ISSN 2409-0255. Український стоматологічний альманах. 2020. № 4
УДК 616.314-008.4-08.042.2:615.89 Кирманов О.С., Лемешко А. В. *
СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ВИБІЛЮВАННЯ ЗУБІВ Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львів, Україна *Українська медична стоматологічна академія, Полтава, Україна хімічній взаємодії різних сполук на поверхні зуба. Так, тривале застосування хлоргексидину, гексидину, хлориду цетіаперидину викликає коричнево-чорне забарвлення навколо губних і язикових поверхонь передніх зубів уже після 710 діб застосування. Внутрішнє забарвлення може бути спадковим, наприклад, у разі недовершеного емалегенезу або дентиногенезу; пренатальним – як наслідок захворювання, яке перенесла мати (краснуха, конгенітальний сифіліс, тяжкий напад анемії тощо), або постнатальним – як наслідок приймання фторидів або деяких медичних препаратів, наприклад, тетрациклінового ряду. Серед інших виділяють вікове й травматичне забарвлення. Вікове забарвлення зумовлене фізіологічними змінами, що відбуваються в тканинах зуба на додаток до фізичних і хімічних уражень. Зменшується об’єм пульпи, яка надає молодому зубу рожевого кольору, зазнає дистрофічних змін дентин, емаль стирається й стає напівпрозорою [11]. Візуально ці фактори в поєднанні з рецесією ясен, наслідками паління тютюну й харчової пігментації створюють досить непривабливу картину. У випадку травми зуба ушкодження можуть призвести до пульпарних геморагій різних ступенів [4]. Кров проникає в дентинні канальці, унаслідок розпаду гемоглобіну звільняються іони Fe3+, здатні в різних реакціях відновитися до Fe2+ із забарвленням зуба. Іншим варіантом внутрішнього забарвлення зуба є його девіталізація із застосуванням різних внутрішньоканальних медикаментів і пломбувальних матеріалів, які можуть змінити колір зуба [12-15]. Окремо виділяють таку категорію дисколоритів як інтерналізоване забарвлення, коли зовнішні хромогени проникають у тверді тканини зуба. Проникнення зовнішньої фарбувальної речовини в пористі структури зуба з вродженими дефектами розвитку часто змінюють колір уже забарвленого зуба. Лікування хвороб і станів, що супроводжуються зміною кольору зубів, комплексне й може охоплювати терапевтичні (корекція засобів і методів індивідуальної гігієни, професійної гігієни, вибілювання, реставрації) й ортопедичні заходи. Вибілювання зубів – це хімічний процес окиснення, під час якого відбувається зміна кольору емалі й дентину від темного до світлого. Сучасні системи вибілювання базуються на застосуванні
Актуальність У сучасному світі зовнішній вигляд зубів має велике значення. Красиві білі зуби – це не тільки ознака міцного здоров’я, а й елемент культури і добробуту. Для багатьох людей колір зубів, що визначає посмішку, привабливіший, ніж розташування зубів у зубному ряді [1-3]. Відомо, що індивідуальний природний колір зубів головним чином визначається дентином, проте на колір дентину впливають колір, прозорість, товщина і ступінь мінералізації емалі. Блакитний або рожевий відтінок емалі доповнюється кольором підлеглого дентину, колір якого може коливатися від жовтого до коричневого. Таким чином формуються кольорові варіанти визначеної норми [4]. Будь-які зміни в дентині й емалі під час формування, розвитку й після прорізування зуба можуть викликати зміни світлопровідних властивостей і відповідно – зміни кольору [5]. Слід зауважити, що в міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) є розділ К03.7 "Зміни кольору твердих тканин зубів після прорізування", що супроводжуються зовнішнім, внутрішнім та інтерналізованим забарвленням зубів: К03.70 Унаслідок дії металів; К03.71 Унаслідок крововиливу пульпи; К03.72 Унаслідок жування тютюну і трав; К03.73 Інші зміни кольору зубів». Отже, причини зміни кольору зубів різноманітні. Мета дослідження – аналітичне опрацювання джерел науково-медичної інформації щодо особливостей вибілювання зубів різними методиками. Матеріали й методи Аналітичний огляд літератури, яка висвітлює різні методики вибілювання зубів, показання й протипоказання до них. Результати дослідження та їх обговорення Відомо, що забарвлення зубів класифікується як зовнішнє, внутрішнє й інтерналізоване. Зовнішнє забарвлення – це наслідок надмірного вживання в раціоні продуктів із природними барвниками (чай, кава, червоне вино тощо), зловживання тютюном у всіх його видах; метаболізму хромогенних бактерій [6]. Зовнішнє забарвлення поділяють на дві категорії: безпосереднє й дотичне. Безпосереднє зовнішнє забарвлення утворюється внаслідок проникнення хромогенів у пелікулу зуба або в зубні відкладення [7-10]. Дотичне зовнішнє забарвлення виникає при
16