Сущенко, Ольга. На дні народження Павла Тичини : [спогади про відзначення дня народження поета] // Вечірній Київ. – 2004. – 04 лютого (№16). – С.3.
На дні народження Павла Тичини Автор: Ольга СУЩЕНКО У Літературно-меморіальному музеї-квартирі Павла Тичини, що на вулиці Терещенківській, 5, нетрадиційно відзначили день народження поета. - Зазвичай цього дня ми проводили святкові концерти, - сказала директор музею Тетяна Соколовська. - Цього року запросили вчителів київських шкіл на зустріч із викладачами Шевченкового університету, з письменниками, аби разом у теплій атмосфері поетового дому поговорити про цю велику особистість і якнайкраще розповісти сучасним учням про творчість поета Тичини. Бо ж змінюються навчальні програми, до підручників додаються нові твори поета, які ще донедавна були заборонені. ...Михайлина Коцюбинська, знаний літератор, землячка поета, підготувала для вчителів великий список книжок, публікацій у журналах і газетах, за якими можна всеосяжно ознайомлювати учнів із творчістю Павла Тичини - великого поета, ще донедавна повитого стереотипами, зацикленістю радянського "літературознавства". А відтак - по-справжньому незнаного Тичини. Пані Коцюбинська пригадала випадок зі свого шкільного життя - як вона ще дев'ятикласницею боролася за Тичину. Коли її однолітки почали глузувати з віршів Павла Григоровича юна Михайлина "вибухнула": "Ви не знаєте віршів Тичини! Ви не читали його "Сонячних кларнетів"!", - і вибігла з класу в сльозах. Після того випадку ніхто з її однолітків не насмілювався більше гудити поета. - Коли б я була вчителькою, то на уроках про творчість Тичини читала б і читала дітям його вірші, - сказала Михайлина Хомівна. - Я б не зосереджувалася тільки на його ранній творчості. Треба подивитися на Павла Тичину як на явище в поезії і загалом в українському суспільстві. Згадаймо хоча б його афоризми - яка глибина і який зміст: "Не для вас я Вкраїну люблю", "Любити свій край не є злочин, коли це для всіх", "Сталь і ніжність", "Чуття єдиної родини"... Якби в усіх нас було більше того "чуття". Земляки поета, уродженці Чернігівщини - професор Національного університету ім. Т. Шевченка, директор Інституту українознавства Петро Кононенко та професор цього ж університету, письменник Анатолій Погрібний наголошували, що школа, вчителі повинні розкрити красу й патріотизм віршів Павла Тичини, бо саме такі вірші поета не пускала "в люди" цензура. Петро Кононенко нагадав, що саме з Тичини розпочалося цькування творчої
інтелігенції, навів його вірш "Чистила мати картоплю", де поет показав справжнє "щасливе" життя людей за соціалізму. Ті, хто не знає справжнього Тичину, докоряють, що той не мав характеру. Пан Кононенко нагадав учителям випадок, коли Тичину, напередодні його 70річчя, запросили до ЦК КПУ, аби повідомити, що готують йому Зірку Героя Соцпраці й запропонували написати статтю про розквіт української культури. "Але де ж той розквіт?" - запитав Павло Григорович. Написати статтю відмовився. А відтак - не засвітила йому й та "совєтська" зірка. А коли іншого разу до ЦК запросили письменників, щоб підписали листа проти, мовляв, культу Олександра Довженка, Павло Тичина стукнув кулаком по столу: "На Довженка руку підіймати?" - і вийшов із зали. І таки того "листа" не написали. Перед сучасним поколінням студентів ім'я Тичини вже не треба захищати. Вони знають його як великого поета. То ж нехай через серця і київських школярів пройде золоте слово Павла Тичини. Справжнього. Оголосили й цьогорічних лауреатів літературної премії ім. Павла Тичини. Ними стали Павло Гірник, Володимир Бровченко і Григорій Фалькович.