Миколаєнко, Алла. «Молодий я, молодий…» [до 120-річчя від дня народження Павла Тичини] // Літературна Україна. – 2011. - 27 січня (№4). - C.1. «Молодий я, молодий…» Алла Миколаєнко До 120-річчя від дня народження Павла Тичини Одні критикували його за роздвоєність, непослідовність і прислужництво тоталітарному режимові. Другі навіть крізь рядки хвального й пафосного "Партія веде" бачили поета справжнього - "яблуневоцвітного генія" (в оцінці Олеся Гончара). Зрештою, таланти непросто сприймати однозначно. їхні світи не мають тріумфального входу. Можна лише краєм ока підгледіти частку простору митця, щоби хоч на дещицю збагнути його істинну сутність. Мабуть, якби Павла Тичину знали тільки як автора "Сонячних кларнетів", він однаково увійшов би в історію нашої літератури: збірка одразу поставила 27-річного поета пліч-о-пліч із тогочасними першорядними письменниками. Вірші сповнено світлої віри в людину і життя. Є в цій збірці і грація почуттів ("Подивилась ясно", "О панно Інно..."), і глибинність природи ("Гаї шумлять", "А я у гай ходила", "Хор лісових дзвіночків"), і скорботне осмислення долі рідного народу ("Одчиняйте двері...", "По блакитному степу", "Скорбна мати"). "Сонячні кларнети" засвідчили появу в українській літературі талановитого й самодостатнього символіста. Звуки у віршах - забарвлено відтінками палітри художника, кольори - озвучено проникливими нотами композитора. Поезія бринить і малює... Обізнаний із таємницями живопису, маючи чудовий голос, Павло Тичина зумів у слові поєднати три мистецтва. І тоді, 1918 року, коли побачила світ перша збірка поета, критики сприйняли "Сонячні кларнети" захоплено, а стиль автора нарекли "кларнетизмом". Книжка була вибухом молодості, ентузіазму й максималізму. "Замість сонетів і октав", "В космічному оркестрі" - у цих збірках позиція поета незмінна. Починаючи з книжок "Плуг", "Вітер з України", слово П. Тичини стає абстрактнішим. Переломною вважають збірку "Чернігів", рядками якої творець "кларнетизму" долучається до "офіціозних" авторів із "чуттям єдиної родини" й патріотичними віршами, рясно мережаними гаслами й закликами на догоду системі. Таким його хотіли бачити, таким його сприймали і вивчали радянські школярі. Час вимагав відповіді на виклики. Хоча між рядків долинав "плач з України", поставала
"сатанинськая арена знущань"...Треба лише відшукати ті слова П. Тичини - справжнього. "Золотим", "злотоцінним" голосом озивається до нас Поет. В істину треба вслухатися: Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бій, Пожартуєм для розваги!