Лист Миколи Зерова до Павла Тичини // Літературна Україна. – 2011. - 27 января (№4). - C. 10.
Лист Миколи Зерова до Павла Тичини Здавалося б, сьогодні не залишилося незвіданих граней Павла Тичини - класика нашої літератури вивчають у школі, і грунтовні дослідження його життя і творчості, київську квартиру поета перетворили на літературно-меморіальний музей... Та "ЛУ" вдалася віднайти унікальні, ніде не публіковані матеріали, що дають можливість зазирнути в поетову душу, хоча б краєчком ока побачити його творчу лабораторію - познайомитися зі справжнім, незамаскованнм Тичиною. Микола Зеров дуже високо цінував поетичний доробок Павла Григоровича Тичини. Так, Максим Рильський у листі до Тичини зазначив: "Як тільки зайду до Зерова - він читає мені Ваші речі". Павло Тичина поважав думку Зерова і навіть радився з ним щодо змісту своїх збірок перед тим, як віддавати їх до видавництва. Але, на жаль, із листування між Павлом Тичиною і Миколою Зеровим на сьогодні відомо небагато: чотири листи Павла Григоровича до Зерова, опубліковані в Зібранні творів поета (том 12, кн. 1. - К., 1990), та один лист Миколи Костьовича до Тичини, надрукований у книжці "З архіву П. Г. Тичини" (К., 1990). З огляду на дружні стосунки та взаємоповагу цих видатних постатей нашої літератури, можемо припустити, що листування між ними було чималим, але, очевидно, утрачене у вирі лихоліття. Лист, поданий нижче, віднайдено завдяки науково-пошуковій роботі літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини. Цей рукопис Миколи Зерова оприлюднюється вперше і ніби довершує епістолярний діалог рецензента й автора про збірку "Вітер з України". З вищезгаданих п'ятьох листів, що їх було опубліковано давніше, три (два Тичини і один Зерова) майже повністю присвячено аналізові книжки "Вітер з України". До речі, текст листа, що публікується, є ще й своєрідним доповненням до критичної статті М. Зерова "Вітер з України" (третя книга Тичини)", що побачила світ у збірнику неокласика "До джерел" (К., 1926). У листі згадано французького письменника П'єра Ампа (1876 - 1945). З листопада 1924 Фунд[уклеївська], 82,7. Дорогий Павле Григоровичу! Хоч Ви й сердитесь на мене десь там всередині - це видно перш за все з напису на книзі (суто офіціяльного) та ще я знаю, що примірника Ви мені прислали з надгризеною обкладинкою, - а я проте ставлюся до Вас по-приятельському,
зовсім не в осьманчин спосіб, - і, як бачите, навіть маю намір написати Вам про свої вражіння од Вашої книжки. Про основний її настрій, розуміється, не писатиму. Багатьома сторонами він мені цілком чужий: ні екзальтації Хвильового, що незмінно будиться у нього при погляді в географічні й хронологічні далі, ні Вашої віри, що пересилює скепсис, я не маю. Хто його знає, може, вітер з України ("русская экономическая ересь"), що має ще довго хвилювати економічноортодоксальний Захід - як каже П'єр Амп, а може й просто болотяним духом тягне; - а може й того нема, тільки стоїть над цілою країною задуха, "испорченный воздух" - і не рухається. Хто його знає! При всім тім уділова вага Вашої книжки дуже висока. Вона далеко вища від "Плуга" на рівні з "Соняшними кларнетами". Ритмічно - Ваша книга прекрасна, вся од початку до кінця. Ви в нас "найбільший майстер ритму, найбільший його знавець і новатор". Евфонія "благораствореннє звуків" - так само дуже високого гатунку. Єсть сполучення фонем, од яких плакать хочеться, - геніяльно. Ще синій ліс не взеленів... Але з погляду стилю я далеко не з усім згоден - і хочу свою думку висловити прямо. По-мойому, у Вас три стилі, в залежності від трьох сфер культурного впливу, в яких Ви оберталися. 1. Стиль, утворений з елементів народньо-поетичної стихії, - впливи народніх переказів, літопису "Слова о плъку Иг[оревім]", дум: "Плач Ярославни", "Кожум'яка", "Три сини", "Осінь", "Живем комуною" і т. д. Як показує "Сковорода", або "Кожум'яка", в цій галузі Ви вичерпали далеко ще не всі свої ресурси. Розробляючи з цього обсягу нові й нові матеріяли, Ви багато ще знайдете мальовничих і музичних засобів. 2. Другий стиль, який Ви розвертаєте вперше у цій книзі - це стиль елінськогомеровсько-геродотовський. Він у Вас - дар прекрасної духовної школи. Не зневажайте своєї Чернігівської семінарії. До нього належать всі Ваші гекзаметри, особливо прекрасні "Клеон та Діодот". Ви опанували його цілком і взяли його якось з середини. Попробуйте ще ужити його в кількох речах; не бійтеся того, що який-небудь Валеріян Поліщук або й інший маленький хлопчик, що сидить на нічному горщикові і удає з себе ареопаг, - скаже, що Ви удаляетесь од революції (почитайте Поліщукові присуди "Новій громаді" в "ЛНМ") і вдаєтесь в неокласицизм. Неокласичним стилем Ви, правду кажучи, орудуєте слабо. Латинський бронзовий гекзаметр, як і класичний чотирьохстоповий ямб російської золотої доби, як французький олександрійський вірш ("Брехунам", "Пам'ятник Пушкіну") - то зовсім не Ваша сфера.
І нарешті - найгірший із Ваших стилів третій - той, в якому Ви пробуєте використати термінологію й символіку "точних наук". Він у Вас найменш органічний. Я не знаю, чи розумієте Ви патос квадратового рівнення або Ньютонового двучлену. Не кажучи вже про всякі теорії релятивності. То велика Ваша заслуга, що Ви не вмістили до збірника свого "Поетам нової формації" і виключили кілька п'єс з "Космічного оркестру". Але і дещо з того, що уміщено з "Космічн[ого] Орк[естру]" справляє вражіння уб[...]и. Ваш Космос - покруч двох стилів: з одного боку - "Дух пройняв все", з другого - конфедерації, вічності телескоп, симестри, аеростати, соціялізм. В словах і образах - насмичка з ріжних сфер уяви і мислення. Багато слів поверхових, що пливуть на поверхні і заважають, - не відповідаючи внутрішній природі Вашого думання. Наслідком цього і є те, про що говорив колись Віктор Пл[атонович] Петров: "Тичинін "Космічний оркестр" не має філософічного стилю!" - Думаю, що третій Ваш стиль Вам може удатися тільки при умові внутрішнього перейняття відповідними елементами світогляду. Поки цього нема, Ви будете в ньому тільки пересічним, середнім практикантом, чимсь на зразок Піку рупія. Тепер уваги до окремих віршів. "Відповідь землякам". - Їй Богу, даремно поставили Ви до неї епіграф. Вчора при мені читав цього вірша один із українських інтелігентів, один із тих, що носять Почесного Легіону. Читав і робив коментарії, вроді: - "Та й зарозумілий же цей Тичина! Бач, як скеля непорушний!" і т. д. Експресія і образи пропали завдяку епіграфу, що занадто розпрозорив для сприймача Ваш мотив і імпульси до вірша. "La Bella Fornarina". Не розумію, чому Ви забракували варіянт: а він за тоном ае. "З мого щоденника, III". He знаю, чому Ви одкинули заголовок, неодмінно треба його - на початку: "Златопіль на горі" чи може, як було у Вас потім - "Золотопілля на горі" - ці троє слів давали незайвий для поезії штрих. "Живем комуною": по-перше не розумію, для чого Ви розбивали уривки на абзаци. Аджеж у Вас в цій речі строфа то є (на мій погляд) ритмічна одиниця і до розбиття на елементи не належить. Всі уривки мають бути єдині і неподілені, як 4-ий. З радістю бачу, що "Апостол" поновлений у правах. Зате ніяк не можу погодитися в уривку III-му: "Працює в полі з нами він, в театрі духом спіє". Він - цілком зайве слово, "в театрі духом спіє" далеко гірше, як давнє: "в театрі молиться". В уривку X, мені здається, раніше було краще: єднання душ і тіл. [...] справитися, не маю часу, може, я й помиляюсь. Прекрасний цикл вийшов із Вашої "Вулиці Кузнечної". В поезії "Охляло сонце" мені тільки видаються зайвими і не припасованими останні 4 рядки: "Хай буде рух..."
Прекрасні поезії "Харків". А от "Фуга"! Чи то моє музичне чуття нерозвинене, чи що інше - а тільки я цій речі не читач. Це не текст, а ноти, які потрібують розшифрування віртуоза. Ви тільки не думайте, що я до Вас придираюсь. Зовсім ні. Я вже почав про Вашу книгу співати. Вже робив про неї доклад в студентському літературному гуртку і я в дидактичному тоні звертався до студентської братії - "Смотрите, вот пример для вас" etc. По всім тім бажаю Вам всього найкращого. А особливо - легкої для писання збірки. Ваш М. Зеров У листі дописка іншою рукою: "Дорогий Павле Григоровичу! Дякую щиро за книгу Вашу. На днях буду Вам писати і пришлю "Смерть Каїна" Франсуа (поки не маю примірників). Всього кращого Ваш П. Филипович 924.XI. 3" Редакція "Літературної України" висловлює щиру подяку Літературномеморіальному музеєві-квартирі П. Г. Тичини за надані унікальні матеріали.