№2 щотижнева інформаційно-аналітична газета передплатний індекс: 01771
www.dostyp.com.ua
стор. 2
23 травня, п'ятниця, 2014 р.
у фокусі
стор. 5
Подорожчання газу: КОДТРК vs міськрада: журналісти судяться з владою стор. 6 Життя після посади: вони ловлять карасів, розводять бджіл, відвідують спортзали, пишуть дисертації та займаються бізнесом
назад до вугілля та відрізання автономок
Чергове підвищення вартості блакитного палива диктує нові умови й для постачальників, і для споживачів.
стор. 6
Ведучий політичного ток-шоу хоче до Кіровограда стор. 7 Лікар, який проходить профогляд, не бере хабарів та згоден лікувати януковича
авторська колонка
стор. 12
Вибори. Нічого нового
Хто показав кіровоградцям «Дегаже»? оголошення!
До уваги читачів!
Відтепер доступ до Точки доступу ви можете отримати, оформивши передплату на газету у відділеннях «Укрпошти» та в листонош. Тож шукайте нас не тільки в кіосках, а й у каталозі періодичних видань. Наш номер тут – 01771. Цікава, ексклюзивна та завжди актуальна інформація коштуватиме вам 19.20 гривні на три місяці, 38.40 гривні – на півроку. Точка доступу – завжди доступна газета!
Геннадій РИБЧЕНКОВ. Хтось вважає, що у виборах Україні рівних немає. В принципі, за частотою проведення чергових та позачергових ми – так, у лідерах. А в іншому все було задовго до нас. Великий Чарльз Діккенс у своїх «Посмертних записках Піквікського клубу» яскраво описав вибори депутата до парламенту в глухому містечку. «– Ура! – гаркнув натовп. – Ще разок! – крикнув маленький заправила на балконі, і натовп знову заволав, наче у нього були чавунні легені зі сталевим механізмом. – Хай живе Сламкі! – вто-
рив містер Піквік, знявши капелюха. – Геть Фізкіна! – репетував натовп. – Геть! – кричав містер Піквік. – Ура! І знову почалося таке ревисько, немов ревів цілий звіринець, як реве він, коли слон дзвонить у дзвін, вимагаючи сніданок. – Хто цей Сламкі? – прошепотів містер Тапмен. – Уявлення не маю, – відгукнувся так само тихо містер Піквік. – Тс-с... Не задавайте запитань. У таких випадках треба робити те, що робить натовп. – Але, мабуть, тут два натовпи, – зауважив містер Снодграсс. – Кричіть з тим, який більший, – відповів містер Піквік». Це написано приблизно 185 років тому. Скажіть: багато що змінилося? І чи так уже ми відрізняємося від тих англійців і взагалі всіх інших? Хіба на наших мітингах кричать щось принципово нове? І не приєднуються до тих, хто кричить голосніше? Перенесемося на інший
берег океану. Теодор Драйзер публікує свій знаменитий роман «Американська трагедія». За сюжетом, якщо хто не пам’ятає, молодий кар’єрист Клайд Гріфітс топить в озері молоду дівчину, вагітну від нього. Знову цитата: «В окрузі наближається час виборів; у листопаді повиннібути переобрані на наступне триріччя всі місцеві влади, включаючи і слідчого, до того ж в цьому ж році мають відбутися вибори окружного судді. ...Але тепер, якщо тільки йому не пощастить бути висунутим, а потім і обраним на пост окружного судді, має настати кінець його політичній кар’єрі. Біда в тому, що за весь період його повноважень не було жодного значного судового процесу, який допоміг би йому висунутися і, отже, дав би право розраховувати і надалі на визнання і повагу виборців. Але тепер... Подія на озері Великої Чаплі, розмірковував проникливий слідчий, цілком може виявитися такою справою, яка приверне
увагу і симпатії населення до цієї людини – нинішньому прокурору, його, Хейта, близькому і вельми корисному другу. Це благотворно відіб’ється на його впливі й репутації, а тим самим і на всьому списку кандидатів його партії, так що на майбутніх виборах всі вони можуть бути обрані». Загалом, якби не вибори, впливові родичі молодого вбивці зам’яли б справу. Але наближався день голосування... Ця книга написана майже сто років тому. Нічого вам не нагадує? У нас вибори на носі. А зовсім скоро, ймовірно, будуть ще і ще – до Верховної Ради, до місцевих рад. І вже зараз багато політиків спекулюють на чужому горі: «За що загинула Небесна сотня?», «Хто відповість за смерть на Південному Сході?» тощо. Повторююсь: чи багато змінилося? І не варто думати, що література і життя дуже відрізняються. Діккенс і Драйзер були і є найбільшими реалістами в історії. Втім, голосувати все одно за когось треба. Іншого нормального шляху ніхто ще не придумав.