РІА Львів №4 (квітень 2019) by РІА Львів

Львівське метро: міф чи план

Орест Зуб і бізнес у мандрах

Юлія

Золотаренко

Zolotarenko Models виховує майбутніх лідерів

РІА Львів / квітень 2019 Квітень 2019

www.rialviv.com

РІА Львів / квітень 2019

Аналітика

Львівське метро

Коуч-сесія

Мандрівник і підприємець Орест Зуб

Політика

Журнал «РІА–Львів», №3, березень 2019

Перший тур: закордонна хроніка

10 16

Свідоцтво про реєстрацію КВ № 21945–11845Р від 12.03.2016 р. Спеціалізоване видання rialviv.com Шеф–редактор Яна Ковальчук Випусковий редактор Наталія Войтович Керівник рекламного відділу Лілія Дудич Дизайн та верстка Ружена Дунич Журналісти: Тетяна Корочанська, Дарина Зобків, Оксана Войтко, Дар’я Кучер, Діана Чернецька, Ірина Скишляк, Оксана Винницька, Лілія Гончарук, Ростислав Пелех, Наталія Бецко, Іванна Бобиляк, Анастасія Матвіїв Фотографи: Ігор Федорів, Святослав Макітра, Інга Шакарян

Гість номера

Юлія Золотаренко

На обкладинці: Юлія Золотаренко, Слічна Вероніка, Попко Дарина, Щербач Оля, Малецька Яна, Ганик Юлія, Дуброва Софі, Байцар Вероніка, Челяк Марта Фото: Ігор Федорів

Львівщина Incognita

Реальність і містика Підгорецького замку

Розміщення реклами: +38 (098) 800 11 28 rialviv.PR@gmail.com Видавець ТОВ «Рекламно-інформаційна агенція «РІА-Львів» ЄДРПОУ 39964712 Банківські реквізити: р/р № 26003591318100 в ПАТ «УКРСИББАНК», МФО 351005 Адреса для листування: Львів, пр. В. Чорновола, 45А, корпус № 13

Персона

Володимир Цісарик

Локація зйомки: DiYa Photo Centre Одяг: Zefir – одяг для діток, Skarbet – жіночий одяг

Стиль життя

Лиця Львова

38 50

Соло для особистості Орест Сирватка Театр

Друк: ТОВ “АРТ СТУДІЯ ДРУКУ”

Люди і ляльки

НАКЛАД 5000 примірників ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС 91898

Селебриті Редакція не завжди поділяє думки авторів публікації. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець. Сторінки, на яких не вказані рубрики, належать до рекламних. У випадку передруку статей чи їх цитування посилання на журнал «РІА-Львів» є обов’язковим.

Орест Галицький Гороскоп

Квітень

56 62 РІА Львів / квітень 2019

РІА Львів / квітень 2019

аналітика

Львівське Якщо ви досі нічого не чули про львівське метро, значить ви не знаєте рідного міста. “Львівський метрополітен” навіть має сайт. Точніше - існує веб-сторінка з такою назвою. Тож, чи ви корінний львів’янин чи турист, інформація буде не лише цікавою, а й корисною. Сайт Львівського метрополітену структурований і поділений за підрозділами. Тут можна дізнатись і про сам метрополітен, і про маршрут, залишити відгук і навіть переглянути доступні вакансії. Якщо, звичайно, “кухар-бармен львівського вагону-ресторану” або “реалізатор соняшникового насіння у підземних переходах метро” вас зацікавлять. А якщо серйозно, то історія львівського метро цілком реальна та сягає 60-х років минулого століття. Тоді у генеральні плани Львова був включений план будівництва швидкісного частково підземного трамвая. Першою чергою планувалося спорудити два тунелі під центром міста, а до них підвести наземні маршрути. Портали першого тунелю мали бути збудовані в районі Підзамче та перетину вулиці Франка зі Снопківською. Портали другого тунелю мали розміститися на початку вулиці Сахарова та поблизу перетину Личаківської з Мечникова. Другою чергою передбачалося будівництво третього тунелю з площі Івана Франка через Цитадель, вулицю Бандери і залізничний вокзал до Янівського цвинтаря. У це важко повірити, але частково метро у Львові вдалось реалізувати. Проте тільки його наземну частину від вулиці Сахарова до Наукової, де зараз їздить трамвай. Також у дворі Палацу Потоцьких звели першу вентиляційну шахту, з якої розпочалось і якою закінчилось підземне будівництво. Будинки в історичному ареалі міста почали тріщати і руйнуватись, тому будівництво призупинили. І ось, через десятки років, до ідеї львівського метро знову повернулись у генеральному плані Львова на 2010 – 2025 роки. Але тепер це має бути полегшений наземний метрополітен.

Визначено такі три можливі напрямки ліній:

u з кінця Стрийської через Софіївку під Високим Замком через район Промислової до кінця вулиці Миколайчука; u від Південного через Привокзальну під Городоцькою і Богдана Хмельницького в Дубляни; u з Рясного через Левандівку і Головний залізничний вокзал під вулицею Степана Бандери через Цитадель і Личаків під Трактом Глинянським до Лисинич.

РІА Львів / квітень 2019

аналітика

метро: реальність чи вигадка?

І хоча в генеральному плані зазначено, що будівництво наземного метрополітену не буде реалізоване до 2025 року, транспортний колапс львів’яни відчувають уже зараз. Тому пропонуємо також інші способи розвантажити центр.

1 2

За результатами численних досліджень, найбільший рівень автомобільних заторів у місті триває з 08:15 по 09:30. Адже о 09:00 починають свій робочий день майже всі державні установи, органи місцевого самоврядування, освітні заклади та велика кількість приватних підприємств міста. Європейський досвід наших західних сусідів пропонує різні підходи до вирішення цієї ситуації. Наприклад, у Німеччині робочий день починається з 07:00 – 07:30, у поляків – о 08:00. І не для всіх закладів та установ одночасно. Також в більшості Європейських країн добре розвинена транспортна інфраструктура – автомобілістам вигідніше і швидше залишати авто подалі від центру, бо трамваєм або велосипедом вони швидше добираються до роботи. Але замість того, щоб розвивати інфраструктуру, львівські чиновники перетворюють паркування у центрі на вигідний бізнес. Та й наша ментальність все ще вимагає “заїжджати аж до під’їзду”.

РІА Львів / квітень 2019

Під час обговорень реконструкції площі Двірцевої перед залізничним вокзалом, обговорювалася також ідея влаштування залізничного сполучення Рясного з центром Львова на час ремонту вул. Шевченка. Працівники управління транспорту, Львівської залізниці та Інституту просторового розвитку навіть випробовували можливий маршрут. Прорахунки показали: при перекритій вул. Шевченка та вартості проїзду 4 грн, пасажиропотік мав становити близько 2 тис. пасажирів на день у кожен бік. Але для реалізації такого тарифу потрібне було б дофінансування з боку міста. Додаткові складнощі виникають із облаштуванням перонів і відсутністю відповідних вагонів. Коли ж постало питання: "Хто фінансуватиме будівництво наземного львівського метро?", – усі плани так і залишились на етапі розробки. Щільність забудови Львова росте швидкими, непрогнозованими темпами пропорційно до кількості мешканців. За останні 10 років з усіх проектів розвитку інфраструктури завершили лише будівництво “трамваю на Сихів”. Складається враження, що для реалізації стратегічно важливих об’єктів транспортної інфраструктури у влади міста не вистачає системного бачення і стратегічного планування. Адже закупівля 50 нових тролейбусів – це добре, але чи вистачить їм місця у львівських ранкових заторах? Але львів’яни також мають змінювати свої звички та запозичувати здоровий досвід в сусідів. Якщо і не пересідати на велосипеди, то, принаймні, паркуватися далі від центру. Дар’я Кучер 5

Перший тур: За кордоном у день виборів у 72 країнах працювала 101 виборча дільниця. Ті українці, котрі за кордоном прагнули виконати громадянський обов'язок, свою позначку в бюлетені приходили ставити саме сюди. Ми поспілкувались з українцями, які обирали Президента на цих дільницях. В Австралії о 23:00 за київським часом відкрилась єдина у цій країні виборча дільниця. Тут голосувала українка Дарина. Проблем з реєстрацією на вибори в жінки не було, адже голосує в Австралії не вперше. Попередньо в Інтернеті вона знайшла свої дані у списку виборців. “Це – єдина виборча дільниця в усій Австралії та Океанії. Нам дуже пощастило: їхати сюди лише 300 км. Бо від Окленда (Нова Зеландія) – 2300 км, а від Дарвіна (Північна Австралія) – понад 4000 км. Ми прийшли на одразу після відкриття дільниці, черг не було, а процес голосування зайняв 15 хвилини. Коли українці прокинуться у неділю, в нас вже буде вечір – вибори закінчаться.”

У ЦВК повідомляють, що виборчі бюлетені для голосування в Австралії отримали 125 виборців. Дільницю закрили 31 березня о 12:00 годині за київським часом.

Далі рухаємось по карті до Центральної Європи – Німеччина, місто Гамбург. Тут живуть українці Олена та Костянтин. Вони навчались у магістратурі в місті Гамбург і залишились тут жити. Щоб проголосувати за Президента України за кордоном, напередодні хлопець з дівчиною прийшли в

консульство. З документів у них – паспорт та посвідка на проживання. Такий документ дають українцям, які проживають у цій країні понад шість місяців. Їх поставили на тимчасовий консульський облік. Тепер можна голосувати. У день голосування до виборчої дільниці у Гамбурзі вони прийшли о 12:00 (в Україні була 13:00 година). Черг з не застали. Членам виборчої комісії показали закордонний паспорт і запрошення на вибори, поставили підпис і з бюлетенем пішли до виборчої кабінки.

РІА Львів / квітень 2019

вибори за кордоном “Ми встигли без будь-яких незручностей і черг, а от коли виходили, в коридорах і на вулиці вже стояла черга в кілька десятків людей. Багато хто їде здалеку, витрачаючи на дорогу в одну сторону години часу. Гамбурзька дільниця – одна на цілий шматок північної Німеччини. На дільниці – святкова атмосфера, багато людей. Виглядає так, що в усіх гарний настрій. Настрою додає і колоритний дядько у вишиванці з оселедцем. Він чекає на виборців біля входу і пояснює, куди проходити і що робити. Члени комісії настільки

закордонна історія приємні і ввічливі, напевно напередодні їм провели кастинг. Враження, ніби ми в Україні”. В Україні 10 ранку, в Марокко – 8:00. Єлизавета – українка. Вона – секретар виборчої комісії у Королівстві Марокко. Щоб проголосувати, за 15 днів до виборів дівчина реєструється у консульстві. Загалом, офіційно зареєстрованих українців в Марокко – 581 виборець. “На цих виборах найбільша явка за всю історію виборів у Марокко. Багато людей на дільницю приїхали з інших міст. Люди приходили з сім’ями, дітьми, в руках тримали прапори. Було відчуття, ніби ти вдома – в Україні”. 121 виборець поставив галочку в своїх бюлетенях, після чого їх разом з протоколами надіслали кур’єром від Міністерства закордонних справ в Україну. Близько години голосування триває в Україні, а в Барселоні починають відкриватись дільниці. Охочі проголосувати українці чергу тут займають ще до відкриття. Зменшується кількість виборців лише після обіду. Близько 16:00 години прийшла віддати свій голос Олександра. В Барселоні у жінки постійне місце проживання. Напередодні вона

РІА Львів / квітень 2019

прийшла у консульство, заповнила анкету з фотографією і її внесли в список виборці. “У черзі були різні настрої, проголосувати приїхало дуже багато українців. З інших міст (наприклад, з Валенсії) на цю дільницю їхали спеціальні трансфери. Голосували люди різного віку. Тішить, що серед натовпу – велика кількість молодих. Поки я стояла в черзі, спілкувалась з виборцями. Голосували ті, хто на декілька днів приїхав на відпочинок до Барселони. Виборча дільниця була на території консульства. Процедура голосування відбувалась за стандартною схемою: перевірили документи і посвідчення, дали бюлетень, у виборчій кабінці я проголосувала і кинула свій бюлетень у скриньку. Було три скриньки, всі – опечатані. Особисто для мене це було як маленьке свято. Зазвичай зустрічаю українців під час релігійних свят, а тепер ще додались вибори. Ми разом і співали українські пісні у черзі, і розказували історії про Україну”. У 72 закордонних країнах проголосував 55 031 українець. Після закриття виборчих дільниць, протоколи та бюлетені члени виборчих комісій передали до Центральної виборчої комісії в Україні, де підрахували голоси виборців. Вибір українців за кордоном та тих, хто живе в Україні, різняться. За результатами опрацьованих протоколів, за кордоном віддали перевагу чинному Президентові Петрові Порошенку – 38.93%, на другому місці – Володимир Зеленський – 26.01%, а закриває трійку Анатолій Гриценко – 10.64%. Ліля Гончарук

7 43

1 квітня – день жартів і сміху. Певно, кожен хоч раз у житті намагався розіграти друзів. Або ж сам опинявся у центрі веселої історії. В об'єктиві квітня – посмішки відомих львів'ян. А за кадром – їх дотепні першоквітневі бувальщини.

Галина Гузьо,

журналіст, промоменеджер артистів Пригадую один дуже веселий випадок. На той час я ще працювала журналістом у щоденній газеті. Був звичайний робочий день. У газеті, яка виходить щодня, – це, повірте, неймовірна гонитва: усе робиться "на вчора". Якщо ще вранці ти пам'ятаєш, який день тижня і яка сьогодні дата, то під кінець дня – абсолютно ні. І от, коли я була у найбільшій "робочій гарячці", – телефонний дзвінок. На тому кінці "дроту" – серйозний чоловічий голос і несподіване повідомлення: "Пані Галино, завтра вас запрошує на зустріч губернатор. Річ у тім, що він звільнив свого прес–секретаря, тож шукає нового. Нам декілька людей порекомендували вашу кандидатуру". Досі пам’ятаю свою реакцію і здивування. Не повірите, але почуте я сприйняла всерйоз! Наступного ранку у мене дещо змінився графік і я просто фізично не встигала на домовлену зустріч, у зв’язку з терміновими та дуже важливими газетними справами. Так от, телефоную на той же номер із проханням перенести зустріч на декілька годин, а у відповідь чую, що то був лише першоквітневий жарт – у виконанні друга одного мого товариша… Сміялися ми тоді дружно, довго і голосно!

Андрій Петришин

науковець, громадський діяч, юрист 1 квітня – “офіційний” привід над кимось пожартувати. Яким чином і над ким би ти не жартував у цей день, завжди маєш беззаперечне виправдання – це ж День Сміху! Ну що залишається робити людям?! Адже ми живемо в епоху несамовито високих цін, тотальної бідності і корупції... От і жартує народ, щоб не зійти з розуму від депресії. З влади хижо жартує, а поміж собою, звичайно, по доброму. Щодо себе конкретно: так, люблю жартувати і з мене також піджартовують. Так у житті повелося, що маю навколо себе таких дотепників, що розслаблятися поруч із ними – небезпечна розкіш. Вдома на 1квітня можуть вигадати історію, яка, в результаті, виявиться просто казочкою. Колеги-юристи браком гумористичної креативності теж не страждають, то ж постійно щось утнуть на роботі. Тож гумору в моєму житті не бракує. Вміння сприймати жарти і пожартувати над кимось говорить лише про наявність оптимізму у характері людини. І пам’ятайте, під час сміху та позитивних емоцій у нашому житті налагоджується вироблення антистресових гормонів і ендорфіну, що дає відчуття щастя і задоволеності. Тому більше жартуйте та усміхайтеся. І знайте – все буде добре !

РІА Львів / квітень 2019

в об’єктиві

Ліля Ваврін

співачка, композитор і радіоведуча 1 квітня я завжди намагаюся когось обманути. Звичайно, роблю це по доброму, бо вважаю, що така “брехня” має викликати позитивні емоції та усмішку. Зазвичай, це якісь дрібні жарти над своїми рідними та друзями. Насправді, День сміху, в першу чергу, асоціюється у мене із позитивним гумором, тому обманюйте на здоров’я – головне, щоб це підняло настрій тим, над ким ви жартуєте. Пам’ятаю, як у цей день розіграли і мене. Одного першоквітневого ранку близько 10:00 подзвонив мій друг, за сумісництвом звукорежисер, і попросив терміново приїхати, адже потрібно наспівати партію бек–вокалу. За його словами, студія буде вільна лише до 12:00 і ми повинні встигнути. Це було дуже непередбачувано та зовсім не вписувалося у мій тодішній графік, але я відклала всі свої справи. Досі пам’ятаю: заходжу до студії звукозапису, а на мене чекає ранкова кава, солодощі ну і, звичайно, усмішка колеги! Такий от добрий розіграш вийшов. Хіба можна ображатися на такий гумор?

Олексій Адамів коуч з досягнення цілей

Є одне 1 квітня, яке запам'яталось мені назавжди. Точніше навіть не 1 квітня, а 31 березня. Коли ще вчився в університеті, був у мене друг Ігор. Саме він підклав мені свиню за день до Дня сміху. Спочатку в діалозі переконав мене, що в березні лише 30 днів і підкинув ідеї, як і кого можна ЗАВТРА розіграти. А завтра – не 1 квітня, як ви здогадались. І ось я, маючи на меті додати трішки настрою своїм друзям і близьким, почав реалізовувати пару–трійку запланованих жартів. У результаті: один з друзів пішов шукати талон на кафедрі, інший цілу ніч робив лабораторні роботи на ЗАВТРА, ще один взяв торт і квіти та пішов святкувати день народження дівчини, з якою вже давно хотів "покращити" стосунки. Чесно кажучи, до того дня я не отримував стільки "хороших" відгуків у свій бік. До того ж, фраза "З першим квітня" 31 березня звучала з моїх уст як додаткове знущання. Найбільше в цій історії, звичайно ж, веселився сірий кардинал – Ігор! Але були і свої плюси. Від хлопця з тортом і його дівчини (в майбутньому) отримав дві подяки. Пізніше цю історію навіть використовували як причину, щоб прийти до когось в гості. Аргумент "Олексій сказав..." був досить вагомим, хоч, думаю, від торта і квітів ніхто б не відмовився! Як висновок: перед тим як жартувати над друзями, завжди дивіться у календар. А 1 квітня реалізовуйте свій потенціал на 100%! РІА Львів / квітень 2019

гість номера

територія успіху вашої дитини Про дитячу моду, розвиток талантів та мрію жити в казці – у розмові із засновницею дитячої модельної агенції ZOLOTARENKO MODELS Юлією Золотаренко.

– Юліє, як Ви вирішили заснувати модельну агенцію? І чому саме дитячу? У своїй юності я, як і більшість однолітків, хотіла стати моделлю. Цей світ манив красою і таємничістю. Я теж закінчила школу моделей, але далі обрала журналістику. В 2012 році життя подарувало новий виток – мрія, яка вже здавалася нездійсненною, стала реальністю. Моя донька Рената стала своєрідним поштовхом до дії. На той час у Львові практично не було таких шкіл для діток від 3 років. І наша стала однією з перших. Крім гарно рухатися, ходити подіумом, позувати чогось ще навчаєте? У школі моделей Zolotarenko ми не просто навчаємо гарно ходити чи фотографуватися. Ми виховуємо майбутніх лідерів! Дитина – це особистість, яка має творчий потенціал. І ми його розвиваємо. Ми формуємо генерацію успішних, впевнених у собі, талановитих діток. Тішимося, що наша агенція спільно з свідомими батьками є шляхом до розвитку дитини та пошуку її місця у житті. Якби не було Zolotarenko Models, чим би Ви займалися? Який би обрали шлях? Zolotarenko Models для мене – як ще одне дитя, яке постійно росте, розвивається, змінюється. Нам лише 7 років, і щороку ми робимо нові кроки, які дають можливість бути кращими сьогодні, ніж вчора. Переконана, що справу, яку ти робиш, найперше потрібно любити і жити нею. Це робить щасливою. Мені подобається організовувати дитячі проекти, об'єднувати навколо однієї ідеї десятки людей, які працюють із наснагою. Без перебільшення – у нас навчаються гарні дітки, зацікавлені у нових знаннях і вміннях, які дуже чітко та дисципліновано виконують свої завдання на подіумі чи зйомці. І не важливо, чи цій дитині 3 роки чи 12. Усі поводять себе як дорослі. І цьому одне пояснення – їм цікаво!

РІА-довідка

Яку свою власну дитячу мрію допомагаєте втілювати вихованцям? У дитинстві ми всі мріяли бути принцесами і потрапити в казку. Але в дорослому віці життя коригує ці мрії – не у всіх вони збуваються. Ми ж готуємо діток до того, що казку можна створити собі самим. Найвище благо – жити в задоволення кожен день, розвивати себе як особистість і просто бути щасливим. Адже наше щастя – у наших руках!

Школа моделей Zolotarenko Models заснована у серпні 2012 року. За цей час у школі навчалася майже тисяча діток віком 3 – 12 років. Зараз діють 3 філії школи у Львові, а також представництва у Самборі, Миколаєві, Жовкві, Хмельницьку. У Zolotarenko Models побудували якісну систему навчання, яка включає в себе такі предмети: дефіле, психологія, акторська майстерність, фотоклас, етикет. Вихованці беруть участь у показах мод, конкурсах краси, фестивалях моди, зйомках для реклами та журналів. Моделі-вихованці брали участь у показах у Мілані, Будапешті та Кракові. На черзі – Париж. Дитячий fashion-таблоїд Zolotarenko – перший журнал про дітей-моделей у Львові, заснований у 2014 році. Єдиний журнал з двома повноцінними обкладинками та календарем на рік. Журнал виходить раз на 2 місяці. Кожен номер презентують на масштабній модній вечірці за участю моделей Zolotarenko Models.

РІА Львів / квітень 2019

гість номера

Дуброва Софі

Байцар Вероніка

Челяк Марта

Малецька Яна

Щербач Оля

Ганик Юлія

Слічна Вероніка

Попко Дарина

Сихів (Інтерсіті, 2 поверх) ТВК “Південний” (СК “Грація”, 2 поверх) Вул. Газова, 7

067-494-40-30 063-848-52-19 zolotarenko.com.ua julia.models.kids

РІА Львів / квітень 2019

спорт Коли спорт розпочався у твоєму житті? Я змалку ходила на різні гуртки. Займалась спортивною, художньою гімнастикою, народними та бальними танцями. Але коли тато у 8 років завіз мене на секцію карате до нашого львівського клубу Юніор, відразу зрозуміла, що залишусь тут надовго. Пам'ятаю, як тільки я почала займатись, з'явився азарт. Після тренувань ще довго ходила по хаті і розмахувала руками та ногами, уявляючи, що я – Джекі Чан. Тоді на карате у нас був доволі великий колектив. І кожен хотів бути лідером, перемагати. Часто відбувались спаринги між своїми. Я спочатку програвала і це дуже засмучувало. Але завжди мотивував тренер, Антон Нікулін. Він, до речі, мій єдиний тренер – від першого мого заняття і досі. Дисципліна в клубі залізна – зайвий раз ніхто нікого не хвалив. Кожен мав викладатись на свій максимум. Як це – бути дівчиною-каратисткою? Всі запитують, чому я займаюсь нібито хлопчачим видом спорту. Той вид карате, яким займаюсь я, не передбачає повного контакту з суперником. Більше значення має технічне виконання прийомів. Швидкість, точність, відчуття моменту робить із спортсмена професіонала. Дуже часто мої друзі, особливо хлопці, просять продемонструвати якісь трюки. Наприклад, “вертушку”. З задоволенням це роблю. Попри те, що я – каратистка і кожен день проводжу у спорті, люблю одягати сукні, високі підбори та робити макіяж. У нас стільки красивих, тендітних дівчат-каратисток, що радше скажуть, що вони – танцюристки чи гімнастки. Я сама декілька разів виходила на подіум як модель. Які поєдинки стали для тебе найнезабутнішими? Пам'ятаю престижний міжнародний турнір Austrian Junior Open. Мені було десь 11. Я тоді дуже класно відбилась. Дуже яскраві емоції були на Чемпіонаті Європи на Кіпрі – я тоді завоювала золото. Коли стояла на п'єдесталі і грав український гімн, ладна була вибухнути від щастя. Запам'ятались змагання у Токіо. Мені тоді не вистачило однієї перемоги, щоб потрапити до фіналу. Ця поїздка до Японії збадьорила та додала віри у себе, бо там я подолала багатьох топових спортсменів, більш досвідчених за мене. Одного разу на Чемпіонаті Європи у Болгарії я змагалась за третє місце із француженкою, дуже потужною каратисткою. Спочатку була нічия, а за 15 секунд до закінчення поєдинку тренер вигукнув мені трюк, який я маю зробити. Я його почула, зробила і перемогла. Дуже часто саме мій тренер допомагає в останню мить завоювати перемогу. У нас з ним особливий емоційний зв'язок.

Діана Шостак:

Працюю не на майбутнє, а на результат сьогодні

Діана Шостак – 19-річна львів'янка, яка ось уже 11-ий рік займається карате. Дівчина завоювала першість на Чемпіонаті Європи, а нещодавно привезла до України золоту медаль із змагань у Іспанії. Звідки натхнення до перемог у юної спортсменки – читайте далі.

Є улюблені удари? Часто використовую “ури маваши” – ногою в голову. Це дуже чіткий удар, він збиває суперника. А ще це великий плюс – удари ногами вартують по 3 бали, а руками – лише 1. Що тебе мотивує займатись спортом кожного дня? Є ще багато турнірів, які я не виграла. Моєю мрією зараз є участь в Олімпіаді. На Олімпіаду-2020 у Токіо я намагатимусь потрапити. Щоправда, конкуренція – шалена, я – молода і ще не настільки досвідчена спортсменка, як інші. Проте шанси, звичайно, є. Мені завжди допомагає тато. Він теж займався різними видами спорту і в нього до цього природжений талант. Я дуже щаслива, що у мене такі хороші гени. Кожного дня ходжу на тренування, бігаю та відвідую тренажерний зал. Я знаю, що у той самий момент, коли я, до прикладу, лежу на дивані, моя майбутня суперниця удосконалює свої уміння, тому йду і роблю. Найголовніше – любити свою справу, відчувати, що це – твоє. І байдуже, яким видом спорту ти займаєшся, дівчина ти чи хлопець. З кожним роком у мене з'являється все більше можливостей, по які раніше тільки міряла. Ще змалку тренер мене вчив: коли виходиш на татамі, потрібно бути на ньому господаркою. Ми притягуємо до себе плин подій. Про негативне думати не треба. Я виходжу, щоб перемагати. Ірина Скишляк 12

РІА Львів / квітень 2019

Юліє, Ваше життя у ритмі танцю – яке воно? Дуже влучно сказано, що моє життя – у ритмі танцю (посміхається – ред.). Кожен сам обирає, як його станцювати – якими кроками, за яким сюжетом... Я постійно живу в шаленому темпі. Завжди прагну все вдосконалювати та доводити до ідеалу, втілюючи як власні ідеї, так і дитячі мрії. Коли дитячі очі сяють від щастя, коли діти та батьки вдячні за результат, досягнутий спільними зусиллями, – наповнюєшся щастям і твориш прекрасне. З яких частинок складаєте пазл вашого життя? Моя родина, моя сім‘я – невід’ємна частина мене, моя душа, серце, мій тил, опора, допомога та підтримка. Мене з дитинства обдарували увагою та любов’ю. Тому маю можливість розділити та вкладати безмежну безцінну любов у дітей, які приходять навчатися до нас у школу мистецтва танцю, у свого сина Давидика, якому 4 рочки. Син – моє натхнення, безмежна любов, мій Всесвіт. Його обійми – ліки від втоми та невдач. Завдяки йому роблю те, що здавалося неможливим. Моя сім’я, рідні завжди мене підтримують. Особливо мій Ангел – мамуся Наталя, батько, бабуся з дідусем, брати та сестри, які також у спорті. Що привело Вас на спортивно-танцювальну стежину? Любов до мистецтва танцю. Мої найкращі у світі та найрідніші батьки, дідусь із бабусею, яким вистачало сили возити мене в таку далечінь за будь-якої погоди. Це був справжній виклик, але вони прагнули розвивати мене та мою сестричку Христину, заливаючи хороший фундамент та естетичну красу мистецтва, завжди казали, що поставу, пластику руху, грацію у дівчинці виховує саме танець. Якого результату очікували від своєї діяльності? Чого вдалося досягти? Однозначно високого – мріяла стати чемпіонкою, стояти в прекрасних танцювальних костюмах у перших рядах, виступати на Чемпіонатах України, Європи, світу, представляючи з гордістю нашу рідну країну. Насправді, я дуже вимоглива до себе та свого оточення, проте завжди тактовна та дисциплінована – цього навчив мене спорт та мистецтво танцю. З гідністю можу підтвердити, що очікуваний результат від вкладеної праці є – мені вдалося його досягти та навіть перевершити! Проте завжди є над чим працювати далі, у чому розвиватися. Це ми й робимо: ставимо цілі, йдемо до них, створююРІА Львів / квітень 2019

чи безліч неймовірних можливостей, проектів, умов для розвитку та росту наших діток, здорової молоді, нації та України. Коли довелось вперше спробувати себе у ролі хореографа? Як це було? Це було так давно! Мій досвід художнього керівника, хореографа-постановника, режисера – уже понад 17 років. Розпочинала у дуже юному віці, ще коли була студенткою університету. Тоді ставила постановочні номери на різноманітні масштабні та не дуже заходи, працювала з зірками у балетах, займалася спортом на професійному рівні. За плечима – багато років титанічної праці.

Юлія

Краснокуцька

Мрії мистецтва танцю та спорту

Танець як мистецтво розвивається, змінюється. Те, що зараз – сучасність, скоро буде вчорашнім днем. Як гадаєте, якими будуть танці, скажімо, 22 століття? Це буде величезна еволюція розвитку дітей, молоді, країни. Трамплін до чогось надзвичайного – того, що ми ще обов`язково освоїмо та продемонструємо. І вразимо усіх. Хореографією можуть займатися всі? Чи потрібен особливий талант? Щоб займатися мистецтвом танцю, не потрібно особливого дару – його можливо розвивати, він може народитися у процесі роботи над собою. Мистецтвом танцю можуть займатися усі. Потрібно лише любити танець, бути закоханим у мистецтво хореографії, руху пластики та естетики. Всі інші навички ви зможете отримати у школі сучасного танцю та всебічного розвитку Madlena Dance Studio. Ми запрошуємо вас поринути у світ естетичної краси мистецтва танцю. Що плануєте реалізувати для власної спортивно-танцювальної школи Madlenа Dance Studio найближчим часом? Великий творчий танцювальний концерт, який відбудеться уже найближчим часом. Це буде велике танцювальне дійство різностильової хореографії. Мрій та задумів надзвичайно багато, іноді за ними не встигаємо. Це – мрії усього мого життя: діти, їхня реалізація, участі й перемоги на чемпіонатах України, Європи, світу, розширення мережі спортивно–танцювальних шкіл, розвиткових спортивно–танцювальних закладів, щоб кожен охочий міг навчатися мистецтва танцю і отримав у нашій школі сучасного танцю та всебічного розвитку – культурно-освітньому центрі Madlena Dance Studio – квиток у світле майбутнє.

Юлія Краснокуцька – педагог, тренер із багаторічним стажем, режисер, хореограф-постановник, майстер спорту, директор ЦДЮТ, тренер IDO International Dance Organization, суддя Вищої категорії Української Федерації сучасного танцю, віце-президент YMCA Ukraine (Львів), представник Національної збірної України YMCA, проектів Ten Sing, засновниця, художній керівник і хореограф-постановник школи сучасного танцю і всебічного розвитку Madlena Dance Studio

персона

Володимир

Цісарик:

Володимире, як Ви розпочали творчу діяльність? Ще в дитинстві. Це важко назвати творчою діяльністю – просто любив ліпити. Батьки купили пластилін. Коли почав ним бавитись – вже не було потрібно інших іграшок. Жодна інша іграшка не дає такої волі фантазії як пластилін – матеріал, який дозволяє втілити навіть найнеймовірніші ідеї. Любов до пластиліну переросла в професію, яка зараз – єдиний життєвий орієнтир.

Скульптури його авторства стали справжньою візитівкою міста і з’являються на світлинах ледь не кожного туриста. Бронзова постать Леопольда фон Захер-Мазоха, пам’ятник Сажо трусу, винахідникам гасової лампи Яну Зегу та Iгнатiю Лукасевичу, Пабло Пікассо – ми добре їх знаємо. Та що нам відомо про їхнього автора? Поговорімо з Володимиром Цісариком про натхнення, концепції та кохання.

Коли вирішили здобувати освіту скульптора, батьки підтримали? Мій тато – музикант-скрипаль, а мама – біохімік. Вони мене розуміли і всіляко заохочували, деколи навіть підштовхували. Вдячний їм, що вчасно розгледіли талант скульптора і не мордували уроками гри на скрипці.

Коли торкаюся глини – руки самі знають, що робити, і відбувається магія

Чи пам’ятаєте Ви свою першу скульптуру? Одні з перших робіт були, коли мені було 10 років. Здебільшого – завдання у художній школі. Мабуть, першим був невеличкий півник, якого я довго беріг, а нещодавно відлив з бронзи на згадку. Яку скульптуру вважаєте доленосною у Вашій кар’єрі? Моєю візитною карткою став пам’ятник Леопольду фон Захер-Мазоху у центрі Львова. Тоді ця історична персона ще не була такою популярною серед львів’ян, хоча він народився і виріс у Львові і став знаним на весь світ. Я був здивований, наскільки простим і швидким було створення цієї скульптури. Як взагалі починається процес створення пам’ятника? Починається усе в голові. Тоді важ-

РІА Львів / квітень 2019

ливо зафіксувати ідею на папері або зліпити з пластиліну. Потім починається довгий процес пошуків влучного втілення. Якщо це історична постать – шукаємо фотографії та ілюстрації, якщо вигаданий образ – фантазуємо і пробуємо. Є ще побажання замовника, місце, де має бути пам’ятник, і головне – бюджет. Все це треба враховувати. Складніше робити вигаданого персонажа чи реальну історичну постать? Буває по різному. Якщо це історична постать,– є певні рамки, за які заходити не можна. А є такі постаті, яким зробили вже багато пам’ятників і придумати щось нове дуже важко. Наприклад, я робив пам’ятник Тарасові Шевченку, а їх налічується понад 2 тисячі у світі. Цікаво працювати над різними образами і героями. Які ще львівські скульптури, створені Вами, відомі на всю Україну? Пам’ятник винахідникам гасової лямпи. Там цікава концепція: знизу лампа, стіл і повноцінна фігура, а зверху ще одна, яка визирає з вікна. Це – абсолютно реальна історія про реальних людей. Ще є сажотрус на Будинку Легенд – зібраний образ львівського сажотруса, який втомився після роботи та сів біля комина, тримаючи свій капелюх. А чия була ідея кидати йому в цей капелюх монетки? Замовник цієї скульптури – творчий локомотив, який постійно брав участь у процесі, вносив корективи. В моєму варіанті сажотрус спочатку був дуже “прилизаним” – у курточці з замочками і лямочками. Коли замовРІА Львів / квітень 2019

ник побачив, сказав переробити сажотруса на такого, який ніби хильнув і почав чистити труби, зробити більш реалістичним. Так мій сажотрус перестав бути чемним. А чому туристи почали кидати монети в його капелюх – не знаю, але думаю, зараз моєму сажотрусу дуже приємно. Побутує думка, що митці творять шедеври вночі. То коли Ваш найбільш продуктивний час? Для мене вечір – це час натхнення. Після шостої – найкращий час для ліпки, а після одинадцятої вечора – для проектної роботи. Найкращий же час – коли ніхто не відволікає і можна сконцентруватися. Взагалі я багато часу проводжу у майстерні. Буває, повертаюсь додому пізно вночі. Як родина ставиться до того, що Вас цілими днями не буває вдома? Вони і сумують, і дзвонять постійно. Але моя дружина – художниця, тому розуміє. Деколи я сам відчуваю, що потрібно більше часу проводити із родиною. Багато часу також потребують організаційні питання, але я б не хотів мати менеджера, бо ніхто краще за мене не зрозуміє клієнта. У стосунках двох творчих особистостей деколи відчувається конкуренція. У Вас немає такого відчуття? Наша історія кохання вже досить довга. Розпочалась ще з університетської лавки і триває досі. Ми спочатку довго дружили, потім відчули щось

більше. Це людина, з якою я хочу провести ціле життя. Ми виховуємо двох синів. Ну про яку конкуренцію може йтися? А Ваші діти? Є задатки скульпторів чи художників? Коли я дав старшому в руки пластилін, побачив, що він не хоче ліпити. Зате він добре малює. Я вже давно купую не альбоми, а офісний папір по 500 – 1000 штук в пачці – цього йому вистачає на декілька тижнів. Це те, що йому найбільше подобається, а я не заважаю. Ніколи не кажу як малювати, але якщо питає поради – завжди радий допомогти. Про що Ви думаєте, коли робите скульптуру? Думаю я тільки коли проектую. А коли торкаюся матеріалу – руки самі знають, що робити. Просто запихаєш руки в глину, а далі відбувається магія. Я чимось схожий на павучка, який плете павутину: якщо запитати, як він це робить, – він не зможе відповісти, бо це – його призначення. Мистецтво – все моє життя, те, чим я дихаю. Я себе не бачу у жодній іншій професії, бо живу і думаю як скульптор. Дар’я Кучер 15

коуч-сесія

Орест Зуб – онлайн-підприємець, офіційний амбасадор Львова у світі. Він натхненно розвиває Уарнет і насолоджується життям у Львові. З чого почалась любов до мандрів? Я завжди любив подорожувати. Коли вдома тато чіпляв на стіну карту якоїсь країни, я довго її розглядав. Змалку відвідував англомовні табори, а вже в університеті часто їздив на всілякі обміни, конференції у Європу. Зараз у мене ціль – до сорока років відвідати всі країни світу. Ця мета надає мені сенсу, структурує моє особисте і професійне життя. Якщо зараз зупинюсь, то залишусь осторонь своєї мрії. Як подорожувати і продуктивно працювати водночас? Уся “фішка” – у персональній продуктивності. У мандрівці я чітко роз-

поділяю свій день: у першій половині – ділові справи, а потім – все, чим займаються мандрівники. Якщо розпочати з розваг, є велика ймовірність, що ні часу, ні сил на роботу вже не залишиться. Зараз збільшилась моя команда, якій можу довірити важливі справи. Тож у Львові – “work hard”, а у подорожах – “party hard”. Раніше я хотів подорожувати, потім – поєднувати мандрівки з роботою, пізніше до цього додався пункт “комфортність”. А зараз я йду до того, щоб у мандрівках взагалі не думати про роботу. Кажуть, що успіх – не тоді, коли ти сидиш на пляжі з лептопом і працюєш, успіх – коли ти відпочиваєш, а вся твоя робота функціонує як годинник. Професій-

на команда, систематизація робочого процесу, максимум діджиталізації, переведення мануальних операцій в автоматичні оптимізують час і зусилля. У 2018 році у мене було декілька тривалих мандрівок. Я свідомо не брав з собою комп'ютер – лише телефон, спілкувався зі своєю командою через Viber. І зрозумів, що мені вдалося. Для будь-якого підприємця – тест, чи зможе вижити компанія без його фізичної присутності та постійного контролю. Часто підприємці, коли хочуть стати більш незалежними, навпаки перебирають більше роботи на себе, робочий графік збільшується. У такому випадку ти стаєш заручником своєї діяльності.

Ви створюєте бренди іншим. А як підтримуєте свій? Ми застосовуємо інтернет-інструменти: реклама, консалтинг, бізнесклуб. Також створюю “живі” події. Якщо говорити про методи просування свого бренду, інтернет–індустрія пропонує достатню кількість можливостей, зокрема і соціальні мережі. Але проблема у тому, що соцмережі – змінне середовище. Біда у тому, що люди, наче рибки, пливуть то в один, то в інший бік. А власники соціальних мереж – рибалка, який забирає вудочку з наживкою. Вони змінюють алгоритми і користувачі можуть від того дуже програти. Я не перестрибую стрімко з однієї мережі на іншу. І не намагаюсь бути першим усюди. Моя суперсила у тому, що я розбираюся у певному методі послідовно і витягую із нього максимальну кількість можливостей і переваг. Зараз моїм найстабільнішим робочим інструментом є блог. Я створив його 7 років тому. І досі це – мій найдієвіший інструмент. На відміну від соціальних мереж, де пост перестає бути актуальним за лічені години, тут публікації “ever green”. Соцмережі ідеально вміють нас займати, проводити там купу часу зовсім не складно. Саме через великі обсяги інформації ваша публікація швидко йде в небуття. Тож мій блог – моя перевага перед тими, хто “ведеться” на легкі ілюзорні результати. Блог – моє ядро, яке я лише підсилюю соцмережами.

РІА Львів / квітень 2019

коуч-сесія

Орест Зуб: “Завжди

знайдеться річ, яка мене здивує” Кого найчастіше консультуєте? Мої клієнти – підприємці “складних ринків”, які зазвичай займаються просуванням послуг і навчання. Мій клієнт продає складний продукт і потрібно переконати його цільову аудиторію, що його пропозиція – найкраща. Я регулярно відвідую конференції з маркетингу і у Європі, і у Штатах. За час своєї професійної діяльності я напрацював етапи розвитку онлайн: аналіз потреб, платформа ознайомленням із продуктом, контакт з аудиторією, монетизація, масштабування (оптимізація). Працюю виключно з українськими клієнтами. Радий, що, маючи україномовний сайт, розвиваю Уарнет. Що стосується робочого місця, оскільки у Львові мені дуже комфортно жити, не бачу зараз сенсу кудись переїздити.

потрібно добряче попотіти. Цей проект – промомайданчик для моєї другої книги “Формула мандрів”, яка вийде друком до початку літнього сезону мандрів. Ця книга, хоча й про подорожі, продовжує ідею продуктивності, але тепер – саме у мандрах. Я пишу про те, що єдиного ідеального способу мандрувати немає. Я перепробував майже всі види мандрів – комфортні, некомфортні, екстремальні, бюджетні та all inclusive. Для кожного це – індивідуальне рішення, я лише даю набір інструментів.

Ви заробляєте на своїх мандрівках? Побутує хибна думка, що всі мої подорожі фінансують спонсори: авіакомпанії, готелі тощо. У свої поїздки я вкладаю, а не заробляю. Звичайно, є декілька проектів, за які мені платили. Рекламував авіалінії: літав до Тунісу, Сейшел, Пхукету. Я сам одного разу став ініціатором співпраці із Bla Bla Car. Ми їздили “карликовими країнами” Європи. Я розповідав у відео про пасажирів, які підсідали, інтегрував їхні особисті історії у саму мандрівку. Я гордий, що вийшов на такий рівень у блогерстві, де вже має місце комерція. Іноді можу запросити готель, де мешкаю за кордоном, до своєрідної колаборації. Але спонсорські гроші – не більше 10 % усіх витрат на мандрівку. Домовитись самостійно про таку співпрацю дуже складно. Чи всі мандрівники схожі між собою? Для себе я визначаю два типи ман д рівників: ті, які мандрують задля духовного збагачення, і ті, які йдуть у світи, щоб втекти від чогось. Саме перші отримують те, що шукали. Другі втікатимуть все життя. Я часто зустрічаюсь із мандрівниками з різних країн. Якось організовував зустріч трьох польських мандрівників, які побували у всіх країнах світу і, на диво, раніше не були особисто знайомі. Подорожі – своєрідний спорт: що більше ними займаєшся, то ширший горизонт відкривається. Завжди знайдеться річ, яка мене здивує. Сьогодні купив квиток на літак з Ужгорода до Львова. Оце крута новинка. З нетерпінням очікую, як це буде! Ірина Скишляк

Розкажіть про запуск медійного проекту про мандрівки, який Ви анонсували нещодавно в Instagram. За роки подорожей назбиралось купу фото і відео. Ми з дружиною вирішили запустити в Instagram медійний проект. Звичайно, це потребує чимало часу. Кожної п'ятниці після обіду буде виходити новий пост – стаття з фото та посилання на відео з YouTube. Вирішили зробити це сезонами, за географічним розподілом. Почнемо із Близького Сходу. Потім будуть Кариби, Африка. Над таким проектом

РІА Львів / квітень 2019

мандри

столиця скандинавської Європи Чи багато ви знаєте про столицю Фінляндії? Гельсінкі зламає ваші звичні уявлення про життя європейської столиці. Святослав Макітра через об’єктив фотоапарата познайомить із холодним морським скандинавським містом, що живе власним баченням світу. З першого погляду Гельсінкі дивує сірістю і мрякою. Але згодом ти починаєш помічати особливий шарм. Архітектура столиці не вирізняється величністю чи помпезністю – місто прямокутне, бетонне та практичне. Особливого колориту та атмосфери місту на березі Фінської затоки додають маленькі острови та півострови. Кожен охочий може відвідати їх, скориставшись морським таксі чи поромом. Такий транспорт тут курсує

регулярно. До речі, на одному з берегів, що омиваються Фінською затокою, розташована пекарня Regatta, відома традиційними фінськими булочками з корицею. Смачними, але дуже дорогими булочками з корицею. У Гельсінкі розташований великий порт, звідки Балтійським морем плавають пасажирські лайнери

у Стокгольм, Ригу, Росток, Любек, Санкт–Петербург, Таллінн та інші міста. Подейкують, що до Таллінна місцеві мешканці подорожують найчастіше – ціни у столиці Фінляндії подекуди вдвічі вищі, ніж у сусідній Естонії. Фіни знайшли вихід із ситуації: наприкінці робочого тижня сідають на пором за декілька євро і пливуть до Естонії на масштабний шопінг.

РІА Львів / квітень 2019

мандри

До слова, попри велике скупчення морського транспорту немає хаосу. Кожен водій чітко дотримується свого маршруту. Фіни не уявляють свого життя без лазні. У Фінляндії налічується понад 2 млн саун при чисельності населення близько 5 млн. Саме тому в самому центрі Гельсінкі, на півострові Хернесаарі, де знаходиться одна з двох місцевих станцій круїзних лайнерів, розташований банний комплекс “Löyly” (з фінської – “пара”). Відвідувачі, можуть обрати зали, в яких хочуть відпочивати: від великих для компанії з 20 осіб до маленьких приватних кімнат. Велнес-центр має величезну терасу, з якої відкривається чудовий краєвид на місто і море.

тавраціям, збереглися до сьогодні та відмінно функціонують. Площу перед Кафедральним собором (він, до речі, у різні часи мав інші назви: Миколаївська церква, Нікольський собор і Велика церква) прикрашає пам’ятник російському царю Олександру ІІ, встановлений у 1894 році в пам'ять про відновлення фінського парламентаризму.

Чи не найважливішим туристичним місцем у Гельсінкі вважається Сенатська площа. Тут поєдналися релігія, наука та політика, адже практично пліч-о-пліч стоять Кафедральний собор, центральний будинок Гельсінського Університету та Енгеля – будівля Державної ради. Цікаво, що всі будівлі на площі були зведені у періоді між 1818 та 1852 роками та відтоді, завдяки періодичним рес-

Колись через Гельсінкі своєрідним тунелем тягнулася залізнична колія. Згодом її ліквідували, а в заглибленнях зробили пішохідну зону. Тепер тут – рекреаційні зони, велосипедні доріжки, дитячі майданчики, футбольні поля. Цей спокійний відпочинковий простір тягнеться вздовж цілого міста аж до порту. Тут, до речі, можна побачити багато модернових витворів мистецтв, що значно відрізняють-

РІА Львів / квітень 2019

ся від звичних, європейських. У них зовсім інше сприйняття і бачення культури, відповідно – пам’ятники та скульптури кардинально інші. Зважаючи на континентально–морський клімат, затяжну зиму та прохолодне коротке літо, у Гельсінкі дуже мало живої природи. Проте сквери та парки у місті, хоч їх і мало, напрочуд доглянуті. Гельсінкі – нетипове європейське місто зі своєю погодою, настроєм, власним баченням цілого світу та високими скандинавськими цінами. Попри континентальний холодний клімат, люди дуже привітні та тепло приймають туристів. Якщо ви хочете побачити скандинавську Європу, Гельсінкі – найкращий варіант. Тетяна Корочанська Фото: Святослав Макітра

благоДІЙНІСТЬ

HESTOUREX – міжнародна виставка-конгрес медично-оздоровчого, спортивного та інших альтернативних напрямів туризму, спрямована на їх розвиток протягом року. Це перша та єдина в Туреччині платформа для розвитку галузей охорони здоров'я, спорту та альтернативного туризму через перемовини у форматі ділових зустрічей. Організовується за підтримки Президента Турецької Республіки та сприяння міністерств. Головною темою цьогорічної, третьої, виставки став спортивний туризм. У події взяли участь представники 165 країн. Виставка пройшла 4-7 квітня у Antalya Expo Centre. У нашому традиційному уявленні, виставка – це стенди, майстер-класи, презентації. Експоненти і баєри 20

старанно готуються: перші – показати свій бізнес “лицем”, другі – отримати вигідні умови для співпраці. Наші виставки мають свій неписаний кодекс поведінки, свої правила та закони. Втім, організатори HESTOUREX зламають всі стереотипи. Кожен стенд – окрема історія гостинності. Ти тут не потенційний покупець чи партнер, а гість, якого потішать приємною бесідою, смачними солодощами та ароматною кавою. Та головне, заради чого варто відвідати HESTOUREX, – В2В перемовини. Це щось на кшталт speed dating бізнес–формату. За 15 хвилин перемовин встигаєш почути найцікавіше про свого vas-a-vis, розповісти про себе та домовитися про подальшу взаємодію. Обмеження у часі дисциплінує: обидві сторони зосереджені на необхідній

інформації, жодних “танців з бубном” – лише конкретика. А ще у програмі – показові виступи спортсменів, інтерактивні презентації та цікаві доповіді. Окремої розповіді заслуговує гала– вечеря у розкішній залі готелю Maritim. Учасники, котрі за час перебування в Туреччині вже встигли потоваришувати між собою, більше нагадували велику дружню родину – пригощалися смаколиками, підспівували музикантам і навіть танцювали під запальні ритми. Щось в атмосфері вселяло певність – наступного року ми знову зустрінемося тут. А “за кадром” HESTOUREX – море. Ще холодне, але лагідне. Кава на узбережжі. Смачнючі оливки. Млинчики з шоколадом. І багато цікавих корисних знайомств. Яна Ковальчук РІА Львів / квітень 2019

Красива жінка – щаслива жінка!

Ми застосовуємо унікальні німецькі технології, захищені міжнародними патентами. Використовуємо тільки високоякісні натуральні засоби та препарати. У нас працюють досвідчені фахівці, які використовують передові технології у сфері краси та отримали безліч сертифікатів і знань у професійних школах країни та за кордоном. Ви отримаєте кваліфіковану консультацію по догляду за тілом, обличчям, а також рекомендацію щодо підбору косметики для домашнього догляду за типом шкіри голови та структури волосся. Фахівці комплексу краси та здоров`я працюють на результат. Ми завжди раді бачити нових клієнтів і вдячні тим, хто вже став постійним.

Запрошуємо до нас, якщо ви прагнете виглядати красиво і молодо без ризику та болю

м. Львів, вул. Ген.Чупринки, 3

(067)307 00 90 flowerestetic11@gmail.com flower-esthetic.com.ua Flower_Esthetic_Boutique flower_esthetic_boutique

Комплекс краси та здоров`я надає повний спектр послуг Лікування целюліту Weyergans High Care Апаратна корекція фігури Weyergans SPM Medical Безін’єкційне збільшення сідниць, грудей Weyergans SPM® BRUSTBEHANDLUNG Безін’єкційне збільшення губ Усі ручні техніки масажу Spa/Relax Масаж

Для постійних клієнтів діє клубна картка, яка дає знижку до

40 %

РІА Львів / квітень 2019

Нарощення вій Оформлення брів Косметологія Ін’єкції краси Шугаринг/воскова депіляція Перукарські послуги Макіяж Манікюр/педикюр 13

Musikmesse and Prolight +

Sound 2019

У квітні Франкфурт-на-Майні завжди тішить розмаїттям барв та варіацій кольорів. І звуків. Адже саме в цей час у місті відбувається виставка Musikmesse. На вході до виставки можна побачити зірок, почути музику і відчути фестивальний дух. Місто вщент переповнене студентами-меломанами, відвідувачами, візитерами з усіх усюд та учасниками-експонентами. Цього року основний акцент – на "production & audio engineering". І центром зустрічі зірок світового масштабу, акул шоу-бізу та їхніх продюсерів стало моє місто. Всі ці музично впливові люди з'їхалися сюди для перемовин та підписання нових угод про співпрацю. В той же час “прості смертні” мали змогу доторкнутися до вінтажних гітар різних епох і навіть спробувати себе у ролі рок-музи-

канта, піаністи-віртуози давали концерти, діджеї – грали сети, а ми, медійники, фотографували та записували. З особливих вражень – колекція американських гітар Gibson. Це – винахід чудового музиканта, названий на його честь. Представлені гітари 1952 – 1962. Ви хоч уявляєте, хто міг тримати їх у руках? Піт Таунсенд із The Who? Джиммі Пейдж із Led Zeppelin? Ел Ді Меола? Найцінніші екземпляри – за склом. А навпроти – ті, котрі можна потримати в руках і придбати. Виставка надихає, але довго там просто неможливо знаходитись – дуже і дуже голосно. Саме біля діджеїв знаходжу суперовий стенд: німецька фірма виготовляє індивідуальні беруші. Виявляється, на беруші знімають мірки. І, мабуть, правильно – важливо берегти

свої вуха від зайвого галасу. Німці до цього ставляться дуже відповідально: є навіть плакати з написами про шкідливість шуму. Наші друзі і партнери із компанії звуку та світла SpectrStore цьогоріч відвідали Musikmesse. Чекаємо у Львові втілення найновіших ідей та найбільш прогресивних технологій у царині світла та звуку. Анастасія Матвіїв, фото: Jochen Günther P.S Наші друзі і партнери із компанії звуку та світла SpectrStore цьогоріч відвідали Musikmesse. Чекаємо у Львові втілення найновіших ідей та найбільш прогресивних технологій у царині світла та звуку.

РІА Львів / квітень 2019

місто в фокусі

Храм свв. Петра і Павла ордену Єзуїтів Досі достеменно не відомо, хто був автором проекту. Відомо, що спочатку роботами керували монахи Себастьян Ламхіус і Войцех Рагоніус, а впродовж 1618 – 1621 років – венецієць Джакомо Бріано, котрий збудував ряд єзуїтських костелів у Польщі та Німеччині. Взірцем для львівського храму було обрано римський костел Іль Джезу, архітектурне планування якого стало характерним для бароко. У 1630 році будівництво храму завершилося, проте скульптури нижнього ярусу було встановлено лише в кінці 19 ст. На фронтоні зображено символ ордену єзуїтів – агнця. У нішах розділеного на два яруси масивним карнизом фасаду знаходяться скульптурні зображення Діви Марії, Папи Римського, архієпископа Соліковського, апостолів Петра та Павла, засновника ордену Лойоли, святого Станіслава Костки та першого настоятеля ордену Латерни. З початку 20 ст. і до 1939 року костел єзуїтів слугував місту гарнізонним храмом і був міжконфесійним, так само як і костели при шпиталях і в’язниці.

Львівські церкви:

Величні силуети середньовічних церков, храмів та соборів – неодмінна частина Львова. Не лише кожен справжній львів’янин, але й гості міста знають про найвизначніші християнські пам'ятки чимало. Та не всі здогадуються, про що ці стіни мовчать століттями...

Латинський кафедральний собор Св. Марії Латинський кафедральний собор Св. Марії – чи не єдина пам’ятка готичного Львова, яка збереглася після пожежі 1527 року. Припускають, що на цьому місці стояв один із православних храмів – церква Успіння. Казимир Великий розпорядився її знести і у 1350 році був закладений перший камінь у фундамент Латинського собору. Як і багато інших пам’яток середньовічної архітектури, які будувалися і перебудовувалися протягом багатьох століть, собор не дійшов до нас у первісному вигляді. Від готики через ренесанс, бароко, класицизм до сецесії пройшов свій шлях собор Св. Марії. Першим архітектором храму вважається Петро Штехер. Загалом будівництво йшло повільно і з великими перервами. Лише у 1479 – 1481 роках храм був фактично завершений. І все ж, він залишився, по суті, недобудованим. У 1760 році починається кардинальне оновлення і перебудова церкви. Замість скромної дзвінички з готичним шпилем споруджується висока 65-метрова вежа, увінчана, за проектом Петра Полейовського, шоломом у стилі рококо. За задумом архітектора, мали бути дві такі вежі, але друга, зведена до рівня даху, так і залишилася незавершеною. До середини 18 ст. площа перед собором служила кладовищем. Лише у 1785 році заборонили поховання у центрі міста і розібрали всі каплиці та склепи. 36 24

РІА Львів / квітень 2019

місто в фокусі

Церква Успіння Пресвятої Богородиці Мабуть, найвизначніша пам'ятка епохи Ренесансу у Львові. Перша церква, що існувала на цьому місці, згоріла під час пожежі 1340 р. Наступна, як пише літописець, була “з каменю та цегли” і проіснувала до пожежі у 1527 р. Третій храм львівська православна громада почала будувати в 1547 р. на пожертви громади. Спорудження церкви завершилось у 1559 р., а через рік біля неї було зведено каплицю св. Юрія. На жаль, творінню Петра Італійця не судилося довге життя: церква та каплиця значно потерпіли від пожежі 1571 р. У 1591 р. Успенське братство укладає угоду з відомим львівським архітектором Павлом Римлянином – італійцем, що прожив майже все життя у Львові. Пізніше до будівництва приєднався його тесть Войцех Капінос, а через рік – Амбросій Прихильний, який і закінчив будівництво церкви. Розпочинаючи будівництво, Римлянин мав фундаменти і загальний план попереднього храму. Ймовірно, головна архітектурна ідея – поєднати засоби і форми давньоруської архітектури та італійського Ренесансу – належить не архітектору, а Ставропігійському братству, котре ревно оберігало древні національні традиції. За основу будівничі Успенської церкви вибрали типову композицію української трибанної церкви, поширену в дерев’яній храмовій архітектурі. Пропорції і деталі церкви не стільки вивірені точним математичним розрахунком, як вгадані творчою інтуїцією геніального художника.

Середньовіччя Якщо вірити історикам, що спираються на рукопис “Ішатакаран”, хроніку важливих подій вірменської колонії, дерев’яний храм на місці сучасного собору існував вже у 1183 р. Очевидно, він згорів у 1340 р. Згодом, у січні 1364 р. Месроп І видав грамоту про заснування єпархії вірмен Русі, Валахії, Молдови з резиденцією єпископів у Львові. Центром релігійного життя колонії став собор Успіння Пресвятої Богородиці, зведений у 1363 р. Автором проекту вважається Дорко (Дорхе) з Кафи. В оздобі храму широко використані різьблені камені та алебастрові зображення хачкарів 14 – 15 ст. З цього часу походять і унікальні фрески на віконних відкосах. Збережені фрагменти – найстаріші зразки монументального розпису у Львові. Як і кожен стародавній храм у Європі, собор неодноразово перебудовували. Його первісні готичні форми згодом обростали ренесансними, бароковими, рококовими і модерними нашаруваннями – відповідно до смаків епох і поколінь.

Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці

РІА Львів / квітень 2019

Домініканський собор

Первісний дерев'яний храм Божого тіла постав на східній околиці міста у 1290-х. Відомо, що у 1407 р. він згорів. Невдовзі на його місці почалося спорудження мурованого двонефного готичного храму в так званому "казимирівському стилі" на гроші Міколая Бенька та Анни з Жабокруків під керівництвом зодчого Ничка (Миколи) Чеха з Кракова. Будова тривала не одне десятиліття, перериваючись через нестачу коштів, епідемію мору. З часів готичного собору збереглося чорне розп'яття з головного вівтаря і алебастрова фігурка Богоматері Яцкової. Після пожежі 1511 р. храм було відновлено, але у 1527 р. святиня знову згоріла – разом з усім готичним Львовом. Ренесансний костел був побудований з великими похибками і тому був демонтований за наказом міської влади. Нинішній бароковий костел споруджено за проектом військового архітектора, коменданта Кам’янець-Подільської фортеці Яна де Вітте. Будівельними роботами, що завершилися у 1764 році, керував Мартин Урбаник. На фронтоні зберігся напис: SOLI DEO HONOR ET GLORIA – “Єдиному Богу честь і слава”. Велика кількість декоративних прикрас (до прикладу, герб Домініканського ордену – собака з факелом у зубах, котра лежить на Біблії) надають споруді палацового вигляду. Тетяна Корочанська 37 25

Львівщина Incognita

Містичні жителі

замку

Підгорецького Недалеко від Бродів стоїть могутній замок. Чимало істориків називають його одним із найкрасивіших палаців Європи. Гігантська споруда збудована у нетиповому форматі palazzo in fortezza – “палац у фортеці”. А жили тут і гетьмани, і різна знать.

Сам замковий комплекс охоплює не лише основну ренесансну будівлю, а також і костел Воздвиження і Святого Йосипа. А зовсім близько, посеред лісу, є ще монастир, збудований у XVIII столітті. Тут колись було давнє поселення Пліснесько. Український мистецтвознавець Борис

Возницький вважав, що саме тут народилась перша українська християнка – княгиня Ольга. Попри те, що оборонно-сторожові споруди на місці будівлі були ще з часів давньоруських племен, замкова історія у Підгірцях розпочалась у 1633 році. Князь Священної Римської Імперії та Великий гетьман коронний Станіслав Конєцпольський купив маєток у Підгірцях і одразу задумав звести собі відпочинкову резиденцію. Про її призначення свідчить напис при вході до будівлі: “Вінець ратних трудів – перемога, перемога-тріумф, тріумф – відпочинок”.

Станіслав був чоловіком неймовірно багатим, тож на возвеличення і розбудову своїх володінь не пошкодував грошей. План замку є оригінальним та істинно європейським – його проектуванням займався венеційський зодчий Андреа дель Аква. Попри своє італійське походження, замок він звів за зразками французьких палаців.

РІА Львів / квітень 2019

Львівщина Incognita

Оточують споруду бастіонні укріплення, у яких зручно поміщались вартові. Їхнім творцем, скоріш за все, був відомий нормандський картограф Гійом де Боплан. Будівля цікава своєю квадратною формою – 100 на 100 метрів. Коли відвести голову вгору, побачите дві скульптури із міді. Це – Атланти: один тримає на плечах кулю, яка символізує Світ, а куля іншого означає сонячну систему – Всесвіт. Величезна територія позаду замку зараз поросла травою. А колись це був італійський ландшафтний парк – один з небагатьох в Україні. У його північній стороні розміщався італійський дворик. Господарі дому, які частенько приймали там своїх гостей, частували їх свіжим вином, виноградні лози для якого привезли з Угорщини. Мармурові скульптури, фонтани та кулуарні будиночки для тодішньої еліти були звичним місцем відпочинку від військових походів і політичної діяльності. Всередині замок мав численні великі кімнати. В одній із таких є балкон, з якого видно Бродівщину на 40 км вперед. Інтер'єр італійські майстри прикрасили дорогими породами дерева, чорним мармуром

та позолотою. Войовничі козаки у 1651 році напали на замок і добряче його зруйнували. Навіть звідний міст перед в'їзною брамою не витримав навали. У 1656 році спадкоємець Конєц польського віддав з кишені 100 тисяч талерів, щоб відновити резиденцію. Потім замок перейшов до рук Яна III Собеського. Якщо прогулюватись подвір'ям перед замком, натрапите на довгу світлу будівлю – найстаріший готель

РІА Львів / квітень 2019

України “Гетьманський заїзд”. І корчма тут була, тож гості могли не лише заночувати та коня свого залишити, але й погуляти на славу. На фасаді розміщений нехитрий механізм – сонячний годинник. Наче нічого особливого, просто пара залізячок. Але я звіряла – час і справді показує точно. Хоч ви потрапили у минуле століття, годину знатимете правильну. Після багатодітної родини Собеських, яка відновлювала замок 14 років, він переходить у руки графа Матеуша Жевуського. Той чоловік був ще тим гульвісою – коли влаштовував бенкети, вони тривали кілька тижнів. Під час них над замком вибухали яскраві салюти, власний театр виконував драматичні твори. На один із таких балів приїхав Оноре де Бальзак. Він зупинився на кілька днів у Матеуша, бо якраз прямував до його родички, своєї коханої – Евеліни Ганської. Подейкують, що Бальзака так захопив палац, що він назвав його “галицьким Версалем”. Був у замку і цілий арсенал зброї. Саме за родини Жевуських у замку “оселилася” примара. Кажуть, один із нащадків Матеуша взяв за дружину молодшу на 40 років красуню Марію.

Дівчина не могла відповісти старому взаємністю і той, бувши чоловіком грізним і владним, закатував нещасну. Екскурсоводи та охоронці розповідають, що не раз чули у приміщеннях замку дивні звуки, схлипування, інколи вночі несподівано здіймався вітер і здмухував вогонь свічок. Ще один Жевуський, Северин, був алхіміком. У підвальному приміщенні замку він мав власну лабораторію – шукав філософський камінь і формулу вічної молодості. У цьому приміщенні і досі лежать пробірки, колбочки, а на стіні висить лялька, одягнена у біле, – нагадування про те, що потойбічна сила, яка мешкає у замку, прагне поспілкуватись із його відвідувачами. Перед Першою Світовою у Підгірцях жили україно-литовські князі Сангушки. Вони були ревними поціновувачами образотворчого мистецтва і тримали в палаці копії картин Рафаеля, Рубенса, Тиціана, Караваджо. До завершення Другої Світової нащадки Сангушків вивезли чимало робіт до Бразилії, бо Червона армія шматувала та розкрадала замки без найменшого жалю. Колись розкішний, дорого облаштований замок, у якому були Китайська, Золота, Лицарська, Дзеркальна, Мозаїчна зали, зараз зачинений від ока туриста.

Відкрита лише експозиція картин на другому поверсі. Я погуляла кам'яним подвір'ям, зазирнула в усі закапелки, де могла блукати Біла Пані, пройшлась вишуканими кам'яними сходами, які навіть з плином часу не втратили своєї розкоші. Іду в бік костелу повз трьохсотметрову липову алею і вірю, що скоро повернусь сюди, щоб побувати в уже облаштованих палатах, які пам'ятають смак багатого магнатського життя. Не дарма ж саме тут мушкетери скакали. Ірина Скишляк 27

Про це нам розказала власниця Flamingo beauty club Альона Ростикус. Коли у Вас народилась ідея створити салон краси? Ідея народилась понад рік тому. Сестра запропонувала, а я захопилась і за рік вже вдалось реалізувати все задумане. Було багато форс-мажорів: то плитку не того кольору привезли, то майстри підвели. Але найбільша складність виникла у підборі персоналу. Важко знайти компетентного майстра, який готовий розвиватись і працювати в команді. Але зараз вдалось дійсно відібрати тих спеціалістів, у роботі яких впевнена. Кожен з них – фахівець з великої літери, але продовжує вдосконалюватись. Команда постійно відвідує майстер-класи та тренінги, щоб зробити львів’янок ще гарнішими, а їхні образи – чарівними та унікальними.

У самому центрі Львова є райській острів для твоєї краси, де мешкають рожеві фламінго. Тут втілять твої найшаленіші ідеї; підкажуть, що сьогодні в тренді; пригостять смачною кавою. І при цьому – збережуть індивідуальність і розкриють світові найпривабливіші твої риси.

Чому вирішили назвати салон саме “Flamingo”? Таку назву придумала моя донька, якій на той момент було сім років. Але, за її задумом, фламінго мав бути чорного кольору. Тому від самого початку в нас був чорний фламінго на рожевому фоні, але згодом концепція змінилась. Розкажіть, які послуги можна отримати у Вашому салоні краси? У нас доступний повний спектр послуг. Ми створимо особливий і неперевершений образ, підкресливши переваги та приховавши всі недоліки. При цьому, деякі послуги ми можемо робити одночасно, економлячи дорогоцінний час клієнта. Наприклад, манікюр або педикюр ви можете поєднати із корекцією брів або нарощуванням вій. Це ідеально підійде молодим мамам або бізнес–леді, які в шаленому ритмі життя хочуть залишатись красивими та доглянутими. Які тренди цієї весни можуть втілити Ваші майстри? Ми можемо втілити всі – навіть найшаленіші – бажання клієнтів: від різнокольорового плетіння до фарбування волосся у різні кольори. Нещодавно на прохання клієнтки ми пофарбували їй волосся у рожевий колір. Приємно, що втілити цю ідею вона захотіла саме в нашому салоні, колір якого такий же рожевий, як і її волосся тепер. Наші майстри можуть не лише втілювати трендові бьюті-новинки, а й зберігати при цьому індивідуальність кожного клієнта. У чому особливість салону краси “Flamingo”? Найперше – в нас індивідуальний підхід до клієнтів. Кожен може знайти процедуру на свій смак і бюджет. Ми використовуємо тільки якісні матеріали преміум–класу, але при цьому маємо лояльні ціни. Відповідно до власних побажань, клієнт може виконати послугу як з матеріалів класу “люкс”, так і “стандарт”. А ще в нас найсмачніша у Львові кава, якою ми щедро частуємо наших гостей.

РІА Львів / квітень 2019

М. Львів Вул. Пантелеймона Куліша, 36

+38097 080 11 97 flamingo_lviv flamingobc88gmail.com РІА Львів / квітень 2019

Chef's Table

“Кондитерське

мистецтво – це точність, а пекарство – філософія”

Про точне мистецтво кондитера, навчання у Франції та “американську мрію” української кулінарки – у розмові з Юлією Скляровою. Після повернення з Франції, я не одразу приступила до створення своєї кондитерської. Була каша в голові від ідей: хотілося зрозуміти, який все ж вибрати напрямок, адже нас навчили всіх можливих. Я почала займатися консультуванням кондитерських щодо поліпшення якості, оптимізації роботи, зменшення собівартості. Налагоджувати виробництво, навчати персонал технік і хитрощів. Але я не могла ніяк забути, що улюбленою темою під час навчання були десерти на тарілці. Такі десерти роблять ресторани з зірками Мішлен. Це міліметраж у роботі, чіткість виконання, величезна відповідальність

Юлія Склярова, пекар-кондитер, консультант, випускниця паризьaких гастрономічних шкіл Ferrandi i Bellouet Conseil

РІА Львів / квітень 2019

Chef's Table

впоратися вчасно – десерт збирають безпосередньо перед подачею, а він найчастіше складається з 7 – 10 різних текстур. На моєму курсі я була єдиною, кому це подобалося. І я одна потрапила на роботу в ресторан з 2 зірками Мішлен Thoumiuex. Період цієї роботи завжди згадую з посмішкою. Працювати в команді таких професіоналів – це щастя. Це там я навчилася не робити зайвих рухів, визначати заздалегідь кожен крок, вміти адаптувати десерт під смакову специфіку клієнта, збирати десерт за 5 хвилин, тому що попередній у офіціанта впав. Я обожнюю згадувати вигляд робочого столу наприкінці дня – ідеально чистий, підготовлений до завтрашнього робочого дня. Подаючи документи в школу, я вибирала між двома – Bellouet Conseil і Ferrandi. Друга була моїм пріоритетом, оскільки чула багато відгуків від уже відомих шефів про якість навчання і підготовки. Це, можна сказати, Гарвард гастрономічного навчання. Тоді я не змогла вступити у Ferrandi – не вистачило необхідного досвіду і знання французької. Але

я наполеглива. І в результаті мене прийняли на пекарський курс. Це була мрія! У Парижі я працювала при майже + 40°C: надворі й так було +35°C, а жар від печей ще додавав “пекельності”. Але задоволення від навчання було сильнішим, а враження – просто незабутніми. Можливо, ще й тому, що між кондитерським і пекарським напрямком, мені ближче пекарський. Ніколи не забуду слова нашого шефа: мистецтво кондитера – це точність, а пекарство – філософія. Він правий – є люди, які не люблять солодке, але немає людей, які не люблять хліб. Хіба що вони ще не куштували смачного. Зараз я отримала пропозицію з пекарні в Нью-Йорку бути шефом і керуючою. Це велике виробництво, нова специфіка роботи. Але мене абсолютно підкупили слова власника: “Ти даєш мені надію і я вже заздрю команді, яка буде з тобою працювати”. Неможливо не погодитися, коли тобі відразу дають пару крил за спиною!

#десерт_від_Шефа

Шоколадне суфле Чудова ідея десерту, щоб здивувати друзів шоколад білки цукор молоко жовтки крохмаль

160 гр 280 гр 20 гр 270 гр 80 гр 30 гр

Підготувати вогнетривкі форми (розміром як горнятко для чаю), змастити вершковим маслом і посипати цукром. Закип'ятити молоко. Жовтки перемішати з крохмалем. Вилити половину молока в жовтки з крохмалем. Добре перемішати і влити в каструлю до решти молока. Постійно помішуючи, заварити масу до стану густого крему без грудочок. Це й буде заварний крем. Обережно – дно може підгоріти. Шоколад розтопити в мікрохвильовці. Додати отриману м’яку масу в заварний крем і ретельно перемішати. Білки збити з цукром до стану щільних піків. Додати половину білків у масу шоколадного заварного крему і збити в комбайні. Другу половину білків вимішати лопаткою. Викласти масу в приготовані форми до країв. Випікати в духовці 8 хвилин при t 165 °C

РІА Львів / квітень 2019

Aesthetica Lviv – Уляна Думська

з любов’ю до красивої шкіри

лікар-дерматокосметолог з понад десятирічним досвідом у сфері ін'єкційної косметології. Тренер компанії PHITOGEN. Спікер семінарів– практикумів для дерматокосметологів. Член Європейської та Української асоціацій естетичної медицини.

Aesthetica Lviv– центр естетичної косметології Ми збережемо вашу молодість та красу, щоб ви залишались привабливими та ділились з іншими вашим прекрасним настроєм. Aesthetica Lviv – центр з багаторічним досвідом в естетичній медицині та косметології. Aesthetica Lviv – європейський індивідуальний підхід до кожного пацієнта та інноваційне обладнання. Тут працюють лише сертифіковані спеціалісти, які використовують якісну косметику та ін'єкційні препарати, імпортовані з країн Європи та США. 32

РІА Львів / квітень 2019

естетична медицина

Послуги: ● Естетична косметологія: контурна пластика обличчя та тіла, біоревіталізація, мезотерапія обличчя та тіла, корекція мімічних зморшок. ● Класична та апаратна косметологія: механічна, ультразвукова, комбінована чистка. ● Пілінги поверхневі, поверхнево–серединні – Доглядові процедури – Безін'єкційна біоревіталізація. ● Естетика тіла: – вакуумно-роликовий масаж – пресотерапія – RF-ліфтинг ● Лазерна епіляція Уляно, відкрийте секрет – у чому особливість центру Aesthetica Lviv? Для кожного працівника центру найважливішим є наш пацієнт. Отже, це – індивідуальний підхід до кожного. В Aesthetica Lviv працюють висококваліфіковані сертифіковані спеціалісти. Використовуючи найновіше обладнання та якісну косметику з країн Європи і США, допомагаємо нашим пацієнтам залишатися завжди привабливими. Секрет центру Aesthetica Lviv – любов до кожного пацієнта, помножена на наш багаторічний досвід.

Лемківська 9а, офіс 97

(вхід з проспекту В'ячеслава Чорновола)

097 160 15 57 Aesthetica Lviv aestheticacenterlviv

Профілактичний напрямок естетичної косметології – яка його роль? Безумовно, це – необхідна, навіть першочергова процедура на шляху до бездоганної та здорової шкіри. На Вашу думку, що найперше необхідно жінкам, щоб завжди залишатися привабливими та молодими? Найперше, на що я завжди звертаю увагу, – любов до себе, гарний настрій, позитивні емоції. Ми повинні завжди пам’ятати просте правило: те, що відбувається всередині нас, – обов'язково відбивається зовні. Тому – менше негативних емоцій, менше переживань, а більше усмішок, щастя, радості – і ваша шкіра сяятиме разом з вами. Не забувайте також про постійний і регулярний домашній догляд і процедури, які обов’язково повинен призначати спеціаліст з догляду за шкірою. Любіть себе – і нехай ваша шкіра буде здоровою та осяйною! Наталія Бецко РІА Львів / квітень 2019

Життя соло:

стиль життя

вільний, самотній чи одинак? Самотність як нова соціальна реальність

“Ми стаємо свідками встановлення нової соціальної реальності”, – пише американський соціолог Ерік Кляйненберг у своїй книжці “Життя Соло” (Going Solo). – Цей процес залишається одним із найменш зрозумілих явищ сучасного світу. Але, очевидно, фінансова незалежність дає “автономію” у виборі життєвої стратегії. І автономія тим вища, чим глибша урбанізація. Міське життя захищає від зовнішнього втручання. Століттями людина фізично й економічно не здатна була виживати наодинці. Тепер безліч забезпечених громадян у розвинених країнах використовують свої капітали й можливості саме для того, щоб відгородитися одне від одного”. Як повідомляють в Eurostat (за 2016 р.), третина домашніх господарств – одноосібні. Окрім цього, жителі країн, які розташовані на півночі, більш схильні вважати, що жити на самоті – це гордо. За даними дослідження European Union Statistics on Income and Living Conditions,

найчастіше самотній спосіб життя обирають жінки. Адже у країнах ЄС у 2014 р. частка таких “одноосібниць” у середньому становила 56,6% (від 50,7% у Данії до 68,7% у Латвії). Фахівці стверджують, що в Україні ситуація щодо самітників дещо інша: “У Європі орієнтація відбувається на індивіда, тобто людина живе на задоволення власних потреб. У нас же виховувався колективізм, трохи більш

характерний для української ментальності, ніж для європейця. Якщо взяти Радянський Союз, то ми всі колективісти. На відміну від Європи, де значно більшу увагу приділяють саморозвитку, самовдосконаленню, задоволенню власних потреб”, – підкреслив керівник соціологічної групи “Рейтинг” Олексій Антипович.

Європейські країни з найбільшою часткою людей, що живуть на самоті

РІА Львів / квітень 2019

стиль життя

У світі, зокрема в Європі, набирає обертів “епідемія самотності”, яку вже зуміли охрестити “хворобою ХХІ століття”. Адже все більше людей вирішують, що краще жити на самоті, аніж створювати сім’ї. Хоча це явище існує не так уже й давно, але зуміло зібрати довкола себе чимало міфів і стереотипів. То чи можна назвати феномен самотності соціальною катастрофою? Чи це ковток свіжого повітря? Про це дізнавайтеся далі.

Самотній: щасливий vs нещасний?

“Правила гри” у ХХІ столітті кардинально змінилися: урбанізація, зростання тривалості життя, емансипація жінок, розвиток засобів комунікації та багато інших факторів можуть вказувати про те, що звичні нам “сценарії” способу життя змінилися і продовжують змінюватися. Передусім зазнали змін суспільні цінності. Тому самітництво як спосіб життя і світобачення варто розглядати з різних ракурсів. Американський соціолог Ерік Кляйненберг пропонує чітко розмежовувати поняття “самотній” і “одинак”. Окрім цього, не варто плутати “приречену” самотність з бажанням і прагненням усамітнитися (побути наодинці з собою та своїми думками, що зазвичай є тимчасовим явищем). Між самітниками, які обрали цей шлях, та людьми, які залишилися одинокими з певних причин, ставлять знак рівності. Експерти стверджують, що самотність вбиває людину психологічно, соціально і навіть несе небезпеку для її здоров’я та життя (якщо людина через це вирішить покінчити життя самогубством). Саме тому самотніх людей нерідко ототожнюють з нещасними, безпорадними людьми. З цим не погоджується Белла де Пауло – професорка філософії Гарвардського університету і соціальний психолог Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі. Вона заявляє, що самітники ведуть активне соціальне життя і навіть краще розвиваються в психологічному аспекті, ніж люди в шлюбі. До таких висновків вчена та її співробітники дійшли після масштабного аналізу наукових досліджень. На думку Белли де Пауло, люди, які схильні бути самотніми, також повинні відстоювати свої права: неодружену людину з більшою ймовірністю попросять затриматися на роботі, ніж сімейну; незаміжню жінку, як і раніше, негласно засуджують на підставі архаїчних стереотипів на кшталт “раз незаміжня, значить, із нею щось не так". Думки експертів щодо впливу самітників на політику та економіку також розходяться. Одні зазначають, що самотні люди не розвивають економіку, оскільки не є активними споживачами, але інші стверджують протилежне — самотні люди живуть у своє задоволення, тому є незалежними щодо розподілу своїх фінансів. Крім того, самітники активніше долучаються до політичного життя своєї країни. Тут експерти згадують як приклад американок, які народжують дітей поза межами офіційного шлюбу. Такі жінки потребують соціальних гарантій, тому слідкують за політичними змінами. Оксана Войтко РІА Львів / квітень 2019

Чайлдфрі: егоцентризм чи свідоме рішення? Небажання мати дітей часом плутають з дітоненависництвом. Адже з тих чи інших причин суспільство не завжди розуміє та не готове сприйняти той факт, що люди, попри таку можливість, готові відмовитися від прагнення продовжувати свій рід. Загалом існує кілька факторів, чому чоловіки та жінки обирають свідому бездітність – кар'єра, відраза до вагітності, до пологів і страх втратити фізичну привабливість, економічна, політична, соціальна нестабільність, нестача природних ресурсів, страх передати спадкові хвороби, небажання позбутися власної свободи та стати прив'язаним до дитини, страх втратити близьку людину. Та, без сумніву, егоїзм... Вважається, що такі погляди руйнують інститут сім’ї і підривають сімейні цінності. Однак фахівці зазначають, що бити на сполох не варто - прихильники “бездітного” життя запевняють, що дитина повинна бути бажаною, нести щастя і радість. Вони усвідомлюють гіпервідповідальність для батьків. Тож якщо партнери не готові до появи на світ маляти (фінансово чи психологічно), або ж не відчувають покликання продовжувати рід, — вони обирають життя без дітей. Варто зауважити, що ідея чайлдфрі найбільше поширена серед цивільних шлюбів. У таких парах панує гармонія та активне сексуальне життя. Коли варіантів покращити життя є безліч, варто поважати різноманітність самовираження кожного. Адже кожен може самостійно прийняти рішення. І ми маємо на це право.

Jakkard

салон вишуканих гардин і якісного текстилю Допомагаємо втілити задумане в дизайні інтер'єру, передати настрій і підкреслити атмосферу простору. Наша мета – створювати ексклюзивний дизайн штор, поєднуючи в одне ціле колір, фактуру та ідею, дати кожному можливість скористатись професійним підходом у цій справі. Кваліфіковані дизайнери, майстри швейної справи – це команда інтер'єр-салону Jakkard, яка завжди враховує побажання клієнта та натхненно реалізує кожен проект.

jakkard

Jakkard lounge party Нещодавно дизайнерів інтер'єру запросили на лаунж вечір – знайомство в інтер’єр-салон гардин “Jakkard” Крім натхнення, знайомства з колекціями новинок текстилю гості отримали подарунки від партнерів заходу. Серед призів – один найважливіший: участь у виставці текстильної промисловості EVTEKS у м.Стамбул. Jakkard повністю сплачує переліт літаком в обидві сторони, проживання, харчування і участь у події. А ще був фуршет з ігристим. Ведучим вечора був харизматичний Назар Бійчук.

м. Львів, вул. Сумська, 10 0 (67) 285 99 09 jakkard.com.ua 50

РІА Львів / квітень 2019

Масони:

Україна і світ

квітня у Львівському історичному музеї (площа Ринок, 6) відкрилася унікальна виставка “Масони: Україна і світ”. Натхненником заходу виступив голова БФ ім. Бориса Возницького Ігор Жук, який звернувся до Львівського історичного музею з ідею організувати масштабну виставку про масонів. Основна мета виставки - припідняти завісу таємничості, яка огортає масонство. Ігор Жук, голова БФ ім. Бориса Возницького “У виставку увійшли збірки кількох приватних колекціонерів. У нашому розпорядженні опинилося 5 тис. експонатів, але, на жаль, через обмеженість у просторі, ми змогли показати близько 800 з них. Вони представляють ложі Англії, Франції, Німеччини, частково України, США, Канади, Болівії, деяких країн Азії, а також Африку і Австралію.”

Роман Чмелик, директор Львівського історичного музею “Цією виставкою ми хочемо показати масонів як певний морально-етичний рух та культурно-філософське явище, яке мало значний вплив на розвиток історії, політики, економіки в багатьох країнах. Ця тема не є новою – в Україні вже відбулося кілька виставок про масонів. Зокрема, у Золочівському замку та у Києві. Але це були фрагментарні виставки. Ця виставка – унікальна. Тут максимально повно показано, хто такі масони, яка їх роль у суспільно-політичному житті. Виставка базується на приватних колекціях. Наш музей надав лише 10 одиниць. До речі, перший музей масонів відкрили у Франції ще у 1889 році. Тобто ця тема для світу більш знана, хоча масони досі залишаються таємничою організацією, яку цікаво досліджувати". РІА Львів / квітень 2019

лиця Львова

Орест Сирватка за своє життя чимало поїздив по світу і повернувся до рідного міста – стати одним із найвпізнаваніших його лиць. Пан Орест працює концептуалістом – “обличчям” ресторації “Доктор Фауст”. Себе називає, у першу чергу, розмовником. Вважає, що гість прагне поживи не лише для шлунку, але й для серця і душі. Свого часу вивчав психологію, тож розуміється на людях і емоціях, намагається для кожного знайти доречну притчу, історію, слово. Кожного, хто приїжджає до Львова, вважає гостем – своїм особисто і кожного містянина. Бо Львів творять львів’яни. Пане Оресте, Вас знають як рурмайстра, бургомістра, тепер – магістра магії. А яким є Орест Сирватка без образу? Думаю, не мені розказувати. Про це мають казати люди, які мене знають (усміхається – ред.). Я, по перше, дідусь, який має трьох онуків – мої янголятка, які тримають мене в тому житті на крилах. По-друге, – батько. Ну і чоловік. Отакий Орест Сирватка справжній. Стараюсь відноситись до людей так, як хочу, аби вони ставилися до мене. Сьомий рік працюю у ресторанно-туристичному бізнесі. Проаналізувавши, переконався, що три роки працював на свій імідж. Зараз він працює на мене. Потрібно отримувати задоволення від того діла, яким займаєшся. Одне невеличке оголошення у газеті сім років тому перевернуло моє життя. І я завжди це розповідаю, щоб люди розуміли, що не можна боятися щось починати з самого початку. Останнім часом Ви чотири рази на зйомках були в ролі священика. Як гадаєте, чому так? Думаю, моя зовнішність власне підходить до образу священика. Один режисер мені

Орест Сирватка: Мрійте, щоб було заради чого прокидатися

сказав, що, коли професійного актора попросити підняти сірники з підлоги, він обов'язково зробить реверанс, а такі аматори як я зроблять це просто і по справжньому. Було дуже приємно, що мене запросили на роль Василя Липківського, який боровся за відокремлення української церкви від Московії, і ще за радянської влади вів Службу українською, за що в 1937 його розстріляли. Мені, до речі прийшлося у церкві вже і сповідати, і давати шлюб (сміється – ред.). Остання роль – Амфілохій Почаївський, канонізований 2002 року. Зараз навіть маю бажання поїхати в Почаївську лавру і доторкнутися до його нетлінних мощей. Вже другий рік Ви – магістр магії у ресторації “Доктор Фауст”. Мабуть, до наймістичнішої ресторації і Мефістофелі всякі на філіжанку кави забігають? Мефістофель асоціюється зі злом. У деяких народів Сходу – сатана. Але ми їх і на поріг не пускаємо. Добро і зло граничать між собою. Але якщо в кожному поганому знайдемо зерно хорошого – життя набуде зовсім інших фарб. Дуже тішуся, коли хоча б одна людина на тиждень, виходячи, кидається мені на шию, щиро дякує за настрій і наснагу. Яку би ще роль Ви хотіли зіграти? Мені би дуже хотілося зіграти у кіно якусь історичну постать 12-14 століття. Є така мрія (усміхається – ред.) Я завжди всім кажу: мрійте, чогось прагніть, щоб було для чого прокинутися зранку. Ніколи не можна ганятися за грошима – що більше ви за ними ганяєтеся, то більше вони від вас віддаляються. Робота, в яку ви вкладаєте душу, так чи інакше оплатиться. Не більше, не менше – лише тою сумою, яка вам потрібна на даний момент. Як кажуть, навчись дякувати Богу за те, що маєш, і Він тобі дасть більше. Коли щось стається, просимо “Господи, поможи”. Навчімся Йому дякувати. Діана Чернецька

Фотограф: Інга Шакарян

РІА Львів / квітень 2019

СПРОБУЙ МІСТИКУ НА СМАК РІА Львів / квітень 2019

вул. Вірменська, 14 098 507 70 66

фотофакт

Проект “Ідея міста” з Назарієм Брезіцьким на “Дуже радіо” продовжує працювати над розбудовою нашого міста, шукати людей із цікавими ідеями та тих, хто прагне змінити Львів на краще. Автор та ведучий проекту “ІДЕЯ МІСТА” на ДУЖЕ радіо НАЗАРІЙ БРЕЗІЦЬКИЙ Слухайте щопонеділка о 18.30 на 104.3

Юрій Ситник, політолог

про розвиток Львова Ми фінансуємо місто, деколи навіть не усвідомлюючи цього. Наприклад, коли купуємо пальне, – акцизні збори йдуть у бюджет міста. Проблема у тому, що місто не готове вкладати гроші у великі інфраструктурні проекти, натомість витрачаючи 900 млн грн. на мандри львівського сміття. Потрібно ставити стратегічні пріоритети і лише після того говорити про фестивалі та благоустрій. Зараз акцент зроблений на “попсові” речі, які легше продати або показати по телебаченню і похизуватись. За гарно підсвіченими фасадами приховуються невирішені проблеми нашого міста. Директор Львівводоканалу у 2013 році казав, що губиться 35% води, а тепер це вже 50%. Багато нечесних підприємців ухиляються від сплати податків. З одного боку, мешканці не довіряють владі, а з іншого – влада працює недостатньо прозоро. Не тільки влада має бути прозорішою, а й львів’яни мають жити ідеями, які формують їхнє майбутнє.

Микола Катеринчук,

голова Європейської партії України

про першочергове завдання Президента Головне питання зараз – безпека. Від дій Верховного Головнокомандувача залежить життя і здоров’я офіцерів. Ми бачили, чого варті помилки на війні і хто яку відповідальність за це поніс. Тому люди, які розпоряджаються життями мільйонів солдат, повинні мати фах, відповідну освіту і не займатись особистим збагаченням. Важливо не допустити можливості капітуляції, домовленостей із Путіним. 40 26

Ігор Смешко, політик

про місцеве самоврядування З дитинства Львів для мене – одне з найулюбленіших міст, але воно потребує модернізації і реконструкції. Буде прикро, якщо Львів втратить своє історичне обличчя, а для його збереження потрібні величезні вкладення. Місцеве самоврядування – основа демократії. Територіальні громади повинні отримувати максимум від податків, самостійно обирати керівництво, більше інвестувати у відновлення. Місту потрібна дійсна децентралізація з наданням фінансових можливостей і підзвітності тих, кого обирає громада. Самоврядування – це ключове слово, якщо ми говоримо про демократію, а не диктатуру. Місцеві адміністрації призначаються президентською вертикаллю влади, щоб на виборах отримати голоси на підтримку президента. Це – не демократична система управління. Міста можуть змінюватись тільки зсередини, а демократія будується як кубік Рубіка – з маленьких елементів.

РІА Львів / квітень 2019

Rotary club “Ідея міста” шукає найкращі ідеї для нашого міста. Цього разу засновник платформи розвитку громади Назарій Брезіцький представив її у міжнародному клубі Ротарі. Учасники клубу знайшли багато спільного із “Ідеєю міста”, адже, так само як і клуб Ротарі, “Ідея міста” має на меті робити життя людей кращим.

Міжнародна весняна виставка вищої освіти У Львові відбулась VIІІ Міжнародна весняна виставка "Вища освіта – 2019", партнером якої була ГО “Ідея міста”. Це – унікальна спеціалізована виставка українських і закордонних вищих навчальних закладів на теренах Західної України. Участь взяли близько 65–ти вишів різних напрямків. Свої навчальні програми презентували університети з Чехії, Литви та з Польщі. Протягом двох днів тривали консультації від представників українських та європейських університетів, численні презентації бакалаврських та магістерських програм, майстер-класи та профорієнтаційні тестування.

Здорові містяни – успішне місто У Львові відбувся 7 тур чемпіонату України з волейболу серед чоловічих команд вищої ліги. Участь взяли команди зі Львова, Одеси, Вінниці та Чернівців. Матч відбувся за підтримки ГО “Ідея міста”. Попри перемогу над одеським “Заваіром”, потрапити до четвірки львів’янам все ж не вдалось, проте головний тренер результатом задоволений і переконаний, що в наступному сезоні спортсмени здобудуть кращі результати. “Ідея міста” переконана, що саме розвиток спорту допоможе збудувати модель здорового та успішного міста.

РІА Львів / квітень 2019

Rooftop:

Громадська платформа “Ідея міста” шукає цікаві креативні ідеї та реалізує їх. Однією з таких ідей є проект Rooftop – дах і сад на даху. Це - підтримка екологічних ініціатив, розвиток нового напрямку для дозвілля і навіть роботи на свіжому повітрі. Без стереотипів, стандартів, стін та інших зайвостей приміщень. Вечірка чи коворкінг на зеленому даху? З “Ідея міста” все можливо!

Олександр Тищук власник компаній "Кейтеринг Львів" та "Party Rent" “Найперше, Trembita Rooftop – це оригінальна і неповторна локація для святкування події. Це може бути корпоратив, пафосна вечірка, весілля, пікнік, “барбекю паті”. Найбільш придатний формат свята – власне барбекю. У саду розкладається багаття, на грилі печуться овочі та м’ясо, дерев’яні столи, шатро та м’які крісла-мішки по всій території. А навколо дерева кущі, трава - і все це на даху. Комфортно там розміститься 200-250 людей. У звичайному ресторані ти не скажеш: оці меблі винесіть, цю картину зніміть, цю стіну перемалюйте, а тут змініть освітлення. У Trembita Rooftop ми нічим не обмежуємо господарів свята. Хочуть, щоб сів вертоліт – може сідати. Ви приходите зі своїм баченням. Під ваше бачення все і створюється.” 42

зелений дах від “Ідеї міста”

Олександр створює Trembita Rooftop разом зі своїм бізнес-партнером Володимиром Куземським. Локація площею 1500 квадратних метрів поділена на дві зони: одна частина - територія з травою, деревами, кущами та садовими меблями; інша – барна стійка, столики, намети, за бажанням – сцена чи будь що інше. Особлива родзинка такого місця – тут можна створити майже все, що забажає замовник, обмеженням є лише розміром гаманця.

Назарій Брезіцький засновник ГО “Ідея міста” "Ідея міста" – платформа розвитку громади та кожного особисто. Ідея підтримати екотему та впровадити реалізацію проекту зелені дахи цілком співзвучна нашому прагненню зробити Львів комфортним і сучасним містом. Ми – “за” нові локації, дозвілля під відкритим небом із озелененням території. Саме тут, на цьому зеленому даху, наприкінці травня “Ідея міста” святкуватиме свій перший день народження.

РІА Львів / квітень 2019

Крамниця смаку – це широкий вибір ретельно відібраного м`яса та м’ясних продуктів від українських фермерів Вільний випас поголів'я Дотримання усіх санітарно-гігієнічних норм переробки, зберігання, продажу і доставки продукції Без гормональних домінок у корми

+380 63 804 6973

М`ясо як для себе

kramnytsyasmaku вул. Івана Франка, 81

Стрийський, Привокзальний ринок Верхній шувар

РІА Львів / квітень 2019

23 41

У рамках цьогорічного Дитячого Форуму видавців, "Ідея міста" спільно з партнерами організовує кілька заходів. “Ідея міста” спільно з ініціативною групою СШ №5 організували фестиваль “Співоче поле” для обдарованих школярів. Саме поняття “співоче поле” означає відкритий простір, де проводяться концерти, фестивалі. Основне завдання заходу – пошук талановитих дітей, розвиток творчої особистості, популяризація української пісні. Назарій Брезіцький,

засновник проекту “Ідея міста”

Ми підтримуємо обдаровану молодь, допомагаємо реалізовувати цікаві та важливі проекти. В рамках проведення Дитячого Форуму видавців цілком логічно, що ми підтримали реалізацію кількох дитячих проектів. По-перше, – презентація гри “Ріскленд”, під час якої у формі гри волонтери-скаути разом з нами вчитимуть дітей грамотності з безпеки у різних стихіях (вогонь, вода, газ тощо). По-друге, два дні поспіль ми презентуватимемо гала-концерти після відбіркового туру. Один – спрямований на розвиток учнівської молоді, інший – на студентів. Переможці отримають від нас заохочувальні подарунки.

Ольга Лисенко

заступник директора з виховної роботи СШ №5, вчитель музичного мистецтва, ініціатор фестивалю Завдяки фестивалю діти, які не мають можливостей займатись професійно вокальним мистецтвом, можуть розкрити свій талант, самореалізуватись і продемонструвати акторські вміння іншим. Переконані, що фестиваль стане першою творчою сходинкою у житті кожної дитини і посприяє подальшому визначенню у житті.

РІА Львів / квітень 2019

Надія Рута

співорганізатор фестивалю “Ідея міста” – наш постійний партнер. І ось у нас виникла ідея – спільно з Центром творчості дітей та юнацтва Галичини приготувати справжнє свято мистецтва – гала–концерт переможців дитячого фестивалю сучасної пісні і танцю Musical palace. Переможці будуть нагороджені спеціальним подарунком. Гостем заходу буде фіналіст шоу “Голос країн” Назар Савко. До складу почесного журі ввійде співачка та ведуча радіо “Дуже” Ліля Ваврін. Найкращі хореографічні та вокальні колективи вразять своєю майстерністю.

Назар Тур,

представник “Ідеї міста”

Сьогодні вкрай важливо пояснити нашим дітям у доступній для них формі, яка небезпека їх чекає у непередбачуваній ситуації. Саме тому ми хочемо у формі гри навчити дітей швидко реагувати на небезпеку на воді, при пожежі, отруєнні чадним газом тощо. Ми намагаємось запобігти біді.

РІА Львів / квітень 2019

субота 12:00 Musical palace неділя 14:00

Оксана Ходань,

одна з організаторів події “На Fashion Park Lviv об'єднавчою силою учасників кластера є спільні цінності, які підкреслюють прагнення кожного до відродження індустрії моди, її розвитку та створення сильного світового бренду “Зроблено в Україні”.

Засновником та організатором Fashion Park Lviv є Громадська спілка “Західноукраїнський кластер індустрії моди”. До події також залучено заклади освіти, модельні агенції, підприємства громадського харчування і розважальні заклади для дітей. 4 – 5 травня 2019 року відбудеться перша виставка-ярмарок Fashion Park. Lviv у Парку ім. Івана Франка. У події візбмуть участь близько 40 фірм-виробників сучасного, якісного і стильного одягу. Учасників і відвідувачів чекає насичена програма з модними показами, виступами співаків і колективів, конкурсами дитячої творчості, зоною відпочинку, фотозною і фудкортом.

мода на відкритому просторі Олена Гусєва,

член наглядової ради кластеру, власниця бренду Gusseva Kids “Наш проект Fashion Park Lviv є класною можливістю показати свій бренд у новому форматі весняної виставки. Особисто я очікую можливості вивчення попиту саме літнього асортименту дитячого одягу та сподіваюсь, що наші гості отримають задоволення від святкування Дня міста на нашій виставці.”

Назарій Брезіцький, засновник ГО “Ідея міста”

“У цьому випадку ми підтримуємо українського виробника. Ба більше – львівського виробника. І ми готові надалі пропагувати своє, українське. Львів має бути не лише культурною столицею, а й колискою української моди.”

РІА Львів / квітень 2019

Тепер ексклюзивний одяг з останніх колекцій модних світових брендів можна придбати у самому центрі Львова – мультибрендовий бутік Discount brands boutique за адресою вул. М. Грушевського, 13 Одяг від Discount brands boutique – це одяг з характером, одяг з історією! Історія одного з найвідоміших модних брендів може стати твоєю історією!

Ярослава Москвяк власниця бутіка

Яскравий та динамічний одяг від відомих дизайнерів доступний для кожного. Це оригінальні речі, яких не знайдете у мас-маркеті. Віддані фанати впізнають тут улюблені фактуру та відтінки, відомі у цілому світі моди

РІА Львів / квітень 2019

Завітай у Discount brands boutique!

Речі

мода

У сфері моди існує безліч міфів. Левова частка стосується того, що не можна носити, коли вам трішки за… Тож слід розібратись: що можна одягати, а що не варто. Чи потрібно з віком змінювати і свій стиль і модні звички?

35+

У сучасному світі панує культ молодості – ми займаємось спортом, слідкуємо за харчуванням робимо різноманітні косметологічні процедури, щоб якомога довше залишатись таким, як на фото в першому паспорті. Це стосується і гардеробу. Інколи в погоні за “свіжоспеченими” трендами та бажанням одягти щось, що краще лишити на згадку про буремну юність, можна сильно нашкодити власному стилю – ці речі можуть контрастувати з вашою зовнішністю, і з “рятувального круга” перетворитися на ворога, що зрадливо підкреслить небажані вікові зміни.

Форма

Щодо крою одягу, слід пам’ятати правило, яке працює незалежно від віку: одяг має підходити за розміром. На два розміри менша сукня ще нікого не зробила молодшим. Та не варто ховатися у мішкуватий оверсайз. Станьте перед дзеркалом та оцініть свою фігуру: виграшні сторони, які можна підкреслити, та “проблемні місця”(зазвичай - верхня частина рук, лікті, коліна). За належного догляду, ці зони виглядатимуть добре в будь-якому віці. Та якщо ви помітили вікові зміни, є сенс переглянути, які довжини переважають у вашому гардеробі. В будь-якому випадку, елегантна, вдало скроєна спідниця-олівець нижче коліна допоможе виглядати молодше, ніж якби ви одягли екстремальне міні.

РІА Львів / квітень 2019

мода

Колір Багато стилістів зараз засуджують теорію підбору одягу за кольоротипом зовнішності. Мовляв, з будь-якою зовнішністю можна носити будь-який колір. Але якщо відтінок все ж конфронтує з природними рисами обличчя, його краще застосувати у нижній частині тіла, або у вигляді невеликих “неактивних ”аксесуарів. Одне правило з цієї теорії завжди актуальне – блузка, жакет чи інший атрибут невдалого для вашого кольоротипу відтінку, одягнений близько до обличчя, здатен зробити лице невиразним, втомленим та “зім’ятим”. З віком колорит нашої зовнішності може змінюватися – це природно. Так само природно, що кольори, які нас прикрашали в 20, можуть не так працювати після 35. У цьому випадку, немає чіткого списку кольорів “ можна” і “не можна”– варто виходити з індивідуальних зовнішніх даних. Проте варто пам’ятати, що в глибокому марсала чи смарагді ви однозначно виглядатимете солідніше. Хоча інколи це створює потрібний ефект. Від чого варто відмовитися, так це від неону. Примхливі неонові кольори на дорослих жінках здебільшого виглядають безглуздо. Існує міф, що total black look може накинути зайвий десяток років. Але можна спокійно видихнути – це так і залишиться міфом, адже вічний колір елегантності пасує фактично всім. Головне звернути увагу на текстуру матеріалу.

Текстури У формуванні антиейдж-гардеробу варто остерігатись грубих і “активних” текстур. Найпідступнішими є твід та оксамит. Біля обличчя ці тканини здатні підкреслювати навіть ті зморшки, яких насправді ще нема. До того ж, твідові чи оксамитові речі самі по собі виглядають досить статусно і цим здатні додати кілька років. Якщо ви не поставили собі за мету повторити аутфіт в стилі англійської королеви, варто розбавити такі формальні атрибути чимось простішим та кежуальним – наприклад, котоном чи денімом. Тому під твідовий жакет все ж краще одягти не шовкову блузу та нитку перлів, а просту білу оверсайз-футболку, яка відділить рельєфну структуру від обличчя. РІА Львів / квітень 2019

Аксесуари

Мова піде про перли. Актуально виглядають річкові необроблені перли химерних форм, які є зараз в колекціях Celine та більшості брендів. А ось класичні круглі перлини, які так любила Коко Шанель, можуть додати зайвого офіціозу та 10 – 15 років. Їх, звичайно, можна і треба носити, але не з класичними офісними костюмами-двійками та блузами з бантами, а з сорочками в чоловічому стилі, пуловерами-матросками в неформальних луках.

Дарина Зобків 45

театр

Сцена на трьох:

він, вона, ляльки Як розпочалась історія у Львівському театрі ляльок для кожного із вас? Слава: Річ у тім, що я жила в інтернаті, батьки були далеко, не було кому порадити. Але мені пощастило. Керівниця мого гуртка запропонувала піти працювати у цей ляльковий театр. Я співуча була, і зі слухом все гаразд. Після закінчення школи я прийшла сюди. І ось уже 45 років тут. В'ячеслав: Я навчався спочатку на драмі, але згодом зрозумів, що ляльководство – це моє. А починав свою кар'єру у Кишиневсьому театрі. Там набирався досвіду. Вже з готовим репертуарним листом я приїхав до Львова. Мене одразу взяли у акторський склад. Працюю тут 42 роки. І саме тут ми зустрілися із Славою. А як це – грати у ляльковому театрі, грати для дітей? В'ячеслав: Байдуже, для кого ви працюєте – для дорослих чи для дітей. Потрібно віддавати всього себе. Багатьом здається, що, коли ти береш у руки ляльку і починаєш її озвучувати, то потрібно це робити мультяшним голосом. Ні! Потрібно говорити природним тоном. Діти того не сприймають. Раніше 50

У Львівському академічному обласному театрі ляльок уже 40 спільних років працюють В'ячеслав та Слава Курилків. Історія початку лялькарського шляху для обох була зовсім різною, але те, заради чого вони і досі тут, схоже, їх об'єднало назавжди.

актори були здебільшого за ширмою, було видно тільки ляльку і чути голос. Зараз ми здебільшого виступаємо відкрито, глядачі бачать обличчя актора. І найвище мистецтво – передавати своїм голосом емоції максимально, а обличчя залишати нейтральним. Треба так працювати, щоб акцент був на саме на ляльці. Лялька не може бути мертвою. Лялька – робочий інструмент, вона має бути живою. Слава: Часто помічаю за собою: коли їду в транспорті, починаю щось жестикулювати. Не розумію, як можна не заглянути до ляльки, не побути з нею. Потрібно ж звикнути. Я досі приходжу на роботу і думаю, як там моя лялька. Беру її, обдивляюсь, проговорюю свої

слова. Раніше ми стояли за ширмою і повинні були всю виставу тримати тростинкову ляльку, а це не так просто. Мені, ще тоді недосвідченій дівчині, старші колеги порадили тренувати руки. І я носила важку праску. Зараз двічі на тиждень є тренування для голосу: композитори пишуть пісні, ми їх співаємо. Які вистави для вас особливі? Слава: Ще у 1996 році ми почали грати виставу “Жирафа та носоріг”. У цій постановці я граю жирафа, а В'ячеслав – носорога. Ляльки для цієї казки художник–постановник створив мультяшні. І діти це відразу сприйняли. З декорацій на сцені – дві пальми, бо головне тут історія – носоріг РІА Львів / квітень 2019

театр

закохується у жирафу. Коли на сцені щирі почуття, а не просто бездушно прочитаний текст із лялькою в руках, – глядачі це відчувають. Дітей не обдуриш, вони найчуттєвіші критики, тому що не вміють брехати. В'ячеслав: Минулого року ми були в Литві на конкурсі. Презентували виставу “А де ж п'яте?”. Історія про те, як у курочки було п'ятеро яєчок, чотири вилупились, а п'яте – ні. І вже всі допомагали, а воно ну ніяк не виходило на світ. А виявляється, що все, що було потрібно, – тепло, ніжність та любов. А найцікавіше те, що виставу ми грали українською, але усі литовські глядачі нас зрозуміли, співпереживали і реагували точно так само, як українські дітки. Ми отримали тоді приз глядацьких симпатій. Чи ляльковий театр актуальний у 21 столітті? Слава: Сучасні гаджети ніколи не замінять живого спілкування. Казковий світ – це світ позитиву, який так необхідний дітям. Такого яскравого емоційного сприйняття, як під час вистави, не дасть жодний мультик у інтернеті. Одного разу ми ставили виставу, де був драматичний момент і син нашої акторки, який передивився цю сценку купу разів, завжди плакав як вперше. Так щиро, так по-справжньому. Але тут все завжди завершується хепі-ендом, адже дітям потрібне добро, тут вони вчаться співпереживати. Вони включені в процес – чують звук, бачать ляльку, яка оживає. Найнеймовірніше враження – побачити

зацікавленні очі глядачів. Бо дитинка вірить. Недавно у нас була вистава, де актор малював піском на склі. То мама ніяк не могла докликатись свого малого після вистави. А він просто прилип до того піску і все дивувався – не міг зрозуміти, як то все творилось, мусив до того доторкнутись. У дітей просто брак вітаміну радості та щастя. В'ячеслав: Ми часто навідуємось з виставами до дитячих садочків. І так помітно, коли вихователі і батьки займаються з дітьми, коли дають їм тепло та навчають чого цікавого. Такі дітки уважні, їм все цікаво, вони хочуть до тої ляльки доторкнутись, зрозуміти, як воно працює. От коли діти стихають і слухають, це означає, що ми їх впіймали. Цікаво те, що у нас є вистави, які ми граємо вже десятиліттями. Ще років два тому у нас в репертуарі була “Червона Шапочка” (не за сюжетом казки Шарля Перро, а дещо змінена). Вже декорації були

старі, нам набридли, але вистава справді була неперевершена – на неї постійно йшов глядач. Нова керівниця зняла її із репертуару. Але актори переконали її, що глядачеві все ж таки потрібна “Червона Шапочка” і вона згодом буде. Уже оновлена. Для дітей ми піднімаємо актуальні теми. От зараз у нас вистава про екологію, про сміття – “Загублена лялька” (автор Марта Гурин). Ми презентуємо дітям серйозні теми – наприклад, кохання. І все вони розуміють (сміється – ред.). 40 років спільного лялькарського ремесла. Що вас тут тримає? Слава: Щоб стати хорошим актором, спочатку потрібно просто любити. Ти прийшов бути ляльководом – віддай все, не лінуйся. Це світ театру і вийти з нього неможливо. Чи я у відпустці, чи на дачі біля вогнища, я все одно живу драмою. Ляльковий світ накладає казкове сприйняття світу. Коли після вистави нас знову і знову кличуть на уклін, то хочеться

плакати, що не даремно я на сцені і несу щось своїм глядачам. Все починається з лялечки. Добро – у ляльці. Тут діти усвідомлюють: хай там що, а добро завжди перемагає. В'ячеслав: Тут, в театрі, коли ти вже стільки років, коли одну й ту саму виставу граєш вже невідомо який раз, потрібно вміти бавитись. За сценарієм, за планом, але гратись. Адже кожен раз виходить щось інше. Одну і ту ж виставу неможливо зіграти однаково. Ми з дружиною і досі читаємо казки і дивимось мультики. Один з наших улюблених – “Мауглі”. Лялькарі – то особливі актори – наш інструмент має ожити в руках. Наша театральність і в житті допомагає. От є якась проблема – щось трошки підіграв і напруги вже немає. На жаль, тут, як і всюди, є випадкові люди, а я цю професію обрав свідомо. Ірина Скишляк

РІА Львів / квітень 2019

арт

Коли лялька

стає спогадом…

Ляльки нагадують нам час дитинства та безтурботності. Та чи могли б ви собі подумати, що лялька може передавати енергетику та характер людини, зберігати теплі спогади про важливі події вашого життя чи життя рідної вам людини? Для львівської майстрині Тамари Шептишин лялькарство вже впродовж кількох років переросло у покликання дарувати людям тепло та затишок через маленьких крихіток, виготовлених своїми руками. У чому полягає шарм мистецтва виготовлення ляльок – читайте далі у нашій розмові. Тамаро, звідки така любов до ляльок? Я займаюся виготовлення лялечок уже шість років. Як зазвичай буває, все почалося з хобі. Якось до мене прийшла подруга з набором, у якому були всі матеріали та викрійки для виготовлення ляльки власноруч. Проте вона не мала швейної машинки. А оскільки я колись шила одяг для себе і у мене була швейна машинка, вона звернулася до мене за допомогою, бо дуже хотіла зробити ляльку. Тож ми зробили це разом. Мені сподобалося робити ляльку, та ще рік після того я до цього не поверталася. Все змінилося тоді, коли знайомі почали запитувати, чи не маю я бажання шити ляльки для себе. Я й подумала – а чому б і ні. Тож згодом взялася придумувати свої викрійки, вносити певні корективи. Як вважаєте, чим саме Ваші ляльки відрізняються від інших? Я люблю робити ляльки за фотографіями. Цим вони унікальні. Мені надсилають фото і я повторюю зображення. Я не бачила, щоб так хтось ще робив. Якщо була якась грандіозна подія – весілля, день народження чи випускний – стараюся повторити образ людини і той момент на фото, щоб лялька стала для неї спогадом. Одного разу мені замовили ляльку–спогад про подорож до Парижа. Лялечка – той подарунок, який нагадує про певні події у житті. Ви робили ляльку, схожу на себе? Ще не робила. Зараз не маю на це часу, бо багато замовлень. Проте варто зробити (усміхається, – ред.). На Ваш погляд, для чого дорослим ляльки? Виготовлення ляльок – передусім ексклюзивна ручна робота. В цьому полягає її основна цінність. Кожна така лялька – неповторна. Звичайно, я роблю ляльки для дітей і ними можна гратися. Різниця полягає у тому, що Барбі – це забавка для дитини, а моя лялька є декоративною та прикрашає інтер’єр будинку, кімнат. Як на мене, то лялька-мотанка є більш традиційною, а Барбі – уособлює масовий варіант. Коли я шию ляльку, то я переглядаю фотографії людини, дивлюся на те, що вона любить. Звісно, під час цього все одно передається певна енергетика. В чому може проявлятися характер особистості? Наприклад, через те, як людина зачісується, який у неї стиль одягу, які кольори любить (світлі чи темні) – це також багато говорить про людину. Зрештою, кожна людина має свій смак і свої родзинки. Тому я намагаюся робити ляльки так, щоб мені це подобалося. Зокрема, на своєму каналі в YouTube, я також показую свої ляльки. Завдяки йому чимало людей дізналися про них. У чому шарм мистецтва виготовлення ляльок? Справді, для мене лялька – витвір мистецтва. Пригадую, що перші ляльки, які я робила, було навіть шкода віддавати. Бо я від своєї роботи отримую велике задоволення. Я турбуюся про кожну свою ляльку: якщо не подобається хоч один шов, можу перешивати її кілька разів. Усе залежить від складності роботи. Буває, що я можу ляльку шити два–три дні, або тиждень і навіть довше. Адже, коли мені надсилають фотографії, я можу довго думати над тим, як мені приступити до роботи. Я ж намагаюся насамперед цінувати час, який витратила на роботу. Оксана Войтко 52

РІА Львів / квітень 2019

кіно

“Гуцулка Ксеня” – фільм у стилі українського танго

“Найкраще українське кіно за останні роки” – саме так уже встигли назвати один з найочікуваніших вітчизняних фільмів – “Гуцулка Ксеня”. В основі стрічки – знаменита опера Ярослава Барнича, яка побачила світ у 1938 році. “Це – не етнографічний фільм, а модернова мелодрама в стилі українського танго”, – зазначає режисерка кінострічки Олена Дем’яненко. За сюжетом фільму, події відбуваються у 1939 році. Парубок Яро, який живе в Америці, вимушений приїхати в Україну, щоб… одружитися. А все почалося з того, що його батько перед смертю заповів сину один мільйон “долярів”. І все би нічого, якби не одна умова – одружися зі свідомою українкою. Лише так молодий хлопець зможе отримати спадок. А за пошуками нареченої герої фільму вирушають до колоритної Ворохти. Лише там можна зустріти “в кожній дівчині – лісовую мавку”. Загалом глядачі та критики назвали фільм якісним кіно з колоритним українським гумором, а кінокритик Олена Косенко взагалі вважає, що “до 54

перегляду обов’язково!”. Те, що серед акторів є непрофесійні, стало перевагою фільму. Нові обличчя виглядали на великому екрані переконливо та яскраво. Головних героїв (Ксеню та Яро) зіграли Варвара Лущик та Макс Лозинський, а в ролі Майка – Ігор Цишкевич. Варто зауважити, що головні чоловічі ролі зіграли американці українського походження. Харизматичну Мері втілила на екерані Катерина Молчанова, Синицю – Олег Стефан, Гелен – Тетяна Печенкіна, Професора – Олів'є Бонжур. Музичну атмосферу для мюзиклу забезпечили фрік-кабаре “Dakh Daughters”. Велику музичну лепту вніс популярний етно-гурт “ДахаБраха”. “Модерновій мелодрамі вдалося уникнути долі багатьох фільмів, профінансованих з держбюджету, і не скотитися в шароварщину, – пише журналістка Юлія Потерянко. – У творців “Гуцулки Ксені” вийшла неймовірно симпатична, зроблена для масового глядача картина – без шароварщини, але з національним колоритом; без

хітів, але з прекрасною музикою; без зірок у касті, але з талановитими акторами і свіжими цікавими обличчями. Історія Ксені та Яро проста і близька кожному, а розказана вона так, що підійде і для сімейного перегляду, і для романтичного побачення, і для походу в кіно з друзями”. Зауважимо, що кошторису фільму вистачило на декорації та автентичне вбрання для всіх виконавців, а також на декілька спецефектів. “Надмірна театральність”, “пріснувата Ксеня” – такі зауваження також звучать щодо фільму. А ще глядачів цікавить, як таке кіно можна перекласти для показу за кордоном і чи в перекладі воно втратить частку своєї чарівності? Фото зі сторінки у Facebook Оксана Войтко

РІА Львів / квітень 2019

селебриті

Орест

Галицький:

Гітарист – не декорація Орест Галицький є одним із топових українських гітаристів. Його гру чув мало не кожен українець, адже список артистів, яким акомпанував Орест, є чималим. Ексклюзивно для РІА-Львів, Ореcт поділився думками про нинішню інструментальну музику та про гітару як самостійну одиницю на сцені.

РІА Львів / квітень 2019

селебриті сплю (сміється – ред.) .Я майже щодня у студії, щовихідних – на концертах. Навіть коли дуже хочеться тиші, в голові так чи інакше звучать якісь мотиви, які я наспівую собі на диктофон. Музика – мій сенс життя. Без неї я – не я! Обираючи певну сферу діяльності, ми зважуємо всі “за” та “проти”, музика обрала мене сама, тож крокую з нею і вдячний долі за неї.

Оресте, крім участі у гурті DZIDZIO, ти ще почав випускати власні треки інструментальної музики. Навіщо це тобі? Музиканти – не атрибут чи декорації! Нам теж хочеться розвитку та втілення своїх мрій. Тож я вирішив робити власну музику. Перш за все, це – моя самореалізація як музиканта та особистості. Я давно мріяв розпочати власний проект і показати людям музику, яка живе в моїй голові. Напевне, це повинно було відбутись значно раніше. Але я – перфекціоніст, тож хотів відшліфувати ідею перед тим, як її подавати. Тепер прагну популяризувати і розвинути нову культуру музики – ту, яка вже давно існує в різних країнах Європи та США, і якої майже немає в Україні. Перший інструментальний трек Time to think швидко завоював прихильність молоді, його частенько можна почути по радіо. Декілька слів про нього – чим надихнувся і що хотів передати? Не вокалом єдиним – інструментальна музика теж може бути конкурентоспроможною на ринку. За кордоном така музика дуже цінується, інструменталісти мають цілі армії фанатів. Time to think написаний для того, щоб кожен, хто послухає цю музику, міг відпочити, помріяти та надихнутись на нові емоції чи ідеї. Створювався трек довго – майже півроку. Мені було важливо, щоб кожна нотка, яка у ньому прозвучить, несла в собі набагато більше, ніж просто мелодію. Тому знадобилось багато часу, щоб поєднати це все у трьох хвилинах.

слабитись, щоб нічого не відволікало. Музика, яку я пишу, саме для цього. Вона – без вікових рамок і однаково добре сприймається, до прикладу, підлітком і його бабусею. Вважаю, що ми активно рухаємось тією дорогою, яка зробить інструментальну музику рівною із тією ж поп-музикою. Чомусь вважають, що на сцені для повноцінного виступу конче потрібен вокаліст. А сам гітарист може бути? Кожен інструмент може бути самостійною одиницею. Я не раз бував на виступах іменитих музикантів. Вони настільки віддано демонструють свою творчість, що аж перехоплює дух! Сам, зізнаюсь, теж вже декілька разів мав нагоду перед великим колом людей грати власні треки. Це – нереально круто! Як багато часу приділяєш гітарі? Ти взагалі уявляєш своє життя без неї? Легше сказати, скільки часу на день я не “музикую”. Мабуть, лише коли

Музика – спосіб заробітку чи максимальне задоволення? Музика для мене – дещо більше за заробіток чи навіть задоволення. Звичайно, я дуже щасливий, що доводиться працювати ще й в інших сферах, щоб забезпечувати себе. Справжній кайф – коли робиш те, що любиш і любиш те, що робиш. До речі, я ніколи не задумувався, скільки грошей мені принесе робота в тому чи іншому гурті, і, як показує практика, що більше я приділяю уваги розвитку своєї діяльності, то більше зростає мій дохід. Окрім музики, маєш якесь хобі? Здорове харчування і спорт. Я із захопленням дивлюсь на людей, які в зрілому віці виглядають на десяток (а то й більше) років молодшими. В моєму оточенні є такі – саме вони мотивують не пропускати занять в залі і правильно харчуватись. Що, на твою думку, може донести музика без слів? Я хочу, щоб моя музика асоціювалась з чимось хорошим, заспокоювала і надихала. Мені нереально приємно отримувати повідомлення зі скрінами з телефону від своїх підписників, де видно, що мій трек є у плейлисті серед багатьох інших. Такі смс, до речі, мені надсилають люди абсолютно різного віку. Звичайно, інструментальний напрямок у нашій країні поки не є таким популярним, як за кордоном, але у мене є все для того, щоб його розвивати. Ростислав Пелех

Як ти вважаєш, чим і кому важлива інструментальна музика? Чи має вона шанс стати в Україні такою ж популярною, як і за кордоном? Бувають моменти, коли хочеться поринути у свій внутрішній світ і просто роз-

РІА Львів / квітень 2019

книжкова полиця

Містичний квітень

Час від часу, особливо навесні, дуже хочеться сховатися від реальності. Побути там, де посеред квітня не піде сніг. Там, де живуть чудеса. Що ж, видавництво “Клуб сімейного дозвілля” здійснює бажання: три книги, наповнених чарами, перенесуть вас у альтернативні світи, де можна керувати стихіями, часом і власним тілом. Придивітиься уважніше – може ці магічні реальності не такі й далекі?

Слухай своє тіло – найкращого друга у всьому світі Ліз Бурбо

Авторка книга – засновниця одного з найбільших центрів особистісного розвитку в Квебеці. Заняття за концепцією Бурбо проводяться у понад 20 країнах. Тренінги та семінари за її програмою допомогли майже 40 тисячам людей віднайти мотивацію, розкрити власний потенціал, пізнати себе, досягти гармонії у взаєминах з іншими людьми та собою. Підсумки своїх досліджень Бурбо виклала у 17 книжках, які стали світовими бестселерами у галузі саморозвитку. Наше тіло знає більше, ніж ми. Воно може стати мудрим порадником і розібратися із труднощами, якщо навчитися правильно тлумачити його мову. Давно мрієте змінити своє життя, але щось уперто стає на заваді? Ви просто не слухаєте своє тіло та нехтуєте його потребами. Щоб навчитися тлумачити знаки, уникати захворювань і негативних думок, Ліз Бурбо пропонує низку простих вправ і медитацій. Зміцнивши здоров’я ментального, емоційного та фізичного тіла, ви зможете перепрограмувати свідомість і нарешті стати тим, ким завжди мріяли бути.

Ім’я вітру Патрік Ротфусс

Все почалося зі страху. Одного разу, повернувшись з лісової прогулянки, юний Квоут, актор з бродячої трупи, знайшов на місці розбитого на ніч табору страшне попелище. І понівечені трупи друзів-акторів, його мандрівного сім'ї. І тіні дивних створінь, які ховаються у мороці лісу. Так уперше в життя юнака вторгаються чандріани – загадкове древнє плем'я, чиїм іменем лякають дітей. Відшукати вбивць і помститися за свою втрату стає метою Квоута. Та щоб воювати з демонами, потрібно оволодіти знаннями, недоступними для простого смертного, – вивчити магічне мистецтво і навчитися керувати стихіями. Стати тим, хто зможе вимовити ім'я вітру.

Колесо часу

Карлос Кастанеда Колись шамани древньої Мексики вірили, що простір і час – єдине ціле. Час вони уявляли як нескінченний тунель із дзеркальними борознами. Пересічна людина протягом життя може споглядати тільки одну таку борозну, потрапляючи у своєрідну пастку. Лише обраним до снаги дивитися на будь– яку з них і обертати те, що зветься колесом часу. Мудрість, пронесена крізь віки, і зібрана на сторінках цієї книжки, відчиняє двері у магічний світ Карлоса Кастанеди. Роздуми письменника про людське життя і призначення, свободу, гармонію і самопізнання, пошук істини й власного шляху – заповітні ключі, здатні допомогти стати володарями часу та власної долі. Цитати й афоризми немовби намотуються на химерну спіраль. Спіраль, яку древні шамани називали колесом часу.

РІА Львів / квітень 2019

книжкова книжковаполиця полиця

Навіть навпаки – вони віднайшли ще більше читачів вже поза межами мережі. Ця книга – щось нове в українській літературі. Ви писали, що вона належить до мережевої літератури. Що це означає? Мережева література – література, що первісно народилась у мережі. “#Чуєш, коли приїдеш додому?” – перша в Україні художня Instagram-книга. Книга, яка спершу була блогом. Блог, що став книгою. В Україні були певні спроби писати та видавати таку – нову – літературу, але вони здебільшого залишились непоміченими. Поки що мережева література в нас перебуває у зародковому стані, хоч на Заході вже кілька років існують окремі премії у цьому сегменті. Я вважаю це найперспективнішим нині жанром серед усіх, але таку книгу писала ненавмисно.

Юлія Сливка:

Чому вона називається “#Чуєш, коли приїдеш додому”? І чому така обкладинка? Бо вона про дім. Бо це запитання, яке ми часто чуємо від тих, хто чекає на нас вдома. Запитання, яке ми одного разу почуємо востаннє. Книга, власне, ще і про час. Бо важливо встигнути приїхати додому, встигнути полюбити, встигнути сказати. На мій подив, це запитання відзивається у серці кожного, хто бере ту книжку до рук. На обкладинці – ластівка. Пташка, що виростає з гнізда, відлітає у вирій, але завжди повертається додому. У неї над головою – ледь помітний німб, бо вона – Божа пташка. На обкладинці вона невипадково тримається міцно за слово #Чуєш, хоч її голівка вже повернена до світу. І ще ластівка є символом матері. Я презентую свою книжку при надії так само невипадково. Після неї – вже нова ера. Ви подались у презентаційний тур шістьма областями України на дев’ятому місяці вагітності! Чому б ні? (сміється –ред.)

Смак мого блогу в тому, що ці історії – невигадані Вона – літературознавець, аспірантмедієвіст, редактор і видавець. Втім, здебільшого її знають як Instagram-блогера та мікроінфлюенсера Львова. Нещодавно Юлія Сливка видала книгу, до якої кожен застосовує один епітет – особлива, та стала мамою. Про соціальні мережі, літературу та материнство – далі у непересічній розмові.

свого діда, якого вже, може, й немає на білому світі. Дитинство згадати. Смак блогу в тому, що короткі історії в ньому – невигадані. Їх персонажі – реальні люди і за ними цікаво стежити. Це реаліті-шоу! Всі чекають, що #баба_Богдана втне завтра і хочуть послухати, як #дідо_Богдан знову зворушливо зізнаватиметься, що любить її.

Пані Юлю, Ваш профіль в Instagram – @slyva_jalova_lova – дуже затишний і помітно відрізняється від інших. Подібних – немає. Як думаєте, в чому його успіх? Це – блог замість книги наніч. В еру клікового мислення люди все ж надають перевагу ґаджетові, а не книжці, то я й пропоную їм свої короткі історії. У мережі Instagram – незручному місці для довгого чтива, та все ж. А ще – у мій профіль можна прийти і опинитись вдома. Ні, не як вдома, а – вдома. Прийти до баби Богдани до літньої кухні й підглянути, як вона робить ковбасу на Різдво або пере тюль на Великдень. Діда побачити, а в ньому впізнати й

Як у Вас виникла ідея з Instagram-блогу видати книгу? Це не була ідея, а нав’язливе прохання моєї аудиторії. Під кожним дописом–лонґрідом у моєму блозі з’являлось щоразу більше вимог зібрати все і врешті видати книгу. Мовляв, так зручніше читати, зручніше ці тексти віднаходити і до них повертатись. Зізнаюсь, я боялась, що ці історії, надруковані на папері, вже не матимуть того шарму, який є в Instagram, що вже не буде інтриги, наприклад. Бо часто історії я там публікую частинами і читач чекає на них, ніби на серію серіалу. На щастя, папір їх не знищив.

РІА Львів / квітень 2019

Книга вийшла у Вашому видавництві ASTRUM. Так, ми з колегою-філологом співзаснували видавництво для того, щоби видавати ту літературу, яку хочемо і якої нам бракує на ринку. І так, як ми хочемо. Скажіть, інстаписьменниця стала інстамамою? Такою класичною. Класичною – ні. Материнство – це те, що я здебільшого залишаю собі (у своєму блозі я й так дуже відверта). Тим не менш, часом пишу дещо про доньку за тегом #Кнопочка_ молодша. Але це дописи не про прикорм. Навпаки – це те, що поза побутом. Дещо внутрішнє. Те, що відчуваю. Зараз у блозі ці пости зазнають найбільшої популярності. За Вами стежать понад 20 тисяч людей з усієї країни і навіть з-поза її меж. Чи є хейтери? Як даєте з ними раду? Якщо ти публічна людина, то будь готовим до того, що вони в тебе неодмінно будуть. Незалежно від того, що ти робиш і як. Якщо хворобливо на таке реагуєш, то краще не ставай публічним. Мені – байдуже. Мені своє робити. 59

афіша

У День міста Львова відбуватимуться тематичні сніданки, колоритні вечірки, вечори німого кіно, пізнавальні лекції, концерти на площі Ринок, Retro Lviv Festival у Парку культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького.

Львівський театр опери та балету ім. С. Крушельницької пр. Свободи, 28, +38(032)255 49 60

Avatar Yoga Festival: йогамарафон у Львові 21 квітня, 08:00

Salsa Club у Львові, вул. Винниченка, 30 +38 067 316 5462 8:00 – 9:30 Chrystyna Hubska. Діафрагма як основний диригент мускулатури тіла 9:35 – 11:25 Marta Chorna. "Тримай баланс". Структура стійких балансів на ногах (Львів) 11:30 – 13:00 Gala Sara & Yura Shkilyov. Диапазон движения в акройоге (Київ) 13:00 – 13:30 Перерва на обід. Конкурс "Планка" 13:30 – 15:20 Евгений Корякин. "Путь к себе". Аюрведическое питание и очищение организма (Киев) 15:30 – 17:20 Sivakovskaya Oksana. "Домашняя практика: АСАНА, ПРАНАЯМА, РАССЛАБЛЕНИЕ" (Киев) 17:25 – 18:55 Мария Федосеева. Нейро Йога и Гонг Медитация (Кундаліні Йога, Харків) 19:00 – 20:00 Володимир Сарахман. Купание в целительных звуках тибетских поющих чаш и гонгов (Львів)

Львівський академічний театр імені Леся Курбаса вул. Леся Курбаса, 3, +38 (032) 272 92 04

РІА Львів / квітень 2019

афіша

Фестиваль писанок 29 квітня – 5 травня пл. Музейна, вхід вільний Традиційно у рамках святкування Великодня у Львові відбувається Фестиваль Писанок. Просто неба відкриють Галерею писанок, де буде презентовано півсотні півметрових авторських писанок. Щороку Фестиваль Писанок долучає до створення великодньої атмосфери нових митців – аматорів і професіоналів. У Галереї писанок поряд із експозицією діятиме Великодня арт-майстерня. Усі охочі зможуть взяти участь у майстер-класах із створення традиційних писанок та свічок-писанок, а також великодніх символів. Також у рамках Фестивалю Писанок діє благодійний проект “Добра Справа” – збирають кошти для тих, хто справді цього потребує. Фестиваль писанок – це проект, який єднає митців, жителів та гостей міста задля спільної мети – популяризації українського мистецтва та культури, підняття українського духу та збереження традицій!

Львівський Великодній Ярмарок 19 квітня – 12 травня

просп. Свободи (площа перед Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької) Великодній ярмарок – маленьке містечко у великому місті, де львів'яни та гості міста матимуть змогу добре відпочити, скуштувати страви національної кухні, придбати оригінальні подарунки для своїх рідних та друзів.

Великдень у Гаю 28 квітня – 29 квітня, 14:00 Шевченківський гай, вул. Чернеча Гора, 1, +38 (032) 271 21 04

Шевченківський гай запрошує львів'ян та гостей міста відсвяткувати Великдень. З 28 до 29 квітня у Шевченківському гаю проходитиме чимало мистецьких та інтерактивних подій: співатимуть гаївки, влаштовуватимуть майстер-класи, смакуватимуть великодніми стравами. У рамках Фестивалю працюватиме кілька локацій – святкових галявин, де дорослі та малі знайдуть розваги на свій смак: гаївки, забави, веснянки. Також перед відвідувачами виступатимуть різноманітні фольклорні колективи й естрадні виконавці. РІА Львів / квітень 2019

Квітень – час тепла, цвітіння і зростання. Розташування планет на небосхилі цілковито збігається з активним і позитивним настроєм сил природи. Астрологи прогнозують місяць, повний вдалих подій, приємних сюрпризів, розвитку і успіхів. Позитив торкнеться абсолютно всіх сфер життя: відновиться ослаблене стресами та авітамінозом здоров’я, життєва енергія зросте, підвищиться продуктивність роботи. Явний прогрес буде мотивувати на великі досягнення і, як результат, покращення матеріального становища. У квітні навіть нестабільні бурхливі стосунки гармонізуються.

Овни

Попри прекрасні моменти неквапливої ідилії, Овни будуть постійно відчувати невдоволення. Життя може здатися прісним, нудним. Здаватиметься, довкола нічого не відбувається. Представників цього знаку таке затишшя не влаштує – вони самі почнуть вигадувати собі пригоди, а натомість – вигадають неприємності. Діяльних і неспокійних Овнів раптово захопить ідея дауншифтингу. Однак, переїзд до села чи маленького містечка – неконструктивна ідея, тож гамір великого міста покличе назад дуже швидко. Втім, може виявитися, що за нетривалий період відсутності, втрачено надто багато.

Тельці

Тельці звикли багато працювати задля добробуту своєї родини. Однак, робота не завжди приносить задоволення. Доведеться приймати рішення – чи варта саме ця робота стресів і зіпсованих нервів. Кілька днів буде корисно провести вдома, зібратись з думками, відпочити. А тоді – з новими силами до нових звершень. Ймовірно, саме в квітні Тельцям вдасться знайти роботу, про яку вони мріяли усе життя. Квітень обіцяє романтичну зустріч із давно знайомою людиною. Щоб стосунки склались успішно, варто попрацювати над своєю емоційністю та імпульсивністю. Ігнорування чужих почуттів може зіграти поганий жарт.

Близнюки

Леви

Із самого початку місяця, Близнюки будуть почувати себе розгубленими та роздратованими. Впоратись із надміром накипом емоцій буде дуже складно. Зорі радять трохи розвіятись: сходити на каву із давніми знайомими, повеселитись після роботи із колегами, або ж записатись на прийом до психолога. Зорі радять задуматись над своїм майбутнім. Особливо – в розрізі матеріальних статків. Варто змінити роботу, знайти додатковий заробіток або відверто порозмовляти з керівництвом на тему підвищення зарплати. Доведеться повоювати з власною непунктуальністю – вона може суттєво нашкодити кар’єрі. Друга декада місяця чудово підходить для реалізації певних великих проектів.

Представники цього “вогняного” знаку зіткнуться з труднощами в порозумінні: колеги помилятимуться і тим завдаватимуть клопоту в роботі, самі Леви теж припускатимуться стратегічних неточностей і ускладнюватимуть життя як собі, так і близьким. Головний урок квітня – навчитися прощати промахи та помилки. Самотні жінки– Леви матимуть можливість познайомитись із турботливим і досить заможним чоловіком. Зорі радять не поспішати переходити від флірту до серйозних намірів. Щоб стосунки стали міцними, вони мають пройти всі етапи розвитку. Тим Левам, котрі давно відкладають візит до лікаря, варто записатися на прийом якомога скоріше.

Другий весняний місяць стане випробуванням для народжених під знаком Рака. Страх і занепокоєння змусять замкнутись у собі, сховатись від цілого світу. Досягти успіху з такої позиції просто нереально. Раки обов’язково повинні стати сміливішими, інакше життя пройде просто повз вас. Звісно, надмірно ризикувати не варто – холодний розум і стриманість у висновках підуть лише на користь. Закоханим парам, котрі вже давно разом, зорі радять зачекати з одруженням. Квітень – не найкращий час для прийняття цього серйозного рішення. Одиноким представникам знаку варто трохи знизити планки для потенційних обраниць і обранців.

Дівам варто позбутися шкідливих звичок. А ще астролог радить відкладати частину зароблених грошей. З доходами проблем не буде – ймовірні навіть виграші, знахідки чи інші несподівані надходження грошей. На роботі проблем узагалі не повинно бути – завдання ніби виконуватимуться самі собою. Цим періодом удачі обов’язково треба скористатись. Квітневі зорі налаштовані допомогти Дівам у самореалізації – ви зможете віднайти хобі, котре згодом стане прибутковим бізнесом. Цього місяця категорично не варто одружуватися – шлюби, укладені в квітні, приречені на швидке закінчення історії.

Раки

Діви

РІА Львів / квітень 2019

гороскоп

Терези

Народжені під знаком Терезів звикли бути непомітними та дозволяти іншим вирішувати за себе. У квітні доведеться прийняти відповідальність за свої вчинки та майбутнє. На роботі не передбачається цікавих та важливих змін – усе дуже традиційно та звично. Та перспективи ховаються у рутині. Якщо буде можливість взятись за масштабний проект – обов'язково треба. Навіть якщо не буде великої фінансової винагороди, вдасться дізнатись багато потрібного та цікавого. Особисте життя вдасться влаштувати тільки якщо позбудетеся надмірної сором’язливості. Не радять зорі надто сильно зациклюватись на новому захопленні – зорі кажуть, що це “не та” людина.

Скорпіони

Тверезий розрахунок і мінімум емоцій допоможуть Скорпіонам досягти непоганих результатів у втіленні задумів. Тих, хто наважився змінити роботу, зорі обіцяють підтримати. Та – у якості випробування – запропонують кілька варіантів. Вибір правильного – на ваш розсуд. Астролог радить порадитися із рідними – це саме той випадок, коли думка збоку буде корисною. Особисте життя не готує несподіванок. Ймовірно, досі самотні Скорпіони зустрінуть особливу людину. Розвитку бурхливого роману може завадити ваша емоційність – ревнощі та скандали ще жодні стосунки не укріпили. Попрацюйте над вмінням висловлювати емоції.

РІА Львів / квітень 2019

Стрільці

Другий весняний місяць, на жаль, не готує радісних подій. У родині варто очікувати конфліктів, викликаних вашим невмінням слухати і чути. На роботі – навпаки. Непоступливість буде тільки на руку. Щоб досягти максимально позитивних результатів, Стрільцям варто скласти чіткий план дій і його дотримуватися. Щоденна кропітка праця дасть свої плоди – керівництво помітить постійний вклад у розвиток і відзначить відчутною премією. У середині квітня на Стрільців чекає дуже важлива новина. Буде вона позитивною чи негативною, – викличе шквал емоцій. Астролог радить знайти час і побути наодинці з собою – прогулятися, помедитувати чи зачинитися вдома з цікавою книгою.

Козероги

Займіться, нарешті, тими справами, які давно відкладали: відвідайте цікавий семінар, купіть фотоапарат, почніть вивчати іноземну мову. Все, що пов’язано з розвитком і вдосконаленням, принесе вам не тільки моральне задоволення, але і стане в нагоді вже найближчим часом. У фінансовій сфері, як і в особистому житті, жодних змін не очікується. Але така стабільність – то, що вам потрібно, щоб досягти повної гармонії зі світом і собою. Астролог радить потішити себе шопінгом – поки будете обирати нові речі до гардеробу, в голову може прийти цікава ідея, втілення якої принесе чималий прибуток.

Водолії

Усе таємне рано чи пізно стає явним. Те, що ви так довго намагалися приховати, “вилізе з мішка” і стане об'єктом пліток. Заздрісники та конкуренти активно пліткуватимуть і будуть намагатися втягнути вас у скандал. Не піддавайтеся на провокації. Тим, хто з честю вийде з цього репутаційного випробування, вдасться зміцнити свій авторитет. У третій декаді квітня Водоліям постійно доведеться братися за декілька справ водночас. Такий спосіб вирішення завдань не є оптимальним. Навчіться планувати свій час і розподіляти сили. Цього місяця уникайте стратегічних рішень. Це стосується як роботи, так і особистого життя.

Риби

Другий місяць вести розставлятиме пріоритети. Особливо це стосується жінок–Риб. Вам доведеться зізнатися – найперше, собі – що є визначальним мотивом ваших вчинків і рішень. Не намагайтеся отримати все й одразу – так не буває. Сконцентруйтеся на одній сфері свого життя і наведіть лад. Тим Рибам, які займають керівні посади, варто контролювати всі процеси в роботі. Головне – не перетворитися на диктатора. Сімейні Риби отримають неочікуваний подарунок. А от тим, хто досі в пошуках “половинки”, краще взяти тайм–аут. Не форсуйте події – що має трапитися, станеться і без надмірних зусиль з вашого боку.

РІА рекомендує

Zefir одяг для діток ТВК Південний, торгівельна лінія Калинівська, 2 поверх, маг. №11

ТВК Південний, ТЦ Карпати, магазин №10

Центр подології - апаратний педикюр - обробка мозолів - обробка тріщин - корекція врослого нігтя - протезування нігтьової пластини +38068 923 12 21 вул. Мазепи 25Б

ТРЦ Victoria Gardens, вул. Кульпарківська, 226 А, +38 (098) 711 90 11 ТЦ Forum Lviv, вул. Під Дубом, 7Б, +38 (097) 008 12 11 ТЦ Роксолана, пл. Соборна, 14, +38 (098) 322 47 07

РІА Львів / квітень 2019

Лазерний лiполiз: стань стрункою за одну процедуру

вул. Туган-Барановського, 9

093 (067) 93 66 446