Журавська, Ольга. Борислав Брондуков.«Чорт із ними, з головними ролями!..» // Публіка.–2023.–21лютого-27лютого(№8)
Борислав Брондуков.«Чорт із ними, з головнимиролями!..»
01 березня виповнюється 85 років від дня народження актора
Він зіграв лише кілька головних ролей у кіно, натомість епізодів понад півтори сотні,через що зовсім незасмучувався. Вінвважав себемаленькоюлюдиноюітаким самимлюдямприсвятив усе своє творчежиття.Сантехніки, солдати, перехожі,дрібні злодюжки, сторожі та просто дядьки Міті, дядьки Гриші та дядьки Колі були його героями. Пияки, недалекі, розгублені, жалюгідні, всі вони викликали у глядачів симпатіюіспівчуття.
СьогоднівідрідногоселаБрондуковаДубовамалощолишилося.Вонознаходиться у30-кілометровійчорнобильськійзоні,іземлякиартистароз'їхалисяхтокуди.Тайбез
трагедіївПоліськомурайоніКиївськоїобластівжемалозалишилосяживимитих,хто пам'ятає простого, непоказного сільського хлопця. Як його звали тоді? Болік? Боря? Броня? «Насправді його назвали Болеслав родина ж у нього польська, розповідала вдова актора Катерина Брондукова. Але у РАГСі, коли його почали записувати,сказали:«Унастакихіменнемає.ЄБорислав».Такізаписали.Хочавсім'ї йоговсеоднозвалиБоліком.Апотім хтояккликав:іБорею, іБронею...» Броня ріс хлопцем кволим і хворобливим, раз у раз підчіплював якусь хворобу. Якось захворів на кашлюк,якийнатойчасбувневиліковним.Врятувалайогомісцева знахарка,якапорадилабатькамносити хвору дитину на болото вранці.
Ні про війну, ні про шкільні роки Броніслава Брондукова чомусь не залишилося спогадів. Можливо, тому, що серед акторів він вважався майстром-епізодником, а в таких інтерв'ю брали рідко. Але Брондукову вистачало народної слави. Брондуков бувсвій,простий,рідний яктеслярчибудівельникізсусідньогобудівництва.До речі, саме з професії будівельника і починалося його доросле життя. Закінчивши школутатехнікум,Броніславпішовпрацюватинабудівництво,потімназавод.Там і захопився заводською самодіяльністю.
У народному театрі Брондуков швидко перейшов на головні ролі. На нього ходили дивитись усі заводчани, а одного разу серед глядачів випадково опинився ректорТеатральногоінститутуім.Карпенка-КарогоМиколаЗадніпровський.Втім, ужиттінебуваєвипадковостей, мабуть,цебуладоля.ВантрактіЗадніпровський знайшов Брондукова і переконав молодого робітника, що йому неодмінно треба вступити до театрального: «Та ось хоча б до нас, у Карпенка-Карого! У нас скоро почнеться набір, неодмінно приходьте!»
Невідомо, чи довго Брондуков вирішував, але у 23 роки він з'явився до приймальної комісії та побажав подати документи. Присутні тамтількирозсміялися:«Знаєте,зтакоюзовнішністю,як увас, виконробом працювати треба, а не в театральний проситися». Броніслав образився і зовсім уже збирався йти, але тут у кімнату зайшов уже знайомий йому ректор. «Ви що?! Гоните його?! Та він відомим артистом стане! Я бачив, як він у заводському народному театрі грає». Звісно, після таких слів документи у Брондукова взяли, і екзамени він склав з першого разу.
На останньому курсі почав працювати актором на кіностудії ім.Довженка.Іпочинавзовсімнезкомедійнихролей.Першою
його нагородою став диплом за образ злодія у картині «Кам'яний хрест» першої та останньої, де він зіграв головну трагічнуроль.
У подальшому Борислав Миколайович відмовлявся від головних ролей, хоча всі довкола знали: акторськоготалантуйомувистачилобнадесятьох.
«Думаю, Бронечка розумів, що Гамлета йому навряд чи запропонують, розповідала Катерина Брондукова. Він знав свої можливості та завжди казав:
«Чорт із ними, з головними ролями! Ви дайте мені гарний епізод, і я з нього зроблю цукерку!» Коли Боря став популярним, почали пропонувати центральні ролі. Надсилалисценарії,авінїхбракував нецікаві.Сидить, наприклад, утуалеті, читає, і часвід часу один за одним у кошик».
Бувало, що з головними ролями не складалося і з незалежних від актора причин. Наприклад, мало кому відомо, що головного героя в «Афоні» міг зіграти саме Брондуков. «Спочатку фільм мав знімати на студії Довженка його друг Льоня Осика, якийодразувідвівБорірольБорщова, згадувалавдоваактора. Борядужезрадів,але тут з'ясувалося, що сценарій «полетів» на «Мосфільм», і робитиме картину Данелія».
Данелія про Брондукова нічого не знав, тож про головну роль артист міг забути. На щастя, режисера вмовили взяти Брондукова на епізод, і невдовзі роль, що складалася з єдиної репліки, розрослася до кількох сцен. Данелія просто закохався у Брондукова. Цілийденьвониобговорювалиобраз,перевернулидогоридномусюкостюмерну«Мосфільму» в пошуках костюма. У результаті Брондуков знімався устаромусветрі самого Данелії,якийтойзнайшовусебенадачі.
Брондукова знімали в Києві, Москві, Ленінграді, на інших кіностудіях. При цьому середколегвінмавнеоднозначнурепутацію.Однівважалийогопримхливоюлюдиною, арежисеринавітьпобоювалися,щоБрондуков,образившисьнащось,можепросторозвернутисятапітизізйомок.Іншістверджували,щовінзапійний...ВипиватиБориславу Миколайовичу справді траплялося. Особливо важкий період був після розлучення з першою дружиною, яка працювала звукорежисеркою. За розповідями очевидців, пив актор,докизновунеодружився.
Хтознає,якбисклалосяжиттяБрондукова,якбиодногоразувіннезустрівсвоюКатю. Познайомилисявони,колиБрондуковубулоза30,аКатерині 18.
КатеринаБрондукова:
«Якосьмизмоєюподругою,якапідбиваламеневступатидотеатрального,проводжали ваеропортуІванаМиколайчука.ВінприїхавізБрондуковим.Тойнісвалізи,іявирішила, щоценосій.ПокиподругарозмовлялазІваном,ясиділаналавці.Борядоменетіснотак
присунувся і... почав загравати, причому він був явно напідпитку А я думаю: «Боже!
П'яний, старий, як він сміє так поводитися?» В обуренні кажу: «Людо, забери мене від
цьогодядька!»Авона:«Татизнаєш,хтовінтакий?Цехорошийактор,вінтебепідготує
дотеатральногокраще,ніжя!»
Наступного дня вони зустрілися та пішли на схили Дніпра репетирувати. Подруга
потімумовлялаКатю:«Типовиннавийтизаньогозаміж.Вінбудевеликимактором,не прогадаєш!» Катя чинила опір: «Ти що! Та він старий зовсім! Який заміж!» Але Брондуков не відставав і залицявся незвичайно: квітів не дарував, проте завжди хотів нагодуватиякслід.Запросивупершедосебевгості наваривсосисок,картоплі,зробив салат.Ірозчуленодивився,якйогоКатяїсть... Одружилися вони в 1969-му. Почали жити в комунальній квартирі разом із мамою актора: дві розкладачки, відгороджені ширмою. Восени 1970-го з'явився син Костя, дев'ятьроківпотому Богдан.Натоймоментсім'явжепереїхалавневеликуквартиру наБерезняках.ІякимжехазяйнуватимчоловікомвиявивсяБориславМиколайович!
КатеринаБрондукова:
«Його фірмова страва була домашня ковбаса. Бувало, купить на базарі кишки, виробить їх, потім начиняє і в духовку. Аромат по всьому будинку! І взуття я років п'ятнадцять у ремонт не здавала. Поки Бронечка не захворів, сам лагодив. А ще він чудовошив.Так-так!Штани,сумочки...»
Борислав Миколайович дуже любив свою сім'ю, але через професію змушений був вестикочовежиття.31968по1994рікБрондуковнемавжодногорокубеззйомок.Його дружина згадувала, як сини зустрічали батька криком: «Ура! Тато у відрядження приїхав!» Безперечно, такий напружений графік роботи став однією з причин рано підірваногоздоров'яактора.Вжев47роківуБрондуковаставсяпершийінсульт.
КатеринаБрондукова:
«Цебуловночі.Усіспали.РаптомБронечкапрокинувсяіпішовнакухню.Чую,щось розбилося.Йогодовгонебуло,потімприйшовіліг.Алеявідчулащосьдивне.Вінувесь час піднімав руку, а потім кидав її, як батіг. Я встала, ввімкнула світло, бачу, Бронечка лежить з перекошеним ротом, нічого не в змозі сказати. І почалися «швидкі». Одна, друга, третя... Забрали до лікарні. Я тоді світла білого не бачила. У Бронечки відібрало мову. Я почала з ним займатися сценічною мовою. І навчила говорити заново. Він швидкоставодужувати,почавходитинарибалку...» Після чотирьох місяців у лікарні артист упорався із хворобою. І знімався ще дев'ять років:зігравпонад30ролей,щоправда,озвучилиїхужеіншіактори.Другийінсульт у1993-му,простоназалізничномувокзалі,колиБроніславМиколайовичкупувавквиток доПітера.«Вінпоспішавназйомки.Йогоодразужпривезлидодому, розповідаєвдова актора. Бронечка ще сам зумів піднятися на четвертий поверх. Прийшов і каже: «У менеголовасильноболить».Ліг,аввечеріінсульт...Триднівінбувукомі.Яночувалаз ним у лікарні на одному ліжку. Годувала його, допомагала ходити. Справа пішла на виправлення вінзновувидерся».
Брондуков знайшов у собі сили піднятися, почав гартуватися за методом Порфирія Іванова, але... Третій інсульт стався 1997 року. Тоді роботи в кіно практично не було, Брондуков нервував... Після інсульту йому зробили операцію вилучили велику гематому. Хірург і не сподівався на благополучний результат, але Брондуков знову вижив. «Спочатку навіть розмовляв, все йшло на виправлення, згадувала Катерина Петрівна. Ачерезрікуньогоставсянападепілепсії.Сказали,щоценаслідокоперації. Задватижнінападповторився.Потімще.Бронечкаставслабшати...»
ПіслятретьогоінсультуБрондуковпроживщесімроків,закожнухвилинузякихмав дякуватисвоїйдружині.КатявідвезлаБориславаМиколайовичадосела,відмовившись від міських благ, аби коханий Бронечка дихав свіжим повітрям і харчувався хорошими продуктами. Як стверджує дружина актора, він усе розумів, але ні казати, ні
ходитинеміг.«Я, бувало,підійду,обіймуйого.Руки уБронідоостанньогобулиміцні. Він притиснеться до мене, як дитина, дивиться, а сказати не може. І все ж таки я до останньогосподівалася,щоБронечкадовгожитиме...
Вінпомероп'ятійгодинівечора10березня2004року.Востанніхвилинижиттявідкрив очітаподививсянанасізсином.Уньогоскривилорота спочаткуводинбік,потімв інший.Диханнязупинилося.Потімвідновилосяізновуприпинилося...Вжепередсамою смертю він сильно заплющив очі, обличчя стало червоним, потім бордовим-бордовим, потім синім-синім.А потім Бронечка побілів, розслабився, рисиобличчярозгладилися. Обличчясталотакимумиротвореним...Пам'ятаю,напередоднісмертіявночісхопилася зліжка,боявнопочуласлова,вимовленітрохихриплуватимголосомчоловіка:«Помру. Мабуть,помру...»Кинуласядойоголіжка,алеБроняспавтривожнимсном.Подумала: «Неможебути.Аджеятакйоголюблю...»Аоп'ятійгодинівечоранаступногодняБроня помер».