Бірюкова, Інна. Депутат Київради Олесь Маляревич: «Вісім днів ми охороняли аеродром «Чайка» [Електр. ресурс] // Вечірній Київ [сайт]. – Київ, 2014-2022. – Режим доступу: https://vechirniy.kyiv.ua/news/64487/ - Дата публікації: 07.04.2022. – Дата перегляду: 07.04.2022. Депутат Київради Олесь Маляревич: «Вісім днів ми охороняли аеродром «Чайка» Олесь Маляревич. Фото: з архіву депутата
Депутат Київради, перший заступник голови Дніпровської райдержадміністрації у м. Києві в інтерв`ю «Вечірньому Києву» розповів про свою службу у складі 128 батальйону Тероборони. Депутат Київради Олесь Маляревич раніше військового досвіду не мав і до Тероборони записався за кілька днів до війни. З першого дня нашестя окупантів він захищає від них столицю у складі 4 роти 128 батальйону 112 Окремої Бригади територіальної оборони міста Києва. Олесь Маляревич. Фото: з архіву депутата «ВЖЕ ВРАНЦІ 24 ЛЮТОГО МИ ОРГАНІЗУВАЛИ ШТАБ» — Олесе Вікторовичу, де вас спіткала звістка про війну? — Вдома, у Києві. Коли почалося бомбардування стратегічних об’єктів і прозвучали вибухи, то від цих звуків прокинулися мої діти і ми зрозуміли, що почалася війна. Про війну всі давно говорили, були дані іноземних розвідок, але я на сто відсотків був упевнений, що цього не буде, бо це — якесь божевілля. І вранці 24 лютого я зрозумів, що помилявся… Олесь Маляревич, Віталій Кличко, Юрій Федоренко, Вадим Васильчук. Фото: з архіву депутата
— Що зробили передусім, коли зрозуміли — найстрашніші прогнози справдилися? — Першим моїм завданням було вивезти дітей за межі Києва. Другим — прибути на пункт збору територіальної оборони, до лав якої разом з колегами-депутатами вступив 16 лютого, тобто за вісім днів до війни. І вже вранці 24 лютого ми, разом з комбатом нашого батальйону та депутатом Київради Юрієм Федоренком, організували штаб батальйону та сформували кілька рот. Мені випало захищати Київ у складі 4 роти 128 батальйону 112 Окремої Бригади територіальної оборони міста Києва. У нашій роті три депутата Київради — Юрій Федоренко, Вадим Васильчук та я. Олесь Маляревич — евакуація Зої Бурдол. Фото: з архіву депутата «СЬОГОДНІ НІМЦІ РЯТУЮТЬ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ГОЛОКОСТ»
— Якими були завдання у перші дні війни? — Вже вранці 25 лютого виїхали на захист аеродрому «Чайка». Там, разом із співробітниками Нацгвардії, тримали оборону вісім днів. Потім виконували особливе доручення Віталія та Володимира Кличків… — Про що йдеться? — Йдеться про евакуацію з Києва до кордону з Угорщиною 94-річної киянки Зої Бурдол. Це — жінка, яка пережила Голокост і ледь не загинула в Києві від влучення російської ракети в будинок. На кордоні Зою Семенівну зустріли наші німецькі друзі й доставили до Баварії. Часи змінилися, сьогодні українці та німці рятують від російських бомб людей, які пережили Голокост.
Проходять навчання. Фото: з архіву депутата «ТЕРОБОРОНА МАЄ БУТИ ПОРЯД З АРМІЄЮ»
— Чим займаєтеся зараз, після звільнення Києва від орків? — Продовжуємо тренування — зі стрільби, тактичні, медичні. Це вже не теорія, як до війни, а — практика. Адже найближчим часом мабуть вирушатимемо на Схід. Таке правило: якщо воює армія, то поруч має допомагати і Тероборона. Займаємося сьогодні й доставкою гуманітарних вантажів. — Куди доставляєте «гуманітарку»? — На Київщині є звільнені від окупантів території, куди заїжджати волонтерам небезпечно через загрозу замінувань. Але ж люди не можуть по три дні чекати допомоги. Ми збираємо інформацію, куди потрібно відвезти «гуманітарку», іноді доставляємо її самі. Адже маємо перепустки на всі території Київщини. Так, нещодавно доставили гуманітарну допомогу мешканцям селища міського типу Велика Димерка та села Богданівка на Київщині. На власні очі побачили звірства російської армії: жахливі вбивства мирних мешканців, зруйновані будинки, заміновані вулиці та об’єкти інфраструктури. Звірства ворожих військ назавжди закарбуються у пам’яті українського народу та всього демократичного світу. Вічна пам’ять загиблим воїнам та невинно вбитим мирним мешканцям! Олесь Маляревич разом з бійцями свого батальйону. Фото: з архіву депутата — Які ваші плани після перемоги? — Після перемоги повернуся до основної роботи. Будемо відновлювати у столиці мирне життя. А ще хочу, аби повернулися додому діти, щоб вони були у безпеці й могли навчатися. — Дякую за розмову! Нехай швидше настане мир!