Гордійчук, Ірина. Сергій Iванов. Завжди 48... : 22 травня відомому українському актору виповнилося б 70 років / Ірина Гордійчук // День. – 2021. – 21-22 травня (№87-88). – С.14-15. Сергій Iванов. Завжди 48... 22 травня відомому українському актору виповнилося б 70 років Ірина Гордійчук Напевно, це був би дуже веселий і галасливий ювілей. Дочка Маша, яка сьогодні займається рекламою, напевно б придумала щось незвичайне, щоб здивувати тата, а дружина Лариcа, у якої все горить під руками, накрила б таку «скатертину-самобранку», що найвишуканіший ресторан був би змушений оголосити капітуляцію. У меню переважали б солодощі, адже ювіляр — невиправний ласун. А він ховав би їх від двох пухнастих бандиток — кішок Варі і Елі, тому що одна з них любить солодку каву, а він не знає, яка саме. Після тостів, привітань і побажань гості легко умовили б винуватця свята пограти в дартс, який він привіз колись з Америки, і той уже багато років займає почесне місце на балконі. А комусь, може, навіть пощастило б кинути ввечері в пустельному парку бумеранг, також привезений звідкись із далеких мандрівок, і ще не випробуваний. Господиня будинку не дозволяє. Усе могло б бути так, і навіть краще. Але 15 січня 2000 року Сергія Іванова не стало. Він дуже боровся. Дев’ять (чи навіть більше) зупинок серця, і воно не витримало. Трансмуральний інфаркт. Сергію завжди залишиться 48. Хочеться згадати його таким, яким Сергія знали не глядачі, не колеги, а найближчі люди. Дочка. Дружина. Друг. Живим. Ніжним, люблячим, відданим. Хто знає, може, Сергій їх почує. МАРІЯ І ЛАРИСА. ДОЧКА І ДРУЖИНА
— Марусю, прости, що починаю розмову з болючої теми. Тобі було вже 12 з половиною років, коли не стало тата. Може,й по-дитячому, але ти, звичайно, розуміла, що сталося непоправне горе. Яким сьогодні згадуєш батька? — Я дуже добре пам’ятаю тата. Ну, іноді й по телевізору можна подивитися. (Сумно усміхається). Особливо, останнє інтерв’ю, яке він дав Вірці-Сердючці. Минулого року, здається, я викладала його у Фейсбук. Таким і пам’ятаю. І обиччя, і поведінку... А от голос чомусь ні... Тато в останні роки життя часто їздив у відрядження за кордон, особливо коли знімав телевізійний проєкт «Наші за кордоном». Завжди, звісно, повертався з подарунками. Пам’ятаю, коли прилетів з Австралії, в грудні 1999-го, диван був просто завалений м’якими іграшками, різноманітними дрібними сувенірами, цукерками, якоюсь екзотичною їжею, локальним вином. Він навіть мед