Disco Banias

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

БВВ-003

Володимир БАНЯС

2-3 Чи можна (варто, доцільно…) сьогодні, «на зорі третього тисячоліття», писати музичні рецензії? Наскільки дане заняття є суспільно корисним? Раніше, до появи Інтернету, арт-оглядач посідав нішу такого-собі гуру, котрий знає більше за інших, маючи незрівнянно кращий доступ до джерел інформації. Натомість актуальні умови, коли все доступно, радикально трансформували довколишній культурний контекст («дискурс»): нині пересічний меломан будь-якої частини світу щоденно поглинає стільки «спеціалізованої продукції», що йому абсолютно не потрібна допомога у вигляді певного поводиря чи гіда. Тож якогось моменту знадоба в критиках елементарно відпала… Того моменту, коли я на шпальтах почилої в бозі газети «Говорить і показує Україна» заснував давно жадану рубрику «МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ» (скоїлося це наприкінці 2010-го), мені в її існуванні, крім егоїстично-особистісного чинника, бачився цілком благородний намір: якщо на Заході жодне друковане видання не може вважатися серйозним без сторінки (колонки) з оглядами нових поп-платівок, значить, і в Україні ми мусимо до цього прагнути! З таким почуттям у подальшому я працював у трьох інших газетах — ідеться про київські видання «Молодь України» й «Україна молода», а також про білоцерківську «Копійку». Втім, згодом оцей туман ілюзії зійшов нанівець… Отож хто нині має потребу в музичному рецензуванні? Очевидно, цю неоднозначну справу можуть частково виправдати два фактори: по-перше, навіть сьогодні залишається невеличка група спраглих до музики осіб, яким, попри все, необхідна підказка збоку, своєрідний навігатор; по-друге, відстеження («моніторинг») того, що коїться у світі, визначальне насамперед для рецензента, бо дає йому щось важливе — комусь інформаційну насиченість, а для когось відчуття своєрідного упорядкування власного життя. АВТОР

| |THE CURE

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 7

хвилі». А ще на той момент звучання «Ремісії» (переклад назви ансамблю) не було «фірмово» похмурим. zz SEVENTEEN SECONDS (1980) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: найперша бездоганна платівка групи. Якби The Cure, випустивши у світ цю роботу, припинили існування, вони б уже заслужили на безсмертя: лонгплей Seventeen Seconds має іконоподібне значення в літописі музики вісімдесятих і пост-панку зокрема. Тут цей напрям постає в своєму чистому, майже дистильованому вигляді: похмура тягуча атмосфера, звуковий мінімалізм (аскетичні гітари, економна партія басу, строгий барабанний рисунок…), готична тематика текстів тощо. Роль кульмінації грає A Forest — можливо, пісня № 1 хлопців із Суссекса. zz FAITH (1981) Оцінка «ГіПУ»: @@@@1/2 Есенція: одна з вершин справжньої готики. zz THREE IMAGINARY BOYS (1979) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «з місця — в кар’єр». Раніше я вважав перші два альбоми англійського тріо складовими однієї дилогії, але згодом дійшов висновку, що це — таки різні витвори. Прем’єрний із них є плодом кількарічної праці, будучи лаконічним, мелодійним, перфектним зліпком автентичного нью-вейву. zz BOYS DON’T CRY (1980) Оцінка «ГіПУ»: @@@@1/2 Есенція: американська версія стартового релізу. Своїм другим повноцінним диском молода команда заявила про себе на диво гучно: багато хто й досі вважає його еталонним «продуктом» гітарного відгалуження «нової

Наприкінці сімдесятих у різних куточках Європи, внаслідок дифузії кількох споріднених стилів, виник новий, озаглавлений як колд-вейв («холодна хвиля»). Першим його видатним зразком став альбом Low Девіда Боуї, довершений прояв він здобув у роботах Joy Division, а основними характеристиками стали: холодний і близький до суміжного пост-панку саунд, трагічне настроєве тло, суїцидальні мотиви в текстах. Усе це — про Faith, «к’юерівську» класику. zz PORNOGRAPHY (1982) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: геніально депресивний і просто геніальний альбом. На який лад може налаштовувати диск, стартовою фразою якого є: «Пофіг, якщо ми всі

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ повиздихаємо»?.. Записана в період напіврозпаду гурту, «Порнографія» спочатку пережила майже тотальне нерозуміння критиків, а за кілька років отримала статус поворотного пункту в історії світового року: саме звідси росте коріння цілих напрямів (готика, ґрандж), а також знакових формалістичних прийомів (витіюватий гітарний риф, драм-машина замість ударних)… Хвороблива, колюча і надзвичайно талановита музика. zz JAPANESE WHISPERS (1983) Оцінка «ГіПУ»: @@@ Есенція: колекційне зібрання бі-сайдів. Ця платівка позбавлена статусу номерної, проте є доцільність сприймати її саме під таким кутом. По-перше, більшість із цих синглів так і не ввійшла до жодного альбому. По-друге, «Японські нашіптувачі» відображають момент корінного перелому в існуванні групи: поступовий відхід од пост-панку й загальне полегшення саунду — в бік електро-попу. zz THE TOP (1984) Оцінка «ГіПУ»: @@1/2 Есенція: відбиток кризи. В середині десятиріччя, після численних внутрішніх суперечок, The Cure із ансамблю перетворилися на сольний проект Роберта Сміта. А останній чомусь поринув у непритаманні йому стихії нойзу та психоделічного року. Результат — плачевний. Навіть окремі хороші треки губляться в навколишньому багні неперетравлюваних авангардистських експериментів. zz THE HEAD ON THE DOOR (1985) Оцінка «ГіПУ»: @@@@ Есенція: ремісія «Ремісії». Десь тоді фронтмен групи започаткував традицію фарбувати губи… Навряд чи це було символічно — так ознаменувати її відродження. Втім, ота «колоризація» адекватно відображає глибинні процеси певного штибу: хлопці адаптували під власне розуміння звукові моделі арт-попу, залучили латиноамериканські та китайські мотиви, відтак композиції рясно замайоріли в хіт-парадах. На додачу з’явилися дуже якісні кліпи, а кількість нових фанів помітно перевищила лави розчарованих. zz KISS ME, KISS ME, KISS ME (1987) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: вишукана красива поп-музика. Процес «висвітлення іміджу» The Cure йшов паралельно іншому — власне стильовій еволюції: у певний момент Роберт Джеймс Сміт остаточно вирішив, що шати готичного пост-панку (й усього, спорідненого з цим) завузькі для нього, вдавшись до засвоєння ска, лаунжу, танцювальної електроніки… Тож пісні ставали композиційно складнішими, бадьорішими, попсовішими — так народилася друга поп-платівка: неймовірно мелодійна, зі сибаритським звуком, безліччю додаткових інструментів і хітів. zz DISINTEGRATION (1989) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: вочевидь, альбом № 1 вісімдесятих. Робота у студії над цим шедевром розпочалась із того, що в якійсь англійській газеті з’явилося

повідомлення про самогубство двох підлітків, нібито спричинене прослуховуванням ранніх записів The Cure… Не знаю, як це вплинуло на характерні риси Disintegration, а саме — пишні оркестрові аранжування, монотонність синтезаторів, неочікувані спецефекти, отруйно-солодку атмосферу, таємничий вокал, похмуро-романтичні тексти — одначе платівка вийшла просто феноменальною, з когорти «одна на десятиріччя». Такі речі, якщо вони трапляються в певного виконавця, неможливо перевершити. zz WISH (1992) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: класика дев’яностих. Нова епоха — нова стилістика. Здатність Роберта Сміта змінюватися, відповідно до навколишніх реалій (але не пристосовуватися до них), далася взнаки і на цьому релізі. Тут відчуваються впливи інді-року й іще непопулярного брит-попу, натомість од нью-вейву майже нічого не залишилося. Та суть не в цьому, а в тому, що альбом Wish містить найвідомішу пісню групи (Friday I’m in Love), а сам він — абсолютно без слабких місць. zz WILD MOOD SWINGS (1996) Оцінка «ГіПУ»: @@@1/2 Есенція: добротна еклектична платівка. Вчергове подолавши загрозу розпаду, лідер The Cure, до того знаний, як диктатор (упродовж кожної сесії запису він не рахувався ні з чиєю думкою), змінив принципи, давши змогу колегам працювати у студії на рівних із собою. Кінцевий «продукт» виявився полівалентним: з одного боку, даний витвір — найоригінальніший у дискографії британців (намішано тут усього — без ста грамів не розбереш!), з іншого — у своєму прагненні еклектики хлопці явно — подекуди до абсурду — перегнули палицю. zz BLOODFLOWERS (2000) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: епічного розмаху сага. Пан Сміт якось зауважив, що «Криваві квіти» завершують символічну трилогію, розпочату й розвинену релізами 1982 та 1989 років. Щось у цьому є: остання в ХХ сторіччі робота британського колективу стала найбільш пафосною, готичною, багатою на клавіші. Якраз розлогі фортепіанні пасажі (коли — загрозливі, коли — тендітні), в поєднанні з «ріжучими» гітарами, визначають стилістику цієї прогнозовано недооціненої (бо надто трагічної і… прекрасної) платівки. Після її виходу й гастрольного туру The Cure таки розпалися. На щастя, тимчасово. zz JOIN THE DOTS (2004) Оцінка «Копійки»: @@@1/2 Есенція: щоби нікому мало не здавалося. І як це витримати?.. П’ять годин звучання, сім десятків треків — відновивши діяльність, прославлений гурт ошелешив прихильників тонами раритетів: утворили масштабну добірку бі-сайди, ауттейки, кавер-версії, ремікси, невидані речі тощо. Зрозуміло, за подібної оказії естетичний фактор відсунутий дещо вбік — на догоду принципу «зібрати все». Хоча зібрали далеко не все! Особливо прикро через проігнорований шедевр — вампірську баладу Charlotte Sometimes.

4-5 zz THE CURE (2004) Оцінка «ГіПУ»: @@@@ Есенція: подалися в альтернативу.

zz 4:13 DREAM (2008) Оцінка «ГіПУ»: @@ Есенція: найганебніша робота славетного гурту.

До запису свого найважчого за саундом альбому група запросила продюсера, котрий доти працював із метал-ансамблями. Як наслідок, зі звичної «к’юерівської» шкаралупи на світ Божий вилупилося злобливе дитятко з елементами індастріалу, ньюметалу та хард-кору. Альтернативним — так, не вникаючи в деталі, характеризували даний лонгплей. Насправді він дуже хороший. У нього, за великим рахунком, єдиний недолік: зайва крикливість (не лише вокалу, а й власне звуку).

Такого «кидалова», як офіційно тринадцятий (sic!) студійний реліз Сміта й Ко, ще треба пошукати: після нестерпно довгих чотирьох років очікування численних прихильників творчості групи «обдарували» сурогатом. Узявши за основу принцип «усе вкрали ще до нас», батьки-засновники пост-панку новий матеріал записали на ґрунті власних «коронних» штампів і кліше. Визріла платівка, схожа на збірник невідомих — і неякісних — бі-сайдів… Тоді я вперше зловив себе на думці, що The Cure дратують мене.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |PULP

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 8

брит-поп. При цьому властиве Кокеру феноменальне чуття мелодії плюс схильність використовувати жорсткі «гаражні» гітари нікуди не поділися — в результаті такого поєднання народився диск, який не привернув до себе уваги лише через непорозуміння. zz INTRO (1993) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: чудова збірка здебільшого оригінальних і рідкісних бі-сайдів.

zz IT (1983) Оцінка «ГіПУ»: @@@ Есенція: і зовсім не глевкий дебют. Засновник, ідеолог, вокаліст і автор практично всіх пісень групи Джарвіс Кокер неодноразово заявляв, що його музичним батьком є Девід Боуї. Парадокс у тому, що вплив творчості генія найвідчутніше пульсує на дебютному релізі Pulp. Інший парадокс — очевидно, фронтмен «М’якоті» (так перекладається назва колективу з Шеффілда) орієнтувався, в основному, на ранній період метра, передусім на альбом 1969 року Space Oddity. Звідси — позірна простота It, напівакустичний характер альбому, присутні тут сліди серф-року й декоративного фольку. Це — найсвітліший, найдобріший запис гурту. Таким він уже ніколи не буде. zz FREAKS (1987) Оцінка «ГіПУ»: @@@1/2 Есенція: перша по-справжньому вартісна платівка Джарвіса й Ко. Дорослішання-змужніння Pulp супроводжувалося плавним переходом до стилістики пост-панку: пісні ставали більш мінімалістичними, важчими, жорсткішими за звуком і похмурішими за атмосферою (хтось, підозрюю, міг би назвати цей альбом готичним). Майже зникли клавіші (втім, тимчасово), тексти набували «сміливішого» й депресивнішого забарвлення, а з-поміж джерел натхнення головним були співвітчизники з колективу The Smiths — недарма в середині «нульових» Кокера називали послідовником Морріссі… Іще одне: якраз тоді ВІА Pulp став самим собою. zz SEPARATIONS (1992) Оцінка «ГіПУ»: @@@@1/2 Есенція: близький до бездоганності та найбільш електронний лонгплей шеффілдців. На початку нового десятиліття колектив під проводом Джарвіса все ще не міг досягти визнання, паралельно еволюціонуючи у стильовому плані. Дев’яності потроху вступали в силу, особливе значення здобували технологічні винаходи, що проявилося також у творчості Pulp: відтепер до звичних глем-року й синти-попу додалися модні ейсід-хаус і електро-клеш, а в окремих місцях виразно чути щойно народжений

Може, учасники формації відчували, що скоро вони стануть знамениті, тож підготували цю компіляцію: її лаконічне ймення («Вступ») акумулює розарій із дев’яти добірних поп-шансонеток, які раніше «світилися» на синглах, — і то не банальний звіт про відшліфовку стилю, а цілісно-повноцінна робота без жодних недоліків. zz HIS ‘N’ HERS (1994) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: прорив до вершин слави й водночас одна з вершин неіснуючого жанру. Фактично в квітні 1994 року ансамбль пережив своє друге народження, коли побачила світ праця, котра докорінно трансформувала його статус: ніжнокриклива, трагічна й життєствердна, з якимись «неправильними» еклектичними мелодіями і мегашлягером (Babies), вона гармонічно вписалася в тодішній контекст. Середина дев’яностих, як відомо, запам’ятається грандіозною популярністю музичної химери, озаглавленої брит-попом: ніхто так і не зміг нормально пояснити, що це таке, одначе всі з охотою вживали термін. Зокрема, в контексті Pulp. Ну й нехай. zz MASTERS OF THE UNIVERSE (1994) Оцінка «ГіПУ»: @@@1/2 Есенція: хороша збірка здебільшого оригінальних і рідкісних бі-сайдів. Здобувши визнання, нові герої Туманного Альбіону вирішили реалізувати «класичний» сценарій розвитку успішного гурту — на піку популярності випустити «старе, рідкісне, маловідоме». Цю місію закріпили за «Володарями Всесвіту» — платівкою наполовину дарк-фольковою, наполовину традиційною (йдеться про доволі архаїчний пост-панк), трохи психоделічною і загалом експериментальною (душу українця тут зачіпає бандура в другому треці), внаслідок чого в окремих моментах — нудною й важко перетравлюваною. zz DIFFERENT CLASS (1995) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: чи не найкращий британський альбом десятиріччя. Примхлива пані Глорія довго крутила носом, ігноруючи залицяння Джарвіса Бренсона, проте все ж змилостивилася: Different Class осипало як «платиновим дощем» продажів, так і зливою похвальби критиків. Причому справедливо: зразок такого раритетного явища, як диско-рок, «напханий» купою хітів, цей реліз нереально мелодійний, цілісний і стильний, життя в ньому

6-7 іскриться-фонтанує, а вишукані камерно-салонні мотиви чергуються зі стадіонним розмахом і естрадністю (в хорошому розумінні). Одним словом — пік. zz THIS IS HARDCORE (1998) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: потужний складно-композиційний диск. «Я не Ісус, хоч у мене такі ж ініціали» — як не захоплюватися людиною, котра такими словами починає одну зі своїх пісень? Текстовий компонент тут узагалі належить до визначальних — платівка просякнута паростками поезії. Що ж до музики, то This Is Hardcore отримав вельми неоднозначні оцінки, спричинені передусім ускладненістю саунду: Pulp відійшли од принципу коротких лаконічних треків, замахнувшись на арт-рокову епічність. Багато хто, собі на шкоду, цього не осягнув (як за чверть сторіччя перед тим не зрозуміли Лу Ріда з його «Берліном»)… Заувага: нічого схожого на хард-кор в альбомі немає. zz WE LOVE LIFE (2001) Оцінка «ГіПУ»: @@@@ Есенція: добротний завершальний реліз «М’якоті». У прощальному альбомі Pulp несподівано вдарилися у невластиві їм містику та пасторальність. Панівна спокійна атмосфера платівки, навіяна відповідною тематикою, — про пташок, дерева, любов etc. — двічі переривається свого роду «проваллями духу», себто вражаюче депресивними композиціями (одна з них, що має п’ятий номер, безумовно, найкраща тут). За жанровими ознаками лонгплей «Ми любимо життя» — це ніби кантрі, створене особою, котра виховувалася на зовсім іншій музиці (див. вище).

zz JARVIS (2006) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: п’ятий видатний альбом худющого очкарика. Тієї миті, коли я ознайомлювався з дебютним сольником Джарвіса Бренсона Кокера, моє обличчя сяяло від радості — про це трохи згодом мені повідомив рідний брат… Причиною настільки бурхливої реакції було не лише те, що даний реліз довго чекали, а й якість уміщеного в ньому матеріалу: настояний на жирному інді-поп-році, в міру зрошений симфонічністю й бароковістю, поєднавши незвично гостру соціальність зі звичними гумором та інтертекстуальністю (і в текстах, і в саунді), цей витвір є справжнім шедевром. Як влучно написав журналіст таблоїду The Observer: «Денді повернувся». zz FURTHER COMPLICATIONS (2009) Оцінка «ГіПУ»: @@@1/2 Есенція: вельми неоднозначна друга сольна робота. Більшість спеціалізованих часописів Великобританії похвалила цю платівку — хоча насправді було за що її громити. Чи не вперше за кар’єру «скандаліст» перегнув палицю: зробивши ставку на два свої «козирі» — «рубленість» пісень плюс еротичні інтонації у вокалі, відкинувши третій (мелодійність), довготелесий чоловік в обох компонентах трохи переборщив. Альбом «Тимчасові ускладнення» — це примітизований, рваний, гамірний панк із украпленнями диско, джазу та неоковирної естради. Й підкріплено все це «лірикою» подекуди відверто пошлою… Вочевидь, розлучення таки дало про себе знати.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |БРАТИ ГАДЮКІНИ МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 9

zz МИ — ХЛОПЦІ З БАНДЕРШТАДТУ (1991) Оцінка «ГіПУ»: @@@@ Есенція: найменш популярна й прослухана робота. Можна сказати, що це — переломний реліз колективу. З одного боку, тут очевидні ознаки кризи, зумовленої небажанням розвиватися, й надалі експлуатувати архаїчні хард-рок, блюз і реґі. Відомих композицій теж мало. З іншого, перші проблиски стильової еволюції все ж простежуються, а висока мелодійність і талановиті тексти таки витягли «Хлопців…» на пристойний рівень. zz БУЛО НЕ ЛЮБИТИ (1994) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: усе буде фанк.

Роман БАНЯС, редакція В. Б. zz ВСЬО ЧОТКО! (1989) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: шоково‑прекрасний дебют. Вочевидь, в історії вітчизняного рок-н-ролу немає платівки з більшою кількістю хітів: практично кожна з дванадцяти пісень мала статус шлягера, всі розібрані на цитати — «Звьоздочка моя», «Наркомани на городі», «Роксоляна», «Чуваки, всьо чотко!»… Музичним підґрунтям альбому став характерний для вісімдесятих естрадний хард-рок — звичайно, з безліччю додаткових компонентів, зокрема, реґі, блюзу, нью-вейву. Після виходу цієї роботи «Гадюкіни» були близькі до всесоюзної популярності, могли випередити «ВВ» і «Океан Ельзи»: їх запросила Алла Пугачова на «Блакитний вогник», але… По-перше, спрацював фактор «неформатної» української мови. По-друге, надто дико все це було.

Створена після гастрольного туру «Не проп’ємо Україну!» (в результаті якого «Гадюкіни» мало не розпалися через алкоголізм і наркоманію музикантів), третя номерна платівка закріпила гурт у статусі головного вітчизняного. Цього разу основною музичною складовою саунду виявився фанк-рок (хоча без традиційних блюзу й реґі не обійшлося), а із загальних восьми композицій сім стали популярними. Серед них — «Було не любити», «Файне місто Тернопіль» і «Карпати» програли футбол». Підхожим віддзеркаленням мажорного пружного звучання були нігілістично-стьобні тексти — «фірмова» ознака Кузьмінського й Ко. zz ЩАСЛИВОЇ ДОРОГИ! (БАЙ, БАЙ, МИЛА!)

(1996) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: один із чотирьох наших топ-альбомів дев’яностих. Упродовж позаминулого десятиріччя багата національна рок-сцена народила лише три релізи, які можуть зрівнятися з останньою повноцінною роботою «Братів»: ідеться про такі диски, як «Музіка», «Шабадабада» й In Kastus відповідно «Воплів Відоплясова», «Мертвого Півня» та «Кому Вниз». У загальному ж «Щасливої дороги…» — це екзотична суміш блюзу, спейс-року, реґі, мерсибіту плюс українських фолькових мотивів. Надзвичайно мелодійна суміш. І надзвичайно талановита.

8-9

| |CURVE

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 10

в первинному вигляді: фактично прекрасний «контент» «Фрукта…» є її кореневою матрицею. zz RADIO SESSIONS (1993) Оцінка «ГіПУ»: @@@@1/2 Есенція: межова збірка бі-сайдів і раритетів (II). Звісно, з формального погляду це аж ніяк не повноцінна робота. Втім, оригінальний матеріал, який її утворює, по-перше, височенного рівня, по-друге, лаконічність альбому (всього вісім треків) призвела до його цілісності, а по-третє, «Радіо-сесії» віддзеркалюють перехідний стан гурту: це вже не Doppelganger але ще не Cuckoo… Можна сказати, артпідготовка до появи шедевру. zz CUCKOO (1993) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: «золотий фонд» дев’яностих.

zz DOPPELGANGER (1992) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: розумна танцювальна музика. Специфічний і не надто популярний у нас напрям року шугейз на початку дев’яностих переживав пік популярності й творчого злету, коли вийшов легендарний альбом Loveless ансамблю My Bloody Valentine. «Фірмовою» ознакою цього — загалом неформатного — стилю став видозмінений ефект «звукової стіни», шуму, котрий, перебуваючи на задньому плані, ніби нависає над основним саундом, у результаті чого має місце своєрідна інверсія: отой шум (noise) перетворюється на ключову складову пісні, натомість власне мелодія відходить далеко вглиб… Паралельним курсом у Англії розвивався молодий дует (співачка Тоні Хеллідей і гітарист Дін Ґарсія) Curve, який на основі техно-року витворив власний — поп-варіант — шугейзу: ця пара якимось дивом зуміла вписати дуже похмуру й статичну за своєю суттю музику в танцювальний ритм — факт, що його нині іменують революційним. zz PUBIC FRUIT (1992) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: межова збірка бі-сайдів і раритетів (I). Посередині осені 1992‑го на території США розповсюдили потужний лонгплей, скомпонований із чотирьох ранніх максі-синглів дуету. Зрозуміло, що вартість релізу полягає передусім у фіксації групи

До студійної платівки № 2 «Крива» (такий переклад назви групи) підходила в статусі одного з найталановитіших представників нової британської гітарної сцени. Як істинно мислячі творчі люди Хеллідей і Ґарсія відкинули думку піти найпростішим шляхом — використати попередню успішну формулу: цього разу традиційний шугейз вони сполучили із популярним тоді ембієнтом, розмістивши цю суміш на ритм-основу такого стилю, як лаунж. Це призвело до майже повної втрати танцювальності, проте «компенсація» виявилася значимішою: звучання альбому «Зозуля» набуло щільного, тягучого, готичного блиску; чудові мелодії мерехтіли без шкоди з боку шумового приглушення; а домінуюча тривожно-трагічна атмосфера пробирала вдячного слухача до найглибших глибин. Коротше кажучи — епічна праця, котра заслужених лаврів (у вигляді гігантських продажів і хвалебних рецензій) не дочекалася… Між іншим: під восьмим номером іде, на мою думку, найкрасивіша «пісня про маму» з будьколи написаних. zz COME CLEAN (1998) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: третя висота як наслідок модернізації стилю. Наведу для початку вдумливу цитату російського оглядача: «Одна з видатних робіт групи. Попри те, що саунд Curve залишався все ще гітарно-електронним, традиційна підкладка з трьох акордів замінилася потоком зафуззованих викривлень. З’явилося ще більше гітарних скрипів і шумів, а скажені брейкбітові барабани звучали майже так само, як структурований нойз». Запису платівки передував перший розпад ансамблю, а також переосмислення обох його учасників своєї ролі в мистецтві — ота переоцінка вилилася в успішне зусилля зробити шугейз іще більш електронним, «схрестити» його з модними рейвом і трип-хопом… Одначе недарма кажуть, що в кожній перемозі є відбитки майбутнього програшу: якраз схильність дуету безмірно поглинати актуальні музичні новинки скоро спричинить його завчасний занепад.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ zz OPEN DAY AT THE HATE FEST (2001) Оцінка «ГіПУ»: @@@@ Есенція: вдалий віртуальний альбом. Зібравши докупи бі-сайди, що раніше ніде не видавалися, група, через відсутність порозуміння з рекорд-лейблами, просто розмістила їх на власному сайті. Найпохмурішу роботу «Кривої» поціновувачі хорошої музики скачували охоче: причиною цього став високоякісний матеріал, виконаний у рамках краут-року (назвемо це так), де знайшлося місце для всіх звичних звукових компонентів. Хіба що вага електроніки помітно збільшилася. zz GIFT (2001) Оцінка «ГіПУ»: @@@@ Есенція: усе ще прийнятний відхід од канонів. Коли з’явився «Подарунок» (назва релізу в перекладі з англійської), більшість прихильників колективу (особливо «старих») захвилювалася: у новій роботі мало шугейзу (в «класичному» розумінні), якого замінила, умовно кажучи, альтернатива. Дін Ґарсія зауважив із цього приводу: «Працюючи над Gift, ми здійснили усвідомлену спробу не ставати «герметичними» у плані саунду. Раніше ми чинили так: брали 15 гітар, додавали фон, робили все це абсолютно непридатним до «розшифровки». Нам подобався даний підхід, але цього разу вирішили сконцентруватися на створенні пісень, а не на продукуванні шаленого агресивного звуку заради нього самого». Результатом «реформи» постала спокійна платівка на м’якому електронному підґрунті. Деякі неофіти від музики побачили у ній «схожість» із доробком

популярних Garbage і Мериліна Менсона, не розуміючи, що це останні безсоромно «драли» в «Кривої»… До речі, в композиції Perish можна знайти унікально пронизливі слова про любов: «We’re staying together for the sake of our memories» («Ми залишаємося разом заради спогадів»). zz THE NEW ADVENTURES OF CURVE (2002) Оцінка «ГіПУ»: @@@1/2 Есенція: сумовитий надгробок. Оцим альбомом чудовий англійський дует наче розчинився в довколишньому музичному середовищі: по суті, тутешній матеріал, оформлений відповідно до звукових моделей техно, лаунжу й трип-хопу, майже нічим не нагадує Curve. Згадувана вище пристрасть гурту всотувати різні стилі й напрями врешті погубила його. Ключовим моментом «Нових пригод…» є настрій болісної розгубленості: творча спілка Ґарсія/Хеллідей зайшла в тупик, виходом із якого стало «розлучення». zz RARE AND UNRELEASED (2010) Оцінка «Копійки»: @@@ Есенція: розархівувати все. Існує варте найпильнішої уваги твердження, що всілякі раритети (бі-сайди, ауттейки, демо…) руйнують оригінальну міфологію будь-якого виконавця: чернеткибо — то ніби жінка, котра не встигла привести себе до ладу. А це вже на любителя… «Пара» з Лондона також не втрималась од «руйнування», скомпонувавши воєдино 39 треків, із-поміж яких ледь не половину подужати вкрай непросто — зокрема, через несамовито низьку якість запису.

10-11

| |KULA SHAKER МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 11

zz SUMMER SUN (1997) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: G6. Як стилістично, так і настроєво міні-реліз «Літнє сонце» пролонгує тенденції первенця: та ж вітальність без рамок, по-юнацькому нахабна подача, ностальгія за шістдесятими-сімдесятими, ну й, звісно, чудесний матеріал найвищої естетичної проби. Шість шлягерів‑шедеврів, можна сказати. zz PEASANTS, PIGS & ASTRONAUTS (1999) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: непомічений шедевр дев’яностих. Одразу зауважу: вважаю цю платівку другою найкращою з усіх, випущених упродовж позаминулого десятиліття… Її зроблено за тим же принципом, що й попередню, та все ж трохи по-інакшому: легкість і винахідливість дебютника набули необхідної строгості; мелодійні комбінації стали різноманітнішими; а головне — притаманна групі з Лондона феноменальна гармонійність (ідеться про комплекс — музика плюс настроєвий посил плюс тексти) в альбомі «Селяни, свині й астронавти» виведена на позачасовий рівень… Прикро, що західні оглядачі в новому релізі Kula Shaker «не знайшли нічого особливого», серед причин була поведінка Кріспіана Міллза, котрий, грубо кажучи, «випендрювався» — поводився з пресою так, що налаштував усіх проти себе. А незабаром група розпалася… Наостанок: передостання пісня Namami Nanda-Nandana (на санскриті) належить, без перебільшення, до найпрекрасніших витворів людської культури «всіх часів».

zz K (1996) Оцінка «ГіПУ»: @@@@@ Есенція: «бомбовий» початок. Групу Kula Shaker попервах відносили до панівного на той історичний момент брит-попу, що було явною дурістю: колектив під керівництвом вокаліста Кріспіана Міллза (якось у одній із вітчизняних газет його обізвали Крістіаном Нільсом!), приналежного до індуїстської релігійності, орієнтувався на музику кінця шістдесятих — початку сімдесятих, на два тогочасні жанри — психоделічний і прогресивний рок. Якщо зосередитися на персоналіях, то основними були четверо: Deep Purple, The Beatles, The Doors і Джимі Хендрікс — їхні музичні моделі й було реанімовано. Причому дуже талановито. Альбом К досяг у Великобританії «платинового» статусу, здійснивши своєрідну революцію: завдяки йому радіостанції активно «крутили» відверто старомодну музику з індуїстськими мотивами та глибокими текстами (окремі з них — на санскриті). Невеличкий «мінус», як на мене, в деякому епігонстві, характерному для ранніх записів «Кула Шейкер»: окремі треки надто вже просякнуті рисами вище згадуваної четвірки улюблених виконавців.

zz STRANGEFOLK (2007) Оцінка «ГіПУ»: @@@@ Есенція: повернення на тверду «четвірку». У середині «нульових» окремих поціновувачів музики в усьому світі (й Україна — не виняток) облетіла радісна звістка: Kula Shaker знову існує, четвірка учасників гурту відновила репетиції, готуючи новий матеріал. Сумарно всі підготовчі роботи зайняли близько року, в результаті чого визрів третій студійний LP. Британська музпреса прийняла його вельми прохолодно: відродженому колективу закидали «старомодність», вихолощеність звуку й цілковите небажання розвиватися. Перший «аргумент» не є справжнім аргументом, тому він не розглядатиметься. А ось другий і третій — інша справа, вони близькі до істини. Саунд «Дивного фольку» направду страждає чимось таким, що схоже на пустку; звукове полотно альбому нагадує повітряну кульку: зовнішньо округлу, проте сумовито порожню всередині. Враження таке, що пісні записувалися з явним браком душі… Ну й про небажання еволюціонувати: творчий колектив, названий на честь індійського середньовічного князя Куласехари, вирішив, що колись знайдена ніша оновленого психоделічного прог-року є їхньою назавше, і «рипатися» немає сенсу… З іншого боку, в цій платівці, як і завжди, багато класних мелодій, соковито зіграних інструментальних партій, а найголовніше — «фірмової» гармонійності.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ zz PILGRIMS PROGRESS (2010) Оцінка «ГіПУ»: @@@@ Есенція: красивий спокійний фольк-поп-рок. Існування четвертого релізу від самого початку мало на собі відбиток якогось фатуму: музикантам елементарно бракувало грошей на його запис… Що тут скажеш? Міллз і Ко вчергове засвідчили, що творчо розвиватися (читай: змінюватися) вони не мають жодного наміру: «Прогрес пілігримів» — це знову

психоделічний рок, знову з принципово застарілим звуком, знову з індуїстськими мотивами, знову з переповненими релігійністю текстами… Єдина зміна — присутність специфічних елементів фольку (під час прослуховування не зникають паралелі з Бобом Діланом). І якраз у цьому — головна сила альбому. Й саме пісня, де фольку найбільше (вона відкриває диск), виявилася найкращою тут… Утім, згадані «козирі» групи нікуди не ділися: її робота № 4 заслуговувала на сердечне сприйняття.

12-13

| |ARAB STRAP

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 12 (-)

zz MAD FOR SADNESS (1999) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «поцілунок Бога». Реліз «Той, хто обожнює печаль» є записом концерту, де відображено етап функціонування групи у дев’яностих — себто він не містить оригінальних композицій. Одначе інколи трапляються випадки, коли «живий» альбом вдається конкретному виконавцю краще, ніж студійний (аналіз причин мав би надто гіпотетичний характер, тому оминаємо його), ну а з цим диском ситуація просто-таки незбагненна: створений без найменших претензій на щось грандіозне, він став довершеним виявом людського генію. І начебто концертні аранжування пісень не дуже відрізняються од «автентичних»: той же звуковий мінімалізм, ті ж протяжні інструментальні партії, та ж сумовита атмосфера мелодій, але… Довелося прочитати думку, що епохальний перформенс відвідав Той, Хто запалює зорі — може, тому й визріла найкраща західноєвропейська платівка десятиліття. zz ELEPHANT SHOE (1999) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: усе буде lo-fi. zz THE WEEK NEVER STARTS ROUND HERE (1996) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: майстри «звуку живого» мешкають у Шотландії.

Arab Strap — це дует, який утворили Ейдан Моффат (вокал/тексти) та Малькольм Міддлтон (гітара, бас/музика). Об’єднало хлопців прагнення «продукувати» рок із глибоким опертям на, скажімо так, «народну традицію»: їхній дебютний альбом записано під упливом архаїчної стилістики гельського фольку (з дивними «вилазками» у бік кантрі), тому він дуже мінімалістичний за набором інструментів і дивовижно сухий за саундом. У цілому ж на той час своїх «фірмових» рис молодий ансамбль не встиг набути — це, зокрема, підтверджує факт розподілу вокальних партій на дві особи. zz PHILOPHOBIA (1998) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: класика. Упродовж написання другої повноцінної роботи гурт із Глазго остаточно сформувався як унікальний творчий організм. Його неповторними рисами стали: балансування на межі пост-року, пост-панку й дарк-фольку; інтерес до естетики lo-fi; аскетичні аранжування; часте застосування драм-машини без «справжніх» барабанів; періодичний речитатив замість співу; подеколи брутальні тексти. Плюс до того — незрівнянне мелодичне чуття двох авторів: тут перед нами обдарування рідкісної сили. Попри те, що платівка «Страх любові» була переповнена потенційними хітами, планетарний інтерес вона так і не спровокувала. Мабуть, завадило бажання «пари» зберегти свій камерний статус.

Свій формально третій номерний альбом під назвою «Слон/Черевик» Arab Strap випустили у вересні 1999 року, ніби спеціально під пору року: осінній настрій пронизує як його настроєве тло, так і власне звучання — здебільшого строге, повільне, спокійне. Всі традиційні музичні «інгредієнти» залишилися, хіба що цього разу наперед вивели естетичну концепцію, відповідно до якої мистецький витвір не повинен зазнавати фінальної шліфовки, зостаючись свідомо (ба навіть позірно!) недопрацьованим… Як постскриптум — пояснення загадкової «титулки» CD: шотландські вчені довели, мовляв, при вимові двох різних фраз — «Elephant Shoe» та «I love you» — людські губи рухаються однаково. Жодної містики. zz THE RED THREAD (2001) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: обраною стежкою. У загальних ознаках перша в третьому тисячолітті платівка є сестрою-близнючкою тієї, що з’явилася за два роки до неї: знову медитативна атмосфера супроводжує переважно мінімалістичні (гітара, бас, ритм-бокс, іноді клавіші) композиції — коли холодні, коли теплі. Від попередниці «Червона нитка» відрізняється украпленнями психоделічних елементів, деякою нерівністю матеріалу й іще більшою утихомиреністю. Гарно, проте місцями надто сонливо. zz MONDAY AT THE HUG AND PINT (2003) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: музика самотності. Жанрово цей альбом легко вкладається в широкий контекст пост-фольку: крім частого використання волинки, про це свідчить багатий на акустику саунд. Ось аби «Понеділок…» трохи вкоротили, додали лаконічності — мали б ідеальну роботу.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ zz THE LAST ROMANCE (2005) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: останній романс. Матеріал, який увійшов до завершальної платівки, виявився навдивовижу холодним, аскетичним і сухим за звуком, а функцію стильової домінанти дещо неочікувано виконав пост-панк, майстерно вписаний у построкові канони. Доповнює цю картину рідкісно відсторонена манера подачі, котру пом’якшує як завжди щедра присутність дарк-фолькових мотивів, а також святкова труба в заключному треку. The Last Romance став найбільш цілісним і рівним релізом групи. І, по суті, він бездоганний. Очевидно, саме такий вигляд має мужнє прощання. zz TEN YEARS OF TEARS (2006) Оцінка «Копійки»: @@@@1/2 Есенція: замість P. S. (I). Якби якийсь неофіт од музики замислив ознайомитьсь із творчістю Arab Strap, оптимальним

початком був би для нього цей збірник, адже він уміщує все те, чим Малькольм Міддлтон та Ейдан Моффат дихали впродовж десятиріччя: ось вам фольк, пост-панк із пост-роком, а ще — арт-рок, lofi, трип-хоп, синти-поп… Причому дане творіння, попри статус компіляції ауттейків, звучить перфектно: спаяністю, звісно, тутечки й не пахне, втім, різношерстий «контент» потверджує існування направду великих артистів. zz MUSIC FROM ROGUE FARM (2008) Оцінка «Копійки»: @@@@ Есенція: замість P. S. (II). Півгодинний міні-альбом інструментальних п’єсок постав як саундтрек до мультфільму — й то в ньому найдивніше: уявити, щоби дітки таке слухали… Цьому диску довелося чекати кілька років до моменту свого оприлюднення (лише для скачування в Інтернеті), тож вийшло, що якраз він — трепетний, тихий, красивий, витончений — закрив фонографію шотландського дуету.

14-15

| |MANSUN

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 13 (-)

Mansun «видавали на-гора» поп-варіант прогресивного року з елементами британської гітарної сцени дев’яностих. І надалі вони активно «залазили» на територію класичної музики: якщо «Атаку сірого ліхтаря» просто відкривала композиція зі симфонічним оркестром, то «Шість» може похвалитися дивовижно вдалим вплетенням у загальну картину фрагменту опери «Лускунчик» Петра Чайковського, а також менш відомої італійської п’єси. І надалі ансамблю з міста Честер вдавалася неймовірно-унікальна річ: «продукувати» звук, що віддалено нагадував багато чого, але при ближньому розгляді не був ні кого схожий. Так виник альбом, який наче виплеснувся з розжареної вулканічної лави: скажено-живий, наскрізь укритий кровоточинами, випромінюючий сліпуче сяйво, з композиціями-лабіринтами (кожна поділяється на кілька, сказати б, антонімічних складників), із кардіограмоподібним чергуванням клавіш та гітар… Музичні оглядачі по обидва боки Атлантики віддали цьому витвору шану, втім, не більше того. У нас же він майже невідомий. zz LITTLE KIX (2000) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: розмазня. zz ATTACK OF THE GREY LANTERN (1997) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: один із найпам’ятніших дебютів «усіх часів». Будь-яка спеціалізована енциклопедія засвідчить, що прогресивний рок зародився наприкінці 1960‑х, через бажання урізноманітнити примітивну на композиційному рівні музику того десятиріччя, здобувши вершинне вираження в доробку таких колективів, як King Crimson, Jethro Tull, Deep Purple… Згодом течія зазнала химерливих трансформацій, які свого піку досягли років за десять, завівши її ледь не в безвихідь: вона почала асоціюватися з півгодинними гітарними соло, дико довгими треками (зазвичай — інструментальними) й загалом із крайнім формалізмом (еволюція згадуваних King Crimson — показова). Період затяжної кризи мало перервати явище винятково талановите — й воно з’явилося в уособленні групи Mansun («Людина-Сонце») з-під Ліверпуля. Їхній стартовий альбом можна назвати зразком прог-року з людським обличчям: узявши в класиків жанру схильність до складних за формою композицій, вони опанували естрадну мелодійність і винаходи брит-попу, «витравивши» щонайменші сліди формалізму. Успіх в Об’єднаному Королівстві був величезний. zz SIX (1998) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: краса по-британському. Не буде перебільшенням сказати, що друга повноцінна робота групи є талановито змайстрованою копією першої: хлопці залишили при собі попередні принципи, не додавши жодного нового. І надалі

Хтось скаже, що ця платівка «гідна» титулу одного з головних розчарувань десятиліття — й матиме рацію. Я не володію інформацією, що саме трапилось із чотирма обдарованими музикантами-композиторами — творцями двох феноменальних робіт, які докотилися до такої невдачі. Вважається, що вони просто «зажралися». Хоч би що там було, проте в третьому номерному альбомі ансамблю «ЛюдинаСонце» від колишнього одухотвореного прог-року не зосталося й сліду, натомість тут хазяйнує так звана «гітарна поп-музика» — взагалі подібний матеріал цілком підійшов би до репертуару котрогось бойзбенду. Дещо рятують ситуацію мелодійність релізу й дві видатні пісні (№№ 2 і 11)… Реакція преси та фанів була настільки знищувальна, що буквально через три роки група, якій пророкували світове лідерство, почила в бозі. zz KLEPTOMANIA (2004) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: всім дякуємо, всі — вільні. Провал із попередньою платівкою вкрай загострив творчі розбіжності всередині ватаги, у результаті яких на кінець 2003 року вона без галасу розпалася, так і не зумівши довести до пуття свою четверту повноформатну роботу. Згодом «недоношена дитина» таки народилася, одначе зі специфічним «додатком»: рекорд-лейбл Parlophone випустив бокс-сет із трьох дисків, де, крім власне «Клептоманії», напхали купу бі-сайдів плюс раритетів. Естетична вартість останніх неоднозначна, натомість свіжі композиції виконано на чудовому рівні: Mansun повернулися до витоків, але тепер традиційні естетичні схеми замерехтіли поновому — в аранжуваннях з’явилась упорядкованість, глибоко приховане відчуття міри… Жаль, що життєпис цього гурту вщух.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |ДЕВІД БОУЇ

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ №№ 14–15–16

zz THE MAN WHO SOLD THE WORLD (1970) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: одна з основоположних цеглин хардроку взірцевого характеру. Тоні Вісконті, багаторічний продюсер і бас-гітарист Боуї, вважає цей лонгплей другим найкращим серед усіх, створених удвох із Девідом… Музичне полотно платівки — це сорок хвилин інтелігентного харду, «схрещеного» з уже відмерлим психоделічним роком і незвичними тоді латиноамериканськими мотивами. Структурно ж «Людина, котра продала світ» укладається в контекст модної арт-стилістики: пісні здебільшого зшиті з кількох різнорідних фрагментів, а партії інструментів хитро ускладнені. zz HUNKY DORY (1971) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: шедевр. Особисто я цілком упевнений, що впродовж сімдесятих не виходило кращого альбому: одинадцять божественних композицій, почергове звучання котрих утворює калейдоскопічне завихрення десятків стилів — од фольку до кабаре, від блюзу до глем-року; одинадцять текстів, гідних вважатися поезією; зрештою одинадцять досконалих зразків притаманного тільки лондонському генію винахідливого ставлення до творчості, коли покладаєшся не стільки на натхнення, скільки на вміння виловлювати з навколишнього середовища ідеї та відкриття, впускати їх у себе, аби вони, після певного бродіння, повернулися у світ переосмисленими, автентичними і прекрасними.

zz САТІЯ-ЮГА zz DAVID BOWIE (1967) Оцінка «МУ»: @@1/2 Есенція: майже гидке каченя-первісток. Як сказав колись космічний прибулець Альф: «А ти думаєш, я такий гарний народився?..» Дуже слушною є думка, що цю 45‑ку створив Девід Джонс (справжнє прізвище метра): вона майже позбавлена «фірмових» рис «Людини, котра впала на Землю». Інфантильний акустичний рок — ось наповнення цього диска. Такого не буде в подальшому. zz SPACE ODDITY (1969) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: перший «справжній» — і видатний — альбом. Наводжу вичерпну цитату британських оглядачів: «Тут поєдналися елементи фольку, балади та прог-року. У певній частині матеріалу проглядається 1967 рік, в іншій — 1972‑й, але на момент виходу все це здавалося дуже дивним. Ретроспективно платівка бачиться зібранням того, ким співак був раніше і ким він стане в майбутньому, причому відповідні мотиви перемішані й змагаються між собою».

zz THE RISE AND FALL OF ZIGGY STARDUST AND THE SPIDERS FROM MARS (1972) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: офіційна вершина. Мюзикл, який де-юре належить людиноподібному марсіанину на ім’я Зіґґі Зоряний Пил… Задумана у вигляді розповіді про життя-буття інопланетянина, п’ята студійна платівка Боуї (котрий тоді фарбував волосся у помаранчевий колір) — витончений приклад неомодернізму і глем-року — зробила його світовою мегазіркою, уособленням епохи. Цей статус незмінний і понині… Ще одне: вкоренилася думка, що у фіналі останньої пісні струнний квартет символічно підводить остаточну риску під шістдесятими й оголошує початок нової ери. zz ALADDIN SANE (1973) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: створена нашвидкуруч «нєтлєнка». Праця над наступним «бойовиком» протікала в авральному порядку: «Мудрець Аладін» записувався в проміжку між двома частинами концертного туру, чим і пояснюється сируватість окремих компонентів (ба навіть цілих композицій) платівки, притаманний їй ефект недостатньої шліфовки. Втім, якість матеріалу не постраждала: «настромивши» доведений до лиску глем на брудне «гаражне» звучання, автор отримав злий, рваний і в міру оригінальний «продукт».

16-17 zz PIN UPS (1973) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: хороша добірка кавер-версій. Цим релізом фактично завершилося існування ансамблю The Spiders from Mars, сотвореного 1970 року… Вирішивши віддати шану улюбленим артистам, Девід заварив специфічну еклектичну «кашу», головним «інгредієнтом» якої став арт-рок, але знайшлося місце і для багатьох інших напрямів, у т. ч. архаїчного мерсибіту. Добротний, одначе не зовсім цілісний альбом. zz DIAMOND DOGS (1974) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: можливо, найперше зусилля готичного року. Планувалося, що це буде театральна постановка, навіяна романом «1984» Джорджа Оруела, та заповіт письменника виключав подібну «імпровізацію». Тому визрів «звичайний» лонгплей, заснований на ритм-ендблюзі й «зодягнений» у пишні шати глем-стилістики. Втім, найцікавіше те, що «Діамантових псів» дехто вважає дебютним витвором в історії готик-року — жанру, котрий офіційно виник наприкінці сімдесятих: оця думка засновується на нігілістичних текстах і темній аурі диска, а також на суто музичних ознаках — виведеним на передній план монотонним басом чи сирими гітарами. zz YOUNG AMERICANS (1975) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: чудовий зразок «білого» соулу (І). Приблизно тоді Девіда нарекли співзасновником так званого «блакитноокого» соулу, котрий од оригіналу відрізняється важким фанковим басом і різноманітнішим саундом. Саме в цьому ключі й створено дві знакові платівки, між датами появи яких не минуло й року, зате відбулася купа подій… На першій, завдяки котрій було досягнуто феноменального комерційного успіху в США, панує соковитий рафінований звук, «запакований» у розслаблену атмосферу, а виконана в парі з Джоном Ленноном пісня Fame стала шлягером. zz STATION TO STATION (1976) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: чудовий зразок «білого» соулу (ІІ). Завершальний компонент уявної дилогії писався вже «Виснаженим Білим Князем» (останній значний сценічний образ співака) в конвульсіях страшної кокаїнової залежності: це зоставило слід і на матеріалі — похмурому, відстороненому, і на поведінці митця, котрий давав інтерв’ю, де розповідав, що його сперму викрадають відьми. Цей альбом, який закриває «золотий» період Боуї (згодом той утік до Берліна), є дуже талановитою роботою. Хоча дуже короткою — всього шість треків. zz ТРЕТА-ЮГА zz LOW (1977) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: геніальний початок нового шляху. «Окопавшись» у Західній Німеччині на пару з композитором і продюсером Брайаном Іно, маестро натрапив на багатющий звуковий пласт, майже невідомий решті світу. Йдеться, звісно, про краутрок — дитя-метис від двох, як до того здавалося,

батьків‑антиподів — гітарної та електронної музики. У такій манері й виконано першу частину «Низького». А потім бачимо істинного Девіда Боуї — людину, котра, засвоївши нове, йде далі, розвиваючи незнані горизонти: сторона «Б» містить майже чисті зразки ембієнту — щойно народженого напряму… Альбом на всі часи. zz HEROES (1977) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: майстерне продовження європейських експериментів. Друга частина славнозвісної Берлінської трилогії — низки платівок, частково або ж повністю записаних у столиці ФРН, — не примусила на себе чекати, в загальних рисах шліфуючи ідеї та стилістику попередниці. Відмінність поміж релізами 1977 року полягає в тому, що захмарного рівня «Герої» мають, сказати б, менш радикальний характер. Може, завдяки цьому однойменна з назвою диска пісня є хітом № 1 автора. zz LODGER (1979) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: прекрасна завершальна цеглина Берлінського триптиху. Очевидці згадують, що останній рік співпраці Боуї з Іно минав, радше, за інерцією. Знаковий творчий союз поступово вичерпався, зумівши насамкінець вибухнути потужним арт-поп-альбомом із елементами етно і «нової хвилі», котрий належно оцінили лише через кілька десятиріч. zz SCARY MONSTERS… AND SUPER CREEPS (1980) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: бездоганне «занурення» у нью-вейв. Хоча Девід повсякчас іронізував над «неоромантиками», вважаючи, що ті запозичили в глему форму, «не догнавши» змісту, працювати на новому ґрунті було надто заманливим… «Налякані монстри… та супергади» представляють собою автентичний — і тому «неочищений» — пост-панк (із безліччю «спецій»), підтримуваний хитрою глибокою лірикою. В останньому аспекті виокремлюється композиція Fashion — найкраща з будьколи написаних про моду. zz BAAL (1982) Оцінка «Копійки»: @@@@ Есенція: згадуючи Бертольда Брехта. Невеличкий міні-диск (п’ять віньєток на дюжину хвилин), сотворений для п’єси великого німецького драматурга, в якій уродженець Лондона блискуче зіграв головну роль, розкриває його як вокаліста розмашистого спектра: якби він жив у XIX ст., співав би в провідних оперних постановках по всьому світу. В цілому ж фонічною домінантою понурого «Ваала» є театралізований неокласик-рок, де симфонізм та мінімалізм сусідять абсолютно органічно. zz LET’S DANCE (1983) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: черговий великий успіх. Узявши як ніколи до того довгу паузу для підготовки нового матеріалу, співак із різнокольоровими очима записав свій найвидатніший поп-альбом: виконаний у стилістиці пост-диско, мінімально здобрений так

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ званим «техаським» блюзом, надзвичайно щільний за саундом плюс «нашпигований» планетарними хітами (головний — кавер-версія призабутої пісні China Girl Іґґі Попа). А ще в ті часи Боуї раптово став кучерявий. zz ДВАПАРА-ЮГА zz TONIGHT (1984) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: хирлява спроба «виїхати» на попередньому релізі. Може, Девіда хтось напоумив скористатися підйомом кар’єри, тому той швидко випустив «свіжак»? Комерційний успіх не забарився, одначе музична складова диска здебільшого розчаровує: загальне ліниве тло, де вкоренилося реґі вперемішку з попсовими баладами й танцювальними номерами, прояснене лише парочкою класних речей. zz LABYRINTH (1986) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: дивовижні пісні з дивовижного фільму. Саундтрек до фантастичної стрічки для дітей (у якій маестро зіграв короля гоблінів) офіційно не належить до номерних альбомів, але вважати його таким дає право рівень композицій плюс їхня оригінальність (вони створені спеціально для кінокартини). Щодо звуку, то це — базований на фанковому ритмічному рисунку електро-поп зі слідами спейс-року. zz NEVER LET ME DOWN (1987) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: «Алло, попс». Назва цього витвору — «Не підведи мене» — символічна: давши йому життя, видатний співак підвів усіх слухачів. Пофігістичне ставлення до роботи (у чому Боуї згодом зізнався) уможливило появу характерної для вісімдесятих безликої естрадної платівки, в якій потенційно хороші пісні зіпсували комерція й авторова байдужість. Утім, і тут знайшлося місце для яскравого треку — він іде під другим номером. zz TIN MACHINE (1989) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: потужна стартова віддача од «групової терапії». По суті, це — не черговий альбом Девіда, а дебютний ансамблю «Лудильна установка», де кожен із учасників мав рівні права. Після останніх попсових дисків сумнівного ґатунку маестро (подейкують, під упливом гітариста-віртуоза Рівза Гебрелза) здійснив крутий поворот до простого аскетичного звучання хард-року (символічною є алюзія на «15 хвилин слави» Енді Ворхола), посиливши його винаходами передґранджу — результат перевершив чиїсь очікування. zz THE SHADOW MAN (1989) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: платівка-тінь. Хтозна, як усе було насправді, проте переказ гласить, що між двома глибами — Hunky Dory та Ziggy Stardust… — метр трудився над ще одною,

втім, не зумів завершити працю. Тож і довелося шістьом шедевральним шансонеткам аж три декади провести «за ґратами». Ознайомлення з ними показує жанрову палітру, що співвідноситься не лише з 1971–1972 роками, а й воскрешає часи Space Oddity, вимережує план-конспект епохи Young Americans… Унікум. zz EARLY ON (1991) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: красиве юнацьке епігонство.

17‑трековий звіт про «доісторичні» часи демонструє молодика в пошуках свого «Я» у мистецтві. Звідси — сирий ритм-енд-блюз, що нагадує The Rolling Stones, The Kinks і The Who. Звідси — невпізнаний вокал. Але звідси — коріння. zz TIN MACHINE II (1991) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: бліденький кінець колективних мандрів. Спроба № 2 молодої групи виявилася не такою вдалою. Мабуть, її потенціалу вдосталь вистачило на один реліз, а по тому… Озброївшись звуковою моделлю, котра «вистрелила» два роки тому (і трохи «розбавивши» її естрадністю), хлопці дещо прорахувалися — чи варто нагадувати, які «стосунки» поєднують копію та оригінал? Тим не менше, кілька сильних композицій сюди проникли. zz BLACK TIE WHITE NOISE (1993) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: сильна, хоча й принципово старомодна робота. Випустити на початку дев’яностих альбом, який за духом належить вісімдесятим — це у стилі британського виконавця. Платівку «Чорна краватка, білий шум» виконано на основі танцювальних моделей застарілого на той момент електро-попу з фанковою грув‑секцією, а її нахабно-життєрадісний посил зумовило (так кажуть) одруження співака зі сомалійською моделлю Іман Абдулмаджид. zz THE BUDDHA OF SUBURBIA (1993) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: химерний нібито саундтрек. Чомусь цей витвір традиційно сприймають у контексті однойменного серіалу, насправді ж телеканал BBC2 використав звідси один трек, у всьому ж іншому «Будда передмість» є цілком самостійним явищем. До того ж, явищем доволі дивним: скомпонована з поп-року, техно й навіть ейсід-джазу, платівка залишає враження необов’язковості. zz 1.OUTSIDE (1995) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: класний реліз, зіпсований на дрібницях. Задумувалося, що альбомів із такою назвою буде п’ять: згідно з планом Боуї та Іно, ця пенталогія мала відобразити навколишню тривогу напередодні «Мілленіуму». Відповідний настрій вдалося реалізувати на всі сто: лонгплей, сконструйований із уламків індастріалу, авангарду й ембієнту, поза сумнівом, найпохмуріший у дискографії виконавця (пісню ж A Small Plot of Land я вважаю гімном відчаю). 1.Outside міг бути ще кращий, але його поруйнувала «концептуальність».

18-19 zz EARTHLING (1997) Оцінка «МУ»: @@ Есенція: невдача од незнання міри. Техно, джангл, драм-енд-бейс — до цього моменту мало хто уявляв собі, що чергову роботу співака буде виконано в руслі перерахованих стилів. У гонитві за новизною Девід Роберт єдиний раз за кар’єру дав маху, і навіть те, що в процесі запису використовували переважно «живі» інструменти (зокрема, джазове піаніно й важкі «металічні» гітари), не врятувало її від неживого подиху електроніки. zz «HOURS…» (1999) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: не те, щоби прохідний, але ординарний лонгплей. Наївшись прагненням експериментувати, старіючий музикант записав платівку просту, як дві копійки. Цього разу роль спільного знаменника, до якого звели матеріал, зіграв мейнстрімовий софт-рок, а ритмічну основу знайшли в усе ще актуальному лаунжі — цей крок влучно передав утомлене настроєве тло «Годин…» Вийшло непогано, проте від цієї людини завше очікують підтвердження геніальності. zz HEATHEN (2002) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: ескіз майстра. «Язичник» повернув легендарного виконавця на вершини хіт-парадів, хоч я й не погоджуюсь із тезою західних оглядачів — вважати цей альбом «тріумфальною втечею з небуття». По-перше, розмови про «небуття» є нісенітницею — після Let’s Dance було зроблено чимало вартісного. По-друге, складно назвати «тріумфальною» просто хорошу роботу, де митець знову поринув у «рідний» глем-рок, видозмінивши його на новий — електронний — лад. zz REALITY (2003) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: opus magnum напередодні довгого мовчання. Перед тим, як майже на десятиліття призупинити подачу нового матеріалу, Боуї записав найінтимніший і один із найкращих релізів: звукову матрицю він

запозичив у власному ж альбомі 1980 року, поглибивши її арт-роком плюс новішими досягненнями металсцени, а текстовий і настроєвий компоненти наповнені нехарактерним для Девіда мотивом — сповідальності. Підводячи слухача до «точки ікс», автор відкриває її в останній пісні-молитві, котра починається словами: «Ти пообіцяв мені, що наприкінці я все зрозумію». zz TOY (2011) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: не зовсім студійна, одначе майстровита платівка. Між альбомами «Hours…» і Heathen мав народитися ще один — близький їм за саундом, але базований переважно на перезаписаних композиціях шістдесятих-сімдесятих. Утім, світ він побачив через десятиріччя, та й то «нелегально»: хтось виклав його в Інтернеті без дозволу метра. Як-то кажуть, вогонь у наших спраглих душах локалізували. zz THE NEXT DAY (2013) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: інтронізація. Безмаль десятиріччя студійної відпустки роквиконавця № 1 вихлюпнулось у головну платівку 2013‑го… Який у неї вигляд? Макабричний арт пульсує на патріархальній блюзові ритм-секції; схвильовано-тремтячий голос витягує не всі ноти; провокаційні тексти без жалю за прожитим. А ще тут є стримана еклектика, коли метр, перебравши пройдені жанри, локалізує їх до естрадного знаменника. Й доводить, що після інфаркту повнокровними можуть бути як життя, так і музика. zz THE NEXT DAY EXTRA (2013) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: закріплення інтронізації. Вервечка ауттейків до епохального альбому, що його впливова газета The Independent назвала «найліпшим камбеком в історії», мало чим поступаються основному матеріалові: десяток композицій, із-поміж яких вісім — оригінальні (себто маємо діло з повноформатним CD), менш похмурі, їх не пронизує та неймовірна напруга, проте вони аналогічно прехороші. Особливо потужною вдалася кінцівка: три заключні треки просто геніальні.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |MY BLOODY VALENTINE МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 17

zz ECSTASY AND WINE (1989) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: спогади. За такою обкладинкою було зібрано композиції з двох ранніх максі-синглів групи, і цей реліз вдало відображає етап становлення ірландців. Саме тому тут іще відчутні музичні відголоски на зразок дрім-попу чи того ж пост-панку — вони загалом чужорідні для колективу під проводом Кевіна Шилдса в його канонічному вигляді. Хоча в цілому це — дуже сильна робота з рівним складом пісень. zz LOVELESS (1991) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: височінь.

zz THIS IS YOUR BLOODY VALENTINE (1985) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: передісторія. На прикладі цієї платівки легко відстежити, що одним із основотворчих коренів шугейзу був готичний пост-панк: так, попервах ансамбль із Дубліна мало нагадував самого себе, жанрово вписуючись у контекст, уособлений The Cure або, припустімо, Joy Division. Іще не народжений напрям тут усе ж присутній у зародковому вигляді — зокрема, несміливо проглядає знаменитий ефект «стіни звуку». zz ISN’T ANYTHING (1988) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: фундамент. Через три роки після виходу дебютного альбому My Bloody Valentine змінилися майже до невпізнанності: цього часу їм вистачило, аби шляхом теоретичних роздумів і практичних експериментів із саундом заснувати новий напрям рок-музики. Осьдечки шугейз став таким, як ми його знаємо: сухий, різкий, цупкий, насичений, об’ємний звук; численні гітарні партії, накладені одна на одну; плюс — відсторонений спів.

Платівку «Позбавлений любові» (альтернативний варіант перекладу — «Без любові») справедливо зараховують до когорти щонайкращих у світовій гітарній поп-музиці: вона (зліпок шугейзу в його досконалій формі) є свого роду водорозділом, бо на ній завершується епоха «нової хвилі», натомість дев’яності — стартують. А невдовзі My Bloody Valentine не стало як творчої одиниці. zz EP’S 1988–1991 (2012) Оцінка «УМ»: @@@@1/2 Есенція: два десятиліття напівтиші. Фанати великої ірландської ватаги, попри все, дочекались од неї чогось свіжого: жаль, що то не повноформатний лонгплей, а двотомна компіляція синглів пікової фази існування «Мого Кривавого Валентина», проте нас усе-таки побалували кількома невідомими треками. До того ж, гурт піддав обачно-глибокій реставрації «класичні» композиції (хоча відчути на слух, чи виграли вони від цього, проблематично). zz MBV (2013) Оцінка «Копійки»: @@@@1/2 Есенція: елітарна муміфікація. Що накажете вижидати од ансамблю, який 22 роки не «видавав на-гора» номерні релізи?.. Трудитися над безіменним альбомом дублінці почали ще 1996‑го; невдовзі закинули працю; ще за десятиріччя — поновили. Тож коли прихильники вже й обезнадіялися, постав третій студійник MBV — сміливий маніфест вистражданого наміру «бути собою»: диск із красивою ультрамариновою палітуркою звучить, мовби на календарі — зав’язок дев’яностих, а літопис шугейзингу перебуває в задумі плану-конспекту. Либонь, так і треба було вчинити.

20-21

| |ДЖЕФФ БАКЛІ МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 19

тут розміщено. Жанрово це — хард-блюз, але в даному випадку фокусуватися на жанрах є справою од лукавого: лунає ж бо прекрасна (неземної чистоти) музика й глибокий («тремтячий») вокал. zz SKETCHES FOR MY SWEETHEART THE DRUNK (1998) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: чернетки. Сам співак планував назвати другу платівку My Sweetheart the Drunk, але смерть завадила йому завершити запис, тому видавці постфактум «прикріпили» до заголовка слово Sketches, тобто «Ескізи». І суть цієї роботи — в ескізності: двом десяткам композицій бракує організуючого стержня, завершеності. Можливо, так і планувалося.

zz GRACE (1994) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: скарб. Перше прослуховування єдиного повноцінного альбому Джеффа Баклі («Грація», «Молитва», «Вишуканість» — ось варіанти перекладу його назви) ставить слухача у ступор: настільки феноменальний матеріал

zz SONGS TO NO ONE (2002) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: психоделічний блюз. Перед тим, як ступити на сольну путь, Баклі співпрацював із багатьма непересічними постатями американської рок-сцени. Серед них — гітарист Гарі Лукас, на пару з яким у 1991–1992 рр. він записав пісні, що їх оприлюднили аж через десятиліття: вони кричуще недопрацьовані, проте водночас — надзвичайно цінні, бо засвідчують становлення Джеффа.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |THE LIBERTINES МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 20

zz UP THE BRACKET (2002) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: старт на «відмінно». Альбом «Удар під дих» пронизує вельми рафінована музика: зовні вона здається простою, на ній миттєво ставили ярличок «оновлений пост-панк», та вдумливе прослуховування показувало композиційну багаторівневість, небуденну мелодійність, хитро організовану хаотичність… Дехто вважає, що лідери цього ансамблю Карл Барат і Піт Доерті — найталановитіші автори свого покоління. zz B-SIDES (2003) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: «тирса» на вагу золота.

zz LEGS 11 (2001) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: у підвалі. Міні-диск демо-версій, дві третини яких фінально-студійної огранки не діждалися, засвідчує гурт, високообдаровані учасники котрого опанували «заповіді» гаражного рок-н-ролу, досягши рідкісної для стилю прозорості звучання.

Перед цією четвіркою відкривалися фантастичні перспективи, проте… Навіть за короткий час існування квартет із Лондона написав чудових речей аж понад міру: візьмемо, як приклад, оцю вивірену вибірку ауттейків, де з вогнем не знайдеш жодної слабкої пісні. zz THE LIBERTINES (2004) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: успіх закріплено. Приступаючи до праці над наступною платівкою, The Libertines мали всесвітню славу. На життєукладі хлопців це не позначилося, музична ж складова змінилася мінімально: створювана ними суміш гаражного року, пост-панку, інді й… джазу стала ще більш розхристаною, «неправильною», інфантильною. Сподобався такий «коктейль» багатьом.

22-23

| |SCISSOR SISTERS МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 21

кожному артисту складно повторити стартовий успіх… Колектив із Нью-Йорка оминув цю пастку, хоча пішов шляхом найпростішим, зробивши копію свого дебютного релізу: ретро-мотиви й тут отримали основоположну функцію, вага клавішних — не зменшилася, як і міра дотепності музики. Хіба що глему «наросло» ще більше (вплив Девіда Боуї — гігантський) плюс уклинилися милі кабаре-салонні зарисовки, які відсилають до початку минулого сторіччя. zz NIGHT WORK (2010) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: альбом року.

zz SCISSOR SISTERS (2004) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: найкраща платівка «нульових». Цей ансамбль став одним із чільних представників модної у 2000‑х «реанімації» естетичних концепцій 1980‑х. Але тоді, коли більшість нових гуртів відновлювала канони переважно пост-панку, «Сестриці-Ножиці» «видали на-гора» своє бачення танцювально-електронних стилів. Кінцевий результат їхньої праці — заледве не геніальний: бездоганно засвоївши принципи електро-клешу, вони записали композиційно ускладнений, грайливий, хитрий альбом, де начебто простий хід — закріплення ключової ролі за піаніно — має вигляд одкровення. zz TA-DAH (2006) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: свято триває. Спеціалізованими ЗМІ давно гуляє кліше «синдром другої платівки», за яким стоїть уявлення, що

Взявши близько п’ятдесяти місяців для відпочинку од шоу-бізнесу, «Сестриці-Ножиці» величаво повернулися під світло софітів — оновленими, водночас не зрадивши собі: група, що її дехто вважав «одноденкою», розродилася вже третьою блискучою роботою. Цього разу підґрунтям удачі стали: просто-таки феноменальна мелодійність; виведення на передову диско у парі з електро-попом; створення камерної («клубної») атмосфери, в яку обгорнуто пісні. zz MAGIC HOUR (2012) Оцінка «УМ»: @@@@@ Есенція: благоліпні танці-шманці. Сама обкладинка четвертого релізу американської формації є витвором мистецтва. Резонує з візуальним параметром «фоліанта» і власне музичний: лаконічної структури нью-диско, що хазяйнує тутечки, переливається від треку до треку красивими гармоніями (які спираються на пружинисту ритм-секцію), а традиційна стилізація під 1980‑ті будить у душі мрійливого слухача ностальгію за чимось призабутим, одначе приємним.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |МУМИЙ ТРОЛЛЬ МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ №№ 22–46

zz ТОЧНО РТУТЬ АЛОЭ (2000) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: відносний неуспіх через бажання схрестити несхрещуване.

zz СТУДІЙНІ АЛЬБОМИ (9) zz МОРСКАЯ (1997) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: найкращий пострадянський альбом дев’яностих (I). Аби завоювати територію від Балтики до Курил, мусив з’явитися «продукт», скомпонований у Лондоні, в тамтешній студії, під орудою місцевого саунд-продюсера Кріса Бенді. Крім того, вміло підсобили успіху правильний вибір співочої інтонації, кілька неологізмів, якісні провокаційні відеокліпи, а також… акуляча бізнес-хватка менеджера-промоутера Леоніда Бурлакова. Приблизно на такому «тісті» й замішувалася «Морская». Наслідок — розсип хітів, безліч неординарних знахідок, реноме «поворотного пункту» і негласний статус «шинелі», звідки виросло ціле покоління не лише слухачів, а й музикантів… Парадокс: попри величезну популярність, мало хто розумів, що в стильовому плані ця геніальна платівка є рідкісним у нас зразком такого поняття, як «чорний» ритм-енд-блюз. zz ИКРА (1997) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: найкращий пострадянський альбом дев’яностих (II). У листопаді 1997 року, в результаті появи другого студійного релізу колись далекосхідної групи, рок-н-рол «однієї шостої земної суші» остаточно змінив власну систему координат, започаткувавши відлік новітньої доби: фантастично мелодійна, нетутешньо стильна, дика, трагічна, життєствердна і… прекрасна «Икра» накреслила радикально інші магістралі розвитку. Зовні рецепт успіху був простий: розбавивши домінуючий пост-панк елементами ґранджу й брит-попу, довівши футуристичні тексти до фонетичного блиску, підкресливши свої химерні вокальні інтонації, Ілля Лагутенко — за підтримки колег-виконавців — сотворив шедевр. Одначе крім слів і нот там було ще щось, й оте «щось» явно приналежне до метафізичної, себто непояснюваної площини… Вершиною цього брильянта (й усього творчого доробку «тролів») стала конгеніальна пісня «Алмазами» — вище піднятися нереально.

Вважається, що ця платівка (остання, створена у співпраці з Крісом Бенді) стала чи не найгучнішим за десятиліття провалом російської рок-сцени: переважна більшість критиків «нагородила» її розгромними рецензіями, а кількість прихильників різко та безповоротно знизилася. Причини подібної реакції лежать на поверхні: по-перше, ансамбль, як незадовго перед тим один італійський письменник-постмодерніст, прорахувався в намірі синтезувати елітарне з масовим, конкретніше — глем-рок із естрадою; по-друге, спостерігалися очевидні перегини в плані «зовнішнього антуражу» — пафос у поведінці, кліпах і власне матеріалі (надто перепродюсованому — як свого часу висловився знаний культуролог: «Перевантажений незлічимими шарами акустичний простір утрачає жорсткість, проникність і структурність, перетворюючись на кашу») перейшов усі розумні межі. Втім, насправді «ТРА» є сильним альбомом, де кожна з тринадцяти композицій-натяків на «ікони» поп-музики (The Beatles, Девіда Боуї, Black Sabbath, Duran Duran, «Кино», Blur…) — то поєднання (можливо, не завше доречне) високоякісного звукозапису та принципово старомодних музичних моделей. zz МЕАМУРЫ (2002) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: вдала гра на чужому полі. «Спогади про любов» започатковують символічну Латвійську трилогію — серію з трьох релізів, тією чи іншою мірою записаних у прибалтійській країні: демо-варіант платівки, на обкладинці котрої майорять кіт-амур, лілія і два метелики, з’явився ще влітку 2001 року як результат студійної роботи в маленькому містечку Сігульда. Навряд чи від самого початку матеріал обгорнули в м’яку форму «білого» соулу — відповідного (фінального) ефекту досягли пізніше, упродовж лондонської сесії зі звукорежисером на ім’я Джон Гудзон. Реакція громадськості була прогнозовано неоднозначною: багатьох відлякав мажорний, попсовий, сказати б, «цукровий» саунд диска, його неприкритий еротизм… Замість резюме: «Меамуры» варто вважати першим альбомом-містком групи — він наче з’єднує різні періоди її розвитку. zz ПОХИТИТЕЛИ КНИГ (2003–2004) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: бароко-поп — птаха високого польоту. Шансон, фламенко, джаз, синти-поп, хард-рок, блюз, пост-панк, електро-клеш, вальс… — приблизно таку жанрову конфігурацію має саундтрек до відверто невдалого фільму. Створені навідмаш протягом п’яти днів за участі латвійського «інженера» Каспарса Тобіса, понад рік пролежавши у студії, «Похитители книг» зайняли нішу найбільш недооціненої російської платівки десятиріччя: її бароковість — тендітна, розкішна й брутальна (згадуємо шлягер «Медведица») — виявилася не по зубах пересічному слухачеві. На належну рецепцію спромоглися деякі оглядачі плюс нечисельні представники рідіючої армії фанатів.

24-25 zz СЛИЯНИЕ И ПОГЛОЩЕНИЕ (2005) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: без п’яти хвилин шедевр. Бізнес-термін як заголовок для музичного релізу — чим не постмодернізм? Такий вибір «титулки» продиктовано вражаюче еклектичною суттю цього CD: він починається увертюрою у виконанні дитячого симфонічного оркестру, а продовжується композиціями в канонах краут-року… Новий англійський «звукових справ майстер» Рік Сімпсон попрацював на славу, вибудувавши внутрішнє наповнення альбому на аскетичному електронному підґрунті: кажуть, що за час роботи в ризькій Sound Division Studio неодноразово вирізали цілі партії інструментів, «оголюючи» пісні до «сухожиль». У цьому — головний «плюс» платівки: аби досягти настільки рафінованого (тут повсякчас щось тріщить, шумить, булькає), просякнутого семплами звучання, композитору, продюсеру та музикантам довелося виявити неабияку винахідливість. zz АМБА (2007) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: другий альбом-мостик. Озаглавлена в честь амурського тигра (саме так перекладається назва витвору з адигейської мови), «Амба» записувалась у Лос-Анджелесі, що виразно позначилося на саунді. Його «американськість» відчутна в усіх компонентах: на відміну од трьох попередніх робіт, оформлених у м’якій «синтетичній» манері, цю «змайстровано» в стилістиці модернізованого хард-року. Попри позитивні аспекти такого рішення, один негативний суттєво вплинув на остаточну конфігурацію платівки — цікаві мелодії виявилися ніби завалені важкими гітарними рифами, простота яких подекуди зведена до неприпустимого мінімалізму. Загалом же офіційно сьомий студійний опус «тролів» — це, в хорошому розумінні, безсоромний котлован музики, фонетичної гри плюс переповнених ремінісценціями текстів. Забракло дещиці — «клейковини» у вигляді «фірмової» мелодійності. zz ВОСЬМЁРКА (2008) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: чудовий і позбавлений видимої концептуальності двотомник. Чи не ключова рефлексія з приводу цього (фактично безіменного) альбому стосувалася кількості пісень — їх виявилося понад двадцять. І справді: якби трек-лист урізали десь на чверть, «Восьмёрка» (до речі, другий поспіль лонгплей, виплеканий під керівництвом українського продюсера Павла Шевчука), радше, виграла би. Зовсім не йдеться про те, що кожна четверта пісня на диску — прохідна. Навпаки, матеріал тут унікально багатий: численні потічки найрізноманітніших стилів (окрім традиційних, чуємо, зокрема, реґі й дрім-поп) зливаються в загальне русло нью-вейву. Просто явище подвійної платівки за своєю суттю сумнівне: розмаїття композицій «сприяє» тому, що така робота розпадається на фрагменти… Тим не менше, помалу утверджується знаковий погляд: протягом декади на пострадянському просторі так і не з’явився реліз, рівний цьому. zz SOS МАТРОСУ (2013) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: одіссея та звіт про неї. Довгожданий лонгплей із фіктивним порядковим номером (офіційно — десятий, по суті — дев’ятий

повноформатник) народжувався впродовж чотирнадцяти місяців, коли «тролі» перебували на борту корабля: красивий барк «Сєдов» під білими вітрилами прийняв квартет музикантів, які працювали над свіжим матеріалом у час, вільний од звичних для матросів обов’язків. Бозна, чи відчутно це відбилося на художніх обрисах роботи, проте аналогії все ж простежуються: пісні навдивовижу довгі, оповиті тужливим флером, стилістично рівні, нагадують морську гладінь. І внутрішня їхня «начинка» так само незвичайна: безліч фонічних прошарків, неймовірна композиційна продуманість деталей, тонко підібраний порядок треків — од важких і гітарних до легших, м’якших, од шторму до штилю, умовно кажучи… Цього разу Лагутенко обійшовся без обов’язкового раніше продюсера — може, через ідейний каркас роботи (той намацується одразу): весь диск прошиває жадання «повернутися до витоків», до автентичного для гурту нью-вейву (який у деяких місцях розбивається на очікувані й неочікувані піджанри: пост-панк, євродиско, дрім-поп, електроніка, ембієнт, арт-рок), що передбачувано супроводжується спогадами та ремінісценціями на події юності… Напередодні 45‑ліття (й 30‑річчя свого ансамблю) Ілля Ігорович підсумовує зроблене, не впадаючи в жодні крайнощі: його «океанська» платівка хороша настільки, наскільки то було можливо. zz МАГНІТОАЛЬБОМИ (3) zz НОВАЯ ЛУНА АПРЕЛЯ (1985) Оцінка «МУ»: @@ Есенція: життєдіяльність ВІА на Далекому Сході. Наслухавшись Duran Duran, тріо підлітків із провінційного Владивостока вирішило зробити щось схоже. За плечима вони мали велике бажання, здатність дошукуватися й народжувати класні мелодії в стилістиці «нової хвилі» плюс місцевий ТЮГ замість студії. У цілому — на «зараховано» заслужили. zz САЙОНАРА (1986–1987) Оцінка «Копійки»: @@ Есенція: цеглинка № 2 Владивостоцької трилогії. Циркулює версія, що демо-записи «Сайонара», зафіксовані на звичайний портативний магнітофон, не збереглися. За іншими даними — таки «дожили» до наших днів на одній-двох касетах. Іще в Інтернеті можна виявити фрагменти-уламки… Жанрово цей раритет розкручує сюжети дебютника, тобто за два роки учасники гурту (Ілля Лагутенко — вокал, гітара; Альберт Краснов — гітара, клавіші, аранжування; Володимир Луценко — бас) доросли тільки до армії, через яку «Муми Тролль» (ага, тоді ще без літери «й») тимчасово розпався. zz ДЕЛАЙ Ю. Ю. (1990) Оцінка «МУ»: @@1/2 Есенція: еволюція дає плоди. Заключна робота «доісторичного» періоду групи засвідчила, що в неї є потенціал, а також прагнення розвиватися: матеріал став більш зрілий і похмуріший; пост-панк набув ознак панівного напряму, який «підживлюють» то дарк-вейв, то хард-рок; намітилися сліди небанальних експериментів — зі стилями, з нехарактерними до того інструментами (скрипка, саксофон)… Утім, загалом «дитинство» все ще тривало. Це помітно, зокрема, в поганому рівні запису релізу (й попередніх, до слова, теж). Хоча пісенний «контент» і такий фактор не спаплюжив.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ zz КОМПІЛЯЦІЇ (9) zz ШАМОРА (1998) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: компіляція матеріалу 1983–1990 років у двох частинах. Після виходу цієї збірки на теренах колишнього СРСР спостерігалося масове шурхотіння іншомовних словників — од англійських до китайсько-японських: так наївні люди (зокрема, й автор цих рядків) шукали значення слова «Шамора». Трохи пізніше з’ясується, що це — одна з владивостоцьких бухт, популярне місце відпочинку молоді… Всі наявні кваліфікації відмовляють альбому, який завершує умовну Морську трилогію, у статусі студійного, що, на мою думку, є несправедливістю: старі пісні були наново перезаписані (хоч оригінальна стилістика збереглася!), внаслідок чого народилося цілком самостійне явище. Його об’єднуючим компонентом стала музика «нової хвилі» в широкому діапазоні: електро-поп, дарк-вейв, спейс-рок, ска, пост-панк і т. д. Звісно, під специфічним «соусом». zz UK REPORTS (2001–2002) Оцінка «Копійки»: @@1/2 Есенція: «вилазка» на Захід зі жмутом англомовних версій хітів. «Звіти для Об’єднаного Королівства» є карбованим аргументом на підтвердження тезису, що рубіж 2001– 2002 років був кризовим для «МТ»: двотомна колекція з «переформатованих» (не лишень у словесному, а й у звуковому вимірах) віньєток різної степені давності ставить у ступор — це в кращому разі. В гіршому — приголомшує демонстрацією того, як геніальність, зазнавши виснаження, кудись утікає, просочуючись крізь пісок. zz REAL BEST (2003) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: стандартне уявлення про the greatest hits. Звукозаписувальна компанія Real Records у першій половині «нульових» не мала рівних за впливовістю в СНД — фактично всі великі артисти так чи інакше співпрацювали з нею. Не оминула ця участь і «тролів», але віддавши права на випуск збірки найліпшого, вони мусили усвідомлювати, що вийде, а саме — стереотипний треклист, «напханий» винятково радіохітами, піснями з когорти «на слуху»… Я взагалі проти таких релізів. zz COMRADE AMBASSADOR (2009) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: північноамериканське «посольство». Платівку «Товариш посол» видали для розповсюдження в Новому Світі. Утворили її чотири композиції з «Амби», дев’ять — із «Восьмёрки» (відтак Лос-Анджелеська трилогія закрилась), а також російськомовна кавер-версія шлягера California Dreaming знаменитого у шістдесятих поп-колективу The Mamas & the Papas. Ця нехитра нарізка своєрідно легітимізувала статус групи: тамтешні ЗМІ — канадські, американські, мексиканські — надрукували близько півсотні рецензій, і майже всі позитивні. zz РЕДКИЕ ЗЕМЛИ (2010) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: неоднозначний збірник бі-сайдів. Анонсовані як повноцінна робота, «Редкие земли» виявилися зібранням надто різних — за рівнем і часом створення — треків, яким не судилося потрапити до жодного

з номерних релізів. Лонгплей потрібний, але неповноцінний: кілька вартісних раритетів оминули увагою. zz VLADIVOSTOK (2011–2012) Оцінка «УМ»: @@@@1/2 Есенція: на Атлантику — через гліттер-поп. Засобом для чергової спроби Іллі Лагутенка та Ко завоювати Захід стала збірка, основу котрої знову склав кількарічної давнини альбом «Восьмёрка»: п’ять пісень звідти доповнили чотирма з чотирьох інших студійних дисків «МТ» плюс новою композицією. Втім, увесь знайомий «контент» був пересотворений: тексти переклали англійською, а музику звели до манірно-солодкавої парадигми глему… Гучного розголосу, як і передбачалося, не вийшло. zz МУМИКАМ ОТ ТРОЛЛИКОВ. ПОСПИ, РОК-НРОЛЛ (2012) Оцінка «Копійки»: @@@ Есенція: дітям — усе найніжніше. Добірку інфантильно-інструментальних версій шлягерів гурту можна інтерпретувати двояко: хтось побачить у ній моветон, а комусь дуже заімпонують милі колискові зі дзвіночками та піано в якості домінуючих «музичних знарядь». Дітлахам, на яких це й розраховано, точно сподобається. zz ОЧЕНЬ РЕДКИЕ ЗЕМЛИ (2013) Оцінка «Копійки»: @@@ Есенція: різнобарвна мозаїка. Друга добірочка ауттейків та бі-сайдів уміщує таку ж кількість віньєток, як і перша, маючи ще довшу хронологію: відкривається акустичним варіантом балади «Эхом гонга» — одного з перших шедеврів «МТ», а закривається звуковою доріжкою до свіжого (на травень 2013‑го) мультфільму «Ку! Кин-дза-дза». В цілому різношерстий матеріал «Земель» викликає звичне для робіт такого штибу відчуття подолання трамплінів: хороша пісня — не дуже — дивна — чудова… тощо. zz КАВЁР (2013) Оцінка «Копійки»: @@@ Есенція: приміряючи чужу одежину. За мовчазної згоди менеджменту в рік тридцятиліття групи в Інтернет проникла пара напівофіційних компактдисків, які акумулюють численні треки, що стали наслідками участі Іллі Лагутенка та Ко у всіляких мистецьких та шоу-бізнесових проектах. У збірці кавер-версій на двадцять і один номер балом закономірно править дисонанс: стилістика, рівень та якість запису композицій настільки неспівмірні, що моментами це лякає… Втім, добре, що такі раритети склали воєдино. zz «ЖИВІ» АЛЬБОМИ (12) zz НА КОНЦЕРТЕ МУМИЙ ТРОЛЛЬ (1999) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: шедевральний дводенний перформенс. Пара виступів у культовому для російської роксцени приміщенні (мова про московський ПК ім. Горбунова) підвела риску під найуспішнішим — сказати б, «золотим» — етапом існування ансамблю. І саме по собі дійство в грудні 1998 року було «золотим»: музиканти грали майстерно й від душі; фронтмен, мов той павук, міцно держав глядачів у своїх «сітях»; ну а загальне настроєве тло тихенько підказувало, що поточний момент — унікальний, і не повториться ніколи.

26-27 zz НЕОБЫКНОВЕННЫЙ КОНЦЕРТ В ГОСТИНОМ ДВОРЕ (2001) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: феєрія еклектики. Цей запис, що розвиває віртуальну Гламурну трилогію (її кінцевим щаблем будуть UK Reports), є братомблизнюком альбому «Точно Ртуть Алоэ»: в обох випадках ключовим стало явище непомірності — творчих амбіцій, жадоби поєднати «генетично» різнорідні елементи (приміром, чи личить групі, вихованій на нью-вейві, освоювати танго?), розігрівання довколишньої шумихи… За схожих обставин вживають вислів «талановита поразка» — він тут доречний. zz ОБЫКНОВЕННЫЙ КОНЦЕРТ В СК ОЛИМПИЙСКИЙ (РТУТЬ АЛОЭ XXI) (2002) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: переборщили зі стадіонним розмахом. Найкращий «живий» гурт СНД до завершальної точки грандіозного півторарічного туру готувався ретельно. Саме це й… зашкодило: масштабний московський перформенс пройшов під таким буржуазним «соусом», а прагнення зафіксувати власну велич набуло настільки гіпертрофованого вигляду, що прекрасні композиції задихнулися в лещатах пафосу. zz МЕАМУРЫ LIVE (2002) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: презентація CD «Спогади про любов» у Лужниках. Серцевиною того пам’ятного шоу став власне концерт — один із найпотужніших за історію колективу. Причому все, що потрібно було для успіху, — «розбавити» мелодійність однойменного студійного альбому «інгредієнтами» року й фанку. zz КИНОКОНЦЕРМТ ПОХИТИТЕЛИ КНИГ (2005) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: професіонали отримують насолоду, розслабившись. Основу чергової live-платівки склав нещодавній і майже синонімічний за «титулкою» лонгплей, звідки й запозичено камерний настрій та бароковість звучання. Натомість нехарактерну для згаданого саундтрека розхлябаність узяли невідомо звідки. Хоча навіть останній аспект по-своєму привабливий. zz НОЧНОЙ КОНЦЕРТ (2005) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: при світлі ліхтарів. Російське MTV у середині «нульових» періодично спонукало місцевих артистів до живих виступів у невеличких залах. Якоїсь миті настала черга Іллі Лагутенка та Ко: на другий день по з’яві платівки «Слияние и Поглощение» пройшло її офіційне представлення в Москві. За наслідком дійства його очевидці, структуруючи свої враження, часом захлинались у морі епітетів, адже все було перфектно: мінімалістична й інтелігентна подача музикантів; сприйняття люду, котрий уважно слухав іще незнайомі віньєтки; ідеальні акустичні характеристики приміщення в центрі білокам’яної.

zz АМБА+ (КОНЦЕРТ В VILLAGE STUDIO) (2007) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: можна було обійтися й одним «Тигром». Формально — концертник, по суті — зіграні «наживо» у студії пісні (ще на той час невідшліфовані) з альбому «Амба». Головний позитив релізу полягає в його неординарному візуальному тлі: упродовж кожної композиції камера «зафарбована» в окремий колір. zz БЕРЕЗНИКИ 2008 (2009) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: ультразвук. Перевантажене індустріальними об’єктами місто на Уралі пережило справжню хард-рок-програму: «тролі» дуріли, безумствували, часом граючи трохи швидше, ніж треба; саунд — сирий, тяжкий, дикий, навіть грубий — пульсував і бив током; публіка поводилася під стать, хоча прохолодна погода стримувала… Що ж, правду кажуть — «пострадянський ансамбль № 1», адже лише вони викладаються й у провінції. zz САНКТ-ПЕТЕРБУРГ 2009 (2009) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: рок-н-рольні канікули. Північна Пальміра є свідком усіх протяжних концертних турів «МТ», причому шоу в лютому завершального року «нульових» не було ні кращим, ні гіршим за попередні й подальші: мав місце звично потужний перформенс, коли гітарист Юрій Цалер щедро імпровізував, басист Євген Звіденний економив кожен доторк до струн, ударник Олег Пунгін перевіряв на міцність шкіру і сталь барабанів, а вокаліст, зодягнений у красиве чорне кімоно, являв собою приклад людини, котра отримує шалений кайф од того, що робить. Окремо варто відзначити феноменальну працю оператора, яка загладила певну хронологічну затягнутість DVD. zz РОК ПО-ФЛОТСКИ (2010) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: риба не може без моря-океану. Влітку 2010 року ансамбль спромігся на пару великих виступів у портових містах: спочатку в нашому Севастополі, а за два тижні — в рідному Владивостоці. Вибраний матеріал із цих подій ліг у основу нової «живої» платівки, якій прикро бракує доладності: складається враження, наче підбір пісень здійснювався недостатньо серйозно, що певним чином нівелювало як високий виконавський рівень музикантів, так і щемливо «домашню» атмосферу другої — далекосхідної — частини диска. zz РЕДКИЕ ЗЕМЛИ (КОНЦЕРТ В СКК ЛЕДОВЫЙ ДВОРЕЦ) (2011) Оцінка «Копійки»: @@@@1/2 Есенція: північно-західний бриз. Знову Пітер, звичний зал, той же оператор і знімальний колектив; хороші спецефекти, що змінюються від номера до номера: кульки та конфетті — над публікою, небанальна візуальна мозаїка екрана й золота клітка — на сцені; небувала зіграність четвірки артистів, що їх підтримував запрошений перкусіоніст. А все ж… Ефект механічності, зумовлений виснажливо‑довгим live-туром, замаскувати не вдалося.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ zz МУМИЙ ТРОЛЛЬ ДЛЯ УЛЕТАЮЩИХ (КОНЦЕРТ В ШЕРЕМЕТЬЕВО) (2013) Оцінка «Копійки»: @@@@ Есенція: за мить до зльоту. Міні-перформенс у приміщенні гігантського московського аеропорту виявився вельми чудернацьким: тут і місце проведення, й одіж вокаліста, котрий козирився в рожево‑бордовому піджаку (як у крутих пацанів із дев’яностих) та чорній шапочці з ріжками, а втім, найбільшою чудасією була незвична розхлябаність виконавців, які частенько брали не зовсім ті акорди. Якраз останній чинник трішечки спотворив прегарну півгодинну виставу, впродовж якої нечисленним (і дещо пасивним…) свідкам презентували альтернативну — напівакустичну — подачу любимих шлягерів. zz ЗБІРКИ РЕМІКСІВ (4) zz С НОВЫМ ГОДОМ, КРОШКА! (1998) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: майже бездоганна компіляція в естетиці краут-року. Історія російської електронної музики «вирулила» на інший рівень опісля появи цього релізу, до запису котрого було залучено кількох надзвичайно обдарованих ді-джеїв і композиторів. Орієнтиром же в роботі слугували найновіші «прозріння» західної танцювальної сцени. zz IN THE MIX (2000) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: цінний «нелегал». Компакт-диск, випущений без попереднього узгодження з ансамблем, акумулює десять треків‑міксів, найдавнішому з яких на той момент не було й року. Причому свіжість і досі притаманна цьому матеріалу. zz BEST DJ’S DANCE MIX VOL.VI (2006) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: музика для дискотек. На відміну од збірника реміксів 1998 року цей побудовано за іншою методологією: об’єднати не все найкраще з електронно-танцювального доробку, а найкраще плюс найпопулярніше. Другий аспект сприяв проникненню естрадних і попсових мотивів. zz IN REMIXES… (2013) Оцінка «Копійки»: @@@1/2 Есенція: ефект забронзовіння. Галерея з десяти дискотечних номерів із легким флером ностальгії за «нульовими» ташує «контент» рівний і місцями посередній, якість якого в хронологічному порядку знижується, натомість доля шаблонності та естрадності — зростає. Інакше кажучи, те, що наприкінці дев’яностих було новаторством, згодом пішло в тираж. zz МІНІ-АЛЬБОМ (1) zz НЕЗНАЙКА И БАРРАБАСС (2004) Оцінка «Копійки»: @@@1/2 Есенція: лицезріти корінь. У новочасному мультфільмі про улюбленого персонажа радянського дитинства екстравагантний вигляд

мало все: по-перше, кольоровий спектр, базований на грі нелогічностей (припустімо, синє листя дерев); подруге, дійові особи, взяті з оригінальних оповідань про лісових чоловічків («Брауні») канадського письменникаілюстратора XIX століття Пальмера Кокса; по-третє, композиції (вислід співтворчості з електронником Андрієм Антонцем) — зовні непретензійні, мінімалістичні, дотичні до явища easy listening. Як анімаційний витвір, так і його фонічна складова були сприйняті публікою недовірливо — далися взнаки стереотипи. zz ВІДЕОАЛЬБОМИ (4) zz ВЛАДИВОСТОК 2000. 20 ЛЕТ ДО ДАТЫ (2000) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: вперед у минуле. Документальна кінострічка, де розповідається про життя-буття «МТ» (і всього рок-н-ролу міста Владивостока) за совєцьких часів, заслуговує вважатися чимось на кшталт дива, бо унікальні, зворушливі, надзвичайно цінні з точки зору історії (та ще й хорошої якості!) кадри демонструють, яким же чином усе закрутилося: неймовірні сюжетні лінії оператора; класна режисура легендарного Андрія Масловського — «хрещеного батька» тамтешньої гітарної сцени; ентузіастичні обличчя персонажів — знайомі, але молоді (окремі вже полинули в засвіти…); фактографічне відтворення епохи; чотири найперші «виднограї» ансамблю і ще чимало чого. Справді, півгодини хроніки пролітають, не встигнеш змигнути. zz ВИДЕО ДЛЯ МТ (2001) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: мистецтво візуальне (I). Що може дати перегляд «тут і тепер» вервечки відеокліпів певної хронологічної протяжності у виконанні топового рок-гурту? Естетичну насолоду; відчуття духу різних часів; розуміння того, що в жанрі кліпографії за останню декаду мало що еволюціонувало… Усе би добре, але чайну ложку дьогтю вносять кілька відверто аматорських витворів. zz МТВИДЕНИЕ ‘97-’06 (2007) Оцінка «Копійки»: @@@@ Есенція: мистецтво візуальне (II). Намір підзаробити — то не завше моветон, особливо у випадку, коли тобі оплачують зроблене розумом і талантом… Гадаю, такими помислами керувалися «тролі», даючи право компанії «Квадро-диск» запустити в продаж наступну (розширену) компіляцію своїх «міні-фільмів». І, як у прем’єрному випадку, «забули» про парочку раритетів. zz MTVISION ‘86-’13 (2013) Оцінка «Копійки»: @@@@ Есенція: мистецтво візуальне (III). Третє (правда, напівофіційне…) зібрання відеокліпів було приурочене до 30‑ліття формації, вміщуючи понад шість десятків «маленьких кінофільмів»: од дилетантських робіт далекосхідного періоду через епоху дев’яностих, позначену наслідуванням «передових західних зразків», аж до «нульових» і далі, коли хлопці могли багато собі дозволити, чим часто користалися. Є все: навчання, ремісництво, бунт, епатаж, плагіат, креатив і творчість найвищої проби.

28-29 zz МАКСІ-СИНГЛИ (5) zz ДЕВОЧКА (1996) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: раритетна промо-касета першого «справжнього» альбому. zz ИДИ, Я БУДУ (2004) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: арт-поп, що так і не став передвістям LP «Слияние и Поглощение». zz AMBA (2007) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: однойменна студійна платівка в урізаному вигляді й «аглицькими» текстами. zz КОНТРАБАНДА (2008) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: потужний ЕР, який анонсував вихід «Восьмёрки». zz PARADISE AHEAD (2009) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: англомовна переробка п’яти відомих композицій. zz СИНГЛИ (18) zz НЕВЕСТА? (1999) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: первісток найочікуванішої платівки 2000 року. zz КАРНАВАЛА. НЕТ (1999) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: новорічний SP зі щойно записаного «Точно Ртуть Алоэ». zz БЕЗ ОБМАНА (2000) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: третій хіт-сингл до четвертої повноцінної платівки. zz МОЯ ПЕВИЦА (2000) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: найкрасивіша пісня з «Алоэ» як засіб зігрітись узимку.

zz ЭТО ПО ЛЮБВИ (2002) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: диск, який відкрив епоху альбому «Меамуры». zz ДОБРОЕ УТРО, ПЛАНЕТА! (2003) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: диск, який закрив епоху альбому «Меамуры». zz REMIXES (2005) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: вініл до послуг ді-джеїв. zz БЕРМУДЫ (2008) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: фрагмент саундтрека до слабенької кінокомедії «День радио». zz КОНТРАБАНДЫ (2008) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: віртуальний передвісник «двійні», що народилася 08/08/2008. zz IMA GONNA ROCK U (2008) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: три ремікси на англомовну «редакцію» пісні «Королева рока». zz POLAR BEAR (2010) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: хіт «Медведица» «аглицькою» мовою для розповсюдження «там». zz HEY TOVARISH! (2012) Оцінка «Копійки»: б/о Есенція: подальший крок «інвазії» на Туманний Альбіон. zz ЧЕТВЕРТЫЙ ТРОЛЛЕЙБУС (2013) Оцінка «Копійки»: б/о Есенція: прем’єрний віртуальний SP із дев’ятого «гіганта». zz АКУЛЫ ИЛИ ПАУКА (2013) Оцінка «Копійки»: б/о Есенція: наступний віртуальний SP із дев’ятого «гіганта».

zz LADY ALPINE BLUE (2001) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: мультимедійний сингл учасника Євробачення.

zz SOS МАТРОСУ (2013) Оцінка «Копійки»: б/о Есенція: третій віртуальний SP із дев’ятого «гіганта».

zz LUCKY BRIDE? (2002) Оцінка «МУ»: б/о Есенція: переписаний шлягер «Невеста?» як нова спроба прориву на Захід.

zz SWIMMING WITH SHARKS (2013) Оцінка «Копійки»: б/о Есенція: пісенька про акул як передноворічний гостинець.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |THE VERVE

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 23

zz NO COME DOWN (1994) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: відтепер — із The. Успіх «Шторму на Небесах» спричинив, окрім усього іншого, бажання учасників квінтету (його популярність зримо зросла) опанувати нові жанрові горизонти. Тож і вирішили хлопці оприлюднити компіляцію добірних раритетів, де «фірмову» масштабність поставлено на акустичні «рейки». zz A NORTHERN SOUL (1995) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: перехід.

zz VERVE (1992) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: легкий «високий старт». Рок-група, створена наостанку вісімдесятих у містечку Вігані, спочатку не мала в назві приставку The й «виробляла» високоякісний шугейз — у його попвигляді. Їхній дебютний міні-альбом — це інтелігентна музика, на диво атмосферна, з притишеною («шпіонською») подачею. Аж ціле десятиліття вони (з корективами) рухатимуться в цьому напрямі. zz A STORM IN HEAVEN (1993) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: такий-собі шедевр (I). Наступну платівку по ділу відносять до найдовершеніших зразків мистецтва дев’яностих. Тут ансамбль продовжив тенденції роботи-попередниці: завдяки ефекту вібраційного ехо атмосферність саунду стала безпрецедентною; звук набув фантастичної космічності; у домінуючу палітру шугейзу органічно вплелися трип-хоп і джаз… Класика.

1994 року на сцені Британії засяяв гурт Oasis, який колосально вплинув на The Verve. Як наслідок — стилістика віганців істотно видозмінилася: вони зберегли медитативність, ехо та «стіна звуку» теж нікуди не зникли, натомість у їхню музику проникли прог-рок, епічність і… дещиця епігонства. Результати «мутації» проявлять себе за два роки. zz URBAN HYMNS (1997) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: такий-собі шедевр (II). Від моменту появи «Міські гімни» незмінно потрапляють до рейтингів топових релізів — попервах за підсумком року, потім — як один із найкращих альбомів «усіх часів». Попередні експерименти вилилися тут у прекрасну суміш шугейзу та прогресивного року, епічна ліричність якої — унікальна. Приклад — Bitter Sweet Symphony, хіт № 1 групи. zz FORTH (2008) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: «для галочки». Їхнього відродження чекали дуже довго. Врештірешт вони засіли у студії, а через кілька місяців вийшла офіційно четверта платівка, котра… розчарувала майже всіх: нам підсунули мейнстрімовий поп-рок, де від колишніх The Verve залишилося нечітке відлуння.

30-31

| |INTERPOL

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 24

zz ANTICS (2004) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: інваріант поп-музики. Оговтавшись від колосального успіху альбомупопередника, четвірка суворих чоловіків у строгих костюмах врешті завітала до студії з наміром «накрапати» гідне продовження. За підсумком дискусій було вирішено не відступати од вибраної лінії: другий диск групи навзагал повторює композиційну форму першого, відрізняючись хіба що більшою продуманістю деталей, світлішим настроєм, а також виразною попсовістю пісень, яка додала їм танцювальних рис. zz OUR LOVE TO ADMIRE (2007) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: з любов’ю.

zz TURN ON THE BRIGHT LIGHTS (2002) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: спалах. При появі прем’єрної платівки квартету з Мангеттена арт-критики блискавично наклеїли на ньому двійко ярличків: перший — вони наслідують легендарних Joy Division; другий — вони грають оновлений постпанк. Резон є в обох тезах, якщо не зводити їх до схематизму, адже дебютна робота американської команди надзвичайно мелодійна (що відрізняє її од дітища Яна Кертіса), просякнута арт-роком (що нехарактерно для гітарного мейнстріму 2000‑х) і перфектна.

Вдумливий російський оглядач у рецензії зауважив: «Interpol зразка 2007‑го — це ансамбль, стиль якого відточений настільки, що в музикантах уже починаєш бачити живих людей, а не вершників апокаліпсису, готових відправити до чортової матері увесь світ…» Ключовою в цитаті є згадка про відточеність стилю нью-йоркців. Разом із «плюсами» це принесло й «мінуси», передусім — закономірну вторинність: третя платівка схожа на ксерокс двох попередніх. zz INTERPOL (2010) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: еволюції — стоп. І через три роки, коли полиці магазинів заполонив новий альбом, меломани не бачили в ньому чогось несподіваного. Все ж таки «Інтерпол» — один із тих колективів, які надто ревно оберігають свою самість, не дозволяючи руйнувати її зовнішнім упливам. Позиція, що заслуговує як похвалу, так і осуд.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |ПІТЕР ҐЕБРІЕЛ МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 25

zz SECURITY (1982) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: платівка-місточок. Із початком вісімдесятих у житті й творчій кар’єрі пана Ґебріела відбулися надзвичайно важливі зрушення — по суті, виникли підвалини музичної моделі, яку з того часу він лише розвиває. Усе спровокувала поїздка в Африку, де Пітер зіткнувся з явищем world music, по-нашому — етно: відтоді воно стало другим художнім фундаментом автора. На попередньому студійному релізі прорізався «корінець», а за два роки він дав найперші «плоди». zz BIRDY (1985) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: перехрестя мистецтв.

zz CAR (1977) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: бароко. Весь мистецький шлях Ґебріела, екс-вокаліста відомого у сімдесятих гурту Genesis, являє собою приклад творчості, що вкорінена в канон і водночас розширює його межі: од самого початку він творить у рамках прог-року, але якось примудряється невпинно еволюціонувати. У своїй першій сольній платівці Пітер робив усе, що йому не дозволяли в ансамблі, «завітавши» на територію арт-, блюз-, глем-, спейс-, хард- і симфонічного року. Результат — пречудовий. zz SCRATCH (1978) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: не збавляючи обертів. Наступний реліз був позбавлений композиційної та жанрової пишності попередника, містячи простіший і рівніший пісенний матеріал. Зате платівка, котру вже заднім числом назвали «Подряпиною» (насправді чотири стартові роботи британського митця були безіменними), — дуже лірична, просякнута тихим акустичним флером, багата клавішами. Хоча тут, окрім основного стильового елементу у вигляді «прогресивної музики», проявляє себе лише спейс. zz MELT (1980) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: у поп-зірки. Зустріч із «новою хвилею» благодатно позначилася на уродженці графства Суррей: у піснях «оселилася» доречна танцювальність; звучання «живого» фортепіано замінили синтезатори — й це виявилося вельми до місця; не зайвими були й загравання з екзотичними тоді ембієнтом і пост-панком, а також із фанком… Мабуть, тому «Розплавлений» став комерційним проривом співака, чого, втім, було досягнуто не ціною естетичної вартості композицій.

Диск, на обкладинці котрого було видруковано «Птаха», — це саундтрек до чудового однойменного фільму (жанр — драма) режисера Алана Паркера, де йдеться про незгладимий і негативний уплив війни на психіку людини. Зрозуміло, що музичний супровід кінострічки, утворений переважно з інструментальних етюдів, побудованих на ембієнті (можна сказати, третьому «Я» композитора), так само не життєрадісний. Робота вартісна, та не більше того. zz SO (1986) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: нерукотворний монумент. П’ятьма китами, на яких тримається це диво, є прог-рок, фанк, ембієнт, нью-вейв і етно. Специфічний синтез оцих сегментів, «запакований» у вроджене чуття новаторства Ґебріела, призвів до того, що в момент виходу «Отже» виніс мозок мільйонам людей по обидва боки океану. Коротше кажучи, один із головних релізів «золотих вісімдесятих»: свіжі ідеї, одухотворена подача, мегахіти, неймовірні кліпи… Нині звучить так само актуально, як тоді. zz PASSION (1989) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: без сінема — життя нема. Однією з найскандальніших кінокартин того часу була «Остання спокуса Христа», режисована Мартіном Скорсезе. Проте неоднозначні емоції спровокувала ідеологічна платформа фільму, натомість власне естетична нарікань не викликала. Стосувалося це й музичного оформлення: відповідний саундтрек утворюють два десятки композицій (у основній масі — без вокальних партій), тривожних, пронизаних ембієнтом і ритмомелодикою Близького Сходу. zz US (1992) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: межа. Більш за все ця платівка схожа на збірник «забракованих» пісень, які не ввійшли до So: тут так само багато фольку (гельського, африканського, східного),

32-33 звукова палітра складається зі специфічного синтезу (нікому він не вдавався так органічно, як Ґебріелу!) фанку й естрадного прог-року, а над усім переможно витає дух вісімдесятих. Хороша спокійна музика, котра, втім, не позбавлена ознак утоми й виснаження. Після цього співак узяв довжелезну паузу. zz OVO (2000) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: еклектика на марші. Влітку 2000 року в Лондоні відбулося велике мультимедійне шоу, присвячене прийдешньому «Мілленіуму», — для Пітера воно стало чудовим приводом нагадати про себе: саме він написав саундтрек. Вийшло дуже красиво: матеріал вибудували на електроніці, до праці запросили вокалістів різних напрямів плюс симфонічний оркестр, що тонко відобразило вражаючу бароковість альбому, його неймовірну еклектичність — у загальну мозаїку вплівся навіть реп. zz LONG WALK HOME (2002) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: затуманений горизонт. Найпохмуріша платівка Ґебріела — це музика до кінострічки «Захисний паркан проти кроликів» режисера Філіпа Нойса з Австралії, де розгортається історія дівчинки-аборигена, яка шукає дорогу додому… Необхідної трагічної аури автор досяг через звичне «схрещення» ембієнту та world music. Тим не менше, даний реліз — друга (перехідна) частина умовної трилогії — попри неабияку сугестивну атмосферу, все ж складає враження вторинності. zz UP (2002) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: підйом. Перший за десятиріччя «справжній» студійний альбом отримав полярні оцінки. Річ у тім, що цей потужний витвір, дотичний до арт-року (з усім, що звідси випливає, — оркестровість, помпезність, еклектика), побудовано за принципом контрастного душу: антонімічні складники тут чергуються дуже різко (за акустикою — «металічний» гітарний риф, за треками ліричними, тихими — гучні, галасливі), а не в кожного слухача «шкіра» придатна до такого «масажу».

zz SCRATCH MY BACK (2010) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: неокласика (І). Наблизившись до сьомого десятку, Пітер остаточно переконав усіх довкола, що нового матеріалу від нього чекати — зась, хіба що — по великих святах. Може, так і правильно: ніж випускати щось другосортне, краще нічого не робити… Натомість видатний митець задумав двохактний проект. На першому диску він, у супроводі симфонічного оркестру, переспівав свої улюблені композиції різних виконавців: місцями вийшло вдало, місцями — не надто. zz NEW BLOOD (2011) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: неокласика (ІІ). Частина № 2 «симфонічної» дилогії містить Пітерові переробки своїх же пісень: символічно назвавши платівку «Нова кров», автор хотів сказати, що таким чином він вливає свіжий струмінь у давній матеріал. Одначе весь попередній досвід експериментів подібного штибу доводить їхню сумнівність: грубо кажучи, «кров» може бути новою, але при цьому — іншої групи… Хоча високий професіоналізм виконання забезпечив роботі хороший рівень. zz AND I’LL SCRATCH YOURS (2013) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: дзвінки друзям. Сивоволосий чоловік із графства Суррей часто виокремлювався небуденним поглядом на світ, тож отакого релізу слід було вижидати саме від нього: збірку найпопулярніших його речей угруповано з кавер-версій інших артистів, але при цьому всі вони працювали під контролем метра та за участі (насамперед вокальної) оного. Попри передбачуваний синкретизм (синти-поп, дарк-фольк, етно, ембієнт, нойз, шугейз…), диск несподівано переплюнув найінфантильніші очікування: улюблені композиції направду набули нового звучання, зазнали переродження. Не розгубивши «козирної» духопідйомності… Потроху стає зрозуміло: у випадку щодо Ґебріела маємо справу з альтернативним шляхом розвитку виконавця, котрий уже давно пережив і створив усе, що міг.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |PLACEBO

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 26

так і (до певної міри) його структурну рваність, зайву шумову галасливість, незвичну досі настроєву виснаженість. zz MEDS (2006) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: карти — на стіл.

zz PLACEBO (1996) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: основа основ. У Вікіпедії з приводу даної платівки можна прочитати, що «вона задала тон для стилю групи…» Влучна заувага: з того часу в естетичних принципах Placebo відбулися незначні корективи. Вони одразу намацали свій «фірмовий» почерк: пост-ґрандж — на музичному рівні та своєрідний інфантильний фальцет — на рівні вокалу. Хіба що притаманна дебютній роботі емоційноструктурна розхристаність дуже скоро випарувалася. zz WITHOUT YOU I’M NOTHING (1998) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: вінценосний витвір. Фронтмен гурту Брайан Молко в інтерв’ю зазначив: мовляв, «У нашому другому альбомі надто багато повільних пісень. І він перепродюсований. Утім, загалом ми ним пишаємося». Трудно сказати, що зумовило таке «самокритичне» ставлення до релізу, який є вивершеним шедевром: його чудові балади, специфічне («ріжуче») налаштування гітар, осінній настрій викликатимуть захоплення і в наступних поколінь. zz BLACK MARKET MUSIC (2000) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «затінена» краса. Критики визнали цю платівку провалом. Згодом уже й лідер лондонців (чи не під упливом «громадської думки»?) спересердя буркнув, що «це всього-на-всього збірка бі-сайдів і демо-версій!» Хоча диск, робота над яким тривала дев’ять місяців, не має слабких боків, слугуючи відображенням зрілого Placebo: фундаментальними рисами ансамблю стали гіперпрофесіоналізм та вміння оберігати свою неповторність. zz SLEEPING WITH THE GHOSTS (2003) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: самолікування. Опісля трирічної паузи англійське тріо таки «випірнуло назовні» з роботою, що засвідчила: попередній радикалізм (у музиці, макіяжі, одязі) зостався в минулому сторіччі. «Я прагнув розібратися зі своїми привидами», — зізнавався Молко, й це пояснює як сповідальність альбому,

Учасники гурту запевняють, що звучання п’ятого студійного релізу є наслідком ініціативи французького продюсера Дмитра Тікового: нібито самі вони «планували записати електронний лонгплей із акцентом на синтезаторах». Завдяки тій «ініціативі» народилася чудова платівка, котра наче акумулює все найкраще з арсеналу Placebo: гітарно-вокальний надрив, ліричність клавішних, особливу композиційну мелодійність. zz COVERS (2007) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: квіти — живим і мертвим. Із прес-релізу цього альбому кавер-версій випливає таке: «Ми віддали шану артистам і композиціям, які вплинули на наше становлення як музикантів…» Випускати добірку власних переробок не свого матеріалу завше було справою складною й небезпечною. Колектив із Лондона склав «екзамен» на «відмінно»: попри те, що це — найбільш нерівна їхня робота, адаптація «під себе» чужих пісень пройшла практично ідеально. zz BATTLE FOR THE SUN (2009) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: талановитий застій. Коментуючи вихід своєї найтяжчої за саундом платівки, Молко зауважив, що вона віддзеркалює перелом у його світосприйнятті — «Од темряви до світла». Втім, ідеологічний аспект — то одне, та все ж ключовим є художній, а з ним виникли негаразди: за весь час існування Placebo принципово уникали стилістичних еволюцій, відтак на «Битві за сонце» ознаки вторинності стали надто помітні. zz B-SIDES 1996–2006 (2011) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: із запасів — по ниточці. Даний збірник (рекорд-лейбл чомусь не узгодив його появу з групою), відповідно до вимог шоу-бізнесу, складається з багатьох (майже трьох десятків) різних треків — у жанровому, хронологічному та якісному вимірах. Більшість із них — цілком самодостатні витвори. Окремі — перлини. zz LOUD LIKE LOVE (2013) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: рок-аристократія. До біса все! Стереотипи; бачення «правильного стану речей»; тези, мовляв, артистові дається максимум декада на оригінальну творчість. Адже, по суті, важить лиш одне: вставляє чи ні. Сьомий же повноформатник Молко та Ко, з його шляхетно чистим гітарним синтипопом, вставляє на повну.

34-35

| |ЛУ РІД

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 27

zz SALLY CAN’T DANCE (1974) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: міні-невдача. Дотепну характеристику цьому альбому дав один із англійських оглядачів, назвавши його «цинічним»: вважається, що появу «Саллі…» зумовила жадоба співака заробити гроші на хвилі успіху, через що світ побачив летаргічний диск із доволі неоковирною стилістикою естрадного прог-року. zz METAL MACHINE MUSIC (1975) Оцінка «МУ»: @ Есенція: «Що то було? Мабуть, НЛО» (I).

zz LOU REED (1972) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: суперстарт. Лу Рід, один із батьків‑засновників великої рок-групи The Velvet Underground, на самостійну стезю виходив, судячи з усього, без чіткого бачення подальших орієнтирів — його дебютна платівка мало відрізняється од пізніх «вельветів»: вона так само прозора (за звуком), «гаражна» (за настроєм) і прекрасна (за суттю). zz TRANSFORMER (1972) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: perfect work. Серед усіх сольних релізів нью-йоркського митця саме тут найпомітніші сліди його попередніх — групових — мандрів: аристократична подача, фантастична гармонійність пісень (із-поміж яких яріє шедевр про ідеальний день), відсутність композиційних кліше — усе те, що характеризувало VU, перейшло у спадок до екс-вокаліста гурту.

Середина сімдесятих — час розквіту краут-року та різноманітних електронних віянь. «Музика металевої машини» — з тієї ж опери. Біда в тім, що слухати цей монотонний чотирьохактний скрегіт, схожий на гудіння автомобільного мотора, неможливо. zz CONEY ISLAND BABY (1975) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: до джерел. Саме в другій половині того десятиріччя у творчій манері Лу з’явилися попервах несміливі відзвуки кантрі, а також блюзу (хоча до того він відкидав даний напрям, що свого часу став коренетворчим для рок-н-ролу). На цих складових і засновано «Коні-Айленд…»: реліз милий, але дещо прісний і сонливий. zz ROCK AND ROLL HEART (1976) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: пробуксовка. Змінивши рекорд-лейбл, Рід випустив неоднозначний альбом зі сміховинно претензійною назвою: знову сполучивши естраду й прог-рок, трохи урізноманітнивши це психоделікою та джазом, автор так і не досяг бажаного результату — ні естетичного, ні комерційного.

zz BERLIN (1973) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: альбом № 2 сімдесятих.

zz STREET HASSLE (1978) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: видозміна курсу.

В ідеологічному вимірі «Берлін» є спробою (вдалою) Лу Ріда відхреститися од «вельветового» минулого. У вимірі естетичному — геніальною роботою, найкращою за історію жанру (арт-року): велична епічність, складно-симфонічна ритмомелодика, «зазіхання» на рівень класичної музики… і т. д., і т. п.

Панк-рух, що якраз тоді досяг пікової популярності, зіграв роль свіжої крові в музиці американського співака: вплив відповідного штибу колективів спонукав його довести до ладу сильну сирувато-аскетичну платівку, де відчутні звукові матриці… прото-панку.

zz ROCK ‘N’ ROLL ANIMAL (1974) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «ніжний і лагідний звір». Де-юре — запис концерту, одначе де-факто — межовий лонгплей, остання частина видатного тетраптиху ранніх релізів автора, що є «діамантовим» періодом його художнього шляху. Окрім того — чи не найперший у західному році приклад «живої» платівки з елементами театру.

zz THE BELLS (1979) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: черговий поворот. Появою «Дзвонів» автор наче розписався в тому, що «нова хвиля» не пройшла повз його увагу. Втім, її глибинне освоєння було ще попереду, тут же має місце намацування іншого ґрунту: клавіші (синтезатори) — знову у фаворі, а серцевиною саунду є драглиста суміш джазу, фанку й диско під електро-поповим «ковпачком».

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ zz GROWING UP IN PUBLIC (1980) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: труднощі зростання. Сесія запису даного релізу виявилася завершальною для групи, що акомпанувала Ріду впродовж багатьох років. Також це остання робота, де багато прогресивного року. Резюме: інтелігентні пісні (то швидкі, то елегійні — почергово) з помітним дидактичним началом і дещицею сповідальності. zz THE BLUE MASK (1982) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: пересотворіння. Призначення «Синьої маски» полягало в розриві замкненого кола: від 1974‑го співак із Нью-Йорка «видав на-гора» низку добротних, але ніяк не видатних платівок… Маяком став власний доробок десяти-п’ятнадцятирічної давнини, звідки й перенесли шумний «гаражний» саунд, приємний глемовий флер і трохи призабуту гармонійність. zz LEGENDARY HEARTS (1983) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: од щирого серця. Чи не найприкметнішою рисою цього витвору є неприсутність вісімдесятих: довкруж панувала «синтетична» ера з повсюдним домінуванням синтезаторів і електронщини, натомість дядько Лу створював тиху, спокійну, добру музику на основі ритм-енд-блюзу й кантрі. zz NEW SENSATIONS (1984) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: без сенсацій. За рік мистецькі віяння епохи все ж дісталися душі та серця Ріда: вочевидь, під враженням від останньої роботи Девіда Боуї він записав платівку на перехресті електропопу і «техаського» блюзу. В підсумку — солідний, майстерний, у міру попсовий диск. zz MISTRIAL (1986) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: в колекцію. Музичні вісімдесяті у багатьох своїх проявах викликають нині посмішку. Тішить, зокрема, тогочасна інтерпретація хард-року: це коли немає «справжніх» барабанів, а драм-машина відбиває маршоподібний ритм за підтримки пафосних гітар… Отак і звучить реліз, на конверті якого рокера Лу стилізовано під вельми крутого чувака. zz NEW YORK (1989) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: гімн — місту й мистецтву. За всіма рейтингами-опитуваннями платівка, що вилупилася зі студійної шкаралупи на самому початку 1989‑го, входить до реєстру найкращих у тому десятилітті. Вона доводить заяложену тезу про «геніальну простоту»: по суті, вся робота базується на грі двох гітар, басу, ударних; на старомодному блюз-році; на таланті. zz SONGS FOR DRELLA (1990) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: пам’яті друга. Возз’єднатися з Джоном Кейлом — екс-колегою по The Velvet Underground — змусила смерть Енді

Ворхола: цей альбом став присвятою художнику. І матеріал тут — відповідного штибу: «неголосні млосні пісні», приблюзовані, майже без ритм-секції, трохи сентиментальні. zz MAGIC AND LOSS (1992) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: у темних тонах. Низка втрат кількох друзів призвела до того, що митець, який ніколи не відзначався життєрадісним баченням світу, став іще більшим песимістом: номерна платівка, датована 1992‑м, має статус найдепресивнішої у його дискографії. На жаль, художній аспект також кульгає: мало кому сподобається нуднуватий дистильований блюз-рок. zz SET THE TWILIGHT REELING (1996) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: проти сутінків. Наслідком двох суїцидальних альбомів став третій — світлий і грайливий. Хоча незадовго до початку праці над ним помер колишній гітарист VU Стерлінг Моррісон… Попри те, що в мистецькому плані тут навіть не пахне одкровенням (такі музичні моделі застаріли ще за чверть століття до того), це — чудовий витвір. zz ECSTASY (2000) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: не вставляє. Композиційний аскетизм (у тій чи іншій мірі) завжди був притаманний роботам пана Лу. Мінімалістичним є й диск із двозначним заголовком: відкривають і закривають його треки, побудовані на строгих канонах хардроку, посередині ж чуємо еклектичне місиво стилів. Фінальне враження — прісність. zz THE RAVEN (2003) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: авангард. Скомпонувати платівку на поезіях Едгара По — це, погодьтеся, сміливо. Звичайно, вона дуже концептуальна. Так само не мають дивувати її структурна розірваність, театральність і полістилістичність. Проте ці три десятки пісень не тримаються купи. Ну, може, таки тримаються — на ниточці, що її бачить тільки автор. zz HUDSON RIVER WIND MEDITATIONS (2007) Оцінка «МУ»: @1/2 Есенція: «Що то було? Мабуть, НЛО» (II). Звісно, містер Рід — митець із тих, кому не треба щось доводити оточуючим, проте випускати цілий альбом так званої «медитативної» музики (чотири монотонні композиції, з них дві — шалено довгі, котрі імітують пориви вітру та шум води) занадто навіть для нього. zz THE STONE: ISSUE THREE (2008) Оцінка «МУ»: @@1/2 Есенція: «Що то було? Мабуть, НЛО» (III). Одного січневого дня наприкінці «нульових» у нью-йоркській студії зійшлися троє людей: красень Лу, його нова дружина — артистка Лорі Андерсон плюс американський композитор-продюсер Джон

36-37 Зорн. І, не маючи попередніх заготовок, «склепали» три довжелезні треки авангардистського штибу й проблемні в плані перетравлення. zz THE CREATION OF THE UNIVERSE (2008) Оцінка «Копійки»: @@@ Есенція: i feel myself free. Імпровізація — то добре чи погано?.. Уродженець Брукліна завше полюбляв експромт, навіть назву своєму проекту — Metal Machine Trio — дав опісля прем’єрного концерту в Лос-Анджелесі. Й продовжив у тому ж дусі: перформенси, які відбулися в жовтні 2008‑го, вже за два місяці вийшли на CD! Що він

представляє собою? Дві теми по годину кожна без поділу на частини; три інструменти (синтезатор, електрогітара плюс саксофон); усуціль ембієнт, нойз, шугейзинг; спів відсутній. Однак і нафталіну, несвіжості тутечки теж нема. zz LULU (2011) Оцінка «МУ»: @@ Есенція: «Що то було? Мабуть, НЛО» (IV). Рецензувати «Лулу» набагато легше, ніж слухати півтори години гнилого треш-металу, «виробленого» у колаборації з ансамблем Metallica… Тривіальна катастрофа.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |SUEDE

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 28

zz SCI-FI LULLABIES (1997) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: квартальний звіт. На мою думку, «Науково‑фантастичні колискові» є найкращою збіркою бі-сайдів у літописі англійської рок-музики. Річ у тім, що Suede підходили до оприлюднення композицій із унікальною відповідальністю — навіть ті з них, які не потрапляли до номерних релізів, залишаючись на синглах, зазвичай високого рівня. Тож диск, де зібрано 27 раритетів, — першокласний. zz HEAD MUSIC (1999) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: на злеті.

zz SUEDE (1993) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: so young. Нині спеціалізовані енциклопедії пишуть, що прем’єрний альбом групи є основотворчим етапом розвитку брит-попу. Я ж вважаю, що такого жанру не існувало в природі, а за цим фасадом крилися або пост-панк, або стилі шістдесятих-сімдесятих… У основі дебютної роботи Suede лежить витіюватий глем-рок, «нова хвиля» плюс інді, що (в перемішку з «порцеляновим» вокалом) принесло успіх. zz DOG MAN STAR (1994) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: вічно живий глем. Автор статті у Вікіпедії пише: «Впродовж запису платівки «Собака/Людина/Зірка» гурт залишив гітарист Бернард Батлер (причина — розбіжності з вокалістом Бреттом Андерсоном), який створював усю музику. Згодом його замінив 17‑річний Річард Оукс…» Осердям матеріалу другого диска є гучний, мелодійний, але вкрай розхристаний гліттер-рок, сируватість якого місцями дратує. zz COMING UP (1996) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: зоря. Третій лонгплей був іще більше наповнений глем-мотивами — уже в поп-інтерпретації. Специфічно-талановите єство Андерсона, виражене в манерно-дзвінкому вокалі та химерно-гармонійних мелодіях, виявилося ідеально придатним до солодкавого контексту естради: п’ять синглів альбому стали хітами, закріпивши за ватагою статус законодавців мод Об’єднаного Королівства.

Свою найкрасивішу, наймудрішу, найзрілішу платівку гурт записував уже з іншим продюсером (а також із… тягарем наркозалежності вокаліста). Багато прихильників саме в цьому факті вишукували коріння стильової еволюції, що не всім сподобалася: замість швидких і коротких «пісень для радіо» тут лунають переважно балади, а замість звичної суміші — пост-панк плюс глем-поп — панує помірна еклектика. zz A NEW MORNING (2002) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: перед завісою. Холодно прийнятий критиками й фанами, «Новий ранок» зіграв роль каталізатора розпаду групи. Прослуховування не по гарячих слідах показує, що то був добротний і дуже світлий поп-альбом. zz HERE COME THE TEARS (2005) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: зрослися розірвані половинки. Довгих дев’ять літ колишні друзі — Батлер і Андерсон — не спілкувались. Аж ось помирилися — так народився дует The Tears: проіснувавши два роки, він зоставив по собі двійко синглів і красиво‑мелодійну платівку, яка стильово нагадує пізніх Suede. Приплюсувати її до дискографії останніх видається мені справою доречною. zz BLOODSPORTS (2013) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: «камбек» на біс. Я не сумнівався, що все у них вийде бездоганно — от і вгадав! Перший за ціле десятиріччя альбом «Замші» розкриває десяток потрясних глем-композицій, жанрово видержаних, без жодної зайвої ноти, легких та об’ємних: звуком вони повертають незгладимі дев’яності, проганяють зиму, запевняючи реципієнта, що відновлення старих (а, здавалось би, засохлих…) зв’язків інколи може увінчатися чимось настільки ж прекрасним, як саме життя.

38-39

| |THE NATIONAL МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 29

розсікає його історію на два періоди — «до» і «після». Хлопцям із Брукліна, щоби нарешті домогтися світової популярності, довелося відкинути «рідний» альт-кантрі й опанувати незмінно модний інді-рок. Із завданням вони впоралися на «п’ятірку з мінусом». Невеликим. zz BOXER (2007) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: перлина «нульових». Свій opus magnum квінтет записав у звичній студії Tarquin, розміщеній у Коннектикуті. І музичний матеріал також «виливали» у звичні «форми»: маневруючи на перетині кантрі, дарк-фольку, інді й оновленого пост-панку, вивчивши принципи lo-fi, щедро наповнивши пісні фортепіанними пасажами (а місцями — духовими інструментами), The National виплекали цяцю.

zz THE NATIONAL (2001) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: «ми прийшли». Кантрі, непопулярний у нас напрям північноамериканської гітарної музики, в останній чверті ХХ сторіччя майже цілком виродився у солодкоголосі пісеньки для забігайлівок. Природною реакцією на це стала з’ява альтернативної версії жанру з різноманітнішим і не настільки «прилизаним» саундом. Якраз у такі рамки вписується стартовий витвір групи: красива, спокійна, мудра платівка. zz SAD SONGS FOR DIRTY LOVERS (2003) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: без простою. Визначальною рисою альбому № 2 ньюйоркського гурту є декларація невпинних пошуків: The National засвідчили, що не мають наміру стояти на місці, повторювати схему, яка одного разу дала ефект. І хоча «Сумні пісні для брудних коханців» не можуть похвалитися гармонійністю попереднього релізу, ансамбль тут показав успішну адаптацію пост-панку й гаражного року. zz CHERRY TREE (2004) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: солодко. Міні-альбом «Черешня» гідний того, аби бути зачисленим до номерних дисків із двох причин. Перша — оригінальний «контент». Друга — добротний рівень матеріалу, який сигналізує про сутнісні еволюційні трансформації у стилістиці квінтету: чуємо залишки «старого» звучання й виразний натяк на майбутню естетику. zz ALLIGATOR (2005) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: обличчям до слави. «Алігатор» справедливо вважається найпершим видатним витвором ансамблю, свого роду гранню, що

zz THE VIRGINIA (2008) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: з архіву. Збираючи урожай заслуженого успіху, гурт реалізував закономірний намір — видати добірку раритетів (чомусь вона має офіційний статус максі-синглу): сюди увійшли бі-сайди, кавер-версії, зразки концертних виступів тощо. Анотація: мило; мляво. zz HIGH VIOLET (2010) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: в небожителі. Так склалося, що мій «роман» із The National розпочався саме з цієї платівки, відтак вона не змогла уникнути долі бути особливою… Музика, що наповнює диск під назвою «Найвища точка», — це зліпок рафінованого атмосферного симфо-року, здобреного красивими оркестровими аранжуваннями, але при цьому — на акустичній підкладці… Люкс. zz TROUBLE WILL FIND ME (2013) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: до тихої заводі. Й цього разу американці не зрадили своїх поглядів: у піку попередньої роботи, епічно-симфонічної, підготували нову з піснями настільки несміливим, що нагадують вони, радше, працю ансамблю-початківця, а не черговий реліз ледь не найліпшої групи «нульових». Фонічний мінімалізм і стишений звук — ось візитівки альбому «Проблема знайде мене»: здається, його навмисне зроблено так, аби попервах він не подобався, навіть розчаровував. Одначе таємниці, як відомо, «відкриваються не з першого разу»: після другого-третього завуальована оздоба дюжини композицій вийде на яв, а простенька суміш піаніно, гітар та скрипочок змусить багатьох відчути себе цілковито щасливим.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 30

а плин пісень став повільніший. Висока якість матеріалу залишилася незмінною. zz МІСЬКИЙ БОГ ЕРОС (1997) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: на синкопованому басі. «Взаємини» групи з наступним «інгредієнтом» — фанком — нагадують шлях освоєння прогресивного року: глобально обидва жанри вилилися у два альбоми, причому в обох випадках перший реліз відрізняється від другого бруднішим, важчим і автентичнішим звучанням, але повсякчас блискучим пісенно-композиторським результатом… Nota bene: «… Ерос» — єдиний диск формації, де лідер-вокалістом є її фундатор — артист Любомир Футорський. zz ЕТО (1992) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: акустика найвищої проби. Якщо уявити історію вітчизняної музики у вигляді колючки, де головка — це загальна маса альбомів, а гострі піки голок — вершинні платівки в конкретних жанрах, то в такій голці, як дарк-фольк, піком виявиться дебютний реліз «Мертвого Півня». Оригінальною — у світовому вимірі — ця робота не є. Проте вона талановита — на рівні планетарному. zz МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ ‘93 (1993) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: їхнє кредо — невпинна еволюція. Іще на попередньому альбомі в загальне «тіло» дарк-фольку хитро вплівся блюз — на наступному диску цей стиль заявив про себе на повну. Причому тиха акустична аура нікуди не зникла, проте з’явився фанк. І підсумок знову — чудовий… Така перманентна зміна музичних орієнтирів стане однією з «фірмових» ознак львівського гурту. zz ПІДЗЕМНЕ ЗОО (1994) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: live in studio. Проминув якийсь рік — і жанровою домінантою «Півнів» став прог-рок. Відчуваючи плив англійської групи Jethro Tull, колектив під керівництвом вокаліста Михайла Барбари все ж таки зумів витворити цілком самодостатній різновид оцього стилю: похмурий, тягучий, «гаражний», насичений фанком, джазом і пост-панком. zz IL TESTAMENTO (1996) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «прогресив‑ера» триває. Текстом для заголовної пісні платівки є переклад на румунську мову «Заповіту» Тараса Шевченка — ну хто ще міг до такого додуматися?.. Загалом же ансамбль продовжив парадигму попередника з кількома корективами: саунд набув світліших і чистіших обрисів,

zz ШАБАДАБАДА (1998) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: національне надбання. За такою химерною назвою ховається, може, найкраща платівка у «біографії» української гітарної музики: її основну звукову масу формує легкий («кульбабкоподібний») фанк, а текстову (як і завше) презентують переважно вірші знаних вітчизняних поетів. «І ото, — вельми добре воно». zz АФРОДИЗІЯКИ (2003) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: у співпраці з… (I). Між виходами шостого й сьомого студійних альбомів «Півнів» відбулася маса подій. Головні — дві. Перша: відтоді гурт існує у стані напіврозпаду, бо його учасники мешкають у різних містах. Друга: вони скооперувалися зі львівським співаком Віктором Морозовим, отож «Афродизіяки», приклад інтелігентного поп-року, є їхньою спільною роботою. zz ПІСНІ МЕРТВОГО ПІВНЯ (2006) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: мистецтво злободенне. Увесь вербальний «контент» чергової платівки взято з майже однойменного поетичного збірника знаного персонажа нашого літературного «колгоспу», натомість роль стильового стержня закріплено тут за пост-панком. Попри цікаві задумки й прозору атмосферність саунду, цій роботі все ж притаманна певна прісність. zz КРИМІНАЛЬНІ СОНЕТИ (2008) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: у співпраці з… (II). Ознайомлення з диском, у створенні якого відзначився письменник Юрій Андрухович, наводило на роздуми про вичерпаність творчого потенціалу «Мертвого Півня»: десять треків, із яких половина — вірші, що їх начитав Патріарх Бу-Ба-Бу, інша половина — хирляві й трохи приблюзовані пісні на основі тих же текстів.

40-41 zz MADE IN UA (2009) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: у співпраці з… (III).

zz РАДІО АФРОДИТА (2011) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: позивні у вакуумі.

Другий поспіль спільний проект ансамблю з Андруховичем був дещо вдаліший за дебютний: цього разу колись львівська формація вирішила звернутися до багатющої хард-рок-традиції, одначе то не позбавило пісенний матеріал неприємної сухості й анемічної зашкарублості.

На зорі нової десятирічки хлопці з «Мертвого Півня» остаточно усвідомили, що наразі для україномовної непопсової музики перекрито всі шляхи до масового слухача. Тому «Радіо Афродита» — поп-добірка переспівів національних шлягерів ХХ століття — це альбом, народжений із відчаю. Тим сильніше захоплює його потужний естетичний рівень.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |THE DIVINE COMEDY МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 31

з містечка Енніскіллена цілком розчинилися щирість, природність і своєрідна оригінальність автентичного для неї нью-вейву. zz LIBERATION (1993) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: пришестя. Стиль бароко-поп зародився у шістдесятих, коли низка ансамблів залучила до рок-інструментарію клавесин, орган і струнні… — тож платівка під назвою «Звільнення» вписується в ці канони. Вона «вистрелила» за рахунок пронизливих мелодій (переважно з домінацією клавішних), зіграних у традиціях класичної музики та високої французької естради. zz PROMENADE (1994) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: до теми. «Прогулянку» називають найпершою концептуальною роботою Хеннона, бо текстові партії тут розділені на чоловічу й жіночу частини. Музичний же бік альбому є продовженням тенденцій, початих за рік до того: знову чуємо елегантні фортепіанні композиції, просякнуті ностальгійним настроєм, що їх підтримує невеличкий симфонічний оркестр. zz CASANOVA (1996) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «не хлопчик, а муж».

zz FANFARE FOR THE COMIC MUSE (1990) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: кокон (I). Після того, як «Божественна Комедія» посіла законне місце на культурній карті Старого Світу, ідеолог та вокаліст гурту Ніл Хеннон ледь не відрікся од свого першого диска, адже тут, за милими відзвуками коледж-року й пост-панку (схоже то на The Cure, то на R. E. M.), «фірмовий» саунд ірландського феномена слабко простежується. zz EUROPOP (1992) Оцінка «Копійки»: @@@@ Есенція: кокон (II). Ось факти: сім треків, що утворюють міні-альбом «Європоп», записані до другої половини 1991‑го, прем’єрний же «справжній» реліз (Liberation) фіксувався на плівку в березні 1993‑го. Виходить, десь у цьому проміжку стався злам, опісля котрого канули в лету, умовно кажучи, вісімдесяті, замінені музикою зі складнішою, витонченішою структурою. Хоча, попри все, необхідно визнати — дещо було втрачено: «по тому» в холодному «класицизмі» формації

Офіційний веб-портал «Комедії» повідомляє, що «Казанова» створювався протягом восьми місяців і відображає стан дорослішання його автора (вочевидь, тому центральною темою витвору є статевий потяг). У аспекті художньому реліз радикально не відрізняється од попередніх — хіба що посилилися естрадні мотиви а-ля французькі шансоньє. zz A SHORT ALBUM ABOUT LOVE (1997) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: трансформація. Маючи статус міні-платівки, «Короткий альбом про любов» є ключовим пунктом дискографії Хеннона та Ко: саме компіляція із семи пісень сигналізує про творчу еволюцію проекту — від барокового року до арт-попу. Еволюцію дуже логічну: ці два жанри — споріднені, другий од першого різнить лише композиційна багатошаровість. zz FIN DE SIECLE (1998) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: масштабність. Найамбіційніша (з погляду структурної побудови) робота лондонського колективу записувалась у рекордно стислі строки — всього за два тижні. Жадання музикантів досягли піку в четвертому-п’ятому треках, де оркестрово‑оперні аранжування (як інструментальні, так і вокальні) торкнулися рівня академічних творів… Фантастичний диск.

42-43 zz REGENERATION (2001) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: оновлення.

zz THE DUCKWORTH LEWIS METHOD (2009) Оцінка «Копійки»: @@@@ Есенція: корисна кооперація (I).

Якби я сформував реєстр найвидатніших альбомів «нульових», то цей опинився б там на другому місці… Новий продюсер Найджел Годрич поставив групі мейнстрімове звучання, зберігши автентику: феноменальну бароковість тут ніби взято в рамки, через що вона не вилилася на територію класики, залишившись геніальним естрадним зліпком.

Із фронтменом ірландської поп-рок-групи Pugwash Томасом Волшем Хеннон зійшовся на ниві захоплення крикетом. Згодом нібито випадкова зустріч вилилась у створення ансамблю-дуету «Метод Дакворта-Льюїса», дебютник якого не дуже схожий на спільний труд, радше, повертаючи нам пана Ніла зразка середини дев’яностих: добірний «контент» компакт-диска, де просто-таки розлитий світлий і водночас жартівливий чембер-поп, місцями пріснуватий, але період Liberation та Promenade реанімував правдоподібно.

zz ABSENT FRIENDS (2004) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: без друзів. Наступна платівка — плід індивідуальної творчості Хеннона: жодного з основних учасників ансамблю не запросили до праці над нею, натомість власну лепту внесли «запрошені зірки» — наприклад, Ян Тьєрсен. Естетично вона розвиває лінію «Кінця століття»: ті ж помпезно-симфонічні зарисовки, проте цього разу — в салонній інтерпретації. zz VICTORY FOR THE COMIC MUSE (2006) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: ескізні етюди. Усі інструментальні партії «Перемоги…» записувалися з першого-другого дубля — такий підхід надав альбомові, який підсумовує божественну квадрологію арт-поп-релізів 1997, 1998, 2004 і 2006 рр., «живого» концертного дихання, але й зробив його дещо сируватим, позбавивши виразного композиційного стрижня.

zz BANG GOES THE KNIGHTHOOD (2010) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: «добре». І десяту роботу можна сприймати крізь призму завершення тетралогії: платівки 1993, 1994, 1996 і 2010 рр. об’єднує бароковість і клавішне тло. Хоча з часом у почерку «Комедії» замерехтіли ознаки композиційної повторюваності. zz STICKY WICKETS (2013) Оцінка «Копійки»: @@@@ Есенція: корисна кооперація (II). Витвір № 2 дуету Хеннон — Волш виправдав сподівання: гумору в ній не менше, ніж у першій, а сонця, світла й тепла ще більше. Пара ірландських авторів досягла в тутешньому матеріалі позаземного ступеня легкості, більшість пісень, виникає враження, написано на пляжі десь коло Сіднея, причому в стані чи-то сп’яніння, чи-то «просвітлення». Колись подібне вдавалося видатним французьким шансоньє чи британському барду Скотту Вокеру — натяки на їхній уплив простежуються чітко та рясно… От якби не експерименти з чужорідними напрямами, якби не осад необов’язковості, що зостається після кількох композицій, мали би повне право поставити цьому релізові «п’ятірку».

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |R. E. M.

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 32

панку. Також тут чи не вперше показала себе та особлива — «аріемівська» — ліричність. zz DEAD LETTER OFFICE (1987) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: озираючись. Так, це — збірник бі-сайдів, а не студійна платівка. Однак її можна вважати такою: по-перше, на ній воєдино зібрані справжні раритети; по-друге, вона віддзеркалює етап становлення R. E. M. (дехто саме його іменує «золотим»); по-третє, кілька кавер-версій (зокрема, три — на The Velvet Underground) «розшифровують» корені групи.

zz MURMUR (1983) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: натхненне бурмотіння. Альбом, без якого неможливо уявити вісімдесяті, трактують під кутом зору коледж-року — специфічного явища, що було легкою видозміною пост-панку. І правильно чинять: пружний танцювальний ритм; аскетичний саунд (барабани, бас, гітара); красиві мелодії-інтроверти… — усе це характеризує як жанр, так і стартовий мегареліз R. E. M. zz RECKONING (1984) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: № 2. Перерва між другою та третьою платівками становила рівно рік: учасники групи зізнавалися, що впродовж того десятиліття пісні народжувались у них «пачками». Логічною є відсутність значних стилістичних змін: «Розрахунок» звучить у тому ж руслі, що і його видатний попередник, за винятком більш концертного налаштування інструментів. zz FABLES OF THE RECONSTRUCTION (1985) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: монументальність. Сергій Степанов, російський музоглядач, колись зазначив: «Третій альбом продюсував гуру британського фольку Джо Бойд, а записувався він у Лондоні. Втім, ні фольку, ні ознак британськості тут немає. Це — концептуальна робота, присвячена американському Півдню, яка демонструє ранніх R. E. M. у найкращій формі». zz LIFES RICH PAGEANT (1986) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: мінімалістична пишнота. Іще за тринадцять місяців світ узрів реліз, що в певних аспектах був антонімічний попередньому: замість похмурості й епічності слухачеві подали незвичну іронічність і похвальну соціальність, а в музиці стало помітно більше

zz DOCUMENT (1987) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: майстер-клас. Назвати «Документом» свій визначальний альбом є апофеозом логіки: якраз од вересня 1987‑го, коли рекорд-лейбл I. R. S. випустив отой диск, ансамбль зі штату Джорджія почав набирати світову популярність. Запорукою насамперед стала елегантна попсовість одинадцяти композицій, із яких дві вибилися в шлягери планетарного масштабу. zz GREEN (1988) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: напередодні затишшя. Структурно «Пустир» групується на дві умовні частини: перша (що її американський музичний журналіст Роберт Крістґау називає «повітряною») вміщує прості поп-пісеньки; другу («металічну» — цитую те ж саме джерело) утворено з похмурих рок-гімнів. Іще одне: якраз отут ми вперше чуємо легендарну мандоліну. zz OUT OF TIME (1991) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: землетрус. Жанровим базисом альбому, який закріпив за ансамблем статус учасника вищої рок-н-рольної ліги, є альт-кантрі — з усіма цими дзвінкими гітарами, ніжним піаніно та солодкими мелодіями. Ну а піком, звісно, став трек, де мандоліна виграє один із найвідоміших рифів за весь час існування поп-музики. zz AUTOMATIC FOR THE PEOPLE (1992) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: пісні про життя та смерть. Хіба реально «видати на-гора» геніальний витвір, а буквально за рік — іще кращий? Дискографія американського квартету доводить, що це — реально: медитативно-красиву «Автоматику для людей» можна розмістити на вершині уявного хіт-параду найкращих робіт дев’яностих.

44-45 zz MONSTER (1994) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «граємо голосно».

zz REVEAL (2001) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: магія.

Багато хто доводить, що доробок групи з південного сходу США є одним із основоположних каменів ґранджу. З часом рок-елементів у її саунді ставало дедалі менше, проте на середину десятиріччя відбулася трансформація: тепер уже ґрандж уплинув на R. E. M., внаслідок чого ті спромоглися на сильний реліз із рифовою мелодикою.

Московський арт-критик Юрій Саприкін мудро зауважив, що таким альбомом R. E. M. пересотворили себе, причому вражаюче природно: колектив, керований вокалістом Майклом Стайпом, змайстрував нову звукову конструкцію на психоделічній електроніці, досягши майже ідеального ефекту.

zz NEW ADVENTURES IN HI-FI (1996) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: допоки вчотирьох. Заключна робота ансамблю в «класичному» складі писалася фрагментарно, впродовж дворічного гастрольного туру (хоча при прослуховуванні мозаїчність не відчутна), а її головною «дійовою особою» є… тягуча, атмосферна, «брудна» гітара Пітера Бака (натомість клавішник Майк Міллз виринає час од часу). Вийшло похмуро й потужно. zz UP (1998) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: розгубленість. Усе, пов’язане з «Підйомом», має відбитки фатуму: спочатку (ще до запису диска) групу залишив незмінний ударник Білл Беррі, затим оця хороша попплатівка зустріла несправедливу обструкцію з боку преси та фанатських кіл.

zz AROUND THE SUN (2004) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: міні-провал. Парадоксальний лонгплей: усі пісні звідти, взяті по окремо, — високого ґатунку, проте слухати їх разом — мука, бо вони наче зливаються в один довгий, млявий, сонливий трек. zz ACCELERATE (2008) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: до панк-першооснов. Стартові треки чотирнадцятого номерного релізу R. E. M. шокують слухача, який звик до двох елегійних платівок, що народились у новому тисячолітті: настільки потужне рокове звучання, мабуть, не має аналогів у творчості гурту. Втім, десь посередині стається злам, і ми вже бачимо звичні обриси тріо з американського міста Афіни. zz COLLAPSE INTO NOW (2011) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: рівень — повсякчас рівень. Останній (як з’ясується через півроку) альбом виявився дивовижно прекрасним «прощальним листом». Хоча західні критики доволі холодно зустріли «Колапс…», не оцінивши ані його щільно-пружний саунд, ані талановито прописані фольк-мотиви.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |BLUR

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 33

zz THE SPECIAL COLLECTORS EDITION (1994) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: колекціонерам. Між другою та третьою частинами Британського триптиху непомітно вклинився збірник бі-сайдів, який випустили спеціально для Японії: 18 різнорідних треків, що їх одібрали й привели до ладу, цікаві як розріз естетичних шукань гурту, хоч і з мистецької точки зору тут усе непогано. zz THE GREAT ESCAPE (1995) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: на гребені.

zz LEISURE (1991) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: альтернатива. Група з Лондона — як і чимало її колег по сцені дев’яностих — починала творчу путь не зовсім у такому вигляді, до якого всі звикли: Blur виросли зі шугейзу, якраз шипляче, цупке, атмосферне звучання цього стилю (у перемішку з елементами «манчестерської хвилі») визначає саунд альбому «Дозвілля». zz MODERN LIFE IS RUBBISH (1993) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: не сміття. Через два роки Деймон Албарн і Ко записали диск, що відкрив Британську трилогію: серію платівок, сполучених не лише соцтематикою (про життя в Об’єднаному Королівстві), а й жанром — танцювальним пост-панком. Перший (трохи сирий, одначе вельми потужний) том іще відчутно просякнутий шугейзом.

LP «Великий порятунок» — вдалий «ксерокс» попереднього номерного релізу — на Батьківщині сертифікували тричі «платиновим»: саунд ансамблю став іще чистіший, попсовіший і пронизаний синтезаторами, пружна ритм-основа пісень набула ще більшої танцювальності, а лірика — похмурої іронічності. zz BLUR (1997) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: бродіння. За легендою, альбом Odelay американця Бека Хансена настільки вплинув на вокаліста Blur, що Албарн теж захотів «виробляти» оту фантасмагоричну еклектику (згодом це вповні проявилось у його проекті Gorillaz). Дана робота так само дивує полістилістикою, структурною розірваністю й електронним підґрунтям. zz 13 (1999) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: без забобонів. Шоста студійна платівка, цілком вільна од концептуальності, відображає продовження пошуків, що стартували за два роки до того: експериментальність і вражаючий синтез стилів (наприклад, виразно чуємо ґоспел) знайшли тут «причесаність», композиції — впорядкованість, а мелодії — ідеальну форму.

zz PARKLIFE (1994) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: masterpiece.

zz THINK TANK (2003) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: «синкретизм».

25 квітня 1994‑го, з виходом CD «Життя в парку», Англія сколихнулася: помірно естрадний і полістилістичний (але при цьому — з виразною домінантою у вигляді диско-панку), збагачений клавішними й акустичною гітарою, безмірно талановитий попальбом належить до топових робіт десятиліття.

Іще до приходу третього тисячоліття організм Blur дав тріщину — з’явилися розбіжності поміж лідером та гітаристом Гремом Коксоном. Фактично без участі останнього колектив створив медитативний, меланхолійний, мудрий альбом «Науково‑дослідницький інститут» і… розпався.

46-47

| |COCTEAU TWINS МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 34

атмосферного… А ще — тендітний голос. А ще — ритмомелодика Середньовіччя. А ще — фонеми замість текстів… Справжній скарб. zz THE PINK OPAQUE (1985) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: експозиція. Назву «Непроглядна темрява» отримала компіляція матеріалу, записаного впродовж етапу становлення шотландців: добірка з десяти треків (переважно раритетів) блискуче відтворює творче бродіння ансамблю — від депресивної готики до позитивного дрім-попу через меланхолійний етереал. zz VICTORIALAND (1986) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: чарівність. Краєвиди Антарктиди були натхненням для учасників гурту, коли ті працювали над четвертим номерним альбомом. Не знаю, як це пов’язано з його вишуканим саундом, де превалює ембієнт, а ключовими інструментами є акустична гітара та ніжне фортепіано, проте окремі критики паралелі проводили. zz THE MOON AND THE MELODIES (1986) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: колаборація. zz GARLANDS (1982) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: визрівання. Чудова шотландська ватага «Близнюки Кокто» народилася під дією популярних на початку вісімдесятих похмурих музичних жанрів — на зразок готичного року та пост-панку. Схоже звучання знаходимо на прем’єрній платівці гурту, котра віддалено нагадує його «класичне» обличчя — тоді вони все ще шукали власне «Я». zz HEAD OVER HEELS (1983) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: в русі (I). Зі згаданих вище музичних «інгредієнтів» свого часу відбрунькувався новий відросток — етереал: термін є дериватом слова «ефір», яке і вказує на «фірмові» риси напряму — атмосферність, світла аура, акцент на синтезатори… Перший зрілий реліз дуету з міста Грейнджмут має саме такий саунд: холодний і красивий. zz TREASURE (1984) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: в русі (II). Якраз отут їх стало троє: Елізабет Фрейзер — вокал; Робін Гатрі — гітара; Саймон Реймонд — бас. Якраз оця робота є головним їхнім шедевром і дебютним зойком дрім-попу: стилю химерного, доброго,

Обкладинка даного релізу не містила словосполучення Cocteau Twins, адже його спільними зусиллями створювала шотландська трійка плюс американський композитор Гарольд Бад. Утім, цей диск відносять до реєстру групи, бо тут розвиваються ембієнт-тенденції попередньої платівки. zz BLUE BELL KNOLL (1988) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: чаклунство. «Дзвін дзвіночка» став переломним альбомом у творчості колективу: тут, з одного боку, конденсовано єство зрілих «Близнюків» (дрім-поп найвищої проби), з іншого — усе це подано в естрадній інтерпретації на танцювальній основі з украпленнями прогресиву… І вони стали популярними. Дехто побачив у тому «зраду». zz HEAVEN OR LAS VEGAS (1990) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: небеса необітовані. У другій половині десятиліття Гатрі та Фрейзер побралися, невдовзі в них народилася донечка, виховання котрої поєднували з… наркозалежністю гітариста. Так і створювався черговий реліз, який витримує лінію попереднього: поп-складова художнього доробку лише посилилася. Комерційна — теж.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ zz FOUR-CALENDAR CAFE (1993) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: жувачка.

zz MILK AND KISSES (1996) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: дверима не грюкнули.

Заведено вважати, що реліз, де лунає доволі примітивний софт-рок зі вставочками соулу, є кризовим — і це якраз отой випадок, коли немає аргументів для спростування загальної думки: хоч як прикро визнавати, одначе найкращі твори шотландської «тріади» залишились у вісімдесятих.

Американська журналістка Хезер Фейрз свою рецензію на останній диск Cocteau Twins завершила такими словами: «… вони говорять ні про що, але роблять це красиво». Справді: у середині дев’яностих виснаженість творчої потенції тріо стала настільки очевидною, що його розпад — і розлучення подружжя Гатрі — мали логічний вигляд.

48-49

| |СПЛИН

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 35

невідомо, яким був реальний тираж «Гранатового», кажуть про десять мільйонів — у цьому плані (зате не в художньому!) тут, звісно, пік. zz АЛЬТАВИСТА (1999) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: медитації з флейтою. Дев’яності наближалися до завершення, а формація, котра стала одним із символів десятиліття, «навздогін» народила реліз, що по-своєму підтвердив її велич: психоделічний за музичним змістом, строгий за композиційною структурою й надзвичайно обдарований… Іще одне: по суті, на «Альтавісті» моя любов до групи «Сплін» завершується.

zz ПЫЛЬНАЯ БЫЛЬ (1994) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: у незапам’ятні часи. Ніколи тексти Олександра Васильєва — засновника й автора майже всіх пісень гурту — не наближалися до поезії так близько, як отут, а його музика згодом утратить отой щемливо‑дитячий вигляд… Свій «зародковий» альбом пітерці записували в одному з міських театрів: по ночах і на старій апаратурі. Чимало видатних починали у схожій манері. zz КОЛЛЕКЦИОНЕР ОРУЖИЯ (1996) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: проігнорований діамант. Квітень 1996‑го для російського рок-н-ролу примітний тим, що московська студія звукозапису SNC Records видала чи не найпотужнішу в його літописі платівку — «Колекціонер зброї»: гіперталановиту роботу, де чуємо прогресивний фольк-рок і читаємо вірші-поеми. Причому створювалася ця пишність фрагментарно й нашвидкуруч. zz ФОНАРЬ ПОД ГЛАЗОМ (1997) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: без огранки. Разом із «Ліхтарем…» до петербурзького гурту прийшла популярність за межами Північної Пальміри. Стилістично диск пролонгує раніше обраний напрям: фольку стало трохи менше, а прог-рок набув мінімалістичного вигляду. Потенційно це міг бути суперальбом, але Васильєв і Ко не доопрацювали деталі, звідси — деякі слабкі композиції. zz ГРАНАТОВЫЙ АЛЬБОМ (1998) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: і куля — по центру обкладинки. Лідер ансамблю, коментуючи найуспішнішу (і найбільш гітарну) платівку, сказав, що «… вона абсолютно однакова, єдиний стильний наш альбом від початку до кінця, його спеціально так зроблено». І досі

zz 25‑Й КАДР (2001) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: повернення на стадіони. Особисто мені знадобилося десять років, аби вникнути в шостий студійний опус колективу з «художнім керівником» Васильєвим на чолі: будучи, за великим рахунком, ксерокопією платівки 1998‑го, «25‑й кадр» (симбіоз ґранджу та хард-року) місцями неприємно дивує комерційною продуманістю деталей, свідомою орієнтацією на маси. zz НОВЫЕ ЛЮДИ (2003) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: старт спаду. Вочевидь, групі «Сплін» не треба було поспішати з випуском даної роботи, бо те, що утворює саунд «Нових людей», є нічим іншим, як бі-сайдами, «забракованими» впродовж запису попереднього альбому: тут буквально все — від доволі архаїчних гітарних рифів до мелодійних ходів і клавішних переборів — віддає несвіжістю. zz РЕВЕРСИВНАЯ ХРОНИКА СОБЫТИЙ (2004) Оцінка «МУ»: @@1/2 Есенція: натужно. Кожен артист, який досягає популярності, у відповідний момент переживає кризу од нерозуміння, що робити з таким «багажем» і як далі розвиватися. Часто виходом із другого тупика є втеча в «концептуальність» — якраз оцим шляхом і пішов пан Васильєв, бо його «Хроніка…» — це квазіінтелектуальний «продукт» із вторинною музикою. zz РАЗДВОЕНИЕ ЛИЧНОСТИ (2007) Оцінка «МУ»: @@ Есенція: «до дна». На жаль, і через три роки «Сплін» показав: «концептуальне» бачення творчості триває. Попри те, що гурт залишився без флейтиста, гітариста й ударника, його звучання зазнало мінімальних змін: з’явилася доречна сухість, але вона не стала панацеєю на тлі анемічних пісень із банальними заумними текстами, переповненими кліше.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ zz СИГНАЛ ИЗ КОСМОСА (2009) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: діагноз.

zz ОБМАН ЗРЕНИЯ (2012) Оцінка «УМ»: @@@@ Есенція: пацієнт, радше, притомний.

Звісно, «Сигнал…» радує — порівняно з трьома останніми опусами. Ні, чогось радикально свіжого тут немає, також не зникло бажання створювати нібито експериментальні альбоми з плакатними віршами. Проте на рідкість вдалим виявився хід — зробити саунд важчим; окрім того, дотепнішим став рисунок клавішних, а загальна подача — простішою.

Текстова товща 11‑ї платівки все ще популярного пітерського ансамблю рясно наповнена словом «життя» та його похідними, а музична — купою автоцитат. Не хочу вдаватися до примітивного психоаналізу, втім, схильний убачати в цьому чіткий символізм: усю декаду бард-рок-проект Васильєва поринав у твань експериментаторства, ось і прочуняв, згадавши, що творчість — це не лише боротьба з тарганами в голові.

50-51

| |DEPECHE MODE МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 36

zz SOME GREAT REWARD (1984) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: кристал. Даною платівкою команда з харизматичним вокалістом Дейвом Ґааном підсумовує період бродіння (іншими словами — естетичних шукань) № 1 у своєму літописі. За два роки вони зуміють випустити шедевральний художній «звіт про становлення», ще через чотири — геніальний підсумок епохи, а платівка, що з’явилася в магазинах у серпні 1984‑го, є жанровим монолітом, де лунає холодний, мінімалістичний, кришталевої чистоти синти-поп. zz BLACK CELEBRATION (1986) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: темне сонце меланхолії.

zz SPEAK & SPELL (1981) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: наймелодійніший альбом «усіх часів». Для еволюції електронної музики перша робота Depeche Mode має не меншу вагу, ніж творчість німецького гурту Kraftwerk… Автором основної маси тутешнього матеріалу (напередодні звукозаписувальної сесії його «обкатали» на концертах у лондонських клубах) — незвично світлого й дзвінкого — був Вінс Кларк, який почав сольну кар’єру невдовзі по з’яві релізу. zz A BROKEN FRAME (1982) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: ізгой. Новим лідером формації став Мартін Ґор — саме він почав створювати більшість пісень. Чомусь його дебютний витвір невисоко котується всередині групи: на жодну з композицій «Зламаного каркасу» не вийшов кліп; зазвичай вони не входять до офіційних збірників найкращого; їх майже не виконують на концертах… Хоча «контент» платівки дуже хороший: у порівнянні з попереднім диском — повільніший і не такий інфантильний. zz CONSTRUCTION TIME AGAIN (1983) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: знайшли стежину. На диво розумну характеристику третього альбому новоспеченого квартету бачимо на Вікіпедії: «Тут проявилися дві істотні зміни у стилістиці Depeche Mode. По-перше, глибшим став ліричний зміст пісень. По-друге, звучання набуло похмурішої форми…» Попри те, що трек-лист оцього релізу вміщує найперший великий шлягер ансамблю — Everything Counts, його загальне полотно має штучний, сказати б, «пластиліновий» характер.

Недарма «Чорну месу» записували в Берліні — столиці країни, яка подарувала світові краут-рок, та ще й у студії, де свого часу Девід Боуї створив дві перші частини знаменитої трилогії… Один із трьох топових альбомів 1980‑х вражає передусім сугестивною аурою: його витончена похмурість, спричинена залученням до саунду відголосків індастріалу, готики й дарк-вейву, є не те, щоб театральною, але добре продуманою. zz MUSIC FOR THE MASSES (1987) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: огранка почерку. Іронічний заголовок чергової роботи — «Музика для мас» — став пророчим: солідний комерційний зиск альбому на території США, підкріплений концертним туром, підняв гурт до верхніх щаблів умовної «турнірної таблиці» світової поп-ліги. Бежевого кольору диск із квіточкою посередині, порівняно з минулими витворами, переповнений настроєм танцювальності: вочевидь, якраз це й сподобалося мільйонам слухачів. zz VIOLATOR (1990) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: і знову квіточка на конверті. Сьома студійна платівка фіксувалася на «аналогові носії інформації» під час праці в кількох студіях (причому різних країн), «чаклували» ж над нею, крім учасників колективу, ще трійко осіб — продюсер плюс пара звукорежисерів. У планах формальному та структурному тут уперше зустрічаємо знамениту слайд-гітару й розламаний блюзовий ритм. А загалом перед нами — вершина (композиторська, втім, не лірична) Depeche Mode. zz SONGS OF FAITH AND DEVOTION (1993) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: розрив із традицією. У рецензіях на «Пісні віри та молитви» знаходимо мудре визначення — «епохальний альбом»: незабаром після його виходу ансамбль повернувся до формату тріо (без клавішника Алана Вайлдера);

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ саунд диска формувався «живими» інструментами, що було революційним зрушенням; левовий шмат матеріалу записано з урахуванням наркозалежності вокаліста, котрий в окремих піснях ричить, наче звір, схоплений капканом.

Аналогічний процес спостерігаємо в еволюції художнього доробку Depeche Mode: найприкметнішою рисою їхньої 11‑ї платівки стала вражаюча стилістична монотонність, за якою, безумовно, крилося тупикове нерозуміння того, що ще можна придумати.

zz ULTRA (1997) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: стиль — uber alles.

zz SOUNDS OF THE UNIVERSE (2009) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: тупцювання на місці (II).

Саме «Ультра», внаслідок збігу низки обставин, є найпопулярнішою платівкою Depeche Mode на теренах СНД (і, до слова, моєю улюбленою)… Функцію умовної зовнішньої надбудови цього шедевру виконали: по-перше, намір групи зберегти рокове звучання, а також «фірмову» депресивну подачу; по-друге, тривалий «героїно-кокаїновий період» у житті Ґаана, що завершився його клінічною смертю. Втім, рушієм успіху стала композиторська геніальність Ґора.

Один із безіменних інтернетівських рецензентів тонко підкреслює, що «Звуки Всесвіту» характеризують «… плоске мінімалістичне звучання, «синтетичні» барабани та м’яка реверберація вокалу — все, як було у старих добрих 1980‑х. Це — найтужливіша робота музикантів». Од себе додам: нижче певної (вельми солідної!) планки ансамбль усе ж таки не впав.

zz EXCITER (2001) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: після терапії. Лідируючим інструментом стартового в новому тисячолітті альбому виявилося фортепіано, за яким «орудує» Ендрю Флетчер; мабуть, тому «Збудник» є найм’якішим, найдобрішим диском англійської групи, єдиним релізом у її історії, до першооснов пронизаним духовною розгубленістю і… поезією. Фанати цінували сам факт існування тріо, відтак їхня радість зашкалювала, коли народилася талановита робота зі вставочками блюзу та соулу. zz PLAYING THE ANGEL (2005) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: тупцювання на місці (I). Існує парадоксальна закономірність: коли у митця поступово зменшується запас свіжих ідей, прямо пропорційно цьому зростає його професіоналізм.

zz DELTA MACHINE (2013) Оцінка «Копійки»: @@@ Есенція: тупцювання на місці (III). Альбом № 13 Depeche Mode має право похизуватися галереєю достоїнств: стильністю, парадоксально породженою використанням ветхих синтезаторів; очікуваною домінацією метричної основи «4/4» (тутешній «контент» узагалі слід детермінувати як синтиблюз); вигадливими комбінуваннями численних напластувань саунду; неймовірним старанням вокаліста, який викладається так, ніби від його вмілого співу залежить чиєсь життя… «Гербовою печаттю» диска є відсутність гітар: обмізкувавши це і вдумливо прослухавши матеріал, зрине розуміння, що «Дельта-машиною» Дейв Ґаан, Мартін Ґор та Ендрю Флетчер надумали реанімувати себе ж тридесятирічної давнини. Втім, подібна штучна «реінкарнація» дала безжиттєвий плід: за непроникно-густим мороком електроніки видніється гіперпрофесіоналізм — і все… Обнадіює те, що відсьогодні британське тріо займеться розшуком нового продюсера: Бен Хіллер, опісля трьох робіт поспіль, іде на вільні хліби.

52-53

| |MOGWAI

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 37

zz EP+6 (2000) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: нарізочка. Безумовно, ця платівка зі своєрідно короткою назвою (первинно її видали лише для Японії) аж ніяк не є номерною, являючи собою збірку пісень із трьох дебютних максі-синглів. Одначе раритетний матеріал релізу — високого ґатунку, плюс до того — він дає змогу простежити еволюцію стилю, наслідки котрої покажуть себе за рік. zz ROCK ACTION (2001) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: класика «нульових». Найкращий свій витвір, відповідно до законів мистецтва, Mogwai народжували довго й у муках. Але результат — вартий того, хоча ансамбль усього-навсього наситив уже мейнстрімовий пост-рок електронікою та поп-мотивами. І то вельми талановито наситив… Опісля потенціал напряму, по суті, вичерпався. zz HAPPY SONGS FOR HAPPY PEOPLE (2003) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: чергова висота. zz TEN RAPID (1997) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: артпідготовка. Шотландці Mogwai завжди відзначалися неординарним баченням існування рок-ансамблю. Зокрема, їхній потужно-сируватий дебютник (якого навмисно видали з розмитим зображенням на конверті) не є студійним альбомом, будучи добіркою ранніх записів, відсіяних упродовж створення найпершого «справжнього» релізу. zz YOUNG TEAM (1997) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «шинель». Пост-рок, як музичний напрям, має кілька «фірмових» рис: гітара тут створює не рифи, а тембр; ритм-секція часто має домінуючу роль; композиції переважно інструментальні… Чудова платівка під заголовком «Молода команда» — це взірець жанру, од якого в подальшому відштовхувалася група й усі її послідовники. zz COME ON DIE YOUNG (1999) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: краса із Глазго. Альбом, «титулка» якого сатирично закликає «померти молодим», варто сприймати у вигляді благородного зусилля розширити канон: присутнє воно як на рівні формалістичному (йдеться про залучення допоміжних інструментів), так і естетичному (йдеться про пом’якшення саунду). Що ж, спроба увінчалася тріумфом.

Хтось із західних арт-критиків буркнув: мовляв, «Щасливі пісні для щасливих людей» — це «альбом без музичного хребта». Хоча насправді художній аспект головного релізу 2003‑го — на висоті: домінуючі синтезатори створюють тут не тільки густий звук, притаманний шугейзу, а й щемливі мелодії. zz MR BEAST (2006) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: перевал. Усьому настає кінець — мистецькому новаторству також… До пори, до часу Mogwai невпинно еволюціонували: ось і платівкою «Пан Звірина» хлопці наблизилися до важкого звучання пост-металу, проте… Певний творчий застій і раніше простежувався, а відтепер він почав набирати чим далі більших масштабів. zz ZIDANE: A 21 ST CENTURY PORTRAIT (2006) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: на честь спортсмена. Британський режисер Дуглас Ґордон задумав зняти фільм про видатного французького футболіста Зінедина Зідана ще до пріснопам’ятного фіналу Кубка світу 2006‑го. Саундтрек закріпили за шотландською ватагою, котра підійшла до роботи без належної фантазії, «видавши на-гора» сурогат. zz THE HAWK IS HOWLING (2008) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: «десь уже чули» (I). Встоялося уявлення, що Mogwai разом із канадцями Godspeed You! Black Emperor утворюють пару найвпливовіших гуртів за історію пост-року. Другий

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ колектив на початку «нульових» припинив існування, бо не бачив перспектив зростання, а перший продовжує «тягти лямку», художньо майже не розвиваючись.

zz LES REVENANTS (2013) Оцінка «Копійки»: @@@@ Есенція: елегантно — про зомбі.

zz HARDCORE WILL NEVER DIE, BUT YOU WILL (2011) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: «десь уже чули» (II).

Записуючи звуковий супровід до французького телесеріалу жахів «Ті, що повертаються», браві шотландські парубки навряд чи зазіхали на стрибок вище макітри, проте високу планку таки подужали: задля цього їм довелося зоставити обабіч гітари, а клавішним надати тотальну домінанту… Плоди? Здобуток: нечувана досі математична чіткість саунду. Упущення: епізодами якість матеріалу осувається до точки, за якою — easy listening.

Черговий витвір має певне стилістичне нововведення — танцювальний ритм. Утім, цього виявилося недостатньо, аби скасувати відчуття заяложеності, що виникає при ознайомленні з оцим компакт-диском.

54-55

| |LED ZEPPELIN МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 38

zz HOUSES OF THE HOLY (1973) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: нарешті із заголовком. Спадку Led Zeppelin присвячено тисячі статей та сотні книг, і практично ніде не зустрічається твердження, що одним із основних їхніх жанрів був прогресивний рок, якого особливо багато у платівці «Будинки святості» (крім того, значне місце відведено під фанк, моментами відчутний спейс)… Однак усе це — дурний формалізм, який відволікає од великої музики, що нею аж переповнений диск.

zz LED ZEPPELIN (1969) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: швидкість і якість. Мистецька сутність дебютного витвору ансамблю з міста Лондона — це місток поміж двома епохами — шістдесятими та сімдесятими: до «старої» відсилає сильне психоделічне тло, блюзова матриця плюс ритмомелодика, натомість до «нової» — зародкові елементи хард-року, складна структура композицій і той особливий вокал Роберта Планта. Й уся ця краса постала наслідком лише 36 годин праці у студії. zz LED ZEPPELIN II (1969) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: трон зайнято. Як і всім релізам другому шедевру притаманний «козирний» ефект сирого саунду: LZ завше доводили, що вони по-справжньому розкриваються на концертах, тому прагнули перенести ауру «живого» виступу в «апаратну». І саме тому квартет так швидко записувався… Хитро еклектичне полотно платівки зводиться до «фірмової» домінанти у вигляді хард-блюзу — жанру, винайденому та виплеканому групою. zz LED ZEPPELIN III (1970) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: the world’s number one band.

zz PHYSICAL GRAFFITI (1975) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: їхня імперія. Первинно ніхто не планував робити «Надписи…» подвійним альбомом, але в ході студійної роботи з’ясувалося, що з попередніх сесій зосталось чимало матеріалу, який (після певних дискусій) вирішили об’єднати з новим (отут слід відзначити внесок басиста-клавішника Джона Пола Джонса). Так і народилася добірка (трохи роздута — за кількістю пісень), де квартет «грає м’язами», показуючи майстер-клас. zz PRESENCE (1976) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: сім гімнів. У кожного великого артиста є платівка, недостатньо оцінена публікою, і LZ також потрапили під цю закономірність, бо їхній диск 1976‑го повсякчас доводив своє право на життя: праця над ним почалася без «домашніх заготовок», тривала прискорено — через щільний графік студії, а вокаліст співав, будучи на милицях (наслідок автокатастрофи). Підсумковий «контент», позбавлений клавішних та акустики, — надпотужний. zz IN THROUGH THE OUT DOOR (1979) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: мутація.

Фразою з верхнього рядка — «гурт № 1 у світі» — закінчувався анонс альбому в одному з англійських видань, себто можна уявити нетерпіння публіки напередодні його виходу. Також легко припустити, що для багатьох новий матеріал став несподіванкою: насичені фольком стишено-акустичні балади визначають цю роботу — першу, де гітарист Джиммі Пейдж не перетягував композиторське «покривало».

Сьогодні можна тільки фантазувати, чи пережив би ансамбль іншу — чужу — музичну еру, яка стартувала наприкінці тієї декади, отримавши назву «нова хвиля». Реліз, випущений у 1979‑му, навіває скепсис: із подачі басиста вперше роль звукової підкладки зіграли фортепіано й синтезатори, чия надмірна присутність призводить до того, що місцями саунд нагадує не дуже вдалі речі Девіда Боуї або Pink Floyd.

zz LED ZEPPELIN IV (1971) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «бронза» сімдесятих.

zz CODA (1982) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: P. S.

Обкладинки трьох стартових релізів ансамблю містили його назву й двічі — цифру, натомість абсолютно геніальний четвертий вийшов із «голим» конвертом: букви замінили рунічними символами, «закріпленими» за музикантами, що тонко віддзеркалило унікальний мистецький «контент» альбому — суміш блюзу, хард-року та фольку. А вивищується тут найкраща пісня LZ — ота божественна сага «про драбину».

Найкращий ударник «усіх часів і народів» Джон Бонем — за сумісництвом барабанщик LZ — у вересні 1980‑го помер од алкогольного передозування. Решта учасників гурту недовго розмірковувала над тим, що робити далі: вони просто розійшлися, наостанок видавши альбом, куди увійшли, грубо кажучи, бі-сайди плюс раритети.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |THE VELVET UNDERGROUND МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 39

zz LOADED (1970) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: прощальний ноктюрн. На що схожа завершальна платівка гурту в майже «класичному» складі? Вона є сестрою-близнючкою попередниці: десятка композицій — структурно простих і гармонійних, легких для сприйняття, естетично феноменальних, — які хитро вплетені в матрицю психоделічного та гаражного року на базі ритм-ендблюзової мелодики. zz SQUEEZE (1973) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: мав я на увазі вашу думку.

zz THE VELVET UNDERGROUND & NICO (1967) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: можливо, найкращий дебют «усіх часів». Історія VU — хрестоматійна: випускали собі хлопці геніальні платівки, а їх не помічали; співпрацювали з «вершками» мистецької богеми; стали предтечею кількох напрямів — панку, «гаражу», арт-року, гітарного авангарду… Найперша робота, натхненна Енді Ворхолом, — фантастично новаторська: тематикою текстів (про наркотики, п’янки та статеві збочення), використанням інструментів (альт замість басу), стилістикою (див. вище). zz WHITE LIGHT/WHITE HEAT (1968) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: на трьох акордах. Гітарист-вокаліст гурту Джон Кейл назвав другий (і останній, у праці над яким він брав участь) диск «свідомо анти-красивим». Річ у тім, що на запис (тривалістю в два дні) колосально важливого для рок-музики альбому дуже вплинув концертний тур, протягом якого учасники «Оксамитового Підземелля» імпровізували зі звучанням гітар, створюючи монотонне шумове тло. zz THE VELVET UNDERGROUND (1969) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: генії. Хтось називає третій витвір найпопсовішим у дискографії VU, а хтось — наймелодійнішим. Мають рацію й ті, й ті: з приходом нового члена — басиста Дуга Юла — ансамбль, по суті, припинив шукання, сконцентрувавшись на тому, що фронтмен Лу Рід іменував «іншим боком», маючи на увазі власне народження пісень, а не експерименти.

Єдина біда цього альбому — його «вивіска», якій він не відповідає: коли групу залишив Рід, вона логічно мусила розпастися, проте один із учасників (Юл) думав інакше, записавши новий диск (розтрощений критиками) під старим «брендом»… А так робота цікава: традиційний саунд «схрестили» тут із актуальною арт-стилістикою. zz VU (1985) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «засіки Батьківщини» (I). Казкам є місце в реальному житті — ось історія, що підтверджує цю тезу… На самому початку вісімдесятих в архівах однієї звукозаписувальної студії випадково знайшлися 19 оригінальних треків «Підземелля»: окремі, у видозміненій формі, увійшли до останніх релізів нью-йоркської формації або до сольних робіт Ріда, інші ж узагалі були невідомі «непосвяченим». Видавці розділили цінний «улов» на дві подачі. zz ANOTHER VIEW (1986) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: «засіки Батьківщини» (II). Знаний арт-оглядач Роберт Крістґау глибоко копнув, підкресливши, що обидва томи збірки раритетів характеризує дивовижно розслаблена атмосфера, пояснювана чернетковим станом матеріалу. Загалом том № 2 однозначно слабший: тут неопрацьованість, розхристаність, ескізність пісень уже занадто очевидна.

56-57

| |ПІ ДЖЕЙ ХАРВІ МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 40

музичних «інгредієнтів» приєдналися трип-хоп, фольк і… піаніно. zz DANCE HALL AT LOUSE POINT (1996) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: перекур. Від середини дев’яностих почалася тісна співпраця між англійською співачкою та її співвітчизником — музикантом і продюсером Джоном Перішем. На більшості релізів він значиться як інструменталіст, але в окремих випадках йому довіряли створити левову частку композицій — як-от для цього хирлявого арт-проекту.

zz DRY (1992) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: насухо. Специфічної вроди дівчинці на ймення Поллі Джин Харві було всього 23 роки, коли у неї вийшов перший шедевр. Вона подала своє бачення хардблюзу, наситивши його панком, альтернативою, ґранджем і естетикою лоу-фай. А ще — «козирним» мінімалізмом у вигляді «класичного» мінімуму інструментів (хіба що іноді скрипочка прозирає). zz RID OF ME (1993) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: сила. Переконаний: од часу саморозпуску групи Led Zeppelin, яку називають засновником тяжкого варіанту блюзу, майже ніхто в контексті цього напряму не досяг запропонованих нею висот. Майже ніхто — крім жіночки з містечка Брідпорт, яка другою платівкою показала: опрацювання раніше намацаної «золотої жили» триває — у бік сирішого саунду. zz 4‑TRACK DEMOS (1993) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: «зоряні» заготовки. Є усталена схема створення музичного альбому: попервах фіксується «болванка», яку потім доопрацьовують. У ході цього процесу завше щось втрачається. Ось і демо-версія попереднього релізу (основні пісні плюс бі-сайди), записана вдома на персональний комп’ютер, мало чим поступається студійному матеріалу. zz TO BRING YOU MY LOVE (1995) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: сяйво. Бібліографія чудового українського письменника Євгена Маланюка містить дослідження, де він розрізняє геніїв та геніальних авторів. Пі Джей Харві, можливо, приналежна до першої групи: ключове підтвердження цього — платівка 1995 року, в якій до сталих

zz IS THIS DESIRE? (1998) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: корективи шляху. Опісля того, як завершилася хард-блюзквадрологія (чотири стартові диски), Пі Джей зрозуміла: назад шляху немає — треба еволюціонувати. Первістком став LP «Хіба це — бажання?», де основотворча електроніка підкреслює загальну притишену атмосферу, що проявляється, зокрема, у співі, епізодами схожому на шепіт. zz STORIES FROM THE CITY, STORIES FROM THE SEA (2000) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: поп-вершина. Поява «Історій…» призвела до масового «відречення» фанатів: багато з них побачили у даній роботі комерціалізацію. Так, звучання набуло попсовішої форми, а вокал постав без колишньої глибини, проте зосталася блюзова підкладка, доповнена аскетично-красивими мелодіями й одухотворено-мудрою лірикою. zz UH HUH HER (2004) Оцінка «МУ»: @@1/2 Есенція: труп. Про що свідчить ситуація, коли в конкретного виконавця збільшуються паузи поміж виходами платівок? У випадку мадемуазель Харві — про творче виснаження. Його віддзеркаленням є витвір 2004 року, який доцільно назвати набором змертвілих клаптів — блюзу, фольку, хард-року… Ні тобі цілісних мелодій, ні драйву. zz WHITE CHALK (2007) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: на іншому боці. Розірвати пута художнього застою мініатюрна жіночка вирішила радикально: замість масивних гітарних рифів та співу а-ля поранений звір вона презентувала слухачеві саунд на одному піаніно, тонкий голос і тексти-заклинання. Зловісна аура альбому немовби хоче приховати прикру одноманітність композицій — але марно.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ zz A WOMAN A MAN WALKED BY (2009) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: «зустріла старого друга».

zz LET ENGLAND SHAKE (2011) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: пісні філіда.

Вдруге після старту співпраці з Джоном Перішем Пі Джей Харві довірила йому написати музику до своєї платівки. Тут, як і в першому випадку, багато розхристаної арт-естетики, в яку механічно обгорнули все те, що було на інших роботах уродженки графства Дорсет: і фольк, і блюз, і фортепіанні етюди.

Тихо грає акустична гітара, клавіші відбивають тривожний ритм, тужливо‑дзвінкий жіночий голос наспівує-читає вірші, позначені «активною громадянською позицією»… Десь отакими є обриси одного з топових альбомів 2011 року, в якому авторка впоралася з роллю барда.

58-59

| |THE KILLERS МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 41

таку: провінційне життя без мрії і мети, яке, тим не менш, є корінням людини, на відміну від місця, де живе вона тепер, забуваючи про рідні краї та «зарослу дорогу до бабусі». А ще тут наявна, може, головна композиція всієї творчості гурту — Read My Mind, а також Bones, відео на яку (перша кліпмейкерська робота самого Тіма Бертона!) визначило естетику гурту — з кістками-скелетами, котрі й нині можна знайти на їхніх футболках та інших сувенірах. zz SAWDUST (2007) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: збірка — ключ для розуміння.

Артур ВАЛЕРКО, редакція В. Б. zz HOT FUSS (2004) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: багатообіцяючий старт. Від часу, коли група зібралася за газетним оголошенням і провела перші репетиції, до випуску дебютного диска минуло всього два неповні роки. Затим «Убивці» зі сирим і «необкатаним» звуком провели низку концертів у США та Великобританії, чим завоювали серця багатьох фанатів. Уже перші два сингли — розпачлива Mr. Brightside та іронічна Somebody Told Me, ніби створена для підліткових дискотек, — стали «коронними» номерами дебютантів, створивши необхідний хайп іще задовго до виходу альбому. Всю весну головні хіти грали на головних радіо- та телеканалах, а коли влітку вийшла платівка, ансамбль проголосили місіонером британської музики як у США, так і… на Островах. Пафосний та декадентський, сповнений переживань і, разом з тим, невиправного оптимізму, лонгплей дав точний посил у пісні Smile Like You Mean It: хай як погано, всміхайся, й одного дня твої сподівання стануть реальністю. zz SAM’S TOWN (2006) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: реліз, без якого неможливий загальний стиль The Killers. У кожного гурту, котрий претендує на звання культового, настає точка неповернення, після якої він обов’язково втрачає частку прихильників, проте знаходить себе. «Семове містечко» — робота якраз такого штибу. Попри великий успіх позначеного ньювейвом і пост-панковими елементами стартового альбому (серед його нагород — Grammy та Brit Awards), «Убивці» не побоялися зробити крен у бік інді й «американи» з украпленнями кантрі та саутерн-року. Якщо дебютник прозвучав як безклопітні гімни стурбованих власним «его» міських «мажорів», то його наступник зачепив низку соціальних тем — скажімо,

«Тирса» — відходи виробництва — являє нам приклад «пишного яру, а не сумного провалля». Захотівши випустити колекцію реміксів, бі-сайдів і невиданого, хлопці вирішили бути чесними зі слухачем, тож деякі ігноровані раніше речі переробили й суттєво відшліфували. Так з’явився Tranquilize, до запису котрого лас-вегасці запросили самого Лу Ріда з «Вельвет Андеґраунд» — твір, сповнений біблійних алюзій і сумних пророкувань, де прямим текстом (в останньому рядку пісні, її квінтесенції) «Убивці» таврують убивць-політиків, мріючи, що бомби таки «втихомиряться», переставши сіяти смерть. У цілому, як і будь-яка компіляція, «Тирса» страждає від певної хаотичності, неоднорідності. Особливої уваги заслуговують кавери на британську класику — Joy Division і Dire Straits та вже згадувана Tranquilize. zz DAY & AGE (2008) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: зупинка перед новими вершинами. Третя студійна платівка ватаги викликала небувалі суперечки серед критиків і прихильників. Звук The Killers мігрує тут до електронного синти-попу та важкого похмурого пост-панку, а тематика розширює простори. З іншого боку, вперше робота бенду не отримує «платинового» сертифікату на Батьківщині, а з трьох номінацій на престижні премії Brit Awards та Shockwaves NME Awards не здобуто жодної. Найперший сингл — пафосна пісня «Людина» з духом епохи Відродження і прямими цитатами з Хантера Томпсона — не надто відповідає загальному настрою й мелодиці альбому, наступний — «Прибулець» — вражає параноїдальною сповіддю «візитера» та атмосферою, що личила б творам Курта Воннеґута. Загалом «День та вік» виходить похмурішим і менш попсовим, ансамбль переживає складний тривалий тур, після котрого учасники зізнаються, що спільне гастролювання суттєво зіпсувало атмосферу в колективі. zz BATTLE BORN (2012) Оцінка «Копійки»: @@@ Есенція: програний бій. Парадокс оцих американців відомий: будучи палкими шанувальниками європейської музики, невадська четвірка записала дебютний альбом, який стрімко увірвався передусім у британський ефір, викликавши в меломанів Альбіону змішані почуття

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ ностальгії й навіть певного національного сорому — ще б пак, покоління, виховані на The Smiths та U2, бринькали тоді музику, далеку від рідних канонів. Тим не менше, здобувши світову славу, The Killers згадали своє коріння: еволюція розпочалась іще з попереднього номерного релізу, котрий базувався на синти-попі та електроніці, а ключовою виявилася сольна робота вокаліста Брендона Флауерса, де той дав волю своїй лас-вегаській душі. CD «Народжений

у боях» (саме ця фраза майорить на прапорі штату Невада — рідного для гурту) чітко продовжує лінію двох згаданих записів: у ліриці він сповнений душеспасенних тем, а його електронна основа леліє стовідсотково американський рок. І десь між рядків чуються Том Петті та Брюс Спрінгстін. Підсумок очевидний: колишніх «Убивць» більше немає. Вони, радше, перетнуться наразі з Kings of Leon, аніж із «названою» Батьківщиною — Британією.

60-61

| |DURAN DURAN МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 42

Бон — вокал, Нік Роудс — клавіші, Джон Тейлор — бас. Перші двоє, за участі ударника Роджера Тейлора, придумали тоді проект Arcadia, що видав один альбом: хороший, але надто претензійний. Офіційно його зараховують до дискографії Duran Duran. zz NOTORIOUS (1986) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: фанк повернувся. Чимало прихильників колективу іменують оцей витвір межовим: мовляв, на ньому завершується «діамантова» ера. Як на мене, то безпідставна теза: по-перше, майбутнє покаже, що бірмінгемців чекають славні звершення; по-друге, танцювально-ліричній платівці з провокаційним заголовком «Сумнозвісний» бракує, мабуть, лише оригінальності.

zz DURAN DURAN (1981) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: настала інша епоха. Нью-вейв — отаку жанрову «вивіску» причепили до первістка квінтету з міста Бірмінгем. Особливих претензій тут не пред’явиш, утім, прислухавшись уважніше до платівки, знайдемо там і пост-панк, і синтипоп, і фанк. Причому ця робота — стилістично монолітна й навдивовижу мелодійна — стала «платиновою» по обидва береги Атлантики. zz RIO (1982) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «нова романтика». Поп-музиці, яка розвивається за законами культури, притаманна тенденція бінарних опозицій: один напрям провокує появу антонімічного. Тож свого часу на противагу депресивному готичному панку виникло явище під назвою new romanticism: такі гурти записували життєрадісно-мажорні пісні, а геніальний альбом Rio належить до цієї когорти. zz SEVEN AND THE RAGGED TIGER (1983) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: «синдром третього диска». Реліз № 3 створював уже не просто перспективний ансамбль, а одна з головних рок-формацій планети. Сподівання хлопці виправдали частково: видозмінивши ритм-секцію (від фанку до електро-попу), збільшивши в композиціях вагу синтезаторів і… пафосу, вони спромоглися на успіх, радше, комерційний, та не творчий. zz SO RED THE ROSE (1985) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: арт-поп їм — до лиця. Починаючи з 1984‑го у складі британської групи зберігається лише кістяк із трьох осіб: Саймон Ле

zz BIG THING (1988) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: застрягли в електро-попі (I). А ось тут уже доречно говорити про художній застій Ле Бона та Ко: хтось із західних критиків резонно зауважив, що то вісімдесяті відходили в минуле, а Duran Duran, як жоден інший ансамбль, уособлював епоху… Реліз, випущений у 1988‑му, акумулює втомлений, попсовий, естрадний нью-вейв. Частково ситуацію виправила мелодійність пісень. zz LIBERTY (1990) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: застрягли в електро-попі (II). Сьогодні, читаючи тогочасні рецензії на цю платівку, де оглядачі «хоронили» бірмінгемців, переконуєшся: робити передчасні висновки — нерозумно. Тепер ясно: сумовита «Свобода», з її архаїчною нью-вейв‑естетикою, зафіксувала завершення первинного етапу історії ватаги, а в подальшому хлопці підкорять не одну височінь. zz THE WEDDING ALBUM (1993) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: ренесанс. Парадокс: дві шедевральні композиції «Весільного альбому» — Ordinary World і Come Undone — є найпопулярнішими шлягерами Duran Duran, одначе сам лонгплей немовби загубився позаду них. А дарма: Ле Бон із товаришами зазнали тут переродження, ставши майже інді-групою, що вміє створювати як пісеньки для дискотек, так і романтичні балади. zz THANK YOU (1995) Оцінка «МУ»: @@1/2 Есенція: найперші ознаки хвороби. Майже всі великі виконавці рано чи пізно записують платівку кавер-версій, аби вшанувати своїх музичних «батьків» — не уникнули цього й бірмінгемці. У них вийшло доволі невдало. Передусім тому,

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ що левову частку треків виконано в чужорідній роковій манері: таке враження, ніби якогось злощасного моменту гурт осточортів сам собі.

zz BESIDES OURSELVES (2005) Оцінка «Копійки»: @@@ Есенція: без нафталіну (I).

zz MEDAZZALAND (1997) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: метастази.

Опісля «реанімації» можна й розслабитися, тож ансамбль підготував двійко альбомів усіляких рідкостей (переважно бі-сайдів). Перший охоплює безмаль чверть століття (від 1981‑го по 2004‑й), а тутешній матеріал розрісся аж на два диски, котрим притаманні всі вади цього типу релізів.

До праці над наступним релізом приступило знову тріо: пертурбації складу набули такого масштабу, що тимчасово залишив Duran Duran незмінний басист. Зазнавав деформацій і «фірмовий» саунд колективу: вже панівні гітарні рифи обгорнули тут у наркотично-електронний «целофан», що мало кому припало до душі. zz POP TRASH (2000) Оцінка «МУ»: @@ Есенція: клінічна смерть. У цьому місці, на щастя, завершується, умовно кажучи, рок-трилогія, до якої зараховуємо альбоми 1995‑го, 1997‑го та 2000‑го. За підсумком прослуховування CD «Поп-сміття» (дивовижно відповідна назва!) й музпреса, й прихильники ансамблю сумноздивовано знизували плечима. Тоді здавалося, що далі нічого не буде. zz ASTRONAUT (2004) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: із золи. Але вони не вмерли. Більше того: зібравшись в оригінальному квінтеті (вперше зі середини вісімдесятих), записали одну з п’яти найкращих платівок «нульових» — благо, якраз відновився інтерес до «нової хвилі». Фантастично свіжий, благородно мелодійний, помірно електронний, по-житейськи мудрий «Астронавт» повернув гурт у вищу лігу.

zz BEAUTIFUL COLOURS (2005) Оцінка «Копійки»: @@@1/2 Есенція: без нафталіну (II). Наступна порція раритетів так само не потрапила у вільний продаж, розповсюджуючись тільки в середовищі членів офіційного фан-клубу: ці треки були створені впродовж сесії запису «Астронавта» — чесне слово, подекуди дивуєшся, чому вони зосталися «на узбіччі». zz RED CARPET MASSACRE (2007) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: не дотягнули. Древні канони скульптури стверджують: досягнення успіху забезпечує просте відсікання зайвого. Учасники гурту, працюючи над черговим релізом, не в усьому дотрималися цієї «заповіді»: за рівнем матеріал альбому не поступається пісням із попередньої роботи, проте його підпсували окремі компоненти — як-от реп або психоделіка. zz ALL YOU NEED IS NOW (2010) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «срібний» вік. Я не розумію, завдяки чому вони відродилися, однак мене наповнює трепет од розуміння реальності цього факту… Платівка «Усе, що тобі треба тепер» являє собою набір ознак, за які ми любимо Duran Duran: еротична («розпутна») подача, нахабний вокал, ліричні клавіші, «затінена» гітара, «каучуковий» бас і відточені барабани.

62-63

| |АГАТА КРИСТИ МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 43

ми врешті-решт чуємо «Агату Крісті» в її звичних обрисах: балансування між пост-панком і синти-попом, неперевершена мелодика, зловісна атмосфера пісень, суїцидальна тематика текстів, нахабно-цинічна подача… «Козирною» рисою першого видатного альбому є, скажімо так, літературний академізм. Доречний. zz ПОЗОРНАЯ ЗВЕЗДА (1993) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: серрак (I).

zz ГОЛОС (1986) Оцінка «Копійки»: @@ Есенція: ще не те. «Вокально-інструментальний ансамбль радіотехнічного факультету Уральського політехнічного інституту» (перше найменування «АК») оформив три магнітоальбоми, з яких «вижив» другий за ліком. Відповідний матеріал — ілюстрація юнацького неподобства — виправдовує той факт, що в середині вісімдесятих пафосний симфо-хард-рок на іоніці був актуальний у СРСР. zz ВТОРОЙ ФРОНТ (1988) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: предтеча (I). Стилістику раннього етапу існування гурту з уральського міста Свердловська найточніше формулював московський музоглядач Олександр Кушнір: «Тяжкий арт-рок, заснований на лаконічній мові ньювейву». Стартовий витвір «Агати Крісті», створений без молодшого з братів Самойлових — Гліба, доволі далекий від її «фірмового» обличчя: небуденний мелодизм пісень, породжений синтезаторами, тьмяніє на тлі маршоподібного ритму та штучного академізму. zz КОВАРСТВО И ЛЮБОВЬ (1989) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: предтеча (II). Другий «доісторичний» лонгплей майбутніх героїв усієї пострадянської молоді, записаний уже майже «класичним» форматом учасників, мало чим відрізняється од дебютного: його так само визначають артрокові надмірності, буйство клавішних, попсовий звук гітар, а також ота специфічна естрадність, яка характеризує період становлення групи. zz ДЕКАДАНС (1990) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: зрілість. Зізнаюся, що не володію інформацією, чи було «магічне перевтілення» свердловського ансамблю раптовим, але факт зостається фактом — на «Декадансі»

Стильний — отак детермінують зовнішній бік оцього релізу: його вивірену композиційну структуру, прозорий саунд, мудрий порядок розміщення треків, готичну сугестивну ауру; інший прикметник — геніальна — визначає мистецьку вартість роботи. У пам’яті народній «Ганебна зірка» відбилася передовсім завдяки шлягеру, де стосунки з жінкою зіставляють із війною; насправді ж отут кожен номер є зразком виконавського обдарування найвищого рівня. zz ОПИУМ (1994) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: серрак (II). Чи не найталановитіша (і, на мій смак, точно наймелодійніша) російська платівка дев’яностих — вовік не забуду своїх стартових вражень од неї… Головне, що вразило тоді, — фантастична партія басу, яка виконує функцію «формочки», де різнобарв’ям відтінків виграє «зміст» — височенного ґатунку суміш постпанку та синти-попу… А попервах як критики, так і фанати найбільше обговорювали попсовість «Опіуму», хоча вона йому навіть дуже до лиця. zz УРАГАН (1996) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: стихія. «Ураганом» ансамбль (уже зі столичною пропискою) спростував усі звинувачення в комерціалізації й орієнтації на публіку: Вадим Самойлов знову зосередився на обов’язках звукорежисера; саунд отримав потужне підґрунтя у вигляді готичного року; з-поміж інструментів перевагу надали аналоговим синтезаторам, відсунувши гітари вглиб. Попри те, що, починаючи з цього альбому, «Агата Крісті» стала явно перебирати з депресивними мотивами, він — люксовий. zz ЧУДЕСА (1998) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: свого роду крапка. «Брильянтова» ера життєдіяльності гурту, який заслужив право вважатися великим, тривала досить довго, досягши фінішу наприкінці дев’яностих: тоді побачила світ фактично проігнорована публікою сьома студійна платівка. Як на мене, квартет просто випередив час: жанрова канва «Чудес» — це добірний синтипоп, а мода на вісімдесяті почнеться лише за кілька років.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ zz МАЙН КАЙФ? (2000) Оцінка «МУ»: @@ Есенція: безмірність.

zz ЭПИЛОГ (2010) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: на добру пам’ять.

«Агата Крісті», як і практично кожна рок-група «зі статусом», не уникнула банальної пастки: її суть — у прагненні побавитися в «концептуальність». Брати Самойлови зазначали, що трек-лист альбому «Майн Кайф?» уміщує зав’язку, кульмінацію та розв’язку, проте реально цього не відчуваєш, натомість слух ріже надмірне використання у текстах слова «смерть» плюс одноманітне музичне полотно, утворене вихолощеним неперетравлюваним електро-роком.

Нові учасники, новий («альтернативний») звук, нова якість матеріалу — «Агата Крісті» зуміла красиво попрощатися з аудиторією напередодні «розлучення». То взагалі парадокс: Вадим і Гліб заявляли, що їхня співпраця зайшла в глухий кут, але при цьому випустили феноменальну платівку. Останню.

zz ТРИЛЛЕР. ЧАСТЬ 1 (2004) Оцінка «МУ»: @@1/2 Есенція: дикість. За три роки до виходу «Трилера» помер Олександр Козлов — аранжувальник та клавішник формації, а пара її лідерів «… перейшла невидиму межу й не може вийти з темряви, застрягши в колі власних демонів» (отак висловився відомий арт-оглядач). Даний реліз шокує багатьма аспектами, передусім — смішним симбіозом електро-попових синтезаторів і хард-рокових гітар.

zz ТРИЛЛЕР. ЧАСТЬ 2 (2013) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: апетитні рештки. Стараннями фанів та рекорд-лейблів дискографія уральсько-московської банди поповнюється навіть опісля розвалу. Звісно, різного штибу збірочками, переважно найліпшого та найпопулярнішого, втім, виняткової уваги наразі варта лишень оця компіляція ауттейків: її розбито на десять треків, із яких половина — кавер-версії, інша — пісні, до написання яких долучилися Самойлови. У цілому, попри все (еклектику, рівень запису тощо), непогано.

64-65

| |КОРОЛІВСЬКІ ЗАЙЦІ МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 48 (-)

zz КАЗКИ КОРОЛІВСТВА А’МАЗОХ (2001) Оцінка «УМ»: @@@@@ Есенція: буки. Услід стартовому витвору не забаривсь і повноформатний альбом: на той момент західноукраїнський гурт уже набув у нас статусу «одного з найперспективніших», а менеджмент потроху вводив його в шоу-бізнесовий контекст… У підсумку, через низку обставин, оте «введення» нічим матеріальним не скінчилося. Нехай: арт-роковими «Казками…» Леся Герасимчук і Ко утвердились як оригінальний мистецький феномен — ось, що головне. Жаль почасти викликають хіба що низький рівень запису платівки та її дивна компілятивність: сюди увійшли всі дев’ять треків із попередньої роботи, але студійне опрацювання пройшли тільки три. zz UNPLUGGED. УКРАЇНСЬКИЙ АЛЬТЕРНАТИВНИЙ РОМАНС (2000) Оцінка «УМ»: @@@@@ Есенція: аз. Що вийде у результаті натхненної співпраці рокансамблю, який відклав убік електричні інструменти, «озброївшись» акустичними, й камерного струнного оркестру? Тремтливий шедевр — якщо, звісно, йдеться про дебютник львів’ян із «Королівських Зайців»: формально цей запис концерту в міському клубі «Лялька» можна «запакувати» у канони дарк-фольку (з потужним арт-відтінком)… Гармонійним супроводом до вишукано ніжної музики стали не менш вишукані тексти, «позичені» у топових українських поетів різних поколінь.

zz СЕРЦЕ-МІСЯЦЬ (2011) Оцінка «УМ»: @@@@@ Есенція: веди. Нині розповсюдженим є судження, що «нульові» для української рок-музики були чимось на зразок «Темних віків»: більшість героїв дев’яностих мовчала, нові імена зазвичай приголомшували хирлявістю, а «повзуча комерціалізація» (вперемішку з «повзучою русифікацією») абортивного шоу-бізнесу унеможливлювала появу чогось неформатного, зате вартісного… Коли десятиліття завершилось, наклюнулися певні зміни, символом яких стала «ремісія» львівських «Зайців»: опісля років латентного існування квінтет видав казково‑милозвучний, простий в аранжуваннях і віртуозно «притрушений» естрадністю реліз, гідний найвищої оцінки.

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ

| |ALCEST

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 50

11‑трекова робота з чорним конвертом є вагомим етапом у становленні саунду гурту «Альцест» (тому й уписуємо її до дискографії останнього): тут сповна проявилися пост-рок і мелодійний блек-метал. Потретє, вона геніальна — ні взяти, ні віддати. zz ECAILLES DE LUNE (2010) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: в ефірні узвишшя.

zz TRISTESSE HIVERNALE (2001) Оцінка «Копійки»: @@@ Есенція: дитячі потіхи. Добре, що це тільки максі-сингл… Звичайно, навряд чи варто очікувати чогось екстраординарного від підлітка, тому просто констатуємо: попервах «Альцест» грав шаблонний блек-метал, що його на тлі обширного жанрового контексту виокремлювало одне — вже простежуваний талант юного автора, оприявлений, зокрема, в чутливо‑натхненній подачі та неабиякому мелодійному хисті. zz SOUVENIRS D’UN AUTRE MONDE (2007) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: ледь досягши повноліття. Сучасний італійський енциклопедист П’єро Скаруффі зарахував стартовий повноформатний лонгплей французького проекту до найліпших релізів у літописі такого відгалуження рок-н-ролу, як шугейз, хоча на момент народження «Спогадів про інший світ» їхній одноосібний творець — композитор Стефан По, знаний у музичному середовищі під псевдонімом Neige (читай: Сніг), — справив лише 21‑і іменини… Зачинаючи мистецьку путь, він генерував стандартний блек, згодом намацав нову стилістику, а спершу його шукання «зійшли» інфантильно-сяйливою платівкою, де царить художній моноліт — важкий шугейзинг. zz AMESOEURS (2009) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: «бронза» декади. Кількість груп, із якими так чи інакше співпрацював довговолосий Стефан, наразі перевалила за десяток, утім, виняткове значення з-поміж усіх його «побічних захоплень» належить квартету Amesoeurs, що лишив по собі єдину платівку — зате яку! По-перше, «чаклуючи» над нею, месьє По познайомився з ударником на прізвисько Winterhalter, із яким відтоді не розлучається. По-друге, ця

Створенням «Місячної луски» займалося тріо: фронтмен Сніг плюс барабанщик Вінтерхальтер плюс басист Фюрсі Тісьє (відомий французький аніматор) — усі з ансамблю Amesoeurs (до повного «комплекту» забракло допіру піаністки Одрі Сильвен). Розвинули також попередню художню направленість: кожна з шести пісень диска має багатопластову структуру, максимально атмосферний і насичений звук, а ще — характерну пост-панкову ритм-секцію, котру можна вважати зізнанням у любові до британської ватаги The Cure… «Найталановитішим композитором покоління», — таким титулом ушанувала захоплена музпреса основного автора альбому. zz LE SECRET (2011) Оцінка «Копійки»: @@@@ Есенція: до точки відліку. Взагалі-то зазначений максі-сингл на два тривалі треки з’явивсь іще в травні 2005‑го, а за шість років був специфічно перевиданий: ті ж пісні подали в різних версіях — оригінальній та наново записаній (хоча коригування ледь відчутні)… У чому цінність «Секрету»? В межовому статусі, адже на час виходу реліз виразно показав народження групи в іншій іпостасі: дітище Нежа найшло себе у річищі стилю металгейз, уже невдовзі ставши його беззаперечним флагманом. zz TALES OF WANDERINGS (2011) Оцінка «Копійки»: @@@@@ Есенція: вбік, але не вліво. Завершення праці над другою платівкою «Альцесту» інспірувало дальшу паузу в студійній життєдіяльності вже на той час дуету, бо уродженець муніципалітету Баньоль-сюр-Сез надумав пов’язати себе з… Україною: так, пан Стефан відгукнувся на запрошення харківської блек-формації Drudkh — стати голосом чудового спільного проекту «Старий срібний ключ», чиї «Історії блукань» (англійською мовою) демонструють напрям металгейз у всенькій красі. zz LES VOYAGES DE L’AME (2012) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: птах душі. Перегодя Неж повернувся до справ насущних і (в парі зі згадуваним ударником) видав новий лонгплей, якого від попередників різнить м’якше звучання й енергійні модуси дум-металу, проте більше поєднує — насамперед фантазійні тексти та добірна ускладненість довготривалих треків.

66-67

| |БИ-2

МУЗИЧНІ МЕРИДІАНИ № 51

страждань і мінімум банальних ходів, при цьому — суцільна іронія, знущальні (сама назва чого варта!) інтонації й неочікувані знахідки, а сумні гармонії окремих пісень схожі на що завгодно, тільки не на якусь російськомовну групу. Щодо текстів: дбайливі колеги діагноз уже поставили — потік свідомості. Слід додати — неконтрольований…» zz ИНОМАРКИ (2004) Оцінка «МУ»: @@@@1/2 Есенція: злет еклектики.

zz ИЗМЕННИКИ РОДИНЫ (1991) Оцінка «МУ»: @@ Есенція: ясла. «… Дзиґа космополітичної формації «Бі-2» завелася в другій половині 1980‑х, у Мінську, а вже на старті подальшого десятиліття ансамбль (який попервах нагадував, радше, капусник) тимчасово згорнув творчу діяльність, устигнувши оприлюднити напівофіційний магнітоальбом, де в усьому прозирає незрілість: фронтальний базис цього кустарного виробу формує естетика «нової хвилі», просякнута модним тоді бунтарським авангардом. Небезталанно…» zz БЕСПОЛАЯ И ГРУСТНАЯ ЛЮБОВЬ (1998) Оцінка «МУ»: @@@1/2 Есенція: «дитинка» від «половинки». «… Цей CD писався в Австралії, де мешкав беквокаліст Шура (Олександр Уман). Основний же голос ватаги — Льова (Ігор Бортник) жив тоді в Ізраїлі, тож художні ідеї обговорювалися переважно по телефону. Вельми цікаво слухати платівку, знаючи, що з оцих бляклих хлопців, які нудно змішують готику й епігонський російський рок, незабаром виріс один із небагатьох вітчизняних гуртів, випускаючих релізи направду європейського рівня…»

«… Реліз 2004‑го простіше уявити калейдоскопічною колекцією синглів, аніж цілісною роботою. «Бі-2» бавляться із саундом, мов діти у гру «Магазин»: тутечки — глем, осьдечки — жмут фантастично аранжованих салютів електро-попу, є прощальний привіт од трип-хопу і млосний вальс, а завершується LP синкопованою готик-оперетою. Просадка вималювалася хіба що в дуетах: якраз вони — причина, котра не дозволяє визнати «Іномарки» шедевром…» zz НЕЧЕТНЫЙ ВОИН (2005) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: feat. friends (I). «… Усі пісні даного альбому ріднить ім’я їхнього автора — Михайла Карасьова, духовного наставника Льови та Шури. Тепер вихованці зібрали його старі й нові композиції, скликали багатьох друзів і колег та й записали цей подвійний диск, організувавши своєрідний подарунок, який одначе вийшов дуже сумовитий: більшість треків на диво мінорні. Попри те, що окремі з них виявилися по-справжньому вартісні, загальне трип-хопове тло надто затягнуте…» zz СЕДЬМОЙ ДЕНЬ (2005) Оцінка «Копійки»: @@@@ Есенція: OST. «… Переважно інструментальна, здебільш оригінальна, лірична та неквапна — десь у такому дусі варто детермінувати музику до грузинсько-російського бойовика. Офіційно даний 7‑актовий матеріал не видавався, отримавши статус бутлега: либонь, найпершими недооцінили його самі ж творці…»

zz БИ-2 (… И КОРАБЛЬ ПЛЫВЕТ) (2000) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: клейнод.

zz МОЛОКО (2006) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: двоєцарство.

«… Якщо спробувати вшанувати даний витвір (якого рекорд-лейбл Sony позбавив назви) стислою характеристикою, то «витанцюється» щось, збіжне цьому: «Чи не найдовершеніший музичний альбом «нульових» на пострадянському ареалі; стилістично вливається у триєдиний вимір — арт, нью-вейв і пост-панк; хіт № 1 — пісня про полковника, якому ніхто не пише». Складно наразі сказати, чи зуміє ансамбль іще колись здійнятися на такенний щабель…»

«… Випущений у жовтні 2006‑го лонгплей доцільно інтерпретувати як спробу всидіти на двох стільцях одразу: саме посередині трек-листа «Молоко» зменшує темп, змінюючи вектор, відтак його сторона «А» — то енергійний, стрімкий та свіжий диско-панк, а сторона «Б» — ліричні арт-композиції. Почасти авантюра вдалася: мабуть, визначальним є те, що дует набрався сміливості й послав увесь наш православний рок-н-рол туди, де йому якраз і місце…»

zz МЯУ КИСС МИ (2001) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: стиль як стан.

zz РАРИТЕТНЫЙ (2006) Оцінка «МУ»: @@1/2 Есенція: обревізували піддашшя.

«… Мабуть, більш «фірмової» за звуком платівки в нашій країні ще не записували: нуль туги, нуль

«… Громіздкий збірник раритетів охоплює десятирічний період творчості групи, увійшли ж до нього: рідкісні

…ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ версії відомих пісень, незвичайні кавери, ремікси, дуети плюс архівні речі, взяті зі знаменитого звукового листа Льови до Шури, записаного у розпалі 1990‑х. Музичний «контент», як і заведено при укладанні подібних компіляцій, дуже нерівний, безмірно полістилістичний, а місцями — явно сумнівний щодо власне мистецької вартості…» zz НЕЧЕТНЫЙ ВОИН 2 (2008) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: feat. friends (II). «… Чотири п’ятих другого тому «Непарного Воїна» — це, на жаль, слабкі й подекуди просто графоманські композиції. Причому, знову ж таки, саунд відполіровано до лоску: чуємо, як мерехтять синти-поп, дарк-вейв, техно, трип-хоп і навіть якісь естетські аранжування ледь не в дусі Девіда Сильвіана, й усе цілком зразково обставлено. Втім, у підсумку все одно з’являється, даруйте мені, безглуздя на пісній олії. Або, іншими словами, чергова жувачка…» zz ЛУНАПАРК (2009) Оцінка «МУ»: @@@@ Есенція: каламбур. «… Із точки зору стилістики платівка не містить новизни, бо наповнює її все те ж: замаскована під рок попса (такий-собі важкий синти-поп), баланс масних гітар і колючих клавішних, вкрадливо‑манірний спів соліста. Зате якісного та різнопланового матеріалу назбиралось аж на два диски. Ще й склад стабілізувався (зокрема, адаптувався талановитий флейтист Ян Ніколенко). Хоча відчуття того, що для ансамблю форма важливіша за зміст, не щезло…» zz О ЧЁМ ГОВОРЯТ МУЖЧИНЫ (2010) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: не думали, не гадали. «… На повнометражному саундтреку до чергового модного кіно-опусу Льова та Шура знову помріяли про 1980‑ті: фронтмени гурту наполегливо позиціонують творіння як триб’ют епосі нью-вейву й махрової радянської естради. Про те, чи вийшло в них так, як хотілося, можна сперечатися, бо альбом, за мірками рахітичної позаминулої декади, вдався надто жирний і смачний, та й у плані ритмомелодики — це «Бі-2» в його актуальному (зрілому) вигляді…» zz НЕЧЕТНЫЙ ВОИН 2.5 (2011) Оцінка «МУ»: @@@ Есенція: feat. friends (III). «… Третя частина неоднозначного сайд-проекту — великий крок у бік аскетичного балаганного звучання з явним пієтетом стосовно Тома Вейтса. Упродовж запису учасники групи (тепер вони все зробили самі, а «гості» лишень підспівали) говорили про цей витвір, як про річ, якій комерційний успіх не світить, але, попри заяви, тут набралося достатньо відмінних мелодій, аби навіть найвідчайдушніший експеримент усотувався комфортно…» zz SPIRIT (2011) Оцінка «МУ»: @@@@@ Есенція: подих чародіїв. «… Концепцію диска збудовано довкола такого атрибуту людської душі, як летючість, тому пісні напрочуд легкі для прослуховування: прості мотиви, прозора фактура, приємні тембри акомпануючих інструментів. Стиль (за традицією) вивірено, а взагалі новий-старий саунд має три

іпостасі: динамічний диско-панк, розмірені середньотемпові композиції плюс атмосферні балади з характерними духовими, де на вокалі — запрошені співачки…» zz НЕЧЕТНЫЙ ВОИН 3 (2013) Оцінка «Копійки»: @@@ Есенція: feat. friends (IV). «… Розрекламований арт-проект — як інваріант салату вінегрет: окремі його інгредієнти смачні й корисні, проте їхня мішанина може призвести до метеоризму. Тьма-тьмуща артистів (дуже непоганих і не дуже поганих), а також надпрофесіоналізм інженерів запису не врятували матеріал од пластмасового присмаку, до того ж диктат авторів затії, Шури та Льови, залишився хоч і незримим, але все ж незгладимим…»

P. S. РЕЄСТР ВИСТАВЛЕНИХ ОЦІНОК У РЕЦЕНЗІЯХ СЕРІЇ «… ВИБРАНА ДИСКОГРАФІЯ» Виконавці (к-сть 1 1,5 2 2,5 3 3,5 4 4,5 5 релізів) The Cure (16) - 1 1 1 2 2 2 7 Pulp (11) - 1 3 1 1 5 Брати Гадюкіни (4) - 1 3 Curve (9) - 1 1 2 2 3 Kula Shaker (5) - 2 3 Arab Strap (9) - 1 2 3 3 Mansun (4) - 1 1 2 Девід Боуї (33) - 1 1 1 5 7 3 15 My Bloody Valentine (6) - 2 2 2 Джефф Баклі (3) - 1 1 1 The Libertines (4) - 4 Scissor Sisters (4) - 4 Мумий Тролль (42) - 2 2 5 4 10 6 13 The Verve (6) - 1 1 2 2 Interpol (4) - 1 1 2 Пітер Ґебріел (14) - 1 1 5 2 5 Placebo (9) - 1 3 5 Лу Рід (25) 1 1 1 1 2 5 4 2 8 Suede (8) - 2 1 5 The National (8) - 1 1 1 1 4 Мертвий Півень (11) - 1 1 1 1 7 The Divine Comedy (13) - 5 3 5 R. E. M. (16) - 1 1 5 1 8 Blur (8) - 1 1 1 1 4 Cocteau Twins (10) - 1 2 3 1 3 Сплин (11) - 1 1 1 2 1 1 4 Depeche Mode (13) - 1 1 3 2 6 Mogwai (11) - 1 2 3 1 4 Led Zeppelin (9) - 1 1 7 The Velvet Underground - 1 1 5 (7) Пі Джей Харві (11) - 1 1 1 1 2 5 The Killers (5) - 1 1 1 2 Duran Duran (16) - 1 1 3 2 3 1 5 Агата Кристи (12) - 2 1 1 1 1 1 5 Королівські Зайці (3) - 3 Alcest (7) - 1 1 5 Би-2 (15) - 1 1 4 1 3 1 4 [37 виконавців/ [1] [1] [10] [10] [36] [38] [82] [46] [178] 402 релізи]

Примітки до рецензій і таблиці: цифри вказують на кількість (у квадратних дужках — загальну) рецензованих платівок; цифри, виділені напівжирним шрифтом, відсилають до оцінок; «ГіПУ» — «Говорить і показує Україна», «МУ» — «Молодь України», «УМ» — «Україна молода»; тексти про ансамбль «Би-2» являють собою цитати з оглядів інших авторів. Система оцінювання: @@@@@ — потрясаюче, @@@@1/2 — чудово, @@@@ — сильно, @@@1/2 — талановито, @@@ — непереконливо, @@1/2 — посередньо, @@ — слабко, @1/2 — погано, @ — жахливо.

БІБЛІОТЕКА ГАЗЕТИ «КОПІЙКА» Біла Церква - 2013