енерґії.

Чом є снїг білый, кедь влочкы суть із леду а лед є прозрачный?

Пребач, дїду Миколаю, ісповісти ся ті хочу. Дуже бы ся мі хотїло повезти на твоїм кочу.

Чом ты одышов так скоро з нашого білого двора? О тобі, бо барз тя люблю, Стишок єм ся научіла.

Кебы ты мав добру дяку писати ня научіти, помогла бы я ті радо дары ладити про дїти.

Я малá школярька Марька, за рік буду вшытко знати. Як прийдеш на далшу зиму, уж буду сама писати.

Досправды, влочкы суть маленькы шістьгранны ледикы і кажда влочка є сама по собі прозрачна. Але они ся споюють до векшых влочок, котры уже допадують на землю. Даколи падають великы як мотылї. Цїла тота сыпка маса снїгу не пропущать світло. Тото ся од нёй одражать. Снїх ся явить білым зато, бо біле є світло сонця, котре він одражать. Кебы лучі нашого сонця были жовты або червены, так і снїг бы быв тыж жовтый або червеный. При западаню або выходї сонця, кедь ся нам лучі відять ружовыма, снїг ся нам тыж видить ружовым.

Чом падать снїг? Вшытка вода, яка ся находить на Земли, ся поступно выпарює. З рїк, морей і оцеанів під впливом сонечных лучів ся поступно выпарюють малы часточкы воды. Зато ся в люфтї находить даяке множество водной пары. То є і прічіна того, же даколи падать додж, снїг або каменець, появлює ся роса або іній. Водна пара ся поступно піднимать горї і кедь теплота є під нулов, она замерзне. Так взникають влочкы. Єднодухо повіджене, снїг – то є замерзнута вода. Крішталикы спочатку барз малы і слободно лїтають в люфтї, а кідь ся дотулять єден другого, довєдна ся злїплюють. Так ся они стають тяжшыма. А кедь ся стануть тяжшы як воздух, влочкы зачнуть падати на землю. Тот яв ся называть снїжінём. -зц-

Д ї т ь с кы гры з Колысайком Словны гры Юрка Харитуна про русиньскы дїти Хто поможе менї, мамко? – Не плач, прийде Колысайко. Юрко Харитун

Рімов аны їдла

Не треба ся мордовати, кедь ты знаєш рімовати. До слов лем буквы вписати, колись треба ґумовати. – Што ты твориш? – Нам повідж В єднім рядку є ДУХНОВІЧ, а в тім другім ПАВЛОВІЧ.

Нашы предкы говорили: – НЕ ЇМЕ, ШТО ХОЧЕМЕ, ЇМЕ, ШТО МАЄМЕ. Або – НЕ ЖЫЄМЕ, ЖЕБЫ СЬМЕ ЇЛИ, ЇМЕ, ЖЕБЫ СЬМЕ ЖЫЛИ.

І так взникли з того, може гуморнї, такзваны рімованы їдла. – Што будеме їсти? – Дам вам бандурочкы, а на верьх капусты.

Задача: Дїточкы дописують буквы, што суть вызначены чер венов фарбов

– А што на вечерю? – Так як вчера – чиру. – Про нашу дївочку? – Добру поливочку. – Про вашого сына? – Солодкого сыра.

– Але што про дїдка? – Добра каша рїдка. – А про нашу бабку? – Із куряти лабку. – А вам, добрый няньку? – Найлїпше дынянку. – Про найлїпшу мамку? – Пирогы, сметанку. – Як прийде сусїда? – Лем сухого хлїба.

М В К

Р А І

У П О

Р И І

Р А О С

Ш Д Ї

Ш К

Д А О Л

К Ґ Х Н

У А

Ш К

М О

У Л Н С В Т Ч

С В

Д Л

Н А Ч

Д ї т ь с кы гры з Колысайком Словны гры Юрка Харитуна про русиньскы дїти Дїточкы ся забавляють тым, же вытваряють новы слова доповнёванём слова намісто рісунка і так може взникнути много далшых новых слов. 8.

Р МА Т С Т Р А Д А

О КУ С ТЛУ 2.

ПИ ПО ПО

КО

3. З А

СЛО 5.

Нар о дна мудр о сть

КА КА АЧ

AЦ I Ї ОВК А

Л ЛО М

НА Р 6.

НИК О ОВ

ДНЕ

K B

Рїшіня задач:

НЕ А Р Ь

Бідный тот, хто душу не має. Хто велике не відїв, чудує ся малому. Хоць не є што їсти, лем бы было із кым сїсти. Хоць і вовна, але кышка повна. Нянько – хлїб, а мати – вода. Хоць з корыта, лем досыта. Чії дрыва, того трїскы. Своя стрїха, своя потїха. Правда світлїша як сонце. Правда колись як коса. Правда і кривда як огень і вода. Неученый, то товченый. Было што їсти, не было де сїсти. Він ай з піску выплете корбач. Кров не вода, а сердце не камінь. На сонцю тепленько, коло матери добренько. Огень огнём не загасиш. Пчола кусать жалом а чоловік словом.

1. ОМАЧКА, КОСМАЧКА, ТЛУМАЧКА; 2. ПИРОГЫ, ДОРОГЫ, ПОРОГЫ; 3. ЗАГАДКА, ГАДКА, ГАДАЧ; 4. ВАКАЦІЇ, ВАКОВКА, СЛОВАК; 5. СОКОЛ, ОКОЛО, НАРОКОМ; 6. КОМАРНИК, КОМАРНО, КОМАРОВ – Чесько; 7. ОСАДНЕ, КОСА, БОСА; 8. АВТОР, АВТОМАТ, АВТОСТРАДА; 9. ЗУБНЕ, ЗУБАРЬ, КОЗУБ.

Д ї т ь с кы гры з Колысайком АЛФАВІТ – Слова треба пи сати за собов або під собов і выберати, позначіти, або закружковати кажду третю букву і знак (наприклад – ь) і так ся дїти учать наш алфа віт – як ідуть буквы за собов.

Третю букву, третїй знак выберав із слов вам рак. Записаный цїлый рядок, а быв у тім і порядок. Як прочіташ – красный світ, бо ты знаєш АЛФАВІТ.

к д л н т р к м м р в с б к к м б п м к о п п п м г к с б р в т к м О і

л о а о і о р а а у о в о н р а у о а о к о о а і р у о о у і а л а л н

а б в г ґ д е є ё ж з і ї и ы й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ю я ь ъ

с р к а е і с т р а и т с ж л с в е к и к я к л ш р а а к а а ч к ґ є

а о т а

р ч л о о к а н к к

о к а о т е р ы

Через горы, через лїсы Миколай штось дїтём несе. Рано встаньте, позерайте, што вам дав. На облачкы – чоколадкы, до чіжмічкы – медовничкы, до боканчі – помаранчі, до кешенї – цукерничків повны жменї. А про тых, што лем злы были? Хто крав – паліцю му дав. Хто кляв – угликів всыпав. Дав палічку на заднічку, дав паліцю на задніцю.

Вставай, вночі ту быв Миколай. Як ты спав, на облачік штось там дав. Вставай, вставай, позерай. Я Миколай, іду іздалека через густый лїс. Про вашы добры дїточкы, я штось доброго принїс. Кілько маєте дїточок? – Як на небі звіздочок. А кілько дївочок? – Як на луцї квіточок. Кілько хлопцїв? – Як у лїсї бучків. – Маю повный міх, подїлити я не міг. Як будуть вставати, треба їм роздати, а я Миколай, іду в другый край.

Дверї не замыкай, вночі прийде Миколай. Попід стрїху несе в міху: добротинкы, лакотинкы, уж ся нам збігають слинкы. Миколай за пасом, златый ключік носить. Вночі, коли каждый спить, дверї скоро отворить, розвяже великый міх. Хто быв добрый цїлый рік, рано встане – величезный дар дістане.

Вы співали мамко прекрасны співанкы

а д о к а а к а и к

АМОР, БАНДА, БАСА, БУБЕН, ГАРФА, ГОЛОС, ГУСЛЇ, ДВЕРЇ, ДЕЦІМЫ, ДУЕТ, КАРІЧКА, КЛАВІР, МЕЛОДІЯ, НОТА, ФУЯРА, ТАНҐО, ТРІО, ТОНЫ, ТРУБА, СМЫК, СОЛО, СПІВ, ЧАРДАШ

н а к

а к

Лїгай, вночі прийде Миколай. Рано встанеш, штось дістанеш. До чіжмічкы цукерничкы – округленькы, солоденькы.

Вісемнапрямник Юрка Харитуна

а к

ВІНЧОВАЧКЫ Юрка Харитуна

к ц

Дотеперь памятам нашы _ _ _ _ _ _ _ _ _ . A

Д ї т ь с кы гры з Колысайком 1. Колысайкове тайне писмо.

Доповнийте буквы подля рісунків і прочітайте слова, якы тайным писмом написав Колысайко.

2. Роздїль лініями фіґуру нахо дячу ся злїва на такы самы ча сти, якы суть нарісованы справа.

3. За помочі сімболів дорісуй злїва од чары рыбкы. Справа нарісуй то саме чісло курят.

4. Дорісуй злїва од чары двох мотыликів. Справа нарісуй веце квіточок, як мотыликів.

Д ї т ь с кы гры з Колысайком Такый обрядный хлїб ся в Карпа тах пік, а даґде і доднесь пече в многых родинах на Рождественны свята. До тїста ся придавали рїзны зерна, насїня, струковины, котры мали і в далшім роцї забезпечіти в ґаздівстві добрый уроджай. Тїсто ся заправляло студниковов водов, а придавала ся і свячена вода і посвячене зїля, котры мали принести певне здоровя і по году в родинї. В серединї вправленого тїста ся зробила ямка і клала ся там скляночка з медом і чеснок. Тоты потім цїлый рік служыли на лїчіня, на зарїканя і на іншы маґічны рітуалы. Такый обрядовый хлїб на рождественнім столї мав подля народного вірованя за безпечіти на далшый рік каждоденный хлїб. З того хлїба ся на вечерю не їло. Хлїб ся оха бляв на столї аж до Нового рока а їсти го мож было аж тогды. Назва того хлїба походить з передхрістіяньского періоду. Тогды тота назва означовала славяньске свято зимнёго сон ценавертаня. Означовала перекрочіня з єдной половины рока до другой. Може і зато до днесь зістає __ __ __ __ __ __на столї так довго, жебы перекрочів з єдного рока до другого. -зц-

Як ся то называть?

2. 3. 4.

3. 4.

5. 6.

5. Котре звірятко є моє? Чітай речіня і вычаркуй звірята, котры не суть твої. Моє звірятко має веце як єдну фарбу. Моє звірятко має довгый хвіст. Моє звірятко не їсть бананы. Моє звірятко є векше як я!

Задача 6

Зробте собі самы! Вырабляме на Рождественны свята

Во вняна шапка Подьме собі вєдно выробити маленькы вовняны шапочкы. По ужыти їх мож ці як оздобкы на рождественну ялічку, зробити з них ключенку або просто як шапочку про малы попкы. Навод є барз про стый, зато віриме, же вєдно то істо зробиме. БУДЕ НАМ ТРЕБА: вовну розлічных фареб, ролку з тоалетного папіря, ножычкы, блайвас/тушку, лінійку (pravítko) ПОСТУП: 1. На зачатку собі зложиме ролку од то алетного папіря, жебы ся нам лїпше міряло. Наміряме і нарїжеме пасикы шырокы 1,8 центіметра. 2. Дале собі наміряєме і нарїжеме вовну в довжцї приближнї 35 центіметрів. 3. Кусочкы вовны поступнї перетїгуєме за помочі случкы через ролку. 4. Потім вольны части вовны перетягне ме внутрїшнїм боком ролкы так, жебы нам обвита волнов ролка папіря вытво рила навколо будучой шапкы лем. 5. Теперь вовну звяжеме. 6. Кінцї вовны застригнеме на меншы, жебы нам взникла на шапочцї бомбу ля. Кедь хочеме з шапочкы мати оздо бу на стромик або ключенку, так тре ба собі охабити з бомбулї на шапочцї дві волокна вовны, жебы было за што привязати. -зц-

А шапочка є гото в а!!! Рїшіня задач: с. 9, – Вісемнапрямник: КОЛЫСАНКЫ с. 10, – Тайнічка: КРАЧУН с. 11, – Рїшіня:Tреба чісло 66 переверунути. Тогды дістанеме чісло 99, што є чісло 66 звекшене о єден а пів раз В цїлім чіслї часопису ся находить 12 дарунків.. ЖРІДЛА: Сухый, Штефан: Незабудка, с. 31, 37, Азбукарня, с. 9-10, 41. Ялч, Петро: Мамко, подьме чітати...., с. 62, 86, 87. Кудзей, Осиф: Байкы – Забавляйкы. с. 6, 53. Харитун, Юрко: з приправлёваной книжы: Дякую, мамко!, http://www.fun-edu.ru/, http://allforchildren.ru/, https://sk.wikipedia.org/wiki/Mikul%C3%A1%C5%A1_z_ Myry , http://www.ludovakultura.sk Kolysočka – časopis pre rusínske deti. Ročník I., vychádza 10 čísel ročne, prvých šesť – dvojmesačne, posledné 4 – mesačne. Vydáva Občianske združenie Kolysočka – Kolíska, IČO 42239010, Solivarská 70, 080 05 Prešov. Redakcia: šéfredaktorka – PhDr. Ľuba Kráľová, PhD., redaktorka – Mgr. Zdenka Citriaková, ilustrátorka – PaedDr. Eva Ilkovičová, jazyková redaktorka – PhDr. Kvetoslava Koporová, PhD., grafická úprava а počítačová sadzba – Ing. Tomáš Tilňák, Prešov, tlač – Grafotlač Prešov. Rozširuje a objednávky na predplatné prijíma redakcia časopisu. Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR – program Kultúra národostných menšín 2017. Cena jedného čísla 0,50 €. Rukopisy a ilustrácie nevraciame. EV 5528/17, ISSN 2585-7045, EAN/ ISSN 977258570400006.

Колысочка – часопис про русиньскы дїти, Рочник І. Выдає – Обчаньске здружіня Колысочка -- Kolíska, Соліварьска 70, 080 05 Пряшів. Редакція: главна редакторка – ПгДр. Люба Кралёва, ПгД., редакторка – Мґр. Зденка Цiтрякова, ілустраторка – ПаедДр. Ева Ілковічова, языкова редакторка – ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., ґрафічна і тeхнічна обрoбка текстів – Інж. Томаш Тілняк, Пряшів, друкує Ґрафотлач Пряшів, Цїна окремого чісла – 0,50 €, Рукописы і ілустрації ся не вертають. EV 5528/17, ISSN 2585-7045, EAN/ ISSN 977258570400006.