Головко, Дмитро. «Прометей у футлярі» : [Тичина відомий і не зовсім] // Народна армія. – 2005. – 06 квітня. – С.9. "Прометей у футлярі» Дмитро Головко Менi вдалося познайомитись не тiльки з багатою спадщиною класика, наблизитись до його життєвих реалiй, в яких творив, страждав, вмирав i народжувався Павло Григорович Тичина - Прометей слова, якого тодiшнi можновладцi клали у футляр, тримали на повiдку, але й знати його особисто. Я й сам був свiдком, як вiн час вiд часу зривався з iдеологiчного повiдка, i тодi його поведiнка дивувала багатьох. Про це i пiде мова нижче. Зайшла якось мова про лiтературну дискусiю 20-х рокiв. Один з нас сказав "Ви, Павле Григоровичу, могли б розказати про це краще, чеснiше, аргументованiше!" Та поет вiдреагував боязливим жестом, приклавши палець до вуст i показавши на стiни... Нарочито голосно вiдповiв: "Партiя накаже - тодi й напишу!" Дорогою обговорюємо дивну поведiнку класика, якого так залякало життя. А ми ж знали його "Сонячнi кларнети", де з такою щирiстю, смiливiстю вiн написав про найчистiшi душевнi переживання, дав вiдповiдь поетам- занепадникам, а "Золотий гомiн" - це ж пiсня про українське вiдродження... Та тодi ми ще багато чого не знали. Скiльком поколiнням убивали у голови, що у знаменитому вiршi "На майданi коло церкви" оспiвується жовтневий переворот. Бо цього дуже хотiлося революцiйним ортодоксам. А вiрш же написаний був улiтку 1918 року, коли Україна цвiла жовто-блакитними прапорами...За поетом закрiпилася недобра слава "боягуза", "тихонi", "людини у футлярi". Справдi, вiн боявся... Але олiвчиком писав поему-феєрiю "Прометей". Саме в нiй ще в 1923 роцi вiн передбачив, яке майбутнє принесе тоталiтарна доба. У творi дiють люди-маски пiд певними числами. Вони проголошують кредо "нового часу" - аби була цифра справна. Свою країну назвали "N+B". Найлютiшим своїм ворогом цi манекени називають того, "хто мислить у куточку". Одна маска зiзнається Прометею: "Щасливi ми, це так, але те щастя в нас казенне i повне рабства. Скiльки, скiльки мук. Панує сила в нас i деспотизм!" Навеснi 1923 року, розслiдуючи справу зi звинувачення групи громадян с. Браницi тодiшнього Козелецького повiту (збройний виступ проти мiсцевої влади), органи ДПУ заарештували 28-рiчного регента новобасанського хору Євгена Тичину. Невiдомо, що сталося б з молодшим братом поета, якби не заступництво Павла Григоровича. В архiвах зберiгся його автограф: "Даю цю розписку Чернiгiвському ДПУ в тiм, що брат мiй, Євген Григорович Тичина з мiсця свого постiйного
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.