№5 щотижнева інформаційно-аналітична газета передплатний індекс: 01771
www.dostyp.com.ua
у фокусі
стор. 2
Лозінський сходив на волю! стор. 4
Як допитували кіровоградських військових
13 червня, п'ятниця, 2014 р.
Доларовий зашморг
стор. 5
Свого часу вони взяли іпотеку на придбання житла. Тепер люди змушені переплачувати майже втричі при купівлі долара за нинішньою ставкою.
стор. 5
Нові тарифи ЖКГ: готуйте гаманці стор. 6
Будинки для чорнобильців проектували кіровоградці. Проект ТД «Наша Силіконова долина» стор. 12
Театрально-життєвий роман оголошення
До уваги читачів!
Відтепер доступ до Точки доступу ви можете отримати, оформивши передплату на газету у відділеннях «Укрпошти» та в листонош. Тож шукайте нас не тільки в кіосках, а й у каталозі періодичних видань. Наш індекс – 01771. Цікава, ексклюзивна та завжди актуальна інформація коштуватиме вам 19. 20 гривні на три місяці, 38. 40 гривні – на півроку. Точка доступу – завжди доступна газета!
авторська колонка До побачення, Олександре Владиславовичу?
Геннадій РИБЧЕНКОВ. Олександр Петік (без критики чи, навпаки, вихваляння) залишиться в історії одним з найтихіших та не дуже помітних обласних керівників. Згадуючи минуле – за такого-то побудували потужний завод, за часів іншого – піднялося сільське господарство. Що наступні покоління, гортаючи підручник з історії рідного краю, зможуть прочитати там про Олександра Владиславовича? Нічим яскравим він не запам’ятався (хоча, може, Порошенко всіх здивує та залишить його на посаді голови
обласної адміністрації, і він як розвернеться!) Від Петіка як представника партії з доволі радикальним іміджем очікували, що він почне розмахувати шаблею зліва направо, відтинаючи голови, скидаючи з посад одіозних посадовців, скеровуючи до суду най-най… Не сталося. А от чи так вже погано це? Олександр Петік з перших днів своєї роботи на посаді очільника області не приховував, що призначений тимчасово, у першу чергу для того, аби забезпечити керованість регіоном під час підготовки та проведення президентських виборів. І хто скаже, що йому це не вдалося? Звісно, у нас не Луганщина і навіть не Харківщина, область наскрізь проукраїнська, у нас при появі навіть натяків на сепаратизм віддразу кілька тисяч збереться, щоб розповісти тому чи тим сепаратистам, де раки зимують. Аби міліція встигла відтягти. Не дуже здивувало, як відбувся перехід влади від регіонала до свободівця. Андрія Ніколаєнка ще сліди не вистигли, як усі його колишні підлеглі, у
більшості члени тієї самої партії, про яку зараз позитивно майже ніхто не говорить, спокійно, без будь-яких ексцесів прийшли до Петіка в кабінет на доповідь. Жоден підрозділ обласної чи районних влад не припиняв роботи, наприклад у знак незгоди з призначенням представника начебто одіозної партії. Ніхто не примушував говорити українською – всі і так нею володіють прекрасно, і портрети Тараса Шевченка в багатьох кабінетах висять не з примусу. Менше за Петіка керував Кіровоградщиною лише Микола Башкіров, який трагічно загинув в автокатастрофі на початку третього місяця свого перебування на чолі області. Хоча пам’ять по собі залишив добру. Може, як і Петік, – час покаже. Були й менш примітні керівники в нас, що за рік на люди показувалися двічітричі. Петік з громадськістю спілкувався регулярно. А іноді, під вечір, його можна було побачити одного (ніякої охорони або клерків «для доручень» поруч) у кафе на вулиці Дворцовій. Для багатьох його попередників це було поза межами уяви – як це я, го-
ловний на ці мільйони гектарів та мільйон людей, просто так, на вулиці, один?! Без прес-секретаря, керівника апарату, водія-охоронця та кількох «наближених до тіла»?! Що за Радянського Союзу, що в незалежній Україні не згадується таких керівників. Йому закидають до цих пір – чому не звільнив таку-то, що вихваляла Януковича та ганьбила Майдан? Чому головних лакуз Партії регіонів не скинуто? Він залишає це наступникам. І, може, у цьому мудрість. Скинути когось, призначити нового на місяць – бо хто знає, як «нова мітла» стане мести? Чи не забагато шарахань та суєти для країни, в якій і так криза? Якось автор цих рядків звинуватив в Інтернеті Петіка в дрібному порушенні правил дорожнього руху, як виявилося, помилково. Але допис поширили нинішні опозиційні до нової влади видання. З попереднього досвіду – іноді за меншу критику доходили сигнали від влади, що непогано було б тобі прикрити рота. Петік – ні пари з вуст ні мені, ні іншим, що активно його критикують. Людина вища за це.