Ya vdiachnyy, Hospody, Tobi by Tymofiy Zahidniak

Тарас Коковський

Я ВДЯЧНИЙ, ГОСПОДИ, ТОБІ… ПОЕЗІЯ, ПЕРЕКЛАДИ

МОЛИТВА За кожен день, за кожну мить, Прожиту в щасті чи журбі, За дар прощати і любить Я вдячний, Господи, Тобі. За мир, що заступає гнів, За небеса ці голубі, За друзів і за ворогів Я вдячний, Господи, Тобі. Хоч я блукав, немов сліпець, Мене Ти кликав з року в рік, Обмив гріхи і дав вінець, Щоб я Твоїм вже був повік. Я розповісти хочу всім, Як Ти мене урятував, Як запросив до Себе в дім, Щоб я довіку гостював. Усіх Твоїх благословень Не зможу я перелічить, Котрі даєш Ти кожен день, Даруєш щедро кожну мить. О, як збагнути ту любов, З якої Ти пішов на хрест, Пролив за нас святую кров, Щоб ми вознеслись до небес! До Тебе, Спасе мій, молюсь Щоденно в радості й журбі, За все, що маю, поклонюсь Одному, Господи, Тобі. 2009

ПЕРЕСПІВ 22-ГО ПСАЛМА Господь – мій Пастир, з Ним повік не знатиму біди. Провадить Він овець Своїх до трав і до води. Він душу оживля мою аж до самих основ, Дарує милість і любов щоденно знов і знов. В долину смерті зійду я, й не побоюся зла, – Зі мною Ти, рука Твоя не раз мене спасла! Мене на учту запросив, відвівши ворогів, Своїм ісопом рясно вмив і дав скарби дарів. Твої лиш милість й доброта підтримують мене, В Твоєму Домі благодать і щастя неземне. 2008

ОСІНЬ... У парку клени, наче ліхтарі! Калина зодягнулася в багряне, Вже паморозь сріблить все на зорі, І стеляться над річкою тумани. Малює осінь чарівний пейзаж, І цю красу не втиснеш в жодну раму... Сподобалось? Дарую - він вже ваш, Мені дістався перед тим так само. Пройдімось галереями садів! Відчинено від жовтня по листопад, Ходім на двір, і нам забракне слів, Залишмо вдома повсякденний клопіт! Бо ця краса недовго так трива, Що завше не встигаєш надивитись, Ще місяць - і закінчаться дива, А потім клени в парку будуть снитись… 2008

СПОВІДЬ МЕГАПОЛІСУ Мегаполісу натовп поспішний Ностальгію ятрить за селом... Многоликий і премногогрішний Стільки всього тут переплелось! Місто-велетню, ти в свої сіті Не силкуйся спіймати мене Я довіку приписаний в світі, Де повітря духмяно-хмільне. Де травневі сади в молочаї, В небі жайвір над полем співа, Де в бузково-жасминовім раї Забуваєш думки і слова... Я до тебе навідатись можу Ну хіба що на день або два, Довше ні...Я за це перепрошу: “Мушу їхати... Вибач... Бувай!” 2008

СЛОВО ПРО ПІСНЮ Так пісня нині обміліла, Хоч як її не прикрашай... Лишилось в неї тільки тіло, Пропали серце і душа. Шедеври стали “неформатні”, Що пережили всі часи, І ні про що вже блеять ладні Ці "негритянські" голоси. Одне втішає - батько з сином, І далі, - що б там не було, “Рушник” співають й “Черемшину” Коли зберуться за столом. 2008

ЗБОРІВ Думки, чуття, і завжди поруч Полиця книг, яким чимало літ. Вертаю в снах в старий, зелений Зборів, Біленьку хату бачу у селі... Весняний день, бабуся-липа Згадає, як ще юною була, І як колись на диво ніжним цвітом Вона красунею цвіла… Такі ж поля, зелені, неозорі, І серед них у сивині століть Зелений, вічно юний Зборів, І осокорів синя верховіть. 1972

СІМНАДЦЯТА ВЕСНА… Моя сімнадцята весна Стояла вчора на порозі, А вже сьогодні – я в дорозі, І серце зігріва вона. Шкільні минулися роки, Щасливих днів було немало. Моє дитинство в них зосталось, Спливло, мов течія ріки. Тоді ще, в Зборові, малим До школи бігав на світанку, А небокрай палав серпанком, Туман стелився, наче дим. Згубилось в швидкоплинні літ До болю рідне все і близьке, За обрій сонце низько-низько Зайшло, ледь-ледь лишивши слід. .................................................. Ще будуть весни, тільки час, Найкращий час не повернути, Його ніколи не забути, Він в серці кожного із нас. І973

ІМІТАТОРИ Ми на кожному місці актори Тої сцени, що зветься життям. День і ніч – то лиш ряд перетворень, Перевтілень одного буття. Знов на вікнах опущені штори, Сотий раз копіюється гра, Імітуються радість і горе, Буря оплесків й дружне “ура”. 1982

ВЖЕ ДОСИТЬ Я вже не можу більше прикидатись, Демонструвати захват від буття, Від лозунгів надмірних і овацій Перетворились в попіл почуття. Наче немає іншої дороги, І заглушив бур’ян усі стежки?… Лиш крок убік – і вже перестороги, Лиш слово правди – в тундру на роки. 1983

РІДНА ШКОЛА Іду своєї школи коридором, Колись таким широким, а тепер… Спіймав себе на думці –як же скоро Ми виросли! Хтось спився, хтось помер… І вже чужими стали рідні стіни, І відійшли у вічність вчителі… Тепер вже ми самі є “ковалі”, І кожен з нас в своїм нещасті винен. Хтось утвердився з-поміж нас в житті, Один поважним став, а інший скромним, Літа минули, - світлі, золоті, І знову перед нами – невідоме. А юнь все та ж – грайлива та хмільна Від щастя, що попереду чекає. Розчарувань ще спробує вона, А ми до них лиш в споминах вертаєм. 1993

Ми стільки жили в тенетах Страху, Де ледве Правди зернина визріє... А може “гласність” - то просто захід, Щоб знову виявить “інакомисліє”? 1989

“СВЯТКОВЕ” Вулиці в гаслах і чергах, Шкіриться в очі плакат, Зболені залишки нервів Завтра - усі на парад! 1984

ПОТРІБЕН ЧАС Потрібен час, щоб оцінити втрату Людей, котрих любив ти стільки літ… І за життя не встиг їм це сказати, Яке минуло, наче первоцвіт... Думки долають про добро і щирість, Що дарувать вагаємось, на жаль, І журавлі, які летять у вирій, Бентежать знов забуту вже печаль. Одні відходять, іншим треба жити, Так було завжди на оцій землі, Запали в душу спомини і квіти, І ця прощальна пісня журавлів. 1995-2008

ОСІНЬ… Тихше! Чуєте? - Осінь! Мовчки йду по алеї, Крик опалого листя десь озвався у серці. Журавлі в листопаді... Як в сповільненім кадрі Так повільно спадають на землю листочки. Ні, я зовсім не плачу, Де ви бачите сльози, – То останній дарунок Швидкоплинного літа. Тихше! Чуєте? - Осінь! Я навік закохався В шепіт ніжних берізок. 1975

УКРАЇНІ Ще розтануть сніги і прокинеться літо, І піснями ударять в серця солов’ї, І зорітимуть знову в саду нашім квіти, Що їх ніжно так пестили руки твої. Не зів’янути їм, незабутнім, довіку, Поки родять у серці наснаги жита, Поки радість дається і біль чоловіку, Поки совість пречиста і пам’ять свята. І тоді з забуття, запізніло, нам знову Подаровані будуть довіра і дар співчуття, В зачерствілій душі озоветься промовлене Слово, І в маленьких долонях нестиме надію Дитя. Бо зима відступає і крига скресає на ріках, Поки родять у серці наснаги жита, Поки радість дається і біль чоловіку, Поки совість пречиста і пам’ять свята. 1985-2009

Моя душа – невиплакана скрипка, Торкнися струн – і, радосте, прощай! І знов печаль безслівна і незникла Стискає серце дужче, ніж відчай. 1985

НЕ ЗАЛИШАЙ… Як місця не знаходжу від печалі, І кожен спогад - все, що в мене є,Мені лиш ніжність чарівних конвалій До розпачу вдаватись не дає. Згадаю знову в самоті вокзальній Отой твій погляд, - щирий та ясний, І найдорожчий дотик губ прощальний, Що білим птахом розбиває сни. Зимова ніч щось лагідно шепоче, Сліди розлук ховає знову сніг, І навіть вітер заважать не хоче Сніжинкам тихо падати до ніг. І квітне жаль трояндами сумними, І знову в серці смуток через край... Серед людей з байдужими очима Не залишай мене, не залишай. 1978

РОМАНОВІ КУПЧИНСЬКОМУ Хіба не диво ці пісні, Написані поміж боями, Як кров лилася ручаями В одній за одною війні?! Хіба не диво та любов, Що серце кожне наповняла, Стрільця і цісаря рівняла, Вмирала й воскресала знов?! 2002

ПІСНЯ ПРО ДРУГА Щасливий той, хто друзів вірних має… В житті і смуток замикає круг, Коли в надію віру ти втрачаєш, Тобі на поміч прийде вірний друг. Умій цінить за різним – найдорожче І суть простих, невишуканих слів, Бо в цілім світі, знаю я – ніхто ще, Без друзів залишитись не хотів. Я дорогих дарунків не чекаю, Бо слова щире – найцінніший дар. А є слова, що наче окриляють, Й злетіти хочеться аж до найвищих хмар. Правдивим будь і в кожному діянні Ти найсвятішим запали свій дух, Нехай завжди – у щасті і ваганні З тобою поруч буде вірний друг. 1977

СИРОТІЮТЬ ХАТИ… Сиротіють батьківські хати... Та ще довго у снах мама й тато Будуть нас до воріт проводжати, І назустріч подвір’ям іти… 2006

Ні часу плин, ані дощі Не зітруть спомини ніколи – Завжди щось коїться в душі, Коли проходжу біля школи… 2002

БАТЬКОВІ Мені ніколи не забути Той жаль в очах твоїх і біль, І відчай в серці, як отрута, – Несила помогти тобі І щось змінити – годі, годі Останнім потиском руки… ……………………………. Цвітуть черешні на городі, Сідають бджоли на квітки. 1996

ТАК СЯЮТЬ ЗОРІ НА СВІТАННІ Так сяють зорі на світанні В оці жовтневі тихі дні! Нам осені пора прощальна Отвіт дарує – «так» чи «ні». Чи те збулось, чого жадалось, Чи марно страчена весна? Які чуття в душі зостались, Як келих випито до дна… Ні, не здолати безнадії, Наснаги сповнені серця, Якщо вони плекають мрії І палко люблять до кінця... 1988

СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ РАНО ПОМЕРЛИХ ДРУЗІВ Ігора Т. та Юрія З. Здається часом – винен, що живу, А вас немає – Ігоре та Юро… Я бачу вас не снах, а наяву, Розбивши забуття товстезні мури. Я чую сміх ваш щирий та дзвінкий, І в котрий раз дивлюся вам у вічі, А ваші недоспівані роки і весни Вже ніхто не перелічить… Але і з Лети пам'ять проросте, Щоб стати птахом, променем, травою, І знову забрунькує й зацвіте Древо життя у вас над головою, І світлий шлях ваш вкриє первоцвіт… Ви ждете не печалі напускної, А радості, що наповняє світ, Одвічно розтривожений весною. 1982

КОРІННЯ РОДУ Моя бабуня (Царство їй) Була поетом До пісні, часом, “на ходу” Додасть куплета. А голос мала чарівний Співала в храмі. Господь від неї щось вділив Мені і мамі. Воно незримо пророста Годинно й денно... У вчених відповідь проста: “Спадковість, гени”. ……………………………. Я, власне, тут не про талант, Не про природу, Як дивно в нас переплелось Коріння роду. 2007

ВТРАТА ІЛЮЗІЙ Вони вже вкотре кажуть нам: “Живем на зламі”. Програми й автори програм Одні й ті ж самі. Їм вже вдалося задобрить Перо та ліру, Лишився зовсім “дріб’язок” Розп’яти віру... 2001

Арсену Монастирському НА СПОМИН ПРО ДРУГА Перша осінь без тебе і літо… Простяглися у вічність роки… Розлетілись у світ, наче діти, Надруковані другом книжки. Розділились на «до» і на «після» Кожен день, кожна мить, кожен біль, І лунатиме синова пісня, Як присвята любові тобі. Тихим щемом бринітиме нота, Що в останнім акорді згаса, Даруватимуть спомини фото, Наче яблука – батьківський сад… Вже залишили гнізда лелеки, Як судилось і нам залишать… Нині тут десь твоя недалеко Поміж нами витає душа… Перша осінь без тебе і літо… Простяглися у вічність роки… Розлетілись у світ наче діти Надруковані другом книжки. 2006

СТАЛІНІСТИ Витягли “вождя” із нафталіну, Обдивились на усі боки, Втішились - “Живий ще! Не загинув, Нині треба сильної руки! З нею негаразди всі поборем, Виб’ємо дурне із голови, Щоб ОУН-УПА з Голодомором, Вже ніколи не згадали ви!” …………………………….. Дяка Богу, що подібні мрії Не здійсняться, - нині інший час. Та Москві і далі сниться Київ І ще буде снитися не раз. 2009

ПРОСТОТА - Він пише надто спрощено і дивно, Воно не варте навіть і гроша... - Можливо це здається примітивним, Так відчувають серце і душа. - Ну де, скажіть, тут милозвучність рими, Політ фантазій, витонченість слів? - Я, звісно, завше переймаюсь ними, Та більше тим, що висловить хотів. - Якісь і стиль, і форма тут туманні, Банальні порівняння й почуття… - Окрім да Вінчі також Піросмані Напевно має право на життя? …………………………………….. Крізь хаос “еґо”, шкіл та філософій Незримо і одвічно пророста Та, до котрої підійти б хоч трохи Господніх слів велика простота… 2009

ПРО ДОВКІЛЛЯ, І НЕ ТІЛЬКИ В знайомих якось німець гостював, І, надивившись, як живуть в нас люди, В кількох словах усе підсумував: “У вас ще довго тут ладу не буде…” Яким важким не було би життя, Чого б не бракувало нам щоднини, Перетворить довкілля на сміття? Це, вибачте, залежить від людини. Це наші – “рідні”, не з чужих країв, Свої – знайомі, приятелі, друзі Жбурляють всюди хто що не доїв – У парках, скверах або в лісосмузі. Тут винен не лише менталітет, А ще й - батьки, держава, виховання, Той дядько, що займає кабінет, Й не виправдав людського сподівання. Тут винні всі – великі і малі, Це наша совість й повсякденний клопіт, Щоб в Україні – в місті і селі Було не гірше, ніж “у них, в Європі”. Бо нашим обіцянкам і словам Ніхто у світі більше не повірить, Якщо в держави хоч і гідний крам, Але брудні і хата і подвір’я. 2009

ПРО ЛЮБОВ Скрізь пишуть і говорять про любов, Чуттєвість, пристрасть - мало не щоднини, Та про одне дещицю ти б знайшов Кохання чоловіка до дружини, Чи про дружин кохання до своїх Чоловіків - довіку Богом даних, Хороших, ніжних, добрих, дорогих, Найкращих в світі, вірних і коханих. Хтось зауважить: “Жінка, чоловік Це так банально і не романтично!”... Тоді стають навіщо на рушник, І присягаються кохати вічно? 2009

ДРУЖИНІ За вірність нині келих підіймаю, За щиру ніжність наймиліших рук, За те, що ти до нинішнього маю Так берегла кохання від розлук. За те, про що ніхто не знає в світі Крім нас обох, щасливих назавжди, За ті листи, що так чуттям зігріті, Котрі мене боронять від біди. За те, що ти так можеш зрозуміти, Жіночість, біль віддати до кінця, За цю весну й зігріті серцем квіти, Що так тобі, кохана, до лиця. Ну що я сам, розчулений до краю, Життя без тебе, – доля не моя. Ну що я сам без твого “Обіймаю”, Без слів оцих в листах: “Завжди твоя...” Кохана, від розлуки до розлуки Живу тобою, рідна, уві сні Цілую наймиліші очі, губи, руки, Навіки подаровані мені. 1979

НЕЧУТНО ПОПІД ВІКНА ХОДИТЬ ВЕЧІР Нечутно попід вікна ходить вечір, Поміж сестер засяяла зоря... Я ніжно обійму тебе за плечі, Коли останні промені згорять. Радітиму, як діти, й щохвилини Дивитимуся в карі озерця, Впаде роси вечірньої краплина У хмелем переповнені серця. А потім, на прощання, коло хати Я поцілую дорогі уста Й подумаю: “Невже ще хтось кохати Тебе у світі зможе щиро так?” 1978

Я СЛУХАВ ПЕРЕДАЧУ ПРО ГЛУХИХ... Я слухав передачу про глухих, Ті почуття і жаль забути важко… “Яка в вас мрія?” - запитали в них, Хтось відповів: “Почути пісню пташки…” Бринять у серці досі ті слова, А зовсім поруч не глухі і зрячі Поводяться, як часто це бува, Так, начебто, не чують і не бачать… Як мало ми цінуєм Божий дар Ходити, чути, бачити, любити, Розгледіти щось дивне поміж хмар, Дощу і сонцю тішитись, як діти. Дещицю, як задуматись на мить, У цьому світі треба чоловіку… Даруй нам, Боже, віру не згубить І ще – людьми лишатися довіку. 2009

Кілька слів про любов Ми вчимося любить через біль, через жаль, через муки, Відцвітають літа і збирає врожай сивина, Але тільки тоді, коли з’являться перші онуки, Пізнаємо любов і якою є справді вона… 2011 Онко-нелогічне З.М. Шпиталь… Діагноз… Невблаганний час Спливає в позамежжя по краплині… Непевне “завтра” вже чекає нас, І ще живе минулим певне “нині”… 2011 Друзям Мені з вами так легко і просто Розмовляти – аж вистигне чай, І свіча, що заплакана воском, Вже засне, як бува зазвичай… 2011 Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть... (Матвія 6:19,20)

Іронічно-самокритичне Щоденний вірш – не самоціль, Потрібно мати що сказати, Бо час мине і знищить міль Думки куценькі й плагіати… 2011

ПЕРЕКЛАДИ Зі скарбниці світової пісенної християнської поезії1

1 Партитури і виконання можна знайти на моїй веб сторінці - http://taras2008.ucoz.ua/publ/6-1-010 3

ТУДИ, ДЕ ПАСТУХИ, ВКЛОНИТИСЯ ПРИЙШЛИ (Where Shepherds Lately Knelt) Jaroslav Vajda, 1919 - 2008 Переклад з англійської Тараса Коковського, 2009р. Туди, де пастухи, вклонитися прийшли, Забрів якось і я в сум’ятті почуттів, І тут знайшов я втіху та спокій, І тут знайшов я втіху та спокій. На сіні, в ясельцях – предивнеє Дитя Лежало в пеленах – як ангел об’явив, Воно моє змінило все життя, Воно моє змінило все життя. Все сталось, як пророк Ісая нам звістив, Цю радість передать мені забракне слів! – Князь миру став Спасителем моїм, Князь миру став Спасителем моїм. Як можу я забуть Його святу любов – Небес безцінний дар і кров’ю змитий гріх, Що Він пролив за мене і за всіх. Що Він пролив за мене і за всіх.

ПРЕСВЯТИЙ НАШ БОЖЕ (Holy, holy, holy) Walter Ehret Переклад з англійської 2004 Пресвятий наш Боже, Ти єси один В Трійці неподільній – Дух, Отець і Син. Лиш Тобі належить Слава і поклін, Творче Всемогутній – Ти єси один. Пресвятому Богу Пісню вознесім, Що в Христі спасіння Дарував усім. Милостивий Боже – Дух, Отець і Син, В Трійці неподільній Ти єси один.

ВІН ВОСКРЕС! (Christ is risen! Raise your voices) Frank von Christierson, 1900 -1996 Переклад з англійської Т.Коковського, 2007 Він воскрес! Христа і Спаса Кожен нарід прославля, Він воскрес! Співає разом Пісню слави вся земля. Смерть і гріх здолав Син Божий, Він воскрес! «Славім Царя, Що над смертю Переможець!» Лине пісня за моря. Він для нас життя небесне У раю приготував, Дав нам певність, що воскресне, Хто життя Йому віддав. Жаль і смуток хай щезає, Безнадія – не для нас! Нині вся земля співає: «Він – наш Спас!»

ЗМІЦНИ У ВІРІ, БОЖЕ, НАС (Lord, keep us steadfast) Martin Luther 1483-1546 Англ.версія - Tr.Catherine Winkworth, 1829 -1878 Переклад з англійської Тараса Коковського, 2007 Зміцни у вірі, Боже, нас, Нехай зближається кінець Тих, хто спасіння повсякчас Бажає звести нанівець. Ісусе Христе, тільки Ти Дорога, правда і життя! Святую Церкву захисти, Щоб ми повік славили Тя! Правдивий мир усім подай, Наповни втіхою серця, Хай величає кожен край Христа, і Духа, і Отця.

ЩО ЗА ДИВНЕ ДИТЯ (Lovely child, holy child) David N. Johnson Переклад з англійської Т.Коковського, 2005 Що за дивне Дитя, В Нім свята чистота, Немовлятко і Цар, Всього світу Володар, Алілуя, Алілуя. Дивне світло облич, Осява темну ніч, Розбиває пітьму, Заспіваймо всі Йому, Алілуя, Алілуя. Немовлятку святім Ну ж бо дари несім, Прославляють Христа, Кожен нарід і вуста, Алілуя, Алілуя. Нині радість у нас, Народився нам Спас, Немовлятко і Цар, Всього світу Володар, Алілуя, Алілуя.

НЕ БІЙСЯ, ДУШЕ (Be still my soul) Catharina von Schlegel, 1697-? Translated from German by Jane Borthwick, 1813 - 1897 Переклад з англійської Т.Коковського,2008 Не бійся, душе, – твій Господь завжди З тобою поруч в радості й журбі, До Нього линь, до Нього лиш іди – Він допоможе нести хрест тобі. Не бійся, душе, Друг найкращий твій Тебе провадить там, де мир й спокій. Не бійся, ні, – минуле й майбуття В Його руці, бо Він керує всім, У Ньому певність, втіха і життя, Твоя надія – тільки в Нім однім. Не бійся, душе, – я скажу чому: Вітри і хвилі коряться Йому. Не бійся, душе, у найважчі дні, Коли найближчі зрадять в день біди, Лиш пам’ятай – Господь не зрадить, ні, Ти свій тягар на Нього поклади. За всі гріхи твої Він заплатив, За тебе на Голгофі кров пролив. Не бійся, душе, – недалекий час, Коли з Христом навіки ми будем На небесах, де Він чекає нас, Де сліз не буде і земних проблем. Не бійся, душе, злу прийде кінець, Хто вірним був – отримає вінець!

ЯК ПИЛЬНУВАЛИ ПАСТУХИ (колядка) Г.В.Фінк (1783 – 1846) Переклад з англійської Т.Коковського, 2008 Як пильнували пастухи овець в нічній пітьмі, Господній ангел їм з’явивсь у сяйві неземнім. “Не бійтесь!” – зляканих втішав, і так промовив їм: “Звіщу велику радість вам, що станеться усім: В Давида місті щойно ось, - який преславний день! – Прийшов у світ Господь Христос, – Володар всіх племен. Підіть, погляньте, ось вам знак – не в шатах золотих, Дитя, сповите в пеленах, у ясельцях лежить”. Силенна сила в небесах з’явилась ангелів, І над землею забринів хвали і слави спів: “Всі славте Бога!” – раз у раз лунає звідтіля, Хай миром й спокоєм уся наповниться земля!

МАЛЕ МІСТЕЧКО ВІФЛЕЄМ (колядка) Л.Х.Реднер, 1868 Ф.Брукс, 1868 Переклад з англійської.Коковського, 2008 Мале містечко Віфлеєм Вже сон заколисав, Коли новий з’явився день в темряві із темряв. Зайнявся раптом сяйвом незвичним небозвід, Родився Той, Кого весь люд чекав багато літ. В долину сліз зійшов Христос, щоб смерть перемогти, І Добру Звістку в царство зла Із неба принести. Хвалу несіте, зорі! Співа Тому, Хто є В небесному просторі, – усе єство моє. В найтихшу ніч, що тільки є, Свій мир небесний Сам Спаситель в яслах подає Всім струдженим серцям. Невидимо й нечутно, крізь гомін бур і гроз, До всіх, хто тільки жде Його, – прийде Ісус Христос! Будь з нами, Христе, повсякчас, Твоя безцінна кров Змиває гріх і кожен раз Дарує нам любов! Хор ангелів небесних співа про Бога сил: «Прийди, пануй завжди між нас, – Ісус Еммануїл!»

Я НА ТЕБЕ ПОКЛАДАЮСЬ (I am trusting you, Lord Jesus) Author: Henry W. Baker (1821 - 1877) Переклад з англійської Т.Коковського, 2008 Я на Тебе покладаюсь – В радості й журбі За спасіння дар вклоняюсь Лиш Тобі. Лиш у Тобі, Христе-Спасе, Прощення провин. На хресті здобув життя нам Божий Син! Він безцінною Своєю Кров’ю нас обмив І прийняв увесь на Себе Божий гнів. О, Ісусе! Ти провадиш Крізь життя мене, І даєш нам хліб насущний День за днем. Не змаліє Твоя сила, Господи, повік! Так у Слові Пресвятому Ти прорік. Нас Ісус Христос за руку В небеса веде, Дім на камені ніколи Не впаде.

ЛИШЕ ТОБІ Переклад з російської Т.Коковського, 2008 Лише Тобі – мій дім і я Бажаєм, Господи, служити. Благослови, щоб ми могли В правдивім послухові жити. Допоможи нам повсякчас В Твоїх очах добро робити, Щоб пам’ятали ми щораз, Як одне одного любити. Щоб пильнували ми той храм, Що завдяки Твоїм словам Було закладено у нас, В котрому Ти, і Дух, і Спас. ====================== Під Твою ласку віддаю, Я, Боже, всю свою сім’ю Дай, щоби завжди були ми Твоїми вірними дітьми.

АГНЕЦЬ БОЖИЙ (Lamb of God, pure and holy) Agnus Dei — частина Служби Божої західного обряду. N.Decius – 1485-1546 Переклад з англійської Тараса Коковського, 1998 Божий Син, чистий й святий, Пішов на хрест у муках. Агнець, що був розп’ятий, Чий послух – нам наука. Він всі гріхи поніс за нас, Від відчаю всіх нас спас. Помилуй же нас, о Ісусе! Божий Син, чистий й святий, Пішов на хрест у муках. Агнець, що був розп’ятий, Чий послух – нам наука. Він всі гріхи поніс за нас, Від відчаю всіх нас спас. Помилуй же нас, о Ісусе! Божий Син, чистий й святий, Пішов на хрест у муках. Агнець, що був розп’ятий, Чий послух – нам наука. Він всі гріхи поніс за нас, Від відчаю всіх нас спас. Свій мир нам зішли, о Ісусе!

ХВАЛІМ УСІ ТВОРЦЯ! Мартін Рінхард (1586 –1649) Переклад з англійської Тараса Коковського, 2007 Хвалім усі Творця і серцем, і вустами! Він творить чудеса і в нас, і перед нами. З початку наших днів, тепер і повсякчас, Зі щедрої руки Він все дає для нас. Хвалім усі Христа – Спасителя Живого, За нас перед Отцем Заступника Благого! Він смертю смерть здолав і викупив усіх, Над нами відтепер не має сили гріх!

ОБРАЗ ТВІЙ НА МОЇМ СЕРЦІ (On my heart imprint your image) Tomas H.Kingo (1634-1705) переклад з англійської Т.Коковського, 1997 Образ Твій на моїм серці, Любий Христе, як печать. Ні вітрам його не стерти, Ні багатству не здолать. Пам'ятатиму весь час Цей Христос, що вмер за нас, Грішні, втрачені створіння, Став нам славою й спасінням! Я благаю: “О, Ісусе, Втіху дай в тяжкій борні, Поможи під час спокуси, Будь зі мною по всі дні, Щоб надія і любов Обновлялись знов і знов Через смерть Твою Й безцінні – муки, біль І воскресіння!”.

СВОГО ДУХА НИНІ, ОТЧЕ (Hear us now, our God and Father) Text: Harry N.Huxhold, b.1922 Переклад з англійської Т.Коковського, 1998 Свого Духа нині, Отче: Ми благаємо – зішли Твоїм дітям, що навіки Присягнуть Тобі прийшли. Поєднай серця в молитві, Що не матиме кінця… Хай приймуть благословення З рук Небесного Отця. Дай їм радість і надію, І у смутку не лишай. Кожен день – у щасті й горі, Завжди з ними пробувай. Довгих літ життя земного Дай їм, Боже, перейти, Аж допоки не покличеш Їх в Свої оселі Ти.

БОЛЮ СПОВНЕНИЙ І СМУТКУ (Stricken,smitten and afflicted) Text: Thomas Kelly, 1769 – 1855 Переклад з англійської: Тараса Коковського, 1997 Болю сповнений і смутку, Він вмирає на хресті… Це Ісус, котрого люди Всі покинули, то Він, – Той Пророк, так довго жданий, Син Давидів, Бог і Спас! Слово вірне і правдиве – Ось який є доказ в нас! Чи Його ти чуєш стогін? Бачив горе, над оце? Друзі всі Його зреклися, Й вороги плюють в лице. Всі повстали проти Нього, Й ні один не захистив… Та найбільшим був ударом Той, що Правий Суд вчинив! І коли ми легковажим, І не каємось в гріхах – Грішна верх бере природа, Й відступа правдивий страх. Ось за всі гріхи заплата, Ось Хто наш несе тягар, – Божий Син, що воплотився, Світу Спас і Володар! Він для нас – тверда основа, Наш притулок вік у вік, Скеля нашого спасіння, Бог й водночас – Чоловік! Агнець Божий, що за грішних В жертву Сам Себе віддав. Завжди буде переможцем, Хто Христовим вірним став!

У СТАЄНЦІ СВІТУ СПАС (колядка) (See in yonder manger low) Edward Caswall 1814-78 John Goss 1800-80 Переклад з англійської Т.Коковського, 2008 У стаєнці світу Спас Народився днесь для нас, Вік за віком йшов і ось Богом звіщене збулось. Вифлеємська славна ніч, Сяйво сяє із облич. Спас родивсь – радіймо в Нім, Хай співа Єрусалим! Ось лежить у ясельцях, Той, чий трон на небесах. Херувим і серафим – Всі вклонились перед Ним. Вифлеємська славна ніч, Сяйво сяє із облич. Спас родивсь – радіймо в Нім, Хай співа Єрусалим! “Свят, свят, свят!” - славить усе, Сходу цар дари несе, Божий Син прийшов у світ, Щоб сповнився заповіт. Вифлеємська славна ніч, Сяйво сяє із облич. Спас родивсь – радіймо в Нім, Хай співа Єрусалим! Нас навчи, Святе Дитя, Так провадити життя, Щоби нині й повсякчас Бог завжди радів за нас. Вифлеємська славна ніч, Сяйво сяє із облич. Спас родивсь – радіймо в Нім, Хай співа Єрусалим! 5

СПИТЬ ДИТЯТКО У ЯСКИНІ (польська колядка) (Польська колядка-W żłobie leży) Переклад з польської Т.Коковського, 2008 Спить Дитятко у яскині, Коляди настав вже час, Заспіваймо разом нині, Бо Христос родивсь для нас! З пастушками прибігаймо, Рожденного прославляймо, Він є наш Господь і Спас. Хоч овечки мирно спали, Пастушки їх стерегли, Раптом світло засіяло Налякалися були. Та як Добру Вість почули Про усі страхи забули Й в Вифлеєм святий пішли.

ДИВНЕ ДИТЯ! (італійська колядка) Gesu Bambino (Infant Jesus) Переклад з англійської Т.Коковського, 2007 Якось в морозну, зимню ніч, Небес предивний дар, Розцвіла квітка чарівна – Любові й світла Цар. Дитя вродилось, що Йому Зраділа вся земля. Ангели, зорі й пастирі – Славили Короля. Прийдімо, поклонімось - 3 рази Він наш Спас! Ось знов приходить ніч свята, Палають так серця, Що повернула до життя Чарівна квітка ця. Любові й світла дивний Цар З раю зійшов до нас, Щоб разом з Ним на небесах Ми були повсякчас. Прийдімо, поклонімось - 3 рази Він наш Спас!

ХРИЩЕННЯ (See this wonder in the making) Laroslav J.Vajda, b.1919 Переклад з англійської Тараса Коковського, 2003 Диво дивне нам зсилає Сам Господь, і промовляє: “Не лякайсь, мале дитятко, Пастир дбає про ягнятко”. Відчинились брами неба, І Отець лицем на тебе Вже засяяв: “Ти нетлінні Вспадкував дари безцінні!” Більш, ніж рідні батько й мати, Буде Бог про тебе дбати. Під Твою опіку, Отче, Ми дитя віддати хочем. Щоб воно – земне насіння, Новим сталося творінням, Вмите купіллю святою – Божим Словом та водою.

ВТІШНА НОВИНА! (Amazing Grace) John Newton (1725-1807) Переклад з англійської Тараса Коковського, 2009 Яку Ти втішну новину Мені, мій Боже, дав, Щоб я, пропащий і сліпий, Віднині зрячим став. Ти серце зболене зігрів І всі жахіття змів. Мені до віку не забуть Ту мить, як я прозрів! Крізь бурі, пастки і шторми Нам довелось пройти До дому рідного вкінці Нас допровадиш Ти. Лише добро і благодать Від Господа мені, Моя надія тільки в Нім Довіку, по всі дні. Забракне десять тисяч літ, Щоб славить раз у раз Отця, і Духа, і Христа, Що нас від смерті спас. Яку Ти втішну новину Мені, мій Боже, дав, Щоб я, пропащий і сліпий, Віднині зрячим став.

ПЕРЕД ТОБОЮ НА КОЛІНАХ... (Пред Теб, о, Боже...) Переклад з болгарської Тараса Коковського, 2009 Перед Тобою на колінах, стою, о Боже, зі слізьми, Благаю – будь же милостивий і щире каяття прийми. Почути радість дай та втіху і Свого не ховай лиця, Щоб я біліший став від снігу і, вдячний, прославляв Отця. Згрішив я - ніде правди діти, вчинив лукавство, заздрість, гнів, І не дотримав заповіти, покірним бути не зумів. Подай же, Боже, серце чисте і духа віднови в мені. Вщаслив Своїм благоволінням тепер, завжди і по всі дні.

З поезій Юліуша Словацького (1809-1849)

Juliusz Słowacki (1809-1849) CHWAL PANA, DUSZO MOJA Chwal Pana, duszo moja, Z głębokości twych zdroja Wychwalaj świętość Jego. Chwal! chwal Nieśmiertelnego Za duch twój - za twe blaski, Za wszystkie Jego łaski. On cię usprawiedliwił, Tylekroć ubezpieczył, Nakarmił i uleczył. МОЯ ДУШЕ, ХВАЛИ БОГА, Моя душе, хвали Бога, Без Творця – ні до порога. Прославляй Його, Святого, Хвали Вічного, Живого, Що пильнує наші душі І дає нам хліб насущний. Він щодня нам чинить диво, Завжди судить справедливо. Нам на рани ллє оливу… Переклад з польської Тараса Коковського 2009

Juliusz Słowacki (1809-1849) BO MIĘ MATKA MOJA MIŁA Bo mię matka moja miła Na słowika urodziła, A ja wziąwszy taki głos, Ze słowika jestem kos… A to wszystko są nonsensa, Te moje wierszyki nowe, Gdzie się język mój wałęsa I bawi zęby trzonowe… БО МЕНЕ МАТУСЯ МИЛА Бо мене матуся мила Соловейком уродила. Але випав такий льос – З соловейка стався дрозд. Це язик в усьому винен Він що хоче виробляє, (то й виходить плутанина) Й кутні зуби забавляє… Переклад з польської Тараса Коковського 2009

Juliusz Słowacki (1809-1849) BARANKI MOJE Baranki moje, Zaświtał czas, Nad piękne zdroje Powiodę was. Puszczę was, owieczki, Na piękne kwiateczki I będę pasł. Baranki z ducha, Ja pasterz wasz; Pan Bóg mię słucha, Ozłocił twarz… Bogiem promienny, Odprawiam bezsenny Anielską straż. МОЇ ЯГНЯТА Мої ягнята! – Настав вже час, До вод джерельних Проваджу вас. Пущу вас, ягнята, На луги квітчаті І пастиму вас. Ягнята з духа Я – пастир ваш. Бог мене слуха На небесах. Буде вам сторожа Ангельська, Божа В усіх часах. Переклад з польської Тараса Коковського 2009

Про автора: Тарас Коковський – народився 1956 року в м.Зборові на Тернопільщині. Священик, літератор, перекладач, фотограф, автор і виконавець пісень. Закінчив Львівський політехнічний інститут (1978), Лютеранську богословську семінарію Святої Софії (1999). Переклав понад 30 широко відомих у світі християнських гімнів та пісень з англійської, польської, російської, болгарської мов, кілька богословських книг – “Основи Християнської віри” (Е.Кейлера), “Хто такі лютерани?” (Г.Зассе), “Об’явлення Івана Богослова” (З.Бекера), “Коментарі до Євангелія від Матвія” (Г. та М. Альбрехтів), “Молитовник”. Поезії, переклади та новели опубліковані у всеукраїнських та обласних ЗМІ, декламувались на республіканському радіо. Постійний автор часопису “Літературний Тернопіль”. Живе і працює в Тернополі. Сторінки в Інтернеті: Проза, поезія, переклади – http://ulcwest.wordpress.com/ Світлини – http://taraskokovskysphotopage.blogspot.com/ Проза в авторському виконанні – http://lucaster.podfm.ru/proza/ Поезія в авторському виконанні – http://lucaster.podfm.ru/poetrytk/ Блог – http://taraskokovskyj.blogspot.com/

Анотація: Ця книжка - перше видання творів самобутнього тернопільського поета і перекладача. Деякі з них в різні роки були опубліковані на сторінках місцевих та республіканських видань, інші виносяться на суд читача вперше. Автор намагається зобразити навколишній світ, історичні події, природу через призму почуттів і переживань людини, небайдужої до рідного краю і його майбутнього. Значна частина поезій і перекладів присвячені духовному утвердженню людини через віру в Бога, звеличенню Христа Спасителя і милостивого Господнього викуплення грішника з благодаті.