13_05_2021 by Запорізька правда

Гроші не на фарбу, а за правду!

6-13.05.2021

ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА газета ГО «КЛУБ ДРУЗІВ «ЗАПОРІЗЬКОЇ ПРАВДИ»

1 р. Сто

9 р. Сто

ЧЕТВЕР, 6-13.05 2021 РОКУ № 17-18 (23955-56)

Ціна договірна www.zp-pravda.info

ДЕНЬ МАТЕРІ

ЩАСТЯ ВИМАГАЄ ЗУСИЛЬ. І СМІЛИВОСТІ.

Мама – єдина в світі людина, чиє життя до останнього подиху присвячене дітям. І байдуже, скільки нам років, – поки живі наші батьки, – ми діти. Мамі небайдужий кожен наш крок, важливий кожен вчинок. Материнське серце переживає наші злети і падіння гостріше, ніж свої власні. Допоки ми любимо і бережемо своїх матерів – все буде добре: і вдома, і в Україні. СТОР. 8

ФРАЗА ТИЖНЯ: Найбільша сила матері полягає в доброті і ніжності її серця

події факти коментарі

6-13.05.2021

НЕБЕЗПЕЧНО

ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ ДТЕК ЗАГРОЖУЄ ЕНЕРГОСИСТЕМІ УКРАЇНИ — СБУ

ЧЕСТЬ ПРОФЕСІЇ-2021

ЗАПОРІЗЬКА ЖУРНАЛІСТКА КАТЕРИНА ШЕВЧЕНКО У ШОРТ-ЛИСТІ НОМІНАЦІЇ «НАЙКРАЩА АНАЛІТИКА В ЛОКАЛЬНОМУ МЕДІА» У запорізькій медійній спільноті Катерину Шевченко добре знають під прізвищем Рождественська. Дівчина працює на інтернет-видання «Запорізький центр розслідувань». Високої оцінки фахового журі удостоєна її робота «Небезпечні відходи, недопуск перевірок і порушення: що приховує сміттєвий полігон Запоріжжя».

Запорізька ТЕС, що входить в структуру холдингу ДТЕК Ріната Ахметова, порушує законодавство в сфері виробництва електроенергії, це може дестабілізувати енергетичну систему України.

Про це повідомляє Liga.net посилаючись на лист заступника голови СБУ Сергія Андрущенко до Кабінету міністрів України. У листі вказується, що за останні 12 років відбулося 4 аварійних відключення енергоблоків, через які на електростанції повністю або частково зупинялося виробництво електроенергії. Причини аварії почала вивчати спеціальна комісія, в яку ввійшли представники ТЕС, Держенергонагляду та Укренерго. Комісія виявила такі порушення, які впливають на надійність її роботи: • недоліки проектної схеми електричних з’єднань з підстанцією Запоріжжяобленерго • застаріле і ненадійне обладнання на ТЕС і запуск на електростанції після капремонту енергоблоку №2 з порушенням правил технічної експлуатації Також повідомляється, що Запорізькій ТЕС нібито рекомендували реконструювати ряд своїх об’єктів, але «фактично жоден з них не доведений до реального втілення». «Ненадійна робота Запорізької ТЕС підсилює загрозу операційної безпеки Об’єднаної енергетичної системи України і порушує безпеку поставок електроенергії», - заявили в СБУ. У листі рекомендують Кабміну доручити Міністерству енергетики розробити програму з реконструкції та модернізації Запорізької ТЕС. Викладені в листі заступника голови СБУ тези в ДТЕК вважають «односторонніми, упередженими і такими, що не базуються на офіційному акті розслідування». «Всі першочергові ремонти та реконструкції, які визначила комісія для ТЕС, були виконані» - відзначили в прес-службі ДТЕК. У холдингу уточнили, що аварійне відключення, яке сталося в цьому році на Запорізькій ТЕС, стало наслідком короткого замикання на підстанції Луч Запоріжжяобленерго, про що нібито йдеться в акті розслідування спецкомісії. «Внаслідок замикання пошкодився діодний міст на ДТЕК Запорізька ТЕС, спрацював захист автотрансформаторів, і енергоблок №2 теплоелектростанції відключився від мережі. В результаті припинилося енергопостачання споживачів, і відключилися енергоблоки №3 та №4», - йдеться в повідомленні компанії. У ДТЕК також додали, що без аналізу і усунення першопричин подібні випадки запобігти в майбутньому неможливо, а енергобезпека країни залежить не тільки від Запорізької ТЕС, але і від інших учасників ринку.

ПРОПОЗИЦІЯ

ЧИТАЙТЕ ПРАВДА ЗП І СЛУХАЙТЕ НАШЕ LOCAL CREATIVE РАДІО

Нагадаємо, національний фаховий конкурс журналістів «Честь професії» є одним з найавторитетніших в Україні. Цього року на конкурс надіслали найбільшу кількість матеріалів – 812 (у 2020 році було 615, у 2019 році– 700, у 2018 та 2017 – близько 430). Організатор конкурсу – Національна асоціація медіа, партнери – Комісія з журналістської етики, платформа HelpSMI, школа UMES, інформаційні партнери – Детектор медіа, Довгий пес, Urban Space Radio, Рубрика. Все по поличках, Інститут масової інформації, Читомо, Happy Monday, ММР, ГУРТ. Склад Журі та Відбіркової комісії конкурсу професійної журналістики «Честь Професії», який проводить Національна асоціація медіа, повністю сформований із медіаекспертів, редакторів та журналістів, відомих у медіаспільноті. Дванадцятий рік поспіль конкурс нагороджує журналістів найпрофесійнішою премією медіагалузі, аби підкреслити особливу роль журналіста в суспільстві. Самі ж журналісти та медіаексперти щороку обирають серед своїх колег найвідповідальніших та найдостойніших представників галузі, які увійдуть до складу Журі конкурсу. До слова, кілька років поспіль у складі Відбіркової комісії( прев’ю журі) конкурсу працює головна редакторка газети «Запорізька правда» Наталя

ГАНЬБА!

ЖУРНАЛІСТСЬКА СПІЛЬНОТА УКРАЇНИ ВИЗНАЛА ОЛЕНУ ЖУК І ЄГОРА МОРОЗА ВОРОГАМИ ПРЕСИ Голова Запорізької облради Олена Жук і начальник юридичної служби ЗОР Єгор Мороз до «Ворогів преси» віднесені за ліквідацію «Запорізької правди» - єдиної в Запорізькій області українськомовної газети регіонального рівня.

Таке рішення було ухвалено на засіданні Секретаріату НСЖУ 29 квітня. До складу виконавчого органу НСЖУ, яким є Секретаріат, входить 18 відомих національних та регіональних журналістів, керівників ЗМІ, медіаекспертів. Антирейтинг затверджено напередодні 3 травня, Всесвітнього дня свободи слова. Нагадаємо, на сесії облради 18 березня 2021 року Олена Жук попри той факт, що тривають суди щодо роздержавлення газети «Запорізька правда», з подачі Єгора Мороза ініціювала ухвалення рішення про ліквідацію видання і добилася його ухвалення. Єгора Мороза включили до ганебного списку за системне перешкоджання процесу реформу-

Переважна більшість трансляцій присвячена творчості місцевих вокальних колективів і солістів. Передбачаємо з часом суттєво розширити коло виконавців. А також транслювати подкасти бесід з митцями, підприємцями, видатними людьми нашого краю. Долучайтесь до кола наших друзів. Читайте нашу газету і слухайте наше радіо. Для цього достатньо натиснути кнопку під стрілочкою.

товуючи при цьому будь-які способи: тиск, цензуру, погрози, залякування, блокування, обмеження доступу на події, репресивне законодавство,- наголошує голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Політики чи представники бізнесу можуть пишатися своєю владою і хвалитися статками, а при цьому увійти в історію як вороги свободи слова та журналістів. Зазначимо, Національна спілка журналістів України – найбільша журналістська організація країни, до складу якої входить майже 19 тисяч членів. НСЖУ є членом Європейської та Міжнародної федерації журналістів. – Наша мета – атакувати тих, хто зазіхає на права журналістів і хоче згорнути простір свободи, – наполягає голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Звичайно, репутаційна пляма – «ворог преси» – це не бонус чи достойна регалія. Але цей ярлик – чіткий сигнал всім у суспільстві: журналістів чіпати не можна. За матеріалами офіційного інтернет-представництва НСЖУ

«Захарій» натрапив на підводну скелю

Як повідомило представництво компанії Onur Group Ukraine у Facebook, інцидент з краном стався 6 травня. Під час виконання робіт він натрапив на підводну скелю через неправильно пророблену роботу щодо річкового маршруту. Кран пошкодив дно і тимчасово вийшов з ладу, але в компанії обіцяють в

вання найстарішої в області україномовної газети «Запорізька правда», порушення Законів України про ЗМІ та про реформування комунальних ЗМІ, що призвело до прийняття сесією рішення про ліквідацію газети. У НСЖУ переконані, що публічний осуд для посадовців, які атакують права журналістів та зазіхають на свободу слова, є дієвим інструментом самозахисту журналістів. – «Вороги преси» – це ті, хто прагне зменшити роль і вплив окремих журналістів та ЗМІ в цілому на суспільні процеси, викорис-

НЕПЕРЕДБАЧУВАНЕ

Найбільший в Європі плавучий кран Lifting LK-800 «Захарій» під час будівництва моста в Запоріжжі напоровся на скелю посеред Дніпра.

На Інтернет-порталі нашої газети ПравдаЗП за посиланням https://zp-pravda.info віднедавна працює он-лайн радіо.

Зворигіна. За правилами конкурсу щороку членам журі змінюють номінації, в яких вони здійснюють відбір претендентів на перемогу. Нині Наталя Зворигіна оцінювала журналістські роботи саме у номінації «Найкраща аналітика». Втім, робота Катерини була відібрана аж ніяк не за «родинний зв’язок» - фактор земляцтва, а завдяки високому рівню професійної підготовки її аналітичного матеріалу. До того ж, остаточне слово було за журі у складі Олександри Губицької – співредакторки «Наші гроші. Львів», Романа Кульчинського – головного редактора Texty.org.ua та Ірини Виртосу – журналістки Центру прав людини ZMINA,яка до того ж співпрацює з десятком українських видань, зокрема «Українська правда», «День», LB.ua, «Дзеркало тижня» та ін. Члени журі цьогорічного заходу відзначили високу якість робіт, поданих на конкурс майже в усіх номінаціях. За словами медіаекспертки та журналістки Зої Казанжи, 90% робіт, поданих на конкурс в її но-

мінації «Найкраще інтерв’ю», заслуговували на високі оцінки. Співзасновник Громадського радіо, голова Комісії з журналістської етики Андрій Куликов наголосив на тому, що в номінації «Найкраща публіцистика» були різні роботи – цікаві та формальні, проте більшість відповідала професійним стандартам. Журналістка Центру прав людини ZMINA, Ірина Виртосу сказала, що її вразило різноманіття тем у номінації «Найкраща аналітика» – від земельної реформи до трактування сучасного мистецтва – і форматів робіт. Керівник Центру моніторингу та аналітики ГО «Детектор медіа», співзасновник LongDog Media Отар Довженко, член журі в номінації «Найкращий репортаж», зупинився на тому, що школа репортажної журналістики в Україні ще дуже молода, проте вже має гарних авторів та сильних редакторів і редакції. На думку головної редакторки Слідства.Інфо Анни Бабінець, в її номінації – «Найкраще новинне висвітлення резонансної події» – особливо порадувала регіональна журналістика. Загалом до шорт-листів в різних номінаціях конкурсу включили авторів найкращих із кращих журналістських робіт. Імена переможців ми дізнаємося наприкінці травня, коли відбудеться офіційна церемонія нагородження. Участь у ньому через карантинні обмеження візьмуть лише фіналісти. Тож тримаємо кулачки за нашу Катерину Шевченко(Рождественську)! Підготовлено за матеріалами інформаційного представництва конкурсу «Честь професії-2021»

максимально швидкі терміни відремонтувати його та відновити роботи з будівництва мосту. Він саме розпочав найважливіший етап – монтаж першого прольоту вантового моста. Нагадаємо, «Захарій» є найпотужнішим краном типу «ріка – море» в Європі - вантажопідйомність становить 800 тонн. Він ходить під прапором Камеруну. Крану належить установити 12 металевих секцій на верхову і низову частини мосту. 25 квітня у Запоріжжі кран встановив на

тимчасові опори першу металеву конструкцію майбутнього вантового мосту. Раніше «Захарій» брав участь в будівництві Подільсько-Воскресенського моста в Києві, там він 8 листопада 2011 року під час проведення робіт впав. Після аварії він був відправлений на ремонт на Миколаївський суднобудівний завод «Океан», після чого відбув до Туреччини, а нещодавно повернувся в Україну на будівництво запорізького вантового мосту.

УВАГА!

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2021-ИЙ РІК

Передплатити нашу газету можна з будь-якого місяця, варто лишень провести оплату до 25 числа кожного місяця, що передує передплатному. Наші передплатні індекси: 21707 - пільгова передплата: 32,45 на 1 місяць; 97,35 грн на 3 місяці, 194,70грн на 6 місяців 21708 - 37,45 на 1 місяць; 112,35 грн на 3 місяці, 224,70грн на 6 місяців.

справи небайдужих

6-13.05.2021

ВИСТАВКА - 2021

ЗАПОРІЗЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ ФОРУМ ДОПОМАГАЄ БІЗНЕСУ РОЗВИВАТИСЯ Запорізька торгово-промислова палата продовжує програму виставкових заходів-2021. 18 травня у ВЦ «Козак-Палац» (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 70-б) відкриє роботу Запорізький Промисловий Форум, на якому кожного року презентуються актуальні розробки в галузі металургії, машинобудування, ливарних технологій, зварювання, енергетики, автоматизації, ІТ-рішень, а також – реалізується насичена програма науково-практичних конференцій, ділових заходів.

Запорізький Промисловий Форум допомагає бізнесу розвиватися, презентувати власну продукцію та знаходити нових партнерів, тут з’являються нові проєкти та контракти, зароджуються перспективні ідеї та колаборації. У виставці 2021 року беруть участь близько 100 учасників, що представляють понад 300 торговельних марок. Запорізька ТПП дякує за підтримку Запорізькій облдержадміністрації, Запорізькій обласній

раді, Запорізькій міській раді, ЗОСПП(Р) «Потенціал», Асоціації ливарників України, Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України, ФТІМС НАН України, НУ «Запорізька політехніка», всім партнерам та учасникам! Партнери Запорізького Промислового Форуму-2021: АТ «Мотор Січ», ТОВ «Укрест», Об’єднання підприємств «Укрметалургпром». Активну участь у заході беруть компанії – учасники кластеру «Інжиніринг. Автоматизація. Машинобудування». Презентують системи автоматизації, інжиніринг, промислове обладнання, ІТ-проекти. У їх числі – підприємства - члени Запорізької торгово-промислової палати: заводи «Кранкомплект», «Перетворювач», компанії «Тріада ЛТД», «Електротехмаш», «Ролл Гранд», «Будкомплект». Онлайн-реєстрація відвідувачів на сайті: www.expo.zp.ua. zpf@cci.zp.ua Оргкомітет: тел. (061) 213-50-26, (050) 484-33-67, (097) 015-33-27.

ЛЮДИ, ЯКІ НАС НАДИХАЮТЬ Помічником міського голови Бердянська Валерія Баранова став 35-річний «азовець» Олександр Солощенко, який успішно пройшов конкурсну процедуру. На посаді Солощенко опікуватиметься питаннями взаємодії з силовими структурами, військовими частинами, учасниками АТО та членами їх сімей. Солощенко має вищу освіту за спеціальністю «менеджмент», до російсько-української війни був підприємцем. З 2014 року – доброволець полку «Азов», з жовтня 2015 року по травень 2018 року проходив службу в Збройних Силах України.Очолював Бердянський осередок Національного корпусу. Талановита юна поетеса, учениця 10-а класу Токмацького закладу загальної середньої освіти Ольга Кіріченко ( вчитель-наставник Тетяна Захарова) Оля посіла почесне третє місце у Всеукраїнському учнівському літературно-мистецькому конкурсі «Стежками каме-

няра». До речі, у минулому році дівчина також стала володаркою призового місця у цьому конкурсі. «Стежками Каменяра» — всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс, що проводиться в Україні з метою посилення творчої мотивації у вивченні учнями закладів загальної середньої освіти творчості Івана Франка через створення літературно-мистецьких творів у різних жанрах, у яких творив Іван Франко, дослідження літературної спадщини Івана Франка, його наукової, культурологічної та громадської діяльності. Конкурс проводиться щороку у чотирьох номінаціях і двох вікових категоріях — 6-11 років та 12-16 років: «Проза», «Поезія», «Драматургія» та «Краща ілюстрація до творів Івана Франка».

лі «Сонячні кларнети». Музикою хлопець займається з 9-ти років. Хоч інструмент обрав і непростий, завдяки наполегливості, зміг його опанувати. Труба принесла йому удачу – Богдану випав шанс зіграти з оркестром військовоповітряних сил США в Європі. Такий досвід,

каже хлопець, є унікальним. Музиканти оркестру військово-повітряних сил США в Європі — спеціальні гості українського музичного конкурсу кларнетів і саксофонів. Цьогоріч USAFE Band презентував програму освітніх ініціатив для підтримки молодих виконавців в умовах пандемії.

Гра на трубі у Богдана Войтенко – обов’язковий пункт у щоденному розкладі. Готується до участі у фестива-

Зоозахисниця Інна Позднякова спільно з фотохудожницею Вікторією Білою запустили благодійний проект з

підтримки чотирилапих насельців дому адопції «Добрі ручки» у Запоріжжі. Благодійний проект із символічною назвою «Фото на обід» включає фотосесію в обмін на допомогу притулку для бездомних тварин. Замовити благодійну фотосесію можна за телефонами: 099 623 05 24; 068 720 39 88; 097 807 57 08 (вайбер). Свої донати на підтримку притулку можете перераховувати на банківську картку: у ПриватБанку 5168 7573 7724 1353 Гаркуша Ірина ; у Монобанку 5375 4141 0454 7012.

ни, будуть і діти легендарного командира 8-го окремого батальйону «Аррата» УДА Андрія Червня.

що минули з того часу, вже не раз влаштовували акції за збереження скверу і протестували проти вирубки дерев.

ПОДІЇ, ЯКІ НАС ЗАХОПЛЮЮТЬ кої облдержадміністрації Олександр Старух, вийшли в Азовське море на катері морської охорони «Гріф, опустили вінок на морські хвилі і вшанували подвиг героїв хвилиною мовчання.

Представники двох поколінь традиційно запалили на Алеї Бойової Слави у Запоріжжі «Вогонь пам’яті» на честь 76-ії річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

На меморіальному комплексі в селі Благодатне (Чапаєвка) жителі Молочанської та Токмацької громад вшанували героїв війни, взявши участь у траурному дійстві - похованні знайдених на території колишнього Токмацького району уздовж прориву лінії оборони «Вотан» рештків 38 радянських військових, які були знайдені у період з 2019 по 2021 роки. Героїв перепоховали за усіма канонами християнських традицій. Після поховання та увічнення пам’яті полеглих учасники заходу змогли переглянути знайдені та відновлені зразки техніки, зброї, одягу та особистих речей часів Другої світової війни. 76 років минуло від дня закінчення тієї страшної війни , а її катастрофічні наслідки знаходять своє відлуння і сьогодні! Війна - це смерть та страждання, понівечені долі, зруйновані села і міста, ненароджені діти. Пам’ятаємо...

Меморіальні заходи до Дня пам’яті і примирення відбулися в акваторії Азовського моря у Бердянську. Військові і чиновники, серед яких командир військової бази ВМС України у Бердянську Олексій Заєць та голова Запорізь-

Волонтери «Melitopol Volunteer Community» при БО «ЗБФ «Хесед Міхаель» в рамках проекту «Пам’ять» привели в порядок пам’ятник «Живі пам’ятайте», що знаходиться в селі Костянтинівка. До Великодня діти захисників України отримали подарунки із Німеччини Такий сюрприз організувала благодійниця із Берліна, українка за походженням, засновниця німецько-української Громадської організації ГО «Україна форум» - великий друг нашої газети Любов Покотило. Солодощі та іграшки, а також костюмчики для наймолодших дітей приготувала в подарунок доброчинниця, яка організувала діяльність громадської організації, до складу якої увійшли українці із Німеччини, Італії та, звісно ж, - України. У співпраці із Благодійним фондом «Здійснити мрію» подарунки були передані для 30-ти дітей захисників України. Допомагала із організацією передачі подарунків відома волонтерка, засновниця однойменного БФ Уляна Кузик. - Така акція, - каже Любов Покотило, - це лише маленька частинка прояву тієї великої шани і поваги до батьків цих дітей, які на сході боронять незалежність Української держави. Серед тих, хто вже днями отримає сюрприз із Німеччи-

Дотримуючись всіх карантинних вимог, волонтерська група спільно з представниками Ради ветеранів, Запорізької міської та Заводської районної адміністрацій, Заводської РО ТСО України привітали ветеранів Другої світової війни , що мешкають у Заводському районі Запоріжжя, з травневими святами. Волонтери, не стримуючи почуттів, висловили їм слова подяки та поваги, побажали їм довгих років життя, здоров’я та вручили подарунки. У відповідь почули побажання завжди пам’ятати подвиг визволителів.

Патріотично налаштовані запоріжці відгукнулись на заклик активістів-захисників парку Яланського у Запоріжжі і у святкові дні прийшли на збори біля Запорізького художнього музею, щоб відновити тут зелені насадження. Люди добре попрацювали, висадивши кілька десятків нових саджанців ялинки, каштану та інших дерев. Нагадаємо, нещодавно якісь нелюди вчергове знищили тут зелені насадження. Нагадаємо, що ситуація із знищенням парку Яланського розвивається з червня 2018 року, коли працівники фірми «Ленд Дивелопмент» зпиляли тут всі дерева. Тоді було знищено понад 500 дерев віком понад 50 років. На місці скверу тоді планували побудувати новий ТРЦ. Місцеві жителі і активісти за ці роки,

Жителі Запорізької та прилеглих областей, на травневі свята перебралися в курортну Кирилівку. Місцеві пляжі були переповнені. Тому власники баз відпочинку і міні— готелів розпочали сезон раніше . Проте незважаючи на теплу погоду купатись у морі ризикували лише одиниці. На Великдень 236 церков та храмів Запорізької області відкрили свої двері вірянам Храми та церкви усієї області у Великдень приймали вірян з дотриманням карантинних норм, повідомляє пресслужба Національної поліції в Запорізькій області. Загалом богослужіння відвідало близько 60 тисяч вірян. Порушень правопорядку не зареєстровано.

Викладачі, співробітники та студенти ВСП «Токмацький механічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» відзначили «День довкілля». прибиранням території навчального закладу. На травневі свята правоохоронці посилили контроль не тільки за безпекою на дорозі, а й за дотриманням карантинних обмежень. В Кирилівці та Бердянську патрулювали поліцейські на велосипедах, повідомляє пресслужба Національної поліції у Запорізькій області.

на часі

6-13.05.2021

ПОТРІБНЕ

Держсубвенцію спрямують на кисневі концентратори для сільських амбулаторій Для Запорізької області з Державного бюджету субвенція у 30,6 млн грн для придбання кисневих концентраторів. За словами голови ЗОДА Олександра Старуха, більша частина грошей буде направлена на закупівлю концентраторів саме для сільських амбулаторій та Центрів первинної медико-санітарної допомоги. Таким чином медики зможуть оперативно полегшити стан хворих на COVID.

НЕ ВБЕРЕГЛИ

Двоє трирічних сестричок залишилися сиротами

Протягом тижня у Запоріжжі круглими сиротами залишилося двоє трирічних дівчаток. Одна з малючок має інвалідність.

Батько дівчаток Іван Серпокрил помер від онкології на початку тижня, сьогодні стало відомо про смерть їх матері Анастасії Серпокрил. На час смерті чоловіка, Анастасія разом з одною із доньок перебувала в лікарні з підтвердженим коронавірусом. Жінка не впоралася з хворобою і померла від ускладнень в одній з лікарень міста. Дітьми буде займатися рідний дядько дівчаток. Про смерть подружжя повідомили рідні та друзі Серпокрилів у соцмережі. Відомо, що протягом двох років чоловік боровся з раком кишківника.

ІННОВАЦІЇ

Литовська компанія Northway Biotech оголосила про створення ліків проти коронавірусу

Литовська компанія Northway Biotech, розташована у Вільнюсі, заявила, що за співпраці зі швейцарськими колегами створила ліки протиCOVID-19.

Про це інформує The Baltic Times. “Ми передали ліки швейцарцям для клінічних досліджень. У відповідь на запитання про те, чи створено у Литві ліки проти коронавірусу, можу сказати, що так, воно доведено до такого рівня, що вже відбуваються клінічні дослідження”, – сказав голова правління Northway Biotech Владас Бумеліс. За його словами, рівень ефективності препарату стане відомий уже цього року. Бумеліс додав, що компанія приступає до створення ще одних ліків проти COVID-19. “Також почнемо з нуля робити це (виробництво ліків, – “Н”) з іншою американською компанією”, – сказав він. Голова правління Northway Biotech зазначив, що створені в литовських лабораторіях ліки проти коронавірусу можуть стати першими у світі. “Сьогодні немає ліків проти коронавірусу. Те, що ми створюємо, все одно має з’явитися, адже не всі люди зможуть пройти вакцинацію. Але якщо ви не щеплені і заразитеся, вам буде, чим лікуватися”, – сказав Бумеліс.

ПРОФІЛАКТИЧНЕ

У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ З ПОЧАТКУ ВАКЦИНАЛЬНОЇ КАМПАНІЇ ЩЕПЛЕННЯ ВІД КОРОНАВІРУСУ ВЖЕ ЗРОБИЛИ 31 235 ЛЮДЕЙ. Про це повідомляють у обласному лабораторному центрі МОЗ України.

Вакциною Астра-Зенека (Ковішилд) щеплено 21467 осіб, Короновак –1688, Пфайзер – 1944, Астра-Зенека (Ковакс) – 6121. Вже 15 осіб отримали 2 щеплення і завершили вакцинацію. Триває вакцинація в інтернатних установах системи соціального захисту населення Запорізької області Нещодавно, відповідно до графіка, щеплення провели серед персоналу й отримувачів соціальних послуг КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» ЗОР. За весь час пандемії в інтернаті не зареєстрували жодного випадку інфікування COVID-19. Це результат виконання усіх карантинних обмежень, - переконані в установі, тож закликали громадян ставитися до вакцинації відповідально, звертатися до сімейного лікаря та щеплюватися. Працівники та т.в.о. директора, заступник директора комунальної установи Олег

ОФІЦІЙНО

Пацієнт з підозрою на COVID-19, який не має декларації, має право на отримання первинної медичної допомоги, зокрема, на консультацію лікаря і тестування на визначення антигену SARS-CoV-2.

Саме лікарі первинної ланки відіграють важливу роль у боротьбі з COVID-19 в Україні. Вони є точкою входу у медичну систему для пацієнта. Адже не всі пацієнти з COVID-19 потребують лікування в стаціонарі. Багато людей лікуються від коронавірусу вдома, під наглядом свого лікаря, з яким уклали декларацію. У сімейного лікаря, терапевта чи педіатр можна отримати консультації щодо лікування легкої форми COVID-19., пройти тестування швидким тестом на антиген. Вони надходять до регіональних Департаментів охорони здоров’я, які розподіляють їх на медичні заклади, які надають первинну допомогу. Важливо знати, що з підозрою на COVID-19

до Центру надання первинної медичної допомоги пацієнт може звернутися, не маючи декларації. Він отримає консультацію лікаря, а також тест на визначення антигену SARS-CoV-2. Згідно з наказом МОЗ про організацію надання медичної допомоги хворим на коронавірус, пацієнтів із легкою та середньою тяжкістю захворювання, які не мають показань до госпіталізації, рекомендовано лікувати в амбулаторних умовах. Рішення про лікування в амбулаторних умовах приймає лікар з надання первинної медичної допомоги після клінічної оцінки стану пацієнта та оцінки безпеки його домашнього середовища. Сімейний лікар може обирати спосіб зв’язку з пацієнтом. Це може бути або особистий номер, або робочий месенджер, чи робочий мобільний центру первинної медичної допомоги. В будь-якому разі при лікуванні в домашніх умовах пацієнта з COVID-19 не мають залишати напризволяще. Його стан контролюють медичні працівники закладу

первинної медичної допомоги. Якщо у пацієнта погіршився стан здоров’я і з’явились інші симптоми, які не становлять загрози для життю, дзвонити своєму лікарю потрібно в робочі години. Комунікація з лікарем має відповідати нормам етики. Натомість невідкладна ситуація потребує невідкладної допомоги, а це - дзвінок на 103. За зверненням по телефону лікар центру екстреної медичної допомоги консультує пацієнтів з питань коронавірусної хвороби цілодобово. За потреби, бригада швидкої приїжджає на виклик і оцінює стан пацієнта. Якщо є необхідність, пацієнта транспортують до лікарні, визначеної в регіоні для лікування пацієнтів з коронавірусом. Якщо пацієнт не потребує госпіталізації, йому нададуть необхідну медичну допомогу на місці та рекомендації стосовно самоізоляції. І далі стан пацієнта контролюватиме лікар, з яким укладена декларація. Національна служба здоров’я України

ДО ВІДОМА

ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ ПУБЛІЧНИХ ОСІБ, НАДАНІ ДЛЯ ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ COVID-19 ЗАЛИШКОВИМИ ДОЗАМИ, ЗНИЩЕНО ЗГІДНО З ЗАКОНОДАВСТВОМ Залишкові дози вакцин більше не можуть використовуватися для щеплення публічних осіб.

Це передбачено наказом Міністерства охорони здоров’я України № 745 від 16.04.2021 про внесення змін до Дорожньої карти з вакцинації проти COVID-19. Тому керуючись Законом України № 2297VI «Про захист персональних даних» від 01.06.2010, департаменти охорони здоров’я областей та м. Києва знищили персональні дані публічних діячів, які ті надавали під час заповнення форми для запису на щеплення проти COVID-19 залишковими дозами. Нагадаємо, що 11 березня 2021 року Мініс-

терство охорони здоров’я наказом № 443 дозволило щепити залишковими дозами вакцини пріоритетні групи ризику з наступного етапу вакцинації. Якщо вакцинувати представників визначених груп із наступного етапу було неможливо, для популяризації вакцинації рекомендувалося залучати до щеплення публічних та громадських діячів. Нові зміни до Дорожньої карти більше не передбачають такої можливості. Тепер для уникнення утилізації залишку вакцини від коронавірусної хвороби до щеплень залишковими дозами можна долучати лише осіб, визначених у першому та другому етапах вакцинації. Зараз в Україні вакцинують пріоритетні групи з першого, другого і частково третього етапів,

а саме медиків і працівників закладів охорони здоров’я, мешканців та персонал будинків для літніх людей та спеціалізованих інтернатів, учасників Операції об’єднаних сил на сході України, соціальних працівників, священнослужителів, олімпійців і паралімпійців, які представлятимуть Україну на змаганнях в Токіо у 2021 році, освітян, які залучені до проведення зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), співробітників патрульної поліції, Державної служби з надзвичайних ситуацій та прикордонників, а також людей віком від 65 років. Дізнайтеся більше про вакцинацію від COVID-19 на сайті vaccination.covid19.gov.ua та за телефоном контакт-центру 0 800 60 20 19. Міністерство охорони здоров’я України

НАПОГОТОВІ

КУРОРТНІ ЗАКЛАДИ ПРАЦЮВАТИМУТЬ В УМОВАХ АДАПТИВНОГО КАРАНТИНУ.

Враховуючи вищезазначене, суб’єктам господарювання, які надають послуги з розміщення слід бути готовими до організації і забезпечення, перш за все санітарного та епідемічного благополуччя населення та відпочиваючих, в залежності від рівня епідемічної небезпеки (зелений, жовтий, помаранчевий, червоний), який встановлений на певній адміністративній території. Незалежно від рівнів епідемічної небезпеки, суб’єкти господарювання повинні забезпечити безумовне виконання вимог Постанови Головного державного санітарно-

В тему У Німеччині встановили новий рекорд за темпами вакцинації – за один день імунізували понад один мільйон людей. Про це заявив у четвер, 29 квітня, федеральний міністр охорони здоров’я Єнс Шпан у твіттері. “У нас два нових рекорди: вперше за один день отримали щеплення більше 1% населення. І з трохи менше 1,1 млн зроблених щеплень це також новий добовий рекорд”, – повідомив урядовець. За його словами, принаймні першу дозу вакцини в країні отримали вже 25,9% населення, а обидві дози – 7,5%. Ще тиждень тому кількість вакцинованих першою дозою складала близько 21%. Попередній рекорд зроблених щеплень за день складав майже 740 тисяч. Щодо рекордів України, Міністр охорони здоров’я Максим Степанов повідомив, що за добу 28 квітня 2021 року в Україні проти COVID-19 було щеплено 70 469 людей.

ОБСЯГ БЕЗОПЛАТНИХ ПОСЛУГ НА ПЕРВИННІЙ ЛАНЦІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ЗАХВОРІЛИМ НА COVID-19

ОЗДОРОВЧИЙ СЕЗОН

Кабінетом Міністрів України 21.04.2021 прийнята Постанова № 405, яка вносить зміни до постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236. Ці зміни продовжують дію на території України режиму надзвичайної ситуації та карантину до 30 червня 2021 року.

Журавльов підтвердили слова власним прикладом. За даними Департаменту соціального захисту населення ОДА виявили бажання щепитися та мали показання 230 працівників та 1381 підопічний установ соціального захисту населення. Станом на 5 травня 2021 року препаратом «Pfizer» провакциновано 177 працівників та 1065 підопічних. На Запоріжжі вже розпочали й другий етап вакцинації. Про це повідомляє Запорізький обласний лабораторний центр МОЗ України. Так, станом на 4 травня 2021 року в Запорізькій області другу порцію вакцини ввели шістьом людям: — 2 — працівник стаціонарних закладів охорони здоров’я (ЗОЗ), які не надають допомогу хворим на COVID-19, в т.ч. 2 – медичний персонал; — 1 — військовослужбовець; — 1 — працівник відомчого ЗОЗ; — 1 – особа 70-79 років — 1 особа – 60-69 років.

го лікаря України № 36 від 06.06.2020 року «Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів в закладах розміщення на період карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та «Державних санітарних правил розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів»( ДСП № 172-96). З переліком документів, які необхідні для провадження господарської діяльності з надання послуг з розміщення, Ви можете ознайомитися на сайті Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області. Наголошуємо, що заклад вважається готовим до функціонування після отримання позитивного Акту приймання закладу відпочинку (оздоровлення) для дорослих, встановленого зразку (ф.316/о). Контроль за факторами навколишнього середовища (вода питна, вода поверхневих водойм в акваторіях пляжів, пісок пляжів) та забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя, в період підготовки об’єкта до функціонування та в подальшому протягом літнього оздоровчого сезону, чинним законодавством покладається на суб’єкта господарювання, який надає послуги з розміщення. Держпродспоживслужба у Запорізькій області

У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ СКАСОВАНО ЧЕРВОНИЙ РІВЕНЬ ЕПІДЕМІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ, АЛЕ СИТУАЦІЯ НАПРУЖЕНА З 00 год. 00 хв. 7 травня на території Запорізької області скасовується червоний рівень епідемічної небезпеки. Таке рішення ухвалено на позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

За словами заступника Міністра охорони здоров’я – головного державного санітарного лікаря Віктора Ляшка, в областях спостерігається стійке покращення епідемічної ситуації і показники дозволяють перевести регіони з червоного в жовтий рівень епідемічної небезпеки. «Завантаженість ліжок з киснем менша за цільовий показник і складає в Запорізькій області 48%. Рівень госпіталізації: 40 осіб на 100 тисяч населення в Запорізькій області. Також позитивна динаміка і коефіцієнту виявлення випадків інфікування», - зазначив Віктор Ляшко. Він також додав, що рівень захворюваності на грип та ГРВІ у Запорізькій області менший за встановлений епідпоріг на 17%.

Головам ОДА доручено забезпечити дотримання відповідних обмежувальних протиепідемічних заходів. Також забезпечити щоденну оцінку епідемічної ситуації в регіоні, зокрема, на рівні об’єднаних територіальних громад, та за необхідності запровадити додаткові обмежувальні протиепідемічні заходи, направлені на стримування поширення COVID-19. Разом з тим, попри перехід Запорізької області у «жовту» карантинну зону, ситуація з захворюваністю на коронавірус на низці територій регіону залишається складною, повідомив голова Запорізької облдержадміністрації Олександр Старух, За словами Старуха, низка місцевих громад «балансують на межі переходу у «червону» зону». Йдеться про громади з найбільшою кількістю хворих. Серед них Старух називає Запоріжжя – 808 хворих у стаціонарах, зайняті 61% ліжок, Пологи – 41 людина перебуває у стаціонарі, зайняті 82% ліжок, Вільнянськ – 52 людини в стаціонарі, зайняті 74% ліжок. «Закликаю дотримуватися карантинних заходів, адже ми всі доклали чималих зусиль для виходу з «червоної» зони», – прокоментував ситуацію голова ОДА

так живемо НА СПОЛОХ

12-ти річна дівчинка померла від анорексії в Одесі.

Те, що дівчинка виснажена, було очевидно з першого погляду, стверджують медики. За зросту 165 сантиметрів вона важила 28 кілограмів:

Напередодні її привезли «швидкою» до Одеської лікарні у вкрай тяжкому стані. 19 годин реанімації – були марними. До лікарні вона потрапила вже у стані коми. Критично низький тиск, температура 35,2 і пульс – 20 ударів на хвилину. Урятувати дитину не змогли. Її знищило стрімке схуднення. Те, що дівчинка виснажена, було очевидно з першого погляду, стверджують медики. Утім, бабуся, з якою школярка жила останні місяці, викликала «швидку» лише, коли не змогла розбудити онуку. Лікарям пояснила, що дівчинка схудла різко – за 2 місяці на 27 кілограмів. Можливо, через COVID-19, який виявили вже у лікарні. В школі дівчину востаннє бачили ще в середині березня, поки не почалися канікули, що переросли в дистанційне навчання. Вчителі кажуть - учениця дійсно була дуже худою, але не виснаженою. Вчилася добре і багато читала. Однокласники пригадують, що ніколи не бачили дівчину в їдальні. І кажуть, що вона мріяла стати моделлю і навіть займалася в модельній школі. Бажання стати відомими, дійсно, інколи штовхає дітей до анорексії, каже директорка конкурсу краси Тетяна Савченко. Проте наголошує - жодна дієта не гарантує слави. Втім хибне уявлення про тіло в дітей формує не лише модна індустрія, а й соцмережі та блогери, кажуть психологи. В школі дивуються, що трагедія сталася у цілком благополучній родині. Мати дівчинки – вчителька основ здоров’я. Нещодавно знову вийшла заміж і 2 місяці тому народила дитину. Саме тому старшу доньку і відправила тимчасово до бабусі. Через злісне невиконання обов’язків з догляду за дитиною поліція розпочала провадження. До своїх тринадцяти років дівчина не дожила два місяці. За матеріалам tsn.ua

ТРЕБА ЗНАТИ

Про розведення багаття на Хортиці

З настанням весни запоріжці активніше виїжджають на природу, щоб зробити шашлики та відпочити. Найулюбленіше місце – острів Хортиця. На жаль, не всі дотримуються пожежної безпеки.

Якраз весна період розмноження диких птахів та тварин, - йдеться на сайті Національний заповідник «Хортиця».- Пожежі можуть призвести до загибелі кладок яєць та молодих тварин. У цей період дуже вразливими до дії вогню є первоцвіти, багато з яких є рідкісними. У заповіднику нагадують, що на території острова для розведення багать є лише одна спеціально відведена для цього територія – Туристичний пляж, який розташовується на західному узбережжі, нижче вулиці Будинок відпочинку. Ця територія піщаного узбережжя обмежена скелями від центральної частини острова. Скелі слугують природним бар’єром для розповсюдження вогню, тому розведення багаття на цій території є безпечним для оточуючого середовища.

ЕКОНЕБЕЗПЕКА

6-13.05.2021

ДО ВІДОМА

ШТАМП У ПАСПОРТІ ТА ДОВІДКУ ПРО ПРОПИСКУ ДО ID-КАРТКИ БУДУТЬ СКАСОВАНІ

Реєстрація місця проживання — найпопулярніша держпослуга в Україні. Щомісяця нею користуються сотні тисяч українців. Проте сьогодні ця процедура є бюрократичною і занадто складною. Зараз потрібно йти в декілька установ та очікувати в чергах, щоб отримати штамп у паспорті або папірець до ID-картки. Цього тижня у Верховній Раді зареєстрували законопроект, який переведе зміну місця реєстрації в онлайн. Послуга буде доступною як власникам паспортів-книжечок, так і ID-карток. Про це заявив Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров в інтерв’ю «Громадському радіо»: «Цим законом ми скасовуємо штамп у паспорті та ви-

ПИТАННЯ РУБА

тяг з ID-картки про прописку. Більше не буде потреби ходити в ЦНАПи чи військкомати. Достатньо лише авторизуватися в застосунку Дія чи на порталі та зробити декілька кліків. Також ми відв’яжемо прописку від багатьох життєвих ситуацій, де вона справді не є потрібною. Наприклад, оформлення пенсій або отримання високоспеціалізованої медичної допомоги». За словами Михайла Федорова, кожен третій українець прописаний не за фактичним місцем проживання, а приблизно 1 млн людей не мають прописки взагалі. Новий законопроект зробить цю зміну місця реєстрації декларативною. “На порталі Дія потрібно буде лише вказати адресу, за якою фактично проживаєте. Ті, в кого вже є нерухомість, отримають прописку за добу. Для деклару-

вання місця проживання в іншому місці (наприклад, у квартирі орендодавця) потрібна буде його згода, яку він теж може дати онлайн», — каже Віце-прем’єр-міністр. Михайло Федоров зазначив, що після ухвалення законопроекту головним завданням чиновників буде не вимагання купи довідок, а перевірка місця проживання в онлайн-системі: «Ми перекладаємо зберігання цих даних з українців на онлайн-систему. Це абсурд, коли держава вимагає в тебе документ, яким сама ж і володіє. Українці більше не витрачатимуть тижні свого часу, щоб просто повідомити державі, де вони живуть».

Міністерство цифрової трансформації України

ЗАПОРІЖЦІ ПРОТЕСТУЮТЬ ПРОТИ ПІДВИЩЕННЯ ВАРТОСТІ ПРОЇЗДУ У МІСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ

З 1 травня у Запоріжжі подорожчав проїзд в громадському транспорті на 2 гривні. Таке рішення ухвалив виконком Запорізької міськради. Тож вартість проїзду в маршрутках становить 8 гривень, у великих комунальних автобусах – 7 гривень, у трамваях та тролейбусах – 6 гривень. Для приватних перевізників встановили такі тарифи: • на автобусних маршрутах №17, 18, 29, 34а, 38, 39, 56, 59, 72, 86, 94, 98 – 7,00 грн; • на маршрутах № 10, 92, 50, 87, 36, 96, 58 – 9,00 грн; • на маршрутах № 49, 66, 76, 13, 15, 25, 32, 57, 7, 22,

60, 69, 47, 63, 82, 84, 45,95, 75, 91, 67, 81, 33, 40, 40а, 88, 46, 85, 4, 12, 23, 35, 37, 14, 16, 19, 26, 34, 41, 42, 51, 65, 70, 73, 83, 89, 2, 6, 21, 27, 31, 44, 44а, 74, 5, 5а, 9, 20, 24, 1, 11, 80, 54, 99, 62, 61, 53, 90, 93, 63а – 8,00 грн; • на маршруті №55 – 10,00 грн. Начальник управління з питань транспортного забезпечення і зв’язку Запорізької міської ради Олег Марголі пояснює підвищення вартості проїзду тим, що підприємства-автоперевізники зазнають великих збитків під час карантину. Запоріжці обурені таким рішенням місцевої влади щодо підвищення тарифів на проїзд.І уклали елек-

тронну петицію на сайті міськради, у якій закликають місцеву владу переглянути це питання. Петиція вже зібрала 977 підписів, і цього достатньо, щоб зобов’язати депутатів міськради розглянути її на сесії, що відбудеться в травні. Автор петиції наголошує на тому, що підвищувати ціну на проїзд це не є хорошою ідеєю, аби врятувати бізнес перевізників, адже фінансові складнощі мають і звичайні запоріжці. Також, у петиції пропонують спочатку поліпшити якість обслуговування, а вже тільки потім піднімати тарифи.

НЕОЧІКУВАНО

У БЕРДЯНСЬКУ ДО ОСЕНІ ЗАБОРОНИЛИ КУРОРТНИЙ БІЗНЕС.

Міський голова Валерій Баранов проти Мораторій на розміщення малих архітектурних форм (МАФів) для здійснення підприємницької діяльності запроваджений у середмісті та набережній Бердянська до 1 жовтня Про це повідомляє Бердянська міськраду. Розміщення будь-яких тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності відтепер заборонене на частині території Бердянська. Рішення було ухвалене на сесії міськради 29 квітня і одразу набуло чинності. Під заборону потрапили усі можливі МАФи у середмісті, кількість яких у Бердянську зазвичай збільшується до курортно-

ПРО ЦЕ МИ ПИСАЛИ

го сезону. Йдеться як про різноманітні ятки, так і про послуги прокату батутів, дорослих та дитячих веломобілів, велосипедів, мопедів, пересувні зоокутки тощо. «Мораторій розповсюджується на розміщення будь-яких тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що встановлені за паспортами прив’язки, окрім земельних ділянок, переданих в оренду», – повідомили у міськраді. Мораторій на курортний бізнес запроваджений на найпопулярніших у туристів і, відповідно підприємців, територіях міста: частині проспекту Азовського; частині вулиці Горького; Приморській площі; частині вулиці Морської.

Діятиме заборона до 1 жовтня. Обґрунтували доволі спірне рішення тим, що у Бердянську треба впорядкувати розміщення малих архітектурних форм. Також рішенням сесії управлінню містобудування та архітектури виконкому доручили призупинити оформлення паспортів прив’язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та продовження термінів дії раніше оформлених паспортів на території міста, де запроваджений мораторій, поки він не буде скасований. Проти рішення проголосував міський голова Бердянська Валерій Баранов, який вважає мораторій незаконним. Однак голосів для ухвалення рішення вистачило й без мера.

ТРИВАЄ СУД У СПРАВІ ВИХОВАТЕЛЬКОЮ ПРИВАТНОГО ДИТСАДКА, ЯКУ ПІДОЗРЮЮТЬ У ВБИВСТВІ ДИТИНИ

Шевченківський районний суд продовжив розглядати кримінальне провадження проти власниці нелегального дитячого садка, виховательку якого підозрюють в умисному вбивстві дитини. Про це повідомляє пресслужба суду Шевченківського району. Під час судового засідання переглянули відеозапис під час слідчого експерименту, а також дослідили письмові докази, які надали батьки загиблої дитини. Суд вирішив продовжити термін тримання підозрюваної під вартою на два місяці – до 25 червня.

Наступне судове засідання відбудеться 2 червня. Нагадаємо, на початку літа минулого року країну сколихнула звістка про трагічну загибель дитини в нелегальному приватному дитсадку в Запоріжжі. 51-річна жінка облаштувала дошкільний заклад у власній квартирі. Не маючи жодних дозвільних документів на подібну діяльність, вона розміщувала оголошення про надання послуг «професійної няні» на інтернет-порталі безкоштовних оголошень. Батьки віддали свою доньку на, так званий, пробний день у цей «садочок», але за годину після того, як лишили дівчинку на няню, отримали телефонний дзвінок

зі словами «Ваша дитина не дихає». Вихователька повідомила батькам, що малеча захлинулася під час блювання. Але, як з’ясувалося з відеозапису камери спостереження, яка була встановлена у квартирі, жінка прив’язувала до обличчя бідолашної дитини подушку, щоб припинити істерику малечі. Сама вихователька стверджує, що не намагалася спеціально вбити дитину й не душила її. У висновку експертів також йдеться, що смерть дитини була результатом нещасного випадку. Поліція затримала жінку 4 червня 2020 року й досі тримає під вартою.

НА СПОЛОХ

У СТЕПНОГІРСЬКУ МОЖЕ СТАТИСЯ ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА У Запоріжжі автоцистерна зливала відходи в рекреаційну зону

В Комунарському районі Запоріжжя з автоцистерни прямо в посадку виливають невідому речовину. Відео поділилися місцеві жителі в соцмережі. За словами очевидців, речовина чорного кольору стікає прямо в річку. У прес-службі поліції повідомили, що в поліцію з цього приводу ніхто не звертався. Відомості по даній ситуації внесли до Єдиного реєстру.

У Степногірську через спробу демонтувати непрацюючу шахту може статися забруднення водоносного горизонту, без питної води залишиться значна частина Запорізького регіону. Про це кореспонденту Укрінформу повідомила голова Степногірської селищної громади Ірина Кондратюк, пише agronews.ua. Шахта з видобутку марганцевих руд у Степногірську була законсервована у 90-х роках минулого століття рішенням тодішнього Міністерства промисловості. У 2000-х роках земельна ділянка площею понад 60 га, на якій розташований промисловий майданчик, передано в постійне користування ЗАТ “Стептехсервіс”. Підприємство, що мало обслуговувати “спадок” Таврійського гірничо-збагачувального комбінату, начебто вирішило відновити видобуток та відкрило “вхід” до горизонтальної шахти. Проте руду у Степногірську більше так і не видобували, промисловий майданчик розібрали на металобрухт. “Стептехсервіс” накопичило борги та давно не працює. У 2016 році виконавча служба Василівського району прийняла рішення продати частину шахтних кріплень шляхом демонтажу. “Кріплення шахти не можна знімати. Все обвалиться і під землю підуть поля. Є проєкт 1996 року на консервацію шахти, але проєкту на її

ліквідацію немає. Горизонтальна шахта довжиною 420 метрів, її глибина 100 метрів – відкрита. Наразі, на підставі рішення виконавчої служби, намагаються демонтувати 70 метрів (“тіла” шахти – ред.). Будівельні роботи можуть призвести до екологічної катастрофи – отруєння бучакського водоносного горизонту, що може залишити без питної води значну частину Запорізького регіону”, – говорить Ірина Кондратюк. Вже понад 5 років вона буквально охороняє шахту та не дозволяє розпочати демонтажні роботи. Вона в черговий раз звернулась до ОДА та в СБУ. “Ми провели нараду, на якій обговорили, як не допустити, аби шахту розібрали на металобрухт. Розбирати кріплення шахти в жодному разі не можна”, – прокоментував кореспонденту Укрінформу голова Запорізької ОДА Олександр Старух.

Голова громади додає, що держава має нарешті прийняти рішення, чи потрібна їй взагалі марганцева руда. Адже стовбур шахти зроблено капітально. Окрім горизонтального – є ще два вертикальні, але вони закриті спеціальною бетонною перемичкою. “Якщо у майбутньому тут все ж таки планують відновити видобуток руди, то вхід до шахти необхідно забетонувати. Аби потім можна було його відкрити, воду відкачати, висушити та працювати”, – наголосила Кондратюк. Як раніше повідомлялося, наприкінці 70-х років ХХ століття до Сухоіванівки (колишня назва Степногірська) почали приїжджати гірники з усього Радянського Союзу. Саме тут починалася розробка Великотокмакського родовища марганцевих руд, запаси яких становлять понад 1,5 млрд тонн. Планувалося, що на п’яти рудних полях буде побудовано п’ять шахт – це стане початком одного з найбільших в Європі гірничо-збагачувальних комбінатів – Таврійського ГЗК. Шахту (горизонтальний і вертикальні стовбури) затопили у 1998 році. Офіційно цей процес має назву “мокра консервація”. Планувалось, що через чверть століття шахту “розконсервують”. Офіційними власниками ЗАТ “Стептехсервіс” є донецька фірма “Візаві” та “Запорізький завод феросплавів”. За матеріалами agronews.ua

6-13.05.2021

ЩОБ ПАМ’ЯТАЛИ Ось і ще один Великдень під час війни. Говоримо про перемогу над смертю, воскресіння й життя вічне. Але в цьому страсному квітні загинули 14 українських героїв. За підрахунками “Новинарні“, штаб ООС повідомляв про 315 обстрілів – найбільше після липня-2021, коли було оголошено про “додаткові заходи всеохопного перемир’я”. Без відкриття вогню не пройшла жодна доба. В середньому на фронті фіксувалося 10 обстрілів щодня, значна частина яких – із важкої артилерії. Поранення отримали 19 бійців ЗСУ. Серед загиблих, як і в березні, найбільше “едельвейсів” із 10-ї гірсько-штурмової бригади, яка тримає оборону в районі Горлівки – п’ятеро. По два воїни полягли з 58-ї мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виковського та 92-ї механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. По одному – з 1-ї танкової, 14-ї механізованої, 72-ї механізованої, 128-ї гірсько-штурмової, 36-ї бригади морської піхоти. Загинули один офіцер та один громадянин Грузії на контракті в ЗСУ. Одинадцять смертельних боїв трапилося на території Донецької області, три – на Луганщині. У трьох випадках причинами загибелі воїнів були підриви, ще як мінімум у трьох – снайперський вогонь. Решта – обстріли та інші бої. Сергій Сулима. Ігор Байтала. Владислав Мороз. Віктор Гелебрант. Максим Стеблянко. Володимир Шпак. Денис Юшко. Андрій Теперик. Ярослав Карлійчук. Олексій Мамчій. Давід Шартава. Олександр Луцик. Іван Ковальовський. Роман Гуляк. Наймолодшому – 22 роки, найстаршому – 49. Ми пам’ятатимемо їх та їхній подвиг заради України, заради нас. Сергій Сулима “Хой” Головний сержант гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї бригади Сергій Сулима народився 9 жовтня 1980 року в Луцьку. Там закінчив школу, здобув освіту у Вищому професійному училищі. Відслужив строкову службу в армії, згодом влаштувався на роботу водієм у Волинському центрі екстреної меддопомоги. У 2015 році був мобілізований до лав Збройних сил. Відслуживши рік, повернувся додому. Останнім часом Сергій мешкав в Івано-Франківській області. Звідти в жовтні 2020-го знову пішов до ЗСУ – на цей раз за контрактом. “Мужній воїн, десантник, що воював у гарячих точках світу в складі Французького легіону. Але після початку російсько-української війни спрямував всі свої навички та вміння на боротьбу з супротивником. Маючи надзвичайну високу підготовку, його місце було в силах спеціальних операцій (ССО України), але Сергій волів тягнути звичайні бригади до досконалості. При тому всьому залишався простим. Його не часто можна побачити на світлинах. Маючи багато відеоматеріалу з ним, ми не хотіли показувати це все для його ж безпеки та безпеки його родини”, – так розповідає про свого колишнього командира Олександр Єрмак. За його словами, Сергій Сулима мав позивний “Хой”. Уже після смерті Хоя Єрмак виклав такі різні відео – • Сулима купає кошеня на полігоні в Широкому Лані (“надзвичайно любив братів наших менших, а вони любили його”), • Сулима змайстрував штангу із газоблоків та ліг робити жим лежачи, • Сулима гатить із гармати по противнику на Донбасі, який уперто порушує “режим тиші”. Олександр також згадує: “Одного разу в нашого чудового командира Сергія Сулими народився геніальний план, довершений, як швейцарський годинник. Сергій сказав (а він ніколи не наказував): “Пацани, треба зробити ВОП, тишком-нишком, перед носом у ворога. Так-так, взводу снайперів. Техніку залучати не будемо, бо одразу розстріляють з ПТУРів, робимо все руцями, кирками та лопатами”. Не скажу точно скільки тижнів у нас на це пішло, але поставлена задача була виконана. Ворог так і не встиг зрозуміти, що відбувається перед його носом, аж поки роботи не були завершені, завезене озброєння, і бійці – вже не ми – заступили на бойове чергування. Наскільки якісно ми його зробили? Обстріл 120-мм мінометом витримав без жодного пораненого, а це показник. Попутно виконували й інші бойові задачі, перебуваючи там. Якось п’ятеро організмів із колорадськими стрічками вирішили недалеко від нас прогулятися… Певно, так і досі лежать їх чоботи на тому місці де ростуть красиві польові квіти… Вже й Хоя нема, а його ВОП, який так названий на честь нього, виконує свою задачу”. Бійці довіряли Сулимі повністю і беззастережно: головний сержант користувався надзвичайно високим авторитетом і повагою. “Він був фізично витривалим, високоосвіченим, вів здоровий спосіб життя та був прикладом для побратимів. Такі сержанти

війна поруч

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ:

щодня пришвидшують позитивні зміни в нашому війську. Сергій був не тільки хорошим молодшим командиром, а й люблячим сином та гарним братом”, — розповів побратим загиблого Степан. “Він справжній хоробрий воїн, він гарний друг, він любив життя…” – згадує заступник командира 10-ї гірсько-штурмової бригади підполковник Даніяр Петрюк. За його словами, Сергій відходив під час обстрілу, коли підірвався на вибуховому пристрої. Згідно з повідомлення ОТУ “Північ”, 3 квітня військовослужбовець Об’єднаних сил отримав бойове травмування несумісне з життям в результаті підриву на невідомому мінно-вибуховому пристрої поблизу селища Шуми на Донеччині. “Ще тиждень тому в районі Шумів Сергій героїчно витягував з-під обстрілів своїх побратимів, які потрапили під кулі російських снайперів. Вже тоді він не жалів свого життя, не зважав ні на які ризики. Сьогодні ми ховаємо Сергія…” – зауважив під час прощання з бійцем заступник командувача військ оперативного командування “Захід” Сухопутних військ ЗСУ генерал-майор Олег Мікац. Поховали Сергія Сулиму на цвинтарі в селі Гаразджа. Залишилися мати і сестра. Ігор Байтала Ігор народився 19 травня 1995 року в Жидачеві Львівської області. Після 9-го класу вступив у Жидачівський професійний ліцей, який закінчив, здобувши фах тракториста-машиніста. У 2014-2018 роках навчався на біолого-технологічному факультеті Львівського національного університету, отримав диплом за спеціальністю “технолог м’ясного виробництва”. Строкову службу, на яку його призвали у 2019-му, Сергій проходив на посаді водія. Після демобілізації 2020 року він повернувся додому. Але відсвяткувавши з рідними Новий 2021-й рік, 5 січня пішов у військо вже за контрактом. Служив у розвідувальному відділенні безпілотних авіаційних комплексів у 10-й гірсько-штурмовій бригаді. “Рядовий Ігор Байтала був мотивований, надійний, любив техніку. Він хотів служити у воюючій бригаді, хотів безпосередньо ділом займатися, цілеспрямовано бути у бойовій частині”, – розповів заступник командира 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону, де служив загиблий, майор Роман Волощук. “26 років, молодий хлопець, перспективний. Йому б ще жити та радіти життю… Завжди життєрадісний був, робота у нього горіла”, – згадав майор. “Мав позитивні характеристики, спортсмен, прихильник здорового способу життя”, – додає пресслужба 10 огшбр. 3 квітня в районі проведення операції Об’єднаних сил на Донеччині Ігор Байтала зник за нез’ясованих обставин. Зброї він при собі не мав. Зникнення бійця у бригаді помітили ввечері й негайно розпочали пошуки, але результату вони не дали. Як запевняють у “десятці”, слідів бойових зіткнень у районі зникнення бійця зафіксовано не було. Через три дні, 6 квітня, на КПВВ “Мар’їнка” представники російсько-окупаційних військ передали українським військовим тіло Ігоря.

Обставини зникнення воїна з’ясовуються. Серед версій – втрата орієнтування або викрадення бійця. Але це бойова втрата. Як повідомили “Новинарні” у 10-й бригаді бригаді, причиною смерті бійця стали три кульові поранення. Поховали Ігоря Байталу в рідному Жидачеві. Залишилися батьки, брат та двоє сестер. Владислав Мороз Владові було 23. Він народився 14 липня 1997 року в селі Халаїдове Уманського району (нині – Монастирищенського) на Черкащині. Там пішов у перший клас, а далі вчився на Київщині, в селі Данилівка, куди переїхав разом із батьками. Після школи вступив у транспортний університет, вивчився на архітектора-дизайнера. А після закінчення вишу пішов у військкомат і восени 2020 року підписав контракт на службу в ЗСУ. Солдат, навідник 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців. Попри те, що більша частина його життя пройшла на Київщині, Влад надзвичайно любив свою малу батьківщину – Халаїдове. “Батьки розповідали, що йому дуже подобалося наше село – тут, як то кажуть, зарито його пуповину”, – каже староста Халаїдового Іван Омельченко. Місцеві жителі також запам’ятали маленького Владислава – дуже доброго й приязного хлопчину… Він загинув 5 квітня близько 19:55 – від наскрізного кульового поранення під час ворожого обстрілу зі стрілецької зброї поблизу села Спартак на Донеччині. Поховали воїна в “батьківському” селі Халаїдове, яке він так любив. Залишилися батьки і сестра. Віктор Гелебрант 49-річний молодший сержант Віктор Гелебрант був родом із Закарпаття. Він народився 23 січня 1972 року в селі Неліпино Свалявського району, де й досі мешкає його найстарша, вже заміжня дочка Марія. “Батько в молодості служив в армії в морській піхоті, а мама весь цей час на нього чекала. Коли повернувся, то хотів ще укласти контракт і вирушити на службу на три роки, але рідні його відрадили. І в 1993 році вони з мамою одружилися”, – розповідає Марія. Коли дружина була вагітна, чоловік поїхав до Харкова на заробітки, щоб підготуватися до народження первістка… І зустрів там іншу жінку. Тож із першою дружиною зрештою розлучився, переїхав до Харкова й там одружився вдруге. У цьому шлюбі також народилася донька. Однак і цей шлюб не склався. Останнім часом Віктор мешкав у селищі Краснокутськ на Харківщині. Там він зустрів свою останню любов – бібліотекарку Світлану, яка народила чоловікові сина Родіона, нині він четвертокласник. У 2015-2016 роках Віктор відслужив у ЗСУ за мобілізацією. Але повернувшись додому, зрозумів, що не може спокійно дивитися, як на сході гинуть українські воїни. Тож у 2016 році підпи-

сав контракт і повернувся у військо. Спершу служив у 24 омбр, а після продовження контракту у 2018-му – в 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Командир механізованого відділення механізованої роти. “На фронт тато пішов сам, він завжди був патріотом. Але коли приїжджав на Закарпаття, якось не дуже любив про це розповідати”, – каже Марія. До війни Віктор працював у Краснокутську слюсарем в управлінні житлово-комунального господарства. “Дуже хороший хлопець, простий, поважний, спокійний. Як багато хлопців із Західної України, він був патріотом. Тому кілька років тому він звільнився, сказав, що піде воювати, захищати Україну. Він кілька років був там, на фронті. Коли приїжджав додому, то завжди приходив поговорити. Але про війну він багато не розповідав. Ми розуміли, що він завжди був на передовій, тому не базікав”, – розповів виданню “Обозреватель” колишній начальник Гелебранта Павло Гуцель. “Віктор був добрим другом, який може поділитися останнім. Завжди усміхнений, любив жартувати. А ще – військовий профі. Він прагнув бути гідним прикладом для свого десятирічного сина Родіона”, — каже заступник командира механізованої роти з морально-психологічного забезпечення старший лейтенант Геннадій Ковшик. 5 квітня Віктор перебував на бойовому чергуванні. Бронежилет і шолом не змогли врятувати його від прицільного пострілу: ворожий снайпер поцілив бійцеві в голову. Поховали воїна у Краснокутську. Залишилися дружина, доросла дочка від першого шлюбу та неповнолітні донька і син. Максим Стеблянко 23-річний Максим воював на сході разом із татом – теж військовослужбовцем-контрактником ЗСУ. Хлопець народився в Лебедині на Сумщині 24 січня 1998 року, у батьків він був первістком. Потім у сім’ї одне за одним народилося ще четверо дітей. Один із братів Макса також зараз служить в армії… Відслужив строкову і Максим – після того, як у 2016 році закінчив училище лісового господарства, де отримав спеціальності лісника, тракториста, машиніста й водія. А після “строчки” вирішив залишитися у війську і підписав контракт. “Він пішов служити, прийшов через пів року. Говорить: «Я хочу підписати контракт». Я запитав: «Ти добре подумав?» Каже: «Саньок, я хочу піти», – згадує однокласник Максима Олександр Немеш. –Тепер тільки в моєму серці його голос, його посмішка. Разом з ним на риболовлю їздили, на одній роботі працювали… куди тільки разом не їздили”. Із 2020 року Максим Стеблянко служив у складі 1-ї окремої танкової бригади. Солдат, водій механізованого взводу механізованого батальйону. Підвозив бойовим товаришам боєприпаси, продукти, різні необхідні речі. “Оскільки я тільки вісім місяців на контракті, і це мій перший виїзд в зону ООС, – я могла завжди до нього підійти, він мене підтримає, заспокоїть. Або навіть насварить, але я розуміла, що все це жарт. Я була на кухні з 4-ї ранку, він зайшов до мене на кухню, я його ще погодувала. Він сів, я стала біля нього, він мене обійняв (він мене Рижа називав), каже: «Добре, Рижа, я поїхав». Я його обняла, поцілувала в скроню, і він поїхав. Потім я розмовляла з мамою телефоном і почула якийсь вибух”, – пригадує військовослужбовиця Марина Чирва, яка служила разом з Максимом. “Він такий був енергійний хлопець – чудовий друг, чудовий бойовий товариш. Не раз ми з ним на всілякі завдання долучалися. Нас командир старався разом ставити, все дружно було, все чудово… – розповідає ще один побратим, Сергій Куриленко. – Знаю, що він за продуктами тоді їхав…” Солдат Стеблянко загинув 6 квітня близько 09:30 – військовий автомобіль, яким він кермував, підірвався на невідомому вибуховому пристрої поблизу села Степне на Донеччині. За даними “Новинарні“, підрив стався, коли тентоване авто заїхало на мало вивчену ґрунтову дорогу. У машині перебували ще шестеро осіб, але вони під час розвороту вантажівки вийшли назовні і не постраждали. Поховали Максима в Лебедині. Залишилися батьки, троє братів і сестра. Володимир Шпак “Капітан” Командир протитанкового взводу роти вогневої підтримки 13 омпб 58-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ старший лейтенант Володимир Шпак народився 13 березня 1984 року в Чернігові. У 2006 році закінчив Чернігівський державний інститут економіки. Cтав до лав ЗСУ у 2018 році, тоді ж і прибув у зону АТО, на 29-й блокпост у районі селища Новотошківське на Луганщині. Провів у складі 13-го мотопіхотного батальйону дві ротації біля Майорська. А ротація, яка стала для нього останньою, була вже четверта. “Він хотів, щоб у нас армія була? як у НАТО. Щодня говорив про це, досконало знав англійську мову. Були на полігоні на Львівщині цього року – він з іноземними інструкторами розмовляв англійською, показав там себе із кращої сторони. Можна

війна поруч

6-13.05.2021

14 ЗАГИБЛИХ ВОЇНІВ КВІТНЯ 2021-ГО сказати, найкращий із бригади був”, – розповідає побратим загиблого, старший технік 13 омпб Володимир Нестеренко. “Володимир Шпак був справжнім офіцером, тому що він був поруч зі своїми солдатами саме в момент небезпеки…” – наголосив у прощальній промові командувач військ ОК “Північ” генерал-майор Валерій Залужний. Старший лейтенант Шпак загинув 6 квітня близько 10:55 поблизу селища Невельське на Донеччині під час ворожого обстрілу. Спершу зазначалося, що мінометного. У бригаді розповідали, що АГС. Згодом командування підрозділу уточнило: був артилерійський обстріл снарядами 3ОФ35 до протитанкової гармати МТ-12 “Рапіра”. Поховали воїна в Чернігові. Залишилися батьки і старший брат. Денис Юшко 31 травня матросові Денису Юшку, який народився у 1998-му в селі Новобогданівка на Миколаївщині, виповнилося б 23 роки. Проте він назавжди залишився 22-річним. І його крихітний син свій 1 рік також відзначатиме без тата… якого вже більше ніколи в житті не побачить. Сам Денис теж зростав без батька, який помер, коли хлопчикові було всього 5. А ще за чотири роки втратив і маму, що не змогла побороти тяжку хворобу. Виховували його бабуся з дідусем і дядько. “Денис був дуже позитивним, безвідмовним, добрим, навіть трохи наївним. Він весь час посміхався, за це в школі вчителі називали його сонечком. Він весь час був зі мною поруч, мій найкращий помічник”, – зітхає дядько полеглого воїна, Максим Корнієнко. Ще у школі Денис хотів стати зварювальником, як його батько. Але приблизно за рік до свого 20-річчя, коли його мали призвати в армію, передумав – вирішив, що хоче бути військовим. “Вони удвох із другом відправлялися в армію, пам’ятаю, ми всім селом проводжали їх у будинку культури. Причому у військкомат він пішов сам, 30 травня 2018 року, за один день до свого дня народження. Так хотів служити. З армії повернувся у 2019му, трохи побув тут, працював. Але потім сказав, що піде на контракт. Що він хоче захищати Україну, що це його покликання”, – згадує Максим. На фото Юшка з того часу можна побачити наліпку на камуфляжі – “Державна спеціальна служба транспорту”. Службу за контрактом у ЗСУ Денис розпочав наприкінці 2020 року. Матрос, військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Дядько визнає: намагався відмовити небожа йти у військо. Але Денис вирішив твердо. “Так, ми відмовляли його. Тут у селі робота для нього завжди була. У нас невеликий бізнес, ми вирощуємо рослини, є теплиці. Він хлопець працьовитий, міг би спокійно тут жити. Але переконати його було неможливо – він так вирішив. Самостійний був”, – розповідає Максим. “Доброзичливий, завжди виконував свої обов’язки, ніколи не сперечався ні з побратимами, ні з командиром. Якщо була поставлена задача, відразу йшов і виконував. Як воїн він молодець”, – розповів старшина 36-ї бригади Сергій Лейбак. До того, як виїхати на Донбас, морпіх зустрічався з дівчиною з іншого села. Пізніше вони почали жити разом у Миколаєві, наймали квартиру. Нещодавно у пари народився син, якого на честь покійного Денисового батька назвали Павлом. “Буквально напередодні загибелі, увечері 7 квітня, Денис зателефонував, ми з ним розмовляли. Він тоді сказав, що на фронті ситуація дуже напружена. Навіть вимовив таку фразу: «Не знаю, чи повернуся я звідси». А вже наступного дня вранці мені подзвонили і сказали, що Денис загинув”, – переповів дядько. Це сталося 8 квітня в районі Водяного на Приазов’ї. Під час обстрілу позицій ОС Денис отримав смертельне кульове поранення в голову. Поховали морпіха в Новобогданівці. Залишилися дядько, цивільна дружина і маленький син. Андрій Теперик “Беба” Андрій народився 30 січня 1997 року в селі Мартове Печенізького району Харківської області. Закінчив ліцей будівельних технологій за спеціальністю “плиточник”. Дуже добрий, людяний, дбайливий, і водночас взірець мужності й честі – так розповідають про нього односельці. До війська Андрій пішов, коли йому виповнилося 20. Одразу на контракт – хотів воювати. Ще б пак, дідусь був військовим, рідний дядько – з початку війни на фронті. Знайомі кажуть: Андрій також був справжнім воїном, це відчувалося одразу. Коли рік тому перший, трирічний, контракт із ЗСУ добіг кінця, Теперик підписав другий. Старший солдат, стрілець-снайпер 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового Івана Сірка. 10 квітня Андрій ніс службу на позиціях бригади поблизу Золотого-5 на Луганщині, коли його “знайшов” снайпер. Прицільне поранення в тулуб виявилося несумісним із життям. Поховали старшого солдата Теперика в рідному Мартовому. Залишилися батьки і семирічна сестричка.

Ярослав Карлійчук “Малий” “Простий класний хлопець з Чернівецької області, невисокий на зріст, щирий іноді до кумедності, добрий і безбашенно сміливий”, – згадує про Ярослава учасниця бойових дій Олена Білозерська. Карлійчук народився 7 серпня 1996 року в селі Черепківці Глибоцького району на Буковині. Після школи рік пропрацював у Чернівцях в охоронній фірмі “Тигр”. Рвався на фронт, але вік не дозволяв. У Збройні сили Ярик прийшов у 19. У 2016-му вже воював під Мар’їнкою. Старший солдат, військовослужбовець підрозділу 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади. “Пам’ятаю його 20-річною майже дитиною, під Мар’їнкою, влітку 2016-го… Він прийняв для себе рішення бути професійним військовим – все життя, до пенсії, служити в армії”, – розповідає Білозерська. Малий був одним із героїв її книжки “Щоденник нелегального солдата”, яку встиг прочитати. Нижче – уривок із книги спогадів Білозерської, в якому фігурує Ярослав Карлійчук: “…Позицію «Волга» утримують всього четверо армійців – двоє старшого віку – Женя і Юра, і двоє молодих – РПК-шник Коля, родом з окупованих територій, і неймовірно жвавий західняк Ярослав з позивним Малий – не УДАшний Малий, інший, ЗСУшний. Він тут наймолодший, йому 20 років. Нічого не боїться – ні супротивника, ані начальства, через страшну спеку, незважаючи на регулярні втики, ходить і воює в самих трусах. …Десь після восьмої вечора – майже безперервна робота стрілкача. Працюємо ми, працює противник, працює батальйон «Донбас» праворуч від нас. Літають трасери. Спалахують і бухають постріли з РПГ. Іноді автоматні і кулеметні черги звучать як сухе цок-цок-цок – це коли влучають у цегляну стінку біля наших бійниць. – О, трасери по нам! З 12-ї години, навіть ближче, – радіє Малий. – За цим гаражом метрів 100 сидять! Дивись, вспишки видко. ПКМ звідти б’є. Я можу тобі показати, де, Лєн. …Виїжджає наша беха, стріляє. Тепер дим над посадкою противника. «Прямо у саму зеленку запустили, де вони сидять. Але толку з того, у них окопи добре укріплені», – каже Малий. Працюють наші і ворожі кулемети, автомати, працює все, не залишилося ані шматочка тиші. Від мішків, якими ми сьогодні з ранку зміцнювали бійниці, зовні залишилася вже половина. Під вікнами розривається вог. «Це по ходу типу нам?» – «По ходу типу нє. Ми ж тут ни при чем вообще». «Погрався ти, пограюся і я трошки», – працює одиночними Малий.…- Слишь, Лєна, – питає Малий, – у тебе є чим виміряти точну відстань до тої зеленки? – 480 метрів. Став на прицілі п’ятірку. – Та ні, мені цікаво, чи РПГ дістає. Дістає. Вольф хоче щось роздивитися, просить дати йому підсвітку. Але вже доволі темно, світити зсередини не можна. – Нам не потрібен додатковий ризик, – кажу я. – Немає тут ніякого додаткового ризику, – не погоджується Малий. – Вони і так знають, де ми і скільки нас. Як ми сюди тільки їхали, ще доїхати не встигли, а вже наша колона в ютубі була. – Як думаєте, – питаю я, – коли стане не так жарко, вдень теж будуть бої, чи лише в сутінках? У мене все ще немає нічного прицілу, тому це питання сильно мене турбує. – Не буде вдень боїв, – каже Малий. – За весь час, що ми тута, один раз всього був. (Бойові дії вже рік як відбуваються лише у вечірній і нічний час). …По нас прилітає з СПГ – «Це з конезаводу». Всі пости пожвавлюються, починається жвава отвєтка. «Эх, нужны активные наушники», – зітхає Вольф. «А я вже звик», – каже Малий. Він бере РПГ, кидає в кишеню кілька гільз, щоб вставити їх у вуха, і відправляється на «акцію відплати». Вольф буде дивитися, куди полетить, і підкоригує в разі потреби. Малий стріляє, один постріл не розривається, але два влучають куди треба. Малий повертається. Деякий час тиша. Потім повз нашу бійницю з досить гучним свистом починають літати кулі. – О. Інтересно, – каже Малий. – Да что там интересного? – дивується Вольф. – Як пулі свистять. Дуже люблю. – Любиш? – Да. Особєнно коли ми лиш сюда заїхали, дванадцять пуль над головою летіли. Пару в бійницю залетіло і чуть не чвахнуло мене. Я три рази упав тута. До мене Юра підбіг, каже: “Нічо, все нормально”. І відтоді понравилось, як свистить над головою. – Я бачила великий спалах з дванадцятої, – кажу Малому. – Ну да, у них же там окопиКазали, що наша розвідка бачила купу шприців у полі, але чи це правда, чи ні, я не знаю. Ну, травку по-любому курять. – А може, поранений у них був? – Все може бути. Але я думаю, що тверезі люди, як ти і я, не підуть у зеленку, де їх можуть накрити, і не будуть кричати звідти, правильно? – Хіба що з окопу.

– Так вони з окопу і кричать. А в них окопи файно укриті. Туди лиш мінами крити. Приходить Каталонець і займає місце біля бійниці. «480 метрів», – кажу я. Повз нас яскраво чиркає куля. «Свистить – це добре», – замислено каже Малий. «Якщо чуєш, що свистить, значить, не в тебе», – підтримує Каталонець. Малий добра ж дитина… будучи наймолодшим, огризаючись для порядку на зауваження старших, зворушливо дбає про всіх, хто поруч. Не уриваю. Нотацій не читаю. Просто язик не повертається. …Пізніше, коли мене вже не буде на Мар’їнці, він вийде, як завжди, вночі стріляти з РПГ, і тут його недосвідчений товариш, відкривши вогонь трасерами, демаскує обох. Малий буде серйозно поранений, але одужає і повернеться до строю”. На жаль, в черговий раз куля ворога виявилася смертельною. Ярослав загинув під час прицільного обстрілу позицій “десятки” 12 квітня в районі Шумів під Горлівкою. Поховали воїна в рідних Черепківцях. Залишилися мати, троє старших сестер, молода дружина і маленький син. Олексій Мамчій У родини Мамчіїв ця війна забрала вже двох синів. У липні 2016-го внаслідок мінометного обстрілу поблизу Авдіївки загинув Станіслав. А квітень-2021 став останнім для його старшого брата, Олексія. Старший солдат Олексій Мамчій народився 27 червня 1980 року в Чернівцях. Закінчив Чернівецький професійний машинобудівний ліцей, потім – Інститут інженерної механіки та транспорту Національного університету “Львівська політехніка”. На війну Олексій пішов у 2019-му – коли звідти повернувся (на щастя, живим) найменший із трьох братів Мамчіїв, Євген. Олексій служив на посаді старшого водія зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 108-го окремого гірськоштурмового батальйону 10 огшбр. Там же, у війську, зустрів своє кохання. Її так і звати – Любов. Служили на сусідніх позиціях, а невдовзі й побралися, зігравши весілля в Чернівцях. “Олексій люблячий був, веселий. Мене він дуже любив. Я йшла ближче до ворога, тому він більше за мене переживав. Ніхто не міг подумати, що його вб’ють там, де більше людей… Ввечері ще до мене приходив, а вранці вже сказали, що його немає”, – розповідає дружина загиблого. Уранці 13 квітня російські найманці скинули на позиції “десятки” з безпілотного літального апарата протипіхотну міну, один з осколків якої завдав смертельного поранення старшому солдатові Мамчію. Поховали Олексія в Чернівцях. Залишилися батьки, брат, дружина і дочка. Давід Шартава Громадянин Грузії Давід Мурманович Шартава народився 11 січня 1975 року в Тбілісі. Виховав двох синів. Професійний військовий – брав участь в миротворчих місіях в Ірані, Афганістані, інших країнах. Під час російської агресії проти Грузії затято воював за свою батьківщину. А коли імперія роззявила пащу на Крим і український Донбас – приїхав обламувати путіністам зуби в Україні. “Багато українців загинуло за нас – за Абхазію, за Грузію, допомагали у 2008 році… І завжди допомагали. Це брати наші. Так що братів треба підтримати”, – казав Дато. І підтримував не словом, а ділом, воюючи проти російських загарбників з перших років агресії РФ. У 2016 році Дато в складі “Грузинського легіону” приєднався до ЗСУ. Старший солдат, військовослужбовець 2 огшбр 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. За словами його командира Мамуки Мамулашвілі, Дато був одним з найкращих воїнів легіону — одважним і вправним бійцем. Як пише АрміяInform, напередодні загибелі, ніби щось передчуваючи, Дато прочитав вірш “Коли я помру”. “Давид свого часу навчався у театральному училищі в Грузії й був дуже артистичним. Любив декламувати вірші, співати, завжди був веселим і чуйним. Є таке поняття «справжній тбілісець» — ним і був Дато. З усіма товаришував, не пригадаю, щоб у когось з ним траплялося конфлікти. Тому його загибель — це безумовно трагедія для нас і його сім’ї, бо Давида любили всі”, — каже командир. Грузинський захисник України загинув 18 квітня поблизу Широкиного внаслідок ворожого обстрілу позиції ЗСУ з автоматичних станкових гранатометів. Похований на батьківщині, у Тбілісі. Залишилися дружина і двоє синів. Олександр Луцик Солдат, оператор-розвідник протитанкового артилерійського дивізіону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Олександр Луцик народився 18 травня 1982 року в селі Годомичі Камінь-Каширського району Волинської області. Закінчив Маневицьке профтехучилище, здобув фах столяра. У Маневичах на деякий час і осів, одружився. Та сімейне життя не склалося.

Після розлучення Олександр поїхав на заробітки в Польщу, певний час працював там будівельником. Але був змушений покинути роботу, після того як травмувався. Повернувшись додому, в жовтні 2019 року Олександр підписав контракт на службу в Збройних силах. У подальшому планував присвятити військовій службі все життя. 22 квітня близько 11:30 противник обстріляв позиції “десятки” поблизу Шумів із ПТКР. Олександр Луцик загинув від осколкових поранень. Поховали бійця в селі Годомичі. Залишилися брат та сестра. Іван Ковальовський “Африка” Іван Іванович Ковальовський народився 18 лютого 1973 року в селі Колінки Городенківського району Івано-Франківської області. Але після закінчення профтехучилища разом із молодою дружиною перебрався на Дніпропетровщину, де відтоді сім’я й мешкала. Чоловік захоплювався риболовлею, не пропускаючи жодної нагоди насолодитися улюбленим хобі. У складі миротворчого контингенту служив у Сьєрра-Леоне (за що згодом отримав на війні позивний “Африка”), потім працював будівельником, зокрема і в Сибіру. “Десять років я працював пліч-о-пліч із росіянами, але ніколи мені і на думку не могло спасти, що вони колись будуть воювати проти України, а я опинюся на тій лінії, яку називають лінією «розмежування». А наші «друзі» будуть щедро поливати вогнем і смертю”, – згодом розповідав Іван. Після початку російської агресії на сході у 2014 році Ковальовського мобілізували, і відтоді практично весь час, за винятком перерви на лікування, він перебував на передовій. Спочатку служив у 17-й танковій бригаді, а з лютого 2021 року – у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. У 2015-му неподалік Станиці Луганської солдат Ковальовський підірвався на розтяжці. Поранення було дуже серйозне – він переніс кілька операцій, довго лікувався спершу в харківському, а потім у дніпропетровському госпіталі. “Десь у душі я розумів, що моє життя розділилася на до і після. 17 березня – це другий день мого народження. У всьому я намагався шукати позитив. Ну і що, що тепер рука коротша, горбата, та ще й з сепаратистським подарунком в ліктьовому суглобі (лікарі так і не ризикнули його прибрати), зате кістки цілі, хоча трохи осколки і погуляли в моєму животі, але я живий”, – казав боєць. Але коли одужав і повернувся додому, збагнув, що не може спокійно жити цивільним життям, коли десь неподалік і далі триває війна. І знову повернувся на фронт. За даними “Новинарні“, 26 квітня Іван із напарником чергували на “спостережнику” в районі селища Піски під Донецьком. Мінялися: спершу один чергує внизу, а другий – на даху, потім – навпаки. Коли напарник піднявся на зміну, Ковальовський лежав і не дихав. Оскільки крові видно не було, спершу побратими подумали, що 48-річний боєць помер від серцевого нападу. І лише потім побачили отвір від влучної снайперської кулі, якого спершу не помітили, бо кров увібралася в одяг. Прицільний постріл уразив нирки та інші внутрішні органи, не залишивши воїну шансів на життя. Поховали Івана Ковальовського в селі Миколаївка, де живе його сім’я. Залишилися дружина і двоє синів. Роман Гуляк До закінчення контракту Романові залишалося трохи більше тижня: термін служби вичерпувався 7 травня. Але до найрідніших людей, які так його чекали, син та онук повернувся в домовині. Старший сержант, командир мінометного розрахунку 1-го механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади Роман Гуляк народився 7 жовтня 1990 року у Волочиську на Хмельниччині. Був спортивним і активним хлопчаком, добре танцював. Після школи закінчив Хмельницький торговельно-економічний коледж КНТЕУ, певний час працював на Волочиському машинобудівному заводі “Мотор Січ”. На військову службу в Збройних силах був призваний за мобілізацією влітку 2015 року. У травні 2018-го підписав контракт. Був нагороджений медаллю командування ООС “За звитягу та вірність”. 27 квітня близько 12:30 у районі населених пунктів Оріхове і Новотошківське військовий автомобіль ГАЗ-66 з українськими бійцями підірвався на невідомому вибуховому пристрої. Роман загинув одразу, ще троє його побратимів дістали бойові травмування. Поховали 30-річного воїна у Волочиську. Залишилися батьки і бабуся. Вічна пам’ять полеглим за Україну. Публікація підготовлена за матеріалами з відкритих інформаційних джерел

жіноча справа

6-13.05.2021

ВАЖЛИВЕ СВЯТО

ДЕНЬ МАТЕРІ В УКРАЇНІ День матері в Україні святкують у другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99. Вшанування жінки-матері має багатовікову історію. Років 200 тому англійці відзначали у другу неділю Великого посту так звану “Материнську неділю” на честь усіх матерів світу. Американці на офіційному рівні вперше визнали День матері понад 100 років тому, завдяки мешканці Філадельфії Анні Джервіс. Саме вона виступила з пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів. Незабаром інші штати Америки, а також багато держав наслідували цей приклад і почали святкувати День матері. Вперше День матері в українській громаді відсвяткували 1928 року за ініціативою Союзу українок Канади. 1929 року свято відзначалося у Львові та на Тернопільщині. Пізніше воно стало популярним і в інших регіонах, цього дня організовували концерти та фестивалі на честь матерів. На сьогоднішній день це чудове свято відзначають, хоча і в різні дні, у понад 50 країнах світу.

МАТИ

ЛІНА КОСТЕНКО

ПРОШУ СЛОВА

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ІЗ СВЯТИМ МАТИ НЕ ВЖИВАЙТЕ В ПРОМОСКОВСЬКИХ МАТЮКАХ Матуся.Скільки спогадів, думок, висновків, а насамперед болі, викликає це сакральне і магічне слово. Для нас породжених нею- два сини, три дочки (двоє померло від голоду 1946-1947 р.р.). Наша матуся- сільська вчителька на Черкащині й Галичині прожила тяжке життя і здається сьогодні єдиною втіхою у неї була любов до дітей, своїх і тих, яких вчила в Черкащині, селах: Тозномір, Нагірянка (Галичина).

Вона була красуня з Катеринівки. Було у неї п’ятеро вже вас. Купляла вам гостинчика за гривеник, топила піч і поралась гаразд. Ходила в церкву, звісно, як годиться. Гладущики сушила на тину. Така була хороша молодиця І мала мрію гарну і чудну. У ті часи, страшні, аж волохаті, коли в степах там хто не воював, от їй хотілось, щоб у неї в хаті на стелі небо хтось намалював. Вона не чула зроду про Растреллі. Вона ходила в степ на буряки. А от якби не сволок, а на стелі щоб тільки небо, небо і зірки. Уранці глянеш хочеться літати. Вночі заснеш у мужа на плечі. Де б маляра такого напитати? Навколо ж орачі та сіячі. Уваживши ту мрію дивовижну, приходив небо малювать шуряк. Вона сказала: - Перестань, бо вижену. - У тебе, - каже, - небо, як сіряк. Якийсь художник у роки голодні зробити небо взявся за харчі. Були у нього пензлі боговгодні, став на ослін, одсунув рогачі. У нього й хмари вигинались зміями, уже почав і сонце пломінке. Вона сказала: - Ні, ви не зумієте. Злізайте, - каже. - Небо не таке. Вона тим небом у тій хаті марила! Вона така була ще молода! Та якось так - то не знайшлося маляра. Все якось так - то горе, то біда. І вицвітали писані тарелі, і плакав батько, і пливли роки, коли над нею не було вже стелі, а тільки небо, небо і зірки...

Її лагідні карі очі завжди супроводжували мене в моїх життєвих негараздах і теплих сподіваннях. Свято матінки відзначаю завжди на день народження її 19 лютого 1917 року, в день, коли в природі відбувається передчуття весни (день Вукули-телятника). Мама казали: «Морози обіцяють файну весну, сухе й жарке літо». • Де тато, мама і дитина, Живуть у мирі і любові На Україні вольній, новій… Не знаю, як де, а у нас, у Запоріжжі, Свято Матері як й помітно не відзначається, тобто масово, по громадських з відзначенням у ЗМІ, громадських хворих організаціях й товариствах. Взагалі, значна частина Світу відзначає його в другу неділю травня. Традиція відзначення найсвятішої особистості на Землі прийшла із США, коли Конгрес цієї країни прийняв постанову про відзначення нового державного свята- Дня Матері. За їх прикладом пішли держави північної і середньої Європи- Швеція, Норвегія, Данія, а пізніше й Німеччина.

Так друга неділя травня стала міжнародним святом в найкращому розумінні цього слова. В Галичині ідею підтримали в 1929році «Союз Українок», «Просвіта», «Пласт», «Рідна школа». Концерти, конференції, фестини, народна пісня, народні гуляннястали справжнім святом. В кожній родині діти готували мамі подарунки або щось приємне для неї, а насамперед, бути чемними і слухняними. Дорослі члени роду намагалися виконувати за маму всю роботу, старалися, щоб мама хоча б у цей день року відпочила. Будинки і хати прикрашалися, наро, здебільшого, вбирався в національний одяг, з квітами і святими реліквіями в руках,

йшли вулицями під музику, чи супровід народної пісні. В цей день всього було вдосталь, поваги, любові, шани, чемності. Так громада виказувала честь і шану жінці- Матері. В цей день згадувалася і Матір Божа. Дорослі читали молотви і пісні присвячені Богоматері. -Знайомо, хто ми, чиї діти, І хто наша мати? Ми є народ- українці! Україна- Мати! Ми живем, ми прагнем жити, Як навесні квіти… Встанеш ненько Україно, Збудять тебе діти… Великий Шевченко тішився українським словом, писав, що серце б’ється, оживає, як їх почує. І правда, чутний його голос, коли в Шевченківські дні 8 і 9 березня біля «Тарасової груші» де з каменю він промовляє: «І на оновленій землі Врага не буде супостата, А буде син, і буде Мати, І будуть люди на землі» (24.05.1860р., СПб.,) І наразі, хочу запитати, що треба зробити нам, шановні українці, аби словосполучення із святими Мати перестало вживатись в промосковських матюках, взагалі у нашій мові, яка, як доказано краща мова у всьому Всесвіті, адже на якій ще мові складено і записано 7000.000 пісень- визначив наш Олег Гончар. Шановні українці! Не кидаймо на вітер свій патріотизм, він у нас вимірюється вірним словом, думками і ділом! Арнольд Сокульський

НА СПОЛОХ!

ЗАКУПІВЛЯ НОВИХ «ПАКУНКІВ МАЛЯТИ» ПІД ЗАГРОЗОЮ ЗРИВУ Національна сервісна служба минулого тижня відзвітувала про наявність у регіонах близько 5 тис. «пакунків маляти» у натуральній формі (при народжуваності 25 тис дітей на місяць). При цьому, НССУ не уточнює, що у більшості регіонів України, включаючи найбільші міста Київ, Харків, Дніпро, «пакунки малюка» у пологових не видають вже майже місяць. Для поповнення залишків «пакунків малюка» задля їх видачі без затримок згідно закону має бути проведено тендер через систему ПроЗорро.

28 квітня 2021 року в електронній системі ПроЗорро оголошено закупівлю більше 100 тис «бебі боксів» для доставки матусям у пологових відділеннях у 2021 році. Право на проведення тендеру отри-

мали ДП «Українські спеціальні системи» (далі - ДП «УСС»), які до цього часу спеціалізувалися виключно на закупівлях комп’ютерного обладнання та програмного забезпечення. Замовником закупівель у ДП «УСС» виступає Міністерство соціальної політики України. Вказана закупівля у тому вигляді, в яко-

му вона оголошена, несе великі ризики зриву поставок «Пакунків малюка» у 2021 році. Зокрема, замовником та закупівельною організацією не було проведено відкритого обговорення тендерної документації та технічного завдання, не було проведено консультацій з експертами ПроЗорро та бізнесом, у зв’язку з чим технічні умови предмету закупівлі – вмісту «пакунків маляти» - дають можливості для постачання неякісних дитячих товарів. А вимоги тендерної документації не містять жодних запобіжників від недобросовісної конкуренції та так званого «тендерного тролінгу». Вбачаються великі ризики того, що до вказаної закупівлі будуть допущені фіктивні компанії, які матимуть на меті зрив закупівлі та поставок «пакунків маляти». Офіційне представництво «Пакунку маляти»

ідентифікація.UA

СВЯТКУЙМО РАЗОМ!

НАШ ОБЕРІГ

ДЕНЬ ВИШИВАНКИ В УКРАЇНІ: ТРАДИЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ СВЯТА Щороку у третій четвер травня у світі відзначають День вишиванки. У 2021 цій традиції виповнюється вже 15 років і свято нині припадає на 20 травня. Кожного Всесвітнього дня вишиванки організатори актуалізують певну тематику. Ювілейний рік буде присвячений українській традиційній музиці та екологічним проблемам.

Вишиванка в культурі України займає особливе місце. Здавна вважалося, що сорочка, вишита кольоровими нитками та прикрашена візерунками, приносила успіх та служила оберегом для господині чи господаря. Цей національний одяг носять чоловіки, жінки та діти. В наш час вишиванка вийшла з повсякденної форми одягу, проте її надягають на свята або визначні дати. Традиція вишивати сорочки різнокольоровими нитками та візерунками має багатовікову історію. В основному вишивали дівчата, готуючи собі придане до весілля. Кількість зібраних вишиванок говорила про матеріальний добробут нареченої. Якщо у дівчини було від 30 до 40 сорочок, то вона вважалася з бідної сім’ї, а у якої було від 100 й більше – вважалася завидною нареченою. Візерунки на вишиванках були прикрасою одягу й несли в собі магічний сенс. Не секрет, що магія завжди була, є і буде частиною культури українського народу. Це видно з пісень, у яких є слова «кого любила – причарувала». «Вишиванка була для наших предків не просто одягом, а свого роду сакральним оберегом, який захищав від бід, хвороб, заздрості та всякого роду негативної енергетики», – стверджує карпатська мольфарка Магдалена Мачіовськи. Вишиванка – символ нашої багатої традиціями української культури. Завдяки унікальному орнаменту вишита візерунком сорочка могла означати походження людини, вказувати її вік, соціальний статус та навіть сімейний стан. Як же з’явилася вишиванка? Історики не можуть визначити точну дату появи вишиванок. Але під час розкопок на Черкащині археологи знайшли срібні фігурки чоловіків, на яких були зображені сорочки з ідентичним орнаментом традиційних українських костюмів XVIII-XIX століть. Це говорить про багатовікову історію вишиванок.

6-13.05.2021

Прикрашаючи вишивкою сорочки білих, чорних, червоних або синіх кольорів, українці «розповідали» оточуючим про своє життя. Червоні вишиті сорочки одягали дівчата, як символ любові та енергії, а сині – жінки старшого віку, які вже не будуть мати дітей. Чорні сорочки носили виключно чоловіки. Найпопулярнішою є вишиванка білого кольору з різними візерунками з ниток. Орнамент і колір також говорив багато про господаря сорочки. Зустрівши українця у вишиванці з рослинним візерунком, наприклад винограду, калини або дубу, в чорно-червоній гамі, можна сміливо стверджувати, що це житель столиці. Полтавчани найчастіше одягали білі сорочки вишиті білими нитками. А жителів Полісся та Волині можна було впізнати завдяки біло-сірим сорочкам, розшитим червоними нитками. У західних регіонах характерною особливістю вишиванок був широкий спектр візерунків і кольору. Наприклад, блакитний, який не є традиційним для більшості українських областей або ж сорочки, вишиті тільки на рукавах скошеними або поздовжніми смугами. Також вишиванки вважалися справжнім оберегом від нечистої сили. Наприклад, на весілля наречена одягала особливу сорочку, яку після гулянь ховала в спальні і більше ніколи не діставала. Це символізувало захист від негараздів та зглазів в сімейному житті.

Для новонародженого малюка сорочку вишивали хресні. Під час хрещення тканину оброблялася свічками. Вірили, що такий обряд вбереже дитину від нещасть на все життя. Ідея відзначати «День вишиванки» виникла у 2006 році. Тоді кілька студентів й викладачів Чернівецького національного університету одягнули вишиванки й влаштували флешмоб. А вже через декілька років «День вишиванки» набув міжнародних масштабів. Цьогоріч День вишиванки в Україні припадає на 20 травня. Святу виповнюється 15 років. У зв’язку з обмежувальними заходами на період пандемії, цього року масових заходів знову проводитися не буде. Проте свято матиме певне тематичне спрямування і обіцяє бути насиченим низкою невеликих акцій у різних містах України. Як оголосили організатори свята, ювілейний рік Всесвітнього дня вишиванки буде присвячено українській традиційній музиці та проблемам вирубки лісів, висихання річок і забруднення довкілля пластиком. «Як пов’язані культурна спадщина та екологія? Насправді взаємопроникливо. Коли певна територія стає непридатною для життя, з часом зникає і вся місцева культура, яка століттями створювалася предками. Протягом останніх десятиліть в Україні висохло близько 10 тисяч річок. Це означає, що більше не використовуються їхні старовинні назви, зникають з ужитку пісні, казки, легенди, повязані з цими річками», – розповіла засновниця та ініціатор Дня вишиванки Леся Воронюк. Вона наголосила, що вирубування лісів загрожує не лише затопленням цілих регіонів, а й, змушуючи жителів постійно відновлювати втрачене, «вимиває» багатство місцевих традицій та звичаїв. Надмірне використання пластику нав’язує прості швидкі побутові рішення, створюючи споживацьке суспільство, яке все менше схильне заглиблюватися в культуру та історію, а також бути відповідальним за майбутнє. Цього року День вишиванки відбуватиметься у форматі Дня вуличної етномузики. На величезній кількості локацій (площі, парки, пішохідні вулиці) гратимуть традиційні музики (кобзарі, лірники, сопілкарі, трембітарі, дримбарі, цимбалісти тощо). «Пропонуємо партнерським організаціям долучатись до саме такого формату святкувань, уникаючи великих концертів та фестивалів», – йдеться в анонсі свята.

ПАРАД ЗАМІНИМО ОНЛАЙН ЧЕЛЛЕНДЖЕМ

У Запоріжжі вирішили відсвяткувати День вишиванки онлайн. В нашому місті в цей день зазвичай проводили парад вишиванок та інші різноманітні акції. Однак цьогоріч 21 травня через карантин день вишиванки відзначають челенджом у соцмережі «Ми діти твої, Україно!» Його ініціював департамент освіти і науки Запорізької міськради. Мета онлайн-конкурсу — зберегти та розповісти усім про народні традиції створення та носіння етнічного одягу — вишиванки. А також – згуртувати школярів, учнів та вчителів на карантині. Учасниками такого святкування Дня вишиванки вже стали кілька десятків запоріжців. Аби приєднатися до онлайн-челенджу достатньо зняти та розмістити на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук цікаве відео чи світлини під хештегом #я у вишиванці zp. Тож усіх охочих запрошують долучитись до акції 3 15 до 21 травня.

ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ

СВІТ НАШ ВИШИВАНИЙ КОЛЬОРОВО, АЛЕ ЗІ СПОДУ - ЧЕРВОНИЙ...

Любов БУРЯК

Була колись на нашому горищі скриня. Бабця все її замикала на колодку, щоб ми з Питровною не влізли. В ній зберігався стратегічний запас: цукор-рафинад, сіль і кілька пачок великих, довгих німецьких сірників. Оті сірники і цукор - то буля така святиня, що бабця так не пишалась новою кофтою, чи спідницею, як ними. То був подарунок майора Готліба на Новий 1942 рік. Як їх бабця вберегла, коли «совіти» хату спалили - велика таємниця. Але не про те мова. Про вишиванку. Двічі на рік бабця міняла в скрині мишоловки. І ми, затамувавши дихання, дивились із Питровною на те, як бабця перебирає складене в ній добро. І було там кілька пакунків у грубому коричневому папері, перев`язані дратвою. В двох лежали весільні строї діда і бабці, ще кілька були зі старими світлинами та різними дрібними речами. А в одному були чоловічі старі сорочки. Бабця гонила нас із Питровною з горища, коли витріпувала їх та пересипала нафталіном. Бо... Дивні вони були. І страшні. Бо ми ж з Питровною, коли бабці не було, тихцем витягли скоби з трухлявої деревини і зняли колодку. Дістали того пакунка і розгорнули. Одна сорочка була дідова - це ми зрозуміли, бо бачили дідове фото за 1936 рік, де він у ній. Але тут сорочка була з діркою від кулі нижче плеча, якраз в тому місці, де в діда був глибокий шрам. Ми бачили його на косовиці, дідо тоді жартував, що то баба Сянька скаженою була і діда за серце колись вкусила і він мусів на ній женитись. Бо боявся, що бабця зовсім сказиться та й може з`їсти якусь добру людину.

То вже пізніше мій хресний розказав мені, що в тій сорочці дідо пішов на Великдень 1945 року Паску святити до церкви. І були в церкві двоє бійців УПА з лісу. А хтось доніс, що вони там є і серед Служби церкву оточили «стрибки». Солдатня була з росії, п`яна і відкрила стрілянину просто по людях. І дідо прикрив собою якусь вагітну жінку зі Стіжка... А друга сорочка була замала на діда Михалка. Дідо ковалем був і таким на зріст, що ми з Питровною малими питали, чи може він до неба дістати. А сорочка була, ледве, що не на нас. І дивна така. З фабричного сатину, більше схожа на спідню білизну. Але попри комір, зі споду вишита червоними нитками. Хрестиком. Ті хрестики були якісь недолугі, кривенькі, неоднакові. Так, ніби дитина мала шила їх. Чи мітки хтось на пам`ять залишав... Дідо нам пошепки розповів. Але, щоб - нікому ж на світі... То була звичайна робоча сорочка. Однострій для працівників тайги. Вона одягалась в`язнями табору під куфайку. Але ця була особливою. Великодньою. В таборі на Великдень було своє свято - подвійна норма лісу. Але невільники, бодай вночі, в бараках вигадували собі паски і крашанки, а, як був у таборі священик - то вже й воскресіння направду, бо служили пошепки Службу. Був у діда в тому таборі побратим з-під Вараша, Микольцьо. Відбував покарання за те, що збирав старожитності, пісні по селах, малював ікони і не доніс на сусіда-повстанця. Націоналіст, одним словом. Микольцьо сумував дуже за домом, за Україною, співав пісень на лісоповалі. Сидів у карцері, але, все-одно, співав. А в 1957 році підібрав якусь червону шмату, розпоров її на нитки і повишивав

собі зі споду коміри сорочок. Зі споду - щоб начальство таборове не бачило. А воно побачило. Якраз на Великдень влаштували в таборі трус. Начальник барака, наш, українець, галичанин, але комуніст всім серцем, з Сокаля, подіставав ті сорочки з-під нар, побив Микольця та віддав під трибунал. І Микольця розстріляли. В тій, вишитій зі споду сорочці прямо в таборі. Щоб іншим був приклад.

Але сорочок було дві і про одну забули, бо саме випрана була і сушилась на шворці. То дідо її зберіг і привіз додому. Думав, що віддасть родині, жінці. Але, коли дідо повернувся, то Микольцьова жінка вже жила з колгоспним комірником, і дідо не став її турбувати. Так і лишилась в нього та сорочка. І пам`ять. Шануймося! Бо світ наш вишиваний кольорово, але зі споду - червоний...

6-13.05.2021

постать

ЮВІЛЕЙНЕ

ТОЧКА ОПОРИ ДЛЯ ГРОМАДЯНИНА СВІТУ Віталіна МОСКОВЦЕВА

Мало не пів життя запорізький бізнесмен Дмитро Зусманович проводить у дорозі. В автомобілях і літаках. Мандруючи з Києва – у Москву. З Москви – в Ялту. З Ялти – в Прагу. І далі – куди тільки покличуть ділові інтереси. Зусманович створив потужну транснаціональну корпорацію «Кераміст» із філіалами в кількох країнах. Серед його друзів – чеський лікар, російський скульптор, українські актори… Дмитро Маркович обожнює поета Йосипа Бродського, котрий 32 роки прожив у Росії і 24 - в США. Про легендарного «бітла» Джона Леннона говорить: «Він для мене такий же янгол, як Пушкін або Шевченко». Мабуть, Зусмановича можна назвати «космополітом» (без того негативного відтінку, якого надала цьому слову радянська пропаганда). Космополіт – тобто громадянин світу. Але…

Біля «Кульбаби дитинства і добра» зі скульптором Григорієм Потоцьким

Дмитро Зусманович звертається до глядачів перед виставою запорізького Нового театру

Дорога до Храму Часто (насправді частіше, ніж цього вимагає бізнес) Дмитро Маркович повертається в рідне Запоріжжя. Будь-що – воно залишається для нього улюбленим містом. По приїзді він щоразу ходить із друзями в баню. Париться з віничком, очищаючись не лише тілом, а й душею. Після парної за чашкою чаю ведуться довгі розмови і лунають вірші. Попри всю зайнятість, Зусманович знаходить час пробігтися по Хортиці. Відвідати прем’єру Нового театру. Зазирнути в кіноклуб «Сходження». Запросити близьких духом земляків у кафе «Соляріс», щоб разом відзначити річницю Андрія Тарковського або Марини Цвєтаєвої… Велика кількість його благодійних проектів теж стосуються Запоріжжя. Чи треба їх перелічувати? Адже вони безпосередньо торкнулися багатьох жителів міста. Приміром, створений у 2000 році Зусмановичем благодійний фонд «Правобережний» (саме на правому березі Дніпра розташований центральний офіс корпорації «Кераміст») узяв свого часу під патронат Центр екстремальної медицини і швидкої допомоги, відділення Товариства Червоного Хреста, незалежну Спілку фронтовиків, обласний дитячий санаторій, спеціальні дитячі інтернати №1 і №5… За фінансової допомоги фонду вдалося придбати сім машин швидкої допомоги для дитячої лікарні №6 й автомобілі для районного відділення поліції на Правому березі. Підтримку мали хоспіс Архангела Михаїла, міські лікарні №№3,5,9, обласний ендокринологічний диспансер… Коштом корпорації в Бородинському районі звели Хрестильний храм Святого князя Дмитра Донського. Рукопис від довгожительки І це - не кажучи про культурні програми. Дмитро Зусманович виступив одним із засновників Центру мистецтв «Арт-Простір» і в 2014-15 роках допомагав чи не в усіх його проектах (зокрема, в організації запорізьких «Книжкових толок», що гриміли на всю Україну). «Кераміст» підтримує фестиваль-конкурс дитячої та юнацької виконавської

майстерності «Акорди Хортиці», мистецькі пленери «Хортиця крізь віки», кіноклуб «Сходження»… Запорізький Новий театр – улюблене дітище Зусмановича. Там його вважають не просто покровителем і меценатом, а членом трупи. Адже Дмитро Маркович часто приїжджає в Запоріжжя спеціально, щоб поспілкуватися із глядачами перед спектаклем. У деяких виставах він навіть бере участь як… актор. - Не можна бути спокійним, поки поруч із нами іде війна. Та, вважаю, насильством насильство не переможеш. Треба виховувати розум і почуття людей. Наші правителі цим не переймаються. Ось чому я підтримую мистецтво. Вірю: через нього можна зберегти душу й виховати людину морально. Я творець, а не руйнівник. На жаль, за теперішніх обставин (коли корпорація «Кераміст» втратила потужну друкарню в Луганську, коли залишилися хіба що стіни від великого підприємства у Слов’янську, коли виникають труднощі з власністю в Криму - і це ще далеко не всі втрати та проблеми) у Зусмановича немає можливості так багато вкладати у благодійні проекти. І все ж він продовжує робити для Запоріжжя і запоріжців багато того, про що ми навіть не здогадуємося. «На згадку людині великої душі та доброго серця Дмитру Марковичу Зусмановичу», - таку присвяту до свого рукопису із 83 фронтовими та повоєнними піснями зробила учасниця Сталінградської битви Олександра Скрипнюк. Далі написала: «Я дарую Вам найдорогоцінніший мій скарб… Безкінечно вдячна Вам й усім, хто в 2020 році допомагав рятувати життя моєму єдиному сину». На початку грудня минулого року Зусманович влаштував у кафе «Соляріс» свято на честь 99-ліття Олександри Семенівни. А збірку «Пісні про війну від Олександри Скрипнюк» має намір видрукувати книжечкою у видавничому будинку «Кераміст». Як вистояти? Для будь-якого транснаціонального бізнесу війни і пандемії – жах. Адже економічні зв’язки ніби «зшивають» світ, сприяють цілісності та дружнім стосункам. А як утриматися в наш час на ногах, коли частина підприємств – в Україні, друга – в Росії, третя – в Чехії? Як уникнути звинувачень у «непатріотичності»? Як лавірувати між кількох обпікаючих вогнів? Але хто б сумнівався: Зусманович уміє тримати удар. Він ніколи не був балуваним «єврейським хлопчиком». Навпаки - в бійках брав участь, і з комсомолу його виключали, і на «шабашках» гарував, власноруч заробля-

На засіданні кіноклубу «Сходження»

липня 2001 року Дмитро Зусманович потрапив у жахливу аварію. Його викинуло з джипу на 40 метрів. Руки-ноги й основа черепу були переламані, відірвало п’ятку, він залишився практично без обличчя… Усім оточуючим здавалося: труп. 12 днів Дмитро Маркович був «на тому світі». Коли опритомнів, його перевезли у Прагу. Там він переніс низку складних операцій. Дружина годувала його з ложечки… - Мене порятувала її любов, - вважає Дмитро Маркович. – І - воля до життя. Відтоді Зусманович серйозно підходить до віри, щодня молиться за багатьох близьких людей. Коли став на ноги, зайнявся йогою: «Здоров’я – дуже важливий фактор, аби вести успішний бізнес». Однак себе не шкодує. 4 травня Дмитру Зусмановичу виповнилося 60 років. Але він продовжує жити з максимальною інтенсивністю. Лягає після другої ночі, встає о сьомій ранку. Постійно у справах, у дорозі. Єдине «послаблення», яке собі дозволяє: в різних містах відвідує театральні вистави та бере участь у культурних акціях. «Я можу прожити без багатьох речей, але не можу прожити без театру», - зізнається Дмитро Маркович. І де б він не був, завжди повертається в Запоріжжя: ковтнути енергії на сакральній Хортиці, набратися сил від близьких по духу земляків. Він космополіт і… патріот. Причому, цей патріотизм дієвий, бо знаходить втілення не лише у гучних словах, а в реальних справах на користь Запоріжжя. Англійський письменник Клайв Стейплз

Біля скульптури Джона Леннона

ючи на перший (у 16 років!) мотоцикл і першу (на студентській лаві!) «Ладу-шестірку». Та й власний бізнес теж створив ще студентом. А після випуску, з дипломом інженера-електрика у кишені, відправився в Оріхівський район, де при місцевому райпобуткомбінаті відкрив цех із виробництва ваз, кофейних сервізів, біжутерії та з розпису кахлів. Уже майже легенда: як 25-літній зухвалець прийшов до директора Запорізького абразивного комбінату з ідеєю створити мале підприємство «Кераміст», з якого, наче із зернини, згодом виросла потужна транснаціональна корпорація. Утім, шлях Дмитра Зусмановича у бізнесі зовсім не був дорогою суцільних перемог. У 1990-ті роки, приміром, у нього відібрали на московській митниці кілька сотень тисяч законно задекларованих доларів, що їх він віз в Україну, аби закрити кредит, узятий під шалені відсотки. Водночас в Києві, не розплатившись із корпорацією, «зникло» підприємство, яке отримало від неї товари на шість мільярдів карбованців… Як тоді вдалося врятувати «Кераміст»? Лише завдяки відчайдушній сміливості Зусмановича і його умінню мислити нестандартно. Замість того, щоб розпродати активи, він пішов на шалений ризик і провернув ще одну комерційну операцію. Дуже вдалу. - У важкі моменти я мобілізуюся і намагаюся діяти ефективно, - ділиться Дмитро Маркович. – Якщо бачу ціль, то не заспокоюся, поки її не досягну. Я знаю свій шлях. 60 років – тільки початок! Той шлях мало не перервався, коли 13

Дмитро Зусманович в ролі Сусіда у виставі Нового театру «З наступаючим!»

Льюїс вважав, що існує чотири види патріотизму. Перший – любов до дому, старих друзів, знайомих лиць, краєвидів, запахів і звуків. Другий – особливе ставлення до минулого своєї країни. Третій – віра: своя країна і народ кращі за інших. А четвертий – упевненість: нація настільки найкраща, що просто зобов’язана правити усіма. Чи треба підказувати, який вид патріотизму властивий Дмитру Зусмановичу? Він мріє про світ без кордонів і не думає, що українці кращі за всі інші народи. Але є точка на мапі, без якої просто не може жити. Це його точка опори: Запоріжжя.

калейдоскоп

6-13.05.2021

ІДЕНТИФІКАЦІЯ.UA

В УКРАЇНІ ТРИВАЮТЬ ГРОБКИ, КОЛИ ЛЮДИ ВЛАШТОВУЮТЬ ТРАПЕЗИ НА ЦВИНТАРЯХ. Пояснюємо, що це за традиція

Упродовж наступних двох тижнів після Великодня в Україні відбуваються так звані Проводи, які ще називають Гробками. Це поминальні дні, коли люди йдуть на кладовище, щоби випити, перекусити й залишити їжу біля могил. Деякі називають цю традицію блюзнірською, інші – пережитком радянського минулого. Розповідаємо, що таке поминальні дні й чому деякі ритуали видаються нам дивними – хоча їх цілком можливо пояснити. Звідки взагалі взялися поминальні дні? У церковному календарі є кілька таких днів, коли живі віддають шану померлим. Але однією із найважливіших вважається Радониця, так званий «Батьківський день». Радониця святкується на дев’ятий день після Великодня – головного свята віруючих людей. У цей день у церквах моляться за померлих, а люди навідуються до могил. Дев’ятий день – це важливий період у православ’ї. Вважається, що саме впродовж цього часу душа померлих знаходить спокій. Отже, це лише церковне свято? Не зовсім так. Річ у тому, що людина часто сакралізує смерть. «Це частина нашого уявлення про світ. Поминальні традиції, пов’язані з пам’яттю, тому що для нас мертві мають значення», – пояснює Забороні соціологиня Українського католицького університету Галина Герасим. І що, усі мають дотримуватися цієї традиції? Традиція поминальних днів більше шанується в селах і маленьких містах, розповідає Галина Герасим. «Якщо ви вже, наприклад, третє покоління, яке виросло в місті, для вас ця традиція видається дивною, – пояснює вона. – Але в селах, де люди живуть у тіснішій спільноті, турбота про мертвого – це справа цілої громади, а не окремої людини. І загалом, люди в селах схильні більше шанувати традиції предків, аніж міські жителі». Гаразд, але навіщо їсти на могилах? МІСЯЧНИЙ

Тому що їжа – один із найголовніших способів комунікації між людьми. Традиція їсти під час весілля чимось схожа на традицію їсти на поминках. Насправді немає ніякої раціональної причини влаштовувати застілля на честь шлюбу, але люди так роблять, тому що так ми спілкуємося, пояснює соціологиня. Водночас це притаманно не тільки українській чи російській культурі. У Латвії відбуваються фестивалі на цвинтарях, у Мексиці на День мертвих роблять солодощі у вигляді черепів і гробів. А навіщо на могилах залишають цукерки? Бо так ми хочемо поділитися з мертвим їжею, адже він один із нас, каже Галина Герасим. Раціонально ми розуміємо, що мертвому їжа не потрібна. Але ми ніби проводимо час разом із ним. А ще цю їжу можуть згодом забрати бездомні або бідні люди, тобто ми допомагаємо тим, хто цього потребує, через пам’ять про померлу людину. Цукерки залишають тому, що це зручно. На Західній Україні, наприклад, випікають спеціальних баранчиків із тіста, можуть залишити кусочок паски.

КАЛЕНДАР ІЗ 13 ПО 20 ТРАВНЯ 22.04. 11-та (до 13.41), 12-та місячна доба. Зростаючий Місяць у Терезах (день доба. Зростаючий Місяць у Леві (день пло- квітки), із 19.19 - у Скорпіоні (день листа). да), із 16.09 -у Діві (день кореня). Не реко- Скористайтеся порадами на 25 квітня. мендується садити й пересаджувати овочеві 27.04. 16-та (до 20.46), 17-та місячна культури, фруктові дерева, садити на насін- доба. Повний Місяць (о 6.33) у Скорпіоні. ня. Добре приживляться жимолость, шипши- День листа. Не слід нічого сіяти, пересаджуна. Із квітів можна садити виткі рослини. вати чи садити. 23.04. 12-та (до 15.02), 13-та місячна 28.04. 17-та (до 22.16), 18-та місячна доба. Зростаючий Місяць у Діві. День коре- доба. Спадаючий Місяць у Скорпіоні (день ня. Скористайтеся порадами на 22 квітня. листа), із 18.43 - у Стрільці (день плода). Ре24.04. 13-та (до 16.25), 14-та місячна доба. Зростаючий Місяць у Діві (день коре- комендується садіння більшості бульбових ня), із 19.07 - у Терезах (день квітки). Скори- культур, окрім картоплі. Ефективними будуть щеплення, внесення мінеральних та органічстайтеся порадами на 22 квітня. 25.04. 14-та (до 17.49), 15-та місячна них добрив, поливання, знищення шкідників, доба. Зростаючий Місяць у Терезах. День розпушування ґрунту. Можна сіяти та садити квітки. Рекомендується садіння квітів, кісточ- багаторічні й однорічні квіти. Не забороняєтькових фруктових дерев. Ефективним буде ся садіння винограду. поливання. Прекрасна пора для догляду за 29.04. 18-та (до 23.42), 19-та місячна доба. Спадаючий Місяць у Стрільці. День кімнатними рослинами та квітами. 26.04. 15-та (до 19.17), 16-та місячна плода. Скористайтеся порадами на 28 квітня.

Кажуть, що Гробки придумали в Радянському Союзі, це правда? Ні, це неправда, хоча такої думки дотримується церква. Там вважають, що це язичництво, яке спеціально насаджувалося в СРСР, коли забороняли релігію. Насправді,

традиція їсти на кладовищі була ще до Радянського Союзу, хоча її коріння і справді сягають язичництва. Російський етнограф Іван Калінський пише, що коли у XIV столітті церква встановила поминальну суботу на противагу язичницьким обрядам, багато старих звичаїв були несвідомо перенесені на християнські. Було заведено залишати на могилах млинці, кашу й горілку для «дідів та батьків». Втім, Радянський Союз все-таки вплинув на традицію – наприклад, через те, що офіційно не можна було святкувати Великдень у церкві, люди приходили вшановувати цей день на кладовище. Чому в різних регіонах України традиції відрізняються? Тому що впродовж усієї своєї історії Україна була під владою різних країн з різними традиціями. Наприклад, проводи з їжею на цвинтарях більше розповсюджені на півдні і сході України, а на Західній Україні цього майже нема. Частково це може бути пов’язано з тим, що Західна Україна перебувала в складі переважно католицьких держав, де були зовсім інакші, більш суворі традиції похоронів і поминок. Наприклад, трапезувати на кладовищі в католиків не заведено. Юліана Скібіцька, журналістка

ГОРОСКОП НА ТИЖДЕНЬ Овен. Цього тижня стримуйте емоції, інакше зіпсуєте стосунки з колегами. Дехто, можливо, матиме власні ідеї, але сам без вашої підтримки їх не реалізує. У вихідні стосунки стабілізуються, і знову запанують мир, спокій і любов. Самотні Овни будуть дуже непостійними, навіть кращі друзі можуть не встигати за їхніми діями. Сьогодні ви любитимете, а вже завтра відчуєте холодну байдужість. Прислухайтеся до інтуїції і нічого не робіть через силу. Уникайте ризикованих рішень і зізнань, у щирості яких не впевнені.

Телець. У Тельців розпочинається хороша фінансова смуга. Тож варто подбати про гроші, прибуток. Ви можете купити дорогу побутову техніку, телефони, комп’ютери. Зірки підказують, що зараз у вас хороша рука на гроші, а вигідні можливості йтимуть вам в руки. Ви почнете завершувати незакінчені справи. Настрій поліпшуватиметься, тому що ви з легкістю досягнете успіху. Удома все буде спокійно. Тиждень сприятливий для правильних рішень. У вихідні гарно відпочиньте. Близнята. Ви будете зрозумілими, тому з легкістю заведете нових друзів. Удасться вирішити проблему, що мучила близьку вам людину. В особистому житті зірки обіцяють успіх. Самотні знову зацікавляться кимось і самі теж стануть об’єктом інтересу протилежної особи. Венера дуже допомагатиме цікавим знайомствам. Також варто займатися хобі, більше сміятись і жартувати. У вихідні вірогідні цікаві зустрічі й хороші новини. Дбайте про здоров’я і комфорт. Рак. Цього тижня ви будете вправними й дуже спостережливими, вас дратуватимуть своїм ниттям і скаргами ледарі й примхливі колеги. У такій ситуації краще тримати язик за зубами і не вплутуватись у жодні дискусії, коли можна щось втратити. Зате в коханні Венера вас винагородить, і вам усміхнеться удача. На складні справи подивіться під іншим кутом. Вихідні сприятливі для несподіваних зустрічей і дивовижних збігів. Довіряйте інтуїції і не бійтеся говорити про свої спостереження і погляди. Лев. Нові знайомства можуть виявитися корисними, допомогти в кар’єрі. Тиждень сприятливий для побачень, покупок, особистого розвитку. На роботі можете розраховувати на Венеру, яка прискорить прийняття важливих для вас рішень. У родині зірки прогнозують можливу плутанину. Не беріть участі в конфліктах, що вас не стосуються. Можливо, вам здасться, що всі втручаються у ваші справи й висловлюються про ваші рішення. Не зліться, а радійте, що ви їм цікаві й популярні. Діва. Ви захочете бути в декількох місцях одночасно, відповідатимете на безліч телефонних дзвінків і виконуватимете кілька завдань одночасно. Намагайтесь уникати пліток, тому що цього тижня вам не вдасться сховатися від чужих очей. У коханні теж багато чого відбуватиметься. Ви будете романтичними й веселими, але жадатимете від коханої людини трохи більше, ніж зазвичай. Важливіше полум’яних заяв виявляться конкретні вчинки. Вихідні сприятливі для домашніх справ. Атмосфера у стосунках обіцяє бути хорошою, а Венера підігріє пристрасть. Терези. Настав час серйозніше поставитися до професійних обов’язків. Можете розраховувати на нові пропозиції і несподівані події, фінал яких вас трохи здивує. Планети цього тижня вас підтримуватимуть усюди, де потрібно комусь допомогти. Ви навчатимете молодших колег заспокоювати того, хто розгубився, але в результаті самі від цього виграєте, можливо, навіть просунетеся по службі. Зірки радять не відмовля-

тися від важливих завдань. Впливові люди швидко помітять вас і допоможуть розправити крила. У коханні можливий новий шанс.

Скорпіон. Вам щаститиме в службових й офіційних справах. Завдяки прихильності якоїсь впливової людини ви зможете врегулювати важливу для себе справу. Люди на своєму шляху виявляться добрими й готовими допомогти. Варто планувати різні важливі справи або шукати кращу роботу. Меркурій сприятиме цікавим знайомствам. Ви можете виграти конкурс або отримати приз. На важливих зустрічах намагайтеся бути в центрі уваги й говорити про те, що думаєте про професійну ситуацію. Ваші зауваження сподобаються начальству. Стрілець. Цього тижня планети в усьому вам допомагатимуть. Ви проявите гострий розум, енергійність і впевненість у собі. На роботі ви з легкістю досягнете чогось важливого для себе. Зірки обіцяють сприятливий тиждень у родинному колі. Ви станете майстром домашніх справ і ходячим ідеалом. Зробіть велике прибирання і викиньте все непотрібне. Марс допоможе вам перестати збирати непотрібні речі. У вихідні трохи відпочиньте. Козеріг. Думки почнуть рухатися в дивовижному для вас напрямку. Ви філософствуватимете, відкриватимете для себе прихований сенс різних явищ. Тиждень сприятливий для мистецтва й розкриття секретів. На роботі Венера допоможе у фінансових справах, але замість того щоб витрачати гроші, подумайте, як їх можна заощадити. Варто пошукати джерело додаткових грошей. Меркурій полегшить торгівлю й переговори. Вам щаститиме в бізнесі, але ви діятимете повільно й обережно. У любові будьте обачними, тому що дрібниці можуть вивести вас із рівноваги. Водолій. Тиждень сприятливий для професійних успіхів. Марс допоможе завоювати визнання й довіру якоїсь важливої персони. Важлива зустріч або відрядження пройде із користю, ваші ідеї сподобаються. У вільний час корисно більше рухатися, займатися спортом, оскільки гороскоп сприятливий для поліпшення фізичної форми. Ви будете товариськими, відкритими для нових пропозицій і флірту. На жаль, під кінець тижня домашніх справ може стати більше, і вам не вдасться їх уникнути. Беріть на себе стільки, скільки можете зробити самостійно. Риби. Попереду у вас кілька професійних викликів. Використовуйте чарівність й інтуїцію, щоб покласти край конфлікту й розплутати складну справу. Можете розраховувати на допомогу друзів, яким самі давали поради в минулому. Меркурій допоможе вашому знаку й додасть сміливості. Зірки радять діяти і втілювати в життя зовсім нові ідеї. Ви знову почуватимете себе впевненими. На проблеми, пов’язані з партнерством, подивіться під іншим кутом зору. Вихідні ідеально підходять для зустрічей, побачень, романтичних зізнань. Планети допоможуть вам опинитися подалі від сварок і неприємностей.

6-13.05.2021

реклама та оголошення тел.: 099-079-28-46, e-mail: zp.reklama@ukr.net

Повідомлення про оприлюднення документа державного планування та Звіту про стратегічну екологічну оцінку проекту «Програми з охорони навколишнього природного середовища Дніпрорудненської територіальної громади на 2021-2030 роки» На виконання вимог п. 4 ст. 12 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», з метою одержання та врахування зауважень і пропозицій громадськості, виконавчий комітет Дніпрорудненської міської ради оприлюднює проєкт Програми з охорони навколишнього природного середовища Дніпрорудненської територіальної громади на 2021-2030 роки та Звіт про стратегічну екологічну оцінку. Громадське обговорення проєкту Програми з охорони навколишнього природного середовища Дніпрорудненської територіальної громади на 2021-2030 роки та Звіту про СЕО починається 13 травня 2020 року і триватиме до 11 червня 2021 року включно. Громадськість у межах строку громадського обговорення має право подати в письмовій формі (у тому числі в електронному вигляді) свої зауваження та пропозиції. Подати свої зауваження та пропозиції, а також ознайомитись з паперовою версією документів, можна у головного спеціаліста з питань екології апарату Дніпрорудненської міської ради та її виконавчого комітету за адресою: м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 11, каб. 34 або за тел.: (06175) 7-62-62; e-mail: press@ dnrada.gov.ua. Відповідальна особа: головний спеціаліст з питань екології апарату Дніпрорудненської міської ради та її виконавчого комітету Сірівля Вікторія Вікторівна (контактні дані: e-mail: press@dnrada.gov.ua або eco@dnrada.gov.ua; (06175) 7 62 62).

ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ ПРОДАМ ü На посадку садженці сортової ліщини, та цибульки черемші. Т.: 098-52-32-118 ü Будинок в селі Жовтневе (Вербове) Вільнянського р-ну з постр. літня кухня, капітальний гараж, газ, вода дніпровська, 15 соток. Т. 067-298-09-47 ü Холод, мороз, прал маш, печі. Т.: 099556-09-21 КУПЛЮ ü Вивезу кондиціонери, холод, прал.маш, газ.колон. Т.: 050-080-47-40 ü ТВ іноземне у будь-якому стані. Т.: 093-75000-20 ü Приїдимо і купимо старі перини та подушки. Т.: 063-539-25-63, 068-862-31-43, 050-147-86-79 ü Пір’єва фабрика купує старі перини, подушки, пух, пір’я. Т.: 096-639-89-63, 099-116-50-93 ü ТВ іноземне у будь-якому стані. Т.: 096420-40-20 ü Непрацюючий холод., прал. маш., СВЧ. Т.: 050-237-05-35 ü Вивезу холод., кондиц., газ.колон., прал. маш,. Т.:096-528-72-38 РАБОТА ü Потрібні працівники будівельних спеціальностей., з/п висока, стабільна. Т.: 093125-44-83 ПОСЛУГИ ü Терміновий рем ТВ. Т.: 2201884, 095-0405102, 097-318-0846

ü Вивезу холод. Т.: 096-528-72-38 ü Ант. супут., Т-2, рем. уст. Т.: 270-81-90 ü Антени супутникові (укр. канали, розкодування). Т.: 050-421-06-22 ü Супутникове ТВ. Т.: 096-727-12-82 ü Ремонт квартир під ключ. Т.: 093-372-53-75, 096-892-56-79 ü Сантехнік Олександр. Т.: 099-769-67-87, 067-897-61-62 ü Майстерня пам’ятників з граніту. Виготовлення гранітних пам’ятників від бюджетних моделей до ексклюзивних меморіальних комплексів. Ціна від 3700 грн. Т.: 067-370-20-26, 067-371-24-71 ü Заміна ущільнювачів, резини на холод. Т.: 050-715-36-57 ü Вантажні перевезення. Т.: 097-910-78-89 ü Ремонт м’якої меблі, перетяжка. Т.: 098996-13-15 ü Ремонт холод., пральн. маш. Т.: 066-71024-50, 096-224-22-12 ü Пам’ятники: граніт, мозаїка. Т.: 067-74-97456, 050-74-974-56 ü Ремонт швейних машин, чесні ціни. Спиця С.Е. Т.: 068-085-46-40 ü Супутникові антени. Установка. Ремонт. Т.: 097-276-72-57 ü Пам’ятники, оградки, плитка. Т.: 097-56137-82, 066-863-32-58, 063-146-59-51

У зв’язку з відкриттям спадщини після померлого 04 квітня 2020 року Маленка Петра Борисовича, 29.10.1958 року народження, прошу спадкоємців протягом двох тижнів з дня опублікування цього оголошення звернутися до приватного нотаріуса Запорізького МНО Корнієнко Я.С. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергієнка Василя, буд.15, приміщення 69, тел.: 067-591-97-56.

ДП «СЕТАМ» оголошує про проведення електронних торгів з продажу предмету іпотеки: 1. Нежитлові будівлі літ (А-1, Б-1), з/п 177,5 кв.м., за адресою: Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Костянтинівка, вул. Маяковського, буд. 149. Дата торгів: 27.05.2021 09:00 год. Дод.інформація: https:// setam.net.ua. Лот №477531 (уцінено лот № 471434); 2. Житл. будинок з гаражем з/п 284,9 кв.м. та зем. діл. (КН 2322181600:09:001:0318) з/п 0,16 га, за адресою: Запорізька обл., Запорізький р., с. Володимирівське, вул. Корнєєва, буд. 6а. Дата торгів: 27.05.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №477641 (уцінено лот № 472915); 3. Житл. будинок з прибудовами з/п 122,6 кв.м., за адресою: Запорізька обл., Запорізький р., с. Лукашеве, вул. Жовтнева, буд. 15. Дата торгів: 27.05.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №477643 (уцінено лот № 472886); 4. 1/3 част. житл. будинку, з/п 107,2 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Академіка Карпинського, буд. 85. Дата торгів: 28.05.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №477777 (уцінено лот № 471870); 5. 2-кім. квартира, з/п 39,31 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 7 кв. 11. Дата торгів: 31.05.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №477848 (уцінено лот № 470869); 6. Зем. діл. з/п 0,18 га, К№ 2322183502:16:001:0405, за адресою: Запорізька обл., Запорізький р., с. Бабурка, вул. Київська,29а. Дата торгів: 31.05.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №477850 (уцінено лот № 471894); 7. Житл. будинок з/п 51,2 кв.м., за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Річкова, буд. 101. Дата торгів: 04.06.2021 09:00 год. Дод. інформація: https://setam.net.ua. Лот №478350 (уцінено лот № 471876); 8. 3-кім. квартира, з/п 76.00 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гарнізонна, буд. 14, кв. 2. Дата торгів: 04.06.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №478354 (уцінено лот № 471803); 9. Житловий будинок літ. Ж, з/п 29.10 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гарнізонна, буд. 14. Дата торгів: 04.06.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №478352 (уцінено лот № 471804); 10. 1/2 част. 2-кім. квартири з/п 45,1 кв.м., за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна (Дзержинського) буд. 392 кв. 39. Дата торгів: 04.06.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net. ua. Лот №478364 (уцінено лот № 471565); 11. 1/2 част. 2-кім. квартири з/п 45,1 кв.м., за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна (Дзержинського) буд. 392 кв. 39. Дата торгів: 04.06.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net. ua. Лот №478365 (уцінено лот № 471562); 12. 3-кім. квартира, з/п 78,04 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 18 кв. 33. Дата торгів: 04.06.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №478356 (уцінено лот № 471643); 13. Садовий будинок з/п 30,3 кв.м. та зем. діл. з/п 0,0860 га (КН 2322183500:05:001:0081), за адресою: Запорізька обл., Запорізький р., с/рада Долинська, товариство садоводів «Туріст», буд. 24а. Дата торгів: 07.06.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №478538 (уцінено лот № 473852); 14. Житл. будинок літ. А з/п 97,8 кв.м., за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р., м. Вільнянськ, вул. Маяковського, буд. 122. Дата торгів: 07.06.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №478555 (уцінено лот № 473853); 15. Житл. будинок з/п 177,0 кв.м. та зем. діл. з/п 0,15 га (КН 2322183501:15:002:0208), за адресою: Запорізька обл., Запорізький р., с. Долинське, вул. Центральна, буд. 41. Дата торгів: 07.06.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №478558 (уцінено лот № 473851); 16. 2-кім. квартира з/п 55,59 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, просп. Металургів, буд. 20 кв. 7. Дата торгів: 07.06.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №478562 (уцінено лот № 473983); 17. Житл. будинок, з/п 41,60 кв.м., та зем. діл. пл. 0,23 га, К№ 2322184903:06:001:0224 за адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Канівське, вул. Набережна, буд. 8. Дата торгів: 07.06.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №478617; 18. 2-кім. квартира, з/п 42,30 кв.м., за адресою: Запорізька обл., Василівський р-н, м. Дніпрорудне, вул. Шахтарська, б. 30, кв. 59. Дата торгів: 07.06.2021 09:00 год. Дод.інформація: https://setam.net.ua. Лот №4478833 (уцінено лот № 472387).

Увага! Пряма лінія! № з/п

Прізвище, ім’я та по батькові

Шустов Перший заступник голови Запорізь05.05.2021 Володимир Володимирович кої обласної державної адміністрації з 13.00 до 14.00 Старух Голова Запорізької обласної державної 07.05.2021 Олександр Васильович адміністрації з 13.00 до 14.00 Некрасова Заступник голови Запорізької облас11.05.2021 Злата Андріївна ної державної адміністрації з 13.00 до 14.00 Брутман Заступник голови Запорізької об12.05.2021 Едуард Леонідович ласної державної адміністрації з 13.00 до 14.00 Звертатись у зазначений час за телефоном

2 3 4

Посада, статус

0-800-503-508

(дзвінки безкоштовні).

Дата та час проведення гарячої лінії

історічний ракурс

6-13.05.2021

ЖОРСТОКА ПРАВДА

ДОЖИТИ ДО РОЗСТРІЛУ

Павло ГУТІОНОВ, редактор відділу нової історії, «Нова газета»

Вони не брали Берлін, що не марширували по Червоній площі на Параді Перемоги. Їх розстріляли – свої У 1949 році Головне військово-наукове управління Генштабу, яке готувало секретний «Стратегічний нарис Великої Вітчизняної війни», розіслало листи офіцерам і генералам, які займали на початку бліцкригу командні посади в прикордонних округах, з проханням надати спогади про бойові дії влітку 1941-го. Писати людям пропонувалося, спираючись виключно на власну пам’ять, - велика частина документів дивізій, армій і округів, які вели війну, виявилася в ході тих самих боїв, про які просили розповісти, безповоротно втрачена. Час до відвертості був не підходящий, і абсолютна більшість адресатів від відповіді на запит ухилилися, причому багато хто спогади все-таки надіслав, просто обмежилися переказом доступних зведень Радінформбюро. Уже після смерті Сталіна адресатам були спрямовані неодноразові нагадування, і відповіді пішли більш відверті. В результаті матеріали тільки до кінця 50-х були зібрані, але так і залишилися в рукописі. Нещодавно свідчення зі збірки були розсекречені і видані. Ось, наприклад, спогади генерал-майора П. Афанасьєва, на початку війни заступника начальника інженерних військ Прибалтійського особливого військового округу. З ВІЙСЬКОВИХ СПОГАДІВ ГЕНЕРАЛ-МАЙОРА П. Афанасьєва, 1941 р «... З настанням темряви, як тільки припинилися нальоти авіації, частина 34-ї армії, а з нею і деякі підрозділи інших військових частин бігли. Артилерія, що мала кінну тягу, велику кількість матеріальної частини покидала, тому що коні у більшості були побиті ... Внаслідок чого при приїзді Мехліса (Лев Мехліс радянський державний і військовий діяч, один з організаторів масових репресій у СРСР.) був розстріляний перед строєм особового складу штабу армії начальник артилерії генерал-майор ГОНЧАРЕНКО. Розстрілювати ГОНЧАЧЕНКО було наказано начінжу армії полковнику ДУГАРЕВУ, який через відсутність начальника штабу армії шикував особовий склад, оскільки був ще й секретарем парторганізації штабу. На питання Мехліса «Хто буде розстрілювати?» комісар штабу назвав його прізвище. ДУГАРОВ і ГОНЧАРЕНКО у побуті були друзями, а тому цей факт справив на нього сильне враження, і після цього ДУГАРОВ став просто п’яницею ... » Йшов липень 1941-го». Про Мехліса багато що відомо. На початку війни головний політпропагандіст Збройних сил. Людина, за всіма без винятку відгуками, рідкісної особистої хоробрості, дивного невігластва в професійних військових питаннях і патологічної жорстокості. Де він з’являвся, людей гнали в непідготовлені, безглузді атаки, які незмінно закінчувалися катастрофою, слідом за чим починалися недовгі пошуки винних і розстріли без суду. В результаті представником Ставки Мехліса на фронт посилати перестали, але число жертв його не підрахована навіть приблизно. Та чи один він такий був ?! З переліку осіб вищого комначсостава, репресованих в 1941 році. Дані укладачів одного з перших збірок розсекречених документів «Прихована правда війни» (1992 р). Арженухін Ф.К. - генерал-лейтенант авіації, Володін П.С. - генерал-майор авіації, Гольцев Н.Д. - генерал-майор, Гончаров В.С. - генерал-майор, Григор’єв А.Т. - генерал-майор ... Всього 30 чоловік. Всі згодом реабілітовані. Загальна ж чисельність комначскладу старшої і середньої ланок, які загинули в результаті репресій 1941 року, невідома, уточнюють укладачі - історики П. Книшевський, О. Васильєва (нинішня міністр освіти, до речі), В. Висоцький і С. Соломатін. А ось що пише (вже в 2017-м) у своїй книзі «Війна на терезах Феміди» В’ячеслав Звягінцев (дійсний державний радник юстиції 3-го класу, колишній начальник аналітичного відділу Арбітражного суду Росії). З КНИЖКИ «ВІЙНА НА ТЕРЕЗАХ ФЕМІДИ» 2017 «Робота військової Феміди уроки війни дійсно рясніє білими плямами. Якщо із довоенними репресіями вармії ми передусім «розібралися», то стосовно военного часу - до сих пір на очах пов’язка. І не у Феміди - у нас з вами! Офіційна судова статистика абсолютно не відображає реалій того часу. Опубліковані в останні роки таблиці і списки (навіть про кількість репресованих осіб з вищого комначскладу) далеко не повні. Насправді, (за підрахунками автора), тільки за перший військовий рік ( з 22 червня 1941 по 21червня 1942 року) було піддано арештам 107 осіб (1 маршал, 72 генерала, 6 адміралів, решта командири дивізій і вищий політсклад; з них 45 чо-

Розстріл в СРСР ловік засудили до розстрілу, серед них 34 генерала, а 10 чол. померли в ув’язненні). Причому, треба зауважити, цей список далеко не повний. До нього не ввійшли генерали, заарештовані до війни, але засуджені роки війни; генерали, точна дата арешту яких невідома (генерал-майори К.Я. Архіпчіков, Я.П.Ліепіньш, А.Н.Крустиньш, генерал-майори артилерії В. І.Жіліс, Г.Ф. Бреде та інші, заарештовані влітку 1941 р .), а також генерали, заочно засуджені Військовою колегією Верховного суду СРСР. Додамо до цього, що, за даними дослідника А.Печенкіна, у період Другої світової війни загинули і померлі від різних причин 458 генералів і адміралів. Репресіям піддалися понад 90 генералів і адміралів. З них 54 чол. загинули (48 - розстріляли, 6 померли у катівнях в’язниць), що склало майже 12 відсотків загальних втрат радянського генералітету за весь період війни ... » Це - генерали! А що говорити про офіцерів, сержантів, рядових? ДОКУМЕНТ ВІД 3.07.1941 З донесення начальника Управління політпропаганди Південно-Західного фронту бригадного комісара Михайлова: «... За період з 29 червня по 1липня у частинах 6-го стрілецького корпусу затримано дезертирів і повернено на фронт до 5000 чоловік. 3-м відділом (особливим отделом.- П.Г.) розстріляно по корпусу 100 чоловік дезертирів. З числа командирів частин, що втекли з фронту, розстріляно за дезертирство 101 чоловік. У 99-ій стрілецькій дивізії з числа приписників західних областей УРСР під час бою 80 чоловік відмовилися стріляти. Всі вони командуванням розстріляні перед строєм. Командир роти... (прізвище знято на вимогу архіву) під час бою самовільно зняв роту з фронту і намагався відходити. Командир дивізії генерал-майор Смехотворов тут же застрелив його ... » Історик ленінградської блокади Микита Ломагін наводить доповідну записку особливого відділу НКВС Ленінградського фронту, адресовану представнику Ставки Ворошилову: тільки з травня по грудень 1942 за шпигунство, шкідництво, зрадницькі наміри, пораженську агітацію, дезертирство і членоушкодження було заарештовано майже чотири тисячі солдатів і офіцерів, з них до вищої міри покарання засуджено 1538 осіб. І ще документ, з якого знято гриф секретності. Наказ військам Південно-Західного фронту від 12 грудня 1941 р ТЕКСТ РОЗСЕКРЕЧЕНОГО ДОКУМЕНТУ ВІД 12.12.1941 «Військовий прокурор ПЗФ представив мені дані, що свідчать, що мають місце випадки перевищення влади, самочинні розстріли і рукоприкладство з боку окремих командирів частин по відношенню до своїх підлеглих. Нерідко ці дії відбувалися у стані алкогольного сп’яніння на виду у червоноармійців і місцевого населення. Ці і подібні до них інші обурливі факти мали місце вже після видання наказу наркома оборони т. СТАЛІНА І.В. № 0391 від 4 жовтня 1941 г. « про факти підміни виховної роботи репресіями» і свідчать про грубе ігнорування деякими командирами частин цього найважливішого наказу ... Командувач військами ПЗФ С. Тимошенко, член Військової ради ПЗФ М. Хрущов ». У повоєнні десятиліття про все це не згадувалося і вголос не говорилося. А що говорилося? Закони війни сприяли створенню найбільш сприятливих умов для розгрому фашистських загарбників. Вони забезпечували єдність дій армії і народу, злиття фронту і тилу в єдиний бойовий табір. Проведення цих законів в життя підвищувало у радянських людей почуття обов’язку, політичну і трудову активність, відповідальність за виконання покладених на них обов’язків. Всією своєю діяльністю судові органи виховували громадян СРСР в дусі відданості Батьківщині і справі соціалізму, в дусі точного і неухильного виконання законів Радянської держави і перш за все законів військового часу, дбайливого ставлення до соціалістичної власності, сумлінного і чесного ставлення до державного, громадського і військовому обов’язку, поваги правил соціалістичного співжиття. Характерною особливістю діяльності військових

трибуналів під час війни була влучність і гнучкість судової репресії. Суворо караючи шпигунів, зрадників, панікерів і злісних дезертирів, військові трибунали в той же час застосовували до осіб, які вчинили злочини, що не представляли особливої небезпеки, або випадково провинилися, відстрочку приведення вироків у виконання до закінчення військових дій з направленням засуджених в штрафні частини, де вони могли спокутувати свою провину перед народом. Під час війни був посилений нагляд за суворим дотриманням законів, спрямованих на зміцнення оборони СРСР ... І ось в 8-му номері журналу «Держава і право» за 1995 рік генерал-полковник юстиції А. Муранов опублікував статтю «Діяльність органів військової юстиції в роки Великої Вітчизняної війни», в якій вперше були опубліковані статистичні дані. Дуже серйозно міняють наші уявлення про те, як ми воювали і як перемогли. За роки війни трибуналами було засуджено 2 530 663 людини. З них смертний вирок винесено 284 344. З них розстріляно 157 593. Сто п’ятдесят сім тисяч п’ятсот дев’яносто три особи! Приблизно п’ятнадцять дивізій! І це без урахування роботи судів загальної юрисдикції, особливої наради при НКВС і позасудових розстрілів орга н ами СМЕРШ, заградзагонами і такими, що «наводили порядок» у військах, різноманітними мехлісами. Та ще давайте врахуємо наслідки знаме н итого наказу Ставки № 270 від 16 серпня 194 1 року: «... командирів і політпрацівників, під час бою зривають з себе знаки відмінності і дез е ртирують в тил або здаються в полон ворогу, в в ажати злісними дезертирами, сім’ї яких підлягають арешту як сім’ї, які порушили присягу і зрад и ли свою Батьківщину дезертирів. Зобов’язати всіх вищих командирів і комісарів розстрілювати на місці подібних дезертирів з начскладу ... Зобов’язати кожного військовослужбовця, незалежно від його службового положення, вимагати від вищого начальника, якщо частина його знаходитьс я в оточенні, битися до останньої можливості, щ о б пробитися до своїх, і, якщо такий начальник або частина червоноармійців замість організації відсічі ворогу віддадуть перевагу здатися в поло н , - знищувати їх усіма засобами, як наземними, так і повітряними, а сім’ї тих, хто здався в полон червоноармійців, позбавляти державної допомоги і допомоги ... » Але підраховані тільки вироки трибуналів. З чіткої розкладкою по роках: • в 41-му — 216 142, • в 42-му — 685 562, • в 43-му — 727 207, • в 44-му — 543 745, • и в 45-му — 357 007 людей. За що ж судили? За військові злочини - 792 192 особи, за загальнокримінальні - 1 266 483 і, нарешті, за контрреволюційні - 471 988. Майже півміль йо на контрреволюціонерів було знешкоджено, подумати тільки! У тому числі ті , хто сказав в колі товаришів: «Все-таки «ме сс ер »- хороший у фріців літак, мати його так !» У тому числі ті, хто поділився, сорокою на хвості приніс, новиною з сусіднього батальйону ... В тому числі ті, хто підібрав німецьку листівку і сховав у кишеню для самокрутки ... Все це вважалося «зрадою Батьківщині». Дійшло до тог о, що в листопаді 1942 року начальник Головного управління військових трибуналів наркома ту юстиції і головний військовий прокурор Черв он ої армії були змушені видати спільну дирек ти ву «Про необгрунтоване порушення справ і з асудження військовослужбовців за ст. 58-10, ч. 2 КК при виявленні фашистських листівок, кол и не виявлено зловмисності осіб, у яких виявлені листівки ». А якщо особисту захотілося виявити саме «зловмисність»? У вересні 42-го особливий відділ 56-ї армії заарештував 24-річного офіцера Єлізара Мелетинского, звинуваченого в шпигунстві. Він знав німецьку, служив в розвідроті, і погубили його знайдені в польовій сумці російсько-німецький розмовник і книга лютеранських псалмів, офіцер забрав їх у полоненого. Це послужило підставою військовому трибуналу засудити майбутнього всесвітньо визнаного лінгвіста до десяти років таборів - «за антирадянську агітацію з метою розкладання Червоної армії». У вироку було уточнено, що єврей Мелетинський «вихваляв фашистський лад і Гітлера». У своїх післявоєнних спогадах Мелетинський напише, що серед інших разом з ним заарештованих і помилково звинувачених у державній зраді виявилися два зовсім юних неписьменних хлопця, призваних з сусіднього села. Їх засудили до смертної кари і розстріляли. Уже згаданий генерал Муранов відзначав, що «найбільше число неправомірних вироків під час

війни було винесено у справах про контрреволюційну пропаганду та агітацію». Ці справи були особливо прості для розслідування і сильно сприяли кар’єрному зростанню слідчих. Інший генерал, наш сучасник, недавній заступник міністра послідовно в декількох силових відомствах, вирішив висловитися в фейсбуці на тему: «Штрафні роти і штрафні батальйони як особлива форма військового гуманізму». «У бойовій обстановці реальної великої війни, пише він, - єдиною ефективною формою покарання за широкий спектр злочинів є розстріл ... Наявність можливості відправити військовослужбовця (рядового або сержанта) , що вчинив злочин, в штрафну роту, а офіцера - в штрафний батальйон, замість того щоб розстріляти його на місці, істотно змінює як ситуацію управління в бойовому підрозділі, так і дисциплінарну практику ». А тепер подивимося на статистику застосування смертної кари на фронтах Другої світової нашими союзниками по Антигітлерівської коаліції. Британські військові трибунали засудили до смерті 40 своїх військовослужбовців, французькі - 102, американські - 146. Дехто скаже: ось так вони і воювали, збираючи з себе билинки! Але невже дійсно наша армія виявилася найбільш недисциплінованою і ненадійною? У нас, нагадаю, таких «порошинок» набралося на 15 дивізій - мародерів, дезертирів, самострелів, зрадників, терористів, диверсантів, контрреволюціонерів, панікерів, трусів ... Не образливо звучить по відношенню до армії-переможниці? Але, може бути, це просто така наша національна традиція - бити своїх так, щоб чужі боялися? Готуючи цей матеріал, я довго шукав дані по старій царській армії часів Першої світової війни. Зведеної цифри не знайшов, ніхто зі знайомих істориків підказати не зміг. Але з 1905 по 1917 рік повішено і розстріляно в Росії було - 3087 чоловік. Залишається тільки для повноти картини звернутися і до статистики вермахту. За п’ять років війни, з 1 вересня 1939 по 1 вересня 1944 року, за вироками німецьких військових трибуналів страчено 7810 осіб. Давайте вже договоримо до кінця: або - або. Або каральні органи радянської влади, використовуючи небачені у світовій військовій історії терористичні практики, забезпечили перемогу у війні армії, котра не хоче і не здатної захищати Батьківщину. І тоді вічна наша їм вдячність за це. Або - перемога прийшла ВСУПЕРЕЧ всім їхнім старанням. Злісний, брехливий, нелюдський режим просто не знав іншого способу боротися за своє існування. З усього комплексу багатовікової народної мудрості він засвоїв тільки одне: ліс рубають - тріски летять, але весь ліс перевести на друзки не зумів. Народ вистояв і переніс навіть це. 24 травня 1945 року Сталін на прийомі в Кремлі виголосив свій знаменитий тост. ТОСТ СТАЛІНА. 24 травня 1945 «У нашого уряду було чимало помилок, були у нас моменти відчайдушного становища в 19411942 роках, коли наша армія відступала, залишала рідні нам села і міста України, Білорусії, Молдавії, Ленінградської області, Прибалтики, Карело-Фінської республіки, залишала, тому що не було іншого виходу. Інший народ міг би сказати уряду: ви не виправдали наших очікувань, йдіть геть, ми поставимо інший уряд, який укладе мир з Німеччиною і забезпечить нам спокій. Але російський народ не пішов на це, бо він вірив у правильність політики свого уряду і пішов на жертви, щоб забезпечити розгром Німеччини. _ І ця довіра народу радянському уряду виявилася тією вирішальною силою, яка забезпечила історичну перемогу над ворогом людства - над фашизмом. Спасибі йому, народу, за цю довіру! .. » Щоб ніхто не зміг сказати Сталіну: «Ви не виправдали наших очікувань», і працювала не покладаючи рук величезна каральна система, трощити без розбору і тих, хто дійсно не вірив «в правильність політики свого уряду», і тих, кого тільки запідозрили в цьому . І останнє. Сталін назвав цифру військових втрат Радянського Союзу, не дуже навіть заморочуючись її правдоподібністю: 7 мільйонів. Хрущов підвищив її до 20. За Горбачова вона зросла до 27 ... Швидше за все, точну цифру ми дізнатися не зможемо ніколи, не поховавши всіх «зниклих без вісті» на полях від Бреста до Вязьми, від Варшави до Будапешта. Кілька років тому на слуханнях з історії Другої світової прозвучала нова приголомшлива цифра: 42 мільйони. Нормальна людське свідомість сприйняти її не здатна. «То чи можемо повторити»?

спорт

6-13.05.2021

БАСКЕТБОЛ СУПЕРЛІГА ПАРІ_МАТЧ

ВИСТОЯЛИ У БИТВІ З МОТИВОВАНИМ СУПЕРНИКОМ Матч у столиці не мав турнірної важливості для «Запоріжжя» через те, що команда вже гарантувала собі четверте місце у регулярному чемпіонаті. Гру з «Будівельником» тренерський штаб скоріше розглядав як один із етапів підготовки до поєдинків плей-оф. Кияни ж, навпаки, були мотивовані на перемогу, яка гарантувала б їм шостий рядок у турнірній таблиці. Але сам наставник запоріжців Валерій Плеханов зазначив, що його команда їде до столиці грати на перемогу.

БК «Будівельник» – БК «Запоріжжя» 106:117 ОТ (30:25, 19:36, 28:21, 23:18, 6:17) У дебюті зустрічі дива результативності проявив Віталій Мальчевський. Менше ніж за чотири хвилини шутер «Запоріжжя» набрав 11 очок, показуючи 100% реалізацію на периметрі (3/3). Гості впевнено взяли статус лідера – 12:17. Окрім Мальчевського, в наборі очок допомагав Олександр Сізов, а Майк Кеффі у середині чверті вже мав 6 результативних передач (!). З появою на майданчику молодих гравців запорізького клубу «Будівельнику» вдалося відіграти різницю та навіть виграти стартову чверть – 30:25. Після відпочинку ситуація повторилася. Основна п’ятірка «Запоріжжя» знову забезпечує відрив у рахунку. Серія дальніх кидків із влучаннями Сізова, Мальчевського, Тихонова (!) закріплюється двома ефектними данками Андрія Грицака. Гості повертають собі перевагу – 38:44. Друга чверть взагалі стала унікальною: шестеро різних гравців «Запоріжжя» оформили сім точних триочкових, встановивши клубний рекорд за відсотком реалізації дальніх

протягом половини гри – 12/17 (70%). Майк Кеффі примудрився оформити дабл-дабл ще до великої перерви – 10 очок та 10 передач. Такої гри від «Запоріжжя» мотивований «Будівельник» не чекав. Команда Ігорса Міглінієкса, якій була потрібна лише перемога, поступалася в рахунку 49:61. Запоріжці набрали рекордну в сезоні кількість очок у першій половині. Вражала ще одна цифра у статистиці – перехоплення. Сім – від гравців «Запоріжжя», нуль – у «Будівельника». Виправляти ситуацію взявся Стівен Буртт. Двічі поспіль він був точним з периметра, ще два очки приніс киянам Кейвон Девенпорта. План «Бідувельника» на другу половину спрацював дуже швидко

ЛЕГКА АТЛЕТИКА

ВІТАЄМО!

В РАМКАХ ПІДГОТОВКИ ДО ЧЕМПІОНАТА УКРАЇНИ

– господар повернулися в гру – 59:61. Тут же стався ще один неприємний момент для «Запоріжжя». Віталій Мальчевський отримав два неспортивних фоли і завчасно завершив гру. Він був кращим у складі своєї команди за кількістю набраних очок – 17, демонструючи відмінну цифру на периметрі (5/6 – 83%). Партнерам стало важче, але командний дух у потрібний момент запоріжці проявили. Переможний рахунок за підсумком третини матчу вдалося зберегти – 77:82. «Будівельнику» ще раз спробував відібрати ініціативу, коли на екваторі заключної чверті Гейб Дево двічі поспіль набирав очки дальніми влучаннями. Кияни навіть повели в рахунку – 90:89, але у відповідь отримали «холодний душ». Ривок 8:0 з ендваном Тихонова, очками Маяускаса та результативним проходом Кеффі, здавалося, стане яскравою крапкою від «Запоріжжя». Команда Валерія Плеханова отримала «+7» за чотири хвилини до кінця гри. Та все ж уникнути клатчу гостям не вдалося. Стівен Буртт двічі влучив з-за дуги, Реджі Джонсон додав ще два очки – 98:99 на заключній хвилині. Своїм володінням не скористалися ні запоріжці, ні кияни. У момент нервової розв’язки Кеффі реалізував один з двох штрафних, а Міхєєву судді призначили неспортивний фол, який став для Івана п’ятим. Так «Будівельник» міг виграти важкий клатч, та все ж Девенпорт схибив по одному кидку з лінії. В основний час нічия – 100:100. В овертаймі Майк Кеффі доказав, чому саме він MVP попереднього місяця та один з кращих гравців ліги. Його супердальні влучання стали в основі ривка 8:0. Цього разу запоріжці суперника не пробачили. Команда спіймала кураж і впевненість – Андрій

Грицак реалізував триочковий, Аурімас Маяускас без збоїв відстрілявся на лінії, що принесло перевагу в рахунку «+10». Команда Валерія Плеханова вирвала перемогу в «Будівельника» попри відсутність повноцінної мотивації та двох ключових гравців у ротації. До того ж вдалося повторити клубний рекорд – вісім перемог поспіль. Цей результат є найкращим стимулом для вболівальників, які просто зобов’язані відвідати домашні матчі плей-оф з «Тернополем» 14 і 16 травня у палаці спорту «Юність». Валерій Плеханов, головний тренер БК «Запоріжжя»: – Ми продовжуємо готуватися до плей-оф, ця гра була одним з етапів. Дуже приємно, що в нашій команді не треба нікого налаштовувати, хлопці цим живуть, прагнуть йти далі, не зупинятися. Для нас ця гра не мала значення, просто необхідно залишатися в ігровому ритмі. Частково вдалося. Єдине, зараз немає настрою у мене через те, що в останній атаці серйозно підвернув ногу Олександр Сізов. Нам через чотири дні грати плей-оф з «Тернополем» без нього це буде взагалі катастрофа. Що стосується сьогоднішнього матчу, ви бачили, що команди обмінювалися яскравими ривками, але у вирішальний момент все зводилося до захисту. Приємно, що сьогодні Іван Міхєєв зробив великий обсяг роботи і я вважаю, що сьогодні його заслуга в перемозі одна з найбільших. Усі хлопці молодці, всі виходили, ротація була, єдине, якби не травма Сізова, всі були б щасливі. А так залишається гіркий присмак. Чекаємо матчів з «Тернополем», квитки вже у продажу, тому запрошую всіх наших уболівальників.

ГК «МОТОР» ДЕВ’ЯТИКРАТНИЙ ПЕРЕМОЖЕЦЬ ЧЕМПІОНАТУ УКРАЇНИ З ГАНДБОЛУ Запорізький «МОТОР» захистив титул найсильнішої команди України. Для визначення чемпіона не знадобилася навіть золота серія, яка була б призначена, як би відстань між першою і другою командами у турнірній таблиці становило менше восьми очок.

Підопічні Гінтараса Савукінаса виграли обидва матчі третього туру проти «Академії гандболу» - 47:22 і 43:12. У підсумковій турнірній таблиці «МОТОР» відірвався від свого найближчого переслідувача за золото, ГК «Донбас», на 10 пунктів. Хоча всі питання з приводу чемпіонства були зняті ще до матчу з «академіками», коли вранці «Одеса» на виїзді обіграла «Донбас» - 36:30. Цей результат став ключовим для визначення власників бронзових нагород. Третє місце в Суперлізі дісталося команді Михайла Щукіна. ГК «Одеса» вперше в історії клубу отримав медалі внутріш-

БОРОТЬБА

нього чемпіонату страни. Срібло у підопічних Івана Фучеджі.

МОТОР» - переможець ювілейного тридцятої національної першості України. Це вже 9-й чемпіонський титул запорізького клубу, який він нікому не віддає з 2013-го року. У цьому сезоні запорізький клуб провів 22 матчі, не зазнавши жодної поразки, та лише в одному матчі не було виявлено переможця - чемпіон країни зіграв у нічию з «Донбасом». У загальному заліку запорізького клубу 43 очки. Гинтарас Савукінас, головний тренер «Мотора»: - У цьому році ми пройшли з хлопцями весь шлях - від початку і до кінця, приємно стати чемпіонами. У сьогоднішньому матчі я задоволений ставленням своїх підопічних до гри. Тому як ми всі розуміли, що ця гра нічого не означає і все вже визначено. Я попросив хлопців, щоб вони насолодилися грою, насолодилися тим, що вони робили протягом усього сезону. Щоб хлопці отримали задоволення від результату тієї величезного праці, яку вони вклали цього сезону.

ОЛІМПІЙСЬКІ ЛІЦЕНЗІЇ

У Дніпрі відбувся командний чемпіонат області серед дорослих, молоді та юніорів. В рамках підготовки до чемпіонату України серед дорослих та юніорів, участь в ньому взяли представники Федерації легкої атлетики Запоріжжя. В бігу на 100 м у чоловіків другим став Андрій Васильєв (10.6 сек), третім фінішував Роман Коавцов (10.7 сек). Інші запоріжці показали такі результати: Павло Котенко (11.0 сек), Артем Куделя (11.4 сек), Андрій Барабанов (11.5 сек). Біг 200 м: Геннадій Макшанцев (22.8 сек), Володимир Павленко (22.6 сек), Марк Інува (24.0 сек). В бігу на 800 м найкращий результат показала Анастасія Рємєнь 2.03.2 хвилини. У секторі стрибків у висоту перемогла Вероніка Крамаренко 1 м 75 см, Анна Бобровник стала третьою з результатом 1 м 60 см. Інші запорізькі дівчата показали такі результати: Анастасія Козуб (1м 50 см), Кубасова Тетяна (1 м 50 см), Валерія Кабак (1 м 45 см), Владислава Кіндякова (1 м 40 см). У стрибках у довжину другою стала Анна Глигало — 5 м 77 см. В окремих видах виступили багатоборці. Артур Суюнов виграв у секторі метання списа (55.45 м), показав другий результат в секторі штовхання ядра (13.52 м), третій – у секторі метання диска (38.67 м), а також став дев’ятим у стрибках в довжину (6.62 м). Олександр Болілий оновив особисті рекорди у штовханні ядра (10.44 м) та стрибках у довжину (6.16 м). Диск метнув на 25 м, а спис на 35 метрів.

23 липня у Токіо стартують XXXII Літні Олімпійські ігри. Вісім путівок на головний старт планети вже мають представники Запорізької області: Окрім Парвіза Насібова з боротьби, іменні перепустки вибороли плавці – Фролов Сергій (дистанція 800 м. вільним стилем), Коптелов Микита (дистанція 200 м. брас), Шевцов Сергій (дистанція 100 м. вільним стилем); Ліцензії на види програми для України: здобули легкоатлетки Климюк Катерина (ліцензія на вид біг 4х400м.), Бризгіна Анастасія (ліцензія на вид біг 4х400м.); та стрибуни у воду Сербін Олег (синхронні та індивідуальні стрибки вишка 10 м.), Кесарь Вікторія (індивідуальні стрибки трамплін 3 м.). В столиці Болгарії Софії визначилися фіналісти Світового Олімпійського кваліфікаційного турніру, а отже — володарі олімпійських ліцензій. У ваговій категорії до 67 кг «квиток» до Токіо завоював борець із Запоріжжя Парвіз Насібов показавши гарну функціональну, технічну підготовку і неймовірну жагу до перемоги. Здолавши борців зі Швейцарії, Перу, Азербайджану та Японії наш спортсмен вийшов до фіналу турніру, де зустрінеться з вірменським борцем Кареном Асланяном. Незалежно від результату фінального поєдинку Парвіз вже завоював олімпійську ліцензію на участь у XXXII Олімпійських іграх в Токіо! Вітаємо Парвіза, тренерський штаб та вболівальників!

САМБО

Команда Запорізької обласної організації ФСТ «Динамо» України посіла перше місце командного чемпіонату України з боротьби самбо серед динамівських спортсменів. В доробку запоріжців п’ять нагород. Срібними призерами чемпіонату ФСТ» Динамо» України стали Семен Ракита (98 кг) та Богдан Зусько (88 кг). Бронзові нагороди вибороли Олександр Мойсей (71 кг), Вадим Синявський (98 кг) та Станіслав Бондаренко (+98 кг)

думки вголос

6-13.05.2021

ТОЧКА ЗОРУ

ЩО НЕСЕ УКРАЇНЦЯМ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА?

В організованій Національною спілкою журналістів України і Федерацією профспілок України Всеукраїнській онлайн конференції «Атаки на права працівників: позиція профспілок» узяли участь більше 230 редакторів, членів правління і секретаріату НСЖУ, керівників всеукраїнських профспілок і територіальних профоб’єднань ФПУ. І це була найбільша за числом учасників з усіх всеукраїнських онлайн нарад, які проводилися НСЖУ.

До спілкування з представниками засобів масової інформації приєдналися голова Федерації профспілок України Григорій Осовий, провідні спеціалісти ФПУ, юристи, науковці. Вони поінформували про тенденції та результати лібералізації трудового законодавства у світі і в Україні, надали консультації з актуальних питань трудових відносин. Голова НСЖУ Сергій Томіленко, звертаючись до спікерів, наголосив: – Ми розглядаємо цю конференцію як майданчик для інформування наших колег про ініціативи Федерації профспілок у справі захисту прав працівників, а також для отримання відповідей на актуальні питання в роботі медіа. Щодо ініціатив НСЖУ в справі захисту прав журналістів і редакційних колективів ЗМІ Сергій Томіленко нагадав, що нині формується щорічний антирейтинг «Вороги преси», куди вносяться імена чиновників, які перешкоджають роботі редакцій і несуть загрозу свободі слова. Також НСЖУ активно співпрацює з податковим та профільними комітетами Верховної Ради, з урядовими структурами в справі напрацювання пільгового законодавства для медіа та впровадження антикризових заходів у період карантинних обмежень у наслідок поширення короно вірусної хвороби COVID-19. – У захисті прав творчих колективів друкованих ЗМІ позиція ФПУ проявляється в діалозі з «Укрпоштою», де профспілки намагаються вплинути на національного поштового оператора, адвокатуючи інтереси друкованої преси, відтермінувавши чергове підвищення поштових тарифів. Ми вдячні профспілкам за таку підтримку і чекаємо позитивного результату, – стверджує Сергій Томіленко. «ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ ТА ПРОФСПІЛОК ПІД ЗАГРОЗОЮ» – лейтмотив виступу голови Федерації професійних спілок України Григорія ОСОВОГО У своєму виступі Голова ФПУ, зокрема зазначив, що реформування законодавства у справі трудових відносин безпосередньо вплине на життєвий рівень практично кожної української сім’ї. За статистикою на українському ринку праці налічується 10 млн. 900 тис. найманих працівників, решта – підприємці, трудові мігранти, 1млн. 700 тис. осіб становлять офіційні безробітні. І якщо в країнах ЄС зайнятість населення становить до 75 відсотків, то в Україні ця цифра сягає тільки близько 57 відсотків. Сьогодні на одне вакантне робоче місце претендують шестеро осіб як мінімум. Пояснюючи переваги профспілкових організацій, він наголосив, що: – Трудові відносини формуються через укладення трудових договорів між працівником і роботодавцем. Є також колективні договори – коли згуртовані в організаціях профспілок працівники мають двовекторну систему захисту: через особистий трудовий договір і колективну угоду. Нині колективні договори діють у 98 відсотках підприємств, установ, організацій країни. Якщо радянська система була більше спрямована на захист найманих працівників, то нинішня ринкова економіка ставить питання про збалансованість трудових відносин працівника і роботодавця. І тут Григорій Осовий застерігає, що така рівність в умовах високого безробіття може призвести до диктату роботодавця. А також слід враховувати, що нинішня владна політична сила, декларуючи себе як неоліберальна, проводить повну ревізію чинного трудового законодавства. Викликають тривогу, наміри провладної більшості повністю демонтувати систему трудових відносин, що забезпечує права працівників протягом десятиліть. Нещодавно під керівництвом першого заступника голови Верховної Ради Руслана Стефанчука група нардепів подала законопроєкт, що також спрямований на демонтаж норм і стандартів трудових відносин. Професійні спілки, як особливо наголошується, виступають проти погіршення існуючих умов праці, проти послаблення трудових прав і трудових гарантій. Минулого року були проведені акції профспілок із залученням міжнародних організацій, що дало можливість

призупинити турборежим зміни трудового законодавства. Але на сьогодні профспілки відзначають другу хвилю атак на права працівників і відсторонення профспілок від процесу їхнього захисту. У відповідь ФПУ напрацювала комплексний покроковий план дій щодо захисту трудових прав українців. – Економічні вигоди не повинні превалювати над трудовими правами і гарантіями. Профспілки готуються до рішучих протестних дій на захист трудящих і водночас ми готові до діалогу із законотворцями і урядовцями, – завершив свій виступ голова ФПУ Григорій Осовий. ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА – ЗАГРОЗИ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ТА ПРОФСПІЛОК, – стверджує юрист, керівник ГО «Трудові ініціативи» Георгій САНДУЛ. Зі своєю командою він постійно моніторить реформи в сфері соціальних і трудових відносин, активно розкриває позицію профспілок у ЗМІ. Георгій САНДУЛ зазначає, що з початком пандемії до профспілок звертається велика кількість журналістів, котрі втратили свою роботу і стикаються з величезною кількістю проблем. Це й неофіційне працевлаштування на телеканалах і в газетах, невиплата заробітних плат тощо. А лібералізація трудового законодавства – перехід від колективних договорів лише на індивідуальні – може боляче вдарити по всіх працюючих. І це, на думку юриста, дуже актуальна проблема, зважаючи на нинішній високий рівень безробіття в Україні. Аналізуючи загрозливі, як він вважає, законопроєкти, Георгій Сандул підкреслює: – Встановлюється дискримінаційний правовий режим регулювання праці на малих та середніх підприємствах, де працюють до 250 людей. А у нас, за статистикою, 70 відсотків населення зайняті на малих і середніх підприємствах. Нинішні законопроєкти передбачають можливість звільняти працівника без пояснень причини звільнення, що порушує норми міжнародної практики. Водночас з ухваленням цих законопроектів профспілки втрачають механізми захисту працюючих. І сьогодні нам треба дивитися на кращі світові практики, які в період пандемії спрямовані на посилення гарантій працівників і посилення колективного трудового захисту. Георгій Сандул проаналізував законопроєкти, що врегульовують норми дистанційної роботи. Їх він відзначив як позитив в українському законодавстві. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ – тема, яку презентувала доктор юридичних наук, провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М.Корецького, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді України Яна СІМУТІНА. Вона звертає увагу, що в контексті реформування трудового законодавства та очікування його результатів з вуст наших можновладців найчастіше звучать терміни «дерегуляція», «дебюрократизація», «децентралізація» тощо. І каже, що Україна не перша в світі країна, де реформування трудового законодавства стоїть на порядку денному тривалий час. Наймані працівники, як правило, не мають інших джерел доходів, тому, вважає Яна Сімутіна, все, що пов’язано з їхніми умовами праці – надзвичайно важливе. До цього потрібно підходити дуже виважено, з урахуванням як позитивного, так і негативного досвіду інших країн. Вона звертається до європейського досвіду, коли підкреслюється необхідність розвитку гнучких форм

ПРАВДА ЗП

Email: zp.reklama@ukr.net

Перший номер газети вийшов 3 листопада 1917 року

головний редактор – 098-447-29-36

Засновник: ГО «Клуб друзів «Запорізької правди» Видавець – ТОВ «РІА «Запорізька правда»

Головний редактор Наталія ЗВОРИГІНА

трудових відносин та реформування трудового права в такий спосіб, щоб це сприяло економічному розвитку держави. Це так званий золотий трикутник: більш мобільна робоча сила, більш гнучка державна політика на ринку праці, більш ефективні системи соціального захисту. Зрештою так в розвинених країнах підтримується економічна ефективність і зберігається низький рівень безробіття. Класичні приклади такої політики – Данія, США, деякі інші країни, де є значний простір для дій роботодавців, але водночас є підкріплена нормами законодавства та судовою практикою захищеність працівників, відсутня сваволя роботодавців у питаннях звільнення. – Чи має ставитися за мету в нинішніх українських реаліях саме лібералізація чи дерегуляція трудових відносин? – зазначає Яна Сімутіна. – Адже метою будь якої реформи має бути створення збалансованого правового регулювання, щоб законодавство не було суперечливим, а було стабільним і мало б повноцінно реалізовуватися на практиці. На жаль, як сумнозвісний законопроєкт «Про працю», так і точкові зміни до чинного Кодексу законів про працю, що вносяться, можуть негативно відобразитися на правозастосуванні, що й так на сьогодні є складним і не прогнозованим. Заступник голови Федерації профспілок України Олександр ШУБІН, який представляє позицію ФПУ в парламентських комітетах, говорив про ВПЛИВ ЗМІН ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА НА РИНОК ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ Зокрема, Олександр Шубін відзначає, що в законопроєктах «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність» і «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин» однією з проблем зазначено необхідність дерегуляції трудових відносин як основного з бар’єрів розвитку бізнесу, доступу інвестицій та розвитку економіки України. Проте він вважає, що це не зовсім так і посилається на авторитетні джерела інформації: – У 2019 році експерти Світового банку презентували своє дослідження щодо бар’єрів розвитку України. На диво, поряд із корупцією, засиллям олігархату, не реформуванням судової влади, хаотичності податкової системи та проблемами захисту інвестицій і приватної власності проблеми із ринком праці були поставлені на шостому місці. Але не з причин його зарегульованості, а з причин масового відтоку працівників з України за кордон, елементарного браку робочої сили. Посилаючись на опублікований на сайті Федерації роботодавців України індекс впевненості бізнесу-2020, Олександр Шубін зазначає, що й тут про зарегульованість трудових відносин не йдеться. Також на сайті Європейської бізнес асоціації в опублікованому дослідженні інтересів малого бізнесу відзначається вплив на розвиток малого бізнесу низької купівельної спроможності, високих податків, проблем з владними інституціями, коронавірусної пандемії і аж ніяк не йдеться про зарегульованість. – Тобто реальні опитування засвідчують, що проблема, яку намагаються вирішити, насправді майже не існує, – підсумовує Олександр Шубін. Заступника голови ФПУ бентежить позиція розробників законопроєктів, які намагаються запевнити, що індивідуальний трудовий договір, в який може бути внесено будь-яке положення (навіть якщо воно суперечить законодавству) не буде вважатися таким, що погіршує становище найманого працівника і дасть можливість працівникові вибороти на переговорах для себе кращі умови договору. Він зазначає: – Коли сьогодні людина приходить влаштовуватися на роботу, вона ладна підписати будь-що, тільки б отримати цю роботу. А якщо, наприклад, у договорі буде написано, що в період локдауну роботодавець втрачає будь-які обов’язки перед працівником, людина не зможе планувати з таким трудовим договором своє майбутнє. Також було сказано: – Законодавець пише про те, що мінімальна заробітна плата не є константою і не виступатиме тригером для підвищення середньої заробітної плати.

Телефони редакції: відділ реклами та оголошень здійснює комерційну посередницьку та видавничу діяльність – 099-079-28-46 Матеріали, означені знаками R та публікуються на правах реклами.

Матеріали під рубриками «Точка зору», «Актуально», можуть публікуватись на правах реклами.

Нові законопроекти пропонують узаконити те негативне, що є вже й на сьогоднішній момент – неформальні трудові відносини, коли на цілком законних підставах можна буде офіційно платити менше мінімальної зарплати , не платити за надурочну роботу чи компенсації за шкідливі умови праці, частину заробітку виплачувати в конвертах. Відповідно фонди соціального страхування, Пенсійний фонд недоотримають необхідних надходжень. Нові законодавчі ініціативи, на думку профспілок, не стимулюють до легалізації заробітних плат, створення споживчого попиту, залучення інвестицій. Проте вони абсолютно чітко дають сигнал найманому працівникові, що в цій законодавчій юрисдикції йому вже більше очікувати нічого. А зовсім поруч є Польща, Словаччина, інші країни Східної Європи, які не дозволяють собі знижувати рівень захисту найманих працівників і куди будуть виїжджати на роботу наші співгромадяни. – Це нові бар’єри для розвитку вітчизняного бізнесу – брак кваліфікованих кадрів в Україні і мільярди доларів, які, за оцінками уряду, українці заробляють для країн, де вони працюють, – наголошує заступник голови ФПУ Олександр Шубін. Василь АНДРЕЄВ, член платформи ГС Україна-ЄС розкрив тему РЕФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА: МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ Він звернув увагу на великий розрив із зобов’язаннями України щодо Угоди про Асоціацію Україна-ЄС і апроксимації українського законодавства до європейського. Зокрема щодо тривалості робочого часу, щодо безпеки праці, щодо трудових прав, а також щодо рівності у трудових правах між чоловіками і жінками, де існує певна дискримінація жінок, виходячи з сімейних зобов’язань, які вони несуть перед своїми дітьми. Василь Андреєв як голова всеукраїнської профспілки будівельників, застерігає, що законодавчі зміни, які намагаються протягнути тим чи іншим способом Уряд або окремі народні депутати, мають три основні складові, які турбують. По-перше, це безпечні умови праці, принаймні, раніше ми використовували усі заходи, у т.ч. і юридичні, для того, щоб тиснути на роботодавця, який наймає наших працівників, і не дає їм формальних контрактів, для того, щоб вони слідували національному законодавству, і стандартам. І це дуже важливо, виходячи з тих несприятливих факторів, які впливають на життя і здоров’я наших людей на робочому місці. Після впровадження свободи трудового договору для малих і середніх підприємств, яких у будівельній галузі абсолютна більшість, усі їх працівники залишаться без трудових прав в частині безпеки праці. Друге, що нас турбує, це тривалість робочого часу. Замість оцих фарисейських розмов, що люди, нібито, хочуть перепрацьовувати, бо вони хочуть заробляти і тому їм потрібно дати таку можливість, а 120 годин на рік позанормових, це вже архаїка, яку потрібно знищити, насправді, люди не хочуть працювати по 400 годин на місяць, люди хочуть заробляти за годину стільки, щоб вистачало гідно утримати і себе, і членів своєї сім’ї. І трете, що нас турбує, це формалізація трудових відносин. Василь Андреєв застерігає, що на 1 січня 2022 року таких формалізованих відносин не стане більше, якщо будуть прийняті ліберальні трудові законопроекти. За результатами нашої дискусії з організаціями роботодавців можна зробити висновок, що не болить їм трудове законодавство. Воно їм не потрібно. Вони вже навчились працювати з існуючими законами. Він переконаний, що не в інтересах працівників прийняття ліберальних трудових законопроектів, які нав’язуються провладною більшістю. Це призведе до відчутного погіршення умов праці і змусить їх швидше прийняти рішення залишити Україну, стати трудовими імігрантами. За матеріалами Всеукраїнській онлайн конференції «Атаки на права працівників: позиція профспілок»

Газета зареєстрована Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області Міністерства юстиції України 12 березня 2019 року. Реєстраційне свідоцтво 33 №1312-587-Р. Газета виходить українською мовою по четвергах (на 16 сторінках).

Поділ кольору фотонабір і друк виконані Передрук публікацій допускається за погодженням з редакцією. Посилання на ТОВ «Прес Корпорейшн “Правду ЗП” обов’язкове. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних Лімітед» імен, географічних назв та інших даних несуть автори публікацій. Відповідальність 21034, м. Вінниця, за зміст рекламних оголошень несе рекламодавець. Рукописи не рецензуються і не вул Чехова 12 а, повертаються авторам. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети. Редакція оплачує позаштатним авторам тільки замовлені матеріали. Ціна договірна. тел./факс 043 255-63-97 (98), 050-461-64-92 Друк офсетний. Передплатні індекси: 21708, 21707, розповсюджується http://pcl.com.ua/ Адреса редакції: 69114, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 41, оф.83.

УДППЗ “Укрпошта”. Тираж тижня 20000. Зам. № 2126319ы

дозвілля

6-13.05.2021

ДИВИНА ТИЖНЯ

КОЛИСЬ

Зраділи танку

На честь дня Перемоги у другій світовій війні, вулицею біля музею техніки, який належить підприємству «Мотор Січ» проїхався справжній танк Т 34, здіймаючи хмари диму. Зробивши коли, машина в’їхала на територію музею, під захоплюючи погляди глядачів, здебільшого працівників тієї ж «Мотор Січі». Біля танку лунали промови і привітання із святом, робилися численні селфі, та фотосесії, та навіть покладалися квіти на його броню. Народ щиро радів бойовій машині, весняному сонцю, та несподіваному святу серед безкінечного карантину.

Олександр МАКСИМОВ

БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ

На вашу думку, який формат святкування Дня Перемоги найбільш зараз доречний, та найбільше відповідний історичній правді?

Григорій, працює на заводі: - Мені подобалося як святкували 9 травня раніше, коли я ще навчався у школі. Виходили цілими класами на проспект, дивилися на військову техніку, вітали ветеранів. Був святковий настрій, всі посміхалися один одному. Вважаю що так і треба святкувати цей день. Ірина, диспетчер: - Я вже і не знаю як треба святкувати День Перемоги, і чи треба взагалі,коли у нас і так іде війна вже 7 років. Мабуть доречніше відмічати як світі роблять-День Пам’яті та

Примирення. Звичайно, що ми всі звикли що є день Перемоги, тому й душа прагне свята. Але реальність сьогодення каже що з святом треба почекати. Наталія, економіст: - Ветеранів другої світової в нас майже не залишилося, та тільки одиниці. Тих хто ще живий, треба вшанувати. А для решти, тобто для всієї країни доречно зробити День Пам’яті, аби згадати всіх загиблих та полеглих. Петро, пенсіонер: - Звісно, що формат дня 9 Травня требі змінювати, на такий як у всьому світі роблять.

БУЛО...

13 травня 1777 року відкрили університетську бібліотеку у Відні. 1865 року в Одесі Тр ав на базі Рішельєвського ня ліцею відкрили Новоросійський університет (нині - Одеський національний університет імені Мечникова). 1918 року в США надрукували поштові марки з перевернутим зображенням літаків, що стали колекційною рідкістю. 1991 року корпорація «Apple» анонсувала операційну систему Mac System 7.0. 1991 року в Києві відбувся I конгрес поляків, які мешкають в Україні. Запорізькі ювілеї тижня 15 травня 90 років (1931) Мелітопольському станкобудівному заводу імені 23 жовтня. 16 травня 80 років (1941) заслуженому журналісту України Аркадію Копеліовичу – колишньому спортивному оглядачу газети «Запорізька правда». 18 травня 55 років (1966) запорізькій художниці Юлії Півень – членкині НСХУ (працює в галузі станкового живопису). 19 травня 70 років (1951) від дня заснування Запорізького електроапаратного заводу. 35 років тому (1986) у Запоріжжі відкрили новий міський Палац піонерів та школярів (нині - Запорізький міський палац дитячої та юнацької творчості).

Той, хто знайомий з справжньою історією і сам відмовиться робити свято із трагедії, яка відбулася у 20-му сторіччю з нашою колишньою країною. Світлана, продавчиня: - Мій дід був учасник та інвалід другої світової війни, він якось не дуже любив святкувати День Перемоги, і про війну теж не любив згадувати. Ну а мене виховали, що треба радіти та співати у цей день. В мене відповіді на це питання, тим більше, що зараз продовжують гинути хлопці на Донбасі.

КРОСВОРД

ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 1. Сторожовий загін. 3. Щиток головного убору. 6. Відбиток, дублікат. 11. Місто Сумської області. 12. Природний рівень радіації. 13. Сріблясто-білий метал, твердіший від заліза. 14. «А парубки тії – сказано, *** у голові, молодії - видрали десь музики і повели молодих по селу, гукаючи, співаючи» (Вовчок). 16. Частина господарського балансу. 19. Двигун. 21. Спів. 23. Молодий чоловік. 26. Чечітка. 27. Геометрична фігура. 28. Дрібні частинки деревини. 30. «Він, не мовлячи ні слова, простяг руку вперед і показав на високий кам’яний *** , що виступав у море». (Коцюб.). 32. Оповідний художньо-публіцистичний твір. 34. Предмет розмови. 35. Столітник. 36. Пора року. 38. Сутичка ворожих військ. 40. Вияв недоброзичливого ставлення до когонебудь. 41. Мешканець Афін. 43. Підйомний короб у шахті. 45. Нитка бахроми. 47. Предмет, що має форму кулі. 49. Лінійка з поділками на приладі. 51. Упас-дерево з острова Ява. 53. Наступ. 55. Удар у більярді. 56. « - Сісти лишень тут і собі та відпочити, промовив голосно Пилипко. – Здоров ухоркався, аж *** проймає, сяду та перепочину» (Мирний). 57. Фармацевт. 58. Літературний твір. 59. Відвал пустої породи на шахті. 60. Невелике швидкохідне судно. ПО ВЕРТИКАЛІ: 1. Конверт з листом, переважно офіційного змісту. 2. Самець канарки. 4. Теплий легкий вітерець (поет.). 5. Доход з капіталу. 7. Служитель православної церкви. 8. Бурштин. 9. Світловий тон. 10. «Веселий *** вальса розлився по просторій світлиці» (Н.-Лев.). 14. Густий пушок з коротких волокон на поверхні деяких тканин. 15. Частина дистанції в змаганнях. 17. Певний спосіб пересування. 18. Птах. 20. Чорнороб в Африці, Азії. 22. Ударний музичний інструмент. 23. Рибальська снасть. 24. Зовнішня частина зуба. 25. Одиниця тиску. 29. Основа плову. 30. Невільник. 31. «Раптом *** квіток з’явився, Наче ярая весна» (Л.Укр.). 33. Російський кінорежисер, автор фільму «Морозко». 37. Збори в стародавній Греції. 39. Великий князь київський. 40. Турбота. 42. «Читаючи лист Франка, я не могла не подумати: «прийшла *** до воза» (Л.Укр.). 43. Колесо автомобіля. 44. Думка, висловлена стисло в дуже виразній формі. 46. Шум аплодисментів. 48. Вісник Бога. 49. Заморений, слабосилий, худий кінь. 50. Супутник бога Діонісія. 52. Підсилювач голосу. 53. Представник народності у Мексиці. 54. Гучний публічний успіх. СКЛАВ ДАНИЛО КАРМІНСЬКИЙ

ВІДПОВІДІ НА КРОСВОРД НАДРУКОВАНИЙ 29.04.2021 По горизонталі: 1. Букет. 3. Карагач. 6. Макет. 11. Кіндрат. 12. Бал. 13. Колонка. 14. Тирса. 16. Капот. 19. Шатен. 21. Мазай. 23. Молоток. 26. Крап. 27. Карт. 28. Карта. 30. Бас. 32. Угода. 34. Гало. 35. Ерот. 36. Весло. 38. Тур. 40. Краса. 41. Стик. 43. Ліга. 45. Новатор. 47. Байка. 49. Талан. 51. Аміак. 53. Гомін. 55. Майстер. 56. Тир. 57. Примара. 58. Ткаля. 59. Городки. 60. Траса. По вертикалі: 1. Бакен. 2. Коновал. 4. Рубка. 5. Гулак. 7. Конклав. 8. Трава. 9. Загин. 10. Пором. 14. Терка. 15. Стоп. 17. «Амок». 18. Тарту. 20. Кора. 22. Маківка. 23. Магазин. 24. Канонір. 25. Бравада. 29. Рис. 30. Бот. 31. Сер. 33. Оса. 37. Осика. 39. Упас. 40. Казан. 42. Коза. 43. Лото. 44. Загайка. 46. Кантата. 48. Ампер. 49. Тіара. 50. Намет. 52. Катар. 53. Город. 54. Брама.