4
ІСТОРІЯ З ЖИТТЯ
Колонка психолога
Емоції, які надзвичайно важко назвати Моя нова знахідка – «Словник невисловлюваного смутку» (Dictionary of Obscure Sorrows) дизайнера і поета John Koenig. Частину слів Джон вигадав, а до деяких підібрав терміни, які вже існують, щоб передати емоції, які ми переживаємо, але не можемо виразити їх вербально. Мрію про схожий проект українською. Ось декілька з них.
МІДДІНГ MIDDING ³ä÷óòòÿ ñïîê³éíîãî çàäîâîëåííÿ, êîëè ÿ ïîðó÷ ç êîìïàí³ºþ, àëå íå çîâñ³ì óñåðåäèí³ íå¿. Çàâèñàòè çà ïåðèìåòðîì âîãíèùà, òóñóâàòèñÿ ïîçà âå÷³ðêîþ, ïîêè ³íø³ òàíöþþòü óñåðåäèí³, ðîçñëàáèâøèñü íà çàäíüîìó ñèä³íí³ àâòîìîá³ëÿ, ñëóõàòè äðóç³â, ÿê³ ñï³ëêóþòüñÿ ïîïåðåäó. ³ä÷óòòÿ òîãî, ùî ÿ áëàæåííî íåïîì³òíà, àëå âñå æ ïîâí³ñòþ çàëó÷åíà ó ïðîöåñè ãðóïè, áåçïåêà óñâ³äîìëåííÿ, ùî âñ³ ðàçîì, óñå ãàðàçä, áåç òÿãàðÿ ïîòðåáè áóòè â öåíòð³ ïîä³é.
СОНДЕР SONDER Óñâ³äîìëåííÿ òîãî, ùî â êîæíîãî âèïàäêîâîãî ïåðåõîæîãî òàêå ñàìå ÿñêðàâå ³ ñêëàäíå æèòòÿ, ÿê ó ìåíå, – àìá³ö³¿, äðóç³, ðóòèíà, êëîïîòè é óñïàäêîâàíå áåçóìñòâî. Íàâêîëî ìåíå – ìóðàøíèê, ùî ðîçêèíóâñÿ ãëèáîêî ï³ä çåìëåþ ç³ ñêëàäíèìè ïåðåõîäàìè â òèñÿ÷³ ³íøèõ æèòò³â, ïðî ÿê³ ÿ í³êîëè íå ä³çíàþñÿ, â ÿêèõ ÿ ìîãëà á ç’ÿâèòèñü ëèøå ðàç, ïîïèâàþ÷è íåïîäàë³ê êàâó ÷è ïðî¿æäæàþ÷è ïîâç ãðîìàäñüêèì òðàíñïîðòîì, àáî ÿê òà, ùî óâ³ìêíóëà ñâ³òëî ó ñâîºìó â³êí³ îï³âíî÷³.
МАУЕРБАУЕРТРАУРІГКЕЙТ MAUERBAUERTRAURIGKEIT Íåçðîçóì³ëå ïðàãíåííÿ â³äøòîâõóâàòè ëþäåé, íàâ³òü áëèçüêèõ äðóç³â. Óñ³ ìî¿ ñîö³àëüí³ ñìàêîâ³ ðåöåïòîðè í³áè ðàïòîâî çíèêëè, òîæ ÿ íå çäàòíà â³äð³çíèòè äåøåâó ââ³÷ëèâ³ñòü â³ä ñìàêó ñïðàâæíüî¿ ïðèâ’ÿçàíîñò³, íå ìîæó ðîçï³çíàòè ¿¿ áàãàò³ é íåîäíîçíà÷í³ àðîìàòè, ¿¿ äîâãå äåë³êàòíå äîçð³âàííÿ àáî çðîçóì³òè òîé ïðîñòèé ôàêò, ùî êîæíà äåãóñòàö³ÿ ïîäâ³éíî ñë³ïà. ² ñïðàâä³, ³ñíóº áåçë³÷ åìîö³é, ñòàí³â òà íàñòðî¿â, ÿê³ ìè íàçèâàºìî îäíèì-äâîìà ñëîâàìè: ñóìíî, íîðìàëüíî, ñòðàøíî, íåö³êàâî… Ìîæå, ÿêùî çíàòè ³ âèêîðèñòîâóâàòè íàçâè áàãàòüîõ ³íøèõ, íå òàêèõ î÷åâèäíèõ ïåðåæèâàíü, æèòòÿ ñòàíå á³ëüø áàãàòîãðàííèì, ïîâí³øèì, ö³êàâ³øèì? Îëüãà-Âàðâàðà ²ĪªÂÀ, ïñèõîëîã, ÿêèé ïðàêòèêóº ãåøòàëüò-ï³äõ³ä
ОКРАЙЧИК ВІД ЗАЙЧИКА Пам’яті батька-хлібороба присвячую
«Добридень, моя дорога батьківщино, моя рідна сторононько!» – подумки промовляла ці слова, ховаючи сльози від родичів, з якими приїхала на край хутора, де промайнуло дитинство. Не змогла стримати емоцій від побаченого. Злинули десятиріччя відтоді, як наша сім’я залишила цей тихий сільський рай і вирушила до міста. Впевнена: цього б не сталося, якби попіклувалися в той далекий час про людину, яка переживала велике горе, коли глава родини, тобто мій батько, ледь не втратив дружину. Але то сумна історія, немає бажання розповідати її. А цього разу в душі – приємний і щемний спогад про ті далекі роки. Воістину, людська пам’ять – неоціненний скарб. ¥ðóíòîâà äîðîãà – ºäèíå, ùî çàëèøèëîñÿ â³ä öèâ³ë³çàö³¿. Íåþ äåõòî ç òèõ, ó êîãî òóò òåæ çëåò³ëî äèòèíñòâî, à æèòòÿ âæå òðèâຠâ ñåë³, ùå ïîâåðòàºòüñÿ ñþäè, ùîá äîòîðêíóòèñÿ äóøåþ äî ð³äíî¿ çåìë³ àáî íàêîñèòè ïàõó÷îãî òðàâîñòîþ ç³ ùåäðèõ ëóê³â. Âîíè çáåðåãëèñÿ, áî ç ðîêó â ð³ê íàâ³äóþòüñÿ äî íèõ äáàéëèâ³ ãîñïîäàð³. Êîëèñü óïîðÿäêîâàí³ ïîäâ³ð’ÿ çîâñ³ì çíèêëè ç ëèöÿ çåìë³, çàì³ñòü íèõ âèñîê³ êëåíè ç ïîðîñëþ; çàì³ñòü ñàä³â, ùî âàáèëè ïîãëÿä á³ëî-ðîæåâèì öâ³òîì íàâåñí³ é ñîêîâèòèìè ïëîäàìè âîñåíè, çàì³ñòü áàãàòèõ êàðòîïëÿíèõ ³ îâî÷åâèõ ïëàíòàö³é ðîçêîøóþòü êðîïèâà, áëåêîòà ³ ÷îðòîïîëîõ. Ïîçà õóòîðîì – âåëèêå ñîíÿøíèêîâå ïîëå ïðèâàòíîãî ï³äïðèºìöÿ. Çâè÷àéíî, äîãëÿíóòå, í³ áóð’ÿíèíè íà íüîìó. À øàïêè ñîíÿõ³â – ç ï³âìåòðà â ä³àìåòð³. «Äîáðå ãîñïîäàðþº!» – ìîâèëà ÿ, àëå â³ä áðàòà ó â³äïîâ³äü ïî÷óëà: «Íå çàâæäè. Áî íå äîòðèìóºòüñÿ ñ³âîçì³íè, çàðïëàòó, õî÷ ³ ì³í³ìàëüíó, íå äຠñâîº÷àñíî, à âçèìêó ñêåðîâóº âñ³õ òðóäàð³â íà á³ðæó. Êîëè öå òàêå áóëî, ùî â ñåë³ í³÷îãî ðîáèòè âçèìêó?» Çà ñîíÿøíèêîâèì ðîçêèíóëîñÿ êóêóðóäçÿíå ïîëå. À â ðîêè ìîãî äèòèíñòâà òóò õâèëþâàëèñÿ â³ä ïîäèõó â³òðó ³ íàëèâàëèñÿ ï³ä ñîíöåì õë³áí³ ëàíè. Ëàíè ìîãî òàòà – îäíîãî ç íàéêðàùèõ õë³áîðîá³â-êîìáàéíåð³â Ñóìùèíè. ×îìó áàòüêîâ³? Âè á çíàëè, ÿêèì çàâçÿòèì õë³áîðîáîì â³í áóâ! Çáèðàâ óðîæà¿ ó âñüîìó ðàéîí³. Òà êîëè îçèì³ çàñ³âàëè ïîðÿä ³ç íàøèì õóòîðîì, ÿ áóëà íàéùàñëèâ³øîþ. Ùå á ïàê! Âî÷åâèäü, êîæåí ìèëóâàâñÿ æèòí³ì ëàíîì, ç ÿêîãî âñì³õàþòüñÿ âîëîøêè. Öå ïðîñòî êàçêà! Òîæ ìè ç äâîþð³äíîþ ñåñòðîþ, ñòîÿ÷è á³ëÿ ïîëÿ, çàâæäè çàõîïëþâàëèñÿ ò³ºþ êðàñîþ. À îäíîãî ðàçó âòðàïèëè â õàëåïó ÷åðåç ö³ ìèë³ êâ³òî÷êè. Ùî äàë³ ñÿãàâ íàø ïîãëÿä, òî äóæ÷å ìàíèâ äî ñåáå ñèí³é ïîãëÿä âîëîøîê. ² ïîáðåëè â ãëèá æèòíüîãî ïîëÿ. Íàø³ ãîë³âêè ëåäü ìàÿ÷èëè ñåðåä íüîãî. Àæ ðàïòîì ãí³âíèé ïîêëèê òàòà: «ßê âè, ä³â÷àòêà, ñì³ëè òîëî÷èòè æèòî?! Çíàºòå, ñê³ëüêè ëþäñüêî¿ ïðàö³ âêëàäåíî â êîæåí êîëîñîê?!» Îõ ³ ïåðåïàëî òîä³ ³ ìåí³, äîíüö³, ³ òàòîâ³é ïëåì³ííèö³. ² «ëàñêó» âåðáîâîãî äóá÷èêà, ÿêèé âèïàäêîâî ïîòðàïèâ òàòîâ³ ï³ä ðóêó, ìè çàïàì’ÿòàëè íà âñå æèòòÿ. Îäíàê í³êîëè íå ãí³âàëèñÿ íà íüîãî. Ò³ëüêè çãîäîì çðîçóì³ëè, ÷îìó òàòî ëþáèâ ïîëå – øèðîêå, áåçêðàº, ëþáèâ âèðîùóâàòè õë³áà ³ áåð³ã êîæíó êðèõòó ñîíÿ÷íîãî áóõàíöÿ, ÿêèé ñïåêëè
ìàìèí³ ÷è áàáóñèí³ âì³ë³ ðóêè. Öüîãî â÷èâ ³ ìåíå, ³ ñâîþ ïëåì³ííèöþ, ³ âñ³õ õóò³ðñüêèõ ä³òåé: «Ï³ä ñêèáî÷êó ï³äñòàâëÿéòå äîëîíüêó ÷îâíèêîì, ùîá æîäíà êðèõ³òêà íå âïàëà». ³í íå ì³ã äîçâîëèòè ñîá³ òà âñ³ì, õòî áóâ ïîðó÷ ³ç íèì, âèêèíóòè ñóõó ÷è çàöâ³ëó ñêèáî÷êó
â³éñüêó ïîâåðíóâñÿ â ð³äíå ñåëî. Îñâî¿âøè ó øêîë³ ôàáðè÷íî-çàâîäñüêîãî íàâ÷àííÿ âñ³ âèäè òîä³øíüî¿ ñ³ëüñüêîãîñïîäàðñüêî¿ òåõí³êè, ùî ïðàöþâàëà íà ïîëÿõ, áàòüêî âèñîêî í³ñ ïî÷åñíó ì³ñ³þ õë³áîðîáà. Éîãî çàâæäè êëèêàëî ïîëå: âë³òêó – çîëîòàâå â³ä äîá³ðíîãî êîëîññÿ, âîñåíè – ñìàðàãäîâå â³ä öóêðîâèõ áóðÿê³â. Íàéá³ëüøå ï³äíåñåííÿ ïàíóâàëî â áàòüê³âñüê³é äóø³, êîëè çáèðàâ óðîæàé. Âîíî òîðêàëîñÿ é ìîãî ìàëåíüêîãî ñåðäåíüêà. Îñü ÿ, ä³â÷àòêî, á³æó ïîëüîâîþ äîðîãîþ àáî ñòåðíåþ, ùî ðîçäèðຠìàë³ í³æêè äî êðîâ³ (òà íå çâàæàþ íà öå), ç á³ëåíüêèì âóçëèêîì ó ðóêàõ äî òàòîâîãî êîìáàéíà, ùî áîââàí³º íà ãîðèçîíò³. Ó òîìó âóçëèêó – îá³ä äëÿ òàòà, à â äóø³ – ùàñòÿ. Ùàñòÿ â³ä òîãî, ùî â³í, ïîîá³äàâøè, îáîâ’ÿçêîâî äîçâîëèòü ìåí³ ïðîéòè ç íèì õî÷à á îäíó çàã³íêó. ² ÿ, òðèìàþ÷è ìàëåíüêèìè ðó÷åíÿòàìè ðàçîì ç éîãî äóæèìè ðóêàìè êåðìî, ñï³âàþ â³ä ðàäîñò³. À
õë³áà. Íàâ³òü íå äîïóñêàâ äî öüîãî. À ÿêùî é òðàïëÿëîñÿ òàê, òî òó ñêèáî÷êó â³ääàâàëè õóäîá³ ÷è ïòèö³. Áàòüêî äóæå ëþáèâ ñìàêóâàòè õë³áîì ïðîñòî òàê: óçÿâ ñêèáî÷êó ³ æóâàâ. Éîãî îáëè÷÷ÿ îñÿâàëà óñì³øêà, êîëè íà ñòîë³ êðàñóâàëèñÿ ùîéíî ñïå÷åí³ âåëèê³ êðóãë³ áóõàíö³, âèñòàâëåí³ ðÿäêîì. Òîä³ â³í ç ãîðä³ñòþ êàçàâ ìàì³: «Äóìàþ, ùî öüîãîð³÷ íàìîëîòè áóäóòü ùå á³ëüøèìè. Áà÷èëà, ÿêå êîëîññÿ õâèëþºòüñÿ?» Áóâàëî, é çðîíþâàâ ñëüîçó, êîëè ìîâà çàõîäèëà ïðî ãîëîäíå äèòèíñòâî, ïðî ðîçêóðêóëþâàííÿ éîãî ä³äóñÿ – íåâñèïóùîãî òðóä³âíèêà, ÿêèé âëàñíîðó÷ îáðîáëÿâ íèâêó, ïðî ìàìó, ÿêà ðàíî â³ä³éøëà ó â³÷í³ñòü, çàëèøèâøè ñèðîòàìè ï’ÿòüîõ ä³òåé, ïðî äðóãó ìàìó, ÿêà ¿õ âèðîñòèëà ³ âèâåëà â ëþäè, áî áàòüêî çàãèíóâ, âèçâîëÿþ÷è Êè¿â îä ôàøèñòñüêî¿ íàâàëè. Âåñü íàø ð³ä áóâ õë³áîðîáñüêèì. Òîìó òàòî ìàâ íàì³ð ç ã³äí³ñòþ ïðîäîâæèòè öþ ñâÿòó ñïðàâó. Àëå ïåðåøêîäèëà â³éíà. Ïðîéøîâøè ÷åðåç êàòîðæí³ ðîáîòè â ͳìå÷÷èí³ (áàòüêà 17-ð³÷íèì ïðèìóñîâî âèâåçëè òóäè ôàøèñòè), â³í çíàâ, ùî òàêå ãîëîä ³ íåñòàòêè, òîìó ï³ñëÿ âèçâîëåííÿ ³ ñëóæáè â íàøîìó
ïîò³ì, êîëè ïðèá³ãàþ äîäîìó, ìàìà, äèâëÿ÷èñü íà ìîº çàìóðçàíå îáëè÷÷ÿ ³ çàïèëåíó ðîæåâó ñóêåíêó, óðî÷èñòî êàæå: «Õë³áîðîáå òè ì³é ìàëåíüêèé». À ââå÷åð³ ÿ ç íåòåðï³ííÿì ÷åêàþ íà òàòà. ×îìó? Õ³áà âæå âñòèãëà çàñóìóâàòè çà íèì? Ùîéíî æ áà÷èëèñÿ. ² çàñóìóâàëà, ³ ÷åêàþ ãîñòèíöÿ. Òà äå æ â³í ñåðåä ïîëÿ ìîæå éîãî â³äíàéòè? À òàòî ìóäðèé: «Îñü, äîíþ, òîá³ çàé÷èê ïåðåäàâ», – ³ ïðîñòÿãຠìåí³ îêðàé÷èê õë³áà. ³í ïàõíå òð³øêè ïîëåì, òð³øêè íàâ³òü çàë³çîì, çà÷åðñòâ³ëèé â³ä â³òðó ³ ñîíöÿ, àëå òàêèé ñìà÷íèé... Áî öå ãîñòèíåöü. Òà ùå é â³ä çàé÷èêà. Öå áóëà íàøà ç òàòîì êàçêà, ÿêà é äîñ³ ó ìî¿é ïàì’ÿò³. Éòèìóòü ðîêè. Ó ìîãî òàòà ç’ÿâëÿòüñÿ ñïî÷àòêó îíóêè, ïîò³ì – ïðàâíóêè. Çì³íþâàòèìåòüñÿ ñèòóàö³ÿ â ñóñï³ëüñòâ³, ñòîñóíêè ì³æ ëþäüìè. Àëå îòîé ùåäðèé çàé÷èê ³ç ïîêîë³ííÿ â ïîêîë³ííÿ ïðèíîñèòèìå ãîñòèí÷èê – óæå íå îêðàé÷èê õë³áà, à ïå÷èâî, öóêåðêè, áóëî÷êó. Òà íàéâàæëèâ³øå, ùî òàêè ïðèíîñèòèìå, ùî æèòèìå òðàäèö³ÿ áåðåãòè õë³á, ùî çàëèøèòüñÿ ïàì’ÿòü ïðî ä³äóñÿ-õë³áîðîáà. Íàä³ÿ ÑÎËÎÄÎÂÍÈÊ