.АКТУАЛЬНО!
Юрій Луценко,
2 лютого 2018 №3 (19785)
Генеральний прокурор України
ГАЗЕТА УКРАЇНСЬКОЇ РОДИНИ
АНТИКOРУПЦІЙНИЙ ТРИКУТНИК
Лист Януковича із запрошенням збройних сил Росії на територію України був першим кроком російської агресії. Зараз ця справа вже в суді. Що було наступним? Рішення Конституційного суду Росії. І ми зараз вивчаємо, і я думаю, відкриємо кримінальну справу і проти цього інституту. Наступний крок — голосування двох палат російського парламенту. Цьому також буде дана оцінка.
.ВІД ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ НА ТЕМУ…
У
країнська Феміда чомусь дуже схожа на пірата. Мала би бути сліпою, однак пов’язка закриває тільки одне око. Інше — зиркає на всебіч. Щось шукає. Чи когось… А тому наша міс-Справедливість (вона ж — судова система) мені особисто нагадує середньовічний фрегат п’ятого рангу, на стяготримі якого жваво тріпотить знайомий із книжок дитинства прапор з веселим Роджером. Біля бортів судна — купа однооких «морганів». І чим більше в Україні судів, тим більше буканьєрів на тому кораблі…
Сергій БОНДАРЕНКО, «МУ»
3
стор.
Євген Ерік: «Мені цікаво створювати проекти, які покращують життя»
4
стор.
Смородина — золотий запас України
Мітингів і акцій на головних вулицях Києва я бачив за останні років п’ятнадцять чимало. З багатьма учасниками протестів знайомий. Окремих там зустрічав не один раз. Щоправда, з різними банерами та стягами. За одним подружжям пенсіонерів взагалі спостерігав упродовж місяця. Так от вони носили і прапори правих, і знамена лівих, і банери центристів. Мій знайомий, з яким часто прогулювались повз лави мирних зібрань, сказав, що вони — професіонали. Це ті, хто за гроші. Дешевше, аніж за 150 грн свої переконання не продають. І подібних їм в Україні сила-силенна. А ще знайомий (юрист за освітою, до речі) жартівливо додав, що, коли так і далі хвацько мітингуватимуть в Україні, до «Класифікатора професій» доведеться додати ще одну — «мітингувальник». То правда, мітинги в Україні — тренд. Проти мораторію, за зниження тарифів, проти забудови, в підтримку, за компанію… За що завгодно! Головне — є ті, кому це потрібно. А значить ті, хто платить за музику. А у тих, кому це потрібно, є цілий штат профі, яких нині називають політтехнологами. Їм теж треба гроші відпрацьовувати. От вони і сидять — створюють концепції, інформаційні приводи, шукають теми для домашніх завдань, котрі виконуватимуть інші. Гнівно-істерична тематика щодо негайного створення антикорупційного суду — одне з таких завдань. Як і багато інших, пов’язаних зі створенням усіляких «конче» необхідних для України нових і прозорих органів. Наша країна попереду планети всієї із запровадження органів-стартапів. І чомусь усі впевнені, що вони будуть неодмінно прозорими. Звідки на болоті взятися дельфіну? У НАБУ прийшли працювати люди з іншого виміру? Вони до цього не боролися з корупцією? Не працювали у старих і непрозорих органах? А НАЗК, САП? Туди теж прилетіли трудитися марсіани? Цікаво, чим підігрівається впевненість у тому, що антикорупційний суд буде інакшим, аніж уся судова система держави? То, може, проблема і не в створенні/не створенні органів? Може, вона — у їхньому змісті, у наповненні, від якого вже смердить? І я не впевнений, що антикорупційний суд нам потрібен. Достатнього буде й одного — звичайного, прозорого, чесного, з людським обличчям і… з пов’язкою на обох очах. Феміда має бути сліпою.
11
стор.
18003
4 820012 962211