№4 щотижнева інформаційно-аналітична газета передплатний індекс: 01771
www.dostyp.com.ua
6 червня, п'ятниця, 2014 р.
ексклюзив
стор. 2
там, де зірки – на колінах
стор. 7
Кіровоградщина в неоголошеній війні стор. 5
Чи готові депутати здати владу? стор. 5
«В Кіровограді зросли продажі меленої кави: ворожать на гущі – хто очолить місто...» стор. 6
Справжнє життя кіровоградських в’язнів не показують журналістам
Зброєю слова Де досліджують «ліву» горілку? Проект ТД «Наша силіконова долина». стор. 12
Хто піднімає можновладців вище «Мурки»? оголошення
До уваги читачів!
Відтепер доступ до Точки доступу ви можете отримати, оформивши передпла ту на газету у відділеннях «Укрпошти» та в листонош. Тож шукайте нас не тільки в кіосках, а й у каталозі періодичних ви дань. Наш номер тут – 01771. Цікава, екс клюзивна та завжди актуальна інформа ція коштуватиме вам 19. 20 гривні на три місяці, 38. 40 гривні – на півроку. Точка доступу – завжди доступна га зета!
Геннадій РИБЧЕНКОВ. Журналіст – це завжди була професія впливова, шанована, часом небезпечна. А за останні кілька місяців вже всі, здаєть ся, зрозуміли, що наш фах ще може бути й вбивчим. Загиблих від куль та снарядів на Сході України вже сотні. А жертв ін формаційної війни, солдати та генерали якої – журналісти, ра хують на мільйони. Більшість кіровоградців не дивиться новин на російських каналах. Хоча шпаринка для
охочих залишилася (не вра ховуючи щасливих власників супутникового телебачення). В обласному центрі у більшості – кабельне телебачення одно го провайдера. І, незважаючи на заборону, чомусь кілька російських каналів залишили ся у пакеті. І по «ТВ-Центру» іноді можна побачити новини з того боку. Це жах. «Київські карателі», «нащадки есесів ців», «хунта» «вирізають мир не населення», «вбивають ді тей» тощо. І, як не дивно, дві третини населення Російської Федерації цьому вірять! І чима ло жителів Донбасу також. Не даремно терористи так часто захоплюють чи намагаються захопити телевізійні центри у великих містах, не дивно, що примушують вимикати «5 канал» та інші інформаційні українські канали в Донецькій та Луганській області. (До речі, пам’ятаєте, як 20-21 лютого під час самих страшних подій на Майдані в Кіровограді також
авторська колонка
«вирубали» «5 канал»? Чиїх рук це справа, також ніхто не з’ясував та й не з’ясовував.) Кілька днів тому озброєні люди викрали редакторів газет «Донбас» Олександра Брижа й «Вечірній Донецьк» Леоніда Лапу. Вони відмовилися ви хваляти так звану «Донецьку народну республіку». Кажуть, що десятки журналістів і зараз перебувають у заручниках в «ополченців». Це вершина несправедли вості, але страждають якраз ті, хто намагається не бути рупо ром пропаганди, а, як мінімум, подавати різні точки зору. А ті, хто відверто бреше, отримують від Путіна нагороди, міняють у Москві квартири на більш пре стижні, пересідають на люксові «Мерседеси». Що поробиш – таку профе сію собі обрали. Де за правду можуть вбити, за брехню – озо лотити. Хоча досвід доводить – ніщо так дорого не вартує у журналістиці, як чесне ім’я, і
репутація, що напрацьовуєть ся роками. Якщо вони, ім’я та репутація, є, то, як казав герой Булгакова: «Ніколи і нічого не просіть! Самі запропонують, і самі дадуть». Комусь здається, що справ жня, «велика» журналістика десь там, у Києві або в підвалах СБУ в Луганську та міськвикон комі Слов'янська. Ні, у Кірово граді це теж не медом помаза на робота. Скільки за останнє десятиріччя було побито, обли то зеленкою журналістів, скіль ком погрожували! Але вони продовжують свою справу. Не дуже добре оплачувану. З не нормованим робочим часом. З накрученими нервами. Бо хто, як не ми? Без пафосу, ми прийшли не «глаголом жечь сердца лю дей». А просто інформувати, нести правду, докопуватися до дрібниць. Щоб хоч трохи, але це місто, ця країна, цей світ стали кращими.