Лауреати обласної премії імені Олександра Гіталова

З добром до людей

ЛАУРЕАТИ обласної премії До 75-рiччя Кiровоградської області

ім. О. В. Гіталова

Кiровоградська обласна рада м.Кіровоград 2014

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

До 75-рiччя Кiровоградської області

Книга розповідає про кращих працівників агропромислової галузі Кіровоградщини, які у 2006 – 2013 роках стали лауреатами обласної премії імені Олександра Гіталова. Упорядники книги висловлюють щиру вдячність колективам районних управлінь АПК та журналісту і письменнику Олександру Кердіваренку за неоціненну допомогу в підготовці видання.

© Studio 7, 2013

Шановний читачу!

Книга, яку ви відкрили, є однією з серії, присвяченої лауреатам премій, заснованих Кіровоградською обласною радою. Нагодою для створення цієї серії стала вагома подія – відзначення поважної ювілейної дати – 75-ї річниці утворення Кіровоградської області. Упродовж 15 років (із 1993-го по 2008-й) засновано вісім обласних премій у різних сферах: історико-краєзнавчій, агропромисловій, культурно-мистецькій, освітянській, літературній, журналістській, образотворчій, архітектурно-геральдичній та декоративно-прикладній. Із заснуванням премії незрівнянно більше активізувалася робота у цих галузях людської діяльності на теренах області, а широкому колу громадськості стали відомими імена людей, повсякденна праця і творчість яких усебічно розкривають неповторність нашого краю та непересічне значення його історичної місії — народжувати талановитих і працьовитих особистостей, утверджувати духовне багатство. Тож сердечно дякую нашим лауреатам за їхню подвижницьку працю, всім тим, хто долучився до створення книг цієї серії. Щиро сподіваюсь, що для вас, дорогий читачу, ця книга буде цікавою та корисною. Існує думка, що неможливо написати твір, який задовольнив би всіх читачів, та є упевненість: слово, що йде від серця, проникає в серце. І люди, які стали героями цієї книги, і люди, які її створили, прагнули саме цього: проникнути в серце і спонукати читача бути патріотом, любити рідний край, бути творцем його сьогодення і майбутнього.

Зі щирою повагою, голова Кіровоградської обласної ради

Микола Ковальчук

Зміст Вступне слово голови Кіровоградської ради М. М. Ковальчука ............................. 3 Біографія О.В. Гіталова ............................................................................................ 6 ПОЛОЖЕННЯ про обласну премію ім. О. В. Гіталова ........................................... 10

Лауреати премії 2006 року Володимир Іванович Іщенко ..................................................................................... 16 Тамара Павлівна Голімбієвська ................................................................................ 17

Лауреати премії 2007 року Сергій Євгенович Цьома ........................................................................................... 20 Раїса Петрівна Шевченко .......................................................................................... 20 Володимир Іванович Грушка ..................................................................................... 21

Лауреати премії 2008 року Юрій Володимирович Піддубний .............................................................................. 24 Тетяна Михайлівна Таровик ...................................................................................... 25 Юрій Миколайович Крутько ....................................................................................... 25

Лауреати премії 2009 року Олександр Костянтинович Фесянов ......................................................................... 30 Анатолій Васильович Болюк ..................................................................................... 30

Лауреати премії 2010 року Олександр Григорович Прилуцький ......................................................................... 34 Сергій Борисович Омельяненко ............................................................................... 35

Лауреати премії 2011 року Василь Миколайович Дільман .................................................................................. 40 Віктор Іванович Кузьменко ........................................................................................ 40

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Лауреати премії 2012 року Віктор Миколайович Слівченко ................................................................................. 44 Володимир Вікторович Савранчук ........................................................................... 44

Лауреати премії 2013 року Олександр Вікторович Горбенко .............................................................................. 50 Михайло Михайлович Сулима .................................................................................. 50

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

5

Олександр Васильович

Гіталов (1915 — 1994)

Це дороге нашому народові ім’я підтверджує незаперечну істину: на світі немає нічого вічного – вічна лише пам’ять. Його немає вже серед нас, а він із нами – живе в нашій пам’яті, будить у серцях щирі почуття і думки. У нього особливе місце серед геніїв і героїв нашого народу: він не лишив по собі ні вражаючих мистецьких творів, ні світового значення відкриттів чи винаходів, ні військових подвигів чи казкових матеріальних багатств. Він був простим хліборобом із мозолистими руками і мудрим добрим серцем. Він був великий трудівник, який знав, що перш за все народові потрібен хліб. Хліб – як джерело життя й одвічна духовна святиня. І він свого часу показав усій планеті, що Україна – воістину світова житниця, на її землі трудяться великі майстри хліборобської справи. Олександр Васильович Гіталов народився 27 травня 1915 року в селі Татарове (перейменоване на Комишувате) і жив у ньому все своє життя, крім чотирьох років, проведених на фронті. Нелегким було у хлопця дитинство. У сім років осиротів – помер батько, учасник громадянської війни, поранений у бою. Сашко восьмирічним мусив наймитувати у заможних хазяїв. Два роки пас худобу місцевого СОЗу (Спілка обробітку землі). Тринадцятирічним у цій спілці він уперше сів за кермо трактора, а через рік уже вправно водив машину. Спочатку це був американський «Фордзон», а незабаром з’явився у колгоспі вже наш, український трактор ХТЗ. У 1936 році Олександра призначили бригадиром тракторної бригади. На цій скромній посаді він працював до останніх своїх днів. На ній сповна розкрилися його чудові організаторські здібності й високий професіоналізм. Це була та справа, що стала його покликанням, якому він не зрадив, хоч йому пропонували вищі посади. Розлучався він із бригадою надовго лише один раз, коли прийшла війна. Хоча як механізатора його не брали на фронт – була така вказівка. Та Гіталов сам попросився, вважаючи, що це його обов’язок – захищати Вітчизну. Він служив у авіаційній частині – готував літаки до бойових польотів, – зарекомендувавши себе талановитим механіком. По війні його хотіли залишити у частині, та Гіталов відмовився – його кликали поле, село. Там він, вважав, потрібніший. Звільнене село було майже вщент спалене. Ворог, відступаючи, забрав худобу, техніку, та й чоловіків бракувало. Не всі повернулися з

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

фронтів. Тож робота в полі лягла на плечі жінок, стариків і дітей. З поверненням Гіталова у село пов’язана дивна і загадкова подія, яка переросла в легенду. Надворі вже сутеніло, коли одного осіннього дня 1945 року демобілізований воїн зійшов із потяга на залізничній станції та з речовим мішком за плечима подався до свого села. Йшов де сякоютакою дорогою, а де – навпростець, щоб швидше дістатися додому. Несподівано помітив у темряві якийсь невиразний силует, звернув до нього. Підійшов – і зрадів, і здивувався: то був трактор, ХТЗик, простяг руки як до дорогого вірного друга, за яким дуже скучав чотири роки, торкнувся – метал ще теплий. Значить, недавно на ньому хтось працював, орав. Гіталов оглянув трактор і знайшов причину, через яку той зупинився, швидко усунув її, і, хвилюючись, сів за кермо, повів машину в степ. Усю ніч за селом гудів трактор. Під ранок, коли почало сіріти, зоравши все поле, воїн вивів трактор на пригірок, витер із нього пилюку і поспішив додому. Яке ж то було здивування у тракториста, який залишив у степу заглухлий трактор (це був юний хлопчина Віктор Андріяш), коли вранці прибіг до нього і побачив чорне зоране поле, а від трактора йшло тепло. Ця дивина облетіла село, і люди, яким у ту ніч чулося гудіння трактора, розгадали загадку по-своєму: нібито всю ніч працювали на тракторі трактористи Іван Майданник і Костянтин Войцехівський, які на фронті згоріли в танку. Це вони встали з братської могили, зорали поле і лягли в неї знову. Коли цю легенду розповіли Гіталову, він тільки загадково посміхнувся: нехай і так пам’ятають люди своїх односельців. Життя Гіталова справді схоже на легенду – про великого трударя, добротворця, звичайну і красиву душею людину. У житті потрібні герої, особливо такі, яким був Гіталов. Він був увесь від рідної землі, від свого народу – як наочний прояв його духу, мудрості, простоти, щирості, трудовитості, безкорисливості. Він став тією постаттю, якою можна було тоді й зараз на увесь світ представляти нашу велику країну, великий народ і пишатися: ось які у нас люди! Легенда про орачів-танкістів надавала наснаги: якщо вже мертві піднялися на подолання трагічних наслідків війни, то живим тим більше слід напружити сили. Нелегкі були повоєнні роки. Село в розрусі, поля потопають у бур’янах. Тягла ніякого, крім уцілілих дивом корів, та й то – одна на п’ять дворів. Та

й дужих чоловічих рук нестача – багато люду не повернулося з фронтів. Увесь цей тягар Гіталов відчув на собі. А ще усвідомив свій обов’язок: докласти всіх зусиль на подолання повоєнної скрути. До нього потягнулися люди – за порадою, підтримкою. Наступного дня після повернення додому його призначили бригадиром тракторної бригади в рідному селі. А в бригаді – лише два тракторці ХТЗ. Третій трактористи склали з решток розбитої німецької техніки. Вже наступного – неврожайного – року всі поля колгоспу були освоєні, а в 1947 році вони віддячили небувалим врожаєм. Про досягнення бригади Гіталова заговорила вся країна. Авторитет бригадира зростав із такою ж швидкістю, як трудові досягнення його бригади. У 1948 році йому присвоїли високе звання Героя Соціалістичної Праці. А через десять років – у 1958-му – він став Героєм удруге. Його обрали депутатом Верховної Ради СРСР, членом її Президії, членом ЦК Компартії України. Тепер йому доводилося поєднувати виробничу діяльність із державною, громадською роботою. Він устигав скрізь, слава його росла. Постать Гіталова викликала інтерес і за межами країни. Відомий американський фермер Гарст запросив його до себе на вирощування кукурудзи. Там українець вразив фермера і його працівників не лише майстерною роботою, а й досконалим знанням техніки, і вони його назвали радянським інженером. Та й не тільки цим здивував він американців. Відомий такий випадок під час праці Гіталова в США. Першого ж дня роботи у Гарста між його механізаторами і Гіталовим виникло негласне змагання. Американці були впевнені у своїй перевазі, але невдовзі побачили, що гість випереджає їх, та геть скисли, коли в одного з них раптом заглух трактор. Тепер про перемогу нічого й думати. Однак Гіталов, помітивши зупинку американця, підбіг до нього, чим дуже здивував суперників, адже у них не в правилах допомагати тому, хто відстав. Гіталов же швидко встановив причину зупинки і усунув поломку. Це теж вразило американців, бо в них механізатор вміє лише кермувати. Ремонтувати – то справа інженера. Як талановитий механізатор, інженер високих врожаїв Гіталов побував на Кубі, у Франції, Бельгії, Чехословаччині, Болгарії, інших країнах і майже у всіх колишніх республіках Союзу. За сотні й тисячі кілометрів у Комишувате в тракторну бригаду Гіталова приїздили численні делегації з усіх кінців СРСР. За наукою, досвідом, напутнім словом. Не лише в області, а й у всій країні множилися ряди його послідовників, багато з них стали прославленими механізаторами-гіталовцями, Героями Соціалістичної Праці. Серед них – і Віктор Андріяш, той хлопчина (згодом теж бригадир тракторної бригади в сусідньому селі), трактор якого, повертаючись із фронту додому, Гіталов відремонтував у полі. Сьогодні можна впевнено сказати, що Гіталов – це ціла епоха

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

переведення сільського господарства на промислові рейки. Він був ініціатором і палким поборником комплексної механізації сільськогосподарського виробництва – вирощування врожаю без затрат ручної праці, яка в основному діставалася тоді жінкам. Його тракторна бригада стала лабораторією і полігоном, де випробовувалися новітні технології вирощування культур, нова техніка – трактори, комбайни, причіпні машини. Гіталов прискіпливо ставився до того, як нова техніка забезпечує зручні умови праці механізаторові. Взагалі головним у його роботі була турбота про людей. Олександр Васильович Гіталов мудро, по-батьківськи піклувався про підготовку достойної хліборобської зміни. Він прагнув передати юному поколінню у спадок не лише дбайливо доглянуту землю, а й любов і повагу до неї, бажання і вміння з радістю трудитися на ній. Свого часу він різко відреагував на слова про те, що треба вчити дітей бути хліборобами, механізаторами. Не треба, заперечив Гіталов, потрібно створити ситуацію, умови, за яких вони самі хотіли б учитися, не могли не вчитися на хліборобів, любили цю справу. І він доклав багато зусиль, щоб створити таку ситуацію в селах і перш за все у своєму рідному Комишуватому. Воно стало зразковим, щасливим, заможним, знаменитим селом. Селом, яким не можна було не пишатися. Гіталов особливо опікувався справами школи, шкільної виробничої бригади, яка славилася тоді на всю країну. Члени бригади називали себе юними гіталовцями і дорожили цим званням. У 60-ті роки минулого століття в тракторній бригаді Гіталова вперше влаштували трудове свято – День орача. Воно поширилося по всій країні – його проводили в районах, областях, республіках, були і всесоюзні Дні орача. Гіталов був президентом Клубу механізаторів СРСР. Високо цінуючи працю хлібороба, Гіталов усім серцем уболівав за шанобливе ставлення до головного результату його праці – до хліба насущного. Як заповіт прийдешнім поколінням залишилася його «Дума про хліб» (під такою назвою у пресі з’явилася його стаття). Хоч тоді хліб був найдешевшим продуктом, та Гіталов вважав його найголовнішим і найдорожчим у житті людини, святим. Багатьма моральними аспектами його «Дума» актуальна і нині. Гадається, сьогодні Гіталова обурив би зиск на дорожнечі хліба, не менше, ніж колись гра дітей у футбол булками. Неповагою до хліба Гіталов вважав би те, що для багатьох людей ціна хлібних виробів просто непосильна. Гіталов лишається взірцем того, як, обіймаючи маленьку посаду, можна бути Великою Людиною. І велич його полягає в тому, що він умів, як ніхто, творити добро. А ключем, що відкривав йому великі можливості для добротворення, були його слава, воістину всенародний авторитет. Йому не могли відмовити союзні, республіканські міністри, керівники відомств, бо знали, що Гіталов не про себе клопочеться, а про державні, народні інтереси. Авторитет Гіталова добре прислужився соціально-економічному розвитку Кіровоградської області. Ось тільки дещо з того, що з’явилося завдяки сприянню Гіталова у Новоукраїнці: комбікормовий

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

9

і круп’яний заводи на комбінаті хлібопродуктів, ремонтна майстерня райсільгосптехніки, приміщення залізничного вокзалу, міжрайонна друкарня, лікарня, три дитячих садки, дві школи, профтехучилище, клуб цукрового заводу, чотири мости, Палац культури. А його рідне Комишувате фактично перетворилося на селище міського типу: в ньому споруджені багатоповерхові будинки, Будинок побуту, універмаг, готель, музей Трудової слави та багато інших об’єктів соціального призначення. У цьому плані Гіталова добре характеризує і такий випадок. Постало питання будівництва нового приміщення школи в Комишуватому, бо старе вже стало затісним. На будівництво передбачалося близько 450 тисяч карбованців – на той час немала сума. Та виникла проблема: що робити зі старим, ще добротним приміщенням школи? Олександр Васильович запропонував: треба зробити добудову до споруди – це обійдеться вдвічі дешевше, а вивільнені кошти можна використати для будівництва школи в якомусь іншому селі. Так і вчинили. Непросто навіть лише перерахувати все те нове, гарне, корисне, що з’явилося на нашій землі – на полях і в селах – завдяки Гіталову, його мудрості, доброті, невсипущості. Але ще більше доброти своєї уклав він у душі людей, які його оточували, з якими він жив, працював. Вони горнулися до нього, як діти до батька. У нього був особливий талант любити людей. Скільком він допоміг знайти свою стежку в житті, звести будинок, вирішити складну житейську проблему, скількох захистив від несправедливості, підтримав у біді! Цей великий доброчинець любив життя і бачив його сенс у безкорисливому служінні людям, країні, народу. Він жив і помер у простій селянській хаті, хоча мав можливість спорудити собі гідне його заслуг і авторитету житло. Та він цінував і надбав інше багатство – любов, повагу і вдячність людей за щиру турботу про них. Українське село... Сьогодні воно у катастрофічному становищі. Тож, як ніколи, гостро стоїть питання його збереження – глибинного коріння народу, джерела духовності, моралі, мови. Відтворити, відновити село сповна вже неможливо. Та все ж на основі того, що було досягнуто, що залишилося в нашій пам’яті, традиціях, ментальності, генах народу, його ядра – селянства, спираючись на непідвладний забуттю авторитет народних звитяжців, серед яких – дорогий нашій пам’яті Олександр Гіталов, треба і можна звести високу квітучу українську цивілізацію. І добре, що за підтримки органів влади в області розгортається рух за впровадження в життя гіталовських цінностей. Першим обнадійливим кроком у цьому плані стало заснування обласної премії імені Олександра Гіталова. Сьогодні з радістю можна констатувати: є в нашій області люди, які бережуть пам’ять про великого хлібороба і доброчинця, йдуть його дорогою, відновлюють село, турбуються про добробут селян. Це і керівники сільськогосподарських підприємств, і прості механізатори. Що таких людей у нас немало, свідчить зростаюча кількість учасників у конкурсі за звання лауреата обласної премії імені Олександра Васильовича Гіталова – Двічі Героя Соціалістичної Праці. Ними вже стали вісімнадцять найдостойніших. Про них і розповість ця книга.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Таким він був… (спогади сучасників)

Я вперше зустрілася з Олександром Васильовичем у червні 1962 року на республіканському зльоті учнівських виробничих бригад, який проводився на базі тракторної бригади О. В. Гіталова, і не могла відвести від нього погляду протягом усього дня. Його очі світилися добром і радістю. Він ніби хотів обняти всіх дітей і сказати: «Любі мої, лише праця і любов до матінки-землі зробить вас Людьми. Тож ростіть такими!» З тих пір наша співпраця з Олександром Васильовичем з питань освіти і культури продовжувалася до кінця його життя. Любов до свого краю, до народу, прагнення передати кращі традиції підростаючому поколінню, зберігати, вивчати і творити історію свого села – прекрасної столиці хліборобського краю – все це привело його до ідеї створення в селі музею Трудової слави.

Є. М. Чабаненко

Одного разу я прийшов на нічну зміну, а трактор у напарника поламався. Почали ми його лагодити. Під’їхав Олександр Васильович, подивився, що й до чого, та й каже: «Ти, Ваню, ремонтуй, а я відвезу Миколу додому. Він зміну відпрацював, нехай відпочине. А я повернуся – відремонтуємо». Так і зробив… Пропрацював я з Олександром Васильовичем тридцять років. Його і зараз відчуваю поруч, і це дає мені сили. Запам’ятав я його слова на все життя: «Легко, Ваню, тому допомогти, хто хоче нести. А як допомогти тому, хто нести не хоче?» Ці слова я часто повторюю молодим.

I. I. Поліщук Цінував Олександр Васильович у людях порядність, добросовісне ставлення до будь-якої роботи, прислухався до думок інших. Для нього людина, яка трудиться в полі чи на фермі, була понад усе, то й робив для неї, що було в його силах: намагався поліпшити як умови праці, так і соціально-побутове становище. Його бажанням було, щоб, прийшовши додому, механізатор чи доярка не мали турбот із холодною та гарячою водою, щоб голова не боліла, де придбати той чи інший товар, щоб у будинках були газ і тепло.

В. М. Антоненко

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

11

КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА РАДА

ДВАДЦЯТЬ ПЕРША СЕСІЯ ЧЕТВЕРТОГО СКЛИКАННЯ РІШЕННЯ від 15 квітня 2005 року № 399 м. Кіровоград Про відзначення 90-річчя з дня народження Гіталова О. В. – двічі Героя Соціалістичної Праці

Враховуючи великий внесок Олександра Васильовича Гіталова – уславленого механізатора України у підняття престижу праці хлібороба, виховання підростаючого покоління, утвердження дбайливого ставлення до землі, а також численні пропозиції громадян області, обласна рада ВИРІШИЛА: 1. Утворити організаційний комітет із проведення урочистостей із відзначення 90-річчя з дня народження Гіталова О. В. у складі, згідно з додатком 1.

2. Доручити організаційному комітету підготувати план заходів щодо відзначення 90-річчя з дня народження Гіталова О. В. та подати його для затвердження у визначеному порядку.

3. Обласній державній адміністрації при внесенні змін до обласного бюджету на 2005 рік передбачити виділення Комишуватській сільській раді Новоукраїнського району цільової субвенції у розмірі 50 тисяч гривень для підготовки і проведення урочистостей з відзначення 90-річчя з дня народження Гіталова О. В.

4. З метою відзначення кращих працівників агропромислової галузі області заснувати обласну премію імені Олександра Васильовича Гіталова – двічі Героя Соціалістичної Праці.

5. Затвердити Положення про обласну премію імені Олександра Васильовича Гіталова – двічі Героя Соціалістичної Праці – та склад журі обласної премії імені Олександра Васильовича Гіталова – двічі Героя Соціалістичної Праці, – згідно з додатками 2, 3.

6. Обласній раді звернутися до Верховної Ради України з пропозицією про відзначення 90-річчя з дня народження Гіталова О. В. – двічі Героя Соціалістичної Праці на загальнодержавному рівні.

7. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань агропромислового комплексу та земельних відносин.

Голова обласної ради

До 75-рiччя Кiровоградської області

В.Сибірцев

| 2014

ЗАТВЕРДЖЕНО рішенням обласної ради від 15 квітня 2005 року № 399 (із змінами відповідно до рішень обласної ради від 24 листопада 2006 року № 111, від 19 березня 2009 року № 650, 24 жовтня 2008 року № 574, від 18 грудня 2009 року № 827, від 17 лютого 2012 року № 277)

ПОЛОЖЕННЯ про обласну премію імені Олександра Васильовича Гіталова – двічі Героя Соціалістичної Праці 1. Обласна премія імені Олександра Васильовича Гіталова – двічі Героя Соціалістичної Праці (далі – Премія) засновується обласною радою.

2. Премія є відзнакою, якою нагороджуються працівники агропромислової галузі області, за вагомий внесок у підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, впровадження сучасних технологій у процес сільськогосподарського виробництва тощо.

3. Премія встановлюється у двох номінаціях: • кращий механізатор; • кращий керівник агроформування.

4. Премія є персональною.

5. Забезпечення дотримання вимог щодо висунення та присудження Премії здійснює журі обласної премії імені Олександра Васильовича Гіталова – двічі Героя Соціалістичної Праці (далі – журі), що є колегіальним органом.

6. Головою журі є голова обласної ради. Персональний склад журі затверджується обласною радою строком на період повноважень ради. У межах цього терміну зміни до складу журі вносяться відповідно до розпорядження голови обласної ради, але не більше ніж дві особи на рік. Засідання журі веде голова журі або його заступник. Засідання журі є правомочним за умови присутності на засіданні двох третин від його загального складу. Рішення журі приймається простою більшістю голосів членів журі, присутніх на засіданні. Члени журі виконують обов’язки на громадських засадах. Адреса журі: Кіровоградська обласна рада, площа Кірова, 1, м. Кіровоград, 25022.

7. Журі щороку до 1 березня оголошує конкурс та його умови на здобуття Премії за підсумками роботи попереднього року. Висування кандидатів на отримання обласної премії імені Олександра Васильовича Гіталова – двічі Героя Соціалістичної Праці – здійснюється трудовими колективами, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями і триває до 31 березня включно. Висування претендентів відбувається гласно. У матеріалах на номінацію «Кращий механізатор» обласної Премії зазначати номенклатурний склад сільськогосподарських машин (знарядь), закріплений за номінантом, обсяг виконання тракторних робіт у перерахунку на умовні еталонні гектари, нормовані та фактичні витрати пального; на номінацію «Кращий керівник агроформування» зазначати площу сільськогосподарських угідь, урожайність основних культур за останні три роки, наявність тваринництва та чисельність поголів’я. Журі шляхом обговорення і відкритого голосування до 15 травня визначає переможців. Претенденти, які отримали більше половини голосів членів журі, визнаються переможцями у відповідних номінаціях. Рішення журі разом із протоколом голосування подається голові обласної ради для затвердження. До 20 травня голова обласної ради видає розпорядження про затвердження рішення журі про присудження Премії.

8. Щорічно, до дня народження О. В. Гіталова (27 травня), переможцям присвоюються звання «Лауреат обласної премії імені Олександра Васильовича Гіталова», вручаються дипломи встановленого зразка, нагрудний знак лауреата обласної Премії, почесні відзнаки обласної ради і обласної державної адміністрації – скульптура «Степовий орел» та грошова частина Премії. Премію вручають голова обласної ради – голова журі Премії або заступник голови журі.

9. Грошова частина Премії встановлюється у розмірі 3529 гривень 50 копійок у кожній із двох номінацій та виплачується за рахунок коштів обласного бюджету, передбачених на фінансування головного управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації.

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

Зміни у порядку присудження премії Зміна номінацій Відповідно до пункту 3 Положення про обласну премію імені Олександра Васильовича Гіталова – двічі Героя Соціалістичної Праці, затвердженого рішенням Кіровоградської обласної ради від 15 квітня 2005 року №399, премія спочатку присуджувалася у трьох номінаціях: «Кращий тракторист»; «Краща трактористка»; «Кращий керівник агроформування». Однак у 2006, 2009, 2010 та 2011 роках жодної кандидатури на звання лауреата в номінації «Краща трактористка» не було. Тоді, згідно з пунктом 1.1 рішення обласної ради від 17 лютого 2012 року №277, номінації «Кращий тракторист» і «Краща трактористка» скасовано. Натомість запроваджено номінацію «Кращий механізатор».

Введення вимог до порядку подання матеріалів на конкурс Рішенням обласної ради від 19 березня 2009 року № 650 визначено, яку інформацію необхідно подавати у матеріалах на конкурс, а саме: • на номінацію «Кращий механізатор»: зазначати номенклатурний склад сільськогосподарських машин (знарядь), закріплений за номінантом, обсяг виконання тракторних робіт у перерахунку на умовні еталонні гектари, нормовані та фактичні витрати пального; • на номінацію «Кращий керівник агроформування»: зазначати площу сільськогосподарських угідь, урожайність основних культур за останні три роки, наявність тваринництва та чисельність поголів’я.

Зміна розміру грошової частини премії Відповідно до пункту 3 Положення про обласну премію імені Олександра Васильовича Гіталова – двічі Героя Соціалістичної Праці, затвердженого рішенням Кіровоградської обласної ради від 15 квітня 2005 року № 399, грошова частина премії спочатку була встановлена у розмірі 1150 гривень у кожній із номінацій. Пунктом 1 рішення обласної ради від 24 листопада 2006 року №111 розмір грошової частини премії збільшено до 1176 гривень 48 копійок. Відповідно до пункту 7 рішення обласної ради від 24 жовтня 2008 року №574, ця сума зросла до 3529 гривень 50 копійок.

|

13

Лауреати премії 2006 року

Скульптура “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Володимир Іванович

Іщенко

Народився 21 січня 1945 року у селі Осикувате Олексіївської сільради Кіровоградського району. Після школи розпочав свою трудову діяльність у місцевому колгоспі імені Горького. Спеціальність обрав собі хліборобську – став трактористом, а точніше – механізатором широкого профілю, демонструє висококласну роботу і на тракторі, і на комбайні. Володимир Іщенко має середню технічну освіту – закінчив Кіровоградський технікум механізації сільського господарства. Займав і керівну посаду – кілька років працював бригадиром тракторної бригади колгоспу імені Горького. Роки минали, часи змінювалися, та земля однаково потребує вмілих, роботящих рук – таких, як у Володимира Івановича Іщенка. Не стало в селі колгоспу, і механізатор десять років – із 1996-го по 2006-й – працював трактористом закритого акціонерного сільськогосподарського товариства «Олексіївське» Кіровоградського району. А з 2006-го ось уже сім років працює трактористом у фермерському господарстві «Ольвія – М 2005» і комбайнером – у фермерському господарстві «Віртус» Кіровоградського району. Завжди, на всіх роботах, Володимир Іванович працює старанно і високопрофесійно. У рідному селі, у господарствах, де він трудився і зараз трудиться, механізатор зажив доброї слави. Досягнутими виробничими показниками виходить на перші місця у районі. Шанують його і за увагу до молодих трудівників, готовність допомогти. У рідному селі й у районі вважають, що Володимир Іванович Іщенко зробив вагомий внесок у розвиток сільськогосподарського виробництва. Його досягнення відзначалися грамотами і дипломами господарства та районної державної адміністрації. І, звичайно, не випадково Володимир Іванович 2006 року став лауреатом обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова у номінації «Кращий механізатор».

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Тамара Павлівна

Голімбієвська

Народилася 5 лютого 1963 року в селі Троянка Голованівського району Кіровоградської області. У 1985 році закінчила Рівненський державний інститут культури за спеціальністю бібліотекознавство. Цього ж року розпочала трудову діяльність за обраним фахом – бібліотекарем центральної міської лікарні в місті Чернівцях. З 1986 по 1991 рік працювала вихователем дитячого садка колгоспу імені Шевченка в Голованівську. З 1991 по 1992 рік вона – методист Голованівського районного Будинку культури. Наступні сім років Тамара Павлівна виконувала обов’язки директора центру бібліотечної системи відділу культури Голованівської райдержадміністрації, а з 1999 по 2004 рік завідувала відділом культури райдержадміністрації. З 2004 року – на посаді генерального директора ТОВ АПК «Розкішна» в селі Новосілка Голованівського району. В обробітку господарства – 16150 га сільськогосподарських земель Голованівського та Вільшанського районів. ТОВ АПК «Розкішна» спеціалізується переважно на вирощуванні озимого ріпаку, соняшнику, озимих та ярих зернових культур. Для цього активно використовуються інтенсивні технології, нульовий обробіток ґрунту. Всі роботи виконуються новітньою високоефективною технікою. Господарство також має власну переробну галузь, яка виробляє борошно, крупи, олію. Розширення площ посіву ріпаку викликає потребу переробки цієї культури на біопаливо, і це планується реалізувати. ТОВ АПК «Розкішна» нарощує темпи розвитку тваринницької галузі. Тамара Павлівна Голімбієвська першою з керівників сільгосппідприємств області нагороджена обласною премією імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова в номінації «Кращий керівник агроформування» (2006 рік). Загалом же у неї – немалий список відзнак за плідну працю: Почесна грамота облдержадміністрації та обласної ради (2008), Подяка Державного аграрного Фонду України (2008), Подяка Голованівської райдержадміністрації та районної ради (2009), Почесна грамота Голованівської райдержадміністрації та районної ради (2010), Грамота Вільшанської райдержадміністрації (2010), Грамота Кіровоградської обласної ради сільгосппідприємств (2013), Почесна грамота Федерації роботодавців України (2013).

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

17

Лауреати премії 2007 року

Скульптура “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Сергій Євгенович

Цьома

Народився 2 січня 1956 року в селі Благодатне Новоукраїнського району Кіровоградської області. Навчався в Комишуватській середній школі Новоукраїнського району, де й отримав права трактористамашиніста. 1978 року, після військової служби, ці права привели його в тракторну бригаду Олександра Васильовича Гіталова тодішнього колгоспу ім. ХХ з’їзду КПРС. Працював тут на різних типах тракторів, комбайнів та іншій сільськогосподарській техніці. Тракторист-машиніст І класу, набувши справжнього гіталовського гарту, високопродуктивно використовував техніку. Трактор чи інша сільськогосподарська машина відпрацьовувала в нього 120-130 відсотків амортизаційного строку. Йому доручали виконувати найбільш вимогливі щодо агротехніки роботи – посів, догляд культур, збирання врожаю. За результатами збирання ранніх зернових та зернобобових культур Сергій Цьома щороку входив у число кращих комбайнерів. Сергія Євгеновича шанують як принципового, ініціативного, вимогливого до себе та колег спеціаліста, за готовність допомогти кожному в складній ситуації. Зарекомендував він себе як чуйний наставник молоді. Заслуженим авторитетом і повагою користується Сергій Євгенович і як добрий сім’янин. Не перелічити всіх нагород, якими відзначені трудові заслуги знатного механізатора. Це нагороди державного, обласного, районного рівня і господарства, в якому трудився. У 1984 році Сергій Євгенович нагороджений медаллю «За трудову доблесть». У 2005 році Верховна Рада України за особливі заслуги перед державою нагородила механізатора Почесною грамотою. Цього ж року він став лауреатом районної премії імені О. В. Гіталова. У 2007 році як переможець у номінації «Кращий тракторист» Сергій Євгенович Цьома отримав диплом лауреата обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова. Сьогодні Сергій Євгенович вже на заслуженому відпочинку, та часто навідується до рідної тракторної бригади, і йому раді там, бо потрібні його досвід, допомога, добра порада, особливо молодим механізаторам.

Раїса Петрівна

Шевченко

Народилася 7 липня 1949 року в селі Коземське Оленінського району Калінінградської області Російської Федерації. Освіта – середня. У 1976 році здобула професію тракториста. З 1969 по 1976 рік працювала робітницею відділку «Степове» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції у селі Степове Кіровоградського району. З 1976 по 2011 рік трудилася за отриманою на курсах професією трактористамашиніста у тому ж відділку дослідної станції, яку 2005 року реорганізували

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

на Кіровоградський інститут агропромислового виробництва. За Раїсою Петрівною був закріплений трактор ЮМЗ-6Л, який вона доглядала і берегла та на якому працювала багато років, виконуючи різні види робіт. Щороку засівала понад 400 га зернових і технічних культур, підживлювала посіви, провадила міжрядний обробіток, брала участь у снігозатриманні, привозила солому тощо. Досягнувши пенсійного віку, Раїса Петрівна продовжує трудитися: з 2011 року й понині вона – охоронник у відділку «Степове». За сумлінну працю трактористка нагороджувалася грамотами Кіровоградської районної державної адміністрації та головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації. У 2007 році невтомна трудівниця стала лауреатом обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова в номінації «Краща трактористка».

Володимир Іванович

Грушка

Народився 22 січня 1955 року в селі Байдакове Онуфріївського району Кіровоградської області. Після закінчення середньої школи в 1972 році працював учнем токаря, а з 1984-го – наладчиком токарних автоматів і напівавтоматів на Світловодському радіозаводі. В 1987 році закінчив Світловодський технікум радіоелектронного приладобудування за спеціальністю «Обробка металів різанням». З березня 1993 року і по теперішній час є головою створеного ним у селі Подорожнє Світловодського району селянсько-фермерського господарства «Гвіса». Фермеру віддали в оренду земельні паї жителі сіл Подорожнє, Велика Андрусівка, Захарівка – загалом 3311 га. Як керівник господарства проявив себе досвідченим спеціалістом, ініціативним, дбайливим організатором сільськогосподарського виробництва. Очолюваний ним трудовий колектив із року в рік успішно, своєчасно і якісно виконує увесь комплекс сільськогосподарських робіт і досягає вагомих результатів. У виробничий процес постійно впроваджуються передовий досвід, нові технології, ефективні форми організації праці. Керівник дбає про зміцнення матеріально-технічної бази господарства високопродуктивною технікою – тракторами, комбайнами, іншими машинами. Володимир Іванович Грушка бере активну участь у громадському житті, у 2011 році нагороджений ювілейною медаллю «20 років незалежності України». У 2007 році визнаний переможцем у номінації «Кращий керівник агроформування» в конкурсі на звання лауреата обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова.

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

| 21

Лауреати премії 2008 року

Скульптура “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Юрій Володимирович

Піддубний

Народився 20 квітня 1961 року в селі Кам’янече Новоархангельського району Кіровоградської області. Закінчивши у 1978 році Кам’янецьку середню школу, він на курсах в автошколі здобув спеціальність водія. Після дворічної військової служби в 1982 році розпочав свою трудову діяльність трактористом у колгоспі імені Калініна, що в рідному селі, і працював там до 2000 року. Як тракторист зарекомендував себе висококваліфікованим спеціалістом, старанним трудівником, відданим хліборобській справі. За час роботи в цьому господарстві не раз відзначався грамотами, подяками правління колгоспу, районної та обласної рад. Нагороджений бронзовою медаллю «За досягнуті успіхи в розвитку народного господарства СРСР». У 1985 році як ланковий із вирощування кукурудзи і соняшнику в цьому колгоспі молодий тракторист нагороджений дипломом лауреата премії Ленінського комсомолу та трактором ЮМЗ-6Л. Про високі трудові здобутки Юрія Піддубного свідчать нагородження його орденом «Знак Пошани» та іменним автомобілем «Москвич-412» на ВДНГ СРСР. Портрет Юрія Володимировича нерідко виставлявся на дошках пошани серед передовиків сільськогосподарського виробництва району та області. Із січня 2000 по травень 2010 року Юрій Піддубний працював трактористом Кам’янецького відділку агрофірми «Авангард ЛТД», а з червня 2010 року він – тракторист ФГ «Крамар В. Л.» За цей період механізатор неодноразово нагороджувався грамотами та подяками агрофірми «Авангард ЛТД». А в 2010 році дирекція агрофірми нагородила його автомобілем ВАЗ-2115. Серед багатьох відзнак за трудову доблесть особливо хвилюючою для Юрія Володимировича є нагорода, отримана за підсумками роботи 2007 року – диплом

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

лауреата обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова в номінації «Кращий тракторист».

Тетяна Михайлівна

Таровик

Народилася 30 вересня 1962 року в селі Старовірівка Нововодолазького району Харківської області. Трудовий шлях розпочала в 1981 році після закінчення Кіровоградського технікуму радянської торгівлі – кухарем Новоукраїнського районного об’єднання громадського харчування. Однак ця професія не задовольняла її, і вона знайшла для себе справу, в якій могла б повніше проявити свої здібності й сили та бути кориснішою для суспільства. Відважившись на такий крок, вона з вересня 1985 по березень 1986 року навчалася в Новоукраїнському СПТУ. Здобувши професію тракториста-машиніста, почала працювати за новим фахом у колгоспі «Нива», а потім – у ТОВ «Нива-Н». З 2010 року і по сьогодні працює бригадиром рільничої бригади №3 ТОВ «Нива-Н». Як механізатор Тетяна Таровик працювала на різних типах тракторів, комбайнів, іншої сільськогосподарської техніки. Тракторист-машиніст І класу, вона виконувала найбільш складні й вимогливі щодо якості роботи – сівбу, догляд за посівами, збирання зернових і технічних культур. На своєму тракторі МТЗ-82 Тетяна Михайлівна щорічно забезпечувала на 10-15 відсотків вищий виробіток, ніж у середньому по господарству. Єдина жінка в чоловічому колективі механізаторів, вона не поступається нікому в професіоналізмі, в такій непростій і нелегкій землеробській справі, а молодих ще й наставляє. Тож авторитету і поваги в колективі й загалом у селі їй не бракує. Поважають її і як добру господиню, матір двох синів. Вона – чи не єдина на сьогодні жінка-трактористка у сільськогосподарському виробництві Кіровоградщини. Принаймні Тетяна Михайлівна Таровик стала останньою жінкою, яка в номінації «Краща трактористка» 2008 року здобула звання лауреата обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова. Ця відзнака стала гідним доповненням до тих численних нагород, якими Тетяна Михайлівна відзначена за справді звитяжну працю.

Юрій Миколайович

Крутько

Народився 15 липня 1965 року в Херсоні. У 1987 році закінчив морехідне училище імені лейтенанта Шмідта, отримав спеціальність радіооператора. У 2000 році закінчив Херсонський державний технічний університет за спеціальністю «Економіст». Починав трудову діяльність як радіооператор, продовжив її у 1995 році комерційним директором АТ «Карат». У галузі сільського господарства працює з 2002 року – комерційним директором ПП «Агрофірма “Славутич”».

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

| 25

За одинадцять років керівництва агрофірмою Юрій Крутько зарекомендував себе зрілим, досвідченим, умілим організатором виробництва, що дало можливість створити надійний парк сільськогосподарської техніки, значно розширити матеріальнотехнічну базу господарства. Підприємство успішно обробляє близько 3,5 тисячі гектарів землі, забезпечує високу культуру землеробства, отримує високі врожаї, вчасно і сповна розраховується з власниками орендованих земельних паїв. Завдяки впровадженню перспективних сортів зернових і технічних культур, використанню елітного насіння, застосуванню органічних і мінеральних добрив і пестицидів зростає урожайність вирощуваних культур. Наприклад, у 2013 році урожайність озимої пшениці склала 43 центнери з гектара, ячменю – 28 центнерів. У господарстві помітна тенденція до впровадження багатогалузевості: розвиваються тваринництво і бджільництво, відкрився цех із переробки гречки. На підприємстві є сертифікований зерносклад ємкістю 20 тисяч тонн, який надає послуги з очищення, сушіння та зберігання зерна. Варто уваги і таке: господарство співпрацює з державою, наприклад у 2009 році продано Аграрному фонду України 5 тисяч тонн пшениці, в 2011-му – 240 тонн гречки. З урожаю 2013 року буде продано 2 тисячі тонн пшениці. У «Славутичі» працюють 70 осіб. Співпраця з центром зайнятості дає змогу щороку працевлаштовувати 20 безробітних. Очолюване Юрієм Крутьком ПП «Агрофірма “Славутич”» своєчасно сплачує кошти до бюджетів, сповна виплачує зарплату працівникам, надає благодійну і спонсорську допомогу, зокрема в 2011 році – 55 тисяч гривень, в 2012 році – 100 тисяч, за півроку 2013 року – 30 тисяч. Серед нагород керівника агрофірми за успішну діяльність є такі: • 2007 рік – Подяка Кіровоградської державної інспекції за вагомий внесок у розвиток насінництва області; • 2008 рік – Грамота Бобринецької районної державної адміністрації за вагомий внесок у розвиток освітніх закладів району; • 2008 рік – визнання переможцем у номінації «Кращий керівник агроформування» в конкурсі на звання лауреата обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова; • 2010 рік – Бобринецька райдержадміністрація визнала Юрія Крутька переможцем у номінації «Благодійник року». Ці відзнаки говорять про Юрія Миколайовича як про добру, чуйну, діяльну людину, авторитетну і поважну, як у своєму трудовому колективі, Бобринецькому районі, так і в області. Це підтверджує і той факт, що Юрія Крутька обрано депутатом обласної ради шостого скликання.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

| 27

Лауреати премії 2009 року

Скульптура “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Олександр Костянтинович

Фесянов

Народився 19 вересня 1965 року в селі Покровське Кіровоградського району Кіровоградської області. Закінчив середню школу в рідному селі, а потім – МПТУ № 5, отримавши спеціальність машиніста екскаватора. Відбувши строкову військову службу, повернувся додому і розпочав трудову діяльність у місцевому колгоспі «Перемога» як тракторист, а скоріше, механізатор широкого профілю – так колись називали спеціалістів, які показували висококласну майстерність у роботі на тракторі, комбайні й інших сільськогосподарських машинах. Випало Олександру Костянтиновичу і побувати на керівній посаді – бригадиром тракторної бригади ФГ «Покровське» з 2000 по 2005 рік. Після бригадирства він знов працює в цьому ж господарстві механізатором – на тракторах Т-150К, МТЗ-1221, на комбайні «Лан». Як тракторист і комбайнер він показує високий клас і вагомий результат роботи. Середньозмінний виробіток на тракторах, наприклад, у нього сягає 130 відсотків. За сумлінну, високопродуктивну працю Олександр Фесянов нагороджувався грамотами, грошовими преміями Кіровоградської районної державної адміністрації та керівництва господарства. Нагороджений він і Почесною грамотою Кіровоградської обласної ради. У 2009 році він був визнаний кращим трактористом області та став лауреатом обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова. У своєму рідному селі Олександр Костянтинович служить взірцем працьовитості, високого професіоналізму, користується повагою односельців, він обраний депутатом Покровської сільської ради. А ще він має авторитет дбайливого наставника молодих механізаторів, щедро ділиться з ними набутим досвідом.

Анатолій Васильович

Болюк

Народився 24 жовтня 1961 року в селищі міського типу Цибулів Монастирищенського району Черкаської області. У 1984 році закінчив Уманський сільськогосподарський інститут, здобувши кваліфікацію вченого агронома. Трудову діяльність почав перед вступом до інституту як керівник вокально-інструментального ансамблю будинку культури колгоспу «Пам’ять Леніна». А після закінчення інституту кілька місяців працював заступником керуючого відділку № 2 колгоспу імені Дзержинського Компаніївського району на Кіровоградщині, оскільки був призваний на військову службу на два роки. Після повернення зі служби продовжив працювати на тій же посаді. З листопада

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

1987 по травень 1991 року працював першим секретарем Компаніївського райкому комсомолу. З червня 1991 року – головний агроном і заступник голови виробничого сільськогосподарського кооперативу «Колос» Компаніївського району. З лютого 2002 року – на посаді голови цього кооперативу. Висококваліфікований спеціаліст, ініціативний, наполегливий і вимогливий керівник, здібний організатор Анатолій Васильович Болюк створив за роки керування господарством надійні передумови для зростання ефективності виробництва, розвитку наявних його галузей – рослинництва, тваринництва, переробних цехів, торгівлі. Кооператив – у числі лідерів у справі впровадження нових технологій та форм наукової організації праці. «Колос» обробляє понад 5 тисяч гектарів землі. Завдяки грамотному використанню засобів захисту рослин, добрив, застосуванню машин і механізмів у господарстві – одна з найкращих у районі собівартість зернових і технічних культур. Успішно розвивається тваринницька галузь, в кооперативі налічуються 884 голови великої рогатої худоби, понад 2200 голів свиней. Переробна галузь представлена млином, олійнею, крупорушкою, пекарнею та ковбасним цехом. Усі виробничі об’єкти працюють, вироблена ними продукція реалізується у власних магазинах. Кооператив своєчасно розраховується з бюджетом, не має заборгованості по заробітній платі, в повному обсязі розраховується з власниками орендованих земельних паїв. Анатолій Болюк піклується про кадри, зростання професіоналізму як рядових працівників, так і керівного складу. У господарстві працюють 40 висококваліфікованих спеціалістів і 140 робітників. Створені побутові умови для заохочення працівників до продуктивної праці, зокрема відремонтований та належно обладнаний гуртожиток, працюють три їдальні. За рахунок господарства здійснюються відпочинок та лікування трудівників. Господарство сприяє розвитку соціальної інфраструктури Компаніївки, надає фінансову допомогу трьом школам селища, матеріально підтримує ветеранів війни та праці. Кооператив є базовим господарством, у якому проходять практику студенти Компаніївського технікуму ветеринарної медицини. «Колос» у 2003 році був визнаний кращим сільгоспвиробником Кіровоградщини; в 2005-му став лауреатом рейтингу «Лідер агропромислового комплексу України»; в 2007-му отримав почесний диплом «Кращі підприємства України» та диплом всеукраїнського конкурсу «Суспільне визнання». Особисто Анатолій Васильович Болюк відзначений у рейтингу «Золота фортуна» 2008 року. Серед інших відзнак Анатолія Васильовича – ювілейна медаль «10 років незалежності України» (2001), Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2003). У 2008 році керівникові “Колосу” присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства України». У тому ж році він став лауреатом обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова у номінації «Кращий керівник агроформування», а в 2011-му – володарем медалі «20 років незалежності України». Анатолій Васильович – депутат Компаніївської районної ради трьох скликань, член виконкому Компаніївської селищної ради. Скрізь, на всіх посадах і довірених йому постах, Анатолій Васильович Болюк віддається сповна найблагороднішому прагненню – зробити життя своїх земляків заможнішим і щасливішим. За це його щиро поважають у колективі, селищі та районі.

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

31

Лауреати премії 2010 року

Скульптура “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Олександр Григорович

Прилуцький

Народився 29 червня 1957 року в селі Братолюбівка Долинського району Кіровоградської області. Закінчив місцеву середню школу. Після двох років строкової служби в армії у 1978 році розпочав свою трудову діяльність шофером у колгоспі «Зоря комунізму». У 1984 році закінчив Новгородківське профтехучилище, здобувши спеціальність тракториста-машиніста, і цього ж року розпочав роботу за новою професією в тому ж колгоспі. Господарство змінювало свій статус: було колгоспом – стало товариством з обмеженою відповідальністю «Зоря», а Олександр Прилуцький залишився трактористом і працює й далі з властивою йому старанністю на братолюбівських полях. Високопрофесійний механізатор, він, як завжди, добросовісно і якісно виконує доведені йому завдання, з почуттям відповідальності й любов’ю ставиться до землі та техніки, на якій працює. Головне, чим зайнятий механізатор у складному процесі творення врожаю, – це проведення комплексу весняно-польових робіт, сівба ярих культур, восени – сівба озимих культур. Закріплена за ним техніка завжди дбайливо доглянута, справна, а це сприяє не тільки вчасному якісному проведенню робіт, а й дає можливість економити паливно-мастильні матеріали, збільшувати обсяг виконаного. Це сприяє зниженню собівартості виробленої продукції й поліпшенню фінансових результатів роботи підприємства. Своєю професійною майстерністю і відповідальністю за доручену справу Олександр Прилуцький здобув великий авторитет і повагу в трудовому колективі й загалом у селі. За високопродуктивну працю і вагомий внесок у підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва Олександр Григорович відзначений багатьма нагородами – державними, обласними, районними. Ще у 1986 році він став кавалером Ордена Трудової Слави ІІІ ступеня. Серед багатьох

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

інших відзнак, наприклад, такі: Почесна грамота Кіровоградської обласної ради за особистий внесок у соціально-економічний розвиток області (2004); Грамота Кіровоградської обласної державної адміністрації за сумлінну працю – з нагоди Дня Конституції України (2011). Великі заслуги невтомного механізатора гідно вінчає диплом лауреата обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова, отриманий у 2010 році.

Сергій Борисович

Омельяненко

Народився 17 квітня 1958 року в селі Іванівка Новоукраїнського району Кіровоградської області. Трудову діяльність розпочав у 1980 році вчителем історії та суспільствознавства в Рівненській загальноосвітній школі №2 Новоукраїнського району після закінчення Одеського державного університету. З грудня 1980-го по січень 1985 року працював також відповідальним секретарем Новоукраїнської районної організації товариства «Знання», а з січня по серпень 1985 року – секретарем парткому колгоспу імені Жданова Новоукраїнського району. З 1985 по 1990 рік перебував на дійсній військовій службі в органах КДБ СРСР у Кіровограді. З 1990 по 1992 рік працював заступником голови колгоспу «Україна» і колгоспу імені Щорса Новоукраїнського району. У 1992 році Сергій Омельяненко створив фермерське господарство «Росток», яке у 1996-го отримало нову назву – фермерське господарство «Омельяненко». З березня 2005-го по травень 2006 року був певною мірою відірваний від фермерських справ – перебував на посаді голови Новоукраїнської райдержадміністрації. На сьогоднішній день в обробітку господарства знаходяться 5040 гектарів землі. ФГ «Омельяненко» спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур, причому 47 відсотків посівних площ займає кукурудза на зерно. Завдяки багаторічному досвіду й організаторському хисту Сергій Борисович здійснює далекоглядну кадрову політику, впроваджує прогресивні форми організації праці, що сприяє зростанню ефективності господарювання. Сьогодні є загальновизнаним факт, що господарство Сергія Омельяненка стало одним із кращих сільгосппідприємств Кіровоградщини. У господарстві наразі – 60 працівників, вони своєчасно отримують заробітну плату, яка, наприклад, у травні 2013 року склала 2473 гривні на одного штатного працівника. Створені зразкові умови для очищення, сушіння і зберігання зерна – побудовано елеватор ємкістю 21 тисяча тонн. Оскільки пріоритетним напрямком зерновиробництва у ФГ «Омельяненко» є вирощування кукурудзи, то для цього підібрана і відповідна техніка, а саме: високопродуктивні трактори «Кейс» – 3 одиниці, John Deere – 3, зернозбиральні комбайни John Deere – 4, а також відповідні ґрунтообробні та посівні агрегати. ФГ «Омельяненко» побудувало першу в області фотоелектричну наземну

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

35

станцію потужністю 1,3 МВт. Вона займає близько 3 га, а вартість її склала 28 мільйонів гривень. Цей об’єкт має і соціальне спрямування. Сергій Борисович намагається вирішити з ПАТ «Кіровоградобленерго» питання про зменшення ціни на електроенергію для мешканців села, які віддали свої земельні паї в оренду, та працівників господарства на 50 відсотків. За активного партнерства ФГ «Омельяненко» в реалізації всіх соціальних програм на території Іванівської сільської ради здійснені: придбання шкільного автобуса, заміна 97 вікон і вхідних дверей в Іванівській ЗОШ, освітлення вулиць села, відкриття групи дошкільного виховання, ремонт сільського будинку культури, а також передано адміністративне приміщення для сільської ради.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

У 2011 році Сергієві Борисовичу присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства України». Він – лауреат обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова в номінації «Кращий керівник агроформування» (2010). У різний час Сергій Борисович Омельяненко отримав медаль «70 років Збройних Сил СРСР» (1988), трудову відзнаку міністра аграрної політики «Знак Пошани» (2003), Почесну грамоту Новоукраїнської райдержадміністрації та районної ради (2008), Почесну грамоту Кіровоградської обласної ради (2010), Почесну грамоту Новоукраїнської райдержадміністрації (2013), занесений на районну Дошку пошани (2008 – 2009).

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

37

Лауреати премії 2011 року

Скульптура “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Василь Миколайович

Дільман

Народився 31 липня 1981 року в селі Комишувате Новоукраїнського району Кіровоградської області. У 1998 році закінчив Комишуватську середню школу, в якій здобув, крім атестата зрілості, й права тракториста. Отже, для Василя Дільмана не стояло питання вибору професії, свою трудову діяльність він розпочав у рідному селі, з яким розлучався лише на час строкової військової служби. Починаючи з травня 2005 року, Василь Дільман працює трактористом в Агропромисловій компанії ім. О. В. Гіталова. За ним закріплена ґрунтообробна і зернозбиральна техніка різних марок: трактори John Deere-8430, МТЗ-82, комбайн John Deere-9680, культиватори, сівалки тощо. Механізатор виконує майже всі сільськогосподарські роботи: сівбу, збирання зернових, зернобобових і технічних культур, догляд за посівами, захист їх від хвороб і шкідників. За старанну, високопродуктивну працю Василь Миколайович нагороджений грамотами Новоукраїнських районної державної адміністрації та районної ради, управління агропромислового розвитку райдержадміністрації, Агропромислової компанії імені О. В. Гіталова, занесений на районну Дошку пошани. Високо оцінена праця Василя Миколайовича Дільмана визнанням його переможцем в номінації «Кращий механізатор» у конкурсі на звання лауреата обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова в 2011 році. Не тільки трудовими здобутками заслужив високий авторитет і повагу лауреат гіталовської премії серед працівників господарства й односельців, а й активністю в громадському житті. Він принциповий, вимогливий до себе і колег по роботі, допомагає молодим працівникам. Шанують його і як доброго сім’янина. Громада села висловила своє довір’я Василю Миколайовичу, обравши його депутатом Комишуватської сільської ради.

Віктор Іванович

Кузьменко

Народився 1 травня 1960 року в селі Головківка Олександрійського району Кіровоградської області. Закінчив Олександрійський технікум Білоцерківського аграрного університету, здобувши спеціальність з агрономії та ведення фермерського господарства. Трудову діяльність розпочав у 1975 році трактористом у колгоспі імені Калініна. З 1981 року, після дворічної строкової служби в армії, працював трактористом агрофірми «Головківська».

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

У 1989 році призначений бригадиром тракторної бригади ТОВ «УкрАгроКом» Олександрійського району. З березня 2005-го по квітень 2007 року Віктор Іванович працював заступником директора ВАТ «Шарівське». З квітня 2007 року призначений виконавчим директором ВАТ «Шарівське» Олександрійського району. На якій би посаді не працював, Віктор Іванович скрізь проявляв себе висококваліфікованим спеціалістом, розвивав свої організаторські здібності, талант керівника, наполегливість, принциповість, вміння брати на себе відповідальність за доручену справу, виявляв чуйність і увагу до членів колективу й односельців. Все це допомагає йому вирішувати складні виробничі та соціальні проблеми. Та найповніше розкрилися організаторські здібності Віктора Кузьменка, його вміння піднімати людей на добрі справи на посаді керівника господарства. Дбаючи про нарощування виробництва сільськогосподарської продукції як основного джерела прибутків, Віктор Іванович приділяє велику увагу вирішенню соціальних проблем. Це, по суті, для нього головне питання. За його керівництва придбано і введено в дію теплогенератор для опалення школи, дитячого садка і контори господарства. Школа, дитячий садок, ФАП значною мірою на утриманні ВАТ, принаймні забезпечується безплатне харчування дітей, надання транспорту, виділення коштів на різні потреби. Господарство, очолюване Віктором Кузьменком, робить важливий вклад у боротьбу з безробіттям. Створюються нові робочі місця, на яких працюють навіть мешканці сусідніх сіл – Петрокорбівки Новгородківського району та Нової Праги Олександрійського, причому їх доставляють на роботу транспортом підприємства. Керівник господарства багато уваги надає підготовці кадрів, матеріально допомагає їм. Вирішуються питання зміцнення й оновлення матеріальної бази господарства, впроваджуються нові технології. У 2010 році введена в дію свинотоварна ферма, що відповідає сучасним технологічним вимогам. Для автопарку в останні роки придбано три автомобілі «КамАЗ», автомобілі ГАЗ-3221 та ГАЗ-66. Віктор Іванович Кузьменко користується глибокою повагою у трудовому колективі й селі. Селяни виявляють йому своє довір’я, вже вдруге обравши його депутатом Олександрійської районної ради. Про визнання його значного особистого внеску у вирішення питань соціальноекономічного розвитку Олександрійщини свідчить і його портрет на районній Дошці пошани. У 2007 році Віктор Іванович отримав подяку від Аграрного фонду України, а в 2009-му – Подяку Президента України за особистий внесок у розбудову держави та зміцнення її незалежності.

2011 року Віктор Іванович Кузьменко став лауреатом обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова в номінації «Кращий керівник агроформування».

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

41

Лауреати премії 2012 року

Скульптура “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Віктор Миколайович

Слівченко

Народився 8 лютого 1973 року в місті Комсомольськ Полтавської області. У 1993 році закінчив курси тракториста у Кіровоградському обласному комунальному навчально-курсовому комбінаті «Аграрник» в Олександрівці. В цьому ж році розпочав свою трудову діяльність трактористом-машиністом у колективному сільськогосподарському підприємстві «Дружба» Олександрівського району, котре в 2000 році реорганізоване у СТОВ «Дружба», а в 2004-му – у фермерське господарство «Снісаренко». Вірний обраній хліборобській професії, Віктор Слівченко набув високої майстерності й досвіду, які творчо використовує в роботі. В господарстві й усьому селищі у нього заслужена репутація старанного, вмілого та відповідального працівника, який любить землю і не шкодує сил, щоб на ній зростали щедрі врожаї. Закріплений за Віктором Миколайовичем трактор Т-150К завжди в робочому стані, полагоджений, доглянутий. Щороку тракторист засіває на полях фермерського господарства 500 га зернових та технічних культур, вносить у ґрунт гербіциди на площі 300 га, підживлює озимі, піднімає зяб на площі 500 га. Свій багаторічний досвід, вміння, любов до землі тракторист щедро передає молодим механізаторам. Його цінують і поважають у колективі й селищі за принциповість, вимогливість до себе і колег та готовність допомогти. За плідну сумлінну працю Віктор Миколайович нагороджувався преміями, грамотами Олександрівської районної державної адміністрації та районної ради.

2012 року Віктор Миколайович Слівченко став лауреатом обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова в номінації «Кращий механізатор».

Володимир Вікторович

Савранчук

Народився 17 червня 1952 року в селі Йосипівка Ульяновського району Кіровоградської області. Закінчив Уманський сільськогосподарський інститут, здобувши спеціальність ученого агронома. Трудову діяльність розпочав у 1969 році електромонтером Ульяновської районної електромережі. Після служби в армії (з 1970 по 1972 рік) назавжди пов’язав своє життя з роботою в сільському господарстві.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Працював механізатором у колгоспі «Росія» Ульяновського району, з 1976 по 1982 рік займав посади інженера з охорони праці, голови профспілкового комітету, заступника голови правління в господарствах Ульяновського району. З 1983 по 1993 рік перебував на партійно-господарській роботі. З 1993 по 1998 рік Володимир Савранчук – директор радгоспу «Росія» Маловисківського району. З ініціативи директора радгосп реформовано в колективне сільськогосподарське підприємство. За короткий час воно зі збиткового вийшло на рівень кращих господарств району. У 1998 році Володимира Савранчука призначили директором Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції, яка в 2005 році була реорганізована в Кіровоградський інститут агропромислового виробництва та державне підприємство «Дослідне господарство “Елітне”» Кіровоградського інституту АПВ НААН. На час призначення директором Володимира Савранчука дослідна станція мала мільйонні збитки, ще більшу кредиторську заборгованість, мінусову рентабельність і величезні борги з заробітної плати. Уже за рік керівництва Володимира Савранчука збитковість зменшилася більш як на один мільйон гривень, валове виробництво зерна зросло в 1,5 разу, молока – вдвічі, м’яса — в 2,9 разу. Починаючи з 2000 року, підприємство працює прибутково, вирощує і реалізує сільгоспвиробникам сортове й елітне насіння 14 основних сільськогосподарських культур – 42 сортів і гібридів. У господарстві активно й цілеспрямовано ведеться курс на розвиток матеріально-технічної бази. За останні роки придбано і введено в експлуатацію дві сучасні лінії для очистки, калібрування і доведення насіння до високих посівних кондицій, на молочних фермах встановлено молокопроводи, охолоджувачі молока, два екструдери для виготовлення комбікормів. Розвиток тваринницької галузі тісно пов’язаний із племінною роботою, для якої створюються належні умови. Завдяки вмінню Володимира Савранчука запалювати людей на пошук і впровадження нового, прогресивного наукова установа розширила діапазон фундаментальних і прикладних досліджень, активізувала впровадження їх у виробництво. Інститут АПВ за підсумками 2010 року зайняв перше місце у рейтингу серед установ такого рівня системи Національної академії аграрних наук. Дослідження, апробація і впровадження наукових розробок у виробництво ведеться з 17 науково-технічних програм і в 28 різних напрямках у галузях рослинництва і тваринництва, селекції й насінництва, родючості й охорони ґрунтів, мікробіології, аграрної економіки, маркетингу, інформаційно-консультаційного забезпечення. За останні роки до Державного реєстру сортів України внесено 14 сортів різних культур, виведених в інституті, зокрема відомих не лише в Україні, а й за її межами сортів Медея, Знахідка, Ювілейна, Валюта, Ізумрудна, Анатоліївка. Конкурентоспроможними на ринку показали себе сорти еспарцету Кіровоградський-22 і 27, Костянтин, ярого ячменю – СН-28, коріандру – Оксаніт. До Державного реєстру сортів рослин України внесено новий сорт ярого ячменю Созонівський та експарцету – Смарагд. До системи державного сортовипробування передано сорти ярого ячменю Статок, Крок, голозерний сорт ячменю Ґатунок та

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

45

плівчастий Свято-Михайлівський. В області 20 відсотків посівних площ ярого ячменю щороку засівається сортами селекції інституту. Селекційні досягнення має інститут і в тваринництві, це стосується української Червоної молочної породи ВРХ та Знам’янського типу поліської м’ясної породи ВРХ. За розробками науковців центру наукового забезпечення АПВ працюють 9 господарств області. Володимир Савранчук – співавтор і відповідальний редактор книги «Науковообґрунтована система ведення агропромислового виробництва в Кіровоградській області», наукового збірника «Вісник степу», навчального посібника «Насіння — якість і контроль». Він – автор 48 наукових статей, 44 рекомендацій. Володимир Вікторович викладає дисципліну «Системи сучасних інтенсивних технологій у рослинництві» на кафедрі загального землеробства Кіровоградського національного технічного університету. У 2005 році Володимир Савранчук, захистивши дисертацію, став кандидатом сільськогосподарських наук. Директор АПВ турбується про розвиток соціальної сфери та оновлення основних фондів виробничих підрозділів. Починаючи з 2005 року, побудовано і введено в експлуатацію газопровід у село Степове, відділок господарства, довжиною 3,42 км, автономне опалення наукового корпусу, їдальні та адмінбудинку, критий тік, ангар для зберігання техніки, одночасно упорядковано багато важливих виробничих об’єктів. Постійно надається допомога двом школам і двом дошкільним закладам на території сіл. За час роботи Володимира

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Савранчука на посаді директора інституту АПВ на поліпшення соціального забезпечення пенсіонерів, вирішення соціальних проблем сіл використано 1,5 млн грн. Працівникам підприємства видано 430 тис. грн. безвідсоткової позики на придбання і будівництво житла. Керований Володимиром Савранчуком колектив інституту АПВ нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, грамотами НААН, дипломами міжнародних виставок-ярмарок, двома золотими медалями «Переможець конкурсу» на ХХІ Міжнародній виставці-ярмарку «Агро-2009» за досягнення високих показників розвитку племінного тваринництва. Господарство визнано переможцем конкурсу «Кращі товари Кіровоградщини». Дослідне господарство стало кращим державним підприємством за підсумками 2008 року, зайнявши 7 рейтингове місце, згідно з даними Укрдержкомстату. У 2003 році Володимиру Савранчуку присвоєне почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України». За багаторічну сумлінну працю, наукові досягнення, особистий внесок у зростання валового виробництва сільськогосподарської продукції Володимира Вікторовича нагороджено Грамотою Верховної Ради України, Почесною відзнакою УААН, відомчою трудовою відзнакою «Знак Пошани» і Почесною грамотою Міністерства аграрної політики України. У 2012 році Володимир Вікторович Савранчук став лауреатом обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова в номінації «Кращий керівник агроформування».

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

47

Лауреати премії 2013 року

Скульптура “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Олександр Вікторович

Горбенко

Народився 25 березня 1962 року в селі Високі Байраки Кіровоградського району Кіровоградської області. Має середню освіту. Трудову діяльність розпочав у 1982 році трактористом колгоспу імені Енгельса, що в селі Високі Байраки, і досі працює в цьому ж селі, але в господарствах з іншими назвами: у 2000 році, реформоване, воно стало селянсько-фермерським господарством із назвою «Високобайрацьке», а в 2002му перетворилося на фермерське господарство з тією ж назвою. За трактористом закріплені трактор МТЗ 82 і силосозбиральний комбайн КСС2,0, які він утримує в доброму стані й старанно працює на них, перевищує доведені норми виробітку і скорочує витрати паливно-мастильних матеріалів. За досягнуті високі показники в роботі в 2011 році нагороджений Почесною грамотою Кіровоградської районної державної адміністрації. Неодноразово нагороджувався грамотами, подяками та грошовими преміями керівництва ФГ «Високобайрацьке». У 2013 році Олександр Іванович Горбенко став лауреатом обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова в номінації «Кращий механізатор».

Михайло Михайлович

Сулима

Народився 11 листопада 1958 року в селі Дельфинівка Ульяновського району Кіровоградської області. Тринадцятирічним розпочав свою трудову діяльність – різноробочим у колгоспі імені Фрунзе, що в селі Лозувата Ульяновського району. В 1977 році закінчив Компаніївський ветеринарний технікум і цього ж року пішов на строкову військову службу. Після служби в армії повернувся в Лозувату і працював у тамтешньому колгоспі імені Фрунзе ветеринарним лікарем. У 1982 році переведений на посаду головного ветеринарного лікаря в колгоспі імені Карла Маркса в селі Луполове Ульяновського району. У 1991 році призначений заступником голови цього ж колгоспу. Цього ж року Михайло Сулима закінчив білоцерківський сільськогосподарський інститут за фахом ветеринарного лікаря. У лютому 1998 року його обрали головою колективного сільськогосподарського

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

51

підприємства імені Фрунзе в Лозуватій, яке у 2002 році було реорганізоване в СТОВ «Зоря». У 2006 році Михайла Михайловича обрали головою Ульяновської районної ради. На цій посаді він перебував до листопада 2010-го і повернувся на свою посаду до СТОВ «Зоря», на якій працює і сьогодні. Михайло Сулима завжди показує себе ініціативним, енергійним, вимогливим і вдумливим організатором, керівником, який, успішно працюючи в сьогоднішніх ринкових умовах, бачить проблеми завтрашнього дня, шукає ефективний підхід до їх вирішення. Головною умовою подальшого розвитку свого господарства керівник вважає нарощування обсягів виробництва, поліпшення якості продукції, пошук вигідніших ринків збуту, створення додаткових робочих місць. Такий творчий стиль керівництва, уміле використання Михайлом Сулимою аналітичних методів і нових підходів в управлінській роботі сприяють зростанню ефективності сільгосппідприємства. СТОВ «Зоря» щорічно виробляє в середньому 6 925 тонн зерна, 748 тонн соняшнику. Середній урожай ранніх зернових у 2013 році склав 37,3 центнера з гектара, в тому числі озимої пшениці – 38,7 центнера. Не менша увага приділяється розвитку тваринницької галузі. У СТОВ «Зоря» налічуються 1 275 голів великої рогатої худоби, що є найбільшим показником у районі. Нарощуються і поголів’я свиней, птиці, овець. Зростає продуктивність худоби і птиці. Михайло Сулима постійно турбується про зміцнення виробничо-технічної бази господарства. Тут один із кращих у районі парк сільськогосподарської техніки. Систематично відбувається заміна старих агрегатів на сучасні, енергозберігаючі. Лише за останні два роки придбано нової техніки на 2,33 млн грн. Особливу увагу привертає той факт, що господарство не має заборгованості ні з заробітної плати, ні з орендної за землю та майно. Як людина слова і діла Михайло Сулима піклується, щоб кожен член господарства мав матеріальний і моральний стимули за працю, а орендодавці – власники земельних паїв – отримували плату, згідно з укладеними угодами. Що ці угоди вигідні, свідчить той факт, що 1 286 осіб, а це майже всі колишні члени КСП, здали свої паї в оренду СТОВ «Зоря». Михайло Сулима щиро вболіває за село і дбає про його соціально-економічний розвиток і оновлення. У Лозуватій зводяться нові господарські приміщення, розвивається переробна галузь. За рахунок господарства здійснюється харчування учнів у школі, воно допомагає дитячому садку та будинку пристарілих. У 2012 році СТОВ «Зоря» виділило на ремонт Будинку культури 60 тис. грн., на будівництво ФАПу – 150 тис., на заміну вікон у школі – 58 тис., на будівництво храму – 898 тис., на ремонт сільських доріг – 30 тис., на перевезення дітей – 3 тис. Михайло Михайлович Сулима належить до тих керівників, досвід роботи яких заслуговує на вивчення і використання. З цією метою на базі його господарства проводяться обласні та районні семінари. У нього мудрий, справді гіталовський підхід до господарювання на землі. Тож цілком справедливо, що до його відзнак, із-поміж яких і орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2002), 2013 року додалося почесне звання лауреата обласної премії імені двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Васильовича Гіталова в номінації «Кращий керівник агроформування».

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

53

Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

Редагування, дизайн та комп’ютерна верстка: Студія7.

Тел.: (0522) 27-63-47; www.studio7-kr.com

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Премії Кіровоградської обласної ради

1. Краєзнавча премія імені Володимира Ястребова.

2. Літературна премія імені Євгена Маланюка.

3. Премія у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка.

4. Педагогічна премія імені Василя Сухомлинського.

5. Журналістська премія.

6. Премія імені Олександра Гіталова.

7. Премія у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна.

8. Премія у галузі культури «Духовний скарб Кіровоградщини». Лауреати обласної премії ім. О. В. Гіталова

|

55