Про ініціювання надання мікрорайону Русанівка статусу міської пам’ятки архітектури та містобудування ХХ століття [Електрон. ресурс] // Орган самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Русанівка". – Київ, 2021. – Режим доступу: http://rusanivka.org.ua/?page_id=3049 – Дата публікації: 30.05.2019. - Дата перегляду: 16.09.2021. Про ініціювання надання мікрорайону Русанівка статусу міської пам’ятки архітектури та містобудування ХХ століття Внаслідок ресторанізації набережної, зокрема незаконної побудови 2-х відомих всім русанівцям ресторанів на території паркової зони, та незаконної побудови та функціонування авто мийки на місці колишньої автостоянки навпроти будівлі колишнього готелю «Славутич» під загрозою опинилася унікальність нашого острову. Тому виникла нагальна необхідність визначитися, як нам її зберегти у такій ситуації. Оскільки усі посадовці чомусь забули, у чому вона полягає, ще раз згадаємо особливість проектування та побудови нашого мікрорайону. Русанівка протягом 1961 – 1974 років була побудована на місці заплавних територій лівого берега р. Дніпра і у цьому році виповнилося 45 років з часу основної її забудови. 15 років тому у мікрорайоні був побудований останній житловий будинок. 23 травня 2019 року виповнилося 50 років з утворення Дніпровського району м. Києва і 18 років перебування нашого мікрорайону у його складі. Не можна не згадати, що 27 грудня минулого року виповнилося 100 років з народження народного архітектора СРСР, народного архітектора Української РСР Вадима Ладного, головного автора проекту побудови Русанівки. Проект комплексної забудови Русанівки розробили архітектори Г.С. Кульчицький, В.Є. Ладний, інженери М.В. Пестряков, В. С. Коваль та А. С. Штекель (ініціали останнього російською мовою). Ці архітектори також були авторами проекту будівлі колишнього готелю «Славутич», який був побудований одночасно з будівництвом Русанівки у 1966 – 1972 роках. В. С. Коваль також є автором проекту Венеційського мосту, побудованого за його проектом у 1966 році. При будівництві нашого мікрорайону вперше в практиці радянського містобудування був застосований метод освоєння річкової заплави шляхом гідронамиву і підняття відміток територій, що забудовуються, до незатоплюваного рівня в період весняних паводків. На величезній території в 130 га в 1960-1961 рр.. був виконаний комплекс найскладніших робіт по створенню штучного рельєфу шляхом гідронамиву 4,1 млн. куб. м піску (інженер Пестряков М. В.). Відмітка щорічно затоплюваної заплави Дніпра була піднята на 3-5 м , а за інформацією Вадима Ладного – на 5-7 метрів до позначки незатоплюваності. Це вдалося зробити завдяки поглибленню Русанівскої протоки і штучному прокладанню проточного обвідного каналу довжиною 2 тисячі 700 метрів, глибиною 3-4 метри і 40 метрів завширшки. Довжина Русанівської протоки