Світ Видавничої Справи №8 by Дмитрий Сафонов

пер

ши

йд ень

СВІТ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ №8 КВІТЕНЬ 2016

Алоха! Вас вітає редакція журналу «Світ Видавничої Справи»! Ми знову долучаємося до студентського фестивалю «Видавничий NON STOP». До нашої команди приєдналися молоді та активні видавці-першокурсники. Наш спецвипуск присвячений подіям NON STOP. Зустріч із письменником Ярославом Мельником; засновником першої української платформи краудпаблішингу Павлом Шведом; головним редактором «Платформи» Юрієм Марченком, і це ще не все! Наш журнал активно розвивається. Ми провели ребрендинг логотипу, розробили нові варіації дизайну та стилю, які демонструють, що журнал, присвячений видавничій справі, може бути цікавим та оригінальним! З повагою, головний редактор журналу Ліза Федотова

Зміст

Старт фесту! 32 години драйву! Ярослав Мельник:«Якби не було почуттів, не було б і людей» Хочу культового автора, або Проект читача, який втомився чекати Люди, які готові працювати за книжки Які книги працюють на гаманець? «Засуньте ложку у світ і перемішайте», або як створити власний колаж? Десять кроків до успіху Ми «горимо» від ідеї – дати безкоштовне знання для студентів

4 6 10 12 15 17 20 22

СВІТ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Старт фесту! 32 години драйву! «Видавничий NON STOP» – це унікальний студентський фестиваль, який вже 4-й рік поспіль вражає та надихає видавців та журналістів незабутніми майстер-класами, музичними заходами, цікавими конкурсами та пізнавальними зустрічами з відомими людьми, серед яких – найвпливовіші українські письменники, блогери, видавці, ілюстратори, книжкові дизайнери та інші представники суспільно-культурного осередку. Це все – 32 години видавничого драйву!

Організаторами фестивалю виступили Ірина Щепіна, Інна Кролевецька, Лада Голубєва, Олена Каньшина та Вікторія Шелест – студенти-видавці четвертого курсу Київського національного університету культури і мистецтв. Уже другий рік поспіль вони намагаються якомога більше зробити для нашого видавничого майбутнього: сприяють професійному зростанню журналістів-початківців, молодих спеціалістів із видавничої справи та редагування, а також налагоджують контакти між студентами цих напрямів та успішними представниками української видавничої сфери. Цього року дводенна програма (27-28 квітня) фестивалю приголомшує нас різноманітними і в той же час корисними заходами, тому пропустити хоч один із них – неприпустимо. Авжеж, я жартую, але це 4

дійсно гідний фестиваль, на який кожен рік чекають студенти нашого факультету. Де ви бачили, щоб заради фестивалю відміняли всі пари? Тому обов’язково потрібно його відвідати , адже це ваш досвід та знання! Традиційно «Видавничий NON STOP» відкривав професор Тимошик із такими словами: «Шановне панство, радий вас бачити. Сьогодні на території КНУКіМу, на території нашої «хати» вчетверте проходить Всеукраїнський щорічний фестиваль «Видавничий NON STOP». Це фестиваль для майбутніх видавців, редакторів та журналістів. Коли ми починали чотири роки тому, ми й не думали, що цей фестиваль набуде такого розголосу. Повірте мені, з кожним роком я все більше бачу як впізнають його бренд, і, сподіваюся, що цього року ми проведемо фестиваль так само успішно, як завжди це було. Я б хотів, щоб наша «фішка» університету жила і дивувала всіх нас, а також допомагала нам підніматися професійно. Крім того, я сподіваюсь, що Non Stop

вийде за межі наших коридорів. Я обіцяю вам 32 години драйву!» На урочистому відкритті під тематичну музику представили нашого оберега та талісмана фестивалю – Степана Дропана, першого українського друкаря. Також надали слово одному з організаторів заходу – Інні Кролевецькій: «Темою нашого фестивалю є видавничі інновації. Ми намагалися запросити цікавих лекторів, які впродовж 2015-2016 років досягли значних успіхів у своїй справі й тому вони поділяться з вами своїм досвідом. Крім того, в наших коридорах можна придбати книжки різних видавництв, переглянути виставку дизайнерських книг і взяти участь у загадковому буккросингу. Ми сподіваємося, що вам буде цікаво». Отже, як сказав Микола Тимошик: «За традицією, з фестивалю треба йти з книгою, купленою на фестивалі». Тож давайте не будемо байдужими і підтримаємо традицію! Давидова Олександра

СВІТ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Ярослав Мельник: «Якби не було почуттів, не було б і людей» Всі письменники трішки загадкові, а, можливо, й таємничі. Але ж за цим дивацтвом ховається геніальність. Побачити проблеми буденності, соціуму, країни, світу загалом – це талант, те, чого не можна навчитися, це потрібно відчути. Письменник Ярослав Мельник живе проблемами нашої сучасності. Унікальна особистість, цікава історія життя, неперевершені романи – все це Ярослав Мельник. Його називають письменником трьох країн: Литви, Франції, України. Але це тільки фактично. Насправді ж твори Ярослава Мельника читають у різних куточках світу. Книжки цього автора варті того, щоб їх читали. Роман «Маша, або Постфашизм» – одна із сторінок новітньої світової літератури, це інтелектуальний футуристичний роман. Постфашизм. Що це? Як він виник? Яка його мета? Він, як підступний ворог, атакував зненацька людство. Він виник не теоретично, він виник у підсвідомості тисяч, мільйонів. Що ж диктує нам підсвідомість? Вона – це джерело думок та сумнівів, підсвідомість підштовхує нас на подвиги чи вчинки? Важко зрозуміти, так? Але варто в цьому розібратися. Роман Ярослава Мельника «Маша, або Постфашизм» допоможе розставити всі крапки над «і». Історія пам’ятає жорстокий урок фашизму. Сотні тисяч людей було вбито, закатовано, замучено. Причина – людська ненажерливість, жадоба влади. Коричнева чума

ХХ століття – нацизм – залишиться в пам’яті людства. Здавалося б, світ вдосконалюється, розвивається, повторення такої трагедії неможливе, адже демократичність зараз на першому місці. Та, насправді, фашизм залишився в душах деяких людей. На жаль, існують так звані постфашисти – люди, сутність яких полягає у зверхності, пануванні над іншими, бажанні влади; вони думають, що світ повинен стати перед ними на коліна. Але чи дозволять це культурні люди – сміливці духу? Всі ці суперечності й непокірність стандартам теперішнього спонукали автора написати роман «Маша, або Постфашизм». Ярослав Йосипович – людина, в якій тече кров воїна, який ладен боротися з несправедливістю. Коли слухаєш цю людину, так і хочеться закричати на весь світ, щоб люди стали добрішими, щоб звертали увагу не тільки на свої бажання й інтереси, а й на все, що їх оточує, на людей, на всіх живих істот. У своєму романі автор зображує майбутнє, яке неможливо назвати гуманістичним.

Байдужість взяла гору над високоморальними людськими цінностями. Головна героїня роману Маша – це самка сторів. Стори – вигадані істоти. Постфашисти вважають їх тваринами, у чому глибоко помиляються. Маша має почуття, в неї є душа. А от чи є душа у постфашиста? Виживання Маші серед людської байдужості, ненависті, глуму та жорстокості, її страждання, її кохання до постфашиста, усвідомлення останнім своїх помилок – ось ідейна основа роману. Презентація роману Ярослава Мельника «Маша, або Постфашизм» в Литві відбулася ще 2013 року. З тих пір ця книжка отримала визнання і ввійшла до п’ятірки найкращих книг 2014 року в Литві. Українське видання цього роману презентувало «Видавництво Старого Лева» у 2016 році. У руках Ярослава дві книжки – вони зовсім різні, але роман один. Загальновідомо, що нова книжка викликає певне враження. Перш за все, увагу читача привертає назва й обкладинка. Ярослав Йосипович сказав: «Якщо взяв у руки книжку, це вже 50% успіху». Тобто, залежно від того, чи сподобалась 7

СВІТ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

нам обкладинка або якась інша складова книги, ми будемо її читати або ж ні. Литовське й українське видання відрізняються дизайном. Сам письменник надає перевагу українському. Чітке поєднання кольорів – червоного і чорного – одразу викликають певні асоціації. Червоне і чорне – любов і журба; надія, світло і постфашизм. Такі контрасти дають змогу зрозуміти зміст написаного значно швидше і краще. Кубізм в оформленні книги теж надає своїх відтінків. «Сторизація» суспільства – ось та головна проблема, яку порушує Ярослав Мельник, і з якою він звернувся до нас – студентів. Письменник наголошує, що ми всі для когось є сторами. Тобто, завжди знайдеться людина, яка буде вважати себе кращою, розумнішою, гарнішою , аніж ми. Тому, перш ніж критикувати когось, принижувати, ставити в незручне становище, потрібно подумати, як би ми почували себе на місці цієї людини. Ми часто чуємо вислів: «Ми ж люди, а не тварини», коли опиняємось в неприємній ситуації. А, скажіть-но, чим тварини гірші від людей? Ярослав 8

Мельник навів цікавий приклад із собакою. Він каже, що собака теж відчуває. Це справді так. Прив’язаність, теплота, вірність – не всі люди здатні на такі почуття, а чотирилапий друг завжди підбадьорить, коли тобі сумно. Не варто переоцінювати себе, свої сили, потрібно тверезо дивитися на реальність. Ми прийшли в цей світ ні з чим і так само з нього підемо, а те, що ми залишимо після себе, залежить тільки від нас. Роман «Маша, або Постфашизм» – привід ще раз замислитись над власною сутністю, зрозуміти, ким ми є насправді, чи є наші дії правильними, вкотре переглянути свої вчинки, зрозуміти помилки і виправити їх. Найкраще, що може статися з читачем – це отримати гідну книгу з рук автора. Сьогодні ця мрія здійснилась у багатьох студентів. Та головне, що ми перш за все повинні були винести з цієї зустрічі – це незламну істину та почуття , адже якщо немає почуттів – немає й людини. Кімачук Анна

СВІТ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Хочу культового автора, або Проект читача, який втомився чекати Сучасна та популярна українська платформа краудпаблішингу (crowdpublishing)* Komubook, вірогідно, не відкриє вам нових імен, але цей проект дасть чудову можливість насолоджуватися кращими творами культових авторів у якісному українському перекладі.

Незважаючи на те, що платформі лише півтора роки, вона вже набула популярності серед користувачів та стала справжнім відкриттям для затятих книголюбів. Перша п’ятірка книг видана, ще сім готуються до друку. А почалося все з невеликої ідеї, яку засновник Павло Швед не побоявся втілити у життя. Сам Павло за освітою лінгвіст, із видавничою справою зіткнувся вже під час створення проекту. Чоловік читає книжки багатьма мовами, адже, на його думку, кожна мова несе різну естетику видання. Збирає свою бібліотеку та має дуже цікаві книжкові вподобання. Тому літературу, яку видає Komubook, Павло робить, насамперед, «для себе». Взяти участь у проекті запрошує також інших читачів, які роками, як і він, не можуть дочекатися своїх улюблених творів. 10

Передумовою народження Komubook став той факт, що ніхто з традиційних українських видавців не береться друкувати твори зарубіжних авторів «високої полиці». Тому, безумовно, запустити подібний проект було просто необхідно. Працює перша українська платформа краудпаблішингу доволі просто: 1. Komubook пропонує певну книжку і оцінює вартість її видання; 2. потім оголошує збір коштів, який може тривати від 30 до 60 днів; 3. коли потрібну суму зібрано, книга ви-

дається і розсилається кожному, хто підтримав видання. «Це дійсно унікальний проект, з авангардними авторами «класики» ХХ століття, яку повинна прочитати кожна освічена людина. Ми хочемо створити навколо проекту спільноту небайдужих до книжок і дати їм можливість відчути себе причетним до появи певної книжки не на словах, а на справі». Не бійтеся втілювати свої ідеї та проекти в життя, любіть свою справу, віддавайтеся їй на всі 100% і успіх вам гарантовано. Ганна Римарь

* (crowdpublishing) – видання книжок (перекладів) за принципом краудфандинга, тобто колективного збору коштів.

СВІТ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Люди, які готові працювати за книжки Питання співпраці блогера і видавництва на сьогодні є дуже актуальним. На Заході це звичайна практика, а в Україні такий спосіб промоуції книг тільки починає набирати обертів. Чи вигідна така співпраця в сучасних українських реаліях і чи потрібно це в Україні? В обговоренні цих питань брали участь відомі українські блогери: Ксенія Кисіль, Тетяна Синьоок, Ната Глина та прес-секретар Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CHERNOWITZ Лілія Шутяк.

Хто такі – книжкові блогери? Це хтось такий, як Ната Глина – без профільної освіти, але з нестримним бажанням розповісти усьому світу про прочитану книгу. Їхньою метою є, насамперед, праця для себе, вони роблять огляди, не отримуючи за це жодних коштів, але й серед них є журналісти, такі як Ксенія Кисіль та Тетяна Синьоок, що поєднують офіційну роботу зі своїм захопленням. Оскільки ЗМІ проводять свою редакційну політику, вимагають чіткої структури в подачі матеріалу, то блог став для них полем для творчості й можливістю виражати свою суб’єктивну думку. Професійні рецензії на літературні твори, зазвичай, пишуться складними, триповерховими реченнями, тяжкими для розуміння пересічним читачам, та й призначені вони більше для вузького кола професіоналів. Формат блогу має 12

простий і емоційний виклад, тому публіка краще його сприймає і прислуховується. Щодо співпраці з видавцями у мережі Інтернет, то вона є дуже важливою, оскільки так створюється певна ідилія, як для представника видавництва, так і для блогера. Видавництво пропонує книжки, які потрібно показати світу для того, щоб якомога більше рецепієнтів ознайомились з ними, а от блогер радить, що варто читати аби задовольнити власні потреби. З присутніх блогерів лише Ната Глина добре співпрацює з видавництвами, такими як MERIDIAN CHERNOWITZ, Клуб Смейного Дозвілля, Анетти Антоненко та Основи. Про специфіку співпраці блогерів з видавництвами розповіла Ліля Шутяк: «В кінці минулого року мені вперше задали питання: чому видавці не співпрацюють із блогерами? І тільки тоді я подумала: «А й справді, чому?» Зрозуміло, що метою кожного видавництва, окрім промоуції книжки, є ще її продаж, щоб вона не залежувалась десь на полицях. Якщо блогер має вплив на аудиторію, то ми радо надаємо йому книжки.

Досить часто видавці незацікавлені, тому не хочуть ділитися новинками. Крім цього, проблему становить зворотній зв’язок – чи справді ця особа напише відгук і чи набуде він достатнього розголосу». Не всі видавці готові сприймати негативні відгуки про свою продукцію, адже блогери пишуть тільки свої враження, що можуть не співпадати з їхніми очікуваннями. «Я готова прочитати будь-яку книжку, але й видавництво повинно бути готовим на відгук будь-якого ґатунку. Вимушена позитивна рецензія – це те, чого я боюся найбільше», – додала Тетяна Синьоока. Книжка не завжди може бути якісною та цікавою, і тоді доведеться писати негативний відгук про прочитане. Як результат – ображений автор. Звичайно, блогери залишаться при своїй думці, а не починають її категорично змінювати. Не варто боятися та перживати стосовно негативних відгуків, оскільки як сказала Ліля Шутяк, вони є досить гарним SMM менеджментом. Крім цього, вона додала: «Якщо все буде занадто солодко, то це вже буде нецікаво». Такий вже менталітет укра-

СВІТ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

їнців. Читати про хороші та ідеальні книжки, людям набридає. І от коли з’являється нова книжка, про яку кажуть, що вона не досить вдала, то ось тоді аудиторія пробуджується і починає звертати увагу. Насправді, щоб видавництва налагоджували контакти з блогерами не вистачить тільки текстів та відео, варто враховувати й інші аспекти для повноцінного існування. Ліля, прес-секретар MERIDIAN CHERNOWITZ, поділилася інформацією про підбір людей для співпраці: «Їм важлива кількість переглядів, оскільки від цього

залежатиме, на скільки велика аудиторія дізнається про книгу». Після обговорення усіх особливостей співпраці видавців і блогерів, учасники круглого столу дали однозначну відповідь – так, вона виграшна для всіх. Для її успішної реалізації варто почати влаштовувати зустрічі та заходи, де будуть присутні обидві сторони, які обговорюватимуть різні питання. Тоді всі розумітимуть важливість та ефективність їхньої взаємної кооперації. Несторак Аліна, Шепетько Аліна

Які книги працюють на гаманець? Артем Літвінець, керівник книжкового спрямування інтернет-магазину Yakaboo, розповів про сучасні книжкові тренди та запоруку успіху на видавничому ринку. Артем знає про книжкову торгівлю в Україні майже все. Він працює з усіма відомими видавництвами нашої країни та зарубіжжя. Інтернет-магазин Yakaboo продає близько мільйона книг щороку. Ця величезна цифра зумовлена тим, що в магазині можна знайти книги маловідомих видавництв і майже нікому невідомі видання.

Артем поділився своїм досвідом зі студентами. За його словами, на сьогодні найпопулярнішими є художня та дитяча література. Більшість видавництв України процвітають саме за їхній рахунок. «Передбачити нововведення на ринку майже неможливо, – каже Артем. – Проте швидке реагування на ці динамічні зміни є запорукою успіху». Дуже важливим аспектом розвитку українського ринку є орієнтир на західні стандарти. «Ми повинні поєднувати книговидання та його продаж, приймати такі рішення, аби трансформувати продукт від початкової концепціїї до продажу. Крім того, запорукою успіху є фокус на якість», – наголошує Артем Літвінець. 15

СВІТ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Існує дуже багато проблем сучасного ринку. Як сказав Артем, можна влаштовувати цілі фестивалі з цієї теми. Зараз у видавничому просторі дуже мало висококваліфікованих працівників. Нам треба розвивати деякі сегменти продажу, тобто певні жанри літератури. Однією з головних проблем є те, що зараз спостерігається майже катострофічне падіння інтересу до читання. Майже 50% українців минулого року не прочитали жодної книги. Проте Артем зауважує: «Ви хочете щось зробити – робіть». Однією з важливих тенденцій ринку є, так званий, нееластичний попит на книгу: «Тобто, як би не змінилася ціна на видання, якщо я хочу її придбати та вона дійсно якісна» – я зроблю це – говорить керівник Yakaboo. Попит на українські книги впродовж останніх трьох років невпинно зростає. Незва-

жаючи на незацікавленність людей у читанні, вони купують «українське» майже у 10 разів активніше, ніж раніше. Артем має на меті популяризувати книгу в нашій країні. Він хоче поступово переходити до продажу видань суто українського автора та української книги. Зараз, у час телебачення та Інтернету, дуже важливим кроком до вдалого продажу власної книги є її піар. Відомі приклади вказуюють на те, що найвдаліші комерційні проекти були попередньо розпіарені. Багато сучасних книг мають свого особистого продюсера. Основною порадою Артема Літвінця для досягнення успіху є любов до справи, якою ви займаєтеся. А порада для тих, хто хоче отримати прибуток від книги, дуже проста: «Якщо ви дійсно вірите в успіх вашого проекту, знайдіть людину, яка зможе це продати». Сінгур Вікторія

«Засуньте ложку у світ і перемішайте», або як створити власний колаж?

«Ми пережили багато інтерпретацій мистецтва, і тепер залишається робити тільки колаж» – Лєра Схємка, модератор майстер класу.

Колаж – це не тільки новий вид сучасного мистецтва, а й індивідуальне бачення світу крізь поєднання химерних форм. Лєра Схємка та Максим Павлюк – засновники арт-групи «WE BAD». Вони працюють у стилі visual art, який важко віднести до дизайну. Прагнення відійти від буденності, пошук альтернативних шляхів до подолання сірості та одноманітності – усі ці моменти враховуються при створенні нового шедевру. Ви, напевно, бачили ретро фотографії з вкрапленнями кольору або сучасних форм, які вважаються дивними та незрозумілими. У цьому є сенс. Для молодих ілюстраторів, які не хочуть притримуватись усталених стандартів у дизайні, важливо бачити речі по-іншому – не типово та хаотично. Варто відчувати різницю між надмірністю та одноманітністю. Л. Схємка 17

СВІТ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

та М. Павлюк в атмосфері мистецтва показали відвідувачам, що колаж – це новаторство, яке тільки починає вводитись у сучасну видавничу продукцію. В свою чергу, роботи Лєри Схємки ми можемо бачити на сторінках твору Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я» видавництва «Основи». Поєднання арт-хаусного мистецтва та твору минулого – нетрадиційно. Знайшлося місце і смайликам із соціальних мереж, і фото з гри Sims. Декому поєднання картинок можуть здатися безглуздими, але саме в цьому його цінність. За допомогою кольору та форми, зміст однієї картинки, у поєднані з іншими, змінює значення. У роботі з колажами потрібно бути оригінальним і любити свій стиль, тому що грати на трендах-кліше – не цікаво. Розробляти, досліджувати, знаходити – важливі якості у роботі з колажем. «Все досягнуло ідеалу, і дизайнери намагаються знайти більше своєрідності», – зазначила Лєра Схємка. Абсолютно все: вирізки з журналів чи газет, брошур, навіть зіпсовані аркуші після невдалого друку – може стати колажем. 18

Проте, хоч фантазія і творчість не мають меж та правил, усе ж таки деякі вимоги до колажу існують. Причинами цього є те, що колажі – це засіб комунікації зі світом, людьми, а значить він має бути максимально зрозумілим. Звісно, робота не повинна бути нудною та перенасиченою деталями,навпаки ,вона має бути гармонійною та контрастною, елементи повинні розміщуватися так, щоб глядач правильно зрозумів задумку автора. Але найголовніше те, щоб художник не обмежував політ своєї фантазії та не намагався виправдати сподівань суспільства. Лєра Схємка висловилася з цього приводу так: «Це ніби борщ. Є один загальний рецепт, але кожен готує його по-своєму». При створені власного колажу (чи власноруч, чи на комп’ютері) важливо мати ключову ідею. Кому буде цікаво роздивлятися хаотичне розміщення непов’язаних між собою елементів? Створюючи колаж важливо відповісти на запитання «Чому і навіщо я це роблю? Що я хочу сказати світові?» А ще потрібно обрати влучну тему. У наш час

з глобальними проблемами людства не ознайомлене хіба що немовля, яке щойно народилося на світ. Для успішного колажу не треба мудрувати над чимось глибоко філософським. Навпаки, робота має бути настільки життєвою, що, дивлячись на колаж, людина сказала б: «О, і в мене така ж ситуація траплялася». А створити свій колаж може кожен у кого серце та розум відкриті до створення чогось нового. Є ще одна важлива деталь для того, щоб робота вийшла успішною – це любов у серці. «Якщо ви не любите себе, ви нічо-

го прекрасного створити не зможете, – переконана Лєра. – А полюбити себе можна шляхом самопізнання». Адже тільки довіряючи собі можна не боятися виражати власне «Я» і зрушувати гори. Не потрібно забувати ще й про любов до справи. Так, любов, як ніщо інше, допомагає кожному творцю бути чарівником, дивувати себе і всіх навколо. Спробуйте створити власний колаж, дайте волю своїм ідеям! І, як сказав Максим Павлюк: «Фантазуйте!» Петрович Іванна, Мохаммад Яся

СВІТ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Десять кроків до успіху

Як створити власний успішний проект, який буде приносити не тільки задоволення, а й гроші? Якщо ви амбіційний початківець, то вам варто знати деякі фішки, щоб не стати людиною з нереалізованими мріями.

З такими фішками нас знайомили засновники некомерційнго проекту «Читомо» – Оксана Хмельовська та Ірина Батуревич, які вирішили поділитися власним досвідом, адже зі слів авторів цього проекту – краще вчитися на чужих помилках. Першим кроком до успіху є створення комерційного проекту. «Спочатку ми задумували «Читомо» як некомерційний проект, адже це наша мрія. Ми думали, що далі продовжувати робити некомерційний проект нам до снаги,— сказала Ірина, — але на ідеї далеко не заїдеш, оскільки вкладаючи девіденти у такий проект – ви самі можете залишитися без засобів для існування, тому комерція потрібно для того, щоб бути в першу чергу незалежними». Другий крок – це проведення аналітики. Важливим є аналізування ринку. Найефективніший метод – це використання фокус-груп, але цей метод іноді підводить. Існує такий факт, що коли аналізуєш 20

ринок літератури для підлітків, одна й та сама фокус-група через деякий час може змінювати свою точку зору. Важливо вміти визначити своє коло читачів, яким це дійсно буде цікаво. Третя сходинка до успіху – проектне мислення. «Дуже важко організувати роботу власної команди, оскільки не всі мають звичку відкривати Trello combo щодня, адже є така думка, що планування часу дуже затратне, а насправді воно його економить», – сказала Ірина. Четвертим кроком є визначення цільової аудиторії. Краще звернутися до спеціальних компаній, які зроблять моніторинг ринку і визначить усе за вас. П’ятим щаблем до успіху є праця на когось. Адже коли ви працюєте у різних сферах, то більше дізнаєтеся про специфіку роботи в них і потім вже легше визначитись з тим, чим саме ви хочете займатися. Ірина радить: «Перед тим як створити власний проект, потрібно хоча б трохи попрацювати у бізнесі». Шостим кроком є відсутність безкоштовних працівників, оскільки будь-яка праця має бути оплачена. «Зараз є така тенденція в Америці та інших країнах, як використання безкоштовної праці. Але це не правильно. Коли ви відчуваєте, що зробили роботу на високому рівні, потрібно питати, що вам буде за виконану роботу»,− сказала Оксана.

Сьомим пунктом є тімбілдінг. За словами наших експертів, необхідно працювати у команді з людьми, які мають спільну з вами ідею, адже це важливо, щоб в команді, колективі не було конкуренції. Восьмим є зв’язки з лідерами думок. «Важливо, щоб вас підтримували люди, які мають вплив у певних колах»,– каже Оксана. Це дійсно так, коли ти маєш людину, яка розділяє твої погляди. Вона буде тебе підтримувати незважаючи на труднощі. Передостанній крок – реєстрація. Адже після реєстрації з вами будуть співпрацювати різні фонди, які будуть вас спонсорувати. І за словами Оксани, це дисциплінує, адже кожного місяця ви маєте звітувати перед великою кількістю організацій. Останнім кроком є іміджмейкінг. Потрібно хвалити себе, не варто бути самозакоханими, але й не треба применшувати ваші досягнення. Зустріч із Оксаною Хмельовською та Іриною Батуревич пройшла дуже швидко. Їхні зауваження щодо створення власного проекту були аргументовані та підтверджені прикладами з власного досвіду. Якщо ви дійсно хочете створити свій новий, прогресивний проект – не забувайте про ці поради, які допоможуть вам реалізувати вашу мрію. Пономаренко Інна

СВІТ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Ми «горимо» від ідеї – дати безкоштовне знання для студентів Інтерв’ю з Ладою Голубєвою – організатором 4 видавничого Non-Stop, студенткою 4-го курсу Київського національного університету культури і мистецтв.

Цього року ми закінчуємо університет і хотіли зробити ще кращий фестиваль, зібравши топових лекторів, які зараз у всіх на слуху. Наприклад, ми представили Bookbox, в яких новий яскравий формат, невеликі видавництва та їхні поки що не кожному відомі, але хороші видання, величезне видавництво «Основа», яке активно розвивається сьогодні. Наша мета – залучити якнайбільше цікавих лекторів. Наприклад, ми запросили невелике видавництво Bookbox, яке поки що не кожному відоме, але воно має новий яскравий формат та хороші видання. Також на фестивалі було представлене величезне видавництво «Основи», яке активно розвивається сьогодні. Все почалось з першого Non Stop, який відбувся в КНУ ім.Т.Шевченка. На другий Non Stop ми допомагали організаторам, які потім передали це діло в наші 22

руки. А вже потім Микола Тимошик підтримав нашу ініціативу і допоміг у проведенні такого заходу в нашому університеті, КНУКіМ. Тоді ми склали програми і почали запрошувати лекторів. Скажу по секрету, що на наступний рік, незалежно від того, чи залишимось ми на магістратурі, чи ні, цю традицію збираємось продовжувати. Такий захід повинен тривати! Коли ми все це починали, то дуже боялись писати лекторам. Боялись, що вони нас не сприймуть всерйоз і не прийдуть. Навіть цього року хвилювались, що не вся аудиторія буде заповнена. Та варто бути готовими до різних форс-мажорів. Цього року, на відміну від минулого, ми вже знали, що це мало бути, як реагувати, якщо відмовляться прийти лектори, куди їх вести, як правильно все організувати. Ми черпали натхнення зі своєї душі. Ми «горимо» від ідеї – дати безкоштовне знання для студентів. Не кожен студент може дозволити собі піти на зустріч Данни Павличко за 800грн. Це досить великі

гроші, тому ми раді, що можемо дати можливість послухати цікавих особистостей абсолютно безкоштовно, черпнути натхнення та досвід. Я можу впевнено сказати, що цей проект – моє найбільше, поки що, досягнення. Цей фестиваль, як сказав Микола Степанович, передається у спадок, тому варто його продовжувати. Моя порада для тих, хто наступного року долучиться до організації, – насамперед, провести брейнштормінг, вирішити концепцію проекту, знайти лекторів, які справді будуть цікаві для вашої аудиторії, обрати актуальні теми, створити цілісну програму. До речі, зараз я зі своєю колегою пишу дипломну роботу – книгу «Як зробити видавничий Non Stop», де написано все від А до Я. Тому для тих, хто захоче продовжити наш проект, буде досить корисно прочитати, зрозуміти всю специфіку роботи. Розмову вела: Віта Зосимчук

Головний редактор Ліза Федотова Редактори: Тетяна Поминальна Анна Дубас Вікторія Тарасюк Коректори: Яна Чернець Анна Кімачук Альона Комарова Комп`ютерна верстка та дизайн: Дмитро Сафонов

vk.com/svitvs

Журналісти: Олександра Давидова Анастасія Стрілець Анна Кімачук Ганна Римарь Аліна Несторак Аліна Шепетько Вікторія Сінгур Іванна Петрович Яся Мохаммад Інна Пономаренко Віта Зосимчук Фотографи: Оксана Мединська Інна Ткачук Вікторія Тарасюк Віта Зосимчук Юлія Щеголькова

@svitvs