Дорош, Є. Гуцул, поет і козак: три образи Івана Миколайчука: [у червні Івану Миколайчуку виповнилось би 75 років] / Євген Дорош // Пенсійний кур»єр. – 2016. – 24 червня (№25).
Гуцул, поет і козак: три образи Івана Миколайчука У червні легендарному українському актору і режисеру виповнилось би 75 років
Писати про Івана Миколайчука — це все одно, що писати про Всесвіт. Щоб осягнути всі грані його генія, його болю, його трагедії, не вистачило б цілої книги, не те що статті. Тому ми вирішили пригадати три найвідоміші стрічки актора, які стали своєрідними віхами і для нього, і для всього українського кінематографа. Грав, як жив Миколайчук учився лише на другому курсі Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого, коли його керівник Віктор Івченко наполіг, щоб Івана спробували на головну роль у фільмі «Тіні забутих предків». Усе було не так просто, адже за старою радянською традицією в усіх українських фільмах головну роль мав виконувати російський актор. Політика! На роль Івана Палійчука було запрошено Геннадія Юхтіна, який на той час знявся у «Справі Румянцева» і «Весні на Зарічній вулиці», тому Параджанов не хотів навіть глянути на якогось там Микозайчука. Режисер узагалі не з»явився на знімальний майданчик, а знімання наказав імітувати, аби не сваритися з Івченком. Проби знімав оператор Юрій Іллєнко, який після кількох кадрів мало не силоміць привів Параджанова на майданчик: «Сергію Йосиповичу! Верніться! Це щось неймовірне! Щось за межами розуміння і сприйняття!» Параджанов, подивившись гру Миколайчука, вигукнув: «Геніально!». І всі зрозуміли, що Івана Палійчука гратиме Іван, а не запрошений на роль Юхтін. Сам Сергій Параджанов згодом згадував: «Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпували з нього, що ми були приголомшені,