«ШАХТИНСЬКА СПРАВА»
Підготувала учениця 10-а класу Северіна Дарія
“Підхльостування” індустріалізації призвело до:
Загальним підсумком усьому став зрив виконання першого п’ятирічного плану. “Відповідальними” за ресурсів церозпорошення стали господарники, яких звинуватили в шкідництві. Один за одним відбулися сфабриковані проти спеціалістів процеси, початок яким поклала у зниження віддачі від капіталовкладень 1928 році так звана “шахтинська справа”. Непосильні темпи викликали порушення технології виробництва і зниження якості праці
• Одним із перших кроків до початку масового терору в СРСР стала кампанія боротьби із «шкідниками» і «саботажниками», що започаткував згортання непу. Сигналом до тотального наступу стала « шахтинська справа»
• « Шахтинська справа»- «Справа про контрреволюційну організацію інженерів та техніків, що працювали в кам'яновугільній промисловості СРСР» — сфабрикований судовий процес над «шкідниками» у вугільній промисловості у Шахтинському районі Донбасу. Перший політичний процес в СРСР, під час якого засуджено велику групу керівників вугільної промисловості Донбасу. Проходив 18 травня — 6 липня 1928 у Москві. — сфабрикований та санкціонований сталінським режимом судовий процес, що започаткував широкомасштабні репресії наприкінці 20-х — на початку 30-х років.
• Підґрунтям для її розгортання стали матеріали вивчення причин «технічних дефектів, у результаті яких відбувалися аварії, затоплення шахт тощо». • Підготував їх начальник економічного відділу ОГПУ Північнокавказького краю К. Зонов
• Підсудні (53 інженерно-технічних працівники вугільної промисловості, серед яких — керівники «Донвугілля», Управління нового будівництва Донбасу, 5 директорів шахт та рудоуправлінь, 5 головних інженерів шахт, чотири німецьких спеціалісти та ін.) були звинувачені у приналежності до «контрреволюційної організації», що діяла в 1922—1928 у Шахтинському (звідси і назва справи) та ін. районах Донбасу, у Харкові та Москві.
• ОДПУ пред'явило обвинувачення підсудним у намаганні зруйнувати вугільну промисловість Донбасу — найважливішої паливної бази СРСР і таким чином зірвати індустріалізацію СРСР. Їх було звинувачено, що вони під керівництвом так званого паризького центру та «Польським об'єднанням колишніх директорів і власників вугільних підприємств у Донбасі» здійснювали акти шкідництва і саботажу
Вирок
• Під час судового слідства «визнали» свою провину повністю 20 обвинувачених, частково — 11, не визнали — 22. Вирок оголошено 5 липня 1928 • 11 обвинувачених засуджено до розстрілу; • трьох — до 10 років позбавлення волі з обмеженням у правах на 5 років та конфіскацією майна; • 21 — на термін ув'язнення від 4 до 8 років; • 10 — від 1 до 3 років; • четверо — засуджені умовно; • четверо (німецькі спеціалісти) — визнані невинними.
• Згодом підсудним Миколі Березовському, Олексію Казаринову, Юрієві Матову, Сергієві Братановському, Георгієві Шадлуну та Миколі Бояршинову вищу міру покарання замінили позбавленням волі на 10 років з суворою ізоляцією, обмеженням у правах на 5 років та конфіскацією майна. • 9 липня 1928 розстріляні завідувач підвідділу механізації «Донвугілля» Микола Горлецький, старший інженер проектного відділу УНБ Микола Кржижановський, технік-консультант з експорту антрациту в Парижі Авраам Юсевич, Микола Бояринов та Семен Будний (посади яких у вироку не зазначені).
• Сталінський режим використав цей процес для розгортання масової кампанії переслідування «буржуазних» фахівців за «шкідництво» та придушення будь-якого опору авантюристичним темпам індустріалізації країни.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!