Шістдесятництво у спогадах і долях

Централізована бібліотечна система Дніпровського району

Бібліотека ім. К. Симонова

Шістдесятництво у спогадах і долях

Бібліографічний список літератури Випуск І Київ 2016

Шістдесятництво — це філософський феномен і новий відлік часу інтелектуальної історії України. Його учасники зв’язали воєдино розірваний час української культури, відновили комунікативну функцію культури завдяки новій ролі Слова. Шістдесятництво порівнюють з епохою Ренесансу. Українське відродження пов’язане з вивільненням людини з - під влади ідеології, народженням гуманістичного світогляду, який у центр світу поставив людину и проголосив її найбільшою цінністю. Цій епосі властиве прагнення гуманності в поєднанні із прагненням краси. Перший випуск бібліографічного списку «Шістдесятництво у спогадах і долях» вміщує інформацію про письменників - шістдесятників: Миколу Вінграновського, Василя Голобородька, Євгена Гуцала, Івана Дзюбу, Івана Драча, Володимира Дрозда, Ігоря Калинця, Ліну Костенко. Вашій увазі пропонуються біографії письменників, подано перелік їх творів та літератури про життєвий та творчий шлях. Література згрупована в алфавітному порядку і знаходиться у фонді бібліотеки ім. К. Симонова. @Бібліотека ім. К. Симонова, 2016

2

Шістдесятництво як культурний феномен епохи Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. Ліна Костенко Шістдесятники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру та політику в СРСР в другій половині 1950 - х — у період тимчасового послаблення комуністично - більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. В галузі літератури основу руху шістдесятників склали письменники: І. Драч, М. Вінграновський, В. Дрозд, Гр. Тютюнник, Б. Олійник, В. Симоненко, М. Холодний, Л. Костенко, В. Шевчук, Є. Гуцало… Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Значний вплив на їх становлення справила західна гуманістична культура, традиції «розстріляного відродження» та здобутки української культури кінця XIX — початку ХХ ст. Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури. Організовані Клуб творчої молоді в Києві та клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми осередками альтернативної національної культури. Шістдесятники відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові. Культурницька діяльність, яка не вписувалась у рамки дозволеного, викликала незадоволення влади. Шістдесятників не вдалося втримати в офіційних ідейно 3

Шістдесятництво як культурний феномен епохи естетичних межах, і з кінця 1962 р. почався масований тиск на прогресивну інтелігенцію. Перед шістдесятниками закрилися сторінки журналів, посипалися звинувачення у «формалізмі», «безідейності», «буржуазному націоналізмі». У відповідь шістдесятницькі ідеї стали поширюватися у самвидаві. Наштовхнувшись на жорсткий опір партійного апарату, частина шістдесятників пішла на компроміс із владою, інші еволюціонували до політичного дисидентства, правозахисного руху та відкритого протистояння режимові. Першими речниками шістдесятників в Україні були Ліна Костенко й автор гостропубліцистичних поезій, спрямованих проти русифікації й національного поневолення України, Василь Симоненко. Слідом за ними з'явилася ціла плеяда поетів: Іван Драч, Микола Вінграновський, Микола Холодний, Василь Голобородько…У прозі найвизначнішими шістдесятниками були Валерій Шевчук, Григір Тютюнник, Володимир Дрозд, Євген Гуцало…; у критиці — Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк… Рух шістдесятників виразно протримався ледве одне десятиліття. Вже 17-го грудня 1962 на спеціально скликаній нараді - зустрічі творчої інтелігенції з керівництвом держави їх гостро розкритикували. Після внутрішнього перевороту в КПРС та відставки Хрущова восени 1964 тиск державної цензури на інтелігенцію різко посилився. Після постанови ЦК КПРС «Про цензуру» (весна 1965), а особливо після вводу військ СРСР у Чехословаччину (кінець «Празької весни») (влітку 1968 року) КПРС взяла курс на реставрацію тоталітаризму. З «відлигою» у культурі та політикою лібералізації було покінчено. Після Праги єдиновласно правляча країною партія (КПРС) небезпідставно бачила в творчій, ліберальній та демократичній інтелігенції головну загрозу своїй диктатурі, монополії на владу. Рух «шістдесятників» було розгромлено або загнано у внутрішнє «духовне підпілля» арештами 1965–1972 pp. У цьому процесі частина шістдесятників без особливого опору перейшла на офіційні позиції, декого на довгий час, а інших взагалі перестали друкувати. Ще інших, що не припиняли опору національній дискримінації 4

Шістдесятництво як культурний феномен епохи й русифікації, заарештовано й покарано довголітнім ув'язненням, в якому вони або загинули, або після звільнення їм цілковито заборонена участь у літературному процесі. Шістдесятники намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження української мови та культури, сприяли демократизації суспільно - політичного життя в республіці. Формування світогляду Шістдесятників відбувалося під впливом гуманістичної культури Заходу, ознайомлення з якою сприяло зростанню зацікавлення до надбань власної культури, історії та традицій українського народу. На початку 1960 років діяли клуби творчої молоді — київський «Супутник» і львівський «Пролісок», які стали центрами громадської діяльності шістдесятників. У клубах відбувалися літературні зустрічі, вечори пам'яті, театральні постановки, де молоді митці формували власний світогляд та світобачення своїх слухачів і читачів. Із середини 1960-х шістдесятники розпочали формування політичної опозиції комуністичному режиму і незабаром стали активними учасниками дисидентського руху в Україні, зокрема як члени Української гельсінської групи. Із 1963 розпочалася хвиля ідеологічних звинувачень на адресу Шістдесятників, насамперед у націоналізмі. Влада розгорнула кампанію цькування на них у пресі, на засіданнях спілок та різноманітних зібраннях. Партійні та карні органи забороняли, а потім і розганяли літературно - мистецькі зустрічі та творчі вечори, закривали клуби творчої молоді. Поступово більшість Шістдесятників була позбавлена можливості видавати свої твори, їх звільняли з роботи, проти них влаштовувалися провокації. Деякі під тиском влади пристосувалися до нових умов і перейшли на офіційні позиції, більшість не змирилася і мужньо відстоювала свої переконання, їхні твори продовжували з'являтися у самвидаві, та вже замість суто культурологічних проблем усе частіше аналізувалися питання суспільно - політичного життя, зокрема колоніального становища республіки у складі СРСР та необхідності створення організованого визвольного руху 5

Вінграновський Микола Степанович

Вінграновський Микола Степанович народився 7 листопада 1936 в м. Первомайськ Миколаївської області. В школі № 17 він здобув середню освіту. Навчався на акторському відділі Київського інституту театрального мистецтва. За два тижні від початку занять ставного, показного українця - степовика прослухав О. Довженко і забрав його до себе в Москву навчатися у ВДІКу. Через рік учителя не стало, але прилучення до його світу позначилося на всій творчій долі М. Вінграновського. Ще студентом зіграв головну роль рядового солдата Івана Орлюка у художньому фільмі «Повість полум’яних літ», автором якого був О. Довженко. За краще виконання чоловічої ролі Микола Степанович отримав золоту медаль кінофестивалю в Лос-Анджелесі. До Києва дипломований кінорежисер повернувся з Москви знаменитим, про що розповідає в есеї «Хто і що для мене незалежність України», і в повісті «Пересадка». Проте Вінграновського, який почав працювати на кіностудії ім. О. Довженка зустріли неприхильно. Написаний ним сценарій «Світ без війни» так і залишився тільки сценарієм. Вдалося відзняти художні стрічки : «Дочка Стратіона», «Ескадра повертає на захід», «Берег надії», де він зіграв також роль Вацлава Купки, «Дума про Британку» 6

Вінграновський Микола Степанович — роль Несвятипаски, «Тихі береги», «Климко», документальні фільми «Слово про Андрія Малишка», «Щоденники О. П. Довженка» (у співавторстві з Леонідом Осикою), «Щоденник. Довженко. 1941-1945», «Чигирин — столиця гетьмана Богдана Хмельницького», «Батурин — столиця гетьмана Івана Мазепи», «Галич — столиця князя Данила Галицького», «Гетьман Сагайдачний». Дебютував М. Вінграновський добіркою поезій у журналі «Дніпро» (1957), відтак — у «Жовтні» (нині «Дзвін») (1958), «Вітчизні» (1960) і «Прапорі» (нині «Березіль») (1960). Публікація в «Літературній газеті» від 7 квітня 1961 р. «З книги першої, ще не виданої» містила дванадцять поезій. Перша збірка «Атомні прелюди» побачила світ у 1962 р. В ній вивільнялася величезна духовна енергія особистості, зникла розмежованість громадянського й особистого, історичного й сучасного. Цього митця називають першим з - поміж рівних у плеяді шістдесятників, хоча сам він себе не зараховував до цього покоління.

1967 р. побачила світ друга поетична збірка «Сто поезій». У 1971 році вийшла збірка «Поезії», у 1978 — «На срібнім березі». Між цим були зйомки фільмів, написання прозових творів, сценаріїв. У цей же період поет багато працює над дитячими творами. Ще на початку шістдесятих років у журналі «Ранок» з’явилися оповідання «Бинь – бинь - бинь» і «Чорти». Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрійко - говорійко», а трохи пізніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній ранок», 7

Вінграновський Микола Степанович ранок», «Літній вечір» та інші. У 1982 р. побачила світ збірка «Київ», згодом — «Вибране» (1986), передмову до якого написав Іван Дзюба. Двома роками раніше Миколі Вінграновському присуджено Державну премію України ім. Тараса Шевченка за твори для дітей, зокрема й прозові — повісті «Сіроманець», «Первінка» та інші. Він є автором книжок - віршів: «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю»; повістей: «У глибині дощів», «Літо на Десні»; роману «Северин Наливайко». Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах» (2004). Постановник десяти художніх та документальних фільмів. Нa відміну від багатьох шістдесятників, які з кінця 80-х років минулого століття захопилися політикою та пошуком керівних посад, Вінграновський зберіг вірність творчому покликанню. Єдиною керівною посадою (і то неоплачуваною), було головування від 1989 по 1993 рік в українському відділенні ПЕН - клубу. Помер 26 травня 2004 року в Києві внаслідок тяжкої хвороби, похований на Байковому кладовищі.

8

Вінграновський Микола Степанович

Твори М. С. Вінграновського ,,Вона була задумлива, як сад…"; ,,У синьому небі я висіяв ліс…": [вірші] / М. Вінграновський // Теорія українського кохання / М. Томенко. – К., 2005. – С. 101. Київ: поезії / М. С. Вінграновський. – К. : Дніпро, 1984. – 156 с. Лето на Десне: повести и рассказы / Н. Винграновский. – М.,1987. – 313 с. Любове, ні! Не прощавай!: вибрана лірика / М. С. Вінграновський. – К. : Укр. письменник, 1996. – 150 с. Моя молитва: поезії, роман / М. С. Вінграновський. – Х. : Фоліо, 2013. – 573 с. [Не маю зла до жодного народу…; Елегія]: [вірші] / М. С. Вінграновський // Дніпро. - 2011. - №9. – С. 102-103. П'ять повістей: повісті / М. С. Вінграновський. – К. : Дніпро, 1987. – 166 с. Северин Наливайко: роман / М. С. Вінграновський.

– К. : Веселка, 1996. – 366 с. Сонет; Ранковий сонет; Перша колискова; ,,У синьому небі я висіяв ліс…"; ,,Лягла зима, і білі солов'ї…"; Елегія; ,,Може бути, що мене не буде…"; Сіроманець: уривок з повісті / М. С. Вінграновський // Живиця: Хрестоматія української літітератури ХХ ст.: у 2-х кн. Кн. 2. – К., 1998. – С. 426-441. У глибині дощів: повість / М. С. Вінграновський. – К. : Дніпро, 1980. – 165 с. Цю жінку я люблю: лірика / М. С. Вінграновський. – К. : Дніпро, 1990. – 205 с.

9

Вінграновський Микола Степанович

Література про М. С. Вінграновського Дзюба, І. Микола Вінграновський / І. Дзюба // Літературні портрети. – К. : Український письменник, 2015.

– С. 157–202. Дончик, В. Г. ,,У синьому небі я висіяв ліс…": [М. Вінграновський] / В. Г. Дончик // Зупинені миті. – К. : Радянський письменник, 1989. – С. 189-195. Гливінська, Л. ,,Слово моє, сила моя, славо…": [М. Вінграновський] / Л. Гливінська // Дивослово. – 2011. №3. – С. 32–34. Гужва, В. Незасклене вікно народу / В. Гужва // Дивослово. – 2006. - №11. – С. 50–54. Задорожна, Л. М. Микола Вінграновський. Нар.

1936 р. / Л. М. Задорожна // Живиця: Хрестоматія укр. літ. ХХ ст.: у 2-х кн. Кн. 2. – К. : Твій інтер, 1998. – С. 423-425. Кіт, Д. Багатогранний талант: шкіц до портрета М. Вінграновського / Д. Кіт // Дивослово. – 2002. - №9. – С. 56. Лазарук, М. Я. Микола Вінграновський. Степовий Сварог: есе про незабутні мандри Україною з Миколою Вінграновським / М. Я. Лазарук. – Х. : ПЕТ, 2013. – 185 с. Салига, Т. Ю. Микола Вінграновський: літературно – критичний нарис / Т. Ю. Салига. – К. : Радянський письменник, 1989. – 166 с.

10

Голобородько Василь Іванович

Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині. У 1963 році закінчив середню школу - інтернат. У 1964 вступив на українське відділення філологічного факультету Київського університету.

1965 року став студентом Донецького педагогічного інституту, звідки на початку 1967 року був відрахований за наказом ректора з формулюванням: «за дії несумісні зі званням радянського студента». Ці дії полягали в тому, що поширював у Донецькому університеті серед студентів роботу Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». Влітку 1967 року була спроба продовжити здобувати вищу освіту в Літературному інституті в Москві, але, попри те, що успішно пройшов творчий конкурс, Голобородька не допустили до вступних іспитів. Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з’явилося кілька добірок віршів. Перша поетична книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР. Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні. У 1968–1970 роках перебував на військовій службі в будівельних загонах на Далекому Сході. Після того працював на шахті та в радгоспі в рідному селі.

11

Голобородько Василь Іванович 1988 — Голобородька прийняли до Спілки письменників України. 2001 року здобув вищу освіту в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка. Проживав у Адріанополі, а близько 2004 року перебрався до Луганська. Через бойові дії на Сході України в 2014 році став вимушеним переселенцем.

Твори В.І. Голобородька в мережі Інтернет Голобородько Василь :: Творчість, Вірші, поезія [Електронний ресурс] // Клуб поезії: [сайт]. - Текст і граф. дані. –2016. – Режим доступу: http://www.poetryclub.com.ua/ metrs.php?id=77&type=tvorch (29.05.2016). – Назва з екрану. КГБ: Голобородько Василь [Електронний ресурс] // / Книги / Украïнська лiтература / Каталог: [сайт]. Текст –2016. – Режим доступу: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/ BOOK/GOLOBORODKO/ (29.05.2016). – Назва з екрану.

Література про В. І. Голобородька Дзюба, І. У дивосвіт рідної хати: [В. Голобородько] / І. Дзюба // Літературні портрети. – К. : Український письменник, 2015. – С. 24–40. Логвиненко, О. Про що мовчання Василя Голобородька? / О. Логвиненко // Дзвін тиші. – К., 2003. – С. 154170. Шутенко, Ю. Поетичний світ Голобородька / Ю. Шутенко // Дивослово. – 2004. - №11. – С. 39–42.

12

Гуцало Євген Пилипович Євген Гуцало народився 14 січня 1937, в селі Старий Животів (тепер Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів. Саме світ дитинства, розтерзаний і водночас поглиблений великою трагедією війни, становить джерельну основу його творчості. У 1959р. закінчив історико - філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту. Працює у редакціях газет на Вінниччині, Львівщині, Чернігівщині, в «Літературній Україні», редактором у видавництві «Радянський письменник». Згодом повністю зосереджується на професійній літературній роботі. Активно почав друкуватися Є. Гуцало в 1960 р., і вже через два роки вийшла перша збірка оповідань ,,Люди серед людей". Відтоді одна за одною виходять нові збірки письменника: ,,Яблука з осіннього саду"(1966), ,,Запах кропу"(1969) та ін. Письменник досить пильно вчитується в ,,письмо землі", вдивляється в дзеркало природи заради єдиного – заради відтворення правди людського буття на землі в ім'я облагородження і возвеличення людини трудівника. Природа буває у Є. Гуцала самодостатньою темою ліричного споглядання – у численних етюдах, ескізах. Діапазон їх широкий – від чарівних замальовок різних куточків рідної землі в різні пори року – до роздумів про таємницю буття, про феномени життя природи, про місце людини в природі, злиття з нею, про вічність… Євген Гуцало від перших кроків показав себе 13

Гуцало Євген Пилипович письменником талановитим. Його спостережливість, тонке чуття мови, невтомність у пошуках незвичайного у звичайному говорять самі за себе. Вироблена ще в ранніх оповіданнях тонка акварельна манера письма, дитинна чистота і ясність світовідчуття, відкритість ліричного героя до прекрасного в усіх його проявах – усе це, поєднане з гострою увагою до народних характерів, інших національних прикмет – вічних і нових, склало основу його художнього стилю. У 60 – ті роки, поряд із ліричними оповіданнями, етюдами, замальовками, поезіями в прозі, з'являються друком дві повісті: ,,Мертва зона"(1967), та ,,Родинне вогнище". На початку 70 – х виходять друком лірико – психологічна повість ,,Дівчата на виданні "(1971), дилогія ,,Сільські вчителі"(1971) та ,,Шкільний хліб"(1973). Євген Гуцало звертається до романної форми писання. Трилогія ,,Позичений чоловік", ,,Приватне життя феномена" та ,,Парад планет" (1982-1984) викликала неоднозначну реакцію критики, спричинювала літературні полеміки. Саме ці романи стали химерно - гротескним етапом в його творчості. В ній щедро використано фольклорний скарб – народні фразеології, прислів’я, приказки, анекдоти…Євген Гуцало апелює до доброго, співчутливого серця, змушує емоційно осягати життя як природну форму існування і як основу звичайного людського щастя. Він немов закликає озирнутися і оглянути цей дивовижно багатий світ – єдиний, неповторний, відчути, зрозуміти, усвідомити, що необхідно шукати гармонію в нашому щоденному 14

Гуцало Євген Пилипович спілкуванні й співжитті, розуміти людські слабості, провини, дивацтва і судити себе та інших судом серця, високої моралі, етичних норм життя. Поважну частину творчого доробку письменника становлять твори для дітей: ,,Олень Август", ,,З горіха зерня", ,,Дениско"… Сам письменник – дитина війни. Печать скорботи лежить на творах для дітей та про дітей Чорнобиля. Прагнучи проникнути в глибини життя, розкриваючи психологічні таємниці дитячого світу, автор підіймається до осягнення філософських проблем сучасності й веде за собою читача. Євген Гуцало підкреслює необхідність віри в добро, непохитність людського розуму. Він зумів створити цілісні образи дітей, їм ще треба багато зрозуміти й усвідомити. Проте вони починають своє життя за законами совісті, й письменник прагне, щоб за цими законами вони й продовжували жити. За книги ,,Сайора" та ,,Прилетіли коні" Є. Гуцало удостоєний Шевченківської премії. У 1981р. вийшла друком перша поетична збірка ,,Письмо землі". Вірші поета – то своєрідне ворожіння над душею, сенс якого – в очищенні від суєтного, минущого, в омолодженні, у поверненні до того стану любові, людяності, космічної доброти, котрий і є найбільшим людським скарбом. Так рівно через двадцять років після надрукування першої поетичної добірки ,,Зелена радість конвалій" повертається Є. Гуцало до лірики, видаючи ще декілька поетичних добірок: ,,Час і простір", ,,Живемо на зорі", ,,Напередодні нинішнього дня"…

15

Гуцало Євген Пилипович Вірші письменника – то своєрідне ворожіння над душею, сенс якого – в очищенні від суєтного, минущого, в омолодженні, у поверненні до того стану любові, людяності, космічної доброти, котрий і є найбільшим людським скарбом. Доробок Є. Гуцала — один із найбагатших кількісно і найрізноманітніших жанрово в українській літературі другої половини ХХ століття. Він досить швидко знайшов емоційний контакт із читачем. Його оповідання та повісті широко читалися, перекладалися багатьма мовами світу. Працьовитість Є. Гуцала просто вражала. Його оригінальні книги складають цілу бібліотеку. Він творив напрочуд стабільно, зрозуміло, переживаючи і закономірну еволюцію, десь і заперечуючи себе вчорашнього, але частіше розвиваючи своє, оригінальне, гуцалівське, те, що витворило славу його імені. Сенс його творчого життя визначили любов, прагнення, уміння… ЛЮБОВ до простої, до звичайної людини, любов до життя в усій його складності… ПРАГНЕННЯ відкрити в звичайному незвичайне, в буденному – святкове, в смішному – драматичне, в трагічному – життєствердне… УМІННЯ витворити емоційну атмосферу ситуації, тонкий психологічний малюнок доброго вчинку, пізнати незриму логіку руху характеру героя крізь сюжет, зрозуміти і облагородити чесну людину, а нечесну, морально нищу - ,,роздягнути" перед людьми. Заради людей.

16

Гуцало Євген Пилипович Твори Євгена Пилиповича Гуцала Твори: в 5-и т. Т.1-5 / Є. П. Гуцало. – К. : Дніпро, 1996 -1997. Вибрані твори: в 2-х т. Т.1-2 / Є. П. Гуцало. – К. : Радянський письменник, 1987. Безголов'я: повість / Є. Гуцало // З вогню воскресли / Є. Гуцало. – К., 1996. – С. 309-419. Біль і гнів: повість / Є. Гуцало // З вогню воскресли / Є. Гуцало. – К., 1996. – С. 161-308. Блуд: Україна: Розпуста і виродження / Є. П. Гуцало. – К. : Український письменник, 1993. – 173 с. Голодомор: повість / Є. Гуцало // Твори: в 5-ти т. – К. : ,,Дніпро", 1996. – Т.2. – С. 376-460. Двоє на святі кохання: повість / Є. Гуцало // Парад планет: роман, повісті / Є. Гуцало. – К. : Рад. письменник, 1984. – С. 361-479. Дівчата на виданні: повість / Є. Гуцало // Твори: в 5ти т. – К. : ,,Дніпро", 1996. – Т.2. – С. 241-326. З вогню воскресли: повість, оповідання / Є. Гуцало. – К. : Молодь, 1978. – 294 с. Зозуля: оповідання / Є. Гуцало // Рідне слово. – К. : Либідь, 1999. – С. 368-373. Імпровізація плоті: / Є. Гуцало. – К., 1993. – 192 с. Індульгенція на безсмертя / Є. Гуцало // Княжа гора / Є. Гуцало. – К.: Молодь, 1986. – С. 123-236. Княжа гора: повість / Є. Гуцало // Вибрані твори: в 2 т. / Є. Гуцало. - К. : Рад. письменник, 1987. – Т.2. - С.471526.

17

Гуцало Євген Пилипович Коляда: повість / Є. Гуцало // Княжа гора / Є. Гуцало.

– К. : Молодь, 1986. – С. 60-122. Лось; Олень Август / Є. Гуцало // Усі твори за шкільною програмою у стислому викладі. Українська і зарубіжна література: 5-11 класи. – Донецьк, 2006. – С.543-548. Мертва зона: повість / Є. Гуцало // Вибрані твори: в 2 т. / Є. Гуцало. – К. : Рад. письменник, 1987. – Т. 1. - С. 203278. Напередодні нинішнього дня: [лірика] / Є. Гуцало. – К. : Радянський письменник, 1989. – 269 с. Нічний півень; Удосвіта: [оповідання] / Є. Гуцало // Живиця: Хрестоматія української літератури ХХ ст.: у 2-х кн. Кн. 2. – К. : Твій інтер, 1998. – С. 564-579. Новели / Є. Гуцало. – К. : Дніпро, 1969. – 376 с. Парад планет: роман / Є. Гуцало. – М. : Молодая гвардия, 1988. – 254 с. Повість про осінь: повість / Є. Гуцало // Твори: в 5-ти т. – К. : ,,Дніпро", 1996. – Т. 3. – С. 5-28. Позичений чоловік; Приватне життя феномена: роман у 2-х кн. / Є. Гуцало. – К. : Рад. Письменник, 1982. – 711 с. Полювання за гончим псом: оповідання / Є. П. Гуцало. – К. : Радянський письменник, 1980. – 288 с. Приватне життя Феномена: роман / Є. Гуцало. - // Твори: в 5-ти т. – К. : ,,Дніпро", 1996. – Т.4. – С. 5-394. Родинне вогнище (Мати своїх дітей): повість / Є. Гуцало // Вибрані твори: в 2 т. / Є. Гуцало. – К. : Радянський письменник, 1987. – Т. 1. - С. 29–202.

18

Гуцало Євген Пилипович Співуча колиска з верболозу. Окупаційні фрески / Є. Гуцало // Твори: в 5-ти т. – К. : ,,Дніпро", 1996. – Т. 3. – С.

29-146. Сім'я дикої качки / Є. Гуцало. – К. : Школа, 2007. – 218 с. У гаї сонце зацвіло: оповідання, повісті / Є. Гуцало. – К. : Знання, 2008. – 240 с. Шкільний хліб: повість – дилогія, оповідання / Є. Гуцало. – К. : Рад. письменник, 1981. – 408 с.

Література про Є. П. Гуцала Бойцун, І. Роль ,,посередника" в розкритті внутрішнього світу дітей в творах Євгена Гуцала / І. Бойцун // Дивослово. – 1998. - №5. – С. 54-55. Горболіс, Л. Інформаційно – змістовна матриця запаху як вияв національної самобутності героя: [Є. Гуцало ,,Запах кропу"] / Л. Горболіс // Дивослово. – 2010. - №8. – С. 53-55. Гримич, Г. М. Гармонія твору, або композиція: [Є. Гуцало] / Г. М. Гримич // Загадка творчого бунту / Г. М. Гримич. – К. : Радянський письменник, 1993. – С. 94-165. Є. П. Гуцало // Мистецтво України: біографічний довідник. — К., 1997. — С. 187—188. Є. П. Гуцало // Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 65 Дзюба, І. Євген Гуцало – новеліст / І. Дзюба // Літературні портрети. – К., 2015. – С. 188–141.

19

Гуцало Євген Пилипович

Дзюба, І. Живе співвідношення між людиною й природою / І. Дзюба // Дивослово. – 2007. - №1. – С. 6062. Дончик, В. Г. Залишаючись самим собою: [Євген Гуцало] / В. Г. Дончик // Зупинені миті / В. Г. Дончик. – К. : Радянський письменник, 1989. – С. 182-189. Дончик, В. Подвижництво: [до 60 - річчя від дня народження Є. Гуцала] / В. Дончик // Дивослово. – 1997. №1. – С. 12-14. Енциклопедія сучасної України. — К., 2006. - т. 6, Го-Гю : [Є. П. Гуцало] – С. 691-692. Жулинський, М. У передчутті радості: [Є. Гуцало] / М. Жулинський // Вибрані твори: в 2 т. / Є. Гуцало. – К. : Радянський письменник, 1987. – Т. 1. - С. 5-28. Морозюк, Н. Поняття добра і зла в чорнобильських оповіданнях Євгена Гуцала / Н. Морозюк // Дивослово. – 2007. - №4. – С. 32-33. Плющ, В. Мов дзеркало письменницької душі / В. Плющ // Твори: в 5-ти т. / Є. Гуцало. – К. : ,,Дніпро", 1996.

– Т. 1. – С. 5-14. Плющ, В. Озброєнні діти: [післямова] / В. Плющ // З вогню воскресли / Є. Гуцало. – К., 1996. – С. 420-429. Семенчук, І. Р. Євген Гуцало. 1937 -1995 / І. Р. Семенчук // Живиця: Хрестоматія української літітератури ХХ ст.: у 2-х кн. Кн. 2. – К. : Твій інтер, 1998. – С. 560-563. Ющенко, О. З любов'ю до альма – матері: [Євген Гуцало] / О. Ющенко // В пам'яті моїй / О. Ющенко. – К., 1998. – С. 159-169.

20

Дзюба Іван Михайлович Іван Миколайович Дзюба - український літературознавець, критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, Герой України, академік НАНУ, другий Міністр культури України (1992—1994), голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999—2001). Співголова Головної редакційної колеґії «Енциклопедії сучасної України». Головний редактор журналу «Сучасність» (1990-ті рр.), член редколегій наукових часописів «Київська старовина», «Слово і час», «Євроатлантика» та ін. Народився 26 липня 1931, с. Миколаївка, Донецької області в селянській сім'ї. 1932 — родина, рятуючись від голоду, переїхала з села в сусіднє робітниче селище Новотроїцьке, але ненадовго. Потім вже на постійно — в Оленівські Кар'єри (тепер Докучаєвськ), де Іван Дзюба закінчив середню школу №1. Закінчив Донецький педагогічний інститут, аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Друкуватися почав з 1959 р.

1962 — звільнений з посади завідувача відділу критики журналу ,,Вітчизна" – ,,за ідеологічні помилки". А згодом і з роботи у видавництві ,,Молодь". У вересні 1965 року на прем'єрі фільму «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» (Київ) разом з Василем Стусом та В'ячеславом Чорноволом вийшов на сцену з першим у СРСР публічним протестом проти політики влади, оприлюднивши інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції.

21

Дзюба Іван Михайлович У 1970-х роках був підданий гонінням за погляди, висловлені в окремих публікаціях.

1973 — Київський обласний суд засудив його до 5 років ув'язнення і 5 років заслання за «антирадянську» працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Згодом звернувся до Президії Верховної Ради УРСР з проханням про помилування. Після ,,помилування" його не оголосили ,,тунеядцем" завдяки авіаконструктору Олегу Антонову, який знайшов вченому зі світовим ім’ям роботу коректора у багатотиражці на Київському авіазаводі. Праця «Інтернаціоналізм чи русифікація?» — про загрозливі проблеми національних відносин у соціалістичному суспільстві. Спеціальна комісія ЦК КПУ назвала цей твір «пасквілем на радянську дійсність, на національну політику КПРС і практику комуністичного будівництва в СРСР». Восени 1989 року був одним з співзасновників Народного Руху України. В листопаді 1992 року став другим міністром культури вільної України. Один з учасників ініціативної групи ,,Першого грудня".

Твори І. М. Дзюби Бо то не просто мова, звуки…: Іван Дзюба. – К. : Радянський письменник, 1990. – 134 с. З криниці літ. Т.2. / Іван Дзюба. – К. : Обереги, 2001. – 848 с. ,,Застукали сердешну волю…": Шевченківський «Кавказ» на тлі непроминального минулого / Іван Дзюба. – К. : Дніпро, 1995. – 64 с.

22

Дзюба Іван Михайлович

Інтернаціоналізм чи русифікація?: Сумні сторінки історії / Іван Дзюба. – К. : Академія, 1998. – 274 с. Микола Хвильовий: «азіатський ренесанс» і «психологічна Європа»: лекція/ І. Дзюба. – К., 2005. – 47 с. На пульсі доби: Штрихи до портретів письменників…/ Іван Дзюба. – К. : Рад. письменник, 1981. – 280 с. Пастка. Тридцять років зі Сталіним. П'ятдесят років без Сталіна / Іван Дзюба. – К. : Криниця, 2003. – 144 с. Починаймо з поваги до себе: статті, доповіді / Іван Дзюба. – К. : Просвіта, 2002. – 58 с. Спрага / Іван Дзюба. – К., 2001. – 280 с. Спогади і роздуми на фінішній прямій / Іван Дзюба.

– К. : Криниця, 2008. – 926 с. Україна перед Сфінксом майбутнього: із циклу щорічних пам’ятних лекцій ім. А. Оленської – Петришин / Іван Дзюба. – К. : Академія, 2001. – 35 с. Тарас Шевченко / Іван Дзюба. – К. : Альтернативи, 2005. – 704 с. Шевченкофобія в сучасній Україні: лекція / Іван Дзюба. – К., 2006. – 60 с.

Література про І. М. Дзюбу Пароль, щоб відчинити двері часу: [І. Дзюба та його книга ,,Не окремо взяте життя"] // Урядовий кур’єр. – 2013. – 2 квіт (№61). – С. 17. Феномен Івана Дзюби: матеріали круглого столу, 17 листопада 2006 р. – К., 2007. – 175 с.

23

Драч Іван Федорович Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 в с. Теліжинці Тетіївського району на Київщині. Закінчив у Тетієві середню школу й одразу почав викладати російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвенячого. Потім працював інструктором райкому комсомолу, служив в армії. Перший вірш поета з’являється у періодиці ще в 1951 р. У 1958р. вступає на філологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка (виключений через творчі та політичні погляди). Відновився лише на заочній формі. Залишивши навчання, І. Драч працює в «Літературній Україні», куди йому допоміг влаштуватися Павло Загребельний.

1962 р. виходить збірка «Соняшник» — перша збірка поета. У 1964р. здобуває фах кінодраматурга на Вищих сценарних курсах у Москві, працює в сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка.

1965 рік — видання другої збірки «Протуберанці серця». У середині 80-х років XX ст. І. Драча було обрано до правління Київської організації Спілки письменників України, потім головою правління. Значного резонансу набули драматичні поеми Драча «Дума про Вчителя», «Соловейко - Сольвейг» та «Зоря і смерть Пабло Неруди», що з’явились спочатку в різних книжках, а потім видані збіркою («Драматичні поеми», 1982 р.).

24

Драч Іван Федорович І. Драч працює в багатьох напрямах. Він видає кіноповісті «Криниця для спраглих» та «Іду до тебе» (1970 р.), можна додати до них і поему для кіно «Київський оберіг» та кіноповість «Київська фантазія на тему дикої троянди - шипшини». І. Драч активно виступає в галузі літературномистецької критики. У 1976 р. отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона». У 1983 р. — Державну премію СРСР з літератури за збірку віршів російською мовою «Зеленые врата». У 1989р. став першим головою Народного руху України, тричі обирався депутатом Верховної Ради. Нині очолює громадську організацію Конгрес української інтелігенції. У 2006р. удостоєний звання Героя України.

Твори І. Ф. Драча Американсая тетрадь: стихи, драматическая поэма / И. Ф. Драч. – М., 1984. – 183 с. Вибрані твори: в 2-х т. Т. 1-2 / І. Ф. Драч. – К. : Дніпро, 1986. [Вірші] / І. Драч // Усі твори за шкільною програмою у стислому викладі. Українська і зарубіжна література: 5-11 класи. – Донецьк, 2006. – С. 531-534. [Вірші] / І. Ф. Драч // Дніпро. – 2011. - №8. – С.106107. Вірші та поеми / І. Ф. Драч. – К. : Дніпро, 1991. – 213 с.

25

Драч Іван Федорович

Гора: документальна драма – колаж: в 2-х ч. / І. Ф. Драч. – К. : Український письменник, 1997. – 118 с. Драматичні поеми / І. Ф. Драч. – К. : Дніпро, 1982. – 284 с. Етюд про хліб; Балада про соняшник; Смерть Шевченка: симфонія: уривки; Чорнобильська мадонна: уривки з поеми / І. Драч // Живиця: Хрестоматія української літератури ХХ ст.: у 2-х кн. Кн. 2. – К. : Твій інтер, 1998. – С. 462-480. Избранное / И. Ф. Драч. – М., 1987. – 397 с. Київське небо: поезії / І. Ф. Драч. – К. : Молодь, 1976.

– 144 с. Київський оберіг: триптих / І. Ф. Драч. – К. : Дніпро, 1983. – 232 с. Лист до калини: поезії / І. Ф. Драч. – К. : Веселка, 1994. – 288 с. Наближення: поетичні переклади й статті / І. Ф. Драч. – Х. : Фоліо, 2012. – 381 с. Сізіфів меч: вірші дев’яностих / І. Ф. Драч. – К. : Український письменник, 1999. – 95 с. Січнева балада 1924 року / І. Ф. Драч. – К. : Дніпро, 1980. – 55 с. Слово: [Стихотворения, поэты, киносценарии, публицистика] / И. Ф. Драч. – К. : Либідь, 2009. – 448 с. Сонце і слово: поезії / І. Ф. Драч. – К. : Дніпро, 1978.

– 367 с. Храм сонця : поезії / І. Ф. Драч. – К. :Радянський письменник, 1988. – 125 с.

26

Драч Іван Федорович Чорнобильська мадонна: поема (уривки). Поезія / І. Драч // Українська література для школярів: хрестоматія в 2х т. Т.2. – Донецьк : Сталкер, 1997. – С. 556-571. Шабля і хустина: вірші / І. Ф. Драч. – К., 1981. – 159 с.

Література про І. Ф. Драча Гречанюк, С. Сонце і слово Івана Драча / С. Гречанюк // На тлі ХХ століття. – К. : Радянський письменник, 1990. – С. 269–310. Дем'янівська, Л. Іван Драч ,,Дума про вчителя", ,,Соловейко – Сольвейг"/ Л. Дем'янівська // Українська драматична поема кінця ХІХ початку ХХ століття. – К. : Вища школа, 1984. – С. 136–157. Дзюба, І. ,,Народжуйте себе допоки світу…": [Іван Драч] / І. Дзюба // Літературні портрети. – К. : Український письменник, 2015. – С. 307–331. Драч, І. Ф. Від форуму до форуму / І. Ф. Драч; [авт. передмова В. Ковтун]. – К., 2006. – 266 с. Драч Іван. Поезія. Чорнобильська мадонна: біографія письменника, тексти віршів, стислий переказ змісту поеми, аналіз творів, зразки учнівських творів. – Х. : Ранок; Веста, 2002. – 48 с. Жулинський, М. Болючий, жалючий, колючий…,,поезія – нескінченна, як саме життя…": [Іван Драч] / М. Жулинський // Слово на сторожі нації. – К. : Український письменник, 2015. – С.401–415. Ільницький, М. М. Іван Драч: нарис творчості / М. М. Ільницький. – К. : Радянський письменник, 1986. – 221 с.

27

Драч Іван Федорович Ільницький, М. М. ,,Сприймати світ до всіх його глибин": [Іван Драч] / М. М. Ільницький // Дивослово. – 2006. - №10. – С. 43-47; №11. – С. 55-57. Кисельов, Й. Дикий Ангел та інші: [Іван Драч ,,Соловейко – Сольвейг"] / Й. Кисельов . – К. : Радянський письменник, 1980. – С. 32–39. Кислий, Ф. С. Драч Іван. Нар. 1936 р. / Ф. С. Кислий // Живиця: Хрестоматія української літератури ХХ ст.: у 2-х кн. Кн. 2. – К. : Твій інтер, 1998. – С. 458-461. Кордон, А. Протуберанці душі поета: [Іван Драч] / А. Кордон // Дивослово. – 2010. - №8. – С. 21-22. Молдавский, Д. М. Дни и ночи И. Драча / Д. М. Молдавский // Снег и время. – Л. : Советский писатель, 1989. – С. 231. Размашкіна, І. Іван Драч: [Іван Драч - сценарист] / І. Размашкіна // Кінотеатр. – 2011. - №5. – С. 30–32. Ткаченко, А. Іван Драч – поет, кінодраматург, політик / А. Ткаченко. – К. : Бібліотека українця, 2000. – 200 с. Ткаченко, А. Іван Драч: нарис творчості / А. Ткаченко. – К. : Дніпро, 1988. – 272 с. Фролова, К. Виховувати можна лиш добром: [вірш Івана Драча] / К. Фролова // Морально – етичні пошуки в сучасній українській ліриці. – К. : Знання, 1983. – С. 23–29. Фролова, К. Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі: [І. Драч ,,Ода совісті" та вірші] / К. Фролова // Морально – етичні пошуки в сучасній українській ліриці.

– К. : Знання, 1983. – С. 16-23.

28

Дрозд Володимир Григорович

Народився 25 серпня 1940 р. в селі Петрушин на Чернігівщині. Коли хлопчикові було два роки, почалася Велика Вітчизняна війна, батька забрали на фронт. Мати тяжко бідувала з трьома дітьми. Відразу після школи став журналістом у районній газеті. У 20 років видав першу книжку новел та оповідань («Люблю сині зорі», 1963) і одразу був прийнятий до Спілки письменників України. Закінчивши в 1968 році факультет журналістики Київського університету, працював у різних періодичних виданнях, зокрема, в республіканських газетах «Молодь України», «Літературна Україна», видавництві «Радянський письменник» та ін. 1963-1966 роках — служба в армії. 1983-1985 рр. — Перший головний редактор популярного журналу «Київ». Очолював «Літературну скарбницю», Київське відділення Спілки письменників України та був заступником голови Національної спілки письменників України. Був одружений з поетесою Іриною Жиленко. Помер Володимир Дрозд 23 жовтня 2003 року в місті Києві. Почавши літературну роботу як новеліст і продовжуючи зрідка друкувати новели, Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману. Основні твори — «Маслини» (1967), «Семирозум» (1967), «Ирій» (1974), «Катастрофа» (1968), «Спектакль» (1985), «Листя землі». З повістями В. Дрозда «Ирій», «Замглай», «Балада про Сластьона», «Самотній вовк», новелами «Сонце», «Три чарівні перлини», «Білий кінь Шептало», пов’язані досягнення химерної прози, українського варіанту модного в літературі 70-х міфологізму.

29

Дрозд Володимир Григорович Твори В. Г. Дрозда Білий кінь Шептало: філософське оповідання / В. Г. Дрозд // Дніпро. – 2014. - №3. – С.70-75. Вибрані твори: в 2-х т. Т. 1-2 / В. Дрозд. – К., 1989. Земля під копитами: повість / В. Г. Дрозд. – К. : Дніпро, 1988. – 406 с. Инна Сиверская, судья: роман / В. Г. Дрозд. – К. : Молодь,1986. – 216 с. Листя на землі; Книга доль і днів минулих: роман / В.Г. Дрозд. – К. : Український письменник, 1992. – 559 с. Музей живого письменника, або Моя довга дорога в ринок: повість – шоу / В. Дрозд. - К., 1994. – 203 с. Ритмы жизни: роман – биография / В. Г. Дрозд. – М. : Советский писатель, 1980. – 423 с.

Література про В. Г. Дрозда Гримич, Г. М. Зграйність багатоголосся: [В. Г. Дрозд] / Г. М. Гримич // Загадка творчого бунту. – К. : Український письменник, 1993. – С. 108 – 247. Кисельов, Й. Дикий Ангел та інші: [В. Дрозд ,,Леви на воротах"] / Й. Кисельов // З глибин життя. – К. : Радянський письменник, 1980. – С. 47-48. Логвиненко, М. Ескіз до портрета Володимира Дрозда / М. Логвиненко // До останнього патрона. – Х., 2003. – С. 376 –392. Логвиненко, О. ,,Якби у нас існував книжковий ринок, до мене стояли б черги видавців / О. Логвиненко // Дзвін тиші. – К. : Просвіта, 2003. – С. 110-122.

30

Калинець Ігор Миронович Народився в Ходорові (Львівська область). Поет і прозаїк, один із чільних представників так званої «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько - самвидавного руху в Україні. Живе і працює у Львові. Автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981 роком. Поетичну творчість Калинця, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев'ять книжок, написаних перед ув'язненням у 1972 р. (з них офіційно в УРСР опубліковано було лише першу — «Вогонь Купала»(1966), решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув'язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у самвидаві). Згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій Калинця — «Пробуджена муза» (Варшава, 1991) та «Невольнича муза» (Балтимор — Торонто, 1991). 1991 р. збірку вибраних поезій «Тринадцять алогій» видано було також в Україні. Один із найтонших дослідників поезії Калинця Данило Гусар Струк у передмові до «Невольничої музи» виокремлює «три головні течії» в його поезії: «оспівування культури, любовно - еротичне прагнення та суспільний протест».

31

Калинець Ігор Миронович

Висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій, надзвичайна формальна винахідливість притаманні І. Калинцю упродовж усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем. Саме з появою в українському літературному процесі Калинця почалися дискусії про необароко. Українське бароко й справді можна розглядати як одне із джерел Калинцевих інспірацій, іншим таким джерелом є, безперечно, творчість Б. - І. Антонича. Ще одна вельми цікава особливість: поет ніколи не писав окремих віршів, його метод полягав у творенні циклів, які своєю чергою переростали в книжки (свідчення «структуралістського» бачення світу). Творчість І. Калинця суттєво вплинула на багатьох українських поетів пізніших поколінь, виявившись дуже суголосною найновішим поетичним пошукам. Після повернення з ув'язнення та виселення 1981 р. І. Калинець, за його словами, цілком замовкає як поет (завершене явище) і стає «імпресаріо колишнього Ігоря Калинця». Тим часом пише й публікує казки для дітей (напр., «Дурні казки», 1998), готує перевидання власних поезій.

1994 р. журнал «Сучасність» опублікував його повість «Молімось зорям дальнім», написану ще 1972 р. під час перебування в слідчому ізоляторі львівської в'язниці.

32

Калинець Ігор Миронович Проте поза всякими сумнівами Ігор Калинець був і залишається передовсім поетом, творцем вельми індивідуального, легко впізнаваного (за всієї стилістичної різноманітності) і в той же час напрочуд цілісного світу.

Твори І. М. Калинця Верлібровий вирок / І. М. Калинець // Очима серця.

– Х.,1993. – С. 102. Верлібровий вирок: уривок; Пропонування: уривок; Звернення зі стін: цикл поезій; Підсумовуючи мовчання: цикл поезій / І. Калинець // Живиця: Хрестоматія укр. літ. ХХ ст.: у 2-х кн. Кн. 2. – К. : Твій інтер, 1998. – С.

502-512. Казки зі Львова / І. М. Калинець. – Львів : СПОЛОМ, 1999. – 224 с. Небилиці про кота і кицю / І. М. Калинець. – Львів :Аверс, 2005. – 16 с. Про дівчинку і квіти: казки / І. М. Калинець. – К. : Веселка, 1995. – 40 с. Слово триваюче: поезії / І. М. Калинець. – Х. : Фоліо, 1997. – 542 с.

Література про І. М. Калинця Конончук, Т. І. Ігор Калинець. Нар. 1939 р. / Т. І. Конончук // Живиця: Хрестоматія української літератури ХХ ст.: у 2-х кн. Кн. 2. – К. : Твій інтер, 1998. – С. 497-501.

33

Костенко Ліна Василівна Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930р. в містечку Ржищів на Київщині в родині вчителів. У 1936p. родина перебралася до Києва, де майбутня поетка закінчила середню школу. Ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про «балетну школу» замінованого поля, по якому доводилося ходити, і про перший — написаний в окопі — вірш. Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956р. Л. Костенко була однією з перших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х років. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетки, поставила її ім'я серед визначних майстрів української поезії. Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки», «Маруся Чурай», «Неповторність» стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її подальший розвиток.

34

Костенко Ліна Василівна

Творчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки й палкого темпераменту — не був позбавлений ускладнюючих моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетка, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим досьогодні твором — романом у віршах «Маруся Чурай», за який вона в 1987p. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. Перу поетки належать також збірка поезій «Сад нетанучих скульптур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987). Живе та працює Ліна Костенко в м. Києві.

Твори Л. В. Костенко Берестечко: історичний роман / Л. Костенко. – К. : Український письменник, 1999. – 157 с. Вибране / Л. Костенко. – К. : Дніпро, 1989. – 559 с. Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала: [лекція] / Л. Костенко. – К. : Видавничий дім ,,КМ Аcademia”, 1999. – 32 с. Коротко – як діагноз: вірші / Л. Костенко // Літературна Україна. – 1993. – 14 жовтня (№41). – С. 1-2. Мадонна перехресть: [поезії] / Л. Костенко. – К. : Либідь, 2012. – 112 с.

35

Костенко Ліна Василівна

Маруся Чурай: історичний роман у віршах / Л. Костенко. – К. : Веселка, 1990. – 159 с. Маруся Чурай: історичний роман у віршах / Л. Костенко // Українська література для школярів: хрестоматія в 2-х т. Т.2. – Донецьк : Сталкер, 1997. – С. 521-554. Неповторність: вірші, поеми / Л. Костенко. – К. : Молодь, 1980. – 224 с. [Поезія] / Л. Костенко // Живиця: Хрестоматія української літератури ХХ ст.: у 2-х кн. Кн. 2. – К. : Твій інтер, 1998. – С. 391-422. Річка Геракліта: [поезії] / Л. Костенко. – К. : Либідь, 2011. – 288 с. Сад нетанучих скульптур: вірші, поема – балада, драматичні поеми / Л. Костенко. – К. : Радянський письменник, 1987. – 207 с. ,,Я ніколи не звикну": [вірш] / Ліна Костенко // Теорія українського кохання / М. Томенко. – К., 2005. – С .102.

Література про Л. В. Костенко: Базилевський, В. Поезія як мислення / В. Базилевський // Дніпро. – 1990. - №3. – С. 106-116. Бойко, О. Нев'янучий сад поезій Ліни Костенко / О. Бойко // Дивослово. – 2010. - №8. – С. 16-20. Брюховецький, В. С. Ліна Костенко: нарис творчості / В. С. Брюховецький. – К. : Дніпро, 1990. – 262 с. Гордасевич, Г. Під галактик очима карими. Ліна Костенко / Г. Гордасевич // Силуети поетес. – К. : Радянський письменник, 1989. – С. 108–144.

36

Костенко Ліна Василівна

Жулинський, М. Лицарство духа. Тернова гілочка трагічної нації: [Л. Костенко] / М. Жулинський // Слово на сторожі нації. – К. : Український письменник, 2015. – С. 422–435. Забужко, Н. Я. Вивчення роману Ліни Костенко ,,Маруся Чурай” / Н. Я. Забужко // Українська мова і література в школі. – 1989. - №11. – С. 14-23. - №12. – С.

11-22. Загарія, М. П. На ,,Великому Святі Душі": [поезія Л. Костенко] / М. П. Загарія // Розкажіть онуку. – 2011. №11-12. – С. 9-11. Задорожна, Л. М. Костенко Ліна / Л. М. Задорожна // Живиця: Хрестоматія української літератури ХХ ст.: у 2-х кн. Кн. 2. – К. : Твій інтер, 1998. – С. 387-390. Ильницкий, М. Из чего вырастает неповторимость. Лина Костенко: [Маруся Чурай] / М. Ильницкий // От поколения к поколению. – М., 1984. – С. 80–109. Іванишин, П. Проза генія, або роман опору Ліни Костенко: [,,Записки українського самашедшого"] / П. Іванишин // Дивослово. – 2011. - №4. – С. 57-60. Казакова, В. О. Ліна Костенко. Поезія. Маруся Чурай: посібник для 11 класу / В. О. Казакова. – Х. : Веста : Видавництво ,,Ранок”, 2002. – 64 с. Костенко Л. Поезія. Маруся Чурай: Коротка біографія письменниці. Стислий переказ твору. Аналіз тексту. Тексти віршів. Зразки учнівських творів: посібник для 11 класу. – Х. : Ранок, 2002. – 64 с.

37

Костенко Ліна Василівна Котик, І. ,,Записки…" Ліни Костенко у двох ракурсах: суспільно – політичному та літературно – критичному / І . Котик // Критика прози: статті та есеї. – К. : Грані – Т, 2011. – С. 318-324. Кошарська, Г. Д. Творчість Ліни Костенко з погляду поетики експресивності / Г. Д. Косарська. – К. : Вид. дім ,,КМ Аcademia”, 1994. – 168 с. Крізь терни до зірок: [Великі імена України – Ліна Костенко] // Голос України. – 2007. – 8 грудня (№230). – С. 1213. Ліна Костенко (Нар.1930р.). [Вірші] / Л. Костенко // Усі твори за шкільною програмою у стислому викладі. Українська і зарубіжна література: 5-11 класи. – Донецьк, 2006. – С. 512-520. Махун, С. Ліна Костенко: ,, Поїдь туди, де вмерла Україна” / С. Махун // Дзеркало тижня. – 2005. – 12 листопада (№44). – С. 1, 20. Меншун, В. І. Неповторність / В. І. Меншун // Трибуна лектора. – 1989. - №3. – С. 34-37. Панченко, В. Є. ,, Народу гілочка тернова…”: диптих про поезію Ліни Костенко / В. Є. Панченко. – К. : Веселка, 2007. – 64 с. Панченко, В. Є. ,,Поразка – це наука ”: [про роман Ліни Костенко ,,Берестечко"] / В. Є. Панченко // Дивослово. – 2010. - №3. – С. 39–43. Під галактик очима карими: [штрихи до портрета Ліни Костенко] // Жовтень. – 1989. - №4. – С. 114-117. Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних: матеріали круглого столу 18 березня 2005 року. – К., 2005. – 38

Костенко Ліна Василівна Поліщук, Я. Малий апокаліпсис із помаранчем: [роман Л. Костенко ,,Записки українського самашедшого"] / Я. Поліщук // Дніпро. – 2011. -№3. – С. 152-157. Тарнашинська, Л. Високе небо Ліни Костенко / Л. Тарнашинська // Українки в історії / В. Борисенко. – К. : Либідь, 2004. – С. 32. Чумак, Т. ,,Вже почалось, мабуть, майбутнє…": [читацька конференція за творами Л. Костенко] / Т. Чумак // Дивослово. – 2011. - №7. – С. 10-17. Чумак, Т. Проблема вірності і зради у творах Ліни Костенко / Т. Чумак // Дивослово. – 2011. - №7. – С. 17. Югов, В. Через тернии – к звѐздам!...: [Ліна Костенко] / В. Югов // Литературные имена: кн. 3-я. – К., 2010. – С.

16-28. Яка доба – таке і полотно, або ,,Записки українського самашедшого" Ліни Костенко // Шо. – 2011. – март - апрель (№3-4). – С. 74-82. Зміст Шістдесятництво як культурний феномен Європи________________3-5 М. С. Вінграновський _______________________________________6-10 В. І. Голобородько _________________________________________11-12 Є. П. Гуцало ______________________________________________13-20 І. М. Дзюба _______________________________________________21-23 І. Ф. Драч ________________________________________________24-28 В. Г. Дрозд _______________________________________________29-30 І. М. Калинець ____________________________________________31-33 Л. В. Костенко ____________________________________________34-39

39

Літературу, яка Вас зацікавила, можна отримати в бібліотеці ім. К. Симонова Звертайтесь за адресою: Київ—125 вул. Курнатовського, 9 Телефон: (044)510-88-57 Бібліотека працює: з 10.00 до 19.00 год. Вихідний день: п'ятниця Останній день місяця: санітарний

E-mail:simonova9@i.ua http://dniprolib.com.ua

Бібліографічний список літератури підготувала провідний бібліограф Львова А.Л. Відповідальна за випуск Тян Т.Г.

40