Маловідомі місця київщини. Навігатор містом та околицею

Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві держадміністрації Центральна районна бібліотека ім. П. Тичини

Видання підготувала провідний бібліотекар

ЦРБ ім. П.Тичини

О.Шабанова

Наша адреса: Центральна районна бібліотека ім..П.Г.Тичини вул.. Андрея Шептицького, 24 м. Київ – 02 02002 Е-mail: dniprlib@gmail.com http://dniprоlib.com.ua Тел. (044) 517-52-33

Київ, 2021

Маловідомі місця Київщини

Затоплена церква та Лиса гора у Ржищеві Унікальна церква. Вона стоїть на воді. Але не тому, що її так побудували. Покровська церква – одна з небагатьох споруд, які залишилися після затоплення шлях до сімейного відпочинку // Вечірній села Гусинці – тоді розлилося Канівське водосховище. Спасо-Преображенська церква (Гусинська церква, Затоплена церква, Спас на воді) – пам’ятка архітектури 19 століття, що вціліла від затопленого водами Канівського водосховища села Гусинці на (№52) Київщині. Нині церква та дзвіниця стоять прямо на воді – на мілині за 200 метрів від берега. На крихітному острові, оточеному бездоганною синявою Дніпра, сяють золоті куполи Свято-Преображенського храму. Церква, що височіє над водою, є фантастичним видовищем! Її можна побачити, відвідавши невелике містечко Ржищів Київської області, що розкинулося на березі Канівського водосховища.

Нестерова] [Електрон. ресурс] // Хмарочос : Київський місьhttps://

Як це було?

Складно повірити, але колись на тому самому місці, де нині розлилося водосховище, розташовувалося мальовниче українське село Гусинці. Однією з його головних прикрас була старовинна церква, побудована ще на початку 19 століття. Але в 70-х роках минулого століття, під час спорудження Канівського водосховища, води поглинули невелике село. Тепер ви не знайдете його на жодній карті – воно припинило своє існування. Незатопленими виявилися лише рідкісні пагорби, які утворили невеликі острівці. На одному з таких пагорбів і стоїть храм. Святиню зводили на совість, не шкодуючи ні матеріалів, ні праці. Кошти на її будівництво пожертвував місцевий пан, а за саму роботу взялися селяни. Цеглини сумлінно виготовляли на тутешньому заводі, а до будівельного розчину для більшої міцності додавали гусячі яйця. За 10 років до того, як село поринуло під воду, голова сільради дав наказ капітально відреставрувати будівлю церкви. За що і отримав сувору догану від вищого начальства. Але, мабуть, це і допомогло храму витримати натиск води, що омивала його протягом 40 років. Після того, як село припинило існування, стали ходити чутки про те, що храм затопило: мовляв, лише куполи видніють-

Максимець, Світлана. Маршрут з мозаїками та тарілочками: прогулянка лівим берегом [Електронний ресурс] // ВІКЕНД [сайт] – Текст та граф. дані. – Київ, 2021. – Режим доступу: https://weekend.today/gorod/marshrut-zmozayikamy-ta-tarilochkamy-progulyanka-livymberegom.htm - Дата публікації: 26.02.2021. – Дата перегляду: -07.04.2021. Маракин, Денис. Гид по киевскому модернизму: 9 зданий, которые стоит сохранить [Електронний ресурс] // Б.Ж.-Журнал большого города [сайт]. – Текст. та граф. дані. – Киев, 2015-2017. – Режим доступу: https://bzh.life/ posts/gorod-9-zdaniy-v-stile-modernism - Назва з екрану (04.01.2018). Парнікоза, І.Ю. Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі – погляд крізь віки [Електр. ресурс] // Мислене дерево [сайт]. – Текст. та графіч. дані. – 1999-2018. – Режим доступу: http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/ Kyiv/Islands/History/kyiv-capitalism-1850-1917/dnieper-left -bank-1850-1917.html . – Дата перегляду: 01.06.2018. – Назва з екрану. Топ-10 парков Киева [Електр. ресурс] // Интересный Киев : [сайт] : Інтернет-проект. – Текст. і граф. дані. - К.: 2004-2016. – Режим доступу: http://the-city.kiev.ua/ru/ article/top-10-parkov-kieva-152 (18.10.2016).

5 необычных музеев Киева, которые стоит посетить [Електр. ресурс] // Мой город Киев [сайт]. – Текст. та граф. дані. – Київ, 2007-2018. – Режим доступу: http:// kiev.moygorod.ua/ru/articles/21/ - Дата публікації: 09.08.2018. – Дата перегляду: 19.09.2018.

Затоплена церква та Лиса гора у Ржтщеві

Бібліографія «Битва районів» – шлях до сімейного відпочинку // Вечірній Київ. – 2018. - 6 вересня. – С.13.

Кузьменко, О. «Візитні картки» районів: [Герби районів. Герб Дніпровського району] // Хрещатик. – 2015. – 25 червня.

ся над дзеркальною гладдю. Але це не так. Церква частково підтоплюється лише під час весняного паводку Довгий час святиня, поступово старіючи, на самоті боролася зі стихією. Загублений острівець обростав очеретом. А храм у Гусинцях – легендами. Подейкують, на церковні свята з серця річки лунав гучний дзвін. Його можна було почути під час туману, що допомагало рибалкам знайти дорогу додому. Час, проведений на самоті, руйнівно позначився на образі храму. Постраждало і його внутрішнє оздоблення. Але крім стихії постаралися і вандали – вони повирізали лики святих.

Парків побільшає // Вечірній Київ. – 2016. – 29 грудня (№52)

Незважаючи на те, що церква перетворювалася на руїну, вона залишалася місцем паломництва. Довгий час дістатися до цього крихітного острівця можна було лише по воді, під’їхавши моторним човном від причалу Ржищева. Взимку люди йшли до церкви прямо по замерзлому водосховищу.

У столиці побільшало скверів // Хрещатик. – 2018. – 15 лютого.

Як дістатися?

Інтернет-джерела Активісти створили мапу найстаріших дерев Києва : [сосна Нестерова] [Електрон. ресурс] // Хмарочос : Київський міський журнал [сайт]. – К.: 2015-2016. – Режим доступу: https:// hmarochos.kiev.ua/2016/11/03/aktivisti-stvorili-mapunaystarishih-derev-kiyeva/ (07.11.2016). Великий киевский потоп [Електрон. ресурс] // Интересный Киев [сайт]. – Текст. дані. – К.: 2004-2020. – Режим доступу https://www.interesniy.kiev.ua/ua/velikiy-kievskiy-potop/ Дата публікації: 19.03.2007. – Дата перегляду: 08.04.2020. Киевские наводнения ХХ века [Електрон. ресурс] // Київ. Фотолітопис [сайт]. – Київ, 2019. – Режим доступу: http:// photohistory.kiev.ua/articles.php?a=1-6 – Дата перегляду: 21.03.2019 р.

Дістатися до церкви можна з екскурсією – вона займе всього один день. Такі тури організовують з Києва, вартість становить 300–400 грн/чол. У програму також входить відвідування інших пам’яток краю. Якщо ви хочете спланувати самостійну подорож, скористайтеся громадським чи особистим транспортом. Відстань від столиці до невеликого містечка, що розкинулося на правому березі Дніпра, близько 80 км. Доїхати до нього автомобілем можна по трасі Київ – Канів: вам неодмінно сподобається мальовнича дорога. Маршрутки курсують від київської зупинки метро «Видубичі». Найближча залізнична станція – Кагарлик, знаходиться в 20 км від Ржищева. До самої церкви можна перейти по містку або ж скористатися послугами моторного човна. Крім цього, з Києва зручно дістатися до церкви на воді моторним човном або яхтою.

Палац Хоєцьких у Толмашівці

Озеро Алмазне

Палац Хоєцьких у Томашівці

Найпоширеніші причини, через які пірнати не радять – наявність води з дощової каналізації (ливнівки) або антисанітарія. Алмазне озеро не входить до числа рекомендованих для купання через своє походження (оскільки утворилося на місці кар’єру). В літню пору на берегах збирається чимало людей, які хочуть відпочити або порибалити. Місцеві мешканці кажуть, що вода тут дуже чиста, хоча неподалік розташоване Північне міське кладовище та очисні споруди ТЕЦ.

Томашівка. Маєток Хоєцких - «Малий Ермітаж» у великому звіринці. Скульптури левів і страусів, й каплиці, алеї та квіткові клумби, кріпосні стіни й башти, клітки з птицями та фрески з біблійськими мотивами – в околицях Києва не знайдеться більш незвичайної обителі, ніж Ризоположницький чоловічий монастир. Він знаходиться на пагорбі над річкою Ірпінь, і вже 13 років діє в колишній садибі поміщиків Хоєцьких, біля села Томашівка. За старих часів це село належало церкві: спочатку київським православним митрополитам, потім – теж київським митрополитам, але вже католицьким. В кінці 18 століття, після розділу Польщі, Катерина ІІ вилучила землі і дарувала їх князеві Олексію Долгорукому. Він у свою чергу продав їх шляхтичу Яну Непомуцкому Хоєцкому, депутатові польського Сейму. Десь з цієї миті історія Томашівки починається по-справжньому. Взагалі, за 100 років Хоєцькі звели на берегах річки Ірпінь декілька садиб і костел в селі Дідівщина. Але центральна будова їх ансамблю – палац в Томашівці, що з часом став монастирем. Проектував його відомий того часу архітектор Валеріан Куликовський. Розкішну модерністську буділю садиби називали «Малим Ермітажем». До речі, архітектор палацу в Томашівці то й же Валеріан Куликовський також спроектував будівлю вокзалу в Козятині.

У радянські часи маєток передали місцевому колгоспу. До 2000 року, коли будівлю вирішили передати церкві, вона була напівзруйнована. Ченці взялися відреставрувати пам'ятник архітектури, але по ходу робіт побудували щось більше – «рай на землі». На палац поставили православний хрест, стіни залів розписали недоладними фресками, довкола монастиря розбили парк. У нім – клумби, безконечні стежини, альтанки для відпочинку, скульптурні композиції на релігійні сюжети. Тут же можна зустріти павичів і страусів, що прогулюються не боячись людей. «Знаходячись на території монастиря, слід поводитися з належним благочестям», повідомляє табличка біля входу.

Як доїхати? Доїхати до Алмазного озера можна на метро до станції «Лісова» (червона гілка), далі тролейбусом №37 до зупинки «Епіцентр». Або від станції метро «Чернігівська» (червона гілка) автобусами №416, №6 до зупинки «Вулиця Крайня». Далі пішки. На авто їхати від станції метро «Чернігівська» вулицею Братиславською, біля гіпермаркету «Епіцентр» повернути праворуч на вулицю Крайню.

Озеро Алмазне Озеро Алмазне Озеро з гарною назвою – Алмазне – розташоване на північ від Лісового масиву і на схід від масиву Вигурівщина-Троєщина, на лівому березі Києва. Воно має штучне походження. Раніше на цьому місці було торф’яне болото. А виникло Алмазне озеро у 80-тих роках минулого століття, коли тут почали намивати пісок для будівництва нового житлового масиву. Згодом місцевість затопила вода. Цей факт пояснює другу назву озера – «Кар’єр 6», а ще місцеві мешканці називають його «Торфи». Водойма є однією з найбільших і найглибших у столиці. Алмазне озеро протічне – у нього зі східного боку впадає невеликий струмок, а з протилежного кінця водойма сполучена з Вигурівськими озерами, які з'єднані з річкою Десенкою. В озері водиться понад 10 видів риб: карасі, щуки, лящі, окуні, краснопірки та інші. Тут можна побачити водоплавних птахів – крижня або пірникозу. Довкола озера росте сосновий ліс, багато галявин. Є можливість влаштовувати пікнік у спеціально відведених для цього місцях. Із боку Пухівської вулиці облаштовані риболовні вимостки, прокладено велосипедні маршрути. До берега зручно під’їжжати на авто. Дозвілля біля Алмазного Місцева адміністрація регулярно публікує результати моніторингу водойм, у яких купатися небажано, оскільки це небезпечно для здоров’я.

Скелі Богуслава Село Томашівка розташоване на 15 км північніше Фастова. Перша письмова згадка датується 1676 роком. Довгий час село належало до маєтків Київських митрополитів (спочатку православних, потім уніатських), але з 1795 року перейшла у власність до князя Григорія Долгорукова. Долгоруков у 1810 році продав Томашівку поляку Яну Хоєцькому. Зараз в Томашівці мешкає трошки більше 400 чоловік. Тривалий час резиденція Хоєцьких була розташована у сусідньому, на той час дуже великому, селі Дідівщині. У 1903-10 роках Хоєцькі збудували розкішний палац у Томашівці. Автором проекту став архітектор Валеріан Куликовський. У 2000 році комплекс маєтку, якимось чином перейшов монахам СвятоВведенського монастиря, які влаштували тут свій скит – Ризоположенчеський монастир. Вони ж зробили розкішну реставрацію палацу. Зараз садиба Хоєцьких є пам’яткою архітектури національного значення.

Скелі Богуслава Гранітне оголення розташоване в Богуславі, Київської області, в 120 км від Києва і в 75 км від Білої Церкви. Скелі Богуслава - це геологічний пам'ятник природи, вік яких налічує 2 млрд. Років. Висота скель 10-12 м, розташовані вони уздовж річки Рось. У місцях, де річка двома рукавами омиває гранітний острів, утворюються мальовничі пороги, а в мальовничій долині річки розкидані гранітні брили. Це – приголомшливий гранітний каньйон над річкою Рось, вік якого сягає близько двох мільярдів років. Колись тут були високі скелі, які з часом перетворитись в каньйон і утворили так звану “яму”. До речі, так місцеві жителі іноді називають скелі Богуслава. У цих “ямах” можна скупатись. Зараз у каньйоні довжиною півтора кілометра залишилися брили до 12 метрів заввишки. Також скелі багаті різними гірськими породами, серед яких є і рідкісні, і унікальними рослинами.

У самому Богуславі крім скель є багато місць для відвідування – музей, пам’ятники, ландшафтний парк. Сюди можна приїхати та відпочити в готелі, або поставити намети неподалік берега річки та насолодитись неймовірною природою навколо. Як дістатись: їхат и мож на власним т ранспорт ом з Києва до Богуслава по трасі E95. Або громадським транспортом з автостанції Видубичі.

Етнографічний комплекс «Українське село»

Парк Китаїв-Захована алея закоханих

Етнографічний комплекс «Українське село»

роциклів, тому тут часто можна побачити екстремальні гонки. Крім цього, це відмінне місце для романтичної або веселою фотосесії в летить плаття і босоніж.

У 15 кілометрах від Києва по Житомирській трасі, в селі Бузова розташувався комплекс "Українське село". З ходу й не скажеш що це – тут тобі і музей, і ресторан, і храм, і мангальні комплекси, і готельні номери, і міні-зоопарк, і просто неймовірно мальовнича природа. Це компактний музей під відкритим небом, на кшталт відомого "Пирогово", проте якийсь більш затишний. Доглянута територія, розваги і відпочинок на будь-який смак та гаманець роблять його надзвичайно привабливим. Вхід в "Українське село" безкоштовний, а ось за відвідування музейних будиночків і майстеркласи беруть невелику плату. На території комплексу розташовані шість хат з різних куточків України. Автентичні будови зі Слобожанщини, Карпат, Полісся і Подніпров'я були розібрані і акуратно привезені в музей. Найстарішій хатинці 191 рік. Будиночки повністю зберегли вигляд і дух України ХІХ століття.У цьому неперевершеному ансамблі Середню Наддніпрянщину представляє будиночок, привезений з села Пишненки Зіньківського району Полтавської області. Хата зрубна, повністю дерев'яна, з традиційним п’ятидольним плануванням. Невеликий ставок-копанка біля хати відмінно вписується у відтворений народний екстер'єр. Слобожанський регіон презентовано хатою з Новоайдарського району Луганської області. Село Колядівка подарувало музею дерев'яний будинок. На Слобожанщині стіни традиційних хат найчастіше були дерев'яними. Іноді їх все ж плели з хмизу і обмазували глиною, а в деяких містечках навіть викладали з каменю. Одне об'єднувало слобожанські хатинки – вони були обліплені глиною і ретельно вибілені.

Парк Китаїв Китаївське городище та курганний могильник IX - XIII ст. – пам’ятка культурної спадщини національного значення, знаходиться в історичній місцевості Китаїв, в центральній частині НПП «Голосіївський». За однією з версій вчених, саме тут могло стояти літописне місто Пересічень. яке зникло після татарської навали. На думку археологів, середньовічне поселення складалось із укріпленої частини на пагорбах над високим правим берегом Китаївського водотоку (територія НПП) та посаду на більш пологому лівому березі. Крім того, на пагорбах правобережної частини водотоку, на території НПП «Голосіївський», знаходяться курганні могильники, які, за припущеннями науковців, можуть вести свій початок ще з дохристиянського періоду. Разом городище-укріплення, посад та могильник утворюють цілісний археологічний комплекс. Територія на даний момент потребує додаткових досліджень і, при належній увазі та розвитку, у комплексі з ансамблем Свято-Троїцького монастиря ХVІІІ - поч. ХХ ст, розташованим поруч, має значний туристичний потенціал.

Захована алея закоханих Мало хто знає, що якщо згорнути з Андріївського узвозу в потрібному місці, то можна потрапити на дуже цікаву, але маловідому алею. Що тут дійсно дивує, так це невелика кількість людей.

А все через те, що потрапити сюди можна лише зайшовши у двір, через будинок, за адресою Андріївський узвіз, 28-а або по сходах, які знаходяться між історичним музеєм і початком пейзажною й алеї. Але це тільки на руку людям, які хочуть усамітнитися. Але, як зрозуміло з назви цього місця, особливо добре тут буде закоханим, і не тільки з-за відокремленості. Красива і затишна алея просто створена для романтичних прогулянок, а прекрасний вид на київські пагорби не залишить нікого байдужим до цього місця. Якщо ж ви прийдете сюди ближче до вечора, то зможете провести час у світлі гарних ажурних ліхтарів. А розташування алеї дозволить вам повернутися на Андріївський узвіз або ж дерев'яними сходами піднятися на Пейзажну алею. Зібравши воєдино всі достоїнства, можна припустити, що це одне з найромантичніших місць Києва.

Підземний монастир в селі Буда-Київська Сахара

Кийлівська Асканія

Підземний монастир в селі Буда

Кийлівська Асканія

Офіційно вважається, що село Буда було засновано в 1755 році. У давнину поруч з селом знаходився чоловічий печерний монастир. У 19 столітті місцеві жителі вважали, що в печерах заховані скарби монастиря. Не так давно деякі з печер були знайдені. Зараз в печерах проводяться розкопки. Печера була знайдена не так давно. Розкопки розпочалися у 2000 році. Теоретично печера довжиною до 30 м. Наразі прочищено 13 м. Вхід в печеру закритий новими дверима. У самій печері невелике кам’яне ложе, для відпочинку, або можливо це був аркосолій. В печері також багато чисельні ніші під свічки на західному боці. Можливо, в печері жило декілька ченців, але було знайдено лише одне ім’я Мануїл. Скоріше за все це був скит від монастиря в Кисілівці поруч.

Заповідник-ферма «Кийлівська Асканія» у Кийлові розташований у мальовничій місцевості Київської області. Ферма створена далеко від великих автомагістралей і галасливих міст, тому тут панує особлива атмосфера спокою та умиротворення. Історія ферми Ферма «Кийлівська Асканія» з усіх боків оточена густим лісом, площа якого складає не менше декількох квадратних кілометрів. Всі тварини в заповіднику тримаються в добрих умовах, максимально наближених до їх природного середовища існування. Вихованці вільно пересуваються територією ферми, тому всі відвідувачі можуть безперешкодно фотографуватися з ними і навіть погладити. Заповідник займається розведенням: страусів; павичів; цесарок; коней; свиней різнопородистих; екзотичних тварин; лебедів; гусей; диких качок; в’єтнамських свиней; пухових кур. На території ферми-заповідника є 5 водойм, де можна половити рибу, погодувати з рук лебедів або диких качок. У заповіднику живе кілька видів екзотичних тварин і птахів. Серед них: камерунські кози; кролики; фазани; африканські страуси. «Кийлівська Асканія» – найкраще місце для сімейного відпочинку. Гостям заповідника пропонують прокотитися на екскурсійному возі або верхи на конях, помилуватися тутешньою природою та поспілкуватися з тваринами.

Київська Сахара Київ має багато унікальних та незвичних місць. Одне з таких – київська Сахара, яку ще також називають просто пустелею. Київська Сахара – місце справді цікаве. Якщо ви там опинились, складається враження, що ви не у столиці, а десь далеко за її межами. У центрі пустелі колись було озеро, і звідси практично не видно київських будівель. А над горизонтом здіймаються труби якихось підприємств – все це схоже на кадри з фільму, де після великої катастрофи лишилась пустка і де-не-де артефакти, які є нагадуванням про людське існування. Однак з деяких точок все ж можна побачити частину правобережного Києва та проспект Миколи Бажана. Пустелю умовно на дві частини ділять невисокі дерева, а з боків розкинулись два озера кар'єрного типу. До речі, колись на місці столичної Сахари також було озеро. Київська Сахара вже й не така безлюдна: тут часто катаються на квадроциклах, приїздять на фотосесії, біля озер на пісочку відпочивають люди. Як доїхати? Пустеля розташована на Позняках (лівий берег Дніпра) за гіпермаркетом «METRO». Найближчі станції метро – «Позняки» та «Осокорки». З «пісочних пагорбів» відкривається вид на частину правого берега, на проспект Бажана, новобудови і вдома. Пустеля оточена з двох сторін озерами кар'єрного типу, а за нею починаються дачні ділянки. Виглядає це місце дійсно дуже казково і контрастно. Адже після киплячій міського життя потрапляєш в царство пісків і тиші. Навколо старі труби, крани, і лише зрідка можна зустріти невеликі дерева або кущі. Ці «золоті» гори облюбували місцева молодь і власники квад-

Як доїхати: «Кийлівська Асканія» розташована у невеликому поселенні Кийлів Бориспільського району на вулиці Лісова, 6. Селище утворене неподалік від Борисполя та Києва, звідки можна доїхати рейсовими автобусами, маршрутними таксі або власним транспортом. Мальовничий куточок фактично дикої природи розташовано в 60 кілометрах від столиці. На фермі живуть різні види птахів, а особливе враження мешканці ферми справляють на дітей молодшого дошкільного віку. Заповідникферма має невелику площу – лише кілька гектарів. Власне, це є контактний зоопарк, що дуже тішить малюків: усі ослики, козенята, вівці, кролики практично ручні, тож з ними можна сфотографуватися. Тут також мешкають нутрії і в’єтнамські свинки. З-поміж пернатих, окрім різноманітних курей, гусей та індиків, живуть фазани, перепели, африканські страуси і павич. Більшість туристів кажуть, що звіддаля ферма видається безлюдною, а найбільш вразливі навіть стверджують, що вона має вигляд занедбаної. Справді, людей там небагато, а проте тут нема шуму та певної ярмарковості, тож відпочити тут можна по-простому. У місцевому кафе пропонують спробувати яєчню зі страусових яєць. Працює заклад лише вдень, тому обід слід замовляти заздалегідь.

Кладовище під’ємних кранів—Кам’яний лабіринт на Оболоні

Кладовище під’ємних кранів Кладовище кранів – це місце, куди звозять непотрібні будівельні крани та інші списані металоконструкції. Офіційна назва цього сховища старої техніки – «Матеріальна база управління баштових кранів». Більшість кранів знаходяться тут як резервна техніка для споруди будівель, тому кладовище вважається відстійником кранів. Насправді, вийшла з ладу більшість техніки, всім зрозуміло, що іржаві крани без панелей управління і електропроводки вже навряд чи зрушать з місця. В цілому, цвинтар кранів – дуже цікаве та по-своєму гарне місце. Тут можна обійти досить захоплюючі залишки колишньої технічної потужності й зробити красиві індустріальні фото. Під час туману місце нагадує пейзаж фільму «Сталкер» Братів Стругацьких. Якщо вас манять пригоди в місцевості, позбавленої зайвого шуму і звичних фарб цивілізації, то кладовище покинутої техніки відвідати варто. Як дістатись? Кладовище кранів знаходиться на вулиці Промисловій. Добиратися туди слід від метро Видубичі (вихід навпроти Фуршету), а далі йти по залізничних коліях через шпали та по гальці. Другий варіант потрапити на кладовище – пройти близько 20 метрів по трасі і звернути на дорогу, що йде вліво (орієнтир заправка «БЕНЗИН»); по цій дорозі вам потрібно йти хвилин 40-50. Пройшовши по дорозі поряд з закутою у бетон річкою Либідь, ви побачите вхід на кладовище кранів. Біля входу, як правило, стоїть охоронець (іноді людям вдається пробратися на кладовищі непомітними для нього). Якщо запевнити стража, що ви не збираєтеся нічого трощити або розмальовувати, він пропустить вас на «екскурсію».

Кам’яний лабіринт на Оболоні Історія лабіринтів нараховує три тисячоліття. Символічно вони нагадують людські життя, коли людина потрапляє в безвихідні ситуації, і рано чи пізно знаходить з неї вихід. Так і у випадку з оболонським лабіринтом «Подорож в себе», блукаючи по його доріжках, можна знайти вихід з будь-якої складної обставини. Інструкція з використання лабіринту проста – необхідно стати в початок, далі сформувати проблему і, гуляючи доріжками, думати над хвилюючим питан-

Садиба Октавіана Більського і парк довкола ням; дійшовши до фінішу, приходить і відповідь. Перший і єдиний київський кам’яний лабіринт знаходиться на зеленій ділянці Оболонської набережної поруч з церквою Різдва Христового. Його відкриття відбулося 25 травня 2013 року. Адреса: Оболонська набереж на, 7 (корпус 5).

Садиба Октавіана Більського й парк довкола Ця садиба, яка колись була дачею Хрущова, існувала задовго до самого Хрущова і Радянського Союзу. Її побудував архітектор Микола Казанський, який багато спроектував у Києві та Російській Імперії. Власник садиби Більський висадив довкола парк, дуже схожий на Воронцовський в Алупці. Місце особливе, бо тут ростуть нетипові для Києва дерева: старі платани, піхта, кримська сосна. В цього місця бере витік річка Глибочиця, яка колись протікала по вулиці Глибочицькій, а зараз – по колектору під нею. Після звільнення Києва сюди перебирається Микита Хрущов разом з дружиною. Саме в цей час парк набуває ледве не царської розкоші – в озерах плавала риба, доріжками гуляли павичі, поговорюють, що навіть у спеціальному будиночку мешкали ведмеді. Після Хрущова тут деякий час жив Петро Шелест. А от Володимир Щербицький від київської дачі відмовився і з того часу територія парку разом з будинками перейшла інституту педіатрії, що в 80-их роках в’їхав в нові бетонні корпуси поряд. З того часу за парком ніхто не доглядав і він почав поступово руйнуватися. Його територія відкрита для відвідування, в день тут прогулюються хворі та молоді мами з візочками. В колишніх маєтках наразі розміщується адміністрація інституту та п’ятий корпус.