Думи by Евгений Захаревич

fFаОЯ1tс Ь-К ни n UCbAl-енни/С Хuї(j·/969

УФ ДR2

РЕДАКlllйНА КОАЕГlЯ: М. П. Бажан.

О.

А. С. Малишко.

€.

Засенко.

С.

А.

Крижанівський.

М. А. Наlнибіда. А. М. Новиченко, А. С. Первомайський

у порядку вання текстів. вступна стаття. примітки

та комент"рі

Г. А. НУА ь t и

Портрети кобзарів художника

О. Г. С.ІІ ас т і о н а

'.4.) 109·69М

ОДЕСЬКА ДРУКООФСЕТНА ФАБРИКА

НАРОДНИй ПОЕТИЧНИй ЕПОС УКРАІНИ Думи давио уже стали, як ствердив аИГЛIИСЬКИЙ уче

ний В. Ральстон, «предметом національноі гордості ук раїнців»

та предметом зацікавлення і

навіть захоплення

за рубежем нашої Вітчизни.

Українці протягом століть створили величний пам'ят ник своєї культури незпичайно витонченої краси: поезію C)lOBa

і музики

пісню і думу. Uей могутній живий па

м' ятннк привернув увагу народів світу і здобув загальне визнання, світову заслужену славу, і то не лнше своєю образністю слова, красою музичного вислову, а й глиби ною

думки,

що

так

добре

розуму, всенародного

передає

творчого

силу

генія.

колективного

Епос -

обличчя

нації, історичний внраз їі зрілості, стійкості та єдності, "знака утвердження

того

суспільно-політичного домістю,

важливого

стану,

який

відчуттям свого місця

повідальності

за

долю кожноі

для

кожного народу

називають світовій

одиниці

самосві

історії,

від

всього народу

як цілості за своє майбутнє.

Як влучно висловився М. Горькнй, епос -

це «місти

лище знань народу про себе і BHlI!Of до самого себе».

В епос народ вкладав також своє розуміння світу, су спільства, моралі, свою філософію, стосовно конкреТНН:І;

історичиих

подій

явищ.

Про

ці

риси

українського

епосу говорилося уже не раз, але нагадаємо тут найвлуч нішу характеристику,

дану йому тонким знавцем худож

нього слова і мислителем А. В. Луначарським. У своїй статті про Т. Г. Шевченка він написав:

"Українські ду

ми, що через століття передавали,ь Гомерами Украіни кобзарями,- світять

своїми

фарбами,

царством в любові і вражді,

почуваннями,

ли

розмахом козацької відваги

та філософСької вдумливості »1. Хоча думи як жанр формування

на

Україні

були

популярними ще в добу

козацтва

як

військової

сили,

однак історія записування Їх і публікування не така вже

й давня. З ХVІ ст. маємо тільки згадки про думи у різ них

писемних джерелах, але

не зберігся

ні

один бодай

неповний текст. З анналів Сарницького довідуємося, ІЦО українці співали на початку ХVІ ст. думу про героїчну смерть

братів

літописець

Якщо епічну

Струсів,

не вніс

прийняти думу пісню

але,

на

до анналів

того

превеликий

жодного

про героїчну

типу,

що

жаль,

цей

рядка цієї думи.

смерть Струсів

тепер називаємо

за

думами,

то матимемо тільки заголовок найдавніше згаданоі думи.

Трохи щасливішим Е XVII століття. В рукописному в другІИ половині

збірнику Кондрацького, складеному

XVII ст. на Волині, збереглося аж чотири зразки ук раїнської думової творчості: «Козак Нетяга»

наш), "Смерть Корецького» пародій на

два зразки

думи ("Ой коли я, панове,

(заголовок

жартівливих

в Оронках

бу

вав»). Два пародійні тексти дум, які збереглися у цьому збірнику, виявилися не менш цінними, як і тексти дум: у них збереглися в чистому, або злегка пародійно моди

фікованому,

вигляді

уривки

дум

«Втеча трьох бра

тів з Азова», «Три брати Самарські», «Козак Голота»,

І А. J\уначарськuu, Великий народний поет (Тарас Шевченко), Одеса, 1921, стор. 15.

«Козацьке ЖИТТЯ», «Хвесько Андибер», ну і, звичайно,

повністю відтворено думовий стиль. Отож маємо право сказати,

що

документально

засвідчено

популярність

ХУІІ столітті шести відомих TellcfJ на['одних дум і

форма

їх

тоді

була

майже

такою

Ж,

що

ЯК В ХІХ ст.,

а складена кимсь дума про смерть Корецького підтверд жує, що в ті часи цей жанр мав значннй вплив на літе

ратурну творчість. Думу наслідували тодішні поети. Поступово з'являються ентузіасти, що записують пісні,

думи, взагалі зразки народного художнього слова. Хоч такі записи були й до цього (рукописні збірники україн сLких пісень збереглися від

Tt'nep

це

робиться

свідомо,

ХУІІ-ХУІІІ з певною

ст. ст.), але

суспільною

наста

І!(,ВОЮ, з думкою про минуле й майбутнє народу. Перша рукописна збірка українських дум

дена десь ХІХ ст.

наприкінці (між

ХУІІІ,

1804-1808 рр.), на

МИРГОРОДІцині

дійшла до нас у трьох копіях під назвою: лороссийские числом

була скла

а можливіше, на початку «Повести ма

16. списаны из уст слепt\а Ивана,

лучшего рапсодия, которого застал я в Малороссии в на

чале ХІХ века» І. В копії Маслова (1870-і роки) заголо вок виглядав дещо інакше: «Мало русские ДУМЬІ И песни, записанны e в

1805 г. Ломиковским ИЗ уст слепца Ивана,

лучшего рапсодиста, которого он застал в начале ХІХ в.». Тепер склав

цю

ще

остаточно

першу

збірку

не

встановлено, хто

дум,

чи

аматор

зібрав і книголюб

Ломиковський, чи хтось інший, але безперечним є те, що вона

<<народилася»

на

МиргороДщині.

До збірки

було

вписано тринадцять дум «<Вдова і три сини», «Брат та сестра», «Від'їзд козака», «Втеча трьох братів з Азова»,

І Текст цього рукопнсу з своїми коментарями надру кував П. Житецький спочатку в журналі «Киевская ста рина», 1892-1893, а далі у книзі: «мы лии о народны x малорусских думах», к., 1893, стор. 177-249.

«Три брати Самарські», «Хведір Безрідний», «Іван Бо гуславець», "Самійло Кішка», "Олексій Попович», «Вдо ва Сірка Івана», "Розмова Дніпра з Дуиаєм», «Іван Коновченко», «Отаман Матяш») і три пісні. Всі думи були записані від одного кобзаря Івана, як установле

но згодом - на прізвище Стрічка. Така історія виникнення і публікації першої збірки українських

дум, якій була дана

ие позбавлена рації, назва

тоді трохи дивна,

але

"Повести малороссийские».

Дума сприймалася як епічна розповідь, перші записувачі HaBi~b не ділили тексту на вірші.

Вдруге

зайнявся

князь М.

записами

Uертелєв у

1814

Петербурзі під заголовком

дум

році

на Миргородщнні

і видав свої записи в

собрания

"OnblT

CTapНllНblX

малороссийских песней" (СПб, 1819). ие була маленька книжечка (дев'ять дум і одна пісня), але їй, після виходу з

друку,

судилося

фольклористичних Калиновського, пи і

стати

родоначальником

видань

1777).

(якщо

українських

поминути

«Весілля»

Вона була відкриттям для Євро

слов' янського світу багатства української народної

епіки

і хоча й

не набула

такого

розголосу, як

збірка

В. Караджича, але привернула з часом увагу культурних

діячів Європи до українського епосу. Згодом небуденною подією стали дві збірки М. Мак симовича І

(1834, 1849),

який, передрукувавши у своєму

збірникові "ВіДIЗД козака» Молдавію»,

і "Похід Хмельницького на

назвав Їх думами, "героическими песнопе

ниями». Від цього часу термін «дума» почали вживати на означення

не всіх епічних

пісень, а

тільки нерівно

складових з речитативною мелодією. У збірці

1834

року

І Украинские наjJодны e песни, изданны e 1\1ихаилом Максимовичем. Часть первая, Москва, 1834; Сборник украинских песен, издаННЬІЙ Михаіілом Максимовичем, Киев,

1849.

було передруковано майже всі досі відомі думи, в тому ЧНСЛІ й деякі ненародного походження, отже, вона стала нібито першим підсумком у практиці публікування украін

сь!шго епосу. Одначе практика комбінування текстів з кіль

кох варіантів дум, до якої вдався тоді Максимович, наба гато

зиизнла науковий

рівень

видання.

Зате

"Збірка

у"ра!нських пісень» 1849 року принесла ба'гато нового й цікавого. Максимович уже ясно розумів, що таке дума, з'ясував

чіткіше ознаки жанру і надрукував у збірнику

майже всі відомі тоді думн яких була Збірники

подана в

(20 сюжетів), значна частина

нових, досі

Максимовича

були

не

дуже

знаннх

варіаціях.

прихильно

польською, аиглійською, французькою,

оціиені

чеською науково

літературною громадськістю і, власне, від них іде широ ким кроком дума на

сторінки

европейських

видань,

де

з'явилися п<'реклади текстів дум і статті про них. З ви дань Максимовича переходить у літературу тлумачення дум як епічного жанру в сучасному нашому розумінні.

Майже одночасно з виданнями Максимовича у Хар кові протягом

1833-1838 років вийшло шість випусків

"Запорожской старинь!» І. Срезневського, в яких поруч пісень, легенд-переказів і різних матеріалів, що стосують

ся

іСТОРІІ

УІ<раїни,

були

й думи

(у першому

томі

шість, в другому- також шість), хоча не всі народного походження. Срезневський опублікував свої записи і мате ріали.

надіслані друзями

іі

знайомими, учасниками та!':

званого харківського ГУРТІ<а романтиків (О. €вецький, І. Розковшенко та ін.). Збірка Срезневського мала своїх прихильників на

Украіні, в

Росіі, про

неі було кілька

статей у європейській пресі, зокрема Французькій. Части ну дум, навіть HeHanO.~HOГO походження, було перекладе

но ШІ. німецьку, французьку, англійську та інші мови.

Значною подією була збірка П. Лукашевича «М'Іло русские и червонпрусские народны e дyмы и песнн» (СПб,

у якій було опубліковано чотири зовсім нові думи

1836),

(серед них -

"Самійло Кішка»,

"Козак Голота»)

два

цінні варіанти вже відомих з попередніх збірників.

Новий етап у записуванні

й публікації дум наступив

у 50-х роках ХІХ ст., коли з'явилися не тільки досі не знані тексти і варіанти дум, а й описи того середовища. головио

кобjарського, де

вони

консервувалися

валися. Почалося з маловідомої

статті

шліфу

Г. Базилевича І

г:ро с. Олександрівку на Чернігівщині і місцевого коб ;;аря Андрія Шута, якого думовий репертуар потім запи сували й публікували П. Куліш, А. Метлинський та інші діячі культури.

Першою і дуже важливою подією в українській фоль клористиці

50-х

років

була

поява

збірника

пісень

А. Метлинського 2, поета і фольклориста доби романтиз

му.

Окрім

чудесних

текстів

пісень,

тут

опубліковано

15 дум, частина яких була раніше не знана, а до запи сів додані невеличкі коментарі й відомості про кобзарів.

Значну наукову вартість мають також «Записки О Юж

ной РУСН» (т. 1, 1856) П. Куліша. Та найважливішим і найгрунтовнішим виданням дум і пісень слід вважати збірники В. Антоновича і М. Дра

гоманова 3, підготовлені редодні

ІІІ

видані

(перший

Археологічного З1ЗДУ,

том)

напе

п..!о відбувся влітку

1874 року. Видавці звели майже всі відомі Їм з друко ваних

РУКОП<fСНИХ джерел тексти

пояснення

до

них

як

художніх,

дум

так

та

вперше дали

історичних

доку-

І Г. Базилевич, Местечко Александровка Чернигов Сl'ой губернии Сосницкого уезда, ,,8тнографическое обо зрение», 1853, вьшуск І.

2 "НаРОДНЬІе южнорусские песни, Издание А. Мет линского», К, 1854. 3 "Исторические песни малорусского народа с обьяс нениями В. Антоновича и М. Драгоманова», т. І, К., 1874, т. 11, К, 1875.

ментів. До свого збірника видавці не внесли кількох ра ніше опублікованих дум,

висловивши підозру,

що

вони

ие народного походження.

Після виходу «Історичних пісень» Антоновича і Дра гоманова найпомітнішимн були публікації Дум, записаних

І. Манжурою, В. Горленком, П. Мартииовичем та особ ливо М. Лисенком, який подав до текстів музику, запи

сану від О. Вересая, та започаткував вивчеиия мелодій українського епосу У

ка

1892-1893

українських

роках з'явилася в друкові перша збір

дум,

відома

під

заголовком

«Повести

малороссийскне», а одночасно і розвідка П. Житецького «МЬІСЛИ о народиы x малорусских думах».

Протягом ХІХ ст. думи друкувалися разом з пісня ми,

переважно

історичними,

групувалися

тематичними групами, що й пісні. У

1897

за

тими

році в Черні

гові Б. Грінченко видає популярну збірочку дум, У якій були

надруковані

зведені

окремих

місцях

«відшлі

фовані» тексти, запозичені з відомих уже фольклористич

них видань. Після видати

думи

вив перед

Uертелєва

окремою

це була

книжечкою,

собою завдання

але

друга

видавець

спроба не

дати наукове підсумкове

ста

ви

дання українського епосу. Таке видання з' явилося тіль

ки в

1920

році, його підготував відомий тоді уже знавець

української епічної поезії, зокрема музики, Ф. Колесса 2.

I,Ue перед цим, у 191 О і 1913 рр., Колесса опублікував тексти

мелодії дум 3,

1 Перша

записані

ним на Лівобережній

публікація мелодій дум була у зб.: «Южно

руські пісні з голосом», К., 1857. Підготував М. Марко вич, видав Г. Галаган. 2 «Україиські народні думи», Львів, 1920.

3 Ф. Колесса, Мелодії українських народних дум, се рії І, ІІ у збірнику: «Матеріали до української етиоло

гії», тт. ХІІІ, ХІУ, Львів,

1910, 1913.

YKfJaїHi lІід час еКt"llеДИЦI1, яку uрганізувала /lа свої кош

ти Леся Українка. Колесса в

1908 році поробив записи -

дум на фонограф від кобзарів Полтавщини, у Києві від Кучеренка і заходився

біля видання

мелодій дум.

Весь час, аж до останньої хвилини свого життя, за під готовкою видання слідкувала Леся Українка, надсилаючи

Колессі до Львова нові записи і свої пояснення. Але в друкові побачила тільки першу серію, друга серія з'яви лася уже після її смерті. ие була єдина велика науково підготовлена збірка мелодій і текстів українського епосу.

Таким чином, уже на Ilочатку ХХ століття було зібра но значну кількість текстів дум, а до більшості з ннх

мелодії. Назрівало питання про академічне видання епо су, що й було заплановано в

ської

пісенності

Академії

1924 році Комісією україн наук

УРСР.

Планувалося

видати корпус дум в трьох томах, одначе вийшов з друку тільки перший том корпусу.

В післявоєнний час вийшло популярне видання «Ду МИ», підготовлене М. Стельмахом 1, що і є тепер чи не ЕДИ НИМ збірним джерелом, яким зможе

сучасний масовий читач 2.

Одиаче

flокористуватися

всі вони не можуть

претендувати на повноту публікацій текстів.

Перший видавець дум М. UертеЛЕВ у передмові до раніше згаданої збірки висловився, що збирати і вида вати епос його наштовхнуло бажання

«Іліаду»

знайти українську

або щось подібне, бо ж не одні греки і рим

ляни «уміли

бачити і

відчувати», «поетичний геній ук

раїнського народу» також здатнии до великого творчого 1 "Думи», Упорядкування, підготовка текстів, вступ не слово та примітки М. П. Стельмаха, К., Держлітвидав,

19j'J

~j4 сюжети дум).

~ Були ще видання мішаного типу: "Українські ДУМИ та історичНІ пісні», Упорядкував М. Плісецький,

"Українські народні думи та історичні пісні», К.,

1':144.

19)).

злету, про lЦО свідчать героічні шсні (думи) як уламки великого дум,

епосу.

велику

Uертел€в

звернув

естетичну вартість

увагу

народних

на

історизм

творів

зрі

лість украінської мови, яку характеризу€ як «отдельны й ЯЗЬІК», а не діалект.

Перші науково обгрунтовані міркування про думи на

лежать М. Максимовичу, ученому з широкою ерудиці€ю і філологічним розумом. Його коментарі й передмови до збірок

пісень

дум

були

першими

ластівками

на

полі

науки про обговорюваний нами жанр. Максимович пер ший звернув увагу на близькість дум до народних пла

чів, а також спільні риси дум і «Слова о полку Ігоревім». Максимович сіональннх

поставив поетів

пнтання про кобзарів

дум

(зб.

як

профе

1834 р.), про історичні й

моралістнчні теми

українського

не були грунтовно

обговорені, одначе цінним була уже

епосу.

Всі ці питання

іх постановка.

Деякі

цікаві

думки

внсловнв

молодий

ще

тоді

І. Срезневський у «Запорожской старине». З його міркувань, висловлених у передмові до згада ного видання,

найважливішим

були

здогадки,

що

твор

цями дум були бандуристи, які супроводжували козацькі війська в походах, а також судження про форму дум, які

згодон розвинув і удосконалив Максимович.

В 70-х роках з'являються і перші дослідження музи ки дум та репертуару

цікавіші

М.

окремих

Лисенка -

кобзарів.

них

най

«Характеристика музы альньlхx

особенностей малорусских дум и песен, исполненны x коб

зарем Вересасм» і монографійка О. Русова «Остап Вере сай», про

які досить

прихильно

відізвалися тоді

росій

ські, польські, англійські, французькі учені.

Одначе всі ці роботи й видання ще не найважливіших

проблем

порушували

комплексного вивчення

жанру.

Поява розвідок, присвячених спеціально думам, припада€

на останнє десятиліття ХІХ ст. Таким першим моногра фічиим дослідженням була праця п. Жнтецького «МЬІС

ли о наРОДНЬІХ малорусских думах»

(К,

яка по

1893),

становою окремих теоретичних проблем викликала жваву

дискусію. Житецький, блискучий раінськоі

давиьої

літератури,

корінних питаннях:

ІІОМУ

стилі

епосу.

зв'язок

і знавець увагу на

походженні жанру і

українського

поставив у тісний

філолог

зосередив

ук двох

мові та поетич

Зародження

розвитком

дум він

літературного

віршування, і хоч за такий зв' язок дум і віршів промов ляло багато фактів, проте кінцеві

висновкн були невда

лими. Але робота Житецького сколихну ла дослідницьку думку, і

від її появи українським епосом

почали

цікави

тися набагато серйозніше. Питання походження дум і їх музичної структури

зайняло

центральне місце і в

робо

тах Ф. Колессн І, який генезу дум пов'язав не з давніми віршамн, а з народннмн голосіннями. ие був дуже важ ливий

внсновок,

якого

дотримується

сьогочасна

наука

про українськнй епос.

Як тільки з' явилися перші грунтовні видання дум та історичних пісень, вони відразу ж привернули увагу єв

ропейської громадськості, що на початку ХІХ ст. висло вила

так

багато

прнємних,

теплих

слів

спочатку

про

сербську епічну творчість, а далі й про українську.

В 1845 році з великим успіхом проходить по Європі «Поетична Україна» Ф. Боденштедта. І, мабуть, най вдалішу

характернстику

думам

дала близька прнятелька В. Гете

як

історичним

Тальві.

пісням

Ії роботи

друкувалися англійською, німецькою, французькою мова

ми.

Проннкливу характеристику українського епосу дав

французький

учений,

згодом

міністр

народної освіти,

І «Мелодії українськнх дум», серія І, 1910; серія 11, Про генезу українських народних дум, А, 1922.

1913.

А. Рамбо,

який

1874 р. був у Києві і двічі слухав

співи кобзаря Остапа Вересая. Великою популярністю користується робота відомого

славіста В. Ягича

(1876),

«Про

слов'янську

народну поезію»

у якій значне місце відведене думам.

З грунтовних найпомітнішими є

робіт

німецьких учених ХХ століття

розвідки П. Кремера

історичні пісні» (1916) та П. Дільса -

«Україна і її

«Дума» (1934),

а з французьких філологів -

розвідка М. Шеррер, до

Дбна

дум

до

кладі.

виданих

Парижі

иікаві і грунтовні роботи

де вивчалаС:l головно проблема

(1947) у її ж пере з'явилися у Польщі,

взаємин польської літе

ратури і українських дум.

Майже всі іноземні дослідники сходяться на тезі, що українські думи

«єдиний і своєрідний» вид епосу, який

не має чогось подібного у творчості інших народів. Від значається

глнбина

філософСької думки окремих дум, їх

реалізм, ліризм і поетичність, що надали Їм життєвості.

Слово «дума»

для означеиня

померлого чи загиблого

семних пам' ятках

XVI

лицаря,

жанру

пісні

на

честь

героя збереглося

пи

ст. і тоді вже застосовувалося до

украінської поетичної творчості. Причому з реглися ие тільки згадки

про

XVI ст. збе

співання українцями

дум,

а й коротенькі характеристики їх жанрових ознак і спо

собу та

обставин

співання.

Тоді

ж у літературних та

історичних пам' ятках ЗУСТ(Jічається слово кобза,

на оз

начеиня інструменту, яким користуються співці дум. Най давніша згадка про кобзарів в польських писаних джерелах

збереглася від

1503 року, з тих же часів збереглися й

малюнок кобзаря з бритою ГОЛОIJО:О і кобзою під боком.

Які пісні і думи воии співали

H~ знаємо, але напевно

можна сказати, що з Їхніх уст пере.,звалися думи з по коління

покоління

до

наступних

старі й творили нові пісні. Уже в

співців,

що

співали

XVI ст. кобзарі та

іх думи мали неабияку популярність не

тільки на

Ук

раїні, а й у Польщі, зокрема при дворах польських вель мож аж до короля

включно. У

співець Аидрій, що

1547

був при дворі

році

український

троцького

воєводи

С. Гаштольда, за відспівану пісню (<<Українські плачі») одержав у

даие

XVI

нагороду золотого.

ст. дійшло до нас і перше визначення дум,

польським

літописцем

С.

Сарніцьким. У сьомій

книзі його «Анналів»!, де розповідається про історичні

події, пов'язані з життям Польщі, під

1506 роком роз

казаио, як у нерівному бою з волохами загинули героіч

ною смертю два украінські шляхтичі брати Струси, а на род про них склав і співає «Щf' Й тепер» (тобто перед роком) думи. Дослівно цей абзац «Анналів»

1587

виглядає

так: «Тоді ж загинули, оточеиі з усіх боків, два брати

Струси, хоробрі й воЙовничіюиаки. Про них ще донині співають елегії, які українці

ми. Тужливим голосом та бік, співці підкреслюють

(русини) називають дума

рухами то в той, ТО в зміст співаного;

той

простий сіль

ськнй люд, наслідуючи ці співи, вар'ює іх, приграючи час від часу на сопілках».

СаР!lіцький тут засвідчив, що елегійиі пісні-думи ук раїнці співали десь після загибелі Струсів, отже, відразу

після 1506 роч, і цим ствердив. що на початку XVI ст. українські

думи

уже

булн популярними.

його засвідчеині є й те, що термін раїнці, отже, і

д у м а

Важливим

вживають ук

пісні такого жанру уже тоді були в них

звичайним явищем.

У XVIII, на початку ХІХ ст. дума як жанр займ;}є r:оважне місце у ТВОРЧОt;ті багатьох польських поетів, ал~

за своїми жанровими ознаками вона більше прямує до балади,

втрачаючи

зв'язок

українськими

Sarnicki, Annates, 1587, стор. 379.

думами.

На початку ХІХ ст. дума в польсь!<ій літературі стає ок ремим жанром, який заступає відсутній народний епос. В ХУІІ столітті слово «дума» вперше було подаие і

n українському словникові «Синоніма словеноросская»І, але не в значенні пісні, а в значенні думка, мисль. Та від

тих

давиіх

часів

збереглися

рукописиі

збіриики

українських пісень, у яких раз по раз иатрапляємо на за

головок

«дума» або «дума козацька». Так

у збірнику

другої половини ХУІІ ст. думами названі ліричні народ

ні пісні «Ой не стій черевичок на

нозі»

під вікном», "Ой розв'язався та пісня

літературного

мій

походження

(·ОЙ не кажи ти, дівчино, на мене»2, а в інших писемних пам'ятках

збереглася

звиченстві,

1651, 31

«Дума

козацька

Берестецькім

іюля». Uей остаиній твір невідомого

автора змістом, своїм ліро-епічним характером і деякими стильовими ознаками стоїть иайближче до жанру дум, всі

ж останні твори

строфами.

звичайні пісні

Майже

з виразно окресленими

одии час із

ними

були

записані

справжні думи (<<Козак Нетяга», "Смерть Корецького». пародії на думи), виходило

б,

ІЦО

але без жодного заголовка. В

ті

часи

записувачі не

цього

чітко уявляли

собі різницю між звичайною піснею і думою. Але існу вання поруч двох терМІНІВ

п іси я

д у м а

говорить

за те, що в ХУІІ ст. з моря великої кількості пісенного фольклору виділялися думи. Оскільки в словииках, вір шах

літописних

історичні

замітках думами називають

елегійиі,

героїчні пісні про лицарську смерть, про дра

матичні сторінки з життя народу, про відвагу і завзят тя у боротьбі ілюстрації

Нечая,

іноземною

називаються

навалою,

українські

при цьому як

ліро-епічні

Байду, Хмельницького, Сулиму

пісні

про

та ін.,- можна

1 .ilсксис J\аврснтія Зизанія, Синоніма словенорос ская, К, 1964 (Фототипне видання). 2 «Українсько-руський архів», т. ІХ, Львів, 1913.

дУМИ

гадати,

що

складали

думами

називалися

окрему групу

не

за

тоді

народні

формою,

твори,

за

що

змістом

характером викладу подій. У такому значенні вживає це

слово і літописець Величко.

У ХІХ ст. кобзарі і лірники переважно Лівобережної Украіни називали

епічні твори історико-героїчного змісту по-різному:

псалми козацькі. що ЙОГО думи

ка

пісні,

Кобзар Магадан

(думи)

лицарські

говорив,

пісні,

наприклад,

невільничі плачі, а дума про Коновчен

лицарська

і в ХУІ-ХУІІ

козацькі

пісня.

Таку термінологію зустрічаємо

століттях при визначенні слова д у ма,

яке на початку ХІХ ст. в словнику кобзарів було чомусь призабуте. Гадаємо, що це сталося у зв' язку з пере не

сtнням центру кобзарських шкіл на Чернігівщину, Пол тавщину,

Харківщину,

де

думи

зазнали консервації

певного мистецького шліфування кобзарями. Після появи збірки пісень Максимовича у

1827

р. термін знову по

чали вживати і кобзарі.

* * * Хоча термін

д у м а

на означення елегійної пісні про

лицарські подвиги героїв зареєстрований Іце у ХУІ ст., а разом з ним згадуються і

ж час

виникнення

кобза та співці кобзарі, все

цього жанру

ваним. Більшість дослідників новіший епос,

витвір

лишається

мало з' ясо·

схильні вважати думи

козацтва

часи

його

за

піднесення

(ХУІ-ХУІІ ст.ст.). Ті думи, що дійшли до наших днів, безперечно,

породжені

епохою

всенародної

боротьби

іноземною експансією на землі Украіни. Подібні історич ні умови породили й епічну поезію в південних слов' ян.

Думи, епічно-ліричний жанр поетичної творчості, розви валися

тісних взаєминах з

баладою, казкою, легендою,

іншими

жанрами:

замовляннями

піснею

т. ін. ие,

безперечно,

окремнй жанр, що має свою історію,

роз-

внвався він аж ніяк не ізольовано від інших жанрів.

Думи, як зауважив ще К. Рилєєв, а за ним і літератори, є цілком

оригінальний

витвір

інші

украінського

народу. «Дума,- писав Гоголь,- є ні в кого не запози чений рід віршування ... ие не балада, змістом якоі оби раються таємничі поетичні перекази...

В ній все

певно

і ясно"l. Тобто це національний реалістичний епос. Як одно з важливих

явищ духовної культури, думи

Іце в ХУІ-ХУІІ СТ.ст. зробили певннй вплив і на то дішню

вання.

писемну

поезію,

на

форму

тодішнього

віршу

IJ!e в творчості поетів ХУІ ст. Г. Смотрицького

і А. Римші виявилися рівносклаДОВОl

риси

двох

нерівноскладової,

снстем типу

віршування: віршів

дум.

З ХУІІ ст. зберігся анонімний вірш «Слово о бездож діі", у якому є такі на диво близькі до дум рядки:

(Пани) не только на здоров'я іх чигали, Але і віру іх зломити умишляли, І власне яко З невольниками поступали, Одно податками видираючи І роботи на них вимишляючи, За слово в ні веч обороняючи І забиваючи, І на бога пам'ятаючи, І кров невинную проливаючи 2.

Подібні форми віршування

зустрічаємо у Транквіл

ліона (середина ХУІІ ст.) і в інших авторів. Перегля нувши все це, П. Житецький прийшов до несподіваного висновку; чи не виникли думи, принаймні Їх оригінальна

форма, під

впливом

літератури

ХУІІ

століття?

Ти"

більше, що запису дум з ХУІ-ХУІІ ст.ст. ми не маємо

І Русские писатели о литературном труде, т. нинград, 2

1954,

стор.

480.

І, Ле

П. ЖUТСЦКUU, МЬІСЛИ О наРОДНЬІХ малорусских ду_

мах, К.,

1893,

стор.

36.

і не

знаємо,

чи

думи

булн тоді

форму, як у записах ХІХ ст.

чи

(В ті

мали вони

таку

роки записи дум

ХУІІ ст. були невідомі). Коли з'явилася киижка П. Житецького про думи, де була

Сформульована ця теза, рецензенти

заатакували ЇЇ,

виставляючи як основний аргумент хронологію: думи ви НI1КЛИ раніш, як українське книжне віршування, отже, не могла література вплинути на витворення народної думи.

Згодом П. Житецький І, а за ним В. Перетц 2 дещо «по м'якшили» розв' язання цього питання

мовляв, справді

українське кннжне віршування ще в ХУІ-ХУІІ ст. ст. підпало під вплив народного віршування і в першу чергу

відчутний у цьому процесі «безсознатеЛl>Нl>IЙ шаг к раз

меру дум»3. Одначе і Житецький, і В. llеретц, надаючи перевагу

впливу

дум

на

КНИЖНУ

літературу,

вважали,

що на стилі дум якоюсь мірою відбився і вплив літера

тури ХУІ-ХУІІ століть. Якась доля правди в цьому, звича~іно, €, бо ж иародна і

книжиа

поезія вступили у

творчі взаt;мини досить давно.

Отож можна сказати, що знаиі тепер думи є жанр народнопоетичної творчості, який виник десь перед ХУІ століттям як продовження епічних традицій, що свої ге

нетичні коріння мали в давніших ліро-епічних похоронних

піснях, які, в свою чергу, виникли з народних голосіиь.

Хто ж був творцем дум і думового стилю?

Досі існувало дві найвиразніше сформульовані дум ки: М. Uертелєв, І. Срезневський, П. Куліш, Ф. Колесса та

інші

виникнення

думових

сюжетів

творчістю козацьких кобзарів, воїнів;

кн.

1901

г., СПб,

В. Пер ет!!.,

7, стор. 105. 3

П. Жuтеuкuu, Отчет о присуждении премии М. Ма

кария в 2

пов'язували

П. Житецький та

1903.

ж. «Етнографічний

вісник»,

П. і1іuтсuкuu, вказана попереду rобота.

1929,

інші надавали перевагу у творенні епосу сліпцям-кобза рям, мадрівним українсы имM співцям, що ходили від села

до села

або жили

приходських шпиталях

(будинках

для престарілих).

Нині що

маиже всі дослідники

творцями

були

козаки,

погоджуються на

козацькі

тому,

співці-бандуристи.

Потрапляючи в полон, на турецьку каторгу, козаки, чи й невійськові люди, виливали свій біль, свою тугу за рід ним

краєм,

своі

жалі

на

«прокляту

неволю

бусурман

ську» в сумні невільничі плачі. В цих думах багато та ких деталеи, взятих з ЖИТТЯ

невільників, про які могли

знати тільки очевидці (порядки на кораблях з невільни ками, кара таволгою, умови прода:ку невільників і т. ін.).

Дехто з цих невільників

повертався

на рідну землю,

співав тут невільничі думи, а коли старів і не міг брати участі

боях з

товариству»

шаблею

руках

служив

піснею, думою, складаючи

нові

«славному про

геро;в

сучасників. Знову ж таки у думах про повстання иа ту рt:цьких

галерах,

про

походи

козацькі,

про

взаємини

між побратимами так багато реальних деталей і вірних малюнків з життя, що ЇХ відтворити комусь, хто не був

свідком подій,- майже

неможливо.

про Самійла Кішку, треба було осередку тих подій,

або

lJJоб скласти

або

ДY~IY

ж самому бути в

одержати свіжу іНформацію

від учасника, що побував на галері, яка «трьома цвітами процвітала, мальована».

Мабуть, що такими військовими співцями ставали та лановиті воїии, що

В літературі

втратили зір,

XVI-XVII

згадки про те, що козаки

століть у

які

мали важкі раии.

не раз

вільні часи

подибуються співали пісні,

думи, приграю'lИ на бандурах. Збереглося й чимало на родних малюнків, на яких зображений козак з бандурою,

а біля нього зброя і осідланий кінь. В документах, що вбереглися від к;)заЦЬКIІХ часів, згадується, що козацькі

отамани мали в

себе

співців-баидуристів,

які

нарівні

усіма утримувалися на Січі і входили до складу полко вої музики.

I,Ue в ХІХ ст. опублікована

про запорізького

кобзаря

Данила

Києва, який навчився співати пісиі

ського бандуриста Волошина, ним

судова справа

Бандурку,

думи

був якийсь час

бандуристом у київського

губернатора

родом з

у богуслав

придвор

Леонтьєва,

а потім пішов на Січ, де перебував досить довгий час у корсунському курені, звідки пішов у гайдамаки. Данило не був сліпий і, окрім гри на бандурі, в походах ВlІкоиував

військові

доручення.

супроводжували

не

Відомо

тільки

також, що

козаків-січовиків

бандуристи у

Їх

похо

дах, а й гайдамаків. З «Коденської книги» довідуємося, що бандуристів Прокопа Скрягу, Михайла, Василя Вар ченка польські власті

бандурі грали»

Отже,

скарали

бандурист-воїн

поодиноке і

не

на смерть

за те, ІЦО

«на

відважним месникам-гайдамакам.

на

Україні

випадкове, воно, певно,

було вело

явище

не

свої тради

ції також ще з часів Київської

Русі, де в похід

виступали з своїми співцями

боянами. Козацтво лю

князі

бllЛО і поважало своїх бардів, які були одиочасно і зв' яз ковими між військовою силою та народом.

На відміну від пісень, які співає всяк, думи є жанр складніший для виконання і потребує ПРОфесійноі підго

товки. У ХУІІІ-ХІХ ст. ст. на Україні (переважно на Лівобережній) виникають кобзарські школи: майстер, ща умів добре грати

співати думи, брав

хлопців, навчав два-три

до себе кількох

роки і після іспиту випускав Їх

«у люди». иі кобзарські «школи»

мали велике значення

для збереження в пам' яті співців текстів і музики думо

ВИХ творів, для їх шліфування

та удосконалення.

Такі

кобзарі, як Іван Стрічка, Андрій Шут, Остап Вересай, 1 В. ЯстреБDВ, Гайдамацкий бандурист, старина», 1886, ІУ, стор. 379-388.

«Киевская

Іван Крюковський, Т. Пархоменко, М. Кравченко, пізні

ше Ф. Кушнерик та інші мають перед Вітчизною чезні

вели

заслуги як митці, що підхопили естафету думового

епосу, зберегли перлини народної поезії в пам'яті і до несли до тих днів, коли Їх записали і

надрукували. Не

Биключена можливість, ІЦО пізніші кобзарі, які оберігали й Г'опуляризували козацький епос, самі

дещо творили нове

за давніми зразками. Кобзарі проходили певну мистець ку

школу, а це,

безперечно, сприяло збереженню

роз

витку художиього рівня думового співу, консервації спе цифіки жанру і в той же час виробленню певних модер

них рис, артизму слова й музики. З усіх видів поетичної творчості

дума

протягом

століть

хоч

не

була

ізольо

вана від інших жанрів народної поезії, але, мабуть, єдина

галузка,

що найменше

піддавалася

асиміляції і

зовніш

ньому впливу. Незважаючи на нестійкість форми словес ного

музичного

школам,

вислову,

прОфесіоналізму

вона,

співців

завдяки

уперто

кобзарським

зберігала

свої

традиційні риси, своє жанрове обличчя. Найтісніше дума стикається з піснями, зокрема з баладними, з якими роз

робляє ся,

подібні сюжети, але від пісень

в першу

чергу, вільним

а в зв язку з цим

вона відрізняєть

ритмом, відсутністю

СТрОф,

своєрідністю музичної форми. Якщо

в пісні всі строфи мають ритмічну схему, мелодія повто рюється при співанні кожної строфи,

відсутні, Їх заступають періоди дають

певній

завершеній

образові. Періоди

або

думці,

тиради

рядками, розміри яких різні: від

ТО

або тиради, логічно

до

30,

які відпові завершеному

висловлені

думі строфи

ритмічними

а то й більше,

складів. Рядки в періоді єднаються (не завжди) римою, найчастіше

дієслівною

або

прикметниковою,

причому

відсутність єдиної ритмічної схеми дає можливість спів цеві імпровізувати як словесну тканину, так і розстанов

ку рим. Імпровізується, звичайно, й мелодія дум, яка на

відміну від пісень також не має суворої схеми

собою речитатив похоронного голосіння і

нагадує

мелодекламації

віршів. В музичному відношенні думи є найвищо:о, най поетичнішою формою народиого речитативу. Залежно від змісту думи добираються співцем відповідні поспівки і

мелодичні звороти, які

речитативні

кобзар чи лірник на

співує під акомпанемент бандури або ліри. Зміст, слово у думі несе основне навантаження, воно є ведучим і

до

нього повсякчас пристосовується мелодія, тому й музич ний супровід

ніколи

не глушить співу кобзаря, а

слова

вимовляються чітко, емоційно, щоб донести зміст до слу

хача і викликати відповідиу реакцію. Осиовие в думі не мелодія, а зміст твору, за чим завжди слідкує слухач.

Колись П. Житецький у полеміці з проф. Сумцовим, визначив

як

найістотнішу

рису

дум «единство формЬІ

при разности содержания"', Думка приваблива і вислов лена афОРИСТИЧНО. Та чи так

воно

насправді? Не всі

пісні складені одною формою. Та чи всі думи складені одною формою? Адже і розмір віршованих рядків, і роз мір та композиція періодів

думах

різні, хоча й під

"орені одному принципу. Мабуть, можна було б сказа ти, ІЦО кожна дума складена по суті відмінною формою, яка відображає і зміст, і

Однак в побудові

настрій, і спрямування твору.

тирад є

якась закономірність, що її

досі поки що не вивчено. Ф. Колесса, готуючи збірник дум

(1920),

впершІ'

зробив

спробу виділити

графічио

періоди (тиради). як виділяємо у піснях строфИ, і вия вилося, що вони тяжать до

Їх будові

певної

рівномірності, ЦlO в

і композиції є якась єдність, але в кожному

випадку вони все-таки різні.

Думн -

це народні епічно-ліричні пісні, у яких епіч

ний елемент переважає, але розповідь майже у Есіх ви-

«Зтнографическое обозрение»,

1895, Ng 4,

стор.

108.

падках ведеться в ліричному освітленні. На відміну від епічного спокою, плавності і

широти розповіді гомерів

ського епосу у думах наявні сильні ліричні відступи, які разом з драматизмом ·викладу здібні потрясати найспо кійніші людські душі. В цьому відношенні думи близькі до балад, і

деякий

час

європейські учені називали

українськими баладами, але

І!альна, виключно

ім

Їх своєрідна, иадто

притаманна

Їх

оригі

форма, неповторний

стиль, вся поетика в НИХ такі відміниі, що назвати Їх баладами аж ніяк не можна.

В композиції дум є свої окремі характерні риси, при

таманні тільки

цьому

жанру.

Насамперед вкажемо на

поетичні заспіви або, за визначенням кобзарів, «заплач

ки», як'ими співці починають свою розповідь. Будуються вони найчастіше на поетичному паралелі змі. у святу неділю не сизі орли заклекотали, Як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали ... Заспіви

часто-густо

бувають

особливо

поетичними,

красивими, мистецьки вибагливими:

Ой на Чорному морі, Ой на камені біленькому, Там сидить сокіл ясненький,

Жалібно квилить-проквиляє ... Далі

йде розповідь, до якої іноді вводяться додат

кові епізоди, ліричні вставки, але сюжет, як правило, не

ускладнюється діі якомога

співців.

несподіванками. Намагання передати по

природніше

Сюжет

но (<<Олексій Попович», новченко» не

та

З.\овживає

ін.), ними,

характерна

деяких співак

риса

украінських

думах розвивається повіль

«Самійло Кішка», вдається

дотримуючись

до

«Івась Ко

ретардацій, але

якихось

невловимих

форм. Але значна частина дум має сюжети з прискореним

викладом,

мінімальним

ціально-побутовий

цикл).

уповільненням розповіді (со Сюжетні

конструкції дум не

~авжди будуються за правилами симетрії чи класичної

послідовності

викладу

подій

(зав'язка,

кульмінація

і т. д.), не ра:. вони асиметричні, але майже завжди по чинаються

заспівом, а

кінчаЮТI,СЯ

проголошенням

слави

героям (<<славословієм»), побажанням добра иароДові. Полягла двох братів голова

вище річки Самарки, Третя у Савур-могили. А слава не вмре, не поляже

Од нині й до віка! А вам многая літа! у інших випадках

останній

рядок

конкретизується:

багатьох років життя бажають «віЙСI,~у Запорозькому з усією черню дніпровою, низовою».

Думи, пові

Д.\я

творці

ЯК і народні пісні, мають художні засоби, ти всієї

поетики

епічних

пісень

українського

скористалися

різних масштабах. Тавтологія

ФОЛЬКЛОРУ, ними

одначе

своєрідно і

як своєрідний

сгилістич

ний поетичний засіб зустрічається і в інших жанрах, од наче

думах

тавтологічні

6ільше навантаження,

як,

звороти

«думає-гадає», «кА яне-проклинає», дібні

мають

частіші

несуть

напр"клад, у пісні. Вислови:

не тільки стильове

<щ'є-підпиває» і ім по

значення, а й

змістове,

надають певного емоціонального відтінку.

Поетичні фігури ДУМ0 вого епосу, символіка (зозуля вдова,

сокіл

природу, що й

козак,

круки

у піснях, хоча

вороги)

мають ту ж

використовуються не раз

відмінно, у зв'язку з своєрідністю епічного стилю розпо

віді. При характеристиці образу в думі не раз подається кілька епітетів, складні епітети (<<злосупротивна хвиля») кілька порівнянь, метафОричних висловів, які мають сха рактеризувати

всі

особливості

героя

чи

обставин

дії.

Поетичні фігури в думах розсіяні густо й емоціонально наснажені. Ось, для прикладу, початок думи про братів

Самарських: « ••• 0, ТО тільки не згоріли три брати рідиенькі,

Як голубо нь кн сивенькі, Постріл яні та порубані почиваЮ1'Ь. Ой то тим вони спочивають, l,Uo на рани постріляні та порубані Дуже знемагають ... Тут і схвильована розповідь про вцілілих козаків, трьох братів, і

порівняння Їх з сивенькими

теристика стріляні»,

героїв,

передана

голубами, і харак

епітетами

«рідненькі»,

«по

«порубані», і докладна характеристика Їх

ран.

В пісні такого «згущення» майже не буває, це прикмета епічного творення образу.

Сюжети дум В переважній більшості пов'язані з істо рією иароду, його

побутом,

соціальним

укладом

життя.

Вони настільки оригінальні, настільки характерні і наси чені

національною

специфікою

та

проблематикою,

мало до

яких можна підшукати паралелі в

нгродів.

Думи

це епічні малюнки

піння і боротьби українського

поезії

що

інших

довговікового тер

народу,

історія його кри

вавих баїв за незалежність, історія поразок і перемог.

Вважається,

що думи про

рецько-татарськими

хоча,

звичайно,

ордами

положення

неволю і боротьбу з ту належать

до

найстаріших,

це проблематичне:

сюжети

про взаємини роду, про матір і синів також мог ли заро

дитися досить давно. Тільки група дум про визвольну

війну під проводом Хмельннцького може датуватися точ ніше.

Одначе, знаючи історію взаємин України з турками й татарами, історію створення козацького війська, мож на сказати, що невільничі пла'!і, малюнки життя невіль-

ників на каторзі є

найстарішими зразками дум, у яких

виражений пасивиий протест проти рабства і поневолен

ня. «Невільничі плачі» не мають виразно окреслених сю жетів і героїв, на арені маси, а розповідь про їх стаио вище має на меті викликати певиі почуття, настрої у слу

хачів. Епічний елемент у ннх поступається ліриці, і ці думи називають

ліричними творами,

стилем і музикою в'яжуться З

що своєю формою,

епосом.

Виникли вони,

певно, в середовищі самих невільників, і тому провідни ми мотивами в них звучать прокляття неволі, вірі бусур менській, зем"і турецькій і бажання звільнитнся.

З тяжкої неволі турецької, З каторги бусурменської, На тихі води, На ясні зорі, У край веселий, у мир хреlцеинЙ. Незважаючи на мінорність і пасивність загального на строю, майже

на

молитовну

форму

вислову,

ці ДУ~ІИ

справляли велике враження на слухачів, збуджували пат

ріотичні почуття і плекали любов до Вітчизни, до її яс них зір і тихих вод, а найважливіше

кликалн до

єд

нання, яке так потрібне в ті хвнлннн, колн над народом навнсає загроза втратнти незалежність.

Плачі і скарги невільннків на «прокляту неволю» за ступають

наступннх

думах

похвалн,

ви тим людям, лнцарям, героям, хто

проголошення

сла

різними способами,

в тому числі й хитрістю, пробує розривати кайдани, ак

тивно протидіяти силі чужинців. Зберігся окремий цикл дум про втечу з

подій

такого

вчинками

турецько-татарської неволі, про

характеру та

(<<Втеча

про ідеї, що

З турецької

неволі».

рухали

героів

Їхніми

«Маруся

Бо

гуславка», «Іван Богус лавець», "Сокіл і соколя», «Втеча трьох братів з Азова», «Самійло Кішка»).

В названнх

думах виразио поставлено на перший план три найваж ливіші ідеі, якими жив у свій епос:

народ, переймався

ідея рідноі

землі,

ідея

переніс іх

ВОЛІ, Ідея

єдності

народу. Все це природно і закономірно для того періоду історії, коли проходила активна консолідація украінськоі нації, творення її військових сил,

формування нових рис

політичного патріотизму.

Як ні в одній галузі творчості народу у

вається

er:oci

розкри

ставлення народу, його героїв до Вітчизни, до

рідної землі, особливо в ті

г.осягають загарбники,

хвилини життя, ко.J\и на неі

опираючись

на свою чисельність

і си.,у зброї. За таких умов, як писав Чернишевський,

чується єдність народу і твориться епос. Плюндрування земель,

руйнування

господарства,

вигнання

рідних

країв у прокляту землю бусурменську ще більше загост

рювали, звеличували природну любов до рідного краю,

його ясних зір, тихих вод. В неволі, на чужій землі, Віт чизна. їі традиції, мова, пісня, люд, віра

і вся

природа

бул!! у тисячу разів дорожчими. Природні почуття, по ставлені

в такі

Еизрівання

ідеї

умови, загострювалися

рідного краю,

прискорювали

землі, вітчизни та

обері

гання її від завойовників.

В думах послідовно проводиться ідея, що нІяке пан ство,

ніяке лакомство, дане з

чужих

рук. з рук

рідного иаро.'ІУ, не можуть зробити людину

ворога

щасливою.

ие розуміють і самі ренегати. Маруся іогуславка, яка змогла опанувати ситуацію, а не змогла опанувати себе, випускаючн з темниці «нещасних невільників», з прихо

ваною заздрістю до іх 'ІІ0жливостей побувати в рідному краю, просить тільки передати рідні:

Нехай батько грунтів, маєтків не продає, Мене не викуповує, Бо вже я потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецькоі, Для лакомства нещасного.

(,Лакомство

новище

схарактеризував

народ ста

тих людей, що ради власної вигоди

НeLцаСне»,- так

ставали на

бік сильного завойовника. Певно, в ті часи виник і на

родний афоризм: краще ділити біду та сльози з своїм

народом, як панувати разом з чужинцем. У всякому разі думи про татарська-турецьку неволю ідейно перегукують

ся з цим мудрим прислів'ям. За тих

умов,

коли на карту

було

поставлено бути

чи не бути українському народові, 'коли реальні військо ві

сили

сусідів-завойовників

ності,- питання

волі

загрожували

народу

стало

його

майбут

найактуальнішим

зайняло провідне місце в епосі.

ІЛе

в «Слові о

основну ідею:

полку

заклик

Ігоревім» К. Маркс виділив

до єднання

проти навали інозем

ців. UЯ ж ідея єднання надала великої життєвої сили й думам. Два брати «азовські», які залишио\и в небезпеці свого наймолодшого брата, гинуть від турецьких шабель, а в іншій редакції

найстаршого брата, людину з егоїс

тичними розрахунками, виганяють з дому батько й ма

ти, його ЯК злочинця цурається весь рід. «Дума про втечу трьох братів з Азова» світо'вої

належить до найкращих зразків

епічно-ліричної творчості

як глибиною

узагаль

нення думки, так і типовим зображенням характерів. По ряд з цією думою можна поставити як зразки величної

епічної творчості думи «Самійло Кішка» та «Маруся Бо гуславка».

Думи

про татарська-турецьку неволю своїм

загальним ГРО'l!адянським

ливо цикл «Невільничі поступово опору

утверджується

чужоземцям

,,"онам

плачі». як

ідея

не

мажорними,

особ

Відчувається, як у них народного

зростає

єднання,

активність

ІЦО проспівав гімн лицарству у думах

ідея

народу,

«Козак Голота»,

«Івась Коновченко», «Хведір Безрадний», «Отаман Ма тяш» та думах про лицарську смерть землі.

зо

оборонців

рідної

Оце і М.

€

той момент у житті народу, про який писали

Чернишевський

та

І.

Франко:

народні

маси

хви

люються, цікавляться долею своєї Вітчизни і в боротьбі з"

неї творять історію

виникає

і,

як

усвідомлення

своєї

історії,

епос.

З великим поетичним хистом розроблені сюжети дум про смерть О':lИнокого козака

на полі бою (<<Три брати

Самарськії», «Смерть козака на долині Кодимі», "Коза" і

орел»

та ін.). иі неоціненні витвори

найближче стоять J',:OM

великої

до

пісень та балад і

сили та

сердечністю

народного генія пройняті

відчуття

життя. Ніщо так поетично не оспівано

ліриз

людського

не оплакано на

Україні, як К03аІ.!ька-лицарська смерть у полі, «біля річ·. ~.и СаМilРКИ, б~ля криниці СалтаIlКИ», ніі долині Кодимі

чи на Савур-могилі.

Іх

оплакує степ, птиці, тих дерев,

під якими лежали поранені козаки,- не бере вогонь .

... У сі

поля Самарські пожарами погоріли, Тільки не згоріло два терни дрібненькі, Два байраки зелененькі, Бо там подлі їх лежало три брати рідненькі: То вони постріляні, Порубані, На рани смертельні знемагали ...

Якщо пригадаємо далі розмову цих трьох братів, прохан ня старших до молодшого заграти у суремку, щоб почули

козаки її голос та прийшли на допомогу, або перекинемося до іншої думи і послухаємо розмову умираючого на могилі ~'озака

з орлом,

гюмре,

яким

тоді

якого вже

драматизмом

зуміли

співці

той

ження

людських

він просить

справляти було

насичене

драматизм драм,

С1епу, розбурханого

тодішнє

передати

людських

моря

почекати, доки

бенкет,- ми

життя

епосі.

характерів,

у думах про

він

зрозуміємо, і

як

Зобра

малюнків

морські

походи

(<<Олексій Попович», «Буря на Чорному морі»), життя

в турецькому

полоні

кого мистецького

в окремих випадках досягають та

рівия, що важко відшукати якісь від

повідники в епосі народів світу. Естетична і на

вартість

епічноі

ко-татарською

творчості

експансією

на

про

пізнаваль

боротьбу з турець

Східну

Європу

була

лишається високою, не скоряючись ніякій іржі часу й по

літичних обставин. Думи цієї групи в своїй більшості не пов'язані

з діяльністю конкретних

історичних осіб, але

глибоко відтворюють дух історичної

доби, найхарактер

ніше в її сутності та в прагненнях народних мас. По них найкраще можна ідея

єдності

судити

народу,

могла б стати проти

про

ідея

те,

як

потреби

ворогів.

росла й визрівала

військової

Окреме

сили,

важливе

що

місце

в першій групі дум посідає «Козак Голота» або «Козак Нетяга», записаний ще в

XVII ст., отож, певно, тоді

уже належав до улюблених і популярних творів. ие апо феоз козацького героїзму, що спинив натиск орд на схід

нослов' янські

землі, прославлення

лицарської

відваги і

впевненості в силі народу і його воїнів. Від образу ко зака Голоти уже віє духом оптимізму і вірою у власну

гідність та неодмінність перемorи над зайдою. ие сила Запоріжжя, сила зброї, що докорінно змінила становище Украіни. ...козак Голота Не боїться иі оrИlІ, ні меча, ІІІ третього бо,'ота.

Його ідеал не війна, не пограбуваиня сусіда. Голота «ні города, ні села не займає», але «знає добрий козацький ЗIJичай»: як приборкати «татарина бородатого, на розум не багатого», який полює на живих людей, на іх добро.

Голота -

це ідеал народного воїна, захисника, який ви

робився в епосі, певно, ще XVI століття, коли бурхливо росла сила і слава Запорізької Січі, військового центру Украіии.

Оптимізм,

гумор,

сатиричні

елементи, що

з'явилися

у думі "Козак Голота», стали характерною рисою епіч ної творчості про козацькі перемоги у боротьбі з другою

іноземною силою, що посягала на Україну,- польською шляхтою.

Якщо в першій групі навколо якогось одного

дум

події

героя,

то

не концентруються думах

другої

групи

відчувається тяжіння поставити в центрі епосу Богдана

Хмельницького, «гетьмана Чигиринського», якнй і коза кам,

всьому

народу зумів

Визвольна війна

дати

«козацький

порядок».

1648-1654 років дала поштовх до но

вого піднесення епічної творчості, загалом оптимістичної,

насиченої енергією руху мас.

На відміну від поперед

ніх дум,

епічного доробку з кон

зв· язок другої групи

І'+t:тннми подіями і особами набагато виразніший. Поруч

Хмельницького

виступає

Богун, Юрій Хме"ьницький,

Тетеря, Барабаш, Потоцький та інші реальні діячі істо ріі.

У думах цього періоду

менше

узагальнень, більше

літописних розповідей та характеристик справжніх подій,

хоча й прикрашених легендами, як ось, наприклад,

роз

повіді про викрадання листів, про смерть Хмельницького і т. ін. Реалізм Їх зумовлений тим, що вони творилися по живих слідах подій і вже тоді сприймали<:я як поетич

на історія Украіни. Утвердилося козацтво, утверджується й історія його

подвигів,

настроїв народу, який

пафОС

тепер

піднесення патріотичних

уже виріс, зміцнів і вмів

битися за свої права і незалежне існування. В епосі з документальною точністю передано той момент в історії народу, коли розбурхана свідомість соціальної

націо

нальноі єдності кинула маси великою лавиною на кривд

ників і завойовників. Рвучи ланцюги

неволі, маси тво

рили чудеса.

Кілька дум другої групи мають характер поетичних літописів, lЦО розповідають про соціально-політичну об-

Думи

зз

становку на Україні напередодні ВИЗВОЛЬНОІ вІини

1648

р.

ие, насамперед, чудесна і за змістом, і за композицій ними

та

поетичними

засобами

характеристика

причин

соціального антагонізму, подана у думі «Хвесько Ганжа Андибер», що своїми суспільними мотивами в якійсь мірі продовжує думу «Козак Голота», але робить акцент на розкритті станової нерівності між козацтвом. ие, мабуть, перша

політична дума,

проблемою внутрішніх

ідейні

основи

соціальних

якої

взаємин

пов' язані

заччини на Україні. Хоча в деяких варіантах срібляниками»

«голоти

за часів ко

«дуками

виступають ляхи, одначе питання взаємин

багача»

розкривається тут

узагальнено,

без

огляду на національну приналежність. Дехто з дослідни

ків (П. Житецький, Ф. Колесса)

час виникнення думи

відносить

ХУІІ

до

другої

половини

ст.

або

дО

ХУІІІ ст., але

проблематика,

зміст її, імена героїв за

свідчують, що

виникла

десь

ХУІІ

ст.

Ідейний

вона

синтез цього

твору

ЗО-40-х

роках

висловлений

афористично складених словах, що їх приголошує ідеаль ний для бідноти «гетьман-демократ»:

Ей дуки, ви, дуки! За вами всі луги і луки Ніде JIдШОМУ брату, козаку-нетязі, стати

І коня попасти.

Слова ці з чисто

народною

прозорливістю

розумін-

ням обставин життя характеризують тодішню епоху, тож

недаремно Їх потім не раз повторювали історики й літе ратори.

Взагалі думи часів рухливої й багатої на події епохи початку й середини ХУІІ ст. тісно пов'язані з соціаль ним і політичним життям Украіни, в них відобразилися як зовнішні, так і внутрішні політичні течіі, а в зв'язку

суперечності, зіткнення

цим

різних

соціа,\ьних про-

шарків народу.

Думи,

предметом

зображення

суспі'\ьні

родинні

взаємини,

є побут

народу,

мора,\ьно-етичні

яких

закони,

виника,\и пара,\е,\ьно з іншими групами епічної творчості

і мають однакову поетику. У них розкрито вікно у ко зацький побут, даио незвичайної цінності малюнки взає мин

козака

народу

дружииою,

до своїх

усією

воїнів-оборонців

родиною,

ставлеиня

(<<Козацьке

ж"ття»,

«Прощання козака», «Від'їзд козака», '<Вітчим» та ін.). Окремі

рядки з них

часнику,

дають

якою то великою

козаків і завоювати

можливість

зрозуміти

су

справою було потрапити до

них

любов

та

визнаиня.

Дру

жина, сварячись на чоловіка, викрикує найстрашніше про

"ляття:

«!Лоб

тебе козаки не злюбили і в куріиь не

пустили!».

Панівним у змісті цих дум є мотив громадянського обов'язку,

який

ставиться

ВИIJ.!е

особистих

інтересів.

Якось, пишучи про український епос, П. Житецький зау важив,

шів

що

для пісень,

XVII-XVIII

дум

навіть

напівнародних вір

ст. ст. є спільною ідея матері, вкла

дена в симпатично-печаль ний образ матері-вдови.

uя ж

ідея

різними сторонами виявляється

в бага

тьох думах, зокрема у думі про вдову і трьох синів, при чому в окремих випадках вона

переростає в узагальнення

і мати-вдова уособлює як ідеї єднання навко,\о роду, так

і вічно живу ідею Вітчизни.

В репертуарі співців-кобзарів

XVIII-XX сто,\іть со

ціа'\ьно-побутові думи займа,\и важ,\иве місце і на,\ежали до попу,\ярних творів, якими цікавився

народ.

туреЦЬІ{О-татарської нево,\і чи понево,\ення з

ської ш'\яхти відійш'\и в історію, і родного

життя

виходять

Загроза

боку по,\ь

на порядок дня на

актуа'\ьнішими

проб'\еми

со

ціа'\ьні, мора'\ьні, питання побуту й родинних взаємин.

Якраз вони й розроблені в кількох думах дуже високої поетичної вартості.

Н'І закінчення скажемо кілька слів ппо підроб.\ені та ,iTf'r'\~TVnHO ('nnоблені дvми, автентичність ЯКИХ і досі не

в"тановлена. Перші заПИСУllачі і видаllці, бажаючи виста· ІНJТИ

перед

світом

зразки

українських дум

вигляді, скорочують і підпnавляют;, тексти

краІЦОМУ

(М. иерте

ЛЕВ), шліфують мову (П. Куліш), зводять кі,\ька варі антів в один і т. д.

Таких «підроблених» дум небагато: "Похід Коломій ця на турків», «Похід руського КІІЯЗЯ II~ греків»

("По

свистач» ), «Про бусурменів» (уривок). Про них можна певно сказати, що іх склали не народні співці.

Але є кілька дум, у яких иеиародний сюжет обстав !'.ениЙ традиційними поетичними фОР\fулами, взятими чи то записувачем, чи

то якимось компілятором

із споавж

"іх народних дум (<<Татарський похід Серпяги», «Битва Чигиринська», «Дари Баторія», «Про Палія та Мазепу»

T~ ін.). Таких творів найбільше

виявлено

зб:рнику

"Запорожская старина» І. СрезнеIlСЬКОГО.

I,Ue в XVII ст. було записано дві гумористичні думи, lllo збереглися в ре

ркі виявилися настільки живучими,

пертуарі кобзарів аж дО ХХ століття ("Дума про чаба

І,а»). ие вже жартівливе пародіювання епосу, мета якого була

розвеселити слухачів після серйозних дум про не

вільників або смерть лицаря. Тільки в «Думі про Махо Бія»

(ХІХ ст.) прориваються нотки іронії, спрямованої

проти козацтва і гайдамаків, решта пародійних дум (ві J',OMO

всього п'ять) мають розважальний характер.

Протягом

XVIII-XIX

ст. ст. український епос майже

не поповнюється новими зразками, новими сюжетами. На родне лися

кобзарство і

ста.\О

шліфувалися

думи, традиційна

та

форма

середовищем, доповнювалися

якому

зберіга

мотивами

старІ

стиль яких лишалися майже

иепо('\ушними.

Тільки

революція

1905-1907

рр. дала

поштовх до створення двох нових дум, автором яких був

rrОПУЛЯf)НИЙ кобзар М. Кравченко, але в ті часи кобзар ство ііШJlО на спад і думи про Сорочинську трагедї'О не увійшли в

репертуар інших

кобзарів,

не

набули

попу

Jlярності. О~наче традичії Кравченка пробували насліду І'ати кобзарі після ний

радянський

1917

року, намагаючись створити но

епос, але

він

уже

був

виразом більше

індивідуальної, ніж колективної творчості.

Напередодні

Жовтневої

революції на Україні

було

кілька сот кобзарів І, щО мандрували по містах і селах, співаючи

здебільшого

пісень

побутових

та гумористич-

них, але в Їх репертуарі ще міцно трималася дvма, а такі

епічні твори, як

«Три

брати

Азовські»,

«Маруся Бо

гvслаВ'(d», «Вдова і три СИНИ», «Сестра та брат» та іНІП; й

далі

сприймалися

слухачами

Поруч них значною популярністю

"еликим

інтересом

користувалися

пісні

СОIJіальні та політичні, які в репертуарі окремих кобзарів

займаJlИ значне Mictte. Чутливі до соціальної несправед ливості, народні спіВ1.!і

прославляли

революційні

події,

дехто з них брав активну учасТІ' у політичному рухові, а після встановлення Радянської влади відразу поповни ли свій репертуар найновішими піснями.

З дожовтневих кобзарів за радянських часів по Ук раіні мандрували або праtJ,юваJlИ в музичних школах чп

культосвітніх установах ший

кобзар,

якuму

Іван

було

Кучугура-Кучеренко (пер

JIРИСВОЄИО

звання

народногu

аrтист" УРСР), Гlетро Древченко, Павло Гащенко,

r pv.-

горій Uибка, учень Михайла Кравченка Федір Кушнерик та багато інших. Нові

часи вимагали і

нової пісні

,.~

думи, які створюються кобзарями.

Тільки у Полтавській г}'бернії було зібрано відо

мості про

кобзарів, до

30 37

у Чернігівській і т, д.

Якщо дожовтневі думн, за внключенням кількох тво народна

рів М. Кравченка, дійшли до нас як анонімна

творчість, яку шліфували протягом століть кілька поко лінь співців,

то радянські

думн

стали відомі

як

твори

окремих митців, вони публікувалися D пресі, в збірниках

пісень як творчість індивідуальна. "Чи можна вважати думи, написані й надруковані, прнміром, радянським

телігентом

Володимиром Перепелюком.

ін

народними тво

рами? Звичайно, ні, якщо підходити до цих дум 3 кри теріями колективності створення й масовості виконання»'. Але за народністю,- пише да.\Ї М. Рильський,- за фор мою і стилем вони

все Ж

належать до зразків найнові

ших дум.

Нові зразки дум активно починають творити на по

чатку 30-х

років

окремі

кобзарі. У післявоєнний

час

пробують свої сили в епічній творчості кобзарі В. Пере пелюк ("Дума про Олега Кошового», «Про визволення України»), Є. Мовчан

(<<Дума

про мир»), Г.

Ільченко

("Дума про Корею») та ін. Не все ними створене (на

віть за формою) можна віднести до жанру дум. Дещо займає середнє становище між думою і піснею, Їх мело

діі, як зауважив М. Гордійчук 2, більше

наближаються

до мелодекламації, зникли «заплачки» і т. ін., але все ж таки це своєрідне продовження традицій ДУМ0 вого епосу.

В якому напрямку піде

цей

процес

невідомо, покаже

час. У всякому разі це також свідчення того, що україн ський поетичннй епос живий.

М. Рu.1Ь(fJ!CUЙ, Героїчний епос українського H~fJOI!V.

у зб.: «Історичний епос східних слов'ян», К., 195R, стоп. 55. 2 Див.: Збірник «Історичний епос східних слов'ян», К.,

1958, стор. 164-169.

* * * Думи в поетичній СП<lДІ!!ИН; українського народу зай мають

чільне

місце.

Як

своєрідний,

еІ,ОСУ, вони здобули пошану

родів

світу.

Український

пvгляду на форму, зміст,

неповторний

вид

(".\ану також і в інших на

епос,

«такий оригінальний з

колорит, проникаюче його гли

боке та широке чуття»', належить до оригінальних ви творів і в сфері світової

МУЗИІш.

Якщо формою віршу

вання, мелодіями наспівування епічна творчість європей

ських між

неєвропейських

народів

собою, то українські

віршем,

речитативною

думи

мелодією

все

ж таки рідниться

вільним

не

мають

своєрідним паралелей

світовій епічній поезії. ис специфічно українська епічна традиція, витвір національного генія України.

Іі оригінальність виявилася не тільки в своєрідності жанрової

форми,

а й у

героїв, у історизмі,

поети ці,

реалізмі

способах

зображення

неперевершеному ліризмі.

Думи

якого

концентрується розповідь,

епос, що не має центрального як

героя,

навколо

маємо в грецькому,

фінському, німецькому чи французькому. Кожний сюжет має

свого

героя,

духом і тілом

пов'язаного з епохою,

з реальною історією, з соціальною і

політичною пробле

МilТИКОЮ тогочасного суспільства.

В українських думах дивує всіх пластичні сть зобра ження обставин діі, мистецька довершеність психологіч ної характеристики героів, поєднання загального й інди

відуального у психології персонажів «<Маруся Богуслав ка»,

«Втеча трьох братів з Азова»,

та ін.).

«Самійло

Кішка»

Гама хараl{теристики героїв надто велика:

поважності, ліризму, гумору, шаржу -

від

до бурлеска. Май

стерності різьблення трьох характерів і вмінню створити

І І. Франко, стор. 300.

журнал

«Житє

слово»,

1894,

І,

грандіозні малюнки степової природи у «Думі Пl'() трьох братів АЗОВСl>КИХ» міг би «позаздрити найбільший пое тичний талант» І. Мистецький такт художнього і психоло г;чного

ма.\юнка,

колоритність

дум, філософське рішення українського епосу, які

незвичайна

поетичність

проблемних питань

дивували і

це

риси

будуть дивувати

до

слідників.

Думи

належать до

значеної

як

иад

епічиої творчості,

новаторськими рисами, і

традиційною

українською

найбільше по

цим ВОНИ

підносяться

селяиською

поезією,

соками якої вони ЖИВІІЛИСЯ, так і lІад традиційною епіч

ною творчістю слов' яи,

з якою вони мали

певні творчі

стики.

Думи

це

окраса поезії

шина злету його

творчого

українського духу,

вияв

народу, вер

його історичиої

життєздатності. Іх традиції явно відчуваються і в сього часній

українській

радянській

літературі,

музнці,

обра

зотворчому мистецтві.

fPUlOPЇU НУДЬlа

на»,

В. Горленко, Иван Крюкове кий, «Киевская стаРI1

1882, N2 12,

стор.

504.

ДУМИ ЧАсів БОРОТЬБИ і

З ТУРКАМИ И ТАТАРАМИ

Кобзарі: М uхайло Кравчснко, Т срсшко П архомснко,

Пстро Дрсвчснко

ДУМИ, ЗАПИСАНІ У ХVІІ СТОАІТТІ

КОЗАК НЕТЯГА

Ой до поля Килимського Їде козак Нетяга, Рукою махає, Ні о чім не дбає.

Ой у нього сермячина по коліна, На нім постоли бобровії, Онучі бавельнянії, Напотим пищаль семип'ядная за плечима. Аж где сі взяв татарин, старий, бородатий, На двох конях лисавих за ним уганяє. Аж до нього козак промовляє: «Старий татарине бородатий, Чого ти за мною уганяєш? Чи на мої зброї яснії, Чи на мої коні воронії, Чи на мої шати дорогії?» I,Uo промовить старий татарин бородатий до

козака

запорозького:

«Не набігаю на твої коні воронії, Ані на твої шати дорогії, Не на6ігаю я на твою зброю яснуlO,

Тільки я набігаю на тєбе, козака молодого.

Коли б тебе мені Судив бог узяти, Не зарікав би я ся в Кили! за тебе шликом червонців брати».

Аж промовит к ньому козак украlНСЬКИЙ: «Старий татарине бородатий, Не так то мене треба взяти,

Треба зо мною в Килимськом полю погуляти».

До річки до Вітки ПРllмикан, Навколішки припадав, Семип'ядную пищаль з плеча здіймав, Двома кульками набивав, З татарином жартував,

З обох коні позбивав, Словами промовляв: «Татарине старий, Не буду я злий Такий на тебе, як ти на мене! Як ти мене хотів брати, До Кили мене приводити, Хотів червонії за мене шликами брати. А тепер, татарине, жарту козацького не

знаєш,

Та й з коня ся валяєш, Нічому ся (не) спротивляєш! Тепер бу ду скарби твої брати, До війська, до табору козацького прибувати, Буду Килимськеє поле вихваляти, I,Uo маю здобичи з військом козацьким пропивати».

КОЗАК tолоr А (Варіант з ХІХ ст.)

Ой полем, полем Килиїмським,

1·0

шляхом битим ГОРДИНСЬКИМ,

Ой там ГУЛЯВ козак Голота, Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.

Правда, на козакові шати дорогії

Три семирязі лихії: Одна недобра, друга негожа, А третя й на хлів незгожа.

А ще, правда, на козакові постоли в'язові, А онучі китайчані l,Uирі жіноцькі рядняні; tlолоки шовковіУдвоє, жіноцькі щирі валові.

Правда, на козакові шапка-бирка, Зверху дірка, Травою пошита, Вітром підбита, Куди віє, туди й провіває, Козака молодого прохолоджає.

ТО ГУЛЯЄ козак Голота, погуляє, Ні города, ні села не займає,

На город Килию пог лядає. у городі Килиї татарин сидить бородатий, По гірницях походжає, До татарки словами промовляє: « Татарко, татарко! Ой чи ти думаєш те, що я думаю? Ой ЧИ ти бачиш те, що Я бачу?» Каже: « Татарине, ой сідий, бородатий!

я тількй 6ачу, що ти передо МноЮ по гірницях походжаєШ,

А не знаю, що ти думаєш да гадаєш». Каже: «Татарко!

Я те бачу: в чистім полі не орел літає: То козак Голота добрим конем гуляє. Я його хочу живцем в руки взяти Да в город Килию запродати, Іще ж ним перед великими панами-башами вихваляти,

Дорогії сукна не мі'рЯЧИ пощитати». То теє промовляє - ДО'роге плаття надіває, Чоботи обуває, Шлик ба.РхатниЙ на свою голову надіває, На коня сідає, Безпечно за козаком Голотою ганяє. Та козак Голота добре козацький звичай знає,

Ой, на татарина скрива, як вовк, пог лядає, Каже: «Татарине, татарине!

На Чи Чи Чи

віщо ж ти важиш: на мою ясненькую зброю, на мого коня вороного, на мене, козака молодого?»

«Я,- каже,- важу на твою ясненькую зброю, А ще лучче на твого коня вороного, А ще лучче на тебе, козака молодого! Я тебе хочу живцем у руки взяти, В город Килию запродати, Перед великими панами-башами вихваляти І много червоних лічачи набрати, Дорогії сукна не мірячи пощитати». То козак Голота добре звичай козацький знає,

Ой, на татарина скрива, як вовк, поглядає. «Ой,- каже,- татарине, ой сідий же ти, бородатий! Либонь, же ти на розум не багатий: I,Ue ти козака у руки не взяв, А вже козакові віри доняв,

А вже за його й гроші пощитав! А ще ти між козаками не бував, Козацької каші не Їдав І козацьких звичаїв не знав!» То теє промовляв, На присішках став, Без міри пороху підсипає, Татарину гостинця в груди посилає. Ой ще козак не примірився,

А татарин ік лихій матері з коня покотився. Він йому віри не доні має, До його прибуває, Келепом межи плечі гримає, Коли ж огледиться - аж у його духу немає. Він тоді добре дбав: Чоботи татарські істягав, На свої козацькі ноги обував; Одежу істягав, На свої козацькі плечі надівав; Бархатний шлик іздіймає, На свою козацьку голову надіває. Коня татарського за поводи взяв, у город Січі припав; Там собі п'є-гуляє, Поле Килиімське хвалить-вихваляє: «Ой поле Килиімське! Бодай же ти літо й зиму зеленіло, Як ти мене при нещасливій годині сподобило!

Дай же, боже, щоб козаки пили та гуляли, Хороші мислі мали, Од мене більшу добичу брали І неприятеля під ноги топтали!»

Слава не вмре, не поляже, Од нині довіку!

Даруй, боже, ~a многіі літа!

11 СМЕРТЬ КОРЕиького

Од неділі першого дня Стояв обоз невелик

В чистім полі на kЖецорі. А в тім обозі був гетьманом, Всім жолніром і всім паном

Князь Дмитро, князь Корецький. Третього дня з своєю дружиною Обід з ними обідає, А о своїй пригоді не відає. Аж де ся взяв хан татарський, Вдарив на обоз син поганський, Весь табор преч розгромив. Там всі полки вирубали, Всю дружину зарубали, Корецького живцем взяли, До Uаригорода його повели, Назад йому очі зав' язали Чорним бритом азаматом. Аж к ньому яничари промовляють: «Княже Дмитро, пан Корецький,

Чи воюєш, чи крамуєш, Чи нашого Uаригорода розглядаєш?» А тоді князь Корецький листи пише, Листи пише, тяжко здише, До своєї матухи посилає: «Ой мати моя Корецькая, Продай Корець і Межиріче, Викуп' мене з неволеньки!» А к ньому мати листи одписала: «Же'м тебе три рази з неволі викупала, Міста-села потратила, Потіхи і разу З тебе не мала. Четвертий раз уже не буду, Міста, села не тратить буду, Скарбів моїх не тратить буду». А що рече турський цар: «Ввіруй, КНЯЗЮ, В віру нашу, А потопчи віру вашу, А сестру рідну МОЮ бери».

А що ж рече князь Дмитер : «Бодай ти того, царю, не дождав, I,Uоб я твою віру вірував, А християнську поламав. Ей, коли б тепер при мені був мій острий міч.

То б я тобі, поганче, ЗНЯВ голову з пліч; Научив би я тебе віри свої, Міч свій утопивши у крові твої». Взлився в той час турський царевич, Сказав на слуги свої яничари: «Озьміте ЙОГО на море Чорноє, Скиньте ЙОГО на гак високий. Нехай високо сидить, Далеко глядить, 'МИ

Где зобачить на морі джавра Нехай нам повідає». Повисів князь Корецький два дні, І пити-Їсти не Їв.

Аж третього дня наступає. Приходили од турецького царевича яничари його наглядати,

Стали до нього словами промовляти: «Княже Дмитер, пан Корецький, Високо сидиш, Далеко глядиш, Чи не бачиш на морі де джавра?» Аж он промовить княже Дмитер: «Високо сиджу, Далеко гляджу, Не бачу ніде на морю джавра, Тільки бачу на дубі високім голуба з голубкою.

Коли б при мні мій тугий лук і мої стрілки,

Убив би голуба з голубкою: Єдно вашому пану на сніданнє, А другоє на обіданнє». Яничари на сміх тоє піднімали, Тугий лучок йому подавали. Дві стрілки-калинівки на лук накладає, А до голубів міряє. Як налучив, Так умірив Та забив голуба з голубкою. Назад тугий лучок подає, До яничар промовляє: «Підіте, яничари, Візьміте два голуби,

Свему паііУ єдИОі'о ііа снідающ А другого на обіданн€». Аж прийшли яничари до свого пана: «Пане, пане наш, царю турський, Вбив князь Корецький два голуби, Одного на вечерю, другий на обіданн€. Аж не вбив княже Корецький голуба з голубкою,

Вбив царевича з царівною, З його рідною сестрою». А що мовить турський царю до яничар: «Подіте князя Корецького з гаків здійміте, А перед мене приведіте». Княже Дмитер перед царем став, На криж свої руки складав, До пана свого промовляв:

«Ой пане мій, пане царю, Зготував я тобі з голубів вечерю». Рече турський цар до князя Дмитра: «Не голуби то, мої то діти, Син царевич з царівною, Княже Дмитер тожесь хитер. Ніхто тебе не ухитрить, Хіба тебе смерть ухитрить».

ЗАПИСИ ХІХ-ХХ СТО.АІТЬ

ІІІ НЕВІЛЬНИКИ

I,Uo на Чорному морю, Потреби царській, Громади козацькій, Там много війська понаджено, у три ряди бідних, безщасних невільників посаджено,

По два та по три докупи посковано, По двоє кайданів на ноги покладено, Сирою сирицею назад руки пов' язано. Тоді бідні, безщасні невільники на коліна упадали,

Вгору руки підіймали, Господа милосердного прохали та благали: «Господи милосердний! Создай з неба ясне сонце-мати. Нехай будуть кайдани коло ніг ослабати, Сирая сириця коло рук ослабати. Хай ми будем, бідні, безщасні невільники, у чужій землі хоч мале число полегкості собі мати».

т оє промовляли,

Землю турецьку k.Л$lли-проклинали: «Земле турецька, Проклята віР0 бусурманська! Розлука ти на світі християнська! lJJ.o ти не одного розлучила мужа з жоною, Або брата з сестрою,

Альбо кровну родину з РОДИНОЮ, Альбо близьку сос іду з сосідою.

Хто у тобі срібло-злато виробляє, По всіх землях проходжає, у турецькій землі ніког да соБІ отрадості не має,

Визволь, господи, невільника з неволі, На простії дороги, На ясні зорі,

На РУСЬКИЙ берег, На край веселий, Між мир хрещений!»

IV НЕВІЛЬНИКИ НА КАТОРЗІ

Ге-гей, ге-гей, ге-гей, ге-гей, гей! Ой та у святую неділеньку барзе paho-поранеШ,l{().

Ой да то ж то не сизії орли заклекотали, Як то біднії неволь ники у тяжкій турецькій неволі заплакали, гей! ..

у гору руки підіймали, Кайданами забряжчали,

r осnода милосердitог() прохали

та блаrали, геіН

«Г ей, подай, подай нам, господи, з неба дрібен дощик,

А знизу то буйний вітер! Ой чи не встала би то на Чорному морі бистрая хвиля,

Та чи не позривала б якорі з турецької каторги, ге-гей! Бо вже ж нам сяя турецькая каторга надоїла: Кайдани-залізо ноги 'повривало,

Білеє тіло козацьке, пані-молодецьке Коло жовтої кості пошмугляло, ге-гей, гей! .. » Отож-то баша турецький, бусурманський, Недовірок християнський, Ой да то ж то-то він на чердаки ісходжає Да сам то теє добре зачува€, А на свої слуги, турки-яниченьки, зозла ГYKa€, гейl «Ой, кажу, кажу я вам, турки-яниченьки, гей! А добре ви дбайте, Барзе гадайте,

По три пучки тернини, По чотири червоної таволги в руку набирайте, З ряду до ряду заходжайте, По тричі в однім місці бідного невольника затинайте! » Ой да то ж то-то тії слуги, турки-яниченьки, Отож то-то вони добре дбали, Барзе гадали, По три пучки тернини, по чотири червонії таволги у руку набирали,

Із ряду до ряду заходжали,

По тричі в однім місці бідного невольника затинали,

Кров християнськую неповинно проливали, гей! Ой як стали-то тії козаки-пані-молодці, Ой як стали-то на собі кров християнську забачати,

То стали землю турецькую, віру бусурманськую клясти-проклинати, гей! «Гей,- каже,- земле, земле турецькая! ВіР0 проклята бусурманськая, О РОЗЛУК0 ти християнськая! Ой да же то ти не одного розлучила: Чи брата з сестрою, Чи мужа з вірною жоною, А чи вірненького товариша з товаришем, ге-гей, гей! Гей, визволь нас, визволь нас, господи, усіх бідних невольників,

Із тяжкої турецької неволі На тихі води, На ясні зорі, У край веселий, Проміждо народ хрещений, В городи християнськії, До отця, до неньки, до родини сердешної, І на многії літа, до кінця віку! Гей!» Ой уклоняюся наперед господу богу, І отаману-батькові кошовому, І всьому товариству кревному й сердешному, І всім головам слухающим, І на многії літа, до кінця віку!

\' ДУМА ПРО НЕВІЛЬНИКІ В

Як у неділю рано-порано Не голосніі дзвони задзвонили, Не сизопері орли защебетали, А не сивая зозуля закувала; То бідніі невільники, сидя в неволі, заплакали.

Ей, нікому ж Їм було поклонитися. Поклонімся ми, братці, хоч голубонькам сивеНЬКI! \1

«Ей, голубоньку сивенький! Ти ж бо високо літа€ш, у чужих дальніх сторонках бува€ш. Полини ти у наші городи християнські, до отців наших, до маток,

На подвір'ячку впади, ж;'лібненько загуди, Про нас, бідних невільників, припом' яни.

Нехай наші отці да матки добре дбають, рунта і ма€тки збувають, Великіі скарби собирають, Нехай нас, козаків, бідних невільників,

із тяжко й неволі визволяють.

Бо як не бу дуть наші отці да матки грунтів,

Ma€TKiB

збувати,

Нас, козаків, бідних невільників, із тяжкої неволі визволяти,

То будуть нас турки, безбожні яничари, в Uариград на базар виводжати, у чотири ряди саджати, Будуть нами невласмя, яко кіньми, міняти, Будуть нас далій за Чорне море продавати,

Ьудуть за нас брати дорогії сукна, постави не мірячи, сребро-злото не лічачи».

От тоді-то которі отці да матки грунта да маєтки збували.

Великія скарби собирали. Да ще бог святий знає, бог святий відає, Де шукати, де питати: Чи у пристані Лимані, Чи у Uариграді на базарі, Чи на Чорному морі на галя рі, на великій каторзі.

От тоді-то турки, безбожні яничари, бідних невільників в Uариград виводжали, В чотири ряди саджали, Козаками, бідними невільниками, невластьма. як кіньми, міняли,

Брали дорогії сукна, постави не мірячи, Сребро-злото не лічачи. От тоді-то бідні невільники в тяжкій неволі плакали,

ридали,

Об вірі християнській гадали, Землю турецьку проклинали: «Ей, земле, земле турецька! Віра проклята бусурмаНСЬІ{а!

Розлука наша християнська! Як то ти нас тепер розлучила

Брата .з сестрою, Мужа з жоною, Сина з отцем і з матір'ю! Уже ж нам, братці, не бувати на краю веселім,

Міжду миром хрещеним!» Теперішнього часу утверди, господи, Люду царського, народу християнського.

VI ПЛАЧ НЕВІЛЬНИКА

То не ясний сокіл квилить-проквиляє, Як син до батька, до матері у городи християнські поклони посилає,

Сокола ясного рідним братом називає: «Соколе ясний, Брате мій ріднийl Ти високо літаєш, Ти далеко видаєш,-

Чому у мого батька й матері ніколи в гостях не буваєш?

Полинь ти, соколе ясний, Брате мій рідний, У городи християнські; Сядь-пади у мого батька, у матері перед ворітьми,

Жалібненько проквили, Об моїй пригоді козацькій припомини. Нехай же мій батько й матуся пригодоньку знають,

Статки, маєтки ізбувають, великі скарби збирають,

Козацьку голівоньку з тяжкої неволі визволяють.

Бо як стане Чорне море согравать, То не буде знати батько, либонь, мати, у якій турецькій неволі синів своїх шукати, Чи у пристані Козловській, чи у городі иареграді на базарі. Будуть ушкали, турки-яничари, набігати, За Чорне є море, у рабську землю продавати; Будуть за нас серебро-золото, не лічачи, брати,

Сукна дорогії поставами, не мірячи, за нас брати.

r е-ге-ге-ге-ге! .. »

То брат-товариш теє зачуває, До брата-товариша словами промовляє: «Товаришу, брате мій рідний, не треба нам у городи християнські поклон а посилати,

Свойму батьку й матері більшого жалю завдавати,

Бо хоча наш батько й мати будуть добре

r рунти

дбати,

великі, маєтки ізбувати, скарби збирати,

Та не знатимуть, де, у якій тяжкій турецькій неволі синів своіх шукати.

сюди ніхто не заходжаб, т люд хрех,р:ений не заїжджає.

J-Uo

Тільки ясніі соколи налітають, На темниці сідають, Жалібненько квилять-проквиляють, Нас усіх, бідних невільників, у тяжкій неволі добрим здоров'ям навіщають!» Тоді-то далася бідному невільнику турецька неволя добре знати:

Кайдани руки і ноги заїдали, Сирая сириця до жовтої кості біле тіло проідала.

То бідніі невільники на кров, на тіло поглядали,

Об вірі християнській гадали, Землю турецьку, віру бусурменську кляли-проклинали:

«Ти, земля турецька, віра бусурменська, Єсть ти наполнена сребром та золотом,

Тільки бідному невільнику на СВІТІ не вільно:

LUo

бідніі невільники у неволі пробувають, Празника різдва чи то великодня не знають,

Усі на Чорному морі у каторзі проклятій пробувають.

Об вірі християнській гадають, Землю турецьку, віру бусурменську кленутьпроклинають:

«Ти, земля турецька, ти, віра бусурменська. Ти, розлука християнська: А вже ж не одного ти розлучила за сім літ війною -

Мужа з жоною, Брата з сестрою,

діток маленьких з отцем, маткою!» Визволь, боже, бідного невільника На святоруський берег, у край веселий, у мир хрещений!

VII ВТЕЧА З ТУРЕЦЬКОУ НЕВОЛІ

Наїхали татарочки Та забрали мою дочку, дочку мою Марусину Осталась я з одним сином. А прийшли другіі - забрали і сина. Осталась я, бідна вдова. сиротина. З;j третім разом взяли й мене старую .. Взяв турок на службу,

Стала я тяжко робити, Неприятелеві служити. дочка матері не пізнала. Сім робіт загадала: Рvченьками кужіль прясти, Ніженьками дитя колихати, Оченьками товар пасти .. Одному попались Всі троє зібрались. А як мати дочку пізнала, А син сам признався ... Та й всі троє з·єднались. Тоді дочка туркові стала казати, Що це мій брат, а ~e моя мати. Тоді став турок на іх звіряти, Все хазяйство в іх руки давати, А вони що не сповняли Про свій край думали-гадали. Коли турок з дочкою на бал виіжджа.'І.И. Ключі вручали; Син і мати золоті ключі брали. душі невільницькі з льохів випускали, Коні сідлали, В свій край манлрували. Ой стали вони Дунай перепливати, Стали іх турки-недовірки доганяти ... На тім боці кричали: «Ой Іване, Іване! Знаєш ти та знаєш, Та напийся зілля чорнобилю, То ше будеш лучче знати! .. » Отаман Іван KopcVH став ім казати. «Переплив Я Дунай-ріку Відцурався ворога довіку!»

VШ ВТЕЧА НЕВІЛЬНИКІВ З КАТОРГИ

Ой у неділеньку барзо рано-пораненьку То ж не орли заклекотали, А то ж безщасники-невільники заплакали, І заплакали, і словами промовляли: «Визволь нас, господи, з отакої Із турецькоїЗ бусурменськоЇ Неволі».

Бідні безщасні невільники Вгору руки піднімали, І заліза на руках забряжчали, Та все бога прохали: «Визволь нас, господи, З цієї проклятої З бусурменської неволі. Як уже нам ця

Турецька бусурменська неволя до живих печінок надоїла. на руках і на ногах залізо й тіло об'їла ... » Чорнії хмари На море наступали, Де взялися сильнії вітри -

Буйнії повівали. На Чорному морі Схватилася сильная хвиля, Вона ту турецьку Бусурменськую

Темницю розбила. І тоді безщасники-невільники Із тої темниці повтікали.

Так вони великими лісами І темними лугами Додому прибували. Безщасники-невільники, Вони собі на руках і на ногах залізо поодмикали,

І вони вже дома проживають, І з своїми рідними п'ють і гуляють,

Окової горілочки випивають І творця небесного сохваляють: «Хвалим тебе господа бога І творця небесного, l,Uo ти нас визволив З великої неволі. ми там ніякого добра не знали) А горя доволі».

lJJo

За здравія безщасних невільників На много Їм літа До кінця віка.

ІХ ДУМА ПРО КОРАБЕЛЬ

(УРИВОК)

Ой з-за гори хмарка наступає, З тії хмарки дощик накрапає, Та синього моря доповняє. А синєє море розіграло, Турецький корабель розірвало: Витопило війська сорок тисяч, О сорок на сорок, ще й чотири ...

х МАРУСЯ БОГУСЛАВКА

I,Uo на Чорному морі, На камені біленькому, Там стояла темниця кам' яная. I,Uo у тій-то темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників. То вони тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.

То до Їх дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, Приходжає, Словами промовляє: «Гей, козаки, Ви, бідніі невільники! Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?» I,Uo тоді бідні невільники зачували,

Дівку-бранку, Марусю, попівну Богуславку, По річах познавали, Словами промовляли: «Гей, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко! Почім ми можем знати,

I,Uo 11Jo

в нашій землі християнській за день тепера? тридцять літ у неволі пробуваєм,

Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,

То ми не можемо знати,

I,Uo

в нашій землі християнській за день тепера».

Тоді дівка-бранка, Маруся, попів на Богуславка, Теє зачуває, До козаків словами промовляє: «Ой козаки, Ви, біднії невільники! I,Uo сьогодні у нашій землі християнській великодняя субота,

А завтра святий празник, роковий день великдень».

То тоді ті козаки теє зачували, Білим лицем до сирої землі припадали, Дівку-бранку, Марусю, попівну Богуславку, Кляли-проклинали: «Та бодай ти, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко, I,Uастя й долі собі не мала, Як ти нам святий празник, роковий день великдень сказала!» То тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка,

Теє зачувала, Словами промовляла: «Ой козаки, Ви, бідніі невільники! Та не лайте мене, не проклинайте, То як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати,

То буде мені, дівці-бранці, Марусі, попів ні Богуславці, На руки ключі віддавати; ДУ".

То буду я до темниці приходжати, ТемниціЬ відмикати, Вас всіх, бідних невільників,

на волю

випускати».

То на святий празник, роковий день великдень,

Став пан турецький до мечеті від'їжджати, Став дівці-бранці, Марусі, попів ні Богуславці, На руки ключі віддавати. Тоді дівка-бранка, Маруся, попів на Богуславка, Добре дбаєДо темниці приходжає, Темницю відмикає, Всіх козаків, Бідних невільників, На волю випусц:ає І словами промовляє: «Ой козаки, Ви, бідніі невільники! Кажу я вам, добре дбайте, В городи християнські утікайте, Тільки прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,

Моєму батьку й матері знати давайте: Та нехай мій батько добре дбає, Грунтів, великих маєтків нехай не збуває, Великих скарбів не збирає, Та нехай мене, дівки-бранки, Марусі, попів ни Богуславки, З неволі не викупає, Бо вже я потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької,

Для лакомства нещасного!» Ой визволи, боже, нас всіх, бідних неrtільників, З тяжкої неволі, З віри бусурменської, На ясні зорі, На тихі води, У край веселии, у мир хрещений! Вислухаи, боже, у просьбах щирих, у нещасних молитвах Нас. бідних невільників!

ХІ

ІВАН БОГУСЛАВЦJЬ, ГЕТЬМАН ЗАПОРОЗЬКИй

В городі Козлові стояла темниця камінная, Сім сажень в землю вмурованая; у тіи темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників. Меж ними без старшини козацької не бувало-

Був один старшии старшиною Іван Богуславець, етьман запорозькиИ. Вони десять літ пробували в неволі. То Іван Богуславець, сидя собі,

думає

та

гадає,

До козаків словами промовляє: «Козаки, панове-молодці!

у нас сьогодні за день

великая субота,

Завтра буде святий день - великдень, Будуть наші отці рано вставати, до божого дому приступати, Божеє слово вислухати, Нас, бідних невольників, поминати». То всі невольники теє зачували, Дробними сльозами обливали, Івана Богуславця лаяли-проклинали: «Бодай ти собі, Іванець Богуславець, щастя і долі не мав,

LUo ти

нам сей празник одказав». Іван Богуславець теє зачуває, Словами промовляє: «Не лайте мене, братці, не проклинайте, Може, нам, братці, бог милосердний буде помагати,

Чи не будем ми з неволі виступати?» То в неділю рано-пораненько Алкан-па шева турецькая од мужа зоставала, Свого мужа поховала, До темниці приходжала. Темницю одмикала, Помеж невольниками походжала, Іванця Богуславця за білую руку брала, словами промовляла: «Іванче Богуславче! Коли б ти свою віру християнську поламав, А нашу бусурманську на себе брав, Уже б ти в городі Козлові панував. Я б твоїх неволь ників всіх із темниці

випускала,

В землю християнськую хорошенько проводжала».

Іванець Богуславець теє зачуває,

Словами промовляє: «Алкан-пашева, пані молодаяl Як не будеш ти мені християнською вірою урікати,

Буду я тебе за жону до себе брати!» То вже Алкан-па шева, пані молодая, Сім неділь хмелю не заживала, Християнською вірою не урікала, Всіх невольників із темниці випускала, В землю християнськую хорошенько проводжала.

Як стала на восьмій неділі хміль заживати, Стала з молодими турецькими панами гуляти,

Стала Іванцеві Богуславцеві християнською вірою урікати:

«Дивіться, панове, Який у мене муж прекрасний! Та він у нас побусурменився для розкоші турецької».

Іванець Богуславець теє зачуває, До Чорного моря швиденько пр.ибігає, В лодку сідає, Козаків серед Чорного моря доганяє, До козаків в судно вступає. Алкан-пашева, пані молодая, до Чорного моря приходжає, Іванця Богуславця в судні забачає, Дрібними сльозами обливає: «Іванче Богуславче! Бодай тебе господь милосердний на сім світі ізба вив,

Як ти мене, молоденьку, зрадив!»

То ще як стала темная нічка наступати,

Стали козаки до города Козлова назад прибувати,

Стали на турків, на сонних, набігати, Стали іх рубати,

r арад Козлов огнем-мечем воювати,

Стали турецькіі льохи розбивати, Сребро-злато, дорогую одежу забирати, Став Іванець Богуславець Алкап-пашевую, паню молодую, рубати,

Стали од пристані козловської поспіШ1ТИ І ще до світа до города Січі прибувати. В городі Січі сокровища турецькіі розділяти. Стали вже козаки словами промовляти: «Іванче Богуславче, гетьманІ" запорозький! Десять літ ти в неволі пробував, Ні одного козака не утеряв!» Визволь, господи, невольника із неволі На край веселий, Между мир християнський хрещений.

ІВАН БОГУСЛАВЕJJЬ

Ой Лимане, Лимане, Ти, Сірку Романе, Ой що будем робити: Нема козакам по чарці горілки де взяти, Да гей же, де взяти І Ой на морі на синьому, На камені на білому, Там стояла темна я темниця.

Да гей же, темная темниця!

А в тій же темниці

невольнички, да гей же! Туди приїхали пані Кизлевськая, Віра бусурманськая, Да пізнавати пана Кизлева, Да гей же, пана Кизлева!

404

Да не пізнала пана Кизлева, А пізнала Іванця Богуславця, Козака дністрового, отамана військового,

Да гей же, козака дністрового! Покидай же, Іване Богуславче, Віру свою християнськую під ноги, А восприймай нашу, бусурманськую, на рУКI Д;). гей же, на руки. Да будем пити-гуляти,

Мене за тебе пропивати. Да гей же, пропивати! Бодай же ти, пані Кизлевськая, ВіР0 бусурманськая, Да не дож дала сего говорити, Да гей же, говорити! lllоби я свою християнськую віру Під ноги підтоптав,

А тую бусурманськую на руки восприняв, Да гей же, на руки восприняв! Як крикнула пані бусурманськая Да на бісових мурзаків, Да гей же, на бісових мурзаків: «Возьміте ви, Іванця Богуславця, Козака дністрового, отамана військового, Да гей же, козака дністрового! Да зв' яжіть його сирою сирицею, Да гей же, сирою сирицею!» Як фатили Іванця Богуславця

Да Да Да Да

бісові мурзаки, да гей же, бісові мурзаки. зв' язали його сирою сирицею, гей же, сирою сирицею І Да положили його пред праведним сонечком, да гей же,

Пред праведним сонечком! Да як стало праведне сонечко просвічати, Стала сирая сириця всихати, Став Іван Богуславець Да на пробу кричати,Да гей же, да став кричати: «Покидаю віру християнську під ноги, двосприймаю вашу бусурманськую на

Да гей же, на руки!» Як крикнула пані Кизлевськая, Віра бусурманськая, Да на бісових мурзаків,Да гей же, мурзаків! «Розв'яжіте Івана Богуславця, Да возьміте його під пишні боки, Да ведіть його в терем високий, Да будем пить-гулять, Мене за його пропивать. Да гей же!» Як поїхали козаки да по морю гуляти, Да гей же, гуляти! Стало Їх судно потопати, Да гей же, потопати І

Став Іванець Богуславець Да на пробу кричать. Да гей же, кричать: «Ой хто грішніший всіх Падайте в воду.

руки-

Да гей же, падайте в воду!» Ой обізветься козак, Ой же, братці, грішніший усіх: «Батька за батька не почитав, Старшого брата за чуба з хати витягав, Да гей же, за чуба витягав! Ой візьміте мене під пишні боки, Да вкиньте мене в Дунай глибокий,

Да гей же, глибокий ... »

ХІІ СОКІЛ І СОКОЛЯ

у неділю барзе рано-пораненьку

Налетіли соколи з чужоі далекоі сторони, Да сіли-упали у лісі На преу добному дереві, на орісі, Да звили собі гніздо шарлатнеє, Знесли яйце жемчужнеє, да і сплодили собі дитя Бездольнеє, безроднеє соколя. Як полетів ясен сокіл у чисте є поле 1.Кивності доставати; Ой да живності не достав, А соколя своє, бездольне, безродне дитя, утеряв.

То сокіл прилітає Аж його соколяти немає; То сокіл літає Та орла питає: «Орле-брате І Чи не бачив ти мого соколяти,

Безродного, бездольного ди гяти? Чи його сильні дощі затопили, Чи буйні вітри заносили?» «Соколе-брате! твого соколяти Ні сильні дощі не затопили, Ні буйні вітри не заносили: А йшли стрільці-булахівці, Т а й набачили твоє гніздо шарлатнеє, Та взяли твоє соколя, бездольне, безродне дитя,

Та у срібні пута запутали, Жемчужью очі завішали, Та понесли у город у Uаригород До І вана Богословця. А Іван Богословець по ринку ходить, Твоє соколя безродне, бездольне на руці носить;

Та якби ти, соколе-брате, добре дбав, Та на город на Uаригород налітав, та на валу сідав,

Та якби ти жалібно квилив і проквиляв, Wоб твоє соколя зачувало Та смутно ся мало, і головку склоняло, і крилечка опускало,

Ой то чи не міг би Іван Богословець Великого милосердія мати, Чи не звелів би він з його ніг Срібних путі в познімати, Коло очей жемчужі позбирати; Та чи не звелів би він його на вал виношати ?» Так сокол добре дбав, І на город Uаригород налітав, І на валу сідав, жалібно квилив-проквиляв.

То соколя зачувало, Смутно ся мало, Головку склоняло І крилечки опускало. Ей, тож-то він, Іван Богословець, Велике милосердіє мав, Срібні пута з ніг познімав І жемчуг коло очей познімав; Та й звелів його на вал виношати: «То як буде воно утікати,

Так я велю його знов забирати Та до мене приношати!» А сокіл налітав, та на крила взяв, Та на високу-високу гору підношав: «Ей, соколя моє, бездольне, безродне! Лучче ми будем по полю літати Та собі живності доставати, Аніж у тяжкій неволі у панів проживати. Ей, тож-то у панів єсть що пить і їсти, Та тільки не волен світ по світу походити». Ей, як то б'ється птиця об птиці, А родина об родині, Ей, то так-то б' ється отець і мати Об своїй кревній дитині. Дай, боже, на здоров'€ на многі літа Всім православним християнам, На многі літа До кінця віка!

ХІІІ ПОХІД СВІРГОВСЬКОГО НА ВОЛЩЦИНУ

Як того пана Івана,

I!lo Свірговського гетьмана, Да як бусурмани піймали, То голову йому рубали, Ой голову йому рубали, Да на бунчук вішали, Да у сурми вигравали, З його глумували. А ізнизу хмара стягала, I,Uo воронів ключа набігала, По Україні тумани клала; А Украіна сумувала, Ой Україна сумувала, Спого гетьмана оплакала. Тоді буйні вітри завивали: «Де Ж ви нашого гетьмана споді вали ?»

Тоді кречети налітали: «Де Ж ви нашого гетьмана жалкували (!)?» Тоді орли загомоніли: «Де ж ви нашого гетьмана схоронили?» Тоді жайворонки повилися: «Де Ж ви із нашим гетьманом простилися?» У глибокій у могилі, Біля города, біля Киліі, На турецькій лінії!

'16

Кобзар Остап Вересай (Фото)

ХІV САМІйЛО КІШКА

Ой із города із Трапезонта виступала галера, Трьома цвітами процвітана, мальована. Ой первим цвітом процвітана Злато-синіми киндяками пообивана; А другим цвітом процвітана Гарматами арештована; Третім цвітом процвітана Турецькою білою габою покровена. Т о в тій галері Алкан-паша, Т рапезонтське€ княжя, гу ля€. Ma€ собі ізбраного люду: Сімсот турків, яничар штириста Да бідного невольника півчвартаста Без старшини військової. Первий старший між ними пробува€ Кішка Самійло, гетьман запорозький; Другий - Марко Рудий, суддя войсковий;

Третій - Мусій Грач, войсковий трембач; Четвертий - Лях Бутурлак, ключник галерський,

Сотник переяславський, Недовірок християнський, був тридцять літ у неволі, Двадцять штири, як став по волі, Потурчився, побусурманився Для панства великого, Для лаком ства нещасного! ..

В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли, Проти Кафи-города приставали,

Там собі великий да довгий спочинок мали.

То представиться Алкан-пашаті, Т рапезонтському княжаті, молодому паняті, Сон дивен, бар зо дивен, напрочуд ... То Алкан-паша, трапезонтськеє княжя, На турків-яничар, на бідних невольників покликає:

«Турки,- каже,- турки-яничари І ви, біднії невольникиl Которий би міг турчин-яничар сей сон одгадати,

Міг би йому три гради турецькії дарувати, А котрий би міг бідний невольник одгадати, Міг би йому листи визвольні писати, I,Uоб не міг ніде ніхто зачіпати!» Сеє турки зачували, нічого не сказали, Бідні невольники, хоч добре знали, собі промовчали.

Тільки обізветься між турків Лях Бутурлак, ключник галерський, Сотник переяславський, Недовірок християнський: «Як же,- каже,- Алкане-пашо, твій сон одгадати,

I,Uo

ти не можеш нам повідати?»

«Такий мені, небожата, сон приснився, Бодай ніколи не явився: Видиться моя галера цвіткована, мальована,

Стала вся обідрана, на пожарі спускана; Видиться: мої турки-яничари

Стали всі впень порубані; Авидиться - мої бідні невольники, Которії були у неволі, То всі стали по волі;

Видиться: мене гетьман Кішка На три часті розтяв, В Чорнее море пометав ... » То скоро тое Лях Бутурлак зачував,

К нему словами промовляв: «Алкане-пашо, трапезонтський княжату, Молодий паняту!

Сей тобі сон не буде німало зачіпати, Скажи мені получче бідного нсвольника доглядати,

3 ряду до ряд саджати, По два, по три старії кайдани і новії ісправляти,

На руки, на ноги надівати, з

ряду

до ряду

саджати,

Червоною таволгою по два рубця брати, По шиях затинати, кров -християнську на землю проливати!» Скоро-то сее зачували, Од пристані галеру далеко одпускали. Тоді бідних неволь ників до опа чин руками приймали,

Щирог либокоі морської води доставали. Скоро-то сее зачували, Од пристані галеру далеко одпускали, До города Козлова, до дівки Санджаківни на зальоти поспішали. То до города Козлова прибували, Дівка Санджаківна навстрічу виходжае, Алкана-пашу в город Козлов 30 всім військом затягала, Алкана за білу руку брала,

у світ лиці-кам' яниці визивала, 3а білу скам'ю саджала,

Дорогими напитками напувала, А військо серед ринку саджала. То Алкан-паша, трапезонтськеє княжя, Не барзо дорогіі напитки вживає, Як до галери двох турчинів на підслухи посилає,

1ll0б не міг Лях Бутурлак Кішку Самійла одмикати,

Упоруч себе саджати. То скоро ся тіі два турчини До галери прибували ... То Кішка Самійло, гетьман запорозький, Словами промовляє: «Ай, Ляше Бутурлаче, брате старесенький! Колись і ти був у такій неволі,

Як ми тепера, Добро нам вчини, Хоч нас, старшину, одімкни Хай би і ми у городі побували, Панське весілля добре знали». Каже Лях Бутурлак: «Ой Кішко Самійле. гетьмане запорозький, Батьку козацький! Добро ти вчини: Віру християнську під нозі підтопчи, Хрест на собі поламни. Аще будеш віру християнську під нозі топтати,

Будеш у нашого пана молодого

За рідного брата пробувати!» То скоро Кішка Самійло зачував, Словами промовляв: «Ой Ляше Бутурлаче, Сотнику переяславський,

Недовірку християнський!

Бодай же ти того не діждав,

I,Uоб я віру християнську під нозі топтав! Хоч буду до смерті біду да неволю приймати, А бу ду в землі козацькій голову

християнську

покладати;

Ваша віра погана,

Земля проклята!» Скоро Лях Бутурлак теє зачуває, Кішку Самійла у щоку затинає: «Qй,- каже,- Кішко Самійле, гетьмане запорозький,

Будеш ти мене в вірі християнській укоряти

Буду тебе паче всіх неволь ників доглядати, Старіі і новіі кайдани направляти, Ланцюгами за поперек втроє буду брати!» То ті два турчини теє зачували, До Алкана-паші прибували: «Алкан-пашо, трапезонтськеє княжя! Безпечно гуляй:

доброго і вірного ключника маєш; Кішку Самійла в щоку затинає, В турецьку віру ввертає!» То Алкан-паша, трапезонтськеє княжя, великую радость

мало,

Пополам дорогії напитки розділяло, Половину на галеру одсилало, ПОЛОFИНУ з дівкою Санджівкою уживало. Став Лях Бутурлак дорогіі напитки пити-підпивати,

Стали умисли козацьку голову ключника розбивати:

«Господи, єсть у мене що і спити і ісходити.

Тільки ні з ким об вірі християнській розговорити».

До Кішки Самійла прибуває, Поруч себе саджає, Дорогого напитка метає, По два, по три кубки в руки наливає. То Самійло Кішка по два, по три кубки в руки брав,

То у рукава, то в пазуху, крізь третю хусту додолу

пускав.

Лях Бутурлак по єдиному випивав, То так напився, І!ІО з ніг звалився. Т о Кішка Самійло да угадав: Ляха Бутурлака до ліжка вмісто дитяти спати клав,

Сам вісімдесят чотири ключі з-під голів виймав. На п' яти чоловік по ключу давав: «Козаки-панове, добре майте, Один другого одмикайте, Кайдани із ніг, із рук не кидайте,

Полуночноі години ожидайте!» Тоді козаки один другого одмикали, Кайданн із рук і із ніг не кидали, Полуночної години ожидали, А Кішка Самійло чогось догадав, За бідного н{'вольника ланцюгами втроє себе прийняв,

Полуночноі години ожидав. Стала полуночная година наступати, Став Алкан-паша з військом до галери прибувати,

То до галери прибував, словами промовляв:

«Ви, турки-яничари, nоМаЛЄНЬКУ ячітє, Мойого вірного ключника не збудітеl Самі же добре поміж рядами проходжайте, Всякого чоловіка осмотряйте, Бо тепера він підгуляв, I,Uоби кому пільги не дав». То турки-яничари свічі у руки брали. Поміж рядів проходжали, Всякого чоловіка осмотряли,

Бог поміг

за замок руками не приймалиl

«Алкане-пашо, безпечно почивайl

Доброго і вірного ключника маєш: Він бідного невольника з ряду до ряду

посаджав,

По три, по два стар ії кайдани і новії посправляв,

А Кішку Самійла ланцюгами утроє прийняв». Тоді турки-яничари у галеру входжали, Безпечно спати полягали, А котрії хмельні бували, на сон знемагали, Коло пристані Козловської спати полягали ... Т оді Кішка Самійло полуночної години дождав,

Сам між козаків устав. Кайдани із рук, із ніг у Чорнеє море пороняв; у галеру входжає, козаків побу джає. Саблі булатнії на вибір вибирає, До козаків промовляє: «Ви, панове-молодці, кайданами не стучіте, Ясини не вчиніте, Нікоторого турчина в галері не збудіте ... » То козаки добре зачували, Самі з себе кайдани скидали, у Чорнеє море кидали,

Ні одного турчина не збудили. Тоді Кішка l:амійло до козаків промовляє: «Ви, козаки-молодці, добре, братіє, майте, Од города Козлова забігайте, Турків-яничар рубайте, Которих живцем у Чорнеє море бросайтеl» Т оді козаки од города Козлова забігали, Турків-яничарів упень рубали, Которих живих у Чорнеє море бросали. А Кішка Самійло Алкана-пашу із ліжка взяв На три часті розтя·в, у Чорнеє море побросав, До козаків промовляв: «Панове-молодці І Добре дбайте, Всіх у Чорнеє море бросайте, Тільки Ляха Бутурлака не рубайте, Міждо військом для порядку

За яризу військового заставляйте!» Тоді козаки добре мали, Всіх турків у Чорнеє море пометали, Тільки Ляха Бутурлака не зрубали, Міждо військом для порядку За яризу військового зоставляли.

Тоді галеру од пристані одпускали, Самі Чорним морем далеко гуляли ... Да ще у неділю барзо рано-пораненьку Не сива зозуля закувала, Як дівка Санджаківна коло пристані походжала.

«Алкан-пашо, трапезонтськеє княжату, Нащо ти на мене такеє великеє пересердіє маєш,

ШО од мене сьогодні барзо рано виіжджаєш? Когда би була од отця і матусі Сорома і наруги прийняла,

3 тобою хоч єдину ніч переночувала! .. » Скоро ся теє промовляли, Галеру од пристані одпускали, Самі Чорним морем далеко гуляли. А ще у неділеньку у полу денну й годину Лях Бутурлак од сна пробуджає,

По галері пог лядає, що ні єдиного турчина у галері немає.

т оді Лях Бутурлак із ліжка вставає, До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає: «Ой

Кішко Самійле,

гетьмане запорозький, батьку козацький!

Не будь же ти на мене, Як я був наостанці віка мойого на тебеl Бог тобі поміг неприятеля побідити, Да не умітимеш у землю християнськую входитиl Добре ти учини: половину козаків у окови до

опачин

посади,

А половину у турецькеє дорогеє плаття наряди,

Бо ще будемо од города Козлова До города иареграда гуляти, Будуть із города иареграда дванадцять галер вибігати,

Будуть Алкана-пашу з дівкою Санджаківною По зальотах поздравляти, То як будеш отвіт оддавати?» Як Лях Бутурлак научив, Так Кішка Самійло, гетьман запорозький, учинив:

Половину козаків до опачин у окови посадив, А половину у турецькеє дорогеє плаття нарядив.

Стали од города Козлова до города \Jареграда гуляти, Стали із \Jареграда дванадцять галер вибігати

І галеру із гармати торкати, Стали Алкан-пашу з дівкою Санджаківною По зальотах поздравляти.

То Лях Бутурлак чогось дога дав, Сам на чердак виступав, Турецьким біленьким завивалом махав; Раз то мовить по-грецьки, Удруге - по-турецьки. Каже: «Ви, турки-яничари, помаленьку, братія, ячіте,

Од галери одверніте.

Бо тепера він підгуляв, на упокої почиває, На похміллі знемагає, До вас не встане, голови не зведе, Казав: «Як буду назад гуляти, То не буду вашої милості і повік забувати!» Тоді турки-яничари од галери одвертали, До города Уареграда убігали, Із дванадцяти штук гармат гримали, Ясу воздавали. Тоді козаки собі добре дбали, Сім штук гармат собі арештували, Ясу воздавали, На Лиман-ріку іспадали, К Дніпру-Славуті низенько уклоняли: «Хвалим тя, господи, і благодарим! Були п'ятдесят штири годи у неволі, А тепера чи не дасть нам бог на час по волї!» А у Т ендрові-острові Семен Скалозуб З вїИськом на заставі стояв

Да на тую галеру поглядав, До козаків промовляв: «Козаки, панове-молодці! I,Uo сія галера чи блудить,

Чи світом нудить, Чи много люду царського має, Чи за великою добиччю ганяє? То ви добре майте, По дві штуки гармат набирайте, Тую галеру із грізної гармати привітайте, Гостинця їй дайте!

Єслі турки-яничари - то упень рубайте! Єслі бідні неволь ники - то помочі дайте!» Тоді козаки промовляли: «Семене Скалозубе, гетьмане запорозький,

Батьку козацький! Десь ти сам боїшся І нас, козаків, страшишся, Єсть сія галера не блудить, Ні світом нудить, Ні много люду царського має, Ні за великою добиччю ганяє, Се, може, є давній бідний невольник, І з неволі утікає». «Ви віри не доймайте, Хоч по дві гармати набирайте, Тую галеру із грозної гармати привітайте,

Гостинця їй дайте!

Як тур;и-яничари -

то упень рубайте,

Єслі бідний невольник - то помочі дайте!» Тоді козаки, як діти, не гаразд починали, По дві штуки гармат набирали, Тую галеру із грізної гармати привітали, Три доски У судні вибивали,

Води дніпровської напускали ... Тоді Кішка Самійло, гетьман запорозький, Чогось одгадав, сам на чердак виступав, Червонії, хрещатії давнії хорогви із кишені винімав,

Розпустив, До води похилив, Сам низенько уклонив: «Козаки, панове-молодці! Lія галера не блудить,

Ні світом нудить, Ні много люду царського має, Ні за великою добиччю ганяє, Се єсть давній бідний невольник Кішка Самійло із неволі утікає; Були п'ятдесят штири годи у неволі, Тепер чи не дасть бог хоть на час по волі ... » Тоді козаки у каюки скакали, Тую галеру за мальовані облавки брали, Да на пристань стягали, О Д дуба до дуба На Семена Скалозуба паю вали, Тую галеру на пристань стягали.

Тоді: злато-синії киндяки - на козаки, Златоглави - на отамани, Турецькую білую габу - на козаки, на біляки.

А галеру на пожар спускали, А сребро, злато - на три часті паювали: Первую часть брали, на церкви накладали, На святого Межигорського спаса, На Т рехтемирівський монастир, На святую Січовую покрову давали, Котору давнім козацьким скарбом бу дували,

І!!об за Їх, вставаючи і лягаючи, Милосердного бога благали; А другую часть поміж собою паюваЛІІ; А третю часть брали, Очертами сідали, Пили да гуляли, Із семип'ядних пищалей гримали, Кішку Самійла по волі поздоровляли: ,,3доров,-- кажуть, - ЗДОРО!J, Кішко Саміl:ле, Гетьмане запорозький! Не загинув єси у неволі,

Не загинеш із нами, козаками, по волі!~) Правда, панове, поляг ла Кішки Самійла голова В Києві - Каневі-монастирі ... Слава не умре, не поляже! Буде слава славна Поміж козаками, Поміж друзями, Поміж рицарями,

Поміж добрими молодцями! Утверди, боже, люду царського, Народу християнського, Війська Запорозького, Донського З усією черню дніпровою, Низовою, На многія літа До кінця віка!

КІШКА САМІйЛО

Ой у лузі Базалузі там був курінь нетязький, Там жив-проживав Кішка Самійло, гетьман козацький;

То він там жив-проживав, Та коло себе сорок два чоловіки нетяг мав. То турецьке баша, молоде паня, по Чорному морі безпешно гуляло. Та ніякового собі дива не видало, Та по Чорному морі проїжджає І до луга Базалуга прибуває. То до луга Базалуга прибували, То там вони собі пристань занімали, Та в луг Базалуг гуляти із галяри виходжали;

То там вони собі в лузі Базалузі недовго

промешкали,

Курінь козацький-нетязький увидали,Усіх козаків-нетяг гетьманських, запорозьких сонних

забрали,

Та залізні пута Їм на руки, на ноги понадівали.

Та в галяру забрали, Та до турецького баші приставляли. Т о турецький баша велику радость собі має, Та своє молоде паня вихваляє, Та до дівки Санджаківни на гуляння посилає. То молоде пан я, турецьке баша, По Чорному морі безпешно гуляє Та на бідних невольників згрозна гукає, А дід Бутурлака теє зачуває, Та ще кріпше на бідних невільників, страшніше гукає.

То тоді вони по Чорному морю безпешно гуляли,

До дівки Саджаківни на по гу ляння прибували.

То то дівка Санджаківна молоде паня, турецьке баша,

у світ лицю-кам' яницю зазивала, Дорогими напитками вітала, А військо серед РИНКУ саджа ла. То молоде паня, турецьке баша, на підпитках загуляло,

Дівці Санджаківні свою храбрость показало: «Чи ти то, каже, дівко Санджаківно, таке-то

видала,

Що в мене в галярі пробуває? Як я в лузі Базалузі пробував, Та там собі велике ди"о достав». То то вони по ринку гуляли, .до пристані прибували, На галяру ісходжали.

То дівка Санджаківна бідних невільників в вічі забачає

І са.ма собі стиха-з нишк а важко здихає, А молоденького пана, турецького башу. вельми

словами

ПОХf'аляє.

То то вони з галяри сходжали, Великую радість мали, Дванадцятеро суток гуляли. То то дівка Санджаківна од турецького башати,

~олодого паняти, Стала до бідних невільників нишком пищу посилати,

Wоб не дати бідним козакам-невільникам з

То Та То До

голоду

помирати.

вони-то того й не вживали, до міста все складали. турецьке баша, молоде паня, дівки Санджаківни рано в неділю прибувало,

А в вівторок до бідних нетяг-невільників у галяру на підслухи яризу посилає, I,Uo то буде дід Бутурлака із невільниками промовляти,

Може, він буде у християнську віру поступати.

То дід Бутурлака того яризу в вічі забачає, Та на бідних невільників згрозна гукає, Кішці Самійло ві в очі штирхає, Та залізним прутом по тричі в одно місто затинає,

Та в віру бусурменську у

каторгу

турецьку

привертає

І до Кішки Самійла словами промовляє: «Ей. Кішко, Кішко Самійле! Як будеш ти у вірі християнській пробувати, То буду тебе паче всіх невільників обиджати, По три рази в одно місто залізним прутом затинати».

То тільки став од них яриза отходжати, Став дід Бутурлака з Кішкою Самійлом тихі речі мати:

«IUo,

якби нам од турецького башати, Молодого паняти, На волю вбіжати». То дід Бутурлака добре дбає,

До Кішки Самійла знишка словами промовляє:

«Ой Кішко Самійле, не дуже своєму серцю жалю задавай,

Своїм серцем і головою на господа милосердного вповай;

Будем ми господа милосердного прохати, Чи не бу де нам господь з небес благодаті посилати».

То стали вони бога милосердного прохати, Стали вони до бога милосердного низькі поклони вдаряти:

«Ой пошли нам, господи, з неба,

Та чого нам треба». Ей що вже ж то молоде паня, Турецьке баша, Дванадцятеро суток прогуляло; До галяри прибувало, Спочивати залягало; Ой то воно з обідньої пори до четвертого часу пролежало;

Од сна вставаЛ0 Т 1\ до діда БутурлгІ<И словами примовляло: «I,Uo, який-то мені, діду Бутурлаку, сон дивен та

предивен

приснився,

Та коли б він ніколи не явився. Видиться мені, що моя галера, цвіткована, мальована,

Стала вся на пожар і спускана, Видиться, ЩО мої невільники, которі були в неволі,

Та стали всі по волі; Видиться, що мене гетьман козацький бу латною шаблею розтяв,

У Чорне море пометав». То дід Бутурлака теє зачуває,

До турецького башати, молодого паняти, словами

примовляє

«Ей, то не може так случиться. Будеш на невільників покріпші пута надівати, Т о бу де 'в нас Кішка Самійло з своїми нетягами

всегда

проживати».

То молоде пан я, турецьке баша, теє зачуває, Вп' ять спочивати лягає, А на діда Бутурлаку усі свої маєтки сповіряє

То бідні нетяги четвертого часу полуночного урем' я дожидали. Самі поміж собою тихі речі мали. То дід Бутурлака добре дбає, З свого кармана ключі виймає, Кішці Самійлові у руки подаває, Та ще до його примовляє: «Ей, Кішко Самійле, гетьмане козацький, нетязький! Поти ше путами ячіте,

I,Uоб ні одного турчина не збудити, Та брат брата одмикайте, Та свої пута потихеньку з себе скидайте, Та посшшно турка-бусурмена самого у Чорнеє море метайте». То то Кішка Самійло добре дбає, Із себе пута скидає І всіх козаків, бідних нетяг, одмикає Та до своїх нетяг стиха словами примовляє: «Ей ви, козаки, бідні невільники, Ви сього діла не гайте

Та поспішненько турчина у Чорнеє море метайте».

То так вони собі добрую годину мали Старого й малого турка у Чорнеє море усіх пометали,

Тілько діда Бутурлаку не займали; Коло себе для порядку оставляли, I,Uo той дід Бутурлака потурчився іпобусурменився,

І жив він у турецькій землі на світі Сорок чотири літі. Т о вони то там недовго пробували, В той час у Чорнеє море утікали. То дід Бутурлака добре дбає, До козаків-нетяг, гетьманців-запорожців, словами

«Ей

примовляє:

ви, козаки, гетьманці-запорожці, добре ви собі дбайте,

Турецьке плаття на себе надівайте, Спочивати лягайте, А половинна часть залізні пута на себе надівайте,

Будуть нас турки, безбожні бусурмени, стрічати,

Будуть Алкана-пашу питати, То я то буду знати, Який отвіт оддавати». То то вони Чорним морем потихеньку проіжджали,

То Їх турки безбожніі стрічали, То тоді сам Бутурлака на чердак виходжає, Ключі з кармана виймає І на турків махає. «Ой цитьте, турки, не ячіте,

Молодого пана не збудіте». То то турки діда Бутурлаку в ВІЧІ забачали, Скоро замовчали І од галяри одвертали. То тоді бідні нетяги потихеньку з того міста од'їжджали, Чорним морем далеко гуляли,

Та землю турецьку, віру бусурменську проклинали! «Ей земле, земле турецька, ВіР0 бусурменська, РОЗЛУК0 християнська, Хотя в тобі срібла й злата багато буває,

Та тільки бідному невільникові ніколи отрадості немає.

Ні неділі, ні празника не знає, Все у тій каторзі турецькій бідний невільник погибає».

То вони то по Чорному морю гуляли, Та до діда Соленка у гості прибували. То він Їх у вічі забачає, Шличок ізнімає, Поклон оддаває, До себе в гості зазиває І до козаків, гетьманців-запорожців, словами

промовляє:

«Ей ви, козаки, гетьманці-запорожці, I,Uo ви по Чорному морю гуляєте,

Якого ви собі отамана маєте?» Ей то то козаки, гетьманці-запорожці, теє

зачували,

До діда Соленка словами промовляли: дУми

«Ей здоров, здоров, отамане старийl Стали б ми тобі по правді казаги, т ак не знаєм, як і тебе назвати». То дід старий теє зачуває Із галяри іх визиває, На сиру землю іх викликає, Та до іх словами промовляє: «Ей ви, козаки, гетьманці-запорожці І

l,Uo

я тут

....... .

Вісімдесят літ проживав, Та таких людей і в вічі не видав». То як стали козаки напідпитках гуляти, Стали вони йому всю правду повідати: «Ей діду Соленкуl Ми то у лузі Базалузі проживали,

Курінь собі нетязький мали; То турецьке баша, молоде паня, по Чорному морю гуляло Нас у лузі Базалузі сонних застало,

В неволю забрало, Залізні пута на руки й на ноги понадівало, Турецькому пану, баші, приставляло. То ми там недовге врем' я проживали, у дівки Санджаківни на бенкеті гуляли, То там бог поміг, що ми турка у Чорне море пометали,

А самі сюди попали ... » То тоді дід Соленко іх з честю приймає, Хліба-солі поставляє І до себе жити благає. То то Кішка Самійло теє зачуває, Та до діда промовляє: «Ей діду Соленку, хоч буду я в тебе хліба-солі вживати,

А не хочу в тебе пробувати, Хоч бу ду я по смерть свою велике горе прнймати,

А таки хочу у своїй Україні голову покладати

... »

ХV ВТЕЧА ТРЬОХ БРА ТІВ З АЗОВА

Ой то не пили. то пилили, Не тумани вставали,Як із землі турецької, Із віри бусурменської, З города Азова, з тяжкої неволі три братіки втікали.

Ой два кінними, третій піший-пішениця, Як би той чужиЙ-чужениця. За кінними братами біжить він, підбігає, Об сирі коріння, об білі каміння Білі ніжки свої козацькі посікає, Кров' ю сліди заливає. Ой до кінних братів добігає, Коней за стремена хапає, Слізьми поливає, Словами промовляє: «Братіки мої рідненькії, Як голубоньки сивенькії,

Станьте конів попасіте, Мене обіждите, І з собою візьмите, До городів християнських, хоч мало, підвезете».

Тіі брати теє зачували, Словами промовляли: «Братіку ти наш рідний, Як голубоньку сивий! Г ей, ми і самі не втечемо, І тебе не візьмемо. Буде з города Азова погоня вставати, Тебе, братіку, минати, Будуть в тернах да в баіІраках На спочинках минати, А нас будуть, кінних, доганяти, Стріляти, рубати Або живцем в гіршу нево_\ю за;зертати». Теє промовляли, Одтіль побігали. Найменший братець піший-піхотипець За кінними братами уганяє, Коні за стремени бере, хапає, Дрібними сльозами обливає, Словами промовляє: «Братіки мої рідненькі, Голубоньки сивенькі, Не хочете ви мене з собою брати, Назад коней завертайте, Із піхов гострі шабельки виймайте, Мені з пліч голівоньку здШмайте, Тіло моє порубайте, у чистім полі поховайте, Звіру да птиці, турка:\1 на поталу не подайте») Тіі брати теє зачували, Назад коней завертали, Словами промовляли: «Братіку ти наш милий, Голубоньку сивий,

100

Ulo це ти кажеш, Наше серце ножем мов пробиваеш. Руки наші на тебе не здіймуться, І шабельки на дванадцять частей розсиплються,

І душа наша гріхів до віку вічного не відкупиться:

Зроду, братіку, сього не чували, Ulоб рідною кров'ю шаб.\і промивали

Або гострим списом оброщеніє браМі». «Прошу же вас, браття, Хотя ж ви до мене одно милосердіє майте Будете в терни да в байраки в'їжджаТlІ, В запилі тернове верховіття стинайте, На дорогу покидайте : А нехай же я буду знати, Куди за вами, кінними братами, тікати». Уже два кінні козаки В терни да в байраки в'їжджали; Середульший братець милосердіє має: В запилі тернове верховіття стинає, На дорогу покидає, Найменшому брату признаків зоставляє: «А нехай же і він бу де знати, Куди за нами до отця, до матері,

до роду втікати».

З тернів да байраків виіжджають, На полівку взбігають, На степи високії, На шляхи широкі, На дороги розхильні.

Тоді середульший братець велике милосердіе має,

До старшого словами промовляє:

101

«I,Uo ти, брат, знаеш,-- давай ми з себе сині жупани

скидати,

Червону да жовту китайку видирати, На дорозі покидати,

Найменшому брату признаків зоставляти: А нехай же і він буде знати, Куди за нами, кінними братами, тікати». Старший братець ізгорда словами промовляє: «I,Uo мені за вдобство своє турецьке добро на

шматки

рвати

Та по шляху розкидати, Найменшому брату признаків зоставляти? Він і жив і здоров буде,

Так без всяких признаків додому прибуде». Середульший братець велике милосердіє має, у себе червону та жовту китайку видирає, На дорогу стеле-постилає, Найменшому брату признаків зоставляє: «Нехай же він буде знати, Куди за нами до отця, до матері, до роду втікати!». Тоді ж то середульший братець милосердіє мав До старшого брата словами промовляв: «Тут, брате, води погожі, трави хороші,

Очерети вдобні, Станьмо, конів попасімо, Мало-немного обіждімо, ЧИ не прийде до нас піший-піхотинець?» Старший братець ізгорда словами промовляє: «Чи ще тобі турецька каторга не увірилася,

Сира сириця в руки не в'їдалася. Ото як будеш найменшого брата піджидати,

Буде з города Азова велика погоня вставати,

102

Його бу де пішого на спочинках минати, А нас буде, кінних, доганяти, На три штуки рубати Або живцем у гіршу неволю завертати».

Найменший братець, піший піхотинець, у терни да в байраки убігає, Тернове верховіття ізнаходжає, Бере в руки, хапає, Дрібними сльозами обливає,

До серця козацького молодецького прикладає:

«Ой тут же мої братіки проїжджали, Велике на мене милосердіє мали, Мені на дорогу признаків покидали». Біжить він, підбігає, Із тернів та байраків, із мелюсів вибігає, На полів ку збігає:

Нема ні тернів, ні байраків Да ніяких признаків, Тілько поле леліє.

На йому трава зе~еніє.

Біжить він, підбігає на степи високі, На шляхи широкі, На дороги розхильні, Червону та жовту китайку знаходжає, Бере в руки, хапає, Дрібними сльозами обливає, До серця козацького молодецького прикладає, Словами промовляє: «Недурно сяя китайка по шляху валяє, А видно, моїх братів живих на світі немає,

Видно, з Азова велика погоня вставала,

103

Мене в тернах да байраках на

спочинках

минала,

А моїх братів доганяла,

На три штуки рубала Чи живих у гіршу неволю завертала! Ой якби міг би я знати, Чи моїх братів постріл яно, чи порубано, Чи живих у руки забрато,Гей! Да пішов би я по степах блукати, Тіла козацького молодецького шукати, Тіло козацьке молодецьке ізнаходжати, В чистім полі поховати, Звіру да птиці на поталу не подати». Біжить він, підбігає, Аж тільки своїх братів слідочки забачає. Побило козака в полі Разом три недолі: Первая недоля - безводдє, Друга недоля - безхліб'є, А третя - буйний вітер із ніжок валяє.

До Савур-могили доходжає, На Савур-могилі безпечно оддихать лягає, Із неба води й погоди дев'ятого дня дожидає. ц!о туда до його вовки-сіроманці доходжали, Орли-чорнокрильці налітали. у головках сідали, Хотіли заздегодя живота

Темні цохорони одправляти. Він на іх сог лядає, Словами промовляє: «Вовки-сіроманці, Орли-сизокрильці, Г ості мої милі, Мало-немного обождіте,

104

Покіль душа з тілом розлучиться, Тоді будете до мене находжати, Тіло моє жваковати, Жовту кість по балк'ах розношати, Попід зеленими яворкаМIІ ховати, Комишами укривати». От ногами не піде і руками не візьме, Ясно очима на небо не взг ляне.

Він на небо сог лядає, Словами промовляє: «Г олова моя козацька,

Голова моя молодецька! Ти пробувала в землях турецьких,

В вірах бусурменських! Дев' ять день у устах хліба-солі не маю, На безводді погибаю».

То ж не хмари наступали, Не дрібні дощі накрапали, Як душа козацька молодецька Із тілом розлучилась.

I,Uo

тоді до ного вовки-сіроманці доходжали,

Біле тіло жваковали, Орли-чорнокрильці налітали, у головках сідали, На чорні кудрі наступали, З-під лоба карі очі висмикали;

А ще зозулі налітали, у головах сідали, Як рідні сестри, кукували; А ще дрібна птиця налітала, Коло жовтої кості тіло оббирала; Вовки-сіроманці находжали, Жовту кість по балках рознnшали, Попід зеленими яворами ховали,

105

Комишами укривали, Жалібненько квилили-проквиляли: То ж вони темний похорон одправляли. Уже два кінні козаки До річки Самарки стали вибігати, Стала іх темна нічка обіймати. Тоді ж то старший братець словами

промовляє:

«Отут води погожі і трави хороші, Очерети у добні й могили високі. Станьмо, коні пnпасімо, Покіль сонце обігріє, Чи не прибуде до нас наш пішиЙ-піхотинець. Тепер я на його велике милосердіє маю: Усю добич із себе скидаю,

Його міждо коней хватаю». «Було, братець, тоді хватать, як я казав, А тепер уже дев' ять день, як хліб-сіль ів, Досі на світі неМСіе:;». Коней пустопаш попускали, Кульбаки під себе слали, Ружжа по комишах ховали, Безпечно оддихать полягали, Святоі зорі дожидали. Як став божий світ освітати, Стали козаки на коней сідати, Через річку Самарку у землі християнські проіжджати.

Старший братець промовляє словами: «Як бу демо, брате, додому, до отця, до матері доходжати,

Як будем ім правду казати? Будем ми ім правду казати, Дак будуть нас отець-мати

106

До віку вічного ПрОКЛИНёіТИ. А будемо ми перед Їми лгати, Та буде нас бог відомо і невідомо карати. А так, брат, скажемо: не у одного пана пробували,

Не один хліб-сіль їли; Ночної доби З тяжкої неволі втікали, Дак ми до його заїжджали: «Уставай, братець, з нами,- казали,з тяжкої неволі втікати».

Дак він нам будто так сказав: «Утікайте ви, братця, А я буду тут оставаться, Чи не буду луччого щастя і долі собі мати». Старий отець-мати помруть, Дак будем наполу грунти-худобу паювати, Не буде третій між нами мішати». Теє промовляли, Відтіль поїжджали. То і не орли-чорнокрильці заклекотали, Як іх турки-яничари з-за могил напали, Постріляли, порубали, Коней, здобичу назад завертали. Полягла двох козаків голова вище річки Самарки, А третя - у Савур-могилі. А слава сяє,- не умре і не поляже Од нині і до віка; Даруй, боже, вам, господа,

Всім слушащим на многая літа.

107

ДУМА ПРО ВТЕЧУ ТРЬОХ БРАТІВ З АЗОВА

Із-під города з-під Азова то

не

велиКІ

тумани

уставали,

Як три брати рідненькі, Як голубоньки сивенькі, Із города з Азова, з тяжкої неволі у землю християнську до батька, до матері, до роду утікали.

Два брати кінних, А третій брат, менший, піша-пішаниця, За кінними братами уганя€ І на біле каміння,

На сире коріння Свої ніжки козацькі-молодецькі побива€, Кров'ю сліди залива€ І до кінних братів словами промовля€: «Братіки мої рідненькі, Голубоньки сивенькі! Добре ви учиніте,

Мене, найменшого брата, між коні возьміте І в землю християнську, до отця, до матері, до роду надвезіте».

І ті брати Te€ зачували, Словами промовляли: «Братіку милий, Голубоньку сивий! Раді б ми тебе між коні узяти, І буде нас азовська орда наганяти, Буде впень сікти-рубати І буде нам велику муку завдавати».

І Te€ ПРОМОВЛЯЛИ, Відтіль побігали.

108

kuб:;ар І8ан Гончаренко. Стіть о. Бородай (Фото)

А менший брат, піша-пішаниця, за кінними братами вгоняє,

Коні за стремена хватає І словами промовляє, Сльозами обливає: «Братіки мої рідненькі, Голубоньки сивенькї! Не хочете мене між коні узяти, Візьміть мене постріляйте-порубайте І звіру та птиці на поталу не подайте». А ті брати теє зачували, Словами промовляли: «Братіку милий, Голубоньку сивий І I,Uo ти кажеш,

lVlOB наше серце ножем пробиваєшl наші мечі на тебе не здіймуться, На дванадцять частей розлетяться, І наша душа гріхів довіку не відкупиться, І будем ми до байраків, до мелюсів добігати, І будем ми тернові віття, верхи стинати, І будем тобі, найменшому брату, піший-

I,Uo

пішаниця, на признаку покидати,

I,Uоб знав з тяжкої неволі Н землю християнську До батька, до матері, до роду куди утікати». І теє промовляли, Відтіля побігали. І до байраків, до мелюсів добігали, І. тернові віття, верхи стинали, Свому найменшому брату, пішій-пішаниці, на приз наку покидали,

Далі з байраків, із мелюсів вибігали, І не стало ні байраків, ні мелюсів ставати,

110

І тільки поле леліє, На йому трава зеленіє.

На шлях Муравський вибігали І один до одного словами промовляли. промове середульший до старшого: «Братіку рідненькии,

I,Uo

r олубоньку си.венькиЙ! І ну думати-гадати,

З-під червоного каптана чорні китиці видирати,

Своєму брату найменшому, пішій-пішаниці, на признаку покидати,

Щоб знав, куди у землю християнську До батька, до матері, до роду прибувати». Старший брат теє зачуває, Словами промовляє: «Братіку милий, Голубоньку сивий! Лиш ми будем коло своіх каптанів чорні китиці видирати.

І, як дасть нам господь, до батька, до матері, до роду прибувати,

І ні в чім бу де між білу челядь піти погуляти».

Середульший брат на те не потурає, З-під червоного каптана чорні китиці видира€ І своєму меншому брату, пішій-пішаниці, по шляху

Муравському на прикміту покидає. А старший брат теє забачає, Середульшого брата на сміх підіймає: «Братіку рідний, Голубоньку сивий!

111

Либонь, ти собі жіНОЦЬІШЙ розум маєш, l1Jo ти на собі прекрасну одежу теряєш. Як дасть нам господь до отця, до матері, до роду прибувати

Ні в чім буде піти між білу челядь погуляти». Теє промовляли, Відтіля побігали. І бігли не день, не два, Не три й не чотири; І до Савур-могили добігали, На Савур-могилі три дні, три ночі спочивали, Свого найменшого брата, пішу-пішаницю, піджидали,

А менший брат, піша-пішаниця, до тернів, до байраків добігає

І тернове віття, верхи у руки бере-хапає, До серця козацького прикладає, Слізьми обливає: «Сюди мої два брати кінні прибігали, Тернові віття-верхи стинали І мні, найменшому брату, пішій-пішаниці, на признаку покидали,

I,Uоб знав я з тяжкої неволі В землю християнську До батька, до матері, до роду куди утікати». Теє промовляє, Відтіля побігає; Із байраків, із мелюсів вибігає Не стало байраків, ні мелюсів ставати, І тілько поле леліє,

На йому трава зелена зеленіє. На шлях Муравський вибігає, З-під червоного каптана чорні китиці зобачає, у руки бере-хватає,

112

До серця козацького-молодецького прикладає, Слізьми обливає, Словами промовляє: «Сюди мої два брати кінні пробігало, І, видно, Їх азовська орда доганяла І посікла-порубала, Мене, найменшого брата, пішу-пішаницю, у тернах, у мелюсах на спочинку минала! І коли б Їх кість, каже, я знаходив б1l, Поховав би, похорони в би». І теє промовляє, Відтіля побігає;

До Савур-могили добігає, І тільки своїх братів рідних трошки слички 1 забачає. І на Савур-могилу збігає, Словами промовляє, Сльозами обливає: «Побило мене в полі Три недолі: Пер ва доля - безхлібна, Друга доля - безрідна, Т рейтя доля - що своїх братів рідних не дігнав».

І буйний вітер повіває, Бідного козака безщасного з ніг вже валяє!

От менший брат на Савур-могилу лягає,

r оловку склоняє.

І вовки-сіроманці набігали, І орли сизопері налітали, На кудрі наступали, Вони смерті дожидали.

Сліди.

Думи

113

Менший брат, піша-пішаниця, теє зачуває, Словами промовляє: «Коли б мені біг дав на ноги козацькі встати, Семип' ядную пищаль підняти І орлам сизоперим кулю на подарунок подарувати! » І тоді найменший брат, піша-пішаниця, на ноги встав,

Семип'ядную пищаль підняв І орлам сизоперим кулю на подарунок подарував.

І тоді менший брат на Савур-могилу сходжає, Голову схиляє, Батькову-матчину молитву споминає І богу душу оддаває. Тоді сиві зозулі налітали, у головках сідали І так, як рідні сестри, куковали. Тоді орли сизопері налітали, На кудрі наступали, З лоба очі видирали.

І вовки-сіроманці набігали, Кості по байраках, по мелюсах розношали. А два брати кінніі до річки до Самари добігали

І один до одного словами промовляли. I,Uo промове до старшого середульший: «Братіку рідненький, Голубоньку сивенький! Добре ми вчинимо, Своі коні козацькі-молодецькі напасемо й напіймо,

Тут трави зелені, води холодні, Очерети воздобні,-

114

Каже,- п<>пасеU6, Свого найменшого брата підождемо». Тоді середульший брат до старшого брата словами

промовляє:

«Братіку рідненький,

Голубоньку сивенький! Як дасть нам господь до батька, до матері, до роду прибувати,

Як ми будем перед батьком, перед матір'ю отвіт оддавати?» А старший брат Te€ зачува€, Словами промовля€: «Лиш ми будем, середульший брате, перед отцем, перед маткою отвіт оддавати,

Лучче ми будем свою батьківщину удвох паювати.

Лиш ти будеш. середульший брате, перед батьком, перед маткою попереду отвіт оддавати,

І буде твоя голова від MO€ГO меча із пліч відпадати.

Я могу отвіт і сам росказати». І TO€ промовляли,

Відтіля побігали. І бігли не день, не два, Не три і не чотири. Четвертої неділі до отця, до матері добігали; Отець да й мати за ворота виходили, на здоров'я питали:

«Сини наші, сини,

Два як ясненькі соколи І Чи в одній ви неволі бували? Чи одному ви пану слуговали ?

Чи разом із тяжкої неволі втікали?»

115

Старший брат теє зачуває, Словами промовляє: «Батько й мати! Не в одній ми неволі бували, Не одному пану слуговали , Не разом із тяжкої неволі втікали». А середульший брат теє зачуває, Із коня вставає, Сльозами обливає, Перед отцем, перед маткою по правді одвіт оддаває:

«Отець да іі мати! У одній ми неволі бували, І одному пану слугоuали, І разом ми з тяжкої неволі втікали».

Отець да й мати старшого сина клянепроклинає,

І з очей згоняє, Середульшого сина штить, жалує, поважає, За гостя принимає. А менший син, піша-пішаниця, за гостя приникає.

І вже його слава не вмре, не поляже, Буде слава поміж царями, І Іоміж панами, Поміж православними християнами.

ЯК ТРИ БРАТИ З АЗОВА ВТІКАЛИ

Ой то не пили пили ли, Не тумани уставали,Як із города Азова із тяжкої неволі

Три братіки втікали:

116

Два кінних, третій піший-пішаниця, Як би той чужий-чужениця, Біжить-підбігає ... Під білі ноги пожар підпадає, Кров сліди заливає! Т о він своіх братів доганяь, Между коні убігає, Словами промовляє, Гірко слізьми ридає, За стремена хватає: «Брати ж мої старшії, милії, Як голубоньки сивії! Ей, то станьте, коні попасіте, Мене, меншого брата, підождіте; Або назад завернітесь,

Да на коні возьміте,Хоть мало під везете, Нехай я буду знати, Ку ди в городи християнські До отця, до матки в гості прибувати?» «Ой братіку наш менший, милий, Як голубонько сивий!

Ой та ми самі не втечемо

І тебе не увеземо; Бо із города Азова Тяжко-велика погоня буде; То ти будеш по теренах, по байраках схоронятися,

А нас (погоня) буде догоняти, Стріляти-рубати Або живих у полон займати». «Ой брати ж мої старші, милії, Як голубоньки сивії! Ой єсть у вас ясний міч ...

117

Та здійміть Мені голомньку з пліlJ, Та тіло моє козацьке-молодецьке А в чистому полі поховайте.

Да звіру-птиці на поталу не дайтеІ» То ті брати промовлять словами, Обіллються гірко сльозами: «Ой братіку наш менший, милий, Як голубонько сивий! Ой хоть У нас ясен міч є. Так наше серце козацькеє-молодецькеє не осмілиться,

І рука наша козацька-молодецька не воздойме, І наш ясен міч головоньки не йме: На прах розпадеl» «Ой брати ж мої старшії, милії, Як голубоньки сивіїl Ідьте ж ви шляхами, Та рубайте тернове віття шаблями Та зеленії байраки,

Та розкидайте меншому брату, пішому-пішаниці, шляхами,

Для козацької признаки, Q!об я міг знати, Куди у городи християнські До отця й до матки у гості прибувати». То тож-то Їхали брати шляхами, Рубали терновії віти шаблями І зеленії байраки, Розкидали меншому братові, пішому-пішаниці, Для козацької признаки. Та як стали на Мурав-степи виіжджати, Нігде ні тернів, ні зелених байраків не завидати ! Ей, то брат середульший промовляє словами:

118

«Ей, братіку старший, милий, Як голубонько сивий! Ой станемо ми, коні попасімо, Меншого брата підождімо; Або назад завернімося, Та на коні возьмімо,Хоть мало підвезімо : Нехай він буде знати, Куди в городи християнські До отця і до матки в гості прибувати».

То то промовляє старший словами, Обіллється гірко сльозами: «Ой братіку мій менший, милий, Як голубонько сивий! Чи ще ж тобі каторга турецька не ввірялася, Сириця у руки не в'їдалася,

I,Uоб ти назад завертався, Та дні вакував 1, Та на коні вагу набирав?! То він сам жив-здоров буде, В городи християнські

До отця, до матки у гості він і піхом прибудеІ» Ей, то брат середульший добре дбає,

З-під лудану 2 червону китайку виймає Дере, шляхами розкидає, Меншому брату, пішому-пішаниці, Признаку даває. Ой тож-то менший брат, піший-пішаниця, Біжить-підбігає ... Під білі ноги пож~р підпадає, Кров сліди заливає! .. На Мурав-степи вибігає,І Гаяв. (Примітка Вересая). 2 "Чи сідло, чи що, а може, й жупаи». (Вересай).

119

Так нігде тернових віт не забачає; Тільки червону китайку забачає, То до єї приходжає, у руки бере і к серцю прикладає,

Гірко словами промовляє: «Ей і, знать-то азовська орда велиКІ збитки мала,

Мене на спочинку минала, А моїх братів догонила, Стріляла-рубала, А може, живих у полон займала! .. Ей, господи, боже мін!

Коли б я міг знати, Чи моїх братів постріляно, Чи Їх порубано, Чи Їх живих у руки забрано? Ей, то пішов би я по тернах, по байраках блукати,

Тіла козацького-молодецького шукати, Да тіло козацьке-молодецьке у чистім полі поховати, Звіру-птиці на поталу не подати». Ей, то до Савур-могили, ой! приходжає (Одно - безвіддя, Другеє - голоддя, Т ретєє - бездоріжжя), До Савур-могили приходжає, На Савур-могилу голову склоняє, Гірко сльозами ридає. Ой то тоже орли сизопері налітали, Та й на чорні кудрі наступали, Із-під лоба очі виймали. То той піший-пішаниця, Як би чужий-чужениця,

120

Промовить словами, Обіллється гірко сльозами: «Ой гості ж мої немилі, нелюбі! Ой да станьте, підождіте, Поки буде душа козацька-молодецька

З білим тілом розтрявати. То буде тоді од жовтих костей тіло оббирати, А з-під лоба очі виймати». Т а то ж не чорна хмара наступала, Як душа козацькая-молодецькая З білим тілом розтрявала. Орли сизопері налітали, Од жовтих костей тіло оббИраЛИ, А із-під лоба очі виймали. І тоже олці І-сіроманці З великих степів набігали, Од сустав кості одривали Да по тернах, по байраках розношали. Ей, то тож~ буйнії вітри повів али Та комишами жовтії кості покривали. Ей, то тоже козака ні отець, ні мати оплакала, Як сива зозуля прилітала, Да у головах сідала, Да жалібно закувала: «Ой голово, голово КОЗdцькая-молодецькая! Се ж ти ні допила, ні доіла, Ані хороше не сходила; Ай довелося валятися,

Звіру-птиці на поталу податися!» То як стали два брати у городи християнські прибувати, Стали на церкви накладати 1

ВОВКИ.

121

І землю турецькую клясти-заклинати: «Ой земле, земле турецькая, ВіР0 бусурманськая, РОЗЛУК0 християнськая! Розлучила брата із сестрою І мужа з жоною,

Товариша із товаришем! Бідному невільнику нікогда спокою немає! Ой земле, земле, Ти справді ж проклятая! Тільки турчину-кам' яничному На сребро, на злато весьма богатаяІ» у слиши, господи, в просьбах, у молитвах Люду царському, народу християнському І усім головам слухащим На многі літа До кінця вікаl

ХVІ ПИРЯТИНСЬКИЙ ПОПОВИЧ ОЛЕКСІЙ

На Чорнім морі, На білім камені, Сидить ясен сокол, Квилить, дуже проквиляєт, На Чорноє море іспилня погладаєт, І!!о на Чорнім морі недобре починаєт: На святім небі всі звізди помрачило, Половина місяця в тьму вступило, Із чистого поля буєн вітер повіваєт, На Чорнім морі супротив ну валечну хвилю ізриваєт ...

1гг

Скоро супротивную валечну хвилю сорвало, Козацькоє судно на три часті розбивало, Первую часть отбило, В дунайськое гирло забило, А другую часть отбило, В Арапськую землю заносило, Т ретюю часть серед Чорного моря потопило ... На тій часті потопаєт триста п' ятдесят козаків.

Між ними без старшини козацькой не биваJlО. Тілько був один старший старшиною Грицько Зборовський. Гетьман запорозький Колом:єнко. А другий був старшиною Олексій. попович пирятинський,

Козаче-військовий. Писар лейстровий. То як стало судно потопати. Став Грицько Зборовський на

чердак

виходжати,

Став словами промовляти: «Козаки. панове-молодці! Которий між вами козак найбільший гріх собі має.

Може. через того наше судно козацьке потопає,

То добре ви, братця, дбайте, Милосердному богу, і Чорному морю, J всьому війську Дніпровому. і мені. Отаману кошовому, гріх свій відкривайте: Нехай ви будете один в морі потопати,

За собою війська козацького Запорізького не занапащати!» То всі козаки замовчали, Бо ні один в гріхах не чували,

123

Тільки обізветься один Олексій, попович пирятинський,

Козаче-військовий, Писар лейстровий: «Добре ви, братці, дбайте, І з мого тугого лука шовковую тетиву ізнімайте, Назад мені руки козацькії зав' яжіте, До шиї тяжкий камінь прив'яжіте, Чорним оксамитом мені очі зав' яжіте, Та в Чорне море упустите: Нехай я бу ду в Чорнім морі потопати, За собою війська козацького не занапащати». Тоді козаки тоє зачували, Словами промовляли: «Олексію, поповичу пирятинський! Ти святеє письмо читаєш. Нас, простих людей, на все добре научаєш: На що собі великий такий гріх уже маєш?» Олексій попович тоє зачуває, Словами промовляє: «Хоч Я святеє письмо читаю І вас, простих людей, на все добре научаю, Я собі н.:!ЙбільшиЙ всіх вас гріх маю:

L!Jo

я від отця свого, від паніматки

Із города Пирятина в охотноє війсы1ю виїжджав,

я з отцем і паніматкою прощенія не

принимав,

Я отця свого і паніматку стременами в груди від себе одпихав,

Старшого свойого брата зневажав, Старшую свою сестру сильно проклинав,

L!Jo

я, панове, сам недобре починав,

124

шо кров християнськую безневинно проливав,

По городу Пирятину поіжджав, діток маленьких добрим конем розбивав:

От тім мене господь милосердний на великій потребі покарав».

То рицько Зборовський тоє зачуває, Словами промовляє: «Козаки, панове-молодці, Добре ви, братця, дбайте,

Олексія, поповича пирятинського, на чердак виводіте,

З правой руки пальця-мізинця урубайте, Християнської крові в Чорноє море впускайте:

Як буде Чорнеє море кров християнську пожирати.

То буде на Чорнім морі супротивна вале~lНа хвиля

утихати».

Тоді козаки добре дбали, Олексія, поповича пирятинського, на

чердак

виводили,

З правої руки пальця-мізинця урубали, Християнськую кров в Чорноє море впускали

...

Стала на Чорнім морі супротивная валечная

хвиля

утихати,

Стало судно козацьке, ніби руками, на берег викидати,

Стали козаки із судна на пісок виходити, Стали в чотири ряди на піску становити,

Став Олексій, попович пирятИ'нськии, між всіма козаками проходжати,

Став до козаків словами промавлята:

125

«Wасливий то чоловік в світі буває, Отцевой-паніматчиной молит,вн почитає, Отця і матері молитва ізо дна моря душу

винимає,

Від гріхів сумертвенних окупляє, Перед праведним судією поставляє ... »

ОЛЕКСІЯ ПОПОВИЧ

Ей, на Чорному морі, На камені біленькім, Там снднть сокіл ясненький, Жалібненько квиле-проквиляє І на Чорне море Спильна пог лядає. ШО на Чорному морі Шось недобре начинає: Злосупротивна хвилечна Хвиля вставає, Судна козацькі молодецькі На три часті розбиває. Перву часть ухопило у Біларапську землю занесло; Другу часть схопило у Дунай в гирло забило; А третя часть тут має Посеред Чорного моря, На бистрій хвилі, На лихій хуртовині потопляє. При тій часті Було війська много, А був старшиною

126

r рицько Коломниченко,-

По всьому війську барзе окличен, Словами промовляє, Сльозами обливає: «Ей, козаки, панове-молодцil Добре ви дбайте, ріхів не тайте! Ісповідайтеся ви Милосердному богу, Чорному морю, Отаману кошовому, Хто на собі гріхи має!» Т ут всі козаки Так замовчали, Як в рот води набрали. Тільки озоветься Олексій Попович, етьман-запорожець: «Ей, козаки, пани-молодцї! Добре ви чиніте. Самого мене, Олексія Поповича, візьміте, До моєї шиї Камінь біленький прив'яжіте, Очі мої козацькі молодецькі Червоною китайкою затміте, у Чорне море

Самого мене спусті те; То нехай я буду Своєю головою Чорне море дарувати, Ніж я маю Много війська безвинно На Чорнім морі погубити,

127

Ніж я маю много душ,

Вір християнських, На ЧОРНОМУ морі ПОТОПИТИ». Теє козаки як зачували, Словами промовляли, Сльозами обливали: «Ей, Олексію Поповичу, Славний лицарю і писарю! Ти ж святе письмо По тричі на день читаєш І нас, ПРОСТИХ козаків,

На все добре научаєш ; Про що ж ти од нас Гріхів більше маєш?» Олексій Попович Теє зачуває, Словами промовляє, Сльозами обливає: «Ей, козаки, панове-молодці! Я святе письмо

По тричі на день читаю І вас, козаків простих, На все добре научаю, Од вас таки гріхів більше маю: I,Uo як в охотне військо од'їжджав, І з отцем і з матір'ю

Вопрощенія не мав, І старшого брата За брата не мав, І старшу сестру Барзе зневажав,Стр еме нем у груди одпихав; А ще з города вибігав Триста душ дітей маленьких

128

Конем своїм добрим розбивав, Кров християнську Безвинно проливав, А молодіі жони За ворота вибігали, діток маленьких На руки хватали,

Мене, Олексія Поповича, Кляли-проклинали. А ще мимо сорока церков пробігав,

Шляпи не здіймав І на себе хреста не покладав, І отцевської-матчиноі Молитви не споминав. Либонь, мене, козаки, панове-молодці,

Найбільше той гріх спіткав. А ще мимо царської громади пробігав, За своєю гордощу шляпи не здіймав, На день добрий не давав. Либонь, мене, козаки, панове-молодці, Найбільше той гріх спіткав. Ей, се не Чорне море Мене утопляє -

ее отцевська-матчина Мене молитва карає. Ей, коли б мене отцевська-матчина молитва На Чорному морі не втопила, Од смерті боронила! Як буду я до отця, до матері І до роду прибувати, То буду я отця і матір Штити, шанувати, поважати, І старшого брата За рідного отця почитати, .н

129

І близьких сусід За рідну братію у себе вживати».

Як став Олексій Попович Гріхи богу повідати, То зараз стала злосупротивна Хвилечна хвиля На Чорному морі притихати: Притихала і впадала, Мов на Чорнім морі не бувала, Усіх козаків до острова Живцем прибивала. То козаки на остров виходили, Великим дивом дивовали, Словами промовляли, Сльозами обливали, lJJo на Чорнім морі, На бистрій хвилі, На лихій хуртовині потопали, Ні одного козака Через Олексія Поповича Междо військом не стеряли. Олексій Попович,Не чу до,- виходжає,

Бере у руки святе письмо, По тричі на день читає І всіх простих козаків На все добре научає: «Слухайте, козаки, панове-молодці, Як се святе письмо просвіщає, На все моленіє указує: Котории чоловік Отцевську-матчину молитву Штить, шанує, поважає,

130

Того отцевська-матчина молитва Зо дна моря винімає, Од гріхів душу одкупає; До царствія небесного проводжає; Та отцевська-матчина молитва у купецтві, та в реместві, І на полі, і на морі На поміч приспіває,

Нам годиться теє спам'ятати, За которими молитвами Стали ми хліба-солі поживатИ». Дай, боже, миру царському, Народу християнському, Усім на здравіє, на многі літа мати!

XVII БУРЯ НА ЧОРНОМУ МОРІ

Ой на Чорному морі, На білому камені, Ой там сидить ясен сокіл-білозірець, Низенько голову склонив, Та жалібно квилить-проквиляє Та на святе небо, На Чорне є море Іспильна поглядає.

l,Uo на святому небі, На Чорному морі не гаразд починає: На святому небі усі звізди потьмарило, Половина місяця у тьму уступило; На Чорному морі не гаразд починає: Ізо дна моря сильно хвиля вставає,

131

Судна козацькі-молодецькі на три часті розбиває.

Перву часть одбивало

у тихий Дунай заношало; Другу часть одбивало -

у землю Г рабськую На каторгу турецьку заношало;

Третю часть одбивало Да на Чорному морі затопляло. То тоже при тій часті два братіки рідненькі, Як гол убоньки сивенькі, То вони потопали, Порятунку собі нівідкіля не мали. Да вони один до одного припливали, Словами промовляли, Гірко ридали Прощенія домагали, Перед господом милосердним гріхи свої сповідали.

Ой между ними третій, чужий-чужениця,

Бездільний, безрідний і безпомощний, потопає, Порятунку собі нівідкіль не має. То він до іх припливає, Словами промовляє, Гірко сльозами ридає Прощенія домагає, Перед господом милосердним Гріхи свої сповідає. То ті брати промовлять словами, Обіллються гірко сльозами: «Се Ж то нас, браття, не сильна морська ХВИЛil затопляє

Се то отцева молитва і материна Нас, видимо, карає: 132

lJJo як ми у ОХО1не військо виряджалися, То од отця, од матки прощенія не приймали Да старую матусю ми од себе а й стременами одпихали:

То тоже ми собі превелику гордість мали: Старшого брата у себе за брата не мали; Сестру середульшу марне зневажали, Близькому сусіді хліба й солі ізбавляли; Тоже ми собі превелику гордість мали: Проти божих церков їжджали, Шлички із голо в не здіймали, На своє лице хреста не клали, Милосердного творця на поміч не призивали, Да по улицях кіньми розбивали, Кров християнську на сиру землю проливали! Ей, коли б то нас, браття, Мог ла отцева і матчина молитва відсіля визволяти,

То нехай же б ми мог ли вже знати, Як отцеву і матчину молитвуштити-поважати І старшого брата за рідного батька мати, Сестру середульшую штити-поважати, Близького сусіду у себе за рідного брата мати!» То як стали словами промовляти, Отцеву і матчину молитву споминати,-

Став господь милосердний Їм помагати, Стало Чорне море утихати; То так-то утихло, Ніби не гуляло. То стали ті два брати к берегу припливати, Стали за білий камінь рученьками брати Да на край виходжати, На край веселий,

13:}

Между мир хрещений, у города християнськії Та до отця, до матки в гості прибувати. То тоже отець-мати навпроти синів виходжали,

Синів питали: «Ой сини, пани-молодці! Чи добре вам у дорозі починало?» «Добре, отець і мати, нам було на Чорному морі гуляти, Тільки недобре було, отець і мати, Чужому-чужениці на Чорному морі потопати: Йому прощенія ні од кого прийняти І на чужині порятунку дати!» Да услиши, господи, у просьбах, у молитвах Люду царському, Народу християнському

І усім головам слухащим На многая літа До конця віка!

XVIII РОЗМОВА ДНІПРА З ДYHA€M

Питається Дніпр тихого Дунаю: «Тихий Дунаю, I,Uo я своїх козаків на тобі не видаю? Чи твоє дунайськеє гирло моїх козаків пожерло,

Чи твоя Дунай-вода моїх козаків забрала?». Промовляє тихий Дунай до Дніпра-СлаВУТIІ: ти

«Дніпр-батьку, Славуто! Сам собі думаю 'га гадаю, IJJo твоїх козаків у себе не видаю: Уже чверть года, три місяця, вибиває, Як твоїх козаків у мене немає, Ні мое дунайськее гирло твоїх козаків не

пожерло,

Ні моя дунайськая вода твоїх козаків не забрала.

Іх турки не постріляли, не порубали, До города-царя в полон не забрали. Всі мої квіти луговії і низовії пониділи,

IJJo твоїх козаків у себе не виділи. Твої козаки на Черкеській горі пробувають, Холодної води в барила набирають, Шляхи і дороги замічали, ороди бусурменські плюндрували, Огнем-мечем воювали, Сребра-злата.по достатках набирали, До річки Хортиці прибували, Велику переправу собі мали, До стародавньої Січі поспішали, у стародавній Січі очертою сідали, Сребро і злато турецьке на три часті паювали, Мед і оковиту горілку подпивали, За весь мир господа прохали .. ,» Котрії козаки чистим полем гуляли, Річки низовії, помічниці дніпровії,

добре знали.

іЗ5

ХІХ ТРИ БРАТИ САМАРСЬКІ

у річки Самарки, у криниці Салтанки, Там усі поля самарські пожарами погоріли, Тільки не горіло два терни дрібненьких, Два байрака зелененьких, Бо там подлі Їх лежало три брати рідненькі: Т о вони, постріляні, Порубані, На рани смертельніі знемогали, I,Uo у Їх рани рубанії кров'ю ізійшли, А стрілянії до серця прийшли.

Промовить старший брат до середульшого словами,

Обіллється дрібними сльозами: «Коли б ти, братіку, добре дбав, I,Uоб ти на ноги козацькії вставав, Збанок козацький у руки брав,

До криниці Сал танки приходжав, Холодної води набирав, Наші б рани козацькіі смертельнії промивав». Середульший брат теє зачуває, Словами промовляє: «Як же мені, брате,

на ноги козацькіі вставати?

I,Uo у мене ноги козацькії порубані, Руки козацькії постріл яні,

r олова козацькая моя побита,

Попросимо ми свого меншого брата, Нехай наш найменший брат на ноги козаuькії вставає,

у тонкії військовіі суремки заігра;, 136

Портрет кобзаря п. І. Неховаі1зуба,

1875

р.

То бу дуть козаки чистим полем гуляти, Будуть наші ігри козацькії зачувати, Будуть вони до нас приїжджати,

Будем ми добре дбати, Отцеві і матері в землю християнськую поклон

передавати,

I,Uоб нас отець і мати добре знали, Вони б до нас приїжджали, Вони б нас хорошенько поховали». Менший брат теє зачуває, Словами промовляє: «Брати мої милії, Як голубоньки сивії! Чи не ті ж мене шаблі турецькі порубали, що і вас? Чи не ті ж мене стрілки-яничарки постріл яли що і вас? Як вам, братця, не можна на ноги козацькії вставати,

Т ак же і мені. ХОЧ я, братця, буду в тонкії суремки жалібненько іграти,

То будуть турки-яничари, безбожні бусурмани, чистим полем гуляти,

Будуть наші ігри козацькії зачувати, Будуть до нас приїжджати,

Будуть нам живйом каторгу завдавати. Лучче нам, братця, отут в чистім полі помирати,

Отця, і паніматки, і родини сердечної в очі не видати».

Стала чорна я хмара на небі наступати,

Стали козаки в чистім полі помирати,

138

Стали свої голови козацькії в річці Самар ці покладати

...

Чим тая Самарка стала славна lJJo вона много вінська козацького у себе видала.

ПРО СМЕРТЬ ТРЬОХ БРАТІВ (САМАРСЬКИХ)

Он всі поля самарськії позоряли

Тільки вони не зоряли, І!!о в річки Самарки,

А в кринички Салтанки, Де три терни дрібненьких, Два банраки зелененьких; То там спочивали три брати рідненьких. То тим вони спочивали,

І!!о на рубані рани та на стреляні знемагали: Ті нарубані кров'ю ісходжають,

Ті настріляні к серцю прилягають, Кулі душі з тілом розлучають. Старшин брат словами промовляє: «Братіку мін середульшин, рідненький, Голубоньку сивенький! Добре ти вчини: Мого лука шовкового тетиву зніми, Козацьку голівку зв'яжи; До річки Самарки, Криниці Салтанки, J

Погоріли.

139

Холодної води зайди!» То середульший брат словами промовляє: «Братіку мій старший рідненький, Голубоньку сивенький! Чи не один меч рубав, Чи не одні яничарські кулі простреляли? I,Uo маю я на собі дев' ять ран рубаних широких,

А чотири стріляних глибоких. Та не так важкі рубані широкі, Як стріляні глибокі! Волися ми, брате, Попросимо ми наймолодшого брата-тринбача, Войськового грача: Нехай він жалібненько в військову суремку заграє;

То бу дуть теє козаки зачувати, Будуть ік нам прибувати, Будем ми до свого отця та матки в города християнські поклоняти.

А вже в нас отець і мати Все добрість собі мали б, Та в чистеє поле вони виходжали б, Кошулі тоненькі, Покривала біленькі Вони виношали б, Наше тіло козацьке хорошенько в чистім

полі поховали б,

Звіру, птиці на поталу не давали б». То найменший брат теє зачуває, Словами промовляє: «Братіки мої сизокрилі, рідненькі, Голубоньки сивенькі!

140

Не треба нам, братця, в військову суремку грати,

Козаків до себе турбуватиl Недобре ми, братця, самі почивали, ц!о всі три охотою в військо виступали; Нас отець і мати спиняли,Ми велику гордо сть до себе мали, Роспрощення не приймали. То не єсть, то нас, братця, яничарські кулі в чистім полі постріляли,

Єсть то нас отцевські й матчині сльози в чистім полі побивали.

То правда, панове-козаки, молодці, Поле гл а Трьох братів голова;

Іх слава козацька не помре, не поляже. Слава богу й морю, Всьому війську низовому. У слиш, боже, честь і хвалу Небесному царю!

ХХ

СМЕРТЬ КОЗАКА НА ДОЛИНІ КОДИМІ

На узбоччі долини, біля двох сокорів козацьких,

Там козак, постріляний, порубаний, на рани смертельні знемагає

І праведного судію з неба бажа€,

При собі отця~неньки не Ma€. Рани постріл яні кров'ю зійшли,

141

Порубані -

к серцю прийшли.

Тоді козак долину Кодиму трьома клятьбами проклинає:

«Бодай ти, долино Кодимо, Мхами, болотами западала, lJJоб у весну божу ніколи не зоряла, не

позоряла,

lJJo я на тобі третій раз гуляю, В тебе козацької здобичі собі ніякої не маю; Первий раз гуляв - коня вороного втеряв, Другий раз гуляю сам голову козацькую покладаю».

Орли-чорнокрильці, Козацькії дозірці, Налітають, Козацькую душу доглядають. Т о вже козак молодий отця й

неньку споминає:

«Поможи мені, отцева й матчина молитва, на колінцях статн,

Семип'ядную пищаль у руки достати, По три мірці пороху підсипати, По три кульки свинцевих набивати, Орлам-чорнокрильцям, Козацьким дозірцям, Великий подарунок посилати». То вже козак молодий, Товариш воі-іськовий, По три мірці підсипає, По три кульки набиває, О рлам-чо рнок рильцям, Козацьким дозірцям, Великий подарунок посилає ...

142

Сам 'da себе в землю щирим серцем впадає, Тисячу 1 пищаль на колінця одкидає, IJJe й на море пог лядає.

IJJo море трьома цві'Гами процвітає: Первим цвітом - островами, Другим цвітом - кораблями, Третім цвітом - молодими козаками. I,Uo козаки, добрі молодці, На долину Кодиму прибували, Срібла-злота много набирали, Козака постріляного, порубаного знаходжали, Шаблями, наділками яму копали, В семип'ядну пищаль прозвонили, Славу козацьку учинили, Шапками, приполами семикіпну висипали, На могилі прапорок устромили, Славу козацьку учинили.

ХХІ

КОЗАК І ОРЕЛ

в чистім полі при долині, при широкій дороженьці,

Лежить козаченько молоденький білогрецький, Лежить, помирає, на раночки поглядає,

Порубаний, постріляний, собі орла прикликає: «Ой ти, вірле сизоперий, товариш мій сердешний!

Очевидио, семип'ядну.

143

Прилини тепер к мені, над моїми ранами рубаними!

lJJo болять рани рубанії, а ще гірше стріляніі: Рубаніі кров'ю зійшли, стріляні к серцю прийшли».

Скоро орел прилітає, На чорний чуб наступає, З лоба очі вибирає! Промовляє козаченько молоденький білогрецький :

«Ой ти, вірле сизоперий! Згоди мені годиночку,

Поки Христос душу прийме з тіла мого біленького,

З козаченька молодого, Тоді будеш прилітати, На чорний чуб наступати, З вилба очі вибирати, Червону кров випивати,

Жовті кості розбирати ...

ХХІІ ПЛАЧ ЗОЗУЛІ

у неділю барзо рано-пора ну, зорями

пораненьку

Сива зозуля налітала, На могилі сідала, Жалібненько закувала: «Голово козацька, голово молодецька! Чи є в тебе на Русі отець, або мати, Або сестра найменшая?»

144

Якби отець або мати видали,Білу кошулю на смерть би твою присилали, Або сестра найменшая видала, То в неділю б рано-раненько уставала, Жалібне нько оплакала, Так, як би зозуля окувала». Голово козацы ,' голово молодеuька!

Ти по чужих землях пробувала, Дорогими кіньми требувала, А тепер не потреБУёШ ні шат дорогих, Ні коней вороних, А тілько потребуєш спасення з неба!

Ой помер козак! Слава козацька не вмре, не поля же Од нині до віка.

ХХІІІ

СМЕРТЬ КОЗАКА-БАНДУРИСТА

На татарських полях

Та на козацьких шляхах То ж не вовки-сіроманці Квилять та проквиляють, Не орли-чорнокрильці клекочуть,. Попід небесами літають,То ж сидить на могилі Козак старесеНЬІШЙ, Як голубонько сивесенький, Т а на бандуру грає-виграває Голосно жалібно співає. Г ей, і кінь же біля його Думи

145

Постріляний та порубаний, І ратища поламані, І в ладівниці - ні 'днесенького набою, І піхви - без шаблі булатної, Тільки осталася козакові бандура порожня, Та в глибокій кишені тютюну півпапушки, Та люлька-бурулька. Гей, сидить же кобзар на могилі І люлечку потяга€, І на бандурі грає-виграває, І голосно жалібно співає: «Гей, панове-молодці, Козаки-запорожцї! Ой де ж то ви пробуваєте? Чи до Січі-матері приїжджа€те, Чи ляхів-ворогів киями поклада€те, Чи татар-бусурман Малахаями, як череду, в плін завертаєте? Гей, коли б же мені бог поміг Старі ноги розправляти

Та й за вами поспішати, Хоч би я наостанку віку вам заіграв Т а голосно жалібно заспівав. Гей, уже ж, видно, мені без бандури пропадати,

Уже нездужаю по степах я чвалати; Будуть мене вовки-сіроманці зустрічати І дідом за обідом коня мого заїдати ... » Сидить козак на могилі, На кобзі грає-виграва€, Жалібно співає: «Гей, коБЗ0 моя, Дружино моя, БаНДУР0 моя мальована!

146

Де ж мені тебе діти: А чи в чистому степу спалити, А попілець на вітер пустити, А чи на могилі положити ?

А будуть буйні вітри по степу пролітати, т воі струни зачіпати І жалібно вигравати, І будуть козаки подорожні проїжджати, І твій голос зачувати, І до могили будуть привертати ... »

ХХІV

СМЕРТЬ ІВАНА КОНОВЧЕНКА

На славній Украіні, У славнім городі у Корсуні, Кликне-покликне Филоненко, Корсунський полковник: «Годі вам, панове-молодці, домовати, Ідіте зо мною на Черкеню-долину гуляти, Слави-лицарства козацькому війську доставати! » Отоді по городам не музики вигравали, Осавули військові походжали, Листи читали, Козаків в похід викликали: «А хто буде, панотцево,- промовляли, Неділишнього обіда дожидати, Той буде Филоненка, Корсунського полковника, В шести милях доганяти».

10*

147

у І'ороді у Черкасі жила вдова старенька, Мала собі сина Івася, вдовиченка Коновченка, Вона теє перше його зачувала, До господи найскоріше прибувала, Усі коні із господи позсилала, Все оружжя у к;мнату замикала, К дому божому, до церкви поспішала.

т о Івась от сна просинає, По хаті пог лядає, Аж ні одної шаблі бу латної, Пищалі семип' ядної

На стіні немає; у стани уходжає, А на стані ні одного Коня вороного. Він неньку Стареньку Біля церкви доганяє, Словами промовляє: «Недобре ти, мати, згадала,

l!!o всі коні із господи посилала, Все оружжя у кімнату замикала, А лучче б ти, мати, зробила До города Крилова од'їздила, Сто злотих жиду-орендарю давала; у наряди доброго коня купувала,

Мене молодого в похід знаряджала». «Маєш ти чотири воли чубанії, Два коні отцівські воронії, Можеш добре у Черкаси поживати, Козаків на хліб, на сіль закликати». «lJJo мені з того, що буду я добре поживати; Будуть мене козаки за хліб, за сіль поважати, Тільки будуть мене, мати,

148

Напідпитку

гречкосієм, домонтарем

величати.

Коня мого приблудою називати. І вже мені не честь, не подоба по ріллям спотикати,

Жовтих чобіт каляти, Дорогіі сукна пилом набивати! А хочеться мені, мати, Піти під город Тягиню гуляти, Слави~лицарства доставати». То теє промовляв, у неньки старенької благословення брав, Із дому отцівського поспішав, На Черкеню~Долину з козаками прибував. Не ясен сокіл на долині по табору гуляє, Не білая лебідь співає,Полковник Филоненко походжає, Словами промовляє: «Которий~то, панове~молодці, козак дородний, l!!e й кінь під ним воздобний, Піде за мною на Черкеню~Долину гуляти, Слави~лицарства козацькому війську доставати? » То Івась Коновченко теє зачував, Наперед всіх благословення прохав.

«Ти дитина, Івасю, молода,- полковник промовляє,

Ні на полі. ні на морі не бувало; Смерті біля себе не видало, Як звичаї козацькі пізнаєш Краще тоді погуляєш».

«Не всі старі птиці високо літають, Не всі старі щуки карасів хватають,

149

Трапляється, батьку, що кряча малеє Ловить рибку краще, ніж стареє». То Івась теє промовляв,

З полковником на долину виїжджав, Дванадцять татар перед меч прийняв, Шість на аркан зв' язав, Филоненку гостинця подавав. То полковник бусурманів приймає, Івася Коновченка біля себе саджає, Славу його вихваляє. Т u Івась велику радість має, Словами промовляє: «Благослови мені, батьку, оковитої напиться. Я не зарікаюсь з бусурманами ще краще побиться».

«Не велю я тобі, сину, оковитої напивати Та йти з бусурманами на долину гуляти; Коли вже хочеш її напивати, То велю n моїм наметі лягти спочивати». «Сей мені хміль не буде заважати, А буде моєму серцю смілості додавати». То не вихор по Черкені-долині гуляє, Не сизий орел яструбів гаНЯЕ,

Вдовиченко Коновченко на воронім Ko~i роз Іжджає,

Мечем своїм, як блискавка, сіяє, Трьох татар-яничар з коней збиває; Тоді шаблю булатну опускає, Козакам лицарство своє вихваляє, Безпечно по долині роз'їжджає, Бусурманів на сміх піднімає. То безбожні бусурмани теє зачували, Напилого козака зараз пізнавали, Більше йому поля гуляти попускали,

150

Від табора козацького зараз одбивали, Гнівом божим саранчою на козака налітали,

Шаблями, пістолями смертні рани дарували. Тільки коня козацького не впіймали. То добрий кінь до табора прибігає, По куреням гуляє, Ост рими копитами землю копає, Смутно ржучи, козака свого викликає. То Филоненко теє зачував, Із намета свого виступав, Словами промовляв: «Оце ви, братці, недобре зробили, I,Uo напилого козака гуляти пустили, Мовби ви сами його з світа згубили. Добре ви дбайте, Оружжя заправляйте,

Бусурманів від тіла козацького відбивайте, Бо вже недаром козацький кінь по табору гуляє,

Мабуть, Івася Коновченка на світі немає». То козаки теє зачували, На долину найскор:ше поспішали, Бусурманів від тіла козацького відбивали, Шаблями наділками суходіл копали, Шапками, приполами персть вибирали, Івасю Коновченку могилу насипали, Всемип' ядні Пllщалі гримали, у сурем ку жалібно вигравали,

Славу козацьку вихваляли. Скоро після того стали козаки табір знімати, у города християнські уступати. То вдова старенька

Мати Йвася Коновченка Не у домі ся мала,

151

На базарі солодкий мед виставляла, Сина свого Івася Коновченка виглядала. Перва сотня наступа€,

Вдова сина не вида€, Друга сотня вступа, сам хорунжий попереду іде,

Два козаки козацького коня на повод~х веде. Вдова Te€ забачала, Жалібні слова промовляла, Слави, смерті сина свого питала, Всіх козаків на хл:б, на сіль закликала, Похорони й весілля Івасю відбувала; Полковнику козацького коня дарувала. Старшим шаблі, піщалі Івася роздавала. Поляг ла козацька молодецька голева, Як від вітру на степу трава! Слава не вмре, не поляже, Лицарство козацьке всякому розкаже.

ІВАСЬ КОНОВЧЕНКО

Ой на славній Україні, У славному городі у Корсуні, То там жив-проживав корсунський полковник пан Хви.\он. То він жив-проживав, По городах листи засилав Сотників, Полковників І козаків рядових ув охотне військо викликав. «Ой ви, сотники, Й полковники,

152

І козаки рядовії! Котрий охотник пойти ізо мною на Черкену-долину гуляти, Слави, царствія козацькому війську заживати,

За віру християнську в одній стані стати, Чи не дасть нам бог якої добичі мати». То всі сотники й полковники замовчали.

Тілько жила у городі у Черкасі стара удова по прозванію Коновчиха, А по мужу Г рициха, І мала вона собі сина, І вася Коновченка, Прекрасного лицаря-єдинчика. То він тії листи забачає, у світлицю входжає, До своєї матусі рідненької, Удови старенької, Словами промовляє: «Благослови мені, мати, З корсунським полковником Паном Хвилоном На Черкену-долину піти погуляти, Слави, царствія заживати, За віру християнську в одній стані стати,

Чи не дасть нам бог якої добичі мати». То те він до своєї матусі словами промовляє: «Возьми ти, мати, чотири воли чабанії, Два коня воронії,

Т а дванадцять червінців доложи, Та до города Крилова, до жида-орендаря воли оджени,

Да коня вороного і зб рою козацьку молодецьку купи,

Которого коня моя душа любила,

153

Та ще й ухвалила». То старая жона, бідна вдова, теє зачуває,

До свого Івася Коновченка, прекрасного лицаря, словами ПРОМОВЛЯЕО:

«Не благословлю я тобі, сину, З корсунським полковником іти на Черкену-долину гуляти, Слави, царствія козацькому війську заживати,

А благословлю я тобі, сину, чотири воли чабанії,

Два коні воронії З загорода одлучати Та йти в чисте поле хліба пахати; То будуть козаки З корсунським полковником На Черкену-долину йти гуляти, Будеш ти Їх у свій двір завертати, Будеш ти Їх хлібом-сіллю вітати, І будеш ти весь той козацький звичай і дома знати».

То він теє зачуває, До своєї матусі рідненькnї словами промовляє:

«Ой не хотілося мені, мати, І ти у чисте поле хліба пахати, Своіх червоних сап'янців-чобіт по борознах спотикати,

А хотілося мені піти з корсунським полковником

На Черкену-долину погуляти, Слави, царствія козацькому війську заживати,

За віру християнську в одній стані стати,

154

Може б, чи не дав бог якої добичі собі достати».

То стара жона, бідна вдова, против того нічого йому не сказала,

Т а в святую неділеньку рано усі рушниці в комору повиношала,

Та до божого дому на молєніє ісходжала,

А свого Івася Коновченка, прекрасного лицаря,

у домівці своЇЙ ні при чім покидала.

То Йвась Коновченко од сна устає, у світ лицю входжає, По стінах пог лядає, Ц!о вже батьківської рушниці на стіні ні одної немає,

Тілько в запічку се:мип'ядная пищаль сіяє. Т о він-то коло неі собі козацький звичай добре знає,

Та семип'ядну пищаль батьківську за плечі закладає,

Та до корсунського полковника На Черкену-долину за сімсот верст поспішає. На Черкену-долину прибуває,

До палати приходжає, Та ще корсунського полковника на

спочинках

заставає.

Ей. то вже ж то вістовий полковнику ізвіщає, Ц!о «який-то до нас на Черкену-долину гость прибуває».

То корсунський полковник од сна вставає, З палати виходжає,

Прекрасного лицар]! !вася Коновченка в вічі забачає.

155

То Йвась до корсунського полковника підходжае,

Шличок скидае, Низький поклон оддав ае Та до корсунського полковника словами промовляе:

«Ей, здоров, здоров, корсунський полковнику.

пане Хвилоне! ц!о ти думаеш-гадаеш, Ц!о такого гостя собі маеш? То благослови, корсунський полковнику, пане Хвилоне.

На Черкену-долину безпечно погуляти». То корсунський полковник, пан Хвилон, тее

слово

зачувае,

До Йвася Коновченка словами промовляє, Прекрасним лицарем його Н,1зивае. «Не благословлю я тобі, отецький сину, Іти на Черкену-долину Безпечно гуляти, А благословлю я тобі на червоній китайці за столом сидіти,

Пером на папері писати т а козакам, гетьманцям-запорожцям, порядок

давати,

Ц!об вони знали на Черкені-долині безпечно гуляти.

За віру християнську в одній стані стати, Чи не поможе нам господь милосердний якої добичі достати? Ти ще дитя молодее,Ц!об тобі турки-бусурмени альбо татари здоров' я не збаВИЛIІ І віку не вмалили».

156

То Івась Коновченко теє слово зачуває, До корсунського полковника словами промовляє:

«Ей, то ти, корсунський полковнику, пане Хвилоне! Возьми ти утя одно малеє, А друге стареє, Та пусти ти у Чорнеє морс: чи

не попливе малеє,

Як би те й стареєІ» Т о корсунський полковник теє зачуває,

До Йвася Коновченка словами промовляє: «Благословлю я тебе, отецький сину, на Черкену-долину гуляти, Слави, царствія козацькому війську заживати,

За віру християнську в одній стані стати, Чи не поможе тобі господь якої добичі собі достати»,

То Івась Коновченко шличок здіймає, На всі чотири сторони поклон оддаває, І отцеву-матчину молитву споминає, Т а од корсунського полковника од

палатки

одходжає

І з-під сонця, з правої сторони,

Турків і татарів мечем своїм устрашає. То він то немного на Черкені-долині із утра до половини дня гуляє.

Турків і татарів побіждає. То він немного з утра до половини дня погуляв,

Сімсот душ турка і татара посік, порубав, А сімсот душ живйом на аркан забрав,-

157

До корсунського полковника усі знамена приставляв.

т о корсунський полковник його в вічі забачао::

І так скоро до його поспішає, За білу руку його хватає, Прекрасним лицарем молодецьким його назива",.

Шличок перед ним іскидає, Славу його козацьку молодецьку вихваляє Та в свою палату його зазиває, На червоній китайці саджає, Словами промовляє: «Ей, то як то ти, Івасю Коновченку, прекрасний лицарю,

у своєї матусі рідненької, Удови старенької, Прощенія принімав? Чи ти, як із дому одходжав, ~олебнінаймав?» «Ей ні ж бо то, пане корсунський полковнику,

Я сього і в голові не мав. ~оя матуся рідненька, Удова старенька, До божого дому рано ісходжала, А мене в домівці своїй ні при чім покидала, То, може, вона й молебні наймала». То стара жона, Бідна вдова, З божого дому з молєнія у свою домівку прибуває,

Свого Йвася Коновченка, прекрасного лицаря, у своїй домівці не заставає,

158

То вона гірко плаче й ридає, Дванадцять червонців шукає І поспішно чотири воли чабанії, Два коня воронії З загорода одлучає, Т а до города Крилова, до жида-орендаря, одганяє.

Та вороного коня і козацьку зброю у жида-орендаря забирає,

Та до свого стада пристапляє. Ей, то вже вона із свого двора виходжає, На всі сторони пог лядає, Із якого шляху йшли козаки, гетьманці, запорожці,

На Черкену-долину гуляти, Слави, царствія козацькому війську доставляти,

І!!об синові своєму Івасеві Коновченку, прекрасному лица рені,

r остинець передати,

Которого коня душа улюбила, Т а ще й ухвалила. Т о в той час чотири чоловіка козаків-запорожців господь наношає,

То стара жона,

Бідна вдова, Іх на здоров' я стрічає, у свій двір завертає І свого Івася Коновченка, прекрасного лицаря, ім споминає.

«Ви ТО,-каже,-козаки, гетьманці-запорожці, Ідете на Черкену-долину гуляти, Чи не могли б ви моєму Івасю Коновченку, єдинчику, гостинець подати?»

159

То вони теє зачували, До вдови словами промовляли: «Коли б то нам господь поміг до Черкени-долини прибувати, Та до корсунського полковника пана Хвилона в вічі повидати,

То будемо й ми по Черкені-долині гуляти, Чи не дасть господь і нам якої добичі достати».

То бідна вдова, Старая жона, Своєму Івасеві Коновченкові, прекрасному лицареві, коня передавала,

То вона ж то його не кляла, не проклинала, Та на його всі добрі мислі мала І господа милосердного благала: «Ей, господи милосердний! Коли б мого Івася Коновченка, прекрасного лицаря,

Гостра й шабля не рубала, І бистра пул я його обминала, І щоб його отцева й матчина молитва не ска рала».

То вона вороного коня за шовковіі поводи, за срібнії удила із стайні виводжає

І козаком, запорожцем Іваном, передаває. То Іван козак-гетьманець, на Черкену-долину аж третього дня прибуває.

То Івась Коновченко з палати виходжає Та по Черкені-долині по всій пог лядає, Чи воно на Черкені-долині що добре починає

Може, з якої сторони турок або татарин чи

160

не

заходжає;

То по Черкені-долині поглядає І поверх долини свого вороного коня, Свою зброю козацькую молодецьку в вічі забачає,

Та обратно в палату входжає, До корсунського полковника словами промовляє:

«Ой корсунський полковнику, пане Хвилоне! І,!!о то ти собі думаєш-гадаєш? І,!!о я ж то думав, що мене матуся рідненька, Вдова старенька, Клене-проклинає, Аж вона мені, молодому, гостинець

передаває».

Т о корсунський полковник теє зачуває, Словами промовляє: «Який же ти, Івасю Коновченку, од своєї матусі рідненької,

у дови старенької, Гостинець маєш?»

«Ей то ти то, пане Хвилоне, такий я собі гостинець маю,

І,!!о которого коня моя душа улюбила, Да ще й ухвалила». То корсунський полковник із палати і сам виходжає,

Вороного коня в вічі забачає, До Івася Коновченка словами промовляє: «Ей то, Йвасю Коновченку, годиться твоєї матусі рідненької,

Удови старенькоі

Гостинець тобі получати, I,Uоб ти міг свою матусю рідненьку, Удову стареньку,

161

Рано й пізно споминати». То Іван, козак-гетьманець, доброго коня молодецького

До корсунського полковника приставляє, То Іван Коновченко до доброго коня підходжає,

На коня сідає, Перед корсунським полковником молодецькою хвабрістю повертає,

До корсунського полковника промовляє: «Ей, корсунський полковнику! Отепер,- каже,Благослови мені оковитої горілки та

зеленого

вина

напиться».

То він до сорокової бочки як прихилився та в свій кубок налив,

Серце своє козацьке звеселив. «Якби я, корсунський полковнику, пане Хвилоне, Побільш оковитої горілки вживав, То я б ще не так по Черкені-долині безпечно гуляв».

То тоді Івась Коновченко побільше горілки вживає,

На доброго коня сідає Та тоді по Черкені-долині безпечно вже гуляє.

То тоді корсунський полковник По Черкені-долині на його спильна поглядає. Ей, що вже по Черкені-долині турка й татара нікого немає,

То Івась Коновченко по Черкені-долині проїжджає,

162

По Черкені-долині поглядає, Ц!о тільки на Черкені-Долині турецький, Бусурменський Та татарський труп валяє, То він тоді междо трупом проїжджає, Г олову свою козацьку молодецьку вороному коневі на гриву склоняє;

То де то взявся сідобородий татарин, та

ззаду схватився,

Та з-від лівого боку як замірився, Т ак то його, сердешного, спіткав,

ц!о мало впіл не перетяв. То Йвась Коновченко з коня звалився І корсунському полковнику не поклонився. т о корсунський ПОЛКОВНИК по долині спильна

пог лядає,

ц!о тільки Івася Коновченка добрий кінь сам по Черкені-долині гуляє, т о корсунський полковник до своїх козаків, Гетьманців-запорожців, словами промовляє: «Ей, недурно Коновченків кінь вороний сам по Черкені-долині гуляє, Мабуть, мого Йвася Коновченка, прекрасного лицаря,

на світі живого немає».

То корсунський полковник до своїх козаків словами

промовляє:

«Ей ви, козаки, гетьманці-запорожці, добре ви собі учиніте,

Та поспішненько на Черкену-долину біжіте, Т а доброго коня вороного ізловіте,-

Його тіло козацькеє молодецьке, прекрасного лицаря, пошукаИте».

То козаки, гетьманці-запорожці, сеє зачували,

11*

163

Тіла прекрасного лицаря Івася Коновченка аж три дні шукали,

Та його тіло козацьке молодецьке на червону китайку брали,

Та до корсунського полковника приставляли. То корсунський полковник його

в вічі забачає,

Гірко плаче-ридає,

До козаків, гетьманців-запорожців, словами промовляє:

«Отепер,

каже,

козаки,

гетьманці-запорожці, глибоку яму копайте

Та хорошенько тіло козацьке поховайте». То козаки теє зачували, Глибоку яму копали,

Його тіло козацьке молодецьке хорошенько поховали,

Високу могилу висипали, Над ним похорон одправляли.

То корсунський полковник гірко

плаче-ридає,

До козаків-запорожців словами промовляє: «Мабуть, уже нам на сій Черкені-долині послідній раз пробувати,

Бо вже нам такого прекрасного лицаря, Івася Коновченка, не достати. Уже Івась Коновченко, прекрасний лицар, оженився;

Узяв собі гординю, Жону туркиню». То так-то вони Івася Коновченка, прекрасного

лицаря,

Хорошенько на Черкені-долині поховали, А турка-татара у вік вічний заклинали.

164

Портрет кобзаря Дмитра Скорика.

1876 р.

Хотя прекрасного лицаря Івася Коновченка На Черкені-долині голова поляг ла, Так його слава козацька молодецька не помре,

Междо Междо Междо То тоді

не поляже

панами, козаками, всіма православними християнами. корсунський полковник й козаки, гетьманці-запорожці,

Із Черкени-долини од'їжджали, Гірко плакали й ридали

Та Йвася Коновченка, прекрасного лицаря, споминали.

То тоді вже, козаки, гетьманці-запорожці, у городи християнські, у город Черкаси прибували. То корсунський полковник сам до вдови старої до двора

прибуває,

То стара жона, Бідна вдова, З двора виходжає, Корсунський полковник її стрічає І до вдови словами промовляє: «Ей, здорова, здорова, старая жона,

Бідна вдово!» То вона корсунського полковника в вічі забачає

Та до його словами промовляє: «Ей, корсунський полковнику, пане Хвилоне! Де ж ти мого сина заподів? Чи ти його вбив, Чи стребив, Чи запродав,

166

Чи туркам-бусурменам та татарам

в неволю оддав?" То корс}нський полковник теє зачуває, До вдови словами промовляє: «Ой бідна удово, Старенька жоно, Та я ж твого сина ні вбив, Ні стребив, Ні запродав, Ні туркам-бусурменам та татарам в неволю не

оддав.

А хіба тобі, удово,

Старенька жоно, Сон такий не снився, ц!о вже твій син на Черкені-долині оженився: Узяв собі гординю, Жону туркиню». Т о вдова теє зачуває, Та корсунського полковника у свій двір зазиває,

І всіх козаків, гетьманців-запорожців, на

ринок

завертає,

Славної смерті свого сина питає. То козаки, гетьманці-запорожці, теє зачували, До вдови одні слова промовляли, То старая жона, Бідна удова, Великую радість мала, Вина та солодкого меду Їм поставляла І всім козакам, гетьманцям-запорожцям, По три таляри гостинця давала, ~олебніодправляла І корсунського полковника за рідного отця у себе мала,

167

Т а всіх козаків-гетьманців На своїм содержанії цілий тиждень мала,

Гуляла й пирувала, Великую радость мала. То тоді корсунський полковник з

вдовиного

двора

...

з lжджає

Та до своіх козаків, гетьманців-запорожців, словами

промовляє:

«Ей ви, козаки, гетьманці-запорожці! Добре ми за Йвася Коновченка, вдовиченка, прекрасного

лицаря,

у старої удови хліба-солі уживали, Та ми ЇЙ і правди не сказали! Як не будемо ЇЙ по правді казати,

То буде нас бог невидимо карати». Ей то то вони з города Черкас виходили Т а козака їдного, гетьманця-запорожця, там

приостановили.

То той козак, гетьмаНець-запорожець, до вдови у двір за ходжає

Гірко плаче-ридає, До вдови словами промовляє: «Ой удово,

Старенькая жоно! l,Uo ти то гуляєш-веселишся, А твій син не оженився, А получив він на Черкені-долині не биструю кулю,

А гострую шаблю. Не получив він гордині, Жони туркині, А получив він глибокую яму Й високу могилу, Вірненьку дружину».

То тоді старая жона,

168

Бідна удова, Гірко плаче-ридає, К сирій землі припадає т а корсунського ПОЛІ{овника не клене, не проклинає,

А тілько словами промовляє: «Ой бодай ти, корсунський полковнику, та й здоров на світі пожив,

Як ти мого Івася Коновченка, прекрасного

лицаря,

На Черкені-долині приостановив». Вислухай, господи, упросьбах, У нещотних молитвах,Дай, боже, миру царському, Народу християнському На многая літа До конця віка!

ПРО ІВАея ВДОВИЧЕНКА

Ой, як на славній, панове, Украіні, У славнім городі у Корсуні,

Там крикне-покликне Хвилон, корсунський полковник,

Козаків на Черкень-долину ув охотне в~йсько, викликає:

«Ей, козаки, діти-друзі! Прошу я вас, добре дбайте: Чи нема міждо вами котрого козака старинного,

Отамана курінного,У первому разі на герці погуляти,

169

За віру християнську одностайно стати? Чи не міг би котрий козак собі слави-лицерствія достати?» Оттоді ж то у городі Крилові жила собі удова,

Старенька жона,

По мужові Г рициха, А на прізвище Коновчиха, Та мала собі сина єдиногоІ вася Вдовиченка, Змалку леліла, у найми не пускала, Чужим рукам на потурання не давала. Іще ж то вдова глас козацький зачуває, Сина свого, Івася Вдовиченка, у поле до плугів одсилає.

Отоді-то Хвилон, корсунський полковник, На доброго коня сідав, До города Крилова прибував, Хрещатий корогов на ринку поставляв, Осавули по вулицях розсилав,

Червонії прапорки у руки давав. Осавули по вулицях пробігали, Червонії прапорки у руках проношали, Козаків на Черкень-долину ув охотне військо викликаJlИ.

Іще ж то сам Хвилон, корсунський полковник, На доброго коня сідає, Міждо винниці і міждо броварниці пробігає, Іще стиха словами промовляє: «Гей, винники-броварники І Годі вам по зачіпках валяться, По броварнях пив варити, По винницях горілок курити, Очей своіх молодецьких викуряти,

170

Своїми молодецькими плічми сажи

витирати,

Ходіте з Хвилоном, корсунським полковником, на Черкень-долину ув охотне військо гуляти: Чи не міг би котрии козак собі слави-лицерствія достати!»

Отоді ж то Івась Вдовиченко у полі глас козацькии зачуває,

Із поля до господи піхотою прибуває, До матері, старенької удови, крижем

ноги

впадає:

«Ой мати моя, вдово, Старенька жоноl Благослови мені, козакові молодому, у первому разі на герці погуляти,

За віру християнську стати: Чи не міг би я собі слави-лицерствія достати?»

Тоді-то вдова стиха словами промовляє: «Ой Івасю Вдовиченку, дитя моє! Чи тобі в мене нічого спити, Чи нічого з'їсти, Чи ні в чому хороше сходити? Чи тебе городова старшина не знає? Чи міщанська челядь не поважає? Єсть у нас коні воронії І чотири воли плуговіі, Будем ми у полі хліб орати, Бу дем панів і козаків на хліб, на сіль затягати.

Будуть нас без лицерствія добре знати». То Івась Удовиченко промовляє: «Ой мати моя, вдово,

171

Старенька жоно! Хоча ж у нас є и коні воронії І чотири воли плуговії, Хоча ми бу демо у полі хліб орати, Будем панів і козаків на хліб, на сіль затягати,

Будуть мене пани й козаки напідпитку зневажати:

Полежієм, домотуром, гречкосієм узивати. А коли б ти, мати, добре дбала, До города Корсуня одбувала,

Із жидом-рандарем торг торгувала, Мені, І васеві Вдовиченку, коня

на

славу

спаровляла,

lJ!o моя душа козацька барзо улюБОвала». Тоді-то удова, Старенька жона, Істиха словами промовляє: «Ой Івасю Вдовиченку, дитя моє! Не за тобою сі скарби-маєтки збирала, lJ!об я тобі на коня на славу спаровляла!» «lJ!об же ти сього,- говорить,- не дождала!~> Отоді-то, як у святий день у неділю, Удова, Старенька жона, До божої церкви ік утрені одходжала, Всю козацькую зброю у кімнату замикала, Тільки шаблю булатну Та пищаль семип' ядну На кілку покидала. Тоді ж то Івась Вдовиченко Шаблю булатну І пищаль семип' ядну Забирає,

172

Козацьке собі запаАчиве серце має, Келепом кімнату одбиває, Всю козацьку зброю на плечі забирає, Піхотою ув охотне віИсько поспішає, Матір стареньку на воротях стрічає, Ізгорда словами промовляє: «Гей, мати моя, вдово, Старенька жоно! Не подобало б тобі козакові молодому й дороги переходити,

Подобало б тобі в кутку сидіти, Та хоть чужую дитину малую колихати, Аби як з упокоєм хліба-солі уживатиІ» Тоді-то вдова, Старенька жона, Удариться об поли руками, Обіллється дрібними сльозами, Промовить стиха словами: «Ой Івасю Вдовиченку, дитя моє! Бодай же ти й ту ди не дійшло І відти не прийшло! l!!об тебе первая куля не минула,

у пер вій військовій потребі спіткала!» Отто ді-то вдова, Старенька жона, Два дні свого сина клене-проклинає, На третій день подумає-погадає, Руки до бога здіймає, Господа з небес благає: «Дай мені, боже, сі слова перед собою мати, А свого сина, Івася Вдовиченка, Хоч раз у вічі повидати!»

Т оді ж то вдова не вбогою себе мала,ТїЗ

Одинадцятеро скоту з кошари на вибір займала,

До Корсуня одбавляла, Із жидом-рандарем торг торгувала, Івасеві Вдовиченку коня на славу спаровляла, 1,Ue козакові запорозькому сім кіп на

жупан

давала,

А три копи на оковиту горілку: «Ей козаче, козаче! Коли б ти доб ре дбав: Де мого сина нагониш, Там його окониш, Добрим лицарем настановиш. Нехай він по походах піхотою не ходить, Своїх молодецьких ніжок не вбиває, Мене, матері, старенької вдови, не проклинає!>, Тоді-то козак, як він коня до рук приймав, На Гайман-долині козаків наганяв, Чотири сотні обминав, у п'ятій сотні Івася Вдовиченка пізнавав, Коня до рук йому уручав,

Тоді ж то І вась Удовиченко на доброго коня сідає,

Міждо козаками, як сокіл, літає: «Я ж думав, що мене мати клене-проклинає, Аж вона обо мні великеє старання має! Дай мені, боже, сей поход сходити, Знав би я, як свою матір у домі споважати!» Отто ді-то на Черкень-долину прибували, Козацькими таборами постали. Тоді ж то Хвилон, корсунський полковник, Із намету виходжає, До козаків стиха словами промовляє: «Гей, козаки, діти-друзі!

174

Прошу вас, добре дбайте: Чи нема міждо вами которого козака старинного,

Отамана ку'рінного, У первому РАзі на герці погуляти, З'і віру христмнську достойно і праведно стати? Чи не міг би которий козак собі слави-лицерствія достати?» Тоді-то всі козаки мовчали, Тільки Івась Удовиченко стиха словами промовляє:

«Ой Хвилоне, корсунський полковниче, Батьку старий! Благослови мені, козакові молодому,

у первому разі на герці погуляти, За віру християнську достойно-праведно стати! Чи не міг би я собі слави-лицерствія достати?» Тоді ж то Хвилон, корсунський полковник, Стиха словами промовляє: «Ой Івасю Вдовиченку!

Il!e ти дитя молоде, Розумом недійшле, у походах не бувало,

Крові християнської не вбачало: Кров християнську побачиш, Барзе скоро ізомлієш. Чи не обереться котрий козак старинний?» Тоді Івась Вдовиченко промовляє: «Ой Хвилоне, корсунський полковниче, Батьку старий! Візьми ти утя одно стареє, А друге младеє,

175

Пусти ти на воду: Чи не однаково бу де плисти младе, Як би старе? Чи не однаково буде козак молодий На герці гуляти, як би старий?» Тоді ж то Хвилон, корсунський полковник, Стиха словами промовляє: «Ой Івасю Вдовиченку, дитя молодеє! Коли ж ти мою загадку відгадав, Благословляю ж тобі у первом у разі на герці погуляти!» Тоді ж то Івась Удовиченко, Як од Хвилона, корсунського полковника, Благословення приймав, Сам на доброго коня сідав, Міждо козацькими таборами пробігав, Шлик із себе скидав, Хрест на себе складав, Батькову й матчину молитву споминав, Із усяким козаком сердешне опрощення мав,

Старого козака рідним батьком узивав, Молодого козака рідним братом узивав, На турецькі табори пробігав, Турецькі намети поперевертав, Турок п'ятдесят під міч узяв, Десятеро живцем ізв'язав, Перед Хвилона, корсунського полковника, в

намет

приставляв.

Тоді-то Хвилон, корсунський полковник, із намету виходжає,

Івася Вдовиченка рідним братом узиває: «Ой Івасю Вдовиченку, братіку мій рідний! Десь ти,- каже,- у походах бував,

Козацьких звичаїв познав;

176

Прошу ж тепер до свого намету, Сядем ми з тобою, поговоримо про козацькі прикмети».

Тоді ж то Івась Удовиченко З Хвилоном, корсунським полковником, Попліч сідає, Мед та оковиту горілку попиває.

Як став у собі нещасний хміль зачувати, Став удруге у Хвилона, корсунського

полковника,

Благословення прохати. Тоді-то Хвилон, корсунський полковник, Істиха словами промовляє: «Ой Івасю Вдовиченку, братіку мій рідний! Не велю я тобі хмельному на герці гуляти, А велю я тобі у наметі на моєму ліжкові одпочивати».

Тоді ж то Івась Удовиченко на теє не вважає, Удруге на доброго коня сідає, lV1іждо козацькими таборами пробігає, Шлика не скидає, Хреста на себе не складає, Батькової й материної МОЛ)lТВИ не споминає І всякого козака зневажає. Тоді-то на Черкень-долину пробігав ... Як став ізнизу літній вітер повівати, Став його нещасний хміль ізнемогати, Став він коневі на гриву ізлягати, Став і поводи із рук упускати ... Стали його турки в хмелю познавати, Стали по комишах засідати, Стали його з коня збивати ... Став його кінь по Черкень-долині сам

Думи

177

ГУЛЯТІІ.

Тоді ж то Хвилон, КIJРСУНСЬКИЙ полковник, із намету виходжає,

На Черкень-долину пог лядає,

До козаків стиха словами промовляє: «Гей козаки, діти-друзil Прошу я вас, добре дбайте, На коні сідайте, На Черкень-долину пробігайте: Недурно Івася Вдовиченка кінь по

степу

гуляє

Мабуть, нашого первого лицаря на світі немає! Хоч його тіло у трупу знаходжайте, Перед Хвилона, корсунського полковника, у намет приставляйте!» Оттоді-то козаки добре дбали, На коні сідали, На Черкень-долину пробігали, Івася Вдовиченка у трупу тіло знаходжали. Вже він і очима не гляне, І руками не здійме, І ногами не пійде,

Тільки стиха словами промовляє: «Помалу, браття! Не вразьте моlх смертельних ран! Не булатними шаблями мене рубали,

Не ординськими стрілами з коня збивали,- ее мене отцьова молитва та материні сльози побилиІ» Оттоді-то козаки добре дбали, Івася Вдовиченка взяли, Перед Хвилона, корсунського полковника, у

намет

приставляли.

Тоді ж то Хвилон, корсунський полковник, із намету виходжає,

178

Істиха словами промовляє: «Ой Івасю Вдовиченку, братіку мій рідний І Я ж тобі не велів хмельному на герці гуляти, А велів тобі у наметі на моєму ліжкові одпочивати».

Тоді-то І вась Удовиченко стиха словами промовляє:

«Ой Хвилоне, корсунський полковниче, Батьку старийl Не булатними шаблями мене рубали, Не ординськими стрілами з коня збивали, ее мене отцьова молитва та материні сльози побили».

То Хвилон, корсунський полковник, промовляє:

«Де Ж тепер, Івасю Вдовиченку, повелиш

поховати:

Чи до города Крилова одбавляти, Чи на Черкені-долині по-козацьки поховати?» «Ой Хвилоне, корсунський полковниче, Батьку старий І Не велю я тобі по города Крилова одбавляти, Моїй матері туги-жалю завдавати, А велю на Черкені-долині по-козацьки

поховати

... »

Отто ді ж то козаки добре дбали, Штихами суходіл копали, Шликами землю виношали, Івася Вдовиченка похоронили, Із усяких пищаль подзвонили,По Івасю Вдовиченку похорон ісчинили ... Оттоді-то козаки назад до города Корсуна прибували.

То ще вдова козаків стрічала,

12*

179

У козаків сина свого спитала. То один козак сказав їй правду: «Ей, мати-вдово, Старенька жоно! Не журись по своєму синові,

Івасю Вдовиченку! у же ж тепер твій син на Черкень-долині оженився

...

Поняв собі туркеню, препишную панну; у же ж тепер він і в військо не ходить, Ніякої податі не дає, Ніхто в козацький угол не стукає». Оттоді-то вдова недогадлива бувала, у другого козака правди питала. То другий козак усю правду їй сказав:

(Ей, удово,

Старенька жоно! Не журись по своєму синові,

І васю Вдовиченку! Уже ж тепер твій син на Черкень-долині оженився:

Поняв собі туркеню, препишную панну; Уже ж тепер він і в військо не ходить, Ніякої податі не дає ... Ніхто в козацький угол не стукає: Поняв собі панянку у чистім полі могилу-землянку; На могилі трави зелененькі І квітки біленькі ... » «А я ж думала, що буду із своїм сином жити, Чужоземській невістці годити, Аби як з упокоєм хліб-сіль уживати! .. » Отто ді ж то удова не убогою себе мала Всіх козаків у двір завертала,

180

Бочку меду, а другу оковитої горілки викотила, Всіх козаків поїла-годувала, По Івасю Вдовиченку похорон і весілля счинила.

Оттоді ж то Івась Вдовиченко помер, А слава його не вмре, не поляже ...

XXV СМЕРТЬ ФЕДОРА БЕЗРІДНОГО

Понад сагою Дніпровою Молодий козак обід обідає, Ні думає, ні гадає, І!!о на його молодого, l.)Je й на чуру малого, Біда настигає. То не верби луговії зашуміли, Як безбожні ушкали налетіли, Федора Безрідного, Отамана курінного, Постріляли, порубали, Тільки чури не впіймали. То малий чура до козака прибуває, Рани йому глибокі промиває; То козак йому промовляє: «Чу ро, мій чуро! Вірний слуго, Піди ти степом Понад Дніпром,

Послухай ти, чуро, чи то гуси кричать, Чи лебеді ячать,

181

Чи ушкали гудуть, Чи, може, козаки Дніпром ідуть? Коли гуси кричать Або лебеді ячать, То ти зжени. Коли ушкали гу дуть, Мене схорони, Коли ж козаки йдуть То об'яви: нехай вони човни до берега привертають,

Мене, козака Федора Безрідного, навіщають».

То чура малий по берегу пробігав,

Козаків забачав, Шапкою махав, Словами промовляв: «Панове, молодці, добре ви дбайте, Човни привертайте, До отамана курінного поспішайте». То козаки теє зачували, До берега привертали, Отамана навіщали. Тоді козак чуру вихваляє, Словами промовляє: «Чуро мій, чуро, ВіРНИЙ слуго, Коли ти будеш вірно пробувати Будуть тебе козаки поважати». То теє промовляв, Опрощення зо всіми брав, Милосердному богу душу оддав. Тоді козаки шаблями суходіл копали, Шапками, приполами персть виймали, Федора Безрідного ховали,

182

В семип'ядні пищалі гримали, у суремки жалобно вихваляли! То ще добре козацька голова знала, без війська козацького не вмирала.

1JJ0

ХВЕДІР БЕЗРІДНИй

По потребі, по потребі барзо то по царській, Много війська і помнажено іпосічено, То ніхто ж то поміж тим трупом жив не буває, Тільки джура Ярема помешкає, Та тільки Хведора безрідного та бездільного, на

рани

Смертельнії постріл яно го та порубаного, знаходжає,

Чотири рани широких, а чотири глибоких ... То ще ж він шличок іздіймає, До Хведора до бездільного та безрідного словами

промовляє:

«Ей здоров, здоров, Хведоре, бездільний та безрідний! Чи ти живий пробуваєш, Яку ти мені славу козацьку-молодецьку одкриваєш? » То це ж Хведір бездільний та безрідний зачуває,

До джури до Яреми словами промовляє: «Джуронько мій, малий-невеличкий! Візьми ти мого доброго коня вороного». І свій каптан дорогий із себе скидає, І тяги червонії із себе знімає Та джурі Яремі на руки оддаває:

183

«А візьми ж ти, джуронько міН, малий-невеличкий Яремо, Каптан дорогий от піл до коміра золотом гаптований,

І тяги червонії на себе надівай, І на мого доброго коня сідай, т а передо мною козацький обичай увесь обертаіі;

Чи можеш ти знати Козацький звичай козакам оддавати? Біжи ж ти скоренько та поспішненько понад Дніпром-лугом, Як будуть ушкали густи, то ти схоронися, А як будуть козаки Дніпром-Славутою іти, '1'0

ти

озовися

І про мене, Хведора бездільного та безрідного, козакам обозвися».

I,Uo як побіг джура Ярема понад Дніпром-Славуто:о К'Jзацьким поспіхом поспішненько, То він Їхав не день, не два ... у шкали гу дуть,

А козаки Славутою не йдуть! .. Як став він понад Дніпром із лугів зелених виїжджати,

Стали козаки джуру Ярему стрічати, Стали молодецького доброго коня і тяги червонії, і каптан дорогий у вічі забачати,

Стали на його згрозна гукати: «Ей, джуроньку, малий-невеличкий Яремо, Де си сього доброго вороного коня запопав

І тяги червонії і дорогий каптан заслужив?

184

Мабуть,- каже.- ти Хведора бездільного та безрідного або продав,

Або живцем у землю закопав». Джура Ярема теє зачуває, Шличок іздіймає, І козацький обичай увесь перед козаками оддаває.

«Ні,- каже,- я Хведора 6ездільного та безрідного не запродав,

Живцем у землю не закопав, А тільки чуть живого между трупом застав, На чотири рани глибоких, А на чотири широких Посіченого, порубаного знаходив;

Т а ви козацький звичай добре знайте, Та Хведора бездільного та безрідного тіло козацьке-молодецьке

На поталу птиці-звіру не подайте; Хорошенько тіло його козацьке-молодецьке поховайте!»

То вони тіі слова зачували, Сорок чоловіка із табору одлучали, Т а по Хведора бездільного та безрідного посилаЛlI.

То вони ж то сорок чоловіка та дванадцять день

помежду

трупом

промешкали,

Поки Хведора бездільного та безрідного Тіло козацьке-молодецьке знаходили, Ну, живого його, козака, не застали. Т о вони його тіло козацьке-молодецьке На червону китайку забирали, Та з Дніпра чистої води набирали, Та його рани глибокії і широкії промивали, Та булатними шаблями глибоку яму копали,

185

Т а його ТІЛО козацьке-молодецьке хорошенько

поховали,

Т а шличками персть носили, І високую могилу висипали; І в головах дубовий прапірок поставили, Хорошенько поховали, А чим його поминали, I,Uo в себе сухарі в сумках мали ... Хотя Хведора бездільного та безрідного голова

полягла,

Так його слава, козацька-молодецька, не вмре, не поляже

Міжду панами, Міжду всіма православними християнами Од нині до віка На многіі літа.

XXV. ОТАМАН МАТЯШ СТАРИй

На усті Самари-Богу, Семенова козацького рогу, Усі поля самарськіі пожарами погоріли.

Тільки два терни-байраки не горіли, I,Uo під собою гостей великих іміли: Там пробувало дванадцять козаків бравославців-небувальців,

Меж ними був отаман Матяш старенький. Стали козаки вечора дожидати, Стали терновіі огні розкладати, Стали по чистому полю коні козацькіі пускати, Стали козацькіі сідла од себе далеко одкидати,

186

Стали козацькії семип' яднії пищалі поза

кущами

ховати.

Отаман Матяш старенький тоє зачуває, Словами промовляє: «Козаки, панове-молодці! Небезпечне ви майте, Козацьких коней із припона не пущаите, Сідла козацькії під голови покладаите, Бо се долина Каинарськая, Недалече тут земля татарськая». Тоді козаки з отамана Матяша насміхали: «Десь ти, отамане Матяшу старенькии, між козаками не бував,

Десь ти козацької каші не їдав, Десь ти козацьких звичаїв не знав, Ц!о ти нам, козакам-бравославцям, великий страх задав».

Тоді отаман Матяш од них далеко одступав, Терновии огонь розкладав, Коня свого козацького сідлав, Біля себе припинав. То саме вночі зождав малуlO годинку, Невелику часинку, Як не буинії вітри повівали, Як турки-яничари з чистого поля в

долину

припали,

Дванадцять козаків бравославців-небувальців в полон забрали.

Отаман Матяш старенький на доброго коня сідає,

Шість тисяч турок-яничар побіждає, Бравославців-небувальців із полону одбиває, Ц!е й словами промовля€: «Козаки, бравославці-небувальці!

187

На коні козацькії сідайте, Мні, старому, помочі давайте!» Т оді козаки на коні сідали, Чотири тисячі безбожних бусурманів побіждали,

Ср ебро і злото турецькеє од них забирали. До города Січі швиденько поспішали, В городі Січі безпечно себе мали, Сребро і .злото турецькеє междо собою розділяли,

За отамана Матяша господа бога прохали: «Десь твоя мати в небі пресвятилась, IJJo тебе, лицаря, да породила, IJJo ти в чистім полі пробував Із нас, бравославців-небувальців, Ні одного козака із войська не утеряв».

XXVII ВДОВА СІРКА ІВАНА

В городі Мерефі жила вдова, Старенькая жона, Сі рчиха- Іваниха, Вона сім літ пробувала, Сірка Івана в очі не видала. Тільки собі двох синів мала: Первого сина - Сірченка Петра, Другого сина - Сірченка Романа. Вона іх до зросту держала, ще од них слави-пам'яті по смерті сподівала

188

Як став Сірченко Петро виростати, Став своєї мати старенької питати: «Мати моя, старая жоно, Скільки я у тебе перебуваю, Отця свого, Сірка Івана, в очі не видаю: Нехай би я міг знати, Де свого отця, Сірка Івана, шукати». Вдова стара промовляла:

«Пішов твій отець до стародавнього Тору пробувати, Там став він свою голову козацькую покладати».

То вже Сірченко Петро теє зачуває, Пилипа Мерефіянського з собою підмовляє,

r олуба Волошина за джуру

у себе має. Стали вони до стародавнього Тору приїжджати,

Отамана торського, Яцька Лохвицького, пізнавати;

Отаман торський, Яцько Лохвицький, ІЗ

куреня

виходжає,

Словами промовляє, Сірченка Петра познаває: «Сірченку Петре, чого ти сюди приїжджаєш, Десь ти свого отця Івана шукаєш?» Сірченко Петро словами промовляє: «Отамане торський, Яцько Лохвицький, Я сім год пробуваю,

Отця свого, Сірка Івана, в очі не видаю». То вже Сірченко Петро З козаками опрощеніє принімає,

До трьох зелених байраків прибуває. Козаки до Сірченка Петра словами промовляли:

189

«Сірченку Петре, небезпечно себе май, Коней своїх козацьких од себе не пускай». А Сірченко Петро на теє не повіряє, Під тернами-байраками лягає-спочиває, Коні свої козацькі далеко од себе пускає, Тільки Голуба Волошина до коней посилає. Турки теє забачали, Із тернів, із байраків вибігали, Голуба Волошина у полон до себе брали, Іще словами промовляли: «Голубе Волошине! Не хочем ми ні твоїх коней ВОРОНИХ.

Хоче:'.1 ми добре знати, lJlоб твого пана молодого ізрубати». Голуб Волошин словами промовляє: «Турки! Коли можете ви мене од себе пускати, Можу я сам йому з плеч головку зняти». Турки того дознали, Голуба Волошина од себе пускали.

Голуб Волошин до Сірченка Петра прибуває, Словами промовляє: «Сірченку Петре, пане молодий, На доброго коня сідай, Меж турками поспішай!» Не успів Сірченко Петро між турки-яничари вбігати,

Міг йому Голуб Волошин з

плеч

головку

зняти.

Тоді турки Пилипа Мерефіянського округ

З плеч головку козацьку знімали, Козацьке тіло посікли-порубали. Козаки стародавнії тоє забачали,

190

оступали,

На добрії коні сідали, т у рок побіждали, Козацьке тіло позбирали, До стародавнього куреня привозили, Сухо дол шаблями копали, Шапками, приполами землю носили, Козацькеє тіло схоронили. Отаман ТОРСlJКИЙ, Яцько Лохвицький, тоє

зачуває,

До вдови старенької, Сірчихи-Іванихи, В город у Мерефу письмо посилає.

Сірчиха-Іt3аниха письмо читає, Словами промовляє, К сирій землі крижем упадає: «IJJo вже тепер на моїй голові три печалі пробуває:

Первая печаль,- що я сім год пробувала, Сірка Івана в очі не видала, Другая печаль,- що Сірченка Петра на світі живого немає,

Третя печаль,- що Сірченко Роман умирає».

XXVIII ЗАПОРОЖУІ ПІД ІЗМАІЛОМ (УРИВОК)

Від Килії до Ізмайлова покопані шанці, Ой вирубали турки новодінців у середу вранці. А чорноморці, храбрі запорожці, через Дунай переїздили, Вони ж тую проклятую ізмайлівську орду з батареї збили.

191

Ой дали ж, дали ізмайлівські турки надольському баші знати:

I,l!o не мусиш, анадольський башо, протів чорноморців стояти.

Ой став же та ізмайлівський баша білий флаг викидати,

Ой тоді стали славні запорожці запаси і ружжя відбирати.

Ой брали ружжя і коні воронії, Брали й сукна дорогії, Усе розмилише ... которих порубали, То тих увострові поховали,-

А которі поранені

у Килію одправляли ...

Думи ПРО соціАльну НЕрівність і БОРОТЬБУ 3 польською ШЛЯХТОЮ

Думи

Портрет хлоnуя-кобзаря Петра, УЧНІ! І. КрюковСЬКОlО,

1876

р.

ХХІХ

ХВЕСЬКО

r АНЖА

АНДИБЕР

Ой полем, полем килиїмським, Битим шляхом ордиїнським, Ей, гуляв, гуляв козак, бідний летяга, сім год і чотири,

Да потеряв з-під себе три коні воронії. На козаку, бідному летязі,

Три сиромязі, Опанчина рогожовая, Поясина хмельовая; На козаку, бідному летязі, сап'янці Видні п'яти і пальці, Де ступить - босої ноги слід пише, А ще на козаку, бідному летязі, шапка-бирка, Зверху дірка, Шовком шита, Буйним вітром підбита, А околиці даВIІО немає. Іще ж то козак, бідний летяга, до города Килії прибуває,

Тане питається, де б то стати Коня попасти,

13*

195

А питається, де корчма новая, Шинкарка молодая, Настя кабачна: «Тая на нас, на бідних летяг, хоч зла, да й обачна».

Городом Килиєю іде, Слухає-прислухається, Чи не радиться хто на славне Запоріжжє гуляти.

Аж тільки радяться-поражаються Три дуки-сребраники На кабак іти Меду та оковитої горілки попивати. Тоді-то козак добре дбав, Попереду собі у кабаку кватеру займав, Край груби сідає, Плечі свої козацькі пригріває. Тоді дуки-сребраники у кабак уходжали, у стола сідали,

По цебру меду, оковитої горілки постановляли.

Первий дука-сребраникаГаврило Довгополенко переяславський, А другий - Войтенко ніжинський, Третій - Золотаренко чернігівський. Іще ж бідного козака-летяги не вітають Ні медом шклянкою, Ні горілки чаркою. То козак, бідний летяга, на дуків-сребраників скоса поглядає,

То один дука-сребраника був обачниЙ,· Гаврило Довгополенко переяславський,Із кармана людську денежку виймав, Насті кабачній до рук добре оддавав,

196

А ще стиха словами промовляв: «Ей,-- каже,- ти, шинкарко молода, ти, Насте кабачна! т и,- каже,- до сих бідних козаків-летяг хоч злая, да й обачна:

Коли б ти добре дбала. Сю денежку до рук приймала, До погреба одходила, Хоч норцового пива уточила, Сьому козаку, бідному летязі, На похмілл€ живіт його козацький скріпила». Отоді-то Настя кабачна денежку приймала, До погреб а одходила,

Меду та оковитої горілки вточила, Козаку, бідному летязі, коновку в руки вт~ребила.

Отоді козак, бідний летяга, як

узяв

коновку

за

ухо,

Ог лядиться - аж і в дні сухо, Отоді-то козак, бідний летяга, Як став у собі хміль козацький зачувати, Став коновкою по мосту погримати, Стали в дуків-сребраників І з стола чарки й шклянки літати. Отоді ж то козак, бідний летяга,

Як став у собі більший хміль зачувати, Став з-під опанчини рогожової, З-під поясини хмельової, Wирозлотний обушок виймати, Став шинкарці молодій за цебер меду застановляти;

Стали дуки-сребраники Один до одного стиха словами промовляти: «Ей, шинкарко молода,

197

Настя кабачна! Нехай сей козак, бідний летяга, Не мається в тебе сеї заставщини викупляти, Нам, дукам-сребраникам,

Нехай не зарікається воли поганяти, А тобі, Насті кабачній, груб топити!» Отоді-то козак, бідний летяга, Як став сії слова зачувати, Так він став по конець стола сідати, Став чересок винімати, Став шинкарр.і молодій, Насті кабачній, Увесь стіл червінцями устилати. Тоді ДУlш-сребраники, Як стали в його червінці зоглядати, Тоді стали його вітати Медом шклянкою І горілки чаркою. Тоді й шинкарка молода, Настя кабачна, Істиха словами промовляє: «Ей, козаче,- каже,- козаче! Чи снідав ти сьогодні, чи обідав? Ходи зо мною до кімнати, Сядем ми з тобою поснідаєм Чи пообідаєм».

Тоді-то козак, бідний летяга, По кабаку походжає, Кватиру одчиняє, На бистріі ріки поглядає, Кличе, добре покликає: «Ой ріки,- каже,- ви, ріки низовії, Помошниці дніпровії! Або мені помочі дайте,

198

Або мене з собою візьміте!» Отоді один козак іде, Шати дорогії несе, На його козацькі плечі надіє; Другий козак іде, Боти сап' янові несе, На його козацькі ноги надіє;

Третій козак іде, Шличок козацький несе, На його козацьку главу надіє. Тоді дуки-сребраники Стиха словами промовляли: «Ей, не єсть же се, братці, Козак бідний летяга, А єсть се Хвесько Ганжа Андибер, Гетьман запорозький! Присунься ти до нас,- кажуть,- ближче, Поклонимось ми тобі нижче; Будем радиться, Чи гаразд-добре на славній Україні проживати». Т оді стали його вітати Медом шклянкою І горілки чаркою. То він теє од дуків-сребраників приймав,

Сам не випивав, А все на свої шати проливав: «Ей, шати мої, шати! Пийте, гуляйте: Не мене іІІанують, А вас поважають; Як я вас на собі не мав, Ніхто мене й гетьманом не почитав». Тоді-'ІО Хвесько Ганжа Андибер,

199

Гетьман запорозький, Стиха словами промовляв: «Ей, козаки,- каже,- діти, друзі~молодцil Прошу я вас, добре дбайте, Сих дуків~сребраників За лоб, наче волів, із~за стола виводжайте, Перед окнами покладайте, у три березини потягайте!» т оді ж то козаки, діти, друзі-молодці,

Добре дбали Сих дуків~сребраників за лоб брали,

Із-за стола, наче волів, виводжали, Перед окнами покладали, у три березини потягали, А ще стиха словами промовляли: «Ей, дуки,- кажуть,- ви, дуки! За вами всі луги і луки,Ніде нашому брату, козаку-летязі, стати

І коня попасти!» Тоді-то Хвесько Ганжа Андибер,

Гетьман запорозький, Хоча помер,

Дак слава його козацька не вмре, не поляже! Теперешнього часу, Господи, утверди й піддержи Люду царського, Народу християнського На многая літа.

200

КОЗАК.НЕТЯГ А ГАНЖА АНДИБЕР

Ой полем, полем Килиїмським,

Битим шляхом Ордиїнським,

Гей, гуляв, гуляв бідний козак-нетяга сім год і чотири,

Та потеряв з-під себе три коні воронії. На дванадцятий год повертає,Козак-нетяга до города Черкас прибуває. На козаку, бідному нетязі, Три сиромязі, Опанчина рогожовая, Поясина хмельовая! На козаку, бідному нетязі, сап'янці Видні п'яти й пальці,

Де ступить - босої ноги слід пише. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка,

Зверху дірка, Хутро голе, околиці біг має; Вона дощем покрита, А вітром на славу козацьку підбита. Іще ж то козак, бідний нетяга, до города Черкас прибуває, Насті Горової, кабашниці степової, шукає-питає.

Скоро козак-нетяга Насті Горової, кабашниці степової, допитався,

Зараз у світлицю вбрався. Там пили три ляхи, Дуки-срібляники: Первий пив Гаврило Довгополенко переяславський,

Другий пив Війтенко ніжинський,

201

Третій пив Золотаренко чернігівський. От вони пили-підпивали, З козака-нетяги насміхали, На шинкарку покликали:

«Гей, шинкарко Горовая, Насте молодая! Добре ти дбай,Нам солодкі меди, оковиту горілку ще підсипай,

Уього козака, пресучого сина, у потилицю з хати випихай; Бо десь він по винницях, по броварнях валявся,

Опалився, ошарпався, обідрався, До нас прийшов добувати, А в іншу корчму буде нести пропивати!» Тоді шинкарка Горовая, Настя, кабашниця степовая, Козака-нетягу за чуб брала, В потилицю з хати вибивала.

То козак-нетяга добре дбає, Козацькими п'ятами опинає. Поти п' явся, Поки до порога добрався. Козацькими п'ятами за поріг зачіпає, А козацькими руками за одвірки хапає, Під мисник голову козацьку-молодецьку ховає.

Тоді два ляхи, дуки-срібляники, на його поглядали,

З його насміхали, А третій, Гаврило Довгополенко переяславський, був обашнии: Із кармана людську денежку виймав,

202

Насті кабашній до рук добре оддавав, А ще стиха словами промовляв: «Гей,- каже,- ти, шинкарко молода,

ти, Насте кабашна ! Ти,- каже,- до сих бідних козаків-нетяг хоч злая, да й обашна:

Коли б ти добре дбала, Сю денежку до рук приймала, До погреба одходила, )Соч нороцового пива уточила, иьому козаку, бідному нетязі, на похмілля живіт його козацький скрепила!» Тоді Настя Горовая,

Шинкарка степовая, Сама в льох не ходила Да наймичку посилала: «Гей, дівко-наймичко! Добре ти вчини, Кінву-чвертівку в руки вхопи, Та в льох убіжи, Т а вісім бочок мини, А з дев'ятої поганого пива наточи, Як маєм ми його свиням виливати,

То будем ми його на таких нетяг роздавати!» Тоді дівка наймичка у льох убігала, Т а дев' ять бочок минала, Та з десятої п'яного чола меду наточила, Та в світлицю входжає, Свій ніс геть од кінви одвертає, Буцімто те пиво воняє. Як подали козаку в руки ту кінву, Т о він став біля печі Та почав підпивати пивце грече. Взяв, раз покуштував, удруге напився,

203

А втретє як узяв ту кінву за ухо, То зробив у тій конівці сухо. Як став конівкою по мосту добре погримати,

Стали в дуків-срібляників із стола чарки й пляшки скакати,

І стала шинкарська груба на десять штук скрізь по хаті літати,

Не стали тоді ляхи, дуки-срібляники, за сажею світу божого видати,

Т оді ті ляхи, дуки-срібляники, на його поглядали,

Словами промовляли:

«Десь цей козак-нетяга нігде не бував. Добрих горілок не пивав, IUo його й погане пиво оп'янило!» Як став козак-нетяга теє зачувати, Став на ляхів грізно гукати: «Гей ви, ляхове, В разькі синове! Ік порогу посувайтесь, Мені, козаку нетязі, на покуті місце попускайте!

Посувайтесь пізно. IUоб було мені, козаку-нетязі, де на ПОКУТІ ІЗ лаптями сісти!» Т оді ляхи, дуки-срібляники, добре дбали, Дальше ік порогу посували, Козаку-нетязі більше місця на покуті попускали.

Тоді козак-нетяга на покуті сідає, Із-під поли позлотистий недолимок виймає, Шинкарці молодій за цебер меду застановляє. Тоді ті ляхи, дуки-срібляники, на його поглядали,

204

Словами промовляли: «Гей, шинкарко Горовая, Насте молодая, Кабашнице степовая! Нехай цей козак, бідний нетяга, не мається в тебе сеї заставщини

викупляти,

Нам, дукам-срібляникам, нехай не зарікається воли

поганяти,

А тобі, Насті кабашній, труб топити». Оттоді-то козак, бідний нетяга, як став ціі слова зачувати,

Так він став чересок виймати, Став шинкарці молодій, Насті кабашній, увесь стіл червінцями устилати.

Тоді дуки-срібляники, як стали в його червінці зоглядати,

Тоді стали його вітати Медом шклянкою І горілки чаркою. Тоді й шинкарка Г оровая, Настя молодая, Істиха словами промовляє: «Ей, козаче,- каже,- козаче! Чи снідав ти сьогодні, чи обідав? Ходім зі мною до кімнати, еядем ми з тобою поснідаєм Чи пообідаєм!» Тоді козак, бідний нетяга, по кабаку походжає,

Кватирку одчиняє, На бистрії ріки поглядає, Кличе, добре покликає: «Ой ріки,- каже,- ви ріки низовіі, Помішниці дніпровії!

205

Тепер або мене зодягайте, Або до себе приймайте!»

Оттоді козак іде, Шати дорогіі несе, На його козацькі плечі надіє; Другий козак іде, Боти сап' янові несе, На його козацькі ноги надіє;

Третій козак іде, Шличок козацький несе, На його козацьку голову надіє. Тоді дуки-срібляники стиха словами промовляли:

«Ей, не єсть же це, братці, козак, бідний нетяга,

А єсть це Хвесько Ганжа Андибер, Гетьман запорозький! .. При сунь ся ти до нас,- кажуть,- ближче, Поклонимось тобі нижче, Будем радиться, чи гаразд-добре на славній Украіні проживати!»

Тоді стали його вітати медом шклянкою І горілки чаркою. То він теє од дуків-срібляників приймав, Сам не випивав, А все на свої шати проливав: «Ей, шати мої, шати! пийте-гуляйте: Не мене шанують, бо вас поважають. Як вас на собі не мав,

То честі од дуків-срібляників не знав». Тоді Хвесько Ганжа Андибер, гетьман запорозький, стиха словами промовляє:

«Ей, козаки,- каже,- діти, друзі-молодці!

206

ПРОlUу Я вас, добре дбайте,

Сих І.уків-срібляників за лоб, наче волів, із-за стола виводжаЙте. Перед вікнами покладайте, У три березини потягайте, І!!об ВОIlИ мене споминали,

Мене до віку пам'ятали!» Тільки Гаврила Довгополенка переяславського за те улюбив,

Край себе садовив, І!!о він йому за свою денежку пива купив. Тоді ж козаки, діти, друзі-молодці, добре дбали,

Сих дуків-срібляників за лоб брали, Із-за стола, наче волів, виводжали,

Перед вікнами покладали, У три березини потягали, А ще стиха словами промовляли: «Ей, дуки,- кажуть,-ви, дуки! За вами всі луги і луки,Нігде нашому брату, козаку-нетязі, стати і коня попасти!»

ххх ПРО ХМЕЛЬНИУЬКОГО ТА БАРАБАША

Як із день-години Зчинилися великі війни на Украіні,

От тоді ж то не могли обібрати, За віру христцянську одностайно стати;

Тільки обібрався Барабаш та Хмельницький, Да Клиша Білоцерківський.

207

От тоді вони од своїх рук листи писали, До короля Радислава посилали. Тоді ж то король Радислав листи читає, Назад одсилає; у городі Черкаськім Барабаша гетьманом настановляє:

«Будь ти, Барабаш, у городі Черкаськім гетьманом,

А ти, Клиша, у городі Білої Uеркви полковничим.

А ти, Хмельницький, у городі Чигирині хоть писарем військовим,>.

От тоді ж то небагато Барабаш, гетьман молодий, гетьмановав.

Тільки півтора года. Тоді ж то Хмельницький добре дбав, Кумом до себе гетьмана молодого Барабаша зазивав,

А ще дорогими напитками його вітав, І стиха словами промовляв:

«Ей пане куме, пане Барабашу, пане гетьмане молодий! Чи не мог ли б ми з тобою удвох королівських листів прочитати,

Козакам козацькі порядки подавати, За віру християнську одностайно стати?» От тоді ж то Барабаш, гетьман молодий, Стиха словами промовляє: «Ей пане куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий:

Нащо нам з тобою королівські листи у двох

читати,

Нащо нам козакам козацькі порядки давати?

208

Чи не лучче нам із ляхами, Мостивими панами, З упокоєм хліб-сіль по вік вічний уживати?» От тоді ж то Хмельницький на кума свого Барабаша Велике пересердіє має, Ше кращими напитками вітає. От тоді ж то Барабаш, гетьман молодий, Як у кума свого Хмельницького доброго напитку напивс~,

Дак у його і спать поваливсь. От тоді ж то Хмельницький добре дбав, Із правої руки, із мізинного пальця щирозлотий перстень ізняв,

Із лівої кишені ключі виймав, З-під пояса шовковий платок висмикав, На слугу свого повірного добре кликав-покликав:

«Ей слуго ти мій, повірений Хмельницького! Велю я тобі добре дбати, На доброго коня сідати, До города Черкаського до пані Барабашевої прибувати».

От тоді то слуга, повірений Хмельницького, добре дбав.

На доброго коня сідав, До города Черкаського скорим часом, пильною годиною прибував,

До пані Барабашевої у двір уїжджав, у сіни ввійшов - шличок із себе скидав, у світлицю ввійшовнизький поклон послав, І

Думи

209

ТН значки на скам'ї покладав, А ще стиха словами промовляв: «Ей пані, каже, ти, паиі Барабашева, гетьманова молодая! Уже ж тепер твій пан Барабаш, гетьман молодий,

На славній Україні з Хмельницьким великі банкети вчиняють,

Веліли вони тобі сії значки до рук приймати, А мені листи королівські оддати: Чи не могли б вони із своїм кумом Хмельницьким Удвох прочитати, І козакам козацькі порядки давати?» От тоді ж то пані Барабашева, гетьманова, Удариться об поли руками, Обіллється дрібними сльозами, Промовить стиха словами: «Ей не горя-біди мойму пану Барабашу Схотілося на славній Украіні з кумом своїм Хмельницьким

Великі банкети вчинятиl Нащо б Їм королівські листи у двох читати? Не лучче б Їм із ляхами, Мостивими панами, З упокоєм хліб-сіль вічнії часи уживати? А тепер нехай не зарекається Барабаш, гетьман молодий,

На славній Україні огнів да тернів ізгашати,

Тілом своїм панським комарі годувати Од кума свого Хмельницького». От тоді ж то пані молодая Барабашевая Стиха словами промовляє:

210

«Еи слуго, повірении Хмельницького! Не можу я тобі листи королівські до

рук

подати,

А велю я тобі до воріт одходжати, Королівські листи у шкатулі із землі виИмати».

От тоді-то слуга, повірении Хмельницького, Як сі слова зачував, т ак скорим часом, пильною годиною до воріт одходжав,

Шкатулку з землі з королівськими листами виимав,

Сам на доброго коня сідав, Скорим часом, пильною годиною

до города Чигрина прибував, Своиому пану Хмельницькому королівські листи до рук добре оддав.

От тоді-то Барабаш, гетьман молодии, од

сна

YCTa€,

Королівські листи у кума свого Хмельницького зог ляда; Тоді и напитку дорогого не попива€, А тільки з двора тихо від'їжджа€, Да на старосту свого Крачевського кличе, добре поклика€:

«Еи стаРОСТ0, каже, ти міН стаРОСТ0 Крачевськии! Коли б ти добре дбав, Кума мого Хмельницького живцем узяв, Ляхам, мостивим панам, до рук подав; I,Ue б нас мог ли ляхи, мостивіі пани, за білозоров почитати».

14*

211

От тоді-то Хмельницький як сії слова зачував,

Так на кума свого Барабаша велике пересердіє мав,

Сам на доброго коня сідав, Слугу свого повіреного з собою забирав. От тоді ж то припало йому з правої руки Чотири полковники: Первий полковниче Максиме Ольшанський, А другий полковниче Мартине Полтавський, Третій полковниче І ване Богуне, А четвертий Матвій Бороховичу. От тоді-то вони на славну У країну прибували,

Королівські листи читали, Козакам козацькі порядки давали. Тоді-то у святий день у божественний у вівторок

Хмельницький козаків до сходу сонця пробуджає

І стиха словами ПРОМОВЛЯЄ: «Ей козаки, діти, друзі, молодці! Прошу я вас, добре дбайте, Од сна уставайте. Руський отченаш читайте, На лядські табури наїжджайте, Лядські табури на три часті розбивайте, Ляхів, мостивих панів, упень рубайте, Кров їх лядську у полі із жовтим піском мішайте,

Віри своєї християнської у поругу вічні часи

не подайте!» От тоді ж то козаки, друзімолодці, добре дбали,

212

Од сна уставали, Руський отченаш читали, На лядські табори наїжджали, Лядські табори на три часті розбивали, Ляхів, мостивих панів, упень рубали,

Кров Їх лядську у полі з жовтим піском мішали,

Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подали.

От тоді-то Барабаш, гетьман молодий, конем поїжджає.

Плаче-ридає І стиха словами промовляє: «Ей пане куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо б тобі королівські листи у пані Барабашевої визволяти? Нащо б тобі козакам козацькі порядки давати? Не лучче б тобі з нами із ляхами, З мостивими панами, Хліб-сіль з упокоєм уживати?» От тоді-то Хмельницький Стиха словами промовляє: «Ей пане куме, пане Барабашу, пане гетьману молодий! Як будеш ти мені сими словами докоряти, Не зарікаюсь я тобі самому з пліч головку, як галку, зняти,

Жону твою і дітей у полон живцем забрати,

Турському салтану у подарунку одіслати». От тоді-то Хмельницький як ті слова зговорив,

213

Так гаразд добре учинив: Куму СВОЙ ому Барабашеві, гетьману

молодому,

З пліч головку, ЯК галку, ЗНЯВ,

Жону ЙОГО і дітей живцем забрав, Турському салтану у подарунку одіслав, З того ж часу Хмельницький гетьманувати став.

От тоді ж то козаки, діти, друзі-молодці, Стиха словами ПРОМОВЛЯЛИ: «Ей гетьмане Хмельницький, Батю наш, Зинов-Богдане Чигиринський! Дай, боже, щоб ми за твоєю головою пили та ГУЛЯЛИ,

Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали! >~ осподи, утверди люду царського, Народу ХРИСТИЯНСЬКОГО; Всім слушащим, Всім православним християнам

Пошли, боже, много літ!

ХХХІІ

УТИСКИ ОРЕНДАРІВ

Як від Кумівщини до Хмельниччини,

Як від Хмельниччини та до БряНІЦИНИ, Як від Брянщини та й до сього ж ТО дня, Як у землі королівській та добра не було:

214

Як жиди-рандарі Всі шляхи козацькі та заорендували, I,Uo на одній милі Та по три шинки становили. Становили шинки по долинах, Зводили щогли по високих могилах. Іще ж то жиди-ран дарі у тому не перестали: На славній Украіні всі козацькі торги заорендували;

Та брали мито-промито: Від возного по півзолотого, Від пішого-пішеНllці по три денежки мита брали,

Від неборака старця Брали кури та яйця, Та іще питає: «Уи нема, котик, сце цого?» Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: На славній Україні всі козацькі церкви зао рендували.

Которому б то козаку альбо мужику дав бог дитину появити,

То не йди до попа благословиться, Та піди до жида-рандара та полож шостак, I,Uоб позволив церкву одчинити, Тую дитину охрестити. Іще ж то которому б то козаку альб о мужику дав бог дитину одружити.

Т о не йди до попа благословиться, Т а піди до жида-рандара та полож битий таляр,

Щоб позволив церкву одчинити, Ту дитину одружити. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали,

215

На славній УI,раїні всі козацькі ріки заорендували:

Пер ва на Самарі, Друга на Саксані, Третя на Гнилій, Четверта на Проб ой ній, П'ята на річці Кудесці. Котрий би то козак альбо мужик захотів риби ловити,

Жінку свою з дітьми покормити, То не йди до попа благословиться, Та піди до жида-рандара та постучи йому часть

оддать,

Ц!об позволив на річці риби вловити, Жінку свою з дітьми покормити. Тоді ж то один козак мимо кабака іде, За плечима мушкет несе, Хоче на річці утя вбити, Жінку свою з дітьми покормити. То жид-рандар у кватирку поглядає, На жидівку свою стиха словами промовляє: «Ей, жидів очко Ж моя Рася!

Ц!о сей козак думає, ІЦО він у кабак не вступить.

За денежку горілки не купить, Мене, жида-рандара, не перепросить, Ц!об позволив йому на річці утя вбити, Жінку свою з дітьми покормити?» Тоді-то жид-рандар стиха підходжає, Козака за пат ли хватає. То козак на жида-рандара скоса, як ведмідь, пог лядає,

Іще жида-рандара мостивим паном узиває: «Ей, жиду,- каже,- жиду-рандаре,

216

Мостивий пане! Позволь мені на річці утя убити, Жінку свою з дітьми покормити!» Тоді-то жид-рандар у кабак уходжає, На жидівку стиха словами промовляє: «Ей, жидівочко Ж моя Рася! Буть мені тепер у Білій Уеркві наставним

равом:

Назвав мене козак мостивим паном!» Тоді-то у святий божественний день у

четверок,

Як жиди-рандарі у Білу иеркву на сейм збирались,

Один до одного стиха промовляли: «Ей, жиди ж ви, жиди-рандарі!

l,Uo тепер у вас на славній Україні слишно?» «Слишен,- говорить,- тепер у нас гетьман Хмельницький! Як від Білої Uеркви та до славного Запоріжжя Не така стоїть жидівська сторожа!» Тоді обізветься один жид Оврам (у того був невеличкий крам,Тільки шпильки та голки,

Wo ходив поза Дніпром та дурив козацькі

жінки):

«Ея, жиди ж ви, жиди-рандарі! Як із Низу тихий вітер повине, Вся жидівська сторожа погине!»

Тоді ж то як у святий день божественний у вівторок

r етьман Хмельницький козаків до сходу сонця

Істиха словами промовляв:

217

упоход

виправляв,

«Ей, козаки ви, діти-друзі! Прошу вас - добре дбайте, Від сну вставайте, Руський отченаш читайте, На славну Україну прибувайте, Жидів-рандарів упень рубайте, Кров іх жидівську у полі. з жовтим піском мішаііте,

Віри своєї християнської у поругу не подайт~, Жидівському шабашу не польгуйтеl» Оттоді-то жиди-ран дарі догадливі бували, Усі до города Полонного повтікали. Тоді-то Хмельницький на славну Украіну прибував,

Ні одного жида-рандара не заставав. Тоді-то Хмельницький не пишний бував, До города Полон ного прибував, Від своїх рук листи писав, У город Полон ного подавав, А в листах прописував: «Ей, полоняне, полонянська громада! Коли б ви добре дбали, Жидів-рандарів мені до рук подали!» Т оді то йому полоняни відписали:

«Пане гетьмане Хмельницький! Хоть будем один по одному лягати, А не можем тобі жидів-рандарів до рук подати!» Оттоді-то Хмельницький у другий раз листи

У город Полонного подавав: «Ой полон я не, полонянська громада, Нехороша ваша рада! Єсть у мене одна пушка «Сирота»-

218

писав,

Одчиняться ваші залі:;ні широкі ворота!» Тоді-то як у святий день, божественний четверток,

Хмельницький до сходу сонця уставав, Під город Полонно€ ближче прибував, У город Полонного гостинця подавав. Тоді-то жиди-рандарі гірким голосом заволали:

«Ей, полоняне, полонянська громада! Коли б ви добре дбали, Від ПОЛЬЧІі ворота відбивали, Т а нас за Віслу-річку хоть у одних сорочках пускали! То ми б за річкою Віслою пробували, Та собі дітей дожидали, Та іх добрими ділами научали, Wоб на козацьку Україну і кривим оком не поглядали!" Оттоді-то козакам у городі Полон ному дана воля

на

три

часа

половиною:

«Пийте-гуляйте, Коло жидів-рандарів собі здобу хорошу

майте!>' Тоді-то козаки у городі Полонному пили-гуляли,

Здобу хорошу собі коло жидів-рандарів мали;

Обратно на славну Україну прибували, Очеретом сідали, Сребро, злато на три часті паювали: Первую часть на покрову січовую та на спаса межигорського оддали,

Другу часть на меду та на оковитій горілці пропивали,

219

Третю часть між собою, козаками, паю вали. Тоді-то не один козак за пана гетьмана Хмельницького бога просив, l,Uo не один жидівський жупан зносив.

ХХХІІІ ПЕРЕМОГ А ЛІД КОРСУНЕМ

Ой, обізветься пан Хмельницький, Отаман-батько Чигиринський: «Гей, друзі-молодці, Браття козаки запорожцї! Добре дбайте, барзо гадайте, Із ляхами пиво варити зачинайте: Лядський солод, козацька вода, Лядські дрова, козацькі труда!» Ой, з того пива

Зробили козаки з ляхами превеликеє диво! Під городом Корсунем вони станом стали, Під Стеблевом вони солод замочили, l,Ue й пива не зварили, А вже козаки Хмельницького з ляхами барзо посварили.

За тую бражку Зчинили козаки з ляхами велику драчку; За той молот

Зробили ляхи з козаками превеликий колот;

А за той не знать який квас Не одного ляха козак, якби скурвого сина, Ляхи чогось догадались -

220

за чуба стряс.

Від козаків чогось утікали, А козаки на ляхів нарікали: «Он ви, ляхове, Пеські синове! Чом ви не дожидаєте, Нашого пива не допива€те?» Тоді козаки ляхів доганяли, Пана Потоцького піймали, Як барана, зв' язали Та перед Хмельницьким гетьмана примчали: «Ген, пане Потоцький! Чом у тебе и досі розум жіноцькин? Не вмів ти єси в Кам' янськім Подільці пробувати,

Печеного поросяти, куриці з перцем та

шапраном

уживати.

А тепер не зумієш ти з нами, козаками, воювати.

І житньої соломахи з тулузком уплітати, Хіба велю тебе до рук кримському хану дати,

lJJоб навчали тебе кримські нагаї сирої кобилини жовати!» Тоді ляхи ЧОГОСь догадались, На жидів нарікали: «Ген ви, жидове, Поганські синове! Нащо то ви великин бунт, тривоги зривали, На милю по три корчми становили, Великії мита брали: Від возового По півзолотого, Від пішого - по два гроші, А ще не минали й сердешного старця Відібрали пшоно та янця!

221

А тепер ви тіі скарби збирайте; Та Хмельницького єднайте; А то як не будете Хмельницького єднати,

То не зарікайтесь за річку Вислу до Полонного прудко тікати!» Жидове чогось догадались,

На річку Случу тікали. Котрі тікали до річки Случі. То погубили чоботи й онучі; А котрі до Прута, То була від козаків Хмельницького доріженька барзо крута.

На річці Случі Обломили міст ідучи, Затопили усі клейноди І всі лядські бубни; Котарі біг ли до річки Росі. То зосталися голі й босі. Обізветься первий жид Гичик

Тай хапається за бичик: Обізветься другий жид Шльома: «Ой, Я Ж пак не буду на сабас дома!» Третій жид озоветься Оврам: «У мене невеликий крам-

Шпильки, голки, Креміння, люльки; Так я свій крам у коробку склав Та козакам п'ятами накивав». Обізветься четвертий жид Давидко: «Ой брате Лейба! уже ж пак із-за гори козацькі корогви видно!» Обізветься п'ятий жид Юдко: «Нумо до Полонного утікати прудко!»

222

Тоді жид Лейба біжить, Аж живіт дрижить; Як на школу погляне,

Його серце жидівське зів' яне: «Ей, школо ж моя, школо мурована! Тепер тебе ні в пазуху взяти, Ні в кишеню сховати, Але ж доведеться Хмельницького козакам на срач, на бала ки покидати І

Отсе, панове-молодці, над Полонним не

чорна

хмара

встала;

Не одна пані ляшка удовою зосталась. Озоветься одна пані ляшка: «Нема мого пана Яна! Десь його зв' язали козаки, як би барана, Та повели до свого гетьмана!» Озоветься друга пані ляшка: Нема мого пана Кардаша! Десь його Хмельницького козаки повели до свого коша!» Озоветься третя пані ляшка: «Нема мого пана Якуба! Десь узяли Хмельницького козаки та, либонь, повісили його десь на дуба!»

ХХХІV

ВТЕЧА ШЛЯХТИ З УКРАІНИ (УРИВОК)

Повіяли вітри все буйнії, Пішли дворяни все смутнії, Берег з берегами, а кручі з кручами

223

Там дворяни проходили. Кидають отчизну і свою дідизну, Свої пасіки й левади ...

хххv ПРО ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ТА ВАСИЛЯ МОЛДАВСЬКОГО

Як із низу із Дністра тихий вітер повіває, Бог святий знає, бог святий і відає, lJjo Хмельницький думає-гадає. Тоді ж то не могли знати ні сотники, ні полковники,

Ні джури козацькії, Ні мужі громадськії, lJjo наш пан гетьман Хмельницький,

Батю Зинов-Богдану чигринський у городі Чигрині задумав вже й загадав: Дванадцять пар пушок вперед себе одіслав, А ще сам з города Чигрина рушав; За ним козаки йдуть, Яко ярая пчола, гудуть; Котрий козак не міє в себе шаблі булатної, Пищалі семип' ядноі, Той козак кий на плечі забирає, За гетьманом Хмельницьким ув охотне ВlИсько поспішає! Отоді ж то, як до річки Дністра прибував, На три часті козаків переправляв, А ще до города Сороки прибував, Під городом Сорокою шанці копав,

224

У шанцях куренем стояв, А ще од своїх рук листи писав, До Василія Молдавського посилав. А в листах приписував; «Ей, Василію Молдавський, Господарю волоський! І!!о тепер будеш думати й гадати: Чи будеш зо мною биться, Чи мириться? Чи города свої волоські уступати, Чи червінцями полумиски сповняти? Чи будеш гетьмана Хмельницького благати?» Т оді ж то Василій Молдавський, Господар волоський, Листи читає, Назад одсилає, А в листах приписує: «Пане гетьмане Хмельницький, Батьку Зинов-Богдану чигринський! Не буду я з тобою ні биться, Ні мириться, Ні городів тобі своіх волоських уступати, Ні червінцями полумисків сповняти: Не лучче б тобі покориться меншому, Ненужлі мені тобі, старшому?» Отоді ж то Хмельницький, як сії слова зачував,

Так він сам на доброго коня сідав, Коло города Сороки поїжджав, На город Сороку поглядав І ще стиха словами промовляв: «Ей, городе, городе Сороко! ти моїм козакам-дітям не заполоха, Буду я тебе доставати,

дУМИ

225

Буду я з тебе великіі скарби мати, Свою голову наповняти, По битому тарелю на місяць жаловання

давати».

Отоді-то Хмельницький як похваливсь, Так гаразд-добре й учинив: Город Сороку у неділю рано знадобіддє взяв, На ринку обід пообідав, К полудній годині до города Січави припав, Город Січаву огнем запалив І мечем ісплюндрував. Отоді-то іниі січавці гетьмана Хмельницького у вічі не видали,

Усі до города Ясси повтікали, До Василія Молдавського стиха словами промовляли:

«Ей, Василю Молдавський, Господарю наш волоський! Чи будеш за нас одностайне стояти, Будеш іншому пану кров'ю вже голдовати». Отоді-то Василій Молдавський, Господар волоський, Пару коней у колясу закладав, До города Хотині од'їжджав, У Хвилецького-капітана стацією стояв. Т оді ж то од своїх рук листи писав, До Івана Потоцького. кроля польського. посилав:

«Ей, Івану Потоцький,

Кролю польський! Ти ж бо то на славній Україні п'єш-гуляєш. А об моїй ти пригоді нічого не знаєш;

1JJ0 ж то

в нас гетьман Хмельницький, русин, Всю мою землю волоську обрушив,

226

Все моє поле коп'єм ізорав, Усім моїм волохам, як галкам, З пліч головки познімав: Де були в полі стежки-доріжки, Волоськими головками по вимощував, Де були в полі глибокіі долини, Волоською кров'ю повиповнював». Отоді-то Іван Потоцький, Кролю польський, Листи читає, Назад одсилає, А в листах приписує: «Ей, Василію Молдавський, осподарю волоський! Коли ж ти хотів на своїй Украіні проживати, Було тобі Хмельницького у вічнії часи

не займати,

Бо дався мені гетьман Хмельницький гаразд-добре знати:

Упервій войні На Жовтій Воді П' ятнадцять моїх лицарів стрічав, Невеличкий ім одвіт оддав Всім, як галкам, з пліч головки поздіймав, Трьох синів моїх живцем узяв, Турському салтану в подарунку одіслав,

Мене, Йвана Потоцького, Кроля польського, Три дні на прикові край пушки держав, Ані пить мені, ні істи не дав. То дався мені гетьман Хмельницький гаразд-добре знати,

Буду його вовік вічний пам'ятати!» Отоді-то Хмельницький помер,

15*

227

А слава його козацька не вмре, не поляже! Теперішнього часу, господи, утверди іподержи

Люду царського, І всім слушащим, І всім православним християнам. Сьому домодержавцю, Хазяіну й хазяйці Подай, боже, на многая літа!

ХХХУІ

ПРО БІЛЩ!ЕРКІВІ!!ИНУ

Еи, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, I,Uo з ляхами, з мостивими панами, у Білій иеркві замирив?

Да велів ляхам, Мостивим панам, По козаках, по мужиках стацією стояти, Да не велів великої стації вимишляти. То ще ж ті ляхи, мостив ії пани, по козаках і по мужиках стацією постали,

Да великую стацію вимишляли, Од Їх ключі поодбирали, Да стали над Їх домами господарями, Хазяїна на конюшню одсилає, А сам із його жоною на подушках почиває. То козак альбо мужик із конюшні приходжає, у кватирку поглядає,Аж лях, мостивий пан, іще з його жоною на подушках опочиває.

228

То він один осьмак у кармані має, Піде з тоски да з печалі у кабак да й той прогуляє.

То лях, мостивий пан, од сна уставає, Юлицею йде, Казав би, як свиня нескребана, попереду

ухом

веде,

І ще слухає-прослухає, Чи не судить його де козак альбо мужик. У кабак уходжає, То йому здається, що його козак медом шклянкою або горілки

чаркою вітає,

Аж його козак межи очі шклянкою шмагає І ще стиха словами промовляє: «Ей, ляхи ж ви, ляхи,

Мостивії пани! Хотя ж ви од нас ключі поодбирали І стали над нашими домами господарями, Хотя б ви на нашу кумпанію не находжали!» Т оді ж козаки стали у раді, як малії діти, Од своїх рук листи писали, До гетьмана Хмельницького посилали, А в листах прописували:

«Пане гетьмане Хмельницький, Батьку Зи нов наш чигиринський! За що ти на нас такий гнів положив, Нащо ти на нас такий ясир наслав? Уже ж ми тt:пер ні в чому волі не маєм: Ляхи, мостивії пани, од нас ключі поодбирали І стали над нашими домами господарями». Т оді-то Хмельницький листи читає, Стиха словами промовляє: «Ей, козаки, діти, друзі, небожата! Підождіте ви мало, трохи-небагато,-

229

Як од святої покрови, до світлого тридневного воскресенія

Як дасть бог, що прийде весна-красна,

Буде наша вся голота рясна!» Тоді-то пан Хмельницький добре дбав, Козаків до схід сонця у поход випроводжав І стиха словами промовляв: «Ей, козаки, діти, друзі, Прошу вас, добре дбайте, На славну Украіну прибувайте, Ляхів, мостивних панів, упень рубайте, Кров іх лядську у полі з жовтим піском мішайте,

Віри святої християнської у поругу не давайте!» Тоді ляхи, мостивії пани, догадливі бували, Усі по лісах, по кущах повтікали. То козак і лісом біжить, А лях за кущем і лежачи дрижить. То козак ляха за кущем знаходжає, Келепом межи плечі наганяє І стиха словами промовляє: «Ей, ляхи ж ви, ляхи, Мостивіі пани,

Годі ж вам поза кущами валяться, Пора до наших жінок на опочивок йти, Уже наші жінки і подушки поперебивали, Вас, ляхів, мостивих панів, ожидали!» Тоді-то ляхи козаків рідними братами узивали:

«Ей, козаки, рідніі братці! Коли б ви добре дбали Да нас за Віслу-річку хоть у одних сорочках пускали!»

230

От тоді-то ляхам бог погодив, На Віслі-річці лід обломив. Тоді козаки ляхів рятовали: За патли хватали, Да ще й далі під лід підп их али І стиха словами промовляли: «Ей, ляхи ж ви, ляхи, Мостивії пани, Колись наші діди над цією річкою козаковаJl и Да в сій річці скарби поховали, Як будете скарби находити, Будем з вами пополам ділити, Тоді будем з вами за рідного брата жити. Ступайте! Тут вам дорога однаДо самого дна!»

XXXVII ІВАН БОГУН

у Вінниці на границі,

Під могилою над Бугом-рікою Там стояв Іван Богун вільницький Під обителем-монастирем кальницьким. Під кальницькою обителлю Богун стояв, Із турками-пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював! Силу він ляхів, турків стріляв І шабельками рубав,

231

На аркан забирав, В річку Буг іх утопляв. А ляський круль І турепький коноїд-паша, Нехрещена душа, Силу війська збирали, Івана Богуна і його військо

Хмарою бусурманською обступали. Веселились ляхи, турки, Круль і князь раділи, I,Uo обложили Богуна На довгі неділі. Обступили ляхи, турки, Кругом обложили, Козаченьків Богунових голодом морили. Три тяжкі неділі Богун з військом У тяжкій облозі бував ... Од свого ума білими руками Хмельницькому листа писав, Богун у Хмельницького батьківської поради питав

Та собі підмоги з Чигирина прохав: «Просю бога й тебе, Дай помочі, порадь і повесели нас! .. Бо вже нас ляхи й турки обступають, Кругом знаменами своїми обкидають, І кругом нас облягають, І дуже сильно побіждають». Як Хмельницькиіі теє зачуває, До Вінниці за штири доби прибуває. Його військо гетьманськеє морем нахлинає, Турецько-польське крульське військо зничтожає.

232

Богуна з козаками з неволі визволяє. А сам Хмельницький До Богуна під'їжджає І словами промовляє: «Не сам бог вас спасав І я не менше помагав!» Іван Богун відмовляє: «Слава богу і хвала гетьману, не дав нас у неволю, ляхам на поталу!» Все козацтво І вояцтво У ряди ставало, На всі голоси кричало, Промовляло,

LUo

А кобзарі грали, В струни дотинали

т а Богдана із Богуном Піснями хваляли!

XXXVIII ПРО ХМЕЛЬНИУЬКОГО (УРИВОК)

Ой Хмеле, Хмельниченьку! Учинив єси ясу І між панами великую трусу! Бодай тебе, Хмельниченьку, пер ва

куля

не минула,

I,Uo велів орді брати дівки й молодиціl Парубки йдуть гукаючи, а дівчата співаючи. 2ЗЗ

А молоді молодиці старого Хмеля проклинають:

«Бодай тебе, Хмельниченько, перва куля не минула!» ...

ХХХІХ

ПРО ВЕРЕМІЯ ВОЛОШИНА (Уривки)

Не знаю, якось там: «Веремій Волошин, воїн ... » Полковник козакам каже: «ее воює не сотник, не полковник, ее, видно, сам гетьман Хмельницький воює

... »

Да от один отсеє узнав, що це не итьман Хмельницький, а Вере),fїЙ Волошин, «Которий у мене дванадцять літ за джуру пробував,

І всі мої звичаї познав, Дак се за мою хліб-сіль благодареніє мені оддав:

А правою рукою чуть мене пополам не

перетяв

... »

ее каже польський начальник. А більше нічо~о не скажу. Тільки знаю, що сказано: «Полковник Уманський» да

«Веремій Волошин».

234

ХL

СМЕРТЬ БОГДАНА ХМЕЛЬНИUЬКОГО

Зажурилася Хмельницького сідая голова, при йому ні сотників, ні полковників нема, Час приходить умирати, Нікому поради дати. Покликне він на Івана Луговського, Писаря військового, «Іван Луговський, Писар військовий І Скоріше біжи Да листи пиши, lJJоб сотники, полковники до мене прибували,

IJJO

Хоть мало параду давали».

То Іван Луговський, Писар військовий, Листи писав, До всіх розсилав. То сотники, полковники як Їх прочитали Усе покидали, До гетьмана Хмельницького скорій прибували. То гетьман добре Їх принімає,

Словами промовляє: «Панове-молодці! Добре ви дбайте, Собі гетьмана виставляйте, Бо я стар, болію, Більше гетьманом не здолію! ... Коли хочете, панове, Антона Волочая київського, Альбо рицька Костиря миргородского, Альбо Філона Чичая кропив' янського Альбо Мартина Пушкаря полтавського». т о козаки теє зачували,

235

Смутно собі мали, Тяжко вздихали, Словами промовляли: «Не треба нам Антона Волочая київського, Ні Грицька Костиря миргородского, Ні Філона Чичая кропив'янського, Ні Мартина Пушкаря полтавського; А хочем ми сина твого Юруся молодого,

Козака лейстрового». «Він, панове-молодці, молодий розум має, Звичаїв козацьких не знає». «Будем ми старих людей біля його держати, Будуть вони його научати, Будем його добре поважати, Тебе, батька гетьмана, воспоминати! .. » То Хмельницький теє зачував, Великую радость собі мав, Сльози проливав, Сідою головою поклон от давав, Скоро після того ще й гірше Хмельницький знемогав,

о прощеньє зо всіми примав, Милосердному богу душу отдавав. То не чорні хмари ясне сонце заступили, Не буйнії вітри в темнім лузі бушовали, Козаки Хмельницького ховали, Батька свого оплакали; А молодий Юрусь під Білою Uерквою гуляє, О смерті отцовській не знає. Скоро лейтари до його прибували, Аисти подавали, То Хмельниченко ЛИСТІІ як прочитав, Світа божого не взвідав!

236

То не багато Луговський гетьмановав, Півтора года булаву держав. Скоро сотники, полковники прибували, Юруся Хмельниченка гетьманом поставляли. «Дай же, боже,- козаки промовляли,За гетьмана молодого Жити, як за старого, Хліба солі його вживати, ороди турецькі плюндровати, Слави лицарства козацькому війську Доставати~»

ПРО ХМЕЛЬНИЦЬКОГО БОГ ДАНА СМЕРТЬ,

ПРО ЮРАСЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ТА ПАВЛА ТЕТЕРЕНКА

Ей, зажуриться, заклопочеться Хмельницького старая голова, I,Uo при йому то не було ні сотників, ні полковників нема,

Тільки пробував при йому Іван Луговський, Писар військовий, Козак лейстровий. Тоді-то стали у раді, Як малії діти, Од своїх рук листи писати, По городах по полкових, по

сотенних

А до козаків у листах приписували: «Ей, козаки, діти, друзі,

Прошу вас, добре дбайте-

237

розсилали,

Борошно зсипайте, До Загребельної могили прибувайте, Мене, Хмельницького, к собі на пораду ожидайтеl» Отоді ж то козаки добре дбали, Борошно зсипали, До Загребельної могили прибували, Вознесенія Христового дожидали Хмельницького в вічі не видали; Духа-тройці дожидали Хмельницького в вічі не видали; Петра й Павла дожидали Хмельницького в вічі не видали; Іллі-пророка дожидали Хмельницького в вічі не видали. Тоді ж то козаки стали у раді, Як малії діти: «Хвалився нам гетьман Хмельницький, Батю Зинов, Богдану чигиринський, у городі Суботові На спаса-преображеніє ярмарок закликати».

Тоді ж то козаки добре дбали До города Суботова прибували, Хмельницького стрічали, Штики у суходіл стромляли, Шлики із себе скидали,Хмельницькому низький поклон посла.\И: «Пане гетьмане Хмельницький, Батю Зи нов наш чигиринський! Нащо ти нас потребуєш?»

Тоді ж то Хмельницький стиха словами промовляє:

«Ей, козаки, д:ти друзі І Прошу я вас: добре дбайте-

238

Собі гетьмана настановляйте! Чи нема міждо нами которого козака старинного,

Отамана курінного? Вже ж я час од часу хворіюМіждо вами гетьманувати не здолію, То велю я вам міждо собою козака на гетьманство обирати

Буде міждо вами гетьманувати, Вам козацькі порядки давати!» Тоді-то козаки стиха словами промовляли: «Пане гетьмане Хмельницький, Батю Зинов наш чигиринський! Не можем ми самі міждо собою, козаками, гетьмана обібрати,

А желаєм од вашої милості послихати». Отоді ж то Хмельницький стиха словами промовляє:

«Ей, козаки, діти, друзі! Прошу я вас: добре дбайте Єсть у мене Іван Луговський, Котрий у мене двадцять літ за джуру пробував,

Всі мої козацькі звичаї познав, Буде міждо вами, козаками, гетьманувати, Буде вам козацькі порядки давати». Тоді-то козаки словами стиха промовляли: «Пане гетьмане Хмельницький, Батю Зинов наш чигиринський! Не хочем ми Івана Луговського,Іван Луговський близько ляхів, мостивих панів, живе-

Буде з ляхами, мостивими панами, накладати,

239

Буде нас, козаків, за невіщо мати!» Тоді-то Хмельницький стиха словами промовляє:

«Ей, козаки, діти, друзі!

Коли не хочете Івана Луговеького, Єсть у мене Павел Тетеренко». «Не хочем ми Павла Тетеренка!» «Дак скажіте,

говорить,

кого ви желаете?!» «Ми,- кажуть,- желаем Євраха Хмельниченка» .

«Il!e

ж,- каже,- мойому Євраху Хмельниченку

Тільки всього дванадцять літ од роду,Il!e він возрастом - мал, розумом не дійшлий!» «Будем,- говорять,- попліч його дванадцять

парсон

саджати,-·

Будуть його добрими ділами наущати, Буде міждо нами, козаками, гетьманувати Нам порядки давати». Отоді-то козаки добре дбали Бунчук-булаву положили,

Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили.

Тоді із різних пищаль погримали, Хмельниченка гетьманом поздоровляли. Отоді Хмельницький, як благословеніє синові здав,

Так і в дом одправився І сказав йому: «Гляди ж,- говорить,- сину мій! Як будеш немного Ташликом-рікою гуляти, На бубни, на суремки вигравати

240

Дак будеш отця живого заставати, А як будеш много Ташликом-рікою гуляти, На бубни, на суремки вигравати Дак не будеш отця живого заставати».

Тоді ж то Єврась, гетьман молодии, Ташликом-рікою довго гуляв, На бубни, на суремки вигравав, Додому приїжджав,І отця живого не заставав.

Тоді-то велів у Штомином-дворі, На високій горі, роб копати. Тоді ж то козаки штихами суходіл копали, Шликами землю виносили,

Хмельницького похоронили; І З різних пищаль позвонили,-

По Хмельницькому похорон зчинили. Тоді ж то козаки, поки старую голову Хмельницького зачували, Поти і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитали! А як не стали старої голови Хмельницького зачувати,

Не стали і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитати! «Ей, Єврасю Хмельниченку, гетьмане молодий! Не подобало б тобі над нами, козаками, гетьманувати,

А подобало б тобі

Думи

наші козацькії курені підмітати!»

241

XLI ПРО ГЕТЬМАНА ТЕТЕРЮ (УРИВОК)

... За Хмельницького Юрася Пуста стала Україна, звелася, А за Павла Тетеренка Которий чоловік утратився давно, Не поправиться і теперенька ...

XLII ДУМА ПРО ГАйДАМАКУ ВІТРИГаНА (УРИВОК)

Пан Боровський Вітригона припрохає, А він людей не визнаває, А пан його на волю пускає ... «Скажи, скажи, Ігнате, хто ще був з тобою, То я тебе пущу на волю». Ігнат словом утверждає, А людей не визнаває ...

ДУМИ

НА суспі.JIЬНО - ПОБУТОnї ТЕМИ

16*

Портрет кобзаря Семена 3езулі.

1886

р.

XLIII КОЗАУЬКЕ ЖИТТЯ

Не один козак сам собі шкоду шкодив, ІЛо від молодої жінки у військо ходив.

Його жінка кляла-проклинала: «Бодай тебе, козаче-сіромахо, побило в чистому полі

Три недолі: Перша недоля

Друга недоля Третя недоля

щоб під тобою добрий кінь пристав;

щоб ти козаків не догнав; щоб тебе козаки не злюбили

І в курінь не пустили!» А козак добре дбає, На жінку не потурає, Жінці віри не діймає, Коневі частенько зеленого сіна підкладає, Жовтого вівса підсипає, Холодною криничною водою коня напуває, у поход виступає. осподь йому дав, ІЛо під ним добрий кінь не пристав, Він козаків доганяв;

245

Wo його козаки злюбили,

До себе в курінь пустили, й отаманом настановили. Тоді козак у війську пробуває, Свою новину козакам оповідає: «Слухайте, панове-молодці, Як-то жіноцька клятьба дурно йде, Так, як мимо сухе дерево вітер гуде; Жіноцькі сльози - дурні, як вода тече». Жінка в корчмі пила та гуляла Та домівки не знала,

Мов її хата к нечистій матері пусткою завоняла.

Скоро стала козака з походу сподіватись, Стала до домівки приходжати, Стала в печі розтопляти, Стала той борщ кислий, Оскомистий, чортзна-колишній Із-під лави виставляти, Стала до печі приставляти, От тим борщем хотіла козака привітати. Скоро став козак з походу прибувати, Став до нових воріт, до ламаних, доїжджати; Він з коня не вставає, Келепом нові-ламані ворота відчиняє, Козацьким голосом гукає.

Скоро стала козачка козацький голос зачувати,

Та вона не стала против нього дверми виходжати,

Стала, мов сивою голубкою, в вікно вилітати. Тоді козак добре дбає, Хорошенько її клепом по плечах привітає, Карбачем по спині затинає.

246

Тоді козачка у хату вбігала, Буцім нехотя той борщ поліном штиркнула, Ну його к нечистій матері! у піч обертала, Новий борщ унов варити зачинала; До скрині тягла, Не простого - лляного полотна тридцять локтів узяла,

До шинкарки тяг ла, т ри кварти не простої горілки

оковити

узяла,

З медом та перцем розогрівала, От тим козака частувала та вітала. Ото вийшла козачка на другий день за ворота,

Аж сидить жінок превеликая рота. А сказано: жінки, як сороки,Одна на одну зг лядали Та й козачку осуджали, Та й козачці не казали. Одна таки старушка не втерпіла І козачці сказала: «Гей, козачко, козачко!

Десь твій козак нерано з походу прибував, ІЛо попід очима добрі гостинці подавав». То козачка добре дбала, По-свойому козака покривала: «Чи ви Ж то, жіночки-голубочки, не знаєте, ІЛо мій козак нерано з походу прибував, Заставив мене в печі потопити, Вечеряти варити. А я пішла по дрова, Та не втрапила по дрова, А втрапила по лучину,

247

Попідбивала собі очі на ключину. Роблю ж я таки те ремество-синило, Так воно мені добре взнаки далося: Як я його мішала, так воно мені за очі взялося».

А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає,

Корчму сохваляє: «Гей, корчмо, корчмо-княгине! Чом то в тобі козацького добра багато гине? І сама єси неошатно ходиш І нас, козак-нетяг, під случай без свиток водиш.

Знати, знати козацьку хату, Скрізь десяту: Вона соломою не покрита, Приспою не осипана, Коло двора нечиста-ма і кола, На дровітні дров ні поліна. Сидить в ній козацька жінка, околіла. Знати, знати козацьку жінку, I,Uo всю зиму боса ходить, Горшком воду носить, Полоником діти напуває!

XLIV ПРОЩАННЯ КОЗАКА (УРИВОК)

... Тоді мене, мила, ждати, Як стане по степу вітер повівати, Ковилу та комиш по степу розсипати!

248

Як стане по Дніпру хмара походжати, Старий Дніпр дощем полоскати Тоді мене, моя мила, ждати, піджидати! Як стане по небу грім гримотати,

Та стане блискавками небо засипати Тоді мене, моя мила, ждати, піджидати! Та принесе мене не мій вороний, Та принесе моі кості вітер буйний. Тоді питай вітра буйного: А де подівся молодий козак? А вітер буйний водвіт просвистить: Ой лежав козак убитий Та у полі під рокитою, Та побачив я, щО він на чужій стороні, Та й приніс козакови кості у край рідний! ..

ХLV

Вlд'rзд КОЗАКА

Ой у неділю, бар зо рано-пораненьку

Та то не в усі дзвони дзвонили,Як У крайньому домі отець і мати говорили. Отець і мати говорили Та учужую сторононьку сина випроводжали: «Та іди ж ти, сину, між люди Там тобі лучче бу де!» «Ей, то як то мені, мати, не хотілося у чужій стороні пробувати:

Будуть мене люди знати, Будуть мене пришельцем називати!» Т а то сестра старша коня веде,

249

Середульшая зброю несе, Найменшая брата випроводжає

Та словами промовляє: «Ой мій братіку милий, Як голубонько сивий! Відкіль тебе в гості виглядати: Чи з буйного вою, Чи з чистого поля, Чи з славного люду Запорожжя?» «Ой не виглядай мене, сестро, Ні з буйного вою, А ні з чистого поля, А ні з славного люду Запорожжя; А візьми, сестро, жовтого піску Та посій на білому камені, Та вставай раненько,

Та поливай пісок частенько Ранніми і вечірніми зорями

Та все своїми дрібними сльозами! То як будуть, сестро, о Петру ріки замерзати, А об різдві калина в лузі білим цвітом процвітати,

А об Василію ягоди зрожати, Жовтий пісок на біломv камені сходжати

Та синім цвітом процві~ати,

Хрещатим барвінком камінь устилати, То тоді я буду до вас, сестро, в гості прибувати!» «Ой братіку ж мій ми.\ий,

Як голубонько сивий! Ой, якова ж я в світі стала,

Wo я сього од старих людей

не чувала: Ой, щоб о Петру ріка замерзала, А об різдві калина в лузі процвітала

250

Та об Василію ягоди зроджала, А щоб жовтий пісок на камені сходжав, Синім цвітом процвітав, Хрещатим барвінком камінь устилав, I,Uоб тоді брат до сестри у гості прибував!» «Ай ще ж бо ти, сестро, та сьому не догадаєшся,

I,Uo уже о Петру рікам не замерзати! Коли об різдві калині не процвітати І об Василію ягод не зроджати Жовтому піску на камені не сходжати, Хрещатим барвінком каменя не встилати, То так то мені, сестро, у вашому домі гостем не бувати!» «Ей, то ж добре то, братіку, знати

Та у себе мати, Та у чужій сторононьці у дорогих

каРМ'lзинах

походжатн:

То будуть тебе добрі люди знати, Ей, то будуть у тебе куми й побратими. Як пришибе тебе, братіку, на чужій сторононьці

Злая година, Л ихая хуртовина, То одречеться тоді од тебе всяка названа родина:

І куми й побратими,

І товариш вірненький!» Як то трудно рибі на суходолі, Звіру-птиці без поля, без діброви, То так то тру дно на чужій сторонці пробувати

Без роду, без сердешної родиноньки; Як то трудно із сирої землі камінь ізняти,

251

То так то тяжко-важко на чуж1И сторононьці Без роду, без сердешної родиноньки

помирати!

Да услиши, господи, у просьбах, у молитвах Люду царському, Народу християнському І всім головам слухащим На многі літа, До кінця віка!

XLVI ВІТЧИМ

в неділю рано-пора но не во всі дзвони дзвонили,

Як у вдовинім дому гомоніли. Лихий вітчим козаченька молодого лає, Мати сину слізно промовляє: «Іди ти, сину, між чужії люди, Нехай тебе чужий батько, синоньку, не лає, Wастя твого козацького навік не збавляє! Тяжко, тяжко мені тебе з дому одправляти, А ще тяжче біля себе в знегоді держати! Хоч пойдеш ти на чужину, сльози мені лити, Хоч зоставлю тебе, сину, по всяк час тужити!» То старшая сестра коненька виводить, А середульша зброю виносить, найменша ридає, Словами промовляє:

«Із якої тебе, брате,

252

Сторононьки ждати, Чи од чистого поля, Чи од Чорного моря, Чи од славного Запорожжя?» «Візьми ти, сестро, жовтого піску, Да посій ти, сестро, на білому камні, Коли буде жовтий пісок виростати, Зеленим барвінком камінь устилати, В той час буду, сестро, до вас прибувати! Бо, як тяжко на безводді рибі пробувати, Так тяжко на чужині безрідному проживати!» То теє промовляв, на коня сідав, опрощені є приймав;

Смутно з двора отцевського козак виїжджав. Довго вони на могилі край села стояли, Довго-довго козаченька вічми проводжали, А ще довше вони його дома оплакали.

XLVII ПОВЕРНЕННЯ УДОВИЧЕНКА ДО МАТЕРІ (ПОВОРОТ СИНА З ЧУЖИНИ)

В неділю ранньою зорею до божих церков задзвонено,

Як у новім дворі раніш того говорено, Як чужий отець, вторий, названий, чуже

дитя

кляне-проклинає,

Долю його козацьку молодецьку зневажає, За хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє! Його мати стара жалослива була, словами промовляла:

253

«Ой сину мій, удовиченку, бездольний, безщасний! Не велю я тобі зо вторим отцем ЖИТИ-ПРОЖИJ>ати

Нехай не буде тебе старий отець, нез ва ний, клясти-проклинати,

Долю твою козацьку зневажати, За хліб, за сіль нарікати, з домівки зганяти; А велю я тобі в чужу сторону од'їжджати». То він з своєю матір'ю опрощеніє приймає у чужу сторону од'їжджає

Та у чужій стороні живе-проживає, Нікого перед собою в вічі видом не видає, Ні отця, ні матері, ні родини кревної, сердечної.

Тільки має родину кревну, сердечну - жінку~дружину! То він словами промовляє: «Дружино кревна, сердечна!

На чужині, на своїй стороні - мати старая! Чи мені піти, чи поїхати її одвідати!» То жінка зачуває, Словами промовляє: «Ти те знаєш, те й відаєш!» То скоро став удовиченко з двора з'їжджати, Під ним коник спіткнеться,То удовиченко промовить словами, сльозами обіллється:

«Не знаю, чи буду я свою матір живу заставати».

То скоро став удовиченко, четвертої неділеньки,

До второго, названого, отця прибувати,-

254

Став вторий отець, названий, назустріч його виходжати:

«Отже, то, панове-молодці, як же господь чоловікові привів,

lJJo з чужоі сторони далекоі прибував, Свою матір старую при смерті заставав!» Скоро його мати стара я на божій постелі вздріла,

На своє лице християнськеє хрест собі положила:

«Чого ж Я бажала, того і діждала!Сина свого при смерті в вічі повидала!»

XLVIII СОН УДОВИЧЕНКА (Дума про сон)

у неділю святую снився-приснився вдовиченку

Барзо пречуден сон та ще дуже й предивен. Скоро він з свого сну розбуджає, Свого сну козацького не вгадаєМатері старій словами промовляє: «Мати моя старенькая! Ти людям вгадуєш, малим діткам помагаєш,

Вгадай мені, мати, сей сон, lJJo видиться: на отцівському дворі, на моєму,

Т ри гори кам' янії процвітали,Пер ва гора процвітала красним цвітом виновая».

255

«Желає за тебе мужняя жона на сторону мандрувати,

Не будеш ти з нею ніякого промешканія мати

Дасть тобі господь діждати різдва Христова Альбо найпаче світлого воскресенія,То вона буде кватирку одсувати, По ринку пог лядати,Чи не йде муж пер вий дружини шукати!» «Друга гора процвітала зеле~им цвітом виновая».

«Желає за тебе вдова багата, гордая, Не велю тобі, сину, ЇЇ братиНе будеш ти з нею щастя й долі мати, Дасть тобі господь різдва Христова Альбо найпаче пресвітлого воскресенія діждати

Будуть до неї куми-побратими наїжджати, Будуть пити та гуляти, Бу деш ти у порога стояти, Будуть тебе наймитом нарікати, Будуть тебе ще й на сміх підіймати!» «Т ретя гора процвітала білим ЦBiTO~ кам яная».

«Желає за тебе сирота безщасна, безрідна, дівчина молодая,

Велю я собі, сину, її братиБу деш ти з нею щастя і долю мати. Де муж з жоною живе-проживає, Там святий Миколай на радість уходжає».

256

XLIX УДОВА (Редакція А)

Ой у неділю рано-пораненьку то не у всі дзвони задзвонено,

Як у вдови в дворі загомонено.

То мала собі вдова три сини, Як ясні соколи, То з малих літ леліла, кохала, По наймах не пускала, Чужому отцеві да й матці поти рать рук не давала.

При старості літ хотіла пам' яті дожидати, Хліб з сіллю з упокоєм уживати. То стали вдовині сини підростати, За себе молоде подружжя брати, Стали куми-побратими зазивати, Стали неньці рідній хлібом-сіллю докоряти, Стали од себе матір одсилати, За двір випихати: «Іди ж ти, мати, між люди, Чи не лучче нам бу де,

Чи не бу дуть нас люди знати І куми й побратими гуляти». То бідна вдова за двір вихождала, Близьку сусіду стрічала, Словами промовляла, Дрібними сльозами обливала: «Ей, близька я сусідонько!

Чи не мог ли б ви мене при старості літ при собі держати,

То могла б я ваших діток маленьких доглядати Думи

257

Або хатку підмітати, Аби мені хліба з сіллю з упокоєм уживати».

То тог ді як не стали сини вдовині при собі матері держати,

т ог да не стали іх і люди знати І куми й побратими гуляти, Стало з них усяке насміхати, Не став ім бог годить, У полі хліба родить, У дому скоту плодить. То тогда один до одного словами промовляє, Менший брат до середульшого, а середульший до старшого:

«Ой недобре ми, братці, учинили,

lJJo стару матір од себе одпустили. Поки ми при собі неньку держали да почитали,

То поти нас люди знали І куми й побратими гуляли, Поти нам бог годив, У дому скот плодив, У полі хліб родив. Як не стали ми при собі неньки держати і почитати,

Не стали нас і люди знати, Стало з нас усяке насміхати. Ей не так ми, браття, вчинімо, Ходім на чужий двір, старій неньці в ноги впадьмо да попросімо,

Нехай тепер мати йде у наш двір пробувати, Буде хліба-солі за упокоєм уживати, Уже будем штить, шанувати й поважати».

258

То в неділю рано-пораненьку не сиві голуби заклекатали,

Як усі три сини на чужому дворі упали, Бідної вдови жалібно прохали: «Іди ж ти, мати, тепер у наш дім пробувати, Будеш хліба-солі з упокоєм уживати, Будеш наших дітей малих доглядати, І нам молодим порядок давати, Уже будем тебе штить, шанувати, поважати». То бідна вдова сеє зачувала, Словами промовляла, Дрібними сльозами обливала: «діти ж мої, діти,

Як рожеві да макові цвіти! Хоч буду ваших дітей доглядати,

Аби не могли ви хлібом-сіллю докоряти, Або за двір випихати, Аби мені в своєму кутасі віку доживати». То стали вдовині сини при собі матір держати й почитати,

То стали іх люди знати, І куми й побратими гуляти, Став ім бог годити, У дому скот плодити, У полі хліб родити.

То тогда один до одного словами промовляє, Дрібними сльозами обливає: «Ей, боже наш милостивий! Єсть істинно воно у світі правда,

ІЛо которий чоловік отце ву молитву да й матчину штить, шанує й поважає,

То його господь милосердний не оставляє, Зо дна моря винимає, Од гріхів душу одкупляє,

17*

259

Перед господом помагає І в полі, і в домі, і в дорозі. Утверди, боже ...

ВДОВА І ТРИ СИНИ (Редакція Б)

Ой у святую неділеньку Рано-пораненьку Ой не у бору сосна зашуміла,

Не сивая зозуля кувала, Не дрібна пташка щебетала, То бідна удова у своєму домі З своїми дітьми розмовляла. Вона ж ручками-пучками Хліб-сіль одробляла, Да все CI:IHiB годувала, Да у найми не пускала, На поталу не давала І все бога-творця прохала: «Поможи мені, боже, Синів погодувати, До розуму подоводити, І дома построїти, І Їх подружити! .. » То скоро бідна я удова

Іх возростила І грамоти поучила, До розуму подоводила, Дома построїла

260

І іх подружила. Стали ті сини удовиченки Жити-проживати. Стали вони у себе Різную монету мати, Стали собі молодих княгинь заручати, Стали вони свою матір, Нещасну удовицю, з подвір'я зсилати: «Ой іди ти, іди, Наша мати старая, Преч із нашого багатого двору, Бо ти нам невдобна, діла робити неспособна; Годі тебе, наша мати старая, Штити-поважати, Своїх жон страхати, Малих дітей обіжати. Іди ти, наша мати старая, Преч із нашого багатого двору Бу дуть до нас Гості-панове наїжджати, Будуть у нас пити-гуляти, Тут тобі, наша мати, Спокою не буде».

Уе бідная вдова зачуває, Дрібні сльози проливає, lJlo мовить словами, Обіллється гіркими сльозами: «Як то Я вас, сини, годувала, Як камінь г лодала, А тепера чого я од вас собі дождала lJlo йти на чуже подвір'я проживати ... Я буду в другій кімнати сидіти, Ваших діток глядіти».

261

«Іди ти, іди, наша мати старая. Преч із нашого багатого двору Будуть у нас гості наїжджати у синіх каптанах, у китаєвих штанях, А ти будеш проміждо нас ходити, Рам' ям трусити -

Нас, молодих челядинів, страмити». у святую неділеньку Рано-пораненьку Не усі то дзвони дзвонять, А то тіі три брати Свою матусю, нещасну удовицю, З подвір'я ізгонять.

Найстарший брат Під руці виводжає, Середульший брат у потилицю вибиває, Найменший брат Ворітечка одчиняє,

Ті, бідиу, клене-проклинає: «Іди, бідная удова, На чуже подвір'я проживати, Бо ти нам невдобна Робити діла неспособна, Оце ж тобі шлях-дорога Широка і довга». Пішла бідна вдова, плаче, Стежечки не баче, Спотикається. А сиднть найменший син

Край віконечка, насміхається: «Ой дивіться, хлопці, панове-молодці, Як то наша мати на старість -

262

Чи вона напивається, Чи ума лишається, попід тинами хиляється». Обзадумав середульший син, I,Uo мати наша ні вина не напивалась, Ні ума не лишалась, Ні під тином не валалась, А вона нас годувала І совершенних літ ожидала, Думала при синах до старості доживати; Ми ж її з свого подвір'я зогнали І перед богом, і перед людьми Сміятися стали. Пішла бідна я удова, Ilлаче, спотикається, Іде проти неі чужая-чужанина, Молодая челядина, Питається: «Чого ти, бідна вдово, плачеш?» «Візьми мене, чужая-чужанино, Молодая челядино, На своє подвір' я проживати, Бу ду тобі сіни-хату вимітати,

I,Uo

Буду малих дітей доглядати». Чужая-чужанина, молодая челядина, Ворітечка одчиняє, Бідную вдову до себе зазиває: «Іди ти, бідна вдово, до мене проживати, Не будеш мені ні сіней-хати вимітати, Будеш тільки малих діток у хаті доглядати І мені, молодій челядині, Порядок давати; Буду тебе за рідную неньку почитати

263

І до смерті годувати, і до життя годувати, Тільки будеш у мене повік проживати». Бідная удова у чужої-чужанини, у молодої челядини проживала, Тринадцять год проживала, На чотирнадцятий год Стали хуртовини наступати, Стали вдовиченків побивати: lJ.!o первая хуртовина -- дома попалила, Другая хуртовина

у полі й у домі поронила,

Третя хуртовина - скотину поморила І нічого вдовиченкам не остановила. Стали вдовиченки жити-поживати, Нічого у себе не стали мати, Стали гірко проживати. у святую неділеньку, Рано-поранень ку, Тож не усі дзвони дзвонять,

То про удовиченків усе люди говорять. Г ості-панове пили-гуляли, За двір виїжджали удовиченків осміяли: «lJ.!o вже, мабуть, в удовиченків Хліба-солі не стало, lJ.!o вони бідную удову З свого подвір' я зослали». у святую неділеньку Рано-пораненьку То не сизії орли заклекотали,

lJ.!o

Як три братіки од сна уставали, Білі лиця промивали, Божих молитов промовляли,

lJ.!o мовлять словами Обіллються дрібними сльозами.

264

Став старший син Братам своїм промовляти: «Брате мій середульший, брате найменший, Негарно ми всі утрьох ізробили, ми свою неньку, удову стареньку, Із свого подвір'я прогнали. Ходім тепера перед богом, перед людьми Г ріх-страм потерпімо І свою неньку, удову стареньку,

l,Uo

На CBO€ подвір' я возьмімо; Будемо прохати, Чи не перестане нас господь Хоть мало-немного карати?» Скоро шапки у руки забрали І на коліна упали, Свою неньку, удову стареньку, На CBO€ подвір'я прохали: «Іди, ненько, удово старая, До нас проживати, Будем дітей поучати, А молодих жон спиняти, І тебе за рідную неньку почитати, Чи не перестане нас господь карати?» Бідна я вдова на сльози не вдаряла, Словами промовляла: «Як то Я вас, сини, годувала,

Як камінь глодала! А тепера чого од вас дождала l,Uo на чужому подвір'ї проживаю, Да вже й буду на чужому подвір'ї проживати.

Просіть бога і всевишнього творця, l,Uоб перестав вас карати, А я буду на чужому подвір'ї помирати».

265

Бідная удова на чужому ПОДВІР І ипомерла;

Ії слава, її пам'ять Тайно не пройде; А тільки її слава, Ії пам'ять пройшла Міждо морями, міждо землями, Міждо православними християнами.

L СЕСТРА ТА БРАТ

в неділю рано-пораненько Не сива зозуля закувала, Як сестра до брата з чужої сторони поклон посилала,

Жалібненько до себе прохала: «Братіку мій рідненький, Як голубоньку сивенький! Прибу дь ти до мене, Одвідай мене На чужій стороні,

При нещасливій фортувиніІ» Брат тоє зачуває, Словами промовляє: «Сестро моя рідненька! Рад би я до тебе прибувати, Да не знаю, где тебе шукати: Не можно мені, сестро, за темними лугами, За бистрими ріками, За широкими степами». Сестра тоє зачуває, До брата словами промовляє,

266

Дрібними сльозами обливає: «Братіку мій рідненький! Через луги темнії, високії, ясним

соколеньком

перелини,

Через степи широкії малимневеликим перепелоньком перебіжи,

На мій двір, брате, сивим голубоньком ПРИЛИПИ,

Жалібненько загуди, Тугу серцю моєму розділи, в нашій, брате, землі християнській

людям

бог праздник

дa€,

Люди до церкви ідуть, Як пчілки гу дуть, Із церкви виступають,

Як рожа процвітають, Одно до одного приступають, По приятельству на хліб, на сіль до себе зазиває,

Мене, брате, нещасної мов ніхто родом не знає,--

Wo як

був у нас отець і мати, Тоді мали нас всі люди родом знати, Як помер отець і мати, Не став нас ніхто вже знати,

Не стало ні кума, ні побрат~ма,

Пришибла мене, брате, на чужій стороні злая, нещасливая година,

Одцуралась сердечна названа родина; Тілько у мене, брате, сердечного роду, вийду я в божий храм, на святії отці

подивлюся,

Господу богу помолюся: Ото у мене, брате, отець

267

матуся!»

СЕСТРА ТА БРАТ

Ой у святу неділю

То не сива зозуля закувала, Ні дробная пташка в саду щебетала, Як сестра до брата З чужої сторони у далекії городи Листи писала, Поклон посилала, Братіка рідненького, Голубонька сивенького, у гості прохала: «Братіку рідненький, Голубоньку сивенький! Прибудь до мене, Одвідай мене, Бездольную,

й безродную, Й безплеменную, На чужій чужині При нещасній моїй хуртовині. Ой чи я живу, чи я проживаю, Я на чужій чужині Більшеє горювання собі принімаю. I,Uo я на чужій чужині завдовіла, З маленькими дітками осиротіла. І як то, братіку, тяжко та важко Бездольній, безродній, Безплеменній На чужій чужині Жити-проживати, То так то, братіку, тяжко та важко, Не по силі чоловікові

268

Із сирої землі Важкий камінь підняти». «Сестро моя рідненька, Голубонько сивенька! Рад би я до тебе у гості прибувати,

Та не знаю, де тебе шукати вже й мати. Ой що ти живеш за високими лісами, За бистрими ріками, За великими городами». «Добре, братіку, учини, Через високії ліси Ясним соколом перемІНИ, Через бистрії ріки Білим лебедоньком перепливи, Через великії города

Сивим голубоньком перелети, Мов моє серце тугу розважає. І як то, братіку, тяжко та важко На святий день на великдень Альбо на которий празник роковий молебний,

люди до церкви йдуть, Як бджоли гудуть,

I,Uo

А з церкви йдуть, як мак процвітає; Пола з полою черкається, Брат з сестрою не прощається, Ой плече з плечем торкає, Один одного з празником поздоровляє; Плече з плечем торкає, Один одного на хліб на сіль, на бенкет зазиває,

Я ж стою, пребідна сиротина, Ой ніхто мене не привітає ... Альбо по отцеві, лібо по матері,

269

Наче воно мене вже й не знає. Ти ж і сам, брате, добре знаєш, Як у нашого отця, лібо у матері, Бу ло що пити альб о з'їсти І тоді ні світ ні тьма В хату вступали, Кумами, сватами, Рідними братами називали. Як пришибла худа, нещаслива хуртовина, Відреклася й уся названая родина. І тоді нема ні кума, ні побратима, Нікому в хату вступити, Добрим здоров' ям навістити, Ні з ким стати, За здоров' я іспитати. Тільки піду я до святої церкви, До божого дому, Богу помолюсУ., На святості подивлюся, Не раз, не два дробними сльозами обіллюся.

Отож у мене рідний отець і матуся. I,Uo вийду я з церкви. ляну - вгору високо, І в землю - глибоко, І в чужу сторону До родини вже й далеко». Дай же, боже, миру царському. Народу християнському Од сьогодні всім на здравія, На многая літа, Многая літа.

ДУМИ .,.

...

ПРО РЕВО.АЮЦІИНІ ПОДІІ

1905 РОКУ

Портрет кобзаря Петра СіРОИlтана

1887

р.

LI ЧОРНА НЕДІЛЯ У СОРОЧИНЦЯХ А чи чорна хмара та синєє небо вкриває, Та синєє небо вкриває, навкруги облягає,

Снігом-завірюхою доріженьки у полі замітає,

Ой замітає та ой замітає! А то ж з Миргорода, славного города,

Барабаш виїжджає, Донців та черкесів за собою викликає:

«А нумо ж, черкеси й донці, славнії молодці, Нумо у Сорочинці у гості! Нумо у гості гостювати, пристава визволяти

Та царський маніфест у народа одбирати,

Та ой одбирати! Та маніфест одбирати, зачинщиків у кайдани купати,

lJJоб нам, чиновникам, по вік вічний панувати, Ніякого нового закону не знати,

Народ у вічній темноті держати!» Ой у суботу ввечір у Сорочинцях у

дзвони

задзвонили,

А в неділю рано козаки з Барабашем до нолості приступили

273

Та й народу говорили: «А нуте, сорочани, нашій силі покоряйтесь Та на маніфест надії не покладайте, Пристава відпускайте, Зачинщиків покірно оддавайте Та нуте й поспішайте, Та, ой поспішайте, не гайтесь!» «Ой Барабаше, Барабаше! Ти й сам не пишайся,

Сам

не

пишайся,

царському

маніфесту покоряйся;

Нащо ж було й вам той новий закон ламати Та наших людей безвинно та безсудно в тюрму забирати,

Та жінкам, та малим діткам жалю завдавати, у народа волю одбирати!» Ой як крикнув той Барабаш та на козацьку

«Бийте ж тих сорочан та не жалійте, Кіньми топчіть, з рушниць стріляйте, Рани і смерть завдавайте! Покажемо ім, вражим синам, як начальство не вважати

Та на маніфест надію покладати, Та ще й пристава рештувати, Землю й волю добувати! Буде ім земля й воля - діткам та онукам нещасная

доля,

Та ой нещасная доля!» Та чи то ж вп' ять тая хмара яснеє сонце вкрила,

Молоньями світила та громами й загриміла, Чи то орда набігала, що колись дідів-прадідів у неволю заганяла,

274

Та била й рубала, лютій смерті предавала ? А то ж не чорная хмара ясне€ небо вкрила та й не громом загриміла,

То й не орда набігала, що дідів-прадідів у неволю забирала ...

Кинулись на сорочан донці й черкеси Підковами топтали, З рушниць стріляли Та на вулицях доганяли, На дворах та на левадах лютій смерті предавали,

Били й мордували, Жалості не мали. Ой у неділю увечір вп' ять тая завірюха закружила

Та доріженьки снігом крила, А у Сорочинцях жінки та батьки ще й малі діти Дрібні слізоньки проливають та мерців обмивають,

На столи покладають, На столи покладають, Барабаша проклинають:

«Ой Барабаше, Барабаше, лихо TBO€ й наше! ти наших діток посиротив Та й сам свою голову положив». А у Миргороді, славному городі, Та над Барабашевою хатою чорний ворон

I!lo

крлче,

А у хаті вдовиця Барабашиха плаче: «Ой Барабаше, муже-покійнику, Барабаше, Лишенько ж наше, Та. ой лишенько наше!

275

Було б тобі, Барабаше, з Миргорода не виїжджати, Та донців не викликати, та у народ не стріляти,

Рани й смерть не завдавати! Ой Барабаше, Барабаше, лихо твоє й наше Та, ой лишенько, лихо ... твоє й наше!»

LII ПРО СОРОЧИНСЬКl ПОДІІ

1905

РОК)'"

І!!о у святу неділю рано-пораненьку у Сорочинцях сочинилося Усі люди союз собі великий мали, Собі кумпанію велику ізбирали

І все собі розмовляли: «Як би то нам свободи дістати, І!!об землі дістати, І!!об було чим малих діток годувати!» Не діждали свободи сії знати,

А діждали Барабаша своїми очима повидати. у понеділок рано-пораненьку Із Миргорода, із славного города Барабаш приїжджає,

з козаками прибуває, До людей словами гукає: «Ой що Ж собі маєте,

І!!о ви собі свободи дожидаєте? Не будете ви свободи знати, А бу дем ми вас стинати,

276

I!lоб ви собі заробляли, А свободи не дожидали!» Ось стали люди словами

промовляти: «З чого ми должні жити-проживати, Як у нас нічим бідних дітей годувати!» Ой став Барабаш гнів великий покладати: «Ви должні ще козаків і коней погодувати,

Бо нам було тяжко та важко сі€ю дорогою проїжджати!» Усі люди руки підіймали, Словами промовляли: ~(Ми вас відтіля не визивали, Не будем ми козаків годувати, Не будем вашим коням і сіна доставати! За віщо ми будем свою жизнь покладати?

Де ми будем брати, I!lоб вас годувати?»

То Барабаш і козаки великий гнів положили,-

Великий сор ізробили! Од людей од'їжджали, Великий гнів покладали, За царину виїжджали І совіт собі мали: «I!lo ми будемо тепер од'їжджати, А правди собі не шукати? А треба їм, треба дати, I!lоб вони знали, як свободу шукати!»

Тоді коні назад обертали, Усіх людей на місці заступили, Оруді я оружилиУсіх людей на землю положили, Тіло Їх християнське на землю поклали,

Кров безневинно проливали.

277

Которі живі - живі зостались, Руки вгору піднімали, Барабаша кляли-проклинали: «Барабаше, Барабаше, Лишенько ТЕОЄ і наше! Людей побиваєш І сам тут погибаєш, Свою голову покладаєш! Стільки ти крові безневинно проливаєш, А тіла християнського ш! землю ПОЛОЖИ:J І сам СВОЮ жизнь покладаєш!» Ой у середу рано-пораненьку Стільки-то усього сочинилось Пан Филонешю із Полтави прибуває, З козаками приїжджає, Всіх людей бідних собирає, На колінах поставляє, Безневинно обвиняє, Тіло Їх коло кості канчуками оббиває,

Кров Їхню безневинно проливає! Ой стільки-то Їх, бідних, побили, Шматками порубали І кров безневинно проливали, По темних темницях забрали, А бідних сиротят без хліба оставляли! Ой як то тяжко та важко бу ло сиротятам

різдво Христове дожидати, Без батьків без своїх рідних празник пробувати,

Без хліба, без СОАі загибати. Словами промовляли, Сльозами ПРОАивали, Батьків своїх СПОМlІнали: «Нехай ми будем тепер знати, 2ЇS

Як батьки наші помирали,

Безневинно кров проливали І голови свої покладали. Колись то ми будем знати Своєю кров'ю батьків одкупляти! Ой тяжко та важко нам тепер на світі проживати,

Wo нікому нам пораду дати».

Стали діти тихо говорити, Котрих батьки по темних темницях пробувають:

«Ой колись-то ми будем добре знати,За цю неволю будем визволяти! Як то тяжко та важко по темних темницях пробувати,

За неправду загибати!» Бідні невольники у неволі пробувають, у темній темниці проживають-пропадають, Суда праведного дожидають: «Коли-то нас буде праведний суд осуджати,

То тоді нас будуть із неволі випускати!» То товариш до товариша словами

промовляє,

Филоненка-полковника кляне-проклинає: «Бодай тебе перша куля не минула, Гостра шабля шемену.\а! Як буде тяжке його горе побивати Та будуть тіло його ховати, То тоді нас буде праведний суд осуджати, То будем ми тоді з неволі виступативизволяти.

Та визволь нас вже, визволь, господи, з оцієї каторги,

279

Із темної темниці на край веселий, Міждо мир хрещений!» Сотвори, боже, вічну пам'ять тим, котрих побили,

А всім слухающим головам І товариству кревному й сердечному Пошли, боже, на многа літа!

дУМИ.

СКJlЛ,ДЕні РАДЯНСЬКИМИ КОБЗАРЯМИ

Портрет кобзаря Опанаса Савчен/{а (Баря),

1902

р.

LIII ХТО Ж ТОй СОКІЛ, ТОВАРИШІ

Гей, гей, гей, гей! Була зима з відлигою, А другая люта, Настраждалися солдатенькu,

Залізом окуті. Куди не глянь

- біле поле

Людським трупом вкрите, А по селах плачуть жінки

Та голодні діти. {.Харі, купці, генерали Війну вихваляють

Та на полях скривавлених Бенкети справляють.

Та ось над шанuями здійнявся сокіл.

Прилетів сокіл, -

Прилетів ясний, Над шанцями літає,

До солдатеньків Та товаришів Словами промовляє: «Чи не годі вам, товариші, 283

В окопах зогнивати? Бо вже час настав, солдатеньки, Свою волю здобувати!» Та зачули генерали соколину мову, Наказали стрільцям убити сокола: «Ой хто Ж зіб'є його кулею Нагороду одержить той від царя». Узяв стрілець рушницю в руки Та й пустив кулю, Тільки не в сокола, А в генерала ... Зашуміли люди, немов ріки, кайдани рвуть,

LUo

стремлять у море; Ревуть хвилі, Б'ють пороги, Земля у загравах ... Сокіл все літає, Зове людей, закликає: «До зброї! До зброї! Поки пани не полягли, Як бур'яни під косою!» Стало краще всім робітникам, Зітхнули на повні груди селяни. І раптом його не стало: Умер сокіл, Знемігся він, Перетру дився ... Та ім'ям його великим Весь світ обновився! Хто ж той сокіл, товариші, Куди линув, де він? То не сокіл, товариші,-

I,Uo

То наш любимий Володимир Ленін!

284

LIV ПОВЕРНЕННЯ ШЕВЧЕНКА З НЕВОЛІ

За синьою Волгою, За солоним Каспієм, По жовтих пісках та сухих вітрах, Там орел тужить-проквиляє,

Пісню про волю співає: «Нема гірше, як в неволі Про волю згадати ... А я про тебе, воленько моя, Оце нагадую».

Отак в неділю на валу стоїть Тарас Серцем рідного краю не забуває,

А потім бере човна,без весла, вітрила, сіда""

До рідної землі з неволі утікає. А море сердите човен хоче розбити, Перекинуть, залити і плавця смілого затопити,

А він струни зачіпає, і пісня по морю синьому дзвенить,

лунає

...

Тоді море буряне затихаєвітер човна ГОНИТ!J

Т а все далі віддаляє, До берега астраханського його прибиває, Де гуляв колись степовий воїн, Де лякав панів Степан Разін. Кругом товариство Тараса стрічає, Сили, здоров' я йому бажає. Наш поет до столиці прибуває Т а всякими шляхами додому -

285

До рідноі сестри поспішає. Здрастуй, моя сестро, сестро невесела. Обнялись, і сльози усе розказали ...

LV КОЛИСЬ У КРОЛЕВUІ

Гей, слухайте, люди, знайте Та іншим передавайте ... Ой чого ж то Дніпро-Славута застогнав, Хвилі свої срібно-сивіі до круч високих підіймав? Ой чого ж то жито зелене посивіло, Може, його градом прибило? Ой то ж не жито зелене посивіло-прив' яло, А то ж по селах украінських смутно стало. Ой то ж не дівчина за вбитим козаченьком побивалася,

А то Україна вся сльозами умивалася. Не квітчалася, не вбиралася, А в чорній сувій наряджалася, В останню путь сина свого Проводжати збиралася. Гей, не жайворон у небі дзвенить, журно співає

Ой то ж Україна труну з прахом З далекого Петербурга стрічає. То ж не верби кучеряві над шляхом глуховським

А то ж люди з хуторів та сіл По шляху тім скрізь збиралися.

286

посхилялися,

Збиралися, уклонялися, З Тарасом прощалися. А шлях від Неви до Дніпра все коротшає, На побачення останнєє всіх запрошує. Г ей, шляхом тим як воли притомилися, У селі Бистрику опівдні спинилися. І вийшло все село стрічати

Батьки з матерями, хлопці, дівчата. Кожен чув про Кобзаря і знав, І слово облетіло всіх: - ие той мученик, що за волю писав. Хай же буде земля йому пером, Де він бу де-вікувати ме над Дніпром. Заповіт читали - над труною тужили І по душі його по звичаю тому на цвинтарі дзвонили.

А як сонечко з полудня стало звертати, Знову ярма на волів взялись надівати. - Гей, воли, воли, води напились з озерця. Т а везіть же труну до Кролевця ... А в Кролевці у саму вечірню пору Привезли труну до собору. Ой не дали ж жандарми біля храму спочити, Прийшлось до вигону рушать І в пані Огієвської в саду кортеж сумний спинити.

Під липою старою Поставили віз з труною. І над Кролевцем ніч спустилася мінлива, Боялись - буде злива ... .\. Київ ще далеко був і берег той дніпровий ...

Портрет кобзаря Саміuла ЯШНОlО,

1903

р.

ДУМИ, НАРОДНЕ похо,джЕННЯ ЯКИХ нЕ ВСТАновлЕно

w~i1k

n1t~~}·~~~>I'4~1;:

'11>" Г& ",};&.,.t;,

KJ !O<.,~,~ 1.~).{"",,,,,)

Портрет кобзаря С. А. Пасюzu.

1910

р.

ДАРИ БАТОРІЯ. СМЕРТЬ БОГДАНКА

То не вітер буйний по степах виє, завиває, То не хан татарський на Украіну військо своє посилає,

lJJоб воно Украіну, Рідну мати нашу безневинно пліндрувало,

Жінок, та дівок, та добро наше у полон брало й забирало,

Коней та овець, усю божую скотину у свої джерела заганяло,

Козацькі холиви розбивало й розоряло. Тоголинній Бог данко усіх козаків у

громаду

созиває,

Усіх козаків, і служивих, і простих, І сусідів, і підсусідків, і хорунжих, іпрочих іних старших,

Усіх хоробрих сотників і полковни~,ів у

купу

ззиває,

скликає,

До громади зоби рає, А сам посередині виходжає, Шаблюкою блискає, Святим містам три поклони покладає,

19*

291

А на чотири сторони по оДному поклонУ, Та козакам один поклон, Та ще сотникам та полковникам поклон, До бога молитву читає,

А до козаків, до всієї громади так промовляє: « То не вітер буйний по степах виє, завиває, То не хан татарський на Україну військо своє насилає,

Wоб воно Україну, Рідну мати нашу, Безневинно пліндрувало, Жінок, та дівок, та добро наше у полон брало-забирало,

Коней та овець, усю божую скотину в свої джерела заганяло,

Козацькі холиви розбивало й розоряло. Т о король Польщі нам і вам подарок висилає, Великий дар дарує, нас і вас шануючи й поважаючи.

Хоче він, щоб ви, братця, хоробрії козаки товариші

За його, короля Польщі, бога молили, Та йому, королю Польщі, Як богові, що живе високо на небі, По вірі й по правді служили, Ляхів би не били, А з ними, як з рідними братами, жили, На москалів би нападали, Татарів би побивали й воєвали, А за сеє вашему гетьманові, Голинному Богданкові та й вам із ним великий дар дарує,

А той великий подарок-дар: Булава золота, та хоругва з срібла,

292

Та бунчук ~ жеребця. Та ще й той король Польщі пише-приписує: «Хай же, ка, твої козаки служать мені вірою й правдою,

Як великому тому богові, I,Uo живе високо на небі, А як не будуть служити мені вірnю й правдою,

То я ім тоді другий по;,арок подарую: Хоробою Їх порадую, Хоробою тяжкою та важкою». А козаки тоє й зачували До свого атамана Т:1К промовляЛи: «Отсе Ж нам король Польщі великий подарок-дар дарує,

А не послужим ми йому вірою й правдою,

То й хоробою, бач, якоюсь нас порадує. Якою ж би то хоробою? Чи не слободою? Та якби вже отою хоробою, що слободою, То усім би нам, товаришам козакам, інших Дilрів і не треба.

Служили б ми йому, королю Польщі, По вірі й по правді, Як богові, що живе високо на небі, І ляхів би не били, І з ними, як з рідними братами, жили, На москалів би нападали, І татарву би воювали, І вовіки б вічнії не злом, а добром та молитв~ю

Свого пана великого короля Польщі іменитого,

Як бога б шановали».

293

Отсеє сказавши та й замовчали. Тоді гетьман голинній Богданко до писаря свого Хоми Безродного

Та до курінних прохаючи підступає, І одного й другого барзо випитує, сповідує, й те, й друге, так і так викладує, Похід під турка козакам обіщує та велику здобиченьку на поході великому.

Так і так. Козаки громаду розкладали, Велику пораду мали, У похід виступали,

Турка рубали, пліндровали, Та тут же й гетьмана свого на полі під горою, Під густою ракитою, Убитого знаходжали, глибоку могилу копали, На могилі курган насипали, Біля кургана-могили коня турецького гетьманського

зоставляли,

Похорон гетьманові правили, одправляли, Тут йому і повік лежати. Добичу свою побравши, додому повертались, Спасителю хрестились, добром ділились. Вони добром, а ми чаронькоЙ.

ТАТАРСЬКИй ПОХІД СЕРПЯГИ

Ой по Чорному да по глибокому моречку, По тихому да по далекому Дунаєчку, Злая буря виходжає, виступає, Козаків до землі чужої проводжає. А із низу буйний вітер віє, повіває;

294

А по Чорному моречку супротивна я хвиля вставає,

Да по Чорному морю вовком-сіроманцем лає й гукає

Зібралися козаки товариші Всі хоробріі запорожці Про тую бурю мірковати,

т ихоі погодоньки понад синім морем-Дунаєм піджидати.

Одну годину піджидали,

Другую піджидали; А зла я буря все більш виступала, Да й нітрошки по Чорному морю глибокому, По Дунаєчку далекому да широкому, Тая буря не унімала; А все злійш громом по небу тарахтала,

Да блискавкою між хмарами блискала. От тоді гетьман Івасенько Серпяга Козаків товаришів до себе підзиває, До козаків товаришів так і так промовляє: «Ой ви, панове, рідніі моі братця, Хоробрії мої товариші козаки-запорожці! Слухом ніколи не слихано, Да й видом ніколи не видано, I,Uоб такая буря злая на козаків так міцно виступала й уставала,

I,Uоб

таким громом-блискавкою

тарахтала й блискала,

Да щоб ви, панове козаки товариші, ось так довго-довгенько стояли,

Тихої погодоньки біля моря піджидали!» А козаки теє зачували, Да й усі замовчали.

«Коли ж ми тоі бусурманщини лякалися?

295

Коли ж таки ми од єї де-небудь ховалися? А теперечка не то щоб бусурманщини, А то не то бурі ізлякалися; тихоі погодоньки піджидаючи, Да на злую й лихую бурю жалуючи, І зовсім надорвалися І» А козаки теє зачували, Да й усі мовчки замовчали; Барзо, барзо раховали, нічого не промовляли; Один одного споглядали; в похід виступали. Отсе ж ідуть вони день не день,

Не два, не три й не чотири; А злая буря лихая да по Чорному моречку, По далекому Дунаєчку, Барзо унімала; Да й супротивная хвиля у своі домовини, у ковбанюги біжала,

Да й там пропа;щла. А козаки богові молитви посилали, По три поклони покладали, одпочинь є мали. А після всі козаки в похід виступали; Із своїм хоробрим гетьманом, Серпягою Іваном,

Тяжко нехриста розбивали. Думали й гадали; Да й під городом Керма ном Із бусурманським салтаном Примир'є мали: у єго худобу всю однімали.

Усіх татар-буряків розбивали й пліндровали. Тихою погодонькою, З гарною добиченькой додому

296

привертали.

БИТВА ЧИГИРИНСЬКА

Ой у нашій у славній Украіні

Бували колись престрашніі злигодні, бездольні години;

Бvвали й мори, Й військові чвари; Ніхто українців не рятовав;

Ніхто за іх богові молитв не посилав; Тільки святий бог наших не забував: На великі зусилля, на одповіддя держав! Ті !І.ьки бог святий знав, ІД0 він думав, гадав, замишляв,

Як незгодини на украінську землю посилав! От же й пройшли. ізійшли злії незгодини: Немає нікого, щоб нас подоліли! Тільки бог святий знає, ІЦо він дvмав, гадав, замишляв! Не день і не два ляхи Україну пліндровали, Ні на часиночку одпочиння не мали, Коней на взаводах день і ніч держали, До гетьмана Наливайка дорогу верстали. А гетьман хоробрий Наливайкощо він думає, гaДa€? Що він за долю товаришів своїх замишляє? Тільки бог святий знає, I,Uo йому на помоч помагає! .. І ,,-з:ot гори хмара виступає-виступає, ВJlходжає,

до На То Да

Чигирина громом вигримляє, українську землю блискавкою блискає, поляки через три ріки три переходи мали, й біля третього переходу станом стали; Пустили коней на попасаннє, Самі собі дали на три години одпочиваннє.

297

А що гетьман Наливайко думає, гадає? він на незгоду ляхів замишляє? Тільки бог теє знає, що йому на помоч помагає!

I,Uo

То не хмари по небу громом святим вигримляють,

То не святих вони до бога проводжають; То ляхи у бубни ударяють, У свистелки да у труби вигравають, Усе військо своє докупи у громаду скликають, Wоб ішли усі до громади на послуханн€,

Слухати гетьмана Жовковського оповіданн€. От то й прийшли усі, рядом стали, Усі рядом стали, да й замовчали, Гетьманське оповіданнє слухати зачали. А посл vхавши, коней сідлали, Через Білу-річку переход великий мали; Мости мостили, греблі гатили, кілля забивали, Горзину да дряницю клали, Через Білу-річку переход великий мали. А перейшовши, обгороди да шанці робили, Ув окріп гармати становили; А поперед гарматами три хрести вколотили. А що первий хрест, то Сомино висить, Сомино висить, барзо голосить. А що другий хрест, то Богун висить, Богун висить, шаблюкою лопотить. А що третій хрест, то порожній стоїть, Усіх інших козаків до себе піджидає, Козаків піджидає, козаків оглядає. Хто первий підійде, того гармата уб'є;

Хто другий добіжить, того самопал цапне, Хто третій підлетить, той хреститься буде, Хреститься буде й молиться стане,

298

хрест з осоки - то його надбаннє! .. А козаки гляділи, у вічі вбачали, Проміж себе бурковали, раховали; т ри корогви на забаченнє ляхам становили, На корогвах уговор-рядну писали: «Вірному православному християнству

I,Uo

миром

мир;

А ляхам-ворогам пекельний пир! у кого хрест - на того й хрест!» Отсе ж і пішли наші на чотири поля, на чотири поля, а на п'яте на подольє; Ляхів на всі сторони, по всіх хрестам

колотили;

Ляхи опрощення просили, да не допросились: Не таківські козаки, щоб опрощення дали! Не таківські й ляхи, щоб напасть забули! Бvде й нашим лихо, як зозуля ковала; Що вона ковала, проміж святих чувала; Що вона ковала, тому й бути - стати. Як стануть біси правих і неправих єднати, Душ забирати, у пекло докупи складати. Од того й сього, од іншого чого, Боже нам поможе! Про те він і знає, що він думає, гадає,

I,Uo Павлові Наливайкові да на поміч помагає. Не нам про теє, за теє раховати: Наше діло богові молиться, Спасителю хреститься!

299

ПОХІД НА ПОЛЯКІВ

Ой пішли козаки на чотири по.\Я, то на чотири поля, а на п'яте подоллє.

LUo одним полем, то пішов Самко Мушкет; А

за

паном

хорунжим

мало-мало не три тисячі.

Усе хоробріі товариші запорожці: На кониках вигравають, шабельками блискають, у бубни ударяють,

Богові молитви посилають, хрести

А Самко Мушкет

покладають.

то він на коні да й не виграває,

Коня удержує, до себе притягає, думає, гадає. Да щоб сто чортів убили ту його думу, що гаданнє! Самко Мушкет думає, гадає, Словами промовляє: «А щО, як наше козачество мов у пеклі ляхи спалять,

Да з наших козацьких костей пир собі на похмілля зварять! .. А що, як наші голови по степу-полю поляжуть,

Да ще й рідною кров'ю умиються, ПоперераСКОJ\ОТИМИ шаблями покриються! .. Пропаде, мов порошина з дула, тая

козацькая

слава,

то по всьому світу дибом стала; I,Uo по всьому світу степом розляглась, простяглась;

Да по всьому світу луговим гомоном роздалась;

зоо

Туреччині да татарщині добрим лихоМ знати даЛАСЬ;

Да й ляхам-ворогам на спис оддалась!» Закряче ворон, степом летючи; Заплаче зозуля, лугом скачучи; Закуркують кречети сизі; Загадаються орлики хижі: Да все, усе по своіх братах, По буйних товаришах козаках! Чи то іх згарбом занесло? Чи то Їх у пеклі потону ло?

Q!o

не видно чубатих, не то по степах, не то й по лугах,

Не то й по татарських землях, Не то й по турецьких горах, Не то й по чорних морях,

Не то й по ляцьких полях?. Закряче ворон, заграє, зашумує, Да й полетить у чужую землю ... Ан ба! кістки лежать, шаблюки сторчать; Кістки хрустять, шаблюки поперерасколоті бряжчать! .. А чорна, сива сорока оскалилась да й басує І

А ЩО голови козацькі -

то мов Швець Семен

шкуру загубив! А ЩО чуби - то мов чортяка джгути поробив; У крові усі да й позасихали: От то й слави набралиl Ой пішли козаки на чотири шляхи,

Q!o на чотири шляхи, а на п'яте на подоллє. Q!o одним полем, то пішов Самко Мушкет; А другим полем - Стецько Кукуруза: 301

Сизою голубкою голову свою буйную додолу

закинув.

А за ним ідуть мало-мало не три тисячі, Усе хоробрії товариші запорожці: На кониках вигравають, шабельками блискають, у бубни вдаряють,

Богові молитви посилають,

хрести

покладають;

До Стецька Кукурузи ось так промовляють: «Чи ТИ жив, чи здоров, пане Степане? Чи ти умер, що твою головоньку дубом додолу прибило?

Рахованнє - не в поминаннє! Коли ж небудь треба да по нас поминки робитиl I,Uo по нас, пане, старі баби стануть у полі свистіти;

А по тобі, пане, молодії дівчата зачнуть голосити! Да те все однако, I,Uo Яким, ЩО Яков! Ось як пристанемо до п'ятого яра,

То хоч і серед літечка зашумить, загуде не-дай світа чвара І Буде й нашим лихо, як зозуля ковала, Степом летючи, лугом скакучи. I,Uo вона ковала, то правду казала: «Налетять орли хижі, стануть жалковати; А ворони налетять, да й стануть здобичі ждати й піджидати.

То як налетять от ті зозулі,

I,Uo нас не забули ... I,Uo жид, а що дід, а що й запорозький козак!» зог

Ой пішли козаки на чотири шляхи, І!!о на чотири шляхи, а на п'яте на подоллє. І!!о одним полем, то пішов Самко Мушкет; А другим полем, то пішов Стецько Кукуруза; А третім полем, то пішов Карпо Півторакожуха, На конику виграває, пісню співає. А за ним ідуть мало-мало не три тисячі, Усе хоробріі товариші запорожці: На кониках вигравають, шабельками блискають, у бубни ударяють,

Богові молитви посилають, хрести

покладають.

А Карпо, пан гетьман, на конику виграває, пісню співає.

«Пресучая та журба мене ізсушила, Вона мене, молодого, із ніг ізвалила. А я тій журбі да й не подаю ся. Ой піду я до шинкарки, горілки нап'юся! .. Ой хто хоче меду пити, ходім до жидівки; А у жидівки чорні брівки, високі підківкн.

Й юпочка рябенька, й сама молоденька; Да яка я ж хорошая, яка чепурненька! Шинкарочко моя, насип меду й вина, Да щоб моя головонька веселенька була!» «Коли ти жонатий, то іди додому; А як не жонатий, то ночуй зо мною!» «Ой є у мене жінка й діточок двоє, Да не при гортають ся, серденько моє!» зоз

БИТВА ПОЛТАВСЬКА

Шведського року, нещасливого літа, Не одна то душа християнська безневинно Пlшла з сього світа.

Т о тоді-то у городі у Лебедині Иарі й князі великим всі дивом дивовали, Один до єдиного словами промовляли: «Про ЩО то, панове-молодці, у землі християнській не стало порядку ставати? ,) «Про то, панове молодці, що стали проклятії Бусурмани християн братами називати». «Хто Ж тоє зачинав?» «Начинав тоє проклятий Мазепа, Як Іскру й Кочубея безневинно сам з сього світа зогнав,

Семена Палія на Сибір завдав». То царі і князі єдин до одного словами

промовляли,

Т а Семена Палія з Сибіру на Москву висилали.

Скоро то став Семен Палій Великим постом, весняною погодою До білого царя на столицю прибувати, То світ праведний государ велику радість має, I,Uo до себе великого лицаря Семена Палія у гості сподіває.

То Мазепа тоді як почув, I,Uo його, проклятого Мазепу, лихо доганяє, До короля шведського такі речі промовляє: «Королю шведський, добродію, найясніший мій пане! Чи будем ми більше города Полтави доставати,

304

Чи будем з-під города, з-під Полтави утікати? Бо недурно ~OCKBa стала нас кругом оступати! Бо в Семена Палія хоч і невеликеє військо охотнеє,

Тільки одна сотня, А буде нашу тисячу гнати й рубати, Буде нам, великим панам, великий страх завдавати».

То король шведський тоє зачуває, Словами промовляє: «~азепа, безумна главо! Чи у мене військо не збройне?

Чи у мене військо не панцерне? Та я ще тую Москву могу сікти й рубати, І!!е не зарікаюсь у білого царя й на столиці побувати».

Скоро став Палій Семен На святого отця ~иколая Із Шереметом Борисом Петровичем під Полтаву прибувати, То став-то КОРОЛІ> шведський із Мазепою тайно втікати,

На царських людей вдаряти; Много царських людей побивали, А в городі у Батурині мужиків да жінок упень сікли й рубали,

t!еркви палили, святості та ікони під ноги топтали,

Плоти справляли, На той бік Дніпра утікали. То Семен Палій під Полтаву прибуває, Січе й рубає, на всі сторони, як полову, метає, Ду"и

305

До Дніпра добуває, на той бік Дніпра поглядає,

I,Uo король шведський із Мазепою на тім боці Дніпра походжає То він то мечем махає, Словами промовляє: «Помоли ТИ, Мазепо, за мене бога, що я тебе не догнав

Альбо посік, альбо порубав, Альбо живйом на вічну каторгу завдав!» Земле, земле християнська, Єгда ти була смутками і печальми наповнена, Не знала, де родина об родині промишляє. Дай, боже, честь і хвалу Світ-праведному государю Да й Семену Палію, Превеликому пану, I,Uo не дав шведу ХРИСТИЯН на поталу! Ой дай, боже, усім християнам многія літа Та щасливого прожитія у сім світіІ

Портрет кобзаря Ф. Д. Кушнерuка.

1928

р.

ДУМА ПРО ЧАБАНА

(XVII

ст.)

Ой коли я, панове, в Оронках бував, То я там овечки пасав. Пас же я, пас, Пас в божий час, Пас по горах, пас по долинах,

По буковинах. Пас же (я) вівці, пас же я в овсі, Правда, не всі. Пас я овечки, Пас коло гречки, Пас в горосі, Правда, потросі. Пас же я овці, Пас я в пшениці, Пас же я в просі, Правда, знароці. Пас же я в житі, То ж мені за теє нещаснеє жито Добре боки набито. Пас же я в гречці,

309

Взяли мені козаки по овечці. Пас же я в пшениці, Взяли мені козаки по ягниці. Сам же я не знаю, чинити маю. Догоджаючи свому HeUjaCHoMY боку, Пожену я овечки всі на ТGЛОКУ. То вівці на толоку Fиганяв, Сам на могилу сходжав, В фуяру свому війську пригравав.

Ой що тільки трішки на могилі припав,

Трошки, немножко задрімав, Ледве третього дня ополу дні встав. Тільки що бідний овчар одно око заспав, То ж вставає, Очі нігтями продирає, Сльозами промиває, В чисте поле пог лядає, lJlo овець сивих немає. «Бідная моя головойко, либонь, то тому кілька літ,

Як при мені овечок ніт!» Сам же я не знаю, ІПо чинити маю! Пішов би я господареві свому знати давати, То мене зараз вилами схочет господар ВІтати. Не піду я господареві казати,

Піду в чисте поле овець шукати. Ген же мій цап, Ген же баран, Ген моя штира, Ген вегерина, ІПо моїй ватазі перед водила, По корцеві солі з'їдала,

310

По казанові молока давала! Ген і мій Сірко, Ген і Білко, Ген мій кудла, I,Uоб вівчарові шия не схудла. Аж я, панове, близько прибігаю, Пильно сі приг лядаю, Розуміючи, же овечки. Аж ЄН0 мужик-поганин нажав гречки, В снопи не пов' язав,

В копи не склав, Осочаю, молочаю навикидав. Осочай, молочай біліє, А вівчарові в очах гмиліє. Нива мужикові мила, А мні она не мила, ШО мене од гостинця далеко підгулила, Очі та ноги мої ввередила. Сам же я не знаю, IJ!o чинити маю. Хоч би я пішов о тім господареві сказати,

То он мене великим обухом хоче вітати. Єще пуйду в поле овець шукати. Так я юже, хвала богу, згадав, Г де свої овечки спасав. Там на солонці, На текучій воДоньці. Ой коли ж я близенько прибіг аю, Пильненько сі приг лядаю, Я ж мовлю: «Мої овечки!» Аж оно стоять полупленії березовії пенечки. Я ж мовлю: «Сірко та Білко!» Аж воно стоїть обгорілий березовий пенько.

Я ж мовлю: «Моє товариство кашу варили!»

311

Аж воно скурві (инове-дьогтярі ДЬОГОТЬ

курили,

Мене тим димом од гостинця подгулили. Сам же не знаю, I,Uo чинити маю. До свого господаря не вернусі. Знаю, що я маю сі у господаря з вегером вітати. Волю в поле піти овець шукати. Г десь мій цап і баран

На давній звичай тяв. Ну ж на гору Б'ю табалу 1. Я свого панка ніт, не боюся, Коли з вівцями в двір приженуся. Під гору скоком, На гору боком. Ген же мій цап, Ген і баран, Ген моя гира, Ген вегерина, I,Uo й моєї ватазі перед водила.

Ген мій Сірко, Ген і Білко, Ген і мій кудла, I,Uоб вівчарові шия не схудла. Ой коли я близейко прибігаю ... Пильнейко сі приг лядаю, Я ж но мовлю: «Мої вівці та ягниці!» Аж HO-;ZJ;івки та молодиці На долі брали червець та полуниці. Низенько в траву голови посхиляли, 1 Шкіряну торбу.

312

к ньому сі с .... ми пообертали, Овчарові ледвами очі порвали.

Бодай же вони собі глеки побили, Цlоб тиждень і три дні по степу блудили, Цlo мене, бідного овчара, од гостинця далеко підгулили.

Чи я ж при городах не бував? Чи я такої челяді молодої не видав? Якби мені которую догнати І Коли б дав бог під себе підобрати, Цlоб сі з себе не дав насміяти. Сам же вже не знаю, що маю починати. Пішов би свому господареві казати, Юже ж бо мій господар не буде ніяк за свій статок карати,

Тілько схоче без суда, без права на шибеницю зогнати.

Не пуйду ж уже господареВі казати, А пуйду в поле овець шукати. Годі юже своїх ног на поталу подбивати.

Пойду я юже в Волощину. Єднаково я умію по-волоськи говорити: Штереманеште, штероману, перегні, вегера. Прошу, забув хліба взяти, Нічого уже буде мені уживати. Ну я од села Великії Овчарі до села перебивати,

Хліба прохати. Не схотіли мені Великії Овчарі хліба дати, Ну я в Малих прохати. Которий дав, я поклонився, Которий не дав, богу молився, А я узяв, Об землю тяв, З13

На грудіх му хліба одняв. Юже-сь повен бурдюг і повен запол наклав, Юже б тиждень перед собою десять молодців погодував.

Юже ж пол тори милі от Дністра уходжав. Я ж то мовлю: «Вітер шумить». Оглянуся - аж господар конем біжить, Як чорний ворон летить На воронім коні, В голубім жупані, На овчара махає: «Стій, вівчару, не бійся,

До мене вернися, у мене вп' ять наймися». Бідний овчар став,

З бурдюгом сі пораджав: «Стіймо, небоже-бурдюже, не біймося, Вп' ять у свого господаря наймімося. Будемо істи й пити, Хорошейко ходити, Вночі спочивати, З господинькою спати». То бідний овчар хліб під пенька, А сам на пенька. Ген господар біжить. Я ж но мовлю: «Мій господар теє гадає, Схоче мене за бедра взяти, До дому примчати Овечок пасти». Аж господар прибігає. Овчар одною ногою на пенька ступає, Другу за бедра піднімає. Аж господар руку минає, За лоб хватає,

314

Жилавую дубину з-за плечей виймає. То ж мене бив-бив,

Болочив, Тую дубину розпровадив, Мою сорочку до моїх плеч он приліпив. По коню раз, по мені двічі, Прийшлося мені за конем бігчи. Коня затне раз, овчара бідного десять раз. То до двора прибігав, Овчара покидав. у дворі сам пішов на тік робити. Господинька на тік прибігала, На мужа свого нарікала: «Добро било, поганський сину, на самоті сироту бити,

Нездоров будеш головщину платити». То сніп овса взяла, Унесла, на печі послала, Кислим борщем попорскала, На овчара промовляла: «Ходи, овчару, трошки попасся, немножко. То ж тебе поганин бив, Ледве чи будеш жив». То бідного овчара на печі господинька

положила,

Од голови до ніг огляділа.

Аж оно у бідного овчара всі жили помліли, Лиш тільки одна жила не умліла, Котору господинька живила. Господиня до наймички промовляла: «Піди ти двоє куряток заріж, Одне спечемо, другеє зваримо З перцем, з шапраном,

315

Аби бідному овчарові к животу

серцю пристало».

Наймичка як побігла, четверо разом задавила, Аби бідному овчарові догодила. Єще дванадцять локоть льняного полотна з скрині взяла,

Wo у дванадцять пас ом ткала, До шинкарки понесла, Конов меду взяла, Додому принесла, Овчарові на піч подала. Бідний овчар як взяв за вухо, Вчинив на дні сухо. идко, гидко, ІД0 В коновці дно видко. Тоді овчар як напився, То єще гірше розболівся, Як червона халява, вид закраснівся, Як п'ятка, ніс загострився. осподинька по хаті ходить, Біліі руки ломить: «Бідная головко, либонь, овчар конає,

Йому свічки в руки немає». Овчар з печі руку опускає,

r осподиньці в руки коно в подаває, r осподиньку научає : <,На, господинько, тую коновку пополощи тричі водою,

I,Uоб не догадався господар з лихом і з бідою, Wоб не начинив колоту у хаті з тобою». осподинька на тік вибігає,

До мужа промовляє: «Мужу, мій мужу,

То же-сь його вельми убив.

316

Чи буде жив? Добро було на самоті сироту бити, Нездоров головщину будеш платити. Юже-сь не будем ніколи такого

челядника

мати,

Буде другий коло нашого двора тії двори минати,

у нас не бувати. Піди ти, мій мужу, приведи попа, Нехай бідного вівчара висповідає за живота». Господар - чого? - догадався, В хату вбігав, За кочергу взяв,

На порозі став: «Годі, овчару, скурвий сину, в хаті з молодою господинею потягати,

Іди за моїм статком в поле гуляти». Тоді мій овчар з печі схопився, То покраснівся, То побілівся. Дуду під руки, бурдюг за плечі. В ду ду заграв, Г о л у б Ц я вдарив, Свою господиньку молодую звеселив.

«I,Uo Я господиньці в єї домівці ще догоджу, Дровець утну, Води принесу,

Господар бив мене, бив, Волочив, Дідчую матір не научив. Мене не научив Свою господиньку гірш зноровив». Господар же лих, а господинька добра, Овчарові два каплунці в бурдючок втикла.

317

Бідний овчар як свиснув, Усі вівці за ворота потисн) В, В чисте поле вівці виганяв, Сам на могилу злізав, Хліба, солі вживав, Сльозами сі обливав, Господаря споминав: «То Ж мене поганин вельми бив, Правда, не на лихо учив, I,Uоб я всі овечки в цілості, в радості додому пригонив.

Господар лих, господиня добра. Бодай господареві тая рука, Що мене бив, по лікоть усхла». Посипала господиня куряткам пшона, То малії курятка пшона не їдять. То господинька на ву лицю виходжає, До жіночок промовляє: «Біда, мої жіночки,

На мої курочки Пшона не Їдять. Так бувало наймитко, бідний овчарище, пирогів В сметані не Їсть,

А мій мужище, Як чорний волище, Сироватку хлище, Аби була». ЯК НА СЛАВНІй УКРАІНІ

Як на славній Україні кобзарі-лірники проживають.

А великі пани про Їх нічого не знають, Як вони, бідолаги, страждають,

318

Через те, що грошей, а частенько й хліба не

мають.

А чому ж вони не мають? А тому вони не мають, ЩО ку ди не підуть, Не дуже-то Їх улюбляють, Відусюди проганяють, Усякої волі Їх лишають. За великими панами та за здоровими головами

Нема де кобзареві прожити, Жінку й діток кормити. Та не так уже ті пани, як оті паненята, Чого вони тільки над нами не виробляють? І хто Їм такої волі надав,

I,Uo

кожен з них з кобзаря, скільки хотів,

назнущав?

Усюди нас б'ють, усюди нас лають, А стрінешся з начальником в поліцію забирають.

Іде собі кобзарик, нічого лихого не думає, не

гадає,

Про себе мугиче-співає: А тут його на ріжку вже поліцевський дожидає

І зараз його, бідолаху, в ПОЛІЦІЮ забирає,

По улиці його пхає та штовхає І кобзу йому, нещасному, на шматки розбиває.

ЦІо ж він його у тюрму запихаl:>, Коли він і так темний, світу божого не видає? Нащо його в ту тюрму садовити, Коли йому, безщасному, і без того тяжко в світі жити? І що ж нам нещасним робити?

319

Найкраще, як панської милості просити ... А пани ж таки на кобзарів милості не мають, Іх проханнл не приймають, І геть з очей проганяють, I,Uo б же таки нам, бідним, почати? Як би то отих великих панів ублагати? I,Uo ми ж темні, невидющі, Нікуди шляхів-дороги не знаєм, Як до тих великих панів доступити, I,Uоб Їх об своїм нещасті сповістити. Ой пани ж ви добродії І Добру ви ласку майте, І нам хоч маленької волі дайте, I,Uоб вільно могли ми ходити, Шматка хліба просити, Бо що заграєм, заспіваєм, З того тільки й пропитання маєм. А тоді ми будем за вас бога молити, I,Uоб дав вам бог щасно в світі прожити.

ЩIl.Atі1ltКIt та

1с ОАе е н 11t аІ' і

У цьому виданні представлені сюжети дум (у Їх най значніших редакціях), що булн записані в ХуlІ, ХІХ ХХ століттях. Всього намн зареестровано 54 сюжети дум

них

ьідомі з уривків), які й подано у цьому

збірнику. OKf,iM того, друкуемо

5 дум

«непевного» поход

ження, 1 парuдійну (зведений текст двох записів), та од ну про жнття кобзарів,- отже, всього 61 твір (без ре

дакцій і варіантів), з яких дві думи і дві пародії записані у XVII ст., вся реШ1а записана у ХІХ-ХХ століттях. До даного збірника ми відібралн всі відомі народні сюжетн дум, записані як повністю, так і уривками. Кож на дума представлена одннм текстом, а В кількох випад

ках по

найважливішими

редакціями.

Деякі

думи

мають

50-60 варіантів, але подати Їх у цьому виданні не

мае найменшої можливості.

Тексти публікуемо за сучасним правопис ом без будь яких лексичних, В тих випадках, Сl'илістнчне

морфологічних та синтаксичних змін. де відхід від сучасної норми мае якесь

значення

правописні

лись.

323

поправки не вносн

ДУМИ З

AYMJI.

ЧАСІВ

ТУРКАМИ

БОРОТЬБИ

ТАТАРАМИ

ЗАПИСАНJ У

ХVІІ

СТО_\ІТТІ

І. К о з а к Нет яга. Найдавніший запис украінськоі думи. Текст зберігся в рукописному збірнику кінця ХУІІ ст. (збірнику Кондрацького, 1684) разом з іншн мн піснями, в тому числі й

двома текстами

пародійних

дум про наймита-вівчаря. Опублікував думу академік М. Возняк у Ки€ві, 1928 р. В найдавнішому запису козак назива€ться не Голота, а Нетяга, що також, мабуть, не € прізвище, а означення його соціального становища (бідака - той, хто не Ma€ тягла і не несе повинностсй). Нетяга, а в подальших варіантах Голота, не € якийсь "онкретний діяч історіі, як дехто гадав, це збірний об раз козацького лицаря, що хоробро себе веде у боротьбі

з турками й татарами. Дума виникла, певно, у ХУІІ ст. ПОЛС КUЛUМСЬКС - від міста Килії побіля гирла Дуиаю. КСЛСП - палиця з металевою ручкою. К о з а к Г о Л ота. (Варіант, записаний у ХІХ ст.). Записано від лірника Архнпа Никоненка на хуторі під Оржицею десь у 1852 р. Опубліковано у «Записках оЮжной Руси» (Куліша), І, 1856, стор. 14-19.

11. Сме р

Ь Кор е Ц ь к ого.

Записано наприкін

ці ХУІІ ст. десь на Волнні. Текст зберігся в збірнику Кондрацького (1684) разом з думою про козака Нетя гу і двома текстами жартівливо-пародійних дум. Опублі кував М. Возняк в киівському журналі «Україна», 1929, NQ 3-4. Возняк був тої думки, що цей твір «письмен ськ(.го походження».

В думі розповіда€ться про шляхтича Самійла Корець кого, який у 1622 році на иецорському полі (Румунія) потрапив у полон до турків і був скараний на смерть турками 27.УІ 1622 р., про що збереглося чимало пи семних СВЇд'IР.НЬ.

Пригоди Самійла Корецького, його смерть у полоні нагадують героїчну смерть Дмитра Вишневецького, та

"ож страченого турками, але значно раніше (у 1563 р.). Можна думати, що ('кладена дума про смерть ДМИТРd

324

Вишневецького згодом переплелася з піснями про смерть Корецького, внаслідок чого до думи введено ім' я Вишие

вецького (Дмитро), а прізвище Корецького (Дмитро Ко рецький). Згодом Корецький, як менш популярна на Украіні особа, випадає з пісні, натомість до Вишневець кого додається прикладка «Байда». ие слово зустрі чається ще у «Треносі» (1610) М. Смотрицького, його застосовували до людини, що байдикувала, нічим не зай

малася. Варіант: ського, Варшава,

Руліковськнй,

ЗАПИСИ ХІХ-ХХ

Думи:

опнс

повіту Васильків

1853. CTO.AlТЬ

«Невільннкн», «Невільннки на каторзі», «Ду

ма невільників про викуп», «Плач невільника» та ін. иа

лежать до т. зв. циклу «Невільницькі плачі». Іх вважа ють за найдавніші думи, що виникли десь в середині XVI століття, а можливо, й раиіше.

1475

р. турки здобули

м. Азов, а згодом підко

рили собі й кримську татарську орду. Від 1480 року по чалися часті військові иапади татар і турків иа Украіиу. Грабували майио, худобу, забирали в полон людей, особ ливо дітей та молодь і торгували иими на невільничих ринках.

Думи про иевільників, іх страждання і мрії виникли, можливо, в середовищі

невільників і перенесені різними

шляхами на Україну. До циклу невільницьких дум відносяться ще «Маруся

Богуславка», «Іван Богуславець», «Втеча трьох братів з Азова», «Сокіл і соколя», але тут уже на першому плані виступають ие маси, а індивідуальності, героі з ви разно окреслеиими характерами.

ІІІ. Не в і л ь ник и. Записав М. В. Ніговський від кобзаря Петра Колибаби в містечку Вільшана Богоду хівського району на Харківщині.

Опубліковано:

стор.

90-91.

Антонович

Найближчий варіант: ських

Драгоманов, І,

1874.

Ф. Колесса, «Мелодії україИ

народних дум». серія

І. Львів,

1910,

(<<Матеріали до укр. етнології», т. ХІІ 1).

325

стор.

165.

IV. Н е в і л ь ник и

нак а тор З і.

Записав

Ф. Колесса від О. Сластьон ка, якнй вивчив думу У 1870-х роках на Полтавщині. Опубліковано: Ф. Колесса, «Матеріали до укр. етнології», т. XIV, стор. 41. Перша публікація даного сюжету: Н. Костомаров «Об историческом значении русской народной поазии», Харків, 1843, стор. 96. Т авОЛlа - рослина, а якої робили канчуки.

V. Ду м апр оне в і л ь ник і в. Записав А. Мет линський від кобзаря А. Шута. Опубліковано: «Памят ники и

образцы

народного

язы аa и словесностИ», изда

ние ІІ отделения Императорской Академии наук, 1853, ІІ, стор.

281-282.

VI. П л а ч н е в і л ь ник а. Записав М. Сперан ський від кобзаря Терешка Пархоменка на початку ХХ ст. Опубліковано: М. Сперанский, «Южно-русская песня и современны e ее носители», К., 1904, стор. 14. Як зазначив СперанськиЙ. цей варіант витворився під впли вом тексту, що його опублікував Б. Грінченко у збірни ку «Думи кобзарські» (Черні гов, 1897). Відомо понад 7 записів цього сюжету. Перші публікаціі «Невільницьких плачів» з' явилися в 30-х роках ХІХ століття (у збірнику Лукашевича, 1836 р.), тепер відомо понад 20 варіантів. Пристань

Козловська -

Козлов

(Євпаторія)

був

колись містом невільннчоі горгівлі.

VII. В т еч а з тур е Ц ь кої не в о л і. Записано в с. Пагурці Уланівського району Вінницької області в 1928 році. Запис зберігається в Інституті мистецтво знавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Опубліко

вано у збірнику «Украінські народні думи та історичні пісні», К, 1955, стор. 59. Можна твердити, що думу скомпонував якийсь коб зар (а може, й записувач) за мотивами народних пісень про татарсько-турецький полон «<Теща В полоні у зятя», «Зустріч брата з сестрою» і ін.). Оскільки дума ство рена була не зовсім вдало (фрагментарність, невиразність сюжету) - вона не ввійшла в репертуар кобзарів і більш ніде ніким не була записана.

326

VIII. В т еч а н е в і л ь ник і в з кат орг и. Єди ний варіант рієї думи опубліковаJJИЙ у книзі: Б

П. Кир

д"н. Укп~инские нilподны e ДУМЬІ (XV - начало XVII в.), М. 1962. стор. 277. З~місrь <<Пilшпорта» з~значено: «Текст дум ВЗЯТ из рукописного сБОРJJика <,Українські на родпі думи», подготовляемого П. Д. Павлием к печати». Нам зд~ється, що цю версію невольннчої думи ство рив або кобзар. або записувач, скориставшись поетичною фактурою творів цього циклу.

ІХ. Дума про корабель. Записано в Гадячі Полтавсько; області, опубліковано в збірнику А. Мет "fНCЬKOГO «народны c южнорусские песни», 1854, стор. 99. У думі розповідається про долю українських каторжни ків, які перебували під час бурі.

Х. Мар у с я від

на

турецькому

Б о гус л а в к а.

кобзаря Ригоренка

Краснім

судні,

що

потонуло

Записав Ніговський Куті

Богодухівсы<гоo

повіту .. а Харківrцині. Uей перший "апис думи пп" Ма пусю Богуславку надруковано в «З~писках о Южной Рус",» 1856, т. І. сторінки 210-214 з примітками П. Кvліша. Протягом ста років записано до 1 О варіантів цієї думи.

Українські красуні полонянf'Ч на невільничому ринку вважалися великою цінністю. Деякі з них потім ст'вали дружинами турецьких або татаrrьких вельмож: Роксо ляна. наприклад, була дружиною Сvлейм~на І (XVI ст.), YKraїHKa була дружиною Османа ІІ (XVII ст.). Можливо, що якийсь істориuнчй факт послужив ос новою і для створенн<! думи про М~русю Богуславку. Сюжет <,Марусі Богуславки» був літературно опра цьо",,-ний багатьма письменниками.

Дума перекладена на російську, чеську, німецьку, анг лійську, французьку та інші мови.

ХІ. І в а н Б о гус л а в е п ь. ге т ь ман з а поо о з ь кий. Записана десь 1808 р. від кобзаря Івана на Мипгородщині О) і збереглася в rукописному збірнИІ{У В. Ломиковського «Повести малороссийские» разом з іц шими думами, записаними між 11105-1808 рр. Збірник вперше був опубліковаций П. Житецьким у журналі

327

«Киевская старина». 1892, Nv 12, стоп. стор. 95-125, N2 2, стор. 293-318.

391-408: Nv 1,

(сvчасним

Подаємо

текст

укр. правописом) Ба «Киевской стариной», 1893. N2 1. стор. 122-125. І в а н Б о гус ]І а в е Ц ь. Вперше дума запис'!н'! від Жука в Конотопі 18 >ковтня' 1859 р. і надіСJlaна С. Носу

з підписом «Яков». Тї бvло опубліковано в збірці Анто новича і Драгоманова, І, стор.

241-242.

Пізніше в ар

хіві Носа було ВИЯRле"о ще два варіанти. один з них передруковуємо за К. Грушевською, т. І, стор.

17.

Uіл

ком можливо, lIJO Ц,ю редакцію скомпонував якийсь коб

зар або народний співак, ввівши до н"ого окремі мотиви ,. J\УМИ ТТ()О Корецького, пісні про Байду і думи про О]lРJ(сія Поповича.

Тм'я ренегата Івана Богуславця і

його втечу з жін

кою-туркенею згаnується в «Історії Русов». Uілком імо вірно, що автор «Історії» скористався або сюжетом думи, або сюжртом якоїсь пісні на подібну тему.

П. Житецький висловнв думку, що «Маруся Богу '-~aBKa» створена на ОСН()АЇ с'Ожету «Іван Богуславець». Протилежної думки був М. Возняк. Гадаємо, що ці два сюжети

могли виникнути

паралельно.

ХІІ. С о І' і л і со" о л я. Записано від Остапа Вере сая з села КалЧ>жи"ці Поилуцького ,,~йону. Надруковано в «Записках ЮГ0-Западного отдела И ... перат()nского pvc<'Т(ого Географического общества», т. І. К., 1873, стор. 16. Перша пуб,ікація думн зроблена в 1872 (Костомаров у жуnналі «Беседа» ). Відомо понад п'ять записів. Належить до найстаріших зразків українського епосу і

чи

нІ'

єдиним

,.pa~KOM

думи

алегоричного

змісту.

Слово Булахівка О. Веоесай ПОЯ('Н"8 так: «то аnо ву лиця, що у селі, а може, й село». В ХІV ('т. fla Волині

бvли болоховські поселення (див. роботу М. ДаШI{свича "Болохов'-"ая земля и ее значение в РУС('І(ОЙ истори",,,,

«труды НІ-го археологического сьезда в РоссиИ», т. 11, Київ,

1878).

ХНІ.

П о х ід С в ірг о в с ь І' О Г

() Н а В о л о

IJ'

Н у. Передруковуємо із збірника М. М'!ксимовича "ук раинские наРОДНblе песни», 1834, стор. 71-72. Uей твір стоїть на межі історичних пісень і дум.

328

СвіРlО8~"/(UЙ (у іншнх джерелах Свірчевськнй, Свер

чевський, Сверщевський, у молдавських джерем-,: Свір ський) - історична особа. Козакн під проводом Свіргов ського У спілці з молдавськнми "ійськами (у МОЛJ(авію іх запроснв Іон-Воде) весною 1574 року одержали блис кучу перемогу над турецькнмн військамн. які вперше за

знали поразкн на суші. Влітку того ж 1574 р. у другій битві Свірговський потрапив у полон і був викуплений. у ;і}'мі говорнться про його смерть. На місці перемоги козаків і молдавrького війська над

турецькимн загарбниками побіля с. Жілаште (Румунія) у

р. збудовано пам'ятний обеліск. Дума перекладена ще на початку ХІХ ст. на англій

1958

ську, французьку, польську, а згодом і інші мови.

XIV. Сам і й л (> Кіш к а. Записав П. ЛVКllшевич від кобзаря Івана Стрічкн біля м. Ромен у 1832 році. ОпубліІ<Овано: «МаЛОDоссийские Н чеРВОНОDусские народ

НЬІе ДУМЬІ и песни», СПб., 1836, стор. 15-27. Відомо понад десять записів. Пеnший - «Повести ма лоросснйские», зроблений десь у 1805-1808 рр. на Миr: городщині.

Дума належить

до давнього

лицарського епосу, за

розміром - найбільша і найпоетичніша nов'язаиа з історичними особами України.

Саміі1ло Кішко (Кушка)

найтісніше

історична особа. В літо

писі Величка. у листі І. Сірка згадано, що Кішка був кошовим перед 1575 р., в іншому літописі згадується про полон Кішкн, далі знову у 1599 р. є згадки, що ко· закн ходили в похід на турків під проводом Кішки. Опубліковано 6 листів Кішки до польс"кого кополя, з яких видно, що він був кошовим у 1600-1602 рр. Брав участь у Лівонському поході і там ніби умер (після бою під Феліном у 1602 р.). Похований ніби у Каневі. Але в літописах немає згадки про втечу Кішки з полону.

Кіш каС а м і й л о. Записав Порфирій Мартинович від кобзаря Івана Кравченка (Крюковського) 20 травня 1876 року в м. Лохвиці на Полтавщині. Опубліковано «Українські записи Порфирія Мартиновича», К., 1904, стор.

16.

329

у цій рсдаКl\ії Самійлу Кішці допомагає звільнитися дід Бутурлак. Є значні відхилення і в сюжеті думи. Кінець не запнсаний, кобзар забув текст. Габа - товста, біла матерія. БІ./турлак - від «потурнак» - той, що потурчився. Ясина - гамір. Яриза - служник.

XV.

В т е чат р ь О х

б рат і в

А з о в а.

Дума

про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі нале жить

до шедеврів українськоі

нам більше як в ляється

епічної творчості і відома

записах. З усіх варіантів явно виді

три редакції,

які і подаються

цьому

виданні.

Найоаніший

запис «ПовеСТ/І малороссийские», певно 1805-1809 рр. В т е чат р ь О х б рат і R З А з о в а (перша оедакція). Записано в жовтні 1902 року від кобзаря Те рентія ПархомеНІ(а, родом з С. ВолосківLIів Сосницького району на Чернігівщині. Опубліковано: М. Сперанский,

Южно-русская песня и ее современны e носители,

1904,

стор. ~.

В цій редакції

найвиразніше розкриваються народні

моральні принципи: за зраду, злочин по відношенню до рідного - неминуче мусить прийти найсуворіша кара.

Дума про втечу трьох братів з Азова (друга редакція). Записав М. Ніговський від кобзаря Петnа Колибаби у с. Вільшані Богодухівськ()го району на Харківщині. Опубліковано: Антонович і Драгоманов, І. 1874, стор. 106. Як три брати з Азова втікали. (Третя редакція). Вважають, що варіанти цієї редакції з' явилися н~j:il1ізніше (перші варіанти зафіксовані в середині ХІХ ст.). Тут явно відчувається намагання якоюсь мірою згладити безсердечність старшого брата і перенести нена висть на землю турецьку, де процвітало невільництво.

Даний текст записано від кобзаря Остапа Вересая з с. Калюжинець Прилуцького району на ПолтаВl!lЧні.

Опубліковано в «Записках Юго-Зап"лного отдела Рус ског() географического общества», 1873, том І, стор. 6. е авУР-МОlUла, згаJtана у думі,

правдоподібно, знахо·

диться біля хутора Саурів Сніжнянського нецької області.

330

району

До

Дума про втечу трьох братів з Азова кількома авто рами перекладена на аиглійську,

німецьку, французьку,

польську, чеську, словацьку, португальську та інші

мови

і була предметом захоплення багатьох визначннх діячів світової культури.

ХVІ. О лек с і й По п о вич. Ісиує дві найзнаЧИ1ШI редакції думи: в одній Олексій Попови'і розповідає про свої

гріхи,

козаки вирішують

відрізати

йому пальця,

щоб «християнською кров·ю» задобрити розбурхане мо ре. Буря стихає, козацькнй корабель уцілів. У другій сповідь Поповича, каяття - також впливає на стихію і море заспокоюється. Обидві редакції подаємо у цьому збірникові.

П и р яти н с ь кий П о п о вич О лек сій. Най давніший запис думи, зроблений десь у 1805-1808 рр. на Миргородщині від кобзаря Івана. Текст зберігся у рукопису Ломиковського,

«Малороссийские

повести».

Опублікував п. Житецький, спочатку в журналі «Киев

ская старнна», далі в книзі «МЬІСЛИ о наРОДНЬІХ малорос

сийских думах», к., 1893, стор. 235-237. О лек с і й По п о вич. Записано від лірника на Харківщині, опубліковано в журналі «Основа», 1862, VIII, стор. 21. На відміну від інших дум - тут наявні елементи мо ралізаторства, підсилені, певно, в процесі побутування

думи в середовищі сліпців-кобзарів. Сюжет і мотиви думи мають спорідненість з епічними сюжетами росій ського,

болгарського,

сербського,

шотландського

фоль

клору.

Вважають, що історичною основою думи був мор ськнй похід У 1581 році під командуванням «козацького

ватажка» Зборовського, або похід Коломнuченко

1610

року.

- М. Грабовський вважав, що це той

же Зборовський, родом із Західної України (з м. Ко

ломиї). За сюжетом думи Є. Гребінка написав повість «Чай t;овськиЙ».

XVII. Б у р я наЧ о р ном У мор і. Записано від кобзаря Остапа Вересая в с. Калюжинцях на Прилуччи ні. Опубліковано в «Записках ЮГ0-Западного отдела

331

Им пера торс кого русского географического общества», т. І, 1873, стор. 1-4. Нииі відомо до десяти варіаитів думи. Темою і своїм моралізаторським спрямуваииям тісио пов'язаиа з думою про Олексія Поповича, але сюжетом, образами і оригіиальністю основноі частини тексту виді ляється як окремий самостійиий твір.

Дума відзначається прекрасним, поетичним описом бурі на морі, ліризмом і висловом прив'язаності героів до свого роду.

ХУІІІ. Розмова Дніпра з Дунаєм. Єдиний запис думи зберігся в рукописному збірнику «Повести малороссийские» В. Ломиковського, складеному десь у 1805-1808 рр. Опублікував П. Житецький спочатку в «Киевской старнне», 1893, N!! 2, далі в книжці «МЬІслн о народны x малорусских думах», К. 1893, стор. 244.

Дослідники звернулн увагу, що тут, як і в «Слові про похід Ігоря», Дніпро називається «Славутою». Вка жемо ще на одну цікаву форму «Твоя Дунай - вода», яку намагалися поправити «твоя, Дунай, вода». На на шу думку, це 'rакож давня форма, що підтверджує і дав ність думи.

Город-уар -

ХІХ.

иаргород.

т р нбр ати

Сам а р с ь к і. Друкуємо два

найвиразніші варіанти думи:

Т р нбр ати Сам а р с ь к і. Записано десь у рр. від кобзаря Івана (Стрічки) на Мирго родщині. Текст зберігся у «Малороссийских повестях», опублікований в Житець кого, «МЬІСЛИ», 1893, стор. 203. Про сме р т ь тр ь О х б рат і в (Самарських). Записав А. Метлинський від кобзаря в Зіньківському районі на Полтавщині, опубліковано в збірці пісень Мет линського «НаРОДНЬІе южнорусские песни», К., 1854, стор. 437-438. Всього відомо до 20 записів думи. Сюжет думи пов'язаний з народною піснею про

1805-1808

смерть двох «постріляних, порубаних» козаків при дорозі.

Має, очевидно, рацію Б. П. Кирдан, коли говорить, що моралізаторський мотнв (кара за непослух) в цій думі був доданий пізніше, а первісно в ній акцентува лося на мотиві: краще вмерти на волі, ніж пробувати в

332

полоні

1962.

(П. стор.

КирдаlІ,

Украинские

наРОДНЬІе думЬІ, М.,

193).

Ше Максимович звернув увагу, що на Украіні е мо гили, які народ називає "Три брати». Так називається могила і над р. Самаркою.

ХХ. Сме р т ь к О З а кан а до,. и н і Код н м і. Друкуємо за Костомаровим «История козачества ... » 1882 (Костомаров, Собрание сочинений, т. ХХІ, стор. 781). Під текстом Дvми, що була в Костомарова, зазначено: "Записал в м. Сенчи, ЛОХВИj.{кого уезда Полтавской губ.», але хто - невідомо, мабуть, І. Труш. Річка Кодима впадає в Південний Буг, на теренах Кодимської долини відбувалися часті сутички козаків з турками й татарами.

ХХІ. К о з а к і оре л. Записав А. Метлинський у Гадячі. Опубліковано в збіРнику Метлинського «На

родны e южнорусские песни», К., 1854, стор. 448. В жодній збірці українського епосу цей твір досі не друкувався. Стиль, форма вірша, тематика та її реаліза

ція одностайно промовляють за те, що перед нами иепов ний текст думи про смерть одинокого козака на полі

бою. Своїм змістом твір найтісніше в'яжеться !І та" .. •.··· думами, як «Смерть козака на долині Кодимі», "Три бра ти Самарські» і, безперечно, передає настрій козаЦЬІ<оі доби в тогочасній поезії.

ХХІІ. П л а ч з о з у л і. З рукописного збірника д. PeBY~ЬKOГO. Записано у Сенчі Лохвицького району П(нтавської області. Гадають, що не запне майора І. Труша, того ж, щО записав і думу про смерть козака на долині Кодимі десь у 70-х роках ХІХ ст. Подаємо за збіркою К. Грушевської, Думи ... І, стор. 149. Вперше не повністю дума була надрукована в праці Костомаро

ва, Историческое значение южно-русского пес енного твор честра», «Беседа», 1872, N9 10, стор. 16. Дума належить до епічних творів про смерть однно кого козака і ПРО\J.!ання його з рідними, з Вітчнзною.

ХХІІІ. Смерть

козака-бандvрнста. З~"и

сано в 1926 Р. від кобзаря Дем'яна Гавриловнча Си моненка з с. Стільне Березнянеького району ЧернігівсьЗЗ3

кої обл. Симоненко навчився її від кобзаря М. С. Крав ченка з Полтавщини, але в музику, як говорить, вніс де щО СВОЕ. Надруковано в книзі «Українські народні думи та історичні пісні», упорядкували П. Павлій, М. Родіна, М. Стельмах, К, 1955, стор. 37. Вперше опубліковано в «Памятниках Петербургского отделения Академии иаук», 1853, ХУІ, 253-254. Запи сав А. С. Афанасьєв біля Прилук. Дослідники вважають, що ця дума складена кимсь з україиських поетів, а матеріал для неї взятий з козаць

ких дум, написів під иародними малюнками Мамая, ко

заків-бандуристів, з вертепної драми. Але більше віро гідним є те, що хтось із поетів просто в окремих місцях «поправив» народну думу.

ХХІУ. І в анК о н О В чен к о.

Одна з найпопуляр

ніших на Україні дум. Існує кілька редакцій, з яких ми виділяємо і подаємо у збірнику три.

В деяких варіантах герой іменується Іван Коновченко (від Канівець, або від міста Канів), в інших - нази вається Іваном Вдовиченком. Історія такого діяча серед козацтва ие знає. Час дії, очевидно, слід віднести до

першої половини ХУІІ ст., коли в

1628

р. корсунський

полковник Філоненко відбував похід иа Бендери (Тя. гінь). В. Горленко схарактеризував думу як вияв жадоби до життя і подвигу, ЯК смеnтю молодої сили.

скорбну пісню

на честь

скошеної

Сме р т ь І в а наК о н О В чен к а. Записав иер TeJlЄB від кобзаря на Миргородщині у 1814 році. Опубліковано у збірці Uертелєва «ОПЬІТ собрания ста РИННЬІХ малороссийских песней», СПб, 1819, стор. 30. І в ась К о н О В чен к о. Записав П. Мартинович від кобзаря Ів. Крюковського в м. Лохвиці иа Полтав щині 20 травня 1876 року. Опубліковано: «Українські записи П. Мартиновича>', 1904, сто!'. 25-37. Про І в а с я В д о вич е н к а. Записав П. Куліш від кобзаря Андрія Шута в с. Олександрівці Сосииць кого району на Чериігівщині. Надруковаио в збірці А. Метлинського «НаРОДНЬІС южнорусские песни», 1854, стор. 413-417.

ЗЗ4

Ше на початку ХІХ ст. перекладена на німецьку мо ву, згодом на англійську, французьку, чеську та ін.

ХХУ. Х в еді р

Б е з рід ний.

Перший запис ду

ми зберігся у «Малороссийских повестях», записании десь у 1810. Всього відомо до 20 варіантів думи. Сме р т ь Х В е дор а Б е з рід н ого. Варіант за писаний Uертелєвим десь у 1814 р. на Миргородщині. Опубліковано в збірнику Uертелєва "ОПЬІт собрания старинны x малороссийских песней», 1819, стор. 48. Х в еді р Б е з рід ний. Варіант, записаний В. Гор ленком від кобзаря Івана Крюковського у м. Лохвиці на Полтавщині близько 1882 р. Опубліковано в «Киевской старине», 1882, N2 12, стор. 510. М. Максимович у 1834 р. висловнв здогадку, чи не пов'язаний герой думи з Безрідним, що був писарем

(1573-7) за гетьмана Богдана. Інші дослідники вважа ли, що Безрідний тут не прізвище, а означення - без рідний, «сирота», яке в процесі брало значення власного імені.

побутування

думи

на

Дума перекладена ще в першіи половині ХІХ ст. на німецьку, французьку, чеську та інші мови.

ХХУІ. О там а н

Мат я ш

ста рий.

Записано

Житецьким,

«МЬІсли»,

від кобзаря Івана (Стрічки) на Миргородщині в першо му десятиріччі ХІХ ст. Запис зберігся в "Малороссий ских

повестях»,

опублікованих

1893, стор. 238. ие єдиний запис думи про досвідченого

козака Матяша. І. Каманін вказав на те, що в актах 1597 р. згадується Матяш, організатор повстання на

Волині, який мав намір з'єднатися з гетьманом Лобо дою, але чи ця історична постать думи - невідомо.

Бравославуі-небувальуі -

пов' язана з образом

очевидно, молоді, не бувалі

в боях козаки, що прагнуть слави.

Перекладена на кілька європейських мов.

ХХУІІ. В д о в а

С і рка

І в ана.

Записано коло

1810 року на Миргородщині. Текст зберігся в «Мало

российских повестях», опубліковано в Житецького, «МЬІС

ли ... », 11:193, стор. 241. ие єдиний запис думи про сім'ю Сірка, славнозвісного кошового 60-70-х років ХУІІ ст. ззs

Дума виникла десь наприкіиці ХУІІ ст. Батьківщи

ною думи вважають Харківщину. Імена Пилипа Ме рехвянського і Яцька Лохвицького в історії невідомі.

Тор -

козацьке

укріплення, що

Слов'янська, иа річці l'орці.

було на

місці

теп.

ХХУІІІ. З а пор о ж ціп і д І з м а і л о м. Опуб лікував А. Метлинський, "НаРОДНЬІе южнорусские пес НИ»,

11»4,

морцев

стор.

451,

черноморец

1:3.

прим!Ткою:

Нареник в

«.:3аписал от черно

земле

черноморских

казаков». k!e єдиним запис уривку думи про похід чор номорського козацького війська разом з російськими в1И ськами на турків І оволодіння Ізмаїлом у '11')0 році.

Дума створена, певно, в середовищі чорноморського козацтва і не перейшла в репертуар українських кобза рів, чим і пояснюється відсутність інших записів.

ДУМИ

ПРО

СОЦІАЛЬНУ

НЕРІВНІСТЬ

І БОРОТЬБУ З ПОЛЬСЬКОЮ ШЛЯХТОЮ

ХХІХ. Х в е с ь ко Ган ж а Анд и бер. Подаємо дві редакції думи про козака-нетягу Хвеська l'анжу Андибера, у витворенні яких брали участь не тільки коб зарі, а й записувачі.

Х в е с ь к О Ган ж а Анд и бер. Перший друко ваний текст думи, витворении на основі записів І 1. Ку ліша від А. Шута, с. Олександрівка Сосницького району на Чернігівщині і А. Бешка, містечко Мена на Чернігів щині. А. Ьешко був учнем А. Шута і навчився сш вати думу від свого учителя. Зведений текст опубліковано в збірнику А. Метлинського "народныIe южнорусские пес ню>, 1854, стор. 377.

К о з а к - нет я г а Ган ж а Анд и бер. Надру ковано в «Записках О Южной Русю> (Куліша), т. І, 1856, стор. 200. ие також зведений текст записів від кобзарів А. Шута, А. Бешка та Н. Ригоренка (с. Крас ний Кут Богодухівського району на Харківщині). Про час виникнення думи існує кілька гадок. П. Жите цький пов'язує ЇЇ з часами занепаду Січі (ХУІІІ ст.). Але (нльшість

сходяться

на

тому,

що

виникла

вона

напере

додні повстання під ПРОВОДО~І Богдана Хмельницького.

ЗЗ6

в думі nідоилися ті осноВЮ соціальні протнріччЯ, iJj,Q ВИЗРІЛИ в українському суспільстВІ

народного руху

иапередодні

веЛИКОI'О

І Ь'lб і наступних років.

ЛІЛІЯ (/ШЛlя) -

місто біля Дунаю.

Шлях ординський

шлях, якими ходили на Украіиу

татарсько-турецькі орди . .ІlеТЯtа

нетяга, БІдака.

ХХХ. Про Х мел ь н и Ц ь к О гот а Б а р а б а ша. :::Sаписав 11. Куліш від кобзарів Андрія Шута і ЙОГО учня Андрія Бешка у lб)2 (?) році на 4ернігівщині. Зведений текст у такому внгляді опублікував А. іУlет линський у збірці H~j4, стор. 38).

«НаРОДНЬІе

южнорусские

песни»,

Вперше дума була записана князем Uертелєвим на Миргородщині у

"опы T

собрания

1о 14

РОЦІ і опублікована в його збірці

стаРИННЬІХ

малороссийских

песней»,

НИ') р. стор. Л. Uентральним у думі є епізод здобування королів ських привілеїв, щО ІХ приховав гетьман Ьарабаш. У лі тописах Lамовидця,

tlеличка і

іиших джерелах

згадки

про

це. UІЛКОМ можливо, ЩО В напруженій атмосфері 1048 р. в народі ходили різні легенди про зміст коро

лівських ного

універсалів,

сюжету

1ван

це

вплинуло

на

витворення

да

думн.

Ьара6аш,

ний гетьманом

черкаський

полковник,

був

прнзначе

10'lb р. Н 1Ь48 році його вбилн ко

заки (за прихильність до польської шляхти) і перейшли

на бік Хмельницького. Клиша білоuерківський

- був полковником у 1637 р. У 164б році якийсь Клиш був у складі посольства до кримського хана. Котрий з них має відношення до думи невІДОМО.

Кричевський

Станіслав

Кричевський,

потім

київ

ський 'полковник, сподвижник .хмельиицького.

Максим Илшанський -

Максим

Кривоніс (Перебий

ніс ), полковник.

Мартин 110лтавський -

Мартин Пушкаренко, полков

ник полтавський.

М аТВlй Ьорохович - на думку Антоновича і Драго маиова, це lVlатвій ! 'ладкий, миргородський полковник, за гетьмана Брюховецького - ПОЛКОВIiПК гадяцький.

ДУИИ

337

ХХХІ.

У тис І< И

оре н дар і в.

Записав П. Ку

ліш від А. Шута в с. ОлександріВЦІ Сосннцького району на ЧеРНІгівщині. ОпуБЛіковано в «Записках о Южной Руси» (КУЛІша), т. І, 1856, стор. 56. В багатьох документах, літописах та історичних пн семннх джерелах згадується, що польські пани на Ук раїні віддавали в оренду євреям-лихварям усе, що тільки можна було віддатн: дороги, мости, річкн, озера, поля і навіть церквн.

Проти

польськнх панів і

Їх прнслужннків-орендарів

виступали народні маси, що ж до бідних євреїв, то вони

внклнкалн співчуття у народу і взаєморозуміння.

UЯ дума змістом і стнлем тісно в'яжеться з думою про перемогу під Корсунем. Подібні мотиви є і в бага тьох віршах про повстання під проводом Хмельницького. «Як від Кумівшини та до Хмельниччини» - мабуть, від нещасливої для козаків битви під Кумейками в 1637 році до початку повстання під керівництвом Хмель ннцького.

«До Бряншини» - можливо до «Браниччнни», до епо хи поділу Польщі, коли Браніцькі відогравалн значну роль (Антоновнч і Драгоманов).

ХХХІІ. Пер е мог а під Кор с у нем. Записав Ніговський, можливо, від кобзаря Ів. Ри горенка в с. Красний Кут Богодухівського району на Харківщнні. Опублікував П. Куліш, «Записки о Южной Руси», 1856, І, стор. 223. Перший запнс цієї думи зробив письмен ІІИК Копитько (К. Думитрашко) в Золотоніському районі на 110лтавщині, надрукована в збірці Максимо вича «Сборник укр. песею" HS49, стор. 67. Змістом і окремими рядками тексту ця дума стоїть блнзько до ДУМ про утнски орендарів. У всякому разі в ній, як відзнаЧИl! Костомаров, те ж джерело суспільних настроїв мас, що і в думах про орендарів.

Украінські козацькі війська в травні жали

під

Корсунем

шляхетською армією,

ного

блискучу розбили

гетьмана Миколу

1648 р. одер

перемогу її, взяли

Потоцького.

над у

Радість

моги відбилася і на загальному тоні цієї думи.

Тузлук

сирівець, розсіл для рибн.

ЗЗ8

польсько

полон

цієї

корон

пере

ХХХІІІ. Втеча шляхти з України. Уривок думи записав Степан Ніс на Лубенщині. Надруковано в збірнику В. Антоновича і М. Драгоманова «Историче ские песни малорусского народа», т. 11, випуск І, 1875, стор. 48. Повністю дума не записана. Події відносяться до часу перемоги українських військ під командою Б. Хмельницького над польськими війська ми під Корсунем у 1648 р.

XXXIV. Про Х мел ь н и Ц ь ко гот а В аси л я М о л Д а вс ь ко го. Записав п. Куліш від кобзаря Андрія Шута в с. Олександрівці Соснирького району на Чернігівщині. Надруковано в збірці Метлинеького «народны e южнорусские песни», 18'>4, стор. 391-393. Перша публікація думи: Uертелєв, опыT собрания ста- РИННЬІХ малороссийских песней,

1819,

стор.

141.

В основу думи лягли історичні події, пов'язані з по ходами військ Богдана Хмельницького на Молдавію у

1650, 1652-1653

роках.

Хмельницький намагався тоді навернути молдавсько

ro господаря Василя Лупула ст"ти ЙОГО союзником, ве

лися розмови про одруження Тимоша, сина Хмельни цького, з дочкою Лупула Роксандою, що мало б скріпи ти спілку України з l\tолдавією.

Хід

історичних

подій.

географічні - місця

описані в

думі досить правдиво, отож, можливо, дума була складе на сучасником.

X'XXV. Про Б і л оце р к і в Щ и н v. Записав П. Куліш від кобзаря Андрія Шута на Чернігівщині. Опублікував - «Записки о Южной Руси», т. І, 1856, стор. 51-56. В думі досить точно передана ситуація, що склал"ся на Україні після нешасливої для козаків битви під Бе рестечком у червні 1651 р. Наслідком !,Іієї катастрофИ була білоцерківська угода (вересень 1651 р.). за якою число реєстоових K03RKiB було обмежене до 200nn. ос· танні мусили йти в підданство панів польських. На те риторію України (головно воєводства Брацлавське, Чер нігівське) були введені польські війська, які разом з панами, що повернулися до маєтків, чинили_ найжорсто

кішу розправу над народом. Спалахнули нов-і ПОDстанНя.

22*

ЗЗ9

В бою під Батогом (травень

1652

р.)

козакн та пов

станці розбнли польське військо, й почалася нова втеча

польської шляхти з України.

ХХХУІ.

І ва н

Б о гун.

У 1854 р.

А.

Метлнн

ський опублікував у своїй збірці «НаРОДНЬІе южнорус ские пес ню. уривок думи про І. Богуна, записаний

П. Кулішем від кобзаря А. Шута.

Уе був єдиний уривок думи про славного лицаря полковника Івана Богуна, який на початку 1651 року керував обороною Вінниці, коли її оточило польське вій сько.

Вїнии!..{ькиЙ полк, на чолі якого був тоді Богvн, на

зивався Кальницькнй цький»).

(звідси

думі «Богун Калени

Відомо, що польська шляхта не здолала тоді міста Вінниці, а коли почула, що Богуну йде підмога,- ганеб но втекла, залишивши свої обози.

Повний текст думи передруковуємо з книги «Україн ські

иародні

думи

та

історичні

пісні»,

П. Павлій, М. Родіна. М. Стельмах, К.

vпорядкували

1955, стор. 115.

Думу записано v 1928 році від 86-річного колгоспного садівника Івана Чаловського в с. Рясне Краснопільського райоиу на Сумщині. Наприкінці ХІХ ст. Чаловський жив у Немирівському районі на Вінниччині і там за пам'ятав думу. Uей запис пов'язаний з спраяжньою думою, відо

мою з уривка, записаного ще в ХІХ ст., ми подаємо ЙОГО тут, хоч вважаємо, що текст думи опрацював, під правив або сам Чаловський, опираючись на почутий ко

лись текст думи від кобзарів, або ж записувач. Загалом же у цьому варіанті багато ненародного. некобзарського,

на що !lвернув увагу і М. Стельмах (<<Думи», К., 1959, стор. 178). ХХХУІІ. Про Хмельницького. Уривок лу ми, записаний М. Костомаnовим у 1840·х роках на Во лині, опубліковаиий v «Малорусскnм сборнике», вида ному 1859 року Д. Мордовцем у Саратові (стор. 185). Передоук - Антонович і Драгоманов. Исторические пес ни ... 11, стор. 117. Аитонович і Драгоманов вважали, що ,дума була кимсь «підправлена».

340

Татари, яких Хмельницький покликав собі на допо могу, після домовлеиості про перемир'я з поляками, за згодою польської шляхти почали брати ясир (невільни

ків) з Украіни. иі важкі часи і пов'язані в думі з ім'ям Хмельницького, хоча він і не був винен. . ХХХУІІІ. Про В ере м і я В о л ош ин а. Повний текст думи не зберігся. У ривок, що його друкуємо, за писав у 1853 р. П. Куліш від кобзаря Андрія Шута в

с. Олександрівці Сосницького району и'l. Чериігівщині. Вперше опублікував А. Метлинський, "НаРОДНblе южно

русские песни», 1854, стор. 413. В реєстрі війська Запорозького за 1649 рік значи ться Ярема Волошин, козак Корсунської сотні, а в пе реяславській присязі 1654 р. як корсунський сотинк, але про зв' язок цього імені з думою важко щось ска зати.

ХХХІХ. Сме р т ь Б о г дан а Х мел ь н и Ц ь к о го. Записав М. Uертелєв на Миргородщині у 1814 р., опублікована в його збірникові «опы T собрания стар.ІН· нblх малороссийских песней», СПб, 1819, стор. 44. Основний зміст цієї думи- турботи про те, хто займе місце гетьмана післ!! смерті Хмельницького. Про смерть і похорон говоритьс!! дуже коротко.

З історичних

джерел

невідомо,

щоб

Юрка

Хмель

ницького на раді було обрано гетьманом ще за жит111 Богдана. Уже після смерті Богдана обрали Юрі!! гс:тьманом з тією умовою, що ним буде опікуватися

Виговський (згаданий у думі інші.

Антін Волочаu київський

як Іван Луговський) та

- Антін Жданович, полков

иик київський.

Гриуько Костиря миргородський - полковник мирго родський Григорій Лісницький. Філон Чичаu- Філон Джеджелій, полковник кро

пив'янський.

Мартин Пушкар - полковник полтавський. Про Х мел ь н и Ц ь к О г О Б о г дан асм е р т ь, про Юрася Хмельниченка та ПаВЛ'а Тет ере н к а. Записав П. Куліш від кобзар!! Андрі!! Шута в с. Олександрівці Сосницького району на Черні-

341

гівщииі. Опублікував А. Метлинський, «НаРОДНЬІе юж норусские песни», К,

1854,

стор.

395-397.

UЮ думу і думу "Смерть Богдана Хмельиицького» вважають

за

дві

редакції

одного

твору.

Хоча

початок

цієї думи й 'подібний до початку думи «Смерть Богдана

Хмельницького», одначе зміст Їх не однаковий. ХL.

Про

г е т ь ман а

Тет е р ю.

Uей

єдиний

і невеликий уривок записав на Полтавщині П. Лука· шевич і опублікував у своїй збірці «Малороссийскне и 'Іервонорусские наРОДНЬІе песнн и ДУМЬІ» (СПб, 1936,

(CTOr. 35).

Відомо, що Павло Тетеря, полковник переяславський, пізніше гетьман Лівобережної України, відзначався при хильністю до польського короля, про що, певно, гово рилося і в думі, якщо вона справді, як запевняє кобзар,

була.

Дехто

дослідників

вважає,

що

це

не

уривок

думи, а римоване прислів'я.

Ми вважаємо, що хоч цей початок і нагадує при слів'я, але він таки був складовою часткою якогось епіч ного твору, забутого кобзарем.

XLI, Д у м апр о r а й дам а К у В і три гон а. Уе єдиний уривок думи про гайдамацького ватажка. За писано на Київщині в першій половині ХІХ ст. Опублі кував Е. Руліковський у своїх етнографічних записках. у поясиенні він пише, що цей уривок йому переказала

столітня жінка Параска Молодцева з села Рулікова. Окрім думи, вона ще розповіла йому дещо про Вітри гона. За народними переказами - це був визначний гай дамака, що жив у селі Мотовилівці. Після походів на панів знову вертався в село, розда вав здобуті гроші бідним людям. Після придушення гай

дамаччини його, за легендами, скарали в Білій иеркві. В думі ж говориться, що губернатор Боровський пустив його на волю. Тут же подано легенду про скарби Вітри [она.

Не знаємо, чи була така історична особа, чи це тіль ки народні легенди про «попередника» Кармалюка.

34г

ДУМИ

НА

СУСП1ЛЬНО-ПОБУТОВI

ТЕМИ

XLII. К о з а Ц ь ке ж и l' тя. Записав Ніговський від кобзаря Ригоренка на Харківщині. Кобзар вивчив її від якогось запорожця. Опубліковано: «Записки о Юж ной Руси» (Куліша), т. 1,1856, стор. 215. Відомо п'ять варіантів думи. Час виникнення цієї думи слід віднести, мабуть, до бурхливих років ХУІІ ст., коли серед народу були такі часті

«самомобілізації",

на

які

кожна

жінка

реагувала

по-своєму.

Ше в пародійних думах, записаних у XVII

ст., є

рядки, запозичені з цієї думи.

XLIII. Про щ анн Я к О З а к а. Уривок ЦІЄІ думи записав А. Метлинський десь на «лівій стороиі Дніпра», але де точно, коли й від кого - не позначено. Надруко вано в збірнику А. Метлинеького «народны e южнорус ские песни», 1854, стор. 452. В. Перетц вважав цей текст за уривок думи на тему прощання козака з дівчиною. Стилем і формою уривок належить

рядки

цілком до

6-8

зразків

народної

творчості,

одначе

могли бути Пlдправлені записувачем.

XLIV. В і д'ї з дко З ак а. Записав О. Русов від кобзаря Остапа Вересая з с. Сокиринець Прилуцького району на Полтавщині. Опубліковано в «Записках Юго Западного отдела Императорского русского географиче ского общества», т. І, К, 1873, стор. 14-15. Є ще кілька інших варіантів. Основний мотив цієї думи -

вислів жалю й смутку

в родині при прощанні з сином, що від'їздить У військо. В цьому плані дума тісно в'яжеться з піснями такого ж змісту.

ХLV.

В і тчи м.

Записав М. Uертелєв на Мирго

родщині в 1814 р., надрукована у збірнику Uертелєва, "ОПblТ собрания стариннь!х малороссийских песней" СПб, 1819, стор. 57. За змістом дума

дуже

близька

до

попередньої

(<<Від'їзд козака»). Досі більшість дослідників вважали

її окремою редакцією цієї думи, хоча кобзарі її вважали

З43

окремим твором і дали назву «Вітчим». На відміиу від попередньої думн тут основним е мотив вигнання з дому як наслідок розладу в сім'ї.

XLVI. П о в ер нен н Я У д о в н чен к а дом а тер і (Поворот снна з чужини). Записав М. Костома ров иа Харківщині у 1840 (?) році. Надрукована у збірнику П, Чубинського "ТРУДbl зтнографическо-стати стической зкспедиции ... » т. У, 1874, стор. 849. Початковими рядками (заспівом) ця д}"ма подібна до «Вітчима» і думи «ВіД1ЗД козака», але тут маемо зовсім окремий, оригінально розроблений сюжет про поворот сина до матері, коли вона була вже на смертній постелі.

Дума відома тільки з одного запису.

XLVII. Сон У до вич енк а. (Дума про сон). Текст записано від кобзаря в м. Охтирці на Сумщині. Опублікував А. Метлинський у своій збірці "НаРОДНblе южнорусские песни»,

1854,

стор.

354.

ие единий запис

думи на тему, що так часто зустрічаеться в українських

народних піснях (<<Сон королевича», "Сон козака», «Сон дівчини» і т. д.). В думі проповідуеться здорова народна мораль, що стосуеться кохання, одруження, сім'ї.

XLVIII.

В д о в а і три син и.

Дума про вдову і

трьох синів належить до найпопулярніших епічних тво

рів серед населення України. Відомо понад 50 записів різних редакцій і варіантів. Ми вибрали редакцію, у якій сини, покарані за непошану до матері, перепрошують

її і мати повертаеться до них (редакція А), і редакцію думи, у якій мати відмовляється повернутися в сім'ю до синів (редакція Б). П. Житець кий типовим для ціеї думи вважав покуту синів; поворот матері

за

иовішу

розробку теми, але з цим погодитися важко. Гадаємо, що обидві редакції давні, оскільки в них основним є вислов ления думок про солідарність роду.

У д о в а (Редакція А). Записав П. Куліш від банду риста Каленика Рожка в шинку Борзенці під Ромиами (тепер Сумська область) 22 липня 1845 р. Надрукована у збірці К. Грушевської, Думи, 11, 1931, стор. 240-241. Перший запис ду'llИ, зроблений на Миргородщині десь

1810 р., опублікував П. Житецький, "МblСЛИ о народнЬІХ малорусских думах», 1893, стор. 186.

344

В 11. о в а

't р It

С И It 11

(Редакція

Б).

Записав

О. Сластіон від кобзаря М. Кравченка з с. Великі Соро чинці на Полтавщині. Надруковано: «Киевская старина», 1'iUL, .J'.jil 4, стор. 324. У цій думі наЙВllразніше змальовані реальні риси селянського життя дожовтневих часів

тернішнми соціаJl.ЬНИМИ проблемами.

його найхарак

Одночасно дума роз

криває ставлення народу до проблем соціальної ності і вплнв ЇЇ (неРІВності) на становище сім'ї.

XLIX.

нерів

Сес тра т а б рат. Один з популярних епіч

,внх творів і, мабуть, єдиний тип сюжетної «ліричної думи». Uсновний мотив - скарга на самотність, на тяжке

через одинокість життя поза родом. Належить до давніх зразків епічної творчості. Ф. Колесса вважав за уривок якоїсь довшої, забутої думи. З таким же сюжетом є на родна ліро-епічна пісня.

Сестра та брат. Записана десь у 1810 р. на Миргородщині від кобзаря Івана. Опублікована в книзі П. Житецького «МblСЛИ думах», 1!S'J3, стор. 188.

народнЬІХ

малоросснйских

Сес тра т а б рат. Записали на фонограф Леся Українка і К. Квітка від кобзаря Т. Гончаренка з Гу

баєнкового хутора біля Харкова. Надруковано в Ф. Колесси "Мелодії .•. », Н, 1913, стор. 190. ДУМИ ПРО РЕВОЛЮУIFIНІ

1905

книзі

ПОДІІ

РОКУ

L. Ч ори а н еді л я у С о р о ч ииц я х. Записав В. Г. Короленко від кобзаря Михайла Кравченка в липні 1906 року, опубліковано в журналі «Україна», 1924, N!! 1-2, стор. 171-172. Склав думу кобзар Михайло Кравченко, учасник повстання селян с. Великі Сорочинці на Полтавщині в грудні 1905 року. llовсталі селяни заарештували волосного пристава і урядника, в село при була

перша

каральна

експедиція

на

чолі

миргород

ським справником Барабашем, якого за жорстокість се ляни забили.

LI.

Про

Записав ченка

Со р о чин с ь кіп од 11

О. Г. Сластіои

влітку

1906

року.

від

кобзаря

Передруковано

34;

1905

рок у.

Михайла з

Крав

видання:

«Українські народні думн та історичні пісні», К, 1955, стор. 313-316. <":клав кобзар Михайло Кравченко. Дума досить точно передає події, пов'язані з пов станням селян с. Великі Сорочинці на Полтавщині у rpYAHi 1905 року. Тут передано епізоди сутичок селян з

військами

під

час

першої

каральної

експедиції

під

командуванням пові тового справника Барабаша (див. по передню думу) і другої (21-22 грудня 1905 р.) під Ifомандуванням статського радника Полтавської земської управи Філонова, якого Кравченко називає «Філонен ком-полковником». Проти селян були виставлені тоді дві гармати і великий загін озброєного війська, переваж но козаків.

ДУМИ.

СКЛАДЕНІ

РАДЯНСЬКИМИ

КОБЗАРЯМИ

LII. Х т о Ж т О Й СО К і л, т О В ари ш і. Вперше записано у 1927 р. від кобзаря Чернігівця у м. Охтирці на Сумщині. У 1939 р. новий варіант було запнсано від кобзаря Ф. Кушнерика, с. Велика Багачка на Пол тавщині. Тоді ж ще один запис буле зроблено від є. Мовчана, с. Велика Писарівка на Сумщині. Подаємо варіант. записаний від Ф. Кушнерика за збіркою

К,

1955.

«Українські

стор.

народні

думи

та

історичні

пісні»,

344.

LIII. П о в ер нен ня Ше в чен к а Заголовок наш. Склав у 1940 р. Іван

з не в о л і. Іванченко як

п' яту пісню до колективної думи-поеми «Слава Кобза реві», присвяченої сторіччю з дня виходу у світ «Коб заря». Музику і текст опрацьовували і перші співали кобзарі І. Іванченко, П. Носач, Є. Мовчан, Ф. Кушне рик, В. Перепелюк. Опубліковано вперше у журналі «Народна творчість», 1940. j\[2 3. стор. 70-80. Даний

уривок подаємо за збіркою 1963, стор. 190-191.

«Народ і Шевченко», К.,

LIV. К о лис ь уКр о л е в Ц і. Склав кобзар Іван Іванченко у 1961 році в Києві. Опубліковано у збірни кові «Народ і Шевченко», К, 1963, стор. 206-207. Подаємо за ЦЮІ виданням.

346

Д~И, НАРОДНЕ

ПОХОДЖЕННЯ

ЯКИХ

НЕ ВСТАНОВЛЕНО

П' ять дум, що заповнили місце в цьому рОЗДІЛІ, ук раїнська

філологічиа наука

досі

відноснла до підробок,

фальсифікатів, тобто таких творів, що не були створені народом чи народними співцями-кобзарями і не були в

їхньому репертуарі. Іх створили письменники чи фоль клористи ХІХ ст., видаючи за творчість иароду. Всі п'ять АУМ опублікував І. Срезневський у збірнику "За порожская старина» (1833-1838). В 30-40-х роках ХІХ ст. їх вважали за справжні. Все ж таки в цих ду мах маємо цілі періоди, взяті складачами з народних дум, отже, є в них щось і народне.

популярних

Окрім п'яти дум сумнівного походження, надрукова lІИХ у "Запорожской старине», нами виключені з числа

народних також «ПохіА Коломийця на турків»

«<Athe374), "По хід руського князя на греків» «<Посвистач» ), опубліко вана Шишацьким-Іллічем у 1855 році «<Черниговские губернские ведомостИ», Ng 16) та уривок «Про бесур манів» (Метлинський, 436). иі три думи безумовно не пеum»,

1844,

передрук у Метлинського, стор.

мають нічого спільного з поезією народу, але іх також не можна обходити.

Інакше виглядає справа з думами, що Їх опублікував

Срезневський і

передруковуємо

ми. Іхню ненародність

видає зміст, що найкраще можна проілюструвати на ду

мі "Дари Баторія» ... Найбільше підозрілим є мова, стиль, художній рівень дум, що кардинально відмежовує їх від справді народних.

Дар и Б а тор і я. Сме р т ь Б о г дан к а. «За порожская старина. Издание Измаила Срезневского». Ч. І. вип., І, Харків, 1833, стор. 77-82. У примітці до думи Срезневський написав: «Списана мною СО слов бан дуриста». Більше ніяких пояснень немає. В інших ви даннях дума не передруковувалася. Досі не записано бодай віддалеиого або чимсь подібиого варіанта.

В другому випуску «Запорожской стаРИНЬІ» Срезнев ський подав цю думу російською

міткою:

мовою 3

такою при

«Все летописи единогласно говорят, что Бато

рий пожаловал гетьману войска

347

запорожского хоругвЬІ,

бунчук нбалаву. По сему случаю какой-то бандурист со ставнл думу, чреЗВЬІчайно люБОПЬІТНУЮ. (Подлинник по

мещен в N2 1 «Запорожской старинЬІ») ... (Стор. 104). Фальшивим у цій думі виглядає не тількн стиль, 1\10ва, поетична концепція, а й трактування взаємин коза ків з польським королем.

Тат а р с ь к н Й п Охі д Сер п я r и. ,,3апорож ска я старнна. Издание Измаила Срезневского», ч. І, вип. І, Харків, 1833, стор. 82-86. М. Максимович передрукував думу у своїй збірці «Украинские наРОДНЬІе песни», К., 1849, стор. 27, без коментарів.

Би тВа

збірнику

Ч и г и р и н С Ь К а.

«Запорожская

Вперше надруковано у

старина».

Срезневского», ч. І, вип. І, Харків,

И~дание

1833,

стор.

Измаила

86-91.

Примітка: «Списана мною СО слов бандуриста». Передрукована у М. Максимовича, «Украинские на РОДНЬІе песни», М., 1834, стор. 21-24 під заголовком «Повстання Ha-ливаЙка». Вдруге думу передрукував Мак симович у збірнику «Сборник украинских песен», К., 1849, стор. 53-54. Подаємо за цим останнім виданням. Подаючи у ІІІ випуску «Запорожской старинЬІ» пере клад думи на російську мову, Срезневський писав: "Ду ма... есть ОТРЬІвок из ДУМЬІ О подвигах Наливайка и ЛободЬІ. Список сей ДУМЬІ существует у одного собира теля малороссийских песен и когда-нибудь

чатан» (стор.

78).

будет напе

Одначе цього не сталося.

П о х і дна п о л я ків. Вперше надрукована у збірнику «3апорожская старина. Издание Измаила Срез невского», ч. І, вип. І, Харків, 1833. стор. 102-109. До неї також подано простору примітку. «Большая часть списков песен и дум, здесь помещеннЬІХ, собранЬІ мною

в Павлоградском уезде Екатеринославской губернии при помощи ЕкатеРИНЬІ РомаНОВlIЬІ Подольской, УРОЖДенной ШидловскоЙ... Очень многим обязан и Федору Степа новичу Евецкому, КОТОРЬІЙ, превосходно зна я украинский ЯЗЬІК, по дружбе ко мне, из'Ьяснил мне многие непонят НЬІе ВЬІражения и снабдил меСТНЬІМИ преданиями».

(Стор.

129).

БитВ а П о л т а в с ь к а. Вперше опублікував І. Срезневський, «3апорожская старина», ч. 11, вип. І,

348

стор.

72-76.

Пізніше

припущення про

Срезневськнй

сам

висловлював

ненародне походження цієі думи.

Публікуємо за першодруком.

З уст кобзарів дума не записана жодного разу, немає ніяких слідів, щоб ЇЇ знали народні співці. ДОДАТКИ

Д у м апр о ч а б ана. Жартівлива пародійна ду_ ма, записана в ХУІІ ст. Запис ХУІІ (:толіття у двох варіантах зберігся в збірнику кондрацы огоo (1684 р.). Опублікував М. Возняк, ЗНТШ, Т. 146, 1927, стор. 165-173, звівши в один текст два записи. Дума була популярною головно в середовищі вівчарів. Відомі ще дві жартівлнво-пародійні Д)"ми: «На синьо му морі» і «Про Михія». (<<Киевская старина», 1904, N2 2, стор. 307). Записи ХІХ ст. Слід звернутн увагу на те, що в пародійних думах, записаних у ХУІІ ст., є рядки, взяті з д)'м «Втеча трьох братів з Азова», «Трн брати Самарські", «Козак Голо та», «Козак Ганжа-Андибер», «Козацьке життя», а це засвідчує іх популярність у ті часи.

як

нас л а в н і й

Укр а іні.

Дума про стано

вище кобзарів і лірників на Украіні за царизму, запи сав г. Хоткевич і опублікував у журналі «8тнографи ческое обозрение», 1903, N2 2, стор. 103-104, з приміт кою: "У мене в записній книжці є уривок твору одного

кобзаря на цю тему... » Виходить, що це не вся дума, а тільки уривок. Склав іі, як встановлено, Михайло Кравченко, але є відомості, що деяку участь у її ство ренні взяли також кобзарі Терешко Пархоменко і Петро Древченко. Утиски влади по відношению до народних співців на початку ХХ століття були такими великими, що коб зарі С. Пасюга, п. Гащенко, г. Кожушко послали спе ціальне прохання до Московського археологічного това

риства,

щоб

воно

заступилося

за

них

виклопотало

у властей дозвіл кобзарям і лірникам Украіни безпере шкодно грати й співати своєму народові.

ЗМІСТ

Гриl0рій НУДЬ1а. Украіни

Народний

поетичний

епос

ДУМИ ЧАСІВ БОРОТЬБИ З ТУРКАМИ ПТАТАРАМИ

Думи. записані в ХV II столітті І. Козак Нетяга . . . .. Козак Голота (Варіант з ХІХ ст.)

11. Смерть Корецького

43 45 48

Записи ХІ Х-ХХ століть

52 53 56 58

ІІІ. Невільники

IV. Невільники на каторзі V. Дума про невільників VI. Плач невільника . VII. Втеча з турецької неволі VIII. Втеча невільників з каторги

60 62

63 64

ІХ. Дума про корабель (Уривок) Х. Маруся Богуславка ХІ. Іван

Богуславець.

зький.

. Іван Богуславець .

ХІІ. Сокіл і соколя

350

гетьман

запоро

70 73

ХІІІ. Похід Свірговського на Волощину. XIV. Самійло Кішка Кішка Самійло XV. Втеча трьох братів з А"ова . . Дума про втечу ТР!:>йХ братів з Азова Як три брати з Азова втіка.,и .

XVI. ПИРЯТИНСІ,КИЙ попович Олексій Олексій Попович.

XVII. Буря на Чорному морі . XVIII. Розмова Дніпра з Дунаєм ХІХ. Три брати Самарські . Про смерть ських) .

трьох

братів

ХХ. Смерть козака на долині Кодимі ХХІ. Козак і орел. ХХІІ. Плач

зозулі

(Самар-

ХХІІІ. Смерть козака-бандурнста

XXIV. Смерть Івана Коновченка Івась Коиовченко . Про Івася Вдовиченка . XXV. Смерть Хведора Безрідного Хведір Безрідний

XXVI. Отаман Матяш старий XXVII. Вдова Сірка Івана ХХУІІІ. Запорожці під Ізмаїлом (Уривок)

76 78 91 99 108 116 122 126 131 134 136 139 141 143 144 145 147 152 169 181 183 186 188 191

ДУМИ ПРО СОУІАЛЬНУ НЕРІВНІСТЬ

І БОРОТЬБУ З ПОЛЬСЬКОЮ ШЛЯХТОЮ

ХХІх. Хвесько Ганжа Андибер. Козак-нетяга Ганжа Андибер ХХХ. Про Хмельницького та Барабаша ХХХІ. Утиски

орендарів

ХХХІІ. Перемога під Корсунем ХХХІІІ. Втеча шляхти з України (Уривок)

351

195 201 207 214 220 223

XXXIV. Про

Хмельннцького Молдавського.

ХХХV. Про

та

Васнля

Білоцерківщииу

XXXVI. Іваи Богуи XXXVII. Про Хмельницького (У ривок) XXXVIII. Про Веремія Волошина (Уривки) ХХХІХ. Смерть

Богдана Хмельницького

224 228 231 233 234 . 235

Про ХмельнИІ,ЬКОГО Богдана смррть, ппо Юрася Хмельницького та Пав.\а Тетеренка

ХL. Про гетьмана Тетерю (Уривок).

XLI.

Дума про (Урнвок) .

гайдамаку

237 242

Вітригона

242

ДУМИ НА СУСПІЛЬНО·ПОБУТОВІ ТЕМИ

XLII. Козацьке жнття . XLIII. Прощання козака (Уривок) XLIV. Від'ізд козака XLV. Вітчим ХL VI. Повернення Удовиченка до

245 248 249 252 матері

(Поворот сина з чужини)

XLVII. Сон Удовиченка (Дума ХL VIII . Удова (Редакція А).

про сон)

Вдова і три сини (Редакція Б)

XLIx. Сестра та брат Сестра та брат

253 255 257 260 266 268

ДУМИ ПРО РЕВОЛЮЦІЯНІ ПОДІІ

1905

РОКУ

L. Чорна неділя у Сорочинцях . LI. Про Сорочинські подіі 1905 року

352

273 276

ДУМИ, СКЛАДЕНІ РАДЯНСЬ~ИМИ

КОБЗАРЯМИ

LII. Хто ж той сокіл, товариші LIII. Повернення Шевченка з неволі LIV. Колись у Кролевці

283 285 286

ДУМИ, НАРОДНЕ ПОХОДЖЕННЯ ЯКИХ НЕ ВСТАНОВЛЕНО

Дари Баторія. Смерть Богданка

291 294 297 300 304

Татарський похід Серпяги Битва Чигиринська Похід иа поляків Бнтва

ПО.l\.тавська ДОДАТКИ

Дума про чабана

(XVII ст.)

309 318

Як на славній Украіні

ПРИМІТКИ ТА КОМЕНТАРІ

321

Список ілюстрацій

Козак-бандурист.

З малюика

XVIII ст.

Кобзарі: Михайло Кравчеико, Терешко Пархомеико, Петро Древченко .

Кобзар Остап Вересай Кобзар Іван Гончаренко (стоіть О. Бородай) Портрет кобзаря П. І. Неховайзуба. Портрет кобзаря Дмитра Скорика,

353

1875 р. 1876 р. .

2 42 77 109 137 165

Портрет хлопця-кобзаря ковського, 1876 р.

Петра,

учня І. Крю-

Портрет кобзаря Семена 3сзулі, Портрет кобзаря Петра Портрет

1902

кобзаря р.

1886 р. Сіроштана, 1887

Опанаса

Савченка

Портрет кобзаря Самійла Яшного, Портрет кобзаря С. А. Портрет кобзаря Ф. Д.

р.

194 244 272

(Баря),

1903 р. . Пасюги, 1910 р. Кушнерика, 1928 р.

282 288 290 308

ДУМЬІ

Позтический зпос УкраиНЬІ Издательство

«Радянський

письменник.

(На У'раинско"

ЯЗЬІке)

Ре",актор г.

Коваль

ХJ"ОЖНИК

п.

К.

Калу,ін

ХУАОжній ре"актор М. п. Ву",. Технічний

редактор

Коректор с. І.

К.

п. АаnQенJCО

ШевJjова

ЗАано на

вироБВНIІТВО 22/У

ПіАписаво АО АРУЧ 23/IХ

1%9 1969

р.

Формат 70Х90'/.,.

13,02 БФ

11'/. фіЗ.·АРУК. арк .• 15,67 оБЛ.·ВИА. арк. 05429. Тира", 13 ооо. За ... 7319. иіва в оправі 61 коп.

У ... ·АрУ ... арк.,

Рад,JlВСltквіі письменник,

Киів,

бул. вар Л •• і

Укр.іики,

20.

ОА..... а Арукооф••тва фабри"а

К<"іт.ту по пр •• і прн Ри; Міністрів УРСР, В7А.

,дllеРЖИRСЬJtо."о,

24.