Павло Тичина: між гімном армії УНР і сталінською премією : як один із найвідоміших українських поетів Павло Тичина став живим мерцем [Електрон. ресурс] // 5 канал [сайт]. –Київ, 2003-2021. – Режим доступу: https://www.5.ua/suspilstvo/pavlo-tychyna-mizh-himnom-armii-unr-i-stalinskoiupremiieiu-229528.html – Дата публікації: 18.11.2020. - Дата перегляду: 10.11.2021. ПАВЛО ТИЧИНА: МІЖ ГІМНОМ АРМІЇ УНР І СТАЛІНСЬКОЮ ПРЕМІЄЮ
Як один із найвідоміших українських поетів Павло Тичина став живим мерцем "Трактор в полі дир-дир-дир, ми за мир, ми за мир", "Краще з'їсти кирпичину, ніж учить Павла Тичину". Мабуть, усі, хто вчився у школі, пам'ятають безліч пародій та епіграм на цього водночас великого поета та пристосуванця. Про трагедію Павла Тичини – українського Фауста, який продав душу комуністичному Мефістофелю. "Коли він був у "Феофанії", це були, може, останні тижні його життя, то приходили молоді поети й свої твори йому показували. Ясно, що він чув дифірамби від молодих і так далі. Але чи могли Тичину ці дифірамби розчулювати вже? Він сказав, переказували: "Моя творчість, – тихо прошепотів блідими губами, – Моя творчість пішла за водою", – розповів письменник Степан Процюк. 16 вересня 1967 року в Києві помер Павло Тичина. У минулому – поет, у минулому – двічі голова Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки, міністр освіти УРСР, і ще й академік на додачу. "Поет-академік. Це все через дефіс. Ця абракадабра відтоді якось так прижилась, що вона досі вважається, ну не всіма, звичайно, ці радянські гібриди, радянські схрещування. Вони потворні. Але тоді поет-академік приносило захист від смерті і матеріальні блага", – пояснив Процюк. Тичину з почестями поховали на Байковому кладовищі в Києві. Що цікаво – на чужій могилі. Раніше на цьому місці лежав прах купця та мецената Григорія Гладинюка. Прокомуністичні вірші Тичини були обов'язковими до вивчення в радянських школах аж до розпаду СРСР. Ранні його роботи вчать і зараз. Попри таку посмертну популярність, вдова поета Лідія боялася, що його от-от забудуть. І вирішила зробити все, щоб цього не сталося. На власний розсуд. Лідія старанно перевірила усі його щоденники й повикреслювала та повирізала звідти те, що вважала крамолою. Наприклад, згадки про Миколу Хвильового та про інших жінок. Унаслідок вийшов нудний радянський образ – чоловіка, який не пив, не курив, не лаявся і з дитинства був вірним комуністом. Образ недалекий від правди, якщо говорити про останні роки його життя.