Кавай

Че

ь№ рвен

1 (1) 2015

Щоміс я

ч н ий

жур нал

Слово від редактора Привіт усім щирим любителям якісної і не ду­ же японської анімації. Ви тримаєте у руках пер­ ший випуск журналу «Кавай», отже, старання ­­не про­­­йшли дарма. І хто знає, можливо саме завдя­ ки вам і вашій підтримці другий номер стане вже не мрією, а реальністю. Японія – країна така далека, але в той же час настільки близька для багатьох цінителів ­­її куль­­­ тури та спадщини. Важко усвідомити всю величи­ ну того вкладу, який внесла Країна Вранішнього Сонця у світову історію. Беручи початок зі старо­ давніх традицій і закінчуючи сучасними до­­­сяг­ неннями – Японія просто зобов’язана подобати­ ся всім без винятку. Що ж, такою вона є – кожен знайде собі щось до смаку. Але цей журнал не створений для того, щоб водити читача по хащах усієї японської культури. Повірте, це завдання не поставить перед собою жоден інший журнал, адже тоді він буде змуше­ ний змінити кількість сторінок з кількох десятків на кілька сотень. Більш кращий варіант – виділи­ ти якийсь окремий культурний пласт, що дасть можливість розглянути його з усіх боків. Власне, це стало основою для «Каваю». Після невеликої передмови звернемося до ос­ новного. Думаю, сама назва журналу без зайвих слів вказує на те, яку інформацію можна знайти на наступних сторінках. Проте початківцям цієї

справи поясню: перед вами журнал, присвяче­ ний, мабуть, найзнаменитішому надбанню Япо­ нії – ­­аніме та ­­ анімаційному простору. Важко уявити, що в наш час хтось може не знати про аніме. Його популярність ос­­­­­­танніми роками настільки зросла, що тепер бути «анімешником» – вже стати частиною особливої субкультури, яка зов­ сім не думає гаснути через нерозуміння або засу­ дження. Зовсім ні, аніме вирвалося далеко за ме­­ жі Японії, і сьогодні у стрімкому темпі набирає оберти по всьому світі. Важко сказати, що дало поштовх подібному розвитку подій. Неординарність? Цікава реаліза­ ція? Але яка тепер різниця? Головне те, що аніме­індустрія міцно закріпилася не тільки в комер­ці­ й­­ному плані, а й на духовному рівні, адже якщо лю­­­дина хоча б раз зануриться у світ, створений цим видом мистецтва, вона більше не зможе ут­ римати себе від спокуси. Так, аніме – це спокуса, і ос­­­­­­­­­­кільки ви все ще читаєте статтю, то повністю під­ ­тверджуєте мої слова. Дорогі читачі та випадкові гості! Не відмовте собі в задоволенні погортати «Кавай». Завзяті ані­ ­ мешники, можливо, не знайдуть у ньому нічого при­­вабливого чи яскравого, але люди, котрі лише по­­­чинають знайомитися зі світом японської ані­ мації, прочитають на сторінках багато нового та цікавого, і головне – потрібного. Всім барвистих літніх канікул, веселого наст­ рою і, як казав безсмертний Грель Саткліф, море задоволення!

Норі-чан

Над журналом працювали Головний редактор, макет і верстка

Єлизавета Супівська Відповідальний за випуск

Роман Пазюк Засновник

Кафедра журналістики Чернівецького національного університету

Видавець

ТОВ «Tetra»

Підписано до друку

10.06.2015 Тираж

1 примірник

Адреса видавця та редакції

58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 E-mail: supivska.liza@gmail.com Тел. редакції: (098) 386-65-90 Свідоцтво про державну реєстрацію

Підписний індекс

Серія КВ №XXXXX-XXXX від 01.06.2015

Ціна договірна

© Усі права захищені

99946

Зміст Словник анімешника

4

Наш світ. Наш Хаяо Міядзакі

5

«Перший загін Момент Істини»

6

«Акіхабара» З екрану в реальність

8

Інтерв’ю: NIKITOS

10

«Просунутий анімешник»

14

М

и - анімешники народ шалений, але цим і пишаємося! Ти ще не з нами??? Тоді кидай усі справи, вирушай у не­­­ забутній світ аніме ра­­ зом із «Кавай».

www.qps.ru/aAbfd

Ерудит

Словник анімешника Аніме – японська анімація (хоча інко­ ли терміном «аніме» можуть називати будь-які анімаційні фільми, близькі до японської анімації). Анімешник – прихильник аніме. Арка – частина сюжету аніме чи ман­ ги, що характеризується певним ступе­ нем самодостатності. Зазвичай цей тер­ мін вживають лише щодо досить довгих аніме-серіалів чи манг, де історія має де­ кілька сюжетних витків. Дорама – японський серіал з «живи­ ми» акторами, що показують по телеба­ ченню. Не рідкі випадки, коли япон­ ські дорами базуються на манзі або аніме, рідше – на іграх. Кавай – термін, що позначає все миле і чарівне. Найчастіше адап­ тується в прикметник, приймаю­ чи форми «кавайний», «кавайна». Цим терміном також називають сучасну манеру малювання пер­ сонажів і природи. Косплей – перевдягання в за­ звичай саморобні костюми пер­ сонажів з аніме, манги або відеоігор. «Косплеєром» називаються людей, що за­­­­­­хо­­п­­­­­­­­­­­­лю­ються косплеєм. Манга – японські комікси. Зазвичай відмінною рисою манги є чорно-біле ма­ лювання, і те, що читати їх треба спра­ ва-наліво (виняток – адаптована манга.) Мангака – творець манги, людина, що професійно займається малюван­

ням манги. Здебільшого працює у парі – зі сценаристом чи тушувальником. Отаку – шанувальник аніме і манги, анімешник. Варто мати на увазі, що сло­ во «отаку» означає більш відданих і фа­ натичних шанувальників японської ані­ мації, ніж слово «анімешник». Спешл – додаткова серія (або ролик), приурочена до тієї чи іншої події, або що додається до колекційних видань. Сейю – актор, що професійно займа­ ється озвученням персонажів в аніме та аудіодорамах. Фансервіс – різні моменти в аніме та манзі, створені виключно на дого­ ду фанів і не мають ніякого сюжет­ ного сенсу чи логіки. Хентай – термін використовуєть­ ся для позначення японської аніма­ ції та манги еротичного характеру, що містить відверті сцени. Шануваль­ ників такого аніме називають «хен­­тай­­ щиками». Варто враховувати, що «хен­ таєм» зазвичай іменуються лише твори, в яких демонструються сцени сексу між чоловіком і жінкою. Аналогічні ж твори, що показують секс між чоловіками, при­ йнято називати «яоєм», між жінками – «юрі». В Японії для подібних аніме виді­ лено нічний час трансляції на каналах телебачення.

Автор: Каору-семпай Зображення: www.animespirit.ru

4

Ерудит

Наш світ

Наш Хаяо Міядзакі

Як серед японців, так і в ши­ роких кругах світових отаку (фа­ натичних шанувальників аніме) цілком серйозно побутує ду­­м­­ка: ти – не анімешник, якщо не знайо­ мий хоч із двома роботами Хаяо­­ Міядзакі! Більшість новачків, розгледів­ ши у цьому реченні явний наказ, масово організовують штурм Ін­ тернету, шукаючи необхідну ін­ формацію. Хто цей Хаяо Міядза­ кі? Ідол аніме-фанатів? По­ло­­вина отаку відразу підтвердить це зва­ н­ня. Бо, незважаючи на підвище­ н­ня кількості сучасних япо­нських художників та аніматорів, жоден із них не зрівняється з Міядзакі-­ сенсеєм. Вони й не думають, оскі­ льки перевершити неординарно­

го майстра – це справа не те що не з легких, вона просто неможлива. Після ретельного опрацюван­ ня­­його біографії та фільмографії більша частина початківців ста­­­ вить перед собою завдання по­ дивитися по меншій мірі чотири роботи автора, що є необхідним кроком до становлення визнаним фа­­натом аніме-індустрії. Необіз­ нана людина зараз може здивува­ тися: чим настільки шедевральна анімація Хаяо Міядзакі? Повірте, ви знайдете аніме з досконалішою манерою малювання персонажів, аніме неможливо-заплутане і сю­ жетом, і складними перипетіями. Але більш глибокого, метафорич­ ного та інтуїтивно-простого відо­ браження дійсності ви не побачи­

те у серіалі, дорамі, фільмі, ма­нзі жо­д­­ного іншого режисера. Твори Міядзакі – признана класика, і не рахуватися з нею – це неповага до всієї Японії. Тому, якщо ви досі не розуміє­ те, хто такий Тоторо і чим знамен­ на дата 20 липня 2001 року, поспі­ шіть знищити цю прикру частину біо­­графії, інакше бойкот у сві­ті аніме вам гарантований.

P. S.: але не думайте, що лише один Міядзакі зробить із вас гуру цього мистецтва. Він просто зму­ сить ще більше полюбити нама­ льований світ.

Автор: Норі-чан Зображення: www.qps.ru/PyXk6

5

Тема номеру

«Перший загін Момент істини» Багато-багато років тому два російських енту­ зіаста вирішили зробити «аніме по-російськи». Власне, на той момент затія здавалася зовсім бо­ жевільною, і багато хто вже встиг махнути рукою на це гіб­­ридне творіння, однак його ініціатори ви­ явилися людьми стійкими і наполегливими. І ось через половину десятиліття на широкі екра­ ни не менш широкої країни виходить той самий довгоочікуваний, пошарпаний часом, але живий, перший і поки єдиний російсько-­японський проект «Перший Загін. Момент істини». Перш ніж кидати в нього грудою каміння, тавру­ вати га­ньбою або ж навпаки – радіти факту, давайте згадаємо, а чого, власне, ми чекали, що хотіли поба­ чити, чого побоювалися, на що взагалі сподівалися? І відповісти чітко зможе не кожен. З одного боку сценаристи стверджували, що картина буде націле­ на на аудиторію дорослу, і що тема Великої Вітчиз­ няної Війни порушиться не поверхово, а з історич­ ною точністю; з іншого з’ясовувалося, що аніме буде більше схожим на фантастичні пригоди загону піо­ нерів. Не раз розмовляли про те, що японцям, які працюють над проектом, доводиться переробляти елементи, що відображають незрозумілий їм росій­ ський колорит. І тут список всіх недоліків почав пе­ ретворюватися на величезні побоювання.

Перші

враження

Мабуть, варто почати зі сценарію. Дії «Першого загону...» проходять у 1942 році. Нам розповідають, що Радянський Союз – це єдина держава, здатна успішно протистояти жорстокому навалу загарбників. Окрім бойових дій, між фрон­ тами розгортається секретна діяльність служб, що спеціалізуються на окультизмі, містицизмі та інших похідних. Існує кілька відділень таких унікальних спе­­ціальних служб. Не важко здогадатися, що одна служба знаходиться у відомстві німців, а інша – під управлінням Москви. За допомогою найдавнішого заклинання німець­ ке відділення викликає видатного магістра. Ва­ тажок розвідки Москви вирішує, що потріб­ 6 но негайно почати протидію покли­каному

Є речі, покриті мороком історії – окремі її епізоди, які не дано знати нікому. Вони заховані від людського погляду, не піддаються осмисленню, але всі вони частина нашої історії, та частина, що визначає долю світу. Подібні історії в’ються і над найстрашнішою війною – Великою Вітчизняною, і хто знає, правда вони чи вигадка...

барону. І тут нам показують дівчинку Надю, яка здатна викликати з потойбічного світу своїх заги­ блих товаришів. А далі все розвивається в найкра­ щих традиціях жанру аніме «містика». Першим враженням від вступної частини аніме була посмішка: що не кажи, а бачити вітчизняну іс­ торію очима японської анімації – штука незвична: на серйозний лад настроює слабо. Однак відчуття якоїсь несерйозності досить швидко проходить, ос­ кільки без довгих прологів історія починає набира­ ти обертів. Концепція образу головного персонажу, навколо якої будується сюжет аніме, викликала асо­ ціації небагато-немало із Жанною Д’арк: містичні ви­діння, вирішальна роль у результаті війни то­що. Відразу варто сказати: побоювання з приводу того, що російські Ваня і Маша будуть протягом усього фільму розмахувати японським мечем перед про­­ гнилими обличчями тевтонських зомбі, не виправ­ далися, за що велике спасибі авторам. Махати ката­ ною тут буде тільки головна героїня. Всю фантастичну складову творці вирішили всі­ лякими способами відправити на задній план, тому має місце деяке новаторство – включення докумен­ тальних вставок. Слова ветеранів, істориків, психо­ логів хотіли донести до глядача думку про те, що всі дії на екрані далеко не вигадка, що ця історія цілком могла би бути і насправді. В це, звичайно, тяжко по­ вірити, але ідея залучення до проекту ветеранів ви­ правдала себе. Саме вони, хоча би частково, стали

провідниками слів сценаристів про те, що «Перший Загін. Момент істини» – це все-таки аніме про Вели­ ку Вітчизняну війну. У сюжеті забагато розбіжностей. Зрозуміло, що автори хотіли вмістити в ефірний час якомога біль­ ше: тут і ченці з православної церкви, й історичні паралелі російських героїчних подвигів 700-річної давності, і напівміфічні радянські військові дослі­ дження, військові агітплакати і Кремль, московське метро, ну і, звичайно, валянки на задньому плані. Не позбавлений «Перший загін» і почуття гумору, сміх викликають, в основному, епізоди з німцями: особливо повеселили німецькі шпигунки – істинно типові фрау-блондинки з великими очима. В ціло­ му ж, сама по собі історія пригод піонерів Шостого Відділу вийшла досить зім’ятою, хоча не вона була пріоритетним завданням авторів. Ним бу­ло показа­ ти те, що «Перший Загін...» – проект в ідейному від­ ношенні російський. Про це кричить кожен кадр.

Перший

млинець

Не мало в аніме й недоліків: дуже слабке музичне фонове оформлення, досить посередній рівень ані­ мації, малювання персонажів поступається за якіс­ тю фоновим декораціям (японські учасники проек­ ту могли б поставитися серйозніше до своєї роботи). Хоча це зовсім не означає, що на «відмінно» впора­ лася російська сторона. Не досить чисто виконано озвучування деяких персонажів. Якщо атмосфера радянської епохи з дизайнерської точки зору була відтворена, то емоційна складова кульгає на обидві ноги. Власне, «Першому загону...» найбільше не ви­ стачило саме емоцій. Немає тут відчуття жаху війни і трагедії, що торкнулася всіх і кожного, немає тут навіть десятої частини того шквалу почуттів, який є, скажімо, в аніме «Могила світлячків». І в цьому сенсі, «Перший загін. Момент істини»дорослу ауди­ торію швидше розчарує. З іншого боку, позитивні враження від перегляду були отримані: добре, що є люди, зацікавлені в по­ дібних роботах. Адже авторам доводиться бороти­ ся не тільки з проблемами чисто технічного плану,­­ вони долають тотальну недовіру глядача в ус­піхах таких починань. Наш глядач з більшою охотою буде чекати на попсове Євробачення разом з черговими штампуваннями від західних студій, аніж заціка­ виться і чекатиме того ж «Першого загону...». І він, звичайно, цей стереотип не зруйнує. Пересічний глядач, подивившись цю роботу, не змінить своєї думки щодо аніме, не стане це аніме лідером кіно­ прокату і шедевром іменуватися воно теж не буде,

але, тим не менш, такі роботи повинні створювати: рано чи пізно, проте зрушення у свідомості громад­ ськості відбудеться. «Перший Загін...», незважаючи на всі свої недолі­ ки, не є халтурою, наспіх сфабрикованою в непро­ фесійних умовах з метою збагачення. Це – дійсно ПЕРША у своєму роді подія, яка заслуговує нашої пильної уваги! Ніхто наперед не може знати, чим закінчиться подібна авантюра (гра з емоціями на основі пере­ житого та розбіжності історичних подій), але тепер можна впевнено вказати на це аніме, заспокоюючи панікуючих режисерів. Проте тільки ясний розум та здоровий глузд може зупинити людину, у якої фантазія розбиває всі кордони. Кажуть, що справжня любов та, яка буває не зав­ дяки чомусь, а всупереч. Так от і щодо «Першого загону. Моменту істини» слід дотримуватися такого принципу. Так, принаймні, говорят найбільш опти­ містичні фанати аніме-індустрії, які не зважають на технічну сторону чи не шукають у серіалах глибоко­ го, метафоричного змісту.

Автор: JesseVirgin Зображення: http://qps.ru/tiLTB

7

А тим часом...

«Акіхабара»

З екрану в реальність Аніме – творіння японське. На відміну від аніма­ ції інших країн, яка призначена в основному для пе­ регляду дітьми, велика частина виробленого аніме розрахована на підліткову та дорослу аудиторії, бага­ то в чому за рахунок цього має високу світову попу­ лярність. Аніме-культура являє собою різні напрям­ ки творчої діяльності, за допомогою яких мо­жна най­більш точно передати сюжети, образи, світ, теми, використані в творах аніме та манги. Саме для того, щоб вигаданий світ анімації пере­ нести у повсякденне життя, а заразом і долучити до цієї культури побільше людей, був придуманий косплей (переодягання в костюми героїв аніме, ма­нг­ и, ігор). Але погодьтеся, ходити по вулицям в костюмі вам­піра Алукарда – не зовсім коректно (хіба тільки ви любитель здивованих поглядів). Саме тому були вигадані фестивалі аніме, на яких справжні отаку мо­­­­жуть пустити свою фантазію на всі боки, приходя­ чи в незвичайних костюмах, беручи участь в різних косплей-конкурсах і просто спілкуючись. Україна не стала винятком, щороку організовую­ чи безліч фестивалів у багатьох містах. Але, мабуть, найвідомішим, хоч може і трохи молодим фестива­ лем вважається щорічний фест «Акіхабара», який проводиться в Дніпропетровську. Фестиваль «Акіхабара» збирає всіх тих, хто за­хо­ плюється як сучасною, так і традиційною япо­­нсь­кою культурою. На базі проекту здійснюють під­­­три­мку молодіжної маргінальної творчості, но­­­­вих по­чи­нань. Програма фестивалю буде цікава для шанувальни­ ків япо­­­нської анімації, для любителів бага­тогранної японської культури, для охочих цікаво від­почити, більше дізнаючись про незвичайну Країну Враніш­ нього Со­­нця. Київ, Одеса, Чернігів, Львів, Донецьк, Дніпропе­ тровськ, Тернопіль... На жаль, подібні заходи прово­ дять не так часто, і більшість з них влаштовують за­ звичай у великих містах, через що жителям невеликих міст і сіл важко їх відвідувати. Але Україна розвива­ ється, і аніме-фестивалі незабаром стануть вже не рідкістю, а звичним способом проведення дозвілля. Будемо сподіватися, що «Акіхабара» також виправ­ дає всі покладені на неї надії як з боку організато­ рів, так і з боку звичайних обивателів.

8

Цілі

фестивалю

– Об’єднати любителів японської культури.

– Зібрати однодумців і близьких за інтересами людей з усієї України та ближнього зарубіжжя, на­ дати їм можливість знайомства і спілкування.

– Втілити шанс заявити про себе аніме-клубам, товариствам і організаціям.

– Додати молоді можливість самореалізації, де­ монстрації творчих досягнень.

– Розвивати творчі навички молоді, а також ви­ кликати інтерес до надбання нових умінь.

– Культурний відпочинок дітей та молоді.

Міні

програма

– Великий квест для всіх гостей.

– Косплей-дефіле.

– Косплей-постановки.

– Конкурс-виставка малюнка.

– Конкурс-виставка фото-косплея.

– Літературний конкурс.

– Караоке.

– Конкурс Anime Music Video (показ авторських аніме-кліпів з музичним супроводом).

– Виступ традиційного Японського театру.

– Чемпіонат PS2.

– Ані-загс.

– Ані-ярмарок.

– Косплей-хід містом.

– Виставка-ярмарок перук.

– Традиційні японські ігри.

– Майстер класи: орігамі, японська каліграфія, Кендо, догляд за перуками, підбір персонажів для косплея та ін.

– Грандіозна J-Music Рarty з живими виступами популярних кавер-груп.

Автор: NekoNeko Зображення: www.qps.ru/7IrEX

9

З гостем Дивитися аніме японською – корисно, але проблематично. Цей факт змусив зацікавлених людей об’єднуватися у команди, щоб спіль­ ними зусиллями безкорисливо перекладати та озвучувати аніме. Сьо­ годні це стало неофіційною професією для тих, хто планує вивести аніме на новий рівень у Європі, хто пропагує та розвиває цю культуру. Деякі найдосвідченіші дабери (люди, що озвучують аніме) сьогодні навіть стали знаменитими, їхні голоси впізнають з першої секунди, до них ідуть вчитися. Таким дабером можна справедливо назвати нашого гостя – NIKITOS’а. Кожен анімешник хоча б раз чув про нього, а якщо ні, то аніме він подивився не так і багато. «Кавай» взяв інтерв’ю у чле­ на команди «SHIZA Project», дізнався багато нового про принципи роботи даберів, і пропонує читачам ознайомитися з цікавими від­ повідями NIKITOS’а.

1.

К: Привіт, NIKITOS! Як справи, настрій? Готовий до розмови?

N: Привіт! Настрій чудо­ вий, навіть піднесений. Го­ товий відповісти на всі за­­пи­тання.

3.

К: Як називалася твоя найперша робота?

Інтерв’ю: NIKITOS

N: Перше аніме, яке я озву­ чував, називалося «Наше». Важ­ ке, психологічне аніме з нотками трагедії, воно розраховане да­ леко не для всіх, і тим більше не для юного глядача.

К: Чудово, тоді розпочнемо. У першу чергу хотілося б дізнатися, як саме ти став озвучувати аніме? Що тебе на це наштовхнуло?

2.

10

N: Все розпочалося з того, що в 2007 році в Інтернеті я натрапив на віде­ офайли з сумнівними назвами 01, 02, 03 і подібне. Цікавість перемогла і я їх скачав. Виявилося, що це аніме «Мобільний воїн 00». Я подивився кілька серій, і мене настільки захопило і вразило побачене, що я вирішив детальніше позна­ йомитися з аніме-індустрією. Через деякий час я дізнався, що створено другий сезон, і не з субтитрами, як перший, а з озвученням. Цим займалася команда «SHIZA Project» (Шиза Проджект). Мудрий Інтернет допоміг мені зв’язатися із ними, вони пояснили, де можна скачати аніме, і слово за слово вийшло так, що я напросився викладати їхні нові роботи на торрент-трекери. А далі пішло сходження по кар’єрних сходах. Спочатку мені запропонували стати редактором перекладів, потім я випросив посаду дабера, тобто людини, яка озвучує аніме. А що мене наштовхнуло на це? Та про­ сто здалося, що в мене вийде. А чому б і ні? Я людина творча, мені цікаво пробувати щось нове. І так я став повно­ цінним членом команди «SHIZA Project».

www.qps.ru/8dT1P

К: Були якісь проблеми на початкових етапах озвучування? Сором’язливість, дисонанс у команді?

4.

N: Ні, сором’язливості не було. Спо­ чатку, звичайно, трохи заважала сковані­ сть, але не через сором’язливість, а відсу­ тність досвіду. Я озвучував, отримував ­­­­­від цього задоволення, і тоді все внутріш­ нє хви­­­лювання відходило. Дисона­ нсу в команді теж не було.

5.

К: Часто доводиться перезаписувати фрази чи все відбувається весело і швидко?

6.

N: Часом робота перетворюється на рутину. Знову-таки впливає надли­ шок прохідних аніме, тих, які дивитися не хочеш через неякісність, а озвучувати не­­­має ні бажання, ні натхнення. Шедеврів дуже мало. Тому й ентузіазм вже не той. А пе­­­ре­записувати можемо лише в то­ му випадку, коли неправильно ска­ ­­­зав або недоговорив слово.

К: Скільки часу витрачаєш на підготовку? Імпровізуєш чи експериментуєш з фразами, інтонаціями?

N: Тепер вже немає. У міру досвіду починаєш від­ чувати заздалегідь, як потрібно сказати фра­­­­зу, яку ін­ тонацію використовувати. Робиш вже на підсвідомому рівні. Але це пов’язано і з тим, що серед сучасних ані­ ме дуже багато неякісних робіт. Японські сейю інколи не дуже стараються, іноді без емоцій читають текст, а нам потрібно підлаштовуватися під їхні голоси, практично дублювати інтонацію. Через це дуже багато однаковості в аніме, і у дабера не за­ лишається іншого варіанту, як озвучу­ вати однаково.

К: Як реагували знайомі на те, що хобі перетворилося мало не на професію і зробило тебе відомим ­у світі анімешників?

N: Їм усім абсолютно все одно. Особливо батькам. Мама в мене вірила, підтримувала, батько ж не розумів і своєї думки не змінив досі. Звичайно, я не заробляю зараз сотні ти­ сяч, не їжджу на іномарці, але, тим не менш, я досяг багато чого, просто в грошовому екві­ валенті це поки не дуже помітно. І хто б там що не говорив, але я не шкодую про те, що вибрати шлях дабера. Хіба не­­ це головне?

7.

11

З гостем К: Ти займаєшся цим досить довго. Не помічаєш за собою, що в однаковій манері почав озвучувати різних персонажів?

8.

N: Ні, нічого такого за собою не помічав. Винятком є ті випадки, про які вже­говорив: багато сейю з одного аніме в ін­ше озвучують однаково, штамповано, то­ді і я зму­­­­­шений робити так само. Але я завжди намагаю­ ся виділити нові зву­­­чання, тембри, щоб урізноманітнити персонажа. В ці­ лому, в ме­­­­­­не це виходить.

К: Які подальші плани? Будеш озвучувати, поки є інтерес до цієї справи?

9.

N: Подальші плани – розвивати ко­­­­­­­­ манду і вдосконалюватися самому. Але інтерес до озвучення з часом гасне, ад­­­ же мені вже майже 26 років, а 90% створеного аніме призначене для більш молодої аудиторії.

К: Є улюблений персонаж з озвучених тобою?

10.

N: Хідан із аніме «Наруто». Це мій улюблений персонаж. Я дуже старався при його озвучуванні, і мені здається, воно вийш­ ло непоганим.

К: Не хотів би створити своє аніме?

11. К: Уяви, що ти режисер нового (або свого) аніме. Кого б із даберів вибрав на головні ролі хлопця і дівчини?

12.

N: Хлопця озвучував би я (зір­ кова хвороба на обличчя), а на роль дівчини я взяв би когось зі своїх уч­­­­­­­­­­­нів. Вони всі дуже здібні, ста­ ранні, навряд-чи б я розча­ рувався у їх роботі.

N: О ні, це не моє. Нехай кра­­ ще подібним займаються люди з досвідом. А з мене досить то­­­­­­ го, що написав книги. І нехай во­­ни залишаються тільки книгами.

К: Для тебе отаку – це?

14.

К: Як ставишся до фансервісу? Використав би його у власній анімації?

13.

12

N: Ніколи і нізащо, негати­ вно відношусь до фансервісу, осо­­­­­бливо проти залуче­н­ня не­­­­­­­при­­­­­­­стойностей.

N: Я їх не розумію. Не треба до фанатизму люби­ти щось. Лю­­ди­­­­на повинна бути багатогранною, роз­ виватися, а ота­­­ку – люди однобо­ кі, повністю за­ну­­рені у світ ані­ ме і манги. Це погано. Все має мі­­­ру.

К: Що в найближчому часі планує озвучувати «SHIZA»? І як відбираєте аніме для цього?

15.

N: Як тільки настає новий се­ зон, я одразу дивлюся на новин­ ки, вибираю те, що мене заціка­ вило, та озвучую. Все просто. Ін­­­ко­ли роль віді­­­грає попу­ лярність аніме.

К: Що ж, дякую тобі за цікаве інтерв’ю, і творчих успіхів у майдутньому!

17.

N: Дякую. Я сподіваюся, мої від­повіді принесуть ко­ мусь користь. До зустрічі в ефірі!

К: І наостанок, NIKITOS, поясни всім скептикам своє бачення того, чому аніме не можна назвати мультиками (якщо ти з цим згоден)?

16.

N: Аніме не можна назвати мультиками тому, що це зовсім інший вид мистецтва. Багато людей, або скептиків, при фразі «аніме – не мультики», починають ще більше запевняти себе й інших у тому, що це неправда, поси­ лаючись на анімезалежність, на те, що анімешник не може бути об’єктивним у цьому питанні. Я – анімешник, але до аніме ставлюся розсудливо та об’єк­ тивно. Тобто, якщо вийде погана робота, я скажу, що вона погана, точно так само як і з фільмами, музикою, іграми. Тому, для мене аніме – не мультики то­­му, що це зовсім інша філософія, інше бачення. В анімації занадто багато дорос­ лого, і ніяка розсудлива людина не буде показувати своїй маленькій дитині подібне. Але справа не тому, що там часто можна зустріти порнографію, справа в розумінні того, що ти дивишся. Якщо дитина просто дивиться на картинку, не вникаючи в суть, то вона дивиться мультик, але ані­ ме не можна просто дивитися, його потрібно розуміти, про ньо­ го треба думати, іноді навіть ламати голову над проблема­ ми, які зачеплені в сюжеті. Аніме – для дорослої та зрілої аудиторії, ось що відрізняє його від мультиків. Це ціла культура, як кіно­­індустрія тощо.

Автор: Норі-чан

13

Розвага

«Просунутий анімешник»

По горизонталі:

3. Персонаж манги або аніме, що характеризується відсутністю емоцій. 7. Незграбний персонаж, який може випадково зробити собі боляче, але через це виглядає мило. 8. Один з варіантів характеру пер­ сонажу, коли він спочатку веде себе грубо, але зго­ дом відкривається його мила сторона. 10. Піджанр аніме, основним атрибутом якого є величезні бойо­ ві людиноподібні конструкти. 11. Графічний альбом або колекція зображень й ілюстрацій. 12. Аніме, ос­­та­ нній сезон якого ще виходить і транслюється по те­ лебаченню в Японії. 15. Жанр аніме та манги, осно­ вною цільовою аудиторією якого є підлітки та юна­­ки у віці від 12 до 18 років. 17. Суфікс, сленгове поваж­ не звертання, аналог слова «брат». 20. Невелика ман­ га, в якій відсутній поділ на окремі розділи.

14

По вертикалі:

1. Японське слово, що означає ідеального, красивого юна­­­ка. 2. Персонаж, що характеризується надзвича­ йною стриманістю, флегматичністю та аналітичним складом розуму. 4. Так називають персонажів, схо­ жих на кішок, та людей, що переодягаються в кос­ тюм кішки. 5. Японські телесеріали. 6. Авторські гра­ ­­фічні роботи фанатів твору на тему до­­­о­­­пра­­­цювання зовнішності персонажів, місця дії тощо. 9. Анімацій­ на продукція, що виконана в аніме­-стилі за межами Японії. 13. Фінальний ролик до ані­­ме. 14. Японський меч, загострений з одного боку. 16. Суфікс, що вико­ ристовується між рівними чи до людини дещо ниж­ чого статусу. 18. Авторські текстові роботи фанатів окремого твору. 19. «Милий», «чарівний», «обожню­ ваний» японською.

www.qps.ru/lY0bV

До нових зустрічей! Чекай наступний номер вже через

місяць