Антон Чехов. Вибрані твори by Евгений Захаревич

А.

П.

ЧЕХОВ

ВИ&РАНІТВОРИ з російськоі

Київ ВидаВПИЦТВQ ~удожньої JIітератури

1981

«Дніпро~

РІ Ч-5n

Тексти звірено за видання]\[:

А. П. ЧЕХОВ. Избранньrе сочинения в двух то]\[зх. М., «Художественная литература,), 1979.

Вступне слово В. Положія. Ио]\[ентарі В. ПереСИПІ\іної.

ВОШJJИ

R ннигу изБРі1ПНЬІХ сочинений А. П. Чехова наиболее известньrе рассказЬІ иповести 1880-1903 годов, а пшже дра]\[а «ВишневЬІЙ сад»,

ч 70ЗОI~148

М205(О4)-Мl

14881.

НО2010100

стаття,

упоряднування,

видавництво <'ДнІпро».

1981

р,

КЛАСИК І СУЧАСНИR

Кінець

ХІХ сторіччя

початок ХХ в переломним моментом,

який з усією невідворотністю означив, що занінчився оДНн період історії і починається інший, докорінно відмінний від попередніх. І художня історія людства

література,- давно передчуваючи цей

злам, бачачи соціальну й філософську вичерпаність старих кон цепцій світу й людини і часом невиразно уявляючи та усвідомлю ючи концепціі майБУ1ні, у своїх пошунах пішла стіль!юма напрн

мами, що герой її опинився ніби одразу в того ж взаємно перенреслювались

І ян

за логіною

!(iJIbKOX впмірах, ш,і до

...

історії центр світового

революційного

руху

перемісти;вся в Росію, тан, уже за логі!юю самого революційного руху, смерч ідей, знятий довкола ЛЮДИНИ, увірвався в російсы уy літературу, і над розбурханим морем пристрастей звеJIИСЯ три ве

летенські верUIИНИ, на яні, ЛІ\ би далено ми не пішли вперед у со

ціальному розвитку, повсянчас оглядаємось і відсвіт ЛІШХ бачимо сьогодні в літературі І\оЖНОГО народу. Верщини ці

Достоєвсьний,

Толстой, Чехов.

Річ llе тіЛЬRИ в тому, що про них найбільше пишуть у нас і за рубежем, а багато видатних майстрів .слова вважають Їх своїми

літературними батьками, не в тому, що супереч!ш дошюла їхніх творів тривають досі, а численні ідеї класинів перетрансформува ЛИСЯ в різних літературних напрямах ... Очевидно, ця «веЛИІ(а трій

ЦЯ.,- притому практично в одному часовому періоді,- зуміла пі.~

пяти тані питання людської сутності, на яні не кожен би навашився давати відповідь, зачепила такі струни шодсь!юї душі, на ЯІШХ

не можна було грати, не 'розкривши тієї душі. Якщо nюдині

Достоєвський «кінці

намагався .у

початки

цивілізації»

своїй

творчості

(вислів

поназати

Достоєвсь!юго)

в за

допомогою свого ж таки «реалізму у ВІІЩОМУ смислі», ЯНЩО Тол стой зображав життя у всьому його епічному розмахові, туючи і впорядковуючи клубо!\

розплу

взаємодії людини зі світом,

то

Чехов, урівноважений і СПОІ\ійпий, інтелігентний земсьний ліІ\аР Чехов,- чи ж справді і він творив У епіцентрі боротьби ідей сто річчя?

. То вже доля розпорядилася тан, ЩО роки шиття Антона Павло (1860-1904) випали на період, виняшово складний в історії

вича

Росії: закінчилася (офіційно) ера феодалізму, в І\ОРОШИЙ строн потушно РОЗВИI!УЛIІСЯ напіталістичні відносини,- і вше склаДНlІU:

мєхапіnм країни на повних парах мчав у нролетаРСЬІ\у революцію.

Тодішнє суспільство було, лн ніноли, обтлжене

залишнами нрі

пацтва, злиднями й неграмотністю, роз'єднане иласовими

насто

вими протиріччями, шукало відповіді на до болю загострені пи тання часу по всіх шляхах і манівцях. І, здавалося, окремій ЛІо дині, що тільки-но тільки відчула можливість хоч трохи випроста

тися духовно

для боротьби за свою свободу і сутність,- не було

іншого виходу, ніж розчинитися У тому суспілЬ<,тві, аби лишень існувати.

Але

притягальна

ведливого, гуманного них

людсьних

планет

сила

майбутнього

кращого,

спра

була настільни велика, що тисячі маJlень виривалися

з'

круговерті

життя

на

орбіту, побачивши в самих собі гідність, силу добра.

нову

самому

Чехову це більше ніж знайоме. 3агуб"Ивши своє дитинство у бать новій НРЮlНичці, ЗМУЧIlВШПСЬ у таганрозьній гімназії, заробляючи репетиторством та фейлетонами у ГУМОРИСТІІЧНИХ журналах, ротно

нажучи,

випростуючись

душею

«міщанинз»

(в

1\0-

старому

значенпі) до небагатьох із нращих володарів дум, він мав усі піц стави в

листі до

брата

заявити:

«Деспотизм

злочинний тричі,).

Мав, бо що з більшою силою давила на нього дійсність, схожа на тупого

ёторожа з

«Палати

N2 6»,

то впертіше відстоював

він

собі ЛІодину. Узагальнений образ чеховського героя

це своєрідне

ження багатоваріантності ЛЮДСЬІШХ ДОЛЬ, реалізації

Їх

відобра чи нереа

лізації під тиском так само узагальненої дійсності. ~.

ц-\>ому

один

із

перших

параД01\сів

«феномена

Чехова»,

лищо дозволено вжити таний термін. Феномен цей зріс на грунті

особливостей творчої долі письменнина, ще більше його стилю й поетики, нарешті

особливостей

оригінальності філософсьної си

стеми, в яній ДУllfl{а ніколи не виважувалась на

терезах ионять

і натегорій, а просто існувала в тексті, не будучи рупором Чехо

ва-мислителя,- життя в прозі Чехова ніби самооцінюється і само осмислюється. Мабуть, це найважче

сховати себе, автора, в тінь,

дати можливість П01\азати істину самим героям, не наполягаючи

на ролі поводиря. Нн

художник Чехов починався

від

«Хамелеона»,

«Товстого

тонного», «Конячого прізвища», де, снажімо, струнтурний аналіз фантично віднрив би нам в основі цього ряду оповідань аНеІ;ДОТ,

цей вічний усний жанр, від яного ще не так далеl{О і до фейле тонів, иідписанпх «Антоша Чехонте», і до «Спати хочетьсю), «Сте ПУ'),

«Па.1ати М

6», «Чорного

монаха», а потім

і до

(<Іванова»,

«Дяді Вані», «Трьох сестер", «Вишневого саду». Два ріЗНІІХ Чехови, чи не правда? Хоч у І\оЖНОГО справжнього митця є свій шлях творчого зро стання,

та

нашому

ЧIlтацьному

уявленні

Чехова існують ніби в іншому вимірі.

А й

якісь

дві

справді

«іпостасі»

з одного

боку, Чехов

викривач пороків самодержавної Росії, насамперед

обивательщини й міщанства, ДИІ\Ості й тупості ... власне, всьог6 не перерахуєш.

другого боку, він

не мораліст у такому вузЬІШМУ смислі,

а художник, якому до сна{'и ставити «вічні,) питання життя.

І хай деякі сучасні Чехову I\РИТИІШ, а іНl,ОЛИ сьогоднішні, на Заході, вбачали в письменнику «співця сутіною), «фізіолога суспіль ства», переконливіші для нас слова Толстого, НІШЙ назвав Чехова «Пушніним у прозі,), додавши, що, завдяни щпрості його, він ство

рив нові (с .. для всього світу форми

письиа,

подібних

дО

ЯЮ1Х я

не зустрічав ніде!,), і цим одразу заявпвши про світове значення свого брата по перу. А

дві

«іпостасі,)

Чехова,

звичайно,

умовність,

НІ,а

походить,

може, від того, що хтось не знає письмеННІша у всіїІ ііого глиGинї. не так часто розглядає ііого творчість у 1,онте1,сті світової літера

тури, а його погляди у вузлі ТИХ проблем та 1шнце1Щій, НІ,і існу ють чи існували.

Але що нового могла С1\азати світу постать Івана Дмптровича Червякова з раннього оповідання «Смерть ЧlIновника,)? Крім того,

що, необачно чхпувши на лисину генерала, та1, перелянався, що вибачення свої довів до абсурдУ, ліг на диван і ... помер? Трагіl\О медія, так? І, окрім .цього, бачимо тут цілновиту відмову ЛЮДlIllll

від власного «я». Хрестоматійно знайомий «хамелеон}) з одноймен пого твору. Чи тіЛЬ1Ш сміх і сарназм в цьому оповіданні? Ні, тут ще й проблема роздрібнення особистості. Городничий, на відміну від цього

абсолютно

обставин,

розпадається на безліч

безхребетного

ЧИНОВНІша,

дрібнесеньних

залежності «Ю),

від

І\Ожне

них оберігає ціле, але ціле тільни фізичне, не духовне, бо духов ного тут ще іі немає, його впнлючає багаТОЛИ1іість. А чеховсьний

герой, починаЮЧIl з оцих ранніх, майже фейлетонних персонажів, постійно перевіряється на особистісну стійність, постійно випробо вується, ал~, що хара1перно, не в ситуаціях, де гранично чіТІЮ постає питання «бути чи не бутю), не велИІШМИ почуттями й при страстями, а, сназати б, тотальною невідворотністю буденного пли

ву життя, де нюанси між добром і злом 'Иlсто для цього героя невловимі і сам він тому, балансуючп між «НИЗЬІШМ,) і <<ВИСО1ШМ»,

ЯКИЙСЬ '«середній,) у своєму дУховному вияві. «НаІІИшіть-но оповідання про те, ян молодий чолові1\, син 1\рі пака, І\Олишній на

нрамар,

чинопочитанні,

півчий,

цілуванні

гімназист

попіВСЬ1ШХ

рун,

студент,

вихований

ПОlшонінні

думкам, вдячний за НОЖНИЙ шматок хліба, багато

разів

ЧУЖИ~І битий,

такий, що ходив по УРО1\ах без калош, бився, мучив тварин, лю

бив обідати у багатих родичів, лицемірив і богу й людям без УСІІ кої потреби, тільки зі свідомості своєї нікчемності,- напишіть, ЛІ;

цей

молодий чоловік вичавлює з себе по нраплях раба, ян він,

проюшувшись оцного прен:распого ранн:у, відчуває, що в ЙОГО жи

лах тече вже не рабсь!\а !\ров, а справжня людсь!\а»,- писав Че хоп в одному з листів, і зміст с!\азаного випливав за межі біогра

фічні, віДRриваючи перед нами чи не головнішу особливість його творчості

погляд на людину свого часу, погляд, в я!\ому в пер

спектива й ідеал, що та!\ старанно приховано у власне творах.

Відомо, що Чехов не любив слова «ідеаш). І героїв, на ЛІШХ, просто Rажучи, можна було б рівнятися, у нього ніби й немає.

Однз!\ писав він не «фізіологічний нарис»

тодішнього суспільства.

Я!\ справжній реаліст, він бачив суспільство та!\им, я!\ воно було, а

людину

ще

справді

«середньою»,

«Серединність» у його копцепції чало стати людиною

сті

вповпі.

зам!\неною

самій

собі.

той рубіж, перейти ЯRИЙ озна

головна

проблема в

його

творчо

«вичавлювання з себе по краплях рабю), хоч ми і не знайде

мо в чеховських сюжетах такого, де б це відбулося. Сюжет

Чехова

теж

складова

його

концепції.

Для

нього

існує сюжет самого життя, яке письменни!\ може тіль!\и відтвори ти, але не пересотворити. Справді, це неймовірна майстерність ~впуститИ»

героя в життя, яке вже йде, вичерпати сюжет героя,

замкнувши художню ідею ... А життя знов іде своїм ходом, нібн нічого й не сталося. Недарма повісті й оповідання Чехова часто

називають «малеНЬІШМИ романамш).' «Люди обідають, тіЛЬRИ обіда

ють, а в цей час СЮІ8дається їхнє щастя і розбивається їхнє жит тя»,- !\азав сам Чехов, але цим аж нія!\ не хотів ствердити, що

людина безсила перед долею. Навпаки

цим підкреслюється рух,

безупинність життя, хоч ян би хто не хотів для власного

мого

види

спокою обмежити цей рух своїми уподобаннями.

3а я!\ими б «параграфамш), «інструкціямю), (<циркулярами» не ховався

вчитель

БєлИІЮВ

ЯlШХ би (шравил)

«Людини

футлярі»

від

дійсності,

не дотримувався, життя руйнує найтвердішу

ШІ<аралупу відчуженості

і тоді виявляється вся нінчемність по

дібного існування. Намагання берегти лише власний

споній так

само приводить до ізоляції від людей доктора Старцева (<<Іонп',*).

В юності ще були поривання до чогось пренрасного,

але страх

перенапружити

одна

себе

звів

усе

нанівець.

страсть: увечері виймати з різннх !\ишень

3алишилась

гроші,

при

отримані зз ві

зити. І Rупувати будинки. 'Вся безглуздість ситуації.в тому, що це піRОМУ не потрібно, й Іоничу теж: він старий, хворий, ве мав

ЖОДНОЇ близь!\ої людини. Він зберіг «свободу», йОму не загрожують життєві потрясіння, але

сам

перетворився на тінь,

яна дав иро

себе знати тіль!\и писнлявим голосом, бо «у Старцева запливло )І(ИРОМ горло •. Тінь ця ЛJlI{8Є собою оточуючих, відлянув від подіб пог.о способу ПШТТЯ.

Ми багато знайде~ІО у Чехова пьдібиих сюжетів, де герой, за

ПJJутавшись У плетиві простих і Clшадиих обставин,-- нію{ не може вибратися на справжню дорогу, навіть не може добитися простого сімейного щастя. Йому завжди не вистачає маленького, аде рішу чого І'РОКУ. На «(Будинок

заваді любові

мезоніном»)

художника

стала

Жені Волчанінової

рідна сестра

дівчини,

яка,

мов

злий демон, з точки зору героїв твору, зруйнуваJJа можливе щастн.

Дві ПЛD.нетки зійшлися на мить,_ дмухнув вітрець

- вонн розбіг

лися назавжди. Знову фатум? Життєвий хаос, перед яким людина безсила? Але чому тоді враження від оповідання оптимістичне? Та просто, коли б героям не чинили перепон і ВОШІ б здобули осо бисте щастя, читач би бачив, що воно нетривке, несправжнє. Адже і художник, і Жепя неспроможні робити рішучих кроків. Вони не можуть розпорядитися цим щастям, коли його влаштує випадо!{,

ве здатні за нього поборотися. Є щось більше, прекрасніше, бла городніше,- настійливо нроголошує КОіІШИМ рядном Чехов, воно справжнє.

Не

можна

ПЛИІІТИ

за

течією

між

(ШИЗЬІШМ»

(<ВИ

соким».

Подібне поєднання ним»

своєрідно

(<Малого і тимчасового»

«великим

віч-

відтворює загальну картину постуну цивілізації,

для ЯІ;ої і «серединність»

людини

тільки прохідний ет,ш. Вона

пройшла, ця людина, майже безслідно, а життя триває. Можливо,

в цьому полягає найбільша трагедійність героїв Чехова? Він не просто сміється над їхньою недолугістю, тупістю, обивательщиною, а

скоріше

сумує

над

нереалізованими

Оленька з оповідання «Душечна»

МОЖЛИВОСтями

людини.

видається на перший погляд

звичайною собі міщаночкою, пристосуванною, життя її бездуховне. Але, однан, не антидуховне, бо пристосування героїні до обставин ве прагматичне, а ЯІ{есь рослинне, продинтоване інстинктивною по

требою когось любити, про вміє і не

знає як. "у

цьому

ногось

турбуватися.

трагедія

Оленьни

Вона тільки не в

неможливості

дотягнутися до того рівня, до Яlюго підштовхують її закладеиі в

людині начала добра, яні Чехов умів бачити в кожному. Разом а тим, без емоцій, навіть ЖОРСТОІЮ, Чехов підкреслює,

що «серединність»

себе вичеРЦJlла, надіЙ,llУТЬ інші люди,

кращі,

мудріші, у ян их «все повинно бути пренрасним», як говорить лінар Астров. І хоч інший герой l\аже, що справжні люди будуть тільки років

через двісті-триста,

сам

Чехов

образ тих людей, снажімо, в революції

не

1905

встиг

побачити

про

року, ми помічаємо,

наскільки глибоно пройнявся письменник провідною тенденцією свого часу: віДЖИJJе йде в небуття безповоротно,

духовна

смерть

чекав І\ОЖНОГО, хто не встигає за рухом життя.

Повість

ження,

«Спати

ХО'lетьсЯ»

нібн одноманітність,

побудовано

утома

від

так,

цього

що

виникає

життя

вра

настілью!

.заколисують» людину, що вона взагалі втрачає орІєнтири людяності і, вириваючись з полону «сну», оо інакше вже неможливо, направ

ляв свій гнів не в той бік. Та

];оли

цьому творі

героїня

просто

маленька

втомлена

дівчинка, ВЧИНRами якої керують інстинкти й захисні реакції, хоч і ВИІ{РИВ.'Іені тупою і жорстокою дійсністю, то ліІ{ар Рагін 3МИ рився

«зю;о,;:шсуванням», навіть підвів під нього своєрідну ви

прав дую чу філософську базу

і фізично, й

духовно підкорився

плину жпття, не втручаючись у нього. І шлях його,- шлях зне

цінення самого себе,- від ідеальних юнацьких поривань приносити користь і робити добро до пацієнта палати М

ЗаІ\ОномірниЙ.

А. П. Чехов чи не перший у світовій І{ультурі торкнувся питан ня взаємодії

духовної сутності ЛЮДинп

зі

світом, який цю сут

ність і сформував. Сформував, а сам пішов уперед,- у плані своє

рідного змагання. йдеться про життвздатність принципів, насам перед моральних, НІ.;і дозволяють людині відчувати свою значимість.

Людина сформувалася на певних принципах, а шиття пішло вперед, вмінилася орієнтація. Відмовитися від себе ІЮЛИШНЬОГО, переорієн

туватися? І втратити себе? А залишитися таким, НІ'; був,- чи не відстати, загубитися в часі? Саме на таБОМУ роздоріжжі, коли по-ста рому }І;ИТП вже неможливо, а як жити по-новому,- невідомо, опи

нився і ВаСЮІЬЄВ з оповідання «Прицадою), і ЛаввсЬІШЙ із повісті «Дуель», і цілий ряд героїв із знаменитих чеховських драм.

Здається, 'герої Чехова,- маємо на увазі насамперед п'єси, знають про себе й про інших усе. Знають так, що їм нічого СІ,аза ти одне одному. Дія, особливо в п'єсах, РОЗ1'ортається не за сюже том, а стимулюється внутрішніми, часто невимовленими психоло гічними порухами. Герої не знаходять один одного, інші для них власні тіні.

Щастя раптово повертається до них нещастям.

Іва

нов, піднявшись на пік удачі, стріляється, НІ{ і Костя Треплєв у

«Чайці». Лопахін, КУПИВШИ вишневий сад, плаче. Цінності ніби постійно

девальвуются чи

повертаються

свою

протилежність.

То чп є щось стале, ідеальне?

І тут, нам здається, Чехов

задовго до того, ЯК, приміром, eJ{ЗИ

стенціа:rісти поставили ці ж питання, дав на них відповідь. Так, ii.~гo герої в п'єсах грають уже зігране, і навіть знають про це.

Вони дограють драму особисту, бо епоха свою вже відіграла. Тра г('дія в тому, що трагедійне звершилося без них. Вони забуті, як старий лакей Фірс. Та залпшається шпарпна, крізь яку світить постійно промінь надії. Промінь цей вості. Ніхто за неї

віра в людину і її можли

(<Ні бог, ні цар і не герой»

не визначати

муть, що таке добро 'і зло, совість, справедливість; не з'явиться Ьіесія і не виведе з хащів протиріч. Доля людини У власних руках.

Беручи на себе відповідальність визнаqати, що є що і хто є хто,

людина тим самим стверджує себе ЯН тану, не приймаючи світ ян абсурд. ПРЯМО про це в чеховсьних тенетах не говориться. Але об'Єl\тивнО це тан. При всіх нещастях, духовних тупинах, нездійснених

долях після читання Чехова залиша6ТЬСЯ світле відчуття. Відчут тя наповненості життя, його доцільності, краси. Життя це буяє в печальні й пісні,

в очах

дітей,

яких

письменнш{

трепетною

mобов'ю веде по сторіннах своїх нниг, у гap~IOHiї природи. Воно йде, і що б у ньому не траплялося, все треба називати СВОЇМИ іменами, не ховаючись в ілюзії. Воно буяє і пренрасними барвами в

повісті-поемі

«Степ».

Основа

ііого,

справжня,

гуманістична,

утверджується 1I0ДВИЖНИЦЬНОЮ працею ТаІШХ СІ\рОМНИХ героїв, НІ{

ліІШР Димов З оповідання «ВітрогоН!{ю>. Йде в саму гущу життя, порвавши

провінційним міщанством, Надя з «Нареченої»

йде

в майбутнє, в передреволюційний вир велИІШХ міст.

Антон Павлович Чехов ясно й чітно побачив рубіж епох, НОШІ, ва

словами

Маркса,

занінчувалась

«передісторія

ЛЮДСЬІЮГО

суспільства» І і починалася справжня історія, де антивне здійснен

ия себе в житті приносить людині справжню свободу, оснільки в цьому вищ~й смисл людсьного існування. Бtnтор Положій

К Мар Н с і Ф. Е н г ель с. Твори. К, Політвидав, 1963, т. 13,

ОПОВІДАННЯ

СМЕРТЬ

ЧИНОВНИКА

ОДНОГО ЧУДОВОГО вечора не менш чудовий

екзекутор,

Іван Дмитрович Червяков, сидів у другому ряді крісел і ДІІВИВСЯ в бінокль на «Корневільські дзвони». Він дивив ся і почував себе, як у раю. Та раптом... В оповіданнях часто зустрічається оце «та раптом». Автори праві: в жит

ті тю, багато несподіванок! Та раптом обличчя його змор щилось,

очі піДl\ОТИЛИСЯ

під

лоб,' подих

сппнився...

він

одвів від очей бінокль, нагнувся і... апчхи!!! Чхнув, як бачите. Чхати нікому й нід(3 не забороняється. Чхають і МУЖІШИ, і поліцмейстери, і часом навіть таємні раднини. Усі чхають. Червяков нітрохи не снонфУЗІІВСЯ, втерся ху СТО'Іною і, як людина чемна, поглянув навколо себе: чи не потурбував І{ого-небудь він своїм чханням? Але тут уже довелося сконфузитися. Він побачив, що дідон, який сидів поперед нього, в першому ряді І\рісел, старанно ви

тирав свою лисину і шию рунаВІІЧl\оЮ і бурчав щось. у дiДl\OBi Червяков упізнав статсьного генерала Бризжа лова, ЯЮІЙ служив у відомстві шляхів сполучення.

«Я його оббризнав! - подумав Червянов.- Не мій на чальник, чужпй, але все-тани пезручно. Попросити про

бачення треба». ЧервЯІ\ОВ кашлянув, подався тулубом наперед і заше потів генералові на вухо:

Пробачте,

вмисне

ваше-ство,

вас

оббРИЗI\аВ...

нена

...

Нічого, нічого ... Ради бога, пробачте. Я ж ... я не хотів! Ах, сидіть, будь ласка! Дайте слухати!

Червяков зніш\овів, дурнувато ПОСlllіхнувся і став диви ТИС'ь на сцену. Дивпвся він, але вже раювання більше не

почував. Його став МУЧИТИ неспоніЙ. В аптранті він піді йшов до Бризталова, ПОХОДИВ біля нього і, переборовши нерішучість, пробурмотів: - Я вас оббРИЗI\аВ, ваше-ство ... Даруйте ... Я ж ... Не те щоб ... - Ах, облиште... Я вже забув, а ви все про те ж саме! - сказав генерал і нетерпляче ворухнув нижньою губою. «Забув, а в самого єхидство в очах,- подумав Червя ІЮВ, підозріливо нозираючи на генерала.- І говорити не

хоче. Треба б йому пояснити, що я: зовсім не хотів ... ЩО це закоН природи, а то подумає, що я плюнути хотів. Тепер не подумає, то потім подумає!}>

Прийшовши додому, Червяков розповів дружині про свою нечемність. Дружина, як здалося йому, надто легко важно поставилася до того,

що

трапилось;

вона

тільки

зляиалася, а дізнавшись, ЩО Бризжалов «.чужиЙ}>, заспо коїлася.

- А все-таии ти піди перепроси,- СІ{азала вона.- По думає, ЩО ти пристойно ПОВОДИТlIСЬ на людях не вмієшl -

Тож-бо й воно! Я перепрошував, та він якось див

НО ... Жодного слова путнього не сказав. Та й ніколи було розмовляти.

Другого дня Червяков одягнув новий віцмундир, під стригся і подався до Бризжалова пояснювати ... Зайшовши до прийомної генерала, він побаЧIlВ там дуже багато від відувачів, а поміж прохачів і самого генерала, ЩО nже по

чав приймати прохання. Опитавши ніЛЬІЮХ відвідувачів, генерал звів очі на ЧеРВЯl\Ова. - Вчора в «Ариадії}>, ЯНЩО пригадуєте, ваше-ство, почав доповідати еизеиутор,- я чхнув і ... ненароком об бризиав ... Проб ... - Яиі дурниці ... Бог зна що! Ви в якій справі? - звер нувся генерал до іншого прохача.

«Говорити не хоче! - подумав Червяиов бліднучи. Гнівається, значить ... Ні, $ого не можна Т1Щ залишити ..• Я йому поясню ... }>

Коли генерал заиінчив бесіду з останнім відвідувачем і рушив було до внутрішніх апартаментів, Червяков по спішив за ним і забурмотів: - Ваше-ство! Яищо я насмілююсь турбувати ваше ство, то саме з почуття, можу сназати, розиаяння! .. He~ навмисне, самі зволите знати! Генерал плансиво СИРИВИВСЯ і махнув рукою. - Та ви просто глузуєте, пане мій! - сназав він, 31ІИ каючи за дверима.

«Ние ж тут глузування? - подумав Червянов.- І зов сім тут немає ніяного глузування! Генерал, а не може зро ауміти! НИЩ0 таи, не буду ж я більше просити пробачен ня в цього фанфарона! Чорт з ним! Напишу йому листа,

а ходити не буду! Ій-богу, не буду}>. Так думав Червянов, ідучи додому. Листа генералові він не написав. Думав, думав і ніяи не видумав того ли

~Ta. Довелося на другий день іти самому пояснювати.

вчора приходив турбувати ваше-ство,- забурмо

riB він, коли генерал звів па нього запитливо очі,- не для roro, щоб глузувати, як ви зволили сказати. Я перепрошу вав за те, що, чхаючи, бризпув ... а сміят'ися я й не думав. Чи смію я сміятися? Якщо ми будемо сміятися, то піякої тоді, значить, і пошани до персон ... пе буде. - Забирайся геть! - гаркнув генерал, раптом посинів ши і затрусившись.

Що-о?

запитав

пошеш\И

Червяков,

мліючи

від

)І\'ау.

Забирайся геть звідси!

повторив генерал, затупав

Шl! ногами.

В животі у Червякова щось обірвалось. Нічого не ба чачи, нічого не чуючи, він позадкував до дверей, вийшов

на вулицю і поплентався ... Прийшовши машинально до ДО:lrу, не скидаючи віцмундира, він ліг на диван і ... ПО~lер.

1883 ТОВСТИИ І

ТОIlКИИ

На ВОІ\залі Миколаївської залізниці зустрілися два при ятелі: один товстий, другий тонкнЙ. Товстий щойпо пообі ДІ! R на вокзалі, j його губи лиспіли від масла, IІIОВ стиглі

вишні. Пахло від нього хересом і флер-д'орапжем. А тон ний щойно зійшов з вагона і був нав'ючений чемоданами, Jmупками та І\оробками. Пахло від нього ШИlШОЮ і ко фейною гущею. З-за його спини визирала худеНЬІ\а жіш\а 8 ,10ВГИМ підборіддям - його дружина, і високий гімпазист 8 прпмружепим оком - .Його син. - Порфирій! - вигукнув товстий, угледівши тонкого. Ч 11 ти це? Голубчику мій! Скільки зим, СІ{ільки літ! - Матінко! - здивувався ТОНШІЙ.- Миша! Друг ди тинства! Звідки ти взявся? Приятелі тричі поцілувалися і дивилися один на од

ВаГ0 очима, повпими сліз. Обидва були приємно здивовані. - Любий мій! - почав тонкий після поцілунків.- От :не чекав! От сюрприз! Ну, та глянь же на мене гарнеПЬІЮ! Такий же J{расупь, як і був! Такий же душеЧJ{а і чепу рун! Ах, ти, господи! Ну, як же ти? Багатий? Одружений? Я вже одружений, як ба·чиш ... Це ось моя дружина, ,jJуїза, уроджена Ванценбах ... лютеранка ... А це мій Нафанаїл, учень третього J{ласу. Це, Нафаня, друг IІIОГО дитинства! В гімназії разом учились!

Нафанаїл трохи подумав і зняв шапку.

- В гімназії разом учились! - продовжував тонкий. Пам'ятавш, як тебе дражнили? Тебе дражнили ГepOCTpa~ том

за

те,

що

ти

казенну

КНИЖКУ

цигаРІ\ОЮ

пропалив,

мене Ефіальтом за те, що я ябедничати любrш. Хо-хо ... Дітьми були! Не бійся, Нафаня! Підійди до нього БЛИіI, че... А це моя дружина, уроджена Ванценбах... люте ранка

...

Нафанаїл трохи подумав і сховався за батькову спину. - Ну, як живеш, друже? - снитав товстий, захоплено

дивлячись на друга.- Служиш де? Дослужився? - Служу, МИJШЙ мій! Колезьким асесором уже другий ·рік, і Станіслава маю. Платня погана ... ну, та бог з нею! Дружина уроки музики дає, я портсигари приватно 3 де

рева роблю. Чудові портсигари! По карбованцю за ШТУІ<У продаю. Якщо ж хто бере десять штук і більше, тому, ро зумієш, ЗНИіІша. Перебиваємось сяк-так. Служив, знаєш, у департаменті, а тепер сюди перевели столоначальником

по тому ж відомству ... Тут буду служити. Ну, а ти ю,? ЛІІ бонь уже статський? Га?

- Ні, голубе мій, бери вище,- сказав товстий.- Я вже до таємного дослужився ... Дві звізди маю ... Тонкий раптом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посміШІ<а-; здавалося, що від обличчя' і очей його посипались іскри. Сам він зіщулився, згорбив ся, звузився... його чемодани, ІШУНКИ і коробки с] ІІСНУ лись, поморщились ... Довге підборіддя дружини с rало щр довшим; Нафанаїл ]штягся струНІЮ і застебнув усі гу дзички свого мундира/

Я, ваше превосходительство ... Дуже приємно! Друг,

можна сказати, дитинства, і раптом вийшли в ТаІ<і ве.:ІЬ

можі! Хи-хи, - Ну, годі! - поморщився товстиЙ.- Навіщо цей тпп? Ми з тобою друзі дитинства - і до чого тут це чинопочи тания! - Та ю< же ж ... Що ви ... - захихикав ТОНЮІЙ, ще біль ше зіщулившись.- Милостива увага вашого превосходи тельства ... ніби життєдайна волога ... Це ось, ваше превос ходительство, син мій Нафанаїл ... дружина Луїза, люте ранка, певним чином

...

Товстнй хотів було заперечити щось, але на обличчі ТОН кого було стіЛЬЮІ благоговінпя, солодкуватості і шанобли вої кислоти, що таємного радника занудило. Він одвернув ся від тонкого j mюстпг йому па прощання руку.

Тон:кий потиснув

три

пальці, У:КЛОНИВСЯ всім тулубом

і вахихи:кав, мов :китаєць: «Хи-хи-хю). Дружина посміх нулася. Нафанаїл шар:кнув ногою і впустив :картуза. Всі троє були приємно вражені.

1883 ХАМЕЛЕОН

Через базарну площу йде поліцейсь:кий наглядач Очу мєлов у новій шинелі і з нлуноч:ком у руці. Услід за ним ступає рудий городови:к з решетом, вщерть ПОВІІИМ конфіс кованого агрусу. Нав:круги тиша ... На площі ні душі ... По відчинювані двері нрамшlЦЬ і шин:ків позирають на світ божий похмуро, я:к голодні пащі, :коло них He~la навіть жебраків. - То ти н:усатись, нлятий? - чує раПТО:11 ОЧУМє.JІОв.

Хлопці, не пусн:айте його! Нині не дозволено н:усатися! Держи! А ... а! Чути собаче Вllщання. ОЧУll1ЄЛОВ дивиться в той бік і бачить: і дров'яного снладу нупця Пічугіна, стрибаючи на трьох ногах і озираючись, біжить собака. 3а ним жене ться чолові:к у ситцевій нанрохмаленій сорочці й розстеб нутій жилетці. Він біжить за ним, і, подавшись тулубом уперед, падає на землю, й хапає соба:ку за задні лапи. Чути вдруге собаче вищання і крик: «Не пус:кай!» 3 крам ниць висовуються сонні фізіономії, і сноро біля дров'яного с:кладу, пе1l10В з землі вирісши, збирається натовп. - Начебто безпорядон, ваше благородіє! .. - :каже горо дови:к.

Очумєлов робить півповорот ліворуч і простує до збо рища. Біля самих воріт снладу, бачить він, стоїть вище описаний чолові:к у розстебнутій жилетці і, піднявши до гори праву руну, по:казує натовпові занривавлений палець.

На пів п'яному обличчі в нього ніби написано: «Ось я тобі дам, шельмо!»

та й самиіі палець має вигляд знаменю!

перемоги. В цьому чоловіІ\ові Очумєлов упізнає золотаря Хрюкіна. В центрі натовпу, розчепіривши передні ноги й треllIТЯЧИ всім тілом, сидить на землі сам винуватець скандалу - біле гостроморде хортеня з жовтою плямою на спині. В сльозавих очах у нього вираз туги й жаху.

- 3 я:кої це нагоди тут? - питає Очумєлов, врізаю чись у натовп.- Чому тут? Це ти навіщо палець? .. Хто кричав?

.18

Іду я, ваше благородІє, ніІЮГО не заЙмаю ... -

почи

нає Хрюкін, кашляючи в І{улак,- про дрова з Митрієм Митрійовичем, і раптом це стерво з доброго дива за па лець ... Ви мені пробачте, я людина, котра робоча ... Робота в мене дрібна. Нехай мені заплатять, бо я цим пальцем, може, з тиждень не поворухну ... Цього, ваше благородіє,

і в законі нема, щоб від тваРЮІШ терпіти ... Якщо І{Ожен кусатиметься, то І(раще й пе жити па світі ...

- ГМ! Гаразд ... - І\аже Очумєлов суворо, кашляючи й ворушачи бровами.- ГараЗ;:J; ... Чпй собака? Я цього так не залишу. Я покажу вам, як собю{ розпуснати! Пора звер нути увагу на таких панів, що не бажають підкорятися постаНОВЮІ! Як оштрафують його, мерзотника, то він ді знається в мене, що означає собана і всяка інша бродяча худоба! Я ЙЮІУ наа.;ену холоду! .. Єлдирін,- звертається наглядач дQ городовика,- дізнайся, чий це собака, і скла дай ПРОТОІшл! А собаку знищити треба. Негайно! Він, на певно, скаа,енпЙ ... Чий це собака, питаю? - Це, здається, генерала JI\пгалова! - І\аже хтось із натовпу.

- Генерала Жпгалова? Гм! .. Зніми-но, Єлдирін, з мене пальто ... Страшенно жардо! Мабуть, що на дощ ... Одного тільки я не розумію: ЯІ\ він міг тебе ВІ\УСИТИ? - звертає ться ОЧУ:lІЄЛОВ дО ХРЮІ\іна.- Хіба він дістане до пальця? Він :малеНЬЮІЙ, а ти ж он ЯЮІЙ здоровило! Ти, мабуть, розколупав пальця ЦВЯШІ\ОМ, а потім і спала тобі на ду:мку

ідея, щоб здерти.

Ти

ж...

відомий

народ!

Знаю

вас,

'Чортів.

- Він, ваше благородіє, цпгаРІ\ОЮ йому в морду для сміху, а він, не бувши дурний, і хапнув ... Дурнувата шо дина, ваше благородіє! - Брешеш, сліпий! Не бачив, то, виходить, навіщо бре хати? Іх благородіє розумний пан і рЬзбирають, ЯІ\ЩО хто бреше, а хто по совісті, ЯІ\ перед богом ... А ЯІ\ЩО Я брешу, то нехай МИРОВИЙ розсудить. У нього в законі сказано ... Нині всі рівні ... У :lІепе в самого брат у жандармах ... щоб ви знали

...

Не базіІШЙ!

Ні, це не генеральсьниЙ ... -

глиБОІ\ОДУМНО зауважує

ГОРОДОВИІ\.- У генерала ТаІШХ нема. У нього все більше лягаві.

Ти це напевно знаєш? Напевно, ваше благородіє ...

<1 це

я й сам зпаю. У генерала собю\И дорогі, породнсті,

чорт знає що! Ні шерсті, ні вигляду ... стерво, та іі годі. І отакого собаку тримати? Де ж у вас розум? Якби трапився такий соба на в Петербурзі чи в Москві, то, знає те, що було б? Там пе подивилися б па закон, а вмить пе дихай! Ти, Хрюнін, постраждав і діла цього так не залишай ... Треба провчити! Пора .. . - А може, і гепераЛЬСЬІ{ИЙ ... - думає вголос городоВІІІ{'- На морді не написано ... Оце яrюсь у дворі в нього ТаІ\оГО бачив.

Звісно, генераЛЬСЬІШЙ! - І{Вже голос з натовпу. Гм ... Надінь-но, брат Єлдирін, на мепе пальто ... ЩUСЬ вітер подув .. ; Морозить ... Ти одведеш його до генераЛіI іі

СЛІпаєш там. Снажеш, що я знаІЇшов і прислав ... І скажи, щоб його не ВJIпускалн на ВУЛИЦЮ ... Він, може, дорогніІ, а

Ш{ЩО кожна СВИНЯ ЙО!.ІУ

в ніс цпгаРІ\ОЮ тикатиме, то

МОlІ\е й зіпсувати. СобаЮl - ніжна тварина ... А ти, бов дуре, опусти руку! He~la чого свого дурного пальця ви ставляти! Сам винен! .. - Кухар генеральський іде, його спитаємо ... Гей, Про хоре! Ходи-но, голубе, СЮДИ! Поглянь на собаку ... Ваш? - Вигадав! Таних у пас зроду не було! - І питати тут довго нема '1ОГО,- На/не Очумєлов.Він бродячий! Нема чого тут довго баланати ... Янщо ":І\а аа В, щО бродячий, ВИХОДИТЬ, бродячий... Знищити - от і все.

- Це не наш,- наа,о далі Прохор,- Це генералового брата, що оце приїхав. Наш пе охочий до хортів. Брат Їх пій охочий ...

- Та хіба братш\ Їхпііі приїхали? ВОЛОДИМИР Івано вич? - питає Очумєлов, і все обличчя його ясніє від роз чулення.- Ох, тн, ГОСПОДІІ! А я й не знав! Погостювати приїхали? - В гості ... - Ох, ти, господи ... Скучили за братИІ,ОМ ... А я ж і не зпав! То це їхній собаЧШ1? Дуже радий ... Візьми його ... Со баченятко нічого собі ... Метне Тіше ... Хап цього за палець І Ха-ха-ха ... Ну, чого тремтиш? Ррр .. : Рр ... Сердиться, шель11І<1 ... цуцик отаний.

ІІрохор кличе соб<1КУ і йде з ним від дров'яного скла ду. Натовп регоче з Хрюкіна. - Я ще доберуся до тебе! - погрожує йому Очумєлов і, запинаючись шпнелЛІО, іде собі далі базарною площею.

1884

МАСКА

у Х-ому громадському клубі з благодійною метою влаш товували бал-маскарад, чи, як його називали місцеві пан ночки, бал-пареЙ. Була дванадцята година ночі. Інтелігенти, які не тан цювали, без маСОІ\ - ЇХ було п'ять душ - сиділи в чи тальні за великим столом і, уткнувши носи і бороди в га зети, читали, НУШІЛИ і, за висловом місцевого нореспон дента столичних газет, дуже ліберального пана,- «мис лилИ».

Із загальної зали долинали звуки надрилі «В'юшню). Повз двері, дуже СТУІ\аЮЧИ ногами й брязкаючи посудом, раз у раз пробігали лан:еї. А в самій читальні панувала глибока тиша. - Тут, здається, зручuіше буде! - раптом почувся НИЗЬІШЙ, приглушений голос, щО, ЯІ\ здавалося, виходив

з грубкп.- HaTaїJTe СЮДИ! Сюди, Х.JIопці! Двері віДЧИНИШІСЬ, і до чита.JIьні увійшов ШИРОКUЙ, при садкуватий мужчина, одягнений у кучерсЬІШЙ костюм і в

капелюх з паВИНlIМ пір'ям, у масці. За ним слідом уві йшли дві дами в масн:ах і лакей з підносом. На підносі була пуза та пляшка з лікером, пляшок зо три червоного і нілька СІ\ЛЯНОН. - Сюди! Тут іпрохолодніше буде,- сказав мужчина.

Став піднос на стіл ... Сідайте, мамзелі! Же ву прі а ШІ трімонтран! А ви, панове, посуньтесь ... нема чого тутІ Мужчипа похитнувся й змахнув рукою з стола кіЛЬІШ журналів.

- Став сюдиl А ви, панове читачі, посуньтесь; 4Іема коли тут з газетами та з поліТІШОЮ ... Нидайтеl - Я просив би вас тихше,- сказав один з інтелігентіг,. подивившись на масну нрізь ОІ\УЛЯРИ.- Тут читальня, а не буфет ... Тут не місце пити. - Чому не місце? Хіба стіл хитається, чи стеля оБВ:1литися може? Дивно! Та ... нема ноли розмовляти І Нидай те газети ... Почитали трохи, та й буде з вас; і так уж~ розумні дуже, та й очі попсуєш, а найголовніше

я пе

бажаю, та й годі. Ланей поставив піднос на стіл і, перекинувши сервешу через ліноть, став біля дверей. Дами зразу ж таки взялися до червоного.

- І ян це є такі РОЗУ,мні люди, що для них газети краще, ніж оці напої,- почав мужчина з павипим пір'ям, 21

наливаючи собі лікеру.- А на мою думку, ви, панове шановні, любите газети через те, що вам випити нема за що. Чи так я кажу? Ха-ха! .. Читають! Ну, а про що там написано? Пане в окулярах! Про які факти ви чита єте? Ха-ха! Ну, та кинь! Годі тобі комизитися! Випий краще! Мужчина з павиним пір'ям підвівся й видер газету з рук у пана в ОІ{улярах. Той зблід, потім почервонів і з по дивом поглянув на інших інтелігентів, ті

на нього.

Ви забуваєтесь, ласкавий пане! - спалахнув він. Би обертаєте читальню на шинон, ви дозволяєте собі беш кетувати, видирати з рун газети! Я не дозволю! Ви не знаєте, з ним маєте діло, ласнавий добродію! Я дпреІ\ТОР банну Жестянов! .. - А плювати я хотів, що ти - JI\естянов! А газеті тво їй ось яна честь ... Мужчина підняв газету й порвав ЇЇ на нлапті. - Панове, що ж це тане? - пробурмотів ЖеСТЯІ\ОВ, обі

млівши.- Це ДИВНО, це.,. не навіть надпрпродно .. ,

- Вони розсердились,- заС~Ііявся МУ~І\'ІИна,- Фу ти, ну ти, злянався! Аж жижни тре~ІТЯТЬ, Ось що, панове шановні! Годі жартувати, РОЮІОВЛЯТИ з вами мені не охота .. , Бо, ян я бажаю залишитися тут з мамзелями сам і бажаю собі тут приємність зробити, то прошу не супро тикословиТи й вийти .. , Будь ласна! Пане БеJIебухін, ви ходь до свиней собачих! Чого рило снривив? Кажу, виходь, то й виходь! Хутно в мене, а то, ДИВИСЬ, щоб, чого доброго, потиличника не дістав! - Тобто, ш{ же це? - спитав скарбник сирітського суду Белебухін, червоніючи й знизуючи плечима,- Я навіть не розумію ... Янийсь наХ,аба вдирається сюди і .. , раптом

такі речі! - Яке це тане слово <шахаба»?

нрикнув мужчина з

павиним пір'ям, розсердившись, і стуннув куланом по СТО

лу тан, що на підносі застрибали склянни,- Кому ти l{а жет? Ти думаєш, як я у масці, то ти можеш мені усякі

слова говорити? Перець ТИ отюшй! Виходь, І\ОЛИ Ha;l;Y! Диренторе банну, забирайся собі, поки цілий і здоровий! Беї виходьте, щоб жодної шельми тут не залишалося! Гайда до свиней собачих! - А ось ~Пt зараз побачимо! - сназав Жестяков, в яко го аж онуляри спітніли від хвилювання,- Я понажу вамl Гей, поклич-но сюди чергового старшину!

Через хвилину зайшов маленький руденький старшина 3 бланитною стрічечкою на лацкані, засапавшись від тан ців.

Прошу вас вийти,- почав він.- Тут не місце пити!

Будь ласна, до буфету!

Ти звідни це ВИСІШЧИВ?

спитав мужчина в масці.

Хіба я тебе КЛИІ\аВ? - Прошу не Тlшати, а звольте вийти!

Ось що, чоловіче добрий: даю тобі хвилину СТРОІ\У ...

Бо ЯН ти старшина й головна особа, то ось виведи цих артистів попідручки. Мамзелям моїм не подобається, ЛІ{ щО тут є хто сторонній ... Вони соромляться, а я за свої

гроші бажаю, щоб вони були в натураЛЬНОllIУ вигляді. - Очевидно, цей самодур не розуміє, що він не в хлі ві! - І{РИКНУВ Жестяков.- Понличте сюди Євстрата Спи ридоновича.

- Євстрате Спиридоновичу! - понеслося по клубу. Де Євстрат СППРИДОНОВІІЧ? Євстрат СПИРИДОНОВИЧ, старІШ у поліцейсымуy МУНДИ рі, не забарився прийти. -

Прошу вас вийти звідси!

прохрипів він, вирячу,Ю

чи свої страшні очі й ворушачи нафабреними вусами. - А таЮІ злякав! - промовив мужчина й зареготав від З:1доволення.- Справді, злякав! Бувають же такі страхи, побий мене бог! Вуса як у кота, очі вирячив ... Хе-хе-хе! - Прошу не розмовляти! - крикнув щосили Євстрат Спиридонович і затремтів.- Вийти геть! Я звелю тебе ВІІ вести!

читальні знявся неймовірний галас.

ридонович, червоний як

Жестю{ов

нричав.

Євстрат

Спи

рак,

нричаБ,

тупаючи

ногами.

Белебухін

нричав.

Кричали всі інте

лігепти, але голоси всіх їх ПОІ\ривав низький, густий, при

глушений бас мужчини в масці. Танці, завдяки загаль ному сум'яттю, припин:ились, і публіІ\а посунула з зали до читальні.

Євстрат Спиридонович для поважності покликав усіх поліцейських, що були в Ішубі, і сів писати протокол. - Пиши, пиши,- говорила ~IaCKa, ТІшаючи пальцем йому під перо.- Тепер що ж зі мною, з бідолахою, буде? Бідна моя голівонька! За що ж занапащаєте ви мене, ~и ротиионьку? Ха-ха! Ну, що ж? Готовий протокол? Всі и() розписувались? Ну, тепер дивіться! .. Раз ... два ... три!! Мужчина підвівся, витягся на весь зріст і зірвав з себе :масну. ВіДІ\РИВШИ своє п'яне обличчя й подивившись H,t

всіх, милуючись справленим

ефеl\ТОМ, віп упав у крісло

й радісно зареготав. А враженнн, справді, справив він не звичайне. Всі інтелігенти розгублено переглянулпсь і

збліДЛ{І, деякі почухали потилиці. Євстрат Спиридонович НРЯКНУВ, ЛІ{ людина, що зробила несподівано ве:JIИКУ дур ницю.

У бешкетникові всі впізнали місцевого мільйонера, фаб риканта, потомственого почесного громадянина П'нтиго рова, відомого своїми скандалами, благодійністю і, як па раз говорююся в місцевому віснИІ{У, любов'ю до освіти. - Що іН, вийдете чи ні? - спитав П'ятигоров після хви линної мовчанки.

Інтелігенти мовчки, не нажучи й слова, вийшли нав ШПИНЬЮІ з читальні, і П'ятигоров замютув за ними двері. - Ти ж бо знав, ЩО це П'ятигоров! - хринів через хви лину півголосом Євстрат Спиридонович, трясучи за плече лакея, ЩО впосив до читальні вино.- Чого ж ти мовчав? - Заборонили назатп! - Заборонили назати ... ЛІ{ посадовлю я тебе, анафему, на місяць, то тоді знатимеш «заборонили назатИ». Геть!! А ви гарні, панове,- звернувся він до інтелігентів. Бунт зняли! Не могли вийти з читальні па десять хвили нокl Ось тепер і їжте кашу, що наварили. Ех, панове, па нове ... Не люблю, їй-богу! Інтелігенти почали ходити по клубу похмурі, розгубле ні, винуваті, шепочучпсь і наче передчуваючи

щось не

добре ... Дружини і дочки їх, дізнавшись, ЩО П'ятигоров «ображений» і сердиться, ПРИНИШИЛІІ і стали розходитися по домівиах. Танці припинплись. О другій годині з читальні вийшов П'ятигоров; він був п'яний і похитувався. Увійшовши до зали, він сів І{ОЛО ор кестру й задрімав нід музииу, потім сумно схилив голову й захропів.

- Не грайте! - замахали старшини на музикантів. Цсс! .. Єгор НИЛОВИЧ спить ... - Чи не наиажете вас додому провести, Єгоре Нилови чу? - спитав Белебухін, нахиляючись до вуха мільйонера. П'ятигоров зробив губами так, наче хотів здути з щоки муху.

- Чи не накажете вас додому нровести,- новторив Белебухін,- або сказати, щоб екіпажик подали? Га? :Кого? Ти ... чого 'l'обі? Провести додому ... Спатоньки пора ... До-додому бажаю ... Прроведи! 24

Белебухін

засяяв від

задоволення й

почав

підводити

П'ятигорова. До нього підскочили інші інтелігенти і, при ємно усміхаючись, підвели потомственого почесного гро

мадянина й обережно повели до екіпажа. - Адже отак пошити в дурні цілу компанію може тіль ки артист, талант,- весело говорив Жестяков, підсаджую чи Його.- я; буквально вражений, Єгоре Ниловичу! Досі регочу ... Ха-ха ... А ми ото кипимо, турбуємось! Ха-ха! Ві рите? І в театрах ніколи так не сміявся ... Сила комізму! Весь вік пам'ятатиму цей незабутній вечірІ Провівши П'ятигорова, інтелігенти повеселішали й за спокоїлись.

- Мені руку подав на прощання,- промовив Жестя ков, дуже задоволениЙ.- Значить, нічого, не сердиться ... - Дав би бог! - зітхнув Євстрат Спиридонович.- Не гіднин, підла людина, але ж - благодійник! .. Не можна! .. 1884 зловмисник

Перед судовим слідчим стоїть маленький, надзвичайно худий чоловічо!\ у пістрьовій сорочці і латаних штанях.

Його обросле волоссям і поїдене ряботинням обличчя та очі, ледве видні з-за густих, навислих брів, мають вираз

похмурої СУРОВОС'l'і. На голові ціла шапна давно вже не чесаного, поношланого волосся, що надає йому ще біль шої павучої суворості. Він босий. - Денис Григор'єв! - починав слідчиЙ.- Підійди ближче і відповідай на мої запитання. Сьомого числа цьо го липня залізничний сторож Іван Семенович Акінфов, проходячи вранці колівю, на сто сорон першій версті за

став тебе за віднручуванням гайни, яною рейни принрін

люються до шпал. Ось вона, ця гайна! .. З цівю саМОIG гай НОЮ він і затримав тебе. Чи так воно було? Га? Чи так усе це було, ян на же Анінфов? Звісно, було. Гаразд; ну, а для чого ти однручував гайку? Га? Ти це своє

{<га»

нинь, а

відповідай

на

запитаВIІЯ:

для чого ти одкручував гайку? - Коли б не потрібна була, не одкручував би,- хри пить Денис, скоса дивлячись на стелю.

ДЛЯ чого Ж тобі потрібна була ЦЯ гайка? Гайка б то? Ми з гайок грузила робимо ... Хто це - ми? МИ, ЛЮДИ ... Климовські МУЖИІШ тобто. Послухай, браТИІ\У, не ПРИІШ;:J;айся ти меш иолопом, а КЮІ\И дО діла. Нічого тут про грузила брехати! - Зроду не. брехав, а тут брешу ... - бурмоче Денис, кліпаючи очима.- Та хіба, ваше благородіє,

можна без

грузила? Якщо ти живця чи виповзня па гачОІ, паса;:J;ЖУ вш, то хіба Ж він піде на ДНО без грузила? Брешу ... - усмі хаЄТІ,СЯ Денис.- На дідька віп, живець отой, ЛІ_що по верх води плаваТІІме! ОІ{УНЬ, ЩУl\а, l\ШПЬ завжди при дпі бере, а котра ЛІ{ЩО вгорі плаває, то ту хіба тіJIЬІШ шиліш пер схопить, та й то ріДІЮ ... В нашій річці не живе ши лішпер ... Ця риба простір любить. - ДЛЯ чого ти мені про шилішпера РОЗІ{азуєш? - Га? Таж самі ви питаєте! У нас і папи тю, ловлять.

Найостанніший ХЛОПЧИСЬНО не буде тобі бе;J грузила ло ВИТИ. Звичайно, котрий неТЯ1l1УЩПЇІ, ну, той і без грузила піде ловити. Дурневі занону не писано ... - То ти кажеш, що ти відкрутив гайку на те, щоб зро бити з неї грузило? - А то нащо? Не в бабки ж гратися? - Але на грузило ти міг ВЗЯТИ свинець, кулю... цвяшок який-небудь. - Свинцю на дорозі не знайдеш, КУШІТИ треба, а цвя шок ДЮІ грузила непридатний. Кращого за гайку і не зпа lll'И ... І важна, і діра є. - Дурнем яким прикидається! Наче вчора народився або з неба впав. Хіба ти не розумієш, дурна голово, до чого призводить те винручування? Янби не дивився сторож, то поїзд міг би зЇііти з рейок, людей би побила! Ти людей убив би!

Борони боже,

ваше

благородіє!

Навіщо

вбивати?

Хіба ми пе хрещені чи лиходії які? Слава тобі господи, п.ше JІаскавий, віІ'; свій звіRуваЛIІ і пе тіЛЬІШ пе вбивали, а,'(е й у думці таЕОГО пе було ... Спаси і помилуй, царице небесна ... Що ви! - А від чого, по-твоєму, буває, що розбиваються по їзди? Віднрути дві-три гайки, от тобі й розбився поїздІ Денис усміхається і недовірливо мружить на слідчого очі.

- Ну! Вже скільки років усім селом гайки викручує мо, і милував бог, а тут поїзд розбився ... людей повбивав .•• 26

ЯRби я рейку взяв аБCJ, скажімо, RОЛОДУ попереR TIЄl :ко лії понлав, ну, тоді, може, перенинуло б поїзд, а то ... тьху!

гайка! - Та зрозумій же, гаЙRами принріплюється рейна ДО шпал! - Це ми розуміємо ... Ми ж не всі віднручуємо ..• зали~ шаємо ... не без розуму робимо ... розуміємо ... Денис позіхає й хрестить рота. - Минулого рону тут зійmОIl поїзд 3 рейон,- наже

слідчиЙ.- Тепер зрозуміло, чому ..• ЯR Rажете? Тепер, Rажу, зрозуміло, чому минулого рону зійшов поїзд з рейок .. Я розумію! - На те ви й освічені, щоб розуміти, лаСRавці наші, Господь знав, ROMY тяму давав... Ви от і розсудили, як

і що, а сторож той-таЮІ мужин, нічого не тямить, хапав

тебе за номір та й тягне ... Ти розсуди, а тоді й тягни! Сна зано - мужин, мужицьнпй і розум... Запишіть танож, ваше благородіє, що він мене два рази по зубах ударив і в груди.

- :Коли в тебе робили трус, то знайшли ще одну гайну ... Цю в яному місці ти віДRРУТИВ і ноли? -

Це ви про ту гайну, що під червоною СНРИНЬRОЮ ле

жала? - Не знаю, де вона в тебе лежала, а тільни знайшли

ЇЇ. :Коли ти її віднруТІІВ? - Я ЇЇ не віднручував, її мені Гнатно, Семена одно

оного син, дав. Це я про ту, що під СНРИНЬRОЮ, а ту, що на подвір'ї на санях, ми разом з Митрофаном віДКliУТ.или. - З яним Митрофаном? - З Митрофаном Петровим ... Хіба не чули? Неводи в

нас робить і панам продає ... йому багато цих гайон 'l'реба. На Rожен невід, вважай, штук з десять ... - Послухай... Тисяча вісімдесят четверта стаття нар ного

нодексу

каже,

що

за

всяке

навмисно

шнодження заліЗНІІЧНОЇ колії, якщо

це

вчинене

небезпечно

по

для

транспорту, що ПРОХОf],ить цією нолією, і винний знав, що

внаслідон цього може бути нещастя... розумієш? знав! 'А ти не міг не знати, до чого веде це відкручування ... його засуджують на заслання в каторжні роботи ... - Звичайно, вИ: нраще знаєте ... Ми люди темні ... хіба ж ми розуміємо?

Все ти розумієш! Це ти брешеш, ПРИЮІДаєшся!

- Навіщо брехати? Спитайте на селі, коли не вірите ... Без грузила тільки верховодку ловлять, а що вже гірше аа пічкура, й то не піде тобі без грузила.

Ти ще про шилішпера розкажи!

- усміхається слід-

чий.

Шиліmпер у нас не водиться... Пускаємо вудку без грузила поверх води на метелика, бере головень, та й то рідко.

Ну, мовчи ...

Настає мовчанка. Денис переступає з ноги на ногу, ди виться на с,!іл з зеленим сукном і раз у раз кліпає очима,

немов бачить перед собою

не

сукно,

оонце.

Слідчий

швидко пише.

Мені йти? - питає Депис після деш\ої мовчаНl{И. Ні. Я повинен взяти тебе під варту і відісла;ги

тюрму.

Денис перестає І<ліпати і, звівши свої густі брови, за П!ІТливо дивиться на чиновшша.

- Тобто ш, же в тюрму? Ваше благородіє! Мені ніколи, мені треба на ярмарок; з Єгора три карбованці за сало одержати

...

Мовчи, не заважай! В тюрму! Якби було за що, пішов би, а то ТаІ{... з доброго дива ... 3а що? І не нрав, здається, і не бився ... А якщо ви про недоїмку сумніваєтесь, ваше благородіс,

то не вірте старості ... Ви пана неодмінного члена спитай те ... Хреста на ньому нема, на старості тому ... - Мовчи! - Я й так мовчу ... - 'бурмоче Денис.- А що староста набрехав в обліну, то Я хоч під присягою ... Нас три брати: l\узьма Григор'єв, виходить, Єгор Григор'єв і я, Денис Григор'єв. - Ти мені заважаєш... Гей, Семене! - І\РИЧИТЬ сл ід чий.- Вивести його! - Нас три брати,- бурмоче Денис, коли два дужі сол дати беруть і"ведуть його з І{амери.- Брат за брата не відповідає ... l\узьма не платить, а ти, Денисе, відповідай ... Судді! Помер ПОІ\ійник пан генерал, царство небесне, а то показав би він вам, суддям ... Треба судити вміючи, не аби як ... Хоч і відшмагай, та щоб за діло, по совісті ...

1885

УНТЕР

ПРИШИБЄЄВ

Унтер-офіцер Пришибєєв! Ви обвину»ачувтесь у то му, що третього цього вересіш образили словами і дією урядника Жигіпа, волосного старшину Аляпова, соцького Єфимова, понятих Іванова і Гаврилова та ще шістьох r.eлян, до того Ж пеРШИ:\1 трьом завдали ви образи ПрJJ JJИН\J нанні ними службових обов'язків, Визнавте ви себе виJl ним? Пришибєєв, зморщений унтер з колючим обличчям, ви струнчується і відповідає хрипким, приглушеним голосом, відченанюючи кожне слово, наче командуючи:

Ваше висонородіє; пане мировий суддя! Значить, за

всіма статтями закону виходить причина атестувати всяку

обставину за взаємністю. Винен не Я, а всі інші. Вся цн справа вийшла через, царство йому небесне., мертвий труп. Іду ото Я позавчора з дружиною Анфісою тихо, благородно, дивлюся - стоїть па березі купа всякого народу людей. За ЯНИМ повним правом тут народ зібрався? - питаю. Чого? Хіба в законі сназано, щоб народ табуном ходив? І\ричу: розійдись! Став розштовхувати людей, щоб роз ходились по домівнах, наназав

сацьному гнати в

!Пию ...

Дозвольте, ви ж не урядник, не староста,- хіба цо

ваше діло народ розганяти?

- Не його! Не його! - чутно ГОЛОСИ з різних нушів ка мери.- Життя від нього нема, вашеснородіє! П'ятпа;щН1Ь ронів від нього терпимо! Ян прийшов зі служби, TDK від тоді хоч з сеnа тінаЙ. Замучив усіх! - А так, вашескородіє! - наже свідон GТapOCTa.- Всі єю громадою снаржимось. Жити з НИМ ніян не можнаl Чи з образами, чи весілля, чи, снажімо, випадон Яlшіі, снрізь він нричить, галасує, все ПОРЯДКИ наВОД!ІТЬ. Дітей за вуха снубе, за молодицями підглядає, щоб чого не ВІІ йшло, немов свекор ЯКИЙСЬ ... Оце ЯКОСЬ по хатах ХОДI1В, наназував, щоб пісень не співали і щоб світла не світил 11. Закону, каже, таного нема, щоб пісень співати. - Заждіть, ви ще встигнете дати свідчення,- І{аже 1\ІИ ровий,-' а тепер нехай Пришибєєв наже далі. І\ажі гь далі, Пришибєєвl -- Слухаю! - хрипить унтер.- Ви, ваше високородіє, зволите говорити, не моє це діло народ розганяти... Га разд ... А янщо безпорядки? Хіба можна ДОЗВQЛЯТИ, щоб наро"Д бешкетував? Де це в законі написано, щоб наро дові волю давати? Я не можу дозволяти, Якщо я не буду 29

їх розганяти та карати, то хто ж буде? Ніхто порядків справжніх не знає, в усьому селі тільки я один, можна сказати, ваше високородіє, знаю, як поводитися з людьми простого стану, і, ваше високородіє, я можу все розуміти. Я не мужик, а унтер-офіцер, відставний каптенармус, у Варшаві служив, у штабі, а після того, ЗВQльте знати, як у чисту вийшов, був пожежником, а після того 'Iepe:~ сла бість хвороби пішов з пожежників і два роки в ЧОJІОвічій

класичній прогімназії за швейцара служив ... Усі порядки знаю. А мужик - проста людина, він нічого не тямить і

повинен мене слухати, бо - йому ж на користь. Взяти хоч цю справу для прикладу ... Розганяю я царод, а на бе резі на пісочку втоплий труп мертвої людини. На ЯІ\jй такій підставі, питаю, він тут лежить? Хіба це порядо!(? :Куди урядник дивиться? Чого ти, кажу, уряднику, началь ству знати не даєш? Може, цей утоплений покійний сам утопився, а може, тут діло Сибіром пахне. Може, тут кар не смертовбивство ... А урядник Жигін не звертав ніякої уваги, тільки цигарочку курить. «Що це, каже, у вас аа вказувач такий? Звідки, каже, він у вас такий узявся? Хіба ми без нього, каже, не знаємо нашої поведінки?» Виходить, кажу, ти не знаєш, дурню отакий, коли тут

стоїш і ніякої уваги. «Я, каже, ще вчора дав знати CTa~ lІОВ01\lУ пристаВУІ>. Навіщо ж, питаю, становому ПРИ 4 ставу? За якою статтею зводу законів? Хіба в та 4 Ю!Х справах, коли втоплені чи вішальники та інші до того подібні,- невже в таких справах становий може? Тут, кажу, справа карна, цивільна ... Тут, кажу, хутчій

посилати естафет панові слідчому і суддям. І щонайпер ше ти повинен, кажу, скласти акт і послати панові МИjpо-

80)IУ судді. А він, урядник, усе слухає і сміється. І МУ ~l:ики теж. Усі сміялися, ваше високородіє. Під присягою

можу посвідчити. І цей сміявся, і ось цей, і Жигіп сміяв ся. Чого, кажу, зуби скалите? А урядник і каже: «Миро вому, н:аже, судді, такі справи не підсудні}>. Від оцих самих слів мене аж у жар вкинуло. Уряднику, ТИ ж це казав? - ::!вертається унтер до урядника Жигіна. - :Казав. - У сі чули, ян: ТІІ оце саме при всьому простому народі: «Мировому судді такі справи не підсудні». Всі чули, ЛІ': ти оце саме ... Мене, ваше високородіє, в жар укинуло, я аж оторопів весь. Повтори, кажу, повтори, такий-сякий, що ти сказав! Він знову ці самі слова ... Я до нього. Як же, нажу, ти можеш так говорити про пана мирового суддю?

Ти, поліцеЙСЬRИЙ уряднин, та проти влади? Га? Та ти, кажу, знаєш, що пан мировий суддя, ЯІ{що побажають,

можуть тебе за тані слова до губеРНСЬRОГО жандаРМСЬRОГО управління з причини твоєї неблагонадійної поведінки? Та ти знаєш, Rажу, нуди за тані політичні слова тебе за

гнати може пан мировий суддя? А старшина наже: «Ми ровий, наже, далі за свої межі нічого визначити не може. ТілЬRИ малі справи йому підсудні». Тан і сназав, усі чули ... Як же, кажу, ти смієш власть зневажати? Ну, на жу, зі мною не жартуй жартів, а то діло, брат, погане. Бу вало, у Варшаві, чи НОЛИ за швейцара був у чоловічій Rла сич ній прогімназії, то ЯІ{ почую які неподобні слова, то дивлюся на вулицю, чп не видно жандарма§ «ХОДИ, Rажу. сюди, кавалер»,- та й усе йому доповідаю. А тут, у селі, кому скажеш? .. Взяла мене злість. Принро стало, що ни нішній народ удався в сваволю й пепонору, я роз:;raхнув ся і ... звичайно, не те щоб дуже, а тан, правильно, легень ІЮ, щоб не смів про ваше висонородіє тані слова говорити ...

3а старшину уряднш{ заступився. Я, виходить, і урядни Ra ... Та й пішло ... Погарячився, ваше високородіє, ну, та

без того ж не можна, щоб не побити. ЯRЩО дурної людини не поб'єш, то т! твоїй же душі гріх. Особливо, ЯRЩО за діло ... янщо безиорядон ... - Дозвольте! За непоряднами є НОМУ дивитися. На це в уряднин, староста, СОЦЬЮІЙ ...

"- Урядник усього не догляне, та УРЯДНИR і не розуміє того, що я розумію ... -

Але ЗРОЗУl\lійте, що це не ваше діло! Чого? Як же це не моє? Дивно ... Люди беШRетують

і не моє діло! Ще ж мені хвалити їх, чи що? Вони ось снар жаться вам, що я пісень сиівати забороняю ... Та що там доброго в піснях! Замість того щоб діло яне робити, вони пісень ... А ще теж моду взяли вечорами при світлі сидіти. Треба спати лягати, а в них розмови та сміпши. В мене ваписано! - Що у вас заПІІсано? - Хто при світлі сидить.

Пришибє"єв виймає з нишені засмальцьований папірець, надіває онуляри й читає:

- Котрі селяни сидять при світлі: Іван Прохоров, Сава Минифоров, Петро Петров, солдатна Шустрова, вдова, Живе в розпусному беззаНОlIстві з СемеНО:;І l\исловим, Гнат Сверчон займається чаклунством, і дружина його Мавра є відьма, ночами ходить доїти чужих норів. Зі

Досить!

- каже суддя й починав допитувати свід

І,ів.

Унтер Пришибввв підіймав окуляри на лоб, здивовано

поглядав на мирового, який, очевидно, не на йогО боці. Його вирячені очі блищать, ніс стає ЯСІ'раво-червоним. Ди виться він на мирового, на свідків і нію, пе може зрозумі ти, чого це мировий тal{ий схвильований і чого з усіх І\УТ І,ів камери чути то ремство, то стримапий сміх. Незрозу мілий йому й вирок: на місяць під арешт! - За що?! - каже віп, розводячи здивовано РУI{ами. За яким законом?

І для пього ясно, що світ змінився і що жити па світі вже ніяк неможливо. ПОХlllурі, сумні ДУМЮІ ошшовують

Його. Але, ВИЙШОВІІШ з камери й побачивши МУіІошів, які товпляться й говорять про щось, віп за звичкою, ююї вже подолати не може, виструнчується і КРИЧИТЬ хрппюrч, сердитим голосом:

Народ, розходься! Не товпся! По доміш{ах!

1885 ГОРЕ

Токар Григорій ІІетров, здаВІІа відmшіі НІ{ чу,'\овиїr май стер і разом з тим ЛІ{ найбезпутнішпй МУЖИК у всій Гал чинській волості, везе свою хвору

стару дО ЗЮІСЬІЮЇ лі

карні. Треба йому проїхати верст з тридцять, а тим чаСО~1 дорога така жаХЛIlва, що тут не справитися й казеННО:'JУ

поmтареві, а не те що такому лежневі, як токар Григо -рій. Просто назустріч б'є 10СТРИЙ, холодний вітер. У повітрі, куди не глянеш, кружляють цілі хмари сніжинOJ\,

аж не розбереш, чи йде спіг з неба, чи з землі. За сніго падом не видно l1i поля, ні телеграфних стовпів, ні лісу, а КОЛи на Григорія налітає особливо сильпий подув вітру, тоді не бував видно навіть дуги. Старезна, слабосила ко бильчипа плентається ледве-ледве. Вся енергія її пішла на витягання ніг з глиБОI<ОГО снігу Й ПОСМИІ<уваНІІЯ голо вою. Токар поспішає. Він неспокіЙІІО піДСІ\акув на переДІ\У і раз у раз стьобає по конячій спині. - Ти, МО'ГРОІІО, .не плач ... - бурмоче він.- Потерпи трохи. До лікарні, дасть бог, приїдемо, і вмить у тебе, оте саме ... Дасть тобі Павло Іванович крапельок, 'lбо кроn пу стити скаже, або, може, його ласка буде спиртиком ЯКИМ тебе розтерти, воно й тев ... відтягне від БОI{У. Павло Іва-

вови'l постарається... Покричить, ногами потупоче, а вже постарається. Гарний пап, привітний, дай боже йому здо ров'я ... Оце, як приїдемо, пасамперед вискочить з своєї квартери й почне чортів перебирати. «Як? Чому таке? заl\РИЧИТЬ.- Чому невчасно приїхав? Хіба я собака ЯlШЙ, щоб цілий день з вами, чортами, морочитися? Чому ран ком не приїхав? Геть! Щоб і духу твого не було. Завтра приїжджай!» А я й скажу: «Пане дохтор! Павле Іванови чу! Ваше високоблагородіє!» Та їдь же ти, хай тобі вся чина, чорт! Но! Токар стьобає ІЮНЯЧІШУ і, не дивлячись на стару, далі бурмоче собі під ніс: - «Ваше ВИСОІ\облагородіє! Істинно, як перед богом ... ось вам хрест, виїхав я, ледве світало. Де ж тут вчасно встигнути, якщо господь ... матір божа ... прогнівився й за метіль таку послав? Самі зволите бачити ... Яка коняка благородніша, то й та не виїде, а в мене, самі зволите ба чити, не Іюняка, а сором сампй!» А Павло Іванович на хмуриться й закричить: «Знаємо вас! Завсігди виправдан ня знайдете! Особливо ти, ГРИШI\О! Давно тебе знаю. Ма буть, разів з п'ять у шинок :заїжджав!» А я йому: «Ваше високоблагородіє! Та хіба ж я лиходій який або нехрист? Стара душу богові віддає, помирає, а я по шинках бігати му! Що ви, змилуйтесь! Хай їм всячина, шинкам отим!» Тоді Павло Іванович скаже тебе в лікарню занести. А я в ноги ... «Павле Івановичу! Ваше ВІІсокоблагородіє! ДЮ{У6мо вам найщиріше! Пробачте нам, дурням, анахтемам, не осудіть нас, мужиків! Нас би в шию треба, а ви зволите Ішопотатися, нііElШ свої снігом бруднити!» А Павло Іва нович гляне отаl\, немов ударити захоче, та й скаже: (і Ніж у ноги бухати, ти б краще, дурню, горілки не дудлив та стару жалів. Бити тебе треба!» - «Істинно бити, Павле Івановичу, хай мене бог покарає, бити! А як же нам в НОГИ не кланятися, ЛІ\ЩО благодійники ви наші, отці рідні? Ваше ВИСОІюблагородіє! Вірне слово ... ось як перед богом ... плюньте тоді у вічі, якщо обдурю: як тільки моя Мотропа, оте саме, видужає, стане на свої справжні поги, то все, що

зволите наказати, все для вашої милості зроблю! Цпгар ничку, ЯКЩО бажаєте, з карельської берези... кулі для

крокету, неглі можу витоtіити зан:ордонні... все для ВClС зроблю! Ані копійки з вас не візьму. У Москві б з вас за таку цигарничку чотири І\арбованці взяли, а я ні копій

КИ». Лікар засміється та й скаже: «Ну добре, добре ... По чуваю! Тільки Іш;nда, що ти п'яниця ... )> Я, брат, стара,

А. Чехов

зпаю, яl{ З панами треба. Нема того пана, щоб я з ним не зумів поговорити. Тільки дав би бог а дороги не збитися. Ач, мете! Всі очі засипало. І тонар бурмоче без кінця. Меш) віп яаином машиналь

но, щоб хоч ТРОХИ заглушити своє тяжне почуття. Слів на язиці багато, а ду:\юн і ппталь у голові ще більше. Горе захопило ТОІ,аря зненаЦЬRа, неждано-негадано, і тепер він ніян не може спа:\['ятатнся, отямитися, зміркувати. Жив

собі досі безтурботно, немов у П'ЯНО~\ІУ напівзабутті, не знаючи ні горя, ні радощів, і раптом почуває Т"епер у душі жахливий біль. Безтурботний лежень і п'яничка опинив

ся ні з того ні з сього в становищі людини заклопотаної, зайнятої, людини, що поспішає й навіть бореться з при родою.

Тонар ПЮl'ятає, що горе почалося з учорашнього вечо ра. Ноли вчора увечері повернувся він додому, як звичай но, п'яненьний, і за старою звичкою почав сваритися й ма хати нулаками, стара подивилася на свого бешкетнина тан, ян раніше ніноли не дивилась. Звичайно вираз її

старечих очей був страдницьний, понірний, ян у собан, що Їх багато б'ють і погано годують, а тепер вона диви лася суворо й нерухомо, ян дивляться святі на іно нах або вмираючі. З цих дивних, нехороших очей і почалося горе.

Очманілий тонар випросив у сусіда конячину і тепер везе стару до лінарні, сподіваючись, що Павло Іванович порош нами і мазями поверне старій її нолишній погляд.

- Ти ж, :Мотроно, теє ... - бурмоче він.- Якщо Павло Іванович спитає, бив я тебе чи ні, то нажи: «Ні, ніноли! » Я тебе не битиму більше. Ось тобі хрест! Та хіба я бив тебе зі злості? Бив так, ПО-ДУРНО:\ІУ. Я тебе жалів. Іншо му б і горя ~lало, а я ось везу ... стараюсь ... А мете ж ЯR, мете! Господи, твоя воля! Дав би тільки бог з дороги не збитися... Що, болІІТЬ бік? Мотроно, чого ж ти мовчиш? Я тебе питаю ... боЛІПЬ бік? Дивно ЙЮlУ здається, що на обличчі в старої не розтає сніг, дивно, що саме обличчя якось особливо витягнулось, набрало блідо-сірого, брудно-воснового кольору і стало су ворим, сеРЙОЗНИ!lf.

- Ну і дурна! - БУР~Іоче токар.- Я тобі по совісті, яl{ перед богом ... А тн теє ... Ну і дурна! Візьму ось і не по везу до Павла Івановича! Токар опуснає вішн:и й задумується. Оглянутися на CTa~ ру він не наважується: страшно. Спитати її і не дістuти відповіді теж страшно. Нарешті, щоб понінчити з невідо34

М~СТЮ, він, не оглядаючись па стару, намацує II холодну руку. Піднята рука падає, як дрюк - Померла, виходить. От штука!

І токар плаче. Йому не так жалко, ЯІ{ досадно. Він ду має: Яl\ на цьому свіТі все швидко робиться. Не встигло

ще початися його горе, як уже настала розв'ЯЗІ{а. Не ВСТИГ він пожити з старою, ·поговорити з нею, пожаліти її, ЯІ\

вопа вже померла. іКнв він З пею сорок років, але ж ці сарон років МИНУЛИ, немов у тумані. За пияцтвом, біЙІ{а ми і злиднями не почувалося життя. І, як на зло, стара вмерла ЯІ,раз у той самий час, КОЛИ він відчув, що жаліє

її,

жити без неї не

може,

страш~нно

завинив

перед

нею.

- А вона ж з торбою ходила! - згадує він.- Сам я посилав її хліба в людей просити, от ШТУІ\а! Ій би, дур ній, ще років з десяток прожити, а то, мабуть, думає, що я й справді ТаІ{ИЙ. Мати пресвята, та І,УДИ ж це до діДЬІ{а я їду? Тепер не лікувати треба, а ховати. Повертай! Токар повертає назад і щосили б'є ІЮНЯЧИНУ. Дорога 3 ІЮіЮІОЮ годиною стає все гіршою і гіршою. Тепер уже дуги

зовсім

не

видно.

Інколи

сани

наїдуть

на

молоду

ялипку, темна річ подряпає руки токареві, майже перед

його очима, і поле зору знову стає білим і кружляє.

«/Кити б наново ... » - думає токар. Згадує він, що Мотрона років з сорок тому була моло дою, гарною, веселою, з багатого двору. Видали ЇЇ за ньо го ЗЮІіж тому, що поласились на ЙОГО майстерність. Усе обіцяло хороше життя, та біда в тому, ЩО він як напився після весілля, заліз па піч, то немов і досі не ПРОІ\Идався ...

ВесіЛJIЯ він пам'ятає, а що було після весіJIЛЯ - хоч убllЙ, нічого не нам'ятає, Hpi~[ хіба того, що пив, л 8}І..:а в , бився. Так і пропали СОрОІ{ років. Білі снігові хмари починають помалу сіріти. Настають сутіІШИ.

Нуди Ж я їду?

- спохвачується раптом токар.- Хо

вати треба, а я до ліІ\арпі ... Очманів неначе!

Токар знову повертає назад і знову б'є конячину. БИЛЬЧllна напружує всі свої

сили

і,

пирхаючи,

1\0-

біжить

дрібною риссю. Тонар раз у раз стьобає її по спині ... По ваду чути якийсь CTYl{iT, і він, хоч і не оглядається, але

~шає, що це СТУІ\ає голова ПОІ{ійниці об сани. А повітря: все темнішає і темнішає, вітер стає холодніший і ГOCTpi~ ший ...

«ІІапо:во б ЖШ'И ... - думає токар.- Інструмент би новий завести, замовлення брати ... гроті б старій віддавати ... еге жl» І він випускає віж:юс Шунає їх, хоче цідняти й нію{ не підніме: руни не слухаються. «Байдуже,- думає він,- сама ноняка піде, зпає доро гу. Поспати б тепер ... ПОНИ там похорон

чи

панахида,

JІЯГТИ б». Тонар заплющує очі й дрімає. Трохи згодом він чує, що }юняка зупинилась. Він розплющує очі й бачить персд со бою щось Te~IНe, схоже на хату чи снирту ...

Йому б вилізти з саней та дізнатися, в чому річ, але в усьому тілі тана лінь, що І\раще замерзнути, ніж зрушити

з місця ... І він безтурботно засинає. Пронидається він у вешшШ І{імнаті з фарбованими сті нами. 3 вікон ллється яснраве сонячне світло. Тонар ба чить перед собою людей і найперше хоче поназати себе статечним,

розумо~r.

ПанахиДІ{У б, братця,

по

старій!

наже він.- Ба

тюшці б сназати ...

Ну, добре,

добре!

ЛеЖIl

тa~I!

уриває його

чийсь

голос.

- БатеЧІ\У! Павле Іваповичу! - ДІшується тонар, ба чаЧIІ перед собою ліІ\аря.- Вашеснородіє! Благодійнику! Хоче він схопитися й бухнути перед медпциною в ноги, але почуває, що РУІШ Й ноги ЙОl\JУ не норятьСя.

Ваше високородіє! НоГІІ il\ мої де? Де руни? Прощайся з РУІ\ЮШ і ногами ... ВіД~IОРОЗИВ! Ну, ну ...

чого ж тн плачеш? Пожив, і слава богу! Мабуть, шість десятків ПРОfI\lШ - буде з тебе! - Горе! .. ВашеСКОРО;J,іє, горе ж! Простіть великодуш но! Ще б років 3 п'ять-шість ... - Навіщо? - І\оню{а ж чужа, віддати треба ... Стару поховати ... J як на цьому світі все скоро робиться! Ваше ВИСОІ{ородієl

Павле Івановичу! Цигарничку з нарельсЬІЮЇ берези най кращуl l\РОІ{етик виточу ... Лінар махає рукою й виходить з ШІШІТИ. ТОІ{ареві аміны

11185

ТУТА

I~OMY повім печаль мою? ..

Вечірні сутіНІШ. Лапатий, МОІ,РИЙ сніг ліниво І\РУЖЛЯ6 коло тільки що засвічених ліхтарів і ТОІшим, м'яким ша ром лягає на дахи, І\іНСЬІ{і сшши, плечі, шаПІ\И. Візник Іона Потапов увесь білий, яІ\ привид. Віп зігнувся, як тільки можна зігнутися ЖИВО~ІУ тілу, сидить на І\озлах і не ворухнеться. ЯІ{би впала па нього ціла І\учугура, то й тоді він, здається, пе вваа;ав би за потрібне струшувати в себе сніг ... його Rонячпна теж біла й нерухома ... Своєю нерухомістю, незграбншш фориами та патикоподібними рівними Hoгa~HI вона навіть ЗQЛИЗЬRа схожа на Іюпійча ного коника-пряшша. Вона, напевне, поринула в роздуми. Ного відірвали від плуга, від звичних сірих І\артин і ки нули сюди, в цей внр, повннй страховинних огнів, невга

мовного ГУРІ\ОТУ і людей, що RУДИСЬ біжать, ТЮIУ не мож на не думати

...

Іона і його І\опячина не рухаються з місця вже давно.

Виїхали вони з двору ще до обіду, а почину все He~liI й нема. Та ось на місто спадає вечірня мла. Блідість ліХ1 ар них вогнів поступається своїм місцем живим барвам, і ву лична метушня стає гомінкішою.

ВіЗНИІ\, на Виборзьку! - чує Іона.- Візник! Іона здригається і крізь вії, обліплені спігом, бачить

віЙСЬІЮВОГО в шинелі з капюшоном.

- На ВиБОРЗЬІ,У! - повторює віЙськовиЙ.- Та ти СПИШ, чи що? На ВиБОРЗЬІ{У! На знак згоди Іона смикає віжки, від чого з конячої спини та з його плечей густо сиплються шари снігу ... Вій ськовий сідає в сани. ВізнИІ' цмокає губами, витягає, Яlt лебідь, шию, підводиться, і бі.:rьше за звичкою, ніж з по треби, махає батогом. І-\онячина теж витягає ШIIlО, згинає свої патикоподібпі НОГИ :й нерішуче рушає з місцн ... - Куди преш, ОЧ:\Іано? - на першому ж кроці чує Іона ВИГУІШ з темної маси, що рухається туди й СІОди.- І\уди чорти песуть? Праворуч держи! - Ти їздити пе Юlієш! Праворуч держи! - сердиться військовий.

Лається кучер з -І\арети, злобно дивиться і струшує сніг З рукава прохожий, що перебігав дорогу і наштовхнувся плечем на морду І{ОПНЧИІШ. lопа совається на козлах, як

на голках, тикає на всі боки ліктями водить очима, як очманілий, немов не розуміє, де він і чого він тут.

От

які

негідники!

- кепкує віЙськовиЙ.- Тільки

думки в них, як би наїхати на тебе або під коня потра.. пити. Це вони змовились. Іона оглядається на їздця і ворушить губами ... Хоче піп, як видно, ЩОСЬ сна за ти, але з горла не виходить нічого, крім сопіння.

Що?

питає військовий.

Іона кривить усміпшою рот, напружує своє горло j хрипить:

А в мене, пане, теє ... син на цьому тижні помер. Гм! .. Від чого ж він помер? Іона повертається всім тулубом до їздця і каже: - А хто іН його знає! Мабуть, під гарячки ... Три дні полежав у лікарні й помер ... Божа воля.

- Звертай, диявол! - лунає в темряві.- Повилазило тобі, чи що, старий собаІ\О? Дивись очима! - Поганяй, поганяЙ ... - наже їздець ... - ОТаІі ми й до завтра не доїдемо. Піджспи-но! ВіЗIllШ знову витягає шию, підводиться і з важною гра цією змахує батогом. l\ільна разів по тому оглядається він на їздця, але той заплющив очі і, ян видно, не має

охоти слухати. Висадивши ЙОГО на Виборзьній, Іона спи няється ІЮЛО трантиру, згинається на нозлах і знову ані ворухнеться ... Монрий сніг знову робить білим ЙОГО і ноня чину. Минає година, друга ... ПО тротуару, гучно СТУІ<аючи налошами і лаючись, про ходить троє молодих людей: два з них високі і тонні, тре

тій малий і горбатий.

ВіЗНИІ\, до ПоліцеЙСЬІ\ОГО

мосту!

нричить

дерен

нучим голосом горбань.- Трьох ... два гривенини! Іона сминає віжнами і цмонає. Два гривенин'и ціпа не

вигідна, та йому не до' ціни... Чи нарбованець, чи п'я тан,- йому тепер однаново, аби тільни хто найняв ... Юна ни, штовхаючи один одного і лихословлячи, підходять до

саней і всі троє зразу лізуть на сидіння. Починають вирі шувати питання: ІЮМУ двом сидіти, а ному третьому стоя

ти? По довгій сварці, вередуванню і донорах вирішують, що стояти повинеп горбань, ян найменший.

Ну, поганяй!

деренчить горбань, стаючи па свов

місце й дихаючи в потилицю

lопі.- Смали!

Ну,

та

шапка ж У тебе, братику! Гіршої в усьому Петербурзі не зваЙти ...

Ги-и ... ги-и ... -

регоче Іона.- ЯІl:а є ...

Голова тріщить ... -

Ну, ти, яна є, погапяй! Отан ти всю дорогу їхати, меш? Га? А по шиї?. Ішже один з довгих.- Вчора у

Дунмасових ми вдвох з Ваською чотири пляшки коньяку випили.

- Не розумію, навіщо брехати? довгиЙ.- Бреше, як худобина. Побий мене бог, правда ...

сердиться

ДРУГJIЙ

Це така ж правда, як те, що воша І,ашляє. Ги-и! - усміхається Іона.- Ве-селі пани!

Тьху, щоб тебе чорти! .. - обурюється горбань.- По їдеш ти, стара холеро, чи ні? Хіба так їздять? Стьобни-но

її батогом! Но, чорт! Но! Краще її! Іова

відчуває

за

своєю

спиною,

як

крутиться

тіло

тремтить голос у горбаня. Він чує звернену до нього лай ку, бачить людей, і почуття самотності починає поволі од лягати йоиу від грудеЙ. Горбань лається доти, пони не давиться химерною, шестиповерховою лайкою і

не захо

диться нашлем. Довгі починають говорити про ЛІ,усь На дію Петрівну. Іона оглядається на них. Діждавшись ко роткої паузи, він оглядається ще раз і бурмоче: - А в мене на цьому тижні ... теє ... син помер! - Всі помремо ... - зітхає горбань і витирає після кашлю губи.- Ну, поганяй, поганяй! Панове, я зовсім во можу далі так їхати! Коли він нас довезе? - А ти його легеНЬІШ підохоть ... по шиї! - Стара холеро, чуєш? Адже шию наб'ю! .. З вашю{ братом церемонитись, то піШЮІ ходитимеш!.. ТИ ЧУІ:ШІ, Змію Гориничу? Чи тобі плювати на наші слова? І Іона більше чує, ніж почуває, звуки nОТИЛІІЧНИ!'(1. - Ги-и ... - С~Ііється він.- Веселі пани ... дай боже здо ров'я! - Візник, ТІІ жонатий? - питає довгий. - Я б то? ГІН! ... ве-селі пани! ТепереНЬІ\И в мене одпа ЖЇНІ,а - сира земля ... Хи-хо-хо ... Могила тобто! .. Син от помер, а я іІ\ИВУ ... Дивна річ, смерть не в ті двері потра пила... Замість того щоб до мене ЙТИ, вона до сина ... І Іона обертається, щоб розказати, ЛІІ: умер його сип, (ІЛО тут горбань леГІ\О зітхає і заявляє, що, слава богу, ВОШІ нарешті приїхали. Діставши два гривенИІШ, Іона довго ди виться вслід гультяям, що зникають у темному під'їці.

Знову він самотній, і знову настає для нього тиша ... При· тихла непадовго туга ВИНИІ\аЄ знову і розпирає груди ще

з більшою силою. Очі Іони тривожно й страдницьки нере бігають по юрбах, що рухаються по обидва боки вулиці: чи не знайдеться серед цих тисяч людей хоч одного, який

вислухав бп його? Але юрби біжать, не помічаючи ні його, ні туги ... Туга величезна, безметна. Якби лопнули груди Іони і ВИЛПJlасл з нпх туга, ТО вона б, здається, весь світ залила, а проте ЇЇ не видно. Вона зуміла вміститись у таку шкаралупу, що її не побачиш вдень із свіч

мізерну кою

...

Іона бачить двір нина з панунном

вирішує заговорити

з ним.

Чоловіче, нотра тепер година буде? - питає він. Десята ... Чого ж став тут? Проїжджай! Іона від'їжджає на нільна HPOI~iB, згинається і впадає в тугу ... Вдаватися до людей він вважає вже марною річ чю. Але не минає й п'яти хвилин, ян він випростується, стріпує головою, немов від гострого болю, і сминає віж ки ... Йому несила. «Додому,- думає він.- Додому!» І конячина, наче зрозумівши його думну, починає бігти підтюпцем. Години через півтори Іона сидить уже ноло велиної брудної печі. На печі, на долівці, на лавах хро путь люди. В повітрі «спіралЬ» і задуха ... Іона дивиться

на тих, що сплять, чухається і шнодує, що тан рано вер нувся додому

...

«І на овес не виїздив,- думає він.- Через те воно іі туга. Людина, що знає своє діло ... що і сама сита, і нінь ситий, завжди спокійна ... »

В одному нутну підводиться молодий візнин, сонно нрек че і тягпеться до відра з водою.

Пити захотів? - питає Іона. Авжеж, пити! Тан ... На здоров'я ... А в мене, брат, син помер ... Чув? На цьому тижні, в лінарні ... Історія! Іона дивитьсл, ЯІШЙ ефент справили його слова, але не бачить нічого. Молодий УІ,РIlВСЯ з головою і вже СПИТЬ. Старий зітхає й чухається ... НІ, молодому хотілось пити, ТаІ{ йому хочеться говорпти. СІЮРО минає тиждень, ян по мер його син, а він ще до пуття не говорив ні з ним ... Тре ба поговорити до ладу, не хапаючись ... Треба розназати,

ЯК захворів син, ян він мучивсл, що говорив перед смертю,

ян умер ... Треба описати ПОХОРОН та поїздну до лінарні по

ОДЯГ поюинина ... На селі залишилася дочщ\ Онися ... І про неї треба поговорити. Та мало хіба про що він може тепер поговорити? Слухач повипеп охнати, зітхати, додаВі\ТИ жалю ... А з жіш{аМІІ говорити ще нраще. Ті хоч і дурні, але ревуть від двох слів. «Піти дО ІЮПЯ подивитися,- думав Іона.- Спати зав жди встигнеш ... Аякже, виспишся ... » Він одягається і йде до стайні, де стоїть ЙОГD Rінь. Ду мав він про овес, про сі по, про погоду ... Про сина, І\О.llИ сам, думати він пе може ... Поговорити з ким-небудь про нього можна, але caMO~IY думати й малювати собі його образ нестерппо ~ІОТОРОШПО ...

- Жуєш? - ПlІТає Іона свого КОПЯ, блиснучі очі.- Ну, жуй, жуй ... Колп на сіно ЇСТИ будеио ... Еге ж ... Старий я вже пові б їздити, а не мені ... То спраВIІ,ній

побачивши його овес не виїздили, став ЇЗДИТИ ... Сивізнин: був ... Жи-

ТИ б тіЛЬЮІ ... Іона мовчить яюпїсь час і Ю1же далі:

- Отане-то, брат, нобилочно ... Нема Нузьми Іонича ... Богу душу віддав ... Взяв і помер марно ... Теперечки, сиажімо, в тебе є лошатко, і ТИ тому лошатнові рідна мати .. . І раптом, снажімо, те саме Адже жаль?

лошатно богу душу віддало .. .

Конячина жув, слухає і дихає на руни своєму хазяї

нові ... Іона захоплюється і розповідає ЇЙ усе ...

1886 ПРИПАДОК І

Студент медин Майєр і учепь МОСНОВСІ,ної шт.оли живо пису, снульптури і архітеІ\ТУРИ Рибников прийшли ююсь увечері до свого приятеля студента юриста Васильєва і запропонували йому піти з ними в C~B ПрОВУЛОR. Василь єв спочаТІ\У довго не згоджувався, але потім одягся й пі шов з ними.

Пропащих жіНОІ{ він знав тіЛЬІ\И з розмов і з книжок, і в тих домах, де вони живуть, не був ні разу в житті. Він знав, що є тю{і неморальні жінни, яні під тисном фаталь них обставин

середовища,

поганого

виховання,

злид-

пів тощо - змушені бувають продавати за гроші свою честь. Вони не знають чистого Іюхання, не мають дітей, не правоздатні; матері й сестри ОПЛаІ,УЮТЬ їх, як мертвих,

наука третирує їх, як зло, мужчини кажуть Їм «тю). Та, незважаючи на все це, вони пе втрачають образу й по доби божої. Всі вони усвідомлюють свій гріх і мають на дію на спасіпня. Засобами, що ведуть до спасінпя, вони можуть користуватися юшаЙширше. Щоправда, суспіл [,-

ство не дарує людям минулого, але в бога свята Марія Єгипетська вважається не нижчою за інших святпх. ІtОЛИ ВаСlIЛЬЄВУ доводилося з одягу чи з манер впізпавати на вулиці пропащу жінку або бачити її зображення в ГYM~ ристичному журналі, то ІЮЖНОГО разу він згадував одну

історію, десь і ІЮЛИСЬ ним вичитану: якийсь юнан, чи(',тий

і самовідданий, нокохав пропащу жіІШУ і заПРОllОllУВnВ

їй стати його дружиною, а вона, вважаючи себе недостой пою ТаІЮГО щастя, отруїлась.

Васильєв жив в одному з провуш{ів, що виходять !Ісі. Тверський бульвар. Коли він вийшов з приятелями з ДO~IY, було близько одинадцятої гоДини. Недавно йшов пер шиЇІ сніг, і все в природі було під владою цього молодого снігу. В повітрі пах.'ІО CHiГO~I, під погами М'Ю\О хрустів сніг, зеиля, дахи, дерева, лаВІ\И на бульварах - усе було м'ю{е, біле, молоде, і від того будинки l\Iали вигляд іпший, ніж учора, ліхтарі горіли яскравіше, повітря було прозо ріше, еніпажі гуркотіли тихше, і в душу разом із свіжим, леГЮНІ

морозним повітрям просилось почуття,

схоже

на

білий, молодий, пухнастпй сніг. - «Несамохіть до журних берегів,- заспівав иеДIШ ПрИЄМПИМ тепорои,- мене приваблює пезнана снаа ... >} «А ось і млин ... Уже віп розвалився ... >) - ПОВТОрП!! :'leДlm, зводячи брони й сушІО ПОХИТУЮ;НІ головою. Він помовчав, потер лоба, пригадуючи слова, і заспівав голосно і тю, гарно, що на пього озирнулись прохожі.

- «Колись мене любов тут зустрічала, жагуча, незне волена любов ... >) У сі троє зайшли до ресторану і, не скидаючи пальт, ВП: пили коло буфету по дві чарки горіш\И. Перед тим ю{ ВИ пити по другій, Васильєв помітив у себе в горілці шмато чок корка, підніс чарl,У до очей, довго дивився в неі і 1\0-

рОТІЮЗОрО хмурився.

МедІО'

не

зрозумів

його

виразу

сказав:

- Ну, чого ти дивишся? Будь лаСІ,а, без філософії! Гo~ рілку дано, щоб пити її. осетрину - щоб їсти, жінок42

щоб бувати в них, Cllir - щоб ходити ІЮ ньому. Хоч один вечір поживи по-людськи!

- Та я нічого ... - сказав Васильєв, сміючись.- Хіба 11 відмовляюсь? Від горілки в нього потеплішало в грудях. Він розчу лено дивився па своїх приятелів, милувався ними і зазд

рив. Яке в цих здорових, ДУЖИХ, веселих людей усо врів"' нова жене, яке в Їх умах і душах усе закінчене й гладень ке! ВОНП і співають, і палко люблять театр, і малюють, і багато говорять, і п'ють, і голова в них не болить па дру гий день після того; ВОШІ і поетичні, і розпусні, і ніжні, і зухвалі; вони вміють і працювати, і обурюватись, і ре

готати без причини, і говорити дурниці;

вони

запальні,

чесні, самовіддані і, як люди, ніЧЮІ не гірші за нього, Васильєва, який стереже кожен свій крок і кожне СВ06 слово, помисливий, обережний і найменшу дрібницю ла ден підносити на рівень питання. І йому захотілося xo't

ОДИН вечір пожити так, як живуть приятелі, розгулятися, звільнити себе від власного контролю. Треба буде горілну пити? Він питиме, хоч би завтра в нього луснула голова

від болю. Його ведуть до жінок? Він іде. Він реготатиме; дурітиме, весело відповідатиме, хожі ...

коли

зачіпатимуть

про

Вийшов він з ресторану з сміхом. йому подобалися його приятелі - один у пом 'ятому крислатому капелюсі з пре тензією на мальовниче безладдя, другий у котиковій ша почці, ЛІедина не бідна, але з претензією на належність до вченої богеми; подобався йому сніг, бліді вогні ліхта рів, різкі, чорні сліди, що їх залишали на першому снігу підошви ПРОХОЖIIХ; подобалось ЙО~ІУ повітря і особливо цей прозорий, ніжний, наївний, наче незайианий тон, який у природі можна спостерігати тільки двічі на рік: коли все ВІ,рите сніго,м, і весною в ясні дні або в місячиі вечори, коли на річці снресав лід.

- «Несамохіть до журних берегів,- заспівав він півго лосом,- мене приваблює незнана сила ... )} І всю дорогу ЧО)ІУСЬ У нього і в його нриятелів не схо ДИВ з язина цей мотив, і всі троє наспівували його )1,ШIИ нально, не в тю{т одип одному.

у нва Васильєва ){DШОВDла, як хвилин через десять він і його приятелі ПОСТУІ{DЮТЬ у двері, як вони те)шими 1\0РИДОРЧИК3МИ і темними німната!\ш скрадзтимуться до жі нон, як він, скориставшись темрявою, ЧИРІше сірником і

раптом освітить і побачить страдницьке обличчя і винну

усмішку. Невідома блондинка або брюнетка, напевно, буде з розпущеним волоссям і в білій нічній кофточці; вопа зля кається світла, страшенно сконфузиться і СІ,аже: «Бога ради, що ви робите! Погасіть!» Усе це страшне, але ці каве й нове.

II Приятедj 3 Трубної площі повернули на Грачівку і СІ\О ро увійшли в провулок, про який Васильєв знав тільки з розмов. Побачивши два ряди будиш,ів з яскраво осві гле ними вікнами і з навстіж віДЧИНЕ)НИМИ дверима, почувши

веселі звуки роялів і СRРИПОR,- ЗВУRИ, що вилітали з усіх дверей і мішалися в дивну плутанину, схожу на те, па

чебто десь у пітьмі, над дахами, настроювався невидимий ориестр,- Васильєв здивувався і СRазав:

ЛІ, багато будинні1!! Це що! -СRазав меди!\.- У Лондоні в десять разів більше. Ta~I БЛИЗЬRО ста тисяч таRИХ жіНОІ\. ВіЗНИІ\И сиділи на нозлах таи само СПОRійно і байдуже,

ЯR і по всіх провулках; тротуарами йшли тані самі ПРОХО жі, ЛІ{ і на інших вулицях. Ніхто не нвапився, ніхто не ховав у Ішмір свого обличчя, ніхто не похитував донірливо

головою ... І в цій байдужості, узвуновій плутанині роялів і СІ,РИПОН, в яснравих віннах, у навстіж відчинених дверях

почувалося щось дуже одверте, нахабне, хвацьне і розма шисте. Мабуть, у часи давні на рабовлаСНИЦЬІШХ РИНl\ах було тю, СЮІ0 весело й шумно, і обличчя, і хода людей виявляли таиу ca~IY байдужість. - Почнемо з самого почаТl\У,- Сl\азав художник. Приятелі ввійшли у ВУЗЬRИЇІ ІЮРИДОРЧИR, освітлений лампою з рефлеюором. Коли вони відчинили двері, то в ]]ереДПОІ{ОЇ з жовтого дивана ліниво підвівся чоловік у чорному сюртуну, З неголеним лаl{ЄЇІСЬІ\ИМ обличчям і з заспашши очима. Тут тхнуло, ЯК У пральні і, ирім того, ще ОЦТО,)I. 3 передпоною вели двері до яснраво освітленої ],імнатп. МеДІШ і ХУДОШНИl\ зупинилися на цих дверях і, витягнувши шиї, обидва разом заглянули в І\імнату. - Бона-сера, сеньііори, ріголетто-гугеноти-травіата! почав ХУДОЖЮШ, театрально РОЗlшанюючіІсь.

Гаванна-таранапо-пістолето!

СІ,азав

меДИR,

при~

Т!ІСІ{аючи до грудей СВОЮ шапочну й НИЗЬІ\О кланяючись.

Васильєв стояв позад них. йому теж хотілось театрально РОЗl\ланлтися і Сl\азати що-небудь дурне, але він тіЛЬІ\И всміхався, почував ніЛRовість, схожу на сором, і нетерп-

ляче чеRав, що буде далі. В дверях з'явилася маJIепьюt блондинка ронів сімнадцяти-вісімнадцяти, стрижена, в норотному голубому платті і з білим ю{сельбантом ІНІ грудях.

Чого ж ВИ на дверях стоїте?

СІ\азала вона.- Скц

дайте ваші пальта і заходьте в залу. МедИІ{ і ХУДОЖПИН, все розмовляючи

<шо-італіЙСЬJ{Ю>,

увішли в залу. Васильев нерішуче нішов за ними. - Панове, снидайте ваші пальта! - сназав старий ла неЙ.- Тю{ пе можпа. Ирім БЛОІІДШШП, в залі була ще одна жінна, дуже ПОВ на й висона, з неросіііСЬЮІМ обличчям і з оголеними ру J\аМИ. Вона сиділа ІШЛО рояля і розкладала в себе на нолі нах пасьянс. На гостей вопа пе звернула ніяної уваги. - Де ж інші паНIIОЧНИ? - СПІІтав медик - Вони чаіі п'ють,- сказала БЛОНДИІша.- Степапе,гукнула

вона,- піди

снааш

панночнам,

що

студенти

ПРИЙШЛИ! Трохи згодом до зали увійшла третя паННОЧІ{а. Ця була в яскраво-червоному платті з синіми смугамц. Облцччя в

неї було густо і невміло нафарбоване, лоб ховався за во лоссям, очі дивились ненліпно і злякано. Увійшовши, вОІЩ зараз-та ни заспівала сильним, грубим контральто якус!'

пісню. За нею появилася четверта панночка, за нею п'ята ... У ВСЬОМУ цьому Васильєв не бачив нічого ні нового, ІІі

цінавого. ЙО~ІУ здавалося, що цю залу, рояль, дзеркало в дешевій золотій рамі, ю{сельбант, плаття з синіми сму гами і тупі, байдужі оБЛIlЧЧЯ він бачив уже десь і не один раз. А пітьми, тиші, таємниці, ПРОВИННОЇ усмішки, всього того, що сподівався він тут зустріти і що лякало його, він

не бачив навіть знаку.

Все було звичайне, прозаїчне й нецікаве. Одне тілы1и трохи дратувало його цінавість - це страшний, иемоn навмцсно придуманий несман, ЯІШЙ видно було в нарни зах, у безглувдих картинах, у вбраннях, в ансельбанті. У цьому иесмаRу було щось харантерне, особливе.

«ЯRе все бідне й безглузде! - думав Васильєв.- Що в усій цій нісенітниці, яну я тенер бачу, може СНОНУСИТИ нормальну людину, ПРIlМУСИТlІ її ВЧПНІІТИ страшний гріх

RУНИТИ за карБОВailець живу людину? Я розумію всякий гріх ради блисну, краси, грації, пристрасті, см ану, але що ж тут? Заради чого тут грішать? А втім ... не треба думати!» - Борода, почастуйте портером! - зверпулась до нього блондинка.

Васильєв раптом СІЮНфУЗИВСЯ.

3 охотою ... - сказав він, чемно Rланяючись.- Тіш,· ЮІ, вибачте, пані, я ... я з вами ПИТИ не буду. Я не п'ю. ХlIlIJШН через п'ять приятелі йшли вже в другий буд[r~ -

НОІ"

Ну навіщо тн за;",ювив порт еру?

сердився меДИR.

МіЛЬЙОНЩИR який! Виюrнув шість н:арбованців, ТЮ" з доб~ рого дива, на вітер! - Якщо вона хоче, то чому ж не зробити їй цієї при:· ємності? - виправдувався Васильєв. - Ти зробив приємність не їй, а хазяйці. Вимагати від гостріі частувапня lІаІШЗУЮТЬ Їм хаЗЯЙІШ, яким це вигідно.

«А ось і МЛlIН ... -

валився

заспівав ХУДОЖНИІ\.- Уже він РО;І

... »

11 рийшовши в другий БУДИНОІ{, приятелі постояли тіль~ RИ в. переДПОRОЇ, а в залу не входили. TaR само ян: і в першому будИlШУ, в переДПОRОЇ з дивана підвелась по стать у СЮрТУІ,У і З заспаним лаRейським обличчям. Див лячись на цього ЛаІ,ея, на його обличчя і поношений сюр ТУІ\, Васильєв подумав: «СкіЛЬЮІ МУСИТЬ пережити зви чайшrіі, ПРОСТИЙ росіянин, перш ніж доля заюше його сюди в лакеї? Де він був раніш і що робив? Що 'ІСІ,ає його? Чи жонатий він? Де його мати, і чи знає вона, що він служить тут за лакея?» І ВіІ\С Васильєв мимоволі в RОЖПОМУ будинку звертав свою увагу насамперед на ла~ нея. В одному з будию,ів, здається, в четвертому по черзі, був лаІ;ей маленький, недолугий, сухий, з лаНЦЮif,КОМ па iJ\илетці. Він читав «Листою) і не звернув піякої уваги на тих, що увійшли. Подивившись на його обличчя, ВаСИJlЬЄ8 чомусь подумав, що людина з таким обличчям може і вкрастп, і вбити, і дати фальшиву присягу. А оБJІИЧЧЯ Й справді було ціl\аве: велИІШЙ лоб, сірі очі, приплюспу тии ліс, тонкі, стиснуті губи, а вираз тупий і разом з тим нахабний, як у молодого гончака, коли він доганяє зай ця. Васильєв подумав, що добре було б помацати цього лar,ея за волосся: жорстке воно чи м'ЯІ,е? Мабуть, жорст~ І{е, як у собаІШ. ІІІ

Художник, від того що випив дві СRЛЯНЮІ порт еру, ЯІWСЬ раптом сп'япів і неприродно пожвавішав. - Ходімо в інший! - Rомандував він, розмахуІОЧИ РУ4 І\ами.- Я вас поведу в найкращий!

Привівши приятелів у той БУДИНОІ\, щО, на його ДУМНУ, був найкращим, він виявив нанолегливе бажапня танцю вати кадриль. Медик став бурчати, що музикантам дове

деться платити карбованця, але погодився бути

vis-a-vis.

Почали танцювати.

"у найкращому було так само погано, як і в найгіршо му. Тут були зовсім такі самісіньні дзернала і нартини, тані самі зачісни і вбрання. Оглядаючи умеблювання та костюмИ, Васильєв уже розумів, що це не несман, а ЩОСЬ

тане, що можна назвати сманом і навіть стилем С-вого провулна і чого не можна знаііти ніде в іншому місці, щось цільне в своїй потворності, не винаДІюве, виробле

не часом. Після того ЛІ. він побував у восьми будиннах, його -вже не дивували ні но.1JЬОРИ вбраннів, ні довгі шлей фи, ні яснраві банти, ні матросьні костюми, ні густе фіо летове забарвлення щік; він розумів, що все це тут тю: і треба, що якби хоч одна з жінои одяглася по-людсьни або яиби на стіні почешI.lJИ путящу гравюру, то від того втратив би загальний тон весь провулок.

«НІ{ невмідо вони

продають

себе!

думав він.- Не

вже вони пе можуть зрозуміти, що порок тільни тоді при надний, коли він гарний і ховається, ноли він мав оболон

ну доброчесності?

Снромні чорні плаття, бліді обличчя,

сумні усмішии й темрява більше впливають, ніж оця не

оновирна мішура. Дурні! Коли вони самі не розуміють цього, то гості б їх повчили, абощо ... » Панночиа в нольському ностюмі з білою хутряною ОПУШІЮЮ підійшла до ньшо і сіла поряд з ним. - Симпатичний брюнет, чому іІ\ ви не танцюєте?спитала вона.- Чого ви таЮІЙ нудний?

.,-

Тому, що нудно .

А ви почастуйте лафітом. Тоді не буде НУДНО. Васильєв нічого не відповів. Він номовчав і спитав: Ви о иотрій годині лягаєте снати?

О шостій. А встаєте поли? Коли о другій, а ІЮЛИ й: о третіЇІ. А вставши, що робите? Кофій п'ємо, о сьомій годині обідаєм. А що ви обіда6Те?

Звичайно ... Суп або щі, біфштенс, десерт. Наша 1ІІа-

дам добре годує дівчат. Та навіщо ви nсе це питаєте? Тан, щоб поговорити ...

ВасильGВУ хотілосл поговорити з паННОЧIl:ОЮ багато про що. Він почував вешше бажання дізпатис,л, звіДІШ вона родом, чи живі її баТЬІШ та чи знають вони, що вона тут, як вона потрапила в цей БУДИНОІ{, чи весела й задоволе на, чи смутна й пригнічена похмурими ДУМІ{ами, чи спо

дівається вийти J\оли-небудь з свого теперішпього стану ... Але ніяк він не міг придумати, з чого почати і як за

питати, щоб не здатися неСІ{РОМНИМ. Віп довго думав і спитав:

Вам скільки років? Вісімдесят,- СІ,азала дотеп папночка, ДИВЛЛЧИСЬ із сміхом на фокуси, що виробляв руками і погаии, танцю

ЮЧИ, художник.

Раптом вона чогось зареготала й Сlшзала голосно, Tal" щоб усі чули, довгу ципічпу фразу. Васильєв оторопів і, не знаючи, якого виразу надати своєму обличчю, напру жено усміхнувся. Усміхнувся тільки сам він, усі ж інші його приятелі, музиканти і жінки - навіть і не ГЛЯНУJlИ на його сусіДІ{У, наче не чули.

Почастуйте .1Iафітом!

знову СІ,азала сусідна.

Васильєв відчув огиду до її білої опушки і до голосу

й відійшов від неї. йому вже здавалося душно і жарІЮ, і серце починало битися повільно, але сильно, лн молот: раз! два! три! - Ходімо звідси! - Сl\азав віп, СМИІШУВШИ ХУДОJ-ІШИІ\3 за рунав.

Зажди, дай Сl\інчити. ПОІ,и художню. і медш{ кінчали I\аДРИЛЬ, ВаСИЛЬ6В, щоб не дивитися на жінон, оглядав музинантів. На роялі грав б.'ІагообразниЙ старий в онулярах, схожий:З обличчя на маршала Вазена; на СJ\рипці - молодий чоловін З руся вою борідкою, ВДЯГІІений за останньою модою. У молодо го чоловіІШ було обличчя не дурне, ие виснажене, а на В!ІаІШ, розумне, J\Iолоде, свіже. Одягнений він був вишу І\ано і з СМalЮМ, грав з почуттям. Задача: ян він і цей пристойний, благообразний старий потрапили сюди? Чо му їм не соромно сидіти тут? Про що вони думають, ко ли дивлятьея па жіНОІ{? НІ(би на роялі і на СІ{рипці грали люди обідрані, го лодні, похмурі, п'яні, з виснаженими.. або тупими облич ЧЯМИ, тоді їхня присутність, може, була б зрозуміла.

А тепер Васильєв нічого не розумів. йому пригадувалась історія пропащої жіНІ\И, прочитана ним ІЮЛИСЬ, і він вва· жав тепер, що ця ЛЮДСЬІШ подоба з провин ною усмішкою

не має нічого спільного 3 тим, що він тепер бачить. Йому здавалося, що він бачить не пропащих жінок, а якийсь інШИЙ, зовсім особливий світ, чужий йому і незрозумілий; якби раніше він побачив цей світ у театрі на сцені або прочитав ІІрО нього в ннизі, то не повірив би ... Жію{а 3 біJIОЮ ОПVШІ,ОЮ знову зареготала і голосно про мовила огидну фразу. Гидливе почуття опанувало його, він почервонів і вийшов.

3ажll,И, і ми йдемо!

І{РИІШУВ йому художнин. ІУ

3араз у мене з моєю дамою, ПОI\И ми танцювали, бу

ла розмова,- розназував медик, ноли всі тров вийшли на

вулицю,- Мова ЇІшла про її перший роман. Він, герой, якийсь бухгаJIТер у Смоленсьну, що має дружину і п'ято

ро дітей. Ій було сімнадцять літ, і жиJ1а вона в татуся й матусі, ш~і торгували мплом і свіЧІШМИ.

Чим же він переміг її серце? - спитав ВасиЛl,ЄВ. Тим, ЩО І,УПИВ їй білизни на п'ятдесят карбованців. Чорт знає що! «Одначе ось він зумів випитати в своєї дами її роман, думав Васильєв про медика.- А я не вмію ... » Панове, я йду додому! - сказав він.

Чому? Тому, що я не вмію новодитися тут. До того ж мені нудно й гиДІ\О. Що тут веселого? Хоч би люди були, а то ДИНУНИ і тваршш. Н йду, як хочете. - Ну, ГРIIШО, Григорію, голубчину ... - СІ,азав ПЛЮ,СИ вим ГОЛОСОllI ХУДОЖІІІШ, пригортаючись до Васильєва. Ходім! 3айді~ІО що в один, і будь вони про]{ляті ... Буд!. ласка! Григоріапце! Васильєва Y:-lOвпли й повели нагору по сходах. У І\ИЛИ

мі і в золочених поруччях, у швейцарі, що відчинив две рі, і в панно, що прпнрашали переДПОІ\ій, почувався все

той самий стиль С-вого провулна, але вДосноналений, ім понуючий.

Справді, я піду додому!

Сl\азав Васильєв, СЮ1Да

ючи пальто.

- Ну, пу, голубчику ... - СЕазав ХУДОЖПИК і поцілупаlJ його в ШИЮ.- Не капризуй ... Гри-Гри, будь товаришем І Разом прийшли,

разом

підемо.

справді.

H \a-бо

ти

худобина,

- Я можу підождати вас на вулиці. Ій-богу, мені тут ГИДІ\о! - Ну, ну, Гришо ... ГИДІ\О, а ти спостерігай! Розумієш? Спостерігай! - Треба дивитись об'ЄНТИВlIО ІІа речі,- сназав серйоз но медик

Васильєв увійшов до зали і сів. Нрім пього і приятелів, у залі було ще багато гостей: два піхотпі офіцери, ЯНИЙСЬ сивий і лисий пан у золотих окулярах, два безвусі студен ти з Межового інституту і дуже п'яний МУЖЧІІна з аІ\ТОР СЬНИМ обличчям. "Усі панночни були зайняті цими гостя ми і не звернули на Васильєва ніякої уваги. ТіЛЬЮІ одна 3 них, вбрана Аїдою, скоса глянула на нього, чомусь посміхнулась і промовила, позіхаю'ІИ: - Брюнет прийшов ...

"У Васильєва сту:кало серце й палало оБJІИЧЧЯ. Йому

було й соромно перед гостями засвою присутність тут, і

гидно, і боляче. Його мучила думна, що він, порядпа і любляча людина (таним він досі вважав себе), ненави дить цих жінон і нічого не почуває до них, нрім огиди.

Йому не було жаль ні цих жінок, ні музинантів, ні JIа неїв.

«Це тому, що я не стараюся зрозуміти їх,- думав він. Усі вони схожі на тварин більше, ніж на людей, але ж во пи все-тани люди, в них є душі. Треба їх зрозуміти і то ді вже судити ... »)

Гришо, ти ж не ЙДИ, нас підожди!

НРИІ\НУВ йому

художню\ і ЗНlШ кудись.

Незабаром зник і медик «Авжеж, треба постаратися зрозуміти, а тан не мож На»,- все думав Васильєв. І він став напружено вдивлятися в обличчя ноашої жін Нп і шунатп провинпої усмішни. Але - чи він не вмів читати на обличчях, чи жодна з цих жіНОІ{ не почувала се бе провинною - на НОЖНОМУ обличчі він читав тілы\и туний вираз буденної, пошлої нудьги і вдоволепня. Дур ні очі, дурні усміШІШ, різкі, дурні голоси, нахабні РУХИ і нічого більше. Ян видно, у кожної в МIlПУЛОМУ був ро ман з бухгалтером та з білизною на п'ятдесят l\арбован. ців, а тепер нема іншої принади, нрім нофе, обіду 3 трьох страв, вина, надрилі, спання до другої години ... Не знайшовши жодної провинної усмішни, Васильєв став mунати: чи нема розумного обличчя. І увага його спппилася на одному блідому, трохи сонпому, втомленому ~a

оБЛИ'lчі ... усипаний підлогу і в куток і,

Це була немолода брюпетн:а, одягнена в lЮСТЮМ, БШІСІ;іТhами; вопа сиділа в кріслі, дивилася на про щось думала. Васильєв пройшовся 3 І,УТІ,а

наче ненавмисне, сів поряд з цею. «Треба почати ;з чого-пебудь пошлого,- думав віп,- а

потім НОСТУIlОВО ІІерейти до серйозного ... » - Л ЯІшй У вас гарнеПЬІ,ИЙ І\оСТЮМЧЮ,!

скааав віп і

ТОРКНУВСЯ пальцем ;золотої бахроми па косинці. ЯЮІіі є ... - СІ,азала брюнеТІ\а. Бп а ЯІ;ОЇ губерпії? Я? ДалеІШ ... З Чернігівської ..• Хороша губернія. Там добре. Там добре, де нас нема. «lи"ода, що я не вмію природу описувати,- подумав Васильєв.- МОfIша було б розчулити її описами чернігів СЬІ\ОЇ природн. Адже, мабуть, любить, ІЮЛИ народилася там».

Вам тут НУДНО? Звісно, нудпо.

спитав він.

Чому Ж ви не йдете авідси, коли вам нудпо? l'tуди ж я піду? Милостиню ПРОСИТИ, чи що? Милостиню ПРОСИТИ легше, ніж жити тут. А ВИ звідни знаєте? Хіба ВИ ПРОСИЛИ? Просив, І\ОЛП не було чим платити аа навчання. Хоч би навіть не просив, це так зрозуміло. Жебрак, як би там не бу:JO, вільна ЛЮДllна, а ви раба. Брюнетка потягнулась і провела сонними очима лю,ея, який ніс на підносі СІШЯНІШ і зельтеРСЬІ,У воду.

Ifочастуйте портером,- сназала вона і ЗНОВУ позіх~

нула.

«Портером ... - подумав Басильєв.- А ЩО, ЛІ,би це YBi~ йшов сюди твій брат або твоя мати? Що б ти СІ\азала? А ЩО снаJаЛIl б вонп? Був бп тоді портер, УЯВЛЯЮ ... » Раптом ПОЧУВСЯ плач. З сусідньої І{імнати, нуди лакей поніс зельтєрсЬІ;У, швидко вийшов якийсь блондин з чер~ воним обличчям і сердитими очима. За ним ішла висока, повна хазяйка і І,ричала вереСІШИВИМ голосом:

ІІіхто вам не ДОЗВОЛЯВ бити дівчат по ЩОІ{ах! У нас

бувають гості hращі за вас, та не б'ються! ШарлатанІ Знявся галас. Васильєв 3ЛЛІ\аВСЯ і зблід. У сусідній кімнаті плакали ридма, ЩИРО, як плачуть ображені. І він зрозумів, що й справді тут живуть люди, справжні люди, щО, сять

ЛІ,

УСЮДИ,

ображаються,

допомоги...

Важка

страждають,

ненависть

плачуть,

гидливе

про~

почуття

поступились місцем гострому почуттю жалю і злоби до

кривднина. Він нину.вся в ту німнату, де планали; нрізь ря ди пляшон, що стояли на мармуровій дошці стола, він поба чив страдницьне, монре від сліз обличчя, простягнув до

цього обличчя руни, ступив нрон до стола, але зараз же 3 жахом відсночив назад. Та, що планала, була п'яна. Пробираючись нрізь галасливий натовп, що зібрався навноло блондина, він занепав духом, злякався, ЯІ{ хлоп чик, і йому здавалося, що в цьому чужому, незрозумілому для нього світі хочуть гнатися за ним, бити його, лаяти брудними словами ... Він зірвав з вішални своє пальто й юшу вся прожогом упиз по сходах.

v Притулившись до огорощі, він стояв ноло будинну Й ченав, ноли вийдуть ЙОГО товариші. 3вуни роялів і снри НОН, веселі, хвацьні, нахабні й сумні, плутались у повітрі в якийсь хаос, і ця плутанина, ян і перше, снпдалася на

те, ніби в пітьмі над дахами настроювався невидпмий ор нестр. Ннщо глянутн вгору на цю піть:\rу, то весь чорний фон був усипаний білими рухомими ЦЯТІ,ЮШ: це йшов сніг. Пластівці його, потрапивши в світло, ліниво І,РУЖЛЯ ли в повітрі, ЛІ{ пух, і ще лінивіше падали на землю. Сні жинни кружлялн юрбою коло Васильєва і висли на його бороді, віях, бровах... Візнини, коні і прохожі були білі. (І ян моще сніг падати в цей провулок! - думав Ва сильєв. - Будь пронляті ці будинни!» Через те що він збіг униз сходами, ноги підгиналися від утоми; він задихався, наче сходнв на гору, серце ст у

нало тан, що було чутно. його мучило бажання швидше вибратися з провулна та йти додому, але ще дущче хоті лось доченатися товаришів і зігнати на них свою злість. Він багато чого не зрозумів у будиш\ах; душі щінон, що

гинуть, залишилися для нього, яи і були, таємницею, але йому ясно було, що справа значно гірша, ніж можна було думати. Коли та провшща жіш\а, що отруїлася, називала ся пропащою, то для всіх цих, що тапцюпали тепер під

ЗВУІЮВУ плутанину- і говорили довгі огидні фрази, важко було добрати належну назву. Це були не ті, що гинуть, а ті, що вже загинули.

«Порон Є,- думав він,- але нема ні усвідомлеппя вини,

ні надії на порятунон. Іх продають, нупують, топлять У

вині і в мерзотах, а вони, як вівці, тупі, байдужі і не ро зуміЮТЬ. Боже мій, боже мійІ» ДЛЯ НЬОГО тан:ож ясно було, що все те, що зветься ЛЮД~ ськоЮ гідністю, особою, образом і подобою БОJ-ІЮЮ, заги джене тут до І\інцл, <<Вщент>}, як н:ажуть п'лниці, і що вин ні в цьому не самий тільки ПрОВУЛОІ{ та тупі жінки. Юрба студентів, білих від снігу, весело РОЗМОВЛЯЮЧИ й сміючись, пройшла повз нього. Один з них, високий і ТОН кий, спинився, заглянув Васильєву в обличчя і СІ}азав п'я ним

голосом:

Наш! Насмоктався, брат? Ага-га, брат! Нічого, гу ляй! І\атай! Не журись, дядюl Він узяв Васильєва за плечі і притулився ДО його ЩОІ{И

мокрими,

холодними вусами,

потім підковзнувся, похит

нувся і, махнувши обома руками, нрикнув: - Держись! Не падай! І, засміявшись, побіг доганяти своїх товаришів. :Крізь гамір почувся голос художнина: - Вп не смієте бити жінон! Я вам не ДОЗВОЛЮ, чорт би

вас забрав! Негідники ви ОТЮЙ! у дверях будинну з'явився медин. Він подивився на всі бони і, побачивши Васильєва, сказав стурбовано: - Ти тут? Послухай, їй-богу, з Єгором просто-таки не можливо нінуди ходити І Що це за людина, не розуміЮ! Снандал почав! Чуєш? Єгоре! - гуннув він У двері. Єгоре! - Я вам не дозволю бити жіиок! - розлігся нагорі про низливий голос художнина.

Щось важке і незграбне покотилося вниз по сходах. Це

ХУДОЖІІИІІ:

летів

стрімголов

униз.

Його,

очевидно,

ви

nxнули.

Він підвівся з землі, обтрусив Іщпелюх і зі злим, обуре ним обличчям посварився вгору кулаком і крикнув: - ПаДЛЮІ\И! :Куродери! :Кровопивці! Я не дозволю вам бити! Бити слабн:у, п'яну жінку! Ах, ви ... - Єгоре... Ну, Єгоре ... - почав благати меди1\.- Даю тобі слово честі, вже більше ніколи не піду з тобою вдру ге. Слово честі! Художник потроху заспокоївся, і приятелі пішли до дому.

- «Несамохіть до журних берегів,- заспівав медик, мене приваблює незнана сила ... » - <:А ось і млин ... - підтягнув трохи згодом худож uин,- уже він розвалився ... » Який сніг валить, мати 53

боа,а! Грипшо, чого ти пішов? Боягуз ти, баба, та й годі. І3асильєв ішов позаду приятелів, ДИВИВСЯ їм у СIІИНИ і думав:

«Щось одпе: або нам тільки здається, що проституціл зло, і ми перебільшуємо, або ж, ЯКЩО проституціл й справ ді т;ше .зло, як звичайно думають, то ці мої милі приятелі тю,і самі рабовласпшш, гнобителі і вбивці, ЛІ{ ті меш нан

ці Сірії та паїра, що ЇХ малюють у «lIпве». ВОПИ тенер співають, регочуть, РОЗУМНО роз:,ювляють, а.:Іе хіба НС вон\[ оце енсплуатували голод, неуцтво і тупість? І30НП,- $І був

свідком. До чого ж тут ЇХНЯ ГУ:\Іанність, ~ІеДИЦІІІІа, ЖИВО пис? Науют, мистецтва і висоні ПОЧУТТЯ цих душогубів нагадують мені сало в одпому анендоті. Два розбійlllIlШ

зарі.зали в лісі жебрана; стали ділити проміж себе ЙОГО одеJJ>У і знайшли в торбині шматок свинлчого сала. «Дуще до речі,- СІ,азав один з них,- давай заJ>УСІВЮ». «Що ти, як можна? - жахнувся ДРУГІІЙ.- Хіба ТІІ забув, що сьо годні середа?» І не стали їсти. ВОНИ, зарізаВШIІ людину, вийшли з лісу з певністю, щО ВОНИ постшши. Так і ці, НУШІВши шінон, ідуть і ДУ~lають тепер, що вопи худож НИlНI і вчені ... »

- ПослухаїІте, ВП! - сказав віп сердито й гостро. Чого вп сюди ходите? Невже, невже ви пе розумієте, НК це а;ахлпво? Ваша меДИЦІІна наа,е, що кожна з цих жіНОІ{ умпрає передчасно від сухот або '!Ого-небудь іншого; ми стецтва наа;уть, що морал~но вона вмирає ще раніше. Нmтша з них у!>шрає через те, що на своєму віну приймає в сереДПЬО~IУ, ПРІІПУСТПМО, п'ятсот чоловінів. НОЖПУ вби Ізає п'ятсот чоловіJ>ів. В числі цих п'ятсот - ви! Тепер, яюцо вп обидва за все іІШТТЯ побуuаєте тут та в інших по дібнпх місцях по двісті п'ятдесят разів, то, значить, на обох пас прппаде одна вбита я~іНІ,а! Хіба це -не зро.1умі

ло! Хіба це не жахливо? Убити вдвох, утрьох, вп'птьох: одну дурну, голодну жінку! Ах, та хіба це не жахливо, боже мій? - Так і знав, що цим скіНЧІІТЬСЯ,- сназав ХУДОЖНЮ" крпвлячись.- Не слід було зв'язуватись з цим дурпем і бовдуром! Ти думаєш, що тепер у тебе в голові велині душ,и, ідеї? Ні, чорт знає що, а не ідеї! Ти зараз ДИВИШСЯ па мене 3 IІспавпстю і опщою, а IТO-MOЄ~IY, r;Рі\ще б ти збу~ дував щс двадцять таЮІХ

n цьому

БУДllш,ів,

ніж

ДIIВИТIІСЬ

отаl<.

TBOC~IY І10Г.;IJlді більшс НОРОІ,У, l1іll, У всьому про

ВУJlНУ! Xoдi~lO, Полодю, чорт 3 НЮІ! ДуреІІЬ, бовдур і біль~ ше нічого ...

- Ми,люди, вбиваємо взаємно одне одного,- СЕа;Іав медИ1{.- Це, звичайно, пеморально, а,ТІе філософією тут пе ДОПОМОіІ>ОШ. Прощай! На Трубній площі приятелі попрощались і розійшлися.

ЗалишивШИСЬ сам, Васильєв швидко попростував бульва

ром. Йому було страшно темряви, страшно снігу, ЯlШЙ пластівцями падав на землю і, здавалося, хотів засипати весь світ; страшно було ліхтарних вогнів, ЩО тьмяно бли мали Rрізь спігові хмари. Душу його опанував несвідо мий, малодушний страх. Траплялися зріДRа назустріч про~

хожі, але він полохливо сторонився від них. Йому здава лося, що звідусіль ідуть і звідусіль дивляться на нього жінки, тільки жію\И. «Починається в мене,- думав він.- ПрипадОІ{ починав~ ться

....') УІ

Удома лежав він на ліifШУ

говорив, здригаючись усім

тілом:

- Живі! Живі! Боже мій, вони живіІ Він всіляко папружував свою фантазію, уявляв себе ca~ мого то братом пропащої жішш, то батьком її, то самою пропащою жіІШОЮ з намазаними ЩОІ{ами, і все це СПОВНЮ 4

ваЛ0 його жахом.

Йому чомусь здавалося, ЩО він повинен розв'язати пи тання негайно, хоч би там ЩО, і ЩО питання це не чуже, а його власно. Він напружив сили, поборов у собі розпач і, сівши на лііІШО, обхопивши руками голову, став вирі шувати:· Яl{ урятунати всіх тих жіНОІ{, яких він сьогодні

бачив? ПорядOJ; розн'язування всяких питань йому, Яl( людині вченііі, був добре віДОllШЙ. І він, хоч який був збу джений, точно додержував цього порядну. Він пригадав історію питання, його літературу, а о четвертій годині хо див з НУТІ\а в !{УТОІ\ і намагався пригадати всі ті спроби, ЩО їх тепер роблять для врятування жіно!{. У нього було дуже багато добрих приятелів і друзі~, ЩО жили в номерах

Фальцфєйн, Галяшніна, Печаєва, 6ЧІ{іна... Серед ІШХ пе мало людей чеспих і самовідданих. ДеІютрі з них нам ага Jlися рятувати жінок ..

«Усі ці нечисленні спроби,- думав Васильєв,- можна поділити на три групи. Одні, ВИІ{упивши з кубла розпусти Жію,у, наймали їіі: номер, І\упували ЇЙ швейну машину,

і вопа ставала швачкою. І ТОЙ; ХТО ВИКУПИВ, волею чи не волею робив її своєю полюБОВІІицею, потім, скінчивши :иурс, виїздив і передавав її на РУІШ другому ПОРЯДІІОМУ чоловікові, мов яку-небудь

річ.

пропаща

залишалась

пропащою. Іпші, ВИІ\УШШШИ, теж наймали їй онремий номер, нупували неодмінпу швейну машину, ПУСІ,.али в діло грамоту, проповіді, читання :инижок іІ\іПІ\а жила і

шила, пони це було для неї цікаве і нове, а потім, знудь гувавшись,

ПОЧІІпала потай

від

проповіДНІшів

приймати

мужчин або тіІ,ала назад, туди, де можпа спати до третьої ГОДИШІ, пити І{Офе і ситно обідати. Треті, наїшалніші й найсамовідданіші, робили Сl\1іливий, рішучий НРОІ{. Вони одружувались. І І{ОЛИ нахабна, розпещена або тупа, затур кана тварина ставала дружиною, ГОСПОДІІнею і потім ма

тір'ю, то це перевертало догори диом її життя і світогляд та:и, що потім в дружині і матері ва}ІШО було впізнати :ио лишню пропащу жінну. Тан, одруження найкращий і, ма буть, єдиний спосіб». - Але неМОЖЛІІВИЙ! - сназав уголос Васильєв і пова лився в постіль.- Я перший не міг би одружитися! ДЮІ цього треба бути святим, не вміти ненавидіти і не знати огиди. Але припустимо, що я, медин і художнин перемог ли себе і одружилися, що всі вони повиходять заміж. Але ЛJ\ИЙ же висновон? Висновон ЯЮJЙ? А той висновон, що ПОНИ тут, у МОСlші, вони ВИХОДИТИМУТЬ заl\1іж, смоленсь НИЙ бухгалтер зведе з сараТОВСЬІ\ИМИ, нижеГОРОДСЬІШМИ, варшавсьнпми ... А І,УДІІ подіти СТО ТИСЯЧ лондонсы\х?? Нуди подітп гамбурзьних? Лампа, в янїЙ вигорів гас, почала чадіти. Васильєв не помітив цього. Віи знову почав ходитп, не иерестаючи ду мати. Тепер уже він поставив питання іпанше: що треба зробити, щоб пропащі жішш перестали бути потрібними? Для цього треба, щоб мужчини, яні їх І,УПУЮТЬ і вбива ють, відчули всю ненормальність своєї рабовлаСНИЦЬІіОЇ ролі і жахнулись. Треба рятувати МУЖЧИН. {(НаУl{а~1И і мистецтвами, очевидно, нічого не зробиш ... думав Васильєв. - Тут єдиний вихід - це апостоль ство».

І він став мріЯТІІ про те, Я1\ завтра ж увечері він стоя тиме ва розі провулна і говоритиме ножному прохожому:

«Нуди і чого ви йдете? Побійтесь вп бога! » Він звернеть ся до байдужих візнинів і Їм СІіаже: {<Чого ви тут стоїте? Чому ж ви пе гніваєтесь, не обурюєтесь? Адже ви вірує те в бога і знаете, що це гріх, що за це люди підуть у пеl\-

по чого ж ви мовчите? Правда, вопи Вам чужі, але й у лих

в батьКИ, брати, зовсім такі ж саиі, як ви ... })

Хтось із приятелів сказав одного разу про Васильєва, що він талановита людина. Є таланти письмеППИЦЬІ{і, сце вічні, художницькі, та в нього особливий талант - л JO Д С Ь кий. Він має топке, ДОСRонале чуття до болю взагалі. ЯК добрий актор відображає в собі чужі рухи і голос, тан, побачивши сльози, він плаче; коло хворого він сам стає хво

рим і стогне; ноли бачнть насильс:во, то йому здається, що насильсТво чиниться над ним, ВІН лякається, як хлоп

ЧИН, і, злякавшись, біжить на доиомогу. Чужий біль дра·· тує його, збуджує, доводить до стану екстазу й т. ін. ЧИ

має

рацію

приятель

не знаю, але те, що пере

живав Васильєв, ІЮJІИ йому здавалося, що питання роз в'язане, було дуже схоже на натхнення. Він ШІю{ав, смі явся, говорив уголос ті слова, яні скаже завтра, почував rарячу любов до тих людей, як.і послухають його і ста нуть поряд з ним на розі провулка, щоб проповідувати; він сідав писати листи, присягався ...

-Усе це було схоже на натхнення вже й тому, ЩО три вало недовго. Васильєв сноро втомився. Лондонські, гам бурзькі, варшавські своєю масою душили його, як гори

roтmaTЬ землю; він торопів перед цією масою, розгублю вався; згадував він, що в нього нема дару слова, що він боязний і малодушний, що байдужі люди навряд чн захо чуть слухати його, студента юриста третього курсу, Лlо дину несміливу й нікчемну, що сиравжнє апостольство полягає не в самій ті.'ІЬКИ проповіді, але і в ділах. Коли було ВИДІІО і на вулиці вже гуркотіли екіпажі, Васильєв лежав нерухомо на дивані й дивився в одну точну. Він уже не думав ні про жінок, ні про чоловінів, ні про насильство. Вся увага його була звернена на ду шевний біль, ЯКИЙ мучив його. То був біль тупий, без предметний, невизначений, схожий і на тугу, і на страх у найвищій мірі, і на розпач. Показати, де той біль, він Mir: у грудях, иід серцем,- але порівняти його не мож

на було ні з чим. :Колись у нього бував сильний. аубний біль, бували плеврит і невралгії, але це в порівнянні з душевним болем було мізерне. При цьому болі життн уявлялось огидним. Дисертація, преІ_расна праця, вже наІІисана ним, улюблені люди, рятування пропащих жі нон - усе те, що вчора ще він любив або до чого був

байдужий, тепер, ІЮЛИ він згадував, дратувало його так само,

ян

гуркіт

екіпажів,

біганина

КОРИДОРНИХ,

денне

світло. НІ,би тепер хто-небудь перед його очима зробив подвиг милосердя чи обурливе насильство, то на нього і TtJ

і друге справило б однаково огидне враження. З усіх ду мок, ЩО ліниво бродили в його голові, тільки дві не дра одна - що він ІЮЖНОЇ ХВИЛИНИ має владу

тували його:

вбити себе, друга

що біJІЬ не триватиме більше ТРЬОХ

днів. Друге він знав з досвіду. Полежавши, він устав і, ламаючи РУІШ, пройшовся не з І{утка в нутон, ян звичайно, а по Ішадрату, вздовж стін. Мигцем він глянув на себе в дзеркало. Обличчя його було бліде й змарніле, скроні запали, очі були більші, TeMHi~ ші, нерухоміші, наче чужі, і виявляли нестерпну душев ну муну.

Опівдні в двері постунав художню{. - Григорію, ти дома? - спитав він. Не діставши відповіді, він постояв з хвилину, подумав і відповів собі по-хохлацЬІШ: - Нема. В ниверситет пішов, треклят.иЙ хлопець. І пішов. Васильєв ліг на ліжко і, сховавши голову під подушну, став планатп з болю, і чим рясніше лилися сльо зи, тим жахливішим ставав душевниіі біль. Коли стемні

ло, він згадав про ту повну муни ніч, що чеІ,ає його, і

страшний розпач охопив його. Він ШВИДІЮ одягся, вибіг в номера і, понинувши свої двері навстіж, без будь-якої потреби й мети вийшов на вулицю. Не питаючи себе, НУДИ йти, він ШВІІДІЮ пішов Садовою вулицею. Сніг сипав, ЛІ, учора; була відлига. Засунувши РУІШ в РУІ\ава, тремтячи і .'ІЯli:аЮЧІІСЬ СТУІ,ОТУ, дзвіннів ІЮННИ і

переХОЖIlХ, Васильєв пройшов Садовою до Сухаревої башти, потім до Красних воріт, звідси звернув на Басман ну. Він зайшов у ШИНОІ{ і випив велину снлянну горіш\И, але від того пе стало легше. Дійшовши до Розгляя, ві!! повернув праворуч і пішов ПРОВУШ\аМІІ, в ЯІ\Их не БУIІ раніше ні разу в житті. Він дійшов до того старого мо сту, де ШУ.ШІТЬ Нуза і звідни впдно довгі ряди вогнів у вінлах Красних казарм. Щоб відвернути свій душевниіі біль ЯІШlII-небудь новим відчуттям або більшим болем, не знаючи, що робптп, плачучи і тремтячи, Васильєв роз· стебнув пальто і сюртун і підставив свої голі груди вог ному спігові іі вітрові. Але й це не З~lеншило болю. Тоді він

нагнувся через поруччя

мосту і ПОДИВllВся вниз,

на

ЧОРНУ, бурх.11ИВУ Нузу, і йому захотілось юшутися стор'! головою, не з огиди до життя, не заради самогубства, а щоб хоч забитись і ОДНИМ болем відверпути другий. Але

чорна вода, темрява, порожні береги, ВІ{риті снігом, були страшні. Він ЗДрИІ'нувся й пішов далі. Пройшовся він вздовж Нрасних назарм, потім назад і спустився в янийсь гай, з гаю знову на міст ... «Ні, додому, додому! - думав він.- Дома, здається, легше

... »

І він пішов назад. Вернувшись додому, він зірвав з себе

монре пальто і Ша/ШУ, почав ходити вздовж стін і невтом но ходив до самого ранну.

VII НОЛИ на другий донь ранном прийшли до нього худож нИІ{ і медин, він у розірваній сорочці і з понусаними ру

нами метався по німнаті і стогнав від болю. - Бога ради! - заридав він, побачивши приятелів. Ведіть мене нуди хочете, робіть що знаєте, але, бога ради,

швидше рятуйте мене! Я вб'ю себе! Художник зблід і розгубився. Медик теж мало не за плакав, але, вважаючи, що медини в усіх випадках життя

повинні БУТІІ спокійні й серйозні, сназав холодно: - Це в тебе припадок: Та це нічого. Підемо зараз до лінаря. - Нуди хочете, тільни, бога ради, швидше!

- Ти не ХВІІЛЮЙСЯ. Треба боротись з собою. Художню, і меДІІН тремтячими рунами одягли Василь єва і вивели його на вулицю. - Михайло Сергійович давно вже хоче з тобою позна

ЇlOмитись,- говорив

дорогою

меДІШ.- Він дуже

мила

людина і чудово знає своє діло. Скінчив віІі у 82-му році, а праJ\тина вже величезпа. 3 студентами поводиться по-то варисьни.

- Швидше, швидше,- нвапив Васильєв. Михайло Сергійович, повпий, білявий лінар, зустрів при ятелів чемно, солідно, холодно і посміхнувся однією тіль ни щокою.

Мені

ХУДОЖНИІ{

Майєр

говорили

вже

про

вашу

хворобу,- сназав він.- Дуже радий ПРИСЛУЖИТИСЯ. Ну? Сідайте, прошу вас ... Він посадив Васильєва у вешше нрісло І\ОЛО стола і присунув до нього ЯЩИІ{ З цигарнами.

- Ну? - почав він, погладжуючи ноліна.- Візьмемось до діла. Снільни вам років? 59

Він ставив запитаннн, а медик відповідав. Віп спитав,

чи не був батько Васпльєва хворий на ЯІ{і-небудь особли ві хвороби, чи не ІШВ запоєм, чи не відзначався жорсто ністю або ЯКИМІІ-небудь дивацтвами. Те ж саме спитав про його діда, матір, сестер і братів. Дізнавшись, що його ма ти мала чудовий голос і грала часом в театрі, він раптом пожвавішав і спитав:

Пробачте, а не пригадаєте, чи не був театр у вашої

матусі пристрастю? Минуло хвилин з двадцять. Васильєву надокучило, що лікар погладжує KOJIiHa і говорить усе про те саме. - Скільки я розумію ваші запитання, докторе,- СІШ

зав він,- ви хочете знати, спадкова моя хвороба чи ні. Вона не спадкова. Далі лінар спитав, чи не було у Васильєва в молодих літах яних-небудь потай них поронів, ударів у голову, захоплень, дивацтв, ВИНЯТІ\Ових пристрастей. На половипу запитань, що їх звичайн'о ставлять старанні ліна рі, можна

не відповідати без будь-яної шноди для здоров'я, але в Ми хайла Сергійовича, у медика і художнина були такі об личчя, щО RОЛИ б Васильєв не відповів хоча б на одне питанпя, то все пропало б. Дістаючи відповіді, ліІ{ар на щось записував їх на папірці. Дізнавшись, що Васильєв СІ,інчив уже на природничому фа1\ультеті і тепер на юри дичному, лікар задума.вся ...

Мипулого рону він написав чудову працю ... -

С1\а

зав медИІ,.

Вибачте, не перебивайте

зосередитися,- С1\азав

мене,

ви заважаєте мені

лінар і посміхнувся

однією щозвичайно, і це грає роль в анамнезі. Форсо вана розумова праця, перевтома ... Тан, тан ... А горіш{у ви п'єте? - звернувся він до Васильєва. - Дуже рідно. Минуло ще двадцять хвилин. Медик став півголосом висловлювати свою думну иро найближчі иричини ири падну і розназав, ЯІ{ иозавчора він, художнИІ{ і Васильєв ходили в С-в провулон. Байдужий, стриманий, холодний тон, ЯІШМ його прия

1\010.- Тан,

телі

і ліІШР говорили про жіНОІ, і про нещасний прову

лон, здався йому надзвичайно ДИВНИМ ...

бе,

ДОІ\Торе, снажіть мені тіЛЬЮІ одне,- СТРП;\ІУЮЧИ се щоб пе бути грубим, сназав він,- проституція зло

чи ні?

- ГолуБЧИRУ, хто Ж перечить? - сказав лікар з таким виразом, начебто давпо вже розв'язав для себе всі ці пи'· тан ня .- Хто перечить? Ви психіатр? - спитав грубо Васильєв. Так, психіатр.

Може, всі ви й маєте рацію! - сказав Васильєв, підводячись і починаючи ходити з кутка в КУТОК- Мо же! Але мені все це здається дивним! Що я був на двох факультетах - У цьому вбачають подвиг; за те, що я на писав працю, НІ,а через три роки буде кинута й забута, мене вихваляють до небес, а за те, що про пропащих жі нок я не можу говорити так само байдуже, як про ці стільці, мене лікують,

називають

божевільним,

співчу

вають!

Васильєву чомусь раптом стало нестерпно жалко і се бе, і товаришів, і всіх тих, кого він бачив позавчора, і цього лікаря, він заплакав і впав у крісло. Приятелі запитливо дивилися на лінаря. Той з таким виразом, начебто чудово зрозумів і сльози, і розпач, на чебто почував себе спеціалістом у цій галузі, підійшов до Васильєва і МОВЧІШ дав йому випити якихось крапель, а потім, коли той заспоноївся, роздяг ііого і сліджувати чутливість його шкіри, Rолінні

почав до рефлекси

тощо.

І Васильєву полегшало. Ноли він виходив від JІікаря, йому вже було совісно, гуркіт екіпажів не здавався йому дратівним і тягар під серцем ставав все легшим і легшим, наче танув. В руках у нього було два рецепти: на одному був бромистий налііі, на другому морфій ... -Усе це вживав він і раніше! На вулиці він постояв трохи, подумав і, попрощавшись 8 приятелями, ліниво подався до університету.

1888

ВІТРОГОНКА І

На весіллі в Ольги Іванівни були всі її друзі і добрі 8наЙомі.

Подивіться на нього: правда ж, у ньому щось є?

говорила

вона

своїм

друзям,

киваючи

на

чоловіка

немовби бажаючи пояснити, чому JlOHa пішла за просту, дуже звичайну і нічим не видатну людину.

Ії чоловік, Осип Степанович Димов, був ліІШР і Mau чин титулярного радника. Служив він у двох JІікарнпх: в одній понадштатним ординатором, а у другій - ПРОЗеІ,Т()

ром. І\ожного дня З дев'ятої години ранку до полудня віп приймав хворих і був зайнятий у себе в палаті, а післи полудня їхав конкою в другу лікарню, де робив розтинн померлих ХВОРИХ. Приватна праКТИІ{а його була мізерна, карбованців п'ятсот на рік. Оце й усе. Що можна ще про нього сказати? А ТИМ часом Ольга- Іванівна та її друзі й добрі знайомі були не зовсім звнчайні ЛЮДИ. І\ожен а них чимось відзначався і був ТРОХИ відомий, мав уже ім'я і вважався Зllдменитістю або хоч і не був ще знаменитий, але подавав блискучі надії. Артист з драматичного теат ру, великий, давно визв'аниіі талант, едегантна, розумна

і скромна людина і прекрасний читець, який учив Ольгу ІJlаиівну читати;

співак з опери, добродушний

товстун,

який, зітхаючи, запевняв Ольгу Іванівну, що вона губить себе: ІЮЛИ б вона не лінувалась і взяла себе в руки, то з неї вийшла б неабию{а співа~ша; потім І,їлька худож

ників, і на чолі їх жанрист, анімаліст і пейзаlIШСТ Ря бовський, дуже гарний на вроду, білявий молодий чоло ві!\, років двадцяти п'яти, який мав успіх на вистаю,ах і продав свою останню І\артину за п'ятсот І\арбованців; він виправляв Ользі Іванівні ЇЇ етюди і говорив, що з неї, може, вийдуть люди; нотім віолончеліст, у ююго інстру.. мент ПЛЮШВ і ЯІ\ИЙ одверто признавався, що з усіх знайо .. мих йому іІ;іНОІ\ умів аІюмпанувати тільки Ольга Іванів .. на; потім літератор, молодий, але ЮІ;е відомий автор по~ вістей, п'вс та оповідань. Ще хто? Ну, ще Василь Ва .. сильович, пан, поміщин:, дилетант-ілюстратор і віньвтист, Яlшй тонко відчував старий росіііСЬІ\ИЙ стиль, билину й ('пос; на папері, на фарфорі й на заІ\опченпх таріш\ах він творив буквально чудеса. Серед цівї артпстичної, вільної

Ішмпанії улюбленців долі, ної, яка згадувала,

щоправда, делікатної і скром

однак,

про

існування

ЯЮІХОСЬ

там

лікарів тільки під час хвороби і для якої ім'я Димов було ТаІ\ИМ же баЙДУЖJIМ, ю{ Сидоров або Тарасов,- серед цієї компанії Димов здавався чужим, зайвим і малеНЬІШМ, хоч був високий на зріст і ШИРОІпrй у плечах. Здавалося, що на ньому чужий фрю< і що в нього прикажчицька бо· рідка. А втім, коли б він був письменнИІЮМ або художни ком, то сказали б, що своєю борідкою віп нагадує Золя.

Артист говорив Ользі Іванівні, що із своїм лляним во лоссям і У вінчальному вбранні вона дуже схожа на струн )С6 вишневе деревце, ноли весною воно все буває внрите ніжним білим цвітом. - Ні, ви послухайте! - говорила йому Ольга Іванівна, хапаючи його за руну.- Ян це могло рапто1v1 статися? Ви слухайте, слухаііте... Треба вам снааати, що батько служив разо~[ з Димовим в одній лікарні. Ноли бідолаш ний батько захворів, то Димов цілими днями іі ночами

чергував ІШЛО ліл\ка. Така самопожертва! Слухайте, Ря бовськиЙ ... І вп, письменнину, слухайте, це дуже цінаво. Підійдіть ближче. Яна самопожертва, яне щире співчут тя! Я теж не спала ночі і сиділа коло батьна, і раптом

маєте, причарувала хлопця. Мій Димон занохався по са мі вуха. Справді, доля буває тана примхлива. Ну, иіелп смерті батька він іноді бував у мене, зустрічався на ву лиці і ююсь увечеРі раптом - бац! освідчився ... неждано негадано ... Я цілу ніч пропланала і сама закохалася стра шенно. І от, бачите, стала дружиною. Правда ж, у ньому в щось сильне, могутнє, ведмеже? Тепер його обличчя звернене до нас у три чверті, погано освітлене, але, ноли він обернеться, ви подивіться на його чоло. Рябовський, що ви СІ<ажете про це чоло? Димов, ми про тебе гов~ри мо! - гуннула вона чоловінові.- Іди сюди. Подай свою чесну руну Рябовсьному ... Отан. Будьте друзями. Димов добродушно Й наївно посміхаючись, подав Ря бовсьному руну Й сназав:

- Дуже радий. Зі мною занінчив нурс теж ЯНИЙСЬ Ря бовсьниЙ. Це не родич ваш? 11 Ольаі Іванівні було 22 рони, Димову 31. Зажили BOНlI після весілля чудово. Ольга Іванівна у вітальні обвішала !Ісі стіни своїми Й чужими етюдами в рамнах і без рам, а ноло рояля і меблів влаштувала нрасиву тісноту з ни тайсьІ\ИХ парасольок, мольбертів, ріЗНОІ\Олірних нлапти ків, нинджалів, бюстинів, фотографій ... В їдальні вона об клеїла стінНІ! луБОЧНІІМИ нартинами, повісила личаки й серпи, поставила в нутну носу й: граблі, і виіТШ.:1а їдальня В російсьному стилі. У спальні вона, щоб сющалося на печеру, задрапірувала стелю Й стіни темним СУЮІОМ, по lіеила над ліЖІ\ЮIІІ вспеціансьний ліхтар, а біля дверей

lIостаnила фігуру з алебардою. І всі вважали, що В моло· дого подружжя дуже гарнеНЬІШЙ иуток

Щодня, вставши з постелі годині об одинадцятій, Ольга І валіnна грала на роялі або ж, ІЮЛИ було сонце, малюва· ла щось олійними фарбами. Потім, на початиу першої, вона Їхала до своєї швачки. Грошей у неї з Димовим було зов· сім небагато, в обріз, і тому, щоб з'являтися в нових суинях і вражати своїми нарядами, ЇЙ та її швачці доводилось вдаватися до хитрощів. Часто-густо із старої перекраше

ної суипі, з яиихось нін:чемних илаrЇтииів тюлю, мережив, плюшу і шовку виходили справжні чудеса, щось чарівпе, не суюІЯ, а мрія. Від швачии Ольга Іванівна звичайно їхала до ян:ої-небудь знайомої аІ\ТРИСИ, щоб довідатися иро театральні новини і за одним заходом ПOJшопотатися

про І\ВИТОИ на першу виставу нової и'єси або на бенефіс. Від актриси треба було їхати в майстерню художника або на виставиу иартин, потім до иогось із знаменитостей

запрошувати до себе, або віддати візит, або просто побазі иати. І сирізь її зустрічали весело й доброзичливо і за певняли ЇЇ, що вона xopQДIa, мила, незвичайна ... Ті, І{ОГО вона пазивала знаменитими і великими, приймали її ЛІ{ свою, ЛІ{ рівню, і в один голос пророкували їй, що при Ії талантах, смаиові й розумі, яищо вона не РО3І\Идатиметь

ся, вийдуть справжні люди. Вона співала, грала на роялі, малювала, ліпила, брала участь в аматорських спеитаилях,

але все це не абияи, а з талаНТО~І; чи робила вона ліхта рини для ілюмінації, чи вбиралася, чи зав'язувала номусь галстуи

все в неї виходило надзвичаїшо художньо, гра

ціозно і мило. Але ні в чому її талановитість не виявля· лася таи ясир аво, ЛІ{ у її вмінні швидко знайомитись і

близько сходитися із знаменитими людьми. Досить бу ло, щоб хто-небудь прославився хоч трохи і про нього почали говорити, ЛІ{ вона вже знайомилася з ним, того ж дпя заводила з ним дружбу і запрошувала до себе. Кож не нове знайомство було для неї справжнім святом. Вона боготворила зна~ІОНИТИХ людей, пишалася ними і кожної

ночі бачила їх уві сні. Вона жадала їх і ніяк не могла вга мувати своєї жадоби. Старі відходили й забувалися, ири ходили на зміну Їм нові, але й до цих вона швидко зви· иаJlа або розчаровувалася в них і починала жадібно ШУRати нових і нових вешших людей, знаходила і знову шуиала. Навіщо? О п'ятій годині вона обідала вдома з чоловіком. ЙОГО простота, здоровий разум і добродушність ВИІШИІ,али у ної

розчулення і захват. Вона раз у раз схоплювалася з міс· ця, поривчасто обіймала його голову і обсипала її поці~ лунками

...

Ти, Ди~roв, розумна, благородна людипа,- говорила вона,- але в тебе є одна дуже оерйозна вада. Ти зопсім:

не ціІ,авишся мистецтвом. Ти заперечуєш і музику, і живо~ пис.

Я не розумію їх,- говорив він лагідно.- Я все жит~

тя займався ПРИРОДПИЧIfМИ паунюш і медиципою, і мепі

ніколи було ціІШВИТІІСЯ мистецтвом. - Але ж це жахливо, Димов! - Чому ж? Твої знайомі не знають природпичих наУІ{ і медицини, одпак ти їм цього не закидаєш. У кожного своє. Я не розумію пейзажів і опер, але гадаю таІ\: НОЛИ одні розумні люди присвячують їм все свов життя, а iH~ ті розумні люди платять за них величезні гроші, то, зна

чить, вони потрібні. Я не розумію, але не розуміти не зна~ чить заперечувати.

- Дай я потисну твою чесну РУІ\уl По обіді Ольга Іванівна їхала до знайомих, потім у Te~ .атр або на І\онцерт і поверталася додому опівночі. І так щодня.

По середах у неї бували веЧОРИНІ\И. На цих вечорин~ нах господиня і гості не грали в І\арти і не танцювали, а

розважалисл'" різними художества,м.и. Актор з драматич~ ного театру читав, співак співав, ХУДОЖНИІ\И малювали в альбоми, ЮШХ у Ольги Іванівни було безліч, віО.lIончеліст грав, і сама господиня теж малювала, ліпила, співала й акомпапувала. В перервах між читанням, музикою і співа~ ми говорили і сперечалися про літературу, театр і живопис.

Дам не було, бо Ольга Іванівна всіх дам, крім актрис і своєї швачки, вважала нудними іпошлими. і-І\одна вечо~ ринка не обходилась без того, щоб господиня не здрига~ лася за кожним дзвіНІЮМ і не говорила з переможним ви

разом обличчя: «Це він!>} - розуміючи під словом «він» яку-небудь нову запрошепу знаменитість. Димова у Bi~ тальні не було, і ніхто не згадував про його існування. Але точно о пів на дванадцяту відчинялися двері, що вели їдальні, з'являвсн Димов із своєю добродушною, ла гідною усміШІ\ОЮ і говорив, нотираючи руни:

l(o

- Прошу, папове, заІ\УСНТИ. Всі йшли до їдальні і ІЮЖПОГО разу бачили на столі те саме: блюдо а устрицнми, ШJlfаТОl\ Ш·ИІШИ або телятини, сардини, сир, інру, гриби, горіJШУ і два графипи 3 ВІПІОМ. з

А. Чехов

Любий мій метрдотель!

- говорила Ольга Іванівна,

сплеснуючи в захваті руками.- Ти просто чарівний! Па пове, подивіться на його чоло! Димов, новернись у про

філь. Панове, подивіться: обличчя бенгальсьного тигр:=t, а вираз добрий і милий, як в оленя. ~T, любий!

Гості ЇJІИ і, дивлячись на Димова, думали: «Справді, добрий хлопець»,- але швидко забували про нього і вела розмову далі про театр, J\IУ31ШУ й живопис.

Молоде подруа,жя було щасливе, і життя Їхне текло ЛІ, ио маслу. А втім, третій тиждень свого медового місяцп ВОШІ провели не зовсім щасливо, навіть сумно. Димов за разився в лікарні бешихою, пролежав у постелі шість днів і мусив ОСТРИJ'ТІІ паголо своє гарне чорне волосся. Ольга Іванівна сиділа ІШЛО нього й гірко плюшла, але, І>ОЛИ йому полегшало, вона наділа на його стрижену го

лову біленьну хустку й заходилася маJІювати з нього бе дуїна. І обом було BeCeJlO. Днів через три після того, ЯН він, одужавши, почав знову ходити в лікарні, з ним тра пилося нове непорозуміння.

- Мені не щастить, мамусю! - СІ\азав він якось за обі дом.- Сьогодні У мене було чотири розтини, і я собі враз два пальці порізав. І тільки вдома я це помітив. Ольга Іванівна зшшалась. Бін посміхнувсн і СІ\азав, що це пусте і що :йому часто доводиться під час розтинів ро бити собі порізи на руках. - Я захоплююсь, мамусю, і роблюся пеуважним. Ольга Іванівна з тривогою чекала труппого зараження і ночами молилася богу, aJle все обійшлося добре. І знову потекло мирне, щасливе життя без журби й тривог. Те перішнє було прекрасне, а на зміну йому наближалась весна, що вже здалену посміхалась і обіцяла тисячу ра дощів. Щастю не буде нраю! У квітні, в травні і червпі дача далено за містом, ПрОГУЛЯНRИ, етюди, рибна ловля, солов'ї, а потім, 8 липня до самої осені, подорож художни нів на Болгу, і в цій подорожі, ян неодмінний член сось6те І, братиме участ.Q і Ольга Іванівна. Бона вже пошила собі два дорожніх ностюми з парусини, І>упила на доро гу фарб, пен злів, полотна і нову палітру. Мало не щодня до неї приходив РяБОВСЬRИЙ подивитися, яні вона зроби да успіхи в живопису. :Коли вона ПОRазувала йому свої малюнни, віп засовував РУІ\И глиБОІШ в кишені, міцно стиснував губи, сопів і говорив: 1 Товариство, ГУРТОІ, (франц.).

- Так ... Ця хмарка у вас кричить: вона освітлена не по-вечірньому. Передній план наче хтось зжував, і щось, розумієте, не те ... А хатинка у вас вдавилася чимось і жа~ lІїбно пищить ... трем було б І,УТ цей темнішим зробити. А в цілому непогано ... Хвалю. І чим він незрозуміліше говорив, тим легше Ольга IBa~ вівна його розуміJІа. ІІІ

На другий день зелених свят по обіді Димов купив за кусок та цукерок і поїхав до ДРУЖИШІ на дачу. Він не ба~ чився з пею вже два тижні і дуже скучив. Сидячи у ваго }Іі і потім розшунуючи у великому гаю свою дачу, він весь час почував голод і втому і мріяв про те, як він на дозвіллі повечеряє разом з дружиною, а потім ляже спа~

ти. І йому весело було дивитися на свій пакунок, в ЯНО му буJUf загорнені ікра, сир і білорибиця. Коли він знайшов свою дачу і впізнав її, уже сідало сонце. Стареньна покоївна сказала, що пані немає BДO~

ма і ЩО, мабуть, вони незабаром прийдуть. На дачі, дуже непривабливій на вигляд, з низькою стелею, обклеєною писальним папером, і з нерівною щілистою підлогою,

бу~

ло тільки три кімнати. В одній стояло ліжко, у' другій на

стільцях і вікнах були розкидані полотно, пензлі, замаще~ ний папір і чоловічі пальта й напелюхи, а у третій ДИМОН

застав трьох незнайомих чоловіків. Двоє були брюнети з борідками, а третій, зовсім голений і товстий, як видно, актор. На столі кипів самовар. ~ Чого ви бажаєте? - спитав актор басом, непривітно

оглядаючи Димова.- Вам Ольгу Іванівну треба? Заждіть, вона зараз прийде.

Димов сів і став ченати. Один з брюнетів, сонно і мля~ во поглядаючи на нього, налив собі чаю і спитав: - Може, чаю хочете? Димову хотілося і пити, і їсти, але, щоб не псувати со бі апетиту, він відмовився від чаю. Незабаром почулися крони і знайомий сміх; стунпули двері, і в кімнату вбігла Ольга Іванівна у нрислатому брилі і з ящиком в руці, а слідом за нею з велИlШМ зонтом і з Сlшаданим стільцем увійшов веселий, чеРВОНОЩОІШЙ Рябовський. - Димов! - снриннула Ольга Іванівна і зашарілась від радості.- Димов! - повторила вона, нладучи :йому на груди ГОЛОВJ: й обидві РУЮІ.- Це ти! Чому ти ТЮ, ДОВ го не приїздив? Чому'? Чос\!у?

Ноли ІН мені, мамусю! Л завжди зайнятий, а RОЛП

буваю вільний, то все TaR випадає, що розклад поїздів не lIідходить.

Але яна я рада, що бачу тебе! Ти мені ЦlЛlСlIlЬКУ

ніч снився, і я боялась, як би ти не захворів. Ах, ноли б ти знав, ЯІШЙ ти любий, ян тн вчасно приїхав! Ти будеш моїм рятівником. Ти один

тіЛЬЮl можеш врятувати

ме

не! Завтра буде тут падзвичаїІно оригінальне весіJІЛЯ, J\азала вона далі, сиіючись і зав'язуючи чоловінові гал стун.- Одружується молодий телеграфіст на станції, якийсь Чикельдєєв. Вродливий молодий ЧОЛО він, ну, до сить розумний і є в обличчі, знаєш, щось СИJlьне, ведме же ... МOJJ:ша з нього молодого варяга малювати. Ми, всі дачнини, пінлуємось про нього і дали ЙЮfУ слово честі бу ти в нього па весіллі ... Людина небагата, ОДИІІOJШ, несмі лива, і, звичайно, було б гріхом відмовити йому у співчут

ті. У яви~ після обідні вінчання, потім з цернви всі пішни до нвартири молодої ... розумієш, гай, спів пташон., соняч ні плями на траві, і всі ми різнобарвними плямами на я« J\раво-зеленому фоні - надзвичайно оригінально, в стилі французьких енспресіоніС'1ів. Але, Димов, у чому Я по їду до цернви? - сназала Ольга Іванівна і зробила тане оБJIИЧЧЯ, наче вона от-от заплаче.- У мене тут нічого не має ... БУRвально нічого! Ні сукні, ні квітів, пі рунавичон. .• Ти мусиш мене врятувати. Коли приїхав, то, значить, са

ма доля веJIИТЬ тобі рятувати мене. Ось тобі, мій любий, ключі, їдь додому і візьми там у гардеробі мою рожеву сукню. Ти її пам'ятаєш, вона висить перша ... Потім у кла

довій з правого бону долі ти побачиш дві норобни. НОЛИ

віднриєш верхню, то там усе тюль,

тюль, тюль та різні

КJIаптини, а під ними нвіти. Квіти всі вийми обережно, постарайся, любчину, пе пом'яти їх, потім я виберу ... І ру кавични нупи.

Добре,- сказав Димов.- Я завтра поїду і пришлю. Ноли ж завтра? - спитала Ольга Іванівна і глянула на нього здивовано.- Коли ж ти встигнеш завтра? Завт

ра відходить перший поїзд о дев'ятій, а вінчання об оди

надцятій. Ні, го.іІубе, треба сьогодні, неодмінпо сьогодні! Янщо завтра тобі не можна буде приїхати, то пришли 3 розсильним. Ну, йди ж ... Зараз має прийти пасажирсьний ПОЇJД. А то ще спіЗIIИШСЯ, любчику. Гаразд.

Ах, ян мені шнода тебе відпуснати,- сназала ОЛЬГа

Іванівна, і сльози набігли ЇЙ на очі.- І навіщо я, дурна, дала СЛОIJО телеграфістові? Димов наспіх випив СІШЯННУ чаю, узяв бублик і, лагід~ нО посміхаЮflИСЬ, пішов на станцію. А ікру, сир і бjлори~ бицю з'Їли два брюнети і товстий аюор. УІ

Тихої місячної липнєвої ночі Ольга Іванівпа стояла на

палубі ВОЛЗЬІ\оГО пароплава і дивилася то на воду, то на мальовничі береги. Поруч неї стояв РяБОВСЬІ\ИЙ і гово рив їй, що чорні тіні на воді - не тіні, а сон, що, дивля~ чись на цю

ЧalШУНСЬКУ воду З

фантастичним

БЛИСІ\ОМ,

дивлячись на бездонне небо і сумні, задумливі береги, які rоворять про марність нашого життя і про існування чо вищого, вічного, блаженного, добре б забутись, вмер

rocb

ти, стати спогадом. Минуле пошле і нецікаве, майБУТПf1 нікчемне, а ЦЯ чудова, єдина в житті ніч скоро скінчитьсн, зіллєтьсн З вічністю,- навіщо ж жити?

А Ольга Іванівна прислухалась то до голосу РяБОВСЬІ\о то до нічної тиші і думала про те, що вона безсмертна і ніколи не вмре. Бірюзовий колір води, якого вона ра

ro,

ніше ніколи не бачила, небо, береги, чорні тіні і Яl\аСЬ незрозуміла радість, що сповнювала ЇЇ душу, говорили їй, що з неї буде велика художниця і що десь там за дали ною, за місячною ніччю, в беЗІ\Онечному просторі чекають її успіхи, слава, любов народу ... Коли вона, не кліпаючи, довго дивилась у далечінь, їй ввижалися юрби людей, вогні, причувались урочисті звуки музини, захоплені ви

rуки, сама вона в білій сунпі і нвіти, які сипалися на неї звідусюди. Думала вона також і про те, що поруч неї, спершись на борт, стоїть справжня велина людина, ге пій, божий обранець ... Усе, що він створив досі, прекрас не, нове і незвичайне, а те, що він створить з часом, НОЛИ змужніє і зміцніє його ріднісний талант, буде подиву гід пим, незмірно високим, і це видно з його обличчя, з ма пери висловлюватись і з його ставлення до природи.

Про тіні, вечірні тони, про міснчний блисн він говорить янось особливо, своєю мовою, і мимоволі почувається си

па його влади над природою. Сам віп дуже гарний, оригі зальний, і ЖИТТЯ його незалежне, вільне, йому чуже все житейсьне, воно СН,идається па жпттн птаха. - ХОЛОДl!іlllас:,- сназаJIа О.1Jьга Іванівна і здригнулась.

Рябовсьшrіі занутав ЇЇ своїм плащем і промовив журно:

Я почуваю себе під вашою владою. Я раб. Навіщо

ви сьогодпі такі чарівні?

Він весь час дивився на неї, не відриваючись, і очі його були страшні, і вона-боялась ГЛЯПУТИ на нього. - Я до нестями нохаю вас ... - шепотів піп, дихаючи їй на щоку.- Снаmіть мені одпе слово, і я не буду аШТІІ, по~ юшу МІІстецтпо ... - бурмотів він, душе схвпльованиЙ. І\охаїІте мене, нохаїІтс ...

- Не говоріть ТаІ,,- сназала Ольга Іванівна, заплющу~ ючи очі.- Це страшно. АДимов? - Що Димов? Чому Димов? Яке мені діло до Димова? Волга, місяць, нраса, моє кохання, мій захват, а ніНІЮГ0

Димова нсмає ... Ах, я нічого' пе знаю ... Не треба мені ми· нулого, мені дайте одну хвилину ... одну мить! У Ольги Іванівни забилося серце. Вона хотіла думати про чоловіна, але все ЇЇ минуле з весіллям, з ДИМОВИМ і з вечоринками здавалося ЇЙ маленьшІМ, ніІ\чеМНИl\l, блідим, непотрібним і даленим-даленим ... Справді: що Димов? Чо~ му Димов? Яне їй діло до Димова? Та чи й існує він У природі, і чи не сон він тільки? «Для нього, простої і звичайної людипи, досить і того щастя, яке він уше мав,- думала вона, затуляючи облич· чя рунами.- Нехай осуджують та,м, проклинають, а я от

на зло всім візьму й загину, візьму от і загину ... Треба зазнати в житті всього. Боже, як страшно і як хороше!» - Ну що? Що? - бурмотів художник, обіймаючи її й жадібно цілуючи РУНИ, якими ВОпа слабо пробувала від· сторонити його від себе.- Ти j\IeHe нохаєш? Тан? ТаІ>? О, яна піч! Чудова ніч!

- Так, яка ніч! - прошепотіла вона, дивлячись йому в очі', блискучі від сліз, І10тім ШВИДІЮ озирнулась, обпяла його й міцно поцілувала в губи. - До І\інешми підходимо! - сказав хтось на другому боці палуби. Почулися важкі нрони. Це проходив мимо чоловін З бу. фету. - Послухайте,- сказала йому Ольга Іванівна, смію. чись і плачучи від щастя,- принесіть нам вина. ХудошнИІ\, блідий від хвилювання, сів на лаву, поди~ вився на Ольгу Івапівну очима, ПОВНИМИ паЛІ\ОІ'О кохан ня і вдячності, потім занрив очі і сназав, томно усміха. ючись:

- Я втомився. І ПрИТУЛИВСЯ' головою до борту. 70

v Другого вересня день був теплий тихий, але похму~ рий. Раннім ранком на Волзі снував легний туман, а піе ля дев'ятої години став НаІ{рапати дощ. І не було ніююі надії, що небо виясниться. 3а чаєм Рябовсьний ГОВОР1І8 Ользі Іванівні, що живопис - найбільш невдячне і най більш нудне мистецтво, що він не ХУДОіl\НИк., що СЮІі тіль ки дурні думають, ніби у нього є талант, і раптом ні з то го ні з сього вхопив ніж і подряпав ним свій наЙІі:ращий

етюд. Пі-сля чаю він, похмурий, сидів біля вінна іДІШИВСЯ на Болгу. А Волга уже була без блисну, тьмяна, матова, холодна. Все, все нагадувало про наближення ТОСЮІОї, по хмурої осені. І здавалося, що рознішні зелені ІШЛИМИ на берегах,

алмазні відсвіти

проміння,

прозору СИНЮ дале

чінь і все елегантне й парадне природа зняла тенер з Вол rи і понлала у снрині до наступної весни, і ворони літа

ли над Волгою і дражнили її: «ГOJІа! Гола!»

рябовсый::

слухав їхнє Ішрнання і думав про те, що він уже видих

нувся і втратив талант, що все на цьому

cBiri умовне, від

носне й безглузде і що не слід було б зв'язувати себе з цією жінкою... Одним Словом, він був не в настрої і хандрив.

Ольга Іванівна сиділа за перегородною на ліїfШУ і, пе ребираючи пальцями своє преl{расне лляне волосся, уявля

ла себе то в вітальні, то в спальні, то в кабінеті чоловіl{а; уява несла її в театр, до швачки і до знаменитих друзів.

Що-то вони поробляють тепер? Чи згадують про неї? Се зон уже почався, і час би вже подумати про вечоринки. А Димов? Любий Димов! Як лагідно і по-дитячому жаліб но він просить її у своїх листах швидше їхати додому! Щомісяця він посилав ЇЙ сімдесят п'ять карбованців, а ко ли вона написала йому, що заборгувала художникам сто нарбованців, то він прислав ЇЙ і ці сто. Яка добра, вели кодушна людипа! Подорож втомила Ольгу Іванівну, вона нудилася, і ЇЇі хотілося швидше піти від цих мужиків, від

запаху річнової вошості і сюшути з себе це почуття фі зичної печистоти, НІ,е не ПОІ{идало її весь час, поки жи ла в селянських хатах і ночувала від села до села. R'оли б· Рябовський не дав слова честі художника, що він про живе з ними тут до 20 вересня, то можпа було б виїха ти хоч і сьогодні. І яl{ би це було добре! Боже міЙ,-простогнав J:>яБовсый,-щmии ж нарешті

буде сонце? Не

МОіІ,У ж

я сонячний пеизМК

малювати

даJlі без СОІЩЯ?

- А в тебе є етюд при хмарному небі,- СІ{азала Ольга Іванівна, виходячи з-за переГОРОДІШ.- Пам'ятаєш, па пра вому плані Jlic, а па лівому - череда й гуси. Тепер ти міг би його сні.нчити. - Е! - снривився художнин.- Снінчити! Невже ви ду маєте, що сам я тании дурний, що не знаю, що мені треба робити! - Ян ти до мене змінивсяl

- зітхнула Ольга Іванівна. Ну, й пренрасно. У Ольги Іванівни затремтіло обличчя, вона відійшла до -

печі й запланала. - Тан, не вистачало тіЛЬІШ сліз. Перестаньте. У мене тисячі причин планати, а проте я не плачу.

- Тисячі ПРИЧИН! - схлипнула Одьга І ванівна.- Най головніша причина, що я вже стала тягарем для вас. Ав жеж! - сказала вона і заридала.- Ннщо казати правду, то ви соромитесь нашого нохання. Ви все стараєтесь, щоб художнини ве помітили, хоч приховати цього не можна, і Їм все давно уже відомо.

- Ольго, я про одне прошу вас,- сназав ХУДОЖНИІ\, благаючи і принлавши руну до серця,- про одне: не муч те мене! Більше мені од вас вічого не треба! - Але понляніться, що ви мене все ще l\Охавте. - Ян це тяжно! - процідив І\різь зуби художник і схопився 3 місця.- Кінчиться на тому, що я кинусь у Вол гу або збожеволію! Залиште мене! - Ну, вбийте, вбийте мене! - крикнула Ольга Іванів на.- Убийте! Вона знову заридала і пішла за перегородну На соло м'яній покрівлі хати зашелестів дощ. Рябщзсьнии вхопився за голову іпройшовся 3 кутна в кутон, потім 3 рішучим виразом обличчя, неначе бажаючи щось номусь довести, надів иашнет, перекинув через плече рушницю і вийшов з хати.

Після того яи він пішов, Ольга Іванівна довго лежала на ліжку й плакала. Спочатну вона думала про те, яи добре було б отруїтись, щоб, повернувшись, Рябовський застав її мертвою, потім вона перенеслася в думці у ві тальню, в кабінет чоловіІ\а і уявила собі, як вона сидить нерухомо поруч 3 Димовим і втішається фізичним спо коєм і чистотою, яи увечері сидить у театрі й слухає Ма зіні. І туга за цивілізацією, місьним шумом і відомими

аюдьми стиснула її серце. До хати ввііішла баба і захOJlИ авсЯ ве поспішаючи розтоплювати в печі, щоб готувнти обід. Запахло гаром, і повітря посиніло від диму. Прихо дили ХУДОЖНИ'НИ У висоних брудних чоботях і з мокрими від дощу обличчями, роздивлялись етюди і потішали себе, І<ажуЧИ, що

Волга навіть і в негоду має свою

ПРlJІІ3Д

А дешевий годИlIНИ!, на стінці: тіl,-тіl{-тік .. Змерзлі )lУХИ С!\УІІЧИЛИСЬ в передньому НУТІ{У ІЮЛО образів і д:зиж

JliCTb.

чать, і чути, я!\ під лавнами у ТОВСТИХ паrшах шарудять таргани

...

Рябовсьний повернувся додому, ноли сонце вже захо

дило. Він кинув на стіл нашнет і, блідий, вимучений, брудних чоботях, сів на лаву і заплющив очі.

- Я ВТОIlIИВСЯ ... - сназав він і ваворушив бровами, сил І<УЮЧИСЬ підняти повіни. Щоб приласн:атися до нього й ноназати,

що

вона

не

сердиться, Ольга Іванівна підіЙШJIа до нього, МОВЧЮІ по цілувала і провела гребінцем по його білявому волоссю. Ій схотілося зачесати його. - Що тане? - спитав вів, здригпувшись, наче до нього приторннулися чимось холодним, і розплющив очі.- Що Тal{е? Дайте мені спокій, прошу вас. Він відсторонив її РУІ{ами і відійшов, і ЇЙ здалося, що обличчя його виражало огиду й досаду. В цей час баба обережно несла йому в обох РУI\аХ таріш\у з щами, і Оль га Іванівна бачила, ян вона вмочила в щі свої веJIині пальці. І брудна баба з перетягнутим ЖllВОТОМ, і щі, я!\і став жадібно Їсти Рябовсьний, і хата, і все це життя, що його вона спочатну тан JIюбила за простоту і художнє без ладдя, здаJIИСЯ ЇЙ тепер жаХJIИВИМИ. Вона раптом відчула себе ображеною і сназала холодно: - Нам треба РОЗJJУЧИТИСЯ на янийсь час, а то з нудьги )lи можемо серйозно носваритись. Мені це набридло. Сьо годні ЯНОЇДУ. - Чим? Верхи на паличці? - Сьогодні четвер, зна'ІИТЬ

пів

на

десяту

прийде

пароплав.

- А? Тан, тан ... Ну що ж, їдь ... - сннзав дагідно Ря бовський, втираючись замість сервстни рушнином.- Тобі тут нудно і нема чого робити, і треба бути веJIИНИМ егої стом, щоб затримувати тебе. Ідь, а піСJIЯ двадцятого по бачимось. Ольга Іванівна снлад:шася BeCeJIO, і навіть щони в неї розгорілися від задОВОJIення. Невже це правда,- аапиту-

вала вона себе,- що СІЮрО вона писатиме у вітальні, а спатиме у спальні і обідатиме із СІ,атертиною? У неї по легшало на серці, і вона вже не сердилась на ХУДОЖІШІ,а.

- Фарби і пензлі я залишу тобі, Рябушо,- :каЗ1:\11а вона.- Що залишиться, привезеш, .. Дивись же, без мене тут не лінуйся, не хандри, а працюй. Ти у мене молодець, Рябушо. О дев'ятій годині РяБОВСЬІШЙ на прощання поцілував її, для того, я:к вона думала, щоб не цілувати на пароплаві при ХУДОЖНІшах, і провів її па пристань. Підійшов пеза баром пароплав і повіз її. Приїхала вопа додому через дві з половиною доби. Не сюrДаючи н:апелюш:ка іватерпруфа, ва»шо дихаючи від хвилювання, вона пройшла у вітальню, а звідти в їдальню. Димов без сюртуна, в розстебнутій жилетці сидів над

столом і гострив ніж об видеЛІ,У; перед ним па тарілці лежав ряБЧИlі:. Коли Ольга Іванівна входила в Ішартиру, вона була певна, що необхідно приховати все від чоловіl,а і що на це вистачить у неї вміння й сили, але тепер, :коли

вона побачила ШИРОІ,У, лагідну, щасливу усмішку і блис :кучі радісні очі, вона відчула, що

приховувати

від

цієї

людини тю, само НИЗЬІЮ, гидко і тан: само неможливо і не

під силу їй, ЛІ, обмовити, УІ,расти або вбити, і вона миттю вирішила розповісти йому все, що було. Давши йому по цілувати себе ІЇ обняти, вона опустилася перед ним па :коліна і закрила обличчя. - Що? Що, мамусю? - спитав він ніжно.- С:кучила? Вона нідвела обличчя, червоне від сорому, і глянула на нього винувато і благаюче, але страх і сором не дали їй казати правду.

Нічого ... - СІ,азала вопа.- Це я так ... Сядьмо,- СІ,азав він, підводячи' ЇЇ і

садовлячп

за

стіл.- Так .. Уж рябчика. Ти голодна, серденьно. Вона жадібно вдихала в себе рідне повітря і Їла ряБЧІша, а він зворушено дивився на неї і радісно сміявся. УІ

Очевидно, з середини зими Димов почав догадуватись, що ЙОГО обманюють. Він, наче у НЬОГО була совість нечи ста, не міг уже ДИВІІТИСЯ дружині просто У вічі, не посмі хавса радісно при зустрічі з нею і, щоб менше залишатись з нею на сю.lОті, часто ПРПВОДІІВ ,];0 себе обі,гщтп свого Т()

варшпа І-\оростельова, :\lалеНЬІЮГО постриженого ЧО:lОві '1-

з пом'ятим обличчям, ЯlШИ, розмовляючи з Ольгою Іва нівною, з ніюювості розстібав всі гудзики свого піДЖаІ<а і знову їх застібав, а ІІотім llочинав правою РУІІ:ОЮ щипати

J(a

свій лівий вус. За обідом обидва ліІ\арі говорили про те, що при високому стоянні діафрагми іноді бувають перебої серцЯ, або що множинні неврити останнім часом спосте рігаються дуже часто, або що вчора Димов, зробивши розтин труна з діагностИІЮЮ «ЗJІою\існа анемію>, ви'явив рак підшлункової залозп. І здавалося, що обов вони вели медичну РОЗllIОВУ тіJІЬЮІ для того, щоб дати можливість Ользі Іванівні lI10вчати, тобто не брехати. По обіді Коростельов сідав за рояль, а Димов зітхав говорив йому: - Ех, брат! Ну, та що там! Зіграй-но щось сумне. Піднявши плечі і широко розстаВlIВШИ пальці, Коросте льов брав иіЛЬІ,а акордів і починав співати тенором: «ІІо J(ажи мені І,раіі неймовірний, де б росіЙСЬЮІЙ МУЖИІ, не стогнав»,- а Димов ще раз зітхав, підпирав голову нула

J(OM

і замислювався.

Останнім часом Ольга Іванівна поводилася надто необе режно. Кожного раю{у вона ПРОl\идалася в зовсім пога ному настрої і з думною, що вона Рябовсьного вже не любить і що, слава богу, всьому вже І\інець. Але, напив шись Іюфе, вона вже думала, що РяБОВСЬІ{ИЙ відняв У неї чоловіна і що тепер вона залишилася без чоловіІ{а і без ряБовсы\го;; потім вона пригадувала розмови своїх зна

ЙОМИХ про те, що Рябовсьний готув до вистаюш щось над звичайне, суміш пейзажу з жанром, в стилі Полєнова, і що у всіх, хто бував в його майстерні, ВИl\линає захоплення; але ж це, думала вона, він створив під ЇЇ впливом, і вза галі, завдюш її впливові він дуже змінився на І\раще. Вплив її таl\ИЙ благотворний і значний, що коли вона понине ЙОГО, то віп, чого доброго, може загинути. І зга дувала вона таl\ОЖ, що востаннє він приходив до неї в ННОМУСЬ сірому СЮРТУЧI\У з іСl\рами, в новому гаЛСТУІ{У

і запитував томно: «Я гарний?» І справді, він, елегантний, ві своїми довгими нучерями і з бланитними очима, був дуже гарний (чи, може, тан здалося) і був ласкавий до неї. Пригадавши багато чого і все обмірнувавши, Ольга Іванівна вдягалася і дуже схвильована їхала в майстерню до Рябовського. Вона заставала його веселим і в захоплен ві від своєї справді чудової нартини; він стрибав, пусту вав і па серйозні питання відповідав жартома. Ольга Іва вівна ревнувала РяБОВСЬІЮГО до нарти ни і ненавиділа ЇЇ,

але з чемності простоювала перед І{артиною мовчки хви~ лин п'ять і, зітхнувши, як зітхають перед святинею, гово рила тихо:

- Справді, ти ніІЮЛИ' не малював ще нічого подібного. Знаєш, навіть страшно. Потім вона починала благати його, щоб він кохав її, не кидав, щоб пожалів її, бідну й нещасну. Вона плакала, цілувала йому руки, вимагала, щоб він ІШЯВСЯ ЇЙ в І\Охан

ні, доводила йому, що без її доброго впливу він зіб'ється 3 пуття й загине. І, зіпсувавши

йому

хороший

настрій

і почуваючи себе приниженою, вона їхала до швачки або до знайомої Ю\ТРИСИ ПОRJІОпотатись про КВИТОl{. ЯІ\ЩО вона H€ заставала його в майстерні, то залишала йому листа, в якому клялася, що коли він сьогодні не при

йде до неї, то вона неодмінно отруїться. Це лякало його! він приходив до неї й залишався обідати. Не соромлячись присутності чоловіка, він говорив їй грубощі, вона від повідала йому тим же. Обоє почували, що вони зв'язують одне одного, що вони деспотИ' й вороги, і злились, і в своїй злості не помічали, що об06 вони непристойні і що навіть

стрижений Коростельов розуміє все. По обіді РябовськИ'Й поспішав попрощатися й піти. - Куди ви йдете? - запитувала його

Ольга

Іванівна

в передпокої, дивлячись на нього з ненавистю.

Він морщИ'вся, мружив очі і пазивав Яl\у-небудь даму, спільну знайому, і було видно, що це він глузує з її рев нощів і хоче ДОШІ{УЛИТИ їй. Вона йшла до себе в спальню і лягала в постіJIЬ; з ревнощів, досади, почуття принижен ня й сорому вона нусала подушку і ПОЧИНaJlа голосно ри

дати. Димов залишав Коростельова у вітальні, йшов у спальню і, збентежений, розгублений, говорив тихо: - Не плач тю. голосно, мамусю ... Навіщо? Треба мовчати про це ... Не треба показувати ... Знаєш, що сталося, того вже не виправиш.

Не знаючщ Яl{ угамувати в собі нестерпні ревнощі, від яких навіть у СІ,РОНЯХ ломило,

думаючи,

що

справу

можна ще залагодити, вона умивалась, пудрила заплю(ане

обличчя і летіJIа до знайомої дами. Не заставши в неї ряБовсы\ого,' вона їхала до другої, тоді до третьої ... Спо чатку їй було соромно так їздwrи, але потім вона ЗВИІша і, бувало, в один вечір об'їжджала всіх знайомих жінок, щоб знаііти рябовсыго,' і всі розуміли це. Якось вона СІ{азала РяБОВСЬJ(ОМУ про чоловіІ\а: - Ця людина гпітйть мене своєю вешшодушністю!

Ця фраза їй тю{ сподобалась, що, зустрічаючись з ху·

ДО/IШИl\ами, яні знали llрО ЇЇ роман 3 Рябовським, вона нож· ного разу говорила IJРО ЧОJlOніна, роблячи енергійний жест РУНОЮ:

- Ця людина гнітить мене своєю вешшодушністю! Життя йшло так само, ЯІ{ і минулого рОІ'У. По середах бували вечоринки. Артист читав, ХУДОЖНИИИ малювали, ]lіолончеліст грав, співан співав, і незмінно о пів на два надцяту відчинялись двері, що вели в їдальню, і Ди мов, посміхаючись, говорив:

Прошу, панове, занусити.

Як і раніше, Ольга Іванівна

ШУRала

великих

людей,

внаХОДИJlа і, не задовольняючись, знову шуиала. ЛR і ра ніше, вона кожного дня поверталася пізно вночі, але Ди мов уже не спав, ЯR минулого рону, а сидів у себе в набі неті і над чимоСь працював. Лягав він годині о третій, а вставав о восьмій. Одного разу ввечері, иоли вона, збираючись у театр, стояла перед трюмо, до спальні ввійшов Димов У фраиу і білому галстуну. Він лагідно посміхався і, як колись, радісно дивився дружині просто у вічі. Обличчя його сяяло. - Л зараз дисертацію захищав,- сна зав він, сідаючи і погладжуючи коліна. - Захистив? - спитала Ольга Іванівна. - Ого! - засміявся піп і витяг шию, щоб побачити в дзериалі обличчя дружини, яка все ще стояла до нього спиною, поправляючи зачіску.- Ого! - повторив він. Знаєш, дуже можливо, що мені запропонують приват-до· центуру з загальної патології. До цього йде. Видно було по ііого блаженному, сяючому обличчю, що коли б Ольга Іванівна поділила з ним його радість і тор жество, то він простив би їй усе, і теперішнє, і майбутнє, і все б забув, але вона не розуміла, що значить приват доцентура і загальна патологія, до того Ж боялася сиізни тись у театр і нічого не сназала. Він посидів дві хвилини, винувато посміхнувся і вийшов. \'їІ

Це був надзвичайно неспон:ійний день. у Димова дуже боліла голова; він вранці не пив чаю, не пішов до лінарні і весь час лежав у себе в кабінеті на турецькому дивані. Ольга Іванівна, своїм звичаєм, на по

чатку першої піШJIа до Рябовського, щоб поиазати йому

свій етюд nature morte і спитати його, чому він учора не був. Етюд здавався їй ніІ(чемним, і написала вона його тільки ДJІЛ того, щоб мати зайвий привід побувати в ху дожнин:а.

Вона ввійшла до нього без дзвінка, і, коли в переДПОІЮЇ скидала калоші, ЇЙ почулося, наче в майстерні щось тихо побігло, по-жіночому прошарудівши спідницею, і І\ОЛИ вона поспішила заглянути в майстерню, то побачила тіЛЬІШ край коричневої спідниці, ЛІ\ИЙ майнув на мить і зник за ве ликою І\артиною, завішеною разом з мольбертом до самої підлоги чорним І\ОЛеІШОРОМ. Сумніву не було,- це хова

лася жінка. ЛІ( часто сама Ольга Іванівна знаходила собі

захисток за цією картиною! РябовсЬІШЙ, як видно, дуже

збентежений, неначе здивувався, що вона прийшла, про стяг до неї обидві руки і сн:азав, силувано посміха ючись:

А-а-а-а! Дуже радий вас бачити. Що скажете ціка. .

венького?

На очі Ользі Іванівні пабігли сльози. Ій було соромно, прииро, і вона за мільйон не згодилася б говорити в при. . сутності сторонньої жіНІШ, суперниці, брехунки, ян:а сто яла

тепер

за

картиною

Л принесла вам

і,

напевно,

етюд ... -

зловтішно

СІ\азала

вона

хихикала.

несміливо,

ТОНІ\им ГОЛОСI\оМ, і губи її затремтіли,- nature morte. - А-а-а ... етюд? ХУДОЖНИІ( взяв у РУІШ етюд і, роздивляючись його, не мовби машинально ПРОЙШОВ у другу І\імнату. Ольга Іванівна ПОІ(ірно пішла за ним. - Natнre morte - перший СОРТ,- бурмотів він, доби раючи рими,- І{УРОРТ

...

ЧОРТ

...

порт

...

З майстерпі почулися квапливі нроки і шарудіння сукні. Значить, во/щ пішла. Ользі Іванівні хотілося голосно І{РИК нути, ударити ХУДОЖНИІ\а по голові чим-пебудь важким і піти, але вона нічого не бачила нрізь СЛЬОЗИ, була ПРИ гнічена соромом за себе і почувала себе вже не Ольгою Іванівною і не художницею, а маленЬІЮЮ l\ОмаШІЮЮ. - Л втомився ... - томно промовив ХУДОЖНИІ{, дивлячись на етюд і струшуючи головою, щоб подолати дрімоту. Це непогано, звісна річ, але й сьогодні етюд, і минулого року етюд, і через місяць буде етюд ... ЯІ{ вам не набрид не? Я б на вашому місці НИНУВ живопис і серйозно за йнявся музиною або ще чимсь. Ви ж не художниця, а му31ШаІIТІ{а. ОДНЮ\, знаєте, ЯІ: я втомився! Я зараз снажу, щоб дали чаю ... Га?

Він вийшов з кімнати, і Ольга Іванівна чула, як він щось наказував своєму лакеєві. Щоб не прощатись, не об'яснятись, а головне, не заридати, вона, поки не вернув

ся РяБОВСЬІШЙ, мерщій вибігла в переДПОІ,ЇЙ, наділа ІШ ноші і вийшла на вулицю. Тут вона лешо зітхнула і від чула себе назавжди вільною і від Рябовського, і від живо пису, і від ТЯЖІЮГ0 сорому, яний ТЮ, гнітив її в майстерні.

Усьому І,інець! Вона поїхала до шваЧІ\И, потім до Барная, ЛІ'Ий тільни

вчора приїхав, від Барная

час вона думала про .те, як

у нотну вона

нрамницю,

напише

весь

Рябовсько~{у

:холодного, ЖОРСТОІюго, сповненого почуття власної гідності

листа, і ЛІ, навесні або влішу вона поїде з Димовим :Крим, звільниться там остаточно від

минулого

почне

вове життя.

Повернувшись додому пізно ввечері, вона, не переодя

гаючись, сіла у вітальні писати листа. Рябов ський сказав jй, що вона не художниця, і вона, щоб помститись, напише йому тепер, що він рік у рік малює те саме, день у день говорить те саме, що він застиг і що з нього не вийде

вічого, нрім того, що вже вийшло. Ій хотілося ще написатщ що він багато чим зобов'язаний

її доброму впливові, а якщо він робить щось погане, то це тільки тому, що її вплив паралізують різні сумнівні особи, ЛІ, ота, що сьо годні ховалася за нартину.

- Мамусю! - понлинав з набінету Димов, не відчиня ЮЧИ двереЙ.- Мамусю! - Що тобі? - Мамусю, ти но заходь до мене, а тільни ШДІИДИ до дверей. Ось що ... Позавчора я заразився в лінарні дифтеритом, і тепер ... мені недобре. Пошли якнайшвидше по :Коростельова. Ольга Івапівна завжди називала чоловіІ,а, ян і всіх зна йомих мужчин, не на ймення, а на прізвище; його ім'я

Осип не подобалося їй, тому що нагадувало гоголіВСЬІЮГО Осипа і каламбур: «Осип охрип, а Архип осиш). А тепер вона скриннула: - Осипе, цього не може бути! - Пошли! Мені недобре ... - сказав за дверима Димов, і чути було, як він підійшов до дивана й ліг.- Пошли! глухо долинув його голос.

«Що ж це тане? - подумала Ольга Іванівна, холонучи від жаху.- Це ж небезпечно!»

Без ніЯІ\ОЇ потреби вопа взяла свічку, і пішла до себе у спальню, і тут, міркуючи, що їй треба робити, непаро~

ІЮ~І глянула на себе в трюмо. З блідим, переЛЯІ\апИ'М об личчям, в жю,еті з ВИСОІ\ИМИ РУІ\авами, з жовтими волаЮI

ми на грудях і з незвичайним напрямом смуг на спідниці,

вона здалася собі страшною і ГИДІ\ОЮ. Ій відразу стало до болю жаль Димова, його безмежної любові до неї, ЙОГО молодого ЖllТТЯ і навіть цього його осиротілого ліЖІ{а, на ш\Ому він уже давно не спав, і згадалась їй ЙОГО звичайна лагідна, ПОІ{ірна посміШІ{а. Вона гіРІ\О заПЛЮ\ала й Ha~ писала Н'оростельопу благального листа. Була друга годи на почі. УІІІ

Коли о восьмlИ годині раНІ\У Ольга Іванівна з важн:ою від безсоння ГОЛОВОЮ, незачісана, негарна і з виразом вини в обличчі вийшла із спальні, мимо неї пройшов у перед~ ПОІ{ЇЙ шшйсь чоловіІ{ 3 ЧОРНОЮ бородою, очевидно, ліІ\ар. Пахло лінами. Біля дверей до І\абінету стояв Коростельов і правою рУІ\ОЮ І\РУТІІВ лівий вус. - До нього, пибачте, я вас но пущу,- похмуро СІ{азав

він Ользі Іванівні.- Заразитися можна. Та й ні до чого вам, власне кажучи. Він усе одно марить.

- у нього справжній дифтерит? - спитала пошешш Ольга Іванівна. - Тих, ХТО лізо на рожеп, по-справжньому дО СУДУ від давати треба,- пробурмотів І\оростельов, не відповідаючИ! на запитання Ольги Іпанівни.- Знаєте, чому він заразив ся? У віВТОІЮІ{ у ХЛОПЧИІ\а висмоктував через труБОЧІ{У дпфтеритні плівки. А навіщо? Безглуздо ... Тю\, 3 дурного розуму.

Небезпечно? Дуже? - спитала ОJlьга Іванівна. Тю{, наЖУТJJ, що форма важна. Треба було б по Шрена послати, власно І\ажучи. Приходив маленький, руденький, з довгим носом і 3 вв

рейсьиим аицентом, потім ВИСОІШЙ, сутулий, патлатий, схожий на протодИ'якона; потім молодий, ,!І;уже ТОВСТИЙ,

червоним обличчям і в окулярах. Це ліІ,арі приходили чергувати ІЮЛО свого товариша. Коростольов, відбувши свій час, не йшов ДОДОМУ, а залишався і, ЯІ\ тінь, блуюш по всіх І\імнатах. ПОІ\ОЇВRа подавала чай лікарям, які чер гували, і часто бігала в аптеку, і ніІЮМУ було прибрати кімнати. Було тихо й СУІ\ШО.

(]

Ольга Іванівна сиділа в себе в спальНІ 1 думала, що це бог її нарав за те, що вона обманювала чоловін:а. Мовчаа на, ,пон:ірлива, незрозуміла істота, знеособлена свовю ла гідністю, безхарюперна, слаба від надмірної доброти, глухо страждала десь там у себе на дивані і не Сlшржилась. А ноли б вона посн:аржилася, нехай у маренні, то чергові ліl{арі довідалися б, що ВИННИЙ тут не самий тіЛЬЮІ ;щф терит. Спитали б вони Коростельова; він знав все і недаром ва дружину свого приятеля

дивиться ТаІШМИ очима,

наче

саме вона і в найголовніша, справжня злочинниця, а диф терит тілЬІ-Ш її спільник Вона вже не пам'ятала ві місяч

вого вечора на Волзі, ні освідчень, ні поетичного життя в хаті, а пам'ятала тільни, що вона з. нінчемної прп:нхи, З пустоти вся, з рунами і ногами, вимазалась у щось бруд не, липне, від чого ніноли вже не відмиєшся ... «Ах, НІ, я жахливо збрехала! - думала вона, згадуючи

про неспокійне нохання, що було у неї з РяБОВСЬЮІМ. Хай воно все буде пронляте! .. » О четвертій годині вона обідала разом з Коростельовим. Він нічого не їв, пив ,тільки

червоне

вино

хмурився.

Вона теж нічого не їла. То вона в думці молилася й давала обітницю богу, що КОЛИ Димов видужає, то вона ПОlюхав його знову і буде вірною дружиною. То, забувшись на хвилину, вона дивилась на Коростельова і думала: «Невже не нудно бути простою, нічим не видатною, невідомою людиною, та ще з тан:им пом'ятим обличчям і з поганими манерами?» То їй здавалось, що її цю ж мить уб'є бог за те, що вона, боячись заразитись, ні разу ще не була в l{абі неті у чолові~а. А загалом було тупе, сумне почуття і пев вість, що жИ'ттл вже знівечене і правиш

що

нічим

його

не

ви

...

По обіді настали сутінн:и. Коли Ольга Іванівна вийшла у вітальню, Коростельов спав на І{ушетці, ПOlшавши під голову шоВІЮВУ подушн:у, шиту золотом. «Кхи-пуа ... хропів він,- І{хи-пуа».

І ліІ{арі, НІ{і приходили чергувати і йшли звідси, не по мічали цього безладдя. Те, що чужа людина спала у ві тальні й хропіла, і етюди по стінах, і химерна обстановн:а, і те, що хазяі1ІШ була незачісана і неохайно одягнена, все це не ВИІ\шшало тепер ні найменшого інтересу. Один з ліІ.арів ненарон:ом з чогось засміявся, і якось дивно й несміливо пролупап цей сміх, напіть моторошно зробилося. Коли Ольга Іваніпна вдруге :вийшла у вітальню, Коро стельов Уіl':е ІІО спав, а сидів інурив.

"у нього дифтерит носової порожнини,- сказав він півголосом.- Уже й серце погано працює. Кепські справи, влаСllО кажучи.

А ВИ пошліть по Шрена,- СІ,азала Ольга Іванівна. Був уже. Він ото й помітив, що дифтерит перейшов

у ніс. Е, та що Шрек! Власне нажучи, нічого Шрон. Він

Шрен, я Коростельов

і більш нічого.

Час тягнувся страшенно довго. Ольга Іванівна лежала

одягнена в неприбраній зранку постелі й дрімала. Ій вви жалося, що вся нвартира від підлоги до стелі зайнята величезним І,УСІ\ОМ заліза, і що варто тіЛЬІШ винести геть залізо, як усім стане весело і лепю. Прокинувшись, вона пригадала, що це не залізо, а хвороба Димова.

«Nature morte, порт ... - думала вона, знову впадаючи в забуття,- спорт ... курорт ... А як Шрен? Шрен, грен, врен ... крек. А де ж тепер мої друзі? Чи знають вони, що у нас горе? Господи, спаси ... помилуй. Шрек, грш{ ... » І знов залізо... Час тягнувся ДОВГО, а годинник у ниж ньому поверсі бив часто. І раз у раз чути було дзвіннИ', приходили лікарі ... Ввійшла ПОlюївка з порожньою СІШЯН кою на підносі і -спитала:

- Пані, постіль ню,ажете послати? І, не діставши відповіді, вийшла. Пробив унизу ГОДИJ;l ник, приснився дощ на Волзі, і знову хтоеь увійшов до спальні, здається, сторонній. Ольга Іванівна схопилася з ліжка і впізнала Коростельова. Котра година? - спитала вона. Коло третьої. Ну, що? Та що! Я прийшов сназати: вже вмирає ... Він схлипнув, сів на ліЖІ,У поруч- неї і витер сльози ру кавом. Вона зразу не зрозуміла, але вся похолола і почала поволі хреститися.

- "Умирає ... - ПОВТОРIl'В він тонним голосном і знову схлипнув.- Умирає, тому що пожертвував собою... Яна втрата ДJІЯ наУІШ! - сназав він гірно.- Це, ноли всіх нас порівнятн з ним, була велина, незвичайна людина! Нкий талант! Нні надії він подавав нам усім! - вів далі Коростельов, ламаючи руни.- Господи боже мій, це був би таний учений, ЯІЮГО тепер з вогнем не знайдеш. Осьна Димов, Осьна Димов, що ти наробив? Ай-ай, боже мій! Коростельов у розпачі затулив обома РУІ{ами лице і по хитав головою.

- А лка моральна сила! - казав він далі, все більше й більше озлоблюючИ'Сь на когось.- Добра, чиста, люблл ча душа - не людина, а скло! Служив науці і вмер від наУI\И. А працював"ЛІ{ віл, день і ніч, ніхто його не жалів, і молодий учений, майбутній професор, мусив ШУІШТИ собі праІ\:ТІШУ і ночами робити переклади, щоб платити за ці ось ... ніІ..:чемні ганчірки! .коростельов глянув з ненавистю на Ольгу Іванівну, ухоппвсл за простирадло обома руками і сердито СМИІшув, наче воно було винне.

І сам себе не жалів, і його не жаліли. Е, та що,

власне І\ажучи.

Справді, незвичайна людина!

сказав хтось басом

у вітальні.

Ольга Іванівна пригадала все своє життл з ним, від початну до І{інця, з усіма подробицлми, і раптом зрозумі ла, що це була справді незвичайна і, в порівнянні з тими, кого вона знала, веЛИ'IШ людина. І згадавши, ЛІ{ дО Ш,ОI'О

ставились ЇЇ ПОІ\ійний батько і всі товариші-ліна рі, вона зрозуміла, що всі вони бачили в ньому майбутню знаме

нитість... Стіни, стеля, лампа і КИЛИМИ' на підлозі замор гали їй глузливо, немовби кажучи: «Прогавила! Прога вила!» Вона з плачем ІШНУШ)СЬ із спальні, шмигнула у вітальні мимо якоїсь незнайомої людини і вбігла в Ішбіпет до чолuвіІ{а. Він лежав перухомо на туреЦЬІ\ОМУ дивані, закритий до пояса ковдрою. Обличчя його страшенно 3:1Іар ніло, схудло і мало сірувато-жовтий Іюлір, якого ніІЮШІ не буває у живих; і тіЛЬЮІ по лобі, по чорних бровах та по знайомій усмішці м,Ожна було впізнати, що це Димов. Ольга Іванівна ШВИДІЮ ощупала його грудщ чоло і РУІШ. Груди були ще теплі, але чоло і РУJШ були неприємно хо лодні. І напіврозплющені очі дивались пе па Ольгу Іванів ну, а на ІЮВДРУ.

Димов!

ПОІ{шшала вона голосно.- Димов!

Вона хотіла пояснити йому, що то була помиш{а, що не

все ще втрачено, що життя може бути прекрасним і щас ливим, що він незвичайна, велина людина, і що вона все

своє життя благоговіти~ перед ним, молитиметься й від чуватиме священний страх.

- Димов! - І\лакала вона його, торкаючи за плече і пе вірячи тому, що він РІ,е ніІЮЛИ не проюшеться.- Димов, пу, Димов! А у вітальні .коростельов говорив ПОІ{оївці: 83

Та чого там питати? Ви підіть у церновну сторожну

і спитайте, де живуть богадіЛІШ. Вони і обмиють тіло, і прибt'руть

усе зроблять, що треба.

1892 БУДИlЮR З

МЕЗОНІНОМ

(Розповідь художника) І

Це було шість-сім рІО,ів тому, коли Я ЖИВ В одному з повітів Т-ої губернії, в маєт},у поміЩИІ,а Бєлонурова, молодого чоловіна, який вставав дуже рано, ходив у під дьовці, вечорами пив пиво і все СІ,аржився мені, що він

ніде і ні в ному не зустрічає співчуття. Він жив у саду в флігелі, а я в старому паНСЬІ{ОМУ будинну, у величезній залі з Іюлонами, де не було ніяних меблів, крім ШИРОІ\ОГО дивана, на ЛІюму я спав, та ще стола, на якому я РО3lша

дав гуло

пасьянс. в

Тут завжди,

старих

аМОСОВСЬІ\ИХ

навіть за -тихої погоди, щось печах,

під

час

грози

весь

будино}, дрижав і, здавалося, тріСІ{ався на частини, і було

ТРОХИ страшно, особливо вночі, І,ОШІ всі десять велиних вікон раптом освітлювала БЛИСI\аВІ\а.

Приречений долею на постійну бездіяльність, я не ро бив анічогісіньно. Цілими годинами я дивився нрізь свої віІша на небо, на птахів, на аJlеї, читав усе, що привозили

мені з пошти, спав. Іноді я йшов з дому і до пізнього ве чора блукав де-небудь.

Одного разу, повертаючись додому, я ненаРОІЮМ забрів до яноїСь незнайомої садиби. Сонце вже ховалося, і на нвітучому житі JlЯГЛИ вечірні тіні. Два ряди старих, тісно посаджених

дуже

високих

ялин

стояли,

ян

дві

суцільні

стіни, утворюючи похмуру, нрасиву алею. Я легно переліз через пліт і пішов цією алеєю, сковзаючись на глиці,· яка тут на вершон ВІ{ривала землю. Було тихо, темно, і тіль ни ви'соно на верхівнах де-не-де тремтіло ЯСІ\раве золоте

світло і мінилося райдужно в теретах паВУІ\а. Дуже, до задухи, пахло хвоєю. Потім я завернув на довгу липову алею. І тут танож запустіння і старість; торішнє ЛИСтя сумно шелестіло під ногами, і в присмерках поміж дере вами ховалися тіні. Праворуч, у старому фру~товому саду, нехотя, слабним голосом співала іволга, мабуть, теж стареньна. Та ось і липи скінчилися; я пройшов повз

білий будинон З терасою і мезоніном, і переді мною неспо дінано розгорнувся нраєвид на паНСЬІ{ИЙ двір і на ШИРОІ\ИЙ: став з І{упальнею, з юрбою зелених верб, з селом на тому березі, з високою вузькою дзвіницею, на ЛІ{ій горів хрест,

відбиваючи в собі згасаюче сонце. На мить на мене вій нуло очаруваННЮI чогось рідного, дуже знайомого,

паче Я вже бачив цю саму панораму ІЮЛИСЬ у дитинстві. А біля I{Юllінних білих воріт, що вели з двору на поле, біля старовпнних міцних воріт із левами, стояли дві дів

чини. Одна з них, старша, тонна, бліда, дуже гарна, з ці .лою шаrшою І{аштанового волосся на голові, з маленыlиIІІ

упертим ротом, мала суворий вираз і на мене ледве звер нула увагу; друга ж, зовсім ще молодены аa - їй було

сімнадцять-вісімнадцять

років,

не

більше,-= теж

ТОlша

й бліда, з великим ротом і 3 велИІШ:'Ш очима, здивовано глянула

на

мене,

коли

проходив

мимо,

СІ,азала

щось

англіЙСЬІ{ОЮ мовою і зніяковіла, і мені здалося, що й ці

два милих обличчя мені давно вже знайомі. І я повернув ся додому з тан:им почуттям, немов бачив хороший сон. Незабаром після цього, ян:ось опівдні, ІЮЛИ я і Бєлону ров гуляли біля будию{у, несподівано, зашелестівши по траві, в'їхала в двір н:олясн:а на ресорах, в якій сиділа одна з тих дівчат. Це була старша. Вона приїхала з під писним листом просити на погорільців. Не дивлячись на нас, вона дуже сеРЙОЗlIО й ДОlшадно розповіла нам, скіль Rи згоріло БУДИНІ{ів у селі Сіянові, СJ{ільн:и чоловіl{ів, жі но" і дітей залишилось без притулн:у і що думає робити на перших порах комітет допомоги погорільцям, членом

ЯJ{ОГО вона тепер була. Давши нам підписатись, вона схо вала лист і одразу ж почала прощатися.

Ви

зовсім

заGули нас,

Петре

Петровичу,- СJ{азала

вона БЄЛОJ{УРОВУ, подаючи йому PYJ{Y.- Приїжджайте, і янщо mопsісШ" N. (вопа назвала моє прізвище) захоче поглянути, Яli: живуть шанувальнИІШ його таланту, і за

вітає до нас, то мама і Я будемо дуже раді. Л вклонився. Коли вона поїхала, Петро Петрович ночав розповідати.

Ця дівчина, за його словами, була з доброї родини, і звали її Лідією Волчаніповою, а MaGToJ{, в Лlюму вона жила з матір'ю і сестрою, тю, само ЯН: і село на тому березі ставу, звався Шешювкою. Батько її ІЮЛИСЬ посідав ви значне місце в МОСІ{ві і помер у чині таємного раДНІша.

Незважаючи на добрі достаТI{И, lЗолчанінови жили в ceJ[j безвиїзно, літо і зпму, і Лідія була вчlпелы юю у зеМСЬі\ій

ШІшлі в себе у ШеЛІювці і одержувала двадцять п'ять І\а]Juовапців па місяць. Вона витрачала на себе тільки ці /IJOші і пишаJIася, що живе власним БОШТОМ.

- Цікава родина,- сказав Бєлокуров.- Може, сходи~ мо ДО них Іюли-небудь. Вони будуть вам дуже раді. Янось по обіді, У СВЯТБОВИЙ день, МИ згадали про Вол~ чаніповпх і вируШИJIИ ДО пих у llIеЛІЮВl'У. Вони, мати й обидві ДОЧІШ, були BДO~la. Мати, Катерина Павлівна, колись, Яl, видно, гарна, а тепер дуже дрябла, Яl{ на свої рОІ;И, хвора на заДІІШІ{У, засмучена, неуважна, намагалася

розважити мене розмовою иро ЖИВОПИС. Довідавшись від ДОЧІШ, що я, МОflШПВО, при їду до ШеЛБОВlШ, вона мимо хіть пригадала два-три моїх пеіізажі, Яl\Ї бачила на ви стаВІШХ у МОСI\Ві, і тепер заШlТувала, що я хотів У них

сказати. Лідія, або, Яl{ її звали ВДО:'Іа, Ліда, гСорила більше з БЄЛОІ\УРОВИМ, ніж зі мною. Серйозно, пе посмі хаючись,

вона

запитувала

ЙОГО,

чому

він

не

служить

у земстві і чому досі не був на жодних земських зборах.

- Негаразд, Петре Петровичу,- говорила вона докір.. ливо.- Негаразд. Соромно. -

Правда, Лідо,

правда,- погоджувалась

мати.- Не

гаразд.

- Весь наш повіт перебуває в рунах Балагіна,- гово рила далі Ліда, звертаючись до мене.- Сам він голова управи, і всі посади в повіті роздав своїм племінникам

і зятям; і робить, що хоче. Треба боротися. Молодь по винна снласти з себе міцну партію, але ви бачите, Яl{а в нас молодь. Соромно, Петре Петровичу!

Молодша сестра, Женя; пони говорили про земство, мовчала. Вона не брала участі в серйозних розмовах, її в рvдині ще не вважали за дорослу і, ян малеНЬІ{У, нази

вали Місюсь, тому що в дитинстві вона зваJIа тан міс, свою гувернантну. Весь час вопа дивилася на мене з ці кавістю і, ноли я розглядав в альбомі фотографії, поясню вала мені: «Це дядьно ... Це хрещений батьно»,- і ВОДИЛd пальчином по портретах, і в той час по-дитячому торка

лась мене своїм плечем, і я близьно бачив її тендітні, нерозвинені груди, TOНl,i плечі, носу і худеньне тіло, туго стягнуте поясом.

Ми грали в нронет і lown-tennis, гуляли по саду, пилн чай, потім довго вечеряли. Після величезної порожньої зали з нолонамИ' мені було янось не по собі у цьому неве линому затишному будинну, в яному не БУJIО на стінах олеографій і слугам говорили <<ВИ», і все мені здавалося

молодим і чистим, завдЛІ\И присутності Ліди і Місюсь, і все дихало порядністю. Під час вечері Ліда зпов говорила 3 Бєлокуровим про ЗeJIІСТВО, про Балагіна, про шкільні біб~ ліотеlШ. Це була жвава, щира, впевнена дівчина, і слухати .її було цінаво, хоча говорила вона багато й ГОЛОСIIO можливо, тому, що ЗВИІша говорити в шнолі. Зате мій Петро Петрович, у ЛІюго ще з часів студентства залиши лася манера всяку розмову ЗВОДll'ТИ

на суперечку, говорив

нудно, мляво і довго, з виразним бажанням здаватися ро зумною й передовою людиною. ,!\еСТИНУJIlОЮЧи, він пере кинув рукавом СОУСНИІ\, і на СІштерті утворилася велика І\алюжа, але, нрім мене, здавалося, ніхто не помітив цього.

Нали ми поверталися додому, було темно й тихо. - Добре виховання не в тому, що ти не розіллєш соус на сн:атерть, а в тому, що ти не помітиш, ІЮJІИ це зробить хтось інший,- сназав БЄЛОІ\УРОВ і зітхнув.- Тан, преІ\рас на, інтелігентпа родина. Відстав я від хороших людей, ах,

як відстав! А все справи, справи! Справи! Він говорив про' те, ян: багато доводиться працювати, коли хочеш стати зра3ІЮВИМ сільсьним хазяїном. А я ду мав: Яlшй це важкий і ледачий хлопець! Він, коли гово рив про що-небудь серйозне, то з нанруженням тягнув «е-е-е-е», і працював тав: само, як говорив,- повільно, .JaВЖДИ запізнюючись, ПРОПУСІШЮЧИ строки. В його діло витість я погано вірив уже через те, що листи, які я до.. ручав йому відправляти на пошту, він цілими тижнями носив у себе в І\Ишені.

Найважче

за

все,- бурмотів

він,

ідучи

наруч

зі

мною,- найважче за все те, що працюєш і ні в кого не

зустрічаєш співчуття. Ніякісіньн:ого співчуття!

11 я став буваТIІ у Валчанінових. Звичайно я сидів на ниж ньому східці терасп;

мене

гнітило

невдоволення

самим

собою було nшода свого життя, яке минало так швидко

й неціІШВО, і я все думав про те, ян добре було б вирвати своїх грудей серце, що стало у мене важним. А в цей час на терасі говорилп, "ЧУТИ було шелест СУІЮНЬ, гортали кни гу. Я швидно ЗВІШ дО того, що вдень Ліда приймала хворих,

роздавала ІШИЖІШ і часто ходила в село з непонритою го під ІІа раСО.1ЬJ;ОЮ, а УВСТІС'рі голосно говорила про

ловою,

вемство, про ШІ\ОJШ. ЦЯ

товн:а,

гарпа,

незмінно

сувора

дівчина з малеНЬІ\ИМ, тонно

онресленим

ротом

НОЖного

разу, ІЮЛИ починалась ділова розмова, говорила мепі сухо:

Це для вас нецінаво.

Я був їй несимпатичниЙ. Вона не любила мене за те, що я пейзажист, і в своїх нартинах не зображую народного лиха, і що Я, Яl{ їй здавалося, був байдужий до того, у що

вона тан твердо вірила. Пригадується, ІЮЛИ я їхав берегом БаЙRалу, я зустрів дівчину-буряТІ{У, в сорочці і в штанях 3 синьої даби, верхи на ноні; я запитав у неї, чи не про дасть вона мені свою люльну, і, ПОІ{И МИ говорили, вона

із зневагою дивилась на моє європейське обличчя і на мій капелюх, і в одну хвилину їй набридло говорити зі мпою, вона гигиинула і посиаиала геть. І Ліда ТаІ{ само зневажа ла в мені чужого. 30внівона ніЯl{ не виявляла своєї непри~ хильності до мене, але я відчував її і, сидячи на нижньому східці тераси, починав дратуватися і говорити, що лікувати селян, не будучи лікарем, значить обманювати j'x і що легко бути благодійником, коли маєш дві тисячі селян. А її сестра, Місюсь, не мала ніяиих турбот і провадила своє життя, марнуючи час, як я. Вставши вранці, вона одразу ж бралась за ннигу і читала, сидячи на терасі в глибокому нріслі, ТаІ{ що ніжни її ледве торналися землі, або ховалась із ннигою в ШIllOвій алеї, або йшла за воро та в поле. Вона читала цілий день, жадібно дивлячись у книгу, і тільни З ТОГО, що погляд її іноді ставав стомленим, збентеженим і обличчя дуже блідло, можна було дoгaдa~ тися, як це читання втомлюваЛ0 її мозон. Ноли я приходив, вона, побачивши мепе, трохи червоніла, залишала ННlIЖ ну і жваво, дивлячись мені в обличчя своїми велиними очима, розповідала про те, що трапилося, напринлад, про те, що в людсьній загорілася сажа або що робітнин піймав

у ставну вешшу рибу. В будні вона ходила звичайно у світлій сорочечці і в темно-синій спідниці. Ми гуляли разом, рвали вишні для варення, катались у човні, і, ноли

вона стрибала, щоб дістати вишню, або працювала весла ми, нрізь широні рунава просвічували її тонні, тендітні руни. Або я писав етюд, а вона стояла поруч і дивилась із захопленням.

В одну з неділь, напринінці липня, я ПРИЙШОВ чавінових вранці, годині о дев'ятій. Я ходив по тримаючись віддалін будинну, і відшунував білі яких того літа було дуже багато, і ставив коло них ЮІ, щоб потім підібрати їх разом із Женею. Дув вітер. Я бачив, ян Женя і її мати, обидві в ясних

дО Вол парку, гриби, познач

теплий святко~

ВИХ сунпях, пройшли З цернви додому, і Л\еня притриму вала від вітру напелюшок Потім я чув, ян на терасі пили чай. Для мепе, людини безтурботної, що шукала виправдання для своєї постійної бездіяльності, ці літні СВЯТІюві ранни

в наших садибах завжди БУJIИ надзвичайно привабливі. :КОJIИ зеJІений сад, щс вологий від роси, весь сяє від сонця і здається щасливим, ІЮJIИ біля будинну пахне резедою і олеандром, молодь тільки-но повернулася з церкви і п'є чай у саду, і ноли всі так гарно вдягнені й веселі, і ноли

знаєш, що всі ці здорові, ситі, красиві люди весь довгий день нічого не робитимуть, то хочеться, щоб все життя було таним. І тепер я думав те ж саме і ходив по саду, готовий ходити так без діла і без мети весь день, все літо. Прийшла Женя з кошином; у неї був такий вираз, наче вона знала або передчувала, що зустріне мене в саду. Ми збирали гриби і говорили, і ноли вона .запитувала про що небудь, то заходила наперед, щоб побачити моє обличчя. - Учора в нас у селі сталося чудо,- сназала вона. :Крива ПалаЖІ,а була хвора цілий рік, нію{і лікарі й лікИ! не допомагали, а вчора баба пошептала, й пройшло. - Це не має значення,- сказав Я.- Не варто ШУl,ати чудес тільки біля хворих і бабів. Хіба здоров'я не чудо? А саме життя? Що нсзрозуміле, те і є чудо. А вам не страшно те, що незрозуміле? - Ні. До явищ, яких я не розумію, я підходжу бадьоро і не підноряюсь їм. Я вище них. Людина повинна усnі д,омлювати себе вище за левів, тигрів, зірок, вище за все у природі, навіть вище за те, що незрозуміле і здається чудесним, інанше вона не людина, а миша, яка всього

боїться.

Женя думала, щО Я, ЯИ художнИl"

і можу вірно вгадувати те, чого

не

знаю дуже багато

знаю.

rй

хотілося,

щоб я ввів ЇЇ в сферу вічного й прекрасного, у той вищий світ, в якому, на її думку, я був своєю людиною, і вона ГОВОРИJIа зі мною про бога, про вічне жwrтя, про чудесне. І я, який пе ПРИIlускав, що я і моя уява після смерті загинемо павіии, відповідав: {(Так, люди безсмертні», «Так, нас ченає вічне життю). А вона слухала, вірила й не вимагала ДОI,азів. Коли ми йшли до будинну, вона раптом зупинилася й сказала:

- Наша Ліда пренрасна людина. Чи пе тан? Я її палко Люблю і могла б lЮЖНОЇ хвилини пожертвувати для неї 89

життям. Але снажіть,- ЖеЮI доторкнулась до мого рука.. па lІальцем,- Сl\ажіть, чому ВИ! 3 нею все сперечаєтесь? Чому ви роздратовані? - Тому, що вона неправа. іІ\еня заперечливо. похитала головою, і СЛЬОЗИ З'ЯВИЛИСЯ в неї на очах.

- НІ\ це незрозуміло! - промовила вона. у цей час Ліда щойно повернулась звідкілясь і, стоячИ! біля ганку 3 хлистом у РУІ\аХ, струнка, гарна, осяяна сон.. цем, показувала щось робіТНИІшві. Поспішаючи і голосно роЗМОВЛЯЮЧИ, вона прийняла двох-трьох хворих, потім із діловим, зюшопотаним виглядом ходила по І\імнатах, від І\риваючи то одну шафу, то другу, ходила в мезонін; її довго ШУІ{алИ! й lшикали обідати, і прийшла вона, коли ми вже

з'їли суп. Усі ці подробиці я чомусь пам'ятаю й люблю, і весь цей день преІ\расно пам'ятаю, хоч не сталося нічого

особливого. По обіді Женя читала, лежачи в глибокому І\ріслі, а я сидів на нижньому східці тераси. Ми мовчали. Усе небо затягло хмарами, і став накрапати рідкИ!й, дріб ний дощ. Було жарко, вітер даВНQ вже стих, і здавалось, що цей день ніІ\ОЛИ не закінчиться. До нас на терасу ви йшла Катерина Павлівна, заспана, з віялом.

О, мама,- СІ\азала Женя,

цілуючи

її

РУІ\У,- тобі

ШІ,ідливо спати вдень.

ВОНИ обожнювали одна одну. Коли одна йшла в сад, то друга вже стояла на терасі і, дивлячись на дерева, гукала: «Ау, Женю!;) або: «Мамусю, де ти?» Вони завжди разом

МОЛИ;ІИСЯ, й обидві однюшво вірили, і добре розуміли одна одну, навіть І\ОЛИ мовчали. І до людей вони ставились ОДНЮЮВО. Катерина Павлівна тю{ само СІ\ОРО ЗВІшла і при в'язалась до мене, і ІШЛИ Я не з'яnлявся два-три дні, при СИ;Іала довідатись, чи здоровий я. На мої етюди вона ди вилася теж із захопленням, і 3 ТаІЮЮ Ж балаІ\учістю і тю{

само одверто, як МісІОСЬ, розповідала мені, що сталося, і часто звіряла мені свої домашні таємниці. Вона благоговіл~ перед своєю старшою ДОЧІ\ОЮ. Ліда ніІ{ОЛИ не підлещувалась, говорила тіЛЬІШ про серйозне; вона жила своїм особливим життям і для матері і для сестри була такою ж священною, трохи загаДІ{ОВОЮ осо бою, ЯІ\ дЛЯ матросів адмірал, ян:ий все сидить у себе в І{аюті.

- Наша Ліда ПРСІ(расна JПодина,- говорила часто мати.- Чи не таІ\? І тепер, ПОІШ наІ\рапав дощ, МИ ГОВОРПЛИ про Ліду. 90

- Вона прекрасна людина,- сказала мати і додала півголосом, тоном змовниці, ЗЛЯІ\аНО оглядаючись:- Та них

удень з

вогнем

пошуиати,

хоча,

знаєте,

починаю

ТРОШІ\И хвилюватися. Шнола, аптечки, ІШЮІШИ - все це добре, але навіщо нрайності? Адже їй уже двадцять чет вертий рін, пора про себе серйозно подумати. Ота" за JшИіlшами й аптрчнами і не побачиш, ЯІ~ життя збіжить ...

Заміж треба.

Женя, бліда від читанпя, із зім'ятою зачісною, підвела голову і сказала ніби про себе, дивлячись па матір: - Мамусю, все залежить від волі божої! І знову поринула в читання.

Прийшов Бєлонуров у піддьовці й у вишитій сорочці. Ми грали в нронет і lo,vn-tennis, потім, І\ОЛИ сте~шіло, довго вечеряли, і Ліда знову говорила про ШІ\оЛll і про

Балагіна, ЯІшй прибрав до своїх PYI~ цілий повіт. Йдучи цього вечора від Волчанінових, я виносив враження дов гого-довгого, марного дня з СУМНІІМ усвідомленням, що все нінчається на цьому світі, яне б воно не було довге. Нас до воріт проводжала Женя, і від того, може, що вона була зі мною цілий день з ранну до вечора, я відчув, що без неї мені немовби снучно і ЩО вся ця славна родина близька мені; і вперше за все літо мені захотілось малю вати.

- Снажіть, чому ви живете тю, нудно, тю, не І\ОЛОРПТ но? - запитав я в Бєлонурова, йдучи з ним ДоДому. МОЄ жшгтя нудне, важне, одноманітне, бо я ХУДОЖIIlШ, Я дивна людина, я засминаний з юних днів заздрістю, невдо воленням із себе, невірою в свою справу, я завжди біДlIИЙ, я бурлана, але ви ж, ви, здорова, нормальна людина, поміщин, пан,- чому ви живете тан нецінаво, тан мало

берете від життя? Чому, напринлад, ви досі пе занохалися в Ліду чи Женю? - Ви забуваєте, що я І\ОХаІО іншу жінну,- відповів Бєлонуров. Це він говорив про свою подругу, Любов Іванівну, яна жила з ним разом у флігелі. Я щодня бачив, ян ця дама, Дуже повна, пухла, поважна, схожа на відгодовану гусну, гуляла по саду вросійсьному l\Остюмі з намистом, завжди

під парасольною, і слуги раз У раз запрошували її або їсти, або чай пити. Ронів три тому вона найняла один з флігелів під дачу та тю, і лишилася жити в БЄЛОІ<урова, очевидно, назавжди. Вона була старша від нього ронів на десять і міцно тримала його в РУІШХ, тан що, відлучаючись

3 дому, він повинен був питатися у неї дозволу. Вона часто ридала чоловічим голосом, і тоді я посилав СІ{азати їй, ЯІ(ЩО вона не перестане, то я залишу

нвартиру;

вона

втихала.

Коли ми прийшли додому, Бєлонуров сів на диван і на хмурився в роздумі, а я почав ходити по залі, відчуваючи тихе хвилювання, неначе заноханиЙ. Мені хотілось гово рити про Волчанінових. - Ліда може ПОІюхати тільни земця, захоплепого так само, ЛІ{ вона, ліІ{арнями і школами,- сказав Я.- О, за ради тarюї дівчини можна не тіЛЬІШ стати земцем, але навіть стоптати, ЛІ{ у І,азці, залізні черевИІ{И. А Місюсь? НІШ чарівна ця Місюсь? Бєлонуров довго, розтягаючи «е-е-е-е ... », заговорив про хворобу віну - песимізм. Говорив він упевнено і ТЮ{ИМ тоном, піби я сперечався 3 ним. Сотні верст пустельного, одноманітного, вигорілого степу не можуть нагнати ТЮЮЇ нудьги, ЛІ{ одна людина, коли вона сидить, говорить і не відомо, ІЮЛИ вона піде. - Справа не в песимізмі і не в оптимізмі,- сказав я роздратовано,- а в тому, що у дев'яноста дев'яти 3 сотні нема рО3УМУ.

Бєлокуров прийняв це ЛІ{ натЛІ{, образився й пішов. ІІІ

- у Малозьомові гостює ІШЯ3Ь, тобі нланяється,- гo~ варила Ліда матері, повернувшись звіДІ{ілясь і снидаючи РУІШВИЧІШ.- Розповідав багато цікавого...

Обіцяв

знову

порушити в губернсьному зібранні питання про медичний

пункт в Малозьомопі, але говорить: мало надії.- І, повер нувшись до мене, вона Сlшзала:- Вибачте, я все забуваю, що для вас це не може бути ціl{авим. Я відчув роздратування. - Чому ж нецікаво? - запитав я і знизав плечима. Ви не бажаєте знати мою думку, але я запевняю вас, що це питання мене дуже ціІ\авить. - Справді? - Так. На мою думн:у, медичний пуннт у Малозьомові З0всім не потрібний. Моє роздратування передалося і ІИ, вона подивилася на менс, примруживши очі, і запитала: Що ж потрібнс? Пейзажі? - І пейзажі не потрібні. Нічого там не потрібно.

Вона сиинула рушшични І розгорнула І;азету, ЯНУ щойно привезла

пошти;

через

хвилипу

вона

сназала ТИХО, оче

ВИДНО, стримуючи себе: - Минулого ТИЖНЯ померла від пологів Анна, а НОЛИ б роблизу був медичний ПУЮ{Т, то вона залишилася б жива. І пани llСЙ3і1.ЖИСТИ, мені здається, повинні б мати янісь перенонання щодо цього.

- Я маю щодо цього дуже певпе пеРСІшнаппя, за1lев nЯЮ вас,- відповів я, а вона занрилась від мене газетою, паче не бажаючи слухати.- На мою ду~шу, медичні пунк Т»', ШІ{ОЛИ, бібліотечни, аптеЧІ\И за існуючих умов служать тільни поневоленню. Народ обплутаний ланцюгом веди J{ИМ, і ВИ не рубаєте цього ланцюга, а лише додаєте нові J{ільдя,- ось Вil.М моє псреІЮНЮІНЯ.

Бона підвеJIа на мене очі й а я говорив далі, намагаючись

ГЛУ3JIИВО з'ясувати

посміХНУJIася, свою головну

ДУМІ{У:

- Не те ваЖJIИВО, що Анна ПО:'lерла від пологів, а те, що всі ці Анни, Маври, Пелагеї з рания до смернання J'HYTb спини, хворіють від непосильної праці, ціле життя тремтять за ГОJІОДШІХ і хворих дітей, ціJIе життя бояться смерті і хвороб, ціле життя лінуються, рано марніють, рано старіють і помирають у бруді і в смороді; їхні діти, підростаючи, почицають ту саму МУ3ИІ,У, і тан минають сотні ронів, і мільярди JIIодей живуть гірше від тварин тільни заради шмаТІ{а ХJIіба, відчуваючи постійний страх. Увесь жах їхнього становища в тому, що Їм ніноли про душу подумати, ніноли згадати про свій образ і подобу; го ЛОД, ХОJIОД, тваринний страх, СИJIа-силенна праці, ніби снігові обвали, загородили Їм всі шляхи до духовної дія льності, янраз до того самого, що відрізняє людину від тва

рини і становить едине, заради чого варто жити. Би при ходите до них на Допомогу з ліІ{арнями і ШНОJIами, але цим

не звільняєте їх від пут, а, павпани, ще більше понево люєте, бо, вносячи в їхнє життя нові забобонщ ви збіль шуєте ЧИСJIО їхніх вимог, не нажучи вже про те, що ва

мушни і за юшжни ВОШІ повинні ПJIатиrrи земству і, ви ходить, дужче гнути спину.

- Я сперечатися з вами не буду,- сназала Ліда, опус :каючи газету.- Я вжс це чула. СІ\ажу вам тіЛЬІ\И! одне: ве можна сидіти снлавши РУІ\И. Щоправда, ми не рятуємо людство і, може, багато де в чому ПОМИЛЯЄМОСЯ, але ми

робимо те, що можемо, і - наша правда. Найвище і най святіше завдання НУJIЬТУрної ЛЮДИIlИ -- це служити БЛllЖ 1

вім, і ми намагаємося СЛУЖИТИ, як уміємо. Вам ве подо бається, аде всім не догодиш. - Правда, Лідо, правда,- сказала мати. у присутності Ліди вона завжди ніяковіла і, розмовля ючи, з тривогою поглядала на неї, побоюючИ'Сь сказати щось зайве чи недоречне; і ніколи вона ве заперечувала

їй, а завжди погоджувалась: «Правда, Лідо, правда». - Мужицька грамотність, КНИЖКИ з жалюгідними на.. пучуваннями й примовнами і медичні пуннти не можуть

вменшити ні неуцтва, ні смертності, тан само

ян

світло

в ваших вінон не може освітити цього величезного саду, Сlщзав Я.- ВИ не даєте нічого, ви своїм втручанням у жит~

ТЯ цих JIюдей створюєте лише пові потреби, новий привід ДJIЯ праці.

- Ах, боже мій, але треба ж робити що-небудь! - сна.. зала Ліда з досадою, і в її тону було помітно, що мої мір.. кування вона вважає нінчемними й зневажає їх. -

Треба визволити людей від тяжної фізичної праці,

сказав я. - Треба полегшити їхнє ярмо, дати їм пере по.. чинон, щоб вони не все своє життя проводили біля печей, ночов і в полі, але мали б танож 'Іас подумати про душу, про бога, могли б ширше виявити свої духовні здібності. ПОІ<ЛІшання ІЮЖНОЇ людини в .духовній діяльності - у

постійному шунанні правди й сенсу життя. Зробіть же для них непотрібною грубу, тваринну працю, дайте їм відчути себе на волі і тоді побачите, яке, по суті, глузування ці ННИilЩИ й аптечни. ЛІ{ЩО людина усвідомлює своє справж

нє понлинання, то задовольнити її можуть тільни релігія, науки, мистецтва, а не ці дрібниці.

Визволити

від

праці!

посміхнулась

Ліда.- Хіба

це можливо? - Тан. Візьміть на себе частину їхньої праці. Коли б усі ми, місьні і сільсьні жителі, усі без винятку, погоди лися поділити поміж собою працю, яна витрачається вза галі людством на задоволення фізичних потреб, то на ІЮЖ ного з нас, може, Пр'ипало б не більше двох-трьох годин на день. Уявіть, що всі ми, багаті й бідні, працюємо тільни три години на день, а решта часу в нас вільна. І уявіть до того ж, ЩО ми, щоб ще менше залежати від свого тіла й менше працюватщ винаходимо машини, Яl<і замінюють працю, ми намагаємось СІЮРОТИТИ иіЛЬІ{ість наших потреб до мінімуму. Ми загартовуємо себе, наших дітей, щоб вони не БОЯJIИСЬ голоду, холоду і ми не тремтіJІИ б завжди за їхнє здоров'я, як тремтять Анна, Мавра й Пелагея.

Уявіть, що ми не лінуємось, не тримаємо аптек, тютюно J)их фабрин, гуралень,- снільни вільного часу в нас ли шається, нінець нінцем! Всі ми спільно віддаємо цей над мір часу наунам і мистецтвам. Ян іноді селяни миром лагодять шлях, тю{ і всі ми спільно, миром, ШУІ\али б прав ди й сенсу життя, і - я певний у цьому - правду було б відкрито дуже ШВИДІЮ, людина позбавилася б цього постій ного, нестерпного, гнітючого страху смерті і навіть самої смерті.

жете

Проте ви суперечите собі,- СІ,азала Ліда.- Ви ка

наука, науна, а самі заI,Jеречуєте письменність.

Письменність, ІЮШІ людина має можливість читати

тільни вивіски па ШИlшах та зріднд ІШИЖЮІ, юшх не ро вуміє,- тю<а письменність тримається вже з часів Рюрина, rоголівсьний Петрушна давно вже читає, а тим часом село,

яне було при Рюрину, тане й залишається до цього часу. Не письменність потрібна, а воля для ШИРОІЮГО вияву духовних здібностей. Потрібні не шноли, а універси тети.

Ви і'і медицину віДІшдаєте.

Тан. Вона була б потрібна тільни для вивчення хвороб як явищ природи, а не ліІ{Ування їх. ЯІ{ЩО вже лі кувати, то не хвороби, а причини їх. "Усуньте головну при чину - фізичну працю, і тоді не буде хвороб. Не визнаю я науни, яна лінує,- говорив я збуджено.- НаУЮІ й мис тецтва, яищо ВОНИ справжні, прагнуть не до тимчасової, не до поодиноної цілі, а до вічного й загального,- вони

mунають правди й сенсу життя, ШУІ<аЮТЬ бога, душу, а коли їх приєднують до вимог і злоби дня, до аптечок і біб JIіотечон, то вони тільки уснладнюють, з.ахаращують жWf тя. "у нас багато медиків, фармацевтів, юристів, стало багато письменних, але зовсім немає біологів, матемаТИІ{ів, філософів, поетів. "Увесь розум, уся душевна енергія пішла на задоволення тимчасових, поточних потреб ... "У вчених, письменнинів і художнинів нипить робота, з їхньої мило сті вигоди життя зростають з кожним днем, вимоги тіла помножуються, тим часом до правди ще далено, і людина, ян і раніше, залишається найбільш хижою і найбільш неохайною твариною, і все схиляється до того, щоб люд (}Тво у своїй більшості виродилось і втратило назавжди

будь-яку життєздатність. 3а таних умов життя художнина не має сенсу, і чим він талановитіший, тим дивніша й не ... зрозуміліша його роль, бо стає зрозуміло, що він працює на забавну хижої неохайної тварини, підтримуючи існую ..

чий лад. І я не хочу працювати і не буду ... Нічого не треба. нехай земля н:азна-де подінеться.

МіСЮСЬІ,а, вийди,- Сli:азала Ліда

сестрі,

очевидно,

вважаючи мої слова шкідливими для такої молодої дів· ЧИНИ.

Женя із сумом ПОДІшилась па сестру й на матір і вийшла.

Подібні ШІЛі речі говорять звичайно, коли хочуть ви

правдати

свою

баііДУіІ,ість,- СІ,азала

Ліда.- Відкидати

лі1\арні й ШІ,ОШІ логше, ніж ліІ{увати й вчити.

Правда, Лі;1,О, правда,- погодилась мати. Ви 110грошуєте, що не будете працювати,- пРодов . . жувала Ліда.- Очевидно, ви ВIIСОІЮ цінуєте ваші робо· ти. Облишмо ж сперечатися, ми иіколи не порозуміємось, тому що напнедовершенішу з усіх бібліотеЧОI, і аптечок,

про ЛІ,і щойно вп віДГУІШУЛИСЬ ТЮ, зневажливо, я ставлю

над усі пейзажі на світі.- І одразу т, звернувшись до

матері, вона заговорила зовсім іншим тоном:- Князь дуже

схуд і сильно змінипся з того часу, ЛІ, був у нас. його по· силають у Віші.

Вона розповідала матері про І\НЯЗЯ, щоб не говорити зі МНОЮ. Обличчя її палало, і, щоб приховати свов хвилю пання,

вона

Шlа;.ІЮ,

начо Іюроткозора,

нахилилася до

сто·

лу й удавала, що читав газету. :Моя присутність була неприємна. Я попрощався і пішов додому. ІУ

Надворі було ТІІХО; село по той біІ{ ставка вже спало, не було впдпо ЖОДНОГО вогпш;а, і тіЛЬЮІ на ставну ледве жевріли бліді відБЛIJСЮІ зірок. Біля .nоріт із левами стояла іКеня, непорушно, ЧОІ,аючи ~ICHe, щоб провести. - у селі всі сплять,- сназав я їй, намагаючись РОЗДИ витись у ТО~lРЯlJі її обличчя, і побачив звернуті на мено темні печальпі очі.- І ШІшкар, і І\ОНОІ\ради спокійно сплять, а ми, пристойні люди, дратуємо один одного і спе речаGМОСЬ.

БУJІа сумна серпнева піч,- сумна, тому що вже пахло осінню; вr{ритий багряною хмаркою, сходив місяць і ледь-ледь освітлював шлях і обабіч нього темні 0311мі

ниви. Часто падали зіJШИ. іКеня йшла поряд зі мною шляхом і стара.нась пе дивитися на небо, щоб не бачити зіро[(, fші падали і чомусь JIЯІ\али ЇЇ.

Мені

здається,

правда ваша,- сназаJIа вона, трем

тячи від вічної пошості,- Нали б ЛЮДИ, усі ГУРТОМ, могли

911

віддаватися духоnнііі діяльності, то пони Сltoро дізнаЛИСfl б про все.

Звичаііно. Ми вищі істоти, і ІЩЛИ

насправді

ми

усвідомили BQ.IO силу ЛЮДСЬІЩГО генія і жили б тільки для вищоt мети, то, І.;інець нінцем, мп стали б НІ, боги. Але цього ніІЮ.'Ш не буде,- людство виродиться, і від генія не лишиться й сліду.

Коли не стало ВИ;J.іІо воріт, іІ\еня зупинилась і Ішапливо потиснула мені РУІ;У.

На добраніч,- промовила вопа, тремтячи; п:лечі її

по!,ривала тіЛЬІШ сорочеЧІ(а, і вона зіщулилась від холо ду.- Приходьте завтра.

Мені стало моторошно від ДУМІ\И, що я залишуся сам, роздратований, невдоволений з себе і з людей; і я сам уже намагапся не дивитися на зіРЮf, що падали.

Побудьте зі мною ще хвИ'лину,- Сlшзав я.- Прошу

вас.

Я Іюхав іІ\еню. Мабуть, Іщхав її за те, що вона зустрі чала й проводжала мене, за те, що дивилася на мене ніж

НО і з захопленням. НІ,і зворушливо преІ\расні були її блі

де оБШ!'ІЧЯ, ТОlша шия, тонн:і РУІІ:П, її І\Волість, марнуван ЮІ часу, ЇЇ книги. А розум? Н підозрював у ній неабиЯlШЙ розум, мене захоплювала ШІl'рочінь ЇЇ поглядів, можливо,

тому що вона мислила інаІ\ше, ніж супара, гарна Лі,1а, ЛІ,а не любпла мене. Я подобаnся іЛені НІ, ХУДОЩШШ, я пере міг її серце споїм таланто:;!, і

мені

страшенно

малювати .JIIlше для неї, і я ~Іріяв про неї,

ЛІ,

хотілося

про

свою

маленЬІ(У Еоролеву, ЛІ,а раЗО~1 зі мною володітиме цими дереваМІІ, шша:шг, туманом, зорею, цією природою, чудес

ною, чарівною, але серед НІШЇ я досі почував себе безна діі1но СЮlОтнім і непотрібним.

ЗаЮlштесь ще на ХjНІЛину,- ПОНРОСИВ Я.- Благаю

вас.

Н зняв 3 себе пальто й ПрIІЩ1ИВ 11 :змерзлі плечі; вопа, боячись ВИ;J,атися у чоловічому палт.тї смішною й негар ною, заС:VlіЯ,1:аСЯ й сюшула його, і в цой час я обійняв її і став цілувати її оG.1ІІЧЧЯ, плечі, рУЮІ. - До з:штра! - прошепотіла ВОШІ і обережно, ніби боя ЧИСЬ_ порушити нічну тишу, обняла мепе.- Ми пе маємо таємниць одна від одної, я НОЮfПна зuраJ ще ро;шовіСТIІ все мамі іі сестрі ... Це таІ\ страшно! ~,!iIMa нічого, мама любить вас, але Ліда! Вона побігла ДО воріт. ,

А.

tIСЩ/J

Прощаііте! - НрИItпула вона. І потім хвилин зо J\Bi я ЧУВ, НІ, вопа бігла. Мені не хо·

тілося ДОДОМУ, та іі нічого БУJIО йти ТУДИ. я постояв трохи

У роздумі і тихо побрів назад, щоб ще ГJIЯНУТИ на БУдIJllОК, у ЯНОМУ вона ЖИ.lа, ~fИЛИЙ, наївний, старий БУJ\ИНОН, шшй, здавалося, вікпамп свого МСЗОІІіІІа ДIlВІІВСП па мепе, ЯІ, очи

ма, й розумів усе. Я проіішов ШІМО тераси, сів на лаві біля майданчика для lo,,·n-tennis У темряві, під старим в'язом, і звідси дивився ІІа БУДИНОІ';. У віЮlах мезопіна, в ЯІ<ОМУ

жила Місюсь, спа:rаХНУJIО ясщнше світло, потім СПОІ{ЇЙно зелене - це ла~ІПУ JIaJ,РПЛИ абажуром. 3арухаJIИСЯ тіні ... Я був сповнепиіі пііІшості, тиші й ВДОВОJIення з себе, вдо волення, що ЗУ~Jів заХОПlIТІІСЯ й ПОІюхатп, і в той ше час 11 відчував незручність від душш, що в цей же час, за нільна

нроків від мепе, в одній з l,і;.шат цього будиш{у ЖlIве Ліда,

яка не любить, може, навіть пенавпдить мепе. Я си дів і все чеІ,ав, чи не виїІде :Шеня, ПРllслухався, і мені здавалося, наче в мезоніні розмовляють.

Минуло БЛИЗЬІ';О години. 3елениїІ вогонь погас, і не ста.10 видно тінеіі. Місяць уже ВІІСОНО СТОЯВ над будипном і освітлював сонний сад, J\оріаши; ЖОріІШПИ іі ТРОЯНДИ в квітНlШУ перед БУ;Щ.НКОilІ було виразно ВІІДПО й здавалося,

що всі вони одного ІЮЛLОРУ. Ставало flpl\e ХО.'ЮДПО. Я ви йшов із саду, підібрав ІІа шляху СВОЄ пальто і не поспі шаючи побрів додому. Нали на другий депь по обіді я приuшов до J30лчаніпо ВИХ; СІ\ляні двері у сад була ві)щрпті павстіж. Я посидів па терасі, ченаючИ', що от-от за нвіТІІІШО'vІ ІІа маї!даПЧИІ\У чи на одній з алеіі З'ЯВИТЬСЯ Женя або дошше її голос з німпат; потім я пройшов до літальні, їдальпі. Не було лі

душі.

їдальні я перейшов ДОВГИМ І\ОрПДОрОИ У передпо

кій, потім назад. Тут у коридорі було І,ілиш Дверей, і за одними з них лупав ГО.'ІОС Ліди:

- Якось Воропі ... бог ... - ГОВОРП:Ш вона голосно й про тяжно, мабуть, дпнтуючи.- Бог послав був ГРУДІ,У сиру ... Вороні ... янось ... Хто Ta~l? - СПlIтала вона, почувши ~IOЇ НрОЕ!Т.

Цея.

Л! Вибач;юїте, л не можу зараз вийти до Бас, я за-

ЙПRта з Дашею.

І1'інерипа Пав.'Іівпа

D саду?

Ні, вона з сестрою поїхп.lа

CLOfO;llli врапці до тітни s

в ПензеНСЬІ\У губернію. А зимою, мабуть, вони поїдуть за ПОРДОН ... - додала вона, помовчавши.- Воропі ... ЯІЮСЬ ... 60-01' послав був ГРУДІ\У сиру ... -ІаПІІсала'~ Я вийшов у передпокій і, ні ІІрО що не думаючи, стояв і ДИВIfВСЯ на СТаІЮ}, і па село, а ДО мене долинало:

сиру

Груд"у сиру ... Вороні ЛІЮСЬ бог послав був ГРУДІ,у

...

1 я пішов з садиби тим самим Ш,lЯХОМ, ЯЮІМ прийшов сюди вперше, тіЛЬЮІ наВПаІШ: спочатку 3 двору в сад, мимо будиНІ\У, потім липовою алеєю... Тут догнав мене хлоп ЧИСLlЮ Й подав ЗаІІИСІl:у: «Я розповіла все сестрі, і вона

вимагає, щоб Л розлучилася з вамщ- прочитав Л.- Я не змогла 6 зробити їй ПРlшрість, пе послухавши її. Бог дасть вам щастя, простіть мене. Коли б ви знали, ЛІ{ Л і мама гіРІЮ плачемо!» Потім темна ялинова алея, повалений пліт ... На тому полі, до тоді цвіло жито й щmчали перепелщ тепер бро ДИЛИ ІЮрОВИ іі спутані Іюні. До-но-де на llаГОРІШХ ЯСІl:раво зеленіла озимина. Тверезий, будній настрій опанував мене,

і мені ста.ТІО соромно за все, що я говорив у Волчанінових, і, ЛІ, і раніше, стало нудно жити. Прийшовши додому, Л

Сlшав речі і увечері виїхав до Петербурга.

Більше я вже не бачив ВолчаніНОВlІХ. ЯІЮСЬ недавпо, ЇДУЧИ до I\РІІМУ, Я зустрів у' вагопі БЄЛОІ\урова. Віп, ЛІ, ї раніше, (іув у llі;\дьовці іі у lШШПТЇЙ сорочці і, ІЮЛИ я

зашпав ііого про здоров'я, віДІІовів: «Вашими молитваllIЮ>. Ми РОЗГОВОРIlЛИСЯ. l\IaBToI\ свііі він продав і І{УПИВ інший, менший, на ім'я Любові ІваиівНlI, Про Волчанінових роз повів він небагато. JIі,тщ, за- ііого словами, JIшла, ЛІ\ і ра ніш(', в ШСШ,Оllці і вчила в шь:олі l\ітей; мало-помалу їй пощасТІІЛО зібрап! наю\Оло себе ГУРТОІ, СІІмпатпчних їй людей, ЯІ,і утворпли собі міцну партію і па останніх зем

СЬІШХ впборах (<проваJIПЛП» [)а.'lагіпа, ЛІшіІ трпмав до того часу в своїх РУІ,ах увесь повіт. Про іІ\сню ж БЄЛОІ,У РОВ повіДО~!ІІВ ті:ІLI,П, щО ВОН;]. ІІО ,l,ll.:ra B,\O~Ia і була не відомо де.

П вже почпнаю забуватп про БУ,I11ПОІ\ з ~lезоніНО.\І і :Il!ше зріДІ,а, І'\ОШІ ппшу або ЧІІтаю, раIlТО.\І ІІі 3 того ні з СЬОГО пригадується

lI!('Ili

то З('Л('НО світло У bi -,:ні, то ЗВУІ, lI!ОЇх

КРОІйв, що ЛУlIаu у полі вночі, І,ОЛІІ я, заІ,оханиіі, повер

тався додому і І10Тl1рап РУ"І! від холо;\у. А ще рідше, у

хвилини,

ноли

я ;,гадую

невиразно, і

мене

гвіти'Ть

самотність

поступово

мені

чомусь

сумно, JJOчина6

здаватися, що про мене теж згадують, мене чю{ають і ЩО ми зустрінемось ... Місюсь, де ти?

1896 ЮНИЧ І

Ноли в губерllсы\муy місті С.

приїжджі

жа.ні:шсл

ІІа

нудьгу та одноманітність життя, то місцеві жителі, ніби виправдуючись, говорили, що, навпаRИ, в С. дуже дuб

ре, що в С. є бібліотена, театр, нлуб, бувають бали, ЩО, нарешті, є розумні, інтересні, приємні родини, СІ

mш:,!И

можна завести знайомство. І вказували на родину ТУРІ;і НИХ, ян на найбільш освічену й талановиту.

Ця родина меШl\ала на головній вулиці, близьно віі\ ryбернатора, у власному будинку. Сам Туркін, Іван Пет рОВИЧ, опасистий, нрасивий брюнет з баненами, влаштову вав аматорсьні вистави з благодійною метою, сам грав стаРИ1Х генералів і при цьому кашляв дуже смішно. Він

знав багато анендотів, шарад, приназок, любив жартувати й говорити дотепи, і завжди у нього був таІ>ИЙ: впраз, що не ~lОжна було ЗРОЗУ~ІіТIІ, чи жартує він, 'ІІІ говорить сер Йо:шо. Жію;а ііого, Віра йосипівна, худорлява, ~ШЛОnИДJlа дама в pince-nez, писала повісті й романи і охоче читала Їх вголос CBoї~I гостям. ДОЧІ,а, Катерина Іванівна, mо:юда дівчина, грала па роялі. Одне слово, у КОЖНuГО члена ро ДИНИ був ЯJ;ПЇІ-небудь свііі талант. Турніни прпіі:'lали го стеіі прпвітно і НОІ;азува.l!! Ї:'І свої таланти весело, з щпрою

простотою. В ЇXHLo~ry ве.l111;О:'ІУ І;ам'яному будинну було ПГОСТОРО і В:ІіТІ;У нежаРІ,О, ПОЛОВІІна вікон виходила в старніі тінпстніі са;l, де lIавесні співали солов'ї; І>О.llІ в домі сиді:ш гості, то n І;ухні стунотіли ножаМІІ, у подвір'ї пах ло С~Іаil,еною I(iJбулею,- і це щоразу передвіщало багату й смачну вечерю. І ДОІ,торові СтаРl\еву, ДЩІТРУ Іоничу, І\ОШІ він був тіЛЬІШ-НО прп:шачеН\І'іі аеЛ!СЬІШМ ліІ,арем і осе:ІИВСЯ в ДЯJIіжі, за дев'ять верст ві,1 С., теж казали, що ііО\ІУ, ЯІ{ інтелігентнііі .1IОюші, треба познайомитися з Турніними. ЛJЮСЬ узшшу на нушщі ііого предстаВИJIИ Івану Петро нИ'чу; поговорп:m про ІІОГОДУ, про театр, про холеру, і він

був запрошений. Навесні,

свято

100

це

було

вшестя,-

після прийому хворпх. Старцев вирушив у місто розважи тися ТРОШЮІ і до речі r,ушІТИ собі дещо. Він ішов пішки, по поспішаючи (власних І';оней у нього ще не було), і весь час наспівував: Коли іще не пив я сліз із 1,9ШІха буття ...

у місті він пообідав, погуляв у саду, потім ЯІЮСЬ само собою спа,їо йому на ДУl\ШУ запрошення Івана Петровича, і він вирішив піти до Турr\іних подивитися, що це за люди.

- Здрастуйте, будь ласка,- СІ\азав Іван Петрович, зу стрічаючи його }І(\ гаНІ\У.- Дуже, дуже радий бачити таІЮГО приємного гостя. Xoдi~lO, Я представлю вас своїй благовірній. Н І\ажу йому, ВіРОЧ}Ю,- продовжував він, представляючи ліІШРЯ жінці,- Я йому І\аЖУ, що він нЄ мае аніЯІЮГО РИМСЬІ\ОГО права сидіти в себе в лін:арні, він по винен віддавати своє дозвілля товарпству. Чи не ТЮ., серденЬІЮ? - Сідайте тут,- говорила Віра йосипівна, саДОВЛЯЧID rостя поруч ссбе.- Ви можете залицятися до мене. Мій чоловіІ' ревнивий, це Отелло, але ж ми постараємось пu водитися ТЮ,, щО він нічого не помітить.

Ах, ти, ціПОЧІ\а, пустуха ... -

ніжно пробурмотів Іван

Петрович і поцілував її в лоб.- Ви дуже до речі завіта ЛИ,- звернувся він знову до гостя,- моя благовірна на писалавеличеньниіі роман і сьогодпі читатиме його вголос.

- Жанчину,- СІ;азала Віра dites que I'on nous dOnIle d tl}t} І.

Йосипівна

чоловіІ\ові,

Старцеву представили Катерину Іванівну, вісімнадцяти річпу дівчину, дуже схожу на матір, ТаІ,У ж худорляву

й МИЛОВІЦНУ. Вираз у неї був ще ДИТЯЧИЙ і талія тонна, ніжна; і ~(іпочі, вже розвинуті перса, І,расипі, здорові, про мовляли про весну, справжню пссну. Потім пили чай а варепня:н,

3 :'1 е;Щ:\1 ,

з цунерн:а:.ш і з дуже смачним печи

вом, що тануло n роті. І~ОЛIl паспш всчір, помалу зійшли ся гості, і до кожного з НИХ Івап Петропич звертав свої сміХОТЛІІві очі іі [опорив:

- Здрйстуї!те, будь лаСІ\а. Потім всі сиділи у вітальні з дуже серіІО3НИl\lИ облич ЧЯМИ, і Віра Йосипівна читала спііі роман. Вона почала тан::

«Мороз міцнішав ... })

І3ін:на були РО:JЧlІнепі навстіж,

чути було СТУІ,іт ножів на І\ухпі і заllах CMaa~eI!OЇ цибулі ... у М'ЯІШХ, глаUОІ;ИХ І\ріслах булu споr;іііпо, вогні миготіли І СІШilШ, щоб дали нам чаю (фра//lj.).

101

'НШ лагідно в присмерну вітальні; і тепер, літнього вечо ра, нали з вулиці долітали голосн, сміх і пахло ЗШlДвору

БУЗІЮ~I, важно було зрозуміти, Яl{ міцнішав мороз і Яl{ призахідне сонце освітлювало своїм холодним промінням снігову рівнину й подорожнього, що самітно йшов шляхом;

Віра йосипівна читала про те, ЯR молода, вродлива гра фwня влаштувала у себе на селі ШІЮЛИ, ліRарні, бібліоте ни і ЯR вона понохала мандрівного художнина,- ЧИН1Ла

про те, чого нінолп пе буває в житті, а bce-таЮI слухати було приємно, зручно, і на дущ,у спадало все тане гарне, спонійне,- не хоті;rося вставати.

- Непоганецьни ... - тихо промовив Іван Петрович. А хтось із гостей, слухаючи і линучи думнами JiУДИСЬ дуже, дуже далено, сназав ледь чутно:

- Так ... дійсно ... Минула година, друга. У місшому саду поблизу грав орнестр і співав хор. Коли Віра йосипівна згорнула свій зошит, то хвилин з п'ять мовчали іі слухали «ЛУЧIlНУШНУ», яну співав хор, і ця пісня передавала те, чого не було в романі і що буває в житті. - Ви друнуєте свої твори

по

журналах?

спитав

Віри йосипівни Старцев.

- Ні,- відпові.'!а вона,- я ніде не ДРУНУЮ. Напишу і сховаю у себе в шафі. Навіщо ДРУІ\увати? - ПОЯСШJЛа вона.- Адже гроші у нас є. І всі чомусь зітхнули. - А тепер ТИ, КОТИІ\У, заграй що-небудь,- сназав Іван Петрович дочці.

Підняли І,РИШІ,У рояля, розгорнули поти, що лежали вже напоготові. Катерина Іванівна сіла і обома рунами вдарила по нлавішах; і потім зараз же знову вдарила 3 усієї сили, і знов, і знов; плечі Й ГРУДИ в неї здрпгались, вона вперто била все по OДHO~IY місці, і здавалось, що вона не перестане, аж ПОЮІ не вжене нлавішів усереДІІНУ роя

ля. Вітальня сповнилася громом; гриміло все: і підлога, і стеля, і меблі ... Катерина Іванівна грала важкий паса,І" цінавий саме своєю ва,ІшістІО, ДОВПІіі і ОДІІО~Іанітниі1, і Старцев, слухаючи, уявляв собі, J1I> 3 висоr-;ої ГОрІІ сип::rе ться наміннн, СНП.'!еться і все СlIплеться, і йому хотілось, щоб воно швидше перестало сппаТІІСЯ, і в той же час Ка терина Іванівна, рожева від напруги, сильна, енергійна, 3 лоно ном на лобі, дуже по,'юбilлась iiO~IY. Після ЗИ~1И, nРОЖИТОЇ в Дяліmі серед ХВОРИХ та ~ІУЖІП,ів, сидіти у вітальні, дивитися на цю моло~у, Ulпончепу і, мабуть,

102

НеВИННУ істоту і слухати ці шумливі, набридливі, але все ж І,ультурні ЗВУЮІ,- тю, приємно БУJIО, тю, ново ... - Ну, І\опшу, сьогодні ТІ1 грапа, ЛІ. ніІЮJIИ,- СІ\аза[\ Іван Петрович із слізы\ш на очах, ІЮШІ ЙОГО ДОЧІ\а СІ,інчилil. і нідволася.- Помрu, Денисе, І\раще не uапишсш. Всі ОТОЧИШІ

її, вітали, ДІшуваJIИСЬ,

переІюнували, що

давно вже не чули ТЮЮЇ lIІУЗІШИ, а вопа слухала мовчки, лодво І10сміхаючись, і на всій її постаті БУJIО написапu торжсство.

Пропрасно! Чудово! П реІ{расно! - СІ,азав також і Старцев, піддаЮЧIIСЬ загальному захопленню.- Ви де ВЧИЛИСЯ музИІШ? - спи тав він у Н'атерИІШ Іванівни.- В ІЮІІсерваторії? - ІІі, в консерваторію я ще тіЛЬІШ збираюсь, а ПОІШ щО ВЧlшася тут, у мадам 3аВЛОВСЬІЮЇ. - ІЗи СІ\ЇНЧИJІИ І,УРС У тутешній гімназії?

О ні!

- відновіла за неї Шра ЙОСІ1півuа.- Ми за-

ПРОШУВіШИ' вчителів до себе, в гімназії ж або в інституті, погодьтеся, могли бути погані впливи; 110ІШ діпчина ро сте, вопа повинна бути під впливом самої тіЛblШ матері. - А Bce-TaIa~ в Іюнсерваторію я поїду,- сказаJIа І\а терина Іванівна.

ІІі, Н'ОТИІ, J!Iобить свою маму. Н'оТІШ не стане завда

вати папі й мамі ПРJшростеіі.

- ІІі, поїду! Поїду! - СІ\азаJIа l\аТСРlIlIа Іпанівпа, шар ТУЮЧI! іі ЮШРIJЗПО, і ТУ!Інула нііЮ;ОЮ. А під час всчері ВіІ":С Іван ПСТРОВІІЧ ПOlщзував свої талаНТІГ. Він, С~lіЮЧllСЬ СЮПШІІ ті;ІЬІШ ОЧll:\Іа, розповідав аІЮІ';(ОТН, СШІав ;~ОТСТllI, пропонував С~ІіШllі задачі і сам жс ро:ш'яаупав їх, і вссь час говорнв своєю пезвичаііною мовою, вироблсною :ІОВГІВШ ВlIраваШІ у :Іотеппості і, ма буть, даппо ВІІ\С 3ВІІЧНОЮ ДЮ! нього: ВСЛlIЧСНСЬЮІif, lIСПО гапеЦЬІ\1f, ][0 І\о,'!інах вам ,'JДІ\УЮ ... Але ЦС БУJIО ];С ВСС. І\ош! гості, СІІті іі rЦОВОЛСllі, ЮІНШ ЛІІСЬ У ІІСРСДПОІ\ОЇ, РО:JБJJраюч!! свої Н<1льта іі паЛІщі, НіШI;О.по них МСТУШIl'НСН ,:ІаІ.сіі ПаВ.1уша, аСо, ЯІ, ііого зваЛІ! тут, Пава, хлопсць РОІ,ів ЧОТlІрна;щятн, СТРlIfI\СІІпіі, з ТОВ СТ!!~Ш ЩОІШ~Ш.

Ану, Паво, аоСра:m!

СІ;а:т[\ jiO~IY Іван ПСТРОЮІ'r.

Пава став у 1І0ау, llі;~няв ВГОРУ РУІ,У

ПРО~ІОпИ'в

гічним ТОПОМ:

- ПОМрlI, нсщасна! І всі зареготали. «ЦіІШВО»,- ПОДРШВ Старцсп, ВИХОДЯЧИ па gушщю. 103

тра-

Він зайшов ще в ресторан j ВlШИВ пива, потім вирушив пішки до себе в Дядіж. Ішов він і всю дорогу наснівував: Для мене голос твій, ласнавий і ТО~[ШІВИЙ .••

Пройшовши дев'ять верст і поті~1 лягаючи спати, віп не почував ані найменшої втоми, а наВIlЮ,И, йому Зі~"валось,

що він охоче проіішов бп ще верст і;з двадцять.

~НепоганеЦЬЮІ ... » -

згадав він, засинаючи, і засмілвся.

Старцев усе збирався до ТУРІ{іних, аде в ліІ\арні буд~ дуже багато роботи, і він ніян не міг вибрати відьної го

ДИПИl. Понад рін МИНУJIО ОТаІ\ У праці й самотності; та ось із міста принесли листа в блю,,:птному нонверті ...

Віра Йосипівна давно вже хворіла на мігрень, але остан нім часом, ноли Котик І\ожен день лянала, що поїде в ІіОН серваторію, НРИlпаДІ\И стаJIИ повторюватися дедалі часті ше. У Турніних побуваJIИ всі місьні JIiH8,ui; дійшла, нареш ті черга і до земсьного. Віра Йосипівна написала йому зворушливого ЛlІста, в ЯІ-':О~ІУ просила його приїхати і по

легшити її

страждання. Старцев приїхав, і піс.1Я цього етав відвідувати TYlJI-.:іню: часто, ;1уже часто ... Він справді

трошеЧЮІ дорОlllіг Вірі Йосппівні, і вона Bcї~I ГОСТЮІ вже говорила, що це надзвичайний, чудовиіі ліl-.:ар. Але їздив АЗін до Турн:іНIIХ вже не заради її ~liгpeHi ... СВЯТl{ОВИЙ ;1ень. І\:аТО]Jпна Іванівна СІ..:іНЧІІла свої дов гі, нудні ензеРСИСIІ на РОЯ.тJі. Потї~І довго сиділи в їда,lьні і пили чай, і Іван ПеТРОВIІЧ ро;шонідан ЩОСЬ смішно. Та ось дзвінон; треба було !ітп в ІІОРО;ЩОІ-.:ііі зустрічати ЯІ\О гось гостя; С1'арцев СІ\орuстався з ХВlІЛIlНИ за~lішаRПЯ і сна" вав Натерпні Іванівні ІІОШОПІ-.:JI, ;1.Уil-.:е хви:rЮЮЧJJСЬ: - Ради 60га, б.1агarо вас, не ~Іучте :мене, xoдi~1O в СЩl,l

Вона зниза.'Іа П.10ЧIВlа, нібп ДІІВУЮЧІІСJ, і не розуміючи, що йому потрібно HЇ,ТJ, неї, а.10 підволась і пішла. - Ви по три, ПО ЧОТllрlI годшш грасте на роя:rі,- го ворив він, ідучп за НОЮ,- поті~І сп;щте а 1І[а;о.lОlО, і немає 8нію\Ої ?fOжливості 1I0ГОВОрИТИ ;з вами. Даііте :моні хоча б чверть години, благаю вас. Надходила осінь, і в CTapO~IY саду було тихо, сумно, і на алеях лежало томне листя. Уже рано сутеніло. - Я не бачив вас цілий тиждень,- продовжував CTap~ НОВ,- а НОЛИ б ви знали, ю,а це МУІШ! Сяі1,ЬМО. Вислухай .. 'l'C

мене.

101

В обох було улюблене місце в сtlду: лава під старим тироним I':JreJJO~!. 1 Tellep сіли па цю лаву. - Чого ви бажаєте? - СПlпада l\атерина Іванівна сухо, діЛОВШІ ТОПОМ.

- Я не бачнв вас цілий тиждень, я пе чув вас тю, дов го. Я палко хочу, я жадаю вашого ГОЛОСУ. Говоріть. Вона захоплювала ііого своєю свіжістю, наївним вирtl ЗаМ очей і щіІ\. Навіть у тому, ян сиділа на ній суння, нін вбачаll щось надзвичайно миле, зворушливе своєю lIРОСТОЮ і наївною грацією. І в той же час, незважаючи на цю наївність, вона здавалась йому дуже розумною і розвиненою пе по літах. 3 нею він міг розмовляти про лі тературу, про мистецтво,

про що завгодно, міг жалітися

їй на життя, па JJJодей, хоч під час серйозної розмови вона,

траплялось, раптом не до речі починала сміятися або тіна ла в дім. Вона, ЯІ; мало не всі с-см;і дівчата, багато читала (взагалі ж в С. читали дуже небагато, і в тутешній бібліо теці так і говорили, що янби не дівчата і не молоді євреї,

то хоч Зен,риваіі бібліотеl,У); це безмежпо подобалось Старцеву, віп, хвилюючись, завжди Іщтався в неї, про що вона читала остаппі дні, і, зачарований, слухав, ноли вона розповідаJlа.

лись?

Що вlІ' читали на цьому тижні,

пони

МИ

не

бачи

спитав він тепер.- Говоріть, прошу. Я читала ПисеМСЬІЮГО. Що ca~le·?

«Тисяча душ»,- відповіла 1\0ТІШ.- А ян смішно звали ПисеМСЬJ\ОГО: Олеl\сііі Феофілантович! - І\удп ж це ва? - жахнувся Старцев, нали вопа не сподівано підвелась і пішла до будиНІ\У.- Мені треба по ГОВОРПТІІ 3 ва~ш, я повинен з'ясувати ... Побудьте зі мною ~ОЧ п'ять хюшин! 3аютинаю вас! Вопа ЗУljIJfIШТtI('[" нібп бажаючи щось СІ,азатп, потім пе зграбно сунула йому в РУІ,У записну, і побігла в дім, і там знову сіла за роя.'ІЬ.

«Сьогодні, об ОДl1Iтадцятііі вечора,- ПРОЧllтав Старцев, будьте на l\JIадовищі біJIЯ lІам'ятюша Дe~Ieттi». «Ну, це вже зовсі~f неро:зумно,- подумав він, онам'я тавшись.- До чого тут IшаДОВlIще? Навіщо?» Було ясно: Нант пустуваJlа. HO~IY, справді, спаде сер йозно на ДУМІ':У призначитlІ' І!обачення вночі, далено за містом, на I\J[аl~ОВJlщі, I\ОЛ1l це леГІ\О можна влаштувати на вулиці, у ~(icы o~Iyy саі!У? І чи подобає ііому, зеМСЬJ\ОМУ лінареві, РО:ЗУ~lНііі, СО.lіднііі людині, зітхати, діс.тава.ти

105

sаписочни, тинятися по ШІадовищах, робити дурниці, 3 НІШІ( сміюпся тепер навіть гімназисти? До чого поведе цей роман? Що сп:ажуть товариші, І{ОЛИ дізнаються? Так думав Старцев, БЛУІ\arочи в клубі наш,руг столів, а о пів на оди надцяту несподівано взяв та й поїхав на кладовище.

у нього вже була власна пара ноней і нучер Пантелеймон у бархатній жилетці. Світив місяць. Було тихо, тепло,

але тепло ІЮ-осінньому. В передмісті, І\ОЛО

боєнь,

вили

собаЮІ. Старцев лишив Іюней на краю міста, в ЛІ\ОМУСЕ.

із завулків, а сам пішов на Ішадовище піШІ\И. «У ІЮЖНОГО свої ХIlмери,- думав він.- Котин: теж химерна і- хто знає? - може, вона не жартує, прийде>},- і він піддався цій l\Волій, пустіЇІ надії, і вона сп'янила його. З півверсти він пройшов полем. І{лаДОВІІще позначилося

вдалині темною смугою, наче ліс або веЛІШИЙ сад. З'яви лась ограда 3 білого l{аменю, ворота; при місячному спітлі на воротах можна було прочитати: «Грядет час в онь же ... »

Старцев увійшов у хвіртну, і перше, що він побачив, це білі хрести й пам'ятнИl\И обабіч широкої алеї і чорні тіні від них і від тополь; і нашюло далеио було видно біле й чорне, і сонні дерева схиляли спов гілля над білим. Зда валось, що тут було світліше, ЛІ. у полі; листя нленів, схо же на лапи, чіТІЮ впрізнялось ІІа жовтому піСІ\У алей і на

плитах, і написи на пам'ЯТНІшах були впразні. СпочаТЕУ Старцева вразило те, що він бачив тепер вперше в житті і чого, мабуть, більше вже не випаде бачити: світ, не схо жий ні па що іпше,- світ, де місячне сяйво ТаІ;:е гарне

й М'ЛІ;:е, наче тут його r;:олнсна, де немає життя, НЮlає й немае, а.,е в ІЮЖНіїІ тюшііі тополі, в ІЮЖПШ могилі ПОЧУ

вається прпсутність таємниці, ЯІ>а обіцяв ifШТТЯ тихе, пре r;распе, вічне. 0,:1: шшт і заП'ШIIlХ Ішітів, разом з осінніи занаХО}І ШІСТЯ, віє прощенняи, CYMO~I і СПОІ;:ОЄМ.

НаВІ\о.,О німа тпша; у Г.lIlБОI\О~ІУ сииреппі з неба ;:J;ИВИ лися зіРЮІ, і І,РОЮІ Старцева лупали тю~ ріЗІ{О Й недореч110. І ті:rЬІШ ІЮЛП в цеРlші став 1l,ЗВОІШТП годинПІШ і віп уявив СЮJOГО себе меРТВІІМ, зю,опаПІІМ ТУТ павіІШ, то йому здалось, що хтось дивиться па нього, і він на ХПIlлиrrу ПО1l,умав, що це пе СПОІ,ЇЙ і пе тнша, а глухпїІ CY~I пебут~ тя. приглушенпй ві,\чаіі ...

Пам'ЯТНИІ, ДЮlетті у ВИГШІДі І;анлпці, з аНГСЛО~l нагорі; lЮЛИСЬ в С. була проїздом італіііСЬІ;а опера, ЯІ\ась із сні.. вачо!, Юfерла, її поховали і поставили цей па~І'ятюш, у місті вже ніхто пе пам'ятап про неї, та ла~lПа,\r\а над входом віддзерr,алюпала місячне світло і, здавалось, горіла.

106

ІІіного не було. Та й хто піде СЮДИ опівночі? Але CTap~ цсв ждав, і, наче місячне світло підігрівало в ньому жагу, ждав жагуче, і уявляв собі поціЛУНІ\И, обійми. Він посидів біля пам'ятшша з півгодини, потім пройшовся бічними адеями, із напелюхом в руці, очіІ{УЮЧП і думаючи про те, сніЛЬІ,И тут, у цпх могилах зююпано і-І,інок і дівчат, яні були вродливі, чарівні, ЛІ,і Іюхали, горіJІИ вночі жагою, від даючись ласці. Ян, по суті, педобре жартує з людипи мати

природа, ян ПРПНРО усвідомшовати це! Старцев думав тан, і в той же час ііому хотілося зю_ричати, що віп хоче, що

JJіп жде нохапнн, ХОЧ бп що там було; перед ним біліла

вще не брили мармуру, а IJрепраспі тіла, він бачив форми, ЯJ,і соромливо ховалися в затінну дерев, відчував тепло, і ця млость ставала нестерпною ...

І. немов опустилася завіса, місяць зайшов за хмари, і раптом все потемніло наВІЮЛО. Старцев ледве знайшов во Jюта;- вже було темно, JШ осінньої JJочі,- потім години з півтори блунав, відшунуючи завулOl(, де ЛИШІШ СВОїх нонеіІ. - Я сто:мився, JІеДве тримаюсь ІІа ногах,- сназав він Пантелеіімонові. І, сідаЮЧIІ з насолодою в І,ОЛЯСl\У, віп HOJlYMaB:

«Ох, не треба б гладшатп!» ІІІ

Другого ДНЯ ввечері вш поїхав до ТУІшіпих свататись. Але це, НІ{ ВlIЯВИЛОСЬ, було незручним, бо Катерину Іва нівпу в ЇЇ німпаті причісував перунар. Вона зБИРішась У нлуб на танцювальний вечір. Довелося знову довго сидітп В -ідальні і ПИТИ чай. Іван Петрович, бачачщ що гість задуманий і нудьгує, впйняв З жилетної Ішшені занисочни, прочитав смішпиіі лист німця-управителя про

те, ЛІ_ у маєТІ,У

поисуваласн

вел

замкнутість і обвалилася ПОІ;РІІШІеність. «А посаг вони дадуть, мабуть, НСlН1шrіі»,- дy~!3n Стар цев, неуважно с:rухаючи.

Після безсонної ночі віп був ЯІш:ісь приголомшсний, наче його обпоїли чимось СОЛОДІШllI та снотворним; па душі було туманно, але радісно, тепло, і в той же час у голові ЯКИЙСЬ холодниіі, важний шматочон міРІ,ував:

«Зупинись, пони не пі.зно! Чи до пари вона тобі? Вопа розпещена, вереДJIива, спить до другої години, а ТІ! дяч

пів сип, земсыlіі лінар ... »

107

«Пу що Ж?

думав він.- І нехай».

«До того Ж, ІЮЛИ ти одружишся з пею,- продовжував

шмаТОЧОІ,,- то ЇЇ рідня ПРИМУСI1'ТЬ тебе кинути земсьr;у СJIужбу і ЖИ'lИ в місті».

«Ну що ж?

- думав він.- У місті, то іі у і\,істі. Дадуть

посаг, заведе1\ІО обстаноВІ'У ... »

Нарешті увійшла Катерина Іванівна у баЛЬНОі\'У вбран

ні, декольте, гарнеНЬІ,а, чистеНЬІ,<l, і Старцев заМШІувався

і прийшов у таЮІЇ, захват, що не міг ВІІМОВИТИ ані СЛОВJ, а тільки дивився на неї і сміявся.

Вона стала прощатися, і віп - залишатися тут йому не було вже рації - підвівся, І\аЖУЧИ, що ЙОМУ час додо:чу: ждуть хворі.

- Нічого не поробиш,- Сll:азав Іван Петрович,- їдьте, до речі ж підвезете КОТИІ\а в l\луб. Надворі накрапав дощ, було дуже темно, і тіЛЬЮІ 3 ХРИПlЮГО І,ашлю Пантелеймона можна було вгадати, де коні. Підняли у колясці верх.

йду

ІІО

І,іллю,

ти

йдеш,

ІІОІ~jль

ллєш,- говорив

Іван Петрович, підсаджуючи дочну в ІЮЛЯСІ,У,- він йде, ПОІ,іш) ЛЛЄ ... Рушай! Прощайте, будь лаСІ\а!

Поїхали. - А я вчора був на кладовищі,- почав Старцев.- НІ{ це невеликодушна і немилосердно з вашого БOl;У ... Ви були на Іша:довищі? Так, я був там і чекав на Н страждав ...

вас

маііже

до

другої.

І страждайте, ІЮЛW не розумієте жартів.

Катерина Іванівна, вдоволена, що так хитро пожарту вала з ЗаІ\Оханого і що її таІ, сильно кохають, нареготаЛil

і раптом скрикнула від переляку, бо в цей саме час І\Оиі І<РУТО повертали в ворота Ішубу і І\ОЛЯСІ\а цохилилась. Старцев обійняв Катерину Іванівну за талію; вона, пс реЛЯІ<ана, пригорнулась до нього, і він не втримався і жагуqе поцілував її в губи, в підборіддя і міцніше обі Йпяв.

- Годі,- сказала вона сухо. І за мить її В1І,е не було в Jюлясці, і ГОРОДОВИЙ біля:

освітленого під'їзду клубу горлав ОГИДНЮІ голосом на Пан телеймона:

- Чого зупинився, гаво? Проїжджай далі! Старцев приїхав додому, але СІЮрО повернувся. Одяг ПРНИЙ у чуншй фрак і білий тверди'й галстук, що Яl\Ось усе стовбурqивrя і хотів СПОIJ:lТИ

108

Іюмірця, він опіВllочі

сидів У Ішубі У вітальні і Іванівні:

захоплено

говорив

l\атерині

О, як мало знають ті, хто ніколи не кохав! Мені зда

ється, ніхто ще не описав правильно І,:охання, навряд чИ' можна описати це ніжне, радісне, нестерпне почуття, і хто пережив його хоч раз, той не стане відтворювати його в словах. Навіщо оці передмови, описи? Навіщо оця непо трібна ирасномовність? l\охання моє безмежне ... Прошу, благаю вас,- вимовив нарешті Старцев,- будьте моєю дружиною!

- Дмитре lоничу,- сназала l\атерина Іванівна з дуже серйозним виразом, подумавши,- Дмитре Іоничу, я дуже вам вдячна за честь, я вас поважаю,

але ... -

вона підве

лась і говорила стоячи,- але, пробачте, бути вашою дру жиною я не можу. Будемо розмовляти серйозно. Дмитре

Іоничу, ви .знаєте, над усе в житті я люблю мистецтво, люблю, шалено люблю музину, ЇЙ я присвятила все своє життя. Я хочу бути артисТlШЮ, я хочу слави, успіхів, сво боди, а ви хочете, щоб я продовжувала жити в цьому міс ті, продовжувала це пусте, безнорисне життя, яне стало для мене нестерпним. Стати дружиною - о ні, пробачте! Людина повинна прагнути вищої, блиснучої мети, а ро динне ЖИ'ТТЯ зв'язало б мене навіки. Дмитре Іоничу (вона ледь-ледь посміхнулась, бо, сназавши «Д~llIТpe ІОПІІЧУ», згадала «Оленсііі ФеофілаJ;ТОВIІЧ»), Дмитре Іопичу, ви добра, блаl"ородна, роаумпа людина, ВІІ наіІнращпіі з усіх ... -

у неї сльоаи навернулись па

очі,- я

співчуваю

вам всією душею, а:1е ... але вп зрозумієте ...

І, щоб не заПJJ<шати, вона ві;\неРIlУЛ3СЬ і вийшла з ві талт,ні.

у Старцевз перестало тривожно битися серце. Вийшов ши з нлубу на вулицю, він насамперед зірвав з себе TBrp-

ДИЙ галстун і зітхнув на повні ТРУДН. l1ЮIУ було ТРОШJ\1I соромно, і СЮIО':'Il0бство ііого було ображене,- віп не І\У мав, що вопа Bi;:(~IOBII'TЬ iiO~IY,- і пе віРIІ:10СЬ, що всі ііого

мрії, страждання і СlJOдівання зю,іНЧIІ.1IІСЯ тю, безглуздо, паче в ~Ia.1eHЬHiй п'єсі в аматорсьнііІ ВlІставі. І ШІ\Ода було свого почуття, оцього свого иохання,

тю, Шlюда, що, здає

ться, В:JЯВ би та й заридав або з усісї сили вдарив би параСОЛЬІЮЮ по ШИРОl\ііі спині Паптелеіімонз. Днів зо три у НІ,ОГО справа Ві1лилася 3 рун, він не їв, не спав, але, },0.111 ;1,0 нього діііШJlа ЧУП\а, що l\атерина Іванівна поїХі1ла в МОСІШУ вступати в консерваторію, він заСПОJЮЇвся і зажив, ш{ і раніше.

109

Потім, інколи згадуючи, ЛІ, він БЛУІ,ав по Іwадовищу

або ЛІ\ їздив ПО всьому місту і РО3ШУІ(Упав ФРЮ\, віп лі· НІшо потягувався і говорив:

Але ЛlШЙ же ЮІОпіт! ІУ

Минуло чотири роки. У місті в Старцева була вже Be~ ЛИІ\3 практика. Щораю\у він спішно приймав хворих у себе в Дяліжі, потім їхав до міСЬЮIХ хворих, їхав уже не парою,

а тройп:ою а бубонцями, і повертався додому пізно вночі. Він потовстішав, погладшав і пеохоче ходив піШІШ, бо хворів на задишн:у. І Пантелеймон теж потовстішав, і чим він більше ріс ушир, тим сумніше зітхав і біДІ\ався на

свою гіРІ\У долю: їздити остогидло! Старцев бував у різних домах і зустрічав багато людей, але ні з ним не товаришував близько. Обивателі своїми розмовами, ДУl\шами про життя і навіть своїм впглядом

дратували його. Досвід по~raлу навчив його, щО ПОІ\И З оби~ вателе~f граєш у I\:apТI~ або ЗаІ,УСУЄШ з НИМ, то це мирна, благодушна і навіть недурна людина, але досить тіЛЬЮІ заговорити

ним про щось неїстівне, напршwад, про по~

літину або наун:у, ЛІ\ віп заходIJIТЬ в безвихідь або заводить ТаІ\У філософію, тупу і злу, що лишається тіЛЬІ,И РУІЮЮ .махнути та й відійти . .коли Старцев намагався заговорити навіть з ліберальним обивателем, напрlшлад, про те, що людство, хвалити бога, ііде ·виеред і що ЗГОДО~І воно обхо~ ДИТЮЮТЬСЯ без паспортів і без смертної І,ари, то обива~ тель ;:(ІШИВСЯ на НЬОГО СІ,оса ЇІ недопіршrво і запитував:

« ВИХО;ЩТЬ, ТОі\і І,ожеп МОіІ,е різати па вулиці ІЮГО завгод.. но?» А І\ОЛИ Старцев у товарпстві, під час вечері або чаю~ вання, говорив про те, що треба працюватщ що без праці н\Ити пе МОіlша, то І(ожен вважав це за ДОІ{ір і починав сеРДIІТПСЬ та настирливо сперечатися. При всьщrу ТОМУ обивателі не робили нічого, анічогісінЬІ\О, і не ціr.;аВПJШ'СЬ піЧЮl, і ніяк не можна було прпдуиаТII, про щО ГОВО1Н!ТИ З НlШШ. І Старцев УВІшав розмов, а тіЛЬІШ зю\усував і грав у вінт, і І\ОЛИ заставав в ЯІ\ому-небудь домі родинне свято і його запрошували до столу, ТО він сідав і Їв мовчrш, див~ лячись у таріш{у; і все, що в цей час ГОВОРПЛИ, було Heцi~ каве, несправедливе, безглузде, він почував роздратуван~ ня, хвилювався, але мовчав, і за те, що він завжди супоро мовчав і дивився в таріш{у, ііого проаВ".lll в місті (<ПОЛЛІ{ надутий», хоч він нїІ;ОЛИ полю,ом пе був.

11О

Від Т3ІШХ ро;н!аг, ОТ НІ{ театр і І\ОІІцерти, він ухиллп· ся, МІС затс у вінт грав щовечора, ГОДИШІ по три, з насо

ЛОДОЮ. Була у ВЬОІ'О ще одна розвага, в 1ШУ він втягнув ся непомітно, потроху, це

вечораМIІ виймати з І\ишень

папірці, добуті пранТlШОЮ, і, траПЛЯ.l0СЬ, папірців

- ЖОВ

ТИХ і зелених, під ЯІШХ пахло духами, і оцтом, і ладаном, і ворваппю,- було попапихувапо по всіх НИШНЯХ нарбо ванців на сі~fДеслт; і НОШІ :Jбиралося І(jльн:а сотень, віп

відвозив у «Товариство ваавмпого l\редиту»

і нлав там па

поточrшй рахунёm.

3а всі ЧОТИРИ роки післл від'їзду І\атерини ІвапіВJІИ він був у Турніпих тільки двічі: на запрошення Віри Носипів~ пи, НІШ ПСС ще лінувалась від мігрені. Щоліта Натерина Іванівна приїжда;аJIа до баТЬІ{ів у гості, але віп ue бачив її ні разу; якось не випада.'ІО. Та от минуло чотири рОІШ. Одного тихого, теплого ран

НУ в лінарню принесли

листа.

Віра Йосипівна

писала

Дмитрові Іоничу, що дуже снучила за ним, і просила ііого неОДCl,іпно відвідати її і полегшити її стражда пня, і, до рсчі т, сьогодні девь її народженпя. Внизу була при~ ПИСІ,а: «До lI!а~IПНОГО прохання долучаюсь і я. К».

Старцеll подумав і YBC'Ieri lІоїхав до Турніпих.

А, здрастуііте, будь ШІСШ1,- зустрів ііого І!\l1П Пет~ ро вич, усміхаЮЧIІСЬ самими тіЛЬЮІ ОЧШfа.- Бонжурте. Віра ЙОСИНЇВJIа, юне дужо постаріла, 3 білим волоссям, ПОТІІспула Старцеву руну, манірпо зітхпула і сназалю - Вп, донторе, не хочете розважити lI!сне, ніJ\ОЛИ в нас ве буваGте, я вже стара для вас. Та от приїхала молода, моше, Бопа буде щасливіша.

А І\отпк? Вона схудла, зблідла, стала вродливіша й СТРУНІ\іша; але це вже була Натерина Іванівна, а но 1\0пш; вже пе було НОШІШНЬОЇ свіжості і виразу дитячої на Ївності. І в ПОГJшді, і в манерах було щось нове - несмі

JHIВe й винувате, паче тут, у домі ТУРІ\ЇНИХ, вопа вже не почувала себе вдома. - С1\іЛЬІШ літ, СІ\іЛЬІШ ЗІш! - СІ\а311.1а вона, подаючи Старцеву руку, і було видно, ЩО в псї тривожно билося серце; і, пильно, заціІ,авлено дивлячись йому в вічі, во ва продовжувала: - Я" ви поповнішали! ВИ засмагли, змужпіли, але загалом ви мало аміШJЛПСЬ.

І тепер вона йому подобнлась, дуа;е подобалась, aJIe чо гось уже пе вистачало в ній, або ЩОСЬ було зайве,- він і сам не міг бп Сlшзати, що С'(І:110, а'ю ІЩН~Ь уже заважало

йому почувати, ЛІ\ J{ОJІПСЬ. 1"І0\ІУ не подоuаJlась її блідість,

111

новий вираз обличчя, Ішола усмішr,а, голос, а ТрОХИ :1/'0;\им вже не подобалось вбрання, J\рісло, в ЯJ\ОМУ вона с,, діла, не подобалось щось у минулону, ІЮЛИ він трохи 11(\ одружився З нею. Віп згадав про своє І,охапня, про мрїі

та сподіванки, що хвилювали його чотири РOlт тому,- і йому стало ніяково.

Пили чай із солодким пирогом. Потім Віра Йосипівпа

читала вголос роман, читала ІІрО те, чого ніІШЛИ пе буває в житті, а Старцев слухав, дивився на її сиву, гарну го лову і чеnав, J\ОЛИ вона скінчить.

«Нездара,- думав він,- не той, хто пе вміє писати: по вістей, а той, хто Їх пише і не вміє приховати цьогm).

- Н~поганеЦЬЮI,- СІ\азав Іван Петрович. Потім Катерина Іванівна грала на роллі шумливо й ДОН го, і, коли СІ{інчила, ЇЙ довго дш_ували і захоплювались uею.

«А добре, що я з нею не одруживсЯ»,- подумав Стар цев.

Вона дивилась на нього і, очевидно, ждала, що він аа пропонує ЇЙ піти в сад, але він мовчав.

- Давайте ж ПОГОВОРИl\lО,- сказала вона, підходячи до вього.- Як ви живете? Що у вас? Як? Я всі ці дні ду думала про вас,- про~овжувала вона нервово,- я хоті

ла послаТlI вам листа, хотіла сама поїхати до вас в Дшrіж, і я вже вирішила поїхати, але потім роздумала: бог знає, ЛІ{ ви тепер до мене ставитесь. Я з ТalШМ хвилюванням чеJ\ала на вас сьогодні. Ради бога, ходімо в сад. ВОНИ пішли в сад і сіли там на лаву під старим Ішеном, ЛІ{ чотири роки тому. Було темно. - Як же ви поживаєте? - спитала Катерина Іванівна. - Нічого, живемо 1l0ТРОШІ\У,- відповів Старцев. І нічого не міг більше ПРИДУl\lnТИ. І10мовчали. - Я хвилююсь,- сказала Катерина Іванівна і затули ла ру"аМІІ обличчя,- але ви пе звертайте уваги. Мені так гарно дома, я таІ\а рада бачити всіх і не можу ЗВИІшути.

СI,іЛЬІШ спогадів! Мені здалось, що ми будемо розмовляти а вами Юf\ дО самого ран"у.

Тепер він бачив БЛИЗЬІЮ ЇЇ лицЕ', БЛИСІ\учі очі, і тут, у темряві, вона здавалась молодшою, нін> у І_імнаті, і lIa~

віть ніби повернувся до неї ЇЇ l\ОЛИШllій дитячий впраз. І справді, вона з наївною ціrщвістІО дивилась па нього, на че хотіла ближче РОЗДИВИ1'ИСя і зрозуміти того, хто кохаll гі колись ТЮ{ полум'яно, З ТIШОЮ ніжністю і тан: нещас ливо; її очі ДЯІ\увашr йому за це Іюхання. І він пригадав

112

усе, що було, усі ІІаЙ~IСППІі подробиці, ЛІ: він БЛУІШВ кла ДовищС'м, ЛІ: потім

/lід

[НШОІ(,

ВТОМЛСllиіі, повернувся до

себе додому, і ііому раптом стало сумно і if,аль минулого. у душі зан,еврів ВОГШШ.

-- А пам'ятаєте, ЛІ( Н ПРОВОДlІ\ап вас ІІа всчір у Ішуб? CI,a;Jao піп.- Тоді ішоl3 дощ, БУJtО темно ...

Вогшш все розгорнвся 13 душі, і вже хотілося говорити, наріlШТИ на шиття ...

- Ех! - сн:азап він зітхаючи.- Ни от питаєте, І'Ш я по живаю. НІ{ МИ lIОЖIІП<1С,,1О тут? Та ніше Старіємо, товсті ємо, ;Іапешщаємо. День та ніч - доба пріч, життя минає ТЬМНІІО, без ВРЮJ;еІJЬ, 6ез Ю'l\IОI\. .• Вдепь наfl,ива, а ввечері Ішуб, товариство Ішртярів, ашюголіl\ів, хрипуuів, ш{их Я терпіти не можу. Що гарного? - Але у вас робота, блаГОРОilllа мета в житті. Ви та], люuили говорити про свою JlіІ;аРIJЮ. Л тоді була Ш\аСЬ химерпа, уявляла себе видаТІІОЮ піапіспюю. Тепер усі пашlOЧКи грають па роялі, і я теж грала, ш, усі, і нічого в мепі не було особливого; я ТаІ,а сама піапіСТl{а, як мама письменниця. І звичайно, я пас не розуміла тоді, але по тім, у Москві, я часто думала про вас. Я тільки про вас і думала. ЯІ,е це щастя бути зеМСЬЮIМ лікарем, допома гати страждальцям, служити народові. ЛІ,е щастя! - по вторНла І\атерина lваніЮІа з аахпатом.- Коли я думала про вас у МОСІші, ви УЯВЛЯJІИСЬ мені ТаІШМ ідеаЛЬНИl\I, підпесешш ...

Старцев згадав НЗ11ірці, ЛІ,і він вечорами виймав з І~И тень 3 таl,ОIO втіхою, і вогник У душі згас.

Віп підвівся, щоб іти до будиш.у. Попа взяла його під РУІ'У.

- Ви паЙІ.;ращиЙ з людей, ЯКИХ я знала в своєму житті,- продовжувал'l1 вона.- Ми будемо бачитися, роз моплятп, чи не так? Обіцяйте мені. Л не піаністка, щодо себе я вще не помиляюсь і не буду при вас ні грати, НІ говорити про МУЗІШУ.

Коли ввійшли в дім і Старцев побачив при вечірньому освітленні її обличчя і сумні, вдячні, допитливі очі, звер нуті ІІа нього, то відчув пеСПОІ.;іі1: і подумав знову: «А доб ре, що н тоді не Оll.;енився».

Він став прощатися. Ви не маєте ніякого РИМСЬІ;ОГО права їхати, по по вечеРЯВІІІИ,- говорив Іван Петрович, проводжаючи ЙОГО. Це 3 вашого боку вельми перпендИІ,УЛЯРНО. Ану, зобра зиl - Сlщаав піп, звертаючись у передпо"ої до Пави.

113

Папа, юне не хлопець, а вусатпіі парубон, став у позу, підшІВ вгору руну і СІ\азав трагічним голосом:

Помрп, нсщасна!

Усс це дратувало Старцева. Сідаючи в нолясну і дивлн чись на темний будинон і сад, які були йому тані любі й

дорогі нолись, віп пригадав усе одразу: і романи Віри Йо сипівни, і шумливу гру І\ОТІша, і дотеНII Івана Петрови ча, і трагічну позу Пави,- і подумав, ЩО ІЮЛИ пайтала новитіші в УСЬЩ1У місті люди тані бездарні, то яне ж має бути місто.

Через три дні Пава припіс листа від Натерини Іванівни. «Ви не їдете до нас. Чому? - писала вопа.- Я боюсь, що ви змінилися до нас; я боюсь, і мені страшно від однієї ду мни про це. 3аспоноііте ж мене, приїжджайте й снажіть, що все гаразд. Мені треба поговорити з вами. Ваша 1\. Т.»

Він прочитав цього листа, подумав і сназав Паві:

- Снажи, голубе, що сьогодні я не можу приїхати, я дуже зайнятий. Приїду, снажи, отан днів через три. Але минуло три дні, минув тишдень, а віп все пе їхав. Якось, проїжджаючи повз БУДИПОІ< ТYlшіпих, він згадап, що треба б заїхати хоч на хвилинну, але подумав і ... пе заїхав.

І більше вже віп піколи пе бував у Турніпих.

v Минуло ще нільна ронів. Старцев ще більше потовсті~ шав, оширів,ВЦіІШО дихає і вте ходить, віДJ{ИНУВШИ на

зад голову. Коли він, ПУХЛИЇІ, чеРВОІІПЙ, їде на тройці з бубонцями, і Пантелеймон, теж пухлий і червониіі, з м'я СИСТИМ

нарном,

сидить

на

козлах,

простягши

вперед DРЯ~

мі, наче дерев'яні, РУНИ, і НРИЧИТЬ зустрічним «Пр-р-ра~ ІЮ дерши!», то картина буває вражаюча, і здається, що їде пе людина, а язичницький бог. У нього в місті величезна праЮlша, ніІ<ОЛП передихнути, і вже є маєток і два бу ДИНЮ! В ~liCTi, і він облюбовує собі ще третій, впгідніший, і ІЮЛИ йому У «Товаристві взаємнОГО кредиту» КЮІ,УТЬ про ШШЇІ-нсбудь БУДПІІОН, призначений на торги, то віп без церемонії іде в цей БУДИНОl\ і,. ПРОХОДЯЧП но всіх нім не звертаючп уваги на неодягнених жіНОІ{ і ді

патах,

тей, що дивляться па нього із здивуванням та острахом, ТИІШС II усі двері JJа.:шцею і Ішже:

114

Це І,абінет? Це спальня? А тут що? І lIРИ цьому ВЮІШО дихав і витирав з лоба піт. у нього багато RЛОПОТУ, але все ж він не кидав земсьн:о" го місця; зажерливість взяла, хочеться встигнути і тут, і там. В Дяліжі і в міСті його звуть ЮI,е просто Іоничем. «Куди це ІОПИ'І їде?», або: «Чи пе запросити на І\онсилі~ ум Іонича?» Мабуть, тому що горло запливло жирОМ, голос у нього змінився, став ТОІШИМ і різним. Харюпер у нього теж змі~ нився: став ваїlШИМ, дразливим. Приймаючи ХВОРИХ, він 3ВИ<Іайпо сердиться, нетерпляче СТУІЮТИТЬ палицею у піД1

логу і І,РИЧИТЬ своїм неприємним голосом:

- Прошу віДLIовідати тільни на запиташш! Не розмов ляти! Він самотній. Живеться йому НУДНО, піщо його не ці навить.

3а весь час, ПОІШ він живе в Дffліжі, І,охання до Ко Тlша було його вдиною радістю і мабуть, що останньою. Всчорами він грає в Rлубі у вінт і HOTi~[ сидить сам за

вешшим СТОЛО~l і вечеряв. йому прислужув ланей Іван, найстаріший і наїІПоважніший, подають йому лафіт ом 17, і вже всі - і старійшини Ішубу, і новар, і лакей - знають, що він полюбляв і чого не полюбляв, стараються з усіх сил догодити йому, а то, чого доброго, розсердиться раптом і станс стунати па.шщею об піДJІОГУ. Вечеряючи, він зріДІ{а обрртавться і встряв в ЛІ\у-не будь розмову: - Це ви про що? Га? Кого? І ІЮЛИ, бував, за яюш-пебудь сусідпі~[ столом заходить мова про ТУРI{jlІИХ, ТО він пптаєтьсн: - Це ви про ЯІаІХ ТУРІ,іІШХ? Це про тих, що в ник ДОЧІШ грає па фортепіннах? От і все, що !\Іоата СІ,азаТIl про нього. А ТУРІ\іпп? Іван Петрович пе поста рішав, анітрохи пе зміпився і, ЛІ, і раніше, все ГОВОРИТЬ дотепп та розповідаG

аІІСІЩОТlІ; Віра Носппівпа ЧІпає гостям свої ро~НШИ, ЛІ~ і рапіш, охоче, із щирою простотою. ялі щодня, ГОДІШП ПО чотирп. Вона нездужає і щоосені їздпть з lІІаl'ір'ю їх па ВОІ\за.'Іі, Іван Петрович, І\ОЛИ СJlЬОЗИ і J\}1ПЧІІТЬ:

Прощайте, будь ласт,а! І махає ХУСТОЧІ\ОЮ.

1898

115

А І\оТlШ грає на ро П():\lіТІІО постарішала, в І~рИМ. Впряджаючи рушає поїзд, втира(~

ЛЮДИНА

ФУТЛЯРІ

3 самого нраю села Мироносицьного, в сараї старости Пронопа розташувались па ночів.лЮ аапіанілі мисливці. 1х було тільни двоє: ветеринарний лінар Іван Іванович та учитель гімназії Бурнін. }' Івана Івановича було досить дивне, подвійне прізвище - чимша-гімалайсы\й,' яке зов~ім не личило йому, і ііого по всій губернії ЗІНIЛ\l Тlро сто на ім'я та по батьнові; він жив біля міста на l\ішІОМУ заводі і приїхав теllер на полювання, щоб подихати чи стим повітрям. А вчитель гіМIlа:зії Бурнін lЮЖНОГО літа гостював у графів П. і в цій місцевості давно вже був сво ЄЮ людиною.

Не спали. Іван Івапович, впсоний худорлявий старик з довгими вусами, сидів знадвору при вході і І,УРИВ JJlОЛЬНУ; його освітлював місяць. Бурнін леlI,ав усереди пі на сіні, і його не було видно в темряві. Розповідали різні історії. Між іншим говорили про те, що старостиха Мавра, жінна здорова і не дурна, за все своє життя ніде не була далі свого

рідного

села,

ніко

ли не бачила ні міста, ні залізяиці, а останні десять ро нів усе сиділа за піччю і тіЛЬІ,И ночами nпходила па ву JJИЦЮ.

- Що Ж тут дивного! - сназав Бурнін.- Людей са мотніх по натурі, які, немов той pah-самітНlШ чи слимю\, намагаються сховатися в свою шнаралуиу, на цьому сві ті немало. Можливо, тут явище атавізму, поворот до тих часів, НОШІ преДОІ\ людини

не був ще ГРО)lадсм;ою тва·· рипою і жив самотньо в СВОЄ)ІУ барлогу, а моа,.7l11ВО, це просто одна з різновпдпостеіі ЛЮДСЬhОГО харю,теру,

хто ж його знає? Я не ПРПРОДШІІ\, і llе моя справа торка тися подібних питань; я тілы\1 хочу сназати, що тані ЛlО ДИ, ЯН Мавра, ЯВІІЩе не ПООДПІІОl,е. Та ось, педалеl{о шу кати, місяців зо два TO~IY помер

пас

~liCTi

вчитель

грецької мовп, мій товарпш, на пріавшце БЄ.1Ш,ОВ. IІрО нього ЧУЛІІ, 3BIIQaiilIo. Віп був прпміпшй тим, завжди,

навіть

наііl,ращу

погоду,

ВИХОДIIВ

Ви що

І\алошах

і з парасольною і оБОВ'Я3НОIJО в теплоиу lIа.'lьті на ваті. І парасольна була у пього в чохлі, і ГО,lИІ1ІШІ, У чохлі 8 сірої замші, і коли ВIІГшав сн.;:rадапого lІо;юша, щоб застругати олівця, то й ПОil\П!\ У нього був у чохольчи

ку; і обличчя тет, ,щавалосн, було в чохлі, бо він увесь час ховав його в піднятий комір. Він посив Te~iIIi ОІ\уля

РИ, фуфаЙІ'У, вуха заТlшав

ватою,

116

J,ОJІИ сідав

па віз-

RIша, то наказував ШДLИмати ВСРХ. О,цIIС слово, У цієі людини спостерігалося постійне і непереборне намаган ня ОТОЧІПП себе обо;rопн:ою, створити собі, тю, би мовити, футляр. шшіі BiДOl~peMIIB би ЇlOГО, захистив би від зовніш ніх впливів. Дійсність дратувала ііого, лякала, тримала в постійній трпвозі, і, можливо, для 1'01'01 щоб виправда ти цЮ свою полохливість, свою огиду

до

сучасного,

він

завжди хваЛIІВ МlIнуле і те, чого llіІ,ОЛИ не було; і старо давні мо(ш, які він викладав, були ДШІ НЬОГО, но суті, ти ми ж І,алошами і парасолЬІ\ОЮ, за ЯRИМИ він ховався від Сllрава,иього життя.

- О, ЯІ,а авучна, яка ирю\расна греЦЬІ{а мова! - гово рив він а СОЛОДЮІМ впрааом обличчя, і, ніuи на доказ сво їх слів, примрушував О<lі, і, піднявши палець, проголошу вав: - Антропос! І ДУl\ШУ СВОЮ Бєликов теж намагався заховати у ФУТ лпр. Д.тrя НЬОГО були :зрозумілими лише ЦИРІ,уляри і га зетні статті, в ЯlШХ заборонЯJІОСЯ що-небудь. Коли в цир кулярах заборонялося учням виходити на вулицю пісш[ дев'ятої годнни вечора чи в Яl,ійсь статті заборонялася ПЛОТСЬІ{а любов, то це було йому зрозумілим, певним; за боронено - і край. В дозволі ж І,РИВСЯ для нього завжда елемент сумнівний, щось недоговорене й неясне. Коли в місті доаво,mJШ драматичнпй гуртОІ:, або читальню, аБJ чайну, то пів: похитував головою і говорив тихо:

Воно, звичайно, так-то так, все це чудово, та КОЛИ

чого не сталося.

Всіляr,і порушепня,

відхилення,

відступи від правил

засмучували його, хоч, здавалося б, ЛІ,е йому діло? І\ош[ хто з товаришів спізнювався на молебень, або ДОХОДИJlИ чутки про ш,усь витівку гімназистів, або класну даму ба ЧИЛИ нізно Ішечері а офіЦСРО:'І. то він дуже хвилювався і все говорпв, ІШ:Ш б чого не ста,10СЯ. А па педагогічних на радах віп просто гнітпв нас своєю обережністю, відо зріш!ВістlО і своїМIІ суто ФУТШІРНШШ мірі\уваНlIЯМИ з при воду того, ЩО от, ~ІОВЛЯВ, У чоловічій і жіночій гімшніях молодь

пово;~иться погано,

ДУГІ.е

галасує

І-.:ласах,- ой,

коли б не дійшло до начальства, ой, КОШІ б чого НС ста лося,- і щО ІЮ.ТІИ б з другого класу ВП[,;lЮЧИПІ Петрова, а з четвертого -- Єгорова, то було б ДУі[\е добре. І що ж? Своїми зітхаlllІЯМП, rШТТЮI, спОЇШІ те:,шими Ol'уляра;\ІИ на блідому, малеНЬІ;ОМУ облпччі,- знаєте, Ma:rCHbli:OMY оБЛИ'І чі,

[Ш У тхора,- він гнітив пас усіх, і

знижували

ПСТРОВУ

чи

Єгорову

111

ми ноступалисн,

оціш,у

по

поведінці,

садоnп.'ІИ Їх під арешт і, парештj~ виключали і Петрова, і Єгорова. БУ:ІЗ в нього дивна звичка - ходити по наших нвартирзх. Прийде до вчителя, сяде й мовчить, і ніби 33 чимс,ь підглядає. ПОСИДИТЬ отан, мовчни, з годину ЧИ дві, і підt'. Це :шалося в нього <<підтримувати добрі ваає)\.ппш :1 то

варишами», і, напевне, ходити до нас і сидіти було ДJШ НЬОІ"О ваЖІЮ, і ходпв він до нас тільни тому, що впажав

це своїм товариським обов'язном. Ми, вчителі, бон.'ІИСЯ його. І навіть дирентор боявся. От і подумайте, паші вчи телі люди все мислячі, глиБОI\О порядні, виховані на

Тургенєві та Щедріні, і все ж цей чоловіІ{, ЯПИЙ ходив завжди в калошах і з пара сольною, тримав у РУІ.;ах усю гімназію цілісіньких п'ятнадцять років! Та що там гімна зію? Усе місто! Наші .дами по суботах домашніх вистав не влаштовували, боялись, ян би він не довідався; і дУ ховенство соромилось при ньому їсти Сl\оромне та грати

в :карти. Під ВПЛИВОм таних людей, ян Бвлинов, за остан ні десять-п'ятнадцять ронів у нашому місті стали боя1ИСЯ всього. Бояться голосно розмовляти, посилати листи, зна йомитися, читати І\НИГИ, бояться допомагати бідним, ВЧПТІІ грамоти.

Іван Івановнч, бажаючи щось Сl\азати, кашлянув, але спочатну закурив люльну, поглянув на місяць і потім уже сназав спронвола:

Таl\. Мислячі, порядні, читають і Щедріна, і Турге

пєва, різних там Боклів і інших, а от піДІ\ОРИЛИСЯ іН, терпіли ... Ото ж вопо Й є. - БєлИlЮВ жив У тому ж будинну, де Й Я,- продовжу

вав Бурнін,- на тому іН поверсі, двері протп дверей, мп часто бачилпсь, і я зпав ЙОгО домашнє життя. І до~щ та ж історія:

халат, І\овпан, віІ\Онпиці, засуви, ціла

Н1l3І,а

всіляних заборон, оБМЄJI.;епь, і - ОЙ, ІЮЛИ б чого не ста лося! Пісне ЇСТІІ шнідливо, а СІЮРОМІІОГО пе можна, бо, можливо, снаа,уть, що Бєшшов не дотримується постів, і він Їв СУДаІ\а па маС.'Іі,- їжа пе піспа, але й не моаша сназати, щоб іСІюромпа. ,Юночої ПРИСJIУГИ він пе дер жав, боявся, щоб про ш,ого пе подумалп погано, а дер жав нухаря Афанасія, діду.а років шістдесяти, нетвере зого і педоумнуватого, ШШЙ },олись С.1Jуашв у деПЩlшах і

вмів сш,-тяк куховарити. Цей Афанасій стояв звичайно біля дверей, схреСТІІВШИ руни, і завжди БУР~lОтів одне й те саме, глибоно зітхаючи: Багато ж їХ ІІИНЬКИ розвелось!

118

СJlа.rIJ,НЯ В ]Jєшшова була малеНЬІШ, ніби ящи.l\, ліж~ I~O було із завісою. Лягаючи спати, !'Іін наІ,ривався <І го· лопою; було парно, душно, в зачинею двері СТУ.І\отів вітер, В ночі гуло; чулися зітхання з нухні, зітхання зло~ вісні ... І iio~!y було страіІІІІО нід новдрою. Він боявся, ІЮЛИ б

ЧОГО но сталося, лп би його пе зарізав Афанасій, Я.l\ би не заліЗШІ ЗJІОдїі, і потім усю ніч бачив трпвожні сни, а вранці, І\ОЛИ !\ІИ разом іШJIИ до гімназії, був сумний, блі~ ДИЙ, і було ВИДНО, що багаТОJIIодна гімназія, дО НІШЇ він ішов, БУJIа страшною, огидною всій істоті його, і що йти поруч зі мною ііому, людині но натурі одинокій, було вaJІШО.

Дужо ВЖО галасують у нас у І\ласах,- говорив він,

ніби намагаючись віДШУІ,:ата ноясношш свого важкого по~ чуттп. - ІІі па що по схожо. І оцей УЧИТОJIЬ грецЬІЮЇ МОВІІ, оця JІЮДШЩ В футлярі, МОН,СТО собі улвитп, .тIt'ДBe НО ОДРУі"ІІВСЯ. Іван ІваПОВИ'І ШШІДІЮ оглппувся в сараіі і СІ\азав:

iI~<lpTYЄTe! Так, мадо не ОДРУЖИВСЯ, Яl{ це не дивно. Призпачи~ ли до нас нового вчителя історії та географії, якогось -~оваЛОІІКа Михайла Савича, з хохлів. Приїхав він по один, а з сестрою ВаренЬІ':ОЮ. Він молодий, високий, сма глявиі1:, з величезпими РУІ,:амн, і 3 06ШІЧЧЯ видно, що роз мовляє басом, та іі насправді, голос, ш,: 3 БОЧІШ: бу-бу-бу ...

А вопа вже по молода, РOl,:ів ТРНДЦПТИ, але те а,: BIlCOI,:a, струш;а, чорпоGрова, чеРВОНОЩОІ,:а,- ОДНС С:ІОВО, llС дів чина, а l\Iарме:тад, і ТаІ;а спрптна, гамір:шва, все співас малоросііісьr;і романси і регочс. JIeA!> що, тю; і заДJIСТЬСЛ ГОЛОСНСТl1:\! CMiSOM: xa-xa-sa! lIерше грунтовне знаЙО~lСТ во з l~оваJlеlll,:а~ш у пас, lІюr'лтаю, відБУJІОСЯ па і~Іепи нах у диреr,:тора. Серед СУВОРИХ, наПРУ,I,ено нудних пе дагогів, ш;і іі на i~IeНJIIIII ХО,1.ЯТЬ а обов'Я3І(У, раПТО~1 бачшlO, нова Афро;\іта ві;lI)();Щ:IL1СЯ з пінп: XO;:l,IJTb, ВЗЯВШI! СЯ У БОІ':Н, регоче, співає, танцює ... Б0на І1роспіва"а 3 11:)чуття~r «l3іють віТРІІ}), 110ті:\1 щс РО:'Іапс, і ще, і всіх пас зачаруnала,- всіх, навіть БС:JIшова. Він Jli;\ciB ;:1,0 неї і СІ,азав, СО:ІОДІ':О lIOОlіхаЮ'lIIСЬ: - МалоросіііСЬІ;а мова своєю

піашістю

ПРПСШІОІО

звучністю нагадує старогреЦЬІ;У.

Цо СlIодоuалоrя їіі, і ВОlIа Jlоча.,а розповідат!! iiO~IY 3 почуттям і переIЮІІ:ІІІВО, що в l'а;:l,ПЦЬІ>О:\IУ попіті у пої G ~YTip, а па хуторі іЕИВО матусн, і там таІ,:і груші, таl\і да-

119

ні, тані хабаки! "у хохлів гарбузи звутьсл набаІ{ЮНJ, а

)\;J-

бани шинна ми, і варять у них борщ з червоненькими і з щшеньними, «ТаІШЙ смачний, таJ\ИЙ смачний, що нро сто - страх!»

Слухали ми, слухали, і раптом усіх пас осінила ОДllа нова думна.

А добре було

Їх

одружити,- тихо

СІ{аЗ3JIа

мсnі

диренторша.

Ми всі чомусь згадали, що наш БЄЛИJ\ОВ неодружений, і пам тепер здавалося ДИВНИМ, що ми досі якось не помі

чали, зовсім ВІІпуснали з уваги ТаІ{У важливу нодробицю його життя. ЯІ{ він взагалі ставиться ДО жінон, ЯІt він ви рішує для себе це насущне питашш? Р,шіше воно не ці навило

нас

зовсім;

можливо,

ми

не

ІІРИПУСl{аЛIІ

навіть

дуМНИ, що людина, яна у всяку погоду ходить у l{алошах

і спить за завісою, може нохати.

Йому давно вже за сорон, а їй тридцять ... -

поясни

ла свою думку диренторша.- Мені здається, вона б

за

НЬОІ"О пішла. Чого тільни не робиться у нас в провінції з нудьги, снілЬІШ непотрібного, безглуздого! І це тому, що зовсім

не робиться те, що потрібно. Ну от, навіщо нам раптом зна добилося одружити цього Бєлинова, ЯІюго навіть і уяви ти не можна було одруженим? Диреиорша, інспектор ша і всі наші гімназичні дами ожили, навіть ПОІ,ращалн, ніби рапт~м побачили мету життл. Диренторша бере в те атрі ложу, і - ДІІВИМОСЬ - В її л 011-; і СІІДІІТЬ Вареньна з отаНИl\I віялом, сяю ча, щаслива, і поруч 3 нею БЄЛИНОІІ, малены\й,' снрюченпй, ніби ЙОГО з дому обцены ;ампп ВJI ТЯГШІ. Я влаштовую вечірку, і дюш ВІІl'>!агають, щоб я Jlе одмінно заПРОСІІВ і БЄЛllнова, і Вареньку. Одне С.'Іово, 3:1КРУТIlлася: машпна. ВПЯВIIJІОСЯ, щО Вареньна не від того, щоб ВИЙТІІ заміж. fННТП їіі у брата було не ДУ/Ее-то ВС('С ло, тіЛЬІШ те й зна"'ш, JІИСЯ. ОТ вам сцсш\а: дужий 3;J,оровапь, у кета па;(ає на ,'106а; гій товстий СУІ,уватий

що ціЛIІМИ ДНЯМИ сперечаШІСЯ і дМІ i;J,e l\овалеш-;о вулицею, ВІІСОНИЙ,

Вl!шитііі

сорочці, чуб з-під Н8Ш паЧІ,а ІШIIГ, у дру ШІїіок За НИМ і;(с сестра, теж з ННІІ в

O;J,Hiii

руці

гами.

- Та ТІІ Fh, :Мпхаііюшу, цього не читав! - спсре'Іаєть ся вона го:roСНО.- Я ж тобі НЮЕУ, ПРlIсягаюся, ти ж не читав цього зовсі~l! - Л н тобі І,а;](у, що читав! - НРИ'lить І\оваленно, грю~ наЮ'І1І 1\IІЇI1\ОМ об тротуар.

120

Ой господи,

БОЖСJJЬНУ мііі,

МИllЧИ!\У!

Чого ж

ТИ

влишсл, 3)~же в нас розмова принципова.

А Я тобі нажу, що читав!

нричить ще голосніше

І{овалешю. А дома, Яl{ тіль]{и хто стороннШ, та!\ і сваРІ,а. Тане життя, напевне, набридло, хотілося свого нутна, та й він

ВЗЯТи до уваги; ТУТ уже перебиратп ніколи, вийдсш за кого завгодно, навіть аа вчителя грецької мови. Та й те сназаТlI, для більшості паШІІХ ПаІІІІОЧОІ{ за ного не вийти, аби виііти. Що б там не було, ВареНЬІ{а почала виявля ти до пашого Бєликова ЯВНУ прихильність. А Бешшов? Він і до hовалеНІ\а ходив так само, як і до пас. Прийде до нього, сяде іі мовчить. Він мовчить, а Ва реНЬІ{а співає йому (,Віють вітри», або ДlІвитьея на нього ::JаМИСЛСlJО СВОЇМJI тсмними очима, або раптом заллє ться:

- Ха-ха-ха! В ноханпі, а Осuбливо в ОДРУіl,еlші, умовляння має ВС ли!{е :mаЧСПІІЯ. Всі - і товариші, й дами - почаШІ запев ШІТИ J)єшшова, що він НОВlшеп ОДРУЖИТИСЯ, що йому ні чого більше не заЛІІшається Е житті, Яl, ОДРУЖИТИСЯ; всі ми вітали його, ГОВОРІІЛИ з важпи~1И обличчями різні ба нальності на зраЗОІ\ того, що шлюб, мовляв, є НрОІ\ еер ЙОЗl!иіі, до того ж ВареНЬІ{а була непогана собою, ПРlJваб JIива, вопа БУ:Іа ДОЧІ,ОЮ стаТСЬІ,ОГО ра;J,ТІІша - і мала хутір, а наііГОJIовніше, це бу.'Іа перша а,іНІ,а, Яhа постаВІІ.lася до

]]ього лаСІ,аво, ссрдеЧJIО,- голова в нього піШJIа обертом, і він впрішпв, що ііому іі справді треба ОДРУіЮ1ТIlСЯ. - ОТ ТУТ бп іі відібраш у нього наJIоші та параСОJIЬ ну,- ПРOJ,азав Інап ІваПОВІІЧ. - Уявіть собі, це ВІІНВII,roся не1l1O,ЮШВИМ. Він поста вив у себе на столі l3арєньчпп портрет і все ходив до мене і говорив про Варепьну, про родинне жпття, ІІрО те, що ШJIюб f. І,РОІ, серііОЗJIПЙ, часто бував у l\ова:Іеш,ів, але способу іl,І!ТТЯ не зміШІВ апіТРОХІІ. Навіть навнаЮJ, рі

шення о;з:рУJl,ИПІСЛ ВІІJIlШУЛО на нього ЛІ,ОСЬ хворобливо, віп ехуд, зб.'lід і, зда ва.'IОСП, ще глибше сховавс}! у свій

футляр. - Варвара Савівна 1ІІспі подобаєтьсл,- назав він мені з JIедве помітною НРІІВОЮ посмішечною,- і я :шаю, одружи тис}! необхідно І,О/lшііі люд!ші, але ... все це, знаете, ста

лося JJJЮСЬ раптово ... Треба подумаТІІ.

Що ж тут думати?

І\ажу Йому.- Одружуйтесь, от

і все.

121

- ІІі, шлюб - І,РОІ{ серйознпй, потрншо спочаТ1\У ЗВ<!.· жити майбутні обов'язки, відповідальність... щоб потім чого не сталося. Це мене ТЮ, турбує, я тепер ноч-ами 110 сплю. І, признатися, я боюсь: у неї з братом ЛІшйсь див· ний папрям ДУl\lОІ" міРІ\УЮТЬ вони Я1\ОСЬ, зпаєте, дивно, ї харюаер дуже жвавий. Одружишся, а потім, чого доб рого, потрапиш у ЛІ;усь історію.

І він не освідчувався, все відкладав, на веJIИІ,У досаду диреюорші і всіх наших дам; все зважував майбутні об\) lI'НЗІ{И і відповідальність, і тим часом майже щодня гуmІВ із ВареНЬІ;ОЮ, МОЖЛИВО, думав, що це та1\ потрібно в ііого становищі, і приходив до мене порозмовляти про родпнне життя. І, видно з усього, зрештою він би освідчився, і став ся б один з тих непотрібних, дурних штобів, ЛІ,их у пас від нудьги та знічев'я бувають тисячі, ІШЛИ б раптом не став ся kolossalische Scandal. Треба СІшзати, що Вареньчин брат,

l\овалешю, зн~навидів Бєлш\Ова з першого ж дпя зна йомства і терпіти його не міг. - Не розумію,- говорив він нам, знизуючи ПJIечима, не розумію, ЛІ, ви терпите цього фіскала, цю огидну мор

ДУ. Ех, панове, ЛІ, пи можете тут жити! Атмосфера у вас задушлива, ногана. Хіба ви педагоги, вчителі? Ви чинодра пи, у вас не храм наУІШ, а управа благочинія, і кисляти пою смердить, ЛІ{ у поліцейсыійй будці. Ні, братці, ноживу з ваМІІ ще трохи, і поїду до себе на хутір, і буду там РаІ,ів ловити і хохлят учити. 110ЇДУ, а ви заJIишайтеся тут із сво їм Іудою, нехай він лоппе. Або він реготав, реготав до сліз, то баСО~І, то 'l'ОНЮІМ ПНСІШЯВІПІ ГОЛОСО~І, і запнтував мене, РОЗВОД/ІЧИ руюнш:

Шо він У мено СПДІІТЬ? Шо йому потрібно? Сидпть і

дивиться.

Він ІІавіть нріЗВІІСЬІЮ дав І)GШШОВУ: «Г;штай, або m ІІі1ВУІ'». І, ЗРО:3У:'Ііло, ми УІІІп;али говорити з НІНІ про те, що сестра ііого ВаРОНЬІ.;а збпрасться за «або ж 11аВУ1;а». І, l;ошr одного разу дпреr\торша паТЛІшула ЙОМУ, що добре було б віддати ііого сестру за тану поважну, Bci~Ia шапо нану ШЩl,ИПУ, яr, I)слИІ;ОВ, то він наСУПIIВСЯ іпробурчав: - Не МОС це ді.10. Хаіі попа ВПХОДПТЬ' хоч за гаДІОІ;У, а Я не люблю до ЧУ,IШХ снрав втручатися. Тонер слухайте, що ж далі. ЯЮІЙСЬ ПУСТУП пюrалюнав наршштуру: іде Бсшшов у І,алошах, у піДСУЧОІІИХ штана" під нараСОЛІ.І,ОЮ, і з НІШ під РУІ,У ВареПЬІ{а; внизу під пис: «3ar,охаIlИI1 аIlТРОПОС». Вираз схоплено, розумієте, ІІа

ДИВО. ХУДОіІШІШ, l!l'Іше, понрацював не одпу піч, бо всі

122

вчителі чолові'!ОJ І жіНОЧОl ГlJI.lПа.1IИ, П'Iі1т('лі семіпарії, ЧИ 4 JЮВІІИЮІ,- всі одершали по енаеМІШПРУ. Одержав і Бєли нон. l\аРlшатура Сllравила ІІа нього дуже ТШlше враженпя. Виходимо JlІИ разом з ДОlllУ,- це бу.:ю яираз першого травпя, педіля, і ча всі, nчнтелі і гімназисти, умовилися

~.;j(іраТJ[СЯ біля гіШІааії і потім разом іти пішии за місто гаіі,- виходимо ми, а віп

Я"е

зелений, темнішпй від хмари.

G нехороші, злі люди! -

сиазав віп, і губи в ньо

го .1атремті.:ш.

Мені навіть і!,аль ііого стало. Йдемо, і раптом, можете собі УЯВИТИ, мчить на велосипеді І\овалешю,

за

ним

в<1реIIы\,' теж на велосипеді, червона, заморена, але ве села, радісна.

- А МІІ,- І,РПЧIIТЬ ВОllа,- вперед їдемо! Вже ж Та/,а хороша погода, ТаІ\а хороша, що просто страх! 1 ЗIllШЛИ обоє. Мій Бєшшов із зеленого став білим і Jlіби заціпенів. Зупинився і дивиться на мепе ... -

Дозвольте, що ж це тане? -

запитав він.- Чи, мо

же, мене зір обманює? Хіба вшшадачаJl1 гімназії і щіННі)М прпстойно ЇЗДИТІІ па велосипеді? - А що ж тут непристойного? - сназав я.- Хай },атюоться собі па здоров'я.

Та ш, же можпа? -

вигуннув віп, дивуючись моєму

споноєві.- Що вп І\ажете?! І він був Т3JШЙ вражеппіі, що не захотів іти далі й по вернувся ДОДО:\IУ.

На llРУПlіі депь віп YBecr, час нервово потирав руни і здригався, і було вндно З обличчя, що ИШІУ недобре. І 3 заннть пішов, що сталося з ПІШ вперше в іІ\итті. І не обі дав. А надвечір одягся теп.'Ііше, хоч надворі стояла З0всіи літня погода, і поплентався до 1\0валеІшів. ВареПІ>ІШ не було ДO~I<), застав він тіЛЬЮІ брата. - Сідайте, УІшінпо прошу,- проназав І\овалеш;о хо лодно і насупив бровн; обличчя У пього було заспане, він щойно відпочпвав після обіду і був не в настрої. Бєлинов посидів МОВЧІШ ХВИЛІІП 3 десять і почав: - Я до вас прийшов, lцоб відвести душу. l\'leHi дуже, дуже ТЯЖІ,О. ЯІШЙСЬ паСІ\вішшт намалював у ОlіШllОМУ вигляді мене і що одну особу, пам оБО~1 б.'ІІІЗЬНУ. Впажаю за свііі обов'язо!\ запеВШПIl вас, що я тут пі Прll чому ... Я не давав ні~шого ПРИВО;lУ ДЛЯ такого г.'lузуваПІІН,- пав пани, весь час поводився НІ{ цілном порядна людппа.

І\овалепно СIІ:{ів падувшись і мовчав. Бєлпнов поченав трохи і ПрОДОВінував тихо, сумним голосом:

123

- І ще я маю дещо сказати вам. Я давно служу, ви Щ тільки ще починаєте службу, і я ВВ;Jжаю за свій обов'язо[\, НІ, старший товариш, застерегти вас. Ви І\атаєтесь на ве лосипеді, а ця забава зовсім непристойна для вихователя М9ЛО.lї. - Чому ж? - запитав Коваленко басо~(.

Та хіба тут потрібно ще ПОЯСНЮВ;JТИ, Михайле Са-

БИЧУ, хіба це не зрозуміло? І\олп вчитель їцить на вело

сипеді, то що ж залишається учням? Ум залишається тіль ки ходити на головах! І І{ОЛИ в;.ке це [[е дозволено ЦИ[Н\У

лярно, то Й ие можна. Я вчора жахнувся! КОЛІІ я побачив вашу сестрицю, то в мене потемніло в ОЧ;JХ. іІ'\інка чи дів чина на велисипеді .- це жахливо!

Що ж, власне, Ba:ll потрібно? Мені потрібно тільки одне - застерегти вас, Михайле Савичу. Ви - людина молода, у вас попереду майбутнє, треба поводитися дуже, дуже обережно, ви ж таІ{ манкі руєте, ой, як маш,іруєте! Ви ходите у вишивапій соро'щі, постійно на вулиці з якимись ІШИіfшами, а тепер ще й ве лосипед. Про те, що вп і ваша сестриця катаєтесь па вело

сипеді,

дізнається диреlіТОР,

потім дійде до попечителя.

Що ж тут доброго? - Що я і сестра катаємось па велосипеді, ніІЮМУ JЮ цього діла немає! - Сlшзав І\овалеІШО і почервопів.- А хто буде втручатися в мої домашні і РО;lИНІІі справи, того я пошлю н: чортам собачим. Бєликов зблід і підвівся. - l'\оли ви говорите зі МПОЮ таЕИМ топом, то я не можу продовжувати,- СІ,азав він.- І прошу вас ні!н>ли тю, не говорити в ~IОЇй присутності про lIаЧCJльшшів. Ви повинні з повагою ставитися до властей.

- А хіба я говорив що поганого про власті? - запита в І'\оваленно, дивлячись на НЬОГО з злістю.- Будь лаСІ(;і, дайте мені спокій. Я чесна людина і з ТаІ:ИМ добродієм, як ви, не хочу розмовляти. Н пе люблю фіскалів. Бєликов нервово ЗЮlеТУШl1ВСil і почав одягатися ШВП~ ко, з виразом жаху па оБJI!!'I'Іі. '\;\lІ,е це вперше в нш ні ві!l чув ТаІ\У брута.1ьпість. - Можете говорити, що Ba~1 ззвгодпо,- СІ,азав він, нп ходячи з прихожої на площад"у СХО,1ін.- Я мушу тіль!ш З,lстrрегтп вас: можливо, нас 'IУН хто-небудь, і, щоб В,) пере;;РУТIІШІ нашої РОЗ;lОви і ЧОГОСЬ не сталося, я З~fУШf, ний буду доповіСТIІ панові директору З~lіст Н,I!ПОЇ ро~шо

ви ...

головних рисах. Н ПОВlllteН це :JроGити.

124

- Доповісти? Іди й доповідай! Новаленко схопив його ззаду за КОJllір і штовхпув, і Бє ЛІІІЮВ покотився вниз по сходах, ГУРКОЧУЧИ своїми нало

Ш,НІИ. СХОДИ булн ВИСОJ{і, І\руті, але він ДОІ,ОТІІВСЯ вниз благополучно, встав і пощщав себе за ніс: чи цілі онуля ри? Та якраз у той час, коли він І\ОТИВСЯ по сходах, за йшла ВареНЬJ{а і з нею дві дами; вони стояли внизу і ди· виЛИСЯ - і для Бєшшова це було наЙжахливішюr. Кра ще б уже, здавалося, зламати собі шию, обидві ноги, аніж стати посміховисым:: адже тепер дізнається все місто, дійде до дирентора, попечителя,- ой, ноли б чого не ста лося! - намалюють нову наринатуру, і занінчиться все це тим, щО наJ{ажуть подати у відставну ...

Ноли він підвівся, ВареНЬJ{а впізнала його і, дивлячись ва його смішне .'Іице, пом'яте пальто, налоші, не розумію чи, у чому справа, гадаючи, що це він упав сам випадново, не втрималась і зареготала на весь будинон:

Ха-ха-ха! І цИМ РОЗІЮТПСТПМ, заливистим «ха-ха-ха» завершилося пес: і сватання, і земне існування БЄЛІшова. Вже він не чув, що говорила Вареньна, і нічого не бачив. Повернув шись до себе додому, він перш за все прибрав зі стола

портрет, а потім ліг і вже більше не підводився. Днів через три прийшов до мене Афанасій і заПІІНШ, ЧИ не треба послап! по лікаря, бо з паном, мовляв, щось

RОЇТЬся. Я пішов до БЄЛИІ\ова. Він лежав за завісою, ВНРИ тиіі новдрою, і мовчав; заПlIтаєш його, а він тіЛЬЮJ (<ТЮ\»

або «ні» - і більше ні звуна. Він лежить, а поруч бродить Афанасій, ПОХМУРПЙ, насуплений, і зітхає глиБОr,О; а від пього горіЛІ,ОЮ, ян з шинку.

Через ~rісяць Бєликов помер. Ховали ми його всі, тобто обидві гі~шазії і се~rінарія. Тепер, l{ОЛИ він лежав у трупі, вираз у ІІЬОГО був лагідний, приємний, навіть веселиіі, uіGи віп радів, що нарешті ііого поклали у футляр, з якого піп уже ніколп не впЙде. ТаІ>, він досяг свого ідеалу! І, піби на його честь, під час похорону була похмура, ;:J,ощова по года, і всі мп були в І,алошах і з параСОЛЬІ,ами. ВареПЬJ,а теж була на похороні і, НаЛИ труну ОПУСІ>аЛII в )ЮГПЛУ, заплакала. Я пщrітив, що ХОХЛУШІ\И тільки плачуть або регочуть, середнього іН настрою у НИХ не буває. Признаюсь, ховати таЮIХ людей, ЛІ, БЄЛИІ>ОВ, це В€Л1ша приємність. поли ми поверталися з кладовища, то у [І,\С БУЛIl снромні, пісні фізіономії; ніКОАІУ не хотілося вияБ.11Я ти

цього

почуття

задоволення,- почуття,

125

схожого

па

те,

яке 1ШІ віJ,чували ;J.авно-давно, ще в ДИТІШС1'ві, ІЮШІ СІа[) ші ВIІЇіКlжали з дому і ми бігали по саду годину чи дв(,

упиваЮЧІІСЬ цілковитою волею. Ох, воля, воля! Навіть НСІ ТІШ, Ііа віть слабенЬІ'" надін ІІа її МOJШІИвість дає душі ЧНШil, чи не правда? Повернулися ми з ІшаДОВИЩi:l в доБРО~IУ настрої. Лле минуло пе більше ТІІЖНЯ, і ЖИТТЯ потеІ,ЛО по-стаРО1.IУ,

'Тіше ж суворе, стомливе, безладне, ЖИТТЯ, не заборонено ЦУРІ,улярами, але іі: не дозволене повністю; по стало Іtращо.

Та й справді, Бєшшова поховали, а СІ\іЛЬЮІ ще людеі1: у футлярі заЛIІШИЛОСЯ, Сl\іЛЬІШ їх ще буде!

Ото ж воно іі є,- СІ,азав Іван Іванович

тюаос

ЗаІ,УРИВ

Л,ОЛЬЕV.

СІ,іЛЬІ\И їх ще буде! - повторив БУРІ\ЇН.

Учитель гімназії вийшов з сарая. Був це чоловіІ\ неве лшшй па зріст, товстий, зовсім лисий, з чорною бороною lI!ало не до пояса; і з ним вийшли дві собаІШ. - А місяць, місяць JIIШЙ! - СІ\азав він, дивля'{иеь вгору.

Стояла вже північ. Праворуч видно було все село, ДОlЮ} вулиця. тягнулася даЛеІЮ, верст на п'ять. Все потонуло

в ТИХОМУ, глиБОІ\ОМУ сні: пі руху, ні зву "у, навіть не ві риться, що в природі може бути тю\ Т1ІХО. І\оли місячної ночі бачиш ШИрОІ,У сіЛЬСЬІ\У вулицю З її хатами, СІ\ирта~

ми, заснулими вербаl\lИ, то на душі стає тихо; в цьому CBO~

єму СУПОІЮ1, сховавшись у нічних тінях від трудів, кло поту й горя, вона лагід-на, сумна, чудова, і здається, що й зорі ~ІІВЛЯТЬСЯ на неї лаСІ\аво і розчулепо, і що зла вже

пе~ІаС ш!. землі, і все благополучно. Ліворуч від села ПОЧІІ ШlJIОСЯ: ПQ.Тrе; ііого було ВП;ЩО ;~алеІ\О, до горизонту, і па всю широчінь цього поля, залитого l\IісячНІШ свіТЛО~І, теж

ІІі поруху, ні ЗВУІ;:У. - Ото ж воно іі є,- повторив Іван Іванович.- А хіба те, що ~1II живемо в місті, в за;:!:усі, в тісноті, пишемо пепо тріані папери, граємо в вінт, - хіба це не футляр? А те, щО ,'[,І ПРОВОДИМО все іІШТТЯ сере;:!: нероб, сутяг, нерозу~ІНtl.':: і б'_'JдіШІЬПИХ тіНОІ\, ГОВОРИМО іІ слухаємо різні дурниці, ліба це не футляр? ОТ, КОШІ б<1жаєте, то я розповім вам одну дуже повчальпу історію.

- Ні, час уже спати,- СІ,ilзав БУРІ,ін.- До завтра. ОБП,J,ва пішли в сарай і лягл ІІ па сіні. І ВІІ,е обидва ВІ\РН л/[ся і задрімали, І\ОШІ раПТЮІ ПОЧУЛІІСЯ леп,і І\РОІ\И: туп,

'rуп ... ХТОСЬ ХОДІІВ педалеІ,О Bi;~ С<1рая; пройде ТРОХИ і зу~ і26

пинпться, а за хвилину знову: туп, туп ... Собю\и загар чали.

Це Мавра хоДить,- Сl\азав БУРІ\іп.

Нроки затихли. - Бачити ІЇ чути, ЛІ\ брешуть,- ПРОІ\і\зав Івап Івано ВІІЧ, повертаЮЧІІСЬ па другий бік,- і тебе 11\ називають дурпем за те, що ти терпиш оту брехню; терпіти образн, пршшжепня, пе сміти одверто сказатп, що ти па боці 'Іес них, вільпцх людей, і самому брехаТIІ, посміхатися, і все це заради шматна хліба, заради теплого кутка, заради яногось ЧИПОЧЮ1, не вартого й копіЙІШ,- ні, більше Жити тан неможливо! - Ну, це вже ви з іишої опери, Іване Івановичу,- ска зав уЧliтель.- Будемо спатп. І хвилин через десять БУРJ,іп уже спав. А Іван І ваноВІ] 'І усе повертався з БОІ,У па біІ{ і зітхав, а потім ІІідвівся, знову вийшов надвір і, сівши бі:rя дверей, занурив лю лечну.

lSD8

Ще з рі1ППLОГО РЮШУ все небо обляглп дощові хмари: було тихо, пе жаРJ,О і СНУЧI10, ян бував в сірі, похиурі дні, НОШІ

над

поле~І

l\aBIIO

вже

павис.'lU хмари,

ждеш дощу,

ііого нема. 13етернпарний лінар Іван Іванович та вчитель гімназії БУРІ;ін уже СТО:lШ:ШСЬ ітп, і поле здавалося їм без нраїм. Далеj,О спереду ледь було видно вітряки села Ми роноспцьного, праворуч тягся і поті~І зшшав далеІ\О за се лом ряд пагорбів, і обидва ВОШІ зналu, що це берег ріки, там луки, зе;'Тені вербu, садпби, і коли стати на ОДІІН з пз горбів, то звіДТІІ ВИДНО ТаІ,е ІН величезне поле, телеграф і поїзд, здаЛСІ,У схожиіі ІІа повзучу гуссшщю, а в яспу по

году зві;l,ТИ бував пп;:що навіть місто. Тепер, у тиху погоду, ноли вся прпрода здава;І<1СЯ лагідною і задумливою, Івап ІваНОВІ!'1 Т<1 Бурнін були сповнені любов'ю до цього поля, і обидва ДУ~lаЛJ! про те, ШШ веЛИІ,а, яка чудова ця нраїна. - ~II1ІІУЛОГО разу, ІЮЛИ ми були в сараї у стзрости ПРОJ{онія,- СJ,азав БУРІ(ЇН,- пи збирались розповістu ш(усь історію.

Тш\, Я хотів тоді розповісти про свого брата. Іпан ІваПОВIlЧ СПРОІшола зітхнув і занурив люлеч!,у, щоб D(jl1аІИ ро;mОЕідь, а:н: ea~IC в цей час пішов дощ. І ХВИЛИН

J27

черЄ':: п'ять ШІВ уже РЯСНИЙ ДОЩ, обложниіі, і важко було

передбачити, коли він перестане. Іван ІваНОIІИЧ та Буркін спю-/штпсь в РОЗДУ!\tі; собаки, вже мокрі, стояли, підібгав ШИ хвости, і ДИВИЛИСЬ на них зворушливо.

- Нам треба сховатися куди-пебудь,- СI\і~зав БУРRін. Ходімо до Альохіна. Тут близько. - Ходімо. Вони звернули вбіІ\ і йшли все по стерні, то прямо, то забираючи праворуч, ДОЮІ не ВИЙШЛИ на дорогу. Незаба ром ПОІ{азалися тополі, сад, потім червоні дахи комор; за

БЛИСІютіла ріка, і відкрився вид на ШИРОІ{е плесо з мли ном і білою купальнею. цЄ' було Соф'їно, де жив Альохін. Млин працював, заГJIушаючи пrум ДОЩУ; гребля дnигті ла. Тут коло возів стояли ~1O"pi Ішні, ПОХНЮШІВШИ голови, і ходили люди, понапинавши ІІа голови мішки. Було ВОШО,

брудно, незатишно, і вид у плеса був холо;щий, злий. Іва на ІваНОВІІча та Бурні на ПРОЙІІЯЛО вже відчуття МОІ,РОТИ, нечистоти, незручності в усьому тілі, ноги обважніли від грязюни, і ноли, пройшовши греблю, вопи піднімались до пансЬІШХ номор, то мовчаШJ, ніби СЄ'Р;\ИJIИСЬ один на од ного.

В одній 3 комор ШУ~lіШl віяш\а; двері були відчинені, і з них шугала курява. На порозі стояв сам Альохін, ЧОJIО віl\ ронів

copoRa,

ВИСОЮІЙ,

ОГРЯДНІІЙ, З довгим

волоссям,

схожий більше на професора чи художюша, ніж на ІІОМЇ ЩИI\а. На ньому була біла, давно не прапа СОРОЧІ,а з мо ;J.yЗЯНЮf ПОЯСІЮМ, замість брюк нальсони, і на чоботях тещ наJIИПJIП грязь і солома. Ніс і очі були чорні від ПИЛЮІШ.

Він впізпав Івана Івановича та Буркіна і, як ВИДllО, дуже зрадів.

- Прошу, панове, дd господи,- СІ,азав віл, усмU.аю чись.- Л зараз, одну ХВИЛИНОЧІ\У. Будинок був вешший, двоповерховий. Альохіп жив УШf зу, В двох І,і:\шатах зі ск.lепіНIІЯМ і з ма .. еПЬЮІМИ вікнами,

де Ію.тпІСЬ жили ПРlшажчшш; тут була обстаНОВI.а проста, і пахло житнім хлібом, дешевою горіш;ою і збруєю. А на горі, в парадних "i~lНaTax, він бував рідко, тільки І\ОЛИ приїздили гості. Івана Іваповича та БУРІ,іна зустріЛf\ в домі ПОНОЇВІ\а, МОJlода л,інка, Тf\Ю) вродлива, ЩО вони оби два разом зупинились і глянули О:\ІШ па одного.

- Ви не можете собі УЯВИТИ, який я радий бачити вас, lі Нlове,- говорив АJlьохін, входячи за ними до передно1;010.- От не чеІ\ав! Пелагеє,- звернувся віп до ПОІ\ОЇв І,И,- дайте гостям переодягпутись у що-небудь. Та, цо 123

ре'1і, і я теш переодягпусь. тіJIы ш треба сп.оч,нІ'У піти по митись, а то я, здається, з весни не ~швся. Чи не хочете, панове, піти в купальню, а тут тим часом приготують.

Вродлива ,Пелагея, таІШ деліЮJ.Тна і па вигшJД та!{а ла ГСl,ІІа, принесла простира;ща і ми.l0, і A.1IJoxiH З гість~ш пішов до І:упальпі. - Еге ш, давпо я вше не мпвся,- гопорив піп, Р03;1,Я Г::НОчись.- l\упальня у мене, НІ{ бачите, хороша, батьр;о ще БУ;J,ував, але митися шюсь все ніколи.

Віп сів па приступці і ШІМІШИП спос довге волосся і ШИЮ, і вода навіюло нього стала І\оричневою.

Тат" признаюся ... -

промовив Івап ІваНОВІІЧ, значущо

дипдячпсь па його голопу.

Давпо я вже не МИВСЯ ... -

повторив Альохін КОПФУJ

ливо і ще раз памиЛІШСЯ, і вода біля нього стала те~шо сппьою, як чорпило.

Іван Іванович виіІШОВ з н:упальні, І\ІІНУВСЯ у воду з шу MO~1 і поплив під дощем, ШИРОІ;О юхахуючи руками, і від

нього !ішли хвилі, і Нil хвилях ПОХllТуваЛIJСЯ білі лілії; він ДОПЛПВ до самої середини плеса і пірнув, і через хвилипу показався на другому місці,.і ПОПJШВ далі, і все пірнап, намагаючись дістати дна. - Ах, боже міЙ ... - повторював він з ш\солодою.- Ах,

боже мій ... ДОПЛІШ дО млипа, про щось ПОГОВОрlШ там плеса ліг, своє облпч'ІЯ під дощ. БУРІ\ін і Альохін уже брались іти, а віп усе плаВ(1Ь та пірпап. - Ах, боще міЙ ... - говорпв віп.- Ах, I\Іштуіі. і повернув пазад, і на середині

з мунаша~l!!, підстаП:ШЮЧll

о;щглись і ;;ї ГОСПО;\П

по

- Та годі В(1М! - НРИІШУВ ЙО~ІУ БУР"l\ін. ВеРНУЛIIСЬ в дім. І тіЛЬЮl І,ОЛП У вешшій вітальні, IIJгорі, засвіТИЛІІ JІаIlШУ, і Бурпіп та Іван Іванович, одягнуті в шош,ові халати Й теплі туфлі, сиділи в кріслах, а сам АЛІ.охін, УМІ!ТИЙ, нричеС(1 ппй, в НОВОМУ сюртуку, ходив по вітальні, ВИДИМО, з насолодою відчуваючи тепло, чистоту, сухе вбрання, легке взуття, і коли вродлива Педагея, без шумно ступаючи по килиму і лагідно УС}lіхаЮЧІІСЬ, пода вала на пЦносі чай з вареНІІЯМ, тільюr тоді Іван Іванович став розповідати, і здавадось, ЩО його слухали не самі Jшше БУРІ\ін та Адьохін, аде таIl:ОЖ старі і мододі дами та віЙСЬІ,ові, які СНОІ(ійно й суворо Дивидпся З золотих рам.

гий

Ннс два брати,- ПО'ІНВ віп,- Л, Іван Іванович, і дру I\flшолаil Іванович, ронів на два .молодшиЙ. Я пішов

А. ЧСХОD

129

по mlУlювій лінії, став ветеРllпаром, а lНlІІ\Олай уже з де в'ятнаДЦЯТll років сидів у І,азсппііі палаті. lIаш батько ЧШІша-Гімалаіісьниіі був із І,антоністів, але, ВIlСЛУЖИВШИ офіцсрсьниіі чин, заЛИШIІВ нам потомствепе дворянство і J;!і1СТОЧОК. Після ЙОГО смерті маєточон у пас відсудшш за борги, але, хоч би НІ{ там було, дитинство МІІ ПРОВОДИ в селі, на волі. Ми, таІ\ само як СОЛШІсьні діти, дні і почі проводили в полі, в лісі, пасли коней, дер.:ш ЛlШО, JrОВIІЛll рибу тощо ... А ви знаєте, хто хоч раз у Жllтті піЙ~Іав йоржа

або бачив восени перелітних дроздів, ш, ВОШІ в ясні про холодні дні літають зграшПІ пад сеЛОllf, той уже не 1ІIіСЬІ\ИЙ

шитель, і його до самої ОІерті тягпше на волю. ]\1ій: брат нудився в ЕазеппіЇ1 палаті. Літа ~ІИпалп, а він все сидів на одному lIfісці, писав все ті самі папери і думав все про

одне й те саllfе, ЯІ\ би ЙОГО в село. І ця нудьга в нього мало помалу вилилась у певне бажання, у мрію купити собі маленьку садибку де-небудь на березі ріЧІШ або озера. Він був доброю, лагідпою людиною, я любив його, але цьому бажанню замкнути себе на все ЖІІТТЯ у власну са дибу я піІЮЛИ не співчував. Нажуть, що людині потрібно тільки три аршини землі. Але іН три аршипи потрібні тру пові, а не людині. І кажуть також тепер, щО, І\ОЛИ паша

інтелігепція мав ПОТЯГ дО землі і поривається до садиби, то це добре. Але ж ці садиби - ті самі три аршини землі. Іти з міста, від боротьби, від житейського шуму, іти і хо :ватися в себе в садибі - це ие життя, це егоїЗ~f, лінощі, це с:воєрідне чернецтво, але чернецтво без подвигу. Лю дині потрібні не три арШИІІIІ землі, не садпба, а вся земна нуля, вся природа, де на просторі вона могла б ВlIЯВИТИ всі шrастивості і особливості свого вілыІгоo духу. Брат мій, Миколай, СIlДЯЧИ в себе в канцелярії, мріяв про те, як він буде Їсти свої власні щі, від ЯЮІХ т;:ш смач ІЮ пахне па все подвір'я, їсти на зеленііі травиці, спати В<1 сонечку, сидіти цілими годинами за ворітьми на лавці

і дивитися па поле і ліс. СіЛЬСЬІюгосподарські ЮJlШ;І\ІІ і різні оті поради в календарях були для нього радістю, JlJOбимою духовною поживою; він JIIобпв ЧlІтати і газети, але читав у них самі JIише об'ява про те, що продаються стіль ки-то десятин орної зе~ші Т<1 луки з садпбою, ріIШОЮ, са дом, млином, 3 ПРОТОЧНШIJI стаВІ\ЮШ. І УЯВЛЯJIИСЯ йому стежечки D саду, квіти, ФРУІ\ТИ, шпаківні, нарасі в став нах і, знаєте, вся тю(а штука. Оці УЯВJ1Iовапі ЕНРТИІШ бую! різні, залежно від об'яв, яні траШШJIlIСЯ йо~!у, але чо~!усь В кожпій із ІІІІХ Heoд~!iIIНO був агрус. іІ\одпої са:птбп, 11:0:{-

130

вого поетичного ЗіШУТI,а він не міг собі УЯВИТИ без того, щоб там не було агрусу. - СіЛЬСЬІ\е ЖИТТЯ має свої вигоди,- говорив він, бу вало.- Сидиш па баЛІ,оні, n'єш чай, а на ставку твої І\а чеЧI,И плавають, пахне так хороше і ... і агрус росте.

Віп н:реслив план свого маєп;у і щоразу в нього па плані ВІІХОДШІО o;:J.He Й те саме: а) пансы ийй будиноr:, })) ЛЮДСЬІШ, с) город, d) агрус. ІНИВ він СІ,УПО; недоїдав, псдошшав, одягався бозна-ЛІ\, паче жобрar\, і все заоща джував і Ішав у баш'. Страшенно жа;:J.ував. Мені було б() ЛЯ'Іе ДІІВИТИСЯ на нього, і я дещо давав ЙОМУ і посплав аа свята, але він і цо ховав. Уже ІЮЛlI заХОПІшася ЛЮДlша i;:J.cЄЮ, то нічого пе поробпш.

Літа І1!Ипалп, перевели ЙОГО в іншу губернію, минуло йому в,р;е ,сорок років, а він усе читав об'яви в газетах і віДlшадав гроші. Поті~[, чую, оа;ешІВСЯ. Все з тією ж ме тою, щоб J':УПИТИ собі садибу з aгpYCO~I, він одружився з старою, неІ\расивою вдовою без всякого почуття, а тіль ЮІ ТЮІУ, ЩО В неї ВО;!,ПШІСЬ грошенята. Він і з пею теж жив сн:упо, держав її впроголодь, а гроші її ПОІшав у банк

на своє ім'я. Раніше вона була за поштмеї1стером і звшша в пього до пирогів та до наливок, а у другого чолоnіІ\а і

хліба чорного не бачила вдост,аль; стала чахнути від та1\ОГО життя, та років через три взяла й віддала богу душу. І, звичайно, брат мій жодної ХВІІШШП пе подумав, що ві'! ВИНОII У її сиорті. Гроші, НІ\ горіш;а, роблять ЛЮДІШУ дивarЮI\І. У нас у місті ПО~ІІ1рав І\упеr~ь. Псре;!, СIlIОРТЮ нішазав подати собі таріш;у )\[C,ly і з'Їв усі свої гроші і виграшні білети разом з )\[е;\о)\[, щоб піІ.;о~IУ пе дісталось.

Якось на вокзалі я оглядав гурти, і в цей час один бариш шш попав пі;:J. локомотив, і йому одрізало ногу. Несемо !\ІН J\.POB ллє - страшне діло, а Еі il усе просить, щоб ногу його віДШУІ\.али, і все неПОІЮЇться: в чоботі па одрізаній нозі двадцять І{арuованців, НІ\. би HtJ його в Ilриймальну палату,

пропали.

Це ви вже із іншої опери,- сказав БУРl\ін. І\OJШ померла жінка,- продовжував Іван Іванови'!, нодумавши з півхвилини,- брат мій став наглядати собі

маЄТОІ(. Звичайно, хоч п'ять РОІ{ів наглядай, але все ж Т31\И, нінець І{інцем, помилишся і І,УПИШ зовсім не те, про що мріяв. Брат МИІ\олай через комісіонера, з переводом

боргу, 1\УПИВ сто дванадцять десятин з панським будин. ІЮМ, з людською, З паРІ\ОМ, але ІІі фруктового саду, ні aг~ русу, ані стаВІ,ів з І{ачеЧІ<ами; була річн:а, але вода в ній

131

на :колір ян І,ава, бо по ОДИН бін ~IaЄTI\Y цегелыJ,, а по

другий - І\остопаJІЬНИЙ завод. Та мій Мш\Олай Іванович мало ЖУРІ/НСЯ; він виписав собі двадцять І\ущів агрусу, по садив і за;юш поміЩИІ\Юl.

Торік я поїхав до нього про.відати. Поїду, думаю собі, ПОДИВJІЮСЬ, НІ{ там і що. В листах своїх брат паЗllван свіїІ маєток тан: Чумбаронлове Пустище, Гімалайсь!{с теж. Приїхав я в «Гімалайсь:ке теж» пополудпі. Було жаРЩІ. Всюди RаПаІШ, паРІ,ани, огорожі, насаджені ряда~1И ялип :КИ,- і не знаєш, л:к проїхати у днір, нуди поставити ЮНІя.

Іду дО БУДИНІ\У, а назустріч мені рудий

соба на,

товстиіі,

схожий на свиню. Хочеться йому гавнати, та ліньни. Ви йшла

кухні нуховарна, голонога, товста, теж схожа па

евиню, і СІ,азала, що пан спочиває після обіду. Заходжу до брата, він СИДИТЬ у ліЖІ{У, І{оліна вкриті новдрою; по

старів, розповнів, обрезннув; ЩОІШ, ніс і губи ТЯГНУТЬСЯ вперед,- тан і здається, ХРЮІше в новдру.

Ми обнялись і спланнули від радості і від сумної думни, що НOJІИсь ми були молоді, а тепер обидва сиві, і помирати час. Він о;щгся і повів мене поназувати свій маЄТОІ{. - НУ, ян ТИ тут поживаєш? - спитав я. - Та нічого, слава богу, живу добре. Це вже був не нолишній несміливий бідолаха чиновнин, а справжній поміЩІШ, пан. Він уже обжився ТУТ, ашш і ,,(о

брав сману; їв багато, в бані мився, повнів, уже СУДИВСЯ з громадою і 3 обома заводами і дуже ображався, RОЛП му тини не називали його «ваше високоблагородіє». І про душу свою дбав еолідно, по-паПСЬІШ, і добрі діла робив не просто, а поважно. А ЯІ{і добрі діла? Лінував мужинів від уеіх хвороб содою та рициною і в день своїх і~lении слу ЖИ1! серед села благодарствений ~fолебень, а поті~l ста ;ШВ

піввідра, думав, що тан треба. Ах, оці жахливі піввідр;)! Сьогодні товстий поміщин тягне мужинів до земсьного на чальнина за спаш, а завтра, в урочистий день, ставить їм піввідра, а вонп п'ють, і нричать «ура», і п'яні нланяються йому в ноги. Зміна життя _на І,раще, ситість, неробство

розвивають у росіянина зарозумілість наЙнахабпішу. l\1и нолай Івапович, ЯІШЙ ІЮЛИСЬ у І\і1зепнїЙ палаті боявся па віть для себе особисто мати власні погляди, тепер ГОВОрlІН самі лише істини, і таЮІМ топом, наче міністр: «Освіта не оf)хідна, але ДJIЯ народу вона передчасна»; «ТілеСні ПОІ{а· рання взагалі пшіДJІІІві, але в дешшх ВІІпаю;ах ПО!!іІ рисні і неЗЮІіпимі».

132

1;0-

я ЗШІЮ парод і вмІю 3 НІШ поводитись,- ГОВОРИ!J він.- Мен-е парод любить. Досить мені тільки пальцем во рухнути, і ДЛЯ мене народ зробить все, що захочу. І все це, майте на увазі, говорилося з розумною, лагід ною усміuшою. Він разів 3 двадцять повторив: «ми, дво РЯПШ>, «Я, як ДВОРЯПИЮ>; очевидно, вже не пам'ятав, що дід наш був мужик, а батько - солдат. Навіть [[аше прі звище Чимша-Гі:.raлаЙськиЙ, по суті, бсзглузде, зда ba-ЛОlf, йому тепер звучним, знаТН!ПІ і ;з:уже ПРИЄМНЮІ.

Але справа не в ІІЬОМУ, а в мені самому. Я хочу вам роз повісти, яка зміна сталася в ~[eHi за ці кіль!\а годип, ПОЮІ

Я був у його садибі. Ввечері, ІЮЛИ ШІ ШІШІ чай, І(УХОвар ка по;:щла па стіл повпу тарілку агрусу. Це був пе купо ваний, а свій, власпий агрус, зібраний вперше 3 того часу,

як 6ули посаджені І\ущі. МИІюдай Іванонпч заС~lіявся і ХВИЛІІНКУ ДИВИВСЯ

на

агрус МОВЧЮJ,

із

слізиш,- він

не

міг говорити від хвишовання,- поті~І ПОІшав у рот одну ягоду,

подивився

на

мене

тора,еством

ДИ ТИПИ,

ю,а

на

решті дістада свою ш06иму іграШІ\У, і СІ\азав: - Як смачно! І він жадібно їв і все повторював:

- Ах, ЛІ\ смачно! Ти ПОНУШТУЙ! Ягоди буди ЖОРСТІ\і і Юlс."1і, адо, як сказав Пушкін, «,J,орожчий істини НИЗЬІЮЇ пас ОІ,ридяючий об:о.fаю>. Я ба ЧИ~ щасливу людину, заповітна мрія я!\ої здійснилась тан очеВІЦПО, яна досягла мети в житті, дістала, чого хотіЛ<І,

янз 6у."13 задоводена своєю додею, са;\IОЮ собою. До моїх ДУ~ЮІ, про людсьне щастя завжди чомусь примішуваЛОСІ>

щось сумне, а тепер, бачачи щасшшу людину, я відчув

ТЮfше почуття, майже відчай. Особливо важно було вночі. Мені постелили в кімнаті ПОРЯД з братовою снальпею, і мені було чути, ЯК він не спав, і ян вставав, і підходпп ДО тарілни з агрусом, і брав по ягідці. Я думав собі: ля, по суті, багато задоволених, щасливих людей! Яна це гнітю ча сила! Ви гляньте на це ЖИТТЯ: нахабство і неробство СИЛЬНІІХ, неуцтво і СІ\отоподібпість КВОЛИХ, круго)[ бі;щість неМОЖЛllва,

тіснота,

вироджепня,

нияцтво,

лицемірство,

брехня ... А проте в усіх БУДИНІ\ах і на вулицях тиша, спо І\ій; 3 п'ятдесяти тисяч, що живуть у місті, жrrдПОГО, хто б СІ\РИКНУВ, обурився вголос. Ми бачимо тих, яні ХОДЯТЬ па база р по провізію, вдень їдять, вночі СПЛЯТЬ, які мелюп, свою нісенітницю, одружуються, старіють, благодушно тягнуть на Jшадовище своїх по!\іЙПИІ\ів; але ми не бачи мо і не чуємо тих, ЛІ,і страж;t;ають, і того страшного в ашт~

133

ті, що відбувається десь за нулісаМІІ. Все тихо, споюино, і протестує сама лише німа стаТИСТИІ,а: стіЛЬЮІ-ТО збоже воліло, стільки-то відер випито, стільки-то дітей заГПНУJlО

від недоїдання ... І такий ЛПД, мабуть, потрібен; мабу1Ь, щасливий почуває себе добре тіЛЬІШ тому, що нещасні 11е суть свій тягар МОВЧЮІ, і без цього l\fОЕЧПШШ щастя було б пеможливе. Це загаЛЬІІІІЙ гіпноз. Треба, щоб за двер"ма :кожпої вдоволеної, щаслппої ш6Дl!ІШ стояв хто-небудь 3 МОЛОТОЧІЮИ і постійно нагадувап би СТУI<ОМ, що Є пещаСl!і, що, ЛІНІй би він пе був щасливий, життя рапо чи пізно п() :каже йому свої пазури, СІ\ОЇться лихо - хвороба, бі;з: ність, втрати,- і його ніхто не побачить і не почує, ЯІ{ тепер він не бачить і не чує інших. Але людини з MO.:'IO~ ТОЧІ\ОМ нема, щасшшпu живе собі, і дрібні житейсьні тур боти хвилюють його злегепьна, ЯІ{ вітер ОСИНу,- і все гаразд.

Тієї ночі мені стало зрозуміло, яний я теж був задово лений і щасливий,- вів далі Івап Іванович, підводячись 3 місця.- Я теж за обідом і на полюванні навчав, Ш\ жити, ян вірувати, ш\ управляти народом. Я теж говорив, що

вчення світло, що освіта необхідна, але для простих Лlо дей пони що досить самої грамотності. Свобода є благо, говорив я, без неї не l\Iожпа, ш\ без повітря, але треба по ченати. Еге ж, я говорив тан, а тепер питаю: в ім'я ЧОІ І)

ждати? - спитав Іван Івапавич, сердито дивлячись на Бурніна.- Б ім'я ЧОГО ждати, я вас питаю? Б ім'я Я!Ш'( мірнувань? Мепі нажуть, що не все зразу, всяна ідея здjjіСП юється в житті поступово, в свій час. Але хто це говорить?

Де донази, що це справедливо? Би посилаєтесь па ПрПрОД ]]ий порядон речей, на законність явищ, але 'ІІІ Є поряюж і занонність в тому, що я, ашва,

мисляча людина, стою

над РОВа!.! і ,Е;1У, НОШІ віп Зі\росте сам ЧIl затягпе його му лом, тоді ян, ~!Оа\ЛІІВО, я ~Iiг би перестрлбпути через ньо

го або збудув:lТИ через 1IJ,ОТО міст? І знону-таки, в ім'а чого Ж;J:3ТИ? іl\;(ати, "олп несила жити, а проте жити ТРІ) ба і хочеться іНити! Я поїхав тоді від брата рапо-вранці, і відтоді для мепе стало нестерпно бувати в місті. Мене гпішть тиша і спо v.іЙ, я боюсь дивитись на вінпа, бо для мене тепер He~!a тяжчого видовища, ЛІ\ щасливе сімейство, ш,е сидить пн

ВІЮЛО столу і п'є чай. П вже старий і пездаТІШЙ для боротьби, я нездатний навіть непашщіти. П тіЛЬЮI бо.lію душею, роздратовуюсь, досадую, почами у 1І1е1l0

134

rOPlITb 1'0-

лова

від напливу

ДУМОІ"

не

можу

спати ...

Ах,

ІШЛИ б я був l\fОJІОДИМ! І вап І вапович проііUl{)ВСЯ СХВlIльовано з І:утн:а в І:УТО[: і ПОВТОРllВ:

- І\ОJIIІ б Н був ~ІО!ІОДІШ! ШН раПТО~І підійшов до Альохіна

став ТИСНУТИ ЙОМУ

ТО О:~ПУ РУР'У, ТО n;ругу.

- Павле I(ОСТЯНТJШОВИ'ІУ! - ПРОМОВПВ віп благальша[ голосои.- Не заСПОІююіітесь, пе давайте УСИПЛЯТJІ себе! Пою! иолоді, СIfльпі, бадьорі, пе ВТОШІЮUТССЬ робlIТИ доб ро! Щастя пема, і пе ПОВНІШО його бути, а КОЛИ в житті

6 СМІІСЛ і мета, то СШІСЛ цей і мета зовсім пе в нашому щасті, а в ЧО~ІУСЬ розу~шіШОl\IУ і значнішому. Робіть добро! І все це Іван Іванович промовив з жалісною, благалІ.ІІОЮ усміШІЮЮ, піби просив особисто длн себе. Потім усі трос сиділи в нріслах, в різних І\інцях віталь ні, і l\IовчаJШ. Оповідання Івана ІваНОВllча пе задовольни ло ні Бурніна, ні Альохіна. І\олп з ЗОЛОТИХ рам дивплись генерали і дами, що в ПРИС~Іерн:ах З,J;аваЛIIСЬ живими, слу

хати оновіданпя про бідолаху чиновнш,а, ЯІШЙ Їв агрус, було СН:УЧПО. Хотілось ЧОJllУСЬ говорити і слухати про ви ТОІІ'lених людей, про жінон:. І те, що вони сиділи у віталь ні, де все - і люстра в чохлі, і І:рісла, і ЮШIJJIIИ під нога111[1 - свідчило, що тут КОЛИСЬ ходили, сиділи, ШІШІ чай оці самі JIIОДИ, яні дивились тепер із рам, і те, що тут те

пер безшумно ходила вродлива Полагея,- це будо І\раще за всякі розповіді. Альохіну дуже хотілося спати: він устав по хазяйству

рано, о третій годині ранну,· і тепер у нього злипалися очі,

але він -боявся, ян би гості не стали без нього розповідати щос.ь цікаве, і пе йшов. Чи розумне, чи справедливе було те, про що тільки-но говорив Іван Іванович, він не впи юш; гості говорили не про крупи, не про сіно, не про дьо

готь, а про щось, що не мало безпосереднього зв'я3І,У з його життям, і він був радий і хотів, щоб вони продовжу вали

...

Але пора спати,- сказав Бурt;ін, підводячись.- Доз вольте побажати вам спонійної ночі. Альохін попрощався і пішов до себе вниз, а гості лиши

лись нагорі. Ім обом приділили на ніч велину кімнату, де стояло двоє старих дерев'яних ліжок з різними оздобами і в ІІ:УШУ було РОЗП'ЯТТЯ з слонової кості; від їх постелей, ШИРОІ\иХ, прохолодних, НІ,і стелила вродлива Пелагея. ПРlIЄШІО пахло свіжою білизною.

135

Ів[1Н Іванович мовчни роздягся і ліг. j'UСIJО;Щ, прости нас, Ірішних!

промовив

він

ВКРИВСЯ з головою.

Від ЙОГО ЛЮJІечни, що лежала на столі, дуже пахло тю ТЮНОВИМ перегаром, і БУРf\іп довго не спав і все ніяк не міг зрозуміти, 8відни цей ТЯIlШИЙ запах. Дощ стунотів у шибни цілу ніч.

1898

ДУШЕЧКА

ОлеНЬІ{а, ДОЧІ,а відставного колеЗЬJ\ОГО асесора П.1е),шн нинова, сиділа в себе на подвір'ї на гаНОЧІ,У, задумавшись,

Було жарно, настирлпво докучали )ІУХИ, і було так при емно думати, що СІЮрО Вїnе вечір. Зі сходу насувалися темні дощові хмари, і

звідтіJ.IЯ

зріДІ\а

потягуваЛ0

воло

гою.

Серед подвір'я стояв і ДІІВИВСЯ на небо антрепренер та орендар саду для розмг «Тіволі» I\YJ\iH, ЯІ\ИЙ квартирував тут же на подвір'ї, у флігелі. - Знову! - говорив він з одчаЄ~1.- Знов буде дощ! Щодня дощі, щодня дощі - наче навмисно! Адже ж це петля! Це розорення! Щодня страшні збитки! Він сплеснув рунами і продовжував, звернувшись до Оленьни: - Ось вам, Ольго Ce~leHiBHO, наше } -аIТТЯ. Хоч плач! Працюєш, стараєшся, ~ІУЧИШСЯ, почюІИ не спиш, усе ду маєш, як би І,раще - і що іІі? З одного бону, публіІН1 тем И;!, дика. Даю їй пайліпшу оперетку, феєрію, чудесних нуплетистів, але хіба їй це потрібне? Хіба вопа в цім тя

мить що-небудь? Ій потрібний балаган! Ій подавай пош З другого БОJ\У, подпвіться па погоду. Майже кож ного вечора дощ. Як зарядило з десятого трав ин, так потім увесь травень і червень, просто жах! Публіна пе ходить,

JIicTb!

:ше ж я за оренду плачу? Артистам плачу?

Другого ДІШ надвечір знову пасуваJІИСЯ хмари, і nунін говорив з істеРИЧlIЮ[ реготом:

- Ну, що ж? І нехай! Нехай хоч увесь сад ЗI1Л.1Є, хоч мене самого! Щоб мені не мати щастн ні на цьому, ні на тому світі! Хай артисПІ по/(ають па меле в суд! Що суд? Хоч на наторгу у Сибір! Хоч на ешафот! Ха-ха-ха! І третього днн те саме ... 136

Олепьна слухала 1\укlпа мовчни, серйозно, і, бувало, сльози з'являлисн в неї на очах. l\:іпець ).;інце:\1 нещ,}стя ]{уніна зворушили її, вона ЙОl'О полюбила. Віп був малий на зріст, худий, жовтий П3 обличчі, з зачесаними височю) МИ, говорив КВОЛІВІ теНОРІ,О:\1 і

НОШІ

ГОIlОРИВ,

то

ИрИВИВ

рота; і на обличчі в НЬОГО завжди був написаний відчай, але все ж він збудив у ній справжнє, глиБОІ;:е почуття. Вопа завжди любпла l\оГОСЬ і не могла без цього. Раніше во J]a люБИJra свого таТИi:l, ЯЮfїІ тепер сидів ХВОРПЙ у те).шіЙ нім паті, в нріслі, і ваЖl\О дихав; любила свою тітну, що iBOiJ,i, раз на два рОНИ, прпїжджала з Брянсьна, а ще рані ше, НОЛИ навчалася в прогімназії, любила свого вчитеJІЯ французьної ~IOBII. Це була тиха, добродушна, їlіаліСЛJJва панна злагіДНІВІ, М'ЯЮI:\l поглядом, дуже здорова. ДПВJIЯ ЧИСЬ на її повні рожеві ЩОІШ, на м'ЯІ,У білу шшо з темною родюшою, па добру, наївну посмішну, ЯІіа бувала на її оБЛllччі, І\ОЛП ВОllа слухала щось приємне, МУЖЧИНИ думали; «Справді, нічого собі ... » -- і теж усміхалпся, а гості і\ами пе МОГ:ІІІ втрпматись, щоб раптом серед РОЗМОВII не СХОШІТП її 33 РУІ,У Й не проговорити в порнві за-дово Jlення;

Душечно! Будинок, у яному вопа жила з дня народжепня і яний В заповіті був записаний на її ім'я, стояв на околиці міста, в Цшанській Слобідці, недалено від саду «Тіволі» ; вечора

ми й ночюш їй чутно було, ян у саду гра.lIа музина, Я!{

JІОШІJІІІСЯ з тріСІ\ОМ рю;ети, і ЇЙ вдавалося, що це 1\УI;ін воює з своєю долею й бере приступо:іl свого головного во

рога

- байдужу публі"у; серце в неї солодко завмирало,

спати зовсім не хоті.'ІОСЬ, і ІЮJІИ під ранок він повертався додому, вона тихо стунала у віконце із своєї спальні і,

J/оказуючп ііому нрізь завіСІ\И тільни обличчя Й одне плече, ласкаво усміхалася ...

Віп посватався, і ВОШІ повінчалися. І иоли він побачив яR слід ЇЇ шию та повні здорові плечі, то сплеснув руками і промовив:

Душечко! Він був щасливий, але тому, що в день. весілля потім ВЕочі йшов дощ, з обличчя в нього не ЗНІшав вираз одчаю. Піс.1ІП весі.1І.'ІЯ їЮІ.JПІ добре. Вона сиділа в НЬОГО в насі,

доглядала

за

НОРНДl;ОМ у саду,

записувала

витрати,

вида

вала ШlаТIlIО, і її рожеві щон:и, мила, наївна, схожа на сяйво, усмішка миготілп то у вінонечну Rаси, то за кулі

сами, то в буфеті. І вопа вже говорила CBoї~i знайо:МJШ, що

137

найвизначніше, наііважливіше і паііпотрібніше в світі це театр і що зазнати спраВIІШЬОЇ пасолоди й: ста ти OCBi~ ченим та гуманним МОіІша тілью! в театрі.

Але хіба публі!і:а розуміє це? -

говорила вона.- rй

потрібний балаган! Учора в нас ішов «Фауст наВlІворіт», і майже всі ложі· були порожні, а ЛІ,би ми з ВанеЧІЮЮ по ставили якусь пошлість, то, повірте, театр був би перепов~ нений. Завтра ми з ВанеЧІЮЮ стаВІШО «Орфея в пеІші.>, приходьте.

І що говорнв про театр та аІпорів НУІ\ін, те ПОВТОРЮ8,l~ ла й вона. ПубліІ\У вопа тю, само, ЛІ{ і віп, зневажала ;;а байдужість до мистецтва і за темноту, на репетпціях втру чалася, поправляла аІаорів, доглядала за поведію\Ою му ЗИl<антів, і, НОШІ В JIlісцевіїІ газеті песхвально писаЛlJ про

театр, вона плаІ,ала Й поті~І ходпла до редаІ\Ції за пояс~ ненням.

Актори любили її й називали (ОШ з ВапеЧІ\ОЮ!> і (<ду шеЧІЮЮ»; вопа жаліла Їх і давала їм ПОТРОПШІІ в П03І1І\У, і ш,ЩО, траплялося, її обманювали, то вона тіЛЬІ,И ТlІхепь ІЮ шншала, але чоловікові не жалілася.

І ВЗИl\ШУ жили добре. Зняли в оренду міСЬІ\ИЙ театр на цілу зиму й здавали його наІ{ОРОТІШЙ час то УІ\раїНСЬІ\lй

трупі, то фокусникові, то JIlісцеВІШ а:'ІаТОРЮІ. О,теНЬІ,а пов нішала і вся сяяла від задоволення, а І\УІ{ін худнув та жовтішав і СI<арЖИВСЯ па страшні збитки, хоч УСЮ зиму справи ЙШЛИ непогапО. Ночами він кашляв, а вона папу вала його маЛІІІІОЮ Й липовим ЦBiTO~I, натирала одеІЮЛО НОМ, І,утала в свої м'які шалі.

- ЯІ\ИЙ ТИ В мене славнеНЬЮІЙ! - казала вона зовсі м щиро, пригладжуючи ЙО:\ІУ волосся.- Яюru ти в мене Гilр ненькпй! ВеЛИІ\ИМ постом він поїхав дО l\IОСІ,ВИ набирати rрупу, а вона без нього не могла спати, все сиділа біля вікна й ди вилася на зорі. І в цей час вона порівшовала себе з курми, ЛІ,і теж цілу ніч не сплять і почувають неСПОІ,ій, коли

в І,УРНИКУ He~[a півня. НУI.і!! затримався в l\10Сlші, і пи сав, що повернеться до вешшодпя, і в ЛІ!стах уже робив розпорядження щодо «'Гіволі». Але під страсний поне;l,і лок, пізно увечері, рапто~[ ПОЧУВСЯ зловіСІШЙ СТУІ{іт У во

рота; хтось бив у хпіршу, як у бочку: бум! бум! бум! Сонна І\уховарка, лнпаючи босшІИ ногами по калюжах, побігла підчиняти. - Одчиніть, будь лаСI.а! - говорив ХТОСЬ за ворітиш глухим басом.- Вам телсгра~fа!

138

ОлеНЬJ{8. й раніше одержувала ТСЛNрами від чоловіка, але тепер чомусь ТаІ{ і обімліла. Тремтячими рунами вона розпечатала телеграму й прочитала пше:

~<I ван Петрович помер сьогодні

нагло

сючала

ждемо

розпоряджень ХОХОРОIl вівторою>.

Тан і було надруковапо в телегр;:ші: «хохорою> та янссь незрозуміле слово «сюча.'І[l»; піДШІС був реіІшсера оперет КОВОЇ трупи.

- ГШlуБЧИl\У мій! - заРИ;1,ала о.1епы\.-- ВанеЧl{О мііі МІІЛСНЬІШїr, голуБЧПі:\У мій! Нащо ,І, я З тобою зусгрілася'? Нащо я тебе пізнала й покохала? На кого ж ти поюшув свою ссрдешпу ОдеНЬІ,У, сердешну, нещасну? .. .кУІ,іпа нохова.'Ш у піВТОРОІ" у Москві, на ВагаНЬІЮВО му; ОлеНЬІ,а ПОllерпулася ДOДO~IY в середу, і як тільки вві йшла до себе, то впала на лііl\I{О іі заридала тан голосно, що чутно було на вулиці і в сусідніх дворах. - ДушеЧІ{а! - назали сусіДIШ, хрестячпсь,- душечна Ольга Семенівпа, матінна, ян нобивається! Через трп місяці після того ЯІюсь ОлеНЬІ,а поверталася з обідні, сумна, в глиБОІ\ОЛlУ траурі. Сталося тан, що норяд З нею ішов, тан само повертаючись із церкви, один з ЇЇ

сусідів, Василь Андрійовпч Пустовалов, управитель лісно го СI(Ладу нупця Бабана€;ва. У солом'яному напелюху та

в білому жилеті, з золотим ЛаІІЦЮіІШОМ віп був схожzй бідьше па поміщина, ніж па торговця.

Усяна річ

Ma€;

свій порядон, Ольго Семенівно,- го

ворив віп солідно, із співчуттям У голосі,- і ЛІ{ЩО хто З на ших ближніх помира€;, то, зпачить, тан богові завгодно, і в цьому випадну ми повинні себе пам'ятати і зносити з понірливістю.

Довівши олены\y до хвіртни, віп попрощався й пішов далі. Після того цілий день вчувався ЇЙ його солідний го JI0C, і ледве вона заплющувала очі, ян ввижалася його темпа борода. Він ЇЙ ДУіІ,е сподобався. І, очевидно, вон а теж справила па нього враження, бо трохи ЗГОДО~І до неї ПРllїІШJIа ШІТИ нав у одна ліТШІ мало Їі'І знайома дама, ШІ) Яl\ тіJIы ш сіла за CTiJI, то негайпо заговорила про ПУСТО валова, про те, що він хороша, солідна людина і що за

ПЬОГО ЗRлюБІШ піде І{ОЖlІа наречена. Через три дні при ЇШІОв З віЗIІТОМ і снм Пустовалов; він сидів недовго, хвп ЛШІ з десять, і ГОВОРІШ мало, аде Оденьн:а його пон:охала, тан попохала, що цілу віч не спала й горіла, як у гарячці, а зрапку ПОСJlала по діТІІІО даму. Сноро її засватаJIИ, ПcJ тім було весілля.

139

устовалов і олепы 3,, ОДРУЖИВШИСЬ, ЖИЛИ добр('. 3BII~ чаііно він сидів у JlicHOMY складі до обіду, потім іШОll у справах, а ЙОГО зміняла Оленька, яка сиділа в конторі до І!\"lОра і писала там рахунки та відпускала товар.

- Тепер дерево з ІЮЖНИМ РОIl:О:'І дорожчав на двадцл [Ь процентів,- говорила вопа покупцям і зпаЙоиим.- 3~1И луйтесь, раніше ми торгуваnи місцевим деревом, а тепер

Васечка мусить щороку ЇЗДИТИ по дерево у МогильовсЬ!,у губернію. А ЯКИЙ тариф! - говорила вона, з жахом З3криваючи обидві ЩОКИ руками.- ЯКИЙ тариф!

Ій здавалося, що вона торгує дepeBO~1 уже давно-давно, що в житті найважливіше їr найнотрібпіше це дерево, і щось рідне, зворушливе вчувалося їй у c,;roBax: брус, круг

ШШ, тес, шалівка, безім'янка, лати, лафет, обапіл ... Но чами, коли вона спала, їй снилися цілі ГОРИ дощок і тесу,

довгі, безкраї валки підвід, що везуть дерево І\УДИСЬ дало (\О за місто; снилося їй, ніби цілий ПОЛІ\ Дl3анадцятиаршин" ннх, п'ятивеРШІ\ОВИХ колод сторчма йшов війною на ліс ний склад, як ІЮЛОДИ, бруси й обаполи СТУI(ались, даючи гулкий 3ВУК сухого дерева, все пздало й ЗІІОВУ встаВfJnО,

нагромаджуючись одне па одне; ОлеНЬІ,а СI(РИІ\уваnа' уві сні, і Пу.стовалов нііІ)нО I\3З3 в їй: - ОленЬІЮ, що тобі, люба? ПерехреСТI1СЬ! Які думки були в чоnовіКfI, таІ;і і в пеї. ЯІ,ЩО він ДУ:'І3В, що в кімнаті жзрко або що справи тепер затихли, то так думаnа й вона. Чоnовіl( ЇЇ не любив піяк!!х розваг і в свя та сидів дома, і вона так са:.ro.

- І все ви дома або в копторі,- говоршІИ зпаЙомі.- Ва пішnи б до театру, душечко, ЧІІ ДО цир!;у. - Нам 3 ВасеЧІЮ1О ніlЮШІ по театрах хоДпти,- відпопі даnа вона поваЖIlО.- МІ! ШОДІІ прапі, пам но до ДУРНИІ(Ь. Н театрах отпх що доброго? Суботами Пустовалов і вопа ХО;ЩЛІІ ~(O веепоrпної, в син: та - до ранньої обідні і, повертяюч[\сь :3 ЦОРІШІІ, ішли ри ,10ЧI\ОМ, З РО3ЧУ.ТІеШIМll оБЛИЧЧЯ~IІ1, від обох хороше ПiJХДО, і її шовкове вбрання ПрИЄЛlНо шелестіло; а ;\ОШl ШІШІ чай і.: здобним хnіБО~1 та з ріЗIІИМ l3арСППЮI, потім їли пиріг. П(одня опівдні на подвір'ї й за вогіТЬ~IИ П3 ву.:lІщі Сl\lачпо ІіlХnО борщем та смаженою баранпною

fj(jo

l;а'IІЮ1О, а ні

СJіИМИ днями - рибою, і пова ворота 110 ~і();lша буnо про ііт!!, щоб не захотілося Їстп. В І\Оliторі завжди Ішпів са ~lOBap, і ПОІ\Уlщів угощаnи часм з БУUЛI1['Ю1И. Раз на ТИЖ день подружшн ХОЮI:lО до баllі й поверталася звідти ря ДОЧКОIlI, обоє чеРПОІ!і.

140

~ Нічого,

живемо

добре,- сказала

Олепьна

ЗШJЙО

МИМ,- сл,ша богу. Дай боже В('ЛКО),ІУ ;IШТIJ, Яl, ми з

8,1-

сечноЮ.

:Коли Пустовалов виїздив до Могильовської губернії по дерево, вона дуже нудьгувала і ночами не спала, плаюша.

Іноді вечорами ПРИХОДИВ до неї ПОЛНОВИЙ ветеринарний

лінар Смирнів, МUЛО;ЩЙ чоловіІ<, що нвартпрував у неї в флігелі. Віп розповідав їй що-небудь або грав з нею в !{ар ти, і це ЇЇ розважало. Особливо ці!{аві були ЙОГО розповіді 3 його власного РОДИННОГО життя; він був одружений і мав сина, але з дружиною розійшовся, бо вона його зрадила, і тепер він її непавидів і посилав їй ЩЮlісячно ПО СОрОН

Rарбованців на утримання сипа. І, слухаючи про це, Олень ка зітхала й похитувала головою, і ЇЙ було шиода його. - Ну, спаси вас господи,- говорила вона, прощаючись з ним і проводжаючп ЙОГО з свіЧІ{QЮ до сходів.- Спасибі, що посиучаЛll зі мпою, дай вам боже здоров'я, царице не бесна ... І завжди вона

висловлювалася таи поважно, тю{ роз судливо, наслідуючи чоловіна; ветеринар уже ЗПИІ,ав уни зу за дверима, а вона гуиала його й назала:

- .Знаєте, Володимире Платоновичу, ви б помирилися з вашою дружиною. ПРОСТИ.'Іи б ЇЇ хоч заради сипа! .. ХДОП ЧИН же, мабуть, усе розуміє.

А коли повертався lIустовалов, вона розповідаJIа йому півголосом про ветеринара

та ЙОГО нещасливе родинне життя, і обоє зітхаJIИ й похитуваJIИ головами та говорили про ХJIОПЧlша, який, певно, нудьгує за батьном, потім, аа якоюсь ДИВНОЮ течією думон, обоє ставали перед образа

ми, НJIаJІИ земні ПОІШОНИ й молилися, щоб бог послав ЇМ

AiTeh. І ТЮ, ПРОЖИЛИ Пустовалови тихо й мирно, в любові та повній згоді шість ронів. Та Ш\оСJ, узимиу Василь Андрі йович на с!{ладі, напившись гарячого чаю, вийшов без шап

ии видавати дерево, простудивсл й занедужав. Його ліку вали найнращі ліиарі, але хвороба В3ЯJIа своє, і він поиер, прохворіВШlI чотири місяці. І ОлеНЬІ\а знову овдовіла. - На кого ж ти мене покинув, голубчииу мій? - рида ла вона, поховавши чолові!{а.- НІ{ же н тепер житиму без

тебе, сердешна я й нещасна? Лю;щ добрі, пожалійте мене, сироту нруглу

...

Вопа ходила в ЧОРНОМУ вбранні з ПJIерезами і вже від мовилася назавжди від юшешопша й ру!{авичои, виходила

з дому рідно, тіЛЬЮІ до цернви або на ЧОJІові!{ову могил!{у,

141

і жила дома мов черничка. І тіЛЬІ\И Яl\ минуло шість міся... ців, вона зняла плерези й стала відчиняти він:оншщі. Іноді вже бачили ранками, FШ вона ходила по провізію па базар із своєю :кухаРI\ОЮ, але про те, ЯІ\ вона жила в себе тепер і що робилося в неї дома, можна було тіJIЬІ(И догадуватися. 3 того, наПРИl\лад, догадувалися, що бачили, m, Boи~ в своєму саДОЧI\У пила чай з ветеринаРО~f, а віп читав їіі вголос газету, і ще з того, що, зустрівшись на пошті з ЯІ\О~ юсь знайомою дамою, вона сказала:

- у нас у місті неиає правильного ветеринарного Ш!~ гляду, і тому багато хвороб. Раз у раз чуєш, як люди за~ недужують від молока і заражаються від ноней та Іюрів.

Про здоров'я свїйСЬІШХ тварин, но суті, треба піІшуватися так само, ян про здоров'я людей. Вона повторювала слова ветеринара і тепер додержува~ лась у всьому ТаІ\ОЇ Ж ДУМІШ, m{ і він. Було ясно, що вона не могла прожити без прихильності й одного POI\Y і зна йшла свов нове щастя у себе в флігелі. Іншу б осудили за це, але про Оленьну ніхто не міг подумати погапо, і все було тане зрозуміле в її житті. Вопа і ветеринар піІ\ОМУ не говорили про зміну, яна сталася в їхніх взає!\шнах, і на

магалися приховати, але це Ї"'І пе вдавалося, бо в Олень КИ не могло бути таємниць. І{оли до нього приходили го сті, його товариші по службі в ПОЛІ\У, то вона, наливаючи Їм чаю або подаючи вечеРЯТІІ, починала ГОВОРИТИ про чуму на рогатtй худобі, про перлинпу хворобу, про місьР;і t30йні~ а він страшенно нішювів і, ноли виходили гості, хаПilВ її за руну й шипів сер;:щто:

- Я ж просив тебе не говорити про те, чого ти пе розу мієш! Коли ми, ветеринари, розмовляємо поміж собою, то, будь ласна, не втручаїlСН. Це, нарешті, НУДПО! А вона дивилася на нього з ПОДИВОМ та трпвогою й за питувала:

ВолодеЧІ\У, про що ж !\Іені говорити?! І вона із слізьми на очах обіймала його, благала не сердитись, і обоє були щасливі. Та, проте, це щастя тривало He,~OBГO. ВетеРИІІі\Р виїХil в

разом з своїм ПОЛІ,ом, виїхав назавжди, бо поЛІ, перевели І\УДИСЬ дуже далеь:о, мало не в Сибір. І Оленью\ залиши лася сама.

Тепер уже вона була зовсім са)іа. БатЬІЮ давно вжа но мер, і нрісло його валялося ІІа горищі, запорошене, без

ОJщієї ніжки. Вона схудла і змарніла, і на вулиці зустрі'Іuі вже не дивилися на неї, НІ. І>ОЛIlСЬ, і не всміхаШІСЯ до

142

веі: очевидно, НIlПНРllщі РОЮ} вже минули, налишилися позаду, і

тепер ПОЧІІШlJlОСЯ ю{есь нове життя, невідомР"

про яке краще не дуиати. Вечорами Оленька сиділа ш\ гапОЧКУ, і ЇЙ чутно було, ян У «Тіволі» грала музика й JIOналиСЯ раІ{ети, та це вже пе вш\шшало нію\их ДУМОІ\. Дп Билась попа байдуже на свов порожнв подвір'я, ні про що не думала, нічого не хотіла, а потім, НОШІ надходила піч,

ішла спати й бачп.'Т8 уві сні свов порошнв подвір'я. rла іі пила ВОllа паче МЮlохіть.

А головне, що найгірше за все, в неї вже не було нішшх ДУМОН. Вона бачпла навноло себе предмети й розуміла все, що робилось ПаІJl\РУГИ, але ні про що не могла скластп думки й не знала, про що їй РОЗМОВЛЯТИ. А яниїІ це жа х: не мати ніШ{QЇ ДУ;\ШП! Бачиш, наПРІПшад, ян стоїть пляш1\а, або ЇІАе ДОЩ, або їде селянин возом, але навіщо цп пляш:ш, ЧІІ дощ, чи селянин, ЯІШЙ у них селс, сназати не можеш, і павіть за тисячу нарбованців нічого не снаВ<1В би. 3а І\УІ\іпа й Пустоnалова, а поті:.! за ветерlшара Оаень1\а могла пояснити все й сказала б свою думну про що зав ГОДllО, а тепер і в голові, і в серці в неї була така ж по рошнеч.а, ЯН і па подвір'ї. І так моторошно, і так гірко, не начебто об'їлася поли пу. Місто поволі розширювалося па всі старо пи. ЦигансЬІ\У

СлобіДІ\У вже називали вулицею, і там, де були сад «Ті волі»

та лісні Сlшади, виросли вже БУДИІІНИ й утворився

ряд провулнів. Н« ШВИДНО бішить час! БУДІШОІ\ в Оленьки потемнішав, дах заіржавів, сарай похилився, і все подвір'я заросло бур'шюм та шалкою кропивою. Сама OJIeHtHa по старіла, змарніла; влішу вона СИДИТЬ на ганочку, і ІІЗ душі в неї, ян і раніш, і порожньо, і нудно, і ОДГОIJИТЬ по лином, а ВЗИМКУ сидить вона біля вікна й дивиться па сніг. Чи повів весною, чи донесе вітер передзвін соfiорнпх дзвонів, і раптом налинуть спогади про минуле, солодко

стиснеться серце, і з очей поллються рясні сльози, але ц~ тільии на хвилину, а далі знову пустиа, і невідомо, нащо

живеш. Чорна кішеЧl\а Брисыаa лащиться й м'яко мурко че, та не зворушують Олеuьиу ці І\іщині пестощі. Чи цьо

ГО ж їй треба! Ій 611 ТаІЩЇ любові, яка захопила б усю її істоту, всю душу, розу~[, дал;) б їй думни, напрямок у жит ті, зігріла б її старіючу пров. І вона струшув з пелени чор

пу БРПСЬІ{У і ГОВОРІІТЬ їй З досадою: - Іди, іди ... Нічого тут! І ТЮ{ день по дню, ріІ{ за РОН:ОМ,- і жодної радосТІ, І IIe~Iaє ніяr\Ої ДУМІШ. ЩО скаше Мавра-кухарна, те й добро.

143

Одного гарячого Jlиппевого дпя, падвечір, І{ОЛИ по вули~ ці гнали міську череду і все подвір'я заповнилося хмараАШ

куряви, раптом хтось ПОСТУІ\аВ у хвіртку. Оленька піill.~а сама відчиняти і, як глянула, так і обімліла: за воріП,Мlf

стояв ветеринар Смирнін, уже сивий і в цивільпому вОр.ш ні. rй враз згадалося все, вона не втрималась, заплака:l<1 Ї! пorшала йому голову на груди, не СI\а;Jавши жодного сло

па, і через сильне хвилювання не помітила, ЛІ\ обов потім увійшли в будинок, як сіли чай пити. - Голубчику мій! - бурмотіла вона, тремтячи від ра

дості.- Володимире Платоновичу! Звідки бог припі:;? - Хочу тут зовсім оселитися,- розповідав він.- Подав у відставку і ось приїхав спробувати щастя на волі, по жити осілим життям. Та й сина пора вже віддавати до гім пазії. Виріс. Я ж, знавте, пом:ирився з дружиною.

А де ж вона?

спитала Оленька.

Вона з сином у готелі, а я 01' ходжу Й квартири шуІ\аю.

Господи, батечку, та візьміть у мене будино},! ЧШІ не квартира? Ох, господи, та я з вас ніч6rо й не візьму,

заХВИ.Тlювалась Оленька ІЇ ЗIlОВУ заплю,ала.- іІ\ивіть Tyr, а для мене ІЇ флігеля ДОСИТЬ. Радість яка, господи! Другого дпя вже фарбуваJlИ на будИlШУ дах та біЛИШl стіни, а олены\,' взявшись у БОІШ, ХОJJ,ила по двору й роз поряджалася.

На

обличчі

неї

засвітилася

ЕОЛИШНЯ

ус l\;J.іШl\а , і вся вона ожила, посвіжіша;та, наче ПрОlшпула

ся від довгого спу. Прнїха:Іа дружина ветеринара, худор лява, негарна дама з І\ОРОТКИМ ВОЛОССЯМ і воредливим ВИ

разом, і з нею

ХЛОПЧИК

Саша,

малеНЬЮІіі

пе по літах

(йому йшов уже десятий рін), ПОВНИЙ, З ЯСІІІШИ голубими очпма і з ямоч.ками на ЩОЮ"Х. І ледве ХЛОПЧІШ увійшов у двір, ЯК нобіг за І\іпшою, і зараз же залунав його весе лий, радісний сміх.

- тітоны\,' це ваша І,іШI,а? - спитав він в ОлеНЬІШ. Ноли вона у вас ощенпться, то, БУl(Ь ласка, подаруйте пам одне l\отеняТІЮ. Мама дуже боїться мишей ... олены\a поговорила з IJНИ, напоїла його чавм, і серце в неї в грудях стало раптом теплим і солодко стислоея, наче цей ХЛОП'lІШ був її рідний син. І І\ОЛИ ввечері віп, сидячи в їдальні, повторював уроки, вопа ДИВИЛDСЬ на ньо го розчулено й жалісливо і шепотіла:

ГолубчНІ'У Jllій, І{раСУIІЧИI\У ... ДПТПТJіО мов, і вродпв

СЯ Ж ти тю\Пи РОЗУllшепЬІШЙ, тюШЇІ білопьюrи..

144

Островом пазивається,- ПРО'lИтав він,- частиuа су

ходолу, з усіх боків оточепа водою.

Островом називається частина суходолу ... -

ла вона, і це була її перша думка, яку вона впеШІено після стіЛЬІЮХ pOI~iB мовчання й

повrОРІІ висловила ПОРОlIше'Іі

в думках.

І вопа вже мала свої ПОГJШДИ і за вечерею говорила з

СашиНІНШ батьками про те, як ВІО-І-;КО тепер дітям учитися в гімназії, але що все-таки класична освіта краще за ре

aJIbHY,

бо з гімназії всюди віДІ~РИТО шлях; хочеш

в лікарі, хочеш

іди

в інженери.

Саша став ходити до гімназії. Його мати поїхала в 'Хар Еів до сестри й не поверталася; батько його ЩОДНЯ ЇЗДИ8 І,УДИСЬ оглядати гурти і, траплялось, не жив дома днів по

три, і Оленьці здавалося, що Сашу зовсім занедбали, що він зайвий у домі, що він умирає з голоду; і вона перевела

його до себе у флігель і влаштувала його там у маленькііі німнатці. І ось уже минуло півроку, НI~ Саша живе у неї в флігелі.

ЩораПl~У Оленька входить у його кімнатн:у: він міцно спить, поклавши руку під ЩОІ,У, не дихав. Ій шкода бу дити його.

- СашеПЬІ{Q,- каже вона СУ;\ШО,- вставай, голуБЧИІ\У! До гімназії пора. Він устає, одягається, молиться богу, потім сідає чал пити; випиває три СІШШІКИ чаю й з'їдає два великі бубЛlІ ки та половину фраНЦУЗЬІЮЇ бушш з маслом. Він ще не зовсім проюшувся від сну і тому пе в иастрої. - А ти, Сашенько, не твердо вивчив байку,- І\аше Оленька й дивиться на нього так, немов виряджає ЙОГО в даЛеІ,У дорогу.- Клопіт мені з тобою. Ти вже старайся, голубчику, вчися ... Слухайся вчителів. - Ах, облиште, будь ласка! - говорить Саша. Потім він іде вулицею в гімназію, са:'.І малеПЬІШЙ, але у великому кашкеті, з ранцем па спині. За Ш1М печутно йде Олепьна. - СашепЬІШ-О! - ОШІІшає вона. Він оглядається, а вона тиче йому в руку фі піка або цукерку. Коли повертають в той ПРОВУJIОІ\, де стоїть гім назія, йому стає соромно, що за ним іде висока, пов па жіНl{а, віп оглядається й l{аже:

- Ви, тьотю, йдіть додому, а Я тепер уже сам дійду. Вона зуПІШЯЄТЬСЯ й ДИВІІТЬСЯ йому вслід, пе кліпаючи, аж ПОІ\ивіп 3IlПЩlЄ в під'їзді гімназії. Ах, ЯН вона його 145

любить! З її нолишпіх ПРИХIIJІьпостеп іІ\о;ща не БУЛ:l та· кою глиБOlЮЮ, піколи 'ще раніше її душа пе піДІ\ОРШІD.СЛ ТЮ{ віддано, ненорисливо і з такою радістю, НІ, тепер, КОШІ в пій усе дужче й дужче розпалювалося матеРІІПсь!,е по· чуття. За цього ЧУЖОГО їй хлопчика, за його ЯМОЧЮІ па щонах, за кашкет вопа віддала б усе своє життя, віддала б 3 радістю, із слізьми РОЗ'ІУ.'Іеппя. Чому? А хто ж ЙОГО зпає

чому?

Провівши Сашу до гі;\ІІшзії, вопа повертається додому тихо, така задоволена, спокійна, велелюбна; ЇЇ обличчя, по:молоділе за останні піВРОІ{У, ВС~lіхається, сяє; зустрічні дивляться на неї, почувають задоволепня й н:а· жуть їй:

Здрастуйте, душечно 0.1ЬГО Се~!епівно! Як поживає·

те, душечко?

- Важно тепер стало в гімназії вчитися,- розповідав вона на базаРі.- Легко сказати, вчора в першому нласі задали байку напам'ять, та переклад латинський, та за· дачу ... Ну, де тут маленькому? І вопа починає ГОВОРИТИ про вчителів, про урани, про підручнини,- те саме, що наже про них Саша. О третій годині разом обідають, увечері разом учать ура· ки і плачуть. Вкладаючи його в лілшо, вона довго хрестить його й mеш1че молитву, потім, лягаючи спати, мріє про те майбутнє, даЛеІ,е й тумаппе, І,ОЛИ Саша, скінчивши нурс, стане лікарем або іIlжеlIеРО~f, маТІІме власний веЛИJ\ИЙ будинон, Іюні, J\Q.lШСНУ, ОДРУifШТЬСJI, і в ПІ.ОГО народяться діти ... Вона засинає і все JlYMae про те саме, і сльози те· чуть У неї по щонах із заплющених очей. І чорпа !,іщеч· ІН' лежить у неї під боном і ~lурноче:

- Мур ... мур ... мур ... Раптом СIIJІЬІШЙ стукіт у хвіртну. Олепька прокидається й не Дихає від страху; серце в неї душе б'ється. Минає півхвилини, і ЗНОВУ стукіт. «Це телеграма з Харнова,- думає вона, починаЮЧІІ тремтіти всім тілом.- Мати вимагає Сашу до себе в Хар· нів ... О господи!) Вона в одчаї; в неї ХОЛОНУТЬ голова, НОГИ, РУЮІ, і здає·

ТЬСЯ, щО нещаспішої від неї пеllН1Є людини в цілому світі. Але минає ще хвилина, ЧУТІІ голоси: то ветерпнар по пер·

НУВСЯ додому з нлубу. «Ну, слава богу!» - думає вопа.

146

Від серця помалу відходить тягар, знону стає лепи; вона лягає Й думає про Сашу, Ю\!ІЙ спить міцпо в сусідній німнаті і зріДІ{а говорить уві сні:

Я ттобі! ПїШОБ геть! Не БIlііся!

1899

ДАМА

СОБА ЧІЮЮ І

Говорпли, що на наберетпііі з'нвилася нова особа: да:-'Іа з собаЧl\ОЮ. Дмитро Дмитрович Гуров, юшіі прожив У Ялті вже два тпаші і ЗВІшся тут, тет став ціl{авитись новими:

особами. СП,З,ячи в павільйон і у Верне, він бачив, як по пабережпїй пройшла IIЮЛО;Щ дама, неВIlСОІШ на зріст блоп ДИНЮ1, в береті; за пею біг білиіі шпіц. І потім він зустрічав її в місыIомуy саду і в снвері, по нілька разів на день. Вона гуляла сама, все в тому ж бе

реті, з білим шпіцом; ніхто не знав, хто вона, і називали ЇЇ просто тан: дама з собаЧІ\ОЮ. «ЯІ{ЩО вона тут без чоловін:а і без :.зШlііОШІХ,- lI!іРІ,ував Гуров,- то було б не заііВЮl познаііюlИТИСЯ з нею).

ЙО:l1У не було ще сорока, але в нього була вже дочка дванадцяти рш;ів і два СІіпи гіШІаЗПСТІІ. його одружили рано, ноли він був ще студеНТО"'1 другого l{УРСУ, і тепер дружина цавалась у півтора рази старшою за нього. Це була жінна висока, з те;шшми броваМІІ, пряма, поважна, солідна і, Ю{ вона сама себе називала, мисляча. Вона ба гато читала, не писала в ЛIlстах 'Ь, називала чоловіІ{а не

Дмитром, а Димитрієм, а він потай вважав її обмеженою, вузькою, негарною, боявся її і пе любив бувати дома. 3ра д'кувати її віп почав уже давно, зраджував часто і, мабуть, тому нро жіНОІ, висловлювався майже завжди погано, і НОШІ В його присутності говорили про них, то він називав

Їх так:

Нижча раса!

Йому здавалося, що віп досить навчепий гірюІМ досві

ДОМ, щоб називати їх, як завгодно, але все ж без «нижчої расю) віп не міг би прожити й двох днів. У товаристві мужчин ЙОМУ було нудно, негаразд, з ними він був неговір ний, холодний, а серед жінок почував себе вільно і зпав, про що говорити з НИМИ і ЯІ( тримати себе; і пав іть мов-

147

чати з пи ми йому було ЛСГl{О. В ііого зовнішності, у вдачі, в усій ЙОГО натурі було щось принадне, невловне, що при ХИЛЯЛО дО НЬОГО жінон, ваби:ю їх; він знав про це, і самого

:ЙОГО теж янась сила тягла до них.

Досвід багаторазовий, справді гіРI\ИЙ досвід, паВЧIІВ його давно, що всяне зближення, яне спочатну тан ПРИЄМНО різ номанітить життя і здається милою і леГI\ОЮ пригадаю,

в ПОРЯДНИХ людей, особливо в МОСІ{вичів, ваiJ\І\ИХ па під йом, нерішучих, нешшуче виростає в цілу задачу, СІ\ладну

надзвичайпо, і становище нінець нінцем стає обтяжливим. Але при всяній повій зустрічі 3 інтересною жінною цей досвід янось вислизав з пам'яті, і хотілося ЖlIТІІ, все зда валось таЮІМ ПРОСТИМ і забаВПІПІ. І от одного разу, на,(вечір, він обідав у ca~\y, а дама в береті підходила, пе поспішаючи, щоб зайняти сусідпій

стіл. Ії вираз, хода, вбрапня, зачіСЮl ГОВОРІІЛИ йому, що вона з порядного товариства, замі/НІШ, у Ялті вперше і сама, що їй нудно тут ... В розповідях про нечистоту місце вих звичаїв багато неправди, він зневажав Їх і знав, що тані розповіді здебільшого СІ\Ладають люди, яні самі б охо че грішили, янби вміли; але, НОШІ дама сіла за сусідпій стіл за три RрОRИ від НЬОГО, йому згадалися ці оповідашш про леГRі перемоги, про ПОЇЗДЮІ в гори, і СПОRУСЛІІва дум

про швидний, Rоротночасний зв'язон, про роман з неві

домою жінною, яної не знаєш на ім'я і прізвище, раптом опанувала його.

Він лагідно помаюІВ до себе шпіца і, НОЛlI ТОЙ підійшов, Шпіц загарчав. Гуров знов по

погрозив йому пальцем. грозив.

Дама глянула на НЬОГО і зразу ж опустила очі. - Він не нусається,- Сl\азала вона й почервоніла.

- Можна дати йому ністну? - І НОЛlІ вона ствердно нивпула головою, він спитав привітно: - Ви давно зволили приїхати дО Я.l1ТИ? - Днів 3 п'ять. - А я вже дотягую тут ДРУГИЙ тиждень. Помовчали трохи. - Час минає швидно, а проте тут тана нудьга!

CHa~

вала вона, не ДИВЛЯЧIlСЬ на пього.

Це тільни заведено говорити, що тут пудно. Обива.

тель живе в себе деСтЬ у Бєлеві або Жиздрі

- і йому не нудпо, а приїде сюди: «Ой, нудно! Ой, І\урпваl» Подумаєш, що він з Гренади приїхав. 148

Вона засміялась. Потім обов продовжували ЇСТИ МОВЧЮf, ю{ незнайомі; але після обіду пішли рядом - і почалаСf{ жартівлива, легка розмова людей вільних, задоволених:, яким однаково, куди б пе йти, про що не говорити. Вош[ гуляли Й ГОВОРИЛИ про те, Ю{ ДИВНО освітлене море; вода була бузкового І,ОЛЬОРУ, Т<1ЕОГО м'ш,ого Й теплого, і по пШ

від місяця йшла ЗОJІОта смуга. ГОВОРИЛlI про ТО, Ш{ душно після гарячого ДНЯ. Гуров розповів, що віп москвич, за освітою філолог, але служить у баПІ{У; готувався І,ОДИС!> співати в приватній опері, ало ЮІПув, мав в МОСІші два бу ДИІШИ ... А від неї він Дізпавея, щО ВОШІ lшросла в Петеr бурзі, але вийшла заміж у С., ДО живе ю!,е два рОЮI, що пробуде вона в Ялті ще 3 місяць, і за нсю, може, приїде її чоловік, Ш\ОМУ теж хочеться відпочити. Вона піш, по могла пояснити, де служить її ЧОJIовіІ(, У губернському правлінні чи в губеРНСЬІ\ЇЙ земській упраВl, 1 це ІИ саша було смішно. І дізнався ще Гуров, що її зваш Анною Сергіївною.

Потім у себе в номері він думав про неї, ПРО те, що

3()-

втра вона, напевно, зустріпеться з ним. Тан: ПОВИННО бутrr.

Лягаючи спати, віп згадав, що вона ще так недавно БУJIа інституткою, вчплась тю{ само, ш{ тепер ііого дочн:а, 3['(\днв, СІ,ільки ще несміливості, ніяковості БУJIО в її сміх ові, в розмові з пезнайомим, - мабуть, цо вперше в жит гі НОШІ БУJIа сама, в такпх умовах, І(ОЛИ за ною ходять, і на н('Ї дивляться, і розмовляють з нею тіЛJ>І\И з одною таємною

:метою, про яку вона не може не догадуваТlIСЯ. Згадав віп її тош,у, слаБІ\У шию, гарні сірі очі. (' Щось У ній є жалюгі;ще всо-таюр),- подумав віи і став заСlIпати.

11 Минув тиждень після знайомства. GYB СВЛТlювиіі ДСІІЬ. У l,ішштах БУJIО душно, а на ВУJIИЦЯХ вихором ПОСИJIасл

курява, зривало капелюхи. ВеСІ> ДОНЬ хотілося пити, і Гу ров часто заходив до навільііону і пропонував Аині Сергіївні то води 3 спропом, то морозива. НіІ(УДИ було дітися. Увечері, ІЮЛП ТРОХИ стихло, вони пішли па мол, щоб по дивитись, як прпііде пароплав. На ПРllстані було багюо гуляючих; зібралися зустрічати КОГОСІ>, ТРllмали БУІ(СТlI. І тут виразно вп11дали в ОІю дві особливості ошатної лл ТИНСЬІ,ОЇ юрбн: літні да мп БУJIП ОJ\ягпепі, ш( молоді, і було

багато ГОНОРDлів.

149

Через ХDJшюваПlIЯ па

:морі

пароплав

првїішов

пізпо,

ноли вжс сі.'ІО сонце, і, перше ніж пристати до МОЛУ, ДОВГО

повертався. Анна Сергіївна дивилася в лорпстну па плав і па пасажирів, ніби шунаючи зпаЙОМllХ, і ноли талась до Гурова, то очі в пеї блищали. Бопа багато рила, і запитання в пеї БУШІ УРІшчасті, і вопа зразу ж забувала, про що шпала; поті~І загубила в

паро звер гово сама юрбі

лорнетну.

Ошатна юрба розходнлась, УіБе пе було ВІІДПО облич, пі тер вщух зовсім, а Гуров і Анна Сергіїв па СТОЯЛІІ, пемов ченаючи, чи не зійде ще хто з пароплава. Анна Сергіївна вже мовчала й шохала нвіпш, не дивлячись па Гурова.

Погода надвечір стала нраща,- снаЗ<1В віп.- Нуди ж

ми тепер підемо? Чи пе поїхати пам нуди-пебудь? Бона нічого не відповіла.

Тоді він пильпо ПОДІІВІІВСЯ па неї і раптом обійняв її й поцілував у губи, і його обдало пахощами і вологою нві тів, і зараз же він ЛЯІ\Лпво оглянувся: чи не бачив хто?

- Ходімо до вас ... - ВІІМОВИВ віп тихо. І обов пішли ШВИДІЮ. У неї в номері бу.'ІО душпо, пахло духами, яні вопа ну пила в ЯПОНСЬІ\ОМУ магазині. Гуров, ДІІВЛЯЧIlСЬ на неї те пер, думав: (іЯЮІХ ті.'ІhЮJ пе бував в житті зустрічей!» Бід МИПУ.'Іого в нього зберігся спогад нро безтурботних, добро ДУШНИХ жінон, весе.'ІИХ ві;.!; нохапня, ВДЯЧІІІІХ йому за щас

тя, хоч бп дуже коротне; і про таних,- ян, паПРИІ\лад, ЙОГО дружина,- що нохаЛIl без щирості, з заЙВИМІІ розмовами, манірно, з істерією, з таlllШ ВlIразо~r, немовби то було пе нохання, пе пристрасть, а щось зпа'шіше; і нро таНІІХ ДВОХ-ТРЬОХ,

дуже

гарпих,

ХОЛОДНІІХ,

ЯІшх

раПТО~І

пере

бігав ца оБЛllччі ХІІЖИЙ вираз, уперте бажання ВЗЯТИ, ВПХО ПИТИ В ЖIIТТЯ більше, піж воно може дати, і це БУ.'І/І не першої молодості, примхливі, неРОЗСУД.'Іиві, владні, неро зумні жіПI\И, і коли Гуров байдужів до них, то нраса Їх збуджувала в пьому ненависть, і мереживо па їх бї,lшзні здавалось йому тоді схожим на лусну.

Але тут все та сама несміливість, пезграбність недосві/ї ченої молодості, ніянове почуття; і бу:!О враження розгуб леності, пачебто ХТОСЬ раптом постукав у двері. АПНil Сергіївна, ця «дама а собаЧJШIO», до того, що траПІІЛОСЛ, поставилась якось особливо, дуже серііозно, наче до свого

падіння,- тю, здавалось, і це було ДІІВНО і не до речі. В пuї

опали, зав'я.'ІИ риси і по бон:ах обличчя СУМНО висіJIО довге

150

волосся, вона за"'ПСJшлас[' у сумпііі позі, паче грішшщи: па стаVОl:Ншнііі ь:аРТllні.

Недобре,- СІ\азала вона.- Ви ж перший мене не по

важаєте тепер.

На CTo.тri в HO~lepi був юшуп. Гуров ві;~різав собі Сlшбl\У і став ЇСТИ повільно. Мпнуло ПРШI<lйшІі півгодини в МОВ чанні.

Ашш Сергіївна була зворуш.'ІІІва, від пеї віпло чистотою ПОРЯДПОЇ, наївної, l\1ддо;~освідчепої жінки; ОДИПОІ,а свіЧЕа, яю} горіла на столі, ледве освітлювала її обличчя, але було в!ЦПО, що в пеї педобре па душі.

- Чому б я міг пересталr 1l0вашаТІІ тебе? - спитав Гу ров.- Ти сама пе знасш, що І\аа,еш. - Нехай бог мене ПРОСТІІТЬ! - сt;азада вона, і очі в І1UЇ наповнилися слізьми.- Це жахливо. Тн наче впправдусшся. - Чи~[ мені виправдаТIlСЯ? Я погана, ІШЗЬЮl JI;іш;а, я

себе зневаЖаю і про виправдаппя пе думаю. Я це '10,10віІШ общшула, а саму себе. І не тепер тіЛЬЮІ, а вжс давно обмапюю. і\1ііі чоловіІ" моше, чеспа, добра ЛЮДlIна, але ж віп ЛаІ,еіі! Я не знаю, що він робить там, як СЛУіІШТЬ, а зпаю тільки, що він лакей. Мені, І,ОЛИ я вийшла за пього, було двадцять років, мене поривала ціІ\авість, :мепі хоті лося чого-пебудь І\ращого; адже С,- І\азала я собі,- інше життя. Хотілося ПОЖІІТИ! ПОЖИТИ іі ПОіІШТИ ... ЦіІ\аніСТIJ мене ПеІ,ла ... ви цього не РОЗУ~lієте, аде, ІШЯІІУСЬ БОГО~l, н вже пе могла Б.'ІадаТІІ собою, ЗО l\ШОЮ ЩОСЬ робшІОСЬ, l\!C[[O не можпа було ВТрПll13ТИ, Я СІ,азала ЧО,10вїІ,ові, що хпора, і поїхала сюди ... І тут усе ходпла, НІ, в чаду, НІ, боа,евіш, на ... і от я стала пошлоlO, погапою а;іш,ою, НІ,У І,оа,еп МаЖ0 зневажати.

Гурову було вже НУДНО слухати, його дратував паївпий тон, це І\аяття, ТаІ,е несподіване Й недорсчнс; ЯІ,би не сльози шt очах, то можна було б ПОДУ:.\ШТII, що вона жар тує або грає роль.

- Я не розумію,- сказав він тихо,- чого Ш ТІ! хочеш? Вона сховала обличчя в нього на грудях і пригорнулась дО НЬОГО.

- Вірте, вірте мені, благаю вас ... - говорила вона. Я люблю чссне, чисте життя, а гріх мені огидний, я сама ПО знаю, що роблю. Прості люди ІШЖУТЬ: нечистий попу тав. І я МОЖУ тепер про себе СІшзаТІІ, що мене попутав нечистий. Годі, гопї ... - бурмотів він. 151

Він дивився їй у нерухомі, злянані очі, цілував її, ГOBO~ рлв тихо і лаСІ.;аво, і BOlla ІІОТРОХУ заСllОІюї!JaСЬ, і веселість вернулась до неї; стали обоє сміятись.

lІотім, ноли ВОШІ вийшли, па набережній не було ні душі,

MiclfO

зі своїми юшарнсаМІ1 мадо зовсі~l мертвий вигляд,

ftле море ще шуміло й билося об берег; ОДІШ баРІ,ас гой дався на хвилях, і па IIЬO~IY сошю блимав ліхтарик. Знайшли віЗНlІна і поїхали до Ореапдп. - Я оце внизу в прихоа;ій довідався про твоє прізвище: па дошці наПИС3ІІО фон Дідеріц,- Сl\азав ГУРОВ.- Твій чоловін німець?

Ні, в нього, здається, дід був німець, але сам віп

православний.

В Ореанді сидіJШ на лавці, недалено від церкви, ДИВИ лися вниз па море і мовча.тш. Ялту було ледве видпо крізь ранішній TYllIaH, на веРШlІнах гір нерухолlО СТОЯ.1И білі хмари. Листя не ворушилось на деревах, цвірчали Цlшади, і одноманітний, глухий шум моря, що ДОJlIшав ЗІШЗУ, го ворив про СПОІ<ій, про вічниіі сон, ЯКИЙ ченає нас. Тю{ шуміло внизу, ІШЛИ ще тут не було ІІі Ялти, пі ОреаІІДИ, тепер шумить і шумітиме Т'Ш само баіідун,е іі Г.1УХО, ноли нас не буде. І в цій неЮІіпності, в ціЛІ,ОВІПЇЙ баЙ,lужості до життя і C~lepTi ІШ;};ІЮГО з нас щшється, 1IО,I,Р, ЗDпоруна

нашого вічного порятунку, безперервного руху ЖІПТЯ па землі, безперервної досноналості. СПДЯЧИ ПОРУЧ молодої жінки, яна на світ анну здавалась таною гарною, заСПОІ,ОЄ ІНІЙ і зачарований ВІІГЛЯДОМ цієї назкової обстановни

моря, гір, хмар, широного неба,- Гуров думав про те, яне, по суті, ноли вдуматися, все прекрасне па цьому світі, все,

ирім того, ЩО ми самі МІІСЛИМО й робимо, НОЛИ забуваємо про свою ЛІОДСЬІ';У гідність.

Підійшов Яlшіісь ЧО.10він - Міібуть, стороа\,- ПО;ЩВIlВСЯ на них і пішов. І ЩІ подробпця З,J,алася таною тає~IНИЧОЮ і теж гарною. ВИ;іНО бу.10, ЛІ, прийшов паРОІІлав з Феодо сії, освітлений ранішньою зорею, вже без BOГlliB. - Роса па траві,- СННЗ<1Л;) АНlJа Сергіївна після мовчання.

- Так Пора додому. Вони вернулись J1О міста. Потім ноншого ПОЛУДНЯ ВОШІ зустрічались на набережпій, снідали разом, обідали, ГУЛЯJIИ, захоплювалися Mope~l. Вона жалілася, що погано спить і що в неї ТРППОіІ\НО б'ється серце, задавала все ті самі заППТ<lШШ, ХВИЛЮЮЧ!ІСЬ то з ревчощів, то зі страху, що він НС ДОСJlТЬ її поважає. І Ч3СТQ

152

:в СІ<вері або в саду, І\ОЛИ поблизу них ніного не було, віп раптом пригортrш її до себе й цілував ШІЛl\О. Цілновите неробство, ці поціЛУПЮІ серед білого ДНЯ, з осторогою і страхом, I\ОЛП б хто пе побачив, спена, запах МОРЯ і повсяк часне миготіння перед очима гулящих, ошаТНlIХ, ситих Лlо дей наче переродили його; віп говорив Анні Сергіївні про те, яка вона гарна, Яl\а прпнадпа, був нетерпляче ШIЛnИ'й, не ві;l,ХОДІІВ від неї ні на ь:рок, а вона часто задумувалась і все просила ЙОГО признilТИСЯ, що він її не поважає, ні трохи пе любить, а тіJІЬІ\И бачить у ній пошлу ;r,іlШУ. Май же щовечора пізніше ВОШІ їздили нуди-небудь за місто,

в ОрешІДУ або на водоспад; і ПРОГУЛЯІІІ\а виходила вдалою, враження незмінпо НОIIШОГО разу були прекрасні, величаві.

Чекали, що нриїде чоловіІ\. Але ПРИЙШОВ від нього лист, В шюму він повідомляв, що в нього розболілись очі, і бла гав дружину скоріше вернутися додому. Анна Сергіївна поча.~ra нвапитися.

Це ,':\обре, що я ЇДУ,- казала пона Гурову.- Це сама

доля.

Вона НОЇхапа І\іНЬШІ, і він проводжав ЇЇ. Ухали цілий день. Коли вона сідала у вагон І,УР'ЄРСЬНОГО поїзда, і ІЮJIИ вдарив другий дзвінон, вопа говорила:

- Дайте, я ПОДИВЛЮСЯ па вас іще ... ПОДlIв.1ЮСЯ ще раз. Ось тан. Вона не планала, але була сумпа, наче хвора, і обличчя в неї дрижа.1ІО.

- Я буду ПРО вас думilТИ... згадувати,- говорила вона.- Господь 3 вами, залпшаЙтесь. Не згадуйте лихом. Ми назавжди прощаємоrп, це тан треба, бо не сдід би було зовсім зустрічатися. Ну, господь з вами. Поїзд відійшов швидно, його вогні сноро ЗНIIНЛИ, і через хвилину вже пе було чути шуму, наче все ЗМОВИЛОСЯ па вмиспе, щоб ПРИПИНИТИ Яlшайшвидше це солодне забуття, це безумство. І, зоставшись са~I-0ДИН па ПJIатформі та див ЛЯЧИСЬ у темну далечінь, Гуров слухав сюрчання ношшів і гудіння телеграфних дротів з таним ПОЧУТТllМ, начебто щойно ПРОСПУВСЯ. І віп думав про те, щО ОСЬ у ііото житті була ще одпа пригода або подія, і це теа; уже снінчилось, і З3Лl1ШПВСЯ тепер спога.'( ... Він був зворушений, СУ1llНИЙ і почував

JIerl\e юшття; aAil\e ця МО.'Іода жінка, з ШЮЮ віп біJIьше ВіІ,е ніноли пе побачиться, пе була з ПШ\І щаслива; віп був привітпий з пею і щирий, але все ж у поводн;епіlі з нею, в ііого топі іі пестощах пробігаJIа тіппю леп,а на сміш},а, грубувата гордовитість щасливого мужчини, ЮНІЙ

153

до того ж майже ВДВОЄ старший за неї. Весь час вона Ha~ зивала його добрпм, незвпчаііним, веЛІl'IIlНМ; очевидно, він здавався їй не тим, ЧИМ був насправді, значить, мимоволі

обмалював її ... Тут на станції вже пахло осінню, вечір був холодпупа тий.

«Пора Й мепі Шl півпіч,- ;\Y~laB Гуров, іду'ІИ з платфор МИ.- Пора!» ІІІ

До~ш, в ]\'ІОСlші, УіІ,е все бу.'ІО по-зимовому, топили печі, і раш.ами, ІШЛИ дітн збнралнс[' ;(0 гі~шазії Й пили чай, було темпо, і ПЯНЬІ,а ненадовго свіТІІла світло. Вже почалпс[, морози. Коли йде перший сніг, у перший день їзди па санях приємно бачити білу землю, бі:rі дахи, дихається м'ш{о, гарпо, і в цей час згадуються моло;~і літа. У старих

лип і беріз, білих від інею, добродушппй вираз, вопи БЛІІЖ чі до серця, ніж иипариси і пальми, і поблизу пих уже не хочеться думати про горн і море. Гуров був 1I10СІШИЧ, вернувся віп до МосюlИ гарного мо

розного дня, і ио.'1и надів шубу і теп:rі рукавички й про йшовся Петровкою, і КОШІ В суботу ввечері почув дзвони, то недавня поїздка і місця, де віп був, втратили ДШІ нього всю чарівність. Поволі він поринув У 1I10сrювсьн:е життя, вже з жадібністю прочитував по три газети в день і гово

рив, що не читає МОСКОВСhІ~ПХ газет 3 принципу. Його вже тл:гло в ресторани, к.'Іубп, па звані обіди, ювілеї, і вже йому було присмно, що В нього бувають відомі адвОІШТИ і артисти і що в лікаРСЬІ\ОМУ к.'Іубі він грає в карти з про фесором. Уже він міг з'їсти ці.'1У порцію СОЛЯНКИ на сrю ворідці ...

Мине який-небудь місяць, і Анна Сергіївна, здава:IOСЬ йому, ПОИРИЄТЬСЯ в пам'яті туманом і лише зрідка сннти меться із зворушливою усмішкою, як снились інші. Але минуло більше місяця, настала глибока зпма, а в пам'яті всо було ясне, наче розстався він з Анною Сергіївною ті.'ІЬКИ вчора. І спогади розгоря:шсь дедалі СІшьніше. ЧИ ДОНОСИЛИСЬ серед вечірньої тиші до його набіпету голоси дітей, що готували уроки, чи чув він романс, або орган у ресторані, чи завивала в І,а:\fіпі завірюха, ш, раптом воскресало в пам'яті все: і те, що було на молу, і ранній ранок 3 туманом на горах, і пароплав 3 Феодосії, і lIоці JIУНКИ. Він довго ходив по кімнаті і згадував, і усміхався,

154

потім спогади переходили в мрії, і минуле в уяві міШ<1лося З ТИМ, щО буде. Анна Сергіївна не снилась йому, а йшла за ШІМ ВСЮДИ, НК тінь, і стежила за ним. 3аплю ЩИВШIl очі, він бачив її, НК живу, і вона здавалась нра щою, молодшою, ніжпішоlO, ніж була; і сам він здавався собі кращпм, віж був тоді, в Ялті. Вона ВСЧОрЮШ Д\lВИ лась ІІа нього з ІШIlЖІ,ОВ01 шафи, з І,Юlіпа, з НУТІ;а, ві !І ЧУВ ЇЇ подих, .'1аснавпіі шелсст ЇЇ одса,і. На вушщі він проnод;ш)В ПОГ.1ПДЮl ;І,іПОІ" ШУІШВ, 'ІІІ ВС.ча СХОІІ\01 н 1 веї ...

І nжс мучило ClI.lbHC бажання поді,lИТIIСЯ з ЮПІ-всБУДI, своїrvш спогадами. Ллс дома не можна було ГОВОРИТИ про епос кохання, а поза ДОМОМ - ні з КИМ. Не з ПОЖИЛЬЦН МИ Ж і пс в банку. І про що говорити? Хіба він нохаи тоді? Хіба було щось гарне, поетнчнс, або повча::rьне, або просто цікаве в його ставленні до АННІІ Сергїівни? І до ВОДІІЛОСЬ гоnорити нсвиразно про коханпя, про жіНОІ), і ніхто не догадувавсп, в чому річ, і тільки дружипа вору

шила своїми темними бровами і говорила: - Тобі, Димитрію, зовсім не личить роль фата. Одного разу вночі, виходячи з лікарського клубу зі сво Їм партнером, чиновником, він не стримався і сказав:

- Якби ви зпали, з якою чарівною жіпкою я познайо J.ШВСЯ в Ялті! ЧІІПОВН~1К сів у сани й ноїхав, але раптом обернувся ОНШШНУВ:

Дмитре Дмитровичу! Що? - А тоді ви мали рацію: осетрина 3 ДУПIhОМ! Ці слова, тані звичайні, чомусь раптом обурили Гурова, здаШІСН йому принизливими, нечистими. Які дикі з'вичаї, яні особи! Що за безладні ночі, які нецікаві, непо.мітпі дні. Шалена гра в карти, обжерливість, пипцтво, повснн час ні РОЗМОВІІ все про одне. НепотріБНі справи і розмови все про одне відхоплюють на свою пайку найкращу части

ну часу,

найкращі сили, і, кінець кінцем, залишаЄТЬСJI якесь куце, безкриле життя, якась нісенітниця, і відійТIІ і втекти не можна, наче сидиш у божевільні або в ареш тантсьних ротах! Гуров не спав цілу ніч, і обурювався, і потім весь ДСНІ, провів з головним болем. І дальші ночі він сиав погано, все сидів у JI іжку і думав або ходив з кутка в куток. ДіТI! йому набридли, банк набрид, не хотілось нікуди йти, ні про що гопорнти.

155

В грудні на свята він зібрався в дорогу і сказав ДРУЖll~ ві, що їде до Петербурга кдопотатися за одного ЮНalШ,

і поїхав дО С. Чого? Він і сам не знав добре. Йому хоті лось побачитися з Анною Сергіївною й поговорити, влаш тувати побачення, КОЛІІ можна. Приїхав він дО С. раПКОl\I і зайняв у готелі найкращий помер, де вся підлога була оБТЯГНУ'l'а сірим солдаТСЬКlIМ сукном, і була на столі чорнильниця, сіра від пилу, з верш~ IIИКО:\[ на коні, у вершника була ніднесена рука з капе

шохом, а голова відбита. Швейцар дав йому потрібні ві домості: фОН Дідеріц живе на Старогончарпій вулиці, у вдасному будюшу - це недалеко від готелю, живе доб ре, багато, має свої коні, його всі знають у місті. Швейцар вимовляв так: Дридиріц. Гуров не поспішаючи пішов на Старогончарпу, відшу нав БУДИНОI\. Якраз проти будИІШУ тягся парнан, сірий, довгий, з цвяхами.

«Від такого паркана втечеш»,- думав Гуров, поглядаю чи то на вікна, то на паркан.

Він міркував: сьогодні день неслужGови.Й, і чоловіl{, ма

буп, дома. Та й без того, будо б нетаюовно увійти в дім і збентежити. ЯІ(ЩО ж ПОС,1ати заппску, то вона, чого доб рого, потрапить до рук чо.'10віl\Ові, і тоді все можна зіпсу ваТIl. Найкраще покластися nІ} випадок. І він усе ходив

по вулиці і коло паркан а і піджидав цього ВlIпад[{у. ІЗі" бачив, як у ворота ввійшов жебрак і па нього напали собarш, потім, через годину, чув гру на роялі, і звуки до носилися слабкі, невиразні. Мабуть, Анна Сергіївна гра ла. Парадні двері раптом віД'ПlШІШІСЬ, і З них вийшла якась бабуся, а за нею біг знайомий білпй шпіц. Гуров хотів покликати собаку, але в нього раптом забилося сер це, і він від хвилювання не міг згадати, як звати шпіца.

Він ходив, і все біJІьше ненавидів сірий паркан, і ВіКО ДУМаІ! роздратовано, що Анна Сергіїве:а забула про нього і,

може,

ВіКе розважасться

іНШІ1М,

це

так

ПрИрОДІІО

в становищі молодої жінки, яка змушена з ранку дО ВС

чора баqити цей проКJІЯТПЙ паркан. Він повернувся до себе в номер і довго сидів на дивапі, не знаючи, що роби ТИ, потім обідав, потім довго спав. «Яке все це дурне і клопітнс,- думав він, ПРОІ{ИНУВ шись і дивлячись на темні віlша; був уже BeQip.- От і виспався павіщось. Що ж тепер уночі робитиму?» Він сидів на Jlіжну, накритому дешсвою сірою, наче лікарняною, ковдрою, і драіКПИВ себе з досадою:

156

({От тобі й дама з собачкою... От тобі й пригода... ОТ і сиди тут».

ІЦе вранці, на вокзалі, йому впала в очі афіша з дужо

І1еJШКИМИ

буквами:

йш:rа

вперше

«ГеЇІша».

Він

згадав

про це і поїхав до театру.

«Дуже можливо, що вона буває на перших ВlІставах», дуиав він.

Тl'атр був повний. І тут, як взагалі в усіх губернсы\хx театрах, був туман над люстрою, гомінко непокоїлась га льорка;

першому

ряду

псред

початком

вистави

стояли

місцсві франТJ~, заклавши РУКИ назад; і тут у губернатор ській ложі на псршому місці сиділа губернаТОРСЬІ{а дочна 11 боа, а сам губернатор скромно ховався за ПортьЄроlO, і видно було ті.'lЬЮI його руки; НО.lивалась завіса, ОРНССТР довго настроювався. Весь час, ПОЮІ публіlШ ВХО;(И.'Іа й наймала місця, Гуров жадібно ШУI\аВ ОЧИ:\І<І. Увііішла й Анна Сергіївна. Вона сіла в треТЬО!>IУ ряду, і КОЛlI Гуров глянув на неї, то серце в нього СТlIСНУЛОСЬ, і він зрозумів ясно, що для нього тепер на всьому світі нема б~IИЖЧОЇ, дорожчої і ваЖЛllвішої шодини, ніж вона; вона, загублена в провінціальній юрбі, ця маленьна жін ка, нічим не видатна, з вульгарною лорнетною g руках, наповнювала тепер усе його ЖИТТЯ, була його горем, раді стю, ЄДІШИМ щастям, яного він тепер бажав для себе; і під нвуки поганого оркестру, паскудних обивательських СКРИ пон, він думав про те, яка вона гарна. Думав і мріяв. Разом з Анною Сергіївною увійшов і сів поряд молодий чоловік з невеликими бакенбардами, дуже високий, суту лий; він при кожному кроці похитував головою і, здава

лося, весь час нланявся. Мабуть, то був чоловін, яного вона тоді в Я.'lті, в порИВі гірного почуття, назвала Jlaкеєм. І справді, в його довгііі постаті, в бакенбардах, у нсве.lиніЙ лисині бу.l0 щось лакейеЬНІІ скромне, усмі хався він СОJlОДІЮ, і в пстлиці в нього блищав ЯЮІЙСЬ уче ний значон, наче ланейський номер. у першому антранті чоловіІ\ виїІшов курити, воиа зо

сталась у кріслі. Гуров, що сидів теж у партері, підійшов до пеї і СІ,азав тремтячим rолосом, усміхаючись сплу вано:

- Здрастуйте. Вона глянула на нього і зблідла, потім ще раз глянула 3 шаХО:'I, не віря~ІИ очам, і міцно СТІІснула в руках I3hупі віЯJlО і лорнетку, очевидно, борючись з собою, щоб не знеиритомніпі. Обоє мовчали. Вона сиділа, він СТОЯВ, 157

3ЛЯІшвий її збептежеввяи, пе зважуючись сісти рядом. 3a~ співали

настроювані

СІ,РИШШ

флейти,

CT3JlO

раПТО~1

страшно, здавалося, що з усіх лож дивляться. Та ОСь вона

підвелася і ШВИДІЮ пішла до виходу; він за нею, і обов йшли бсзладно, по коридорах, по сходах, то підіймаючись, то спускаючись, і мигтіли в них перед очима якісь люди у судових, УЧИТСJIЬСЬІШХ і удільних мундирах, і все із зпаЧІЩМИ; мигтіли дами, шуби на вішалках, дув наСІ\різ~ ний вітер, обвіваючи запахом неДОІ{УРІї.ів. І Гуров, у якого дуже билося серце, думав: «О господи! І до чого ці шоди, цей оркестр ... » І в цю хвилину він раптом згадав, як тоді увечері на стапції, провівши Анну Сергіївну, говорив собі, що всо скінчилось і вони вже ніколи не побачаться. Алс ЯІ, щО далеко було до кінця!

На вузьких, похмурих сходах, де було наrшсано: «Хід до амфітеатру», вона спинилась. - Як ви мене злякали! - сказала вопа, важко дихаю чи, все ще бліда, приголомшена.- О, як ви мене злякали! Я ледвс жива. Чого ви приїхали? Чого? - Але зрозумШте, Анно, зрозуміЙте ... - ВІІМОВИВ віll півголосом, кваплячись.- Благаю вас, зрозумійте ... Вона дивилась на нього з страхом, з благанням, з шо бов'ю, дивилася пильно, щоб міцніше затримати в пам'я ті його риси. - Я тю, страждаю! - І\азала далі вона, не слухаючи Його.- Я весь час думала тільки про вас, я жила ДУМЮI ми про вас. І мені хотілося забути, але навіщо, навіщо ви приїхали? Вище, на площадці, два гімназисти І\УРШШ й дивилися вниз, але Гурову було байдуже, він пригорнув до ccGe Анну Сергіївну і став цілувати її обличчя, щоки, руки. - Що ви робите, що ви робите! - говорила вона з жа хом, відштовхуючи його від себе.- Ми з вами збожеволі~

ли. Ідьте сьогодні Ж,

їдьте зараз... 3ЮШІІнаю вас ycil';{

святим, благаю ... Сюди йдуть. По сходах знизу нагору хтось ішов. - Ви повинні Виїхати ... - казала далі Анна Сергіївна пошешш.- Чуєте, Дмитре Дмитровичу? Я приїду до вас у Москву. Я ніколи не була щаслива, я тепер нещасна і ніколи, ніколи не буду щаслива, ніколи! Не ПРИМУШУЙ те ж мене страждати ще більше! Н'лянусь, я прпїду до Москви. А тепер розстаньмося! Мій милий, добрий, дopo~ rий мій, розстаньмося!

158

Бопа потиснула йому руку і стала швидно спускатися вниз, весь час оглядаючись на нього, і по очах її було

видно, що вона справді не була щаc.тJива. Гуров ПОСТаНЕ трохи, прислухався, потім, коли' все стихао, віДШУІШВ свою Біша.тІКУ і пішов 3 театру.

VI І Анна Сергіївна стала приїжджати до нього в :Москву. Раз на два-три місяці вона виїздшra 3 С. і Ішзала чолові кові, що їде пора;\птпся з професором про свою жіночу хворобу,- і ЧО.'ІовіІ\ нірпв і не вірив. ПРlIїхавши дО М0СК

ви, вона зупинялась у {<Слов'янському базарі» і зразу ж посила.'Іа до Гурова людину в червоній шапці. Гуров хо див до неї, і піхто в Москві не знав про це. Одного разу віп ішов до неї отак зимового ранку {по сланець був у нього напередодні ввечері і не застав). ним ішла його дочка, яну XOTi~IOCЬ йому прооести до

гімназії, це було по дорозі. Сипав лапатий монрий сніг. - Тепер три градуси тепла, а тнм часом іде сніг,- го ворив Гуров дочці.- Але ж це тепло тільни на поверхні землі, у верхніх же шарах атмосфери зовсім інша темпе ратура.

- Тату, а чому зимою не бува(; грому? ШП пояснив і це. Бін говорив і думав про те, що ось він ідо на побачешш, і жодна жива душа не зна(; про цо і, мабуть, ніколи не буде знати. Б нього було два життя: одно шше, яке бачили і знали всі, ному це потрібно було, повне умовної нравди й умовного об~ІаІІУ, схоже зовсіhl на 'Ішпа його знайомих і друзів, і інше

що іішло ТI1-

СМІЮ. 1 через ЯІШЙСЬ дивпий збіг обставин, може, вппад НОВИЙ, усе, що було дла нього важшшим, цінавим, нс обхіДIlIШ, у чому він був щирий і пе обманював себе, що становило зерно його ШІІТТП, відбувалосн потай від інших, IJ все те, що було його неправдою, його оболонкою, в ЯНУ він хонавсн, щоб сховати правду, як, наПРИl{лад, ЙОГО служба в банну, суперечни в Ішубі, ЙОГО <<Нижча раса», ходіНІІН з ДРУЖШІОю на ІОвілеї,- все це БУJIО нвне. І ІІа собі він ~lіРІ{УВПВ про інших, не вірив тому, що бачив, і заЮІ\}\ІІ прппуснав, що в нотної людини під ПОНРОВОМ тасмшщі,

ЯК під ПОКРОВОМ

ночі,

проходить

її справжп(;,

найціІ\авіше життн. І\ОЖІІе особисте іспуваннн трима(;ть СЯ па таємниці, і, може, почасти тому І\ультурна людина

тю{ нервово НЛОІІочетьса про те, щоб поважалась особиста таЄМІІІЩЯ.

159

Провівши дочку до гімназії, Гуров пішов дО «СЛОВ'ЯП ського базару». Він скинув шубу ВНИЗУ, піднявсн ШlВl'РХ і тихо постукав у двері. Апн а Сергіївна, одягнена в його улюблене сіре плаття, СТОМJЮlІа дорогою і Чel{апням, жда ла його з учорашнього вечора; вона була бліда, дивилаСh на нього і не усміхалась, і ледве він увійшов, як ВОІІа вжu

припала до його грудей. Наче вони не бачились років зо два,

поцілунок Їх

був ДОllГИЙ, тривалий.

Ну, як жипсш там? - спитав він.- Що нового? Зажди, зараз скажу ... Не можу ... Вона не магда говорити, бо плакала. Одвернулась від

нього іпритулила хуСТОЧІ{У до очей.

«Ну, нехай поплаче, а я ПОЮІ посиджу»,- подумав він і сів у крісло.

Потім він подзвонив і СЮlзав, щоб йому принесли чаю; і потім, КОШІ пив чай, вопа псе стояла, одвернувшись до

пікпа ... Вона плакала від хвилювання, від тужної свідо

мості, що їх життя так сумно склалося; вопи бачаться тіЛЬІШ потай, ховаються від людей, наче злодії! Хіба жит тя їх не розбите?

- Ну, перестань! - сказав він. Для нього БУ,10 очеВІІДНО, що це їх кохашш (жінчпться ще не скоро, невідомо коли. Анна Сергіївна прив'язува

лась до нього все дужче, палко нохала його, і було б не можливо сназати їй, що все це повинно ж мати І\ОЛІІ-НС

будь кінець; та вона б і не повірила цьому. Він підійшов до неї і взяв її за плечі, щоб прпголубll

ти, пожартувати, і в цей час п'оба'lИВ себе в дзеРІ\алі.

Голова його вже почпнала сивіти. І йому здалося Д!lll ШШ, ЩО він тю, постарів за останні рОІШ, так змаРllів.

Плечі, на яких лежали ііого руки, були теплі і здригаJІІІСН. Він відчув жаJIЬ до цього ШІІТТЯ, ще такого теплого і гар ного, aJIe, мабуть, уже близького до того, щоб почати бляк нути і в'япути, як ЙОГО життя. За що вона його кохає тю,'? Він заВіІЩИ здавався шіrшам не тим, ким був, і коха.1И вони в ньому не його самого, а людину, НІ,у створювала

їх УЯl3а і НІші вони в своєму іІштті жадібно шун:али; і по тім,

коли

помічали

свою

помилку,

то

все-тю\и

кохаJIИ.

І жодна з нпх пе БУJIа з ним щаслива. Час J\1ИПUI3, віп зна йомився, сходився, РОЗJIучався, aJIe ні разу не любив; було все що завгодно,

aJIe

тільки не кохання.

І тіJIЬНИ тепер, коли в НЬОГО Бохав як

CJliA,

по-справжньому

160

fOJIOBa CTaJIa - вперше в

сива, він по ЖІІтті.

Анна Сергіївна і він Іюхали одно ОДНОГО, як дуже близь кі, рідпі люди, як ЧО:lOвін і жіrша, ш, піJIші друзі; їм зда валоСя,

що

СЮ.:а

долп

призначила

їх

одне

для

ОДНОГО,

і будо незрозуміло, навіщо він жонатий, а вопа одружена;

і паче це булп два нерелітні птахи, самець і саМІ,а, яких нїймаЛІІ і прпмусш:ш ЖІІТИ в ОІ\ре~шх клітках. Вони про СТІІЛП

одне

одному

те,

чого

сорш.ш.ПІСЬ

своєму

минуло

му, прощалп все в теперішньому і почували, що це їхнє

lюхання З~ІіІІІІЛО їх обох. Раніше в СУШІЇ ХВШlІІНИ він заСПОІюював себе ВСЯІшми мірнуванпямп, яні тіЛЬЮІ спадали йому на думну, а те

пер йому було пе до

мірнувань,

він почував глибокий

жаль, хотілося бути щирим, ніжним ... ла

- Перестань, моя хороша,- говорив він.- Поплака - і буде ... Тепер давай поговоримо, що-небудь приду

маємо.

Потім БОІШ довго радилися, говорили про те, як звіль нити себе від потреби ховатися, обманювати, жити в різ них містах, не бачитися подовгу. Як визволитися від цих нестерпних пут?

Як? Як? - питав він, хапаючи себе за голову.- Як? І здавалося, що іще трохи - і вирішення буде знайде но, і тоді почнеться нове, прекрасне життя; і обом було

ясио, що ДО кінця ще далеко-даЛеІШ і що найскладніше і найважче тіЛЬЮІ ще починається.

1899

НАРЕЧЕ ІІА І

Було вже ГОДІШ десять вечора, і над садом світив пов

ний місяць. "у домі ІІІуміних щойно заніпчплася всенош на, яку заМОВЛШlа бабуня Марфа Михайлівна; і тепер Наді - вона ВlIйшла в сад па ХВИЛИНІ,у - ВИДНО було, яl{ У за.тrі ню{рпва;ш па стіл ДЛЯ ЗаІ\уСНИ, як У своїй пишній ШОВІ,овій еунпі lIIетушплася бабунп; отець Андрій, собор

ний протоієрей, розмовляв про ЩОСЬ

3 Надиною матір'ю,

Ніною Іванівною, і топер мати ПрІІ вечірньому освітленні крізь вікно чомусь здавалася дуже молодою; поруч стояв

еин отця

А. Чехов

Андрія,

Андрій

Андрійович,

161

і уважно слухав.

В саду було тихо, прохолодно, і темні, спонійні тіні лежали на землі. Чути було, ян десь далено, дуже далено, мабуть, за містом, нум нали жаби. Відчувався травень, лю~ бий травень! Дихалося глибоно й хотілося думати, що не тут, а десь під небом, над деревами, далено за містом, у полях і лісах розгорнулосн тепер

СВОС весняне життя,

таємниче, пренрасне, багате й святе, недоступне РОЗУ:llін шо нволої, грішної людини. І хотілося чомусь плакати.

Ій, Наді, було вже 23 РОН:И; з 16 ронів вона пашш мрія ла про заміжжя, і тепер, нарешті, вона була нареченою Андрія Андрійовича, того самого, що стонв за вінпом; він ЇЙ ШJДобався, весіЛШІ було вже призначене на сьоме лип ня, а тим часом радості не було, ночі спала вопа погано, веселість знинла ... 3 підвалЬІЮГО поверху, де була кухня, крізь відчинене вінно чути було, ян там поспіша:ш, ян: стукотіли ножами, ян ГРЮІ:алп двсршш на блоці; пахло смаженою індичноlO та мариноваюпш ВИШШІМИ. І чомусь

здавалося, що тан тепер буде все ЖИТТЯ, без змінп, без нраю! От хтось впйшов З дому Й СПІІПився на ганну: це Олен сандр Тимофійович, чи, попросту, Саша, гість, що lIриїхав з Москви днів деснть тому. l{олись давно до бабуні ча стенько ходила за подаянням ЇЇ далеІ{а РОДИЧІШ, Марія Петрівна, зубожіJІа дворянка-вдова, маленька, худеньн:а, хвора. В неї був СИП Саша. ЧОМУСЬ про пього говорили, що він чудовий ХУДОЖІПШ, і, КОШІ У нього померла маТІІ, бабуня, радп спасіюш душі, вирядпла його до Моснви, В Номіссаровське училище; років через два перейшов віп в училище жпвопису, пробув тут мало не п'ятнадцять ро иів і закінчив по архітсктурноиу відділу, з гpiXO~I попо лам, але за архітектуру bce-таКІІ не брався, а служпв в од ній з 1I1ОСІ\оВСЬКИХ літографШ. МаЇІже щоліта приїздив він, 3Ішчайно дуже хворпй, до бабуні, щоб відпочити ЇІ попра витися.

На ньому був тепер застебнутий сюртун іпоношені парусинові брюни, стоптані внпзу. І сорочка була непра сована, і увесь він мав яниись не свіжий вигляд. Дуже худий, з великими ОЧИllfа,

з ДОВГПl\Ш, ХУДІІМИ пальцями,

бородатий, темний і все-таки вродливий. До Шуміних він ЗВІШ, як до рідних, і У них ночував себе, мов дома. І нім

ната, де він жив тут, називалася вже давно СаШІШОЮ нім натою.

Стоячи па гаlШУ, він побачив Надю й пішов до неї. Добре у вас ТУТ,- СІ\азав він.

162

Звичайно, добре. Вам би тут до осені пожити. Еге ж, мабуть, що так доведеться. Можливо, до ве-

ресня У вас тут проживу.

Він засміявся без причини й сів поруч. - А я ось сиджу й дившось звідси на маму,- сказала Надя.- Вона здається звідси такою молодою! "у моєї мами, звичайно, є слабості,- додала вона, помовчавши, та все ж вона незвичайна жінка.

- Так, хороша ... - погодився Саша.- Ваша мама по своєму, звичайно, і дуже добра, й мила жінка, але... як вам сказати? Сьогодні вранці зайшов я до вас на І\УХШО, а там четверо служниць сплЯТь просто доnі, JІіжок нема,

замість постелі Jlахміття,

СllІорід,

блощиці, тарганн...

Те

саме, що було двадцять років тоіІУ, ніюшї зміни. Ну, ба буня, бог з нею, на те вона й бабуня; а мама ж либонь по-фраНЦУЗЬІШМУ розмовляє, в СПСКТаІШЯХ участь бере. Можна б, здається, розуміти. Коли Саша говорив, то ШІтягав перед слухачем два дов гих, худющих пальці.

- Мені все тут якесь ДІІке з неЗВІІЧЮІ,- продовжував він.- Чорт знає, ніхто нічого не робить. Мамаша цілісінь кий депь тільки гуляє, мов герцогиня якась, бабуня теж нічого не робить, ви - теж. І жених, Андрій Андрійович, теж нічого не робить. Надя чула це й торік і, здається, позаторік, і знада, що Саша інакше міркувати не може, і це раніше смішило її, а rепер їй чомусь стало прикро.

- Все це застаріло й давно набрпдло,- сказала вона й nідвелась.- Ви придумали б щось новіше. Він засміявся й теж підвівся, і обоє пішли додому. Вона, висока,

вродлива,

струнка,

здавалася

тепер

поруч

нього

дуже здоровою й нарядною; вона відчува:rа це, і їй було шкода його й чомусь ніюшво.

- І говорите ви багато зайвого,- сказала вона.- Ось ви щойно говорили про мого Андрія, але ж ви 1'юго не знаєте.

Мого Андрія... Бог з НІШ, з вашим Аидрієм! Мені

Ось молодості вашої шкода.

Коли ввійшли в за:r, там уже сідалп вечеРЯТІІ. Бабуня, чи, як ЇЇ називали в домі, бабУJIЯ, дуже повна, некрасива, 3 густимп бровами й з ВУСlшами, розмовляла гучно, і вже 3 її голосу й з манери говорити було помітно, що вона тут найстарша в домі. rй належали торгові ряди па ЯР~Іарку та старовинний БУДІПІОІ\ з н:олонами й садом, але вона

163

щораю{у молилась, щоб бог спас її від розорення, і прп цьо му плакала. І її невістка, Надю{а мати, J j іна IшшішНl, біJІЯва, СЮІЬНО затягнута, в pince-nez і 3 брильянтами на

кожному пальці; і отець Андрій, старик, худорлявий, без зубий і з тащІМ виразом, ніби збирaJ3СЯ розповісти щось

дуже смішне; і його син Андрій Андрійович, Надин же них, повний і вродливий, з кучерявим ВО.10ССЯМ, схожий на артиста або на художпика,- всі троє розмовляли про гіпнотизм.

- Ти у мено за тиждень поправишся,- сказала бабу ля, звертаючись до Саші,- тільки ось їж якомога більше. І на що ти схожий!

зітхнула вона.- Страшний ТII став!

От уже справді, достеменно, блудний син. - Отеческого дара расточив богатство,- промовив отець Андрій повільно, з сміхотливими очима,- с бес смыIленньІмии СКОТЬІ пасохся окаЯННЬІЙ ...

Люблю я свого батька,- сказав Андрій Андрійович поторкав його за плече.- Славний старик. Добрий

старик.

у сі помовчали. Саша раптом засміявся і притиснув до рота серветку.

Отже, ви вірите в гіпнотизм?

спитав отець Андрій

у Ніни Іванівни.

Я не можу, звичайно, твердити, що я вірю,- відпо

віла Ніна Іванівна, надаючи своєму обличчю дуже серйоз ного, навіть суворого виразу,- але мушу признатися, що

в природі є багато таємничого й незрозумілого. - Цілком з вами погоджуюсь, хоч мушу додати від себе, що віра значно вкорочує нам сферу таємничого. Подали велику, дуже жирну індичку. Отець Андрій та Ніна Іванівна продовжували розмовляти. У Ніни Іванів

ни блищали брильянти на пальцях, потім на очах забли щали сльози, вона захвилювалася.

Хоч

не

смію

сперечатися

вами,- сказала

вона,- але, погодьтеся, в житті TaI~ багато нерозв'язних загадок! - Жодної, смію вас запевнити. Після вечері Андрій Андрійович грав на скрипці, а Ніна Іванівна аномпанувала на роялі. Він десять ронів тому занінчив в університеті філологічний фанультет, але ніде не служив, певного діла не мав і тільки коли-не-ноли брав участь у нонцертах з благодійною метою; і в місті називали його артистом.

164

Андрій Андрійович грав; УСі слухали мовчки. На столі тихо кипів самовар, і тільки один Саша пив чай. Потім,

коли

пробило

дванадцяту,

лопнула

раптом

струна

на

скрипці; усі засміялися, заметушилися й стали прощатися. Провівши жениха, Надя пішла до себе нагору, де ЖIlла 3 матір'ю (пижній поверх займала бабуся). "Унизу, в залі стали гаCJ:1ТИ вогні, а Саша все ще сидів і пив чай. Пив чай він завжди подовгу, по-московському, склянон по сім за

один раз. Наді, ноли вона роздяглася й лягла в постіль, довго ще було чути, ЯК упизу прибирали служниці, ЯІ{ сер дилася бабуся. Нарешті все заТИХ.11O, і тільки чулося інно ЛИ, ЯІ{ У своїй І\імнаті nнпзу покашлював басом Саша. ІІ

І{оли Надя прокинулась, була, мабуть, друга година, починало світати. Десь далеко l{алатав сторож. Спати не хотілося, лежати було дуже м'шю, незручно. Надя, як і в усі минулі травневі ночі, сіла в ліЖІ\У й стала думати.

А думки були все ті самі, що й минулої ночі, одноманітні, непотрібні, невідчепні, дуlVШИ про те, як Андрій Андрійо вич почав залицятися до неї і освідчився їй, як вона по

годилася й потім поволі оцінила цю розумну, добру люди ну. Але чомусь тепер, коли до весілля залишилося не більше місяця, вона стала відчувати страх, неСПОІ\ій, пе мовби чеІ{ало на неї щось непевне, тяжке. «Ti \-ТОІ\, tiK-ТОІ\ ... -ліниво І\алатав сторож.- Тіl(-ТОІ\ ... » "у веЛИІ\е старе віІ\НО видно сад, далі кущі рясно роз квітлого бузку, сонного і прив'ялого від холоду; і туман, білий, густий, тихо підпливає до бузку, хоче заІ\РИТИ його. На далеких деревах кричить сонне гайвороння. - Боже мій, чого мені так тяжко! Можливо, те саме відчуває перед весіллям кожна на речена. Хто знає! Чи тут Сашин вплив? Але ж Саша вже J{jлька РОІ(ів підряд говорить одне й те саме, мов по-писа

ному, і КОШІ говорить, то здається наївним і чудним. Але чему ж все-таки Саша не виходить 3 голови? Чому? Сторож уже давно не калатає. Під вікном і в саду за шуміло птаство, туман піtпов з саду, все навкруги осяяло CJj: весняним світлом, наче усмішкою. Незабаром увесь сад, зігрітий сонцем, приголублений, ожив, і краплини роси, ЯІ\ алмази, заблищали на листі; і старий, давно за

недбаний сад цього ранку здавався таким молодим, на рядним.

165

Вже ПРОІ\инулась бабуля. 3аІ\ашляв грубим басом Саша. Чути було, ЯІ\ унизу подали самовар, як совали стіль~ цями.

Години

сцливають

повільно.

Надя

давно

вжо встала

і давно вже гуляла в саду, а все ще тягнеться раНОІ\.

ОСЬ Ніна Іванівна, заплаІ\ана, із склянкою мшеральної води. Вона захоплювалась спіритизмом, гомеопатією, ба гато читала, любила ПОГОВОРIIТИ про сумніви, дО ЯЕПХ була схильна, і все це, здавалося Наді, :\ІаЛО в собі гл:бокий, таємничий смисл. Тенер НDДЯ поцілувала матір і пішаа з нею поруч.

Чого тн плакала, мамо?

спитала вона.

Вчора па ніч CTD':Ia я чптати повість, в ш,jii: розповідається про одного старпна та ЙОГО дачну. СтаРІШ слу жиТь десь, ну, і в дочну його занохався пачальшш. Н по

дочитала, але там є одне місце, що Вat!шо було утрпмаТИСіІ від сліз,- сназала Ніна Іванівна й відсьорБНУ.Jа з снлян~ І\И.- Сьогодні вранці згадала й теж спланнула. - А мені всі ці дні таІ\ невесоло,- сназала Надя, по мовчавши.- Чому я не сплю ночами? - Не знаю, люба. А ноли я не СШІЮ ночамп, то заплю щую очі міцно-міцно, ОТаІ{ ось, і уявляю собі Анну Н'аро ніну, ян вона ходить і ЯІ\ РОЗ1lI(')ВЛЯС, або уявляю що-но

будь історичне, із стародавнього світу ... Надя відчула, що мати не РОЗТ\lіс ЇЇ та й не можо зрозуміти. Відчула це вперше в житті, і ЇЙ навіть страшно стало, захотілося сховатися; і вопа пішла до себе в І\і:\l нату.

А о другій годпні сіли обідати. Була середа, день піс ниїІ, і тому бабусі подалп піснпй борщ та ляща з І\ашою.

Щоб подратуваТІІ.бабусю, Саша їв і свій снорm.ІНПЙ суп, і пісний борщ. Він жартував увесь час, ПОЮІ обідали, ало жарти у нього ВІІХОДПЛП громіЗДІ{і, неодмінно з розрахун ІЮМ на мораль, і ВИХОДИЛО зовсім но сиішно, НОЛІІ він, по

ред тим ЯІ\ І\ИНУТП дотеп, підносив догори свої дуже дов гі, схудлі, наче мертві пальці; і НОШІ спадало на ДУМНУ, що пін дуже хвориїІ і, МОЖШШО, недовго ще протягне на цьо

му світі, тоді ставало ШІ\ода ЙОГО до сліз. По обіді бабуся пішла до себе в німнату відпочиватп. Ніна Іванівна недовго пограла на роя.іі й потім теж пі шnа.

- Ах, люба Надю,- почав Саша свою звпчаііпу пообі;\~ ню розмову,- янбп ВП послухалися мене! Ннби! 166

Вона сиділа глибоко в старовинному кріслі, заплющив JПи очі, а він тихо ходив по кімнаті, з кутка в І_УТОК.

- Якби ви поїхали вчитися! - говорив пін.- Тільки освічеНі й святі люди цікаві, тільки вони й потрібні. Адже чим більше буде таких людей, тим швидше настане цар ство боже на землі. Від вашого міста тоді мало-помалу не лишиться каменя на камені,- все полетить шкереберть, все зміниться, немов під яюшись чарами. І тоді будуть тут веШ1Чезні, прекрасні будинки, чудесні сади, фонтани незвичайні, дивні люди ... Та головне не це. Головне те, що юрби в нашому розу:нінні, в Яl,ОМУ вопа є нині, цього лиха тоді не буде, бо кожна людина буде вірувати й КОЖН<l знатиме, для чого вона живе, і ніхто не шукатиме опора

в юрбі. Jlюба, голубонько, нерухоме,

сіре,

грішне

їдьте!

жnття

Покажіть усім, що це

набридло

вам.

Покажіть

це хоч самій собі. Не Jlюжиа, Саша. Я ВИХОДЖУ заміж. Е, годі! Кому це потрібно? ВиЙш.ТШ в сад, иройшлися ТРОХИ.

- І хоч би що там будо, люба моя, треба ВДУ:llаТІІСЯ, треба зрозуміти, до якої міри нечисте, до якої міри немо радьне це ваше бездіядьне життя,- вів далі Саша.- Зро зумійте, ноли, приміром, ви, і ваша мати, і ваша бабУЛЬК<t нічого не робите, то, значить, за вас ирацює хтось інший, ви заїдаєте чиєсь чуже життя) а хіба це чисто, не брудно? Надя хотіла сказати: «Тан, це правда»; хотіла сказати, що вона розуміє;

вона

раитом

але сльози показалися у неї на очах, иринишн:ла, зіщушшася вся й пішла до

себе. Надвечір приходив Андрій Андрійович і, як звичайно, довго грав на скрипці. Взагалі він був неговіркnй і дюбив скрипку, можливо, тому, ЩО під час гри можна було мов чати. Об одинадцятій годині, йдучи додому, вже в пальті, він обняв Надю й став жадібно цілувати її лице, пдечі, руки.

- Дорога, люба моя, прекрасна! .. - мурмотів О, якnй я щаслnвий! Я шаленію від захвату!

він.

І їй здавалося, що це вона вже давно чула, дуже давно,

або читала десь ... у романі, в старому, подертому, давно вже закинутому.

-у залі Саша сидів біля столу ЇІ пив чай, nоставившп блюдечко на свої довгі п'ять пальців; бабуся РОЗЮІадаJlа пасьянс. Ніна Іванівна читала. ТріСІютів вогник у лам падці, і все, здавалося, було ТИХО 1 благополучно. Надя

167

по прощалася й пішла до себе пагору, лягла й одразу ж за~. снула. Але, ю{ і минулої ночі, ледь почаJIО РО3ВJJДНЯТИСЯ, вона вже ПРОІШНУJIась. Спати не хотілося, на душі було He~ спокійно, тяжко. Вона сидіJIа, ПОІ\лавши голову на HOJIiHa, і думала про жениха, про весіJIJIЯ... Згадала вона чомусь,

що її мати не люБИJIа свого покійного чоловіка й тепер нічого не мала, жила в цілковитій заJIежності від своєї свекрухи, бабулі. І Надя, хоч як думала, не MOrJIa змірку

вати, чому досі вона вбачала в своїй матері щось особли ве, незвичайне, чому не помічала простої, звичайної, не щасливої жінки. І Саша не спав унизу,- чути було, як він кашляв. Це

чудна, наївна людина, думала Надя, і в ЙОГО мрілх, в усіх цих чудесних садах, фонтанах незвичайних відчувається щось нісенітне; але чомусь у його наївності, навіть у цій нісенітниці стільки прекрасного, що тіЛЬКИ-ІІО вона поду

мала про те, чи не поїхати ЇЙ учитися, як усе серце, всі груди обдало холодком, залляло почуттям радості, за~ хвату.

- Та краще не думати, краще не думати ... - шепотіла вона.- Не слід думати про це. «Тік-ток ... - калатав сторож десь далеко.- Тік-ток ... тік-ток ... » ІІІ

Саша в середині червня став раптом нудитися й почав збиратися до Москви. - Не можу я жити в цьому місті,- казав він похму ро.- Ні водопроводу, ні каналізації! Я їсти за обідом ги~ дую: на иухні бруд неймовірний ... - Та почеRай, блудний сине! - переконувала бабуся чомусь пошеПRИ,- сьомого числа весілля! Не бажаю. - Хотів же у нас до вересня прожити! - А тепер от не бажаю. Мені працювати требаl Літо видалося вогке й холодне, дерева були монрі, все в саду мало вигляд непривітний, сумовитий, хотілося с:иравді працювати. В иімнатах, унизу й нагорі, лунали

незнайомі жіночі голоси, СТУRотіла у бабусі швейна Ma~ шина: це поспішали з посагом. Самих шуб за Надею дaBa~ ли шість, і найдешевша <І них, за словами бабусі, кошту~ вала триста Rарбованців! Метушня дратувала Сашу; він сидів у себе в иімнаті й сердився; та все ж ЙОГО умовили

168

залишитися, і він дав слово, що поїде першого липня, не раніше.

Час минав ШВИДІЮ. На Петра по обіді Андрій Андрійо вич пішов з Надею на Московси<у вушщю, ще раз огля нути будинок, що його найняли й давно вже ПРИГОТУВaJШ для молодих. Будинок двоповерховий, але прибраний був

пони що тільки другнй поверх. У залі блискуча підлога, пофарбована під паркет, відеНСьНі стільці, рояль, пюпітр для скрипки. Пахло фарбою. На стіні в ЗОЛОТІИ рамі висі ла вешша картина, наШlсана фарбами: гола дама й: білл неї лілова ваза з відбитою ручкою. - Чудова картина,- промовив Андрій Апдрійови'І і з пошани зітхнув.- Це художника Шишмачевського. Далі була вітальня з нруглим столом, диваном і крісла ми, оббитими яскраво-голубою lІ1атерією. Над диваном ве

ЛИЮІЙ фотографічний портрет отця Андрія в камілавці та в орденах. Потім ввійшли до їдальні з буфетом, потім до спальні;

тут у півтемряві стояли поряд два ліжна, і

схоже було, що коли обставляли спальню, то мали на ува зі, що завжди тут буде добре, та інанше й бути не може. Андрій Андрійович водив Надю по нім на тах і увесь час тримав ЇЇ за талію; а вона відчувала себе I{ВОЛОЮ, винною, ненавиділа всі ці кімнати,

ліжка,

крісла, її нудило від

голої дами. Ій уже зрозуміло було, що вона розлюбила Андрія Андрійовича чи, можливо, не любила його ніколи, але як це сказати, кому сказати й: павіщо, вона 'не розу міла й не могла зрозуміти, хоч думала про це всі дні, всі

ночі ... Він тримав її за талію, говорив так ласкаво, скром но, такий був щасливий, походжаючи по цій своїй нвар тирі; а вона бачила в усьому саму лише пошлість, без глузду, наївну, нестерпну пошлість, і його руна, що обі ймала

її

таJIію,

здавалася

ЇЙ

жорсткою,

холо.дною,

мов

обруч. І щохвилини вона ладна була втекти, заридати, кинутися з вінна. Андрій Андрійович привів її у ванну й тут доторннувся до нрана, вмурованого в стіну, і раптом

побігла вода. - Лн це тобі подобається? - сназав він і розсміявся. Л звелів зробити на горищі бак на сто відер, і ось ми з то бою матимемо воду. Пройшлись двором, потім вийшли на вулицю, взяли візнина. Нурява здіймалася густими хмарами, і, здавало ся, от-от піде дощ. - Тобі не холодно? - спитав Андрій Андрійович, мру жачись від пилу.

169

Вона промовчала.

- Учора Саша, ти пам'ятаєш, юшув мені докір у тому, що я нічого не роблю,- сказав він, помовчацши трохи. Що Ж, він правий! Безмежно правий! Я нічого не роблю й не можу робити. Люба моя, чому це? Чому мені ТаІШ огидна навіть думка про те, що я коли-небудь почепшо на лоб<,J. кокарду й піду служити? Чому мені так но по собі, коли я бачу адвоката, або вчителя лаТІІНСЬІ{ОЇ мови, аБQ члена управи? О матінн:о Русь! О матінко Русь, ЛІ{ щО багато носиш ти па собі бездіяльних і нікчемних! Як ба гато на тобі таких, як я, многостраждальпа! І те, що він нічого не робив, він узагальнював, вбачав у цьому знамення часу.

- Коли одружимося,- вів він далі,- то підемо разом на село, люба моя, будемо таи працювати! Ми КУПИМО собі невеличкий клаптик землі з садом, ріЧІЮЮ, будемо трудитися, спостерігати життя. О, як цо буде хороше! Він скинув капелюха, і волосся розвіваЛОСfI у нього від вітру, а вона CJlухала його й думала: «Боже, додому хочу! Боже!») Майже біля самого дому вони перегнали отця Андрія. - А ось і бnТЬІЮ йде! - зрадів Андрій Андрійович і за махав капелюхом.- Люблю я свого батька, справді,- ска зав він, розплачуючися з візюшом.- Славний старик. Добрий старик. Увійшла Надя в дім сердита, недужа, думаючи про те, що увесь вечір будуть гості, що треба розважати їх, по сміхатися, слухатп СКРПШЧ, слухати всілякі нісенітниці й говорити тільки про восі.'ІЛЯ. Бабуся, поважна, пишна в своїй шовковій СУІші, гордовита, якою вона завжди зда

валася при гостях, сиділа біля самовара. Ввійшов отець Андрій з своєю хитрою посмішкою. - Маю приємність і благодатну втіху бачити вас в доб рому здоров'ї,- сказав віп бабусі, і важко було зрозумі ТИ, чи жартує віп, чи говорить серЙозно. ІУ

Вітер стукав у вікпа, в покрівлю; чувся свист, і в печі домовик жалібно й сумовито наспівував свою пісеньку. Була перша годипа ночі. В домі всі вже полягали, але ніхто не спав, і Наді все ввижалося, що внизу грають на скрипці. Почувся різкий гуркіт, маБJ'ть, зірвалася вікон.. 17О

ниця. 3а ХВИЛИНУ ввійшла Ніна Іванівна в самій сорочці, з свіЧІЮЮ.

Що це заГУРІютіло, Надю? - спитала вона. ;'\1ати, з волоссям, заплеТСІШМ в ОДПУ носу, з боязною пооrіпшою, цієї БУРХJlIІВОЇ почі здавалася старішою, не таІ;ОIO В1=ЮДШШОIO, МОШlIОЮ на зріст. Наді пригадаJІОСЛ, ЛІ, ще недавно вона вважала свою ма тір нсзвичаifною і з гор

дістю слухала иІОва, які вона говорила;

а тепср піян не

1І0Г:l11 згадаТІІ цпх слів; все, що згадувалося, було таним пеВ!lразшп!, непотрібпш.І.

у пічці пролупав спів кількох басів і навіть почулося: (<1\-ах, бо-о-жс мііі!» Надя сіла в ліЖІ\У і раПТО:\f схошtла себо ~!iЦIIO за ВО:ІОССП і зарпда:!D..

м;:шо, МЮІО,- проговорп,'rа вона,- рідна моя, НОЛИ б

тн знала, що зі l\lПОЮ діється! ПРОШУ тебе, БJJагато, до ЗВО:І!, мсні ПUЇХDТІІ! Б;l[\U\ІО! - І\удп? - сппт;:ша lТiHa Івапівна, по розу:>rіючи, і сіла на :ІіЖІ\О.- Нуди поїхатн? lІа;ЦІ довго П:ІаІ\3ла й по ~lOr,la ВПМОІJIIТІІ ані С.:Іова. - Дозволь мсні поїхати з міста! - сказа:rа вона на рсшті.- І3ссіл,'ш нс повПlШО бути і не будс,- зрозумій! Я по люб,'ТЮ цієї ЛЮll.инн ... І ГОВОРПТП про пеї не можу. - Ні, рідна мон, ІІі, - заГОВОРIIJта Ніпа Іванівна швид ко, страшонно з,'шю:tRШПСЬ.- Тн заСІІокоііся,- цо у тсбе від ІІоганого настрою. ЦО МІІПСТЬСЯ. Це 6~·Baє. l',Іаuуть, ТІІ ПОСППРШІася з АпдріС~І: ало Шlді посваряться - І,ращо ПО~JJIРf]ТІ,СЯ.

Ну, ідп, Ma~IO, ідп! - заРІІД<1ла Нй,с1,Н. Т~ш,- Сlшза:l[\ ІІіна ІВЮІівна, ПО~Іов![аІШШ.- Чп давно тн булD. ll.1I ТІІП ою, ;\івчптшою, а тепер ужс наречена. В прпроді безперервнпй об"!іп речовип. І не поиітпш, Ш{ СЮІD. СТD.ПСШ МD.тір'ю і старенькою, і буде в тебе тана ж

непонірлпr.а дочка, Ш{ у ~IeHC.

- Jlюба, добр[\ моп, ТІІ іК розумна, ТІІ нсшаслпва, СІ,D.Зі1ла l-IаЮІ,- ТІІ дуже нсщас:швD.,- навіщо ж ТІІ го ворпш ПОШJIості? Бога радп, навіщо? Ніна Іп[\півrш хоті.']а щось СІ,азати, а.'IО не ~!OГ,1a вимо

ВІІТП П слова, схлпrШУJI[\ ЇІ піш:ш до себе. БаСIІ ЗЕОВУ за ГУЛИ в нічці, стало раПТО:'lf стр[\шпо. l-I[\дя ехоппдася з ліж ка й ШВИДІШ піШJI[\ до матері. Ніна Іванівна, зап:rанана, лсжала в постслі, внрпвшись голубою ковдрою, і тримала в РУІ\аХ КНІІГУ.

тебе,

Мамо, впслухай мспе! - промовила Надя.- Благаю вдум[\псл й зрозумі й! Ти тільки зрозумій, до ННОЇ

171

міри дрібно й ЩНШПЗJШВО пашо ЖИТТЯ. У МОПО віДЩШЛII ся очі, $І тонер 1ІСО бачу. І щО ТЮ,О Т1ІЇЙ Андрій Allдpiiio~

вич? Він жо НС розумппіі, мамо! ГОСllОДІ1 боже мііі! 3ро вумій, мамо, віп дурнпіі!

НіІіа Іванівна рвучко сі.ча. - Тп і ТІЮЯ баUІШ lIIУЧllте ~lеllе! нувши.- Н жити хочу!

іl\нтп!

СІ,а:за:ra попа, СХЛІІП

11OlIТОІШ,'J<\ ]юна і разів

:ОЮ два вдарила нулачном по ГРУДНХ.- Дайте Ж ~lепі сно боду! Н ще молода, н ЖІІТlІ хочу, Н ВІІ ;llепо с'тарою зро

били! .. Вона гірко заlщакала, .нПГ.іН й CI{pYТlI:IaCЬ під І1:0В;~РОЮ RалаЧНКО:'І, і зда:raсп пшою ~ra.'lенькою, жалюгідною, дур НСНЬІ{ОЮ. Надя пішла до себе, ОДШ'.lаСI, і, сівшп бі:ш 1Іік на, стала очіІ\УВатп раlll;У. 13Оllа ВСЮ ]]іч СІІділа й ду мала, а ХТОСЬ знадвору все СТУІ,ав у віЕОШІІЩЮ і наСВIl стував.

Вранці бабуся жалілася, що в саду 1ІІІочі вітром позбп ваЛ0 всі яБЛУI\а й зламало одну с-тару сливу. Було сіро, тьмяно, безвідрадно, хоч вогонь засвітшой; всі жаліШІСН па холод, і дощ стукотів У віюra. Після чаю Надя ввійшла до Саші і, но сказавшп апі с.тюва, стала па коліна в кутку біля крісла й затушша об.lПЧЧЯ руками. - Що? - спитав Саша. - Не можу ... - промовнла вопа.-- НІ, я МОГЛ,а жпти тут

раніше, не РОЗУlllію, не lIIОЖу збагпутп! іІ\ениха я знева жаю, себе зневажаю, зневажаю ВС'З це бездіяльне, безглуз де життя.

- Ну, ну ... - ПроГоворПв Саша, пе розуміючи ще, в чім річ.- Це нічого ... Це добро. - Це життя ОСТОГllДПО lI!ені,- продовжувала Надл, л пе стерплю тут і жодного ДНЯ. Завтра ж я поїду звідси. llїзьміть мене з собою, бога радп! Саша ХВlIJIИНУ ДІІВПВСЯ на неї з ПОДlIВОМ; нарошті він зрозумів і зрадів, мов Дllтшra. Він змахнув руками й став притоптуваТІІ туфлшш, ніби таНЦЮЮЧІІ з радощів. - Чудово! - казав віп, нотираючи РУКІІ.- Боже, як це хороше! А вопа дивилас,я на пього, не l\Iоргаючп, великимп, за IЮХаІrиМІІ очима, мов зачарована, сподіваючпсь, що він негайпо ж Сlшще їй що-небудь значно, безмежне своєю ваЩ,,-Ішістю; віп ще нічого не сказав їй, aJIe вже їй зда валось, що перед нею відщшвавться ЩОСЬ нове й широке, чого вона ранішо не зна.'ra, і вже вопа ДІІВІІлася на ПЬОГО t

сповнена сподівань, ГОТОПll на все, хоч бп й на смерть.

172

- Завтра я їду,- сш\3ав віп, подумаВІІІИ,- і ви по їдете на вокзал проводжати мене ... Ваш багаж я заберу в свій чемодан,

і квиток вам візьму;

а під

час третього

дзвінка ви ввійдете у вагон,- ми й поїдемо. Проведете мепе до Москви, а там ви самі поїдете 1\0 Петербурга. Паспорт у вас с? є. - Нлянусь вам, ви не пошкодусте і пе рознастесь,-

сказав Саша з захоп:rенпям.- Поїдете, будете ВЧlIТИСЯ, а там нехай вас носить доля. Коли переверпете ваше жит тн, то все зміниться. Гmroвне, переверпути життя, а все інше ііе потрібне. Отже, значить, завтра поїдемо? - О так! Бога ради! Наді здавалося, що вона дуже схвпльована, що на душі у неї тяжко, як ніколи, що тепер аж до від'їзду доведеть ся страждати й болісно

думати;

та тіJJЬЮІ-ІІО вона при

йшла до себе нагору й прилягла на ліЖІ\О, як одразу ж

заСНУJIа й спаJIа міцпо, з заплаюшим оБШРІЧНМ, 3 усміш1\010,

аж до вечора.

v Послали по візника. Надя, вже в капеЛЮШІ\У й пальті, пішла

нагору, щоб

іще раз поглянути на матір, на все

своє; вона постояла в своїй кімнаті біля постелі, ще теп лої, ОГJIянула все, потім пішла тихо до матері. Ніна Іва нівна спаJIа. В кімнаті було тихо. Надя поцілувала матір і поправила їй ВОJIОССЯ, постояла хвилини зо дві... Потім, пе поспішаючи, повернулась униз.

Надворі йшов рясний дощ. Візник з криrим BepXO~I, увесь МОI\РИЙ, стояв біля під'їзду. - Не вмістишся з ним, Надю,- сказала бабуся, ко;rrи служниця стала вкладати чемодани.- І охота в таку по году проводжати! ЗалишаJIася б дома. Бач, дощ який! Надя хотіла щось сказати й не могла. От Саша посадо вив Надю, вкрив ЇЙ ноги пледом. От і сам він сів поруч. - Час добрий! Господь благословить! - кричала з ган ку бабуся.- Ти ж, Сашо, пиши нам з Москви! Гаразд. Прощавайте, бабусю! - Бережи тебе царицн небесна! - Ну, погодка! - проговорив Саша. Надя тепер тіJIЬКИ заПJIакаJIа. Тепер уже для- неї зро вуміло було, що вона поїде неодмінно, у що вона все-таки не віРИJIа, КОJIИ прощалася з бабусею, коли дивилася на

173

матір.

Прощавай, місто! І все їй раптом пригадалося: і Андрій, і його батько, і нова квартира, і гола дама з ва зою; і все це вже не лякало, не гнітило, а було наївним, дрібним і йшло все назад і назад. А ІЮЛИ сіли У вагон

і поїзд РУШИВ, то всо цо минуле, таке вошшо іі серйозно, стислося

ГРУДОЧІ{У,

розгорталося

воличезне,

широке

майБУТНG, яке досі було так мало помітно. Дощ СТУІютів у вікна вагона, бу.'10 видно тільки золене поле, молькали

телеграфні стовпи та птахи на дротах, і pa/J,icTb раПТО~1 переХОПШІа їй дихання: вопа згадала, що вона їде на волю, їде вчитися, а цо все рівно, що колись дуже давно

називалося ітп в козацтво. Вона і смія.'Іася, і пшшала, і молилась. - Нічого! - казав Саша, посміхаючпсь.- Нічого! УІ

Минула осінь, за нею І1ШНУJlа зима. Надя вже дуже су мувала і ЩОДНЯ думала про матір і про бабусю, думала про Сашу. Листи з дому ІН)ДХОДИJlИ сlагідні, т\обрі, і, зда валося, всо вже б~'ЛО прощсн~ и забуте. У травні піСШІ Сl;замепів вона, здорова, восе,'1а, поїхала додому й ІІО до

розі 3УІІІшилася в МОСlші, щоб побаЧIlТПСЯ з Сашою. Шп був все ТЮШЙ л,е, ш, і МШІУЛОГО літа: бородатпй, з СІ{У йовдл,еною головою, все в тому ж сіортуці іі паРУСИНОВІІХ брюках, все

3 тими іН: велш{ими, преІ{раСІПІМП очпма; але lШГЛЯД у нього був нездоровий, замучениїІ, віп і поста І;ів, і схуд, і все НОІ,аШJIIовав. І чомусь здався він Наді сірим, пропіпціаЛЬІІІШ. -

БОіІ,е мій, Надя прпїхала!

сказав він і весело РО2-

СіІіявся.- Рідна моя, голубопм;о!

ПОСJIді:ш в літографії, до було ІІю{урено ЇІ дуа;е, до ду хоти пахло тушшю та фарбами; потім віштІ в його !,ім нату, де було ню,урено, паильовано; па столі біля про ХО.10ЛОГО самовара ЛСІІ-;ала розопта таріш{а з темнпм па пірцем, і на столі, і па підлозі було безліч мертппх мух. ] тут було ВИДНО з усього, що особисте ,ЮІТтя своє Саша J>:,аштупав неохаііно, іЮШ ю, доведеться, ::І ціЛІ\ОВПТОЮ зневагою до ВІІГОД, і ю,би хто-небудь заГОВОРІІВ з ІШМ про ііого особпсте щастл, про ЙОГО особисте ЖИТТЯ; ПРО І,О хання до нього, то піп бп пічого не зрозумів і тіЛЬІШ б за~ сміявся.

- Нічого, псе обійшлосн благополучпо,- розповіда:lа Надя кпаплпво.- Ma~Ia ІІІJlIЇ;ЕДII,ала до мене восенн в Пе~ 174

тсрбург, !{азала, ЩО бабУС1І

но

сеРДПТЬС1І,

тіЛЬІШ

всо

ходить ДО моєї І,іЮІати іі хрестить стінп.

Саша ДПВІІВСЛ весело, але ПОІ.;ашлював і говорив над тріснутим ГОЛОСО,!, і Ilадл все ВДlIГшпласл в НЬОГО й пе РОЗУ1lIіла, 'ІІІ ХВОРІ1іі він справді сорііо:шо, чи їй I~e тіль БП здається.

Сашо, дорогпіі МШ,- СІ,а:НІЛа во][а,- а вп ж хворі! ІІі, ні!юго. Хворпіі, ало по ДУ/і,О ... і\х, БОіІ,О ~!iii,- заХВІІ.lIО1Н1.1ась Ilадн,--чюrу ви пе

ліІ,УЄТССЬ, чщrу ІІС ИСРСIJ,ОТ() СВОГО здоров'я"? ДОРОПІІІ мій,

люuпіі Сашо,- проговорпла вопа, і СJП,ОЛІ брнзпулп У пеї з О!Ісіі, і чrщусь в ушзі її впрослп і Андрій Андрійович, і ГО:Іа да:-ш ;:: вазою, і псс її І>ШПУЛС, ш.;е ЗiJ;аВі1:rосн тепер Ті1J\ІП! уа,с да:rСІ,шr, 1ІІОП дппшство;

і заплю;а:lD. попа то

\ІУ, що СаШ<l ВІІ;С по здаВі1ВСЯ ЇЇ! таЮІ:\І ПОВІВІ, іптс.:rігспт ПЕЧ, іптсрссrrш.!, ПІ,ІВІ був торіІ'.- ЛюБLIіі Саша, іНІ дуа;о, ДУIJ';О хворі. П б ІІС знаю ЩО зроGПЛі1, щоб НП по булп та" Е\Ш б:lіДІШ і ХУ;:;'Ю!. П вю! Ті1Еа зобов'п:)апа! ПП ІІО МОЖС те навіть улвптІТ собі, СІ,іЛЬІаI вп зроОп.1П Д.1Я 'іОНО, lIIШ ХОР01lТпіі Сшно! По суті, ДЛЯ :\!єпе вп тепер наііблишча, Irі1іірідпіша :подппа.

IЗопп ПОСlТдіШІ, поговорплп; і тепср, після того ш{ Надя Пj:оuула 3!ШУ n ПстсрGураі, під Саші, від його слів, від УОlіШІШ

від усіеї

ііого

ПОСТ<1ті

віЯ.l0

Ч!ВІСЬ nі;l)r;пшп!,

старmlOДПlВІ, давно ПРОСllівапш.! і, ~IОіl;",!ШО, ВіЕС) jJCpTBJIM.

- П післл;завтра па ВО.'IГУ 1І0ЇДУ,- Cr;a31l.B СЮ1Ill,- пу, а поті:\! П<1 ЕУ\ІІ!С. Хочу І,УШІСУ ПОПІІТІІ. А ЗО \111010 їде О,1птr прпптс.'ІЬ з друlI\IlПОIO.

ДРУrI;Пllа

пад:шпчаііпа ЛІо

д!!Па; ВСС підбпвато ЇЇ, У~ІОn';ШЮ, щоб во па І3ЧIlТПСЯ пішла. Хочу, щоб іІ\ПТТЯ свое переверпула. ПОГОВОРПВШП, поїхаЛIІ па ВОІ\зал. Саша частував чаЄ,І, лб:rj'J\а\!п; а. І,ОЛІІ НОЇ:!;:!; рушив і віп, І!ос~[іхаЮЧІІСЬ, махав ХУСТІ.;QЮ, то павіт[' по ногах їюго ппДно бу.l0, ЩО він ДУ<l,е хворпіі і навряд 'ІІІ ПРО/ІШВО довго.

ПРlJїха.1а ІІадп

свое ~!iC10 опівдні. Ко:rп вопа Їха"1;}

ВОІ,залу ДOДO~IY, то вушщі здавалися їіі ДУІІ;С шнроюшп,

а БУД!IlI1\!І ма:Іспы :l1IJ,' ПРППЛЮСПУПШП; шо;:!;сїі ІІО було, і ті.1['ЮІ стріВС!І пі:-Іспь-пастроііЩIlI, у Рудо~rу па:тьті. І всі БУ,lIJПЮІ па.че ІШ.'ІО_\\ ВІ'lшті. Бабусп, :JOвсі~.[ JЇ!,о стара, по даппьому 1I0BJ[<l іі ПСЩJ[)сrrва, оБХОППЛ<1 Надю РУІ,амн ЇІ довго Iшаl,аJlа, ПР!!ІІ<1IШІІІ оБЛIIЧЧЛИ до її плеча, і пе 1\101'JJa відірватпсп. Ніна ІВі1піІша тса, ДУіІ;С постаріла Ї! змар

пі:I<1, ЯI\оСЬ ос~'пу.'Іася всп, але все ще по-давпьо:\ту була З<1тяrпута, і брп.1ЬШIТП БЛlIщалп у неї па пальцпх.

175

-- Jlюба моя! - гопорила вона, тремтячи всім тілом. Люба моя! Потім сиділп й мов'пш плакали. ВИДНО було, що й ба буси, і мати відчували, що минуле втрачене назавжди і безповоротпо: нема вже ні становища в тонаристві, ІІі 1\0лишньої' шани, ні права запрошувати до себе в гості; тан бував, НОШІ серед леп,ого, безтурботного життя ра птом наСl\ОЧИТЬ впочі поліція, зробить трус, і ГОСllодар дому, виявиться, розтратив, підробив,- і прощавай тоді навін:и легн:е, безтурботне шиття! Надя пішла пагору і побачила ту ж постіль, ті ж віlша

з білими паївними занавіСІ{ами,

а у віІшах той

же сад,

осяяний сонцем, веселпй, гоміпливиїІ. Вона поторн:аJlа свій стіл, поспділа, подумала. І обідала добре, і пила чай з

смачними,

ШИРНИМИ

веРШІ'al\Ш,

але

чогось

неставало,

відчувалася порощнеча в !{імпатах, і стелі були нlIзы і •.

Ввечері вона лягла спати, вн:рилась, і чомусь було сміш по лешати в цій теплій, душе м'ян:ій постелі. Прийшла на хвилину Ніна Іванівна, сіла, як сідають винуваті, боязко і з ОГЛЯДI\ОЮ. - Ну, ян, Надю? - спитала задоволена? Дуже задоволена?

вона,

помовчавши.- Ти

- Задоволена, мамо. Ніна Іванівна встала й перехрестила Надю та вікна. - А я стала, ян бачиш, релігійною,- СІ{азала BOHa.~ 3наєш, я тепер вдалася до філософії і все думаю, думаю ... І мені тепер багато що стало ясним, як день. Насамперед треба, мепі здавтl>СЯ, щоб все шиття проходило мов крізь призму.

Снаши, мамо, як здоров'я бабусі? Начебто нічого. Ноли ти поїхала тоді з Сашею і надійшла від тебе телеграма, то бабуся як прочитала, так і впала; три дпі лежала нерухомо. Потім все богу молилася й нланала. А тепер нічого. Вона підвелась і пройшлась по кімнаті. «Тік-тон: ... - налатав сторож.- Тіl,-ТОИ, тік-ток ... »

- Насамперед треба, щоб усе життя проходило мов крізь призму,- сназала вопа,- тобто, іпанше І{ажучи, тре· бн, щоб життя в свідомості поділялося на найпростіші С.1емеНТІІ, немовби на сім основних lюльорів, і ІЮіІШИЙ елемент треба вивчати онремо. Що ще сна'зала І-Іїна Іванівна і НОШІ вона пішла, Надя не чула, бо невдовзі заснула. 176

Минув травень, настав червень. Надя вже 3ВИІша ДО дому. Бабуся клопоталася біля самовара, глиБОІ\О зітхала; Ніна Іванівна розповідала вечорами про свою фі.'Іософію; вона по-да.вньому проживаJIа в домі НІ, пахлібшщя і му

сила звертатися до бабусі по ІЮіЮIИЙ двогривепиЙ. Було багато мух у домі, і стелі в н:імнатах, здавалося, ставали дедаді ПИJ-ЕЧШШ. Бабуся та Піна Іванівна пе виходили на вулицю з побоювання, щоб Їм не стрілися отець Андріlі

та Андрій АндрііІович. Надя ходила по саду, по вулиці, ди вилася на БУДППЮІ, па сірі паРIl:ани, і ЇЙ здавалося, що в місті все давно втв поцаріло, віджило, і все тіЛЬІ{И чеІ,аа чи то І{ЇПЦЯ, ЧІІ то почаТІ{У ЧОГОСЬ мододого, свіжого. О, ЯК

би швидше настало це нове,

ясне

ЖИТТЯ,

ІЮJIИ

можпа

буде просто й сміло ДИВИТИСЯ в очі> СВОЇЙ долі, відчувати себе правим, бути весеJIИМ, вільним! А ТаІ{е ЖИТТЯ рано чи пізно настане! Адже буде час,

ноли

від

бабусиного

дому, де все тю, влаштовано, що чотири служниці інакше

щити не можуть, Ш' тіЛЬЮІ В одній І{імнаті, в нідвальному поверсі, в нечистоті,- буде ж час, ноли від цього ДОМУ не лишиться й сліду, про нього забудуть, ніхто не буде па

м'ятати. І Надю розважали лише хлопчюш з сусіднього двору; КОJIИ вона ГУЛЯJIа по саду, вони стунотіли в паркан

і дражнили її, сміючись: - Наречена! Нареченаl Надійшов з Саратова лист від Саші. Своїм веселим, тан цюючим почеРІ,ОМ він писав, що подорож по Волзі йому вдалася цілком, але що в Саратові він трохи заслаб, втра тив голос і вже два тижні лежить у лікарні. Вона зрозу міла, що це означає, і переД'ІУТТЯ, схоже на певність, опанувало нею. І їй було неприємно, що це передчуття й думки про Сашу Їlе хвилювали її так, ЯН колись їй пая1\0 хотілося жити, хотілося до Петербурга, і знайомство з СашЄ'ю уявлялося вще милим, але далеІШМ, далеl\ИМ

МИНУЛИМ! Вопа пе спала всю ніч і вранці сиділа біля він: на, прислухаючись.

справді,

пролунаJIИ

голоси

внизу;

стривожена бабуся стала про щось швидко питати. По тім заПЛаІШВ хтось... Коли Надя зійшла вниз, то бабуся стояла в ну тну ЇІ МОЛПJrася, і обличчя у неї було заплака не. На столі лежала телеграма. Надя довго ходила по І,імпаті, слухаючи, ЛІ{ плаче ба буся, потім взяла телеграму, прочитала. Повідоилялосп, що вчора вранці в Саратові від сухот поиер ОЛСІ{сандр

Тимофійович, ЧИ, ПО ПРОСТУ, Саша.

177

Бабуся і Ніпа Іванівпа пішли до церкви замовляти па~ пахи;'іУ, а Надя довго ще ходила по hімпатах і думала. Вона виразно усвіДОМЛlOвала, що іЮІТТЯ її нереверпуте, ЛІ{ хотів того Саша, що вопа тут самотпя, чужа, пепо~ трібпа, і що все їіі тут непотрібне, все мпяуле відірвапе І:ід неї і зшшло, паче згоріло, і попіл розвіявся на вітрі.

Вона заіішла до Сашиної німнаТІІ, постояла тут. «П рощаваif, любий Саіпо!» - думала вона, і попереду ЇЇ! УЯВЛЛJlОСЯ: mпття нове, ШПРОІ.;е, просторе, і це ЖИТТЯ, !ЦП певпразпе, ()і!ЛО ЇЇ.

сповпене

таЕШНПЦЬ,

захоплювало

Ba~

І30па пішла до себе нагору уrшадаТІІСЯ, а на другий день nгапці попрощалася із СВОЇШІ і, а,вава, весела, ПОІшнула ~I істо,- ш{ гадала, назавжди.

1(}03

ПОВІСТІ

СПАТИ ХОЧЕТЬСЯ

Ніч. НШІЬІ,а Барна, дівчинна років ТРНШЩЦНТI!, l'Ойдав l\ОЛИСІ{)', в яиїЙ лежить дитина, і ледве чутно муркоче: ЛЮJ[і-J[юлі, баю-бай, Спи, ДИТИНІ,;), засипай.

Перед образом горить зелена лампадка; через усю кім нату від І,УТІ,а до нутна тягнеться МОТУЗІ\а, на ЯІ\ій ви сять пеЛЮШІШ і велині чорні пантаЛОІІИ. Бід лампаДІ\И лягає па СТС.1Ю ВСЛИІ{а зелена I1JIHMa, а пелюшни і папта

ЛОІШ НІІдають довгі тіні па піч, ІІа нолпсну, на БаРІ{У ... I-\ОЛlI .тШ1\шадна починає блимати, иляма і тіні оживають і ПQЧІшають ворушитись, ян од вітру. Душно. ПаХIlе щами і шеВСЬІШМ товаром. Дитина плаче. Вона давно вже охрипла знемоглася від плачу, але все ще І'рИЧИТЬ, і певідомо, нали вопа вга мується. А Барці хоче1;ЬСЯ спати. Очі її злипаються, го лову НЛОІIlIТЬ донизу, ШИЯ болить. !зопа не мате ворух нути ні віюш, ні губами, і ЇЇІ Зі\ається, що обличчя ЇЇ висохло і задерев'нніло, що голова стала маленьною, Ш{ головна па шпильці. - А-а, люлі-люлі,- МУРJ,оче вопа,- налетіли гулі ... В печі НРИЧИТЬ цвірнув. У сусідній німнаті, за дверп1>lа, похропує хазяїн і підмайстер Афанасій ... l\олисна жа

лібно СНРППИТЬ, сама

Барна

МУРІшче

і все це

злива

стьсн в пічпу заколисливу МУЗІШУ, яну тан СОЛОДІШ слу хати, нали лягаєш у постіль. А тепер цп музина тіЛЬІ{И

дратує й пригнічує, бо вона вгапяє в дрімоту, а спати но можна; ннщо БаРІ~а, не дай бог, засне, то хазяї приб'ють ЇЇ. Лампадна блимає. Зелена плнма і тіні починають во рушитися, залазять у напівзаплющені, нерухомі ВаРЧИІІі очі і в її напівсонному мазну сплітаюТІ,СЯ в туманні ма

рення. Бона бачить темні хмари, що ганяються одна за одпою по небу і нричать, ян: дитина. Та ось подув вітер, ;шикли хмари, і Барна бачить широне шосе, внрите рід ІЮЮ

ГРЯЗЮІ\ОЮ;

вздовж

шосе

тягнуться

ваЛІ\И,

нлента

ються люди з торбиннами на сшшах, гасають сюди іі туди янісь тіні; по обидва бони І,різь холодний, суворий тума IJ видно ліси. Раптом люди 3 торБИНІ\аМИ і тінями падають на землю n ріі\І\У ГРЯЗЮІ\У. Навіщо це? - питав БаРІ,а.

180

- Спати, спати! - відповідають ЇіІ. І ВОШІ заСІшають :міцпо, сплять СОЛОДІЮ, а па телеграф них дротах СПДНТЬ ВОРUНИ і СОРОІШ, нричать, ян: дитина, і

намагаються рuаБУДJIТИ їх. - JIю.тrі-:Ію,:rі, баю-баіі: ... -- 1l1IШРНТЬ Ваlша і тЕе бачить се6е в теШІій, аадушлпвій хаті. На ;'l,О.1іJщі Jlсревертається ЇЇ ПОІ,ійпиіі баТJ,І,О ІОхи!\[

Степанов. Вона ][0 баЧІІТЬ ііого, але чує, ян віп І,ачаєтьсн від бuлю lICJ ll.О,lінці і стогно, В нього, ш{ він наше, «розі

гралася ГРІІіЕі\». Йому тю{ боляче, що він ІІе можо впмо ВИТІІ іІ слова і тіЛЬЮІ вдихає в себе повітря та вибивав зубаШІ бараGаllIшіі дріб: - Бу-бу-бу-бу ...

Мати Пола гоя побігла в садибу до панів сназати, щО ІОХШІ помирає. Вопа давно вже пішла, і пора б їіІ повер нутися. Варна лежить на печі, не спить і ПРИСJIухаєтьсн

до батьнового «бу-бу-бу». Та ось чути, хтось під'їхав до хати. Це IІа1Ш прислали молодого лінаря, що приїхав дО НИХ з міста в гості. Лінар заходить до хати; його не вид~ но в пітьмі, але чутн, ЯІ{ він І{ашляє і стунає дверима.

Засвітіть,- І,аже він. Бу-бу-бу ... - відповідає ЮХИМ. Пелагея ЮІДається до печі й: починає шукати черепка з сірниками. Минає хвилина в мовчанні. ЛіІ{ар, пошукав

ШИ в І\ишенях, заиалює свого сірнина.

Зараз,

батеЧІ,У,

зараз,- І,аже

Пелагая,

нидається

готь із хати і трохи згодом повертається з педогарном.

Щоюі в IОХШІа рожеві, очі блищать, і погляд ЯНИЙСЬ особщІВО гострий, паче ІОХІІМ бачить наснрізь і хату, і лі наря.

- Ну, що? Що це ти надумав? - наже лікар, нахиля ЮЧИСЬ дО ПЬОГО.- Еге! Чи давно це в тебе? - Чого? ПОllIираТІІ, ваше благородіє, прийшов час ... Не бути lІІені ІІ\ІШОМУ ...

Годі дуршщі ГОВОРИТІІ ... ВиліІ,УЄМО! Це ш{ ваша лаСІ,а, ваше благородіє, щиро дякуємо, а тіЛЬІ;ІІ МП pO;;YMiЄ~IO ... l\оли смерть прийшла, то що вже

тут.

Лінар 3 чверть ГОДИlПІ ніДІЮДІІТЬСЯ і І,аа,е:

порасться біля

ІОхпма;

далі

- Я нічого не ~IO/I,y зробllТІІ ... Тобі троба до лікарні їхаПІ, ТЮІ тобі операцію зроблять. Зараз же їдь ... Неодмін. но їдь! ТРОХІІ піЗIIО, в ліІ\арпі всі вже сплять, та це бай· дуже, я тобі заШІСОЧІ,У дам. Чуєш? 181

- БатеЧІ\У, та па ЧОМУ ж віп поїде? - І\аше гея.- У нас нема ІЮfIЯ. - Нічого, я ПОПРОШУ панів, вани дадуть І\ОПЯ.

Пела~

ЛіІ\ар ВИХОДІІТЬ, свіЧІШ гасне, і знову чути ((бу-бу-бу ... ».

Через півгодшш до хаТІ! хтось ніД'ЇII'д'І,ає. Це паІІІІ при~ слали віЗІ\а, щоб ЇхаТІІ до ліr.;арпі. ІОхrш збпраєтьсн і їде ... Та ОСЬ настає прегарнпіі, ЯСІІиіі раНОІ;. Пелагеї пющ дома.

Бона пішла до ліЮ1jJпі довіДD.ПіСЯ, що

1 БаРІ,а

IОХТШО~І. Десь плаче rщтпнD.,

r06пться

чуе, ш; хТОСЬ її го

лосом співае:

-- JIюлі-люлі, баю-бай ... ІІовертаєТІ,СЯ Пелагея; вона хрестпться й ше,roче: - Вночі пп раl3ПЛП ііО:'ІУ, а ІІа рапО!; ЙОГУ душу віддав ... Царство нобесно, IJічшrіі СIlОІ;ііі... ЕаіІ;УТЬ, пі:mо захо ПІІдН ... Треба бранішо ...

БаРІ\а іде в ліс і Ішаче таи, але Рі\ПТЮІ хтось 6'є ЇЇ по ПОТІІлиці

;)

ТаІЮЮ

СПЛОЮ,

щО попа

СТУІ;аєтьсп

:roБОl\1

об

березу. Вона піДВОДІІТЬ очі і бачйть перед собою хаЗЯЇuа шевця.

- Тн що ж це, lIарппша? ТІІ спиш?

наше він.- ДПТН ПJlаче, а

Віп бо.7ІЯЧС смш.;ає ЇЇ за вухо, а nmrn струшує головою, гоіідає I;OJJIICI\Y і ~IУРІ\()че спою піспю. 3е:Іена ПJJЮlа і ті ні від напталопів і ІІОЛЮШor.; І;О.1I1ваЮТІ,ея, моргають їй і

СІ\ОРО знопу опановують ЇЇ МОЗІ;О,І: ~3пову ба 'lПТЬ вопа ЦІосе, ВІ,рпте рідною грпзюr;ою. ЛЮ;\П 3 торбшн,ами па сппнах і тіні полягали іі міцпа 'СШШТЬ. Дuвлпчись па них, Баjша дО НССТЯМП хоче спати; вопа лягла б з llасолодою, але ~!aтII ІІолаген йде поряд і І,;вагшть ЇЇ. 06ПД13і ВОШІ по~ спішають до міста наіімаТІІСП.

Подаііте МІІЛОСТІШЬЮІ, Христа радп!

проспть мати

в зустріЧJIПХ.- Зробіть БО;І\У лаСІ,У, вани МШlосердпі!

- Дай сюди ДП ГІІПУ! - відповідае їіі чпіісь ::шаЙОМJIїr голос.- Дай сюдп дптнпу! - повторює той саl\!ПЙ голос, а,1С ва,с ССРДіІТО іі рі;шо.- СППШ, пад.'поr,о? Барна схоплю ється і, ОГЛЕдівшись, розумів, в чому річ~ нема ні шосе, ні Ilелагеї, ні зустрічнпх, а стоїть серед нішraТІШ СЮІ а тіЛЬІШ хазпііІ;а, що п рпіііllла погодувати

свою Дитину. ПОКІІ огрндна, ПЛСЧІІста ХDзпіІІ,а ГОДУЄ і Bгa~ МОВУС ДИТИНУ, Варrш стоїть, ДІШІІТЬСЯ на неї й: чснає, I{o~ лп вона заІ\іпчпть. А за піІШ()М юr;с спнів повітря, тіні і велена пляма на стелі помітно бліднуть. СІЮРО ранок.

- Візьми! - rшже хазяііІШ, застібаЮЧІІ на грудях со .. РОЧНУ.- Плаче. Мабуть, наврочпли. 182

Варна бере дитину, l\ладе її в l\ОЛИСI<У і ЗНОВУ почи нав гойдати. Зелена IIJ:tЯма і тіні поволі ЗНlшають, і вже нема ЧОМУ лізти їіі У галопу іі туманити мозок А спати

хочеться так само, страшенно хочеться! ВаРІ{а Ішаде го лову па бильце ІЮЛJIСКИ Й гоіідаGТЬСЯ всім тулубом, щоб перемогти соп, та очі bce-таЮІ злипаються і голова ваlfша.

Варп:о,

затопп

піч!

лупає

за дверима

голос ха

зяїна.

ЗнаЧIlТЬ, у)!,е час встапаТІІ і братися до роботи. ВаРІЩ залишає Іі:О;ШСI<У іі біашть у сарай по дрова. Вона рада. Коли бігаєш і ХОДПШ, спаТІІ ВіІ;е не Т3І\ хочеться, Яl< то

ді, ІЮЛП сидиш. Вона IІРШІОСllТЬ дрова, топить піч і почу~ ває, ян розиравляється ЇЇ здеРС1І'яніле обличчя і ЯН про яснюються ДY~lEII.

- Вар!>о, постав самовар! - гунає хазяЙна. ВаРІ\а ноле снішш, та ледве встигає запалити Їх нути

всу

('амовар, ЯІ( ЧУТН ІІОІшіі Н3І,аз:

- БаРІЮ, ІІОЧIlСТЬ хазяїнові І,алоші! Вона сідає па підлогу, чпсТlІТЬ І,алоші і думає, що доб ре БУJIО G засунути годову у вешшу, глиб ону І\аЛОШУ і подрімюп В ІІііі: ТРОШl\И ... І рантом І\алоша росте, пухне, заповнює собою псю І,імнату, Вариа впуснає щіп(у, але одразу а; струшує ГОJIОВОЮ, вирячує очі і намагається ди

витися тан, щоб речі не росли і не ВОРУШІІЛИСЯ в ЇЇ очах.

- ВаРІ{О, НаМИЙ зпадвору східці, а то перед 3амопця ми соромно! Варна миє східці, прибирає німнати, потім ТОІІІІТЬ дру. гу піч і біжить до нраМНИЧІШ. Роботи багато, ие"1а іІЮДНО'і ХВИЛИШІ вільної.

Але що пайпаfI,че, то це СТОЯТИ па ОДНОl\lУ місці перед RУХОНПИl\l столом і ЧИСТИТІІ н:артоплю. Голову хилить до столу, І\артопля рябіє в очах, !Ііа, падаG з РУІ" а поряд хо дить

товста,

сердпта

хазяііІ,а

засунаНИМІІ

рун:аl'lами

РОЗМОКІЯє ТЮ, голосно, що дзвеНІІТЬ у вухах. Тюш СЮІа муна ПРИСJIужуваТІІ за обідом, прати, шити. Бувають хви лини, ІЮ.1JІІ хочеться спати, ні на що не зважаючи, впасти на підлогу і спаТІІ.

День мипає. Дивлячись, як теllIніщають вінна, ВаРІЩ стискує собі снроні, що IlО~Н\ЛУ дерев'яніють, іі ус",,!іха ється, сама не знаючп чого. Вечірня мла милує її очі, що

злипаються, і обіцяє ЇЙ псзабаРОll1 міцпиіі соп. Увечері до хазяїв ПРИХОДЯТЬ гості. БаРІЮ, став самовар! - І_РИЧИТЬ хаЗЯЙІ~а.

183

СЮ1Овар у ха;шїв маJlенький, і, ПОНИ гості нап'ютьсл Ч11Ю, допо~итr>ся: підігріпати його разів з П'ЯТЬ. ПіСJlЯ: чаю В11рка стоїть цілу ГОДИНу па одному місці, дивиться: на гострі\ і ждu шша:!ів.

- ВаРІЮ, побіши НУПИ три пляпши пива! Вопа зривається з місця і старається бігти швидше, щоб розігнати сон.

Варь:о, побіжи ПО горіЛІ{У! ВаРІ{О, де штопор? Вар

ко, почисть оселедця!

Та ось нарешті гості пішли; світло гаситься, хазяї ЛЯ гають спати.

ВаРІЮ, ПОІ,ОЛПШИ ДИТИНУ! - лупає останній паl{аз. В печі кричить цвірнун, зелеіІа пляма ІІа стелі і тіні

від пап талонів і пелюшОІ, знопу лізуть в паl!іврозплющені

Варчині очі, МllГТЯТЬ і туманя:ть їй голову. - Люлі-люлі ... - мурr;:оче вопа,- баю-бай ... А дитина НРИЧИТЬ і зпемаГf\Є від І;:рtшу. 13аРІ,а знову ба чить брудне шосе, людей з торбпнамп, Пелагею, батьrщ IОхима. Вона все розуміє, всіх пізнає, але крізь півсон вона не МОІне ті.ЛЬИИ піяи зрозуміти тієї сили, яка сковує

ЇЇ руки і ноги, душить її і заважає їй ЖІ!ТИ. Вона озирн ється, шукає ту силу, щоб позбутисн ЇЇ, але не знаходить.

Нарешті, змучившись, вона напружує всі свої сили і очі, дивиться вгору на миготливу зелену пляму і, прислухаu

шись до крику, зпаходить ворога, що заважає їіі ЖИТИ. Цей ворог - дитина.

Вона смієтьсн. Ій дивно: як це раніш вона не могла зро зуміти такої дрібпиці? Зелена ИЛНlI1а, тіні і цвіРІ{УН ТаІ\ само, здається, сміютьсн й дивуються. Облудне унвленнн опановує Барку. Вола встає з табу рета і, широко усміхаючись, не нліпаючи очима, похо

джає по німнаті. Ій приємно й ЛОСІЮТНО від думки, що nоиа <ІРраз позбудеться дитини, ЛІ\а скопує їй РУІШ Й ноги ... Убити дитину, а потім спати, сиати, спати ... Сміючись, підморгуючи і погрожуючи зеленій илнмі пальцнми, Барка підкрадаєтьсн дО ІЮЛИСІ\И і нахиляється до дитини. Задушивши ЇЇ, пона ШВИДІ\О лнгає па підлогу, сміється від радості, що їй моЖна спати, і через ХВИЛПНУ СПИТЬ уже міцно, ян мертва.

1888

СТЕП (Історія одної подорожі) І

Із

N.,

повітового міста N-сьної губернії, раннЬ(н'о лип.

невого ранну виїхала і з гурнотом покотилася поштовим

ТРЮ\ТОМ безресорпа обшарпана БРИЧI\а, одна з ТИХ допо ТОПНИХ бричон, ІІа ЯЮІХ їздять тепер на Русі тільни ну пецьні принажчпюr, ліверанти та небагаті священИІ~И. Вона торохтіла й вищала при найменшому русі; їй похму ро вторувало відро, прпв'язапе до задна,- і по самих цих звунах та жалюгідних шніряних нлаптинах, що ме1'ляли ся па її облізлому тілі, мо/дна було судити про ЇЇ ветхість і готовність іти на брухт. у бричці сиділо двов N-СЬЮІХ обивателів: N-сьюrй НУ пець Іван Іванович КУЗЬМПЧОВ, голений, в QI,улнрах і в солом'яному капелюсі, більше схожий на чинов нина, ніж на нупця, і другий _. отець Христофор Сірійсьний, насто

ятель N-сьної Минолаївсьної цернви, маленьний, довгово лосий дідон у сірому парусиновому наптані, в циліндрі з широними

;крисами і у гаптованому

нольоровому

поясі.

Перший про щось зосереДlнено думав і струшував голо БОЮ, щоб прогпати дрімоту; на обличчі в нього звична ді лова сухість боролася з благодушністю людини, яна тіль ни що попрощалася з ріднею і добре випила; а другий вог ними оченятами здивовано поглядав на божий світ і усміхався тан широно, що, здавалось, усміШІ{а захоплюва ла навіть нр.иси циліндра; обличчя його було червопе і ніби зовсім замерзле. Обидва вони, ЛІ{ Кузьмичов, тан і о. Христофор, їхали тепер продавати вовну. Прощаючись 3 домочадцями, вони тільни що ситно закусували пампуш

нами з сметаною і, незважаючи на ранню пору, випили ...

Настрій в обох був пренрасниЙ. Крім тільки що описаних двох і нучера ДеПИСІ{а, що невтомно стьобав пару моторних гнідих І\оненят, у брич ці був ще один пасажир - хлопчин ронів дев'яти, з темним від смаги й мокрим від сліз обли'1ЧЯМ. Це був €горушн:а, племінник Кузьмичова. 3 дозволу дядьна та благословення о. Христофора він їхав I{УДИСЬ вступати до

гімназії. Його матуся, Ольга Іванівна, вдова Іюлезького секретаря й рідна сестра КУЗЬМИЧОва, любивши освічених

людей і благородне товариство, ублагала свого брата, що

185

їхав продаВqТИ вовну, взяти з собою Єгорушну й віддати ЙОГQ до гімназії; і тепер ХЛОПЧІШ, не розуміючи, нуди й

чого він їде, сидів на передку поруч з ДеПИСІ\ОМ, тримав-, ся за його ліноть, щоб не впасти, і підстрибував, ян чаЇr ННІ\ на нонфорці. Від швидкої їзди його червопа СОРОЧІ(а

пуз~рем падималася на спині і новий віЗНИЦЬІШЙ І\апе ЛЮ;1!:

Він

почував

павиним

пером

себе

раз

зсувався

пайнещасливішою

па

ПОТИЛИЦЮ.

ЛЮДІШОЮ

XOTilJ

планати.

Ноли БРИЧІ{а проїжджала повз острог, Єгорушна гля нув на вартових, що тихо ХОДИЛИ ІЮJIО ВПСОІЮЇ білої сті JIИ, ;на lІraЛЕ'НЬІ,і загратовані віІша, на хрест, що б:шщав Ш\ даху, і згадав, ш, ТИїІ\день ТО:\IУ, в день :Казанської божої матері, віп ХОДИВ :J J\1атусею до острожної церкв![ па xpa~I;

а ще раніше, на велшщень, він ПРНХОДПВ дО острогу з І\У

хаРRОЮ ЛЮД:\ІИЛОЮ і З ДСШІСІ{ОМ і ПРИНОСПВ ТУДИ І.;у:rичі, І\рашашш, пироги і печеню;

арештапти дякували й хре

стились, а один з них подарував 6горушці олов'яні з::шоп- НИ власного виробу. Хлопчпн придивлявся до знапомих місць, а пепаВИСJJа БРИЧІШ бігла повз ннх і залпшала усе поза;l,У. 3а OCTPOГO~[ промаЙПУШІ чорні, ЗаІ,опчепі г;узні, за ШІМН ЗаІпшпе зе

лене І\лаil:овище, обнесене Ішмінпою оградою; з-за огра;щ весело ВИГJіядалп білі хрести і надгроБЮІ, які ховаються II зелені вишневих дерев і здаля СІШДаІОТЬСЯ на білі ШІЯШІ. ЄГОРУШRа згадав, щО, НОШІ цвіте вишня, ці білі плям)! зливаються з вишневим цвітом у біле море, а ІШЛИ вш!l ні достигають, білі надгроБЮІ і хрести бувають обсипаllі багряними, Ш{ ИРОВ, ЦЯТИЮШ. 3а оградою під вишня~!И деш> і ніч спали Єгорущин баТЬІЮ і бабуся Зінаїда ДаНIlлівпа. Ноли бабуся померла, її ПОІшали в довгу, ВУЗЬІ{У ТРУНУ і НаІ~РИЛИ двома п'ятаІ\~ами їіі очі, Яl{і не хотіли заплющу ватися. До своєї смерті вопа була іІ>ІІва і носила з базару м'яні бублики, носипані MaI,OilI, а тепер вона спить, СПИТЬ ... А за Ішадовищсм диміЛІІ цегельні. Густий чорннй ДІВІ велииими нлубами йшов з-під ДОВГИХ очеретяних понрі вель, пришrюснутих до зеилі, і ліниво здіймався вгору.

Небо над заводаМІІ і ІшаДОВllщеи було темне, і веЛIll;і тіні від нлубів диму повзли ПОJІе~1 і через дорогу. В ДЮІУ RОЛО ПОRрівель рухаШІСЯ mоди і пилом

ІЮІІі,

вириті

чеРВОШІМ

...

3а завода:l.fИ ніпчалося місто і починалося поле. 6го рушиа востаннє ОГJfяпувся па місто, припав оБШІЧЧШl до .п:іитя ДеНИСRа й гірко заилю,ав ...

186

- Пу, пе паревівся ще, рево! - сназав Кузьмичов. Знову, пеСТУПЧІШУ, заслинився! Не хочеш їхаги, то зали~ шаііся. Ніхто if\ СПЛОЮ пе тягпе!

- lIічого, нічого, брат Єгор, пічого ... - забурмотів CI\O~ РОМОВНОЮ о. Христофор.- Нічого, брат ... Покладайся на бога ... Не ПО лпхо їдеш, а ІІО добро. ВЧЄППЯ, як нажуть, світ, а певчєш!Н - ТИІа ... ІСТIIIIJIО тю,Хочеш перпутпсл? - спптап Нузьмичов. - Хо ... хочу,- віД1l0вів ЄГОРУШI\а, схлипуЮЧП. - То й ВОРlIУНСН б. ОДПаІ;ОВО даремно їдеш, сім верст піllвm по Ш~ІаТ ЕlIШЮІ.

- ІІічого, нічого, брат ... Еогу 1I1О:ШСЬ, .. :Іо~IОПОСОВ тю; ІІ(\]{ З ІІН)['О впііШ:lа JfIOJl,IIIIa Сіl[JпііШ\ІОТЬСЯ .з вірою, ,(атоть заllО в "ІО,1!ІТВЇ? Тнорцеві па

І,азав далі о. Хрпстофор. ca~1O J рибаЛІ\ЮIП їхав, OД~ па ВСЮ ЄВРОІІУ. ІІауни, що ШІОДlf, Согу угодні, НІ\ Cl<a~ слапу, а баТЬЕЮІ наШlIМ па

BTiXj', Іl,ерю:і і віТЧIJ:Jні Н<1 І\ОРИСТЬ ... Отю;-Gо ...

- І\ОРІІСТ[, УСЯI\fl бувас ... - Сl\а::)[ш І\У:JЬМПЧОВ, 3aJ{УРЮ ючrr дешеву сш'ару.- ІНllIпіі дваДI1ЛТЬ РОІ\ів навчається, а lІіnr;ог() "УТТЯ,

J (о БУШ1С, І\(щу rrаУІЩ ІІа І,ОрИСТЬ, а І;ОГО тілЬІ<Н з розуму зби~ пас. СеСТІ)а - ;J;іrп;а lJетямуща, намагасться все по-бла ГOPOД110~IY і хоче, щоб з ЄГОРІ;а В'IСШІіі lJllіішов, а того НС ]1n;JYMic, що і Я ПРII' своїіі pOUOTi міг U!! ЄГОРI,:1 ІІавіІШ -

ОIJЩС';ШВПТII. Н це ВЮІ ІІа те І;аа;у, щО І,ОJШ всі підуть В учепі та в б.:rаГОРОДllі, тоді Hi[;ol\/y буде торгуnaТІІ і хліб сіЯТІІ. Всі З голоду І10юшрають. - А І;ОЛІІ всі торгуватrшуть і хліб сіятшrуть, тоді пі~ І;ОЧУ буде паУІ; ДОХОДfІТП. 1, гадаЮЧII, ЩО обпдва ВОШІ СI;нзалп щось пеРСІ,онливе і пова;r;lІе, :куаы\JIчовB і о. Х])пстофор зроБНЛІІ серйозні об ЛПЧЧН і одпочасно І;ашлннули. ДеШІСІ;О, що ПРlIслухав ся до ЇХНЬОЇ ])03,\[ОВІІ й нічого пе зрозумів, труснув голо

вою і, підвівшпсь,

стьоGIIУВ обох

гнідпх.

Настала мов·

чюша.

ТНИ чаСО~І !!сред О'1[[:\[а ТIlХ, що їха,'1П, сте:шлася вже ШПРОІ;а, бе3МС;EfІ::\ ріпшша, перетнта паС:\ІО:\1 горбів. Тов плячнсь і вп:шраючн одпн з-аа ОДІІОГО, ці горбн злива ються У ВІІСОЧППУ, що тнпrеться праворуч від пшяху аж до обрію і ЗПІшає в лі.'10вііі далечппі; їдеш-їдеш і піЯI< НС

розбереш, де вона ПОЧПІІасться і ДС І,іпчається ... СОНЦС ва;е виглянуло ззаду з-аа l\JiCTa і ТИХО, без І,ЛОПОТУ УЗfIЛОСЯ до своєї роботи. Спочап;у даЛСІ{О спереду, де небо СХОДИТЬСll

187

землею, ІШЛО МОГИЛ0І,

віТРJша, що здаля СХОЖИЙ

па

маЛОНЬІ\ОГО чоловічка, ЛЮІЇІ вимахує рунами, ПОПО1!ЗШ\ по

зеМ.:Іі ШИРОІ\а ЯСІ,раво-жовта смуга; за хвилину тана саМі\ смуга засвітиласн трохи ближче, ноповзла праворуч і охо

пила горби; щось тепле торrшулося Єгорущипої СПИШІ, смуга світла, ніднраВШІІСЯ ззаду, шмигнула через бричку і

rюні,

ПОl\lчала

пазустріч

іНШІІМ

смугам,

широкий степ С'шшув з себе рашюву їr заБШlщап росою. За,ате а;пто, бур'нн, молочай, дrші буріло під С[[(']Ш, руде і цапіпмортве, й приголублспе сонцем, оmивало, щоб

і раптом весь

півтінь, усміхнувся І\опоплі - все, по топер, умито росою знову заЦllістп. Пад

ШЛЯХОМ з пссолпм нрrшом літали степові птаШЮІ,

траві

ПОРОІшинаШІСЯ ховрахи, десь далс!\О ліворуч ІIJIан:а.ТШ чай· ни. Табун І\уріпон, сполохапий БРИЧІ\ОЮ, зірmшся і! 3

своїм м'ЯНИМ «тргр)}, полетів до нагорбів. І\оиин:н, цвір нуrш, СІ,рипалі і ВОВЧЮІ завели в трапі свою рипучу одно манітну музин:у.

Але минув ЯІшйсь час, роса випарувалася, повітря за СТИnІО, і об:\lапутиЙ.степ набув свого похмурого липнево го ппгляду. Трава похилилася, шиття завмерло. Засмаглі

пагорби, бура-золені, здаля лілові, з своїми СПОІ{ійпими," як тінь, тонами, рівнина з туманною далечінню й переЮІ путе над НИМИ небо, яке в степу, де нема лісів і високих гір, здається страшенно глибоким і прозорнм, уявлялися тепер безмежними, заціненілими від туги ...

Як душно і сумно! Бричка біжить, а Єгорушна бачить усе те саме - небо, рівнину, горби ... МУ3Іша в траві при тихла. Стенові птаШІШ ПО.llетіли, І\уріпо!{ не видно. Над зблюшою травою від нічого робити літають грю{и; всі вони схожі одип на одного і роблять степ ще одноманіт вішим. Летить шуліІШ пад самою землею, плавно змахуючи прп лаМІІ, і рантом спиняється в повітрі, наче задумавшись про нудьгу а;пттн, потім стріпує нрильми й стрілою липе над степом, і незрозуміло, навіщо віп літає і чого пом у

треба. А пдашш:.і махає крилами вітряІ\. .. Для різноманітності майно в бур'яні білий череп або на мінь, пиросте на І\ІИТЬ сіра І\ам'нна баба або висохла вер ба з синьою сивораюнею на верхній' гілці, перебіЖІІТЬ дорогу ховраШОІ\ би, грани ...

і знов біжать повз очі

бур'нни, гор

Та ось, 'хвалити бога, назустріч їде віз з снопами. На самому верху лежить діВІ\а. Сонна, зморена спеІ{ОЮ, нід-

188

ВОДИТЬ вона голову й дивиться на зустрічних. ДеНИСІЮ за дивився па неї, гніді простягають мордп до спопів, брич І\а, заВlIщавши, цілуєтьсn з возом, і н:олюче НОЛОССЯ, як вішшом, ПРОЇllщmає по циліпдру о. Христофора.

На людей їдеш, пухла! -

гунає ДСШfСІ\о.- Ач, мор

ду розперло, пемов джміль УІ{УСИВ.

Дівна соппо усміхається і, поворушивши губами, зпову лягає ... А ось на горбі з'являється самотпя тополя; хто ЇЇ посадив, і навіщо вопа тут

бог його зпає. Від її СТРУП

ної постаті й ;зелепого одягу ВаїІШО відірваТІІ 0'11. Чи ща слива ця нраСУШІ? "у ліТlfУ спена, В3ПIlН,У холод та ХУРТО ВИПИ, восени страШНі ночі, ноли бачиш тіЛЬЮІ пітьму і не чуєш нічого, І,рім бсзпутного, сердпто юночого вітру, а головне - весь віІ{ сама, сама... 3а' тополею ЯСІ{раво" жовтим RИЛНJ\ІОМ від верхію\И горба аж до шляху тягнуть СЯ смуги пшениці. На горбі хліб уже СІ,ОСПШІ і СІшалп в

НОШІ, а внизу ще тіJJЬНИ ІЮСЯТЬ... Шість Іюсарів стоять рядом і махають носами, а носи весело БЛИСІ{аІОТЬ і в Tal\T, усі разом, звучать: «ВЖіl\И, ВіІ\ЖИ!» 3 рухів l1\іПОI>, що в'я жуть ~попи, з облич носарів, з блисну l\ic видпо, що спе :ка палпть і ДУШІІТЬ. Чорний собака з ВИСО.lІоплеНИl\I язи :ком біжить від І\Осарів назустріч бричці, мабуть, 3 намі

ром загавкати; але сшшяєтьсн на півдорозі й байдуже ДИВИ'l'ьсн на Денисна, нкий погрожує йому батогом: жар ІЮ гавнати! Одпа жінка підводитьсн і, взнвшись обіРУ'І за

змучену

спину,

проводжає

очима

нумачеву

СОІЮЧІ{У

ЄГОРУШІШ. Чи то червоний нолір ЇЙ сподобався, чи згада ла вопа про своїх дітей, а тіЛЬІШ довго стоїть вона перу хомо й ДИВИТЬСЯ вслід ...

Та ось промайнула й пшениця. 3пов тягнетьсн випа лена рівнина, засмалені горби, ПСІ,уче небо, знов ширяє пад землею шуліl{а. Вдалині, як і раніше, махає І{рилаМlІ вітряк, і все ще він схожий на малеНЬІЮГО чоловічна, що

вимахує руками. Набридло дивитисн на пього і здається, що до НЬОГО ніколи не доїдеш, що він тінає від БРИЧІШ. О. Христофор і !tузьмичов мовчали. Дениско стьобав гнідих і погукував, а Єгорушна вже не планав, а байдуже дививсн на всі БОЮІ. енена й степова нудьга СТОі\IП.1И

його. йому здавалося, що він давно вже їде й підстрибує, що сопце давно вже пече йому в спину.lIе проїхали ще й десять верст, а віп уже думав: «Час би відпочити!» 3 об личчя дядьна поволі зійшла благодушність і заЛИШIIJІася сама тільки ділова сухість, а голеному, худому оБЛIlЧЧЮ, особливо І\ОЛИ воно в окулнрах, lЮЛИ тс і снропі ВЩJJlті ~89

пилом, ця сухість надав неllблагаппого, ішшіЗПТОРСЬІіО го виразу. А отець Христофор пе переставав здивовано поглядати на світ боший і усміхатися. МОВЧІ\И він думаз про щось хороше й веселе, і добра, благодушна усміШІ\а

застигла на його обличчі. Здавалося, що й хороша, весе ла думна застигла в його М03І{У від спеІ\И ...

А що, ДеЮІСІ\У,

доженемо сьогодні валки? ~ СПІІ

тав R'узьмичов.

Депис!\о поглянув на небо, підпівся, стьобнув по І{ОНЯХ, а тоді вже відновів:

- До почі, бог дасть, доженемо ... Почулося собаче гаВІ\ЮШЯ. Ш ТУІ{ із шість величезних степовпх

вівчаРОІ{

в лютпм вшочш,{

ранто;,!,

ВИСІ\оЧИПШИ,

гаВЕанпям

ІШНУЛИСЬ

наче

назустріч

засіДЮІ, бричці.

Усі вони, надзвичайно злі, з волохатИМИ павучими морда ми і з червоними від зл'оби очима, оточили бричну і, рев

НІШО штовхаючи одна одну, зчинили ХРИПІШЙ рев. ВОНП пенавиділи ш1.лІ\о і, здається, ладні були порвати на !\лап ті і Rоней, і бричку, і людей ... Дениско, що любив драж ШІТИ і стьобаТІІ, зрадів з нагоди і, надавши своєму оБЛИ'І чю зловтішного виразу, перегпувся і стьобпув батогом

вівчаРl\У. Псп ще дужче захрипіли, нон і попесли; і 6го. РУШІ\а, що ледве чшмався па переДІ{У, дпвлячись на очі і зуби собar\, розумів, ЩQ, ЯІ\би звалився він, ІЇого в одиу мить роздерли б на ІіЛапті, але страху не почував і дивпв ся та!\ само зловтішно, ЛІ{ і ДеНИСІЮ, і ШІюДував, що в нього нема в ру!\ах батога. ВРПЧІ,а порівнялася з отарою овець. - Стій! - заІ\рпчав І~УЗЬ!\ІПЧОВ.- Держи! Тпрр ... ДеНИСRО подався усім тулубом назад і осадив гнідих. БРИЧ1\а зупинилась. - Ходи сюди! - 1\РШШУВ R'узьмнчов до чабана.- Уга муй собю{, будь вони ПРОІ\ляті! Старий чабан, обірваний і босий, у теплій шапці, 3 бруд ною торбою 1\О.'ІО стегна і 3 гаком на довгій палиці - зо всім біблійна постать-угамував собак і, сюшувши шаш,v. підійшов дО БРИЧЮІ. Зовсім ТаІ{а сама біблійна постать стояла, не ворушачись, по другий біІ\ отари й бап.дуже дивилася на проїжджпх.

Чия це отара? - спитав R'узьмичов. ВарлаМОВСЬІ\а! - голосно відповів старий. ВаР.'ІаМОВСЬІ,а! - повторив чабан, що стояв по дру.. ГИЙ біІ{ отари. А що, проїждmав тут учора Варламов чи ні?

190

Ні, не проїжджав ... Принажчин їхній проїжджали,

це так

Рушай!

Брична ПОІютилася далі, і чабани із СВОЇМИ злими соба.. І..:амн залишилися позаду. ЄГОРУШІ\а знехотя ДИВІШСЯ впе ..

ред па -лілову далечінь, і йому вже починало здаватися, що вітряr\, шшіі махає крплюш, наближається. Він ста

вав дедаJІі біДЬШІШ, зовсім впріс, і ВІІ\О можна було ви разно розглядітп ііого обоє І'рІШ. Одне І\РПЛО було старе, задатапе, друго тіJІЬІ\И нодавио зроблено ва й Шlспіло проти сонця.

нового дере

БРПЧІ\а Їхала прямо, а віТРЯІ\ чомусь став відходити лі

воруч. rхали, їха.шr, а він усе відходив ліворуч і но зникав 3 очей.

Доброго вітряна поставив сипові Болтва!

- зауважив

ДеПlICJ;О.

А щось хутора ііого не ВІЦПО. Він ТУ;Щ, за баЛОЧІ;ОЮ.

НозабаРО:-І ПОІ,азався іі: хутір Болтвп, а вітрш{ все ще не відхо;щв назад, ІЮ відставав, ДІШІІВСЯ на ЄГОРУШНУ своїм ЛПС!\УЧІІМ І'рплом і 1ІІахав. Ото ЧаІШУН!

11 БЛИЗЬІ\О полудня БРПЧІЩ зв ер пула з шляху праворуч, проїхала трохи повільно і сппнилась. ЄГОРУШІ\а почув ППО, дуте лагідне дзюрчанпя іі відчув, що ііого обличчя. холодпуваТШІ ОІ';Са;.што:vI ТОРЮІУЛОСЯ ЯІ;есь іпше повітрн.

горба, зліпленого прпро;:щю з величезного потворного ка міння, І\різь труБОЧІ\У з болиголова, вставлену ЯІШМОСЬ НО відомим доброчинцем, тонеНЬІЮЮ цівною бігла вода. Вона па;J,ала па зеll!ЛЮ і, прозора, весела, впБЛПСІ{УЮЧП протп сонця, З ТІІхеНЬІШМ бурчанням, паче уявляючи себс потуж НИМ і БУРХШШІШ ИОТОІ.;QМ, ШВИДІЮ бігла І'УДПСЬ ліворуч. Недалено від горба МШІСНЬІ,а ріЧІ,а розлплася в юшюжу; гаряче проміння і розпечений грунт, жадібно ВlJПIШЮОЧІІ її, відбираЛll в ної сплу; але трохи далі вона, мабуть, 3Л1Т валася з іншою тю.;ою сююю річеЧІ\ОЮ, бо І\РОЕіп за сто від горба по її течії зеленіла густа, пишпа ОСОІ>П, :3 ЯІ\ОЇ, КО,':П- під'ЇЖДїшша БРИЧІ;а, 3 І,РІШОМ ВIJлстіло трп бекасп. ПО;\ОРОіІ\пі розташупалпсп біля СТРУМІ\і), СПОЧИВПТII і 1'0дуватп І.онеЙ. Нузь;ш!чоп, о. Хрпстофор і ЄГОРУШІ,а сіли R ріДОПЬІ\О~IУ затіІІІ\У ві;! бричю! і Р03ПРПJIЖНИХ І\опей, па розсте;rепііі повсті, і сталп аЮ'усуватп. Хороша, весела

41J1

ДУШ<а, що застигла від спеЮІ JfЯ того Яl{ він пашшся поди і

D иоз!,у о. Христофора, ніс :; 'їв одне псчuне нйце, захо

тіла на волю. Він лаСІ,апо гляз:ув па ЄГОРУПШУ, l[,)іIlупап і ІІочав:

Я й сам, брат, учився.

СЮlОГО раНІІЬОГО він:у бог

ВІ\Лав у мепе розум і ТЯМУ, отож я, пе ТЮ, JШ інші, бувши ше ТЮШИ, ЛІС ТН, тішив баты івB і паставшшів своєю І\мітли вістю. П'ятнадцять РОlсів lIIені ще не було, а я вже РОЗМОВ JІЯВ і вірші СШІа,l;1Ш o-лаТИПСЬЮІ, О;\ІІЮЮВО ЛІ( по-росііі

СЬІШ. Па:\['ятаю, буп я жезлоносце~r у преосвященпого Хрпстофора. Раз після обідні, ЛІ{ тепер паи'ятаю, в де]]ь 1сзоіиеНІІтства найблагочестивішого государя Олен:сандра

]ІаВЛОВIlча Благословенного, він Сlшдав облачення у вівтарі, погляпув на lІІепе лаСІ,аво та й ІІІІтає: «Рнег Ьопе quam ар J1cllaris?» І А я Їlому: «Christophorus» 2. А він: «Ergo соп пошіпаti sumus»,-'- тобто, ми, ВИХОДИТЬ, тезки ... Потім питає по-латині: «Чий ти?» Я й відповідаю теж по-латині, що я СІШ ДИЛІ\она Сірійсьного з села Лебединсьного. Бачивши тану мою снороспішність і ясність відповідей, преосвящен Jlпй благословив мене та й сназав: «Напиши баТЬІюві, що я його не забуду, я тебе матиму на увазі». Протоієреї і священини, що у вівтарі були, слухаючи лаТИНСЬІШЙ дис пут, тarюж немало дивувалися, і ножеп в похвалу мені 13lIЯВИВ своє задоволення. Ще в мене й вусів пе було, а я вже, брат, читав і по-латині, і по-грецьни, і по-французЬJ\И, .':!Нав філософію, матеlllаТИRУ, цивільну історію і всі науни. Пам'ять мені бог дав навдивовижу. Бувало, що прочитаю разів зо два, напам'ять знаю. Наставнини і благодіЙНИЮf мої дивувалися і тан гадали, що з мене вийде найученіший 1lYiJt, світоч цернви. Я й сам думав до !\иєва їхати, науну

продовжувати, та баты и не благословіши:

«ТИ,- назав

батько,- цілий віІ\ учитимешся, то ІіОЛИ ж ми тебе доче l\аємося?» Чувши таЕі слова, 11 юшув наУІ\И і став на по саду. Попо звичайно, вчений з мене не вийшов, та зате я батьків послухав, старість Їм заспOl\ОЇв, поховав ян го диться. Послух паче посту і молитви! - Мабуть, ви ва;е всі наУЮI позабували! - зауваЖIlВ І\узьмпчов. - НІ, пе забути? ХВI1ЛИТИ бога, вже восьш!й деСЯТОІ{

пішов!

філософії і РИТОРІШИ дещо пам'ятаю ще, а мови і

мате~ІаТІШУ зопсі:.r забув. І Ян тебе звуть, любий ХЛОПЧІШУ? (Лат.) Христофор (лат.).

192

О. Христофор зажмурив очі, подумав і сказав Півголо_ сом:

Що ТаІ,е єство? Єство єсть річ самобутня, не вимагаю

чи іного 1\0 своєму ісполнєнію. Він понрутив ГОЛОВОЮ і засміявся від розчулення.

Духовна

пожива!

сн:азав

він.- Істинно,

матерія

Живить плоть, а духовна пожива душу! - Науни наУІ<ами,- зітхнув Нузьмичов,- а от ЛІ< не lІаздо)t,енемо Варламова, то Й буде нам науна.

Людина

не ГОЛІШ, знайдемо. Він тепер у цих міс

цях нружляє.

Над осон:ою пролетіли знайомі три бен аси, і в їх писну чути було триnoгу і досаду, що Їх зігнали з ручая. Ноні поважно жува.lIИ і попирхували, Денисно ходив ІЮЛО НИХ і, стараючись ПОІ,азати, що він зовсім байдужий до огірків, пирогів і яєць, ЯІ<і Їли хазяї, весь поринув у винищування

гедзів і мух, що обліплювали І\онячі· ЖИВОТИ і спини. Він

апатично, з ЯЮІМСЬ особливим, горловим переМОЖНІІМ зву ЕОМ ЛЯСІШВ свої жертви, а НОЛІІ не влучав, з досадою хреІ< тав і проводив очима І\ОЯШОГО щасливця, ЯRИЙ УнИRНУВ смерті.

- ДеНИСІ\У, де ти тамІ Іди їсти! - сказав Нузьмичов, глибоно зітхаючи і тим даючи знати, що він уже наївся. ДеНИСІЮ несміливо підійшов до повсті і вибрав собі пів дrСЯТІ<а велиних і жовтих огіРІ,ів, тан званих «жовтянів»

(вибрати дрібніші й свіжіші він посоромився), узяв двов печених яець, чорних і потріснаних, потім нерішуче, наче боячись, щоб його не вдарили по простягнутій руці, торн нувся пальцем пиріЖІ\а.

- Бери, бери! - підохотив його Нузьмичов. ДеНИСІЮ рішуче взяв пиріг і, відійшовши далено набіІ" сів на землі, спиною до брични. Зараз же почулося таке голосне жваRання, що навіть ноні обернулися й підозріло ПОДИВИЛИСЯ на ДеНИСRа. Занусивши, Нузьмичов дістав з БРИЧІ\И торбу з чимось і СІ,азав Єгорушці: - Я спатиму, а ти поглядай, щоб у мене з-під голови цівї торби не витягли.

О. Христофор СІ\ИНУВ рясу, ПОЯС і каптан, і Єгорушка, глянувши на нього, завмер від шщиву. Він ніян не при ПУСI<ав, що священИІ\И ходять у штанях, а на о. Христо форові були справжні парусинові штани, засунуті у ви сокі чоботи, і нупеЦЬІ<а пістрьова нурточна. Дивлячись на нього, ЄГОРУШІ\а виявив, що в цьому не відповідному до

А. ЧеХDВ

193

мого сану Іюстюмі він, 3 своіи довгим волоссям і бородою, дуже схожим на РобіНЗ0на l\рузо. Роздягнувшись, о. Хри стофор і Кузьмичов лягли В затінку під бричн:ою, обличчям ОДИН до одного, і позаплющували очі. Денисно, снінчивши жувати, розлігся на осонні животом догори і теж запшо щив очі.

Поглядам, щоб хто конеіі не вкрав!

Сlffiзав він 6го

рушці і зразу ж заснув.

Настала тиша. Чути було тіЛЬІШ:, ЛІ{ пирхали м жували Іюні та похропували ті, що спали; десь неБЛИЗЬІЮ плака ла одна чамн:а і поденоли розлягалося Пllщання трьох бе касів, що прилітали подивитися, чи не поїхали непрохані

гості; м'яно гарнавлячи, дзюрчав СТРУ~ЮЧОІ\, але всі ці зву ии не порушували тиші, не будили застиглого повітря, а навпаии, вганяли природу в дрімоту.

€горушка, задихаючись від СП еІ\И , ЛІ{а особливо почува лася тепер, після їжі, побіг ДО осоки і звідти оглянув міс цевість. Побачив він те само, що бачив і до полудня: рів шшу, горби, небо, лілову далечінь; тільии горби стояли ближче та не було вітряна, ш\ий залишився далеІ\О позаду.

З-за СІ{елястого горба, де біг СТРУМОІ"

здіймався другий,

рівніший і ширший: на ньому ліпилося невелино селище

з п'яти-шести осель. Коло хат не було видно ні людей, ні дерев, ні затіниів, наче селпще задихнулося в гарячому

повітрі й висохло. Знічев'я €ГОРУШІ{а спіймав у траві скри паля, підніс його в жмені до вуха і довго слухав, як той

грав на свою СІ{РИПRУ. Коли надо!\учила музина, він по

гнався за зграЙІЮЮ жовтих метеликів, що прилітали дО

ОСОЮІ пити воду, і сам не помітпв, як опинився знов біля брич!\и. Дядь!\о і О. Христофор міцно спали; сон їхній мав триватп години зо дві,

ТрИ, ПОНИ не відпочинуть коні.

Як же згаяти цей довгий час, і де подітися від спеки? Зав дання Сlшадне ... Машинально 6ГОРУШІ\а підставив рот під цівну, що бігла з труБОЧЮІ; в роті в нього стало холодно й запахло болиголовом; пив він спочап{у з охотою, потім через силу і ДОТИ, ПОІ\И гострий ХОЛОД З рота не побіг по всьому тілу і по!\и вода не полилася по сорочці. Потім він підійшов дО БРИЧЮІ й став дивитися на тих, що спали. ДЯДЬRове обличчя, я!\ і раніше, виявляло ділову сухість. Фанатин свого діла, Кузьмичов завжди, навіть уві сні й під час молитви в цернві, І{ОЛИ співали «Іже херувими», думав про свої справи, ані на ХВИЛlIНУ не міг забути ПРО них, і теперь, мабуть, йому СНlIШІСЯ паЮІ з вовною, під води, ціни, Варламов ... А отець Христофор, людина лагід-

194

на, леп,оuажна і с~Ііхотлива, весь СІОИ віІ\ не знав жодної такої справи, що, як змій-полоз, могла б Сl\увати ЙОГО душу.

В усіх численних справах, за які він брався на своєму віІ,У, ЙОГО ваGlша не стіnЬІШ сама Сl/рава, скільюr ме1'УШПЯ і єд

llанЩ[ з людьми, властиві ІЮЖНОМУ заходові. Тю<, у цій подорожі його ціl\авпли не стілЬІШ вовна, Варламов і ціни, скіЛЬ1\И довгий шлях, розмови в дорозі, спання під брич І\ОЮ, вевчасна їда ... І тепер, як видно з його обличчя, йому спидися, мабуть, преосвященний Христофор, латинський ДИСЦ1Т, його попадя, паМПУШЮІ з сметаною і все таке, що не могло снитися Rузьмичову. В 'rой час, Ю{ Єгорушка дивився ва совні обличчя, не

сподівано почувся тнхий спів. Десь неблизько співала жін на, а де саме і в якому боці, важко було збагнути. Пісня тиха, тягуча і журлива, схожа на плач і ледве чутна для бриніла то праворуч, то ліворуч, то згори, то з-під

CJlYxf.'

земл. наче над степом літав невидимий дух і співав. Єго рУШRа озирався і не розумів, звідки ця чудна пісня; а по тім, lюли він прислухався, йому стало здаватися, що це спів(\ла трава; у своїй пісні вона, напівмертва, вже заги

нула, без слів, але жалібно і щиро переконувала когось, що вона нічого не винна, що сонце спалило її даремно; вона вапевняла, що їй палt<о хочеться жити" що вона ще молода і була б гарною, якби не спека і не посуха; вини

не було, але вона bce-таІШ просила в І\оГОСЬ пробачення і прr;сяга,тrася, що їй нестерпно боляче, сумно й жалко себе, Єrорушка послухав трохи, і йому стало здаватися, що від тужливої, тягучої пісні повітря зробилося душнішим, гарячішим і непорушнішим ... Щоб заглушити пісню, він, ПРИСlІівуючи і намагаючись стукати ногами, побіг дО ОСОІШ. 3віДQJI він поглянув на всі боки і знайшов того, хто співав. RОЛQ крайньої хати в селищі стояла жінка в короткій

сПоїдвиці, довгонога і цибата, як чапля, і щось просівала;

з-під ії решета донизу по купі ліниво йшов білий пил. Те пер було ясно, що співала вона. 3а сажень від неї нерухо мо стояв маленький хлопчик у самій сорочці й без шапки. Наче зачарований піснею, він не ворушився й дивився ку дись униз, мабуть, на кумачеву сорочку Єгорушки.

Пі~НЯ затихла. Єгорушка поплентався дО БРИЧІ\И і знов від НІЧОГО робити взявся до струмочка ВОДІІ.

І знов почулася тягуча пісня. СпіваJlа все та сама ци бата жіІша за горбом у селищі. До Єгорушки раптом вер нулась його нудьга. Він понинув труБОЧІ'У і підвів очі

195

вгору. Те, що побачив він, було тане несподіване, що він ТРОХИ зляп:ався. Над ЙОГО головою на ОДlІОИУ з велИlШХ незграбних наменів стояв маленьний хлопчин у самій со рочці, ІІУХЛИЙ, з велиним, випнутим животом і на тонень І\ИХ ніжнах, той самий, яний раніше стояв біля жіюш. З тупим подивом і не без страху, ніби бачачи перед собою вихідців з того світу, він, не нліпаючи і роззявивши рота, оглядав Єгорущину нумачеву сорочну і бричну. Червоний колір сорочни вабив і тішив його, а БРИЧІ\а і люди, що спали під нею, збуджували його цінаnість; може, він і сам не помітив, як приємний червоний нолір і цінавість при тягли його з селища вниз, і, мабуть, тепер дивувався з своєї сміливості. Єгорушна довго оглядав його, а він 6го рушну. Обидва мовчали і почували деяну незручність. По довгій мовчанці 6горушна запитав: - Ян тебе звати? Щони незнайомого ще більше розпухли; він притулив

ся спиною до каменя, витріщив очі, поворушив губами і відповів хрипким басом: Тит. Більше хлопчини не сназаJІИ один одному й слова. По

мовчавши ще трохи й не зводячи очей з 6горушни, таємни чий Тит задер догори одну ногу, намацав п'ятою точну опори й забрався на намінь; звідси він, заднуючи і див

лячись просто на 6горушку, ніби боячись, щоб той не вда рив його ззаду, виліз на вищий намінь і тан ліз доти, поки

зовсім не зник за верхівкою горба. Провівши його очима, 6горушка обійняв коліна руками і схилив голову ... Гаряче проміння пенло йому потилицю, шию і спину. Журлива пісня то завмирала, то знову про линала

стоячому

душному повітрі, струмок монотонно

дзюрчав, коні жували, а час тягся без нінця, наче і він за стиг і зупинився. Здавалося, що від ранку минуло вже сто років ... Чи не хотів бог, щоб 6горушка, бричка і коні за вмерли в цьому повітрі і, ян горби, скам'яніли б і зали шилися навіки на одному місці?

6горушка підвів голову й посоловілими очима подивив ся поперед себе; лілова далечінь, що була до цього часу непорушною, загойдалася і разом з небом полинула ку дись іще далі ... Вона потягла за собою буру траву, осоку, і 6горушна полинув з незвичайною швидністю за далиною,

що тікала. Янась сила беззвучно вабила його нудись, а за ним навздогін мчали спека і томлива пісня. 6горушка схи лйв голову Й заплющив очі ...

196

Перший ІіРОІ\ИНУВСЯ ДеНИСІ<О.

ЙОГО щось УІ<УСИЛО, бо

він схопився, швидко почухав ПJlече й промовив:

- Анафема ідолова, нема на тебе погибелі! Потім він підійшов до стру~юі, напився води й довго

вмивався. Його пирхання і ПЛІОскіт води вивели ЄГОРУШRУ 8 забуття. ХЛОПЧИR подивився на його мон:ре обличчя, ВRРИ те Rраплями і рясним ластовинням, ЯІ<е робило обличчя схожим на мармур, і спитав:

- Скоро поїдемо? ДеПІІСКО поглянув, чи високо стоїть сонце, - Мабуть, СІ<ОРО.

відповів:

Він утерся пеленою СОРОЧІШ і, зробивши дуже серйозно обличчя, застрибав на одній нозі. - Ану-бо, хто швидше ДОСlюче до осокиl - СІ\азав він. ЄГОРУШІ<а був знесилений спеною і дрімотою, але ВСО таRИ пострибав за ним. Дениснові було вже ронів з два дцять, служив він за нучера і збирався женитись, a.rre но переставав ще бути малеНЬJ{ИМ. Він дуже любив пуснати змії, ганяти голубів, гратися в паці, бігати навздогін і зав жди встрявав у дитячі гри і сварки, Бувало, тіЛЬRИ підуть хазяї куди-небудь чи поснуть, він уже починав стрибати на одній нозі або підкидати намінці. Кожному дорослому, ЯRИЙ бачив те щире захоплення, з яним він пустував у товаристві малолітнів, важно було втриматися щоб не про.:. мовити: «Отаний лобур!)} А діти У втручанні веЛИRОГО Rучера в їх справу не бачили нічого дивного: нехай гра ється, аби не бився! Зовсім .тан, ян маленьні собани не ба чать нічого дивного, ноли до їхньої номпанії встряне яниіі

небудь велиний щирий пес і починає гратися з ними. Денисно випередив ЄГОРУШІ{У і, видно, був з цього дуже вадоволениЙ. Він підморгнув оном і, щоб довести, що він може проснаІ<ати на одній ніжці будь-яку відстань, запропо нував Єгорушці, чи не хоче той ПРОСІ{аНD.ТJl 3 ним по шляху і звідти, не вїдпочиваючи, назад до брични? Єгорушна від хилив цю пропозицію, бо дуже засапався і знемігся. Раптом Денисно зробив дуже серйозне обличчя, ЯНОГО не робив навіть тоді, ноли Кузьмичов нартав його або за м~хувався

на

нього

палицею;

прислухаючись, він тихо

став на одне ноліно, і на обличчі його з'явився вираз су ворості і страху, яний бував в людей, що слухають єресь. Він націлився в одну точну очима, поволі підніс догори нисть руни, складену жолобком, і раптом упав животом на землю й ляснув жолобном по траві.

197

-- Є! - прахрппів віп перемажпо· і, вставши, підніс до очеіі Єгарушці веЛИІ\Ога І\Он.ика. Гадаючи, що це ПрПЄМІІЮ КОЮlкt)Ві, ЄГ0рушка і ДеНИСІ\О пагладили йага, пальцями НО(!) широкій зеле:rrїй спині і посми І\али йаго за ВУСl'ш:и. Патім ДеНИСІ\О спіймав жирну муху, ща нассалаел краві, і запропонував її кониковj. Той бай дужісіньк@, наче давно вже' був зиай<о'М'Ий з Дениском, за ворушив своїми велrшими, схажим:и на з:абраJl!(І) щеJl!епами і віт(їв мусі живіт. йага випустили, він блиснув ражеваю підБИВІ'\ОЮ сваїх КрИЛ і, сівши в траву, зразу ж затрі СІ\отів сваєї пісні. ВІШУСТИЛІІ й муху; вона розправила ИРИЛЬЦЯ й без живата полетіла до кешей. З-під БРИЧІ\И пачулася глиб(1ше.зітха·ннn. Ще ЙРОІ{ИНУВСЯ КУЗЬМИЧОВ. Він ШВИДІ<а підвів ГОJl!0'В-У, не<ШОІ\Їffно глянув у далечінь, і з цьага па гляду , я:килі{, байдуже прабіг пав з

€гаРУШІ<У і ДеНИСІ{а, видно була, ща, rrpаІШНУВШИСЬ, він думав пр0 вавну і Варламава.

- Отче Христофоре, вставайте, пара! - загаворив він стривожено.- Раді спати, і ТаІ< уже діло праспалиl Де НИСІ{У, запрягай! О. Христа фар праІ{ИНУВСЯ з таІ{ОЮ самаю уеміШІ\ОЮ, з

якаю Й заснув. Обличчя Їraгo від сну ПОМ'ЯЛ0СЯ, з:нарщилось і, здаваJЮСЯ, стала вдває меишим. Умившись і адягпувшись, він не паспішаючи витяг з кюпен;~ маленький заС1-rальцьа ваШІЙ ПС'алтир і, ставши аблпччям до сходу, став пошепии читати й хреститися. - OT'Je Христофоре! - сказав докірлИ'во Rузьмичов. Пора їхати, вже КОИ'Ї готові, а ви, їЙ-бо,гу ... - Зараз, зараз ... - забурматів о. Христафор.- Кафізми пачитати треба ... Не читав ще сьа·Fо;rщі. - Можна й патім З Ішфі'змам"И'.

- Іване Івановичу, на каЖR'ИЙ: деиь у мене визна'Jено ... Не мажна. - Бот не асудив би. Цілу чверть гадини о'. Христофор сто'яв нерухома облич.. чям до сходу Й варушив' губами, а: Кузьмичов майже з не навистю ди,:вився на ньага і нетеР'П'Ш'Іче знизуваВ' Ішечима.

Особливо його сердила, кали о. Хр'И~тафор па кажній «ела ві» вбира-в у себе павітря, швидко хрестився і навмисне голасно, щоб інші хрестили:ея, говарив тричі: - АліJl1YЯ, алілуя, алілуя, слава табі, боже!

Нарешті він усміхнувся, FЛЯ!FryБ УГОРУ на небо, паклав псалтир да І{ишені й сназаж

198

Filli!

За ХВПЛІІНУ бричка рушила В дорогу. Наче вона їхала назад, а не далі, подорожні бачили те саме, що. й до по лудня. Горби все ще потопали в ліловій далині, і не було видно їм н:інця; мигтів бур'ян, н:амінь, проносилися вижаті смуги, і все ті самі граки та шуліка, що солідно махав ИРИ лаМlI, літали над степом. Повітря ще більше ст.авало неру хомим від СПеІШ і тиші, покірна природа ціпеніла в :мовчан ві ... Ні вітру, ні ..бадьорого, свіжого ЗВУІ\У, ні хмарИІШИ. Та ось нарешті, КОШІ сонце стало СПУСЩJ.тиCJI на захід, степ, горби і повітря не витримали гніту і, вичерпавши терпіння, вони, змучившись, спробували сюшути а себе ярмо. З-за горбів HeCIIoдiB~HO з'явилася попелясто-сива І,У черява хмара. Вона перезирнулася з степом - я, мовляв, готова - і нахмурилась. Враз у стоячому повітрі ЩОСЬ по рвалося, ДУЖО рвонув вітер і з шумом, зі свистом закруж

ляв по степу. Зразу Ж трава і торішній бур'ян ЗЧИНИШІ ремство, на шляху с.пірально закрутився пил, побіг степом

і, забираючи з.собоЮсолому, бабок і пір'я, чорним стовпом,

що врутився, знявся до неба й затуманив сонце. По сте пу уздовж і ВІІоп-ере-І{, спотикаючись і стрибаючи, побігло перекотиполе, а одно

.3 них потрапило у вихор, закрутило СЯ, як птах, полетіл-о до неба і, обернувшись там у чорну цятку. знИRЛО З очей. за ним полетіло друге, потім третє, і ЄrОРУШІ{а бачив, як два перекотиполя зіТІШУЛИСЯ в бладитній високості і вчепились одне в одного, ЯК на по ЄДИНКУ.

Коло самого шляху спурхнув стрепет. Махаючи крила ми і хвостом, він, залитий сонцем, скидався на рибальську блеШНІ0 або на ста.ВІЮВ0ГО метелика, в якого, КОШІ !Він миг тить над водою, крильця зливаються з вусиками, і здаєть

ся, що вусини ростуть У нього і снереду, і ззаду, із боків ... Тремтячи в повітрі, як комаха, виграючи своєю CTpoRaтістю, стрепет підніося ВИСОІ>О вгору' прямою л.інією. потім,

1ошбуть, наляканий хмарою КУРЯВИ, полетів убік, і довго ще було ВИДНО його мигтіRElЯ .... А он, стурооваНИЙВИХQРОМ і не розуміючи, що транило СЯ, з трави вилетів деРІІ:ач. Він летів за Bi:rpOM, а :не проти, як усі птахи; від ЦЬОГіі) п.ір'я розкуйовДИлось, весь в,ін роз дувся до розміру КУJЖИ і мав дул,е сердитий, поваЖІ:ІИЙ ви гляд. Самі тільки грани, що иос\Гарілися вст8':ИУ іЇ цризви чаїлись до 'CT-Є<ІЮвих иере'llОЛОхів, спокійно JЬЇ.т,в,л.и над

• СІ,lи'lИВ! (Лат) 199

травою або байдуже, ні на що не зважаючи, довбали свої.. ми товстими дзьобами черству землю.

За горбами глухо прогримів грім; повіяло прохолодою. ДеНИСІЮ весело свиснув і стьобнув по конях ... О. Христо фор і Rузьмичов, придержуючи свої капелюхи, вп'ялися очима в горби ... Добре, якби бризнув дощ! Ще б, здається, невеличке зусилля, одне напруження, і степ узяв би гору. Але невидима гнітюча сила поволі ску вала вітер і повітря, вклала н:уряву, і знову, начебто нічо

го й не було, настала тиша. Хмара схощшася, засмалені горби насупились, повітря покірно застигло, і самі тільки сполохані чайки десь плакали і нарікали на долю ... Потім швидко настав вечір.

ІІІ

у вечірніх сутінках показався великий одноповерховий будинок з іржавим залізним дахом і з темними вікнами. Цей будинок називався постоялим двором, хоч коло нього ніякого двору не було і стояв він серед степу, нічим не

обгороджений. Трохи осторонь від нього темнів жалюгідний виmневий садочок з тином, та під віннами, схиливши свої

важкі голови, стояли заснулі соняшники. У садочку тріс котів маленький вітрячок, поставлений на те, щоб полоха ти стукотом зайців. А більш коло будинку не було ні вид но, ні чути нічого, крім степу.

Ледве бричка jlупинилась біля ганочка з дашком, як у будинку почулися радісні голоси - один чоловічий, другий жіночий,- завищали двері на блоку, і коло брички в одну мить виросла висока худа постать, що розмахувала руками

і фалдами. Це був хазяїн постоялого двору Мойсей Мойсе йович, немолода людина з дуже блідим обличчям і з чор ною, як туш, гарною бородою. Одягнений він був у поно шений чорний сюртук, який теліпався на його вузьких пле

чах, як на вішалці, і змахував фалдами, наче крилами, кожного разу, як Мойсей Мойсейович з радості чи з жаху сплескував руками. Крім сюртука, на хазяїні були ще широкі білі штани навипуск і оксамитова жилетка в рудих квітках, схожих на велетенських блощиць. Мойсей Мойсейович, упізнавши приїжджих, спочатку завмер від надмірного почуття, потім сплеснув руками і застогнав. Сюртук його змахнув фалдами, спина зігнулася в дугу, і бліде обличчя скривилося такою усмішкою, начеб-

200

то бачити брич:ку для нього було не тіль:ки ПРИЄМІНО, а й до болю солод:ко.

Ах, боже Мій, боже мій!

заговорив він топ:ким, спі

вучим голосом, задихаючись, метушачись і своїми рухами

заважаючи пасажирам вилізти з брич:ки.- І та:кий сьогодні для мене щасливий день! Ах, та що ж це я тепереч:ки пови нен робити! Іване Івановичу! Отче Христофоре! Який же гарнень:кий паничин сидить на нозлах, побии мене бог! Ах, боже ж мій, та чого ж я стою на одному місці й но нличу гостей до світлиці? Будь ласка, заходьте .•. милості проси мо! Давайте"мені всі ваші речі ... Ах, боже мій! Мойсей Мойсейович, шукаючи в бричці і допомагаючи приїжджим вилазити, раптом обернувся назад і занричав таним ДИНИМ, придушеним голосом, начебто топився й нли :кав на поміч: Соломоне! Соломоне! - Соломоне! Соломоне! - повторив у хаті жіночий го лос.

Двері на блоку завищали, і на порозі з'явився невисо :кий молодий єврей, рудий, звелиним пташиним носом і з лисиною серед жорстного нучерявого волосся; одягне ний він був у НОРОТКИЙ дуже поношений піджа:к а занруг леними фалдами і :коротними ру:кавами та в :корот:кі три нові штанці, через що сам здавався норотним і нуцим, ЯН

обс:кубана :кур:ка. Це був Соломон, брат Мойсея Мойсейо вича. Він мовчни, не здоровнаючись, а тіль:ки якось дивно усміхаючись, підійшов до брични. - Іван Іванович і отець Христофор приїхали! - с:казав йому Мойсей Мойсейович таним тоном, начебто боявся, що той йому не повірить.- Ай, вай, дивна річ, такі хоро ші люди взяли та й приїхали. Ну, бери, Соломоне, речі! Прошу завітати, дорогі гості! Трохи згодом l\узьмичов, о. Христофор і Єгорушна си діли вже у великій похмурій і порожній німнаті за старим дубовим столом. Цей стіл був тут майже один, бо у вели ній :кімнаті, нрім нього, широкого дивана з дірявою нлейон :кою та трьох стільців, не було ніяних інших меблів. Та й стільці не НОЖНИЙ наважився б назвати стільцями. Це була янась жалюгідна подоба меблів з :клейоНІЮЮ, що віджила свій ві:к, та з надприродно загнутими Шlзад спиннами, яні

надавали стільцям схожості з дитячимл саннами. Важно було зрозуміти, яну зручність мав на увазі невідомий сто ляр, загинаючи тан немилосердно СШІНЮІ, і хотілося дума ти, що тут винен не столяр, а яний-небудь проїжджий

201

силач, що, бажаючи похвастатися своєю силою, позгинав стільцям СШПШИ, а потім заходився поправляти і ще біль ше зігнув. Німната здавалася похмурою. Стіни були сірі, стеля і нарнизи закопчені, на під.1J:озі тяглися щілини й зяяли діри незрозумілого походження (думалося, що їх пробив Баблуком той самий силач), і здавалося, що ЯRбп

в кімнаті почепили з десяток ламп, то вона не перестала б бутит€1'tШОЮ. Ні на стінах, ні на BiRHax не було нічого СХQЖОГО на оздоби. А втім, на одній стіні в сірій дерев'я пій ,рамі висіли якkь правила з двоголовим ОРЛОМ, а на другій - в таl\ій самій рамі ян:ась гравюра з написом: «Баіідужість людей». До чого люди були байдужі,- зро

зуміти було неможливо, бо гравюра дуже потьмяніла від часу й була щедро засиджена мухами. Тхнуло в кімпаті чимсь цвілим і ІІ.ИСЛИМ. Увівши гостей до Rімнати, Мойсей Мойсейович і далі вигинався, сплеСl\ував руками, щулився й радісно ВИГУІ{У

вав,- все це він уважав за потрібне впробляти для того, щоб здаватися НIЩ'ЗВИЧJaііIIО '1шічливим і люб'язним. - Ноли проїхали .тут наші підводи? - спитав його Нузь КИЧОВ.

- Одна партія проїхала сьогодні ранеНЬІ\О, а друга, Іване Івановичу, спочивала тут в обід і надвечір по іхал:а. - А ... Проїжджав тут Варламов чи ні? - Ні, Іване Івановичу! Вчора раненько проїздив його принажчин Григорій Єгорович і казав, що вони, мабуть, ,.епереЧІШ на хуторі вмолонана" -

Чудово. Виходить, ми зараз доженемо валки, а тоді

іі до молокана.

- Та бог з вами, Іване Івановичу! - жахнувся Мойсей Мойсейович, сплескуючи рунамп.- Нуди ж ви проти ночі поідете? Ви новечеряйте Щl здоров'ячко і переночуйте, а завтра, бог дасть, раненьно поїдете й доженете ll.OГО треба! - НіI\ОЛИ, ніколи... Вибачте, Мойсею Мойсейовпчу, іншим разом ЯІІ.-небудь, а тепер не час. Посидимо 3 чверть rQДИНИ та й ноїдеио, а переночувати і в молокан а МОЖна. - Чверть годинки! - ЗОЙI\НУВ Мойсей МоЙсеЙович. Та побійтесь ви бога, Іване Івановичу! Ви мене нримусите, щоб я ваші шапне заховав та двері аа~шнув! Ви хоч за І\усіть та чаю попийте!

Ніколи нам з чаями та 3 цуь:раМІІ,- СІl.азав

мичов.

202

Нузь

Мойсей Мойсейович схилив голову набік, зігпув коліна й виставив наперед долоні, наче обороняючись від ударів, 3 болісно-солодиою усмішиою став благати:

- Іване Івановичу! Отче Христофоре! БУДИ6 ж' такі добрі, попийте в мене чайку! Невже ж я така пед06р'а' Лlо дина, що в мене не можна навіть чай пити? Іване Іва новичу!

Що ж, чайку можна попити,- співчутли-по зітхнув

о. Христофор.- Це не затримає. - Ну, гаразд! - погодився Rузьмичов. Мойсей Мойсейович стрепенувся, радісно охнув і, зіщу люЮчись TaI~, начебто тільrш що висночив 3 холодної ВОДИ В тепло, підбіг до дверClї і занрпчав ДИЮІМ, прпдуше:в:им fOJIOCOM, ЯНИМ раніше нлинав Соломона:

- Розо! Розо! Давай самовар! За хвилину відчинилися двері, і до І\іl\ПfаТІІ з велиЮlМ підносом у РУІ\ах увійшов Соломон. Ставлячи на стіл під нос, він насмішнувато дивився НУДИСЬ убіІ{ і l!CC дивно

усміхався. Тепер, при світлі лампочн:и, можна було роз~ гледіти його усмішиу; вона була дуже СІшадна і виявляла багато почуттів, але переважало в ній одне - явне пре зирство. Він начебто думав про ЩОСБ смііпне і дурне, ко гось терпіти не міг і зневажав, чогось радів' і Ч'Ешав' слушної хвилини, щоб ДОШНУЛІІТІІ гострою насмішкою і зайтися

сміхом. Його довгий ніс, товсті губи і хитрі, виряч-ені очі, здавалося, були напружені від бажання зареготатись. Гля нувши на його обличчя, Rузьмичов глузливо усміхнувся і спитав:

- Соломоне, чого це ти цього літа не приїжджав до нас у N. на ярмарон, жидів представляти? РОІ\ів зо два тому, що дуже добре пам'ятав і Єторушка, Соломон у N. на ярмар"у, в одному з балага'нів, розпові дав сцени з євреЙСЬІ\ОГО побуту і мав великий успіх, Ha~ гадування про це не справило на Соломона нію\Ого вра ження. Нічого не відповівши, він вийшов і трохп згодом повернувся зсамоваром.

Зробивши коло стола своє діло, він відійшов набік і, снлавши РУНИ

на грудях,

вистаЮІВШИ

наперед одну ногу,

вп'явся своїl\1И насмішкуватими очима В' о. Христофора. В його позі було щось визивне, бундючне й зневажливе і в тоїІ же час дуже жалюгідне й ном ічне, бо ЩО поважні тою ставала його поза, то яснравіше виступали на перший план його нороткі штанці, куций піджаНІ каринатурний

ніс і вся його пташина оБСІ\уБана фігурна.

203

Мойсей Мойсейович приніс з другої німнати табурет і сів па деЯІ{ій відстані від стола.

- Приємного апетиту! Чай та ЦУІ\ОР! - почав він роз~ важати гостеЙ.- Призволяйтесь на ЗДОРОВ'ЯЧІЮ! ТаІ{і пе звичайні гості, тані .незвичаЙні, а отця Христофора я вже п'ять РОІ{ів не бачив. І ніхто не хоче мені СІ{азати, чий це ТаІ\ИЙ паничин хороший? - спитав він, ніжно поглядаючи ва ЄГОРУШІ{У. Це СИНОІ{ сестри Ольги Іванівни,- відповів :Кузьмичов.

А І\УДИ Ж він їде? Учитися. До гімназії його веземо. Мойсей Мойсейович з ввічливості вдав на своєму облич чі здивування і поважно понрутив головою.

- О, це добре! - СІ\азав він, погрожуючи самоварові пальцем.- Це добре! З гімназії вийдеш ТЮ\ИМ паном, що всі ми будемо шаПІ\е СІ\Идати. Ти будеш розумний, бага тий, з амбіцією, а матіНІ\а радітиме. О, це добре! Він помовчав трохи, погладив собі ноліна й заговорив шанобливо-жартівливим тоном: - Ви вже мені пробачте, отче Христофоре, а я збира

юсь написати заяву архієреєві, що ви в І{упців хліб В,ід биваєте. Візьму гербового паперу та й напишу, що в отця Христофора, значить, своїх грошей мало, ноли він узявся до НОll1ерцій і почав вовну продавати.

- Тю\, надумав ось на старість ... - СІ,азав о. Христо фор і заСll1іяйся.- Записався, брат, з попів у І\упці. Тепер би дома сидіти та богу молитися, а я сна чу, ани фараон на нолісниці ... Суєта! - Зате грошей буде багато! - Авжеж! Дулю мені під ніс, а не гроші! Товар же не мій, а зятів, Михайлів! -

Чого ж він сам не поїхав?

А того ... Материне молоно на губах ще не обсохло. :Купити вовну І\УПИВ, а щоб продати - розуму нема, молодий ще. Всі гроші свої витратив, хотів нажитися і фороу за дати, а ПОТІШУВСЯ туди-сюди, йому й своєї ціми ніхто не дає. От ан понрутився хлопець з рін, потім приходить до мене та й: «Татусю, продайте вовну, зробіть ласнуl Нічого я в цій справі не розумію!» Тож-то воно й в! Ян що, то зараз до татуся, а перше й без татуся можна було. :Коли нупував, не питався, а тепер, ян припекло, то й до татуся. А що ж татусь? :Коли б не Іван Іванович, то й татусь ні чого б не зробив. :Клопіт з нимиl

204

- А тю\, клопіт З діТЬJlIИ, Я вам нажу! - зітхнув Мойсей МоЙсеЙович.- У мене в сююго шестеро. Одного вчи, дру гого лінуй, третього на рунах носи, а ЛІ>: виростуть, то ще більше клопоту. Не тіЛЬЮf теперечки, навіть у святому

письмі тю\ було. Ноли в ЯІюва були малеНЬІ>:і діти, він пла нав, а КОШІ вони ВИРОСJIlІ, ще дужче почав планаТII.

М-да ... -

погодився о. Христофор, задумливо дивля

чись на скля:ішу.- Мені,

BJIaCHe,

нічого бога гпівити, я

дійшов межі свого життя, ЯІ, дай боже всякому ... Дочок за хороших людей повіД;:J:авав, синів у люди вивів і тепер

вільний, своє діло зробив, хоч на всі чотири сторони ЙДИ. JI\иву зі своєю попадею тихенько, ЇМ, п'ю, та сплю, та з онуків радію, та богу молюся, а більше нічого мені й не треба. ЯІ{ сир у маслі плаваю і знати ніrюго не хочу. ЗроДу в мене ніякого горя не було, і тепер, ЛІ\би, СІ\ажімо, цар спитав: «Чого тобі треба? Чого ти хочеш?» Та нічого мені

'не треба! Все в мене є і все слава богу. Щасливішої за мене на все місто людини HeJlfa. Тільки от гріхів багато, та воно й те СІ\азати, один бог без гріха. Адже тан? - ВИХОДИТЬ, так.

Ну, звичайно, зубів нема, в спині від старості ломить,

то се, то те ... задипта і всяке там ... Х:n.орію, плоть немічна,

ну, та, сам подумай, пожив! )30СЬМИЙ десяток! Не вік же вікувати, треба й честь знати. О. Христофор раптом щось згадав, пирхнув у склянну Й зю\ашлявся від сміху. Мойсей Мойсейович з пристой ності теж засміявся й закашлявся. - Потіха! - сиазав о. Христофор і махнув руною. Приїжджає до мене в гості старший син мій Гаврило. Він по медичній галузі і служить у Чернігівсьнїй губернії земським лікарем ... Гаразд ... Я йому й кажу: «От, кажу, задишна, те та се ... Ти лікар, ліиуй батька!}) Він зараз мене роздягнув, постунав, послухав, усякі там штуки ... живота пом'яв, а тоді й иаже: «Вам, татусю, треба, иаже, лінува тися стиснутим повітряМ».

Отець Христофор зарего't'ав судорожно, до сліз, і під вівся.

- А я йому й иажу: «Бог з ним, з отим стиснутим по вітрям!}) - вимовив він нрізь сміх і махнув обома руна МИ.- Бог з ним, з отим стиснутим повітрям! Мойсей Мойсейович теж підвівся і, взявшись за живіт, зайшовся

тонким

сміхом,

схожим

понки.

205

на

гавкання

бо~

- Бог з ним, з отим стиснутим повітрям! - знову про... мовив о. Христофор, регочучи. Мойсей Мойсейович узяв на дві НОТІІ вище і зайшовся таlШМ судорожним сміхом, що ледве встояв на ногах.

О боже міЙ ... -

CTorнaB він серед сміху.- Дайте ДИХ'"

нути ... Тю{ насмішили, що ... ох! .. - смерть моя. Він сміявся й говорив, а сам тим часом лякливо й підо зріливо поглядав на Содомона. Той стояв, не змінивши

llОЗИ, і посміхався. Видно будо по його очах та усмішці, що він зневажав і ненавидів серйозно, аде це тан: не па сувало до його обснубаної фіГУРІШ, що здавалось 6горуш ці, ніби визивної по зи і ЇДІЮГ0, зневажливого виразу надав вів собі навмисне, щоб удати блазня й насмішити дорогих І'остеЙ. Випивши МОВЧЮІ СІШЯНОІ, З шість, Rузьмичов розчистив перед собою на столі місце, узяв торбу, ту саму, ЛІ,а, ІЮЛИ він спав иід бричкою, дежала в нього під головою, розв'я зав на ній мотузочку й иотрусив нею. Звідти посипалися ІНІ стіл пачни асигнацій.

- ПОНИ час є, давайте, отче Христофоре, полічимо, (;ю.зав Rузьмичов. Побачивши гроші, Мойсей МойсеїІОВИЧ зніяновів, підпів~ ся і, як дедінатна людина, що не бажає знати чужих сен ретів, навшпиньни і бадансуючи рука!lIИ, вийшов з І,імна ТИ. Соломон залишився 'на своєму місці. - В нарбованцевих пачнах по СІ,ільни? - почав о. Хри стофор. - По п'ятдесят ... У троячнових по дев'яносто ... Чет вертні й катеринни по тисячах СІшадені. Ви відрахуйте сім тисяч вісімсот для Варламова, а я дічитиму для Гусе Бича. Та глядіть не помиліться ... 6горушна зроду не бачив таної нупи грошей, яна лежа ла тепер на столі. Грошей, мабуть, було дуже багато, бо пачна в сім тисяч вісімсот, яну о. Христофор віДlшав для Варламова, в порівнянні з усією нупою здавалася дуже маленьною. Іншим часом тан:а сила грошей, може, здиву вала б 6ГОРУШІ{У і навела ЇІого на міРІ{ування про те, СІ{іль ни на цю н:упу можна накупити бубликів, тістечон:, МаІ{Їв ників, а тепер він дивився на неї байдуже і почував тільки огидний'дух гнилих яблун і гасу, що ЙШОВ від І,УИИ. Він був юrучений ТРУСЬІюю їздою на бричці, він утомив ся і хотів спати. Голову йому тягло вниз, очі злипадися, і думки пдуталися, ЛІ{ НИТІШ. НI{би l\!ожна було, він з на солодою схилив би голову на стід, заПЛЮЩІШ би очі,· щоб 206

ве бачити лампи і пальців, яні рухалися вад I{УПОЮ, і доз~ волив би своїм млявим, СОННИМ ДУМІ\Ш\І ще більше заплу татися. Коли він СИЛІ\увався н:е дрі~IaТИ, світло лампи, чашни і иа.льці двоїлися, самовар гойдався, а дух гнилих яблун здавався ще гострішим і огиднішим.

- Ох, гроші, гроші! - зітхав о. Христофор, усміха ючись.- Горе з вами! Тепер мій МlІхаило, певно, спить і бачить, що я йому тат\у нупу привезу. - Ваш Михайло Тимофійович людина нетямуща,- го ворив півголосом кузы\Ічов,-- пе за своє діло береться, а ви розумієте й можете змірнувати. Віддали б вп мені, ян я l\азав, свою вовну та й Їхали б собі назад, а я б вам,

хай уже тат"

дав би по півн:арбованця поверх своєї ціни,

та й то тільн:и шануючи ...

Ні, Іване Івановпчу,- зітхав о. Христофор.- ДЯІ\У

ємо вам за увагу ... ЗвичаіІно, ш{би !\ІОЯ воля, то я б і го ворити не став, а то ж самі знаєте, товар не мій ...

Увійшов наВШШШЬЮІ Мойсей Мойсейович. Стараючись

делінатності не ДИВИТИСЯ на І\УПУ. грошей, він піднрався

дО ЄГОРУШІШ Й Сl\ШІШУВ його ззаду за сорочну.

- А ходім-но, паничину,- с!{азав він півголосом, шюго я тобі ведмеДlша понажу! Тarшй страшний, серди тий! У-у!

Сонний ЄГОРУШІ\а встав і ліниво поплентався за Мой сеєм Мойсейовичем дивитися на ведмедя. Віп увійшов до невеличної німнаТЮІ, де, перше ніж він побачив що-не

будь, йому заоило подих від запаху чогось ЮІСЛОГО і тухло го, що був тут далено густіший, ніж увелиній І\імнаті і, мабуть, звідси поширювався по всьому БУДИНІ\У. Одну по -ловину І\імнати займало велине

ліжно,

цьованою стьобаною І\ОВДРОЮ, а другу

ВІ\рите

засмаль

номод і гори най

різноманітнішого ганчір'я - починаючи з твердо нанрох мале них спідниць і нінчаючи дитячими штанцями і шлей

нами. На І\Оl\юді горіла лойова свічна. Замість обіцяного ведмедя Єгорушна побачив велИІ,У, дуже товсту єврейну, з розпущеним волоссям і в червоній фланелевій СУlші з чорними ЦЯТОЧІ\ами; вона ваЖІ\О по верталась у ВУ3ЬН:ОМУ проході між ліЖІЮl\I і НОl\ЮДОIlI і, про тяжно стогнучп, зітхала, наче в неї боліли зуби. Побачив ши ЄГОРУШІ{У, вона зробила плar{сиве обличчя, про ТЯЖ но зітхнула і, перше ніж він устиг роздивитися, піднесла йому до рота сюrбиу ХJrіба, намазану медом.

Уш, ДИТИRIШ, їж!

сназала вона- Тут ти без матіНІШ,

і тебе ніl\ОМУ погодувати. Уж!

207

Єгорушка став їсти, хоч після ЦУІ\еРОІ\ та маІ\іВНИІ\ів, які він щодня їв у себе вдома, не бачив нічого доброго в медові, наполовину змішаному з ВОСІЮМ і З бджолиними I\рилы\І •. Він їв, а Мойсей Мойсейович і єврейка дивилися й зітхали. Ти І\УДИ їдеш, ДИТИНІ\О? - спитала євреЙІ\а. Учитися,- відповів ЄГОРУШІ\а. А СІ\іЛЬІ\И вас у матіНІ\е? Я одиИ. Більше нема ніІ\ОГО. О-охl - зітхнула ввреЙІ\а й підвела вгору очі. Бідна матіНІ\е, бідна MaTiНl\e! Як же ж в'она нудьгуватиме

й планатиме! Через рін ми теж повезємо в наУІ\у свого Наума! Ох! - Ох, Наум, Наум,- зітхнув Мойсей Мойсейович, і на його блідому обличчі нервово затремтіла шкіра.- А віп такий хворий. Заяложена І\овдра заворушилась, і з-під неї ВИТІ\НУ лась кучерява дитяча голова на дуже ТОНl{ій шиї; двоє чорних очей блиснули і з ціІ\авістю вп'ялися в ЄГОРУШІ\У. Мойсей Мойсейович і євреЙІШ, не перестаючи зітхати, пі дійшли до номода й почали говорпти про щось по-єврей~

СЬІ\И. Мойсей МоїІсейович говорив півголосом, НИЗЬІ\ИМ баСІ\ОМ, і взагалі його євреЙСЬІ,а мова СІ\идалася на без перервне «гал-гал-гал-гал ... », а жінка відповідала йому ТОІШИМ індичим ГОЛОСІ\ОМ, і в неї виходило щось подібне

до «ту-ту-ту-ту ... ». ПОІ\И вони радились, з-під заЯЛО}І\еної І\ОВДРИ визирнула друга І\учерява голівка на ТОНІ\ій шиї, ва нею третя, а далі четверта ... ЯІ\би ЄГОРУШІ{а мав бага ту фантазію, то міг би подумати, що під І\ОВДРОЮ лежала стоголова гідра.

Гал-гал-гал-гал ... -

говорив

Мойсей

Мойсейович.

Ту-ту-ту-ту ... - відповідала йому єврейна. Нарада занінчилась тим, що єврейка глиБОІ\О зітхнула, полізла до І\омода, розгорнула там ЯІ\усь зелену ганчіРІ\У і дістала звідти велиного житнього ПРЯНИІ\а, що мав ВИ гляд серця.

Візьми, дитинко,- СІ\азала вона, подаючи Єгорушці

ПРЯНИІ\.- У тебе нема тепер матінке, ніІЮМУ тобі гостин ця дати.

Єгорушка сховав до кишені ПРЯНИІ\ і позаднував до две рей, бо був уже неспроможний дихати затхлим і І\ИСЛИм повітрям, в ЯІюму ЖИЛИ хазяї. Вернувшись до веЛИІ\ОЇ І\імнати, він зручніше примостився на дивані і вже не за важав собі думати.

208

Кузьмичов тіЛЬІ\И ЩО СНЇнчив лічити гроші і Ішав іх' на вад у торбу. Поводився з ІІИМИ не дуже шанобливо й ни дав їх у брудну торбу без УСЯНОЇ церемонії і з таною бай дужістю, начебто це були не гроші, а паперове сміття. О. Христофор розмовляв з Соломоном. Ну, що, Соломоне премудрий? - питав він, позіха ючи і хрестячи рота.- Ян діл-а? - Це ви про яні діла Ішжете? ~ спитав Соломон і по дивився тю\ єхидно, начебто йому натш<али на яний-не будь злочин. - .Взагалі ... Що поробляєш? - Що я поробляю ? - перепитав Соломон і знизав плечима.- Те саме, що й усі ... ВИ бачите: я ланей. Я ланей у брата, брат ланей у проїжджих, проїжджі лакеї у Вар ламова, а ЛІ\би.Я мав грошей десять мільйонів, то Варла

мов був би в мене лакеєм.

Тобто, чому іН це він був би в тєбе ланеєм? Чому? А тому, що нема тю,ого пана чи мільйонера, яний за зайву нопійну не став би .лизати рун у жида пар хатого. Я тепер жид пархатий і злидень, всі на мене див ляться, ш\ насобю\е, а янби в мене були гроші, то Варла мав переді мною :клеїв би таного дурня, ян Мойсей перед

вами.

О. Христофор і Кузьмичов перезирнулись. Ні той, ні другий не зрозуміли Соломона. Нузьмичов суворо і сухо поглянув на нього й спитав:

- Ян же це ти, дурню отаний, рівняєш себе з Варла мовим? - Я ще не тан:ий дурень, щоб рівняти себе з Варла мовим,- відповів Соломон, насмішнувато оглядаючи сво їх співрозмовнинів.- Варламов хоч і росіянин, але в ду ші він жид пархатий;

все

життя

нього в грошах і

наживі, а я свої гроші спалив у грубці. Мені не потрібні ні гроші, ні земля, ні вівці, і не треба, щоб мене боялись і СІ,идаШІ шапни, ноли я їду. Значить, я розумніший за вашого Варламова і більше схожий на людину! Трохи згодом Єгорушна нрізь дрімоту чув, ян Соломон голосом глухим і сиплим від ненависті, що душила його, гарнавлячи і поспішаючи, заговорив про євреїв; спочат

ВУ говорив він правильно, по-росіЙСЬRИ, а далі збився на тон оповідачів з GвреЙСЬІ\ОГО побуту і став говорити, як

колись

балагані,

перебільшеним

єврейсьним

ан

центом.

ЧеRаЙ ... -

перебив його о.

209

Христофор.- ЯRЩО

тобі

твоя віра не подобається, то ти її переміни, а сміятися гріх; то остання людина, хто з своєї віри глузує.

Ви нічого не розумієте!

- грубо урвав його Соло

мон.- Я вам кату одне, а ви друге ... - От і видно зараз, що ти дурпа' люДИна,- зітхнув о. Христофор.- Я тебе навчаю, як ум'ію, а ти сердиш

сл. Я тобі по-старечому, тихенько, а ти, ЯК індик: бла-бла бла! Дивак, справді ...

УвійШОJ} Мойсей Мойсейович. Він стурбовано подивив сл па Соломона і на своїх гостей, і знову на його обличчі нервово затремтіла пшіра. 6ГОРУШІ{а струснув головою й подивився навrюло себе; мигцем він побачи,в Соломонове обличчя і янраз у той момент, І\ОЛИ воно було повернене до нього на три чверті і І{ОЛИ тінь від його довгого носа перетяла всю ліву ЩOl{у; зпеважлива усмішка, змішана з цією тінню, БЛИСІ{учі насміШІ,уваті очі, бундючний вираз і вся його обскубана фігурка, розд'Воюючись і мигтячи в

очах 6горymни, робили його тепер схожи'м' не на -блазня, а на щось таІ,е, що інноли сниться, мабуть, на нечиету силу. - ЯІШЙСЬ він У вае біснуватий, Мойсею Мойсейовичу, бог з ним! - СІ\а'зав' з усміШl\ОЮ О. Христофор.- Ви б його улаштували де-небудь або оженили; 'ІІІ що ... На лю дину несхожий.

Rузьмичов cepдIl'ТO нахмурився. Мойсей Мойсейович знову занеПОІ\ОЄНО і допитливо поглянув на брата і на гостей.

Соломоне, вийди звідси І

суворо СIl:азав він.- Ви

йди! І він додав ще щось по-євреЙськи. Соломон уривчасто засміявся й вийшов. - А що таке? - злякано спитав Мойсеіі Мойсейович о. Христофора.

- 3азнається,- відповів Rузьмичов.- Грубіян і бага то про себедумає. - Так і знав! - жахнувся Мойсей МойсеЙОБИЧ, сплес кущчи руками.- Ах, боже мій! Боже мій! - забурмотів він 'дівголосом.- Ви вже, будьте ласкаві, вибачте й не гнівайтесь. Це така людина, така людина! Ах, боже мій! Боже мій! ВіН' мені рідний брат, але, крім горя, я від нього пічого не бачив'. Адже віп, знаєте ... Мойсей Мойсейович ПОІ\РУТИВ пальцем коло лоба і І\а зав далі:

- Не при своєму розумі ... пропаща людина. І що мені з ним робити, не знаю! Нікого він не любить, нікого не 210

щ:анує, нікого не боїться ... Знаєте, з усіх сміється, говорить дурниці, кожному в очі ТИІ{ає. Ви не можете повірити, ЯКОСЬ приїхав сюди Варламов, а Соломон тю{е йому сна ~aB, що той ударив батогом і його, і мене ... А мене за що? Хіба я винен? Бог відібрав у нього розум,виходить, це божа воля, а я хіба ВІІнен? Минуло хвилин з десять, а Мойсей :Мойс~йович усе ще бурмотів півголосом і зітхав: - Уночі він не спить і все думає, ДУll1ає, думає, а про що цін думає, бог його знає. Підійдеш до нього ВFючі, а він сердиться й сміється. Він і мене не любить ... І нічого він не хоче! Татусь, коли помирав, заЛИШІІВ йому і мені по шість тисяч І{арбованців. Я купив 'собі заїзд, (і)ДРУЖИВСЯ й теперечки діточок маю, а він спалив свої гроші в груб ці. Так жалко, так жалко! Навіщо палити? Тобі не треба, то віддай мені, а навіщо ж пали'ти?

Раптом завищали двері на блоку і задрижала підлога від чиєїсь ходи. На ЄГ0рушкувійнуло легким вітерцем, і здалося йому, що якийсь великий чорний птах пронісся

повз нього й ІШЛО самого оБЛІІЧЧЯ ЙОГО махнув 'Крилами. Він розплющив О"Іі... Дядько з торбою в PYRax, готовий у дорогу, стояв біля дивана. О. Христофор, Т:РИМ'8.ючи крис латий циліндр, комусь кланявся і усміхався не йагідно й не розчулено, як завжди, а шаноблИ'во і напружено, що

дуже було йому не до :JIИЦЯ. А Мойсей Мойсейович, наче його тіло розламалосяиа три частини, балансував і всіляко старався не розсипатися. Сам тільки Соломон, наче нічого й не було, стояв у кут1'\У, 'склавши навхрест руки, і, Яl{ і раніш, зневажливо усміхався. - Ваше сіятельство, вибачте, в нас не чисто!

- стогнав Мойсей Мойсейович з боліСНО-СQЛОДКОЮ усмїпmою, вже не помічаючи ні НУЗЬМІІчова, ні о. Христо~ра, і тіЛІ,' ки балансуючи усім тілом, щоб не розсипатися.- Ми люди прості, ваше сіятельство! €ГОРУШІ\а Пf}отер очі. Посеред хати СТОЯЛО справді сія тельство в образі молодої, дуже гарної і повної жінки в чорному вбранні і 'в солом'яному шшелюсі. Перш ніж Єго рушка встиг розглянути її риси, він чомусь пригадав собі

ту самотню струнну тополю, яку він бачив удень на горбі. - Проїжджав тут сьогодні Варламов? - спитав жіно чий голос.

Ні, ваше сіятельство! - відповів Мойсей Мойсейович. Якщо завтра побачите його, то попросіть, щоб він

до мене заїхав на хвилинку. 2Н

Раптом, зовсім несподівано, за піввеРШІ\а від своїх очей Єгорупша побачив чорні онсамитні брови, вешші нарі очі і випещені жіночі щони з ямочнами, що від пих, Яl{ про міння від сонця, по всьому обличчю розливалася усмішна. ЧИМСЬ чудово запахло. - Яний гарнеНЬІШЙ хлопчин! - СІ,азала дама. - Чий це? І\азимире Михайловичу, подивіться, яие миле! Боже мій, він спить! І\арапуз ти Мій JIIобиЙ ...

І дама міцно поцілувала Єгорушну в обидві щони, і він усміхнувся, і, гадаючи, що спить, заплющив очі. Блон у дверях завищав, іпочулися понвапливі І,РОНИ: хтось вхо див і виходив.

Єгорушно! ЄГОРУШІ\О!

почувся густий шепіт двох

голосів.- "Уставай, їхати! Хтось, здається, Денисно, поставив Єгорушну на ноги й повів його за руну; дорогою він розплющив наполовину очі і ще раз побачив гарну жінну в чорному вбранні, яна цілувала його. Вона стояла посеред нім нати і, дивлячись, Яl{ він виходив, усміхалась і приязно нивала йому голо

вою. Підходячи до дверей, він побачив яногось гарного і огрядного брюнета в напелюсі нотелном і в нрагах. Ма буть, це був провожатий дами. - Тпрр! - долинуло з двору. Коло порога будинну Єгорушна побачив нову рознішну колясну Й пару чорних коней. На козлах сидів ЛаІ.еЙ у лівреї і з довгим бичем у руках. Проводжати проїжджих вийшов тільки Соломон. Обличчя його було напружене від бажання зареготатися; він дивився тан, начебто дуже не терпляче ченав від'їзду гостей, щоб досхочу посміятися 3 них. - Графиня Драницьна,- прошепотів о. Христофор, за лізаючи в бричну. - Тан, графиня Драницьна, - повторив І\узьмичов теж пошепни.

Враження, справлене приїздом графині, було, мабуть, дуже велине, бо навіть Денисно говорив пошепни і тільки тоді наважився стьоб нути гнідих і гуннути, коли БРИЧRа проїхала з чверть версти і ноли далено позаду замість постоялого двору видно вже було тіЛЬІ\И тьмяний вогнин.

IV Хто ж він, нарешті, цей невловний, таємничий Варла мов, про яного тан багато говорять, яного зневажає Соло мон і який потрібен навіть вродливій графині? Сівши на

212

передок разом з Дениском, СОННFЙ Єгорушка думав саме про цього чоловіІШ. Він нін:оли не бачив його, але дуже часто чув про нього і не раз малював його в своїй уяві. йому відомо було, що Варламов має І\ілька десятків тисяч десятин землі, БЛИЗЬІЮ сотні тисяч овець і дуже багато

грошей; про те, ЯІ{ віп живе і що робить, Єгорушці було відомо тільки, що він завжди (шружляв у цИ'х місцях}) і що його завжди ШУІ\ають.

Багато чув у себе дома ЄГОРУШІ\а й про графиню Дра ницьку. Вона теж мала кілька десятків тисяч десятин, багато овець, кінський завод і багато грошей, але не (шруж ляпа}), а жила в себе в багатій садибі, про яку знайомі і Іван Іванович, що не раз бував у графині в справах, оповідали багато дивовижного; так, говорили, що в графи ниній вітальні, де висять портрети всіх польських коро пів, бу.в велИ'кий столовий годинник, що мав форму скелі, на скелі стояв дибки золотиїІ нінь з брильянтовими очима, а на ноні сидів золотий вершнин, яний ножного разу, НОЛИ' годиннИІ{ бив, махав шаблею праворуч і ліворуч. Розпо відали танож, що два рази на ріІ{ графиня справляла бал, на який запрошувала дворян і чИ'новнинів З усієї губернії, й приїздив- навіть Варламов; всі гості пили чай з срібних самоварів, їли все надзвичайне (наІ1ринлад, зимою, на різдво, подавали малИ'ну й полуниці) і танцювали під му зину, що грала день і ніч ...

«А яна вона гарна!}) обличчя й усмішну.

думав

Єгорушна,

згадуючи

її

Кузьмичов, мабуть, танож думав про графиню, бо, ІЮЛИ БРИЧІ{а про Їхала версти зо дві, він сназав: - Та й здорово ж обдирає її цей КазимИ'р Михайлович! Позаторін, ноли я в неї, пам'ятаєте, вовну нупував, він на самій моїй І\упівлі тисячі зо ТРИ нажив. - Від ляха іншого й сподіватись не можна,- сназав о. Христофор.

- А їй і гореньна мало. Сназано, молода та дурна. В го лові вітер тан і віє! Єгорушці чомусь хотілося думати тільни про Варламо ва і графиню, особлИ'во про останню. Його сонний мозок зовсім відмовився від звичайних думон, туманився і втри

мував самі тіЛЬІ\И назнові, фантастичні образи, яні тим зручні, що янось самі собою, без будь-якого нлопоту з боку того, хто думає, зароджуються

мозку

самі

досить

тільнИ' гарнеНЬІЮ струснути головою - знинають без слі ду; та й усе, що було навноло, не навертало до звичайних

213

думо:к. Праворуч темніли горби, яні, здавалося, заступали собою щось невідоме й страшне, ліворуч усе небо над обрієм було залите багровою загравою, і важко було зро зуміти, чи була то де-небудь пожежа, чи мав сходити мі

сяць. Далечінь було видно, ~Ш і вдень, але вже її ніжне лілове забарвлення, затушоване вечірньою млою, зни:кло, і весь степ ховавС1І в імлі, як діти Мойсея Мойсейовича під новдрою. Липневими вечорами' й ночами вже не иричать перепел 11 і деркачі, не співають в лісових балочках солов'ї, не пахпе квітами, але степ все ще пренрасний і ПОВІПІЙ ЖИТТfI. Ледве зайде сонце і землю огорне мла, як денну нудЬІ'У забуто, все пробачено, і степ легенько зітхав широким'п грудьми. Начебто від того, що траві не видно в сутінках своєї cTapocti, в ній здіймається весела молода тріснот няв а, якої не бував вдень; тріСІ\отнява, підсвистування, дряпання, степові басщ тенори і диснанти - все змішує ться в безперервне монотонне гудіння, під яке добре зга дувати й сумувати. Одноманітна трkкотнява присипляс, НІ{ нолискова пісня; їдеш і почуваеш, що засинаєш, та ось звіднілясь долинає уривчастий, тривожний НРИІ{ незасну

ло го птаха або розлягається невиразний звут_, схожий на чийсь голос, ніби 'здивоване «а-а! }>, і дрімота силеплюв повіки. А то, бувало, їдеш повз балочку, де е нущі, і чуєш, НІ{ птах, що його степоВlШИ називають сплюхом, до ко

гось нричить: «Сплюl сплю! сплю!)> - а інший регоче або заходиться істеричним плачем -'це сова. Для ного вони нричать, і хто їх слухає на цій рівнині, бог їх знав, але у їхньому нрину багато смутку й жалю... Пахне сіном, висушеною травою і запізнілими нвітами, але запах гу стий, СОЛОДКО-НУДОТНИЙ і ніжний. Крізь імлу видно все, але важко розглядіти Іюлір і обрис

речей. Все уявляється не тим, чим ВОно є. Ідеш і раптом бачиш: попереду, біля самої дороги, стоїть силует, схо жий на ченця; він не ворушиться, ченав і щось держить у рунах ... Чи не розбійюш це? Постать наближається, росте, ось вона порівнялася з бричною, і ви бачпте, що це не людипа, а одиноний І\УЩ або велпиий камінь. Такі не рухомі постаті, що когось ченають, стоять на горбах, хо ваються за могилами, виглядають з бур'яну, і всі вони схожі на людей і виили«ають підозру.

А коли сходить місяць, ніч стає блідою і темною. Мли як не було. Повітря прозоре, свіже й тепле, всюди добре ВИДНО.. і навіть можна рознізнати край ДОрОТИ! онремі

214

стебла бур'яну. На далеку відстань видно черепи і ка міння. Підозрілі постаті, схожі на ченців, на ясному фоні ночі здаються чорнішими, мають вигляд ще ПОХll1урішиЙ. Частіше й частіше серед мопотонної тріСІ\ОТНЯВИ, ТРИВО

жачИ! непорушне повітря, розлягається чиєсь здивоване <<а-а!» і чути крик незаснулого чи маячінням ОХОlIленого птаха. Широкі тіні ходять по рівнині, ЛІ{ хмари по небу, а в незбагненній далині, ЛІ.що довго вдивлятися в неї, ви сочать інагромаджуються одИ'н на одному туманні, химер ні образи ... Трошки моторошно. А гляне,Ш на блідо-зелене, всіяне зорями небо, на якому ні хмаришш, ні плями, і зрозумієш, чому тепле повітря нерухоме, чому природа насторожена і боїться поворухнутись; їй моторошно і jl\iШЬ втратити хоч одну МИТЬ життя. Незмірну глибину й без межність неба :можна збагнути тільки на морі та в степу вночі, коли світить місяць. Воно страшне, гарне ЇІ лаСІ:а ве, дивиться млосно і :nабить до себе, а від пестощів його паморочИ!ться голова.

Ідеш годину, другу ... Трапляється в дорозі :мовчазна ста ра могила або кам'яна баба, поставлена бог відає ЮНІ і ноли, нечутно пролеТJiТЬ над землею нічний птах, і пово

лі у пам'яті виринають степові легенди, оповідання зустріч них, наЗЮІ НЯНЬІш-стеПОВИЧІ{И і все те, що сам зумів поба

чити і збагнути душею. І тоді в тріскотняві номах, у пі дозрілих постатях і могилах, у блюштному небі, в місяч ному сяйві, в льоті нічного птаха - в усьому, що бачиш і чуєш, починає уявлятися тріумф нраси, молодість, РОЗІ\віт сил і жагуче прагнення жити; душа озивається до пре

нрасної, суворої вітчизни, і хочеться летіти над степом разом а нічним птахом. І в тріумфі нраси, в надмірному щасті почуваєш напруження і тугу, начебто степ усвідом

лює, що він самотній, що багатство його й натхнення ги нуть марно для світу, ніІ\ИМ не оспівані і нікому не потріб ні, і Rрізь радісне гудіння чуєш його тужливий, беЗlIа~ дійний заюпш: співця! співця! Тпрр! Здоров, Пантелію! Все гаразд? Слава богу, Іване Івановичу! Не бачили, хлопці, Варламова? Ні, не бачили. 6горушна проюшувся й розплющив очі. Брична стояла. Праворуч доро.гою даЛеІЮ попереду тяглася валRа, біля 'fШОЇ СПОВlIгали ЯІ\ісь люди. Всі вози, через те що на них лежали велині пани а вовною, здавалися дуже ВИСОRИМИ

і пухлимп, а коні

маленькими й ІШРОТІ\ОИОГИМИ.

,215

- То ми, значить, тепер до молонана поїдемо! - гo~ лоспо назав Кузьмичов.-Жид назав, що Варламов у мо локана ночує. З богом!

таному

разі

бувайте

Прощавайте, Іване Івановичу!

здорові,

хлопцil

відповіло нільна го

лосів.

- Ось що, хлопці,- жваво снааав Кузьм:ичов,- ви б узяли з со"бою lIЮГО хлопчину! Чого йому з нами даремно мотатися? Посади його, Пантелію, до себе на пану, і нехай собі їде ІІомаленьну, а ми доженемо. Біжи, Єгоре! Іди, ні чого! .. Єгорушна зліз з передна. Кільна рун підхопило його, підняло висоно догори, 1 він опинився на чомусь велиному, м'яному й трохи вошому від роси. Тепер йому здавалося, що небо було Близы ю від нього, а земля далено. - Гей, візьми своє пальтечно! - гуннув десь далено внизу Денисно. Пальто і нлуночон, піднинуті знизу, впали ноло Єго рушни. Він швидно, не бажаючи ні про що думати, понлав під голову НЛУНОЧОR, ВRРИВСЯ пальтом і, простягаючи ноги на всю довжину, аіщулюючись від роси, засміявся від на солоди.

«Спати, спати, спати! .. » - думав він. Ви Ж, чорти, його не нривдіть! - почувся знизу гo~ 1ІОС Денисна. - Прощавайте, братщя! З богом!- гуннув І\узьмичов. Я на вас понладаюсь! - Не турбуйтесь, Іване Івановичу! Д~нисно нриннув на нонеІЇ, БРИЧІ\а висннула ІЇ поно тилась, та вже не шляхом, а нудись убін. Хвилини зо дві було тихо, наче вална заснула, і тіЛЬІШ чути було, ян оддалін поволі завмирало брязнання відра, прив'язаного до задна брични. Та ось поперед вални хтось гуннув: - l\ирюхо, руша-ай! Зарипів передній віз, за ним другий, третій ... Єгорушна

відчув, ян віа, на яному він лежав, похитнувся і теж зари

пів. Вална рушила. Єгорушна міцніше взявся руною за

мотуз ну, яною було перев'язано пану, ще раз засміявся від аадоволення, поправив у нишені пряник і став аасинати тан, ян він звичайно аасинав у себе дома в постелі ... Коли він пронинувся, вже сходило сонце; могила за ступала його собою, а воно, стараючись бризнути світлом на світ, напружено посилало своє проміння на всі бони

і заливало обрій золотом. Єгорушці здалося, що воно було

216

но па своєму місці, бо вчора вопо сходило ззаду, за його спиною, а сьогодні більше ліворуч ... Та й уся місцевість не схожа на вчорашню. Горбів уже не було, а всюди, куди не глянеш, тяглася без нраю бура, неве села рівнина, де не-де на ній здіймалися невешші могили і літали вчорашні гран:и. Далеко спереду біліли дзвіниці і хати ян:огось села; з нагоди неділі хохли сиділи дома, пен:ли і варили - це видно було з диму, ЯЮІЙ ішов з усіх димарів і СИ30Ю, про зорою запоною висів над селом. У прогалинах між хатами і за церн:вою СИНІла річка, а за нею тумаlfИлась далечінь.

Але ніщо не скидалося тан: мало на вчорашнє, як дорога. Щось надзвичайно широке, розмашисте і богатирсьн:е тяг лося степом замість дороги; то була сіра смуга, добре вн:о чена і вн:рита пилом, ян: усі дороги, але завширшн:и на н:іль ка десятн:ів· сажпів. Своїм простором вона дуже здивувала

Єгорушку і навіяла йому н:азн:ові думки. Хто нею їздить? Ному потрібен тан:ий простір? Незрозуміло і дивно. Можна, справді, подумати, що на Русі ще не перевелися вели чезні люди, які широн:о ступають,. як-от Ілля Муромець

і Соловей Розбійник, і що не вимерли ще богатирські коні.

Єгорушка, глянувши на дорогу, уявив штук із шість висо ких н:олісниць, що мчать поряд, на зразок тих, ян:і віп

бачив на малюнках у священній історії; запряжені в ці колісниці шестірки диких,

шалених коней

своїми висо

кими колесами здіймають до неба хмари куряви, а н:оней поганяють люди, ян:і можуть снитися або виростати в каз кових думн:ах. І як би ці постаті пасували і до степу, і дороги, коли б вони існували! 3 правого бон:у дороги на всьому її протязі стоя:ш теле графні стовпи з двома дротами. Стаючи все меншими і мен шими, вони коло села зникали за хатами і зеленню, а далі

знову з'являлися в ліловій далині у вигляді дуже малень ких, тоненьн:их паличок, схожих на олівці, встромлені в

землю. На дротах сиділи яструби, кібчин:и і ворони й бай дуже дивилися, ян: рухалася валка.

Єгорушн:а лежав на самому задньому возі і міг тому бачити всю валку. Усіх підвід у валці було близьн:о два· дцяти, і на н:ожні три підводи припадало по одному пого·

ничеві. Ноло заднього воза, де був Єгорушка, ішов дід з сивою бородою, тан:ий самий худий і низеньн:ий, ян: о. Хри... стофор, але з обличчям бурим від смаги, суворим і задум ливим. Дуже можливо, що цей дід не був ні суворим, ні задумливим, але його червоні повіки й довгий гострий ніс

надавали його обличчю суворого, сухого виразу, який бував

217

D людей,

що звИІШП думати завжди про серйозне й на са моті. ЯІ' і на о. ХРПС,l'офорі, на ньому був крислатий ци ліндр, a:re пе пансыIlи:іі,' д полстшшй і бурий, схожий Сlюрі ше на зрі:щний. конус, ніж на циліндр. Ноги в нього були

босі. Мабуть, ва 3ВИЧil.юю, набутаю в халодні зими, НОШІ не рав, пеВlІа, довадилося йаму :liеРЗНУТII біля ваЛІШ, він на ходу ляскавсе@{) по стегнах і uритупував ногами. Па

мітивши, ща ЄГОРУШltа ПРQЮШу.вся, він подивився на ш>ого і СІ{шзав, ЗЇЩУJШQЮЧЖС;Ь, як від мороз:у.

А, ПРОПШІ'УВСJI, МОЛОД':Ilшу? СИНКОМ Іванові Івановичу

доводишся? - Ні, п;nеll1іннии ... - Іщшаві Ів'аІЮ!ВИЧУ? А я ось чобітки с,шшув і босоніж стрибаю. НіЖRИ в иене ХВО19і, застуджені, а без чобіт воно ВИХОДИТЬ вільніше ... Sіотьніше, молодчику ... Тобто без чо біт ... Ви~О)'Дить, племінник? А він ~ороша людина, нічого ...

Дай ,божеВ:ЦОРОБ'я ... Нічоою ... Я IІ1рО Івана Івановича ... До ИOJIокаEr3. 'DOЇOO8)JI.. .. О, roСШі>ДИ помилуй! Старий і 1ГОJilОl1'ИВ так, rmче.БIl'О було дуже ХОЛОДНО, з зу ШІНRами і оо 'Р03!ГУЛi!r.ЮЧIИ ;ІЩ слщ рота; і губні приголосні вимовляв він шогано, зюпаЮl/;ИОЬ па них, наче в нього за

мерзли

губи.

3верта1ФЧИСЬ :до.

Єl'ОРУШЮJ, він пі разу не

УСlllіхиу.в.ея і вдавався суворим. Далі 8а /3;жі піДВ(і)ДИ !ЙШФВ;3 батоrО}1 у руці чел()'вік у дов

fOlIIY РУДОWY'ІІ'8.JDмri, 18 l}{аШReті і в чоботях 3 опущеними Хa.JIява·l\Ш. Цєй був не IСтарий, роюв п,ід СОРОК. Ноли він огmmувсл, ЄІ1ОРУШКn :nrOOI'tЧИВ ~oВ'гe червоне О@JlИЧЧЯ з рі денькою цапиною боріДIЮЮ !й губчатою гулею під правим оком. Крім цісї, Д~T;Ke l'fe.г.apнoї .гулі, в нього була ще одна особлиsа :r:rрикмета, J'ЩФ рі.шо впадала у вічі: в лі.віЙ руці держав віпбатіг, аmРllВОЮ вимахував 'і'ая, начебто дири ryвaB Не>ItИДПМИ;М Nором;часом в'Їн брав ,батіг під пахву і тоді вже ,ди:ригува:в 'обor.маРУItами й щось гудів собі під ніс. Дальший ва нимп[ДВОДЧИК Л!f.lJШв СQІ'501O довгу, прямолі пііі:ну постать з дуже ПОКИіЩИМИ ruI~чима і 3 ПЛОСl\ОІО, ПК

ДQШRа, <1?,ПИIlOOФ. вm ''1'piWIа1j~Я рівно, ШlЧЄGffО марширував • DpOI\OBrnYB арш:п;н, руки в нього не метлялися, а зви 'СіШІИ, ЛІ' рівні па.шщі, оі ступшв він яиось дерев 'яно, на зра гок ЛIШШЮВ;ИХ оолдати-кїв, майже .не згинаючи колін і на магаючись 'JЮбmти ;r;poiК :якuаЙ!ши:рший; КОЛИ старий або ВЛ8СНИІ{ гyQч-a'l'ОЇ гулі робили по два КРОКІІ, він устпгав 'аробиm :.JfИше О~ИН, і 1'ому в.цав.а.лося, ЩО він іде повільні ше ва іпших і ІNдстruє. Обличчя ЙОГО було вав'нзане ган 'чірIOOЮ, і па голові етирчало щось схожо на чернечу скуфі-

218

І\У; одягнений він був у І\ОРОТНУ хохлаЦL:rty '1умарну, всю всіяпу латнаll1И, та в сині штани навипуск, а взутий у личани.

Тих, що були далі, ЄГОРУШІ,а вже не розглядав. Він ліг на живіт, рознопирсав у mщі дірочку і знічен"я почав су

нати з вовни НИТОЧlm. Дід, що йmов унизу, mІЛВИВСЯ не таюІМ суворим і серйозним, як можна було гадати, дивля

чись на його обличчя. Раз почавши ро з IIf(')ВУ, nін уже не припиняв її.

Ти нудп Ж їдеш? - спитав віл, притynyrочи ногами. УЧИТИСЯ,- відповів Єгорутна. УЧИТИСЯ? Ага... Ну, поможи, царице пв-бесна. Тан. Розум добре, а два нраще. Одній moдинї' бог одия розум дає, а другій - два розуми, а іНШОl\lУ й три ... Іншому три, це правда ... Один розум, з ЯІШМ мати ппродпла:, другий від Ш\УІШ, а третій від даброго життя~ Тіш, б'раТИІ\У, добре, Яl{ що в людини три розуми. Такому не то щО ЖИТН, а й поми рати легше. ПомпраТIJ, еге ... А ПОl\fре~ІО всі, ян ОДНlІ.

Дід пачухав собі лаба, глянув черваними ОЧЮ1а вгору на ЄГОРУШІ{У і вів далі: - МаІ,СИМ МИІшлайовпч, пан з-під СЛОВ'ЛnОС'ерБСБRа, торіl' теж повіз свого хлопчи'ІІУ в науку; Не зпаю, ЯІ{ він там у тих науках, а хлапчина нічого, хороший ... Дай боже З;r(ОРОВ'я, хораші иани. Еге, теж ата п'Овіз у пауну... В Сло в'янасерБСЬRУ нема ТаІЮГО ЗаІшаду, щоб; ВИХОДИТЬ, до В'3. УШІ доводити. Нема ... А місто нічого, хороше ... Ш'Ішла ЗВИ чаііна, для простого звання в, а щаб до ветшаї науки, таних нема ... Нема, це правда. Теое ЯІ{ звуть?:

ЄгаРУШІ\а. Виходить, ЄгаріЙ... Святого вешшомучеНІша Єгорія Побіданосця числа двадцять третього нвїтпя. А моєс святе і-м'я Пантелііі ... Пантелій Захарів Халодов~ .. Ми Халодови будема ... Сам ярадом, иаже, чув, з Тіма, КУ:РСЬІЮЇ' губерпії.

Брати маї до міщан прпппсались і в мі'сті з ма'Й'стерства живуть, а я мужик .. МУЖІШОМ зостався. РОІ\ін з сім тому їздив я туди ... ДОДО:VlУ табто. І на селі був, і в місті ... У Тімі,

нажу, був. Тоді, хвалити бога, всі живі і здораві були, а тепер не знаю ... Може, хто ЇІ помер ... А поr.шратп вже час, ба всі старі, є ноторі й старпri за мене. Смерть піqоrо, вопо дабре, та тіЛЬЮІ б, звичайна, оез ПОIШЯПНЯ H~ вмерти. Нема гіршага лиха, ян нагла смерть. Нагла смерть бісові радість. А ноли хачеш з паl{аянпяи померти, щоб, виходить, до чертогів божих забарони тобі не було, Варварі-велиномуче ниці молись. Вана заступниця. Вана, це правда ... Бо їй боr

219

в небесах тане положення визначив, щоб, значить, кожний мав повну праву її про ПОІ\аяння благати.

Пантолій бурмотів і, ЛІ{ видно, не дбав про те, чув його €ГОРУШf{а чи ні. Говорив він мляво, собі під ніс, не підвп щував і не притишував голосу, але за КОРОТІшй час устиг

розповісти багато чого. Усе, що він розповідав, складало ся з уривнів, дуже мало зв'язаних між собою і зовсім не цікавих для €горушни. Може, він говорив тільки для того, щоб оце вранці після ночі, перебутої в мовчанці, зробити вголос перевірн:у своїх ДУМОІ{; чи всі вони дома? Скінчив ши про ПОІ{аяння, віп знову заговорив про якогось Мar{си

ма Минолайовича з-під Слов'яносербська. - Еге, повіз хлопчину ... Повіз, це правда ... Один із підводчиків, ЩО йшли далеко попереду, зірвав ся з місця, побіг убін і почав стьобати батогом по землі. Це був рослий, ШИРОІюплечий мужчина років тридцяти, русявий, кучерявий і, як видно, дуже сильний j здоровий. З рухів його плечей і батога, з пожадливості, яку виявляла його поза, видно було, ЩО він бив щось живе. До нього підбіг другий підводчИІ{, низеНЬІШЙ і нремезний, з чорною широною бородою, одягнений в жилеТІ\У і сорочку нави пуск. Цей зайшовся басовитим кашляючим сміхом і за кричав:

€

Братця, Димов гадюку вбив! Ій-богу!

тані люди, про розум ЯЮІХ можна скласти певну дум ну по голосу і сміху. Чорнобородий належав саме до таЮIХ щасливців: в його голосі і сміхові почувалася песосвітен

на дурість. Скінчивши стьобати, русявий Димов підняв ба тогом із землі і, сміючись, шпурнув до підвод щось схоже· на МОТУЗІ~У.

- Це не таДЮІ{а, а вуж,- КРИІшув хтось. Дерев'яно ступаючи, чоловік з зав'язаним обличчям швид ІЮ підійшов до забитої гадюки, глянув на неї й сплеснув своїми палицеподібними руками. -

l\аторжний!

закричав він глухим, плаксивим голо

сом.- За що ти вужика вбив? Що він тобі вробив, про клятий ти? Ач, вужина вбив! А якби тебе тю.? - Вужа не можна вбивати, це правда ... - спокійно за бурмотів Пантелій.- Не можна ... Це не гадюка. Він хоч на вигляд вмія, а тварина тиха, безвинна ... Людину JІЮ бить ... Вуж ... Димову і чорнобородому, мабуть, стало совісно, бо вони голосно засміялись і, не відповідаючи на наріІ{ання, ліни во попленталися до своїх возів. l\оли задня підвода порів-

220

нялася з тим місцем, де лежав забитий вуж, чоловін: 3 зав'язаним обличчям, стоячи над вужем, обернувся до Пап толія й спитав плаІ\СПВИМ голосом:

Діду, ну за віщо він убив вужю,а?

Очі в нього, Яl{ тепер розглядів Єгорупша, були маЛОIlf, ні, тьмяні, обличчя сіре, хворе і теж начебто ТЬМЯНО, а підборіддя було червоне й здавалося дужо запухлим. - Діду, ну за що він убив? - повторив віп, ступаючи поряд з Пантелієм.

- Дурний чоловіІ" РУЮІ сверблять, через те й убив, відповів стариЙ.- А вужа бити не можна ... Це правда ... Димов, відомо, бешнетню" усе вб'є, що під руну попадеть ся, а Нирюха не заступився. Заступитися б треба, а він ха-ха-ха та хо-хо-хо ... А ти, Васю, не сердься ... Навіщо сер дитись? Убили, ну й бог з ними... Димов беШНОТІІИН, а Нирюха з дурного розуму ... Нічого ... Люди перозумні, не тямущі, ну й бог з ними. От Омелян ніІЮЛИ в світі не заче

пить, чого не треба. Ніноли, це правда .... Бо людина осві чена, а вони дурні ... Омеляп, еге ... Він не зачепить. Підводчиі, у рудому пальті, з губчатою гулею, що дири гував невидимим ХОРОМ, почувши своє ім'я, спинився і, поченавши, пони Пантелій і Вася порівнялися з ним, пішов поряд.

Про що розмова?

спитав він хрипним, придушеним

голосом.

- Та ось Вася сердиться,- сн:азав ПантеліЙ.- Я йому всян:і слова, щоб він не сердився, значить ... Ех, ніжки мої недужі, застуджені! Е-ех! Розсвербілись заради неділі, святечна господнього! - Це від ходіння,- зауважив Вася. - Ні, брат, ні ... Не від ходіння. Ноли ходжу,- немов легше, а ян лягаю та зігріюсь,- смерть моя. Ходити мені вільготніше. Омелян у рудому пальті став між Пантелієм і Васею й

замахав руною, начебто ті збиралися співати. Помахавши трохи, він опустив руни й безнадійно І\РЯННУВ. - Нема в мене голосу! - сназав він.- Чиста напасты Цілу ніч іранон вчувається мені потрійне «Господи по милуй», що ми на вінчанні в Мариновсьного співали; си~ дить воно В голові і в горлі ... тю{ -би, здається, і заспівав, а не можу! Нема голосу! Він помовчав з хвилину, щось думаючи, і назав далі:

- П'ятнадцять ронів був у півчих, на весь Лугансьний заВОДІ може, ні в НОГ9 тан:ого голосу не було, а ян, хай йому 221

біс, винупався позаторін у Дінці, то 3 того часу жодної ноти не можу взяти чисто. Горло застудив. А меиі без гo~ лосу тю{ само, ян робітнинові без руни.

Це правда,- погодився Пантелій. Про себе я тю, думаю, що я про паща людина, та й

годі.

У цей час Вася раптом побачив ЄГОРУШІ{У. Очі ЙОГО ста ли маСНIІМИ і ще меншими. - І паНИЧИІ\ з нами їде!

Сl\азав він і затулив носа

рукавом, наче заСОРОlllИВШИСЬ.- ЯІ\ИЙ візник поважний! Залишайся 3 нами, з валкою їздитимеш, вовну возитимеш. Думка про поєднання в одному тілі паничика з візни

ком здалася йому, мабуть, дуже курйозною й дотепною, бо він голосно захихикав і далі розгортав цю ДУМНУ. Омелян

і собі глянув угору на Єгорушну, але мигцем і байдуже. Він був зюшопотанпй своїми ДУllшами, і якби не Вася, то

й не помітив би прпсутності Єгорушки. Не минуло й п'яти

хвилин, ЛІ{ він знову замахав рукою, потім, вихвалюючи перед своїми супутниками красу вінчального «Господи nомщ[уй», що вночі пригадалося йому, узяв батога під пахву й замахав обома рунами.

За версту від села вална спинилася біля колодязя з жу равлем. Спускаючи в нолодязь сво в BiJl:po, чорнобородий Кирюха ліг животом на цямрину і встромив У темну діру свою кошлату голову, плечі й частину грудей тан, що Єго рушці видно було тільки його нороткі ноги, які ледве тор калисІ,!: землі; побачивши далено на дні колодязя відобра ження свовї голови, він зрадів і зайшовся дурним басовим сміхом, а луна з нолодязя відповіла йому ']:им самим; коли

він підвівся, його обличчя й шия були червоні, як нумач. Першим підбіг пити Димов. Він пив Сlllіючись, часто відри ваючись від відра й розповідаючи :Кирюсі про щось сміш не, потім поперхнувся і голосно, на весь степ, ПРОМОВИВ

штук із п'ять негарних слів. Єгорушна не розумів значення таких слів, але, що вони були погані, це йому було добре відомо. Він знав про огиду, з яною мовчни ставились до них його рідні і знайомі, сам не знаючи чому, поділяв це

почуття і звин думати, що самі тільки п'яні та бешкетники ІЮрИСТУЮТЬСЯ привілеєм вимовляти голосно ці слова. Він вгадав убивство вужа, прислухався до сміху Димова і від чув до цієї людини щось подібне до ненависті. І, як навмис не, Димов у цей час побачив Єгорушку, яни й вліз з воза

і йшов до НОЛОДЯ3Я; він голосно засміявся й ГУННУВ: Братця, старий уночі хлопчана породив!

222

Нирюха занашлявся від басового сміху. Засміявся і ще

хтось, а Єгорушна почервонів і остаточно вирішив, що Ди мов дуже лиха людина.

Русявий, з нучерявою головою без шашш, в розстебнутій на грудях сорочці, Димов здавався гарним і надзвичайно дужим; у ІЮЖНОМУ його русі видно було беШІ,еТНИІ,а і си

JUl.ча, яни й знає собі ціну. Він поводив плечима, брався в БОІШ, говорив і сміявся пайголосніше і мав таюrй вигляд, начебто збирався підняти одною рукою щось дуже важке

й здивувати цим цілий світ. його шалений, насмішкуватий погляд иеребігав по шляху, по валці і по небу, ні на чому не спинявся і, здавалося, ШУІ\ав, ного б убити знічев'я й 3 ЧОГО б посміЯТІІСЯ. НІ\ видно, він ніного не боявся, ні в чому не обмежував себе і, мабуть, зовсім не цінавився думною Єгорушни ... А ЄГОРУШІ\а вже з усієї душі ненави дів його РУСЯВУ голову, чисте обличчя і силу, з огидою й страхом слухав ЙОГО сміх і придумував, ЛІ\е б лайливе сло во сназати ЙОМУ, щоб помститись.

Пантелій теж підійшов до відра. Він витяг з Ішшені зе лену ClШЯНОЧІ\У з лампадни, витер її ганчірною, набрав нею води з відра і випив, потім ще раз набрав, загорнув скляночку в гаН'I.lрочну й поклав її знов до нишені •

. -

Діду, навіщо ти n'єш з лампаДЮІ? -

здивувався Єго

рушна.

Хто п'є з відра, а хто з лампаДЮІ,- відповів, ухи

ляючись, стариЙ.- Ножен по-своєму ... Ти з відра n'єш, ну й пий на здоров'я ... - ГолуБОЧІЮ моя, матінно-нрасунечно МОЯ,- заговорив рnптом Вася лаСІ,аВИIlI, плаНСИВИІІІ ГОЛОСОIlI.- Голубочко МОЯ! Очі ЙОГО були спрямовані в далечінь, вони стали масни~ МИ, усміхалися, і обличчя набуло ТаІЮГО самого виразу, ЯRИЙ у НЬОГО був раніше, RОЛИ він дивився на Єгорушку. - ДО ROГO це ти? - спитав Нирюха. - ЛИСИЧRа-сестрична... лягла на СШІНУ та й грається" немов собаЧI;а ... Усі стали ДИВІІТИСЯ в далечінь і ШУІШТИ очима лисицю, але нічого не знайшли. Один тіЛЬІШ Вася бачив щось свої ми мутними сіРІПШ оченятами й захоплювався. Зір у нього, ЛІ{ потім упевнився ЄГОРУШІ{а, був напрочуд гострий. Він бачив тан добре, що бурий пустельний степ був для нього завжди повним іЮІТТЯ і змісту. Досить ЙОМУ тільни поди

витися В далечінь, щоб побачити лисицю, зайця, дрофу або яну-небудь іншу тварину, що тримається далі від людей.

223

НеВЮІШО побачити заїщя, ЛІ< він утіІ\ає, або дрофу, ЛІ{ вопа леТІІТЬ,- це бачив І\ОЖНИЙ, хто проїжджав степом,- але пе І\ожен може бачити ДИЮІХ тварин у ЇХ домашньому житті, ноли вопи по тін:ають, пе. ховаються і пе дивляться запеПОІ\ОЄНО на всі БО1\И. А Вася бачив ЛИСИЦЬ, що грають ся, зайців, що вмпваються лarшюш, дроф, яні випростують свої нрпла, стрепетів, ЛІ\і вибивають свої (<ТОЧІ{И». 3авдЯІШ ТаІЮМУ гострому зорові, нрім світу, що його бачили всі, у Васі був ще інший світ, свій власний, піІЮМУ не при ступний і, мабуть, дуже хороший, бо, НОШІ він дивився й захоплювався, ВЮІШО було пе заздрити ііому.

Ноли ваш{а рушила далі, в цеРlші задзвонили до обідні.

v Ваш\а розташувалася обіч села па борезі ріЧІШ. Сонцо пенло, ЛІ{ і вчора, повітря було нерухоме й похмуре. На бе резі стояло нільна верб, але тінь від них падала не на зем лю, а на воду, де пропадала марно., а в затінку під возам~r було душно і нудно. Вода, блакитна від того, що в ній відбивалося небо, жагучо вабила до себе. ПіДВОДЧІШ Ст ЬОIII\а , на ЛІЮГО тілыlи тепер звернув ува

гу Єгорушка, вісімпадцятилітній хлопець-хохол, у довгій сорочці, без пояса і в ШИРОІШХ шароварах павипуск, що метлялися під час ХОДИ, ян прапори, ШВИДІЮ роздягнувся,

вбіг униз НРУТИМ береіІШОМ і шубовспув у воду. Він разіJJ во три впірпув, далі поплив горілиць і ваплющив від пасо лоди очі. Обличчя його усміхалось і морщилося, начебто ЙОМУ було лоснітно, боляче й смішно. Гарячого ДНЯ, ноли нема де сховатися від СПеІШ і задухи, плюсніт поди Й голоспе дихання людини, що І\упавться, впливають на вухо, ЯН хороша МУ31ша. Димов і Нирюха, дивлячись на Стьопну, ШВИДІЮ роздяглися і, один ва одним, з гучпим сміхом, наперед смануючи насолоду, попадали в воду. І тиха, снромна ріЧІ{а сповнилася пирханням, хлю панням і І{РИНОМ. Нирюха нашляв, сміявся й нричав тан,

начебто його хотіли втопити, а ДИМОВ ганявся за ним і намагався схопити його за ногу.

Ге-ге-ге! - нричав він.- Лови, держи його! Rирюха реготався і раював, але вираз обличчя в нього був ТаІШЙ самий, ЯН і на суходолі: ДУРНИЙ, приголомше ний, начебто хтось непомітно піднрався до нього ззаду й торохнув його довбнею по голові. ЄГОРУШІ\а й собі роздяг нувся, але не СПУСІ\ався вниз береіІШОМ, tI. розбігся й по-

224

леті8 3 півтора сажневої височини. Оl,ресливши в повітрі дУгу, він упав у воду, глибоко занурився, але дна не дістав: якась СІІЛа, холодна й приємна на дотик, підхопила його й понесла назад угору. Він виринув і, пирхаючи, ПУСІШЮ чи бульки, розплющив очі, але в річці, якраз біля його

обличчя, відбивалося сонце. СпочаТI\:У сліпучі іскри, потім раііДУГll, темні плями заходили йому в очах; він поспішив

знов упірнути, розплющив у воді очі й побачив щось мутно зелене, схоже на небо місячної ночі. Знов та сама сила, не даЮЧІІ йому ТОРІШУТИСЯ дна й побути в прохолоді, понесла його нагору, він виринув і зітхнув так глибоко, що стало просторо й свіжо не тільки в грудях, а навіть у животі.

Потім, щоб узяти від води все, що тільки можна взяти, він дозволяв собі всяку розкіш: лежав горілиць і раював, бриз І;ався, перекидався, плавав і на животі, і боком, і на спи

ні, і навстоячки

Яl{ хотів, ПОЮІ не втомився. Другий бе

рег густо заріс очеретом, мінився золотом проти сонця, і

очеретяні Ішітки гарними І,етягами нахилилися до води.

В одному місці очерет здригався, Ішанявся своїми квітами й тріСІ,отів - то Стьопка і Кирюха <<ДерлИ» раків. - Ран! Диви, братця, рак! - закричав переможно Ки рюха і ПОІ,азав справді рака.

6ГОРУШІ{а поплив до очерету, впірнув і став нишпорити коло очеретяного коріння. Шпортаючись у рідкому, слизь ІЮМУ мулі, він намацав щось гостре й ГИДІ{е, може, і справ ді РІО,а, але в цей час хтось СХОПИВ ЙОГО за ногу й потягнув

угору. Захлинаючись і l\ашляючи, 6ГОРУШІ\а розплющив очі й побачив перед собою МОІ,ре усміхнене обличчя беш l{еТНІша Димова. БешнетнИІ\ ваЖl{о дихав і, Яl{ було видно по очах, хотів далі пустувати. Він міцно тримав 6ГОРУШІ{У за ногу і вже підняв другу РУІ{У, щоб схопити ЙОГО за шию, але 6горушка 3 огидою і 3 страхом, наче гребуючи й боя чись, що силач його вто пить, рвонувся від нього й промо ВІІВ:

~ Дурень! Я тобі в морду дам! Почуваючи, що цього не досить Д.'1Я виявлення ненависті, він подумав і додав:

- МеРЗОТНИI\! Сучий син! А Димов, наче нічого іІ не було, вже не зважав на 6го РУШІ\У, а плив до Кирюхи й гукав: - Ге-ге-гей! Давайте рибу ловити! вити!

А що ж?

- згодився Кирюха.- Мабуть, тут багато

риби ...

А. ЧО<СВ

Хлопці, рибу ло

225

СТЬОШЮ, побіжи на село, попроси в мужиків волока! Не дадуть! Дадуть! Ти попроси! Скажи, щоб вони замість ми лостині, бо ми однаново - мандрівmши. - Це тан! Стьопна виліз з ВОДИ, швидно вдягнувся і без шаш,и, метляючи своїми ШИРОl\IШИ шароварами, побіг до села. Після СУТІІЧНИ з ДЮІОВИМ вода втратила вже для Єгоруш НИ ВСЯНУ принадність. Він нпліз і C'FaB одягатися. Пантелій і Вася сиділи на І,РУТОИУ березі, звісивши вниз ноги, і ди вилися на тих, що І\упалися. О~lелян ГОШІЇІ стояв по І\оліна у воді пі~ самим берегом, тримався одною руною за траву, щоб не впасти, а другою гладив себе по тілу. 3 КОСТИСТІІ1Ш лопатна~lИ, з гулею під оном, зігнувшись і явно боячись ВОДИ, він являв собою смішпу постать. Обличчя в нього БУJ!О серйозне, суворе, дивився він на воду сердито, на чебто збирався випаяти її за те, що вона нолись застудила його в Дінці й відібрала в нього голос.

А ти чого ж не купаєшся? - спитав Єгорушна Васю. А та1\. .. Не люблю ... - відповів Вася. Чого це в тебе підборіддя розпухло? Болить ... Н, паничину, на сірнИІЮВій фабриці працював... Лін ар казав, що від цього самого в мене й щелепа

пухне. Там повітря нездор~ве. А І{рім мене, ще в трьох хлопців щелепи роздуло, а в одного ТО зовсім згнила.

Незабаром вернувся Стьопна з волоном. Димов і l\ирю ха від довгого перебування у воді стали ліловими й по хрипли, але рибу ловити взялися охоче. Спершу вони пі шли глибоним місцем попід очеретом; тут Димову було по шию, а низеньному l\ирюсі з головою; останній захлинався й ПУСІ{ав бульки, аДимов, натрапляючи на колюче Іюрін ПЯ, падав і плутався у волокові, обидва борсалися і ГOMO~ ніли, і з їхнього рибальства виходили самі пустощі. - ГлпБОІ\О,- хрипів l\ирюха.- Нічого не зловиш! - Не сшшай, чорт! - кричав Димов, силнуючись надати волонові належного положення.- Держи рунами! - Тут вп не спійиаєте!- кричав ЇМ з берега Панте ліЙ.- ТілЬІШ рибу полохаєте, дурні! Беріть ліворуч! Там мілніше! Раз над ВОЛОІ{ОМ блиснула чимала рибина; всі ахнули, а Димов ударив І,УЛаІЮ~1 по тому місцю, де вона знинла, і на обличчі ЙОГО виявилася досада. - Ех! - КрЛІшув Пантелій іпритупнув ногами.- Про гав или чикамаса! Втін! 22~

Беручи ліворуч, Димов і l\ирюха поволі вибралися на мі.IШС, і тут ловля почалася справжня. Вони забрели від підвід «ронів на триста; видпо було, ЛІ{ ВОНИ, мовчни і лед ве переступаючи ногами, намагаючись зайти Лlшайглибше

і найближче до очерету, тягли волон:, ЛІ{ вопи, щоб сполоха ти рибу й загнати її собі у ВОЛОІ{, били НУЛаІ{ами ио воді й шаруділи в очереті. Від очерету вони' йшли до друтото бе

рега, СОІШ вони ЇМ у

тягли там ВОЛаН:, а иотім з розчарованим виглядом, ви піднімаючи ноліна, ішли на:J8Д до очерету. Про щось говорилп, але про що - не було чути. А сонце пенло спини, І,усалися мухи, і тіла їх з лілових стали багро

вими. 3а ними з відром У рунах, заначавши СОРОЧІ{У аж під пахви іі тршrаючи ЇЇ зуба~ІИ за пелену, ходив Стьопка. Після ІШЖНОГО вдалого лову він підіймав догори ЛІ{у-небудь рибу і, виблискуючи нею на сонці, тунав: - Гляньте, ЛlШЙ ЧИІ\амас! Т'аІШХ уже ШТУІ{ п'ять в! Видно було, ЛІ\, ВІІТЯГНУВШИ ВОЛОІ.. , Димов, l\ИРlOха і Стьопна І{ОJIШОГО разу довго порпаЛІІСЯ в мулі, щось нлали у відро, ЩОСЬ внющалп; зрідна що-небудь тан:е, що ІІотра

hило до ВОЛОІ.. а, ВОНІІ брали з РУІ{ у руки, розглядали 3 ці кавістю, а тоді знов ЮJдаШІ ...

- Що там? - иричали до них з берега. СТЬОПl\а щось відповідав, але ваЖIШ було розібрати його слова. Ось він виліз із води і, тримаючи відро обома руна ми, забуваючи спустптп сорочну, побіг до підвід. - Вже повне! - ГУІ,ав він, важно дихаючи.- Давай те друге! ЄГОРУШI{а заглянув у відро: воно було повне; 3 води ви сувала свою негарну морду молода щуна, а коло неї вору шились рани і дрібні рибнн. Єгорушна запустив руну на дно й СІ\аламутив воду; щука зникла під раками, а замість неї спливли нагору онунь і лин. Вася теж заглянув у відро.

Очі ЙОГО зробилися масними, і 9бличчя стало ласкавим, як і тоді, ІШЛИ він бачнв лисицю. Він вийняв щось із відра,

підніс до рота й став жувати. Почулося хрустіння. - Братця,- здивувався Стьош,а,- Васька піснаря жив цем їсть! Тьху! - Це не піСІ.. ар, а бобпрець,- СПОІ,ійно відповів Вася, ЖУЮЧИ.

Він вийняв з рота риб'ячий хвостии, лаСІ{аво подивився на нього ЇІ знову всунув у рот. ПОІ\И він жував та хрустів

зубами, Єгорушці здавалося, що він бачить перед собою ве людину. Пухле Васьчине підборіддя, його тьмяні очі, надзвичайно гострий зір, риб'ячий хвостик у роті, ласкаі*

227

вість, з якою він жував піскаря, робили його схожим на тварипу.

Єгорупщі стало нудно коло нього. Та й рибальство вже снінчилося. Він пройшов ся І\ОЛО возів, подумав і з нудьги поплентався до села.

Трохи згодом він уже стояв у церкві і, поклавши лоб на чдюсь спину, що пахла коноплями, слухав, як співали на

криласі. Обідня вже наближалася до кінця. ЄГОРУШНа ні чого не розумів у церновному співі і був байдужпіі до нього. Він послухав трохи, позіхнув і став розглядати по тилиці і спини. По одній потилиці, рудій і монрій від не давнього купання, він упізнав Омеляна. Потилиця була вистрижена в скобку і вище, ніж заведено; скроні були теж вистрижені вище, ніж слід, і червоні Омелянові вуха стирчали, як два лопухи, і, здавалося, почували себе не на своєму місці. Дивлячись на потилицю і на вуха, 6го рушка чомусь подумав, що Омелян, мабуть, дуже нещас ливий. Він пригадав його диригування, хрипний ГОЛОС, боязний вигляд під час купання і відчув до нього вешший жаль. Йому захотілося сназати що-небудь ласнаве.

А я тут!

Сlшзав він, смиинувши його за РУІ\ав.

Люди, що співають у хорі тенором чи басом, особливо ті, яким хоч раз

на віну доводилося диригувати,

ЗВІшають

дивитися на хлопчиків суворо й відлюдно. Цієї 3ВИЧЮІ не залишають вони й потім, перестаючи бути півчими. Обер нувшись до Єгорушни, Омелян подивився на нього спід лоба й сназав:

- Не пустуй у цернві! Потім Єгорушна пробрався вперед, ближче до іноноста су. Тут він побачив цінавих людей. Попереду всіх право руч на нилимі стояли якісь пан і дама. Позад них стояло по стільцю. Пан був одягнений у свіжовипрасувану чесу чеJlУ пару, стояв нерухомо, ян солдат, що віддає честь, і висоно тримав своє синє голене підборіддя. В Його стоячо му комірці, в синяві підборіддя, в невеликій лисині і в ціп ]{у почувалося дуже багато гідності. Від надміру гідності

шия його була напружена і підборіддя тягло вгору 3 та кою силою, що голова, здавалося, І\ОЖНОЇ хвилини готова

була відірватися і полетіти вгору. А дама, повна і літня, в білій шовковій шалі, схилила голову набік і дивилася так, начебто оце тільни зробила номусь ласну й хотіла сна зати: «Ах, не турбуйтесь дянувати! Я цього не люблю ... » Нругом нилима стоR.'ІИ щільною стіною хохли.

228

Єгорушка ШДІИШОВ до ікопостасу й став приклада тися до місцевих ін:он. Перед КОilШИМ образом він, не поспішаю·· чи, бив земний поклін, не встаючи 3 землі, оглядався назад, на людей, потім підводився і прин:ладався. Торкатися ло бом холодної підлоги БУJIО ііоиу дуже приємно. Коли з вівтаря вийшов сторож з довгими щипцями, щоб гасити

свіЧЮf, ЄГОРУШl\а ШВИДІ\О схопився З підлоги й підбіг дО ПЬОГО.

Роздавали вже ПРОСl{УРУ? спитав він. Ні, ні ... - похмуро забурмотів сторож.-Нічого тут ... Обідня СІ\іюпшась. ЄГОРУШІ{а пе поспішаючи вийшов з церкви й пішов бродити по майдану. На своєму віку бачив

він чимало сіл, майданів і мужиків, і все, що тепер потрап ляло йому на очі, зовсім не ціІ\авило його. Від нічого ро бити, щоб хоч ЛІ\-небудь Пf,ребутп час, він зайшов до І,рам пиці, пад дверима якої висіло широке кумачеве полотнище. Краl\ПШЦЯ складалася з двох просторих, погано освітле них половип: в одпій продавали крам і бакалію, а в дру гій стояли бочки з дьогтем і впсіли на стелі хомути; з тієї, другої,

ішов

смачний

запах

ШІ\іри і дьогтю. ДоліВІ\а в

І\рамниці була полита; ПОJІИвав ЇЇ, мабуть, веЛИІ\ИЙ фанта зер і вільнодумець, бо вся вона була вкрита узорами й І\а балістичними зню,ами. За прилаВІ\ОМ, спершись животом на конторку, стояв відгодований нрамар з широним облич чям і з круглою бородою, ЛІ{ видно, великорос. Він пив чай

ВПРИКУСІ\У і після кожного І,ОВТІ,а глпБОl\О зітхав. Обличчя його виявляло ціJШОВИТУ байдужість, але в кожному зіт ханні чути було: «Зажди-но, дам я тобі!» - Дай меnі на копійку насіння! - звернувся до нього ЄГОРУШІ\а. Крамар підвів брови, вийшов з-за· прилаВl,а й насипав у киПl'tJню Єгорушці на копіїшу насіння, причому за мірку

правив порожній слоїчок від помади. Єгорушці не хоті лось виходити. Він довго розглядав ящики з пряника ми, подумав і спитав, показуючи на дрібні в'язеМСЬІ\і пряники,

ІІа ЯЮІХ від давності виступила іржа: - По чому ці ПРЯНИІ\И? - На l\опіЙІ{У пара. Єгорушка дістав з Ішшені ПрЯШШ, подарований йому вчора євреЙІ\ОЮ, і спитав: - А тан:і прЯНИІ\И почому?

Крамар узяв у РУІ\И ПРЯНИІ{, оглянув його З усіх БОІ\ів

і звів одну брову. - Тю,і? - спитав він.

229

Потім звів другу брову, подумав і відповів: - Три ІюпіЙІ{И пара .... Настала мовчюша. - Ви чиї? - спитав крамар, паливаючи собі чаю з чер воного мідного чайнина. - Племінюш Івана Івановича. - Івани Івановичі ВСЯl{і бувають,- зітхнув крамар; він

подивився через Єгорущппу голову па двері, помовчав і спитав: - ЧаПІ\У не бажаєте? - Можна ... - ПОГОДПВСЯ ЄГОРУШІ,а з деяною неохотою, хоч і дуже нудьгував за ранішпім чаєм.

Ирамар налив йому снлянну і подав раЗО:'.І з обгризеним mмаТОЧІ\оМ цунру. ЄГОРУШІ\а сів на снладаний стілець і став пити. Він хотів ще спитати, СІ{іЛЬІШ Іюштув фунт мигдалю в цунрі, і тільни ЩО повів про це мову, ян увіїІІПОВ

понупець, і хазяїн, відсунувши набін свою СІШЯННУ, взявся до діла. Він повів понупця на ту половину, де тхнуло ДЬОГ тем, і ДОВГО про ЩОСЬ розмовляв з ним. Понупець, людпна, ЯН видно, дуже вперта і хитра, весь час на знан незгоди крутив головою і заднував до дверей. Ирамар перенонзв

ЙОГО

чомусь

почав

сипати

йому

овес

велиинй

мішон.

- Хіба це овес? - сназав сумно ПОІ{упець.- Це пе овсе, а полова, нурям на сміх ... Ні, піду до БондареВІ{а! Ноли Єгорушна вернувся до річни, на березі диміло НС велине багаття. Це піДВОДЧИІ\И варили собі обід. У ди~!у стояв Стьопна й велиною щербатою ложною мішав У на зані. Трохи осторонь, з червоними від диму очима, сиділи Нирюха і Вася і чистили рибу. Перед ними ~жав унритиіі мулом іводоростями волон, на яному блищала риба і ла зили рани.

Омелян, що недавно повернувся 3 цеРІ\ВИ, сидів поруч з Пантелієм, помахував РУІЮЮ і ледве чутно наспівував сиплим голосом: «Тобі співаєм ... )} Димов ходив ІЮЛО І\онеЙ. Снінчивши чистити, Иирюха і Вася зібралп рибу і жи вих рю{ів У відро, СПОЛОСНУЛIl і 3 відра ВИСІІпаЛІІ все в ОІ\ріп. - ВНИНУТІІ сала? - спитав Стьопиа, збпраючп ложною піну.

- Навіщо? Риба свій сін ПУСТИТЬ,- відповів Иирюха. Перед тим ЯІ, здіЙ~faТІІ 3 вогню І{азан, Стьош,а всипав У воду три пригорщі

пшона і ложну солі; нарешті він но

l{уштував, ПОЦМОІ\ав губами, облизав ложну і самовдоволе но крякнув - це озпачало, що куліш уже готовий.

230

Усі, крім Пантелія, посідали наВlЮЛО казана й заходили ся працювати ложн:ами.

- Ви! Дайте хлопчині ЛОJfШУ! - суворо сказав ПантеліЙ.- Мабуть же, і він їсти хоче! - Наша їда МУЖИЦЬІ\а! .. - зітхнув Нирюха. - І МУЖИЦЬІ\а піде па здоров'я, аби охота. Єгорушці дали ЛОіІШУ. Він став їсти, але не сідаючи, а стоячи над самим І\азаном і дивлячись в НЬОГО, ЛІ{ У яму.

Від l.улішу тхнуло рибною вошістю, раз у раз між пшоном попадалася рпб'яча ЛУСІ\а; рю\ів не можна було зачепити ЛОЖІЮЮ, і ті, що обідали, діставали Їх з казана просто ру J{ами; особливо давав собі волю щодо ЦЬОГО Вася, який рмочав у нуліш не тільки руки, а ЇІ рукава. Але куліш все

таки здався Єгорушці дуже смачним і нагадував йому ра ,ЮВИЙ суп, ЛІшй дома піснюІИ ДНЮПl варила його матуся. Паптелій сидів осторонь і жував хліб. - Діду, а ти чому не їси? - СПІІтав його Омелян.

Не Їм я рю\ів ... Хай ЇМ!- озвався старий і гидливо

відвернувся.

ПОІШ їли, точилася загальна розмова. 3 цівї розмови Єгорушна зрозумів, що в усіх його нових знайомих, незва жаючи на різницю в літах і харантерах, було одне спільне,

що робило їх подібними один до одного: всі вони були люди з чудовим минулим і з дуже негарним сучасним, про своє

минуле вони, всі до одного, говорили з захопленням, а до сучасного ставилися майже з презирством. Росіянин ЛІО бить згадувати, але не любить жити; Єгорушка ще не знав

цього, і, перш ніж куліш було доїдено, він уже глибоно вірив, що наВlЮЛО назана сидять люди, зневажені і снрив джені долею. Пантелій розказував, що в давні часи, ІЮЛИ ще

не було залізниць, він ходив з валн:ами до Москви і до Нижнього, заробляв тю{ багато, що ніІ{УДИ було дівати гро

ші. А яні тоді БУЛІІ купці, ЛІ.а риба, яке все було дешеве! А тепер шляхи стали Іюротші, І\упці снупіші, люди бідні щі, хліб дорожчий, все здрібніло і звузилося до краю. Омелян назав, що раніше він служив на ЛугансЬІЮМУ за воді в півчих, мав чудовий голос і дуже добре читав ноти, а тепер він перетворився на мужин:а й н;иве з братової ласки, ЯІ\ІІfі посилав його з своїми І{ЇНЬМИ і бере собі за це половину заробітку. Вася колись служив на сіРНИІ{овій фабриці; Нпрюха був за І{учера в хороших людей, і у всій онрузі його вважали за найкращого ТРОЙІ\аря. Димов, син 1Jаможного МУЖИІ{а, жив собі на втіху, гуляв і не знав горя, та ледве минуло двадцять років, як суворий, крутий

231

батько, бажаючи привчити його до діла і боячись, щоб він дома пе розбестився, став посилати його з підводою, ян бур лаку, наймита. Тільки Стьопна мовчав, але й по його без вусому обличчю видно було, що раніше жилося йому нуди Rраще, ніж тепер.

Згадавши про батька, Димов перестав їсти і нахмурив ся. Він спідлоба оглянув товаришів і спинив свій погляд на 6горушці. - Ти, нехристе, СІ\ИНЬ шапну! - сназав він грубо. Хіба ж можна в шапці їсти? А ще й пан! 6горушка скинув шапку і не сказав ні слова, але вже не добирав сману в куліші і не чув, як оступилися за нього Лантелій і Вася. У грудях його важко заворушилась злоба на бешкетника, і він вирішив хоч би там що зробити йому яке-небудь зло. Ло обіді всі подалися до возів і полягали в ХОЛОДІ{У. Діду, скоро ми поїдемо? - спитав 6ГОРУШІ\а Паптелія.

Нали бог дасть, тоді й поїдемо ... Зараз не поїдеш, жарко... Ох, господи, твоя воля, владичице... Лягай, хлопче! Незабаром з-під возів почулося хропіння. Єгорушка хо тів був знову піти на село, але подумав, позіхнув ніЛЬІ\а разів і ліг поряд з старим.

VI Валка цілий день простояла біля річни й рушила з місця тоді, нали сідало сонце.

Знов 6горушна лежав на паці вовни, віз тИХо рипів і по гойДУвався, внизу йшов Пантелій, притупував ногами, ля скав себе по стегнах і щось бур~ютів; У повітрі, ян і вчора, С'l'ренотала степова музина.

Єгорушка лежав на спині і, ЗаІшавши руни під голову, дивився вгору на небо. Він бачив, як зайнялася вечірня зоря, ян потім вона згасала; ангели-хранителі, затуляючи

обрій своїми золотими Rрюrами, розташовувалися на ніч; день минув

щасливо, настала тиха, щаслива

ніч, і вони

могли спокійно сидіти в себе дома на небі ... Бачив Єгору шка, ян поволі темніло небо і спусналася на зе"шю мла, як засвітилися одна по одній зорі .

. :.Ноли довго, не відриваючи очей, дивишся на глибоке небо, то чомусь думки і душа зливаються в усвідомлення самотності. Починаєш почувати себе непоправно са232

мотнім, і все те, що вважав раніше БЛИЗЬRИМ і рідпим,

став безмежно даЛеІШМ і байдужим. Зорі, що дивляться з неба вже тисячі ронів, саме незрозуміле небо й імла, байдужі до норотного життя людини, НОШІ залишаєшся з ними віч-на-віч і стараєшся збагнути їх зміст, гнітять душу своїм мовчанням; спадав на думну та самотність, ЯRа чеІ\аЄ ножного з нас у могилі, і суть життя уявляється розпачливою, жахливою

...

Єгорушна думав про бабусю, яна спить тепер на нладо вищі під вишневими деревами; він згадав, ян вона лежала в труні з мідними п'ятанами на очах, ян потім її нанрили віном і опустили в могилу; пригадалось йому і глухе гу пання грудон землі об BiHO.~. Він уявив собі бабусю в :riCHiЇI

і темній домовині, ВСІма ПОRИНУТ~ і безпорадну. Його уява малювала, ян бабуся раптом пронидається і, не розуміючи, де вона, стунає у віно, нличе на допомогу і, нінець ніІЩNІ, знемігшись від жаху, знову вмирає. "Уявив він меРТВИМIІ

матусю, о. Христофора, графиню ДраНИЦЬRУ, СОЛ~ІОна. Але хоч ЯR він намагався уявити себе самого в темній моги ді, далеRО від дому, ПОRИНУТИМ, безпорад.ним і мертвим, це не вдавалося йому; особисто для себе. він не допуснав мож ливості вмерти і почував, що ніноли не вмре ... А Пантелій, ЯRОМУ пора вже будо вмирати, ішов унизу й робив переRЛИR своїм думнам. - Нічого... хороші пани ... - БУР1.Іотів він.- Повезли хлопчину в науну, а ЯR він там, не чути про те ... В Слов'яно серБСЬRУ, нажу, нема таного занладу, щоб до веЛИRОГО розуму доводити ... Нема, це правда ... А хлопчина хороший, нічого ... Виросте, батьнові буде помагати. Ти, Єгорію, те пер малеНЬRИЙ, а станеш веЛИRИМ, батьна-матір годувати меш. Тан від бога заведено ... Шапуй баты\a свого і матір ~вою ... "у мене в самого були діТЮІ, та погоріли ... І жінна згоріла, і дітни ... Це правда, проти водохреща вночі зайня лася хата ... Мене дома не було, я до Орла їздив. До Орла ... Марія ВИСRочила на вулицю, та згадала, що діти в хаті силять, побігла назад і згоріла з діТRами ... Таl\ ... Другого дня самі тільни ніСТОЧЮІ знайшли.

Близьно опівночі підводчини і Єгорупша знову сиділи наВRОЛО невелиного багаття. Пони розгорявся бур'ян, l\и

рюха і Вася ходили по воду RУДИСЬ У баЛОЧRУ; вони З:В;ИНЛIl в темряві, але весь рами і розмовляли; від багаття леЖ1"fЛО хоч і світив місяць,

час чути було, ЯН вони БРЯ3Rотіли ві/( значить, балочltа була недалено. Світло на землі велИRОЮ миготливою плямою; але за червоною плямою все здавалося

233

непроглядно чорним. Підводчикам світло било в очі, і вони баЧИJlИ тільки частину великого шляху; в темряві ледве помітно, ніби гори невизначеної форми, окреслювалися вози з пака ми і коні. За двадцять кроків від багаття, на межі шляху з полем, стояв дерев'яний могильний хрест, похилениїІ набін:. €ГОРУШІ\а, коли ще не горіло багаття і можна було бачити далеко, помітив, що зовсім ТЮШЙ са МПЙ старий, похилений хрест стояв по другий бін велИlЮГО ШJlЯХУ.

Повернувшись з водою, Rирюха і Вася налили ПОВ нии казан і приладнали ЙОГО на вогні. Стьош\а з щербатою лож кою в рунах сів на своє місце в диму ноло назана і, задум

ливо дивлячись на воду, став дожидати, ноли з'явиться піна. Пантелій і Омелян сиділи поряд, мовчали і про щось думали. Димов лежав на животі, підперши нулю\ами го лову, і дивився на вогонь; тінь від Стьопки стриба.lІа по ньому, від чого гарне обличчя його то вкривалося темря

вою, то раптом спалахувало ... Rирюха і Вася бродили од далік і збираJІИ для багаття бур'ян і кору. €горушка, за клавши руки в І\Ишені, стояв ноло Пантелія й дивився, як вогонь Їв траву.

Всі яідпочивали, про щось думали, мигцем поглядали на хрест, по яному стрибали червоні плями. В одинокій могилі 6 щось сумне, мрійне і високою мірою поетичне ...

Чути, ян вона мовчить, і в цьому мовчанні почувається присутність душі невідомої людини, що лежить під хрестом. Чи добре цій душі в степу? Чи не тужить вона місячної но чі? А степ біля могили здається сумним, похмурим і задум ливим, трава смутнішою, і здається, що коники кричать

стриманіше ... І нема такого подорожнього, яний не спом'я нув би самотньої душі і не оглядався б на могилу доти, пони вона не залишиться далено позаду й не вкриється млою

...

Діду, навіщо це хрест стоїть? - спитав €горупша. Пантелій глянув на хрест, потім на Димова і спитав: - Миноло, це, часом, не те місце, де носарі купців убили? Димов знехотя підвівся на лікті, подивився на шлях і від повів: - Воно саме ... Настала мовчанка. Rирюха затріскотів сухою травою, зі бгав її жмутом і засунув під казан .. Вогонь яскравіше спа лахнув, Стьопку вкрило чорним димом, і в темряві по шля

ху біля возів пробігла тінь від хреста.

234

- Так, убили... - сказав нехотя Димов.- Купці, бап. ко з сином, Їхали образи продавати. Спинилися тут неда лечко на постоялому дворі, що тепер Гнат Фомін деРЖИТІ•. Старий випив зайве й став хвалитися, що в нього з собою грошей багато. Купці, звісно, народ хвастовитий, не дай бог ... Не втерпить, щоб не поназати себе перед наШШI бра том у нращому вигляді. А в ту пору в ПОСТОЯЛО:\ІУ дворі

косарі ночували. Ну, почули ОТО вони, ян нупець хвастає, і взяли собі на увагу.

О господи... царице небеснаl - зітхнув Пантелій. Другого дня, ледве почало світати,- назав далі Ди-

мов,- купці зібралися в дорогу, а носарі з ними ув'язали ся. «Підемо, ваша ста!fечність, разом. :Веселіше, та й не безпени менше,- бо місце тут глухе ... » Купці, щоб образів не побити, поволі їхали, а Ііосарям це на руку ... Димов стаВl'Iавколішки й потягнувся. - Так,- назав він далі, позіхаючи.- Все нічого БУJІО, а як тільки нупці доїхали до цього місця, носарі іі почали чесати іх І\Осами. Син, молодець був, вихопив в одного ко су та й собі давай чесати ... Ну, звичайно, ті подолали, бо іх чоловіка з вісім було. Порізали нупців так, що живого :місця на тілі не зосталося; скінчилн своє діло й стягли з дороги обох, батьна на один бін, а сина на другий. Навпро ти цього хреста по той бік ще другий хрест є ... ЧИ цілий не знаю ... Звідси не видно.

Цілий,- сназав К.ирюха. Кажуть, грошей потім знайшли мало. Мало, - підтвердив ПаІі:теліЙ.- Карбованців сто зна-

йшли.

- ТаІ\, а троє з них потім померли, бо нушщь іх теж дУже носою порізав ... Кров'ю зійшли. Одному нупець руку відтяв, ТаІі той, І\ажуть, версти з чотири без руни біг, і ІОН під КУРИІювим його на горбочку знайшли. Сидить навпо чіпки, голову на І\оліна понлав, немов задумався, а поди вилися

у ньому душі нема, помер ...

По нривавому сліду його знаЙшли ... -

сказав Папте

лій.

Усі подивилися на хрест, і знову настала тиша. Звідні лясь, мабуть, з баЛОЧІ{И, долинув сумний пташиний НРИІ(: «Сплю! сплю! сплю! .. » - Лихих людей багато на світі,- сна зав Омелян. - Багато, багато! - підтвердив Пантелій і присунуnся ближче до вогню в та,ІШМ виразом, начебто йому ставадо 1І0ТОРОШНО.- Багато,- назав він далі півголосом.- Пере-

235

бачив я Їх на своєму віку видимо-цевидимо ... Лихих, тобто, людей ... Святих і праведних бачив багато, а грішних без ліl{У. Спаси і помилуй, царице небесна ... Пам'ятаю, якось років з тридцять тому, а може, й більше, віз я купця з

Моршанська.

Купець був гарний, показний з себе і при

грошах... купець той... Хороша людина, нічого... Отож їхали ми собі й спинилися ночувати в заїзді. А в Росії за їзди не те, що в тутешньому І{раю. Там двори вкриті, як ото повіТІШ, чи, СІ{ажімо, ЛІ{ нлуні в добрих еlюноміях. Тіль

кн І\.тІуні вищі будуть. Ну, спинилися ми, і нічого собі. Ку пець мій в кімнатці, я при конях, і все як повинно бути. Тю, ото, братця, помолився я богу, щоб, значить, спати, і пішов походити по двору. А ніч була темна, хоч в око стрель, хоч не дивися зовсім. Пройшовся я собі ТРОШІ{И, ось як до возів, приміром, та й бачу - вогонь блимає. Що ІІа притча? Здається, і хазяї давно спати полягали, а Оl{рім мене з купцем інших постояльців не було ... Звідки вогонь той? Взяв мене сумнів ... Підійшов я ближче ... _до вогню б то ... Господи помилуй і спаси, царице небесна! ДИВЛЮСІ>, а біля самої землі віІюнеЧІ{О з гратами ... в будинку б то ... Ліг я на землю і глянув; ЛІ{ глянув, ТО тю, ПО всьому тілу й пішов мороз ...

Кирюха, стараючись не шарудіти, всунув у вогнище жмут бур'яну. По чекавши, ПОІШ бур'ян перестав тріщати й шипіти, старий казав далі: - Глянув я туди, а там підвал, великий таний, темний та сумний... На бочці ліхтарик горить. Посеред підвалу стоїть чоловіка з десять людей в червоних сорочках, по заІ\ачували рунави і довгі НОЖІШИ гострять ... Еге! Ну, ви ходить, ми до зграї потрапили, до розбіЙНИІ\ів ... Що тут робити? Побіг я до І,УПЦЯ, розбудив його тихеньно та й на жу: «Ти, кажу, І\упче, не ЛЛl,айся, а діло наше погане ... Ми, нажу, в розбійницыіеe l\убло ПОШlЛИ». Він змінився на обличчі та й питає: «Що ж ми тепер, Пантелію, робити бу демо? При мені грошей сиріТСЬЮІХ багато ... Щодо душі, І\аже, моєї, то на це воля божа, не боюсь померти, а, l\аже, страшно сиріТСЬІ\і гроші загубити ... » Що тут Сl\ажеш роби ти? Ворота заМІшені, нінуди не виїхати, ні вийти ... ЛІ,би паРІ\ан, через парнан перелізти можна, а то двір критий ... «Ну, l>ажу, купче, ти не лянаися, а молись богу. Може, господь не захоче сиріт І'РИВДИТИ. Зоставайся, кажу, наче й не знаєш нічого, а я тим часом, може, і придумаю щось ... » Гаразд ... Помолився я богу, і напутив мене бог на розум ... Виліз я на свій тарантас і тихены\ •.• тихены••

236

щоб ніхто не чув, став висмикувати солому в стрісі, зро

бив дірну та й виліз на той бік На той бік ... Потім стриб нув я з стріхи й побіг шляхом СRіЛЬRИ духу. Біг я, біг, за мучився зовсім ... Може, верст із п'ять пробіг одним ду хом, або й більше ... Хвалити бога, бачу - стоїть село. Під біг я до хати, почав СТУRатп у вінно: «Православні, nажу, тан і тан, мовляв, не дайте християнсьну душу занапа-

стити ... » Побудив усіх... Зібралися мужини й пішли зі мною ... Хто з мотузном, ХТО З дрюччям, хто з вилами ... Виuамали ми ото в заїзді ворота і зараз же до підвалу ... А розбійнини НОЖИІШ вже нагострили і зібралися І{JПЦЯ рі зати. Забрали Їх мужини усіх до одного, иов'язали і повели до начальства. І\упець Їм на радощах три сотні пожертву вав, а мені п'ять лобаНЧИІ\ів дав і ім'я мов в поминання собі записав. І\ажуть, потім у підвалі ніСТОІ\ ЛЮДСЬІШХ знайшли силу-силенну. І\істОІ<, еге ж ... Вони, значить, гра бували людей, а потім ЗаІюпували, щоб слідів не було ... Ну, иотім ЇХ У Моршанському через І<атів нараJIИ ...

ПантелШ снінчив оповідання й оглянув своїх слухачів. Вони мовчали й дивилися на нього. Вода вже нипіла, Стьопна здіймав піну. - А сало готове? - спитав його по шепни І\ирюха. - Зажди трошни ... Зараз. Стьопна, не спуснаючи очей з Пантелія і ніби БОЯЧIlСЬ, щоб той не почав без нього оповідати, побіг до возів; СІЮ ро він вернувся з невеЛИЧІЮЮ дерев'яною МИСІЮЮ й почав терти в ній свиняче сало.

Іхав я другим разом, теж з

нупцем ... -

назав

далі

Пантелій, Я:І\ і иерше, півголосом і не нліпаючи очима. Звали його, ЯІ{ зараз пам'ятаю, Петро Григорович. Хоро ша була людина ... нупець той ... Зупинились ми таЮІIII са мим манером у заїзді ... Він у німнатці, я н:оло ноней ... Ха зяї, чоловіІ{ і жіНІ\а, людп начебто й хороші, лаСІшві, на ймити теж немов нічого, а тіЛЬRИ, братця, не можу спати, чув мов серце! Чув, та й. годі.І ворота відчинені, і ЛIQдей пругом багаТQ, а все начебто страшно, не по собі. Всі давно позасинали, вже зовсім ніч, СІЮРО вставати треба, а яса!\[ один лежу в себе в иибитці і очей не заплющую, немов сич якийсь. ТіЛЬІШ, братця, оте саме, чую: тупІ туп! туп!

Хтось до ниБИТЮІ піднрадавться. Висовую голову, дивлю ся - стоїть жіниа в самій сорочці, боса ... «Чого тобі, на ту, молодичио?» А вона вся труситься, оте саме, лиця на ній нема ... «Вставай, нате, добрий чоловіче! Біда ... Хазяї Jlихе задумали... Хочуть твого нупця порішити. Сама,

237

наше, чула, нк хазяїн з хазяйкою шепотілися ... }) Ну, недар ма серце боліло! «А хто ти сама?}) -питаю. «А я, каже, Їхня Іі:ухаРІ{а ... » Добре ... Виліз я з кибитки й пішов до

НУПЦЯ. Розбудив ЙОГО та й нажу: «Так і так, кажу, Петре Григоровичу, l\іло не зовсім чисте ... Встигнеш, ваша ста течність, виспатись, а тепер, поки є час, одягайся, кажу, та, пони живі ЇІ здорові, тікаймо далі від гріха ... » Тільни но він став одягатися, ноли двері відчинилися і - здра стуйте... Дивлюсь - царице небеснаl - входять до нас у І\імнату хазяїн з хазяїшою та три наймити. Значить, і наймитів підговорили... Грошей у І{УПЦЯ багато, то от, мовляв, поділимо ... У всіх п'ятьох у руках по НОЖИІ\У ДОВ гому... По ножину, еге ... Зашшув хазяїн на замок двері та й наже: «Моліться, подорожні, богу ... А lЮЛИ, каже, :і<ричати будете, то й ПОМОШІТися не дамо перед смертю ... »

Де вже тут кричати? Нам від жаху й дух забило, не до нрику тут ... І\упець запланав та й І,аже: «Православні І Ви, наже, порішили мене вбити, бо на мої гроші поласились. Хай уже тан і буде, не я перший, не я останній; багато вже нашого брата нупця по заїздах вирізано. Але за що ж, І{аже, братця православні, мого віЗНІша вбивати? ЯІ{а йому потреба за мої гроші МУНИ приймати?» І тан ото жалісно говорить! А хазяїн ЙО:l-ІУ: «І\оли, нюне, ми його живого за лишимо, то він перший на нас ДОІ\аже. Однююво, І\аже, що одного вбити, що двох. Сім гріхів, одна ПОІ{ута ... Моліться богу - та й нрай, а РОЗ~ІОвляти нема чого!» Поставали ми з купцем РЯДОЧНО:\f, наВІюліШІШ, запланали та й давай богу молитись. Він дітон своїх згадує, а я тоді ще молодий був, жити хотів... Дивимось на образи, молимось, та тю{ жа лісно, що й тепер сльоза проЙмає ... А хазяйна, молодиця б ТО, дивиться на нас та Й наже: «Вп ж наже, добрі люди, не поминайте нас на тім світі лихом і не благайте бога на нашу голову, бо це ми через злидні». Молились ми, молились, плакали, плаJ\али, а бог нас і почув. Зглянувся, значить ...

у самий раз, І,ОШІ хазяїн нупця за бороду взяв, щоб, зна чить, НОЖІШО:ll його ПО шиї різонути, раптом хтось ЯІ{-ак стун:не знадвору у віІ{Онце! Всі ми так і присіли, а хазя

їнові й РУІ\И опустилися ... Постукав хтось у віІюнце та як занричить: «Петре ГРИГОРОВИЧУ, КРИЧИТЬ, ти тут? Збирайся,

поїдемо!» Бачать хазяї, що по нупця приїхали, ЗЛЯJ\алися та давай бог ноги ... А ми швидше надвір, запрягли та тільки нас і бачили.

Хто ж ТО в віконце стукав?

238

- спитав Димов.

- 'у вінонце? Мабуть, угоднин божий або ангел. Бо онрім НЬОГО ніному. Коли ми виїхали з двору, на вулиці жодної людини не було ... Боже ділоl Пантелій розповів іще дещо, і в усіх його оповіданнях однаново відігравали роль <<Довгі НОЖИІ{И» і однаново по чувалася вигадна. Чи то чув він ці оповідання від ного небудь іншого, чи сам снлав Їх у даленому минулому і по

тім, ноли пам'ять ослабла, поплутав пережите .з вигад ною і вже не B~liB відрізняти одно від одного? Все може бути, та дивно те, що тепер і всю дорогу він, ноли доводи лося розповідати, віддавав явну перевагу вигаднам і ніІ{О ли не говорив тrpo те, що було пережито. Тепер 6горушна все вважав за чисту монету і вірив ножному слову, а зго

дом йому здавалося дивним, що людина, яна об'їздила на своєму віну всю Росію, бачила і знає багато, людина, в якої згоріла дружина і діти, знецінювала своє багате жит тя так, що кожного разу, сидячи біля вогнища, або мовча ла, або говорила про те, чого не було. Куліш усі їли мовчн:и і думали про те, що оце почули. Життя страшне і чудесне, а тому хоч яке страшне опові дання рознажи на Русі, хоч як прикрашуй його розбійниць· ними кублами, ДОВГИМИ ножиками та чудесами, вопо завжди відгукнеться в душі слухача бувальщиною, і хіба тільки людина надто вже обізнана з грамотою недовірливо, скоса гляне, та й то змовчить. Хрест край дороги,. те~ші пани, простір і доля людей, що зібралися ІЮЛО багаття, все це само по собі було тане чудесне і страшне, що фан тастичність небилиці чи казки блідла й зливалася з життям. Всі їли з казана, а Пантелій сидів обік окремо і Їв ку

ліш з дерев'яної мисочк.и. Ложна в нього була не ТаІШ, ян у всіх, а кинарисова і з хрестИlЮМ. 6ГОРУШІ{а, дивля чись на нього, стиха Стьопку:

згадав про

лампадну снляночку і спитав

Чого це дід окремо сидить? Він старої віри,- відповіли пошеПІШ СТЬОПІ\а і Вася, і при цьому вони так дивилися, начебто говорили про хворобу або таємний порон ...

Всі мовчали й думали.

Після

страшних оповідань не

хотілося вже говорити про те, що є звичаїІним, Раптом серед тиші Вася випростався і, втупивши тьмяні очі в одну точну, нашорошив вуха.

Що таке? - спитав його Димов. Людина ЛІ{ась іде,- відповів Вася. Де ти її бачиш?

239

- Он-он вона! .. Ледве-ледве біліє ... Там, куди дивився Вася, не видно було нічого, крім пітьми; всі прислухались, але ходи не було чути. - Шляхом він іде? - спитав Димов. - Ні, полем ... СЮДИ йде. Минула хвилина в мовчанці.

А може, це в степу гуляє нупець, що тут

похова

ний,- СІ~азав Димов. Усі СІ\Оса подпвилися ІІа хрест, нерезирнулись і враз засміялися; стало соромно за свій страх.

- Чому йому гуляти? -- С1\азав ПантеліЙ.- Це тіль1\И ті ночами ходять, 1\01'0 земля не приймає. А І~упці ні чого ... Купці мученицьний віпець прийняли ... Та ось почулася хода. Хтось ПО1\вапливо ішов ... - Щось несе,- СІ{азав Вася. Стало чути, ЛІ{ під ногами того, що йшов, шелестіла трава і тріснотів бур'ян,- але за світлом багаття нічого не було видно. Нарешті почулися н:роки близько, хтось кашлянув; миготливе світло наче розступилося, з очей спала заслона, і підводчИІ{И раптом побачили перед со

бою JlIОДИНУ. Чи ТО вогонь так мигнув, 'ІІІ через те, що всім хоті лося розглядіти насамперед обличчя цієї ЛЮДИНИ, але тіЛЬІ{И дивно тю{ вийшло,

що всі при першому погляді

на неї побачили насамперед не обличчя, не одяг, а усміш~ ну. Це була усміШ1\а, надзвичайно добра, ШИРО1\а і лагід~ на, Я1\ у розбудженої дитини, одна з тих заразливих :усміШОІ" на Я1\і важно не відповісти та1\ само УСll1іШІ\ОIО. lІєзнаііомпіі:, НОли його розгляділи, ВІІЯВІШСЯ людиною po~ І,ів ТРИДЦЯТІІ, негарною 3 себе і нічим не видатною. Це був ВИСОІШЙ хохол, довгоносий, ДОВГОРУНИЙ і довгоногий; взагалі, все в ІІЬОГО здавалося довгим, і тіЛЬЮl шия була TaI~a Іюротна, що робила його сутулуватим. Одягнений nін був у чисту бі.чу сорочну 3 ВІІшиваним 1\оміром, у білі штани і нові чоботи і в порівнянні з піДВОДЧlшами зда~ вався чепуруном. В рунах він тримав щось веЛИ1\е, біле і на перший погляд чудне, а з-за ііого плеча виглядало дуло рушниці, теж довге.

Потрапивши з пітьми в світляне 1\ОЛО, він спинився fШ укопаний і

півхвилини дививсн па піДВОДЧИІ{ів так, на

чебто хотів СІ,азати: «Гляньте, ЯБа в моне усміШІ;а! >) По тім він ступив до багаття, усміхнувся ще ясніше ЇІ СІ,азав. Хліб і сЦІЬ, братця! - ЛаСІ~аво проспмо! - відповів за всіх Пантелій.

240

Незнайомий поклав біля багаття те, що тримав у ру-

I,a~,- це була забита дрохва,- і ще раз привітався.

V сі _ -

підійшли до дрохви й стали оглядати ЇЇ. Здорова ПТИЦЯ! ЧИМ це ти її? - спитав

Димов.

Картеччю... Дробом не дістанеш, пе підпустить ... Н'Уllіть, братця! Я б вам за два гривешши віддав. - А навіщо вопа пам? Вона смажена добра, аварепа,

ма5уть, жорстка -

пе вкусиш ...

Ех, досада! Ії панам до екоиомії віднести б, ті б піВІ,арбованця дали, та далеко - п'ятнадцять верст!

Невідомий сів, СІ<ИНУВ рушницю й поклав ЇЇ коло себе. Він здавався сонним, змореним, усміхався, мружився від

вогню і, ян: видно, думав про щось ю'же приємне. Йому дали ЛОіfШУ. Він став їсти. - Тп хто сам? - спитав його .Димов. Незиайомий:

не чув запитання;

він не відповів і на,

віть не гляпув на Димова. Мабуть, цей усміхнений чоло ві!, по почував і сману кулішу, бо жував ЛІюсь маши нально, ліниво, підносячи до рота ЛОіІШУ то дуже повну, то З0всім порожню. П'яний він не був, але в голові його бл~'н:адо щось одчайдушне. ~ Я тебе питаю: ти хто? - повторив Димов. т- Я? - стрепенувся невідомиЙ.- Костянтин ДзвонИІ\

з Рівного. ЗвіДси версти з "lотири.

І, бажаючи відразу ж довести, що він не ТаІШй мужиr~,

ЯК усі, а нращий, І\остянтин поспішив додати: Мп пасік у тримаємо і свиней годуємо. - При батькові живеш чи сам? - Ні, тепер сам живу. Відділився .. Цього місяця після Петра ошонився. Жонатий тепер!.. Нині вісімнадцятий день, ЛІ{ у закон вступив.

- Добре діло! - сказав Пантелій.- Жіш\а нічого ... Це бог б.'Іагословив ... - Молода жінка дома спить, авін по степу шалаєть СЯ,- засміявся :Кирюха.- Дивак! Костянтин, наче його вщипнули за найболючіше місце, стрепепувся, засміявся, спалахнув ...

- Та, господи, нема ЇЇ дома! - СІ,азав він, ЩВИДІЮ виймаючи з рота ложку й: оглядаючи всіх радісно і зди вовано.- Нема! Поїхала до lI!атері на два дні! Ій-богу, вона поїхала, а Я як нежонатиЙ ...

КОСТЯНТИН махнув рукою й ПОІ\РУТИВ головою; він хотів собі ДУll!ати, але радість, якою світилося його обличчя, заважала йому. Він, наче йому незручно було сидіти,

241

прибрав іншої пози, засміявся й знову махнув рукою. Со

вісно було виявляти перед чужими людьми свої приємні думки, але в той же час нестримно хотілось поділитисл радістю.

- Поїхала в Демидове до матері! - сназав він, черво ніючи й перенладаючи на інше місце рушницю.- Завтра повернеться ... Сназа,ТІа, що до обіду назад буде.

А тобі нудно? - спитав Димов. Та господи, а то ж ЯН? Без рону тиждень, ш, оженився, а вона поїхала ... Га? Ух, та й моторна ж, побий

мене бог. Там та на хороша та славна, таІ\а реготуха та просто тобі порох! З нею голова ходором ходить, а без неї ось немов загубив щось, Яl{ дурень по степу ходжу. Від самого обіду ходжу, хоч гвалт крнчи. :Костянтин протер очі, подивився на вогонь і засмі

chiByxa f

явся.

Любиш, значить ... -

сказав Пантелій.

Там така хороша та славна,- повторив :Костянтин,

не слухаючи,- така хазяйка, умна та розумна, що іншої такої з простого роду у всій губернії не знайти. Поїха

ла ... А нудьгує ж, я зна-аю! Знаю, сороку! СІ\азала, що завтра до обіду повернеться... Але ж яка історія! - май же крикнув :Костянтин, раптом беручи тоном вище і змі нюючи позу.- Тепер любить і нудьгує, а от не хотіла за мене виходитиl - Та ти їж~ - сказав :Кирюха. - Не хотіла за мене виходити! - СІ\азав далі :Кос:гянтин, не слухаючи.- Три роки з нею бився! Побачив я її на ярмарку в :Калачику, полюбив до смерті, хоч на ши беничю лізь ... Я в Рівному, вопа в Демидовому, одне під одного за двадцять п'ять верст, і нема ніЯІ\ОЇ моєї змо ги! Посилаю до неї сватів, а вона: не хочу! Ох, ти, сороко! Я вже її і так, і отак, і сережки, і пряників, і меду півпуда - не хочу! От тут і візьми. Воно, Ш{ЩО ПО~lірку вати, то яка я їй пара? Вона молода, гарна, з порохом, а я старий, скоро тридцять років буде, та й вродливий lI:Yже: борода тирона - цвяхом, лице чисте - все в гулях. Де ж мені з нею рівнятися! Хіба от тіЛЬІШ, що заможно живемо, але ІІі і вони, Вахрамеюш, добре живуть. Три пари волів і двох наймитів дершать. Полюбив, братця, і очманів... Не сплю, не їм, у галопі думки і такий дур ман, що не доведи господи! Хочетьсл її побачитп, а вона в Демидовому ... І що ж ви думаєте? Побий мене бог, не бре шу, разів зо три на тижцень туди пі'шки ходив, щоб на

242

~eї подивитися. Роботу покинув! Таке затьмарення Ha~ йшло, що навіть у наймити в Демидове хотів піти, щоб,

значить, до неї ближче. Замучився! Мати ворож~у І\ли· :J\ала, батько разів з десять бити брався. Ну, три роки JIРОМУЧИВСЯ і вже був так вирішив: будь ти тричі анаф~ ма, піду до міста і в візнИlШ ... Значить, не судилось! На велИlЮДНЬОМУ тижні пішов я до Демидового останній ра· зочок па неї ГЛЯНУТИ ...

:Костянтин віДІ\ИНУВ назад голову й зайшовся таким дрібним весеЛПll1 сміхом, начебто оце тільки дуже хитро обдурив когось.

Дивлюся, вона з парубками коло річки,- казав він

далі.- Взяла мене злість ... ШДІ\ЛИІ\аВ я її набік і, може,

цілу годину ЇЙ усякі слова... ПОІюхала! Три роки не ко· хала, а за слова покохала! .. - А які слова? - спитав Димов.

- Слова? І не пам'ятаю ... Хіба ж запам'ятаєш? Тоді, ЯК вода 3 жолоба, без перепочинку: та-та-та-та! А тепер жодного слова не вимовлю ... Ну, і піщла за мене ... ПоЇха ла тепер, сорока, до матері, а Я ось без неї по степу. Не можу дома сидіти. Несила мені!

:Костянтин незграбно визволив з-під себе НОГИ, розліr·· ся на землі й підпер ГОЛОВУ кулаками, потім підвівся і зно ву сів. У сі тепер чудово розуміли, що це був закоханий і

щас.1ІИВИЙ чоловік, щасливий до болю; його усмішка, очі і кожен рух виявлнли томливе щастя. Він не знаходив собі місця і не знав, яиої прибрати пози і що робити, щоб не знемагати від рясноти ириємних думок. Виливши перед чужими людиш свою душу, він, нарешті, сів спокій· но і, ДИВЛЯЧІІСЬ на вогонь, задумався.

При цій щасюшїй ЛІОдпні всім стало нудно і теж захо тілося щастя. Всі задумались. Димов підвівся, ТИХО про· йшовся біля багаття, і по ході, по рухах Їroго лопаТОІ, видно було, ЩО він тужив і пудьгував. Він постояв, подивився на :Костянтина і сів. А багаття вже згасало. Світло вже не миготіло, і чер· вона пляма звузилась, поть1шрилась ... І що швидше дого· ряв вогонь, то яснішою ставала місячна ніч. Тепер уже

видно було шлях на ВСЮ ЙОГО широчінь, паки, голоблі, коней, 'що жували; на тому боці невиразно вим:альовував ся другий хрест ...

Димов підпер щоку рукою і тихо заспівав якоїсь жа лібної пісні. :Костянтин сонно усміхнувся й підтягнув йому тоненьким голосиом. Поспівали вони з півхвилини

243

й замовкли... Омелян етрепенувся, засовав ліктями й за ворушив пальцями.

- Братцяl - сказав він благально.- Давайте заспівай мо ЯІюї-небудь божественної! Сльози проступили в нього на очах.

Братця!

повторив він, притискаючи руку до сер

ця.- Давайте заспіваємо що-небудь божественне! - Л не вмію,- сказав Костянтин. Всі відмовились; тоді Омелян заспівав сам. Він зама хав обома рукаJIIИ, занивав головою, розтулив рота, а.'Іе з горла його ВИХОШІВся тіЛЬІ,И сиплий, беззвучний ПОДИХ.

Він співав РУЮ1МИ, головою, очима і навіть гулею, співав палко і з болем, і чим дужче напружував груди, щоб ви рвати з них хоч одну ноту, тим беззвучнішим роuплося його дихання ...

ЄГОРУШRУ теж, як і всіх, опанувала нудьга. Він пішов до свого воза, забрався на паRУ і ліг. Дивився він на небо і думав про щасливого Rостянтина та його ДРУil\ППУ. На віщо люди женяться? До чого на цьому світі жішш? Єго РУШRа ставив собі невиразні заиитання і думав, що чоло віЕові, иапевне, добре, І\ОЛИ біля нього завжди живе лас нава, весела і гарна жін на. Спала йому чомусь на думку графиня, Драницьна, і він подумав, ЩО з таною ЇJ,інкою, мабуть, дуже приємно жити; він, чого доброго, з охотою

одружився б з нею, янби це не було тю. соромно. Він зга дав її брови, зіниці, RОЛЯСНУ, годинник з вершюн;о,\[ ... Тп ха, тепла ніч спусналася на нього й шепотіла йому щось па вухо, а йому здавалося, що це та вродлива жіющ СХИ ляється над пим, поцілувати ...

усмішкою дивиться па нього і хочG

Від вогнища лишилося тіЛЬЮІ два малеНЬІ\ИХ чеРВОПIlХ вічна, що ставали все менші й: менші. ПіДВОДЧИІ\1І і Ко стянтин сиділи коло них, темні, нерухомі, і здавалося,

щО ЇХ тепер було значно більше, ніж раніше. Обидва хрести однаЕОВО було видно, і далеRо-далеко, десь па ве линому шляху, світився червоний вогюш

теж, мабуть,

хто-небудь варив куліш.

«Наша матушна Расія всєму свєтуга-ла-ва!»

- заспі

вав раптом ДИЮВl голосом Rирюха, захлинувся іі заМОВІ>.

Степова луна піДХОПIfла його голос, понесла, і здавалося, що степQМ на ваllШИХ нолесах помчала сама дурість.

Пора

їхати!

- сназав ПантеліЙ.- Вставай, хлопці!

Пони запрягали, l\остянтин ходив поло підвід і захоп ЛІовався своєю дружиною.

-Прощавайте, братця! -гукнув він, коли валка ру шила.- Спасибі вам за хліб, за. сіль! А я знову піду на вогонь. Несила мелі! І він незабаром зник в імлі, і довго було чути, ЯК він ступав туди, де світився вогюш, щоб розповісти чужим ЛЮДfВІ про своє щастя.

Коли другого дня прокинувся Єгорушка, був ранній ра НOl,; сонце ще не сходило. Валка стояла. Якийсь чоло віІ, У білому кашкеті і в костюмі з дешевої сірої матерії, СНДЯЧIl на козацькому жеребчику, біля самого переднього воза розмовляв про щось з Димовим і Кирюхою. Попере ду, верети за дві від ваш,и, біліли довгі, невисон:і ІЮМО рп і хаши під черепицею; біля хаток не видно було ні дворів, ні дерев.

Діду, Яl{е це село? - СПIlтав ЄГОРУШІ\а. Це, молодчику, вірмеНСЬІ\і хутори,- відповів Пап теліЙ.- Тут вірмени живуть. Люди нічого собі... вір~ш

Ш! бто.

ЧоповіІ\ У сірому скінчив розмову з Димовим і Rирю хою, осадив свого жеребчика й подивився на хутори. - Отакі діла, подумаєш! - зітхнув Пантелій, теж див лячись па хутори і щулячись від ранкового холоду.- По слав він чоловіка нахутор по якийсь папір, а той не їде ...

Стьопу послати б! - Діду, а хто це? - спитав ЄГОРУШІ\а. - Варламов. Боже мій! Єгорушка ШВИДІЮ схопився, став на коліиа й подивпвся на білий кашнет. В J\{аЛОРОСЛО~fУ сірому чо ловічну, взутому У великі чоботи, що сидить на негарній конячці і розмовляв з мужиками в таний час, ноли всі НО рядні люди сплять, важно було впізнати таємничого, ае вловного Варламова, якого всі шукають, ЯІШЙ завжди «ЕРУif\ЛЯЄ» і мав грошей нуди більше, ніж графиня Дра ЮЩЬІ{а.

- Нічого, хороша людина ... - гоnорив Пантелій, ДИВ лячись на хутори.- Дай боже здоров'я, славний пап ... Варламов тобто, Семен ОлеІ{сандрович ... На тю{их людях. брат, земля держиться ... Це правда ... Півні ще не співа ють, а він уже на ногах... Інший би спав або дома з го стями тара-бари-роздобари, а він цілий день по степу._ Кружляє...

Цей уже не пропустить

діла.,.

Ні-і! Це мо

JюДчина ...

Варламов не спуснав очей з хутора і про щось гово рив; жеребчик нетеРШІЯче переступав з ноги Н1 логу.

- Семене Оленсандровичу,- НРИННУВ Пантелій, снида ючи напелюха,- дозвольте Стьопну послати! Омеляне, гунни, щоб Стьопну послали! Та ось нарешті від хутора відділився верхівець. Дуже подавшись набін і махаючи над головою нагаєм, наче джп

гітуючи й бажаючи здивувати всіх своєю сміливою їздою, він з швидністю птаха полетів до вални.

Це, мабуть, його об'їждчик,- сназав

ПантеліЙ.- У

нього їх, об'їждчинів тобто, чоловіна зо сто, чи й більше. Порівнявшись з переднім возом, верхівець осадив нони

і, снинувши шапну, подав Варламову янусь ннижну. Вар ламов вийняв з ННИіІШИ нільна папірців, прочитав Їх і нриннув:·

А де ж заПИСІ,а Іванчуна ?

Верхівець узяв назад ННИЖІ\У, переглянув папіРЦІ И знизав плечима; він став говорити про щось, мабуть, ви правдувався і просив дозволу поїхати ще раз на ХУТОрИ.

Жеребчин враз заворушився тан, начебто Варламов став важчим. Варламов теж заворушився.

- Геть! - нриннув він сердито і замахнувся на вер хівця нагаєм. Потім він повернув ноня назад і, розглядаючи в нниж

ці папери, поїхав повільно вздовж вални. Ноли він під'їз ДИВ до заднього воза, Єгорушна напружив свій зір, щоб Яlшайнраще розглянути його. Варламов був уже старий. Обличчя його з невелиною сивою борідною, просте росій сьне засмагле

обличчя,

було червоне,

монре від

РОБИ і

вкрите синіми жилочнами; воно виявляло тану саму ді

лову сухість, ян і обличчя Івана Івановича, той самий ді ловий фанатизм. Та все-тани яна різниця почувалася між НИМ і І'Баном Івановичем! У ДЯДЬІ\а Нузьмичова поряд з діловою сухістю завжди були на обличчі турбота й страх, що він не знайде Варламова, спізниться, прогаВІfТЬ доб ру ціну; нічого таного, властивого людям маленьним і за лежним, не було помітно ні на обличчі, ні в поставі Вар ламова. Ця людина сама створювала ціни, ніного не шу нала і ні від ного не залежала; хоч яна звичайна була йо~о зовнішність, але у всьому, навіть у манері тримати нагая, почувалася

свідомість

сили і звичної

влади над

степом.

Проїжджаючи повз Єгорушну, він не глянув на нього; тільни жеребчик вшанував Єгорушку своєю увагою й подивився на нього

велиними

246

дурними

очима,

та

то

байдуже. Пантелій поклонився Варламову; той помітив це і, не відриваючи очей від папірців, сказав, гаркавлячи:

- 3дгастуй, стагий! Розмова Варламова з верхівцем і замах нагаєм, ЛІt вид но, справили на всю валку гнітюче враження. У всіх бу ли серйозні обличчя. Верхівець, спантеличений гнівом сильної людини, без шапки, по пустивши повіддя, стояв коло перед.нього воза, мовчав і начебто не вірив, що для нього так погапо почаВСll день.

~рутий старик ... -

бурмотів ПантеліЙ.- Біда, який

RРУТИЙ! А нічого, хороша людина ... Не СRРИВДИТЬ задар ма ... Нічого ... Переглянувши папери, Варламов засунув RНИЖRУ В RИ lПеню; жеребчик, наче зрозумівши його думЮf, не дожи даючи наказу, здригнувся й понісся великим шляхом.

VII І наступної ночі піДВОДЧИRИ робили пер~почино~ і ва

рили Rулim. Цим :разом з самого початку у всьому ~очу валась якась невиравна туга. Було ДУШНОf всі багато пи ли і ніяк це могли вгамувати спраги. Місяць зійшов дуже червоний і похмурий, наче хворий; зорі теж ХМУРИJ1ись, імла була густіша, далина мутніша. Природа начебто пе редчувала щось і мліла.

Коло багаття вже не було вчорашньої жвавості й роз r-юв. Всі нудьгували й говорили мляво і знехотя. Пантелій тільки зітхав,

нарікаЕ на

ноги і раз

у раз

заводив роз

мову про наглу смерть.

Димов лежав на животі, мовчав і жував соломинку; вираз обличчя в нього був гидливий, наче від соломинки негарно тхнуло, злий і втомлений... Вася скаржився, що йому ломить щелепу, і пророкував негоду; Омелян не ма хав руками, а сидів нерухомо і похмуро дивився на во

гонь. Нудьгував і Єгорушка. Повільна їзда втомила його, а від денної спеІ,И в нього боліла голова. Коли зварився куліш, Димов з пудьги став чіплятися до товаришів.

- Розсівся, цабе, і перший лізе з ложкою! - сказав він, дивлячись із злобою па Омеляна.- Жадібний! Так і пне;rься першим до казана сісти. Півчим був, то вже він думає, що иан! Багато вас таких пів чих на битому шляху жебрає! 247

Та ти чого причепився?

спитав Омелян, теж ДИD

JIЯЧИСЬ на нього із злобою.

А того, що не сунься перший до назана. Не дуже

кирпу -задирай!

Дурень, та й годі,- проси пів Омелян.

Знаючи з досвіду, чим найчастіше кінчаються Та1,Ї роз

мови, Пантелій і Вася втрутилися і стали умовлятп Димо ва не сваритися даремно.

ПівчиЙ ... -

не вгамовувався

бешнетНІШ,

зневажли

во усміхаючись.-- Отак кожний може співати. СИДИ собі під церквою на паперті та й співай: «(Подайте милостинь ку, Христа ради!» Ех, ви!

Омелян промовчав. Димова його мовчанка тільки роз дратувала. Він ще з більшою ненавистю подивився на но лишнього півчого і сказав:

Не хочеться тільки зв'язуватись, а то б я тобі пона

зав, як кирпу гнути!

Та чого ти до мене причепився, мазепо?

спалах

нув Омелян.- Я тебе займаю?

- Як ти на мене сназав? - спитав Димов випростую чись, і очі його налилися нров'ю.- Ян? Я мазепа? Еге? То ось же тобі! Іди, шунай!

Ди мов вихопив З ру!, Омеляна ЛОilШУ й шпурнув її да леко набін. І\ирюха, Вася і Стьопка схопились і побігли lllУRати ЇЇ, а Омелян благально і запитливо вп'явся очи ма в Пантелія. Обличчя його раптом зробилось малень ним, зморщилося, заморгало, і Rолишній півчий запланав, 111\

дитина.

€горушка, що давно вже ненавидів Димова, відчув, як у повітрі відразу стало пестерпно душно, ЯR вогонь від багаття

палив обличчя; йому захотілося швидше бігти до вашш, в темряву,

але лихі,

нудьгуючі очі

бешнетника

ТЯГJІП

його до себе. Палко бажаючи СRазати що-небудь над звичайно образливе, він СТУПИВ до Димова й промовив надихаючись:

Ти найгірший з усіх! Я тебе терпіти не l\юа,у! Після цього треба було б бігти до ваЛІ{И, а він піяк не

міг зрушити з місця і говорив далі:

- На тому світі ти горітимеш у пеклі! Я Іванові Іва новичу пожаліюся! Ти не смієш ображати Омеляна! - Теж, снажи, будь ласна! - усміхнувся Димов.- По рося ВСЯRе, ще

молоно на губах не

пнеться. А якщо за вухо?

обсохло,

вназувати

Єгорушна відчув, що дихати вже нічим; він

НИМ цього не було раніше

ніноли З

враз затремтів усім тілом,

затупав ногами і занричав пронизливо:

- Бийте його! Бийте його! Сльози бризнули в нього 3 очей; йому стало соромно, і він, похитуючись, побіг до ваЛЮІ. Яне враження справив йогО нрин, він не бачив. Лежачи на паці вовни і плачучи, він совав рунами й ногамп і шептав: - Мамо! Мамо! І ці люди, і тіні навноло вогпища, т,емні пани, да лена блиснавна, що ІЮЖНОЇ хвилинп мltїтіла вдалині, все тепер здавалося йому відлюдним і страшним. Він Жа хався й розпачливо питав себе, як це й чого потрапіш він до невідомої землі, в номпапію страшних 1!{ужинів? Де тепер ДЯДЬКQ, о. Христофор і ДеНИСІЮ? Чому вони ТЮ, довго не їдуть? Чи не забули вони про пього? Від думки, що його забуто й поюшуто напризволяще, иому ставало холодно і тан моторошно, що він кілька разів порпвався сплигнути з паки і ПРОЖОГОМ, не оглядаючись, побіГТІІ на зад шляхом, але згадна про темні, похмурі хрести, які не одмінно зустрінуться йому по Дорозі, і блнснавка, що миг тіла вдалині, зупиняли його ... 1 тільки коли він шепотів:

~MaMO,

Ma.."\fO!» - йому ставало начебто легше ...

Мабуть, і підводчикам було моторошно. Після гого ян Єгорушкн втін від багаття, вони споtJ:атну довго мовчаЛІІ, далі півголосом і глухо заговорили про щось, що воно йде і що мерщій треба збиратися й тікати від нього ... Вони швидно повечеряли,

прягати.

погасили

вогонь і мовчнп стали

за

їхпьої ,метушні і уривчастих фраз було поміт

но, що вопи передбачали ЯІ>есь нещастя.

Перед тим ян рушати в дорогу, Ди мов підійшов до Пантелія і спитав тихо:

Як його звуть? Єгорііі: ... - відповів l1аllтеліЙ. Димов став одною ногою на нолссо, взявся за мотузку, якою було перев'язано пану, і піднявся. Єгорушка поба чив його обличчя й нучеряву голову. Обличчя було бліде, втомлене й серйозне, але вже не виявляло злоби. - Єро! _. сназав він тихо.- Па, бий! Єгорушка здивовано глянув на нього; в цей час мигнула блиснавка. - Нічого, бий! - повторив Димов. І, не чекаючи, пони Єгорушка битиме його або роз

мовлятиме з ним, віп стрибнув униз і сназап:

249

- Нудпо мені! Потім, перевалюючись патнами,

ноги

на

ногу, рухаючи ло

він ліниво поплентався вздовж валки

і чи то

плачучим, чи то досадливим голосом по:рторив:

Нудно мені! Господи! А ти не ображайся, Омелю,

сказав він, ПРОХОДЯЧИ повз Омеляна.- Життя наше про паще, люте! Праворуч

мигнула

блискавка,

і,

наче

відбившись у

дзеркалі, вона зразу ж мигнула вдалині.

6горію, візьми!

гукнув Пантелій,

подаючи

знизу

щось велике і темне.

Що це? - спитав 6горушка. Рогожка! Буде ДОЩІШ, то от укриєшся. 6горушка підвівся й подивився навколо себе. Далина

помітно почорніла і вже частіше, ніж ЩОХВИЛИНИ, мигала

блідим світлом, як повіками. Чорнота її, наче від ваги, схилялася праворуч.

Діду, гроза буде? - спитав 6горушка. Ох, ніженьки мої хворі, застуджені,- говорив сп і-

вуче Пантелій, не чуючи його й притупуючи ногами. Ліворуч, начебто хто чиркнув по небу сірником, миг нула бліда фосфорична смужка й погасла. Почулось, як десь

дуже

далеко

хтось

пройшовся по

залізному даху.

Мабуть, по даху йшли босоніж, бо залізо пробурчало глухо. - А він обложний! - крикнув Rирюха. Між далиною і правим обрієм мигнула блискаВl{а, та так яскраво, ЩО освітила частину степу і місце, де ясне

небо межувало з чорнотою. Страшна хмара насувалася, не поспішаючи, суцільною масою; на її нраю висіло вели не чорне .1Jахміття; зовсім Та!{е саме лахміття, тиснучи од

не одного, нагромаджувалося на правому і лівому обрії. Цей обідраний, РО3J;:ошланий вигляд хмари надавав їй яногось п'яного, беШІ,етного ВИГЛЯДУ. Виразно і неглухо прогурнотів грім. 6горушна перехрестився і став ШВИДНО надівати пальто.

- Нудно мені! - ДОЛИНУВ з передніх возів вигук Ди~ мова, і з ГОЛОСУ ЙОГО можна було збагнути, що він уже ЗНОВУ починав лютувати.- Нудно! Раптом РВОНУВ вітер, та з таною силою, ЩО мало не ВИ хопив у 6горушни 1\ЛУНО1\ і рогожу; стріпнувшись, poгo~ жа рвонулася на всі БО1\И й заЛЯСІшла по паці й по об личчю 6ГОРУШЮІ. Вітер із свистом помчав степом, безлад но за1\РУЖЛЯВ і ЗЧИНИВ з травою тarшй шум, що через нього

не чути було ні грому, ні рипіння коліс. Він дув

250

чорноі

хмари, несучи з собою густу !\УРЯВУ і запах дощу та монрої землі. Місячне світ.ло затуманилося, стало начебто бруд нішим, зорі ще більше нахмурились, і видно було, я!\ нрай дороги поспішали НУДИСЬ назад хмари !\уряви та Їхпі тіні.

Тепер, напевно, вихори, !\ружляючи Й забираючи з землі пил, суху траву і пір'я, підіймалися аж до неба; :мабуть,

аж під чорною хмарою літало пере!\отиполе, і ян, мабуть, йому було страшно! Але !\різь пил, що заліплював очі, не видно було нічого, !\pi~I 1.шгання блис!\аво!\. Єгоруш!\а, думаючи, що цю ж хвилину иоллється дощ, став паВІ\ОліШІ\И й УRрІІВСЯ рогожею.

- Пантелі-ію! - гу!\нув хтось попереду.- А ... а ... ва! .. - Не чути! - відповів голосно й співуче Пантелій. - А ... а ... ва! Аря ... а! Загримів сердито грім, по!\отився по небу, з правого бо!\у надіво, потім нааад і завмер ноло передніх підвід.

- Свят, свят, свят, господь Саваоф! - прошептав Єго РУШRа, хрестячись.- Ісполнь небо і земля слави. твоєя ... Чорнота на небі розтулила рота й дмухнула білим ог пем; відразу ж знову загримів грім; тіль!\и-но він заМQВ!\, ЯН блис!\ав!\а мигнула ТаІ, широ!\о, що Єгорушка !\різь щілини в рогожі побачив раптом весь велиний шлях до самої далини, всіх підводчинів і навіть Rирюшину жилет ну. Чорне лахміття з лівого бо!\у вже підіймалося догори, і одне з них, грубе, незграбне, схоже на лапу з пальцями, тяглося до місяця. ЄГОРУШRа вирішив заплющити щіль но очі, не звертати уваги й чен ати, по!\и все с!\інчитьсл. Дощ чомусь довго не починався. Єгорупша, надіючись, що хмара, може, проходить мимо, виглянув з-під рогожі.

Було страшенно темно. Єгоруш!\а не побачив ні Пантелія, ні паRИ, ні себе; с!\оса глянув він туди, де був недавно місяць, але там чорніла

та!\а сама

пітьма, я!\ і на

возі.

А блис!\авни в пітьмі здавалися ще біЛЬШІНПІ й сліпучіши ми, аж очам було боляче.

- Пантелію! - ПОRлинав ЄГОРУШІ\а. Відповіді не було. Та ось нарешті вітер востаннє рвонув рогожу і втін І\УДИСЬ. Почувся рівний, спо!\їйний шум. Вели!\а холодна І\раиля впала на І\оліно Єгорушці, дру га иоиовзла по руці. Він помітив, що ноліна ЙОГО не внри

ті, і хотів був поправити рогожу, але в цей час щось по сипалось і застунотіло по шляху, далі по голоблях, по паці. Це був дощ. Він і рогожа, начебто зрозуміли одне одного, заговорили про щось ШВИД!\О, весело й преогидно,

Я!\ дві сорони.

251

Єгорушка стояв на колінах, чи, певніше, сидів на чо ботях. Коли дощ застукав по рогожі, він подався тулубом наперед, щоб закрити собою коліна, НІ,і раптом стали MOI\рі; коліна вдалося занрити, але зате менше ніж через хви лину гостра, неприємна во.гність відчулася ззаду,

Ішщче

спини і на литнах. Він прибрав попередньої пози, виста

вив Іюліна на дощ і став думати, що робити, ян поправи ти в пітьмі невидиму рогожу. Але руни його були вже мок" рі, в рукави і за комір тенла вода, лопатни меРЗJІИ. І він вирішив нічого не робити, а сидіти нерухомо й ченати, ПОІШ все скінчиться.

Свят, свят, свят ... -

шепотів він.

Раптом над самою головою його з страшним, оглушли впм тріском розламалося небо; він нагнувся й затаїв дух, чеІ{аючи,

коли йому па

потилицю і спипу

посипляться

улаМІ\И ... Очі його мимоволі розплющились, і він побачив, НІ{ на його пальцях, монрих РУІшвах і струмочках, що біг ЛІl з рогожі, на паці і внизу на землі спалахнуло і разів 3 п'ять мигнуло сліпучо-гостре світло. Розлігся новий удар, таlШЙ самий сильний і жахливий. Небо вже не гриміло, не гуркотіло, а обзивалося сухими, тріСІ\УЧИМИ і схожи МИ ІІа тріСІ\ сухого дерева звунами. «Тррах! тах, тах! тах!» - виразно рубав грім, котився

по небу, спотикався і де-небудь ноло передніх возів або далено позаду валився зі злобним, уривчастим «трра!». Раніше блиснавни були тіJІЬНИ страшні, а при ТаІЮМУ

громі вони здавалися зловісними. Іхнє чанлунсьне світло пробивалося нрізь заплющені повіни і холодом розлива лося по всьому тілу. Що зробити, щоб не бачити їх? 61'0рушн:а вирішив повернутпсь обличчям" назад. Обережно, начебто боячис-ь, що за ним стежать, він став рачни і, сно взаючись ДОЛОНЯМИ по монрій паці, повернувся назад.

«Трах, тах!

тах!»

ло під віз і розірвалося

полинуло над його головою, впа

«ррра!».

Очі знову мимоволі розплющились, і 6горушна поба ЧИВ нову небезпеку: за ВОЗОМ ішли три страшенні велет ні з довгими списами. Блиснавна мигнула на вістрях їх списів і дуже виразно освітила їхні постаті. То були лю ДИ надзвичайно велині, з занритими обличчями, похило ними головами і з важною ходою. Вони здавалися СУМlІИ МІ! Й похмурими, зануреними в роздум. Може, ішли вони ва валною не для того, щоб наробити ШІЮДИ, а BCO-ТаІШ в Їх близьності було щось жахливе.

252

6горушка ШВИДІЮ обернувся

вперед і,

тремтячи

всім

тілом, заRричав:

Пантелію! Дідуl «Трах, тах! тах!» - відповіло йому небо.

Він розплющив очі, щоб подивитися, чи тут підвод чИЮІ. БЛИСІ,аВІ{а мигнула в двох місцях і освітила шля'{

до самої далини, всю валку і всіх підводчиків. ПО шляху бігли СТРУМНИ і стрибалп БУЛЬЮІ. Пантелій ступав 1>0.'10 во за, його ВИСОІ{ИЙ капелюх і плечі були нанриті невелич-

1\010

рогожею; постать не ВІІявляла ні CTpa~y, ні неспокою,

начебто віп оглух від грому й осліп від блиснавки. - Діду, велетпі! - НрИІШУВ до нього 6горушна, пла чучи.

Але дід не чув. Далі йшов Омелян. Цей був унритий великою рогожею з голови до ніг і мав тепер форму трп

нутппна. Вася, нічим не ВІ,РИТИЙ, ступав так само дерев'я но, ЯІ, завжди, ВИСОІЮ підіі'шюочи ноги і не згинаючи

лін.

сяйві

блискавкн

здавалося,

що

вална

не

1,0·

руха

лась і піДВОДЧИЮІ заСТJіг.'1П, що у Васі задубіла піднята нога

...

6горушна ще ПОІ,шшав діда. Не добившись відповіді, він сів нерухомо і вже не чеІ~ав, ноли все скінчиться. Він був певен, що цю ж хвилину його вб'є грім, що очі мимоволі розплющаться і віп побачить страшних велетнів. І він уіІ\е пе хрестився, не Ішинав діда, не думав про матір, а ті:ІЬ JШ ціпенів від холоду і певності, що гроза ніколи не Сl\іп читься.

Але раптом ПОЧУЛІ1СЯ ГО:ІОСП.

6горгію, та ти СППШ, 'ІІІ що?

- гукнув унизу Панте

лііі.- Злазь! Оглух, дурпепЬІ\ИЙ! .. - Оце-то гроза! - сказав яюrйсь

незнайомий

RрЯІШУВ ТЮ" начебто випив добру СI>ЛЯНКУ 6ГОРУШІ~а розплющив очі. Внизу ноло воза телій, ТРИНУТПИR Омелян і велетні. Останпі набагато нижчі на зріст і, ноли придивився

бас і

горілки. стояли Пап були тепер до них 6го

рушна, виявилися звичаііяи~ПІ селянами, які тримали па

~лечах пе списи, а залізні вила. В проміжну між Пан те

Jiієм і тринутнином світилося вінно невисоної хати. Зна чить, вална стояла в селі. €горушка скинув з себе рого {КУ, узяв ЮІУНОК і ШВИДІЮ зліз 3 воза. Тепер, RОЛИ близь

ію розмовляли люди і світилося вікно, йому вже не було

Страшно, хоч грім ГУРІютів, ЯR і раніше, і блискаВRа роз тинала все небо.

Гроза хороша, ніЧОl'О ... -

бурмотів ПантеліЙ.- Сла·

ва богу ... Ніжки трошки розм'юши від дощику, воно й Нl'

ЧОГО ... Зліз, 6горпю? Ну, іди до хати ... Нічого ...

Свлт, свлт, свлт ... -

просипів

Омелян.- Безпремін-

но де-небудь ударило ... Ви тутешні? нів.

Ні, з Глинова ... Ми глиновсьні.

спитав він велет-

-у панів Платерів

працюємо.

Молотите, чи що?

-у слне. Пою:! що пшеницю збираємо. А б.пискавка ЛІ{а, блпс:кавнаf Давно такої грози не БУJІО ... 6горуш:ка ввійшов до хати. Його зустріла худа, горба

та баба з гострим підборіддям. Вона тримала в руках ло йо13У овічку, жмурилася й протяжно зітхала.

Грозу яку бог послав!

говорила вона.- А наші в

ст~пу ночують, ото натерпляться сердешні! Роздягайся, ХJlОПЧИКУ, роздягайся ...

1'ремтячй від холоду й гидливо щулячись, 6горушка

стягнув з себе промокле пальто, потім широко розставив

руки і ноги й довго не рухався. Ножен найменший рух ви.кликаJ:l у нього неприємне відчуття мокроти і холоду. Рукава і спина на сорочці були мокрі, штани ПРИЛИПЛИ до ніг, з голови текло ...

- Чого ж, хлопчику, розкарякою отю, стояти? - ска зала баба.- Іди сідай! Розставивши широко ноги, 6горушка підійшов до сто ла й сів на лаві біля чиєїсь голови. Голова заворушилася, пустила носом струмок повітря, пожувала й заспокоїлась.

Від голови вздовж лави тягся горб, вкритий кожухом. Це спала яrщсь жію{а.

БDба, зітхаючи, вппшла і скоро повернулася з І{авуном і динею.

Іж, сюшу! Більше частувати нема чим ... -

вона, позіхаючи,

потім

пошпорталась

сказала

у столі й дістала

зпідти довгий гострий НОіЮШ, дуже схожий на ті ножі, яки

JlШ в заїздах розбійники ріжуть купців.- Іж, синку! 6горушїщ, тремтячи, як у лихоманці, з'їв скибку дині 3 ЧОРНПМ хлібом, а тоді скиБІ,У кавуна, і від цього йому стало ще холодніше.

- Наші в степу ночують ... - зітхала баба, поки він їв.- Страхіття Яl{е ... Свічечку б перед образом засвітити, та не знаю, де її Степанида поділа. Іж, СИНІ\У, їж ... Баба позіхнула і, закинувши назад праву руну, почу хала нею ліве плече.

254

- Мабуть, година друга тепер,- сказала вона.- CKO~ ро і вставати пора. А наші в степу ночують... Мабуть, змокли всі ... - Бабусю,- сназав Єгорушна,- я спати хочу. - Лягай, СИІшу, JІЛгаЙ ... - зітхнула баба, позіхаючи.--

Господи Ісусе Христе! Сама і сплю, і чую, начебто хтось СТУІ\аЄ. П.ронинулась, дивлюсь, аш цо грозу бог послав. СвічеЧІ\У б засвіТНТІІ, та пе знайшла. РОЗМОВЛЯЮЧИ з собою, вона СІшнула з лави ЯIl:есь гап~ чір'я, мабуть, свою постіль, зняла з цвяха біля печі два кожухп і заходилася стеЛІПJI Єгорушці. - А гроза не вщухає,- бурмотіла вона.- Коли б, не доведи господи, чого не спалило ... Наші в степу ночують ... Лягай, СИНІ\У, спи ... Христос З тобою, онучку ... Дині я не прибиратиму, може, вставши, з'їси. Зітхання і позіхи баби, рівне дихання жіНl\И, що спала, присмеРІ{ у хаті та шум дощу за вікном навівали сон. Єго

рушці було

совісно

роздягатися

при бабі.

Він Сl\ИНУВ

тілы\и чоботи, ліг і наl\РИВСЯ l\ОЖУХОМ.

Хлопчипа ліг?

- почувся через хвилину шепіт Пан

талія.

- Ліг! - відповіла пошепки баба.- Страх який, страх, господи! Гримить, гримить, і кінця не чути ... - Зараз проЙде ... - прornипів Пантелій, сідаючи.Тихше стало ... Хлопці пішли по хатах, а двоє коло l\оней залишилися ... Хлопці б то ... Не можна ... Вкрадуть коней ... От посиджу трохи та й піду на зміну ... Не можна, внрадуть

...

Пантелій і баба сиділи поряд в ногах Єгорушки і гово рили шиплячим шепотом, перебиваючи свою розмову зі тханням і позіхами. А ЄГОРУШl\а ніш{ не міг зігрітися. На ньому лежав теплий, важюrй кожух, але все тіло трясло

ся, РУl\И і ноги судомило, усе всередині дрижало...

Він

роздягся під кожухом, але Й це не помогло. Його морози ло все ДУFІ,че й дужче.

Пантелііі пішов на зміну і потім знову вернувся, а Єго рушка все ще не спав і тре:lпів усім тілом. Щось душило йому голову і ГРУДИ, гнітило ЙОГО, і він не знав, що це: чи

шепотіпнн старпх, ЧІІ важний дух від І\ожуха. Від І\авуна і дині, що він їв, У роті .(5ув неприємний металевий при смак. До того Ж ще l\усаЛII блохи. - Діду, мені холодно І - сказав він і не впізнав свого голосу.

Спи, ону~шу, спи! ..

зітхнула баба.

255

Тит на тонких ніЖRах ПlДlИШОВ до постелі й замахав руками, потім виріс аж до стелі й перетворився на віт

ряк. О. Христофор, не такий, яким він сидів у бричці, а

повному облаченні і з кропилом у руці, пройшов ся навко

ЛО віТРЯRа, ПОRРОП:ИВ його свяченою водою,

1 вітрлк

пере

став махати. ЄГОРУШІ{а, знаючи, що це марення, розплю щив очі.

- Дідуl - ПОlшИ!{ав він.- Дай води. Ніхто не озвався. Єгорушці стало нестерпно душно і недобре лежати. Він устав, одягнувся й вийшов з хати. Вже настав ранок Небо було хмарне, але дощу вже не було. Тремтячи і :кутаючись у MORpe пальто, ЄГОРУШІ{а пройшовсл по брудному подвір'ю, прислухався до тиші; па очі йому потрапив малеПЬЮІЙ хліВЧJШ з очеретяними напіввідчиненими дверцятами. Він заглянув у цей хлів ЧІШ, ввійшов у нього й сів у темпому KYTRY на Rізяк. В його важкій голові плуталися думки, в роті було сухо й гидко від металевого присмаl{У. Він оглянув свій :капелюх, поправив па ньому павине перо і згадав, Яl{ хо

див З матусею :купувати цього капелюха. Засунув руку до Шlшені і дістав звідти грудочн:у бурої липкої зама3l{И. ЯК це аамаз:ка опинилася в його Юlшені? Він подумав, поню хав: пахне медом. Ага, це євреЙСЬЮІЙ прянИІ{. ЯІ{ же віп,

бідолаха, розмок! Єгорушка оглЯНув своє пальто. А пальто в НЬОГи було сірень:ке, з ве.lІИI{ИМИ :КОСТШІИМИ гудзиками, пошите на зразо:к сюртука. Я:к нова і дорога річ, дома висіло воно

не в передпо:кої, а в спальні, рядом із матусиним вбран ют; надівати його дозволялося тіЛЬІШ В свята. Подивив ШПСЬ на нього, Єгорушка відчув до нього іІ~аль, згадав, що він і пальто - обоє поюшуті напризволяще, що їм уn.е більше не вернутися додому, і заридав так, що мало не впав з :кізяна.

ВеЛИI{ИЙ білий собака, змочений дощем, з :клаптями шер сті на морді, схожими на папільіІОТЮІ, увійшов до хліва

і заціІщвлено вп'явся очима в Єгорушну. Він, як видно, дуиав: загавиати чи ні? Вирішивши, що гаВІ{ати не треба, він обережно підійшов дО ЄГОРУШЮІ, з'їв зама31{У і вийшов. - Цеварламовські! - гукнув хтось на вулиці. Наплакавшись, ЄГОРУШІ,а вийшов 3 хліва і, обминаючи щшюжу, поплентався на вулицю. ЯІ{раз перед ворітьми ПD дорозі стояли В03И. Монрі піДВОДЧІШИ з брудними но

га~IИ, мляві і сонні, як осінні мухи, бродили ІЮЛО возів або сиділи на голоблях. Єгорупша ПОДИВИВСЯ на них і по-

256

дУмав: «НІ' НУДНО й незручно бути II1УЖИІ\ОМ!»

Він піді

йшов до l1антелія і сів поряд НЬОГО па голоблю.

Діду, мені холодно!

вуючи РУRИ в

- СІ,азав він, тремтячи і

засо

pYRaBa.

- Нічого, СІ\ОРО до місця ліі;і.- Вопо нічого, зігрієшся.

дoї;(e~IO,- позіхнув Панте

Ваш,а рушила з місця рано, бо було не жаРІ\О. 'Єгоруш І\а лежав па паці й тремтів від холоду, хоч сопце CROPO з'явилося на небі іі ВIlСУШПЛО ЙОГО одяг, пю,у і землю. Ледве він заплющив очі, НІ, знову побачив Тита і млин. По чуваючи, що його нудить і все тіло зробилося важним, він напружував сили, щоб прогнати від себе ці образи, та ледве во пи ЗШІІШII, НІ, па ЄГОРУШКУ з ревом наRидався беmкетшш ДПМОВ з червоними ОЧIlма та піднятими нула RaJ\ПІ або ж ЧУТІІ було, НІ\ він сумував: «Нудно мені!» Про їжджав на І\ОзаЦЬІ\ОМУ жереБЧИІ\У Варламов, проходив зі своєю УС~lіШІ\ОЮ і з дрохвою щаСЛІІВПЙ І\ОСТЯНТІІН. І яні ж усі ці Jrюди були важні, осоружні іі набридливі! Раз - це було вЖе падвечір - він підвів голову, щоб попросити води. Валн:а стояла на велИІ\ОМУ мості, що тяг ся через шпрону річку. Внизу над річкою темнів дим, а

І\різь нього nидно було

пароплав, що тягнув на БУІ\сирі

.баржу. Спереду за ріЧІ\ОЮ рябіла величезна )'ора, всіяна БУДІІІІІ\аМП і цеРІ\Вами; біля підніжжя гори, ІЮЛО товар них вагонів, бігав ЛОІ\ОМОТИВ ...

Раніше ЄГОРУШІ\а не бачив ніrюли ні пароплавів, ні ло Іюмотпвів, ні ШИРОІШХ рік Глянувши тепер на них, від не зляrшвсн, не здивувався; на обличчі його не виявилося навіть нічого схожого на цікавість. Він тільки відчув, що

йому погано, і поспішив лягти грудь~ІИ на Rрай пюш. Його вирвало. Пантелій, побачивши це, НРЯIl:НУВ і ПОІ,рутив го ловою.

- 3ахворів наш хлопчина! - СІ,азав він.- Мабуть, жи вота заСТУДIІВ ... хлопчина б то ... На чужій стороні ... Пога не діло! У ІІІ

Ваш\а спипилася недалеІ\О від пристані на веЛИRОМУ торговеЛЬНОllrу подвір'ї. 3лаЗЯЧІІ з воза, ЄГОРУШІ,а почув чпйсь дуже знайомий голос. Хтось допомагав йому злазити й ГОВОРНВ: - А ми ще вчора ввечері ПРIIЇХa:JJИ ... Цілий день сьо годні впс чеl\алп. Хотів вчора наздмнати вас, та не з РУІШ

А. ЧСКОD

257

було, іншою дорогою поїхали. Ото, Яl{ ТИ своє пальтечко пом'яв! Буде ж тобі від дядечка! ЄГОРУШІ{а ПРИДІШИВСЯ дО Map~lypOBOГO обличчя того, хто говорив, і прпгадав, ЩО lІС ДСІІІІСІ;:О.

Дядечко й отець Хрпстофор ТСПСР у ПОll!ері,- І,азав

далі ДеНИСІЮ,- чай п'ють. Xo;(i~I! І він повів ЄГОРУШІ,У дО ВСЛПЕОГО ДlJоповерхового КОР пусу, темного й ПОХ:\ІУРОГО, схожого на N-СЬЮІЙ благодій ний ЗаІшад. П РОІЇШОВШП сіна, тс~ші СХОДИ і довгий, вузь кий ІЮрІЦОр, ЄГОРУШІ\а і ДеШlсr-;о увіііШ<lІІ до маленького номерка, в Яl,О:\IУ, спраВ,J,і, за чаііЮI:\І СТО':Ю:\І СІціли Іван Іванович і о. ХРИСТОфор. Побачпвши ХЛОПЦЯ, обидва старі виявили на обличчях здивуванпя і радість. - А-а, Єгор МJшола-аІЇОВПЧ! - проспівав о. Христо фор.- Пан Ломоносов! - А, панове дворяни! - СІ,азав Нузь:\шчов.- Просимо завітати. Єгорушка скинув пальто, о. Христофору і сів до столу.

Ну, як доїхав,

puer

поцілував РУНУ дядькові та

Ьопе? J -

закидав його о. Хри

стофор запитання.llШ, наЛІІваючи ЙО.llІУ чаю і, за своїм зви

чаєм, промеНІІСТО УС:\lі~ІОЧИСЬ.- Мабуть, набридло? І не

дай боже валною або волами

їхати! Ідеш, їдеш,

прости

господи, глянеш уперед, а степ усе такий самий ПротяЖ

но-складений, як і був: кінця-r-;раю пе ВІЦНО. Не їзда, а чиста ганьба! Чого ж ти чаю не n'єш? Пий! А ми без тебе тут, иони JfИ З валкою ТЯГСЯ, всі діла якнайкраще спра вили. Слава богу! ПродаШІ вовну Черепахіну, та так, як

дай боже НОІІШОМУ ... Добре заробшш! 3 першого ПОГЛЯДУ на своїх Єгорушка відчув

нездо ланну потребу СJ{аржитися. Він не слухав о. Христофора і ПРИДУl\lував, із ЧОГО б почаТІІ і на що, власне, поснаРіЮІ тись. Та голос о. Хрпстофора, що здавався неприємним і різним, заваа,ав йому зосереДІІТИСЯ і плутав його ДУJlШИ.

Не посидівшп й п'яти ХВІІЛИН, він устав з-за стола, пішов до дивана і ліг.

От тобі й на!

ЗДІІвувався о. Хрпстофор.- А як же

чай?

Придумуючи, на що б TaJ{e поскаржитись, Єгорушка припав лобом до стінки дивана і раптом зарндав.

От

тобі

на!

- повторив о. Христофор, підводя~

1 Добрий ХЛОПЧИК (лат.).

258

"lИСЬ і йдучи до ДІІвана.- Георгію, що тобі? Чого ти плачеш? - Я ... я хвориіі! - промовив Єгорушка. - Хворий? - збентежився о. Хрнстофор.- Ось це вже й негарно, брат ... Хіба l\ІОіІша в дорозі хворіти? Ай, ай, який тн, брат ... га? Він приклав руку до ЩОКИ і сказав:

Еге,

голова

Єгорущшюї

гаряча...

Це

ти,

голови,

мабуть,

або що-небудь з'їв ... ТИ ДО бога вдавайся. - Хі пи йому даТІІ ... - сназав збентежепо

ТОрІШУВСЯ

простудився Іван

IBa~

пович.

Ні,

ЙО11У

чого-небудь

гарячеНЬІ{ОГО

попоїсти ...

Георгію, хочеш СУПЧИI\У? Га? Ні ... не хочу ... - відповів Єгорушка.

Тебе морозить, чи як?

Ось

Перше морозило, а тепер... тепер жар. У мене все тіло болить ... Іван Іванович підійшов до дивана, помацав Єгорушку за голову, збентежено крякнув і вернувся до стола.

що,

ти

роздягайся

лягай спати,- сказав

о. Христофор,- тобі виспатися треба. Він допоміг Єгорушці роздягнутись, дав йому подуш· ку і вкрив ЙОГО І\ОВДРОЮ, а поверх ковдри пальтом Івана Івановича, поті;н відійшов наВШШШЬІШ і сів за стіл. Єго рутІ{а заплющив

очі, і йому

зразу іН:

стало

здаватися,

що він не в номері, а на велиному ШЛЯХУ ІЮЛО багаття; Оме:шн махнув рукою, а Дпмов з червониии ОЧИ~18 лежав на животі й глуз,:шво дивився на ЄГОРУШНУ.

Бийте їюго! Бийте JVюг0 1 - І\РИКНУВ ЄГОРУШІ{а. Марить ... - промовив півІ'ОЛОООМ О. Христофор. Rлопіт! - зітхнув Іван Іванович. Треба буде його олією з оцтом змазати. Бог дасть, назавтра одужає.

Щоб позбутися ВaJЮШХ марень, Єгорушка розплющив очі й став дпвитися па вогонь. О. Христофор і I~aH Іва нович уже наПИЛІІСЯ чаю й про щось говорили пошепки.

Перший щасливо усміхався і, ян видно, ніяк не міг забу ти про те, що мав добрий зисн на вовні; тішив його не стіЛЬІ,И самий зиск, снілЬІШ ДУl\ша про те, що, приїхавши додоиу, він збере всю свою вешшу родину, лукаво иід моргне й зарегочеться; спочатн:у він усіх обдурить і Сl\а же, що продав вовну дешевше за свою ціну, а потім дасть

зятеві Михайлові ТОВСПІЙ гаМаІНЩЬ і СRаже: «На, забирай!

259

Ось ян треба діло робити!» А Нузьмичов не здавався З:JДоволеним. Обличчя його, ян і раніше, виявляло ділову сухість і заклопотаність.

Ех, якби знати,

що

Черепахін дасть таку ціну,

І'оворив він півголосом,- то я б дома не продавав МаІ,а

рову отих триста пудів! Така досадаl Та хто ж його знав, що тут ціну підняли? Служник у білій сорочці .забрав самовар і засвітив у кутку перед образом лампадку. О. Христофор шепнув ЙОМУ щось на вухо; той зробив таємниче обличчя, Я({ змовнИІ, - розумію, МОВЛЯВ,- виїІшов і, вернувшись тро хи згодом, поставив під дпваНО~І посудину. Іван Іванович JIостелився долі, кільна разів позіхнув, ліниво помоливсл: і ліг.

- А завтра я до собору думаю ... - сказав о. ХРllСТО фор.- Там у мене ключар знайомий. До преосвящепно1'0 б треба після обідні, та, на жуть, хворий. Він позіхнув і погасив лампу. Тепер уже світила тільки лампадна.

- Нажуть, не приЙмає,-. говорив далі о. Христофор, роздягаючись.- Тан і поїду, не побачившись. Він скинув каптан, і Єгорушка побачив перед собою Робінзона Нрузо. Робінзон щось розмішав у блюдечку, підійшов до Єгорушии й зашепотів: -

Ломоносов,

ти. спиш?

ВстаНЬ-іЮ! Я

тебе

олією з

оцтом помажу. Воно добре, ти тільии на бога ПОlшадаЙся. Єгорушка швидко підвівся й сів. О. Христофор ски пув а нього сорочку і, аіщулюючись, уривчасто дихаючи,

начебто йому самому було лоскітно, став розтирати Єго рушці груди.

- Во ім'я отця, і сина, і святого духа ... - шептав він.- Лягай спиною догори! ... Ось таиl Завтра здоровий будеш, тільки більше не гріши. Як вогонь, гарячиЙ. Ма буть, під час грози в дорозі були? - В дорозі. - Ще б пак не запедужати! ВО ім'я отця, сина, святого духа ... Ще б пак не занедужати! Змазавши Єгорушну, О. ХРИСТОфQР надів па нього со рочку, ВИРИВ, перехрестив і відійшов. Потім Єгорушна бачив, як віп моливсн богу. Мабуть, старий зпав напа м'ять дуже багаТQ молитов, бо довго стояв перед образом і шепотів. ПОМОЛІІllПШСf" він перехрестив віІша, двері, Єгорушку, Івана Івановича, ліг без подупши на диванчи ну й УНРИВСЯ своїм иаптаПО:ll. У иоридорі ГОДИIIlIИК про260

бив десяту. ЄГОРУШRа згадав, ЯR ще багато часу залиши· лося дО РЮШУ, У тузі припав чолом дО СПИНRИ дивана і ВіІ;е не намагався позбутися туманних, гнітючих марень. Але рано!{ настав значно раніше, піж він сиодівався.

йому здавалося, що він недовго лежав, припавши ло бо~! ДО СШШЮІ дивана, та коли він розплющив очі, з обох віl\ОН ном.ерна вже тяглося до підлоги носе сонячне про

міння. О. Христофора і lBaHa Івановича не було. В помер НУ було прибрано, ясно, затишпо і пахло о. Христофором, від яного завжди йшов запах Jшпарису і сухих васильнів

(дома він робив 3 ваСИЛЬRів нропила і принраси до ніо тів, а тому й пропах. ними паСRрізь). Єгорушна подивився па ПОДУШІ\У, на носе ПРО:llіння, на свої чоботи, яні тепер були вивю{сувані й стояли РЯДОЧRОМ І\ОЛО дивана, і за

сміявся. Йому здавалося дивним, що він не на паці, що наВRОЛО все сухе і ва стелі нема блиснавон і грому.

Він стрибнув з дивана й почав одягатися. Почував віп себе чудово; від учорашньої недуги залишалася тільни невелика Rволість у ногах та в шиї. Значить, олія і оцет помогли. Він згадав пароплав, лономотив і широну ріну, ЩО їх невиразно бачив учора, і тепер поспішав ЯRнай швидше одягтися, .щоб побігти на пристань і подивитися на них. Ноли він, умившись, надівав нумачеву СОРОЧRУ, раптом цоннув у дверях замон, і на порозі з'явився о. Хри стофор у своєму циліндрі, з патерицею і в ШОВRовій Rоричневііі рясі поверх парусинового наптана. У сміхаю чись і сяючи (старі, щойно повернувшись із цернви, зав

жди випромінюють сяйво), він понлав на стіл ПРОСRУРУ і янийсь паRУНОЧОR, помолився й СІ\азав:

Бог милості пославl Ну, ян здоров'я? Тепер добре,- відповів 6горушка, цілуючи ЙОГО в

руну.

- Слава богу ... А я з обідні ... Ходив із знайомим НЩО чарем побачитися. НЛИRав він мене до себе чай пити, та JI не пішов. Не люблю по гостях ходити з самісіньного ранну. Бог з нимиl Він сюшув рясу, погладив себе по грудях і, не поспі· шаючи, розгорнув паНУНОR. ЄГОРУШRа побачив бляшаноч· ну з зериистою іRРОЮ, шмаТОЧОR ба;шка і французьку БУЛRУ. - Оце йшов повз живорибну Брамницю й КУПИВ, СІ,азав о. Христофор.- У будень не годилося б РОЗRОШУ вати, та подумав, дома болящий, ТО воно начебто й не гріх. А іІ\ра хороша, осетрова ... 261

Служник у

білій

сорочці

приніс

самопар

піднос

посудом.

- Призволяйся,- сказав о. Христофор, намазуючи іиру на сииБОЧ1\У хліба й подаючи Єгорушці.- Тепер їш та гуляй, а настане час, учитися будеш. Гляди ж, учись уважно й старанпо, щоб пуття було. Що напам'ять треба, те вчи напам'ять, а де треба розназати своїJl.IП словюlИ внутрішній зміст, не ТОРІЩЮЧИСЬ З0внішнього, там свої ми словами. І старайся таи, щоб усі наУЮІ вивчити. Ін ший математику ЗШ1Є чудово, а про Петра Могплу не чув, а іншпй про Петра Могилу знає, а не може про Місяць РОЗ1\азати. Ні, ти та1\ учись, щоб усе розуміти! Вивчпсь по-латині, по-фраНЦУЗЬ1\И, по-німеЦЬЮІ... географію, зви чайно, історію, богослов'я, філософію, математИІ{У ... А ко ЛИ всього навчишся, не поспішаючи, та з молитвою, та з

щирістю, тоді й ставай на службу. Коли все будеш знати, тобі на всякій стезі легко буде: Ти тільки вчись та бла годаті набирайся, а вже бог покаже, ІШМ тобі бути. Чи лі· карем, чи суддею, чи інженером ...

О. Христофор

на1\'Іазав на маленький

шмаТОЧО1\ хліба

ТРОШІШ ікри, поклав його в рот і сназав:

- Апостол Павел наже: «На ученія странна і разлічна не прилягайтеся». Звпчайно, ЯІ{ЩО чорнокнижність, бує словіє або духів з того світу вш{шшати, Я1\ Саул, або та ... і

наУ1\И вивчати, ЩО від них 1\ористі ні собі, ні людям,

то краще не вчитися. Треба сприймати тільки те, ЩО бог благословив. Ти вважай... Святі апостоли розмовляли всіма мовами,- і ти вивчай

мовп.

Василій Велииий ви

вчав матемаТІШУ і філософію,- і ти вивчай; святий Не стор писав історію,- і тп вивчаЇІ і пиши історію. На свя тих зважай ...

О. Христофор сьорбнув З блюдеЧІ\а, витер вуса й: по крутив головою.

Добре!

С1\азав він.- Я

по-старому вивчений,

ба

гато чого вже забув, та й ЖИВУ інаише, ніж інші. І рівня ти навіть не можна. НаПРИІшад, де-небудь у великому товаристві, чи за обідом, чи в зібранпі, С1\ажеш що-не

будь по-латині,

або з історії,

або

філософії, а

людям і

приємно, та й мені самому приємно... Або ось теж, коли

приїжджає 01\РУЖНИЙ суд і треба приводити до присяги; всі інші священики соромляться, а я з суддями, 3 про ку.. рорами та з адвокатами запанібрата: по-вченому пороз мовляю, чайку з ними поп'ю, посміюся, розпитаю, чого

262

сам не знаю ... І Їм приємно. Отак воно, брат ... Вчення світ, а невчення - тьма. Учись! Воно, звичайно, важко: у теперішній час навчання дорого коштує ... Матінка твоя вдовиця, на пенсію живе, НУ та ...

О. Христофор злющно глянув на двері й говорив далі пошепки:

- Іван Іванович допомагатиме. Він тебе не покине. Дітей у нього своїх нема, і він тобі допоможе. Не ТУР буйся.

Він зробив серйозне обличчя й зашепотів ще тихше: - Тільки ж ти гляди, Георгію, боже тебе борони, не вабувай матері і Івана Івановича. Шанувати матір велить ~аповідь, а Іван Іванович тобі благодійник і замість бать ка. Якщо ти вийдеш в учеиі і, QОрОНИ боже, станеш цу ратися і зневажати людей з тієї причини, що вони дур

ніші за тебе, то горе, горе тобі!

О. Христофор підніс угору руну і

ще раз

промовив

тонким голоском:

Горе! Горе!

О. Христофор розговорився і, що називається, добрав смаку; він не скінчив би й до обіду, та розчинилися две рі і ввійшов Іван Іванович. Дядько поквапливо привітав ся, сів до СТОЛУ і став швидко Іювтати чай. - Ну, з усіма справами впорався,- сказав він.

Сьогодні б і додому їхати, та ось з Єгором ще Ішопіт. Тре ба його влаштувати. Сестра казала, що тут десь її по дружка жпве, Настасія Петрівна, то от, може, вона його до себе на квартиру візьме. Він покопався у себе в гаманці, дістав звідти пом'ятого листа й перечитав:

- «Мала Нижня вулиця, Настасії Петрівні Тоскуновій, у власному будинку». Треба буде зараз піти пошукати її. Клопіт! Скоро після чаю Іван Іванович і Єгорушка вже вихо дили з подвір'я.

- Клопіт! - бурмотів ДЯДЬІЮ.- Причепився ти до мене, як реп'ях, і ну теб~ зовсім ік богу! Вам вчення та бла городство, а мені сама МУІШ з вами ...

Коли вони проходили подвір'ям, то возів і підводчиків уже не було, всі вони ще рано-вранці виїхали до приста ні. В далекому заиуТІ:У на подвір'ї темніла знайома брич ка; коло неї стояли гніді і Їли овес.

«Прощай, бричко!»

ПОДУ~lав Єгорушка.

263

Спочатну довелося довго йти нагору бульваром, потім іти через велину базарну площу; тут Іван Івапович дові дався від городового, де Мала Нижня ВУЛИЦЯ.

- Еге! - усміхнувся городовий.- Вона далепо, ТУДИ, до вигону! По дорозі зустрічались їм віЗНИЦЬІ\і др ОїЮШ, але TaIty вабаган!\у, Я!\ їзда віЗНИІ\ами, ДЯДЬ!\О дозволяв собі тіль ни в особливих ВИШIДl\ах і вели!\ими святаИlI. Він і Єго РУШІ<а довго ЙШЛИ бру!\ованими ВУЛИЦЯМІІ, потім ішли вулицями, де були самі тіЛЬІШ. тротуари, а БРУІ<У не було, і І<інець І\інцем опинплися па таних вулицях, де не було ні бруну, ні тротуарів. поли НОГИ і ЯЗІІЮІ довели Їх до Малої Нижньої вулиці, обидва вони були червоні і, по снидавши напелюхи, витираЛІІ піт.

- 'Снажіть; будь лас!\а,- звернувся Іван Іванович до одного дід!\а, що сидів ноло воріт на лавочці,- де тут будинон Настасії Петрівни Тос!\унової? - Нія!\ої тут Тос!\унової нема,- відповів дідон, подумавши.- Може, Тимошен!\о?

Ні, Тос!\унова ... Пробачте, Тос!\унової нема ...

Іван Іванович знизав плечима і почвалав далі.

Та

ЖУ

не шу!\айте!

ГУІ\ПУВ

ЙОМУ ззаду дідон.- Ка

нема, значить нема.

Слухай,

тітоньно,- звернувся

Іван

ІВDНОВИЧ

дО

старої, що продавала на розі з лот!\а насіння і груші,

де тут будинон Наста сП Петрівни Тоснуноної? Стара поглянула на нього здивовано і З<lсміялась. - Та хіба ж Настасія Петрівна тепер у своему будин ну живе? - снитала вона.- Господи, вже ро!\ін 3 вісім, як вона ДОЧІ{У віддала і дім спій зятеві відписала! Там тепер вять живе.

А очі ЇЇ говорили: «Як же ви, дурні, та!\ої дрібниці не знаєте?» - А де вона тепер живе? _. спитав Іван Іванович. - Господи! - здивувалася стара, сплес!\уючи рукаМИ.- Вона вже давно на квартирі живе! Вже РОІ,ів з ві сім, ян свій будинон зятеві відписала. І[[n ви!

Вона, мабуть, сподівалася, що Івап Іванович теж зди вується і скринне: «Та не може бутн!» - але той дужо спокійно спитав:

Де ж ЇЇ квартира?

Перекупка кою,

стала

заСУЮ\.1Іа !\ричати

рунава і,

ПРОНИЗЛИВИlll

264

ПОІ,азуІОЧИ ТОНЮІМ

ГО.1ІОЮ ру

голосом:

- Ідіть усе прямо, прямо, прямо ... От ян пройдете повз червоненьний БУДИІІОЧОІ{, то в ліву руну буде заВУJІОЧОН. То ви йдіть в цей завулочон і дивіться треті ворота право руч

...

Іван Іванович і Єгорушна дійшли до червоного БУ1Щ ночна, повернули ліворуч в завулон і подалися до третіх воріт праворуч. По обидва бони цих сірих, дуже старих воріт тягся сірий парнан з ШИРOlшми щілинами; права частина парнана дуже похилилася вперед і загрожувала

впасти, ліва поносилася пазад у двір, і ворота стояли рів но і, здавалося, ще вибирали, нуди Їм зручніше повали тися, вперед чи назад. Іван Іванович відчинив хвіртну і разом з Єгорушною побачив велине подвір'я, заросле бу р'яном і реп'яхами. 3а сто нронів від воріт стояв неве линий будиночOl{ 3 червоним дахом та з зелеНИ1\Ш вінон ницями. Янась повна

І) підтинаним

щось на землю ян і перенупна: Ц

...

жінна,

фартухом, ЇІ

з засунаними рунаваl\Ш та

стояла

нричала

тан

серед подвір'я, само

сипала

пронизливо-тонно,

.,.,

цШ. цш.

Позад неї сидів рудий соба на з гострими вухами. По бачивши гостей, він побіг до хвіртни Й ззгавнав тенором (усі руді собани гавнають тенором).

Ного вам?

ГУlшула жіНІШ, затуляючи руною очі

від сонця.

- 3драстуйте! - теж ГУІШУВ до неї Іван Іванович, від махуючись палицею від рудого собани.- Снажіть, будь ласна, чи тут живе Настасія Петрівна Тоснунова? Тут! А навіщо вам? Іван Іванович і Єгорушна підійшли до неї. Вона пі-

дозріливо оглянула,їх і промовила:

Навіщо вам вона? Та, може, ви самі Настасія Ilетрівна? Ну,я! Дуже приємно...

Бачите,

нланялась вам ваша дав

ня подружна, Ольга Іванівна Ннязєва. Ось це її синон. А я, може, пам'ятаєте, її рідний брат, Іван Іванович ... Ви ж наша, N-СЬІ,а ... Ви в нас і народилися, і заміж ви ходили

...

Настала

мовчанна.

Повна

жішш

вн'ялася

безтямно

очима в Івапа ІваНОВІІча, нібп не віРЯLІИ чи не розумію

чи, а потім уся спалахнула і силеснула. рунами; з фар туха в неї посипався овес, з очей бризнули сльози.

265

Ольга Іванівна!

вереснула

від хвилювання.- Голубонька та

чого ж Я, як дурна,

сеНl1ке

моя

вона,

важко

рідна!

стою. АнгеЛЯТІ\О

дихаючи

Ах, тн

батечку.

моє гapHe~

...

Вона обняла Єгорушку, змочила сльозами його облич~ 'ІЯ і зовсім заплакала.

- Господи! - сказала вона, ламаючи руки.- Олеч ЧИН синочок! От радість! ВИІ,апана мати! Чисто мати! Та чого ж ви надворі стоїте? Прошу до кімнат! Плачучи,

задихаючись

розмовляючи

на

ходу,

вона

поспішила до хати; гості поплентались за нею.

- у мене не прибрано! - говорила вона, вводячи гo~ стей до малеНЬІ\ОЇ задушливої зали, зовсім заставленої образами і вазонами з І\вітаll1И.- Ах, мати божа! Васили но, піди хоч віконниці відчини! Ангелятко моє! Красо моя неописана! Я й не знала, що в Олечки такий сино чок! Коли вона заспокоїлася й звикла до гостей, Іван Іва нович запросив її

поговорити

на самоті.

Єгорушка ви

йшов до другої І\імнати; тут стояла швейна машина, на

вікні висіла клітка з шпаком і було так само багато об разів і квітів, як і в залі. Коло машини нерухомо стояла ЯRаСf, дівчинка, засмагла, з щоками пухли ми, як у Тита, і в чистенькому ситцевому платтячку. Вона не кліпаючи дивилася на Єгорушку і, ЯК видно, почувала себе дуже ніяково. Єгорушка подивився на неї, помовчав і спи~ тав:

- Як тебе звати? Дівчинка поворушила губами, зробила плаксиве оБJІИЧ чл й тихо відповіла: Атька ...

Це означало: Катька. Він у вас житиме,- шепотів у залі Іван Іванович,- ЯИЩО ви будоте такі ласкаві, ми вам будемо по де сять карбованців на місяць платити. Він у нас хлопчик

не розбещений, тихий ...

- Вже й не знаю, як вам сказати, Іване Івановичу! плакспво зітхала Настасія Петрівна.- Десять карбован ців

...:...

гроші добрі,

але

ж чужу дитину брати страшно[

А що як заслабне, або що ... І\QЛИ Єгорушку знов покликаJІИ до зали, Іван IBaHO~ вич уже стояв з капелюхом у руках і прощав ся.

Що ж? Значить, нехай тепер і зостається у вас,

говорив він.- Прощавайте!

Зоставайся,

266

Єгоре!

сказав

він, звертаючись до племіПНИІ\а.- Не пустуй тут, слухай ся Настасії Петрівни ... Прощавай! Я прийду ще завтра. І він пішов. Настасія Петрівна ще раз обняла Єгоруш ку, назвала його ангеЛЯТІ\ОМ і, заплакана, стала подавати на стіл. Через три ХІ:!ИШШИ Єгорушка ВIІ,е сидів поряд 3 нею, відповідав на її нескінченні розпіJтупання і Їв жир ні, гарячі щі. А ввечері він: 3Іюву сидів за тим самим СТОЛО~l і, по клавши голову на руки, слухав Настасію Петрівну. ВОИ<:l, то сміючись, то плачучи, розповідала йому про мо.-юдість його матері, про своє заміжжя, про своїх дітей ... У грубі сюрчав цвіркун, і ледве чутно гула машинна в лампі. Ха ЗЯЙl\а говорила пів голосом і раз у рав, хвилюючись, впу скала наперсток, а Катя, її внучка, лазила по нього під стіл і кожного разу довго сиділа під столом, мабуть, роз rлядаючи Єгорущині ноги. А ЄГОРУШl\а слухав, дрімав і розглядав обличчя старої, її бородавку в ВОЛОСИНl\а~ш,

смужки від сліз ... І йому було сумно, дуже сумно! Спати його поклали на Сl\рині і попередили, що коли він уночі захоче їсти, то щоб сам пішов у коридорчИІ{ і взяв там на віині иурча, наирите тарішюю. Другого дня вранці приходили прощатпсn Іван Іва нович і о. Христофор. Настасія Петрівна зраділа й ві бралась було ставити самовар, але Іван Івановпч, ЯЮІЙ дуже поспішав, махнув РУІЮЮ і сказав:

- Ніl\ОЛИ нам з чаями та ЦУІ{рами! Ми зарав підемо. Перед прощашшм всі посідали й помовчали 3 хвп лину. Настасія Петрівна глпБОІЮ зітхнула й заплаl\анн ми очима глянула на образи.

Ну,- почав

ти -зостаєшся

Іван

Іванович,

підводячись,- значить,

...

обличчя його раптом ВНИl\ла ділова сухість, він трош

ки почервонів, сумно усміхнувся й сказав:

- Гляди ж, учись ... Не забувай матері і слухайся На стасії Петрівни ... ЯІ\ЩО, Єгоре, добре вчитимешся, то я тебе не забуду.

Він вийняв з Юlшені гаманець, повернувся дО ЄГОРУПIRИ СПИНОЮ, довго копався І:! дрібних грошах і, знайшовши гри веНИl\а, дав його Єгорушці. О. Христофор вітхнув і не цоспі

mаючи блаГОСЛОВІІВ Єгорушку. - Во ім'я отця, і сина, і святого духа ... Учись,-- сна зав він.- Працюй, брат ... Якщо помру, поминаЙ. Ось візьми і від мене гривеничок ...

267

Єгорушка поцілував його в руку й задлаІ\ав. Щось у душі шепнуло ііому, що вже він більше ніІ\ОЛИ не поба читься з цим старим.

Я, Настасіє Петрівно, вже подав

до гімназії про

хання,- СІ\азав Іван Іванович таким голосом, начебто в залі був ПОІ\іЙниІ\.- Сьомого серпня ви його на еІ\замен

відведете ... Ну, прощайте! Зоставаіітесь з богом! Прощай, Єгоре!

Та ви хоч би чайку випили!

простогнала Наста

сія Петрівна.

І{різь сльози, що заливали очі, Єгорушка не бачив, як внйшли дядько і о. Христофор. Він І\ИНУВСЯ до вікна, але в дворі їх уже не було, і від воріт з виразом виконаного оБОВ'ЯЗІ\У біг назад рудий собю\а, що тільки оце гаВІ\ав. ЄГОРУШІ\а, сам не знаючи навіщо, схопився з мІсця й по летів з кімнат. І{оли він вибіг за ворота, Іван Іванович і о. Христофор, помахуючи - перший палицею з гаІЮМ, а другий патерицею, повертали вже за ріІ', ЄГОРУШІ\а від чув,

що

цими

людьми

ДЛЯ

нього

ЗНИІ\ЛО

назавжди,

як

ДИМ, усе те, що досі було пережите; він сів знеможено на лаВОЧІ<У й гіРІ\ИМИ слізьми вітав нове, невідоме жит тя, що тепер починалося для нього

ЛІ,е ж то буде це життя!

1888

...

ПА.lІАТА М

у лікарняному дворі стоїть невеликий флігель, оточе

ний цілим лісом реп'яхів, І\РОПИВИ і диких конопель. Дах на ньому іржавий, димар наполовину обвалився, східці коло ганку згнили й поросли травою, а від штунаТУрЮІ

залишилися самі тільни сліди. Переднім фасадом СТОЇ сь він до лінарні, заднім - дивиться в поле, від якого одме жовує його сірий паркан лінарні із цвяхами. Ці цвяхи, звернуті вістрями догори, і парнан, і самйй флігель маЮТf, той особливий сумний, занедбаний вигляд, що буває в нас тільки в JlіІ\арень та тюремних будівель. Ннщо ви не боїтесь пожалитися НРОШШОЮ, то ходімо вузьною стежною, яна веде до флігеля, і подивимось, ЩО робиться всередині. Відчинивши перші двері, ми входимо в сіни. Тут під стінами й ІЮЛО груби навалено цілі горн лікарняного мотлоху. Матраци, старі, порвані халати, пан талони,

сорочни з

стоптане взуття

синіми

смужнами,

зовсім

него,g;яще,

nсе це дрантя звалено в І\УПИ, зібгане,

переплутано, гниє і задушлшю смердить.

На lІЮТЛОХУ завжди з ЛЮЛЬІ\ОЮ в зубах лежпть сторож Ми Rита, старий відставний солдат з поруділи;уП! наіlIивна~ш.

у нього

суворе, виснажене

надають обличчю

виразу

обличчя,

наВІІслі

степової вівчаРЮІ,

брови, що

червоний

ніс; віп невисОІШЙ на зріст, на вигляд сухорлявий і жи·

лавий, але постава в нього поважна і нулаШІ здоровенні. Належить він до числа тих простодушних, статечних, ста ранних і тупих людей, яні над усе на світі люблять ПОРЯ дон і тому певні, що їх треба бити. Він б'є в обличчя, в груди, D спину, по чому попаде, і певен, що без цього не було б тут порядн:у.

Далі ви заходпте до велиної, просторої кімнати, що займає весь флігель, яюцо не рахуватп сіНеІЇ. Стіни тут вимазані брудно-бланитною фарбою, стеля ЗаІ\Опчена, ян у нурній хаті,- видно, що тут У3ШІRУ І\УРЯТЬ г;r;>уби й буває чадно. ВїІ\на зсередшш сп()пюрені залізними гра тамп. Підлога сіра і снаЛІ\увата. Смердить ЮІСЛОЮ І{:Шу стою, гнотовим гаром, блощицями іі аміаном, і цей см()рід в першу хвилину справляє на вас тю,е враження, паtІеб

то ви заходите до звіринця.

269

В кІмнаТІ СТОЯТЬ ліжка,

пригвинчені до підлоги.

На

нпх сидять і лежать люди в синіх лікарняних халатах

і по-старовинному в Іювпаках. Це - божевільні. Всіх Їх тут п'ять чоловік. Тільки один з благородного стану, а іпші всі міщани. Перший від дверей, високий, худорлявий міщанин з РУДИМИ блискучими вусами і за плаканими очима, сидить, підперши голову, і дивиться в

одну точку. День і ніч він сумує, похитуючи головою, зітхаючи й гіРІЮ усміхаючись; у розмовах він рідко коли

бере участь і на запитання звичайно не відповідає. Ість і п'є giH машинально, коли дають. Болісний, тяжкий ка шель, худорлявість і рум'янець на щоках свідчать, що в нього починаються СУХОТИ.

Далі за ним малеНЬЮІЙ, жвавий, дуже рухливий ста рик з гострою борідкою і з чорним кучерявим, ян у негра, волоссям. Удень він прогулюється по палаті від вікна до вікна або сидить на своїй постелі, підібгавши по-турець ному ноги, і безугавно, ян снігур, насвистує, тихо співає

й х.ихинає. Дитячі веселощі та жваву вдачу виявляє він і вночі, коли встає, щоб помолитися богу, тобто постунати

себе кулаками в груди й поколупати пальцем у дверях. Це жид Мойсейко, дурник, що збожеволів років з два дцять ТОМУ, коли в нього згоріла шапочна майстерня. 3 усіх пожильців палати ом 6 'гільки йому одному до зволяється виходити з флігеля і навіть з двору лікарні на вулицю. Таким привілеєм він Іюристувався здавна, ма буть, ян старий пожилець лікарні і як тихий, нешкідливий дурник, міський блазень, що його давно вже звикли бачити на вулицях, оточеним хлопчаками і собаками. У халати ну, в смішному ковпаку і в туфлях, іНОді босоніж і на віть без пан талон , він ходить вулицЯ"ми, спинлючись ІЮЛО воріт і крамничок, і просить копієчку. В одному місці дадуть йому квасу, в другому - хліба, в третьому - lЮ пієчку, отож повертається він до флігеля звичайно ситим

і багатим. Все, що він прииосить з собою, відбирає в ньо го Минита на свою користь. Робить це солдат грубо, сер ДИТО, вивертаючи кишені і заl\ЛІшаючи бога в свідки, що він ніноли вже більше не пускатиме жида на вулицю і що безладдя для нього гірш за все на світі. Мойсейко ;rпобить прислужувати. Він подає товаришам ВGДУ, вкриває їх, копи вони сплять, обіцяє кожному при нести з вулиці по копієчці й пошити по новій шапці; він же годує ЛОЖІЮЮ свого сусіда з лівого бону, параліТШ\а.

Робить це не з жалю і не з яких-небудь мірнувань гу-

270

ма'ТІного характеру, а наслідуючи й мимоволі підкоряю чись своєму сусідові з правого боку, Громову.

Іван Дмитрович Громов, мужчина рон:ів тридцяти трьох, 3 благородних, н:олишній судовий пристав і губеРНСЬЮІЙ секретар, хворіє на манію переслідування. Він або ле жить на постелі, згорнувшись І{алаЧІШО;\І, або ХОДІІТЬ з кутка в кутон, ніБІ1 для l\Iоціону, а сидить дуже ріДЕЛ.

Він завжди збуджепий, схвильований і напружеНІІU ЯК\! мось неясним, непевним чен:анням. Досить найменшого шарудіння в сінях чи н:рин:у надворі, щоб він підвів голо ву й почав прислухатися: чи не по нього це йдуть? Ча не

його шунають? І обличчя його при цьому виявляє нрай ній неСПОІ{ій і огиду.

Мені подобається його широне вилицювате обличчя, завжди бліде й нещасне, воно відбиває в собі, ян у дзер l\алі, змучену боротьбою й тривалим страхом душу. Гри маси ЙОГО дивні й хворобливі, але тонні ри,Си, понладені на його обличчя глибоним, щирим стражданням, розумні й інтелігентні, і в очах теплий, здоровий блиск. Подоба ється мені він сам, чемний, послужливий і надзвичайно делікатний в поводженні з усіма, н:рім МИНИТИ. Коли хто небудь впуснає гудзИІ{ чп ЛОЖНУ, він швидн:о схоплюєть СЯ З постелі й підіймає. НОil:ШОГО ранну він вітає своїх товаришів з добрим ранном, лягаючи спати - бажає ім доброї ночі. Крім постійно напруженого стану й НРИВЛЯННЯ, боже вілля його виявляється ще в ТаІЮМУ. Іноді вечорами віп загортається в свій халатин і, тремтячи всім тілом, цо кочучи зубами, починає швидно ходити з кутна в І{УТОК і поміж ліжок Схоже на те, начебто в нього сильна ли хоманна: 3 того, як він раптом спиняється й поглядає на товаришів, видно, що йому хочеться сназати щось дуже важливе, та, мабуть, гадаючи, що його не слухатимуть або не зрозуміють, він нетерпляче струшує головою й хо дить знову. Але незабаром бажання говорити бере гору над усякими міркуваннями, і він дає собі волю й говорить запально й пристрасно. Мова його безладна, гарячкова, як маячіння, поривчаста і не завжди зрозуміла, але зате в ній чути, і в словах, і в голосі, щось надзвичайно хоро

ше. Коли він говорить, ви впізнаєте в ньому божевільного і людину. Важно передати на папері його божевільну мову.

Говорить він про людсьну підло ту, про насильство, ЩО топче правду, про пренрасне життя, ян:е нолись буде на землі, про грати на вікнах, що нагадують йому кожної

271

хвилини ПРО тупість і іІЮРСТОІ\ість папаСНІшів. Виходить безладне, неСlшадне попурі із старих, але ще Ін'доспіnа. них пісень. ІІ

РОІ,ів З дванадцять-п'ятнаДЦіІТЬ тому в ,місті, па паііго ловнішій вулиці,

у влаСНО~lУ

будинпу проживав

чинов

НІШ ГРОМОВ, людпна солідна й заМОіІша. У нього було два сини: CepгiЇJ і Іван. Бувши вже студедтом четверто го І\УРСУ, Серrій захворів на СJюротечні сухоти й помер, і ця смерть нібп стала почаТІЮJII цілого ряду нещасливих

ПОДiїJ, яні раптом посипалися на родину Громових. Через тпждепь після похорону Сергіл: старого батьна було від дано до' суду за підробну Й розтрати, і сноро він помер у тюремній лінарні від тифу. Будинон і все рухоме маііно

були продані з молотна, і Іван ДмитрОВIJЧ з матір'ю за ЛІІШИЛИСЯ без будь-яюrх засобів. Раніше, при батЬНОJJі, Івап ДМІІТРОВПЧ, проживаючп в Петербурзі, де він учився в університеті, одержував шіст, десят-сімдесят J,арбованців на місяць і не мав ніlIIЮЇ уяви про нутду, а тепер ііому довелосл: різно змінити СВОС життл:. Шн повинен був з РЮШУ до ночі давати копШчані урони, братися за переписування і все-тани голодувати, бо весь заробіТОR uосплав матері на UРОЖИТТЛ:. Таного життл: не ВИТРПllIав Іван Дмитрович: він занепав духом, захирів і, юшувши університет, поїхав додому. Тут, у ма леНЬRОМУ місті, він з протеІщії дістав посаду вчителл: в повітовій шнолі, але не зШшовсл: з товаришами, не спо

добавсл: учнл:м іСІЮРО юшуn посаду. Померла мати. Він з піврону ходив без посади, ЖИВЛЯЧПСЬ тільни хлібом і ВОДОЮ, потім пішов у судові пристави. Цю посаду він займав доти, пони не був звільнений через хворобу. Він ніноли, навіть за ~ІОлодих студентсьних ронів, не справляв враженнл: здорового. Завжди він був блідий, худиїІ, леГІЮ піддававсл: простуді, мало їв, погано спав. Від однієї чарни вина в нього паморочиласл: голова і по

чиналась істерина. ЙОГО заВіІЩИ вабило до людей, але через свою дратівливу вдачу й підозріливість він ні з ЮIl\I БЛИЗЬІЮ не сходився і друзів не мав. Про городл:н віп завжди висловлювався з презирством, нажучи, що Їхнє грубе неуцтво і соме тваринне }І\ИТТН здаютьсл: йому мер Зенними й ОГИДНИl\lИ. Говорив він тенором, голосно, гарл: че і не іІіаJ{ШС, ян гніваючись і обурюючись, або із за

хватом і ПОДИВОМ, і завжди щиро.

272

Про що, бувало,

HtJ

sаговорИШ з ним, він усе ЗВОДІІТЬ до одного: в місті душно й нудно жити, в громадянства нема вищих інтересів, воно живе сірим, безглуздим n;Jrттям, уріЗІІОllIаніТШОЮЧІІ ЙОГО

пасильством, грубою розпустою і лицемірством; паДЛЮІ,r1 ситі іІ одягнуті, а чесні живляться нрнхтаll1И; потрібпі DШО:Ш, місцева газета з чесшш наПрЯМО:lІ\ театр, публіч ні чптання, згуртованість інтелігеНТНІІХ сил; треба, щоб гро;,[адянство усвідощшо себе і j[;ахпулось. "у своїх lI1іРІ\У ваннях про людей віп уашвав густих фарб, тіЛЬЮl білої і чорної, не ВІІзнаючп ніяких відтіш,ів; людство поділя лася в нього на чеспих і падЛІЩ;; середини ж не було. Про іІ;іПОІ{ і Ішхапня він заващи говорив пашю, з захо плеННЮІ, але жодного разу не був ЗаІюхаППЇІ.

"у lI1істі, незважаючп на різність його суджень і нерво вість,

ЇІого

.любили

позаочі

його природна деліШlТність,

лаСІ{аво

на::.!ивали

ПОСЛУ;Елпвість,

ВанеlQ.

порядність,

моральна чистота і його поношений СЮРТУЧОІ;, хворобли виіі ВІ!Гляд і родинне нещастя ВІШЛИЕали добре, тепле іІ сумне почуття; до того а; він був добре освічений і на читаниіі, знав, на думну городян, усе і був у місті чи І\ІОСЬ на зразон ходячого довіДІ,ОВОГО словнина.

Читав він дул;е первово

багато.' Бувало, все СИДИТЬ у І\Лубі,

сминає борідr,у іІ

перегортає журнали і

ІШИГИ;

обличчя його видно, що він не читає, а Іювтає, ледве

ВСТИГНУВШИ розжувати. Моn;на думати, що читання було одною :3 ЇІого хворобливих звичон, бо він з однаковою jf;адібністю накидався на все, що потрапляло ЙОМУ до

РУІ"

навіть на торішні газети й Ішлендарі. ДO~Ia в себе

читав віп завжди лежаЧІІ. ІІІ

Одного осіннього раНІ\У, піднявши номір свого пальта і чалапаючи по грязюці, ПРОВУШ\а!\Ш й задвірнами ішов Івап Дмитрович до ЯІюгось міщанина, щоб одержати по

ВИІ\Онавчому листну. Настрій у нього був ПОХIlIУРПЙ, ю: заващи раНІ\аI\ІИ. ОДНОМУ з ПРОВУЛІ\ів зустріЛІІСЯ йому

два

арештанти в Ішїrданах

з РУШНИЦЯМІІ.

Раніше

і з НИМП четверо I\OHBoїrHIIX

Іван Дмитрович часто

зустрічав

арештантів, і НОЖІІОГО разу вонп збуджуваШІ в ньому по чуття n;а.ТJ.Ю і ніЯІ\овості, а тепер ця зустріч справила на

нього якесь особливе, чудне враа;епня. йому раптом чо мусь ЗДRЛОСЯ,

що JЇoгo

теж МОЖУТЬ

заІ,уваТІІ в найдани

і тю, само вести по грязюці в ТЮР:lIУ. Побувавши в міща-

273

нина і повертаючись до себе додому, він зустрів коло пошти знайомого поліцейеЬRОГО наглядача, ЯІ\ий приві тався й пройшов з ним вулицею !,іль!{а l>poI\iB, і чомусь це здалося йому підозрілим. Дома цілий день йому не

йшли з голови арештаНТIІ й солдати з рушНlЩЮ1И, і не зрозуміла душевна трпвога зава}І,ала ЇЮ;'lУ ЧІпати і зосе

редитись. Увечері він пе запалював у себе світла, а вночі не спав і все думав про те, що його можуть заарештува

ти, закувати і посадити в тюрму. Він не знав за собою ніякої вини і міг поручитися, що і в майБУТНЬО:\ІУ ніноли ве вб'є, не підпалить і не внраде; але хіба важко зробити злочин випаДRОВО, мимоволі, і хіба не можливий наRлеп, нарешті, судова ПОМИЛІ,а? Недарма ж віновічнпй народ

ний досвід навчає жебрацької долі та арештаНТСЬІЮЇ не волі не заріRатись. А судова помилка при теперішньому судовому розгляді дуже можлива, і нема в ній нічого дивного.' Люди, ЯІ{і по-службовому, по-діловому ставлять ся до чужого страждання, наприклад, судді, поліцейські, лікарі,

3 часом призвичаївшись, загартовуються в такій мірі, що хотіли б, та не можуть ставитися до своїх клі єнтів інанше, як формально; з цього боку вонп нічим не відрізняються від МУЖИl{а, ЯЮІЙ на задвіРІ\ах ріже бара нів і телят і не помічає ирові. А при фор;.raЛЬНО:\IУ, без

душному ставленні до особи для того, щоб невинну .люди ну позбавити всіх громадянських прав і засудити па ка торгу, судді треба тільки одного: часу. ТіЛЬЮІ часу на додержання деяких формальностей, що за них судді ді стають платню, а потім - усьому нінець. Шунаіі потім справедливості й захисту в цьому малеНЬІЮМУ брудному місті, за двісті верст від залі:шпці! Та й чн не смішно думати про справедливість, КОЛlІ всяке насильство спри

ймається громадянством, ян розумна й доцільна необхід ність, і всякий акт милосердя, наприклад, виправдуваль

ний вирок, виилииає ці.лиЙ вибух незадоволеного, мсти BQro почуття? Вранці Іван Дмитрович підвівся з постелі охопленпй жахом, 3 холодним потом на лобі, зовсім уже певний, що ііого можуть заарештувати кожної ХВИЛИНИ. НИЩ0 вчо рашні важкі думки так довго не покидали його,- міркував він,- то, значить, у них є частина правди. Не могли ж вони, справді, прийти в голову без усякого приводу. Городовий не' поспішаючи пройшов повз вікна:· це не дарма. Ось два чоловіки спинилися коло дому й мовчать.

Чому вони мовчать?

274

І для Івана Дмитровича настали тяжкі дні і ночі. Всі, хто проходив повз вікна і заходив у подвір'я, здавалися ПlПІІгунами і СІІщиками. Опівдні ЗВІІчайно сиравник иро їжджав парою по вулиці; це він Їхав з свого приміського

маєтку до поліцеЙСhІ,ОГО правління, але Іванові Дмитро вичу здавалося І,О;-БНОГО разу, що він їде занадто швидко

і з ЯЮІМось особливим виразом: очевидно, поспішає опо вістити, що в місті ВПЯВІІВСЯ дуже важливий злочинець.

Іван Дмитрович здригався від кожного дзвіНl\а і СТУI\ОТУ у ворота, мучпвся, 1\()ЛП зустрічав у хазяйли нову люди

ну; ПрІІ зустрічі з поліцеіісы\мии і жандармами усміхав

ся й насвистував, щоб здаватися байдужим. Він не сцав цілісіНЬ1tі ночі, чеRаючи арешту, але голосно хропів і зітхав, ЛІ{ сонний, щоб хазяйці здавалося, що він спить; адже ЯI\ЩО не спить, то, значить, його гризе сумління ЯI\ИЙ доказ! Фанти і здорова логіІ{а переl\онували його, що всі ці страхи - нісенітниця і психопатія, ЩО в арешті і в тюрмі, ю{що поглянути на справу ширше, но суті, нема нічого страшного,- аби совість спонійна; але чим розумніше й логічніше він мірнував, тим дужчою і тяж чою ставала душевна тривога. Це було схоже на те, ЯК один пустельюш хотів вирубати собі міСЦИНI\У в незайма ному

лісі:

чим

старанніше

він

працював

СОІШрОЮ,

тим

густіше й дужче розростався ліс. Іван Дмитрович нінець кінцем, побачивши, що це марна річ, зовсім перестав мір нуватп і весь поринув у розпач і страх.

Він став усамітнюватись і УНИl\ати людей. Служба й раніше була йому огидна, а тепер вона стала для нього нестерпною. Він: боявся, що його Яl\-небудь підведуть, по І\ладуть йому пепомітно в І\ишеню хабара і потім ВИI\РИ ють, або 'він сам випаДІШВО зробить у І\азенних паперах помилку, рівнозначну підробці, ЧІІ загубить чужі гроші.

Дивно, що ніІЮЛИ раніше його ду~ша не була таною гнуч ІЮЮ Й винахідливою, ян тепер, НОЛП він КОЖІЮГО дНЯ вига дував тисячі різноманітних приводів до того, щоб серйозно побоюватися за свою свободу і честь. Але зате значно послабшав інтерес до зовнішнього світу, ЗОl\рема до нниг, і стала дуже зраджувати пам'ять. Весною, НОШІ зійшов сніг, У яру ІШЛО нладовища зна йшли дпа напівзгнилі трупи.- бабп і ХЛОПЧИІ,а, з ознака ми не своєї смерті. В місті тіЛЬRИ й розмови було, що про

ці трупи та невідомих убивць. Іван Дмитрович, щоб не подумали, що це він убив, ходив вулицями й усміхався, а при зустрічі з знайомими бліднув, червонів і починав

275

запевняти, що нема підлішого злочину, як убивство слаб

ких і беззахиспих. Та ця брехня скоро

втомила

його, і

після деякого міркування він вирішив, що в його стано вищі найкраще - це сховатися в хазяйчин льох. У льоху просидів він день, иотім ніч і другий деиь, дуже змер;~ і, дочекавшись присмерку, потай, ЛІ, злодій, пробрався до себе в німнату. До світаНІ,У простояв він серед I\i~lНaTIf, не ворушачись і прислухаючись. Рано-вранці, до схід сон ця до· хаЗЯЙЮl ПРИЙШЛИ пічнини. Іван Дмитрович добро

знав, що вони прпЙш.'lИ для того, щоб перенладати в J>ухиі

піч, але страх піДJ>азував йому, що це поліцеЙСЬІ\і, пере одягнені піЧНІшами. Він ПОТІІхеньну вийшов з нвартпри і. охоплений жахом, без шапнп і сюртуна побіг вулицею. 3а ним, гавнаючи, бігли соба:Юl, нричав десь позаду мужrш, у вухах свистіло повітря, і Іванові Дмитровичу здавалося, що насильство всього світу згромадилося за ііого спиною й женеться за ним.

його затримали, привели додому і ПОСJШJШ хаЗЯЙІСУ по лікаря. Лікар Андрій Юхимович, про якого мова ;l,алі, при писав холодні ПРИМОЧЮІ на голову і лавровишневі І\раплі, сумно похитав головою і пішов, СІ,азавши хазяйці, що вже

більше віи не прийде, бо не слід заважати людям божево літи. А що дома не було з чого жити й лікуватися, то не забаром Івана Дмитровича вирядили до лінарні й ПОІшали його там у палаті для венеричних хворих. Він не спав но чами, вередував і турбував хворих, і незабаром, з розпо рядження Андрія Юхимовича, його перевели до палати

ом

Через ріІ{ у місті вже зовсім забули про Івана Дмитро вича, і книги його, яні хазяЇша сюшула в сани під повіт І\ОЮ, порозтягали хлопчаки.

IV Сусід Івана Дмитровича ліворуч, ЛІ, я вже сназав, ЖИД МойсеЙІЮ, а сусід праворуч - прегладюrй, майже КРУГJШЙ мужик з тупим, зовсім безтямним обличчям. Це - неру хома, ненажерлива й неохайна тварина, що давно вже втратила здатність мис:r!:ити й почувати. Від нього завжди йде гострий, задушливий сморід. Микита, що прибирав після нього, б'в його страшенно, з усього розмаху, не шкодуючи своїх нуланів; і страшне тут не те, що його б'ють,- до цього можна ЗВИІшути,

а те l що ця отупіла тварина не відповідав на побої ні зву~

276

ІІі рухом, ні виразом очеіі, а тільки злегна ПОХИТУЄТЬ1 ся, ЛІ{ ва,ю,а БОЧІ\а. П'ЯТllй і останній пожилець палати М 6 - міщанин, що

J(OM,

служив І,ОЛИСЬ сортувальНІШОМ на пошті, малеВЬІШЙ, ху

дорлявий блондин з добрим, але трохи ЛУІ\аВИМ обличчям.

розуюшх, СПОІШіних очей, ЛІ\і дивляться ясuо й весело,

видно, ЩО він собі па умі і має ЛІ_усь дуже важливу й при ємну таємНІЩЮ. У нього є під ПОДУШІЮЮ й під матрацом щось тю,е, чого віІІ ІІікому не ПОІ\аЗУЄ, але не від страху,

що можуть відібрати чи вкрасти, а з соромливості. Іноді він підходить до вінна і, обернувшись до товаришів спи ВОlo, вадіва-є собі ЩОСЬ на груди й дивиться, нахиливши голову; Яl{ЩО в цей час підійти до нього, він зніяновіє іі зірве щось з грудей. Але таємницю його розгадати не ваЖІ{О.

- Поздоровте мене,- паже він часто Іванові Дмитро ВИЧУ,- мене представлено до Станіслава другого стуиеня із зіРІ\ОЮ. Другий ступінь із зірн:оІО дають тільни інозем цям, але для мене чомусь хочуть зробити винятон,- усмі хається він, здпвовано знизуючи плечима.- От уже, прав ду СІ,азати, не сподівався!

- Я в цьому нічого не розумію,- похмуро заявляв Івап Дмитрович. - Але знаєте, чого я рано чи пізно доб'юся? - наже далі І\Олишuій сортувальНІШ, ЛУI\аВО мружачи очі.- Я не одмінпо одержу шведсьну «ІІолярпу зірну». Орден таниіі, що варто ПОІшопотатись. Білий хрест і чорна стрічна. Це дуже гарно.

Мабуть, ніде в іншому місці життя не тане одноманітне, ян у Фл.ігелі. Ранном хворі, I\pill1 паралітина і товстого му ЖИl{а, ЮІИваються в сінях з веЛИI\ОГО цебра і втираються полами своїх халатів; після цього ц'ють з ОЛОВ'ЯНИХ кухлів чай, що його приносить з головного І\ОРПУСУ МИlш та. Кожному належить по одному кухлю. Опівдні їдять борщ з пислої напусти і нашу, на вечерю їдять ІШШУ, що залишилася від обіду. У перервах лежать, СПЛЯТЬ, дивлять

ся у він:на й ходять з нуша в І'УТОК. І тан щодня. Навіть колишній сортувальнин говорить усе про ті самі ордени.

Свіжпх людей ріДІЮ бачать у палаті М

Нових боже

вільних ліІ\ар давно вже не приймає, а охочих одвідуваПІ

будиНІШ для божевільних небагато на цьому світі. Раз па. два місяці буває у флігелі Семеп ЛазаРО1JИЧ, цирульпИІС Як він стриже божевільних, і ян Минита допомагає ЙОІ\ІУ робити це, і який переПОJІОХ зчиняється серед хворих

277

RОНШОГО разу, коли з'являється п'ЯНИЙ, усміхнений ци РУJІЬНИІ{, ми не говоритимемо.

Крім цирульнина, ніхто не заглядає у флігель. Хворі приречені бач'ити день у день самого тіЛЬЮІ Микиту.

А втім, недавно в корпусі ліІ\арні пішла досить дивна ЧУТІ\а.

Пустили ЧУТІ\У, що палату М (3 нібито став одвідувати лікар.

v Дивна чутка!

Лікар Андрій ІОхимович Рагін - незвичайна людина в своєму роді. Кажуть, що замолоду був він дуже поБОіІШЮ\'І і готував себе до духовної І{ар'єри, і що, СІ,інчивши 1863 року курс у гімназії, він мав намір вступити до духовної

аиадемії, та нібито його батЬІЮ, ДОІ,ТОР медицини і хірург, гостро по глузував з нього й заявив категорично, що не

вважатиме його за свого сина, ЯКЩО він піде в попи. Чи це правда

- не знаю, але сам Андрій ІОхимович не раз признавався, ЩО він ніІЮЛИ не почував НОJ,шшання до ме дицини і взагалі до спеціаЛЬНІІХ нау!\. Як би там не було, СІ,інчивши нурс медичного фануль тету, він на священи!\а не постригся. Побожності віп не ви являв і на духовну особу на почашу своєї ліl\арської кар'є

ри був схожий так само мало, я!\ тепер. Зовнішність у нього була важка, груба, J\1ужицька; своїм обличчям, бородою, ПЛОСН:Иl\1 ВОЛОССЯlll і ~Ііцпою, незграб ною поставою нагадує він тран:тпрюша на велшюму шляху,

вгодованого, нестриманого й нрутого. Обличчя суворе, вкрите сипі~І1І жилнами, очі маленькі, ніс червоний. При високому зрості й ШІІрОІШХ плечах у нього величезні руки і ноги; здається, СТУІ\не ЕулаН:Оl\l - душа геть. Але ступав він тихо і ходить обере,юІО, вr,радливо; при зустрічі у

вузьному норидорі він завжди перший спиняється, щоб дати дорогу, і не басом, ЯІ\ сподіваєшся, а тонким, лагідним тенорном наже: «Пробачте!» В нього на шиї невелика пух лина, ЛІ,а заважає йому носити тверді крохмальні комірці,

і тому він завжди ходить у lII'ЯІ\ііі: полотняній чи ситцевій

сорочці. Взагалі, одягається він не по-ліІШРСЬКОМУ. Одну Й ту саму пару він тягає РОІ,ів по десять, а новий одяг, який він звичайно купує в жидівській крамниці, здаеться па ньому таким самим поношеНИ1\! і ПОМ'ЯТИ1\!, як старий;

у тому ж самому сюртуку він і хворих приймає, і обідає,

278

в гості ходить; та це не через СІ,упість, а через ціл!\овиту

байдужість до своєї зовнішності.

:Коли Андрій ІОХИl\10ВИЧ приїхав до міста, щоб ПРИЙНЯТИ посаду, «богоугодний заклад» перебував у жахливому ста ві. В палатах, коридорах і на подвір'ї лікарні важко було дихати від смороду. СЛУЖВИІ{И з ліІ{арні, сидішш та їхні діти спали в палатах разом із хворими. Скаржилися, що життя нема через тарганів, блощиць і мишей. У хірургіч вому відділенні не переводилась бешиха. На всю лі!\арню було тіЛЬІ{И два Сlшльпелі і жодного термометра, уванних

держали l{артоплю. Доглядач, кастелянша і фельдшер гра бували хворих, а про старого лі!\аря, попередника Андрія

Юхимовича, розповідаJlИ, ніби він потай продавав з лікар ві спирт і завів собі з сиділок і хворих жінок цілий гарем. у місті добре знали про ці безладдя і навіть перебільшу вали їх, але ставилися до них СПОI\ЇЙНО; одні виправдували їХ ТЮІ, щО В лі!\арню JlЯГЮОТЬ ті;ТЬІ\И міщани і мужики, ЛІ,і

ве можуть бути невдоволені, бо дома живуть значно гірше, віж у лікарні; не рябчикаl'vІИ ж їх годувати! Інші на ви правдання говорилн, що самому місту без допомоги земст

ва не під силу утримувати добру лікарню; слава богу, що хоч погана, та є. А молоде земство не відкривало лікарні ві в місті, ні поблизу, ПОСИJlаючись на те, що місто вже має свою ліІ{арню.

Оглянувши лі!\аршо, Андрій ІОхимович прийшов до ви снов!\у, що це установа непутяща і дуже шкідлива для

здоров'я житеJlів. На його думку, найрозумніше, що мож ва було зробити, це - випустити хворих на волю, а лікар ню за!\рити. Та він розміркував, що для пього не досить

самої тільки його волі і що це була б марна річ; якщо фі зичну і моральну нечистоту прогнали з одного місця, вона перейде на інше; треба чекати, !\оли вона сама вивітрить ся. До того ж, якщо люди від!\ривали лі!\арню й терплять

ЇЇ в себе, то, значить, вона Їм потрібна; забобони і вся ця життєва гидота і мерзота потрібні, бо вони з часом пере ТВОРЮЮТЬСЯ на що-небудь путнє, я!\ гній на чорнозем. На землі нема нічого тююго доброго, що в своєму першодже релі не мало б гидоти. Прийнявши посаду, Андрій Юхимович поставився до не порядків, я!\ видно, досить байдуже. Він попросив тільки служників з лікарні і сиділок не ночувати в палатах і по ставив дві шафи з інструментами; а доглядач, кастелянша, фельдшер і хірургічна бешиха залишилися на своїх місцях.

Андрій Юхимович дуже любить розум і чесність, але,

279

щоб улаштувати ваВІЮЛо себе життя розумне ЇІ чеСIl(', йому бракує характеру і віри в своє право. НЮ\азуваТJI, :mборо:" ІІЯТИ і обстоювати він зовсім не вміє. Схоже на те, начебто він дав обітницю ніколи не підвищувати голосу й не ВЖИ нати НаІ{азової форми. Сказати <<Дай» або <шринеСll» йому важко; коли йому хочеться їсти, він нерішуче ПОІ,ашдює й

"аже І,ухарці: «Нн би мені чаю ... » або: «Нн би мені пообі дати». А СІ,азати доглядачеві, щоб він перестав J\расти,

або ирогпати його,- чи зовсім снасувати цю вепотрібrrу пара ;шти'!"ну посаду

йому зовсім не під сиду. Ноли обманю

ють Андрія IОхимовича, або підлещуються до нього, чи дають підписати явно підлий

paxylfoH,

то він червоніє, як

рак, і почуває себе випним, а раХУНОІ, усе-тан'п підписує; коли хворі снаржаться йому на годод чи на грубих сиді лон, він ніяновіє й провипно бурмоче:

Гаразд, гаразд, я розберусь потім ... Мабуть, тут не

порозуміння ...

Попервах Андрій Юхимович працював дуже старанно. Він приймав щодня з РЮШУ дО обіду, робив операції і на віть мав анушеРСЬІ{У прантину. Дами говорилп про- нього,

що віи уважний і чудово вгадує хвороби, особлпво дитячі Й жіночі. Але згодом діло помітпо надокучпло йому своєю одноманітністю й очевидною марністю. Сьогодні приймеш тридцять хворих, а завтра, дивись, насунуло їх тридцЙть п'ять, а післязавтра СОРОІ{, і тан день у день, з рону в ріl', а смертність у місті не зменшується, і хворі не перестають ходити. Подати серйозну допомогу сорона прихожим хво рим З ранну до обіду нема фізичної змоги, значить, мимо

полі виходить самий обман. Прийнято звітного рону два шщцять тисяч хворих, значить, просто нажучи, обдурені дванадцять тисяч чоловін. А Ішасти серйозно хворих у па лати й ходити ІЮЛО них за правилами науни теж не можна, бо правила 6, а науки нема;, ЯІ{що ж облшшІТИ фідософію і педантично додержуватись праВИJІ, ян інші діна рі, то для

цього насамперед потрібні чистота і вентиляція, а не бруд, здорова їжа, а не щі з смердючої нислої I{аПУСТИ, і добрі помічнини, а не злодії. Та й навіщо заважати людям умирати, янщо смерть 6

нормальний і законний кінець ножпого? ІД0 з того, ноли який-небудь нупчИl{ або ЧИНОВНИІ{ проживе зайві п'ять, де сять ронів? А янщо вбачати мету меДИЦИНІІ в тому, що ліни lJолегшуІОТЬ страждання, то

мимоволі

постаG запитання:

навіщо їх полегшувати? По-перше, Ю1ЖУТЬ, що страждан ня роблять людину більш ДОСІюпалою, і, по-друге, ЯІ{ЩО

280

JJЮДСТВО справді навчиться полегшувати свої страждання nілюлЯМИ і :краплями, то ВОНО зовсім занедбає релігію і

філософію, в Лl{их досі ЗН1WCодило не тільки захист від уся-. кого лIf.8l, а навіть щастя. Пушкін перед смертю зазнавав страшних мун, бідолаха ГеіІне І{ілька ронів лежав паралі

зований; чому ж не похворітп якому-небудь Андрієві rохи мовичу чи Мотроні Савівні, в ЯНИХ життя беззмістовп(' і було б зовсім пусте й схоже на життя амеби, янбп не страждання? Пригнічуваний таними мірнуваНІІЯМИ, Андрій ЮХИМОВИЧ опустив руни й став ходити до лінарні не ІЮЖНОГО дня. УІ

Життя ЙОГО ПРОХОДИТЬ так Звичайно він устає ранном годині о восьмій, одягається і п'є чай. Потім сідає в себе в набінеті читати або йде до лінарні. Тут, у л.інарні, у вузь

кому темному норидорчину сидять амбулаторні хворі, че

каючи прийому. Повз них, гупаючи чобітьми по цегляній долівЦі, бігають служнини і сиділ:ки, проходять худі хворі в хаЛQjfах, проносять мерців і посуд з нечистотами, плачуть

діти, дме протяг. Андрій ІОхимович знає, що для хворих на пропасницю, сухотних і взагалі вразливих хворих тані умови дуже важні, але що зробиш? В приймальні зустрі чає його фельдшер Сергій Сергійович, маленьний, ТОВСТИЙ чоловін З голеним, чисто вимитим пухлим обличчям, З ла гідними плавними манерами і в новому просторому :костю мі, схожий більше на сенатора, ніж на" фельдшера. В місті він має величезну прантину, ходить.у білому галстуну і вважає себе більш обізнаним, ніж лінар, яний зовсім не має прю<тини. У нутну, В приймальні, стоїть велиний образ у ніоті, з важною лампадою, :коло нього - ставнин у біло му чохлі; на стінах висять портрети архієреїв, краєвид Святогорсьного монастиря і nілни з сухих волошон. Сергій

Сергійович релігійний і любить благоліпність. Образ по ставлено його ноштом; неділями в приймальні хто-небудь з ·хворих, З його НЮ\аЗУ, читає вголос анафіст, а після чи тання сам Сергій Сергійович обходить усі палати з нади лом і надить у НИХ лада пом.

Хворих багато, а часу мало, і '(ому справа обмежується самим тіЛЬЮІ ІЮрОТІШМ опитуnашшм і видачею яних-небудь лінів, ян-от летючої мазі чи РИЦИНИ. Андрій Юхимович си дить, підперши ЩО ну І,уланом, замислившись, і машиналь но ставить запитання. Серrій Сергійович теж сидить, по тирає свої ручни і зрідна втручається.

281

Хворіємо й нужду терпимо через те,- І{аже він,_

що господу милосердному погано молимось. Еге ж!

Під час прийому Андрій Юхимович не робить ніяких операцій; він давно вже одвик від них, і вигляд нрові його неприємно хвилює. Коли йому доводиться РОЗІ,ривати ди тині рота, щоб заглянути в горло, а дитина І{РИЧИТЬ і за хищається рученятами, то від шуму У вухах в нього памо

рочиться голова й виступають сльози на очах. Він ква питься приписати ліки і махає рунами, щоб жінна швидше винесла дитину.

На прийомі сноро йому надонучають боязність хворих та їхня нетямучість, близькість благоліпного Сергія Сергі йовича, портрети на стінах і свої власні запитання, що їх він ставить незмінно вже понад двадцять років. І він вихо Дить, прийнявши п'ять-шість хворих. Решту без нього при ймає фельдmер. 3 приємною думкою, що, слава богу, приватної праНТИI\И в нього давно вже нема і що йому ніхто не переШІШДИТЬ,

Андрій ІОхимович, прийшовши додому, негайно сідає в на бінеті за стіл і почипає читати. Читає він дуже багато і

завжди з велиною охотою. Половина платні йде в нього на нупівлю lШИГ, і з шести кімнат його нвартири три завалено

книгами і старими журналами. Найбільше він любить тво ри з історії і філософії; а з медицини він передплачує тільки «Врача», яно го завжди починає читати з 1tінця. Чи тання ІЮЖНОГО разу триває без перерви по нільна годин і його не стомлює. Читає він не тан швидно й поривчасто, ян колись читав Іван Дмитрович, а повільно, ПРОНИІшиво, -часто спиняючись на місцях, яні йому подобаються або незрозумілі. Біля ІШИГlІ завжди стоїть графинчик з горіл кою і лежить солоний огірок або мочене яблуно просто на сунні, без таріЛЮІ. Через ІЮЖНИХ півгодини він, не від риваючи очей від книги, наливає собі чарну горілки й ви пиває, потім, не дивлячись, намацує огірок і віДІ{УШУЄ шма точок.

О третій годині він обережно підходить до кухонних две рей, нашляє й на же :

- Дар'юшно, ян би мені пообідати ... Після обіду, досить поганого й неохайного, Апдрій Юхи l\ІОВИЧ ходить ПО своїх І{імнатах, схрестивши на грудях ру

ни, і думає. Б'є четверта година, потім п'ята, а він усе ходить і думає. Часом риплять нухонні двері і з'являється 3 них червоне, заспане обличчя Дар'юшки.

282

Андрі.ю Юхимовичу, чи вам не пора пиво пити?

питає вона заклопотано.

Ні, ще по час ... -

чекаю

відповідає він.- Я почекаю ... по

...

Надвечір звичайно ПРИХОДІІТЬ поштмейстер, Михайло Авер'янович, єднна у всьому місті людина, товариство якої

Андрія ІОХЮlOвпча но обтяжує. Михайло Авер'янович I{О лись був дуже баrатим поміщИІЮМ: і слушнв у кавалерії, але розорився і через нестатюr вступив під старість до по ПІтовогО відомства. В нього бадьорий, здоровий ВИГЛЯД, розкішні сиві бю{ени, манерІІ добре вихованої ЛЮДИНИ ті гучний ПРИЄМНИЙ ГОЛОС. Він добрий і чутливий, але за пальний. КОЛИ на пошті хто-небудь з одвідувачів протес тує, не погоджується або просто починає розмовляти, то Михайло Авер'янович багровіє, труситься всім тілом і кри

чить громовим голосо~r: «Замовчіть!»

TO~IY поштова фі

лія давно вже набула репутації установи, в якій страшно

бувати. Михайло

Авер'янович поважає і любить Андрія

Юхимовича за освіченість і благородство душі, а до інших обивателів ставиться згорда, Яl{ до своїх підлеглих.

- А ось і я! - каже він, входячи до Андрія Юхимо вича.- Здрастуйте, мій дорогий! Мабуть, я вже набрид вам, га? - Навпакщ дуже радий,- відповідає йому лікар.- Я завжди радий вам.

Приятелі сідають у кабінеті на диван і Яl{ийсь час мов чки курять.

ДаР'ЮШІЮ, як би нам

пива!

каже

Андрій

Юхи

мович.

Першу пляшку вишrвають теж МОВЧІШ: лікар - заду мавшиС'Ь, а Михайло Авер'янович - з веселим, пожвавле ним виглядом, як людина, що має розповісти щось дуже цікаве. Розмову завжди розпочинає лікар. - Який жаль,- каже він повільно і тихо, похитуючи

головою Й не дивлячись в очі спіВРОЗМОВНlIкові (він ніколи не дивиться в очі),- ЯlШЙ великий жаль, шановний Ми хайле Авер'яновичу, що в нашому місті зовсім нема лю дей, Яlй б уміли ЇІ любили вести розумну й ціІ\аВУ розмову. Це величезна для нас втрата. Навіть інтелігенція не під носиться над пошлістю; рівень її розвитку, запевняю вас, нітрохи не ВИЩИЙ, ніж у нижчого стану.

Цілковита правда. Згоден. ВИ самі зволите знати,- каже далі лікар тихо і цоJ)ільно,- що на цьому світі все незначне й нецікаве, крім

283

вищих духовних проявів ЛЮДСЬІЮГО розуму. Розум про.во~ ДІІТЬ ріЗRУ межу між твариною і

людиною,

наТЯRає

на

божественність останньої і певною мірою навіть заступає їй бозсмертя, ЯRОГО нема. Виходячи з цього, розум є єди НІШ МОЖливим джерe.orом насолоди. А ми не бачимо й не чуємо навноло себе розуму,- значить, ми позбавлені на СО.'ІОДП. Щоправда, в нас є ІШIlЖІШ, але це зовсім не те, що ,ЕІша розмова і єднання. НІ\ЩО ДОЗВО.'Іите зробити не дуа,() мова

вдале спів.

порівняння,

то

ІШШЮШ

це

ноти,

роз~

- Цішювита правда. Настає мовчання. З нухні виходить ДаР'ЮШRа і з вира зом Т}'ІІОЇ Сlюрботи, підперши І,улаЧІЮllf обличчя, спиняє ться в дверях, щоб послухати. - Ех! - зітхає Михайло Авер'янович.- Захотіли від нинішніх розуму І І він розповідає, ЯR лшлося колись здорово, весело й ціl\аво, ЯІ\а була в Росії розумна інтелігенція і як ВИСОІ\О попа ставила поняття про честь і дружбу. Позичали гpo~ ші боз ВОІ{селя, і вважалося за ганьбу не подати руну ДОПО~ІОГИ товаришеві в СІ\руті. А ЯIlj були походи, приго ДП, сутички, ЯІ\і товариші, ЯІ{і жінни! А КаВІ\аз - ЯІШЙ ДІІВШІЙ Rрайl А дружина одного батальйонного Іюмандира, чудна жіНІ\а, надівала офіцеРСЬІ\ИЙ ОДЯГ і їздила вечорами в горп, сама, без провіДНИRа. Кажуть, що в аулах у неї був роман з ЯRИМСЬ RНЯЗЬRОМ.

Царице небесна, матіНІЮ ... - зітхає Дар'ЮШRа. А ЯR пилиl НІ, їли! А ЯRі були одчайдушні ліберали! Андрій Юхимович слухає й не чує, він про щось думав і сьорбає пиво. - Мені часто сняться РОЗУl\ші люди і розмови з ними, l{аже він несподівацо, перебиваючи Михайла Авер'яно

пича.- Мій баТЬRО дав мені преl{расну освіту, але під ВПЛШЮМ ідей шістдесятих ронів примусив мене стати лі

I\apc~[. Мені здається, щО RОЛИ б я тоді не послухався ііого, то тепер був би в самому центрі розумового руху. Мабуть, був би членом ЯRого-небудь фанультету. Звичай но, розум теж не вічний і минущий, але ви вже знаєте, чому я до нього прихильний. Життя є досадна паСТІ\а. Коли мисляча людина досягає змужнілості і доходить до

зрілої свідомості, то вона мимоволі почуває себе ніби в пастці, з ЯІ\ОЇ нема виходу. Справді, проти її волі п()l{ли~ кано ЇЇ Яl\ОЮСЬ випаДRовісТІО з небуття до життя... HaBi~ що? Хоче вона дізнатися про зміст і мету СВОГО існування,

284

їіі не нажуть або нажуть нісенітниці; вона стунає відчиняють; до неї приходить смерть

їй не

теж проти її волі.

І ось, ян У тюрмі, люди, зв'язані спільним нещастям, почувають себе легше, ноли сходяться до гурту, тан і в житті не помічаєш паСТRИ, ІЮЛИ люди, схильні до аналіау й узагальнень, сходяться разо)! і діляться гордимщ віль

ними

ідеями.

цього

погляду

розум

насолода .неза

мінна.

- ЦіЛRовита правда. Не дивлячись співрозмов'шшові в очі, тихо і з пауза~I)1, Андрііі Юхимович далі говорить про розумних людей та РОЗ?ЮВІІ з ними, а Михайло Авер'янович уважно с.'Іухає його і погоджується: «Цілковита правда».

А ви не вірите в беЗС)lертя душі?

раптом питає

поштмеЙстер. - Ні, шановний Михайле Авер'яновичу, не вірю й не маю підстав віритп.

(;

- Признатися, і в мене є сумнів. А хоча, проте, в мене тане почуття, начебто я ніноли не помру. Ой, думаю собі,

старий хрін, помирати пора! А в душі янийсь голосочон: не вір, не помреш! .. На початну десятої години Михайло Авер'янович іде додому. Надіваючи в передпоної шубу, він Ішже, зітхаючи: - Однан, в яку глушину занесла нас доля! Найдосад ніше, що тут і помирати доведеться. Ех! .•

VII Провівши приятеля, Андрій ІОхимович сідає за ст-іл і внову починає читати. Тишу вечора і потім ночі не пору шує жоден звун, і час, адається, спиняється й завмирає разом з ліІ,арем над ІШИГОЮ, і здається, що нічого не іс нує, нрім цієї нниги й лампи з зеленим новпаном. Грубе, мужицьне обличчя лінаря потроху освітлюється усмішною зворушення й захоплення перед поступом людсьного ро зуму. «О, чому людина не безсмертна? - думає він.- На віщо. мознові центри і звивини, навіщо зір, мова, само почуття, геній, янщо ВСЬОМУ цьому судилося піти в землю і, нінець нінцем, охолонути разом з земною норою, а. потіц мільйони роні в без сенсу і без мети І'РУЖЛЯТИ 3 Землею ·навноло Сонця. Для того, щоб охолонути й потім нружля ти, зовсім не треба витягати 3 небуття людину 3 її висо

ним, майже божим розумом, і потім, немов на глум, обер тати її в глину.

285

Обмін речовин! Але яке боягузтво втішати себе ци~ сурогатом безсмертя! Позасвідомі процеси, що відбуваю~ ться в природі, нижчі навіть за людську дурість, бо в ду... рості є все-таки свідомість і воля, а в процесах - анічо, гісінько. Тільки боягуз, в якого більше страху перед см ер .. тю, піж гідності, може тішити себе тим, що тіло його згодом буде жити в траві, в камені, в жабі ... Бачити свов безсмертя в обміні речовин так само дивно, як пророку.. вати блиснуче майбутнє футлярові після того, як розби.. ,лася й стала непридатною дорога скрипна».

Коли б'є годиннИІ\, Андрій Юхимович відкидається на спинку крісла й заплющує очі, щоб трохи подумати. І зненацька під впливом хороших думок, вичитаних з книги, він кидає погляд на своє минуле й сучасне. Мину ле огидне, краще й пе згадувати про нього. А в сучасному те саме, що в минулому. Він знає, що в той час, :коли його

думки кружляють разом з охололою Землею навколо Сон ЦЯ, поряд :3 лікарсЬІЮЮ RВартирою, у велиному корпусі нудяться люди в хворобах і фізичному бруді; може, хто

небудь не спить і воює з нужею, хто-небудь заражаєтьсд бешихою або стогпе від туго затягнутої пов'язки; може, хворі грають в l{арти 3 сиділками й п'ють горілку. У звіт ному році було обдурено дванадцять тисяч чоло він; вся лікарняна справа, як і двадцять РОІ,ів тому, побудована на l\радіжках, чварах, плітках, нумівстві, на грубому шарлатанстві, і ліl\арня, ЛІ{ і перше, являє собою установу неморальну й дуже шкідливу для здоров'я жителів. Він знає, що в палаті М 6, за гратаМІІ, МИІона б'є хворих і що Мойсейко щодня ходить ПО місту і жебрачить. З другого ж боку, йому чудово відо:\ю, що останніх два дцять П'ЯТЬ РОl\ів З меДІЩИНОЮ сталася казнова зміна. Коли він УЧИ13ся в університеті, ЙОI\ІУ здавалося, що меди цину СІЮРО спіткає ДОЛЯ алхімії й метафізики, а тепер, ІЮЛИ він читає ночами, медицина зворушує його і збуджує в ньому подив і ІІавїть захоплення. Справді, ЛІШЙ неспо діваний блиск. Jша революція! 3аВДЛЮІ антпсептиці роб лять операції, що їх ве:rиюm ПИРОl'ОВ вважав неможли вими навіть іn зре 1. Звичайні зеМСЬRі ліІ\арі наважують ся робити резенцїю колінного суглоба, на сто розтинів черева один тіЛЬІ\И випаДон смерті, а шн,r'яна хвороба вважа&ться за таку дрібницю, що про неї навіть не пи шуть. РаДИl\а.::rьно ВllліJ\ОВУ6тьtя сифі;тіс. А теорія сшщІ В надії (В майбуТІІЬОМУ) (лат.).

286

ковості, гіпнотизм, відкриття Пастера і Коха,

ГlГlЄIIa

статисТІШОЮ, а наша росііісьн:а зе:'llсьн:а медицина? Психі атрія з її теперішньою ІшасифіJ\ацією хвороб, методами розпізнавання іі: ліl\ування - це в порівнянні з тим, що було, цілий Ельбрус. Тепер божевіJІЬШШ пе ллють на го лову холодну воду і не надівюоть на них гамівних соро ЧОІ{; їХ УТрЮIУЮТЬ по-людсьн:ому і навіть,

як пишуть у газетах, улаштовують для них спеКТаІші і бали. Андрій

ЮХИМОВИЧ знає, що при теперішніх

ТаІШ мерзота, ЯІ, палата J'i~

поглядах

смаках

можлива хіба тіЛЬЮІ за дві

сті верст від залізниці, в місті, де ~ііСЬІ,ШЇ голова і всі гласні - малограмотні міщани, які бачать в лікарі жерця, якому треба вірити без будь-ЯІЮЇ І,РИТИКИ, хоч би він вливав у рот розтоплене олово; а в іншому місці публіш). й газети давно б уже рознесли на шматки цю маленьку Бастілію І. «Ну що ж? - питає себе Андрій Юхимович, розплю щуючи очі.- Що ж із того? І антисептика, і Кох, і Пас тер, а суть справи нітрохи не зиінилася. Хворобливість і смертність ті ж самі. Божевільним улаштовують бали і спеКТаІші, а на волю їх все-таки не випускають. Зна чить, все дурниця і суєта, і різниці між кращою віден ською клінікою і моєю лікарнею, власне, нема ніякої».

Але Сlюрбота і почуттн, схоже на заздрість, заважають йому бути байдужим. Це, мабуть, від утаЮІ. Важка голо ва схиляється до книги, він l{ладе під обличчя РУRИ, щоб м'ЯRше було, і думає: «Я служу шкідливій справі й одержую платню від лю дей, яких обманюю; я нечесний. Але ж сам по собі я ніщо, я тіЛЬRИ частина необхідного соціального зла: всі повіто ві ,ЧИНОВНИRИ шкідливі і задарма одержують платню ..• Значить, у моїй нечесності винен не я, а час ... Якби паро

дився я на двісті ронів пізніше, я був бп іншим». Коли б'є третю годину, він гасить лампу і йде в спаль ню. Спатn ЇІОму не хочеться.

VIII Ронів зо два тому

земство

розщедрплось

ухвалило

видавати по триста карбованців щорону як допомогу на підсилення медичного персоналу в міСЬІ{ЇЙ ліRарні аж до І Француаьна тюрма,

аруйнована під час Ве1І:Иної французы\її

революції.

287

віДІ\РИТТЯ зеМСЬІ<ОЇ лінарні, І на допомогу Андрієві ІОхи~ 1\I0ВИЧУ було запрошено містом повітопого лінаря Євгенія

Федоровича Хоботова. Це ще дуже молода людина

- йому

нема й тридцяти,- висоний брюнет з ШИРОІ\Ими вилиця МИ іі маленьними очицями; мабуть, преДІ\И ЙОГО були

іпородцями. Приїхав він у :місто без l\опійl\И грошей, з не· велшшм чемоданчиком і з молодою негарною жішюю, ЛІ\У віп називає своєю нухаРІЮЮ. У цієї жіНЮI немовля. Хо дить Євгеній Федорович у кашнеті з І<ОЗИРІЮМ і У ВИСОІ\ИХ чоботях, а зимою в ІЮЖУШІ\У. Він близЬІ<О зійшовся з

фельдшером Сергієм Сергійовичем і з казначеєм, а іншпх ЧІШОВІІІшів наЗИВаЄ чомусь аристократами і цурається їх. у всій Ішартпрі в нього G тіЛЬІШ одна ІШИЖІШ - «Найно віші рецепти віденсьноі илініІ'И за 1881 р.». Ідучи до хво рого, він завжди бере з собою й цю ІШИЖІ,У. В илубі вечо рами грає він у більярд, а нарт не любить. Дуже охоче

вживає в розмові такі слова, ЛІ{ «морон.а», (шантифолія з оцтом», «годі тобі тінь наводитИ» і т. ін. В JIiI\apHi він буває двічі на тижд~нь, обходить палати іі приймає хворих. Цішювитий брак антисеппши і НРОВО сосні бании обурюють його, але нових ПОРЯДІ\ів він не за ВО,'J;ить, боячись образити цим Андрія ІОХІІмовича. Свого І\Олегу Андрія Юхимовича він вважає старим шахрає~!, підозріває, що в нього є веЛІІкі кошти, і потай заздрmь йому. Він охоче посів би його місце. ІХ

В одип з весняних вечорів, в І,інці березня, ІЮЛИ вже на землі не було снігу і в лінарняному саду співали шпа юr, ліиар вийшов провести до воріт свого приятеля пошт мейстера. Яираз в цей час у двір входив жид Мойсейко, що вертався із здобиччю. Він був без шаш\И і в мілrшх Rалошах на босу ногу і в РУІ\ах тримав невеЛИЧІ\У торби ночку

милостинею.

Дай иопіЄЧI{У!

- звернувся він до лікаря, тре~IТЯЧП

з холоду і усміхаючись.

Андрій ІОхимович, що ніІ\ОЛИ не вміn відмовляти, подав ЙОЧУ грпвеник.

сі

«Нн це недобре,- подумав він, дивлячись на його бо ноги з червоними ХУДІШИ щшюлоткамп: - Адmе

МОНРО».

І, спонунуваний почуттям, схожим і на жаль, і на ги;{ пивість , він пішов до флігеля слідом за євреєм, поглядаю-

288

ЧИ то ва його лисину, то на ЩИІЮЛОТІШ. Ноли ліІ,ар вхо ДИВ, з І\УПИ мотлоху схопився МИІшта й виструнчився.

- Здрастуй, I\fИІШТО,- СІшзав лагідно Андрій IОхимо вИЧ.- ЯІ\ бп цьому євреєві чоботи абощо, а то ПРОСТУ ДИТЬСЯ.

Слухаю, ваше ВИСОІ\облагородіє. Я СІ,ажу Шlглядачеві. Будь лаСІ,а. Ти попроси ЙОГО від мого імені. СІ\ажи,

що я просив.

Двері з сіней до палати були відчинепі. Іван Дмитрович, лежачи на ліЖІ\У і підвівшись па JlіІЮТЬ, з тривогою при слухався до чужого голосу і раптом упізнав лікаря. Він весь затрусився від гніву, схопився і з червоним, злим обличчям, з виряченими очима вибіг на середину палати.

- ЛіІ,ар прийшов! - НрИІШУВ він і зареготав.- На решті-таІ\И! Панове, вітаю, ліІ,ар ушановує нас своїм ві зитом! Пронлята гадина! - заверещав nін і в несамови тості, ЯІюї ще ніІЮЛИ не бачили в палаті, тупнув ногою. Вбити цю гадину! Ні, мало вбпти! І3топити у відхіДНИІ,уl Андрій Юхимович, почувши це, виглянув з сіней у иа лату й спитав лагідно:

За що? За що?

- І\РИІШУВ Іван Дмитрович, наближаючись

ДО нього з загрозливим виглядом і судорожно запинаючись

у халат.- За що? Злодіiil - промовив він з огидою і сту ляючи губи ТЮ" нібито хотів плюнути.- ШарлатанІ Кат! - ЗаСПОІ\ойтеся,- СІ\азав Андрій IОхимович, провинно усміхаючись.- Запевняю вас, я ніІЮЛИ нічого не нрав, що ж до іншого, то, напевне, ви дуже перебільшуєте. Я бачу, що ви на мене сердиті. ЗаСПОІЮЇІтеся, прошу вас, ЯІ{ЩО можете, і сн:ажіть спонійно: за що ви сердиті? А за що ви мене тут TpH~laЄTe? - За те, що ви хворі. - ТЮ" хворий. Але ж деСЯТІ\И, сотні божевільних гуляють на волі, бо ваше неуцтво неспроможне відрізнити їх від здорових. Чому ж я і от ці нещасні повинні сидіти тут за всіх, ЯІ, І\ОЗЛИ відпущення? Ви, фельдшер, наглядач і вся ваша ліІ,арняна наволоч з морального БОІ\У незрів нянно нижчі за І\ОЖНОГО з нас, чому ж ми СИДИМО, а ви

ні? Де логіІ\а? - Моральна сторона і логіІ\а тут ні до чого. Все зале жить від випадну. І{ого посадили, той сидить, Д кого не посадили, той гуляє, от і все. В тому, що я лікар, а ви ду шевнохворий, нема ні моральності, ні логіки, а сама тіль ки пуста вииаДІ\опість.

А. 'k'UR

~89

Цієї дурниці я не розумію ... -

глухо промовив Іван

Дмитрович і сів на свое ліжко. Мойсейко, ююго Микита не насмілився обшунувати при

ліІ<арі, рознлав у себе на ліжну шматочни хліба, папірці й ністочни і, все ще тремтячи від холоду, щось ШВИДІЮ й: співуче заговорив по-свреЙсьни. Мабуть, він уявив, що віДІ<РИВ крамничку. - Відпустіть мене,- сназав Іван Дмитрович, і голос у нього затремтів.

Не можу.

- Та чому ж? Чому? .....;.. Тому, що на це нема в мене права. Подумаите, яна користь вам з того, янщо Я відпущу вас? Ідіть. Вас затри мають городяни або поліція й повернуть назад.

- Тан, так, це правДа ... - проговорив Іван ДМИТРОВИЧ: і потер собі лоба.- Це жахливо! Але що ж мені робити? Що? Голос Івана Дмитровича і його молоде розумне обличчя 8 гримасами сподобались Андрієві Юхимовичу. Йому за~ хотілось приголубити молоду людину Й заспокоїти її. Він сів поруч нього на постіль, подумав і сказав: - Ви питаєте, що робити? Найнраще у вашому ста ві - втекти звідси. Але, на жаль, це марна річ. Вас затри~ мають. Коли суспільство захищає себе від злочинців, ПСИ хічнохворих і взагалі незручних людеи, то воно неперемо жие. Вам залишається одне: заСПОІ<ОЇТись на думці, що ваше перебування тут необхідне. - Нікому воно не потрібне.

- Раз іенують тюрми і БУДИНІ<И дЛЯ божевільних, то мусить же хто-небудь сидіти в ннх. Не ви - то я, не я '1'0 хто-небудь третій. Підождіть, ноли в далекому майбут .. вьому занінчать своє існування тюрми і будинки для бо .. жевільних, то не буде ні грат на вікнах, ні халатів. Зви чайно, таІ<Ий час рано чи пізно настане.

Іван Дмитрович ГЛУЗЛИВО усміхнувся. Ви жартуєте,- сназав він, мружачи

очі.- ТаІ<ИМ панам, як ви і ваш помічнин МИІ\ита, нема ніююго діла до майбутнього, але можете бути певні, шановний пане, настануть кращі часи! Хай я ВИСЛОВЛЮЮСЬ пошло, смій

тесь, але засяє зоря нового життя, переможе правда, і на

нашій вулиці буде свято! Я не діждуся, здохну, а зате чиї небудь правнуки діждуться. Вітаю їх від усієї душі й радію, радію за них! Вперед! Хай поможе вам бог, Друзil

290

InaH

Дмитрович з блискучими очима підвівся і, простя

rаючИ руки до віІша,

казав

далі з

хвилюванням у го

посі:

- 3-за цих грат благословляю вас. Хай живе правдаІ Р,адіюl - Л не бачу особливої причини радіти,- сказав Анд

рій Юхимович, якому рух Івана Дмитровича здався теа тральним і в той же час дуже сподобався.- Тюрем і бу ДИНl,ів для божевільних не буде, і правда, ЛІ, ви зволили висловитися, переможе, але ж суть речей

не

зміниться,

закони природи залишаться ті ж самі. Люди хворітимуть, старітимуться і вмиратимуть так само, ЛІ, і тепер. Хоч би яка чудова зоря освітлювала ваше життя, все ж кінець

кінцем вас заб'ють у труну й І\ИНУТЬ У яму. А безсмертя? - Б, киньте!

- Ви не вірите, ну, а я вірю. У ДОСТОЄВСЬІЮГО чи У Вольтера хтось І\аже, що ян:би не було бога, то його вига дали б люди. А я глибоко вірю, що н:оли нема безсмертя, то рано чи пізно його винайде великий людський розум. - Добре сказано,- промовив Андрій Юхимович, усмі хаючись від задоволення.- Це добре, що ви вірите. 3 та кою вірою можна жити, розкошуючи навіть замурованому в стіні. Ви зволили де-небудь дістати освіту? - Так, я був в університеті, але не скінчив. - Ви мисляча і вдумлива людина. 3а всян:их обставин ви можете знаходити заспокоєння в самому собі. Вільне й глибоке мислення, що прагне зрозуміти життя, і цілко вита зневага до безглуздої суєти світу - ось два блага, вищі за ян:их ніІЮЛИ не знала людина. І ви можете воло діти ними, хоч би ви жили за трьома гратами. Діоген жив у бочці, проте був щасливіший за всіх царів земних. - Ваш Діоген був бовдур,- похмуро промовив Іван Дмитрович.- Що ви мені І{ажете про Діогена та про якесь там розуміння! - раптом розсердився він і схопився. Л люблю життя, люблю жагуче. У мене манія пересліду вання, постійний хворобливий страх, але бувають хвили ни, коли мене охоплює жадоба життя, і тоді я боюся збо жеволіти. Страшенно хочу жити, страшенно! Він схвильовано пройшовся по палаті і СІшзав, знизивши голос:

Ноли я мрію, мене

одвідують

прима ри.

До

мене

ходять якісь люди:, я чую голоси, музику, і здається мені, що я гуляю по яrшхось лісах, на березі моря, і мені тю,

291

жагуче хочеться суєти, турбот ... СІ{ажіть мові, ну, що там нового? - спитав Іван Дмитрович.- Що там? Ви про місто бажаєте знати чи взагалі?

Ну, спочатну рознажіть :мені про місто, а тоді взагалі.

Що ж? У місті нестерпно нудно ... Ні з ним слова сна вати, нікого послухати. Нових людей нема. А втім, приїхав недавно молодий лінар Хоботов. - Він ще при мені приїхав. Що, хам? - Тан, ненультурна людина. Дивно, знаєте ... 3 усього видно, в наших

столицях He~Ia розумового застою,

є по

ступ - значить, повинні бути там і справжні люди, але чомусь ІЮЖНОГО разу звідти присилають до нас таниJt лю дей, що хоч не дивись. Нещасне місто! - Тан, нещасне місто! - зітхнув Іван Дмитрович і

sасміявся.- А взагалі ян? Що пишуть у газетах і жур налах?

у палаті вже було темно. Лінар підвівся і СТОЯЧИ почав розповідати, що пишуть за нордоном і в Росії і ЯНИЙ пом і чається тепер напрям думни. Іван Дмитрович уважно слу хав і ставив запитання, але раптом, наче згадавши щось

жахливе, схопився за голову й ліг на постіль, С1Іиною до лінаря. - Що 3 вами? - снитав Андрій Юхимович. - Ви від мене не почуєте більше іІ\ОДНОГО слова!-

грубо промовив Іван Дмитрович.- Облиште мене!. - Чому ж? - Кажу ва"'l: облиште! ЯІ{ОГО дідьна? Андрій Юхимович знизав плечима, зітхнув вийшов. ПроходячIt через сіни, віп сказав: Ян бп тут прибрати, МИЮІТО... Страшенно важний дух! Слухаю, ваше ВИСOJюблагородіє! «Яна нриюша молода .JІюдина! - думав Андрій ІОхимо вич, ідучи до 'Себо на нвартиру.- 3а весь час, що я тут живу, це, здається, перша, з ЯІЮЮ IІlОжна поговорити. Він уміє міРІ,;увати іі цінавиться саме тим, чим треба». Читаючи і потім лягаючи спати, він весь час ДУ",\lав про

Івана Дмитровича, а ПРОІ\ИНУВШИСЬ другого дня ранном, згадав, що вчора

познайо~швся з

розумною

цінавою

людиною, і впрішив піТIІ ДО ної ще раз при першііj пагоді.

292

Іван Дмитрович лежав у Taь:ЇJЇ самій позі, ЛІ>: учора, об хопивши голову руками й підібгавши ноги. Обличчя його не було ВІЦНО.

- Здрастуйте, мій ДРУJБе,- СІ,азав AHДPЇJЇ Юхимо вич.- Ви пе спите? - По-перше, я вам не друг,- проговорив Іван Дмитро вич У ПОДУШІ\У,- а

по-друге,

ви даремно клопочетесь:

ви

не доб'єтесь від мене жодного слова. - Дивно ... - пробурмотів Андрій IОхимович, зніяковів mи.- Учора ми розмовляли тю>: мирно, але раптом ви

чогось образилися й зразу обірвали ... Мабуть, я висловився Jш-небудь невдало або, може, висловив думку, що супе-. речить вашим пеРеІюнанням

...

Еге ж, так я вам і повірю!

сказав Іван Дмитрович,

иідводячись і дивлячись на лікаря

глузливо

триво

гою; очі в нього були червоні.- Можете ЙТИ шпигувати й випптувати в інше місце, а тут вам нема чого робити. Н ще вчора зрозумів, чого ви ПРИХОДИЛll.

ДИШlа фантазія!

усміхнувся лікар.- Значить, ви

вважаєте, що я шпигун?

Тю>:, вважаю ... Шпигун або ліІ\ар, до ЛІюго ПОІ{Лали

мене на випробування,- це ОДНаІЮВО. - Ах, який ви, справді, вибачте ... дивю>:! ЛіІ{ар сів на табурет біля постелі і ДОІ>:ірливо похитав головою.

- Але припустимо, що ви маєте рацію,- СІ>:азав він. Припустимо, що Я зраДШЩЬІ\И ловлю вас на слові, щоб ви казати поліції. Вас заарештовують і потім судять. Але хіба на суді і в тюрмі вам буде гірше, ніж тут? А якщо за шлють на поселення і навіть на каторгу, то хіба це гірше, ніж сидіти в цьому флігелі? Гадаю, не гірше ... Чого ж БОЯТІІСЯ? НІ{ видно, ці слова вплинули на Івана Дмитровича. Він СПОІ{іїІНО сів.

Була п'ята година вечора - час, І\ОЛИ звичайно Андрій .Юхимович ходить у себе по кімнатах і Дар'юшка питає його, чи не пора йому пиво пити. Надворі була тиха, ясна погода.

- А я по обіді вийшов прогулятися та ось і зайшов, ЛІ\ ба-чите,- сказав ліІ\ар.- Зовсім весна. - Тепер який місяць? Березень? - спитав Іван Дмит рович.

293

Тан, нінець березня. ГрязЬІ\О надворі?

Ні, не дуже. В саду вже стежечни. Тепер добре б проїхатись у нолясці нуди-небудь за місто,- сназзв Івап Дмитрович, потираючи свої червоні очі, наче спросоння,- потім вернутися додому б у теплий, затишний кабінет і ... полінуватися в порядного лікаря від головного болю ... Давно вже я не жив по-людсы\ .... А тут ГИДІ\оl Нестерпно гидно! Після вчорашнього збудження він був стомлений, мля вий і говорив неохоче. Пальці в нього тремтіли, і по облич. . 'ІЮ видно було, ЩО в нього дуже боліла голова.

Між теплим, затишним набінетом

цією

палатою

нема ніяної різниці,--' сназав Андрій ІОхимович.- Споній і задоволення людини не поза нею, а в ній самій.

Тобто ЛІ\? Звичайна людина жде доброго

чи поганого зовні, тобто від нолясни і набінету, а мисляча - від самої себе. - Ідіть проповідуйте цю філософію в Греції, де тепло й пахне померанцем, а тут вона не до нлімату. З ним це я говорив про Діогена? З вами, чи ЩО? - Тан, учора зі мною. - Діоген не потребував }\абінету і теплого приміщення; там і тан жарно. Лежи собі в бочці та їж апельсини й маслини. А янби довелося йому в Росії жити, то він не те що в грудні, а в травні попросився б до }\імнати. Ма . . буть, снорчило б від холоду: - Ні. Холоду, ЯН і взагалі вся}\ого болю, можна не відчУвати. Мар}\ Аврелій сназав: «Біль є живе уявлення про біль; зроби зусилля волі, щоб змінити це уявлення, віднинь його, перестань жалітися,- і біль

знинне».

Це

справедливо. Мудрець або просто мисляча, вдумлива лю дина відзначається саме тим, що зневажає страждання; вона завжди задоволена і ні 3 чого не дивується.

Значить, я ідіот, бо я страждаю, незадоволений і ди

вуюся з ЛЮДСЬІЮЇ підлоти.

Це ви даремно. Янщо ви частіше будете вдумува

тись, то ви зрозумієте, яне ніІ\чемне все те зовнішнє, що хвилює нас. Треба прагнути розуміння життя, а в ньому справжнє благо.

- Розуміння ... - снривився Іван Дмитрович.- Зовніш нє, внутрішнє ... Вибачте, я цього не розумію. Я знаю тіль- ПИ,- сназав він, встаючи й сердито дивлячись на лінаря,

я знаю, що бог створив мене з теплої прові і нервів, Ta~!

294

А органічна тканина, якщо вона життєздатна, повинна реагувати на всяке подразнення. І я реагущ! На біль я відповідаю криком і слізьми, на підлоту - обуренням, на

мерзотУ - огидою. На мою думку, це, власне, і зветься життям. Чим нижчий організм, тим він менше чутливий і тим слабкіше відповідає на подразнення, і чим вищий, тим вінсприятливіший і енергійніше реагує на дійсність. ЛІ, не знати цього? ЛіІ\аР, а не знає тю,их дрібниць! Щоб зне

'Бажати страждання, бути завжди задоволеним і ні з чого не дивуватися, треба дійти до ось таІ\ОГО стану,- і Іван Дмитрович показав на товстого, ожирілого мужика,- або

ж загартувати себе стражданням до тю\ОЇ міри, щоб<>утра тити всяну чутливість до них, тобто, іншими словами, пере

стати жити. Вибачте, я не мудрець і не філософ,- казав далі Іван Дмитрович роздратовано,- і нічого я в цьому не розумію. Л неспроможний міркувати. - Навпани, ви нреІ,расно міРІ\уєте.

СТОЇІ\И, ЯІ\ИХ ви пародіюєте, були ВИЗlІаЧQі люди, але

ичення їхнє застигло ще дві тисячі РОІ{ів тому, й нітрохи не посунулося вперед, і не буде рухатись, бо воно не ПРаІ{

тичне й не життєве. Воно мало успіх тільни в меншості, ЯІ,а проводить своє життя в студіюванні й смакуванні вся

учень, а більшість не розуміла Йог{). Вчення, що про повідує байдужість до багатства, до вигод життя, зневагу

J{Itx

до страждань і смерті, зовсім не зрозуміле для величезної

більшості, бо ця більшість нІколи не знала ні багатства, ні вигод у житті; а зневажати страждання означало б для неї зневажати саме життя, бо вся людська істота складається з відчувань голоду, холоду, кривд, утрат і гамлетівсьного

страху перед смертю. В цих відчуваннях усе життя: ВОІШ може обтяжувати, можна ненавидіти його, але не знооа жати. Тю\ от, повторюю, вчення СТОЇІ,ів ніІ\ОЛИ не може мати майбутнього, а прогресують, як бачите, від початку віІ,У і до сьогодні боротьба, чутливість до болю, здатність відповідати на подразнення ...

Іван Дмитрович раптом втратив хід своїх думок, спи нився і досадливо потер чоло.

- Хотів сказати щось важливе, та збився,- сказав він.- Про що я? Ага! То от я й нажу: хтось із стоїнів продав себе в рабство на те, щоб винупити свого ближньо ГО. От бачите, значить, і стоїк реагував на подразнення, бо дЛЯ ТЮЮГО велинодушного акту, як знищення себе заради ближнього, потрібна обурена, співчутлива душа. Л забув, тут у тюрмі все, що вчив, а то б ще що-небудь пригадав.

295

А Христа взяти? Христос відповідав ва дійсність тим, що плаRав, усміхався, журився, гнівався, навіть нудьгував; він не з усміШRОЮ йшов назустріч стражданням і не зне JJЮl\ав' смерть, а молився в саду Гефсімансьному, щоб його минула чаша цяя.

Іван Дмитрович засміявся й сів. Припустимо, споніїІ і задоволення людини не поза нею, а в ній самій,- сназав він.- Припустимо, треба зне

важати страждання й ні з чого не дивуватись. Але ж ви

на ЯRій підставі проповідуєте це? Ви мунрець? Філософ?

- Ні, я не філософ, але проповідувати це ПОВИllеп Rожен" бо це розумно. - Ні, я хочу знати, чому ви в справі розуміння, зневаги до страждань тощо вважаєте себе RО1>шетснтним? Хіба ви страждали Іюли-небудь? Ви маєте уяву про страждання? Дозвольте: вас у дитинстві ШЛlагали? - Ні, мої баты\и ненавиділи тілесні нари. - А мене баТЬRО бив жорстоно. Мій баТЬІЮ був НРУТИ~, гемороїдальний ЧИНОВНИН, з довгим носом і жовтою шиєю.

Але будемо ГОВОРИТИ про вас. За все ваше життя до вас ніхто не доторннувся пальцем, ніхто вас не звлянував, не

бив; здорові ВИ, ян бин. РОСJ[И ВИ під н:р!шьцем батьна і вчилися його ноштом, а потім зразу захопили синенуру.

Понад двадцять ронів

жили

ВИ В

безплатній нвартирі,

з опаленням, з освітленням, з прислугою, маючи до того

право працювати, яі, і сніЛЬІШ ви захочете, хоч би й нічо

го не робити.

3 природи

ви людина лінива, тендітна і тому

старалися влаштовувати життя своє тан:, щоб ніщо вас не

турбувало й не зрушувало з місця. Справи ви 'здали фельд шерові та іншій наволочі, а самі синіли в теплі та в тиші, СRладали гроші, ІШИЖRИ читали, тішили себе думками про різну висону нісенітницю і (Іван Дмитрович подивпвсн на червоний ніс ліRаря) випивахом. Одним словом, іІШТТЯ ви не бачили, не знаєте його зовсім, а з дійсністю знайо~1Ї тіЛЬІШ теоретично. А зневажаєте ви стрю-нданнн й ні з чого не дивуєтеся з дуже простої причини: суста суєт, зовніш ня і внутрішня, зневага до життн, страждання й смерті,

розуміння, справжнє благо - все це фіJIософія, якраз при датна ДJIЯ російсьного JIежня. Бачите НИ, паПРИНJIад, Яl{ МУЖИR б'є жінну. Навіщо заступатись? Нехай б'є, однаново обоє помруть рано чи пізно; і той, ЩО б'є, до того ж зне Вf1жає ПО боями не того, ного б'є, а самого себе. Пиячити безглуздо, непристойно, аде пити - вмирати і не пити :вмирати. Приходить баба, зубп болять ... Ну, що ж? Біль є

296

уява про біль, і до того ж без хвороб не проживеш па цьому світі, всі помремо, а тому йди собі, бабо, геть, не за ва'жай мені мислити і горіЛІ,У пити. Молода людина про

сить поради, що робити, ян жпти; перше ніж відповісти, інший би задумався, а тут уже готова відповідь: ирагни розуміння або справжнього блага. А що тане це фанта стичне «справжнє благО»? Відповіді нема, звичайно. Нас тримають

тут

за

гратами,

гноять,

мордують,

але

це

пре

нрасно й розумно, бо між цією палатою і теплим, затиш нИМ набінетом нема ніяної різниці. Зручна філософія: і робити нічого, і совість чиста, і мудрецем себе почуваєш ... Ні, пане, це не філософія, не мислення, не широчінь погля дів, а лінь, фанірство, очманілість ... Тан! - знову розсер ДІІВСЯ Іван ДМИТРОВИЧ.- Страждання зневажаєте, а, ма буть, янби прищиннути вам дверима пальця, то загорлає те на весь голос! - А може, і не загорлаю,- сназав Андрій ІОхимови'1, лагідно усміхаючись. - Еге, ян же! А от ЯІ,би вас торохнув параліч або, сна

жімо, який-небудь дурень і нахаба, нористуючись своїм становищем і чином, образив вас прилюдно, і ви знали, що це минеться йому безнарпо,- ну, тоді б ви зрозуміли, ян це посилати інших до розуміння і справжнього блага. - Це оригінально,- сказав Андрій Юхимович, смію чись від задоволення й потираючи РУІШ.- Мене приємно вражає ваша схильність до узагальнень, а lI10Я харю{тери

стина, яну ви тіЛЬЮІ що зволили зробити, просто блиснуча'. Признатися, РОЮІОва 3 ваМIІ дає мені величезне задоволен вя. Ну, я вас вислухав, 1'епер і ви зробіть ласну вислу хайте меве ... ХІ

Ця розмова тривала ще близько години і, ЯІ{ видно, спра вила на Андрія Юхимовича глибоне враження. Він став ходити до флігеля що;:(ня. Ходив він туди ранном і по обі

ді, і часто вечірня те~Ірява з'аставала ЙОГО за розмовою з Іваном

Дмитровичем.

Спершу

Іван Дмитрович цурався

його, підозрював у злому намірі іі одверто ВИЯВJ/ЯВ свою неприязнь, а потім зюш до нього і своє гостре поводження

змінив на поб.чажливо-іронічне. Незабаром но лінарні пішла чутна, що ліІ\ар АндрШ Юхимович став відвідуватп палату М 6. Ніхто -ні фельд шер, ні МlІІНІТЗ, ні сидіЛЮI пе могли зрозуміти, чого він

297

ходив туди,чого просиджував там цілі години, про ЩО

розмовляв і чому не прописував рецептів. Вчинки його здавалися дивними. Михайло Авер'янович часто не заста вав його дома, чого раніше ніколи не траплялось, і Дар'юш ка була дуже збентежена, бо лікар пив пиво уже не у ви значений час і іноді навіть спізнювався на обід. Одного разу, це було вже наПРИІ\інці червня, ліІ,ар Хо ботов прийшов у якійсь справі до Андрія Юхимовича; не заставши його дома, він подався шунати його в дворі; тут ~OMY СІ{азали, що старий ліІ\ар пішов до душевнохворих.

Зайшовши до флігеля і спинившись у сінях, Хоботов по чув тан:у розмову:

Ми

ніІЮЛИ не порозуміємось,

і навернути мене

свою віру вам не вдасться,- говорив Іван Дмитрович роз

дратовано.- З дійсністю ви зовсім не знайомі, і нінол-и ви не страждали, а тілЬІ,И, як п'ЯВІ,а, живилися біля чужих страждань, а я страждав безперервно з дня народження до сьогодні. Тому І\ажу одверто: я вважаю себе вищим за вас і компетентнішим в усіх відношеннях. Не вам учити мене.

- Я зовсім не маю наміру навертати вас у свою віру, промовив Андрій Юхимович тихо і ШІЮДУЮЧИ, ЩО його не хочуть зрозуміти.- І не в цьому річ, мій друже. Річ не в

тім, що ви страждали, а я ні. Страждання і радості мину щі; облишмо їх, бог 3 ними. А річ У тому, ЩО ми 3 ваШІ мислимо; ми бачимо один в одному людей, здатних мисли ти й міркувати, і це робить нас солідарними, хоч би які різні були наші погляди. Якби ви знали, друже мій, ЛІ\ на оридли мені загальне безумство, бездарність, тупість, і 3 ЯІюю радістю я ІЮЖНОГО разу розмовляю з вами! Ви ро зумна людина, і мені приємно з вами.

Хоботов відчинив на вершок двері й заглянув до па.'ra~ ти: Іван Дмитрович у КОВПаІ\У і лікар Андрій Юхимович сиділи поряд на постелі. Божевільний гримасував, здригав ся і судорожно закутувався в халат, а ліІ<ар сидів Hepyxo~

мо, схиливши голову, і обличчя в нього було червоне, без порадне, сумне. Хоботов знизав плечима, усміхнувся й переглянувся з МИ'ІШТОЮ. Микита теж знизав плечима.

Другого дня Хоботов приходив у флігель разом з фельд шером. Обидва стояли в сінях і підслухували. - А наш дід, здається, зовсім здреііфив,- сказав Хо

ботов, виходячи з флігеля. - Господи, помилуй нас, грішних! - зітхнув благоліп ний Сергій Сергійович, старанно обходячи І\алюжі, щоб не

296

sабруД:llИТИ своїх до блисну вичищених чобіт.- Признати

СЯ, шановНИй Євгенію цього!

Федорович'У, л давно вже чеRав

ХІІ

Після того Андрій Юхимович став помічати нав:коло себе янусь таємничість. Служнини, сиділни і хворі при зу стрічі з ним запитливо поглядали на нього й потім шеП(j

тілися. Дівчин:ка Маша, доч:ка доглядача, я:ку він любив зустрічати в саду лінарні, тепер, ноли він з усміш:кою під ходив до неї, щоб погладити її по голіtщі, чомусь тінала віД нього. Поштмейстер Михайло Авер'янович, слухаЮЧl1 його, вже не казав: «Ціл:ковита правда» - а в незрозу:мі ао:му зніЯRовінні бурмотів: «Тю<, тан, так .. » - і дивився йа нього задумливо й сумно; чомусь він став радити своє )ду другові по:кинути горілку і ниво, але при цьому, як .1rюдина делікатна, говорив не просто, а натяками, розка

зуючи то про одного батальйонного номандира, чудову лю дину,

то

про

полкового

священика,

гарного хлопця, які

.Ішли й захворіли, але, покинувши пити, зовсім видужали. Два-три рази приходив до Андрія Юхимовича колега Хо ботов; він теж радив покинути спиртні напої і без будь ,JПЮГО видимого приводу РеІюмендував пити бромистий f(аліЙ.

серпні Андрій Юхимович одержав від місьного голо

ви листа з проханням завітати в дуже важливій справі. Прийшовши в призначений час до упраВlI, Андрій Юхи мович застав там війсьнового начальнина, штатного догля дача повітовоі тноли, чщша управи, Хоботова і ще яно

rось повного білявого пана, ЯlЮГО реномендували йому ян nінаря. Цеіі лінар, з польсьним, важним для. вимови прі8вищем, жив за тридцять верст від міста, на нінсьному за Jlоді, і був тепер у місті проїздом. - Тут заявочна з в:'Ітої галузі,- звернувся член упра lIИ ДО Андрія Юхимовича після того, ян усі привітались і сіли за стіл.- Ось Євгеній Фе-дорович нажуть, що аптеці тіснувато в головному норпусі й що її треба б перевести :в ОДИН із флігелів. Воно, звісно, це нічого, перевести мож на, але головна причина - флігель ремонту захоче. - Тан, без ремонту не обійтися,- сназав Андрій Юхи мович, подумавши.- Янщо, напринлад, флігель на розі пристосувати під аптену, то на це, вважаю, потрібно буде мінімум нарбованців з п'ятсот. Витрата непродунтивна.

299

Трохи помовчали.

- Я вже мав честь.доповідати РОІ,ів з десять ТОМу, говорив далі Андрій Юхимович тихим голосом,- ЩО ця лікарня в її теперішньому вигляді є для міста РОЗІ<ішшю не по І\Оштах. Будували її в СОРОІ<ОВИХ роках, але ж тоді

були не ті І\ОШТИ. Місто надто багато витрачає на непотріб" ні будівлі й зайві посади. Я думюо, на ці І\ОШТИ можна було б, при інших ПОрЯДІШХ, утримувати дві зразкові лі" карні.

Тю,

от

і давайте заводити інші ПОРЯДЮІ!

жваво

сн:азав член управи.

Я вже мав честь доповідати: передайте медичну ча"

стину до відання земства.

- Так, передавайте земству гроші, а воно вкраДе,- за~ сміявся білявий лікар. -

Це ЛІ, водиться,- погодився член управи і теж за"

сміявся.

Андрій Юхимович мляво й невиразно подивився на біля вого лікаря і сказав:

- Треба бути справедливим. Знову помовчали. Подали чай. Військовий начальюш, чомусь дуже збентежений, торкнувся через стіл руки Анд рія Юхимовича і сказав: - Зовсім ви нас забули, дон:торе. А втім, ви монах: в карти не граєте, жінок не любите. Нудно вам з нашим братом. Всі заговорили про те, як нудно порядній людині ЖIlТИ в цьому місті. Ні театру, ні музИІ,И, а на останньому тан цювальному вечорі в Ішубі було БЛИЗЬІ\О двадцяти дам і

тільки два кавалери. Молодь не танцює, а весь час товпи ться біля буфету або грає в карти. Андрій ЮХИМОВИЧ по вільно й тихо, ні на ІЮГО не ДИВЛЯЧИСЬ, став говорити про те, як жаль, ян глибоко жаль, що городяни витрачають свою життєву енергію, своє серце і розум на карти і пліт БИ, а не вміють і не хочуть проводити час у ціІ{авій роз

мові і в читанні, не хочуть користуватися насолодами, що дає розум. Тільки розум цікавий і вартий уваги, а все ін ше дріб'язкове й низьке. Хоботов уважно слухав свого Rолегу й раптом спитав: - Андрію Юхимовичу, яке сьогодні число? Діставши відповідь, він і білявий ліІ{ар тоном екзаме наторів, що почувають свою певмілість, стали питати в

Авдрія Юхимовича, який сьогодні день, скільки днів у році і чи правда, що в палаті .м 6 живе визначний пророк.

300

У відповідь на останнє запитаНІІН

Андрій ІОхимонич

почсрвопів і СІ,азав:

Так, це хвора, але цінава молода люДппа.

Більше йому нс ставили ніяюrх запитань.

Ноли він у прихожій надівав пальто, віЙСЬІювпіі началь НИН ПОІшав йому руку на плече і сrщзав, зітхаючи:

- Нам, старим, на відпочинон пора! Вийшовши з управи, Андрій Юхимович зрозумів, що це БУJIа номісія, призначена для дослідження його розумових здібностей. Він пригадав запитання, яні ставили йому, по червонів, і чомусь тепер уперше в житті йому стало до болю жаль медицину.

«(Боже мій,- думав він, згадуючи, ян лікарі тільки що досліджували його,- адже вони так недавно слухали пси

хіатрію, снладали екзамен,- звідни ж це цілковите не уцтво? Вони й тями не мають про психіатрію~» І вперше у житті він відчув себе ображеним і розгні ваним.

Того ж дня увечері був у нього :Михайло Авер'янович. Не вітаючись, поштмейстер підійшов до нього, взяв його за обидві руки і сказав схвильованим голосом: - Дорогий мій, друже мій, доведіть мені, що ви вірите в мою щиру прихильність і вважаєте мене

Друже мій!

І, не даючи

говорити

він назав далі, хвилюючись:

своїм другом ...

Андрієві

Юхимовичу,

Я люблю вас за освіченість і

благородство душі. Слухайте мене, міЇІ дорогий. Правила наУЮІ зобов'язують лікарів ховати від вас правду, але я по війсьновому нажу щиру правду: ви недужі! Вибачте мені, мій дорогий, але це правда, це давно вже помітили всі нав коло. Зараз мені лінар Євгеній Федорович назав, що для користі вашого здоров'я ВЮІ треба відпочпти і розважитись. ЦіJIновита правда! Чудово! Цими днюІИ я беру відпустну і їду понюхати іншого повітря. Доведіть же; що ви мені друг, поїдьмо раЗОl\l! Поїдь:'l!О, згадаймо минуле. - Я почуваю себе зовсі:\І здоровим,- сназав Андрій

ЮХІІМОВИЧ.- А Їхати не можу. Дозвольте мені ЯІНlсбудь інакше довести вам свою дружбу.

Ухати кудись, невідомо чого, без ю~ижок, без Дар'юшни, без пива, ріЗІЮ порушити ПОРЯДОІ{ життя, що встановився

за

ронів,- така ідея в першу хвилину здалася йому

диною і фантастичною. Але він згадав розмову, що БУJIа в управі, і ваЖЮIЙ настрій, що його відчув, повертаючись 3 управи додому, і ДУl\ша виїхати ненадовго з міста, де дур

;ні люди вважають його божевільним, сподобалаеь йому. ЗОі

А ви, власне, куди маєте намір іхати? - спитав він. До Москви, до Петербурга, до Варшави ... У Варшаві

я провів п'ять найщасливіших років мого життя ... Що за

місто предивне! Ідьмо, дорогий мій! ХІІІ

Через тиждень Андрієві Юхимовичу запропонували від почити, тобто подати у відставку, до чого він поставився байдуже, а ще через тиждень він і Михайло Авер'янович уже сиділи в поштовому тарантасі і Їхали до найближчої

залізничної станції. Дні були холоднуваті, ясні, з голубим небом і прозорою далечінню. Двісті верст до станції про Їхали за дві доби і по дорозі два рази ночували. КОJІИ на поштових станціях подавали до чаю погано вимиті склян

ки або довго запрягали коней, Михайло Авер'янович баг

ровів, трусився всім тілом і кричав: «Замовчіть! Не базі кайтеl» А сидячи в тарантасі, він, не перестаючи ні на хвилину, розповідав про свої подорожі по Кавказу й Цар ству Польському. Скільки було пригод, які зустрічі! Він говорив голосно і при цьому робив такі здивовані очі, що можна було подумати, що він брехав. До того ж, розпові даючи, він дихав в обличчя Андрієві Юхимовичу і реготав йому на вухо. Це турбувало лікаря і заважало йому дума ти й :юсередитись.

Залізницею їхали з ощадності в третьому класі, у вагоні для некурців. Публіка наполовину була чиста. Михайло Авер'янович скоро з усіма перезнайомився і, переходячи від лави до лави, голосно говорив, що не слід їздити цими

обурливими залізницями. Скрізь шахрайство І Інша річ Bep~ хи на коні: ушквариш за один день сто верст і потім по. чуваєш себе здоровим і свіжим. А неврожаї в нас від того, що висушили Пінські болота. Взагалі неПОРЯДІШ страшні. Він розпалювався, говорив голосно й не давав говорити іншим. Ця нескінченна балаканина впереміжку з гучним реготом і багатозначними рухами втомила Андрія Юхимо~ вича.

«Хто з нас двох божевільний? - думав він з досадою. Чи я, що стараюся нічим не потурбувати наса жирів, чи цей егоїст, який гадає, що він тут найрозумніший і найці кавіший, і тому нікому не дає СНОІЮЮ?»

у Москві Михайло Авер'янович надів віЙСЬІЮВИЙ сюр· тук без погонів і штани з червоними кантами. На вулиці він ходив у військовому кашкеті і в шинелі, і солдати від.

302

давали йому честь. Андрієві Юхимовичу тепер здавалося, що ця людина з усього пансьного, що в неї нолись було,

розтриньнала все добре і залишила собі саме тільни пога не. Він любив, щоб йому прислужували, навіть ноли це було зовсім непотрібне. Сірни]{и лежали перед ним на сто лі, і він їх бачив, але ]{ричав слузі, щоб той подав йому сірюши; при ПОІ\оївці він не соромився ходити в самій бі

лизні; ланеям, усім без винятну, навіть старим, віп назав ти і, розсердившись, називав Їх бовдурами і дурнями. Це, як здавалось Андрієві Юхимовичу, було по-паНСЬІШ, але гидно.

Насамперед Михайло Авер'янович повів свого друга ДО Іверсьної. Він молився гаряче, з понлонами до землі і з слізьми, і, коли снінчив, глибоно зітхнув і сказав: - Хоч і не віриш, та воно ЯІ{Ось спокійніше, коли по молишся. Поцілуйте, голубчину! Андрій Юхимович зніяновів і поцілував образ, а Михай

до Авер'янович випнув губи і, похитуючи головою, помо :тився пошеп]{и, і знову в нього на очі набігли сльози. По

',ім пішли до Кремля і подивилися там на ЦаР-ПУШІ\У і Цар-дзвона і навіть пальцями їх поторкали, помилувалися нраєвидом на 3амоскворіччя, нобували в храмі СпаСИТЕ:;JШ і в Румянцевсьному музеї. Обідали вони 11 Тєстова. Михайло Авер'янович довго розглядав меню, розгладжуючи бакени, і сназав тоном гур мана, що звин почувати себе в ресторанах, ян дома:

Подивимося, чим ви нас сьогодні нагодуєте, ангеле! ХІV

Лінар ходив, дивився, їв, пив, але почутт~ в нього було одне: досада на Михайла Авер'яновича. йому хотілося від почити від друга, піти від нього, сховатись, а друг вважав

за свій обов'язон не відпуснати його ні на нрон від себе і давати йому яннайбільше розваг. Коли ні на що було ди витися, він розважав його розмовами. Два дні терпів Андрій Юхимович, а на третій сназав своєму другові, що він хво рий і хоче залишитись на цілий день дома. Друг сназав, що в таному разі і він залишається. Справді, треба відно чити, а то тан і ніг не вистачить. Андрій ІОхимович· ліг

на диван, обличчям до спинни, і, зціпивши зуби, слухав свого друга, яний пално запевняв його, що Франція рано чи пізно неодмінно розіб'є Німеччину, що в Моснві дуже багато шахраїв і що по

зовнішньому вигляду нони не

303

:можна робити ВИСНОВІ{ів про ЙОГО цінність. У лікаря по чалися шум у вухах і серцебиття, але попросити друга вийти або помовчати він з делікатності не наважувався. На щастя, МихаЙJІОві Авер'яновичу наДОІ>УЧШІО сидіти в

номері, і він по обіді пішов ПрОГУШІТись. Залишившись сам, Андрій Юхимович нарешті відпочи вав. Як приємно лежати нерухомо на дивані й усвідомлю вати, що ти сам у кімнаті! Справжнє щастя неможливе без самотності. Пропащий ангел зрадив бога, мабуть, тому, що захотів самотності, якої не знають ангели. Андрій IОхи мович хотів думати про те, що він бачив і чув останніми днями, але Михайло Авер'янович не йшов мому з голови:. «А він же взяв відпустку і поїхав зі мною з дружби:, з великодушності,- подумав ліl{ар з досадою.- Нема нічого гіршого, ЯІ{ цЯ дружня опіка. Ось же, здається, він добрий, і великодушний, і веселун, а нудний. Нестерпно нудний. То ось же бувають ЛЮДИ, що завжди говорять самі тільки розумні й хороші слова, але почуваєш, що вони тупі людш>. В наступні по тому дні Андрій Юхимович удаВtШ з себе хворого й не виходив з номера. Він лежав обличчям до сиинки дивана і нудився, коли друг розважав його роз мовами, або ж відпочивав, коли друга не було. Він досаду вав на себе за те, що поїхав, і на друга, який з кожним днем ставав усе бадаиучішим і розв'язнішим; настроїти свої думии на серйозний, піднесений лад йому ніяи не вдавалося.

«Це мені дошиуляє дійсність, про яиу иазав Іван Дмит рович,- думав він, сердячись на свою дріб'язиовість. А втім, дурниці ... Приїду додому і все піде по-старому .... І в Петербурзі те ж саме: він цілими днями не виходив з номера, лежав на дивані і вставав тільии для того, щоб випити пива.

Михайло Авер'янович весь час Ішапив Їхати до Варшави. - Дорогий мій, чого я туди поїду? - говорив Андрій

ІОхимович благаючим голосом.- Ідьте самі, а мені дозволь те повернутись додому! Прошу вас! __ Нізащо!- протестував Михайло Авер'янович.- Це дивне місто. В ньому я провів п'ять найщасливіших років мого життя! В Андрія Юхимовича не вистачило хараитеру домогтися свого, він, стиснувши серце, поїхав до Варшави. Тут він не виходив з номера, лежав на дивані і злостився на себе, на друга і на лакеїв, які вперто відмовлялись розуміти по російсЬІШ', а Михайло Авер'янович, ЯІ{ звичайно, здоровий,

304

бадьорий і веселий, з ранку до вечора гуляв по місту й розшуr,ував своїх старих знайомих. Кілька разів він не. ночунав дома. Після однієї ночі, проведеної невідомо де, він повернувся додому рано-вранці в дуже збудженому стані, чеРВОШІіі і непричесаний. Він довго ходив з кут,· ка в І,УТОК, щось бурмочучи до себе, потім спинився й сказав:

Честь насамперед!

Походпвши ще трохи, він схопив себе за голову й про мовив трагічним голосом: - Тю\, честь насамперед! Будь проклята хвилина, І\ОЛИ:

мені вперше спало на ДУl\ШУ їхати до цього Вавілона! До рогий міїІ,- звернувся він до ліІ,аря,- зневажайте мене:

я ирогрався! Дайте мені п'ятсот Іtарбованців! Андрій Юхимович відрахував п'ятсот l\арбованців і мовч I{И: віддав їх своєму другові. Той, усе ще багровий від со рому і гніву, безладно промимрив якусь непотрібну ІШЯТ ву, надів І\аШІ\ет і вийшов. Повернувшись годИlЩ через дві, він иовалився в кріс.1ІО, голосно зітхнув і СІ\азав:

Честь урятовано! Ідьмо, мій друже! Жодної хвилини

я не хочу залишатися в цьому проклятому місті. Шахраї І АвстріЙСЬІ\і шпигуни! Коли приятелі повернулись до свого міста, був уже лис топад, і на вулицях лежав глиБОІШЙ сніг. Місце АндріJl JОхимовича посідав лікар Хоботов; він жив ще в старій І{вартирі, дожидаючись, ИОІШ Андрій Юхимович приїде і звільнить І\вартиру в ліІ\арні. Негарна жінка, яку він на зивав своєю кухаркою, }J;JІЛа вже в одному з флігелів. По місту ходили про лікарню нові пліТІ\И. Говорили, що негарна жінка посварилася з доглядачем і той нібито ПJlа зував перед нею на І\Олінах, просячи вибачити. Андрієві Юхимовичу иершого ж дня після приїзду до велося шукати собі lшартиру. - Друже мій,- СІ\азав йому несміJlИВО поштмеіістер,вибачте за нескромне запитання: які І\ОШТИ ви маєте? Андрій Юхимович МОВЧІШ полічив свої гроші і СIІ:азав: - Вісімдесят шість І\арбованців. - Я не про те питаю,- проговорив збентежено Михайло Авер'янович, не зрозумівши ліІ\аРЯ.- Я питаю, ЛІtі ви М'аєте І\ОШТИ взагалі?

Я ж і І\ажу вам: вісімдесят шість ltарбованців ... Біль

ше в мене нічого нема.

Михайло Авер'янович вважав ліІ\аРЛ чесною й благород ною

людиною,

але

все-таки

305

підозрівав,

що

пьогQ в

напіталу принаймні тисяч на двадцять. А 1'епер, довідав шись, що Андрій Юхимович злидар і що йому немає 3 чого жити, він чомусь раптом запланав і обняв свого друга. ХУ

Андрій ЮХИМОВИЧ жив У тривіІЮННОМУ БУДИНОЧІ\У мі щанни Бєлової. В цьому будиночну було тільни три І\імна ти, нрім кухні. Дві з НИХ, з віІшами на вулицю, займав лікар, а в третій і в І,ухні жили Дар'юшна і міщанна з трьома дітьми. Іноді до хаЗЯЙІ\И приходив ночувати по любовнин, П'ЯНJIЙ МУЖИІ\, яний ночами бушував і наводив на дітей і на Дар'юшну жах. Коли він приходив і, розсів

шись У :Кухні, починав вимагати горілни, всім ставало ду же тісно, і лінар з жалю брав до себе плачучих дітей, нлав Їх у себе на підлозі, і це давало йому велине задово лення.

Вставав він, ян і раніше, о восьмій годині і після чаю сідав читати свої старі нниги й журнали. На нові в нього

ве було вже грошей. Чи тому, щО ІШИЖНИ були старі, чи, може, через зміну обстановни, читання вже не захоплю вало його глиБОІ\О і стомлювало. Щоб не гаяти марно часу, він СІ\ладав ДОІ\ладний І\аталог своїх І\НИЖОІ\ і нанлеював

до їх І\орінців І\ВИТОЧІ\И, і ця механічна ІюпіТІ\а робота здавалася йому ціІ\авішою, ніж читання. Одноманітна ко піТІ\а робота якимсь незрозумілим чином заколисувала його думки, він ні про що не думав, і час минав ШВИДRО.

Навіть сидіти в кухні й чистити з Дар'юшкою нартоплю або вибирати сміття з гречаних нрупів йому здавалося ці навим. По суботах і неділях він ходив до цернви. Стоячи біля стіни й заплющивши очі, він слухав спів і думав про батьна, про матір, про університет, про релігію; було спо нійно, сумно, і потім, виходячи з цернви, він жалнував,

що відправа тан швидно снінчилася.

Він два рази ходив у лінарню до Івана Дмитровича, щоб поговорити з ним. Але обидва рази Іван Дмитрович був надзвичайно збуджений і злий; він просив дати йому спо І(ЇЙ, бо йому давно вже набридла пуста балананина, іназав, що в пронлятих, підлих людей він за всі страждання про сить тільни однієї нагороди - ув'язнення. Невже навіть у цьому йому відмовляють? Коли Андрій Юхимович про щався з ним обидва рази й бажав на добраніч, то він огри зався й наЗ8В:

До дідьна!

І Андрій Юхимович не знав тепер, іти до нього втретє чи ні. А піти хотілося.

Раніше по обіді Андрій Юхимович ходив по кімнатах і думав, а тепер він від обіду до вечірнього чаю лежав на дивані обличчям до спинки і поринав у дріб'язкові думки,

що ЇХ ніяк не міг перебороти. йому було прикро, що зос його понад двадцятилітню службу йому не дали ні пенсії, ні одноразової допомоги. Щоправда, він служив не чесно, але ж пенсію одержують усі службовці однаково, чесні вони чи ні. Сучасна справедливість і полягає саме в тому, що чинами, орденами і пенсіями нагороджуються не мо ральні якості й здібності, а взагалі служба, хоч би яка во на була. Чому ж він один повинен становити виняток?

Грошей у нього зовсім не було. йому було соромно про ходити повз крамничку й дивитись на хазяйку. За пиво винні вже тридцять два І{арбованці. Міщанці Бєловій теж винні. Дар'юшка потай продає старий одяг і книжки і бре ше хазяйці, що скоро лікар одержить дуже багато грошей.

Він сердився на себе за те, що витратив на подорож ти сячу карбованців, яку він був наскладав. Як би тепер знадобилася ця тисяча! йому було досадно, що йому не дають спокою люди. Хоботов вважав своїм обов'язком зрід ка провідувати хворого колегу. Все було в ньому ОГИДlIО Андрієві Юхимовичу: і сите обличчя, і поганий, поблажли вий тон, і слово «колега», і високі чоботи; а найогиднішо було те, що він вважав за свій обов'язок ліІ_увати Андрі» Юхимовича і думав, що насправді лікує. Щоразу, відвіду ючи його, він приносив пляшечку з бромистим калієм та пілюлі з ревеню. І Михайло Авер'янович теж вважав своїм обов'язко~{ навідувати друга й розважати його. :Кожного разу віll входив до Андрія Юхимовича з удаваною розв'язністю, вимушено реготав і починав запевняти його, що він сьо

годні має прекрасний вигляд і що справи, слава богу, йдуть на нраще, і з цього можна було зробити висновок, що ста1І0вище свого друга він вважав безнадійним. Він не спла тив ще свого варшавсыгоo боргу і був пригнічений ваЖЮIМ соромом, був напружений і тому старався реготати голо

сніше і розповідатп смішніше. його анеІЩОТИ й розповіді здавалися тепер неСІ,інченними і були МУІЮЮ і для Андрія Юхимовича, і для нього самого. При ньому Андрій Юхимович лягав звичайно на диван обличчям до стіни і слухав, зціпивши зуби; на його душу шарами лягав накип, і після кожного відвідування друга

307

він почував, що наюш цеіі стає все вищим

немов під

ступає до горла.

Щоб затамувати дріб'Я3Іюві почуття, він поспішав ду мати про те, що й він сам, і Хоботов, і Михайло Авер'яно пич lIIУСНТЬ рано чи пізно загинути, не залишивши в при

РОДі навіть сліду. Янщо уявити, що через мільiWн ронін повз земну НУЛЮ пролетить у просторі яний-небудь дух, то він побачить тільни глину й голі снелі. Все - і нульту ра, і моральний занон

загине і навіть лопухами не про

росте. Що ж важить сором перед нрамарем, нінчемний Хоботов, важна дружба Михайла Авер'яновича? Все це дурниця і нісенітниця.

Але тані мірнування вже не допомагали. Тільни-но він УЯВЛЯВ собі земну НУЛЮ через мільйон ронів, ян із-за голої снелі виглядав Хоботов у висоних чоботях або, напружено регочучи, Михайло Авер'янович, і навіть чути було со ромливий шепіт: «А варшавсьний борг, голубчину, повер ну цими днями ... Неодмінно».

XVI Одного разу Михайло Авер'янович прийшов по обіді, но ли Андрій Юх.имович лежав на дивані. Сталося тан, що в той же час з'явився і Хоботов з бромистим на.1Jієм. Ан

дрій Юхимович важно підвівся, сів і обперся рунами об диван.

- А сьогодні, дорогий мій,- почав Михайло Авер'яно ВИЧ,- у вас нолір обличчя значно нращий, ніж учора. Та ви молодець! Ій-богу, молодець! - Пора, пора видужувати, нолего,- сназав Хоботов, позіхаючи.- Мабуть, вам самим набридла ця морона. - І видужаємо,- весело сназав Михайло Авер'юю вич.- Іще ронів сто жити будемо! Ось тан! - Сто не сто, а на двадцять ще вистачить,- утішав Хо ботов.- Нічого, нічого, нолего, не журіться ... Годі вa~I тінь наводити.

- Ми ще понажеJ\fO себе! нович і поляскав друга по

зареготав Михайло Авер'я І\Оліну.- Ми ще понажемо!

Наступного літа, бог дасть, чнурнемо на Навназ і весь його верхи об'їдюfO - гоп! гоп! гоп! А 3 НаВІ\азу вернемось,

дивись, чого доброго, на весіллі гуляти будемо.- Мпхай ло Авер'янович лунаво підморгнув ОІ\ОМ.- Оженимо вас, дружна милого

...

оженимо

... 308

Аrцрій ІОхимович раптом відчув, що ПаІ,ИП підступає до горла: в нього страшенно заБИJІОСЯ серце.

- Це пошло! - СІ\азав він, ШІШДІ\О встаючи і відходячи до вінна.- Невже ІНІ не розумієте, що говорите пошло сті? Він хотів ГОВОРПТІІ :rагідпо і ввічливо, але мимоволі раНТО:'І стиснув І;У.1аІШ й підніс їх вище ГОЛОВИ.

Об.1ПIlпе

мепе!

- НрШШУВ

він

не

своїм

ГОЛОСО:'!,

червоніючи іі треМТНЧІІ всім тілом.- Геть! Обидва геть, обидва! Михаіі.10 Авер'яновичі Хоботов підвелись і вп'ялися D НІ,ого очима, сrючаТІ,У здивовано, потім із страхом.

- Обидва геть! - усе ще І,ричав далі Андрій Юхимо ВI1Ч.- Тупі ЛЮДІІ! Дурпі люди! Не треба мені ні дружби, ні твоїх ліків, ТУШІП чолопіче! Пошлість! Гидота! Хоботоп і Михайло Авер'янович, розгублено перегляда ючись,

позаДІ\уваЛІІ

до дверей і ВИЙШЛlІ в сіни. Андрій

Юхимович СХОПИВ ПЛЯІІШУ З бромистим налієм і ШПУРНУВ їм услід; пляшеЧІ,а з дзеНЬІ,ОТОМ розбилася об поріг.

Забирайтесь до діДЬІ\а! -

І\РИІ\НУВ він плачучим го

лосом, вибігаючи в сіни.- До діДЬІ{а!

КОЛП гості пішли, Андрій IОхимович, тремтячи, як у ли хоманці, ліг на диван і довго ще повторював: - Тупі ЛЮДИ! Дурні ЛЮДИ! Коли він заСПОІ\ОЇllСЯ, то насамперед йому спало на ДУМ ку, що бідпому Михайлові Авер'яповичу тепер, мабуть, страшенно СОрОШІО й ваЖІ\О ІІа душі, і що все це жахливо. НіІ\ОЛИ рапіше не траІІЛЯЛОСЬ нічого тююго. Де ж розум і таю? Де розуміння речей і фіЛОСОфСЬІ\а байдужість? Лікар цілу ніч не міг заснути від сорому й досади на себе, а раНІЮ~І, годині о десятій, пішов до поштової кон тори й перепросив ІІоштмеПстера. - Не згадуватимемо того, що сталося,- СІ~азав, зітха ючи, зворушенпй Михайло Авер'янович, міцно ПОТИСІ,УЮЧИ йому РУІ\У.- Хто старе споминає, той добра не має. Лю баВІ,ін! - раПТО~І І,РИІШУВ він таl\ голосно, що всі листо ноші і відвідувачі здригнулися.- Подай стільця! А ти пі дожди! - І\РИІШУВ він до жішш, яка крізь грати подавала йому рекомендованого листа.- Хіба не бачиш, що я за йнятий? Не будемо згадувати старого,- І\азав далі він віжно, звертаючись до Андрія ІОхимовича.- Сідайте, про шу вас, мій дорогий.

Нін а хвилину МОВЧІ{И погладжував собі Іюліна і потім сказав:

309

роба

у мене й на думці не було ображатися на вас. Хво не свій брат, я розумію. Ваш припадок налянав нас

учора з ліна рем, і ми довго потім говорили про вас. Доро

гий мій, чому ви не хочете серйозно взятися до вашої хво

роби? Хіба ж можна так? Вибачте за ДРУil,НЮ одверJість, зашепотів Михайло Авер'янович,- ви живете в найне сприятливіших умовах: тіснота, бруд, догляду за вами не ма, лінуватись нема за що ... Дорогий мій друже, благаємо вас разом з лікарем від усього серця, послухайте нашої ради: лягайте в лінарню! Там і харч здоровий, і догляд,

і лікування. Євгеній Федорович хоч і моветон, між нами кажучи, але знавець, на нього можна цілном покластися.

Вів дав мені слово, що візьметься за вас. Андрій Юхимович був зворушений щирим співчуттям і слізьми, що раптом заблищали на щонах у поштмеЙстера. - Шановний, не вірте! - зашепотів він, принлаД8ЮЧИ руки до серця.- Не вірте їм! Це обман! Хвороба моя тіль ии в тому, що за двадцять років я знайшов у всьому місті тільки одну розумну людину, але й та божевільна. Хворо

би нема ніякої, а просто я потрапив у зачароване коло, 3 якого нема виходу. Мені однаново, я до всього готовий. Лягайте в лікарню, дорогий мій. - Мені однаково, хоч у яму. - Дайте, голубчику, слово, що ви будете слухатись у всьому Євгенія Федоровича. - Будь ласка, даю слово. Але, повторюю, шановниіі, я потрапив у зачароване коло. Тепер усе, навіть щире співчуття моїх друзів, сходить до одного - до моєї заги белі. Я гину і маю мужність усвідомлювати це. - Голубчику, ви видужаєте. - Для чого це говорити! - сназав Андрій Юхимович роздратовано.- Рідко яка людина під нінець життя не зазнав того самого, що я тепер. Ноли вам снажуть, що у вас що-небудь подібне до поганих нирок і збільшеного серця, і ви станете лікуватись, або снажуть, що ви божевільний чи злочинець, тобто, одним словом, коли люди раптом звернуть на вас увагу, то знайте, що ви потрапили в зача

роване коло, з якого вже не вийдете. Будете намагатись вийти і ще більше заблудитесь. Здавайтесь, бо ніяні зу~ силля людські вже не врятують вас. Так мені здається. Тим часом біля грат товпиласл публіка. Андрій Юхимо" вич, щоб не заважати, встав і почав прощатися. Михайло Авер'янович ще раз узяв з нього слово честі й провів до надвірних дверей.

810

Того ж дня, надвечір, до Андрія Юхимовича несподіва

по зайшов Хоботов у кожушку й високих чоботях і сказав таІШМ тоном, начебто вчора нічого не трапилось: - А я до вас у справі, колего. Прийшов запросити вас, чи пе хочете зі мною на 1І:0нсиліум, га?

Думаючи, що Хоботов хоче розважити його прогулян І\ою або справді дати йому заробити, Андрій ІОхимович одягся Й вийшов з ним на вулицю. Він радий був нагоді загладити вчорашню провину і по миритись і в душі дя

І(ував Хоботову, який і слова не мовив про вчорашнє і, ЛІ{ виДНО, жалів його. Від тююї некультурної людини :ваЖІ<О було сподіватись такої делікатності. - А де ваш хворий? - спитав Андрій ІОХИМОВИ1J. - У мене в лінарні. Мені вже давно хотілось показати вам ... Прецін:авий випадок Увійшли в ліІШРНЯНИЙ двір і, обійшовши головнпй кор пус, попрямували до флігеля, де містилися божевільні. І все це чомусь l\ІОВЧНИ. Коли увійшли до флігеля, Мики та, ЛІ\ звичайно, схопився й виструнчився. - Тут В одного сталося ускладнення в легенях,- сна зав півголосом Хоботов, увійшовши з Андрієм Юхимови чем до палати.- Ви підождіть тут, а я зараз. Піду тіЛЬЮI по стетоскоп.

І вийшов. ХУІІ

Уже смеРІШЛОСЯ. Іван Дмитрович лежав на СВОІИ посте лі, УТІШУВШИСЬ обличчям в подушн:у; паралітин сидів не рухомо, тихо ПЛаІ,ав і ворушив губами. Товстий МУЖИІ\ і колишній сортувальнин спали. Було тихо. Андрій Юхимович сидів на ліЖІ\У Івана Дмитровиqа і 'Іекав. Але минуло з півгодини, і замість Хоботова вві йшов до палати МИІ\ита, тримаючи н обереМІ,У халат, чи юсь білизну і туфлі.

- Будь ласн:а, одягайтесь, ваше ВИСОІ.;облагородів, СІІ:азав він тихо.- Ось ваша постілька, будь ласна, сюди, додав він, поназуючи на вільне, очевидно, нС'давно прине

сене ліжко.- HiQoro, бог дасть, вицужавте. Андрій Юхимович усе зрозумів. Він, ні слова не нажу чи, перейшов до лііІша, яке пон:азав Мш\Ита, і сів; поба чивши, що МИЮІТа стоїть і ченав, він роздягся наголо, і йому стало СОРОМНО. Потім він надів JІіІ.;арняниЙ однг; J,aJJbсони були дуже I<ОРОТІ\і, СОРОQІЩ довга, а від халата тхнуло

копченою рибою.

311

- Видужаєте, бог дасть,- повторив Минита. Він забрав в оберемон одяг Андрія ЮХИМ(Jвича, вийшов і зачинив за собою двері. «Однаново ... - думав Андрій Юхимович, соромливо за гортаючись у халат і почуваючи, що в CBOЄ~IY новому НО

стюмі він схожий на арештанта.- ОДНаІ\ОВО ... Однаново, що фран, що мундир, що цей халат ... » Але ян же годинник? А записна ннижна, що в боновій нишені? А цигарни? Нуди Минита заніс одяг? Тепер, ма

буть, уже до самої смерті не доведеться надівати штанів, жилета і чобіт. Усе це янось дивно і навіть спочатну не зрозуміло. Андрій Юхимович і тепер був певний, що між будинном міщанни Бєлової і палатою М 6 нема ніЯ1<ОЇ різниці, що все на цьому світі дурниця й суєта СУЄТ, а ТJ1M

часом у нього тремтіли руни, ноги холонули, і було мото рошно від думни, що незабаром пронинеться Іван Дмит рович і побачить, що він у халаті. Він встав, пройшовся і знову сів.

От він просидів уже півгодини, ГОДИНУ, і йому набридло до нудьги; невже ТУТ можна прожити день, тиждень і на

віть рони, ян ці люди? Ну, ось він сидів, пройшовся і знову сів; можна піти й подивитись у вінно, і ЗНОВУ пройтися з нутна в нутон. А далі що? Тан і сидіти весь час стовпом і думати? Ні, це навряд чи можливо. Андрій Юхимович ліг, але зразу ж устав, витер рунавом в чола холодний піт і відчув, що все обличчп його запахло Rопченою рибою. Він знову пройшовся. - Це ЯRесь непорозуміння ... - промовив він, розводпчи рунами здmювано.- Треба вияснити, тут непорозуміння ... у цей час пронинувся Іван Дмитрович. Він сів і підпер щоки нуланами. Сплюнув. Потім він ліниво глянув на лі наря і, ян видно, в першу хвилину нічого не зрозумів; але сноро сонне обличчя його стало злим інасмішнуватим. - Ага, і вас засадили сюди, голубчину! - промовив він ХРИПRИМ спросоння голосом, зажмуривши одне оно.- Дуже радий. То ви пили з людей нров, а тепер з вас питимуть. Чудовоl - Це якесь непорозуміння ... - промовнв Андрій Юхи мович, лянаючись слів Івана Дмитровича; він знизав пле чима й повторив: - Непорозуміння янесь ... Іван Дмитрович знову сплюнув і ліг.

ПРОRляте життя!

пробурчав він.- І

що

гірно

принро, це ж життя снінчиться не нагородою за страждан

ня, не апофеозом, ян в опері, а смертю; прийдуть служ·

312

ПИI<И й потягнуть мертвого за РУІ<И й ноги В підвал. Бррl Ну, нічого ... Зате па тому світі буде наше свято ... Я з того світу з"являтимуся сюди тінню й ЛЯl<атиму цих гадів. Я їх посивіти примушу. Вернувся Мойсеїшо і,

побачпвши лінаря,

простягнув

руну.

Дай нопієчну!

сказав він. ХУІІІ

Андрій Юхимович відійшов до вікна Й подивився в поле. 'Уже сутепіло, і на обрії праворуч сходив холодний, баг ровий місяць. Недалеl<О від лікарняного паркана, за сто сажнів, не більше, стояв ВИСОI<ИЙ білий БУДИНОI<, обгоро джений нам'яним муром. Це була тюрма. «Ось вона, дійсtIість!» - подумав Андрій Юхимович, і йому стало страшно.

Були страшні і місяць, і тюрма, і цвяхи на паркан і, і да леке полум'я на J\остопальному заводі. Позаду почулося зітхання. Андрій Юхимович оглянувся й побачив людину з БЛИСJ\УЧИМИ зірнами й орденами на грудях, що усміха лась і лукаво відмор.rувала оном. І це здалося страшним.

Андрій Юхимович запевняв себе, що в місяЦі і в тюрмі нема нічого особливого, що і психічно здорові люди носять ордени і що все згодом згниє й перетвориться на глину, а:ю

розпач раптом опанував його, він ухоппвся обома руню\и за грати й з усієї сили струснув їх. Міцні грати не пода лися.

Потім, щоб не тю; було страшпо, він пішов до постєлі Івана Дмитровича і сів. - Я занепав духом, дорогий мій,- пробурмотів він, тремтячи і витираючи холодний піт.- Занепав духом. - А ви пофілософствуйте,- СІ\азав насміШІ\увато Іван Дмитрович. - Боже мій, боже ~lіЙ ... Тан, так... Ви якось зволили назати, що в Росії нема філософії, але філософствують усі, навіть дрібнота. Але від філософствування дрібноти HiKO;llY нема ШКОДИ,- мовпв Андрій ЮХИМОВИЧ таКІІМ TOHO~I, на чебто хотів запланати й розжалобити.- Навіщо ж, доро

гий мій, цей з.ловтішнпЙ сміх? І ян ;Ш~ не філософствувати цій дрібноті, ноли вона не задоволена? Розумній, освіче ній, гордій, волелюбній людині, подобі божій, нема іншого виходу, ЯН іти ліІ;арем у брудне, дурне ~ІалеНЬІ{е місто, і

все життя банни, п'явки, гірчичнИІШ! Шарлатанство, вузь ність, пошлість! О боже мій!

313

Ви мелете дурниці. Якщо в лікарі гидко, ішли б у

міністри.

- Нікуди, нікуди не JIIожна. Слабкі ми, дорогий... Був я байдужий, бадьоро й розсудливо міркував, а досить було тільки, щоб життя грубо ДОТОрКНУЛОСЬ до мене, як я за непав духом ... прострація ... Слабкі ми, паскудні ми ... І ВІ[ теж, дорогий мій. Ви розумний, благородпий, з молоком матері всмоктали добрі пориви, але тільки вступили в жит тя, як утомились і захворіли ... Слабкі, слабкі!

ЩОСЬ іще невідчепне, крім страху і почуття l'рИВДИ, гні тило Андрія ІОхимовича весь час, як пастав вечір. На решті він збагнув, що це йому хочеться пива і курити. - Я вийду звідси, дорогий мій,- сказав вїп.- СІ{ажу, щоб сюди світла дали ... Не можу так ... несила ... Андрій Юхимович пішов до дверей і відчинив їх, але зразу ж Микита схопився й загородив йому дорогу. - Куди ви? Не можна, не можна! - сказав віп.- Пора спати!

- Та я тільки на хвилинку, по двору пройтись! - сторопів Андрій Юхимович. - Не можна, не можна, не велено! Самі знаєте. Микита зачинив двері й притулився до них спиною. - Але, якщо я вийду звідси, що кому станеться від цього? - спитав Андрій Юхимович, знизуючи плеч:има. Не розумію! Микито, я повцнен вийти! - сказав він TpeM~ тячим голосом.- Мені треба! - Не заводьте непорядків, негарно! - сказав повчально Микита. - Це чорт знає що таке! - скрикнув раптом Іван Дмит~ рович і схопився.- Яке він має право не пускати? Як вопи сміють тримати нас тут? У законі, здається, ясно сказано, що ніхто не може бути позбавлений волі без суду! Це на· сильство! Сваволя! - Звичайно, сваволя'! - сказав Андрій Юхимович, під~ бадьорений криком Івана Дмитровича.- Мені треба, я по~ винен вийти! Він не має права! Відпусти, тобі кажуть! - Чуєш, тупа тварино І - крикнув Іван Дмитрович і по

стукав кулаком у двері.- Відчини, а то двері виламаю! Шкуродер!

- Відчини! - крикнув всім тілом.- Я вимагаю! - Поговори ще! J'овориl

Андрій

Юхимович,

тремтячи

відповів за дверима Микита.- По

314

Принаймні піди ПОJШИЧ сюди

Євгенія

Федоровича!

Схзжи, що я прошу його зайти ... на хвилину!

Завтра вони самі прийдуть. Ніноли нас не випустять! - говорив тим часом Іван Дмитрович.- Згноять нас тутІ О господи, невже і справді :іІа тому світі нема пенла, і ці негіднини будуть помилува ні? Де ж справедливість? Відчини, негіднику, я задиха .. юсь! - нриннув він СИПЛИl\,1 голосом і навалився яа двері. Я розтовчу собі голову! Убивці! Минита ШВИДI\О відчинив двері, грубо, обома рунами і холіном, відіпхнув Андрія Юхимовича, потім замаХНУВСll й ударив його нуланом в обличчя. Андрієві Юхимовичу

здалося, що величезна солона хвиля нанрила його з голо

вою й потягла до ліжна; справді, в роті було солоно: ма буть, з зубів пішла нров. Він, наче бажаючи випливти, замахав рунами й ухопився за чиєсь ліжно і в цей час Biд~

чув, що Минита двічі вдарив його в спину. Голосно снриннув Іван Дмитрович. Мабуть, { його билЙ. Потім усе стихло. Рідне місячне сяйво йшло нрізь грати, і на підлозі лежала тінь, схожа на сітну. Було страшно. Андрій Юхимович ліг і затамував подих; він з жахом че иав, що його вдарять ще раз. Наче хтось УЗllВ серп, встро :мив у нього і нільна разів повернув у грудях і в нишках.

Від болю він унусив подушну і зціпив зуби, і раптом у го лові його, серед хаосу, ясно майнула страшна, нестерпна

дУ1Інз, що зовсім таний самий біль мусили терпіти ронами, день у день, оці люди, що здавалися тепер, у місячному сяйві, чорними тінями. Як могло статися, що протягом більш ніж двадцяти ронів він не знав і не хотів знати цьо

го? Він не знав, не мав поняття про біль, значить, він не

Jlинен; але совість, тана ж незговірлива і груба, ян Мики та, примусила його похолонути від потилиці до п'ят. Він схопився, хотів криннути з усієї сили і бігти швидше, щоб

убити Миниту, потім Хоботова, доглядача і фельдшера,

потім себе, але з грудей не вийшло жодного звуну, і ноги не слухались; задихаючись, він рвонув на грудях халат і сорочну, подер і непритомний повалився на ліжно. ХІХ

Равном другого ДНЯ в нього боліла голова, гуло у вухах і в усьому тілі відчувалось нездужання. Згадувати про свою вчорашню слабкість йому не було соромно. Він був учора :малодушним,

боявся навіть

31:)

місяця,

щиро

висловлював

чуття і ДУМ1\И, ЯІ\ИХ раніше й не підозрівав у себе. Напри Ішад, ДУМЮІ про пезадоволеність філософствуючої дріб НОТІІ. Але тепер йому було однаково.

Він не їв, не ПІШ, лежав нерухомо й мовчав. «Мепі однаково,- думав він, І,ОJШ йому ставили запи танпя.- Відповідати не буду ... Мені ОДНЮШВО}). ЛО обіді прийшов Михайло Авер'янович і приніс чверт ну чаю й фунт мармеладу. Дар'юшка теж приходила, цілу годину стояла біля ліжка з виразом тупої СІшрботи на об личчі. Одвідав його й. лікар Хоботов. Він приніс пляшечку

з бромистим калієм і НaJ\азав Мпкиті покурити в палаті чим-небуТ\ь. Надвечір Андрій Юхимович умер від апоплексичного удару. Спочатку він відчув трясучий озноб і нудоту; щось гидке, як здавалося, проймаючи все тіло, навіть пальці,

потяглось від шлунка до голови і залило очі і вуха. Позе леніло в очах. Андрій Юхимович зрозумів, що йому при йшов нінець, і згадав, що Іван Дмитрович, Михайло Аве р'янович і мільйони людей вірять у безсмертя. А що ЯК воно. є? Але безсмертя йому не хотілось, і він думав про нього тіЛЬRИ одну мить. Табун оленів, надзвичайно гар НИХ і граціозних, про ЯІ\ИХ він читав учора, пробіг повз нього; потім жіНІ\а простягла до нього руку з реІ\Омендо

ваним листом ... Сказав щось Михайло Авер'янович. Потім усе знИlШО, і Андрій Юхимович СПОt{ИВ навіки. Прийшли СЛУЖНИІ\И, взяли його за руки і за ноги й від несли до каплиці. Там він лежав на столі з розплющеними очима, і місяць уночі освітлював його. Ранком прийшов Сергій Сергійович, побожно помолився перед розп'яттям й закрив своєму колишньому начальникові очі.

Через день Андрія Юхимовича ховали. На похороні БУ,'І1І тіЛЬІ\И Михайло Авер'янович і Дар'юшка.

1892

МУЖИКИ

Лакей прп московсьній гостиниці «Слов'янський базар», Минола ЧиніЛЬДЄ6В, занедужав. У нього затерпли ноги і змінилася хода, отож .одного разу, ідучи коридором, він

спіткнувся й упав разом з підносом, на ,якому була шинна з горошком. Довелось іІонинути роботу. Які були гроші, свої і жінчині, він пролінував, харчуватися вже не було з чого, стало нудно без діла, і він вирішив, що, мабуть, тре ба їхати до себе додому, на село. Дома і хворіти легше, і жити дешевше; і недарма нажуть: дома стіни помагають. Приїхав він у своє Жуново надвечір. У споминах дитин ства рідне гніздо уявилось йому ясним, затишним, вигід

ним, а тепер, увійшовши в хату, він аж злякаВСЯ,-так було темно, тісно і брудно. Дружина його Ольга і дочка Саша, що приїхали 3

ним, здивовано погляд али на велику не

охайну піч, яна займала мало не півхати, темну від кіптя ви та від мух. Скільни мух! Піч переносилася, колоди 13 сті нах лежали криво, і здавалося, що хата ось-ось розвалить

ся. На понуті, біля інон,_ були поналіплювані ярлики від пляшок і

нлапті газетного

паперу

це

замість картин.

Бідність, бідність! Із дорослих нікого не було дома, всі жали. На печі сиділа дівчипка ронів восьми, білоголова, невмивана, байдужа; вона навіть не глянула на прибулих. Долі терлась об рогачі біла нішка. Киць, киць! - иомаВІша ЇЇ Саша.- Киць!

Вона в нас не чує,- сказала дівчинна.- Оглухла. Від чого? Так Побили. Минола і Ольга з першого погляду зрозуміли, яне тут життя, але нічого не СІ~азали одне одному; мовчки сюшулп

клунни Й вийшли на вулицю мовчни. Іхпя хата була третя з нраю і здавалась найбіднішою, найстарішою; друга краща, зате на нрайній

не

залізний дах і занавіски на він

нах. Ця хата, необгороджена, стояла онремо, і в ній був трантир. Хати стояли в один ряд, і все сільце, тихе й за думливе, з вербами, бузиною і горобиною, що виглядали з дворів, мало ПрИ6~ШИЙ вигляд.

За сеЛЯIlСЬНИМИ садибами починався спуск до річни, нрутий і обривистий, тан що в глині де-не-де оголилося

317

величезне каміння. По схилу, біля цього каміння та ям, ВИlюпаних гончарами, крутилися стежечки, цілими купа~

ми було накидано черепків з побд.того посуду, то бурих, то червоних, а там унизу стелився широкий, рівний яскра~

во-зелений луг, уже викошений, де тепер гуляла селянська

череда. Річка була за верету від села, ЗВИllиста, з чудо~ вими кучерявими берегами, за нею знов широкий луг, че~ реда, довгі низки білих гусей, далі так само, як і по цей бік, крута дорога на гору, а наверху, на горі, село з п'яти~ главою церквою і трохи оддалік панський двір.

- Добре тут у вас! - сказала Ольга, хрестячись до цер кви.- Роздолля, господи! Якраз у цей час вдарили до всеношної (було напере~ дод ні неділі). Дві маленькі дівчинки, які внизу несли відро з водою, оглянулись на щеркву, щоб послухати ДЗВО!lа. - Об цій порі в «Слов'янському базарі» обіди ... - ПрО1 мовив Микола мрійно. Сидячи край обриву, Микола і Ольга бачили, як зах~ дило сонце, як небо, золоте й багрове, відбивалося у річці, у вікнах церкви і в усьому повітрі, ніжному, спокійному, невимовно чистому, якого ніколи не буває в Москві. А коли сонце сіло, мекаючи й ревучи, пройшла череда, прилетіли з того боку гуси,~ і все змовкло, тихе світло згасло в по вітрі,

стала

швидко

насуватись

вечірня

темрява.

Тим часом повернулися старі, батько і мати Миколині, худі, згорблені, беззубі, обов однакові на зріст. Прийшли й молодиці - невістки Мар'я і Фекла, що працювали ва річкою в поміщика. У Мар'ї, жінки брата Кир'яка, було шестеро дітей. У Фекли, жінки брата Дениса, що пішов у солдати,- двоє; і коли Микола, увійшовши до хати, по бачив усю сім'ю, всі ті великі і маленькі тіла, які воруши лись на полу, в колисках та по всіх кутках, і коли поба чив, з якою пожадливістю старий і жінки їли житній хліб, умочаючи його в воду, то збагнув, що даремно він сюди приїхав, хворий, без грошей та ще з сім'єю,- даремно! - А де брат Кир'як? - спитав він, коли поздоровались.

у купця за сторожа працює,- відповів батько,- в

лісі. Чоловік би й нічого, та випиває дуже.

- Не добувач! - промовила стара слізно.- Гірко 3 му жиками нашими, не в хату несуть, а з хати. І Кир'як п'є, і старий теж; нічого гріха таїти, знає до трактиру дорогу. Прогнівалась цариця небесна. 3 нагоди гостей наставили самовар. Від чаю тхнуло ри

бою, цукор був обгризений і сірий, по хлібі та посуді CH~

318

вигали таргани; було огидно пити, і розмова була огид на - все про злидні та про хвороби. Але не встигЛИ ви пити й по чашці, ЯК знадвору долинув голосний, протяж ний п' япий КРИI\: - Ма-ар'є! - Либонь Кир'як іде,- сн:азав старий,- про вовка помовна.

Всі притихли. І трохи згодом знову той самий ирин, гру бий, протяжний, наче з-під землі:

- Ма-ар'є! Мар'я, старша невістка, зблідла, припала до печі, і ЯНОСЬ дивно було бачити на обличчі в цієї широноплечої, р,ужої, негарної жінии вираз переляиу. Дочиа її, та сама дівчин на, що сиділа на печі і здавалася байдужою, раптом голос но заплаиала.

- А ти чого, холеро? - ириипула на неї Феила, гарна молодиця, теж дужа і широиа в плечах.- Не бійся, не вб'є! Від старого Микола довідався, що Мар'я боялася жити в лісі з Кир'яком і що він, иоли був п'яний, приходив раз у раз за нею і при цьому иричав тІ). бив її нещадно. - Ма-ар'є! - ПОЧУВСЯ ирик коло самих дверей. - Заступіться, Христа ради, ріднесеНЬRі,- залебеділа Мар'я, дихаючи таи, наче її опускали в дуже холодну во ду,- заступіться, ріднесеньиі ...

Заплаl\али всі діти, сl\ілы\и їх було в хаті, і, дивлячись ва них, Саша теж заплаиала. Почувся п'яний иашель, і до хати ввійшов ВИСОI\ИЙ чорнобородий мужии у теплій шап ці, і через те, що в тьмяному світлі лампочии не було вид во його обличчя,- страшний. Це був Нир'яи; Підійшовши до жіНI\И, він розмахнувся і вдарив її І\улаиом по обличчю, а попа не випустила ані пари з уст, приголомшена ударом, і тіЛЬЮІ присіла, і одразу ж у неї з носа пішла иров.

- ЯІ\ИЙ сором, сором,- бурмотів старий, ВІІлізаючи на піч,- при гостях отаи! Гріх яиий! А стара сиділа МОВЧI\И, згорбившись, і про щось думала; Феl\ла гойдала иолиску ... ЯІ\ видно, усвідомлюючи себе страшним і задоволений з цього, Кир'ю{ схопив Мар'ю за руку, потяг її до дверей і заричав, ян звір, щоб здаватися ще страшнішим, але в цей час раптом побачив гостей і спи вився.

А, приїхали ... -

промовив він, випусиаючи жіниу.

Рідний братии з сімейством ...

319

Він помолився до образа, похитуючись, витріщаючи свої п'япі, червоні очі, і J(азав далі:

- Братик з сімейством приїхацu в баТЬІ{іВСЬІ{У хату ... з Москви, значить. Первопрестольний, значить, град Моск ва, городам мати ... Пробачте ... Він опустився на лавку біля самовара й став ПІІТИ чай, голосно сьорбаючи з блюдечка при загальній мовчанці ... Випив чашок з десять, потім схилився па лаву й захропів. Стали лягати спати. МИІшлу, як хворого, положили на печі з старим; Саша лягла на долівці, а Ольга пішла з мо лодицями в сараЙ.

- Е-е, ластівко,- говорила вона, лягаючи на сіні по ряд з Мар'єю,- СJІізьми горя не заллєш. Терпи, та й годі. В писанні сказано: аще хто вдарить тебе у ираву щоку, підстав йому ліву ... Е-е, ластівко!

Потім вона півголосом, співуче, р03І{азувала про МОСІ{ ву, про своє життя; як вона служила покоївкою в мебльо ваних кімнатах.

- А в Москві доми великі, кам'яні,- говорила вона, церков багато-багато, сорок сороків, ластівко, а в домах усе пани, та ТаІ{і гарні, та такі пристойні!

Мар'я сказала, що вона ніколи не бувала не тільки в Москві, а навіть у своєму повітовому місті; вона була не грамотна,

не

знала

ніяких

молитов,

пе

знала

навіть

«Отче наш». Вона і друга невістка, Фекла, яка те пер сиділа оддалік і слухала,- обидві були дуже не роз винені і нічого не могли зрозуміти. Обидві вони не лю били своїх чоловіків: Мар'я боялася Кир'ю,а, і коли він зоставався з нею, то вона трусилася від страху і біля нього раз у раз чаділа, бо від нього дуже тхнуло горілкою і тю тюном. А Фекла на запитання, чи не нудно їй без чоло віка, відповіла з досадою:

- А хай йому! Поговорили і затихли ... Було холоднувато, і коло сарая на все горло співав пі вень, заважаючи спати. Коли синювате вранішнє світдо вже пробивалося крізь усі щілини, Фекла тихенько встала і вийшла, і потім чути було, як вона побігла кудись, ту паючи босими ногами. 11 Ольга пішла до церкви і взяла з собою Мар'ю. Ноли вопи сходили стежкою до лугу, обом було весело. Ользі подоба лось роздолля, а Мар'я почувала в невістці близьку, рідну

320

людину. СходшІО сонце. Низько пад лугом літав сонний яструб, річка була похмура, І\ОТИВСЯ туман де-не-де, ало по той бік па горі вже простяглася пасмо світла, церква сяяла, і в панському саду несамовито І,ричали граки.

- Старий пічого,- розказує l\1ар'я,- а бабІШ сувора, б'ється все. Свого хліба вистачило до масниці, купуємо бо рошно в трю\Тирі,- ну, вона сеРДІІТЬСЯ: багато, н:аже, Їсте. - Е-е, ластіВІ\О! Терпи, та й годі. СІ\азано: прийдіте всі

ТРУЖД3Іощії і Обремепеппії. Ольга говорила статечно, співуче, і у прочашш, швидка і метушлива. Вопа гелів, читала вголос, по-дячнівсьному, зуміла, але святі слова зворушували її ЯК «аще»

хода в неї була, ЯК щодпя читала єван і багато чого не ро до сліз, і тю\і слова,

і «дондеже», вона вимовляла з СОЛОДНИМ завми

рапням серця. Вона вірила в бога, в божу матір, в угодни нів; вірила, що не можна КРИВДИТИ нікого в світі: ні простих людей, ні німців, ні циган, ні євреїв,- і що горе навіть тим, хто не жалів тварин; вірила, що тю, написан{) в святих книгах, і тому, коли вона вимовляла слова з пи

сання, навіть незрозумілі, то обличчя в неї ставало жаліс ливим, розчулепим і ясним.

Ти звіДІ\И родом? - спитала Мар'я. Я владимирська. А тільки мене взято до Москви вже

давно, на восьмому літечну.

Підійшли ДО ріЧЮІ. На тому боці коло самої води стояла якась жіrша й роздягалась.

- То наша Фекла,- впізнала Мар'я,~ за річку, на пан ський двір ходила. До прикажчинів. Бешкетна та лайли ва

- страх! ФеНJlа, чорноброва, з розпущеним волоссям, молода ще і дужа, як дівчина, кинулася з берега й забила но воді ногами, і на всі бони від неї пішли хвилі.

- Бешкетна - страх! - ще раз сназала Мар'я. Через річну було ПОІшадено хитку дерев'яну нлаДІ\У, і ЛІ\раз під нею в чистій, прозорій воді ходили табунці ши роколобих головнів. На зелених кущах, що дивились у воду, виблиснувала роса. Повіяло теплом, стало радіено. Який преІ\расний ранок! І, мабуть, яке прекрасне було б життя на цьому світі, якби не злидні, жахливі, безвихіцні злидні, від яких ніде не сховаєшся! Досить було теlIер тільки оглянутись на село, ЛІ\ живо згадалось усе вчораш пв,- і зачарування щастя, яне уявлялося довкола, зникло в одну мить.

А. Чехов

32і

Прийшли до цернви. Мар'я спинилася ноло входу і пе насмілилась іти далі. І сісти не насмілилась, хоч до обідні задзвонили тільки о дев'ятій годині. Тан і стояла весь час. Ноли читали євангеліє, люди раптом заворушилися, даю

чи дорогу поміщицьній сім'ї: увійшли дві дівчини в білих сукнях, у крислатих напелюшнах, і з ними повний, роже

ІІИЙ хлопчик у матросьному ностюмі. Іх поява розчулила Ольгу; вона з першого погляду вирішила, що це - поряд ні, освічені і вродливі люди. А Мар'я дивилася на них єпідлоба, похмуро, засмучено, начебто це ввійшли не люди,

а страховища, ю<і могли б розчавити ЇЇ, янби вона не осту пилась.

А коли Диянон виголошував що-небудь басом, то їй нож~

ного разу вчувався вигун: «Ma-аР'6!»

і вопа здригалась.

ІІІ

На селі дізналися !J1)o приїзд гостей, і вже після обідні до хати набилося багато люду. Прийшли і Леоничеви, і Мат116їчеви, і Ільїчови довідатись про своїх родичів, що слу

жили в Моснві. Усіх жуковських хлопців, що знали rрамоти, відвозили до Москви і віддавали там тільки в офіціанти та в коридорні (як із села, що по той бік річки, віддавали тільки в пекарі), і так повелося давно, ще :щ кріпацтва, коли якийсь Лука Іванович, жуковський селя нин, тепер уже легендарний, що служив буфетником 13 одному з московських клубів, приймав до себе на службу тільки своїх земляків, а ці, входячи в силу, виписували

євоїх родичів і влаштовували їх у трантири і ресторани; і з того часу село Жуково інакше вже не називали наВJЮ

лишні жителі, ян Хамсьне, або Холуївна. Миколу одвезли до Москви, ноли було йому одинадцять ронів, і влаштував його на роботу Іван Макарович, з сім'ї Матвєїчевих, що служив тоді капельдинером у саду «Ермітаж». І тепер, звертаючись до МаТВ6їчевих, Микола говорив повчально: - Іван Макарович - мій благодійнин, і я повинен за нього богу молитись день і ніч, бо ж !Іерез нього ета в я хорошою людиною.

- Батечку ти мій,- промовила сльозливо висока стара жінка, сестра Івана Манаровича,- і нічого про них, голуб чика, не чути.

Зимою служив він в Омона, а нинішпій сеЗОІІ, була

чутна, десь за містом, у садах ... Постарів! Перше, бувало, літнім ділом принОСив додому карбованців ІІО десять у день,

322

тепер всюди діла стаШf тихі, поневірявться ста .. рен'ы й •. Старі жінки і молодиці ДИВИЛИСЬ па Миколині ноги, взу ті у валяики, і на його бліде обличчя Й говорили сумно: - Не добувач ти, Миколо Осиповичу, Ю~ добувач! Де там!

І всі голубили Сашу. Ій вже минуло десять РОІ{ів, а:ле вона була мала па зріст, дуже худа, і на вигляд їй можна ~o дати років з сім, не більше. Серед інших дівчаток, засмаглих, погано обстрижених, одягнених у довгі вили пялі СОРОЧIl:И, вона, біленька, з веЛИRИМИ темними очима,

червоною стрічечкою в І\осах, здавалася кумедною, наче

це було звіряТІЮ, що його спіЙмали в полі і принесли до хати.

Вона в мене й читати може!

похвалилась Ольга,

ніжно дивлячись на свою дочку.- Почитай, дитиНІЮ! СІ,азала вона, дістаючи з IІ:УТl,а ввангелів.- Ти по читай, а православні послухають.

Євангеліє було старе, важке, в ШІ{іряних паліТУРІ\ах, з заяложеними І,раями, і від нього запахло так, ніби в хату увійшли ченці. Саша підвела брови й почала голосно, спі вуче:

- «Отшедшим вже їм, се ангел господень ... во снє явив ся Іосифу, глаголя: «Востав ПОЇми отроча і матір Його ... ~ - Отроча і матір його;- повторила за нею Ольга і вся розчервонілась від хвилювання.

- «І бєжі во Єгипет ... і буді таМ0, дондеже реиу Ti ... ~ При слові (<дондеJ;J\е» Ольга не стрималась і заплакала. На неї дивлячись, схлипнула Мар'я, далі сестра Івана Ма каровича. Старий закашлявся і заметушився, щоб дати онуці гостинця, але нічого не знайшов і ті.lJЬІ\И махнув рукою. І RОЛИ читання СRінчилося, су~іди розійшлись по

домівнах, зворушені і дуже задоволені з Ольги і Саші. 3 нагоди свята родина була цілий день дома. Стара, яку і чоловік, і невістки, і ВНУRИ, всі однаново називали баб І{ОІО, старалася все робити сама; сама топила піч і ставила самовар, сама навіть ходила на оденки і потім наріlщла,

що її замучили роботою. І все вона турбувалася, щоб хто не з'їв зайвого шмаТRа, щоб старий і невістки не сиділи без роботи. То вчувалося їй, що траRТирпикові гуси йдуть задвірками на її город, і вона вибігала з хати 'з довгою палицею і потім з півгодини пронизливо кричала RОЛО сво

єї капуст.и, чахлої й миршавої, НІ, вона сама; то їй здава лося, що ворона добирається до І,урчат, і вона з лайкою видалась на ворону. Сердилась і бурчала вона з раш,у до

11*

323

вечора і часто здіймала таний нрин, що на вулиці спипя· лися прохожі.

Із своїм старпм вона поводилась неласнаво, називала ЙОТО то лежнем, то холерою. То був нестатечний, ненадій ний му,юш, і, моше, янби вона не підганяла ііого раз у раз,

то віп не робив би зовсі~[, а тіЛЬІШ сидів би на печі та роз мовляв. Він подовгу розповідав синові про Яlшхось своїх

ворогів, жалівся на нривди, яних він нібито зазнавав що· дня від сусідів, і нудно було його слухати. - Еге,- розповідав він, узявшись за БОКIJ.- Еге ... Піс ля ЗДВЮRення через тишдень продав я сіно по тридцять НО

ніііо!\ за пуд, добровільно ... Тан ... Добре ... ТіЛЬНll ото, зна чить, везу я ранком сіно добровільно, нікого не чіпаю; в лиху годину, дивлюсь - виходить з трантиру староста Ан тип Сєдельюшов. {(Куди везеш,. СЯlШЙ-ТаІШЙ?» - та мене у вухо.

А в :Кир'яна тяжно боліла голова з похмілля, і ЙО~lУ було соромно перед братом. - Горілна он що робить. Ох, ти, боже мій! - бурмотів віп, струшуючи своєю хворою головою.- Ви вже, братину і сестрице, простіть, Христа ради, сам не радий. 3 нагоди свята І,УПИЛИ в траRтирі оселедця і варили юшну з оселедцевої голіВІШ. Опівдні всі посідали пити чай і пили його довго, до поту, і, здавалось, порозпухали від

чаю, і вже після того стали їсти ЮШRУ всі з одного горш Ra. А оселедця бабRа сховала.

Увечері гончар на Rручі випалював ГОРШІШ. ВНІІЗУ в лузі дівчата ходили в TaHRY і співали. Грали на гармонії. І по той біR ріЧRИ теж горіло в одній печі і співали дівчата, і здаля той спів здавався СТРОЙПИlll і ніжним. У трактирі і наВRОЛО галасували МУЖИRИ; вони співали п'яними голосами, хто RУДИ, і лаялись TaR, що Ольга тіЛЬRИ здригалась і гово рила:

Ох, батечну! .. Ії дивувало, що лайну чути було безперервно і що най

голосніше та найдовше лаялись старі, яюш час вже поми рати. А діти і дівчата слухали ту лайну і нітрохи не ні

яновіли, і видно було, ЩО вони звинли до неї з нолисни. Минуло півночі, вже погасло в печах тут і па тому боці, а внизу на лузі та в трантирі все ще гуляли. Старий і Ни р'ян, п'япі, побравшись за руни, штовхали один одпого

плечима, підійшли до сарая, де лежали Ольга і Мар'я.

- Облиш,- умовляв стариіі,- облиш ... Вона молодицн смирна. Гріх ... 324

Ма-ар'є! - І;РІШНУВ І\ир'sш:. ()БJIИШ ... Гріх ... Вопа молодиця пічого. Обидва ПО стояли з ХВІшину біJIЯ саран і піШJIИ. - Лю-ублю я квіти польові-ї! - заспівав раптом старий високим, пронизливим тепором.- Лю-ублю у луках ЇХ зби рать! Потім СПЛЮНУВ, погано вилаявся й пішов ДО хати.

ІУ

БаБІ{а поставила Сашу біля свого городу й наказала ІИ глядіти, щоб не зайшли гуси. Був гарячий серпневий день. ТРаІ~тиршшові гуси могли добратися до городу задвірками, але вони тепер мали собі роботу, визбирували овес біля трактиру, :мирно розмовляючи, і тільки ГYCaI~ підіймав ви

СОІ{О голову, піби бажаючи подивитися, чи не йде стара

падицею; інші гуси могли ПРИЙТИ знизу, але ці тепер пас

лись далеко за річкою, витягшись у дузі довгою білою гірляндою. Саша постояла трохи, занудьгувала і, побачив ши, що гуси пе йдуть, відійшла до обриву. Там вона побачила старшу Мар'їну дочку, Мотьку, яка стояла нерухомо

на

величезному

l{амені і дивилася

на

церкву. Мар'я родила тринадцять разів, але залишилося в пеї тільки шестеро і всі

дівчаТІ\а, жодного хдопчика,

і старшій було вісім років. Мотька, боса, в довгій сорочці, стояла на пригріві, сонце пекло ЇЙ у саме тім'я, але вопа не помічала цього і наче скам'япіла. Саша стала З нею поряд і Сlщзала, дивлячись на церкву:

- В церкві бог живе. В людей горять лампи та свічки, а в бога лампадки, червоненькі, зелененькі, синенькі, як оченятка. Вночі бог ходить по церкві, і з ним пресвята бо городиця і МиколаЙ-УГОДНИЧОI{ - Туп, туп, туп ... А сторо жеві страшно, страшно! Е-е, ластівко,- додала вона, на слідуючи свою матір.- А ІЮЛИ буде кінець світу, то всі церкви злетять на небо. - Із дзво-па-ми? - запитала Мотька басом, розтягаючи lюжен склад.

- Із дзвонами. А коли кінець світу, добрі підуть у рай, а сердиті будуть- горіти в огні вічно і невгасно, ластівко. Моїй :мамі і так само Мар'ї бог скаже: ви нікого не крив дили і за це йдіть направо, в рай; а Кир'якові та бабці ска же: а ви йдіть паліво, у вогонь. І хто скоромне їВ, ТОГО теж у ВОГОПЬ.

325

Вопа подивилась угору па небо, широно розплющивши очj, і сназала:

Дивись на небо, пе кліпай,- ангелів видно. Мотька теж стала дивитись на небо, і хвилина минула

у мовчанці.

Бачиш? Не видно,- промовила Мотька басом-. А я бачу. Маленьні ангелики лjтають

но небу та КРИЛЬЦЯМИ - миг, миг, ніби комариии. Мотьиа подумала трохи, дивлячись у землю, і спитала:

Бабиа горітиме? Горітиме, ластівко. Від иаменя до самого низу тягся рівний, пологий схил, унритий м'якою зеленою травою, якої хотілося руною торнпутись або полежати на вій. Саша лягла і скотилася вниз. Мотька з серйозним, суворим обличчям, відсапую чись, теж лягла й скотилась, і при цьому в неї сорочка

задерлась до плечей.

Яи мені стало смішно! - сказала Саша в захопленпі. Вони обидві пішли нагору, щоб скотитися ще раз, але

в цей час почувся знайомий верескливий голос. Ой, як це жахливо! Бабка, беззуба, кощава, горбата, з коротким си вим волоссям, що маяло на вітрі, довгою палицею гнала від городу гусей і кричала:

- Всю капусту витовкли, Оl'lаянні, щоб ви виздихали, тричі анафеми, кляті, немає на вас загибелі! Вона побачила дівчаток, нинула палицю, підняла лози

ну і, схопивши Сашу за шию пальцями, сухими й тверди ми, як рогачИlШ, стала її шмагати. Саша плакала від болю і страху, а в цей час гусак, переХИЛЯЮЧIIСЬ з ноги на ногу

і витягши шию, підійшов до старої і просичав щось, і КОЛИ

він вернувся до свого табуна, то всі гуски схвально приві тали його: госго-го! Потім бабка заходилася шмагати Моть ку, і при цьому в Мотьни знову задерлася сорочна. В роз

пачі, голосно плачучи, Саша пішла до хати, щоб поскар житись; за нею йшла Мотька, яка теж плакала, але басом, не витираючи сліз, і обличчя в пеї було вже таке мокре, начебто вона вмочила його в воду.

Батечну мій!

здивувалась Ольга, ноли обидві вопи

ввійшли до хати.- Царице небеснаl

Саша почала розназувати, і в цей час з проюшливим кри КОМ і з лайкою увійшла бабка, розсердилась Фекла, і в хаті зчинився галас.

326

- Нічого, піtюго! - втішала Ольга, бліда, збентежена, гладячи Сашу 110 голоnі.- Вона - бабуся, на неї гріх сердитись. Нічого, дитиНІЮ. Микола, що був уже змучений оцим повсякчасним І,РИ ком, голодом, чадом, смородом, ЩО вже ненавидів і знеВд.

жав бідність, ЩО соромився перед ДРУЖИIlОЮ і ДОЧКОЮ за своїх батька і матір, звісив з печі ноги й промовив роздра товано, плаксивим голосом, звертаючись до матері: - Ви не можете її бити! Вп не маєте ніяr,ого повного права її бити! - Ну, здихаєш там на печі, ледащо! - І\рюшула на ньо го Фекла із злобою.- Принесла вас сюди лиха година, дармоїдів. І Саша, і Мотька, і всі дівчатка, СІ,ільки їх було, заби лись на печі в нуток, за спину Миколи, і звідти слухали все те мовчки, злякано, і чути було, як СТУІ,али їхні ма ленькі серця. Коли в родині є хворий, що хворіє вже давно і безнадійно, то бувають ТаІ,і тяжкі хвилини, коли всі близькі боязко, потай, в глибині душі бажають його смер ті; і тільки самі діти бояться смерті рідної людини і при думці про неї завжди почувають жах. І тепер дівчатка, затаївши подих, з сумним виразом на обличчях, дивилисr. па Миколу і думали !ІРО те, що він СІЮрО помре, і їм хоті лось плакати і сказати йому що-небудь лаСІщве, жалісне. Він тулився до Ольги, наче ШУІ,аІОЧIl в неї захисту, і го ворив їй тихо, тремтячим голосом:

- Олю, люба, не можу я більше тут. Несила мені. Бога ради, ради Христа небесного, наниши ти своїй сестриці Клавдії Абрамівпі, хай продає і заставляє все, що в в неї, хай висилав грошей, ми виїдемо звідси. Ох, госноди, назав він далі з тугою,- ХОЧ би одним ОІЮМ на МОСІШУ глянути! Хоч би пона riриснилась мені, матінка! А ІШЛИ настав вечір і в хаті стемніло, то стало так тоск но, що ваЖІ\О було вимовити слово. Сердита бабка намо чила житніх СІ\ОРИНОБ у мисці і смоктала Їх довго, цілу

годину. Мар'я, видоївши корову, принесла відро з молоком і поставила на лаву: потім бабка переливала молоко з відра в глечИlШ, теж довго, не поспішаючи, як видно, вдо,. волена, що тепер, у спасіВІ,У, ніхто не і"стиме молока і воно все залишиться. І тіЛЬІШ трішки, краплину, вона на...

лила в блюдеЧІ\О для ФеІШИНОГО немовляти. Коли вона і Мар'я понесли глечики в погріБНИІ\, Мотька раптом стрепе· нулась, злізла з печі і, підійшовши до лави, де стояла де·

рев'яна мисна, хлюппула в неї молока з блюдечка.

327

БаБRа, вернувшись до хати, заходилася знову ноло своіх СRОРИНОК, а Саша і МОТЬБа, сидячи на печі, дивились па

неї, і Їм було приємно, що вона ПОСІЮР0милась і тепер уже піде в пекло. Вони втішились і лягли спати, і Саша, З11СИ наючи, уявляла страшний суд: горіло у великій печі, па зразок гончарної, і нечистий дух з рогами, ЯН у корови,

весь чорний, гнав бабІ\У у вогонь довгою палицею, ян ото недавно вопа сама гпала гусей.

v На першу пречисту, об одинадцятій годині вечора, дів чата і хлопці, що гуляли ІШИЗУ на лузі, раптом ЗДlИПЯЛИ RрИК і вереск й побігли в напрямі до се:lа; і ті, що сидіJІИ вгорі, над нручею, в першу ХВИЛИНУ нінн пе могли зрозу міти чого.

- Пожежа! ПОЖtJ..ка! - розлігся .внизу розпачшший НРИН.- Горимо! Ті, що сиділи нагорі, оглянулись, і перед ПИМІІ по стала страшна, незвичайна картина. На одній з I,РDйиіх хат, па солом'яній понрівлі стояв вогняний, зсажень ЗDВ вишни, стовп, яний нлубочився і сипав від себе на всі -бони іСRРИ, наче фонтан бив. І зараз-тани зайнялася вся ПОRрів ля ЯСRравим полум'ЯМ і почулося тріСRотіння вогню. Сяйво місяця потьмарилось, і вже все село було охоп лене червоним, тремтливим світлом; по зслиі ходи.'lИ чорні тіні, пахло гаром; і ті, що бігли знизу, всі позасапу пались, тремтіли, аж не могли говорити, штовхались, падали, і від неЗВИЧRИ до яснравого світла погано бачили, і не вні

знавали одне одного. Було страшно. Особливо було стрнш не те, що над вогнем, серед диму, літали голуби і в трак тирі, де ще не знали про пожежу, все ще співали та ГрDЛИ

на гармонії, наче нічого й не було. - ДЯДЬRО Семен горить! - нриннув хтось гучним гру бим голосом. Мар'я металась біля своєї хати, плачучи, ламаючи руни, цокотячи зубами, хоч пожежа була далено, на тому Rраю; вийшов МИRолау ваЛЯURах, повибігали діти в сорочинах.

Rоло десятнинової хати занаJIатаJIИ в чавунну дошну. Бем, бем, бем ... -

полинуло в повітрі, і від цього дрібного, не

вгамовного дзвону стиснало серце і ставадо хододно. Старі

баби стояли з образами.

дворів

виганяли

на

вулицю

('вець, телят і RopiB, виносиЛІ! снрині, ножухи, діжни. Во роний жеребець, яного не ПУСRали в табун, бо він хвицав

328

t Rалічив ноней, випущений ва во.НЮ, затупотів, заіржав, пробіг по селу раз і другий і раптом спинився біля воза і став бити по ньому задніми ногами. Задзвонили й на тому боці, в цернві. Ноло налаючої хати було жарно і тан ясно, що на землі видно було чітно ножну травинну. На одній з снринь, що ЇХ УСТИГЛИ винести, сидів Семен, рудий мужик звеЛИНІІМ носом, у наШІ{еті, насупенім на голову глибоно, до вух, У піджану; його жіш{а лежала ниць непритомна і стогнала.

Якийсь дід, років вісімдесяти, низенький, з веЛИІ>ОЮ боро ДОЮ, схожий на гнома, не тутешній, але, як видно, причет

ний до пожежі, ходив тут-таки, без шапни, з білим нлу ночном у рунах; на лисині в нього одсвічував вогонь. Ста

роста Антип Сєдельников, смаглявий і чорноволосий, як циган, підійшов до хати з сонирою і повибивав вінна, одне по одному - невідомо навіщо, потім став рубати ганон. - Жінки, води! - НрІІчав він.- Машину дава-ай! Мер щій! ті самі мужини, яні тіЛЬЮІ що гуляли В трантирі, тягли самотужни пожежну машину. Всі -вони були п'яні, споти юшися й падаJІИ, і у всіх був безпорадний вираз і сльози на очах.

- Дівчата, води! щій, дівчата!

нричав староста, теж п'япий.- Мер

Молодиці і дівчата бігали наниз, де було джерело, і но сили повні відра та цебри і, виливши в машину, знов бігли. Носили воду і Ольга, і Мар'я, і Саша, і Мотьна. Начали воду жінни і хлопчини, ЮІшна шипіла, і староста, спрямо вуючи її то в двері, то у вінна, затримував пальцем струм, від чого вона шипіла ще пронизливіше.

- Молодець, Антип~! - чути було схвальні голоси. Старайся! А Антип ліз У сіни, у вогонь, і Rричав звідти: - Начай! Потрудіться, православні, для таної лихої ПРИГОДИ! Мужини стояла юрбою тут-тани, нічого не роблячи, і ди вились на вогонь. Ніхто не знав, за що взятися, ніхто ні чого не вмів, а навноло були сті жни хліба, сіно, сараї, RУПИ сухого хмизу. Стояли тут і Нир'ян, і старий Осип, його батьно, обидва напідпитну. І, ніби бажаючи виправдати своє неробство, старий говорив, звертаючись до баби, яиа лежала на землі:

Чого, нумо, побиватися! Хата заштрафовапа

тобіl

329

чого

Семен, звертаючись то до того, то до іншого, розк~зував.

8 чого зайнялося. - Оце'й самий дідок, з клуночком, геперала ЖУІ{ова дворовий ... у нашого генерала, царство небесне, за І{ухарн був. Приходить увечері: «Пусти,- каже,- ночувати ... }) Ну, випили по чарці, звісно ... Стара заХОДIlлась бі,тІЯ само вара - дідка чаєм напоїти, та не в добрий час наставила самовар у сінях, вогонь з труби, значить, просто на по нрівлю, на солому, воно й теє. Мало самі не погоріли. І шапка в старого згоріла, гріх, та й годі. А в чавунну ДОШІ{У били безупинпо, і часто дзвонили в цеРlші, за ріЧІЮЮ. Ольга, вся в світлі, задихаючись, див лячись із жахом на червоних овець і на рожевих голубів,

які літали серед диму, бігала то вниз, то нагору. Ій здава лося, що цей дзвін гострою колючкою встромився ЇЙ У ду

шу, що пожежа піколи не закінчиться, що загубиласл Саша ... А коли в хаті з гуркотом завашшасл стеля, то від ДУМКИ, що тепер згорить неодмінно все село, вопа ослабла і вже не могла НОСИТИ воду, а сиділа над кручею, поставив

ши біля себе відра; поряд і нижче СIJділи жішш й голосили, ЛІ{ по ПОІ{іЙникові.

Та ОСЬ з того БОІ{У, З панської садпБІІ, приїхали двома підводами прикажчики і наіімити й привезли з собою по жежну машину. Приїхав верхи студент у білому І{ітелі нарозпашку, дуже молодий. Застукали СOlшрами, приста вили до палаючого зрубу драбину, і полізло по пій зразу п'лть чоловіІі, і поперед усіх студент, що був червоний і кричав

різким,

охриплим

голосом і таким

тоном, на

чебто гасити пожежі було йому звичним дjлом. Розбира ли хату по колодах, розтлгли хлів, ТИН і найбдижчий сті жок.

- Не давайте валити! - почулисл в юрбі суворі ГОЛО СИ.- Не давай! :Кир'лк подавсл до хати з рішучим вигллдом, начебто ба жаючи не дати приїжджим валити, але один з робітників повернув його назад і вдарив по шиї. Почувсл сміх, робіт ник ще раз ударив, :Кир'як упав і раЧІШ поліз назад в юрбу. Прийшли з ТОГО боку дві гарні дівчипи в IшпеЛЮШКllХ, мабуть, сестри студента. Вони стояли оддалік і дивились на пожежу. Порозкидані ІЮЛОДИ вже не горіли, але дуже нуріли; студепт, працюючи кишкою, спрямовував струміпь

то на ці КОЛОДИ, то на мужинів, то на молодиць, що носили воду.

330

Жорж!

І<ричали йому дівчата Донірливо і З триво

гою.- іИорж! Пожежа занінчилася. І тілы<и І<ОЛИ стали розходитись, помітили, що вже світапок, що всі бліді, трохи смугляві, це завжди так здасться рано-вранці, ІЮЛИ на небі згаса ють останні зорі. Розходячпсь, мужини сміялись і жарту

нали з І<ухаря генерала іНунова та з шапни, що згоріла; ЇМ уже хотілосн обернути пожежу на жарт, і начебто на віть було шкода, що пожежа так СI<ОрО снінчилася. - Би, пане, добре гасили,- Сl<азала Ольга до студеп та.- Бас би до нас, у МОСI<ВУ; там, вважай, І<ОЖІІОГО дНЯ пожежа.

А ви хіба з Москви? - спитала одна з паШЮЧОI<. А тан. Мій чоловік служив у «Слов'янсьному базарі». А це моя дочка,- ПОl<азала вона на Сашу, ЯІ{а змерз ла й тулилась до пеї.- Теж мосI<овсы< •. Обидві панночни сназали щось по-французьни студенто ві, і той подав Саші двогривенин. Старий Осип бачив це, і на обличчі в нього раптом заясніла надія. - ДЯl<увати богу, ваше ВИСОl<облагородіє, вітру не бу

ло,- Сl<азав він, звертаючись до студента,- а то погорі

ли б враз. Баше ВИСОl<облагородіє, панове хороші,- додав він сором'язливо, тоном нижче,- свіТ31ІОІ{ холодний, по грітись би ... на півпляшечни з вашої милості.

Йому нічого не дали, і віп, I<рЯlШУВШИ, поплентався до

дому. Ольга потім стояла на І<раю й дивилась, ян обидва вози переїжджали річну вбрід, яl< лугом ішли пани; Їх на тому боці ченав еніпаж. А прийшовши в хату, вона Р031(а зувала чоловінові з захопленням:

Та тані хороші! Та тані гарніІ А панночни

ян хс

рувимчини.

Щоб їх розірвало!

промовила сонна Фенла із зло-

бою.

VI Мар'я вважала себе нещасливою й говорила, що їй дуже хочеться вмерти; а Фенлі, навпани, було до сману все це життя: і бідність, і неохайність, і невгамовна сварна. Бона їла, що давали, не перебираючи; спала, де й на чому до ведеться; помиї виливала ]\оло самого ганну: вихлюпне 3

порога та ще й пройде босими ногами по налюжі. І воиа з першого ж дня зненавиділа Ольгу і Минолу саме за те, що ЇМ не подобалося це життя.

331

ськіl

Подивлюся, що ви тут Їсти будете, дворяни МОСfЮВ~

говорила

вона

зловтішно.- подивлю-усы

Одного разу вранці,- це було вже напочатку вересня, Фекла принесла знизу двоє відер води, рожева від холоду, здорова, гарна; у той час Мар'я і Ольга сиділи за етолом і пили чай.

- Чай та цукорl - ПРОМОВИVIа Фекла глузливо.- Пані Яl\і,- додала вона, етавлячи відра,- моду еобі завели ІЮ жен день чай пити. Диви-но, щоб не роздуло вас од чаю! Ю13ала вона далі, дивлячись з ненавистю на Ольгу.- Наїла в Моекві пухлу пику, товстуля! Вона замахнулась I~ОРОМИСЛОl\f і вдарила Ольгу по плечу, аж обидві невістки тіЛЬІШ РУІ~ами сплеснули й промовили: - Ох, лишенько! Потім Фекла пішла на річку прати білизну і цілу дорогу Лilалась так голосно, що чути було в хаті. Пройшов день. Настав довгий осінній вечір. У хаті MO~ тали шовк; мотали всі, крім Фекли: вона подалась за річ І{У. Шовк брали на ближній фабриці, і вся сім'а заробляла на ньому небагато - копійок з двадцять на тижде1JЬ. - 3а панів краще було,- говорив старий, мотаючи шовк.- І робиш ти, і їси, і спиш, усе в свій час. На обід щі тобі та І\аша, на воqерю теж щі та наша. Огірків і капу сти було доехочу: їж добровільно, скільки душа хоче. І строгості було більше. У СНІ{ себе глядів. Світила тільки одна лампочка, що горіла тьмяно і ча діла. Коли хто-небудь заступав лампочку і велика тінь падала на вікно, то видпо було яскраве місячне світло. Старий Осип розповідав не поспішаючи про те, як жили перед волею, як в оцих самих місцях, де тепер живеться

тзк нудно і бідно, полювали з гончаками, з хортами, з пско вичами і під час облав мужиків напували горілкою, як у Москву ходили цілі валки з різаною птицею для моло дих панів, як лихих карали різками або засилали в твер ську вотчипу, а добрих нагороджували. І бабка теж розпо відала дещо. Вона все пам'ятала, геть усе. Вона розповіла про свою пані, добру, богобоязливу жію\у, в якої чоловік був гультяй і розпусник і в якої всі дочки ЩJВИХОДИЛИ за між бог знає як: одна вийшла за п'яницю, друга - за мі щанина, третю - викрали потай (сама бабка, яка була тоді дівчиною, допомагала викрадати), і всі вони скоро померли з горя, як і їхня мати. І, згадавши про те, бабка аж поплакала трохи.

Раптом хтось постукав у двері, і всі здригнулись. 332

Дядьну Осипе, пусти ночувати!

Увійшов маленьний, лисий дідок, нухар генерала JKy~ J\OB3, той самий, в шюго згоріла шапна. Він сів, послухав і теж став згадувати та розназувати ВСЯl\і історії. Минола, сидячи на печі, звісивши поги, слухав і питав усе про страви, яні готували за панів. ГОВОРИШІ про битки, HOT~ лети, різні супи, соуси, і нухар, яни й теж усе добре пам'я

тав, називав страви, ШШХ нема тепер; була, наПРИJ\лад, страва, яну готували з ВОЛОВИХ очей, і називалася вона ({ранком пронинувшись».

А нотлети марешаль тоді робили? - спитав МИІюла. Ні. Минола доніРЛІIВО ПОХ.JIтав головою і СІ\азав: - Ех, ви, горе-J\ухарі!

Дівчатна, сидячи і лежачи на печі, дивилися ВJJИЗ не :иліпаючи; здавалося, що їх було дуже багато - наче хе рувими в хмарах. Розповіді їм подобались; вони зітхали, здригалися й блідли то від захоплення, то від страху, а бабну, що розназувала найцінавіше за всіх, вони слухали затамувавши подцх, боячись поворухпутись. Лягали спати мовчни; і старі, РОЗТРИl:ожені розповідя ми, схвильовані, думали про те, яна пренрасна молодість,

бо після неї, хоч би яна вопа була, залишається в згаднах саме тіЛЬЮІ живе, радісне, зворушливе, і яна страшенно

холодна та смерть, що не забариться,- нраще про неї й не думати! Лампочна погасла. І пітьма, і двоє вінон, різнр освітлених місяцем, і тиша, і снрипіння нолисни нагаду вали чомусь тіЛЬІШ про те, що життя вже минуло, що не

вернеш його ніян ... Задрімаєш, замрієшся, і раПТО~І хтось ТОРІ\ає за плече, дмухає в щону -і наче перележав його, і лізуть

смерть; повернувся на другий

бі:и

сну нема, тіло тане,

голову

про

все

ДУМІ\И

про

смерть уже за

був, але в голові снуються дивні, нудні, марудні ДУМНИ

про злидні, про харчі, про те, що борошно подорожчало, а

трохи

згодом

знову

не вернеш його ... - О господи І -

згадується,

що

життя

вже

минуло,

зітхнув нухар.

Хтось тихо-тихо постунав у вінно. Мабуть, Фенла вер нулась... Ольга встала і, позіхаючи, шепочучи МОЛИТВУ, відімннула двері, потім в сінях одсунула засув. Але ніхто не входив, тільни з вулиці повіяло холодом, і стало раптом

видно від місяця. У відчинені двері видно було і вулицю, тиху, порожню, і самий мі~яць, щО НОТИВСЯ по небу. Хто тут? - гуннула Ольга. ЗЗ3

Я,- почулася відаовІдь.- Це л. Біля дверей, притулившись до стіни, стояла Фе!\ла, ao~ всім гола. Вона тремтіла від холоду, цо!\отіла зубами і пvи яс!\равому місячному світлі здавалась дуже блідою, гар

ною і чудною. Тіні на ній і місячний блис!\ на ш!\ірі ЯІЮСЬ різ!\о кидалися у вічі, й особливо чітко визначалися її тем ні брови та молоді, міцні груди. - На тому боці шибени!\и роздягли, пустили та!\ ... промовила вона.- Додому без одежі йшла ... як мати наро дила. Принеси одягтися. - Та ти в хату йди! - тихо сказала Ольга, теж почи наючи тремтіти.

Старі б не побачили. Справді, бабка вж~ неПOJшїлась і бурчала, і старий пи тав: «Хто там?») Ольга принесла свою сорочку і спідницю, одягла Феклу, і потім обидві тихо, намагаючись пе грю

кати дверима, увійшли до хати.

- Це ти, гладка? - сердито пробурчала бабка, догадав шись, хто це.- А бодай тебе, полуночнице ... нема на тебе погибелі! - Нічого, нічого,- шепотіла Ольга, кутаючи Феклу, нічого, ластівко. Знову стало ТИХО. У хаті завжди погано спали; ножному

заважало спати що-небудь невідчіпне, настирливе: старо му - біль у спині, бабці - клопіт і злість, Мар'ї - страх, дітям - короста і голод. І тепер теж сон був тривож ний: переверталися з боку на бік, марили, вставали напи тися.

Фекла раптом заревла гучно, грубим голосом, але зараз таки стримала себе та зрідна схлипувала все тихше й глу хіше, поки не змовнла. Часом з того бону, з-за річки, чути було, як бив ГОДИННИК; але годинник бив якось чудно: ви бив п'ять, потім три. - О господи! - зітхнув кухар. Дивлячись на вікна, важко було зрозуміти: чи все ще світить місяць, ЧИ це вже світав. Мар'я встала й вийшла, і чути було, як вона на подвір'ї доїла ІЮрОВУ і .говорила: «Сті-ій!») Вийшла й бабка. Було ще темно в хаті, але вже стало видно всі речі.

Микола, що не спав цілу ніч, зліз з печі. Він дістав із зеленої скриньки свій фрак, надів його і, підійшовши до вікна, погладив рукави, потримався за фалдочки - і усміх нувся. Тоді обережно зняв фрак, заховав у скриню й ано ву ліг.

Мар'я вернулась і стала топити в печі. Вона, як видно, ще не зовсім прочумалась від сну і тепер прокидалась на

ходу. Ій, мабуть, приснилося що-небудь або спали на дум ну вчорашні розповіді, бо вона СОЛОДІ\О потяглася перед ніччю і сназала:

Ні, воля нраща!

VII Приїхав пан,- так у селі називали станового пристава. Про те, І\ОЛИ і чого він приїде, було відомо за тиждепь на

перед. У іНунові було тільни сорон дворів, але недоїмон, назенпих і земсы\х,' набралося пошlД дві тисячі. Становий СПИНllВСЯ в траl\тирі; він випив тут дві СI\ЛЯН ни чаю і потім попрямував піШЮі до хати старости, біля ЯНОЇ вже ченала юрба недоїмників. Староста Антип Сє деЛЬНИI\ОВ, дарма що молодий - йому було тіЛЬRИ три дцять pORiB З чимось,- був суворий і завжди був на боці начальства, хоч сам був бідний і платив податки не справно. Ян видно, його тішило те, що він - староста, і подобалася свідомість В\1Іади, яної він не вмів виявляти інаRше ЯR суворістю. На сході його боялись і слухали; траплялось, на вулиці чи біля трю{тиру він раптом налітав на п'яного, зв'язував йому руни назад і садовив у холод

ну; раз навіть 'посадовив у холодну бабl\У, за те що вона,

прийшовши на сход замість Осипа, стала сваритися, і про держав її там цілу добу. У місті він не проживав і Ішиr ніl\ОЛИ не читав, але звіднись набрався усяких мудрих CJIiB і JIюбив уживати їх в розмові, і за це його поважали, хоч і не завжди розуміли.

Ноли Осип з своєю оброчною RНИЖНОЮ ввійшов у хату до старости, становий, худорлявий стаРИR з довгими си

вими баl\енбардами, в сірій тужурці, сидів за столом на ПОl\уті і щось записував. У хаті було чисто, всі стіни ря біли від картин, повирізуваних з журналів, і на самій вид

ноті, біля іI\ОН, висів портрет Баттенберга, І\ОЛИШНЬОГО болгарського RНЯЗЯ. Ноло столу, Сl\лавши руни на грудях, стояв Антип СєдеЛЬНИRОВ. - 3а ним, ваше ВИСОRоблагородіє, сто дев'ятнадцять нар бованців,- СRазав він, RОЛИ черга дійшла до Осипа.- Пе ред веЛИRоднем ян дав нарбованця, то з того часу ні 1\0піЙI\И.

Пристав підвів очі на Осипа й спитав: Чому ж це, браТИRУ?

835

Змилуйтеся,

ваше

високоблагородіє,- почав

Осип

хвилюючись,- дозвольте сказати, торік лrоторецький пан: (,Осипе,- каже,- продай сіно... Ти,- каже,- продай». А чого ж? Було в мене пудів зо сто на продаж, в низині

молодиці пакосИJІИ ... Ну, сторгувалися ... Все гаразд, доб ровільно ...

Він скаржився на старосту і раз у раз повертався до ЧОЛОВЇІ{ЇВ, ніби запрошуючи їх бути свіДІ{ами; обличчя в нього почервоніло й спітніло, і очі стали гострі, злі.

- Я пе розумію, навіщо це ти все говориш,- сказав пристав.- Я питаю тебе ... я тебе питаю, чому ти не пла тиш недоїмку? Усі ви не сплачуєте, а мені за вас відпові дни? - Несила мені! - Слова ці без насліДІ{У, ваше ВИСОІюблагородіє,- CKa~ З:lВ староста.- Воно дійсно, ЧикіЛЬДЄGВИ недостатнього класу, але звольте запитати в інших, причина вся - горіл~ ка, і бешкетні дуже. Без усякого розуміння. Пристав записав щось і СІ,азав Осипові спокійно, ріВНИ~І голосом, наче просив води:

Іди геть.

Скоро він поїхав; і коли сідав на свій дешевий тарантас і ІШШЛЯВ, то навіть з вигляду його довгої худої спипи вид

но було, ЩО він уже не пам'ятав ні про Осипа, ні про CTa~ росту, ні про жуковські недоїмки, а думав про щось своє

власне. Не встиг віп від'їхати й версти, як Антип Сєдель шнюв уже виносив з хати Чикільдєєвих самовар, а за ним ішла бабка й кричала верескливо, напружуючи груди: - Не віддам! Не віддам я тобі, окаянний! Він ішов хутко, широко ступа'ючи, а та гналася за ним, задихаючись, мало не падаючи, горбата, люта; хустка в неї зсунулась на плечі, сиве, з зеленкуватим відблиском волосся маяло на вітрі. Вона раптом СПИНИJIась і, як справ жня бунтівниця, стала бити себе в груди КУJIаками і І<рИ чати ще дужче, співучим голосом і ніби ридаючи: - Православні, хто в бога вірує!. Батечки, скривдилиl Ріднесенькі, задушили! Ой, ой, голубчики, заступіться!

Бабко, бабко,- сказав суворо староста,- май розум

у своїй голові! Без самовара в хаті у Чикільдєєвих стало зовсім сумно.

Було щось принизливе в цій нестачі, образливе, наче хату раптом позбавили її честі. Краще б уже староста забрав і виніс стіл, усі лавки, всі горшки,- не так би здавалось порожньо. Бабка І<ричала, Мар'я плаКaJlа, і дівчатка, див-

336

лячио. на неї, і еобі плакали. Старий, почуваючи себе ВИН НИМ, сидів У кутку похмуро і мовчав. І МІшола мовчав. І)абl<3 любила й жаліла його, але тепер забула жаль, па Rинулась на нього раптои з лайкою, з донорами, ТИJ,аючи

йому Rулат,ами у саме обличчя. Вона Іфичала, ЩО це BiEl винен у всьому; і справді, чому він присилав тат.

lІІало, кош[

сам же в листах хвалився, ЩО здобував у «Слов'янському базарі» по п'ятдесят Ішрбованців па місяць? Чого він СЮДІІ приїхав, та ще з сім'єю? ЯІ\ЩО помре, то на ш,і гроші йОГО ховати? .. І було жаЛІЮ дивптись па Мпколу, Ольгу і Сашу. Старий КРШШУВ, узяв шапку і пішов до старости. Вже темніло. АПТІІП СєдеJIЬШШОВ паяв щоеь біJIЯ печі, нади маючи ЩОІШ; було чадно. Діти його, худі, певмивані, пе кращі за чиr,іJIЬДЄЄВСЬІШХ, ВОВТУЗIIЛИСЬ на підлозі; негарна,

весня:rшувата жіlша з веЛІПШlll ЖІІВОТО:'! MOTaJIa ШОВІ\. Це була нещасна, вбога сім'я, і тіЛЬЮІ сам Антип мав вигляд молодця і І\расуня. На лаві вряд стояло н'ять call1OBapiB. Старий по:.roлився на Баттенберга і СІ\азав: Аптппе, змилуйся, віддай самовар! Христа ради! - Принеси три карбованці, тоді й одержиш. - Несила мені! Антип надимав щоки, вогонь гув і шипів, одсвічуючи па само варах. Старий пом'яв шаПІ\У і Сlшзав подумавши: - Віддай! Смаглявий староста здавався вже зовсім чорним і ски дався на чаклуна; він обернувся до Осипа і промовив су воро й швидко:

Від земського начальника все залежне. В адміністра

тивному засіданні двадцять шостого числа можеш заявити

привід до свого незадоволення словесно чи на папері.

Осип нічого не зрозумів, він задовольнився цим і пішов додому.

Днів через десять знову приїжджав становий, побув :І годину Й поїхав. У ті дні погода стояла вітряна, холодна; ріЧIШ давно вже замерзла, а снігу все не було, і ЛІоди за мучилися без дороги. Якось у свято перед вечором сусіди зайшли до Осипа посидіти, побалакати. Розмовляли nOHoqi, бо працювати було гріх і світла не світили. Були деякі новини, досить неприємні. Так, у двох qи в трьох .хатах забрали за недоїмку курей і відіслали до волосного прав ління, і там вони поздихали, бо Їх ніхто не годував; забра ли овець, і, поки везли їх, зв'язаних, перекладаюqи в КОЖ ному селі на нові підводи, одпа здохла. І тепер вирішували питання: хто винен?

337

Земство! - J<азав Осип.- Хто ж! Звісно, земство. Земство обвинувачували за все - і за

неДОЇМJ<И,

за

УТИСНИ, і за неврожаї, хоч ніхто не знав, що означає зем

ство. І це повелося з того часу, ЯН багаті МУЖИJ<И, що ма ють свої фабрюш, нрамниці і заїзди, побували в земсьних гласних, залишились незадоволепі і потім по своїх фабри нах стали лаЯТІI земство.

Поговорили про те, що бог не дає снігу: возити дрова треба, а по грудках ні їздити, пі ходпти. Перше, років п'ятнадцять-двадцять тому і раніше, розмови в Жунові були значно цікавіші. Тоді в ноашого старина був тании вигляд, начебто він беріг янусь таємницю, щось знав і чо гось ченав; говорили про грамоту з золотою печатною, про

переділи, про пові землі, про снарби, натянали на щось; а тепер у жуновичан не було ніяних таємниць, усе їхнє життя було як на долоні, у всіх на .видноті, і могли вони говорити тільни про злидні і про харчі, про з:е, що нема снігу ...

Помовчали. І знову згадали про нурей і овець і стали вирішувати, хто винеп.

Земство!

промовив похмуро Осип.- Хто жl

VIII Парафіяльпа цернва була за шість верст, у Косогорові, і в ній бували тільни тоді, ноли треба було хрестити, він ча тись чи хоронити; а молитись ходили за річну. У свята, в гарну погоду, дівчата прибирались і йшли юрбою ДО цер кви, і було весело дивитись, ЛІ< вони В своїх червоних, жов тих і зелених вбраннях ішли через луни: а в негоду всі сиділи дома. Говіли в парафіяльній цернві. З тих, хто у ве линий піст не встигав одговітися, батюшна на велиноднім тижні, обходячи з хрестом хати, брав по 15 J<опіЙОJ<.

Старий не вірив у бога, бо майже ніколи не думав про нього; він визнавав надприродне, але вважав, що це може

стосуватися самого тіЛЬRИ жіноцтва, і ноли говорили при ньому про релігію або про чудесне і запитували його про що-небудь, він назав неохоче, чухаючись:

А хто ж його зпає!

Бабка вірила, але якось невиразно; все перемішалося в її пам'яті, і ледве вона починала думати про гріхи, про смерть, про спасіння душі, як злидні і І\Лопіт перехоплю

вали її думну, і вона зразу ж забувала, про що думала.

338

МОЛІпов вона но пам'ятала і звичайно вечорами, перед тим як спати, ставала перед образами й шепотіла: - Казансьн:ій божій матері, Смоленській божій матері, Троєручиці божій матері ... Мар'я і Феlша хрестилися, говіли щороку, але нічого не розуміли. Дітей не вчили молитися, нічого не говорили Їм про бога, не при щеплювали ніяких правил і тільки забо роняли в піст їсти скоромне. В інших сім'ях було майже те саме: мало хто вірив, мало хто розумів. А тим часом усі любили святе письмо, любили ніжно, побожно, але не було ІШИГ, нікому було читати і пояснювати, і за те, що Ольга іноді читала євангеліє, її поважали, і всі говорили ЇЙ і Саші «вю>. Ольга часто ходила на храмові свята і молебні в сусідні села і в повітове місто, в ян:ому було два монастирі і два ДЦflТЬ сім церков. Вона була неуважна і, поки ходила на прощу, зовсім забувала про сім'ю і, тільки ІЮЛИ верталась додому, раптом радісно виявляла, що в неї є чоловік і доч ка, і тоді казала, усміхаючись і сяючи: - Бог милості прислав! Те, що діялось на селі, здавалось їй огидним і муч:и.і'ІОЇЇ. На ІJIJIЮ пили, на пречисту пили. на здвиження пили. На покрову в Жукові було храмове свято, і мужики з цієї на

годи пили три дні; пропили

карбованців громадських:

грошей і потім ще з усіх дворів збирали на горілку. Пер шого дня в Чикільдєєвих зарізали барана і їли його ран ком, в обід і ввечері, їли багато, і потім ще вночі діти вста вали попоїсти. Кир'як усі три дні був страшенно п'япий, пропив усе, навіть ШЮjIКУ і чоботи, і так бив Мар'ю, що її відливали водою. А потім усім було соромно й нудно. А втім, і в Жунові, у цій Холуївці, відбувалося раз справжнє, урочисте релігійне свято. Було це в серпні, коли по всьому повіту, з села в село, носили живоносну. В TOrl

день, коли її чекали в Жукові, було тихо і хмарно. Дів чата ще зранку пішли назустріч іконі в своїх яснравих

ошатних вбраннях і принесли її надвечір, з проп;есією,

з півчою, і в цей час за річною дзвонили в усі дзвони.

Величезний натовп своїх і чужих затопив вулицю: гомін, курява, тиснява ... І старий, і бабна, і Кир'ян - усі про· стягали руки до ікони, жадібно дивилися на неї й гово· рили плачучи:

Заступнице, матіюю! Заступнице! Всі начебто раптом зрозуміли, що між землею і небом не порожньо, що не ПС9 ще захопили багаті і дужі, що в

339

ще захист від кривди, від раБсыlоїї неволі, від ТШІШИХ, пе стерпних злиднів, від страшної горілки.

Заступнице, матіНІЮ! - ридала Мар'я.- MatiHJ-Ю! Але одправили молебень, понесли далі ікону, і все пішло

по-старому, і знову

залунали з трактиру грубі, П'Яllі

го

лоси.

Смерті боялись тільки багаті мужики, ю,і чим більше багатіли, то менше вірили в бога і в спасіння душі і тільки від страху перед кінцем земним, на всюшп винадок, ста вили свічки і правили молебні. А мужики бідніші не боя

лися смерті. Старому і бабці казали просто в вічі, що вони зажились, що Їм вмирати пора, і вони пічого. Не сороми лись говорити 'при Миколі Феклі, що доли Мrшола помре, то її чоловікові, Денису, вийде пільга - верllУТЬ із служ би додому. А Мар'я не тільки не боялася смерті, а навіть жалкувала, що вона так довго не приходить, і була рада, коли в неї вмирали діти.

Смерті не боялися, зате до всіх хвороб ставилися з пере більшеНИ1\І страхом. Досить було дрібнпці - розладу шлун ка, легкої остуди, ян бабна вже лягала на піч, закутува лась і починала стогнати голосно й безперервно: «Вми ра-а-аю!» Старий поспіШqВ за попом, і бабку причащали й робили маслосвяття. Дуже часто говорили про застуду. про глисти, про жовпа, що ходять в животі

підступають до

серця. Найбільше боялись застуди і тому навіть літом одя галися тепло і грілись на печі. Бабка любила ліr,уватись і часто їздила до лінарні, де назала, що. ЇЙ пе сімдесят, а

п'ятдесят вісім років; вона гадала, що коли лінар дізнає ться про ЇЇ справжній він, то не лікуватиме її і скаже, що

ЇЙ час умирати, fI. не лікуватись. До лікарні звичайно ви їжджала вона рано-вранці, забравши з собою двох ЧИ трьох дівчатон, і поверталась увечері, голодна і сердита,- з нрап лями для себе та мазями для дівчатон. Раз возила вона й Минолу, і віп потім тижнів зо два приймав нраплі і Ю1зав, що йому стало легше. Вабна зпала всіх лікарів, фельдшерів і знахарів на три дцять верст нругом, і жоден їй не подобався. На ПОНРОВУ, }(оли священин обходив з хрестом хати, ДЯЧОН с}(азав їй, що в місті біля острогу живе дідоr<, нолишній війсьновий фельдшер, янніі лінує дуже добре, і порадив їй звернутися до нього. Вабна послухала. Ноли випав перший сніг, вопа поїхала до міста й привезла дідка, бородатого, довгополого вихреста, в ююго все обличчя було ВІ<рите синіми жилна-

340

ми. НI,раз У той час У хаті робили подспні: старий l~paBeць у страшних о"улярах "раяв з лахміття жилеТl~У і два мо лоді парубки збивали з повсті валяНІШ; КИР'Яl\, ЯІЮГО звільнили за пияцтво і ЯІШЙ жив тепер ДO~Ia, сидів поряд в І{равцем і лагодив хомут. І в хаті було тісно, душно й сморі;JДО. Вихрест оглянув МИl\О.'ІУ і СІшзав, щО ІЮН'І~ треба поставпти башш. Він ставив баш\и, а старий І,равець, Кир'ЯІ\ і дівчат"а стояли й ДИВІІЛИСЬ, і Їм здавалося, щО ВОНИ бачать, Яl\ 3 МИl\ОЛИ ВИХОДИТЬ хворість. І Мияола теж ДИВИВСЯ, ЯІ{ бап1ш,ПРИСl\ЮІ\Тавшись до грудей, потроху набиралися темної крові, і почував, що з нього, справді-ТaJШ, начебто ЩОСЬ виходить, і усміхався від приємності.

Це добре,- '""азав І'равець.- Дай боже, щоб на І{О

ристь.

Вихрест поставив дванадцять баНОІ\ і потім ще двана

дцять, папився чаю і поїхав. Микода почав труситися; об личчя в нього змарніло і, Яl\ казали жіНІШ, збіглося в ку лачок; пальці посипіли. Він І\утався в IСОВДРУ і в l\ОЖУХ, але ставало все холодніше. Надвечір віп зату.;,юlВ; просив, щоб його поклали долі, просив, щоб І_равець не l\УРИВ, потім затих під кожухом і до ранку поиер. . ІХ

ОЙ, яка'сувора, Яl\а довгаЗІІма! Вже од різдва не було Свого хліба, і борошно І\упуваЛі1. Кир'як, що сидів тенер дома, галасував вечорами, нага няючи жах на всіх, а рапками мучився від головного болю

та СОРОМУ, і на нього було шаль дивитися. У хліві день і ніч чути було мукання голодної корови, що надривало душу бабці і Мар'ї. І, Яl\ навмисне, морози весь час аж тріщали, навалило ВИСОliі кучугури; і зиМа затяглася: па

благовіщення лютувала справжня зимова хуртовина, а па веЛlшоднім тижпі йшов спіг.

Але, Яl\ би там не було, зима мипула. На почаТliУ l\вітня стояли теплі дні і морозні ночі, зима не піддавалася, та один теплий день переміг нарешті - і потекли СТРУМІШ,

защебетали птаШl\И. Весь луг і кущі біля ріЧl\И ПОТОНУЛИ У весняній воді, і між Шуковом і ТИМ БОl\ОМ весь простір був зовсім залитий величезною затокою, на Яl\ій то тут, то там здіймались таБУНІ\ами ДИІ\і І\аЧl\И. Весняна заграва, полум'яна, з ПИШНИМИ хмарами, кожного вечора д;,вала що-небудь надзвичайне, нове, неймовірне, якраз те CaltlO,

341

чому не віриш потім, бачиш на малюн}{у.

1<0:11;1

тІ самі барви і ті самі хмари

Журавлі летіли ШВИДI\О-ШВИДI<О і І<ричали сумно, ніби J\ли}{али з собою. Стоячи на J\раю }{ручі, Ольга довго диви лась на повідь, на сонце, на ясну, наче по;\юлоділу, цернву, і сльози тенли в неї, і подих захоплювало від того, що пално хотілося піти нуди-небудь, J\УДИ очі дивляться, хоч на }{рай

світу. А вже було вирішено, що вопа піде зпову до Моснви, за поноївну, і з нею піде Иир'ян найматися за двірпина або }{уди-небудь. Ох, швидше б піти!

Ноли підсохло і стадо тепло, зібрались у дорогу. Ольга і Саша, з нлун}{ами на спинах, обидві в личаІ\ах, вийшли вдосвіта; вийшла і Мар'я провести їх. ИИР'ЯІ\ нездужав,

затримався дома ще на тиждень. Одьга востаннє помоли лася на цер}{ву, думаючи про свого чоловіна, і не запла J\ала, тільни обличчя в неї снривилось і стало негарним, ЯН у старої. 3а зиму вона схудла, змарніла, трохи посивіла, і вже замість }{олишньої миловидності і ПРИЄI\IПОЇ усмішни

на обличчі в неї був по}{ірний, журний вираз пережитого горя, і було вже щось тупе й нерухоме в її погляді, наче

вона недочувала. Ій було жаль розлучатися з селом і з му жинами. Вона згадувала про те, ян несли МИНОJIУ і біля І\ОЖНОЇ хати замовляли панахиду, і ЯІ\ усі планали, спів

чуваючи її горю. Протягом літа'ї ЗИМИ бували тані години і дпі, І\ОЛИ здавалося, що ці люди живуть гірше за худобу, жити з ними було страшно; вони грубі, нечесні, брудні, нетверезі, живуть пе в злагоді, раз у раз сваряться, бо не шанують, бояться і підозрюють одне одного. Хто держить ШИНОІ\ і спою є JIюдей? МУЖИІ\. Хто розтрачує й пропиває громаДСЬІ\і, шкільні, церновні гроші? МУЖИІ\. Хто вкрав

у сусіда, підпалив, фальшиво посвідчив на суді за ПЛЯШІ\У горіЛІ\И? Хто на зеМСЬІ\ИХ та інших зборах перший повстає

нроти МУЖИІ\ів? МужНІ\. Тан, жити 3 НИМИ було страшно, але все ж вони люди, ВОНИ страждають і плачуть, ян люди,

і в житті їхньому нема нічого таІ\ОГО, чому не можна бу ло б знайти виправдання. ТЯЖІ\а праця, від ЯІ\ОЇ ночами болить усе тіло, люті зими, злиденні врожаї, тіснота, а допомоги нема, і нема звідни її чеІ\ати. Ті, що багатші й дужчі за них, допомогти не можуть, бо самі грубі, нечесні, нетверезі і самі лаються та}{ само огидно; найдрібніший ЧИНОВНИІ\ або ПРИІ\ажчин поводиться з мужинаМІІ, ЯІ\ з во лоцюгами, і навіть старшинам і цеРІ\ОВНИМ старостам наже

«тю> і думав, що мав на це право. Та й ЧІІ може 'бути ЯІ\а небудь допомога або добрий принлад від людей нористо-

342

пюбних, пожадливих, розпусних, лінивих, НІ\Ї наїжджаютт. у село тільки для того, щоб зневажити, обдерти, налякати? Ольга згадала, який жалюгідний, принижений вигляд був у старих, І,ОЛИ зимою водили !\ир'яка карати різками ... І тепер їй було жаль усіх оцих людей, боляче, і вона, пон:и йшла, все оглядалась на хати.

Провівши верети зо три, Мар'я попрощалася, потім стала навколішки й заголосила, припадаючи обличчям до землі:

Знов я сама зосталася, бідна моя голівоньн:о, бідна,

нещаслпва

...

І довго вопа ТаІ{ голосила, і довго ще Ользі і Саші видно було,. ян вона, стоячи навколішки, усе кланялась комусь

убіІ\, обхопивши руками голову, і над нею літали граки. Сонце піднялось високо, стало шарІЮ. ,І\уково залиши ЛОСЬ далеко позаду. Ішли вони охоче, і Ольга і Саша СІ\ОРО забули і про село, і про Мар'ю, Їм було весело, і все роз важало Їх. То І\урган, то ряд телеграфних стовпів, які один за ОДІШМ ідуть невідомо куди, знинаючи на обрії, і дріт гуде таємниче; то видно здаля хуторець, весь у зелені, по

віває від нього вільгістю і коноплями, і здається чомусь, що там живуть щаСЛІІві люди; то кінський кістяк самот

ньо біліє в полі. А жайворонни заливаються невгамовно, перегукуються перепели; і деркач кричить так, ніби й

справді хтось сминає за стару залізну КЛЯМІ{У. Опівдні Ольга і Саша прийшли у веЛИІ\е село. Тут на широкій вулиці зустрівся їм І\ухар гецерала Жукова, ді

док. Йому було жарІЮ, і спітніла, червона лисина його ся яла проти сонця. Він і Ольга не впізнали одне одного, потім оглянулись водночас, впізнали і, не сказавши й сло ва, пішли далі кожне· своєю дорогою. Зупинившись біля хати, яка здавалася заможнішою й новішою, перед розчи

неними вікнами Ольга поклонилась і сказала гучно тонким, співучим голосом:

- Православні християни, подайте милостиню, Христа ради, що ласка ваша, родителлм ваШИl\1 царство небесне, вічний спокій.

- Православні христилни,- заспівала Саша,- подай те, Христа ради, що лаСІ,а ваша, царство небесне ... 1897.

ВИШНЕВИЙ САД l\омедія ва чотири діі

д І Й О В І

О С О Б Й:

Ран е в с ь І{ а Л Ю Gо в Анд Р і ї в н а, ПО~lіщиця. А н Я, її ДОЧІШ, 17 РОІ\ів. В а Р я, її приймачна, 24 РОІ{ів. а є в Л еон і дАн Д Р і й о вич, брат РаневсЬІtOЇ. Л о п а х і н 6 р м О Л а й О л е l{ с і й о вич, купец&. Тро Ф и м О В П е 'f роС ерг і й о ВИЧ, студент. Сим еон О В - П и Щ и l{ Б ори с Б ори с о ВИЧ, поміщю\. Шар л о т т а І в а н і в н а, гувернантка. 6 n і х о Д о вСе мен Пан тел е й м О 11 О ВИЧ, I\ОIlТОРНИR. Д У Н Я Ш а, покоївна. Ф ір с, лакей, старИl( 87 РОІ(ів. Я ш а, молодий ланей. П ерех ОЖИЙ. Нач а л ь н и н ста н Ц і ї. Поштовий чиновник. ост і, с л у г И.

Діл відбуваєтьсл в маєшу Л. А. РаПОIJС&КОЇ.

ДІЯ ПЕРША

Кімната, НІ,а й досі називається ДИТЯЧОЮ. Одні

3 дперей ведуть ДО

Аниної нїмнати. СlІїтанон, незабаром зійде сонце. Вже травень, цві туть вишні, але в саду ХОЛОДНО, ПРИМОРО30І,. ВїІша 11 кімнаті зачинені.

Входять Д у и я ша

евічною

і Л о п а х і н З ННИЖКОЮ

В руці.

Л о п а х і н. Прийшов поїзд, слава богу. Котра година? Ду ня ш а. Скоро друга. (Гасить свічпу). Видно вже. Л о п а х і н. На скільки ж це спізнився поїзд? Години на дві принаймні (Поаіхає і nотягУ6ТЬСЯ). А я, бач Яlшй, таку дурницю утнув! Навмисне приїхав сюди, щоб на станції зустріти, і на тобі - проспав ... Сидячи заспув.

Досада ... Хоч би ти мене розбудила. Ду н Я ш а. Я думала, що ви поїхали. (Прислухається). Ось, здається, вже їдуть. Л о п а х і n (прислухається). Ні ... Багаж одержати, те, се

.. _

Пауза.

Любов Андріївна прожила за БОРДОНОМ п'ять ронів, не знаю,

ЛІ,а

пона

тепер

стала...

Хороша

вона

людина.

Легка, проста люДина. Пам'ятаю, І\ОЛИ я був хлопчшюм

346

ронів п'ятнадцяти, мій батЬІЮ понійний -..:слі в нрамниці торгував

він тоді тут па

ударив мене в лице нуланом,

"ров пішла з носа ... Ми тоді разом прийшли чогось у двір, і він напіДПИТI\У був. Любов Андріївна, ян зараз пам'я таю, ще молоденьна, тана худеньна, підвела мене до уми

вальнина, ось у цій самій l\імнаті, в дитячій. «Не плач, наже, мужичон, до весілля загоїться ... » Пауза.

Мужичон ... Батьно мій, правду нажучи, мужин був, а на мені ось біла ЖИJІстна, жовті черевини. Із свинячим писном та в налачниіі ряд ... Тільни і того, що багатий, грошей до біса, а НОЛІІ подумати й розібратися, то МУЖИR муЖIllЮМ ... (Г о ртає ЮtUжку). Читав ось ннижну і нічогісіньно не зро

зумів. Читав і заснув. Пауза.

Ду}] я Ш а. А собаЮI всю ніч не спали, чують, що хазяї ЇДУТЬ. Л о

n а х і н. Чого ти, Дуняшо, тана ... Ду ня ш а. Руни трусяться. Я зомлію. Л о n ах і н. Надто вже ти тендітна, Дуняшо. І одяга єшся, ян панноч]{а, і зачісна теж. Тан не можна. Треба себе пам'ятати. Входить Є п і х о Д о в 3 букетом; він у :піджану і в БЛИСl\УЧИХ чо ботях, яні дуже риплять; увійшовши, він УПУСl\ав бунет.

і х о Дов

(nідnі.має букет). Ось садівнин прислав,

наже, в їдальні поставити. (Віддає ДУllЛll1Ї букет). л о n а х і н. І ]шасу мені принесеш. Ду н Я ш а. Слухаю. (Виходить). Є п і х о дов. Зараз приморозон, три градуси морозу, а вишня вся в цвіту. Не можу схвалити нашого нлімату. (Зітхає). Не можу. Наш нлімат не може сприяти ян слід.

От, €рмолаю Оленсійовичу, дозвольте вам присовонупити, нупив я собі позавчора чоботи, а вони, насмілІОСЬ вас за певнити, риплять тан, що нема ніяної можливості. Чим би їх змазати? Л о n а х і н. Відчепися. Набрид.

Є п і х о дов.

Кожного дпя зі мною трапляється янесь

нещастя. І я не наріІ\аю, звИІ{ і навіть посміхаюсь. ду н Л ш а входить, подав Лопахіну нвас.

€ п і х о дов. Я піду. (llатикається па стілець, який падає). От ... (Ціби торжествуючи). От бачите, вибачте на 347

слові, яка обставина, між іншим. Це просто навіть дивно!

( Виходить). Ду н Я ш а. А мене, Єрмолаю ОлексіЙОВИ'IУ, признати СЯ, сватає Єпіходов. Л о п а х і н. А! Ду н Я ш а. Не знаю вже й як .. Людина він смирна, а тіЛЬІ{И іноді ЯН: зачне

говорити,

нічого

не

зрозумієш.

І хороше, і жалісно, тільки незрозуміло. Мені піп так ніби

Й подобається. Він нохає мене шалено. Людина він нещас лива, кожного ДНЯ що-небудь. Його так і дражпять у нас: двадцять два нещастя

Л о п а х і н

...

(nрислухавтьсл,). От, здається, їдуть ...

Д у н Я ш а. Ідуть! Що ж це зі мною... похолола ВСЯ. Л о п а х і н. Ідуть, справді. Ходімо зустрічати. Чи пізнає вона мене? П'ять років не бачились. ду ня ш а (хвилювться). Я зараз упаду ... Ой, упаду! Чути, ЛІ{ дО будинку під'їжджають два еніпажі. Лопахін і Дуняша хутrю виходять. Сцена порожня. В сусідніх німнатах починається шум. Через сцену, спираючись на паЛИЧІ,У, понвапливо проходить Ф і Р с, ЛІшй їздив зустрічати Любов Андріївну; він у старовин ній лівреї і. у висоноAfу капелюху; щось до себе говорить, але не можна роаібрати жодного слова. Шум за сценою все збільшується. Голос: «Ось пройдемо тут .... Л ю б о в Анд р і ї в н а, А н Я і Ш а р л О т т а І в а н і в н а 8 собаЧІЮЮ на ланцюжну, зодягнуті по-дорож HLOMY. В а р я в пальті і хустці, Г а є в, Сим еон о В - П и Щ и н, Л О П а х і н, Ду н Я ш а а НЛУНКОМ і uараСОJfЬІЮЮ, с л у ж 11 И Ц Я 3 речами - всі йдуть череа німпату.

А п я.

Пройдімо тут. Ти, мамо, пам'ятаєш, яка це кім

ната? Л 10 б о в Анд р і ї в н а (радісно, ,;різь сльози). Ди тяча! В а р я. Як холодно, у мене руки заюlЯКЛИ. (До Любо ві Андріївни). Ваші кімнати, мамонько, біла й фіолетова, таRИМИ ж і залишились. Л 10 б о в Анд р і ї в н а. Дитяча, мила моя, прекрасна кімната ... Я тут спала, коли була маленьною ... (Плаче). І зараз я мов маленька ... (ЦілУЄ брата, Варю, nоті.м 811,0ву брата). А Варя, як і раніше, все така ж, на черницю схожа. І Дуняшу Я впізнала ... (ЦіЛУ6 Дуnяшу). Г а є в. Поїзд спізнився на дві години. Га? Яні по рядки? Шар л о т т а (Пuщu,;ові). Моя сабана горіхи їсть. П и щ и к (здuвоваnо ). Ви ж подумайте І Виходять усі, крім Ані й Дуняші.

348

ду н Я ш а.

Ми вже ждали, ждали...

(Знімає

Аnі

пальто, 1'іапелюх). Аня. Я не спала в дорозі ЧОТllРИ ночі ... тепер змерзла дуже.

ду н Я ш а. Ви поїхали у велИlШЙ піст, тоді сніг був, :мороз був, а зараз? Люба моя! (С.ffїЄТЬСЯ, цілує її). Жда ла; ждала вас, радість )10Я, зіРОНЬІЮ ... Я СІШЖУ вам зараз, жодної ХВИJ1ИНІШ не )lОжу стерпіти .. . А ня (.ffляво). Знову що-небудь .. .

Д у 1I Я Ш а. Н'онторшш Єпіходов святої сватав мене. Аня. Ти все своєї ... (Поправляє волосся). Я розгубила всі ШПИЛЬІШ ... (Воnа дуже СТО.млена, навіть хитається). Д у н Я ш а. Я вже не знаю, що Й думати. Він мене ІЮ хає, тан І\Охає! А н Я (диви7'ЬСЯ в свої двері, ніжно). Моя німната, мої вінна, ніби я Й не виїздила. Я вдома! Завтра вранці вста ну, побіжу в сад ... О, Яl{би я змогла заснути! Я не спала всю дорогу, МУЧИВ мене неспоніЙ. ду ня ш а. Позавчора Петро Сергійович приїхали. А н Я (радісно). Петя! Д у н Я ш а. В Jlазні сплять, там і ЖИВУТЬ. Боюсь, І<а жуть, завдати нлопоту. (Глянувши на свій 1'іишеllЬ1'іовиu roOunnu1'i). Треба б ЇХ розБУДИТJ1, та Варвара Михайлівна не веліла. Ти, наже, його не БУДll. Входить В 3 Р я, ~3 поясі У неї в'язнз Юlючів.

В а р я. Дуняшо, каву мерщій ... Мамонька просить кави. ду ня ша. Зараз. (Виходить). В а р я. Ну, хвалити бога, приїхали. Знову ти вдома. (Лащачись). Серденько моє приїхало! Н'расуня приїхала! Аня. Натерпілась я. В а р я. 'Уявляю! Аня. Виїхала я на страсному тижні, тоді було ХОJІОДПО. Шарлотта всю дорогу торохтить, показує фОІ<УСИ. І наві що ти мені Шарлотту наІ<инула ... В а р я. Негоже ж тобі одній, серденЬІ\О, їхати. В сім надцять POl{iB! А п я. Приїздимо до Парижа, там холодно, сніг. По фраllЦУЗЬІЮМУ я розмовляю жахливо. Мама живе на п'я тому поверсі, приходжу до неї, а в неї якісь французи, дами, старий патер з КНИЖНОЮ і повно диму, таІ< неза тишно. Мені враз стало тан шкода мами, тан шкода, я охо пила її голову, стисла руками й не можу випустити. Мама потім все ластилась, плю{ала ...

849

Вар я (,.різь сльози). ПО ШШШ, пе ІНlЖИ ... Аня. Дачу свою біля Ментони вона вже продала, у неї нічого не залишилось, нічого. У мене теж не залишилосЕ.

жодної Іюпійки, ледь доїхали. І мама но розуміє! Сядемо на ВОІ\3алі обідати, і вона замовляє найдорожче і на чай дає лакеям по І\арбованцю. lUарлотта теж. Яша ТаІ, само замовляє собі порцію, просто жахливо. У мами ж ЛаІ\ОЙ Яша, ми ііого привезли сюди ... В а р я. Бачила негідшша. Аня. Ну щО, ЛІ,? Проценти СІ!латили? В а р я. Де там! Аня. Боже мій, боже мій ... В а р я. В серпні будуть нрсщавати маєтОІС .. Аня. Боже мій ... Л о п а х і н (зазирає у двері і i'rte1iaG). Ме-е-о ... (BiВxo~ дить).

В а ря

("ріЗь сльози). От ТаІ, би Й вдарила Його. (По~

грожує "УЛД,.Оl>t). А н я (обійi'rtає Варю, тихо). Варю, він посватався? (Варя заперечливо хитає головою). Він же тебе Іюхає ... Чому ви не освідчитесь, чого вп чеІшєте? В а р я. Я тю, гадаю, ніЧОl'О у пас не вийде. У пього справ багато, йому не до мено ... і уваги пе звертає. Бог з ним, ТЯЖІЮ мені його бачити ... Всі говорять про наше весілля, всі вітають, а насправді нічого нема, все немов сон ... (Іншим TOHOl>t). У тебе брошка, ніби ЛІ( бджіш,а. А н я (сумовито). Це мама І{упила. (Іде до своєї ,.імnа ти, ,.аже весело, по-дитячому). А Я в Парижі на аеростаті літала1 В а р я. СердеНЬІЮ моє приїхало! Красуня приїхала І Д унЯ

а вже повернулась

І\ОфейнИІ\ОМ і варить каву.

в а р я (стоїть біля дверей). Ходжу я, серденько, цілий день по господарству і все мрію. Віддати б тебе за бага~ того чоловіІ,а, і я б тоді була спокійніша, пішла б собі в пустинь, потім у Київ ... у МОСКВУ, і тю, би все ходила по святих місцях ... Ходила б і ходила. Ліпота! Аня. ПтаШІ\И співають у садн:у. Котра зараз година? В а р я. Певно, третя! Час тобі спати, серденЬІЮ. (Bxo~ дячи у 1іїмnату до Аnі). Ліпота! Входить Л

Я ш а

пледом,

дорожньою сумкою.

(йде через сцену, делі1іаТ1l0).

ити-сь?

350

Тут

можна

про·

Ду ня ш а.

Вас і не впІзнати, Яшо. ЯJ\ИЙ ви стали за

){()рдоном.

Я ш а. Гм ... А ви хто? Ду н Я ш а. Ноли ви звідси виїздили, я була отаною ..• (Показує од підлоги). Дуняша, Федора Нозоїдова допьна. Etl не пам'ятаєте! Я ша. Гм ... Огірочон! (Озирається і обійма її). Вона СНрИlіУС і випуснас блюдечно. Пша ХУТlЮ виходить.

В а р я

(на дверлх,

nевдоволеlіи.1t

голосом).

ІЦо

тут

тане? Ду н Я ш а

(кріаь сльози). Блюдечно розбила ... В а р я. Це на добре. А н я (вийшовши із своєї кіюtати). Треба б маму по~ передити: Петя тут ... В а р я. Я наиазала його не будити. А н Я (замислено). Шість роиів тому помер баТЬJ\О, через місяць потонув У річці брат Грпша, гарненьний се милітній хлопчик Мама не перенесла, пішла, пішла не озираючись ... (3дригаєтьсл). Ян я її розумію,НОЛlI б тіль 'ни вона знала! Пауза.

А Петя Трофимов

був

Гришипим

учителем,

він

може

...

нагадати

Входить Ф і Р С, він у піджану й білому жилеті.

Фі р с

(іде до кофейника, заклопотано). Пані тут бу

дуть наву пити ... (Надіває білі рукавички). Готова нава?

(Суворо до дУllяші). Ти! А вершии? Ду ня ш а. Ох, боже мій ... (Хутко виходить). Фі р с (порається біля кофеЙllика). Ех, ти, недотепа ..• (Бурмотить до себе). Приїхали із Парижа ... І пан нолись їздив до Парижа ... на J\ОНЯХ ... (СJtі6ТЬСЯ). В а р я. Фірсе, ти про що? Ф іре. Чого зволите? (РадіСIl0). Пані моя приїхала І Доченався! Тепер хоч і померти ... (П,J/аче з радощів). Входять Л ю б о нАн др і ї в п а,

а є в, Л о п а х і п

іСи м е о"'

н О В - П и щ и к; Симеопов-Пищик у чумарці із ТОНІЮГ0 сунна і ша~ рова рах. Гаєв, входячи, рунами і І\ОРПУСОМ робить рухи, ніби грав на більярді.

л ю б о в Анд рі ї в н а. Яи це? Дай-по згадати ... Жов~ того в НУТОН! Дуплет в середину!

351

Г а є в. Ріжу в КУТОК! Колись ми з тобою, сестро, спали от у цій самій кімнаті, а зараз мені вже п'ятдесят один ріl{, ХОЧ sш це дивно.

Л о п а х і н. ТаІ{, час спливає. Г а є в. Кого? Л о п а х і н. Час, нажу, спливає. Г а є в. А тут пачулями пахне.

Аня. Я спати піду. На добраніч, мамо. (Цілує матір). Л ю б о в Анд р і ї в н а. Любе ДИТЯТІЮ моє. (Цілує їй РУ1Ои). Ти рада, що вдома? Я ніЯ1l: не можу отямитись. Аня. Прощавай, дядю. Г а є в (цілує їй лице, РУ1Ои). Бог з тобою. Як ти схожа на свою матір! (До сестри). Ти, Любо, в її роки була точ пісінько ТаІ<а. Аня подає РУНУ Лопахіну і Пищиrюві, ВИХОДИТЬ і зачиняє за со бою двері.

Л ю б о в А пдр і ї в н а. Вона дуже сто милась. П и щ и 1\. Шлях же довгий. В а р я (Лоnахіuу і Пищи1О0ві). Що ж, панове! Третя година, пора й спокій дати.

Любов Андріївна (с,нїється). Ти все ТаІ{а ж, Варю. (Пригортає її до себе, цілує). Ось вип'ю кави, тоді всі підемо. Фірс кладе їй під ноги подуmечку.

Дякую, рідний. Я звикла до кави. П'ю її і вдень і вночі. Дякую, мій стареный •. (Цілує Фірса). В а р я. Глянути, ЧИ всі речі привезли... (Виходить). Л ю б о в Анд р і ЇВ н а. Невже це я сиджу? (Смієть ся). Мені хочеться стрибати, махати руками. (Затуляв обличчя РУ1Оа.ми). А що ноли Я сплю? Бог свідок, я люблю батьківщину, люблю ніжно, я не в силі була дивитися 3 вагона, нсе планала. (Кріаь сльоаи). Проте треба пити наву. Дяную тобі, Фірсе, ДЯНУЮ, мій старенький. Я така рада, що ти ще живий.

Ф і Р с. Позавчора. Г а є в. Він недочуває. Л о п а х і н. Мені зараз, о п'ятій годині ранну, до Хар кова Їхати. ЯІ<а досада! Хотілось подивитися на вас, по говорити ... Ви все таl{а ж чудова.

Пи Щ и к (ваЖ1О0 дихаючи). Навіть ще кращою стала ... Зодягнута по-паризькому ... Ех, було не було.

352

Ло п а х і н. Ваш брат, от Леонід Андрійович, каже про мене, що я хам, я ЖМИІ\рут, але мені зовсім однаково. Нехай каже. Хотілося б тільки, щоб ви мені вірили, як і раніше, щоб ваші чудесні, зворушливі очі дивилися на мене так само, як і раніше. Боже милостивийl Мій батько

був кріпюшм вашого діда й баТЬІ{а, але ви, власне ви, ко

лись зробили для мене тю{ багато, що я забув усе і люб лю вас, ЛІ{ рідну ... більш ніж рідну. Л ю б о в Анд р і ї в н а. Я не можу всидіти, не в силі ... (Схоn,люється і ходить дуже схвu,льоваnа). Я не переживу

цієї радості ... Смійтеся з мене, я дурна. Шафочка моя рід на ... (Цілує шафу). СТОЛИІ, мій ... Га є в. А без тебе тут няня померла.

Л ю б о в Анд р і ї в н а (сідає і п'є 1і,аву). ТаІ\, цар ство небесне. Мені писали. Г а є в. І Анастасій помер. Петрушка Косой покинув мене і тепер у місті в пристава живе. (Виймав із 1шшent 1і,ороб1і,У з ,ледеnцями, с.мО1і,че). П и Щ и к. Донька моя, Дашенька... вам кланяється ... Л о п а х і н. Мені хочеться сказати вам щось дуже приємне, веселе. (Г,ляnувшu па годиnnи1і,). Зараз поїду, ніколи розмовляти .•. ну, та коротенько. Вам уже відомо, вишневий сад ваш продається за борги, на двадцять друге

серпня призначені торги, але ви пе турбуйтеся, моя дорога, спіть собі спокійно, вихід є ... Ось мій проент. Прошу ува ги! Ваш маєток лежить тіЛЬІШ за двадцять верст від міста, поблизу пройшла залізниця, і якщо вишневий сад і грунти понад річкою розбити на дачні ділянки і віддавати потім

в оренду під дачі, то ви будете

мати

щонайменше

два

дцять п'ять тисяч карбованців на рік прибутку. Г а є в. Пробачте, яка дурниця! Л ю б о в Анд р і ї в н а. Я вас, Єрмолаю Олексійовичу, не зовсім розумію. Л о п а х і н. Ви будете брати з дачників щонайменше по двадцять п'ять карбованців ва десятину на рік, і, ІЮЛИ зараз же оголосите, ручусь чим завгодно, до осені у вас не

залишиться жодного вільного

клаптика,

все

розберуть.

Одним словом, вітаю, ви врятовані. Місцевість прекрасна, річка глибока. Треба тільки, звичайно, трохи причепури

ти, почистити ... приміром, скажемо, знести всі старі бу дівлі, ось цей будинок, який уже ні на що не годиться, вирубати старий вишневий сад ...

Л ю б о в Анд р і ї в н а. Вирубати? Милий мій, даруй те, ви нічого не розумієте. Коли на всю губернію в щось

А. Чехов

853

цїнавого, вавіть значного, тан це тільни

ваш

вишвевий

сад.

Л о п а х і н. Значиого в цьому саду хіба тільни те, що він дуже велиний. Вишні РОДЯТЬ раз на два рони, та й то ЇХ нінуди дівати, ніхто не нупує. Г а є в. І в «ЕНЦИІшопедичному СЛОВНИНУ» згадується про цей сад.

Л о п а х і н (глянувши на годинни1'і). Коли вічого не придумаємо і не ДОlllОВИlllОСЬ, то 22 серпня і вишневий сад, і весь маєтон продаватимуть з аУІщіову. Вирішуйте Іншого виходу He~la, присягаюсь вам! Нема й вема.

Фі р с.

ж!

Колись, літ сорон-п'ятдесят тому, вишвю суши

ЛИ, мочили, маринували, варевня варили, і, бувало ...

Г а в в. Помовчи, Фірсе. Фі р с. І, бувало, сушену вишню возами відправляли до Москви, до Харкова. Грошей було! І сушена вишня

була тоді м'яка, соновита, солодна, запашна ... Спосіб тоді знали

...

Л ю б о в Анд р і ї в н а. А де ж тепер цей спосіб? Фі Р с. Забули. Ніхто не пам'ятає. Пи Щ и н (до Любові Андріївни). Що в Парижі? Ян

там? Ули жаб? Л ю б о в Анд рі ї в н а. КРОl\одилів їла. П и Щ и н. Ви Ж подумайте ... Л о п а х і н. Досі на селі були тільни пани та мужини, а зараз появилися ще дачнИІ<И. Всі міста, навіть невелині, оточені тепер дачами. І, можна сназати, ронів через два дцять даЧНІшів розплодиться сила. Тепер він тільни чай п'є на балноні, але ж може трапитись, що на своїй одпій десятині він розведе господарство, і тоді ваш вишневий сад стане щасливим, багатим, рознішпим ... Г а в в (обурюючись). Яна дурниця І Входять В а р я

і Я

m а.

В а р я. Тут, маМОНЬІ\О, вам дві телеграми. (Вибирав 1'іЛЮЧ і а даень1'іОТО.м від.ми1'іав старовинну шафу). Ось вови. Л ю б о в Анд рі ї в в а. Це з Парижа. (Рве Тедегра.ми, не прочитавши). З Парижем нінчено ... а є в. А ти зваєш, Любо, СІ\ільни ронів цій шафі? Тиж

день тому я висунув нижню шухляду, дивлюсь, а там ви

палеві цифри. Шафа зроблена рівно сто ронів тому. Чує те? Га? Можна було б ювілей справити. Річ нежива, проте, ЯІ\-не-як, нвижкова шафаl

Пи щ и н (адивована). Сто ронів ... Ви Ж подумайте!

354

а є в. Тю{... Це річ... ( ОJtацавшu шафу). Дорога, вельмишановна шаф0 І Вітаю твоє існування, що ось уже понад сто РОІ\ів було спрямоване до світлих ідеалів доб ра і справедливості; твій мовчаЗlІИЙ заклик до плодотвор ної роботи не слабшав протягом ста ро!\ів, підтримуючи (,.різь с.льози) в поколіннях вашого роду бадьорість, віру

в І,раще майбутнє і виховуючп в пас і~еали добра і гра мадсЬІЮЇ самосвідомості. Пауза.

л о п а х і в. Тю{ ...

Л 10 б о в А в д р і ЇВ н а. ТИ все ТаІ\ИЙ же, Льоню.

а є в (трохи зnіякові.лиЙ). Од !\улі п"раворуч в І'УТОI{1 Ріжу в середню! Л о п а х і н (г.ляnувши па годиnnи,.). Ну, мені пора. Я ш а

(nода6 Любові Аnдріївnі .ліJ>и). :Може, приЙ:.rеrе

зараз пілюлі ...

П и Щ И І\. Не треба приймати ме~ИІ\аl\1енти, моя люба ... від них ні ШІЮДИ, ні Іюристі... Ось дайте сюди... веЛЬ~IИ~ шановпа. (Бере nі.лю.лі, вuсиnа6 собі па до.лоnю, aJte па nих, ,..ладе в рот і заnива6 квасом). ОтІ Любов Андріївна (з.ля,.аnо). Та вп а глузду з'їхали! П и щ и к. Всі пілюлі ПРО!\ОВТНУВ. Л о П а х і н. От ненажера! Всі регочуть.

ф і Р с. Вони були в нас на святій, піввідра огіРI{ів в'Їли ... (Бурмотить). Л ю б о в Анд рі їв н а. ПРО щО це він? В а р я. Три ро!\и вже та!\ бурмотить. Ми ави!\ли. Я ш а. Похилий вік. Шар л о тт а І в а н і в н а в білій сукні, дуже сухорлява, СТЯГІІУ' та, в лорнетом на поясі, проходить чере;) сцеllУ.

Л о п а х і н.

Пробачте, Шарлотто Іванівно, я не встиr

ще вас привітати. (Хоче nоці.лувати їй ру,.у). Шар л о т т а (відnіма6 ру,.у). Якщо дозволити вам по цілувати РУІ\У, то ви потім забажаєте в лікоть, потім в плече

...

Л о п а х і н. Не щастить мені сьогодні. Всі регочуть.

12*

355

Л юбо в

Анд р і ї в н а.

Шарлотто,

покажіть

фокусf

1ІІ а р л о т т а. Не треба. Я спати бажаю. (Виходить) • .fr о п а х і н. Через три тижні побачимось. (Цілує Любові Андріївні ру'Ку). Поки що прощайте. Пора. (До Гаєва).

До побаченція. (Цілується 8 Пищи'Ком). До побаченція. (Подає ру'Ку Варі, потім Фірсові і Яші). Не хочеться їха ти. (До Любові Аnдріївни). Коли надумаєте про дачі й вирішите, перекажіть мені, я в позичку тисяч п'ятдесят роздобуду. Подумайте серЙозно. В а р я (сердито). Та йдіть же нарешті!

Л. о п а х і н. Іду, іду ... (Виходить).

а є в. Хам. Проте, пардон ... Варя 3 ним одружується, це Варин женишок В а р я. Не говоріть, дядечку, заЙвого. Л ю б о в Анд р і Їв н а. рада. Він хороша людина.

Що ж, Варю,

буду

дУже

П и Щ и к. Людина, правду кажучи... достойна. І мол Дашенька ... теж каже. що ... різні слова говорить. (Хропе, але зразу ж про'Кидається). А bce-таІ\И, вельмишановна, позичт~ мені... двісті сорон карбованців... завтра по за кладній проценти платити ... В а р я (З.llя'Кано). Нема, нема.

Л ю б о в Анд р і ї в н а. В мене справді нема нічого. Пи Щ и к. ЗнайдУТЬСЯ. (Сміється). Ніколи не втрачаю надії. От, думаю, уже все пропало, загинув, аж гульк залізницю по моїй землі прокладено, і ... мені заплатили. А там, дивись, і ще щось трапиться не сьогодні - завтра ...

Двісті тисяч виграв Дашенька ... у неї білет в. Л ю б о в Анд р і ї в н а. Наву випито, можна й на спо чинон.

Фі р с (чистить щіт'Кою Гаєва, повчально). Знову не ті штанці наділи. І що мені з вами робити? В а р я (тихо). Аня спить. (Тихо відчиняє ві'Кна). Уже сонце зійшло, не холодно. Погляньте, мамонько, які чу дові дерева! Боже мій, повітря І Шпаки співаюты а є в (відчиняє друге ві'Кно). Сад увесь білий. Ти не забула, Любо? ОСЬ ця довга алея іде прямо-прямо, ніби протягнутий пас, вона блищить у місячні ночі. Ти пам'я таєш? Не забула? Любов Андріївна (дивиться у ві'Кnо па сад). О моє дитинство, чистота моя! В оцій дитячій я спала,

дивилася

звідси

на

сад,

щастя

прокидалось

зі

мною

щоранку, і тоді він був точнісіНЬІЮ такий, ніщо не змі-

356

вилося. (Сміється з радості). Увесь, увесь білий! О сад мій! Після темної, сльотавої осені і холодної зими ти зно ву молодий, повний щастя, ангели небесні не поиинули тебе ... Яиби зняти з грудей моїх і плечей важиий иамінь, янби я могла забути моє минуле! Гає в. Тан, і сад продадуть за борги, хоч ян це не див· но

... Л ІО б о в

Анд р і ї в н а. Гляньте, понійна мама йде ПО

саду ... в білому платті! (Сміється з радості). Це вона. Гає в. Де? В а р я. Бог з вами, мамоньно! Л ІО б о в Анд р і ї в н а. Нема ніного, мені привиді лось. Праворуч, на повороті до альтании, біле деревце СХИ· лилось, схоже на жінну ... Входить Тро Ф и м О в, У зношеному студентському мундирі, в OJ\Y~ лярах.

Л 10 б о в Анд р і ЇВ н а. Яний дивний сад! Білі маси ивітів, бланитне небо ... Тро Ф и мов. Любов Андріївна! Вона озирнулась на нього.

Я тільни вилонюся вам і зараз же піду. (Палnо цілує ру пу). Мені наназано було ченати до ранну, але мені урвав ся терпець

... Любов Андріївна дивиться здивовано.

в а р я (,;різь СЛЬОЗU). Це Петя Трофимов ... Тро Ф и мов. Петя Трофимов, нолишній учитель ва шого Гриші ... Невже я тан змінився? Любов Андріївна обнімав його і тихо плаче.

Гає в (збентежено). Годі, годі, Любо. В а р я (плаче). Назала ж, Петю, щоб

поченали

до

завтра.

Л 10 б о в Анд р і ї в н а. Гриша ~іЙ... мій ХЛОПЧИR ... Гриша ... син ... В а р я. Що ж вдієш, мамоньно. Божа воля. Тро Ф им О В (лагідно, nрізь СЛЬОЗU). Годі, годі ... Л 10 б о в Анд рі ї в н а (тихо плаче). ХЛОПЧИІ\ загпнув, потонув ... Чому? Навіщо, мій друже? (Тихше). Там Аня спить, а я голосно говорю ... шум знімаю ... ЩО ж, Петю? Чого ви тан змарніли? Чого постаріли?

357

Тро Ф и мов.

облізлий пан.

Мене ЯІ<аСЬ баба у вагоні назвала

TaR'

Л ю б о в Анд р і ї в н а. Би були тоді зовсім ще хлоп.. ' ЧИRОМ, милим студентом, а тепер волосся не густе, окуля

ри. Невже ви й досі студент? (І&е до дверей). Тро Ф и мов. Мабуть, Я буду довічним студентом. Л ю б о в Анд р і ї в н а (цілує брата, потім Варю). Ну, йдіть спати ... Постарів і ти, Леоніде.

Пи Щ и!\ (іде аа нею). 3начить, тепер спати ... Ох, моя подагра. Я у вас залишусь... Мені б, Любов Андріївно, серце моє, завтра раненьно ... двісті сорон !\арбованців. Г а є в. А цей своє править.

Пи Щ и ко

Двісті соро!\ !\арбованців ... проценти по за ..

J\ладній платити.

Л ю б о в Анд р і ї в н а.

Немає в мене грошей, голуб

чи!\у.

П и Щ и R. Берну, мила. Це ж дрібпиця. Л ю б о в Анд рі їв н а. Ну, гаразд, Леонід дасть ... ТИ дай, Леоніде. а є в. Дам Я йому, наставляй !\ишеню.

Л ю б о в Анд р і ї в на.

Що ж робити, дай ... йому по

трібно ... Він поверне. Любов Андріївна, Трофимов, Пищик і Фірс виходять, залишаються Гаєв, Варя і Яша.

а є в. Сестра ще не відвикла розкидатися грішми. (До Яші). Відійди, чоловіче добрий, від тебе І\УРІЮЮ тхне. Я ш а (а ус,м,іШ1>ОЮ). А ви, Леоніде Андрійовичу, все таl\ИЙ самий, я!\ були. а є в. Кого? (До Варі). Що він СІшзав? Б а р Я (до Яші). Твоя мати прийшла з села, з учорашнього ДНЯ сидить у людсы\й,, хоче побачитись ...

Яша. Бог з нею! Б ар я. Ах ти ж безсовісний! Я ш а. Дуже треба. Могла б і завтра прийти. (Вихо дить). Б а р я. мамоны\a та!\а ж, ЯІ\ і була, аж ніЯI\ не зміни лась. Мала б волю, вопа б усе роздала. а є в. Та!\ ...

Пауза.

Коли проти якої-небудь хвороби пропонується дуже ба гато засобів, то це означає, що хвороба невилі!\овна. Я думаю, сушу собі голову, у мене багато засобів, дуже ба-

858

гато, і, значить, насправді жодного. Добре б одержати від Rого-небудь спадщину, добре б віддати нашу Аню за. дуже багату людину, добре б поїхати в Ярославль і спробувати щастя у тіТОНЬЮІ-графині. Адже тітка дуже, дуже ба гата.

В а р я (плаче). Якби бог допоміг. Г а є в. Не рюмсай. Тітна дуже багата, але вона не лю бить нас. Сестра, по-перше, повірешш, не ДВОРЯНИНОМ ...

одружилась

із

присяжпим

А в я з'являється ва дверях.

Г а є в. Одружилась не 3 дворянином і поводилась не можна Сl\азати, щоб надто цнотливо. Вона хороша, добра, елавпа, я її дуже люблю, але ЛІ{ там не вигадуй, щоб по м'ЛІ,шити обставини, проте, треба сназати, вона порочна. Це відчувається в її найменшому порусі. В а р я (пошепки). Аня стоїть на дверях. Г а є в. Ного? Пауза.

Дивно, щось мені в праве око попало ... став недобачати. І в четвер, ноли я був в окружному суді .. . Входить А в я.

В а р я. Чому ж ти не спиш, Аню? Аня. Не спиться. Не можу. Га 6 в. Нрихішо моя. (Цілує Аnі лице, руки). Дитино моя ... (Крізь сльози). Ти мій ангел, а не племінниця, ТІІ дЛЯ мене все. Повір мені, повір ... Аня. Я тобі вірю, дядю. Тебе всі люблять, поважають ... але, милий дядю, тобі треба мовчати, тільки мовчати. Що ти допіру говорив про мою маму, про свою сестру? На віщо ти говорив це?

Га 6 в.

Тан, так ... (Ії

рукою

затуляє

собі

обличчя).

Справді, це жахливо І Боже мій, боже, спаси менеl І сьо гоцні я виголосив промову перед шафою ... тан безглуздо І І тіЛЬRИ ноли скінчив, арозумів, як це безглуздо. В ар я. Справді, дядечну, вам треба мовчати. Мовчіть собі - й край. Аня. Ноли будеш мовчати, тобі ж самому буде спо кійніше.

Г а є в. Мовчу. (Цілує руки Ані й Варі). Мовчу. ТіЛЬRИ ось про справу. В четвер я був в окружному суді, ну,

359

зійшлась компанія, почались розмови про те, про се, п'яте, десяте, і здається, що можна буде улаштувати позику під

векселі, щоб сплатити проценти в банк. В а р я. Якби-то господь допоміг І Г а є в. У вівторок ПОЇДУ, ще раз поговорю. (До Варі). Не рюмсай. (До А/а). Твоя мама поговорить зЛопахіним; він, звичайно, їй не відмовить ... А ти, як відпочинеш, по їдеш в Ярославль до графині, твоєї бабусі. От так і будемо діяти з трьох кінців - і справа буде виграна. Проценти ми сплатимо, я переконаний ... (Кладе в рот леденець). Честю моєю, чим хочеш клянусь, маєток не буде прода~ ноl (Збуджено). Щастям моїм клянусы Ось тобі моя рука, назви тоді мене паскудною, безчесною людиною, коли я допущу до аукціону І Всім єством моїм ІШЯНУСЬ! А н я (сnок,ійний настрій повернувся до неї, вона щас лива). Який ти хороший, ДЯДЮ, який розумний І (Обіймав дядю). Я тепер спокійнаl Я СПОІ\ійна! Я щаслива! Входить

Фі ре.

Фі р с (а док,ором). Леоніде Андрійовичу, бога ви не боїтесь! Коли ж спати? Г а є в. 3араз, вараз. Ти йди собі, Фірсе. Я вже, так тому й бути, сам роздягнусь. Ну, діТІШ, спатопЬІШ ... По~ дробиці завтра, а тепер ідіть спати. (Цtлув Аню і Варю). Я людина вісімдесятих років... Не хвалять цей час, але все ж, можу сказати, ва переконання мені перепадало немало в житті. Недарма ж мене й мужик любить. Мужи ІШ треба внати! Треба знати, з якої ... Аня. Ти знову, дядю! В а р я. Ви, дядечку, мовчіть. Фі Р с (сердито). Леоніде Андрійовичу І Г а є в. Іду, іду ... Лягайте! Від двох бортів у середину І Кладу чистого ... (Виходить, аа ним дріботить Фірс). Аня. Я тепер спокійна. В Ярославль їхати не хочеться, я не люблю бабусі, але все ж я спокійна. Спасибі дяді. (Сідав). В а р я. Треба спати. Піду. А тут без тебе було невдо волення. В старій людській, як тобі відомо, живуть тільки

старі слуги: Юхимко, Палазя, Євстигній, ну,

Карпо.

Стали вони пускати до себе на ночівлю якихось пройди світів - я змовчала. Та тільки, чую, розпустили чутку, ніби я наказала годувати їх самим тільки горохом. Через скупість, мовляв... І це все 6встигніЙ... Гаразд, думаю.

Коли таНІ думаю, то поченай З60

же.

Кличу я

6встигнія ...

(Позіхає). Приходить.... ЛІ\: же ти, I\аЖУ, 6встигнію ... ду. рень ти ТаІ\ИЙ ... (Пог.ляnувши па Аnю). Анечкоl Пауза.

3аснула ... (Бере Аnю під pyt>y). Ходімо в постіЛЬІ{У ... Хо дім ... (Веде її). СерденЬІ\О моє заснуло! Ходім ... (Ідуть). Далеко за садом пастух грає на сопілці.

Тро Ф и м О В іде через сцену і, побаЧИDШИ Варю і Аню, зупиня ється.

В а р я. Тес... Вона спить... спить ... Хо'дім, рідненька. А n я (тихо, nаnівсоnиа)". Л так стомилася ... все дзві ночки ... Дядя ... любий, і мама, і дядя ... В а р я. Ходім, ріднены\,' ходім... (Виходять в Аnиnу Кімлату) .

Тро Ф и м О В

(зворушено). СонеЧI\О мов!

3а ДІЛ

Весна

мояl

в іса. ДРУГА

Поле. Стара, похилена, давно занехаяна капличка, біля неї кри ниця, великі камені, що колись були, мабуть, могильними плитами, і стара лавка. Видно дорогу до садиби Гаєва. Осторонь, піднося чись, мріють тополі: там починається вишневий сад. Вдалині ряд телеграфних стовпів, і на обрії ледь позначається велике місто, ЛІ,е видно тільки в дуже гарну, ясну погоду. Незабаром зайде сонце. Шар л о т т а, Л ш а і Д УнЯ ш а сидять на лавці; 6 п і х о Д о в стоїть біля них і грає на гітарі: всі сидять замислив шись. Шарлотта в старому кашкеті; вона зняла з плечей рушницю і поправляв ПРЯЖІ(У на ремені.

Шар л о т т а

(в роздумі). У мене немав справжнього

паспорта, я не знаю, скілы\и мені років, і мені все зда{;

ться, що Я молоденька. Коли я була малеНЬКQЮ дівчин кою, то мій батько і мати їздили по ярмарках і давали ви стави, дуже гарні. А я с.трибала salto-mortale і різні штуч І\И. І коли папаша і мамаша померли, мене взяла до себе одна німецька пані Й стала мене вчити. Добре. Л виросла, потім пішла в гувернантки. А звідки я і хто Я,- не знаю ... Хто мої батьки, може, вони не вінчані ... не знаю. (Виймав 8 кишеnі огіроn і їсть). Нічого не знаю. Пауза.

Так хочеться поговорити, і нема з ЮНІ ... НіІ\ОГО В мено немає.

361

t; п і х о Д о в (грає Ііа гітарі і співає). «Що мені світ галасливий, що вороги навісні .... » Як приємно грати на мандолініІ

Ду п я ш а.

Це гітара, а не

мандоліна.

(Дивиться

дзеР/'і,альце й пудРllТЬСЯ). € п і х о дов. Для божевільного, котрий ЗаІюханий, це мандоліна ... (Наспівує). «Хай лиш Іюхання щасливе серце зігріє мені ... » Яша підспівує.

Шар л о т т а.

ЖаХЛJJВО співають ці

люди...

Фу!

ЯІ,

шакали.

Ду н Я ІІІ а

(до Яші). Все ж тани яне щастя побувати

за кордоном.

Я ш а. Тан, звичайно. Не можу з вюПІ не погодитись. (Позіхає, потім запалює сигару). Є п і х о дов. Зрозуміла справа. За нордоном все давно вже в повнiїr КОМПЛеІщії.

Я ш а. Звичайно. € п і х о дов. Я людина розвинена, читаю різні чудові ЮШГИ, але ніяк не можу зрозуміти напряму, чого мені саме хочеться, чи жити мепі, чи застрелитись, власне ка

жучи, а проте, я завжди ношу при собі револьвер. Ось він ... (П О/'і,азує револьвер). Шар л о т т а. Снінчила. Тепер піду. (Надіває рушни цю). Ти, €піходов, дуже розумний чоловік і дуже страш ний. Тебе мусять шалено кохати жінки. Бррl (Іде). Ці розумники всі такі дурні, нема з ким мені поговорити ... Все сама, сама, нікого в мене нема і ... і хто я, нащо я, не

відомо ... (Виходить, не поспішаючи). Є n і х о дов. Власне кажучи, не торкаючись інших предметів, я повинен висловитись про себе, між іншим, що доля ставиться до мене без жалю, як буря до невели-. ІЮГО корабля. Коли, припустимо, я ПОМИЛЯЮСЬ, тоді наві що ж сьогодні вранці я прокидаюсь, приміром сказати, дивлюсь, а в мене на грудях страшної величини павук ...

От такий. (Пок,азує обома рук,а;м,и). І, те ж саме, квасу візьмеш, щоб напитись, а там, дивишся, що-небудь шщ звичайно непристойне, як от тарган. Пауза.

Ви читали Бокля? Пауза.

362

Я бажаю вас потурбувати, Авдотьв Федорівно,

на пару

слів. Д у н Я ш а. Кажіть. € п і х о дов. Мені бажано б наодипці з вами ... {Зі тхає). Ду н Я ша (1tілnово). Гаразд ... тільки спочатr,у прине сіть мені мою таЛЬМОЧІ<У... Вона біля шафи ... тут трохи вогко

...

€п

і х о дов. Добре ... принесу ... Тепер я знаю, що мені робити з моїм револьвером ... (Бере гітару і виходить, на граваючи). Я ш а. Двадцять два нещастяl Безглузда людина, між нами І{ажучи. (Позіхає). Д у ня ш а. Крий боже, ще застрелиться. Пауза.

Я стала тривожна, все непоноюсь. Мене

ще

дівчиш;ою

взяли до панів, я тепер ОДВИІ\ла від простого іІШТТЯ, і ОТ

РУІШ білі-білі, ЛІ< У панночки. Ніжна стала, тю<а деліІ<ат на, благородна, всього боюсь ... Страшно так. І ноли ПП, Яшо, мене обдурите, то я й не знаю, що буде з моїми нервами.

Я ш а (цілує її). Огірочон! Звичайно, ножна л:івчина мусить себе пам'ятати, і я найбільше не люблю, коли дів чина поганої поведішш.

Д у н Я ш а.

Я вас жагуче полюбила, ви освічений, МО"

жете про все міРІ<увати. Пауза.

Я Ш а (позіхає). Так ... Як на мене, то ІШЛи дівчина [<ОГО любить, то вона, значить, розпуспа. Пауза.

Приємно винурити сигару на чистому повітрі ... (П рислу хаєтьсл). Сюди йдуть ... Це пани ... Дуняша РВУЧНО обіймав ЙОГО.

Я ша. Ідіть додому, тю< ніби ходили па ріЧІ<У нупаТIІ ся, ідіть цією стежною, а то зустрінуть і подумають про

мене, ніби я з вами на побаченні. Терпіти цього не можу. Ду н Я ш а (тихо nашллє). Мені від сигари голова роз болілась ... (І де). Яша залишається, сидить біля наПЛИЧІШ. Входять Л ю б о в А п д р і ї В Н а,

а Є В

363

Л о п а х і н.

л о п а х і н. Треба остаточно вирішити - час не жде. Питання ж бо зовсім пусте. Чи згодні ви віддати землю під дачі, чи пі? Скажіть одне слово: так чи ні? Тільки одне слово! Л 10 б о в Анд рі ї в н а. Хто це палить тут гидкі си гари ... (Сідає). а є в. От побудували залізницю, і зручно стало. (Сідає). 3'їздили до міста і поснідаОІИ ... жовтого в се редину! Мені б спочатку піти в дім, зіграти одну партію ... Л 10 б о в Анд р і І в н а. Встигнеш. Л о п а х і н. Тільки одне слово! (Блага.льnо). Дайте m бо мені відповідь!

а є в (nозіхаlОчи). Ного? Л 10 б о в Анд рі ї в н а (дивиться в своє nорт:моnе). Вчора було багато грошей, а сьогодні зовсім мало. Бідпа моя Варя заради ощадності годує всіх молочним супом, на кухні старим дають самий горох, а явитрачаю ЯІШСЬ

безглуздо ... (Впустила nарт.чоnе, розсипала червіnці). Ну, lJOсипались... (Ій досадnо). Я ш а. Дозвольте, я зараз позбираю. (Збирав :моnети). Л 10 б о в Анд р і ї в н а. Будьте ласнаві, Яшо. І паві що я поїхала снідати? .. Паснудний ваш ресторан з музи ною, скатерки пахнуть милом ... Навіщо так багато пити, Льоню? Навіщо так багато їсти? Навіщо так багато гово рити? Сьогодні в ресторані ти говорив знову багато і все недоречно. Про сімдесяті роки, про декадентів. І кому? Половим говорити про декадентів І Л о п а х і н. Так. а є в (:махає ру"ою). Я невиправний, це очевидно ... (Роадратоваnо до Яші). Що це таке, завжди нрУТИШСJl

перед очима

...

Я ш а (сміється). Я не можу без сміху чути ваш голос. а в в (до сестри). Або я, або він ... Л ю б о в Анд р і ї в н а. Ідіть, Яшо, ідіть собі ...

Л ш а (віддав Любові Аnдріївnі nортмоnе). 3араз піду. утрu..м,ується, щоб nе сміятись). Цієї ж хвилини ...

(JJeOb (lOe).

Л о п а х і н. Ваш маєток збирається купити багач Деріганов. Нажуть, на торги приїде сам особисто. Л ю б о в Анд р і Їв на. А ви звідни чули? Л о п а х і н. У місті подеіінують.

а є в. Ярославсьна тіТОНЬІ\а обіцяла прислати, а ІШЛИ пришле й снільни - невідомо ....

Л о п а х ін.

Снільки вопа пришле? Тисяч сто? Двісті?

864

Л ю бов

А в д р і ї в в а.

Ну...

Тисяч

десять-п'ятна

дцять, і за це спасибі. Л о n а х і н. Пробачте, таних легноваіІШИХ людей, ян ви, панове, таних неділових, чудних я ще не бачив. Бам :кажуть ясно: маєтон ваш продається, а ви ніби не розу мієте. Л ю б о в А в д р і і в в а. Що ж нам робити? Навчіть, що? Л о п а х і н. Я вас щодня вчу: Щодня я кажу все те ж саме. І вишневий сад, і землю необхідно віддати в оренду під дачі, зробіть це зараз же, ЯІшайшвидше,- аунціон незабаром! Зрозумійте! Ноли остаточно вирішите, щоб були дачі, то грошей дадуть вам снільни завгодно, і ви тоді врятовані. Л ю б о в Анд р і ї в н а. Дачі і дачнини - це тю, пОШ ло, вибачте. Г а є в. Цілком з тобою згодний. Л о п а х і н. Я або заридаю, або закричу, або зомлію. Не можу! Би мене замучили! (До Гаєва). Баба ви! Г а є в. Ного? Л о n а х і н. Бабаl (Хоче йти). Л ю б о в Анд р і ї в н а (зляпано). Ні, ве йдіть, го .тrубчину, залишіться. Прошу вас. Може, щось надумаємоl Л о п а х і н. Про що тут думати! Л ю б о в Анд р і їв н а. Не йдіть, прошу вас. З вами все-тани веселіше ... Пауза.

Я все чогось чекаю, ніби над вами має обвалитися буди нок.

Г а єв

(в г.nи60nOMY роздумі). Дуплет в нутон ... Rруазе

в середину

...

Л ю бов

А в д р і і в в а.

Завадто вже багато ми грі

шили.

Л о n а х і в. Яні там у вас гріхи ... а є в ("..ладе в рот .леденець). НаЖУТJ>, що я всі свої достатни проїв ва леденцях ... (Сміється) . .л ю б о в Анд р і і в н а. О моі гріхи ... Я завжди сипа

ла грішми без упину, немов божевільна, і вийшла заміж Зі1 людину, ЛІ,а робила самі тіЛЬЮІ борги. Чоловін мій по щ>р од шампансьного,- він страшенно ШІВ,- і, собі на біпу, я ПОІ{охала іншого, зійшлась, і саме в цей час,- це бу,та перша нара, удар просто в голову,- ось тут на річ ні ... утонув мій хлопчин, і Я виїхала за нордов, зовсім ви-

365

виїхала, щоб ніІ<ОЛИ не повертатися, не бачити цієї річки ... Н заплющила очі, бігла в нестямі, а він аа мною ... безжа лісно, брутально. Купила я дачу біля Ментони, бо він за слаб там, і три рони я не знала віДПОЧИНІ<У ні вдень, ні вночі; хворий вимучив мене, душа моя висохла. А торін, ноли дачу продали за борги, я поїхала до Парижа, і там

він обібрав мене, ПОІШНУВ, зійшовся з іншою, я пробувала отруїтись... Тан безглуздо, таний сором... 1 потягло враз в Росію, на баТЬІ{івщину, до моєї дівчишш... (Витирає сльози). Господи, господи, будь милостивий, прости гріхи моїl Не нарай мене більше І (Дістає 8 nишеnі телеграму).

Одержала сьогодні з Парижа ... Просить пробачення, бла гає вернутися. (Рве телеграму). Ніби десь музика. (При слухається).

а є в. Це наш знаменитий євреЙСЬІ\ИЙ ОРІ\еСТР. Па м'ятаєш, чотири СІ{РИШШ, флейта й І{онтрабас. Л ю б о в Анд р і ї в н а. Він ще існує? Його б до нас занлинати ЯІЮСЬ, улаштувати маленьну вечірку.

Л о п а х і н (прислухається). Не чути ... (Тихо nасnі вує). «І за гроші русана німці офранцузять». (Сміється). Яну я вчора п'єсу дивився в театрі, дуже смішно. Л ю б о в Анд р і ї в н а. І, напевно, нічого смішного нема. Вам не п'єси дивитись, а дивитися б частіше на са мих себе. НІ, ви всі нудно живете, як багато говорите не потрібного. Л о п а х і н. Це правда. Будемо говорити просто, життя в нас безглузде ... Пауза.

Мій папаша був мужин, іДІОТ, нічого не розумів, мене не вчив, а тілы и бив по-п'яному, і все палюгою. Власне ка жучи, і я такий самий дурень і ідіот. Нічого не навчився, почерн у мене поганий, пишу я тан, що сором від людей, як свиня.

Л ю бов

Анд р і і в н а.

Одружитися

вам треба,

мій

друже.

Ло п а х і н. Так ... Це правда.

Л ю бов

Анд р і і в н а.

нашою б Варею. Вона хо

роша дівчина.

Л о п а х і н. Так. Л ю б о в Анд р і і в н а. Вона в мене з простих, пра цює цілий день, а головне, любить вас. Та й вам же давно подобається.

366

л о

n а х і н. Що ж? Я не від того ... Вона хороша дів·

чина.

Пауза.

Г а є в. Мені пропонують посаду Б банну. Шість тисяч ва рін ... Чула? .. Л ю б о в Анд р і ї в н а. Та де тобі! Сиди вже ... Ф і р с

ВХОДИТЬ. Він приніс пальто.

Фі Р с (до Гаєва). Звольте, пане, одягти, а то вогно. Г а є в (надіває пальто). Надонучив ти, брат. Ф і Р с. Нема чого ТЮ! ... Вранці поїхали, не сназавши. (Оглядав його).

Л ю б о в А н др і ї в н а. Ян ти, Фірсе, постарівl Фі р с. Чого зволите? JI о п а х і н. Нажуть, ти дуже постарів! Фі р с. Живу давно. Мене женити збирались, а вашого папаші ще й на світі не було ... (Сміється). А НІ. ВИЙШ:Іа воля, Я вже старшим намеРДІІнером був. Тоді Я не 110ГО дився на волю, залишився при панах

...

Пауза.

І, пам'ятаю, всі радіють, а чого радіють, й самі не знають. Л о н а х і н. Нолись дуже добре було. Принаймні, луп цювали.

Фі р с (nе почувши). Ще б пан. МУЖИІ\И при панах, пани при мужииах, а тепер всі нарізно, нічого не зрозу мієш.

а є в.

цяли

Помовч, Фірсе. Завтра мені треба до міста. Обі

познайомити з ЯНИМСЬ генералом, НІшй може дати

під венсель. Л о n а Х і н.

Нічого У вас не вийде. І не сплатите БИ

процентів, будьте певні. Л ю б о в Анд р і ї в н а.

Це він марить. Ніяних гене

ралів нема. ВХОДЯТЬ Тро Ф и м О в, А н Я

В а р я.

Г а є в. А ось і наші йдуть. Аня. Мама сидить. Л ю б о в Анд р і Їв н а (nіжно). Іди ... іди ... Рідні мої ... (О6nімає Аnю й Варю). Ян би ви знали обидві, ян я вас люблю. Сідайте поруч, от тан. Всі сідають.

367

л о п а х і н.

Наш довічний студент уже з панночками

ходить.

Тро Ф и мов. Не ваше діло.

Л о п а х і н.

йому п'ятдесят років незабаром, а він і

досі ще студент.

Тро Ф и мов. Облиште ваші безглузді жарти. Л о п а х і н. Чого Ж ти, чудан, гніваєшся? Тро Ф и мов. А ти не чіпляйся. Л о п а х і н (сміється). Дозвольте вас поспитати, НІ{ ви про мене розумієте?

Тро Ф и М'О в. Л, Єрмолаю Оленсійовичу, тан розумію: ви багата людина, незабаром будете мільйонером. ОТ НІ{ в розумінні обміну речовин потрібний хижий звір, який поїдав все, що трапляється йому на дорозі, так і ти по трібний. Всі сміються.

В а р я. Ви, Петю, РОЗІ\аїніть нраще про планети. Л ю б о в Анд р і ї в н а. Ні, давайте продовжимо вчорашню розмову.

Тро Ф и мов. Про що це? Г а є в. Про горду людину.

Тро Ф и мов. Ми вчора говорили довго, але ні до чого не договорились. В гордій людині, у вашому розумінні, в щось містичне. Можливо, ви й маєте рацію по-своєму, але ноли мірнувати попросту, без витівон, то яна там гордість, чи є в ній смисл, ноли людина фізіологічно побудована недоснонало, ноли в своїй величезній більшості вона бру тальна, нерозумна, глибоно нещаслива. Треба перестати захоплюватись собою. Треба б тільни працювати. Г а є в. Все одно помреш.

Тро Ф и мов. А хто знає. І. щО зн~чить - помреш? Може, в людини СТО чуттів, і В1Д смеРТІ гинуть ТlЛ~~И П'Я'ГЬ відомих нам, а решта дев'яносто п'ять залишаються живі.

Л ю б о в Анд р і ЇВ н а. Який ви розумний, Петюt .. Л о п а х і н (іропічпо). Страх І Тро Ф и мов. Людство йде вперед, удосноналюючи свої сили. Все, що недосяжне для нього зараз, нолись стане близьким, зрозумілим, тільни от треба працювати, допо магати всіма силами тим, хто шукає правду. У нас, в Ро сії, пони що працює надто мало людей. Величезна біль шість тої інтелігенції, яку я знаю, нічого не шунає, нічого не робить і до праці поки що не здатна. Називають себе

868

інтелігенцією, а CJlyraM говорять «ТЮ>, 3 JlIУЖИЩШИ пово дяться шІ а худобою, вчаться погано, серііо:шого нічого НС читають,

lIіЧОl'ісі пыlю

нс робшпь,

JJ ро

нау І;У

базіr,ають, ІІа Шlстсцтві розуміються мало.

lJci

тілиш

серііЩІ1і,

у всіх суворі оБJIІІЧЧЯ, IJci говорять тіJІЬЮІ IlрО ВЮІ,JШВС, філософствують, а проте у всіх нере,1 очищ\ робіТШIIШ

харчуються преІІогаlJO, сшшть без ПОДУШОІ\, по ТРIIJЩЯТЬ, ПО СОРОI\ В одній [{Ї.\lпаті, ВСІОДІ1 БЛОlцпцj, C~IOpjJl:, HOГI~iCTl~, мора.'Іьна ІІС'ШСТ], ... І, ~Jабуть, усі хороші ро;щопп у нас тілы ш ДЛЯ ТОIO, щоб заМIIJШТIІ О'Іі собі іі іШlJlІМ. 110Il:ашіть мені, де в нас нела, про іші Ті1l> багато й часто говорять,

де читальні? Про НИХ тіЛЬІШ В романах пишуть, а насправ їх нема З0всім. Є тіЛЬІШ бруд, IJаСІ\УДСТВО, азіатчина ... Я БОЮСІ, і не люблю занадто сеРЇJOЗІIІІХ фізіОНО;lІііі, боюсь

ll,i

серііо3ІШХ роз~IОВ. Нраще lІОМОIJЧIШО!

Л о п а х і Н. ранну, працюю

РозуміЄ1е,

рюшу

1(0

ІІрqlшдarось о п'ятій годині

вс'юра,

ну, в мене весь час гро

ші свої й чужі, і я бачу, ш,і llаlllЮЛО люди. Треба тільн:и почати робlПIl щось, щоб аРО;{У1lIіти, ян мало чеспих, по рядних JIюДеЙ. Іноді, НОШІ не спиться, я думаю: «Господи, ТИ дав I!U~I величсані ліси, беамежні люш, глибоченні об рії, і, ЖПВУЧIl тут, МИ самі МУСИЛИ б по-справжпьому бути веJIеТl!Я~1И

... })

Л ю б о в

Анд р і ї в н а.

Вам

забагнулось

велетнів ..•

ВОПП тіЛЬЮJ в І(аЗІШХ хороші, а тю, вони ЛЯІ(ЮОТЬ. в

глибині

сцени

проходить

п і х о Д о в

грав

ІІа

гітарі.

л ю б о в А 1I Д Р і ї в н а (аамuслеnо). Єпіходов іде ... А н Я (аа.J1tuслено). Єпіходов іде. Г а є в. Сонце зайшло, папове. Тро Ф и мов. Тю\. Г а є в

(неголосно, ~lібu деIfЛa.J1tуючu). О природо диво

вижна, ти виграєш віЧНІІМ сяйвом, пренрасна і байдужа, ти, ЯІ(У мп називаємо матір'ю, ПОЄДIIУЄШ в собі буття і смерть, ти живеш і руйнуєш ...

В а р я (благалыl) •. Дядечку! Апн. Дндю, ТІІ 3Іюву! Тро Ф и 1\1 О в. !ЗП I(РаІце дуплетом жовтого в середину. Г а є в. Я мовчу, мовчу. І3сі СИДЯТЬ ЗiJмислені. Тиша. Чути тілЬІШ, як тихо бурмотить Фіре. Раптом лунав віддалений ЗВУІ{, на'lе з неба, звук обірваної СТРУ НП, завмираючий, сумний.

369

л 10 б о в Анд р і ї в н а. Що це? Л о п а х і н. Не знаю. Мабуть, десь у шахтах обірвалася баддя. Але десь душе далеко. Г а є в. А може, птиця шш-пебудь ... ніби чапля. Тро Ф и мов. Або пугач ... Л 10 б о в Анд р і ї в на (здригаєтьс.я). Неприємно чо мусь.

Пауза.

Фі р с. Перед нещастям так само було: і сова І\ричала, і самовар гудів безперестану. Г а є в. Перед ЯЮІМ нещастям? Ф і Р с. Перед волею. Пауза.

Л 10 б о в Анд р і ї в н а. Знаєте, друзі, ходімо, вже вечо ріє. (До Аuі). -у тебе на очах сльози. Що тобі, діВЧИНI\О? (Обіймає її). Аня. Це Tal\, мамо. Нічого. Тро Ф и мов. Хтось іде. З'ЯВЛЯЄТЬСЯ пер е х о ж

й у білому потертому rШШI\еті, в пальті;

він трохи напіДПИТІ\У.

Пер е х о ж и Й.

Дозвольте вас спитати, чи можу я тут

пройти просто на станцію.

Г а є в. Можете. Ідіть цією дорогою. Пер е х о ж и Й. ГлиБОІ\О вам вдячний. (Кашл.яuувши). Чудесна погода ... (Декла.~tує). «Друже, нужденний мій брат ... Глянь на Волгу! Чи чуєш ти, рветься ... » (До Варі). Мадемуазель, дозвольте голодному росіянину І\опіЙОІ\ три дцять

... Варя ЗЛЯІ\алась, СКРИКУЄ.

Л о п ахін

(сердито). ВсЯІЮМУ неподобству є своя при

стойність.

Л 10 б о в Анд р і ї в н а (отороnівши). Візьміть ... ось вам ... (Шукає в nОРТМOlіе). Срібла нема. Все одно, ось вам червінець ...

Пер е х о ж и й.

Щиро вам вдячний! (Виходить). Сміх.

В а р я (злякаuа). я піду ... я піду ... Ах, маМОНЬІ\О, вдома людям їсти нема чого, а ви віддаJІИ йому червінець.

Л ю б о в Анд р і ї в н а. ІЦо ж зі мною, дурною, робитиl

370

Я тобі вдома віддам усе, що в мене є. Єрмолаю Олексійо вичу, позичте мені ще! ..

Л о п а х і н. Слухаю. Л ю б о в Анд р і ї в н а. Ході;,ш, панове, час. А тут, Варю, ми тебе зовсім засватали, вітаю. В а р Я (крізь сльози). Цим, мамо, не ,картують. Л о п а х і н. Охмеліє, іди в монастир ... Г а є в. А в мене дрижать руки; давно не {'рав на біль ярді.

Л о п а х і н. Охмеліє, о німфо, спом'яни мене "8 твоїх МОJJитвах! Л ю б о в Анд Р і ї в н а. Ходімо, панове. Час вечеРЯ1'И. В а р я. Налянав він мене. Серце тан істукотить. Л О п а х і н. Нагадую вам, панове: двадцять другого

серпня буде продаватись вишневий сад. Думайте про цеl .. Д

u,...

У~Іаите

Виходлть усі, І(рім ТрофИМОIJа й Ані.

Ан Я

(сміючись). Спасибі перехожому, налякав Варю,

тепер ми самі.

Тро Ф и мов. Варя боїться, а що ян ми покохаємо одне одного, і цілі дні не відходить од нас. Вона своєю ВУЗЬІ\ОЮ головою не може зрозуміти, що ми вищі від кохання. Обми нути те дріб'ЯЗI\Ове і облудне, що заважає бути вільним і щасливим,- ось мета і сенс нашого життя. Вперед! Ми йдемо невпинно до яснравої зіРІПІ, ян:а горить там, удалині! В-перед! Не відставай, друзі! А н я (сплеснувши руками). Ян хороше ви говорите! Пауза.

Сьогодні тут дивно! Тро Ф и мов. Тан, погода надзвичайна. Аня. Що ви, Петю, зі мною зробили, чому я вже не люблю вишневого саду, ян раніше? А я любила його тю{ ніж но, мені здавалось, на землі нема місця, нращого за наш сад.

Тро Ф и мов. Вся Росія наш сад. Земля велина й пре красна, є на ній багато чудових місць. Пауза.

Подумайте, Аню: ваш дід, нрадід і всі ваші предни були нріпоснини, яні володіли живими душами, і невже ж з кож

ної вишні в саду, з НОЖlІОГО JШСТЮ1, 3 !,ОїЮІОго стовбура не дивляться на вас ЛІодсьні створіння, невже ж ви не чуєте голосів ... Володіти ЖІІВШШ душаМІ1 - це ж переро дило всіх вас, хто жив раніше і живе тепер, так, що ваша

371

мати, ВИ, дядя вже пе помічаєте, що живете в борг, за чу жий раХУНОІ(, за раХУНОІ( ТПХ людей, НІШХ ви не ПУСІ,аєте

дальше переJ(I!ОІИЮ ... Мп відстали ІІІншаіімні ронів ІІа дві сті, у пас немає ще ЗОlJсім нічого, нема певного ставлеНІШ до минулого, МП тіJІЬІШ філософствуємо, біДІ\аємось на ТУГУ або п'ємо горілку. Бо ж тан зрозуміло: щоб почати іЮІТП

в сучасному, треба спочаТl\У CHOHYTYBaТlI

паше

минуле,

розіРlJаТIІ з НИМ, а СПОI\утувати ЙОГО можна тількп стра

жданням, тіЛЬЮІ незвичайною, беанастапною працею. Зро зумійте це, Апю.

А п я.

СУДІІНОІ\, В ЯІЮ~'У МІІ ЖlIвемо, давно вже не наш,

і я піду Зl\ідсп, даю вам слово.

Тро Ф п мов.

Яищо У вас є ШІючі від господарства, то

ЮlНьте Їх у нолоднзь і тіІшііте. БУДl>Те вільні, НІ( вітер. А 11 я (в захопленні). НІ\ хороше вп СІ(азали!

ТРОфИl\10В.

Вірте мені, Апю, вірте! Мені ще нема

ТРИДЦЯТІІ, я молодий, я ще ступент, але я вже сті.пЬЮІ на

терпівсп. Ян тіЛЬКІІ зима, я го.;rОДНIІЙ, хворПЙ, стурбований, ЗJшдеППІІЙ, ян старець, і І<УДП тіЛЬЮI доля не ганяла мене, де TiJ/bIaI я не був! І все ш душа моя завждп, щохвилпни, і вдень і вночі, була повна певшlOВПОГО передчуття. Я пе редчуваю, Ашо, щастя і ВіІ\е бачу його ...

А н Я (ЗGJrtuслено). Сходить місяць. Пауза. ЧУТИ, ю; Єпіходов грає на гітарі ТУ ж саму ТОСЮІУ пісню. СХОДІІТЬ

місяць. Десь біля тополь Варя ШУІ\аЄ Апю і 'ШІІче: «Апю! Де ти?»

Тро Ф и мов. Тан, сходить місяць. Пауза.

Ось воно, щастя, ось воно йде, підходить все ближче й ближче, я вже чую його ходу. І Я1\що ми не побачимо, не

зазнаємо його, то це не біда. його побачать іпші. Парип голос: «Аню! Де ТІІ?»

Тро іР 11 1\1 О в. Знову ЦП Вагп! (Сердито). ОБУРJJJІВО! А пп. Ну що ж? Xoдi~IO до ріЧIШ. Там хороше. l' р о Ф ІІ мов. Ходімо. Ідуть. П:1jJПП голос: ("\1110, Апю!»

3апіса

372

ДІЯ ТРЕТЯ

Вітальнн. ві,!lОl{реилеп~. аРІ{()!О від зали. ~()рить ,:Люстра. Чути, ЯІ, У переl\l/()J\ОJ І'рає СПРf'IІСI,I{ИИ

оркестр, тои С'!МІН!, про ЯНИІІ згаду.

єп,сн " другій ції. ІЗl'чір. 13 залі таПIlЮЮп, gгаrJd-г()пcl. Голос сіl meOIlO[1a-ПИЩИI{Я: (,Р['ОШСІНнJо а uno раіІ'е!» Виходять у вітальню: ВПСРJIlііі "арі ПИЩI1I{ і Шарлотта Іванівна, D другій Тро Ф и м О В і Jj ю б о в Анд Р і ї в н а, в трстііі - А в я з по ПJ т О вим ЧИН О В н И І{ О М, В четвертій - ІЗ а р л з нач а л ь н ІІ І{ О ~I ста н Ц і ї і т. д. ІЗнрл ТІІХО плаче і, танцюючи, витирає сльози. ІЗ останнііі парі Д у в ята. Ідуть по вітальні. ПИЩИj{ кричить: (,Grand-rond, Ьаl:шссz!» та (,Les cavaliers а genoux et remcrcicz YOS damcs!» 1.

Фі Р с У

ФР<11;У ПРІІІІОСНТІ, ІІа Ilііlll()(і :lс,:II>тсрсы уy воду. Входять У вітаШ,І11О П 11 Щ !І І; і ТРО Ф и и о в.

Щ П І\.

Я ПОІНТОI\РОВІІІ!Й, У моне вже двічі був удар,

і тапцюв[tтп lJaJІШО, ало, Ш\ нажуть, потрапив до хору, спі ваЇ1 ІІ() співай, а рота роззявляй... Здоров'я танн в мене

ноняче. Мій ПОІ(ійпий баТЬІЮ, жартіВІІИI\, царство небесне, про нашо ПОХОДЖОIIПН І,азав ТЮ,, нібп паш старовинний рід СимеОІІОIJIІХ-ППЩІшів походпть від тої самої І\ОНЯЮІ, ЯНУ Калігула посадовив у сепаті ... (Сідає). Та от біда: грошей нема! Голодний собаЮl lJірпть тіЛЬJШ В м'нсо ... (Хропе і зра зу ж nрmшдається). Тан і я ... можу тіЛЬЮI про гроші ... Тро Ф и МОВ. А В вашіїr постаті справді 6 ЩОСЬ І{Оняче. П и Щ н 1\. Ну ТО ЩО ... нінь хороший звір ... Коня про датп можна.

ЧУТИ, ЛІ, У сусідпШ ніМП<1ті ГРRЮТЬ на більярді. В залі під аркою а'являється Б а р я.

,...

Тро Ф п м О В (драЖllить). Мадам Лопахіна! Мадам Ло

паХlПа

В а р Я (сердито). Облізлий нан! Тро Ф н МОВ. Таl\, Я облізлий пан і пишаюсь цим! В а р н (в гіркому розду.\tї). От найняли музинантів, а чпм JIлатптп? (Виходить). Тро Ф IJ М О В (до Пищика). ЯІ\бп онергію, яну ви про тягом усього свого шпття вптратплп на РОЗШУI\ування гро

шеіі

ДЛЯ сплатп процентів, та вжпти на щось інше, то, певне, l\іпець І\інцом, вп б МОГЛI! перевернути землю. П п П~ тт Е. Ніцше ... філософ ... п[tііВllдатніший, найславет піПТІІіі ... пе.'Ті['ТР;ЩО]"() r();JY~IY .ТІЮДllllН, ГОI30рПТЬ у своїх тво

рах, ніСн ФаJ]J,lilнві ГІ)()Н І і роGнтп МОіIШН. Тро Ф п м О В_ Л IJП 'ТІІТалп lIіl~IJIе? 1 ТУТ і вище назви ТUllцюва.1ЬІІИХ фігур (франц.).

373

Пи щ и І<. Ну ... Мені ДашеНЬІ\а }{азала. А Я тепер в та І{ОМУ становищі, хоч фальшиві гроші роби ... Позавтра плати ти триста десять Ішрбованців ... сто тридцять уже роздобув ... (Обмацує КИШЄliі, стурбоваliО). Гроші пропали! Загубив гроші! ([{різь сльози). Де гроші? (Радо). ОСЬ ВОПИ, за під І\лаДІ\ОІО ... Навіть у піт юшуло. Входять Л ІО б о в Анд р і ї в н а

л 10 б о в

Анд р і ї в п а

ІІІ а р л о т т а І в а н і в н а.

(liасnівуючи лєзгіliКУ). ЧОМУ

ТЮ, довго немає Леопіда? Що він робить у місті? (До ДУllЯ

ші). Дупяшо, пригостіть МУЗІшантів чаєм ... Тро Ф и мов. Торги, мабуть, не відбулись. Л 10 б о в Анд р і ї в н а. І МУ3Ішанти прийшли не до речі, і бал мп затіяли не до речі ... Ну, дарма ... (Сідає і тихо liасnівує).

Шар л о т т а

(подає Пищикові "олоду "арт). От вам

lюлода нарт, задумайте яну-небудь одну нарту. Пи щ и J{, Задумав. Шар л о т т а. Тепер тасуйте І\ОЛОДУ. Дуже добре. Дайте

сюди, о мій Jlюбий пане ПИЩИІ\У. Еіп,

z\vei, dreil

Тенер

пошунайте, вона У вас У боновій нишені ... П и щ ІІ Н (дістає з бокової "ишеllі "арту). ПіІ\ова вісім на, ціЛІ\ОМ вірно! (Дивуючись). Би ж подумайте!

Шар л о т т а (тримає liа дОЛQliі "олоду "арт, до Трофи .мова). Нажіть швидше, ЯІ\а І\арта зверху? Тро Ф им О в. Ну, що ж? ПіІ\ова дама. Шар Л о т т а. Єсть! (До Пищи"а). Ну? ЯІ\а нарта зверху? П и щ и R. Туз червовий.

Шар л о т l' а. Єсть. (В' є по дОЛОliі, "олода "арт ЗllИ "ає). А яна сьогодні гарна погода! Ні відповідає таємничий жіночий голос, ніби з-під нідлоги: «О таl\, погода чудова, иані,>.

Би ТаІШЙ гарнпй, мій ідеал ... Голос: «13и, папі, теж мені дуже сподобавсл».

Нач а л ь н и}{

ста н Ц і ї (аплодує). Пані чревовіща

тельна, браво! Пи щ п н (дивуючись). Би ж подумайте! Чарівна Шар лотто Іванівно ... я просто зю{оханпЙ ... 1 Один, два, три! (Ні;.!.)

374

nI ви

а р л о т т а. Закоханпй? (Знизавши плечима). Хіба ~lOжете І\Охати? Guter Mensch, аЬег sclllechter Musi-

kal1t

І.

Тро фп м О В (nлес/:ає Пищи",а ПО плечу). l\'ошша ви ТЮ\а •••

Шар л о т т.а. Прошу уваги, ще ОДІШ фОІ\УС. (Бере із стільця nлед). Ось дуже гаРППЇI ПJІед, я бажаю продавати ... (Струшує). Чп не хоче хто J\упупаТlI? П п Щ и к (дивуючись). Ви ж подумаііте! Шар л о т т а. Ein, Z\vei, сll'еі! (Хутко niDlliJrtaI:: оnуще пий nлед). За пледом стоїть Аня; вона робить реверанс, біжить до матері, обіймав її й вибігав назад до заш! під загальне захоплення.

Л ю б о в Анд рі їв н а (аплодує). Браво, бравоІ .. Шар л ОТ Т а. Тепер ще. Ein, z\vei, drei! (Піднімає nлед). За пледом стоїть Варн і ІшаНЯ6ТЬСЯ.

Пи Щ и к (дивуючись). Ви ж подумайте! НІ а р л о т т а. Нінець. (Кидає nлед lla Пищи",а, робить реверапс і вибігає до зали). Пи Щ и к (поспішає за нею). ЛиходіііІШ ж я!\а! Ач я!\а! (Виходить).

Л ю б о в Анд р і ї в н а. А Леоніда й досі пема. Що він робпть У місті ТЮ\ довго, не розумію! Адже там все вже ЗаІ\інчено, маєто!\ продапо або торги не підбулись, навіщо іІ\ 'І'а!\ довго тримати в невіданні!

В а р я

(наJrtагаючись її розважити).

ДядеЧІ\О

І,УПИВ,

я впевнена в цьому.

Тро Ф и м О В (насміш",увато). Тю,. В а р п. Бабуся прислала йому доручення, щоб він !\у шш на її ім'а з переводом боргу. Це вона для Ані. І я впев нена, бог допоможе, дядеЧІ\О куппть. Л ю б О u Анд р і ї в н а. Ярославська бабуся прислала п'нтнадцять тисяч, щоб купити маєто!\ на її ім'я,- на нас вопа не ПОІ\ладається,- а цпх грошей не вистачило б навіть проценти сплатити. (За"'риває обличчя py",aJrtu). Сьогодні моя ДОЛJ1 вирішується, доля ...

Тро Ф им О В (дражнить Варю). Мадам Лопахінаl В а р я (сердито). Довічний студент! Двічі вже увільняли з університету. 1 Хороша людина, але поганий МУ3Иl,ант (ніл!.).

375

Л ю б о в Анд рі 'j в на. Чого ж ти гніваєшся, Варю? Він дражнить тебо J10пахішш, ІІУ то Й що з того? Хочеш виходь за ЛОllUхі1JіІ, він хороша, !lіІ;;ша JІЮДIШil. ІІе хо чеш - не llИХОДЬ; 1'060, голуооныlо,, II іх Н) ПО ЩНШОllОJlЮЄ ...

В ар я.

Я дивлюсь

llU цю СlIраllУ, ш\Монько, серйозно,

треба ПРЯМО СІ,азатп. Він ЛlOДШlа хороша, мені подобається. Л ІО б о в Анд р і ї 13-11 а. То й ІШХОДЬ. Чого Ж чеІ\ати, не розумію!

В а р я. мамоlIы о,, lІе ~!OII\Y 11; н с,\Ма за Ш,ОГО свататпсь. Ось уже два рOlШ всі моні ГUВОРНТІ, щю НЬОГО, всі ГОВОРЯТЬ, а він або МОВЧІІТЬ, або IЕа рТуЄ. П ро"зумію. І3іп багатіє, за н:лопотапий спращши, йому пе до мепе. Яl;бп БУJІИ в мене гроші, ХОЧ трохи, хоч сто н:арбованців, ПQюшула б я все, пішла б собі світ за О'lі. В МОllаСТllР 611 піШJН1.

Тро Ф и мов. Jlіпота! В а р я (до Трофи,м,ова). Студент МУСІІТЬ БУТlI розумним! (ЛагіfJllО, з сльоза,ми). ЯІШЙ вп стали неl{раСІІВНЙ, Петю, ЛІ, постаріли! (До Любові Аnдріївnи, вже без сліз). ТіJІЬІ\И от без діла но можу, маМОНЬІЮ. Мені ЩОХВІlJlШШ треба щось рuБИТlI. !3ХUДIIТЬ

Jll а.

Я ш а (ледве СТРlтУIO'lIlСЬ од с,міху). Єпіходов більярд ний І,ПЙ ЗJІамав! .. (Виходить).

В а р я. ЧОГО це Єиіходов тут? Хто йому дозволив на більярді грати? Не розумію цпх людей ... (Виходить). Л ІО б о в Анд р і ї в н а. ІІе дражніть її, ПетІО, ВИ ж бачите, їй і без того ТШІШО. Тро Ф и мов. Занадто вже вопа запопаДЛПllа, не в свої спрапи втручається. Все літо не даваJlа СПОІЮЮ ні мені, ні Ані, БОНJlась, щоб між памп роман но ВПНІШ ... ЯІ,е ЇЙ діJlО? І до того ж я приводу не поднuаn, я ТаІШЇІ далеІ\ИЙ від НОШJlості. Ми вищі над ІЮХаІJIIН! Л 10 б о в А ІІ Д Р і ї в н а. А я ось, мабуть, Шlжча за lюхання. (Дуже стурбоваnа). Чому немає Леоніда? Тіль ни б довідатись: 'ІІІ продаппй М<lЄТОІ" чи ні? Нещастя УЯВJ1ЯЄТЬСЯ мені таЮІМ пеіімоuірппм, що янось навіть не

знаю, що думати, розгуБJlЮЮСЬ ... Н можу зараз заl\РПЧатп, можу ДУРНИЦЮ ВЧIlНИТИ. Рятуйте мене, ПетІО. Та говоріть бо що-небудь, говоріть ... Тро Ф и мов. Чи проданий сьогодні маєтон, 'ІІІ ні хіба не ОДНаІЮВО? З ним давно вже снінчено, немає вороття

назад, заросла стеlІша. ЗаСПОІЮЇІтесь, JI!оба. Не треба себе дурити, треба хоч раз у житті глянути правді просто у вічі.

276

Л ю б о в Анд р і ї в н а. ЯІ{ій правді?

Ви бачите, де

правда й де неправда, а я ніби втратила зір, нічого не бачу. Ви сміливо розв'язуєте всі важливі пи:ання, але скажіть, голубе, чи це не тому, що ви ще МОЛОДІ, що ви пе встигли ще перестраждати жодного вашого питання? Ви сміливо дивитесь вперед, і чи не тому, що не бачите і не чекаєте нічого страшного, бо життя ще приховане від ваших моло

дих очей? Ви сміливіший, чесніший, глибший за нас, але вдумайтесь, будьте великодушні хоч на кінчику паЛЬЦlІ, пожалійте мене. Я ж тут народилась, тут жили мої баТЬІ\О й мати, мій дід, Я люблю цей дім, без вишпевого саду я не розумію свого життя, і коли вже так треба продавати, то продавайте й мене разом із садом ... (Обіймає Трофимова, цілує його в лоб). Тут же бо мій син утонув ... (Плаче). По жалійте мене, хороший, добрий чоловіче. Тро Ф и мов. Ви знаєте, я від усієї душі співчуваю. Л ю б о в Анд р і ї в н а. Але треба це інакше, інаКШІ) сказати ... (Витягає хусточку, на підлогу падає телеграма). у мене сьогодні так тяжко на серці, ви не можете собі уявити. Тут гамір, дрижить душа від кожного звуку, я ВСЯ: дрижу, а піти до себе не можу, мені самій у тиші страшно. Не судіть мене, Петю ... Я вас люблю, як рідного. Я охоче віддала б за вас Аню, клянусь вам, тільки ж, голуБЧИI\У, треба ж УЧИТИСЯ, треба скінчити курс. Ви нічого не робите, тільки ДОЩІ ЮІДав вас з місця на місце, так це дивно ...

Адже правда? Так? І треба ж щось з бородою зробити, щоб вона росла як-небудь ... (С~tіється). Смішний ви! Тро Ф и м О В (nід1lі.lltає телеграJ.tУ). Я не бажаю бути красенем.

Л 10 б о в Анд р і ЇВ н а. Це з Парижа телеграма. Що дня одержую. І вчора, і сьогодні. Цей дикий чоловік знову захворів, зпову з ним погано... Він просить пробачеННІІ, благає приїхати, і справді-таки мепі слід би поїхати в Па риж, побути біля нього. У вас, Петю, суворе обличчя, але що ж робити, голубчину мій, що мепі робити, він хворий, він самотній, безталанний, а хто там догляне його, хто стримає його від ІІОМИЛОН, хто подасть йому вчасно ліки? І що ж тут ховатися чи мовчати, я кохаю його, це ясно.

Кохаю, нохаю ... Це камінь на моїй шиї, я йду з ним на ДНО, але я люблю цей І\амінь і жити. без нього не можу.

(Потискує Трофи.lltову руку). Не думайте, Петю, поганого,

ие кажіть мені нічого, не кажіть ...

Тро Ф и м О В (крізь сльози). Ради бога, простіть за од вертість: він же вас обібрав!

А. Чехов

377

Л ю б о в Анд Р і ї в н а. Ні, ві, ві, ве треба говорити так ... (3атудяє вуха). Тро Ф и мов. Вів же вегіднин, тільни ви одва ве зваете цього! Вів вегідвин, нікчема ... Л ю б о в А в д Р і ї в н а (розгnівавшись, але стри.маnо), Вам 26 ронів або 27, а ви й досі гімназист другого класуl Тро Ф и мов. Нехай! Л ю б о в Анд р і ї в н а. Треба бути мужчиною, у ваші роки треба розуміти тих, хто кохає. І самому треба кохати ..• треба закохуватись! (Сердито). Так, так! І у вас немае чистоти, а ви просто ЧИСТЬОШІ{а, смішний диван, виродок ...

Тро Ф им О В (з жахом). Що вона каже! Л ю б о в Анд р і ї в в а. «Я вищий над нохавня!» Ви ве вищий вад кохавня, а просто, ян каже ваш Фірс, ведо тепа. У ваш вік не мати полюбовниці! .. Тро Ф и м О В (з жахом). Це жахливо! Що вона гово рить?! (Хутко йде до зади, схопившись за голову). Це жах ливо ... Не можу, я піду ... (Виходить, аде зразу ж поверта ється). Між нами все кінчено! (Виходить до передпокою). Л ю б о в Анд р і ї в н а (кричить nавздогіn). Петю, че кай'rеl Чудна людина, я пожартувала! Петюl Чути, як у передпокої хтось поквапно йде по сходах і врав а гур котом падав вниа. Аня і Варя скрикують, але слідом чути сміх.

л ю б о в А в д р і ї в п а, Що там тане? Вбігає Аня.

А ня (смїючись). Петя зі сходів упав! (Вибігає). Л ю б о в Анд р і ї в н а. Який дивак цей Петя ... Начальник станції зупиняється серед вали і читає «Грішницю. О. Толстого. його слухають, та ледве він прочитав кілька рядків, як в передпокою чути авуки вальсу, і читання уривається. Всі тан цюють. Проходять а передпокою Тро Ф и м О в, А н Я, В а р я і Любов Андріївна.

Л ю б о в

Анд рі ї в н а. Ну, Петю ... ну, чиста душа ...

я пробачення прошу ... Ходімо танцювати ... (Танцює з ним). Аня і Варя танцюють.

Фі ре входить, ставить свою палицю

біля бічних

дверей.

Я ш а

теж увійшов з вітаЛІ,ні, дивиться на танці.

я ша. Що, дідусю? Фі р с. Нездужаю. Раніше у нас на балах танцювали генерали, барони, адмірали, а тепер посилаємо за ПОШТО-

378

8ИК ЧИПОВНИlюм і начальником станції, та й ті не так-то охоче йдуть. Щось я підупав на силі. Покійний пан, дідус", усіх сургучем лікував од усіх хвороб. Я сургуч приймаю щодня вже років двадцять, а то й більше; може, я від 8ЬОГО й Живий.

Я ш а. Набрид ти, діду. (Позіхає). Хоч би ти вже скоріше ;щох.

Фі Р о. Ех, ти ... недотепа! (Бурмотить). Трофимов і Любов Андріївна танцюють у залі, потім у вітальні.

Л ю б о в

Анд р і ї в на.

Merci.

Я посиджу ... (Сідає).

Отомилась. Входить Аня.

А н Я

(схвильовано). А зараз на нухні якийсь чоловік

nазав, що·вишневнЙ сад уже продано.

Л ю б о в Анд р і ї в н а. Кому продано? Аня. Не сказав, кому. Пішов. (Танцює з Трофимовим). Об06 виходять до зали.

я ш а. Це там якийсь дідон баланав. Чужий. Ф і Р с. А Леоніда Андріjiовича ще немає, не приїхав. Пальто на ньому легеньке, демі-сезон, днвись, ще засту~ диться. Ех, молоде-зелене! ..

Л ІО б о в Анд р і ї в н а. Я зараз умру. Підіть, Яшо, ДО' відайтеся, кому продано.

Я ш а. Та він давно пішов, той дід. (Сміється). Любов Андріївна (з легкою досадою). Ну, чого ви смієтесь? Чого раді? Я ш а. Надто вже 6піходов смішний. Пуста людина. Два ДЦЯТЬ дна нещастя.

Л ю б о в Анд р і ї в н а. Фірс, якщо продадуть маєток, то куди ти підеш? Ф і Р с. Куди накажете, туди й піду. Л ю б о в Анд р і ї в н а. Чого в тебе обличчя таке? Не здужаєш! Пішов би краще спати ...

Ф і Р с. Так ... (3 усмішкою). я піду спати, а хто тут без мене подасть, хто порядкуватиме? Сам на весь дім. Я ш а (до Любові Андріївни). Любов Андріївно! Дозволь те звернутись до вас з проханням, будьте Т8,кі ласкаві! Коли знову поїдете до Парижа, так візьміть і мене з со бою, будьте ласкаві. Залишатися тут мені аж ніяк немож ливо. (Озираючись, напівголосно). Що ж там казати, ви самі бачите, країна неосвічена, народ неморальний, та й

14*

379

нудно, в нухні годують бридно, а тут ще й Фірс цей ходить, бурмотить різні непі~ожі слова. Візьміть мене з собою, будьте тані ласнавіІ Входить П и Щ и К.

П и Щи

Дозвольте просити вас ... на вальсин, найпре

нрасніша ..• Любов Андріївна йде з ним.

Чарівна, все-тани сто вісімдесят нарбованчинів я візьму У вас ... Візьму ... (Таnцює). Сто вісімдесят RарбованпJв ... Перейшли до зали.

я ш а (тихо nасnівує). «Чи ти збагнеш в душі моїй три ... »

вогу

В залі постать у сірому циліндрі і в нарта тих панталонах, махав

рунами і стрибав; вигуни: «Браво, Шарлотто

IBaHiBHol.

Ду н Я ш а (зуnиnяється nоnудритись). Панночна велить мені танцювати - навалерів багато, а дам мало,- а мені

від танців в голові паморочиться, серце стука6. Фірсе Мико лайовичу, а зараз чиновник з пошти таке мені сказав, що мені дух перехопило. Музина

стихав.

Фі Р с. Що він тобі сказав? Д у н Я ш а. Ви, каже, як квітка. Я ш а (позіхає). Темнота ... (Виходить). Ду ня ш а. Як квітка ... Я така делікатна дї!}чина, страх люблю ніжні слова. Ф і Р с. Закрутишся ти. Входить

і х о дов.

е !І і х о дов. Ви, АВДОТЬ6 Федорівно, не бажа6те мене бачити ... так, ніби я кузька якась. (Зітхає). Ех, життя! Д у н Я ш а. Чого ви хочете?

е п і х о дов. Безсумнівно, може, ви й праві. (Зітхає). Але, звичайно, коли поглянути з точки зору, то ви, дозволю собі тан висловитись, пробачаюсь за одвертість, цілковито привели мене в стан духу. Я знаю свою фортуну, щодня зі мною траПЛЯ6ТЬСЯ якесь нещастя, і до цього я давно вже звин, тю< ЩО З усмішкою дивлюся на свою долю. Ви дали мені СЛОВО, і хоч я ...

380

д у н Я ш а. Прошу вас, потім поговоримо, а тепер дайте мепі спокій. Тепер я мрію. (Вавцться віялом). е п і х о дов. У мене кожен день нещастя, і я, дозволю собі так висловитись, тільки усміхаюсь, навіть сміюсь. Входить із зали В а р я.

В а р я. Ти й досі ще не пішов, Семепе? ЛІ\а ж ти, справ ді, неповажлива людина. (До Дуnяші). Іди звідси, Дуня шо! (До Єnіходова). То на більярді граєш і кий зламав, то ПО вітальні походжаєш, наче гість.

е п і х о дов. З мене вимагати, дозвольте вам вислови тись, ви не можете.

В а р я. Л з тебе не вимагаю, а кажу. Тільки й діла, що блукаєш з місця на місце, а справами не займаєшся. Конторника утримуємо, а невідомо навіщо. . е п і х о Д о в (ображеnо). Чи працюю я, чи блукаю, чи ім, чи на більярді граю, про те можуть судити тільки люди

в поняттям і старші.

В ар я. Ти смієш мені це казати! (Сnалахnувши). Ти смієш? Значить, я нічого не розумію? Забирайся ж геть ввідси! Зараз же! е п і х о д о в (ЗЛЯlfавшись). Прошу вас висловлюватись деліІ\атним способом. В а р я (Blfpau обурившись). Зараз же забирайся! Геть! Він іде до дверей, вона за ним.

Двадцять два нещастя! Щоб твого й духу тут не було! Щоб мої очі більше тебе не бачили! Єпіходов вийшов, за дверима його голос: «Н на вас буду СІШРЖИ тись}).

Л, ти ще вертаєшся! (Хапає палицю, поставлепу Фірсом біля две.реЙ). Іди, іди ... Іди, я тобі покажу ... А, ти верта єшся? Вертаєшся? Так ось же тобі ... (ЗаМіряється). В цей час входить Л о п а х і н.

л о п а х і н. Щиро дякую. В а р я (сердито й глузливо). Впбачайте! Л о п а х і н. Нічого. Щиро дякую ва приємне

часту

вання.

В а р я. Нема за що. (Відходить. Потім озирається і питав лагідnо). Л вас не вдарила?

Л о п а х і н. Ні, нічого. Гуля, проте, набіжить величенька. Голоси в залі: «Лопахів, приїхав! Єрмолаю Олексійовичуt~

381

Пи щ и н. Видом видати, слихом слихати ... (Цілується 8 Лоnахіnим). RОНЬЯЧRОМ од тебе пахтить, любий мій, сер це моє. А ми тут теж розважаємось. Входить Л ю б о в

Анд Р і ї в н а.

Л Ю б о в Анд р і ЇВ н а. Це ви, €рмолаю Олексійовичу? Чому тан довго? Де Леонід? Л о п а х і н. Леонід Андрійович зі мною приїхав, він іде ...

Л ю б о в Анд р і ї в н а (хвилюючись). Ну, що? Відбу.. лись торги? Rажіть-бо! Л о п а х і н (nіяково, боячись виявити свою радість). Торги закінчились близько четвертої години ... Ми на поїзд спізнились, довелося чекати до половини десятої. (Важк,о

вітхnувши). "Ух! Моні голова трохи обертом іде. Входить

а є в;

у правій руці в нього ПОRУПRИ, лівою він витирав сльози.

Л ю б о в Анд р і ї в н а. Льоню, що? Льоню, ну? (Не" терпляче, к,різь сльози). Швидше-бо, ради бога ... Г а є в (пічого їй nе відl.азує, тільки махає рукою; до

Фірса, к,рівь сльови). Ось візьми ... Тут анчоуси, керчеНСЬRі оселедці ... Я сьогодні нічого не їв ... Скільки я витерпів! Двері до більярдної відчинені; чути удари куль і Яшин голос: «Сім і вісімнадцять!}) У Гаєва міниться обличчя, він уже не плаче.

Стомився я страшенно. Даси мепі, Фірсе, переодягтися ... (Виходить до себе через зал, за nим Фірс). П и щ и н. Що там на торгах? Ну, розповідай! Л ю б о в Анд рі ї в н а. Продано вишневий сад? Л о п а х і н. Продано. Л ю б о в Анд р і ї в н: а. Хто RУПИВ? Л о п а х і н. Я RУПИВ. Пауза. Любов Андріївна пригнічена; вона б упала, коли б не стояла біля Rрісла й стола. Варя знімає :І пояса ключі, кидав їх на підлогу, серед вітальні, і виходить.

я купив! Почекайте, панове, будьте ласнаві, мені затума нилась голова, говорити не можу ... (Сміється). Прийшли ми на торги, там уже Деріганов. "у Леоніда Андрійовича було тільки п'ятнадцять тисяч, а Деріганов понад борг зразу набавив тридцять. Бачу, справа така, я зчепився

382

• ним, набавив сорок. Він сорок п'ЯТЬ. Я п'ятдесят п'ять. Він, значить, по п'ять набавляє, я по десять ... Ну, скінчи лось ... Понад борг я набавив дев'яносто, залишилось за мною. Вишневий сад тепер мій! Мій! (Регоче). Боже мій, господи, вишневий сад мій! Скажіть мені, що я п'яний, не при своєму розумі, що все це мені ввижається...

(Тупає

nога.ми). Не смійтеся з мене! Ноли б мій батько й дід по вставали з ДОМОJШН і глянули на все, що трапилось, як

'Їхній Єрмолай, лупцьовапий, малописьменний Єрмолай, що бігав УЗИМІ\У босоніж, ЯІ{ цей самий Єрмолай придбав має ток, І\ращого за який немає нічого на світі. Я ІіУШІВ маєток,

де баты\,' й дід кухні ... Я сплю, ється ... Це плід сті ... (Підnїмає

були рабами, де їх не ПУСl\али навіть до це тільки ввижається мені, це тільки здавашої уяви, пойнятий МОРОI\ОМ невідомо1'ілючі, лаС1'іаво посміхаючись). Нинула

ключі, хоче показати,

що вона вже

тут

не

господиня ...

(ДзеНЬ1'іає 1'ілючами). Ну, та однаково. Чути, ЛІ, настроюють орнестр.

Гей, музиканти, грайте, я бажаю вас слухати! Приходьте всі дивитися, як Єрмолай Лопахін рубоне сокирою по виш невому саду, як попадають на землю дерева. Набудуємо дач, і наші онуки й правнуни побачать тут нове життя ... Музино, грай! Грав музика. Любов Андріївна сіла на стілець і

ripKo

плаче.

(3 до1'іОРОМ). Чому Ж, чому ви мене не послухали? Бідо лашна моя, хороша, не вернеш тепер. (Крізь сльози). О, швидше б усе це минулось, швидше б ЯІ\-небудь зміни лось наше недоладне, нещасливе життя.

Пи щ и к (бере його під РУ1'іУ, напівголосно). Вона плаче. Ходімо в залу, нехай вона сама ... Ходімо ... (Бере його під ру,;,у і виводить до зали). Л о п а х і н. Що Ж такого? Музико, грай чітко! Нехай все так, як я бажаю. (3 іронією). Іде новий поміщик, влас.,. ник вишневого саду! (Штовхнув ненароком столи1'і, мало nе звалив канделябри). За все можу заплатити! (Виходить з Пuщuком). в залі іЙ вітальні немає ніІ,ОГО, крім Любові Андріївни, яка сидить, зіщулившись уся і гірrю плаче. Тихо грає музика. Хутко входять А н Я і Тро Ф и мов. Аня підходить до матері і став перед нею

навколішки. Трофимов залишається біля входу до зали.

383

А п я. Мамо! Мамо, ти плачеш? Люба, добра, хороша моя мамо, моя пренрасна, я люблю тебе ... я благословляю тебе. Вишневий сад продано, його вже немає, це правда, правда, але не плач, мамо, у тебе залишилось життя попереду, залишилась твоя гарна, чиста душа ... Ходімо зі мною, ході мо, люба, звідси, ходімо! .. Ми посадимо новий сад, розкіш ніший за цей, ти побачиш його, зрозумієш, і радість, тиха, глибока радість опуститься на твою душу, як сонце у ве

чірню пору, і ти посміхнешся, мамо! Ходімо, люба! Ході мо! .• 3авіса

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Деиорація першої дії. Немає ні завіс на вікнах, ні картин, залиши JЮСJ. трохи меблів, які складені в один КУНJI\, ніби для продашу. Відчувається пустка. Білц вихідних дверей і в глибині сцени скла дені чемодани, дорожні клунки і т. ін. Двері ліворуч відчинені, 8нідти чути голоси Варі й Ані. Л о п а х і н стоїть, чекав.. Я ш а тримав піднос а скляночками, повними шампанського. В передпокої 6 п і х о Д о в зав'язув ящик. 3а сценою, в глибині, гомін. Це прийшли прощатися селяни. Голос Гавва: «Спасибі, братці, спасибі вам».

fI m а. Простий народ прощатися прийшов. Я такої дум Юt, 6рмолаю Олексійовичу: народ добрий, але мало ро зумів. Гомін затихає. Входять через передпокій Л ю б о в Анд р і і в н а і l' а в в; вона не плаче, але бліда, обличчя її дрижить, вона не може

говорити.

а в в. Ти віддала ім, Любо, свій гаманець. Так не мож ва! Так не можна! Л ІО б о D А пдр і і в н а. Я не змогла! Я не змогла! Обов виходять.

Л о п а х і н (в двері, ЇМ н,авздогін,). Прошу, будьте лас }(зві! По скляночці на прощання. Із міста не догадався привезти, а па етанції знайшов тільки одну пляшку. Будь те ласкавіІ Пауза.

Що т, панове! Не бажаєте? (Відходить од дверей). Знзв би - не купував. Ну, і я пити не буду. Яша обережно ставить підпос на стілець.

Випий, Яшо, хоч ти. з84

я ш а.

від'їжджаючими! Щасливо залишатися! (П'є).

Це шампанське не справжнє, запевняю вас. Л о п а х і н. Вісім Rарбованців пляшка. Пауза.

Холодно тут страшенно. Я ш а. Не топили сьогодні, все одно поїдемо. (Сміється). Л о п а х і н. Чого ти? Я ш а. Від задоволення. Л о п а х і н. Надворі жовтень, а сонячно й тихо, ЯR уліт ну. Будуватись добре. (Гляftувшu па гадиппиn, у двері). Панове, вважайте, до поїзда залишилось тіЛЬRИ сорок сім хвилин! Значить, через двадцять хвилин Їхати на станцію. Поспішайте. Тро Ф и м О В

У пальті ВХОДИТЬ з двору.

Тро Ф и мов. Мені здається, їхати вже ttac. Коні подані. Чорт його батька знає, де мої калоші. ЗНИRЛИ. (В двері). Аню, немає моїх калош! Не знайшов! Л о п а х і я. А мені в Харнів треба. Поїду з вами одним поїздом. Проживу В Харкові цілу зиму. Я все тинявся з вами, замучився без діла. Не можу без роботи, не знаю, RУДИ дівати руки; теліпаються якось дивно, ніби чужі. Тро Ф и мов. Зараз поїдемо, і ви знову візьметесь З8 свою RОрИСНУ працю.

Л о п а х і н. Випий-но скляночку. Тро Ф и мов. Не буду. Л о п а х і н. Значить, у Моснву тепер? Тро Ф и мов. Тан, проведу їх до міста, Москву.

завтра в

Л о п а х і н. Так .. Що ж, професори, видно, не читають леRцій, чекають, доки приїдеш! Тро Ф и мов. Не твоє діло. Л о п а х і Н. СRіЛЬRИ це років, як ти в університеті вчишся? Тро Ф и мов. Придумай щось новіше. Це набридло вже й недотепно. (Шуnає палаші). Знаєш, ми, мабуть, більше не побачимось, так от дозволь мені дати тобі на прощання одну пораду: не розмахуй руками! Одвикни від цієї звич ки - розмахувати. І теж От, будувати дачі, гадати, що з дачників RОЛИСЬ вийдуть окремі господарі, гадати так

це теж значить розмахувати ... ЯR би там не було, все-таки я тебе люблю. У тебе тонкі, ніжні пальці, ЯR у артиста, у тебе тонка, ніжна душа ...

383

Ло п а х і н (обій,має його). Прощавай, голубчику. Дя.. кую за все. Коли потрібно, візьми в мене грошей на дорогу. Тро Ф и мов. Навіщо мені? Не треба. Л о п а х і н. Та у вас же немає! Тро Ф и мов. Є. Дякую вам. Я за переклад одержав. Ось вони тут, у кишені. (Стурбован,о). А калош моїх нема!

В а р я (а другої к,і,мн,ати). Візьміть вашу гидоту! (Ви1і,идає н,а сцен,у пару гу.JlrtOВUХ к,алош).

Тро Ф и мов. Чого Ж ви гніваєтесь, Варю? Гм ... та це не мої калоші!

Л о п а х і н. Я навесні посіяв маку тисячу десятин і оце заробив сорок тисяч чистого. А коли мій мак цвів, яка то була картина! Так от я, кажу, заробив сорок тисяч і, зна чить, пропоную тобі в позику, тому що можу. Навіщо ж кирпу гнути? Я мужик ... попросту. Тро Ф и мов. Твій батько був мужик, мій аптекар, і це зовсім нічого не значить. Лопахін дістає бумажник.

Облиш, облиш ... Дай мені хоч двісті тисяч, не візьму. Я вільна людина. І все, що так високо ціните всі ви, багатії і злидарі, не має для мене ані найменшого значення, от як пух, що літає в повітрі. Я можу обходитись без вас, я можу проходити повз вас, я дужий і гордий. Людство простує до вищої правди, до вищого щастя, яке тільки можливе на землі, і я в перших лавах!

Л о п а х і н. Дійдеш? Трофимов. Дійду. Пауза.

Дійду або покажу іншим шлях, як дійти. Чути, ян десь далено цюкають сонирою по дереву.

л о п а х і н. Ну, прощавай, голубчику. Час Їхати. Ми один перед одним гнемо кирпу, а життя собі йде та йде.

Коли я працюю дo~гo, невтомно, тоді думки трохи легші, і здається, ніби мені теж відомо, навіщо я існую. А скільки, брат, в Росії людей, які існують не знати для чого. Ну, все одно, циркуляція діла не в цьому. Леонід Андрійович, ка жуть, взяв посаду, буде в банку, шість тисяч на рік ... Тіль ни ж бо не всидить, ледачий дуже ... А н Я (н,а дверях). Мама вас просить: доки вона не по їхала, щоб не рубали саду.

386

Тро Ф и мов. Справді, невже не вистачає танту ... (Bu~ :rOaUTb через передпокій).

Л о п а х і н. Зараз, зараз ... От яні-бо справді. (Виходить ва nuм). Аня. Фірса відправили в лікарню? Я ш а. Я вранці назав. Відправили, напевне. А н Я (до 6nіходова, що проходить через залу). Семене Пантелеймоновичу, довідайтеся, будь ласка, чи відвеЗJlИ

Фірса до лікарні. Я ш а (ображеnо). Вранці я казав 6горові. Чого ж ПИ~ тати по десять раз! е п і х о дов. Довголітнього Фірса, на мою остаточну думку, полагодити вже не можна, йому треба до праотців. А я можу тільки заздрити йому. (Поклав че,модаn па к,ар тоnк,у з к,аnелюхо,м і роздушив). Ну от, звичайно. Так і знав. (Виходить). Я ш а (глузливо). Двадцять два нещастя ... В а р я (за двери,ма). Фірса відвезли в лікарню? Аня. Відвезли. В ар я. Чого ж листа не взяли до лікаря? Аня. Так треба навздогін послати ... (Виходить). В а р я (із сусідnьої к,і,мnати). Де Яша? Скажіть, мати його прийшла, хоче з ним попрощатись. Я ш а (,махає рук,ою). Виводять тільки 3 'Терпіння. ду вяш а

весь час клопочеться біля речей; тепер, коли Яша за лишився сам, вона підійшла до нього.

Д у н Я ш а. Хоч би поглянули разок, Яшо. Ви од'їж джаєте ... Мене покидаєте ... (Плаче й r;идається йому на шию). Я ш а. Чого ж плакати? (П'є ша,м,nаnсьr;е). Через шість днів я знову в Парижі. Завтра сядемо на кур'єрський поїзд і покотимо, тільки нас і бачили. Навіть якось не віриться. Вів ля Франс! .. Тут не по мені, не можу жити ... нічого не вдієш. Надивився на темноту - годі 3 мене. (П'є ша,м nancьr;e). Чого ж плакати? Поводьтеся пристойно, тоді не будете плакати. Ду н Я ш а (nудриться, вдu,вляючись у люстерк,о). При шліть із Парижа листа. Я ж бо вас кохала, Яшо, так коха ла! Я ніжне створіння, Яшо! Я ша. Сюди йдуть. (Клопочеться біля че,модаnів, тихо Ііаспівує). Входять

Любов

Анд Р і ї в н а,

r а є в,

Іванівна.

381

Авя

mа р л о т т а

r а в в.

'Іхати б уже. Часу небагато залишилось. (Ди8~

дячись па Вшу). Від кого це оселедцем тхне? Л ю б о в Анд р і ї в н а. Хвилин через десять даваЙr.ю вже в екіпажі сідати ... (Омядає кімпату). Прощавай, лю бий доме, старий дідусю. Мине зима, настане весна, а там т('бе вже не стане, тебе зламають. СRільки бачили ці стіниl (Палко цілує дочку). Радість моя, ти сяєш, твої оченята грають, як два діаманти. Ти задоволена? Дуже? Аня. Дуже! Починається нове життя, мамо! Г а є в (весело). Справді, тепер усе гаразд. До продажу ВlІІпневого саду ми всі хвилювались, мучились, а потім, ІШJIIJ питанпя було Вlірішене остаточно, безповоротно, всі заспокоїлись, навіть повеселішали. Я баНRівський служака, тепер я фінансист ... жовтого в середину, та й ти, Любо, ЩО !Іе кажи, маєш кращий вигляд, це безперечно. JI ю б о в Анд р і ї в н а. Таи, з нервами моїми краще, це правда.

Ій подають напелюшон і пальто.

я сплю добре. Виносьте, Яшо, мої речі. Пора. (До Аnі). Дівчинко моя, мп скоро побачимось ... Я їду в Париж, буду там жити на ті гроші, що їх прислала твоя ярослаВСЬІ{а

бабуся на Rупівлю маєшу,- хай живе бабуся!

а грошей

цих вистачить ненадовго.

Аня. Ти, мамо, повернешся скоро, скоро ... адже правда? Я підготуюсь, складу іспити в гімназії і потім буду п ра цювати, тобі допомагати. Ми будемо, мамо, разом читати різні книжки ... Адже правда? (Цілує матері руки). Ми будемо читати осінніми вечорами, прочитаємо багато кни люк, і перед нами рознриється новий, чудовий світ ... (Мріє). Мамо, приїжджаЙ ... Л ю б о в Анд рі ї в н а. Приїду, моє ЗОЛОТІЮ. (ОбіЙ.мє дочку). Входить

Л о п а х і н.

Шарлотта тихо наспівує пісеньну.

Г а в в. Щаслива Шарлотта: співавІ Шар л о т т а (бере клупак, схожий па сповите 1ie~loв дя). Мов маляТІЮ, люлі, люлі ... Чути плач дитини: «'Уа, уа! ...

Цить, мій хороший, мій любий ХЛОПЧИНУ. «'Уа! .. 'Уа! ...

388

Мені тебе ТЮ( шкода! (Кидає ""луно.". на ,м,ісце). То ви, будь ласка, знайдіть мені посаду. Я не можу тан. Л о п а х і н. Знайдемо, Шарлотто Іванівно, не турбуй тесь.

а 6 в. Всі нас кидають. Варя йде зовсім ... ми враз стали не потрібні. Шар л о т т а. В місті мені нема де жити. Треба йти ... (Наспівує). Все одно ... Входить П и Щ и :Ко

Л о П а х і п. Чудо природи! .. П и щ и к (захе.".авшись). Ой, дайте віддихатися ... заму чився ... Мої найшановніші ... Води дайте ... а 6 в. По гроші, напевне? Слуга покірний, іду від грі ха ... (Виходить). П и щ и к. Давненько не був у вас ... найпрекрасніша ... (До Лоnахіна). Ти тут ... радий тебе бачити ... величезного розуму людина ... візьми... одержуй ... (Подає Ло пах іну гроші). Чотириста карбованців ... буду винен ще вісімсот

сорок

...

Л о п а х і н (здивовано знизує nлечиJltа). Ніби уві сні. Де ж ти взяв? П и щ и к. Зачекай ... Жарко ... Подія найнезвичайніша. Поїхали до мене англійці і знайшли в землі якусь білу глину ... (До Любові Андріївни). І вам чотириста ... пре красна, дивна ... (Подає гроші). Решту потім. (П'є воду.). Зараз оце один юнак розповідав у вагоні, ніби якийсь ве ликий філософ радить стрибати з дахів... «Стрибай!» каже, і в цьому вся задача. (3дивовано).Ви ж подумайте! Води! .. Л о п а х і н. Що Ж це за англійці? П и Щ и R. Здав Їм ділянну з глиною на 24 рони ... А тепер вибач~йте, ніноли ... треба гнати далі ... Поїду до Знойнова ... до Нардамонова ... Всім заборгував... (П'є). Живіть здорові ... В четвер заїду ... Л ю б о в Анд р і ї в н а. Ми зараз переїздимо до міста, а завтра я за нордон

...

Пи щ и R. Ян? (Стурбовано). Чому до міста? То ж то я дивлюсь на меблі ... чемодани ... Ну, нічого ... ([(рjзь сльози). Нічого ... Найвеличезнішого розуму люди ... ці англійці ... Нічого ... Будьте щасливі ... Хай бог вам помагає ... Нічого ... Всьому на цьому світі буває нінець ... (Цілує ру.".у Любові Андріївни). А почуєте, що й мені нінець приі1:дюв-, згадайте оцю саму ... ноняну і снажіть: «Був на світі СЯ ний-

889

ТаІШЙ ••• Симеопов-ПищиR. .. царство йому небесне»

...

Пре

гарна погода ... Так ... (Виходить дуже з/-/'їяnовїлий, але за раз же повертається і nаже з порога). :Кланялась вам Да шенька! (Виходить).

Л ю б о в

Анд р і Ї в н а.

з двома :клопотами. Першпй

Тепер можна і Їхати. Іду я

це хворий Фірс.

(Погля

нувши /-/'а годи/-/'/-/'иn). Ще хвилин п'ять можна ... Аня. Мамо, Фірса вже відправили до лікарні. Яша від правив ЗРаІШУ.

Л ю б о в Анд р і Ї в н а. Друга моя печаль - Варя. Вона звикла рано встав атп й працювати, а теиер без роботи вопа, мов риба без води. Схуд.ТІа, зблідла і плаче, сер дешна

... Пауза.

Ви це дуже добре знаєте, Єрмолаю ОлеІ\сійовичу; я мрія ла ... віддати ЇЇ за вас, та й з усього було видно, що ви жени

тесь. (Шепоче Ані, та nиває Шарлотті, і обидві виходять). Вона І\Охає вас, вам вона до душі, і не знаю, не знаю, чому це ви ніби обминаєте одне одного. Не розумію! Л о п а х і н. Я теж, по правді, сам не розумію. Якось чудно все ... Якщо є ще час, то я хоч зараз ладен ... Скінчимо зразу - і Rрай, а без вас, я почуваю, не освідчусь. Л ю б о в Анд р і ї в н а. І чудесно. Потрібна ж бо тіль ки одна хвилина. Я її зараз ПОRЛИЧУ ... Л о и а х і н. До речі, й шампаНСЬRе Є. (Погля/-/'увши /-/'(1, сnля/-/,очnи). Порожні, хтось уже випив. Яша І\ашляв.

Це називається вихлистати. Л ю б о в Анд р і ї в н а (жваво). ПреRрасно. Ми вийде мо ... Яшо, allez! 1 Я ПОRЛИЧУ ЇЇ ... (До дверей). Варю, облиш

усе, іди сюди. Іди! (Виходить з Яшею). Л о п а х і п (nоглядає /-/'а годиliliиn). Так ... Пауза. За дверима стриманий сміх, шепіт, нарешті входить

В а р я.

В а р я (довго розглядає речі). Дивно, ніяк не знайду ... Л о п а х і н. Чого ви ШУІ\аєте? В ар я. Сама пю_увала і не пам·ятаю. Пауза. І Ідіть! (Франц.)

390

Ло n а х і н. Нуди Ж ви тепер, Варваро Михайлівно? В ар я. Я? ДО Рагуліних ... Домовилась до них ГOCIIO~ дарство доглядати

Л о п а х і н.

...

за енономну, чи що.

Це в Яшнево? Верстов сімдесят буде. Пауза.

От і нінчилось життя В цьому домі .. . В а р я (роагллдає речі). Де ж це ... Чи, може, я в снриню запанувала... Тан, життя в цьому домі нінчилось... більш :уже не буде ...

Л о п а х і н. А я в Харнів зараз їду ... от з цим поїздом. Справ багато. А тут, в садибі, залишу 6піходова ... Я його найняв.

В а р Я. Ну, що ж! Л о п а х і н. Минулого рону, ноли пригадаєте, в цю пору сніг уже йшов, а тепер тихо, сонячно. Тільни от холодно ... Градусів три морозу. В а р я. Я не подивилась. Пауза.

Та й розбився у нас градуснин ... Пауза. Голос у двері 8 двору: «Єрмолаю Олексійовичу!»

л о п а х ін (nіби дав по че1>ав па цей голос). (ХУТ1>О виходить).

ЗаразІ

Баря, сидячи на підлозі, поклавши голову на клунок в одежею, тихо ридає. Відчиняються двері, обережно входить Л ю б о в Анд· ріївна.

л ю б о в Анд рі ЇВ н а. Ну що? Пауза.

Треба Їхати. В а р я (вже nе плаче, витерла очі). Тан, пора, мамоньно. Я до Рагуліних УС'Fигну ще сьогодні, аби тільни не спізни тися на поїзд ... Любов Андріївна (у двері). Аню, вдягайся! Входять А н я, потім Г а є в, Шар л о т'т а І в а н і в н а. Гаєв 'вдяг иений у тепле пальто з башликом. 3бираютьея елуги, візники. Біля дверей клопочеться Є п і х о дов.

391

Любов

Анд р і і 8 Н а.

Тепер можна і в дорогу!

А н Я (радісн,о). В дорогу! а в в. Друзі моі, милі, дорогі друзі мої! Покидаючи

вазавжди цей дім, чи можу я ве сказати, чи можу утрима·

тись, щоб ва прощання не висловити ті почуття, які спов· вюють тепер усю мою істоту ... А н Я (б.лага.льн,о). Дядю! В а р я. Дядечку, ве треба! а в в (похмуро). Дуплетом жовтого в середину ..• Мовчу ...

Входить Тро Ф и м О В, потім Л о п а х і но

Тро Ф и мов. Що ж, панове, пора їхати! Л о п а ~ і н. 6піхоДов, мов пальто! Л ю б о в Анд р і і в в а. Я посиджу ще одну хвили· вочку. Наче я раніше ніколи не бачила, які в цьому будин· ну стіни, які стелі, і зараз я дивлюсь ва вих 3 жадобою, 8 тю,ою віжною любов'ю ... Р а є в. Пам'ятаю, коли мені було шість років, на зелені свята я сидів на цьому вікні і дивився, як батько мій ішов до цеРІ\ВИ

...

Л ю б о в А в др і і в в а. Всі речі забрали? Л о п а х і н. ЗдавТЬСlI, все. (До Єnіходова, н,адягаючи nа.льто). ТИ Ж, 6піходов, гляди, щоб усе було гаразд! 6 п і х о Д о в (говорить хриn1>им го.лосом). Будьте спокійні, 6рмолаю Олексійовичу! Л о п а х і н. Що це в тебе таний голос? 6 п і х о дов. Зараз воду пив, щось ПРОІ\Овтнув. Я ш а (з презирством). Темнота ... Л ю б о в Анд р і і в н а. Поідемо - і тут не залишиться жодної душі ... Л о п а х і н. Аж до весни. Варя ВИСМИІ{ув із ІШУНІШ параСОЛЬІ{У,- схоже, ніби лась; Лопахін удав, що злЯ!(ався.

пона

;J,I.\lіри

в а р я. Та що це ви ... Я й не думала. Тро Ф и мов. Панове, ходімо сідати в екіпажі ... Вже пора! Зараз поізд прийде! В ар я. Петю, ось вони, ваші налоші, білл чемодана. (Крізь с.льоаи). І які вони у вас брудні, старі ... Тро Ф и м О В (взувЩQчи 1>а.лоші). Ходімо, папове!

392

а є в (дуже збеnтеЖЄ1{,ий, боїться заnла~ати). Поїзд ... станція ... Rруазе в середину, білого дуплетом в кут ... Л ю б о в А в д рі ї в в а. Ходімо! Л о п а х і в. Всі тут? Нікого там нема? (3а.лtu~а6 біч"t двері ліворуч). Тут речі СІ\ладено, треба заМІШУТИ. Хо дімо!

А в я. Прощай, доме! Прощавай, старе ЖИТТJl! Тро Ф и мов. Здрастуй, нове життя! .. (Виходить 8 Анею). Варя оглядав кімнату і не поспішаючи виходить. Виходять Яша і Шарлотта 3 собаЧІЮЮ.

л о п а х і в. Значить, до весви. Виходьте, панове ... До побаченції! .. (Виходить). Любов Андріївна і Гаєв залишилися в.цВОХ. Вони ніби чекали на це, кидаються на шию одне одному і ридають стримано, тихо, боя чись, щоб їх не почули.

а є в (у розпачі). Сестро моя, сестро моя ... Люб ов Анд р і ї в в а. О мій милий, мlИ ніжний, прекрасний сад! .. Моє життя, моя молодість, щастя моє, прощавай! .. Прощавай! .. Голос Ані, весело, закликаючи: «Мамо! ..• Голос Трофимова, весело, збуджено: «Ау! .. »

л ю б о в А в д р і ї в н а. Востаннє поглянути на стіни, ва вікна ... По цій кімпаті любила походжати ПОІ\іЙПИЦIІ мати.

а є в. Сестро моя, сестро мояІ .. Голос Ані: «Мамо! .. ) Голос Трофимова: «Ау! ..•

ю б о в Анд рі ї в в а. Ми йдемо! .. Виходять.

Сцена порожнк Чути, як на ключ заМИІ\аЮТЬ усі двері, НІ( потім від'їздять екіпажі. Стає тихо. Серед-тиші лунав глухий стук СОl\ИРИ по дереву, який звучить самотньо й тоскно. Чути НРОI\И. 1з дверей, ЩО праворуч, з'являється Фі р с. Він вдягнутий, ЛІ, заюrщи, в під-

жаку і білій жилетці, на ногах капці. Віа ,хnОР:1Й.

393

Фі Р с (підходить до дверей, торnае за ручпу). За .. мннено. Поїхали. (Сідае па папапу). Про мене забули ...

Байдуже ... я тут пОсиджу ... А Леонід Андрійович, мабуть,

шуби не вдяг, в пальті поїхав ... (Стурбоваnо зітхае). Н, бач, не подивився ... Молоде-зелене! (Щось бурмотить, чого nе можnа зрозуміти). Життя, бач, пролинуло, ніби Й не жив ... (Л агае). Нполежу... СИЛОНЬІ\И, бач, у тебе нема, нічого не залишилось, нічого... Ех, ти... недотепа І.. (Лежить не рухомо). Чути далекий звун, мов 3 неба, ніби урвалася струна, завмираючий, сумний. Настав тиша, і тільни чути, ян далеко в саду сокирою СТУI{оТЯТЬ

по дереву.

Завіса

1904

КОМЕНТАРІ Сме Р т ь чин О В ни письменнИ!,

ще

тіЛЬ1Ш

а.- Оповідання, написане в

розпочинав

свою

1883

літературну

р., ІЮЛИ

діяльність,

є ОДlIl1М З першпх шедеврів Чехова. С.

(КорневіЛЬСЬКі

14.

дзвони»)

оперета

(1877) -

французЬІ\ОГО

композитора Г. Плаю,ета.

С.

(АркадіЯ)) -

15.

Та1l

нааивався

Петербурзі

літній

сад

театром, де ііШJІІІ 1;омічні вистави. Т о в сти Й

С.

тон І; и Й.

Герострат -

17.

спалив у

356

житель м. Ефеса (Стародавня Греція), Яlшіі

р. до н. е. прекрасний храм Артеміди ЕфеСЬ1ЮЇ, щоб

обезсмертити своє ім'я. С.

17.

Бфіальт

за давньогреЦЬІ;ОЮ легендою, зрадню;, що по

казав персам (під чаос гре1ю-пеРСЬІЮЇ війни

рр. до н. е.)

500-449

гіРСl,"У стеЖІ;У, якою вони оБШшли Фермопільсьr;ий прохід і пов ністю знищили спартанців, що захищали його.

Х аме л е о н.- 3еМJlЯН Чехова, П. Сурожсьниіі, називає «Хаме леон» серед

тих оповідань, у юшх ('БУ1lедні фігури, смішні діало

ги, порівняння, слівця

все це иівденне, місцеве, БЛИЗЬІ;е Таган

рогу. Траиляються цілі Бартини, ніби вихоплені з місцевого жит тя~ «(ПриаЗОВСЬІШЙ Брай»,

1914,

липня).

171, 2

Мас 1\ а.- Оповідання було назване Л. М. Толстим серед три дцяти нращих, з його погляду, творів Чехова, про що повіДОМJlЯВ їх автора І. Л. Толстой

3л

о в мис н и

1{.-

травня

1903 -

«3ловмиснию>

р. чудове

разів сто читав. Теж мені судді»,- так Л.

М.

Толстой.

АН СССР, Про

1960,

історію

що жив УJlішу

«,Литературное

с.

оповідання... Я

говорив

насдедство»,

про

т.

68.

його

оповідання М.,

ИЗД-ІІО

874).

виникнення

188.5

р. в

їжджав иогостювати Чехов. дійсно віДІ>ручував

опові;:J,aННЯ

згадує

В.

Гіляровський,

Краснові на дачі, нуди до

нього при

Місцевий С~ЯНИН Микита Пантюхік

гайки на

залізничному

полотні

для грузила.

«Аптон ПаВ;JОВИЧ довго РОЗМОВJlЯВ з ним, записував деякі вирази .. Між іншим,

Миюпа розповідав, як його

за ті гайки водили

до

уря;щика, аJlе все обійшлося ... Микита справив на Чехова сильне враженню>.

цієї зустрічі пізніше й народилося оповідання «3ловмиснию~

«(А. П. Чехов в воспоминаниях современников». М., Гослитиздат,

1960,

с.

112).

Унт е р

При ш и б є є В.- М.

ГорЬІ\ИЙ,

говорячи

про

«гігапт

cыуy політичну роль~ російСЬІ\ОЇ літератури, підкреслює цю дуьшу

395

посиланням на твори Чехова І, з<rnрема, на «Унтера Пришибєєваt (М. Горький и А. Чехов. Переписка. Статьи. выJшзьІвания •. Сбор ник материалов. М., Гослитиздат,

1951,

Цензура відразу відчула сильне відання.

с.

169).

політичне

забарвлення опо

«Стаття ця належить до числа тих, в яких описуються

потворні суспільні форми, що є насліДJ\ОМ посиленого нагляду по

ліції. Через різке Пe!lебільшення ШJЮДИ від такого нагляду стаття

не може бути Дозволена»,- писав цензор СваТІ\ОВСЬКИЙ у доповід ній від

вересня

1885

р.

(А. П. Чехов. Сборник документов и

материалов. М., Гослитиздат,

1947,

Оповідання тоді мало назву

с.

258).

«Позаштатний охоронець»

і при

значалося для журналу «ОСІЮЛКЮ>.

Одержавши «Листа з Боректурою ... злощасного оповіданню> листа Лєйкіну від

вересня

(із

р.), Чехов відіслав його в «Не

1885

тербургскую газету» під новою назвою

«Наклепник», і так воно

було там надруковане. Назву "Унтер Пришибєєв», що набула величезної узагальню ючо! сили, письменник дав оповіданню, включаючи його в Зібран ня творів. І' о Р е.- За свідченням А. П. Чехова, тема оповіданпя взята з життя Чикінської цював

і884

лікарем

р.

і907, с.

ТУ

(Антон

лікарні одразу

під Воскресенськом, ж

Павлович

після

Чехов.

закінчення

Его

якій

він

пра

університету

жизнь и сочинения.

М.,

7). а.- Оповідання вразило всіх I'lадзвичайною майстерністю

виконання. Особливе захоплення викликала кульмінаційна части на твору. Так, Ол. П. Чехов писав братові:

«... згадуються

слова

твого оповідання, де Іона говорить кобилі: «Був у тебе, скажімо,

жеребчик і вмер, і ти йому, скюкімо,- мати ... Адже Шlюда? .. » М. Толстой називав «Тугу» серед кращих оповідань Чехова.

JI.

При пад о Н.- Трагічна

1288

смерть

В.

М.

Гаршина

березні

р. потрясла російську інтелігенцію. В літературних lюлах ВИ

lІипла

думка

загиблого

про видання

письменника.

двох

збірників,

другому

присвячених

збірнику,

створенням

пам'яті ЯКQГО

займалась редакція журналу «СевеРНЬІЙ вестнию>, брав участь і Чехов. Відсилаючи оповідання в журнал, письменник ВИСЛОвив власне задоволення тим, що «віддав покійному Гаршину ту данину, яку

хотів і вмів ... що біль душі ... описав правдиво, за всіма правилами психіатричної наукИ» Васильєва

(}'

Чехов

(О. М. Плещеєву,

відтворив

чимало

рис

листопада). В образі поюиного

цьому оповіданні я сказав свою, ніl\ОМУ не

про таких рідкісних людей, як Гаршию> (О. С. Суворіну, пада).

396

Гаршина.

потрібну думку

листо

С. 42. Марія 6гиnетсьnа.- За біблійною легендою, Марія ЄгипеТ4 сьна замолоду була блудницею, та, розкаявшись перед богом, була прощена.

С.

до журnuх берегі8»

42. ((HecaJtloxiTb

О. С. Даргомишського «Русалка» С.

46.

((Лuстоn)

- щоденна

- арія

ІШЯЗЯ

оперlІ

(1855). поліТИІю-літературна

газета

С.

48.

1881-1918 рр. Фраnсуа-Ашu.мь (1811-1888) -

«!llо

СІЮВСІШЙ листою), видавалась у

Баден

фраНЦУЗЬІІІІіі

маршал.

С.

50.

Аїда

- героїня однойменної опери (1870) Д. Верді.

В і тро гон 1\ а.- СпочаТI\У оповідання мало назву «Обивате:І і t_ Надсилаючи

листопада

р. цей «роман для сімейного чтин.It

1891

редактору шурналу «Север»

В. А. Тихонову, письмеННИI\ дав ЙО\ІУ

назву «Велика людина». А прочитавши кореюуру оповідання, Че

хов знову міняв його назву. «Далебі, не знаю, яІ\ бути з заголовюm: 'Мого оповідання!

писав він Тихонову.- «ВеЛИІ\а людина»

зовсім не до вподоби. Потрібно назвати якось інакше пере'ІНО. Назвіть так будьте замінитИ»

С.

«BiTpOГOНl\a». Отже,

«ВїТРОГОНІ\а». Не

за

листопада).

Иааіuі Аuожело

72. 75.

С.

(14

мені

це бе:t

(1844-1926) -

((Поnажu мені nрай

італійсыйй співаІ\.

nеЙмовірuиЙ ... »

слова

пісні

на

слова М. О. Ненрасова (уривок із вірша «Роздуми біля парадного під'їзду»,

1858),

пісня дуже популярна

середовищі

російсы її

прогресивної інтелігенції.

С.

75. Полєnов 79. Барнай

С.

Василь Дмитрович Людвіг

аІ\ТОР; гастролював у Росії

(1844-1927) (1842-1924) - німецы\йй в 1885 р.

ХУДОЖНИІ\. драматичний

Б У Д и н О 1\ З М е з о н і н О м.- «Тепер пишу малеНЬІ\е оповідан ня: «Моя наречена»,- повідомляв Чехов в одному з листів

стопада

1895

набував дедалі більшого громадсыгоo звучання, письмеННИI\ зивав його вже повістю:

він

ли

р. А через місяць, можливо, відчувши, що оповідання

«... пишу

на

невеЛИЧІ\У повість,- повідомляв

грудня О. С. Суворіну і tyt-таl\И СІ\аржиться:

МОЖУ її заІ\інчитп; заважають гості.

3 23

і ніЯI\ не

грудня у мене товчеться

народ, і я тужу за самотністю, а І\ОЛИ залишаюсь один, то бере зло Й відчуваю відразу до прожитого дня. Весь день їда й розмо ви, їда й РОЗМОВИ». Лише в І\вітневій книжці «РУССІ\ОЙ МЬІсли» за

1896

р. з'явився «БУДИНОІ\ з мезоніном».

С.

98.

((Яl>ОСЬ Вороnі ... бог ... » -

«Ворона і ЛИСИЦЯ»

1 ОНИ

слова

баЙІШ

І.

А.

Крилова

(1808).

'1.- 3аПИСНИІ\И

Чехова

свідчать про

те,

що

аRТИВНО

сюжету «IОНИ'lа. письмеННИІ\ звернувся в берозні-Rвітні

1898

до

р.•

І\ОЛИ жив У Франції. Оповідання було обіцяне для журналу «Нива ••

березня

він

пише

контару

397

журналу,

Ю.

О.

Г}>юибергу:

«Оповідання я вишлю неодмінно, але не раніше того, як повеРНУСJl

додому... в травні або в червні, мабуть, уже почну писати ДJUI .НивЬІ». Повернувшись до Меліхова, Чехов дійсно в травні і черв ні пише оповідання. В середині червня «lоничю) вже було наді

слано в «Ниву». Уміщено його в вересневій I\НИJlщі журналу. С.

(IКолu іще не пив я слів ів nелиха буття ... »)

101.

вірші А. А. Дельвіга «Елегію)

романс на

музина М. Л. Яковлева, друга

(1823),

поета.

С.

(IПо,мри, Денисе,

103.

nраще

не

напишеш»

слова, ска ааш

начебто ннязем Г. О. Потьомніним після вистави номедії д. І. Фон візіна «HeдopOCTOK~

С.

104. (ІДЛЯ цитата 8 вірша

(1782).

,мене голос твій ласпавий і то,мливий ... ») «Ніч»

неточна

О. С. Пушніна. На слова «Ночі» писа

(1823)

пи музику А. Рубінштейн, Римсьний-Rорсаков, МУСОРГСLКИЙ, Гр& чані нов.

ЛЮД и н а в фут Л Я Р і.- Оповідання віднриває цикл, до яного. нрім

«Людини в

футлярі»,

входять оповідання

«Агрус»

«Про

любов». Чехов думав написати цілу серію оповідань про «фУТJIJlР вих

людей»,

про

любов»

що

вересня

«... оповідання

А. Ф. Маркса:

р.

1899

попереджав

видавця

«Людина в футлярі», «Агрус» і «Про

оповідання, що належать до

серії,

яна

далеко ще

не

8анінчена і яна може ввійти лише в ХІ або ХІІ том, ноли буде приведено до нінця всю серію». Проте інші оповідання цієї серії не

з'НВЛЯJIИся.

Оповідання

написане

одразу ж після повернення письменника С.

«Глитай,

122.

або

М. Л. І\ропивницького А

липні

травні

червні

1898

р.,

Ніцци.

Павуn»).-Так

називається

драма

(1882).

р у с.- Друге оповідання згаданого вище цинлу написане в

1898

р, одразу ж після «Людини в футлярі». «Дев'ять деся

тих оповідання для серпневої ннюнни вже готові, і НІ{що ніщо не перешкодить занінченню цього оповідання, то

одержиш ... » -

писав

Чехов

редантору

В.

О.

серпня ти

Гольцеву

ЙОl'О

липня.

JШПНЯ оповідання «Агрус» було відіслане в журнал «Руссная

МЬІсль».

С.

130. ... ів

nантоністів ...-

RаНТQністами називали

Росії синів військовослужбовців, яні

царсьній

дитинства зараховувалися

цитата а вірша О. С. Пуш

на війсьR'OВУ службу. С.

133.

«дорожчий істини ниаьnої ... »

І{іна «Герой»

(1830).

Душ е ч н а.- На настійне прохання Н. Є. Ефроса оповідання віддано до нового тоді журналу .Семья», де воно й було наДРУІІО ване в січневому номері 8а

1899 р. 138. «Фауст навиворіт».- В російсьній постановці вавСя «Малень:Ьй Фауст., опера Ф. Ервє (1869). С.

398

тан нази·

«Орфей

n~IЄAi»

(1858) -

оперета французького композитора

ж. Оффенбаха. с. 141: ... вбрання а n.яереаа:мu •.. -

тобто з жалобними білими на·

ШИВІ\аМИ.

Дам а з с о б ачк о 10.- Оповідання було опубліковане в груд невій l\Нижці журналу «Русская МЬІСЛЬ» за с.

157.

«Гейша))

(1896) -

оперета

1899

р.

англійсЬІ\ОГО

І\омпозитора

Сіднея Джонса.

Нар е чен а.- «Нареченю)

останнє оповідання Чехова.

Робота над оповіданням розпочаласяв жовтні

1902

р.

жовт

ня Чехов уже зміг повідомити у реданцію «Журнала для Bcex~ його назву:

«... якщо

Вам так потрібна назва оповідання, яну мож

на потім і змінити, то ось вона: «Нареченю). Проте в основному

оповідання створювалось в грудні. «3а роботу я вже сів, пишу оповіданню) (о. л. Нніппер,

грудня),- але хвороба знову від

волінає його від праці. «В мене був плеврит ...

хворобою прово

зився всі свята, нічого не робив, і тепер все, що почав, доведеться

розпочинати заново, і розпочинати з досадою ... Мені потрібно за кінчити оповідання ... для «Журнала для всех», куди я обіцяв дУже давно. Поганим я став працівнИІЮМ, між іншим кажучю),- писав

він Ф. Д. Батюшкову

січня

1903

р. У другій половині сіЧНIІ

Чехов знову взявся за «Наречену», та працювалось йому ваilШО:

сПишу оповідання, але повільно, через годину по столовій ложці ...• ' «Пишу

по

6-7 ряднів у день, більше не можу, хоч убий. 30 січня і 5 лютого). Турбує його цензура: «... «На пишу, розраховую закінчити до 20 лютого... Тільки ОСЬ

(о. л. Нніппер, речену»

що: ЛІ( би моїй «Нареченій»

не дісталось від п. п. женихів, що

стоять на сторожі чистоти Вашого журналу!»

{з листа до редак

тора).

Ноли в квітні

1903

р. У Чехова була в РУІ(ах друга коректура

оновідання, він дав її прочитати М. ГОРЬІЮМУ і В. В. Вересавву.

Як згадУЄ Вересаєв,

квітня у нього з Чеховим відбулася розмова

про «Наречену»:

«Антон Павлович спитав:

Ну що, як вам оповідання?

Я знітився, та вирішив висловитися відверто: Антон Павлович, не та!\ дівчата ідУТЬ в революцію. І такі

дівиці, ЛІ( ваша Надя, в революцію не ЙдУть. Очі його стали суворо-настороженими.

Туди різні бувають шляхи~ (А. п. Чехов

современнинов. М., Гослитиздат,

1960,

с.

в воспоминаниях

675).

Проте через півтора місяця Вересаєв одержав від Чехова листа (від

червня): «Оповідання «Наречена»

покреслив

переробив

у коректурі». Художник до кінця чесний, Чехов ані найменшою

399

мірою не хотів грішити проти правди і логіки в розвитку подій.

Однак, хоч він і зняв прямі натяки на зв'язок героїв оповідаНIІЯ 8 революційним рухом, ця правка не змінила ні змісту оповідаВlJЯ,

ні його оптимістичного звучання. Сп ати

х О ч е т ь с я.- Матеріальна

необхідність

примусила

Чехова написати це оповідання під час його роботи над «Степом,>: .Через те, що наближається перше число з його платежами, я не

витримав і сів за термінову роботу. Та це не біда. На оповідаННll витратив не більше ян півдня, тепер же я можу продовжувати свій «Степ» (о. М. Плеще єву,

січня

1888

р.).

л. М. Толстой зараховував оповідання до кращих творів Чехова і

називав

його

~справжньою

перлиною»

І3UJIИЗИ Толстого. М., Гослитиздат,

Ст е п.- Перший

твір,

с.

1959,

наші:сании

журналу «северный вестнию)

(А.

Б.

Гольденвейзер.

68).

на

замовлення

(наДРУІ\овано в .м

за

«товстого»

1888

р.).

В основу повісті лягли спогади дитинства, пов'язані з Таган

рогом, з Донсьним нраєм. Навесні ківщину, оживив старі

1887

враження,

р. Чехов приїздив на бать

збагатився новим матеріалом.

Про деякі автобіографічні моменти в повісті пише М. п. Чехов (М. п. Чехов. Вокруг Чехова. М.,

1923,

Антон Чехов и его сюжетЬІ. М.,

1964, с. 66; 22).

і Мих. п. Чехов.

с.

На початну лютого повість була закінчена і відправлена в «Се

верный вестник».

Закінчивши повість, Чехов мав намір, «якщо вона буде мати хоч невеличний успіх., покласти

<<її в основу веJIичезної повісті і ...

продовжувати) (о. М. Плещеєву,

вианачив долі героїв майбутньої

лютого), і невдовзі він навіть

«величезної повісті». Проте ЦЯ

повість, ЯН і роман його, не були написані. Пізніше, lЮЛИ Чехову говорили: «Киньте писати оповіданнячка. МИ ченаємо від вас вели

кого»,- він поправляв пенсне, по"ректував і жалівся друзям:

пригладжував волосся, невиразно «Під

«велИІШМ»

вони

розуміють

довге. Вони всі звикли вимірювати погонними сажнями» (п. п. Гне дпч. Книга жизни. «Прибой»,

С.

262.

Могuла Петро

цеРКОВНО-ПОJIітичний

1929,

с.

178-179). (1596-1647) -

український

діяч,

Сuмеоновuч

культурний

київський

галицький

митрополит.

С.262. Саул

перший

цар

Ізраїльсько-Іудейського

царства

(ХІ в. до н. е.), що, як стверджує біблійна легенда, вів із жерцями

довгу боротьбу за владу. 3а біблійною легендою, дух отця Самуїда провістив Саулу кінець його царювання.

Васuлій Велunuй (бл.

Нестор

(1056 -

Кивво-Печерського

бл.

320-379) - християнський церковний діяч. 1114) - давньоруський письменник, монах

монастиря.

Гадають,

400

що

Нестор

уклав

«По-

»ість временних літ».- видатну пам'ятку даВИЬОРУСЬRОГО ліТОIІІI сання.

П а л а таМ

«Пишу повість ...-

повідомляв Чехов

бере31111

р. О. С. Суворіну.- В повісті багато роздумів і відсутній е;I\)

1892

мент кохання. в фабула, зав'язка і розв'язка. Напрямок Лібераль ний». Це була «Палата М

Через місяць,

6».

квітня, в одному

з листів до знайомої він пише, що «кінчає повість». У КНИЖI\і «Русской МЬІсли» за листопад повість було надруковано.

Нещадна критика російського безладдя, розвінчування філосо

фіі пасивності в «Палаті М 6», її гостра соцінльна спрямованість привернули до повісті ПирогО/1 Мико.яа

YGary

передової громадськості.

[ванов/lЧ

основоположник

хірургії та хірургічної анатомії. З

Пастер Луї

1847

воєнно-польової

р. аl\8демік.

французький бактеріолог, заСНОВIІІ!К

(1822-1855) -

сучасної мікробіології і вчення про інфеІщійні хвороби. [(ох

Роберт

(1843-1910) -

німецький

бактеріолог.

ВіДЩ:ПIl

бактерії тубеРКУJlЬО3У, холери, ,сибірської язви. С.

291.

У Достоєвського

чи

Во.яьтера хтось

каже,

ЩО як(jll

не бу.яо бога, то його вигада.яu б .яюди.- «Якби не існувало ?ОП1, його слід було б вигадати»,- цей вираз французького письмеНIІII

ка і філософа Ф. Вольтера з «Послання до автора нової книги 11110 трьох самозванців.

(1769)

використано Ф. М. Достоєвським в «Бра

тах Карамазових». Діоген

(бл.

404-323

рр. до

н.

е.)

давньогрецький філос()ф.

За легендами, будучи аскетом, жив у бочці, вдень він ходив з ліх тарем у пошуках- людини, яка була б гідна цього звання. С.

294.

Марк Авре.яіЙ

римС'Ький імператор. ЦитувТI.

(121-180) -

ся вираз із книги «Роздуми імператора МаРІ\а Аврелія АнтоніІІа

про те, що важливо для самого себе •. , Переклад Л. Урусовоі (Тула, 1882). В особистому чеховському фонді бібліотеки Таганрога

зберігається Ц1І книжка з помітками

письменника.

М у ж и к И.- Перші згадки про повість ми знаходимо в одному

з листів Чехова від

січня

1897

р.:

«••• я

зайнятий, зайнятий

по

горло: пишу й закреслюю, пишу й закреслюю ... » У квітневій ІШИЖ

ці «Русской МЬІсли» «Мужиків»-було HaдpYKOBaH~ Письменник боявся, що цензура не пропустить повість.

бе

резня він повідомляв О. С. Суворіну: сЯ написав повість із селян ського життя, але кажуть, що вона не цензурна і що доведеТЬСll

скоротити її наполовину». Остерігаючись цензури, Чехов ЗНЯll роз діл,

де

мужики

Ф. Д. Батюшко ву

розмовляють

січня

1900

«про

релігію і власті»

(з

листа

р.).

Та виконуючий обов'язки цензора С. Соколов все ж доповідав Московському цензурному комітету:

401

iJJI

першій полопині квітневої

ImИЖКИ «Русской МЬІСЛИ~ з погляду цензури особливої уваги ва.. слуговує стаття Чехова «Мужикю). У ній занадто похмурими фар.. бами малюється становище селян ... ~ 3а рішенням Московського цензурного номітету зі сторінни

було архів

вилучено в

рядків

Ленінграді).

(<Із

193

(Центральний Державний історичний «Мужиків})

цензура

mматою),- писав Чехов М. О. Меншикову випускаючи «Мужинів» у тому ж

вихоші:ла

нвітня

добрий

р. Проте.

1897

окремим виданням, письмен

pOl'I;i

ник зумів відновити зроблену тоді нупюру. С.

332 . ... nо.иова.лu ...

nсковuча.МU ... -

тобто з псновськими єге

рями, у ЯІшх був особливий метод полювання: виганяти звіра на мисливця.

С.

335.

Баттенберг О.лександр

ннязь,

що

1879-1886

рр'.

правиа Болгарією.

В и ш не в и й с а д.- Нову п'єсу Чехов задумав одразу піСЛIІ

завершення «Трьох сестер», і задумав її як душе веселу комедію. Та незважаючи на те, що зачин п'єси був давно, вона виношува· лась письменнико!>! ще більше року. До грудня визначилась назва •

• Мій

«Вишневий сад»

буде в трьох діях»,- писав він

О. Л. Нніппер. Безпосередньо взятися за роботу думав спочатку в грудні

над

(лист до І\ніппер від

у лютому (І\. С. Станіславському,

підштовхували, підганяли, театр

(лист І\ніппер до Чехова від

січня

1903

ГРУДНІІ

п'єсою

він

грудня), потім

р.). Иого постійно

хотів навесні

почати

репетиції

січня). Чехов відповідав на доко·

ри: «Моі лінощі тут ні до чого. Адже я собі не ворог, і янби мав сили, то написав би не одну, а двадцять п'ять п'єс»

(О. Л. І\ніппер,

березня). В березні він почав писати п'єсу, але від'їзд до Москви

перервав роботу, поновлену, мабуть, в червні. Хвороба весь час заважає Чехову пЙсати.

вересня п'єсу було закінчено, про що

він телеграфував І\ніппер. Та переписування п'єси, яке

завжди

виливалось у Чехова в серйозну переробку нового твору, розтяг лась до середини жовтня. Врешті,

жовтня, він телеграмою по..

вїдомив, що п'єсу вислав.

січня дійсно відбулася

прем'єра

«Вишневого

саду».

Після

третьої діі Чехову влаштували вшанування з приводу наступаю чого

25-річчя

його

літературної

діяльності.

Він

стояв

на

сцені

(щертвотно-блідий і худий... не міг погамувати кашлю... Ювілей вийшов святковий, та проте він валишив тяжке враження. Від нього

ВЇЯJІО похоронами. Було тосино на душі}),- згадував пізніше Ста піславсьииЙ.

(І\. С. Станиславский. Собр. соч., т.

с.

271-272).

П'єса теж пройшла не так, як хотілось би автору й аІ,торам. Другого дня після прем'єри Чехов пише І. Л. Леонтьєву-Щеглову: «Вчора йшла моя п'єса, настрій у мене через це поганий». Грали

402

актори, на його ДУМНУ, «розгублено і неяскраво» (з листа Ф. Д. Ба. тюшкову 19 лютого). А

квітня письменник питає в О. Л. Кніппер: «Чому на афі.

шах і в газетних об'явах мою п'єсу так вперто називают~ драмою? Немирович і Алексєєв у моїй п'єсі бачать зопсім не те, що я на. писав

... »

«Хіба це мої типи? .. 3а винятном двох-трьох виконавців,- усе це не МОЄ ... -

хвилювався Чехов.- Я пишу життя... Це сіреньке,

обивательське життя... Але це не нудне животіння... Мене то роб лять плаксуном,

то

просто

нудним

письменником»

(А.

П.

Чехов

в воспоминаниях современнИІШВ. М., 'Гослитиздат, 1952, с. 491). Пізніше

актори до нінця, глибоно

зрозуміють зміст і значення

«Вишневого саду». Та за життя Чехова зрозуміти це бадьоре, жит. тєстверджуюче звучання його п'єси вони не змогли, і «Антон Пав пович

помер,

так

не

дочекавшись

останнього

«благоуханного»

соч., т.

272, 275).

с.

твору»

справжнього

(К

успіху

свого

С. Станиславский.

Собр.

В. Пересunr>іnа

ЗМІСТ Ві/Стор.

ПОАОжіЙ.

Класик

сучасиик

ОповідаПВIІ Смерть чиновника. Пере/С.л.ав С. 80С "ре"асен/Со • • • • • • • • • • • 14 Товстий і ТОНІшіі. Пере/С.л.аtJ С. 80С/сРВ/Сасен/Со " • • • • • • • •• 16 Хамелеон. Пере/С.л.ав А. Хуторян • 18 Маска. Пере/С.л.ав А. ХllТОРЯН • • • • 21 Зловмисник. Пере/С.л.ав А. Хуторян 25 Унтер Пришибєєв. Пере/С.л.ав А. Хуторян • • • • • • • • • • • 29 Горе. -Пере/С.л.ав А. ХllТОРЯН • •• 32 Туга. Пере/С.л.ав А. ХllТОРЯН •• 37 Припадок. Переn.л.ав А. Хуторян • • • 41 Вітрогонка. Пере/САа.л.а М. PllBUHCb/C(J • 61 Будиио!( 8 мезоніном (Роаповідь ху ДОЖИИI\а). Пере/С.л.ав С. С"Аярен/Со • • 84 Іонич.пере/С.л.ав 6. Дроб'я,/Со • • • • 100 Людина в футлярі. Пере/С.л.ав 8. К08ачен/Со • • . • • • • • •• • 116 . Агрус. Пере/С.л.ав А. Гмовnо. • 127 ДушеЧІ\а. Пере/'і.л.ав 6. Кротевuч • • • 136 Дама в собаЧI\UЮ. Перек.л.аtJ А. Хуторян • • • • • • • • • 147 Наречена. Пере/С.л.ав Д. Бобир.• • 161 Повісті Спати хочеться. Перек.л.ав А. Хуторян Степ. (Історія ОдIlОЇ І10дороЖі). Пере КАав А. Хуторян • • • • • • • • • Палата М 6. Пере/'і.л.ав А. Хуторян • МУЖИI\И. Пере/С.л.ав А. Хут.орян • • • Вишневий

Комедія П. Панч Коментарі

на

чотири

180 185

269 317

сад діі.

ПереСUll/'іlllоl

Перек.tав

• 345 • • • • • 395

АНТОН

ПАВЛОВИЧ ЧЕХОВ

ИвбраlllНJI,е сочultЄItUЯ Серия «ВершиНІ.! мировой литераТУРhl.) Том 36

Издательство «Дніпро.) (На У1<раиНС1<Оlot язьt1<Є) Редактор Л. О. НОСЄ1l1<О. Художник О. 1. Хорунжий. Художній редактор В. А. НОНОНЄIt1<О. Технічний редактор О. Г. ТаoJtuзіllа. Норектор Ю. А. Мороз.

Інформ. бланк М

1235.

Здано до складання 13.05.80. Підписано до друку 07.04.81. Формат 84хl08'/З2. Папір друкарський М 3. Гарнітура зви чайна нова. Друк високий. Умовн. друи. арк. 21,42. Обл.-вид. арн. 23.235. ТИРЮИ 50 ООО. Зам. 191. Ціна 2 крб. Видавництво «ДнІпро».

252601, Ниїв-МСп, вул. Володимирська. 42. Харківська КНИЖІюва фабрика Ім. М. В. Фрунзе. 310057, Харків, вул, ДонецьЗахаржевська. 6/8.