Олександр Афанасьєв-Чужбинський. Поезії by Евгений Захаревич

;(,О.АЕКСАНДР if!ФАНАСЬ€В ~УЖ])ИНСЬКИИ

f!JaO.llHC61CUU n

UС1J...иеН1tu1С

C Cuil-і!) 72

УІ

А94

РЕДАК!!ІйНА КО.Аf<ЛЯ: М. П. Бажан, О. Є. Засенко, С. А. Крижанівський,

М . .А. Наzнибіда, .А. М. Новиченко, С. І. Олійник, Б. І. Олійник, Д. В. Павличко, .А. С. ПервомаЙСЬКUJ1, Б. П. Степанюк

Вступна стаття кандидата філоло~ічних

наук

М. П. Г н ат юка Упорядкування текстів та примітки П. П. Рот а ч а Портрет роботи художника В. А. Кононенка

7-4-3 359-72М

ОДЕСЬКА ДРУКООФСЕТНА ФАБРИКА

ОЛЕКСАНДР АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИй

Тепер уже ніхто не буде сперечатись, ЩО дО момен

ту утвердження принципів реалізму в поезії Шевченка ідейно

художньо

найповноціннішим

раїнській літературі

був

романтизм.

напрямом

Останнім

часом

ук

зроблено чимало для з' ясування . теоретичних засад цьо го

художнього

методу,

ського романтизму,

висвітлення

в тому чнслі

проблем

слов'ян

й українського.

Виникнення романтизму в українській літературі бу ло

викликане певними

нами,

насамперед

історико-літературними

боротьбою

за

народність

намаганням вийти за межі

бурлескної

рити тематичні,

стильові

Український

жаНРОВІ

обстави

літератури,

традиціі, розши межі

літератури.

романтизм має багато спіJlЬНОГО з роман

тизмом російської та інших слов'янськнх літератур. Його виникнення

нерозривно

ським відродженням яке

знаменувало

пов'язане

кінця ХУІІІ

собою

ріст

загальнослов'ян

початку ХІХ СТ.,

антифеодальної

національ

но-визвольної боротьби.

Для

розвитку

україIІСЬКОГО

романтизму

значення мало використання української

тющих

джерел

письменниками,

позитивне

тематики і

бага

народнопоетичної творчості

російськими

«українськоі

ТІІКОЖ

представниками

школю>

польській

літературі

(А.

Мальчевський,

С. Гощииський, Б. ЗаЛЕ ський та ін.). ОдніЕЮ з найвндатнішнх заслуг романтнчноі літера тури було те, що вона звернулась до зображення духов

ного світу людини, іі психології. Романтики розширили зв'язки літератури з фольклором, перенісши у свС>Ї тво ри иев'яиучі образи

народноі

поезіі, використавши

волелюбні

мотиви. Запоруку успішного зростання на

ціоиальних

літератур вони справедливо

вбачали

І)

роз

витку народної мови. Тому всіляко захищали і відстою вали право українськоі мови на існування і самостійний

розвиток. у своїх творах романтики показали красу й емоційну силу

рідного слова, розвіявши

легенду, що ні

бито українською мовою можиа писати тільки про сміш

не.

Л. Боровиковський,

П. Гулак-Артемовський,

Є. Гре

бінка, А. Метлинський та інші поети готували грунт для

появи Шевченкового генія. Були

в українській літературі

письменники. які розпо

чали свою творчу діяльність приблизно тоді, РК і Т. Шев ченко.

до

них

належить

критик, журналіст

поет-романтик,

і етнограф

літературний

Олександр АфанаСЬЕВ

Чужбинський, що брав посильну участь в украінському

та російському літературних процесах кінця 30-х

чатку 60-х років

ХІХ

- по

ст. АфанаСЬЕву-Чужбинському

належать також численні нариси, повісті, романи і вір ші російською мовою.

Так сталося, ІВо післ!! Франкових виступів (виявле на нами біографічна стаття «АфанаСЬЕВ О, С.,. в чесь кій енциклопедії

«Ottitv Slovnik Naucny,., т. І, 1888 р. Fko; передмова до «Українських поезій .. О. АфанаСЬЕва-Чужбинського, Львів, 1912; примітка до перекладів його російських поезій - 4<Неділя .. , 1912, ч. 23) вивченням різнобічної творчої діяльиості Олек під криптонімом

сандра АфанаСЬЕва-Чужбинськ.ого ніхто по суті не за й-

мався. Розуміється, були довідки в історіях літератури, хрестоматіях,

антолоrіях.

енциклопедичних

виданнях.

Такий стан справ настійно вимагав докладного вивчення першоджерел,

періодики,

архівних

матеріалів.

Олександр Степанович Афанасьєв доніми -

Чужбинський,

Невідомий

(літературні псев· та

ін.)

народився

12 березня (28 лютого) 1816 року в селі Ісківцях Лу бенського повіту на Полтавщині в родині дрібноrо по міщика. Батько його був росіянином, мати Рік

народження

1816-й

шості сучасних джерел Сумніви щодо

українкою.

подаємо свідомо, хоч

у біль

1817-Й.

року народження

О. Афанасьєва-Чуж

бинського висловлювались і раніше. На підставі Мl'трич ного свідоцтва (Полтавський історичний архів), вида ного Полтавською духовною консисторією батькові май бутнього письменника

С.

Афанасьєву,

рік

народжен

ня О. С. Афанасьєва -1816-Й. «Може, цю помилку,

читаємо в «Ювілейному збірнику на пошану М. С. Гру шевського» (т.

11, 1<., 1928,

В. Толбин, автор

стор.

біографії

293), -

перший зробив

Афанасьєва,

надрукованої

в книзі сЛицей князя Безбородко». Ії початок: «Алек сандр Степанович Афанасьев родилея в 1817 году в Ле бедянском уезде Полтавской губернии» буквально по вторюється в «Очерках» Петрова. Чи 1817 рік не є та кою ж помилкою, як і Лебедянський повіт, якого ІІіколи

й не було на Полтавщині?»

Вивчаючи матеріали до життєпису О. Афанасьєва Чужбинського, ми звернули увагу на дві біографічні статті М. Гербеля. Першу з них вміщено в «8нциклопе дическом

слова ре,

составленном

русскими

учеными

литераторами»

(т.

сандр Степанович

дился ской

СПб,

«Афанасьев Алек

1862):

современны й русский писатель

ро

28 февраля 1816 г. в Лубенском уезде Полтав губернии, где

отец

его

владел

небольшим

насе

ленны M имением. В 1829 [роцї] Бы л отвезен в Вежин и отдан в гимназию ВЬІСШИХ наук князя Безбородко (НЬІНе лицей)>>. Такими ж словами

починається

про Афанасьєва-Чужбинського, лем

у зб. «Повзия

також

славян»

біографічна довідка

надрукована М.

(1871).

Рік

Г ербе

народження

1816-Й. Uей рік фігурує в «8нциклопедическом

словаре», виданому

1876 року редакцією журн. «Кру гозор». Показово, що в одн,ому З некрологів (<<Неделя», 1875, N2 37) зазначено: «В субботу 6 сентября скон чался в Петер бур ге на 60 ГОДУ от роду А. С. Афана сьев-ЧужбинскиЙ ... »

Дитинство Олександра Афанасьєва, за словами його

біографа П. Бикова, ПРОМИНУЛО в селі, «на ло не благо датной украинской ПРИРОДЬІ, среди ни

народа,

богатого

хом

казачестве, славнfoIХ

патриархальной жиз

повтическими запорожцах;

преданиями сказками,

ли

песнями

о «вольной воле», мелодичны ,' нежны ,' грустны e моти

ВЬІ КОТОРЬІХ

ды атT какой-то

«И волну ют

мягкие

вти

неоБозримы ,'

ж'ивописны e

хутора

иеиз'Ьяснимою прелестью

сердца». Зтот своеобраЗИЬІЙ мир,

ровиы e с

ИХ

степи

красаВИЦЬІ УкрайнЬІ,

«вишневы ии

садочками»,

вти

,1ивны ,' воспеТblе Гоголем, украинские ночи, вти кобза ри-лирники, воспевавшие Бы уюю казацкую славу ...

вто, без

сомненья, производило

восприимчивую

натуру

сильное

ребенка, питало

все

впечатление на его воображеиие

и затрагивал.о в его душе лучшие повтические СТРУНЬІ» І. І Собрание сочинений А. С. АФанасьева (Чvжбин ского), Т. І, СПб,

1890,

стор.

XVII.

Змалку полюбив

Олександр

Афанасьєв

українську

пісню, яка згодом прислужилася йому і як поетові, і як

ученому. У 1829 році він почав учитися в Ніжинській гімиазії вищих наук, яку

1832 року було реорганізовано

в Фізико-математичний ліцей 1. Під час навчання О. Афа насьєв

зблизився

з Є. Гребінкою, мешкав

ним

на

одній квартирі у педагога і гуманної людини прОфесора

М. Ф. Соловйова 2, що викладав ,у гімназії природничі науки

користувався авторитетом

повагою серед

уч

нів. Ніжипський

учбовий

заклад мав прекрасні літера

турно-мистецькі

традиції.

До

вступу

Афанасьєва

тут

працювали і вчилися І. Орлай, М. Гоголь, М. Білоусов,

В. Забіла, К Павлов, А. Мокрицький та ін. Курс наук у ліцеї Афанасьєв закінчив

1835 року в числі вихован

ців десят,ого випуску.

Відпочивши у

1836 році

родський

трохи вступив

уланський

на селі у батька, О. Афанасьєв на ВіИськову

полк. Незабаром

службу

в білго

Афанасьєв відчув,

що життя «лихих гусарів» і офіцерський мундир не для

нього. Єдиний корисний «вантаж» виніс він вої служби

з військо

подорожні враження. Доля закидала його

в різні місця тодішньої Росії, в тому числі на К~вказ. Мабуть,

після

це

те

було

Ніжинського

місце,

яке

ліцею

остаточно

рідної

домівки

визначило

життєвнй

шлях Олександра Афанасьєва. У ТИфлісі в домі педа гога, колишиього активиого

учасиика харківського

гуртка

романтиків, друга Х. Абовяна Іваиа Росковшеика Афа насьєв

стор. 2

познайомився

«Радянське

Ф.

Б,оденштедтом.

літературознавство»,

иімецьким

1970,

69.

Див. про нього: Г. Я. CepzieНlCO. Суспільно-політнч

ний рух на Україні після повстання декабристів. (Розділ «Вільнодумство в Ніжинській гімназії вищих наук»).

«Наукова думка», К, 1971, стор. 68.

письменником і

славнозвісну

перекладачем, який видав згодом

«Поетичну

Україну»

(1845) -

свою

збірку

пе

рекладів украінських народних пісень. Окрім І. Росков

шенка, засланого польського

поета Тадея-Лади Забло

цького, одним із «живих джерел» дЛЯ Ф. Бодеlfштедта

був Афанасьєв-ЧужбинськиЙ. В

1843 р,оці в чині поручи

ка Афанасьєв подав у відставку з тим, щоб

лише справами літер.атурними. Влітку

зайнятись

того ж року, «пере

буваючи в річніif відпустці у ПОАтавській губернії» і че каючи «відставки з військової служби», як згадував потім

Афанасьєв-чужБинсы<й,' він особисто rюзнайомився з Тарасом Шевченком. Під час першої і другої подоро жей Шевченка по

Україні

Афанасьєв

супроводжував

поета.

Після чотирирічної перерви у

1847 році О. Афана

сьєв знову влаштувався на службу, став урядником гу

берна'110РСЬКОЇ канцелярії у Воронежі. Його призначено редактором

неофіційної частини

«Воронежских

губерн

ских ведомостей». Новий редактор пожвавив зміст га зети. «При А. С. Афанасьеве «Губернекие ведомости» значительно

изменились

хроники, исторических

хозяйствеННblХ народного

чтения

ях»,- читаємо в

других на

лучшему:

материалов,

малорусском

одному рідкісному

справжню

для

наречн

виданні І. Вороне

Афанасьєва-Чужбинського

сліджена слабо. Та саме тут впродовж

він проходив

городской

статей, помещались статьи

русском

зька сторінка життєпису

кроме

медицинских, сельско

журналістську

1847-1849

до

рр.

школу. В май

бутньому, редагуючи «Петербургский листок», «Новости»

та інші видання, Афанасьєв-Чужбинський дбатиме про надання їм літературного забарвлення.

1 Воронежский юбилейны й (;борник сотлетия г. Воронежа. Т. 2, Воронеж,

в память трех стор. 220.

1886,

Літературну діяльність почав У

році,

1838

Олександр

Афанасьєв

роз

підписуючи свої твори псевдонімом

ЧужБИНСЬКИЙ. Вірш

«Кольцо», оповідания

«СВИlІцовая

пуля» та розділ з роману «Чугуевский казак» з'явились на ст.орінках журналу «Современник» та у «Литератур НЬІХ прибавлениях к «Русскому иивалиду». Поезії укра

їиською мовою було вперше вміщено в альманасі «Лас тівка» (1841). Про початки

пнсьменницької

праці Афанасьєва має

мо обмаль відомостей. Не віриться, що юний гімназист,

сховавшись під криптонімом А. Ч. І, міг оповіді «Нежинские грекИ»

бути автором

в «Украинском альманахе,.

(1831), виданому І. Срезневським та І. Росковшt>нком. А між тим - це так. У листі дО Г. Квітки-Основ'яненка (13

січня

1839

р.) перед виданням альманаху «Ластів

ка» Є. Гребінка писав: «У меня здесь чудеснмй помощ ник -

Шевченко, человек у дивитеЛЬНЬІЙ. Вм будете до

ставлять кое-что от Афанасьева». Промине два роки і в Г ребінчиній «Ластівці»

ченка, О. Чужбинського бінки

до

побачать світ твори Т. Шев

та багатьох інших. Лисr Г ре

Квітки-Основ'яненка

свідчить і про те, що

перший прозаїк нової української літератури

людина

літня

знав

Г. Квітки-Основ'яненка в Ісківцях

відгукнувся

про молодого

О. Афанасьєв «Думкою

Основ'яненка)>>, назвавши нув св,ою Украіну,.. В

другій

(1843),

і третій

тоді вже

На

(На могилі Грицька

його «співакою», який

частинах

смерть

22 серпня 1843 р.

альманаху

«поки

«Молодик»

що його видав І. Бецький при допомозі Г. Квіт

кн-Основ'яненка,

ського

поета.

були

«Могила»,

надруковані

«Шевченкові»

поезії О. ЧужБИН0

«<Гарно

твоя кобза

1 Українські літературні альманахи і збірники ХІХ початку ХХ ст. Бібліографічний покажчик. Склав 1. З. Бойко. «Наукова думка», к., 1967, стор. 27.

грає»), "Пісня»

("Ой у полі на роздоллі ... »), ряд ного віршів російською мовою. До виходу в світ збірки "I,Uo

було на серці» (без підпису, насьєв-Чужбинський

1855

р., Петербург) Афа

українськими

віршами в

пресі

не виступав. З ними востаннє він з'явився в «Основі» І.

(1861-1862) Якщо взяти

до

уваги, щО П. Биков

користувався

архівними матеріалами і вмістив у т. ІХ «Собрания со чинений» О. Афанасьєва-Чужбинського такі його вірші,

як "Ох, як весело глядіти» Грицька Основ'яиенка»> в

(1843), «Думка (На могилі (1843), «Люблю співать я», то

поетичній спадщині Чужбинського

над

двадцять

оригінальних

нараховується

по

українських поезій.

Збірка «lJJo було на серці»

не мала особливих від

гуків у пресі, хоч, безумовно, була гідним уваги явищем

в українській поезії. Невідомий рецензент із «Москви тянина»

(1855, Ng 4)

писав, що у ній «столько тепло

ты ' свежести и самоБЬІТНЬІХ красок, не

встречали

зтого

«Гайдамаков>' Шевченкові

украинских

«Присказак»

как мы давно изданиях

Гребинки».

со

уже

времен

Згадк~

про

«ГайдамакИ», коли поет ще був на заслан

ні, є вельми симптоматичною (прізвище Шевченка не на звано, очевидно, з цензурних міркувань). В позитивно

му плані збірку

«1JJ0

було

на серці»

оцінено також

в журналі «Основа». Показово, що

паралельно

збірки «1JJ0 було на cepui»

з підготовкою

до

друку

АфанаСЬЕв-Чужбинський ак-

І Вірші О. АфанаСЬЕва-Чужбинського українськ.ою мо вою за життя поета передруковувались у збірці 1\І. За кревського «Старосвітський бандуриста» (1860), гали цькому журналі «Вечерниці» (1862), у збірнику О. Гу лака-Артемовського «Народні українські пісні з нотами» ( 1868), «Руській читанці» (1871) О. Партицького. Про твори Чужбинського писав у «Замітках о руській літе ратурі»

(1848)

І. Вагилевич.

тивно працює над словннком українськоі мови. Він був частк.ово деления

(ДО літери русского

Академии наук,)

«Известиях ОТ

словесн.ости

императорской

І. Видатний м.ов.ознавець-славіст

(1855)

І. Срезневський

вміщений

,,3,,)

ЯЗЬІка

вказував,

що "Словарь

наречия» Афанасьєва-Чужбинського

мал.орусског.о

д.орог.оціннс над

бання вітчизняної філології, що він, принаймні до появи досконаліших праць, гідний посісти місце поруч з серб

ським словннком варь ... »

В. Караджича.

Афанасьєва,

llисав

"Переглянувши

Іван

ФраJlКО,

"Сло

можу

сказати, що його вартість не мала і з річевог.о і з мето

дичного боку. Хоча правопис старий, то все-таки автор силкується передати кожне українське слово в його пи т.омій звуковій формі з наголосами,

увагу на губерній,

цитує немало

приказок

а деку ди

також давніші

праці

для

дуже

часто звертає

діалекти, особливо Чернігівської та Харківської

пояснення

та

нар.одних

пісень,

про українську старовину

застарілих та малозр.озумілих

::лів» 2.

Є тут як ілюстрації численні уривки з українських дум, над вивченням яких тоді працював авт.ор, колядки, щед

рівки, вірші, пісні

Наталки

Котляревського і "Гриць»

М. Чурай, дитячі пісні. Uей, так би мовити, фольклор ний елемент "Словника» міг би стати предметом .окремо го дослідження. До питань мовознавчих О. Афанасьев не раз звертався

За

своїх

дорученням

літераТУРНО-КРИ1ИЧНИХ

морського

разом з російськими

міністерства,

письменниками

М.

статтях.

1856

року

Михайл.овим,

О. Островським, О. Писемським та іншими О. Афанасьев

І у 1853 році в тих же "Известиях» опубліковано праці О. Афанасьєва "О мал.ор.оссиЙских думах», «Две старинны e малороссийские думы >,' "Еще две старинны e малорусские

думЬІ».

2 І. Франко.

1955, ня,

стор.

Твори

470-471.

в 20 Т., т. XVII, ДВХЛ, к., Далі, посилаючись на це видан

вказуватимемо лише

том

сторінку.

брав участь в внвчення

етнографічній

місцевості,

експеднції, метою

занять,

побуту,

якої

бу.\о

обрядів і звнчаїв

населення прнморських і при річкових районів тодішньої

Росії. Зберігся виключно цікавий лист Афанасьєва-Чуж бинського дО Г. Данилевського (від який

багато додає до наших

«Я деятельно собираю песни,

дання,- пнше

О.

20 березня 1856 р.),

уявлень про цю експедицію.

Афанасьєв,

сказки и раЗЛИЧНblе пре·

bo-первы ,'

для

специ

аЛЬНblХ своих статей, а во-вторы ,' и с запасною мы лью-

издать много кое-чего н ос.обо по возвращении в Петер бург.

Песни

есть неоБЬfкновенно

ускользнули от Метлинског..о и

сдавшись на своих

интереСНblе,

кот.оРblе

потому, что, сидя в Киеве

корреспондентов,

почтенны іi про

фессор не мог их сам слы атьb в устах народа ... С сткры тием

весны '

которая

нас

запоздала,

отправлюсь

на Пороги и в Сечь, где Бы л недавно мимоходом и где мне обещано

множество матерьялов.

многими кобзарями,

Познакомился

н у меня теперь нн одной

со

минутыl

свободной, так что болят руки от записывнияя ипотом от

перепнсывнняя

прнведения

порядок

дорожIlы x

заметок. Но я совершенно счастлив, потому что flодоб ную только

жнзнь

наЗblваю

жизнью.

Поселившись в

Петербурге, где зарабатывлл насущны й хлеб, я уже не надеялся

ннкогда

повтическом

странствовать

просторе

по

предаваться

степям своим

ІІа

втом

люБимы M

занятиям» 2. 1 Йдеться

про зб. «народны

южно-русские песни»

(1854), яку О. Чужбинський рецензував у «Современ нике» (1855, N!! 4), а також в «отечественны x запис ках» (1855, N!! 2) і «Пантеоне» (1855, N!! 3). (В Бо град. Журнал «Современннк» 1847-1866. УК.ізатель содержання. М., 1959, стор. 581). 2

д.

И. БаzалєЙ. МатериаЛЬІ для бнографИЙ южно

русских научно-лнтературны x 1903, стор. 9-10.

деятелей

ХІХ века.

К.,

рез),льтаті експедиу1ИНОЇ подорожі з·явиласt. дво

томна праj&Я О. Афанасьєва СІІЮ»

га -

(частина перша

«Поездка в ЮЖН)'Ю Рос

«Очерки Днепра», частина ДР)'

«Очерки Днестра» ) 1 - до появи третього тому російської етнографії» О. Пипіна, безумовно,

«Історії

найзначніша прауя з українськоі етнографії. Вона вихо дить за межі

етнографічних студій

ваннЯМИ про долю української ри, фОЛЬКАОРУ,

музнки,

думками про дружбу

своїми

культури

театру),

народів

розміркову

(мови, літерату

надзвичайно

України і

ЗОРЛИВЬІй Богдан,- пише вчений,- которого веяли

мститеЛЬНЬІе

поляки

которому

уіНННМИ

Росії.

«Про

пра..

нет

раз

никакого

памятника, предпоче.\ всем Русь православную и отдал ся со всем

мена,

го

народом

видя

своей

московскому

в одном только зтом

РОДИНЬІ»

(<<Общий

ского крестьянина» ). чість

українського

вид

Говорячи

народу,

государю на веЧНЬІе вре

соединенни будущее бла

на

БЬІТ

приднепров

про надзвнчайну співу

О. Афанасьєв

в Росії немає жодної консерваторії.

шкодує, що

Вченому належать

також етнографічні розвідки «БЬІТ малорусского кресть янства», «Очерки ОХОТЬІ В Малороссин», «Лето россии»

тощо.

Белетризований

«Днепр И днепровские пороги», вміщений ском

сб.орнике», через

сописі

«Правда»

рік

в Мало

етнографічний

1869 р. в

нарис

«Мор·

надруковано у львівському ча

перекладі

українською

мовою.

Мабуть, не було у тог,очасній Росії видання,

му б не друкувався О. Афанасьєв-ЧужбинськиЙ.

в яко

Висту

пав він у найрізноманітніших жанрах як письменник, пуб

.\іуист, етнограф. ие пояснювалось і прагненням

заро

бити на «хліб насущний», а ще більше нестійкістю його

ідейних

поглядів.

«Радянській

1 Первісно частинами сборннке» (1856 - 1863).

енциклопедії

публікупа.\ась

історії

«Морском

України»

(1'. І,

ЧуЖбннськuго

1969)

напрям

діяльності Афанасьєва

характеризується

як

6уржуа:шо-ліGе

ральний. В цілому це так. Але були моменти (ЯІ' виднu навіть і з цього нарису), коли літератор хилився до де мократично

настроєної

інтелігенції

сам

робив

досить

сміливі кроки. Йому ж належить збірка оповідань у вір шах і прозі «Русский солдат»

(1851-1855),

в якій її

автор скочувався на позиції захисту «царя И отечества',

і яка, по суті, бу.\а причиною відомого запису в «lJJOденнику" Т. Шевченка. с.,ід підкреслити, що в 6О-х на початку 70-х раків такі рецедиви у творчій та журна

лістсько-видавничій діяльності г,о

не

Афанась~ва-Чужбинсько

повторюваAl'СЬ.

Демократичну позицію посів О. Афанасьєв-Чужбин ський

питаннях

РОЗВИТКУ

літерат~'РИ

ріднuю

мовою.

Про це свідчать ЇlOго літературно-критичні виступи, по

',ИНdЮЧИ З першuї рецензії на альманах Є. Г ребіНКlI «_'\а стівка» і закінчуючи відгуками на останні виданнн Т. Шев

ченка і журнал «Основа». Характерно, що у цих висту пах

літературного

критика

помітна

позитивна

еволюція

Їх автора. Так, наприклад, у свон'у відгукові на вихід «Основи»

(журнал «Русское СЛОВО»,

1861,]\1! 1)

О. Афа

насьєв-Чужбинський наближався до оцінки, даної укра їнському виданню М. Чернишевським на ст.орінках «Сов

ременника» '.

«Такое периодическое издание, как <,Осно

!lа», один

органов

из

ма,\орусской

литераТУРЬІ,

писав

Чужбинський,- им{;ет право на наше внимание». Рецен, зент особливо відзначає .опубліковані в «Основі» твори Шевченка, «ОТ КОТОРЬІХ не отказа.\ась Бы никакаБ лите ратура», таланuвиті оповідання Марка Вовчка. Про по требу РОЗВИТК}, УКРilїі1СЬКС,Ї

літератури, україНСl,КОГО жур-

І З демократичними діячами солідаризувався Чу ж бинський і в ot\iHt~i peaKl,ioHepa В. Аскоченського.

"алу, освіти рідною мовою говорив Афанасьєв-Чужбин (ький ще У

1859 році в тому ж прогресивному журналі (N2 10). "в наСТ.оящее время, - зазна

"Русское слово» чав

він,

более

димость

чем

когда-нибудь

малорусскои литераТУРЬІ,

ощутительна

необхо

возможность кот.ороЙ

так еще недавно ВЬІзьша,\а ученое сомнение ... » О. Чуж БИНСЬКИЙ ніби натякає на ті часи, коли розмови прс. шля ХИ

розвитку

українського

письменства

вважались

«кра

мольИИМИ», Власне кажучи, і на початку 60-х років шові ністичні критики типу Каткова твердили: народа нет, ато

"Украинского

ВЬІДумка украР.нофилов». У реакційній

слов'янофільській

газеті

«День» В. Ламанський писав:

«Признаемся, МЬІСЛЬ О возможности особой малорусской

литературь! (а не местной словеснести) представляется нам величайшей

нелепостью... Самостоятельная украин

ская литература неМЬІслима» ний в питаннях

1861, NQ 2).

("День»,

О. Афанасьєв-Чужбинський був

добре поіНформова

української мови, літератури

та

фоль

клору і має бути зарахований до активу українсь"ої лі

тературної критики. Він гостро засуджував різного роду

мовні "гібриди» (рецензії на віршовану повість В. Че ховського

поля»),

«ГаНІШ»,

"творців

горезвісну

збірку

лі1ературної

«Ужинок

ма"улатури»,

рідного

всіляких

карпенків, куцих тощо.

Але Чvжбинський літературної справжньої

не створив

концепції, народності

яка

самостійної

сприяла

літератури

та

її

історико

утвердженню служінню

ви

ЯВОЛЬНІІМ інтересам.

У цій статті детальніше аналізується поетична спад щина Афанасьєва-Чужбинського. Проте не можна зовсім обминути

деякі

його

прозові

твори

російською

мовою.

По-різному оцінювала критика внесок письмеlllшка в ро сійську літературу. М. Чернишевський чив

"Современнике»

(1855 -

ПОЗІІТІІВНО

відзна

1856) його «Краткую

историю для

ПР,ОСТОЛЮ.'Іинов»

бл из села Ворошилова·, нншевського,

оповідання

"Рассказ &тот, -

написаli

,r..\я

народа,

Бы омM

дядя Афанасий (псевдоніМ письменннка. шо знаком»

(<<Современник»,

у своїх біобібліографічних

которого

- М. Г.) хоро

1856, N2 1).

працях

«Мельница

на Д"мку Чер

С. Венгеров

зараховував Афанасье

ва як російського белетриста до «третьорядних» авторів.

Ів. Франко був схильний до перебільшення ролі Афанась ева-Чужбинського посів ч.

«досить

російській прозі, в якій той, мовляв,

визначне

23). Здаеться, мають

становище»

(<<Неділя»,

1912,

рацію автори статей про О. Афа

насьева-Чужбинського в

УРЕ і

КЛЗ, які

виділяють

серед його прозової спадщини твори на тему провінцій иого,

військового

і столичного

ревенские сцены >>

життя:

«Бабушка

«Очерки прошлого» (ч.

(1862),

4, 1869), роман «Петербургские 1871- 1872), в яких був елемент

(Де

игроки» (ч. 1-4, викривальний. Дуже

цікавим е той факт, що Лев Толстой використав фабулу оповідання О. Афанасьева-Чужбинського «Из корнетской жизни» для написання свого відомого твору «После ба ла».

Намічений Афанасьевим контраст між ніжністю

звірством Толстой довів до великої соціальної гостроти. Н.

Лернер,

який

писав

про

цей

«плагіат», слушно

зауважував, що «писатель 50-70-х годов А. С. Афана сьев-Чужбинский, aB~Op

не

бездаРНЬІЙ, но

далеко

не

пер130классны ,' и Льву Толстому НИ скакой стороны не ровня. HblНe он почтн заБы ,' но его очерки провин циальной,

особенности

армейской

жизни

середины

прошлого века и сейчас могут читаться с большим ин

тересом» І. у травні

1861

року

в журналі

«Русское

слово»

О. Афанасьев-Чужбинськнй опублікував свої «Воспоми1 «3резда»,

1928,

11, 16

СТОР.

151.

нания о т. Г. Шевченко» (внйшли також окремо). Uій книжці судилося ввійти в мемуарну класику. Без «Вос поминаниЙ ... » Чужбинського нині не

історик літератури

обходиться жоден

і тим більше шевченкознавець. Вони

цінні своїм фактичним матеріалом і, за словами А. Кос тенка,

«виr'ідно

виділяються

серед

інших

мемуарів тим,

що: по-перше, писала Їх людииа, яка знала добре Шев ченка;

по-друге,

мемуарист

був

сам

письменником,

сам

жив інтересами, спільними (хай хоч у професіона.llЬНОМУ

розумінні) спогади,

як

поетом

видно,

та йог,о

написані

на

середовищем; основі

по-третє,

нотаток,

досто

вірних документально. І, крім того, спогадн написані по

свіжій пам'яті. Якщо інші мемуари шого через

писалися

здебіль

20, 25, а то й більше років, то Чужбинський

опублікував свої спогади весною того ж року, коли Шев

ченко помер» І. У «Воспоминаниях ... » Афанасьєвз-Чуж бинського поезlИ

подано творчу поем,

історію

літературні

деяких Шевче~;кових

зацікавлення

поета, спроби,

що свідчать про ненависть Кобзаря до панства та його

любов до представників

різних

націй. «Не відсутність

гостинності або уваги, не якась там зарозумілість (па

нів.- М. Г.) відштовхувала ЙОГО,- писав Чужбинський про Шевченка,- а сумна влада минулого кріпацтва, що виявлялася в тій або іншій неприємній

формі, приводи

ла цю благородну душу в найпохмуріший настрій». За вершуючи спогади, Їх автор резюмував: «Я далеУ.иЙ від думки робити з дорогої

бездоганиого

героя, але

мені людини

розповів

ності, знаючи його близько епоху його

те,

й живучн

щось

на зразок

що бу ло в

дійс

З НИМ У кращу

творчої діяльності ... »

І Спогади про Шевченка. Упорядкування, вступна стаття та коментарі А. І. Костенка. ДВХЛ. К., 1958, стор. 565.

Історія

взаємин

Т. Шевченком

О.

рознавцями. Тут слід, за рівнем

ми

таланту і

за

очевидно,

виходити

ставився

до

виступав

розвитку проти

українськоі

існуючих

що

погляда

революційний де

ліберал, який

з того,

суспільно-політичними

то були люди різні. Шевченко

мократ, Чужбинський не

Афанасьєва-Чужбинського

в якійсь мірі «закоментована» "ітерату

хоч

співчутливо

культури, але ніколи

суспільних порядків.

Знайомство Афанасьєва з Шевченком, як відомо, від булося влітку

1843

року. То був час здійснення бага

тьох творчих задумів Кобзаря, в т. ч. поеми "Кавказ». «Шевченко ніколи не був на Кавказі,- вказується в тре тьому томі «Історії української літератури у восьми то мах»,- але

література,

РОЗПОВІДІ

О. Афанасьєва-Чужбинського, який повериувс:я З Кавказу, дали

очевидців,

ЗQкрема

неЗдДОВГО

до цього

поетові

художньо

змогу

відтворити місцевий колорит, а головне

родів 13

прагнення на

до волі». Після арешту Шевченка в

році

1847

числі іиших Шевченкові було постаВl.ено запитання:

"Между

бумагами

Чужбииского а второго

вашими

ЗабеЛЛЬІ,

находятся

первого -

стихотворения

возмутитеЛЬНЬІе І,

- паСКВИЛЬНЬІе. Кто такие Чужбинский (если

ато не псевдоним) и Забелла?» Поет відповів: "Чужбин ский псевдоним; фамилия его Афанасьев Александр, по

мещик Полтавской губернии Лубенского уезда» 2. З де яких епістолярних джерел

відомо, що Афанасьєв

робив

рукописні копії окремих творів Шевченка.

«lJJоденнику»

Т. Шевченка

липня

1857

року

зроблено запис, в якому Чужбинський виглядає як лю дина скупа і несимпатичиа, як поет, що пише «віРllопід-

І Мова йде, очевидно, про вірш «Шевченкові» ( "Гарна ТІІОЯ кобза грає»). 2 Т. Шевченко. Документи і

К,

1963,

стор.

47.

матеріали

1814-1963.

данчі»

вірші

та

ського

«сентиментальні

8Ab(jOMIIi

Ос,обливо оtiурили

поета-революціонера

(очевидно, з «Русского

110с ..\і\ННЯ».

вірші Чужбин

солдатю>,

бо

вказівка

Шевченка на те, що він читав «прошлой зимой» иа сто

ріиках «Русского инвалида» «бесконечное малороссийское

стихотворение» Афанась€ва-Чужбинського, дослідниками не підтверджена), в яких висловлювалась «подлая лесть РУССКОМУ оружию».

Після повернення «з подорожі по півдню Росії», як пише Афанасьєв-ЧужБИIІСЬКIІЙ у «ВОСПОМИllаниях ... », він у вересні річ

була

1860

року знову зустрівся з Шевченком. Зуст

холодною,

але згодом

повернулися

«колишні

відносини». Того ж, 18БО року Афанасьєв-ЧужБИl1СЬКИЙ

иадіслав на ім'я Шевченка лист-записку:

«Таке нІколи

припало, коханий друже, що не можна одлучиться з до

му. Посилаю тобі десять карбованців, а останн: принесу

незабаром І. Бувай здоров. Твій О. Афанасьєв. Прийми і книжечку 2 на пам' ять»3.

lJJe у другій книжці «РУССКОГ;О слова» за 1861 рік Афанасьєв-чужБинсы йй надрукував

невелику

гічну замітку

«Землякам. Над могилою Т.

ка»,

написану

лютого

під

некроло

Г. Шевчен

свіжими враження~ш від

смерті поета. Ось ЇЇ початок: «Ще одного життя не стало!

IJ!e одна м,огила в чис

лі народних могил! .. Поет України закрив очі далеко від

своєї

милої

батьківщини,

під

сірим небом Петербурга.

Враження ще надто тяжке, могила ще надто свіжа, щоб

спокійно говорити про

не можна

улюбленого

співця;

але

не сказати, хоча крізь сльози, про тако!о

ж по

кіЙника».

І Очевидно, борг, про який ШевчеНКG згадує в деннику».

Упоетовій

бібліотеЦ,і

була

збірка

серці» з дарчим написом автора. 3 «Культура»,

1925,

И2

3, 19

стор. 3б.

«lJlo

".1JJ0-

б}ло на

Замітка Чужбинського містить хвилюючі редсмертноі хвороби Тараса Шевченка: ру

ми

говорили,

однак,

дуже

мало,

дет.злі пе

«Про літррату весь

час

гадали

про можливу поїздку весною на батьківщину ... Шевчен ко збирався купити собі землю на березі Дніпра і по будувати дачу. Він показував мені план цієі хати і, як дитя, втішався думкою,

що

величезне вікно майстерні

буде на Дніпро ... Скільки душевної теплоти було в цих мріях про тихе пристановище серед

доброго

і простого

народу, якому щиро бажав освіти і щастя ... І. Я скільки міг довго пробув у lIlевченка, нібито передбачаючи віч ну розлуку. Нарешті я взяв капелюха. «Посидь, 1i0КУРИ ще,- сказав

він,- мені

не

~очеться

працювати,

незду

жаю, побалакаємо». На вікні в нього стояв горщик кві

тів з блідою, охлялою зеленню. "Знаєш,- почав він, що

мене

зараз найбільше печалить,- це

неможливість

піти в яку-небудь гарну оранжерею і побути хоча б пів

години серед квітучих дерев». Я зразу ж запропонував йому прислати весь у квітах кущ камелій, який Mt'Hi не

давно подарували.

"Дякую.

Не треба,- відповів він,

у тебе у самого, мабуть, це єдина насолода. Не треба».

Йдучи, я порадив йому не сідати близько до вікна, але він

розсміявся

сказав,

що

ЙОГО заняття потрrбують

багато світла» 2. Не заради показного панібратства писались, безумов но, ці та інші рядки. Вони щирі, як і щирою й принцн

повою була Шевченкова критика окремих псевдопатріо-

І Шевченко не лише «бажав», але й боровся за на родне щастя. I,UoJto освіти. то ним був написаний і ви даннй «Букварь южнорусскій" (1860), який, до речі, привітав Афанасьєв-Чужбинський (<<Северная пчела»,

1861. Ng 22).

2 «Вітчизна», зенштока).

1961, Ng 3,

стор.

176

(публікація І. Ай

тичних, иаписаних в дусі офіційної «народності» віршів

Чужбииського. Будь-яких проявів не

прощав

нікому,

навіть

людям

відступництва Тарас великим,

наприклад,

М. О. Некрасову, що в поемі "Тишина» (<<Современ ник», 1857) в ліберальному дусі славословив Олександ ра

11. «Слід думати,- пише ПрОф. Є. С. Шабліовський,

що Шевченко, осуджуючи ліберальницькі хитання Не красова,

мав

підстави

гостро

висловитися

Некрасова, мав

підстави

зіями, що таки

виявлялися в окремих

на

адресу

обуритися царистськими j.\Ю

його творах» І.

Відомо також, якими полярними були. Шевченкові оцін

ки російського мовознавця

і письменника В. Даля.

Вже на схилі віку в «Очерках прошлог,о» ны й

труд»,

«<Всемир

О. Афанась€в-Чужбинськнй

1870, Ng 10)

писав про Т. Шевченка як справжнього захисника ук раїнського народу від «ЯРЬІХ крепостников». А через три роки О.

Афанась€в-Чужбинський

CTa€

відповідальним

редактором «искры > (видавці В. Курочкін і М. Косто мін), на

сторінках якої

розвінчувалась

французька ре

акція, що потопила в крові Паризьку Комуну (<<Сатири

ческие биографии современниК,ов»). То був останній рік видання «ИСКРЬІ». у нерівноцінній за своїм складом літературніИ СПіЦ

щині Афанась€ва-Чужбинського

€

художні твори, нари

си, подорожні нотатки не лише на теми з життя україн

ців і росіян, але й народів Кавказу. Письменник багато перекладав (російською мовою) з польської і французь

кої літератур (повісті Ю. Крашевського, Ю. Коженьов ського, «Запорожец» Г. Ржевуського, чотири томи «Ис

тории Наполеона» З

Ланфре; «ТЬІсяча

французького оригіналу

тощо).

одна ночь»

Афанась€в

привітав

1 е. Шабліовський. М. О. Некрасов і українська лі

тература, «Дніпро», к.,

1971,

стор.

25-26.

російські переклади «Кримських сонетів» А. Міцкевича ("АП'ней»,

1858, N2 39). Сам переклав деякі саТИРIІ'ші

твори О. Барб'є і Дж. Джусті (<<Искра», 1862). До кінця днів св.сїх жив і працював О. Афанасьєв Чужбинський роботі.

Петербурзі.

Був

на

журна"істськlИ

1864 році заснував газету «Петербургский листок», яка проіснувала до 1916 року. Після смерті письменника Г. Погосського зайняв його місце - працю вав інспектором

готував до ля»

шкіл грамотності

друку новий

(<<Новости»,

роман

Балтійського флоту,

"ры арии

зеленого по

1875, NQ 246). Помер 18 (6) вересня

1875 року.

2 lJ!е у

1888 році в біографічній статеИЦl, вміщені й

у чеській красні

еициклопедії, Іван Франко писав

ліричні

вірші»

О.

Майже через чверть століття, в

його українські поезії

про

«пре

Афанасьєва-Чужбинського.

1912 р., супроводжуючи

вступною статтею, вчений повер

тається знову до оцінки поетичної спадщини Афанасьє

ва-Чужбинського.

«На

мою

Афанасьєв, головно в своїх

думку,- писав українських

Франко,

поезіях,

був

дійсний поет, хоча далеко менший щодо об'єму та сили

таланту

від Шевченка. Не можна заперечити, що

де

куди він наслідує Шевченка, що основне почутт;{ його

поезій про долю у нього спільне з Шевченком. І пін так само, як Шевченко, дуже часто наслідує українськ)" на родну поезію, особлнво її типовий паралелізм між

кар-

1 Іван Франко до "Українських поезій» (1912) О. Афанасьєва-Чужбинського включив твори Хрущ~ (Миколи Хруща), що насправді належать українському поету Миколі Петровичу Жукові. (Див. Додатки).

тilнаМіІ

подіями

природи

та

наСТРОЯМіІ

життя ... »

(XVII, 468 - 469). СРранкова

оцінка

заЛilшається

справедливою

по

сьогодні,

Слід нагадати про ~\e, бо в буржуаЗНО-ilаціоналіСТіІ'І

ній КРilтиці (О. Огоновський, С. Єфрем.ов та ін.) поеТіІЧ ні

твори

лilСЬ

О.

Афанасьєва-Чужбинського

«штучними», а Їх автор

оголошув:\

«невеЛІІЧКІІМ

віршовни

ком» і т. д.

БУЛil

Вilпадки необ'ЄКТИПIlОЇ .оцінки поет.1 в історіях

літераТУРІІ, ВllдаllllХ у наш час.

Нам Вllдаються

пеЛЬМІІ

СЛУШНИМІІ

і справеДЛІІВІІМіІ

слова Є. С. Шабліопськоl'О про те, що у творчості Афана сьєва-Чужбинського є ЧІІмало такого, яке не ВilТРilмало іс ПІІТУ часу й було зумовлене передусім ідейною обмеже

ністю (вчеНІІЙ має на увазі твор" поета і українською

і російською моваМІІ. -

М. Г.). Проте в поетичному Йог.о

доробкові є і цінне, справді художнє, що стало внеском

у літературу І. ТРІІВКОЮ

основою

поезій

О.

Афанасьt'.ва-Чужбин

ського, Пllсаннх українською мовою,

є Їхній органічний

зв'язок з фольклорною поеТIІКОЮ. Афанасьєв-ЧужбllНСЬКІІЙ

настіЛЬКІІ

був

закохаНilЙ в

українську народну творчість, що вважав її теМІІ, МОТІІВІІ

і навіть р"тмомелоД"ку

(КОЛОМІІЙКОВІІЙ розмір) ЄДІІНІІМ

ГРУНТОМ поезії. Він пов' язупав свою поеТIІЧНУ творчість з дбаЙЛИВІІМ збllранням наРОДНІІХ пеРЛІІН: як подумаєм, пропало пісень,

му слові до збіркн ТІІМ, ПО

щО

вітру,

ніхто що

Їх

«СкіЛЬКІІ ж,

зазначає поет у передньо

«IJJo було на серці»,- і пропало за не

заГІІНУЛil

переняв, як

щО

самотня

ВОНІІ

квітка

розвіЯЛilСЬ де-небудь

ПУІці!» І Історія української літераТУРІІ у ВОСЬМИ 'I'O!>lax, Т. ІІ, «Наукова думка», К .. 1967, стор. 302.

гз

У виступах і рецензіях о. Афанасьєва-Чужбинського,

які друкувалися в російських часописах 40-х 60-х років, знайдемо

чимало

роль

мови

народної

поеЗlІ,

його

для

початку

висловлювань

письменницької

про твор

чості. «Люблю Малор,оссию и ее певучий, лаконический язы ,'

страстно

люблю

ее

просты e

безы кусстпенIiьlеe

песни, исполнеННЬІе чистой наивной ПО<lзии ... »-захоплю

вався Афанасьєв-Чужбинський

«И <lТОТ богаты й руд

ник народной ПО<lЗИИ у нас едва замечен: лучших мало

российских

песен

никто

не

знает,- ніби

ПРОДОВ~І>УЮЧН

думку, пише він у рецензії на збірник А. Метлинеького

«народны e немногие,

южно-русские

не

песни»,- а

отличающиеся

ничем,

известны то

лишь

искаженном

виде. Как-то принято малороссийский ЯЗЬІК счита1·Ь спо соБны M

для шутки, а потому

шуточны и,'

чему

и малороссийские

способствовали

многие

песни

господа,

вы

давшие себя за знатоков малороссийской народности» 2. І, нарешті, власний підсумок поета і фольклориста до наведених

Його

безукоризненнЬІЙ

висловлюваиь:

язы K

«СаМЬІЙ

ЧИСТЬІЙ И

<lТ,О язы ,' употребляемы й про

столюдинами и сохраняющийся в пес нях, как старинны ,' так

потому

современны ,' что

поззия

не утратившем

которы e не

продuлжают

сможет

своей народности

вы одитьсяя

слагаться, в

и ВЬІросшем

племени,

на пре

даниях» З.

Олександр Афанасьєв-Чужбинський, розбуджеf!ИЙ до поетичної творчості загальним піднесенням в українській

літературі

€.

Гребінкою і особливо Т. Шевченком, як і

інші тогочасні поети, живився соками украінського фоль клору, що в романтичну добу відіграв таку важливу роль у становленні нової украінської літератури.

«Северная пчела», 1852, NQ 283. «Современник», 1855, N2 4, стор. 55 . "Русское слопm', 1861, Ng 1, стор. 38.

Одии із перших своїх творів Афанась€в-ЧужБИIІСЬКИЙ

присвятив Тарасові Шевченку ("Гарно твоя кобза грає ... » - 1843). ие відгук на вихід «Кобзаря». У цьо му вірші виділяються як головиі два моменти: Шевчен· ко -

співець сумної

людської долі

Шевчеико

поет

«козацької давньої славИ». Чужбииський не пішов шля хом оспівування козацького

минулого, як це роб!lВ ще

у 40-і роки Я. Wоголів. Він у своїх ліричних поезіях (думках 1) розвивав мотиви нездійсненності людськог,> щастя, гіркої

долі, самотності, туги (в українських

мантиків символ C:lMOTHOCTi й сирітства

билина у

ро по

лі, перекотиполе):

Скажи мені правду, мій добрий козаче,

I.JJo діяти серцю, коли заболить?

Як важко застогне, як гірко заплаче

І дуже без щастя воно защемить? Як горе, мов тереи, всю душу поколе, Коли одцуралось тебе вже усе, І ти, як сухеє перекотиполе,

Не зиаєш, куди тебе вітер несе? (.є.

П.

r,,<6illyi»)

Не вернуться ж і до мене Літа молодії, ШО день божий, що час божий І мій лист жовтіє. (.OciНt.· )

Uей р.омантичниЙ біль поетового серця, висловлений в обох віршах, 1 Думка

такий

співзвучний

мотивам украї!lськоі

- своєрідне прищеплення елегії на слов'ян

ському груиті. Найпоширеиішим цей жанр був в ук раїнській і польській поезії (А. Метлинський, Т. JlleBченко, М. Петренко, Б. Залєський та ін.). ВІРШ «Як ра нок осипле квіточки росою» О. Афанасьєв-Чужбинський назвав «думкою». В одному із рукописних варіантів вірш «Осінь» називався «Думка».

народноі лірнки. І чи не була наведена строфа з «Oce~ ні»

поштовхом

до

написання

славнозвісної

«Журбю>

Л. Глібова, який в 40-х рр. познайомився з О. Чужбин ським, що поглибило його інтерес до українського худож

нього слова шуються «збігИ»:

1. При читанні поезій Чужбинського напро

паралелі з ранньої поезії «Сумує, воркує, білим

чинна») -

Шевченка [є окремі

світом нудить»

(<<При

«І нікому не жаль буде, ІЛо я нудив світом»

(<<Місяць»

АфанаСЬfва-Чужбинського)].

поета про безталанну

долю

співзвучні

Ряд

віршів

раннім думкам

Шевченка.

Ліричні поезіі О. Афанасьєва-Чужбинського, пройня ті

теплим,

щирим

сенні, різноманітні

свіжим

чуттям,

мелодійні,

щодо метрики і ритміки.

певні заслуги у впровадженні

таких

пі

Поет має

розмірів,

як коло

мийковий вірш, амфібрахій, ямб. Він практично запере чив декларовані ним думки, класичні

метри

нібито

що для украінської поезії

штучними,

«тяжеловеСНЬ1МИ»

(рецензія на «Байки й прибаютки» Л. Боровиковського,.

1852). Найбільше в Чум..бинського віршів, СТВ.орених за допомогою коломийкового розміру (<<Шевченкові», «Вес

на», «Роздум'ю>,

«Огнище»,

«Метіль» та ін.). Взірцем

для нього був Шевченко, який зреформував і вдоскона лив цей метр, що

генетично «в'яжеться

з козацькими піснями» 2.

Замість

безпосередньо

дв.орядковоі

строфи

(14+14) Шевченко ввів чотирирядкову (8+6)2, засто сував

переноси,

не

властиві

народному

віршуванню.

Автор «Кобзаря», на думку академіка Ф. КОЛl'сси, «зу мів

пристосувати

14-складовий вірш,

народнопісенні

до

розміри,

особливо

стихійного укладу, до широкого

1 Історія украінськоі літератури у восьми томах, т. 3. «Наукова думка», к., 1968, стор. 284. 2 І. Франко. До історіі коломийкового розміру. «УК раіна», 1914, кн. І, стор. 92,

роЗІЮвідНОГО стилю. Отак зберігаючи зв'язок із народ ною піснею. Шевченко піднявся

роднопісенної димо

форми; У

тільки

(наприклад.

слабі.

понад

примітивізм н<І

попередників Шевченка знахо

несміливі

спроби в тому

О. Шпигоцького,

напрямку

Л. Боровиковського,

М. Костомарова)>>!. Колесса відвів належне місце О. Чуж бнНСЬКОМУ В розвитку «другої типової форми силабічного

віршування»

(12-й

11-складовий

вірш) 2, тобто вірша,

який, по суті, має амфібрахічну тенденцію.

МетафОРИЧНість (персоніфікація,

віршів

символіка)

Афанасьєва-Чужбинського в

основному почерппута

фольклору. Власне кажучи, і символіка і персоніфікація

в українській ліРИklі

30 - 40-х років -

це засоби роман

тичної поетики. Від народної поезії йшло в ній щільне з'єднанн>! пережнвань, емоцій героїв з

ди, теплота почуття. Персоніфікація ничість твору,

образами

приро

підносила мальов

була засобом художньої внразності IІIОВИ

(серце «стогне», «гірко плаче»; сопілка «голосить», «чо гось

сумує»;

ІЮдихає»,

«ранок

осипле

квіточки

«сонце гляне», «доля

чір», «лежить попеЛИІце»,

росою»,

сміється»,

«вітрець

«сходить ве·

«серденько озветься»,

«СПЛИВ'\

місяць» тощо).

Як писав дослідник українського романтизму П. При ходько, лірико-психологічна тема,

від О. Шпигоцького

що веде свій початок

і Л. Боровиковського, посіла «ве

лике місце в творчості А. Метлинського, М. Костомаро

ва, О. Афанасьєва-Чужбинського, М. Петренка, В. За біли, а в Галичині - М. Шашкевича, Я. Головацького та І. Вагилевича. Вона збагачувалася як

щодо змісту,

1-2 Ф. М. Колесса. Фольклористичні праці. «Науко ва думка», К, 1970, стор. 323. Про версифікаційну

культуру О. Чужбинського пише Г. К. Сидоренко в мо

нографії «Віршування в українській літературі»

(1962).

так і з погляду різнсманіТRості форм, у зал('жності від

глибини зв' язку того чи іншого поета з життям та про

гресивності ЙОГО ідейного спрямування» І. Багато ооезій О. Чужбинського починаються !Іоетич

но одухотвореним зачином-картиною (<<Пісня», "Думка>', «Весна», «Осіиь», "Огнище», «Метіль» та ін.), на приклад:

Ой у полі на роздоллі 2 Шовкова травиця; Серед неї край тополі Чиста я криниця. Квіти пахнуть ясним ранком,

Соловейко свище, Край дороги догорає Забуте огнище. (<<Огнище»)

Уе, як правило, споКlИНІ пейзажі (не такі бурхливі, як у «Причин ні»

Шевченка

або у

пісні «Гуде

вітер

вельми в полі» В. Забіли), що є початком псюroлогічно го

паралелізму, так

майстерно

розгорнутого у поетич

них строфах.

КОНфлікт між

ідеалом і дійсністю, тиоовий для ро

мантиків, наявний і у віршах Афанасьєва-Чужбинського. Мотиви нездійсненності людського щастя соціально не вмотивовані.

Є лише окремі натяки:

І П. Г. Приходько. Шевченко й україиський ромаи тизм 30 - 50 рр. ХІХ ст. Вид-во АН УРСР, К. 1963, стор. 195. 2 На Полтавщині побутувала народна пісня «Ой у по лі, на чистому роздоллі ... » (ввійшла під N2 590 до V тому «Трудов» П. Чубинського), але вірш-пісня О. Афанасьєва-Чужбинського оригінальна і сюжетом

і ритмікою.

Бо вже люде не ті стали, ШО були колись-то; Тепер усе - злото, злото, Бажають користі.

в цьому плані характериий і вірш «Роздум'я» вуальована

картннка

безвнхідного

становища

- за

люднни

в тогочасному суспільстві.

у романтиків

зустрічається

своєрідннй

тип героя

співця (в поемах Байрона, «Пророк» Пушкіна, «Перебен дя» Шевченка, .,Співець Митуса» Костомарова та ін.).

Чужбинський теж подає такнй тип, перегукується з шев ченківськнм «Перебендею»: От така правда! Співака ж між вамн, Часом без шапки у пору осінню, Сам собі, старцем. сліпий, з торбинками Ходнть, сердега, мовчкн попідтинню. (.Співака' )

«Співакою» називає поет Квітку-Основ'яненка, кобза рем (по сутї) Шевченка (<<Гарно ТВОЯ кобза грає ... »).

Характерно,

що

Афанасьєв-Чужбииськнй

починав

свою українську творчість віршем про Кобзаря і закін

чив її поезією «Над гр.обом Шевченка», в якій проро поетові безсмертя. Критика якось не звернула

кував

уваги на

дуже важливу

деталь у цьому вірші:

Круг тебе чужа чужина ... Та ие чужі люде: Є кому тебе оплакать, Є - і довго бу де. Справді. иа п.охороні Шевченка були і росіяни,

ук

раїнці. і полякн.

Смерть Шевченка стала всіх народів тодішньої Росії.

непоправиою

втратою для

Олексаl'дрові

Чужбинському

на.\ежнть

чима,\,о

тичних тв,орів, писаних російськ,ою м,ов,ою від

1838

п,ое р,оку

д,о смерті, і серед них п,оема «упы ьь (украинское пре

данне»>

(1839). У російських віршах є відгомони ук

раїнських і кавказьких мотивів (<<Бандурист», «Украин ская дума»;

«Кольцо»

пр,о

Пр,ометея;

«К Тереку»).

І. Франко звернув увагу на гумористично-сатиричні пое зії Чужбинськ,ог,о р,осійською мов,ою. В,они вміщені в ІХ

томі

«С,обрания сочинениЙ». У дв,ох із них (<<Ликова

ние», «Печаль

п,о юр,одив,ом») р,озвінчуються реакційні

видання «День» і

«Домашняя

беседа».

Ряд російських віршів українською м,ов,ою переклав Франко (<<Українська дума», «Серце», «Під неділю», «Зі ронька», «Хмарка», «Буря», «Паруб,оцька правда» та ін.). п. Граб,овський переклав російськ,ою мов,ою вірш о. Чуж бинського «Скажи мені правду ... ».

ціл,ому

ж російські вірші, ,особливо

книжка «Русский

с,олдат»,

різні

елегії ніколи не к,ористувалися

вже згадана

альбомні

«стишки»l,

прихильністю критики і

належать д,о найслабш,ої частини літературної спадщини

Афанасьєва-Чужбинськ,ого.

ранній пері,од творчості о.

Чужбинський

спр,обу і в поетичн,ому епосі. Під вплив,ом о.

та М.

Гоголя він

досить

живу,

пахощами

написав

поему-«предание»

різн,оманітну

української

щ,одО

природи

метрики,

зр,обив Пушкіна

«упы ь>>.. нап,овнену

фантастичними

стра

хіттями. Uінним є те, що мол,одий п,оет показує трагедію неподіленог,о кохання на соціальному тлі:

и ПЬІлкой девушки душа Пошла за несколько дукатов ... Так БЬІЛО, будет так и ввек, І Так назвав В. Бєлінський вірші надруковані в «Одесском альманахе».

зо

ЧужБИНСLКОГ,о,

Пока все в мире злато ценит, Пока, БЬІТЬ может, человек

Свою Нl'иr)()ду переменит.

* о. с.

Афанасьєв-Чужбинський,

прекрасних

ліричних поезій,

автор

частина

цілого

ряду

яких стала иа

родними піснями, "Спогадів про Т. Г. Шевченка», літе ратурно-критичних

гідний того,

щоб

фолькл()рно-етнографічних

посісти

праць.

належне йому місце в історії

української літератури, яку він збагатив новими темами і ,образами,

віршовими

(думка, пісня,

формами

послання),

ського художнього

слова

і ліричними

утверджуючи не

жанрами

право

україн

лише у своїх теоретичних

Биступах, а й у творчій практиці. У нього нема і слі ду бурлеска, що мав ще деяке поширення в 40-50-х роках.

Окремі поезії о. Афанасьєва-Чужбинського були на стільки досконалі, що ходили між читачами за Шевчен кові. І як підкреслював біограф письменника п. Биков, «зто обстоятельство служит едва ли не лучшим доказа

тельством внутренних достоинств стихотворений Чужбин ского,

поетические

произведения

которого

знает

вся

Украина, могущая сожалеть об одном, что он так мало

писал на своем родном наречии» (т. І, стор. XXXIV). Одна з поезій-пісень Афанасьєва-Чужбинського

"CK.l-

жи мені правду, мій добрий козачеу" що, як і «Ой у по\і на

роздоллі ... »,

ської класичної

належить

перекладі ще за життя вян», стала

М. Гербеля пісня

до

лірики, стала

поета

золотого

(антологія

Через

1871).

Чужбинського,

«Не В степу, не на могилі ... ».

фонду

україн

відомою і в російському

"Поззия сла

кобзарів

присвячена

народною

Шевченко!3і,

У передмові до творів Л. Боровиковського. що ви йшли в серії "Бібліотека поета» (1957). проф. с. А. КРІІ жанівський писав: «Треба вивести ім'я Л. Борови ковського зі стаиу напівзабуття

і продовжити вивчения

його художньої спадщини». Те саме можна сказати про Олександра Афанасьєва-Чужбинського.

Мuкола

cJi;iзії 1841-1811

ШЕВЧЕНКОВІ

Гарно твоя кобза грає, Любий мій земляче! Вона голосно співає,

Голосно і плаче. І сопілкою голосить, Бурею лютує, І чогось у бога просить, І чогось сумує. Ні, не люди тебе вчили: Мабуть, сама доля, Степ, та небо, та могили,

Та широка воля! Мабуть, часто думка жвава Т руни розкривала І козаuька давня слава,

Як со;ечко, сяла;

І вставали з домовини Закуті в кайдани

Вірні діти України: Козаки 'й гетьмани; І святі кістки біліли Спалених в Варшаві; І могили кровавили Прадіди безглаві.

Мабуть, ти учивсь співати

На руїнах Січі, Де ще рідна наша мати Зазирає в вічі; Де та бідна мати просить Кожну душу щиру,

Хто по світу кобзу носить, Wоб співати миру Про козацтво незабутнє, Вірне, стародавнє, Про життя козацьке смутне, Смутне, але славне. Знаю ж, братику рідненький, Як учивсь ти грати: Ти послухав тії неньки Та й став нам співати!

1841.

Ноября

26.

Чуtyев.

ПРОQ!АННЯ

Прощай, весела сторона І Я б не покинув України. Твоя пахучая весна, Твої квітчастії долини, Твої веселі небеса, Твої луги, твої ліса, Твої густі червоні лози, Під темний вечір соловей Усе краса! Чого ж з очей Гарячі покотились сльози?

Ні, серденько повне якоїсь печалі ... Ти гарна, мов рідна, моя сторона! І пісні твої мені в душу запали, У серці дзвенить од тих пісень луна. Так тільки ж пізнав я на сій Україні, Чого ще не знав у своїй стороні: Скрізь пусто, скрізь пусто на світі мені, Як в чистому полі самотній билині.

Чого ж я плачу? Геть печаль! Чого сумую? Годі! Буде! Мені нікого тут не жаль, Не братались зо мною люде ... Мене ніхто тут не кохав, Як рідний брат кохає брата; Ніхто не знав, не шанував, Та й хто б пожалував солдата? Далеко десь моя сім'я! А тут усім нерідний я ... Усяке цураєтьсяІ .. Ох, на чужбині Не Їсться і хліба святого шматок! І хліб подадуть той не як сиротині, А кинуть, мов часом собац,і кісток. Коли ж ти, сердега, недужий застогнеш І пити попросиш,- ні, брате, не жди! у же ти від себе усіх порозгониш, Хоч тільки попросиш і кухлик води. Тепер же я запевно бачу, Чого так дуже гірко плачу, Чого сумую, що мені У сій веселій стороні З печаллю душу одружило. Недобрий краю, знов прощай! Ні, покидаючи сей край, I,Ue серденько чогось занило ...

Мов синяя стрічка, Донець під горою, Круг його ліси та широкі луги; Мов килим шовковин, здаються весною у квітках пахучих ного береги; А там зеленіє гора за пісками, Через гору стежечка геть простяглась, Пішла по банраках ярами, степами І в двір аж до панських будинків якраз.

За тії будинки ховається сонце,

Далеко Їх тінь поляг ла по луці. І дівчина гарна стоїть кран віконця, І перстень аж сяє на білій руці.

[1841]

шеня

Ой у полі на роздоллі U1oBKoBa травиця; Серед неї край тополі Чистая криниця.

Тільки туди кониченька Мені не водити, І з тієї криниченьки Водиці не пити. Травка зв' яне, травка зсохне Коню вороному,Отрутою вода стане Мені молодомуl зв

На тій шовковій травиці Багато отрути: А з тієї криниченьки Пив мій ворог лютий.

1842.

Генваря ЗО.

ЧУ2уев.

• * * О, як весело глядітн, Як ,сміються всі на світі, А я з горя поманеньку Наллю чарочку повненьку, Вип'ю добре, посмакую І сам з кого покепкую.

Світ широкий, своя воля, Хоч і злая моя доля, А мого тільки на світі Як на людей погляді ти,

Іх веселлям упитаться т а з Їх добре посміяться. Бо як з мене хто сміється, То ніколи не минеться; Бо я біс такий у дався, I,Uo хто з мене посміявся, Хай як хоче забуває Через десять год згадає.

Бо такеє чудо буде, I,Uo побачать усі люде Не побачать, то почують, Та із того покепкують.

А я з горя поманеньку J--1аллю чарочку MaHeНfJKY т а на неї подивлюся, Вип'ю, та й сам посміюся.

Нехай оце оттак буде. Послухайте, добрі люде, Хоч я чортеня скажене, Тане смїЙтесь тільки з мене.

Хоч я з того й не заплачу То все чую і вибачу, J як і я вдеру вірші Буде, братця, комусь гірше.

1843. ABzycTa 20. Матяшовка.

ДУМКА НА МОГИЛІ ГРИUЬКА ОСНОВ'ЯНЕНКА

Ходім до церкви, помолимось богу, Розважим тугу і злую годину, Бо наш співака пішов у дорогу Грицько покинув свою Україну ...

1843. ABzycra 22. Исковуьr.

СІд О БУ.АО НА С':ЕРЦІ

( 1855)

ПЕРЕДНЄ СЛОВО Полени думкою хоч до початку світа, коли ще народ жив собі не у городах, ие у

селах, а невеликими хуто

рами, то й тоді вже чоловік співав; бо пісня найкращич

приятель людині чи потрапиш кіль

то

}' смутку, чи у радості. Як не

розказати, од чого

наливаються

на

очі

береться у тебе сміх, від

сльози,

не вгадаєш, де озметься пісня

стеменнісеиько

так

і голосить у серці,

поки

ти ЇЇ не виспіваєш, хоча б т,о й на самоті у чистім полі.

Скільки ж, як

подумаєм, пропало пісень

і пропаАО за

тим, що

Їх не

розвіялись по

ніхто

переняв, що

вони

вітру, що згинули, як самотна квітка де-небудь у пущі!

Тепер не те, добрі люде!

Коли бог послав чоловікові

хист, коли чия душа

здібна

що

таємний голос,- гріх тому F-идать

шепче їй якийсь

розказать словами те, пр:>

даремно оті пісні, бо, може, у котрій-небудь блисне сло во святої правди і навчить,

наставить иа добро не одно

запекле серце. Усякі є люде на світі; кожне дивиться і дума по-своєму; але чи є ж та людина, щоб хоч коли

небудь

не заспівала або не послухала пісні?

Співав

і я, братця, виспівував, що

що роїлось на думці, і, дивлячись, як

дівчата переймають

мої

пісні, подумав:

було на серці, іноді чорнобриві

«Нехай же не

пропадають

золоті

годинки,

відкіль,- спливалнсь у

которі

душу

бог іх СВЯТІІЙ зна

голосно

виривались

на

волю!»

Бувайте ж здорові, мої ють

думки! Нехай

вас привіт а

дівчата і коли-небудь згадають добрим

с.-Петербур~.

словом І

ДУМКА

Як ранок осипле квіточки росою, А між очеретом вітрець подихає, Прислухайся тільки, чуєш: над водою Мов щось потаємне голосно співає. То не соловейки налетіли в лози, Піднявшись угору, не чайки кигичуть: А в тій пісні чуєш і радість і сльози, Мовби твою душу якісь душі кличуть. А нема нікого ... Очерети гнуться, В зеленім лататті маківки біліють, Понад маківками метелики в' ються І скрізь проти сонця ясно голубіють. І як придивиться, то між маківками, Попід тим легеньким вранішнім туманом, Шось мов виглядає очима-зірками, Колишеться стиха тонким, гнучким станом. Оце ж то та думка, що душу тривожить, Як гляне у серце,- мовби рай укине,

Й поки тії пісні співака не зложить,

То поти він світом нудить, поти гине.

[1855] 45

ВЕСНА

Розцвіта€ весна божа, Змінились морози, Все дерево набростилось,

Розвилися лози.

Скрізь, де глянеш, гарно в полі. Радість після горя;

І вже птиця веселенько

Летить із-за моря. Світить сонце в чистім небі, Усе живе гpi€, Та і небо скрізь, як г лянеш,

Ясно голубі€ ... Так весело, хоч € думка, I,Uo осінню знову Вітер буйний розквіча€ Байрак і діброву. Але осінь ще далеко, Нехай все й пов' яне, уп' ять прийде весна божа, Все радісніш стане.

Тільки я щось дуже смутно Дивлюсь на сю весну ... Все оживе, а я бідний Серцем не воскресну ...

Взяли його розірвали, Воно застогнало ... Чують люде та і кажуть, I,Uоб воно мовчало.

Задушили його сльози, Вже більше не плаче:

Мовчить, тільки глухо болить Серденько козаче ... І жде води цілющої, А на те похоже, I,Uo вже йому на сім світі Ніхто не поможе.

ивіте весна, шумлять води, Тече річка логом, А я собі дивлюсь мовчки, Та думаю: «3 богом!» у же ж мені з моїм горем Та не розлучатись, Моїм думкам, як сім квіткам, Та не РОЗП}'lскатись.

Тільки й щастя, що подумать: Прилинуть морози, Здавлять душу молодецьку І висушать сльози ...

Аж тут доля де озметься, Та й словами каже: «Хто вродився нещасливим, То так іполяже». А я кажу своїй долі: « Тебе не шаную, Но смерть моя ходить близько, Я серденьком чую ...

А як з нею побачимось, Душа горя збуде Тоді, доле, бог з тобою, А буде, що буде». [1855]

ОСІНЬ

Уже осінь красить листя, Тополя жовтіє, Верби, лози опадають, Берест червоніє. Скрізь, де глянеш, пусто в полі, Де-г де козак оре,І вже птиця в край тепліший Одліта за море.

Вже не гріє сонце ясне, ~овби одцуралось. Та і небо скрізь, як глянеш, У тумани вбралось. Скушно, правда,- та є думка,

I,Uo весною знову Лист зелений заквітчає Байрак і діброву; Все оживе, що пов'яне, Все помолодіє, Веселіше COНIl,e гляне І землю пригріє.

Господь верне чоловіку Усе утішаться-

Квітки, сонце ... Його ж весні Уже не вертаться! Не вернуться ж і до мене Літа молодії, день божий, що час божий І мій лист жовтіє.

'LUo

ОттаlК, БУВіа, засумую, Як серце озветься, А я його здавлю горем ТІа й скажу: «Минеться! Бо вже люде не ті стали,

LUO були колись-то;

Тепер усе - злото, злото, Бажають користі; Тепер душа, тепер серце Звелися нінащо: Буде добре, аби гроші- Хоть ти і ледащо». Здавлю ж горем своє серце, Та й скажу: минеться! Аж і чую, боже милий, Як доля сміється. «Ні, козаче,- вона каже, То спрежду бувало: Поки цвів ти, як калина, Т о й лихо МІшало.

Тоді і я, твоя доля, Була молодою, Була добра, не хотіла Говорить з тобою. Тепер - слухай, мій козаче! З серцем горе жити. Як озветься, що й не знаєш, Куди його діти.

Чи ти бачив, як в колодязь Упустять відерце? Воно плава само собі Отто твоє серце!

I,Uo в колодязі даремно Мусить вік дожити. Воно, може, й води повне Так нікому пити.

Отак тепер,- скажу правду, Як теє відерце, Ані к селу, ні к городу Чоловіку серце». І знов доля засміялась. Мені ,сумно стало, І важке, як ніби камінь, ІПось у душу впало.

«Бог з тобою, моя доле!» Кажу їй у вічі,Здихну тяжко, гляну вгору, Перехрещусь тричі,

Та й подумаю, як кажуть В світі добрі люде:

«I,Uo було вже, те бачили, Побачим, що буде». 21

сентября

1842.

исковуы .

РОЗДУМ'Я

Мене часто бере думка, Чи то так зда€ться, -I,Uо бува заплаче радість, А лихо смі€тьсяl І як бачу сльози щастя В душі в мене тихо; А на серці страшно стане, Як смі€ться лихо. Так і бачиш, що сердега, Не стерпівши муки, Сам на себе, божевільний, Ось наложить руки ...

Оттак і я сміюсь, братця, А ніхто не зна€, ШО на серці молодецькім Печаль пороста€. р.егочуся між челяддю,

Мов і гадки мало,

Il!o життя MO€ давно вже Бур'яном запало ... 51

Згубив, забув свОЮ долю, Ніч округ чорніє, Тай стою на перехресті: Вїдкіль вітер віє?. І то шлях, і то дорога

Кого спитать в полі? Хоть не питай І Куди не йди Не стрівати долі. Вдарю ж лихом я об землю! Враг не розіб'ється! Вже ж бачили добрі люде, Як лихо сміється.

Піду ж іще танцюючи Лихо вередуєl Нехай бачать люде добрі, Як воно танцює І

[1855]

ОГНИIJ.!Е

Квітки пахнуть ясним ранком, Соловей ко свище, Край дороги догорає Забуте огнище. Курить димок; головешка То сям, то там тліє, І ПОЛУМ' я, бува, блисне, Як вітер повіє ...

Квітки пахнуть, сходить вечір, Соловейко свище, На дорозі догоріло Забуте огнище ...

Тільки й бачиш, як повіє Вітерець маленький, Летить уподовж дороги

Попелець сіренькиЙ. Прохололо ... Ні іскорки! Лежить попелище. Чи згадає ж хоть хто-небудь Забуте огнище? Нащо ж його та згадувать Тому, хто покинув: Було треба - горів огонь, Не треба - він згинув ...

А з попелом яка рада? Хай собі сіріє, Поки його буйний вітер По полю розвіє. А хто його спалив дарма Десь по світу рище, Іще спалить і забуде Не одно огнище.

[1855]

ПРОЩАННЯ

Прощай навіки, моя чорноброва! Бач, я не плачу, бо й ти не заплачеш,

А з нас хтось винен... Бувай же здорова, Вже на сім світі мене не побачиш. Різная доля нас випровожала На світ широкий, не в одну годину, І моя доля з мене шуткувала Та й одурила, як малу дитину.

А твоя доля, мов рідная мати, Все вибірала щасливі дороги, Убрала в щастя і, щоб легш ступати, Все підстилала квіточки під ноги ... Ти йшла весела у квітчастім полі, Я у пустині з сльозами і страхом, Все ж наші стежки по чиїйсь-то волі Зійшлись у світі перехресним шляхом. А хто, голубко, не боявсь пустині? А хто на путь мій квіточку покинув? Ні, що бувало, не казать дівчині, Бо цвіт рожевий вже давно загинув І Бувай здорова І Пий з повної чаші I,Uастя і радість, так нехай всі кажуть Прощай навіки: бо вже стежки наші Більше перехрестям на світі не ляжуть!

[1855]

БЕЗТАЛАННЯ

Скажіть мені, добрі люде, Навчіть мене, братця: Як у світі поміж вами З лихом розминаться? Бо куди я не ударюсь, у які країни, То ніколи не минаю

Горя та кручини. Чи побратаюсь - і радість Мов душу ухопить, Аж дивлюся ... брат мій милий Мене перший топить! Чи зустрінусь з дівчиною Серденько озветься. Я до неї - вона з мене Г лумує й сміється! Мабуть, згину, так як гине Травка на морозі: Бо ІСТОЮ, як той самотній Горох при дорозі ... Кому треба і не треба, Всяк стручки зриває, І кінь топче, і віл топче Ніхто не минає. Гірко знати, добрі люде, Важко знати, братця: I,Uo мені між вами з лихом Та не розминаться. Чи посію жито в полі Всім сонечко гріє. Літо прийде, жито зійде Т а й зазеленіє.

Ось поспіло, почало вже Колосся схиляти, Та й пов'яне, та й посохне,

Бо нікому жати! Де ж ти, де ж ти, моє щастя, Де ти забарилось? Мабуть же, хоть на годинку Ти й мені судилось! Аже ж і я народив,ся, Як усі, од бога, І мені ж ізмалку снилась Широка дорога; І мені ж здавалось часто, круг мене сяє, І моє серденько нишком З богом розмовляє ... Де ж ти, щастя, Де сховалось? Дні без тебе трачу! Зглянь, нехай тебе у вічі Я хоч раз побачу І лянь крізь чорні оченята Мені на годину, Та й лети собі од мене, А я - в домовину.

[1855]

МОГИЛА

Десь далеко в чистім полі

Могила стоїть, Округ неї на роздолі

Та тирса шумить; Степ широкий розіслався, Небо та земля; А над нею листом з вітром Верба розмовля.

Коло неї шлях-дорога Аж на три руки, По тих шляхах весну й літо Ідуть чумаки. Та й співають чи про радість, А чи про журбу. Тільки, бува, оглянеться І нший на вербу Та й спитає товариша: Хто то тут ходив,

I!lo у степу на могилі Вербу посадив? А товариш той край воза

Могилу мина Та і каже: давнє діло, А хто його зна!

[1843]

ДІВОУЬКА ПРАвдА Сонце вставало; скрізь на небі чисто, Дe~He~гдe хмарка гуляла на волі; Тихо в дуброві, тільки ледве листом

WOCb розмовляла висока тополя. «Слухай, козачеl- говорить дівчина, Як одно сонце у неба святого, Так ти, мій любий, вірная дружиНlО, Один у мене, й немає другого». Сонце сідало; скрізь на небі чисто, Місяць з~за гаю випливав поволі; Тихо в дуброві, тільки ледве листом WoCb розмовляла висока тополя.

А вже другому казала дівчина: «Як один місяць у неба святого, Так ти, козач,е, вірна я дружино, Один у мене, й немає другого».

[/855]

МІСЯУЬ

Як засвітить повний місяць Ясно над горою, 'Wocb таке чудне, таємне Діється зо мною: Мовби серце хто ворушить, В небо переносить,

Душу кличе, дає крила,

r еть од землі просить.

Ось і вище сплива місяць, Притухають зорі ... Він сам собі, як той човен Без весла у мо.рі; Ніхто його не проводить, Ніхто не стріває. Світлий, ясний, але йому Дружини немає ... Оттак і я на сім світі Сам-один бідую, Чи ясний день, чи погода, Сам собі сумую; Оттак і я вранці встану, Вечора бажаю. Прийде вечір - вже ра!'ка жду, Чого - й сам не знаю! Без пригоди, без хуртуни, Ат собі - живеться! А ще й часом, бува, нишком Серденько озветься ... Бо дурне та божевільне,

Чи вже б не мовчало: Бо кохання, далебі що, Йому не пристало. Я вже бачив, як рибоньку Витягнуть з водиці: 1Грепечеться, підскакує Вона на травиці ... А округ і квітки цвітуть,

І сонечко сяє ... Але рибка зараз гине, Бо води не має'

Ба'шв я колись весною Невелику птичку, Як вона з лози густої Упала у річку. Так хороше вода біжить, Ясно cOНLle гріє, Але пташка потонула, Бо плавать не вміє. Усе в сві ті сотворено Од господа бога, Усякому назначена Своя путь-дорога: Птичка Аіта, рибка плавле, Вітерець гне лози. Кому щастя, так і щастя, А сльоzи - так сльози. Я вже знаю свою долю, I,Uo мені припала. Вона ж мене, як мачуха, Змалку сповивала; Годувала, як мачуха, На лиху годину, Та й прогнала: «Іди собі, Куди хочеш, сину! lUукаи собі, чого хочеш, Хоч і вітра в полі, Усе знайдеш, кажу тобі, Та не знайдеш ДОАі! Коли ж часом задивишся На краси дівочі Або вразять у серденько Тебе карі очі, Тікай швидше! Та й нічого Не скажу вже, сину».

Так нащо ж мені і серце, На лиху годину? А воно не мертве в мене, Трепечеться в грудях, Тільки нишком, все боїться Говорить при людях; А в йому огню багато Наперекір долі ... Так що жl Згорить, як забуте Огнище у полі ... А тим часом года пройдуть, Як всім по закону, Посивіе ус козацький І я прохолону ... І нікому не жаль бу де, Шо я нудив світом І що повне серце зсохло Самим пустоцвітом.

[1855]

МЕТІЛЬ

Шумлять лози над річкою, Забіліло в полі, Метіль мете, буйний вітер Розходивсь на волі. Гуля собі; нема йому На світі зупини, . Гуля собі через гори Та через долини.

Коли б мені, вітре буйний, На час твої крила, Тоді б мене людська воля Нічим не спинила: Тільки б вечора дождався, Заховалось сонце, Полинув би до милої, До ЇЇ віконця.

Через садок перекинувсь З широкого поля Та й нахилив край віконця Високу тополю,

Кликнув милу потихеньку ... Чує - хтось-то кличе, Та і дума: «Чудний вітер, Чудні його річі». я б усе, що є на серці, Розказав дівчині, Розказав би, як у світі Тяжко сиротині;

Як без неі душа болить, Мов сльозами плаче, Як за нею вбивається Серденько козаче. Розказав би, як горюю Uілі дні і ночі, Коли милій не подивлюсь у яснії очі.

Може б, вітру послухаЛа Моя чорноброва, Може б, вітрові сказала Хоч ласкове слово. А я тоді б, вітре буйний, Вернув тобі крила" Коли б знав по щирій правді, ШО думає мила ... Як не любить, тобі б тоді Оддав я кручину, А ти б замів, вітре буйний, Мою домовину.

[1855] ЖАЛЬ

Як настане весна божа, Степ зазеленіє.

Яких тільки нема квіток! Аж серце радіє: Ряст, барвінок, чебрець, зорі, Васильки і рута. Пахнуть квітки, але в іншій Сховалась отрута.

На все, братця, божа воля, Всьому є причина.

Так і в світі помішані Р,адість ікручина. Бо як глянеш, то побачиш, ШО не всі сміються:

Більш тих, братця, поміж нами, В кого сльози ллються. Всяка біда, горе - в серці, Мов гадюка лазить; Та все ж кине: загоїться Там, де воно вразить ... А он горе - з його часто Душу свою гублять: Коли любиш щирим серцем, А тебе не люблять;

Коли сохнеш од печалі, Самі сльози ллються, Ждеш хоч ласко вого слова, А з тебе сміються.

[1855]

ТОВАРИШЕВІ

Як ти думав, так і сталось, Ти вже и заручився. Помагаи же тобі, боже, IJJоб швидше женився,

Нехаи горе і здалека Вам не замаячить.

Хотів би я вас щасливих Укупці побачить; Подивиться, як житиме Товариш жонатиИ ... Коли ж небудь знаиду стежку До твоєї хати. Даи вам, боже, стільки щастя, Скільки в світі треба;

Нехай на вас радіСТІ> ЛЛЄТl,СН З високого неба. Любітеся вірно, щирu, Як досі любились,

Wоб на вас усі сусіди Т а не надивились. Живіть, голуб з голубкою, Wастя наживайте, т а і часом коли-небудь Козака згадайте, Котрий десь-то на чужині, Сердега убогий,

Піде шукать поміж людьми Своєї дороги; Котрий вік свій промандрує З пустими руками, Вставаючи й лягаючи, Вмиється сльозами; Котрий піде шукать щастя, Та й серце поколе ...

Чи ти бачив, як мається Перекотиполе? Біжить собі через степи, Вітер повіває, Відкіль, ку ди, за чим біжить,

І само не знає ... А там, гляди, зачепилось Побіл я могили, Стоїть, сохне, поки його Сніги білі вкрили. А весною нема й сліду. Ісходи все полеВже не знайдеш, ку ди й ділось Перекотиполе.

Оце, брате, мол доля ... Де ж то я спочину? А може, й я коли-небу Ди Своє щастя стріну.

[1855]

СПІВАКА

ЯІ} блисне думка, у душі засяє, Пісня мов рветься з серденька на волю, Тоді сердега ввесь мир забуває, Горе важкеє і нещасну долю ... Хочеться жити в ті ясні години, Мов щось таємне серденько голубить, Радісно думать і об тій дівчині, Котру кохаєш, а вона не любить. ж то за думка, що за пісня, братця, З котрою серцю не страшні морози,

З котрою в горі можна засміяться, А в щасті знати солодкії сльози? Як вам сказати ? Та думка таємна, На нашій мові ймення їй немає,Якась хороша, простим людям темна, А есть ті люде, котрим вона сяє. Вона дається співакам, панове, Не тим, що пісні співають чужії, А тим, що, з серцем своїм у розмові, Пісні складають, що аж серце мліє.

Іх небагато у світоньку, люде; Гірко Їм жити, братця, помеж вами: Бо, поки з серця пісню він добуде, Вже постаріша кількома годами.

Радість велика ту пісню зложити, Так з нею ж душу полум' я опалить ... Бо треба б єї з ким і розділитиОт тут співаку горе запечалить! З ким же ділиться? Хіба ж пісня гроші Або ху доба ? Геть собі з піснями І Скажіть же, братця, люде ви хороші, Чи я не правду кажу перед вами? Усяке бачить, як вода весною Біжить, шумує, греблю напирає; Ніхто ж не бачить, п..!о там під водою, Як вона риє греблю й підмиває. От так і радість або горе, братця, Сперте у серці - його на дні риє, Як помеж вами ні з ким поділяться, Тому хто плаче або хто радіє. Всі ми співаєм, нічого й казати, Як нам що-небудь душу затривожить; Єсть ті години, що хочеш співати., Але чи всякий пісню собі зложить! Мале й стареє, усяке співає; Часом спитають: де пісні навчився; Тільки ніколи ніхто не спитає: Хто ж зложив пісню і де він подівся?

От така правдаІ Співака ж між вами, Часом без шапки у пору осінню, Сам собі, старцем, сліпий з торбинками Ходить, сердега, мовчки попід тинню.

[1855]

€.

П. ГРЕБІНUІ

Скажи мені правду, мій добрий козаче,

I,Uo діяти серцю, коли заболить? Як важко застогне, як гірко заплаче, І дуже без щастя воно защемить? Як горе, мов терен, всю душу поколе, Коли одцуралось тебе вже усе, І ти, як сухеє перекотиполе, Не знаєш, куди тебе вітер несе?

«Е ні,-<кажеш мовчки,- скосивши билину, Хоч ранок і вечір водою полий, Не зазеленіє; кохай сиротину, А матері й батька не бачити їй». От так і у світі: хто рано почує,

Як серце з'аплаче, як серце здихне, т ой рано й заплаче ... А доля шуткує Поманить-поманить та й геть полине. А можна ж утерпіть, як яснеє сонце Блисне і засяє для миру всього, І гляне до тебе в убоге віконце? .. Осліпнеш, а дивишся все на його.

[1841-1855]

cJi;;iЗії 1860 Х РОКІВ

НАД ГРОБОМ Т. г. ШЕВЧЕНКА

Не в степу, не на могилі Над Дніпром широким Ти заснув єси, Кобзарю, Вічним сном глибоким. Над Невою, під снігами, При похмурнім сонці Ти поліг єси, мій друже, На чужій сторонці. у головах не посадять Червону калину, Не привіта соловейко т вою домовину.

Не закує і зозуля Де-небудь в куточку, у цвітючім та пахучім Вишневім садочку ...

Круг тебе чужа чужина ... Та не чужі люде: Є кому тебе оплакать, Є - і ДОАГО бу де.

Покоління поколінню Об тобі розкаже, І твоя, Кобзарю, слава Не вмре, не поляже!

1861

* * * Люблю співать я, коли серце в грудях Ніби що здавить, залізом придушить. Тільки люблю я співать не при людях:

Ім моя туга серце не зворушить ... Бу ла людина, чия душа знала Жаль мій, і тугу, і іВелиК'і муки, Та вже людини тієї не стало ... З другим навіки ЇЙ зв' язали руки ...

То божа воля ... хоч вона й жива, Та для мене уже в домовині ... Я ж помолюся, щоб була щаслива, Та й пожалкую об своїй дивині ...

УКРАІНСЬКІ НАРОДНІ ШСНІ

1 Ой під мостом, МОС'ІОМ Трава зеленіє,

А за добрим чоловіком Жінка молодіє. Ой під мостом, мостом Трава посихає, За ледачим чоловіком Жінка пропадає. Пусти мене, мамо, у степ погуляти: Буду трави прогортати Доленьки шукати.

Пусти мене, мамо, у став покупаться: Буду плавать, поринати, Доленьки шукати.

Е ні, моя мамо, Де я не ходила Та не знайшла тіЇ долі, ти загубила.

IUo

2 Ой в Криму на ринку П'є чумак горілку, Ой п' є чумак і гуляє, Товаришів напуває За своє добро, За своє добро.

Пропив чумак воли, Пропив чумак вози, Пропив чумак воли й вози, Пропив ярма ще й занози Все 'своє добро. Все своє добро. Піду до жидівкиСип набор горілки! Жидівочка к чорту дметься, й з чумаченька сміється Набор не дає. Набор не дає.

LUe

Скину ж кожух з себе Буде впиться з мене, Буде впиться й похмелиться І чумаку не журиться, пропив добро, про пив добро.

LUo LUo

Не жаль мені на галочку, Як на тую на вороночку . Заніс мене дурний розум Аж у чужу сторон очку.

А у чужій сторононьці Зовуть мене заволокою, Велять мені річку брести, Широкую та глибокую.

А я тую бистру річку Очеретом перетичу, А я свою родиночку Та до себе перекличу. А чи мені перебрести, Чи перелинути ... Далекий край родинонька, Ні до кого прихилитись.

Прихилюсь я до явірка, А явірко та не батенько, Вітер віє, листя має Він до мене не промовляє. Прихилюсь я до яблуньки. А яблунька та не матінка, Вітер віє, листя має Вона до мене не промовляє.

Прихилюсь я ДО дубонька. А дубочок та не братічок Вітер віє, листя має Він ДО мене не промовляє.

Прихилюсь Я ДО кислички, А кисличка та не сестричка, Вітер віє, листя маєВона ДО мене не промовляє.

з РОСІИСЬКИХ ПО(3ІИ

УПЬІРЬ (~алороссийское предание)

Дохнула теплая весна: Оделись ЛИСТЬЯМИ береЗЬІ, Давно верба опушена, Уветут ПУШИСТЬІМ 'цветом ЛОЗЬІ; И в сладкой тишине ноч'ей, Роскошно убраННЬІХ звездами, Поет ЗjlлеТНЬІЙ соловей Между прибреЖНЬІМИ кустами. Весна магическим жезлом Живит уснувшее творенье, И зеленеет все кругом, И в с,ердце ПЬІЛКОМ, МОЛОДОМ

Живее страсти упоенье ... Какой-то негою ДЬІша, Ленивей время дни уносит!

И ПЬІЛКОЙ юности душа Живей любви восторгов просит. Но тот, кто - жалкий! - не сберег, Иль кто любви сберечь не мог,

Шепча напрасньrе Проклятья, Слезой оттаяв сердца лед,

В свои холодньrе об'Ьятья Подругу юную зовет. Бьrл ясньrй день. У новой хаТЬІ Сидел седой казак усатьrЙ. На солньrшке отогревал,

Казалось, стаРЬІе он кости, Пустив жену к сосеДI(е в гости;

А сам сидел, да все скучал, Да в приз бу палочкой стучал. Сребром блестят его сеДИНЬІ, Чело изрезали МОРЩИНЬІ; Широкая нависнув бровь От нетерпения трепещет,

А в атом грозном взоре блещет Дивитесь! - пьrлкая любовь ... Но та,к, к,ак солнца луч зимою На льдине светится в мороз ... Старик, ТЬІ отжил пору слез, И самой пламенной мольбою Не возвратишь минув ших грез. Челом, морщинами изрьrтьrм,

Не льни к младой жене на грудь, Тебе, как прежде, не ВЗДОХНУТЬ: Заснуло серДQе сном уБИТЬІМ,

И инеем запал твой путь. Казак уж стар; но он недавно Стоял с под'Ьятьrм вверх челом, Как пень с березкою дубравной, С младой супр}той под вен1.!ОМ; Но к искреСТИВIJIИМСЯ морщинам Не шел супружеский венок.

Казалось, он уже поблек, Чуть прикоснувшийся к сединам. Жена ж седого у дальца БЬІла красавица на диво, И из-под божьего венца Спускались леНТЬІ в два конца И развевалися игриво. Но только раДОСТНЬІ на ней Одни казалися уБОРЬІ ... При блеске праЗДНИЧНЬІХ свечей Сияли тихой грустью ВЗОРЬІ. Ей мнилось: смотрят все глаза На свадьбу, будто на бесславье;

И пала не одна слеза На ВЬІшитое зарукавье. Зачем же с нелюбом она Стоит у аЛТ1аря святого? Так молода, краСЬІ полна, Клянется век любить седого' Без принужденья неужель Весну погубит золотую? .. Видали ВЬІ, как ЯРЬІЙ хмель Обнимет липку молодую? Она хотела БЬІ цвести, Но вязью хмеля персвита Илистьями его ПОКРЬІта, Не может, бедная, расти! Хоть стар казак, зато Іюмора Его нова и ВЬІсока; На двери тяжких два замка, А в ней ... На прибережьи моря Скорей песчинки можно счесть, Чем все, что в той КОМ0 ре есть. В уг лу заветная СВЯТЬІНЯ -

Стоит там на колесах СКРЬІНЯ, А в СКРЬІНе лучшее добро И им немногие богаТЬІ; Не шелк, не ткани, не сребро: Одни звенчаТЬІе дукаТЬІ. А ата золотая сеть Издревле все на свете ловит:

Дукатом стоит позвенеть Никто ни в чем не прекословит ... Так златом позвенел Лука: На стол соседа-казака Явились дедовские чарки, За ними рушники-подарки, И с ними куплена рука Младой красаВИЦЬІ Одарки; Но не у ней казак седой Купил,- уста ее молчали: Родители ее рукой Как раз полгода торговали, Все добивались барыа,, Поили жениха и сватов,И пыкойй девушки душа

Пошла за несколько дукатов ... Так БЬІЛО, будет так и ввек, Пока все в мире злато ценит, Пока, БЬІТЬ может, челове'к Свою при'роду переменит ... Нет НУЖДЬІ старому Луке, Что плачет юная супруга. Что жертва тайного недуга Проводит день и ночь в тоске; ОН МЬІСЛИТ: «Ненависть ОСТЬІНет, Со мной полюбится житье ...

Атам ПРИВЬІкнет ... и ПОКИ нет Р.аздумье тяжкое eel» Но дни за днями убегали, А у Одарки на щеках Потоки слез не вьІсыхали;; И СКОЛЬКО пролито печа-ли В ее страдальческих слеЗaJ(! т ерпел старик сластолюБИВЬІЙ, Два года не любив женьr; Но стал его тревожить CHьr Какой-то дух меЧТЬІ ревнивой. Одарку пьrлко он любил, Но, не дождав у льrбки сладкой, Дрожа от ревности, украдкой Кинжал булатньrй наточил.

Напрасна месть, седой ревнивец! В чаСЬІ вечерней ТИШИНЬІ НИ разу статньrй чернобривец Не целовал твоей женьr; двусмыIленньІмM меняясь ВЗОрОМ, Никто с Одаркой молодой Не смел смеяться над тобой, Ни над ТВОИМ,, старик, ПОЗОРОМ ... т воя прекрасная жена Всегда БыIаa тебе верна. Вотще присматривал он тайно, Не изменит ли вздох случайно, При взг ляде на красавца, ей В кругу пирующих госте-й; Но все как прежде молчалива, Она БыIаa грустна, стьrдлива ... ... Он ждет. Одарки нет как нет! ПРОСТЬІЛ их праЗДНИЧНЬІЙ обед. И, наконец, вздохнув со злости,

8з

Поклялся он жены своей Не отпускать уж боле в гости И не СЗЬІВать к себе гостей.

* иветет РОСКОШIlО терн кудрявы й ~OKPYГ селенья по горе. Кто ж между терном на заре Украдкой собирает травы ? Кто ж на росисты e следы Кладет какие~то коренья, Бросая их через мгновенье В кувшин непочатой ВОДЬІ? Едва земля еще проснулась, А KTO~TO бродит за селом ... Но вот к рассвету повернулась

Казачка юная лицом. Онаl прекра,сная Одарка І Все так свежо, она ж горит, пы аетT вся, ей душно, жарко, И жгуч огонь ее ланит ... На кажды й листик со вниманьем Г ляди'!' вся С трепетом она,

И часто грудь ее полна Каким~то грустны M содроганьем, Когда сорвет иной цветок Иль вы ветT травки корешок. Проснулся муж. Одарка дома; Давно в печи горит солома, И сы нblйй борщ давно налит, И каша вкусная кипит; Но, притаившись в уголочек, Клокочет маленький горшочек,

и из-пад паКРblШКИ пара й Т ечет кипучею струеЙ. Лука тарапится с абедам, Какай-та думай увлечен; Сегадня, как БЬІВала, ан Не разделит егО' с соседом, Но с лаской говорит жене: «Не подавай мне в кружке воду, А принеси из леху мне ТЬІ кружку дедовскага меду Да и себе его напень: Сегодня моЙ счастливьrй день!» Всегда ленива, беззаботна, Одарка будто бьr не та: С утра обедом занята И мужа слушает ОХОТНО. Лука в саду, а сладкИ!й мед Давно его прихада ждет. Меж тем в печи между горшками Не доставало аднога: Своими беЛblМИ руками Одарка вьrнула егО'.

Лука с женаю атабедал И меда стараго атведал; Но в те минутьr, как ан пил, Томимьrй будто жаждой знойнай, Взор патаенны ,, беспакайны й Его с тревогою следил. О, если б зтат взар падметил Хоть ТОЛЬКО раз седой старик І Но ан, УВЬІ, его не встретил И таЙНЬІ взара не проник. Вот ОН в камаре, вот, дрожащий,

Присел на длинном сундуке, И будто замер ключ блестящий В его трепещущей руке; Но вот ОН скрыню отворяет, И что ж? дуюаты он считает? Нет, под мешками в уголке Есть драгоценность в узелке И узелок он вынмает•...

Не перл, не камень самоцветнЬJЙ, хранимы й столько лет лежит, Листок травы едва замеТНЬІЙ В том узелке давно зашит. Берет Лука его проворно, Комору запер на замок; И вот уж, перейдя поток, Идет тропинкою нагорной, А очи, посмотрев назад, Каким~то пла.менем горят. Давно ког дa~TO на ВольІНИ, Разграбив дом одной графини, Он спас от смерти старика, Не из коры ти,' а случайно. И с той ПОРЬJ заветной тайной Владел десятки лет Лука; Он на груди носил чудеснЬJЙ Листок какой~то неизвестны :: т аилась сила в том листке, Возо6новляла сердцу радость, Могла зажечь, как будто младость, Любовь в остывемM старике. Могучий дар, но да,р опасны й Хранился в тайне много лет;

Он связан клятвой БЬІЛ ужасноЙ.

Без КЛЯТВЬІ СИЛЬІ в даре нетl За год блаженства и ВОС'І\орга:, За сердца пламеННЬІе СНЬІ Отдаться надобно без торга На веки в руки сатаНЬІ. Давно мечтал ревнивец стаРЬІЙ Об 9ТОЙ клятве роковоЙ. Пусть страшны за могилой карЬІ С преступной грешною ДУШОЙ, Но наконец Лука решился, ПЬІлая страстию к жене, Он медом дедовским упился, Обнял жену ипомолился Своеторгом ПЬІЛКИМ сатане. Идет он по лесу и СЛЬІШИТ, Как вся природа говорит, Все так свежо, отрадой ДЬІШИТ, Весна творенье все живит. К Луке склоняются все траВЬІ, иветЬІ икустики дубраВЬІ, И наЗЬІвают все себя, Но говорят: не для тебя! И вот спешит он дале в ГОрЬІ И видят раДОСТНЬІе ВЗОрЬІ Одни цветущие КУСТЬІ И меж травой вокруг цвеТЬІ. И вот к Луке цветок скло'Нился И шепчет: «Я цветок любви, Я для тебя, меня сорви!» Блаженством взор Луки светился; Нп знал казак, чтn трех цветков Одарки требует любовь. И он прислушивался жадно,

Навеки душу погубя, Но больше ни один отрадно Не прошептал: «Я дЛЯ тебя!» И вот он види,т пред собою измяты вешние цветы '

И сохранилися следы ' В тени покры ьІеe росою; Он два цветка своих сорвал, И взор блаженством заблистал. И радость грудь его КОЛЬІшет,

МеЧТЬІ весеЛЬІе манят ... Но траВЬІ и цвеТЬІ, он СЛЬІШИТ, Кнему склоняясь, говорят: Травка

Лишь впеРВЬІе лучи Обогрели меня Дед седой, не ТОПЧИ Т ЬІ напрасно меня. Я итак сорвана Ви:дишь, корн я уж нет; Для тебя ж, стаРЬІЙ дед, Молодая жена Рвала траВЬІ чем свет. иветок

Не ходи, дед седой, ТЬІ напрасно по мне; А поди к МОЛОДОЙ И прекрасной жене И проси, для чего Для ПИТЬ Я твоего Корень мой сорвала И водой налила?

д ру

(І

сІ В ето к

Ляжешь в гроб скоро ТЬІ! ДЛЯ чего ж, дед седой, Т опчешь траВЬІ, цвеТЬІ Равнодушной стопой? Разлился яд в груди. Не топчи ж, не ходи І Травка

АІ Ревнивец седой, Чорту продал себяl Нет! жене молодой Не лелеять тебя; Не дойдешь и домой, Сластолюбец седой! иветок

УХОДИ, поспешай И цветок не СРЬІВай: Уж не влаСТНЬІ они Продолжить твои дни!

Лука дрожит. Ясна измена! Он видит все, он знает сам, И на устах клубится пен а, Блуждают муки по устам, И свет уж начинает тмиться В его очах ... Когда б скоре й До хаТЬІ добежать своей И местью злобной насладиться ? Давно ль БЬІла в мечтах любовь? Теперь - одна злодейки кровь. Он проклинал тот дар ужаСНЬІЙ, Готов БЬІЛ клятву возвратить;

Но садом смертному шутить И невозможно и опасно! т ерзался муками старик Лишь таЙНЬІ чудныle проник, у знал уж наслажденья тр а.вЬІ, За счастье душу променял И в то же время жертвой пал Своей измеННИЦЬІ лукавой ... BOT~ наконец он видит дом, В груди кипит отмщенья злоба. Н.о завертелся свет кругом И дед седой - доБыlаa гроба.

* Теперь совсем она не та Опять явилась красота; Вдова, Одарка молодая, Вновь красова,лась, расцветая ... И грезились недели две у преки совести вдове; Потом рассеялися греЗЬІ, Светлее в сердце молодом; А горе прежнее и слеЗЬІ

Уж ей казались дальним сном. И часто к вдовушке бога той Из раЗНЬІХ мест сходились сваТЬІ, Но возвращались с гарбузом. Прошла весна, промчалось лето, Умолк волшеБНЬІЙ соловей; Все жизнью теплою согрето: ПЛОДЬІ желтеют средь полей, И рожь волнуется лениво, Шумит колосьями ячмень, Пшени:ца зыlлется,, и НИВЬІ

Жнецами ПОЛНЬІ каЖДЬІЙ день. Созрели СОЧНЬІе арБУЗЬІ Уже по ранним баштанам, И меж рядами КУКУРУЗЬІ Желтеют ДЬІНИ там и сям. Проходят дни своей чредою; адар ке скоро двадцать лет; Она цветет, но так весною иветет на ветке пустоцвет: Любовь как будто отказалась От сердца юного ея, И страстью жизнь не обновлялась В пути земного БЬІТИЯ. ОднаЖДЬІ утром за водою Одарка с ведрами пошла. Там у КРИНИЦЬІ под горою Верба ВЬІсокая росла. у той верБЬІ в чекмене шитом Казак сумует молодой, А возле - КО НЬ весь вороной Стоит и землю бьет КОПЬІТОМ. Одарка смотрит, и по ней Мгновенно льется пламень НОВЬІЙ. Так стало чудно, стран но ей, И из пленитеЛЬНЬІХ очей Закапать перлы слез готовы ... Казак же не заводит мовы И не здоровается еней. Он сам видению дивится, Но веселее становится,И ВОТ казак с земли привстал И ТИХО шапку приподнял.

Каз а к

Кто ТЬІ? Одарка

Из здешнего сеАа, ТЬІ видишь, я пришла по воду, АТЬІ? КазаІ{

Как вольная стрела, Ка,зак без племени и роду. Одарка

Куда же бог тебя несет? Ка зак

Я сам не знаю. Жил я вСечи; Но скучно там: не СЛЬІШНО речи Ни про войну, ни про поход. Поеду ПО свету скитаться. Мне все равно - я одинок. И близок путь мой иль далек, Я са-м не знаю, может ста'ІЬСЯ ... Сказал казак и замолчал. Огонь в очах его пыал •. В раздумьи тихом у КРИНИЦЬІ Стояла юная вдова; Поникла грустно голова, И на пушистыe реСНИЦЬІ Сбежали слеЗЬІ ... К а з ак

Т ЬІ грустна, Готова llла,кать ТЬІ- я вижу, Когда вопросом не обижу, Скажи: о чем тоски полна?

Одарка

Скитаясь по свету без цели,

Блуждая в мире сиротой, ТЬІ видел все: и песни пели, И плакали перед тобой ... ТЬІ без участья ехал мимо: Смеются, плачут - все ты в даль ... И ата даль необозрима, И никого тебе не жаль ... Согнет ли буря ати ЛОЗЬІ, Иль им сломиться суждено, Тебе, казак МОЙ,- все равно, За чем же видишь ати слезы •• Ка з а к

Зачем?. но нет! .. пора ... прощай! Закон я знаю, знаю бога ... Сегодня ж ваш покину край ...

Куда ведет вот та дорога?. Одарка

Зачем спешишь? К а з а к

Не должен я Здесь ни МИНУТЬІ оставаться, Душа встревожилась моя, А там и сердце, может статься ... Одарка

ПостоЙI .• Каз ак

Кружи'Гся голова. О, если б ты Бы аa девица, Но МЬІ ...

Одарка

Хоть Я И молодица, Но уж три месяца вдова! ..

* В очах Одарки черноокой Казак нашел отчизну, дом; Он не поехал в путь далекий, И страстью пламенной, г лубокой Зажглось впеРВЬІе сердце в нем. Осенний вечер. В светлой хате Дает Одарка ПИР богаТЬІЙ; два дня беЗВЬІХОДНО у ней Толпа пирующих гостей. Она счаст лива, а давно ли

Под гнетом тягостной недоли Влачились грустно дни ея? Теперь же странник черноБРОВЬІЙ Ей путь покажет счастья НОВЬІЙ И путь цвеТИСТЬІЙ БЬІТИЯ; Сегодня стал он ей супругом. С ка,ким-то слаДОСТНЬІМ испугом Одарка руку подала Ему, избранному душою, И с тихой сладостной слезою Обет любви произнесла. Чу десно солнце западало На край села, за дальний лес,

И светом ПУРПУРНЬІМ с небес, Прощаясь, землю освещало; Кой-где по небу облака С озолочеННЬІМИ КрalЯМИ плы ии УЗОРНЬІМИ рядами; 94

Яснела чИ'стая река. И скоро в голубом афире Струя заката разлилась, И в неземном, далеком мире Звезда вечерняя зажг лась. Пи ру ют гости МОЛОДЬІе, Толпу приветами дарят; На них нарядЬІ дорогие; И, как а:лмаЗЬІ огнеВЬІе, Их ВЗОрЬІ радостью горят. За ужин сели. Мед и пиво Струятся В чаше круговой; И любо юности игривой; И любо старости седоЙ. Но вот Ода,рка вдруг бледнеет, Испуг сменяет блеск очей, Ни слова ВЬІМОЛВИТЬ не смеет, И будто страшно стало ей. В окно глаза она вперила, И сердце стиснула тоска Там ей кост ЛЯВaJЯ рука Иссохшим пальцем погрозила. Но нет, БЬІТЬ может, то мечта; Лазурь небесная чиста; То грезЬІ сердца молодого. И радостью веселой снова Сияет юна я чета.

* в своей свет лице обновленной Давно Одарка мужа ждет, Меж тем боярин у ворот Гуля ет с саблей обнаженноЙ.

и вот младой супруг вошел,

Очами МУТНЬІМИ повел И пал на ложе ПОЛУСОННЬІЙ ... И спиrr ... Ни нежности жены В чаСЬІ вечерней ТИШИНЬІ, НИ поцелуй палящий, жаркий Красавца пробудить не мог: убитый будто Бы он легl И страшно в сердце у Одарки; Какой-то ужас роковой

Ей в душу семена посеял У жаСНЬІЙ запах гробовоЙ. Она в окно глаза вперила ... И что ж? Г лядит В него Лука! Его ко ст лявая рука Иссохшим пальцем погрозила ... И у несчастной замер дух; Одарка слова не находит. Кричит ПОЛУНОЧНЬІЙ петух, А привиденье не отходит. Г лядит В окно мертвец Лука, раскры ьlеe сверкают очи, И при СИЯНЬИ лунной ночи Грозит костлявая рука. Еще минута ... дивны й боже! Он уперся рукой на ложе И машет страшно Й г,оловой, Он на жену вперяя взоры Как дух не здешний, гробовоЙ. Г ремят ей тяжкие УКОРЬІ: «Жена І ТЬІ не ждала меня! Мечтала - он простился с МИIРОМ! НО знай, с губитель ного дня Бродил я по свету Вампиром;

И день, и НОЧЬ я Бы л С тобои Не сберсга:ть супружщ:іі чести! .. Для заМОl'ИЛЬНОЙ 'Гяжко~і мести Давно БЬІ гробу отдал я Твое истерзанное тело;

Но что ж за радость? Жизнь твоя Еще восторгом не кипела, И на заре прекраСНЬІХ лет, С моим могуществом не споря, БЬІТЬ может , кинула б ТЬІ свет С душой холодною, без горя ... Женаl Я ждал, когда любовь Тебя проникнет упоеньем, Чтоб ВЬІпить с ЧИСТЬІМ нас.лажденьем Твою взволнованную кровь. ПощадЬІ нет! мольБЬІ напраСНЬІ! Тебя не целовал супруг; Бунтует слаДОСТНЬІЙ недуг В твоей груди ... обьятий страстны ,' Жена-изменница, не жди, Красавца-мужа не буди: Уже уснул он сном МОГИЛЬНЬІМ! .. » И, стиснута, Вампиром СИЛЬНЬІМ, Одарка силится кричать ... Прильнув к ее груди устами И прокусив ей грудь зубами, Вампир уж начал кровь сосать. И долго память оставалась Одарке казнью роковой, И смерть желанная, казалось, Над бедной жертвой насмехалась Своей усмешкой гробовоЙ. Одарка чувствовала живо, Как кровь ее сосал Вампир-

и вспоминала зтот МИР И в зтом мире МИГ счастлIшы •...

И, как нарочна, возле неіі

Лежал СУllРУГ ее люБимы ,' Когда Вампир неумолимы й По капле кровь С.Qсал у ней. К чете младой на утро ГОСТИ т олпой веселою пришли, Но лишь изглоданны e кос.ти, А не чету они нашли. т олпа в испуге разбежалась, И хата пусткою осталась. За днями следовали дни Ту пустку люди обходили, Но долго в ней заметиы Бы ии окровавленны e ступни.

7839.

Сентября

Кuуевка.

БАНДУРИСТ

Вечерний свод неба БЬІЛ ясен и ЧИСТ. У темной дубравы сидел бандурист, Главу на бандуру склоняя. Пред ним расстилались СУЛЬІ берега, В цветах разноцветны x пестрели луга И степь протянулась глухая. Лишь там в отдаленьи виднеет курган, За ним же все пусто, и степь, как туман, Сливается с небом далеким. И тихо в той степи. КОВЬІЛЬ там шумит.

Да ворон печально над ней прокричит В полете своем одиноком. В лице бандуриста виднелась тоска: Знать, горе ЗнаКОМ0 душе старика! .. НО ПЬІЛКО r лядел он, как ЮНЬІЙ ... С.\еза засверкала на ЯСНЬІХ очах; Подруга-бандура в могучих руках И звучно на:строил он СТРУНЬІ. По-прежнему горестно смотрит он вдал!>, И СЛЬІШИТСЯ в громких аккордах печаль, Но вот и певец ГОЛОСИСТЬІЙ Струнам начал вторить в вечерней ТИШIJ, И песня, родной отголосок души, Из уст полилась бандуриста: - ТЬІ, КаІ( явор, стройна, Т ЬІ, как небо, ясна Да боюсь тебя, прелесть-девица: ОТ ПОЛУНОЧНЬІХ трав, От ужаСНЬІХ отрав ЯДОВИТЬІЙ твой взор, чаровница! ТЬІ роскошна, как луг; Зубки, словно жемчуг, Губки аЛЬІе, САО-ВНО каАина: И как смоль волоса, И волниста коса, Не румЯ'нец на щечках - малина. Ка.к любовь - ТЬІ чиста, Как молитва - свята, Вкруг тебя будто ангеЛЬІ веют; Как в звездах неб~са, Т вон блещут r лаза Да мои в них смотреться не смеют.

Не ПОЙМУ я себя! Убегу от те6я-

ТЬІ страшишь меня, прелесть деВИJ.~іІ: ОТ ПОЛУНОЧПЬІХ трав,

ОТ ужаСНЬІХ отрав

ЯДОВИТЬІЙ твой ВЗОР, чаровница! Т ЬІ явилась - стех по;р Душу жжет мне ТfЮЙ взор И вливает отраву недуга ... На тебя посмотрю. Пламенею, горю, А за мною тоскует по/\руга! Убегу, улечу,

Все в душе залечу, Потекут снова дни мои сладко; О тебе ж, красота, Не взгрустну никогда, Я не вспомню тебя и украдкой! И казак молодой

Улетел в край родной. Хороша как и прежде подруга. И ласкает его, Но в душе у него 3атаилась отра ва-недуга. Он rrодругой живет. Для нее он поет, И счастлив близ любимой деВИЦlJ!,

Но грустит в тишине По друго'й стороне ...

Так и светят глаза чаРОВНИЦЬІ! Сердце сжала печаль, Сердце просится вдаль, Но казак здесь обетом прикован. А душа все туда, де бедняк навсег да Ча РОRНИQ*'Ю бп! л оч~ ропа 11.

100

Стал от тяжко страдать, День и ночь умолять Небеса об отрадной кончине, Но подруга его Не мог ла ничего OтraдaTЬ об ужасной кручине.

Так прошло много лет. Он хранил свой обет, Он до гроба БЬІЛ верен обету, Но с разбитой душой, И склюкой, и с сумой Он безумцем скитался по свету ... Умолк бандурист, но все та же тоска: Знать, горе знакамо душе старикаІ .. НО ПЬІЛКО глядел он, как ЮНЬІЙ ... Глаза утонули в блестящих слезах, ПОСЛЬІшались звуки баНДУРЬІ в струнах: То слеЗЬІ ударили в СТРУНЬІ. f() апреля

1839.

исковJjыl.

КОЛЬUО

в отдаленности г лубоко,й

Жил когда-то Прометей, Жертва доблести ВЬІСОКОЙ И возвьІшенныхx страстей. Он задума'л МЬІСЛЬЮ смелой Стать с богами наравне, И задуманное дело Развивалося и зрело В таЙіной сердца глуБИIlС.

101

Полн надежды ' ПОЛОІН страха, Пережил он много дней, Наконец создал из праха Человека Прометей! Создал диво, загляденье, члены чудно хороши; Но в прекраснейшем твореньи Нет ни жизни, ни души. И недолго тайны важной Прометей не постигал,

Он душой своей отважной Тотчас средство угадал, И свой алчны й дух насы ил,' Дожил радо'стного дня: у Зевеса он похитил Искру дивного огня; В то бесчувственное тело Искру дивную вложил -

И В том теле закипело Плам,я жизни, пламя сил. Но сОлимпа Зевс могучий Видел оком все своим И на землю гряну л тучей И Перуном огневы •.

'Казнь жестокую держаННЬІЙ Похитителю изрек, Чтоб смельчак изведал слаВНЬІЙ, 'Как могуч и силен рок. Что6 подобную заразу у ничтожить на земле, Прико·вал его к 'Кавказу, 'К дико,й сумра.чноЙ скале.

И велел Юпитер МУДРЬІЙ 'Кровожадному орлу,

102

чтоБы кажды й день, что УТРО, Прилетал на ту скалу,

Чтоб страдальца Прометея Грудь терзал и раЗРЬІвал. Сам же, злобой пламенея, Силой тайною владея, Все назавтра исцеллл. Долго длилось наказанье, Но Зевеса СТРОГИЙ взор У ВИfЮВНОГО' созданья Не читал в о-чах страданья, А проклятья и УКОР. Наконец явился смеЛЬІЙ И м.огучиЙ полубог; Разрушать богов предеЛЬІ Безнаказанно он мог. Пред невиданною СИЛОЙ у молкал и сам Зевес, И носился БьІстрокрылойй Буйной буре Й Геркулес. Вот одна!жды УТОомлеННЬІЙ Близ Кавказа оон присел. Рассветало. озаренны й БлескОоМ дня Казбек горел. Вдруг виднеет Геркулесу Сквозь ПОКРОВЬІ легко Й МГЛЬІ, Сквозь прозрачную завесу ВеЧНЬІЙ узник у скаЛЬІ. А когда туман поднялся, В тучах по небу пошел,

От страдальца удалялся В вы отуy седой орел. К за,ключеннОоМУ скорее Геркулес направил путь;

103

Смотрит ОН - У Промстся Вся Ilстерзанная грудь: Кро'Вь из ран глубо'ких льст('н По утесистой скалс, Но страдалец остается С гордо Й думой на челе.

СмеРТНЬІЙ!

Злую ату долю

Кто, скажи, тебе судил? «Так за дерзостную волю Мне Зевес определил. Пусть, что день, он муки множит, Но В душе не уни.чтожит МЬІСЛИ: сам я богом БЬІЛ!» Полюбился полубогу ПЬІЛКОЙ юности ответ,

И приставил с сило'й ногу К сумрачной скале атлет; Он тяжелой булавою Мигом часть скаЛЬІ отбил И могучею рукою у зника освободил. Прометея он избавил, Но из всех оков одно Он, в знак памяти, остани",

На руке его звено. Память друга, но не брем я Прометей кольцо носил, Перстень тот щадило время, Перстень с пальца не сходил. Hьrнe ж кольца - знак приязни. Нет цеНЬІ, но некрепки, Кто в разлуке без боязни: Не скатилось БЬІ еруки!

104

И пока в груди прекраСПЬІХ Бьются женские сердца, Не ищи в мечтах напраСНЬІХ Прометеева кольца.

СИРОТКА

НИ ЯСНЬІХ дней, ни теплого участь Я Она не знала с самы x ЮНЬІХ дней; Воспоминание о детском даже счастье Не заронило в сердце ей ... Чужие люди, веЧНЬІе упреки, СУРОВЬІЙ взор да горький хлеб чужой, Вот все, что суждено сиро~ке ОДИl-ІОкОоЙ Несправедливою, безжалос~ной судьбой. Но беззащи~ное прекрасное со'зданье Безропотно тяжеЛЬІЙ крест несет, И с гордостью встречает ИСПЬІта,нья, И лучших дней от будущего ждет! .. И сколько впереди томительной КРУЧИНЬІ, Надежд обма'НЧИВЬІХ в безрадостной глуши, А в жизни еЙ блеснет ли луч еДИНЬІЙ? Согреет ли ее привет родной ДУШИ? ..

1844

МОГИЛА

Одиноко в чистом поле, Близ ДОороги СТОJl.бовоЙ, На раздолье и на воле Спит скита.лец молодой.

105

Спит он крепко. Над l\<іОГИЛОЙ Запустенье, тишина. Там шумит порой УНЬІЛО Лишь заБЬІТая со'сна.

Кто же он, не досказавший Сердца пламенно.й мольб!)I, Так неждашІО, рано павший Под деПlИцею судьБы ? Зна" ли ОН прямую радость, От души ль людей любил? Иль ры ающуюю младость В тесном Г робе у ЛОЖИА ? Люди тайны той не знают, Т а могила всем чужда. К ней, резвяся, подбегают Только дети иногда. Харьков,

1843

ГРУСТЬ

Есть в ЖИЗНИ грусть. Один раз, как любовь, Она дается человеку. Редкий Не ИСПЬІТал ее, а не найдеТС51 слов Для вы аженияя холодной муки едкоЙ. И Бы тро,' как любовь, унО'сится она, Но на душе глубокий след проноДит ... И после, жизнь как ни БЬІ.\СІ б ясна, Воспоминание о грусти тоl1 проходит, И нет названья ей; но зто та пора,

106

Когда нае молодость покинула ... Все то же Нам кажется, но только что вчера, УВЬІ, на завтра больше не похоже!

Когда нево.'l.ЬНО верить МЬІ должны ' Что нам нек стати увлекаться, ЧТО МЬІ с поазией меж юностью смешны . А с старостью не хочется свы аться •. А между тем то новой сединой, ТО' новою морщиной бо·гатеем ... И мир вокруг кипи:т все тот же, молодой, Лишь МЬІ одни дряхлеем и стареем.

СТАРАЯ ПЕСНЯ

Бегут лета, и вслед за ними, Однообразно, как они, Спешат с тревогами: своими Судьбой отсчитанны e дни; Мелькает юность, вО'зра,ст зрелы й Несется БЬІСТРОЙ чередоЙ ... И скоро старец поседелы й Отходит в землю на покой. Короткий в жизни срок на'значен Нам появиться и мелькнуть, А между тем как пуст и мрачен БЬІВает зтот краткий ПУТЬ!

[1859]

107

МЕЧТЬІ

Давно за:катилося солнце за лес, По,кину ло синие СВОДЬІ, Затеплились звеЗДЬІ в лазури небес, Шумели весенние ВОДЬІ. Я долго сидел на ВЬІСОКОМ хол ме, И м'рачная дума мелькнула В уме. Приро'да все та же; что миг ей - нам век, Она не подвержена. тленью: т о ж небо, то ж солнце - один человек Мелькает здесь Бы троюю тенью. Рождается, плачет, смеется, живет И ищет чего-то - и все не найдет.

Промчится столетье. Душистой весной На атом пригорке ВЬІСО'КОМ Присядет по томок, как я, молодой, Мечтать над шумящим потоком. И будет все то же, как нынe окрест. l\10гильны й же мой уцелеет ли крест? И юноша тот по могиле моей Пройдет раВНQДУШНОЙ стопою, Подумав лишь: тлеет здесь масса костей, Под атой печальной землею. И знать он не будет, к прекрасной спеша, Какая в груди мо'ей тлела душа ... Для нового гостя МОЙ холм гробо.воЙ, изглаженны и временем, сроют, Могильщики с песнью ПРИВЬІЧНОЙ рукой Истлевшие кости откроют,

108

Оставят в покое ненужную КО'СТЬ,И ляжет на ней незнакомый мне гость ... И долго мечтал я. ВСПЛЬ18ала луна На ЧИСТЬІе синие СВОДЬІ, Кладбище и храм озаряла она; Шумели весенние ВОДЬІ, И звеЗДЬІ заметней при ясной луне Бледнели одна за другой В ВЬІшине.

1839.

Марта

22.

искову,ы .

УКРАИНСКАЯ ДУМА

Не явор склонился ку ДРЯВl>ІМ челом В день ЯОНЬІЙ над ЧИСТЬІМ потоком, Не сокол присел с переБИТЬІМ КРЬІЛОМ В степи на кургане ВЬІСОКОМ,-

Изранен, В крови весь казак МОЛОДОЙ, Покинут СВОИМИ В час ночи, Меж грудами тел на равнине глухой ОТКРЬІЛ СВОИ карии ОЧИ. И видит: все пусто, безмолвно вокруг. День свеТЛЬІЙ СИЯЛ над равниной; Под небом осенним ЛИШЬ кой-где, как пух, Носилась в степи паутина.

Нет жизни! Лишь ТРУПЬІ да ТРУПЬІ кругом На поле том кровью облитом, Да конь ВОРОНОЙ над своим казаком Стучал и бил в землю КОПЬІТОМ.

109

«Гей, конь ть! мои, конь вороной, боевой, Подай м,не хоть каплю водиць!! Ах, вот недалеко под <lТОЙ вербой Я сль!шу журчанье КРИНИЦ.ЬІ ... » с мучительной жаждой, изранен, без сил, Он клял, умирая, судьбину, А конь свою голову ниже склонил И плакал в уста ГОСПQДИНУ. «Гей., КОНЬ ть! мой, КОІнь вороной, боевой, Меня ИСlіПОИЛ ТЬІ слезами! Но Міне уж не жить, вот орел степоной Взмахнул надо мною крыIами>>.. И точно орел степоnой подлетал, Хотел поклевать удалого; Но конь голосисто на птицу заржал и птица умчалася сно'ва. И СЛЬІШИТСЯ вдруг казаку вдалеке Как будто БЬІ конское ржанье ... И жизнь закипела опять в казаке, Но снова повсюду молчанье.

Назад повернулся вдруг конь вороной И ржет, и стучит он КОПЬІТом; Вернулись казаки летуче й толпой К товарищам ночью уБИТЬІМ.

И взяли страдальца, И вновь над Сулой Ходил он беспечно за плугом, Женился на милой. А КОНЬ вороной Остался по гроб ему другом.

110

.,. * * Безумец ОН! тяжелы x мук хоI\одны x Он сам виной: ужели О'Н не зна", Что свет пустой, тщеславны й не І1рощал ВЬІСОКИХ чувств, СВЯТЬІХ И благородны •.

Безумец он! Зачем между ТОЛПОЙ Бездушною, развратною, нелепой, Он храм себе воздвиг, кумир поставил свО'й, Молился, и любил, и верил ПЬІЛКО, слепо! Когда ж поат Бы л понят, оценен Меж торгашей, комедиантов светских? Всег да он жалок и смешон Средь низосгей люд ск их, среди игрушек детских! Его ЛЬ ВЬІСОКО'МУ, пытивомуy уму Среди ПУСТЬІХ льстецов искать дО'СТоЙНоЙ пищи И проповедьша,ть о боге одному Бездушны M мертвецам на ПЬІШ'НОМ их кладбище ... Безумец ОН! В последний свО'й урок Он вьшлакал все остальны e слезы ... Кто. послан в мир, как мученик-пророк, Кому теРНОВЬІЙ дан поазии венок, Зачем тому лелеять жизни РО'ЗЬІ?

Вся жизнь моя прошла ко.медией пустоЙ. В какие-то· отрынчньІеe сцены Разбилась МОЛОДОСТЬ... Летучсю ТО.'l.поЙ мечты поззии, І,ак БРЬІЗГН легкой пеНЬІ, Исчез.'l.И без следа ... И мнс их, право, жаль!

111

Но в сердца г лубине я лороню печаль И тихо жду таинствснНОЙ развязки Неконченной, довольно грустно.Й сказки. Всегда в толпе, во всем за нею вслед Я о моей хандре ни слова, и не связан

Ни с кем я дружбою ... И разве ШУМНЬІЙ свет Чужую гру сть це нить обязан? Всегда, везде я весел ... Но порой Так надоест мне зтот свет пустой, Что, пошлости твердя с приветливой улыIкой,' Боюсь насмешливо захохотать ошибкоЙ. Но BMlf.r могу опомниться, и вновьЧто делалось вчера-за ту же роль сегодня ... Что хочешь говори, лишь дружбу и любовь Забудь, как онег неНУЖНЬІЙ, прошлогодниЙ. И, право, жизнь такая хороша. А если раз иной откликнется душа

И сердце скажется ... Подумаешь, о боже, Как в свете все на детский сон похоже!

РОМАНС (А. М. Д.)

Нет, ТЬі не знаешь меня В свете холодном, пустом: Груетно молчанье храня, Я появляюся в нем. Взором печаЛЬНЬІХ очей Пристально я 11(' гляжу; Звуком ХОЛОДНЬІХ речей Я ничего не скажу.

112

Много мучитеЛЬНЬІХ грез ВЬІПлакал я в тишине, Все же, что я перенес, Богу известно да мне. Но, никого не ВИНЯ, Весел я в горе моем ... Нет, ТЬІ не знаешь меня В свете холодном, пустО'м.

* * * Други, томительна жизнь ОДИlНокая! Не с кем сродниться душой. Жжет ретивое кручина г лубокая, Смотришь на мир сиротО'й. В мире созд'ателя много прекра.сного,

МfIО'ГО чудеснО'гО' есть: Там красота неба тихого, ясного, Там и богатство и честь. Но

сиротинушка - с кем любоваться мне Неба красой, для кого В мире за слаnой, богатством гоняться мне? По сердцу нет никого.

Тайна прямого души наслаждения С тайной любви сроднена Чару любви ИЛН' чару забвения Дайте мне - ВЬІПью до дна! Харьков,

1843 113

ПОРТРЕТ, КАКИХ МНОГО

Мила, как херувим. она, СтрЬ,йна, как будто пальма юга, Талантов, грации полна, Но в ней душа отравлена На'чалом страшного недуга.

Давно с младенческих годов Ей о богатстве толк овали, Хвалили блеск связей, ЧИНОВ, А ДУМЬІ сердца и любовь В карикатурах ВЬІставляли. И если скажется порой Ей в сердце страсть, о нет сомненья, Она ее, как бред пустой, Прогонит МЬІСЛИЮ одной В минуту здравого сужденья. Она ПРИВЬІкла с маЛЬІХ лет К ра'ссчетам жизни; ей Иlзвестно, Что без богатства счастья нет И что одним - просторен свет, А для других - везде в нем тесно. И если в случае она Порой нечаянно по любит И будет страсть ее сильна, Но чуть лишь партия бедна, Она и страсть свою погубит. Она вам скажет: «Нету слов Мне горе ВЬІразить, но в свете Есть свой закон, и он суров Там и любовь уж не любовь, Когда приедет не n карете. Нет, не могу я БЬІТЬ твоеи, ПРИВЬІкла як ДОВОЛl"ofюй жизни;

114

Положим, в счастье пеРВЬІХ днеи Забуду о судьбе моей; А после что же? УКОРИЗНЬІ! .. Расстанемся ... Тебя забьІТЬ l\1He тяжело - творец свидетель! Но свет ... а в свете трудно жить ... »Не правда ль, атак говорить Одна лишь может добро'детель? О, атот ангел разочтет По пальца:м веРНЬІе ДОХОДЬІ, В ней все рассудок и расчет, Приличье верх всегда возьмет Над увлечением ПрИрОДЬІ. О боже, как ТО'Т прост из нас, Кто в светской девушке прекра'сной, Любуясь ЧУДНЬІМ блеском глаз, Мечтал найти хоть в жизни раз ПорьІВ ВОЗВЬІшеННЬІЙ и страСТНЬІЙ! Но как тот жалок, боже мой, Как тот смешон, друзья, без меРЬІ, Кто полюбил ее душой И видит В ней кумир пустой И без участья, и без веРЬІ!

в АЛЬБОМ Л. п. ГРЕБЕНКИНОй

Когда лежит передо мной альбом, Сомнение овладевает мною: у же ль мои стихи, написанныle в нем,

Напомнят обо мне когда-нибудь порою?

115

Напом'Нят или нет ... Но напишу ОДНО На маленьком листке красивого альбома: Чтоб счастье свет лое вам БЬІЛО суждено, А горе и печаль чтоб не Бы ии знакомы .

1844.

АВ1уста

14.

Убежuше.

ЛИКОВАНИЕ

Ночь над Русью налег ла, Беспр06удно Русь спа'ла,

Погрузивши.сь в лень ... Вдруг, заспорив с темнотой, Над старушкою Москвой Показалея «День»И так ярко озарил Бездну наших СОННЬІХ сил, Безобразья тьму, Что, осклабясь в первЬІЙ раз, Сам Аско.qенскиЙ~фоблаз Шлет хвалу ему И пророчит уж О том, Чrо пред славныM атим «Днем» Все во прах падет И что ОНЬІЙ НОВЬІЙ «День» Ра'згонять нам ночи тень Будет круглый год; Возвра.тит нам древний Бы ,' Древний' русский аппетит И кулачны й бой,

116

Шапку-мурмолку, кафтан И заБЬІТЬІЙ талисм·ан МИЛЬІЙ' Домострой. Все заморское к чертям! То-то любо будет нам ЖИТЬ по старине ... Сколько радостей, красот

Будем черпать КРУГЛЬІЙ год В етом новом «Дне». Все, что из заморских рук, Ряд художеств и наук Поза6удем' МЬІ, Запад бесу предадим И от Запада бежим Словно ОТ ЧУМЬІ. И воскликнет наша Русь: «самоБы ноo разовьюсь Шапку набекрень, Смажу дегтем сапоги Ипойду ХОТЬ в три ноги Как прикажет «День»!

ПЕЧАЛЬ ПО юродивом (Легенда)

Над стонами шумного града Осеннее солнце сияло, И небо без туч и тумана Весь люд из квартир ВЬІЗЬІвало.

117

Невскому маССЬІ народа От Мо,йки до самой Фонтан ки, И ВДОЛЬ по гранитной панели, Фальшивя, играли шарманки.

110

И не БЬІЛО скуки и тени, Вокруг все весеЛЬІе лица, И даже с УЛЬІбкой незлобной Стегали лошадок ВОЗНИЦЬІ.

Как будто БЬІ радости клейма Веселость на всех положила, у самого Карла Вергейма Чело не нахмурено БЬІЛО', И даже в момент, когда мимо Лихач проносился, как Гектор, В своей колеснице, не морщась, Смотрел на него архитектор ...

Одна лишь особа смотрела На все так нахально, суроно, Из уст ее гнев и прокля1'ЬЯ,

Казалось, сорваться ГОТОВЬІ.

----

«О чем ВЬІ ликуете?»- дерзка Особа сия вопрошала, Когда над Москвою как туча Печаль беЗЬІСходная встала. «ГлаВЬІ посьшайте ВЬІ пеплом И вретища вскиньте на плечи, Иван-бо успе юр0ДИВЬІЙ 1, Замолкли меДВЯНЬІе речи.

І известны й Иван

Яковлевич Корейша. -

7'ора.

118

Прим. аа-

А ВЬІ-ТО, а ВЬІ, скоморохи, Со смехом, с весеЛЬІМ болтаньем, Как стадо от некиих КО'ЗЛИЩ ГОТОВЬІ заняться скак,аньем».

Прорек - ипотек меж толпою, Пророча всем тяжкие беДЬІ. Кто ж ОНЬІЙ, вития СУРОВЬІЙ, Спросить У Домашней БесеДЬІ.

К ТЕРЕКУ

ШУМНЬІЙ Терек, БУЙНЬІЙ Терек, Я пришел к тебе на берег, БлагодаТНЬІХ МЬІсле'й полн. И пришел я издалече, Чтоб твои подслушать речи у бунтующихся волн. Много тайн для человека Видел ТЬІ в груди Казбека, НО ЯЗЬІК неведом твой: ТЬІ шумишь, ревешь и стонешь И все таЙНЬІ те хоронишь В груди Каспия одной. Что ж таится: исцеленье Иль волшебное забвенье В атой мутной r лубине? Или я твоей струею

119

В сердце горе успокою По недоброи: старине?

Уж темно в скалах Дарьяла, Мрачной но'чи ПОКРЬІВало Расстилается над ним, И утеСИСТЬІЙ твои берег Покидаю, ШУМНЬІЙ Терек, Той же грустию томим.

сJiE;ЕКЛАДИ ІВАНА ФРАН КА

СЕРУЕ

Живуче ти, серце! Тривоги й турботи Тебе не могли побороти. О, чом необузданих пристрастей сила І досі тебе не спали ла ? Нечутно роки поплили, за весною Вже літо жарке надо мною.

Чого ж ти по-давньому все Щ~~ гаряче, А щастя все кволе и ледаче? Жи'вуче ти, серце! Огню, знай, святого Природа вітхнула доволі ... Які ж іще бурі й тривоги, небого, Тебе тут чекають від долі? О, якби хоч досвід усі твої жалі

Й надії рознk за життя, На всі твої болі, на всі твої мрії Накинув покров забуття!

123

ПІД НЕДІЛЮ

Природа спить, заснув робочий .\юд, Неділя за,втра, бач, господня. Лиш я один не можу досі вснуть. І в душу власную забаглося пірнуть, IJJo зазначилось в ній сьогодня ?

Все той сам сум без імені, без слова, Усе ті самі сумніви про те,

IJJo дороге було в життю й святе. І стало холодно, і як на те Душа бунту€ться і докорять готова.

Та докорять кому і нарікать на кого? Хто ж винен, що у серці в мене І доброго чуття і сили много, по'вен я огню святого, Життя ж MO€ таке мілке, дрібне й студенІ')

І все, чого я ждав, чого бажав, Ні разу не збувалось за життя; Що я любив, БУВіало, і кохав, Усе немов який,сь від мене омут пхав, І пропадало все без вороття.

УКРАУНСЬКА ДУМА

Не явір схиливсь кучерявим чолом В день ясний над чистим потоком, Не сокіл присів з перебитим крилом В степу на кургані високім,-

124

Весь в ранах і в крові козак молО'дий, Полишений BciM~1 в час ночі, Між купами тіл на рівнині глухій Розплющує карії очі. І бачить: скрізь пу сто, ні духу не чуть, у сяєві сонця купаєсь долина; Під небом осіннім лише там і тут Несеться степо-м павутина. Ні духа живО'го, лиш трупи кругом, І кров'ю земля вся облита, І кінь вороний над своїм коза,ком Стоїть, в землю вбивши копита.

«Гей, коню вороний, товаришу бою, Подай хоч крапельку водиці! Ах, О'сь недалеко під тою вербою Я чую журчання криниці!» І мучений спрагою, в ранах, без сил. Він кляв свою долю погану, А кінь свою голову низько склонив І плакав в уста свому пану. «Гей, коню мій вірний, товаришу бою,

Мене наПОfВ ти слізь,",и! Та жить мені годі! Ось вже надо мною Орли степо:вії махають крильми». І оправді, О'рел степО'вий прилетів, Щоб тілом Й.ого поживиться, Та кінь заржав грізно і затупотів, І пурхну_\а хижая птиця.

/25

Та ось козак чує, як нараз у степу

Десь козацькії коні заІржали ... І надія життя ожила в козаку, Але трупи лежали й мовчали.

Тільки кінь вороний іще дужче нараз Почав ржати та бити копитом, І козацькі їздці надлетіли сейчас Ік товаришам своїм убитим.

Він подужав від ран і потім над Сулою Він ходив безтурботно за ПЛУГОІМ, Оженившися з милою; кінь вороний Був до смерти йому вірним другом.

ЗІРОНЬКА

Зіронько, тихо З небес Ти покотилась в блакиті ... Ось уже й слід твій іщез у д<lлекім, невідомім світі.

Так думка поета по'рою у шумі юрби сеї блідне; Вилетить зразу яркою звіздою, А потім загасне безслідно.

І дармО' крилатії мрії Снуються, як пасмо містерне; Не заступити ім зірки, Що відлетіла й не верне.

126

ХМАРКА

Гнана волею вітрів Одиноко в ви/соті, Небом хмаронь,ка плила

Десь в далеку далечінь. Темна, наче 'гой туман, І сумна, немов журба, Аж на небозводу край Наближала'ся вона. Та сонця остатній Ось промінь ОГНИС'l'ий Ударив на хмарку, Мо.в сніп зо.ло.тистиЙ. Спалахнула хм/арка Так ЖИІВО і ярко., Немов заблищали В ній перли й алмази. Очам видавалось, lJJo верх небо'склону Палає там лампа у божого. трону. Т а вітер, як перше В широкім роздо.лі, По.гнав кудись хмарку По. своїй сваволі. Розділив надвоє, А по.тім для псоти Розтягав як пасма В висо.кі висо.ти.

127

І де була хмарка Розкішна, рум'яна, Лишилось лиш пасмо

Сивого тумана.

БУРЯ

Пронеслася буря, І знов небо чисте, І знов землю сонце Пишно освітило.

Все, як було перше В красоті природи, Лиш слід невеличкий Видко' після бурі: Т а,м, гілку зламало На дубі тінистім,

Там з корни зірвало Увіток запахущий. По зірваній гілці

Й сліду не зістане, А на місці цвітки Інші розцвітуться. І знов подорожній,

lJJo природу любить, Скаженої бурі Слідів не за'вважить.

128

Та важкіший полет Душевної бурі, І глибший у серці Слід такої бурі.

Те, що змела в серці Сердечная буря, Ввік .не підїЙм,еться В душі чоловіка.

ПАРУБОУЬКА ПРАВДА

Коли незмінною чергою у серце юнака любов торкне, В душі, ворушеній нудьгою та жагою, Ім'я дів,чини молодої Не сміє вимовить, хіба крізь сон буркне,

Коли звичайною чергою Юнак утрату переніс, Ім'я дівчини ВЖе з журбою І борючися сам з собою, Зітхаючи, він вимовля без сліз.

Коли ж часи пройдугь рікою, Журба давно Вlже зажила, Він іноді лиш згадкою прудкоlO Ім'я ЇЇ з усмішкою гіркою Або байдужно промовля.

129

РУСЬКА ШСНЯ

Гей, житт€ моє Безталанне є, Доленько гірка, Самото важка!

Молодість МОЯ Порохом пішла, Серце біднеє Змучилось дотла. Хоч зійтися з ким Проситься душа, А подумаєш Холод відстраша.

Много радощів В світі божому, Та не всі, мабуть, Суджені вони. я жива,в з людьми І братавсь не раз,

Та зазна,в від них Горя повсякчас.

За любов мою За гарячую Я ошуку лиш Мав ледачую.

Та не плачу я, Не жалкую Я,«Хай Їм бог простить! » Відповідь моя.

МИКОЛА

Дещо тя

ПЕТРОВИЧ

химерною була доля

з ліричними

творами

ЖУК

цього

(XPY!JJ)

літератора. За жит

українською мевою

він висту

пав лише під псевдонімом Хрущ. У тих часописах і збір никах,

де

даних.

Поеми М. Хруща

вони

друкувалися,

реслані

І. Франкові у 80-х

ліричні

вірші,

«на

нема

«Чари»

ніяких

біографічних

«Безбатченко», пе

роках ХІХ ст., ЯК і деякі

основі рукописної

традиції» 1 були

включені упорядникем до «Українських поезій» О. Афа нась",ва-Чужбинського з

ліричними

(1912). Там вени «співіснували»

поезіями відомого

поета-романтика майже

60 років. Упорядники різних антологій не часто вклю чали

тв.ори

Хруща-«Чужбинського»

до

своїх

видань.

Ні М. Плевако «<Хрестоматія нової української літера тури», 1923-1926), ні А. Костенко «<Поети пошевчен ківської доби»,

1961)

не

у розділах, присвячених

подають

О.

хрущівських

віршів

Афанасьєву-Чужбинському.

Ніяких слідів цієї «історії» не бачимо в дев'ятитомному

І І. Франко, .очевидно, не мав зразка почерку Афа haCbEba-Чужбинського. АвтографИ віршів і поем Хруща не належать Чужбинському.!JJоб переконатись у цьому. варто

порівняти

Їх

автографом

.\иста

поета, що зберігається в UНБ АН УРСР.

133

українського

видаині

творів

Афанасьєва-Чужбинського,

упорядкова

ному П. Биковим, який користувався архівом

письмен

иика. Проте твори Миколи Хруща як нібито Ч),жбин ського ввійшли до «Антології української поезії» (т. І,

1958; уривки з поеми «Безбатчеико»), збірника "Укра ХІХ ст.» (1968).

Їнські поети-романтики 20-40-х років Зрештою,

якби

український

В. Покальчук не видрукував

свідчать про те, що Хрущ -

радянський

1930

філолог

р. матеріалі.в, які

це М. П. Жук (трохи див

но, що він не пов'язав відомості своєї публікації з ви

данням І. Франка

1912 $І.), можна було б висловити

сумнів щодо належності хрущівських речей

Афанасьє

ву-Чужбинському. По-перше, Хрущ і Чужбинський ча сто друкувались

поруч:

в «Основі»

р., причому

1862

Афанасьєв-Чужбинський ще й під псевдонімом Невідо

мий; в «Антології руській». По-друге, яка потреба була ховати прізвище Чужбинського за псевдонімом після його смерті. І, нарешті, по-третє, не міг автор поему

«Безбатченко»... після власної

дображені в ній, відносяться до Отже, Микола

Хрущ -

не

ський, а український поет другої

Микола В.

Петрович

Жук

писати свою

смерті

(події, ві

1876 року) І. О. Афанасьєв-Чужбин noловини ХІХ ст.

(1833-1900). Про це писав

Покальчук '1 виданні, яке стало сьогодні бібl\іогра

фічною стор.

рідкістю-«Літературний

143-144.

у дружини поета

Народився

Відомості

про

архів», нього

1930, кн. 1-11,

взяв Покальчук

Софії Миколаївни Жук.

М. П. Жук в с. Булахові

на Остерщині

(нииі Козелецький район). Друкуватися почав

1862

р.

в журналі «Основа». t Сумніви щодо належності псевдонім а Хрущ (М. Хрущ) О. Афанасьєву-Чужбинському висловив і професор С. А. Крижанівський під час підготовки до друк)'

цього

видання.

134

Окремі вірші Хруща (Жука) русьКlИ»

альманаху

(1881 ),

М,

вміщено в «дНТОЛОI'!Ї Старицького

«Рада»

(1883), «Календарі ілюстрованому товариства «Просві та» (1885), ',Літературно-науковому віснику» (1902), Тепер рукописна спадщина М. ХРУІЦil зберігається в ар хіві І. Франка (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка

АН УРСР). У «Літературному архіві» (1930) процитовано кіль ка рядків з листа С. Жук, де, між іншим, зазначено, що Жук (Хрущ), «писав і російські статті, які вміщу вав

У журналі «Наука

дився, в

и жизнь», Uей

факт підтвер

названому журналі нами виявлено велику

роз

відку Миколи Жука ІІа етика-філософську тему «О жиз НИ И духе»

(1893, NgNg 20-22,35-38).

ОСlІовні

мотиви

лірики

МИКОЛИ

нещаслнва

людська

доля,

бідність і

Жука

(Хруща)

щів святії

чари», іноді навіть якесь прагнення до волі:

багатство,

«любо

Гарячі коні щиро рвали, Копитом землю вигрібали, да іі візник не дрімав: Знадливу пісеНЬІ<У про волю, Про ясні любощі і долю Він залюбки співав,

Поема М. Хруща «Чари», на думку Франка,

тературною

пам'яткою досить

сті».

«Чари»

твір

романтичний,

багатих скарбів українського

€

«лі

високої по~тичної варт,) створений на основі

фольклору. Поет l'жива€

різноманітні метри (КОЛОМИЙКОВІІЙ ямб, амфібрахій), ЩІ) Haдa€ розповіді легкості й відповідності розміру настр.ОЯМ

І'ероів,

окремих

досвід

Шевченкових

різноманітності

картин, У

поемі

«Чари»

«Гайдамаків»,

розмірів

вперше,

135

повній

де мірі

використано цей

принцип

застосовано

Герой поеми «Чари» рвати

своєю

Остап ідс в москалі, lцоб по. Ганнусею, нка за

коханою

поговором нібито ПРИRорожила ЙОГО

людським

«бісовською пот ра.

вою». дівчина з туги вмирає. Остап кається, «між чу. жими»

згадує Ганнусю і з запізненннм

висновку,

що

«чари

всі

приходить до

брехня».

У поемі «Чари» ще немає соціального конфлікту. Тут у

реалістичному

дусі

постизується

кохання

МОЛОДИ"

людей:

СпіваТIІМУ вам я про гарну дівчину, З очима, як зірки у небі ясненькі, Що стан ЇЇ гнучкий, високий, тоненький, Уста в неї кращі над повну калину. Що говір її - буркотання голубки, ШО пісня - то чари музики чудові, Високеє чоло і чорнії брови, Дві стьожечки жемчугу - білії зубки.

в «Чарах», проте, соціальні

мотиви:

згадки про

нужду і «вбоге життя», про те, що «усім однако сонце світить, да не у всіх .однака доля», яка одного обходить,

інший

же

«у розкошах

великих за

весь свій вік не

бачить лиха».

Батько Ганни, сільський

старшина, обіцяє Остапові

відмінити «рекрутський набор»:

Жребій можна одмінити, Бо тута у грошах вся сила. У поемі подається багато роздумів, у зв'язку розвиток

сюжету уповільнений.

Ганнусю ховають

глиб.оким інтересом піснею

з ЧИМ

кінцівка:

«у садочку, як до вінця її убравши.о>.

Сильні «Чари» своєю є ніби

Зворушлива

пісенністю,

правдивістю деталей,

до психології

героїв. Окремі місця

кохання щаСЛИВОІ'О,

незрадливого,

напри

клад, ліричний відступ «Є чари у погляді дівочім, .. »

136

Поему

«Безбатченко» І. Франко оцінив

як

«найви

значніший твір» М. Хруща. Обсяг її-852 рядки. Напи сана ямбом, що виливається окремими, переважно J(ОВИМИ

строфа ми на кшталт

СТРОф

І.

12-ряд

Котляревського

в «Енеїді». Вплнв Котляревського відчутний і в деяких описах панського двору:

Як комашні, було дворових, На всяке діло особливе; Все люд і жвавий, і здоровий, Жінки й дівчата уродливі. Були там коннії козаки, Пса рі, і конюхи, й гуменні, Стрільці, і скотники усякі, І війт, і КJ\ючник

WoAo

віршової

форми,

люд степенний і т. д.

ритмо-мелодики,

то

поема

«Безбатченко» не є новаторською. Uінною є її пробле матика і в першу чергу нова для української

епічної пое

зії тема

у визволь

участь українського

добровольця

ній боротьбі сербів і чорногорців (70-ті роки минулого

століття). Слушним

буде тут

нагадати, що в цій під

тримці братерських народів взяли участь українські пи

сьменники І. Манжура, Теофан Круть). Іван Франко у їнця з

побуту між

Василевський (Софрон

1905 році видав «Записки укра

по"удневими

слов'янами»

Софрона

Крути (Василевського). Як

і у «Чарах», поет

клорної

поетики,

вживає

звертається до засобів фоль народнопісенні

недоленька, широкий світ, зориночка

епітети

(лиха

ясненька та ін.),

але в поемі «Безбатченко» вже просту па ють помітні еле менти реалізму, соціальної оцінки явищ тогочасної дій сності

кріпацтва, яке «вік свій д,оживало», т. зв. «во

лі» після 1861 року «<Пройшло вже років, мо', з деся ток, Як

в церкві волю прочитали, А в селах не змінивсь

достаток ... »). Вбогими

малює поет ці села з

ІІЩ{) дітворою». Ие з одного

137

боку. З

другого

«замурза

ідейна

обмеженість автора була

причиною

того, що в

поемі бачимо якісь ідилічні картини «робати

цін же

мирн.ої ее.

лянина», читаємо такі сентенції:

не була тага й не буде, W.об всі .однака праживали Й .однакі всі достатки мали, Як то бажають інші люде.

Uje

Проте цінною

є ,.ота

с.оціальна

панарама, ху ДОЖНь.о

відтварена в поемі: у дівчини з панського двора Оксанн народжується син, який з ласки пана-батька (.очевидна,

були винятки) іншаго

Іван

стає

вчителем;

пана, ща «бу ла

зазнає невдачі:

закохавшись

привіт на з

незважаючи

у даньку

нар.од.ом»,

на взаємність

Соню,

С.оні,

одружитись ім не д.озволяє «гордий"

пан

вчитель, ти ж багата;

він нічаго» ). Чим

закінчилась

ця

Ти маєш все, а

соціально-психологічна

Кінцеві строфи «Безбатченка» -

(<<Він вбогиц

драма

відома.

та рамантичні спога

ди про гер.оїчне минуле України, батальні сцеии .об'єд наного слов'янського

війська у сербському

краї, куди

завезла гер.оя «бистрая машина» (поїзд). Отже, паеми М. Хруща (Жука) повинні посісти гід не місце

в іст.орико-літературних і теоретичних студіях.

Поет, безумовно, цьог,о

жанру

відіграв

помітну роль в утвердженні

)'краінській

літературі,

збагативши

її

і тематичнимн і художніми набуткаМIІ.

Ми далекі від думки, І.ЦО вдалося розшукати все МQЖ ЛІІВ(' нро М. П. Жука. В уж(' :Н'аДИНIІХ свідченнях дру жиНІ! поеТі\ чимало

зазначалося: від Жука

недрукованих

графії, але все це

1926

його

творів,

(Хруща) лишилося лнстування,

фото

р. під час пожежі в с. Булахові

згоріло. Можливо, після виходу цієї книжки зголосяться люди,

яких

усе ж І.ЧОСЬ з п,оетового

доробку зберег

лось.

М. п.

r на т юк

ШІТЛНlIЯ

1\1амо серце, мамо '\ЮОnО, Тн порадь мене, голубко, Порадь, научи! I,Uo робити - я не знаю, Бо на двох усе гадаю І вдень, і вночі, Той один, як пан великий, Має стільки, що і ліку Не знає в добрі; Килим'и та.м скрізь послані, І будинки йо'го вбрані у злоті й сріблі! Ка.же: «В ро,зкошах тут жити, В дорогих шовках ходити Бу деш у мене; І із бучної свіТl\иці Всім орудуй: як цариці, Все тобі слушне!»

А другий про се - ні слова! Чарівна лиш його мова І пог АЯД очей;

139

в Й·ого золота немає, Так живіше ж серце ГPil€ Од йогО' річей ...

Як замовить про кохання, Про надії й поривання Слухала б всю ніч; А засну, то й про.кидаюсь, Ніби вчути сподіваюсь

Його любу річ! й я'к ее скоїлось, не знаю,

I,Uo спокою я не маю Ні вдень, ні вночі ... Мамо ж серце, м·амо любко, Ти по радь мене, голубко, Порадь, научи!

ДО НЕІ

Не співав солО'вей, І садочок не цвів, Як для тебе труну готували; А у хугу й мО'роз, Серед плачу та сльО'з Ми востаннє тебе цілували. Було сумно вкруги, І біліли луги, Мов весь світ жалкував за тобою; А найбільше всіх я, Серце, зірко моя,

I,Uo зостався навік сиротою. 140

Вже розтали сніги, Зацвіли береги, Все жалобу з себе паскидало; Тільки в серці в мене Та зима не мине, Бо в той час його льодом скуваЛ0 !

ПРОХАННЯ

На сході l'uHt4KO н",гавало. Червоним 1І0ЛУМ' ям IІdлало. Ясненький день нчинаНClJ; З святою чулістю у грудях. Кохаючись в тобі і людях, В дорогу я збиравсь.

ГарЯ<юі коні щира рвали, КОПИТОМ землю вигрібали, Да й візник не дрімав: Знадливу пісеньку про волю, Про ясні любощі і долю Він залюбки співа.в.

І сів я рядом із тобою, З моєю зіркою, душою Подружжям дорогим; І любо все ми розглядали, Раділи вкупі й сумували Над вчинком світовим. Раділи щирому МИ слову, І хлібороба просту мову Нам розуміть далось.

141

Ми в світі пра'вдоньки шукали, Да, мо', багато забажали,І долі не знайшлось. Не знала ти спокою й трохи, З людської кривди і сполохів В несилі знемогла; Втомив тебе наш путь убогий. Ти не знесла сеї дороги І на спочин лег ла. І вже нема тебе зо мною, Оставсь один Я, сиротою, Поміж чужих блукать. А може, з неба ти і бачиш, став мій ПУ'ть зовсім леда,чий,

IJJO

lJJo хтів би й я сконать. Та.к розжени ж ти чорні хмари І любощів евятії чари Іще раз покажи: Спустись хоч променем зиркну~и І Аишенька тяжкії пута З мене ти розв' яжи.

ВЕЛИКИй БЕНКЕТ

На бенкет великий ступив я пужливо І, повную чарку узявши руками,

Чудового ТРУ'НКУ спитав соромливо, Ледве-ледь торкнувшись до його устами. Ой що ж то за диво, той трунок чудовий! В єму і смаку, бач, нема ніякого,

142

Да жага палюча іллється по крові, Уста ж так і линуть, і линуть до його. Далеко щось нібито зірочка сяє,

Чудовне про.міння ізвідти несеться; Ввесь люд на бенкеті воно. о.бливає, Той люд такий гарний і добрий здається. Іще раз із чарки хлиснувши пома.лу, Недовго я мовчки із нею носився. - Буваймо здорові!- гукнув я з запалу, І зараз М!іж гуртом. і сам опинився. І гомін, і говір неслись із)"сюду. Громада, як бджоли у вулью, гуділа. І бачив багато я всякого людуВеликих на слові і слабих до діла. Десь там за. народом далеко мелькали, Як янголи з неба, Любов і НаlДія. Я кинувсь за Їми - вони Ж все втікали І зникли, як ніби чудовая мрія. У думці, що, може, ізнов Їх побачу, А мо', і Добро ще де-небудь зустріну, Підняв я ще вище ту чарку ледачу І з нею шукати Їх щиро по'линув. Раз по разу трунок торкав я у.стами, Гадаючи оили від ного придбати; Дак сила мarрніла,- і тільки часами, Мов одурь, нагонив той трунок проклятий. Доносилась часом, з ладами музики, Струнка і пестли:ва.я пJcня до вуха; Дак гомін, і говір, і галас великий Впиняв тую пісню знадливу послухать. Уже небагато у чарці зоста,лось, Да й те горенить, як отрутнеє зіллє; А ясне про,міння за хмару сховало·сь Тепер, як прийшло од ворітне похміллє.

143

Під галас, і г,омін, і хижії крики Доводиться в темряві сумно блукати; І хмуро дивлюсь я на бенкет великий, Де долі і втіхи не лучилось знати.

ШСНЯ ГУСЛЯРА

я по струна,м голосистим Вдарю вірною рукою, Хай Їх говір ясний, чистий Влад підспівує за мною.

Хай Їх хвилі чарівливі Розля,гаються легенько, Wоб у тебе, чорнобривій, Стрепенулооя серденько. Заспіваю, як в долині Вітер віє, повіває; Як далеко. на чужині Козак марно про.падає. Із могилою про волю Буду тихо розмовляти, Попитаю і про до.лю ... А як стану вже співати

Про кохання чорноокій Да про літа молодії, Підіwму на тон високий Свої струни золо.тії.

144

Хай гарненько проспівають, Хай од жаги серце мліє, Uілувать уста бажають, І сльо'за на очах мріє.

Про мою ж любов, серденько, Не пита.й,- бо як заллються, То, як ниточки слабенькі, Струни добрії по'рвуться.

ВІРА

Давно за гаєм сіло сонце

Й оста.тні проміння сховались, А ми дивились у вікон це, Як в небі зірки наРОJджались.

Була ти бліда і недужа, В очах моїх як свічка тала. «От та:м побачимся, мій друже», Ти по.маленьку прошептала. Святої віри й річ святая! І Іриишлося добре се пізнати, Як на грудях твоїх, ридая, Я хтів і вірувать і ждати.

* * * Все пройшло, ПJО було, Без пуття загуло І не вернеться знову довіку;

14'>

А коли б так заснуть, I,Uоб усе те забуть, Може б, легше жилось чоловіку.

Мук найгірших нема, Як згадать, що дарма

Все життя перейшло за хвилину; А ще гірше того, Як з життя з усього Вік ізгадувать тільки годину,

I,Uю бу ла якось раз, І тим щастям на час Тільки душу воно поманило;

J зоставсь чоловік Безталанний навік, Поки візьме холодна могила.

ЗМОВА

Тебе щиро не кохали, Серце бідне€, мале€. Слухай же, якую кару Я придум'ав Їм за теє. Наша Їм любов невгодна, Так почнем же всіх кохати, Ва пеню їм, всіх погроху, I,Uаб нікаго не МИlНати. А як тільки ща катара На других пачне пеняти

Й розгрима€ться на тебе, I,Uo не вмі€ш ти ках'ати,141і

То зберем тоді всі сили І поміряємся З нею, Супротив її одної Ми любовію всією.

ЧАРІІ (І ІоеМіІ )

Підгягну Я свої струнн. Хай заграють голосніше, lJJоб далеко було чути,

1JJ0б Їх говір був яснішиІІ. Ви ж послухайrге, дівчата І КОrзаки молодії, Як заллються мої струни, Мої струни золотії. Всі збирайтеся до хати! І почну я вам співати, Налягаючи рукою, lJJоб заграли влад зо мною Гей'! про літа молодії, Про кохання молодеє.

Між клопоту й праці в житті нашім вбогім, Зд.ається, там добре оддихать душею, І силою вільно й думкою всеєю Будити най,краще, дз.роване богом, lJJоб мати з усього жи,течні вигоди. Багато ми праці на все покладаєм; Ми робим щоденно, спочинку не маєм, Від тяжкої думи не маємо згоди.

147

Нехай же круг хати реве за,вірюха, Нехай ходить гомін 110 темній діброві,В нас тепла хатина і дрова соснові. Сідайте круг мене, щоб гуслів послухать! СпіватиrМу ва,м я про гарну дівчину,

З очима, як зірки у небі яснень'кі, I,Uo стан ЇЇ гнучкий, високий, тоненький', Уста в неї кращі над повну калину. Іио говір ЇЇ - буркотанн)! 1'\)"\убки, I,Uo пісня -- то 'Іарн музи.ки чудові. Високе!:' чоло і Ч(J'fJllії брови. Дl:lі t"1'ьожечки жемч)'г)'

I,Uo

погляд

__о

__ о

білії зубки.

то Д(JЛИ і I:Іраза серденьку;

Усмішка всі радощі в світі віщала, Комусь-то щасливе життя обіцяла Кохана й єдиная доня у неньки. І з,алицялися до неї,

До [Іаннусі чорнобривій

Всі козаки молодії, Парубки всі уродливі. Залицялися, да шкода! Дарма праця пропадала; Чорнобривая Ганнуся Ні одного не кохала. З усіма була однака І на улиці, в вечірках, У гурті дівчат веселих, І при ясни;х В небі зірках. І радів на неї батько, Старшина тої оселі, I,Uo була вона най,краща І Так в автографі.- Упорядник.

148

Над усіх дівчат веселих; I,Uo на'йкраща, звичайніша! Скаже, зробить - все до діла; I,Uo в городі і в господі .Скрізь хазяйкою гляділа. Так почав їй рік два,дцятиЙ. Старости вже наїжджали, Ловці добрі, з хлібом-сіллю, Да куниці не піймали. Тільки щічки запалають. Перетьохкаl:' серденько. Да ізно-в вона t:покійllа. І за ділом веселенька І балакає, й співає, На лов'ців тих не вважає. І було так до случаю, Як-то- кажуть, до години, Поки з Дону з заробітку Не вернув Остап Чуприна.

На все свій час, свО'я година: В садочку рожі розцвітати І солов'ю в кущах співати; І спів лебежий, спів єдиний Єдину тільки має пору. Як з неба сонечко пригріє, Рожевий к,віт тоді розв'ється, Полине жавронок угору І співо!М' любошів заллється.

І в лузі повная-калина

Зачервоніє ягідками: Спів-а, веселая дівчина, НайtКраща квітка між квітками.

149

Співає молода по волі І без хлопіт, без сумування ; Поки не знає ще кохання, Вона, як вільнии вітер в пuлі. У грудях серце б'ється тихо, Чогось-то жде і дожидає; Воно не знає ще, чи лихо, Чи, може, радощі, буває,

Житт я на даЛi>lIl йому готує; Воно не знає і не чує, ПОК!! не прийде час пізнати, Як доведеться покохати. А там ... мо', любо, вік ПрОЖIlТl!, А мо', боротися з нуждою,

Не знати долі іпокою І в тяжких клопотах змарніти, Співа веселая дівчина, І спить сердень,ко молодеє; А там, дивись, прийшла година, І вже проснулося малеє, І тісно в грудях йому стане, Не знає, жагу де подіти; Воно і мліє вже і тане, Бажає к другому летіти, Знай,ти коханую дружину, До його щиро прихилиться, І з Їм у думоньку єдину В коханні щирому ізлиться.

Так прийшлося і Ганнусі, І для неї не минулось. Довго спало серце в грудях, Да й недаром стрепенулось.

150

Стрепенулось і сказало,

I,Uo нікому не минеться Те, чим всяке серце в ГРУДЯХ У житті хоч раз заб'ється. Як вернувсь Остап із Дону, Став на ву лиці ходжати І в гурті дівчат неселих Нові пісні Їм співати. Він був якось самовитий Між ДРУГИМИ парубками, Да не то щоб гордовитий, Не розкидувавсь річами, Все особне більш держався І та:кий собі вже в,дався, I,Uo на улиці й;в вечірках Із ді.вчатами до жартів Непри:хильний був він дуже: І вже як би не чіпали, I,Uo б й'ому там не ка:зали, Все було йому байдуже! Зустрічаючи Ганнусю, Він про дещо їй балакав І здава.вся їй несх,ожим На усіх других козИків.

~lIерш несхожий, там ~айкращий, u Грохи зI'ОДОМ- вже и миленькии ... І як тільки що зустріне, То й затьохкає серденько.

Да і він вже охотніше Все із нею розмовляє, Зустрі'вається частіше І до хати проводжає.

151

Заливайтеся ж гучнійше Під рукою, струни нові, Бо дійшла вже наша пісня

Гей! дійшла вже до любові. Покохала чорнобрива Остапа Чуприну І у серці пестувала Думоньку єдину. Покохала чорно,брива,

Світом занедбала, Все про його, прО' мило-го, Думала-гадала. Міркувала, як би лучче, Як би то гарнійше, І,!!об із Їм усе і бути, Бачиться ча.стіше. ВО'но добре пО'кохати,

До-бре й слухать про кохання, Геть від серця тугу гнати І хлопати й сумування ; Бо за тим те серце б'ється І на те воно здається, І,!!об кохати да любити І тим щастям в світі жити. Да коли б то неомильно, КО'ли б радощі без лиха! А то любить серце вільне І свої надії стиха у життя з собою вносить, І,!!о дає, того і просить.

Йому більше б і не треба, Да чи дасться йому теє? ЧИ прогляне на малеє

152

Ясним проміннєм із неба? Ганнуся щиро ПОКОlХала, Остапу віддала серденько; А як се скоїлось, не знала, Про те й не думала гарненько. Да що і дума'ть, коли з Їм Було так любо розмовляти, Коли він поглядом своїм Умів так гарно привітати; Ко",-и від його серце б'ється, Коли душа йому радн-їйша, І над усіх він їй здається Один, один над всіх милійший. Було вже й те, що серце мліло І якось чудно замирало, Коли подумаєш, бувало, як би то вона зуміла Весь шлях життя із Їм пройти, Зробиrrь рівній і веселійше І в час пригоди ізнайти Словечко тепле і милійше.

Вона б зуміла - що й казати! Бо мала щиреє бажання; Да треба в серці ще ховати Своє пужливеє кохання. І ту надію, я'к уміла, Вона ховала в серці й гріла. Було, з Їм поруч виступала, І любо тьохкало серденько, І щічки біленькі, гарненькі І червоніли, і палали, Як на зорі блакитне небо, Віщуючи, що вже восходить Єдиний цар тепл,а і світа,

153

І нові сили нам приводить На новий день і нові літа.

Чи то НСІ радість, чи на лихu? Кому яка прийдеться доля. у небі сонце зійде тихо

Й проміннєм ясним серед поля, Як і в хоромах, любо грає, Не одвернеться й в,ід хатини: Багатирю і сиротині

Тепла і світла вис'Гачає. Усім однако сонце світить, Да не у всіх однака доля: Того· заїла. вже неволя, Того друтеє лихо гнітить; А той у розкошах великих За весь свій вік не бачить лиха, мо', й сміється, як надія Других підманює і зводить, І злая доля-лиходія Сьому да.є, того обходить.

IJle,

Так світло чистого кохання Зорею дня у серце сходить, Рожаєнов~бажання І думи новії наводить. Як новий день тоді займеться, Промінням ясним обливає: Хоч і ба.га,то обіщає, Да не усе воно дається.

Й животворящою росою Не всім любов на серці ляже; Сьому дасть жизнь, тому покаже, Да й гірш опутає ну дьгою,-

154

Ха,й щастя бачене шукає, Хай виклика до злої долі,

Й як квіт надломлених у полі, Під жарким сонцем пов'ядає. Ганнуся щиро покоха:ла Люблячим серцем і душею; lJ!o бу де дальш, вона не знала, А тільки думкою всією Вся до Остапа прихилилась: Без йо'го плакала й нудилась; Хотіла б з Їм усе і бути,

На ясні очі поглядати І любий говір його. чути, І про кохання розмовляти. І раз вечірньою добою, Як сіло, СOlнце за гаями І за вишневими садами,

Його покликала з собою До батька й матері в господу, Чlо6 їм на'йлучче - міркув'ала,

Про те ж і гадоньки не мала, Яку з того C!J10діють шкоду Лихі, завистливії люди. Вона не знала ще, що буде, І поруч з ім ішла тихенько, Ведучи любую розмову Про долю гарную і нову. І місяць з неба молоденький' Світив ій, весело й привітно, І гнула'сь тонкая тополя, І легкий вітерець від поля Шептався з листячком ракитним, Ніби радіючи за неі,

155

Торкав її чорняві коси, І дальш летів понад зеМ'лею, І дальше но,ву вість ро'зносив, lJjоб знали янір і калина, lJjo поко·хала, вже дівчина.

І як зайшов Остап в господу, Стар ії гарно привітали І садовитися прохали, Бо був хорошого він роду. Старий повів усякі річі Про Дон і КРИМ, степи далекі, Якії там бувають спеки, Які бувають в світі стрічі В шляху далекому й пригоди.

Розтурбував старії годи,

Й багато дечого казали, Поки вечеря'ТЬ не позвали. Остап на дочку більш дивився, Ніж на хазяйськії потрави, І вже всім серцем нелукавим До неї щиро ПРИХИЛИВСЯ. І як ішов від Їх додому,

То так на серці було повно, Блищали очі так любовно, lJjo не звернув би вже нікому. Ії O~HY він тіль,ки бачив, Вона. одна в очу стояла; Душа. від жаги замирала, Й останній світ не дуже зна,чив. «Вечеря не ПРOlпала даром! Загомоніли па,рубки.Пропав Остап! Підда,вся чарам І зіллю від її рУКИ.

156

Приворожила, привернула! Дивись, ти сам несамовитий І без її неначе вбитий, Затим, що дуже вже сипнула Тії бісовської потрави, Вже черезчур дала багато. Тобі б ворожки попитати!» Слебізував народ лукавий,. Усе то парубlШ ті сами, I,Uo гарбуза від неї з'їли; Вони сами уже не знали, I,Uo б то від зависті зробили.

І зда,всь ОСТaJП на сії річі: Він чув не ра,з Їх і не двічі, І не добром вони озвались, Як став про себе міркувати І бачив він, що так ко'хати, Як він кохав,- йому здавалось Іще нікому не траплялось. І порішив вже незабаром, I,Uo так неспросту B~H кохає, I,Uo в чар'ах силу вона знає, І за вечерею недаром На його пильно так гляділа, Нічого не пила, не Їла. ТоО не добро, як вільне серце Живе із розумом в розладі І не пита в його поради, А тільки на себе здається. Да ще найгірш сего буває, Як розум на химери здасться, І Віід такої вже напасті Нехай нас бог обороняє!

157

Полюбить серце, як уміє, Любові схоче в,се віддати,

Й того во.гню, ЩО душу гріє, Не в зіллі треба нам шукати. Є чари другії для його:

То ясна врода, щирі слова, І серця любого. другого.

Йом-у бажаєма одмо-ва. Є чари в погляді діво-чім, Коли з~під довгої рkниці, Нібито зірки опівночі, Засвітять думкою очиці, І невідоме сподівання, Як овітом, душу всю наповнить, І думи яенії, любовні, І жага серця і бажання Палючим сонячним про'мінням З~під тих рісниць вогнем поллється. З такого погляду, здається, Заворушило:сь би й каміння. І світ тому найкращий стане, На кого так дівчина гляне.

Є чари і ІВ річах; буває, І є ЧУДOlвая в Їх сила. Музика іх так серцю мила, Воно і слуха й' замирає, І пильно ловить кожні слова, Де тільки є йому одмова. Співець маленький, піднебесний, В кущах зелених нам щогоду Співа про любощі і вроду, Уее одно, УСЯ;КУ весну.

158

Ста,ра, як світ, та пісня славна, І ми давно ЇЇ вже чу ли, Як чули предки наші здавна, Поки навіки не заснули. Стара, як світ, кохання мова, Да в·се ж то давню силу має; Як слухав світ, так слуха знову, І серце слухає й бажає.

Як любо солов' 10 співати Весною в лузі на калині,

Так любо серцю покохати, Схилитись до свої дружини. На те весна в житті для його, Година любощів, весілля, Не треба чар, не треба зілля Для того серця молодого! Прийrшлось Остапу пок охати. Була вже доля під рукою, Да не зумів ЇЇ вдержати Як слід навіки за собою. З тієї самої вечері На брехні людськії схилився, Дав віру B~H дурній химері І тяжко, тяжко занудився. І порішив вже незабаром, I,Uo треба Ганну занедба,ти; Ха,й пропаде та праця даром, А вже не буде він кохати! Так порішив,- вже що й казати! I,Uоб то йому ... йому ... такому, Да над собою волю дати! Ні! не дозволить він нікому,

159

Того ізроду не дозволить, I,Uоб Їм орудувати стали! I,Ue ті зілля не виро'стали, I,Uоб пО'корити його волю! ..

Так порішив козак завзятий, Да серце слуха,ть не хотіло; Воно нудилось, і боліло, І не бажало того знати. Тіка,в він від її господи, I,Uоб ненароком не зустріти, І, мабуть, улицю обходив; Да правди нікуди вже діти, Усе тягло його до неї, I,Uоб як би то хО'ч раз побачить; Зда,валось, від ну дьги тієї

Йому полегшалО' б неначе. I,Uовечір мусив т:ам бувати І довго й сумно поглядати На ту господу. «IJJO-TO діє? І що тепер на думці ма,є? Яке бажання в се.рці гріє? Вже про мене, мо', й не гадає? Мо', чари другому готує? Л, чари! Зілля! Ні, даремне!» І вже назад іде й лютує, Як нібито уже і певне. Дурнії брехні так зробили, глузд йому заворожили.

1JJ0

л що ж то бідная дівчина?

lJJo сталось з нею після сьО'го? У неї думонька єдина Все прО' Ост'ана, про милого.

160

Як не схотів її він бачить, Все від людей вона почула; Сперш не повірила, звернула Все на брехню людей ледачих. Да хутко вже й сама пізнала, IJJo треба віри тому дати, IJJo тоЙ, кого вона кохала, Схотів кохання занедбати. І світом тяжко за,нудила, Несхожа на себе зробилась, Все тільки плакала й молилась І ніби вбитая ходила. І бачив батько, зчала мати, Відкіль такеє лихо склалось; Дочку жаліючи,- вблагати

Його як-небудь сподівались. А тут рекрутському набору На той час треба підоспіти; Старі порадились звечору, І правди нікуди вже діти

Бувають і такі случаї! Забувши предківські звичаї Пішов старий шукать Чуприну. Зустрів на вулиці, вклонився, За,звав до себе у хатину, А ПОlТім на кийок схилився І став казать такії річі: «illукаlВ я ,із тобою стрічі,

IJJоби до совісті промовить. Ти до Ганнусі залицявся. Ска,жи, на що ти' сподівався? Нащо шукав її любові?

161

Коли за тим, щоб марно кинуть. Вже насм-Їявшися уволю, Зана,пастити ЇЇ долю, Звести, щоб мусила заl'ИНУТЬ'~

Коли за тим, то гріх від бога! Вона дочка в мене єдина. Радів на неї я без сина, Радів в житті моїм убогім. Тепер ти подивись, що з неї! Не пізнаю дочки своєї. І хоч літа мої не тії, I,Uоб про кохання говорити, Да важко на До'чку глядіти, Як гинуть сили молодії. Коли ж гадав буть чоловіком, Знайти в ній вірную дружину, Нащо тепер її по;<инув? Нащо вкорочуєш їй віку? Мо', ся рекрутчина впинила? Не так було' б тобі робити ... Жеребій можна одмінити, Бо тута у грошах вся сила. Я для дочки не пожалію ... » Да тут Остап ста,в сам казати: «Брехать я, діду, не умію, Да і не хочу я брехати! Твою дочку кохав я спершу. Чого благав

_. вона

те знає.

Да про любов мою умершу Нехай вже більше не гадає! Я за поріг твоєї двері, Опріч тієї лиш вечері,

162

Ніколи ще не переходив; Да і тоді вона позвала, Сама вечерю готувала І наробила тоді шкеди ... »

«Брехня!- не втерпіла старая, І де Остапа підступила. Вона нічого не робила! .. » «Ну, коли річ уже такая, То зеставайтеся здеровї! Не варт нам тратить дарма слова». Сказав і певернувсь із хати. «Пестій, Остап! Куди втікаєш? Мо', долі в москалях шукати? Своєї долі ти не знаєш ... »

«30' мною буде моя доля, На те і є у мене воля. 3емля велика, єсть і люде! Да щеб орудувати мнею, I,Uеб верх узяти на,д душею, I,Ue не булО' тего й не буде!» Пішев, пег лянувши гердливо, А угру дях - О'т tO'-те диво І -

Та'М бідне серце РОЗРИlвалО'сь. ВонО' б летіло дО' милої, Другу ко",ать не сподівалесь, Да й не хотіло вже другО'ї.

ПішО'в Остап, скріпивши серце,

r аннусю бідную покинув;

ПішО'в і нібито сміється, Вже ніби й слід кохання згинув.

163

Іде гордлива він, неначе На муки серця не вважає. Хай люд завистливий не знає,

IJJ:o в серці діється козачім. Не так, як бідная дівчина,

IUo в любощах життя єдине:

В тієї неслухняні очі І будуть плакать дні і ночі. І довго-довго будуть стиха Нудьгу сльозами з·алив·ати. Коли вже не втекла від лиха, То вже не зможе й заховати!

Вона й ;гепер не ~терпіла:

IUe, мо , я.ку наДІЮ мала ...

За Їм голубка полетіла І до грудей його припала. На вулиці його в<пинила, Куди-то й дівсь дівочий сором? Вона і плакала й молила, Слова із уст летіли скоро: «Остап, Остап, мо', ти ж,артуєш? Невже ж ти справді покидаєш? Невже ж речей моїх не чуєш І на кохання не вва:жаєш? ОС'l1ап, коханий, милий друже, В тобі життя моє єдине, Без тебе доленька загине, Без тебе й світ мені байдуже! Скажи, що поміж нами стало? З твоїм коханням що зробилось? Чом сонце в хмари закотилось І вже не СВlітить, як бувало? Моєї муки ти не знаєш! Вже хутко й сліз в очах не буде.

164

Нехай см.їЮТЬСЯ злії люди, А то і ти ще покидаєш». Так, припадаючи до його, Ганнуся бідная вбивалась, Да тільки доброго нічого, Нічого, бідна, не діждалась. СТОЯіВ він, ЯК заткнувши уші; Було б ЇЙ легше гору рушить, Ніж ту його упряму волю, I,Uo загубила її долю. Поважно й ЯКО'СЬ гордовито Він серед улиці стояв, І, одвертаючись сердито,

До неї нехотя мовля'в: «Пусти менеl Нащо впиняєш? Мені вже ча~ іти додом,у. Ти Ж лучче приготуй другому, I,Uo готувала - добре знаєш».

«Остап! Про що се ти говориш? На що бре~нею очі колеш?» «Ні, мабуть, правда коле очі! Да що про сеє вже й балакать? Пусти! Чи, може, до півночі Гадаєш ТУТе"ЧКИ каля.ка,ть? »«Нащо ж даремне нарікати? І що я вмію готувати?»«Про те тобі вже лучче .знати». «І що я та'м таке зробила? Остап, Остап, коханий друже? За що так л'аєш мене дуже? Хіба за те, що полюбила? »«Скажу тобі так в вічі сміло,

165

Коли від мене хочеш чути: Зробила ти погане діло, Схотіла зіллям привернути.

Да, бач, зілля не мають СИІЛИ, Вони мене не покорили! І я від тебе утікаю, Бо покорятися не вмію. Прощай І Покинь дурну надію, Як я тебе тут покидаю».

Сказав і з рук її сердито Бе'з жалю вирвався одразу; Пішов, не глянувши ні разу На вид її', тим лихом вбитий. Пішов, щоб більше не вертати'сь, І не вернувся вже ніколи; у москаля'х шукав він долі, І мусів з ЛИіХом там спізнатись. І довго, довг,о між чужими Ганнусю згадував любовно, Все його серце було повно І не втішалося дру,гИ'ми. І там не раз ПРИЙШЛОСЬ почути,

Wo чари всі -

брехня дурная.

«МJабуть, що Й такl»- і м'ука злая Здавила серце. Завернути Того обману дні хотів би І до Г аlннусі полетів би, I,Uоб знов почути любу мову,

На яоні очі заглядатись, Своє життя почати знову І на химери не здаватись.

166

Да йшли ліниво дні і літа, І що було - вже знов не бу де. Життя нове Й, новії люде, Усе гляділо без привіта. І десь-то у краю чужnму

йому прийшлось не раз згадати, Не раз прийшлось пожалкувати, I,Uo волю розуму дурному Він над собою дав узяти. І довго каявсь і нудився, I,Uo самохіть пропала доля; Да все знесла упряма воля

Недаром нею він хвалився.

Ганнуся ж бідная без його Недовго світом вже нудила; Не так вона його любила, I,Uоб від того ж то часу злого, Тої найгіршої розлуки Перенести пекельні муки. Недовго вже нудила світом, Як він розбив її серденько, І якось-то тим першим літом у день веселий і тепленький, Як до вінця її убрали І у садочку похО!ва.l\ И. В тому вишневому садочку, Де квіт рожевий і калина, Старі сховали свою дочку Ха,й спить коханая дівчина! Хай любі квіти розцвітають, Зелений стелиться барвінок, І птички голооно співають, I,Uоб любий був їй той спочинок

167

Спочино·к вічний, той, де тихо, Де сліз нема, нема й обману, Де сплять і радшці і лихо, Де все заснуло дуже рано.

БЕЗБАТЧЕНКО (Пuема)

1 На березі Дніпра високо Будинки панськії пишались, А за їми, як зг лянуть оком, Гаї і ниви розлягались. З земель добрячих і врожайних у панський двір добро збиралось, Там переводилOlСЬ і дбалось Серед хлопіт тоді звичайних. Тоді кріпацтво ще держалось, Хоча вже вік свій доживало,

Благої волі дожидалось І дні останнії щитало.

2 Як комашні, було дворових, На всяке діло особливе; Все люд і жвавий і здоровий, Жінки й дівчата уродливі. Були там КОННlії козаки, Псарі, і конюхи, й гуменні, Стрільці, і скотники усякі, І війт, і ключник - люд степенний.

168

Було гульні там більш, ніж діла, Бо все з готового кормилось; Орава та пила і Їла, А діло нехотя робилось.

3 Опріч двора, були й в будинках, Було Їх повно у дівочій: Хто пряв куделю на почннках, Хто в гаптуванні тра,тив очі. І килими тут гарні ткали, Плели усякі оторічки, Плели, да часто· й, розплітали З дівочих кіс без шлюбу стрічки. Невдивовижу се бувало, ЦJo із дівочої частенько Яке-небудь дівча гарнень,ке Товстіть потроху починало.

4 Таку хутніше вже додому, В село до батька висилали, А тут шушукались, шептали

Й частіш сміялись по-дурному. До сміху всі вони охочі, А як над Їми те ж складеться, Тоді вже будуть плакать о,чі, І сміх той тяжко Їм о'зветься. Так тяжко плакала й ридала Оксана, із двора ідучи, І сором свій втопить бажала, у воду кинувшись із кручі.

169

Да трохи не хватило волі, Д трохи й віра зупинила. Бажання жить - яелика сила, Д смерть важка - хоч і без долі.

5 Чи то ж то легко помирати І С'амохіть себе з,губити, На себе руки під;німати, IJJе не успівши і пожити? Свої подружжя, й рідну неньку, І всіх, і все навік покинуть, Звеліть замо'ВКНУТИ серденьку І бе'з пуття й пори загинуть? Загинуть марне, та з собою IJJе і друге життя згубити, IJJоб то і там не знать спокою І муки вічніі терпіти?

6 Вона зосталась жити, й хутко Бог дав синочка Їй' Івана, А по селу рознеслась чутка, IJJо був той хлопець весь у пана. Було про сеє поговору І довго язики тріщали, На,йбільш всього тоді, як з двору Худоби всякої прислали. Бажалось па.ну, щоб гарненько ВО'На хлоп'я своє водила, IJJоб і сама вже не робила Роботи тяжкої - й частенько

170

Тепер почав він помагати З своїх достатків на дитину І в ту убогую хатину Добро і гроші поt:lІЛdТIІ.

7 СУДИЛІІ люди, да вже скоро Про се й балакать перестали. 11еренеСЛil Оксана со·роМ, І 1l01lі дні її настали: Весь день з дитиною 1I0ЗI!ТШ:Ь, І песту'вати, і вбиватись,

Над Їм поплака,ть, ПОЖУРИТlIСЬ, А потім ласками втішатись. Минали дні й літа хутенько, І вже минуло Їх чимало; Хлоп' я росло да виростало, Як бо,жий янгелик, гарненьке. Сам пан не раз вже заглядався І міркував, що з його буде, Аж поки думкою зада,вся, Ц!об вивести його у люде.

8 Для того ж книжної науки Пізнати треба всюю силу. І от, буквар узявши в руки, Сперш до дяка воно ходило. І не пішла та праця даром. Раділа моладая мати, Ц!о якось хутко, незабаром Воно уміло вже читати.

171

А потім про Адама й Єву Усе напам'ять воно знало, Який бу'в рай, я,кеє древо Там посередині СТОЯЛQ,. А згодом в книжках тих гарненько, Без сліз і сварки, по свободі Забрався так він далеченько,

ШО вже і дЯК ПРО'\10ВИВ: «Годі! Вже більш і я не маракую. Везіть у школу ГО'РОДСІ,КУЮ! >,

9 І повезли, й як слід хорошу Одежу всю йо,му пошили, І всяких книжок накупили, Пан не скупився тратить гроші, Аби хлоп'я те на дорогу

Звести як-небудь помаленьку. Воно ж і. rY'JIa, дяка Богу, Собі училося гарненько. Бо вже, бідаха, воно знало, I,Uo в світ непрошене явилось, без за,кону народилось І батька, як другі, не мало.

I,Uo

10 А се таке вже лихо злеє, з Їм нічо'Го не подієш, Його не збудеш, як другеє. І одчепиться не зум,ієш. Воно з утроби ще клеймує Мале дитя важким позором,

I,Uo

172

І на весь вік йому ГОТУЕ Гріха чужого зносить сором. І од утроби до могили Ту пляму буде він носити; Нехай" як хоче, тратить сили, А вже повік її не змити.

11 Той гріх камінннм бу Д~ "lІіТIІТЬ

Його, нерівню, між ДРУГИМІІ, Бо він не те, що другі діти, А посліднійший м.іж усіми. «Не мав він пра-ва ніяко·го у світ родиться,- кажуть люде, Зате й не дать йому нічого.

й ніяких прав йому не бу де. Як схоче 6атьківшини ськати,

Закон і суд його ;;е знають,

А як де треба покарати, То, як і других, покарають». І так усюди вже ведеться, I,Uo тільки в світ воно сунеться,

То люд ізразу посилає Йому прозваиіє ледаче: Хай на здоров'я получає, Мов-би на хрезбииах неначе.

12 Замість всього воно єдине, не жаліючи, дається; І вже нехай як хоче б' ється,

I,Uo,

Його повік він не одкине.

173

Із Їм усюди воно буде: у школі, в світі й до могили, БСІ недаремне добрі люде

Його удруге охрестили. Не ра,з він буде проклинати Свою недоленьку лихую, Як стане в світі прокладати Собі дорогу трудовую,fJO й там воно себе пока же І нпCtперек дороги .'\яже.

13 Іван Бай'струк,- ім'я і кличка; Те від людей, а се від бога. Тут річ коротка, невеличка, Тут і худоба вся убога, Котру з життям він получає. Хай на здоров'є собі зносить! А більш нехай уже й не просить, А сам собі як хоче дбає! Нехай прокладує, як зможе, В широкий світ собі дорогу! КОЛИ ж із ласки хто поможе, То і за те вже дяка богу.

14 Отак схотілося і пану, Сказать по правді, то ніколи Ніхто б його не приневолив Так бути в помочі Івану. А він давав таки чимало, І не втомились його руки,

174

Поки хлоп'я те підростало І покінчало всі науки. 3ате ж і вийшов, мов картина, Панич, чи парубок, на диво: Розумний, статний і вродливий, Зовсім як панськая дитина.

15 т оді він місця став шукати, I.JJоб де-небудь дітей учити, З того копій'ку свою мати

Й почать своїм вже коштом жити. Хоча й не хутко, да. знайшлося: Якіїсь-то пани призвали Да зараз же і поєднали, І Їхать у село приНшлося. А він і рад сему случаю, Бо не такую мав удачу, I.JJo як в село, то вже й скучають,

Й за городами чуть не плачуть.

16 Він був і тихий, і мончливнtі, І від людей хоч не ховався, Да, як дівчина, соромливин, Все більше в книжках тих копався. Не по душі ному здавались Тон гомін, й городські клопоти, І те сновання без роботи, Котрими другії RтішаЛИСI). Як люд із ранку до півночі Кудись біжить, чогось шукає,

175

Чи гультяї, чи то робочі, Нехай, хто хоче, розбирає.

17 Та,м., правда, є й добра чимало,

I,Uo варт побачить і пізнати, Да в його кошту не хватало, Wоб там теперечки бувати. За все та,м треба заплатити, А ее най6lільш усього шкодить, Бо як в кишені вітер ходить, Т о треба спершу заробити. Оттак собі пом.іркува.вши, Да книжки, всю свою утіху, У торбу га,рно ПОСІ{лада'вши, Він охотніш в село поїхав.

18 Пройшло вже років, мо', з десяток, Як в церкві волю про'читали, А в селах не змінивсь достато,к, І, як допреж, вони стояли На погляд все такії ж вбогі: Все 'Та ж абияка хатина, В багні всі юлиці й дороги, І скрізь заморена екотина Там ледве ноги витягає; А на майдані і на дворах Все та ж замурзана дітвора Сама без дог ляду гуляє.

176

19 Не так-то й хутко- сей достаток Сільському люду достається. Важчій всього зробить початок, Бо в,се одно з другим плететься. Прийшлося зразу оглядіться Коло себе і коло хати, Худобу де-яку придбати І на скотину більш розжиться. А туг ще й хліба нехват'ає! От і міркуй собі, як зможеш! Коли одній біді поможеш, т о друга збоку наступає.

20 I,Uоб певне став замож.ним пахарь, Ille довго треба працювати, Бо не родився ще ТО-Й знахарь, I,Uo6 зразу всім достаток дати. не родився, та й довіку Його ми, мабуть, не побачим; Тим часо,м в світі сім ледачім Живеть-ся важко ЧОЛОІвіку. I,Ue не було того й не буде, lUоб всі однако проживали Й однакі всі доста.тки мали, Як то бажають інші люде.

21 Село, куди Іван приїхав, В садах зелених мо,в ховалось. Садочок - давня наша втіха,

Ім наше вБОЖf:СТВО скрашалось. 17'і

Його ми змалку всі кохаєм, Він на,м пригода в сьому світі,

І під його зелені віти Шукать спокою ми тікаєм. На лоні світової вроди Нам любо серцем одпочинуть, За буть людей, забуть незгоди І всі клопоти геть одкинуть.

22 В кінці села, зовсі.м од поля, Будинки панськії біліли; Зд.іЙмались високо тополі,

Й залізні стріхи червоніли. Схиливши віти під врожаєм, З-за муру виглядав садочок, А дальш з:а греблею ставочок І річка попід темним гаєм, ЖОlвтіють ниви під хлібами, Женці Їх пильно дожинають; Тут в постатях снопи РЯ'Дами, А там вже й на вози складають.

23 ІВаНУ дуже нолюбився Сей край привітний і багатиіі, І вже після, як тут обжився, Ходив частенько він гуляти Туди, за греблю, де верхами Поважно дерева хитали, Де між зеленими дубами Усякі пташки щебетали.

178

Там і жартливий, і легенький Від поля вітер позіхає І, з листям шепчучись тихеlll>КU, Любовно віттями хитає.

24 Йому llезгірш тут проживалось: І Іан вдо'вий бун і вже старенький. А післн панії ;юстаЛОСI) Г10МУ хлоп')! іще малеНhке. Уже на службу, дяка богу, Пристроїв сина він ста.ршого; Тепер зосталось ще й малого На ту ж виводити дорогу. Була й дочка у його, Соня,

Його утіха, чарівниця, Його пестов аная доня І в господарсТ'ві помішниця.

25 Отсе теперечки науки Вона як слід вже покінчала

Й свої малесенькії руки Вже до хозяй,ства прикладала. Вона усюди поспівала: у полі, в клуні і в садочку. Радів старий за любу дочку, І вся двірня її кохала.

Розумна, добра і ласкава, Не гордувала вона родом, А, виступаючи, як пава, Була привітна із народом.

179

26 Друга в селі то б j ску чала, Вона ж ~ вродлива й молоденька Про се і гадоньки не мала. Бува, як брат її маленький Свої уроки покінчає,

Вона зове його із хати В садочок, ІЗ поле погулнти; З Їми і вчитель поспішає. І любо втрьох ВОНП І'},ЛНІОТІ" І не втихає в Їх розмова ... Ся річ давно уже не нова, IJJo вдвох розумні не скучають.

27 Не но,ва річ іще й другая:

IJJo б'ється серце в нас недаром. І наша пара молодая

Ії справдила незабаром. IJJоденно вкупі і в розмові, Обоє гарні, мо.'\оденькі,Як тут УМ'овча;ти серденьку? Як не вродитися любові? Вони друг дружку покохали, І щоб се скоїлось так чудно, IJJo без другого й дихать нудно, Вони не ждали й не гадали.

28 Учи'тель перший схаменувся. «Се не любов,- гаДа,- а кара! І як, бідака. я забувся, 180

l,Uo овсі ми собі не пара? ДИТЯ гультяй-ства і неволі, Куди я йду, чого бажаю? Кого я без пуття кохаю? Якої жду я в світі долі? Одкину зразу залицяння,

I,IJоб вже і виду не подап\ Про се безпутнеє кохаНЮI. КОТРОГО мушу утікати».

29 Да де вже з правдою сховатись, Коли й сам-о-го вона гнітить? Як став він оддалік держатись, Не важко се було примітить, Най,більше ж їй, котра кохала.

Ій зразу ки:нулося В очі. Прочнувся норов тут жіночий, І зрозуміть все забажала. І в непорочності дівочій Вона так щиро простувала, Так добувалася, питала, I,IJo дальш мовчать не мав він мочі.

30 Дівчино, зірко я-сноока, Нащо було тобі питати, І в серці CXOBalНe глибоко Так не роз ум-но виклика ти? Тебе він любить - ти почула. Да се й сам,а ти, мабуть, знала:

181

А от про що ти и не гадала, Про що й подумати забула, Те разом обдало, як варом, І всі надії підкосила. Хотів тікати він недаром, Недаром так серденько НИЛ0.

31 Твііі тато дуже l'ОРДО!ВIlТНЙ, Він з lIанством високо· \IОСИ'l)СН, І до нерівні б не схилився. Т о як йому вже й го.ВОРИТIІ, llJo твій ко!Ханок - син діночнп, І роду й племені не має? Да він і слухати не схоче І, м,о', з будинків позганя€. Ні, лучче вже мовчи про сеє, Сумуй сама собі тихенько! Ха,й м,о'вчки бідне є серденько Перенесе те лихо. злеє.

32 Вона б і рада вже мовчати І мовчки тугу пере~юсить, Да як убитий вид схо'вати, Коли серденько долі просить? Як тії сльози зуг,инити, llJo із очиць іллються сами? Як тут всміхатися устами І бідним серцем не нудити, Коли приходиться цуратись

182

Т ОГО, хто дум,ками владіє, За ким серденько в грудях мліє І з ким бажала б вік кохаrrись?

33 Поблідли щічки і за:пали, Замовк звенячий смlїх ді,вочий; Тужливо Й сумІНО виглядали

Тї заплакан.ії очі. Старий прикмітив, дИ'ВуваIВСЯ, Від жалю серце заніміло.

«Чого ТИ, доню, так змарніла? На самоті в її спитався. Мо', занедужала ти, любко? А мо', в селі тут заскучала, Одна собі, та й не сказала? Ска,жи ж тепер, моя голубко!»

34 Слова сердечні і ласкаві В їй без одмови не зостались: Ну дьги таємної застави В риданні тя,жкому порвались. Заколихалась грудь високо, І залились сльозами очі. І перший жар її дівочий, До часу схований глибоко, І жага долі і любові Крізь сліз жалібно й соромливо, Із уст зриваючись пужливо, Тепер лились в гарячім слові.

183

35 «О тату, любий мій, єдиний! Ти маєш силу, маєш во'лю Навік згубить свою дитину Або в житті їй дати долю. Мовчать, ховатись я не вмію, Да що й хо:вати З тим' МОВЧiJJННЯМ Святую Й ясную надію, ІЛо в серці родиться з коханням?

й твоя душа ко'лись се знала, І взяв собі ти не багату. Не гнівай,ся ж на мене, TдJTY, ІЛо я нерівню покохала!»

36 Да де вже! Ні, не ублагати! І зник одразу вид ласкавий, «Хто Ж він?-суворо ста'в питати. Чи не учитель сей лукавий, Сей панський виродок нікчемний? Да О'т як він мені оддячив! І як се я раній не бачив, ІЛо в вас розмови недаремні? Не хтів би й слухать я нізаlЦО, I,Uоб ти із розуму дурного Себе тут еватала за його, За ее па,екуднеє ледащо».

37 «О тату, не гримай дарем.н'е! За що так чолов,іка ганить? Невже ж гадаєш ти напевне, I,Uo як не пан, то вже й поганий?

184

L:тоїть високо між панами Твій давній рід, вже що й казати, Да, мо', не слід нам гордувати Тим, що придбали ми не сами?

Готове нам воно досталось, А інший, може, й сам добуде.

Тут споквола, віками дбалось, А єсть же і такії люде, І!!о зразу сами все те дбають, Ім'я і сла,ву добувають».

38 «Мовчи! Одумайсь, божевіЛІ:>на! Се вже невміру ти цікава. Іде в народі неОМИЛІ:>на Про давній рід наш добра слава. За честь, за щастя покладали Слаlвнїйшії ріднитись з нами. І ми розумно вибираіЛИ Між тими славними родами. А він то хто? Мо', ти й не знала, І!!о й батька у й,ого немає? А то б іздуру не сказала, І!!о зразу він усе придбає!»

39 «Нема Й не треба! Не дитина Уже тепер він, дяка богу! Минулась гіршая година, І вже він вийшов на дорогу. Тепер вже с,ам в собі він має Все, що в житті розумним треба;

185

Одно далось йому від неба, Друге придбав да й ще придбає, В його є рО'зум, добра воля, А ДО' тО'го Ж і,ще й науки. Не сяде В'і,н згО'рнувши руки, І як найдеться в світі дО'ля,

ТО' й ім' я славне є дО'бу де, І не пО'сліднім панО'м буде».

40 «У думках дурень бага,тіє! Ти ж не здавайсь на сі химери! Нехай він сам сО'бі дуріє, А я запру від його двері. СьО'гО'дні ж тут йогО' не буде, Коли з'азнався він, ледащ0'. Не дО'пу.щу СЬО'ГО' нізащО', IJjО'б.3 нас см,іялись добрі люде». «Д,а чим же так він про,винився?» «Мовчи! Тобі мене не вчити!» «Хіба вже тим" щО' в світ рО'дився І, я.к другії, хО'че жити?»

41 «Хай і живе собі, де хО'че, Аби не тут! Бо вже, як бачу, Змутив він розум твій жіночий І нерО'зсудливую вдачу! Хай де у інши% пО'шукає Собі багачества і дО'лі; Дівчат багатих є ДОlвО'лі, А тутай' дЛЯ ЙО'ГО' немає.

186

Да й ти не менше винувата, Коли гадаєш так про ЙОГО. Він вбогий вчитель, ти ж багата, Ти маєш В'се, а він нічого».

42 Сказав і повернувсь із хати. Дочка ж ізнов таки до його. I,Ue раз С:Іштала уб.'\агати, Дак ні, не слухав він нічого. В сльозах одну ЇЇ покинув, Мовляв: «Я Й слухать неохочий

Пустих химер твоїх дівочих!» А через малую хви,\ину На дворі коней запрягали, Несли торбиночку убогу, І у далекую дорогу Івана вже випроводжали.

43 Куди ж то :він тепер приткнеться? ада в він, сидя,чи на возі. Н,а серці - м'ОВ гадюка в' ється, І Хіля·не КРОів, я·к на морозі. З таким життям і світ не милий, Чого ж іще від його ждати? Чи ва,рт вбива,тись, працю'вати І марне тратить свої сили? За що й про що таке терпіти,

І без пуття, без сподівання? Ку ди нести, ку ди подіти Святії й чистії бажання?

187

44 Як хмара тем:на, думка в'ЄТЬ.СЯ, Летить, як вільний вітер в по,\і. Ні, мабуть, тут він не дО'ждеться

Собі ні радощів, ні долї! Хіба туди тепер податись, Де б'ють;ся серби й чорногори. Про Їх читав іще учора', І з жалем мусів він жахатись, Як непо'винна кров там ллється, Як мусить там слав'янство гинуть; І як завзято, храбро б'єть,ся, I,Uоб те ЯР'МО неволі скинуть.

45 Там мало їх! ВОJШ ж нам брати! Да гірку мають вони долю; Під тим' ярмом весь вік CTOГHaтr" І зносить тяжкую неволю. До Їх рядів примкне він сміло, Вони послуги не о'дкинуть; Коли Ж і прийдеться загинуть, Т о ляже за евятеє діло. Так пО'рішивши незабаром, Ледве дО' м:іста знов добрався, Не став віlН траrrить часу даром, А у дорогу вже збирався.

46 Люблю вас, літа молодії! Знав на' собі я і на людях І ваші дум,ки золотії,

188

ваш огонь святий у грудях,

На все, на нсе ви скорі дуже; Аби на душу що запало, Ніяке б діло не злякало, І смерть сама тоді байдуже. Ні в чім зупину вам нем,ає, Чуткі до сліз ви і до см,іха, І г ли6ше в серце западає Вам всяка ра,дість, всяке лихо.

47 Іван ізразу догад'ався, За ЩО над ім таке стряслося, І тяжко він нудив, вбивався, lJlo й попрощатись не вд.алося, В останній раз іJ.це почути Тї привітну, любу мову, І їй промовити ізнову, IJJo і довіку не забути

Йому тих ясних днів, що з нею Прийшлось так хутко пережити, IJJo, ра.з оддавшись їй душею, Він буде вік її любити.

48 I,Uo буде він рід.нішиЙ брата, I,Uo без користі він кохає, Бо, родовита і бага'l'а" Не для його вона, він знає. Нехай їй смерть йаго покаже, I,Uo не знайшов він в світі долі, Бо, може, хутко десь на полі

189

В бою кривавому поляже. Так сумува,в в,і'Н, ніби вбитий, Збиравсь в дорогу і НУДИВСЯ, Коли .3 села хтось знакомитий,

Війшов у хату і ВКЛОНИВСЯ.

49 «Магай біг,- каже,- з середою! " І із кишені лист виймає. «От се вам панночка зо мною I,Uocb наро'чито посилає».«Од неї лист! Давай хутенько! Схопинсь, бідака, й ледве дише. Ну що ж вона мені тут пише, МОЯ ЗОРИНОЧJка ясненька? А Я не мав вже й сподівання!» І стаіВ радіючи читати, І, оД!вернувшись, цілувати Те дороге йому ПИlСання.

;0 «Прости, прости, коханий друже! В тому листу вона пи,сала,І не гні:вись :на мене дуже За те, що тату я сказаV\'а. Вже не змогла я утерпіти, lJJоб щаСТЯ-ДО.Nі не спитати. Да й доки вже бу л'о мовчаrrи І тую правду де подіти, Коли прав\ZI;ИВО й чесно хочу В тобі подружжя собі маТІ!, Життя і доленьку дівочу Лиш одному тобі оддати.

190

51 Яку сО'бі одмову вчую, ПО' вдачі тата Я вже знала. А все ж нітрохи не жалкую, I,Uo перед Їм усе сказала,. Мене хО'вання те вбивалО', ВонО' було мені, ЯІК мука;

Й кО'ли б не тяткая розлука, ТО', мО"б, тепер і легше стало. Без тебе плачу і журюся, А все ж гадаю Я, щО, може, Як нам господь СВЯТИІЙ поможе,

Твоїм подружжям назов)"ся.

52 Тебе молю, благаю ДУ'ж~: Я буду вірно тебе ждати, Ти ж не забудь про мене, друже, І вістку не лінуйсь подати.

Де будеш ти і що з тобою,Все прОіІІиши мені гарненько. Порадуй біднее серденько, Воім по'ділися ізо мною. А та'м то й сонечкО' прогляне, Як тата я свого вблагаю; Я все ж таки надію маю, I,Uo згодом він добріший стане».

191

53 «Мuя голубко ЯСНОUКі1! ЯК думи чистії, свя'тії, Свята любон тво,я висока

Й твої надії МОЛО'дії. Да ту гординю, як гадаєш, Тобі не прийдеться вблагати, Даремне будеш дожидати, І марно працю ти втеряєш. Не поєднатись нам з тобою! Гординя тата не розтане, І, може, хутко серед бою

Й мене на світі вже не стане>.

54 Так він одписував до неї, I,Uo він кохає й не забуде, Тікає ж од ну дьги своєї І хутко за Дунаєм буде. I,Uo вже надії він не має, А без її і світ немилий, І всюди ХОЛОДQ.М могили

Йому на душу повіває. Писав він днвго і чимало, І все те гарно прописавши,

I,Uo на душі в йо'го лежало, І посланцеві лист О'ддавши, Забрав ХУДQ.бо'Ньку убогу І зараз рушив у дорогу.

192

55 Гу де заліЗН:lЯ машина І хутко шляхом пробіl'<lЄ, А по бо,кам її Вкраїна Красою нічною мелькає. Під гук той всюди думка бродить, Через луги, степи й долини,

Летить хутч"їй тої машини

РІ собі роботу ізнаходить.

Смута, як камінь, серце давить, Іще гніте нудьга лихая, Да вже летючу думку править Любов до родиии святая.

56 Степ України, степ широкий, Да.леко славен ти врожаєм: Да ще славніш діла високі, Котрі ми любо спо-минаєм, Діла синів твоїх козаків, I,Uo тебе й во'лю ТаІ{ кохали, РІ своєю кров'ю поливали Твої долини й буєраки! Ляхи і турки із ордою На тебе хижо налітали, І вдовж і впоперек топтали, Да зникли всі перед тобою.

57 Твої сиии, сини Вкраїни, На рамена свої приймали Те лихо тяжкої години

193

І тебе lЦИРU заХИІцали, ВlІивався кров'ю ти дuволі, І весь ти єю пропитався ...

Широкий, славнийl Ти зостався, А де ж вони, ті діт.1 волі? Лягли да.ремно грізні сили, Безслідно й марно, всюди тліють. І лиш високії могили, Як свідки сла,ви Їх чорніють.

58 Пройшли, як хмара, і нема,::! Замовкли бойовії гики, В покої мира оддихає Тепер УкраЙІНИ степ великий. Заснув. замовчав він, широкий, Настала іншая година,

Й не прожене той сон глибокий Робота мирна селя:нина. Безпечно оре ві:н, співає,

Йому оружжя вже не тре6С1, І лиш погоди та врожаю Собі благає він від неба.

59 Тепер так мирно і гарненько Всі наші річки протікають, Буркочуть з берегом тихенько

Й жарт ливо хвилі наганяють. І не похоже, що колись-то Вода Їх кров'ю червоніла, В бою гарячому кипіла Й змивала берег кров·янистиЙ.

194

Чи не про се вони буркочуть І не промовчать ні хвилини, ІПО розказать про славу хочуть, Про славу вічную Вкраїни?

60 Отак гадаючи, в в.іконце, Іван з вагона заглядався, Як той широкий степ під СОНЦеМ Далеко мрів і красувався. «Uвіти ж, красуй'СЯ під врожаєм,

Давай достаток чоловіку! Смута ж війни нехай довіку Тебе обходить і минає! I,Uоб не прийшлось уже стинатись В бою за тебе з ворогами. І плугу мирному ховатись

Перед мушкетами й списами!

61 у тебе не знайшов я долі, Ти дав мені одну наругу, І, як билиночку у полі, Зростив на жаль один і тугу. В тобі я, степе, покидаю Мого життя красу єдину Ту любу й гарную дівчину, необачно так кохаю. Не довелось мені узяти

lJ!o

Тї в подружжя дороге є, Ізвить кубелечко малеє J 3 "РІО ЛЮhО проживати.

195

А без її і світ немилиЙ. Нема мети, нема й охоти Ізнов шукать собі роботи

І тільки марно тратить сили.

62 Прощай же, степ, моя РОДИН0! Тебе востаннє привітаю,Вже хутко бистра я машина Домчить нас до чужого краю. А там ... на все господня воля! Там інший світ, там інші люде ... А все ж зо мною вона буде, Моя пекельная недоля. І(лейнодів там не попитають. На се вважати можна сміло. Не за клейноди там - за діло Людей чествують, по'важають. Да не замінить поважання Всіх ясних радощів кохання».

63 Як він гадав, то так і склалось. Добравсь він хутко до Балканів, Де військо сербське є збиралось Противо турок-мусу льм,анів. Було вже й наших там чимало: І певні москалі й козаки, І так охочі люде всякі,- І військо се о'с06 стояло. Туди й Івана замісТИЛJJ.

196

Атам, ЯJ\ згодом ро·:.шізналп, То вже і сотником зробили

Й за отамана почитали.

64 В ті пори турки дуже люто На сербський стан все насіда.\іІ, І хиті табори, як путо, З боків і впереду стяга,ли. Іван із сотнею своєю Стояв тоді в переднім шанці, І якось раз, як вже зорею Зачервоніло небо вранці, Став оглядати він із В'а'лу Перед собою,- й зразу бачить, Як по долині щось ман ячить

І ніби сунетьс; помалу.

«Ну, буть роботі!»- ВJiH гадає

Й хутній своїх о'стерігає.

65 Прочнулись мідяні гармати І заревли, загуркотіли; Криваву здобич десь шукати Чугунні ядра полетіли. Прочнулись гори, і лу/ною Несеться гук тої розмови, Цlo, замість братньої любови, Ведуть наро/ди між собою.

Тут незабутні і святії Слова спасителя забуті, J замість Їх усюди чути

Лиш крики яро,сті МІхії.

197

66 Стрільці-пішаки підбігають Уже під самії окопи І як горохом осипають Весь довгий ряд валів висо'ких.

«Держіться добре, мої браlТТЯ! Вірніше із рушниць ціляй,те! І C~'1.'aBi вашого завзяття В ,сей тяжкий час ви не зміняйте!» Не світ небесної грімниці Над ва'лом зразу про6ігае,То смерть із довгої рушниці Слав' янське військо посипа.е.

67 Сі повернулись, утікають, А другі знов уже підходя,ть; Да добре й Їх з валів стріляють І пильно кулями про'водять. Багато трупу там поклали, Да і своїх лягло чимаJ\О. Вже і набоїв не хватало, Вже й від убитих всі побрали, А нові табори, як хм'ари, Все ближче й БЛИlжче підстунаЮТll, Як божий гнів', як божа кара, Вже до валів вони сягають.

198

68 «Держіться, браття, не вступайге! Гука Іван своїм охочим,Тепер вже врукопаш стріча,йте! Іще штиком пр{)трем ім очі». І сам попереду, беЗ ляки Проти невірних виступає. Вродливий вид його сіяє Красою лицаря~вояки. «Дружніше, браття!»-да й німіє ... За серце зразу ухопився ... Затьмились очі, сам блідніє, І як підкошений зваливоя.

69 Відразу смерть його скосила. Лежить, як пласт, розкидав руки; Замовкла молодая сила, Нема ні думки в,же, ні муки. Ні до чого немає діла. Порвалась жизнь Йlого убога, Душа з,нялась іполетіла Шукати правди десь у бога. Ужене бачить він, не чує, I,Uo в шанці наших вже немає, I,Uo хижий ворог там лютує І покалічених вБИ'ває.

199

70 СтоїТЬ насипана високо Братерська свіжая могила, А в їй закопана глибоко

Життя загубленого сила. Вкруги холодная чужбина, Нема ко'му й посумув,ати; Сюди не прийде рідна мати, Не прийде любая дівчина, Щоб і барвінком, і квітками Ії, сумуючи, вкрашати, І з жалем серця ПОl\ивати Своїми ревними сльозами.

71 Чужим людям немає діла, Хто ти, за діло Їх убитий, Чи грап, чи князь ти родови,тиЙ.

Й чого душа твоя боліла. Тебе вважали тут як силу; Нема її ~ то вже й забули; І те, що, мо', од тебе чули,

Й твою убогую могилу ... Ніхто її не привітає ... Росте на їй бур'ян високий, І на боки її широкі Лиш тихий вітер налітає І ЩОСЬ гуде, мов промовляє Про жаль України рідної,

Й замість сльозини дорогої Дрібненький дощик поливає.

Олександр ступив

Степанович

на літературній

Афанась€в-Чужбинський

ниві

в журналі «Современник»

ви

1838 року, опублікувавши

вірші російською

Після виходу в світ «Кобзаря»

мовою.

молодий поет відчув

на собі могутній вплив Шевченкового генія, і це стаЛІ)

йому за стимул до спроб українського віршування. Пер ші

поезії

О.

Афанась€ва-Чужбинськог,о

українською

мовою бу ли опубліковані у виданнях Є. Гребінки «Лас тівка» ч.

2).

них

(1841 р.) та

І. Бецького

«Молодик»

(1843 р.,

Вірші справили на читачів добре враження, деякі одразу

проклали

стежку

до

народних

ВИlOOнав

ців і стали піснями.

1855 року в Петербурзі виходить збірка українських поезій

О. Афанась€ва-Чужбинського

було на серці», яку

автор

видав без

прийняли доброзичливо, але

вона

не

під назвою "Що підпису. Збірку стала,

звичайно,

помітним явищем в літературі, та й не могла стати ним у сфері

великого

на

той

час

впливу

соціальної поезії

Т. Г. Шевченка. У

1861 році кілька віршів О. Чужбинського надру

кував журнал "Основа»

за підписом НєвідомиЙ.

Українські вірші О. Афанась€ва-Чужбинського

були

зібрані П. В. Биковим у ІХ томі "Собрания сочинений" письменника, виданому

1892 року в c.-ПетерБУРЗl. Най-

203

повнішою

дореволюційною

збірк,ою

творчості ЧужБИНСI,КUГО є вндання

української

віршо

року, впорядко

19 '12

ване Ів. Франком. Кращі поезії передруковувались в ба гатьох збірниках, альманахах і антологіях; вони існували також

в списках.

За

радянського

часу

Чужбинського повністю передруковувались

них

антологіях

Шевченкові расом

ноетич

1841-1843

рр.

("Гарно твоя кобза грає»). Напис.

р. ще до знайомства з Т а

1841

Шевченком

(вони

познайомились

р. на Полтавщині). Перша публікація у зб. "Мо

лодию> на

1843

и. Бецким. Підпис:

год. Украинский лит. сборник, издаваемы й

Часть

вторая,

Чужбинский

соч.» т. ІХ, СПб,

1912;

збірниках

років.

1957

листопада

Григоровичем

1843

твори Афанасьєва

видавалися. Часткове вони

хрестоматіях,

1930

ПОЕЗІЇ

у Чугуєві

поетичні не

х.,

1892;

стор.

1843,

Александр.

Передрук.

102-104. в

"Собр.

в "Українських поезіях», Львів,

зб. "Вінок Т. Шевчеикові», Одеса,

1912;

збірник

<,Вінок Т. Г. Шевчеикові, славному Кобзареві України», Павлоград, к.,

1961

1917;

Про щ а и и я.

стор.

зб.

"Поети

пошевчснківської

доби»,

та ін. Подається за першодруком.

313-317.

Вперше

Підпис:

"ЛастіВ!!і»,

СПб,

'1841,

Чужбинский А. Пізніше пере

друковувався у виданні Ів. Франка: о. с. Афаііасьєв Чужбuнськuu, Українські поезії, Львів,

20.

Уривок з вірша

під

назвою

1912,

"Мов

стор.

Донець під горою» друкувався в зб. «Вію>, т. і, К., і в «Антології української поезії» нений» не передруковувався.

204

(1930).

19--

синяя стрічка,

1902

В «Собр. сочи

Уривок вірша під слів «Мов синяя стрічка, Донець під горою»

існував, очевидио, самостійно. Б

1966 р.

упорядник цієї збірки записав у Полтаві від

83-річної

О. Д. Тригуб текст уривка і переказ про те, що вірш був подарований автором її батькові, жителю

Полтави.

Автограф загииув під час революції. Бірш нодається тут за першодруком.

П і с ня. Написано 30 січня вперше

1842 р. у Чугуєві. Опубл.

в «Молодику», ч. ІІ, Х., 1843, стор. 128-129,

за підписом: Чужбинский Александр. Передрук. в «Собр.

соч.»

т. ІХ

(СПб,

1892); зб. «Бію>, ч. І (К., 1902), (К., 1908); зб. «Українські поезії» О. Афанасьєва-Чужбииського (Львів, 1912). Під поет. антології «Укр. муза»

назвами «Ой у полі» та «Пісня» вірш друкувався в пое тичних антологіях

радянського

часу. Тут подається за

першодруком.

я к

В есе л о

вперше оп)·бл. в

г л я Д і 'Г и...

кн.: Собрание

Степановича Афанасьева

Напис. у 1843 pO!Ji, сочииений Александра

(Чужбинского),

т.

ІХ, СПб.

1892, стор. 29-30. Передрук. в «Українських поезіях» (Львів, 1912). Подається за першодруком. Ду м кан а

мог и л іГр и Ц ь к а

Осн О в' яне н

ка. Напис. у Ісківцях на Полтавщині 22 серпня 1843 р. як відгук на смерть Гр. Квітки-Основ'яненка, що ста

лася

20. VIII

1843 р. Бперше опубл. в кн.: Собра

ние сочинений А. С. Афанасьева (Чужбинского), т. ІХ, стор.

31. Передруковано Іваном Франком в «Україн (1912 р.). Бірщ очевидно, не опрацьований

ських поезіях»

і незавершений. Текст

подається

за першодруком.

I,UO

БУЛО НА СЕРУІ

(1855

р.)

Збірка дозволена до друку петербурзьким цеНЗОРОАI

Ю. Шидловським

карні Е. Праца. На

липня

1854

титульній

року. НіАбрана в дру

сторінці

автор

не вка

заний.

Д ум к а виходу зб. В

1861 14-15,

(<<Як

ранок осипле квіточки р.осою»). До

«I,Uo було

на серці»

вірш

не

друкувався.

N2 11-12, на стор.

р. опубл. в журн. «Основа»,

за підписом: Невідомий 1. На відміну від пуб

лікації в зб. «I,Uo було на серці», "Основа»

надрукува

ла такий кінець:

Оце ж то та думка, що душу чарує,

l,Uo серцю співає пісню таємничу.

Душа у тих співах святі душі чує, Вони її з пекла у тихий рай кличуть.

uя строфа в «Собр. соч.», т. ІХ вміщена як варіант 1I0передньої. Ів. Франко в «Українських поезіях» не ви діляє її, натомість у зносці зауважує, що вона «має са

мостійне

поетичне значення»

Вірш друкувався

ська муза»

1899)

(К,

(див.

також

1908),

зб.

стор.

поет.

"Степові

25).

антолог.

квіти»

«Україн

(Чернігів,

та ін.

1 Редакція «Основи», публікуючи вірші «Думка», "БезталаннЯ», «Дівоцька правда», дала таку примітку: "Стихи Невідомого прислано нам з догадкою, Ч,О му сять бути Шевченковими первими пр.обами. Не знаємо, що скаже громада, а нам здає'ІЬСЯ, що ні. Не тй хода І не та мова була в молодого Тараса. I,Ue ж і те вва

жимо,

що

в кожного

поета є кохані

слова,

Korpi

він

залюбки вимовляє. Тут ми не вбачаємо таких, що най любіші були молодому Шевченкові, а вбачаємо такі, що він опісля вже почав до свого стиха добирати. А проте стихи Невідомого ми вподобали і просимо ЙОГО, коли жив, ще прислати в "Основу». (Ред.)

206

Подаємо за збіркою «Що було на серці». В ес н а. Перша публікщ!ія в зб. «Що було на серці». Передрук.

«Собр.

noезіях» (Львів, вплив

соч.»,

т.

1912). Вірш

народної пісенної

ІХ

«Українських

носить на собі сильний

творчості. Подаємо за

першо

друком.

О сін ь. Вперше-у збірці «Що було на серці» (1855).

Друк.

також

за

56,

«Основі»

підписом

(1862, серпень, стор. 55-

Невідомuй),

але

такими

прав

ками:

у 3-й строфі замість: «Та і небо скрізь, як глянеш, у тумани

вбралось»

мани вбралось»;

«Небо

наче

насупилось -- у

ту

строфа читається так:

Буду знову, безталанний, Весною втішатись ... Тільки весні життя мого Уже не вертатись!

В тексті «ОСНОВІ\»

бракує VIII, ІХ, Х СТРОф, а пер

ші два рядки ХІ стрОфИ читаються так: Здавить горем моє серце, Я кажу: «Мине1'ЬСЯ!»

Відсутня також ХІІІ, кінцева, строфа. У Полтавському обл. держ. архіві зберігаєтьс!! авто граф

вірша «Осінь» під назвою «Думка» (ф. 222, N!! 1, арх. од. 782, 2 арк.). На ньому дата: «21 сен тября 1842, ИСКОВЦЬІ». Рукою автора написано: «По слано в Москву, 1844, дек. 23, иск.овцы > та: «Отправ спр.

лено в Тифлис германскому путешественнику Боденштед ту,

1844, дек. 12». В автографі є деякі незначні різно IV строфі замість слова «заквітчає» - «убе ре»; в V строфі замість слова «оживе» - «воскресне» і замість «СО/І це гляне» - «сонце святе»; у VII строфі читання: в

г07

замість:

"Оттак, бува, засумую, як серце озветься» "Оттак часто засумую, аж серце озветься» та деякі інші. "Осінь» передрук. в "Собр. соч» А. Афанасьева (Чуж. бинского), т. ІХ, СПб, 1892, стор. 8-1 О і в "Україн ських поезіях», видаиих Ів. Фраиком. Текст передруко вано

за

першодруком.

Р о з д у м' я. Уперше - в зб. "I,Uo було на серці» (1855). Пізніше друк. в "Собр. соч.», т. ІХ, СПб, 1892, і в "Українських поезіях» (Львів, 1912, стор. 31-32). О гни ще. Уперше - в зб. "I,Uo було ІІа серці» (1855). Передрук. в "Собр. соч.» О. Афанасьєва, т. ІХ; зб. "Вію>, т. І, К, 1902; антолог. "Укр. муза», К, 1908; зб. "Укр. поезії» (1912) та ін. Про ща н н я. серці» (1855).

Першодрук -

Пізніше друк.

насьєва-Чужбинського, (Львів,

т.

ІХ;

у зб. "I,Uo було на

в "Собр. соч.» О. Афа зб.

"Українські

поезії»

1912) та ін.

Б е з т а л а нн я. Уперше -

в зб. «I,Uo було на серці»

(СПб, 1855). Передрук. в журн. "Основа», 1861, ли стопад-гру день, стор. 9-1 О за підписом Невідомий . Тут у 5-й строфі замість: "Травка на морозі» - "Тра ва на облозі». Друк. також в "Собр. соч.», т. ІХ, зб. "Ук раїнські поезії»,

М о r и л а.

1912 р. та ін. виданнях.

На цю тему О. Афанасьєв написав два

вірші: українською мовою ("Десь далеко в чистім полі»)

і російською ("Одиноко

чистом поле»). Рос. вірш

був

опубл. 1843 року в зб. "Молодик». Зважаючи на тема тичну

стильову

близькість

вірш датуємо теж

обох

поезій,

український

1843 роком. Перша його публікація у зб. "I,Uo було на серці» (СПб, 1855). Пізніше передрук. в "Собр. соч.», т. ІХ (1892 р.); зб. "Українські поезії» (Львів, 1912). За рад. часу - в зб. "Поети пошевченків ChKOЇ доби» (1961): з(,. "Укр. гюсти-романтики 2040·х рр. ХІХ ст.» та ін. г08

Д і в о ц ь кап р а в Д а. Уперше - в зб. «ІЛо було на серці» (1855 р.). Передрук. в «Основі», 1861, лис топад

гру деllЬ, стор.

цим же підписом

за

12,

підписом

Н свідомuЙ. За

у зб. «Антологія руська»

(Львів,

1881, стор. 64). Передрук. також в «Собр. соч.» Афа насьєва-Чужбинського, т. ІХ; альм. "Вію>, К., 1900; ан тології «Укр. муза», К, 1908; зб. «Українські поезії» Афанасьєва-Чужбннського (Львів, 1912, стор. 37-38) та ін. Ів. Франко замінив 4-й рядок у 1-й і 3-й строфах на: «IJJocb розмовляли внс.окі тополі». Подаємо зз. пер ШОДРУКОМ.

Міс я Ц Ь. Передрук. в

Уперше-в зб. «ІЛо «Собр.

соч.», Т.

було на серці

ІХ і

(1855).

в зб. «Укр. поезії»

Ів. Франко замінив слово ~oдa на літа (<<А тим часом літа

пройдуть»). Нами подається

Мет і л Ь.

Уперше

в зб.

(1855 р.). В 1862 р. друк. в

за першодруком. було

«Wo

«Основі»,

на

серці»

N!! 8, серпень,

за підписом Н свідомий, під назвою «Думка» (<<Шумлять ЛОЗИ при дорозі»), з пропуском 3-х СТрОф і деякими тек

ст.овими одмінами. Вірш передрук. в «Собр. соч.», Т. ІХ і в зб. «Українські поезії» (Львів,

дав замість «до її віконця» друкувалася також

Ів. Франко по

1912).

«де її віконце». «Метіль»

«Антології укр.

поезії»,

Т. І, К.,

1957; в зб. «Поетн пошевченківської добю> (К, 1961) (тут дата: 1843); зб. «Укр. поетн-р.омантики 20-40-х рр. ХІХ ст.» (К, 1968) та ін. Подається за першодруком. Ж а л Ь. Уперше надр. в зб. «Wo було на серці». Передрук. в «Собр. соч.» Афанасьєва-Чужбинського, Т. ІХ

та в "Укр. поезіях», внданих І. Франком 1912 р. Подає ться

за

першодруком.

Т.о в а р н ш еві. ло на серці»

Перша

(1855),

публікація -

зб. «Wo бу

звідки й передруковуємо. Вірш вмі

щувався В «Собр. соч.»

Афанасьєва,

зб «Українські поезії»

(1912)

209

Т. ІХ

та ін.

(СПб,

виданнях.

1892);

Сп і в ак а.

Уперше -

в зб.

«Що

було

на серці».

Друк. також в "Собр. соч.», т. ІХ, і в зб. «Укр. поезії». Подається за першодруком.

є. п. Гр е б і н Ц і. Вперше надр. у зб. «Ластівка», 1841, стор. 213-214, під назвою: «Е. П. Г-ке»

СПб,

(<<Скажи мені правду, мій добрий козаче»). Підпис у пер

шодруці -

Чужбинский А. Пізніше передрук. під наз вою "є. п. Гребінці» в багатьох виданнях: "Собр. соч.» о. С. Афанасьева-Чужбинського, Т. ІХ, СПб, 1892, стор.

28; альм. "Вік», т. І, 1908; зб. «Степові

за», К,

К,

1900;

квіти»

антолог. "Укр. му

(Чернігів,

1899)

та ін.

За радянського часу-в «Антології укр. поезії», т. І, К.,

1930; «Антолог. укр. поезії», т. І, К, 1957; зб. "Поети 1961; зб. Українські поети романтики 20-40-х рр. ХІХ ст.», К, 1968 та ін. Подається за зб. "I,Uo було на серці» з авторськими пошевченківськоі доби», К,

правками, внесеними у першодрук цього

вірша.

ПОЕЗІІ 1860-х ровів. Над

r р о б о м Т. Г. Ше в чен к а. Вперше надр. N!! 3,березень,стор.10, за під

в журн. "Осиова»,1861,

писом. А. с. ЧужбuнськuU. Передрук. в т. ІХ; зб. Антологія руська», Львів,

1881,

"Собр. соч.»,

під назвою «На

могилі Т. Шевченка»; поет. антолог. «На вічну пам'ять

Тарасові Шевченкові», Золочів,

1910; зб. "Укр. поезії» 1912, та ін. видан

о. Афанасьєва-Чужбинського, Львів,

нях. Друк. також в зб. «Поети пошевченківської доби»

(1961), "Укр. поети-романтики 20-40-х (1968) та ін. Подається за першодруком. Лю блю

сп і в а т ь

ния сочинений»

РЯ,1lкованому

я...

рр. ХІХ ст.»

Передруковано з "Собра

о. Афанась€ва, т. ІХ, СПб,

л. В. Биковим.

Звідти

210

1892,

передрукував

упо

пое·

зію й Іван Франко (зб. «Українські поезії». О. Афанась єва-Чужбннського, Львів,

1912).

Укр а інс ь кін а род ні п і сні. Уперше надр. в «Собр. соч.» О. Афанасьєва-Чужбинського, т. ІХ, СПб, 1892, стор. 36-38, назва: «Малороссийские народиыe песни». Передрук. в зб. О. С. Афанасьєв-Чужбинський,

Українські поезії, Львів,

1912, стор. 52-54. Ів. Франко, І - «Ой під Криму на ринку», ІІІ - «Не жаль

готуючи це видання, дав назви кожній пісні: мостом»,

11 -

«Ой в

мені». У пісні «Не жаль мені» цілком доречно виправле но слово нено

«голочка»

«яю>

на

«галочка», але

невиправдано змі

«та»:

Не жаль мені на галочку т а на тую вороночку ... Подаємо за першодруком.

з РОСІЯСЬКИХ ПОЕЗІЯ У п ЬІ Р ь D

(Малороссuuское

журн. «Галатея»,

ням:

1839,

А. С. Афанасьев

ч.

преданuе).

6, N2 45.

Уперше

Подається за видан

(Чужбинский), Собрание сочине

ний. Под ред. П. В. БЬІкова. Том ІХ, СПб,

1892, стор.

151-167. Б анд У рис т. Написано на батьківщині, в с. Ісків

цях Полтавської губ.,

10 квітня 1839 р. ПереДРУI>ОВУЄ 204-206.

ться з «Собр. соч». т. ІХ, стор.

К о л ь Ц о. Один із перших російських творів О. Афа насьєва. Першодрук

- в «Современнике», т. ХІ, 1838, отд. ІІІ, стор. 187-191. Опубл. також в "Собр. соч.», т. ІХ, СПб, 1892, стор. 171-173. Сир о т к а. Вперше опубл. в журн. «БиБЛИОТt"ка для

чтения», т.

LXV, 1844, N2 7, отд. 1, стор. 7-8. Пере 201.

друк. в «Собр. соч.», т. ІХ, стор.

211

Мог и л а. ч. І, Х.,

1843

Уперше -

зб. І. Бецького

«Молодию>.

р. за підписом Недолuн. Псдається за пер

шодруком.

Гру с 'С ь. стор.

Передрук. з

"Собр.

соч.».

т. ІХ,

1892.

192.

Ста р а я

1859. Ng 2,

пес н я.

стор.

Уперше -

журн.

"Ласточка».

75.

Меч т Ь1. Напис. на батьківщині, в с. Ісківцях. резня

р. Уперше опубл. в "Галатее»,

1839

22 бе 1840. Ng 2 (3

ІЮСВЯТОЮ "милому родителю»). Передрук. з «Собр. соч.»

А. Афанасьева, т. ІХ, СПб,

1892,

стор.

180.

Укр а и нск а я Д ума. Передрук. з кн.: "Собр. соч.» А. С. Афанасьев а БезумеЦ стор.

Передрук.

"Собр.

207-208.

соч.»,

т. ІХ.

197.

Вся т о й.

(Чужбинского), т. ІХ, стор.

о н...

жиз нь

мОЯ

про ш л а

ком еди е й

Передрук. з «Собр. соч.», т. ІХ, стор.

Ром а н с

т. ІХ, стор. Дру Уперше

(А.М.Д.).

Подається

п у с

230.

за

«Собр.

жи знь

оди н

соч.».

258.

и.

том и тел ь н а

в укр. літ. збірнику «Молодик» на

ч. І, Харків, стор.

78-79,

()

к а я.

1843

год.

підпис: Недолuн. Подається

за текстом першої публікації.

Пор трет,

каки х

соч.» т. ІХ, стор.

м н О

r о.

Передрук.

з <,Собр.

269-270.

В а л ь б о м Л. П. Г реб е н к и ной. Вірш написано в

маєтку

Є. П. Гребінки

серпня

1844 р.

з посвятою

сестрі поета. Передрук. із «Собр. соч.». т. ІХ. стор Лик О В ани е. стор.

Передрук. з

«Собр.

соч.». т.

261. ІХ.

279.

Печ а л ь

пою род и в о м.

соч.», т. ІХ, стор.

281.

Передрук.

"Собр.

Обидва сатиричні вірші спрямо

вані проти реакціонера Аск.оченського.

К Тер е к у. Передрук. з «Собр. соч.». т. ІХ, стор.

212

217.

ПЕРЕКЛАДИ ІВ. ФРАНКА У «Передньаму славі» да зб.: о. С. Афанасьєв-Чуж бинський, «Українські паезії» (Львів,

писав: я

1912)

«Для характеристики російських

вважав потрібним подати дещо

Ів. Франка

паезій автара

з них у

перекладі на

нашу МОВУ, вибираючн для перекладу власне поезії, аба

близькі до українськаго грунту, аба цікаві для характе

ристики життя та паетичнаї ка зробив

манери автара». І. я. Фран

перекладів.

Сер Ц е.

циклу «Песни, ДУМЬІ, ~легии», вміщ. в

«Сабр. соч.», т. ІХ, стор.

194.

Переклад вміщено в зб.

«Українські поезії», звідки и передруковується. Під н еді л ю.

стар.

назва:

198,

3 того ж циклу (<<Собр. соч.», т. ІХ, "Перед праздником» ). Переклад вмі

щено в зб. "Українські поезії»

о. Афанасьєва, стор.

120-

121. Укр аїн с ь к а ду м а. З того ж ЦИКЛУ. Перекладено

за виданням: "Собр. соч.», т. ІХ, стор. 207-208. Пере друкавуємо З збірки «Українські поезії», стар. 121-122. З і ран ь ка. 3 того ж циклу ("Собр. соч.», т. ІХ, 209, "Звездочка» ). Вміщ. в зб. «Укр. поезії»,

стор.

122-123.

Х мар ка.

Переклад зраблено за виданням: "Собр.

соч.» А. Афанасьева (Чужбинскаго), т. ІХ, стор. даємо за «Укр. поезіями», Львів,

1912,

стар.

Б У р я. З циклу "Песни, ДУМЬІ, ~легии» т. ІХ, стор.

124-125.

213).

212. По 123-124.

(Собр. с.ОЧ.",

Перекл. опубл. в зб. "Укр. поезії», стор.

Звідти і передруковується.

Пар у б ,о Ц ь кап р а в Д а. Переклад рос. вірша «Ис тина» (див.: "Собр. соч.», т. ІХ, СПб, 1892, стор. 203). Переклад

здійснена

"Українські пое:1ії»

л!Отого

1912

р. і

вміщ. в зб.

о. АфанаСЬЕва-Чужбинськага, стор.

125-126. 213

Рус ь кап і с н л. Рос. текст в "Собр. соч.», т. ІХ, стор.

223. Переклад

127

з зав вагою перекладача: "в рос. оригіналі нз кінці

сеї

вірші

ще раз

вміщено в "Укр. поезіях», стор. п<овторена

перша

строфа

126-

по-моєму,

без потреБИ».

Усі ці переклади

Ів. Франка

у часописі "Неділя», Львів,

1912,

публікувалися також

чч.

23, 24.

ДОДАТКИ·

Пи та н ня. Вперше - в альманасі «Рада», 1883, ч. І, стор. 251-252. Передруковано в «Календарі ілю строваному

товариства

«Просвіта»

(1885).

Зложив

В. Лукич. Подається за першо друком.

Дон е ї. Вперше вміщено в альманасі «Рада», 1883, ч. І, стор. 252, звідки й передруковується. Про х анн я. Вперше надруковано в «ЛНВ», 1902, т. XVII, кн. 11, стор. 142-143, звідки й подається. В ели кий бен кет. П і с н Я гус л яра. В іра. Публікується вперше. Розшукав як вірші Хруща в архі ві І. Франка

(Інститут літератури

ім. Т. Г. ШевчеНІ<а

АН УРСР) дЛЯ зібрання творів О. Афанасьєва-Чужбин ського П. Ротач. Все

про й ш л о,

Що

б у л о.

Вперше опубліковано

в «Літературно-науковому віснику», стор.

143,

З м О В а. Вперше стор.

1902, т. XVII, кн. 11,

звідки й подається.

в «ЛНВ»,

1902,

т. XVII, кн. 11,

143, звідки й передруковується.

Чар и. Б е з б а тче нко. Поеми. Обидві поеми впер ше .опубліковані

(1912).

У цьому

І. Франком виданні

у зб. «Українські

поезії»

поеми звірені з автографами

рукоп. відділу Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка.

Примітки до розділу «ДодаткИ»

21S

уклав М. Гнатюк.

ПОКАЖЧИК

ДОВІДКОВОІ ТА критичноr ЛІТЕРАТУРИ

Срезневскuu И. И. Записка о Словаре малорусского наречия, составленная А. АфанасьеВЬІМ. Рец.- Известия отд. русского ЯЗЬІка и слов. имп. АН, т. ІІІ, 1854, стор

199-204.

(Куліш П. О.). Поездка в Южную Россию А. Афа насьева-Чужбинского. Часть І. Очерки Днепра. с.-Пе тербург, 1861, стор. 465. Pel~.- «Основа», 1862, NQ 1, стор. 41-51. Журн. «Основа», Рец. на вірші.

1862, N2 10

(розд.

бібліОІ·рафії).

Афанасьев-Чужбuнскuu А. Письмо Данилевскому. В кн.: Г. П. ДанuлевскuU. Украинская старина, Х., 1866, стор. 225-226. Бібліографічний покажчик новоі украінськоі літерату,

ри

(1798-1883).

Зібрав М. Комаров. к.,

1883.

Петров Н. И. Александр Степанович Афанасьев (ЧужбинскиЙ). - В його кн.: Очерки истории украин ской литераТУРЬІ ХІХ столетия. К., 1884, стор. 165-

169. О. С"!:ИЙ

NQ 4,

К( ОНUСЬК)

uu. Олександер

Лфанасі~в-Чужt\lІlІ

(До історії нашого письменства). стор. 69-70.

216

"Зори»,

1887.

BeH~epoa С. А. Критико-биографический СЛОВі1[IІ, рус· ских нисателей и учеllы ,' т. І, СПб,

1889.

БЬ1КОВ В. П. А. С. Афанасьев графическиіі ,очерк. В КН.: АфаНllсьев Собрание СОЧІІНСНИЙ, т. І. СПб, ХХХІУ (там же - бібліографів

(ЧужбинскиЙ). БІІU (Чу:r.бll/!СКНЙ) А. С. '1890. стор. Х\'\l творів О. С. Афа

насьєва, стор. І-ХVІ).

Вениров С. А. Источники словаря русских писате лей. Т. І. Аарон - Гоголь. СПб, 1900, стор. 126-127. (Без підпису). 25-летие со дня смерти А. С. Афа насьева-Чужбинского. «Киевская старина», 1900, Ng 1 О, ст,ор.

24-25.

Олександр Афанасьєв. «Вію> (1798-1898). Т. 1. Українська поезія від Котляревського до останніх днів. Вид. друге, з одмінами й додатками. К., друк. Петра Барського, 1902, стор. 69. Письмо АФанасьева-Чужбинского Г. П. Данил~вскu му. В кн.: Д. И. Ба~алеЙ. МатериалЬІ для биографИИ южнорусских научно-литературнЬІХ деятелей ХІХ века. 1.- Письма к Г. П. Данилевскому. Оттиск из журнала ,·Киевская старина», 1903, стор. 9-10. Франко

Іван.

ЧужбинськиЙ. -

Александер

кн.:

Степанович

Александер

насьєв (ЧужбинськиЙ). У!(.раїнські стор. 5-14.

Афанасьєо

Степанович

поезії.

Львів,

Афа

1912,

Павловский И. Ф. Краткий биографический С.l\оварь учены x и писателей Полтавской губернии с половины 18 века. Полтава, 1912, стор. 12-13.

BeHtepOB С. А. Критико-биографический словарь рус ских писателей и учены x (от начала русской образован ности до наших дней). Вид. 2-е, т. І (в. 1-3), Петро град, 1915, стор. 37. Быlовв П. СИЛУilТЬІ далекого прошлого. М.-Л., 1930. Франко Ів. Тв,ори в 20 томах. Т. 17, к., 1~55, стор.

467-471. нудыla

Г.

А.

Афанасьєв

(Афанасьєв-Чужбинсt,кий)

Омксандр Стенанович

(1817-1875).

217

В кн.:

Пісні

та

романси

україIІСЬКИХ

поетів. Т.

К.

1956.

стор.

298-299. Рильський М. Нова українська І/оезін дожовтневих часів. В КИ.: Антологія украіиської поезії. '1'. І, К., 1957. стор. 19. Там же (стор. 153) -- біограф. довідка О. С. Афанасьєва.

Кудин А. Александр АФанасьев (1817-1875). (Би ограф. справка). В кн.: Антология украинской ПОі>ЗНИ в двух т,омах. Т. І, М .. 1958. стор. 469. Поети пошевченківськоі доби. (Бібліотека поста). Упорядк., вступ. ст. та коментарі А. І. Костенка. К, «Рад. письмен.». 1961, стор. 443-444. Афанасьєв Олександр Степанович. Українська дянська Енциклопедія, т. І, К, 1962. стор. 371.

Ра

Коротков Ю. Н. АФанасьев-Чужбинский, А. С. Краткая Литературная Знциклопедия. т. 1. М., 1962. стор. 360. Приходько П. Г. Шевченко й український романтизм рр. ХІХ ст. К. Вид-во АН УРСР, 1963 (npQ Афанасьєва-Чужбинського на стор. 21. 82, 193, 195

30 - 50 та ін.).

Афанасьєв-Чужбинський, Олександр Степанович. В кн.: Українські письменники. БіобібліограФічний слов ник у п'яти томах. Т. 2. К, Держлітвидав У«раїни, 1963, стор. 29-43.

ПіЛЬ1УІС І. І. Олександр Степанович АФанасьєв-Чуж бинськиЙ. В кн.: Історія українськоі літератури. Літ-ра І пол. ХІХ ст. К, Держ. педінститут ім. О. М. Горько го, 1964, стор. 299-301. Олександр

Степанович Афанасьєв-Чужбинський Основні дати життя і творчості. В кн.: Матеріали до вивчення історії українськоі літератури в п'яти томах. Т. 11, К, 1961, стор. 330.

(1817-1875).

Ротач П. АФанасьєв Олександр Степанович. В біо бібліогр. словнику письменників Полтавщини. "Нау ково-інформаційний бюлетень Архівного управлінн" УРСР», 1965, N2 І, січень-лютий, стор. 95-96. УРЕС, т.

К.,

1966,

стор.

123.

218

Щербань І. Поет-пісняр. До 150-річчя з дження О. С. АФанасьєва-Чужбинського. ПолтавщинИ», 1967, 12 березня.

Скрипник Ілля.

LUo

було

на

дня наро·

Газ.

"Зоря

серці. (До 150-річчя

від дня народження О. С. Афанасьєва-Чужбинського) Газ. «Друг читача», 1967, 14 березня.

Стеуенко

Jlеонід.

О.

С.

Афанась€в-ЧужбинськиЙ.

(До 150-річчя з дня народження). Журн. «Укра'нська мова і літ. в школі», 1967, N2 3, стор. 92-93.

Ротач П. Олександр Афанась€в-ЧужбинськиЙ. Газ. «Комсомолець Полтавщини», 1967, 15 березня (<<Пол тавський літ. календар»).

Історія української літератури у восьми томах. Т. 2, «Наукова думка», К, 1967, стор. 301-304. Українські літературні альманахи і збірники ХІХ- початку ХХ ст. Бібліографічний покажчик. Склав І. З. Бойко. «Наукова думка», К, 1967, стор. 350. Українські поети-романтики 20-40-х «Дніпро», К, 1968, стор. 299-360.

років ХІХ ст.

Дей О. І. Словник українських псевдонімів та крип тонімів (XVI-XX ст.). «Наукова думка», К, 1969, стор. 437-438. Неділько Г. Я. з архіву Ніжинського ліцею кн. Без бородька.-«Рад.

69.

літературозн.».

1970. Ng 5.

стор.

68-

ЗМІ С Т

М.

r 11 а тюк.

Олександр

Афанасьєв-Чуж-

БU1lСЬКUй

ПОЕЗJl

1841-1843

рр.

Шевченкові Прощаннн

35 .

"О, як весело глндіти»

38 39 40

Пісня Думка на могилі Грицька Оснон'яненка

1110

БУЛО НА СЕРОІ

(1855)

Переднє слово

Думка

Весна

46 48

Осінь

Безталання

51 52 54 55

Могила

Роздум'я

Огнище. Прощання

22и

Дівоцька правда Місяць Меті ль .

58 58 61 63 64 66 68

Жаль Товаришеві Співака. є. п. Гребінці ПОЕЗІІ

1860.,.

років

Над гробом Т. г. ШеВ'Іенка

«Люблю співать я ... »

Українські народні пісні

1. «Ой під мостом, мостом» 2. «Ой в Криму на ринку» . 3. «Не жаль мені на галочку»

73 74 75

З РОСІйСЬКИХ ПОЕЗІй

упы ьь (Малороссийское предание) Бандурист

Кольцо Сиротка

Могила Грусть Стар а я песня МеЧТЬІ Украинская дума "Безумец он! .. »

«Вся жизнь моя прошла комедией пустой» Романс (А.М.Д.)

«Други, томительна ЖИЗllh одинокая!»

Портрет, каких миого

R альбом л. П. Гребенкиной

221

79 98 101 105 105 106 107 108 109 111 111 112 113 114 11 ')

Ликова ние

116 117 119

...

Печаль по юродивом К Тереку

. ПЕРЕКЛАДИ ІВАНА ФРАНКА

Серце

123 124 124 126 127 128 129 130

Під неділю Українська

дума

Зіронька Хмарка. Буря Парубоцька правда Руська пісня

. ДОДАТКИ

Микола Петрович Жук

(XPYr&&)

Питання До

неї

Прохання Великий Пісня

бенкет

гусляра

Віра «Все

пройшло,

що

було»

Змова Чари.

Поема

Безбатченко.

Поема

133 139 140 141 142 144 145 145 146 147 168

ПРИМІТКИ

Покажчик довідковоі та критичноі літератури 216

АФАНАСЬЕВ·ЧУЖБИНСКИЯ АЛЕКСАНДР

СТЕПАНОВИЧ

Повзик ИЗ,llатеJl.ЬСТDО

«Радянський письменник»

(На украииском ЯЗЬІке)

Редактор А. З. КоваЛЬЧУI<

ХУДОЖНИК к.

к.

Калу,ін

Художній редактор М. П. ВУ"І< Технічний редактор В.

В. Чала

Коректор А. М. Голиl<