мейк Анна Овчаренко зачіiіска Катерина Шугарова
сукня №4060, вартість 3000 грн модель Ліана Брацюк
сукня №543, вартість 2800 грн модель Олена Лозовська
сукня №513, вартість 2800 грн модель Ксенія Партика
сукня №4030, вартість 2500 грн модель Анастасія Ісаченко
сукня №652, вартість 3000 грн модель Ольга Шандра мейк Анна Овчаренко зачіiіски Катерина Шугарова
мейк Анна Овчаренко зачіiіски Катерина Шугарова
СУЧАСНI ВЕСIЛЬНI ЗВИЧАI.
Повний сценарій весілля
Часто трапляється, що наречені та батьки в передвесільних клопотах гетьчисто забувають розпитати в бувалих як правильно організувати урочисту частину весільної забави. Особливо часто це трапляється, коли батьки видають заміж чи женять першого сина чи дочку. В цьому пораднику ми намагатимемось допомогти вам розібратися із весільними звичаями та традиціями і дати найголовніші, на наш погляд поради, перевірені досвідом. Кожна наречена мріє, щоб на весіллі була хороша погода. Щоб задобрити небесну канцелярію, здавна радять шанобливо ставитися до домашніх улюбленців, особливо котів. На Радехівщині є навіть звичай, що в передвесільний тиждень молода кланяється всім котам, яких тільки зустріне. Але навіть, якщо ви не переносите на дух котів, у вас є ще один шанс: в ніч перед весіллям поставте своє весільне взуття на підвіконня носками на двір. Кажуть, допомагає.
Благословення в хаті молодого Перед виходом з батьківської хати наречений просить благословення. В основному благословляють тільки батьки, хоча в деяких районах Львівщини молодий кланяється також сестрам братам, дідусям з бабцями, а то й сусідам. Є дуже багато різновидів поклону, однак найчастіше молодий кланяється тільки батькам, які стоять чи сидять з іконою або хлібом – залежно від регіону та традиції в родині. Наречений, вклонившись та попросивши благословення цілує спочатку ікону чи хліб, а потім батьків і так тричі. Спочатку молодий просить благословення в батька, а потім в матері. Якщо крім батьків благословляють інші родичі, то вклонившись матері наречений кланяється дідам, бабцям, братам, сестрам, а тоді вже дальшій родині. Батьки ж благословивши словами роблять іконою чи хлібом символ хреста. Після благословення свашки (обов’язково незаміжні дівчата) виводять молодого на вулицю. Свашок є дві і саме вони супроводжують нареченого до брами молодої. В Радехівському районі є ще й сватки, які супроводжують молоду, коли вона виходить назустріч молодому, але зазвичай молода виходить з дружками. На подвір’ї чи перед під’їздом мама нареченого окроплює свяченою водою кропилом, зробленим з мирти спочатку нареченого, потім гостей та машини, в яких молодий та весь його почт поїде викуповувати молоду. Кроплячи, мама обходить всю весільну громаду тричі за рухом сонця. Після цього свячену воду, що лишилася ллють молодому під ноги. Дуже рідко нею виливають доріжку до брами чи авто. Тарілку, в якій була свячена вода, розбивають об поріг. Тоді попереду машина молодого зі свашками, а за ними і весь супровід їдуть до молодої. Дружби, в основному їдуть в машині зі старостою,
старостиною та короваєм, оскільки саме вони стануть основними представниками молодого в торгах за наречену. “Брама”, “рогачка”, “шлябант” Так, в основному називають процес викупу нареченої. Назва походить від того, що дорогу перед під’їздом до нареченої перегороджують столом, на якому обов’язково має бути ікона, пляшка горілки, хліб, м’ясне та солодке. Браму ставлять, в основному, хлопці, які живуть на вулиці чи в будинку молодої, далекі друзі чи однолітки нареченої, які не є запрошеними на весілля. Хоча дуже часто в цьому дійстві беруть участь і брати та родичі молодої і запрошена молодь. Колись з боку нареченої були тільки хлопці, які й намагалися не відпустити дівчину, але тепер цей обряд чисто символічний. До речі про суму викупу та інші особливості варто поговорити заздалегідь, щоб жартівливе дійство не переросло в справжні образи, а то й бійку. Бувалі кажуть, що траплялося й таке, що через непорозуміння на брамі зривалося весілля. Отже, варто знати, наскільки сприйматимуться ваші жарти. Дуже важливо вчасно відчути, щоб не перегнути палку. На Волині є звичай, який часто використовують і у Львові. Якщо будь-хто привітався за руку з протилежних сторін – торг вирішено і браму забирають. Отож, якщо ви стоїте з боку молодої, а по той бік стола ваш кращий друг, з яким ви вчора пили на парубочому вечорі, - не поспішайте до палких привітів, бо за молоду можете не взяти ні пляшки. Тоді варто ховатися подалі від розлючених запорожців. Часто на брамі замість горілки можуть подати воду. Тому вміст кожної пляшку, як би надійно закритою вона не виглядала варто не лише понюхати, а й скуштувати. Традиційно в Україні грошової одиницею для викупу молодої була горілка, хоча в деяких районах просять ще й гроші, але це запозичений звичай і появився лише з радянською окупацією. Зазвичай ставлять по пляшці горілки на кожен край стола і пляшку посередині. Кількість може
бути збільшена, тому в багажнику варто мати принаймні ящик горілки. Також варто запастися на той випадок, якщо поставлять ще браму десь посередині чи на початку вулиці. Таке трапляється вкрай рідко, але буває. Молодий в торгах участі не бере. З його боку торгуються дружби та старости, а допомагає вся решта громада. Процес торгу супроводжується куштуванням горілки з обох боків. Традиційно спочатку куштують з пляшки, що була на столі, тобто з молодої сторони. Потім дружба приносить кілька пляшок горілки, з одної з яких й беруть пробу. Кожна сторона намагається якомога легше сприйняти міцний напій опонента, аби показати, що градус слабенький. При цьому часто не закусують (мовляв, нема після чого). Інколи для того, щоб показати, що горілка справді не розбавлена, дружби наливають дегустатору молодої в склянку, а собі в келих-наперсток. Коли ж опоненти кажуть, що це не чесно, дружби відповідають, що домовлялися скуштувати по келиху горілки, а ось по якому ніхто не говорив, а від налитого на брамі відмовлятися не можна. Часто з боку молодої виводять підставну молоду чи “молодуху”. Основним її атрибутом є величезний живіт з подушки та лялька на руках. Дуже часто в молодух перевдягають чоловіків. Так веселіше. Цей обряд походить з тих часів, коли наречену реально викуповували, а молодята частогусто й не зналися, особливо, якщо одружувалися з розрахунку. Вважають, що молодому в ті часи справді могли підсунути, наприклад, не надто вродливу старшу сестру нареченої, яка засиділася в дівках. Коли вже нарешті сторони домовляються і забирають з-посеред дороги стіл, виходить молода. Тут теж відбувається своєрідний торг: хто до кого ближче підійде. Наречений намагається виманити майбутню дружину за браму, а наречена навпаки – притягнути нареченого якомога ближче до двору чи під’їзду. Хто кого більше
переманить на свій бік – той і керуватиме в сім’ї. Нарешті, коли вже молодята на відстані кількох кроків, наречена спочатку тричі кланяється молодому, а потім він – їй. Молода причіпляє майбутньому чоловікові ще на ліву сторону бутоньєрку. Поклін в хаті молодої Після брами молода запрошує всіх до хати. Бажано, щоб не було тісно, до хати йти тільки батькам, старостам, дружбам та най-найближчим родичам молодого. В хаті молодята просять тричі благословення в обох батьків та родичів. Тут вже кланяються усім присутнім. Батькам та найближчим по три рази, всім решту можна й по разу, оскільки це дуже втомлює, особливо в спеку. Молодята просять благословення порізно. Після цього обряду молоді виходять в двір чи біля під’їзду. Тепер вже мама молодої теж окроплює молодят та гостей свяченою водою, а батько посипає цукерками, перемішаними з зерном та копійками. При цьому наречені стоять поокремо: він – з дружками, вона – з дружбами. Виходячи з подвір’я, молодята тричі кланяються гостям та сусідам. При цьому варто врахувати, щоб присутні стояли перед молодятами. Якщо ж вони розташувалися, наприклад півколом, доцільно вклонитися лівому, правому крилу та посередині. До шлюбу молодята теж їдуть порізно. Спочатку йдуть старости з хлібом, за ними наречена з дружбами, далі наречений з дружками, а потім всі гості. Реєстрація шлюбу На реєстрацію варто приїхати заздалегідь на хвилин 10-15, щоб не пропустити своєї черги, бо потім доведеться чекати. Особливо це втомлює в липнісерпні, коли найбільше весіль та інколи молодятам доводиться по півгодини стояти просто неба під палючим сонцем. З макіяжу молодої, буває, залишаються лише кольорові розводи, особливо, якщо вона захоче (і таке бувало) стерти рукою піт. В РАЦС потрібно взяти бокал (один на двох) та пляшку шампанського. Не варто брати дороге чи особливе шампанське, оскільки нема гарантії, що саме з вашої пляшки вам
наллють – черга ж рухається шаленим темпом і пляшки ніхто не підписує. Також не забудьте взяти обручки та весільний рушник. При собі варто мати принаймні сто гривень на різні додаткові витрати. Сама процедура цивільного шлюбу триває близько семи хвилин – і ви вже виходите з іншого боку зі свіжими печатками в паспортах та новим документом – одним на двох. Робите знімку на пам’ять, випускаєте голубів, якщо не пошкодуєте 20 гривень. Тепер ви офіційно чоловік та дружина. Однак за традицією до церкви молодята ще їдуть в різних машинах. Вінчання Щодо черг, - тут простіше, оскільки церков багато, а РАЦС – один. Проте, якщо ви вирішили обвінчатися в якійсь із найбільших центральних церков – то теж, можливо, доведеться почекати, оскільки церковний шлюб триває як мінімум 20 хвилин. Але радимо таки обирати невеличку церков десь на околиці. Там хоч і шику не стільки, зате черг нема і сама церемонія шлюбу відбувається набагато душевніше, оскільки ви в священика не одні з..., а можливо, й єдині в цей день. Однак захоплюватися тривалим шлюбом теж не варто, особливо в гарячу пору, оскільки бували неодноразові випадки, що наречена мліла. Тому ще перед вінчанням домовтеся з священником скільки триватиме церемонія. З церкви молодята виходять вже разом. Наречена перечіпляє бутоньєрку своєму законному чоловікові на правий бік. Ось тепер він вже серйозний одружений чоловік – табу, але й нова спокуса дівчат. Потім молодята з’їдають одну цукерку на двох і кидають солодощі гостям на потіху дітям та бабцям, які теж намагаються спіймати цукерку. Прогулянка З часу використання на весіллях найманих фото-відеоопраторів, традиційно після вінчання молодята йдуть на прогулянку. Для одних – це найцікавіша частина весілля, для інших – найвиснажливіша. Традиційно прогулянка з фотосесією найбільше до вподоби нареченій. Коли ж іще відчуєш себе в центрі уваги, а майже кожна дівчина
мріє, щоб за нею стежив об’єктив фото- чи відеокамери. Пошуками місцин для зйомки молодятам варто зайнятись заздалегідь та обов’язково обумовити це з оператором та фотографом. Можливо, й вони вам щось порадять. Нарешті вимучені, голодні, але щасливі молодята добираються до автівок і весільний кортеж прямує до залу, де вже чекають батьки, гості та накриті столи. До слова, не радимо брати на прогулянку гостей. Участь в зйомках беруть молодята з дружбами та дружками. Всі решта будуть не задіяні, а тільки затягатимуть час, шукаючи один одного в натовпі і довго збираючись в автобусі перед від’їздом. Гостей варто відправити в зал, а групові фото слід зробити ще біля РАЦСу чи церкви. Для того, щоб гості там не сумували, варто подбати про легенький фуршетний стіл. Тим більше, що всі вони вже зголодніли, тож канапка їм не завадить. Якщо дозволяє час та погода, а також фотограф погоджується працювати після початку застілля, на прогулянку можна поїхати після першого танцю. Тоді гостям вже не до вас: вони ситі, ледь схмілілі і танцюють польку. Ось тільки може образитися двоюрідна сестра троюрідного батькового брата, яка проспала початок забави, прибігла привітати молодят, а їх десь нема. Порада батькам: не телефонуйте зразу молодим і не псуйте їм настрою – від цього вони раніше не приїдуть, а гості, що прибули із запізненням можуть і почекати. Посадіть краще їх за стіл та добре нагодуйте. Зустріч молодих біля бенкетного залу Ну ось, нарешті, позаду опинився шалений марафон благословень, переїздів, викупів молодої, громадських та церковних церемоній укладення шлюбу, фото та відео сесій у таких куточках міста, де молодята взагалі ніколи не були. Молодята навчилися синхронно і з посмішками кланятися та, засмикані настановами та цінними вказівками всієї родини та викриками фотографа з відеооператором, на чолі
символічно закривають двері. Починається переспівування між дружками з дружбами та між батьками та родиною через двері. Після кількахвилинного переспівування, молодят пускають до залу. На порозі неодмінно має бути овече руно, на яке мають наступити молоді. Зустрічаються випадки коли мами під час зустрічі молодих мають накинуте на плечі овече руно, а коли молодята проходять до залу – це руно кидається їм під ноги, щоб вони на нього наступили. Отже, зустріч молодих на вулиці є традиційною, але має й свої недоліки. Якщо музиканти грають тільки на синтезаторах – музичного оформлення на вулиці не буде. Другим моментом є непередбачуваність погоди. Якщо піде дощ чи сніг, якщо буде спека чи холод – гостей доведеться тримати на вулиці, а це позитивно не вплине на настрій гостей. весільної процесії рухаються в напрямку проведення весільного застілля. А там батьки уже готують їм святкову зустріч. Одразу виникає перше запитання. Де зустрічати молодят? В різних регіонах та в різний час їх зустрічали по-різному. На сьогоднішній день їх можна зустрічати і на вулиці перед рестораном, і в залі ближче до музикантів. Зустрічаємо молодих на вулиці Цей варіант кращий для традиційних українських весіль. Перед входом до весільної зали шикуються всі батьки, мами та старости. Батьки тримають в руках пляшку шампанського, 2-6 бокалів (якщо 2 – то тільки для молодих, якщо 6 – то ще й для всіх батьків.). В деяких регіонах молодих зустрічають горілкою. Мами тримають на рушнику хліб зі сіллю, по обидва боки поважні старости тримають короваї. Є, звичайно, й регіональні особливості, як, наприклад, молодих зустрічають тільки мами; кожна мама тримає по хлібу з сіллю. Молоді підходять і тричі їм кланяються.
Часом прийнято щоб молодий ніс молоду від машини на руках і ставив на овече руно (символ достатку) перед батьками (Червоноградщина). Після того, як молодята тричі вклонилися батькам, хтось із батьків відкриває пляшку шампанського наповнює келихи і подає молодим та батькам. Мами і тати по черзі вітають молодих, стукаються бокалами і п’ють. Молодята трохи залишають у келиху і виливають через плече далі відщипують (відкушують) по кавальчику хліба, макають в сіль і їдять. Якщо обидві мами тримають по хлібині, то молоді відщипують (відкушують) від різних хлібин. В деяких місцевостях прийнято ще й бити бокали після виливання залишків шампанського. Одразу скажу, що звичай це не український, а штучно нав’язаний з Росії за часів радянської влади. Ще, також, зустрічається звичай, коли молодих зустрічають горілкою. В такому випадку вони змушені випити по три чарки горілки практично не закусуючи. Після цього проходять до весільної зали. Окремо хочеться виділити звичай, коли молодих зустрічаю на порозі і перед ними
Зустрічаємо молодих в приміщенні Цей варіант зустрічі більш схиляється до європейського. Ближче біля музикантів, де є більше місця і ближче до входу ставиться столик. На цьому столику стоїть пляшка шампанського (горілки), стоять бокали (2 чи 6 штук, читай вище), знову ж таки може бути хліб зі сіллю, коровай, чи просто щось солодке. Може також на цьому столі бути іконка. За столиком за батьками може бути гарненька біла арка з квітів і стрічок. Церемонія зустрічі нічим принципово не відрізняються від „вуличної”, але має певні позитивні сторони: гості не чекають на вулиці, музиканти завжди заграють марш для молодят, батькам для привітання можна дати радіомікрофон і їх слова почують всі. Тут перераховані далеко не всі звичаї зустрічі молодих, до цього ми навіть не прагнули. Бо звичаїв є та звичаєвих відмінностей є настільки багато, що описати їх всі практично не реально. Тут відображені основні моменти. Окрім цього, беручи до уваги, що молодята не виросли на одній вулиці –
можна сміливо говорити, що ці звичаї в їх родинах відрізняються, тому дуже часто поєднання елементи звичаїв з обох родин є нормальною практикою. Вітання молодих (Даровання, перепій) Після церемонії зустрічі батьками наступає момент, коли молодят можуть привітати і всі гості. Якщо зустріч відбувалася на вулиці – молодят потрібно завести до залу, де вже стоїть спеціально відведений для цього столик. Якщо зустріч відбувалася всередині приміщення – молоді займають місця батьків за столиком, за яким ті їх зустрічали. Зрештою, може бути й окремий стіл для вітань, але в такому випадку до непристойності зростає кількість переходів молодих і гостей за ними. Колись молодят вітали на їх місцях за весільним столом, але, погодьтеся, тягнутися через стіл, наповнений стравами, для вітального поцілунку, ризикуючи попасти краваткою в салат а полою піджака у весільний торт – не дуже зручно. На столі для вітання молодих в більшості випадків присутня або тарілка, накрита серветкою, або широкий і низький кошичок також з серветкою. Сюди дорогі гості будуть складати свої інвестиції у фонд молодої сім`ї. Молодята щасливі і втомлені стоять за столиком, або трохи збоку, дружби розташовуються від них по обидва боки. Першими молоду сім`ю за традицією вітають батьки. Як правило, їх подарунок найбільш значущий. Далі в привітальну колону шикуються всі гості. В деяких регіонах дотримуються жорсткої субординації у почерговості вітань: батьки, бабусі з дідусями, брати і сестри, хрещені батьки і так далі. Музики грають марші, один дружба забирає в нареченої вже подаровані квіти і кладе їх у вази, або віддає офіціантові. Другому дружбі наречений передає коробки і пакунки з речовими подарунками. Дружки в цей час вішають бутоньєрки
гостям, котрі вже привітали молодят. Чемні гості за це дають їм трохи грошей. Але це ще не всі видатки гостей. Порядні гості завжди підійдуть до музикантів, привітаються за руку, подякують за марш і залишать грошей. Цей звичай поширений на всій території України.
молодята самі заходять до залу на свої місця. В українських традиційних варіантах музичним супроводом походу молодят на свої місця слугує козацький марш. В осучасненому варіанті це може бути марш Мендельсона, або будь-яка інша музика на вибір молодят.
З цього моменту починається активна робота весільних Старостів. Їх, як правило, буває двоє на весіллі. Один з боку родини молодого, другий – з родини молодої. Вони повинні провести гостей до столу і правильно їх посадити. За звичай гості нареченого сидять напроти нареченого, гості нареченої – напроти нареченої. Окрім цього, Старости повинні дуже добре знати своїх гостей і посадити їх так, щоб всі гості були хоч трохи між собою знайомі.
Окрема розповідь про європейські тенденції на українському весіллі. Все більше молодят останнім часом використовують струнні квартети для моменту вітання. Зазвичай молодята розташовуються чи в невеликій альтанці (якщо на вулиці) чи під квітковою аркою, десь поруч знаходиться струнний квартет (секстет, октет, квінтет, оркестр), який виконує в переважній більшості класичні речі. Гості вітають молодят, дружки не вішають бутоньєрки, а просто мило посміхаються, старости не розсаджують гостей – їх просто нема, кожне місце за столом підписане. Зрештою, європейські тенденції тільки починають інтегруватися в українські весілля, тому говорити про чітко вибудуваний звичаєвий сценарій ще рано.
Коли всі гості вже зайняли свої місця за святковим весільним столом – настає черга молодят. На традиційному українському весіллі мами молодят перев’язують їм руки вишитим рушником і заводять їх до столу. В більш сучасних інтерпретаціях
Початок весілля Попри все розмаїття весільних звичаїв, початок застольної частини завжди однаковий. Всюди і завжди вона розпочинається з молитви за здоров’я молодят. Це стосується і традиційних українських весіль, і сучасних українських весіль і, навіть, модернових весіль з європейськими елементами. Хто має промовляти молитву? Дуже хорошою прикметою є присутність на весіллі священика. Звичайно в такому випадку молитву промовляє він. Якщо священика на весіллі не має, тоді цей почесний обов’язок виконують Старости. Вони обоє виходять перед весільну громаду і старший з них промовляє молитву. Часом, коли на весіллі Старост немає, молитву може промовляти найповажніший чоловік в родині. Жінка молитву зазвичай не промовляє. Це пов’язано з тим, що чоловік асоціюється зі священиком. Почесне право першого тосту на весіллі має мама нареченої. Цей звичай бере початок в ті часи, коли дівчина завжди йшла за невістку в хату молодого. І перший тост говорила її мама віддаючи свою кровиночку з хати. Наступними йдуть тости мами нареченого, батька нареченої та батька нареченого. За звичай впродовж весілля свої вітання-тости говорять найближчі родичі, як то: бабусі і дідусі, хрещені мами та батьки та ін. Перший танець молодого подружжя Переходом між першим застілля та танцями слугує перший танець молодого подружжя. Згідно традицій минулого століття – це має обов’язково бути вальс. Але, як показує практика, сучасні молодята просто не вміють його танцювати. Тому краще не мучити себе і вибрати хорошу повільну мелодію, яка близька обом молодятам. Ще одним варіантом вирішення
цієї ситуації є постановочний танець. Зараз є достатня кількість хореографів, які за кілька занять можуть поставити нескладний, але ефектний танець. Перед початком танцю дружки прикрашають танцювальний майданчик створюючи образ серця чи то зі свічок, чи то з пелюсток троянд, чи в будь-який інший спосіб. Молодята заходять у середину цього серця і там танцюють. Всі весільні гості створюють велике коло навколо серця з молодим подружжям і, тримаючись за руки, танцюють. Це коло має символізувати родинне коло, єднання двох родин в одну велику, максимальну підтримку всієї родини для молодої сім`ї. Після танцю молодятам традиційно кричать: «Гірко!!!». Вони цілуються, а всі гості готуються до активної танцювальної програми. Весільний коровай Коровай, як неодмінний весілля, присутній завжди. Але кількох місцевостях залишилася його розрізання. Кілька слів про традиція виглядає.
атрибут тільки в традиція те, як ця
Короваї на весілля, як правило, два. Один випікається в родині молодого, другий – в родині молодої. Наприкінці третього застілля обидві мами (свахи) разом з дружбами починають різати коровай і роздавати гостям. Виглядає це так: один дружба роздає родині молодого, другий – родині молодої. Інколи дружби ще й разом виносять на підносі коровай і співають спеціальну переспівку. Кому роздавати – підказують мами. Дружба говорить приблизно такий текст: «З під зеленого дуба, де барвінок в’ється, від молодого та молодої коровай шлеться. Десь тут має бути стрийко з Канади з родиною. Гоп, гоп, гоп. Музиканти сто літ!» В одній руці він несе кавалок короваю, а в другій тримає імпровізований дзвіночок. Музиканти виконують щось пафосне.
Знімання вельона або кидання весільного букета На сьогоднішній день для завершення основної частини весільної забави практично на рівних використовують дві традиції. Це церемонія знімання вельона (розчіпчення, зав’язування) – український традиційний весільний звичай, і церемонія кидання весільного букета і підв’язки молодої – європейський звичай. Знімання вельона Музиканти виконують пісню «Горіла сосна». По центру танцювального майданчика ставиться стільчик. В деяких регіонах на нього кладуть подушку. На цей стільчик сідає наречений, наречена – йому на коліна. Всі незаміжні дівчата виходять наперед і стають в коло. Свекруха з дружками підходить до нареченої і, з допомогою дружок, знімає вельон. Після цього дістає хустину і пробує пов’язати її на голову нареченої. Остання три рази не дається. Після чого свекруха або дарує нареченій подарунок (зазвичай щось з ювелірних прикрас), або кланяється вже майже невістці. Далі пов’язує хустину молодій на голову, та вже не пручається. Це символізує зміну статусу молодої з дівчини на молоду господиню. З зав’язаною хустиною молода піднімається з колін молодого, кланяється свекрусі, цілує її і робить з нею кілька символічних танцювальних па тримаючи свій вельон на плечі свекрухи. Існує також звичай, коли наречена в цей момент дарує подарунки родині нареченого. Перетанцювавши зі свекрухою, молода знову кланяється їй, цілує і дарує подарунок. Далі підходить до свекра, кланяється йому, цілує його і робить з ним кілька символічних танцювальних па тримаючи свій вельон на плечі свекра. Перетанцювавши зі свекром, молода знову кланяється йому, цілує і дарує подарунок. Ця процедура повторяється зі всіма братами та сестрами, бабусями та дідусями нареченого. Тільки, якщо в нареченого є молода незаміжня сестра – їй вельон одягається на голову. А якщо в нареченої є незаміжня сестра – наступною до танцю запрошується
саме вона. Вельон, відповідно, одягається на голову. Далі наречена перетанцьовує з першою дружкою, другою дружкою і всіма незаміжніми дівчатами. Запрошуючи дівчину до танцю необхідно гарно поклонитись, поцілувати, одягнути вельон на голову, зробити кілька танцювальних па, знову поклонитись, зняти вельон і знову поцілувати. Перетанцьовувати потрібно зі всіма незаміжніми дівчатами навіть найменшого віку (навіть з дошкільнятами). Часом зустрічається звичай, згідно з яким наречена, після незаміжніх дівчат, перетанцьовує також з неодруженими хлопцями. Також в деяких місцевостях наречений сам знімає вельон з нареченої і, за кожну витягнуту з волосся гренадлю, або міцно цілує наречену, або кладе велику грошову купюру. Коли молода перетанцювала зі всіма дівчатами, вона складає в кілька разів вельон і, високо тримаючи його в руці, закриває очі, крутиться на місці, та кидає навмання дівчатам. Вважається, що хто з дівчат його зловить, той найближчим часом вийде заміж. В осучасненому варіанті цього звичаю нареченій знімають вельон, але кидає вона весільний букет. На такий випадок краще приготувати, максимально наближену до весільного букета, копію. Справа в тому, що оригінальний весільний букет має тверду і важку пластикову ручку, яка при невдалому кидку, може заподіяти серйозну травму. Коли знімати вельон? Згідно давніх весільних звичаїв наречена має перейти в нову добу вже без вельона, тобто до 00.00. Але, насправді, цього звичаю майже не дотримуються. Час для знімання вельона треба вибирати на весіллі. Коли гості починають активно розбігатися додому, або, якщо їх привезли автобусом з іншого місця, сплять на столах, треба швиденько починати церемонію знімання вельона. В іншому випадку
ризикуєте це зробити для 5-10 людей, котрі героїчно дочекаються цього моменту. І, звичайно, це дійство відбувається не раніше, аніж гості вийдуть з-за третього заходу за стіл. Кидання весільного букета та підв’язки молодої Західна весільна мода активно пускає своє коріння і в обрядову частину українського весілля. Все частіше та частіше можна побачити церемонію кидання весільного букета та підв’язки молодої. Виглядає це приблизно так: всі незаміжні дівчата стають під одну стіну в одну чи дві лінії. Молода, стоячи спиною до них, закриває очі і кидає їм через плече свій весільний букет. Завдання дівчат схопити його. Хто його схопить – той незабаром вийде заміж. Після цього в коло стають всі неодружені хлопці. Молодий сідає в центрі цього кола на стільчик. Молода танцює еротичний танець, ставить ногу на стільчик молодому між ноги і високо піднімає весільне плаття. Молодий зубами знімає з ноги підв’язку і кидає навмання нежонатим хлопцям. Хто з них зловив – той незабаром одружиться. Коли кидати весільний букет? Весілля за європейськими звичаями, як правило, довго не триває. Тому момент кидання весільного букету підв’язки молодої визначається відповідно до сценарію весілля. Звичайно ближче до завершення весілля. Якщо використовується змішаний варіант українського весілля з елементами європейських традицій, тоді і букет і підв’язка займають час, коли мав би зніматися вельон. Наступна частина весілля теж має свої варіанти: український класичний та європейський.
На традиційному українському весіллі після того, як молода кинула вельон, вся весільна громада разом співає „многая літа” молодим, батькам молодих, бабусям і дідусям, братам і сестрам, дружбам і дружкам, старостам і старостінам, всім гостям, які прийшли на весілля, весільним господиням і поварам, музикантам, фото та відооператору, словом всім, хто долучився до весілля. Після цього або танцюється родинний танець, або батьки та молоді запрошують гостей до столу випити„на коня”. Весілля на цьому може не закінчуватися. Активної подачі страв за столом вже не буде, але годину-дві ще можна потанцювати. На весіллі з яскраво вираженими європейськими обрядовими елементами, після кидання весільного букету та підв’язки нареченої, гості та молодята танцюють спільний танець в колі. Після чого активної танцювальної програми вже немає – під легку фонову музику гості розходяться додому. Розрізання весільного торта Після знімання вельона і зав’язування молодій хустини, часто відбувається розрізання весільного торта. Молодята, тримаючись за руки, разом беруть ніж, відрізають з торта першу скибку і кладуть її на блюдце. Це символізує їх першу спільну роботу, як молодої сім`ї. Тримаючи це блюдце в руках, маленькими ложечками годують один одного цією скибкою торта. Це має символізувати, що віднині вони один одному будуть дарувати тільки солодкі хвилини. Після цього торт розрізається і ним частуються всі гості. Джерело: Українські традиції
СУКНІ ТЦ “4 СЕЗОНА”
вул. Коцюбинського, 25 1-й пов. бутік №3
моделі (зліва направо) Ірина Приймак мейк: Ірина Самсоненко Карпович Жанна мейк: Ольга Воронюк зачіски: Альона Березюк фото: Ольга Ладова
СУКНІ ТЦ “4 СЕЗОНА”
вул. Коцюбинського, 25 1-й пов. бутік №3
моделі (зліва направо) Тетяна Козловська Олена Буравченкова мейк: Ольга Воронюк зачіски: Альона Березюк фото: Ольга Ладова
СУКНЯ ТЦ “4 СЕЗОНА”
вул. Коцюбинського, 25 1-й пов. бутік №3
моделі (зліва направо) Світлана Гребенчук, Анастасія Данилова мейк: Ірина Самсонова зачіски: Альона Березюк фото: Ольга Ладова
СУКНІ ТЦ “4 СЕЗОНА”
вул. Коцюбинського, 25 1-й пов. бутік №3
модель Олександра Данис мейк: Ірина Самсонова зачіска: Альона Березюк фото: Ольга Ладова
Традиции народов мира
Голландская свадьба
Современные голландские историки считают, что традиция готовить девушке приданное родилась именно в их стране. По этому поводу даже есть одна легенда. Существует поверье, что как-то богатая девушка влюбилась в бедного мельника. Ее родители выбор не одобрили, но им ничего не оставалось делать, как согласиться с ней, так как девушка за других парней замуж выходить не хотела. В итоге, во время свадебного торжества сторона невесты и вся ее родня пришла с многочисленными подарками, которые пригодились ей в хозяйстве. С тех пор, как считают ученые, пошла традиция готовить приданое для невесты. Раньше, когда родители невесты одобряли ее выбор, проводилась официальная помолвка, после которой парню разрешалось видеться со своей невестой в определенные дни недели, а именно, в среду и воскресенье. В настоящее время таких ограничений на молодых не накладывают. Как только брачный договор готов
и подписан, начинаются приготовления к свадьбе. Фасон свадебного костюма жениха не изменяется в течение уже нескольких поколений, а вот наряд невесты претерпевает изменения в покрое и стиле. Однако, остается неизменным его цвет, красивые свадебные платья всегда белые, как символ невинности и нежности девушки. Количество гостей в силу практичности и экономности голландцев всегда строго ограничено. Поэтому составление списков гостей на свадьбу довольно сложный процесс, так как надо выбрать именно тех людей из своего окружения, которых ты меньше всего хочешь обидеть. Бывают случаи, когда знакомые новобрачных, которых обошли и не пригласили на свадьбу, бывают так этим недовольны, что прекращают всяческое общение с молодоженами. Одной из главных отличительных особенностей Голландии в проведении свадеб является то, что свадебный банкет справляется до церемонии бракосочетания, а не после, как в большинстве стран.
Во время свадебного застолья в качестве десерта принято угощать гостей не свадебным тортом, а конфетами, которые называют «сахар невесты». Конфет за праздничным столом большое разнообразие. Считается, что если гостю попадется две одинаковые конфеты, то счастье не заставит долго ждать. Вообще «сахар невесты» является символом меняющейся натуры невесты. Из девушки она превращается в замужнюю женщину. Также на стол подают изысканное вино, которое именуют - «слезы невесты». Нередко, после долгого застолья, обилия вина и другой выпивки, разгоряченные гости веселят друг друга сами, устраивая различные представления и инсценировки. В народе существует поговорка о том, что «свадьба начинается с романтики, а заканчивается нижним бельем», и в этом есть доля правды. Гости, сменяя друг друга, показывают импровизированные сценки на различные жизненные ситуации, которые часто происходят между супругами. После свадьбы есть еще красивая традиция, когда новобрачные сажают вокруг своего дома цветы - лилии. Лилии символизируют расцвет счастья и любви. Нежные чувства, связавшие двух влюбленных, должны каждый год вспыхивать вновь и вновь, как и лилии, которые каждый год радуют глаз своим цветением.
вечiрнiх та випуск них суконь просп. Коцюбинського ТЦ “4 Сезони”, 2-й пов.,бутiк 20 ТЦ “Жовтень”, 2-й пов.бут.2-36
вечiрнiх та випуск них суконь
моделі (зліва направо) Крістіна Лабанська Ольга Шиманська фото: Віталіна Сідлецька
просп. Коцюбинського ТЦ “4 Сезони”, 2-й пов.,бутiк 20 ТЦ “Жовтень”, 2-й пов. бут.2-36
моделі (зліва направо) Марина Рябець Ліза Станкевич фото: Віталіна Сідлецька
вечiрнiх та випуск них суконь просп. Коцюбинського ТЦ “4 Сезони”, 2-й пов.,бутiк 20 ТЦ “Жовтень”, 2-й пов.бут.2-36
моделі (зліва направо) Юлія Байда Анастасія Асадчих фото: Віталіна Сідлецька
вечiрнiх та випуск них суконь просп. Коцюбинського ТЦ “4 Сезони”, 2-й пов.,бутiк 20 ТЦ “Жовтень”, 2-й пов.бут.2-36
моделі (зліва направо) Олена Хансон Вікторія Охота фото: Віталіна Сідлецька
Традиции народов мира
Самые необычные любовные и свадебные традиции
Истории любви зачастую принимают удивительное множество форм. Мы расскажем о самых необычных свадебных и самых романтических любовных традициях со всего мира, от милых до откровенно мерзких. Ежемесячный День святого Валентина в Южной Корее В Корее не просто празднуют День святого Валентина – по сути, 14-е число каждого месяца носит особый романтический смысл. Наряду с Днем одиночек, Днем прощения и Днем объятий, существует день для празднования, неважно какого, вашего статуса в отношениях. Чемпионат мира по тасканию жен Каждый год влюбленные со всего мира собираются в деревне Сонкарьяви в Финляндии, чтобы принять участие в причудливом спортивном событии. С женой или подругой (не обязательно быть супругами), закинутой на плечи, мужчины соревнуются во множестве испытаний. Победитель, наряду с престижным званием, получает столько пива, сколько весит его партнерша. Свадьбы на могилах в России Ступеньки Могилы неизвестного солдата в Москве являются местом посещения свадебных процессий, которые фотографируются и пьют шампанское, пока жених и невеста возлагают цветы к могиле в знак уважения. Китовый зуб в подарок Считаете, это нелегко – шататься по магазинам в поисках идеального подарка на свадьбу? Как насчет такого: на Фиджи принято просить руку и сердце возлюбленной, презентуя будущему свекру табуа (китовый зуб)? Потому что, согласитесь, это не настоящие искренние чувства, пока ты не нырнул на сотни метров вглубь океана, не поплавал с самым большим млекопитающим планеты и не вырвал у него зуб голыми руками. Украденные невесты в Кыргызстане Старая кыргызская пословица говорит, что слезы на свадьбе сулят счастливый брак. Возможно, именно это объясняет то, что многие родители
похищенных невест дают согласие на брак по принуждению (не смотря на то, что это незаконно с 1991 года). Если девушка должна исчезнуть, и это случается, много решимости и мужества потребуется похитителю, чтобы приложенные усилия принесли хоть какие-то плоды. Музей расставаний в Хорватии Эта странная и изумительная выставка в Загребе представляет собой причудливую коллекцию амурных сувениров и случайных личных вещей, подаренных друг другу влюбленными со всего мира и оставленных после разрыва отношений. «Осквернение» невесты В этой несколько грубой предсвадебной традиции будущую невесту, а иногда даже и жениха, забрасывают всеми видами отвратительных продуктов, начиная от тухлых яиц, до патоки и рыбы, и заставляют маршировать по улицам. Шотландцы убеждены, что такое унижение благоприятствует лучшей подготовке к семейной жизни. Это, без сомнения, привносит новое значение понятию «невеста с незапятнанной репутацией». Замочки любви в Италии Вдохновленные книгой Федерико Моччиа и фильмом «Я хочу тебя», многие начали прикреплять «замки любви» к мосту Понте Мильвио в Риме. Сейчас это стало всемирно известным явлением, пары прикрепляют замки – часто с несмываемыми надписями провозглашения их любви – и выбрасывают ключи в реку как символ неразрушимой любви и преданности друг другу. Однако эти амурные побрякушки в последнее время вызывают много споров, в частности, в Париже, где помимо того, что они являются, пусть и весьма поэтичным, бельмом на глазу, они также стали угрозой для окружающей среды и должны быть сняты. Туалетная традиция Борнео Одно племя на Борнео, которое славится одними из самых трогательных и милых свадебных обрядов, также имеет один из самых будоражащих и мерзких обычаев. После самого важного дня в жизни новобрачным не разрешено жить в их
собственном доме и даже пользоваться ванной комнатой. Странная традиция нахождения под постоянным наблюдением и ограниченный рацион, как считается, приносят паре счастье в браке. Балкон Джульетты в Вероне, Италия Давайте переместимся назад во времени, к величайшей истории любви. Каждый год тысячи людей стекаются к Каза де Джульетта в Вероне, зданию 14-го века, которое считается домом семьи Капулетти (не считая того, что эти персонажи были вымышлены), для того, чтобы добавить любовные рисунки и надписи обожания на стену внутреннего двора, где за белокурой Джульеттой ухаживал Ромео. Шаг в хижину соблазна Думаете, у Вас в детстве были клевые родители? Да ладно! Некоторые африканские племена обеспечивают дочерей «хижинами соблазнения» для утех с потенциальными поклонниками вдали от родительских глаз. Схожие традиции существуют и в Камбодже, где неженатых подростков даже поощряют пользоваться такими хижинами, чтобы узнавать множество партнеров, как в социальном, так и в сексуальном плане. И все это ради поиска настоящей любви. Куриная печень предскажет судьбу Вы все слышали о разрезании торта, а как насчет разрезания курицы? У помолвленных пар народа даур в Китае есть традиция потрошить курицу и проверять ее печень. Если печень здорова, это хорошее предзнаменование и назначается дата свадьбы. Если нет, пара должна продолжать свои поиски пророческой печени. Слезы счастья в Китае Конечно же, принято немного всплакнуть на свадьбе, но за месяц до – это перебор. Будущая невеста народа туцзя в Китае начинает свои рыдания за месяц до свадьбы в течение часа каждый день. Позже к ней присоединяется мать, и далее, пока все женщины семейства не начнут проливать ритуальные слезы. Несмотря на рыдания, это радостный праздник и, говорят, что женский плач звучит практически как песня. Выбор леди на празднике в Геревуле На ежегодном Фестивале ухаживаний мужчины племени водабе фула в Нигерии надевают замысловатые костюмы, наносят макияж, поют и танцуют в попытке завоевать расположение невесты. Эта традиция уникальна тем, что именно женщины в конце всего этого представления делают выбор.
Кукла невесты Простой и милый обычай в Пуэрто-Рико сопровождается тем, что на свадебный стол усаживают куклу в виде невесты, увешанную украшениями. К концу празднования гости забирают эти украшения в качестве сувениров в знак любви и благодарности. Белый день в Японии На День святого Валентина в Японии именно женщины покупают шоколад и подарки мужчинам. Но не переживайте, дамочки: месяц спустя наступает Белый день, когда парни должны раскошелиться на девушек, если их чувства взаимны. Да, мы не забыли упомянуть, что они должны потратить в два раза больше? Ложка любви в Уэльсе Эта очаровательная валлийская традиция привносит совершенно новый смысл понятию уб«ЛОЖ»ить. Ухажер дарит своей возлюбленной резную деревянную ложку в знак того, что он будет всегда кормить и обеспечивать её. Если чувства не взаимны, ложку возвращают (что, безусловно, неловко), а если «ублажение» удачно, возлюбленная должна носить её на шее в течение нескольких дней. Фестиваль свиданий в Гадамесе Когда сбор урожая походит к концу, в Гадамесе, Ливия, местные жители стекаются в старый квартал, внесенный, кстати, в список Всемирного наследия ЮНЕСКО, чтобы насладиться плодами своего урожая. В течение фестиваля можно увидеть множество свадебных церемоний, проводимых в преддверии празднования совершеннолетия молодежи. Балы холостяков и старых дев в Австралии Очень ценимые австралийцами балы холостяков и старых дев предлагают редкую возможность молодежи выбраться из тени для общения – это официальная версия. С другой стороны, сопровождающие балы пьянки, опасные выходки и случайные связи являются поводом для страховых компаний попытаться закрыть их. Но под слоем грязи и разврата эти мероприятия заполняются типичной жизнерадостностью и представляются своеобразным обрядом посвящения во взрослую жизнь для молодых людей из малонаселенной местности, которые частенько живут в уединении. «Роскошная» греческая свадьба Известные своим энтузиазмом греческие свадьбы, несомненно, под нашим пристальным вниманием. В особенности прекрасной традицией
является первый свадебный танец, когда гости прикрепляют деньги к одежде жениха и невесты и оставляют их кружиться, окутанными этим декоративным бумажным потоком. Наблюдать данный обряд считается честью для гостей. Тату из хны Ключевой особенностью арабских и африканских общин является обычай женщин суахили украшать себя перед свадьбой замысловатыми узорами из хны. Рисунок символизирует красоту, женственность и достоинство невесты, и, естественно, она может похвастаться наиболее искусными рисунками, в отличие от своих подружек и матери, например. Помимо эстетического назначения, эти тату раскрывают чувственный потенциал культуры суахили, так как часто узоры содержат инициалы жениха на секретном месте на теле невесты. Больше – значит, лучше Вы никак не можете сбросить эти последние несколько килограммов перед самым важным днем? А вот в Мавритании больше – значит, лучше. Более крупная жена символизирует богатство, которое можно привнести в изобилии в эту семью. К сожалению, все не так замечательно, как звучит: многие женщины в Мавритании страдают от ожирения. Сегодня этот обычай находится под контролем общественности, что привело к принятию мер по защите женщин и детей на государственном уровне. «Синг-синги» горы Хаген В непроходимых джунглях Папуа-Новой Гвинеи вы сможете встретить удивительное красочное представление какофоний и ухаживаний. Туземцы раскрашивают свои тела и наряжаются в разноцветные костюмы с перьями в попытке произвести впечатление на потенциальных возлюбленных. «Синг-синг» – это ритуал подражания брачному танцу райской птицы в проявлении любовных эмоций. Деревце для меня Некоторые невезучие девушки в Индии рождаются в астрологический период, когда Марс и Сатурн находятся в «седьмом доме». Ну и что с того, спросите вы? По большому счету, это значит, что они прокляты. Считается, что эти несчастные, известные как манглики, приносят раннюю смерть своим мужьям. Единственным спасением для манглики является замужество с деревом, и только срубив его, можно снять проклятье. Туалетная традиция Франции
В странной, чудной и совершенно мерзкой традиции французских новобрачных поили остатками со свадебной вечеринки прямо из унитаза. К счастью, этот обычай недолго существовал в полной мере, но не удивляйтесь, если вы столкнетесь с женихом и невестой за романтическим ужином с шоколадом и шампанским, поданным на чем то, внешне похожим на унитаз. О, как романтично! Избитые ступни жениха В Корее является обычным делом избивать ноги жениха рыбой и стеблями тростника в ночь перед свадьбой. Предположительно, этот акт жестокости доказывает силу и характер жениха. Сбежавшие влюбленные в Шотландии Когда заключение брака в Англии в 1754 году стало незаконным для лиц, не достигших 21 года, юные влюбленные вышли из положения, просто пересекая границу с Шотландией, где закон не действовал. Будучи первой деревушкой на их пути, Гретна Грин стала излюбленным местом для сбежавших пар. И по сей день, около 5000 пар посещают это место каждый год, чтобы связать себя узами брака и вновь произнести свои клятвы любви. Прыжки на метле Обычай южных американцев «прыжки на метле» означает, что новобрачные рука об руку прыгают вокруг церемониальной метлы, которая символизирует начало их совместного путешествия в новую, семейную жизнь. Рожденная в период рабства, когда свадебные клятвы и церемонии афроамериканцев не были признаны, эта скромная традиция отдает дань уважения богатому и значительному наследию афроамериканцев. Соленый хлеб для романтических снов В канун празднования Дня святого Саркиса, покровителя молодых и влюбленных, незамужние армянки съедают кусочек соленого хлеба в надежде увидеть пророческий сон о своем будущем муже. Не воспринимаемая особо всерьез идея заключается в том, что мужчина, который принесет тебе воду во сне, и окажется будущим избранником. Это также объединяющий женщин всей семьи ритуал, в котором они делятся сновидениями и толкуют их. Схвати себе половинку Подхваченный из яркого телевизионного шоу Великобритании «Моя большая цыганская свадьба», этот спорный обычай представляет собой то, что юные цыгане выбирают себе партнеров противоположного пола и пытаются вытащить их из толпы, чтобы насильно поцеловать в несколько грубой для этого манере.
Источник: www.lonelyplanet.com
Black and White от
17 сентября, в городе Житомир, в ресторане «Барбарис» свадебный портал Wedding.ua провел вечеринку в стиле Black and White.
На вечеринке собрались всевозможные ивесторы и лидеры свадебного бизнеса Житомира и других городов Украины. Вечеринка проходила в стиле Black and White tie c элементами креатива (за оформление отдельное спасибо агенству Мон амур). Ведущий вечера Антон Панарин и ди-джей Sasha Sidney задавали общий настрой вечеринки Black and White party с Wedding.ua. На празднике, также, выступали фокусник и шоумен Виталий Лузкарь, певица Катя Новик, саксофонист Игорь Поплавский и танцевальный балет “Fly”. Студия GOODFRAME PRODUCTION проводила фото и видеосъемку вечера.
на фото: Аліна Файдун мейк: Марія Руденко зачіска:Ольга Нищенко фото: Ірина Юзькова
на фото: Таісія Пастухова мейк: Марія Руденко зачіска: Катерина Третяк фото: Ірина Юзькова
БУТОНЬЄРКА
СУЧАСНИЙ АКСЕСУАР ВЕСІЛЬНОГО ВБРАННЯ НАРЕЧЕНОГО ЧИ ДАВНО ЗАБУТА ТРАДИЦІЯ?
Що ж таке бутоньєрка і яким чином вона пов’язана із весіллям?
Бутоньєрка (фр. boutonniere) - одна або декілька квіток або бутонів (зазвичай троянди або гвоздики) в петлиці, аксесуар чоловічого костюму. Зараз бутоньєрку носять лише рідкісні індивідуальності, що підкреслюють свій стиль. За часів Французької революції червона гвоздика в петлиці дворян, що піднімалися на ешафот, символізувала їх безстрашність. На початку XIX століття бутоньєрка стала розпізнавальним знаком дозвільних денді. Без квітки в петлиці, наприклад, не з’являвся на публіці Оскар Уайльд. В наш час бутоньєрка зустрічається у святковому чоловічому костюмі (наприклад, на весільних урочистостях, на танцювальних балах). Якщо раніше, в якості прикраси використовували одну квітку, зрідка прикрашену різноманітними травами, то зараз бутоньєрка - це ціла композиція з квітів, яка може бути доповнена різноманітними дрібницями: намистинками, сіточкою, гілочками або навіть ягодами. Звичай використання бутоньєрок на весіллі походить ще з часів стародавнього Риму, де наречена на знак любові приколювала до одягу жениха квітку зі свого букета. Пізніше, у слов’ян, наречені плели вінки для своїх суджених. Бутоньєрку наречений прикріплює на лівий лацкан або кишеню костюма. Однак, якщо Ви замовляєте бутоньєрки для всіх гостей, то традиційно ті, хто одружена чи одружений - чіпляють її праворуч, ті хто ні - зліва. Існує традиція, за якою бутоньєркою прикрашає своє плаття наречена. Наречені прикріплюють бутоньєрку на корсет по лінії декольте (збоку, в центрі) або навіть на спідницю сукні. Немає особливих вимог до того, які повинні бути бутоньєрки. Але, звичайно, краще виділити нареченого і підібрати для гостей бутоньєрки трохи менші і скромніші. Можна так само замовити бутоньєрки, що складаються з таких же кольорів, що й у нареченого, але інших відтінків. Ви можете підібрати бутоньєрку для свідка під колір вбрання свідка. На деяких весіллях, з метою економії, для свідків купують бутоньєрки зі штучних квітів. Зазвичай бутоньєрку прикріплює наречена після викупу. Наречений дарує їй букет, а вона, на знак любові прикріплює йому квітку. Цю традицію можна обіграти помістивши бутоньєрку в букет нареченої, так щоб вона, як в стародавні часи - подарувала майбутньому чоловіку квітку з свого букета. За традицією - бутоньєрка повинна залишатися в будинку, як сімейна реліквія. ведучий.com
на фото Ольга Вацлава стиль ВоронДелюкс фото Микола Ковальчинський на фото: Ольга Кравець, Тетяна Войчак стиль ВоронДелюкс фото Микола Ковальчинський
Офіційний представник: м. Вінниця, вул. Соборна, 28 офіс 304, 3-й пов.
на фото: Діана Бірюкова, Тетяна Гуменна стиль ВоронДелюкс фото Микола Ковальчинський
Романтика, любов...
Солона кава.
Він зустрів її на вечірці. Вона була настільки чарівна, що багато хлопців Задивлялись на неї, в той час, як він був посереднім та звичайним і не привертав нічиєї уваги. Під кінець вечірки він випадково зустрівся з нею і запросив випити кави разом з ним. Дівчина була здивована, але ввічливо погодилась. Вони зайшли в затишну кав’ярню. Він так нервував, що боявся промовити й слово, а вона почувала себе некомфортно і мріяла швидше піти додому. Раптом він попросив офіціанта: «Принесіть, будь ласка, кави з сіллю». Всі навколо здивовано озирнулись на нього - який дивак! Він густо почервонів, посолив свою каву і випив її. Вона запитала серйозно: «Чому у вас така дивна звичка?» І він відповів: «Коли я був маленьким хлопчиком, я жив біля моря, я любив гратися на узбережжі і відчувати присмак моря - солоний і терпкий. З тих пір я завжди п’ю солону каву і кожен раз згадую своє дитинство та рідне місто, за яким я так сильно сумую, я думаю про батьків, які й досі живуть там.» Слухаючи його, вона не могла стримати сліз, він глибоко зворушив її. І вона зрозуміла, що це його справжні почуття, які йдуть від самого серця. «Людина, яка так відкрито і щиро говорить про свою тугу за рідними, дійсно любить свій дім та піклується про нього», - думала вона. І дівчина теж почала говорити, вона розповідала про свою батьківщину, про дитинство і сім’ю. Це була справді цікава та захоплююча розмова, вона стала початком їх романтичних відносин. Молоді люди продовжували зустрічатись. Дівчина зрозуміла, що цей хлопець - саме той, хто їй потрібен: терпимий, добрий, теплий та турботливий. Він був таким хорошим, а вона ледве не втратила його. Спасибі солоній каві! Їх історія стала справжньою чудовою історією кохання: принц одружився з казковою принцесою і вони жили дуже щасливим життям. Кожного разу, коли вона варила каву для нього, додавала трішки солі, саме так, як він і любить. Через сорок років він помер і залишив листа для неї: «Моя найдорожча, пробач мене, прости за мою брехню, довжиною в життя. Єдина неправда за все наше життя - це те, що я люблю солону каву. Пам’ятаєш наше перше побачення в кав’ярні? Я тоді дуже нервував, і насправді я хотів цукру, але чомусь попросив солі. Тоді було важко щось змінити і я просто почав говорити. Я навіть не сподівався, що ми можемо бути разом. Я багато разів намагався сказати тобі правду, але я дуже боявся цього. І я пообіцяв собі, що більше ніколи тобі не брехатиму. Тепер я помираю і вже не боюсь нічого, отже я говорю тобі правду: я не люблю солону каву, вона дуже гидка на смак. Але я пив її все своє життя, з тих пір, як зустрів тебе і ніколи ні на одну хвилинку не пожалкував про будь-яку річ, яку я зробив для тебе. Те, що ти була зі мною, - це найбільше щастя мого життя. І якби я міг жити вдруге, я все одно хотів би зустріти тебе і прожити з тобою все життя, навіть якщо б я знав, що знову буду пити каву з сіллю.» Останній його лист став зовсім мокрим від її сліз. Іноді, коли її питають, яка на смак солона кава, вона відповідає: «Вона солодка.» http://www.obruchka.ua
Love-story наших читачiв
“Саме гори подарували мені любов...”
Часто зустрічі закоханих є досить банальними чи класичними: познайомились на вулиці, в клубі, під час навчання. Наші ж стосунки почались в горах... Саме гори подарували мені любов не лише до себе, але і до іншої людини, яка з часом стала частиною мене. Людина з великої букви, в очах якої можна потонути. Знайомі до цього були кілька років, коли вперше побачила, то в душу запали його... повіки. Такі красиві, закручені, кожна б дівчина позаздрила. А потім став моїм Учителем. Навчив всього, що знає і вміє в туризмі, а тепер і не лише в спорті. Повів вперше в Карпати, та і дотепер водить в гори. Як він каже «ти мій хвостик». Потім був технічний зимовий похід в Крим, я піддалась на провокацію, залізла погрітись в спальник. Не дивуйтесь, бо взимку буває трохи некомфортно. А Л. був такий гарячий... Ще б пак з температурою 39 градусів. Але ми пройшли не лише похід, пройшли разом багато кілометрів спільної дороги життя. Продовжуємо йти. Обоє любимо активний відпочинок і завжди по можливості не просто йдемо на пікнік, а беремо мотузки, лазимо, сплавляємось на катамаранах, берем лідоруб і б’ємо замерзлі скелі. Він - моя найкраща страховка і завжди може розраховувати і на мою підтримку. Бо люблю, бо знаю, що незважаючи ні на що, підтримаю, допоможу, вислухаю чи навпаки помовчу. Так, звичайно у нас не все гладко буває, я вперта, він зі своїми «мухами». Іноді думаєш, що тримає поруч... Буває відповіді не має, а буває він сам змушує повірити в Нас. Розкритись назустріч коханню, довіритись, оголити душу. Розламати своє існування і віддати Йому. Молитись за здоров’я і Вірити. Безмежно вірити в те, що все вдасться...в обох. Він Рицар, а я прикриваю тил. Притискатись щокою до його, вві сні лоскотати волоссям, а він так награнно буде його забирати... Знати положення кожної родимки чи шраму на його тілі, ледь торкатись кінчиками пальців чудових довгих повік. Погладжувати біляве волосся кольору спілої пшениці. В його долонях може поміститись моя душа... Ні не тому що вона маленька, або долоні великі, вона там гріється, зібравшись в клубочок... Жити ним, бути з ним, але бути вільною в своїх починаннях, захопленнях. І тоді розумієш, що все по коліно, бо разом, пройшовши через втрати і надбання, образи і подарунки, неправду і довіру, відчай і віру, злість і закоханість, розумієш, що ця людина дуже багато значить. Любиш не за щось, а незважаючи ні на що. Та навіть банально, можливо подитячому підбираєш імена колись майбутнім дітям, щоб вони були співзвучні з його... От воно щастя, солодке як варення із кульбабки, але потрібно розтягувати задоволення, бо може стати приторно солодко...
Love-story наших читачiв
Случайности-не случайны!!!!
Однажды приходит день, и ты понимаешь — вот он. Тот человек, который тебя цепляет. Так ярко и глубоко, словно впервые. И ты забываешь прошедшие минуты разочарований и потерь. Забываешь, ощущая вновь чуткую струну между вами…. которая реагирует на любые колебания… песни с первых аккордов уносят в нирвану… каждое «привет» вызывает улыбку… а ожидание встречи, как наркотик, от которого закипает кровь.. И вот ты видишь Его. Глаза в глаза… ощущая дыхание..в унисон с твоим. Это именно тот момент, когда одиночество уходит…и ты счастлив. Словно на краю пропасти… и не боишься сорваться. …в этот момент абсолютного счастья. И хочется…непременно ЛЮБИТЬ. В каждом вдохе и выдохе, в каждом взгляде и жесте, просыпаясь и засыпая, прощая и забывая, приходя и уходя, улыбаясь и плача — ЛЮБИТЬ. Любовь — это действие. Она меняет все и всех. И если живешь, неся в себе ЛЮБОВЬ, вкладывая ее во все, чего касаешься — ЖИЗНЬ никогда не будет наполовину, чего МЫ искренне всем Вам желаем!!!!!!!! Валерия и Андрей
www.dibrova.vn.ua Р Е С ТО Р А Н
DIБРОВA ПРИ АС ГЛАШАЕМ ПРОВЕСТИ У Н свадьбу,банкет,выпускной вечер, корпоративы или другое торжество БАНКЕТНЫЙ ЗАЛ 120 МЕСТ Режим работы:
12.00-24.00 КУХНЯ: УКРАИНСКАЯ, ЕВРОПЕЙСКАЯ
ул. Салтыкова-Щедрина, 110 (район Корея)
(0432)
35-32-07
(0432)
66-04-26
Мы почему-то охотнее верим в чужие чудеса и чудесные истории знакомства. И когда слушаем историю невероятного знакомства лучшей подруги с любимым, вздыхаем: «Со мной такого никогда не произойдет». Чтобы настроить вас на оптимизм я решила поделиться историями знакомства из жизни своих близких. До этих событий они тоже часто повторяли: «Со мной такого никогда не произойдет».
Д
т й а ав
и р е ев
ч в ть
! а с е д у
Любви все места покорны Одна моя подруга переживала развод. Я придумывала нам развлечения, как могла. Был обычный пятничный вечер. Мы компанией собирались в ночной клуб. Подруга идти не хотела – настроение было не то, но погулять согласилась. Дошли до развлекательного заведения. К слову, в студенческие годы мы частенько его посещали, но на тот момент не были там лет пять, в том числе и подруга. Решили идти. И на первый же медленный танец мою подружку пригласил молодой человек, которого она заприметила еще у барной стойки. На следующий день они встретились снова. Уже по приглашению молодого человека. А потом на следующий. И на после следующий тоже. И так уже четыре года встречаются. Последние два исключительно на законных основаниях, о чем свидетельствуют штампы в паспортах. К слову, потом Алексей – муж подруги – рассказывал, что в тот вечер в клуб тоже не собирался. Поехал за компанию с другом, у которого был день рождения, но праздничного настроения не наблюдалось. Он решил развеяться, позвонил Алексею – такому же, как он сам, холостяку в компании. Но судьба преподнесла подарок не имениннику. Кстати, друг мужа моей подруги тоже нашел свое счастье. И не иначе, как чудесной историей знакомства в интернете, эту встречу не назовешь. На его страницу в одной из социальных сетей зашла девушка. Молодой человек
на гостей обычно внимания не обращал, а тут решил заглянуть на страницу девушки – очень уж понравились ее глаза. После просмотра фотографий не удержался и написал короткое сообщение: «Вы очень красивы». Когда пришел ответ – «Спасибо» — стал ругать себя, что ввязался в Интернетпереписку. Но глаза девушки покоя не давали. Написал что-то еще, прекрасная незнакомка ответила. Через две недели активной переписки было решено встретиться. Девушка, кстати, жила за 300 км. Но поехал. С тех пор они не расстаются. Недавно отметили первую годовщину брака. И положили традицию – каждый год встречать этот день в другой стране. С первым семейным юбилеем поздравили друг друга в Праге. На вторую годовщину брака планируют отправиться к морю. Вот такая чудесная история знакомства в интернете. Мой родной брат встретил свою жену в командировке. Причем на служебном задании находилась и она. Ребята работали в разных городах менеджерами в одной крупной сотовой компании и приехали в один день в командировку. Столкнулись у корпоративной квартиры. Руководитель направления собирал всех по одному адресу для последующего расселения (командировка была рассчитана на три месяца). Длинноволосая смешливая девушка сразу понравилась моему брату. Поселили их на одном этаже. Сначала общались исключительно по работе, да и Яна (так зовут невестку) переживала несчастную любовь, поэтому относилась к моему брату
только как к другу. Но однажды сердце сказало: «Это он!» А к концу командировки им двоим и вовсе предложили остаться в этом южном городе. На неопределенное время, а по факту на пять лет. Ребята успели пожениться и приобрести квартиру с окнами на море. Планируют ребенка. Любовь – опасная штука. В этом убедилась на личном примере еще одна моя подруга. Вот её история знакомства. Спутника жизни она встретила в кафе. Когда подруга проходила мимо столика, где он сидел с друзьями, молодой человек случайно задел локтем чашку с горячим шоколадом. Содержимое красиво отпечаталось на юбке моей подружки. Парень начал извиняться и пригласил девушек (подруга была с сестрой) присоединиться к ним. Случилось все, кстати, в Валентинов день. Теперь это их главный праздник. Не могу не рассказать историю знакомства моих родителей. Случилось это в далеком 1978 году. Гуляли на свадьбе – мама свидетельницей со стороны невесты, папа – жениха. Оба были свободны, но искры
между ними не промелькнуло. Напротив, не понравились друг другу. Через год они также встречаются на свадьбе свидетелями. Оба были удивлены и тут уже внимательнее пригляделись один к другому. Через полгода появилась новая семья. Если веришь в чудо любви, то оно обязательно произойдет. Стоит только открыть свое сердце. Вам ведь тоже не нравится стучаться в закрытую дверь? Поэтому помогите Судьбе найти для вас половинку. Для этого достаточно искренней веры в то, что она обязательно поджидает рядом. С цветами, горячим шоколадом, а то и просто не может найти нужного адреса, а здесь вы подвернулись. Конечно, поздним вечером отвечать на вопрос незнакомца, как пройти к библиотеке все же не стоит. Хотя… Куртка нас связала Встретить настоящих друзей – такая же большая удача в жизни, как найти вторую половинку. И для этого никаких чудес не жалко. Так, есть у меня две подруги, обе очень любимые, с которыми мы познакомились в поезде. Маршрут был отпускным – к
морю. Девушки знали друг друга давно. Я оказалась третьей в купе. Конечная точка путешествия у нас была разной, но садились мы в одном городе. За эти часы в поезде так сдружились, что к моменту прощания казалось – знакомы много лет. Обменялись телефонами и договорились по возвращении домой созвониться. Я набрала одной из девушек первой. Каким же было наше удивление, когда выяснилось, что мы живем в одном подъезде (!), только я на пятом этаже, а она — на 11. С тех пор мы дружим, хотя живем уже даже в разных городах. Я переехала. Хорошо, что расстояние между ними небольшое и есть возможность общаться не только с помощью телефона или социальных сетей. Одна знакомая нашла хорошую подругу в суде. Рассматривалось дело по затоплению моей знакомой соседа с нижнего этажа. Девушка отстаивала свои права самостоятельно, пытаясь доказать, что причиной затопления стало несвоевременное реагирование управляющей компании на ее заявление. Интересы ЖЭУ представляла юрист. И хотя свою правоту моя знакомая так и не доказала, зато завязала дружбу с хорошим во всех отношениях юристом. Они как-то вышли из суда вместе, моя знакомая была на машине, предложила подвезти. По дороге разговорились, обменялись телефонами. Спустя время, когда страница жизни с затоплением была уже закрыта, моей знакомой не хотели возвращать деньги в магазине за возврат бракованной вещи. И тут девушка вспомнила о знакомой-юристе. Позвонила ей уточнить правомерность действий продавцов. Та дала отличную консультацию и предложила встретиться. Уже несколько лет они дружат и даже одна была у другой свидетельницей на свадьбе. Есть у меня две подруги. Я сначала познакомилась с одной, а потом уже она свела нас втроем. Между собой они дружат давно, с тех самых пор, как перепутали куртки в гардеробе ночного клуба. Они были совершенно одинаковыми. То, что на ней чужая вещь, одна из девушек поняла перед входной дверью в квартиру – ключи в кармане были не ее. Пришлось будить
родителей. Но суть не в этом. Вместе с чужими ключами девушка обнаружила чек на оплату услуг сотовой связи. Утром позвонила по указанному номеру. На другом конце провода о случайном обмене
тоже уже знали. Только ситуация там была сложнее. Девушка квартиру снимала. Чтобы попасть в нее, пришлось ждать утра на лестничной клетке и звонить хозяйке с просьбой выдать другие ключи. Для обмена куртками договорились встретиться в кафе. Обе долго смеялись над нелепой ситуацией. Как так получилось, не изучено до сих пор. Зато раскрыты прекрасные кулинарные таланты одной (а потому холодильник другой «знаком» только с обезжиренными йогуртами и зелеными яблоками) и прекрасный вкус другой (поэтому перед другой барышней больше не встает вопрос, что надеть – подруга всегда гардероб поможет подобрать), налажен обмен журнальными новинками и есть стимул для регулярных походов в спортзал – абонементы покупают сразу обе девушки. И знают, что идти надо, ведь другая ждет. Обращайте внимание по сторонам. Есть вероятность встретить настоящего друга, который и в огонь, и воду, и вообще за вас горой. А уж вы ему и по серьгам, и манну небесную. На том настоящая дружба и строится. Даже начатая с невероятного знакомства, чуда. С уважением, Оксана Чистякова, при поддержке сайта sun-hands