Лауреати премії імені Паученка

З добром до людей

ЛАУРЕАТИ обласної премії у галузі

До 75-рiччя Кiровоградської області

архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва ім. Я. В. Паученка

К iров оградсь ка обласна рада м.Кіровоград 2014

Лауреати обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва ім. Я. В. Паученка

До 75-рiччя Кiровоградської області

Книга розповідає про архітекторів, фахівців у сфері геральдики та вексилології, майстрів декоративно-прикладного мистецтва, які стали лауреатами обласної премії імені Якова Паученка у 2003 – 2013 роках. Упорядники книги висловлюють щиру вдячність колективу управління архітектури та містобудування Кіровоградської облдержадміністрації, головному архітектору області Ірині Кухаренко, геральдисту Віталію Кривенку, архітектору Юрію Пенязю, художнику Андрію Надєждіну за неоціненну допомогу в підготовці видання.

© Studio7, 2013

Шановний читачу!

Книга, яку ви відкрили, є однією з серії, присвяченої лауреатам премій, заснованих Кіровоградською обласною радою. Нагодою для створення даної серії стала вагома подія – відзначення поважної ювілейної дати – 75-ї річниці утворення Кіровоградської області. Упродовж 15 років (із 1993-го по 2008-й) засновано вісім обласних премій у різних сферах: історико-краєзнавчій, агропромисловій, культурно-мистецькій, освітянській, літературній, журналістській, образотворчій, архітектурно-геральдичній та декоративно-прикладній. Із заснуванням премії незрівнянно більше активізувалася робота у цих галузях людської діяльності на теренах області, а широкому колу громадськості стали відомими імена людей, повсякденна праця і творчість яких усебічно розкривають неповторність нашого краю та непересічне значення його історичної місії — народжувати талановитих і працьовитих особистостей, утверджувати духовне багатство. Тож сердечно дякую нашим лауреатам за їхню подвижницьку працю, усім тим, хто долучився до створення книг цієї серії. Щиро сподіваюсь, що для вас, дорогий читачу, ця книга буде цікавою та корисною. Існує думка, що неможливо написати твір, який задовольнив би всіх читачів, та є упевненість: слово, що йде від серця, проникає в серце. І люди, які стали героями цієї книги, і люди, які її створили, прагнули саме цього: проникнути в серце і спонукати читача бути патріотом, любити рідний край, бути творцем його сьогодення і майбутнього.

Зі щирою повагою, голова Кіровоградської обласної ради

Микола Ковальчук

Зміст Вступне слово голови Кіровоградської ради М. М. Ковальчука .............................. 3 Біографія Я. Паученка................................................................................................. 6 ПОЛОЖЕННЯ про обласну премію у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва ім. Я. Паученка ................. 8

Лауреати премії 2003 року Іван Васильович Мединський .................................................................................. 12 Костянтин Васильович Шляховий ........................................................................... 13 Наталія Петрівна Федоренко ................................................................................... 15

Лауреати премії 2004 року Людмила Вікторівна Харламова .............................................................................. 20 Валентина Євгеніївна Кулініченко ........................................................................... 22 Таїса Кузьмівна Царьова .......................................................................................... 23 Віталій Єфремович Кривенко ................................................................................... 24 Марія Іванівна Церна ................................................................................................ 26

Лауреати премії 2005 року Василь Вікторович Білошапка ................................................................................. 30 Микола Іванович Фірсов .......................................................................................... 32

Лауреати премії 2006 року Світлана Олександрівна Ліхачова ........................................................................... 36 Олександр Іванович Полячок ................................................................................... 37 Емілія Матвіївна Руденко ......................................................................................... 38

Лауреати премії 2007 року Сергій Олександрович Ковальов ............................................................................. 42 Юрій Олександрович Пенязь ................................................................................... 43

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Сергій Степанович Марущак ..................................................................................... 45 Неля Федорівна Фірсова .......................................................................................... 46

Лауреати премії 2008 року Валерій Павлович Нікітінський ................................................................................ 50 Анатолій Андрійович Пунгін ..................................................................................... 51 Ольга Миколаївна Полевіна ..................................................................................... 54

Лауреати премії 2009 року Олена Василівна Грудачова ..................................................................................... 56 Сергій Миколайович Фірсов ..................................................................................... 58

Лауреати премії 2010 року Павло Петрович Олійник ........................................................................................... 62 Володимир Сергійович Філімонов ........................................................................... 63 Юрій Борисович Гончаренко .................................................................................... 64

Лауреати премії 2011 року Ганна Валентинівна Ковтун ..................................................................................... 68 Олександр Миколайович Фірсов ............................................................................. 70

Лауреати премії 2012 року Алла Владиславівна Пирогова ................................................................................. 74

Лауреати премії 2013 року Сергій Володимирович Бурлаченко ........................................................................ 78 Олександра Іванівна Пренко ................................................................................... 79

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 5

Яків Васильович

Паученко (1866 – 1914)

Яків Васильович Паученко – випускник Московського училища живопису, ваяння та зодчества, відомий в місті Елисаветграді архітектор. Був він натурою непересічною, глибоко відчував мистецтво, утримував іконописну, іконостасну та позолотну майстерню.Будівлі, спобуджені за його проектами, і зараз прикрашають історичний центр міста Кіровограда (Єлисаветграда). Пiсля смертi Миколи I та реформ початку 1860-х років почалося бурхливе приватне будiвництво. Скасували стильовi обмеження, й новi особняки одяглися у яскравi шати iсторичного декоруму. Прийшов час стильового розмаїття, пошуку нових засобiв досягнення виразностi архiтектурних форм, гострої творчої конкуренцiї авторiв. Романтичний напрям у мiстобудуваннi, для якого характерне «цитування» архiтектурних пам`яток минулих епох, об`єднав стилi з приставкою «нео»: неоготику, необароко, неоруський стиль. На вулицях Єлисаветграда з’явилися справжнi невеличкi палаци – мавританськi, бароковi. Стали популярними будинки, на фасадах яких поєдналися готичнi та класицистськi мотиви, рококо та ренесанс. Особливо виразне маленьке «палаццо» Ельвортi, яким прикрашено iндустрiальну зону мiста. Прикладом напруженого пошуку стала творчiсть двох визначних єлисаветградських архiтекторiв – Якова Васильовича Паученка (1866 – 1914), вихованця Московського училища живопису, архiтектури та скульптури, і випускника Петербурзької академiї красних мистецтв Олександра Львовича Лiшневського ( 1868 – 1942 ). Як зазначала газета «Голос Юга» у некролозi на смерть Якова Паученка, «вiн перший у нашому мiстi дав зразки художньої архiтектури. Я. В. був невтомний працiвник. Розбитий паралiчем, важко пересуваючись по риштуваннях, Я. В. присвячував цiлi Яків Васильович Паученко та його сестра днi будiвлям. Останнього вечора вiн Олімпіада (1900-ті)

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

ще креслив деталь незакiнченого будинку Харлаба». Для творчостi Паученка характернi камерний масштаб будiвель (навiть велику лiкарню Св. Анни вiн збудував як комплекс невеликих особняків), увага до деталей, розрахунок на фiлiгранну технiку будiвництва. Споруди Паученка вражають вiртуознiстю цегляної кладки, чудовим малюнком металевих прикрас, гармонiєю архiтектурних форм. Я. Паученко – блискучий стилiст, який чудово опанував рiзнi архiтектурнi напрямки. Його кращi роботи – будинок Вайсенберга (нинi обласне управління охорони здоров’я) у ренесансно-барокових формах, електроводолiкарня Гольденберга (нинi третя мiська лiкарня) у «мавританському» стилi, лiкарня Св. Анни (нинi друга мiська лiкарня) та власний будинок (нинi музей О. Осмьоркiна ) у формах неоруського стилю. Останнi роботи схожi на рiзбленi дерев`янi тереми – але вони збудованi з цегли! Такого ефекту Паученко змiг досягти тiльки завдяки високiй культурi будiвничої технiки єлисаветградських майстрiв. Вiддав Я. Паученко данину й неокласицизму початку ХХ столiття. Свiдченням тому є чудовий будинок банку на розi вулиць Двiрцевої та Iнгульської. Неокласичний фасад оформлено пiдкреслено соковитими, трохи перебiльшеними деталями. Асиметрiя, за модою ХХ столiття, поєднується з класичним декорумом (купол, колони, античнi мотиви лiпного фризу). Цi ж прийоми характеризують й оформлення iншої неокласичної будiвлi початку сторiччя – кiнотеатру «Олiмп» (нинi кiнотеатр «Iнгул»), авторство якого теж, можливо, належить Я. Паученку. Строгi форми антикiзованого фасаду продовженi у стриманому оформленнi вестибюлю головних сходiв, але в iнтер’єрах бiльшостi примiщень панує еклектичне поєднання рiзних стилiв. Ескіз Міжнародного кредитного банку

Музей Осмьоркіна у Кіровограді

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 7

ЗАТВЕРДЖЕНЕ рішенням Кіровоградської обласної ради від 21 грудня 2012 року № 424, зі змінами, затвердженими рішенням обласної ради від 15 лютого 2013 року № 444

Положення про обласну премію у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка

1. Обласна премія у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративноприкладного мистецтва ім. Якова Паученка (далі – Премія) встановлюється у трьох номінаціях: • архітектура; • геральдика та вексилологія; • декоративно-прикладне мистецтво.

2. Премія присуджується: • у номінації «Архітектура» – за введені в експлуатацію об’єкти архітектури та містобудування, у т. ч. об’єкти промислового призначення, реконструкцію та реставрацію пам’яток архітектури та садово-паркового мистецтва, будівництво (реставрація) яких суттєво вплинуло на формування естетичного середовища населених пунктів області, є прикладом застосування передових сучасних технологій, конструкцій та матеріалів, має значну історично-архітектурну цінність тощо; • у номінації «Геральдика та вексилологія» – за реалізовані проекти: символіки територіальних громад області (герби, прапори, логотипи, відзнаки різних рівнів тощо); відновлення історичної символіки області (за умови практичного застосування територіальними громадами області); символіки, яка застосована на об’єктах архітектури, введених в експлуатацію, в інтер’єрах та об’єктах садово-паркового мистецтва, має значну історично-художню цінність тощо; • у номінації «Декоративно-прикладне мистецтво» – за твори з килимарства та текстилю, об’ємно-просторові композиції з металу, дерева, глини, каменю, скла тощо, які використовуються на об’єктах архітектури, введених в експлуатацію, в інтер’єрах та об’єктах садово-паркового мистецтва, мають значну історичнохудожню цінність тощо.

3. Суб’єктами висування об’єктів (творів) на здобуття Премії можуть виступати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації та творчі спілки, підприємства, установи, організацій, безпосередньо їх автори тощо. Рішення щодо висування об’єкта (твору) приймається суб’єктами висування на зборах трудового колективу, засіданнях колегій, художніх та технічних рад, секцій тощо. При ухваленні рішення враховується творчий доробок автора об’єкта (твору) за попередні роки, громадська оцінка діяльності тощо.

4. Авторський колектив претендентів на здобуття Премії не повинен перевищувати трьох осіб. Не допускається до включення у склад авторського колективу об’єкта (твору), який висувається на здобуття Премії, осіб, які: • виконували адміністративні, консультативні та організаційні функції за посадою; • удостоєні за даний об’єкт (твір) державної нагороди; • є членами журі Премії.

5. Розмір Премії у кожній номінації становить 3529 грн. 50 коп. і виплачується за рахунок обласного бюджету. У разі, коли авторами об’єкта (твору)-переможця є декілька осіб, Премія

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

розподіляється пропорційно до кількості зазначених авторів. Розпорядником коштів (КФК 150203 «Оперативні видатки – паспортизація, інвентаризація пам’яток архітектури, премії у галузі архітектури») для виплати премій лауреатам визначається департамент регіонального розвитку, містобудування та архітектури облдержадміністрації.

6. Конкурс на здобуття Премії та висування творів оголошується обласною радою щороку до 30 квітня, шляхом публікації оголошення в газеті «Народне слово».

7. Конкурсні матеріали приймаються департаментом регіонального розвитку, містобудування та архітектури облдержадміністрації щороку до 30 травня.

8. З метою ознайомлення громадськості області, у т. ч. громадських організацій, творчих спілок, з переліком об’єктів (творів), які висуваються на здобуття Премії, інформацією про авторів (авторські колективи), обласна рада щороку до 5 червня розміщує інформаційне повідомлення на офіційному веб-сайті, в газеті «Народне слово» та інших засобах масової інформації.

9. Департамент регіонального розвитку, містобудування та архітектури облдержадміністрації протягом 15 днів після закінчення терміну прийому конкурсних матеріалів: • забезпечує доступ громадськості, у т. ч. громадських організацій, творчих спілок, для ознайомлення із конкурсними матеріалами, приймає письмові зауваження та пропозиції тощо; • готує письмовий висновок на ім’я голови журі Премії щодо відповідності обсягу конкурсних матеріалів вимогам щодо оформлення конкурсних матеріалів, затвердженим рішенням обласної ради, наявність зауважень та пропозицій громадськості. Висновок разом із конкурсними матеріалами, письмовими зауваженнями та пропозиціями громадськості направляються на розгляд журі премії і враховується під час вирішення питання щодо присудження Премії.

10. Розгляд конкурсних матеріалів членами журі Премії відбувається щороку до 20 червня.

11. У разі відсутності гідного об’єкта (твору), Премія може присуджуватися не в усіх номінаціях.

12. Рішення журі про присудження премій затверджується розпорядженням голови обласної ради, публікується на офіційному веб-сайті обласної ради або у газеті «Народне слово».

13. Вручення Премії лауреатам відбувається щороку 1 липня на урочистих зборах з нагоди Дня архітектури України. Переможцям присвоюється звання «Лауреат обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка», вручаються диплом та почесна відзнака встановленого зразка, грошова частина Премії, скульптура «Степовий орел».

Зміни у порядку присудження премії

Обласна премія у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка заснована рішенням Кіровоградської обласної ради від 31 травня 2002 року №36. Рішенням обласної ради від 21 грудня 2012 року №424 затверджено нові редакції документів, якими регламентується проведення конкурсу на здобуття премії, а саме: • положення про обласну премію у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка; • положення про журі обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва ім. Якова Паученка; • вимоги щодо оформлення конкурсних матеріалів. Зміна розміру грошової частини премії Спочатку грошова частина премії була встановлена у розмірі 1150 грн. Відповідно до пункту 3 рішення обласної ради від 24 жовтня 2008 року №574, розмір грошової частини премії збільшено до 3529 грн. 50 коп.

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 9

Лауреати премії 2003 року

Статуетка “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Іван Васильович

Мединський

Народився 9 січня 1939 року в Запорізькій області. У 1967 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Архітектура». Після отримання диплому два роки працював архітектором, а з 1969 по 1977 рік – головним архітектором проектів у проектному інституті «Міськбудпроект». За участі Івана Васильовича були запроектовані та побудовані низка об’єктів архітектури, а саме:

• будівля інституту «Сільгосптехпроект»(«Агропроект») в Кіровограді; • готель «Київ»; • 2 адмінбудівлі – Кіровський і Ленінський райвиконкоми в Кіровограді; • адмінбудівлі в містах Олександрії та в Знам’янці; • центральний автовокзал и аеропорт в Кіровограді; • готель «Добруджа»; • лікувальний комплекс ЛСУ в Кіровограді по вул. Волкова; • фонтани на центральній площі Кіровограда; • дитяча міська поліклініка по вул. Великій Перспективній; • сквер «Пантери» біля дитячої поліклініки по вул. Великій Перспективній; • біля 30 котеджів в Кіровограді; • інтер’єри приміщень управління Служби безпеки України, аеропорту, автовокзалу, центрального гастроному, ресторанів в Кіровограді; • центральний вхід, вхідні групи, благоустрій території, «Велика стела» і МАФ для храму на Соборній площі у Кіровограді (парафіяльний храм на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці у складі храмового комплексу на Соборній площі у Кіровограді). Має 27 дипломів та почесних грамот.

До 75-рiччя Кiровоградської області

Звання лауреата обласної премії премію у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка у номінації «Архітектура» отримав за розробку проекту будівлі Кіровоградської філії Укрсоцбанку по вул. Дворцовій у Кіровограді.

| 2014

Костянтин Васильович

Шляховий

Народився 17 вересня 1956 року в родині службовців. У 1973 році закінчив Кіровоградську середню школу №6. У 1974 році – Ізмаїльську морехідну школу, після чого працював на суднах закордонного плавання Дунайського морського пароплавства Міністерства морського флоту СРСР.

1975 року закінчив електротехнічну школу Севастопольського 7-го учбового загону ім. адмірала Ф. С. Октябрьського, після чого проходив строкову службу на великому протичовновому кораблі «Керчь» – у ті роки флагманському кораблі 5-ї Середземноморської ескадри ВМФ СРСР.

1987 року закінчив Кіровоградський державний педагогічний інститут ім. О. С. Пушкіна, з грудня того ж року працює у Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї. За цей період обіймав посади наукового співробітника у методичному відділі, у секторі археології, у відділі охорони пам’яток історії та культури, з 2001 року – старший науковий співробітник відділу історії. Спеціалізується на питаннях історії населених пунктів Кіровоградщини, історичної топоніміки, генеалогії та геральдики. Учасник обласних, республіканських та міжнародних наукових конференцій. Веде листування з науковцями Росії, Сербії, Угорщини, Румунії, Німеччини, Канади. Член Українського геральдичного товариства (1996 – 2003 роки – заступник голови Кіровоградської обласної організації УГТ з науково-пошукової роботи), історико-культурологічного товариства «Ойкумена» (2001 – 2005 роки – голова ради товариства), Всеукраїнської асоціації ветеранів-підводників (з 2006 року), Національної спілки краєзнавців України (голова правління Кіровоградської обласної спілки краєзнавців у 2004 – 2007 роках), міської топонімічної (з 1993 року) та обласної геральдичної (з 1997 року) комісій, Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при обласній державній адміністрації (з 2009 року), Координаційної ради з питань розвитку книговидання і книгорозповсюдження в області (з 2011-го). Автор наукових статей, опублікованих в українських та закордонних виданнях, співавтор альбому-каталогу «Символіка Кіровоградщини» (2002), автор ідеї та упорядник чотирьох випусків «Краєзнавчого вісника Кіровоградщини» (2007 – 2010), співавтор наукового видання «Земельні банки Новоросійського краю» (2010), консультант багатьох краєзнавчих творів інших авторів. Плідно займається розробкою територіальної символіки, за його активної участі створені герби і прапори багатьох місцевих громад області (міст Світловодська, Бобринця, Долинської; селищ Вільшанки і Петрового; села Великої Андрусівки), запроваджена символіка в усіх районах Кіровоградської області (особиста участь у розробці символів Бобринецького, Добровеличківського, Знам’янського, Кіровоградського, Компаніївського, Новоукраїнського, Світловодського, Ульяновського районів).

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 13

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

У 1992 році закінчив курси при Інституті підвищення кваліфікації робітників культури Міністерства культури України (Київ) у групі завідувачів секторами археології. У 2005 році закінчив курси при Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій (Кіровоград) за програмою «Стан, проблеми та перспективи розвитку музейної справи в Україні та регіоні». У 2011 році навчався при Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій Кіровоградської обласної державної адміністрації за програмою короткотермінового тематичного семінару «Організація екскурсійної діяльності та туристичного супроводу: нормативноправові та практичні аспекти». Неодноразово заохочувався подяками та грамотами музею (подяки і грамоти різних років, почесна грамота у січні 2002 року), управління культури (грамота від 25 квітня 2002 року, наказ №168; почесна грамота від 5 березня 2003 року, наказ 89; почесна грамота від 12 травня 2008 року, наказ№ 308), Кіровоградської міської ради та виконавчого комітету (грамота від 9 вересня 2004 року, розпорядження №267-к), Кіровоградської обласної ради (почесна грамота від 19 квітня 2006 року, розпорядження №65-гр; почесна грамота від 26 грудня 2007 року, розпорядження №331-гр), Кіровоградської обласної державної адміністрації та обласної ради (подяка від 7 травня 2002 року, розпорядження №165-р; почесна грамота від 11 вересня 2006 року, нагрудний знак №1265, розпорядження №512-р/162-гр), Німецької народної спілки догляду за військовими похованнями в Україні (почесна грамота від 14 листопада 2006 року), Сербського меморіального комітету (подяка від 14 вересня 2007 року), Всеукраїнської спілки краєзнавців (подяка під час IV з’їзду ВСК), Кіровоградської обласної спілки краєзнавців (диплом про присвоєння почесного звання «Почесний краєзнавець Кіровоградщини», рішення президії правління КОСК від 2 грудня 2008 року №1/12). Перший лауреат премії імені Якова Паученка у номінації «Геральдика та вексилологія» (2002). Відзначений жетоном ВМФ «За дальний поход» (1978), медаллю науковопопулярного журналу «Гербоведъ» «За заслуги» (2002), медалями «150 лет окончания Крымской войны» (2006), «Св. прп Сергій Радонежский. 1314 – 1392» (2006), «Ветеран ВМФ» (2006), «Ветерану холодной войны на море» (2006), орденом св. Олександра Невського ІІІ ступеня (2008).

Наталія Петрівна

Федоренко

Народилася 14 лютого 1952 року в селі Красне Буського району Львівської області в родині військовослужбовця. Заслужений художник України (2001), член Національної спілки художників України (1990). У 1969 році закінчила Буську міську школу

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 15

Львівської області. У 1970 році вступила до Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва на відділ художнього ткацтва факультету художнього текстилю зі спеціальності «Художник декоративно-прикладного мистецтва». Після закінчення навчання у 1976 році разом зі своїм чоловіком Анатолієм Дворським приїхала за направленням у Кіровоград. Працювала художником Кіровоградських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР (з 1991 року – художньо-виробничий комбінат Національної спілки художників України). З 1990 року – художник за гонораром. У 2001 – 2002 роках викладала у Кіровоградському інституті регіонального управління та економіки, з 2002-го – у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, а з 2006-го є доцентом кафедри хореографічних дисциплін, образотворчого мистецтва та дизайну мистецького факультету. Творчий шлях Наталії Петрівни почався з 1975 року. Мистецькі уподобання – монументально-декоративний текстиль: гобелен, батик. Жителям Кіровоградщини добре знайомі роботи Наталії Федоренко в Кіровограді, які прикрашають інтер’єри обласної універсальної наукової бібліотеки імені Д. І. Чижевського, обласної бібліотеки для дітей імені А. П. Гайдара, обласного дитячоюнацького центру народної творчості та інших закладів. Н. П. Федоренко – учасниця республіканських виставок «Світ і молодь» (1985), «Фізична культура і спорт» (1983), «Малі форми в текстилю» (Львів, 1988), В очікуванні свята

На перехресті почуттів

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

«Квітуча Україна» (Полтава, 1990), «Барви степу» (Київ, 1994), міжнародної виставки «Художники України» (Берлін, 2003), персональних виставок у 1986 – 1987 роках у Львові та Івано-Франківську, в 2002 році – у Кіровограді та багатьох інших. Творчість Наталії Федоренко є символічною та асоціативною. Знавець символічної мови українського орнаменту вона майстерно використовує його можливості в створенні своїх композицій наповнених космогенними мотивами. Підкреслена динаміка руху, несподівані тональні контрасти, вишуканий калейдоскоп кольорів породжують широку гаму асоціацій. Мистецькими засобами декоративної знаковості вона показує причетність людини до Всесвіту, її необмежені можливості й рух як форму її буття. Вираженню цієї ідеї допомагає і геометричний орнамент, його багата символіка і продумана ритмічна структура.

У вирій

Основні твори: «Над містом» (із серії «Птахи і космос», 1986), «У вирії» (триптих, 1993), «Таємниця весняного переродження» (з серії «Стан природи», 1990), «У вирії» (триптих, 1993), «Відлуння часу», «Відлуння самотності» (1992), «Коляда» (з серії «Епос богів», 1993), «В обіймах золотої мли» (з серії «Стан природи», 1994), «Сум росте, мов колос» (із серії «Стан природи», 2004). Творчі роботи зберігаються у Львівському музеї етнографії та художнього промислу в Івано-Франківському художньому музеї, у Хмельницькому художньому музеї сучасного декоративно-прикладного мистецтва, в Кіровоградському обласному художньому музеї, а також у приватних колекція України, Росії, Польщі, Великобританії, Канади, США.

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 17

Лауреати премії 2004 року

Статуетка “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Людмила Вікторівна

Харламова

Народилася 04 вересня 1956 року в Дніпропетровську. У 1979 році закінчила Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Архітектура». Після отримання диплому 3 роки працювала архітектором в ГПІ «Придніпровський промбудпроект». У 1982 році переїхала до Кіровоград та 20 років працювала на посадах провідного архітектора, керівника групи, головного архітектора проектів у проектному інституті «Міськбудпроект». З 2002 року працює приватним архітектором «ФОП “Харламова Л. В.”» За її участі запроектовані та побудовані низка об’єктів архітектури, а саме:

• адмінбудівля заводу модифікованих жирів по пр. Промисловому (2002); • комплекс експрес-обслуговування (кафе «Арка») у Дендропарку (2002); • адміністративна будівля «Укрсиббанку» на розі вул. Дворцової та Пашутіна (2004); • магазин із офісом фірми «Інкопмарк» по вул. Чорновола, 30 (1995); • магазин «Елеганс» по вул. Дзержинського (1996); • оздоблення фасаду ВАТ «Кіровоградобленерго» по пров. Комуністичному та вул. Тарковського (2005); • розробка ескізного проекту (автор ідеї) «Учбово-побутовий корпус Кіровоградського обласного загальноосвітнього учбово-виховного комплексу гуманітарно-естетичного профілю по вул. Дворцовій, 7» (2010); • коригування проекту «Адміністративна будівля з сервісним центром по вул. Велика Перспективна, 78» (2010); • розробка ескізного проекту (співавторство з архітектором І. О. Дрофа) «Реконструкція будівлі музикально-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького». За свої роботи Людмила Вікторівна має багато відзнак, серед них – Почесна грамота Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики в Україні (1999), грамота Державного комітету України з будівництва та архітектури за спорудження об’єкту – переможця конкурсу на кращі будинки і комплекси житлово-цивільного та промислового призначення, побудовані в 2002 році, подяку Кіровоградської обласної ради (2003), грамота Національної спілки

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

архітекторів України (2005), подяка Кіровоградської обласної державної адміністрації (2009). Звання лауреата обласної премії премію у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративноприкладного мистецтва імені Якова Паученка у номінації «Архітектура» Л. В. Харламова отримувала двічі: в 2004 році у складі авторського колективу за розробку архітектури будівлі адміністративного приміщення заводу модифікованих жирів по проспекту Промисловому в Кіровограді та у 2011-му в складі авторського колективу за розробку архітектури споруди навчально-побутового корпусу Кіровоградського обласного загальноосвітнього навчальновиховного комплексу гуманітарноестетичного профілю по вул. Дворцовій, 7 у Кіровограді.

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 21

Валентина Євгеніївна

Кулініченко

Народилася 27 березня 1951 року в Кіровограді. У 1970 році закінчила Кіровоградський будівельний технікум, у 1980-му – Криворізький гірничорудний інститут за спеціальністю «Інженер-будівельник». З 1970 по 1990 рік працювала в кіровоградській філії Українського державного проектного інституту «Укрміськбудпроект» техніком, старшим техніком, інженером, старшим інженером, провідним інженером, начальником групи архітектурно-будівельної майстерні №2. З 1990 року – головний інженер проектів закритого акціонерного товариства «Кіровоградський інститут “Міськбудпроект”». За сорок років роботи в проектному інституті проявила себе висококваліфікованим спеціалістом. Їй притаманні відданість улюбленій справі, порядність, наполегливість, вміння працювати з людьми, велике почуття відповідальності за долю колективу. Валентина Євгеніївна завжди вміє налагодити ділові стосунки з широким колом людей, тактовна, ввічлива. Вона наполеглива, принципова та пунктуальна в роботі, вимоглива до себе та підлеглих, фахівець, що знає свою справу. Користується повагою та заслуженим авторитетом не тільки в інституті, а й за його межами. Звання лауреата обласної премії премію у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка у номінації «Архітектура» В. Є. Кулініченко отримала у складі авторського колективу за розробку архітектури будівлі адміністративного приміщення заводу модифікованих жирів по проспекту Промисловому в Кіровограді.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Таїса Кузьмівна

Царьова

Народилася 12 листопада 1941 року в місті Чердакли Ульяновської області (Росія). У 1969 році закінчила Одеський інженернобудівельний інститут за спеціальністю «Інженер-будівельник». Працює завідуючим архітектурно-будівельним сектором Закритого акціонерного товариства «Кіровоградський інститут “Міськбудпроект”». За тридцять дев’ять років роботи в проектному інституті проявила себе висококваліфікованим спеціалістом, їй притаманні відданість улюбленій справі, порядність, наполегливість, вміння працювати з людьми, велике почуття відповідальності за долю колективу. Таїса Кузьмівна завжди може налагодити ділові стосунки з широким колом людей, тактовна, ввічлива. За її участі виконувалися проекти у містах Кіровоградської, Київської, Черкаської, Вінницької та Полтавській областей. Проектні роботи виконувалися і виконуються в дуже стислі терміни завдяки організації робіт на високому рівні з боку завідуючої архітектурно-будівельного сектору. Її праця неодноразово відзначалася адміністрацією інституту у вигляді грошових премій, почесних грамот, подяк. Серед інших відзнак – Почесна грамота Міністерства регіонального розвитку та будівництва (2007). Звання лауреата обласної премії премію у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка у номінації «Архітектура» Т. К. Царьова отримала у складі авторського колективу за розробку архітектури будівлі адміністративного приміщення заводу модифікованих жирів по проспекту Промисловому в Кіровограді.

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 23

Віталій Єфремович

Кривенко

Народився 13 серпня 1937 року в Кіровограді. Освіта – вища, закінчив із відзнакою художнє училище (Іваново, Росія) та Київський інженерно будівельний інститут. Член Національної спілки архітекторів України, заслужений архітектор України. Трудову діяльність розпочав у 1959 році художникомоздоблювачем, працював архітектором, старшим архітектором, головним архітектором Кіровограда (1976 – 1987), головним архітектором кіровоградського виробничого об’єднання «Червона зірка» (1987 – 1991). З 1991 по 1996 рік – начальник управління містобудування, архітектури, землеустрою та землекористування Кіровоградського міськвиконкому. Перебуваючи на державній службі та після її завершення, постійно займався проектуванням споруд соціально-культурного, побутового та адміністративногосподарського напрямку, архітектурно-меморіальних комплексів, пам’ятників і пам’ятних знаків, інтер’єрів та екстер’єрів будівель і малих архітектурних форм при благоустрої та озелененні територій населених пунктів. За безпосередньої участі Віталія Кривенка споруджені Меморіальний комплекс загиблим воїнам на Фортечних валах, пам’ятники Богдану Хмельницькому, Ангелу-Хранителю, засновникам заводу «Червона зірка» Роберту і Томасу Ельворті в Кіровограді. Реконструйовано площу біля Кіровоградської міської ради із встановленням пам’ятника О. М. Пашутіну, площу біля Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. К. Винниченка та споруджено

пам’ятник Володимира Винниченка. Оновлено площу поруч із Кіровоградським національним технічним університетом, у центрі якої розміщено архітектурноскульптурну композицію «Студентство», а також створено пам’ятники видатним землякам-кіровоградцям: лауреату Нобелівської премії І. Є. Тамму, видатному педагогу, піаністу Г. Г. Нейгаузу, Герою Радянського Союзу Г. О. Куроп’ятникову. Реконструкція кіровоградського Головпоштамту, створення музеїв М. Л. Кропивницького та О. О. Осмьоркіна в Кіровограді, пам’ятника жертвам голодомору 1932 – 1933 років у селі Високі Байраки Кіровоградського району, козаку-філософу С. Климовському біля хутора Припутня – це далеко не повний перелік об’єктів, побудованих у Кіровограді та області за проектами Віталія Кривенка. Не менш вагомою є діяльність Віталія Кривенка й стосовно створення, впровадження та пропаганди символіки Кіровоградщини в Україні та за її межами.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Він є автором або співавтором символіки населених пунктів області та переважної частини адміністративних районів Кіровоградщини, зокрема Кіровограда, Знам’янки, Олександрії, Світловодська. Прикладом популяризації та впровадження місцевої символіки є те, що Віталій Кривенко – автор найвищої відзнаки Кіровоградської області «Честь і слава Кіровоградщини», відзнаки до Почесної грамоти Кіровоградської обласної державної адміністрації і обласної ради, медалей лауреата обласних премій та скульптурного зображення «Степовий орел». Крім того, Віталій Єфремович розробив відзнаки Добровеличківської, Долинської райдержадміністрацій та районних рад, спортивних клубів і низки громадських організацій. У 2003 році Віталій Кривенко був одним із ініціаторів започаткування обласної премії в галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-ужиткового мистецтва імені Якова Паученка. В. Є. Кривенко – автор багатьох статей у засобах масової інформації з питань геральдики, вексилології, архітектури та містобудування, а також співавтор альбомукаталогу «Символіка Кіровоградщини», виданого 2002 року, збірника «Символіка адміністративних районів та міст обласного значення Кіровоградщини», виданого на два роки пізніше, третього видання книги «Символіка Кіровоградщини», що вийшла друком у 2008 році, а також ініціатором та учасником щорічних виставок із геральдики та вексилології, присвячених врученню премії імені Якова Паученка. За високу професійну та громадську діяльність В. Є. Кривенко нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2003), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2005), орденом Преподобного Нестора літописця ІІІ ступеня (2005), Російською геральдичною медаллю «За заслуги»(2002), він удостоєний почесного звання «Заслужений архітектор України» (2009). Нагороджений почесними грамотами та грамотами Національної спілки архітекторів України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Кіровоградської обласної державної адміністрації й обласної ради, Кіровоградської міської ради.

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 25

Премія в галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-ужиткового мистецтва імені Якова Паученка в номінації «Геральдика та вексилологія» присвоєна Кіровоградською обласною радою у 2004 році за створення символіки (герба і прапора) Устинівського, Новоархангельського, Вільшанського районів та низки інших символів, розроблених на високому фаховому рівні, що відповідають вимогам геральдичної композиції та колористики, а також нормативним актам, якими врегульовано питання стосовно сучасного територіального герботворення. Відзначена й вагома організаційна робота Віталія Кривенка, що значною мірою сприяла формуванню на території Кіровоградської області та в Україні цілісної системи оригінальних історично обґрунтованих геральдичних знаків.

Марія Іванівна

Церна

Народилася 1943 року в селі Стульно Влодавського повіту Люблінської області (Польща). Член Національної спілки художників України (1992). У 1966 році закінчила Виженицьке училище прикладного мистецтва на Буковині, факультет моделювання одягу. По закінченні училища у 1966 – 1970 роках працювала інженером художнього оформлення Донецької кондитерської фабрики. З 1970 року – художник кіровоградських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР, з 1991-го – художньо-виробничого комбінату Національної спілки художників України. З 1992-го – художник декоративноприкладного мистецтва за гонораром. Учасниця всеукраїнських та обласних художніх виставок. У 2003 році відбулася персональна виставка в Кіровограді. Марія Іванівна Церна – унікальний майстер роботи з тканинами в техніках батик (розпис по шовку), декоративне шитво та макраме (плетіння мотузкою). Її батики – це насичені поетичними фантазіями розповідей про казкові й реальні міста «У старому місті», «Вулиці мого міста», «Вечірні передзвони», сплесками нестримних емоцій від побаченого стану природи у композиціях «Таїна Світе милий, краю тихий літньої ночі», «Останній штрих серпневої майстерні» та захоплюючими мотивами квіткових натюрмортів «Солодкий запах літа», «Троянди. Літній вечір». У всіх цих творах майстриня дивовижним чином поєднує реальність і віртуальний світ мрій, створюючи власні неповторні мистецькі образи, насичені духом міської культури і місцевого колориту. Особливою частиною творчості М. І. Церни є декоративна об’ємна вишивка, авторську техніку якої майстриня розробила, опираючись на досвід вишивальниць

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Душа України

ХVІІ та кінця ХІХ століть. У її численних композиціях, таких, як «Метаморфози осені», «Береги жовтої ріки», «Душа України», «Негода» тощо, перед нами постають барокові мотиви, переображені в нові особливі сучасні форми, які є яскравим перегуком із мистецтвом декорування козацької доби і спільними експериментами художників-авангардистів початку ХХ століття та народних майстринь вишивальниць. Саме ці авторські риси, притаманні творчості Марії Церни, і стали основою для подання радою Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України її кандидатури на здобуття звання лауреата обласної премії імені Якова Паученка в номінації «Декоративне мистецтво». Твори Марії Церни знаходяться в музеях Кіровограда та приватних колекціях у Польщі, Канаді, США, Росії, Ізраїлі.

У древньому місті

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 27

Лауреати премії 2005 року

Статуетка “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Василь Вікторович

Білошапка

Народився 25 серпня 1959 року в місті Макіївка Донецької області. У дитинстві захоплювався географією і за участь у конкурсах радіопрограми «Путешествие по любимой Родине» та хороше знання географії й карти Радянського Союзу двічі (1973, 1974) нагороджувався дипломом Головної редакції радіомовлення для дітей Всесоюзного радіо. У шкільні роки займався також художнім читанням і був лауреатом обласного конкурсу художнього читання серед школярів (Донецьк, 1971, 1972), цікавився краєзнавством, журналістикою, нумізматикою, геральдикою. Закінчив Ворошиловградський державний педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка (нині Луганський національний університет імені Тараса Шевченка) і здобув спеціальність учителя географії й біології (1982) та відділення керівників засобів масової інформації Київської вищої партійної школи і став спеціалістом у галузі партійного та радянського будівництва, викладачем соціально-політичних дисциплін у вищих навчальних закладах, політологом (1990). Під час навчання у Луганську одночасно працював кореспондентом інститутської багатотиражки «Трибуна студента» (1978 – 1982). Працював учнем електромонтера, електромонтером на Авдіївському коксохімічному заводі Донецької області (1976 – 1977), учителем географії Олександрівської середньої школи №1 (1982 – 1983), завідуючим відділом радіоінформації, відповідальним секретарем, заступником редактора Олександрівської районної газети «Вперед» (1983 –1988, 1990 – 2002), власним кореспондентом Кіровоградської обласної газети «Народне слово» (2002 – 2003), за трудовою угодою в Кіровоградській облдержадміністрації та управлінні культури Кіровоградської облдержадміністрації (2003 – 2004). З 2004 р. працює завідуючим фондами (головним зберігачем фондів) Олександрівського районного краєзнавчого музею. З 1982 року мешкає в Олександрівці Кіровоградської області. Під час роботи на радіо Олександрівська районна редакція радіомовлення (підпорядковувалась районній газеті), яку очолював, посіла третє місце у Всеукраїнському республіканському конкурсі районних і міських редакцій радіомовлення (1988). В Олександрівському районному краєзнавчому музеї працює з 1995 року. Нагороджений медаллю України «За працю і звитягу» (2007), медаллю «За заслуги» науково-популярного журналу Російської геральдичної колегії «Гербовед» (2002), ювілейною медаллю «200 років М. В. Гоголя» Ростовської міської національно-культурної автономії (Російська Федерація), відзнакою Олександрівської районної ради і райдержадміністрації «За заслуги перед районом» (2007), багатьма грамотами, подяками і дипломами. Лауреат кіровоградської обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова (2002) та Програми підтримки музейних працівників на 2008 – 2009 роки Міжнародного благодійного фонду «Україна – 3000» й Українського центру розвитку музейної справи (2008). Як керівник проекту став лауреатом спеціального конкурсу на кращу ідею польсько-українського музейного проекту, що проводився Українським центром розвитку музейної справи та Польським інститутом у Києві (2011). За активну

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

роботу зі створення історично-меморіального серіалу «Книга Пам’яті України» нагороджений Почесною грамотою Головної редакційної колегії Книги Пам’яті України (2004). Співавтор символіки Олександрівського району Кіровоградської області (2001), Олександрівки (2001), автор символіки сіл Триліси, Антонівка, Бовтишка (2002), Красносілка, Бірки (2006), Розумівка (2010), Цвітне (2011) Олександрівського району та села Дмитрівка (2010) Знам’янського, герба Олександрівського районного краєзнавчого музею (2007). Геральдичні роботи експонувались на виставках у Кіровоградському обласному краєзнавчому (2002) та Олександрівському районному краєзнавчому музеях (2010, 2011, 2012). Автор та співавтор понад 10 книг, багатьох статей, нарисів, розвідок із питань геральдики, краєзнавства, географії, історії у наукових, науково-популярних, літературних та інших виданнях. У 4-й всеукраїнській доброчинній рейтинговій акції «Книга року – 2002» у номінації «Візитівка» підномінації «Туристична література» його книга «У плині часу. Енциклопедія Олександрівщини» посіла третє місце. Був ініціатором видання «Збірки праць Олександрівського районного краєзнавчого музею», є автором багатьох статей у ній. Створив понад 20 експозицій в Олександрівському районному краєзнавчому музеї. Причетний до створення кімнати-музею одного з перших вітчизняних льотчиків, талановитого конструктора, українського громадського діяча Л. М. Мацієвича в Олександрівці, народного музею села Головківка Чигиринського району Черкаської області, переоформлення народного музею історії села Розумівка, відкриття меморіальної дошки на честь київського цивільного губернатора, мецената і вченого І. І. Фундуклія, меморіальних дощок на честь Героїв Радянського Союзу та повних кавалерів ордена Слави – уродженців Олександрівщини, академіка Ю. Ф. Цюкала, організатора спортивного руху на Олександрівщині М. М. Шишки та низки пам’ятників і пам’ятних знаків на території Олександрівського району. Реалізував кілька гуманітарних проектів спільно з академіком АН Росії, доктором економічних наук, професором, заслуженим діячем науки Росії, генералмайором Борисом Кузиком, доктором філологічних наук, професором Володимиром Панченком, радником міністра культури Російської Федерації, першим заступником голови Кіровоградського земляцтва «Єлисаветград» (Москва) Віктором Петраковим. Допомагав письменнику, голові Історичного клубу «Холодний Яр» Роману Ковалеві у підготовці матеріалів до книг про холодноярських повстанців. Сфера краєзнавчих та наукових інтересів: історія районного радіомовлення в Україні, географія та історія Кіровоградської області, дослідження історії та

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 31

природи Олександрівського району, Бовтиська западина, як астроблема, геральдика і прапорництво, нумізматика, історія Холодноярської повстанської організації, історія села Головківка Чигиринського району Черкаської області, життя та діяльність Л. М. Мацієвича, М. А. Грабовського, І. І. Фундуклія, сімей Раєвських, Єнтальцевих, Кузиків, дослідження родоводів, дослідження поселення козацької доби в селі Бірки, перебування гетьмана Б. Хмельницького на Кіровоградщині, мікротопоніміка Олександрівського району, топоніміка Кіровоградщини та інші. Підтримує наукові контакти з музеями та науковими закладами України, Російської Федерації, Польщі та Франції. Учасник багатьох всеукраїнських та обласних наукових, краєзнавчих та науково-практичних конференцій, зокрема «Нові дослідження козацької доби в Україні» (Київ), міжнародних наукових конференцій «Міжнародні відносини в басейні Чорного моря в добу середньовіччя» (Ростовна-Дону, Російська Федерація) та «Польська родина на Україні. До 125-ї річниці народження Кароля Шимановського» (Кіровоград). Член Українського геральдичного товариства, Національної спілки журналістів України, Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України», комісії Кіровоградської обласної ради з питань впровадження символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів області та Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» Національної спілки письменників України, громадських організацій «Український центр розвитку музейної справи» та «Олександрівське земляцтво» (Київ), почесний член Національної спілки краєзнавців України. За розробку символіки Олександрівського району, Олександрівки і села Триліси Олександрівського району став лауреатом Кіровоградської обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка в номінації «Геральдика і вексилологія» (2005).

Микола Іванович

Фірсов

Народився 19 листопада 1945 року в Кіровограді. Член національної Спілки художників України (1994). У 1959 році вступив до новоствореної Кіровоградської дитячої художньої школи. Після закінчення третього класу успішно склав іспити до Одеського державного художнього училища. У 1964 році, по закінченні другого курсу, мобілізований до лав Радянської Армії, у прикордонні війська. Після трьох років служби за сімейними обставинами повернувся до Кіровограда та рік пропрацювати художником заводу «Гідросила». У 1970 році закінчив Одеське державне художнє училище, відділення кераміки. З 1970 по 1994 рік – художник кіровоградських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР, з 1991-го – художньо-виробничого комбінату Національної спілки художників України. З 1994 року працює в індивідуальній керамічній майстерні родини Фірсових. Розвиток професійного керамічного мистецтва на Кіровоградщині тісно пов’язаний із творчістю родини Фірсових, фундатором якої став Микола Іванович. Він є учасником всеукраїнських, регіональних і обласних виставок. На ювілейній виставці 1992 року, присвяченій заснуванню козацтва в Україні, яка проходила

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

у Києві, виставці «Барви степу», що репрезентували творчість кіровоградських митців перед глядачами столиці у 1994 році експонувалися роботи всієї родини. У 1991 році про династію Фірсових знятий документальний фільм, який демонструвався на телеканалах УТ-1, УТ-2 та «Останкино». Роботи Миколи Івановича Фірсова – це і роздуми над сенсом буття, як, наприклад, у композиціях «Велика родина», «Всесвіт», і звернення до теми краси рідного краю, одне з його керамічних панно носить саме таку назву – «Рідний край», і уявні спогади про минувшину та вірування наших предків у творах «Чумацьким шляхом», “Козаки”, «Лісовичок». У композиціях «Жолуді», «Листок», «Натюрморт із листям», «Осінні кольори», «Зима», «Літо» широко і розмаїто розкрита тема природи. Особливою родзинкою його творчості є звернення до образу сучасника і різних сфер життя й побуту містянина. Фактично своїми композиційними панно художник виступає у своєрідній ролі творця нового міського фольклору. М. І. Фірсов віддає перевагу класичним формам професійної кераміки. У його мистецьких доробках яскраво простежуються перегуки з творчістю художниківдекоративістів епох класицизму, рококо та модерну. Керуючись формулою митців модерну початку ХХ століття, – краса, функціональність і конструктивність, – він творить нові сучасні форми, сповнені естетичної вишуканості та ясної ужиткової приналежності. Роботи Миколи Фірсова зберігаються в Кіровоградському обласному художньому та обласному краєзнавчому музеях, у багатьох приватних колекціях, прикрашають інтер’єри готельних комплексів «Європа», «Турист», ресторану «Максим», фасадну частину магазину «Візит».

Вітрила

Метелики

Чумацьким шляхом

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 33

Лауреати премії 2006 року

Статуетка “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Світлана Олександрівна

Ліхачова

Народилася 25 серпня 1937 року місті Красногорск Московської області (Росія). У 1962 році закінчила Новосибірський інженерно-будівельний інститут імені Куйбишева за спеціальністю «Архітектура». Після отримання диплому три роки працювала архітектором в НДІП «ЛєсДрев» у Тюмені.

1965 – 1966 – старший архітектор «Тюменьгражданпроект» (Тюмень, Росія).

1966 – 1968 – архітектор кіровоградської філії ДАП «Укрміськбудпроект».

1968 – 1970 – старший архітектор «Тульскгражданпроект» (Тула, Росія). З 1970 року – архітектор кіровоградської філії ДАП «Укрміськбудпроект». Світлана Олександрівна є автором та співавтором розробки низки об’єктів архітектури, а саме: готель «Тюмень», курорт на озері Тараскуль, бальнеологічна лікарня в Знам’янці Кіровоградської області (автор), 36-квартирний житловий будинок по вул. Гоголя з магазином «Сантехніка» у Кіровограді (автор), 6-квартирний житловий будинок по вул. Гагаріна в Кіровограді, прибудова до будівлі державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка в Кіровограді (автор), комплекс обласної лікарні в Кіровограді, мікрорайон №3-а у Світловодську Кіровоградської області (автор).

Робота С. О. Ліхачової відзначена багатьма нагородами, серед них – грамота за участь в конкурсі на проект обеліску на честь нагородження Севастополя орденом Леніна і медаллю «Золота Зірка» (1966), грамота Кіровоградської облспоживспілки

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

за участь у розробці проектної пропозиції інженерно-виробничого корпусу (1977), грамота учасника конкурсу на кращі житлові й цивільні споруди у Світловодську (1979), грамота Національної спілки архітекторів України за участь у військовопатріотичній роботі (1990), грамота Національної спілки архітекторів України за активну творчу діяльність (1997), подяка Кіровоградської обласної державної адміністрації (2009), грамота управління культури і туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації (2012). Звання лауреата обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка у номінації «Архітектура» С. О. Ліхачова отримала за розробку архітектури будівлі готелю «Європа» в Кіровограді.

Олександр Іванович

Полячок

Народився у 1962 році в Кіровограді. Закінчив теоретичний відділ Кіровоградського музичного училища та Московську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського за фахом «Музикознавство». У 1987 – 1991 – викладач Кіровоградського музичного училища. Висунув ідею створення Кіровоградського музею музичної культури імені Кароля Шимановського і був його першим директором (1991 – 1993). Організував міжнародну наукову конференцію «Шимановський і Україна» (1993). У 1993 – 2001 роках працював начальником відділу культури Кіровоградської міської ради. На цій посаді доклав максимум зусиль для започаткування музичних фестивалів «Провесінь», «Травневі музичні зустрічі», проведення фестивалю «Нейгаузівські музичні зустрічі», а також затвердження символіки Кіровограда, завершення будівництва і відкриття меморіальних музеїв О. Осмьоркіна та І. Карпенка-Карого, пам’ятника Б. Хмельницькому. У 1991 – 2003 роках був автором та ведучим програм кіровоградських обласної дитячої філармонії та міської музичної академії для дітей та юнацтва, художнім керівником постановки на сцені філармонії «Вечорниць» П. Ніщинського до 100-річчя від дня смерті композитора (режисер – Г. Бабій, диригент – Н. Нусбаум, хормейстер – В. Воловенко).

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 37

У 2001 – 2011 – викладач музично-теоретичних предметів у музичних школах Кіровограда (№№1, 3) та Кіровоградському музичному училищі. Автор (у складі групи провідних викладачів України) навчальної програми з предмету «Зарубіжна і українська музичні літератури» для учнів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, затвердженої Міністерством культури України (Київ, 2008). У 2012 році повернувся на посаду директора Кіровоградського музею музичної культури ім. К. Шимановського, організував міжнародну наукову конференцію «Кароль Шимановський і його мала батьківщина».

З 2002 року є головою (на громадських засадах) об’єднання поляків Кіровоградщини «Полонія» імені Кароля Шимановського. У 1997 році став одним із засновників обласного осередку Українського геральдичного товариства. Співавтор гербів Знам’янки та Олександрії, Долинського та Новоукраїнського районів Кіровоградської області. Олександр Полячок – музикознавець, музичний діяч, організатор музичних фестивалів ім. К. Шимановського (з 1992 року), фестивалів польської культури в Кіровограді (з 2004-го) та українсько-польсько-російського фестивалю етномузики на возах «Перекотиполе» в селищі Онуфріївка Кіровоградської області (2010, 2011). Періодично виступав на наукових конференціях, публікувався у наукових та науково-публіцистичних виданнях. Нагороджений пам’ятною медаллю Музичного товариства ім. К. Шимановського в Закопане (Польща), відзнакою «Заслужений діяч польської культури» (2006).

Емілія Матвіївна

Руденко

Народилася 13 січня 1947 року в Кіровограді. Заслужений художник України, член Національної спілки художників України, художник декоративно-ужиткового мистецтва. Трудова діяльність:

• 1959 – 1963 – навчання у Кіровоградській дитячій художній школі; • 1963 – 1968 – навчання в Одеському державному художньому училищі імені М. Грекова;

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

• 1971 – 1994 – художник декоративного мистецтва кіровоградських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР, (з 1991-го – художньо-виробничого комбінату Національної Спілки художників України).

Лісова пісня

Емілія Руденко бере участь у обласних, всеукраїнських та всесоюзних виставках. Працюючи в техніці гобелена, Емілія Матвіївна досягла високої професійної майстерності володіння матеріалом і втілення обраної теми. У яскравих, сповнених внутрішнього динамізму і напруги композиціях «Земля минулих битв» (1977), «Лев у клітці» (1978), «Весна» (1979), «Полковий оркестр» (1983), «Світ книги» (1985), «Святковий» (1988), «Лісова пісня» (1989) мисткиня відображає власний погляд на ту чи іншу тему. Подані вишуканою художньою мовою, оформлені традиційними декоративними символами, зазвичай регламентовані радянською ідеологією теми народної пам’яті постають перед нами в різнобарвних, багатомірних образах. Особливе місце у творчості займають гобелени, пов’язані з історичним минулим Кіровоградщини: «Богдан Хмельницький» (1979), «Думи мої, думи» (1984), «Корифеї української сцени» (1982). Оперуючи класичними реалістичними формами Емілія Руденко увіковічнила у своїх мистецьких доробках історичні постаті видатних осіб, із дитинства знайомих кожному українцю, перетворивши їх на прості пізнані символи, сповнені глибокого відчуття поєднання минулого і сучасного, часового і просторового вимірів. Емілія Матвіївна є лауреатом обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка у номінації «Декоративно-прикладне мистецтво».

Корифеї української сцени

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 39

Лауреати премії 2007 року

Статуетка “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Сергій Олександрович

Ковальов

Народився 18 серпня 1953 року в селі Артемівка Чутівського району Полтавської області. У 1979 році закінчив Харківський інститут механізації і електрифікації сільського господарства за спеціальністю «Архітектура». Трудова діяльність:

• 1970 – 1971 – учень слюсаря ремонтно-агрегатної ділянки Артемівського авторемонтного заводу; • 1971 – 1973 – служба в Радянській Армії; • 1974 – слюсар-авторемонтник 1 розряду ремонтно-агрегатної ділянки Артемівського авторемонтного заводу; • 1974 – 1979 – студент Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства; • 1979 – 1986 – інженер АБВ Кіровоградської філії інституту «Укрколгосппроект»; • 1986 – 1992 – головний архітектор Кіровоградського інституту «Кіровоградагропроект»; • 1992 – 1996 – заступник начальника управління інвестицій і містобудування Кіровоградської обласної державної адміністрації – головний архітектор області; • 1996 – 2002 – начальник Державного комунального госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурнопланувального бюро (у 2002 році реорганізовано в комунальне підприємство «Архітектурно-планувальне бюро»);

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

• 2002 – 2010 – начальник комунального підприємства «Архітектурнопланувальне бюро»; • з 2010 року – пенсіонер. Брав активну участь у республіканських та обласних конкурсах, проектуванні та реалізації проектів поселень для переселенців із зони відселення після аварії на ЧАЕС. Трудова діяльність Сергія Олександровича відзначена багатьма відзнаками, серед яких – подяка Кіровоградської міської ради (1995), грамота Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (2001), грамота Кіровоградської обласної організації Національної спілки архітекторів України (2002), грамота Державного комітету України з будівництва та архітектури (2003), диплом Державного комітету України з будівництва та архітектури (2004). Звання лауреата обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка у номінації «Архітектура» Сергій Ковальов отримав у складі авторського колективу за розробку архітектури магазину непродовольчих товарів по вул. Дзержинського, 86 у Кіровограді.

Юрій Олександрович

Пенязь

Народився 7 вересня 1963 року в селі Новомар’ївка Братського району Миколаївської області. Член Спілки архітекторів СРСР (1991), Спілки архітекторів України (1995). У 1985 році закінчив Одеський інженерно– будівельний інститут за спеціальністю «Архітектура».

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 43

Трудова діяльність:

• 1985 – 1986 – інженер-інспектор ДАБК Голопристанського району; • 1986 – 1988 – головний архітектор міста Гола Пристань; • 1988 – 1994 – архітектор, головний архітектор проектів інституту «Кіровоградагропроект»; • 1994 – 1998 – начальник відділу реалізації генплану управління містобудування та архітектури Кіровоградського міськвиконкому, начальник відділу архітектури та кадастру управління містобудування та архітектури Кіровоградської облдержадміністрації; • 1996 – 1998 – голова правління Кіровоградської обласної організації Національної спілки архітекторів України; • 1998 – 2000 – головний архітектор проектів ПП «Пенязь Т. О.», за сумісництвом – доцент на кафедрі дизайну Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки (КІРУЕ); • 2000 – 2010 – головний архітектор проектів комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро»; • 2010 – 2013 – начальник комунального підприємства «Архітектурнопланувальне бюро»; • з 2009-го і до теперішнього часу – голова правління Кіровоградської обласної організації Національної спілки архітекторів України. Юрій Олександрович брав активну участь у республіканських та обласних конкурсах і в багатьох із них займав перші місця та у проектуванні й реалізації проектів поселень для переселенців із зони відселення після аварії на ЧАЕС. За свою роботу нагороджений багатьма відзнаками, серед яких – подяка Кіровоградської міської ради (1995), грамота Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (2001 та 2003), грамота Кіровоградської обласної організації Національної спілки архітекторів України (2002), подяка Кіровоградської обласної ради (2003 та 2004), диплом Державного комітету України з будівництва та архітектури (2004), Почесна грамота Кіровоградської обласної ради (2005), Почесна грамота Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (2006), грамота Кіровоградської міської ради (2009). Звання лауреата обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка у номінації «Архітектура» Юрій Пенязь отримав у складі авторського колективу за розробку архітектури магазину непродовольчих товарів по вул. Дзержинського, 86 у Кіровограді.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Сергій Степанович

Марущак

Народився 21 жовтня 1969 року в селі Бережинка Кіровоградського району. Малюванням захоплювався зі шкільних років, відвідував гуртки, оформлював шкільну агітацію. Закінчив Кіровоградський будівельний технікум за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», та курси художникаоформлювача при обласному управлінні культури. Комп’ютерному дизайну навчався без відриву від виробництва в рекламній агенції «Антураж А». Працює художником-дизайнером цього рекламного агентства. Член Українського геральдичного товариства та Спілки рекламістів України. Чималою є кількість творчих напрацювань митця. Сергій Марущак – співавтор символіки міст та сіл Кіровоградської області (Бобринець, Долинська, Новомиргород, Нова Прага, Бережинка, Новогригорівка). Брав участь в оформленні до випуску книг, зокрема другого випуску альбому «Символіка Кіровоградщини», а також плакатів і сувенірної продукції з геральдикою Кіровоградської області, грамот і подяк окремих районів і міст. Автор дизайн-проектів фасадів споруд і малих архітектурних форм, АЗС, оформлення магазинів і торгових комплексів, офісів і бізнес-центрів Кіровограда та інших міст (магазин «Зодчий», бізнес-центр «Плаза», «Кредобанк», магазини «Формула Смаку», готель «Аерополь»). Практичні здобутки Сергія Марущака гідно оцінені на обласному рівні. Він нагороджений Почесною грамотою Кіровоградської облдержадміністрації та обласної ради, Почесною грамотою Ленінського району міста Кіровограда. Двічі, у 2007 та 2013 роках, удостоєний звання лауреата обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка.

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 45

Неля Федорівна

Фірсова

Народилася 20 травня 1947 року в селі Паліївка Маловисківського району Кіровоградської області. Член Національної спілки художників України (1994). У 1974 році закінчила Одеське державне художнє училище, відділення художньої кераміки. До навчання в училищі працювала в Одесі у швейному цеху джутової фабрики (1966), жарному цеху консервного комбінату (1967), на фабриці «Трудпобут» (1968), одночасно навчаючись у вечірніх класах Одеської художньої школи. З 1974 року по 1994 рік працювала художником кіровоградських художньовиробничих майстерень Художнього фонду УРСР, з 1991-го – художньовиробничого комбінату Національної спілки художників України. З 1994 року по теперішній час працює в індивідуальній керамічній майстерні родини Фірсових. З 1975 року бере участь в республіканських та всеукраїнських художніх виставках. Творчий доробок Нелі Федорівни – досить різноплановий, від монументальних декоративних керамічних композицій до фігурного посуду. Твори мають яскраво виражені індивідуальні мистецькі риси, зокрема естетичну вишуканість, елегантність, класичність і традиційність у використанні матеріалів. Особливе місце у творчості художниці займають сюжетні композиції за мотивами українського фольклору. Багато сюжетів – «Дитинство», «Сім’я», «Базар», «Куме, де квас?», «Біля розбитого глечика» – почерпнуті з реального життя.

Вази “Птахи”

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Таріль “Господарочка”

Дивовижні за своєю образною канвою декоративні тарелі «Господарочка», «Півник», «Лазня», «Батько і син» – неначе відгомін дитячих спогадів художниці про сільське життя, прикрашений і облагороджений її мистецькою думкою. Ці твори разом із напідложними вазами були представлені в експозиції виставки на здобуття звання лауреата премії імені Якова Паученка в номінації «Декоративноприкладне мистецтво» у 2003 році. Роботи Нелі Федорівни Фірсової зберігаються в обласному художньому та обласному краєзнавчому музеях, у багатьох приватних колекціях в Україні, Росії, Польщі, Ізраїлі, Німеччині, Сполучених Штатах та інших країн.

Кицька

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 47

Лауреати премії 2008 року

Статуетка “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Валерій Павлович

Нікітінський Народився 23 лютого 1951 року в Кіровограді.

1979 року закінчив Дніпропетровський інженернобудівельний інститут за фахом «Архітектура». Після закінчення ВУЗу розпочав трудову діяльність у Норильську (Росія) в проектному інституті «Норильскпроект» на посаді архітектора. Займався проектуванням об’єктів цивільного будівництва та благоустрою міських територій.

1982 року повернувся до Кіровограда. Працював у проектному інституті «Укооппроект» на посаді архітектора, пізніше продовжив трудову діяльність на кіровоградському радіозаводі на посаді дизайнера товарів народного вжитку. З 1985 по 1988 рік обіймав посаду головного художника Кіровоградської філії Київського художньо-виробничого комбінату. З початку 1990-х працював головним художником та керівником групи дизайнерів фірми «Солде», пізніше займався проектуванням об’єктів та реклами дизайну інтер’єрів, а також видавничою діяльністю у фірмі «Мавік» на посаді художнього редактора. З 2000 по 2004 рік за його участі видані 2 книги-збірки геральдики та вексилології «Символіка Кіровоградщини» та низка інших книг різної тематики. Член Українського геральдичного товариства за розробку символіки Маловиськівського району, села Головківка Олександрівського району та співучасть у розробці проекту герба та прапора Олександрії. 2008 року удостоєний премії імені Якова Паученка в номінації «Геральдика та вексилологія». Зараз живе і працює в Кіровограді, є автором проектів, пов’язаних із розробкою корпоративної, родової та індивідуальної символіки й атрибутики. Художній талант і вагомий досвід дизайнерської творчості забезпечує його роботам креативність та досконалість.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Анатолій Андрійович

Пунгін

Народився 16 березня 1947 року в місті Ленінакан Вірменської СРСР (нині Нагірно-Карабаська область). Член Національної спілки художників України (1994 р.). У 1968 році закінчив Одеське державне художнє училище ім. Грекова, живописно-педагогічне відділення.

1968 – 1970 – служба в лавах Радянської Армії.

1971 – 1994 – художник-оформлювач кіровоградських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР, з 1991 року – художньо-виробничого комбінату Національної Спілки художників України. Учасник всесоюзних, республіканських та міжнародних художніх виставок із 1972 року. Анатолій Андрійович починав свій мистецький шлях зі станкового живопису на початку 1970-х, коли в живопису України, зорієнтованому на обов’язкові теми соцпраці та революційного подвигу, з’явилася течія «нового реалізму», або «тихого живопису», як назвав його відомий радянський мистецтвознавець Дмитро Сараб’янов. Саме цим напрямком по закінченні училища захопився Анатолій Пунгін.

Пізнання

Його картини «На Україні» (1972), «На краю села» (1973), «Господар» (1977), «Мамина помічниця» (1978) пройняті як народними мотивами, так і ідилічними настроями побуту, характерними для образотворчого мистецтва того часу. Композиції вирізняються тонким відчуттям художником кольорової палітри, стремлінням до естетичного освоєння форм живописної виразності та досконалості техніки виконання. Та згодом художник захопився заняттями монументальним мистецтвом – гобеленом, мозаїкою, настінним розписом. Він зробив гобелен «Осінь», потім

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 51

– мозаїчне панно «Пізнання», створене в співавторстві зі своєю дружиною Емілією Руденко, на фасаді нового корпусу Кіровоградського педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна (нині Кіровоградський державний педагогічний університет імені В. К. Винниченка), мозаїку на фасаді будинку грудної дитини та декоративний розпис у Новоукраїнській середній школі, в якому знайшли відображення теми дитячих казок, потяг дітей до прекрасного.

На Україні

Митець активно освоює вітраж. Це дуже складна техніка, що потребує не лише мистецьких якостей, але і акуратності та філігранності виконання. Пам’ятними для міста й області є вітражні композиції «Весна», «Літо», «Осінь» і «Зима» (1979 – 1980), зроблені для Кіровоградського будинку немовляти; «Музи», «Музика» (1983) – для Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського; серія вітражів на теми природи для обласного краєзнавчого музею – «Повітря», «Земля», «Вода», «Метелик», «Плазуни», «Рух» (1988 – 1989); серія з семи композицій «Козацька слава» для готельно-ресторанного комплексу «Козацька застава» (1990 – 1991); «Кручені паничі» (1996 ) У бізнес-клубі компанії “Інтерресурси”. Анатолій Пунгін – єдиний на Кіровоградщині майстер професійного вітражного мистецтва.

Рух

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 53

Лауреати премії 2009 року

Статуетка “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Олена Василівна

Грудачова

Народилася 8 квітня 1964 року в селі Кліменки Вейделевського району Білгородської області (Росія). У 1986 році закінчила Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Архітектура». У 1986 – 2000 роках працювала у проектному інституті «Міськбудпроект», з 2000 року і до сьогодні – в інституті ПрАТ «Кіровоградагропроект». У 2013 році брала участь і здобула першу премію в обласному закритому конкурсі на кращу пропозицію організації забудови та благоустрою територій, прилеглих до Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького по вул. Дворцовій у Кіровограді, брала участь у VII та VIII конкурсах архітекторів і проектантів «Творчество + Качество» компанії ТПК. Інші проекти: житлові будинки у Кіровограді та області, об’єкти громадського призначення (спортивно-оздоровчий клуб «Галатея», техноторговий дім на вул. Гоголя, 86-а, Кіровоград), комплекс будівель виробничої бази на вул. Мурманській, 29, Кіровоград. Звання лауреата обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка у номінації «Архітектура» за 2009 рік здобуто за проект громадської будівлі по вул. Леніна, 46 у Кіровограді.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 57

Сергій Миколайович

Фірсов

Народився 19 лютого 1971 року в Кіровограді. Член Національної спілки художників України (1994). У 1990 році закінчив Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова. У 1990 – 1994 – художник кіровоградських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР, з 1991-го – художньо-виробничого комбінату Національної спілки художників України. З 1994 року працює в індивідуальній керамічній майстерні родини Фірсових. Учасник всеукраїнських та групових художніх виставок із 1991 року. Творчість Сергія Фірсова вирізняється оригінальністю і самобутністю. Часто в авторських скульптурних композиціях художник звертається до сюжетів християнської філософії, знаходячи форми і способи виразності в архаїчних історичних типологіях. Його твори вирізняться яскравою мовою художніх символів, що також знаходить своє відображення і у назвах робіт: «Криниця», «Керманич», «Млини», «Протистояння», «Святий Петро», «Родина», «Скарб», «Вітрила» та інших. Наприклад, у композиції «Святий Петро» художник використовує не загальноприйняте зображення святого, а образ півня і яйця, звертаючись до євангельської розповіді про відречення Петра після арешту Ісуса, передбачене самим Христом словами «ще півень не прокричить, як ти тричі відречешся від мене». Масивний півень кричить у простір всесвіту, і, вторячи його крику, народжується ще недоступна учневі Христа ідея створення церкви, показана художником у фігурі білого яйця в голові сірого, незграбного півня. Митець чітко і ясно зображає шлях

Таріль “Місто”

До 75-рiччя Кiровоградської області

Подих давнини

| 2014

Святого Петра від відречення від свого учителя до каяття і створення церкви задля утвердження віри, але робить це символічною мовою. У композиції «Протистояння» ми бачимо двох риб, чорну і білу, кожна з яких оплетена мереживом орнаментальної луски, чорна – білим, а біла – чорним. Дві риби, що пливуть паралельно одна проти одної, – це один із найперших символів християнства, що символізує закон протистояння і єдності протилежностей, закладений в основі світового розвитку і виражений у Євангелії словами «хто не проти нас, той з нами». Не менш цікавою є і символічна композиція «Сім’я». Сергій Фірсов не зображає людських фігур. Перед глядачем лише три декоративні форми, але в них стільки грації і пластики, що ми відразу впізнаємо маму та тата, які схилилися одне до одного, і їхню маленьку дитину. Балансуючи на нюансах форми і пластики, художник закладає в композицію не лише філософський зміст, але й велику частку доброго гумору, бо як же не посміхнутися, коли дивишся на таку щасливу чудернацьку родину. Ще однією рисою творчості Сергія Фірсова є його звернення до українського космогенезу, що знаходить свій вираз у серії тарілей «Чумацький шлях», композиціях «Млини», «Скарб», «Пляшечки», «Минуле». У деяких із них художник, ідучи на експеримент, застосовує рухливі елементи. Твори Сергія Фірсова зберігаються в Кіровоградському обласному художньому музеї, художньо-меморіальному музеї О. О. Осмьоркіна, приватних колекціях, а також є окрасою інтер’єрів готелів «Європа» і «Турист».

Сім’я

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 59

Лауреати премії 2010 року

Статуетка “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Павло Петрович

Олійник

Народився 4 жовтня 1964 року в Кіровограді. У 1981 – 1986 роках навчався на архітектурному факультеті Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту (нині Придніпровська державна академія будівництва та архітектури) за

спеціальністю «Архітектура». У 1986 – 1995 роках працював архітектором у кіровоградській філії проектної організації «Укрміськбудпроект». З 2005 року і до сьогодні – головний архітектор проекту приватного акціонерного товариства «Інститут “Кіровоградагропроект”». За цей час у Кіровограді за проектами Павла Петровича збудовано такі об’єкти, як багатоквартирний житловий будинок на вул. Дзержинського, 56, будівля на вул. Кропивницького, 177, православний храм біля території ПрАТ «Креатив», житловий будинок на вул. Калініна, 16/58. Звання лауреата обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка у номінації «Архітектура» за 2010 рік здобуте за проект житлового будинку по вул. Дзержинського, 56 у Кіровограді.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Володимир Сергійович

Філімонов

Народився 24 жовтня 1947 року в Кіровограді. Його батько Сергій Пилипович Філімонов – відомий на Кіровоградщині художник, один із засновників післявоєнного Товариства художників у Кіровограді. Володимир учився у Кіровоградській середній школі №24 та Кіровоградській дитячій художній школі, де пізнавав ази живопису, малюнку, композиції, скульптури. На становлення майбутнього митця суттєво вплинули вчителі – Е. І. Білецька, Л. І. Бондар, Ю. С. Іващенко. Але першим наставником для Володимира був батько, який часто брав сина на свою Батьківщину – в Ленінград. Вони разом відвідували музеї, виставочні зали. Все побачене тут наклало неабиякий відбиток на свідомість та естетичне виховання хлопця. В. С. Філімонов розпочав трудову діяльність на посаді художника-рекламіста в обласному управлінні кінофікації у 1966 році. На той час реклама в Кіровограді була на високому художньому рівні, одна з кращих в Україні. Володимир Сергійович брав участь у місцевих та обласних художніх виставках, на яких представляв серію акварельних пейзажів. У 1968 – 1970 роках він навчався в Московському заочному університеті образотворчих мистецтв. З 1973 року працював у Товаристві охорони пам’яток історії та культури. Ця робота спонукала до вивчення історії рідного краю та життєвого шляху видатних особистостей Кіровоградщини. В. С. Філімонов брав участь в оформлені експозицій літературного-меморіального музею державного заповідника корифеїв українського професійного театру «Хутір “Надія”, меморіального музею Ю. Яновського в селі Нечаївка Компаніївського району, меморіального музею І. Микитенка в селі Рівне Новоукраїнського району, музею Бойової слави на честь 30-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні в

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 63

селі Володимирівка Кіровоградського району, краєзнавчих музеях у районних центрах Кіровоградщини. У 1975 році на честь святкування 250-річчя повстання декабристів оформлював музей героя Вітчизняної війни 1812 року генерала М. Раєвського в селі Розумівка Олександрівського району. У цей період захопився збиранням українських народних орнаментів, ескізів вишиванок самодіяльних народних художників нашого краю. Це допомогло у створенні ескізів костюмів для колективів художньої самодіяльності. З 2000 року Володимир Філімонов працював художником у Кіровоградській районній державній адміністрації, нині він – художник комунального підприємства «Довіра» Кіровоградської районної ради. Брав участь у виготовленні пам’ятника жертвам Голодомору 1932 – 1933 років в Україні, що в селі Високі Байраки, та пам’ятних знаків на честь цієї дати в селах району. В. С. Філімонов – член Українського геральдичного товариства з 2009 року. Співпрацює в групі сприяння популяризації створення символіки територіальних громад у Кіровоградській районній раді. Є автором проектів гербів та прапорів сіл Соколівське, Первозванівке, Обознівке, Оситняжке, Олексіївка, Покровське та Крупське, в’їзного знаку в Соколівське. Бере участь в оформленні інтер’єрів залів засідань сільських рад району та закладів культури.

Юрій Борисович

Гончаренко

Народився 29 листопада 1962 року в Кіровограді. Член Національної спілки художників України (1990). У 1985 році закінчив Дніпропетровське державне художнє училище, відділення художнього оформлення.

1985 – 1988 – художник-оформлювач Кіровоградського обласного виробничого художньо-оформлювального комбінату.

1988 – 1990 – художник-оформлювач кіровоградських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР (з 1991 року – художньо-виробничий комбінат Національної спілки художників України), з 1990 року – художник за гонораром.

1996 – 1998 – науковий співробітник художньо-меморіального музею О .О. Осмьоркіна у Кіровограді.

1998 – 2006 – науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

З 1986 року бере участь у республіканських та всеукраїнських художніх виставках, з 1990-го – у групових, із 1996-го – у персональних. Юрій Борисович розпочав свій творчий шлях із захоплення пейзажем та натюрмортом, які вирізнялися яскравою колористикою. Для творчості характерні декоративність, знаковість, символічність. Важливими для художника стали творчі відрядження в міста Канів та Седнєв наприкінці 1980-х – на початку 1990-років. У цей час його все більше захоплювали колір, площина, пляма, фактура як самодостатні мистецькі форми. З’явилося зацікавлення історичною минувшиною. Митець перейнявся настроєм, емоціями, які з’являються в момент «дотику» сучасної людини до реального історичного об’єкту. У творчому доробку художника є серія творів, які художник називає археологічним живописом. Юрій Гончаренко активно експериментує з фактурами, змішуючи різні матеріали, додаючи цемент або стружку в олійні фарби. Шукає нових просторових рішень, рама як така стає непотрібною. Зацікавленість стародавнім живописом, зокрема іконописом, спонукає художника до більш глибокого вивчення старовинних технологій та наштовхує на думку про використання у якості основи своїх творів дерев’яної дошки та левкасу, а пізніше – у якості додаткових матеріалів жесті та міді. Тепер до його твору можна доторкнутися, його можна рухати, як, наприклад, свічки в праці «Час сіяти, час жати», або відкривати двері, як у картині «Джерело живої води». Наприкінці 1990-х – на початку 2000-х художній стиль творчості Юрія Гончаренка зазнав глибоких змін. Захопившись орнаментикою народного мистецтва, засадами української протокультури часів язичництва, він відійшов від абстрактного живопису і звернувся до класики декоративного мистецтва. Цьому сприяли етнологічні експедиції художника в західну Україну, Київщину, Чернігівщину. Зберігаючи авторську техніку виконання, він створює серію унікальних витворів декоративного мистецтва, які отримали відзнаку лауреата обласної премії в галузі архітектури, геральдики, вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка 2010 року. Твори Юрія Гончаренка зберігаються в обласному художньому музеї, художньомеморіальному музеї О. Осмьоркіна у Кіровограді, численних приватних колекціях.

Крокове колесо

Яблуневий Спас

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 65

Лауреати премії 2011 року

Статуетка “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Ганна Валентинівна

Ковтун

Народилася 6 жовтня 1959 року в селі ВільноНадєждінське Владивостоцького району Приморського краю (Росія). Закінчила Полтавський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Архітектура». Трудова діяльність:

• 1977 – в’язальниця Полтавського трикотажного об’єднання; • 1977 – 1983 – студентка Полтавського інженерно-будівельного інституту; • 1983 – 1994 – архітектор ІІІ категорії інституту «Укрміськбудпроект»; • 1996 – 2003 – архітектор І категорії, керівник групи архітекторів ТОВ «Лебедея»; • з 2004-го – головний архітектор ПрАТ «Кіровоградміськбудпроект». У 2013 році брала участь в обласному закритому конкурсі на кращу пропозицію організації забудови та благоустрою територій, прилеглих до Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького по вул. Дворцовій у Кіровограді.

Ганна Валентинівна є автором проектів торгівельно-побутового комплексу на вул. 50 років Жовтня та торгівельно-розважального комплексу на вул. Маршала Конєва в Кіровограді. Звання лауреата обласної премії премію у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка в номінації «Архітектура» Ганна Ковтун отримала в складі авторського колективу за розробку архітектури споруди навчально-побутового корпусу Кіровоградського обласного загальноосвітнього навчально-виховного комплексу гуманітарноестетичного профілю по вул. Дворцовій, 7 у Кіровограді.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 69

Олександр Миколайович

Фірсов

Народився 19 лютого 1971 року в Кіровограді. Член Національної спілки художників України (1994). У 1990 році закінчив Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова, керамічне відділення. У 1990 – 1994 роках працював художником кіровоградських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР, з 1991-го – художньовиробничого комбінату Національної спілки

художників України. З 1994 року працює в індивідуальній керамічній майстерні родини Фірсових. Учасник всеукраїнських та групових художніх виставок із 1991 року. Працюючи в галузі кераміки, Олександр Миколайович віддає перевагу новим технологічним пошукам та експериментам. Так, наприклад, робота над ансамблем напідложних ваз «Мерседес», до складу якого входять складні об’ємно-просторові форми, потребувала не лише фантазії майстра, а і особливої технології, зокрема режиму випалу глини, який вдало розробив художник. Нині ця оригінальна композиція стала невід’ємною частиною інтер’єру центрального залу художньо-меморіального музею О. О. Осмьоркіна. Але особливою зацікавленістю Олександра Фірсова є робота з поєднанням матеріалів, зокрема глини і скла. Саме декоративні панно «Пейзаж» (1995), «Квіти» (1997), «Човни» (1998), «Натюрморт» (1998), «Ваза з квітами» (2000), «Дерево під дощем» (2001), «Яскраві квіти» (2004), «Настрій» (2006), «Алея» (2006), «Весняний букет» (2007), «Бухта» (2010) стали основою виставки на здобуття звання лауреата премії імені Якова Паученка в номінації «Декоративно-прикладне мистецтво». Сповнені гри кольору і світла, особливого живописного шарму, ці невибагливі, на перший погляд, композиції викликають відчуття приємного, мажорного настрою і сприяють розвитку позитивного світосприйняття. Треба зазначити, що над кожною з них художник працює досить прискіпливо, ретельно підбираючи кольори скла та ангобних барв.

Світильник

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Вази “Вітер”

Ще однією родзинкою творчості художника є його захоплення виготовленням глиняної іграшки. На виставці були представлені серії «Козаки», «Тварини і земноводні» та «Коти». Ці мініатюрні фігурки простих форм, як зазначає сам автор, з’явилися випадково спочатку як забавки із глини, що залишалася після обробки великих ліпних форм ваз або великих скульптур. Твори Олександра Фірсова зберігаються в Кіровоградському обласному художньому музеї, художньо-меморіальному музеї О. О. Осмьоркіна, приватних колекціях, є окрасою інтер’єрів готелю «Європа», ресторану «Максим» та торгівельного центру «Візит».

Іграшки “Козаки”

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 71

Лауреати премії 2012 року

Статуетка “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Алла Владиславівна

Пирогова

Народилася 2 грудня 1962 року в місті Волноваха Донецької області. У 1988 році закінчила Макіївський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Архітектура». З 2003 року працює в ТОВ «Модерн», головний архітектор проекту з 19 квітня 2005-го. За час трудової діяльності за авторста або безпосередньої участі Алли Владиславівни розроблено проекти та реалізовані в Кіровограді такі об’єкти, як автосалон на вул. Полтавська, адміністративно-торгівельний комплекс на вул. Жовтневої революції, адміністративна будівля на вул. Тімірязєва, приміщення кафе «Старе місто» на вул. Жовтневої революції, будівля магазину на вул. Короленка, громадсько-торгівельний центр на вул. Шевченка, та реконструйовано кілька історичних будівель у центральній частині міста. Звання лауреата обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка у номінації «Архітектура» за 2012 рік здобуто за реконструкцію житлового будинку на вул. Шевченка, 18 у Кіровограді.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 75

Лауреати премії 2013 року

Статуетка “Степовий орел” Нагрудний знак “Лауреат обласної премії”

Сергій Володимирович

Бурлаченко

Народився 11 грудня 1982 року в Одесі. У 2006 році закінчив Одеську державну академію будівництва й архітектури за спеціальністю «Архітектура». Трудова діяльність:

• 2002 – 2007 – архітектор ТОВ «АрхпроектМДМ»; • 2007 – 2008 – провідний архітектор, будівельна компанія «Істок»; • з 2008 по цей час – головний архітектор будівельної компанії «Мегалайн». Брав участь у проектуванні великої кількості громадських, промислових та житлових будівель і комплексів у Одесі, таких, як ТЦ «Рив’єра», ТЦ «Блокбастер молл», ТЦ «Лавина», ТЦ «Зебра», завод дисперсійних фарб «ЕСКАРО», житлових мікрорайонів та комплексів. Також вів реставрацію готелю «Большая Московская», готелю «Пассаж». Звання лауреата обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка у номінації «Архітектура» за 2013 рік здобуте за реконструкцію комплексу будівель із добудовою на вул. Велика Перспективна, 46 у Кіровограді.

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Олександра Іванівна

Пренко

Народилася 16 жовтня 1966 року в місті Каспійськ (Дагестан). Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Заслужений майстер народної творчості України, відмінник освіти України. Закінчила Дагестанське художнє училище ім. М. А. Джемала (1986) за фахом «Художникмайстер із килимарства», Кіровоградський соціально-педагогічний інститут «Педагогічна Академія» (2000), за фахами «Початкове навчання» та «Практичний психолог». Трудову діяльність розпочала у 1986 році художником із килимарства на підприємстві художніх промислів у Ставрополі.

Левеня

У 1990 – 2013 роках працювала керівником народного художнього колективу студії «Килимарство» Кіровоградського обласного центру дитячої та юнацької творчості. Вихованці студії є неодноразовими переможцями конкурсу «Нові імена України» Українського фонду культури. З вересня 2013 року Олександра Іванівна керує гуртком килимарства центру естетичного виховання «Росток» ЗОШ №13 у Кіровограді. Автор методичного посібника «Килимарство», розробленого на основі багаторічного досвіду роботи з дітьми. Учасник обласних та всеукраїнських науково-практичних семінарів і конференцій – кіровоградського обласного семінару «Декоративно-ужиткове мистецтво як засіб залучення студентської молоді до національної культури» (2010), всеукраїнської конференції «Український Дивограй» (Комсомольськ, Полтавська область, 2009 – 2011), конкурсу «Нові імена України» Українського фонду культури (2010 – 2013). Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок, фестивалів та конкурсів декоративно-прикладного мистецтва – Сорочинського ярмарку (2010 – 2012), ІV міжнародного молодіжного гончарського фестивалю «Опішня – 2010», всеукраїнської виставки сувенірної продукції «Український сувенір» (Київ, 2010,

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 79

2011), всеукраїнського фестивалю «Козацькі сурми» (Комсомольськ, Полтавська область, 2010), Всеукраїнської виставки декоративно-прикладного, образотворчого та фотомистецтва етносів України (Київ, 2011, 2012), всеукраїнських святкових виставок «Щедрий Миколай» та «Великодня виставка» в Експоцентрі України (Київ, 2010 – 2012), всеукраїнської виставки декоративно-прикладного мистецтва «Світ жінки» (Київ, 2012), міжнародного фестивалю «Ляльковий світ» (Львів, 2010), міжнародного фестивалю культури та мистецтв в Бююкчекмедже (Туреччина, 2012). Олександра Пренко мала персональні виставки своїх творів у Кіровоградському художньо-меморіальному музеї О. О. Осмьоркіна (1999), Кіровоградському обласному художньому музеї (2010), Київському музеї видатних діячів української культури (2013). За технологічну розробку творів ужиткового мистецтва «Килимова лялька» (об’ємна та площинна) у 2005 році отримала свідоцтво про авторське право Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. За високу професійну майстерність, особистий внесок у відродження українського традиційного народного мистецтва, за багаторічну плідну працю з виховання та творчого розвитку дітей і підлітків відзначена подякою Міністерства культури і мистецтв України (1999), дипломами Міністерства освіти і науки України (2003, 2006), Почесною грамотою Українського фонду культури (2003), подяками Кіровоградської обласної державної адміністрації (2004, 2009), 2010 року була представлена на кіровоградській міській Дошці пошани в номінації «Кращий аматор». Олександра Пренко є ініціатором організації Кіровоградського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Файна я файна

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Посаджу я дерево

Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 81

Лауреати обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва ім. Я. Паученка

Редагування, дизайн та комп’ютерна верстка: Студія7.

Тел.: (0522) 27-63-47; www.studio7-kr.com

До 75-рiччя Кiровоградської області

| 2014

Премії Кіровоградської обласної ради 1. Краєзнавча премія імені Володимира Ястребова.

2. Літературна премія імені Євгена Маланюка.

3. Премія у галузі архітектури, геральдики та вексикології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка.

4. Педагогічна премія імені Василя Сухомлинського.

5. Журналістська премія.

6. Премія імені Олександра Гіталова.

7. Премія у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна.

8. Премія у галузі культури «Духовний скарб Кіровоградщини». Лауреати обласної премії ім. Я. В. Паученка

| 83