Декамерон (1 частина) by Евгений Захаревич

ДЖОВАННІ БОККАЧЧО

ДЕКАМЕРОН

ВЕРШИНИ

ВІТОВОГО

ПИСЬМlШСТВЛ

ТОМ

ДЖОВАННІ БОRRАЧЧО

ДЕНАМЕРОН 3

іТ8.лilcьвої переаав

Мвкоаа ЛуllllВl

Київ J1ндапuпцтво художньої літератури «Дніпро»

1985

И(Італ І Б78

GIOV ANNI БОССАССІО DECAMERON

1350-1353

«ДЄІ;:ам:ерон»

бессм:ертньtй литературнЬІЙ памятник зпохи Возрождения,

RОТОРЬІЙ привес его 'автору 'Мировую известность. В ста ОСТРОУМВЬІХ, увлекательвьп новеллах. ИЗ КОТОРЬІХ состоит киига,

Боккаччо I!ЬІступает против средвевеков?й морали, против лицемерия и ханжества.

Кииrа прославляєт красоту человека,

его ум и дуmевиое благородство.

Передмова Р. ХЛОДОВСЬКОГО

Післяслово д. НаливаЙRа

ПриМіТКи М. Томашевського

11 470З0t0ООО-139 169.86 М205(04)

оеренnад.. © УкраІ8СЬКUЙ піСЛIІСJlОВО, художнє Оформлt>НВЛ. Видавництво .ДвJпро».

J98f1.

ПРО ЖИТТЯ ДЖОВАННІ БОКl{А ЧЧО,

ПРО йОГО ТВОРЧІСТЬ ТА ПРО ТЕ, ЯК ЗРОБЛЕНИй ,ДЕКАМЕРОН. Відкриваючи

«ДЄl(амеров.

уперше, тіЛЬІ<И-НО ПРОЧИТ8ВШ& першу оповідку. вражений ІІ.ОВ

тромом а ясного пеба, вигуку еш разом 3 Петраркою: сНк потрапив Л· сюди і копи? Це вже

не

еволюційна

зміна,

1(8тастрофа, революція ... Фран.чес1'і,О Де CaHltrtc

Революційна була вся

епоха. Ії назвали Відродженням.

.Це,

була найбільша 3 революцій, яні ДОТИ пережила Земля, І, Відродження було епохою ві}!криття світу, природи і людавв. «ДєнзмеРОП1t стоїть біля самих її внтон.їв. Епоха Відроджепвя по чаласл В Італії у першій половині ХІУ сторіччл. lталіЙСЬІtі городи llИ ще в ХІІІ сторіччі оголосили себе народом, розкріпачили селян

і в упертій боротьбі відстояли свою свободу і пєззлежність від зазіхань імператорів, пап і місцевих феодалів. Попереду тоді йшл.. флорентійці.

1293

року У Флоренції були прийняті «УставовлевR.R

справедливості., Яltі повністю усунули ДВОРЯR~грапдів від участі в політичпому житті. Флоренція була в ті часи' пайпередовіпrв:м

містомvдержавою середньовічної Європи. Ії І"УUЦі та лихварі..оо.вv І,іри завойовували світ з допомогою добротних суков, ваговитоro

флорина і віртуозної здібності стягати проценти навіть з корово вапих бор}квиЮв. Був час, коли саме Їх вважали першими спо

вими людьми. і творцями европейської гуманістичної цивілізації.

Тепер так ве думають. Насправді виявилось, що не так уже і багато ми а8ВДЛЧУЄМО жадібному, лукавому і жорстокому пред нові сучаспої буржуазії. Відродження було грандіозвою револю цією во лише в сфері політики чи енономіки, але також у сфері ідеології. Головним серед революційних віДІ'РИТтів епоки Відро-

Дження було відкриття людини.

Що це 03начав? У середні віки ДП1\татура в усіх сферах ку.lПr тури належала цериві. Церква вчила, що земна людина й аемне життя

пе маЮtЬ піЯlЮЇ

вартості самі по собі, що вартість мав

лише вічний, (lпотойбічпий світ • .і що ЛІодина заради вічного жит~

тя Ііа «(тому світі» мусить sр"еl\ТИСЯ себе і.всього земного.

, м. Р к С К.

і Ев

r ель С

Ф. ТВОРИ, 2-е ВИД., т.

20,

С.

474.

·В

епоху Відроджеппя

1ІІано» І.

Гуманісти

«духовну ДИf{татуру цеРf{ВИ було зла~

Відрод)кеНІІЯ

ОГОЛОСИЛИ

паUВИЩОІО

цінністю

земну .людину; вови прирівняли людину до бога і поставили її па те місце, яне в середньовічпій ідео.логії ІІосідав бог. ДЛЯ ЄВрО

nейської RУЛЬТУРИ це .мало величезні нас'Лїдки. Після цього «в Іта лії настав нечуваний РОЗІ,віт мистецтва, якиіі був ніби підб.лпс:ком l(ласичвої стародавності і ЯJ"ОГО піІЮЛИ вже більше не вдавалось дослгrи. В Італії, Франції, Німеччині ВИ8и:кла повв, перша су часна ттература. 2.

ДJIя того, щоб примусити середньовічного бога відступити пе ред новою людиною, потрібні були титанічні сили. Епоха Відро

дЖення потребува.ла титанів, і вона «породила титанів щодо сили ДУМRИ, пристрасті й характеру, щодо багатосторонності і вченості. Люди, які заснували сучасне панування буржуазії, були всім 'rJИ~

завгодно, але тілыи пе лЮДЬМИ буржуаано-обмеженими» з. Тита лами Відроджеввя був не купці та банкіри, в гуманісти -

поети,

:мислителі й художнпи. Іхні і,цевв з (;BJlorO ПОЧВТИУ ВИЯВИВСЯ ворожими життовм. {ПРИПЦКП8Кt

квшт8J1iзму, що вже ввроджу

вавС8.

Одним із перших гуманістів Відродження був автор .Декаме рона

•.

Предки Джованні БоКRаччо були сеmIВИ; вони ЖИJlИ в малєвь

кому тосканському містечку ЧеРТВJlЬДО, де мапи будинок і КJlа~ воть зеШІі. АJlе його батько став купцем. За словами Бок:каччо, вів був «ЧОJIовіR грубий і неотеС'8.ниі»

(.Лмето»).

у Флоренції

iioг~ ввали по-плебеЙськом.у, трохи зневажливо: БОRкаruно. ЙОГО це не ображало. На початку ХІУ сторіччя дворян і аристократів у Флоренції не полюбляли. Плебеям ЖlШОСЯ там вільніше й Jlег ше. Особливо багатим. БОRкаччіно займався не тільки торгіВJlею, але й давав гроші на проценти. Вів був СRУПИЙ, жорстоний і енер гійний. Справи його швидко Їlшли вгору. Він став спершу aгeH~

том, а згодом І{омпаuьйонои банкірсьиого дому Барді. Барді були майже всемогутні. Тому не ДИВВО, що їхній агент, :мужикуватий

Боккаччіно ді Кепіно, ді, а

1324

1321

РОІ\У аасідав у флорентійському уря

був обр8ВИЙ КОНСУJlОМ цеху міняйл. Він став одним із

сильних світу цього. В той час парод у Флоренції подіJIЯВСЯ вже

lІа .худИЙ&· і _гладкий..

.Худии народом» називали безправних

ре:міснш{іВ і дрібних тортовців. Бонкаччіво був «глаДІШ-М:». Боккаччіно доводилось бувати за КОРДОlIОll[ ЯІ{ агентові дому Барді. Найчастіше він навідувався до Нсапо.'ІЯ і подовгу жив у І Ма рис К. і Енгельс Ф. Твори, 2~e вид., т.

Там же, с.

:І Там же, с.

325-326. 326. 6

20,

с. Я26.

Парижі. Про те, як жили італійські купці й лихварі у Франціі, розповідається У двох перших оповідках *Ден:амероиа •. Довгий час вважалось, що автор «(Деl\амерона. народився в Парижі у середи ні 1313 року від всзаконного зв'Я3І~ БОRкаччіно 3 ЯКОlOсь знатною фрвlІцузы\Іо дамою, мало не lюролівського походження. Тан. твер ДИВ старий флорентійсыlйй історик Філіппо Біплані. Та це - Лf:

І'внда. Насправді Джованні Боккаччо народився або у Флоренції. або, що іще вірогідніше, в Чертальдо. Про його дитинство неві домо майже нічого. Навряд чи воно було радісне,- вдача у БокKa~iHO була нелегка.

Десь у середині 20-х років баТЬRО відвіз Джованні до НеапоJIИ і віддав у науку до великого l\Омерсапта. Купця. із Джованні явно не вийшло. Тоді йому було наказано ходити до університету і ви вчати І\аноніч:не право. Але й до вигідної професії юриста юний Боккаччо не відчував схильності. Б ХІV сторіччі у флорентій ських нотаріусів та купців ПОЧ8JIИ раптом народжуватися діти, які

нізащо

не

хотіли

бути СХОЖИlfи на своїх добропорлдви.t,

тверезо МИCJШЧИХ батьків. Ім здавалося, що робити треба не те. що дав гроші, в· те, що може допомогти людині відчути себе JIЮ дквою. Іх було ве таl( уже й багато, і їх,

звичайно, називa.DJf

мрійниками. Але саме ВОНИ заклали основи нової, ryманістичноі І\Уn:ЬТУРИ. 4Бідроджеиня можна розглядати як вираження в галу

:JЇ культури історичного процесу. в ході Яlюго в Італії утворився повий клас іптеnirентів, ЩО дістав європейське значения... » І. Молодий Боккаччо захоплювався тіЛЬІШ поезією. Гроші й ста НОВИЩе батька відкрили Йом.у доступ У веЛИІюсвІтське товариство, де читалися вірШі трубадурів, і розчиниJIИ перед ним двері літе ратурно-наукового

rypTHa,

який збирався навколо короля Роберта

Авжуйсыlого •. у першій половині ХІV сторіччя аuжуйсы\йй Неа

ПОЛЬ був одним. із· найбільших культурних центрів Західної Євро пи. "'$І

1330-1331 роках, тобто якраз тоді, копи Джованні БОЮ\аЧЧО ~ . ДРІмав над цеРl<ОВНИМИ законами, у неаполітаНСЬІ\ОМУ універси-

теті читав лекції з права близький друг Данте - останпШ веJШ t:HoBoro СОЛОДІ(ОГО стилю. Чіно да Пістоіія., Май

:КИЙ поет ШІЮЛИ

же в цей самий час Джотто розписував королівський палац. Він теж дружив з Данте. Джотто був ве тільки живописцем, але та

І\ОЖ архітеІ\ТОРОМ, СІ,УJIЬПТОРОМ, поетом і уславленим гостросло~

вом. Н:ороль Роберт часто ходив дивитись, як він працює. і ПОСЛУ4 :хати його дотепи. Іноді він брав з собою БOlшаччо. Джотто спра·

ВИВ ІІа ВОІ\К8ЧЧО величезне враження. Таких людей він іще· не зустрічав. Потіltf, у «Деl{амероні», він помістить Джотто серед чем·

І r р 11 М rn и А. ИзбранпЬІЄ ПРОИ;Jвсдения Т, 3. Издательство иностранной литературЬІ. М., 1959. с. 275. І

піОllів дотепності й дивуватим&ться

ТОГО, пк це «природа ховає

не раз везвичайні тала1lТИ під l1айпотворнішоlO зовнішністю люд

СЬКОЮ.

(VI, 5).

Молодий

БОЮ\аЧЧО

відразу зрозумів, що

- перед.

I1И)l- «наЙRращий маляр.у світі»; більше того, набагато випере давши в цьому Джорджо Базарі, віп відчув, що саме Джоtто за DочаТRував

нову

добу

європейському мистецтві. ПРИНЦИПОВО

вовим, па ДУМНУ Боюшччо, було те, що Джотто правдиво зобра жав природу - «матір і створительну ВСЬОГО сущого». Але, розмір ковуючи в, «Де:кам:еРОНі)} про реалізм і створюючи його теорію, Боккаччо' ·мав па увазі BAlte не так фреСJ\И геніального приятеля Данте, як .тоЙ новий естетичвий ідеал літератури епохи Відроджено. ПЯ, який він втілив У «Деl;:амерОlIі» і який уже в юнацьнї роки почав складатися в його творчості під ВПJIИвом передренесансних

картип Джотто, поезії Данте, тосканських народних пісень і при к.ваду Петрарки.

Реалізм у літературі й мистецтві Боккаччо пов'язував а вовим світорозумінням. Він вважав, що новий реалістичний метод, аавдя Іі8 якому Джотто <свідродив до нового життя мистецтво., був своє рідним ідеологічним переворотом, однією 3 необхідних передумов якого стала свідома орієнтація письменників і художників на нові прошарки

італійсы\гоo суспільства,

інтелігентніші,

ніж IiОРИСТО

J1IOбні флорентійсы\i лихварі та закоснілі неаполітансы\i схо-ласти, загрузлі в ДОГА18Х середньовічного богослов'я. .ясна ]юнцепція гу маJJЇЗМУ і всієї епохи СІшалась у БОlшаччо пізніше, але вже від почаТI\У

30-х

роКіВ

він ішов

до

неі,

навчаючись

неупереджено

оціlIювати людей, ІШИЖКИ і наВlюлиmній світ. В ці РОІ\И дО Неа "ОЛЯ CTaJIВ доходити вірші Петрарки й ЧУТНИ пр·о його глибоку Dчсність. Король Роберт почав листуватися 3 ПетраРJШЮ. Прочи тавши петраркіВСЬІЙ совети,

БОl\наччо спалив усі свої юнацькі

віршовані спроби, але слава Петрарки-гумав..іста, зростаючи з кож1Іим диек, зміцнювала його прагнення іти невторованими шляха

ми. Так само ян Петра рка, він жадібно читав Овідія, Вергілія, Ціцерона, Тіта Лівіл, АнулеЯj :менше, ніж Петра рка, заглпб.1J:ював ся у філологічні тонкощі. зате гостріше відчував Данте, поезію

французьких рицарсы\хx романів, грубуватих фабльо і тоскан ських народних билин-каптарі. Прогаn.ипи філологічноі І{УЛЬТУРИ заповнила

інтуїція

геніального

художника.

До

гумапістИ"Чвого

відкриття світу і ЛЮДИНИ Боккаччо прийшов своім шляхом

не

'Іаи внаc.niДОІ( HOBoro прочитання класиків, як під ВПЛИВОМ сприй няття самої дійсності анжуйського Неаполя, з його феодальво аристократичним

товариством,

вкому

панувала

Rуртуазвість

і ВJJ.аштовувалися: «суди люБОВі., і а його смеРДЮЧИIІИ, злодійськи ми задвірками, в ЯКИХ мало не забnyнав простакуватий провів. ціал Апдреуччо (сДекамеРОПD, П,

5).

Саме

HeanoJJ.L

допоміr Бок-

}(аЧ1JО ПG-НОВОМУ замислитись вад роллю, ЯНУ відіграють У житті людини РОЗУМ, веЛИІшдушність, мужність, ДОЛЯ, випаДОR, а також

лрищепив ЙОМУ, сипові RОРИСЛИВОГО флорентійського l\УПЦЯ, ту любов до ромаНТИІ,И, що є однією з наііпривабливіших рис йоГО lіращих творів і насамперед, звичайно, «ДeI\aMepOHa~. При дворі Роберта молодий БО1\иаччо зустрів Марію д'Аl\віпо, яКУ покохав і під ім'ям ф'ямметти прославив у багатьох творах. У вступі до ~ДeKaMePOHa» БOJшаччо писав: «3 первого-бо МОЛОДУ мого та й до сього часу падав я високою і шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низы .омуy личиЛО.... Про .визькиl стан. тут сназано аж ніЯІ\ не випадково і зовсім не че- рез удаване самоприниження. Це свідчення позиції письменника. Боккаччо зміг ПD-НОВОМУ побачити діпсність Неаполя саме току, що він ДИВИВСЯ на неї очима флорентійсы\гоo плебея. Ранні твори Боккаччо СRладалися' внаслідо:к зіткнень провансальсы .оїї і фРЗ)I ЦУЗЬІЮЇ феодально-куртуазної літератури, яна все ще процвіта.r:а в авжуйському НеаПОЛі, ~ художніМи традиціями значно демокра

тичнішо! Флоренції.

Перший, пеапол.їтаНСЬRИЙ періОД творчості Джованні БОRкаччо Крім численних поезій, що оспівували Ф'ямметту па тлі ідеалізованої природи ОRОЛИЦЬ Неа відзначався більшою інтенсивністю. поля, БОRкаччо між

1336

роnами написав прозовий роман

1340

~ФіЛОRОЛО. та дві досить велині поеми

«Філострато» і «Тезеїда ••

Усі ці твори, навіть найбільш вдалий із них

«Філострато»

пе

ревершив геніальний «Декзмероп», але в ХІV сторіччі вони жа

дібно читались і відіграли важливу роль у створеННі нової іта лійСЬRоі літератури. Однією з найхарактерніших особливостей пер. шого періоду творчості БОJl:каччо був літературний ЄІ,сперимент. Молодий DисьмеппИ)( експериментував з народними формами се редньовічної літератури, прагнучи з Допомогою античної риторини і деяких поетичних прийомів,

запозичених у

Вергілія і Овідія,

підвести їх до рівня веЛИl\ОЇ, «серйозної» літератури.

В ОСНОВУ

сюжету ~ФіЛОRОЛО. була ПОJ(лаДена фабула одного з найпопуляр ніших в Італії кантарі про Флоріо та Б'ЯJшофііоре; у «Філострато .. і _Тезеїді» БОRкаччо вперше використав народну oHt:aBY, ЯRа ста па відтоді основною строфою 'італійської ренесансної поеми. Сю жетпо ~Філострато. і ~Тезеїда» тан:ож близькі до італійських на

родних обробо:к середньовічних французьких рицарсьиих романів. Проте літературний експеримент молодого Бонначчо сягав зпач~ но далі самої лише риторизаціі та міфологізації пародних фабул.

Уже в його перших творах виразно відчувалося «я. нового ПИ сьменника, не стіЛЬRИ приховуване, сItілы{и піД1\реслювапе тради

ційними дnя середньовічної .літератури алегоріями. Крім того, в НИХ Уводився матеріаn, ПО1Jерпнутий із безпосередніх спостережень· ~aд

сучаспи~t JКИТТЯМ і сучасною mодппою. Щоправда, розв'язати cy~ перечвість між аnторськlШ «н» і програмво-безособовою :манерою

середньовічної

оповіді,

тобто

створити

ренесансну,

внутрішньо

врівноважеиу художпю форму в творах неапоJIiтапського періоду

Бокначчо ще nе вдалося, проте сама ця суперечність бура ecTe~ тично суттвва і дуже знаменна. У «Філострато» і «Тезеїді:t була не тіЛЬІ\И запоttатновапа, але і велИRОЮ мірою визначева паперед

да.пьmа еволюція ренесансної «рицарської поеми) як в її серйоз вому, так і в її ваРОДНО>-RОмічнвму варіанті.' у

1340

році вїдцова англійського RОрОЛЯ Едуарда ІІІ платити

борги, що призвела до натастрофічвого баllRрутства дому Барді,

розорила батька БОliюіччо, і молодому поетові довеnося поверну~ тись у Флоренцію. Відтоді він уже тколи ве ВИJIаавв із нестатків. Ніякого бажавня продовжувати батькову справу у Боккаччо не було. Він, ЯБ і раніше, захоплювався поезією. Вого спроби знайти щедрого :меЦената в особі Фравческо дельі Оде.п:аффі вазвали не вдачі, і зрештою він став одним із авторитетних дипломатів фЛQ рентійськоі комуни. Боккаччо СJIYжив їй ве за страх, а аа совість. Він був першим гуманістои на службі у флорентійської респуб ліки. Флоренція, куди повернувся БОІшаччо, жила веСПОl\ійии){ жит

там. Тут ішла ЖОРСТОl\а класова боротьба. На поmтич:ву арену вперше В історії виступили ваймані робітники, чомпі, ці поперед

в:ики сучасвого пролетаріату. Підтримувані певною частиною «xyw дого» пароду, вони вимагаJlИ, щоб ім бупо вадав:о такі самі права,

. якиии

користувалися «гладкі. городяни. ,Справа флорентійській

демократії загрожували гранди, л:ні авову піДПЯJIи голову. прагну чи реваншу ва

1293 рік. 3а граидами стояли Барді. У вересв:і 3 допоиогою вайбезсоромвішої деиarогіі поща

і342 рону грандам стило

повести за

собою

:місьнї визи і вставовити у

Флоренції

ДИl\таторський режим авантюриста Готьв де Брівнна, яки1і нази~

вав себе герцогом Афінським. Брівн~ певна річ, ве міг, та й не

збирався, виконати обіцянки, що іх він дав чомпі. .Почав вів добре,- говориться в одному старому флорентійському рукописі, але ЗfОДОМ по:казав себе JIЮДИRою жорстокою і тиравом. Вів не звав іншого заБОНУ, крім власноі волі». У nипвї

1343

року фло

ренція повстала. Під вигуки: «Хай живе комуна, народ і свобо даІ))

городяни

оточили

герцогсы{йй

де Брівuна геть із міста.

палац

викивули

Готьв

у липні 1343 РОІ,У БОКRачtJ:о був не з патронами свого батька, бавніра!о1И Барді,- усі його симпатії були ва боці повсталого на роду. 3годом вів З ГJlибокии співчуттям опише події, що привели ДО повале~вя тираnа Готьє де БрівUR3, і створить вирааний, але

огпдпий портрет цього «ЖОРСТОRОГО неВДахи» «(Про нещасну АО- )ІЮ славетних. людей.). l\олись поширена думка про майже цілко- БИТУ байдужість гуманіста БОRкаччо до політИJ{И

одна із заста

рілих легенд. Суспільно-політична дійсність Флоренції 40-х рові8

]Іе тіЛЬІШ справила значний впnИ]J на формування світогляду авто ра «Декаиерона., але й зумовила історичну своєрідність його есте тичпИХ ідеалів. На відміну від Петрарки, Боккаччо в пору своєі

1Ворчої зрілості був переRонапJDt республiRанцем: і тираноборцем. Віп навіть голосно дорікав обожнюваному ПИМ Петрарці аа друж бу' з Віснонті, кривавИJI правителем Мілана, і не без деякої ри торини виryнував: «Немає жертви більш 'угодної боroві, ніж КРО. тиранаl. Не слід,

звичайно,

перебільшувати

політичного радmі:аліsll)'

Боккаччо. Він був разом з флорентійсьК1Uf народом проти грандів

і проти .нестерпаої нахабності деяких можновладних громадц ЛІ,ИХ наші діди називаJIИ магнатами., але він був також і проТ8 tбосяків,-чOJШi, нотрі підтримували герцога Афінського. «Чернь. г,О1\1\аччо завжди зневажав, тому що він її боявся, вбачаючи в віі джерело заколотів і вважаючи її «за природою своею шнЛ8ВОJO

і ДУРНОЮ, боягуsJIllВОЮ, підступвою і низькопо:клоивою». його п~

літичними ідеалами був

ідеали ФлоРентійського

1293 року.

ХІV сторіччі це бу,пи демократичні ідеали. Саме флорентійський

народ, з його життєвими, суспільними, політичниии, а 'Також ест& ТІІЧВИМИ прагвеннями допоміг Боккаччо, який тільки-но повериув

СЯ з феодального Неаполя, переступити від пвредревесансності його перших НВИІ' до ренесансного гуманізму, притаманного май

же всім: творам, написаним великим: флорентійцем уже в рідному :місті: ~AMeTO, або Комедія про флорентійських пім:ф» ({Любовне видіння»

1344),

«ф'взоланські

(1341-1344), (1343-

tЕлегія мадоВRИ ф'ямметти»

(1342), німфи»

(1344-1346).

Знаменно,

що

вже

«Лмето» відчувалося, ян пшпається Боккаччо демократичним ла

дом рідвого міста,

котре,

«піДІ\.ОРЯЮЧИСЬ плебеЙСЬ1\ОМУ закону»,

З.lамало пиху грандів і досягло економічного РО3Іівіту. Народ, ЯКИЙ ще недавно розкріпачував селян і проголошував «щасливий стан

свободи» природним станом JlЮдства «(Установлення справедли вості»), допоміг майбутньом:у авторові «Декам:ерона» по-новому

побачити людину і не дозволити «(глаДRИИ» товстосумам іа стар. ших

цехів

ПіДПОРЯДRувати

його

творчість

іхнім

егоїстичпим,

ВУЗЬ1юстановим: інтересам.

Формально і тематично твори флорентійсы1гоo періоду досить G,lПЗЬІ,і до творів, написаних Боккаччо в Неаполі. ПОШУІіИ повоі ХУДОШпьоі єдності в творчос,-і Боккаччо тривали. Тепер було вже

ЛСН~, щ6 стане світоглядuою основою цієї вдності. Нова, гумані СТПЧна IЮlщепціл природи і ЛЮДИНИ пе тіЛЬІШ формувала зсередини

твори флорептійсыогоo періоду, але навіть перетворилась у пер шому з НИХ па безпосередній об'61{Т художпього аналізу. «Aм:eTot цс- своєрідний «ромаll-Jювцепція».

Він

CJ\Лада6ТЬСЯ

повднаивя

mиаТІ\іп прозаїчвих і віршованих, написаних терцинами. Струк. турна організація «Ливто» трохи нагадує «Декаиерон.. У ньому

говорuться про те, як' розповіді німф перевиховали грубого пасту ха. Одна з цих пімф

ф'ямметта. В «Аивто. Боккаччо створив

іще один НОВИЇl, типово реuесансний жанр -

жанр пасторального

роману.

Італійсы1еe Відродження реабілітувало не плоть, як колись тввр ДllJIи вульгарні соціологи, воно реабілітувало всю ЛЮДИНУ ЯК істо ту висоно духовну, здатну до безмежного морального аростапця і с::аме тому «майше божествепну». Соредиьові'Чному християисько~ ІІУ ідеалові духовпого убозтва в «Лието. був чіТl\О ІІУ

до схематиз·

протипоС'Тавлепий новий, гуманістичний ідеал внутрішнього,

духовного багатства. ХУДОЖНЬОМУ аналізу цього ідеалу був присвячений наступний роман Джованні БОІ{каччо

ку ф'ш,fметта

не

була

вже

«Елегія мадонни Ф·яиметти». У ньо

ніифою,

багатою

неаполітанкою.

Зміст роману давала ліричпа сповідь ф'ямметти, }{отра розповідав про те, як вона зустріла молодого флорентійця ПаНфіЛО, як пвmю аони кохали одне, одного і

111\

потім Панфіло, па вимогу батька,

повернувся, на батьнівщину, одружився і забув про свою неаполі тавську нохану.

у новому романі БОІ\каччо відбилися деякі автобіографічні де· талі й ситуації. БОІшаччо важливо було проаналізувати реальний внутрішній світ сучасної людиви, і він ваділив героїню своїми почуттями, бо лише Їх міг він реально пережити і відчу~и. Пси

хологічний аналіз був проведений у «ф'ямметті. широко й топко. Правда, він здійснювався за допомогою риторики і ряспів екскур

сами в галузь аПТИ1JВОЇ Міфології. які утруднюють його ~безпосе· редне сприйняття ДЛЯ· читачів хх сторіччя. Але це було пемипу чою даниною часові. На певному етапі розвитку ренесансної лі

тератури риторика була в ній таким же умовним, але необхідним прийомом, як розповідь від третьої особи в ромапі ХІХ сторіччя. Прийом цей пе повинен приховувати від пас головного. В «Елегіі мадонци Ф'ямметти:t ,риторика оформлювала внутрішній потік спогадів, у плині якого фрагментами віДІІовлювався і ВОСІ\реmався

в свідомості героїні 1Jac втраченого щастя. Зображення цього по~ ТОІ(У і перетворенuя його на основну СТРУІ\ТУРПУ форму як Rои.

позиційної оргапізації роману, Т[1Іі і естетичного виявлевпя іНди.

відуального харантеру repOЇHi

було

RРИТТЯМ.

величезним ХУДОЖІІі.м

ВЩ:

ОСТЗllлій 8 персддекам:еропівських творів - поема tф'єзолав Cbl{i ніМфИ'. У ній БОJ\К8ЧЧО вже не тунав, а знаходив. У ((Ф'630панських німфах. так само, як в «АметOJ) і «ф'ямметті», BeJDlКy роль відіграє міфологія (німфи, ДіаП8, Венера та іп.). Але тут вова вже не антична, а ренесансна: міфологізм поеми породжений не стільки читанням Овідія і Вергілїл, скілы ш характерною для іта лійсьКого Відродження художньою потребою певним чином ідеа лізувати ЩОЙНО відкриту реальну, земву природу і земну, ((ПРИ родну» людину.

РеНЄС811сності загальних естетичtmх НОRцспцій природи і ню

ДИОП у .-:ф'взолаНСLКПХ німфах» відповідала нова пародність форми. Весь стиль оповіді нагадував стиль тосканських кантарі, і заразои

це

був 'уже

цілком

індивідуальний стиль гуманіста БОl\наччо,

стиль, де виразно відчувалася· особистість автора, ЯІШЙ підкрес .лЮ6

дистаuцію

між

собою і своїми народпими сюжетами, сві

ДОМО ){ористується прийомами і формами про любов»

суспільних

(П)

дЛЯ утвердження

ідеалів,

«стародавпьої легепди

нових естетичних, моральвJIX

іпдивідуалістичної

І_У:'lLТУРИ

італійськоro

Відродження.

Гранично повне естетичне рО3RРИТТЯ ці ідеали знайшли в tДе }{8меропі». Він став першою велиною перемого!о ренесансного реа лізму.

tДекамерон» Dочина6ТЬСЯ з чудового опису чуми. Чума при йшла зі Сходу. У

році вона вдерлася до Флоренції, а потік

1348

прокотилася по всій Європі, заполонивши навіть острівну Англію.

В середині століття «чорна смерть» була явищем звичаЙним, але (1піде:мія 1348 року вразила навіть до всього звичних літописців. Це було величезне. суспільне лихо. «Чорна смерть)) азбра-!Іа дві

третини населення Флоренції. У БОКl{аччо помер баТЬJЮ. В чумі :ебачали вияв божого гніву, і знову, ЛІ\: на рубежі Х і ХІ сторіч, знетямлені від страху люди ченали Rінця світу. Всіх охопила па

піка. Навіть Петра рка занлин:ав у цей час до релігіЙпого· Rаяття. В

1348

році БОRкаччо перебував у Флорепцїі і бачив «чорну

смерть» па власні очі. Про це прямо сназано в tДеt\:амероні», і це виразно вjдчувавться

реалістичному

Боккаччо змалював «чорну смерть»

описі

1348

зачумленого

міста.

рону не я){ історик, а яп

перший великий прозаїJl: Нового часу. В «ДеІ\:амероні& чума не просто Життєвий фант, цікавий сам по собі, але й не алегорія, ЯR

той ЗJtовісвий «похмурий ліс», у якому Данте заблудився па по чатку

~Божественвоі

:комеДll»

це

масmт6бвий

реалістичний

образ КрИ80воrо стану світу під час його переходу від середніх njиів ДО епохи Відроджепвя. Він дає міру всій J(визі. ІЗ

Задумана, а може, і розпочата ШВИДКО

1348

року квига створювалася

З на.вальністю стріикої атаки. У

1351

жаІОТЬ деЛІ\! іСТОРИ1Ш n.i'l8ратури, у 1353-иу тілЬІ\И свою урочисто--парадиу назву ПG-простонародвв назвисько

році

чи, .fШ вва-

вона :мам вже :ае

«Дека:м:ерон), а й фамі..пьяр

«ПРИНЦ Галеотто"

Боккач.чо ата:иу

вав ФеОДaJIWlо-церковву "ідеологію, і атмосфера напруженої ідеі ної боротьбв, В ЯІ\ій стаорюва.п.ась його головна RНИГа, відчувалася павіть у різноголоссі її титульного арнуша, Ім'я благородного ри

царя Галеотто, який сприяв у BjAOMOMY середпьовіч.пому романі «Лапселот, рицар Озера) ноханв.ю ЛаПСЄJ10та і :королеви Джіпев ри, стало в купецьнііі: Флоренції сипошом вульгарв:ого звідника.

назвисыю дали' lшизі БОІшач.чо її ідейні протившши, які апелю В&JIИ дО церкоlШОЇ цензури і а усіх CИJI намагались ДOBeCT~ що сДекамерои» твір суспільно Ul1\ідливий, бо вів, мовляв, розхитув підвалини :моралі. Відповідаючи своїм лицемірво-п:уристським І,ритш,ам, ,Боккач чо назав, ЩО «непристойності» неважко ПрИ бажанні знайти на

віть у БіБJIiї. Апе від підзаголовку «Принц Галеотто» він усе ж не віДМОВИВСII. Народна, «низька» традиція міської літератури іта

niйського середньовіччя не просто СІшадала один із компонентів

стиmстин:и і сюжетики «Декамерона» - вона була тим грунтом, що живив її.

БОl\ка1ГlО

цього не

приховував. На

ПРОДОВіКувачів, гуманістів кінця ХІV

відміну від С"Воіх

першої половини ХУ сто

річчя, він пе відгороджувався від народної стихії МОВИ і фолькло

ру, що ви'рувала наВІ\йЛО нього. «Непристойні» простонародні сло ва

й вирази ОЖИВЛЯЛИ

УРОЧИСТИЙ

плцн

виmyкапо~літературпих

періодів ,Декамерон .. і формували в вьому цілі фабули (ІІІ, !О;

VIII, 2).

БОRRаччо зберіг ПідзаГОЛОВОJ(, бо, па відміиу від своіх

ідейних ПРОТИВНИІ\ів, вважав, ЩО, ПОПрИ всю свою

вульгарність,

підзаголовок цей не спростовує, а доповнює основпий заголовок

його ІШИГИ, піДRреCJIЮЄ П 'новаторство. Новим у «ДеRамеропі» бу~

ло «вільне» і водночас естетично дуже орraпічпе повднаппя «RИЗЬ~ ної) традиції фОЛЬRЛОРУ і місыІїї літератури а «високою. тради цією літератури рицарської, придвор-но-еВЇТСЬRОЇ і навіть феодаль но--церновпої.

ПОГJUJДУ фабул «ДеRаиерон» був ніби свого роду звеДенням

оповідної літератури, що існувала до нього. Тому багато" сyq:аспих

ааxlдпп учеких вбаЧаІОТЬ тепер у «Деl\амероні. таку ж грандіоз ну ідейпо-естетичну «СУМУ» середпьовіччя, ЯІюю ДЛЯ ХІУ сторіччя стала «Бажествеппа ІЮ~Іедія» Данте. Деякі з них навіть знаХОДJlТЬ у RоМ'Позицfі книги ВОІшаччо ту ж саму «готичну архітектуру». Тии часом саме -в побудові «Дека.мерона» наочвіmе, піж десь-інде, проявиласл зміна готики - ренесансом, бога - людиною, теоло riї - гумаuізмом і гармонії метафізичноі необхідності - гармопівю

індивідуальпої свободи. Перше слово в (,ДеІ\3меровїI>

людявlсть.

Давні історії розповідал.ись у ньому тілЬКИ для того, щоб бути \

спростовапими повим переосм:ислеппJUt:. Головnим у «ДеН8мероні. були нові ідеї. У liпизі Боккачrw художньо послідовно проведена

вова єдність твору, заснована ІІа ЯJUСВО новій жествснВОЮ Rомедією»

порівпяп{) з ~Бо

системі морально-естетичних оціuон ре

;шьпості. Система ця зближувала БО1\l\аччо не з Данте; а з Пет раРІ\ОЮ. Вона була художньо реалівова.на не тільки в деlШИх. опо

відках «Декамерова», апе також і в його обрамленні. «ДЄl\амероu.

не 'збірка роаріавепих оповід<Ж, а .ці.вісвий, ВНУТРі.пІньо ВИRlпчеиай твір, який однаковою мірою передував і .Гепта:мерову» Маргарити

Наваррської, і «Дов Юхотові. Сервантеса. Обрам:.левпя СI{ріпJlJOЄ оповідки «Декаиерона» ве ззовні, а зсередини.

,Ра"а. в .Декакерові.

CК1Ja,цвa, двошарова.

Ії перший

шар

утворює авторсьне ся.. ІВДJIВiдyапіак як новий принцип у мислен ві й творчості одразу ж висуваЄТЬСЯ ва перпш.й пяш. «Декам:еРОІI. Dочива6ТЬCJI

8 лірFШОГО

.. Переднього CJ10Ba»,

в JШQМУ Боккаччо

розповідав про свое кохаииR, і ва.кінчувться "ОДUl'орськоlO ПЇCJ1Jl· МОВОIO). Крік ТОГО, ва початку чеrвертоro два, Jl8.II8.J09:И Jl.iтератур

ну умовність самим же JlИМ: створевої форми, Боккаччо с:мі.пвво Rтр,У'!аєп.ся: в оповідь і, відсyвalOЧJl вбік веселу Rокпанію ~Деиа MepOBa~, роаПОВЇД8Є вже

просто

від

ВJl8.CHOГQ

ЧtеВі

сто

першу

~ОповіДRУ про гусей., спереч8.l>ЧIICL ів своїми иритика),{и, розвиває

теорію вової прози. Новий художній метод у ((Деl\8.lІерові» не тіль

ни формується 8середини, але й одночасно теоретичво обгрунто вується.

Літературна теорш, що розробляється в «Дєнамероніl>,- це тео рів ренесаасиого, гyvаністичного реаліаму. БОl\К3ЧЧО став lIеРШИJtI ВeJlИRИМ: peuiCТOM Відродження не TOМ:Y~ що він правдиво ама

Лlовав матеріальний бік дійсності в усіх її фізично відЧУТНИХ, по бутових деТ&.пя:х,- у ХІV сторіччі це не менш повно, ніш вів, зре били Фраико С8J(ие1'Ті й Антоніо Пучч:і,- а передусім тому, що він дав ціJJiспу художню інтерпретацію досвіду людcuого життя.

Новий художній Ilетод вивик у ~eKaMePOHi. ЯК наслідок пового, і притому цilIiCHOГO, бачеИНJl світу, притаМ8НUОГО в ХІV сторІччі

]lе флореВтіЙСЬRО:VУ купецТВУ, а гу:маніСТlrЧпі.іі іптеn.iгенції, яка відіграла виапачальву РОЛЬ в ідеологічній peBOJIlOцii Відродження. ГУМаністична ціJliсаісrь бачення світу ест.етичпо втілена в другому шарі «рамво. Ії хуД{)жвім образом є образ товариства опо~ ві;J.ачів «Декакерова.. '

Між оповіда1{8lПI (lДекаиеРОПR» і авторським ~Яj) БОRиаччо існує певний і дО TO.ro ж дуже тісний зв'явок. ГОJlОСИ оповідачів дуже схожі, тому що всі оповідачі схожі на гуманіста БОRІ,аччо. Іхні

yvовпо-літературпі імена маиже його псевдоніми. Юнаків звуть: Панфіл, Фі.'lострат, ДіонеЙ. Це імеиа персона,Жів із ранніх творів БоКІ{аччо. Серед дам названа ф'ямметта. Інші дами

її родички.

Але це зовсім пе означає, що товариство оповідачів «Декамерона.

може бути повністю ототожнене з аВТОРСЬRИМ «Я*. 3В'ЯВІШ БОКRач~ чо з оповідачами цікаВіD::lі, СІ(nадніші й історичпо набагато значи}llші.

Гуиапістичпий іпдивідуалізм письменників європейського Biд~ родженнл не мав нічого спільного ні із. звірячим іuдивідуалізмои середньовічних J\'упців та банкірів, ні з песимістичиим іпдивіцуа лізиом нинішньої буржуазної інтелігенції. Він був позбавлений суб'ЄI\тивіз:му. Крім того, віп був оптимістичний. Бонкаччо твердо вірив у те, що його ідеї :мають об'ЄІ\ТИВНУ і ЛК.Qюсь мірою навіть абсолютну історичну

вартість,

що гуманістичuиіі

і в світогляд {(порм:аЛЬRОГО* суспільства,

світогляд

це

«нормальної. людини j

СlОормального* людства. Це було ілюзівю. Проте автор «Деl{амеро ІІа. ще не усвідомлював всієї ілюзорності своіх суспільних ідеа

лів і щиро вважав їх здійсненними. Ось чому в створеній ним "рамі)} виявилось два шари. Двошаровість обраuеппя дозволила Боккаччо піднести гумапістичний рівня

нової

суспільної

свідо",ості.

індпвідуалїзк Оповідачі

Відродження

до

не

«Деl{амерова.

іпостасі автора, але й не просто весела компап"їя молодих флорен тійців: це саме суспільство. Нове, гуманістичне суспільство

«нор

м:альне~ і «природне» в своііі n:юдяності. У «Декаиероніit воно про типоставлене чумі.

сДеІ\:аиерон))

не беш\:ет під час чуми, як

i\g.ro

HepiДI~O нази..

вали. Описуючи на почаТI{У «ДеІ{аиеропаt окопеву «чорною смер

тю. Флоренцію, Боккаччо згадав також і про беtщети, але тільки ДЛЯ того, щоб тут-таки вказати, що безпутві й залякані смертю гульвіси жили «шншотячому'. Чума став в «ДекаиероПі. симво лом

розпаду

оповідачів

суспільного

({Декамерона.

РОЗRладу

народжується

старого з

світу.

Товариство

прагиения

перебороти

:його хаос і апархіЮ, протиставивmи йому rармоиію і свободу по

ВОЇ, «природної людини •. Оповідачі пе проото І<идають зачумлеиу Флоренцію і вирушають у заміські мавТІQI- вони одразу ж Biд~

повлюють знищені терором смерті суспіJIЬВі й людські зв'язки і пав іть виробляють щось па зразок l\Онституції, бо для НИХ, як

для справді нових людей Відродженпя, будь-яка дисгармонійність і неВПОРЯДІюваність є ознакою неЖИТТ6вості. Основа Rонституціі «Декамеропа» ;- свобода, її мета - радісна насолода життям. Ко-

ролі й: королеви в товаристві «Декамерона. виінюlOТЬСЯ щодня. Іх вінчаІОТЬ ва царство паврами. Товариство «Декам:еропаі ве RОП" ституційпа И<1Пархія і павіть не просто респубпіКR - це республі.. на гумапісті&, інтелігептів і поетів. Вопа попередвицв: ТелсмсЬІЮГО

абатства У Рабло: в ній «веяи 'Може робити те чи те, до чого кому сорце лежить~ (І, інтродукція). Проводячи час в розвагах і бениетах, насолоджуючись бесідами іі поезією, оповідачі «Декамерона) продовжують жити злагодже· ]ІИМ суспільним життям. Вови живуть У гармонійній згоді з ма

ЛЬОВНИЧОЮ, радісною ПРИРОДОЮ, описи якої посідають- багато місця і відіграють важливу роль У другому щарі «рами). Природа в «Дс І;аиеРОllі~ прекрасна і по-ренесансному ідилічна. Вона с~ціальuо

характеризує товариство оповідачів, з одного боку, протиставлJIЮ. чи його смеРДЮЧIIМ міазмам охопленого чумою середньовіччл, а 3 другоrо ~ прилучаючи його дО НОВИХ, гуманістичвих ідеалів Пет рарRИ і Боккаччо. Запашний сад, у ЯІ\Ому народжуються оповідки «ДeК8JlepOHa~, ВИ1\ЛИll:ав в оповідачів дуже характерні асоціаціі:

$Усі визнали в ОДин голос, що, якби був рай на сьому світі, вів ){ав

би

c.s.Me

таlШЙ

вигляд.

(ІІІ,

інтродукція).

давтіВСЬRИЙ

(!зєtLllИй рай. Бою\:аччо, певно, не дуже-то вірив, але про ·ра'й ва

зсмni він усе ж мріяв. Декаморонівська «республіка поетів.

пер

ша гуманістична утопія європейсЬІЮГО Відродження. Невірно, що в товаристві «Деиамерона~ «ставиться тільки одна мета: привмно провести часt І. Навіть розваги оповідачів серйозні іі ідеологічно значущі. Найсерйознішим у житті товариства «Де

накерона)} був процес розповідання та обговорення оповідо«. На противагу середньовічним притчам та «прmшадам., оповідки _Де Jшм:ерона~

пе дидаltтичні: вони не мають ніякої позаестетичвоі

мети. Але ДYМ:I~a про те, щО <ІЗ ник. нема ніякої' користіt,

ЗИРСТВОМ віДІшдавться

(lV,

пре

інтродукціяj «Одавторська піСJIJUlова.).

Оповідни «Деиамерона~ Н0 моралістичні, але вони по-ревесансао иу uовчальні. Це одип із наслідків їх реалістичності. Вони розпо відаються заради l1ИХ самих, тому що оповідачів ціиавить реаль не життя поза його

зв'ЯЗІ<ЗМИ З

потойбічвою

нібито вдиною

справжньою дійсністю. Іх оповіді, ЯЛ правило, починаються з ВІ(а

зівки ва «реальний факт. чи па якусь поширеву дУМКУ, що під лягав громадському розгляду й осмисленню. ПіCJI.R цього оповіда

чі «Декамерона. не просто підбирають довільні аргументи для до «азу тої чи тої абстраІСТНОЇ тези, не виривають фаRТИ із аемного Rоптеl{СТУ

ЖИТТЯ,

не

перетворюють

іх

на

алегорії,

піддають

дійсність, що оточує ЛЮДИНУ, об'єктивному іводвораз планоиір ПОМУ естетичному

аналізу.

«Денам:ероніt

навчав саме

ЖИТТЯ,

і павчає ВО1l0 мистецтва жити, а ае мистецтва виирати, як того ВИмагали

середньовічні

моралісти.

процесі

авалізу

дійсності

D $ДеН8мероні» створюється повий світ, нова n:юдина і 'нова-літ&І Ф р а n чес J\ о Де С а п К.Т и с. История итальянской литера ~~.ы' т. 1. Издатсльство пnостраппой литературЬІ. М., 1963, с. 388-

ратура. tДеR8меропt не mппе утопія, апе і своro роду fJЮЬ.В виховання».

у можливість

виховання

перевпоВ4ВlQ1

аю_.

зрjлий Бокн:аччо вірив, мабуть, твердіше, ніж у бога. У його кввві перевиховуються герої і навіть .саме товариство оповідачів. На

відміну від

сереДНЬОВАПХ

богоCJIОВСЬКИХ

treKcaмepoвiвt

(Jlаших tmecтидеItВИІtів»), у яких переповідвлись біблійиі .пereв~ ДИ про створення с-віту, в .дЄН8иероиї» НОВИЙ світ був створеlDlЙ

Бе ~a шість, а 8В деС'ЯТЬ днів; зате створювався вів не .боГОМ, а nЮДсьним СУСПЇJILством.

Новий світ Rниrи продуманим планом.

БокR8.ЧЧО У аміні

створювався днів

а8

суворим,

добре

«Декамерова. ПРОСТЄжyn'ЬCЯ

(ВОЯ послідовність і навіть 8аКОllо:м:ірність, але й .вона ВllCТYDH

ІІК ВИЯВ людської свободи. Для оIЮ1tіДОR перш4rO ДНЯ обов'аваової тсии,

нвприклад,

не

встановлюється. О.цВВR

виутріmвя

ЩJ;Пiсть

тематики першого дни ПРОСТУПВiJ дуже виразво.

НепраВИJIЬRО БУJlО б НИВ"'... .Деnмepои. твором переважао сатиричним:. Як майже ;ЦJf всіх 'ВtтИКИX nисьм:евmmів Biд~eB~ ВЯ, для БОRкаччо вайваJКJtD:imим: було есте'l'ИЧ1lе -утверджевия: во. вих

ЯН йому здавалося, вічпп у своїй вагаЛЬJfOJПOДJIВості іде..

J1ів moбові, велИJЮДyпmості, РОВУ1lУ\ доблесті, краси. Проте

t:8JIe

тому, що утверджеинл ryмавісТИ"ПlИХ ідеатв відбувалом за його

часів у бевнастаивіі

дУже

вапружеlliй

аскетичною ідеолoriвю середньовіччя,

ИRе

боротьбі уперто

рел.irbiво.

не

8давuoсь,

Боккаччо не міг ціпом ві,ЦМОВНТИси. ві від сапри, ві від соціаJJJ.r воі критики.

Головною ідеологічною пpoБJIем:ою середкьовічвої пультурв бум ла проблема ставлеивя ;nюДtlПИ до бога. Проблема цп ставиться і одночасно естетичпо sпім:авться в двох перших оповідках' «Де

J,З1lерона •. Вона заМЇВJlвтьtJl в НИХ проблемою става:еИВJt nЮДJВlИ до людини. На зміну теолoriчиій JЮIiщ середвіх віків у tДека:и& ропіt приходить ryм:авістичва логі:ка- ВіДРО;z(ЖЄНВR. у першій оповідці

СЬКИХ купців

.Декаиерона»

вм:альовано світ флорентііім

1 баикірів. Про стаueппи БОКІ\ВЧЧО до ЦЬОГО світу

дає вмогу судити характер цеП1'рВJlЬВorо персонажа. ЧаппеЛJlет~

то

- :иерзотпИR, muгrвопоpymиик, содоміт, П'nИЦR і взагалі люди~ па, поз6аВJlЄПВ будь-mmx моральних принципів. А про;ге в очах того середовища,

до

JfКOГO

він

належить,

ЧаппєJIJlЄТТО

ціпом

респєнтабельииі. В оповідці це весь час підкрес.л:ювтьсл. Навіть те, що Чаппеmreтто 8датний на холодИОRровпе вбивство ві в чому

не вивноі moДИВИ, не ВИ1JОД!ІТЬ іого З8 межі :норальних стандартів, прийнятих серед італійсьних

купців,

міняйл

та

банкірів.

Цією

Dластивіеm в tДекаиероJlї) наділено багато «статечних Купців •• і вона спеціальпо вналізується в оповідці про Ізабетту та її бра~

тів

(lV, 5),

що вражав силою засуджеuвл пелюдсы\rоo rендллр

ського егоїзму італїйсЬІЮГО «г.ааДН:ОГО» пароду. У першій оповідці

«Декамерона» нелюдська егоїстичність властива й магнатові My~ шатто Францезі, бра1'ам:-лихваряи, в домі ЛІ,И.! У~lирає Чаппел летто.

Ставлення Боккаччо і створеного НИ~І товариства «Декамерона)

до frладкоrо» народу було досить СКnЗДне. БОІшаччо піноли не обмежувався саиJrn лише иорал:істичвим, абстрактним заперечеп uя~ людської цінності предн:ів сучасної буржуазії. Флорентійське

купецтво .все :ще ШІПІалосл дла НhorO чаСТИНОЮ СJJ.авиого флореи тійеькorо народу, і в «Ден:амероні» нерідко траПJIЯЮТЬСЯ оповідки,

в пIu: із симпатією поназано роаум:, енергію і цiJIеспрям:ованість нових сrocподаріа ЖИТТЯ», економічна практика пих роахитувала

підвапи.ни феодаJIiаму і

ХІІІ-ХІУ сторі"іЧЯХ об'Єl'ТИВНО СТВ&РЮ

•

BBJl8 иатерianвy оенвву для: нових естетичних, етичних і суспіm.

ип ідей іта.пі.йсЬRогв ВідроджеПIL Але Боккаччо вже не ототож нював ні еучасний йому «гладний народ» фn:орев:тіЙСЬRОГО

купецтва

ідеаJI8МИ

тівї

народом, ні «ідеали. нової,

гу:м.аністичної

івте.п:ігвнції, до JlliОЇ він сам належав. ОДНИМ із найбільших дося.г нень ренвсансиоrо реалізму .Декамеровв» було відверто критичне зображеаня того Hoвoro суспіль:аого масу, ЯНИЙ, прийшовши в

xrv

сторіЧЧі ДО влади У ФJlОреDЦiї, відмовився від усіх своіх

ревomoційних, аИ'1'Ифеодальиих і загальнонародних вимог, і

сти

хійве, інтуїтивне відображення історичної діаJJ.ентики перетвореп~ пя антигум:аввої, егоїстичної практики італійського cepeAНbOBi1J. ПОЮ нупецтва, що розхитувала традиціЙиі., ХРИСТИЯНСЬКG-нато.JШ

ЦЬRЇ моральні норми й каноВи, па нові, індивідуалістичні, але за сакою св081О суттю аптибуржуваві ідеали італійсы\гоo гуманізму. у

першій

оповідці

~ДeKaMepOHa)

ЧаппеJI.IIЄТТО над:Urєний ве

TUtьцв всіма Jlоральвики вадами «гладкиХ» городJtИ, але й деЯІ{И

ми рисами ревесаИСlIОЇ

virtu (доблесті), икі падають йому типа-

80сті новоі moДИ8И вЩродженвл. Уся БЛИСRYЧе написана сцена сповіді побудована тан, щоб привернути увагу не стільки до факту

БЛЮЗПірсьного обману сповідника, скільки до того, як артистично цеіі обман здіЙспювться. ЧаППЄJIJreТТО не атеїст, але nPJIИого, без посередвього зв'язку :між вічніс:rю бога і тШиністю JJ.ЮДИни длл нього вже Не іспує. Бог ВИDесепий пим ва межі JlЮдсь:кого буття,

і в межах людського буття ВИЩОЮ, найбільшою ціпністю став сама JПOдипа. Вводлч.и в омапу довірливого чепця, Чаnnеллетто

не обдур1ОЄ бога,_ про лкorо віп в цю хвипау просто пе думав, а

востапнє виявляє усі

закладені в ньому

МОЖЛИВОСТі, захищав

і утверджує пеповторну, індивідуальну своєрідність свові особи стості й ТИМ самим досягає того единого виду безсм:ертя, я:ке, згід по з переІ<опанпям усіх веJIИRИХ гуманістів Відродження, серед

ОХ і автора (lДєиамеРОН8»

(ІХ, заІtiп'Чення), було можливе ДJIJI

земної, смертної людини.

Уся перша оповідка «Дш\амеропа» цоБУДОВЗIІЗ тан, щоб ве про- сто підтвердити правильність логіli:И

ії

в основу пового, художнього

Чаппеллетто, але пок.пасти

мисленпя.

Проте, ут·верджрочи

l\ією оповідкою цінність ЛЮДСЬJ\ОЇ особистості Й роблячи іІ roловним об'вкто!.( естетичного аналізу, ПОl\каччо й далі вважав ЧаппеЛJIетто ~гepOЄM» украй негативним. У першій оповідці ~Дeкa

.. ерона.

вираано виявилася трагічна іі притаманна всьому ітalIЇЙ

(ьному ВідроджеНІІЮ суперечність між суто людською індивіДJа

II~СТИЧНОЮ «доблестю» (virtu) і суспільною моральністю -.не тільии християвсьио-асн:еТИЧІІОЮ «чеснотою~ (vertu), але й «природно.t,

точки

Як

аору

1JУТЛИВИЙ

самих

же

гуманістів,

ХУДОЖllИl\,

БОІШ8'f90

загальнолюДСЬІЮЮ иораЛJm.

цю

суперечність

відзна

чив, але вів стояв ва сцмому початку епохи Відродження і 'J'O-' му іще вірив, що її можна подолати естетично. Парадоксальвісfl.

перетворення середньовічного нотаріуса в «нову людину» в пер пой

оповідці

«Деl\амеро.на»

Rомічно

нейтралізована

парадоксом

перетеоренвя RJІЯТВОПОРУШПИІ,а, блюзніра й содоміта на святоro,

ВИСОRО шанованого серед парафіян, упевнених, «що заради ньоro nвив господь премпогі чудеса і повс:якчас являє».

Боикач'Чо завжди·· охоче насміхався з релігійних забобонів

(11,

і; VI, 10). Але висміювання НУЛЬТУ святих для першої оповідии пс головпс. На відміну від су'Часпих йому єреТИJ\ів, містииїв, а та· :НОЖ пізніших реформаторів наТОЛИЦЬІЮЇ церкви, гуманіст БOJшач

чо виступав не за встановлення безпосередніх, інтимних ЗВ'ЯЗRів

між людивою і богом, а за ВіДОJ;.реМJJ.еНІІЯ людини від бога, праг нучи

показати

абсолютну

ІІесумірпість

між

ЛЮДСЬІ{QЮ

логікою

земного світу і логікою принципово не ДОСТУПНИХ длл пізвавпя людини

божествепних

суджень та умовиводів. Тема двох логік

переходить у ДРУГУ оповідку ~Дel{aMepOHa», де зіТRне8НЯ двох ти w пів мислепня, старого, середпьовічпо-релігійпого, і НОВОГО, світ· сьио-гуманістичпого, складають сюжет, трансформуючи середньо віпе фаБЛЬQ в типово ренесансну притчу. є· ній noriIta парадо- Rсальвого навернення іuтелігентного іудея Аврама в християнство 'підкріплюв

.noriRY

циніJ\а Чаппеnлетто. ДОПОВDЮІО1JИ один одного,

гуманістичні парадокси двох перших оповіДОl\ (lДеl\амсронаі до-

воя:вп, ЩО 1ІОЖJIИВО відділити справжню релігію від розбещеноrо

папи і що слід оцінювати людину поза· тими зв'язками і стосуи~ И8)1J1, JПCі встаПО.8Лювала для веі догматика середпьові1J.ПОГQ lCa~ толициаму.

Духовна диктатура цеРІСВИ, яка ще тяжіла пад Данте, у І\визі ВоКl\аччо зламава.

ПО1JвваЮ1JИ

третю

оповідку

першого

ДНЯ,

Філомена

каже:

«, .. 3 що тут уже добре було говорепо про бога' та про істииність вjрИ нашої, то иіх:rо пас lІе осудить, ЛІ, МИ ОПУСТИМОСЬ, тепера ДО

ЛЮДСЬІ<:ИХ подій і вqшшів». У третій оповідці славНОЗВісна серед ньовічuа притча про три персні використана аж ніяк не для ПрG

повіді віротерпимості, а для РО31(РИТТЯ ЛЮДСЬІШХ хараІ\терів Сала діна і вврея-лихваря Мельхіседека. В оповідці стикаються ае дві віра, а ДВОЄ розумних' людей і внасліДОІ< цього зіткнення відбу наєтьСЯ їхнє «перевиховання».

Притча

про

т'ри

персні

показув

Ca~8дiHOBi :мудрість МельхіседеІ{8 і, примушуючи султана Biдм:G Dитись від підступних замірів щодо єврея, повертає його дО ЗВИЧ

пої для нього ПРЯМОДУШJIості. Але людяність у «ДеІ\:амероаі. ПрG буджув людяність. Лихвар теж (<лереВИХОВУ6ТЬСЯ»: він перестав бути С1tуПИМ. Таке розв'язання ков.фліІ\:ТУ дЛЯ І\НИГИ БОlшаччо типове. У ній людсыйй розум завжди перемагає дурість, заскні лість і забобони, та коли, Яl\ у третій оповідці, він стикаєтьса: з інтелігентлістю, в «Декамероні» торжествує благородство .<cortcзіа) і щедрість (liberalita) - дві, з ТОЧІШ зору БОІшаччо, найвищі чесноти, якими вів наділяв своїх найулюбленіших героїв. В решті ~повідОI{ першого дня. в дусі нової гуманістичної мо ралі «перевиховуються~ 'королі (І,

7),

(І,

італійські МОЖlІовладці

5, 9);

новітні аРИСТОІ\рати, такі, Яlі Ерміпо де Грімальді,

який

після: УРОКУ, даного йому Гвільвльмо Борсьєре, ЛЮДИНОЮ вільної

професії, став «вайщедрішим і найгостиннішим господареJО (І, і. звичайно, насамперед духівництво

(І,

4, 6).

8).

Не одна оповідка

«Декамеров.а) має ва меті «ВИІ\РИТИ лицемірство ченців •. Яскраву

і РОЗГОРНУТУ

інвеІ{ТИВУ

проти

чернечого

Dкладає в уста «статечного :мирянина.

(І,

лицемірства

Боккаччо висміює ченців не за те, що вони

Боккаччо

і Тедальдо (ІІІ,

6) -

7).

с~яті, а за те, що

вови належать ДО суспі.пьно шltідливої породи параЗИТів і дармо

їдіВ. Саме в цьо:му коріння неприя:зні Боккаччо до ченців. Д1UI нього червець

певний суспільно-іСТОРИ1JНИЙ тип,

вів

одии

із

представників ворожої гумаНізму феодальної ідеології.

Проте череа це 1Jернець пе перестає бути в «Декамероні. лю диною, а тому й «типовим xapaKTepOM~, значно ширшим у своєму ЛЮДСЬІЮМУ єстві, ніж той соціальний тип, ЯІ{ИЙ він, здавалося б,

мав уособлювати. ЛІ( людині ченцеві в «ДеІщмероні. МОЖУ'Рь бути властиві й деякі _позитивні рИСИ, що виводять його за :межі ідей та уявлепь «старого світу», а тому й забезпечують ЙОМУ перемо

чи, в усякому разі, удачу в тому реальному СВІТІ, в JШОМУ він

шиве на тих самих правах, що й усі інші персонажі людської 1\ОМСДії БОІшаччо.

Після того як виявлено ставлення до основних проблем 1Jacy (бог, rЩРI\Ва, 1Jернецтво, «глаДІШЙ парод» ), товариство «Декаме-

ропа» встановлює теми днів. В оповідках

Apyroro

дпя РОЗГЛЯА8JOw

ться «усілякі пригоди&. Така тема безпосередньо зумо~лена гу.. )lзніСТИЧllОЮ революціЄIО, що дала початок «Де:камероиу». На

8JIi-

ІІУ середньовічному богу і дантівському Провидінню приходить J~РИМХЛИВИЙ

випадок

це

нове божество,

HRe

Боккаччо

іменує

4;орТУпою і яке, здавалося б, неподільно панує у ЙОГО оповіДК8Х па всьому географічному просторі середньовічної Європи - від Александрії

(11, 7)

до Шотландії

(11, 3).

Майже всі оповідки дру

того дпя в високими взірцями мистецтва авантюрного оповідаивя. Але павіть серед них особливо вирізняється оповідка про Андре.. )''1'10 З Перуджіі (П,

5).

У ній пайпеймовірпіmі пригоди реа.пістn

по мотивовані, з одного боку, характером провівціала, пий упер.. ше опинивсЯ в Не~полі, а з друтого

закона:ми того злочиипoro

('віту! а яким йому несподівано довелося зіткнутись. Доля панув в .Декамерові. зовсім ве повновладио. «У Бома1J..

чо навіть фортуна набував людських і РОЗУIiIНИХ розмірів» І. Го- ловним героєм і володарем світу «Декамерона& є розумний, ІІ)'Ж вій і івтелігентв:ий індивід. У багатьох випаДІ(ах вів виявJШ8ТЬGJI сильніПI1Dl аа долю. Це спеціально демонструється в першій опо-

відці десятого дня. Для Боккаччо, так само як для великих :иавістів Rваттроченто, людяна

ro)[

ry-

«коваль власного щастя). ПРОТR

третього двя в товаристві «Декамерона& говориться «про ти,

що кміТJfИвісТІО своєю чого бажали добули або що втратив по- вернули».

«Кмітливість» героїв третього дпя спрямована головним ЧИВОМ на досягпеивя успіху в кохаппі. Майже всі оповідn:и тут еротичпі

й змальовують переважно чуттєву любов. Саме ім «Декамероп»

J1айбільmе завдячує репутацію «непристойної І<RИfИ&. Безперечво, <lне Бокн:аччо належить по"lип реабілітації плоті), «пе вів впа· йшов скоромну оповідку, ВОН8 ісиуиала раніше, в грубо-відвертих

фаБJIЬО,

охоронцям

конфесіопальної

моральності

спрямувати своі громи ва всі середні віки)

слід

було б

Проте тіJIЬНИ у Бон:·

l\аччо плоть здобула пластичвість і реальність, і він був першим європейським пись:меmппюм, якиіі; показав роль здорового 1J)'ТТ8вого l(охаНDЯ в житті нормальної людини. Це було худотвв від

криття. Еротика в сДеК8мероні& існує пе заради неї самої і 118 для комічного прmrижеиия людини, як це було в cepeДBЬOBi1fВiii

літературі. Вона теж став гуманістичною і поетич:пою. Прпл8ДИ НЬОГО - оповідка про Rатерипу і сол()в'я (V, 4), у, якій іще збе режена іперція народної піспі, і оповіДltа про Жілєтту з Нарбоmш

1 С а r І о S а 1 j n а r і. Intoduzione, 1П: Giovanni Воссассіо. Il Deсатегоп. А cura di С. Sa1inari t уоі, 1, Вагі Latenza. 1966, р. ХІХ. 2 В есе л о в с І{ И іі А. Н. Собр. соч., т. 5, Пгр, 1915, С. 539.

(ІІІ,

9).

Еротина в ((Декамероиї» служить не тілы\и правдивому

зображенню (ttlрирt?дll» JUOдиuu, ало іі розв'лзув іноді важливі ідеи· .nori'llIЇ ЗаВДЗННЛ. у восьмій оповідці другого дня наводиться, иа~

приклад, цікаве міркуваНІІЯ

дружини

французЬІЮГО

lЮРОЛСВllча,

я.ха намагається СХ1lJШТИ дО адюльтеру графа Антверпенсьного і доводить ЙОМУ, щО ВО118 :мав більше прав на переЛІобство, ніш llнсбейна чи ССЛЮIJ'U. Товариство {(Дel~aMepOHa» мірнув вже іВЗІ' ше. Феодальні софізми королівни спеціально спростовуються иа

початку третього ДНЯ, після чого йде знаменита оповідка про Ма зетто, еротика якої (всупереч ду"'щі деЯIШХ сучасних дослідників) мав поназати ае тваринну СЄІ"суальність тосканСЬКОГО сеЛЯІІива, а те. що перед roлосом плоті, чи, як говорить Бою{аччо, голосом

.природи» проста черниця і королівпа зовсім рівні. Мине іще·ОДНlI девь, і ф'ямметта розповість трагічuу історію Гїзмонди і ГBicHap~ ДО, в якій голос чуттєвого но:х:аПllЛ набирає патетичних інтонацій ryм:аністичвої декларації прав люднни.

Одним із проявів реалізму

«Декамерона»

було те, що

rewpoi

діяли і думали в ньому ЯК люди, ЩО живуть у реальному сервд

аьовіч.в.ому світі. Герої ~ДeKaMepOHa» не вільні від суспільства і від його станови:х: переДСУДів. Бuккаччо ПОІl:азує це з усією вла стивою йому об'єктивністю. Проте правдиво змальовуючJt світ феодальних і норпоративно-станови.х відносин, у ~ втягнуті пер сонажі його ОПQВідон, Боккаччо зовсім не .думав, що світ цей пain<ращвй із світів і що змінити його неможливо. Саме це ДOBO~ дпа РИТОРИRа слів Гіамовди і весь внутрішній пафос оповіДОI' четвертого ДНя, де трагедія царственого Джербіно (lV, 4) естетич~ ао

аріввюваn:ася

трагедією

Сімони

(lV, 7),

якій доводилося

ссвоіки: ручками та пучнами на :х.п:іб ааробняти». У .ДЄl{амеРОаі. діісиіс,"ь змальоваиа об'єктивно, але аовсім не по~об'вктивістсьно му.

кви:зі Бопаччо реалістично утверджувалась пе непорушність

їврархічвої системи, :хисткість якої була показана вже в оповід~ нах першого ДНЯ, ,а право окремої JlЮдської особистості не BlUIa~ датися в її жорсткі, сн:леротичві рамни. Для Боккаччо приnцип

становості й далі зберirав свою СИЛУ, але значно більшу роль, ніж середвьовічиі стани й насти, у «ДeK~MepOHi» відігравала людипа реальна, земна людина, яна, завдяки своєму напряму AYМOR і вчиu

RU[,

здатна була піднестися вад своїм становищем у суспільстві,

ЯR: пекар Чісті

(VI, 2),

або ж опипитпся нижче його, як це тра

пилося з королем Кіпру, присоромленим: однією

raCKOHCbROIO

да·

.. ою (І, 9). Всі оповідки ШОСТОl'О дпя присвячені темі винахідливості, до тепності й

внутрішньої гідності ЛІОДИНП,

завдяки -ЯІ{ИМ тому

ЧИ

ілшо:му персопажеві вдалося оволодіти ситуацією і {(ОД себо шко ДУ. в:ебезпеку чи кривду одвернути». Тема дотепної відповіді-

одпа

найпоширеніших

середньовічній

новелістиці

став у

Боккаччо ще оДНИМ приводом Д.111 РО31{РИТТЯ інтелігентності 101'0 УJlюблепих персонажів і денамсронівсмюго товариства,

BjAae

IUCf

розпо

про ПИХ. Серед оповіДОJі шостого дня є оповідка про Кікібіо,

геніальна дотепність ЯІЮl'О МИl.lОвільна і РОЗl(ривається віртуоз~

Ilістю оповіді Каваnькаиті.

(VI, 4),

але ГОЛОВllі герої тут

Чісті, Джотто і Гвідо

Ідеlно-естетичпий центр трьох наступних днів складають опо віді про ХУДОЖНИJ\ів Бруно і Б~'ффа.1ьм:акко, яні насміхаються иад середньовічним філістерством ПРИ;l.ур"уватого Rалавдріно і глу зують із схоластичної премудрості самовдоволеного лікарн Сімоне

(VIII,

З,

6, 9;

ІХ, З,

5).

Сміх, що лунає в «(ДекамероВі.,- веселий,

життєрадісний і, незважаtoчи на чуму, що лютує довкола, дуже оптимістичний.

Це

сміх,

з Лlі.ИМ нове, гумаНістичне

суспільство

прощаєтьсн з умираючим сереДНЬОВіЧЧЯМ.

Залишаючи Флоренцію,

оповідачі

«Декамероиа»

ще говорили

про чуму з деяким острахом. Та па початку дев'ятого ДНЯ про них сказано: «".смерть їх не візьме, а ЯJ':, :може, і СІ\ОСИТЬ, то весели м ••. У процесі розповідей товарие.тво «Декамерона» теж «переви~ .ховується» і стає справді Ilовиltl суспільством Відродження. Саме 'Тому, ве обмежуючись

висміlOванням минулого, воно утверджув

Jt кінці _Денамеропа» ті лові ідеали, nкi забезпечать, з ЙОГО точки

зору, вічн.е життя ЯН ОІ{ремій ЛЮЛlші, тан і всьому nЮДСТВу. На иічаючи тематику останнього, десятого дия, Паифіл говорить, що розповіді про ВИСОI\і подвиги Лlодлпості «ще більше облагородять

душі ваші, і тан уже схильні до доблесних учиннів, і життн Ha~ ше, що не довго може в смертному тілі тривати, продовжиться IJ

нашій добрій славі: сього -повинен Не тілЬІШ бажати, а Й паJ1НО

прагнути й ділом доводитп всяний, хто, на відміну від звірів, не

лише утробі своїй С.1УЖИТЬ». Це вже та гумапістична філософія /(vjrtш

і слави, яну італійсы\e ВіДРОДінеНIfН протиставляє пропо

відям. християпсы1ихx чеснот вершальних

оповідках

ПOl\іРJшвості й самозречеппя. У за

«Денамерона»

про

icnal1cbRoro

НОРОJlЯ,

який виправляє помиш~у долі, про щедрість Мітрідана, про вели Rодушвість мессера Джептіле де Карізенді й Саладіна, про друж

бу між Титом та ЕгісіпіlOМ, що витримує всі випробування, про 1Jезламну подружню любов Грізельди - вводилась веЛlІ'Іва будів ля ціJПCОМ світської суспільної етИІ\И, заснованої ва визнанві прав Clприроди» і тому справді гумаппої і альтруїстичної. 3 її проектом пове товариство опрвідачів «Дснамерова» безстрашно повервулось у все ще зачумлений світ.

Киша БОКRаччо мала в ХІV сторіччі веЛИRИЙ успіх, але це був успіх rОЛОВНIDI чино,.., «Принца

Галеотто).

Гума,вісти пр~~няJ1И

*Декамероп» Далеко не відразу. Минуло понад сто років, перш віж ідеї, мова і стиль його товариства стали ідеями, мовоЮ і стием: нової італійської прози. у *Декамероні» БОКRаччо випередив свою

епохУ і навіть caMoro себе. Після не

TaR

«Денамерона»

творчість БО1\Rач'JО пішла ва спад. Іще

давно це пояснювали релігійною НРИЗОЮ, пережитою Бои~

J\81JЧО па почаТJ\:У 6О-х років, ЯІ"а нібито віДI~Иllула його ІІа позвціі Ilо-середньовічпому аскетичної ідеології, Це не так. На спад imlо

життя Боккаччо. Він mВИдl\О старів і страшенно боявся смерті. Проповідники беапе.реставу погрожували йому пеклом. Не заА() ВOJIЬПЛ1Очись ЦИМ, вопи РОЗПУСl\али ЧУТJ:.и про с'енсаційне відре чеввя Бокначчо від «ДеІ{8мерона» і взагалі від поезії (<<ЖИ'n'л святого П'втро Петроні», написапе Дж. Коломбіні 1362 р.). Чутки ці були неправдиві. Джованні БОК1\аччо завжди був ЛЮДИDО)!) емоційною, неврівноваженою, дуже невпевненою у собі. Але іде8зtів свовї молодості він не арікався. На початку 6О:-х ронів БоккачWfО

зневірився не в гуманізмі, а У флорентійській ,«демократії» .•До

Jtамероп» був внутрішньо гармонійний, але його радісна свобода

зайшла в разючу супереЧНіСТЬ з реально~історич:вою дійсністю. Б' середині ХІV сторіччя у Флоренції було знову узанонене рабоство і почали намічатися контури купеЦЬІЮЇ олігархії, очomoБа·

пої родом Альбіцці. Перед, Боккаччо оголились трагічні суперє'l Jlості епохи Відродженпя (<<Втіntливе посланняt до Піно де РОССі, р.).

1363

.. 1363 році БОІшаччо понинув Флоренціrо і оселився в Чер тальдо. його запрошували до двору багатьох італійСЬRИХ можно у

владців, але він раз і назавжди обрав свободу. Останній період життя і творчості БОRкаччо минув під знаком дружби з Петрар- J<ОЮ, який був У той час визнаним вождем ,європейсьного гуманіз ),ІУ. Боккаччо, певно, зрозумів не тілЬІШ те, що суспіЛЬство, зма

льоване ним у «ДеІ(амероні», іще має бути створене, але й те, що його пеМОiRЛИВО створити, спираючись'" на самий лише досвід на родно-бюргерської культури пізнього середньовіччя. 11 50-і роки він вступив на «петрарківсьний шлях» побудови нової нультури.

Він пише латинсыюю мовою твір «Про нещаспу долю славетних людей.

(1355-1360), .Про зпамепитих жінок. (1360-1362), .Пох() Дження поганських богів. (1350-1363) і разом із Петраркоlo, спи раючись на давнину,

JfЮДИПУ.

:ку

закладав

ОСJ!ОВИ

-tex studia humanitatis,

гуманіСТИЧНОЇ

яні наприкінці ХV

tнауки про

ва почат

XVI сторіччя стануть, найважливішою ідейною передумовою'

ДJlЯ розквіту ренесансної літератури «народною мовою» ве" JIИIIIе

у Флоренції, але й у всій Італії. Останні рони БОНRаччо були віддані Данте. У жовтні

1373 ро }(У флорентііСЬН8 комуна доручила йому прочита1И леRціі про 25

«Божественuу Іюиедію.: БОRкаччо читав іх у церкві св. Стефана ДО січня наступного року, КОJ!И хвороба змусила його відмовитися в1д публічних l:Іаступів. Коментар до {(Комедії» був ЙОГО останньою працею. БОІшаччо познайомив rуманістичну молодь а Данте, при~

ЛУ'lИв її до світу давтівСЬRИХ ідей. Саие авторові *Декам:ерона) італійський гумащзи найбільmе аавдлчув те, що навіть у пору найпалкіmого захоплення античністю він но поривав усіх ав'лз..

ків 3 «народною мовою)} і uародноtP RУJIЬТУРОЮ. Помер Боккаччо в Чертальдо 21 груДПJI 1315

року. На його мо

гилі написаuо: .Вів займався благодатною поезією) alша poesis)).

-«8tudium fuit

Р. ХЛОДОВСЬКНН

ДЕКАМЕРОН

ВIJчиноється книга, і,менована Декомерон, nрозвона Принц

Fa.tteOTTO, в якій міститься СТО оповідок, ЩО роакаа4.лu аа десять день сє;меро да:м і троє кавалерів

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Спочувати чужому горю - притаманна людям річ; усім воно пристало, а найпаче тим, що ·самі утіхи потребували і в інших її знаходили. Як хто коли шукав того спочуття і мав із HbJfO радість і одраду, то і я того десятка. 3 пер вого-бо молоду мого та й до сього часу палав я високою і шляхетною любов'ю, більше, може, аніж В,ОНО станові моє му низькому личило; часом розповідав я про неї, і хоч люди статечні, які про теє звали, хвалил;и: мене і надто УCJIавляли, проте дознав я прегіркої муки,- не од жорстос

кості коханої, а од нестримної жаги, що полуменем пой пила Душу мою і, не ВДОВОЛЯЮЧИСЬ можливим, надмірного

часто завдавала мені жалю. У такій ото притузі дУже мені пособив один приятель веселими своїми розмовами та любою потіхою; я певен-певнісінький, що тільки ее й не дало мені вмерти.

Та волею того, хто, сам безконечним будучи, поклав нІ! одміННИ~1 законом усьому сущому мати кінець, моя любов, палкіша над усіх, що її не могли 8ламати й захитати ні сила наміру, ні порада, ні видимий сором, ані можлива не безпека,- любов моя, кажу,. сама собою з часом угамува лася, лишивши в моїй душі тільки таке вадоволенвя, ЯКО дав вона тим, що не надто далеко .апливають у глибокі її затони; од чого я КОЛИСЬ мучився й страждав, стало мені тепер любим та милим. Хоч і минулися ж мої жалі, та не щезла пам'ять про добрі вчинки тих, що 8 ласки своєї горем моїм журилися, і МИСЛЮ НІ щО пам'ять тал не щезне, ПОКИ й віку мого. А що вдячність, на мою думку, слід цінувати над усі чес НОТИ, засуджуючи противне, то НІ щоби не показатися вє ВДЯЧПИКОМ, намислив тепер, коли вже ніби БОЛЬНИМ став, дати по спромозі якусь полегшу, - не конче тим, що мені помоглн (вони, може, без того обійдуться, така вдача в них і така фортуна), а тим, що її потреБУIОТЬ. І хоч, може, невеликою буде для пещаспих поміч мон чи, сказати б,

тіха, проте думається мені, т~ди. її слі~ давати, де ВО,ва

~ вели"ій вадобі,~ буде од веl БІЛьше І вжит"у, буде за

неї більше й пошави. А хто ж тому заперечить, що ве а перввм ділом пре"расним дам.ам ~алежало ся б тут ставати У пригоді? Б,ови-бо,. веСМIЛИВІ T~ соро м'яаливі, У ніжних грудях СВОlХ ІІЛОМ1НЬ любовнии хова ють а тайна жага дужча, од явної - всім воно відомо, хто

... ужчинам,

'.0.·

того дознав; а ще ж до того в яже lХ ВОЛЯ,

1 ласиа, 1 впц.а

батьків і матерів, братів і чоловіків, і сидять вони вайбiJu, ше в тісвому "рузі своїх ПО"ОЇВ, а сидячи ота" сливе бе.

діла, і ХОТвЧИ й ве хотячи думають собі уся"і ДУМ"И, і .ае все вови, ті ду>lКИ, веселі бувають. Я" же вдадутьсв ВОВИ в тугу од ТИХ ДУМ0" та од любощів, то ве скоро вова Їм од серпя одлвже, хіба що првйде нна розрада; та й СИЛИ тер піти менше в вих, авіж у мужчин. Інакше воно ведеТЬСЯt як МИ те бачимо, у закохав'ИХ мужчин. Як на них нападе, бував, я"ий сум чи журба тяж"а, багато є способів розва ЖИТИ її ЧИ розвіяти; вfльно-бо їм ходити де ХОТН, дивити

СЯ і слухати усячину І пташки ловити, полювати, риб8Л'ІИ ти, верхи їздити, грати чи торгувати. Кожва з СИХ розваг може, ЯК не цілном, то почасти, прихилити до себе душу і очиститв її од сумввх ДУМ0" хоч ва я"усь часив"у, а далі вже та" чи іва,,: або втіха приходить, або журба уйиа ЄТІ)СЯ.

Тим-то, хотівши бодай потроху вииравити весправед.пв вість долі, що там саме ПОСRуnилася па підпомогу, де мен ше було сили, ЯК ТО ми бачимо у тендітного жіноцтва, під вявсв Я подати ва розраду і втіху за"оханим (з івших досить буде гол"и, ПРЯДКИ й мотовила) сто оповідок, сиріч

повісток, притч або ж історій, що розказали семеро да" і тров кавалерів, зібравшися в чесву "омпанію під час ин·

пулої смертоносної чуми, T~ RіЛ'ЬК8 пісень, що співали тіі дами собі ва осолоду. У тих повістках буде мова про весе лі й сумві любовві пригоди та про інші химерві оказії, що СRОЇЛИСя ЧИ то' В нові часи, чи то в старосвітщиву; лас"аві читальниці звайдуть у ВИХ і забаву - бо сила тут ~свких цікавих речей, і добру пораду - бо узнають, чого '" треба цуратися, а чого держатися. А в мене та"а ду ... "а, що вже хоч я", а вудьги од сього убуде. Якщо ВОВО, чого

дай боже, Т8ІС і станеться, то нехай вови складуть подану

Амурові, що вибавив меве із своїх тенет і дав меві .... огу привести їм потіху.

ДЕНЬ ПЕРШИН Зачиnається перший деnь ДЄl<амероnа, в "ОТРОAlУ автор ясує, а ЯI<ОЇ пагоди аібралася паша бесіда, а nоті.м, аа nри

водо>! Пам.nіnЄї, говориться ПРО ЩО "о_ку аам.аnється Як іздумаю я собі, прекрасні дамн, які вн всі зроду жа лісливі, ТО бачу вже загодя, що сумним та невеселим

здасться вам почин отсієї книrи, такнм-бо справді в пос тавлений на чолі її скорбний СIJОМИН про минулу чумну пошесть, печальиий ДЛЯ КО.іКВОГО, ХТО був її самовидцем чи іншим ЯКИМ робом спізнав ЇЇ. Та не хотів би я прить мом одстрашити вас од дальшого читання; не гадайте, що ждуть вас тут самі тількн зітхання та сльози. Сей жахлн-· вий ПОЧаТОК буде вам ніби подорожнім гора крута да стрімчаста, а за тією горою та лежить гарна-прегарна до лина, і тим вона любіша, чим тяжче було на гору п' ястися і а гори вниз зіходити. І як за веселощами смуток насту пає, так за горем радощі у тропі йдуть. 3а сією короткою журбою (кажу короткою, бо одбудемо ми її небагатьма словамн) настане скоро втіха і розкіш, що я попереду обі цяв; аби не сказано було, то ніхто б сього після такого початку й не сподівався. Воістину, коли б міг я достойно повести вас до назнаменованої мети іншою ЯКою дорогою, а не такою крутою стежкою, то я так би був з -дорогою ду

шею і вчинив; отже ж, неможливо було без сівї згадки з'ясувати причину, з яКОЇ постали подіі, що про ВИХ вп читатимете; рад не рад, мушу про се писати.

Так ОТІ минуло вже після благодатного втілення сина божого років тисяча триста й сорок вісім, коли в преслав

нім городі Флоренції, краснішім над усі міста італійські, нрокинулася чумна моровиця; чи то вже була така дія нлавет небесних чи госнодь за діла наші неnpаведнії на пуст ТaJШП напустив ва смертних, що почалася тая чума неред кількома роками у східних землях і, вигубивши та" незчисленну силу живущих, носунула без угаву з краю в І\рай, ДОІютилася, на ЛИХО, й до Заходу. Не пособляли проти неї ві мудрість, аві обачвість людська, ХОЧ місто було очищене од УСЯlюго бруду нарочито настановленими

служеБППllами, недужим заборонялося: входити в город, усі .. давалися поради, ЯІ\ шанувати здоров'я; не помагали й зо

смиренні молитви, що не раз та й не д~a творили ботобо ящі ЛЮДИ, чи ТО з.охрестами ХОДЯЧИ, чи ІНШИМ ЯКИ~1 ЧИНОМ. Напровесні рону вищенисаиого почала тая ГРlзпа по

шесть проявлятися страшним І дивовижним способом. Не Т8:Н ВОВО діялось, як на Сході, де :кровотеча 3 носа була певною озпаною неминучої смерті; у нас иаприпочаТRУ хвороби пабігали в чо::rОВіRіВ, ЯК pi~HO і В жінок, у паху

"60 попід руками таю tryХJIИни,уБІЛЬШКИ часом в д06ре

яблуно чи яйце, котрі більші, а котрі менші; простий люд називав їх тулями. Невдовзі обкидало тими смертяними гулями все тіло, а далі принмети недуги одміняJIИСЯ в '10Р: ні або синяві плями, що в багатьох виступали на руках

па с'Тегнах, та й па iвmих частинах тіла, у Koro буйні та рідкі, а в кого дріБНі та тусті. Як іспершу тулі, так поті. і плями, У кого вони вихоДJL1l1l, буп нестемениою озиа кою близької смерті. Ніll1ri поради доктора не помагали од сього помору, нія:кі ліки не стааwш в пригоді: 'nІ то

вже така була натура хвороби, чи неуки-гоїтелі (а то!li, крім учених медиків, порозводилось бужа багато лікарів та лікарок, що зроду й не нюхали »едицини), не мігши зва ти, в чі» сила ведуги, не вмш пріЮрат. ва веї способу. Рідко хто одужував, ма1l0 не :всі помирвли третього ЦН. після появи вказапих прикмет, ТОЙ раніше, той пізніше, здебільшого без гарЯ'IR. чи ще чого такого. А надто ще й тим убивалася тая чума 11 спу, що із сла (,их переходила на здорових, котрі з ними водилися, тах, як огонь, бував; перекидається ва щось сухе або ж масве, ян педале'lКО лежить. Ба й гірше ще од того: пошесть пе реходила не л:иmе ва тих, що з недужими діло »али чи з

ними роЗ1lloвлmtИ, а й до тих '1inJIяласа, що тільки торка

лись до одежі чи ще якоїсь речі, хворих уживаної. ДИВ<r вижні то речі, що маю казати; якби ве ба'іШІИ того стільки лю~ей і я сам на власні очі, "го не наваживсн б я тому й ПОВІРИТИ, не те що писати, хоч би й чув те од чоловіка,

віри годного. Так от, така чіпка була та чума, що ве тіль

ки од людини до людипи, буJlО, пристас, а й таке часто ЛУЧа:'?сп, що річ, яка палежала болящому або по»ерлому од СІЄІ хворобп, КОЛИ до неї ДОТИRалась ип жива душа не людської породи, не лише заражала 'ії пошестю а і

Вбивал~ не в довгім часі. Допевнився я СЬОГО на власні очі, як ДОПlру сказаво, бачивши одного разу TIlRY прояву: ва

ВУ'!.ИПЮ вИ?tинуто лахміттп убогого '10JlОиіва, що вмер од ТІЄl пеМО'Чl, коли ее надійшли дві безроrи і давай своїм звичаєм мотлошити і шарпати теє рах'я перше рилом, а

там і зубами; через якусь часинку покрутились-покрути_ щrсь, мовби отрути З8і1\ивmи,· та й витяглисл на тому зли .. денному лахмітті.

Од таких ото О\lазій (а бувало немало ще й жахливі ШllХ) стали нападати ВСЯІ(і страХlI та химороди на ТИХ, щО прн ЖllТТЮ Лllшалиси, і мало не всі вони до одної жор стокої мети поривалиси - обминали нецужних, гидуючи ПИКИ та речами їхніми, тим-бо сподівалися зберегти влас·

не здоров'и. Були такі, що вважали за найліпший спосіб проти лиха жити помірновано і стерегтися всякоі иадмір ності; зберуться, було, невелич!шю громадкою та й живуть окремо од інших, З8МRнувmися 3 ВИГОДОЮ В ЯRОМУСЬ домі, де немає болящих, і заживаючи щонайвиборніших потрав та щонайдобріших nии, але з веl/ИКОЮ здержливістю, не ВКИДаІОЧИСЯ n ласунство; яікого не допускають, було, щоб говорив їм про те, що дівтьси в місті, про заразу і смерть,

проводичи час за музикуванням та всіликими скромними розвагами.

Інші ж, супротилежпої думки бувши, покладали собі, що пити вволю і ласувати BCMa!t, волочитиси·з жартами"!'а співами, задовольняти якомога всі свої схотінки, сміятися та шкилювати 3 УСЬОГО, що б не сталося,- ОТО і єсть вай певніші ліки од хвороби; ик же казали вони, так по спро козі й чинили: ТИВЯЮТЬ~Яt було, як день так ніч ОД mинку ДО шинку та й п'ють собі без міри й без ліку, а еайбільmе' ryляли по людських домівках, ЯІt проoryють, було, що в десь про них пожива. І лег!ю ж ЇМ було так роБИТlІ, усі-бо, самі береГh пустивmиси, і майво свов напризволяще поли шали (однаково, мовляв, не животіти); тим-то більmина будинків стали' спї!!ьними, і як до них уступав який зава вока, то всім користався, буцім у себе в господі. Люди сі, П<н:котячому ,поводячись, уникали по спромозі недужих.

За таких злигоднів і такого лнхоліття занепала й нінащо перевелася в нашому місті достойна повага законів бо жих і людських, бо ЇХ охоронці й виконавці, ик і опрочі ЛЮДИ, то повмирали, то попедужали, то, не мавши ДОСИТЬ

служителів, не могли пильнувати своєї справи,- ТИМ-ТО вільно було кожному що хотя творити.

Інші, знов, трималися середини між сими двома край нощами: не здержували себе в їжі, ЯК тії, та й не вдава лися в ПИЯТИІ<У і розпусту, ЯН сії, а заживали всього ЯК дО

потреби своєї. Вони не заминаються, було, а ходять-ryля ють надворі, держачн в руках хто !(віти, хто зілля духмя не, хто інші які Пl;1хоЩі, та й нюхають собі зчаСТ8., - осві-

шпти б ТО мозок такшш ароматами,. бо повітря було. в.се ніби З3JIсчнщене од смороДУ трушв, болячок та ЛІКІВ. БУЛI! іі тані, що' малп суворішу думку (а може, вона бу ла іі вірпіmа), {;ажуч!!, що прот!! пошесті немае луччого

способу, ІІІ{ утеча од неї; думаючи ж так і ні про що, крім ссбе

пе дбаючи, множество чоловіків і жінок ПОІ\идали ~. ." . :місто, ОДOlгаЛll ДОМІВ СПОlХ 1 осель СВОІХ, РОДИЧіВ споїх і СІ;арбів своїх та й пусналися аа ТОРОД, у свої чи чужі маєтпості, нібито гнів uожий, ЩО побивав неправед:"

рідне

юшів сією )IОРО~l!цею, не спостигне їх, де б вони не обер нулися, а впаде на ТИХ тільки, що полишилися В мурах міста; ЧІІ, може, думали, ЩО віхто В вім ЖИВИМ не зоста поться, що прпйшла на нього остатня година. Хоча з-поміж сих людей, що по-різному велися, не всі помирали, одначе ие всі й вюкнвали; противно, занедужу вало їх багато усякої поведенції і в усяких місцях, і як

вони самі, при здоров'ї бувши, 'іншим здоровим приклад ПО;jавалн, так тепер конали, од усіх занехаяні. Шкода й казатн, що один городянип сахався другого, сусіди сливе не дбали одне про одного, родичі або зовсім не родичали

ся, або бачились у рідку стежку, та й то оддалеки; лихо такого жаху пагпало в серця людські, що брат цурався брата, дядько небожа, сестра брата, а часто-тусто й жінка чоловіка, ба й гірше ще од ТОІ'О, що Й вІри не йметься, батьки та матері гидували за дітьми рідними ходити, ніби вопи не їхні були. Через те чоловіка)1 і жінкам, котрі за хворювали (а було їх безліченна безліч), не лишалося ін шої ради, як сподіватиоь на милосердя друзів, яких було ПО густо, або на корисливість слуг, що ilадились на вели ку аж надто платню,- та й тих уже ставало обмаль, і були

то люди грубої вдачі, незвиклі до такої служби; вміли хіба що подати щось там слабому та смерті доглянути, і дослу жувались вони часто свовї погуби. Од того, що сусіди, ро

дичі й приятелі покидали недужних, а послугачів браку вало, повівся був звичай, досі не чуваний, що женщини хороші, вродливі і значного роду, аахорувавши, не гребу вали послугами мужчини, ЧИ ТО МОЛОДОГО, чи старого, ого люючи перед ним беа сорома будь-яку частину тіла, та"

як

?! й

перед жінкою, аби того вимагала хвороба; може,

з Сl6І причипи ті, що одужували, не були вже навпісля

такі честиві, як перше. Опріч того, багато хто помира.

просто випадком; щоб їм були помогли, вони були б пови

~(ивали. Од усього цього, і од недостатнього догляду за ОЛПЩИМИ, і ОД СИЛИ поmесті, таке велике мнон(ество ЛЮдУ

помирало день у день І ні'! У ні'!, що сумно було іі слуха ти, не те що дивитися. А серед тих городян, що при жит тю лишалися, повелись МИМОlЮлі такі звички, що передmе їх і не чути було.

Колись було заведено (та й нині воно так ведеться), що родичRН й сусідки збиралися в· домі небіжчика і плакали там разом із блнжньою ріднею; окрім того, перед покійня ковим житлом зіходився увесь рід, сусіди та багато інших мирив і духівництва, залежно од стану померлого, і това

риші несли його тіло на своїх плечах, у жалобному поході в свічками і півчою, до церкви, що він її обрав іще за жи воття свого. Як же чума почала вбиватися в силу, сі об ряди були занедбані цілком або почасти, а натомість на сталя інші. Людн вже помирали без тужільниць, а часом то не було кому й душі ДОГЛЯНУТІ!, не то що. Рідко кому випадали на долю жалібне квиління та гіркі сльози рід них, їх місце заступили реготи, жарти і поспільні весело щі; сей звичай найкраще засвоїло, заради здоров'я свого, {Кіноцтво, зовсім майже забувши свою жалісливу вдачу. Мало було таких мерців, щоб за нями ЙШЛО до церкви

більше, як десять чя дванадцять чоловіка, та й то не ста течні, поважні городини, а такі собі могильники-просто

людці, що називалися погребарями і одбували сю службу ва гроші; візьмуть, було, мари та й несуть хутенько не до тої цеРIІВИ, що небіжчнк собі загоди вибрав, а в яку ближ че; лиш де-де, було, блнмве свічка, а іноді то й без одної обходилось; попереду священнк з трьома чи п'ятьма при чеТНІшами, що не завдавали собі клопоту з довгою урочис тою одправою, а з допомогою таких погребарів опускали мерця в яку попадя могилу, аби не зайнята. . ЛЮДЯМ простого ставу, та, либонь, і сереДнього, тим іще сутужніше приходилося: чи то надія, чи злидиі веліли їм держатися своїх домівок і свого сусідства; день крізь день занедужували вони тисячами і, не мавши ні догляду, ні жодної помочі, майже наголо всі помирали. Багато їх ко нало вдеиь і вночі просто на шляху, немало доходило і по хатах, та сусіди дізнавалися про теє тільки по трупиому

смороду; і тих, і тих умирущих усюди було повно. Сусі ди ж, із лику перед заразою, та й із жалощів до вмерлих,

одно знай робили: або самі, або з допомогою найманих но сіїв виволікали з хат мертві тіла і складали їх перед двер ми, де ВСЯRНй мимохідень міг би їх бачити безліч, особли во вранці; потім того діставали мари чи ноші, з" ян не було, то клали й на дошки. Часто на одних ношах лежало

по двоє й по троє, а траlШЯЛОСЯ безліч разів і таке, що на

одниХ марах несли чоловіка й жінку, ДВОХ 'ІІІ трьох бра тів, батька й сина тощо. Не раз Jl}'чалося, що за двома свя щепиками, котрі йшли з хрестами перед покійником, при таковувались слідком за першими марами носії ще з двома чи трьома, і свящеиики, думавши одного ховати, насправ ді хоронили шіСТЬОХ чи вісьмох покійників, а то й більш. І не вшановувано їх иі сльозою, ні свічкою, ані проводом;

до того вже дiйmлося, що вмерлими людьми не більше журилися, аніж тепер здохлою козою. Се вочевидь доводи,ть, щО І(ОЛИ природний хід речей не навчає і мудрих терпели во зносити дрібиі і рідкі втрати, то велике лихо і проста

ків чинить розважними і байдужними. Задля великої ліч би мертвяків, яких приношено щодня й щогодини до всіх церков, не ставало свяченої землі на поховання, особливо як хотілося по старому звичаю кожному опрічне місце на

ділити; тим-то на цвинтарях, де все було переповнене, І(опалися величенні ями, куди сотнями складаJЩ нанесені трупи, пакую'lll їх шарами, яІ{ товар у корабельвому трю мі, і првтруmyю'lll потроху землею, покіль не натоптува ЛІ' могилу до самого верху.

Не розивсуючися дрібніше про ті злигодні, що зазвало їх ваше місто, скажу за ОДИИМ заходом, що лиха годива не минула й загороддя. Про заМI(И вема чого говорити, бо що замок, то й малесеиьке місто; а що вже по розкиданих

хуторах, то бідні, вужденні селЯНИ із сім'ями своїми, ве мавши нізвідки рятунку

ві од нікарів, ві од услужви

ків, удень і вночі мерли по хатах, ва полі чи при дорозі, ве по-людському, а по-товарячому. Од сього вови зле да

щіни та роаоисіни, пк і городяви, і не журилися авіже про свое хазяйство; що день божий смерті виглядаючи, ве про те вови думали, пк бв трудами своїми намножити добра 8 поля і

" худоби, а віби завзялися з усієї сили вищити своє надбзнии. Тим-то воли й осли, вівці й козв, свині й дробина, ба BaBi'l'b найвірвіші люди .. пси проганялися з двору та й блукали собі безбач по полю, а хліба ж на ви вах незібрані, нежаті стояли. Бувало й Tal(, що розумна худоба, понапасавшися за день досита, верталася на ні q додому пустопаш.

Що ~ іще можна сказати, повертаючись од околиці зно

ву до Міста? Хіба тільки те, що з ТЯЖJ(ого господнього нас

пання, а може, ще і а людської жорtтокості, ОД місяця 60резо~~ та й до місяця липця померло в мурах міста Фло ренцн - почасти од сили чумної моровиці, почасти од 2*

поганого догляду ва слабими через перестрах здорових більше, гадають, ніж сто ТИСЯЧ душ, тоді як до сівї пошес ті ніхто, мабуть, і не думав, щоб у городі І!уло такого

народу. Скільки великих палаців, скільки прекрасних бу динків, скільки пишних осель, де було колись повно челя динців і панства, обеунулося в пустку, що Й послідущого пахолка не зосталося Скільки знакомитих родів, скільки

розкішних мавтків, скільки багатих скарбів лишилось без законного спадковмця! Скільки бравих чоловіків" скільки вродливих жінок, скільки гарних молодикІв, що їх би не хтось такий, а самі Галсп, Гіппократ і Ескулап визнали були б ва здоровісінькнх, уранці снідали ще з своїми ро дичами, друзями й товаришами, а ввечерІ трапезували вже на тому світі з пращурами І Мепі й самому принро так широко розводитися про ее лпхоліття, тим-то, проминаючи воякі зайві подробиці, роз нажу ще тільки про один вппадок, що стався в нашому обезлюдженому городі (про нього.я дізнався пізніше од

певної людини). Якось у вівторок рано у велебнім Ново пречистенсьиім храмі, де майже пе було народу, одстояв ши утреию божу, зійшлися доиупи семеро молодих дам, зодягнених, нк тоді й подобало, у жалобні шати; усі вони були зв'язанІ межи собою по дружбі, по сусідству або по роду; найстаршій було не більш як двадцять вісім год, наймолодшій минуло вісімнадцять; усі були одна в одну розумні й шляхетні, гарні з себе і обlf<lайні, люб'язні й скромні. Назвав би я ІХ справдешніми іменами, та не дав мені сього вчинити одна поважна причина! не хочу я,

щоб которійсь ів них довелося колись соромитись тих опо відок, що вони розказували або слухали, бо тепер уже вужчі межі попускаються вадоволенПІО, ніж у ту добу, ноли з указаних причин вони були геть-то ширші не тільки для їхнього віку, а й для далеко старшого; не бажаю я знов, щоб вавидники, завше охочі огудитн людину хваль них звичаїв, дістали нагоду паплюжити добру славу чес них женщин сороміцькими речами. А для того, щоб можна було розібратися, не плутаючи, котора з иих що казала, гадаю я дати Ї~I наймення, які цілком або почасти визна чають ЇХНЮ вдачу. Тож назовімо першу, літами найстар шу, Пампіневю, другу - ф'ямметтою, третю - Філоменою,

четверта хай буде Емілія, п'ята

Лауретта, шоста

Неї

філа, а останню наречемо, не бе. причиии, Елізою. Усі вони, зібравшися в церкві в одному кутку не умисне, а випадком, посідали КРУЖК'1ма, позітхали трохи, а потім

ІШПУЛИ отченаші та й давай говор~:и про в~ячин~, а .паЙ більше про загальне Лllхо. По яюись ХВИЛІ, як ІНШІ по ЗМОВІ'З.'111, зняла річ Памuінея:

Дами мої любі, ВИ, певне, як і л, не раз чували, ЩО

нікому не вадить чесно користатися своїм правом. При РОДНИ!! а,е правом кожпого нарождснного в ПІдтримувати:

оХороННШ і обороняш Нlю"ога своє життя. І так .се вс. Вllзнають, П~О, трапляється часом, у безвинних людеи ЖИТ тя одбирають, аби тіJIЬКИ своє зберегти. Якщо. се допуска ють закони, що піlШУIOТЬСЯ про добробут УСІХ смертних, то чи пе ГОДНТЬСЯ ж і поготів па~l, та й абикому іпшому, прибирати всякого моаШIІВОГО способу, щоб чесно зберег ти своє життя, иіl<ОМУ не шкодячи? Як я отсе придивлlOСЯ нильпо до паших сьогоднішніх учинків, та й до вчорашніх і позаПОЗ8вчораmніх, та Н}{ згадаю, як і про ЩО ми гово РИЛИ, то бачу вже, і ВИ, мабуть, те помітили, що всі МП lІотерпаємо за себе. Але не се мене дивує; мене ДИВУG вельми те, що ми, будучи по-жіночому чулими, не вжи ваємо ніяких заходів проти того, чого КОіКна з нас недар ма боїться. Мені здається, що ми живемо тут лише дЛЯ '}'ОГО, щоб ДИВИТИСЯ, по волі чи ПО неволі, СІ\ільки мертвя ні. переносять щодня на гробовище, та слухати, чи тутеш ні ченці, од яких лишилися самі недогибlШ, правлять іще

службу в належиу годину, та своїм убранням ВІІЯВЛЯТИ ножвому стрічному, яне велине лихо нас спіт'нало. А від

сіль вийдемо, то побачимо, ян Сн.різь по :місту носять мер ців і ведужих, як негіДВllliИ, засуджені громадським пра вом аа їхві переступи· ва вигиания, буяють зухвало по ву лицях, ніби глумлячись над занонами, бо знають, що їх

виконавці померли чи похворіли; як уся непотріб нашого города, . ті, що називають себе погребарями, наПИВШIlСЯ нашої крові, мов на зло гасають повсюди кінно й пішо,

безецю!Ми піснями дорікаючн нам за llаше ж ЛIlХО. І тіль

!<и. скрізь і мови, що такі й такі померли, а отакі доходять, 1 ТІЛЬКИ скрізь і чути, що жадібні плачі, яи є ще ІЮМУ ПЛ8KaT~. А ПРIlЙШОВШИ додому (не знаю, чи й вам тан, як

1t~eHl), я не знаходжу з великої сім'ї там ні душі живої,

ТІЛьки с~ою служебку; мені робиться моторошно, волосся ва головІ дуба стає, .і куди б я не обернулася, де б СТУП B~M не СТ~lIла, скрІЗЬ мені маряться привиддя покійни ІОВ, не таю, НRНМи я їх зазнала а з якимись чужими

~траm~ими обличчями, що аж жа~ :мною шибає. Ось чому ] тут, І надворі, і дома - скрізь мені недобре і ще мені Здається ЧОГОСЬ, ніби, крім вас, не ЛИШИЛОСЬ 'тут більше 37

таhИХ, у кого кров шумув в жилах і кому є ще куди йтп. Чувала я не раз про людей (колп ще які остались), котрі, не розбираючи, що гоже, а що негоже, знають тільки хіть свою тішити і роблять удень і пночі, самотою або гуртом те, що дає їм найбільше задоволення. І не тільки миряни, ба й монастирські схимнИlШ, взявшп собі в голову, що і ЇМ налешиться: все те, що й іншим, зламали обітницю по·с луху, почалп вганятп за світовими розкошами і, сподіва ючись так утекти од смерті, поробились ледащами й роз пусниками. А колп так (а воно дійсне тю!), то що МИ тут робимо? Чого сподіваємось? Про віщо думаємо? Чого мп лінпвіші і байдужніші до нашого рятунку, ніж опрочі го

родяни? Чи ми ставимо себе в ціні нижче од інших? Чи, може, гадаємо, що життя у нас кріпшии ретязем до тіла прив'язане, аніж у людей, і пзи не слід зважати па те, ЩО може його порвати? Так ні ж бо, ип ПОМИЛЯЄМОСЬ, ми ду римо себе; які ж.ми нерозумні, якщо ми так міркуємо! Як ізДУмаєш, скіЛЬІІИ і яких молодпх мужчпн і женщин ско сила ся нещадна чума, то річ стає цілко~{ очевидною. Щоб же нам по нехоті чи по недбалості своїй та не вскочити в біду, якої при бажаині можна було б так чи сяк увикиу ти, думка в мене така (не знаю, чи ви на те пристанете ), що треба нам, пк єсть, відсшь тікати, пк то й раніш люди робили і зараз роблять. Сахаймося паче смерті негідиих прикладів, ходімо краще жити в загородні маєтності (а в

нас їх вистачає), та й будемо собі там розважатись, уті шатись і веселитись якомога, не переступаючи, одначе, ні в чіи межі доброго розуму. Там чути, як птаство спШ.ав, ВИДНО, як зеленіють пагори й ДОЛИНИ, як поле Х8и:rюеться житами, непаче те море; там сила-силенна розмаїтих де рев, таи небо ніби одкрите - хоч і гнівається ва нас, та не приховує своєї одвічної краси; любіше ж оча'l на все це дивитись, аніж на спустошені мури нашого иіста. Опріч ТОГО, і повітря там свіжіше, і більше ВСffiЮГО припасу, що потрібно в тані часи ДЛЯ життя, і менше всяної напасті. Там, правда, теж помирають селнни, ЯК тут городяни, та не так воно прикро, бо і хат, і людей там рідше. Ізнов же, як подуиати, то ми нікого тут не покидаємо, скорше про себе можемо снааати, що ми ПОRинуті, б.ТJижні-бо наші, або померти, або ОД смерті повті:кавmп, Лишили пас на призволяще у такій притузі. Отож ніЛlЮЇ догани нам не буде, як ми вчинимо те, що я раджу; ЛІ! же ні, то жде нас горе, журба, а може, й смерть. Так зробі,ю ж от щО, НОЛИ хочете: позовїмо своїх служеБОR, нехай ідуть за ва..

ми з усім, що потрібно, та й будемо бавити час сьогодні тут, а завтра там, розважаючись і втішаюч:~сь, як тілЬКИ можиа під сю знегоду. ее, по-моєму, буде наикраще. І про буватимемо там поти, поки не побачимо, який кінець по шле сій лиховщині небо (якщо смерть нас не спіткав раніше). Ще ж і те подумайте, що гідно зійти звідсіля подобає нам більше, аніж багатьом іншим жити тут негідно.

Інші дами, вислухавши Пампінею, не тільки охоче при стали на її раду, а й заходилися враз обмірковувати до кладно межи собою, що, як і до чого, иіби Їм осе тільки

встати та й рушаш ПРИТМlОм у дорогу. Та Філомена, па wшка вельми розважиа, С1<азала:

Слухайте, все те, про що говорила Пампінея, дуже

добре, але не слід зриватися так зиеобачки, як ви отсе збираєтесь. Не забузайте, що всі ми женщини, і навіть паймолодша з-проміж нас повинна знати, як то ВОНО жін кам жити самим своїм умом., як Їl\1 поратися без чоловічо ГО нагляду. Мп ж: бо хисткі, примхливі, неіімовірні, легко духі й полохливі, ТИМ-ТО боюся ЛІ КОЛИ б паша компанія, не мавши іншого проводу, крім нас-таки самих, та не роз палася передчасно пам же на сором. Треба подбати про ее заадалегідь, перше ніж щось розпочинати. Обізветься тоді Еніза:

- То правда, що чоловік жінпі голова; якщо не дасть він ладу, то рідко коли наші справн доходять до скутку . Але звідки ж нам узяти тих мужчин? Усі ж бо ~Ш знаємо, що блиаькі наші здебільша померли, а де хто лишився живий, ті повіялися з своїми гуртками невідомо КУДИ, ті каючи од того саиого лиха, якого й ми бажаємо уникнути,

8 чужих просити не подоба. Тим-то, як хочемо врятувати

ся, треба все так улаштувати, щоб, шукаючи втіхи й су покою, не напитатн на свою голову біди та сорому.

?,так розмовляли межи собою сі дами, коли ее до церкви

увшшло троє молодих І<авалерів

(наймолодшому з ннх,

правд~, було не менше як двадцять і п'нть год). Ні тяжке ЛИХОЛІття, ні втрати друзів і родичів, ані острах за власне жят;гя не погаСИ.1И та й не остудили в них у грудях по

лу.. я коха~ня .•OДH~ГO звали ПаНфіл, другого Філострат, а TpeTЬ~ГO ДlOнеи; ВСІ "ров були гарні на вроду і добрі на звичан. Тепер вони бажали, як найбільшої втіхи під таку

лиху годину, побачити своїх дам, і дами ті справді иеНQ

P~KOM знаііш.'Шся в сьому гурті; деякі інші доводились р дичками ТИМ кавалера>!. Не вспіли ж юваllИ СКИНУТІ! 39

очима на дам, як

ті їх помітили, і Пампінея озвалась·

посміхаючись:

Мабуть, сама фортуна сприяє нашнм задумам і посла

ла нам сих молодих "авалерів, достойних і поштивих, щоб вони були нашими привідцями та услужни"ами, я"що ми їх приймемо на се діло.

Тоді Неїфіла, спаленівши пся од сорому (бо один із "а валерів був у неї за"оханий), с"ааала: - На бога, Пампінеє, подумай, що ти говориш! Я до відне знаю, що про всіх трьох нічогісінько лихого с"азати не можна, тільки саме хороше, гадаю, що вопи гідні і на

багато більші справи, і вважаю, що їхнє товариство було б приємне і почеСНе не тіЛЬІШ нам, а й "ращим та достой нішим за нас. Але ж добре відомо, що вони закохані в де кого з нас, і я боюся, щоб не сталося, без їхньої і нашої вини, якої неслави чи поговору, ЯК ми їх візьмемо з со бою. Тут упала в слово Філомена: - Байдуже про те, аби я сама жила чесно і мала чисте сумління, хай плещуть, хто що хоче, а бог і правда будуть мені по"ровом. Я"ЩО вонн мають замір із нами йти, то

справді, мовляла Пампінея, доля щастить нам у сій дорозі.

Почувши інші панни сії речі, одразу заспо"оїлись і зго дилися покли"ати тих "авалерів, розповісти про свій ва

мір і попрохати їх лас"аво товаришити їм у дорозі. Тоді Пампінея встала без дальших балачок і підійшла до юна ків, що стояли й дивилися па дам (а вона та була роднч "ою одному); веселень"о привітавши їх і роз"азавши про свою справу, вона попросила їх од імені всього гурту, щоб вони не одмовили супроводити їх по-чесному та по братерсь"ому. ті подумали спочатку, що то все смішки, я" же побачили, що Пампінен говорить навсправжкн, то сказали, що залюБRИ ва те пристають, Ї, не гаючи дармо часу, перед тим я" розійтися, домовились, як їм виряджа

тися в дорогу. 3агадавши налаштувати як слід усе, . що

потрібно, і пославши вістку в те місце, "уди вопи зібра лися йти, назавтра рано, себто в середу, ледве благослови

лося на світ, наші дами із своїми служебками і троє ка валерів із трьома пахолками рушили в дорогу; чи про йшли од города дві милі, чи ні, уже й прибули до того місця, що першнм обрали на пробування. Воно.лежало на невеликому уввишші, далеченько звІдусіль од шляху; усе там поросло деревами й кущами, зеленіло так, що любо

глянутн. На самому вершечку стояв палац із гарним прос-

тори" двором посередині, з одкритими ганками, залами та поноями, і все то прехороше, одно в одно, стінн обвіша пі штучпим малюванннм; округн ПОЛffНН, сади розкішні та криниці прохолодні; в льохах повнісінько коштовних ВИН - то вже про заВЗffТИХ питців,а не про тверезих та скромних дам. Немала ж була втіха нашого товариства, як, прийшовши, побачили, що скрізь-чисто поприбирано, в ПОКОЯХ постелено, заквітчано квіТ:КЗl.ІИ, яні тільки мож на було достати на ту пору, ще й пот рушено очеретом.

Ноли всі посідали з дороги, знffв річ Діоней (він був більше за всіх веселої вдачі, дотепний на вигадки й жар ти) : - Гречні дами, всі ми прийшли сюди 3 вашого приз во лу, а не з нашого наводу; я не знаю, що ви гадаєте робити

з вашими думками; мої дуМІ'"

ff лишив за брамою міста,

ян ішов отсе вкупі з вами; отож будьте готові веселитися, реготати й співатн разом зі мпою (звісно, наскільки ВОНО личить вашій гідності), а ні, то одпустіте мене назад до моїх думок у наше стражденне місто. Пампінея одказала йому втішно, піби й вона так само прогнала свої думкю - Добре сказано, Діонею, будемо ЖИТI1 весело, не чо го ЛІ тікали ми од смутку. Тільки ж де немає ладу, там не

буде і тривку; а як я була починальницею тих розмов, що з них постала наша люба компаніff, то й бажаю, щоб весе лощі у нас тривалн довго. От ff Й думаю, що треба нам

мати нкесь свов начальство, щоб невсипущ~ дбало нро ваше веселе життя, а ми б ЙОГО воі шанували і слухались,

як старшого. А щоб кожен міг зазнати і ваГОТI1 турбот, і втіхи од старшивуваВНff і щоб нікого не бралн дурно за видки ві ва те, ні на те, вважаlQ н, що найкраще нам усім по черзі мати на одив день сей Tffrap і сю шанобу. Пер шого оберемо гуртом, а потім старший чи старша, ffK захо дитиме вечір, буде прнзпачатп собі заміпу - кого захоче. Отсей старший пехай і порffДllув всім у часі свого пану ванвя і вказує по своїй: уподобі, де нам жити і що робити.

Єі слова припали товариству до душі, і на нерший день усі одностайно обрали за старшу Пампінею. Філомена, чувши не раз, яке почесне листя 3 лавра і СНЇЛЬRИ поваги

додає воно тнм, КОГО ВИМ достойно увінчано, підбігла ху тенько до лавровиви, зірвала кілька віточок, звила прехо .. роший вінок та й поклала на голову Пампінеї. 3 того ча· СУ, поки й держа.10СЯ товариство, сей вінок був для будь кого ознакою королівської влади чи старшинуваННff.

Обрана за королеву Пампінея звеліла всім замовкнути і, покликаnши таlЮЖ слуг трьох кавалерів та покоївок (їх було четверо), ознаймила серед повної тиші: - Щоб мені першій показати вам приклад яким поби том мав жити і діяти, поки нам захочеться, наше товари

ство, з добре заведеним ладом і ~задоволенням та без будь якого неподобства, я перш за все наставляю Пармена, Діо неєвого слугу, моїм дворецьким і доручаю йому дбати і піклуватися про челядь та про стіл. Сіріск, Панфілів служник, нехай буде нашим скарбівничим і витратчиком під орудою Пармена, Тіндар слугуватиме в покоях не тільки у Філострата, а й у тих двох кавалерів, коли його товариші не зможуть сього робити, пильнуючи своєї по винності. Моя служебl(а Мізія та Філоменина Лічіска по ратимуться на куховарні, дбайливо готуючи ті страви, що

загадає їм Пармеи. Лауреттина Кімера та ф'ямметтина Стратілія нехай дають лад у дамських кімиатах та чепу рять у світлицях, де ми будемо збиратися. Всім же взага лі, хто стоїть о нашу ласку, повеліваємо й иакаsувМО 1 щоб куди хто не пішов, звідки б ие прийшов, що б там не чув, ие бачив - нехай не сміє ириносити сюди ніяких но вип, опріч веселих. Давши таІШЙ 1(0РОТКИЙ· розпорядок, прийнятий усіма, вона встала і весело сказала: - Тут є садки, є полянки, є ще різні прегарні містини, гуляйте собі кожие до своєї любості, а як виб'є третя годи

на, будьте всі тут на місці, щоб попоїстп ще захолодки. Коли иова королева одиустила так веселу компанію, ка валери з паияш(ами пішли помалу по саду, розмовляючи про втішні речі, В'ЮЧИ віночки 3 листя та любо співаючи.

Прогулявши таким робом до години, що вказала королева, вони повернулися додому і постерегли, що Пармен щиро заходився коло СnОЄЇ служби, бо, ввійшовши в світлицю на долішньому поверсі, иобачили столи, позастелювані білі

сінькими убруса"и, а на столах чари неначе срібні, і все засипано ДРОІЮВIfМ цвітом. Помившя руки по велінню ко ролеви, всі иосідали на місця, де кому при,начив Пармен. Принесено делікатно зготовлені страви, подано сма ковнті вина, троє иаХОЛl(ів жваво й моторно слугували при столі. Усе було влаштовано гарно й доладно, всі розвесе лилися і призволялися до їства, жартуючи мило та смію 'Числ.

Коли ирибрали зо столу, королева ска.ала принести ін струменти, бо всі дами й кавалери вміли танцювати, а де-

Jютрі знаменито грал~ й співа~и; но її загаду Діопей взяв лютпю а Ф'ЯМ'lетта ВІОлу, та и заходплися прехороше гра

ти до ;анцю. Королева ж, одіславши челядь обідати, стала в коло равом з іншими папяш,ами та двома кавалерами І повела виступцем тапочок, а патапцювавшися, почали спі~ ватп пісень, гарних та веселпх. Так бавились вонп поти, поки не здалось королеві, що пора спочивати; тоді вона одпустила всіх, і кавалери пішли до своїх покоїв, окремо

од дамських, де були добрі постелі й сила квітів, як І в світлиці, а папянки теж подалися в свої кімнати, роздяг лися та й полягали спати. Як видзвонили ж дзигарі дев'яту годину, королева вста ла сама й веліла побудити всіх дам і кавалерів, говорячи, що довго спати вдень вадко на здоров'я. Тоді всі пішли на галявину, вкриту високою зеленою травою, куди не до

грівало сонце, тільки вітер тихесенько віяв. Королева за гадала всім посідати кружка на зеленій траві і сказала: - Ви бачите, що сонце ще височенько і спека стоїть велика, тільки й чути, як сюрчать цикади в олививіj іти

зараз абикуди було б вельми нерозумно. Тут нам гарно в холодочку, в шахи і дамки, і всяк може гуляти D те ЧИ в те, до чого кому серце лежить. Та якби ви послухалися мовї ради, то, поки жарко, лучче не грати, бо комусь із грачів, як заведено, буде прикро на душі, а другому і тим, що дивляться, ОД того веселіше не стане; краще нам опо

відати: один говорить, решта слухають, і всі задоволені.

Поки ви розпажете пожне свою оповідпу, сонце вже звер

не на вечірній пруг, жарота спаде, і ми підемо собі гуля ти, пуди скортить. Коли вам до вподоби те, що я сказала

(а ~'!' я готов.а чинити вашу волю), то так і зробимо, ЯК

же ш, то нехаи усяке робить до вечора, що кому завгодно.

І дами й кавалери пристали на оповідання.

P~8 ~и погодились,- сказала Rоролева,- то нехай

СЬОГОДНі ВіЛьно буде всякому розповідати про що зама неться.

І, оберну~шись до Панфіла, що сидів од неї правобіч,

П?!1рохала иого розпочати оповідання якоюсь своєю істо

ршкою. Почувши наказ, Пан філ, ЯКОГО всі налагодилися

слухати, почав, не гаючись, тан.

ОПОВІДКА ПЕРША

Сер Чаnnеллетто возить боzочестивоzо ченця 8 решетt І nОJluрає; бувши за живоття м{)ачUJl чолові"ом, по САlєрті присвячується і нарі"ається свЯтUJl Чаnnєллеттом

ГОДІІТЬСЯ нам, любі мої дами, геть усе, що ми робимо, розпочпнати чудовним і священним іменем того, хто со творив усе суще. Отсе ж і я, як менІ припало першому з-проміж нас оповідати, хочу розказати про дивні діла liого, щоб, почувши про НlIX, УІіріпилося непохитпо наше уповання на нього, щоб хвалилося Ім'я його по всі часи.

Відома річ, що все на світі сьоl.lУ минуще і вмируще, всі м. сторонами повне горя, тр,шоги і муки, наражене на без иовечні псбезпеки~ і ми, живучи в світі і приліпuвmися дО нього, не МОГЛИ б усього того пережити й витривати, ЯІ(би господь із особливої милості своєї не посилаВ'нам

ва теє СИЛИ та обачності. Шіюда й гадати, що ласка тая

спливає на пас і пробував в вас за якісь заслуги наші; ві, дається вона його власною благlстю та ще молитвами тих, ХТО, яН' і :МИ, uули СМСРТНИМIr, та, чинивши у всьому за ЖИТ

тя волю ЙОГО, стали виві з иим присноблаженними. До них же ми вдаємося, я.( до заступнинів, що

•

досвіду ,ва

ЮТЬ слаботи паші, і молимо їх про ~ужди ваші, не васмі .. .пЮЮЧIІСЬ, може, возносити благання наші до вишнього судії.

Ще ж і надто спі.паємо ми його милосерд>r, бо буває іпо ді тан (смертпому ОІЮві несила зглибити недовідомі по МИС1!И господні), що, введені в омаву, ми такого обираємо своїм заступником перед лицем ЙОГО, якого він навіки за судив; тоді віп, усевидящий, зважаючи більше на щирість МОЛЯЩОГО, ніж ва невідання його та окаянство заступни ка, ВИСЛУХОВУЄ молитви, тан ніби той заступпuк І справкі був преriодобпим. Усе це ясно .буде з оповідни, що думаю вам подати; нажу «ЛСНО;) по ЛЮДСЬІЮМУ' розуміuню, а не

по божествевній управі.

Повідають люди про Мушатта Фрапцезі, що, як ізробив ся віп із значпого та багатого купця рицарем і мав на зак ЛИК папu Бопіфація їхати до Тоскани разом із Карлом Безземельним, братом ФrаПЦУЗhНОГО норолн, то побачив, що справи його снріЗІ) геть-то ПОЗ8плутуванї, ЯІ{ то час тепьно буває у :купців, і, не мігши сам у Іюроткім часі

розплутати рахуби, вирішив доручити ее діло кільном осо бам. У ее він уже влаДН8В таким ЧИНОМ, одне тіJIЬІ{И ЙОГО

ПСПУТІІЛО: де б йому знайтп такого чоловіка, щоб пови правляв йому довги з дея~их бургундців? А сумнівався віп тому, що чув, нібито бургундці - люди перекірливі, не певні І хибкі на слово. І ніяк він· собі не міг ізгадати та ного затятого чоловіка, щоб заломив він напевне тих за пеклих бургундців. Довго він отак гадав, аж насамкінець вавивувся йому ва думку такий собі сер Чеппарелло з Прато, що часто, було, заходив до пього в Парижі. Він був маленький на зріст і вельми чепуркуватий, тож французи, пе зваючи, що значить Чеппарелло, думали, що ее од сло ва «чапели (так по-їхвьоз!у вазивається вінок), а що вів був. собі, ·ЯК я сказав, маленький, ТО всі його так і нази вали - сер Чаппеллетто; мало хто звав, що його справ дешвє прізвище Чеппарелло. А жив сей Чаппеллетто ось як: був вів вотарем і, во тарюючи, уважав за великий собі сором, якби хоч одип

завіренпй вим документ (а видавав він їх небагацько) та ВІІЯВИВСЯ б не сфальшованим; і складав він ті аІПlI, хто б у нього не попрохав, хоч би й даром, що інший і за велині гроші сього був би не зробив. А що вже свідчити· не по

правді, то ее було йому за мед, чи просять, було, чи ве просять; ва той час у Фравції велико вірили в присягу,

і кривоприсяжвицтво" своїм вигравав вів неправедво всі процеси, де од вього вимагали сказати по совісті щиру правду. Мав він велику втіху і з того, що вамагався прить мом посіяти розбрат, чвари і ворожвечу межи друзями, ро дичами чи ще ким, і чим більше з TOFO поставало лиха, тим йому було миліше. Як його присоглашали до душо ryбства чи іншого якого злочиву, він радо приставав, пі

коли ве одмагався і залюбки, бувало, калічив або вбивав людей своїми руками. Блюзнив із бога і святих иа одчай душі за всяку абищицю, бо гпівливий був - не сказати. До церкви зроду ве ходив і глумився стидкими словам І! над її святощами, як над марвицею, зате вчащав до корч ми і вештався по інших неПРИСТОЙНI!Х місцях. Жівок любив так, як собака кия, зате кохався в хлопчиках, ЯК пайпо слідущий мерзотвик. КраСТІ! і грабувати було йому так, як побожво"У чоловікові милостиню давати; жерун! п'я нюга був із нього такий, що часом самому вадило; махляр, картяр і костирвик веприторевний. Та що там ДОВГО бала кати? Погавішої людини, либовь, зроду-віку ва світі ве було. Ставовище Й повага мессера Мушатта ДОВГО прикривали лихі нотареві вчинки, і не займали його ні приватні особи,

ві СУДОВИRи, ХОЧ вів усім їм доере вадозолив. Згадавши мессер МУПL8.тто СЬОГО Чаипеллетт.а (а ЙОГО життя вів доб ре внав), і подумав, що саме T<lllOrO чолові&&. й треба на пустити ва лихих бу.ргувдnів. От поввав він йосо перед себе та й каже.:

Ти знаєш, сер Чаппеллетто, що я нававсіди виїж

джаю звідси; шж іmпим, :маю JI ще деякі .справи в тими плутвгами-бургундцями і не з:ваю, хто б іще так, як ти, міг справити з ВИХ, щО мені Н<lJreЖИТЬСf[. Тобі тим часом робити нема чого, і якщо ти вівьмешся ва 1:Ю .справу, и прирікаю тобі., що мат.имеш .ласку при дворі., а од меве дістанеш пристойну частку в ВШlравлевих грошей. Сер ЧаППeJIлетто був справді саме ве Dpи ділі і ве ду же-то гараздував; побачивши Ж, що :їде той, хто довгий час був йому підпорою й затулою, Н,IІі:'<lЙВО погодивси, бо таки й мус.иа, і сказав, ЩІ> <бере~ьCJI в дорогою душею.

вони й поладиали. Сер Чаппеллетто, діставШи DЇp'<ЮГО листа і королівську

OTalr

грамоту, враву ж по lІід' ••ді мессера Мwmатта подався в

Бургундію, де його ніхто ве .мав, і ваходився робити .свое діло - правити борги, але, проти свого .&вичаю, Мир6мта лarодою, ніби приберirаючи ВJIJ.cTЬ на ОСТВИGК. Так о,руду ючи, меJШ(ав він у двох ,братівф.лореитивців, вві ..ам их варювали і шанували його .а поваги що мессера МуІІіатта. Лиось сер Чап.пеллетто занедужав; ·браlI'И вегайво 1ІИкли кали лікарів і найвlIJШ людей, щоб ва вим ~ляд;ли, все робили, щое поставити його на воги. Та .ніщо ве помаrВJIО, бо сердега UYB ужестаревький та до 2'ого ж прожив вік без пуття; день у день йому Iliршало, і лікарі ·казали, що хвороба його смертельна. Брати ~яжко sа.журIIJIИСВ; одно ю разу вони <ІОвели таку балач"у перед Ва1ІЬRИРОМ, де ле жав хворий:

- Що нам із ним Р0би~и? - питався одІШ брат у дру того.- ЛИХІ} нам і. ним, та й годИ Вигнати хворого з до му - неровумво і сором великий од людей: всі вв:.али, яК МИ його СП01lать" вітали, а потім наймали для пьoJ'о ліка рів і доглядачів, а тепе.р раптом побача1lЬ, що ми викидає110 ЙОГО З хатисмертеввого, "оли ві" уже Бе міг' нам :вія JIOЇ досади вчинити. 3 дру·гого б<Жу,се ж ~акий лайдак, що ве схоче cnовідатися і ,причащатися, а IШщо помре веирикаяний, то ніяка церква не прийме ЙОl10 тіла - ки иуть його У яму, як собаку. Як же він та буде сповідатися, то в иього иа д,-ші стільки страшешm:x IЧJіхів, що буде те саме - не зпайдеться такого ченця чи ·j)вящевика, щоб дав

Їfo~IY розгріпreння, і зпов-такк загребуть йото, непрощен ного, У яму. :Коли се етанеться, то тутешні люди, які й так весь час шпетя'Гl'> нас за лихварюваRНJI, вважаючи се ре

месло за неправедне, та оозіхають на наше добро, поба чивши ее, устануть на нвс із криком: «Сих ломбардців со бачої' віри і церква не приймає: доки ж ми будемо ЇХ тер піти!') Та' як кинуться на наші доми, то, може, не тількн все майно Irограб'УЮТIі, а ще й віку нам укоротять ... :Кудп не кинь, ІІогано нам буде, як він умре. Сер Чаппеллетто лежав, як я вже сказав, близько од того місцн, де розмовляли брати, і чув, що вони про нього говорили

(у ньог", як то часто трапляється з хворими,

був загострений слух). Покликавши хазяїв до себе, він сказав:

- Я не хочу, щоб ви так тривожились за мене і бояли ся напитати череа мене лиха. Я чув, що ви про мепе бала нали, і певен, що ДО того б воно й дійшло, ЯІ\би nее CKJIa~ лось так, як ви гадаєте. Але все буде по-інакrnому. Я вже стільки раз па віку моєму зневажав господа, що як погрі шу іще яку годинку перед смертю, се ніяк не змінить справи. Отож ведіть покликати до мепе якогось ПУJ:НЬОГО святого ченця, найкращого, якого тільки можна знайти, а в тім уже буде моя г,;лова, щоб і ваші. і мої справи влаштувались, JШ.IlаЙлimnе; от побачите, що все буде га разд.

Хоч і не ПОШІад&ЛИ б,р3lГИ на се ведИlЮЇ надії, проте пішли в O~H "Монастир і попросили якогось б9гочестивого і мудрого ч,євця, щоб виcnовідав ломбардц.l!, який заиеду Шав у ЇХНій господі;. їм дали старол. монаха, мужа святого і правеДjiОТIІ\. двбр<! О'lитаного в СВltтому письмі і велик() шановаиого ОД уєю. городян; лихварі повели його додому_

Увійшовши чесрнець у кімнату, lJ!' лежав сер Чаппелл<!т то, і еівmи побі",

XB()poro,

ІІО"&В IЮтішати його лагідНИЮI

словами,. а ПОllїМ:· поспитав ЙОL'Q", ЧИ давИQ він сповідався.

Сер Чаппелле'11ТО. хоче із~юіІУ не був на ~пєвіді, од.казав:

- ПаНО'Y'lеньку, у- мене зда.вна така установа, що я спо відаюся ЩОТИЖНЯ, а ЯН коли ТQ,Й ча.стіпre; отсе, Пр'авда, занедужав, то вж& воеьмиіі деИіЬ, як не був па сповіді таКога roplt завдаJ!& мені хвороба.

Чернець промовив:

Добре єси робив" СИПУ мій, роби та'к ікадалі; ба'tу

ВЛ;е, ЩО мало' меніі довєдмьєя ПИ'l'ати й СЛJyхатп, як ТІІ так '1асто сповідаєшся.

47'

- Не кажіть сього, Dсечесний отче,~ одповів сер Чап леллетто,- бо кожного· разу, як я бував на сповіді, хоч би й як часто, хотілося менІ спокутувати всі гріхи мої, які я тіЛІ>ІШ зазнав ва собою од дня народження та й до са 'ЮГ0 дНЯ сповіді; тим-то, панотченьку мій любий, прошу я вас - питайте мене про все докладно, та", буцім я ніко ли не сповідався. Не дивіться, що я слабий; про мене, хай буде тілові гірше, аби тіль"и на догоду йому не погубити душі моєї, яку спаситель однупив своєю много цінною НРО вію. Сії речі вельми сподобались ченцеві і здалися йому оз наною правдивого благочестя; похваливши ревно (шові дальника за цей звичай, він став його питати, чи не согрі

шив він коли, чинивши перелюбки з яноюсь жінкою. Сер Чаппеллетто одповів зітхнувши: - Отче, соромно мені сказати вам про ее правду, бо боюся пuгрішити гординею.

На те йому чернець: - Кажи, не бійся, ніхто-бо ще ніколи ие грішив, гово рячи правду чи то на сповіДі, чи деінде.

Тоді сер Чаппеллетто сказав: Тепер, коли ви запевнилн мене, признаюся: я й досі

такий дівич, яким вийшов із матернього лона.

- Благословить же тебе господь! - рече тоді чер нець.- Добре вчинив єси, та й велико приподобився єси богові, бо, янби ти хотів, ти міг би блуду вати з більшою свободою, ніж ми і тії всі, що оброком обреклися. Потім спитав його, чи не прогнівив він бога, череву сво єму надто догоджаючи. На те сер Чаппеллетто одповів, тяжко зітхаючи, що грішив, і то частенько, бо хоч і дep~ жав він усі рокові ПОСТИ, звичаєм богомільних людей, а окрім того, пісникував по три дні на тиждень на хлібі та воді, то пив же воду так ласо і ХТИВО, ЯК П'ЯНИЦЯ БИКО,

особливо ЯК стомиться, було, од молитов чи од ходіння на прощу; часто бажалося йому такої зілляної салати, яку вбирають селянки, ідучи в поле; іноді їда смакувала йому більше, ніж то, на його думку, належалось постувальни нові. На се чернець сказав:

- Сину мій, ее гріхи природні і не вельми тяжкі,- не слід без потреби отягчати сумління. Хоч би яка.свят!! була люднна, з кожним може статися, що ви.голодженому зда

ЄТЬСЯ смачною їжа, а втомленому вода.

- Ох,- сказав сер Чаппеллетто,- ве втішайте мене, панотченьку, самі ж ви здорові знаєте, що, служачи бого48

ві, все треба робити в душевній чистотІ, без усякої сквер ни; хто чинить івакш8', ТОЙ грішить. Ізрадівши, чернець і Іtаже:

Любо !>Іені, що такі в тебе мислі; JI дуже вподобав

твою чисту й чесну совість. То скажи ж мені, може, ти грішив заі'ребущістю, жадаючи собі більше, ніж треба, чи забираючи те, що тобі не належало? На те сер Чаппеллетто одрік: - Панотче, ви не дивіться, що я ЖИВУ в домі сих лих варів; я з иими не накладаю, навиаки, ДЛJl того сюди й приіхав, щоб усовістити їх, УГОВQРИТИ, одрадити од сього БОГОПРОТИDНОГО ремесла, і, може б, воно мені повелося, як би господь був не навідав мене. Щоб ви анали, батько лишив мені багатий спадок; як помер він, більшу полови ну добра роздав я Христа ради, а потІм, щоб було 8 чого І самому жити і жебраків-нищунів запомагати, почав я потроху крамарювати j що, було, зароблю, то ділю при буток піл-напіл: ноловину собі беру про свою нотребу, а половину старцям божим наділяю; тим-то сотворитель не Gесний щедрив мені в ділах моїх. - То добре,- сказав чернець,- а може, ти часто гні вився? - Ой, часто,- зітхнув сер Чаппеллетто,- мушу вам признатись по щиростІ, дуже часто. Ян же тут удержати ся, коли бачиш день у день, як люди творять беззаконство, не слухають заповідей божих, не бояться страшного суду?

Часом мені бувало так, що й ЖИТІ! не хочеться, волів би IJмерти, ніж ДИВИТИСЯ, ян та МОЛОДЬ 38 суєтою вгаНЯ6, кля

неться і клятву ламав, шинків не минав, в церквІ не бу вав, божими путями не ходить, а тІльки про свІтове дбав. - Сину мlй,- рече йому чернець,- се праведний гиів, за се я не можу накинути на тебе покути. А може, гнів призвів тебе коли до душогубства, чи до зневаги над ким, чи ще ЯRО ї кривди? - Боронь боже,- сказав сер Чаипеллетто,- ВИ ж, пан отчевьку, нІби святий чоловік, а таке говорите! Та я"бн в мене була коли хоч отаку сінька думна учинити те, ИРО що

ви

отсе

казали,

то

невже,

ро-вашому,

господь

дер

жав би мепе досі на сьому світі? Так же роблять тільки лиходії та душогубці, а я, було, як побачу коли такого, то Сl,ажу, було: «Іди, нехай тебе господь напутить!» Тоді чернець промовив: - А СІ\ЮІ\И мені, синку, боже тебе благослови, чи Ее

траплялося ТООl свідчити проти кого Rpиво, ЧИ злорічити на кого, чи брати ЩО чуже без господаревої волі? - Так, панотче,- одповів сер Чаппеллетто,- лихомо

вив я иа ближнього; був у "ене такий сусіда, ЩО даре"ні сінько, було, б'в повсякчас свою жіпку, і я один раз сказав шінчииим родичам лихе на нього - так жалко мені стало тієї безталанночки, що він ЇЇ, було, як нап'ється, то й го . . ЛQМШИТЬ напропаще.

Тоді чернець спитав: Ну добре, ти сказав "ені, шо купцював; чи не обду рював же ти людей, пк то роблять торжники? - Гай-гай,- сказав сер Чаппеллетто,- ЩО було, то було, тільки я не знав, кого я обдурив. Хтось приніс був

грошї' за сукно, ЩО я йому продав, а я ЇХ поклав У скринь ку, не перелічивmи; коли се через місяць дивЛюся, аж та" на чотири шеляжки більше, ніж слід; мабуть, із рік беріг я ті монетки, щоб вернути, та так того чоловіка й не по бачив, от і оддав ті гроші Христа ради.

То дрібниця,- сказав чернець,- і добре, що ти з

ними так ізробив. І ще розиитував святий муж про різні речі, а той ЙОМУ одповідав так само. Чернець хотів уже давати розгрішеи ПЯ, коли ее сповідальпи}{ сказав: - Панотче, З8 мною в ще один гріх, про який и вам не казав.

Чернець спитав, що ж то за гріх, і той сказав: - Пригадую, що якось У суботу, вже по дев'ятій годя ні, я велів пахолкові своєму вимести в хаті і тим не поша нував, як слід, святої неділеньки. - Ну, СИНКу,- сказав чернець,- то гріх невеликий.

- Та як же невеликий? - сказав сер Чanпеллетто.Неділю треба он як шанувати, бо в сей же день воскрес із мертвих господь наш.

q'оді чернець спитав: - Може, ти ще щось таке зробив? - Так, панотче,- одказав сер Чаппеллетто,- одного дня я ЯІЮСЬ яенарошне плюнув у храмі божому. Усміхнувся тоді чернець та й каже: - Сину :мій, про ее не журися; нащо вже :ми, монахи, і то плювмо цілий день у церкві. А сер Чаппеллетто йому: - Се ви робите велякі мерзощі, нічого-бо не треба так

трнмати в чистоті, як храм святии, де жертви богові воз носяться.

Одне е.пово, наговорив він йому багато всяких отаких речей, а наСlUIюнець розохкався і розплакався - се він міг дуже добре вдати, коли хотів. Святий чернець спи тався:

- Сину мій, що тобі? Сер Чаппеллетто одказав: - Ой желе, панотче, зостався в мене ще один гріх, ні коли я а нього не каявся, бо стидаюся одкрити його; а що про нього згадаю, то й плачу, як ви отсе бачите, І все ду маю, що не буде мені милосерди божого за сюю провину. Рече тоді святий отець: - Що-бо се ти глаголеш, сину мій? Якби усі прогрішен нн, що вчинили люди з нащадУ світу і вчинять іще до судного дня, та зобралиси в одному чоловікові, і той чоло вік так би (,аявси та врушився, як отсе ти, то господь ПО своїй безконечній благості і '!ВJloCTi, ПОЧУВШИ сповідь його, простив бн йому велиlЮдУШНО; тож не бійся, важн.

Та сер Чаппеллетто промовив плачучи:

Горе мені, отче, прогріх мій ~акий веJlИВИЙ, що аж не

віриться, щоб бог мені простив; хіба вашими молитвами те вдіється.

А чернець йому: - Кажи, не бійся, а я вже прирікаю 1I0JlИТИСИ богові за тебе. Сер Чаппеллетто все плакав мовчки, а чернець його вго ворив. Довго нудив отак сер Чаппеллетто сповідника своїм плачем, а потім здихнув тяжеНЬRО та й важе:

Отче tВЯТИЙ, ЯК ви обіцяли молитисл за мене богові,

то и вже вам скажу: коли и ще був lIаленьким хлоп'им, то налалв свою паніматку.

По сім слові він знову заридав. - Сину мїй,- сказав чернець,- то сей гріх видається тобі Т8!Ш'l великим? Таж ЛЮДІ! щодии блюзнить на бога, і господь прощає lIнлосердно, як хто каєтьси в своєму блюзнірстві, а то б він тобі не простив? Не плач, спокійси, істинпо глаroлІО тобі, икбн ти був навіть із тих, що розі п'яли його на хресті, то й тоді він простив би тобі за каят тя твоє.

Сер Чаппеллетто одмовив: - Ох, і не кажіть, отче! Матуся мои люба девь і віч посила "ене під серцем дев'ять місяців, а на руках носила не сто раз, а більше; і я її вилаЯD - яке ж то ледаче діло, який великий гріх! Як не молитимете ви З8 мене бога, то не проститьси він "ені довіку!

Чернець побачив, що сповідальникові нічого вже більше казати; він ровгрimив його й поблагословив, уважаючи ііого за святого чоловіка,- він-бо вірив, що сер Чаппеллет то казав йому саму правду. Та і хто б не пойняв віри, КОЛИ чоловік говорить такі речі на божій дорозі? Наост&нці чер нець сказав йому:

- Сер Чаппеллетто, бог дасть, ви скоро видужаєте, як же, бував, покличе господь до себе вашу благооловенну і добролюбиву душу, ТО 'Ія не зволите ви, щоб тіло ваше поховали в нашому монастирі?

На те сер Чаппеллетто одповів! - Так, панотче, я не бажав бн собі іншого місця, ви ж бо обіщалнсь молитвся за мене; та й те скавать, я завше був особливо прихильний до вашого закону. ТИ)І я прошу вас, як вернетесь до себе, то пришліть мені· сюди правди ве тіло Христове, що ви святите щоранку на вівтарі, бо хоч 11 і недостойний, а бажаю все-таки в вашого дозволу причаСТИТИСIІ і сподобитися остатнього святого мируван ня; жив я великим грішннком, то нехай хоч помру по християнськи.

Святий муж залюбки пристав на те, похвалив його за сей намір і обіщав йому прислати все, що треба. Так і зробили. Брати-ха3IІЇ, побоюючись, що сер Чаппеллетто підма нить іх, сховаЛИСIІ на підслухи за перегородкою ваныра,' де лежав хворий, і виразно чули все, що сер Чаппеллетто го ворив ченцеві; слухаючи, як він сповідався з провин своїх, вони мало не ПИРСК8ЛИ во. сміху і так говорили проміж себе:

- І що воно за чоловік - ні старощі, ні недуга, ні ви дима смерть, ні страх перед божим судом, на ІІКОМУ він туж-туж має стати,- ніщо не змогло поконати його гріхов ності: ЯК жив, так-таки хоче і вмерти.

Почувши, що його мали поховати n церкві, вони ні про що вже не турбувались. Незабаром сер Чаппеллетто причастився, а як йому прикро погіршало, то й одсоборувався, і того ж дня, в який

він так добре висповідався, иевдовзі після вечірні й по мер. Тоді братн розпорядилися всім як слід, справили кош том небіжчика почесний похорон і послали в монастир· сказати Ч9НЦЯМ, щоб прийшли на ніч читати над ним мо

литви, а вранці вабрали тіло. Почувши богочестивнїІ ·спо відник, що сер Чаппеллетто переставився, порадився в на

стоятелем І, склнкавшн дввоном усю братію, розповів ЇМ, який ТО був праведний чоловік, судичи в його сповіді. Він переконав ЇХ, що треба прийняти його тіло в належитою

5:.1

шаною і свнтобливістlО, бd через нього, ~!овлнв, нвить гос подь пре.многі чудеса. Настонтель і довірливе чернецтво погодились: увечері всі пішли т)'ди, де лежав ПОІ,іііНИІ" од правили над нии велебпий парастас, а вранці в стихарнх і мантіях, з МОЛИТОВНИltа:ми в рунах 1 з охрестами пішли, співаючи псальми, за тілом і однасли його до церкви по божно й урочисто; за НlШИ йшло lІагато миру, .!аЙже всі

городнпи, чоловіки й жінки. Коли поставили ЙОГО в цер }іві, святпu муж, котрий сповідав його, ВИЙШОв на казаль пицю і почав проповідувати чудеса про його піСПИІ,уванпн і неБЛ8ЗПість, про його простоту, невинність і святість;

розказав він межи іншими речами і про те, що сер Чап

пеллетто, наючись і плачучи, Бпзпап за спій найтяжчий гріх і як він насилу впеВНИD ЙОГО, що господь простить

йому. Тут же чернець почав угрущаТI! миряи, І·ОВОРЯЧИ: - А ВИ, оналнвії, зпеважаєте бога, і матір його, і всі сили небесні за всяку соломинку, що потрапить вам під НОГН.

І багато ще такого казвв nін про його праведність та не порочність і речами COOЇ~HI, пням тамтешні краяни давали повну віру, так утовкмаЧIІВ ЇМ у ГОЛОIlУ побожиl помисли,

що, нк скінчилася одправа, всі натовпом посунули цілу вати ноги й руки покійникові і розІдрали на каицур'и оде н,у на иьому; той уважав себе за щасливого, кому діста

лась хоч ниточка. Довелося ШІШИТИ ЙОГО так через цілий день, щоб усі могли зріти його і ирипасти до нього. Як же споночіло, його з почестю поховано в І\аплиці, у :мармуровій гробниці, а вже другого дня став потроху приходити lІа род - ліПIlТИ свічки і ПОІ(ЛОННТИСЯ мощам, давати обітниці і вішати воскові фігурки, як хто обрікавен. Така пішла слава про його преподобництво, що почали всі на прощу до нього ходити, і при лихій годині вдавались люди не до

іншого якого свнтого, а до нього. ПрозваJiи його, І досі так "овуть, святий Чаппеллетто і кажуть, що заради нього явнв господь премногі чудеса іповсякдень явлнв, нн хто припадає до нього з благоговінням.

Отак жив і помер сер Чаппеллетто з Прато, отак, нк ви чули, він присвнтився. Не кажу, що не міг він сподобитися блаженства перед лицем господнім, бо хоч >Киттн ЙОГО було ледаче і гріховне, та він спромігся наскінчу на таке каят тя, що, може, бог змилосердувавсн над ним І прийннв його В царствіє свов. Але се закрито од нас, а нк судити 3 того, що явно, ТО, як па мене; бути йому не в раю, а в пазу рах дияволових, у паг.убі вічній. Якщо се так, то велика

в тому ЯВЛЯЄТЬСЯ милость од господа, що не на заблуди на ші, а на чистоту віри зважав, і хоч ми вдаємося до його ми лосердя через ворога його, думаючи, що то друг, він так прихиляється до молитов наших, як ніби то був праведний заступник. Щоб же благість його сохранила нас у сьому ве селому товаристві живими і здоровими під таку лиху го

дину, восxnалімо того, в чив ім'я ми зібралися, вознесім:о йому шану і здаймосн на нього в нуждах наших, уповаю чи, що він вислухає нас.

Так скінчнв Панфіл.

ОПОВІДКА ДРУГА

Єврей Аврам їде а на.мови Джаnnотта ді Чівlnьї до pu.uсьnого двору і, побачивши там беаnутnість духівnицтва, вертав до Парижа й 8uxрещувться

Панфілова оповідка місцями смimила дам ізагало" сподобалась; коли її вислухали уважно до кінцн, королева веліла розказати щось своє Неїфілі, що сиділа обіч пер шого оповідача,- розвага "ала йти встановленою чергою. Неїфіла, що й на вроду була хороша, і виховання мала несогірще, радо погодилась на тев і почала так:

- Панфіл в своїм оповіданні показав на", що благість господня не зважав на заблуди наші, коли вони постають од незримої нам причини; а я своєю історійкою хочу до казати, що еяя ж благість, мвоroтерпеливо звосячи хиби тих, котрі словами й ділами своїми мали б свідчити про неї істинно, а чинять вавпаки, виявляв вам навіч СВОЮ

непохибність, щоб ми ще певніше ходкли путями віри. Оповідано мені, любі дами, що був собі колись у Пари жі великий купець на ймення Джаннотто ді Чівіньї, чоло вік хороший, чесний і правдивий; провадив він добру комерцію сукнами і щиро прмтелював з євреєм Аврамом, таким же самим багатим купцем і хорошим чоловіком. Ба чивши Джаннотто його чесність і правдивість, вельми

журився тим, що душа сього доброго, мудрого й гідного чоло віка погубиться через хибну віру. от він і почав його умов ляти ПО-ДРУЖНЬОМУ, щоб він одкииувся од кривої єврей ської віри і навернувся на правУ християнську, бо вона,

бувшв святою та істивною, дедалі множиться і процвітав, як він те бачить, тоді як його віра малів і обертавться вні

вець на його ж очах. Єврей одповідав на те, що не знав жодної святої й істинної віри, опріч юдеЙської, що він у ній вродився, у ній житиме і помре і ніяка сила не од верне ЙОГО (Ід неї. Та Джаннотто в тому не перестав, і через кілька днів він знову зняв про те рї!!, доводя'Ш по-прос тому, по-купецькому, чим наша релігія краща за єврей

ську. І хоч Аврам дуже добре знався на юдейському зако

ні, проте докази Джаннотта почали вже йому подобати

ся - чи то з великої приязні до нього, чи то од слів, що дух СВЯТИЙ вложвв до уст душеубогому; та він таки впер то стояв при своїй вірі, все не давався навернути. Затявся Аврам, та Джаннотто не одставав од нього, все вговоряв і таки переміг його свовю настирливістю. - Добре, Джаннотто,- мовить вврей,- ти жадавш, щоб я вихрестився, нехай буде по-твоєму; тіньки хочу я перед тим з'їздити до Рима, побачити того, що ти звеш намісни ком бога на землі, подивитися на його звичаї та обичаї, а також на його братів кардиналів; коли вони ділами свої ми упевнять мене в тому, що ваша віра краща од мовї, як

ти намагався довести мені словами, ТО я вчиню так, ян сказав; коли ж ні, то лишуся при своєму юдействі.

Почувши сев, Джаннотто тяжко зажурився та й міркув собі подумки: «Шкода моєї праці! А я ж так уже старав ся, що краще й ве можва, і гадав, що навернув його ... Се ж як поїде вів до римського двору та подивиться ва ледаче і нечестиве ЖИТТЯ церковників, то не те що не ВИ~ хреститься, а якби був ·уже християнином, то, певве, пере йшов би знову на єврейство». А тоці обізвався до Аврама:

- Слухай, друже! І навіщо тобі їхати до того Рима? То ж не близький світ і не мала втрата. Та й небезпека ж яка велика для такого багатого чоловіка, як ти, чи морем

братися, чи суходолом ... Невже ж таки тут нема кому тебе охрестити? А як у тебе, може, в які сумніви щодо віри, яку я тобі ясував, то де ж, як не тут, ЗJlайдеш ти вчені ших і розумніших мужів, які розтлумачать тобі геть усе, що ти спитаєш чи забажаєш знати? Як на мене, то тоб! таки зовсім не треба їхати. Уяви собі, що там прелати такі самі, яких ти й тут можеш бачити, ба ще кращі, бо

ближче їм до верховного дymпастиря. Послухай, що я тоб!

пораджу: потрудишся колись іншим разом, поїдеш на про ЩV. тоді, може, і я з тобою буду за компанію.

На ее єврей одповів:

- Вірю, о.тже ж, як думай, що.б Бачивши

Джанно.тто., що. так во.но. і єсть, як ти кажеШI со.бі 8навш, а я таки іду - і край, інакше й не я зро.бив 'І'Є, иро. що. ти мене так про.сив. Джанно.тто., що. Аврам твердо. наважився, ска·

зав йо.му:

- Ну, щасти то.бl в до.ро.аil А со.бі по.ДУмав, що. як по.дивиться вврей на римський двір, то. до.віку не стане християнино.м; ву, -та на ее вже не було. ради.

Єврей сів верхи на ко.ня та й по.дався ЧИМДУНІ до. Рима. Тамтешнє єврейство. прийняло. йо.го. 8 по.шано.ю, і він жив там, не кажучи ніко.му, для чо.го. приїхав, та придввлявся по.таЙмиру до. життя-бутт!! папи, кардиналів та інших пре латів і всіх двораків. І з того, ЩО він сам помітив, ЯК чоло . . вік тямущий, і з то.го., що. перечув через людей, переко.нав ся він, що. всі во.нн, о.д найвищо.го. до. найнижчо.го, грішать напро.паще блудуванн!!м, і то. не тільки прнро.дним, а ще й со.до.млянським, со.ро.му не знаючи і со.вісті не питаю чись, то.ж куртизанки й хло.пчики, малн там неабияку силу, ко.ли треба було. ко.му яко.ї ласки до.ступитися. До. то.го. Ж

по.бачив він ясно., що. всі во.ви наго.ло. о.бжери та о.пиякп І >кивуть по.-ско.тячо.му, тільки про. те дбаючи, як би хіть сво.ю по.тішити та череву до.го.дити. І ще по.стеріг він, що. всі во.пи загреби та гро.ШQЛо.ви, про.дають і купують кро.в людську, навіть ХРИСТНЯПСЬКУ, і всякі святощі - таїнства цеРІювні й хліби ДУхо.впі, і більше тут такнм то.варо.м то.р гують і менд>кують, ніж у Парижі сукно.м чи ще там

чим. Одкриту симо.нію називали во.ни заступництво.м, а о.бжирання - по.кріПЛQВНЯМ. нібито. бо.гові невідо.мі зпа чення слІв, а паче то.го. лихі душевяі наміри і йо.го. мо.жна о.ДУрити, як і людей, самими назв амн. Такі речі і ще бага то. інших, про. які не го.же й го.во.рити, вельми не спо.до.бали

ся євреєві, чо.ло.віІюві по.мірко.вано.му й статечно.му; він вирішнв, що. го.ді вже днвитися, і вернув до. Парижа.

Як по.чув Джанно.тто., що. він приїхав, пішо.в о.дразу до. ньо.го., хо.ч і в го.ло.ві со.бі не по.кладав, що.б він вихрестив ся; друзі раді були по.бачитися зно.ву. Через скільки там день, ІІК Аврам о.дпо.чив, Д~KaHHo.TTo. спитав Йо.го., яко.ї він думки про. наЙСВlІтішо.го. о.тця, йо.го. кардиналів та інших прибічникіВ. Єврей, не до.вго. думавши, о.дказав: - Лихо.ї я думки про. них, по.шли їм бо.же ВСIІКо.го. лихаl Кажу то.бі ТІЖ, бо., скільки І! бачив, нема там у жо.дво.го. духо.вно.го. ні свято.сті, пі по.бо.жно.сті, ні благодtЙно.сті, ні

доброго принладу, нІчого таного; зате перелюбство, розно шування, ~ахланність та подібні до ннх і гІрші пороки (як може щось бутн гірше) в такій там милості у всіх, що римсьний двір здався мені не божим виталнщем, а онорше диявольсьним вертепом. І тан я собі думаю, що ваш душ

пастир, 8 а8 вим і вся решта, так уже ревно, так пильно, тан старанно намагаються внівець обернутн і зо світу згладитн христнянс!>ну релігІю, а вони ж повинні бути її

підвалиною і опорою. Бачившн ж, що не внходить по-їх

ньому, що віра ваша раз у раз шириться і сяє все ясніше, розумно мені стає, що дух святий - основа і оплот її, що правдивіша вона і святіша понад усі інші віри. :Колись я

вперто не піддавався на тво! вмовляння, а тепер, нажу тобі щиро, ніяка сила не вдержнть мене од переходу в хрнстнявство. Тож ходімо до церквн, охрести мене там, ян велить обряд вашої святої віри. Джаннотто, яНий зовсім не того сподівався, почувши сії слова, зрадів несназанно. Бін пішов із ним до собору Паризьної богоматері і попросив тамтешніх нліринів ох рестити Аврама, а ті, ие гаючись, уволили їхню волю. Джапнотто був йому за хрещеного батьна і назвав його Джованпl. Згодом він доручив ученим мужам настав ити його повністю в нашій вірі, ЯНУ він швидно засвоїв і віну свого довікував людиною доброю, достойною І праведною.

ОПОВІДКА ТРЕТЯ

Єврей МеJlьхіседе .. притчею .nро три персп! одвертає веJlи "У халепу, що 8{l.1tUOJ!ue па nього Саладіn Бсі вподобали Неїфlлину оповідну, і, ян вона замовнла,

по загаду норолеви Dочалri розказувати Філомена:

- Історія, яну оповіла отсе Неїфіла, нагадала мені про небезпечний випадон, що притрапився нолись одному єв реєві; а що тут уже добре було говорено про бога та про істинність віри нашоf, то ніхто нас не осудить, ян ми оиус тимось тепера до людсьних подій і вчнннів; ноли виCJJУ

хаєте, що вам розповім, то, може, будете обережніші в од повідях на питанВR, янІ вам задаватимуться. Тож знайте, лroбії другинl, що ян не,цомисел не раз доводить лю,цей

щасливих ДО тяжноі БІди, тан і розум рятує мудрого 3

_кп небезпечностей і ПjJШl8ДВТЬ ВОГО певно до тихоі

npис~ані. Що дурість од добра веде рр ЛИJЩ, >св Щрио, і ба l'IIТО6 тому ПРИМ8Дів, про ~і ми не будемо тут крав roвo рати, бо ПРОЯВlUIються вони повсяИДень тисячами. А що .уцрість дав піпьгу в притуві, ее я вам пок_у, ІШ обіща

....сь,

хора.тенькоюісторійкою.

Са.падів,.що доблестю своєю не тільки став ів невначного 'ІО.ІІовШа <Суптаном вавілоноьким, а.Й авшrяlКИВ вв раз ко ролів сарацинськнх та ХРЯC'fиняських, витратив увесь свій СІ(аро иа війни та на пишноту свою безмірну; от пряпало lІКось так, що вanатреБИ:n8с. йому притьмом чииада сума rpoшей і не зяав віп, де сі lї так ·СКОРО засягти; аж тут став йому на пам'яті багатий єврей на пеня MBJlbxiceдек, що ПИJ<Варював у Олексаидріі.; !!'Ой міг би 'виручити ЙОГО, аби Ва&ОТн., але то такий був с.куliій, що самохіть нічого не дав би, а силоміць виднраu яе випадало; от і став султая в Ш!lЮлі міакувати, яким би побитом ваРIiТУ _тися в tuqЮЯ, та ,й надумав, як НІІСипьство своє правом

aaJIJI1П(УВВТИ. ПОКJШКав .він .Його пере/\ себе, привітав лас каво, посадовив 'хв. й: каже,;

- ЧOJlовrче добрий, чув ,Я і)д ЛЮДеА, що ти хижка муд рий і анавmся харавд Яа беікествеввих справах:; то чи не скажеш ти мвві, Іютора а трьох вір., на твою думку, істиява: IОдейська, агаряяська чи :христиоявська. . Єврей і справді був мудрий і одразу зміркував, що Са ладш хоче впіймати його на слові, щоб причепитися дО ИЬОГО, і побачив, що хоч яку віру поставить ·вія вище яад інші, султан все одно свото ДОШlже. Треба було знайти таку одоовідь, щоб пе вклепатися; Мельхіседек пішов до голови по розум і швидко наду·мавоо. - Володарю,- мовив віи,- мудре питання .авдав єси "ені, а щоб сказати, що я про нього думаю, мушу оповісти Nбі невеличку притчу, а ТІ! -ПIІСЛУХ8Й. Кели не помиля юсь (а "ені часто про ее роякааувано), жив у давнину о,цин значний і багатий чоловік, а в того чоловіка в скарбївві серед інших дорогих речей та був СGбі преrарний коштов НИЙ перстень. Бажаючи вшанувати той перстень за його овдобпість і :коштовність і ЛИПІИТИ йОТО ва вічні- віки в по том:вості своїй, понлав він, щоб той СИН, у KOTporo 8Ha~ йдеться даний од нього перстень, :вважався за його спад ковм:цл, а інші щоб мали .Йgго З8 CTв,pmo-гo, .шанували й по ЧJlтуваJIИ. Той,вому припав -перстень, розпорядпвся тим св...... робом, що і йото попереДІІИВ. 3а короткий час той перстень перейшов ів рук до рук багатwм спадкоємця)!

і потрапив иареlII'fi до 'IШІовіка, в якого було тров хороmnх і путJПЦИX е:инів; усі вопи дgбре СЛУJl!алиса батька, і віп любив ЇJl! рівно усіх трьох. Молодики ЗП8:ЛИ звичай, заве дений 3 перепе~{, і, хоч:учи кожний для себе більшої честі. просив JfROr.юга старого баtIьна, щоб одписав перСШІ на

нього. Статечний чоловік любив усіх трьох однаково і сам пе знав, коТjЮМУ одказати персня, бо пообіщаися всім трьом; 0'1", щоб усіх задовольнити, він велів виmном одно му золотареві зробити ще два такі самісінькі персні і сам уже не міг одрізнити, котриit і3' них справжній. Перед смертю він потаємці дав кожному сикові по персвю. як помер же батько, то всі троє сивів стали допоии:иа'l'ИСЯ спадщиНИ" і почестей, а як однп заперечував право друго го, ТО кожний пред'ивив персня па доказ своєї правоти. Що всі перспі були однаковісінькі й незмога було розрів нити, которий справжній, то досі так і не вирішено ПИТ8В ня, ХТО Ж із них законпиіі баnків спадкоємець. Так etIJIо скажу Я, володарю, про три заКОНlf, які бог отець дат трьом пародам і про які ти мене питавm: кожний народ гадав, що він володіє наслідднм і правдивнм запоном' і чlfНИТЬ по заповідяr ііого, а которlfЙ пим справді 1IOJI6діє - се таке саме ПІІтаннщ яп' і з трьома персВJDlll".

Саладіп побачив, що євревві добре вдалося уникнути

того сильца, яке він перед пим розставив, f впрішив прlDlО одкрити йому свою нужду, чи ие схоче він ііого запOJlO]' ти. Так віп і зробив, призпавmися' йому, що вів за_в проти нього, якби він не одповів так розумно. Єврей ІІІІ

любки заРЯТУВ8l. його чим треба. А Саладін потім повер нув усе сповна, ще й наддав ііому велшшх дарів, був із ннм завжДИ' у приязні і поставив його поло себе на ввС'о ку Й почесну службу.

ОПОВІДКА ЧI!l'ВЕРТА

ч ериець, вnусuвшu гріха, гідиого гяжnа;nарu, вміло ви"аау. своему абатові та"у саму nровину . і TUМ уии"ав no"ути

Уже замовкла Філомена, кінчивmи свою історію, КOJIJf Діоней, що сидів .білл неі, не ждучи королевиного Hall»Y (бо знав, що підїііmла iЮro черга), почав оповідвти T81IJIM Чином:

59'·

Гречві дами, ЯІ{ЩО я вірно зрозумів ваш спільний

намір, то ми зібра.чися тут для того, щоб розважати одне одного оповіданнями; тпм я гадаю (та й сама королева так допіру сказ.ала), що всякому, хто не ламає сього пра вила, вільно розповідати таку повістку, пня, ва його думку, найбільшу може принести втіху. Ми чули, як Аврам спас

душу свою, послухавши доброї ради Джаннотта ді Чівіньї, як Мельхіседек дотепністю своєю уберіг багатства свої од підступів Саладіна; я ж, не сподіваючись од вас огуди, хочу розказати вам коротенько про те, як чернець хитро

щами утік тяжкого ПОІ;арання.

Не з-так далеко од иаших IІраїв, у Луніджані, був ко лись монастир, багатший, ніж тепер, иа благочестя та й на чериецтво. У тім монастирі був один молодий ченчик, та кий здоровий та міцносилий, що ніякі ПQСТИ і всеношні молитви його не бралн. Якось під обіди, коли вся братія спала, ходив він самотою коло своєї церковки, що стояла собі взастумі, т4 й здибав дуже гарну дівку, либонь, доч ку якого селянина, що ходила по полю, шукаючи якогось

вілля. Скоро побачив її, так і почала в ньому хіть ярува ти. Підійшов він до неї, словом зайняв, галу-балу, та й під !lОвив її і повів до себе в келійну, тан, щоб ніхто не бачив. Звелиного похотіння забув він .про осторогу і тан- із нею розжирувався, що абат, якнй тоді саме встав од сну і про ХОДИВ тихо проз келію, почув той гармидер, що вони вдвох

зчинили. Щоб краще розчути голоси, він бережно підій шов до дверей нелії і став наслухати; тоді він виразно роз

пізнав, що там була жінка, і хотів уже постукатися, щоб йому одчинено, та роздумався, пішов до себе в кімнату й почав чекати, поки вийде черяець. А той, дарма що завзя то 3 дівчиною своєю :милувався та любувався, в·ее-таки мався на бачності і, почувши якесь човганя в дормїторії, припав оком до маленької щілочки і добре побачив, що абат стоїть на підслухах і може здогадатися, що в нього у келії хтось єсть. ЗнаЮЧІ!, що не минути йому за ее тяжкої J<ари, чернець сильне засмутився, та не об'явився перед дівчиною своєю досадою, а ПОЧIН! крутити мізком вере -,ію, чи не знайде собі якого рятунку, та й вимудрував "аку незвичайну каверзу, що оберяула діло, куди йому

"реба. От вія уже ніби набувся з тою дівчиною та й ка же їй: - Піду подивлюся, як тобі вийти відціля, щоб ніхто lІе бачив, а ти сиди тут иищечком, покіль я вернусь. Вийшов з келії, замкнув двері на ключ і попростував

до абатового покою; оддав йому ключа, як то всі ченці роблять, коли кудись ідуть, та й каже, ніби не він: - Отче настоятелю, сьогодні рано не вспіли перевезти всіх.дров, що нарубали; піду я з вашого дозвоління до лІсу та поклопочуся, щоб перевезли. . Абатові ее було на руку, він радо взяв ключа і одпустив ченця, бажаючи докладно довідатися про його провину і думаючи, що той не мав на нього ніякої призри. Ноли чернець пішов, абат почав гадати, як йому краще вчиви ти: чи одімкнути келію при всьому чернецтві і вивести

провинвика ва чисту воду, щоб віхто не ремствував, як він його вкарав, чи, може, розпитатися спочатку в дівчиви, ЯК було діло. Подумавши, що ее могла бути тана особа або дочка такого чоловіка, що не годилося б ганьбу вати її при вселюдно, він вирішив спершу подивитися, що то за одна, а тоді вже діяти тан чи сяк. От побрався він тихенько до келії, одімкнув її, а як увійшов, то зпову замкнув двері. УзДРівши діВ'Пlна абата, збентежилась вельмн (сором же якийl) і вдарилася в сльози, а той, скинувши на неї очи ма, побачив, яка вона молода та гарна, і посіла його, ста рого, та сама спокуса, що й молодого ченчика. І став він міркувати: «А чо~[ би й: собі отсе пе поласувати, як скором траплявться? То тільки горе та біду >lаєш, коли хочеш. Дівка з неї хороша, про те, що вона тут, ні душа жива не

відав; якби вона вволила мою волю, ТО чом би й не те.? Хто про ее дізнається? Ніхто ніколи. Гріх у міх, а спа сіння в торбу. Такої нагоди, може, довіку більше не лу читься; ото в мене великі мудрощі

тим добром живити

ся, що господь людям посилав».

Так подумавши, покинув він той намір, із яким сюди прийшов, приступив до дівчини і почав її стиха потішати, щоб ве плакала; слово по слову, та й одкрив їй, чого вів од неУ хоче. Дівчина була не з заліза й не з каменю, то й легко далась абатові на підмову; взяв він її цілувати да обнімати, а тоді пОтяг на чепцеве ліжно і 3 огляду, :може, на свій поважний сан або щоб не увередити часом її, ..о лоду та крихкотілу, своєю Баготою, не на неї поліз, а її ІІа celle положив та й: довгеllЬКО жирував собі з нею. А чернець той і не думав іти до лісу, а сховався в дор міторії: побачивши, що абат пішов до І<елії сам-однн, він заСIІОКОЇВСЯ, гадаючи, що штука йому вдалася, як же абат заикнувся, то й поготів. Викравшися з своєї криївки, чер нець підійшов потиху до шкалубини, крізь яку чув і ба чив усе, що говорив і робив там абат. Навтішавшися абат

досхочу з дівчиною, замкнув 11 в кеЛ11, а сам пішов до своєі кімнати. Почувши трохи переroдя ченцеві кроки, подумав він, що той вернувся 3 лісу, і вирішив вагрииати ва BЬOro добре та й ув'язяитв, щоб самому живитисв при

вадною здобиччю. От покликав вів його перед себе, вибеш тував суворо-пресуворо та й велів укинути в глибку. Чер нець же, ве довго думавши, сказав йому:

- Отче вастоятелю, я однедавна служу в законі святого Беuедикта, то й ве вивчив іще як слід усієї поведевції, а ви досі не ваставляли

меве, що монахи иусять підлягати

ве тільки постам і чуванням, а й жінкам. Тепер, КOJ!И ви дали мені сю науку, обіщаюся вам, ин простите мою про

виву, що 'більше так не грішитиму, а завсігдя чивитиму отак, ян: ви показали.

Тямущий абат одразу догадався, що спритний чевчик підгледів усе, що він робив. Совісно йому стало за свою провину, і вів постидався яакласти на ченци кару, якої саи разом із ним заслужив. Простив віи йому, зарік мов чати про те, що бачив, і з ним удвох обережневько вивів дівчину, і, мабуть, не без того, що вони не раз іще приво дили її до себе знову.

ОПОВІДКА П'ЯТА

Марnіаа монферратсы>,' nочастувавши француаЬ1(,ого 1(,орQ.ltя nуржи і 1(,ілы>жаa доладнuми слівцями, га.'/ус його шалене за"охання

у панночок спершу аж вуха в'янули од Діонеєвої опо віді, а личка паленілп сором'язливим: рум'янцем, та потро..; ху воШі оговталнсь і слухалн вже, ледве здержуючись од peroTY, все, знай, перезиркувались між собою та хихотіли. Як скінчив же він, закинули слухачки пару словечок на догад, що не ялося при дамах такого оповідати. Тоді ко ровева обернулась до Ф'ямметти, що сиділа опліч неї ва траві, і веліла ЇЙ заступити чергу. Тая почала весело да вюбо:

_ Мені припало до смаку, що своїми історіями пока вуємо МИ силу дотепної та шпаркої одповіді, се одве; а друге, ЩО, як розважний мужчина завше пориває очі на женщину, значнішу за нього родом, так обачна женщина 62

стережеться полюбити МУЖ'іину, вищого за пеї станом; от із сих двох ПрИ"lИН і надумала я, ІІрасні мої дамн, роз казати вам у своїй оповідці, ЯRИlfИ ВЧННRами й словами одна шляхетна пані і сама зуміла вберегтися од негожого, і другого одвернула.

Маркіз Монферратськнй, муж доблесний і храмовий хо рупжий, пустився за море з хрестовим походом. Якось при дворі короля Філіппа RРИВООRОГО, що теж риштувався із Франції до сього походу, завелася мова про маркізову хо робрість, і один nицар СRазав, що немає пари у всій під небесній над маркіза та його дружину: як маРRіз був сла вен доблестю своєю поміж усім лицарством, так маркіза вродою і цнотою заломила все на світі жіноцтво. І так сії слова запали в душу фраНЦУЗЬRОМУ Rоролеві, що, не бачивши маРRізи зроду в вічі, загорівся він як стій до неі

жагою і задумав, у похід рушаючи, ладуватися на ІІора бель пе де, як тільки в Генуї, щоб, беручися туди сухЬ путтю, завітати ніби ненароком до маркізи, а що мужа не було дома, то чи не вдалося б йому запобігти в неї ласки. Як намислив, так і зробив: усе військо виправив наперед, а сам із прибічниками своїми рушив нагінці і, під'їхавши до маРRізового володарства, послав заздалегідь сказати

маркізі, щоб завтра рано чекала ЙОГО не умнозі до себе

D гостину. МаРI{іза, жінка обачна і розсудлива, переказала че)l неНЬІІО, що ее їй веЛИRа без міри ласка і що Іюрольбуде в неї жаданим гостем. А сама почала міркувати, проти чоro ее таки HOPOJIЬ надумав завітати ДО неї за чоловікової

.небутиості, і слушно догадалася, що привела його СЮДИ сла.ва про її красу. Проте, як жінка обичайна, вона вирі шила одбути гостей ПО-ЛЮДСЬRИ і, покликавши двораків, які лишилися при ній, порадилася з ними, як усе влаш тувати, а вже що і як на обід· готувати, тим порядкувала сама: веліЛ8, не гаючись, пОловити геть усіх :курей в око

лиці і загадала кухарям своїм наварити й насмажити яа королівську учту різних потрав із самої тільки RУРЯТИВИ.

• От настав той деяь, приїхав RОрОЛЬ, і господкня ПРИ

иняла його достойно і урочисто. Як уздрів він ЇЇ, то з)\а л~сь воиа йому гарною, честивою і люб' язиою ще більш, ~ІЖ той лицар казав; дивував він на пеї великим ДИВОМ 1 похваляв її вельми;

ще дужче запалав вів кохаивяи,

бачивши, що маРRіза перевершила всі його сподіванки. От одпочив він ТРОХН в покоях, оздоблеиих якпайпишні ше

ради

такого

гостя, аж тут і обідня година наспіла;

КОРОЛЬ із маркізою сіли до одиого столу, сопутииків його

трактовано по чину їхпьому за іншими столами. Король веЛИІIО втішавса, ак пригощувано ЙОГО всаки~1И стравами та частовано смаКОВИТIІМИ l\ОШТQВПИМИ вилами, і ПОГJlЯдав,

знай, нриязним оном на ВРОДШlЦю-маркізу. Одне лише чудно .Йому було - СI;ільни не ПрllИОСНЛИ різних наїдків,

усі вони були зготовані не з чого, ЯК тільки з курей. Про те віи добре знав, що в сих місцnх мусить бути повно вся кої дичини, а що господипя була загодя про гостей зві домлена, то ніби мала час урядити полюваина. Хоч і дуже він Сии дивувався, та вирішив спитати маркізу тільни про курей і обізвався до иеї веселепько: -:- Скажіть мені, пані, хіба в ваших краях водяться самі кури без півпів ? МаРІ<іза добре зрозуміла ее питання і, думаючи, що сам господь бог послав їй нагоду виявити свої мислі, сміло

одказала:

Ні, ясновельможний папе, але жіПRИ тутешні, хоч, 1ЮЖе, й одмітні трохи од інших одягом та звичавм, створе ні так само, як і деінде. Почувши король сії слова, догадався, що в них за сила і проти чого се його шановано курми. Побачив .вlн, що шкода 8 таною жінною слова тратити, а силою чннити не подоба, що закохався віп у неї зоналу, нерозважuо, і муд ро вдів та почесно, як погасить у собі се лихе полум'я.

Вів уже більш не жартував, боячись маркізииої одмови, без усякої надії пообідав, а як СІ,іпчилась учта, то, щоб скорим од'їздом затушнувати ЛУI<8ві одвідини, подякував господині за шаиу, припоручив її богові та й подався до Генуї.

ОПОВІДКА ШОСТА

Добрий чолові" пришиває IевіТ"у лупавим лицемірам-монахам

)'сі вподобали маркізу, що така була цнотлива і так лов ІЮ дала одкоша фраицузьному королеві. Тоді Емілія, що ев,ціла коло ф'ямметти, по зволінню королеви почала жва веИЬRО казати:

Розповім же і я, ЯК один статечний мирянин уколов

lЮlДНючого ченця гострим і дотепним сліоцем.

Не з-так давно, любі мої подруги, жив у нашому городі

один чернець-мінорит, інквізитор нечестивої єресі. Хоч і прикидавен він, як усі вови роблять, СВЯТИМ чоловіком і

загарливим ХРИСТИЯНИНОМ,

проте за грошовитими

ведо

ум ками полював не менше, ніж за грішними недовірками. Отак промишляючи, вапав вів раз на одного чоловічка, що багатший був на гроші, ніж на розум, та й бовкнув якось у компанії - не по недовірству свому, а веселим бувши, чи просто сказати поп'яну, буцімто в нього таке

добре вино, що хоч би й самому Христові частуватисп. "ЯК донесено про сеінквізиторові та як прочув він, що в того чоловїн:а маєтки великі і калитка непорожия, ТО уївся вів на нього бий-забий і efiішно учинив Йому суворий позов, не про те дбаючи, щоб винуватця од недовірства одверну

ти, а щоб собі золотих круглячків залучити. Викликавши того чоловіка, він спитав, чи правда тому, що на нього ка жуть. Той признався, що правда, і розповів, як було діло. На ее превелебний інквізитор, великий приклоRНИК святих отців-червінчиків, сказав:

...:.

То ти, вкходкть, пошкв Хркста у п'nниці, ніби він

таккй голінний до вина, як твої братчики, пияки та кор чемники? Тепер ти нітишся і хочеш доказати, що то мар ИНЦЯ. Е , ві, не так ВОНО, небоже, бути тобі па Богнищі, як захочемо вчинити з тобою по закону.

Такими ото словами угрущав його грізний інквізитор, иіби перед ним стояв сам Епікур, що ие визиавав безсмер тя дУШі. І так він його настрахав, що мусив сердега ткну ти йому через якихось посередників чималу куку в руку

(8 сі лік!! дуже помагають од пошесної зажерливості клі риків, особливо братів-міноритів, яким забороиено торка тись до грошей), щоб він був до нього милостивішим. Так добре подіяли сі ліки; хоч про них ніде ие говорить Гален у своїх медицивсь~их трактатах, і стільки вів їх надавав, що огоиь, ЯКИМ йому загрожували, замінено було ласкаво на хреста, а для більшої краси нашили йому жовтого хрес та на чорному полі, так ніби виряджали ЙОГО за море в хрестовий похід. :Крім того, одержавши гроші, інквізитор затримав його на кілька день при собі, накинувши на нього покуту - вистоювати щодня обідні в храмі Чесного Хрес та і З'ЯВЛЯТИСЯ до ньогО в час трапезування, а тоді вже ДО вечора робити щО ХОТ/!. Пильно все те виконуючи, почув ТОЙ чоловік одного ранку, як на службі божій співали з

Євангелія: «Воздасться "вам сторицею, і унасліДУ6те ви 3

Дж. Бою<а'lЧО

ЖИЗНЬ вічну». Добре аатиl\Ш1lШИ 11і 63Dиа, пішов він СЛУШ ного часу до інквізитора і: ааст&в йоvо аа стопом. Інквізи тор спитав у тюго, чи був він раНІ} па скутбі. - Був, папотчeJ - ПОХОПИВЄЛ, той 30l\ПDвіддю. 'Jj'од~ iнRвіаитор сказав~ - Може, тп ПО'Fyв там ЩОСЬ таив, в' чо}ry ти СУМПИШСЛ чи про, ЩО JJЮТів' би спитати? . - Н'і,- оцказав понутпИR,- що и там 'Fyв, у тім пе сум IІ1Ося, у все твердо вірю; Почув Л', правда, одну таку річ,

ОJli ЯК6і жаль мене живий уЗЯ1> за вас і за, веЖ ваших брат чиків-ченціщ що така гірка ДОПЛ буJlil!' вам нlі' тому світі. Рече тодІ інквізитор: - Що ж то- З1І річ така, що ж_ тобі завдапа? А той йому: - F!анотче, оті CDaнгельсвкr слов&, що. воздастьсл вам сторицею.

ВОістину таи; -

сказав інквівитаРІ -

а чого ж тут

побиватися?

- Скажу, панотче,- одповів той' Ч"tmOвік.- От уже скіШIКИ' ходжу Л' сюди, то. все ба'!У, як ЩОЦ'JШ випосять від ЦIfUМ 1f1ДВИМ JIЮДЯlil' веJIИЧl!ВННЙ каз_ ЮШКВ', а то й цілиХ J!iВIl\ оцриваюЧ'И' OТJ: роті" монасТирСЬКGЇ' браті:ї; лкщо па таму світі за кожпиl!' кааан- OДД1lдJlТJ> ва. усотеро, то ви всі

позаХJIинавтесл в тій юmціt Ті, ЩG- ТРa'l!eвували з іllRвіЗИТОРОl\f, усі засміялись, а сам святий отець s6eJrrЄЖИ'ВСIr непоМ'llJIY, ЩО, так- шпиroнули їх аа юшечне шrцeмірство; і лкби пе ~врви за вчинений чооовікові позов, то він, завів би на нього· і другий, за те, ЩО' тей зачепив· своєю присміmкоlO його· та Ї1mm'X дармо їдів. 3 тоі досади одпустив пін- чоловіка на вошо і пе велів більше- ПРПХОЦИ'fн- до' себе.

Берг(JJ,lіno іс7'орією про Лрuжa.а 7'а к.лlоnійсыtеоo абата liере па 8Jty"" IНСnoдf.tfаnlJ СЩlяощі Каnе дe;;в.n;a CItaдIJ; Иороarева і В6J1 компаніл еміялися, вислухавши цікаву EмfuiїJlly ОПlJвЩw;; всі m!lХВ_И тalty' ВIJЛIЇ""У' ПОКУТIIИRа. КоiI'll! всі пересмfllшиcJl і затиосли, Фішоетparr, дО' лкого .дій

шлll' чєрvа po8RазyвtI'I'JII. почав так:

Гарна то річ, шанови,і дами, 'Влучити в ціль, яна не-,

руmиме стоїть, але ТО :мені дивугідна ШТУІ\а, ЯК ,вигулькне

зненацька щось незвичайне і стрілець у нього раптом по цідить. Неправедне і скверне ЖИ<rТЯ дУхівництва часто густо бував таким ВИДИМИМ пороном, що не важко всякому

охочому говорити про нього, I.8ІІсміюват.и j гаиити, і - хоч добре вчинив той чоловік, що ввяв 118. глум іиквізитора ва

лицемірну благодійність ченців, які дають убогим те, що годилось би -свинlІМ ВГОдУвати ~бо геть викинути, проте, на мою ДУМКУ, більшої хвали той годен, про JП(Оl'O я хочу

розповісти, долучивmись до попередньеї історії: сей, ба чите, доганив щедронитому 'Можиовладцеві К1Іне делла Скала ва неввичайну 'CJШарість, що раптом найшла на ню го, розказа1!ШИ 'Йому поорехевьку і прикла1!ШИ 'До нього те, що ніби про іншого говорилось, Діло було -ось ЯК.

ПО всьому світу йде тучна слава про мессера Кане делла Скала, що сей улюбленець 'фортув:ибув ОЦВ:ИМ із найзнач ніших і найщедріmих можновладців, яких тільки знала

Італія од часів імператора Фріддріка і по сей день. Намис лив він якось справити 1! Веропі пишну -та розкішну учту, на яку мало прибути звідУсіль багато різиого ЛЮдУ, It ИIlЙ паче всяких потішииків та штукарів, але раптом ві сіло

ні впало роздумав, дав гостинців декому з-поміж '1'ИХ, що приїхали, та й одпустив ї". Один тільки Вергаміно, дотеп ний і проречистий на красие слово оповідач (хто його не чув, той і ціни не складе), лишився в BepoIif, не дісц-а1!ШИ ні дарунків, ні одпустки, і сподівався все-таки, що пере паде йому дещищ'l не. тепер, то в четвер. Та можновладце ві вплило в голову, що дати йому щось - то гірше, ніж у піч укинути, і він йому нічого не казав ні сам, ні черев

людей. Так амикуло кілька день; бачивШ1! Бергаміно, що його не КЛИЧУ'l'Ь і діла робити ие дають, а сам він із своїми кіньми й челяддю проживавться в трактирі, непомалу за журився, а bce-таRИ ЧОГОСЬ чеRЗВ, не м:аиулося йому їхати.

Він привів був із собою три розкішні убори. подаровані йому од інших вельмож, щоб було в чім показатися на свиті; як трактирник став допоминатися· плати, вів оддав йому спочатку один, а ЗОС'Е8ВШИСЯ довше, і друг.иЙ, і по Ч88 уже проїдати третій - поДИвлюс.ь, МОВЛЯВ, ,ва СНШЬКИ виставе, а там і поїду. Так проживав :він уже третій свій

убір, і сталося лнось, що побачив його, засумованого, мес .. сер Каве, га обідом сидячи, та й каже йому, ие для того, щоб розпажИ'l'ИСЬ якнм ОПQВіданням, а щоб подратуватися: З'

- Що тобі, Бергаміно, чом ти сиутеи-иевеilел? Розкажи на .. якусь побрехеиьку! Тоді Бергаміно, не наДУмуючись, так нібн він давно її наготовнв, розповів, щоб підправитн свої діла, таку істо рію:

- Синьйоре, ви, певне, знаєте, що Примас був великий . латннннк і завзятіший над усіх віршувальник, і так віи хистом своїм прославився, що хоч і не скрізь знали його в вічі, то не було, мабуть, такого чоловіка, щоб із чуток не знав, хто такий Примас. Сталось так, що опинився він якось У Парнжі в тяжкій біді, а се з ннм бувало дуже часто, бо люди велнкоможні не геть-то цінували його висо кі прикмети, і почув він там про Клюнійського абата, най багатшого, либонь, прелата у всій церкві божій, окрі .. одного папи; славили, що був він щедрий та гойний, справ ляв повсякдень учти і ніколи ще нікому не боронив у себе

їсти й пити, як сам був за трапезою. Примас любив зна

тися з видатними людьми і вельможами; почувши про аба та, вів вирішив піти ПОДИВИТИСЯ ва його розкоші і спитав,

чи далеко він живе од Парижа. йому одповіли, що абат пробував саме в одному своєму маєтку миль за шість від ти; Примас зміркував, що, рушивши рано-вранці, він міг дістатися туди до обід. РозпитаВJДИ в людей шляху і не знайшовши собі подорожника, потерпав він, щоб часом не зблукатися собі на лихо на без'їжжя, тож, щоб не мліти, бував, голодом, припас він собі три бухапці, а про воду вже байдуже (він не дуже і полюбляв її), того добра, звісно, абиде знайдеш. От поклав він ті буханці собі за пазуху та й рушив у дорогу, і так йому повелося, що в підобідання потрапив він до абатової посілості. Увійшов ши до господи, роззирнувся сюди-туди, побачив, що скрізь СТОЯТЬ понакривані СТОЛИ, а на нухні готують па обід пе

чене·Й вареие, та й міркує собі подумки: .Правду про ньо го кажуть, такн щедрий •. Поки він ходив та розглядався, абатів дворецький велів подати води - руки мити, бо на спіла вже обідня година, а потім порозсаджував усіх за столом. Примасові випало сидіти якраз навпроти дверей тієї кімнати, звідки абат мав увійти до трапезної. У нього при дворі була така поведенція, що на стіл не подавали ві вина, ві хліба, ві будь~якого іншого їства і питва, поки

не сяде сам господар. Опорядивши дворецький усе за сто лом, послав сказати абатові, що обід готовий, коли його ласка. Абат велів одчинити покій, звідки входилося . до залу; проходячи, глянув він поперед себе, і першим нави-

нувся Ї10МУ на очі Примас, одягнениї1 аБИЯІ(і з ВІІДУ аба тові невідомий. Побачив його, і вхопилася ГОЛОВИ його ле~ дача думка, якої він зроду не мав: «І кого я отсе годую своїм добром!» Повернувшися до себе, сказав він замкну ти двері і спитав у своїх прибічників, чи не знає хто. того заволоки, що СИДИТЬ за СТОЛОМ якраз навпроти його поною. Всі СК8залн, що не знають. Примаса тим часом почав роз бирати апетит після такої промашки, бо до постування вів був не призвичаєний; пождав він трохн, побачив, що абат не йде, видобув із-за ІІазухи одного буханця та й за

ходився наминати.Перечасувавши трохи, абат иослав кот рогось із своїх челядинців ІІОГЛЯНУТИ, чи не пішов При мас. Той доповів: «Ні, пане-добродію, не пішов; сидить і ість хліб, мабуть, із собою ириніс».- «Своє хай їсть, ЯБ

1Іав,- сказав абат,- а нашого сьогодні не діжде». йому хотілось, щоб Примас пішов сам, бо спроваджувати його ніби не годилося. Примас УІІорав першого буханця, а яl< абата все не було, то взявся й до другого; про ее теж до·

песено абатові, що велів довідатись, чи той не пішов. На решті, не діждавшись абата, Примас заходився коло тре тього буханця. Коли про те сказали абатові, він став собі так міркувати: «Що ее сьогодні на мепе ніби наслано? Де взялася та скупість, та погорда - і до кого? Скільки років годував я в себе за столом усякого охочого - чи то був пан, чи мужик, бідний 'Ін багатий купець чи шахрай; скільки раз убачав я на власні очі, як добро мов тлумила всяка ледар, і ніколи меві не васувалаCJ,І така думка, як про сього чоловіка. Певве, посіла меве скнарість не до абикого: той, кого я взяв за бродягу, мабуть, щось у собі мав, коли дух мій супротивиться шанувати його». Поду мавши сев, абат захотів довідатись, що ж то за один; уз навши, що то прийшов подивитися на ЙОГО прославлену щедроту Примас, здавна відомий йому з чуток за людину гідну, він засоромився і, щоб спокутувати свою провину, пильно почав І<ОЛО вього упадати. По обіді велів гостя пишво убрати, як то належалося Примасовій гідності, об мислив ЙОГО грошима та І<Онем j дав йому на волю - хоч тут лишайся, хоч їдь. Задоволений Примас ИОДflКував йому І<раснеНЬІ\О і повернувся до Париша верхи на коні, ХОЧ ізвідти вийшов пішки.

Мессер Кане, Яl< людина розумна, збагнув без усяких полснепь, І'УДИ хплить Бергаміно, і промовив посміхаю чись:

Дуже добре покаЗa1l єси, Бергаміно, . твою кривду і

твій ХИСТ, а мої скупощї:, і те, ЧQrо ти ОД мене хочеш; доправди, віколи жадність ве вападала була ва меве, ее тільки тепер в скварував· так до тебе, та прожепу в тую

скварість тим кийком, що ти видумавf Вів заплатив трактириикові за все, одяrnyв Бсргаміиа в розкішні убори, обмислив грішми і коием і ііожу дав иа воJI10

хоч їхати, хоч при ньому лишитися.

ОПОВІДКА В6ЄЬМА

ГвїЛЬЄJlЬ"'О Ворсьєрє дoтen1tWIfU СJlО8tXJ11и шпига. ",ессера Ер",іna де l'pi.lfffиьдi аа С7ЄМрість Поряд. 3 Філостратом сидіjm Лаурет1'а; вислухавши по ;квали вигадливому Бергамmові й знаючи, що вадіЙ1lШа її черга, вона, не ждавmи загаду, почала любенько:

- Оповідка, яку ви, лmлі подрутп, отсе проСЛ')'хали, ва гадала "еиі про те, як одни- доте1IИifЙ пОтїшпик-перебендя так са"О вміло і ве без ПОЖ1ІТЖУ дшияв <Шоnом жаюrючого багатія-купця. Історія MOII, правда, eюmyлась иіби ва по передию, та иЄ'любою вам не буде, бо иа добре вийшла. Так от, жив давно колись у Генуї 8иакомитий чоловік иа ім'я мессер Ерміио де ГpiM8Jl'Ьдi, що статиами й маєт Н.ами своїми иезлічепииvи переважив, либонь, усіх іта лійських багатирів, а скytЮщами да C'Rварощами беЗМір пими заломив усіх на світі скупарш і сltв'арюr; не тількп, було, капшуком иіколи ие БРЯ1!"!re, щоб КОГО тобі вгостити, а й сам, проти розкопmлюбноГl'l ЗВИ'l8Ю гевуезького, щоб не втрачатися, ве потурав собі зроду ні смачно з'їсти, ві добре спити, ні ХО\lОIПl!' ПОХОДИТИ. Недурво Ж' пустили ЛЮДИ в вепам'ять ЙОГО справжВ'!! прізвище де Грімальді і всі дражпили його мессер Ерміво Скупердлта.

От жив вів собі так, скиаруючи та добро дбаючи, коли се приїхав до Генуї дотепний потішвик, чоловік звичаіі пип і вимовиий, ва йменвя Гі!fль6Jl'ЬМО БОРСБ6рЄ', ве таний, як тепер повелися, що їх, на превеmrnий сором розбеще

вим вицакам, які вважають себе за Jtюдей благородпих,

годилося б скорше назвати ослами, що виросли ве при дВо рах, а серед

ледачої

розопсілої черві. Тоді-бо потіllП!i

люди і накшиМ робом ходили, ЇВaкme діло робили: як де заведуться, було, свари да чвари між панами, вони їх за миряли, подружжями та прияаню людей єднали й родича

ЗІИ, засмучених весєлими реЧaJdИ потішали, бенкетарів смі ховинками розважали, недобрих ва вчинки їхиі по-отецьки картали і аа :все' це illIати велmюї ие брали; а теперішні на те перевелися, що, зиай, од дому до дому поговори пе реносять, розбрат сіють, всяку гидоту і мераоту говорять, ба привселюдно творять, одне одного паплюжать і гань бують, одне па ОДНОГО пепю водочать, лестощами панів на капості й злочини ІІРИ3ВОДЯТЬ~ і той потіmник усім лю біший,ТОГО ласкавіше пришановує і обдаровує ледаче та нікчемне шmство, RО'1'рИЙ_ rидомирними словами і uчинка ми всіх інших переважує ... ДО !IRОЇ несвітської соромоти ми дожилися! Чи ж не знак то, що пішли десь усі чесноти і лишillIИ нещаеяе людство в багні ПОРОRів? Та повернусь до того, з чого я почала, бо справедливий гнів аавів був мене трохи вбік. Приїхав, кажу, той Гві льєльмо до Генуї, де його охоче приймали й шанували всі імениті люди. Пробувши RіЛЬRа день у городі і наслухав шись про скупощі та скнарощі мессера Ерміна, він захО тів його побачити. Мессер Ерміно чув, що Гвільєльмо Вор сьвре - чоловів ДОСТОЙНИЙ, і, мавши в собі, попри всю свою жадність, якусь іспорку благородства, зустрів його 8 веселим видом і прияаними словами, балакав із ним про

ВСВЧИИУ і, рО8МОВЛЯЮЧИ, повів його разом i;:s деякими rепу e8Ц1D01 8 новий гарний дім, що допіру поставив; показав вЇВ усе >'Остнм та й питав:

- Добродію Твільєльмо, ви людина бувала, чи не анає те ви, спасибі вам, якоїсь невидальщини, щоб мені отут у залі намалювати?

Почувши Гвільєльмо сії недоречні слова, та й каже: - Добродію, наврнд чи зміг би я підказати вам для сьото яке нев.идa,JIЬце - ОТ хіба ЩО., може, чмих абощо; та, коли ваша ласка, ,вкажу вам на таку штуку, якої ви, ва

дісь, зроду не бачили.

- Яку ж би то, проШу вас? - СIШТАвмессер Ершво, ве сподіваючись на таку одповідь, яку дістав. Тоді Гвільєльмо раптом скавав: - Намалюйте Людяність.

Як почув же мессер Ерміво сП с.пова, т,а.к йому зроби

лось СОрОШlО, ЩО він ураз :ніби переродWlСЯ і не той став, що досі був.

Добуодію Гвільвльмо,- промовив він,- я так її на

малюю, що ві ви, ні будь-хто івший віколв ве зможе сказати, буцім 11 її ве бачив і ве .наю.

3 тіі пори - отаку-то силу мало ГвіЛЬЄJIьмове словоl -

став мессер Ерміно вайщедріпіим і найгостиввішим госпо дарем, який шанував і своїх городяв, і захожих краще;

віж будь-який івший гевуезець за тих часів.

ОПОВІДКА ДЕВ'ЯТА

Кіnрсьnий nороль, присоромлений однією гасnонnою,' 8

оспалого стає sаВ8ЯТUAC

Ще тільки Елізі лишилось одержати останній ваказ од королеви; не чекаючи ЙОГО, вона весело почала:

Часто бувало, юні дами, що там, де вічо~о не МОГЛll

вдіяти різні докори іпокари, помагало раптом одно слово,

навіть припадком, а не павмиспе сказане. Се добре видно і з Лауреттиної оповідки, та і я хотіла б коротенько про се поговорити: годиться-бо пильно слухати всякі хороші і пожиточні речі, хоч би хто їх буде казатІ'!. . Так от, за часів першого кіпрського короля, після того ЯІ! Готфрід Бульйонський одвоював Святу землю, сталося, що одна високородна гасконська дама поїхала ва прощу

до гробу господнього, а повертаючи додому через Кіпр, га пебвої там дізвала иаруги од якихось 6езчесвиків. Скар жилась вона скрізь даремно і вирішила, нарешті, вдаТИСIІ до короля, але хтось їй сказав, що то марна праця, бо ко роль ТОЙ такий нікчема та riлохут&, що ве тільки не карав по закопу, як ному кривда стапеться, а з соромотною боя

гузністю і сам зноснть будь-яні образи, і всяне зривало на ньому свою досаду, шпетячи його та безчестячи як зав

годно. Почувши сев і ве сподіваючись знайти управи, пані тан задумала присоромити нінчему-нороля, щоб хоч трохи

утамувати свов горе. От прийшла вона перед нього та й наже плачучи:

- Володарю, я вдаюсь до тебе не для того, щоб вимага ти правосуддя за мою кривду, а щоб тебе попросити нато мість - вавчи мене ЗНОСИТИ всякі образи, як ти їх, кажу1'Ь, зпосиш, ТО, може, і я зумію витерпіти мою наругу; бог

меві свідком, що, якби примогла, я передала б тобі з доро-

гою душею той гвалт, що мені учинеllо, ти ж бо такий терплячий!

Король, який доти був млявий та оспалий, ніби зо сну стрепевувся Ї, почавши а RРИВД~, вчиненої тій гасковці, з.а

яку він суворо покарав, став од того часу завзято пересЛІ

дУвати

кожного,

ХТО

ЯRИМОСЬ

ЧИНОМ уймав честі його

короні.

ОПОВІДКА ДЕСЯТА

Маестро Альберто з Болоuьї че... uШ< слово... завдає. соро... у дамі, яха хоті.<а його завстидати, що в иеї захохався.

Замовкла вже Еліза; останню оповідку випадало розка

зати самій королеві, і та почала по-жіночому любо: Гречні паняНlШ, як зорі оздоблюють ясної ночі пебо, як квіти повесні закрашують луги зелені, так дотеппі ело

ва прихорошують добрі звичаї та веселу бесіду. Слова такі, коротевьиими бувши, більше личать жінкам, аніж мужчинам, бо неподоба їм просторікувати довго й розво лікло, де без того можна обійтися; та нині, на превеликий сором нам і всім живущим, мало або й зовсім lIемав таких жіион, нотрі розуміли б тонний дотеп, а зрозумівши, спро моглися б на нього одповісти. Се ж бо духовне уміння, жінкам нолишнім притамаине, обернули теперішні на при крашування тіла, і та вважав себе гідвішою і достойві шою, унотрої суквя більше цяцьковава, з лиштвами та стрічками, а про те й ве думає, що якби все те маваття накинути ва хребет віслюкові, той зміг би його носити більше, ніж будь-яка з-поміж вих, так віслюком і залиша ючись. Соромно меві так говорити, бо не можу сказати про івших, ЧОГО б не сказала проти себе: стоять вови отан, цяцьковані, шнуровані, фарбовані, мов статуї мармурові, вімі й вечулї, 8 як озветься котора, КОЛИ ЇЇ спитають, то краще вже була б мовчала. А тоді ще й величаються, ніби то невміння в жіночому та чесному чоловічому товаристві

бесіду провадити од чистоти душевної береться, а своє

недоумство вазивають порядяістю, ніби та жінка й поряд

ва, що бала:кав тільки а ПОRОЇВКОЮ, пралею чи перепічай кою; адже якби хотіла того природа, ЯК ВОНИ запевня ють, вова б по-інакшому їхвю балакучість припuнювала.

Правда, і в cьo~IY ділі, як скрізь, треба на те зважати, коли, де і з І<ИМ говориш, бо трапляється часом, що суиешся, не спитавши броду, і, хотівши гостри'м слівцем І<ОГОСЬ иа СЛИЗЬКС загнати, сам цотім раки цекти мусиш. От для того, щоб уміли ми остерігатися, щоб не приточуваио до пас тієї ПОСЛОВRИ, ЩО, :М:ОВЛJIВ, ЖЇИRам усюди гірше ДостаЄТЬСll, хочу я розказати вам сьогодиі наприпослідку таку історію, яка б вас дечого навчила, щоб ви· яе тільки душевним благородством з-поміж іиших визначалися, а й добрими манерами їх переважали.

Не багато ще літ пере вернулось, як жив у Болоньї, а може й досі живе, славнозвісний чи не ва весь світ лікар ва ймевня маестро Альберто. Був він уже стар чоловік (бралося йому під сімдесят), та духом благороден, і хоч у тілі в нього вже остиг природннй цал, не цурався він любовного горіння; цобачивmв якось на бенкеті вродли

вицю-вдову, що звалася, як Rажуть люди, Мальгеріда де Гізольєрі, вподобав віи її вельми, і запалн в старечі груди такі полум'яні любощі, що хоч би й молодому; і ие засие, було, вночі, як удеиь не побачить вродливого, ніжного лич ка преl!расної дами. Через, те й показується, було, раз у раз церед домом тієї дами то пішки, то верхи, як коли на біжить; постерегла те вона, та й інші з нею, і частенько смішкувалися цроміж себе, що от, мовшlВ, ва роки дозрі лий і на розум, а взяв та й закохався - думали, бачте, що тая любоснажага не де, як тілы ш в макоцвітних молоде чих душах витає і пробуває. Маестро Альберто свого не покида.; от якось на свято сиділа та вдова з жіночою компанією перед своїм будин ком, і, побачивши оддалік, що іде маестро Альберто, по клалн вони всі разом запросити його до себе і оддати йому шану, а потім поглузувати з того закохання. Так і зроби ли: повставали, ПОRJIИR8JШ ЙОГО, повели ДО прохолодпого двору, шаиували його там виборними винами і всякими ласощами, а наостанку спитали ЙОГО приязно та жартли ВО, ЯК ее могло статися, що вів заlЮХався в таку красуню,

знаючи, що її люблять багато гарннх, благородннх і хоро ших юнаків. Підпустили йому таку TOHeHLRY шпилечку, а він одназув любенько: - Що я люблю, мадонно, се не ПОвинно дивувати муд рого, а надто що я люблю вас, бо ви того варті. І хоч ста рим чоловіRам, звісно, бракув вже сил, потрібних для

любовних герців, то не однято в них ні бажання, ні розу міння того, що значить бути любленим, 8 се вони, природно,

тим пач~ тямлять, що розуму в них більше, ніж у молодих. А яка в мене сподіванка, що я на ВJlC пориваю o~i, коли. вас кохають стільки юнаків? Ось яка: бачив я не раз, як жіпни, ПОЛУДВУЮЧИ, їдять ЛЮПИН і часник; і хоч У чаСЯJl~ кові наїдку немає, ТО

головка все-таки не

така погана,

смачвіmа за пір'я, проте ви, зіпсованого апетита мавши,

головку в руках тримаєте, а пір'я їсте, хоч воно противне й зовсім негодяще. Хто зває, мадонно, може, ви й :кох.аи~

ців отак вибираєте? Тоді, може, ви мене обрали б, а тих попроганяли.

Дамі стало трохи соромно, як і всім іншим, і вона ска-

звла:

Маестро, ви дуже мило й чемно провчили нас за lІаш

roрдовитий замір; у всякому разі, ваша любов мені дорога, ЯJI має бути дорога любов такої мудрої і гідної людини;

чиніте аі мною, як ваша ласка, аби тільки честь моя буаа збережена. у став тоді маестро раоом зі своїJШ супутниками, попро

щався з дамою, радий та веселий, і поїхав. Отак, не роаіб равmися, 3

КОГО нєпнувала, думала вона переМОГТIІ,. а аа

знала поразки; з вамll такого не буде, як держа~lІШ!те в голові добрий розу". Сонце тим часом схилилося вже на спадеаь і спека по пустила, ноли паНН6ЧКИ й наВ8Jlери скінчили свої опові дання. Тоді королева сказала жартливо: - Тепер, лІОбії подруги, одно ще мені лиmвлося зроби ти В сей девь мого старmииуваввя

дати вам нову коро

леву, і вехай вона по своїй уподобі на другий день життя своє і наше для призвоїтої втіхи врлджа&. Здається, ще до ночі далеко, та хто загоди ладу не дасть, тоі будущини добре ие влаштує, тим-то, щоб повій королеві можна було приготувати все на завтра, покладаю я, щоб ваступні дні починалися з сії години. Тож імеием того, ким живе усяке дихання, хай королює завтра вад нами ва втіху lІашу ро"умна панва Філомена.

Сназавmи сев, встала, зняла з себе :вівка Ї, шанобливо

поклавши його Філомеві ва голоау, перша уклонилась їй, ЛК Rоролеві, а за нею і B~i івші дами та кавалери ад8.JIИСЛ на ласку новій володарці. ФіЛОМЄllа аж почеРВОllіла трохи з сорому, JlК вівчаІЮ її па королівство, та, arадавши ведав ні речі ПаМПінеї, схаменулась і, щоб 118 показатися прос тачкою, потвердила першим діло" ІІі службі вєіх, що при значила була її попередниЦll, розпоряДIIJIася, що треба

,готувати на завтра рано й па вечерю, па тому самому міс ці, де вони й були, а потім повела такую річ: - Коханії подруги, більше 3 приязні своєї, апіж за мої n"слуги прианачила мене Пампінея вам за королеву; тож, DОРЛДКУЮЧП ЖИТТЯМ вашим, гадаю я не тільии на СВОЮ,

8 Й ва вашу волю зважати; з'ясую ж вам nоротень-ко, ЩО, на мою думку, слід учинити, аби ви могли на ваш розсуд щось додати до того розпорядку чи одияти. ПРИДИВІІВШІІСЯ гаразд до сьогоднішнього ПаМІІінеїного урядування, ду Jdаю ЛІ щО ВОНО було і похвальне, і втішне; сії ПОРЯДКИ, ПОКИ вам ВОВИ не ПРUЇДЯТЬСЯ чи 3 іншої причини не об риднуть, по-моєму, не треба касувати. Доведімо ж до кіи ця те, що почали ми вже робити, встаПІ.МО, погуляємо веселенько, а як сонце буде при заході, повечеряємо в холод ку, поспіваємо трохи, побавимось, а там уже і спати буде

час. Завтра вранці, повстававши захолодки, теж підемо ку ДИСЬ повеселимося, чим кому любо, потім І ян і сьогодні, вериемося слушної години обідати, потанцюємо, а вставши після сну, знов зберемося тут оповідати, бо з сього, як на мене, найбільше нам і втіхи, і пожитку. Тут, правда, хочу 11 ввести одну річ, ІІКОЇ Пампінея не зробила, бо за. пізно обрали її на королеву: треба покласти якісь межі вашим розповідям, оповістивши всіх заздалегідь, про які речі буде мова, щоб кожне мало час вигадати якусь ціка ву історійку. Коли ее буде вам до смаку, подумайте ось

про що: як світ світом, заЗНаЮТЬ люди всіляких пригод од своєї фортуни, та й будуть зазнавати; тож нехай кожне розкаже про таких, що, всякого лиха набравшись, негада ПО знаходять добру долю. І дамам, і кавалерам ее сподобалось, усі охоче на таке пристали. Одип тільки Діоней, коли всі вже замовкли, QЗ~

вався:

- Мадонно, як усі сказали, так снюftу і Я, щО ся ваша установа над звичай гарна і хвальна; але од особливої ми лості вашої прошу я одної ласки, що падана 'Іені буде, аж поки триватиме наше товариство: хотів би я, щоб за кон не зобов'язував мепе говорити про ТаІ,і речі проти мо єї волі, а лиш про те, що мені заманеться. Щоб не подумав же ніхто, що я прошу сівї ласки тим, що не маю ВllгаДОІ' у запасі, нехай я буду завше останнім оповідачем. Королева апала, що а нього неабиякий вигадЬJЮ і весе· лун, і добре зрозуміла, що ее він просить тільки для того, щоб розважитн компанію, як утомиться вона од розмов, якоюсь сміховиною, і за спlЛl,НОЮ згодою залюбки дарува-

ла йому сю ласку. Повстававши, всі тихою ходою пішли до річки, що з пагорка повилася в гаїсту долину, розлива

ючись чистою хвил~ю ПО білому каменю й зеленій травиці. Там, роззувшися й позакачувавши рукава за лікті, панноч кн хлюпалися в воді і жартували межи собою. Як иадій шла пора вечеряти, всі повериулися до паJlацу і всмак

попоїли. По вечері, як принесено музичну справу, Ifоролева повеліла Лауретті повести танець, а Емілії ааспівати кан цону в супроводі Діонеєвої лютні. Так і аробили - Лау ретта почала вести коло, а Емілія з любов'ю заспівала та кої пісні: л так пишаюсь із своєї вроди,

Що не знайду повік у іпшому Rохапві насолоди. у себе гляну - бачу я ті чари, Що вид їх душу втіхою СПОВНЯЄ, Ні давні згаДІ\И, пі повії мари, Ніщо РО3І\Ошів тих не проганяє. Краси Т81\:ОЇ більш піде немає, І я не жду повін

НОВИХ забав, нової насолоди. Ту втіху несказанно чарівничу, Ноли захочу, завше можу мати, Вола приходить, лК її DОІ{ЛИЧУ.

Сп'яняти ДУШУ. серце звеселяти; fl:кий то скарб НОШТОВНИЙ, пребагатцй Той не збагuе повік, . Хто пе зазнав такої irnсолоди.

Що більше 11 па С1Шf)б отой ДИВЛЮСЯ, То дужче загоряюся жагою, Я ті роаиоші п'ю і не нап'юся,

Нали ж л спрагу серця заспокою? 3немогою охоплена п'янкою, Не хочу я повік Деіпде засягати насолоди.

Як доспівано сю баладку, що всі її весело тягли аа Емі лією, хоч дехто й задумався над її словами, протанцювали ще кілька дрібних танців. Минула вже якась часточка ко роткої ночі, і королева зволила покласти ківець першому дпю; велівmи запалити С1!fОЛОСКИПИ, вона наказала ЙТИ

всім ва спочинок; так вови й зробили, пішовши кожне у свою кімнату. Кінець

першому ДIIIО

ДЕНЬ ДРУГИИ

Зачи"ається другий депь Де"амеро"а, де під орудою Філо .меnи мова мовиться про та1іих, ЩО, вся'Кого лиха набрав

шись, "егада"о зnаходять добру долю

Уже сонеЧIiО світлом своїм день новий усюди розсвіт\! ПО і пташки, веселих пісень у зеленому вітті вищебечую чи, усім про теє повідали, коли ті паввочки і тров кавале· рів повставали та й пішли в садок; тихою ХОДОЮ по рося· вій траві ступаючи, довгепько вони туди-сюди походжали

та красні вівочки собі з квіток СПJIіТIlJlи. Як було минулого ДНН, таи і тепера ВЧИЦИЛИ: посвіД8ЛН, поки не іІ\арно, по танцюв'али трохи та й лягли спочити; а після, вставши о дев'ятій годиві, зібралися довкола королеви. Воиа ж, хо рошая та вродлива, віиком своїм паврови}! увіН<Іаиа, по

дивилась на товариство своє, подумала та й ню,азала Неї фі.~і тогоденним оповіданням почип дати. Тая: радо, без жодної одмоВІШ, повела таку річ.

ОПОВІДКА ПЕРША

Марте.МіnО nриl<идається "алtl<ОЮ і вдає, "іби зці"ився од жощей святого renBpil<a; я'" виявляється те ошу",а"ство, його хапають, б'ють і тягnуть "а шибе"ицю, та врешті віn рятується

Не раз бувало, коханії дами, що, хто з людей смія:тись поривався, а найпаче 8 ТОГО, щО шанувати ГОДИТЬСЯ, 'Сам

наруги приймав і лиха собі напитував. TIrn-ТО, королеВИІІ загад па&I'Я:ТУЮЧИ, розкажу вам для почииу про одпого нашого земляка, я:ку він мав пригоду - перше лиху, а нвввослі, не думавши не гадавши, вельми щасливу.

Жнв колнсь у Тровізо, ие так щоб дуже й давно, одии німець на імя Гендрік; бідиим чоловіком бувши, наймався !lін до людей за восія, як було пому треба; славнли, що буна з ньоro людииа ооroчестива та праведна. Чи так воно було, чи ві, сьоТ'о не скажу, а подейкують самі тревіжани, ЩО, ЯН помер він, то тієї ГОДИНИ всі ДЗВОНИ на тревіЗЬRОМУ соборі, ні ОД І(ОГО не рушені, С8мі собою на подзвінпя 38дзвонилися. Мавши те за ЧУДО, казали люди, що той Генд_

рік

святий; noабігалися всі ГОРОДЯЮІ ДО ТОГО ДО'ІУ, де

лежав псній.НИК, та й понесли ЙОГО, як :мощі б то, ДО собор ної цеРІШU, приводячи 'РУДИ НРИВОНJJГИХ, налікуватих, слі пих та іШШІХ ганджовитих чи хворобою ЯКОЮ побитих, буцімто, до мощей тих ПРИllлавшися, всі вови УЗД0 рови тися :мали

Як ізчивився В городі такий розгардіяш та вселюдва IІрутанина, приїхало саме до Тревізо тров наших краяв одного звали Стеl(кі, друтого Мартелліво, а третього Мар

І(езе.

Се

були

такі

собі

кумедПlfКИ,

що,

по павських

дворах ходЯ"<И, УСЯКИМ КРИВЛЯВВЮІ та штучвим пристав

лянням' глядачів звеселяли. Не бувавши раніше в сьому місті, здивувалиеь ВОJfИ! тій біrавині, а почувши, в Ч-QаJУ

річ, закортіло ЇМ і собо піти ва те подивитися. От лишили вови свої речі в трактирі, а Маркезе ; каже: - Ходімо глявемо на сьою святого; тільки боава, ЯК вам туди ДОСТ8ТИЄJI, бо ЧfВ я, щО на плацу попво німців та

івшого збройного люду, що' поставив пан сього міста, щоб ве сталось якого заколоту; а в церкві, кажуть, такого наро ду, що й яблуку ніде впасти. Озветься тоді Мартелліно, ОХОЧИЙ на те диво поглянути: - То все нічого, я приберу такий ярміс, що доступи мося до святого.

ЯЮІЙ би то? - спитав Маркєзе. А ОСЬ ЯКИЙ,- одвітував Мартелліво.- Я ПРИI<ИНУСЬ калікою, а ви обидва піддержуйте мене - з одного боку ти, з другого Стеюri, нібито я <зм іти Ilеспроможев, та й ведіть мене ДО то мощей зцїлятиея; ХОЧ ХТО вас побачить,

то ПОСТУD1lПIТЬСЯ іпропустять.

Маркеае і Стеккі иа те пристали: не гаючись, вийшли вони з трlІ'Н'І'ИРУ і подалися втрьох у безлюдне місце; там МартелліJro Тllдt поскарлюч:ував собі пальці, так іскрlІВИВ еобі руки й ваги, рот, очі і все обличчя, що єтрах було глянути; хто б на иього не подивився, сказало б усяке, що то справді J1Юдина скалічена та збезвічена.

Узяли його такого Мар"езе і Стеккі та й побрали.я до церкви, святі та божі, смиреино благаючи всіх, хто по до

розі не стрінетьси, пропустити ЇХ бога ради, і се Ї>l лвГI<О давалося - усі дИВИJlИсн па них, тукали: ,Розступіться, розступіться!., - і так невзабарі протовпилися вони до того місц"', де лежало тіло святого· Гендріка. Кілька дво ряп, що там стояли, ШВИДКО схопили Мартелліпа і ПОRла·

ли ЙОГО на тіло, щоб сподобивєл вів благодаті та й ізцілив

ся, Усі люди пильвували, що ж із вим буде; пвречасувавmи

трохи, почав віи приставлятися,- а віп на те був ве ЛИІШЙ мистець,- пібнто D нього розпрямляється спершу одип палець, потіl\~ уся п'ясть, а послі ВСЯ РУІ{8, і так він випростався весь. Бачивши сеє, ЛЮДИ такии ЗДЇЙШІЛИ ,nе мент во славу святого Геидріка, що й грім би грянув, то пе чути було б. І треба ж так трапитись, що стояв там недалечко о,цип флореитинець, ЯІШЙ добре знав того Мартелліна, хоч зра ву був і не вгадав, як його вели яібито каліку; коли ж той випрямився, упізнав та ян зарегочеться:

- А бий його божа сила! І хто б таки, його бачивши, не пойняв віри, що то сущий каліка? Почувши сі слова денні тревіжави, та й питаються: - Як то? Хіба яе було в нього родимця? А флорентинець одказує: - Та боже борони! Він ізроду був прямісіиький, як ми 8 вами, тільки що вели:кий із Нього мастак, ЯК самі здорові бачили, приставлятнся кнм завгодно. Як зачули ж вони сев, більш нічого не питали, а всі ринулися вперед, волаючи:

- Узяти його, зрадника! Він, богозневажник і свято татець, при кидався тільки, буцім його родимець побив, щОб над нашим святим і над нами поглумитися! Сев кажучи, схопили ЙОГО, зволокли з того місця, де вів був, і, пірвавши його за чуприну та пошматувавши всю одежу на ньому, давай гамселити його кулаками та носа ками, і не було, либонь, такого чоловіка, що не пристав би до того збігопиеЬІ<а. Мартелліно кричав: .Гвалт, рятуй те!)) - і одБИRався снільни СИЛИ, та ее йому не помагало, бо па пього иаl1ирало все більше й більше народу. Стек Ій й МаРJ<езе бачать, що непереЛПВJ<П; помогти б - так за свою шкуру страшно; давай вопи тоді разом з усіма J<РИ чати: «Смерть йому!),- а самі все-таки мізнували, ЯК би ЙОГО із РУІ' народу вирятувати, бо таки були б його нанев не докопали, якби МаРІ,е"е не підпявся на хитрощі. Побіг віп швидепЬ!ю до міСЬІЮЇ сторожі та й І,а",е тому, що бур. мистра заступав:

- Пробі рятуйте! Ои той лпхIlй чоловік внрізав у мене гамапа 3 сотнею червіпців. Прошу, веліте його схопити і верпіте мепі мов. . Почувши сев, І<іЛЬJ<анадцятеро гайдуків миттю "айпули туди, де горопашного Мартелліпа без гребіпця чесали, і, нропхаDШИСЯ на превелику силу між юрбою, видерли його з рук самосудників геть побитого та попівеченого і новели

до ратуші. Туди ж посунуло і множество тих, що од НЬОГО,

МОВЛЯВ, наруги дознали, а почувши, що ііого схоплено за

нрадійСТDО, і собі давай К8З8Т1І, щО і ЇМ він нібито поодрі зуваа гам:аІІці,- гадали, бачте, хоч тим йому надолужити. Вислухав усе те міський суддя, чоловік пресуворий, зра зу ж одвів Мартелліна в сторону та й почав ЙОГО про всо

Допитувати. Та Мартелліно тІльки оДжартовувався, нібll йому той арешт за іграшку. Розсердився тоді суддя, велів узяти його на дибу та дати доброї хлости, щоб признався у злодійстві, а потім повісити. От ізняли йОго З диби, суд дя й питає, ЧІІ правда тому,

що на нього людн Rажуть.

Бачнвши Мартелліно, що годі одмагатися, і Rаже:

Добродію, я ладен визнати вам усю щиру правду,

нехай тільки винувачі об'являть, де й коли вирізав я RОЖ

ному гаманця, а я вже тоді СRажу, що я робив, а чого ні.

- Добре,- одвітував суддя і почав тих людей виклв1,ати; один говорив, що Мартелліно обікрав його тиждень тому, другий - що перед шістьма днями, третій - перед чотирма, а деюli сказали, що того самого двя. Почувши сев, Мартелліно сказав: - Добродію, всі вони брешуть у живі очі, а що я прав ду мовлю, ОСЬ тому доказ: бодай мені довіку не вступати в сей город, коли моя нога була тут раніше; я отсе допіру тільки прибув сюди і зразу ж, собі на лихо, пішов подиви тися ва мощі святії; там мені й дали чосу, оттак як бачи те. А що сьому правда, то не дасть збрехати магістраТСЬRИЙ урядовеЦІ" що записує приїжджих, ЙОГО реєстер та ще мій 'rрактирнин. Як допевнитесь, що так воно і є, як я нажу, ТО зволіте не МУЧI1Т1t й не :карати мене через отих лукавих сynліиаторів.

Поиіль те діялось, Марнезе і СТЄІ(ні, почувши, що суддя суворе вчинив проТІІ Мартелліна слідство і вжо потяг його на дибу, перелЯ!,ались вельми, говорячи: «Отсе порятували товариша: із сковорідки та в огонь!» Кииулись туди-сюди, зиайшли свого трактирника І все йому з'ясували. Той за сміявся і повів їх до Сандра Аголанті, що мешкав у Треві30 і мав велику силу при сииьйорові, розповів ЙОМУ все по ряду і попросив ЙОГО вкупі. ними заступитись за Мар твлліна. С,андро, нареготавmися, подався до синьйора і ска зав, щоn приведено Мартелліва. Пішли по нього, аж він стоїть у самій сорочці перед суддею, збентежений та пере полошений, бо суддн і слухати не хотів ніяких вимо ~OН:, а 33 віщось на флоревтивців угвівавmися, надумав вого

притьмом

повісити

ДОВГО не хотів оддавати його

сипьйорові, та мусив. Як пр"ведепо Мартелліпа. перед си ньйора, розиаззв він йому все ЧИСТО, як ..було, 1 прохав у нього одної тільни ласки - одпустити пого, бо, ПОКИ не QПИПИТJ,СЯ

n Флоренції, усе :ЙО~fУ зашморг на шиї муляти

ме. Синьйор довго сміявся 3 сісї ПРИГОДІ!, подарував трьо" товаришам ПО одежині, і вони, тан: несподівано порятуван

тись од веЛI!КОЇ иапасті, повериулися живі-здорові ДоДо"у.

ОПОВіДКА ДРУГА

Ріl!а.лбдо

д'Асті,

nограбоваl!ий

харцизами, nоrраn.ляє в

Касте.ль Гв;.льв.ль;м.о; Зl!айшовши там І!іч.л;г у одl!ОЇ вдови-' ці і одзиСІ<авши свою втрату, віl! вертає додо;м.у ці.лиЙ ; здоровий

Слухавши пригоди Мартелліна, що розповідала Неїфіла, с"іялися дами без "іри, а з 'кавалерів пайдужче Філострат; а що сидів віп коло Оl!овідачки, то йому й веліла королева заступити чергу, і він, не гаючись, почав казати:

- Хочеться мепі, прекраспі дами, подати вак оповідку про справи божествеппії, а І!о"астй й злигоднії та любов нії, і буде вона для послухачів, можливо, не без пожитку, найпаче для тих, що мандрують по непевних. країнах ко хання, де бував, святому Юліанові ве ПОМОЛИВШИСЬ, і ТОЙ, хто добру постелю мав, зле ночув. Так .от

було се за часів феррарсыгоo маркіза Ацца

приїхав якось до Болоньї у своїх справах купець на ймен ня Рінальдо д' Асті; зробивши все, що треба, вертався віл 11,отщм.у і по дорозі з Феррари до Верони здибав якихоCJ, людей; були то -лиходії і харцизи, хоч і скилулися З виду

на куппів. Необачний Рінальдо 'зайшов із ними в бесіду, та й поїхали вони разом. Тії, побачивши, що він купець і, мабуть, не без грошей, иадумали пограбувати його, як тілliRИ слушна година випаде, а щоб не мав він на них віяної призри, вели з им, як люди смирні та статечні, всо

пристойні та чеснії речі і такі вже були до нього поштиві та люб'язні, що иокладав собі купець за велике щастя та ких подорожюmів зустрінуТИ', бо при ньому був тіЛЬКlI один слуга-верхівень. От ЇдУТЬ вони собі, ГОВОРЯТЬ про ее, про те, ян то в розмові бував, аж завелася річ про молит~

ВП що люди до 601'а зносять. ОДИИ розбишя"я (я їх було

BC~OГO троє) і питав в Рінальда: _ А ти, чоловіче добрий, нкі

молщви проказусш на

дорогу? А Рінальдо одвітує:

Я, правду мовлячи, у сих справах чоловік проствіі,

темний, молитов знаю не гурт, живу собі по-старосвітсьЮJ, лічу два сольди за двадцять і чотири динари, а проте, в дорозі бувши, звик уранці, з гостиниці виїжджаючи, про

казувати отченаш і богородицю за УПGllій отця і матері святого ІОліана, а тоді вже молю бога і свитого, щоб по слали мені добру ночівлю. Не раз на ві"у зазпавав Я,манд

руючи, усякої напасті, отже ж завше ритувався і ночлігу: іВав добре і безпечне, тож вірю певне, що виблагав меНІ іВ бога ту ласку свитий Юліан, що йому на честь творю н сі моли.т,Ви; і вое в мене така думка, що й мавдрувати меться, і вочуватиметься мені .погано, ак не п.,рокажу вран ці сієї молитви. , - А сьогодні рано ти молився? - знову питав той. - Аякже! - одказує Рінальдо.

А харцизяка, своє на ду'щі мавши, сам собі гадав: «Гля ди, щоб не прийшлось тобі перемолюватись, бо, як пове деться вам, лихе матимеш воч.лїгуваНll's). А вголос йому {(аже:

І я багацько мандрував, а сієї молитви ні1\ОЛИ ие

проказував, хоч і хвалено мені її вельми; а проте ні разу

ще не бувало, щоб погано мені почувалоси; СЮ ніч, :може,

ти й сам упевнишся, хто із нас кращИЙ притуло" мати ме - ЧИ ТИ, чи НІ хоч ТИ сю молитву читав, а я ві. Правда, я проказУЮ замісто неї інші: «Помилуй мя, боже», «Пре

чиста діво. або «Все упованіє моє>} бабуся, молитви дуже помічні.

то,

казала

моя

Ідуть вони тая і говорять про ВСЯRУ всячину, а ті тров

чигають тілЬRИ слушного місця й часу, щоб свов лихе діло вкоїти; Я!\ іспопочіло вже, АПІПУЛИ ВОПИ Пастель Гвільєль мо і мали саме річку переходити; бачать харЦИЗІ!, що доба

пізня, а місце тлухе та одлюдне, папалп на купця, погра бували, З коня ЗС&Д1lли і В самій сорочці ПУСТИЛII, сказав-

ШІІ на прощання:

Іди, то побачиш, чи хорошу ночівлю пош:re тобі твій

святий Юліан, а наш ПРИХIIСТІІТЬ нас добре.

Перемкнулись через ріЧRУ, тіЛЬRИ смуга за ними лягла. А РіlIальдів слуга та був собі страхополох; побачивши,

що па хазяїна напали, не став йому ДО помочі, а погнався sз

конем своїм щодуху назад у Кастель Гвільєльмо, прибув туди в пізні обляги та там і обночувався, ні про що не дба ючи. Рінальдо лишився сам голий-босий, і спостигла його

ніч на безлюдді; холодно було вельми, сніЖОК· густий яК

на те припустив, ну що ти в світі білому робитимеш? Да вай він, дрижаки ловлячи та зубами дзвонячи, роздивля1'Ися, чи не знайде якого захистку, щоб не одубіти з холод вечї,- так ніде ж тобі нема нічого, після недавньої віЙНJ1 околиця тая пусткою лежала... Як же підострожив ЙОГО

холод, Потюпав він до Кастель Гвільельмо, не знаючи, КУдИ. втік його пахолок; сподівався, бачте, що як добу деться туди, то вже йому бог пошле якийсь рятунок. Але ніч захопила його так, може, за милю ОД замку; пони він туди добрався, бра~!а була вже замкнена, мости зведені, увійти нінк. Заплакав безутішно сердега і став роззиратися, 'ІІІ нема де якого затишку, щоб уже хоч од

снігу сховатися, ноли се дивиться - 81К виступає якийсь домон понад міським муром; давай, думає, ХОЧ під сим виступом примощуся, ПОllіль обутрів. Шшов, аж під тим виступом двері, замкнуті, правда; назгрібав він поблизу енної-такої солімни, намостив під дверми і сів, сумний та невеселий, плачучись на святого Юліана та дорікаючи, що не такого він заслужив своєю у нього вірою. Та святий Юліан мав на нього обачення і послав йому небавом добру ночівлю. У тім замкові та жила собі вдовиця, гарна з себе, що по

всьому світу такої пошукати; і любив її маркіз Лццо, як свою. душу, і держав її тута про свою потребу; мешкала ж вона якраз у тому домі, де ото під виступом притулився

наш Рінальдо. І вийшло так, що напередодпі приїхав був маркіз, щоб переночувати з УДОВОЮ, велів ТИШКОМ-НИШКОМ наготувати для себе нанну і добру вечерю, та ноли все вже було налаштоваве і вдова от-от чекала маркіза, прискакав до замкової брами вістовець і таку передав маркізові во вину, що ТОЙ мусив раптово поїхати. Переказав він кохав ці своїй, щоб не чекала його, та й рушив у дорогу; вова ж із досади ве знала, що робити, то вирішила скупатися в тій вапні, повечеряти та й ЛЯГТИ спати. От сіла воиа у вавну, а вавпа та була недалечко од тих дверей, де вримостився під муром горовашвий Рівальдо, ТОЖ, у ванні СИДЯЧИ, 'Тула тал пані, ЯК вів плакав та зуб"а

ми клацав, мов той чорвогуз. Гуквула вона євою служебну та й каже:

- Піди иагору і ПОГЛЯНЬ, хто там є за муром у нас під дверми, ЩD nоно за чоловік і що він там робить? Шшла та служебка, придивилася (а ніч була видна), бачить - сидить хтось босий, у самій сорочці, аж трусить ся увесь. Вона снитала, що він за один. Ледве зміг ЇЙ Рі пальдо, зубами ЦОКОЧУЧИ, розказати Rоротепьно, ХТО він . j ЩО він і як тут ОПИНИВСЯ, а потім узяв її слізнО" просити, щоб, як можна, не дала душі живій од холоду вночі заги бати. Жалко стало служебці, пішла вона до панії і все розказала. І вдові теж стало його шкода; згадала вона, що мав ключа од тих дверей, бо часом упускала через ннх по таймиру маРІ:і"а, та й каже: - Піди відомкии йому потихеНЬІ:У, вечері все одно нема кому їсти, а місця він у нас не перележить. Служебка nельми похвалила господияю за таку людя

ність, пішла, відомквула двері і впустила ЙОГО; бачивши вдова, що вів уже за малим богом не аанолів, сказала: - Швидше лізь, чоловіче добрий, у сю ванну, вона ще гаряча.

Купця не треба було припрошувати, він залюбки поліз туди, а яи тепла того набрався, то наче вдру.ге на світ на родився. Пані звеліла дати йому одяг свого чоловіка-не біжчика (вона-бо свіжо овдовіла), убрався він - усе було ян на нього шите; ждучи ладу од господині, став вів ВОЗ давати хвалу богові та святому Юліанові, що порятували його од ЛИХОГО вочлігувапня і привели його, бачиться, D надійне нристановище.

Одпочила добре господиня,

веліла гаразд розпалити у

себе в горниці та й питав, що там той чоловік робить. А служебка й каже: - Пані, він уже одягнувся; там тан:ий нрасепь, i~ зва ти, чоловік хороший і гречний.

Піди

)І(

ПОJШИЧ

ЙОГО,- МОВИТЬ пані,- скажи, хай

прийде сюди погріється та й повечеряв, бо знаю, що він не вечеряв.

Упі.Йшовши Рінальдо в горницю і побачивши господи ню, повію, нк йому здалося, ВИСОКОГО ноліна, шанобливо оддав їй чолом і подякував І:расненько за ласку. Пані, по бачивши ЙОГО й мови почувши, подумала, що служебка правду казала; привітала вона його любо, посаДОВИЛ8 по руч себе при вогню і стала питати, яка пригода ЙОГО сюди привела. Віп і розказав їй усе, як було діло. Вдовиця чула 1І11<е щось про ту історію, як Рінальдів пахолок приїхав до замку, то й повірила геть УСЬОМУ, сказала йому, що звала,

про слугу і де його можва вравці зваЙти. Тим часом опо рядили стіл, Рівальдо ПОМИВ руки разом із господииею, та й сіли вечеряти.

Він був чоловік статурний, на виду гарний та показний, ва вдачу звичайвий і люб'язвий, та ве який і старий; удо

ВИЧІ,а таІІВ добре накинула його оком і важила на нього, бо як сподівалася на віч маркіза, то вже розібрала її охо

та. По вечері, як устали вони з-за столу, порадилась пані

8 покоївкою,

чи не гоже їй буде, як маркіз ОДКИНУВСЯ, ти" добром утішитися, що доля їй послала. Зрозумівши, чого пані хоче, служебка притьмом пораяла їй так і ВЧИНИТИ.

Вернувшись господивя до Рівальда, що сидів сам при вогню, глявула ва вього прияавевько та й каже: , - Чого се ви, Рінальдо, зажурилися? Чи коня стало жаль, чи одежі, що ве верветься? Вдарте лихом об землю, ви ж тут віби як дома; от повірите, як побачила я вас у вебіжчиковому вбравві, то здалось мепі, що ви вестемев во мій чоловік, і вже, може, разів зо сто 8а вечір пориваЛ0 меве обійвяти вас і поцілувати; я так би, мабуть, і зроби ла, якби ве боялась, що вам вово буде велюбо. 'Рівальдо був ве В тім'я битий; почувши господивині речі і побачивши, як жаріють їй очі, підійшов вів до веї з розкритими обіймами та й каже: - Мадовно, як іздумаю, що, тільки дякуючи вам, при ЖИТТЮ я ЛИШИВСЯ, ЯК їагада:ю, ОД якої напасті ви мене порятували, то був. би я послідвім лобурякою, якбя ве по хонився догодити вам у всьому; тож уволіте вашу волю,

обніміте меве й поцілуіте, а я вас обійму й поцілую з дорогою душею.

А далі слів уже було ве треба. Удовячка, що вся горіла од любовяого бажаявя, кинулась йому ва шию, жагуче

притулившися до вього, поцілувала його тисячу разів, і вів її не менше, а потім J)іmли ДО ПОКОЮ, зразу ж: поляга

ли' і до світу ве раз та й' во два жадаввя свов задоволь вяли.

А як почало ва світ благословлятяся, устали вови - хо тіла господим, щоб ніхто про тев ве дізнався; дала йому сяку-таку одежинку, вабила гамава грішми і, попрохав ши ЙОГО вікому про те не хвалитися та розказавши, кудою йти, щоб слугу розшукати, випустила його через ті самі

двері, що вів увійшов. Як розвидвіло вже, вів уступив у аамок (брама була вже одчинева) , так віби здалеку СЮДИ

. прибув,

і зиайшов свого пахолка. Перебрався вів у свою одежу і хотів уже сідати ва служвикового копи, коли се,

ніби чудом божим, приведено в зама}; тих трьох розбишак, що проти. ночі його були пограбували, а схопили їх за іп ший fIНИЙСЯ злочин; ЯК ВОНИ У всьому ПРllзпалися, повер~

невО йому ІЮНЯ, одежу і троті, так що нічого вів і во

втратив, тільки пару підв'язок, бо самі злодії ве зп али, де ВОШІ ділисн. ПОДl1кувавши богові та святому Юліанові, Рінальдо сі" на ІЮНЯ і вернувся ДОІІОМУ цілий і здоровий, а тії тр" харцизи другого дня пішли угору по-цlггапсы ій•.

ОПОВІДКА ТРЕТЯ

Троє ~tOлодиnів, ~,aйno своє nроцви/l,дривши, зубожіли до ще/l,ТУ; /l,ебіж ЇХ/l,ій, У розпачі додОAlУ вертаючись, зди бується по дорозі з а/l,глійсьnою nоролів/l,ОlО, що Alа/l,друє в nеревдяаі абата, одружується з /l,ею і вертав дядьnаж статки-маєтnu

Дами цікаво вислухали історію про Ріяальдові пригоди, похваляючи ЙОГО благочестивість та дякуючи богові і свя ",ому Юліанові, що в тяжкій біді йому рятунок подали. Та й жінка (про сеє говорили вони тишком-нишком), зда валось їм, була недурна, зумівши тим добром скористатися,

'що бог послав. Ще вони міркували, посміхаючись, про ту веселу вдовину нічку, коли Пампінея, що сидіЛА обік Фі лострата, догадавшись сама, що черга ;"епер їй припала, уже надумувала, що б їй розповідати, слово сміливо і весело повела таку річ:

на

королевиве

- Шаиовиії дами! Що більше ми говоримо про форту нині примхи, то більше маємо про ВИХ розповідати, коли добре придивимось, як то ВОВО ва світі ведеться. І люди тямущіве повивні сьому дивуватись: справДі-бо, те, що ми по недомислу своїм називаємо, все у неї в рунах, і сама вона присудом своїм потаємним передає безперестану все те а одних рув до других, а з других до третіх, а яким по

рядком - ми того не свідомі. Се річ аж надто певна, справджується вона щоденно у будь-якому ділі, та і в тих притчах, що їх уже оповідано, а проте, королевино"у на казові скоряючись, долучу и до вих і свою історію, яка R8И, гацаю, припаде до еману, а може, й пожиток якиu принесе.

Був собі колись у нашому городі один значний чоловік, ІІа ймення мессер Тедальдо з роду Ламберті, як дехто на" же, чи, може, з роду Аголанті, як твердять інші, бо ЙОГО' сини, бачите, ПРОМИШЛЯЛИ ЗГОДОМ тим самим ремеслом, що КОЛо ньоГо ходили й ходять Аголанті. Чи так воно було, ЧИ іван, менше з тим; тільки був той Тедальдо. тяжко грошовитий і мав трьох сииів: першого звали ,Ламберто, другого Тедальдо, а третього Аголанте; ее були гарні, ypoд~ ливі юнаки, хоч найстаршому ще не минуло й вісімнадця ти, коли помер мессер Тедадьдо і ЛИШИВ ЇМ, ЯКО законним спаДкоємцям, усі свої статки-маєтни.

Ставши таким чином багатіями з грішми та маєтностя ми, заходились вони теє добро цвиндрити без міри й без ліку, ЯК ЇМ тільии бажалось: тримали силу челяді, позаво дили собі добрих Іювей, та хортів, та птахів, справляли. раз у раз бенкети, витрачались на дарунки та' турніри, не тільки те чи вили', щ6 шляхетним ЛЮДЯМ пристало, а й те витворяли, що Їм па молодеqий ум СПЛИВ8ПО. Не довго так вопн ІЇ прошили, як батьківське добро ста ло применшатися; на Їхні видатни не вистачало вже дохо дів, от давай ВОНИ продавати та закла~ати свої. маєтки, сьогодні один, а завтра другий; незчулися небораки, як з'їхали нінащо, і вестаток ізвяв їм 3 очей полуду, що сіла на них у багатстві. Покликав тоді Ламберто братів своїх і каже, що дивіть ся, мовляв, яка була батькові нашому шаноба і яка вам, ЯЮІЙ він був багатий і які ми стали убогі, без пуття гроші тринькаючи; слово по слову та й уговорив іх спродати ту :мізерію, що ЇМ іще лишилась, і з'їхати разом із дому, поки зовсім злидні не посіли. Так вони і вчинили: без проводів, не гучно і не бучво пода~1ИСЯ з Флоренції прямісінько до Англії, найняли собі в Лондоні невеличкий домох і жили страх як ощадно, по~ зичаючи людям гроші ва процевти, і так їм поФортунило, що за кілька років залихварювали вови силу-силевну грошей. Тоді вернулись один по одному до Флоренції, повикупля ЛИ майже всі свої маєтки, надто ще й нових ПРИНУПИЛИ, пожевились і, не Rидаючи Свого лихварюваввя в Англії, послали туди справуватися небожа свого -на ймення Алес сандро, а самі, дарма що були вже одрушені, забули

вше, до чоro були дорозкошувались, і 3НОВ почали сіяти грішми напропаще, бо мали у всіх купців креднт на будь яку суму.

І\ілька років помагали загачувати ту прірву і ті прибут ни, що присилав їм Алессандро, бо він там добре розжився, позичаючи гроші баронам під заставу замків та Інших володінь. Поки троє братів жили отак широко

та все боргували, як готових грошей не ставало, на Англію тверду яадію покладавши, аж тут яеждаяо-негадано завелась у тій Анг лії усобиця між королем та його сином, і ввесь острів на двоє розколовся - той за одного руку тягне, а той за дру гого; тоді у Алессандра відібрали всі баронські замки, та й інших доходів не стало. Сподівався Алессандро, що от-от :межи королем і його СИНОМ замир'я настане, і все йому вернуть - істе і проценти, то й не виїжджав собі з ост рова, а брати жили тим чаСО'f у Флоренції, витрат своїх не нрименшаючи та чимдалі у борги залазячи. Та, бачивши, що стільки років уже надії не справ джуються, перестали люди давати братам у кредит, ще й укннули боржників У тюрму, бо маєтностей у них не ви стачило для виплати вірителям, а тіпни їхні зубожені та діти дрібнії розлізлися хто куди межи людьми, не споді ваючись од життя нічого. іншого, крім довічних злиднів.

Алессандро тим часом усе виглядав у Англії миру та й годі сказав; бачивши, що нічого там, крім вебезпени для себе, не висидить, вирішив він вернутись в І талію і рушив у дорогу сам-один.

Якось, виїжджаючи з Брюгге, зуздрів він білого абата, що теж рушав ізвідти в супроводі численної челяді та чернецтва, з великям обозом попереду; за абатом їхало двов старих лицарів, родичів короля, що добре знали Алес сандра і охоче взЯЛи ЙОГО з собою.

Приставmи дО ВИХ, вів спитав увічливо, які то ченці їдуть попереду із челяддю і куди воии прямують. На те сказав йому один із лицарів:

•

Той, що попереду їде, то наш молодий родич, його

оце допіру обрано на велике абатство; а що йому літа ще не вийшли по закову ва таку високу посаду, то їдемо ми·

з вим ДО Рима прохати святого ОТЦЯ, щоб вів увільнив ЙО~ го від того закону і затвердив вибір. Тільки про ее не слід говорити чужим людям.

Свіжо настановлений абат, їдучи то попереду, то позаду свого- почту, ЯК то часто роблять у дорозі

СИНЬЙОРИ, теж

навів оком на нашого Алессандра, що був молодиком го жого ставу і ВроДИ, а що вже увічливий та люб'язний, то другого такого ПОШУRати. 3 першого погляду так він

припав абатові до вподоби, як ніхто на світі; ПРИltлнкав ЙОГО абат до ее&', розтоворнвся в ним прпязненько, розпи тався, хто він і що він, куди і звідки їде, Алессандро зацо вольнив його цікавість, розказаВШIІ ііому щиро все без утайки, і радий був услужити абатові, '111М тільки міг.

Почувши його доладну і розумну мову, придивившися пильніше до його манер і вбачивши в ньому чоловіка шля хетного всупереч неблаговндному ремеслу, абат ще дужче вподобав його: спочуваючи ЙОГО нещастю, вів потішав йо го по-дружньому, всіляко обнадіював його, кажучи, що господь піднесе та.кОІ'О достоііного чоловіка "нову на ту вatoтy, в якої його скннула фортуна, а може, ще й внще, і нарепrrі попрохав Алессандра товарипmти йому в дорозі, бо обидва ж вони їхали до Тоскани. Алессандро поднкував абатові за слова потіхи і сказав, що він ГОТОВИЙ 'йому до послуг,

Отак їхали вони далі, і абата все більше й більше пори вал0 до Алессандра, як прибулн вони черев кілька день у містечко, де rocтнвиць було обмаль. Абат вабажав у тому

містечку обночуватнсь, тож Алессандро повів його до впа йомого трактнрнина і попрохав датн йому німнату, котру кращу; ставши абатові нібн ва дворецьного, він ровмістив по хатах і всю ііого челядь, кого RУДН. ак абат повечеряв і всі оБJШГЛИСЯ, спитав Алессандро у господаря, де ж би йому притулитись? Той йому й каже: - Та хто ж його анає? Сам вдоров бачиm, що народу в :мене повно, і сам я з домашніми своїми СПЛЮ па лавах. Правда, там у абатовій Rїмнатці стоять скрині з папшею; кол. хочеm, я проведу тебе туди, постелю ЩQ-lІебудь, та іі переспиш собі ЯІЮСЬ. Алессандро ж йому: як Я,- кнже,- піду до абата в кімнату, коли вона така маленьна Їr тісна, що там ніхто а ченців ве міг при

мостИтись? Янби я раніш звернув увагу на ті снрині, я

ПОlUlав бн там ченців, а сам пішов би тудн, де вонн ночують. На те господар одказав:

Ну, як знаєш. Коли хочеm, может там любісінько пр.моститись: абат спить, нуртина спущена, я тобі посте лю тихенько якусь перннну, та й спочивай собі на здо ров'вчко, Побачивши, що се можиа зробити, не турбуючи абата, Алессандро погодився і яномога тихіше влаштувався там, Абат в'е не спав, жагуче бажання не давало йому засну ти; він чув усю їхню розмову, чув також, як Алессандро

ліг на скрині; задоволений ТИМ, щО так склалось, він ска зав собі подумки: «Господь погодив мені в моїм бажаDllі; .fInЩО я не скористаю з сівї нагоди, хто зпа, чи ще ВОЛИ тана трапитьсш>.

Твердо наважившись не пропуститп сісї нагоди, він виждав, поки все в трактирі пе СТИХЛО, а потім поклинав

нищечком Алессандра : - Іди ЛЯЖ біля мене.

Той довго одмагався, а потім роздягся й ліг. Абат, по

клавши ij:oмy руку на ГРУДИ, почав його пестити, несте".п

но так, як дівчата своїх коханців; Алессандро тому веJIыІи здивуваsся, гадаючи, що то нечиста пристрасть підіймав абата на таке пестіння. Абат розгадав ту підозру чи то інстинктивно, чи то ПО якомусь поруху молодиковому; вів посміхвувся; зняв із себе хутенько сорочну, схопив Алес сандра за руку, поклав її собі на груди та й каже: - Не ті D тебе мислі, Алессандро! Ось полапай краще, то взвавш, що я тут ховаю.

Алессандро накацав у абата круглі, туті й тендітні гру денята, ніби з слонової кості точені; зрозумів він, що то

була дівчина, пригорнув її, ие ждучи запросин, і хотів поцілувати, коли се вова 0зива-вться: - Перш ніж до меве ближче приступити, послухаі щось маю тобі казати. Як бачиш, я не "ужчина; дівчиною рушила и з дому і їду отсе до папи, щоб він оддав "еие заміж. чи то таке твов щастя, чи моя недолs, скоро я по бачила тебе, зразу полюбила так, як іще не кохала жодиа жіика ва світі; ТИМ-ТО й вирішила н, що будеш ти мені "ужем, над усіх любішим. Якщо ж ти ве хочеш узятв мене за дружвну, то ЙДН собі заідск на своє місце.

Хоч і не знав Алессандро, хто вова така, та, взявши до уваги її пишвий почет, догадавсн, що ее дівчина з багатого і шляхетвого роду, а що вона вродлива, ее він бачив ва власні очі, - тож, не до:аrо думавши, одповів їй, щО КОЛИ буде її ласка, він на те аал юбки пристане.

Тоді во ва сіла ва постелі і наділа йому на пальця каб лучку перед іконою господиьою; заРУЧIIВШИСЯ таким робом,

вови обвялись і втішались удвох любо та мило до самого

світу.

Домовввшнсн 3 нею про те, як далі вестися, Алессавдро

вийшов Їз кімнати, кудою і ввійшов, так щ() ніхто ~ пе постеріг, де він ніч ночував. Радий та веселий рушив віп звову в дорогу а абатом та його прибічник амн і за пару тюнвів був уже в Римі.

Проживши там кілы аa ДСПЬ, абат із двома лицарями та Алессандром пішли до самого папи: привітавшись, як за ІЮВ велить, абат почав говорити:

- Наіісвятіший отче, вам відомо краще, ніж будь-кому іншому, ЩО хто хоче ЖИТИ праведно й честиво, ТОЙ повинен JlKOMOra

уникати всього того, що штовхав ЙОГО на противну путь; от і в, бажавши жити чесно, так і зробила - утекла потаємці у цій ось одежі, взявши з собою частину скарбіВ КОГО пітцп, англійського короля, що хотів оддати мене, мО ло:.Іую, за шотландського RОРОЛЯ, старезного діда, і рушила в дорогу сюди, до Рима, щоб ви, ваша святосте, видали тут ..еие заміж. І тікала я не стільки од старощів короля шот

n8ИДСЬКОГО, скільки од боязні, що як побралася б я з ним, то, може, . зробила б, ыоодоюю та хисткою бувши, щось та ке противне божим законам та честі нашої королівської

крові. Коли я їхала сюди з такою постановою, то не інак ше, JlK "ам господь милосердний, котрий один добре знав, ЧОГО кому треба, Jlвив мені перед очі того, кого він судив мені за мужа; то був сей юнак (тут вона показала на Алес саидра), що ви біля мене бачите; своїми звичаями і чести вістю під пару він хоч якій значній дамі, хоч, може, кров

ЙОГО не така ЦІЛяхетна, як у Rоролів. Його обрала я, хочу мати собі за

дружину, і ніколи не буде в мене іншого, що б там не казали отець мій і люди. Тю, одпала головна причина мовї подорожі, але я хотіла все-таки завершити її, щоб одвідати шани гідні та святі місця сього города і вас, отче превелебний, а надто для того, щоб одкрити перед вами й перед іншнми людьми шлюб, що взяли МИ з Алессандром перед лицем самого тільки бога. Тим я бла гаю вас уклінно бути зичливим до того, що богові й мені миле, і дати вам СВО в благословенство, щоб мали ми пеп нішу ласку в ТОГО, чиїм намісником ви єсте, і жили РЗЗ0М, У славу господню та вашу, до самої смерті. Здивувався Алессандро, почувши, що дружина ЙОГО Jшроnівпа авглійсьна, і серце його сповнилось таємною

радістю; ще ж більше здивувались ті два лицарі і так розгнівилнся, що, мабуть, перепало б добре Алессандрові, а може, й самій королівні, якби се було ве при папі, а де: інде. Зачудувався щ вельми і сам папа і вбранвю королів ни, і її вибору, та, бачивши, що ПЗЗ8Д діла пе повернеш, зволив задовольнити її прохання. Спершу васпокоїв піп розспіваних лицарів, примирив їх із королівною .а її об ранцем, а тоді вще дав усі потрібпі розпорядження.

Пк діждались призначеного дня, то в присутності всіх кардиналіq та багатьох інших знакоМИ11!Х людей, що при ЙШЛИ як гості ва велику урочистість, з'явилась ва папно виклик препишно вбрана королівна, така вродлива й лю б'язна, шо всі її по заслузі хвалили, а обік йеї - в такім самім розкішнім одінні наш Алессандро, виглядом своїм і манерами не на лихваря,

на

правдивого

королевича

схожий, великою почестю од тих двох лицарів шанований.

Тут папа велів дати ЇМ урочистий шлюб і після гучного та бучного весілля одпустив їх із своїм благословенням. Виїхавши 8 Рима, забажалось Алессандрові, та й дружи ні його, побувати у Флоренції, куди вже докотилася про них слава; флорентин ці зустрілп їх з превеликою шанобою, а королівна веліла випустити на волю трьох братів, опла тивши иоп.ереду всі Їхиі борги, і повериу ла їм і жіикам їхиім усі маєтності, за що немалої зажила дяки. Тоді Алессандро з жінкою виїхав із Флоренції, взявши з собою Аголанте;в Парижі французький король вітав Їх із честю. Тнм часом два лицарі нодались до Англії і так намовили нороля, що ТОЙ простив їх і з велИ1ЮЮ пишнотою прийняв дочку та зятя, а за якийсь час урочисто посвятив ЙОГО в лицарі і настановив на Корнуельське графство. Новий граф

незабаром ПРИМУДРИВСfl помирити короля З сином, од чого велика благодать для всього острова настала, а вдячні краянп щиро його полюбили. Аголанте одержав сповна все, що йому були винні, і повернувся до Флоренції багатим, як ніколи, та ще й дворянином,- граф Алессандро звів його в лицарський стан.

Граф із дружиною своєю ЖИВ

потім славно і, кажуть

люди, з допомогою розуму свого та одваги і пе без тестевої

підтримки завоював згодом Шотландію і став її королем.

ОПОВІДКА ЧЕТВЕРТА

Ландо.льфо Руффо.ло, збідні8ши, йде

в lСорсари;

узятий

генуеsцями, він 8азнав в жорі аварії, рятується на СlСрині,

повній

са;коцвіта;ки, прибивається до одної жіНІСи Корфу і вертав додожу багатиреж

на

Лауретта, що сиділа обік Пампінеї, дослухала до кіНІІЛ її історію, що завершилась так славно, і, не чекаючи при просив, почала казати:

- Ласкаві мої пані, думаєТ&ся мені, що найбільше діло фортупи - це I!ИДnИТНУТИ людину з веЛИRОЇ мізерії дО RO-

роліnСI,IЮГО стану, як то лучилося з Алессапдром у Пампі

пеїнііі історії. А що ВСЯRОМУ З нас доводиться говорити. про ці I.Іатерії, то і я насмілюсь розповісти вам притчу, де буде ще більше всяких злигоднів, хоч і не TaRa БЛИСRуча розв'язка. Добре знаю, що ви слухатимете моє оповідання па 8 таRОЮ увагою, ЯН попереднє, та вже даруйте - чим багата, тим і рада. Кажуть люди, що морсью; узбережжя між Реджо та Гаетою - то найкраща містина в Італії; та1ll, поблизу емерно, простягається над морем TaR званий АМ8льФій ський берег, зас.іяниЙ дрібними містечками 8 садками та фонтапами. Живуть у них уоо люди заможні, найбільше заповаятливі купці. В одному з тих містечок, що аветься Раllелло, де й тепер таких людей не збуває, жив колись-то багатий-пребагатий ЧОJlОвік на ймевия Ландольфо Руф фоло. Та .Йому не досить було того багатства, і він, хотівши ще удвоє стільки додбати, за мапм богом життя свого не занапастив.

Обрахувавпm все ДОRладпо по-купецькому, придбав вів собі величезного корабля, наладував його вСЯRИМ товаром, що паt<уПив ва свої гроші, та й подався до Кіпру. Але там побачив вів, що й іяших купців чиМ8.ЛО туди такого само ro "Раму понавозили, то й мусив продавати все те запів .цариа, аби тільки не викидати, і тим зовсім !!інащо звівся. Зажурився тяжко Лавдольфо, не внав, що й почати: то був багатир на всю губу, а тепер нарав убогим: став ... Ні, думає, або помру, або розбоєм поверку собі, що втра

тив, а но вернуся злиднем ТУДП, звідки багатим виїхав. От продав він комусь там св()го корабля, доклав ті гроші до виторгу, купнв собі невеличке I\Орсарське суденце,. устат кував його добре всім, що треба для того промислу, та й почав шарпати проїжджий торговий люд, а найпаче турків. І фортуна служила йому в добичництві краще, піж першо в купецтві. Не мипуло й року, як він, пограбупавшн си.~у турецьких кораблів, ве тmьки вернув те, що втраТИВ,а й пощвоїв своє багатство. Н8вчепй ЛИХОМ, що ЙОГО вже рав 'спіткало, не хотів Лаядольфо ШУБати попої біди й поклав собі, що буде вже з нього й того, що має,- треба додому путь верстати. По вертати гроші па будь-тшй товар він уже 1Іе мав 'охоти, 8 поплив прямо додому ва тому самому кораблИl'У, на яко му так успішно корсарупав. Як паДВ'JIИВ вів уте до Арх.і-

'94

пелагу, схопився НАдвечір супротиввий вітер-борвій і стра-. шеНно збурив море; невеличкиіі кораблик МУСИВ шукаТIІ безпечиого притулку в затишній бухті якогось острівця, щоб переБУТІ< там лиху годину. По якомусь часі В ту саму затоку, де прихистився Лан ДОJIЬфо, прибились дві великі ген.уезькі барки, що верта mreя з Царгорода_ Помітивши Лавдольфів кораблик, ге

нуезці перегородили йому дорогу, а впіЗН8ВШИ, чий він єсть (про ЛаllДольфоВі скарби скрізь-бо ходила слава), вирішили захопити його, бувши зроду людьми грошолю().. ними та розбишакуватими. От вови й висадили на берег частину своїх людей з самострілами та іншою зброєіО' і наставили Їх на такому місці, щоб ніхто не міг зійти а судш, не наражаючись ва стріли, а самі підпливли М8леньким," човниками до Ландольфового корабля і досить

легко захопили иого

- усю зlыІгуy впень вистинали. По

жакувавши геть-чисто все на кораблі, вони потопили його, а самою Лавдольфа взяли. до себе ва барку, лишивши НО му на хребтині одну благеньку курточку .. Назавтра вітер перемінився, і барки пішли під вітрилами ва захід; увесь той день плилос.fl ЇМ щасливо, та підве.чір ізнов схопився буйний вітер, устала супротивна хвила і порізнила. тії судна. ту барку, що на ній був горопаха

ЛаllДо.1ЬфО, швиргонуло бурею на якусь мілизну побіла острова Кефалонії і потрощило на друзочки, так ніби хто склянкою об стіну хряснув. Скрізь по хвилях НОСИЛИСЯ ДОШКИ, ящики, товари усякі, як то в таких

випадках бу

ває, і хоч ніч була teM:H8-теМВЮЩ8, а море Rлеиотіло та шпувало, розбиті корабляни, ХТО тіЛЬRИ вмів плавати, ки нулись уплинь і хапались за що попадя.

Межи ними був і наш нещасний Ландольфо; ще вчора КЛИl(ав він смерть, волів би загинути, ніж додому бідним вернутися,

тепер

таки

перелякався

видима

смерть

страшна. Коли се трапилась йому дошка, вхопився він за неї, як і всі івшї,- може ж таки зразу не потоне, а там ;осподь якось порятує його. Сів він на 1 Сяк-так ІГродержався на ній до білого

ту дошку верхи світу, хоч кидали

ЙОГО хзилі туди й сюди безперестану . . От і день настав; розглянеться Ландольфо на всі бокн -

П]ЧОГО не· ВИДRО, ТЇJffiКИ хмари та море, та ще плаває по хвилях скриня ЛRась, до нього часом наближаючись. Бо

явся Ландольфо, щоб .не потопила його та СКрИЮf, наско ::ивши па дошку, і mr припливала вона ДО пього, одпихав 11, Я'К міг, однією рукою, ХОЧ СИJfИ вже ПОRидалИ' ЙОГО t

Як на те, схопився зненацька в повітрі вихор, упап на і так крутонув скриню, що вона вдарила об дошку, ва якій був Ландольфо, Й перевернула ЇЇ. Од того удару Ландольфо пішов під воду, а ЯІ' вирнув на поверхню (не

.. оре

т,'к силою своєю, як страхом гнаний), то дошка запливла

В>ке далеченько; боячися, що вже не здужав до неї добра тись, иідилив він до скрип і, що була ближче, притпснув СП грудьми до віка, а руками намагався підтримувати т.ак сях її рівновагу. J\идали його хвилі то в один бік, то в дру

rllЙ,-l плив віп отак, голодний

(їсти, бач, не було чого, а

пити - ХОЧ одбавляіі), не знаючи, де вів, не бачачи нічого, крім моря, плив цілий день і цілу ніч. Наступного дия, мокрий увесь як хлющ тримаючись обі руч за пруги скрині (звісно, хто топиться, той і за бритву ХОПИТЬСЯ), пригнапся він, чи то а ласки рожоі, чи 8 допо .. могою вітру, до берега острова J\орфу, де саме якась бідна жівка мила морською водою та шарувала піском своє на '!"ввя. Побачила вона ту ПРОЯВУ, ве розібралася зразу, що вово таке, СІ'рикнула а ляку й подал ась па зад.

Лавдольфо ж не озивався - голосу не міг одвести, та й ве бачив майже нічого, але ЯІ~ море прчгнадо ЙОГО ближче, жівка та роздивилась, що то була с!<риня, а приглянувшись "ильніше, "остерегла спершу руки, що за скривю ту три мались, а далі й голову і догадалась уже, в чім річ. Шкода ій стало потопельпИ!<а: увійшла во ва в воду (море вже вти хомирилось), схопила ЙОІ'О за волосся і витягла на бере!' р'30М із скрянею. На превелику силу розчепила вона його f'УКИ, скриню завдала па плечі дочці, що була з нею, а са ... взяла Ландольфа, ІІІ< маду дитину, і понесла в селище. Там поклала ЙОГО в :купіль і ДОТИ терла та мила його гаря чою

ВОДОЮ,

ДОКИ

не

вернулось

до

B~OГO

втрачене

тепло,

а 8 ВИМ і ТРОШНИ сили. Тоді вийняла його з купелю, дала іі ,му доброго вина й печива і так за кілька день одходила ііого - він трохи очуняв і знав уже, куди потрапив. Тоці добра жінка вирішила оддати йому ту скриню, на якій він приплив, та й одпустити Jioro 3 МИРОМ,- нехай уже даІІЇ

<'ІМ Пр& себе дбає. Лавдольфо забувся вже про ту скриню, проте

взяв ЇЇ, КОДИ жінка принесла; ни-ве-як, думає, проживу за неї хоч кілы\a депь; але побачивши, що скриня легеПЬR8, не ве JIИНУ ПОRладав ва веї надію. Та все ж таки, ян жіНRИ ве було вдома, зняв він із скрині віко; дивиться, аж усередині повно всяких самоцвітів, оправлених і неоправлених. Ог-

пяпув він ЇХ і побачив, якиіі то великий СRарб. Вів на cьo~ му діді трохи розу"і"ся. УтіШIlВСЯ Ландмьфо і СК.1ав дЯl,У богові, що й тут його пе покинув. Та, за короткиіі час зрадливості долі аж двічі зазнавши, бо~вся він, щоб не насміялась вопа з нього і втретє, тож вирішив БУТІ! ведь,fИ обачним, щоб скарби тїї ціло додому ДОПРОDЦПТИ. Загорпув віп їх, як міг, У гап чір'я, а як господиня вернулася, СБазав ЇЙ, що скриня ЙО>lУ .же не потрібна, хаіі собі бере, коли хоче, а йому дасть натомість торбину. ЖіИБа радо на те пристала; подякував ши їй щиро за рятуяок, узяв Ла ндольфо торбу на плечі й пішов собі. Перевізся човном :\0 Бріндізі, а звідти, пли вучи все попід берегом, дістався до Трапі, де зустрів свої ( зе>lЛЯКів, що торгували там сукпом. Розповів. їм Ландоль фо про всі свої пригоди (пе згадав тільки про ту скриню), і вош! приодяглн його Христа ради, ще й коня йому під верх позичили, і провели до самого Равелло, RУДИ вів, за його словами, хотів вернутись.

Тут віп почував себе вже зовсім безпечпо і, похваливши бога, що його сюди привів, розв'язав торбу і на сей раз розглянув свої скарби вже пильпіше. Виявилось, щО ЯК продасть він ті сююцвіти поціппо або навіть і продеше ВПТЬСя трохи, то стане удвіЧі

багатшим, піж перше був,

коли з дому виїздив. Розпродавшя при нагоді те каміннІ!, переслав вів дещицю грошей ва Корфу, тій жінці, що з мо р!! його витягла, і тим БУПЦЯМ, що його в Трані одежею 33 рятували, а решту лишив собі і, не бажаючи більше тор

гом ходити, жив при достатках до самої смерті.

ОПОВІДКА П'ЯТА

А"дреуччо а Перуджії приїздить до Неаnо.л,я купувати 1<О"і; протягом од"ої "оч! тричі попадає в ве..ику neбеа nе",у, та щоразу виходить

щас .. uво

вертається

aoao"'g

а 1!:оштовНU-1І перснем

- Ті самоцвіти, що знайшов Ландольфо,- почала кам ти ~'ямметта, якій припадала черга оповідати,- нагадал& мею одву історію, де небезпек було пе менше, ніж оу Л,у

Р~ТТIIНій повісті, тільки що там спадали вони ва чоловіка :ta lНлька років, а тут, як зараз почуєте, протягом одної ночі. 4. дж. БО"наЧ<JО

· Жиn КОЛИСІ" нащуть, у Перудщії молодик на назвисько Апдреуччо ді П'єтро, і менджував віп кіньми. Дізнавшися, що в Неаполі стоять на них дешеві ціни, узяв віп У гаман п'ятсот золотих флоринів і рушив у дорогу раЗQМ з іншими купцями, бо до того ще ніколи пе виїжджав з дому. До Неаполя приїхав він у неділю надвечір, а в ll(>неділок

рано, розпитавшись попереду в трактирника, подався

на

торговицю. Була там сила-силенна коней, деякі йому дуже сподобались, і вів їх торгував, та все не міг стокмитися.

А щоб показати, що в НЬОГО є КУПИЛО, витягав віп кілька разів свого гамана, яко чоловік недосвідчений та необач ний, перед усіма ярмарчанами, що ходили туди-сюди.

От базарює він собі, торгується, гроші свої показує, аж тут проходить мимо дівчина-сіцілійка, молода Т" хороша,

із тих, що за певеличку плату будь-кого кохають; він її навіть не помітив, зате вона зразу накинула ОКОМ ва його гаМана.

«От якби мені ті гроші, я б і гори покотила!&

подума

ла вона і пішла вже далі. А в цією дівчиною та була стара баба, теж сіцілійка; побачивши Аидреучча, вона одстала од дівчини, підбігла до нього і обняла, як рідиого; постерегла те дівчина і спи нилась мовчки поодаль, чекаючи па стару. Обервувпmсь до баби і впізнавпm ЇЇ, Андреуччо привітав її люб'язно; вона пообіцяла зайти до нього в гостиmщю і пішла собі без ДОВШИХ балачок, а вів торгувався далі, хоч так нічого й во купив того ранку.

Дівчина, що звернула увагу спочатку на гаманець Анд рсучча, а потім і ва його близьн.е

знайомство з старою, взяла розпитувати її обережно, хто він і звідки, ЩО він тут робить і як вона з ним спізналас~, бо хотіла прибрати спо собу ва ті гроші, ЛR не на всі, ТО ХОЧ па частину_ Стара опо віла ЇЙ широко про Авдреучча, ЩО, може, й сам піп так докладно не розказав би, бо вона, бачите, довго жила в йо го батька спершу в Сіцілії, а послі і в Перудшії; і про те сказала, де він зупинився і задля чого сюди приїхав. Розвідавшись отак про .всіх його родичів, розпитавши, як кого звати, дівчина виріпmла хитро підсісти Апдреучча саме з сього боку, щоб доп'ястп-таки свого. Повервувпmсь додому; вона завдала старій роботи на цілий деиь, щоб та пе змогла зайти до Андреучча, гукнула свою служницю, добре намуштроваву в таких справах, і послала її надве чір до гостиниці, де став Андреуччо. Служниця пішла туди і випадково зразу наткнулась на

пьогО

віп

CTOIIB

сам-одип па ВОРОТІІХ. Спитала вопа ііого,

де тут Аидреуччо; почувши, що ТО вів самий і Є, служвиця

одвела ііого пабіІ{ і сказала: - Добродію, одпа шляхетва паві з сього міста хотіла б розмовитися

3 вами, коли ваша ласка.

Почувши сев, Авдреуччо задумаВСlI, а що вів уважав сам себе за велиКОГО красевя, то уявилось йому, що та паві

ЗаІшхалась у НЬОГО, нібито на ввесь Неаполь не зпайшлося гарвішого юпака. Вів одповів, що згодев, і спитав, де й ко ли та J:IaBi хоче з вим зустрітися. На се пославвиця одка аала:

- КОЛИ ваша ласка, добродію, то прийдіть до веї, вова чекає па вас у себе вдома. Авдреуччо, ві слова ве сказавши господареві, озваВСR швидевько до слуашиці:

Ну, то йди попереду, а я піду за тобою. От привела ЙОГО СЛУЖВИЦR до дому тої дівчиви, що жида ва вудиці Скверввй Кут (сама пазва показує, яке те місце було пристоЙве). Авдреуччо ве звав ТОГО свом-духо", гадаючи, що йде до порядвої господв, до такої МВДОЇ дами; вів бравевько увійшов у будивок мідом за сдужвицею і побрався вгору по сходах. Служвиця гуквула до пані:

.Ось Андреуччо!» - і та зразу ж вийшда іх зустрічати. Врна була ще зовсім модода, гожого ставу і гарна на вроду, прибрана цідком пристойно. Кодн Авдреуччо вадій шов бдижче, вова спустидась до вього на три сходинки, РОЗКРИВШR обіііми, обхопида йому шию руками і завмерла ва хвидьку, віби й сдова ве могда промовити од великого зворушення, потім поцілувала його, плачучи, в чоло і ска вала, уриваючи мову:

О, мій Андреуччо, вітаю тебе!

АИдРеуччо здивувався таким віжним пестощам і одповів

розгубдево:

Чодом даскавій павl!

Потім дама взяда його за руку іповеда вагору, до світ лиці, а звідти, не кажучи ві слова, до свовУ опочивальві, де так дюбо пахдо трояндами, помаравчевим

цвітом

та

івшими ароматами. Тут вів побачив розкішве діжко з за

'словами, а па тертках висіло, тамтешнім звичаєм, багато

суковь. Скрізь видво будо краеве й коштовве домашвє ва

ЧИнвя, тож Авдреуччо, яко чодовік вебувалий, зовсім упев ВИВ~Л, щО потрапив до папії високого коліна.

СІЛИ ВОВИ удвох па ослінчик, щО стояв коло ліжка, і дама

Почала. казати:

- Авдреуччо, добре бачу, що тебе дивують сі пестощі, сі сльози, бо ти мене не знаєш і не чув, може, зроду про моне. Та зараз ти ще більше здивуєшся, як почуєш, що я твоя рідва сестра; і, вір меві, тепер, коди господь сподо бив меве побачвти перед смертю хоч одвого. брата (а я б хотіла звидіти їх усіх), я готова хоч зараз загинути, бо помру ве без потіхи. Оповім і тобі про речі, про які ти, надісь, ніколи ве чув. П'ЄТРО, мій батько і твій, жив, ян то бі відомо, довгий час у Палермо, і ті люди, що його спізна ли, любили його вельми та ї! досі люблять за його доброту та приязвість. Та бідьше за всіх полюбила його моя мати, шляхетва паві, що була під ту пору вдовою. Так його

кохала, що й вітця свого та братів ве боялась, честі своєї удовицької ве шкоділа, і з того

світ я, як ти меве отсе

бачвш.

кохаввя вародилась ва По якомусь часі мусив

П'єтро ввїхатв а Падермо до Перуджїі і покивув наприз

воляще матір мою і мене, малую дитину; скільни Я знаю, він віколи меве відтоді ї! ве згадував. Якби се був ве мій батько, я засуди.qа б його вчипоК: отак оддячити моїй ма тері, що із щирого кохавня оддала йому до рук усе своє І\обро і саму себе! Я вже ве кажу про те, що він мав би любити мене, яl( ДОЧІ<У свою, але ж і мати моя була не

якась там собі служебllа чи ледащиця. Та що вдієш? Легше

зло осудити, авіж ваправити. Що сталося, одстатися вс

може. Лишив він ме в" отак малим дівчам у Палермо, там я й виросла, там і заміж дала мене мати~ жінка 3 достат КОМ, З8 статечного чоловіка, дворянина з Джірдженті, ЯКИЙ з любові до меве та з поваги до матері моєї перейшов шити до Палермо. Там, завзятим гвельфом бувши, мав вів якісь-то справи з королем !\арлом, але про те швидко до "ідався король Фрідерік, і ми мусили втікати з Сіцілії як раз у той час, коли я мала стати пайзвачнішою персоною ва тому острові. Захопили ми з собою деякі речі (кажу деякі, бо в нас там було багато всячиви), кивули там усі маєтності наші, всі палаци та й приїхали СЮДИ, де король Карло прийвяв нас ду»,е ПРИХИЛЬНО і почасти одшкодував ті втрати, що ми заради вього зазнали, подарувавши пам кілька домів та маєтностей. Моєму мужеві, а твоєму шва грові, дає він усе потрібне, як сам здоров бачиш ... Оттак-то зустрілась я з тобою, братику мій любиіі,- з божої, а ве 3 твоєї лаСЕВ. По сім слові обвяла його знову та ї! поцілувала ніжно 3

сльозами на очах.

100

Як вислухав Аидреуччо СІО "азочку, що так с"ладно та доладно во па вивела, ві разу в слові ве затнувшись і язи ф ном не ПОСЛИ3ВУВШИСЬ, та пригадав, що ЇІого батько і справ:\і жив колись У Палер,ю, він одразу повірив тому, що почув, бо по собі знав, які охочі до любощів бувають хлопці; ще бі.'lьmе 8певвили ЙОГО в тому її ніжні сльози, сестрипські поціЛУНRИ та обііі1lіИ. Як замовкла вова, віп обізвався: - Пані, не звертаІІте уваги на моє дивування, бо справ ді батько мій ніколи не говорив ні за матір вашу, ні за вас, а може, й говорив КОЛИ, то ДО мого відома.те не дохо ДИЛО, і· я нічогісінько про вас не знав, так ніби вас і па світі не було. Та мене дуже тішить, що я зустрівся тут HeHapOl\OM із своєю сестрою, ОДИНОІШМ у сьому "істі бувши і нікого рідного знайти не сподівавшись. Немає, мабуть,

такого значного чоловіка, щоб одцурався такої милої се

. стри,

а про мене, простого барпmпи~а, то нічого й балака~ ТИ. СІ\аmіть мені тільии, спасибі вам, звідки ви довідались, що я тут? Вона ш йому одказала: - Сьогодні вранці розповіла ..ені про те одна бідна жіпка, Іютра частсныо буває в мене. Вона каже, що ДОВГО служила в нашого батька і в Палермо, і в Перуджії. Якби я не вважала, що пристойніше тобі прийти до МОГО дому, ніж мені до чужих людей, то я давно б уже була одвідала

. тебе. Тут почала вона розпитувати в нього про всіх родичів, називаючи j'хиї імена. Апдреуччо відповідав їй і все біль

ше доймав віри тим вигаДІ<ам, яким би анітрохи.

мусив не вірити

ТакрозмовщlЛН вони довгеНЬІЮ, а що в

покоях було

душно, господиня вміла принести грецького вина та соло дощів і пригостила Андреучча. Той хотів уше йтн до трак тиру, бо надходила година вечері, але вона жодним спосо

бом не бажала того допустити, прикинулась вельми засму ченою і сказалз, пригортаючись до нього.

Ле.1е мені,

бачу вже добре, що

нелюба я тобі!

Подумай ~ишень: ти ж бо в домі У сестри, якої досі зроду не бачив

до ЯІ<ОЇ мав би зайти одразу по приїзді до на

шого Юста. А тн хочеш іти вечеряти до трактиру. Ні, .. у сиш залишитись у мене на вечерю. Чоловікаj правда, пемав Вдома, але я тебе при шаную, ЯК умію, по-щіночому.

Апдр~уччо не звав, щО ЇЙ і одповідатп; врешті сказав: 101

- Я люблю вас, ЯК сестру, але яR же Я можу не піти до трактиру? Люди ждатимуть мене даремно цілий вечір, то недобре. Тоді вона:

Хвалити бога, маємо ІЮГО послати до траRТИРУ, пере

назати, щоб тебе там не чекали. Правда, янби ти був лю диною порядною та чемною, то сам би мусив передати своїм товаришам, щоб вони прийшли сюди повечеряти з тобою, а послі, коли б тобі вже так захотілось, ви могли б вернутись до трактиру туртом.

Андреуччо одповів ЇЙ, що обійдеться сей вечІр без това ришів, тож нехай вона чинить із ним ЯК їй завгодно. Дів ЧИНа послала, про око, свою служницю, переюізати б то, щоб його не чекали в трактирі на вечерю. Потім вони дов генько РОЗМОВЛЯЛИ між собою, а далі й повечеряли ~ пода вали їм усякі виборні страви; і так хитро повела дівчива се діло, що засиділись вони до глупої вочі. ЯК підвеJlИС>І 8-за столу і Авдреуччо хотів уже йти, заявила вова, що ве дозволить сього, бо Неаполь ве таке місто, де б можна хо дити вночі безпечво, а надто чужосторовцям, і послала так само, як і в перший раз - до трактиру сказати, щоб не ждали ЙОГО й на нічліг. Андреуччо повірив і, введений в омаву, радо зостався в веї. По вечері знов говорили ВОНИ довго про всячиву (і те

сталось не само собою); у пізві ляги паві пішла з своїми служницями до другого покою, лишивши В опочивальні Андреучча з мали.і ХЛОПЧИІЮМ, якиіі мав би йому слугу вати в разі потреби.

Було дуже парко; зоставшись па самоті, Андреуччо од разу Ж роздягнувся до сорочки, снивув вогавиці і поклав ЇХ у ГОЛОВИ. Тут приспічило йому після сутої вечері надвір, і він спитав у ХЛОПЦЯ, куди ВИЇІти. Той показав па бічні двері: - Ідіть тудою. Андреуччо пішов туди безпечпе, та ступив янось на дош ку, що з другого боку одламалась була од трямка, і ПрОВR ЛИВСЯ разом з нею; так йому бог погодив, що не забивсч віп, падаючи, хоч полетів з чималої височини, зате геть закалявся в нечистоти, що Їх повно було в тому притулку. Щоб ви краще зрозуміли, як усе те діялось, скажу, яким чяном був улаштований той притулон: у вузьких суточках між двома будинками на ДВОХ трямнах, перенинутих оц дому до дому, було прибито кільна дощок, а на них при роблеИ6 сідало; от у ті суточки й провалився Андреуччо.

102

Опинпвшися внизу, приголомшений тією халепою Ан;< реуччо зачав гукати хлопця, але ТОЙ, почувши, ЩО гість провалився, побіг сказати про ее господині. Вона прожогом кинулась в опочипаJIЬНЮ, пішла по нишпорках і розшукала одиг Апдреучча, а в ньому й гроші, що наш купець, ні кому не довіряючн, завсігди иосив при собі. Діставши те, за чим полювала, зарадн чого перевернулась ,із палермі тянки на сестру неруджійця, вона не дбала вже про свого брата і похопилась замкнути двері, через які вів вийшов, перше піж упасти. Коли хлопець не обзивався, Андреуччо зачав волати голосніще, та дарма праця ... Тоді в ньому заворушилась підозра - збагнув, бідаха, що його ошунано, та пізно. Ви

дерся на стіну, що одгороджувада суточки од улиці, спу стнвся з неї додолу, підійшов до знайомих дверей, довго кликав, стукав, добивався - нічого не помагало. У свідо мивши СВОЄ нещастя, заплаІ\ав, забідкався: - Ох, я безталанний! 3а тании НОРОТКИЙ час утратив п'ятсот золотих - і сестру! Наговоривши nелину СИJ1У інших слів, вів почав ізнову добуватися в двері і зчинив таннй гвалт, що побудоражнв нрутом усіх сусід.

Одна із слу",ниць тої дівчини підійшла до вікна і сер дИто гукнула заспаним голосо,,: - Хто там стуна? - Хіба ти мене не впізнала? - спитав він.- Я Андреуччо, брат мадонни ФЙордмізи. Та служници одмовила:

Чоловіче добрий, коли ти п'яний, то йди собі про

спись і приходь завтра. Не знаю я ніякого Андреучча, по тямлю, що ти верзеш. Іди з миром і дай людям спокій.

- ЯК! - сказав АндреуЧчо.- Ти не тямищ що я ка жу? Ні, добре тямиш! Та вже коли сіцілійське родичання так швидко забувається, то дай мені хоч мою одежу, що у вас осталась, і я піду собі з богом.

Вопа, смjючись, одказала: Чоловіче, то все тобі, мабуть, примарилось.

Сказала, зачинила вікно, і щезла, ЯК ОКОМ змигнути . Андреуччо до послідку впевнився в СВОЇЙ утра :1; то був сердитий, а ее вже з горя ще лютішим став

. тут УЖQ

1 поклав силоміць вернути те, чого не міг допроситися ело·

вами. СХопив здорову каменюку і давай ЧИМДУЖ гамсе.1ИТИ в двері,

103

Сусіди, иотрі повставали були равіше, гадали, що то яИийсь бешкетвик таке витворяє, аби досадити чесвій жівці. Та і їм увірилася вже та грюкавива, і воии всі гур том вапустилисв ва Авдреучча, як куткові собаки ва при блудвого пса:

Що за баламутство таке

- прийти глупої вочі до до

му чесвої жевщиви й вигадув'ати иазва-що! Іди собі, чоло віче, з миром, дай вам, будь ласкав, поспати. Як маєш до В,еї яке діло, то приходь завтра, нема чого колотити світом! Сії речі додали одваги бавдурові тієї жівии, що жив там же таки (його Авдреуччо ве бачив і ве чув !'Іро вього); пі дійшов вів до віква і гримнув грізво та люто: - Хто там такий? Ав,цреуччо задер голову до· того віква і ледве добачив у темряві здоровенного гевала з чорною кудлатою бородою, який позіхав і тер очі, віби розіспався і оце тільки проки вувсь. Авдреуччо обізвався ве дуже сміливо: - Я брат тої паві, що тут живе ... Та чоловік ве дослухав ІЇого мови і сказав ще грі~віше: - Міг би я такого чосу тобі дати, що ти і з місця ве встав би, та тільки честь ва собі иладу. Побудив нас усіх, віCJIюче такий, П'ЯВЮГО, настиро! По сім слові зачинив вінно і анви. Деяиі сусіди, котрі краще зиали, що то був за одив, по чали говорити до Андреучча по-хорошому: - На бога, чоловіче добрий, іди собі звідсіль, як ве хо чеш лягти тут сю віч головою. Іди, то лучче буде. Авдреуччо і сам був з"якався голосу й виду того чоло віка, а тепер ще й ЛЮДИ, його жаліючи, таке йому СН8зали; засмучевий, вещасвий, утративши

всяку иадію вериути гроші, рушив він іти до трактиру тією дорогою, якою вдень вела ЙОГО служииця не знать куди. Од нього так страшен во смерділо, що й самому противио було, тож надумав вів повернути до моря, щоб одмити ся, узяв у ліву руку й пі ШОВ по Каталонській вулиці. Ідучи отак до узбережжя, зуздрів віи зненацька двох чо ловік, що прямували йому вазустріч з ліхтарем у руиах. Вів боявся, що то, може, вартовики міського уряду або ще які лихі ЛЮДИ, і, щоб не здибатися 3 ними, шмигнув тихень ко в розвалену халупу; яка була поблизу. Але ті двоє, наче навмисне, і собі завернули D ту пустку, звалили 3 пліч доцолу якесь залізяччя і почали його розглядати, ГОМ(}НЯЧИ про віщось тихо між собою. Раптом оди!! сиазав:

104

Що воно за штука? Тут так смердить, що я ще зроду

НС чув такої БОНШШ! Сеє кажучи, прпсвітив

ліхтарем

побачив

горопаху

Апдреучча.

_ Хто ти сси? - запитали вони в нього здуміло. Андреуччо мовчав; та вони підШпши до нього ближче із світлом і знову спитали, що віп тут робить і де це вів так умазався. Тоді АВі\реуччо розповів їм геть-чисто все, ШО йому приключилось. Вонн поміркупали, де ее воно мог ЛО бути, і порішили між собою: - То, мабуть, у Скарабопе Бутафуока. Потім один із них звернувся до Андреуччо: _ Чоловіче добрий, то нічого, що в тебе пропали гроші; хвали бога, шо ти провалився і не зміг добутись назад у дім, бо якби ти був не впав, так і знай, ШО тебе б там зарізали сонного, загубив би ти з грошима і свою душу. Сльозами лихові не зарадиш: не діс.тапеш ти вше тих гро шей, ян зірок із неба. А ян ТОЙ чоловік дознається, що тн }\омусь пробовквупся, ТО ВіКс тобі не іІ\ивотіТIf. Потім ті двоє порадились про щось між собою і сказали йому:

- Тв бачиш, ми тебе шаліємо. Коли хочеш піти 3 нами па ОДНО діло, то, здається, па твііі- паН може припасти ба гато більше грошей, ніж ти втратив. Андреуччові нічого було діяти,- сказав, що піде.

А того д'ня та похова.1И неаполітанс,ького архієпископа

Філіппа Мівутола, і поховали не аБИЯR, а в пишвих орна тах - ОДИИ тільки рубіВ наперсний ноштував понад п'ят ООТ золотих флорипів; ОТ ті двоє заДУ'IRЛИ пограбувати по кійпика і одкрили свій замір пашому купцеві. АНі\реуччо, попадивmись па здобич, пішов перозважно з ПИМИ в дорогу.

Ідуть вопи отак до собору, а од Андреуч"а ТaJШЙ сморід б'є, що страх. От одип злодій і Rаже: - Чи пе можна було б йому десь трохи помитись, щоб так не вонядо?

А другий одказує:

-. Тут недалечко в крипиця з коловоротом, а при ній заВСIГДИ цеберка. Ходімо та й скупаємо 1-'0ГО.

П~ийmли ВОНИ ДО тої І;:РИІІиці, аж цебер]\и немає, тіль

ки ВІрьовка. Рада в раду, і порішили спустити Апдреучча на вірьовці в КРИНИЦЮ, а як вів там помиється і'І сіпне за

UipLOBKY, ВИтягти його пагору. Та]\ вони й зробили. П~ойно спустили злодії Андрсучча n криницю, 111' до неї при іШЛо напитися води Rїлька ваРТОDиків із синьйорії, бо

105

іх пекла смага - жарко було, а вони перед тим за ІШМОСЬ ганялись. Як забачили їх злодії, зразу кинулись навтьо ки, так що ті нічого й не постерсгли. Андреуччо тим часом скупаnся в криниці й сіпнув за вірьоВ!,у. Вартовики поклали додолу свою зброю, щити та плащі і давай крутити корбу, думаючи, що тягнуть повниі!: цебер поди.

Коли Андреуччо побачив, що вже край, nін ІІУСТИВ ві рьовку і ВХОІІИВСЯ руками аа цямрину. Вартові так пере ЛЛl,ались, що миттю нинули норбу і рвонули щодуху TiJ;aти. Андреуччо ведьми здивувався і, якби lІе тримався міц но за цямрину, впав би на дно, був би lІокалічився або і вбився. Вилізши з криниці і побвчивши долі зброю, він здивувався ще дужче - знав-бо, що товариші його зброї пе мали. Наляканий, розгублений, не взяв вів пічого й пі шов, нарікаючи на долю, сам не знав куди.

По дорозі здибав він двох товаришів, які ЙЦJЛИ витягати ЙОГО 3 криниці; ВОНИ здивовано спитали, ХТО ж ііого ВИТЯГ. Андреуччо одназав, що не знає, і розповів по порядну, ю, те все діялось і що він знайшов коло криниці. Догадав шись, ян: було діло, злодії, сміючись, РО3І{аЗ8ЛИ йому, ЧОГО вони втекли.і хто були ті люди, що витягли його нагору. Та вже звернуло з полуночі, і троє товаришів, не гаю чись, попростували до собору і без великої труднації про бралися всередину. Дійшли до здорового мармурового надгробка, підважили залізними ломами важке віко й під перли, так щоб можна будо чоловікові влізти. Коли се зро били, один злодій і питає: - Ну, хто ж нолізе? Другий злодій каже: Не Я. - І не Я,- каже знов перший,- нехай лізе Андреуччо. - Ба ні, не полізу і Я,- знпереч:ив Апдреуччо, але ті ДВОЄ папались па НЬОГО:

- Не полізеш, кажеш? Спробуй тільки не поліЗТІ!, то от хрест святий, потягнемо тебе ломом по голові, що іі 3 місця не .встанеш. Переляканий Андреуччо поліз до гробниці і, лізучи, ду мав: «Се вони навмисне мене сюди поперли, щоб одурити. Я JIонередаю ЇМ звідси усе добро і поки виберусь назад, вони втечуть, а я :впіймаю облизня». От і вирішив він забезпечити передусім свою пайку. Зга дав зразу про того персня, що, казали, був у архіЄПНС!{ОІJa ва пальці, стяrпув його і одягнув ва свій, а тоді вже ПО;:l;ап 106

тоnnриmам митру, патер~цю та рукавички, з~ійняв з по ]"іііннка орпати, одежу, ІНО

сорочку ЛИШИВ, 1 сказав, що передав уже все, більше немає нічого. Та ті двоє запевняли, що десь іще має бути перстень, нехаіі пошукає Rраще. Андреуччо ОДJ:\ааав, що ніЯR не мо ~ие знайти, і вдав, ніби нишпорить за тим перснем; злодії і собі хитрували та все підохочувади ііого словами до даль

шпх пошуків, а самі тим часом витягли з-під віка підпору і втекли, лишивши Андреучча в занритій гробниці. Можна собі здумати, як почувався тепер Андреуччо у тій гробниці-темниці. Кількома яапада}fИ намагався він підійняти головою й плечима важке віl\О, та все даремно.

Од болю й розиуки зомлів бідолаха і впав на архієписко пів труп; хто був би на них у той час позирнув, не вгадав

би, нотрий із двох мертвіший. Вернувшись за якусь часинку до пам'яті, заплакав ревно Андреуччо, бо бачив, що жде його безпохибпо двояка доля: або він сконає з голоду і смороду трупній черві на поталу, як ніхто не одчинить гробниці, або 3І!,айдуть його тут

і повісять, як злодюгу.

Думаючи такі невеселі думи, почув раптом Андреуччо, що по церкві ходять і гомонять якісь люди; незабаром він догадався, що вони намірялись те вчинити, що вже зроби -'ти його товариші, і налякався ще дужче.

ОТ одчинили ті люди віко і підперли його, та межи ними так само знялася суперечка, кому лізти. Нікому того не

хотілося р~бити, та врешті після довгої змаЖRИ озва.вся один свищенин:

Чого, дурні, боїтеси? Думаєте, він вас із'їсть? Мерт

вяки людей не їдять, яполізу тудя сам.

Сеє кажучи, вперся грудьми в руб гробииці і закинув ноги всередину, щоб легше спуститися, а голову тримав іще надворі. Тоді Андреуччо підвівся, схопив його за одну ногу, ніби хотів стягнути вниз. Священик заверещав і ду хом вилетів із гробниці.

Всі інші тан поперелякувались, що кинули гробницю од :критою і пустилися втікати, немов за ними гналося СТО соткро: дияволів. Побачивши таке діJlО, Андреуччо зрадів неСПОДlВаному щастю, миттю вибрався з гробниці і подався з цернви тудою, нудою прийшов.

Почало вже благословлятись на світ, коли він вийшов

вавм;анвя до морського берега з тим перснем

па

паш,ці,

а ЗВІДси добрався вже до гостиниці, де його товариші й траюирник цілу ніч не спали, за нього турбуючись ..

107

Він розказав Їм про свої приго:щ, і трактирник порадив

йому в~їхати, не гаючись, із Неаполя. Так вів і зробив, повернувшися поспішно до ПеРУ;jжії із перснем за"ість тпх грошей, на які думав накупити коней.

ОПОВІДКА ШОСТА

Иадонна Верітола втрачає двох синів своїх; її .nаходлть на острові з дво."а »озу.л,я."и й везуть до Луніджаnи, де один ї1: син стає на службу до сеnьйора і nотраn.лЯ6 в тюр· му за любощі з nа1l0вою дочкою. Сіцілія повстає проти короля Карла; син" упізнаний .наrір'ю, одружується 3 nа /ювоlO до'l"ОIO; знаходиться t другий брат, і вся родиnа вертається до високого стану

Дами й кавалери ще с"ія.шея з Андреуччових ПРИГОД, щО про них оповідала Ф'ямметта, ЯК ЕМІлія, діilщавши нінця історії, почала ва знак од королеви СВОЄ опопідапня:

- ТЯЖКІ іі ДОШКУilьиі бувають фортунині лукаві при,, ХИ, та розмова про них завше розбуркує "ислі паші, ЩО. nегио ПРИСИПЛЯЮТЬСЯ її ласками. ТИМ-ТО і щасливим, і пе щасним варто слухати ТАкі притчі - тих вОВИ остерігаЮТJJ, а СИХ потішають. Хоч тут уже оповідало чимало ДИВНИХ пригод, проте і я намірилась розказати вам одну правдпву й жалібну історію; вона, щопраJtда, теж кінчається щас пиво, але було там такого жалю, що аж не віри,"ься, щоб ЙОГО ті пізні радощі осолодили. Тож відайте, любі мої папі, що по смерті імператора Фрі;1еріна Другого на нороля Сіцілії вінчано було Манфрс да. При ньому велику СИПУ мав один пеаполітапський ДВО рянин па іімсння Аррігетто Капече, що одружився з урод ЛИВОЮ панпою, таи само неаполітанкою, на ім'я Берітола КараЧЧОJIil. Той Аррігетто тримав у своїх руках всю владу ва острові; ВІ, же почув він, що король КаРД0 убнв Манфре да, перемігши ЇІого при Беневевто, і все королівство під клонилося звитяжцеві, ТО, не доіімаючи віри лукавим сіціліііцям і ве ба",аючи піддатися убивці свого володаря, гnтувався до втечі.' Та остров'яни те перезнали, схопили Аррігетта і ще багатьох Манфредових друзів та прибічни ків і видали їх королеві Карлові, що невдовзі запавував над усією Сіцілією.

108

Збевтежева сією ирутою перемівою, ве зваючв, що буде даді з мужем, боячвсь вещастя і гавьбв, бідодашва мадов на Берітола покинула всі свої статки-маєтки, сіла в човеп із своїм восьмидітвім сивом Джусфредом і другою дити ВОЮ В лоні та й утеила на острів Ліпа рі. Там вона спороди ла того другого сива і нареила ЙОГО Скаччато, ее єсть ви гпанець; найнявши ДЛЯ малого мамку, сіла разом 3 дітьми на неведнчке суденце і рушнла в Неаполь до своєї рідні. Та не так склалося, як жадалося:

суденце,

що

мало

пдиств до НеаП(JЛЯ, однесдо бурею до острова Понцо, де наші подорожві запливли в невели1tу затоку, щоб переча сувати лиху вегоду. Мадовна Еерітола зіЇІшла разом з усі ма ва острів, знайшла там одлюдву містину і оплакувма ва самоті свого Аррігетта. Так чинила вона щодня, одцаючися своїм жалощам; і ось одного разу, як вона туди пішла, напала на їхнє суденце

піратська галера,.та так раптово, що иіхто з веслярів її не помітив, заполовила без жодної втрати всіх людей і по пдивла далі морем. Одбувши мадонна Еерітола свою щоденну жалобу, вер нулася, ЯК завжди, ва берег до своїх синочків, та не заСТ8 w ла вже нікого. Свершу вона здивувалася, але_!,араз страш на догадка шибнула їй головою; кинувши оком ПО морю, побачила вона вдалині талеру, що тягла ~a собою їхне

суденце. Зрозуміла безталанна, що слідом за мужем і ді ток своїх утеряла. Лишилась сама-одна, не знаючи, чи зійдеться ще коли з ними, і ДОТИ кликала чоловіка та си ночків, ДОКИ не впала, зомліла, па березі.

Не було кому там на неї води холодної бризнути чи ще яким спосоБQМ до притомності вернути, і довгий час буяли її мислі манівцями; врешті жизняні сили знову завору Шились у злидевному тілі; з плачем і голосінням побігла

вона по всіх печерах, иличучи іі шукаючи дітей своїх.

Переконавшися, що даремні всі її намагання, не знала бідва жінка, чого вже ЇЙ і сподіватись; бачачи, що вже заходить ніч, подалась вопа, перестрашенз, ДО тієї печери, де всі ті дні виливала була свої жалІ.

Тую ніч перебула вона в певимовніїІ тузі та боязні, а яи и.астав день і минула вже десята година, почала з голоду зІлдя всяке їсти, бо од учор.а не мала в роті ні рісочки.

ІІеребивши сяк-так голод, знову почала, плачучи, дума

ти. що ТО з нею далі буде. І\оли ее де не взялась перед нею RО~УЛЯ, ~айшла в ближню печеру, а за якусь ХВИЛЮ знов виишла І подалася до лісу. Жінка встала, пішла до тої

109

печери, бачить

аж там ДВ06 козенят ~(анюсіньких, мо",е,

того самого дня вроДuлися. І такі ті козенята були ЇЙ любі да ми"і, що взяла вона їх ніжно на руни іночала го;!у

вати груддю, бо після недавнього родива мала ще досить покорму.

Козенята не гребували нею і ссали ТВІ" як би Й свою матку, і з тої хвилі не одрізняли мадонни Берітоли од старої козулі. А бідній жінці теж стало охітніше,- хоч

таку компанію знайшла вона на безлюдному острові. Іла

собі трапи усянj, пила воду і все плакала, RОJIИ, було, зга дає чоловіка, дітей і ЖИТТЯ CBOG минуле; а із старшою козулею подружилася не менше, ніж із козенятами. Дума ла вже тут і віну дові"увати. ОТНl\ шине попа там, іздпчаnівmи, коли ее через Ki...тrЬKa місяців пристав до острова на яких-пару днів нізанськиї!

корабель, так само шукаючи захисту од бурі, недалеко то го місця, де жила мадонна Берітола. А плив на тому кораблі шляхетний нан Куррадо з роду маркізів Малеспіні разом із дружиною своєю, жінкою 'Іе стивою та набожною. Вони поверталися додому з нрощі, яку одбупи в Апуліііському королівстві. Щоб нудьгу свою розвіяти, вирядявся одного ранку той Куррадо з жінкою своєю та челяддю но острову ногуляти; побпизу того MicIjlI, де жила мадонна Берітола, накинулися Їхні пси на двох ІЮЗУЛЬ, що паслися там (то були ті самі козенята, тільки підбільшали вже); зацьковані козупі вдарилися до печерп,

де була мадонна Берітола, а та, побачивши, в чім річ, уста ла, взяла в руки дрючка і відігнала хортів якраз у ту мить, МЛИ слідком за ними прийшов туди Куррадо з дру ЖИНОЮ.

ДИВОМ дивувало подружжя, побачивши сю жінку,- схуд лу, засмаглу та кудлату, а мадонна Берітола зачудувалася й собі. Куррадо одігнав на її прохання собак, а дапі разом із друшиною своєю уговорив її розказати, хто вона Та!(а і що тут робить. Мадонна Берітола розповіла їм усе - якого вона роду й етапу, що з нею трапилось і як вона далі думає жити. Ви слухавши ЇЇ повість, Куррадо заплакав із горя, бо дуже

добре знав Аррігетта Капече, і почав ПjJИТЬМОМ одраювати її од ТОГО ЖОРСТОI<GГО наміру, обіцяючи одвезти її додому або взяти до себе, поки господь пошле їй кращу долю, і шанувати ЇЇ, мов рідную сестру. Та мадонна Берітола не хотіла про те й слухати, тож Куррадо лишив із нею свою дружину, щоб та нагодувала її іі приодягла (бо бідна жін-

110

на ВіКе зовсім обшарпалась)', а найпаче умовила її поїхати 3

нИМИ.

30ставшися сама з мадонною Берітолою, Нуррадопа »;інка журиласл разом із нею про її недолю, а коли слуги

принесли їжу та дещо з одягу, на превелику силу вговори

ла її попоїсти ЇІ одягтися. Потім стала її впрохувати, щоб їха.'1а 3 НИМИ, але мадонна Берітола довго одмагалась, иа~ "'учи, що зродУ не вернеться туди, де її знають, та вкінці згодилась плисти до Луніджани разом із своїми нозулями та ЇХ матір'ю, що тим часом верпулась і навдиво.вижу

Нуррадопій жінці радісно лащилась до мадонни БеРІТОЛИ. Ноли вже стало на годині, мадонна

Берітола сіла

на

корабель разом із Нуррадом та йОГО жінкою, взявши з со бою також козулю з козенятами, через що люди, які не "знали її наймення, називали її Сарною. Віяв ходовий ві

тер, і швидко наші мандрівники допливли до гирла Маг ри, висілн з корабля і рушнли в свої володіння. Мадонна Берітола зосталася в Нуррадової дружини за двірську даму і, завжди вбрана в удовицьку одежу, служила їй вірво, щиро і приязно, ве забуваючи іі своїХ козуль, яКИХ увесь час ГОдУвала й доглядала. Пірати, що захопили біля острова Повцо судевце, ва якому пливла мадовва Берітола, лишили теє суденце тро хи далі, мовби його й не чіпали, а самі 3 усією своєю здо~ биччю попливли до Гепуї. Ноли там хазяї галери паюва ли між собою луп, сталося тан, що мамка мадовви Беріто ли та її сиви припали разом з різвими речами мессерові

Гваспарріві д'Орін, який узяв їх до СВОГО дому рабами. Мамка дуже смутилася тим, що втеряла свою павію та потрапила в біду разом із її дітьми, і плакала гір"о-пре гірко. Та бачивши, що плачем лихові ве зарадищ змірну вавши, що во ва з дітьми опивилась у невольвицтві, яко

жівка розумна та обачна, хоч і проста, передусім утихоми рвлась, як могла, а потім оБДУ&lала своє становище й вирі шила, що дітям могла б із того внйти шкода, якби людя дозвалися, чиї вони. Сподівалась бідна жінка, що їхвя доля ще КОлись переміниться, що хлопці будуть ізнов па нувати, як не помруть. Тош твердо намірилась нікому не виявляти до слушного часу їхнього роду, а хто в неї, було,

питав, чиї то діти, усім одрікала, що то її сини. Старшого ~вала вона вше ве Джусфред, а Дшаннотто ді Прочіда, а IІмення меншого можна було й не міняти. Мамка з'ясувала

ДЖУСфреДОВі, для чого вона його пере хрестила і яке лихо

МОгло б іскластися, якби ЛЮДИ дозвалися, хто вови такі, ш

а пізніше ще не раз нагадува.1а йому про те. Хлопець був тямущий і завше пильнував мамчиної ради. Отак жили-терпіли обидва хлопці не рік і не два разом із мамкою в домі мессера Гваспарріні, робили всяку чорну роботу й ходили обдерті, трохи не босі. Та ось під

ріс Джаннотто, вже йому шістнадцятий минало; шляхетну вдачу мавши, не таку, як рабові подобало, не хтів далі ми ритися з поневірянням, утік одного )ІНЯ з

дому

мессера

Гваспарріні й пішов на галери, що пливли до Олександрії. Побував він потім у багатьох країнах, та ніде йому но щастило в люди вийти.

Років через чотири чи п'ять після того, як кинув Джан нотто службу в мессера Гваспарріні і став уже гарним, рославим юнаком, дозвався він якось, щО отець ЙОГО ае загинув, як він гадав був, а живий, тільки сидить у в'яз пиці, куди його вкинув король Карло. Утративши всяку надію, тивявся вів довгевЬІ-Ю П8 світу, поки не прибився випадком до Луніджани, де стфз на службу до І\уррца Малеспіни, якому зумів у всьому догодити. І хоч він но раз бачив свою матір, що жила при І\уррадовій жінці, про те ві вів її не впізпав, ві вона ііого,- так дуже вови обов змів или ся, відколи бачились востаннє. От служить собі Джаннотто у І\уррада, аж тут у ді,; до пана вертається дочка ііого на ймення Спіна, вдова по мессерові Нікколові да Гріньяно, хороша та вродлива, ще й ДО того молодесеЦЬК8, тіль}ш-тільки пішов ЇЙ сімнадцятий. Скинула вона ЯКОСЬ оком на Джаннотта, а він на неї, та ЇІ закохалися собі навзаєм. Незабаром кохання Їхнв і до щирця дійшло, хоч кілька місяців н1хто того не добачав. Почувщися безпечними, коханці почали діяти вже не тан обачно, як би в справі тій годнлося. Гуляючи одного ДНЯ в зеленім гаю серед 'густих дерев, Джаннотто й Сп іна 0)\різнились од гурту ЇІ забігли вперед на прегарву затишну поллвину, травою і цвітом рясно замаєну, та й завели та}[ свої жарти любовнії. В розкошуванні тому і час їм не ЗJr4ИГНУВСЯ; незчулися коханці, ЯК зуспіла їх мати Спіпива, а за нею й сам І\УРРіЩО.

Розсердився тяжко батько, побачивши сев, і велів трьом своїм слугам, причини ЇМ не ОДl\РИВШИ, ДОЧІ\У Й МОЛОДИRа . нашого в скрипиці .забити і в да.1екиЙ за.IОК одпровадити, а сам повернувся додому, гнівом і досадою палаючи. І на думав він ска рати коханців ганебною смертію.

Мати МО.10ДОЇ панії теж була иепомалу обурена і вважа па, що дочка за переступ спііі суворої

112

заС.1уговув кари,

та, дорозуміВШИСfl із слів Куррадових, яку розправу вів готує винуватцям, не змогла на теє нристати і почала бла гати розгпівапого мужа, щоб погамував своє серце: де ж то видано - стати на старості літ убивцею рідпої дочки, ще іі скаляти руки кров'ю слуги свого? Чи немав іншого способу гнів свїї! справедливий заспокоїти? Укинути їх обох ДО в'язниці,- нехаЇІ там помучаться, гріхи свої спо-

діяні оплакуючи.

Такії речі і ще багато іншого говорила иобожна жінка чоловікові і таки розраяла ЇЮГQ од того заміру. Куррадо велів ув'язннти вннуват.ців у різних місцях, наказавши держатн їх у чорному тілі під ПИЛЬНОЮ вартою, допоки він не розпоряднться інакше. Так і зробили. Легко собі зду мати, ЯК то ЇМ обом їК.ИЛОСЯ там у неволі, у сльозах невга вущих та в постах занадто довгих і несамохітпих. Так уше з рік бідували Джаннотто і Спіпа у в'язниці, а Куррадо немовби іі забув про них; тим часом король Педро Арагонський, склавши угоду з мессером Дж аном ді Прочіда, збурив острів Сіцілію, і одняв її в короля Карла. Куррадо, яl( гібелін, вельми зрадів тим подіЯ~I. Коли Джаинотто дізнався про ее од свого вартівника, вів глибоко зітхнуп і сказав: - Ох, я нещасний! Уже чотирнадцять років поневі ряюсь я світами, ждучи отсього дня. От і діждався, то що мені по тому! ІШЛИ сиджу Я в тюрмі, і хіба мертвий з неї вийду!

Овва!

- здивувався тюремник.- Що тобі до того, що

там роблять ясновельможні королі? Яке тобі діло до тієї Сіцілії? - Аж серце мені крається,- одповів Джаннотто,- як згадаю, ким був там мій батько. Хоч і був я малим дитям, як МИ звідти тікали, проте пам'ятаю, що за життя короnн

Манфреда батько МЇЇ! був таіl високнм достоііником. - Та хто ж такиіі твЇЇ! батько? - спитав тюремник. - Хто такиІЇ мій батько,- одказав Джанпотто,- тепер

я вже можу признатися, бо мннула та небезпека, що нам

давніш загрожувала. Звали його (і тепер зовуть, як він іще

живий) Аррігетто Капече, а я теж не Дшаннотто, а Джус

ф!'е.д ....Якбп мені тільки вирватися звідсіль і дістатис" до СІЦlЛll, Я не сумпінаюсь, що матиму там високе становище. Вартівнин не розпитував далі ні про що і того ж ДІІИ розповів про все папові. Куррадо, почувши його розповідь, удав, нібп йому те байдуже, проте пішов до мадопни Бері толи і спи:гав ЇЇ, чи не мала вова з Аррігеттом сипа на ім'я 113

Дшусфред. Та одповіла, плачучи, що, нкби її старшиіі син був живиіі, то звавсн б він Джусфредом і ман би досі двадцять і два РОI(И. Сев почувши, упевнився І\уррадо, що Джанпотто і в

правдивим Джусфредом, та й надумав за одним заходом і милосердя велике нвити, і ганьбу свою та доччину змити, оддавши її за сього молодика. От викликав він ЇІого до се

бе потавнці та й давай його про все минуле життя ДОlшадно

розпитувати. Пересвідчившись остаточно, що перед ним справді син Аррігетта І\апече, він сказав йому: - Джаннотто, ти знаєш сам, як тяжко ти мене знева жив, дочку мою знеславивши. Я був до тебе завжди ласка вий і приязний, сподіваючись, що ти, яко вірниіі слута, про добро мов і честь мою горливо дбатимеш. Якби ти ін шому комусь учинив таку швабу, то не мпнути б тобі га небної смерті, та я вже змилостивився над тобою. Дознав шися отсе од тебе, що ти син шляхетних батьків, хочу я твоїм ЗЛИГОДНЯМ край покласти ї, ЯК ти того забажаєш, із неволі тебе визволити і воднораз тобі ЇІ собі честь повер нути. Спіна, що з нею тебе .лучила любовна (хоч і непо добна для вас обох) пристрасть, як тобі відомо, вдова і має чимале віно. Яка в неї вдача, хто в веї баТЬRо~мати, сам добре знаєш. Про твій теперішній стан я ве кажу нічого. І\оли хочеш, то я згоден, щоб вопа, бувши тобі незаконно коханкою, стала тепер твоєю законною

дружи

пою, а ти моїм сином; ЖИВИ собі з нею у мене, сиільки сам забажаєш.

Хоч і зв'ялила неволл юнаНQве тіло, та не вмалила ані трохи шляхетного духу, що мав він зроду, не пригасила палкої любові, що почував він до своєї кохаН\lИ. Він сам щиро прагнув того, що пропонував йому отсе І\уррадо, і хоч був цілком У ііого владі, нічим не схибив проти благородства і одповів, як воно йому веліло. - І\уррадо,- сказав він,- ані жадоба влади, ані бажан пя наживи, ані жодна інша причина не MorJIa мене на те

підбити, щоб важив я по-зрадницькому на життя твоє чи яа добро твоє. Дочку ТВОЮ любив, люблю й любитиму довіку, бо вважаю, що вона гідна любові моєї. Якщо я по вівся 3 вею, ва дечию думку, не надто ПРИСТОЇІНО, то Я

тільки допустився того гріха,

що

завжди

молодістю

в иарі ходить і дасться викоренити лише разом із нею; ЯІ< би згадали сивії голови, що вони творили замолоду, і міря ЛИ чужі гріхи тою ж мірою, ЩО й свої, ТО не таким би вже іі ТЯЖким здався мій переступ і тобі, й багатьом іншим;

114

та і вчипив я його як друг, а пе як ворог. Я давпо вже мріяв про те, що ти меиі отсе пропонуєщ і щоб я міг спо діватися на успіх, давно б уже був сам попрохав у тебе сісї ласки; тепер пона мені тим миліша, ЧИМ мевше :мав я на пеї надії. Якщо в тебе на мислі справді щось інше, не те, ЩО ТИ ВИЯВИВ словами, то ве дражни мене марними

сподіUUНRами, одішли 3НОВХ ДО в'язниці і муч, скільки сам знаєш, бо, поки любитиму Спіну; ПОТИ любитиму й шану ватиму тебе, що б ти ЗО мною пе робив. Дуже здивувався І\уррадо, почувши такі слова, і ще миліший став йому Джаннотто, як побачив він його благо родство. і його щире кохання. Устав старий, обійняв і по цілував юнака та, не довго думавши, велів привести ниш ком сюди ж і Спіну. І вона, в тюрмі сидівши, не та ста ла - схудла, змарніла, охляла, і Джаннотто був не такий, як перше; проте з обопільної згоди вони тут же, в присут ності І\уррада, заручились по місцевому звичаю. І\ілька день, не кажучи нікому нічого, І\уррадо тримав молодят у схові, звелівши давати їм усе, чого ВС>НИ бажали й потребували; нарешті він вирішив, що настав 'Іас ощас лИвити їхніх матерів. Гукнув він до себе жінку, а разом із нею й Сарну, та й каже: - Що б ви сказали, добродійко, якби я повернув вам ВаШОГО старш~го сина й зробив його свої.м зятем? Сарна одповідала: - Я б вам сказала тільки, що була б вам удячна поки віку мого, більш удячна, ніж тепер, якщо ее можливо. Ви повериули б мені те, що дорожче мені над власне життя, ви воскресили б мої померлі надії. Та й замовкла, заплакавши. Тоді обернувся І\уррадо до дружини: - А ЩО,- каже,- жінко, якби я тобі такого зятя ді став? А та йому: - Не тільки такому шляхетному, а й послідущому лаЇІ дакові рада буду, аби вам був до мислі. Тоді І\уррадо сказав:

- Маю в бозі иадію, що через кілька день обидві дознаєте сісї радості. ' Побачивши, що молодята стали в)!!е на стану, І\уррадо

neлів убрати їх призвоїто і спитав у Джусфреда: - Ти, я бачу, щасливий;· чи ие був би ти щасливший уцnос, Jшби віднайшов матір свою?

На те одказав йому Джусфред:

115

- Не віриться мені, щоб лиха доля не звела її досі в могилу; та якби вона була жива, я радів би несказаняо. Окрім усього іншого, допомогла б вона мені своєю порадою одзискати високе становище в Сіцілії. Тоді Куррадо велів покликати туди обох паній. Вони веJIЬМИ зраділи, побачивши молоду, і ДИВО>l дивувались чого ее раптом Куррадо так роздобрнвся, що поєднав її з Джанноттом? Тим часом Берітола, пам'ятаючи Куррадові слова, поча ла пильніше придивлятисн до юнака; якась иедовідома сила воскресила в її спогаданпі синові дитячі риси. Не чекаючи пев ві ших доназів, кинулась пона йому ва шию. З надмірної радості ІЇ любові материнської не могла вона й слова промовити, ЗО>lліла на руках у сина. Зачудований Джусфред пригадав собі, що не раз уже сюю жінку в зам" кові бачив, та досі не впізнавав; тепер обізвалася в ньому кров, і, дорікаючи собі за те занедбання, він пригорнув, плачучи, рідну матір до грудей і ніжно поцілував її.

Коли мадонна Берітола очутилась із зо,шіння - Курра дова жінка й Спіна турботливо одволали її холодною водою та іншими заходами - пона знову обвяла сина, плачучи з радощів і шепочучи голубливі слова; у повні матерньої ласки, вона цілувала його без міри й без ліку, а вів приймав те пестінвя іі ДИВИВСЯ ва неї з любов'ю. Ті зворушливі вітання ПОВТОРИЛИС8 три або й чотири рази на велику радість усім присутнім.

Коли син і мати розповіли одне ОДНО>lУ про свої приго ди, Куррадо огоЛосив своїм друзям, що видає доньку за між, і розпорядився влаштувати пишну та розкішну учту.

Куррадо,- сказав тоді Джусфред,- пемалу ви мепі

вчинили радість, та й пані~taтці моїй уже віДRОЛИ шанобу нелину явили; тож довершітє, прошу вас, ласку свою і вра дуйте мене, ІЇ матір мою, і весілля >Іов присутпістю брата

"ого, що й досі слугує

десь тому

Гваспаррінові д'Орія,

котрий, як я казав уже, ііого разом 30 мною на морі Колись

заполонив: а ще пошліте кого-пебудь до Сіцілії, нехай розвідається достотно, що в ТО'ІУ краї діється, та дознаєть ся ПРО панотця МОГО, Аррігетта, ЧИ nін іИ:ИВИЙ іще, чи вмер, 8 КОЛИ ЖИВИЙ, то ЩО він і ЯК

він; а

розвідавmисн

про все гаразд, нехай уже сю;щ до нас вертається. Куррадо охоче вволив Джусфредове бажаввя і, вс гаю чись, послав до-Генуї й Сіці.чії лю:\с!ї певвих і віри годвих. Той, що поїхав до Генуї, зпайшов мессера Гваспарріва і попрохав його од Куррадового ймевня одпустити Виг-

116

нанця та йОГО ма)IНУ, розповівши ТУТ же ДОRладпо, що той Куррадо зробив ;І:ІЯ Дшусфре:\а та його матері. Мессер

Гваспарріна

велиш

ІІа

тую

річ

здивувався

і сказав:

_ Та я, щоб Куррцоnі дога;jИГИ, все зроблю, що тільии мага моя ... У мене ії справ:)і ось уже чотириа;щятий рі.( живе TOЇl хлопець, що ти каІНеш, і з ним ніби його мати, і я радніший їх обох одпустити. Сиажп тільии твоєму п. нові, lІехай мається па осторозі й lІе 'l\уже діймав віри Джанноттовим вигадкам. Бач, р"е себе якимось Джусфре дом називає! То такиїl проіїдиспіт, що зразу на нього й не подумаєш.

Сев с:казавши, велів як ГОДИТЬСЯ

вшанувати посланця,

а сам пи кликав нищечком ма,шу і дапай її про все обереж непько розпитувати. А та вше чула про повстання на Сіцілії і анала, ЩО Аррігетто ііШDИЇІ, тож, не :маючи більше чого боятися, розказала йому псе по ряду і з'ясувала заразом, ЧО)ІУ вона раніше таи, а не інак чини;та. Побачивши Гваспарріно, що мамчина історія з послан цевим оповіданням достеменно СХОДИТЬСЯ,_ почав її словам більше віри давати, але, бувши чоловіиом дуже хитрим, випитував та вивідував ще всячину і 3 того, і з сього 60ку,- і аж тоді пересвідчився, що так воно було і справді. Стидно йому 9тало, що так погаllО із тим хлопцем обі хо дився; щоб те зло спокутувати, дав він йому за жону свою вродливу дочку-одинадцятилітку, ще іі пе саму з душею, а з віном превеликим: знав-бо, хто такий був і є Арр]гетто.

Бучио одгулявши весілля, сів мессер Гваспарріно з доч кою і зятем своїм, 3 "амною і з послаицем Куррадови" па невеличку, але доб~ обладовану галеру та ЇІ поплив ДО

Лерічі; там зустрів Їх Куррадо ЇІ забрав усю компанію до свого ближиього замку, де все вше було ВРЯ;jшене для великої урочистості. Як там раділа матір синові, а брат

братові, а всі троє вірній мамці, а всі вони мессеру Гвас паррінові та його доньці, а він їм усім, а всі разом Курра доні та жоні його, і дітям ЙОГО, і ДРУ3Я){ його, - того не :мотиа ні в казці сказати, ні пером списати, тільки вам, любі мої пані, думкою здумати.

На довершення ти'х радощів (як уже бог дасть, то і

иаддасть) приііШilа добра повина, що Аррігетто Капе'!е шивий і гараз~ себе має. Яи ca>le розпочався банкет і численні гості - чоловіки ЇІ тінни - СПОіНпвали першу страву, прибув той посланець, що їцив до Сіцілії,.і ро'

попів про Аррігетта, між іншим, таке: сидів пін у темниці,

117

· ув'язнениіі

королем Kap.~OM; коли ж зірвався в ТІІІ крюш бупт протн короля, розлючениіі народ иапав на тюрму, пе ребив сторожу, звільнив Аррігетта і, проголосивши ііого ІШ затятого ворога :короля Rарла своїм ватаЖJ{о~r! різав і гпав французів під його проводом. Тим-то підійшов Аррігетто під велику ласку в короля Педра, що вернув йому всі маєт

ності і почесті, давши висоне стаиовище в державі. Поела нець додав, що Аррігетто прийняв його з великою шано

бою і вельми врадувався вістям про жінку й синів, що про них :не знав пічого, відколи його ув'язнено, і вислав слідом за ним фрегата 3 І\іЛЬІ\Ома СВОЇМИ дворянами, лкі сюди

нев"абарі прибудуть. Сі новини вислухано з великою втіхою. Куррадо не гаю чись рушив із своїми друзями иазустріч тим дВ(}рянам, що то приїхалн по мадонну Берітолу й Джусфреда, при вітав ЇХ приязно і новів. до себе на учту, що й половини ще не добігла. Тут прийняли їх Берітола, Джусфред і всі гості з такою радістю, що зроду в світі не чувано, а вони, перше як до столу сістя, пи"еНЬІЮ вклонилися господареві та госнодині і від імені Аррігетта дякували їм, як тільки вміли й могли, за ту честь, що вови ВЧИНИЛИ жоні ЙОГО й синові, і запевнили, що пан ЇХНій запжди готовий Їм слу жити сам собою і всім, що має. Потім звернулися до мес сера Гваспарріна, добродійство ЯІЮГО лише тепер стало їм відоме, і висловили тверде переконання, що СІЮРО Аррігет то дізнається про його ласку до Вигнанця, то й йому скла де таку або ще й більшу дяку. Потому сіли посланці до столу й бенкетували разом з усіма на двох весіллях. Не один дею, та й не два гостив у себе Куррадо зятя свого, ро;\Ичів та друзів. А нагоетю вавшися Досхочу,вирішили мадониа Берітола, Джусфред та й інші 3 ними, щО час уже ЇМ додому, тож попрощалися вони слізно з господарими та з мессером Гваспарріном і, забравши з собою Спіну, сіли на фрегат. 3 ХОДОВИМ BiTPO~I ШВИДІЮ допливли вони до Сіцілії, і Аррігетто прийняв у себе в Палермо дружину іі молодят з такою радістю, що годі про неї словами сказати. дОВГО ще, кажуть, ;ЮІЛИ во пи там усі в гаразді, пам'ятаючи про бога,· що ВЧИНИВ ЇМ стільни милості.

118

ОПОВІДКА СЬОМА

вавіло"сы йй султа" посилає доч"у свою в замужжя "оро УСЯl<их Bunal<ie

.1/0 альгарБсы<му;; перебувши в"аслїдОI<

за чотири

POI'"

в ру"ах дев'ятьох мужчин у різ"их місцях,

вертається во'!а врешті отцеві, буцімто незаймана, і оддасться, яn перше .м.ал.ась, за nоро.д,я альеарбсьnого

Якби була оповідка Еміліїна ще трохи простягнулася, ТО, певно, заплакали б усі молоді павії з великого жалю над долею мадонни Берітоли. Та вже вона дійшла кінця, і королева веліла Панфілові казати свою історію; той, ПОСЛУХRlIПШI бувши, одразу ж і ПО'Іав:

- Нелегка то річ, любі мої пані, знати, що нам КОЛП буває треба. Не раз чоловік гадає, що, розбагатівши, зві кує свій вік щасливо і безклопітно, і так уже молить у бога того багатства, так уже прагне його будь-що доробитися, та ті:ІЬІ{И

CBoro

допнеться

ДИВИСЬ, і знайдеться ХТОСЬ та

НИЙ, ЩО, на тії великі достатки повадивmись, життя йому

uдбере, те шиття, щО вів його так любив, іще ве багатим бувши. ] lIШПЇl 3 низького стану сягоне верховини влади

царсЬІ-ЮЇ, ІЇробипшись нрїзь тисячні небезпеки, скупавшись

у І{рові братів своїх і друзів; ось де, думає, найвище земне

блаженство; Та незабаром ..побачить і почує, скільки там турбот усяких і тривог, і дознає ціною життя свого, що з 30ЛОТ6ГО :келиха царського п'ЄТЬСЯ, буває, трутизна. Ін ший, знов, бажає собі напропале сили тілесної, чи краси, чи оздоби розкішної, і тоді тільки в неслушності бажаш> своїх пересвідчиться, як стаються вони причиною смерті Ї!ого або животіння злиденного. Не говорятиму тут док ладно про всілякі бажання людськії, скажу тільки, що не має серед них ані жодного такого, що смертний міг би об рати собі 3 цілковитою певністю щастн. Отож, як хочемо ЧИ пити СJІУШНО, мусимо те приймати і триматися ТОГО, щО ПОсилає нам госпоДь,- він-бо один відає, ЧОГО нам треба,

і МОНЮ пам ТОГО дати. Чоловіки грішать, буває, різними бажапuпми, а ВИ, любі мої пані, паипаче ОДНИ.М - бажан ияи бути ВРОДЛИВИМИj :мало з вас тої краси, що дала вам природа, В!\ прагнете збільшити її розмаїтими штудерви

:МИ засобами. Тим-то хочу я вам розповісти історію одпої ~араципн:и, що задля краси своєї

великого

1 за чотири рони дев'ять раз весілля

119

лиха зазнала

справляти

МУСИJlа.

Пув У Ваві:lОнії - давно вше те діялось - султан па ім'я БсміпеД"б. якому в житті все добре ве.'IОСЯ. Мав віп багато дітей - синів і ДОЧОК, а м:іт НИ).[И J"РnСУIlЮ дівчину АЛ8тісль, що другої такої врод~ивої (тан казав усякиіі, хто бачив її) ніде в світі тоді не було. 1\0.111 король Альгарбії чудом допоміг султанові Оі\ГРО"ИТИ арабську навалу, то попрохав у нього. як велПl<ОЇ ласки, руки Алатіель. Сул таи ногодився і, доручившп ДОЧІ,У

бо;кііі

опіпі, вирядив

її за море з пребагатими дарами в супроводі численного почту на добре лаштованому ЇІ риштопаному кораблі. . Дождавшися :мope!I~1aBцi ПОГО;J;ДН, розіп'яли вітрила, вий~ тли 3 Олександріііського порту і .П.'ИRЛИ скількись день щаCJJИВО; МИП;У.1И вже й СардініЮ, уже й мета подорожі іхньої, здасться, не;щлеІ\О, ноли се зірвалися супрутвїї uітри і з таки" імпетом на корабель ударили, що султа півна й морепдавці вже ЇІ про життя свов звомпили. Та як були ті пдавачі люди завзяті, то ці.1ИХ два дні боролись ЯJ(омога з супротивною хвипею; тіЛЬRИ ж третьої ночі море

розбурхалося ще дужче, і вони вже

пе

знали,

куди

їх

завесло,- нс могли того ні приладдям :морсьнпм устано'ви ТИ, аві на 01\0, бо чорні х"шри заволон.1И тьмою все небо.

Десь біля острова МаtїОРRИ 1І0стереГДІІ вони, що корабель lІочав у дні протікати. Не бачачи іншого рятупку і дбаючи nСЯRИЙ не за кого, лиш за самого себе, спустили вони в мо ре човна, куди кинулися зразу всі старші, більше на ту вутлу посудипу, ніж на дірявий корабель, уповаючи, та слідом за ними потислися до човна і всі інші плавачі, хоч' ті, що перші в нього сіли, одбивались од них ножами. Так, тікаючи од смерті, самі собі її приспішили, бо човен під тую хуртовипу не міг ВИТРЮ!8ТИ такого здвигу людей і пі ІІІОВ разом з ними пі;\ воду. На кораблі ж зосталась одва султанівна із своїми челядницями (та й ті лежали ва помо сті напівмертві, знеможені страхом і МОРСЬRОЮ негодою) j сам же корабель був уже сливе зовсім розбитий і залитиіі водою. Гнаний далі порвистим вітром, наскочив він 30 всьо го розгону на узбережжя острова МаЙОРIШ і врізався як. стій У піщапу косу, не більше як на .одну RИДЬ од берега; цілу ніч ryРRали в нього хвилі, та вітер у;не ве зміг його з місця зрушити. Як уже обу три лось добре і буря трохи вщухла, дівчина прочвулася 3 зомління, підвела голову і :КВОЛИМ голосом JючаJlа Rликати свою службу, та ШRода було того кликан ня - поблизу нікого не було. Не чуючи обзиву і нікого пе бачачи, здивувалась вельми й налякалася вепомалу; тоді

120

YCT8,'J8

паеи,,,v й побачила. що її челядниці й супровідниці

,:!{'жать усі,

fI"

одна; Д8най то ТУ, то сю гукати-термосити,

'Т;) Ma.lJO нотра ворушилася; більшина ПО~leрла чи то з тяж ної недуги !t10РСI)fШ]', а чи 3 перелш,у, Ще дужче вшахву лася с)'лтанінна, побачивlUИ себе самотньою, без ради і по ради, ве знаючи навіть, де вона с; заходилася ЗНОВУ живих jюзбурнувати і поти j'x ТРЯС.lа, ПОКИ. не повставали. Почув ши, щО й: ВОЮІ не відаЮТІ), де чоловіЮI по .lівались, і поба 'lИБШJJ, щО корабель набрав ВОДІІ й: застриг па мілизні, за п.чакада гірко Алатіель укупі з слун;ебпuцямlt своїми. До обі;\ па березі ЇІ далі па острові не видко було ні [(уші жп.вої, од кого вони могли б ПО~lочі собі сподіватися. Лш у сам" знадобіддя проїздив тудою випадком із свого J',!tHiTI\Y ОДИИ пан, на пріЗВИСЬRО ПеріRОIl да Візальго, і з ];им кі:ІЬКОРО прислужпиків' верхами. Забачивши корабля, Уіп зразу догадався, в чім річ, і велів одному слузі сходити туди ле гаючпсь на довіДБИ й розказати, що там і як. Слу го забрався, хоч і не без трудвощів, ва корабель і побачвв там мо.10ДУ панянку, що боязко тулилася ва чардаRУ 3 иї,11ькома товаришками своїми. 'Уздрівши його, заплаRа ЛИ вОни ревпо й заблагали рятунку, а що nін їх не розумів, ЯК і ·вопи його, То на мигах 'Силкувались розказати про бtду СJЮЮ.

РQ3ДИВИВШИСЯ все ян слід, слуга РОЗІІовів панові, що вів т[,,, бачив. Перікон зара, ;к велів "а"рати з корабля жі НОК і найкоштоввіші речі, які можна було взяти, і поїхав з тією здобиччю до свого замну. Тут, пК понріпилися шів НИ їшею і СПОЧВЛИ трохи, здогадався Періков " багатого вбрання і з шанобливого до неї ставлення інших, що знай дена ним панна, маБУТl1, lІКОГОСЬ велиного коліна, і хоч вона

зблідла й змарніла па впду ПО ТИХ морських знегодах, зда лась йому ва про чудо вродливою, так що поклав він собі одружитися з нею,

як

виявиться,

що

вова

незаміжня,

а ЯR не зміг би ВЗЯТИ її за дружину, то принаймні хоч за кохавку.

Періков був чоловік міцної статури і завзятої вдачі; побачивши, пк Rигарпіла гостя ЙОГО ПО кількох ДНЯХ до брого догляду, жалкував він душе, що ве моше "вею порозумітисн іі nізнатися хто вона така" проте красою

веЗН8ЙОМКИ без міри розп~.ТJившись, лагід~им і че'мним: по

водженпям її до любощів прихилити намагався, та все П8марпо - пона на теє залицяння зовсім не зваЖ8да і тим

ще більше хіть у вьому роз'ярювала. 121

Розглсдівшись Алатіель у повому місці, зміркувала із звичаїв тамтешніх, що втрапила межи християни і що їй, отже, не варто ВИЯВЛЯТИ, хто вова така, хоч би пона й зу міла те вчинити; зрахувала також, що рано чи пізно дове деться їй, як не .охотою, то З принуки, Періконове жадан нл задовольнити, і все ж таки твердо постановила ПРОТIl лихої СВОЄЇ недолі до краю боротися. Во па загадала слу

жебницям (ЩО Їх ті.1ы ш три всього Й зосталося) нікому не винаауnзти, що вопи за ЛЮДИ, хіба що в таке місце по'" траплять, де на рятунок певну надію матимуть, а падто наказувада ЇМ цноту споЮ яннайпильвіше оберігати, запев няючи, що сама вона зроду ні до кого не пригорнеться, єдино до законного мужа свого. СJiYжебниці за той намір

вельмн її похваЛlШИ і обіцялн по спромозі виконувати її' накази.

Перікоп же розпалявся що день, то більше, жадаш{у свою т3І{ близько бачачи та задоволу од неї аніже не маю чи. Не добившись нічого лестощами, вирішив він піднятn сп ще на хитрощі, приберігаючи иасильство насамкінець. ПРИl{Мітивши нкось, що панні дуже смакує вино (вона-бо раніше не пила його по закону віри своєї), иадумав він звабити її з допомогою сього Венериного служителя; отож удавши, що байдуже йому її гордування, уряднв він одно го вечора багату й веселу учту, куди запросив і її, нака завши чашникові щедро трактувати її всілякими винами, докупи змішаними. Не. чуючи собі од того біди, розкошу вала Алатіель тим любим почастунком і начастувалася, ;щбонь, більше, піж то її честі подобало; забувши всі ми нулі злигодні і побачивши, як декотрі жінки танцювми по-майорськи, вивела вона й собі танчик по-олександрій СЬRИ.

Теє побачивши, дорозумівся Перікон, що його бажання ВВОЛИТЬСЯ сеї ночі, тож ПРОТЯl"ВУВ вів бенкет допізна, гойно контентуючн гостей їством і ПИТВОМ. ЯК же порозходились вони додому, пішов вів за П8НВОЮ ДО її ліжниці; Алатіель,

розвогпена спожитим трунном і забувшн' зовсім за чести

вість, без сорома роздяглася ПрИ ньому, як би й при по коівці своїй, і лягла ва постелю. Періков погасив світ.rю і В три мига ліг коло неї; пригорнувшн її палко до себе, зачав він із нею любовно жартувати, жодного опору од неі пе мавши. Спізвала тут Алатіель уперше, яким то ріжком мужчини колються, а добре в тім розкуштувавшись, віби аж наялась, що раніше Періконові на підмову не давалась, і, не дожндаючи од нього запросив до того любого жарту-

122

вання, часто потім сама його запрошувала, не С.іІовамп, щоправда, бо мови його не знала, а Jшва:ми та моргами. Та їхвій великій обопільвііі утісі стала ва переlПRоді любов іще жорстокіша; мабуть, фортува тим іще ве вдо вольвиласв, що султавівву замість жови королевої рицар ською кохавкою учивила. Був у Перікова брат років, 110же, двадцяти і п'яти, гарний да гожий, мов квіт ТОЙ роже пий; звали його МараТ0. Скивувши якось оком ва Алатіель,

уподобав вів її велико, та і їй, судячи з усього, теж вібито

полюбивсв, ТОЖ і гадав, що тільки остра сторож~ братова заважає йому в веї щастя запобігти. І заповзяв брат ва

брата лиху ДУ"I<У, що

везабаром

душогубвим учинком

обервулася. Під ту пору стояв у приставі коло того міста корабель, що лаштувався одплисти з усяким крамом до КлареВl1И морейської; господарі його, два молоді гелуезці, чекали тільки погідвого вітру, щоб розпустити паруси; з.вими ж ТО й домовився заздалегідь МараТ0, щоб ва ту віч прийпя ли його до себе разом із жіпкою. Як уже сповочіло добре,

пробрався МараТ0 потайки в дім до Перікова, що ве мав па нього ніякої призри, привівши з собою кількох вірних товаришів своїх, котрих з'єднав собі для сієі снрави. Пере часувавши якусь годиву в своїй криївці, впустив nін у будивок твх товаришів і вдерся разом з вими до покою,

де спав Періков із своєю кохавкою. Сонвого Перікова вби ли, а дівчину, що прокинулась і гірко плакала, СХОПИ.1И

і, смертю їй ПОГРОЖУЮЧИ, зацитькали; забравmJ1 заодно деякі Періконові коштовності, подалися вони, ніким не номічеві, до приставі, де МараТ0 сів із дівчивою ва кора бель, одпустившl!t товариство додому. Дождавnmся ходово го вітру, мор-еплавці рушили в дорогу. Алатіель бідкалася вельми і давнім своїм лихом, і сією новою знегодою тяжJю

побивалась, та як заходився МараТ0 тим смиком, що вам бог дав, щиро її потішати, то швидко зввкла вова до вього Й зовсім забула Перікова.

Уже здавалось їй, що все йде добре, аж тут фортува, ва давніх бідах ве переставши, вову вапасть ва ве ї васла

ла. Тим що була во ва, як ми вже не раз казалп, жіпка вроди Хорошої і звичаїв благоподобних, аакохалися в пеї обид па молоді гевуезці так сильне, що, забувши все ва світі, про те тільки дбали, щоб їй у всьому догодити і ласки в веї запобігти, остерігаючись, одваче, щоб МараТ0 т1Іх за."lЬОТЇn не помітив.

123

Дізнавшись один про любов другого, врадили вови по таємне між собою спільно її Rохаввям заволо,::(іти, нібито кохавня можна ділити, ~IOB товар який чи бариш од тор·

гівлі. Та МараТ0 добре пильнував коханки своєї і заважав їм той замір до скутку довести. Тож одного ;ЩЯ, як ішов корабель бистрим гоном, а МараТ0 стояв собі безпечне па кормі й дивився на "оре, скрались вони разо" до нього, схопили ззаду попід силки і кинули в воду. Корабель уп лив іще добру "илю, перш ніж лю:\и по"ітиди, що Марат) не стало. Як зачула тес Алатіель і побаЧШІа, що його BiH-:) не вернути, жалібно на весь корабель голосила. Обидва закоханці тут же КИНУЛИСЯ втішати жіпку, що не так' ПО мужеві тужила, як безталанпя СВОЄ оплакувала, намагаючись З8СDОІ\ОЇти ЇЇ ласка.ви:м:-и слова:\IП та обіцяп нами всілякими, хоч вона мало що з тих речей розуміла.

По довгому розвашанню, як здалося ЇМ, ЩО вона вже більш-менш утихомнрилась, стали вонн проміж себе мір кувати, кому першому з нею ночувати припадає. А щО ІЮЖНИЙ хотів бути першим, то ВОНИ ніяк не могли дійти згоди, і зчинилася "іж ними сварка: спершу СJІОВ3МИ кру ТИМИ зчепилися, а тоді, ГПЇВОll,[ страшенним закипівши, ва

вожі пішли, як їх там ІіораБЛЯНІІ не розбороняли, і так щиро брат брата штирхали,. що один упав зразу мертво на помі~, а другий, хоч і живий зостався, був увесь пору баний і посіче ний. Зажурилась Алатіель, що знов сама без ради й допомо ги лишилася, ще надто іі потерпала, щоб не впав на неї гнів родичів та друзів тих двох генуезців; та нросьби 110раненого й швидке ПРИПЛИТТЯ корабля до К.lаренци виба вили її од смертельної небезнеки. Висіла вона з тим недо рубком на берег і оселилася з НИ~І у гостиниці. Незабаром розіііШ.1ася по всьому місту слава про красу її надзвичай ну; докотилася вона і до принца Морейського, що був під ТУ пору якраз у Кларенці, і заманулось йому на те диво самому поглянути. Як же її нобачив, то визнав, що краща вона понад усяку славу й хвалу людську, і так сидьне

в вій закохався, що ві об чім іншім думати більше не міг . про те, яким робом вона до J\ларепци дісталася, зміркував вів, що зможе її собі з'єднати. J\оли він добирав саме способу, як би ЇІого те вчинити, дізналнся про ее РОдllчі порапепого і, не довго думавшн,

. Почувши

одвели її до нього. Принц із того AYJ1\e тішився, так само, ЯК і Алатіель,- вона ж бо униnпула таким ЧИНОМ великої небезпеки.

Ян побачив принц, що пона не лише красою урочою, а

ще й звичаями шляхетними оздоблена, зміркував він, хоч і не міг ТОГО запевне довідатись, що то папі вельможНого

якогось роду, і полюбив її за те ще бі.1ьше. Він шапував її веЛИRО і тримав у себе не за підлоапшцю, а яно правну жону свою. По таких гараздах забу.1а Алатіель свої лихі пригоди, знов на стану стала й повеселіла; краса її роз ивітла до повної повні, і по всьому царству ромейсьио»у Т;.1ьии й мови було, що про ту иралю мальовану. Дійшла та послаВRа й до герцога Афінсьиого, вродливо гn й хороброго юнаиа, родича й приятеля привцового. IJажаючи побачитв_ирасувю, приїхав він з прибічвииа»и

с "оїми в І\ларевцу, вібито до привца в гості, ян не раз уже бувало; ТОЙ прийняв ЙОГО, як заведено, 3 великою ПОМПОЮ. Лиось на другвй чв на третій девь гостювавня заЙlШIа в вих мова про ту жівну, і герцог спитав у привца, чи СlIравді вова така гарва, яи славлять люди. На те одповів ї!о»у привц:

Насправді во ва ще гарніша; та

хочу я, щоб

ти ве

речам моїм, а очам своїм повірив.

На герцогове проханвя повів його привц До-веї в иім вату; попереджева про Їхній прихід, прийняла во ва обох гречво і приязно, вони ж посідали обабіч неї і, .пе мажучи втішатися розмовою (вона-бо по-їхпьому не вміла), гля діли тільии ва неї, мов па дивовижу яну, особливо герцог, якому Бона здавалась неземною істотою; ТНМ чарівним видінням розкошуючи, незчувся він, як напився очима

отрути любовної і собі на горе жагуче хався

в красуню 331<0-

Вийшовши од неї разом із принцом і з1шишивmись трохи згодя на самоті з своїми' думками, помисли в собі герцог, що принц - найщасливіший у світі чоловік, бо та иим неоціненним скарбом володів. "Узяли тут його думки та гадки всілякі; палке занохаппя переважило в ньому СО

вість і честь, і порішив він принца того блаженства будь що-будь позбавити, щоб самому його осягти. І так ВОВО

йому до жаги приспіло, ЩО, ВСЯКИІЇ розум і справедливість запехавmи, обернув вів усі помисли свої ва каверзи та підступи лукаві.

Одного дня, домовившнсь потаємне з повірнииом прип ЦОВИМ, ва ймення Чур'ячі, велів вів вишком осідлати коні

і всі речі свої в дорогу варихтувати; як же настала віч, пробрався він аа допомогою того Чур'ячі до принцовоro

ПОJЮЮ разом з ОДНИМ помічником своїм, що був, яи і вів,

125

озБРО!\llИЙ. Алатіель спала, а принц стояв голий-голісіпькиц (бо душно було) край вікна, що на море виходило, вітер цем береговим обвівався. Домовившись герцог наперед із помічннком, кому що робити,. підкрався навшпиньки до принца ївгородив йому кинджала межи ребра, иаскрізь ііого прошивши, потім схопив ііого швиденько й кинув через нікно. Палац стояв над самим морем і був дуже високий, а вікно те дивилось ва кілька будівель, прибоєм МОРСЬК!!М розруйнованих, куди рідко хто заглядав, тож, як і пере;j бачав герцог, ніхто ве постеріг надінвя тіла нринцового. Побачнвши помічник, що герцог упорався з своїм ділом, підійшов до Чур'ячі, ніби хотів його обійнлти, й на!шнув йому на шию заздалегідь наготовлений зашморг, так що зраднИІ! і не кавкнув; додушили вони його разом і скину ли вниз услід за принцом,

Пересвідчившись, що ані жінка, ані хто інший нічого того не чули, герцог узвв свічку в руки, підійшов до ліж Еа, потихеНЬRУ розкрив сонну Rрасуню і всю її оглянув, захоплюючись чимраз більше: і вбрана була вона йому до любості, а що вже гола, то понад УСЯRУ міру знадлива. І так він до неї загорівся, що, душогубством доціру вчи неним не бентежачись, злігся 3 нею, ак був, з окривавле .. НИМИ руками; Бопа Ж , гадаючи крізь сон, щО ТО ПРИНЦ, того йому не боронила. Набувшисн з нею' до смаЕУ, устав і, людеіі своїх ГУRНУВШИ, велів узяти її без галасу; вийшов тим тайником, RУДОЮ і ввійшов, посадив її на коня й ПО~ дався потаймиру в Афіии. Та що був одружений, то ие нояв засмученої сараЦИНRИ з собою в місто, а поселив її в поблизькому маЄТІ<У своєму над морем, де й тримав її

с"рито, забезпечивши всім, що треба. Другого дня припцові двораRИ ждали аж до обіду, коли пів уставе; не чувши ж ніякого шелесту, одчинили BOНlI

двері його покою, ЩО були тільки прихилеві, і, ЮНОГО ТЮ.!

пе побачивши, подумали, що принц виїхав кудись потай ЕК, щоб потi,mитись кілька день із своєю вродливицею,

та й не турбувалися вже за нього. Коли ее назавтра зай шов один придурок У ті руїни, де тіла

забитих лежали,

запорвав за МОТУЗI<У трупа Чур'ячі й потяг його поволоць !Ш по вулиці. Побачили те люди й дивом дивували, прин цового повірника в тім трупі впізнавши; піддобрились вони до ПРИДУРRуватого, і тоіі повів їх туди, де він ііого

знайшов.

сумом побачили там городяни замордовапого

принца, ВЗЯЛИ й поховали його 3 валежитими почестями. А дознавшися про потайний від'їзд герцога Афінсьиого, пе

126

СРШПЛПСЯ людп, що пе хто, ІІІ{ віп докопав того страшпого 3.10ЧППУ й впкрав жіпку. !!астаповивши припцом небіж чиковоГО брата, всі заходилися щосили під'юджуватп його до помсти. Новий принц упевппвся па підставі додаткових доказів, що все було так, як вопи гадали; зверпув!Пис!, по запомогу до своїх кревпmіів, IIрузів і підданців, згромадив він невдовзі гарне, велике ІЇ потужне військо і рушив вій пою на герцога Афінського.

Про те зачувши, герцог і собі скупив усю свою потугу, щоб дати відсіч ворогові. йому па поміч прибуло багато значноГ() рицарства, серед якого булн Й прислані цісарем візантійським син його Костянтнн та братанич Мануйло. Вони привели 8 собою чимало вояцтва, і герцог зустрів їх дуже приязно, а ще приязніrnе герцогиня, що Костянтино ві сестрою доводилась. Як уже війна мала от-от розпоча тися, запросила герцогиня, слушну хвилю вигодившн, ЇХ

обидвох до себе в кімнату і з плачем велВlШМ розповіла їм геть-чисто все - і з чого та ворожда вчинилась, і ЯК СКРИВ дИВ її герцог потайним зв'язком із тією чужинкою; гірко иа свою недолю ремствуючи, благала вона Їх добрати най

ліпшого способу, як би її лнхові зарадити, честі мужевої пе ущербивши.

!,остянтин і Мануйло знали вже, як було діло, тож заходплнсь вони без дальших розпитів герцогиню розва жати, певною надією серце її потішаючи. Довідавшись, де

та чужинка пробуває, розсталпсь вони з сестрою і попроха ли герцога показати їм ту жінку, що про ЇЇ

красу диво

вижну ВОНИ стільки всячини наслухалнся. Герцог, забув ши, яка доля спіткала прпнца за той пеобачний показ',

обіцяв їхню волю уволити. Він велів спорядити розкішний обід у гарному саду в тім маєтку, де жчла його коханка,

] Jфугого дня повів своїх шуряків та ще кількох прнятелів до пеї в гості. l\остянтинові припало сидіти поруч неї; він безнастав по пас її очима й дивувався чимраз більше, бо зроду ще ~раси такої не бачив; і герцога, і всякого іншого, думалось ному, можна певно розгріmити, якщо віп зради ЧИ ще Ю<QГО гапебного вчинку задля сієї кралі допустився. Отак ~ИВИВСЯ він на неї, щохвилі нові у ній приваби знаходячи, ] ст~лося З ним те, що перше з герцогом. Вернувшися 3 'ГОl ГОСТИНИ 38Іюханим, не про війну вже думав, а тіЛЬRИ

пр? те, як би ту красуню собі залучити, одпаче пильно од УСІХ любов свою приховував. j27

Коли горів він отак любовним пломенем, наспів час у похід виступати, бо принц уже до вомдінь герцогових ізближався. І сам герцог, і Костянтин та інші його прибіч ники - всі вирушили дружно з Афін боронити граиипі,_ щоб війська принцового далі не пустити. Кілька день про

був там Костянтип, і все йому та красуня з мислі не' йшла; аміркувавши, що тепер, коли герцог не при ній, йому лег ше буде свого доп'ясти, ПРИІ\ИНУВСЯ він, піби дуже розне мігся. Герцог дозволив йому повериутись до ~IiCTa, і віп, передавши пров і:; uіїІСЬКОВИЇІ Маиуйлові, поїхав у АфіНИ до сестри, По якімось ча~і віп знову завів із нею річ про кривду, що завдає ЇЇІ муж, із ТОЮ жінкою КОХЬ.ЮЧИСЬ, і ска зав, ЩО, HR тільnи пона того захоче, вів стане їй у веЛИRій пригоді, викравши чужинку з герцотовоі маєтності. Герцогиня думала, що брат хоче зробити се з любові до неї, а ве до тієї жінки, і радо ва те погодилась, з тією J1Ише умовою, щоб герцог не знав, що те вчинилося з її відома. Костянтин пристав па сю умову, і геРЦОГИНf! дала' йому дозвіл діяти на свою руч. Велівши потай злагодити легенького баркасика, Костяп тип казав одиого вечора своїм людям підплисти на ньому

до того саду й чекати, а сам узяв ще кількох прибічників і подався до красуниного налацу. Алатіель і слуги її зу стріли гостя вельми JIРИЯЗНО і на його прохання п іш:tи з ним у сад. Там одвів він її осторонь, буцімто мав ска,, ти ЇЙ щось важливе од імені герцога, і вийшов з нею через

хвіртку (що вже один із ііого служебників навмисне одчн

шm) до моря і, подавши умовний знак своїм людям, велів схопити її на човен, А її слугам він сказав: - Стійте тихо і ні пари з уст, бо тут вам і смерть! Не коханку в герцога хочу я вкрасти, а ганьбу сестри моєі геть ізвідсіля спровадити.

Ніхто не З0смілився йому перечити; він же сів у човеп до Jlюдей своїх і красуні плачущої і велів гребцям ударити в весла. Човен не плинув, а ніби линув по -хвилях, і пад

ранок вони були вже в Егіні. Тут Костяптин ВИЙШО)! на берег перепочити і втішитися бранкою, що гірко нарікала на нещасливу "роду свою; потім вони знову

сіли в човеп

і за кілька день прибули до острова Хіосу, де Костянтнu вирішив спинитись, бо чувся вже безпечним і од гніву ці сарського, і од будь-чиїх зазіхань на вкраде ну красуню. Вона ще· довгенько плакала над своїм безталанням, та врешті Костянтин зумів її розважити, і вова, як то ВЖQ

128

й передше бувало, почала зпаходити втіху в тому, що посилала їй доля. Поки те діло собі діялось, прибув якось до Смірни цар т)'рсцький Узбек, що 3 цісарем безпереч воювався. Почув ШИ, щО Костянтин розкошує на Хіосі з Дівкою-бранкою, про осторогу апітрохн пе дбаючи, спорядив він кілька бо йових галер і нічною добою папав зненацька на город. Багатьох там необачпих турки сонпих спобігли, хто ж, пробудившись, ЛО зброї хапався, тих усіх під меч положи ли, на все місто пожогу пустили і, галери свої великим лу пом та ясиром незліченним на.1здуваnшп, назад до Смірни

вернулися. Там полон свій огдядаючи, побачив 'Узбек, MO~ лодий іще чмопік, вродливу жінку - ту саму, як йому сказали, що її СПЛJlЧУ 3 ліжниці Костянтинової вхопили. Він улюбив її вельми і не гаючись узяв її за дружину, справивши гучне весілля, та і1 М,ИВ із вею кілька місяців у любощах та милощаХ. Ще рапіше того пактував цісар із Васапом, царем капа

докіііськпм, щоб то їм обом спільно на Узбека з двох бо RiB уда рити, та все не міг із вим ДОМОВИТИСЬ остаточно, бо Васан такого дечого допомипався, на що він не хотів при стати. Як же почув цісар про ту пригоду, що синові його сталася, то з жалю великого уволив вів негайпо Васапове жадання, аби тільки той швидше виступив. проти Узбека, і сам теж лаштувався до походу. Про те почувши, зібрав ~'збек військо своє і рушив проти царя кападокійського, перш ніж два можновладці потуги свої з'єднали, зоставив· ши свою красуню В Смірні на відданого повірника свого й друга. Через якийсь час СТОЧИD він бій із царе.. кападо кійським і наложив у тій потребі головою; військо ЙОГО було погромлене і врозтіч обернуте, Васан же пішов без перешкодно далі па 'Смірну, і всі лому по дорозі яко пере можцеві піДRЛОНЯЛИСЯ.

Повірник Узбеків Антіох, що опікувався красунею, хоч і був уже чо..rrовік не юна, та, ВРО.10Ю її зваблений, зако хався: в неї, вірність приятелеві своєму й панові зламавши.

Він звав її МОВУ (ее дуже тішило її, бо стільки вже років ЖIlла попа ~юв гдухоніма

ні' її ніхто, пі пона нікого не

р?зуміла) і, пристрастю своєю спопукуваний, зумів за юльва день тав із нею заприязнптися, ЩО

забувши за владаря

трохи

згодом,

CBoro, ЯНИЙ десь там із ворогом бився,

ВОни ті дружні стосунки сnої В любовні обернули, під оц ПИм УRРИВ~ЛОМ удвох РО3Rошами упиваючись. Як же почу~

ЛИ ВОНИ, щО 'Узбека вбито, а Пасап ДО 5

Дн{, Бониаччо

129

міста

близиться,

все по дорозі плюидруючи, то вирішили ве дожидатись ііого Ї, захопивши, скільки МОГЛИ, скарбів 'Узбе:кових, пода

лися вишкам із Смірви ва Родос. Недовго прожили вови там, бо Автіох везабаром тяжко заведужав. Під той час загостив до нього випадком одив купець із Кіпру, з ЯКИМ він давно знався і\ любився. От і надумав вів, присмертним бувши, все добро своє і жінку любку ва вього лишити. На божій дорозі стончи, прикли кав вів їх обох до себе і мовив: - Бачу я добре, що ве бути мені в людях, і жаль мені сей світ покидати, бо зроду ще шиття НС було мені таке :t.1иле, ЯК виві. Одне тільки мене в сій притузі втішає, що дві найдорожчі мені в світі істоти смерті моєї доглннуть ТИ, друже мій милий, і отся жінка, котру я полюбив, відко лн спізнав, як свою душу. Гірко мені; правда, що по смерті моїй зостанется вона сама на чуживі без ради й поради, а ще гірше було б, якби ти сюди ве вагодився: ти ж бо, я зваю, з любові до мене так про неї подбаєш, як би ЇІ про меве самого. Візьми ж, молю тебе і благаю, в разі смерті моєї добро моє і дружину мою і так чиви з ними, пк про упокій душі моєї за краще вважа'l'имеш. Тебе Ж, ПОДРУЖЖЯ моє кохаве, прошу - ве забудь меве, як я ПОМ ру, щоб ва тім світі міг я похвалитись, що па. сім світі любить меве нвйчудоввіша жівка, ввтворева будь-коли природою. Як ви меві в сих двох речах певву подасте ва дію, піду я звідси потішений.

Тої мови слухаючи, плакали ревно обоє - І<упець той приятель і красупя Алатіель, а як доказав пін, заходились ЙОГО вт~шати, запевняючи СЛОВОМ честі все по ііого волі учинити. Небавом Антіох і справді переставився, і вови по ховали ЙОГО 3 належною шаною.

За кілька деиь по тому купець-кіпріот справив усі свої орудки на Родосі й лагодився плисти додому на каталов ському торговельному судні, що там саме стояло, тож і спи тав вій І<расувю - що вова гадає робити, як йому ва Кіпр дорога випадає. Вова одказала йому, що коли ЙОГО ласка, поїде а ним у вадії, що він з любові до вебіжчика її собі

за рідну сестру матиме. Купець пообіцяв усе по її уподо бі чивити, а щоб її у дорозі од усякої кривда й иапасті краще ооороиити, сказав каталовцям, ЩО то його жіmiа. На кораблі дали їм вевеличку комірчпву в кормовій ча стині, і, щоб діло не розходилось зі словом, купець спав

удвох із вею в тісвеиькому ліжку. Хоч вови, з Родосу од пливаючи, про те й гадки не мали, сталося так, що підо

130

впливом темНОТИ і затишку постільного (а се, бачите, веабияка сила!) забули вопи про любов і дружбу до ве біжчика Антіоха і, обопільпим жадав ням спонукувані, зачали собі вдвох ЖllруваТll да так знехочу й породичаЛись, ДОКИ допливли до Баффи, звідки був родом той купець, а прибувши туди, зажили собі любеиько вкупі. Якось приїхав до Баффи у своїх справах один родови тий чоловік на ймення Лвтігов, богатий ва літа, а ще біль ше на розум, та вбогий па достаток, бо в різних ділах на службі в короля Кіпру доля не сприяла йому. Одного дна проходив він кол.о того дому, де жпла Алатіель (купець її під ту пору подався торгом до Вірменії), і, уздрівши кра суню край вікна, став пильно до неї приглядатись, бо йо му здалося, що віп уше бачив її десь, а де саме- не годен був ніяким світом пригадати. Для самої ж красупі, що довгий час була іграшкою фортуни, падійшов уше, мабуть, час поратунку, бо, гланувши на Антігона, зразу притадала со бі, що бачила його, яко чоловіка значного, на службі в отца свого в Олександрії, і ошила в її серці надія з його допомогою знову до царського стану вернутися. Скори ставшись тим, що купця не було дома, вона не гаючись казала покликаТl1 перед себе Антігона. Як він увійшов до німпати, запитала вона сором'язливо, чи він часом не Ан тіroн з Фамагости? Той одповів, що так, і додав: - Добродійко, здається. мені, що і я вас знаю, от тільки піаким побитом не па думаюсь, де й коли я вас бачив. На гадайте ж мені, коли ласка ваша, хто ви єсте. Упевнившись, що то віп і є, вона l\инулась у сльозах йому на шию і, ЯК він дуже здивувався, спитала ЙОГО, чи пе в Олександрії то він її бачив. Почувши ее питання, Антіroн одразу впізнав, що ее султанівна Алатіель, про НКУ думали, що вона в морі аагинула, і хотів

оддати

належну шану, Та вона ТОГО не

попрохала

допустила,

їй

ЙОІ'О сісти. Антігон так і зробив і спитав її шанобливо, як, коли і звіДIШ вона сюди утрапила: адже всі в Єгипті вва шають, що вопа потонула в морі кілька років тому.

На те одповіла Алатіель:

- Радніша б а була і справді в морі втопитиса, аніж таке життя провадити, яке мені довелося, та й отець мій, якби усе звав, теж того волів би. Сев сказавши, заплакала зпову ревними сльозами.

Не вбивайтеся-бо так, папі моп люба,- мовив до пеі

АНТігон,- ще не все пропало. Розкажіте мені з лаСI\И 5*

131

вашої, що з вами ПРШШЮЧJJЛОСЬ і як пам фJJЛОСИ; МОЇНС, дасть бог ми.посердниЙ, ЯКОСІ, ми тому .чихові зарадимо. - Антігопе,- сн:азала красупя,- ЯК побачила Я тебе,

то ніби рідного батька ВЗ;J;рі.'lа, і 3 тої любові й: ПОНlаllуван~ ПЯ, ЩО до нього маю, нриапа."ШСЬ я ДО тебе, хоч "lОгла й не признатися. Небагато станих людей, зустріч і:з пRИМИ була б мені тана прпс~ша, як спітнання з тобою; ТИМ-ТО ВИЯВЛЮ Я тобі, ян баТJ,1\оні рідно!tfУ, все, що таїла J(oci в лихій долі своїіі. Вислухай мене і, як зпаіі::(еш яку раду, поста райся давню гідність :мені привернути, ЯН же

ні, то благаю тебе - не кажи піному ні слова про те, що ти мене бачив 'Ін чув щось про меве. По сій мові розповіла попа йому, гірко плачучи, про всі сво,і пригоди з того часу, як розбило їх коло Майорки, аж ДО оставвьої хвилі. Та повість розжалобила Антігона до сліз. По IWроткій вадумі вів сказав Їй: - Яс ва панво, тим, що в злнгодпях вашпх вп не од крили віде вікому, хто вв єсть, маю пев ву надію поверну ти вас отцеві вашому ще любішою, ніж перше, а згодом і за короля альгарбського віддати. Ноли султанівна спитала його, як те може статись, вів розтлумачив їй до ладу, що вова має чивити. А щоб ве було в сьому ділі ніякого загаю, Анті гон повервувся мерщій у Фамагосту, пішов до короля й сказав: - Милостивий папе, нали, буде на те ваша ласка, ви і собі честі великої можете засягти, і мені, ЩО, пам служа чи, зубожів, користь чималу приспорити, і то не дуже дорогим коштом.

На норолеве питання: «(flким чином?)} БИВ:

Антігоп про:мо~

До вас у Баффу потрапила прегарна дівчина, дочИ,..

султапова, про яку чутн:а IlРОЇlшла, ніби пона давпо'в морі потонула; щоб честі евоСої доховати, зазнала вопа ТЛіНних злигоднів і досі в великій міаерпості пробував. Тепер хоче во ва до вітця свого вернутись; коли б ви з ласни вашої оліслали' її до пього під МDСІО охороною, вам була б од того шана велика, а мені немалиЇf пожитон; не думаю, щоб султан таку прислугу БУДЬ-I<ОЛИ в пепам'ять пусtив. Король, ЯН то і'І належить ве.1ИН·ОДУШВОМУ монархові,

погодився на те везабарво; пославіпи до султанівни поче сне посольство, він велів привезти її ПО Фамагости і пові

тав її там разом із кородевою ПИlllПО та велично. Ноли король і. королевою розпитували Алатіель про її пригоди, вава розповіла ЇМ про все тан, як її навчив Анті гон.

132

3а кілька девь король ва її прохаввя вирядив її до сул тана в супроводі показвого почту дам і кавал~рів під ору дою Антігона. 3 якою радістю прийняв султав і ЇЇ, і почет увесь на чолі з Антігоном, того вже й не питайте. Як Ала тіель перепочила трохи, султан забажав дізнатись, як во па живою зосталась і де так довго пробувала, йому про себе. жодиої вісти ве пересилаючи. Вона ж, Автіговову

вауку добре пам'ятаючи, такими словами йому одповідала:

- Батечку мій любвй, ва двадцятий, чи що, девь по ТОМУ, ЯК Я ОД вас виїхала, схопився на морі лютий борвій; паш корабель розтрощило й прибило вічної пори до бере га десь у західній країві, поблизу ~IiCTa АІ(ваморта. Що з вашими мореплавцями сталося, ТОГО мені не судилося зна ти; пам'ятаю тільни, що вдень, КОЛИ я із свого омертвішНl ПРОІ<ипулась, збіглися тамтешиі люди звідусіль до розби того корабля, щоб ного пограбувати. Меве і двох товари шок моїх звели з корабля ва сушу; одву схопив ОДИІІ молодик, ДРУ"У другий і втекли з вими геть хто куди; де вони ділися, я так потім і не дізналася. На мене ж }швули СЯ якісь аж УДВОХ і тягли мене З8 НОСИ, бо я пручалась і го лосом голосила; Уіке мали ВОНИ 3 дороги ДО темного лісу завернути, як десь узялися нам навстріч чотири верхівві; побачивши їх, папасники мої зараЗПОКИНУЛllменеівдарили навтікача. Ті ж четверо, люди, дивитися, статечні, під'їха ЛИ тоді до мене й почали розпитувати, що і як; я ім усе чисто розказала, та ні вони мене не зрозуміли, ні я мопи

їхв.ьої не второпала. Тоді вони порадились між собою ї, ва коня мене посадивши, повеали в дівочий монастир, !1С живуть черниці по закову вірв їхвьої; що вже вови ім казали, того ве знаю, тільки прийняли мене там усі при язво і весь час добре до мепе ставились. Там шавувала я ревно з вими раЗ0М святого Стояна в ГлиБОІ<ій 'Улоговині (його-бо вельми почитують усі шівки в тій країві) . Коли я вже в них трохи оббу.1ася і ;,ещо по-їхньому почала ро зуміти, стали вони меле розпптувати, хто я така і звідки родом, та я зміркувала, куди потрапнла, і боялась, щоб вови не прогпали мене яко неприятельку віри їхньої; тим

я не виявила ЇМ правди і сказала, що я дочка значного чоловіка з Шпру, що батько хотів дати мене заміж за

крітянива, та по дорозі на Кріт корабель наш розбило. Не раз і ве два доподилось мепі, щоб біди ва себе не па кликати, звичаю ЇХНЬОГО дотримувати. Коли мене питала старша вад червицями (її там називають абатиса), чи не хочу я повернутися ва Кінр, я одказувала, що з дорогою

133

душею; та вона, честі моєї пильнуючи, не хотіла довірити мене нікому, хто ТУДИ)! їхнього краю Їхав. Аж ось міся ців із два тому прибуло з Франції кілька статечних людей і" жінками своїми, що з них одна родичкою абатисі дово дилась; вонн Їхали на прощу в Єрусалим до гробу того, що вони за бога вважають (там ЇІого поховано після того,

як він був розіп'ятий юдеями). Почувши про те, абатиса доручила мене їхніЙ опіці, прохаючи одвезти мене на Кіпр до батька. Як шанували ме во сі добрі люди, як щиро вони й жінки їхні :МНОЮ піклувалися,- була б ее довга річ опо відати. Отож сіли ми на корабель і через кілька день при Пливли до Баффи. До того міста зближаючись, думала я одне - що маю казати СИМ людям, котрі з доручеиня поважної матронп мене до батька доправити мусять, копи я тут анікогісінько не знаю? Та, мабуть, аллах ізглянувся па моє горе і послав мені назустріч Антігона якраз у той час, коли ми сходили на пристань. Я зразу он.ликнула ЙОГО і попрохала по-нашому, щоб СУПУТНИК!! мої не ро зібрали, мене як свою дитину привітати. Біи зрозумів тої ж миті, чого мені треба, і зустрів мене з радістю великою; пришаиував також по спромозі своїй тих сунутників моїх, а потім повів мене до короля Кіпру, який прийняв мене 8 такою шанобою і потім послав до вас з такими почестя ми, ЩО я не можу того словами сказати. Як н, може, чОГОСЬ не доказала, нехай розповість іще Аитігон - він-бо не раз чув уже од мене мою історію. . Обізветься тоді Антігон до султана: - Ясновельможний пане, як пона мені не раз розпові дала~ ЯК мені ті почтиві кавалери й дами, що з НИМИ вона прибула, розказували, так достоту воиа й вам отсе тепер з'ясувала. Про одне тільки про,!Овчала - тому, мабуть, що не випадає їй самій про те ГОВОРИТИ,- як ті кавалери й дами, що з нею приїхали, її святе ЖИТТЯ в монастирі, її цноту і звичаї похваляли, як плакали ті люди й ридали,

коли, мені її вручlвши, а нею розставалися. Якби я почав

вам те все, що од иих ЧУВ, переказувати, то мало було б иа се цілого дня, треба було б іще й ночі доточити; скажу тільки, що, судячи з того, що я чув і сам бачив, у жодного вівценосця ва світі немає ДОЧКИ тзиої гарної, і чеспої, і доброї, як у вас. Султан ізрадів усім тим речам невимовно і благав алла-, ха, щоб дав йому змогу по заслузі оддячитись усім благо дійникам дочви своєї, особливо НІ королю кіпрському, що повериув її до нього 8 такими почестями. Через кілька

134

день він одпустнв Антігона додому, дарами пребагатими ііого обмисливши, а королю і листами й посланцпми наро читими дяку свою найщирішу за ту його послугу склав. А опісля, бажаючи довершити почате діло, себто одружен !lЯ дочки З королем Альгарбії, з'ясував він йому ЛИСТОВНО ВСЮ ту справу, додавши, ЩО, ЯК він того хоче, нехай людей по неї носилає. Король альгарбський вельми зрадів тій вісті, послав по неї людей і прийняв її з великою утіхою . Вона ж, переспавmи досі, може, десять тисяч разів із вісь мома чоловіками, лягла до нього на ложе нібито пепочата, а він тому й повірив. Так стала вона королевою і довго ще

жила з ним щасливо. Як той казав: «Цілуйтесь, губи, ие буде згуби: місиць новиться, то Й вам годитьсЯ».

ОПОВІДКА ВОСЬМА

Граф Аnтверnен,сь,,ий, н.еnравед/Ю авunувачен,uй, іде в виг н.аnnя і .<l!шав дітей своїх в Аnелії в ріан.их місцях; н.евnіз н.аnим до nих nоверн.увшuсь, зnаходuть їх у доброму гараз

ді; потім служuть nахол"ом у війсь"у "оро.llЯ фраnцузь"о го і, Я~ вийшла па ле його 6еаnевиnnіСТЬ, анову nол,UlUnЄ своє стаnовuще займає

3ітхалося раз у раз нашим паніям, різних пригод тоі Jiрасупі слухаючи; та хто зна, яка була причииа тих зіт хань? Може, котора не так із жалощів, ян із заздрощів до Гі частого ходіння заміж зітхала. Та як би вже ВОНО там пе було, а коли пересміялися всі з остаиніх Панфілових слів і королева побачила, що иа тім ЙОго історія скінчи

'лась, вона звернулась до Елізи і наказала їй заведеним по рядком свою розповісти. Та залюбки се вчинила і почала такими словами:

Широ"е те поле, по я"ому ми З вами сьогодиі ДУМ-

1{01O гуляємо, і кожний зміг би по ньому в охотку не одні

І опи, а гонів із десятеро пробігти,- так

щедро засіяла

ііого доля превсяними своїми химерами та несподіванка МИ; отсе ж, одву таку бувальщину із безлічі вибравши, хочу я пам її розповісти.

Як перейшла імперія римська од фрапцузів до німців, то Повстало межи спми двома народами превелика ворож

неча і занеІ<ла та безугавна війна. Тим-то для оборони "раю свого, та й для нападу на чужий, згромадив король

135

ФраНЦУ3Lниіі із норолевичем з усього царства СВОГО силу силенну війСЬШl і, ЗaJШШ,[lВШIl на допомогу роДПЧЇв і спїль

Іншів СDОЇХ, зібрався па ворога рушати. Та перше ніж у похід виступпт..и, щоб не лишити ;(сршаВіІ своєї без уря~ дуванпя,

lIаСТ31l0ВПВ він

CBoї~I

генеРі1.чІ>lш~r

намісником

ІІа все французше lюродівство вірпого принтеля й слугу свого графа Аптверпенсьного Готьє, котрого зпав за чоло блаГОРОДІlOГО і мудрого і до такого де.1іIШТIІОГО діла найбільше здатного, хоч граф l1.0СИТЬ добре розумjвся ЇІ па

. віка

військовій справі. От і почав Готьє уряд свііі розумно і статечно спрану вати. у всянім ділі радився він завжди з н:оролевоІО та її синовою - хоч ВОШІ БУЛІІ віддані під його опіку й оруду,

проте шаuував віп їХ, ЛІЮ СІОзереНО1\ і володаРОf\ своїх. Собою був той Готьє дуже хороший, літ мав сорок, ЧИ що; гречністю і ЛlOб'lІзністю перевершував нін будь-якого іншого вельможу, а привабністlО та оздобнісТІО був нер шим серед тогочасного рицарства, бо вроду свою дбало плекав і в уборах розкішних без міри кохався. 9тож, коли французький король із сипом були, як ска зано, в поході, а Готьє (у якого саме вмерла жінка, ли шивши йому двох дітей-малоліток, хлопчика й дівчиику) учащав до двору тих

ясновельможних вододарок

своїх;

3 ними про справи державні розмовляючи, сталосл так,

що впав він у оно жінці королевого сипа. 3 ве.тишою УПО добою на BPO;~Y ЙОГО і звича ї позираючи, запалилась во па до нього потайuОІО шагою, а що сама була молода та яра і звала, що nін овдовів, то гадала, ЩО легко їй буде бажання своє В;(ОВОЛЬППТll - варто їй тільни сором свій

перемогтп і ЙОМУ все, що па мислі :мзє, 8ИЯВl-ІТП.

Одного разу, внгодивши хвилю, І-Щ.'ІИ була сама дома, понликала попа його до себе нібито у якійсь важливій справі. Граф і гаДІ'" не мап про ті її любощі і негайно з'явився па її DIШЛШ\', BOIm- -сназала ііому сісти біля себе і сиділа МОІРШIl. Нали він раз і вдруге спитав ЇЇ, для чого вона його DIІ1\ЛПЮJ.Л3, вона довго не :могла ПрПЙ"ТІІ до сло

ва; нарешті, умліваючи 3 любові, палепіючи 3 сорому, обіз валась вона до нього, пеАЮВ крізь плач, тремтячим і урив частим голосом:

- Ласкавий пр"ятелю і па"е мій любий! ПІЮ мудра ЛІОдина, знаєте ви певне, яні пестатечпі бувають із різних причин чоловіни Й жінки, котрі більше, нотрі мепше; тим, як по щирій правді судити, за ту саму провипу різпого етапу особи неодпанову мають ПРИЙНЯТІ! кару. Х ТО >к бу-

136

·де заперечувати, ЩО біДІШЙ чол:овін: ЧП вбога а,іш\'п, Я[fl в поті чола хліб собі добуваТІІ мусять, більшої варті до гани, КОЛИ в любощі неЗ8нонuі внпнуться, 8uіж багата дама, якій нема чого робити і в лкої В все, чого душа ба тав? Думаю, ніхто. Тим-то л міРІ\УЮ, щО НОЛИ а.;іпка мав достаток і дозвілля, се значною мірою виправдує її лю бовні захоплення, а праВПЛЬПИll вибір Rоханця (НІ,що зу міє вона знайти собі до любості розумного й путящого чо ловіка) ще й надто змеШIlllТЬ ЇЇ провину. Сі дві обстави НИ, здається мені, цілком ДО мепе приходяться; ба є ще й інші, які мене до любощів нахиляють,- се вік мій моло ДИЙ і неприсутність мужа- мого; нехай же сі ПРИЧІІНИ стапуть в очах ваших оправданням

і захистом

пристрасті

моєї любовної, нехай вони перен:опають вас, ЛИ повинні

б переконати кожну розумну ЛIOДJ!ПУ. Яl<ЩО так станеть ся, благаю вас дати мені певну пораду в сій справі. Рі'l у тім, що не змогла я.в розлуці з мужем моїм похотям тілесним і владі кохапня опору ВЧИНИТИ, бо тій могутній силі підлягали й щодня підлягають пе лише тендітпї жів· НИ, а й найміцніші МУЖЧИНИ. Отож і Л, живучи, як самі здорові бачите, в РОЗRошах і в безділлі, незчулась, пи пі.д далася жадапням утіх любовних - і заrюхалася; знаю, ЦlО се діло йеі::юдобпе, НОЛИ б вопо ВИЯВІІЛОСЬ, та пони ВОВО

буде снрпте, не вбачаю в НЬОМУ сливе віяного безчестя, тим більше, що Амур був до мене душе зичливий і не тіль lШ не відобрав мені розуму, потрібного для вибору нохан ЦЯ, а ще й допоміг :мені n тому, звівши мепі па очі вас, яно чоловіка, гідпого

НQхаппя

таної іІ\'їrпш, ЯН

Яj та й

справді, ЯИЩО мушу віритп серцю J\lOЄ~iY, то DП - пайира~ ЩПЇf, найлюбіmий, паймилішиіі і пайроаумпіllШЇI рнцnр па все французьне королівство. Я шипу, :можна Сlшзатп, без :мужа, .ви без жопи. Благаю іН пас D ім'я тої вслшюї любо flї. що Я до вас мзю,- даііте мені свою, згляньтесь на MO~ ло;ющі мої, що через вас, МОВ лід ва вогні, тапуть. По сій мові дама розлилаСfI буйними сльозами; багато ЧОго думала вола ще сказати, та вже пе змогла. Опустила очі і, заплакана, зпемошепа, схилила голову графові ва груди.

Будучи правим р"царем, граф почав сувори"и словами її аа ту безрозум"у пристрасть ганити, а як ао"а готова юне була минутись йому па ШИЮ, відштовхнув її і -занляв

СЛ, щО радше дасть себе четвертуватц, Яl< таку образу че сті

володаря

свого

сам

учинить

137

або

комусь

іншому

вчинити дозволить. Почувши сеє, дама одразу забула любов свою і запалала ЛЮТИМ гнівом.

- Отак, негідний рицарю,- гукнула вона,- гордуєш ти моїм коханням? Ти, певне, смерті моєї хочеш, та л, богом святим присягаюся, сама тебе з світа зжену! Сеє сказавши, РОЗБудлала собі иа голові волосся, роз дерла пазуху і залементувала ненутнім голосом:

.- Рятуйте мене, рятуйте! Граф Антверпенський хоче надо МІІОЮ гвалт учинити! Як нобачив те граф, то, боячпся, що чисте сумління його проти заздрощів придворяих не встоїть і що вони не його пеВПІІпосrі, n її неправедності повірять, вийшов SІ1юмога швидше з німиати і з палацу і иодався мерщій додому, де, не ДОВГО думавши, взл·в своїх дітей, сів із НИМИ ва ноня й поїхав до nале. На гукання ж тієї дами назбіга лось багато двораків; побачивши li і почувши причину І'РИКУ, вони пе тільни через те словам її повірили, а що іі сталп назати, що тою СВОЄЮ люб'язністю та uарядністю граф у;ке віддавна до пеї примилитися намагався. Розлю товапим натовпом БИНУЛИСЬ вони до графового дому, щоб його там схопити, та, нікого ве заставши, сплюндрували той будинон і зрівняли його з землею. Новина та дійшла иеребрехом і до війська, до самого ІЮрОЛЯ й королевича. Упавши в великий гпів, вони засу дили графа й пащаДІ,ів ЙОГО на вічне вигнання і пообіця ли щедру винагороду тому, хто його до них припровадuть ЖІІВОГО чи мертвого.

Граф, засмучевиї! тим, що втечею своєю із невинного винуватим став, приїхав із дітьми своїми, ніким не впіз ilаний ініному ве ОДНРИВШИСЬ, до міста Кале, а звідти

перехопuвся ЧИМСlюрше в АпгліlO. У вбогому перевдязі подапсн він до Лондона з малими дітьми своїми, давши їм заздалегідь добру науку, як вони себе новодити мають: перше, щоб терпляче зносили ЗЛllдні, У які їх безневинно лиха доля з пим разом укииула, а друге, щоб, крий боже, піде нікому не ВИЯВЛЯЛИ, звідни ВОНИ Й чиї, КОЛИ ХОЧУТЬ іще па світі жити. Синоці, що звався Луї,. було, може, ро ..

I~iB дев'ять, а дочці Віолапті сім, ЧИ що; скільки Їм мало літство дозволяло, втямили ВОШІ гаразд батькову иауку і згодом те па ділі показали. А щоб се легше було зоруду вати, надумав він дітя}! ім'я пере:мінити: хлопчика назвав

П'єро, а дівчинку Шаиетта. Прибувши до Лондона у вбо І"ОМУ рам'ї, почали вони старцювати па ВУЛИЦЯХ, як то роблять французькі жебракя.

138

Раз ЯRОСЬ жебрували воии отак під церквою, і трапи лось, що одна поважна леді, дружипа одного з маршалів апг;rійського короля, ідучи з служби божої, помітила гра фа З двома дітьми, що прохали милостині. Вона СШlтала, оБідки він родом і чи то його діти. Той одказав, що вів із Пікардії, звідки мусив через здочнп свого старшого си

па-гультяя утекти вкупі з меншими дітьми. Пані та була ;10брого серця; скинувши оком на дівчинку, вподобала її вельми (бо то.була мила, гарна ЇІ чемна дитина) і сказа ла:

- Чоловіче добрий, чи не оддав би ти сю діВЧИПRУ ме ні - вопа тзна гарненька. Я ВЗЯЛа б її заЛlОбнп, пехай росте у мене; ЯК вилюдвіє і па порі стане, оддам її своїм ладом за:мііК. . Те прохання було графові до мислі; він одразу погодив ся і з сльозамн на очах оддав дівчину тій панії, благаючи її добре про неї дбати. Улаштувавши таким чином доншу і добре знаючи, в :пого, він вирішив, що годі йому тут лишатися, тоїн побрав ся з хлопчиком далі по -острову, жебраним хлібом живучи, і дійшов аж до Уельсу, добре натомившись, бо не звик лий був піхотою ходити. Тут жив дрУГИЇІ королівський маршал, що тримав великий дім і багато челяді; ДО нього в двір навідувався часом граф із сином на ласкавий хліб. у дворі тому грався маршалів син та діти інших значних людей, і як вони там бігалн собі наввипередки чи стрн бали, устривав до них і П'єро, і в усіх ТИХ змаганнях їх ніх не OДCT~BaB ОД вих умінням і спритністю, а інколи то й перед вів. Маршал звернув увагу на те меТІ;е і любе хлоп'я і спитав, чиє ВОНО. Йому одказали, що то сип одно го нищуна, який заходить сюди часом їжі розбогарадиш. Тоді маршал попрохав його через людей лишити хлопц~ при ньому; граф, який не бажав для свого енна нічого кра щого, пристав на те залюбки, хоч і ТЯЖІЮ було йому з ним РОЗСТl1ватися.

Влаштувавши таким чином сина й дочку, граф вирішив перебратися з Англії до Ірландії, тож, прибившися а тяж МІО бідою до Стемфорда, став у найми до одного рицаря, васала тамтешнього графа. Тут прожив він довго, ніким пе впізнаний, у великій нужді та притузі челядникуючи.

Віоланта, прозвана Жанеттою, росла собі тИм часом у тої вельможної пані в Лондоні, рік од року хорошіючи, і в таку лаСRУ увійшла у неї, і в мужа її, і в усіх домівни

ніп, і в будь-кого, хто її знав,

139

що просто диво; усякий,

ХТО баЧllП її чемність і ввічливість, ЗИчив їй всілякого до

бра і щастя. Тим-то иаяі, ЩО взяла її од батька і знала про нього тільии те, ЩО віп сам СI,азав, вирішила одружи ТІІ її ПРНСТОllНО і згідпо з ТИМ етаном, дО ЯRОГО, па її ДУМ НУ, дівчина належала. Та господь, праведний видець ціп ноти ЛlOдсьиої, відаючи, що вона РОДУ велььюжного і без невинно за чужі гріхи страждає, розсудив ио-інакшому і 3 добротлпвості своєї не ПОПУСТИВ графівпи в руки по сполитому чоловікові.

Та веЛЬМОil\па пані, що в неї i-l~ила Жанетта, мала свого мужа СШШ-ОДllнаl\3, я~ого батьки дуже любили ТИМ ті.'1ЬНИ, що він ЇХНЯ рідна дитина, а й тим, ЩО тоі ласки понад УСЯІ\ОГО іншого достоїнствами своїми

0,1;

ие віп за

CJlyronynaB,- ІІа вро,1У' був AYrnC гарний, на звичаЙ доб рий, па вдачу сміЛІІіі і мужпіЙ. ІОна "ові було років па ,шість бідьше, ніж іІ\анетті; він так закохався в ту МИЛУ і ВРОДЛИВУ дівчину, що за нею вже й світу не бачив. Га даючи, однан, що вона ПОХОДИТЬ із простого РОДУ, він не тіяЬКИ не насміливсн в батька-матері рун.и її просити, але

й таїв якомога J\ОХ31ІІІЯ своє, щоб не ОСУДІІ:J1f його, що на таку низоту очі звернув,

та від

ЙОГО ще дужче розгорялася.

того таїнпя пристрасть

того жалю веДIlКОГО ЮШіІ,

тяжко запедужав.

КИНУЛИСЬ ДО лікарів, давай попи ріЗl.lі озна!,и хворобtl досліджувати, да так і пе змогли ЇЇ причини встановити і

жодної вже па уз.з.оровлення надії не мали. Батько й ма ти та.к горювали, Т8И ТЯЖІЮ ШУРПЛllСЯ, що далі вже піКу· ди; не раз і не два словами б.ааГУЩIІМИ допитувались по

пи у нього причипи тих болещів, а вів тільки зітхне, бу вало, а.бо СІ,аже: «От собі в'ЯНУ, та іі годі». Одного разу сидів при пьому лікар, молодий іще, проте веЛИІЮ вчений, і тримав його за РУКУ, жиnчика намацу

вав, аїн тут до ПОlШЮ, де лежав х.вориЙ, увійшла за чиьюсь Жанетта, що 3 пошани до :матері ІОнанової дбайливо його доглядала. Як побачив він дівчину, то й слова не промо вив і пе ворухнувся, проте відчув, я" у серці його пло мінь любовний розжеврівся, і ffillВЧШ5- йому закидався дужче; лікар одразу те постеріг, здивувався і став МОВЧІШ ПИЛЬНУвати, чи довго воно та" буде. Коли Жанетта ви йшла 3 001\010, n,ИВЧШ, угамувався, і лікар почав догадува

ТИСЯ, що в !Онана за хвороба. Перечасувавmи трохи, віп, не 8ипуснаючи РУЮІ болящого, гупнув Жанетту, нібито

хотів щось У неї спитати. іІ\8нстта з'явилась на виНJIUК не гаючись; ІІЄ" встигла вопа й

140

порога

переступити, Яlt

іт.;иВЧИR У юпака знову СIlЛЬПО забився, а ян дівчина :ви ііlJlла, биття знОВ ущухло. Тут уже ліliар остаточно упев Ш1Вся в своїй догадці; він устав, пішов до батьнів юпано лиХ і сказав їм: - Здоров'я енна вашого не од лікаря залежнть, вопо в РУliах у Жапетти. З деяких прикмет я напевне дізнався, шо він ИОхає її жагуче, а вона, ЯИ я бачу, про те й гадки не має. Тепер відомо вам, що маєте робити, ІЮЛИ вам ДО роге ~oгo життя.

Сеє почувши, маршал з дружиною дуже зраділи, що "наіішовся-таки синові рятунок, хоч і ПРИRРО Їм було, що доведеться, може, одинаRа свого з Жанеттою ОДРУЖИТІ'. От яl< пішов лікар, побігли вонн зразу до недужого, і ма ти сказала йому: - Сину мій, не ждала я й не сподівалася, щоб тн якесь бажання своє од мене приховував, а найнаЧе TaRe, що су хотою тебе сушить! Будь же певен, що нема на світі такої

речі, ЯRОЇ я для тебе не вчинила б, як для себе самої, хоч би та річ.і ненодобна була. Та хоч ти од мене й таївся, господь був милостивіший до тебе, ніж ти сам, і, щоб тебе од смерті норятувати, з'ясував мені причину хвороби твоєї; не од чого іншого вона прнкинулась, як од над

мірної любові до одної дівчини, сам знаєш якої. Того СО ромитись аж ніяк не треба, У твої РОНИ ее ДiJ!О світове; щоб ти не був заRоханий, я невисокої була б про тебе дум КИ. ТОЖ не крийся од мене, дитино МОЯ, сміло признайся, чого ТИ бажаєш; розмай свою тугу і думки СУМІІії, що тебе зв'ЯЛИЛИ, утішся і вір мені - нема татЮГ0 нічого, щоб я по спромозі своїй не аробила для твого зодоволу,

бо люблю тебе, як свою душу. Не бііісц ІІІ, не СОРО'ІСЯ, сиажи мені, як і ЧИМ МОЖУ Я ДОПОМОГТИ тобі в любові твоїй. Ноли побачиш, що я не ДОlшаду всіх сил моїх, щоб тебе щаеливи~м УЧИНИТИ, паЗВlI мепе uайлихішою матір'ю, ПІ;а будь-коли привела на світ сипа. Зачувши материну мову, ІОнак спочатку аасоромився, а.'1е потім, подумавши, що піхто нраще за неї пе міг би ВО.1і його ВВОЛИТИ, поборов СТИД і сказав: - Паніматко, не що інше змусило мене з любов'ю Своєю критися, ян саме те, що майже Dci люди DiRY по важного забувають, баЧИТI)СЯ, що були І\ОЛИСЬ МОЛОДИМИ. Та ви, як я бачу, розумно в сій справі міркуєте, тож не тілы и не заперечу того, про що ви самі адорові догада ЛИСЬ, а й ОДRРИЮ вам геть усе беа утайкв з тою умовою,

14\

що ви по спромозі своїй справдите обіцяю{у вашу; тіль :НИ ТЮ\: зможете ви :мені здоров'я привернутп. Сподіваючись, що їй удасться залагодити сю справу, мо же, ft по·іна:кmому, ніж вона спершу подумала, мати

знову попрохала сина щиро віДІ{РИТИ ЇЙ СВОЮ схотівку, обі. цяючи влаштуватв без угайки все згідво з його бажаввям. - Папіматко,- сказав тоді юнан,- за вроду пишну та звичаї добрі полюбив я щиро нашу Жанетту, та не смів їіі І\охання СВОГО ОДІ,рИТИ, не ТО щО па любощі схиляти, і вікому іПШО~IУ про почуття свої говорити ве наважував

ся_ Те все й довело меие до такої гіркої долі. Як ие діста ну тИМ ЧІІ іншим способом того, щО ви мені приобіцяли,

- недовго мені залишилося животіти. . Уваіl~,НОЧІІ за ліпше в таку ХВИЛЮ не ДОІ\ОРЯТИ синові, а потіху йому дати, МJlТИ сказала: - ДПТИВО моя, отсе така, виходить, хвороба з иіг тебе звалила? Не журись, скоро будеш здоровий, я вже за те І10турбуюся. так і знайте

Підбадьореиий доброю надією, ювак почав швидко ви чунювати, а врадувана мати заходилась думати, як би ЇЙ

ту свою обіцявку "раще сневнити. Одиого дия покликала вова Жаиетту і спитала її дуже приязно, немовби заДЛJI жарту, ЧИ є в неї lіоханєць.

Мілєді,- одповіла Жанетта, спалепівmи,- такій, Яl\

11, убогій і бездомпій дівчині, що живе з ласки в чужій сім'ї, пе ВІIІІадає та й ве подобає зовсі~І у кохаввя вда ваТllСЯ.

НОЛИ ве маєш любчика,- СН8зала на те панї,- то МІ! тобі такого знайдемо, щО ти з пим весело житимеш і кра .. сою своєю по-справшпьому тішитимешся; вегоже-бо та J\ій гарній дівчині, ян"ти, без Іюханцл пробувати. - l\1іледі,- заперечила Жапетта,- ви взяли мене 0;( баТЬ/lа, вибавили 3 убожества і виховали, як довьку свою

рідну, ти?! повинна я у всьому пашу волю чинити; тіль . . ІШ сього бажаПВJI вашого я зроду не вволю, бо ве годить ся. Ян: дасте мепі, з ласки вашої, мужа, його любитиму, а іпшого - пі, бо а усієї пред"івщи:ви лишилась у меве одва тільки цпота, і я берегтиму й пильнуватиму ЇЇ, ПОки ві ну мого.

Сі Жаветтвві слова суперечили тим замірам, яні повая ла паві, щоб додержати давої сипові обіцянки, хоч у гл\l бині душі, як жіпн:а статечпа, пова схвалювала тан:е nоводжеНВIІ .цjвчиви.

ЛІ( то, Жаветто?

вела далі паві.- А якби його мп-

142

лость король (він же ще рицар молодий)' зажадав любов ної втіхи од тебе, таІ\ОЇ гарної павянки, певже б ти і йому одмовила? _ Король міг би взяти мене гвалтом,- одказала дівчи па без обрізків,- але самохіть я ніколи не пішла б И8 нечестя.

Побачивши пані, які у дівчини ),IlIслі, перестала вго ворити ЇЇ, та вирішила все ,Н таки вивірити в неї ума і сна за;rа синові, що як тільки він одужає, вова помістить його І] одпій кімнаті з Жанеттою, а він уже нехай саАІ доб'єть ся ОД неї любові, бо матері, МОВЛЯВ, пе випадає, віби звід..

шщі, перед дівчиною за сипа клонотатися. На те сии жод НІШ способом не хотів ногодитись і Тоді паиі сказала все по щирості твердіше на своєму стояла, Тут уже ві своєму про всі свої заходи, і, ХОЧ

ще тяжче запедужав. Жанетті, та вона ще розповіла папі муже неЛЄl'RО було ЇМ обом, урадили вопи спільно ожепити сииа з Жанеттою: пехай уа;е живе собі з нерівнею, ніж має без дружини помирати. Так вони й зробили, сю справу а усіх боків обміркував ши. Юнак же цілком одужав, справив весілля з такою ра дістю, ЯІ< ніхто У світі, і зажив любо та мило із СВОЄЮ коханою дружиною.

Тим часом П'єро жив собі в Уельсі у маршала англШ СLІЮГО короля і чимраз більше панові своєму під ласку підходив. Віп виріс на гарного і голінпого юнаl(а, що дру гого такого на весь острів годі було знайти; у шермицерії, верхогонах та інших справах рицарських не було йому • рівні, і по всьому краю гучно лунала слава П'єро-пікар дійця. Як не забув господь сестри його, так і на ПЬОгО са мого мав обачінпя. Найшло в ту пору па Уельс чумпе по· мір'я і вигубило майже половиny людності, та ще багато мешкавців з того переляку в чужі краї вивтіиало, таІ( що nся країва пустизною лежала. Під те помір'я і маршал, у якого ЖИВ П'єро, і жінка його, й син, і брати, і племінви НИ, й інші родичі - всі повмирали, лишилась одна тільки донька його, панлвка вже па відданні, та скількись челлд~

ників, у тім числі П'єро. його ж ТО (коли пошесть пере Лютувала), як чоловіка доброго й достойного, обрала мар шалівна а поради й призволення иебагатьох обивателів, що ЖИВИми зостались, собі ва мужа, вчинивши його паном усіх маєтностей, що ЇЙ у спадок припали. Невзабарі король англійський, почувши про, смерть маршала, i~leHYBaB на

його місце П'вро-пікардійци, котрого прикмети були йому добре знані. Отак повелося в житті обом невиННИМ дітям

143

графа Аптверпенського, ЛlШХ він мусив був покинути ні· би папризволяще.

у же мипуло вісімиадцять років, відколи граф Антвер. пепськuй утік з Парижа. Бідував він та горював у тій Ір· lІандії, і заROртіло йому на старості літ довідатися, що то в його дітьми діється. 3а сей ЧаС він так перемінився 3 виду, що здавався зовсім іпшою людиною, але од трудо

вого ЖІІТТЯ ніби аж понріпшав проти МОЛОДОГО віку, 1\04

ІІИ віп жив перобітпиком. Одягнений в убоге рам'я, поки нув віп того господаря, в якого так довго служив, і подав

ся до Аuглії, де піп зоставив 'ЮЛИсь свого П'єро. Дуже йому було любо побачити сииа cBoro маршалом, великим можиовладцем, при силі, красі і здоров'ї. Та граф вирішип не ОДНрllваТІІСЯ йому, поки пе дізнається, що сталося з

JI\апеттою. 3нов РУШI!В віп У дорогу і пе зупинявся, покіль не при був до Jlопдопа; тут, розпптавши обережно про панію, у котрої пін залишив Жапетту, довідався він, що дочка його ста.ТІа її невісткою. ее дуже врадувало ЙОГО, і всі його колишні лихі пригоди здавались йому незпачними тепер, коли він знайшов дітей своїх ЖПВІ!Х-ЗДОРОВПХ і в доброму

гаразді. БажаЮЧІ! побачиш Жанетту, почав він старцю вати поблизу того дому, де вопа жила. Там побачив його раз Джеймс ЛеміGПС (ТВ!, зваЛІ! Жапеттипого чоловіка). Взяв його жаль, що дід такий старий та злиденний, і ве лів віи слузі своєму привеСТІІ його до господи й пагодува ти Христа ради. Жаиетта і Джеймс мали вже кількоро дітей (старшеиь кому хлопчикові було не більше ІІК вісім років); таких лю бих та милих малят иа всім світі треба було пошукати. Я" побачили вони за столом графа, обсіли Його кругом і ла щились дО нього, ніби ЯRась педовідома сила їх па те ШТОВ~

хала, піби почули вопи серцем, щО то їхпій дід. Він же, знаючи, що ее його ВНУНП, жалував їх по голівці, голубив і цілував, так щО ВОНИ не хотіли йти од НЬОГО, хоч ЯК КЛІІ~

кав їх ВIJхователь. Почувши сеє, вийшла дО НИХ із німпа ти Жанетта і насварила дітей,_ щоб слухали вихователя, бо битиме. Діти заплакали й С!(азали, що хочуть гуляти з СИМ добрим дідусем, бо він Їх любить дужче, ні/к вихова тель. Мати засміялася, усміхпувся й граф, що підвівся привітати її не ЯІ( батЬІЮ ДОЧ"У, а ііі, убогий жебрак ба гату панію. Віп пес!\азанво зрадів, побачивши її, та вош\ ані тоді, ані згодом пе впізнала його, Т81( він змінився за сі роки - постарів, посивів, обріс бородою, став худий

144

і смаглюватиіі на ВИДУ, зовсім не схожий на КОЛИШНЬОГО графа. ЛІ; побаЧIJла господинл, що діти не хочуть іти од ПЬОГО і плачуть, щоб їх не забирали, то сиазала виховате

леві, пехай залишить ІХ- на деяний час ТУТ. Коли діти ба вились отак із любим дідуее", прийшов додому Джеймсів батько і дізнався про те все од вихователя. Свекор недо любляв невістни і сназав сердито: - Хай Ї~I лихо, ТНМ дітям. Сказано, старцівське васін1т, у матір удалнся, тож не дивина, що вопи до старців горнуться.

Почув граф сі слова, і BOНlI вразили ЙОГО в саме серце, та він· тільни стенув плечима і зпіс МОВЧІ\И ,тую вразу се була йому пе пер вина. l\оли ж дізпався сам Джеймс, як липнуть діти до захожого старця, то, хоч ее йому й яе вмьми ПО;Іобалось, снитав у діда (аби тільки його діти кохані не плаиали), чи не став би він ДО нього на ЯИУ службу. Граф ОДІ<азав, що став би до коней, бо увесь свііі вік ходив НОЛО ПІП, а іншого діла пе знає. От і дали йому коня; він ЙОГО, бувало, ПОІІорає та й: бавиться собі 3 діть ми.

Тим часом ЛІ< ДО:JЯ вела ОТаІ< графа Антверпенського та ііого дітей СВОЇШІ шляха"", помер король французь НИЙ, учинивши 3 пі)IЦЯМIІ довге замир'я, а на ЙОГО місцо :короповапо сипа, того самого, що то через його жіuну граф став банітою. ЛІ< тіль,ш вийшОв термін тому замир'ю, новий володар розпочав ізнову з німцями тверду війну, і КОРOJIь апглійськиu, що педавно з НИМ ПОСВОЯЧИВСЯ, по мав йому на допомогу велико nійСЬКО під ПРОВОДОМ свого

маршала П'єро та маршаленка Джеймса Лемієнса, а з шш пішов на Biitнy і топ старий ,юнюший його, себто граф. Ніким не впізпаппй, служив він довгенько при віЙСЬІ\У простим паХОЛІ\ОМ і, ЯКО чоловіlі бувалий, не раз ділом ЧИ порадою у великій пригоді ставав, що од нього й не сио дівалися.

Шд час тієї війни королева фраИЦУЗЬІ<а тяжко занеду жала. ЧУЮЧИ, ЩО С)lерть уже за плечима, поканлась вона в усіх гріхах своїх і висповідалась благочестнво перед ар

хіЄПИСI\ОПОМ Руапським, мужем, як то всім було відомо, святим і праведним._; призналася :між іншим і про те, як

скривдила вона графа. Тим не вдовольнившись, розказала ВОпа в присутпості багатьох значних людей, як було діло,

і просила їх памовити короля, щоб він привернув графа, коли той іще ЖИВИЙ, ДО колишнього етапу, а кОЛи ві, то

хоч дітеи иого. Незабаром королева зійшла з сього світу, і її поховали з належитою пошаною .

. Як довідався король про ту висповідь, то не раз зітхнув і;} великого жалю, що такого ДОСТОЙНОГО чодовіка безвин по СКРИВДИВ, а тоді велів ШШllчникам: гукати ПО всьому війську і де інше, що хто йому вкаже графа Антверпен ського чи которого сина графського або дочку, дістане за кожного надзвичайиу нагороду, бо з королевиної сповіді довідався вів про його невинність і хоче тепер його 3 виг" панства до попередпьої або ще й впщої гідності поверву ТlI. Почув ту ясу і старий граф, що служив пах олком І! обозі, і, переконавшись, що тан ВОНО і 6, пішов не гаючисх. до Джеймса і попрохав його піти. разом із пим до П'єро, бо він їм хоче виявити те, чого шукав король. Коли зій шлися вони втрьох докупи, граф промовив доП'вро (що вже й сам думав одкрити, хто він есть): -

П'єроl Отсей от Джеймс одружився з твоєю сестрою,

але не дістав за нею ніякого віна, ТО щоб не сказав ніхто, що вона беапосажна, хочу ЛІ щоб саме віп, а не хтось ів ..

ший, одержав 'щедру нагороду, що пообіцяв король за те бе (ти ж бо - син графа Антверпенського), за Віоланту, сестру твою, а його дружину, і за мене, графа Антверпен ського і вашого вітця. Сії слова почувши і до старого пильно придивившись, П'єро впізнав його одразу, кинувся в сльозах йому до ніг, а тоді обійняв його, кажучп: - Видом видати, слихом слихати любого панотця могоl Коли Джеймс спершу почув, що сказав граф, а потім І10бачив, що зробив П'єро, віи так здивувався і воднораз так зрадів, що не знав, на яку ступити; проте, повіривши

оповіданню старого й соро},~лячись аа ті лайливі слова, що він, бувало, до графа-конюшого обертав, уиав перед ним

навколішки і покірно прохав простити йому всі минулі зпеваги; граф ласкаво прийпяв ті перепросини, иідвівmи ЙОГО з землі. ДовгепЬІ<О ще говорили вони про свої при годи, поплакали іі пораділи вкуиі; тоді П'єро і Джеймс хотіли перевдягвути графа, та він не бажав на те жодною мірою пристати, а скааав, щоб Джеймс, допевнившись обі цяної винагороди, отак і иривів ЙОГО перед короля у КО !/юхарській серм'язі, щоб володаря тим дужче присороми ти. От і пішов Джеймс, а аа нИм граф і П'єро, до короля і скааав, що вкаже йому графа і дітей його, скоро дістане призначену винагороду. Король велів принести напрочуд багаті дарунки і сказав, що Джеймс може ваяти їх собі,

146

якщо він і справді знав, де граф та його дітн. Тоді Джеймс обернувся назад і, поставнвши перед себе графа-коню ШОГО і П'єро, сказав: - Найяеніmий пане мій, ось батько іі син; ДОЧКИ гра фОВОЇ, а моєї жіпки, тут немає, та, бог дасть, ваша коро . . лівська милость незабаром і її побачить. Сеє почувши, король придивився до графа і, хоч ТОЙ проти колишнього

дуже

перемінився,

упізнав-таки його

нарешті. Із сльозами на очах підвів його (бо той став иеред ним на/Rоліна), обняв і поцілував, та й сина ЙОГО ласкою своєю не обминув. Тоді велів дати графові одяг і зброю, слуги й nоні - все, що годиться матп такому іме нитому чоловікові; сей наказ був виконаний тієї ж миті. Опріч того, король пришануnав пепомалу і Джеймса і все розпитував про ЙОГО мииуле. Коли Джеймс прийияв вели ку нагороду за те, що виявив графа та його дітей, Готь" снагав:

- Візьми ее од щедроти його милості короля і пана мо1'0, та не забудь сказатн отцеві своєму, що твої діти, а його і мої впуки, не од старцівнн вродилнся.

Забравши нагороду, Джеймс викликав до Парижа дру >кину свою з свекрухою; туди ж приїхала і жінка П'єро. Довго жили вони там, тішачись щастям своїм разом із l'рафом, якому король повернув усі його мавтності і надав іще вищу посаду, ніж раніше. Потім родичі з його дозволу повернулися додому, а граф жив до самої смерті в Пари щі, оточений великою шаноІО і славоlO.

ОПОВІДКА ДЕВ'ЯТА

8ерuабd 8 Геиуї, одуреиий од Амброджуола, втрачав добро своє і "аже убити свою иевиииу дружину. Воиа ря тується і в чоловіцы<муy nеревдязі вступав иа службу до султаuа, де виl<риває ОШУl<аuця в присутності виl<лиl<аuого

до Оле"саuдрії мужа, а після nо"арання пройдисвіта вер тається, nеребраllа вже no-жіuоцы<муy і багата, раЗО~1 із чоловіl<ОМ до Генуї

Нк одбула Еліза, разказавши жалібну повість, свою чергу, то королева Філомена, пані хорошої вроди і висо кого зросту, а виду привітнішого й веселішого над усіх іцmих, подумала трохи й СІ\азала:

147

Треба ІІам додержувати умови з Діонеєм, а що всі

вже, нрім нього Й м·епе. говорили, ТО СІ10чатну розкажу евоlO історію л, а він буде, згідно 3 привілеєм своїм, опо відати оСтанпім:.

По сій мові вопа почала СВОЮ розповідь таНПМlI слова ми:

Між простим ЛЮДОМ ходить така ПРlllIовіДI,а: "Попа деться й дурисвіт одуреному під ноги». Важко: здається, довести її правдивість ЯlШМIІСЬ ДОИЗЗ3МИ, отже ж трап ляються в житті ПРИГОДИ, що її ділом потверджують. Тим

то, любії мої папі, хочу я, од предмета нашого не одбіга ючи, переконати вас заразом, що то правду люди кажуть;

та й не без пожитку, може, буде вам моя історія, бо нав чить вас, як од ошуканців стерегтися.

В одній гостиниці в Парижі зійшлось одного разу кіль на заможних італійських купців,- той приїхав туди за ,од

пим ділом, той, ян ведеться, за ДРУГИМ. Раз якось повече ряли вони добре всі ГУРТОМ та й почали балакати. про вся ку всячину; говорили перескаі<ом про те, про ее, а далі зайшла в вих мова про жіпок, щО ВОНИ дома позалишали.

От один і каже жартуючи: Не відаю, що там робить моя стара, але добре знаю, що як мені навинеться тут під руку ЯІіась замашна дівчи па, то я геть забуваю свою любов до -тієї далекої і втіша юся, як можу, із сієlO близепы ю •. А другий і собі: - І Я,- НЗЖЄ,- тан само чппю, бо хоч вір жінці, хоч пі, вона там ОДП3І\ОВО у гречн:у всночить, ТО нехай уже бу .. де в пас тан за тпн. і віть за віть: як, МОВЛЯЛИ, гунаєш,

так і одгунпеться.

І третій теш сказав янесь слівце па той самиіі штиб, і четвертий,- коротко кашучи, всі па тому ніби погоди лись, що тіпни їхні, З0ставшися СЮJ:і, все одно вакуватися не будуть.

Одип тіЛЬІ'И Бернабо Ломсллін із Генуї інакшої був про те ДУМЮІ. Він запевняв усіх, що бог із Ш1СНП своєї особ~ ливої послав йому дружину, оздоблену всіма чеснотами, яні повинна :мати жівн.з, та ле лишень жінна, ба й рицар чи паж благородпий, що другої тююї ІІа всю Італію не анайдеш. На nроду 'гарна, годами ще молода, собою жва ва і моторна, ще й до всяної роботи здала: у рукоділлі жіночому, у тому шиттю чи гаптуваппю, пад неї нікого немає. А ще, казав, не знайдеш ніде дЖУРИ ЧИ СЛУГИ та ..

148

НОГО

щоб тан панові за столом зумів ДОГОДИТИ, ЯR вона б' язна, та розсудлива, та розумна; чи

йому. А яка вона ЛІО

верхИ ЇЗДИТИ, ЧИ 3 СQНОЛОМ полювати - усе вміє, а чита ТИ, ппсати й рахуnатп апає аа доброго купця. Отак, "ру гом її розхвалившп, дійшов вів і до того, про ЩО D TOBiJ.РlIстві мова :мовилась, і став присягатись та божитись, що чеснішої й чистішої л\іш,и ніде в світі немає, що як він і на десять год чи й навіки 3 дому одлучиться, то може бут" певен, що ",іНІ," його ві до кого другого зроду ве пр"горнеться.

Серед тпх І;упців, що та'! про сі речі бесідували, був ОДИН мо)[одиіі торговець із П'яченци ва ім'в Амброджуоло. ПОЧУВШІ! остаIlIlIО хвалу, що оддав Бернабо своїй жівці, він розреготався на всі застаВ1\И й спитав глумливо, ЧИ ТО часом не Оі1; цісаря дістав він, ЄДИНИЙ з усіх мужчин, та ІШЙ привілей. Берпабо одказав, трохи віби з серцем, що не цісар, а пан біг, могутнішпіі, либонь, за цісаря, дару вав йому ту ласку. Тоді Амброд",уоло скааав: - Бервабо, я аl!ітрохн не су~шіваюсь, щО тн сам пере І\онавий у тім, що правду нажеш; тільки, здається мені, не досить ти в ПРИРОДУ речей уникував, бо, якби до неї пильніше приглядався, то ПО:\lітив би, яко чоловік Heдyp~ ного розуму, багато дечого такого, що примусило б тебе обережвіше про сії справи говорити. Ти ве думай, пе через те ми так легковажно про жінок своїх балакали, що вопи З іншого тіста зліплені, ніж ТВОЯ, а тому, що доб~ re знаємо, ЯН. воно в світі ведеться; ось послухай краще, НІ,і в мепе мірну вання з сього приводу. Давио відомо, що чоповін - то найблагородніше створіння з усієї ЖИВИНИ, щО создав господь, а потім уже - жівна; усякому розумно, '1 а Й на ділі видїІо, ЩО, чоловік ДОСІю,наліmий за жінку.. а I,О:Ш він ДОСl\оналіmий, то, безперечно, має більше за неї твердості і стійності, а жінота завнци і у всьому хисткі >

ша

ва те є чимало природних ПрИЧИН, про

які

тут

НС буду ШИРОНО розводитись. А ЯІ\ЩО вл,е й чоловік, TBep~ діший на .вдачу. не МОі1,е встояти перед жінкою не лише тоді, як вона його спокушає, а й тоді, коли він сам її запрагuе, і ладен зробити все па світі, аби тільки оволоді ти нею (і тане з НИМ трапляється не раз ва місяць, а ти сячу раз па день) ,- то невже ТІІ сподіваєшся, що хибка од природи жіпка устоїть проти благапь, лестощів, дарупків

і тисячі інших заходів, дО ЯЮІХ удасться розумний МУЖ чппа, щоб добитися її любові? Невже ти думаєш, що вона ВUl<ріпить? Та кажи мепі що хоч, я тобі не повірю! Ти ж

149

і саы "ашеш, що дружина твоя - шіпна з крові і кості, ян і всі інші, а коли так, то й душа в неї того хоче, що і людсьнз, і СИJIИ В веї такі самі, щоб хотінню тому опи

ратися; нехай вона в' тебе буде і чесна, й перечесна - не зарі"айсн, що вона одна з усіх того не зробить. Навіщо ж ото так уперто своє провадити, противно до того, що всі люди "ажуть?

На се Бернабо так одказав: - Я не Філософ, а купець, то й відповім тобі по-купець н.и. Я своє зпаІО: що тн І\ажеш, може статися з дурвою жіВRОЮ, ЩО СТИДУ Й сорому не має, а котора розумніша, та про честь СВОЮ дбає і, її пильнуючи, стає сильнішою за МУI1\ЧИПУ, яиому про те байдуже; отана ж ТО і моя жінка. Тоді А",бродшуоло: - Спраnді,- кnже,'- якби щоразу, як BOНlI у гречку ВСI<очать, у иих виростав на лобі рішок на ознаку того, що вони зробили, то, думаю, небагато було б до сього діла охочих; але такого не буває, а в розумної то й зроду не лишиться од того ні сліду, ні прослідку. Сором і безчестя тоді тільки буває, ЯК усе на яв вийде; ТИМ-ТО, -котора може потай пеРЄЛlOбки чинити, то так і робить, а як не робить, 1О, значить, дурпа. Будь певен, що та тілЬКИ жінка чести ва, у котрої ніхто не просив, або та, що сама хотіла, та ніхто па веї не попадився. Хоч і знаю я, щО так воно має бути а істотних і природиих причии, .та не говорив би про се з такою певністю, якби сам у тім багато раа і з багать ма жіНllами був не пересвідчився. Даю тобі слово, що "оли б я пробув трохи з твоєю преподобницею, то і її аа l<ОрОТКИЙ час до того підмовив би, що й інших.

Бернабо одрі" із серцем:

Словами можна беа кінця сперечатися: ти свов пра

витимеш, Я свов, а путти а того ие буде піякого. Та як тп вже кажеш, що всі жінки такі подільчиві і ти такий I4И~

тець їх іа роауму зводити, то, щоб тебе в честивості дру. жипи моєї перекоиати, даю тобі голову па одруб, якщо вона тобі будь-коли на підмову дасться; як ше ти сього не доб'єшся, то заПJlЗТlІm мені всього-навсього тисячу зо лотих червінців. А",броджуоло, розпалившись уже супереuою, сказав; - Що ",ені, Бернабо, по твоїй крові, як я виграю? Ко ли вже ти хочеш таку випробу вчииити, то постав проти моєї тисячі своїх п'ять ТИСЯЧ золотих (бо голова твоя, либонь, вартніша), і, як ти ве даєш меиі певного реченця, я беруся поїхати до Генуї і аа три місяці а часу мого

150

од'ЇЗДУ підмапути: па гріх твою ,ніпку, а на доказ того

привезу деяні улюблені її речі і подам тобі ве"похибні при :кмети, 3 ЯЮІХ ТІІ сам досвідчишся, що так воно й було; обіцяй лишень мені на слово честі, що за цей час ві сам ДО Генуї не прuїдеш, ні вісті жодної про сю справу жіuці не нерешлеш.

Бернабо охоче прпстав на сі УМОВИ, Ї, хоч інші ПРН сутиі там "унці намагались їх од того ~~"ладу розраяти, знаючи, що з того велике лихо :може СКОІТПСЯ, АмбродіНУ оло та Бернабо так розтроюдились обидва, що на те роз раюваяпя не вважали і ту свою угоду для більшої пев по сті власноручно на письмі списали. Учинивши ту угоду, Бернабо зостався в Парижі, а Амб роджуоло виїхав якомога швидше до Генуї. Проживши тут кільnз день, він розпитався обереш по, де та жінка жи ве і ІІІЮГ0 вона норову, і НОЧУВ про неї ще більше добро ro, ніж од самого Бернабо. Утямнв тоді Амброджуоло всю безрозумність свого замаху, нроте зазнайомився з од

ною бідною жіш<ою, що ВХОЖа була до тої панії і дуже ЇЙ угідиа, і, не змігши од неї більшого добитись, відплатив її, щоб упровадила його в навмисне для того зробленій скрині не тілЬІШ до господи, а :й до опочивальні паниної.

Жінка сказала

(з його наУЮІ), що має куднсь поїхати,

і попрохала постерегти кільна день тої скрині.

Як настала ніч і госнодиня заснула, Амброджуоло одім[\ ПУВ ізсередини ту СІ;РИНЮ і виліз потихеньку з неї. В опо· чивальпі світилося, і він почав пильно розглядатися по иімваті, щоб запам'ятати її розташування і всю обстано ву, малювання па стіпах та інші ПРИІ\метні речі. Тоді пі дійшов до ліжка і, звірившись, ЩО пані й дівчинка обіn неї твердо сплять, ОДСЛОНИВ нищечком укривало й поба чив, що нага пона незгірша, ян і вбрана, та не помітив віяної ПРИ3ПaJіИ, що нею міг би похвалитись, опріч одної:

під лівою груддю в пеі була чималень[\а родима цятка, а ируг неї нільна золотастих -волосuнон. Сес побачивши, він тихепы о вирив її знову; хоч і :кортіло йому, життя своє одваживши, прилягти до таиої нралі, одначе не насмілив

ся, ЧУВШИ, яиа вона в сій справі сувора й невблаганна.

До самого світу нишпорив віп У її иімнаті: вийняв із ша

ховки її капшук, пару

перстеників та поясів, халаТИІ<,

потім ПОlшав те все до себе в сирипю, вліз у пеї сам і за w минувся; те іН саме робив він і другої ночі, так що папі день, як було домов сиринlО і одвезла її

De помітила нічогісінько. На третій n:eno, та жінка приїхала по свою 151

ТУДИ, віДІ\1f пзяла. А~IGродшуоло DlJ.тІЇз із СІ\'рині, розраху вався честь-честю 3 жіНІ\ОJO і подався НС 1'аlOЧИСЬ до П~ри ~I~;!. захопивши з собою ВІ,ра;!,Е'ні речі. llриїхавши туди ще до щш;шаченого терміну, силииав ві!! "упців, що були Прll ті іі розмові, НІ< віп із Бернабо за иладався, і заявив у ПРПСУТlJостj сво-го СУllеречника, що ви

грав за"лад, бо доu!!вся ТОІ·О, щО похпа.чяnся зробити. На. доказ того, що тая ВОl10 іі було, піп спочатну змалював CJIова:мп обстанову иімпаТll і l\артипu, що в ній висять, а потім пон:зззп Уlірн;хені речі, буцімто папі те все йому подарувала. Бернабо ВlIЗIШВ, що liімната і справді таиз,

Н" роз"азав Амбрщжуо.10, і що ті речі дійсно жінчині, але

сказав, що про німнату ·вів міг розпитатись у челяді 3 гі Ж допомогою дістаТІІ ті речі; ТОЖ як не подасть він ін

ших до"азів, СІІХ ДВОХ пе дос!!ть для того, щоб призиати йому перемогу. Тоді Амброджуо.чо с"азав: - По правді ВlІстачило б із тебе і сих до"азів, та я" тп хочеш інших, я подам їх. С"ажу тобі, що в мадонни Дзі певри, дружип!! твоєї, під лівою груддю чималеПЬ"а ро дима цятиа, а І,РУГ неї золотих волосинок шестірко.

Я" почув сеє Бернабо, то пеначе хто йому в серце по жем ударив, та"ий ЙОГО жаль обпяв. На лиці ж та" змі нився, що хоч би іі слова був не промовив, уся"ому стало .роаумно, що Амброджуо.чо правду "аже. По я"ійсь хвилі вів озвався: - Папове, Амброд;куо.чо с"азав щиру правду; він ви грав заклад. Нсхаі"і ше прийде, КОЛИ ЇІого хіть, по ті гроші. Другого дия Бернабо розплатився сповна з Амброжуо лом і виїхав із Парижа, важним духом на жінку дихаючи. Наближаючись 110 Ге пуї, пе захотів віп у самий город їхати, а став l\ШДЬ за .двадцять од нього В одному своєму

маєтку. Звідти посдзв піп довіреного слугу свого з ДBO~Ia ·ніньми й листом до Генуї; жінці він написав, що верпувсл і нехай вопа прибуде ДО НЬОГО із слугою, а слузі наназав потаємно, щоб без ніЛI\ОГО жалю убив її по дорозі в слуш ному місці, а сам знову ДО нього вертався.

Слуга прибув до Генуї, оддав иапії Шlста і переІ<азав, що мав, словесно; вона то:му вельми· Зf1[1діла і наступного

ранку раЗ0М із слугою подалася верх" ;(0

TOro

маєт"у. Тю

пають ото вони собі рНДоМ, гомонять про те, про ее, та й: заїхали у глибо"ий байрак; "pyrOM тіль"" бескеття "руте та дерева густії, а людей ані духа. Ilобачивши с.чуга, що :може, тут бєзпечпе паНСЬRИЙ ШlКаа виконати, вийняв по

",а, схопив мадонну Дзіневру за руку та й "а",е:

152

Mo:riTecn,

папі, богові, бо тут БDМ і смерть!

Поt)ачивши ножа й почувши сі слова, пані перелянзлася. - На бога,- ЗНВОЛЗJIа,- скажи іН хоч мені, перед тим

ЛІ' різаТIІ. чим я тебе нрогнівила, що ти мене згубити хо чсш?

ДобродіЙКО.- ОДf\(lЗУЄ слуга,- мене то ви нічим пе

пrnгнівио1И, а ЧИМ переступили перед пан~м, того не знаю,

ті.1ИШ велів він мені вас без ніЯІЮГО іІ\ашо по дорозі уби 'JИ, а ЯК я не зроблю того, то він мене самого на горло сна рає: Ви ж знаєте, що неволя моя; чи стану ж я пансьному JI(.Іназу вавсупір? Бог сві;{ок, шкода мені вас, та нема ра .. ди

мушу.

Змилосердься, ради бога,- благала паиі, плачучи,

ве губи, ІНШОМУ слугуючи, душі живnї. що ніиоли нривди тобі не вчинила. Знав те госиодь-усевіда, що не вдіяла я зроду-звіку нічого такого, за що од мужа таку покару мала б прийняти. Та годі вже про се говорити. Ти можеш, :коли тільни схочеш, догодити заразом богові, павові й :ме ні, а ян, тан ось яи: ВОЗhМИ лиш~нь ОТСЮ мою одежу, а мені дай свою }\амізелЬІ-~У й: иаптан, одвези моє суплаття

до папа нашого і СRати йому, що ти мене зарізав, а я кля

нусь тобі "'ИВОТОМ СВОЇ", що ти мсні даруєш: піду геть звідси, заберуся в такі безвісті, що довіку про мене в сиХ краях ні слуху, ні прослуху не буде.

Слуга, що проти волі мав убити її, здався без труднощів на те благання. Він узяв її одежу, а їй оддав свою кап тапину Й намізеЛЬRУ і зоставив гроші, скільни при собі

мала. ПОПРОСІІВШll панію збігти нудпсь із того краю, ЛИ ШНВ він її У байраці безнінну, а сам поїхав до папа і ска зав, ІЦО веління його внн:онав - жінну вбив і труп вовиам на ашр поюшуп.

ТРОХІ! .згодя Берпабо повернувся до Генуї. Як довіда ЛИСІ) Ta~i про ес діло, зазнав він од усіх велиної огуди.

Тш.1 часом бідолашна пані, зал:ишившися сама в бай ра ці, ;ІіГІ-'іДз.11[} ночі, заличкувалась, як МОГ.llа, і добралась ДО r:юuіДІШ; там, л:іставши в одної баби різне справилля, під норотнла нзптап, приладила ЙОГО до свого стану, із намі

зе.JТЬЮI Пошила собі ногавиці, обтяла НОСИ і, Взявши па

c(>f'Je постап. моряка, попростувала до моря, де зустріла, ЯН ва те, наталонсыгоo шляхтича на ймення сеньйор Ен нарарх, що nРОХОЛОДінувався саме ІШЛО криниці, вийшов

ШИ на берег із свого корабля, котрий стояв на якорі в

Альбі, 'Увійшовши 3 НИМ У речі, стала вона ДО нього ва

службу і сіла на той корабеЛІ, під імепем Сікурапо з Фінале. 153

Господар дав ііі "раще вбрання, і вона заходилася слу жити йому та" щиро та ревно, що ввійшла до нього неза баром у велику лас"у.

Через ш{ий там час поплив той н:атаЛQнець із УСЛКll~{ крамом до Оле"сандрії; вів привіз у иодарувок султанові кілька вибориих соколів. Султав заирошував його двічі або й тричі до себе иа обід; помітившв, як зваменито при служує гостеві Сікурано, він так його уподобав, що попро хав каталовця уступити йому свого джуру, і той хоч-не

хоч мусив із вим розстатися. Сікураво ж своєю щирою і ПИЛЬІІОЮ скужбою добувся иевдовзі од султава ве мев шої приязні і лаСl\И, піж перед тим у І{аталонця.

у ту добу в місті АІ{рі, що було підєладве султавові, одбувався щороку ярмарок, ва ЯКВй з'їжджалася сила силеНllа нупців - і христпяпських, і сарацивських. Для забезпеки торгового люду і "раму посилав туди султав звичайно, І{рім дрібвіших урядовців, ще й котрогось дос ТОЙВИІ{а свого з помічввками, щоб ва торговиці лад дава ли. Одвого року надумав вів послати ва те діло Сікура ва, що иаломився вже гаразд по~їхньому говорити; так же

і зробив. Прибув Сікураво дО АІ{РИ Й заходився там пиль во Й ретельно яко прпвідця охорони торговельної уряду

вати. Крутилося там багато всл!юго купецтва з Італії були і сіцілійці, й пізанці, і генуезцї, й венеціани, і з iH~ ШИХ міст родимці; з

ними :ш то водив охоче компанію

СіІ<урапо, рідпу свою країяу пригадуючи. Одного разу СПИНИnСЯ вів ЯКОСЬ біля венеціанської крамної комори і побачив межи іншими І\оmтовпими речами капшук і пояс, щО КОЛИСЬ ЙОГО були. Здивувався Сікурано велнким ди .ном, та на виду того не ПОlшзав, лише спитав чемно, чиї то речі і ЧИ продащпі ВОВИ. А 3 тими nевеціанами та був Амбродшуоло з П'яченци, що привіз сюдн багато всякого краму ІІа їхньому "ораблі; почувши, що привідця охоро ни питає про ті речі, він виступив наперед і промовив смі ючисл:

Добродію, сі речі мої. Вони непродажні, та вже Л!{

вашій :милості ДО смаку припали, то подарую їх вам за любки.

Бачивши, що купець сміється, Сікурапо подумав був, що той, може, впізнав його по якійсь прпнметі, проте не збенте"нився і сказав: - ТИ, мабуть, із ТОГО смісшся, що я чоловік війсьновий, а питаю про сі жіночі витребеНЬІШ? А Амброджуоло йому й наже:

154

Ні, добродію, не з того. Я сміюся, бо пригадав, як

ті речі мені дісталися. На те йому Сікурано: - Ану ж бо, щасти тобі боже, розкажн нам, як ти їх добув, НОЛИ ее сподобно. - Добродію,- одвітував Амброджуоло,- сії речі і ще ПС'ЩО дала мені одна мостива пані із Генуї, на ймення М8-

донна Дзіневра, дружина Бернабо Ломелліна, тої ночі, що я ночував з нею, і просила зберігати їх на незабудь. От 11 й засміявся, бо спало мені на думку, ЯІ\ИЙ йолоп той Бер наб." що поставив здуру аж п'ять тисяч золотих проТІ< моєї тисячі, що я ве СПОI\УШУ його жінки; а л таItИ споку

сив

і виграв заклад. Тоді Бернабо нема того, щоб себе

за свою дурість покарати, надумав покарати дружину свою

за те, що робить усе жіноцтво, і, кажуть, велів її вБИТІІ, як повернувся з Парижа до Генуї. Почувши сеє, змірнував одразу Сікурано, яка була при ЧІІна гніву Бернабо, ї, переRовавmися вочевидь, що сей купець до всього лиха привинен, вирішив не попустити йому сієї шваби. Удавши, що ся історія припала йому до вподоби, він хтозна-як заприязнився з Амброджуолом і нарадив йому їхати після розторжя з усім своїм добром до Оленсандрії, де влаштував йому порядну крамницю ще й дав чимало своїх грошей. І\упець, велику нористь собі ОД Toro маючи, охоче затримався в сьому городі. Сікурано, бажаючи якомога швидше свою невинність перед очі Бервабо УЯВRИ постаВИТІІ, ДОТИ не заСПОІіОЇВСЯ t доки не ВИНЛИllав його до Оленсандрії через знайомих ге нуезьних НУІЩів, що зуміли знайти для того якусь при

нлючну; а що Бернабо був у дуже скрутному стаповищі, Сікурано попрохав потаЄRЦі одного свого приятеля, щоб той прихистив його до слушного часу в своїй господі.

У же пер"ед тим Сінурано зводив якось Амброджуола до су.,тана, що з цінавістю вислухав од нупця оповідання про

його пригоду; тепер же, дізнавшнся про приїзд Берна бо, вирішив він, що настав час діяти, і, вигодивши зручну ХВІ!ЛЮ, попрохав султана, щоб той призвав перед себе обох иупців і змусив Амброджуола ян пе просьбою, то грозь

бою розповісти в присутності Бернабо все по правді, ян там у нього було діло з тою мадоннОІО Дзіневрою. Султан викликав іх обох і, як ВОВИ з'явилися, з суворим ВИГЛЯДОМ зажадав од Амброджуола в присутності багатьох двораків, щоб той признався ПО правді, ямм чином виграв він

Бериабо п'ять тисяч золотих червінців; тут ше стояв

155

іСікурано, на якого АмброД;куоло покладав був надію, але недавнііі приятель позирав па нього ще грізніше і заляку

вав тяжкими муками, як не признається у всьому. Тоді А"броджуоло, притиспутий із двох боків і не сподіваю чись, зрештою, більшої кари, ніж повернення тих П'ЯТИ тисяч і ВRрадених,речей, хоч-не-хоч ~fУСИВ розказати при

вселюдно геть-чисто все по правді, як було діло. Як А .. броджуоло доказав усе до краю, СіІ(урано, нібито викопу ючи волю султанову, звернувся до Бернабо іі спитав: - А що зробив ти своїй жінці через ту брехню? На те одвітив Бернабо: - Через утрату грошей і через ту яеславу, якою .. ене вкрила (так .. епі здавалось) дружи па моя, ПОІшав я на неї велииий гнів і велів слузі своєму убити її; потому, як сказав мені той слуга, ВОВНИ розшарпаю! її TiJIO.

Вислухав усе те султан, та пе розумів

іще,

куди гне

Сікурано, що влаштував сей допит, аж тоіі обізвався до нього сам:

- Володарю мій і папе, ви бачпте навіч, які гарні в тої доброї жінки і муж, і коханок. Сей позбавляє її честі, зно славивши її добре ім'я, і воднораз оббирає її мужа; ТОЙ, ві рячи більше чужій брехні, ніж її щирості, в якій міг за довгий час спільного ЖИТТЯ пересвідчитись, каже її забити й вовнам па поталу оддати. Опріч того, і муж, і коханок 'так її люблять Ї"таІ( шанують, що хоч і ДОВГО ЖИJJИ з нею, а вже не впізнають її. А щоб ви, пане мій, ще краще зро зуміли, чого і сей, Ї той заслужили, то обіцяю вам, - якщо тільки 3 ласки вашої зволите покаратн дурисвіта й поми лувати одурепого,- привести тую жіпку перед ваші і їхні очі. Султан, готовий у всьому вволит!! Сікуранову волю, при став на те прохання і сказав, нехай вів приведе ту жінну.

Бернабо, що певен був у її смерті, дуже тому здивувавс,,; Амброджуоло побачив уже, що непереЛІІВКИ, одними гріш lwІП тут не відбудешся, і, не знаючи, добра чи лиха од того сподіватися, чекав її приходу, немов очманілий. Діставши згоду од султана, Сікурапо упав, плачучи, перед пим нав колішки і промовив - уже не чо;rовїчим голосом, бо годі було чоловіка вдават!!:

- Пане мій, я - бідна, нещасна Дзіне~ра, що тиняла ся шість років світами в чоловіцькій постаті, брехливо і злочинно знеславлена сю! зраднюю" Амброджуолом і від дана сим лютим і неправедним муже" служеБНИlЮві на зар~з, а 80внам па з'їжу. 156

І, РО3;J:ершп па собі пазуху, показала перса, появивlПИ С(,('е жінкою почу султапа і всіх присутніх. Потім, обер НVНШИСІ) до Амброджуолз, спитала ііого гнівно, JЮЛИ ее

Сvло, що він ночував із лею, ЯІ{ про те хвалився. ПРОЙДИ-. <';Ііт уn,е впізнав її, та не СІ\.азав ні півслова - од сороМу ііому заціпило. Султап же, що мав її доти за :МУЖЧІІНУ, не міг із дива JШЙТИ - все, що він тут ПОЧУЙ і побачив, здавалось йому ('ПОМ, а не дійсністю. Нарешті, отямившись із чудуванвя і "певнившись, що все те діється усправжки, преве:лику "дда" пошапу поведінці мадонни Дзіllеврп, званої доти Сіl{урапо,· і вдачі її, і вптривалості, і цнотливості. Тоді "азав дати їй пристойне жіноче вбрання і дівчат на пос лугу і дарував, як пообіцяв, животом Бернабо, хоч віи і заслужив смерті. Той же, впізнавши дружину, упав перед нею навколішки і, плачучи, благав у неї прощення. Вопа добротливо пробачила йому, хоч він того був і невартий, і приголубнла його ніжпо, як мужа свого. Потім того султан повмів прив'язати Амброджуола десь па видноті і па спеці сопячпій ДО стовпа, виmмаРУВ8Т1І його медом і потіль не одв'язувати, покіль сам не впаде; так же і зробили. Крім того, наказав султан оддати мадон ні Дзіневрі все добро ПРОЙДІІсвітове (а добра того було стільки, що і в десять тисяч дублонів не вбереш); тоді сиорядив розкішну' учту на честь Бернабо, яко мужа її, і самої мадоннй Дзіпеври, яко найдостойпjшої іневщиви, і подарував їй клейнодами, золотим да срібним начинням і грішми стільки, щО ЗН"В понад десять тисяч дублонів !табігло. Як же учта скінчилаСIl, велів иарихтувати кора бель і дозволив їм, ЯК ВОНИ того хотіли, повернутись ДО

Генуї. Приїхалп воии туди веселі і багаті-пребагаті, і всі вітали ЇХ із шаНQЮ великою, особливо ж мадонну Дзіпев

ру, яку вже давно були иоховали. До самої смерті всі по нажали її, яко щіпку мудру і статечну.

Лмброджуола ж іще того самого дпя було прпв'язано :ю Стовпа й вимазапо :медом; віп скоиав у велиних муках, (,0

ОСІІ, "ухи й: гедзі (а їх у тому краї тьма-темрява) СКУ

сали і сточили ЙОГО до самої ності. Довго ще біліло там ні ',!ІМ пе рушене його масшіччя, па сухожиллі теліпаючись,

і свідкувало ВСЯI\ОМУ, хто бачив, про його плюгавство. Отта І< попався дурисвіт одуреному під ногя.

і57

ОПОВІДКА ДЕСЯТА

Паганіно з Мона"о виnрадає ЖіН"у в .мессера Річчарда ді Кіндзіпа; дізнавшись, де вона в, чо.лові" їде туди і, заnри язнившися 8 ПагаllіIlОJ', просить повернути Йо.му дружи ну. Той дав їй Ilа вОЛЮ - вертагись чи .лишитись, вона ж не хоче йТи до чоловіпа, а по його САІерТі одружується

8 "Оханце.м у ся чесна компанія вельми вподобала прегарну КОРО левину притчу, а найдужче Діоней, що мав того дня роз казувати остатній. Похваливши "а все попередню опові дачку, він почав:

- Пренрасні дами, одна обставина" королевинOl ІСТО ріі примусила мене перемінити свій намір і розповісти "амість задуманої пригоди зовсім іншу - маю на увазі дурість Бернабо (хоч усе й скінчилося для нього блаГОІІа лучна ) і всіх інших, що думають подібно до нього, ніби в той час, ЯR вопи гуляють Д~CЬ ПО світу, то 3 однією, ТО " другою любо жартуючи, жінки їхні, що дома лишились, сидять собі на піснині, сноро"ини не вживаючи, буцімто ми не "наємо, родившись серед них і внрісши, до чого вони ласі. Оповідною своєю хочу я пона"ати велику їхпю глупоту і ще більшу неро"умність тих, натрі, вважаючи себе сильнішими "а природу, "ожуть робити діло тільни Я3ИRОl\f, ще й іпmих СИЛ:КУЮТЬСЯ ва свій лад повернути, І ХОЧ те натурі їхпій і геть-то суперечить. Так от, жив собі в городі Пізі судія, більше розумом, аніж СllЛОЮ тілесною обдарований; звали ЙОГО мессер Річ чардо ді Кіндзіна. Будучи тяжно багатим і сподіваючись, мабуть, що зможе ВДОВОЛЬПИТИ жінку досконалим знан ням зан:онів, шукав він собі з горливістю великою молодої та вродливої дружини, хоч мусив би стерегтися саме та ної, янби тільни вмів не лише іншим, а й собі добру пора ду дати. Чого ж шунав, те і знайшов - мессер Лотто Гва лаиді дав за нього дочку свою Бартоломею, що була, може, rшіікращоІО і пайгарнішою дівчиною в тому місті, хоч вопи та}! мало не всі такі вертливі, як ласочки. Судія привів молоду до свого дому з велиною пишнотою і справив гучне та бундючне весілля. Уже першої ночі спромігсп він ледве один раз винонати свій подРУЖПій оБОВ'Я:ЮIi:, та й то 3 тяжкою бідою, а вранці, як чоловік худий, сухорлявий та недолугий, мусив покріпляти сили

158

своЇ білим вином, солодощами та іншими ліJ{амп. Оцінив ши аж тепер по справедливості свою спроможність, пав судія почав навчати дружипу календарю, що найкраще згоднвся б школярам і був укладеннй не інакше, Ш{ у Ра венні. Як його послухати, то не було такого і дня, щоб на нього не припадало ЯRОГОСЬ свята 'ІІІ присвятка, шаНУЮЧll

НЕі чо.'Іовіи і жінна мали з різних ПРИЧИН утримуватися од VСЯl\ИХ зносин; сюди ж: додавались пости великі й малі,

переДСDЯТТЯ апостольсы\i і всіх святих, п'ятниці та субо ТІ!, ну й педілі (бо то, МОВЛЯВ, ден" господпій), та ще пев пі кватири :місячпі і сила~силенна всяких іНШllХ виїМ кіп - йому, бач, здавалося, що спілкування з жінкою можна ОДRладати па такий довгий термін, як цивільні су

дові справи. Отаl{ і жив віп із дружиною (хоч і вельми їй було досадно, що хіба раз па місяць він до неї прпгор неться) і стеріг її пильно, щоб, буває, хтось інший не вказав ЇЙ на робочі дві, як він уназував ЇЙ на СВЯТІіОві. Одпого разу влітку, за великої спеки, заманулося мес серові Річчарду поїхати до свого прегарного маєтку біля Мопте-Неро - погуляти там кілька депь, подихати сві ЖИМ повітрям; жінку свою н.расувю він теж узяв із со бою. Щоб розважити її, віп улаштував одпого дпя рибо ловлю: сам сів із рибалками в одип човен, а жінку з TO~ варишками посадив у другий, та й попливли собі, і так зарибалились, що незчулися, як запливли од берега па кіЛІ> I~a миль у чисте море. От пильнуют., вони тої риби, коли ее надплив туди галерою своєю Паг.піно да Маре, голос ниіі того часу 1\орсар; помітивши човни, віп рутив до них; вопи навтіки, та він усе~таІ\И наздогнав того, де були ;кіВКИ t і, побачивши там Rрасувю Бартоломею, вс бажав

собі іншої здобичі

- иа очах у мессера Річчарда, що був

уже па суходолі, піп узяв її до себе па галеру та й по плив у море. Нема чого й казати, Яl< журився тш[ пан

судія, що ревнував жінку свою і до тіні, не то що. І в

Пізі, і в іншіх :містах скаржився він па тих лиходіїв-кор сарів, та все було намарно

він~бо пе звав, хто саме ви

крав його жін ну і куди її завіз.

Пагапіпо ж, таку гарну брапку собі залучивши, був

ве.ТІЬМИ радий; він не мав жінки і вирішив залишити її

,при собі. Красуня гірко плакала, а вів потішав її ласка ВИМИ словами; коли ж настала ніч, він, не дбаючи про календар і пе турбуючись жодними святами й при святна ми,

зачав

утішати

її

ділами

(бо

слова,

ян йому

здавалось, мало тоді вдень допомогли) та і втішив~таки

159

так добре, що не допливли вони й до Монако, як судія і всі його закони вилетіли ЇЙ з ГО1IОВИ. Зажила вона рада

та весела

ТИМ Паганівом,' а вів, у Мо нано її привізши,

не тільки нотіху вдень і вночі їй давав, а ще й шанував

ЇЇ, як би дружину свою за"онну. Через який там час унесено в вуха мессерові Річчарду, де його жінка, Він запаЛІ!ВСЯ бажаниям повернути її як пайmвидше і, гадаючи, що ніхто краще за нього не змо

же сієї снрави зорудувати, вирішив сам повезти за неі ви(уп, СНЇЛЬRИ б там із 1ІІ)ОГО не заправили. От сів вів па. корабель, приплив до МонаКО'і справді побачив там свою жінку. Вопа теж його поміТІІла і того ж вечора сказала про ес НОХ8пцеnі СВОЄl\IУ, ВИЯВИВШИ йому одночасно, що

вона гадає ЧИНИТИ. Другого дня вранці мессер Річчардо побачив ПагавіН8, познайомився 3 НИМ і за І\ОРОТКИЙ час став уже запанібрата; Паганіно ж не показував виду, що

його знає, і вичікував, що тоіі буде йому казатн. Коли мессерові Річчарду здалося, що пастала слушна мить, він постарався якнайліпше і якнаііприязніше одкрити йому

. причину

свого приїзду і про"ап ііого взяти який завгодно

окуп, лиш вернути жінку. На те одповів Паганіно з весе лим видо&!:

Але ж дуже прошу, пане мій любий! Коли хочете

знати, у :меве й справді живе о~па МОЛОДИЦЯ, тілЬКИ я не відаю, чи то ваша іНіПRа, ЧИ, може, ще чиясь - я Ж бо вас не знаю, а з ПОЮ знайомий теж недавно, відколи вона

в мепе живе. Нкщо й справді ви її чоловік, ЯК ви кажете, то я, маючи вас за людину благородну, поведу вас до неі і вопа вас напевне впізнає: ІЮЛИ вона скаже, що ваша правда, і захоче піти з ваЬПl, то нехай; дасте меці за веі окупу, що з ласнп нашої самі положите. Лк же ні, то не подоба вам її ОД мепе вимагати, бо Я чоловін молодий і, ИК усякий інший, можу тримати собі жіпну, особливо Ж таку, як вона, що любішої за пеї я зроду не бачив. Тоді сказнв мессер Річчардо:

- Цілком певно, Щ9 то моя жінка; СНОРО ти поведеш мене до неї, побачиш сам, що так воно і є: вона одразу ж кинеться мені на шию. Нехай буде таи, ЯН: ти надумав; fI пристаю на все.

- Гаразд,- СJ(азав Паганіно,- xOAil\IQ. От прийшли вони до Паганінового дому, сіли в світлиці, і Пагапіно .велів ЛOJШИІ\8ТИ ДО себе тіпну; вова вийшла із своєї Іtімпати і привітала мессера Річчарда так, ніби ,то був ЯІШЙСЯ чужинець, що завітав у rOCTi до Па ганіна. Сев

160

побаЧПВШI!, судія дуже здивувався (думав, знаєте, щО 8(1Н3 його хтозна з якою радістю зустріие) і СІ(азав до себе І!ОДУШШ: «Мабуть, із того су"у й безконечного горю в,.! пя, ЩО втратив ЇЇ, л тзн змінився, що вона мене не впі зпа,18;). J1.o неї ж Qзвався таними словами: - і{(інко моя люба, дорого ж мені стала та рибна лов ля, що на неї я тебе ЗЗI!РОСИВ! ЩО вже" побивавс" за то

бою, ТОГО піхто на світі здумати не може, а ти, бач, і не впізнала мене, так байдужно до мене привіталася. Хіба ж ТІІ пе бачиш, що се я, твій мессер Річчардо? Я приїхав еЮ;:l,ll, щоб заплаТИТIІ СЬОМУ. достойному чоловінові, СRіль тІ він захотів би, аби тільки забрати тебе й одвезти до дому, а він, спаснбі йому, згодився оддати "ені тебе аа таку ціну. лr'у я сам І10кЛаду.. Жінка но вернулась до нього й сказала, осміхнувшис" gлегены188

Мосьпане, ее ви до мене говорите? Глядіть же, чи ВІ! часом не вклепались, бо я от таки добре знаю, що не бачила взс ізроду. А він ЇЙ:

.::. Що-бо ти кажеш, ось придивись до мене краще та

пригадай гариенько, то й побаqиш, що я твій муж, Річ чардо ді Юндзіка. А вона йому: - Даруйте, мосьпане, може, воно й не випадало б так ДОВГО па вас ДИВИТИСЬ, ЯК ВИ того бажає.те, та я вже до сить па вас надивилась і можу з певністю сказати, ЩО І1іколн вас не бачнла раніше. Мессер Річчардо подумав собі, що, може, то вона прн кидається із страху перед Паганіном і не хоче признати ся до нього в присутності корсара; тим-то через якусь хвилю він попрохав у господаря дозволу поговорити з Жінкою сам на сам. Пагапіно приста:ц на те, 3 ОДПОЮ лише умовою - щоб мессер Ріqчардо ие важився цілу ватись проти її волі, а жінці СП.ааав, щоб пішла 3 ним ДО своєї кімнати, вислухала все, що він мав и:азати, і відпо Віла ЙОМУ, НІ{ сама хотіла. От пішли вони удвох да неї в

І<іЩІату, посідали, і мессер Річчардо заговорив ізиову: - Серденько моє кохане, душко. ~ЮН солоденька, наді ЄПЬІіО МОН люба, невже ж ти ІЇ тепер не впізнаєш TOГO'~

Річчарда, що люБИТІ, тебе дужче, иіж самого себе? Як же

се мо",е бути? Чи я вще так змінився? Оченя ж ти '106 каре, ну, гляиь же на мене ще раз, придивнся "раще!

Жінка засміялася і не дала йому говорити далі.

Дж. Бо}шаччо

161

- Ви розумієте, зпичайно,- промовнла вова,- що не там пже я безпам'ятна, щоб забути, що ви - мессер Річчардо ді l\iндзіка, мій муж; та коли я жила з вами, то ВІІЯПИЛОСЬ, щО ви мене погішо знаєте. Ви ж чо:Ловів иіби й розумний

(і хочете, щоб вас за такого вважали), то

невже Ж таки ви не звали, бачивши, що я така молода,

та свіжа, та яра,- lIевже, кажу, ви не знали, чоrо треба молодим жінкам, крім їжі та одежі, хоч вови і!: сором. ляться про те говорити? Як ви те діло справляли. ви самі знаєте. !\оли праВНllчі студії були вам більше 11.0 серця, аніж дружина, то не треба було женитися; та, правду

кажучи, мені завжди здавалось, що ви навіть Е:е юриста, а такий~обі ходячий календар, що проголошує свята й передсвяття, пости й припостки, так ви добре знали всі ті штуки. Якби, кажу, ви попускали стільки празників пахарям, що по.ля ваші обробляють, скільки тому, що мав мою грядочку порати, то не зібрали були б ізроду ні зер нини врожаю. А тут послав мені бог, на молодощі мої 8ГJlянувmись, сього чоловіка; .8 отсій ОТ кімнаті живу л. 8 ПИА-f, не знаючи, що то 6 Свято (маю па увазі ті сnит:!, ЩО тан часто справляли ви, більше богові, чим жінці догоди ... ти намагаючнсь): ніколи тут lІе ночували ні п'ЯТНИЦЯ, ні субота, ні сухий четвер, ні петрівка, ані велиний піСт; що тан ДОВГО тягнеться; і вдень і вночі тут працюється, що аж пір'я детить; ОТ хоч би й сьогодні вдосвіта - ще й до утрені не дзвонено, а ми ВіКе дні ЧИ три загінки про йшли. Запишуся іl, я у нього, працюватимемо ВДВОХ, по ... ніль молоді, а св.пта, пости та прощі псхай УіКе будуть мені па старощі. А ви забирайтеся собі з богон, та й по J.\уше гайтеся, і святкуйте там бе-а мепе г.кілиш хочете. Почувши еії слова, мессер РіЧЧ8РДО неСК8З8нвоrо до впав fналю, а як вона замовкла, промовив:

- Ох, ДУШІЮ моя солодеНЬ1і8, хто видав тане говори... ти? Невже тобі не дорога честь батьків твоїх і твоя влас на? Нею!," ти волієш отут підбічницею сього чоловіка у смерте.1ЬНОМУ гріху пробувати, ніж у Пізі ДРУЖIjНОЮ моєю бути? Як ти йому остинеш, прожене він тебе геть із ганьбою вешнюю; а мені ти завжди-. будеш МИЛ8, завж... ди будеш, хотів би Я чи ні, господннею мого дому. Нев же задля сієї нечестивої і непомірвої похоті занехаєш ти добру славу свою і покинеш мене, коли Я люблю тебе, як душу? Надієнько моя люба, не кажи більше таких слів, ходи зі мною: я ВіКе тепер, знаючи твоє ба-жанвя,

буду

краще

старатися.

Маєточку мій дорогепький, од-

162

стань од того наміру та ноїдь зі мною кого вже Іштернівся лнхаl

я ж без тебе та

На те жінка одвітувала: _ 3а честь мою, нро мене, нехай хоч і ніхто не турбу

ЄТЬСЯ, ее вже тепер ні до чого; нехай бн .булн подбали про

неї отець-мати,

коли

мене

З8

вас заМІЖ давали;

та

ЯК BOНl! тоді про мою не дбали, так Я тепер не дбаю нро їхню. А що я в гріху смертельному пробуваю, то тим не журіться, бо Я в ньому як сир у маслі нлаваю. Призна юся Ba~! по правді, тут я почуваюсь дружиною Паганіпа, а там, у Пізі, я була ніби вашою иолюбовницею - так рідко за квадрами місячними та геометричними розра хут,ами сходились там наші планети; тут же Паганіно не випуснає мене з обіймів цілу ніч, тисне мене й кусає, а вже НІ, упорув, нехай вам те сам бог скаже. Ви говори те, що будете старатися; а чим? Будете намагаТIІСЯ трьо ма нападами булаву ніднятн? Мабуть, ви стали бравим вершнш;ом з того часу, як я вас не бачила. Ідіть собі і старайтесь лишень тримати душу в тілі, бо ви на сьому світі пе~юв· позичені, такі хирні та недолугі. А ще спа шу ваи, що коли й пqкипе мене сей чоловік (а він, зда ється, пе має того на думці, поки я сама хочу), то я ні защо в світі до вас не повернуся: хоч СІ<іЛЬІЩ вас чави ти, nсе одно й наперстка соку не вичаnиш. Набулася я вже в вас, на превелину собі шноду і втрату, то шука ТІшу тепер того добра деінде. Кажу н' вам іще раз тут немає в вас ні свят, ні присвятків, тут Я хочу й зос татися, а ви ідіть собі 3 богом, і то яннаишвидmе, а ні, то я занричу, ЩО ви хочете гвалт мені УЧИНlIТИ.

Упіймавши такого облизня, аж тепер урозумів мессер

Річчардо, яну віп учинив дурницю, що оженився з моло

дою, бувши сам незДолящим. Сумний та невеселий вий шов він із німнати і наговорив багато всячини тому Па ганінові, та все пусто-дурно. Тан нічого і1 не добившися, повернувся він до Пізи без жінки та й збожеволів з ве ЛИНОГО жалю; було, хто з вим пе привітається, ХТО ЙОГО

про що не сиитає, він усім одно каже: «Паскудна діра свят пе розбира,>. По недовгім часі він і вмер. Як иочуБ

про те Паганіно, то, знаючи, ян вірно кохав його БаРТQЛО мен, став із нею до шлюбу, та й зажили ВОНИ собі ВДВОХ до любої вподоби, жодних свят не святкуючи і постів не постуючи, у тім обом приємній праці РУІ' і ніг не покла

даючи. ТИМ-ТО, л.юбії мої пані, здається мені, що не в ті взувся Бернабо, ноли ото сперечався з Амброджуолом.

163

Ся оповідка так розсмНпила чесне товари~тво, що а ре готу у всіх аж щоки боліли, а всі дами .в ОДІШ ГОЛОС виз нали, ЩО Діоней нравду каже і ЩО Бернабо був великиіі дурень. Як Діоней скінчив свою історію і всі вже ·пере сміялися, }{оролева побачила, що вже нерано, усяк роз казав уже своє і володарювання її дійшло ніпця; ТОЖ іа ПЛВШИ заведеним порядком вінця з голово своєї, поклада його на голову Неїфілі і сказала веселенько: - Тепер, люба мол подруго, випадає тобі над сим ма лим иародо>! поцарюваТIІ;

По сім слові КОЛIІІШП1 королева сіла; Неїфіла трохи аж почервоніла од тої шани, що їй отсе дано; личко ЇЙ , пашjло, МОВ свіШ8 троянда квітпеnа чи майопа ва cxi.~ еоп ЦЯ, а очі хороші, трохи опущені, блищали, неначе тая вранішня зоря. Як тіц.ьки вщух приязний гомін, яКИМ усі присутні ясували своє благовоління до нової королеви, вона підбадьорилась, сіла иа ВИЩИЙ стілець і промовила:

Раз уже я стала над вами ИОРО.'ІСВОІО, ТО, не лама

ючи порядків, заведених мо іми попереДПИЦЯМI1 і схвале НIfХ

вашою поиірністlО,

хочу ознаймити

вам короткими

С.човами мою думку, що нам с.чід далі чинити, ІШЩО ВІ! її спільною РІ,\ДОЮ ухвалите. Ян вам відомо, завтра в вас п'ятниця, а позавтрьому 'субота, дні не вел:нlИ приємпі багатьом людям задля пісної їжі, що годиться nЖІ1ватп. Проте п'ятницю мусимо шануваТІІ, бо в сей день ПРИЙНЯВ МУКУ ТОЙ, ХТО 'Розп'явся ради спасіння вашого; тим-то справедливо буде, я вважаю, і почесно заптра ДЛЯ хваЛll божої радше молитвами, аніж оповідкаМI! пробавлятися. у суботу ж, ізнов, тінни миють своїм звичаєм голову, щоб вимити з волоtся весь порох і бруд, що за ціЛЕЙ тиждень назбирався; б"'ато хто постус в сей до"ь на славу пречистої діви-богородиці, а потім опочиває од усіх

трудів на честь неділі, що заходить. ТИМ і в суботу, я вважаю, ми не можемо ЙТИ заведеним триб:.JМ і гаразд учинимо, як і в сей день оповідати не будемо. І ·ще одно: в неділю буде вже чотири дні, як МИ тут живемо, і, КОJШ ми не хочемо, щоб нас тут заскочили якісь чужі ЛЮДИ, мус.имо" на мою думку, переміннти місце свого пробутку Й перейти нуди-інде, а -КУДИ, про те вже я подумала іі потурбувалась. Коли ми зійдемося там до гурту після полуденного спанку, то домовмо.t!! зарані, що на відміну від

сьогоднішнього ДНЯ, ноли МИ надто ШИРОJ\О. гуляли думною по нашому словесному полю, слід обмежити ТРО Xll ОІ10відацьку сваволю; :иожне матиме досить часу ДЛЯ

164

па~VМІІ

змоще

розказати

що-небудь про одну ю,усь

ФОРТУППlіу примху - приміром "а>кучи, про те, як ЛЮ;jИ

,авдяк" своїй кмітливості добували собі ба>Кане або вер тали втрачене. Нехай ще подумає про се І<о>Кпе із вас та

розпоnість па ПОЖИТОК ЧИ хоч на потіху всьому това

риству. Неп а річ, за Діонеє>! лишається його привілей, як і перше. Всі схвалили І<оролевину промову і пристали на її дум

"у. Вопа >к ПОІ<ликала перед себе каштеляна і розказала йому докладпо, де віп має поставитя ввечері столи і що

ііому потім робитй за весь час її Rоролювапвя; потім того

вона встала разом' з усім товариством і ДОЗВОЛ!lЛа роби ти, що кому хотя. Дами й кавалери пітли в садок, погу ляли там ТРОХИ, .. а ЯК наспіла вечеря, поїли усман; ЯК же повставали з-за С'ГОЛУ, то Еfl.fілія, ПО загаду королевипо му, завела тапок, а Пампінея (їй приспівували всі інші) ось яку пісню: ІЦаслива л пад ВСJше uорівняння: Здійспилися: усі мої бажанпяl

nриНди

ж ДО мене, владарю Амуре, Всіх б:шг моїх і радощів причино; 3 тобою заспіваю Не про зітхання, не про дні зажури, ІЦо тн змінив па втіху доброчинпо, А про жагу бсзнраю, • Що в пШ: горю, щаслива, й не згоряю,

Тобі моє несучи обожа1lJlЯ. в той день, ян загорілась я жагою, ЯВИВ, Амуре, ти моему зору hоханця МОЛОДОГО,

ІЦо СПЛОЮ, завзяттям і красою ІІІ'ІД усіма у ('яіті віЗИІе гору

ніде такого ... Я мрію і співаю Ю1Ш про нього. Лише ЇІОМУ ПЗЛl\С ~ЮЄ Iшхаппя.

Ht!Ma

Але паЇІбіЛJ)ше те мене втішає, Що милому і я тан само мила 3 твоєї ласии, божеl На сьому світі nее ТСШ'Р л маю, Усе, чого душа моя хотіла. А на тім світі, може,

Господь всевишпНі люблячим поможе І пам дарує вічне раюваНIlЯ..

Після сна піспі співалося ще багато ВСЯКllХ, тапrtюв"а лося того й сього, гралося ІІа ріЗjIlІХ струмеllтах. Та ЛІ(

165

сказала королева, що пора вже ва спочииOl( іти, розій

шлися _всі при світлі смолоскипів по своїх кімнатах, а

два наступні диі присвятили тим справам, про які гово рlIла королева, і з ветерпливістю дожидалися веділі. Кіпець

другому ДНЮ

ДЕНЬ ТРЕТІЙ 8ачинається третій день, у який під nроводо-м НеїфіАи говориться про тих, що к-мітливістю своєю чого бажали добули або що втратили повернули

Уже зоря з наближенням сонця почала з пурпуру в золото перецвітатнся, як уставши норолева в неділю рано, усе своє товариство позбуджала, а наштелян ще й того раніше в те місце, нуди малося ЙТИ, послав усякої нотребизни чимало і людей, щоб усьому лад дати; поба чивши ж тепера, що ItOролева в дорогу побралася, велів повантажити все до решти і рушив з оБОЗ0М та з позоста лою челяддю, знявши сл, МОВЛЯВ, із старого таборища. Ко ролева йшла тихою ходою в супрово,~і дам та "звалерів під веселий щебет СGловейнів та іншого птаства (а було їх там, либонь, із двадцяТІ. голосів), прямуючи ва захід сонця- неЗ8ходженою

та Itвітами, що протн

стежкою,

paHlty

порослою

зелепою травою

рОЗltриналися; жартуючи та

сміючися зі своІми супутниками, не пройшла вона ЇІ ДВОХ тисяч ступнів, ЯК привела їх іще перед дев'ятоІО ГОДИНОЮ до чудового розltішного палацу, що стояв ва ПРИГОРІ(У, ВИВИШНЮЧИСЬ пад ДОЛИНОЮ.

ВОНИ увійшли в той палац, оглянули всі приміщення

і, побачивши там великі сsітлиці і чисті та чепурні покої 8 усіма вигодами, вельми похвалнли і саму бу дівлІО, і

пишноту папа-господаря. Спустившися ,потім увиз і роз дивившися на просторе і світле подвір'я, на льохи

:кош. .

товними винами, на фонтани 3 свіжою холодною llОД~Ю, ще більше нове СВ06 втечище уподобали. Тоді посіда ли - одпочити б то трохи - на нружгапку, заltЛечаио"у J;ЇТТЯМ і· потрушевому всілякими квітами, що цвіли па ту пору; звідси добре було видио всю оltОЛИЦЮ. Тут оба-

166

чниіі наmтеляп прпгостив і приmаНУRRВ їх lшБОРП1f~(П со ... лодощами та добрими НИН3\fИ.

Потім того веліли одімюrути хвіртку в сад, щq, об:му РОDаюrй "ругом кам'ЯНIІМ муром, ріс коло палацу; при самому вході вра.ЗJШ він їх увесь красою своєю чудовною, а як мнп в пьому дрібпіше РОЗГЛЯНУЛІІСЬ, то ще душ"е дивувалнся. Округп саду і багато де всередині ішли ши рокі, прямі, як стріла, хіДНИІ\И, обхилені буйним вино градом, що показував того ропу на щедрий урожай; тоді

він саме цвів і точин на ввесь сад такий аромат (а тут

же ще й інше всіляке зело і дрено духмяніло), що зда валося .Ї~{, піби зійшлися тут ДОRУПИ всі прянощі і пахо

щі східннх країн. Обабіч ХІдників плелися ЖИВОПЛОТОМ білі й червоні троянди та жасмнн, тож не тільки вранці, а й за сонця можна було в сьому запахущому холодоч

ку любо гулятн, спекоти не знаючи. Було там доволі ще всякої рості (а скільки, якої і де - довга річ було б опо відати); не бракувало, скажу коротко, ані жодної путя щої рослини, що в нашому підtонні водитьсн. Посеред саду (ее, може, була в ньому річ над усяку іншу зпакощrта) була поляна, встелена _дрібною яро-зе леною, аж пібп ч()рпою, муравою, розцвічепа· безліччю різних І\вітів, обса;rlіІ:;ена кругом :МОЛОДlf1\ІИ ПО?lrараН9.еви ми та цптриповими деревами, па f1ІШХ заразом і Rвіти, і плоди, що спілі, ·а

що й зелені,. рясно майоріли;

дерева

ті не лпше очі лю(іим затіН1\ОМ у себе брали, а іі душу

благоухаПНfПI .своїм звеселяли. Серед

тої

поляни стояв

біломармуровий водограй, різьбою кунштовною гарно оз доблений; у центрі його здіЙ},Іаласл на полоні статуя, що викпдала n небо - не знати, чи натуральним, ЧІІ тен, ШТУЧНІІМ

сrрумепе:м - стіЛЬЮ:f води, яна спадала зпову лагіДШВf ПЛlOсН"отом у. прозорий басейн, стільни, 1(8ЖУ, ПОДП, що вопа с~rіло могла б крутити млинове :коло. Зай вина ЇЇ, що не вміщалася в басейні, одводилась СRРИТИ МИ під дерном наиавками і, вийшовши знову наверх, об тікала поляну ДЗЮРRОТЛИВИМИ течіЙRами, а потім розбі галася танпми ш струмками ПО саду; зібравшися потім в одній його частині, вопа ринула прозірчастим ПОТОRОМ

у долину; женучп по дорозі з великою силою і немалою для госнодарн кор"стю аж два млини.

Крас.а цього саду, його впорядкованість, усі оті дерева й квіти, водомети і струмки зачарували наших дам і «а валерів. Усі визнали в один голос, що, якби був рай на сьому світі, він мав би саме таRИЙ вигляд, і піхто пе

167

знав, .якої б можна було ще тому садові принади додати. Гуляючи в ньому до любої вподоби, плетучи собі віноч ни із усякого віття, слухаючи співу птащок, які ніби зма галися, хто кого перещебече, товариство наше ще одну дивовижу помітило, Яlюї раніше було не зауважило. :'" тому саду було сила-силенна різннх звірят, не менше, може, ніж ста порід; хто що забачить, тут же іі іншому покаже:

там,

ДИВІІСЬ,

ВlІгулькне

звідкілясь

ТРУСllИ, там

зайці іІробіжать, он козулі лежать, а онде молоді олен чуни пасуться. Опріч них, гуляло там на волі чимало іншої усякої нешкідливої, піби ручної, звіРИНИ j що любо й мило було диви~ися.

Нагулявmися товариство ·ПО саду, падивившися на всі

ті дива, казали постаВlIТИ СТОЛИ :коло того водограю; спер шу заспівали П'ЯТЬ чи шість пісеньок, потанцювали трохи,

тоді

з дозволінням

лившись досхочу

1І0ролеви

сіли

до обіду.

Покрі

прерізпими смачними потрава ми, ПОВ

ставали весело з-за столу і знову грали, співаJIИ й тан цювали,

аж

поки

королева

не

сказала,

що,

хто

хоче,

може в сю жарку годииу піти поспати. Дехто й пішов, а інші, зваблені Rрасою сієї містини, тут )ке й лишилися: ноторі читали романи, а которі грали В шахи чи в дамки, поки тії спали. Ян же минула третя година, всі повста

нали, освіЖИЛІІ собі вид холодною водою і пішли, за ко рол.евипим

наказом,

до

водограю,

де, посідавши

заведе

ВИМ порядном, ченаЛll початну оповідань ва домовлену тему. Першим оповідачем королева визвала СI,огодні Фі лострата; він почав такими словами.

ОПОВІДКА ПЕРША

Лfа"етто 8 Ла",nореn.:іо nРU':llдасться НШUJI і стає аа са дівниnа в дівочо",у J!OHaCTllpi, де всі чернuці навnере6ііі н,амагаються із ним поспати

Прекрасні дами, багато є нерозумних чоловіRів і жінок, Яlй гадають, що СІЮРО дівчина візьме па голову біле покри

вало, а на тіло чорну рясу, то вже перестає бути жеНЩIІ ною і нічого такого їй не кортить, буцімто як постриг лася в черниці, то вона й заІ\ам'яніла; коли ж тані люди. JJОЧУЮТЬ

часом

щось

таке,

що

чить, то вельми беuтежаТhСЯ:

168

сій їхній гаДl1і супере

ото,

мовляв,

нечуваний,

протпприродний гріх! А самі себе не бачать, що мають повну волю що любля чинити, та й то немає Ї~I наСІІТУ; ТО хоч би подумали

що ж тим робити, що ввесь час

па самоті та на безді .• лі пробувають. Є знов немало ЇІ ТflІШХ, що думають, ніби лопата, й заступ, і груба їжа, і тяж"а праЦl1 пр"туплю!Оть у хлібороба тілесні похоті і затемнюють та затурнують ІЇого розум. Хибність та \i X-ОТ думок Я іі хочу показати СВОЄЮ малепЬІ~ОЮ істо рїЙІ\ОЮ,

не

ВИХОДЯЧИ,

одначе,

ТИХ

меж,

що

н~значила

нач l\Оролева.

у наших краях був, та ще й тепер Є, дівочнй монас тир, славний CB~ЇM благочестям (а який саме, того не снажу, щоб тої доброї слав" нічим не ущербити), а в тому монастирі не з-так давио, коли ще там було всього восьмеро черниць:з абатисою, і всі ж то молоденьн.і, са ;jівшшував та заразом і городникував один ДЯ;jЬІ<О; ие хотівши ж більше за малу плату служити, порахувався 3 шафарем монастирським, та й нодався собі в Лампо рею;іо, звідки був родом. Серед людей, що зустріли йо го там приязно, був ОДИН МОJІОДИЙ нарубок, нрішшй та

дужий і з себе, як на сеЛЮ:К8, танн вродливий; звали йо

го Мазетто. От і питає 1\;Іазетто того дядька (а дядька звали Нуто) , де nін тан ДОВГО був. Той с"азав йому, а парубок давай знову допитуватись, що він у тому мо настирі робив. На те одповів Нуто: - Порався там біJIЯ саду (а він у иих великий та гар лий), ХОДИВ часом у ліс по дрова, врду тягав, те-се; тіль НИ Ж платня мепі така мізерна була, що і взуваЧІПI не Mir собі справити, не- то що. А ще ті чернички, всі моло ді, та такі кляті і забісовані - все їм недогода. Пора юсь я, бувало, в саду чи в городі, таІ! одна каже: «Сад жай отут-о., друга каже: «Саджай отам-о», а третя ви ДІІрає заступа 3 рун: «Тан,- І;аже,- пе годиться». Так, бувмо, иадокучат", що тільки плюнеш та і з саду. От через те ж я й ие захотів там СЛУЖИТІІ, додому вернув

ся. Просив мене, правда, шафар їхній перед тим, як я іІшов, щоб Я вапитав йому десь підходящого чоловіка, та хоч я й пообіцяв, то швидше в нього на лисині чуu рина виросте, ніж я ного туди пошлю.

Слухав тіі -речі Мазетто, і так йому закортіло до тих черни'lОК иа службу стати, що аж-аж-аж; урозумів-бо 2 :\ІІДЬКОПИХ слів, що доб'ється там, чого йому треба. Та ДfЦЬJюві про те й не натянпув, щоб діла ве зіпсувати, СНilЗRВ тільки:

169

- І добре ти "робив, що шшов!' Не мужчипське то діло - 3 баботою ВО"ИТИСR, краще вже " чортами .. У тих вертихвісток сім п'ЯТНИЦЬ на тиждень. Та зразу ж иісля сієї розмови став Мазетто думати-га. дати, ЯЮІМ би йому иобитом У той мопастир дістаТIІСR;

тую роботу, що казав Нуто, він добре знав, то "а се й пе

турбувався, боявся тільки, що його не приймуть, бо

"0-

ЛОДИІЇ і показний із себе. Розкинувши думкою туди й сю ДП, ТЮ, собі поми:слив: звідси туди світ не блигомий, ні .. ХТО :мене там не знає; як удам із себе пімого, ТО мене там наиевне візьмуть. На тому ж і став; закинув союїру за плечі, та ніному ІІі слова, й подався ДО того монастиря от собі вбогий чоловік ОТ ПРИЙШОВ ·він туди й здибав я"раз у :1ворі шафаря та й показав йому l1а мпгах

ска

зано, ні,шіі! - щоб дав йому чогось попоїСТП ради бога, а він ЙЮIУ "а ее, коли треба, :1ровець урубає. Той його нагодував, а тоді повів на дроворубню до пеньків, що Нуто пе міг був ПОН:ОЛОТИ, а сей, :міцний та здоровий, ПОІ\О:ТОВ усе в три мига. Тоді шафар узяв ЙОГО з собою в ліс, в~лів варубатп дров і ПОJ\азав па кивах, щоб нав'ючив осла. і О:1ві" дрова додому; паруБОI, усе тан і "робив. Шафар затрпмав JЇoгo ще па сніЛЬБиеь ПСПЬ для ВСЛІ\ОЇ такої ро БОТПЗНI!. ОДНОГО ДНЯ побачпла його абатпса і спитала в mпфаrп, хто ее танпЙ. ІJIафар ощшззн: - Пя.пі:\fаТRО, ее бідний п~руGОІ\! глухпй і німиЇf; при ЙШОВ він отсе СЮ,rщ ПО милостппю, 11 дав ЇЮМУ дещпцю.

а він поробпв ~leHi за те чимало всяної потрібної роботи. Якби ще В:\Іів" він (',а:tіВНИНУВRТП і став до нас за ШІаТУ, то ираш;ого наймита вам і не треба: він СП:.1ЬППЙ, па nся ке дідо ;ц.,а:'шЙ, та й нема чого боятися, щоб він із ваши ми дівоqушми інаРТІІ затівав.

На те абатиса сказала:

- Правда твоя; узнай же, ЧИ вміє він ІЮЛО саду ходи ти, та іі найми його; знайди йому сякі-ТRRЇ череВІПШ та ЯКУСЬ стару сірячину

та

нагодуй

добре,

щоб приладу

дати.

Шафар сказав, що так і зробить, а Мазетто, що підмі тав саме в дворі і, ніби то й не він, чув усю ту розмову. «Ну,- думав собі веселеНЬІЮ,- пустіть лишень мене у ваш садочок, я його т3І( оброблю, ЯК ніхто ніlООЛИ». Як побачив шафар, що німтур добре ТЯМПТЬ, господар ську роботу, вів спитав у нього па мигах, чи не зостав

ся б вів тут, а той йому, так само ва мигах, одказав, що

170

ва все пристав. Тоді віп прийняв парубl<а ва службу й поставив працювати в сад, по:казавши, що ЇІ де робити, а сам пішов собі іншими моваСТIlРСЬБИМИ справа~ш кло потатися.

От став уже Мазетто день крізь день у саду робити, а чернички стали дО нього чіплятися й дражнитися, зви чайно, як із німим, і ГОВОРИJIИ йому Бенні страмні слова, г"даЮЧIІ, що глушко нічого з того ие чув; абатиса ж ду мала, мабуть, ща в иарубка не тільки мову, а й жилу одняло, і не дуже на все теє вважала.

Одного дня, наllрацювавшися доволі, Мазетто IІриліr ТРОХИ відпочити, І\ОЛИ ее ДО нього підійшли дві чернички, 110 саду гуляючи, та й давай ЙОГО розглядати (а він удав, ніби СІІИТЬ). ОТ одна черничка, Ботора сміліша, і каже другій:

- Якби звала н, сестричко, що можу тобі довіритпсь, н б тобі щось таке сказала, що вже не раз мені ва дум "у Сllадало, та й тобі, може, було б на руку. А та їй: - Та І\3ЖИ, не бійся, от їй же богу, ніНОЛll В сніті ніко... му того не скажу.

Тоді сміліша таБУ повела річ: - Не знаю, чи спливало тобі I\ОЛИ на думну, ЯН: ТО тісно дершать нас у сьому домі, що зроду тут і. ЧUJювіl<ів ніяких ие бував, опріч старого шафаря та сього німтура; а ОД тіпон, нотрі з миру СЮДИ приходили, чувала я не раз, що цеі розкоші сьогосвітні - то бридня проти тієі втіхи, що жінна 3 чоловіком заживає. То я отсе вже не раз собі думала: ЯR ,немає 3 RИМ, ТО ХОЧ із СИ"! німим іспробую, 'ІІІ сьому правда. А з ним воно ще іі І<раще буде, бо ЯБби й хотів, то не зміг би про те нікому сказа ти: виріс до иеба, а дурпий Яl< треба. Хтіла б я знатп, що ти па се снажеш.

Ой лелеЧБО!

одвітув друга.- Що-бо ти говориш?

!а'дже мн - хіба ти забула? -обреБЛИСН дівоItТВом сво1М спятому богові.

Ет! - ка ше та, перша.- Мало чого не обіцяється богові щодпя, а чи все те робиться? Як ми свовї обітниці

не дотримаємо, то дотримав хтось інший.

На те подруга сказала: . - А як ми, буває, у тяш зайдемо, що тоді?

А БОпа їй:

- Де ще те лихо, а ти вже бідкаєшся. Як зайдемо, та її подумаємо, що робитн. Мошна буде тнсячу способів 171

прибра;ги, що ніхто про те зроду й не дізнається, як сама не IІроGові·шешсн. ТОі\і і другій черничці ЗaJюртіло діанати, що воно. за звір таЮІЙ мужчина. От пона й питає в першої: - Ну гаразд, то що ж мп маємо чинити?

А та: Бачиш,- каже,- уже по ~обіді;

всі сестри, Ol\pi~1 нас, здається, сплять; ПОДИВПМОСЬ іще, чи нема lЮГО де n саду, та й що ж - візьмемо його за руку й поведемо n той курінь, де він од дощу ховається. Одна ж нехай із пим буде, а друга на варті. А тоіі німтур такий дуриий,

що яиої схочемо, такої й заграЄ"hІо. Мазетто чув усю їхню розмову і ладен був ЇМ хоч за раз догодпти, ждав тільки, щоб котрась повела його з со бою.

Вош! Ж роздипилпсп скрізь гарненько і побачили,

що ніхто за НИМll ве стежить; тоді та, що перша завела річ, підійшла до нього, розбудила, і він зразу став на пря мі. Чернпчка ваяла його за ру!:у, приголубилась до ньо ro іі повела в -курінь, а піп тільки осміхався благувато; там уже ЇІого не треба було довго просити, він аалюбl:И пволпп її волю. Вона ж була чесною товаРИШIЮЮ і, свов . діставши, пустила натомість другу, а Мааетто все строїв дуршша і робнв, що вони хотіли. Юлькома наворотами пробу пат! ще і та і та, перше ніж піти, чи добра в сього вершнииа сила, а згодом говорили між собою, що то іі справді втіха над усі утіхи, ще більша, ніж ЇМ казано, ї завжди шукали нагоди по жирувати із німим. Раз НlШСЬ підгледіла їх а вінонця своєї келії одна CC~T - ра та й іншим те пон:азала. Спочатку ВОНИ хотіли вика зати на них настоятельці, та передумали і, стокмившися з. ТlIМИ двома, і собі стали ХОДІІТИ до садіВНИІ\а причаща тися. По скорім часі до них приєдналася й реШТ1 чеРНИЧОІ\.

Сама іН абатиса, не :маючи про те і гаДI~И, гуляла одно го ДНЯ сама по саду, ЛІ< сонце дуже припікало, і поміти ла Мазетта, що спав, роакидавшись, під мигдалевим до ревом У ХОЛОДОЧІІУ (удень сер:\езі роБОТІ! було не гурт, зате Rночі багато доводилось верхи їздити); сорочка йому од вітру заIlотилася, і всл ПРИРО;jа була на внставці. Як побачила сес старша мати - а більше там нікого не бу ло, - то і її та сама спокуса, що і всіх черниць, посіла; розБУДIШШl{ Мазетта, вона повела його до себе D 'ПОНОЇ і тrшмпла там н:ільІ<н день, тнм гріхом не раз та й пе два УСОЛОі\ЖУЮЧИСЬ, що інших, бувало, часто аа нього І:арта-

172

ла. А черниці вже аж ремствувати почали, що садівник їхні грядки занехаяв. Врешті вона одпустила ЙОГО в СВОЮ номірчину, та часто знов до себе викликала, вимагаючи більше од того, що на її пай припадало. Побачив тоді Мазстто, що всіх не годен угоноБІІТИ і може тут до ручки донімуватися. Одної ночі, як був із абатисою, отверз він уста і заговорив:

_ Пані~lатко, кажуть людн, що одного півня стане на десять нурок, а десятеро чоловіків ледве чи впорають одну жінку; мені ж доводитьсн аж дев'ятьох порати, і я в;КС до того допорався, що далі нікуди - ні стеЙIШ, ні гей!ш, ні тпру, ні ну. Отсе ж або одпустіть мене з богом, або лкусь раду давайте. Почувши ту мову, абатиса, що за німого йоГО вважала, мало не умліла. GYB,

Що се?

закричала.- Я ж думала, що ти німий!

Паніматко,- сказав Мазетто,- я і справді німий тільки не зроду, а недуга губи мені замкнула; допі ру сю ніч знов мені річ пустило, за щО, ЯІ{ умію, дяку богові складаю. "АбаТllса повірила йому і спитала, що се значить, що він дзв'итьох має поратп. Мазетто розказав їй усе, як було. 3міркувала тут старша мати, що всі її чернички за неї не ІІурніші, та, як жінка розсудлива, не стала одсилати Ма3СТТ8, а вирішила полагодити сі справи із своїми дівчата

мн. щоб не було через те на монастир неслави. Якраз на ту пору вмер монастирський шафар; тоді наші спасенниці, признавшись

всьому одна

'одній," поради

лись між собою та й садівнина спитали і таку поголоску павкруги пустили, що їхніми молитвами і заступництвом святого, чиїм іменем монастир той наріН8ВСЯ, глухонімо му паймиту їхньому слух і мова вернулися. Вони наста новили ЙОГО своїм шафарем і так уже труди розподіля лп, щоб йому на все сили стало. Все те велося тан обе режно, ЩО, хоч і накресав вів там чимало монаmеНЯТ t

ніхто про те не знав нічогісіньно аж до самої абатисиноі

с"ерті, ноли немолодий уже Мазетто вирішив повернути сл додому з своєю заслужевивою; як про те його бажан ПЛ взнали, то й одпустили його. Отак, свої молоді літа 3 неликим розумом на спасенне діло обернувши, вернувся л ІІІ У своє село, звідни вийшов З ОДПОЮ сокирою З8 пле

чима, чоловіком багатим, поважпим і багатодітним, та й па тих дітей не треба йому було витрачатись. Оттак, каже

було, тим Христос наділяє, хто йому ріжки наставляє. 173

ОПОВІДКА ДРУГА

Одим із ,;омюших 1;ОРOltя Агtлу.ltьфа спить 8 ,;оРO/tевою;

,;оро.ltь,

узмавши

про те, nіЧ080

ме

,;аже, а anaxoдиT~

і стриже йому вOltосся; стрижепий стриже всіх іllщих і та,;им чиllОМ ви,;ручується 8 халепи

BultltOZO

Оповідання Філостратового слУхаючи, то червоніли ча сом трохп наші панії, а то, сміялися; ЯlI же воно дійшло

вІнця, Іюролева загадала розказувати Пампінеї. Та всміх Пулась і таними словами почала свою повість:

- Бувають, на світі нерозсудливі люди, яв! прнтьмом хочуть пона за ти, що вони бачили й чули те, чого б їм не ГОДИЛОСЯ .знаТlI; ЇПІ'ЮЛИ ВОПИ виявляють чиїсь хибні ВЧИП ви, не помічеиі іншими, і думають, що зменшують тим

свою неславу, а насправді без міри її побільшують. А що ее тан і в, хочу я вам, любії мої подруги, довести на про тивному принладі, поназавши розсудливість доброго ко роля і вигадливість (хоч, може, й не таку велику, ЯlI у Мазепа) одного простого чоловіка. Агілу.1Ьф, ІЮРОЛЬ лангобардів, обрав за столицю свого царстnn, слідом за попереднИн.амu своїми, ломбардське місто Павію, а за дружину взяв собі Теоделінду, вдову по Автаріхові, що теж був лангобардсьним норолеАI. Тео деліп;{а була жінка дуже гарна, розумна' і честива, проте доneлося їй один раз мимоволі перелюб УЧIIНИТИ. Коли король Агілульф твердістю і мудрістю. своєю забезпечив мпр і б.1агоденство в державі лангобардсьній, сталося тан, що о;:щп J\овюmий тієї lюролеви, чоловін роду і геть-то ни ЗЬІіОГО,

але

натури

заВИСQIЮЇ

для

посполитого

стану,

а ВРОДІІ і зросту прямо королівського, Зllкохався без міри в свою ясновельможну повеЛlIтельку. Хоч же був він і ІШзьного стану, та розуму мав досить, щоб зміРllувати, що 3 того закохання ні слави не буде, ні вжитку, тож нікому не виявляв ЙОГО, та й· самій королеві навіть ОЧН'lа признатися не зосмілювався. Живучи без жодної надії на взаємність королевину, уже тим гордився він У душі, ЩО так високо мислі свої зносить, ї, пломєнем ТИМ любовним

яро палаючи, воролеві понад усіх товаришів своіх дого

ДИТІІ намагався. Тим-то, як мала l(оролева верхи виїжд жати, попа залюбки сідала па того РУМ8І\а, за ЯКИМ він ХОДИВ, а конюший уже й те мав за превелику ласку, не

174

о:!ХОДIІВ ОД її стремена і почувався без нраю щасливим, 'fор.кнувшись поли ЇЇ одіпни. Та ян ми то часто в житті бачимо, '111М менша буває на дія, тим більша жага. ТаІlе ж сталося і з СІШ горопахою

"",пошим: тяжним болем тиснуло ЙОМУ серце те'прнхова не бажання, не піджпвлепе аві найменшою сподіванкою, не раз уже МИСЛІІВ він у смерті знайти вихід од любові тієї HeBToJ!eHHoї. Роздумуючи над тим, як йому померти,

вирішив він тану смерть обрати, щоб видно було, що він IJРUЙНЯВ ЇЇ з кохання до королеви, ще й хотів спробува111 за одним заходом, чи не вдасться йому бажання свого Яl; пе цілком, то Хоч почасти вдовольпити. Не важunся віи ві словом до норолеви обізватись, ані листом любов свою ознаймити, бо знав, що нічого не буде ні з тої мови, ні з uисання,- хіба тільни хитрістю якось uереночувати з нею випадало. А тут не було іншого способу, щІ про Rрасти.ся до неї в ПОНОЇ, взявши иа себе постать короля (бо 'нороль, ян те було відомо ноиюшому, не щопочі спав

і" жінною ). Щоб дізнатися, коли, і ян, і в якому вбранні приходить він до веї, І\ОНЮШИЙ :кілыlаa ночей ховався в ве лнній світлиці королівського палацу, що лежала "1іж 1\0"" рольовою і норолевивою опочивальнею, і підгледів раз, ЯК lіОРОЛЬ вийшов із своєї кімнати, загорнувшися D ШПРОRИЙ і ,l,ОВГИЙ плащ, 3 uосвітачем в одній руці і палпчною в другій, ЯК піп підійшов ДО І\оролевиної н.імпатп і )lОВЧJ{И СТУІШУn раз чи двічі палицею в двері, ІІІІ йому тут lІ;е од ЧПНСНО і взято 3 РУІ\ ІІоспітачз.

3апримітпвmи, ЯК уходив туди пороль і ЯН ВllХОДИВ із ві.IТИ, ІЮПЮШИЙ иадумав зробити так само. Він РО3і\обув собі Яl\ОСЬ плаща, схожого ва того, щО НОСИВ 1\ОРОЛЬ, а Ta~ RОЖ поевітача й ціпка, вибаНИВСll добре в лазиі, щоб не сполохати королеву стаєнним запахом, і притаїnся знову

n велиній світлиці. У певвивmись, що все вже RpyroM по~ снуло і настала слушна хвиля або своє бажання "волити,

або так славно жаданої смерті пожити, вів ВИІ,ресав огвю

(не забув, бач, захопити а собою "ременю й r;ресала),

засвітив посвітачз, загорнувся весь у плащ, підійшов до королевиної спальні і стукнув двічі ціпко" у двері. йому ОJ!:чи~ила аас.папа служебка, забрала й поставила " стро

ЦІ СВІТЛО, а ВІН МОВЧR.И пішов за заслону, зняв плаща й ліг у иостелю до королеви. Він жагуче пригорнув ЇЇ до себе,

але вдав, ніби чимось сердиться (знав-бо, що під сердиту руч "ороль був не до мови), і, не сказавши сам ні слова, ні слова од неї не почувши, кіЛЬІІа разів спізнав Іюролеву

175

тілесно. Хоч і ю{ ТЯіlШО було ЙТИ звідти, та, боячися, щоб СЯ веЛlша втіха йому через загай у го'ре не обернулася, устав, узяв свого плаща й посвітача, вийшов МОВЧІШ 3 кімнаТІ! і поспішив до свого леговища. Ледве віп туди до брався, як король устав і подався до lюролевиного ноною, дуже ТІВ! її здивувавшп.

Коли він був

уже

ностелі ..

й веселенько до неї привітався, 1\оролева, осмілена його люб'язністю, спитала: - О мій пане, що ее в нас сьогодні за новина? Би були щойно в мене і більше, ніж звичайно, зі мною на втішалися, а ее вже знову прийшли? Глядіть, щоб чого пв сталося.

Сюю мову почувши, змірнував нороль одразу, що хтось ОШУІ(ав королеву, взявши на себе його подобу й манери, та, ЯІ( чоловік розсудливий, побачивши, що ні королева,

ні хто інший того не помітили, вирішив нічого не вика

зувати. Не тан чииив би хто дурніший; той би одразу по чав: «То був не IJ; а хто ж сюди приходив, та ЯН, та що»? - а 3 того б постало багато всяного лиха: і нороле ву даремно засмутив би, і иавів би ЇЇ, можливо, на думну ще раз того добра снуштувати, і ВІ(РИВ би себе иеславою, РОЗГОЛОСI!ВШИ ту справу, що не було б сорому її і замов

чати. Хоч душа в нороля гнівом киніла, він спокійно про мовив до норолеви:

- Хіба ти мене, дружино МОЯ, за такого маєш, що, раз у тебе побувавши, ие може вдруге прийти? А та ііому: - Та ні, Я не про ~e, мій пане. Прошу тілЬІШ, щоб ви ЗДОРОВ'Я свов шанували. Тоді нороль сказав: - Ну, гаразд, послухаюсь твоєї ради і не буду вже більше сьогодні тебе турбувати. Він узяв свого плаща й вийшов із кі~нати, ваЖІШМ ду хом на того дихаючи, хто йому таку швабу вчинити нава ЖИВСЯ; зміркувавши, що ее був, мабуть, хтось із Доміпни вів, він вирішив розшукати його без галасу, бо винува тець жодним побитом ие міг іще ,ниннути з замну. 3асвітивши-свічечку в маленьнім ліхтарину, він подавси по під стаіінями ДО великої челядні, де спало майже все його служебшщтво. Будучи переl{Онапий, що в того, хто тан підступно оволодів його жінкою, і досі од недавніх зусиль живчин кидається частіше, а серце б'ється дужче, він по чав у всіх по черзі обмацувати груди, щоб перевіритп, яп )' кого б'втьсн серце. 176

Всі слуги твердо спали, нрім того новюшого, що вер

нувся од норолеви. ЯІ' побаЧIІВ же вів, що УВIIIШОВ ко рОЛЬ, зразу догадався, І'ОГО він шукає, і так перелякався, що серце ЙОГО, 0)\ тої напруги вс вщухвувши, із' страху ще дужче заl\алатало: ну І думає, ЯК помітить ее нороль,

то тут меві й смерть. У сяні !1УМКИ йому в !'олові шибали ся, та, бачивши, що король зброї ири собі не мав, вирі шив вів усе-таки ПРИКИПУТІІСЯ СОННИМ і чекати, що далі буде. І\ороль багатьох уше иер~вірив, а ще не зиайшов, І\ОГО шукав; нарешті, підійшовши до того КОНЮШОГО і постерігши, як б'вться йому серце, сам собі СI,азав: "Се він!)

Не хотячи, одва,!е, щоб будь-хто догадався вро його наміри, віп нічого не зробив тому конюшому, тільки но жицями, що мав із собою, підстриг йому З одвого БОI'У ТРОХІІ волосся (а в ті часи всі восвли довге), щоб 110 сііі 'прш,меті впізнатп завтра вранці винуватого; се зробllН ШП, пін вибрався з челядці і пішов до себе в поної.

І\ОIlЮШIІЙ добре чув, що зробив

3 ним король, і, ЛІ' '10-

лопін: хитрий, дорозумівся одразу, навіщо його тан назна чено. Він негаііно встав із постелі, знайшов ножиці - Іх було, ва щастя, в стайні кілька штун, грвви Ноням підрі зувати - і обережво повадстригував у всіх слуг, що в че лядпі спали, потроху над ухом, так як йому король, і, нінш.! не помічеВИЇf, пішов спати на своє місце.

Другого ДНЯ рано-вравці, ще й брами зам"ової не одчн няли, велів нороль усім домівпнкам з'явитися перед .йото очі. Як зібралися вони всі і стояли перед ним простово лосі, він' почав оглядати їх, щоб знайти надстрижепого, але, побачивши, що мпііже всі вони позначені таким ca~ мим способом, дуже здивувався і с"азав собі НОДУМІШ:

(,Той, "ого я шунаю, хоч роду і низь"ого, -та розуму, ба читься, ВИСОІЮГО». А потім, розуміючи, що не знайде 811нуватця без розголосу, вирішив не. нанли"ати ва себе ве ЛІшої неслави заради дрібної помсти, а ОДНИМ ті.г.:ы ии ело . . ВОМ винного упістити

поиазати,

що

йому псе відо:\іО.

Звернувшись ДО челядинців, він сказав: - Нехай той, хто се зробив, удруге ва тане вс ва;юIТЬ-

ся; ідіть собі з богом!

ІНШІІіі би тут І'азав ІХ усіх ДОІІитувати, мучнти, !,ату

вати і lt!Ордувати і таиим чином виявив би те, що В.ожен мусив би приховувати, а яН'би І"і знайшов провив:нина

і помстився пад ним, то не змепИІИВ БИ,.,8 збільшив би ТІІМ гавьбу свою і честь жови своеї знеславив би.

177

Ті, до кого сії слова були звериеиl, дивуваЛIІСЬ вельми і довго між собою міркували, що хотів сназати їм нороль. Зрозумів їх тільки ТОЙ один, кого вони стосувались, та, будучи розумним чоловіком, иіколи зроду, ПОIШ жив ко РОЛЬ, не говорив про те і не одважував свогО ,,,иттл в та ких пригодах.

ОПОВІДКА ТРЕТЯ

Під nо"ривl<ОЮ щиросердої сповіді одltа дама, заl<охаna в молодого "авмера, змушує велебltого душnrlстиря, стати звідltиl<ОМ мимоволі

Уже "аМОВJ(ла Пампінел, і товаРllСТВО похваляло но пюшого за сміливість і винахідливість, а "ороля за роз

судливість, ноли королева загадала заступити чергу Фі ломенї, і та песеленько прийняла слово:

я хочу

РОЗl,азати

вам

ціl,аву

бувальщину

лну

ШТУЧJ'У ВСТРУJ'нула одна хороша пані своєму велебному духіВЦИRОВЇ, і ШТУЧІ\.а та припаде, НRпеuпе, до еману вся

кому мнрянинові, бо ті ченці, дурні здебільшого, аж сві тяться, а тані дивочні та химерні, що вважають, ніби не иа ніного над НІІХ вартнішого та МУі\рішого; сю1і ні до чого хисту не мають, щоб жити по-людсы', ТО іі: ПРУТЬСЯ, НІ' свині, аби )lе ннжерТlIСЯ. Сю ПРИГО)lУ розпові,!, любі мої нодругп, не лишо ДЛЯ того, щоб чергу одбути, а щоб nон:азаТIІ пам, що і духовні особи, на янах ми з леГІювір .. пості своєї надто впевняємось, попадаються часом па га

Чtні не ТО МУЖЧІІні, а й нашій сестрі.

У нашому городі, що держитьсл

більше

брехнею

та

оманою, ніж любов'ю.і вірністю, жила }~ільканадцять ро

кі. тому одна знакомита нані, обдарована од природн не ЗІшчайпою красою, люб'язною вдачею, шляхетною душею і бистрим умом. Мені відомо, ЯН звали і її, і інших осіб, що про вих л говоритиму, та імен Я не одкрию, бо дехто 8 них іще ЖИВНll і міг би тим дуже обуритись, хоч бідьше годилося б усю ту справу сміхом збути. Пані тая, будучи роду вельми значного, за велику те собі образу мала, що видано її заміж за нростого ткача виткоплута, уважаючи, що ремісник, ЧQловік, МОВЛЯВ, НИЗЬJЮГО стану, хоч би яний був багатнй, не годиться ДЛЯ

178

шіпки-ШЛЯХТЯНКИ. СІЮРО пона побачпла, що при всіх сво їх достатках віп па одпе тільки ЗДQТПllіі - НІІТКИ переби рати, основу снувати та з прядильпицею лаятись, -

то ви

рішила його подружніх пестощів ио змозі УНlІкаТIІ, а собі ва потіху ногось гіднішого на стороні ПОШУI(аТIІ. ОТТО:1і то й закохалась вона в одпого благородвого навалера се редвіх літ, да тю( паЛlЮ, щО ЯК удень було його не lІоба чить, то вночі а,н світом вудить. А J(авалер той ие помі чав вічого, та й байдуже собі; вова ж, ЯН жіпJ(3 обережва, ві

через

людей,

ні

листовио

йому

того

вс виявляла,

щоб біди ва себе ве нанлинати. Постерігши, що навалер

той учащав до одвого чевця (а червець тоіі був черева тий і ва розум дуриуватий, та славився зате своєю благо чеСТlІвістю), вирішила иаша пані вибраТIІ сього святого отця за посереДНIІI(а між собою і нохаицем. ОбміРJ(увап ши все ян слід, вона вилучила cвymвy годиву і lІішла по

цернви, при яній жив чернець. БИКЛИlшла його і снааа ла, що хоче в иього сповідатися, янщо вів на те згоден. Червець, бачивши, що се багата паві, охоче вислухав її. Після сповіді вона Сl\ааала йому: - Папотче, я мушу просити у вас иоради й доиомоги В одній t:праві. Мені відомо, що ви знаєте рід мій і муа,а МОГО, шо .'1юбить :мепе, ЯН душу, і, що я тільки забажаю, все мені зоараз дістає, ян чоловіІ\ багатиїІ і догідливий; ::18 те іБ і я його люб:rю понад усе на світі, і ЯІ{би я не то що sробпла, а павіть по;хумала щось таl\е, що ЙОГО славі й ІІО лі могло б ПОШНО;j!!ТИ, то За се мене треба було б, ЯІ! по слідущу 3ЛОЧ:ИНПИЦЮ, ва огні спалити. І ось тепер одпн чоловік - не знаю, щоправда, його іменнл,- здається, шляхетиого роду і, ноли Я ВС помиляюсь, ваш добрий

зиайомий, із себе пона звий, висоного росту, вбравий зви

чайво в рознішиі ш~ти бруватного нольору,- чоловіR сей, важу, не знаючп, мабуть, ЯІЮГО я БОРОВУ жіПJ\а, не дав меві· промитої годипв своїми зальотами: аби я стала у Дверях, ЧlI сіла край вікна, ЧИ з дому вийшла - уже він тут і вродився; прямо дивно, що він отсе й сюди ве пр" йшов. Дуже меве ся річ засмучує, бо тана поведевція час то й безвевинвих жінон у неславу вводить. Я не раз УЖВ думала була йому через братів се переназати, та, зиаючи, яR то воно між мужчивами буває, що слово до слова, та

й суиеречка готова, а од сварни і до бїЙJ(И ведалеко, мов

чала я, щоб лиха вс будити, і вирішила вдатися ве до 1(0~o, ЯН до вас, бо ви, здається, ТОМУ чоловікові приятель 1, крім того, маєте право ве лише друзів, а й людей

179

сторопніх за такі вчинк!! картати. Тим я і БЛ8.гаю вас іме ПСМ святого бога дати ііому добру нау·шу. щоб він більше Т81\0ГО ВС творив. Доволі знайдеться інших жінок, ЩО, MO~ же, лас,навішим оком па ЇІого залицнпня ПОГ.'1ядатимуть, а мені ОД нього душу верне, Т(І.«а ес ДЛЯ мене ТЯi-lіна мука.

Сев снаааnши, ОПУСТИ.1ft. ГОЛОВу,- туш-туж, 3)1звадося, заплаче.

Святий отець одразу ДО[Jозумівся, про ІЮГО се вона ГО nорила, і, веЛЬМJl ІІОХПНЛШШІН даму за її благочестиві па мір!! (бо вірнв, що пона СI'азала йому щиру правду), по обіцяв так зроб!!ти, щоб тоіі ",,"алер більше їй яе доку чав. Знаючи, що пані дуже багата, він почав провадити їй про доброчинність і любов до блнжнього, і на свою

І'УЖДУ натякнувши. Пона

11(

іще ЙОl'О попросила:

Богом вас заІ<л!!на16, наНОТЧСНЬJ'У: ЯІ< буде nін перед

вами запиратися, то так йому і скажіть, щО БП те все од

:мене самої ЧУЛИ, бо я пам ва нього жа.лілася. ОдБУВШIІ таким ЧИНОМ внспоnідь і діставши розгрішеп ПЯ, згадала пані чернечі розумування пР2...&..лагодіЙнї вчиR· .ки і тквула паВОТЧІШУ в РУІ\У снілЬJШСЬ там грошей па часточку, щоб віп її помеРШI1Х родичів поминав, а потім устала і пішла додому ..

Через деякий час нрийшоn до ченця в гості своЇ" зшl чаєм той навалер; чернець поговорив із НИМ про те, про ее, а послі почав иому ДОСИТЬ лагідно вичитувати за те,

що він до тої пані буцімто залицяєТJ.СЛ та любосним оком на неї позирає. Кавалер. дуже 3Дl!вувавея, бо зроду Й дум НИ такої не мав па неї дивитпся і н.шіть рідко бував па тііі вулиці, і почав був випраВ,1уnатися. Та чернець пере бив Ї!ОМУ річ: - Не ПРИlшдайся, ніби се тебе здивувало, і ие трать марно слів на одмовляння, се тобі не поможе. Не од су· сід про те я дізнався, а од неї самої, бо вона дуже ва тебе жалілася і все мені розказма. Не гоже тобі і нуди інде в такими речами рбертатисп, а що nже до сієї, то істинно глаголю тобі - їй більше за всіх у світі противні сі дурниці, тож задля власної честі і її СПОl(ОЮ прошу те бе од тієї да)!И одстати і ніч!!м більше її не турбувати. Той кавалер був розумніший за чеlЩЯ і зразу ж дога дався про хитру панину вигадну; пін удавано засоромив

ся і сказав, що ПРИПИНИТЬ СВОЇ :JаЛИn;ЯllПЯ. Та, скоро по

прощався з чевцем, зараз пішов· до дому тої да!>п!, що завжди -виглядала ЙОГО з свого вїконеЧН8. Побачивши, що віп прийшов, вова так зраділа й тан мило до HbOr:O по~

180

сміхалася, що кавалер остаточно переконався в праnди пості своєї доraдки. Починаючи 3 того ДЦЛ, він усе ходив

па ту ВУЛИЦЮ, буцімто мав там янісь свої справи, па ве лику втіху собі і на ще більшу радість і надію тій панії. Через деякий час, ян помітила папі, що ТQЙ кавалер уподобав її не менше, ніт вонз ЇІого, вирішила :вопа його до себе ще більше нри:побптп і в своєму ноханні впеВН1! ти. Вибрала вона знов слушну годнну і пішла до того свл ТОГО отця; сіла в цернві ВОЛО його піг та й плаче. Сеє по бачивши, запитав У неУ чернець жалісливо, що їй стало ся. А 'вона ЇlОМУ й нюне:

- Панотчсньн.у, знов я до вас йе через l\ОГО, ян. через того БОГОПРОТИВRОГО знаііомого вашого ПРИХОі\ЖУ, щО й по завчора на його жалілася; мабуть, народився він мені па превешщев горе і до того доведе мене, що не матиму н

щастя й не насмілюся нін:оли більше припасти до стіп 'ва ших.

- Як,- спитав чернець,- хіба нін і досі не перестав до тебе в'язпути, дочко моя? , - Та де,- одн:азала пані,- віД1\ОЛИ я вам нажалілася, то він, мов на зло, чинить мені перекір і де раніше, було, один раз, тепер сім раз попід вікнами моїми. ПРОХОДИТЬ. Та якби ще тілы ш те, що миМо ходить та очима стрілн., а то вже до того знахабнів, що оце вчора ирислап до мепе ЯКУСЬ жіпну 3 гостинцями Й непристойними речами, пе редав пояс і гаманця, неначе в мене своїх мало, і так мепе тнм уразив, що лкби гріха ле болласл та пас так не шанувала, то ладна була збити велику бучу; та' л вга мувала свою лють і вирішила знову порадитись із вами, що меиі чинити. Я вже оддала була понс і гаманець тій жінці, щоб вона однесла те все назад, і нрогнала ЇЇ 3 до МУ, але, нодумавши, що вона :може залишити ті гостин ці собі, а йому скаже, ніби 1': прийнлла їХ (ВОВIІ тан час

теиько робллть!), я прикликала її знову і з обридженням узяла в неї з рук ті речі. Ось вови,. л їх вам принесла; оддайте йому і СI(ажіть, що пе треба мені його подаруп

нів, бо, ДЯІ,уваТІІ богові та й мужеві моєму, стіЛЬЮІ тих поясі,в та гаманців маю, що МОЖУ його в ВИХ УТОIlИТlІ .

А ЯК віп і після сього од мене не одчепиться, то Я

3 ва

шого, отче духовний; дозволу, ро3І\'ЮКУ про все чоловікові

і братам моїм,- що буде, те й буде. Ніж маю л чорез нього у иеславі ходити, нехай краще він ту наругу при

йме; ~paBДY н кажу, паиотчепьку?

181

Сев кажучи, вона заплакала і, вийнявши з-під розніШІІПП гаманець і витворяо гаптований поясо:к, ла ЇХ ченцеві в пелеву. Червець узяв їх і був дуже боваЮIЙ тим, що сказала йому папі, бо всьому повірив.

сукві кину СТУРтому

- Дочно МОЯ,- озвався віп до пеї,- Я апіТРОХIІ ве ди вуюсь, ЩО ти так засмучена, і не ганю тебе за ее, 3, ва впаки, дуже похваляю, що ти у всьому моєї ради слухаєш.

Він у мене був lІозавчора, і я угрущав його, та він не до тримав своєї обіцянки. 3а сев ж то і за нові його вибрики я та ного ііому втру ману, що павіни відхочеться ЙОМУ женихатися, а ти сама, щасти тобі боже, не вдавайся у гвів і ве кажи нічого рідні твоїй, щоб не стало йому од того велиного нещастя. Не бійся, щоб од сього був тобі якийсь ущербок на честі; перед богом і ЛЮДЬ"ІІ Я буду завше правдомовиим свідком ЦВОТЛlІвості твоєї.

Дама вдала, ніби СЯ мова трохи її потішила, і, знаючи, які всі ченці ласі на гроші, сназала сповіднинові своєму:

- Панотче, останнім часом почали мені СВИТИСЯ покій ні родичі мої; десь· вопи там страшенне мучаться і нічого так не прагнуть, ЯН: милостині, найпаче мати :МОЯ, щО та

НОЮ гіРІЮЮ і нещасною мепі уявилась, аж ДИВИТИСЯ було жалко. Мабуть, ТІІМ ВОllа І,арається, що мене сеіі бого ПРОТПВНИl\ переслідує; отсе ж прошу вас, панотче, одпра ВИТ!! за УlІокій душ їхніх сорок парастасіn святого Грпго

ріп і ПОМОЛПТІІСЯ за них, щоб ізоаПИR їх господь од ОГНЮ пен:еЛ1>НОГО.

По сі іі мові пона IlОШІала йому в руну чеРВІПЦЯ; СВЯТИЙ отець узяв його 3 радістю і одпустив СВОЮ сповідальницю,

утвердпnши її МНОГИМИ словеса ми у побожних намірах і бла ГОСЛОВIIВШИ її на дорогу.

Сноро вона піШJIЗ, чернець, не догадуючпсь, ЩО· ЙОГО ОШУІ\али, велів ПОRлин:атп ДО себе того СВОГО приятеля; прийшовши іі побачивши ЇІОГО таким сердитим, навалер одразу змірнував, що є якісь вісті ОД панії, і ждав, що СІ<ажс ііому чернець. Той почав із того, що говорнв мину ЛОГО разу, а тоді став нартати гостя гнівними та в'їдливи )JИ словами за те, що він нібито ВЧИНllВ уже педавно. Ка валер не розумів іще, до чого веде панотець CBOIQ річ, j ніби знехочу одмовлявся. що не посплав ані гаманця, аві пояса, щоб пе захитати ченцевої віри в слова тої па нїї, яищо віIl і на сей раз од неї гоnорить. Тоді чернець іще дужче РОЗБОГНИВСЯ і с!(азаn: - Та як же тобі ве СОРОМ одмагатися, нечестивцюl

182

Глянь, ось ті подаР)'ИІ\П, вона сама мені їх принесла пла чучи. А ЩО, іі тепер не впізнаєш? Кавалер збентежився про око і СІ<азав: - Ав;неїН, що впізнаю і наюся з свого злого вчинку, але

прпсягаюся

вам,

щО

І{ОЛІІ

вше

вона

ТalШ

недоторна

на, то більше .нїf\ОЛИ і слова проти мене не снаже. Так вошу ще довгепмю між собою розмов.лЯПИ, аж поки дурноголовпй паПОТЧIІК не оддав приятелеві своєму того lІояса іі гаманця і Бе одпустив ЙОГО додому, взявши з НЬОI'О слово, що більше ТаІЮГО не робитиме. Кавалер, задо полений СИМ новим доказом "охання і прегарним дарун

ІЮМ, зразу ж од ченця пішов ТУI\И, де жила пані, і обе режно показав їй, що обидва гостинчики вже в нього, а вона тому була ду",е рада, бачившп, що задум її чимраз. ліпше BllepelI поступає. Для повного завершення діла вона ждала тільни, щоб чоловік її кудись поїхав, і через деякий час йому й справді випала дорога до Генуї. Л" тілыш сів він уранці на "оня і виїхав 3 двору, пані зараз побігла до ченця і ;:НlОву почала на того Rавалера плаRатиСЯ: - Пя.иотченьку,- мовnла,- скажу пам по правді, що

далІ і""е ІІеСПЛ~ мені й терпітп. Позавчора я ва" обіцяла нічого не робптп бе.1 'Нашого віДО:М8, отсе іН' ізнов л;о вас із mалоща:\Нf сн{)ї:чп R;ЩЮСЯ. Самі судіт"е, чи є в мене при чппа ШJю,ати й ннріня'ТИ, послухайте, ЯJ,У наругу вчппив

мені сього;щі ще ТІ.О утрені святої той ваш приятель, той пеЧИСТНll Дl1ЯВОЛ із ПС1\ла pOДO~I. Бог Їfoгo зпає, ЛІ{ він про те довідався. що муж мій поїхав учора до Генуї, і сьогодні вдосвіта він заліз до мене в саі1:, вщщрсл 'на де рево й добрався до піІша моєї опочивальні, що в сад ви ходить, і розчпнив уже nіІ\НО, щоб уліЗТІІ до мене; тут я ..

ПРОRІІнулась, зірвалася з ліжна і хотіла лже

на гла~1'r

кричати, а,;уе він, ще ДО иімиатп не ввійшовши, зачав бла гати мене iMeH~:\1 бога і вашим не губити його і сказав мені, хто він -ТаІШїr. Вислухавши його слів, л вже заради пас не нрпчала, підбігла тіЛЬІ\П до пінна гола як мати ро дила і заЧИИБла його перед носом того нахаби. Потім віи

пішов десь на зламану голову, бо я вже більше його не ба чила. Ска",іте ж тепер самі, чи то подобні речі і чи МО"' Ва їх теРПіТИ? Ні, мабуть, -годі з мене, сього я йому не по пущу; і так уже заради вас я прощала йому ааи.дто ба гато.

Почувши сеє, чернець розлютувався, та", що далі нікуди, і сам уже не знав, що й RазаТИj перепитав тільки n неї,

183

ЧИ напевпе вона розпізнала, щО ТО' був саме той чоловіп, н ве хтось івшиЙ. На се паві одвітувала: - Хвалити бога, в зумію одрізвитн ЙОГО од будь-кого ііІшого. Якщо вів і звов буде одбріхуватись, ве вірте йому. Тоді червець сказав: - Дочко мов, тут уже вема чого назати,- се справді nелике нахабство і пеЛИІ,ИЙ гріх; добре єси вчинила, що

його прогвала. Але ирошу тебе ради бога, що УІ,РИВ тебе ОД веслави, щоб ти і сей раз иослуха.ча меве, вн иерше ро била: не жалійся ніІ\ОМУ 3 рідні твоєї, нехай я востаннє спробую погамувати сього розгвузданого диявола, що в мав колись за святого. Як зумію я ускромиrи його СКО тячу ватуру, то добре, як же ві, то виві вже разом із бла гословевством моїм даю тобі ИРИЗБолінвя самій ва свій розсуд що хотя з НИМ робити.

- Нехай буде 1ак,- СІ\8зала пані,- ва сей раз послу хаю вас, не хотівши гнівити, але подбайте ПРО те, щоб піп не важпвся більше меві доїдати, бо вже БL%ше не при йду до вас із сим ділом! Не СІ<азавши більше ні слова, во па вийшла од qепця ві бито В велшюму гніві. Ледве встигла вийти пані з церюш. ЯІ{ прийшов туди той :кавалер; чернець ГУІ,НУП Ного lJ.o себе і наговорив йо му силу-силенну образливих речеіі, узпваЮЧIІ ііого лайда

ком, КРИВОПРИСЯЖНИ1\ОМ і зраДІПJНОМ. Той ::Інав уже 3 ДВОХ

попередніх рОЗМОВ, чим усе те пахне, ТО/к слухав ііого ;УВ8ЖНО і своїми непевними піцповіДЯМIІ намагався ВІІТЯГ

"УТІІ

3 нього, що треба. Пробував напіть оджартуватися: Папотче,- назав,- що се ви мепе тан. прон.липає~ те? Чи и вам Христа розіll'ЯВ, чи що та!,"? На те йому чернець: - БезчільнИІ!У! Бач, /ШОЇ співає! Так неначе минув

уже рік чи два після ТИХ його плюгавих, мерзенних учин

ків. ШВИДl\О ж У тебе 3 ГОЛОВИ вилетіло, ІЦО ТИ сьогодні до ранньої служби ТЯЖІЮ СНРИПДИВ свого БЛИЖІІЬОГО! Де ти був сьогодні lІеред світом? - Не пам'ятаю де,- ОДН8зав 1<8валер,- а вам уже зразу і в вуха внесено. - А внесево,- СJ\8зав черпець,- тн сподівався, щО ян: чолові на нема дома, дак та mаповпа пані так тебе зразу й пригорне? Отсе так бравий кавалер, отсе так чесняк! Ночоброд, древолаз, віКІІОСКОІ{ вещасний! Ти думаєш, що введеш із розуму СЮ 'll>стиву ",енщину, лаЗІІЧИ

110

дере

вах до її пінон? Ти ж бачиш, ян їй мерзить од тебе, і все ..

184

та!<и своєї співаєш. Но раз уже пона минала тебе з погор дою, я про те вже й MOIl'IY, а як ти дбаєш про мої напу чення! Ось що я тобі с!<ажу: досі вона мовчала про те, щО ТН lЩЇВ,- не 3 любові до тебе, а'з мовї просьБІ!,- та більте вже мопчать не буде. Я!< ТІІ знову будеш до неї чіп ЛЯТИСЯ? я

дав ЇЙ

призволінпя діяти ва влаений розсуд.

Що буде з тобою, я!< вона все братам роз!<аже? Вирозумівши з сієї мови все, що йому треба було зна ти, кавалер заспокоїв ченця, як ті.1ЬІ\И міг, В8дававmи йо му СИJIУ обіцянок, і пішов від нього. А другого дпя перед світом він пробрався в сад до своєї панП, видряпався на

дерево, ВJIіз через одчинене в;нно в німпату і впав у обій МИ своєі коханни. Вона вже давно ЙОГО виглндала і зустрі ла з великою радістю, сказавши: -:- ВеJIике спасибі велебному панотцеві, що тебе на сю добру путь спровадив! . Та й зачали собі навзаєм утішатися, сміючися з свято го ОТЦЯ-ДУРНОJIобця та глузуючи із нросен, навоїв та шпульон і велиної розкоші удвох заживаючи. Надалі вони таl! улаштувалися, що вже без того панотчина обходились, і провели разом іще багато веселих ночей, що дай г.осподи таІШХ і мені, і всякій охочій душі християІІсы\й •.

ОПОВІДКА ЧЕТВЕРТА

Док федї',е /{авчає брата Пучча, лnою попутою мож/{а приподобитись богові; ТU.!IчасоAt лn брат Пуччо n6nуту сnрав.ляє, до/{ Фе.ліче його жі/{nу вго/{об.ляє ЯІ! доніНЧИJIа фіJIомена оповідну свою і замовнла, а Ді оней JIюбими словами похвалив пані ткачеву за бистрий розум, а оповідачку за прикінцеву молитву, норолева по дивилась, осміхаючись, на ПанфiJIа, і промовила: - Тепер ти, Панфіле, потіш нас якоюсь веселою істо рійною. Панфіл Сl{азав, що з дорогою душею, і иочав не гаю ЧИСЬ:

Багато ЄСТЬ ТЮ'ШК людей, ЩО, самі хотівши до раю

попасти, інших туди нетям"и

посилають;·

таке

стаЛОСfl

і одній нашій сусідці, Бе так-то й давно, а яиим ЧИНОМ. зараз почуєте.

185

ткп собі, нажуть людп, ноло Сан-Бранкаціо один доб

рий ЧОJ!ОDік, досить багатий, на ім'я Пуччо ді Ріньєрі; за

ходившися під старість снасати свою душу, він став тер

ціарієм "анону святого Франціска і нарікся братом Пуч '10". Ставши на путь спятенництпа і не маючи іншої ро;щни, як жінка та служниця, не внидаDСЯ він у жодне ру

номесло, рдно тільнн знав

до церкви пчащати. Благу

ватий і недоумкуватий, він увесь 'Іас харамаркав отче ваш, хо;:щв на :казання, вистоював службу, співав па кри ласі, постував і мертвив плоть свою; подеЙRувалп навіть, що иристав був до сектн бпчіВНJшів. ЖіНJ\'а ·ЙОГО, па ймення монна Ізабетта, молода ще (ма ла два;щять вісім ЧИ, може, тридцять ронів), свіжа і гар на, моп ру,,' яне !,руглобо!,е яблучко, Мусила через муже

ву побожність, або й чере:f ЙОГО старечу неспроможніСТІ., дОВШИХ постів Дотри:мувати, піж була її ВОЛЯ: коли їй XO~ тілося спати або й пожартувати 3 чоловіІЮМ, вів прова~ ДИВ ні житіє Ісуса Христа, проиовіі\і брата Анастасія, плач Марії Магдалини тощо. В тої! 'Іас попернувся саме з Парижа одии чернець із тамтешнього монастиря, па iM"n доп Феліче, МОЛОДИЙ, гар вий із себе, ПИСОІюмудрий і глибоновчеп!!й чолопі". Брат Пуччо одразу іН вельми 3 НJB[ заприязнився, а що моло дий чернець YhliB ян:пайліпше розв'язупатп всі його СУ,мпі вп і, І;ІРШJaТУРЮЮЧНСЬ дО НЬОГО, ПРИRидався СВЯТИМ та бо ЖИМ, наш еnятеППИR почап DОДИТІІ ЙОГО тю себе - то па обід, бувало, запросить, то па вечерю, ЯІ\ І\ОШІ ПlIпа;(о. Монна lзабетта, щоб ДОГОДИТИ чоловінопі, ТаІ( само стаВI! лась пр!\язно до молодого ва;rш ЙОГО, ЧИМ м()гла.

ченця і "anюбки пришанову

Стапш!! свої" у господї" брата Пучча, дон Феліче, бп

чивmп, яка свіжеПЬІ\8 і пухнепька в нього жінка, здогз

дався, '10ГО ЇЙ найбільше бракувало, і надумав полеГШИТIІ працю гостинному господареві, перебравши її на себе. ВРЯі\П-ГОДИ сноса на господиню позираючи, добився того, лукавиіі, що і її до нього охота розібрала. Сеє помітившп, чернець швидко зиайшов наголу їй СвоЄ бажання з'ясу вати і, хоч вона була ~OTOBa те діло до щирця довестп, се було не ТЗН-ТО леrно ВЧИНИТИ, бо жінка затялася, що нікуд!! з ним із дому не піде, а вдома теж не було як, бо брат Пуччо ніколи з міста не виїжджав, що непомалу мо лодого ченця засмучувало.

От думав він та й надУмався нарешті, як йому можна буде СХОДИТИСЬ безпечне з м()пною Ізабеттою в її ж домі,

186

чоловікової підозрп не збуджуючи. Одного разу, ик прн іішов до нього брат Пуччо, він сказав йому: - Не раз уже помічав я, брате Пуччо, що тп одного прагнеш - присвятптнся, тільки ж ідеш ти до свого, зда ється мені, дуже ДОВГИМ шляхом, а є ж і ДPYГllii ШЛЯХ, норотший, що добре знав папа і його найвище прелатство.

Самі вонн таиим робом ходять, та іншим однриватн його ие хочуть: бояться, бач, щоб не занепав од того стан ду ховний, бо тоді миряни перестали б ЙОГО милостинею чи і!ІШИМ яним способом підпомцгати. Та вже ЯН тп 'Іе!Іі та кий приятель, ЯК ти мене Т81( поважаєш, ТО я навчу тебе,

ноли ти т·ільни хочеш піти на сю спасенну путь ініному В світі про неї ве скажеш.

Брат Пуччо, яиому дуже хотілося спастися, почав упро хуватн че!ІЦЯ, щоб той навчив його. Він илявся і божив ся, що ніному того без його дозволу не скаже, і прирік, щО, ян тіЛЬІ," матиме досить сили, щоб иа ту путь ступити, то тан і зробить. ._ - Ну, иоли вже ти мені таке прирінаєш,- сиазав чер нець,- то я тебе навчу. Тн повинен зиат!! (тю, на!!учу ють нас отці !!ериви), що хто хоче доступитися блажен ства, муснть одбути поиуту, про яну я зараз тобі СI,ажу, тільки добре затям, що і як. Я не хочу сназатн, що після сієї покути ти зовсім перестанеш БУТll гріШЮlІЮМ, але річ у тім, що всі давні гріхи, СІюєні тобою до ПОНУТII, ОЧllС тяться і простяться тобі, а пові, що ти послі ВЧИШІШ, не

заважать тобі в'а поryбу, а ЗМИЮТЬСЯ СВЯТОЮ JЮДОЮ, Ян. не

значні пагріщки. ПередОВСіМ, приступаючи до ІІОІ\УТИ, ТИ мусиш висповідатися щиро з усіх переступів своїх, потім

треба поступати сорок день і стільки ж од утіх ті."есних, не то з кнм іIUllИМ, а і 3 своєю жінкою, здержуватись. Нрім того, треба знайти в себе в домі таку кімнату, зnідnи вночі видно небо, піти туди по вечірній молнтві, і щоб там був IIIИРОНИЙ стіл, такий заВВИl1lІШ, щоб, притулившись дО НЬО }'О ирижами, а вогами стоячи .r(олі, злягти ва нього, розпро

стерши руки на подобу роаіп'ятого,- ЯІ\ хочеш,

:можна

чіплятись руками за кіЛОЧІ{И абощо. ОтаІ', дивлячись ва небо, треба стояти нерушиме до самої ранньої служби.

Щоб тн був письменннй, я дав би тобі прочитати про сей

случай певні молитви, та ЯК ти чоловік темний, то до сить тобі буде відмовити триста отченашів і стілыш ІК

богородиць на честь свитої трійці, днвнтись при тому на небо, тримаючи безнастанно в пам'яті rоспода, сотворителя 187

пеба й ,емлі, та муки Христові, бо ж на його 'подобу ти розіп'явся. Як же задзвонять до утрені, можеш, НОЛJl хо чеш, іти ллгати спати, не роздягаючись, ypaНl\i ж треба. піти до церкви, вистояти три обідні і ПРOl,азаТIІ ще по п'ятдесят разів отченаша ї. богородицю, потім зроби ЯІ'есь лі.1 Ю, ІЮЛИ маєш Іі(о, пообіл:аіі і йди знов до цеРНВlf па ве чірню відправу, там проr;ажи іще деяr;і МОЛІІТПИ, щО я тобі дам (а без иих ніяк не можна), а до"а, піс:m вечір ньоЇ МОJJИТDИ, ЗНОВ те саме почивати. Н'оли ти все отсе зробиш ревно й побожно, як і я нолись, ТО сподіваюся, ЩО, й не одбувши ПОRУТП до нінця, ТИ сподоuшпся віч ного ,раювання.

Брат Пуччо на те сказав: - Се не таке вже важке й забарне діло, думаю, що поно "ені буде під силу. Почну ж із неділі з божою поміччю. ПриііЩОВШl1 од ченця додому, він із ЇІОГО -дозволу пере. "азав усе те жінці. Та одразу второпала, навіщо чернець пнгадав оте неРУЩИ~lе стояння до ранньої службп, і ска-' зала чолові кові, що дуже задоволена із СЬОГО і ВСЯІlОго. іншого спасеного діла, а щоб господь ласнапіmе прийняв його ПОКУТУ, вона ладна навіть постува:гu з НИМ, а па рещту не обріl<авться. Погодившись на те, брат Пуччо роз почав із неділі своє понутування, а хитрий ченчин, до МОВИВШИСЬ із господинею, приходив ДО неї нишком щове чора, захопивши з собою ПИТІІМОГО і ЇДІІМОГО на вечерю, а тоді лягав із нею в постіль; як починали дзвонити до утрені, Biu уставав і .тікав, а брат Пуччо Il('вертався на ліжко. Комірчина, де одбував спою покуту брат Пучqо, стояла. постінь із жінчиною спа.rrьвею, а перегородка між нимИ була ДОСИТЬ тонены<.. Одного разу, Яl< '1енчи" западто вже буйно роз)картувався з монпою lзабеттоІО, ПОКУТllИІ\ові здалося, що все в хаті труситься; проказавши якраз сто отченашів, він зробив переставок і, не рухаючисл 3 місця, обізвався до жінки - спитав, що вопа там робить. iТ~ap'· ТШВИЦЯ, щО сіла, може, саме верхи па спячспу палпчну, одгун:нула:

Кручуся, чоловіче, ЯІ' "ОЖу.

А піп їй: - ЯІ< то І<РУТИШСЯ? ДО чого те крутіння? ЖіП1<а засміллася (така вже в неї була весела вдача, а моше, і було чого сміятися) і ОДІ(азала: - Не :таєш, до чого? Ти ж сам, було, сто раз говорпв: «Кому удепь не доїжно, тому вночі не доліжно».

188

ЧОЛ('lвін так і повірив, що жінка не спить тшн, ЩО J'OO л(\;ща, та ІЇ перевертаЄТJ\СЯ на лішну, і ПРОМОВІШ просто душно:

- Казав же я тобі, жінrю, щоб не піСНИН8ла, тау( де, ле хотіла слухати; а тепер, бачиш, так :КРУТIIШСЯ, щО ВСЯ ::-:аТ8 ХОДОРО!l1 ходить! Тоді жіІша й наже: - Не бійся, я своє дідо злаю, аби ти своє знав. Пиль нуй свого оброку, а я вже старатпмусь, сн.ільки МОПІ моєї . . Брат Пуччо замовк і знову заходився отчепншпти, а

жіпна з ченчиком ОД тієї ночі стелилися в другій кімнаті та іі весел"ились, як хотіли, ПОНИ той понутуnав гріхи; ко ли ченчии ішов дОдОМУ, жінка знов Jlягала на ліжко, а не забаром туди ж повертався й покутнИ!с

поли отак брат Пуччо спасінвв заробляв, а чернець .тим часом його жівн:у угопобляв, вона наже,· було, сміючи СЯ, ДО свого н:оханця:

А слftВІІОТИ се в"думав: йому ПОI'ута, а НЮ, рай. т тю, їй ЗRс:макувалп після п~ування з чоловін.ом ті чернечі трапези, що й ію відбутті тої покут" знаіішла во пн спосіб уже lІоза' домом із любчиком утішатися і дов го ще иишком із ним сходиласн. От і виіішло (пам'ятає те, що я на почаТІ<У ГОВОРИВ?), що брат Пуччо, гадаючи попасти через тяжку покуту до раю, привів ТУД!! ченця, Яlшіі показував йому найкоротшу Дорогу, і жію,у свою, яна жила при ньому в великій нужді, поки милосердний чернець не .ущедрив її благодаттю.

ОПОВІДКА П'ЯТА

джендЖlm дарує мессеровІ Фраnчес"у Верджеллезі доб рого "ОНЯ і дістає за се дозвіл поговорити а його жіn"ою; вона .мовчить, він одnовідае собі аа nеї, все стається агідnо а тою одповІддю

Як доківчав Павфіл своє оповідання про брата Пучча

(пані С.'ухали його не без сміху), то lюролева дуже лю

б'.ЯЗНО попрохала Елізу оповідати далі. Та почала трохи Ніби насмішнувато - не думайте, що з лукавства, просто

неї була така вдача:

- Багато в таю.х мудрагелів, що думають, ніби інші Нічого ие знають і, хотячи І(ОГОСЬ одурити, самі, бува6, 189

шиються в дурні; та" і я вважаю, ЩО nе:rьми нерозумrrо

ті чипять, "отрі без иотреби у людей ума виnіряють. А ЩО, може, не всі ВИ поділяєте сю ДУМНУ, 11 хочу розповіС,:!'и вам,

раз

уже

на

мене

черга

пала,

ЩО

IІl'оmуqилося

одно

ну пістойсь"ому шляхтичеві.

Жпв "олись У Пістої!ї один шляхтич із роду Верджел

. лезі, па ііменнн мессер Франqес"о, чоловіll тяжко бага тиіі, розумннй і у всьому статечнніі, тіль"и, на лихо, ду

же с"упиіі. Раз ЯІ(ОСЬ іменовано ііого подестою в місто Мілан, і він уже зовсім СПОРЯДІІВСЯ був у дорогу, щоб по іхати ТУДІІ з палежитою почестю; брануваЛ0 йому тільни доброго lіОПЯ під верх - піш; віп ве міг зпайти собі під ХQДЯЩОГО і веЛЬМIІ тпм нлопотався. у ТОЇ! сампй час жив у Пістойї ТaJЮЖ ОДИІІ молодин ІІа ім'я Річчардо, чоловін роду незначпого, але тещ дуще за мощпиіі; він аавщди ходив тан хороше і чеПУР\ІО, що всі в тім городі пазпвали його ДJJ(епдщином. Віп оддавпа був заRоханиіі у ДРУЩІІНУ мессера ФрвнчеСI(а, пвпі.1О гар ної ВРОДІІ і честпвих звичаїв, і залпцявся до пеї, та все

даремно. Сей Дщепджин мав пайкращого НІ! всю Тоска ну верхового !юпя і дуще любив його, що віll танпй гар \ІВЙ. Усі зпалп, що віп зітхав до щіПJШ мессера Фрапчес ка; ОТ ХТОСЬ візьми та й СRаіlШ тому панові, ЩО, якби віll 1І0llРОСІІВ у ДщеПДЛШI(В RОНЯ, той би йому оддав з любові до його ІІа ні. СНУllар Фрапческо велів понлинати до себе

Джевджпна і попрохав ііого продати ІЮПЯ, сподіваючись, що піп ііому подарує. Почувши сев, Джепдщик дуже зра дів і СІ,азав папові:

- Добродію, щоб в!! давали мені геть усе, що маєте, то ІЇ тоді не продав би я вам СІ)ОГО КОНЯ 1 отже Ж, коли хо

чете 1 я вам його подарую, з одпою тільки умовою: до звольте ~непі до того СІ\азати НЇЛЬі{а слів вашій дружині

у вашій же IІрибутпості, але пехаіі МІІ будемо тан ~a" дальппш, щоб мої слова тільки вона сама чула, а більш ніхто. СКУПИЙ ШЛЯХТПЧ, Сllодіваючися змудрувати занохапого МОЛОДИRа, па те погодився, сказавши, що дозволяє йому

1ІР0мовити до своєї друщипи скільни завгодпо слів. Віll ЛИШІІВ гостя В велинїЙ залі свого lІалацу, а сам пішов у Riмпату до жіпни, сказав, яним дешевим ноштом траll ляється йому купити копя, і велів їй lІіти вислухати Дщепд;шша, але, боропь боще, пе віДІІовідати па ііого речі

ні слова, ні півслова. Павії та витівка була не до мислі, ме мусила НОРИТИСЬ мущеві

190

пішла з пим до зали по-

слухати, що MaD назати їй Дженджин. Той потвеРДIlВ свою угоду з папом, а' тоді одвів панію в дальній І(УТОК вали, сів там із п'ею і почав говорити такими словами: _ Вельможна пані, я не сумніваюся анітрохи, щО ви, женщина мудра, давно вже дорозумілися, яке кохання за Ijалила в серці моему ваша пишпа врода, що рівної я не бачив ніколи в світі. Не кажу вже про благородну вдачу, про чесноти ваші надзвичайні, що здоліють силі своїй і найшляхетнішого духа піднорити; зайва річ доводити сло вамй, що любов мон до вас иад уснну міру сильніша і пал кіша за всі почуттн, нні будь-коли хто мав до своєї но ханої, і залишитьсн завжди такою, поки бідна ду ша мон витатиме в сьому нещасному тілі, а НRЩО й на тю!у світі любляться, нн посейбіч, то нохатиму вас вічно. Можете бути певні, що нема в вас таної речі, дорогої чи нінчем ної, яну ви могли б із більшим правом назвати своєю і яка служила б вам І(раще за будь-нких обставив, піж мон особа, нна вже вона не є, і все мов добро. Щоб ВІ! могли

В тому до краю пересвідчитись, снажу вам, що я мав би собі за превелину ласку, янби ии веліли мені "робити ЩОСЬ таке$ вам ва ДОГОДУ,- щоб я приміг, то іі llоба вам ирихилив би! Ви ж бачите, що вам належить уся МОН істо та, тим і насміл:ююсь я звернутися 3 благанням ;J,O вашої ВИСОКОЇ милості, бо лише од неї сподіваюся собі СПО!ЮЮ, і відраДJ-{~ і спасіння, більше нізвіДІШ. Сl\арбе мііі, едина надія душі МОЄЇ, що тілы\и вами живе й дихас, прошу і благаю вас УІ\Лінно, ЯК вірний раб nаш,- ЮШ:fOсердь~ те~я надо МНОЮ, не нарайте мепе, як досі, суворістю ва

шою, нехай я скажу І що краса ваша не тілыпп на любов мене натхнула, а ще й до нового життя відро;J.Н:Ш, ЯК іІ,О

ви благанням моїМ згордуєте, я загину :марно, і людп сюl'" жуть, що ТО ви мене згубили. То нічого, що CМl'PTЬ моя не додала б вам честі, а ІЮЛИСЬ, може, буде мучити вас сумління, ІЮЛИСЬ, може, під добру хвилю ви скажете соБІ нишком: .Ох, не гаразд я вчннила, що тоді мого Дженд жика не пожалілаl. Буде каяття, та вороттн не буде ...

Щоб же такого ве сталося, пожалійте мене тепер, пони

ще можна порятувати, даруйте мені вашу ласну, поки JJ

не вмер,- у вашій волі зробити мене найщаСЛ1lвішим чи

теж вай:м:ізернішим чоловіком ва світі. Сподіваюся, що а людяності вашої ви не допустите, щоб я за кохання свов

безмірне смерть прийняв у нагороду; вірю, що прихиль вою й лаСБавою відповіддю ви оживите душу МОЮ, ЩО

бентежним трепетом завмирав перед вашн" зором. 191

3 .

СI(азавши сев, замовн, зітхнув із глибока, пустив, ли бонь, і слізну, і чекав, що однаже йому вельможна пані. А та, що їй було колись байдуже і до ЙОГО лицяинн, і до ТИХ турнірів та альб і серенад, що ві!! на честь їй улаш товував, була тепер зворушена ніщнимп речами сього пал кого закохаиця і вперше на віну почутила, що тане лю бов. Хоч вона й мовчала, слухаючись чоловікового наJШ· зу, та ве могла стримаТIfСЯ од зітхання, виявивши тим ДжеНДЖl!Іюві свою безмовну RіllповіllЬ. Пождавши ЯКУСЬ хвилю, молодик здивувався, чого се

вона до нього ве о;)и~

вається, та потім догадався про панові хитрощі, подивив

тися ж Jюханій у лице, побачивши, як грають до нього її очі, почувши, яні зітхання вириваються в неї а гру· дей, він сповнився доброї падії і, піllбаДЬОРИВШIIСЬ, повів' річ далі. Тепер уще ві!! почав відповідати сам собі від іме

ні пані, що слухала його уважно:

Любий мій Річчардо, я і справді давно вже ПОll!іти

ла, що ти мене кохаєш вірно і ЩИРО, а тепер із мови ТВОЄЇ ще більше про те нохання дізналася і тнм непомалу вті шилася. Хоч і здавалась н тобі суворою і навіть жорсто кою, не думай, що в душі моїй завжди було те саме, що на облнччі, навпаки, я весь час тебе любнла, ти був мені найдорожчим у світі чоловіном, але я мусила так чипити од людю1, бо боялася неслаВІ! й поговору. Тепер Ще яа став час, ІЮЛИ я можу виявити тобі мої IJОЧУТТЯ Й наго родити тебе за кохання, що ти оддавна маєш до мене в

серці. Тож утішся і май певну надію: за кілька день мес сер Франчесно мав їхати до ~!ілана подестою, як ти й сам здоров знасш, бо подарувзв йому з любові до мене добро го коня; С'НОРО вів поїде, присягаю тобі своєю честю і вір. вою ДО тебе любов'ю, що ти зіfщеmсн зі МНОЮ якнайшвид ше, щоб кохання наше до любого СІ'УТКУ довести. А щоб мені вдруге про се з тобою не домовлятисн, то скажу то

бі зразу, що, яl< побачиш у вінні моєї І<ї"пати (се над на

шим садом) два рушнИlШ, приходь того вечора нишком ЦО "ене через садову хвіртну, я вже там тебе чекаТИ';IУ і цілу ніч ми будемо з тобою, як захочемо, навзаєм утішатися і веселитися.. ...

ПРОМОВІІВШ!! таІ'У річ од імені панії, він одповідав їй уже сам за себе: - Мила мон пані, я таl< урадувався з вашої прихиль вої відполіді, що ледве годен спромогтися па слово подя ки, а ЯRбп іі міг ГОВОРИТИ, то пе знайшов бп ні відповід них Jlиразів, ві досить часу, щоб подякувати вам так, ан:

192

хочу й мушу; нехай же розум ваш осягав, як знав, усю

великість мовї несказанної вдячності. Скажу вам тільки, ЩО виконаю все точнісінько так, як ви веліди, і тоді, МОЖЛИВО, заСПОI\.ОЇвшись тою ласною, що ви мені прирї Ф 1\а6те, віднайду я D СQбі сили, щоб гідно ВИСЛОВИТW: мої почуття. А ПОІНІ щО прощайте, люба папі, пошли вам, гос

ПОДИ, того щастя і тих радощів, ЛНИХ ви самі б~iRа6те. На тії речі пані не промовила ні слова. Дженджик устав і пішов до пана, який рушив йому назустріч і сказав смі ючися:

- Ну, J!R, додержав я свого слова? _ Ні, мосьпане,- одповів ДженджИl{,-

ви обіцНJIИ ме ві розмову з вашою дружиною, натомість мені довелося говорити з мармуровою ста туєю.

Сі слова дуже сподобалися панові, що й так доброї був про жінку ДУМІШ, а тепер Дженджика:

то й поготів,

він спитав у

(і)тже, теиер той нінь, що був твій, уже моїм став?

На се Джепджик ОДІ{азав:

- Він уже ваш, добродіЮ; та якби н знав, що з вашої милості того добуl\УСЯ, чого я справді добувся, то я од дав би вам ІЮПЯ, не просячи вашої ласки, і се було б краще для вас, бо тепер виходить, що ви в мене купили коня, а я вам ЙОГО не продавав.

Мессер Франческо посміявся з сеї мови, забрав у Джен д,юша коня і через І,ілька день поїхав до Мілана подес

тувати. його дружина лишилася дома сама; вона часто згадувала слопа молодого за коханця про його любов, про I(ОПЯ, щО піп подарував заради неї мужеві, і, бачивши, ЯК він ходить увесь час попід її вікнами, сказала собі: «Що я собі думаю? Нащо я трачу літа молодії? Муж поїхав до Мілана і вернеться аш через піВРОІ(У; ІШЛИ ж він мені 2а те надолужить? Хіба тоді, як старою стану? Та і де ще Я знайду такого коханця, як Дженджик? Я тут сама, боя тись мені нема ного. Чому б мені не зажити розко!Пі, яи пагода траПЛЯGТJ~СЯ? Хто зна, чи ще коли тане щастя ви паде. Ніхто про ее не уанає, а хоч би й узнав хто, так уже хоч і жаЛl(уватиму потім, то знатиму, за що)),

Думала вона тан собі та й думала, а нацумавmись, ви вісила одного ДНЯ в вікні своєї иімнати два рушники, ЯИ сказав тоді Дженджик Він страх як )!радів, коли те по бачив, і, як тіЛЬЮf споночіло, пішов нищечиом ДО папино го саду; хвіртка по була заперта, і він пройшов нею цо ганкових Дверей,

Дж, ВОМК4'1ЧО

де

вже

193

ЙОГО чекала коханка.

Вона

встала й радісно нинулась йому назустріч, а він пригор. нув і поцілував її без тну, та й побрався за нею нагору по сходах; там лягли вови ве гаючис-ь у ліжко і спізнали ос таточну мету нохання. Сей перший раз не був останнім, бо, пони шлЯХтич був у Мілані, та вже й після того, як

він повернувся, Дженджик учащав до його жінки, собі і ЇЙ дО любої вподоби.

ОПОВІДКА ШОСТА

Річчардо Мінутоло "охав Катему, дружину Фі.llіnмла ФігіНО.llьфі; дізнавшись про її ревниву вдачу, він "аже їй, ніби її ЧО.llові" жав зустрітися з його жін"ою в мзні; Ка тема йде туди у в"азаний час і, гадаючи, що сходиться 8 ЧО.llові"ОЖ, npий.ltaє "охаnця

Нічого вже не зоставал<ТСя Елізі додати до свого опо відання, і королева, похваливши вигадливого Дженджина, назала ф'ямметті щось своє розповісти .• З дорогою ду шею, мадонно!») - одмовила та, усміхаючись., і почала такими словами:

- Хоч у вашому місті є всього доволі, ве збував й ва різні повчальві приклади, ГОДИТЬ~Я вам іноді, як те й зробвла вже Еліза, вийти за його межі і поглянути, що ще де по івших світах діється. Перелину ж думною до Неаполя і розкажу вам про одну святенницю, з тнх, що то відхрещуються від любощів, як хитро підмавув її ко ханець, що вова снуштувала овочу любові, не бачивши її цвіту. Нехай ся історія буде вам пересторогою на майбутнє і приємною згадною про минулу бувальщину. у стародаввьому городі Неаполі, чи яе наймилішому иі~ті на ВСЮ Італію, ЖИВ колись ОДИН МОЛОДИЙ шляхтич вельми значного роду і превелиного Дj)cTaTKY; звали його Річчардо Мінутоло. Мавши сам дуже гарву й милу молоду друживу, закохався він в іншу жінну, що нрасою свовю, на загальву думну, всіх веаполітанок понривала. Звали її .l\ателла, і була Бова замужем теж за молодим родовитим

шляхтичем ва ім'я Філіпелло Фігінольфі, яного вона рев не любила й нохала. Люблячи сюю .l\ателлу, Річчардо Мі нутоло робив усе, чим можна добутнся від дами прихиль ності й ласки, але не міг досягти жаданої цілі і мало ве

194

збожеволів 3 одчаю: не вміючи того кохання побороти, і вмерти не вмирав, і в житті смаку пе чув. Побачивши

його в тано"у фрасунку, почали деякі родички ЙОГО роз

раджувати, щоб він вибив собі з голови те кохання, бо вічого 3 того не буде: Кателла повад ~ce в світі любить свого фіJlіпелла і так уже вад ним труситься щоб

боїтьсSl,

бvває, сорока не вкрала.

Ді;напrnисл Ріqчардо, що Кателла така ревпипа, од

разу ж з"іркував, як йому ~BOГO доп'ясти. Він удав, ніби вже зневірився в КатеЛЛІ І закохався в Інту даму, на честь Яlюї почав уряджати боі та турніри, як то робив колись "аради Кателли. Упливло небагато часу, і майже всі негподітанцї, в тому числі calt!a Кателла, гадали, що піп і справді любить уже ту, іншу; Річчардо ж так уперто своє провадив, що скоро вже ніхто в тому не сумнівавсл. Навіть Кателші, що перше через те закохання цуралася

його, почала ставитись до нього приязніше і віталася з ним при зустрічі, як і з іншими сусідами. Раз якось улітку, в часі нелиної жароти, коли неаполі танці мають звичай вибиратися цілими КО~fпавіЯМИt жі вочи~нr й чоловічими, на берег МОРЯ, щоб там погуляти й

пообідатн чи повечеряти, довідався Річчардо, що Кателла буде таі•. із своїм товариством, і собі подався туди з, своїм. Завітав він і до Кателлиного гурту, хоч і довгенько його припрохували, ПОНИ на те погодився: хотів, бачте, ПОІ{аза ти, що ее йому байдуже. Кателлині подруги, та й сама вона, почали підсміюватися 3 йоrо нового кохання, а він удавав, що страх як ті8Ю дамою захоплений, і викликав ти .. іще більше жартів. Через деякий 'час жінки потроху розійшлись хто куди і Річчардо лишився з Кателлою май же наодинці; отут-то й закинув вів їй, ніби шуткома, сло вечко, що її Філіпелло, мовляв, теж на інших почав по

глядати. Жінку зразу взяли за печінки палючі ревнощі; їй ду»,е кортіло дізнатися, на що натякав Річчардо. Яку~ь хвилю вопа стримувалась, та, не здужавши перемогтн се

бе, почала благатн його, щоб він а'ясував ЇЙ усе заради любові до тієї дами. Тоді Річчардо сказав: , - Ви закляли мене ім'яlt! таиої осОби, що

хоq~не~хоч

мушу зважити на ваше прохання. Я готовий розновіст", вам усе, 3 тією тільки умовою, що ви пообіцявтесь ніколи не говорити нро ее ні мужеві, ні будь-кому іншому, аж ПО~И в правдивості слів моїх самі не переlюваєтесь; а ЯК у ПИ упевнитись, я пас, l\ОЛИ хочете, навчу.

195

Rателла пристала на його вимогу, ще більше його сло вам даючи віри, і присяглася, що нікому не скаже. Тоді РіЧ'1ардо одвів її осторонь, щоб їх ніхто не підслухав, і тан почав говорити:

- Мадонно, якби я й досі любив вас, як перше, я зро ду був би не наважився засмутити вас такою мовою, та вше ЯК те коханнл J\fПІІУЛОСН, виявлю вам без ваги усю щиру правду. Не знаю, чи мав коли па мене зазлість Фі піп елло, ЩО я вас любив, чи думав, моп,е, що ЇІ ви мене любили,- він мені таного нічого ніноли не показував. Те

пер же, виждавши Т8КОГО часу, КОЛИ л, на йо-го думну, жодної па нього не можу мати призри, віп вирішив од ДЯЧИТИ мені З8 те, ЧОГО ОД мене сам опасувався, себто хоче спокусити мою жінку. Мені відомо, що з деякого часу він намагається ІІідмовити її ва зраду таємними посельст вами, про які вова :мені завжди говорила і на яні даВііJlа відповіді згідно з моїм наказом. От і сьогодні вранці, пе

ред тим ЯК мав СЮДИ іти, я застав у жінчиній :кімнаті нкусь БJ1Бу, що з нею про щось шушукалася, і зразу до гадався, що воно за птиця; тоді я ІІОНЛИК8В жінку і спитав,_

чого тій бабі треба. А жінка мені й каже: .Се знов од Фі ліпслла свашка; а все ти винен

нащо БУJlO казати, щоб

я йому відповідала і надію подавала? Він ізнов у мене ума

вивіряє і переназує, що коли л згодна, то ми можемо зі

йтися з НИМ в одній лазні в нашому-таки місті, вів усе вже для того врядив. Бачиш, який мені тепер клопіт! Якби не ти з своїмн непевними порадами, Я б уже давно такого йому одкоша дала, що зроду на мене очей не порива в би».

Побачив я, що муж ваш надто вже далеко загнався, та й вирішив, що годі терпіти, треба сказати вам, щоб знали ви, яиа вам од нього шана за вашу щиру вірпість, що за малим бого., не звела мепе в домовину. Щоб же ви не по ду.,али, що все це брехня і бредня, а могли в тому при бажанні живовидячки пересвідчитися, я велів жінці пере казати йому тією бабою, що вона згодна ПРИЙТИ дО тої

лазні завтра О третій годині з полудня, І{ОЛИ всі сплять; баба тій вістці дуже зраділа і пішла собі. Звичайно, я й не думаю посилати туди мою дружину; та, бувши вами, я зробив би тан, щоб, замість сподіRаної коханки, він зій шовся б там зі мною, а пожартувапши з НИМ ТРОХИ, по казав би йому, кого ее він голубив, і пришанував би його, яи належить. Якби ІЩ TDK УЧИНИЛИ, веШіКОГО"'flаробили б йому сорому і помстилися б .за ту наругу, що піп заразом і пам, і мепі гадає завдати.

196

Ян зачула сеє Кателлs, пе вважала ні па те, хто се їй ГОВОРИТЬ, ві на підступи ЙОГО лукаві, а зразу ж повірила (звичайно, ревниваl) усім ЙОГО словам і заходилась у дум ці різні чоловікові вчинки до сказаного приміряти. 3аки півmи раптовним гнівом, одказала ):Іова Річ~ардові, ЩІ) притьмом тан і вчинить, що се для неї не така вже і труд ва річ, що як застане його там, то такого шелесту паро бать, що вів навіки заречеться на чужих жіВОІ( загляда тися. Побачивши Річчардо, що хитрощі йому вдалися, ду же зрадів і наговорив їй іще багато всячини, щоб її в тій думці упевнити і остаточво у всьому перековати,- просив тільки, щоб не казала ніколи, звіДІШ вона про те дізналася; вона ж ПРИСЯГJlа йому ва свою честь, що не скаже.

Другого дня вранці Річчардо пішов до однієї жінки, що тримала ту лазвю, про яку він говорив l\ателлі; вів одкрив ЇЙ свій замір і попрохав, щоб вона допомогла йо му, чим може. Лазебниця, що чимось була йому зобов'я

зава, погодилась і домовилась із ним, щО мав казати й

чинитн. В будивку, де містилася лазня, була одна сліпа І<імната, зовсім без вікон; лазебвиця опорядила її, як про сив Річчардо, і поставила туди вигідне ліжко. Річчардо по обідав і ліг у :ге ліжко, дожидаючи l\ателли.

~ателіІа ж, вислухавши Річчардових слів і давши Їм бі льше, ніж треба було, віри, повернулась того вечора до дому лиха й сердита. Як па те, Філіпел,JIО, бувши чимось дуже заІшопотаний, привітав її не так приязно й сердечно, як звичайно, і тим іще більше роздмухав жівчнні підоз ріння. «Вач,- сказала вона собі,-се вже віп про ту ду мав, що завтра а нею розкошувати збирається; та ве діжде ж вів сьогоl. Сов ве брався її майже цілу віч, вона все думала, що мав казати мужеві, ян зійдеться з ВИМ у лазві.

Л далі що? Як пастала третя година, l\ателла виряди лась із дому і, не змінивши свого паміру, подалася до тієї

лазні, що !<азав ЇЙ Річчардо. Побачивши лазебвицю, вопа спитала ЇЇ, ЧИ не приходив сюди сьогодні Фїліпелло. А та,

пам'ятаючи Рі'lчардову науку, й каже:

Се ви будете та дама, що до иього має прийти? Я , - ОДИ8зала Кателла.

НУ, коли таи,- мовила лазебниця,- то йдіть же до

пього.

!!ателла, що вибралася па ЛОВИ, когось іншого -думаючи DПІвиати, далася ввести, не одкри»аючи обличчя, до кім

пати, де був Річчардо. Як ,.inЬІШ вова туди ВRійшла, зР.оу замкнула

з&

собою

двері.

Річчардо, встав

197

ослиною·

радістю їй вазустріч, пригорвув її до себе і промовив п<t шепки:

- Здорова була, моя рвбоllЬКО! Кателла ве озввалась, щоб ве зрадити себе; вова оБВЯJIа ЙОГО й поцілувала, така б то вже була рада, та ве моввла ві слова, щоб вів часом ве впізвав. У кімваті було темво,

хоч в око стрель, чим обоє були дуже задоволеві; хто б і ДОвший ЧаС там иобув, все одво вічого ве поба,\ив би. Річ чардо повів її на ліжко, і довгенько ВОНИ там на обопільну, хоч і верівиу, втіху мвлувалвсь та голубились, ве озвваю чись, проте, одве до одвого, щоб ве датв себе впізватв по голосу. Нарешті Кателлі здалося, що вастав час дати вв хід притамовавій люті, і, крешучи палкими іскрами гвіву, вова заtоворила:

Ох, яка ж нещаслива наша жіноча ДОЛЯ, ох, за віщо

ж ми любимо нашвх ведостойних чоловіків! Бідпа ж моя голівовько! Вісім років любила я тебе, як свою душу, а ти, невірнику, безстиднику, ин я чую, до чужої жівки жа добою великою запалився! Та знаєш ти, 3 НИМ ти отсе дe~ жиш? Із тією, що ти лествв лукавими словамн, дурив, ні бито любиш ЇЇ, коли васправді кохав івшу... ЯКателла, а ве Річчардова жівка, зраднику ти вегідвий! Прислухайся до мого голосу, це справді я, я, впізваєш тепер? Коли вже те світло буде, щоб я тебе вигавьбила як слід. собако ТИ ШОЛУДИВИЙ, лайдаку проклятий! Ох, го.niвОВЬІЮ ж моя безталанна! Кого я так довго й так вірно любила? Сього вевірвого пса, що, гадаючи, віби тримає в обіймах чужу жівку, за такий короткий час уділив >Іеві більше песто щів і ласки любоввої, віж за все ваше подружвє життя! Сьогодні ти, паскудо, добре увихався, а дома, бач, так тв вездолящвй, путері в· тебе вемає! Та, слава богу, свою ти грядочку упорав, хоч і думав, що в чужу свгвув. Не двво, що сієї вочі тв до меве й ве торкався, првберігав сили для вдевішньої баталії, хотів деінде хмарою розлитися, та, дякуючи богові і моїй обачвості, ве чужу все-такв зросив

IIИВКУ. Чого Ж мовчиш, погавцю? Заціпило тобі, ІІІ{ почув .. ій голос? Я ладва тобі очі видрипати, тільки честь ва собі кладу. Ти думав согрішити потаймиру, та що одив знав, узнав, дасть бог, і ДРУГИЙ, я таки присочила тебе, що ти й ве сподівався! Рі ччардо радів душею з сих слів, але мовчав, тілЬКИ

обіймав її, цілував та милував ще дужче. Тоді Кателла заговорила звову:

. -

Еге, тепер ти хочеш піддобритися до меве своїми

198

вдаваJПС~fП :r3СR31\Пf, осоружний, хочеш З8СDОН.ОЇТИ і вта..

муваТIІ "ене, та не буде по-твоємуl ДОТИ л не втішуся, ДОКИ не острамлю тебе перед усіма родичами, друзямя й сосідами. Та хіба ж ЛІ негіднику, не така гарна, як Річ чардова жін"а, хіба не такого роду? Чому ж ТИ мовчиш, собацюро? ЧІІМ вона краща за мене? Одсувьсл од мене, не руш тн вже іі так сьогодні добре намахався! Л знаю, що

тепер, колИ тобі все відомо, ти робив би все те

примусу;

та ти ще в мене нопостуєш! Ій-богу, дурна я була, що пе далася на підмову Річчардові: він любив мене, ЯК ду

ШУ, а я й не дивилася на нього. А чому б мені його було не, пршїпяти? Ти думав, що зійдешся тут із Річчардовою жіПІЮЮ і вже, вважай, із нею зійшовся, ТОЖ, якби я зі йшлася 3 Річчардом, ти ве мав би права меві докоряти. Багато ще вона йому таких слів 3 великого жалю ваго ворила, та нарешті Річчардо вирішив одкритися їй і ви вести її 3 омапи, щоб ве вийшло чого гіршого, якби вона так і не дізналася правди. Схоnввши її міцно в обійми, тан що вона не могла випручатись, він СН8З8В Їй: - Не гнівайся, 'серденько мов; чого я не зміг од тебе щирою любов'ю добитися, дістав тепер омавою, що підка аав меві Амур. Л твій РіччардоІ

'.почувши сев і впізнавши його по голосу, Кателла вама

, галася

ВИСКОЧИТИ з ліжка, та ие могла того зробити. Тоді хотіла кричати ва Г!lалт, та Річ'Іардо затулив їіі рота ру кою і сказав:

Мадонно, що сталося, те вже не одставеться, ХОЧ би

ви й кричалв, поки віку вашого. Лк ви варобите галасу

або дасте згодом комусь про се звати, од того можуть по стати лише иеприємві васлідки. Одве те, що постраждав ваша добра честь і слава (а се вам, я гадаю, ве байдуже);

ХОЧ би іі твердили ви, що л заманив вас сюди хитрощамя, то л СІ<а"ав би, що се иеправда, що я схилив вас до того

обіцянню.ІИ' Й подарунками, а ви, діставши менше, ніж

сподівались, почали спересердя кричати ва Гвалт; люди ж, як вам відомо, вірять радше ЛІІХОМУ, як доброму, тож не вас послухають, а мене. Се одне, а

друге

між

вашим

мужем ,ї. мною постане смертельна ворожвеча і до того може ДНіТИ, що або я його вб'ю' або він мене , а вам 017 . ,.., Т?ГО не Gуде ві радості, ві втіхи. Отож, люба моя, не ро-

?ІТЬ сорому собі й мені, ве намикайте сваРІ<И межи мною

1 вашим МУit\ем. Не ви перша, не ви остання дались в

оману, та й ось ва що треба зважити - не ва те я вас одурнв, щоб пограбувати, а а того великого кохання, що я

199

вавжди мав і матиму до ,вас у серці моєму, вважаіочи себе вашим покірним рабом, Давно вже весь я - і сам собою, і тим, ЩО в мене Є,- належу безроздільно тільки вам і праг

пу лише од!!ого - щоб се ваше папувалня паді мною 3 сеї хвилі иавіки скріпилося. Н добре знаю вашу розсуд ливість у всьому, тож сподіваюся, що ви будето розсудли

вою і в сій справі. І:\оли Річчардо казав сі слова, І:\ателла гірко плакала, та хоч вона й сердилася, й нарін:ала, проте мусила при знати йому слушність - справді, все могло ТЩі статися, як віи говорив. ТИМ вона сказаnа: - Річчардо, я ве знаю, чи дасть мені ГОСПОДЬ сили .JIнести ганьбу, що ти мені вчинив так зрадецьки, Не буду л здіймати галасу тут, куди мене привели мої дурні рев нощі, та будь певеп, що я доти не заспокоюся, ДОЮІ тим чи іншим робом не відплачу тобі за сю наругу; пусти н; мене, не затримуй довше. Ти вже добився,. чого бажав, і вимотлошив мене досхочу. Дай же мені спокій, прошу те бе, і одпусти мене додому, Бачивши Річчардо, що вопа така роздратована, вирішив не пускати ЇЇ, поки не вгамується, і почав заспокоювати її lІайвіжвіmими словами і Т8Н. її ПРОСИВ, так молив, так благав, що Bo~a врешті піддалася й помирилася з ВИМ, і вони ще довго пробули там удвох, поки всмак одне одним

ве натішилвся, Спі"нала тоді І:\атеnла, що коханцеsі по цілунки солодші за мужеві, і, забувши давнє гордування,

ночала любо та мило з Річчардом кохатися, Не раз іще" потім, діючи 3 великою обережністю; розкошували вови тими своїми любощами, як дай боже всім нам розкошува ти вашими.

ОПОВІДКА СЬОМА

Теда.яьдо, роsцуравшися 8 своєю "охан"ою, виїжджає а Флоренції, череа дея"ий час повертається туди в перев дЯді прочанина, говорить іа нею і виявляв її nо.мил"у, ря тує од с.мерті її чолові"а, авинуваченого 'в його вбивствІ, .мирить його аі своїми братами і знову сходиться а 1<0хаnхою

'Уже замовкла Ф'лмметта, діставши загальне схвалепня, :коли королева, щоб не було загайки,' веліла швидше опо~ відати Елізі; та зразу ш і почала:

200

- Мепі хочетьс" знову вернутис" до нашого міста, ОД m.:uro одда.'1ИЛИСЯ обидві мої попередпиці, і розказати вам, Пlі ОДИll паш землян, одпавlUИ ЛЗСІПІ у своєї иоханої, при ВРl1НУО ЇЇ знову.

Так от, іІОІВ .колись У Флоренції ОДІІІІ молодий Шоі1нхтич п" прі"иисько Тедальдо Елізеї, що був без міри закохапий n одну даму на йменп" ЕРМСі!ліна, дружину Альдобрапді пп Палерміпі, і завдяки своїм визначним прикмстам

ri..

JllІІВС" її взаємністю. Та фортуна, непри"тел;'ка щасли ВІІХ, ста.1Ш па заваді їхньому блаженству; не знати 3 яко ГО приводу дама, що досі була йо:му зичлива, ОДИИl1улась 0;1 ПЬОГО і не то uослап'Пів іІ\ОДІШХ. од коханця не ІІРИЙ~

:\fал:а, а й навіч його бачити ле хотіла і ТЯlююї йому ТИМ :н\вдала туги, але ТИ~f, що любощі_ їхні були потайпими, ніхто не знав справжньої причини його смутності. T~дa.qьдo бра вс" на вс"кі способи, щоб привернути зно пу ЇЇ ласну, втрачену ним безвинн\" та все було даремно; тоді він вирішив зіЇІти десь у чужу землю - не хотів, щоб ПРИЧJlНПИЦЯ ЙОГО горя раділа, бачивши, як він сохне і в'яне. От зібрав він грошей, снілЬІШ міг, і, не сказаВlIIИ іі слова

родича" і друз" .. своїм (крім одного товариша, якому він звірився У всьому), виїхав потаймиру до Анкони під при брапим ім'"м Філіппо ді Санлодеччо. В Анконі він став на службу до одного багатого купця і ПОплив на його кораблі до Юпру. Його вдача й поведін на так сподобались купцеві, що той не тільн.и ПОl\.lав йому добру платню, а й прийняв його собі до спілки, передав ши в ііого руки значну частину своїх справ; Тедальдо >к провадив їх так пильно і так удатно, що за кілька ронів са" вийшов у великі купці. Хоч серед справ своїх торго вельних згадував він часто свою жорсто"у милу і безпе рестану нтривс" коханням, хоч і пориваЛ0 його душу в

Флорепцію, та він твердо держався CBoro заміру і сім

років перемагав своє серце. Та раз якось почув він випад ком на Юпрі пісню, що са .. колись склав був про СВОЄ 1<0X~HНJI ДО тієї дами, про ласну її до нього і про їхні л·юбов

ВІ Розк?ші, і подумав, що то річ неможлива, щоб вона йо

ro зовс,~! забула. l3ін так жагуче запрагнув побачити свою

ЕрмелЛlНУ, що не міг більше терпіти й вирішив поверну

тися до Флоренції. Упорядкувавши всі свої справи, він

по~?вся :3 ОДНИМ тіЛLІШ слугою до Аннони, звідки одіслав сво, реЧІ у Флоренцію до одного при"телн того ашюнсь «ого RУПЦЛ, а сам перебрався за прочанина, що· ходив до

201

гробу господнього, і теж прибув потаємне у місто разо" із тим СВОЇll1 слугою.

Приїхавши до Флоренції, він став у невеличкому трак тирі, що тримали два брати по сусідству з будинком його :коханої; туди ж то і скерував він перші свої КРОІШ, щоб уі по змозі побачити. Та всі вікна й двері того будинку бу ли позамикані, і він боявся вже, чи не померла вона tla~

сом або чи не переїхала куди. Бельми тим стурбувавшися, подався Тедальдо до дому своїх братів і побачив їх коло Д1ІОру всіх чотирьох, убраних у чорні жалобні шати; ее його дуже здивувало. 3паючи, що він і видо", і ОДЯГОМ своїм сильне проти колишнього змінивсн і що його тепер

ве легно впізнати, вів сміло підійшов ДО шевця-сусіди і спитав, чому сі пани вбралися в чорне. На те ОДІtазав йо му швець:

- Бопи носять жалобу по своєму братові Тедальду, що давпо вже виїхав був ізвідси, а отсе вже скоро буде два тижні, як його вбито. Убпв же його, як вопи те па суді посвідчили, нібито Альдобрандіно Палерміні (його вже і в тюрму взято) за те, що Тедальдо любився з його жінкою і вернувся сюди потаємне, щоб із пею зустрітися. Душе стало чудно Тедальдові, що зпайшовся якийсь чо ловік, достеменно ва нього похожий, і шкода йому зро билося того бідолашного Альдобрапдіпа. Дізнавшисн, що коханка його жива й здорова, він повернувся надвечір до

трактпру, і було йому в голові думу, як на морі шуму. НІІ повечеряв він разом із слугою СВОЇМ, покладено йuго спати па горішпьому поверсі; уже й па північ повернуло, а він

ніяк не міг заснути - ЧИ ТО 3 задуми великої, чи постіль була MYJJI>I{a, чи вечеря така нужденна. От не спить ві н, ворочаєп,ся, КОЛИ ее таи ЯК опівночі чув - щось ніби лі:J(~ а горища, світло якесь крізь щілочку у дверях світнться.

Вів тоді НИШКОМ дО щілочии: дай, думає, гляпу, ЩО воно за знак. Бачить, аж там якась гарна молодиця свіЧJЮIО присвічує, а до неї підійшли тров мужчин, що 3 горища злізли. Привітались .. іж собою любенько, а тоді один і каже до тієї молодиці: ~ ХвалиТll бога, тепер можемо спати безпечне, бо Тедальдові брати прпскаржили за його вбивство АJІЬДО брандіна Палерміні; той уже призпався, вже й вирок йо му підписано. А втім, нічичирн, бо нк узнають, що то МІ!, ТО Й па'l те саме буде, що тому Альдобрандіиові. Мододиця тій мові дужо зраділа, і всі пішли вниз спати. Тедаш~до 11\, НИ ПUЧУВ ті слова, почав над ТИМ РО3МlJШ"

202

ляти

які великі заблуди охмарюють часто розум л.юдсь

киЙ. 'Згадав спочатку братів своїх, що ЧУ»Юl'О ЧО.10Вll\а за рідаого брата признали й поховали, поті.м BeB~BHOГO Аль: добравдіна, "асудж~ного на смерть на. ПІдстаВІ .фаЛЬШИВОl підозри і ЕРИВІІХ СВlДчен~, а таЕОЖ слшу СУВОРІСТЬ заЕОВУ та ЙОгО вершитеЛІВ, ЩО ІНОДІ, пильно доmУН:УЮЧllСЬ прав

ДИ, жорстоніСТЮ своєю ..примушують людей даватп ~еправ",

диві ПОl\8З8нпя;,.а ще и видають с~бе за слуаштел1В БQга й справеДЛИВОСТІ, будучи наспраВДІ реЧНИЕами диявола і

НРИВОСУДДЯ. Потім Тедальдо почав міРЕувати, ЯІ; би йому Альдобрандіпа од смерті визволити, і не заснув, ДОЕИ ве

добрав па те пеВПОFО способу. П РОЮіНУВIПИСЬ

рано-вранці,

він

лвшив слугу свого В

траЕтирі, а сам пішов через деЯЕИЙ час до дому СВОЄЇ ко ханки. Двері, як ва те, були О)\чвнені; він увійшов усе

редину і побачив, що Ермелліна сиділа долі в невеЛИЧЕЇЙ смітлиці на пнжньому поверсі і гіРЕО ридала. Тедальдо мало сам не З8планав з великого жалю; підступивши ДО неї ближче, він сказав: - Мадонно, не журіться: ваша вті:.а недалеЧІ;О. Почувши ЙОГО, пані підвела очі і ПРОМОВlІла ирізь С:ІЬО3И:

- Чоловіче добрий, T~, мабуть, прочанип, людина, ска.. ззтн б, перехожа; відки ж тобі знати, яке моє горе і якої я потребую втіхи? ' Тоді прочанин і каже: - Мадонпо, я прибув сюди з Rостявтннополя; сам бог мене послав, щоб ваш смуток у радощі оберпути і мужа вашого од смерті порятувати.

Якщо ТИ з Костянтинополя,- спитала пані,- то ЯК

же ти знаєш, хто такий :мій муж і хто я сама?

Тоді прочапин розповів ЇЙ з самого початку, як попав її чоловік у притугу, с:казав, ЯК її звати, скільки років Вона замужем і ще дечого багато, що вів анав із гі минув-"

ШИНИ. 3дивовижена пані гадала, що се .до неї з'явивсл ?РОРОЕ; вона впала перед внм навколішки і заклинала

ного божuм імевем поспішати, якщо й справді він прибув заради порятунку Альдобрандіна, бо часу лишилося ма

ло. Прочаннн, удаючи а себе святого мужа, прорік: - Мадонно, встаньте, не плачте і вислухайте уважно,· ~O я вам скажу; тіЛЬRИ глядіть, не кажіть про се пі:кому

ш С.'lOва. Господь об'явив мені, що ее ваше нещастя Ba~

слано на вас аа один ваш давній гріх, щоб ии ЙОІ'О ХОЧ 2из

почасти СВОЕЮ печаллю

спон:утували;

КК

же

ви

його не

Сl<упитеСI, до кіНЦfI, жде вас іще Тflжче випробуваННfI. На те пані сказала:

Добродію, у мене на душі багато гріхів, і я не знаю,

а8 ЯКИЙ саме ГОСІІОДЬ Вllмагає од мене покути; коли вам

ее відомо, скажіте мені, і я зроблю все, щоб його від молити.

- Мадонно,- СI!азав тоді прочанин,- я добре зваю, ЯКИЙ се 1"ріх, і спитаю в вас про нього не дЛЯ ТОГО, щоб J(раще довідатись, а щоб, висповідавшись із нього, ви ще більшої дозвали СІ!РУХИ. Та час уже вам до справи при ступити. Снажіть же мені: ЧИ пам'ятаєте ви про те, що мали I\ОЛИСЬ ноханця? Почувши лані сії слова, тяжепьн:о. здихпула і вельми 8дивувалаСfl: ве думала-бо, щоб хтось на світі звав про тев кохаввя, хоч після того вбивства й були якісь перешепти між людьми, бо вірний товариш 1'едальдів таки прогово рився десь знеобачки. - Бачу,- одказала вона,- що бог одкривав вам усі тайнощі людськії, тим не буду л перед вами своїх при ховувати. Правда, лк була л молодою, то дуже любила того нещасного ювана, що за ЙОГО вбивство оскаржено мого мужа. Я так оплакувала його смерть, що й досі ще ва душі тяжко, бо хоч перед його од'їздом я ставилась до вього суворо і погордливо, та пі довга· розлука з пим, апі смерть його несподівана не змогли вирвати його з мого сеРЦfI.

На те спазав ЇЙ прочапин: - Нещасного юнака, що отсе

недавно вбито, ви не любили ніноли, кохали натомість Тедальда Еліаеї. Але скажjте мені, яиа була причина вашої до нього неласки? ЧИМ він вас коли прогнїпип? ' - Ні, віноли він нічим мене не прогнівив; причиною ш велаСIШ ..юєї були слова одпого ПРОПЛflТОГО ченця, потро му 11 раз IlIІОСЬ СlЮвідаJlаСIl. Як розповіла 11 йому про СВОЮ любов до ТедаJlьда і про наші БЛИЗI,кі стосунпи, то тап він па мене нагримав, що перелякав павіки. Погрожував мені, щО ЯІ( Я од мого коханця не одкинуся, то потраплю в паlЦУ дия"олову иа саме дно пепла і ввергвута буду 9 геGПУ огненну. ТаlШЙ мене перед тією парою страх оша"ув, що я понлала пе зпатися більше з Тедальдом, ве од повідати йому на листи й не приймати од нього послан~ ціп. Та здасться мені, КОЛІІ б Тедальцо витривав був іще трошни, а не виїхав. одчаю ва чу живу, .поли б побачила

204

n, що піп тане, МОВ сніг !а сопці, то перемінила б ту

свОЮ сувору постанову, бо и сама нічого так у світі не U:іffшда, ЯК із НИМ любитися. Тоді сказав їй прочапин:

Мадонно, отсей же то ЄДИНИЙ гріх і мучить вас те

п·ер. Я добре зваю, що Тед?льдо B~C віколи ие силував, В'І закохалися в ньогО саМОХІТЬ, бо шн припав вам до впо д~}бlI. Як же став він .Д? вас уча~а~и, ви ст1.1JЬІ,И. ви~вилв "Ю нього ПРИХИЛЬНОСТІ 1 СЛОВОМ, 1 ДІЛОМ, ЩО ЯК ВШ 1 ДОТИ

'пас -"юб!!в, то відтоді .любов ЙОГО стокротио сильвішою стала. J\оли ж так (а я добре зваіо, що так воно й було ::астоту); то чогО ж в!! одіпхпул!! його од себе так без-' С('Рі\ечпо' Треба було зразу над тією справою гаразд по

;.;ір"уватп, щоб ие каятися потім за свої вчиню!. Він був

j;аш, та іі ВІ[ Ж йому валежаJШ. Позбавивши його СВОЄ)

(!('оби uСЗ його волі й ЗГОДИ, ви вчинили грабунок і вдіяли 'ІВМ саШІМ велиний ЗЛОЧИН. Знаііте Ж, маДОllІІО, я саМ 'І('рвець і дуже добре відаю всі черllецыti норови; ве зди ;оуііте Ж, як я для вашої користі розкажу про вих усе щи ро й одверто, щоб і ви їх краще спізнали, Ш{Ї ВОНИ на

справді єсть. Були колись у давнину праведні й святі монахи, а у тих, що тепер у монахи ШИІОться, нічого не мнс чернечого, опріч рЯСИ, та й РЯСll ті вже не зовсім чер lIсчі: перші-бо заКОНОIIОЛОЖНИКИ чернецтва веліли ШИТИ риси вузевькі, убогі, з грубої тканиви, ТЮІ показуючн духовну погорду до розкошів мирськнх, що тіло своє ну "':lенвим веретнщем укрнвали, а тепер такі чепці пове ЛIIСЯ, ЩО справляють собі ряси просторі, пишпі, з тонко го єдвабу, такого витворвого крою, ЩО хоч би й на архі

єпископа, і так безсоромно тими рясами в цернвах та на вулицях хизуються, як деяltі світські люди своїми убо рами. Як ото рибалка в річці у свої мережі чим більше

риби загорвути поривається, так вони, розпустивши свої широкі поли, намагаються обплутати ..нИМИ скільки влізе святих та божих удонпць і всяких простаІ\ів та простаЧОR,

дбаючи про те більше, ніж про будь-які інші справи. Як уще правду "азатн, то тільки й слави у внх, що червецькі ряси ва тілі. J\олишві ченці про спасіння людське дбали, а тепе,Р ганяються за жінками та за багатством і про одве ТІЛьки думають - яlt би анафемами своїми та стра х~ми ПЄllельними залякати дурнів, щоб вимавтачити у вих

~~льше ~lИлостиві і всякого подаяння задля СПОКУТИ грі.. \: іВ; ~a"'ll щ то йдягли ті ряси не 3 поБОЖНОС1'і, а з віпчем НОСТІ своєї та бездіяльності,

205

то й, дивляться, щоб хто

достачив Їм хліба, а хто вииа, а хто грошей иа чаСТОЧ1<У подав. ВОНО-ТО й правда, що МllJlостинею та молитвами гріхи :ПОДСЬКЇ відкупляються, та якби звали побожні лю ди, КУДП іі на ІЮГО йде їхня даровизна, то вони б її краще прп собі залишили або свиням викинули. Добре знають сі пройдисвіти, що чим менше людей володіє великим скарбо~!, тим більше па кожного припадає, тим і нама гаються криками своїми та погрозами інших од того од

страшити, чим самі хотіли б завладати. Чоловіків кар тають вони за розпусту і проповідують здержливість, бо КОЛІІ грішиики ОД жінок одкаснуться, то проповідннкам

більше буде; засуджують лихварство й грошолюбство, а самі те золото збирають, щоб іще ширші ряси собі спра вити, іще жириіші хліби духовиі здобути, іще вищого '111ну доскочити,- і все за ті самі гроші, що иібнто призво дять llластптеля до погуби. А як зачне їх хто ганити за тюй плюгаві ВЧИНКИ, ТО вони одказують: ((Не таи чиніть, я.к МП ЧИНИМО, а так чиніть ни ми кажемо». Отакою ви МОВКОЮ збувають ВОВИ тяжкі гріхи свої, гадаючи, напев не, що отарі легше праведним робом ходити, аніж самим пастирям. Добре знають, що багато людей задовольняєть ся такою відповіддю і розуміє її інакше, ніж вови самі

мають на думці. Ім, бач, хочеться, щоб ви робили так, як вони "ажуть, себто щоб ви набивали ЇМ гаманці грішми, звіряли ЇМ свої таємниці, пильнували чистоти своєї, були терплячі, прощали кривди, не лнхословилн, - все воно. ду же добре, й почесне, й побожнє, але навіщо вови вас на те навчають? На те, щоб вони самі могли те робити, чого не робитимуть тоді миряни. Хто не знав, що якби не гро ші, то ченцям скоро б урвалося безділля? ЯІІЩО ти обер неш гроші на свою уподобу, то годі буде ЇМ по закоиу ледарюnaтп; як будеш за жінками упадати, то ченчикові Ао них не доступитися; як будеш нетерплячим і не про щати:меш КРИВДИ, то відхочеться святенникові в твою роди

ну залазити і її зневажати. 'Га навіщо про те так широко

розводитись? Вони самі себе щоразу обвинувачують, коли виправдуються та"ими словами перед розумиими людьми.

Чому 11< вони ие сидять дома, а йдуть у ченці, ЯlI не чують у собі досить святості і здержливості? А пішовши в чен ці, чому не роблять так, як у святому письмі сказаио: .1 почав Христос творити і навчати.? Нехай би й самі спершу творили, а ТОАі вже інших навчали. Бачив я на своєму nіІ\У багато таІ\ИХ любителів, хвалителів і РОЗТllf1телів іl\іПОІ\, не _ТО :МИРЯПОI{, ба й черничок; вопи ж ТО Я{{-

...

раз найдужче гриміли з назальниць проти перелюб~ва. Невже ж нам іти аа тими, що танєє ТВОРЯТЬ? Больному ВОЛЯ, та чи розумно ее буде, господь те відав. Та даймо ва те, що правду вам сназав той ваш суворий сповіднин,

що зламати вірність подружню - то дійсно ТЯЖНИЙ гріх; тан хіба ж не більший гріх - обінрасти чоловіна? Хіба ж ве ТЯЖ'lИЙ злочив - убити його або прогнати, щоб' він поневірявся десь світами? Кожне снаже, що ТЯЖЧИЙ. Як жівна СХОДИТЬСЯ 8 чоловіном, то гріх ПРИРОДНИЙ, а JIII вона його обінраде, чк вб'в, чи прожене - то вже од лу навого умислу. Що ви обінрали Тедальда, ЯН одібрали себе в нього, оддавmисн йому перше з власної і невимушеноі волі, се вже н вам довів раніше; снажу тепер бі.~ьmе: ви,

можна вважати, вбили його, і то вже не од ваС залежало, що він не заподіяв собі смерті, бачивши вашу до себе ",орстоність, а занон говорить, що хто був причиною за подіяного- ала, повинен понести ту саму нару, що й його

виконавець. А що ви були причиною його вигвання і се милітнього поневіряння по світах, ТОГО ви ве годні зап& речити. Таним робом ножнии ів СИХ трьох учиннів ви до пустилися значно тяжчого гріха, ніж тим, що з Тедальдом любилися. Але, може, Тедальдо заслужив таного до себе СТ(і вленин? Очевидно, що ві, бо ви й самі ее визнали, і я те добре відаю, що він любить вас над свов життя. Бін ша вував вас, поважав і вихваляв вад усіх інших тіпон, КОЛИ траплялось йому говорити десь про вас, не наражаючи

вашої доброї слави і вашого імені на негідні підозри. Все своє добро, свою честь і свободу - все те оддав він сам у ваші рунн. Чн, може, він не славного роду дитина? Чи не взяв уродою між ровеснннами своїми? Чи не перева жив усіх чеснота'fИ лицарсьними?' Чи не любили ііого всі, не шанували, не вітали, як годиться? Сього ви теж не можете заперечити. дурного,

ТО ЯК ше

ви могли,

послухавшись

тупого й заздрісного калугиря, вчинити з

ним

тан безоглядно суворо? Я ие розумію, ян іиоді жінки чи то з Н~ТЯМУ, ЧИ З якогось засліплення, гордують мужчи Н~МИ .~ легковажать ЇХ, ніби забуваючи, ЩО господь на

ДІЛИВ ІХ благородством поиад усі живі створіння, тож жін ка повинна вважати себе щасливою, ЯК хто її полюбить, ПОВИННа шанувати його і годити йому, щоб він її не роз

любив. А що РИ'зробили, Послухавши слів того ченця-дар моїда, що любить чужими пирогами свого баТЬІ<а поми

нати? Та, може, вів сам хотів на те місце стати, звідни

207

upогапяв другого І Отсе ж то й в той гріх, що божественне tlpавосуддя, рівноважачи дії з їх наслідками, не могло за ошити без покарання: ви без ніякої причини одцуралися

1'едальда, а тепер муж ваш попав через нього в смертель ну небезпеку, а ви в превелику тривогу. Як ви хоч:ете сівї біди позбутися, мусите дати одну обітницю і потім чесно її ВНКQнати: якщо Тедальдо будь-коли повернеться сюди

8 вигнання, ви повинні повернути йому вашу ласку, прн" х.ильність і любов, одне слово, так ДО нього ставитись, як ставились до того

часу,

поки з

недорозуму свого

не по-·

мухали того дурного монаха.

Тут проч'анин скінчив свою мову; пані вислухала її дуже уважпо, бо докази ЙОГО здавались їй справедливими' і вона була певпа, що бог покарав її лихом саме за той гріх, а не за щось інше. - Чолові,!е божий,- сказала вона,- бачу, що слова твої правдиві, і знаю тепер, які в насправді ті чеиці, що я іх перше за святих уважала. Признаюся також беззасте режно, що, ставлячись так до Тедальда, я вдіпла великий гріх; радніша б я була той гріх так, як ти кажеш, споку тувати, та чи то ж можебна річ? Тедальдо ніколи вже сю ди ие вернеться, його вбито, а чого не можна зробити, того

не варт і обіцяти.

Мадонно,- одвітував їй прочанин,- Тедальдо не вмер, господь одкрив мені, що він ЖИВНй і здоровий, а

якби вп знов його

своєю ласкою обдарували, то був би

щасливий. - Та що-бо ти меиі кажеш,..,... впала йому в річ Ермел л!на,- 11 Ж сама бачила, ІІК лежав він отут перед моїми дверми, ножами наскрізь прошитнй, сама примала його в своїх обіймах, гіркими сльозами мертве обличчя ЙОГО обливаючи, ЩО, може, череа ті сльози пішли про мене між людей погоВори. Тоді ЇЙ прочанин: - Мадонно, кажіть мені, що хочете, а Тедальдо таки ЖИВІІЙ; якщо ви готові даТIІ обітницю і додержаТlt її, то ви його невдовзі побачите. А пані: - Обіцяю з дорогою душею, що так і зроблю. Не буде для мене більшої радості, ІІК побачити мужа мого безпеч ним і вільним, а Тедальда живим. Тут уже побачив Тедальдо, що настав слушний час одкритися ЇЙ і на рятунок мужа ще пеВllішу надію по дати.

208

- Мадонно,- промовив він,- щоб ВИ про долю мужа вашого більше не турбувалися, хочу я вам одкрити одпу таємницю, щоб ви тільки її нікому в світі не виявляли. Вони були самі в засторониій кімнаті, бо пані цілком довірялась прочанинові, що здавався їй святим чоловіІЮ". Тедальдо вийняв персня, що подарувала ЙО&lУ кохаю<а останньої ночі (він пильно оберігав його- всі ці роки), по казав їй і спитав: - Мадонно, ви йОГо впізнаєте? . Ер.,елінна одразу його впізнала і сказала: - Авжеж, упізнаю, я подарувала ,його колись Тедаль дові. Тоді Тедальдо встав, швнДКо скинув із себе прочанську Ilерею і каптура з голови і промовив до неї по-флорентин.

ському:

А мене впізнаєте? Пані глянула на нього і впізнала, що се Тедальдо; вона жахнулася; немов побачила мерця, що встав. із ДО&lОВИНИ; не кннулась йому назустріч, а хотіла тікати з переляку, бо пе ТОй ее був для пеї ТедаЛЬДG, що з Кіпру приїхав, а той, що з ТОГО світу марою уздрівся. - Не бійтесь, мадонно,- обізвався тоді він,- я ваш Тедальдо, Живий і здоровий, ніколи я не вмирав і не був убитий, хоч так думали і ви, і мої брати. Роздивившись на нього пильніше і розслухавшися в його голосі, ЕР&lелліна огов'галась і впевнилась, що то справді був Тедальдо. Із сльозами иа очах кинулась вопа йому на шию, поцілувала ЙОl'О і с!(аЗaJIа: - Вітаю тебе сердечно, Тедальдику мій любий І Обійнявши й поцілувавши кохаНІ(У, Тедальдо промовив: - Мадонпо, тепер нам іще не до милуваннн, Мушу йти зараз Альдобрандіна визволятн, щоб він до вас живип

здоровий повернувся, Маю в бозі надію, що до завтраш нього вечора почуєте про нього добрі

вісті, Якщо мені

вдасться ще сьогодні йому волю виклопотати, прийду до

вас сю ніч, щоб про все як слід розказати,

Одягнувши знову свою керею й каптура, поцілувавши

вдр!ге коханку і підбадьоривши її, він попрощався з нею

Й, ПІШО~ у тюрму до АЛІ,добрандіна, що вже видимої смер Ті СПОДlвався, ва рятунок авіже ве надіючись. Спитавши

дозволу в тюремеинів, Тедальдо увійшов до в'язня, не

мовбито подати Д,уховпу розраду, сів коло ноого і сказав:

АльдобрандІНО, я твій друг; господь ізглянувся ІІа твою безвинність і послав мене, щоб я тебе порятував,

209

Якщо ТИ З пошани до нього зробиш мені невеличку ласку, ""ої я в тебе попрошу, то побачиш, що завтра перед ве чором замість смертного вироку вийде тобі помилування. - Чоловіче добрий,- одказав йому Альдобрандіно, бачу я, що дбаєш ти про моє спасіння, і хоч я тебе нв 8наю і, здається, пінони не бачив, ти, очевидно, і справді мсиі друг, як ти сам говориш. Істину кажу тобі, ніколи не робив я того злочину, що за нього маю смерть при йняти, хоч є па моїй совісті багато· інших гріхів, за які я, може, тепер і караюсь. Та кажу тобі, як перед богом свя тим, що КОЛИ він мене ласкою своєю нв оставить, я радо

дам тобі обітницю, якої ти жадаєш, або ще й більшу ИІ<УСЬ. Проси у мене, чого хочеш: як вийду на волю, до тримаю слова несхибно. Тоді прочании сказав: - Не допоминатимусь от тебв иічого особливого, по.. прошу тільки, щоб ти пробачив чотирьом братам Твдаль довим за тв, що вони довели тебе до тюрми, подумавши, що ти вбив їхнього кревного. Прийми їх, як друг і брат, коли вони тебе пере просять. Альдобрандіно одказав йому: - Ніхто так не аває, як сма:КУ6 помста, ніхто 11 так ве прагне, як покривджеиий чоловік. Та як бог із милості своєї хоче мене порятувати, я прощу їм радо, я вже їм

простив. Як вийду з в'язниці живий-здоровий, зроблю все по твоїй уподобі. Прочан ин був дуже задоволенив 13 тих ЙОГО слів і не сказав йому більше нічого, тілы и підбадьорив його на

дією, що ще до кінця наступного дня дістане він певну відомість про своє виправдання. Попрощавшися 3 в'язнем, він пішов до синьйорії і сказав по секрету черговому уря довцеві: - Ваше добродійство, кожному 'ЧО:lОвікові годиться про те дбати, щоб правда наверх вийшла, а найпаче тому, хто обіймає .таку посаду, як ви, слід про те пильиувати, щоб люди безневиниі не несли кари за справжніх з.qочивцїв. От н Й прийшов до вас, щоб сього не було, вам на честь

і славу, а зло~инцям на погуl)у.Самі вдорові знаєте, як суворо судили ви Альдобрандіна Палерміні: за те, що віи нібито замордував Тедальда Елізеї, ви хочете скарати ЙОГО на горло. Отже ж неправда сьому; ще сієї ночі я мо жу вам ее довести, оддавши в ваші руки справжніх убив ців того молодика.

Поважний урядовець, якому шкода стало Альдобранді-

210

на, прпхилив уха до ПРО'IJIнинових речей і розпитався у НЬОГО "ро все дрібніше. А розпитавшися, велів СХОПИТИ обох uрмів-траnтирників і служеБНIІІ(а їхнього; схоплено ж їх усіх У первоспах, так що й опору вовн не,МОГЛИ жод ного ВЧ'ІНити. Хотіли їх, щоб правди дознатися, на торту ри ВЗЯТII, та пони того не ждали і щиро призналися спер шу НOJJіlШЙ окре:\ю, а потім і всі разом, що вбили того Тедальда Елізеї, не знаючи, хто він такий. Як спитали ЇХ про ПРIlЧИНУ, вони Сl(азали, що, коли їх не БУJlO в трак тирі, той молодик приставав до жінки одного з них і хо тів її згвалтувати.

Я!( узнав про те прочаиин, то пішов звідти з дозволу

урЯдовця синьйорії і подався потаймиру в дім мадонни Ер ме.іIJJЇПIl. Усі в домі вже спали, крім самої господині, яка чекала ЙОГО, прагнучи а рівною силою і хороші вісті про :мужа почути, і з коханцем своїм остаточно примиритися.

Прийшовши до неї, Тедальдо сказав їй з веселим видом: - Радуйся, люба моя, бо завтра твій Альдобранмно по вернеться до тебе живий і здоровий. Щоб ;l(е її в тому остаточно переконати, розповів вів докладно про все, що зробив. Ермелліна, незмірно втіше на СІШИ' двома несподіваними радощами - поверненням Теда."ьда, якого вже вона була поховала, і врятуванням мужа,

смерть

ЯІ(ОГО

вже

готувалась

оплакувати,- кину

лась в обійми Тедальдові і палко його цілувала; потім лягли вони вдвох у постіль і любо та мило уклали між собою Шlр, обопільно розкошами упиваючись. Як прийшло на рано, Тедальдо устав з постелі, розповів коханпі, що він збирається учинити, і, знову попросивши її тримати псе те в секреті, вийшов ОД веї, яи і перше, у вбранні прочанина, щоб довести до кінцн справи Альдо

брандіна. Синьйорія, діставши, нк ЇЙ здавалось, певні до кази того, ю( було діло, випустила· Альдобрандіна того

самого ДНЯ, а через кілька день убивцям було стнто голови ва тому самому мІсці, де вови скоїли свій злочин.

Так ВИЙШОВ на волю Альдобрандіно, на превелику ра дість . собі, ДРУШl1uі своїй і всім родичам та друзям; лево

РОЗ:(МlIОЧIl, що спій рятунок завдячує він тому прочани НО.В1, ВІН. прийняв 'його до себе в господу ва ввесь час, СКlЛЬІШ ВШ заХоче побути в їхньому.городі; всі його XTO~ 8на-я~ шанували і го;щли йому, як могли, а вайпаче ЕрмеЛЛlва: знала-бо, НОМУ ГОДИТЬ. .

Чере" деяний час Тедальдо вирішив, що пора 8>1(е при

мирити Аш>добраНдjпа з братами своїми, бо знав, щО ВОНИ

211

пезадоволені звільпепням його з ПОР"І! і І!авіть озброї ЛИСЬ, боячись його ПОМСТИ. ПРОЧ8НИН нагадав lосподареnі своєму ту його обітницю, і той сказав, що готовиіі її справ дити. Тоді гість попросив його врядити наступного дпл

розкішну учту і покликати на неї чотирьох братів Тедаль

дових з дружинами їхніми, ну і, 3Вl1qаЙIІО, Альдобранді нову рідню, і сказав, що він сам "ащюсить братів на змнр щину. Альдобрандіно на все те ЗГОДІІНСП, а Тедальдо пішов до браТіВ своїХ і після ДОВГИХ УМОIJJШНЬ, ЯК то звичайво в таких випадках буває, переконав-таки їх найпеввіurими

докааамн, що годиться ЇМ Лльдобрапдіпа перепросити і з ВИМ

навіки злагоду учинити,

переконавши,

запросив

братів іа дружинами на завтра до Альдобрандіна па обід; вопи ж на те охоче погодились.

Другого днн, так як під обіди, четверо бра, ів Тедаль дових, всі в чорному, як були, завітали з денкнми друзя ми своїми в господу до Альдобрапдіна, що вже їх вигля дав; тут у присутпості інших гостей КИНУЛIl вони зброю додолу і одда'ли себе в руки ГОСIlодареві, просячи В,нього пробачеппя аа вчинепу йому кривду. Альдобрандіно обій няв їх, плачучи, кожного поцілував по-братерському в ус та і добрословне за все їм простив. Після прийшли їхні сестри й жінки, також усі в жалобному вбрапні, і мадонна Ермелліпа та її родички привітали ЇХ дуже люб'язпо. По тім почали гостей - R8.валерів і дам - розніШПИМI:І напит1<ами ij наїдками трактувати, і все на тому бепкеті добре було б, якби не мовчазність, що панувала там з причини недавнього трауру, та не жалобні шати Тедальдових ро дичів; деякі навіть були незадоволені прочани пом, що

бенкет сей затіяв, і він те помітив. Тоді вирішив він, що настав уже час ту мовчанку зламати, і, як гості їли саме овочі, устав і сказав: .

- Одного тільки нам бракує, щоб ся паша учта була веселою,- ТедаЛЬД8, та вже ЯН ви ЙОГО не впізнали, хоч вів давно між вами, я зараз вам його покажу. І, скинувши з себ~ керею і все своє прочаисЬ!(е вбрання, став перед гістьми в зеленій єдвабній камізелщі. Всі зглн далися ва нього, мов ва f.ШУ дивовижу, та ДОВГО ніхто не

міг повірити, що то він і є. Тоді він почав називати всіх своїх родичів і свояків, пригадувпт!! різиі пригоди, що з вим и траплялися, і розказувати про свої вдаспі. Аж те пер брати ііого і друзі кипулпсь до нього цілуватиCIJ, пла чучи з радості, 8 за вими- й шіПОЦТ80 - ЯК родичии, так і

212

сторонні, всі, крім мадонни Ермеллінн. Побачивши сев, Альдобрвндіно сказав їй: _ Що ее таке, Ермепліно? Чом ти не привітаєш Те дальда, як то роблять інші? Ермелліна одповіла йому, так щоб усі чули:

_ Радніша б я привітати його з більшою сердечністю, ніж будь-хто інший, бо я зобов'язана йому більше за всіх - адже тільки завдяки його допомозі ти знову по вернувся до мене; одначе ноговори, що поча.1ИС" в ті дні, як ми онлакували нібито вбитого Тедальда, не дозволяють мені сього учинити.

На ее Альдобрандіно сказав: - Дай спокій, не вірю " ніяким поговорамl Тедальдо все зробив, щоб мене порятувати, і тим ЯСНО довів, що все то бридня; та й раніше я не давав тим плітка&! віри. Ус тань ше швидше та обійми йогоl Ермелліні того тількн й треба було,і вона не забарилась ВИ пов ати мужів ванаа - устала й за прикладом інших поцілувала Тедальда з великою радістю. Альдобрандінова вешшодушність дуже сподобалась Тедальдовим братам і всім присутнім; у кого ще й була на думці якась осуга од тих поговорів, то тепер спливла без сліду. Коли всі вже пере чоломкалися з Тедальдом, він сам позрявав із братів' чорний одяг, а з сестер своїх та своя JШНЬ темні жалобні шати, і казав принести ЇМ і~шу оде шу. Як вони понеребиралися, було там багато співів, тап ців та інших розваг, і бенкет, мовчазний наприпочатку, паПРl-шіпці був вельми rолосниЙ. Веселі гості, всі ЯК в, посунули звідти вечер"ти до Тедальда, і ще багато днів після того теє свято догулювали.

Флорептинці довго ще "Дивились на Теда:Jьда як на гос тя 3 ТОГО світу і чудо якесь.

fI,e

тільки чуші люди, а ї! бра

ти його рідні ні-ні, та й подумають, було, про себе: а >10же, то й не пін? І ХТО зна, ДОКИ б іще ВОНИ сумніваJrися,

якби не один випадок, що ОСТаТОЧПО ВИЯСНllВ справу хто ж був ісправді забитий. Одного дпя перед їхнім домом

проходили паймані солдати з Луніджани; побачивши Те дальда, вови кинулись ДО нього, ГУН8IОЧИ:

Здоров був, Фаціолоl

. .

~.a те привіта!!!!я одповів Тедальдо в нрисутності братів

СВОІХ:

Ви, мабуть, СІІЛ утали мене

КИМОСЬ.

Почувши його ГОЛОС, СОJIдати збеh:тежились і ПОПІЮСІШИ

В нього пробачення:

213

Даруйте, пане, але ви 0)(0 в 0)(0 схожі на одноГІ}

нашого товариша, Фаціола з Понтремолі. Ось уже два тижні, чи що, я)( він пішов до IіІлорепції і пропав десь

тут безвісти. Правда, нас спантеличив трохи ваш одяг, бо нuш товариш був простий жолда!і, як і ми. Старший брат Тедальдів, ПОЧУВШИ се6, підійшов до них і спитав, у чому був той Фаціоло. Солдати розповіли йо му, і ВИЯВИ}Іось, що точпісіиько та)( був одягпений той, )(ОГО тут убито. З цієї прикмети і деяких інших всі оста точно переконалися, що вбитий буn Фаціоло, а не Тедаль до, і всі сумніви щодо нього розвіялися без сліду. А Те дальдо, повернувшись до міста багатим чоловіиом, ли ШИВСЯ вірним давній своїй любові, та й вона його більше не цуралася; діючи обачно і розумно, вонн довго ще своїм нохапням утішалися, чого і вам, ГОСПОДИ, ПОШЛИ і ущедрв.

ОПОВІДКА ВОСЬМА

Ферондо, випивши снодіаного дання, похований аа мерт вого; абат, що ходить тим часом до його жін"и, перено сить його 8 гробівця до MOHaCTupCbl<OZO льоху - Нібито в чистилище; вОСІ<реснувши, Ферондо виховУ6 сина, що парядu.ла жінка а абатом

Коли дійшла кінця оповідка Еміліїна (хоч і довга воиа була, та всім короткою здалася, бо стільки в собі різних цікавих речей мала), королева, кивнувши головою Лау реттї, дала звати, щоб почивала вона, і та прийняла слово:

Любі мої подруги! Згадалась мені одна бувальщина,

що більше на вигадку скидавтьсн, ніж на дійсну історію;

прийшла ж вона мені на пам'ять, коли л почула, як одво го оплакано й поховано за другого. От і РОЗІ(ажу я вам про такого, що живцем був похований за мертвого, а по тім, як і всі інші, сам себе за воскреслого вважав, що 8 гробу піднявся; заодно розповім і про та)(ого, що всі йо го за святого мали, хоч по правді я)( злочинця судити му сили б.

Було колись, та ще й тепер 6, в Тоскані абатство, в такому місці, як ми те іноді бачимо, куди люди рідко за глядають. Настановлено туди за абата одного ченця; '10-

214

ловін із НЬОГО був сnятий усіма сторонами, от тільн.и ЩО

до жіПОl\ "ув ласlt~t, але діяв B~B так хитро та o~epe:К~OI ЩО про те зроду НІХТО B~ звав 1 ве здогадува~~я 1 ВСі НО:

го мали :Зf\ муа;:а святого

1 правеДного.

Якось 3lИшовся тои

абат 3 одшоt зЮfOЖНШ\1 селянипом на ім'я Ферондо. Се був чо:;оніf, ГРУИІІі~ і н~.шеРР;.ТОВ~НllЙ, і абат водив із нии знайо~н'ТН() не J,ЛЯ ІНШ01 ЯНОl ВТІХИ, ЛИШ ДЛЯ ТОГО, щоб ча~ сом на;! і'!Ого простацтвом посміпшуватися. Та ще помітив абат, що в сього Феропда була дуже гарна жінка, і так у неї З8l\Охався, що вдень і вночі одну тільки думку мав; як же довідався, що кругом дурний селюк дружину свою люБИ'fI> і

веJIЬМИ розумно стереже, то не знав уже, що

ЙОМУ ЇІ діяти. Проте, як чоловіR ХИТРИЙ, він зумів домог тися, що Ферондо ПРИХОДИВ часом з жінкою до нього в монастирський сад на погулянвя, а він їм смиренво і бо~

гобоязшlВО торочив про вічие блаженство та провадив жи тія святих праведників і праведниць. Наслухавшись аба тових речей, Ферондова жінка вирішила сповідатись у НЬОГО, і чоловін дав ЇЙ на те дозвіл. От прийшла вона одного дня до абата, що дуже ЇЙ зра дів, сіла у нього біля ніг і, перше ніж сповідатися, таке йому СН8зала:

- Папотче, якб" господь послав був мени справдеш нього чоловіна або зовсім віяного не дав би, то мені дo~ сить Лt'ПЮ було б з вашої направ" на ту путь ступити, що веде, як ви наil\ете, до вічного блаженства. Та ЯК поду"аю я, який ДУРНИЙ і нікчемний у мене Ферондо, то видається мені, що я ніби й заміжжю, і вдова, бо, поки він живий, я не можу мати іншого чоловіка; а сей HaBi~ жений так мене ревнує, таІ! "ене без жодної причини до всякого прикладав, що жити з ним - чиста біда й мука.

Отож, llерше ніж до сповіді приступити, молю і благаю вас, панотченьку, дайте мені якусь пораду, бо як у сьому

ділі пе буде мені спасіння, то- не поможе вже ві сповідь, аві яка інша благодать.

Сії слова вельми втішили абатову душу, бо йому зда лоси, що сама доля одкрила йому шлях до здійснення най

nlOбіliIого ЙОГО бажання. - Дочко "ОЯ,- одвітував він ЇЙ,- я дуже добре ро аУМію, що такій, ЯК ВИ, вродливій і делікатній жінці ТЮ-Н ко бути ДРУil\ИНОЮ nедоумнуватого чоловіка, а ще тяжче, як він до того ЇІ ревппвиЙ. А що ваш саме такий і есть, то вірю, як гірио пам аа вим жити. Та ва ее, кажучи ко РОтко,

немає

іншої

раДи,

як тільки

215

одна

вигнати з

Феронда ті його ревни ці. Я знаю ол того дуже добрі ліки, аби ті..ч:ЬRИ ви зуміли тримати в яннайбільшій тайності те, що я вам скажу.

Не бійтеся, паuотчевьку,- СН<lзала шінн:а,- умру, а

не скажу нікому, раз ви ВС Ее.1ІІте. Та як же ті ревппці вигаНЯЮТІ)СЯ?

- Коли хочете, щ06 Ферондо вuліJ(увався,- одповів 86ат,- треба нам послати його n ЧИСТIlЛllще. - А ЯК ше вів il\ивцем туди піде? - СllИТ8JI8 жіш\ft. - Нехай СПОtІатку умрє,- ОДІ,8З8В 868Т,- а тоді Віі\О. Й піде ТУДИ, а там ун,є, Ю{ прийме DСЛИІ\ОЇ муни і позбу~ деться ревнощів, в такі молитви, щО ними мошва буде виблагати його в бога знону на сей світ. - Так себто мені БУТІ! вдовою? - спитала жіпка. - А Т81\,- ОДR8З8В 86ат,- ПОВДОВУ6те якийсь там час, Т8, глядіть же, ві З8 І\ОГО З8міщ не виходьте, бо господь за те покарає, 8 як Фероидо до вас із чистилища повер неться, то ще дужче ревиувати бу де. Тоді жінка й каже:

Ну нехай уже, аби він тіЛЬІШ од тої своєї лихої

болячки вилікувався, :може б, :мені світ розв'язався; ро біть уже, папотчеНЬКУ1 ЯК самі знаете . . А абат їй: .

- Та зроблю вже, тільки яка мені од вас за сю послу гу нагорода буде? - Панотче,- сказала жінка,- просіть чого хочете, аби воно в мене було. Тільки >к чим може оддячити проста жіниа, таиа яи Я, такому достойпому чоловікові? Н. те одповів їй абат: . -

Добродійко, ви можете мені зробити не меншу лас

ку, ніж я вам: я хочу дати вам утіху і щастя, то й ви дан те мені спасіння і блаженство. - Ну, ЯИ тан, ТО пехай,- погодилася жіпка.

- То дайте ж меиі,- вів далі абат,-: вашу любов і потіште мене плоттю .вашою, бо я давно вже до вас жагою палаю і од жаги тієї сохну та в'яну. Як почула те жінка, то наче хто її по голові вдарив. Ой лишенько! - скрикнула ВОН8.- ЩО ви кажете, отче велебни.Й, я ж думала, щО ВІІ свята людина. Чи по доба ж святому такі,ї речі до жінки обертати, як вона у нього ради питав? На се абат сказав: Не дивуйся, серденько, святості од того пе убуде, бо BOlJa в душі живе, 8 те, що я тебе прошу,- то гріх тілес-

216

пИЙ. Та вже ЧИ тан, ЧИ івак, а ліпота твоя чудов~а так!

:lзяла надо .мною силу, що мушу жадати люБОВІ тВОЄl. І СТllllПО глаголю тобі, що можеш понад усіх іВШИ~ іКЄВ І,расотою своєю пишатися, бо приподобилась вона 1 свя тИМ Oj!ам, щО ЗВИJ<ЛИ дО споглядання краси небесної. Хоч іке я і абат, а таний самий. чоловік, як усі, та ще, б?чить ся, і ве старий. Та тобі вово й ве буде важко, а може, од того ще й полегща., бо ПОJ<И Ферондо покутувати.,е ~BOЇ гР.іХІІ В чистилищі, я ночуватиму з тобою і втішатиму

тебе замість пього, а про ее ніхто й зпати пе буде, бо всі мають про мене таку думку, яку й ти педавно ще мала. Не ипдайся ж милості, що посилає тобі господь, бо мно жество єсть таких на світі, що до неї. порива ються, а ЯК

ТJl мене послухаєш, то матимеш її. А ще 6 в :МСllе деякі дорогії клейподи, що хотів би я пе кому іншому, а тобі, мое ссрденьно, дати. Зроби ж, моя назовько, те для мене, що н длн тебе учипити бажаю. ,Т,їнна устромила очі в землю - і одмовити яиось не зручно, і погодитись ніби негаразд. Абат, побачивши, що вопа вагається, подумав, що вже наполовину умовив її, і до сказаних раніше додав іще чимало тatшх слів, поки її до "раю пе обморочив. Тоді жіЮlа сказала йому, зас(} ромившись, що ладна вволити всі його бажавня, але після того, як Ферондо піде до чистилища. Абатові сподобалась тана відповідь, і він сказав: - А ми пошлемо його туди дуже швидко, пехай тіль І," прийде сюди ДІ> мене завтра чи позавтрьому .

По сій мові він тихеньно надів їй па пальця ІЮШТОВНО

ГО персня і одпустив її. Молодичка, врадуванв тим гоС тинцем і ще інших сподіваЮ1ШСЬ, пішла од абата до своіх товаришок і все говорила їм, який ТО він святий та пра велний, а потім разом а ПИ ми повернулася додому.

На другий чи третій день Ферондо завітав до мопасти ря; як побачив його абат, то вирішив тут же послати ЙОГО в чистилище. От розшукав віп чудодійний порошок, що

дістав Колись у левантійських ираях ОД одного ~ожно в~адця, "котрий казав йому, піби того

порошку

вживав

ГJРСЬКИИ дідугап, як хоче спровадити кого сонним до раю 8?О звідти вивести;' порошок той, яи дати ному випити бlЛ~ше ЧИ менше, наводить па людину ДОВШllЙ ЧИ иорот Шип сов без жодної шкоди для здоров'я, і, поки дів його сила, ніхто не сказав би, що та людина жива. От усипав

абат того дання стільии, щоб на три дні заспути~ в силин иу певишуміЛОГQ вина

і дав й(}го ВАПИТИ

217

В СRОЇй

келії

Ферондові, що той нічого не помітив, а потім повів його в монастнрський двір і разом з івшими чевцями потішався його дурвими балаками. Через деякнй час порошок почав діяти: на голову Ферондові налягла раптова совнота, так що вів твердо заспув, стоячв, а заснувши, упав додолу. Абат удав) ніби перелякався, і велів попустити йому пояс та бризкати на нього холодвою водою і ще дещо таке ро бити, щоб иедУЖОГО дО ТЯМІ! вернути, так иіби того схо пила завійва 'ІВ ще яка хвороба. Як же побачили чевці, що все те ве пособляє, давай мацати йому живчика, а ЖИВЧІШ уже ве кидається; отут і вврішили всі, що Ферон

до вже помер. Тоді вони послали по жінку ЙОГО й родичів,

і ті ве гаючись прибули до мовастиря. Поголосила над ним жіпнз, поплаRали· родичі, а потім абат велів покласти його, одягненого як єсть, у гробовець. Жінка повернулась додому і сказала, що довіку не роз лучиться 3 Дитииою, яку мала од Фероида, а житиме сама в хаті і буде сина до розуму доводити та хазяйству, щО по чоловінові ЛИШИЛОСЬ, лад давати. ТИМ часом абат, під мовивши одиого болонського ченця, якому він дУже дові ряв, діждався ночі і пішов із ним нищечком до того гро бів ця. !Зони витягли звідти Феронда й иеревесли його в мовастирську глибку, куди садовили провинвих братчи ків; там і вдень було темно-темнючо, бо ніяке світло туди не дос ві чувало. От звяли вови З Феронда його одежу, пе ребрали його в червечу рясу та й поклали на соломі нехай Л(>j-l\ИТЬ, ПОІtїЛЬ не проспиться. Болонський червець, діставши од абата иауку, що йому иалежить чивити, мав догляяути, КОДИ вія ПРОIlииеться, а вся братія иічого про теє не знала.

Другого дня абат- із І1ількома своїми ченцями пішов у село - дати б то духовну потіху тій удові. Вова була одягнена в чорне жалобне убравня і дУже засмучена. Абат ска вав ЇЙ кілька слів утіхи, а потім нагадав пошепки про те, що вона йому обіцяла. Побачила жінка, що воиа вільна, ні Ферондо, ві хто інший перекору їй чинити не буде, а

тут іще в абата на пальці новий перстень блищить, та іі: сказала панотчику, що гаразд, иехай уночі приходить. Як добре смеркдОСЯ, абат перебрався в Ферондову одежу і

пішов у супроводі свого повірвика' до тої вдовиці, а про спавши з нею любо та мило цілу нічку, аж тоді в мона стир повернувся, як до ранньої служби заДЗ80нево. Ча стенько ХОДИВ він по ночах тією самою дорогою і за тим самим ділом, дехто навіть бачив, як вів ішов ДО ВДОВИ або

218

од неї повертався, та всі думали, що то неприкаяна Фе рондова душа ТИН~6ТЬ~Я КОЛО своєї хати; багато про .те було балачок проМІЖ СІЛьською темнотою, доходили ЯКІсь

чутки й до самої Фероидихи, та вона тому не дивувалася,

бо добре знала, як було діло. Коли Ферондо прокинувся нарешті у тій своїй глибці,

не ТЯМJIЯЧИ, де він і ЩО, болонський червець увійшов ДО нього 3 пучном різок У руці, Ї, виючи непутні:Ь1 ГОЛОСОК, схопив ЙОГО за карк і всипав доброї хлости. Фероидо ве рещав і все питав:

Де я? Де я?

А чернець йому: у чистилищі.

Ге?

сказав Фероидо.- Так себто я умер?

Авжеж,- одиовів Йому,чернець.

Тоді Фероидо почав гірко плакати над самим собою, иад жінкою своєю й сином і нагородив. багато всяких ні сенітниць. Тим часом чернець приніс йому їсти й пити. Як побачив се Ферондо, то дуже здивувався:

Як же воно? Хіба мерлеці їдять? А так,- одповів чериець,- я прииіс тобі те, що жіл-

ка твоя колишня принесла сьогодні рано Д!J церкви иа

часточку; отсе ж і велів .тобі господь дати чим душу оба ВИТИ.

Тоді Фероидо й каже. - Пошли ж їй, боже, всякого добра! Я ж таки дуже любив її і ще, як живий був, то все, було, тулю її до себе та цілую, а коли, було, захочеться, то й: ще щось роблю.

П роголодавшися добре, Фероидо заходився уминати їжу і запивати вином. Вино здалося йому не дуже смачним, і він сказав: - А за се вже скарай її, боже! Треба було вточити панотцеві 3 тієї бочки, ЩО ОД стіни.

Як він попоїв, чернець ізнову добре вишмагав ЙОГО різ нами. Феровдо вакричався доволі, а потім спитав:

- Нащо ее ти мені таке робиш? А той йому: • Бо так велів господь, щоб тебе двічі на день чухрали.

А за які ж то гріхи? - питає знов Ферондо. . 3а те,- одказав чернець,- що ти був ревнивий, мав-

lUи найкращу жінку на все село.

Оле мені,

- промовив Ферондо,- правду єси кажеш!

Мав я жінку найкращу, найсолодшу, чисто тобі медяний 219

ПОПРЯНIf .. Оll. Якби ж я зпав, що господь реввивих ве влюб ЛJЩ то не був би таким. - Треба було про ее ва тім світі думати,- одказав чернець,- та як доведеться тобі коли туди звову верву тися, то добре затям, що я тут робив із тобою, і ве вкидаЙ-· СВ більше в реввощі. - А хіба, хто вмер, може туди звову вервутися? - спи

тав Феропдо. - Може,- ОДllазав червець,- як буде ва те ВОЛІІ божа . .- Ой господи,- промовив Феровдо,- як я коли туди ,еРВУСlI, то стану вайліпшим мужем у світі: віколи ве би тиму жінки, слова їй погавого ве скажу, хіба тільки вилаю 88 вино, що сьогодві оце меві передала, та за те, що свічки не прислала і я мусив їсти повочі.

- Та свічку-то посилала;- сказав вона ва службі божій згоріла. -

червець,- тільки

Може, й так,- погодився Ферондо.- Коли я туди

поверНУСlI, то дам ій волю, що хотв ЧИ вити. А скажи ж меві, хто ти такий, що отсе так вадо мною коверзуєш? - Я теж вебіжчик,- одказав червець,- сам родом із

Сардівії. Колись я дуже хвалив свого пава за ревнощі і бог ПОІІЛ"В ме.ні таку ".ру, щоб я тебе годував, поїв і луп цював. пшш він не з"інить на" присуду. - А "рі" пас двох, тут вемав вікого ? - поцікавився Феронло. - Та де,- одказав червець,- тут є ть"а-ть"евна гріш пих душ, тільки ти їХ не ~:можеm ні бачити, ні чути, як і вови тебе. - А ЧІ! далеlЮ ми од вашого села? - спитав Феровдо. - Еге, - сказав черпеl\Ь,- "оже, сто верстов за Наваляй-Купою.

O~Ba!

Тани

далеченько,- сказав

ФеРОІІДО.- Отам

же, маБУТI., і починається позасвіття. На таких розмовах і ва Т81ЮМУ хлібі з березовою кашею в додачу прожив Феровдо мало пе десять місяців, а щас ливий панотець тим часом учащав до його жівочки та й утішався з вею ва вигоді, nІ' хотів. Та де ВЗlIЛОСЯ ва їхню голову лихо - жінка завагопіл1l і, поtfутивmи теє, сказала

абатові. Тоді подумали вопи вдвох, що' пора вже- Феровда

з чистилища на сей світ повервути, щоб вів тую славу по "рив. От 118 ДРУІ'У ві·, той червець-доглядач за ваказом абата пішов дО ІІЬОГО В пjдземеллл і заволав не своїм го· лосом:

220

- Радуйс", Феропдо, бо господь бог зволив тебе ва тов світ одпустити! ЛІ( повеРlIешся па землю, матимеш сина ОД іКОНИ свосї, нотрого наречеш Бенединтом, ее єСТЬ блаro r:lОвепвим, бо всевишній дарує тобі сю ласну молитвами праведuого абата і жіннп твоєї та заступництвом святого Бенедикта.

Почувши сії слова, Ферондо вельми зрадів і сказав:

_ Orre те, що меві треба, даіі, боже, здоров'" господові

(іогу, панотцю вашому, святому БепеДИКТРВі і жінці моій м{'дяпій, сирлній та масляній! Усннавши Знов Ферондові у ВІШО того порошку стільки, ЩОU 118 чотири ГОДИНИ заснути, і велівши переuдягти його

:шоnу в свою одежу, абат разом із чепцем переніс його JiИШІ\ОМ У той гробовець, де вів ле,жав похований. Назавтра рано Феропдо прочумавен, уздрів .крізь щі .'10ЧКУ n намепі світло, ЯКОГО пе бачив Уіне деснть міся ців, і, подумавmи, що він отсе воснрес, почав гукати:

- Одчиніть мені, одчиніть! Тоді вверсн ГОЛОВОЮ В І,ам'япе віко гробівця і давай ііого підіймати, аж тут надбігли чевці з рапньої служби; вони впізнали голос Феровда і, побачивши, як мрець устав " домови пи, З великого перест·раху пу тінати до абата. Вів же, домоливш·ися (удав, що саме був на розмові з богом), сказав:

Не лякайтеся, діти мої, возьміте хреста і ВОДИ свя

ченої та й ходімо побачимо, яке чудо явила пам господня всемогутність.

Так же вови й зробили. Ферондо, блідий-блідий - сиа заво, стільки місяців світу божого пе бачити! - уЖе ви йшов із силеву; вгледівши абата, вів бухвувсн йому в поги й заговорив: .

- Отче велебвий! Був мепі таIlИЙ оглас, що ваші та жінчині молитви й заступвицтво святого БенеДИIlта вер тають меие од мук чистилища па світ божий. Нехай же

благословить вас господь УС"К"", гараздом і ниві, і прис

но, і вовіки віків!

Хвала всемогутвьому БОГОВі,~ рече тоді абат.- Іди

Ж, сину мій, чудовно ВОСRрешений. і утіш жопу твою, ЩО 3 сліз не висихала, відколи' ти сей світ ПОКИllУВ. Однині

будеш ти вірвим другом і рабом господнім. - Еге ж, павотчевьку,- сназав Феровдо,- так мені й там казали. Дайте ж меві швидше до >кіпки добратися, я Пже 3 нсю Бсм:ак націлуюся, 60 страх яи її люблю.

221

Абат, лишивmися

своїми

чеицями,

хтозна-як

тому

чудові дивувався і завів із ними благогласио «Гоєподи помилуіі,>. А Ферондо подався ДО свого села, і всякий, хто його бачпв, сахавсл ОД НЬОГО, МОВ ОД ЯКОГО страшидла; вів ·же окликав їх і казав усім, ЩО' воскрес. Жінка теж його сиочатку переЛЯl(алася. Та як оговтаJІИСЬ люди й поба чили, що він справді живий, почалlf його про той світ розпитувати, а віи немов порозумиішав

дуже

доладво

розповідав усім, ян там маються їхні померmі душечки,

та правив усякі небилиці про те чистилище. І про те роз казав привселюдно, що благовістив йому архангел Гав риїл перед тим, як він мав воскресиути. Щоб же те про свіщеипн справдилось, вернувся він із жінкою додому і, знову вступивши в свої господарські права, зачав із нею

(так ЙО~ІУ здавалось) дитину. На щастя, випало так, що жінка привела сина саме вчасно ,- на думку тих дурнів, що ДУМЗlОТI., віби жію(а важкою ходить рівно дев'ять міся ців. Хлопчика пазвали Бенедиктом Феронді. Повернення Феронда і його розповіді ще більше піднес ли славу про святість абата, бо майже всі вірили, що чо ловік той справді воскрес. А Ферондо, діставши за свою ревнивість бог знає Сltільки лупок, вилікувався од неї, ЯК і обіцgв абат його дружині, і вже ніколи не ревнував.

Жінка була тнм дуже задоволена і жила з ним у добрій злагоді, пе забуваючи, проте, час од часу приймати пра ведпого абата, що таl( пильно і щиро услужиn ЇЙ у вели кій притузі.

ОПОВІДКА ДЕВ'ЯТА

Жілетта а Нарбо""u

вuлі1<овув

"ОРОЛЯ

фра"цуаь"ого

од свuща, аа те ві" в",да6 її аа Бертра"а Руссільйо"сь"ого; той, одружившuся а "Cllюбою, "ида6 її 8 погордою і ,ае в Флорєнцію; 8а"охавшuся там в од"у дівчuну, ві" сnиТЬ

8амість "єї 8 ЖіАєттою і сnлоджув 8 "єю двох си"ів; 8годом віn nолюбuть її і житиме а "єю, Я" іа дружu"ою 3алишалось тепер говорити самlИ лише IlОролені, бо Діонеїв иривілей був перушимий, а Лауретта вже скіНЧIІ

ла спою оповідку. Не чеlt8Ю'Ш запросип, вона почала а не сслим видом;

222

- Як можна після Лауреттиної історії розповісти щось цікаве? Добре ще, що вона не була першою, бо тоді f! нам і поготів :мало що до смаку припало; не знаю, чи

СlJOдобаються вам ті дві, які ще сьогодні оповідати маємо. Та розповім вам усе-таки одну притчу, що до пашої умо

ви підходить, яка вже буде, така й буде. У фрапцузькому королівстві жив один вельможа ва ім'я Інар, граф Руссільйонський, що, будучи чоловіком І:ВОЛОГО здоров'я, завжди тримав при собі лікаря, якого звали метр Жерар із Нарбоннн. У того графа був синок одинець на ймення Бертран, хлопчик гарний і милий, а а ним укупі росли й інші діти його верстви, між ними й

дочка' того лікаря иа йменил Жілетта, Вона страх як за· кохалася в того Бертрана, більше, мабуть, ніж то приста ло на літа її піддівочі. Як помер старий граф, приручив ши сииа королівській опіці, Бертран мусив поїхатн до Па рижа, чим незмірно засмутив дівчину. Через деякий чао помер і її отець, і вона боже як хотіла в Париж до Бертра но поїхати, аби тільки приключку яку знайти, та ее їй довго не вдавалось, бо на неї, на сироту багату, ЛЮДU ду же пильне маJШ око. Уже вона й на порі стала, та все не могла забути Бертрана і одмовляла, жодної причини не nодававши, багатьом сватаЧ8М, за ЯКИХ її родичі єднали.

Отак палала дівчина чимраз дужче кохаиням до Берт рана, що став уже, ЯК їй казано, вродливим іОН8БОМ, коли 1I0чула якось, що у французького короля післи зле вилі І<уваиої пухлини на грудІІХ залишивси свищ, икий дУже

йому дошкуляв і болів; багато лікарів бралися вже його J<урувати, та королю все не J<ращало, а гіршало;

зневі

Рившись у всіх, він не приймав більше нічиєї ради. По чувши про те, Жілетта дуже зраділа: се була для неї добра ПРltключка, щоб поїхати до Парижа, а якби вияви лось, щО болячка в короля така, ян вона думала, то знай~ Шовся б спосіб дістати Бертрана собі за мужа. От насу шила вона якогось зілля, помічиого од тої хвороби (чи

мало-бо перейняла од батька лікарської науки), сіла иа коня та й поїхала до Парижа. Передусім постаралася по

бачити там Бертрана, а потім пішла до короля і попроха ла його, щоб він був ласкавий показати їй свою болячку.

Король, бачачи перед собою таку гарну й люб'язпу дівчи

ну І не зміг їй відмовити і показав. Придивившись до тієї

БОЛЯЧRИ, Жілетта побачила, що напевне зможе її вигоїти,

і сказала:

•

223

Монсеньйоре, .коли ваша ласка, н сподіваюся з бо

жою допомогою за тиждень вилікувати вас од сієї хворо би, жодпого не завдаючи вам болю і клопоту. Король тільки засміявся собі подумки: .Уже за те що найкраші лікарі бралися, та й то иі, а що може се молоде

дівча? Подякувавши Шілетті на добрім слові, він сказав їй, що вирішив не вдаватися більше до меДИl(ів. - Тоді Жілетта сказала йому:

_. Монсеньйоре, ви гордуєте моїм умінням, тим що я дівчина, та ще й молода, але знайте, що я не самоука лі .. карка: меяе вмудрив господь і навчив метр Жерар із Нар бопни, понійпий батько мій і славетний медик. Тоді король подумав: «А може, й справді сам бог при слав її до мене? Чом би й не спробувати її ліl(ів, коли по на обіцяє вилікувати мене безболісно й за КОРОТІШЙ ч~с? Наважившись на таку спробу, він сказав: - Мадмуазель, а що буде, як ви, примусивши дас пе ремінити постанову, та не вилікуєте нас? - Монсеньйоре, - відповіла дівчuва, - тримай~е мене під вартою і, як я не ВИ..1ікую вас за тиждень, ведіть ме

не спалити; як же я вас вилікую, то яка мені буде за се нагорода? На те їй мроль: - ВИ, ЯК нам здається, ще не заміжжю; коли ви се

аробите, ми оддимо вас за вельможного чоловіка.

- Монсеньйоре,- нромовила дівчина,- я буду дуже рада, тіЛЬІШ виберу сама собі мужа, не сягаючи думкою до синів ваших чи інших принців З королівського дому.

Король одразу ж пообіцяв уволити її волю. Дівчина заходилася лікувати короля, і не минуло й тин( НЯ, як він вигоївся. Почувши себе уздоровленим, кортlЬ. сказав:

МадмуаЗeJIЬ, ви справді заслужили собі мужа.

Жілетта відно віла йому:

Коли так, монсеньйоре, то я заслужила Бертран& Руссільйонського, котрого полюбила змалку і ниві без мі ри люблю.

Ії жадання здалося королю зависоким, проте, давши їй СЛОВО, він не хотів ламати його; от викликав він Берт .. рана та й каже: - Бертране, ти вже виріс і дійшов мужніх літ; ми ба

жаємо, щоб ти вернувся владувати своїм графСТВОМ-і за брав туди з собою нанянку,що ми даємо тобі за дружину.

224

А хто ж ся панянка, монсеньйоре?

спитав Берт

раll.

Се та,- одповів король,- що повернула мені сво їми лінами здоров'я. Бертран уже бачив Жілетту і впізнав її; хоч була вона душе ВРОДЛИВа, та не такого роду, щоб його вельможпості личив. Юнnй граф сказав королю згорда: - Виходить, ви, монсеньйоре, хочете одружити мене із зnахаркою? Боронь мене боже од такої жінки! - Так що ж, по-твовму,- заперечив король,- я мушу зламати слово, даие моїй рятівниці, що зажадала з тобою штобу?

Моисеиьйоре,- 'сказав Бертран,- ваша воля одня

ТІІ В мене все, що маю, і віддати мене, ян вашого васала,

ному завгодно, та запевняю вас, що я ніколи не буду ща сливий у сьому шлюбі.

,;:: А от і будеш,- сказав король.-'- Вона дівчииа гар на, розумна, любить тебе. Сподіваюся, що ти житимеш із нею щасливіше, ніж з будь-якою дамою значного роду. Бертран замовк, а король уже розпорядився приготува ТИ все для пишного весілля. У призначений день Бертран, хоч того й не хотів, мусив узяти шлюб із Жілеттою в нри су'Шості короля. Наважившись твердо, що йому далі чи нити, він попрохав у l<ОрОЛЯ д()зволу вернутися в своє графство, щоб там, мовляв, у СВОЇХ володіннях жити з мо лодою дружиною, а сам поїхав не до Руссільйона, а до Тоскани, це вирішив допомогти флорентинЦІІМ у їхній війні проти Сівни. Флорентинці прийняли ЙОГО з радістю і великою шанобою, за чималу винагороду віи згодився реЙментарювати.у війську їхиьому і пробув на тій служ бі досnть довгий час. Молода дружина, ие дуже такою долею задоволена і сподіваючись усе ж таки статкуваниям своїм мужа до се

бе ПРИХИJIити, поїхала до Руссільйона, де всі зустріли її як свою закопну володарку. 3аставши там усе в великому неладі іі занедбаппі через довгу відсутиість графа, вопа, як розумпа

здала

господипя,

упорядкувала

знову

все

яl<

слід, ие шкодуючи праці й заходу, на велику втіху всіх підданнх, що дуже її полюбили і навіть ганИJIИ графа за ЙОГО до неї пеповагу. Давши всьому лад уграфових воло діНIІЯХ, вона повіДОМІІла про те мужа через двох ДВОРЯU і питала його, ЯН ЇМ далі бути - ЯКЩО він не поверта ЄТЬся ДО графства череа неї, то нехай скаже, і вона виїде

Дж. БО1<К8.Ч'lО

225

авідтп йому па догоду. Граф одповів ПОCJIанцям рішуче j жорстоІ<О:

Нехай собі робить як анав, а Я тільки ТОіІі ~o не,

повернуся, як буде в неї на пальці отсей перстень, а на руках

дитнна з чересел моїх.

А в нього та був один такнй дорогпй перстень, що він оого ніноли З пальця ве з~імав, бо в ньому була, у,азали, якась чародійна сила. Дворян" зрозуміли, що ті дві речі, про яні він говорив, були :майже нездійсненні, ї, побачив· ШИ, щО ifЮДПИМlI словами не можуть розраяти гра.фа од ЙОГО шорстоної постанови, вернулися до графпиі з таною ЙОГО ві;ЦІові;~дю.

Жілетта тя,J\:I{О зажурилася, а потім пішла ДО ГОЛОВll по розум, чи не можна б було якось в"нопати ті дві графові умови, щоб іІО себе мужа привернути. ОбмиCJIИВШИ все ЯК слід, вона IlОI:\ЛІ1Шlла до себе найстаріших і lIаймудрі~ ШИХ ЛЮJ\ей із графства і реnн!!ми словами розназала їм докладно і доладно иро все, що вона зробила з любові до графа і яка їй випала за те шана, а внінці заявила, що не бажає, щоб через неї граф неребував у постіі\IІОМУ виг нанні, а XOIIe довіІ,УU8ТИ nіl\У свого в богоміллі та в спа сенних благодійних справах; через те вопа просила їх узяти графство під СВОЮ ору;(у і повідо,IИТИ якнайшвидше Бертрана, що пошl. звіЛЬНllла од свовї присутності його володінпя і твердо вирішила uіНОJ!И до РуссілЬЙОl1а l1е повертаТllСЯ. Слухаючи її :МОВН, всі плавали гіркими е.'1ьо зами і благали її ревне ОДІ,иПУТІ!СЬ од того свого наміру і лишитися В графстві, та нічого не помогдо. ДОРУЧИВШИ ЇХ божій опіці, IRілетта в супроводі одного родича та служ ниці своєї рушила в дорогу, одягнена, як прочанна, не за бувши, проте, взяти 3 собою чимало грошей і коштовниХ речей. Ніхто не знав, нуди вона надумала податися; во на ж піде не спипялася па довший час, аж ПОЮІ не при була до Флоренції. Тут стала вона навмання в одній гостиниці, що держа ла якась статечна вдова, і Жила там яН' проста богомолка. Першим її башаНDЯ>1 було донідаТIІСЯ щось про свого чо ловіна. Як на ТС, вже наСТУШЮГ0 ДНЯ ВОІІа й побачила його - він проїздив верхи па чолі свого заГОJI~' поуз ту

J'ОСТllНИЦЮ. Жілстта одразу його впізнала,· проте спитала

в господині, що то за чолові1\:. ее знаНОМИТlIЙ ЧУіКоземець,- одказала ЇЙ ГОСDОДИ НЯ,- на ймення граф Бер трап, дуже мила й чемна люди

па; всі в нашім J,JiCTi люблять його і шанують. Він же

226

закохався хтозна-НІ! в одну нашу сусідку, бідну шляхтян І'У. Через своє убозтво вона досі не виіішла заміж і жине з своєю 'Іатір'ю, жінкою доброю й розумною. Якби не ма ТИ, то, може б, вона вже давно графову ВОЛЮ вволила. іІОлетта уважно вислухала господинину мову, розпита

ла ЇЇ про ;\ещо дрібніше і добре иадумала, що і як їй тре ба зробити. Дізпавшися, як звати ту жіпку і її дочку та не ВОШІ ашвуть, вона пішла туди ОДНОГО ДНЯ потаємпе в прочапському перевдязі; побачпвши матір і дочку, які спранді ііШЛИ дуже бідно, вона привїталась дО НИХ і CKa~ зала старій, що хотіла б із нею про ЩОСЬ поговорити. Пані пстала і запросила її до сусідньої кі:мнати; ЯІ\ ВОНИ там посі;(ВдJl, графиня почала: - Здається мені, добродійко, ·що фортуна до вас так са

мо незичлива, ян і до мене; та янби тільни ваша хіть, ви "огли б зробити щасливою і себе й мепе. Пані одказала їй, що нічого так не бажає, ЯН стати щас ливою, аби тільки чесним способом. - Передусім треба нам одного,- вела далі графиия, Іцоб вп мені вірили, а я вам, бо ЯК ви мене підведетє, то й мені зіпсуєте всю справу, і собі пошкодите. - Будьте певні,- сказала пані,- кажіть мені все, що наєте, я вас ніlЮЛИ не зраджу. . То;\і графИІIІІ розповіла ЇЙ усе: і·хто вона така, і як іще змалн.у Бертрана понохаЛ8, і що було потім; вопа говори ла так зворушливо, що пані ЇЙ повірила і дуже співчува

ла, тим більше, що й перед тим до неї ниісь чутки дохо дили. А Жілетта, розказавши їй про свою долю, IJровади ла далі:

- Отже, ви знаєте тепер, добродіїІllO, що я повинна зробити, щоб мужа собі привериути, які дві умови мушу я ВИlюнати. Н не знаю на світі, крім вас, іншої особи, яка

МОГЛа б мені в тому допомогти, якщо тільки тому прав· да, що граф, му'" мііі, любить вашу доньку.

-. Мадонно,- одиазала їй та папі,- чи любить її граф,

'Чи НІ! сього я не знаю, але він до неї справді залицнється.

ТО ЧИМ Же л :.\южу вам тут прислужитися? - Зараз ска",у ва" про ее, добродійко,- сказала гра ~lfПЯ.:- та перше я хотіла б з'ясувати, ЯНИ Й пожиток вю.1

~3 ТОІ п~нслуги буде. Я бачу, що донька ваша вродлива І на 'ПОРІ вже стала, і тільки ТИМ дома сидить, що немаЕ) за нею посагу. Так ОТ, за ту ПРИСЛУГУ, що я од вас ЖВД,}Ю, н ГОТОВа хоч і зараз дати їй із моєї руки тане піно, ЯНО

227

ви самі назначите, щоб вона Могла пристойио вийти за між.

Сі слова припали до смаку зубожілій панії, та, будучи жінкою благородною, вона сказала:

- Мадонно, скажіть мені, чого пи од мене хочете, і як ее буде річ ДJIЯ мене призвоїта, я зроблю її з дорогою ду шею, а ви вже тоді чиніть, ЯК самі здорові знаєте.

Тоді графиня промовила: Я прошу вас переказати графові, мужу моєму, через якус~ довірену особу, що доиька ваша готова буде вволи

ти ЙОГО ВОЛЮ, коли впевниться, що він її справді так ЛЮ бить, як маже, а сьому вона тоді тільки повірить, ЯК він

пришле їй свого улюблеиого персня, що завжди на РУБі носить. Якщо він НРИП1JIе того персня, то оддайте його мені, а графові перекажіть, що ДОНЬІіа згодна його прий няти, нехай ПРИХОДИТ~ потаймиру; ЯК же він прийде, то непомітно покладіть мене до пього в постіль замість ДOHЬ~ ки вашої. Може, дасть бог, зайду я в тяж і потім уже, мавши персня на пальці й дитину од НЬОГ0 на руках, я прихилю його до себе і житиму з пим, дякуючи вам, ян подобає жити з своїм подружжям. Трудною річчю здалося нанії виконати графииипе нро хання, бо вона боялась увести дочку свою в неславу; про те, подумавши, що зробить спасение діло, як допоможе повернути мужа такій достойній дамі, і, побачивши, ЩО

та прийшла до неї з щирим серцем, не тільки нриобіця ла графині все зробити, а й приступила не гаючись до діла. Через кілька день, діючи за памовою графині з вели ною обережністю, вона дістала того персня, хоч і нелегко було графові з НИМ розставатися, а потім замість ДОЧІШ <І,овї хитро підсунула Бертранові Жілетту. Уже при иер

ШИХ зляганнях, ЯКИХ так жагуче прагиув граф, З божого ПРИ3ВОЛУ графиня зачала в лопі ДВОХ сипів-БЛИЗlllОlіів, як то ВИЯВИЛОСЯ згодом В часі пологів. І не один тільки сей pa;J та пані дала Жілетті змогу сходитись із CBoї~1 :мужем, а ще багато разів, і влаштовувала все та« сн:рпто, що ні хто про те нічого не знав.

Граф, ду~аІОЧИ, що засягає лаС·ІНІ Ііе в ДРУЖПНlI, а в НОХ<1ІlOЇ дівчини, дарував їіі щоДосвіТІ\У, перед тнм ЯК іти,

леяні ноштовності, які гр:tфинл пильно зберігала. Відчуn ІПІ! себе при добрій надії, Жілетта виріШllJ!а не турбувати бі.1ЬШС панії такими послугами і сназа.1Jа їй:

228

- Добродійко, ДЯІ'уючи богові та й вам, яко греч ним, я ді стал а те, чого бажала; пора іК тепер мені дещо для вае зробити та й їхати звідси. Пані СI,азала, що дуже рада була допомогти в чімось гра фині, та чинила так не в надії па винагороду, а ТОМУ, що вважала ее за добру справу. На те Жілетта ЇЙ одповіла: - Я дуже тішусь Тl!М, доБРОДЇЙІЮ, і готова дати вам, щО БП В мене попросите, не як заплату, а богу в прийом, бо здається мені, що так воно й годиться.

Толі пані, бувши в великій сутузі, попрохала, перебо рюючи сором, сто лір на посаг своїй дочці. Графиня, по бачпвши її збентеженість і зваживши па її велину СКРОМ пісТІ" дала їй п'ятсот лір і в додачу багато дорогих клей подів, що теж не меншого були варті. Без мірн задоволена папі не 3ДЯl~увалась графині, а та, попрощавшися 3 нею, поверпулася до себе в гостипицю. Пані ж тим часом, не хо тячи, щоб Бертран до її дому заходив чи людей посилав, поїхала разом з дочкою яа село до своїх родичів. Через де який час і Бертран поверпувся на виклик своїх піддан ців до Руссільйона, бо знав, що жінка покинула вже його володіння.

Дізнавшися, що граф виїхав із Флоренції до свого за .."у, Жілетта дуже зраділа. Сама ж вона лишилась у Фло репцїі, ПОКИ не повила ДВОХ синів, Н8п-у-н:ап схожих ва

батька, і не вигодувала їх до ладу. Коли настав, як їй зда nалось, слушний час, вона рушила в дорогу і дійшла, пі lШМ пе впізнана , ДО Моппельє; тут вова одпочила м:ілька днів і розпиталася про графа. Довідавшись, що иа всіх святих він має спорядити в Руссільйоні велику учту для да .. і лицарів, вона подалася туди, перебравшися за про чанку, НП і тоді, коли звідти виходила. Еоли вже дами й

лицарі зійшлися до Бертрана в замо" і зібралися сідати до столу, Жілетта, не перемінивши одягу, ввійшла до ве

ликого залу з двома дрібними дітьми на руках, протовпи вася до мужа, впала перед ним наВКОЛЇШІ\И і промовила плачучи:

- fl .шє мій і володарю, я твоя нещаслива дружина, що б."Іунал~ ДОВГО світами, аби ти міг вернутися до СВОгО замну и жити в ньому. Богом заНЛllнаю тебе, щоб ти ДО""

;:римав обі~ниці, даної мені нолись через двох ДВОРЯН, мо ]Х посланЦіВ: ось у мене па рунах пе одно ДИТЯ од Te6u,

а ДВОЄ, а ось і твій перстень. Прийми ж тепер мене, ,я){ дружину твою, ПО тому твоєму слову.

229

Граф дуже здивувався тим словам, признався до персня

й до сипів, що були на нього достемеНIilО схожі, і спитав розгублено: - Як же се могло статися? Тоді Жілетта на велякий ПОДІІВ 'графові і всі" прпсут нім розповіла їм по порядку, що і ЯІС ПереНОllавшися, що жіпка каже щиру правду, бачачи її вірність і мудрість, а також ДВОХ любих СИНОЧI,ів, граф вирішив додерашти сво ГО слова і здатися на просьби під;з;аuців і піддаНОI{ своїх, що всі в один голос благали його вшанувати ЇЇ, яко за нов ну жону свою. ПоБОР08ШИ свою гордовиту ",орстокість, він підвів ,І\ілетту, обняв і поцілував, признавши ЇЇ дру ЖИНОЮ С806Ю, а дітей своїми спаДКОЄМЦЯМII. Велівши убра ти графиню в пристойне одіння, справляв він потім кіль ка днів па превелику радість ytiM своїм васалам веселі та пишні бенкети. 3 того часу він ПОJllобив дру",ину свою щирим серцем і пова"'ав ЇЇ та шанував цілою душею.

ОПОВІДКА ДЕСІІТА

А .. і6еn іде спасатися в пустинь; від..юдниn Рустіпо нав чає ЇЇ, як заганяти диявола 8 nеnло; nовернувшuся звідтu, вона виходить ааJtіж аа Неер6ала

Діоней, що уважно слухав КОРО.1еВIІНОЇ оповідки, ді ждався її кінця і, знаючи, що тепер слово буде за ним, пе став чемати наказу, а тільки всміхнувся і поЧав:

- Любі мої дами, ВИ, мабуть, ніколи не ЧУЛИ, як зага w вяють диявола в пенло; ТИМ-ТО, не одбігаючи далеко од сьогоднішньої нашої матерії, я хочу розказати вам про 'І'е; можлпво, моє оповіда:uпя прислужиться спасінню душ ваших і дасть вам пізнати, щО хоч Амур радше витає " веселих палатах та в рознішних кімнатах, аніж в убогих :хатах, проте іноді проявляє СИJIУ свою і в темних лісах, КРУТИХ горах та пустельних печерах, що свідчить про його

8сєвладвість і всемогутність.

Приступаючи", до самої речі, скажу тепер, що в Бер берійському царстві, у місті Хапсі, "'ІІВ КОЛИСЬ один ба гатий чоловік; мав він ніЛЬRОРО дітей, а між ними й гар леllЬНУ та миленьку дочку на ім'я Алібек. Дівчина та, не будучи християнкою, чула, проте, од деяких християн, що 2ЗО

в їхньому місті бували, яка хороша їхня віра та богослу жіння. От раз і спитала вона в одного захожого, яким чи І10М можна найкраше богові услужити. Той СІlазав, що найліпше ті ЛЮДИ богові служать, котрі, речей світових унпкаючи, душі свої в Фіваїдськііі пустипі спасають. Не дійшла роаумом дівчина (їй тільки чотирнадцятий рочо" минав), не то щО 3 якогось свідомого прагнення, а от собі 3

дитинної ПРИМХИ, не сказавши нікому ні слова, другого

ДНЯ рано-вранці рушила потихеньку одним одна в дорогу

ДО тої пустипі Фіваїдської і за "ілька день не без труд нощів - що-то охота! - прибилась до якогось пустель ІІИЦЬКОГО скиту. Забачивши здалеку ХИЖКУ, вона попря мувала до неї і наткпуласн у дверях на святого спасення

І,а. Він дуже здивувався, що вона сюди зайшла, і спитав її, чого вона тут шу"ає. Дівчинка одповіла йому, що 3 бо жого надиху прийшла СЮДИ шукати таІіОГО, ХТО б навчив ЇЇ, ян повинно служити богові. ПобаЧИВШll пустеЛЬНИR, що вона молода і вродлива, збоявся, щоб нечистий пе пі:\ «успп ііого, НliЩО він ЇЇ до себе прийме, похвалив її за спасенні ДУМКИ, дав попоїсти їй ЛОПУЦЬRів, кисличок та фініків, напоїв ВОДОЮ і сказав: ДОЧНО :МОЯ, пройди трохи далі, там живе один свя ТИЙ муж, який краще за мепе ),шже тебе па путь спаС,ін вя справити; іди шо до НЬОГО. Дівчина пішла далі, НУДИ поназав ЇЙ пустельнии, але й другий спасенни:к одвітував їй тан само; так, мандруючи

IIУСТ.І:ІННЮ, приблукала вона до скиту, де спасався один мо лодий nїдлюднин на ймення РустіИО, чоловім благий і по божний, і звернулася до нього 3 тим самим ШlТанням. Від ЛЮДНИК, бажаючи поставити на пробу свою твердість, не одіслав Н, ян інші, а лишив із собою в своїй мелії. Як на стала ніч, він постелив їй постіль із- пальмового віття і

поклав її спаТl!. Та тут присіла його зненацька велика спокуса, і твердість ЙОl'О почала м'якнути; побачивши, що несила його тій спокусі опиратися, він уже не борюнався, а піддався ЇЙ до решти і, відкинувши набік святі помисли, молитви та бнчувнння, зводив собі на думну, яка вона гар на та молода дівчина, ,а почав уже й способу прибирати,

як би її на гріх підвести, таБ щоб вона про його спорзні наміри не догадалась. Розпитавши її де про що, пере«о навсІі Рустіl<O, що вона ще не знала мужчини і справді таиа проста душею, ян і здається, та й вирішив, що зможе

підмовиТІІ її ва все під покривкою служівпя богові. Спо чатку він розповів ЇЙ донладно про оо диявола, СЬОГО врага

231

господнього, а потім дав ІН зрозуміти, що немає милішої богові служби, як заганяти диявола в пекло, кудн творець засудив його па вічні часи. Дівчина СІнпзла його, ЯН 80ІЮ робиться. - Зараз побачиш,- одповів їй Рустіко,- роби тільки те, що я робитиму.

Сеє скаЗJIВШИ, почав скидати з себе своє злиденuе рам'я і розібрався до голого тіла; так само зробила й дівчина. Тоді став навколішки, буцімто молитис.я, а її поставив на впроти себе. Як же побачив її нагою, ще кращою вона йому здалася і ще дужче хіть у ньому розгорілася, а плоть устала. Дивлячись на те, дівчиuа зчудувалася й спитала:

Рустіко, а що то таке випинається в тебе між нога

МИ, щО в мене немає? - Дочко моя,- рече ЇЙ відлюдник,- ОТОЖ і є той ди явол, що я тобі про нього казав. Бачиш, як він мене мор дує, що просто витерпу неМ,ає.

- Хвала богові,- сказала Алібек,- мені легше, ніж тобі, бо в мене нема того диявола. " - Правду кажеш,- одмовив Рустіко,- але ти маєш натомість іншу річ, якої немає в мене.

Що ж то за штука? - спитала дівчина. Ось тут у тебе пеило, і істинно глаголю тобі, що бог

прислав тебе сюди для спасіння душі моє( бо як почне мене мучити сей ДИЯВОЛ, а ТИ, ЗГЛЯНУВШIfСЬ на мене, до зволиш загнати його до тебе в пекло, ти даси мені велику пільгу і вчиниш тим богоугодне діло, якщо й справді ти прийшла в наші краї служити богові.

- Отче святий,- одповіла дівчина простодушпо,- як у :мене й справді є пен:ло, то нехай буде, як ви кажете. - Будь же благословенпа, дочко моя! - гукпув тоді Ру стіко.- Ходімо ж та й заженемо його туди, щоб він мені нарешті дав спокій.

По сій мові він повів дівчину до свого лігвища і поназав їй, що має діяти, щоб того лукавого ув'язннти. Алібек досі "роду ще жодного диявола до пекла ие впускала, і попервах ЇЙ було трохи навіть моторошно. - А й правда, отче,- сказала вопа пустеЛЬUИl\Ові,- той ДИЯВОЛ, враг господній, мабуть, великий плюгавець, бо й нему боляче, }(оли його туди заганяють, не то ЩО. -..:. Дочко МОЯ,- заспо}(оїв її Русті}(О,- ПО з<1ВШО ТЮ\: бу;\е. Щоб іКе перевірити, Я}( воно далі буде, ВОНП, перше ніж YCTaТll з постелі, загнали ДШІВола в пекло ще шість раз

232

і аж тоді збили ііому ПИХУ, щоб він більше не підіЙмаВСR. І'оли ж він пізніше ЗНОВУ підіймав ГОЛОВУ, Алібек була :швше рада поскромити ЙОГО гордишо, бо ЇЙ почали подо (,ПТИСЬ ті побожні вправи. Не раз потім говорила ВОlIа пустельпикові: - Тепер я добре бачу, правду казали ті люди в j,апсі, шо СЛУЖІІТН богові - то наіісолодша в світі річ. Зроду fI ІІС зазнала такої втіхи і розкоші, що б я не робила, ян тепер, загапяthчи диilВОД8 в пекло. ТИМ я вважаю, що той, хто пе бажав богові служити, а робить щось інше, просто тварюка, та й rоді. Вона часто приходила до пустельника й казала:

Отче, я прийшла сюди спасатися, а не байдики бll

ти: пумо ж заганяти, диявола в пенло.

А нід час тих трудів 'праведних іиоді говорила: Рустіко, Я пе розумію, чого той ДИЯВОЛ тікав з пеl\~ JIЗ? Якби йому так хотілося сидіти в пеклі, ЯК пеНЛОlй ііого в собі тримати, то він би звідти довіку не вилазив. Дівчина Т81\ часто ВИl\ликала молодого сПасенника· ва. ПОДВИЖНИЦТВО, що зовсім ЙОГО засмикала; часом бідолаш

JЮГО аЖ циганський піт проЙмав. Тоді вів почав пояспю·

ватн ЇЙ, що диявола тоді лишень карати треба й до некла .іаганяти, коли він зухвало підіймає голову, а мп вже, Ka~

зав, з божою поміччю так ЙОГО укuськали, що він благає дати йому спокій. ТИМИ словами він па деякий час yгaMY~ вав дівчипу, але, побачивши, що Рустіко вже кілька день не

КDапиться

заганяти

диявола

пекло,

вона

сказала

йому:

- Рустіко, твій диявол у,,,е носкромлеиий і пе завдав тобі клопоту, зате моє пекло розсвербілося ТЮ<, щО я не маю спокою. Допоможи ж тепер своїм дияволом УТИШИТИ нрость мого пекла, як я пеклом моїм допомагала збивати ниху твоєму дияволу.

Пустельлин, що сидів на самих корінцях та воді, тіЛ}l)w 1\11 почасти міг задовольнити її вимоги і казав їй, що длп

nтишення пекла треба б цілої череди чортів, та він уже

зробпть, що зможе; іноді йому вдавалося її DДОВОЛЬШІТИ,

але ее було так ріДІЮ

все одио що в левову пащу боби

ну вкинути. Дівчині здава.ПОСЬ

що вона богові свого не

;~ОС:ІУЖУЄ, і Ал~бен почала р~мс~вувати. Нали о:гак МІЖ пустельнИІ\ОВИМ дияволом і дЇвчининим:

H€H.10.M ПіШЛО на розбрат через падмірну жадобу 3 о;щого

б~н:у 1 недостатню. спро;могу 3 ДРУГОГО, сталося, що в Напсі Ll,БУХJIа ножежа І баты о АлібеR згорів у своєму домі 3 233

дітьми і всією РОі\ИВОЮ; таким чивом Алібек стала ЄДИВОЮ спадкоємницею ВСЬОГО ЙОГО добра. Тоді одвв молодик на ймення Неербал, нрогулявши всі свої статки-маєтки, ва ;ly~aB розшунати ЇЇ, почувши, що вопа жива, поки суд пе загарбав батЬІЮВОЇ відумеРЩИНІІ. На велику радість RіДЛЮДІШКУ і ПРОТІІ її волі він забрав ЇЇ з пустині в Капсу і ОДРУЖИВСЯ " нею, успадкувавшв таквм чино>! все її майно. Ноли mїшш перед ТИМ, ян вести її на постіль дО МОЛО~ ДОГО, спитали, ЧИМ вона спасалася в пустині, вона одпові ла, що СЛУЖIfЛ"а богові," ;шганяюtlИ диявола в пеRЛО, і ЩО Неерба.1 учинив .еПlШИЙ гріх, одірвавши її од того слу жїшш. От давай шіпки допитуватись, як робиться те зага ШШIlЯ, і попа ЇМ ус.е ДОRлаДlIО словами розказала ще й на J\ИБах пОказала. Тоді жінки розреготалися на всі застав ІШ (ще іі досі, моше, регочуться) і сказали:

- Не шурися, дочко, не СУМУЙ, бо і в вас те діло вмі ють добре робити; Неербал не"гірше служнтиме " тобою вкупі бого"і. Сюю ПРІІТПЧИНУ розславили кумасі но всьому місту, і а "ого часу піш:rа межи ЛЮДЬМИ приповідка, що немає ми лішої богові слуа,би, ЛІі заганяти диявола в пекло. Та при повід;;а нрийшла до нас і"-за моря і досі ще не заБУ1!ась. Тим-то й ви, :молодії дами, ЯК хочете господньої благодаті, то навчіться заганятп диявола в пекло: воно і богові мlt по, і собі любо, і чимало з того добра постати може.

Діонеєва оповідна тисячу, :може, разів ВІншикала сміх у слухачок, такими дотепними здавались Їм його речі. Ко ли він скінчив, королева, знаючи, що час її володарюваllНЯ

минувся, зняла 3 голови JJавровий вінон і чемненько увін чала ним Філостратові скропі, промовивши: - Ану, побачимо, чи не нраще ВОвн :керуватиме вів ЦЯМИ, ніж вівці :керували вовна ми?

На- те Філострат одповін сміючися: Як на мене, то вовка .. давно б уже треба було пап

ЧИТИ овець заганяти чорта в пекло, незгірше од того ·пус

тельнина, що вчив Алібек. Отож ле називайте вас ВОВ ками, НОШІ самі не овечии. Ну, та вже КОJІИ мені припало І<оролюваш, мушу ПРИЙНЯТИ берло правnіння. - Слухай, Філострате,- озвалась Неїфіла,- от ти хо чеш нас навчати, а чи не годилося б тобі набратися ро"у му, Яl< ото набрався Мазетто од черничок, і тоді тілЬКІI губи відминати, як уже кості од переробу гудітимуть?

234

Бачивши Філострат, що иас.кочила коса на каміпь, ПО w юшув свої жартики і заходився по-королівському поряд j'увати. Покликавши перед себе каштеляна, він розпитав його про господарчі справи і дав РОЗПОРЯДіІ'liення, НП і чим на весь час ЙОГО влади товариство забезпеЧИТlI шшежить. Тоді, звериувшися до дам, тані їм слова промовив: _ Ласкаві :мої пані, відколи л, на своє горе, наВЧlIDСЛ одрізняти добро од зла, потрuпнв я через І<расу ОДНОЇ 3

вас у вічну неволю до Амура. У всьому був я йому ПОl<ір ний і с.лухнлнніі, завше ДОГОДінап йому щиро і pCBllO, і того тіЛЬІНІ ДОС.rJУifШИСЯ, що спершу мене одни нено заради

іншого, а поті;-.t іш.'ІОСЯ мені ще 'й того гірше, і думається мені, щО ТЮ{ ВОПО буде до самої смерті. Отож л й хочу, щоб предметом завтрашніх оповідон наших будо те, що itO недолі :мос ї ШI.Uбільше приходиться,- погоиорі~10 про людей, що їх ,1Іюбов мала вещаСЛllВИЙ нінець. Я певеп, ЩО і( моя моше Сі:\іпчитися тіЛЬІ\И сумом: недарма ім'я, НОТ рим ви мене пазиваєт~, дано мені тим, хто розу.міє ііого IІриховане значепня.

СнззаВШJl сеє, Філострат підвівся і одпустив усіх аж до вечері. У саду було так любо й МИЛО, щО ніхто не хотів шукати собі розваги деінде. Сонце, звернувши на вечірній пруг, уже не припікало, і да",іи залюбки ганялися по саду за Сflрпами, трусинами та іншими звірятами, ян:і допіру, j,Шllf ВОJlИ оповідон слухали, все ІЮЛО вих скакаЛIІ і часом

навіть трохи заважали. Діоней і ф'ямметта виспівували собі про лнцаря Гвільєма та мадам де Вер",і, Філомепа й

J1анфіл сіли грат!! в шахи. Робили, одне слово, що І<ОМУ :нобля, незчулися, ЯК і вечеря наспіла. РозстаВI1ВШИ: столи коло того водограю, повечеряли всмак і не без утіхи. Щоб не одступаТlI од зви~аїв, заведених його попереДl1ИЦЯМИ t Філострат, як тііІЬКИ було зі столів прибрано, велів Лау

ретті завести танок і заспівати пісню.

- НаЙЯСl1іший королю,- сназала Лауретта,- чужих пісень Jl не знаю, а 3 своїх не пригадаю таної, що припа ла б до натури нашому веселому товариству. Та ш{ хоче те послухати, ЛlЮЇ вмію, то чому й не заспівати.

ЩО TB.?~, все МШlе і присмне,- сказав Н:ОРОЛЬ,- якої 1 сліпий. Тоді Лауретта завела лагіДlll1М, але трохи uіби сумови-:-

ВМІЄШ, таН01

ТИМ ГОЛОСОМ, а інші ЇЙ Підспівували:

Моя IІЮРСТОН8 доде! Rохапня я стрюкдаю, ЯІ( не страждав, мабуть, nixTO ніноля.

235

Предві'lПИЙ зодчий всього світострою

Собі па осолоду

Створив мене веселою, жшюю І дав мені напрочуд дивну вроду, Споріднену з ирасою,

Що в небесах сіяє в рід із роду; Та, ва мою знегоду, Небагатьом помітнаСвічу я па земному ВИДRоколі. Як я лише ввійшла в .1Ііта дівочі, То був у мене милий,

Що заглядав меиі "ОХІШО в очі, .які його уяву llОЛОНИJШ; Чудові дні і ночі,.як ШППДl\О лине Q8C той легкокрилий! у пестощах летіли,

Бо й я Н( його lюхала,

T~ вів вав'яв од подиху подолі. А потім другиіі

пишний, гордовитий

Узяв меве у руюt, 1 світ мені жалобою повитий, І мушу я любить його з принуки; Немов несамовитий, '

Мене реопув віп - о, люті М}'f\иl Я гипу із розпуки ... Чи ж я па те вродилась,

Щоб лиш ПОГО КОРИТИСЯ сваволі? Кляпу тепер годину ту печальпу, Коли я поміняла Дівочу СНрОМIlУ суrшю па вівчальну, Коли Я В церl\ві СЛОВО «так» сказала. В ту мить гірку, безжальну

.я світ собі вавіІ\И зав'язала ... Ох, І\раще б я сковала, Ніж по сумнім весіллі

Такі терпіти неСl\азанні болі!

О перший милий, ·друже везабутиu, Молю тебе, благаю На мене знову любо позирвути З ДалеІ(ОГО надзоряного краю.

О, дай мені відчути,

Що ПJIомінь наш пе згас у дпі відчаю; До оС"яйнorо раю

Візьми ).{еве, мій любий,

Звільни меllе а плаЧЄDlIОЇ юдслil

Тут Лауретта замовкла. На її піспю всі зверпули ПИЛЬ ву увагу, та всяке її по-своєму ТJJумачило. Були й такі, що зрозуміли її по-мілаuсыи,' себто що ліпша добра CBUHка, ніж хороша н\їпна; але інші мали благородніше і топ..

236

ше розумінпя, ТО Й збагнули вони Т.У піспю вірніше, та не час нам тенер нро те широко розводитись.

Після сієї пісні нороль велів посвітити посвітачі, і TOBa~ гиство ДОВГО ще співало всяних пісень на тій поляні, се ред квіток і трав, аж поки зорі ве почали примерхати.

Побачив тоді король, що пора спати, оддав усім ва добра ніч, і дами й кавалери розійшлися по своїх поиоях. Кінець

третьому

ДНЮ

ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИй Зачинається четвертий день, у я"ий під nроводо.м. Фі.ло страта говориться про тих, чия .любов .м.а.ла нещас.ливиЙ

"інець ЛlОбії мої дами! Усе, що я чув од розумних людей, що ннигах читав чи па світі бачив,- усе, ISажу, паводило r.іепе на ДУМНУ, що навальний да шмальиий вітер заздрості

на високі тільии вежі й на стрімчасте верховіття древєсве

ударяє; отже ж бачу тепер, що думка та моя була хибна: даремно

намагався

сховатися

од

лютого

подмуху

того

пекельного вихру, даре,;но старався йти все рівними рів нинами та глибокими долинами. РОЗУМНО се стапе всяко му, хто спогляне уважно на отсі мої оповідки, писані про стою мовою флорентивськоlO, ще й у нрозі, та ще й· без :заголовків, викладені при тому штилем пайзвичаинісінь

"нм, якомога ООзХитрим. І все ж таки борвій той скаже ний раз у раз хитав мене, мало не з коренем ВlІнертав мене, зубами завидющими, як собака, хватав мене. Оттоді

то і збагнув я вочевидьки істину, давно нроголошену МУД рецями, що па сім світі одна тільки нікчемність од зазд рощів у безпеці пробуває.

Тан зuайте Ж, розумпиці ви мої, що зпайшлися такі люди, які, прочитавши мої оповідки, кажуть, що я надто

B~C І\ОХВЮСЯ і ЩО не подоба~річ мені вас отан lІоrіша

'Г~ и забавляти, а ще гjpше того _ без міри похваляти. IH~

Н11, ~знов, .судячи Нібито зріліше, НВШ·УТЬ, що DНЛШЛО вже меН1 3 Л1Т речами Тзннми ціюшитись, тобто про шіпок :,IQВУ розводити і дО ШІХ ПРИМИЛЯТІІСЯ. А ще дехто, про

славу мою ,Ревне .дбаІ~ЧИ, полів би, щоб я витав із музами

на ПарпаСІ, заМІСТЬ ІЗ вами теревеuі-вепі правити. в й 237

такі, котрі кажуть (уже ве з розуму, а з пихи великої), що "ра ще б я подумав, як ва хліб собі заробити, авіж уся ~i фрашни вигадувати та витрішки ловити. Деякі, вареш ті, тим хочуть трудам моїм зашкодити, що вамагаються

довести, ніби в житті все було не іаи, як я вам оповідаю,

а по-іпанmому.

От бачите, славпі мої дами, які лихі бурі, які ЗJIючі зу би, які гострі жала терзають мепе, і мордують, і до живо го доймають, покп я у вас ва службі подвизаюся. Але все те, свідон бог, Я вислухую і приймаю 3 спонійною душею і, хоч мав би передусім од вас оборони сподіватисн, сам не ПОШКОДУ 10 сил на відповідь, :може, й не таку, яку огудни~

кам моїм дати валежало б, а коротевьку і швидку, абп тілы ш ВОНП мені в ушу не турчали. Не дійшов-бо я і до треТИl1l1 труда мого, як їх уже в мене стільки розвелося,

а ПОЮ! я кінця дійду, то, коли пе дати зразу відсічі, та "ого їх uаМUОЖИТJ>СЯ, що малим заходом мене під себе нід вернуть, хоч бн вн ЇМ тоді нротивп:шсь усіма силами вашими.

Та нерше ніж давати саму відповідь, хочу па своє ви правдання розказати пе те щоб новість, а так собі припо вість (щоб пе подумав хто, піби я хочу в.чізтп З нею до тіі чесної компанії, що я вам представив; та воно й зразу буде видно, що се їхпім історіям пе пара). Отсе ж обер таюся з нею до ндпасників моїх.

у вашому місті,- давно вже те діялось,- жив собі одпп чоловік па ймення Філіппо Бальдуччі; був вів роду про стого, міщанського, але світові лад звав і ва справах, сво

єму станові пристойнпх, добре розумівся. Була в вього жін.ка, з ЯНОЮ ВОНИ дуже любилися, ЖИЛИ тихомирно і при те вайбіJlьше дбали, як би завжди догодити одве одвому. Та сталося його жінці те, що 3 усіма буває - зійшла вопа 3 сього світу, лишивши Філіппові на згадну про себе oд~ Щ'" ОДІІОГО синка, якому заледве два роки минуло. Фі ліппо вбивався хтозна-як, утративши кохапу істоту. Така його orорнуда туга, як сам ва світі без шобого подружж!! зостався, що надумав він усі справи мпрсьні занедбати і присвятити себе натомість богові, та й сина на те нахили ТІ!. ОТ роздав він усе своє добро богу в прийом та подався на гору Азівайську, усамітнившися там із сином своїм в убогій Ііе.чіЙці. Живучи з милостині, вони анали тільки пости та молитви; батько остерігався говорити синові будь що про світські речі і пильнував, щоб він, НРИЙ боже,

238

нічого такОГО не побачив, що його од спасіння душі од вернуло б; тільки й мови було в нього, що про славу ;Ішані вічної, про бога та праведнинів божих, тільни Й науки ДЛЯ

сипа, що молитва; багато років тримав вів його отак у ке лії, що хлопець, «рім нього, i -ЮДПОЇ душі живої зроду пе бачив.

Вряди-годи вибирався Філіппо до Флоренції; розбога радивши ТОГ0-СЬОГО У добрих людей, він знову вертався до

своєї келії. От одного разу, як він уже геть-то постарів, а синові вісімнадцятий рік пішов, спитав його парубок,

куди віп збирається. Батько ПОЯСПІІВ йому. Тоді парубок і каже;

- Тату, БП юне старенькі, і не легно вам, надісь, НОГИ трудити. Чом би вам ие зводити мене до Флореиції та не . зазнаЙОМІІТJf 3 ТИМИ добрими ЛЮДЬМИ, вашими поБОі«НИ:МИ приятелями? А потім би вже л, МОЛОДШИЙ і нріПUlllU, ХОДИВ би, коли треба, до міста про нужду нашу, а ви сиділи б собі дома. Старий розмислив, що син у нього вже великнй і добре иавин до спасенницьного жнття, то МИРСЬБі прияади йому не страшні, і вирішив, що правду хлонець наже. От як випало йому туди йти, він узяв з собою і паруб"а. Як уздрів парубок усі оті палацн, БУДІІІІКИ, церкви та інші городські дива, яких він зроду не бачив, скільки нам'ять ЇlOго сягала, він дуже з усього чудувався і, знай, розпиту вав батька, що ВОНО таке і як називається. Батыоo ~ce йому розмазував, а він, ОДНИМ задовольнившись, пптав уже про друге. От ідуть вони ТаІ' по вулнцях, син питає, а батько одказує, коли се де взялнся їм навстріч МОЛОі\і жін ки й дівчата - гарні та поприбирані, цілою юрмою десь із весілля, мабуть, верталися. Ян побачив їх парубок, то іі снитав у батька, що воно таБе. - Синну,- одвітував батько,- не дивись на них, цур .. ЇМ, опусти очі, то погань. - А як вони звуться? - допитується син.

ЩО.? у хлопцеві якихось гріховних помислів чи жадн ті

леСНОІ ~e пробудити, не назвав їх батько по-справжньому, себто ЖІвнами, а сназйв: - То, СИП ну, гуси.

І - диво д!!.впе! - СИП, ЩО зроду білої челяді не бачив, ваб~в одразу 1. про палаци, і про коні та ВОЛ!! ЧІ! там ос ЛИ, .1 про ГРОШі, 1 про ~ce ва світі, що сьогрдні вперше ву_ ЗДРІВ, 1 сказав батьноВl:

От якби мепі, тату, одну таку гусочкуl 239

- Мовчи, синку,- одказав ВОНП ен.верві.

батько,- мовчи, горе мов,

Отсе такі бувають скверні? ТаБі,- одказав батько. А син йому:

спнтав сии.

Не розумію, чого СlLВоии по-вашому скверні, а як на

мене, то я ще зроду не бачив нічого такого гарного й лю

бого, ЯН сі гуеи; вони кращі аа тих мальованих янголів, що ви мені показували. Зробіть мені ласку, паиотче, візь мімо з собою на .гору одну таку гусочку, я вже буду ЇЇ

годувати.

Ні, ні, не треба! - закрИчав батько.- Та й не знаєш ти, з яного кінця вони годуються! Тепер тільки зрозумів старий, що природженне сильні ше над учене, і пожалкував, що взяв сина 3 собою.

Тут уриваю я приповість свою і звертаюся до тих, для кого я її розказував. Отож кажуть деякі огудники мої, пі бито иегаразд я чиню, що стараюся вам, юнії дами, сподо батись і що сам вами більше, ніж треба, захоплююсь. Му шу визнати щиро, що так воно і є - ви мені подобавтесь, а я прагну сподобатися вам. Та що ж тут дивного, спита IJ би я тих огудників - адже й вони зазнали, мабуть, поці лункі в любовних, і обіймів 'голубливих, і радощів плоті, ЩО ВИ, нрасунечки мої, частенько'.їм уділяєте; адже й ВО· ІІІ. бачать постійно вдачу вашу любу, вроду вашу нишну, принаду вашу милу ще й цноту вашу жіночу,- що ж тут ДlШllOl"О, Бажу, коли навіть недолюдок, у пустельних го рах ВИРОСЛИЙ, у тісній келії згодований, нікого, крім бать ка, нес відомий, скоро вас побачив, то вас тільки й жадав,

нро вас тільки й гадав, за вами тільки й упадав? Чого

вони мене за те судять, і гудять, і нудять, що я вас лю·

блю і до вас нрилюбляюся, коли сам бог дав мені таку щобливу вдачу, коли я з нервого молоду мого до вас ду

шею нригорнувся, снізнавши дивні чари очей ваших зорн них, лагідну мову уст ваших медонлинних і жагучий нло

мінь,

ЩО

серці од зітхань ваших чулих розпаляється,

КОЛИ, нарешті, той молодий пустельвик, те, сказати

дине

безрозумне звіря,- і той унодобав вас нонад усе па світі?

Донравди, хіба тіль!ш той, хто вас не любить і не прагне любові вашої, несвідомий сили й насолоди природного по вабу І моше ганити мене аа се й судити, та мені про його думку бuЙдуже.

240

Ті ж ЛЮДИ, що на літа мої кивають, не чули, "аБУТІ" що в часника головка біла, та гичка аелена. Та жаРТIІ if'шртами, а я ЇМ сн:ажу, що не соромитимусь поки віку мо го ТНМ догоджати, нотрим ГОДІІТИ мали собі за честь і вті

ху ГБідо Кавалькаnті і Данте Аліг'єрі нри старощах сво· їх, і мессер Чіно із Пістойї, У сивий волос убившися. Не хочу тільки од речі далеко ухилятися, а То нриточив бll немало нрикладів історичних, що і в давнину багато було славетних мужів, які в нохилому віці жіпкам нринодоби· тПСЬ ревне силкувалися; та як мої суперечники того не ЗПНЮТЬ, нехай самі ираще в тій матерії розчитаються.

Раджено мені на Парнасі з музами пробувати - що ж, ее рада слушна, та не годиться ві вам із музами, ні музам

із пами безперестань снілкуватися, і коли чоловік розста неться на якийсь час із НИМИ, захопившись подібними ДО нпх істотами, то аа се його пе варто ганьбити. Муаи - жіп КІІ, а тіпни хоч і не МУЗИ, то все ж таки з виду ва вих ПО~ хоті, і якби вони не подобались мені самі собою, то я пО~ любив би їх аа ту схожість. Не кажу вже нро те, що жіпки надихиули мене на тисячу віршів, а музи ані на жоден; правда, музи допомагали мені складати їх, а може, й ці оповіданнячка писати, хоч ее річ і простіша; і дуже МОЖ~ ЛИВQ, що музи навідували мене саме задля тої схожості, що мають із ниМи жінки. Отож, комнонуючи сі оповідан

ня, я не цураюсь ні Парнасу, ні муа, як то декому зда ється.

А що ж МИ ТИМ скажемо. ЩО, слави мовї жаліючи, ра дять мені про шматок насущника дбати? Ій-богу, не знаюl Догадуюсь тільки, що якби меиі довелося коли в них хліба UОПРОСІІТИ, то ВОНИ б мені, певно, одказали: «Шукай його собі в' байнах! » А тим часом поети знаходили, бувало, біль ше того хліба в байках своїх, ніж багачі в скарбах своїх незчисленних. Багато співців прославили свою добу тими

байками, а ті, що хліба собі донесхочу нагарбати порива лися,

беаславно

загинули.

Та що там довго балакати!

Не.х.Й ,:і люди й прожепуть мене, як я нопрошу в НІІХ ~JIlба, Т1Льн.и, хвалити бога, ще мені не ПРИКРУТИJIО, а ЯJ\

1 прикру.тить КОЛ.Н, ТО зумію по слову апостольському ну ждУ, ЯК 1 РОЗН:ОШl, зносити; нехай же піхто більше про мене не пї!шувться. -

Щодо ТИХ, які кажуть, ніби все не так було, як я спи

сую, то я був би Їм вельми вдячний, щоб вови иред'явили меці оригінали, і коли б моє писання 3 тими оригіналаМl[ ріаНИЛ0, іІ нрианав би їм слушність і намагався б усе я!(

241

слід підправити, та, поки я чую самі лише пусті слова,

~аю ІМ на волю що завгодно говорити, а сам своє роби ТlIMY і докори їхні проти них же й повертатиму. Здасться мені, що буде з ННХ поки що і такої відповіді, 1:1 я ТИМ часом, заручившися божою і вашою, ласнаві мої )lами, допомогою і набравшися терпіння, піду собі далі' еноїм шляхо~[, ІІа тОй вітер не зважаючи; нехай дме, як

).оче, а ~іепі од того нічого страшного не буде, пп ото по роху дрібпому при СІШЬНОМУ вихрі, що або з .емлі його не звіє, або ян у;не зірве вгору, то понесе понад голови люд~ СJ.I\і, попад ІЮРОНИ Ішролівеьні та цісарсьnі ЧІІ на палаци

Dисоковерхі та ВЄіні шпилясті, а ян і впаде коли той порох додолу, то НШJ,че того місця, звіДЮІ звіявся, осісти не мо·

іl,е. Ноли Я і перше вам з усіх сил дого;(ити старався, то те l1ер і поготів, бо всякому розумному ЧОJювіl<ові ясно, що 11 І всі інші, котрі вас люблять, діємо згідно з природою. Щоб проти її законів боротнся, занадто багато треба матп сили, і часто сила та йде намарно або й ШНОДИТЬ тому, хто

лею орудує. Такої сили, без сором а каЗI\:а,' в мене немае, а хоч би й бу.тtа, то я оддав би її номусь іпmому, аніж мав n8 свій ПО»ШТОК обертати. Отож нехаіі мої пвпаСНIІНll кра

ще мовчать і, як пе можуть самі горіти, нехай собі дубіють, про мене, у своїх ПРОТИПРИРОДНІІХ пахи.тtах та не заважа . . ють мені сього короткого віку на мііі смак довіИУВ8ТИ.

Та час yr.кe нам, любі мої читальниці, після сього одбігу чималенького 3НОВ дО властивої речі повернутися і наше перерва не оповіданпя да"і по порядку провадит".

Уже сонце погаси.ло на небі всі зорі і про гнало з землі вологу вІіочіmпю тінь, як Філострат зо сну ПРОКlшувсн і велів побуднПІ все своє товариство. Всі вийнmll в той гар пий сад на ПОГУЛЯПIlfl, а як настала обіДІІЯ година, понрі llИЛИСЬ їдою на тому самому місці, де вчора вечері зажива

ли. Тоді знов поспали трохи, ян сонце саме найвище підби ЛОСЯ, а ПОВСТ8ваВШІІ, посідали знов, ЯН заведено, у холодну

біля водограlO, і Філострат наказав ф'ямметті починати. Попа не примусила себе довго вмовляти і, люб'язно по с:міхпувшиея, зняла річ.

242

ОПОВІДКА ПЕРША

ТаН1<ред, "няаь салернсы<й,' убuвав І<оханця дОЧIlU своєї і посилає їй серце аа.чордованого в зодотій чарі; вона вли ває туди отрути, n'в її і попав Про смутпії речі велів пам сьогодні розправляти наш король, хоч :мп й зібралися СЮДИ, щоб повеселитися; ви падає Ш\~l про чужі сльози оповідати, а такі історії і са МОГО оповідача, і слухачів його неминуче ЖИВИМ жалем проllмають. ~101I\e, він учинив тан ШШМllсне, щоб погаму ватн ТРОХИ наші ї(отеперішні веселощі, а може, й інЦІЗ яка була ІН! те ПРНЧІШН, та не годиться мені волі його лама ти, тож розкажу

вам

про

одну сумну

та

невеселу

при

году, уБО:lівашш вашого, я думаю, достойну.

ТaJшре:1, ІШЯЗЬ Салернський, був ЛЮДЯНИМ і добротли nим ВOJlОдарем чи радше був би таким, якби па старості літ не запля'1ИВ рук своїх иров'ю двох закохапих. Була и НЬОГО за все ЖИття одним одна дочна, та нраще б вона йому зовсім була пе вродилася. Так сильне він її любив та l\Охав, ЯК, :мабуть, жоден інший отець у світі; уже давм но вона й па стану ста.1І8, а вів її все заміж ІІе давав, пе

хотів роз.чучатися з пею; нарешті дав її за енна герцога }\апуансьного, та, малий із ним час проживши, вона за~ вдовіла і знову до батька поверпулася. Була вопа з лиця і постаті напрочуд уродлива, молода й завзята, а що вже

розумна, то ян на жінку, може, й занадто. j -\ивучи при батыi:nі,' ЯІ{ і личить lйшзівпі, У великих розиошах, по бачила вопа, ЩО він, ніжно її люблячи, про те й не помиШ м ляє, щоб доньну знову ОДРУЖИТИ, а IІроситІІся якось піби й пеПРПСТОЙ1l0; от і надумала молода вдова завести собі потаємне, ЯІ{ЩО можна, доброго коханця.

Стала вона між батывимии двораками, шляхетними й нешляхетними, розглядатися, до вдачі їхньої та поведеп~

ції пильно ПРИДПВJІЯТИСЯ і вподобала собі з-по межи всіх одного молодого слугу княжого на іімення Гвіскардо. Ро

ДОМ був ~iH із самої низоти, та звичаєм своїм і душею ви

СОКОІО ВСІХ lJ очах нпязівпи переважував, і загорілася вопа ~O пього скрптою шагою, чимраз більше благородством ио~о захоплюючись. ТЯМУЩИЙ юнак те6 помітив і так до неі серцем нригорнувся, що тіЛJ~Ю'l Й марио ТВ МИ любо

ща~и. OTa~ любилися ВОШІ потай іадалеку, і хоч дун\о 3 коханцем зійтися та ніному не важилас.ь

ХОТІЛа IШЯ3lDШ\

любові сновї звірити; вн:інці Dопа! добрала~та:ки хитрого 243

способу, яR усе те влаштувати: иаписала листа, де ДОRлад110 пояснила, ян і коли він може 3 вею зустрітися, схова ла папірець в очеретипку і оддала її Гвіскардові, СRазав ІШ' йому жартівливо: - На тобі отсю очеретипу, буде чим увечері служниці "огонь роздмухувати.

Гвіскардо взяв очеретину і зразу догадався, що неспро ста вона йому дала того гостинця; вдома він роздивився Ііраще, розламав її по колінчику і знайшОв там ннязівви

ного листа. Прочитавши його і зрозумівши, що йому слід робити, він зрадів несказанно й почав готуватись ДО схо ;(ИН із коханою.

Обіч княжого замку була з давнезних-давен видовбана скелі нечера, і для її освітлення прорубано зверху про духовину, та що нечера була вже ві.~коли занедбана, от нір той норіс терном і травою. В тую нечеру був достун

через потайні сходи із долішніх замкових покоїв, де жи ла Кilязівна, а сходи ті були заличковані крішшми двери ма. У сі вже про них і забули, бо двері ті хтозна-коли вос, таннє одмикалися, та од очей Амурових жодні тайпощі нриховатися не можуть: закох"на ,шнзівна здумала про них і нишком од усіх сама кілька день морочилаСh, поки тії двері одімкнула і снустилася в печеру. Побачивши Ta~1 продуховину, тоді ж ото й иаписала ГвіСІІардові, щоб че рез неї туди добувся, і про глибину печери теж даі,а йому знати.

Прочитавши листа, ГвіСІІардо зладив собі хутены о мо

тузяяу драбинку, щоб но ній у печеру спускатися й па "Нд вилазити, одягнувся в шкуратяну одежу, щоб о тернн не поколотись, та й вибрався нишком уuочі до тієї про ilУХОВИПИ. Примоцювавши одип край мотуза до дерева, що росло на си.елі .:коло отвору, вів спустився, ПО тій драбинці в печеру і став чекати ,шязів,ш. Вона ж иаступ пого дня одіслала ПОНОЇВО}( своїх - нібпто СОН її морив, З8Мl\НУJl8СЯ сама в тій кімнаті, одчинила потайні двері й пішла в печеру до ГвіСІІарда. Кохапці зраділи одне ОДНОМУ lIесиазапно; піднявшися до її ПОІ,ОIO, не одну годину роз·

lюшува.тІИ 80ІШ навзаєм,' а потім, ДО:МО8ИВШIІСЬ розван\но із нею, яи і ІЮЛИ ЇМ далі нишком

СХОДИТИСЛ, Гвіскардо перпувсн до печери, а НlІязівна ЗIlАШlIула за шt~( двері і IJОІШИІ\ала до- себе СЛУЖШЩ6. Ян: же ЗНОв споночіло, Гві· {'.І·\аРДО виліз через ту щілину :3 печерll й пішов додому.

3наЮ!Ill тепер усі ходи іі ЛiJ.31І, віп часто потім павід)'"пuпсл

до своєї коханої, та ДОЛЯ, ніби заздрячи тому великому щаС!ю, обернула їхні радощі" прегіркую тугу. Танкред мав звичку НРИХОДИТИ час од часу без піl<ОГО ДО ДОПЬКИ D кімпату і, проговоривши з иею трохи, верта тися анову до себе. ОДНОГО дПЯ він прийшов ТУДИ по обіді, коли князівна (я іі забула сказати, що авали її Гізмонда) г~'ляла саме в садку 3 своїми дівчатами; увійшовши сам ДО німнатн, так що його ніхто ве чув і не баЧllВ, КllЯ3Ь' не захотів перебивати їхньої прогулянки. Віконниці в кімна ті були захилені, заслони коло ліжка спущені; Тапкред сів ва ослінчику, ПРПКJIОНИВ голову ДО постелі, ще й за слоною -пршtРИВся - СІ,ЗЗВВ би, навмисне ховався! - та й задрімав. Як на те, Гі,монда веліла того дпя нрийти ко ханцеві; залишивШи ПОКОЇвок у саду, вова замкнулася в своїіі кімнаті, не помітивши, що там хтось вІ і одчинила

нотаііні днері Гвіскардові, що вже її дожидався. От лягли ВОІШ на літио та й давай своїм звичаєм любо проміж со бою жартувати, аж тут Танкред прокинувся. Побачивши ji DОЧУВШU, що дочка ЙОГО з слугою витворяє, КllЯЗЬ тяж1<0 розгнівався. Хотів був спочатку гримнути на пих, та

иотім вирішив змовчати і присутності своєї ве ВИЯВЛЯТИ, щоб оберешfIO й без розголосу ганебного паміру свого по мстивого доконати. Набувщися досхочу вкупі, кохаНІ\і встали, тан і не помітивши Танкреда; Гвіскардо сховався в печері, а Гізмонда вийшла з кімнати. Старий- ІШЯЗЬ 8И ліз нишком через віиво й подався до своїх покоїв, гнівом і досадою смертельною палаючи.

Тої ж ночі в ранні обляги двов слуг схопили па ііого розна" Гвіснарда, ЯК він саме в своєму незручному шкура тяному вбранні з нечери вилазив, та й цривели його по

таймиру перед князя. Як побачив Танкред слугу свого молодого, то :мало не заплакав.

- Гвіскардо,- тільки іі сказав ііому,- Я ж до тебе .за вше був до(jрий, а тн вчинив за те роду моєму таку гань бу й неславу! Сьогодні побачив я все на власні очі . ., - Любов' сильніша за вас і за мене,- КОРОТІ\О відріR ному ІОнан.

Тоді Т3!шред велів узяти Гвіскарда під .остру варту, а сам, усю ту c~paBY і таl'\ і СНК обдумавши, пішов другого ДНЯ, ЯН: З,вича.иuо, в пообідню пору n кімнату до Гїзмон ДИ, ~.~o ючого того ще не зпала, зами нувся з нею і ска зап 111, плачучи: -

~i3MOHДO, Я так уповав на честивість і цноту тною,

ЩО ЯКОВ сам того пе бачив, то зроду нікому не повірив

245

би, щоб ти не то ного іншого, мрім муn,а свого, приймала, а й подума.1'f3 коли про таке; тепер же до нінця недовгого

віку мого старечого буду я тим переступом твоїм карати··

ся. Та якби ще ти була для тої ганьбп своєї взяла Собі ЯКОГОСЬ uшяхетного чоловіна з-поміrІ\ ;\воранів моїх, а то

вибрала сього Гвіскарда, хлопця найпідлішого РО;1У і пло ду, що змалку ріс у пас прп дворі ІН:!. лаСІ\авому хлібі; не зв аю я тепер з печалі, що мені з тобою діяти. Гвіскарда я велів схопити :минулої ночі, ·як вjи із печери вилаЗIlВ, і взяти його під вирту; що З НИМ робити, л вш:е знаю, але що мені, ДОЧНО, 3 тобою почати? ТУТ любов мол батьнівсь на, що, може, ніколи в світі ніде ТаІЮЇ зроду не було, жа лю серцю завдає, а тут досада справедлива на твою без розумність пече мені душу: та каже, щоб я простив тобі, а ся вимагає, щоб л, всупереч природі моїй, сн:арав тебе

люто. Перш ніж на щось наважитись, хотів би п од тебе слово почути.

Сеє сказавши, понин головоІО та

й заплакав ревними

сльозами, немов побита дитина. Вислухавши Гізмовда батькових речей, побачила, що

таємне НОХUНllЯ ЇХIJ6 виирилось, а Г'вісnардо ПОІНІ.ВСЯ, і не вимовна туга обняла її серце. Ледве стрималась квязів на, щоб не заrОJІОСИТИ по-шіночому, та гордовитою душею перемогда вона ту слабість; нічого на виду не поназавши,

- воліла В~lерти, вва жаючи, що її Гвіскардо вше загинув. Не так, як присо

твердо наважилась не просити ласии

lJOMJleHi1 провишшця, відповіД8,на вона батьнові, а споиій110, незворушно, дивлнчись ііому сміло ПРОСТО в вічі: - Танкреде, не хочу я ІІі одмагатися, ані милості од тебе домагатися: ненравда ве поможе, а до благань удава

тися вегоже. Ніяким побитом не буду я старатися любов ї ПРИХІІльність' твою ПО3НСШJ.ти, а признаюся у всьому по щирій правді, щоб спершу слушними словами чесність свою донааtlти, а потім мужніми ділами доблесть свою по

явити. Так, я любила й люблю Гвіск"рда і JІІОбитиму до смерті, що вже в мене З8 плечима; а ЯК потоitбіч є любов, то й там його любити не перестану. Та до сісї любові схи лила мене не хибність моя жіноча, u прuю.t:еТI1 ного бла

Іородні, та ще uєбажапня твоє вндаlll мене замін\. Бувши

- не та й не з знліза; хоч ти тепер і СТ8-

("зм із ШІОті й крові, сплодиn сси й ДОЧНУ таку саму 3 каменю вопа

n тебе,

JНіЙ, та сам здоров знаєш, ни яро сили молодії У тілі бу яють; хоч звінував єси найкращий він свій У рицаРІОвавві, та відомо тобі, що РО31<іш і безділля МОJ«УТЬ lІе то 3 моло-

246

дими, а і з літніми людьми зробити. Плоть од плоті твоєї, не ваiRилась я ще на світі, ще молода, ТІ:ІМ буяють У мені похоті тілесні, особливо як спізнала я в короткім заА-lїжжі смак заДОВО~ТJ:еного жадання. Не мігши тій силі ПРОТИВИ тись, піддадась fl люБОСilОМУ пов абу ~ і закохалась. 3 усієї моці памаГЯ.'1ась Я Т81\ усе ВJІаштувати, щоб із сього гріха природного ні тобj, ні мені якої несла"ви не вчинилося.

3иqЛllШ'll А"ур і щаслива доля напутили мепе па добру сте;ІШ:У, нп: пристрасть МОЮ од очеіі людських сховати; чи тобі хто lllшаЗ8В, чJ1 сам ТИ про все дізнався - байдуже, я щ того не одрікаюсь. Гвіскарда я взяла собі яе навмая· НЯ, Нlі ТО часто у жінок буває, а по зрілому Н8мислі обра • •1а його З-110,.Іі,,, усіх двораків, з добрим розумом наблизи ла ііого :щ себе і з щирою вірністю із ним немалий ЧаС нохаласп. ~~a С~Й же вибір, здається, тlІ й картаєш мене гостріше, ніж за самий перелюб, ВИХОДЯЧИ не з істинн, а 3 l1ередсуду людсы го,' і дорікаєщ що я зв'язалась із ЧОJlOвіІ":О.\І низького ст.ану - ніби ти не гнівався б, ноли б я заХО;Щ.lа собі 3 ЯКИМ шляхтичем. Та тому вже не я ВИlJ на, а фортуна, що нерідко нікчемних звеличує, а достой них уuосліджує. Але як би там не було, UРИГЛЯІІЬМОСЯ І,раще до. суті речей: тіла наші 3JІіплені всі з однаНОВОІ'О тіста, і один творець создав душі наші, наділивши їх Ok llано.ВИМИ силами, здібностями і властивостями. Сама ПlI ше чеснота одрізняла з первопочину людей, що народжу

пались і народжуються всі однановими:

хто.

тії

чесноти

більше мав і діяльніше проявляв ЇЇ, тих називали благо. РОДШl>Ш, а іНШІIХ - неблагородними. Згодом усе иеревер НУ.'Ійсн і заноu сей затемнився, але він іще не втрати" свйєї лії ні в природі, ні між добрими людьми: чйловіl( чеСТlШIIЙ ді.lЙМ являє своє благородство, і ш{ хто його. по Іtaзиваt;; блаrйродним, то винен тут не названий, а нази·

вач. 110ДИВllСЯ на двйрян своїх, пригляuься до ilШТТЯ їх иьо.го, ;звичаїв та обичаїв і порівняй їх із Гвіснардом: по СУДИВШИ нелицемірно, :муситимеш визнати, що він із НИХ

усіх наЙб.1агородПіШIlїl, а вйни проти нього. всі підлі на голо. ТіНі ~ИСОІ\U ііо.го цінуючи, не звірялась я 1Іа ЧИЇСІ) ПРИСУДИ, Тl.1ЬИи На свідчення твоїх речей та своїх очей. Х.т о ще пйх~а,шrв ЙОГО тан, як ти, за ЙйГй справді похваль

вчиНюІ . . 11 ПОВОДіі\ення? І-\ажу «справді пйхвальніJ), бо

сама я .Цоор,? бачила, що. ти завжди хвалив його за діло, хоч, може, JI не дохваЛЮВі1В ПО заслузі; ЯКЩО я в пьому помилилась, ТО ее ти ввів :меНе в оману. Ян і тепер :каза~

ти меш, що л зв'язалася з чоловіком низького стану, то св

247

буде явна неправда. Якби ще ти сказав, що з бідним, тут би можна було з тобою погодитися - тобі ж на сором, бо ти ие спромігся гідно нагородити такого достойного слу.

гу. Бідному не доблесті бракує, а добра. Не раз королі і князі славетні бідними бували, пе раз хлібороби й козо· паси в велике багатство вбивалися. І останнє ще - кажеш ти, щО мучить тебе непевність, що зі :мною маєш робити.

Нехай вона тебе довго не мучить: як ти вже наважився на схилі віку добротлuву натуру свою на ЖОРСТОІ,У пере мінити, то карай мене з усією люттю, я не благатиму по щади; карай мене, бо я була сього гріха (якщо ее снравді гріх) нервою причиною. Клянусь тобі, що як ти мені того не зробиш, що зробив уже чи думаєш зробити з Гвіскар дом, то я сама собі те заподію. Іди ж тепер, поплач із жін ками і вбий із лютості СВОЄЇ ОДНИМ замахом його іі меве, як уже тобі здається, що ми тої кари заслужилиl

Спізпав тоді князь усіо велич душі дочки своєї, та не гадав, щоб так несхибно дотримала вона тих слів своїх клятвених. Пішовши од неї, вирішив нічим її не карати, тільки жагу "її палку згубою коханця охолодити. Він нака зав двом вартівникам Гвіснардовим задушити його пота-. смне нічною добою, ВИЙНЯТИ з ньог.о серце і принести йому; так же вони і зробили. Другого дня велів подаТІІ собі ве лику й гарну золотую чару і, покдавши туди Гвіскардово серце, послав його Гізмонді через вірника СВОГО з Т8КИМlJ словами: ,Отець твій шде тобі сього гостинця, щоб утіши ти тебе тим, що ти найбільше любиш, як ти його втіша ;Іа ТІІм, що він любив найбільше». ГіЗМОІІда Ж, ЯК пішов од неї батько, рішєпця СВОГО страшного ве одмінила; накопавши ВСЯІЮГО отруйного зіл дя та Іюріппя, вова виварила його, щоб мати під руною ТРУТИЗНУ, ІЮЛИ станеться те, чого вона боялась. Ноли прий шов до неї слуга з тим Нllязевпм гостинцем і переказав

їй його слова, вона взяла чару з незворушним оБЛИЧЧЯ~J, зпяла Н3КРІІШКУ і, побаЧИВШІІ та .. серце, одразу догадала ся, чиє воно. Тоді повернулась до слуги і сказала: - Воістину, тільки золота гробниця достойна сховаТll таке от серце; гаразд учииив тут мій отець.

По сій мові піднесла серце

до вуст і поцілувала його,

а потім провадила далі: - СІ\ріаь і завжди, аж до сієї останпьої хвилі, відчува ~'1a я в іІ\Итті ніжну й щиру любов баТІ~н:івську, а тепер я віДЧУ..'Іа її з особливою силою; перекажи і-К кпяаеві за сеі1 JiОШТОВПИU дарунок мою останню, здається, ПОДЯІ<У.

248

Тоді знов звернула очі на чару, що її міцно тримала в руці, і, дивлячись на сердце, промовила:

О, благословенне виталище утіхи М06Ї й відради, хай

буде ПРОIiJІЯта жорстокість того, хто примусив мене спо

глянути тепер на тебе тілесними очима! Воліла б я на те бе довіку очима духовними споглядати. Ти дійшло І(іиця l1уті своєї, довершило, що тобі од долі судилося. Ти дій шло мети, до якої вевне прямує, ти покинуло сей злиден НИЙ світ з усіма турботами ііого і дістало од ворога свого

таку гробиицю, якої заслужило доблестю СВ06Ю. ДЛЯ гід ного похорону бракувало тобі тільки сліз тієї, котру т\і за життя так щиро любило; щоб вони на тебе нролилися, rocподь напоумив мого иемилосердного вітця послати тебе до мене, і я проллІО ті СЛЬОЗИ, хоч і присягала вмерти без плачу і без страху на обличчі, а проливши, без вагаНІШ з'ЄДП8І9 при твоїй пом:очі МОЮ душу з тією, що ти їй, серце, так вірно служило! 3. тією супутницею любо мепі буде

і відрадно увійтп до незнано! оселі. Я вірю, що та душа ще тут; вона дивиться на місце, де ми були вдвох щаслн вї, вона любить мене ї, знаючи, що я люблю її Т81ЮіК по· над усе на світі, ченав вже душі моєї. Сев сназавши, схилилася над чарою і ПОПУСП1Ла' в неї, без зойків і голосіння жіночого, буйні горючі eJIЬО3И, що ринули безнастанно, мов із ЯІ(ОГО джеРCJIа невсихучого, і цілувала .без міри й без ліку мертве коханцеве серце.

110КОЇВКИ стояли округ неї і не знали, чиє то було серце і що означають її слова, та, пройняті жалощамн веЛl1НИ:~ МИ, ридали всі ридма і все допитувались її причини, на магаючись ЯКОСЬ заспокоїти свою володарку. Вона Ж , вп lIлакавши всі сльози, підвела голову й сказала:

- О, серце, без міри кохаиев! Я вшюнала перед тобою останній мій оБОВ'ЯЗОI\; тепер ЛИШИJlОСfI тільки прилучитu мою душу до твоєї.

По сій мові веліла подати собі дзбавок з наготовленою отрутою, вилила ЇЇ в чару

иа серце,

рясно

зрошене її

слізьми, а тоді без вагання піднес.JІа чару до уст і UИПИЛJ;l отруту до'станку, а -випивши, злягла ІНl свою постіль і:) чарою в руці, прибрала поваашої постави і, ПРI1ТУЛИВШJl

Гвісн:ардове мертве серце до свого, мов'lН:И ДОilшдалшш

смерті. Дівчата, що все те ЧУЛll і баЧИЛIJ, хоч і не знали,

ЩО ВОна залшла ОТРУТИ, повіДОМIІЛИ про все Тalшре;щ,

ПНИЙ, бояtllIСЯ того, що вже сталося, прибіг ДО )(ИЧЧШІОЇ :;імнатн, ян: вона була вже в постелі. Запізно ;j'ЯВIІАСR піп (.ЮДlf, щоб потішити її ласкавими СЛОІН\МUj побі;I.'JIIUШИ її

249

присмертною, старий князь жалісно заплакав. Тоді Гіз :мовда сказала:

- Танкреде, побережи сі сльози для якоїсь нещасли вішої пригоди, ие пролиnай їх надо мною, бо мені їх не треба. Чи видана то річ, щоб чоловік плакав, ЯК ти оце, ко/Іи здійснилось його бажанин? Та як у тобі ще не до решти загасла та любов, ЩО ТИ мав до мене в серці, ВВОЛИ мою останню волю: ЯК не до душі було тобі мов скрите і тайне єднання з rniCKap,lOM, вели поховати мене разом)з ним, то вже байдуже дс, щоб тіло моє лягло явно й BiДIiPJ1~ ТО поруч із ііого тілом на вічний спочинок.

3а СJIьоза~ш ЮІЯзь не спромігся їй на відповідь. Гіз· монда, чуючи, що надійшла остання МІІТЬ, ще раз приту· лила мертве серце до грудей іпромовнла:

Прощайте, ІІ юшраю.

Очі Ні ПОМУПlJlПСЬ, чути во заніміло

- настав край ЇІ

стражденному ЖlіТТІО.

Тан сумно скінчилося жагуче і\охання Гвіскарда й Гіз· монди, про ЯJ<е ВІІ тут чули. Пожалів Таннред, та пізно, що був Тil.I\ИИ жорстокий, і, ОDлакавши ревно доччину смерть, велів поховати Гізмонду з великими почеСТЯМlI в одному гробові 3 Гвіскардом, нн нескаЗАННУ жалобу осіх меШІ<аlщів Салерно.

ОПОВІДКА ДРУГА

Отець Альберт заnев"яє оВ"у жі" .. у, "ібu в "еї га"о хався архангел Гавриїл, і в його подобі ночує 3 нею nіль~ ка ночей; одного разу, сnо.ltохаnuй її родuчажu, він. уТі кає череа вікно і nрuхuщається в домі одного бідняка, Я1';UЙ веде його наступного дня на .чаЙдан.. у дикунській м-ашnарі; люди впізнають його, а братія хапає і вnидає

у в'яз"uцю

Про таке жальне оповідаючп, не раз добулася ф'ямметта сліз ОД подруг своїх; ЯК же снінчила вона, король промо ВИВ З понурим в,ндо>!:

Радніший я був би оддати життя мов

і то б іще

:мала ціна була! - за половину тої насододи, що випала на долю Гвіскарда й Гізмондн, і нехай тому ніхто· не ди ВУЄТЬСЯ, бо, живучи, заживаю я повсякчасно тисячу смер тей, і пе дається мені за те ані іскорки насолоди. Та годі

250

вже про мою недолю, хай тепер Пампінея розкаже нам яку смутну історію, ЩО хоч трохи нагадає моє горе, і ЯК вонn ф'ямметті в сліди уступить, то сподіваюся, що СliрОПИТ!. росою цілющою мою огненну рану.

Пампінея, почувши сей Н8liаз і вгадавmи одночасно ДУ;\!

ЕП подруг, дбала більше ПРО те, щоб їх розваЖІІТИ, аніж JlРО те, щоб н:оролеву волю ВВОЛИТИ, і вирішила розпові сТИ Я"УСЬ сміховинку, не одступаючи, проте, од головної умови. Вона почала Т8}\ИМИ словами:

- 6 така ПРОСТОЛIОДIlа приповідка "Коли ЗЛОГО за до· брого мають, то його гріхам віри не діймають). Вона даG мені СЛУШНІІЙ прнні;t поговорити на задану матерію і вод· нораз НИНРНТ.1f .'1 Hцe~lipCTBO ченців, що ходять міі'" ЛЮДЬМИ, метлшочп J1,ОВГОПО.rIIІМИ рясаМll, з нарочито блідими 06JНIЧЧЯМlf, і шрбрнють смиреПНИМIІ та єлейними голосами

~tбо репетують на все горло, картаючи в інших ті гріхи. що самі ж і роблять~ ВОНИ б то, бачите, спасаються тою іj\ебраниною, а мп своїми датками; раю ж ЇМ не треба за служувати, ян Ha~i грішним: вони там уже володарі й гoc~

пода рі і роздають помершим душам кому кращі, "ому гір· ші :місця, залеif>ІЮ од того, ХТО ЇМ скільн:и грошей одписав; ОТаН вони й с.а мі себе ДУРЯТЬ, ян узагалі в щось вірять, і ТИХ, хто їм правди діймає. Якби воля моя, то ПOl\азала б н воtJеВІІДЬ усім легковірам, яка погань ховається у ТИХ широченних чернецьких J<аптурах. Дай боже, щоб з усіма

тими оБЛУДІІинами: так сталося, ян з ОДНИМ уже немОЛО дим міноритом, що славився на всю Венецію ян наймуд

ріший богослов. От про НЬОГО я й хочу дуже вам розказа ти, щоб душі ваші, пройняті жалем до нещасливої Гізмон ДИ, веселістю, а моше, й сміхом, розважити.

Жив колись, любі мої подруги, в Імолі чоловік леда· чий і РОЗПУСНИЙ, на ім'я Берто делла Масса, і Т8н вів пеподобствами своїми всім імолянам увірився, що ніхто вже там не то його брехням не вірив, а й правді, як ·випадном,

бувало, скаже. От бачить він, що вже йому ввірвалася

питна тут шахрувати, та й махнув із горя в Венецію, те уте;ище !,СЯJ<ОГО непотребу, щоб там уже по-інаJ<ШОllУ СВ?Пd л!идацтвом ПРОМИШЛЯТИ. Немовби рознаЯ8ШИСЬ у ВСіХ СВОІХ минулих переступах, став він раптом таким свя

TeH~M та благочестивим, ЩО постригся в ченці-міворити,

наРIКШИСЯ отцем АЛЬбертом. Одягнувшп рнсу, зажив він

Б РО око людське .праведним житієм, торочив усім, що треа притьмом ГОВІТИ та Пости постити, і сам зроду, буво,

251

не ЇСТЬ

м'ясива

вина

не

п'є

як

до смаку

собі не

знайде.

Отак і незчулося люди, як із ЗJ10ДЮГО, бандура, фаль шівника й душогуба вродився раптом великий проповід ник, хоч отець Аш,берт усіх тих гріхів ве цурався, коли &Іав вагоду коїти їх потаймиру. Часто служив вів службу божу і в церкві; стоїть,' було, коло вівтаря і як бачит~, що миряни на нього ДИВЛЯТЬСЯ,

так уже муки спасителе

ві оплакує, що сумно,- а сльози точити так йому було, ЯК іншому батогом

ляснуть. Незабаром

плачами ОТИМІІ

та проповідями так удалось йому під венеціян підмости тися, щО він став державцем' і виконавцем майже всіх ду хіввиць У тому місті, хороиителем чужих грошей і всяких ноштовпостей, сповідником і порадником багатьох чолові~

ків і жіНОR. Ставшися з вовка пастирем, зажив він у тих краях святістю своєю великої

слави

і. прослави

кудп

тому вбогому Фравціску Ассізькому! Раз ЯJ;ОсЬ прийшла разом з іншими до нашого святого отця сповідатись одна молодиця, дурна та безголова, ва ймення монна Лізетта з роду Ивірінів, жінка одного ба гатого купця, що саме подався з галерами своїми кудись

до Фландрії. Стояла вона ото перед ним навколішках та про свої грішки (сказаио, вевеціянка!) дещо слебізувала, аж тут спитав її отець Альберт, чи немає в неї кохан

ця. Монна Лізетта 'ОДМОВllла з серцем: - Що вам, понотче, повилазило, чи що? Хіба ж такп, 1І0-вашому, в мене. така врода, як у всіх отих-о? Якби 11 тільки ~lОргнула, то :мала б тих коханців скілЬКИ хоч, та не така моя краса, щоб я ДОЗВОЛllла її милувати якомусь стиду-бриду. Де ви ще бачили таких гарних, як я? І в раю· я всіх би красотою заломила! І стіЛЬЮI ще всяqини про ту красу свою наплескала, шо нудпо було слухаТIІ. Отець Альберт зміркував одразу, що в сю макоцвітну нивку можна буде йому своїм плугом уоратися, бо таки вподобав її дуже. Проте віп облишив залицяння ДО іншого разу і, ЯК годиться святому мужеві, почав картати її за гординю, та на його докори жівка ска зала, що він дуревь, бо не розуміє, що краса "расі пе рівнн. Отець Альберт, ве бажаючи її гнівити, висповідав її і одпустив разом 3 усіма. Через кіль"а день наш ченчи", узявши з собою вірного товариша, пішов до монни Лізетти ДОДОМУ; він повів її в засторопню І<імпатку, щоб ніхто не бачив, упав перед нею Н3 коліна і сказав:

252

Мадовно, даруйте мені, бога ради, !до тоді в педілю

так ска8ав ото про красоту вашу, бо тієї ж почі так ме

lІе страшенво побито, що я ледве отсе сьогодві з постелі "міг устати. - А хто ж ее вас так покарав? - спптала дурепа . . - 3араз усе вам рознажу,- одповів отець Альберт. Стою я ОТО вночі, МОЛЮСЯ своїм звичаєм, Ноли бачу нелія моя диввим сяєвом ураз освітилася; дивлюсь - аж де взявся переді мною муж юнпй і благоліпний з грубим

бичем у руці; схопив він мене за каптур, повергнув' до стІп своїх і почав тим бичем кості мої сокрушати. Як я спитав його потім, 8а що меиі така нара, він одрік: .3а те, що ти

дерзнув сьогодні хулити небесную ліпоту монни' Лізетти, ВКУ в возлюбив паче всього ва світі, онрім господа бо

га •. Тоді я питаю: ,Хто ти єси?» - він же мені рече: .Архангел Гавриїл».- .Воїне небесний,- заволав я то ді,- прости мене й ПОМИЛУЙ!» Він н(е одвітує: .Прощаю і роз гріш аю, ЯН тільки підеш до неї і перепросиш; коли ж БОна тобі вини не подарує, ЯВЛЮСЯ знову і так по((руmу

тебе, що стогнатимеш, ПОНИ віну твого». А те, що він по- . тім глаголав, я ве насмілюся вам сказати, пони ве буде мені од вас прощення. Прицюцькувата МОlша Лізетта, в якої не гурт було олії D голові, дуже раділа, почувши ту нісенітницю, і повіри :І. їй, як би Й щирій правді.

Отче Альберте,- озвалася

вопа,- я ж вам казала,

що врода в мене небесна. А проте мені вас Шlюда; щоб DaM не було вже більше ніякого лиха, я прощаю; тілы<и снажіть мені, спасибі вам, які ще пули там глаголи ар хангельські? - Раз ви вже меві простили,- озвався отець Альберт,1'0 я все скажу вам, мадонно; та глядіть же, не розказуй те нікому в світі того, що ОД мене почуєте, бо ті.'ІЬНИ собі l1аш[юдите, а нині ж ви - благословенна між усіма же

нами земними. Архапгел· Гавриїл велів мені сназзти вам,

що він вас дуже вподобав і прийшов би не раз до вас по~

чувати, янбll пе боявся, що вас переллнає. Отсе іН віп і переказує тепер через мене, що бажає 3 ваМI! вночі побу ТIJ; та якби він явився в нпгеJfьсьній постаті, то нп не :'НIОГЛll б до нього й ДОТОРНПУТПСЯ; ОТОІН, ВЗА! ва ДО СОДУ, хоче він павістити вас у людсьн:ій подобі; СНЮI,іТh тіЛЬІШ, ЩО ви того бажаєте і ЧИlO йому па себе постать УЗЯТlI. Bo~ irтипу, блажепuа всте понад усіх, їН:ИВУЩИХ па зс;\ші.

253

Дурноверха жіночка сказала тоді, що вона вельми рада тій небесній любові, бо й сама страх .ш любить арханге ла Гавриїла і, де тільки побачить його подобизну, зразу ліпить ЇJO~IY найдороЛ\чу свічку; хоч коли вів прийде, то мна його радо прийме - сама буде в своїй кімнаті. Тіль ІШ цур, щоб не покинув її заради Дівн Марії, бо він її, підомо, дуже любить - недаром на всіх іконах стоїть пе ред нею на Боліпах. А в якій постаті він прийде, то баіі дуже, абн тіЛЬНIІ її не переллиати. - Би говорите, яи у ДЗВОНИ ДЗDопи:ге,- промовив тоді отець Альберт.- Усе те я з ним уладнаю ЯІ< слід. Та зро біть мені одну велику ласку, вам же воно все одно: по прохайте ііого явнтнся вам у моїй подобі. А чим се вели на лаСI,В, так ось чим: він вийме мою душу 3 тіла і по шле її в рай, а сам утілиться в мене, тож пони він з вами буде, ПОП1 душа моя в раю витатиме.

Гаразд,- одповіла неширока лобом,- нехай уже бу

де вам ся потіха за ту лупку, що ви через меие дістали.

І\оли так,- сказав отец Альберт,~ то не замикайте '"

уночі дверей дому вашого, бо архангел, ЯВІІВШИСЬ у люд ській постаті, зможе ввійти тільн:и через двері. Лізетта СІ,азала, що так і зробить, і чернець пішов. Во на ж так розпишалась і розириидилась, що вже й сорочка

їй на иані-старій розлазилась; коли б уже та ніч Й думки.

тіЛЬКlI

Отець Альберт, зміРІ'увавши, що вночі йому доведеться не на нрильцнх літати, а верхи ЇЗДИТИ, почав понріпля l'ися ВСЯІ~ИМИ солодощами та лагоминками, щоб не сплоха

3 сідла випасти. Діставши дозвіл вийти з монастиря, по дався віп смерком З товаришем своїм у дім до одної зна йомої жінки, звідки він і раніше було брав розгін, як ду мав на нобlIЛУ СІЮЧІІТИ. Тут він перевдягнувся, вижд"" трохи та й попрямував ДО дому МОІІНИ Лізетти; увійшов ши в дім, начепив на себе деякі цяцьки, щоб бути схожим на ангела, та й побрався вгору до її ПОІЮЮ. Вопа іН, по бачивши щось біле, упала перед ним павколіШКІІ; тоді віu поблагословив її, підвів і помавив за собою ва літно. Вона залюбки покорилася, і апгел приліг до своєї препо-

добниці.

•

Гарний був із себе отець Адьберт і кріпкий, поги мап як улиті; злігшися з ПУХІ\отілоlO та СОЛОДRОМОЛОКОЮ мо ЛОДИЧКОЮ, він справувався дуже браво, не так, як її чо )Іовік; дарма ЩО крил не мав, а ширяв песогірше на пре иелику втіху Лізетті, ще й про блаженство раю наговорив

254

ЇЙ дечого багато! Перед світом, домовившись про нову зу (тріч, вів забрав свої ЦЯЦЬКИ й пішов до товариша, якому

тої ночі дотримувала номпанії ласнава ГОСПОДИНЯ, щоб ве с.трашно було СП аТІ! са "ому.

Піели обіду мОНlШ Jlізетта пішла в супроводі "ількох товаришОІ< до отця Альберта й сназала йому про архан

гела Гавриїла - ЯК він У неї був, що говорив їй про небесне блаженство, ЯІШЙ він із себе, ще й приплела до того багато всяких нісепітниць. На те отець А.%берт сказав.

_ Мадонно, 11 не знаю, як вам із НИМ почувалося, а те ,~обре відаю, ЩО архзнrел ЯВИВСЯ мені вночі і, почувши од мене про вашу згоду, переніс одразу душу "ою в .шусь бар ПИСТОПИШПУ ;\ііеТІІІІУ, всю трояндами та квіттям розмаї тим засіяпу, і в тій нрасі небачепій BllTaJla вона до самО го світу, а що було

тілом МОЇМ, я так і не анаю.

А я 11\ вам не що й R3ШУ,- одповіла іБіш,і.1,- ваше

тіло, що взяв па себе архангел, всю піч У моїх обіймах ле шаЛ0. Ян: не вірите, то подивіться собі під лівпі.і Пlштин; там я

архангелові

таний

поцілунок уліпила,

що. ]\:ільна

І\ЄНЬ іще зню< бу"е. - Гаразд,- сназав отець Альберт,- зроблю 11; я сьо годні те, чого давно вже не робив: роздягнусь та й ПОДИВ люся, чи правду ви І\ажете.

Набаланавшись, жіПІ\а вернулася додоиу, а отець Аль берт часто ходив до неї ночувати в ангельській нодобі, ,,,одної ніКОЛІІ не мавши нереШІЮДІІ. Одного ДНЯ Jliзетта

зустрілася з нумою і зазмагаJlася з нею нро нрасу; хотів ши своєю вродою вад усіма іншими повеЛllчатися,

вопа

JlІ!ннула 3 дурпого розуму:

Якби ви знали, кумо, кому краса моя до смаку при

нала, то lШ б уже про іuших мовчали!

Нумі цікаво було її юшитати; добре знаюЧн' Jlізеттину

вдачу, вона сказала:

-. Може, nоно й правда ваша, 1:'а не знавши, хто се та

J';ИЙ, я не зміulO своєї думки.

Тоді беЗRлепка шіНО'Іка сказала: - Не годилося б про те і говорити, та знайте, НУМО,

що за мною упадав сам архангел Гавриїл. Віп любить ме

не! І!"': душу, і .каже, ЩО таної гарної жіш,и немае піде па СВІТІ и поза СВІТОМ.

Нума трохи не розреготалася, та стрималась, щоб не сполохати ЇЇ, і сказала:

255

- Далебі, кумо, як за вами справдІ впадав арханге:. Гавриїл і нате вам такі речі, то так ВОНО і в; тілы\и зро ДУ Я не думала, щоб ангели оте діло робили. - l\у:масю,- сказала ЛізеТТ8,- ви 'помиляєтесь: при сягаю вам на рапи Христові, що архангел те вміє краще аа мужа мого; каже, що Й на небі те роблять, та і в раю такої гарної, як ЛІ немає; ОТОЖ вів улюбив мене і ходить до мене ночувати. Он воно якІ Пішла кума од Лізеттн, і не терпілося ЇЙ ту новину но всьому місту розславнти; зійшовшися десь на бесіді з сво їми подруга ми, вона ЇМ геть-чисто все розказала. ті пере казали ту дивину чоловікам та іншим жінкам, а ті знов да

лі, так що за два дні нішов поговір по всій Венеції. Про чули про те і дівери Ліаеттипі; вони їй нічого не сказали, а надумали присочпти того ангела й перевірити, чи вмів він літати. !\ілька ночей вартували воии коло її дому.

Дійшли якісь поголоски й до самого отця Альберта, і він вирядився одиої ночі до жінки, щоб вичитати ЇЙ за те, що uроязичилась. Ледве він роздягнувся, цк її свояки, що бачили, як віи ішов, почали добуватися в двері. По чувши ЇХ грюкання, чернець догадався, в чім річ, устав і, пе бачачи іншого виходу, ОДЧИНИВ вікно та й СКОЧИВ з ньОГО у великий нанал. Води там було глибоко, плавав він ДО"' бре, тож ніякої ШIЮДI! йому не сталося. Перенливши на той бін каналу, він шмигнув У розчинені двері ЯКОГОСЬ

БУдl!НКУ і нонросив госнодаря норятувати ЙОГО ради бога, с"мівши йому НРI! тому ЯКУСЬ побрехеньку, як він тут І)НИНИВСЯ такої доби та ще й голий. Тому чоловікові стало його шкода, він поклав його спати на своє ліжко, бо мав саме КУДИСЬ іти, і сказав йому, щоб побув тут, ноки вер

неться; тоді замкнув його, а сам пішов собі. ЛізеТТl!ні дівери, зайшовши до неї в кімнату, побачили, що архангел Гавриїл полетів, ЛИШ нрил не ВСТИГ захопи ти. 3 велИІЮЇ досаДІ! Вl!бештували вони добре своякиню, що невтішно ридала, забрали ангельські причандали та іі пішли додому.

Як уже добре розвиднілось, почув той чоловік десь на мосту Ріальто, як люди говорили, що архангел Гавриїл ходив ночувати до монни Лізетти, а як родичі застукаЛI! ЙОГО, то він кинувся 3 він на в канал і ХТО його впав де дівся; ОТ віл зразу іі: зміркував, що се той самий голя", ЩО то У нього сховався. ВеРНУВШI!СЬ додому, він розпізнав отця Ат.берта і виторгував у нього п'ятдесят дукатів" за те, що не видасть його Лізеттиним родичам; чернець му-

256

сив па те ПОГОДИТІІСЬ. ЯК отець Альберт хотів уже йти ТОГО дому, ГОСІІо;(ар СЮ:lзав йо~у:

_ Я бачу тіЛЬ1\И О;I,l1Н С~ОСlб РЯТУВІ\~ -:- не знаю, чи BI~ ІІа те пристанете. СЬОГОДНі в вас ~ МіСТі вели~~ СВЯТО І буде таІ\8 гульня: ~:O вестиме чо~ов~~а в вед~еЖll~ маш:ка· рі, хто в ДИКУПСЬШИ, а ХТО ще в Я!\lИ; на маидаНl С~ЯТОГО

МаРIШ будуть ~OHlI, а ЯК . ~ОНИ сюнчаться, ТО вже І свн тові нівець, і ВСі люди РОЗlИДУТЬСЯ 3 машкарами ХТО куди. Коли хочете, то пони ще не взнали, що ви тут, я поведу

вас па гуляння в машкарі, а звідти вже куди скаже.те; іваише ВИ звідси ніяк не вийдете, 60 дівери тієї жінки, гадаючи,- щО ВІІ десь тут, порозставляли скрізь сторожу 1 щоб вас упіймати.

Хоч і пе дуже хотілося отцю АльбеРТОВі до того спосо бу вдаватися, проте, боячися Лізеттиних діверів, віIl зважився па те і сназав чоловікові, нехай веде ЙОI'О куди XO~

че і в якій завгодно машкарі. Чоловік вимааав його всьогО медом, обтрусив пір'ям, почепив йому на шию лапцюга, а ІІа обличчя машnару, В одну руку дав великого дубця, а в другу на шворці - двох здоровенних собацюр, у ріа-. ника взятих, а сам тим часом (отана-то вепецьн:а вір ність!) І10слав одного чоловіка ІІа міст Ріальто оповісти rи всім, що хто хоче побачити архангела Гавриїла, нехаіі іде на майдап святого Марка. Трохи згодом вивів він його на ВУЛИЦЮ -

чернець ішов спереду, а він іззаду, трима

ЮЧИ ЙОГО па л.анцюзі. Бачачи їх, люди гомоніли і все пи тали: <,llIо це таnе? Шо це таке? Господар же повів його па майдан, де вже зібрався великий тиск народу - хто зразу за ними йшов, а хто прибіг сюди, почувши того О'К личпика на мосту. Дійшовши до майдану, чолові« прив'я зав свого ДІшуна до стовпа ва видноті

почекати, мовляв,

ПОНИ ЛО ПИ почнуться; мухn-- й гедзі липли до меду, ве даючи Дlшупові спокою. Коли народу зібралося ще більше,

чоловік, удавши, ніби хоче спустити свого дикуна з лаIl~ цюга, здер машкару а отця Альберта і гукнув:

Панове! І~абаlIа сюди І1е привели, ловів не буде, то

подивіться ж хоч на архангела Гавриїла, що злітав вночі 3 неба па землю утішати венеціянон.

Скоро СIlала з ДИl<упа личипа, всі одразу ж упізнали от

ця Ал:ьберта і Т~ЮІЙ ізняли галас, таи. його лаяли і шпе

тили, ЯК рідко Яного шахрая, ще й кидали йому в обличчя хто грязь, а ХТО лайно. Довгенько таи вони пад ним абит Rува~ИСЯI та, на щастя, дійшла та вістка до монастиря;

lIрибlГJIО па майдан шестеро братчинів та, паRипувmи па 9

Дж. г.ОНИ8.ччо

257

ЯЬОГО рясу й О;lВ'нзаВШll од стовпа, повели його в оuитель, :хоч доnrо ще за ними люди улюлюкали. Укинули ОТЦfI Альберта у В'Я3111IЦЮ мопастирсьну, там nін пев:\овзі й діі:ішов lііпця мізерного віІіУ свого.

Отах сеп чолові'К, нотрого всі З8 доброго ~Іали. творив лихе, хоч тому спочатку й пе вірио'ІН, а Вlіінці зосміЛІІВСЯ

видатв себе за архангела l'авриїла, поті~І оберпунся в ДИ~ У.ува, зазнав заслуженої ганьби і даремно вже гріхи свої оплакував. Дай ше БОіне такої ДO~1i і всім іllШИМ лпце мірам.

ОПОВІДКА ТРЕТЯ

Троє ~авалерів любляться 8 трьома cecTpaJ!tu й тікають 8 ними ІІа Кріт; старша а ревllощів убиває свого X:O~'all

ця, середульша РЯТУЄ її од смерті, nереllочувавши 8 гер цогом Крітсьхим" та ва те її вбиває коханець і тікає в першою; в СЬО.<У вбивстві авиllувачують lІаЙ.<олодшу пару; схоплеНі, вони признаються, та, nідnлативши сто РОЖУ, ті~ають од видимої смерті ІІа Родос, де і вмирають у алидllЯХ Дослухавши до нінця

Пампінеїну історію, Філострат

подумав ТРОХИ і сказав:

у вашій оповідці хороше приконеччя, мені воно сподобалось, а.че перед тим забагато було сміховинного, а я TaRoro не бажав би. Потім, звернувшись до Лауретти, він промовив: - Мадоппо, тепер ваша черга; НОШІ змога, то розна жіть щось Rращого.

Лауретта одповіла йому, сміючися: - Ви дуже немилосердні до ноханців, бо притьмом бажаєте їм нещасливого кінця; щоб же вам догодити, розповім я історію трьох пар, що по ROPOTKiM щасті ве ликої дознали біди. По сій мові почала таними словами:

Юпі мої подруги, вам, мабуть, відомо, що ножна

вада ЛЮДСЬRа моше завдати велиної шноди і самому та

му, хто її має, і іншим людям. З-поміж усіх лихих 8ВИ чон, здається мені, найбільшу для вас може становити небезпеку гнів, як йому гамульця попустити; бо що та-

258

ке гнів, ни не раптовий необдуман·иЙ порив, збуджений досадою, ІІОрНВ, ЩО гетr~-чисто всяку тяму ЧОJtoвіковї од· бирає, очі йому омрЯlЮМ густпм застилає, а душу ярістю шале110Ю розпалис? Частіше буває таке з :мужчинами, У кого І,рутіше, а в ного слабше, та ПРОЮJДf\ЄТЬСЯ часом і між нашою сестрою і тоді ще більшого лиха напоїти МО ;ке, бо легше вибухає, дущче па'лає і ваї'l\:че вгамовуєть ся. Та воно й не дивина: нп: :МИ те щодпя бачимо, ОД вогню ПО природі своїй швидше займаються речі легнї іі м'які, аніа, взаші й тверді, а ми, не у гнів :мужчинам, 'І'ани тендітніші за них і вразливіші. ОТОЖ, беручи до уваги нашу природну оприскливі сть і знаючи, що лагід ністю й лаСI,звirтlО своєю МИ даємо чоловінам або ко хаНЦЯ~f наШllМ утіху та відраду, а гнівлиністю та за пальністю приносимо ЇМ немало горя й нещастя, ба жаючи, парешті, навчити вас уПИНЯТИ серце, хочу я вам розповісти, як я вже казала, історію кохання трьох МО-' .'Іодинів і трьох дівчат, що через гнів одної 3 них стаЛі-1 всі з щасливих людей нещасними.

Місто Марсель, як ви знаєте, лежить у Провапсі над морем; ее город стародавній і славст.ниЙ, і КОJІИСЬ У ньо

МУ було більше, ніж тепер, багатих людей та великих нупців. Серед них був таЮІЙ собі Арнальд Сівада, чо лоnів незначного РОДУ, але торговець справедливий і статечний, ТЯЖІЮ багатий на маєтпості і гроші. Мав вів із жіпною кіш)коро дітей, в тім числі ТРО6 дівчат, що були старшими за хлопців. Двоє дівчат були близпю'IКИ. мали по п'ятнадцять ромів, а третій минав чотирнадця тий; родичі лаmтуnалися вже видавати їх заміж, чекали тілью! повороту Арпальда, що саме пішов був торгом до

Іспанії. Близнючан звали одну Ніпетта, а другу Мадле· на, а наііменшій було ім'я Бертелла В Нінетту був за },оханий без :міри один молодий, хоч і вбогий, ШЛЯХТИ'І

ІІа ім'я Рестаньйон, любила й вона його, і так вОНи при~ розу"іЛIl діло повернути, що І<охались собі любо потай усіх на світі, і то вже довгепьно. Трохи згодом двО<; друзів-молодиків, па ймення одии Фолмю, а другий

~гeTTO, батьки яких недавно померли, лишивши ЇМ бага~ тІ спаfIЮI, З8І<охаЛIІСН

той у Мадлену, а сей у Вертеп

ну. HJВeTTa сназала про се Рестаньйонові, і він надумав скористати з того занохаНІІН, щоб зараДIІТИ своїй нужді.

3азпайомившися 3 багацькими сипами, він став супрово дити то одпого, то другого, а коли то і обох разом, як ішли

80ПИ

110 своїх кохаIlОК, а віп 110 своєї. Ноли Рестаньйоп

із ними добре оббувся і потоваришував, він запросив обох до свого дому і сказав: - Любі мої приятелі, наше знайомство могло пере конати вас, як я обох вас люблю; що для себе хотів би зробити, те й для вас УЧI1НЮ з дорогою душею. Отсе ж спала мені на думку одна річ, і з любові до вас хочу я її вам з'ясуваТI1, чи не пристали б на те і ВI1. Якщо слова і вчинки ваші не ВВОДЯТЬ мене в' оману, то здаєть ся мені, що ви вдень і вночі марите коханими вашими дівчатами, двома сестрами, і любите їх так, ян я люблю третю. Щоб ви тіль!ш на те погодились, 11 б навчив вас, як того кохання любо й мило заживати. Ось що. я на думав: ви багаті, а я бідний; якби ви склали свої ба

га'тства докупи і прийияли мене третім до спілки, ми могли б обрати яку хочете' країну для щасливого жнт тя; З нами поїхали б - я певен, щО ВМОВЛЮ ЇХ ва тє, поїхали б три сестри, захопивши чималий шмат бать ківського добра, і ми б жили там, як три брати, кожен із своєю, і стали б найщасливішими ЛЮДЬМИ на світі. А ви тепер самі поміркуйте, чи пам до того діла брати СЯ, чи його занехати. Закщапі далі нікуди юнаки, почувши, що зможуть утекти з своїми дівчатами, ве клопотали собі голови довгими роздумами і сказали, що вони на все готові. За ручившись їхньою згодою, Рестаньйон пішов через кі лька день до Нінетти (а з нею зустрічатися було не так-то й легко) і, побувши трохи з нею, розповів ЇЙ про СВОЮ розмову з товаришами, намагаючись різними до казами і її на те діло підмовити. Се вдалося йому, зреш тою, без труднощів, бо ЇЙ хотілось дужче, ніж йому са мому, любитися 3 НИМ безпечне: вона СИ8З8ла прямо, що

залюбив ва те пристає, а сестри зроблять так, ян 80Н8 захоче, 8 пайпаче В. Т8ній справі, і просила йоrо влаш тувати якомога швидше все, що для сього потрібно. Повернувшись до своїх товаришів, яні з свого бону

наглили його,

щоб скоріше

все

робилося,

Реставьйон

сказав їм, що дівчата вже готові. Рада в раду, та й по рішили їхати на Кріт; попродали моєтності свої, буцім то задумали іти кудись торгом, згрошили .все добро, ку пили собі плавкого фрегата, спорядили його вншком чим треба' та й стали ждати ладу. Тим часом Нінетта, що добре знала думки сестер своїх, хутко їх на те діло під струвчила, що вопи вже й не знали, ЛІ, ЇМ тії години доче катись. Коли настала нарешті ніч од'їзду, сестри добу-

260

лись ·ну

леп

ОМ

ДО

велrшої баТl,КОВОЇ скрині, взяли з неї силу-со-

грошей

із

дому

і до

"и КОШТОВlІос:геи, ВИИШЛU

псяниХ

оо'

СВОіХ

коханцІВ,

що

вже

іХ

~МОВЛРПОМУ :\Іісці, і сіли, не гаЮЧllСЬ, разом

ШІ

щеч

ждали

НІІМИ

Н3

11.1.

корабеЛІ,.

Ударили в весл~, 1 фрегат ~ОЛИНУВ у море; не СПИIJЯ л"СЬ nлtluачі, аж поки надвеч,р другого днн не прuбу,,\! ДО ГеllУЇ, де І\охзпці уперше вільно. могли люб~в'ю сво єю втішитися. Набравши тут ПОТРІбних запаСІВ, ВОШІ зпову рушили В плавбу і, заходячи час від часу в деякі пристані, десь на ВОСЬМИЙ день прибилисн без жодних пригод до Нріту. Тут вони ПОI<УПИЛИ собі просторі хо роші маєши, поставпло недалеко од Нандії пищні та роз :кіmпі палаци, заполи собі незчисленно служби, хортів, СОlюліn l\1ИСЛПВСМШХ, lюней тощо та й зажили з своїми ІюхаШІМИ uрещасливо, моп барови які, раз у раз бєВl,С Т,УЮЧІІ весело та гуляючи.

От живуть вони отак, аж сталося - знаєте. як ВОНО бу ває: хоч ЯІШ смакота. а досхочу паласуєшся, то й при

їдається,- сталося,

кажу,

що

Рестапьйон,

ЯКИЙ

ДОТИ

страх ЛІ( любив Шпетту, тепер, КОЛИ міг без иерешкод тіШИТІJC.Ь її ноханням, збайдужів раптом до неї, сказа

тя б розлюбив. Раз якось, гуляючи па святі, накинув він оком на ОДНУ тамтешню молоду та гариу нанянку і по

чав за пею впадати, залицятися до леї та бенкети па її

честь уряджати. Нінетта теє постерегла і стала тю\. рев нувати, що слідн:увала за кожним йОго кроком, а П()q'ім і

ЙОГО ЇІ себе ДОlшра"и та сердінням мучила. А нк із пере спту постає пехіть, тзн певтолепнісп) іще дужче жадобу

роз ЯТРIOЄ: ті НіпсттиНі вибухи тілы ш розпалювали нову

РССТ8Ю,ЙОНОВУ пристрасть. Не знати, чи він у тої панян

ни дО 'ІОІ"ОСЬ ДОІ\охався, чи ні, а Ніпетта думала, ЩО тан, ЧИ, може, хто сназав їй. Від того УЮ1Пулась вона в таку

н:урбу, а з журбп в таку пасію, а 3 П8сії в тану лють, що ННННа .~ІОбов ЇЇ ДО Рестаньйона обернулась у палку пева~ ВИСТЬ, 1 в осліпі САОЄМУ наважилась вона зрадливця за

TY~ МОRЛЯ.~. наругу смертю ун:аратп. Допитавшись .до oд~ ПО} стаРОІ гренипі, що всяне ТРУІЇ-зїлля добре знала lІіветта

не -,

щось

.. ~

ІН там да,nа, а ЩОСІ. пообіцяла і випрохала

n .. . р . . ( ІЛ, ЯltИМ пе довго думавши напоJЛа ючисі1л еСТ8 Ь 1fопа, що зопалу випив ЙОГО, не сподіва. иха. трута була тап:а СИЛl.па що перед світом BJB снопав Як почул ками .. . 11 про те <J)ОЛЬІ\О 'й Угетто з КОХ8ПСВОІМИ, то, пе зпаючи, 3 чого вї.п помер, оплаиали смертельного даНІ

ввече

26\

його ripKO разом із Ніветтою і поховали нобою.

великою ша

Та через "іль"а день по ТО"У попалаСЯ 'та баба, що Ні петті отруту варила, на якомусь іПШО:\fУ злоробстві; НІ\. узято її ІІа тортури,

то й про се прн:шаnасн і виявила,

що 3 того постало. Тоді герцог l\рітськиіі, ІЮ розголошую

чи справн, велів ОТОЧI1ТИ вночі Фальків палнц і схопити там отруйницю без галасу; ян принедепо Нінетту до НІ,о ГО, вона зразу іН, не чеЮlІОIJИ

муки,

рО:1кпаала

Ному, НІ-\:

сталаен та ОlеРТІ,. Ф(ШЬІ\О 1''1 УI'етто довїдаЛlfСIJ п()таємне од герцога, за що взято Нінетту, і сн:аззли пр() те своїм нохаНЮВt; ·ВОШІ душе заСА\УТИЛИСI), проте ДОНJIадалп всіх зусиль, щоfi порятувати сестру від Оl'lшща, fio саме таної нари вопа за СВШ злочин заслужила, але падії було ма ло, бо герцог песхибно СТОЯВ на тому, щоб вндати їй правнй ПРI!СУД. Тоді ~ІОлода і вродлива Мадлена, по шюї давно в;не за липявся герцог, ХО'! вона й ве давалаСІ) йому на підмову, надумала

врятувати

сестру

ОД

спалення,

вволнвши

гер

цогове БЮJ\аппя. Вона переказала через потайпого пос ланця, що готова СІЮРИТИСЯ ЙОГО волі під таl\О1О умовою,

що сестру буде пущено жив«ю-здоровою і про ·Се ніхто

ніколи не знатиме. Вислухавши сю любу звіСТfiУ, герцог довго вагався, чи гоже йому так чинити, але врешті ЗГО

ДИВСЯ. ПорозуМівшися 3 Мадленою, він велів одної ночі взяти ФОЛЬRа й Угетта нібито на допит, а· сам пішов потай""ру до неї ночувати. Перед ТІІ>І він наказав про око зав'язати Нінетту в мішон, буцімто мали вюшути' її нічної доби в море; тепер він привів її до Мадлени в паfороду за її ласку, а йдучи од неї перед світом, попро

хав ЇЇ, щоб ся перша ніч їхнього кохання не була остап· пьою. l\piM Toro, він сказав їй одіслати НУДИСЬ провии нипю, щоб не· було ре"ства між людь"и та щоб не довелось йому знов її переслідувати.

Наступного ран "У Фолька й Угетта одпущено; почув ши, що Нінетту нібито втоплено, вони поспішилн ДОДОМУ, щоб потішити своїх коханок. Та аа якусь годину помі

тив Фоль"о, що Мадлена перехову" сестру; ее дуже ЙОГО здивувало і збудило в нім підозру, бо й раніше вже чув він дещо про герцогові зальоти. Він спитав у Мадлеви, яки" чином опинилась тут Нінетта. Мадлена вигадала якусь заплутану бай "У, щоб викрутитись, та хитрий

"0-

ханець ЇЙ не повірив і став допитуватись правди; вова довго одмагалась, та врешті призналася. Тоді Фоль"о 3

262

дoca~"

І"' шоті ВС'ЛlПюї ВИХОПИВ меча і вбив ЇЇ, хоч ЯК BO~

па лrюсн:ШСI, і ~lO.'1ШІаС~:.

ЛЯ~\аВШ~СЬ помсrl~ гepЦOГOB~l

і суду. uiH ЮI~~В труп II В ю.мпа.Ті, а сам ·шшаБ ДО ВІБетти і СЮ-lаав 111 ЯІ~о~юга весеЛІше. . . ,

3[1раз іІ\С ХОДІМО, Мадлена веЛlЛа меНІ одвезти ~eoe

одие

"іще,

щоб

ти

знову не потрапила герцогоВІ ДО

РУІ;:.

Нінетта тому ПОВlрила 1, бажаючи Бтеити ЗВІДТИ ЯКнайшвидше. не зайшла навіть до сестри попрощатися (та таки вже іі лі,,"о було) і рушила з Фольком у дорогу; той устш' захоПlІТИ трохи грошей, на яні вони найняли в порту ()аРН8са ІЇ поплили - а НУДИ, тан віхто ніколи Й не допі,'lапся.

Коли ДРУГОГО ДНЯ знайшли Мадлениного трупа, деякі Угеттоої ;ННШДНИКif і невавпднини зразу ж донесли про те герпогоні; герцог же, що вельми любив Мадлену, за палав гнівом і рушив негайно ДО її дому. Він схопив Угетта і його ноханку, які нічого не знали ні про вбив

ство, ні про втечу Фолька й Нінетти. Іх примусили при знатися, що вони вчииили те душогубство разом із Фоль ном. Бачачи, що після сього призвання ЇМ загрожує не минуча C~IepTЬ, вони 3 великими труднощами підкупили своїх вартівників па ті гроші, що тримали вдома про слу чай, і, не ВСТИГШИ захопити аніянісіньких речей, сіли разом із тими ЛЮДЬМИ у човен і втекли вічною добою на

острів Родос, де в недовгім часі померли в нужді та злид нях. От до чого довели їх усіх нерозумна любов Реста вЬйопа та гнів Ніпетти.

ОПОВІДКА ЧЕТВЕРТА

Л:н;ербіно, всупереч обітниці, даній його дідо.ll, -корм .... r8lЛЬЄДЬ.ll~", нападав на -корабе.. ь тун;сь"ого царя, щоб вu""растu и?го дочnу; nора6ляnu вбивають її, він, іх усіх вuрtаує, а агодо.ч CQМ. кладе голову на плаху

Доказавши свою оповідку , Лауретта замовкла , а товаГОМОНІЛо ще деяиий час: хто жалкував за веща-

риство'

CJI~ВИМИ н:оханцями, Хто ганив Нінетту за той згубний ГНІВ, хто ще якесь слівце своє докидав. Нарешті король.

~емовбll uробудившиси

1 кивнув Елізі

глибокої задуми підиіс голову

щоб' , . казала "аЛІ. Та слухняно почала:

263

- Кохані подруги, деякі люди гадають, ніби Амур тільки в те серце стріли пускає, що від очей "агорілося, і глузують із тих, нотрі думають, що закохатися можна

і з ЧУТІ<и. Мов оповідання яспо вам покаже, що перша

Думка помилкова: ви побачите, як двов полюбились поза очі і з тої любові скорботної смерті дознали. Гвільєльмо Другий, король Сіцілії, мав, яl! І;ажуть са

мі остров'яни, двох дітей - сина Руджієрі та дочку Ко станцію. Той Руджі"рі помер поперед батька і лишив по собі синка на ймення Джербіно; дід виростив і вико хав сироту як ГОДИТЬСЯ, і з нього став прегарний юнак, славний хоробрістю своєю і лицарськими манерами. Сла ва та пе лише в Сіцілії славною була, а й по далеких світах лунала, а найдужче в царстві БерберійСЬ1ЮМУ, що в той ЧаС королеві сіцілійському голдуваЛ0. Дійшла та гучна слава про мужність і рицарсыістьь юнакову і до дочки царя туніського, що була, як вірити самовидцям, найпрекраснішим витвором природи, взір цем честивості і благородства душевпого. Вона любила слухати оповідаиь про героїв, та найдужче розкошувала, як чула од когось про Джербінові подвиги; малюючи в уяві своїй образ юного лицаря, вона пално в нього зано халась - все б тільки говорила про НЬОГО,' все б тільки слухала.

3нов же таки ДО Сіцілії, ян і ДО інших країв, ДОНОТИ~ лася слава про урочу красу царівни ТУНІської та про цпоту її надзвичайну; начувся тої слави і Джербіно і запалав еерцем до далекої краеуні незгірше, як і вона до

нього. Страх як хотілося йому побачити те диво, т'І. все не було приключии, щоб У' діда туди попросити СЯ; тож як їхав до Тупісу которой із його друзів, 'благав він його сповістити царівпу про те безмірне таємне иохапня і од неї слово якесь привезти. ОДИН таНIlЙ посланець УХИТ рився доступитись до

царівни, принісши 'ЇЙ /1а показ якісь коштовні жіночі окраси; він одкрив ЇЙ Джербівові

/10ЧУТТЯ і сказав, що юний лицар оддає їй себе на служ

бу разом 8 усім, що має. Царівна вислухала тої мови з велиною втіхою і попрохала посланця переказаТIl ПРИН цові, що любить ЙОГО рівно, па зпак чого дарує йому ОДИИ

із своїх пай дорожчих клейнодів. Джербіно прийняв той дарунок з невимовною радістю і не раз пересилап їіі че рез того самого посередника дорогі гостинці га листи як би ЇМ побачитись та, пошли доле, одному до одного пригорнутися.

264

Отак рвалися вони душ~ми О!1не до одного, а час .не стояв, надумавСЯ цар ттуюськии дочку свою аа еМІра І'рана

ДCЬ ~OI.O "

оддати.

яжко

зажурилася

цаРІВна,

що

тепер ве тільни даллю ОД свого иохавого ВІддалена,

Gуде. . іі шлюбом на"ІНИ

од нього одчужена; радюша вона

у-

.~a, щdб сього не сталося, втекти од батька до Джербіна.

:1>J<србіНО й собі, НРО ТІ зару;ини почувши, вельми за

смутився і все думав, як бн иому царІВНУ одбнти, коли її морем до Гранади везтимуть.

ТУllіський цар Зllав дещо про ту тавмну любов і про :iaM~X, ЩО готувався вчинити одважний лицар; ЯК на став час посилати дочку за море, він повідомив сі цілій с"кого J<UРОЛЯ про свій намір і НОllрОСИВ його дати заllО РУНУ, що ані Джербіно, ані хтось інший не стане йому на перешкоді. Старий король Гвільмьмо, не чувши ні чого про внукове І<ООІ'ання і не догадуючись, чому од ньо го ВИ:МЗI'ають тан:ої обітниці, охоче здався ва цареве

прохання і на озвану того послав йому свою рукавицю. Ді ставши ·таку запоруку, цар велів варихтувати в J<арфа генському порту доброго корабля, обмислити його всім 1І0трібпим та оздобити пишно, щоб везти царівну в Гра налу, еворо стане на годині.

І\арівна, що бачила те все і звала, посл.ала нишком С.1У'І<еБНИJ<а свого до Палермо, щоб уклонився од неї пренрасному лицареві й переказав, ЩО через кілька день попа має вирушати до Гранади; оттепер, МОВЛЯВ, ВИДНО

()уде, чи справді віл -такий хоробрий, як славлять люди,

чи· справді він так любить її, ІІК запевняє. Служебник виконав те доручення якнайкраще і повернувся до Ту

ШСУ. Як. почув про те Джербіно і взнав, що дід його, ко роль ГВІЛьєльмо, дав ТаІ<У запоруку, він спочатку був роагубився. Та Спла любові й слова царівнині зробили rп()є: щоб не показатися боягузом, вів подався до Mecci~ НІІ,. спорядив mвидеПЬJ{О дві легкі галери, взяв із собою ~1~ГlП завзятих Боянів і ПОплив з НИМИ ДО Сардінії. спо

~nаIOЧИСЬ, що поуз ТОЙ острів ітиме царівнин корабель. ан. бже воно й сталося: через кілька день надплив той K~pa ель тихим ходом (бо вітер був слабкий) до того ~ІІСЦЯ, де ВОВИ чатува Я б " павел до .. _ Л,Н. Н по 8ЧИВ НОГО ДжербіНО, 03СВО1Х товаРШDlВ:

Панове , ЯК ви й спр аоm.таю .

л вас маю то мі"" в '1 ами He~ia ,шан ЧИ не знає любові _ а п'

на сім світі чо

заВ3ЯТl ЛЮДИ

напевне такого о, І ,

за яких

хто не

. . . (>3 леl, па МОЮ ДУМКУ, нема ЛО8ШОВl nІ Jl.ofipa, ні СJJa8И; ноли ви самі 265

JшхаШІ ЧlI кохаєте, то легко зрозумієте мов бажання. Л люG:но і 3 любові підняв вас на се діло; нохання мов ва сьо"у nораБJlі, що ви бачите перед собою; ва вьому ж, RpiM roадац~и МОЄЇ, є багато УСЯІ\ИХ снарбів, і їх МИ мо

жемо здобути недорогим коштом - одвагою нашою боііо вою. З усієї адобичі прошу я: собі на пай лише одну дів чану. що з любові до неї я: за зброю взя:вся:, а то все вехай ва" буде. Внеред же, с"іліше вдармо на той кора бель! Сам бог нам сприяє: бачите, наслав на нього без вітря! Не треба ж було прекрасному лицареві тої мови дape~l во тратить: ,кадні до адобичі мессінці були вже .там дум каМlI, куди він зандикав їх словами. Ледве встиг він договорити, я:к усі заГУІІали аично: .Добре, добре!. - і аа

сурмили в сурми. Схопя:вши зброю, воии наля:гли 'на вес

ла й погналн до норабля. Побачивши корабляяи, що ті кати годі, зготувались до оборони. Зблизившись до ко рабля, Д",ербіно ГУІШУВ, щоб їхиі привідці передалис>! ва галери, якщо не хочуть бою. Дізнавшись, хто вови такі й чого вимагають, сарацини заявили, що сей напад є порушенням обітниці, даної їм од короля: Гвільєльма, і показали його РУIlавицю; без бою вони адаватися не думають і а lюрабля їм нічого не да дуть. Ти" часом ДжербіllO побачив на кормі царівну, яка 'Д8'лась йому стокротно кращою аа вимріяпий образ; вія іще дуа;че запалився і, як покаЗ{lНО йому руюшицю, ,ска зав, що вона тут ні до чого, бо соколів немає, а як вони не хочуть оддат" царівни, яехай стають до бою. З ганер па норабель і з корабля на галери тут п,є посипалися стріли й на:мівнл; довго й запеl\ЛО перестрілювались су ПРОТИВlJНКИ, завдаючи одні одним великих утрат. Джерfiіно переконався, що таким боєм він нічого пе доб'ЄТJ->СЯ; тоді взяв човна, що вони пригнали з Сардіпії, підпалпв його і притне галерам" до корабля. ЛІ< побачи ли те сарацини, зрозуміли, що їм нема И:УДИ діватись

або скоритись, або загннути. Вояи вивели нагору царів ну, що гірко плакала, і потягли її яа корабельний чар

дак; тут, ОКЛИlwувши Джербіна, вони вбили її на очах коханого, хоч як вопа благала пощади і рятунку, і вкину ЛИ в море, гукнувши:

- На, забирай її, такою ми можемо її тобі оддати. ПІШ в тебе честь, така тобі й шана. Побачившя сю їхню ЖОРСТОІ<ість, Джербіно не дбав уже

np()

своє життя: не вважаючи на стріли й каміння,

266

в він піп корабель, сночив на нього, урізався в

ПіДIJЛИ'

саму

гущу BOI)()il,y,

на

ЧИСЛО

О' ІХ

ве

глеДЯЧll

..•

сказав

и,

. Н .. Р аШ80 11 направо ~fечем: ру~аЮЧIІ, ()агато lIa'~'1aB ВJII там сараци~сь~ого тр~~пу. Як лев

оз'юшеНIІЙ на

Ilчат папав

ами не 3 ГО.10!lУ, а 3 Л~Тl.

іне ааііllЛПСН

рве

ІХ зу амн и П8ау-

!,ораоель' .OГHe~I, .?ддав ош иогс СВОІМ това:

І rCaM, 3I1H~OB. 3 помосту, не радин IH'IK'~lOai на:, ворогаМIJ. ТОДІ велІВ ПIІЛОВItТИ з моря ца РЇВlJlше Ti~10 і, ОIl.laJ'ШВШИ її рясними ~~О~.~~Ш, поховав HOTi~I jз честю, нн ПЛИВ уже назад до СІЦІЛll, па малень кому острівніО Устіна. що навпроти Трапапі. Повернув РJ!ШЮ!

на

іl\Ен;:уваI1НЯ,

ШІІСЯ доj(()му, юнаІ, сумував несказанно.

Нн діапався про всі ті події туніСЬRиfi цар, він послав дО НОРОJIЯ Гпі.1lL.с.ч.ь:ма послів своїх у чорному жалобному вбранні 3 СJ,аргою па недодержання ЙОГО обітниці. По ЧУВШИ ОД ІІІІХ ДОІшадну розповідь, король упав у неЛИRИЙ гнів і t.ІУСИВ ПОГОДИТИСЬ на по:карання ВИПУВnЦЯ, ~}{ того

iJ,ада:ш ПОС,,1Н. Вів хоч НІ{ просилu за

велів схопити Джербіна і ПРИСУДИВ, НЬОГО всі барони, скарати ііого на

горло в своїй присутності:

волів старий IЮроль ПОАІерти

БСЗI10ТОМШПf. аби не безчесним. Такої гіркої смерті до знали в нороп~j~f часі двоє закоханих, тан і не СКУШТУ вавши, ян -Н Bine сказала, плодів тієї JІюбові.

ОПОВІДКА П'ЯТА

Брати /забеттиnі вбивають її КОХllnЦЯ,' він являється

уві сні і каже, де його поховано. Боnа одкопує його тай- ! І<ома, одрі3У6 годову й .<даде її у ваЗ0Н, у який садить кущ васидЬ"ів; тим що вона· n.<аче над квіта.ми щодня ревними сдьозами, брати вабирають од неї ваЗ0Н, і вона помирає в скорім часі 8 того горя

. ЯН. доназала E.тriaa Свою історію, король похвалив її

юльнома словами і наказав оповідати Філомеві' зітхиув

~И тяжепьно а жалю до того нещасного ДіІ\~рбіва та

Вого ноханої, Вопn почаJJа:

ne;;;I!~~~~ ~~Ї подру'·и! Н поведу річ не про таких

CJl8п' д. про "КИх оповідала тут Еліза однак РОВOB~ДЬ Моя буде таною щ жалібною' а спа;а на думну меш Ся пригода тим Щ • , о сталася Вона в Мессіиі яку оце нещодавно згадувано. ' 267

Жило в Мессіні троє братів, ,!Олодих куиців, що ді стали великий спадо" 110 смерті бать"а, який був родом із Сая-Джіміньяно, і мали вони сестру на йменна lаа бетту, дівчину вродливу й добре виховану, котрої вою, хтозна-чому пе встигли видати заміж. Служив у ТИХ трьох братів в одній "рамній коморі молодий хлопець із

Пізи, на ймепня Лоренцо; був пін із себе вельми гарний, ПОВОДИВСЯ дуже чемно і пропадив їхні снрави добре і вміло. ЯІ(ОСЬ звернула на нього свою увагу Ізабетта, і він почав подобатися дівчині чимраз більше. Лоренцо теє постеріг і теж пристав до неї серцем, занедбавши тих дівчат, що любив був перше. У тій своїй обопільній упо добі ппевннпшись, зійшЛl!СЯ незабаром Лоренцо й Іза

бетта докупи та й почали любитися навсправжки. Любилися вони

отаl; та

кохалися, мплощами своїми Яlюсь уночі скрадалась Ізабетта до Лоренцової кімнати, а старший брат і під

упивалися, та й не вбереглися:

стеріг її знічев'я, що вона й не завважила. Хоч і боліло ж йому серце, отаке узнавши, нроте добрий розум у го лові держав: ані з місця не ворухнувся, ані словом не озвався, тільки цілу ніч не спав, про ту справу так і сяк міРI;УЮЧИ. Ураиці ж розказав усе братам, як він присо чив уночі Лоренца й Ізабетту; довго радились вони і врадили, нарешті, мовчаТlI поки ЩО, нібито ВОВИ нічого не ба'lIlЛU й не знають, щоб на себе й на сестру слави не пуснаТJI, а, вишдавmи слушної хвилі, ТНШJЮМ-ВИШI\ОМ: зробпти ніпець тій соромоті, ПОІШ не пізно. Повзявши таку ду"'<у, вони, як і раніше, балакали й жартували 3 Jlоренцом, мовби нічого не сталося, а одно то ДПЯ, йдучи а8 горол нібито па погуляпня, взяли 8 со бою j хлоп ня. Завілиш ЙОГО далеко у якийсь глухий за СТУМІ ВОНО ІШПУЛИСІ. па нього зненацька і тут же вбили,

а вб!lВШ!І, поховалп потаймиру. Поверпувшись до Мес сіни, ВОНИ пустили чутку, буцімто послали його туди й туди в якійсь пильній справі, і люди лепю ЧУТl\ам ТИМ попірили, бо купці не раз уже й до того Лоренца в різпі місця посилали. Ждала-ждала І.абетта свого Лоренца, а він усе не вертався; от і давай вона у братів своїх раз і .вдруге пи

тати, чого се віи забарцвся. ОДНОГО разу, як пристала вона до них знову а розпншами, котрийсь із братів ска

зав ЇЙ із серцем: ЩО ВОПО за знак? Дався ж тобі тОй Лоренцо, що

268

ти все про ПЬОГО допитуєшся! Іще раз спитай, тоді вже

ми тобі ЯК слід одкажемо!

Бідна дівчина сумувала. и журиласн, боял~ся, а .ЧО гО _ й сама не знала, братІВ питати вже ве с,,:ІЛ8, а ТlЛЬ :ни fшикала ночами СВОГО кохав,ОГО, благала иого верну тися та нарікала, плачучи, щО ВІН десь забарився. Вдень і вночі Dиглядала вона ЙОГО, спокою не знаючи. ОДНОГО разу, паплакавшись по. c~oє~}' Лоренцові до .зне~оги, во па заснула в сльозах, 1 ВІН lH паснився - БЛІДНИ, страш ний, одежа йому роздерта й закривавлепа, а сам ніби го nорить .ДО веї: « 1386етто,- каже, - ти все R~иче~ мене, дорікаєш, що я забарився, сльозами СВОІМИ ГірКИМИ картаєш мене; то знай же, що пе можу Я до тебе верпутися, бо ТОГ0 ДНЯ, ЯК ти мене бачила востаннв, брати твої вби ли мепе,). Тоді розповів, де його поховано, сказав іще, щоб не ждала його більше й пе гукала, і здимів. І забетта про!шиулась і, повіривши тому нічному при ВІІДДЮ, гірко заплакала. Вранці встала і, пе сказавши братам апі слова, падумала піти на те місце й подиви тись, чи правда тому, що ЇЙ снилося. Вона ОдПРОСИЛаСЬ нібито погуляти і не гаючись рушила туди з одно!6 дів чиною, щО служила колись у них і знала всі її таємни

ці. Знайшовши те місце, вона· згребла сухе листя й по чала копати там, де земля була трохи м'якша. Не ДОВГО ж

копати

їй

довелося

- там справді лежав труп її не

щасливого коханця, ще цілий і нс згнилий; видіння її ЕИЯВИЛоСя ~ж надто цравдивим. Гір!<ий жаль обіЙНЯВ

lзабетту, та знала вона, що сльозами лихові не зарадиш. Якби при могла, забрала б вона 3 собою все те кохане ті ло, щоб гідно ЙОГО поховати, та, бачачи, що незмога, взя Ла вона ножа й одрізала голову од тулуба; голову зави нула в рушник і дала нести служниці, а тіло заl\идала з~ов землею, та й пішла відтіль додому, так що ніхто RІЧОРО не бачив .

•

~ДOMa замкнулася вона а тою головою в своїіі німпаw

ТІ 1 поти над нею ревними сльозами" ридал"а пони її геть

усю не обмила, і цілувала її без ліпу. Тоді ~3J1ла гарного глеЧИRа .' б ' в ЯI\ИХ ото КВІТИ садять - маиорап ~і~и:аСИЛЬJ\И, вклала ТУДИ голову, завинувши її в тонкий . плат, присипала добре землею і посадила кущ прегарних салеРНСЬІ\ИХ васильків. Ті квіти половала вона ,щ.ее простою водою, а все рожа ною або помаранчевою та Сльозами с" С ' .' ВОІМВ. идить було все коло ТИХ василь1\18, та так па ни " .

чималого

пильно дивитьсл, тан НИМи

269

болісно

:милується, бо під ними ні її Лоренцо, а потім схилиться над ІJII:\!If та й l1ла!lе, пони DCjx сльозами не зросить. ОД ТОГ0 ДОІ'ЛЯДУ щоденного та ще од і1Ш3НОЇ землі, що 3 гo~ лови СН;ІУ бра.ТІа. ро:нюхаJНІСІ, ті васильки та РОЗПИШRИ~ лись, дух запахущий із себе точили.

Помітили ВіКе ї1 сусіди, як вона 3 тими квітами пань w каєт"ся,

а (юли брати дивувались, що врода сестри на марніє, а очі піби гаспуть, то ЇМ сказали: «Отаке й таке вова щодпя робить». Пк почули те брати і самі в тому

пересвідчились, почали їй ДОRазувати,' та докори не по~ мага,пп; тоді пони веліли забрати од веї вишком ті ва СИЛЬІ-at. Не знаіішовши нвітів на звичному місці, дівчи на почала за ними шукати й питати, а як ЇЙ не вернули, то аж занедужала ОД плачу та тужінпя, а нездужаючи,

тіЛЬІ;" й проспла, що тих васильків. Братам аж чудно було! що вона за Rвітами так тужить; вони взяли того глеЧlша, висипали

3 нього землю й побачили ту завинепу в білин плат голову; хоч і надгнила вже вона, та по ВО лоссю І<учеРЯВО~IУ впізнали вонп, що то Лоренцова. Зди вувались брати та й перелякались иепомалу, щоб зло чину їхнього не вин.РИТО; не ДОВГО думавши, вони забра~ ли все своє добро і перевезлися потаєвці 3 Міссіни до Неаполя. А дівчина вСе сльози лила та васильків своїх ДОПОМІІ~ налася; так і померла плачучи. Отак скінчилося її не щасливе кохання. Згодом люди про все те діло дізиалнся,

хтось і пісню таку ПРОЛОil\ИВ, щО Й досі ще інколи спі ... вають:

ОХі яні ж то злії ЛЮДИ ВJ~рали в мене васильки?

ОПОВІДКА ШОСТА

А"дреОда любить Габріотта; во"а роаnовідає йому свlи сон, а вїН їй - свій і намо ~.миpaв в її обіймах,' вО14а "есе йога а своєю служ"ицею до його дому; їх аабирає

варта;

А"дреола оnoвідає

все,

я" було;

подеста

хоче

агваАтувати ЇЇ, та вона не дається; вреШТі батько aвЇJtь няв її як неповинну, і вона, 31tевірившuсь у світі, йде в черниці

Дами вельми вподобалн Філоменину оповідку, бо не раз уже чули тую .пісню, та ніЯI( ве могли допитаТИСJ.,

270

проти чого ЇЇ проложено. Дослухавши король її до кін ЦЯ, веліп заступити чергу Панфілов і, і той прш1:ннв слово: СОН, про ШШЙ говорилося в попередній історії, ва пів мені па ДУ!lШУ іншу, ЩО в ній уже два СШ] буде; ті .'ІЬІШ

TH~(

соп

ПОІ\а::sував,

що

вже

сталось,

тут

що

ма.l0 статися, і, СІ\ОРО їх розказали, зразу те й з~ііїсRИ :!ОСЛ. ВИ ж бо зuаGте, милії мої пані, що всі:\1 іІ\ИВУЩИМ уві соі всячина, буває, ПРИВИДНtується; пони СПИШ, так I\ОНО нібil лее павсправлши, а ПРОІшнеmся - ТО іІ дума сш:

отсе

паче

правда,

ее

на

правду

трохи

СНllдається,

а те - то вже й зовсім нісенітниця, а отже Ж. частенько сни танн іі справджуються. Через те деякі ЛЮ,l,1f !1;ійма ють снам T3l-iОЇ самої віри, ЯR і ТОМУ, ЩО ВОШІ УЛВl\1l ба чать, і радіють із своїх снів чи СУМУЮТЬ, З8ДefJШО од то

ГО, ЧІІ добре, чи лихе ЇМ наспиться. А

G іі

та"ї, що па

Іl\одні спи не впевняються, аж ПОНИ не попадуть у біду, ІДО їМ СОН напророчить. Л НС похваляю ані лсп\ОвіРНlIХ, ані неіімовірних, бо СНИ не завжди правду нан,уть, та не щоразу ж і брешуть. Що вони не завжди правду кажуть, n ТОМУ ІЮjнпе з прс могло неодноразово пересвідчuтись~ що вопи не щоразу брешуть, доведеио ФіломеНИIlОЮ іс торією, та буде потвеРДJi\ено, ян я вже С!,8зав, і моєю.

ТИМ Я тзн гадаю, що хто праВДІШИМ робом ходить, не мусить супротивних снів лякатися і через них із с.теЖRИ чесноти звертати, а хто RРИВДОЮ жпве, то нехай на щас

ливі сни не вповає, хоч би вони його й ЯН: дО злого за охочували,- і навпаки. Та час мені вже й до ca~IOl повіс ті пристуиити. V місті Брешїі жив RОЛИСЬ-ТО один ШЛЯХтич на Й~lення

мессер Негро да Понте Карраро; він мав кілька дітей, у тому числі дочку Андреолу - молоду, вродлнву і ще не заміжню. І закохалась та Андреола в сусідсьного хлоп

ця Габріотта: вів був хоч і нростого роду, та з себе дуже гарний, милий такий і ввічливий. 3 ДОПОМОГОЮ однієї своєї служебниці панянка Т8К усе влаштувала, що Г8б ріотто не лише довідався нро її любов, 8 й дістав змогу ходити ночами до неї в садок на обопільну втіху заКОХ8-

лих. Щоб же віяна сила, опріч смерті, не змогла ЇХ роз лучити, молодята взяли потаємне шлюб.

От живуть вони отак, сходяться собі пишком од лю дей, 8Ж одної ночі присоився Андреолі днвний сон: не наче вона гуляє в себе в саду із своїм милнм і любо його до серця пригортає; КОЛИ ее з його тіла вилізла янась

271

чорна

страшна

марюна, вихопила з

нелюдською СПЛОЮ з

її оБШ~ljв Габріотта, хоч ян вона пручалася, і запалася разом із ним у землю, і більше вже не баЧИJIа попа ві :мари тієї, ві свого ноханого. 3 того велИІЮГО болю й жа· лю Андреола прокинулась; хоч і зраділа вона, що то ЛІІ ше в сні їй таке приверзлося, та й перелякалась непомалу . того ПРИВИДДЯ. Того вечора якраз мав до неї прийти Габріотто, і вона його, як уміла, розраяла; та паступної ночі, щоб він не подумав чогось лихого, вона тан.и при йняла його в свовму саду. Нарвавши багато білих та чер ВОІШХ ТрОЯПД, що саме цвіли на ту пору, вона сиділа а ним біля преrарного ДЗЮРІІОТЛИВОГО фонтана. ПОСlщіли пони отак, номилувались, а тоді Габріотто снитав у неї, чого ее вона пе веліла приходити йому вчора. Андреола РО3І-шаала йому про свій СОВ, ЯК вона його переляпала ся. Почувши сев, ГабріОТТО дуже сміявся і сказав, що дiiiMaтn віри спам - то велика дурниця, бо вони вер зуться людині або з переїду, або коли менше з'їси, ніж треба; щоденний досвід показує нам, що вони омапливі. - НІ,би я вірив у спи,- казав далі Габріотто,- то п

й СI)огодні сюди ве прийшов би, і то не через твій сон, а через мій власний. Привиділось, бачиш, мені тої Rочі, ніби я полюю десь у прегарпому, чудовому лісі і впіймав таку хорошу та пригожу лапю, що зроду такої пе бачив: біла-білісіНЬІ!а, неначе сніг той. І вона зразу так ніби до мене п РИРУЧl!лася, що й не одходила од мене, а я все таl\11 Gолвся, щоб та люба лапя не втенла, - одягнув на не ї :золотий паШИllIJИН і тримав її ва ланцюжку золо ТО)іУ. А тоді неначе лягла та ланя, лежить, голову мені па поліна пон.лавши, аж тут де взялася чорна-пречорна, !\ІОВ вугіль, хортиця, страшвюча та голодвюча, та до Me не. Н ніби зовсім і не боронився од неї, а nова хвать меяе за лівий бік і поти гризла, доки до серця ДОГР"3.1а ся; вирвала ііого, забрала і побігла. Так мені заболіло, що я враз прокинувся і .за лівий бік лапнувся. чи та" w

чого пемає,- ноли ні, не болить нічого; аж смішно мені

з себе стало, що я чогось шукав. А проти чого воно? Не раз уже .,ені, бувало, всяке страховинпя верзлося, і нічого з того не було - ні доброго, ні лихого. Хай їм цур тим спам, нумо І,раще веселитися.

Андреолу вше й свій сов нажахав добре, а як сей по чула, то ще більший страх її ошаиув, та щоб свого Габ ріотта не заОРРИDОЖИТИ, вока той спій ляк, ЯК могла, при- ховала. Та ХОЧ і втішалася вона з вим цїлувапням-милу-

272

Dапплм, усе ЧОГОСJ) ніби опасувалась, а чого - й сама пе звала: то в лице йому пильно поглядала, то по саду бояз ІЮ озпралася - ЧИ не чорнів де яка мара. Нараз Габрі отто ЗДIlХПУВ глибоко, стиснув її і скрикнув: - Ой, рятуй мене, серденько, вмираю!

Сев С',"',"ВШ", впав у "немо"і на траву. Вражена дів чина намагалась підвести Іюхавого, ПОІшала ЙОГО голову

собі па І\Оліпа і питала ирізь сльози:

- П~о тобі, любку мій солоденький? Та Габріотто вже не одповідав; він тільки стогнав та обливnвся потом і за якусь хвилю скопав. Мощете собі здумати, якого тяжкого жалю дізпала тут Андреола, що кохала його понад усе на світі. Довго вона плакала над коханим своїм, марно иликала ЙОГО по iMC~

ні: переконалася, що він таки справді помер, бо все ті ло ЇlOму захололо. Не знаючи, що ЇЙ робити і як їй буш, пішла вопа, приголомшена й заплакана, покликати служ НИЦЮ свою, що знала про їхнє таємне кохання, і розпо

віла їй про ту свою гірку недолю. Чимало пролили ВОНИ вдвох гарячих сліз на мертве обличчя Габріоттове, а то ді Андреала сказала служниці: - Забрав його в мене госнодь, то не буду ж і я жит!! па світі; та перед тим, ЯН смерть собі заподіяти, хочу я з тобою порадитись, ю{ славу мою покрити, як зберегти та€~шицю любові нашої і поховати ее тіло, що з милою душею розлучилося.

На те одказала їй служниця: - Не ГОВОРИ сього, дитино моя, що ТИ PYKIl на себе паЛОіІ,ИТП хочеш: хоч ти його і втеряла~ та ЯК уб'єш сс· бе - па тім світі вдруге його втратищ бо підеш у пек:то, а ЙОГО 11\ душеЧI,8 не туди полетіла, бо хлопець був дао· рий. Утішся нраще 1 МОН ЯСОЧКО, подумай, ЯК молитвами ЧИ ще ЯJШМ спасепним ділом душі його пільгу дати, ЛІ\ . .'lОже, був за нсю ЯІШЙСЬ гріх. А поховати його і тут У садку МОіlша, ніхто того не зuатимс, бо не звали ж лю ДИ, що віп ходив сюди; не хочеш - то винесімо його з садна па вулицю: завтра його знайдуть; донесуть ДОДОМ)', а там уже свої поховають.

Хоч і ЯИ гірно було па душі R дівчини, хоч як вона пламала, а вислухала псс-таии порад служниці своєї; ве

погодившись і. однією, па другу сказала: - Нехай бог боронить, щоб попустила я такого мило го юнака, муша мого І\охапого, як сабану, З8коuаТlI або па -вулиці понипути. Н вже опланала його, нехай же

273

зронять над ППМ сльози ще й родичі: n юне на!tумала, ЩО нам треба Д.,я СІ,ОГО зробити. Поті~l послала СЛУЖНИЦЮ, щоб піШ~Ja взяла 3 Сl\риві

єдвабу; яи та принесла ШТУl\У матерїі, НОШІ простеЛllЛП її долі, поклали на неї покійнина; тоді Апдрсола підмо стила ЙОМУ під голову ще jj ПОJ1.ушеч.І,У. ;!аJ\fJllла, гірк?

плачучи, йому очі і уста, пінон СПЛ('.1а НО!\ІУ з ТРОЯНД і все тіло цвіТО:\І засинала, ЩО вдвох пuпарНВіl,'1Il, Тоді оз валась ДО с.1Jуnшш~і:

Звідси ДО ііого ДО:\ІУ недалеl\О; O:{!leci~1(' Ного туди,

отан убраного, та іі пон::rадімо біля порога. СІ{ОРО вже й день, родичі заберуть ііого; хоч і неве.'1І1на то буде ЇМ YTjxa. та тій, у I\оГО па рунах віп СI\ОПflВ, ~lOiI\e, па душі трохи полегшає.

Сеє. Сl,аЗ8ВШИ, знову припала, до ,-,еj1ТRОГО обличчя, SРОСIfВШlf його буЙню.flI сш,оза~ш. С.rtУЖПJfЦЯ ШlГадала ЇЙ, щО от-от дею} буде і треба поспішати; т(ці АП.'J:реола підвелась і, ЗНЯВШИ в себе з паЛl>I{Н ту оБРУЧI\У, що дав ій Габр}отто прп вінчаllні, наділа йому па llЗ.1(,ЦЬ і про мовила:

Мужу мій любиіі, може, б3ЧllТl, душа твоя сльози

мої, хоч тіло Dже нічого не чує j не знає; прийми ж лас

наво се" останпій дарунон од тієї, JЮТРУ ти так вірно любив за життя.

По сій мові ЗНОВУ впала на 1ІІ.ОГО в зо:\шіпні; ЯН же очутплась, устала, і на тому єдвабі, як па марах, понесли ВДВОХ із служницею дорогого мерця з саду ДО його до му. Ян іШ~1J1 ВОНП по вулиці, насночи.тrа па нпх варта з синьйорії, що поспішала нудись в іншій справі; поба чивщи тіНО1\ із мертвим тілом, вартовиnи схопили їх не гаючись. Андреола щадала радше смерті, аніж життя; побачивши вартовинів, вона сиазала: .я ЗНRЮ, хто БП тані, знаю танож добре, ІЦО тінат}! ОД вас - річ даремна. Я готова піти 3 вами до синьйо

рії j геть-чисто все розказати; не смійте тіЛЬІШ ніхто ме не чіпати, бо я йду з вами самохіть, і з MepTBoro тіла ні чого не руште, бо буду на вас скаржитися. .

Ії і справді ніхто не зайи"в, і так пона й прийшла до палацу синьйорії 3 тим трупом. Коли доповіли про те подесті, він узяв її одну на ДОПИТ ДО своєї німнати, а еам тим часом велів лікарям оглянути мерця - чи не від отрути 1JaCOM смерть йому приключилась; та лінарі ска зали, що пі, його ані ОТРУЄПО, аві вбито: прорвало в нього біля серця янусь болячку, од ТОГО і смерть иастала. Як

274

....... П}JO те подеста, то поБЗ'IJШ, що дівчина тут мало .,.

ДLЗнав\ д

ЧІНІ ;ШВ!11І11:Іil, проте старався

показати,

Нl,UИ хоче пода-

рувати їіl те, чОГО ле .. ~fав права продати. ,~ш снзззв АПJ; реалі, щu 1IIНІ.\ТГIІТЬ 11, як вона ВВОJ1ИТЬ ИОГО вошо; I\O:~,II

ПМО~ЛННПЛ не

1l0МОГЛl1, ТО, забувши

ненку ПРИ СТОН-

~1~CTЬ. ніп хоті!) У'ІИНИТИ ЇЙ гвалт. Та гнів надав дівчині НЗД31!1J1lнііIЮЇ сили, і вона мужньо боронилась ОД пап ае нина, О;\Шlхarочlt його 3 гордовитими і глумливими сло вами.

ЯІ\ настав білий день, рознаЗ8ЛИ про те мессерові Нег ру; n с"ертельному розпачі подався він з друзями СВОЇМlІ L\О сню,ііорії і, розпитаВШИСfl про все 8 подести, ма ЛО ве 3 плаче}1 просив його вернути йому дочку. Подеста, бажаючи попереДIІТ" Андреолuuе оБВИІІувачення в гвал товному замаху, дуже розхвалював ДОЧКУ перед батьком З8 ЇЇ нєвдомність і сказав, що він навмисне хотів у неі ума вивірити; побачивши ж її непохитну чести вість, за палав ДО неї, МОВЛЯВ, ВСШfКОЮ любов'ю, і коли на те ЙОІ'Q отецька воля та її згода, він з дорогою душею взяв би її собі за Друmину, хоч муж у неї був і з простого роду. Коли подеста говорив отак із мессером Негром, увійшла Апдреола, впала перед баты\мM наВRоmmки і сказала плачучи:

Панотче, то зайва, мабуть, річ вам усю історію МОГО

3УХВ8ЛJJства й біди моєї оповідати, бо ви вже ЇЇ, напевне,

чули і добре знаєте; прошу вас покірно і благаю мені той переступ пробачити, що без вашого відома обрала я мужем ТОГО, ХТО мепі вад усіх полюбився. Сісї ласки по тим я собі молю, щоб життя "!!рЄ оберегти, а щоб могла я ДОЧІЮJO вашоfO, а не ворогипею, померти.

СН8З8ВШИ сев, припала, ридаючи, йому до ніг. · Me.~cep Негро, чоловік уже старий і вдачі тихої та ла

~IДROI, ат заплакав, ЯІС почув ту мову; він підвів її чуло 1

СН8аав:

Доню моя, любіше б мені було, щоб мала ти такого

мужа, який, на ltюю ДУМКУ, був тебе достоїп, та як ти

"же обр.ала. по Своїй уподобі іпшого, то і той би був мені ДО МИС~l. ГІРКО J\feej, щО ТИ од батм~а таїлася не довіряла

мещ

CROГ

а ще

•

ГІрше, що ти овдовіла перше, ніж я ЗЯТЯ

о СПlзвав. Та НОЛИ вже т"ан воно склалося то вша

ную я його заради тебе мертвого, ЛІ( волів би 8~апуват" ЖИВОГО - ПОхопа • І' ІО НОГО, ЯК свого любого зятя. , зверпувmись

ДИШ

дпа

J1,0 Габр·. ютта

дітей своїх та родичів велів споря-

" .

• 'ПОХОРОН.

пишпии 1 орочистии

275

ТИМ

часом, дізвавшисв про сю подію, зібралася вся юнакова

рідня, а незабаром збігся туди майже весь город, Над JJOкійником, що лежав серед двору на Андреолиній єд вабній матерії увесь у квітах, плаиала не тільни вона сама та родички ЙОГО, а :мало не всі ГОРОДЯНИll, та й чо ловіків багато, Поховалн Гібріотта не як простолюдця, 8 МОВ пава якого велиного: пайславніші громадяни весли ЙОГО тіло ва плечах своїх ДО самої могили. 3а кілька девь подеста знов завів розмову про сватан ВЯ, та КОЛИ :мессер Негро СНR.З8В про те дочці, попа й. слу хати нічого не хотіла, а випрохала натомість у батька дозвіл піти в черниці і разом із служницею СВОБЮ вступи ла в ОДИН монастир, ЩО славивсл свої:м благочестієм. Там жили ВОШІ доброчинно і праведпо ще багато років,

ОПОВІДКА СЬОМА

Сімона любиться в Пасквіном і гуляє з HU.It У саду; Па с"віно тре вуби шавлієвим листом і вмирає; Сімон У схоп лено; бажаючи показати судді, я" було діло, Сімона натирає собі вуби тією шавлією і та"ож еине

Панфіл скінчив своє оповідання, і король, не впявив ши жодвого спочуття до Андреоли, скинув оком на Емі лію, даючи тим ПОЗИРІЮМ знати, що тепер її черга, Емі лія почала, ве гаючись, такими словами:

- Любії мої подруги, ПАнфілова оповідка нагадала ме ні одну історію, тим тільки па попередню СХОЖУ, що ЯК там Андреола, так і тут інша дівчина милого свого в сад ку втратила; а як потягпено її до права, то вже не твер дістю й не мужністю СВОЄЮ, а несподіваною смертю ОД суду ВНЗDолнлася, Ми вже говорили про те, що хоч Амур більше полюбляв панські будинки, проте й бідпяцы мІІ

оселями не гребує і часом таІ<У в ИИХ забирає силу, що іі багаті мусять ще нижче схилятися перед його все влад

ністю, Буде про се дещо і в моїй історії, яка діялась у l1amOMY-Т81СИ місті, куди я й хочу повернути після наших

с-~огоднішніх мапдріВОJ\ словесвих дальшими світами. Не з-так давно жила в Флоренції вродлива й хороша лк па свій стан дівчипа ва ймення Сімона, дочна одного fiідпого чоловіка. Доводилось їй, ЯН то иаЖУТІ~, своїми ручками та нучками

на хліб заробляти

276

жила з того,

що воппу пряла; з:а пе така була вбогодуха, щоб AMYP~ в свое серце не ПрИЙНН1'И, що вше давно ТУДИ очима 1 речами ОДНОГО хлопця молодого стукався. Був той хло пеЦІ) тан:ого іН дрібного льоту, як і вопа,- розносив од свого хааяїна-ткача повну прялям; звали ЙОГО Паснвіно.

Дівчині запала в сер,це "ЙОГО люба подоба, та ДОВГО вона не CMiJf3 тих МИЛОЩШ иому виявляти; СИДИТ}', було, зз прядн:ою і зітхає раз по раз :гаряче і палко, згадуючи

:0-

го, хто ЇЙ вовницю дО ПРЯДIRВЯ приносить. А ПасквlВО

іі собі пильнував ревно, щоб його хазяїн мав добру при жу, і через те вчащав до Сімови, нібито все ткацтво тіЛЬІШ на ї'і прядіпні трималося. Учащав він отак ДО неї та й помічав, що вона ніби не >

від того; тоді він набрався більше одваги, а вона відігна

ла пріч боязкість СВОЮ та соромливість, і ВОНИ зШшлися: парешті ва обопільну втіху одве одвом)'. І та!' їм те щастя засм:анувало, що не чекали вже, поки одне до од вого прийде, а запрошувалися до любощів вавзаєм. Отак вони любилися що девь, то дужче й палкіше; раз якось попрохав Пасквіно Сімову піти з вим кудись у садок, щоб там собі удвох безпечне досхочу вабутися. Сі мона погодилась; у неділю ПО обіді вона сказала батькові, що йде на відпуст до Сан-Галло, а сама подалася з под ругою своєю Ладжівою в той сад, що казав Пасквіво. Хлопець був уже там із товаришем, якого звали Пуччі но, а дражнили Кривим. Кривий почав присмаЛlOвати ЛИТЮІ біля Jlаджіпи; наші :коханці лишили їх в одному "УТКУ саду, а самі пішли милуватися в другий.

В тому куп,у, !'уди пішов Пасквіно з Сімовою, ріс буйний розкидистий кущ шавлії; коханці посідали під ним, голубились собі та милувались, а потім почали го ворити про підuеЧірон:, ·яниЙ вони тут думали в УПOlюї

СПОil\ИТlf. Тут ПаСRвіно вахилиnоя до шавлієвого куща,

зірвав із Нього листочок і почав терти ним зуби та ясна,

говорячи, що шавлія дуже добре очищає їх після їди од

ОКРУЦlI~Н, що ...там, буває, позастряІОТЬ. Потер вів ото зу

би та и даваи знову про підвечірон розмовляти; та ве

~OBГO вже говорив -

)

мову"

",::.

змjпився раптом а лиця

иому ОДІ"рало, а ще хвиля

потім зір

, - і помер бідолаха.

обачивши сес, Сімона стала плакати й гукати Кри вого І;а ЛадЖіну. Вони прибігли пе гаючись і ІІК поба-

'IІ[В"\р

нвии, що аснвіно лежить мертвий опух увеСІ. і темпи ми пляма ми взявся, ВІВ . закричав: '

Ах ти Ж, лайдачно, ее ти ЙОГО отруїла! 277

Він збlІВ Т""у бучу, що в сад зараз поназбігалося ба гато .'lю,lСЙ, котрі il-ШЛИ там поблизу; ДИВЛЯТЬСЯ - Паси віно :ІеiJі'ИТЬ мертвий j весь опухлиі1, Н'РИRПЙ галасує ва Сімон>" що попа ІЇого заманила сюди і струїла, а дівчи па. знеТПМ.'[rlІа несподіваним горем j (io.1e~" Ш.' пробує навіть БОРОНIІТПСЯ; ОТ і ВlIріШIfЛll всі, ЩО ТЮ{ бу,тю діло, ли КРИВИll нажс. СХОПШІИ плачущу дівчнну та іі потягли її в палату до ПОДССТIf. Тут :КРИВlIН раЗО~1 ::l іншими товаРШllами ПаСI,вінови

МП, щО ТІВІ чаеQ.\! надбі!'ли -

OlleUiJl\OM,

Нехлюєм та По

НУРОЮ,- почав ІШ.\lагаТJf пегайної ро:.шравн, і суддя етап допптувати дівчину; пе nпевнившись у її нині та ЗЛОВ мисності, піп зажадав у її присутності огляпути :мерця_на тому :місці, дс все те сталося, бо ТНШІ 3 її ('лів не бага1'{)

ЧОГО міг ДОРОЗУ:\fітися. Він велів повести її без зпіговись ка до того саду, де ще лежав ПаСI\віно, пухлиН мов ко .10да, потім сам пішов ТУДИ, оглянув не без под [ІВУ тру па і почав питати дівчину, як було діло. Сімона підійшла до шавлієвого нуща,

розповіла

для.

ясності про все, що було раніше, і, щоб показати судді, яи те сталось, вопа зробила так, ян Паснвіпо,- потеРЛі1

собі зуби .1І,ст](ом із шавлії. КРИВИЙ, Опецьок та інші Па с:кnіпові друзі ЇІ. товариші сміялись судді у вічі' пад тими, мовляв, ВlIгадна~ш іі дурницями і ще наполег.чивіше вима га.1ІІ ];арп :lушогубці - спалити ЇЇ, та й уже! Аж тут бідо Лі1 Шllа дівчина, прибита смертю ноханого і налякана CTpa~

хом нари, сноро llїС.l1Я того,

як

потерла

зуби

mавлією,

сн:онала йа преnе.1пке ДИВО всім прпсутнім таким же чином, ян і ПаСRвіно. Блаженні луші, що дійШЛИ В ОДІШ день кіпця щирому коханню і віку смертельному! А ще блаженніші, як су

ДИЛОСІ) ЇМ ПСРО3.11УЧІ10 ДО Н080Ї оселі втрапити! Н~йбла жевніші іК, ян і поrоіібіч в кохання, ЯК на тім світі так

само любляться, ян: і ТУТ! Та, мабуть, найщасливіmою із тих, що ми їх пережили, була душа Сімави - не попус~ тила ЇЙ до .• я заПШУТIІ од фаЛЬШИВI!Х обвипуnaчепь Кри Boro, ОпеЦl~на та Пану ри, ТИХ З~'Іидснних чесальпинів вовни, а судила їй виправдатися з неслави почесною смертю, пославши в с.l1ід ноханому Паснвіпові. Суддя, ЯК і всі інші, що були при тому, був сією по дією безмірно вражений і не знав спершу, що почати; потім подумав-подумав та й надумався:

Не

інанrnе,-~наже,~ як ся шавлія має в собі от

РУТУ, хоч, загалом беручи, вопа буває пешt.ідлива. Щоб

278

)І;е ОД неї нікому іншому такого лиха не СI\ОЇлось, треба lшрваТll сей l\УЩ .1:.1 l\ОРЇННЯМ і снаJІИТИ ЙОГО. _ I~UЛll TUli IJO:IOBlН, щu за садом доглядав, Rlll\оuаи тои І'УЩ У присутності судді, oдpa~y В~ЯШlJlась і ПРИЧИШІ 01ерт1

двох

нещаСJlИІШХ

коханЦіВ:

ПІД

сим

нущем

вивu

дилась ве:JlР.lезна і.наба-ропуха, що, ЯК гащши, ззтруїJli:1 рослину своїм тлетворним сопухом, Усі боялись до тїі ропухи пі,:rступити, тож ,обклали, її високими ~УІ18МИ хми зу тп іі спалили разом 13 шав.ПЄЮ. Оттак сюнчилась су

дова розправа про смерть бідолашного Пасквіна. Опухлі тіла Сімонн та її коханого однеслн Кривий із Опецька" та Понура з Нехлюєм до церкви св.ятого Павла - бо во пи булu тамтешпіми парафіяпами

і там

їх

поховали.

ОПОВІДКА ВОСЬМА

Джірола,tO любить Сальвестру; мати посилав його до Па рижа; 1l0веРНУ8llШСЯ, ЮНДN вастае кохану м,олодицею, про крадається до неї в дім. і вмирає поло н.єї; я" nонєслд· його до церкви, Сальвестра nо.чирав біля нього Яи ДОІ,іН(Іала Е!llілія свою оповідку, почала 3 наказу ко роля ГОВUрИТІ! Неїфіла:

Дорогі мої подруги, є на світі, як мені здається, такі

ЛЮДИ, котрі забрали соБJ в голову; що вопи за всіх розум

піші, а насправді навпаки, і через

те

уперто не тільки

ЛЮДСЬІШ~І порадам, а іі природним заковам противляться.

3 тієї упертості постало незліченно всякого лиха, а добра щось піJ<оЛИ ніби іі не видно було. 3 усіх же сил природ лих любов вай"евше піддається чужому розуму і всикій протидії: швидше сама минеться, піж ЧИЄСЬ втручання їі

СПИНИТЬ. ТИМ і надумала я вам розказати, ЯК одна велико роаrмницл сяпtулн своїм глуздом, НУДИ не слід було, і 38хот~ла JJ~'ГIlати 3 синового серця 1\охавня, що, може, самі ЗОР] нашлтr, та 3 любоп'ю разом і душу з його тіла вий няла.

Так ОСІ), жив у вашому городі, ЯН: повідають стародекві

люД~, ОД.ИП багатий иупець на ймення Леопардо Сіг'єрі і

мав ~3 Н,lП!ЮЮ СНОШ? сапа, H.o~poгo звалп Джіроламо. Нев ДОВЗІ по ".аРОДіІ\еНlJI с.ина нупець списав запопіт і переста

вився. ОШКУПИ маЛОЛ1Тна разом із матір'ю провадили його 279

справи чесно й порядно, а хлопець ТНМ часом ріс із сусід сьною дітворою і вельми заприязпиnся 3 ОДНОЮ дівчиною:" кравціппою. Як підросли вонптрохи, та ПРИЯЗНЬ обернулась у жагуче кохання:"" Джіроламо тіЛЬЮl тоді був щасливий, ІЮЛИ СВОЮ жаданку бачив, та іі вона Їlого любила, вадісь, ле менше, ніж він ЇЇ. Настерегла теє хлопцева мати і не раз за ті любощі сина лаяла й нарала, Т8, бачивши, що вія свого не ЮІД8СТЬСЯ, стала снаРЖИТl1tь на нього опінунам думала, бачте, ЯК ХТО багатий, то йому вже й на терні ПО~ маранчі ростимуть.

- Хло~qику нашому,- Сliuзала 80118,- ледве чотирна ДnЯТЬ років минуло, а nін так закохався в ту Сальвестру, сусіДП-І{равця дочку, щО ЯК мп ЙОГО ОД пеї не одлучимо, то ВЇЗІ)ме та й ожениться з нею, нікого не спитавши, і ТИ~І

;~аСМУТИТI) мене навіки, або, ЯК оддаДУТI> її за іншого, за сохне, бідний, 3 горя. А щоб сього не сталося, треба пам, rадаю, послати його кудись далеко

торговельних спра

вах; ІП{ дівчини в образ допго не бачитиме, то й зійде ВО1!а

йому 3 мислі, а там оженимо ЙОГО з ЯІ,оюсь дів~иною· доб~ рого

роду.

Опікуни сна зали, ЩО гаразд Бона мовить, і пообіцяли Ні те діло Яlшайлїлшс владнати, От ПОI\ЛJшаJШ вони до себе в лаВI\:У хлопця, і давай йому ОДlIП Jlагідпеl1ЬНО Т&І\ ось що говорити: .

Ти вже, сиину, чималий виріс, пора тобі самому lJO~

чинати справ своїх пильнувати. Дуже було б Що.! lIРПGМНО, якби ти отсе поїхав на ЯІ\пйсь час до Пr'lрижа, де, ЯН ПО~ (,ачищ найбільше добра твого в торгу обертається. Опріч того, там ти скоріше, ніж тут, добрих 3RlІqаїп Ї людсьності світової наберешся, па тамтешніх ВС.1'JШШХ панів та баро нів ДИВЛЯЧИСЬ, і сам сюди вже ОДУJюnаним паНIlчем повер lІешсн.

Хлопець вислухав- уважно тої мовн, але одрізав опіку~

пові, що нікуди їхати не бажає- і в Флоре'нції йому бу;1С, ЯК y~iM, добре. Статечні люди і вговоряли його; інорили, та іншої відповіді так од нього й не добилися; тоді сказали про все те· матері. Мати дуже розгнівалась - не за те, що в Париж не хоче їхати, а за ті любощі - і все угруща ла його дон:ірливими словами, а потім при голубилась до пього, примилилась і заходилася просити його вже по-хо

рошому, щоб віи зробив їй ласку і послухався опікунів, і та НИ вговорила сина поїхати до того Парижа всього на рі "І не більше.

ТаІ< же і зробили. Поїхав молодий закоханець до Парп-

280

.ха а там йОГО пе рік, а цілих два роки продер,нали (все ;;,;;••111 -

не сьогодні-завтра поїдеш). Повернувся звідти

Джіроламо, ще паЛRіmим КОХ~ВВЯМ палаючи, та застав спою Сальвестру вже молодпцею - оддали її "а доброго чОдовік., маЙстра-шатерпика. Несказанна журба обняла х.l0ПЦЯ, Т8 щО мав бідний діяти? Мусив із ТІНІ якось прИМІІРИТИСЯ.

Допитавшись, де тепер живе його люба, він почав ходи": ТI1, аппчаєм закоханих м:олодинів, КО.'lО її дому, думаючи, щu НІ{ вів її, Т81{ і вова ЙОГО не забула. Та віп ІІОМИЛИВ (Н - Сальвестра ве впізнавала його, нібв зроду ЇІ ве бачи Лn, а як, ·може, і впізнала, то виду не ПОН8зувала. Гірко було юнаІюві в тому переконатися, і він силнувався ЯНО1tlOra знову її серце ДО себе прихилити, але все даремно. І поклав пін собі, хоч би і вмертв йому довелосн, з коха ною дівчиною на мові стати. От розпитавсв він в одного сусіди, де там і шо в них у

хаті, підстеріг, коли воші пішла з чоловіном кудись У бесі ду, та й прон:рався в її німнату, сховавши ся аа розвішани

ми платами брезенту. Там сидів, аж пони чолопін із жів НОЮ З гостей повернулись і полягали свати; почувшп, що чолові в: ааснув, вів підійшов до ліжка 3 того боку, де, Я:І( OjH бачив, лежала жінка, поклав їй руну на груди і спитав ПОШСfJl\И:

T~I пже спиш, М06 серденьио?

МоаоДlЩЯ що не заснула і хотіла була вже Нрllчатп, адє lUHHI\ СИЛЗ8В ЇЙ XYTeHbr\O:

- На бога, не нричи! Се Я, твій Джіроламо. Почувши сеє, Сальвестра всн затремтіла і про:.юппла: -. Іди "відси, ДЖіроламо, бог з тобою! МПВУЛІІСЯ вже U~ШІ дитячі любощі; тепер я мужня шона, і пе подоба ме НІ 3 кимось іншим, опріч мужа, знатися. МИШВІ богом бла~

гаю тобе -

іди геть, бо як ПОЧУі чоловіl\, ТО ЛІІХО буде: не

ЖIlТИ нам 3 НИМ після сього в мирі й злагоді. А віп тепер Мене любить, я за ним довіЛJ,па і щаслива.

ЖИВИЙ жаль обійняв серце юнанопе од тих її слів; він

почав lІаI'адуватн ЇЙ ІІРО колишнє ЯІ\ він любпв 'її увесь час у р .' , о"луЦl, та все було марно. Тоді бажаючи смерті попросив він у 1<0 " ' , .. xaHOl в нагороду ~a любов спою остан-

НЬОІ ,ласии - Нехай вона дозволить йому ШІГТИ коло себе ПОГРlтиея трохи, бо він замерз її дожидаючи' вів уже мовчатиме

до пе"

, 1 И не доторн.неться тільки нагріється зразу ЇJ ні)'е Саль' ..'. .. ' \ ' весТІН шкода иого стало І вопа ИОМУ те дозволила па ТЮ"ИХ л ' '.. ..

'\ .

,умовах,

; .,Шlроламо

281

Л1Г обш

ПСІ,

не

ТОРIШЮЧllСЬ її. О.з.ве iio~{y на ДY~iцi стояло - НІ, вірно JПо бив він ЇЇ, ЛІ, В01lа іjого одцуралась, як його сподіП8ШЩ IJітШI за водою; j Вl!рішив ЮIІ[lI\, щО годі ЙО:\ІУ ЖИТИ: за таїв у собі дух, зцішІВ РУJШ та тан і помер І\ОЛО неї, не ВОРУХНУВUШСЯ.

Через ш.у ХПШІЮ м OJЮ,lJJ ЦЯ, ДИПУЮЧИСЬ із його здержли вості і БОНЧIIСН, щоu 110 ПРОІшнуnся ТІІМ часом чоловіи, обізвалась ДО нього потиху: - Ну, Джіролаsю, іди вже! Не JIОІІУВШИ об:шву. вона подумала, що хлопеЦЬ заснув, і простягда ру "у, щоб Їlого розбур"ати, та, доторкиувшись ДО його тіла, відчу.'ш, що воно ХОЛО.1не ЯН лід. 3дипувалаС,J. lЮЛОДJIПЯ, проте почала теРМОСlJТП ііого дужче, та вів не ворушився; ІОк тоді впеннилась, що вів помер. І страшно ій стало, і ripKO; довго не знала бідна, що має діяти. На "ешті надумала порадитись із чоловіІЮМ; розбудила його їr розповіла йому про сю пригоду, ніби вона комусь іншо .му прпнлючилася, а потім спитала, ЯН би вів повівся, ие~ ли б тане 3 нею трапилось. Чо.:товін. о:щазав ЇЙ, що мерця треба б однести потихеньку до його дому й покласти ко ло порога, а проти жінки він ніяної зазлостї не мав би, бо вона, па його думну, ЖОДного переступу ве вчинила. - Коли TaJ(,- сказаJJ8 МОДОДИЦЯ,- то давай так і зро бимо. Взявши чолопіна за руну, 8цна дала йому помацати мертве юлаІшве тіло. Стривожений чоловік скочив із ліж~ на, добув fЮГШО і, не вдаючися н зайві розмови, натягнув на м:ернн його одежу; тоді, повністю перекопаний у жін чиній невинності, взяв мерnя на плечі, відніс його туди, де віп жив, і понлав біля порога. Ноли настав день і юпана знайшли мертвого біля дому, зчинився сильний лемент, а найдужче-зойкала мати. Обди ВИЛИСІ. ЇІОГО всього, оглянули уважно - віде ні рани »юд яоі, ані сліду, що бито; лінарі сказали в один голос, ЩО він помер іа горя, ЯК воно було і справді. Тоді тіло його по "сслн ДО церкви, куди прийшла засмучена мати 3 родичка ми своїми та сусідками; ПО вашому звичаю, жіпки почали плакати над НКМ та голосити.

ПОІ-СН там жінки в ne-РІ\ві над понійвиком заВОДИJIИ, чо ловін, У домі яного він помер, сказав Сальвестрі: НaJШНЬ на себе !(аптур і йди в ту церкву, "УДИ його нонесли, стань у бабинці й послухай, що про те говорять, а я піду поміж чоловіки, чи не кажуть там чого проти нас.

Молодицю, хоч і пізно, обпяв шаль; вона на те погоди2Я2

лась, бо хотіла побаЧllТll мертвим то:о, ~OMY ПРИ житті й поцілунну ШІюдувала, тож одяглася И ПІшла до цернви.

Воістину дивовижиа й иедовідома сила кохання! Серце. ЩО не одкривалос? щаслив~й долі ДіКіро~!мовій, одн:рплось 7('пер ііого неДО:1; в д~Шl .СаЛЬRес:риюи сп~лахиуn дав нішній люБОRИJlИ ПЛОМІНЬ 1 В таиип пепучии шаль пере

.1ПВСЯ що, СПОр0 вона забачила обличчя мертвого І\ОхаНН8,

пробр~лась ПО~fіж Жінками,.. ЯН була, в каптурі, ДО його

ОСТ[lш,ів; з несаМОlНfТИМ ЗОlIКОМ припала вона об;rшччя:м но трупа і навіть не встигл_~. зросити його... сл.ьоза"ш::. т..іль~ ІШ його діткнулась, празив 11 на смерть ТОІ! БІЛЬ, щО 1 иого погубин .. Жіню! ПОЧ8.1І1 потішати її, не знаючи ще, що то за од па, прохали її устати, та ЯК вона не вставала, аахо;щлпсь

її пі:J.ВОДПТlІ; пі;l,НЯЛlІ ЇЇ нерушиму, впізнали, що то Саль вєстрn, і побаЧ1lЛИ, що вона вже мертва. Тут усі шїшш, яні бу.чп в цеР1{ві, подвійними жалощами зворушені, 'ще дуж че заридали та заголосили. Коли вістна про те вихопилась іа цернви й дійшла до Сальвестриного :мужа, що стояв між чолрвікаМIf, він довго планав, не слухаючи нічиєї потіхи й розради. Поті>! розповін ЛЮДЯ>!, що та>! були, про те, що зайшло вночі між тим юнаком та його жінкою, і таким чи JlОМ всі узнали причину їхньої смерті і дуже за ними жал кували. Тоді взяли опорядили молодицю до гробу, покла ли її на ті самі мари поруч юнака і поховали обох в одпій

могилі. Кого любов не могла з'єднати за життя, ТИХ зв'я зала смерть довічними узами.

ОПОВІДКА ДЕВ'ЯТА

Г.і.льєJt россі.льйонсы<йй дав своїй жінці а'їсти серце Ка6естаnського ЩО його вона nоха.ла а він 3aJtOP-

FBUtbeMa ду.а.

.,о

д'

Ізн,авшuсь про те, вона

вunuдається

високого

вІКНа аа.м"у й помирає; її хоронять рааом. ів кохаnцем

Коли. доказала Неїфіла свою оповідку , розжалобившп ВСІХ с .,

вею

Діонеєво

8ОіХ по.Друг, король, ве бажаючи порушувати го права І бачивши, що більше нема кому опові

дати, почав та ними словаМtI:

Да ,-

Згадалася мепі, милії мої жалібниці одна приro-

яна

вас

що

ац нещасливими любощами так ревне

283

печалуєтесь, не менше має розчулити, ніж попередня, 60 ЛЮДИ, тшм вона ПРИl\лючилась, значнішого були РОДУ, а ДОЛЯ їх іще страшніша була, чим У тих.

Чували пи, напевне, ЩО, як розповідають провапсальці, н<ил!! Колнсь у Проnансі двоє славетних лицарів і мали llОНИ - ТОЙ і ТОЙ ..:- свої замни і васалів своїх; ОДНОГО зва~ ли ГвіЛЬGМ із Россільйону. а другого - Гвільєм із Кабес

тану. Обидва вони були хоробрі войовнИlШ і мін< собою пеЛIlf,і друзі - завжди, бувмо, разом їздять на всі турні ри, верхогопи та інші змагаввя лицарські, j все в однако ВОМУ обладунку. І тоІЇ і той жили кожен У своєму замку, миль за ДОСЯТЬ, чи ЩО, один від одвого; та хоч ЯК ВОПИ другували й товаришували, а сталося так, що Кабестан за кохаnся без міри у вродливу та привітиу друн<ину Россіль понову і ЇЙ про свою любов і ,так і ОН як дав знати; вопа теє помітила і теж його вподобала, знаючи його З8 вельми благородного кавалера, таким до нього коханням запалав ШИ, щО на все була готова, аби він тільки зажацав. Не дов го н< довелося ЇЙ і н<дати: зійшлися вони раз, удруге та й почали любитися· павсправН<ки. Тільки ж діяли вони не ду же обачно, і Россільйов те помітив і таким закипів гнівом, що любов його до Кабестана в смертельпу обернулася ненависть, та піп таївся з нею краще, піж K~xaBцi з своі ми почуттями, і пзяв душ(у вбитн суперника. Коди РоссіЛI)ЙОН носипся з тим своїм заміром, оголо шеп" НI,раз у Франції великий турнір, про що Россільйои попід~IИВ "егайно Кабестана через носланця, запросивши

ЙОГО одночасно до себе, щоб їм удвох порадитись - іхати ва той турнір чи ні, а коли їхати, то що і ш,- f\абестап вельми ТІ)МУ зрадів і переказав, що неодміпво прибуде до нього назавтра на вечерю. Почувши се, Россільйон вирі шив, що настав слушний час свій замір здійснити. Другого ДНЯ піп озброївся , сів на НОВЯ й поїхав із слугами СВОЇr.IИ за яку милю від замку ва чати, щоб перестріти тут Кабе стана. Не малу годину чигав він на нього, та ОСЬ, нарешті, побачив свого супернв!(а - той їхав до вього без зброї. двома неоруяшимп джурами, нічого злого не сподіваючись. ПіДПУСТlfВШИ його ДО певного місця, Россільйон вискочив по-зраднициш 3 засіДJ·Ш. - 3гинь, падлюно! - КРИІ\ВУВ вів люто і тієї ж миті DГОрОДИВ йому списа в ГРУДИ. І\абестав не спромігся не то боронитися, а й слова зро нити - прошитш:ї lН1l1снрізь списом, вів звалився з коня та за яну хпилю fJ CI~OHaB. Джури його, не впізнавши на-

284

віть, хто вбив їхнього пана, повернули чимдуж до свого замну. Тоді Россільйов зліз із коня, розпанахав ножем Набестанові грудн і власними руками вийиив йому серце; 38ГОРНУВШИ його в прапорець од списа, дав нести ОДИОl'У

слузі, вана зав нікому не говорити про те ні слова, сів зно ву иа IIОНЯ іновернувся нроти ночі до свого замну.

Дружина його, знаючи, що Кабестан мав прибути па ве черю, чекала його з великим нетерпінням; вопа здивувалась, що його немає, і спитала в мужа: - А чого ее Кабестана й досі немає, мій пане?

дуже

На те одповів їй муж: . - Папі, він переказав мені, що до завтрього не може прибути.

Ся

вістка

ніби

аж

стривожила дружину. Тим часом

Россільі'!он устав з коня, велів покликати кухаря Й сназаа йому:

На тобі набаияче cepц~ і зготуй із нього найліпшу,

ЯІ;у можеш, потраву, та гляди, щоб смачна була! Як сяду н до столу, пришли її в срібному полумисну.

Кухар узяв те серце і заходився його дбало готувати, пр"нлавш" все свов уміння: нонрншив його дрібненько, додnв приправ УСЯ НИХ і підлеви - і справді ласа з того nийшла штучна. Тим часом Россільйон сів із ;кінною ве черяти; чимало всячини було подано до CTOJIY, та господа реві страва не йшла на душу - душогубство недавнє ще "уляло. Тут кухар прислав ЙОМУ Й ті ласощі; він велів по ставити полумисон перед господинею, бо самому, казав, Істи не хочеться, а потрава зпа}fенита. Жінка мала добрий апетит, тож і з'їла вона те все собі до сману. Побачивши те, .пицар спитав у неї:

Як же вам, пані, смаІ\увала ся потрава? Дуже добре, мій пане, - ОДI(азала дама. Далебі,- сназав тоді лицар,- я вам вірю, та й не ди-

вуюсь, що і мертви" вам те до смаку припало, що живим

пп понад усе на світі любили. Сії слова почувши, дама задумалась ва хвилю, а потім

спитала:

Що се значить? Що се ви дали мені з'їсти? Ви з'їли, папі,- одн:азав лицар,-не що інше, як серце Гвільєма l\абестапсьного, l(ОТрОГО пи тан віродомво лю били. Не сумнівайтеся в тому апітрохи, бо я своїми рука міІ вирвав те серце ЙОМУ з грудей неред тим, як сюди

вернутися.

285

Нема чого іі казати, в я:кий 8ідчай упила :{м.Іа, почув ши тю,-е про чоловіна, шюго люБШІа lІопад усе на с.віті. - Ви ВЧllНllЛИ не по-лицарсиш,- Сl\азала ппна ПО IшіЙСh

хвилі мужсві,- а по-зрадецмш і по-:зло;1.ЇЙсьн:п. НИЩ0 я самохіть, без ПРИИУІШ зробила І\абсстана ПО.10дарс" мого серця і тим учинила вам неславу, то треба було не його, а меие СI(арати. Та бороиь боже, щоб я зажила ІШЛИ будь якої іншої їжі після ТаІ;:ОЇ благородної страНІІ, JП\ серце

Гві.тrьє"ш набестапсыго,' паіішляхетніmого й найлюб'яз пішого 1\8валера. По сііі мові встала з-за столу і, не довго пумаючи, 8И

Rинулася спиною через вінно, що було ПО:1а:1; неї. Вікно те було дуже висоно од землі, і вона не тіЛІ,ІШ на с"шрть убмася, а ще й зовсім збагиіТУRалась. Сей учинок вразив у саму душу Гвіm,єма Россільїюн СЬІюго; зрозумів він тепер, що негаразд ізробпв. Боячисн помсти люду і графа ПровапсJ,JЮГО, він велів осідлати Іюві і РУШІІВ світ за очі. Наступного paНl(Y 110 всій околиці роз неслася вістка ИРО ту сум пу подію. Люди з обох ,амків з велИlЮЮ скорботою і плачем підібрали ті.1а Кабестаиа та його дами і поховали їх подному гробінці ПрИ панипій церкві, вибивши на плиті вірmопаний напис про ТИХ, хто там спочиває і ЛІ'- в·онп померли.

ОПОВІДКА ДЕСЯТА

Лі"арuха "ладе свого оnойнltм аіллям nрисnаnого "оханчя, nібlt мертвого, в с"рuню, я"у потш двоє лихварів несуть до себе 8 дім; поли віn очунявся, його хапають, мов aAOw дія; лікарева служебка свідчltть у суді, що то вона· покла

ла його в скриню, ""радену лихварями, і рятує йога од шибеnиці, лихварі ж мусять аа крадіЖ"у ааnлатити nе,,1О

Зосталось тепер одному Діонеєві, КОЛИ КОРО!!Ь своє розка зав, оповіданням потрудитися; пам'ятаючи про се і DИКОВУ~ ючи водночас наказ королівський, він ПОчав таиими сло~ вами:

- 3лигодні нещасливих І\охапців, про які ми TY'S стіль ни наслухалися, не лише вам, папяниам, ба й меuі очі й серце засмутили, тим я давно вже ждав, ІШЛИ вонп c!{iH~

чаться. Тепер, хвала господові, попи ТаІШ снінчипися (я нО

2R6

·ЧIfЧliупаТ1fМУ, боронь бож.е, поганого крам'у В.~ГО,'l.ящпм!), . заНСХaJНШf Бенні жаЛОЩІ, почву я 3 nесеЛ1ШОl БОЧI\1f, щоб

І.

ДЛЯ завтрашніХ іСТОРІИ, МОЖ.~., І\~~ЩИIl даТll вам IIРll;~~_~Д.

Тан от. щоб ІНІ знали. любll МОІ нрасупеЧnlJ, It\l!ll СиОI lІе )"НtBIlO в Салсрпо спапеТІШЙ лін:ар-хірург па іі~I(>Ш.і.~ :J1,a Jt1;<'0 де.lла І\10птаНЬЯ;.убиппшся вже добре в CTi1pll Літа, . !НП піп З8 себе гарну їr молоду ІШlЯХТЯПISУ з СНОГО-Т3IіИ

\. ~;iCTa. Віп ГО,11Ш FЮНЦІ У всьому, ВОДИВ I1 пад УСІХ розюш-

;llше n онсаМlІтах, та 3Л8тогланаХ'"..:8 оа:l:об~х pial-11~X ;::І,ор? }"tщіННlІХ; от ті:lЬЮ1 :\lсрзла дуже ОlдШНlха, ?О ВНОЧІ ~e ~llГ

маестро ян слід її Щ-іРllвати. ТЮ'І НІ' ОТО Рlччар,J,О :н Нш - nН~f·ЛТllGТf.'?- новчап СВОЮ ДРУilШВУ, ноли яне сnя

д;йка

то тю .. і

Cl'i!

fJjJопа:tllВ їй по-ваУI\ОВОМУ, що після IJО,1РУЖ-

НЬОГО слі.ll';j"lН!1іI!Н оргаНІЗМ має ПОПОВЛfIТИ СlІ.іІИ: СТlЛЬІШ а

стільки :шів і щ(> пенні такі теревені; лін:ариха UY.la 3 ТОГО веЛЬШf НС;іi.l:ІОВО.'ІСП<l і, ЯН жїНН8 розваilШП іі О;ЩRf-I,1І3 1 пи рішп.'1fl а.:;и.1іТIІ ;Ю;\lаШН6 знаряддя тв, РО:НJIЯ1lУВШIlСЬ ПО ЛlО:ІЯХ, чуа,IІЧ ні;'ЩО.магатися. Не на ОДНОГО та іі не на ДВОХ наJ\lfдала попа OHO~I, ПОНИ

вп:шрналз, нарешті, одного молоДина собі до вподоби, по I\'лtiВШИ на пього всі свої ДУМІ\И Й сподіваНЮІ. Молодик теє помітив, а що пона ЙОМУ теж була до мислі, то вепо м,ду в пеї заІ;О,ався. Звали ііого Руджієрі да Єролі; ро;\у нін був знпчного, та мав тану ледачу й недобру вдачу, що його всі друзі й родичі одцурались і по всьому городу хо ДІІН поголос про його злодіяцтво та інші J{апоепі ВЧИВИЛ.

Папі донторова мало про ту славу клопоталась, бо він їй інщим до натури припав, і за Дt!ЯЮJЙ час зійшлася з НИМ

через посереДНllrпnо служебки своєї. Намилувавшися з НlіМ до смаку, вона почала вичитувати ЙОМУ за всі доте

перішпі лихі nЧИНRИ.і прохати, щоб

YCboro Toro

віп

заради неї од

ОДI\IІНУnСП; щоб же мав він спро:можuіс'гь на

добру СТС ЖНУ звернути, почала його грошима - раз бідь тими, а ВДРУІ·е меншими

- зарятовувати. Поки вонн отак собі любилися, діючи досить обачно,

припало лінареві "уру в ати одного хворого

що слабував

ла воту. Пізнавши ту недугу, маестро заяв~в пацівптовим

родичам, ЩО треба ВИйНЯти з ноги надгиилу R:iCTKY тоді

хворий міг би ол .' бо' ужати, а так або погу треба буде ВІДтяти,

а... смерТ1 ЧСRати; тільки що віп не може за успіх опера ц~, ПОР~ЧИТИСІІ. Родичі мусили здатися беззастережно па ЛІКареВІ умови. Лікар був певеп що хворпй коли його пе ПРИспат " дасться різати; тож, нам НІ не витерпить болю і не ИСЛивmи робити О.п~р~цію увечері, віп велів уранці 287

настояти воду на якомусь снодійному зіллі, що А!іцно прн спало б хворого на час операції; коли той настій було ви roтоплено, він поставив ііого ва вікні у себе в н.імваті, не сказавши домашпі~{, щО ТО таке.

Ноли настав вечір і ліІ.ар мав уже йти до хворого, до пього прибув зненацька посланець із Амальфі од тамтеш ніх, його веЛИl(J1Х друзів, щоб він кидав пече не й варене

і негаііно їхав туда, бо там зчинилася велика бійка і ба I'8то люду поранено. ЛіІ<ар, відилавши операцію на завтра, зразу сів у човна ії подався до Амальфі, а жінка, знаючи, що він до раНІ<У пе повернеться, понликала до себе ниш ком Руджієрі і замннула його тим часом у своїй иімнаті, чеІ.аючи, поки вся челядь обляжеться. Сидів той Руджієрі, сидів, ждучи !<Оханип, і страх захотілось йому ппти - ЧИ то натомився за день, чи чого СОЛОВОГО з'їв, ЧИ ТаІ,а вже була в нього звичка. Побачив він на вікні посудину з тим напоєм, що лінар для хворого зготував,

подумав, що то питна вода, і випив її геть усю; незабаром по тому зморив його твердий сон, і вів заснув. Лінариха увійшла в німнату, яи тільии змогла, і, поба чивши, що Руджієрі спить, почала розбурнувати його, ше почучи потиху, щоб він уставав, та ніщо не помагалось він не озивався й пе ворушився. Тоді вона розсердилась і штовхнула його дужче, говорячи: - Вставай-бо, сонюго! Хотів спати, то треба було дома спдітп, а ве ДО мене йти! Од того поштовху Руджієрі СІ<ОТИВСЯ зі сирині, на ЯІ,ій лежав, нічого ле відчувши, паче мертвий. Лікариха трохи аж ніби зляюшась і заходилась підводити його - торсала ЙОГО, за ніс хnпала, за бороду сі пала, та все дарма: він (;:ІІав як убитпіі. Тоді, побоюючися, чи він часом не вмер, вона почала ІЇого щипати та свічкою ПРllпіRати, але й тиМ нічого не домоглася і, не тямлячи піч ого в медицині, хоч була ДОІ\ТОР.опою, Rирішила, що віп притьмом помер. Не ма ч:оrо й Н:ЗЗ8ТП, ЯН се її засмутило, бо любила І\оханця СВОГО ЯН душу; нс ос:міЛЮІОЧJJСЬ н:ричати, вопа почала РІО1\{ .сати над НИМ потихеНЬRУ, нарікаючи па спою лиху долю. Та за я!<усь часняу, боячися, щоб до її втрати ще й гапьби не прилучилпсл, стала вона думати про .те, ЯІ~ би сього пібито мерцн з ГОСПОДИ своєї спровадити. ні до чого не до думавшись, попа гукнула ПJIШКОМ служебн:у і, розповіВШlI ЇЙ про своє горе, стала питати D неї поради. Служебна зди вувалась непомалу і собі почала торгати ІЇОГО та сіпати, та, побачивши, ІЦО пін не воруrnИТJ,СЯ, щ<азала те саме, що

288

й П3lJі,- що піп напеnне помер; n що їм робпти - треба ВllПССТlI iioro 3 дому. На те пані докторова С]\(l.зала: - А І;УДП ж його ДЇТН, щоб узавтра, ЛІ; наіідуть ііого, по ;(ога,з.ались, що ЙОГО звідси винесено?

- Пап!,- о;\поnіла їй служсБІ;а,- сьогодні надвеЧОРІІ баЧll.1а л І\оЛО столярні нашого сусіди С1\РИПЮ не з-тан: і вс.1ІП\У; Ян. її досереДИНll не забрано, вона може стати вам у пригоді: даіімо йому двічі або тричі ножем у спину, за пхне'lО його в снриню та й хай собі леЖІІТЬ. Хто ЙОГО завт ра найде, і ве ПОДУ~Іає, що звідси його винесено; гадати муть люди, що сей гультяй уноїв ізнов янусь наверзу, а хтось із ворогів уБІІВ тімаху та й сховав у скриню. Пані схвалила служебчину раду, не згодилась лише на те, щоб ножа ЙО>lУ дати - руна в неї на те, назала, не пі

дійметься, і послала ПОДІІВИТИСЬ, чи там іще снриня. Слу жебна сходила і сназала, що там; тоді пані иІддала їй, здоровій і дебелій дівці, трупа на плечі і сама пішла впе ред, ЧІІ пе ВИДНО там нін.ого, а за неІО й служебка; пон.ла лп Руджієрі в снриню, знову заЧПВl!ЛІІ віно та й додому. Янраз під тоіі час стаЛІІ в одному будпВl<У, недалеко од тієї столярні, двоє МОЛОДІІХ ЛІІхварів, щО ЗВИІШІІ брати багато, а тратити мало; на новосіллі БРаІ<увало їм обста НОВИ хатпьоj', ТОЖ, пазuривши вд.єпь тую сн.рппю, вони порішили щ<расти ЇЇ, ян надворі заЛI!ШПТЬСЯ. Тщ ЯК опів воч:і ВИЙШЛИ ВОНИ 3 дому ї, побачившп, що снрпня ва міс ці, не стали до неї дуже ПРИДИВЛЯТІІСЬ, а понесли зразу до себе, ХОЧ і ваЖІ(еНЬRОю. ЇМ вона здалася. Принесли, поста вили абияк RОЛО Rімнати, де жіНЮІ їхні спали, та й самі лягли спочивати.

Руджіврі спав уже Довго, псретравивши той напій; І(QЛИ його снодійна спла Мlшулася, він ПРОКИНУВСЯ - се було нже перед світом. Хоч він уже якось ІІрочумався, та в го лові було - не тіЛЬІШ Сю ніч, а й потім іще день скіль

Ю! -

мов заморочено. РОЗПЛЮЩІІВ він очі -

нічого не вид

по, мац руками ТУДІІ, мац сюди - аж у СI:рині. От і давай пін собі думаТlI-гадатп: «Що аа ПРПТ!1ЧПllа? Нуди се Я по пався? Чи я СПЛЮ, чп пробудпвся? Нібll ж сьогодні ввече рі був у кімнаті моєї нохапни, а ес Dше n ЮЙЙСя скрині.

Що воно "а знак? Може, ліlШР вернувся чІ! ще щось таІ(6 сталось, і вона сховала мене сопного? Тан, мабуть, ВОНО і с).

Приппmк у своі'lї СХон[!пці Руд'Н,ЇЕрі, наслухає, чи не по

чує чого-небудь. А леі1\8ТП в Сhрипі МУЛЬКО, тіснувато;

ВіН бік заболів, па ЯКО~IУ лешап 289

1'[\.1\

довго. Давай Dіп па

другий бік переnертатися та вдарився иепаРОIШМ спипою в стінку, а снрияя вже й тан нерівно стояда, тож схитнула ся та й нереиипудась із гурмтом. Жішш, що в сусідній :кімнаті спали, аж жаХНУЛІІСЯ зо СПУ, та 3 переляку і пари з уст не пустили. Руджієрі теж іЗ;ШIШВСП, ян скрпня упа ла, та, побачивши, що піно ОДЧИНИЛОСЬ, волів із неї виліз ..

ти, яіж далі лежати. Не зяаю'lП, иудя потрапив, nія почав полапки ходити по нршrіщеяню, 'ІІІ не найде сходів або дверей, щоб ВИЙТІІ ЯІюсь. Почувшп те маЦІ<уваяия, жіНІ<И почали ГУI\ати:

- Хто там? РУД)l,ієрі не озивався, бо голосп булн иезнайомі; тоді жінки стали клинати чоловіків, та ті нічого не ЧУЛИ, бо твердо спали иісля трудів праведпих. Тоді, налякавшися ще дужче, жіню! повставали та до віІЮЯ: - Рятуйте, злодії! На той гвалт попрокидалися сусіди і давай бігти до то го дому - ХТО ві ИНОМ, ХТО через дах, хто іще нудою; уста .. ли нарешті од того гармидеру і мододі лихварі. Руджієрі схопили: віп страх ян здивувався, довідавшись, ]\:уди по

трапив, і не знав, яІ, і нуди йому тіна ти. На той галас при бігла і сторожа з сииьйорії, забрала його іі повела до місь J\OfO паЧ1lЛЬПИ1\а. Знаючи сього чоловіка за вел:пного лай дака, той негайно велів узяти його ва МУJіИ, і Руджієрі мусив иризнаТІІСЯ, що заліз у дім до лихварів, аби їх погра бувати. СІЮРО Ж наспів і вирон винуватцеві: иовісити. Вранці но всьому Салерно рознеслася ловила, що Руд жієрі спіймано на злодіїІстві в домі лихварів. НІ' почула нро те ліІ,ариха з служебпицею своєю, здивувалпсь обидві великим дивом; ДУ"lали юне - те, щО ВОВИ вчора зробили, ЇМ уві сні приздрілося. А пані зажурилася ТЯЖІЩ що ко ханець її у смертельну небезнеl<У потрапив, і мало не збо жеволі.ча з відчаю. Годині о дев'ятій, чи що, повернувся з Амальфі лікар і I\ИНУВСЯ до того свого настою, щоб іти до хворого, аж ба . . чить - посудина порожня. Боже, ЯИИЙ тут віи підняв га лас - у нього в домі, мовляв, як иа зарваній вулиці. Пані докторова, зовсім пе ТИМ заклоиотана, крикнула на нього сердито:

- Що б ви CJ<азали, маестро, J(ОЛИ б справді яиась вели ка шиода СІ<оїлась? Подумаєш, ВИЛИЛИ там ЯІ<УСЬ воду. Що вам, більше води немає, чи що? ЖіНІ<о,- ОДl,азав їй ліІШР,- ти не думай, що то була 290

собі просто вода, то був спеціально зготовлений снодійппй напій. .

І він розповів їй усе ДОІшадпо, що І ~H ..Коли вон.а І!РО те почула, догадалась уже, що то РУДШІЄРl ВИПІІВ ТІ ЛlIШ і через те здавсл їi~ за мертвого.

_ Ми не знали сього, маестро,- сказала вона.- Дове-

деться вам знову ті ліНll зготувати..

. Побачивши, що немає іпшої радп, лшар замовпв соБІ

....

знову того настою.

Через делкий час вернулася служе?І;~ - 11 послала пані на довіди!!, ЩО там чутп про РУДЖІЄРІ. . . _ Пані,- розповіла, вона,- всі говорять на РУДЖІ~РІ

тільии лихе, чула л, що жоден друг ЙОГО ані родич не Пlд нявся його рятувати, і пе думає піхто. 3автра, иажуть, мають ііого вже повіспти. А ще чула л одпу річ, з ЯlЮЇ дорозумілась, ,ш він у дім до лихварів потрапив; ось слу

хайте сюди. Ви ж добре знаєте столяра, що то в його СІ'РИ НІО МП ПОЛОЖИШ! Руджієрі, тан. оце піп лаявся хтозва~ян: і. тим чоловіном, що дав ііому, мабуть, ту снрппю до на правп. ЧоловіІ\ вимагав за СВОЮ СН:РИНЮ гроші, а :майстер казав, що снрині він ніІ\ОМУ не продавав, що її ВІ'радево. А чоловік йому: «Ва ні,- наже,- ти продав її тим лихва· рям, вони мені самі вночі сказали, ян: я ту СКРИНІО В них

побачив, коли ловлено Руджієрі,). А столяр: «Вони,- І,а жє,- брешуть, нічого я ЇМ не продавав, може, ВОНИ самі вночі ВІ\рали. Ходім,- каше,- дО ВИХ>}, ОТ вони іі пішли удвох до лихварів, а я собі додому. ОТаІ{ же, мабуть, його

ТУДИ .й перенесено, а як уже він там ОЖИВ беру.

- ума не ПрІІ

3розу,:,іла тепер пані до І,інця, ЯК було діло, ро,повіла

служеБЦ! те, що од лікарн чула, і попрохала її Руджієрі порятувати. Ти, каже, і ЙОГО ВИЗВОЛИТИ можеш, і мене ОД неслави уирити.

То навчіть мене, папі, ян.,- сказала СЛУЖНИЦЛ~- а я

все зроблю з дорогою душею.

Пані докторовШ ТаІ{ приспічпло, що "усила хущо ,мір

кувати, Яl< ту; треб.а ~рихи;ритись, і РОЗІ<азала все по ря ду служеБШІЦl. ТОДІ ДІВка Пlшла передовсім до ліl<аря і по чала ГОВОРИТИ ііому І'рі.ь СЛЬОЗИ:

Пане, простіть :мепе іі: ПО:МИЛУJїте за ту веЛI1НУ пшо..

ду, що я вам натворила.

- Яну >К би то?- СПІІтав маестр6. А та, плачучи, провадить далі: 10*

291

Пане, ви ж знаєте того молодого Руджієрі да Єролі.

Він уиодобав мене, і я, иочасти з страху, а почасти 3 любо ві, стала оце його коханкою. Дізнавшися вчора, що ви на ніч иоїхали, я привела його до себе почувати, бо дуже просив ся; ЯН сидів віп у моїіі коМіРЧІІні, UOMY схотілось пити, а я не знала, де швидше дістати води чи вина, не хотіла, щоб пані мене побачилн (а вони та були в залі); от я зга дала, що бачила у вас нп вікні слоїк із ВОДОЮ, та і взяла; воду віп випив, а слої" я на місце поставила. Вп ще допі ру так за ту воду гримали. !,аIOСЯ, пане, що согрішила, та де ж той чоловік на світі, щоб був зовсім без гріха? Прн,, ро мені, що я ту ШІЮДУ зробила, а 3. неї тепер таке лихо постало, що Руджієрі, може, й головою иакладе. Простіть же мені, благаю, і дозвольте піти порятувати його,- зроб лю вже, .що зможу.

Вислухавши її, лікар, хоч і був сердитий, одказав жар тівливо:

Та шкода ва тобі

ж і окошилася, бо ти гадала, що

той зух добре тобі І<ожушанку вночі почустрить, а він узяв та й заснув. Ну гаразд, іди вже, рятуй свого любка, та глядн, ве води його с.юди більше, бо тоді вже і за той, і за сей раз дістанеш. Побачивши, що перший забіг удався, служебка поспі шила чимдуж у в'язпицю до Руджієрі і там підлестилась до теМННЧПИІ,а, щоб дозволив ЇЙ із в'нзнем поговоритн. Навчивши його, що має казати слідчому судді, Иl< хоче по рятуватись, вона добилась незабаром і до самого того суд ді. ПобаЧИВШl1 ТаІіу молоду й здорову прохачку, СУДДІ! за хотів заюшути ВУДІ'У в її рудку, а та йому й не бороннла, щоб він її потім лаСI<авіше вислухав. 'УставПІИ пісЛIІ попе редньої перевіРI<И, дівчииа сназала: - Добродію, у вас тут сидить Руджієрі да 6ролі, віби то за "радіж"у, але то неиравда. І вона розповіла йому всю иригоду з початну до нінця: як вова привела його, свого б то кохаВЦІ!, у дІм ДО ліl{аря, як дала йому випити сонного дання, не знаючи, щО ВОНО тане, як поклала ЙОГО в СНРИПЮ, думаючи, що віп помер; а потім РОЗІІовіла, що чула супереЧI{У між СТОЛI!РОМ і тим чоловіком, чия була СНРИПЯ,- і з'ясувала ЙОМУ, ЯJ\ИМ чи вам Руджієрі дістаВСI! в дім до .чпхварів.

Слідчий суддп побачив, що тут легно можпа перевіри ти, чи сьому правда. СпочаТl'У віп спптав у лінарл про той сподійний настій і дізнався, ЩО TaR воно й було; потім, БlIRЛlшаnши столлра, БлаСНlща скрині та лихварів, вине...

292

паз після ДОВГОГО допиту, що лихварі ш{рnлп ~ШВУЛОЇ no~!i СЕРПНlО й поставпли її у себе в домі. Нарешті велів прп· веСТIІ lІеред себе Руджієрі і спитав у НЬОГО, де він ту lІі'l почував; той СІ\азав, що не знає де, пам'ятає тіЛЬКJI, що прийшов ночуватп до служниці пана Маццео, винпв у ньо' го В :!.Фшаті води, бо мав велику спрагу, а що було даш, він ие тямив; знав Лllше, що як очуиявся, ТО був уже в сирині в домі ТИХ лихварів. Суддя, вислухавши Руджі"рі, вельми з того сміявся, і

ще но кіЛЬjlа разів нерепитав усе і в самого обвинувачено· го, і в служницІ, і в столяра, і в обох лихварів. НарештІ він визнав, що Руджіврі невинннй і одпустив ~~гo на во ПК!, а пихварям нрисудив снлатити десять уицІИ золотом

ва те, що вкрали були скриню. Яи ізрадів тому Руджіврі, вема що й казати, та не меише раділа і паиі докторова. Згодом вона не раз І ве два сміялася з ним та з вірною

своєю служебкою, як та радила норізати його вожем;' ко хаиці жили ще багато РОІ!ЇВ, тішачись щораз більше своїм обопільиим щастям. Бажав би і.Я такого щастя зазнати, тіЛЬІ<И щоб у скриню не нотрапляти. ЯІ,ЩО перші оновіДIШ засмутили серця прекрасним да мам, то остання, що рози аза в Діоией, ВІІІшикала в них ба гато реготу, особливо в тому місці, де суддя заlшдав вуд ку, і всі забули нро недавні жалощі. Яlt же нобачив ко роль, що сонце вже надвеЧОРIІ стало і прийшов lйнець йо го владуванню, він переПРОСIІВ люб'язно МИЛИХ дам за те,

що загадав оповідати про тані невеселі речі, як нещасли ве нохаІІНЛ, а перепросивши, встав, зняв із своєї голови

вінець; ю,усь хвилю всі ждали, ному ж ТО він його нере дасть, він же увінчав ним приязно золотоволосу ф' яммет ту, сказавши їй:

- Кладу на тебе сей вінець, бо знаю, що ти краще за інших зумієш завтра винагородити нодруг наших за сьо· годвішній смуток.

Довге ЗЛОТlІсте волосся ф'ямметтине спадало IlyqеРЯМIІ Ва бі.лі оксамитні плечі, кругленьне лично питало біли МИ ЛіЛеями та червоними трояндами, очі зоріли, мов у яс lIОГ? сонола, а де.чінатпі пуста ж'аріли рубінами. Вона від поmпа 3 Jlюбпм vеміхоч:

- Філострат~, я ОХО(1е приймаю 3 рун твоїх СЮ І\ОРОНУ. : щ()б Тf~ ще ліпше зрозумів, щ6 ти сьогодні накоїв, я хочу І llUВС:ІШ8Ю, щоб назавтра всі приготувалися розповідати 293

про те, як після різних сумних і нещасливих пригод за кохані зазнавали нарешті щастя.

Тане повеління норолевине припало всім до сману. Вона, ж понлинала згодом наштеляна, давши йому палежний розпорядок, і одпустила товариство аж до самої вечері.

Дехто пішов гуляти в сад, що його нрасою ніяк не можна було налюбуватuся, інші до млинів, що були за садом, хто куди, і забавлялися но жне по своїй уподобі. А ян иастала година вечері, всі зібралися, як заведено, біля фонтана і всм:ак попоїли. Повстававши з-за столу, почали, як зав ЖДИ, танцювати й співати, і, коли Філомепа завела КОЛО, королева сназала:

- Філострате, я не хочу одступати од порядків, заведе них моїми попереднинами; як вони чинили, так і я бажаю, щоб заспівано тут якусь пісню, а як я певна, що в тебе пісні такі самі, як і (JIIовідки, то заспівай уже тепер, якої хочеш, щоб наступні дні не були охмарені ТВОЇМИ жалями, так як сьогоднішній.

Філострат одповів, що з дорогою душею, і не гаючись заспівав ось ЛІЮ Ї: я плачу і ридаю, Болить і млів серце моє хворе,

НіЛІ{ жалю ОД зради не поборе. НИ ТИ! Амуре, ввів :мепі

118

очі

Ту, що по пНі дарєr.шо я зітхаю І в'ППУ від журботи, Вона здалась мені взірцем чесноти, Я зразу полюбив її без н:раЮj 3а ДИВО те уроче У},lер бп я охоче! Та то був сон: пробудження суворе .явило правду серцеві ва горе. Вона ТЗНОЖ була немов зичлива Мені, своєму вірному рабові; Голубив я надію, Що відтепер павіR заволодію

Безцінними lшеЙRодами ЛІОбові, Але моя вродлива

НатхпеННИЦR зрадлива

На іншого звернула раптом зори Нінець моєму щастю 1Іадто СІ\ОРИй! Знебувся я в жорстОІЮМУ вигнанні, Вразливе серце ПJ1ачс анову й анову, Від розпачу л гипу

І ПРО1\ЛИllаю день той і годину, НО.lJИ

варів нрасу її чудову.

294

Кляпу своє кохання,

І вірпе жепиханвя,

І мрії про блажепетво яснозоре ... В моїй душі кипить

orHeHHe

море.

Я визволу пе бачу із зажури, Ніщо мене розважити не може ...

З безмежного відчаю

ОДНОГО лиш - навіІ\ заснуть - бажаІО. Молю тебе, любові милий боже: Сківчи скоріш, Амуре, ЖИТТЯ :мов похмуре; В надзем:пії ПОJJинувmп простори,

Звільнюся я від навісної змори.

Немає інших лінів па ті болі, Як смерть, що всі страждання ПРИСИПЛЛ6;

3ішли Ж її ДО мене, Нехай урве се видіння злиденне,

Бо жити в мепе сили вже немає ... Зроби І\івєць педолі,

В твоїй ее, боже, волі,Хай не тривожать більш мої ДОІ\ОРИ

ЖОРСТОJ\ОЇ зрадливої синьйори. Співаю 11 жалі свої ве всує:

Ніхто тебе не зможе псрейuлта, Моя тужлива пісне,

Бо серця Т81{. піному біль не тисне; Та хай тебе почув бог крилатий, Амур нехай почув

й пошле, чого молю л,Як упадуть жпттл сього затвори, Тоді мої скінчатьсл з світом спори. я плачу і ридаю, Болить і млів серце мов хворе,

НjЯК жалю од зради не поборе.

Слова сієї пісні ясио поназали, що діється на душі в

Філострата і а ямї причини; ще ясиіше ВИЯВИло б усе те обличчя одної дами в таиечному нолі, янби нІчний морон, що спадав на землю, не загасив рум'яиця, що на ньому

спалахнув. Після сієї пісні співалося ще багато всЛlШХ, а ян настав нарешті час спочинну, всі розійшлись иа ІЮРО левцце веліиня по своїх помях. І\іпець четвертому дuю

205

ДЕНЬ П'ЯТИй Зачинається п'ятий депь, у я~ий під

говориться про те, Я~ після різнuх

npoaoooJI Ф'ЯJlметти cy.1/lI!lX і uещаСЛU8их

пригод закохані зазнають нарешті щастя.

Уже на сході заясніло і сонцо промінням своїм усю на шу півкулю освітнло, Іюлн Ф'ямметта, пробудившись од веселого щебету нтичого, що од самого світу лунав Із де рев та кущів, ·устала іі веліла підняти решту товариства. Тихою ходою подавшпся в поле, гуляла вона по шпрокій долині серед росяних трав, про те, про се а дамами і кава лерами своїми розмовляючи, Як же сонце пІдбилося вгору і взяло припікати, повернула королева з усіма разом додо му; там покріпились воии по невелнчкій тій утомі добрим ВИНОМ та солодощами і пішли гуляти в свій ЧУДОВИИЙ сад аж до обіду. Обачиий наштелян наготував тим часом пити мого й їдимого, і вони, заспівавши попереду під цитру твавої піДСІЮЦЬКОЇ, посідали на Іюролевии ·иаказ до столу. Пообідавши весело, але иризвоїто, не забули й потанцю вати, ян заведено, 3 :музпною і піснями. Потім того короле ва одпустила всіх на спочиион; ХТО пішов сцату, а ХТО в саду, як хотів, бавивс", По третій те годині з полудня всі

зібралися знову, я" веліла королева, давнім звичаєм білл фонтана; сівши ф'ямметта на чільному місці, подивплась на Панфіла, посміхнулась і "азала йому розповісти на по чин якусь історію з щасливим кінцем. Той охоче послухав

ся і почав такими словами.

ОПОВІДКА ПЕРША

Кі.моu, полюбивши, з ueOOY.\l~a стає роаумним і викрадає uа морі свою ~oxauy Іфігeuію; його ув'яаuюють uа острові Poooct; авїльuеuий Лісі.махом, віu разом з uим ви~paдaє

під час весІлля Іфігеuію й Касса"дру; воuи ті~ають іа дів чаТaJlU uа Кріт, одружуються а "ими t аа дея~ий час повертаються кож"U" до свого дому Багато 6 В мене, люб'язні мої дами, цікавих історій, які б годилися для початку сьогоднішиього веселого дня, та найбільше припала мені· до душі одна, бо вона но тільки щасливо :кінчається, як того вимагав ваша умова, а й по ..

296

І'nзує незаперечно, які. СВЯТ~, могутні й. добродайні СИЛ!! iioro деяш неВІгласи наСМІЛЮЮТЬСЯ пес пра Ш\lЛППО гаНПТ1l і гудити. Се вам ПО~ИПНО БУТІІ дуже прп

Jmхапия, П\О

(:~ШО, бо, ЯІ\ЩО JI ПО ПОМИЛЯЮСЬ, УСІ ВП ТУТ, здається, за ..

I~OxaHi.

Та!\ от

СЬJ'ПХ і-Ю'Ш

шt ЧlІТ8JIlI МП В

IiO.7JIJCb

...

стародаВНІХ ЛІтописах ЮПрllІ"

па острові Кіпрі одип РОДОВИТИЙ ЧОЛО ...

ліf\\ в; іімення Арістіпп, ,ЩО. благами ЖИ3НЯlпt1\ІИ, усіх своїХ

зо,rлю,ів перевершував І МІГ би ввашати себе ЦlЛlЮМ щас· ;'ТІШИМ ЯІ<би ДОЛЯ не скривдила була його в одному. Річ у

тім щ'о той , Арістіпп мав кількох сннів, а серед них однн . . . . • • І

був більшпй на ЗРІСТ І кращии на вроду за ВСІХ шших, за-

те вдався юшмось недоумкуватим. Звали його по-справж пьому ГаЛЕЗО, та що ні вчителеве старання, ні батькова лаСІ\8ва ІЇ грізна наука, ві якісь інші заходи не могли nтовкмачити йому в голову ні грамоти, ні доброго звичаю, і ріс той хлопець не ЯН людська дитина, а паче яка тварю ..

1(а (говорив, і то немов бекав), то всі його драшнилн Юмо ном, СІ<азат!! б по-нашому Бараном. ТЯЖІЮ журився бать I~O ТlВ[ сином-недолюдком, і, втратившп ВСЯІ\у надію, Bis послав ІЇого па село - Hexaїl там живе собі 3 наймитами, пі", тут бути сіллю в оці. А Шмонові ВОНО ще й краще' грубі сіЛЬСЬІIЇ звнч;аї більше припадали йому до смаку, аиіж ГОРОДЯВСЬІ\Ї. От шпве він отак у селі, робить дещо по хазяйству; од. ного ДНЯ, тан яl( у пізні обіди, ішов він з гирлигою за нле чима 3 одного хутора до другого та й заіішов у гай - гар пий ТaJШЙ, густий і зеЛений (а діло було в травні місяці).

Мабуть, щаслива доля привела ЙОГО на

поляну,

оточену

ВИСОІ(ИМІІ деревами; на тій поляні, І(ОЛО прохолодиої дзюр.

ІЮТЛИВОЇ криниці, спала на зеленій траві дівчина-красуня; легке прозорчасте одіння майше не ховало її тендітного

тіла, тільки од пояса до иіг вкривав її тоненькнй білий

НОІ<РОВ; по бонах у неї лежали дві жінки, а трохи по даль - ЯІ\ИЙСЬ чоловік; ТО були, певне, її слуги.

Як зуздрів ЇЇ Шмон, то здалось йому, неначе отсе внер.

п: е він жіночу подобу побачнв; сперся ва свою гврлигу і, ІН слова не мовлячи, ПИльно почав на неї дивитися 3 пре

велИl<Им зачулуванням. В його лемехуватіІї душі, що про ТИвnласл ДОТИ всім виховавчим зусиллям, щось немов ва.

РУХнулось, а в тупій голові прокинулась незвичва ДУМ'" H~ - що се, мабуть, найвродливіша істота, ЯІ<У будь-коли воачав смертний. Почав Ю'ЮН усі її првнади поодинці

перебирати: волосся, щО ЗОЛОТІІМ йому видавалось, чоло, 297

ніс і губн, шню Й плечІ, а надто приваблювали його перса, ще пе зовсім викруглені. Ставши зненацы аa з хлібороба красолюбом, він хтозва-як бажав заглянути їй у вічі, с[;леплені глибоким сном, і кілька раз поривався вже був розбудити ЇЇ, щоб ті очі побачити. Та що ся дівчина зда валась йоь,у без міри кращою за всіх, що віи досі бачив, він думав, чи то часом не богиня яна; тямив уже трохи,

що небесні створіння більше мають право на шану, ніж земні, то й здержався, ждав, ноки сама прокиветься. Хоч і довгим йому здався той час, проте він не рушав із міс цв, охопленвй везнаною досі розкішшю. Через я[(усь годину дівчив'а (її звали Іфігенія)' ПрОIШ нулась равіше за свою челядь; підвівши голову ІЇ розпщо щивши очі, вова здивувалась, побачивши Кімона, що сто яв перед вею, спершись на гирлигу.

- Кімопе,- спитала сьому гаю в таку пору?

вова

його,- чого ти шукаєш у

Кімона, бачите, всі знали в тій околиці, бо був із себе такий хороший, а дурний, та ще через те, що батько його

був таким веЛНКИhl і багатим паном. Юнак не сна зав ЇЙ у відповідь ві словщ як побачив, що вона розплющила очі, почав пнльно-пильно у них зазнра ТНІ йому здавалось, що погляд тих очей наповнюв ЙОГО душу якоюсь невимовно солодкою млостю. Постерігши те його пильне придивлявня, Іфігевія ночала побоюватись, щоб веотеса не вчинив ЇЙ чогось лихого; тим-то вова роз будила хутевько свою челядь, устала Й екззала ЙОМУІ - Ну, Кімоне, бувай здоров! "- Я хочу з тобою! - однззав Кімон.

Хоч же дівчива їr ве хотіла, щоб сей непевний хлопець

.Ішов із нею, та иіян не могла од иього одпекатись, і він та[ш провів її до самого дому, а потім пішов до батьна і СІ\:ааав, що годі вже, по хоче він більше па селі ЖИТИ. БаТLI\.ові і всій рідні було ее не вельми до мислі, та ВОНИ дозвоЛ!!Л[[ йому лишитись У городі: цікаво Їм стало, звід [Ш в иього заіішла та зміва. А Шмов, що його нечутливе досі на всяну пауну серце вразила врода Іфігевії Амуро вою стрілою, почав розумвішати од думни до думки, ди вуючи тим бать[(а, родичів і всіх знаїнщих. Спочатку він попрохав у батьна дати йому тані самі одівня йонраси, ЛІ( у інших братів, на що той згодився з радістю. Потім ваПРlІЯ3НИВСЯ 3 добре вихованп:ми ІОван.а:ми і переймав од ЛИХ манери іі поводження, притаманні ЛЮДЯМ благородним і надто 3t\коханим, за нороткий час, усім навдивовижу,

208

ве тlлькп грамотИ иав:ився, ба й на філософії п?ча.".н ез ·рше розумітпся. ДаЛі, все через ту любов до ІфlгеНll, пе

~:лыш одмінив свій грубий простацьний ~олос па прпєм

ний і деліІ{3ТШJif, а іі сам став. доБР1!М СПІваНQМ та MY~~ КОЮ, незрівнянНИМ верmпико.~ 1 ДО~ВlДчеНll~ знавцем ВІи"

сьнової справи, ЯН СУХОПУТН01, ТЮ, І МОРСЬНОІ. Не буду тут ШИРОІЮ про всі ііого доблес:і РОЗDОДИТИСЬ, скажу тіЛЬЮІ, що не мпнуло Й чотирьо~ л~:: із дня Hepn;t0ro занохаllНЯ, ЯК він перевершив УСІХ юпршсьних

юнаюв

шляхетними

звичаями та лицарськими достоїнствами своїми. Що ж, любі мої дами, можна сназати про c~ ди.вну зм.і ну? Треба гадатн, безперечво, що в благородвш К1МОВОВІЙ душі нрвлпсь багатющі дари небес, та заздрісва фортува тримала ЇХ У міцвих зановах десь ва самому споді серця, і лиш Амур, сильвіший за фортуву, розбив і розірвав ті ланцюги, розбудив приспавого духа, lіідвяв його могутніс тю своєю з вепроглядного мороку до ясвого світла, НОН8завшп тпм навіч, з яного занепаду може видвигнути він ]]ідвладну йому душу, дО ЯНПХ світлосяйннх вершив її нід псети.

Дарма що Кімов, люблячи Іфігевію, перебирав інколи, звичаєм закохавих юваків, через край, та батько ве боро НИВ йому тоГо нічого, а, навпаки, ще дужче підохочував -

бачив-бо, що завдяки тій любові син ЙОГО стався з барана ЛЮДИНОЮ. ІОнаl{ же (він зовсім одцурався свого снравдеш вього ім'я - Галезо, бо нам'ята в, що Іфігевія назвала його тоді Кімовом), бажаючи любов свою гідвим чином увін чати, нїльна разів ·сватався до діВЧИНlI, та батько її І\іпсеіі ОДl(азував, що Іфігевія вже заручева за Пасімувда, моло дого РОДОСЬІ{ОГО шляхтвча.

Як надійшов час, умовлений для шлюбу, наречений но слав людей но Іфігенію. Тоді Кімов сказав собі ]]одумни:

«Ни]]і настала пора, о Іфігевіє, показати тобі, ян я тебе люблю. Завдякв тобі я став людиною; НОЛИ ж ти будеш моєю, то воіствву зрівняюся з богами. Або тебе здобути,

або.. живим ве бути І » Порадпвшпся потаємне з деЯIШМВ

свОІМи благородвими приятелями-юнанами, вів спорядив н"шком lюрабля до морсы{гоo бою і ввйшов У море, щоб перестріти судво, ва якому мала плвств Іфігенія до свого наречевого на Родос.

Ти." часом Кіпсей, прийвявши • велпкою почестю пос

лаlЩlВ Пасімувдовпх, уручпв ЇМ ДОЧI{У свою; вони Ж сіли

на корабель і почали верстати путь до Родосу. Кімон 299

давно вже чнгав на нпх; перестрівmп їх другого дня в морі,

віп зично загунав ДО них із чардака свого :корабля: - Сшшіться і спустіть вітрила, а ні, то поб'ю вас усіх і ПОТОПЛІО!

ЙОГО СУПРОТИВНИКИ добули зброю і- налаштувались до оборони; тоді l\Їl\fOH, зачепивши заліЗНIIМ гахюм poдocы\~~ го lюрабля за норму, притягнув ЙОГО СІІЛОЮ дО про ви свого судна і перестрибнув ТУДІІ сміливо, мов лев, ве дивлячись, '111 хто ва ВІІМ іде, і не рахуючи ворогів своїх. Підостроже ВІІЙ любов'ю, вів увігнався з Ішнджалом у руці в саму

гушу ворожу і різав їх, кого попадя, мов тих овець. По бачивши сеє, родосцl ІШНУЛИ вброю додолу і заблагали в один голос пардову. На те Кімон сказав їм: - Панове молодці, не жадоба грабіжннцька й lІе во рожнеча до вас погвали меве 3 Кіпру сюди Й примусили оружвою рукою ва jJac нанасти. Той вайдорожчий для ме не Сl;арб, що мене на сей учввок подввгнув, моглв б ви легно устунити мевl без бою: звайте, що се Іфігенія, котру я люблю, як душу; із тої ж то любові мусив я її збройно І силоміць од вас одбивати, бо миром і злагодою ве міг її Qд батька домогтщя. Я хочу стати їй тим, ним мав бути Пасімувд; оддайте її мені і рушайте собі з богом! Родосці не так i~ доброї волі, як із прннунн оддали Кі монові плачущу Іфігенію. ПобаЧIІВШИ її сльози, він сказав:

Найясвіша цанно, не журися: я твій Кімон, що вір ною любов'ю своєю більшого на тебе здобув права, аніж TOЇl Пасіму1ІД, з яким ти була заручена. Посадивши її до себе на корабель і ве взявши нічого з родоського MaїlHa, Кімон повервувся до своїх товаришів, а тих пустив із богом. Щасливий без міри од такої дорогої здобичі, К!мон намагався так-сяк утішити свою тужливу бранку, а потім, порадившись із товаришами, вирішив до Кіпру ПОКИ щО не вертатися, а плисти на Кріт, де їм усі,!, а особливо самому Кімовові з Іфігевією, було б жити без печвіше - чимало там було в нього родичів і друзів, і во ВИХ і давніх. Та непостійна фортува, що з ласии своєї щойно дару вала Кімонові нохану, обернула зненацька невимовві ра дощі юнакові в гірний і тяжннй смуток. Не минуло ще й чотирьох годин, віДl(оЛИ Кімов розпрощався з РОДОСЦЯМІІ, І(ОЛИ настала віч, од ЯІЮЇ він чекав небувалих іще в його

житті розкошів~ а з піччю схопилась раптом страшенна

хуртовина й негода, понривши небо хмарами і збурившп В()()

море РОЗГУI(апшш вітрамп. Ніхто не зпав, що діяти, иеві дома, НУДИ л.чине l\Орабель,-: пеЗ:\:fQга була мореплавцям БУ,l Ь -ЩО на НЬО'ІУ робити; ВСІ ледв~ на ногах. трималпся. Я!( ТИМ жуРИВСЯ І,шоп, пема.•що и ~азати: .иому здава лось що богн Д:ЧІ того лише ЗДlИСППЛИ иого :МРJЮ, щоб ,Jати

nіI1,Ч;ТН ііо)!у гіРІ\ОТУ смерті, про ЯІ,У раніше він мало TYpw fi;вався. Ж~РШlOсь і все його товари~тво, а .иаЙпаче Іфіге нія: бідна ДІвчина голосом голосила

1 треМТІЛа

од кожного

погайду хвилі, проклинаючи ту нещасну любов Кімонову та його зухвальство. Тим і буря на морі схопилась, казала lюпа, що боги не захотіли, щоб Кімон, заирагнувши ЇЇ ПРОТИ їхньої волі, міг гордовите бажання СВ06 вдовольни ти: судилось йому безславно загинути, иобаЧИВШ11 попереI\У її смерть. . Отак плакала вона й лементувала, а вітер тим часом усе дужчав і дужчав; мореп"авці, не знаючи, куди пливуть, пригналися близько до .острова Родосу; не розібравши, яка

то земля, вони притьмом хотіли внсісти на берег, щоб по рятуватися. Доля сприяла тому заміру, привівши їх до не величкої заТОІШ, куди незадовго перед тим иричалилп їхні недавні супротивники - родосці. Як уже світ свінув і не бо ТРОХИ проясннлося, тоді тількн помітили !(іпріоти суд но, яке вояи зачепили були напередодні, тан од ннх зав І\альшки, ян із луна дострелити. Кімон тим неDЮIOВИО стривожився, боячися злої пригоди, яка таки спіткала їю ГО потім, і просив своє товариство докласти всіх ЗУСІІJ1Ь,

щоб кудись ізвідтіля вибратись

- байдуже куди занесе їх

доля, бо гірше ніде не буде. Та даремне силкувалися вови од острова одгребтися: супрутній вітер ве давав їм виііти 3 затоки в море, 8, навпаки, прибив ЇХ, хоч-не-хоч, до берега.

ЯІ( же вони пристали, побачили їх ті родосцІ, що Dже зійшли 3 свого судна; кілька моряків иобігли миттю до сусі.дпього села, нуди вже перед тим пішли були Пасімуа ДОБІ послапці, і сказали їм, що Кімова з Іфігеві6Ю приби ЛО, Яl( і їх самвх, бурею до берега. Почувши сев, вови вельми зраділи й поспішили з множеством люду на узбе

режжя. Кімон збирався саме, зійшовши з корабля, схова тися з своїми десь у поблизькому лісі, та його СХОПИ~И

~раз з Іфігенією і всіма товаришами й повели в те село.

Jерез деякий час прибув туди з міста Лісімах, що був то

ГО року верховним иравителем на Родосі, з велики'! оз

броєним загоном і одвів Кімона з товаришами до в'язвиЗОl

ці

того вимагав сенат на снаргу Пасімynда, що вже про

все дізнався.

Отак бідний закоханець Кімон утратив щойно здобуту Іфігенію, ие взявшн з неї нічого, крім хіба якого вкраде ного поцілунну. Родовиті родоські паиії привітали з честю нещасну дівчину і втішали її в журбі, спричиненій її по лоном та морською ~урею; у них воиа й перебувала аж до са>lОГО дня весілля. Кімоиа і ЙОГО спільииків даровано животом за те, що пустили напередодні молодих родосців із душами; хоч Пасімунд і домагався для них смертної на ри, їх засуджено на довічне ув' язнення. Гірко в тій неволі сумуючи, жодної не мали вже вони надії на рятунок. Па сімунд спішпв справитн якнайшвидше весілля, та доля ТІІМ чаоом, ніби покаявшнсь, що так несподівано скрнвди ла Кі>lона, нову умислнла річ на його благо. у Пасімунда був брат, молодший за нього віком та рів

Иий йому своєю гідністю, на ймення Ормізд, який давно

вЖе сватався був до одної тамтешньої вродливої й родо внтої иаНЯШ{If Кассандри, що в неї був заlюханиlї без міри

таlЮ", Лісі мах, тілы ш справа та з різних причин одклада ;raся. Тепер же, бачивши Пасімунд, що доведеться йому спраплятн пншне й рознішне весілля, надУмав згуляти за ОДВПМ заходом і братове; тож, порозумівшися остаточно з Кассандриними батьками, він домігся од них згоди ва од ночасний шлюб Ормізда з Кассандрою. Як дізнався про те Лісімах, то вельмн засмутився, бо досі ще сподівався, що Орміздові, може, одмовлять, і тоді кохана його буде. ЯІІ "оловін мудрий, вів не вИЯвПв тієї досади, а розкидав ДУМlюю, ян би тому лнхові зарадити, і вирішив иарешті, що пемав іншого виходу, ян тільки винрасти Кассандру. Се, здавалось би, леГIЮ було в його становищі yqинити, та волів Лісі мах гідності своєї не плям:увати. По довгій боротьбі дУШевній любов, одначе, взяла гору над честю, і зважився він будь-що-будь свою "охану викрасти. Дума-. ючи про те, де б йому иа те діло знайти спільників і як до НЬОГО приступити, він згадав раПТО'1 про Кімона, що сидів у в'язниці з товаришами своїми: ліпшого й вїрвішого по міЧНJII,а годі було ще десь tпyl;аТІІ. ТНМ наступної ночі віи DИIШlшап Кімона потаіімиру до себе І таІШМ словом до ІІЬОГО обізвався: - Кімоне! Боги, ян відомо, щедро дають із лаСІ<И своєї Dсілш<і блага смертннм, та вони", премудро випробовують доблесті їхні: хто перед ними проявить мужність і ВИТРН валість у DСЯІ;ій знегоді, того вопи передУсім яко гідно[о

302

наіівищими нагородами одзначають. Зараз вопп жадають і од тебе певпіmпх ДОІ\азів гідності твоєї, ніж ТИХ, щО ма ..

л1! од тебе досі. Знаю. я, ЩО вони перетвори.~и тебе, спна

багатого й славного ВІТЦЯ, з неДОЛЮДllа в справжню лю

дину, вселивши в твоЄ серце бентежну жагу любовну! пи

ні гіркою долею і тяжною неволею хочуть вони ДОСВ1Дчи

ТИ чи не змаліла твоя мужність проти того часу, нош. ти

pa~iB недовго, заволодівши дорогою здобиччю. Якщо вона й справді не змаліла, то безсмертні гадають об~адува.ти те

бе найвищим благом, яного ти не зазнавав ;ще НІколи;

зараз я все тобі з'ясую, щоб твого духа ПРИГНІченого. зно

ву вгору підняти. Пасімувд, радіючн твоєму лихові І ж~ даючи твоєї смерті, хоче, яннайшвндше одружитись із твоєю IфіГ6вівю, щоб самому втіmитись тІєю здобиччю, що лукава доля иопустила була тобі на хвильку і зразу ж одняла. Що ее тебе засмучує, ЯНЩО ти ЇЇ справді щиро лю

биш, знаю я по соБІ, бо рівночасно брат Пасімундів, Ор· мізд, збирається й меві тану саму наругу вчннити, взявn:iи

собі за дружину мою нохану дівчину Кассандру. Щоб то му лихові запоБІгти й не датися нривдивій долі на пота лу, одно нам зостається - душі мужністю понріпитн, а руки мечами озброїти та й умннути наших ноханих (мепі вперше, 'а тоБІ вже вдруге)'. Янщо дорога тобі твоя - не кажу свобода, бо без милої і воля не мила, а вона, твоя нохана, то пристань до мене, і боги оддадуть її тоБІ в руки.

Аж світ піднявся вгору Кімонові, ян почув вІн сі слова; не довго думаючи, він тан одназав Лісімахові:

Лісімахуl Не знайдеш ти дЛЯ сівї справи собі това

риша над мене мужнішого й вірнішого, янщо сиравді ма тиму я Т8ІІУ нагороду. Скажн мені, що маю робити, і по

бачиш сам, на які чудеса я здатен. Тоді Лісімах сказав: -::- Позавтрьому наші молоді вперше вступлять у дім дО

CBO~.X наречевих; ми також підемо туди надвечір - ти з ТПОlМП товаришами, а я. 3 моїми вірниками, узявши з со

бою зброю; заберемо з весілля наших дівчат та й майнемо 3 ними на корабель

(він уже стоїть у мене напоготові), а хто нам опір здумає стати - повбиваємо, та й ужеl

оо Сей замір дуже сподобався Кімоно ві , І він СПОllіЙ.по си·

Дів.у темниці до прнзначеного терміну. Коли настав день ВССIJ!ЛЯ, в домі двох братів почався гучний та бучний бен ](ОТ - скрізь було повно радощів і співу. Тим часом Лісі мах усе для свого замаху добре підготував; як настав

СЛУШний час, він розділив

своїх і Кімонових людей, що

ЗОЗ

сховали зброю під одежею, на три загони і, завзятими сло· вам" їх до справи підохотивши, послав ШІШКОМ один загіll

до пристані, щоб ніхто не перешкодив ЇМ у потрібний меит зНіТІ! на корабель, а сам з двома загонами подався до Па сімундового ДQАIУ; тут поставив одних !юло дверей, щоб ЇХ ніхто не заМІШУВ ізсередини та 'не заважав впходити, а з

другими - пішов по сходах до бенкетної світлиці, і з НИМ Кімон. Уступившп в світлицю, де вже сиділи за обідом обидnі молоді з подругам!! своїми та гостями весільними, КіМОIІ і Лісімах поперекидали столи, схопили кожен свою коха ну і передали їх своїм товаришам, щоб вели мерщій до корабля. Молоді плаllалн й лементували, гості та челядь домашня кричали й собі, у всьому домі зчинився неймо

вір!шй аик і галас, а Кімон, Лісімах та СУПУТНИІІИ їхні пішли до сходів з голими мечами без жодного спротиву, бо всі перед ними розступалися. Уже як спускалися, став проти них Пасімунд - він внбіг на гвалт з величезною палицею в руці, та КіАІОН кресонув його мечем по голові і трупом уклав на місці. На допомогу братові ІШНУВСЯ був нещасиий Ормізд, та Кімон повалив його другим ударом, хто ж іще дО них поривався, тих одбили, поранивши, ЙОГО запзяті товариші. ПОІІИИУВШИ дім, повний IІрові і крику, плачу і жалоби, вони рушили безперешкодно всі гуртом із здобиччю своєю до lюрабля; посадили на нього жіНОІ!, самі посідали та й одчалили веселеныІo од берега - спіз пилися люди, що прибігли збройно до пристані дати ї~, відсіч. ЯІІ припливли вони до Кріту, численні родичі й друзі радо зустріли там Кімона й Лісімаха; вони ж одружилися з Іюханими своїми Ї, одгулявши голосне весілля, тішились до своєї любості тією дорогою здобиччю. На Кіпрі й Родо сі тим часом постали з того приводу великі свари і чварІ!, і точиЛиСЬ вони досить довгий час, аж поки роднчі й дру зі з того і з того боку не залагодили справи. ПроБУПШI!

кілька РОІІ!В у вигнаниі, Кімон з Іфігенією повернувся щасливо на Кіпр, а Лісімах із Кассандрою до себе на Ро дос, і довго ще жили lюжен у себе з жінкою своею любо та МІ!ЛО.

804

ОПОВІДКА ДРУГА

Ностапца .uобить Мартучча ГОА,іта; почувши, /lіби віп аа:

озпачу вимиває ca.Jj,a-оана в :море Ііа човю гин , 3 С· Т . рибuваеrься до УЗИ; 81:lдUШО8mu nохаnого живого в у-

ув

пісі

•

60l<а одприва6ТЬСЯ ио:му.

Мдб' артуччо, що аа о РІ

пора-

ди ~nодобuвся лас~и в царя тунїсьnого, одружується а

I<elO

і вертається в Ліnарі багати:м чолові"о:м

ПоЧУВШJl королева, що Панфілова оповідка кінчилася, Jlохвалила її вельмн і веліла заступити чергу Емілії. Та зразу ж і почала:

- уСЯlшй повинен по щирості радіти, коли бачить, що нагорода відповідав прагненню, а тим, що любов заслуто nув радше на втіху, ніж на горе, любіше менІ сьогодні ко роле"нну, чим учора було ІЮРОЛЬОВУ, полю вволити. То знайте ж, милії мої подруги, що недалечко Сіцілії в ТаІШІЇ собі острівець Ліпа рі, де недавно жила одна вродли ва дівчина на ймення Костанца, дитина значного роду. В неї закохався один тамтешній МОЛОДИll на прізвисько Мартуччо ГОМіто, хлоиець гарний, звичайний і до ВСЯlЮГО діла дотепний. Дівчпна полюбила його рівно і тоді тіЛЬІШ ЩRС.ЧИВОЮ чулася, як милого свого бачила. Мартуччо хотів прить"ом її сватати і ирислався до вітця ЇЇ, та той одка

зав, що не оддасть дочки за убогого.

Роздосадувався

хлопець,

що

ним через бідність тую

,гордовано; зібрав деЯІШХ товаришів і родичів та й закляв

ся, що тоді лишень додому поверне, як багатим стане. От подався він з ними в море та й став по узбережжю бербе

рійсы омуy корсарувати: де, було, спобіжить кого слабшого,

то "прпз і сплюндрує. Добре й велося йому в тому здобич ництві, та не зпав необачний, що таке «годі»: мало було

Мартуччові й товариству його тих скарбів незліченних, що ~a I\Ороткий час ДОСКОЧИТИ зуміди, захотілося ЇМ мати ще и падто. Одного дня напали на нпх сарацинські галери; ПІСЛЯ затятого бою перемогли ЇХ сарацини, корабель роз

грабува.ТJ:И іі потопили, людей ного в воду повкидали, а KO~

го В Полон забрали: Попався в неводю і сам Мартуччо; довеЛОС" ї!Ому В хурдизі туніСЬІ<ій ие рік та й пе два сві

. . Незабаром на Ліпарі пройшла поголоска - і то не одш,

TO~I нудити

ХТ?СЬ "а зап, а од багатьох людей чули,- що Мартуччо

УСІМ СПоїм товариством на морі загинув. Дівчина, що й 305

тоді дужо журилася, яІ{ він був поїхав, тепер, ЯК зачула про його загибель, довго-довго' ПЛal(ала і порішила, що вже ЇЙ иа сьому світі не животітп. Руни нанласти, па себе не наважувалась, та прпбрала іпшого способу, ян бн померти. Бинралася НИDШОМ уночі З дому батьІ{іnсыго,' пішла до пристані і побачила там, на одшибі од інших суден, човна рибальсьного з щоглою, вітрилами та песлами - рибалки, напевно, щойно вийшли з НЬОГО. Сіла вона в той човен, одіпхнулась од берега (на тім острові усі жі!ши в морсь кій справі дещо тямлять), а тоді розпустила вітрила, нинула Ве'сла й нермо - нехай несе вітер куди хоче: або переверне десь у морі човпа без кермапича й поклажі, або роз трощить об якусь с!{елю; ю{бп вже й захотіла вона поряту ватись, то не змогла б, усе одно потонула б. 3агорнувшися з головою в плащ, вона

лягла, плачучи, на дно човна.

Та не так сталося, як вона собі гадала: вітер з півночі дмухав досить лагідно, хвилі на морі не було, і човен Ішов

добре; другого дня надвечір прибило її до берега коло міс та Сузи, миль за сто вище Туніса. Бона того спершу була й не помітила, бо так у човпі й лежала, голови пе підво дячи. У той саме час, як човна до берега пригпало, одиа бідна жінка прибпрала там мережі риболовецькі; поба чивши човна, зднвувалась вона, що віи отак із напнутим вітрилом на зе'шю нагнався. Думаючи, що рибалки по засинали, вона підійшла до човп а, та нікого там не поба чнла, крім сонної дівчинн. Давай вона її гу!шти-термосити та й розбудила-таки і, впізнавши з одежі, що то християн на, спитала в неї по-італійськи, як ее вона припливла сю .. ди сама-самісінька в тому човні. Почувши рідну мову, по думала Костанца, що вітер, очевпдно, обернувся і знову заніс її до Ліпарі; вона одразу nстала, розглянулась нав RРУГИ і, не впізнавши сієї містини, спитала в жіпки, де се вона. Жішш ОДІ<азала: - Дитино моя, ТИ в Берберії, неподалін од Сузн. Як почула те дівчина, стала нарікати, що бог не послав

їй смерті; збентежена й засоромлена, не знаючн, що їй діяти, сіла коло човна та й запланала. ЖінцІ стало шнода ії, вона потіmала дівчину, як могла, повела її до себе в хатину і допиталась у неї миром та ладом, ян вона сюди потрапила. Дізнавшнсь, що дівчина відноли вже нічого не їла, жінна дала їй шматок черствого хліба, риби й води; насилу впрохала її попоїсти. Тоді І\останца спнтала тую жінку, хто вона така, що говорить по-італійсы•. Та одповіла, що звуть її ІіарапреЗ06

за родом сама 3 Трапані, а тут служить у рибалок-хрис TI!~H. Почувши ім'я l\арапреза (сеєсть «дорога здобич)}), засмучена дівчина якось МИМQволі взяла його за добру при

звісТJ(У; в душі їіі засвітала якась. недовідома сподіванка, а вмирати в",е не так сильне ХОТІЛОС!!. Не прн"навшис!!

жінці, хто вонз і звіДIШ, l\.ост.знца. поч.а~а благати її, щ?~ вона зглянулась на

МОЛОДІ ЛІта ДІВОЧІ

порадила, !!Н

1и

тут од ус!!кої наругп вберегтис!!. l\арапреза була добра жіПІ,а; не снааавmи ЇЙ зразу нічого, вона збігала па берег прибрати рибальсыle начиння, а потім вернулася знов до діВЧl!IШ, ззгорнула ЇЇ добре в плащ і повела до Сузи. Ян увіііШЛІІ попи В місто, жінка СЕааала: - Поведу н тебе, дівчино, до однієї статечної сарацин ки, у ю-юї роблю дещо по хазяйству; то тіпна стара і мав добре серце. Я замовлю за тебе слово і думаю, що вона прийме тебе залюбки за рідну дитину, а ти ж гляди, 111І У неї ЖІІтим:еш, старайся їй якнайліпше ДОГОДИТИ, аж поки господь не пошле тобі кращої долі.

Яи же Сllазала l\арапреза, так і зробила. Стара

capanll'R-

на, вислухавши жінчине оповідання, подивилась дівчині 8 обличчя й заплакала; потім, обійнявши ЇЇ й поцілувавmи в чоло, взнла за РУІ(У й повела до свого дому, де жила са

ма без чоловічого товариства з челядП1ЩЯМИ своїми, пора ючись різним РУllоділлям із ШОВІ{У, пальмового листя та ременю. За І{ільиа день привчилася трохи Ї! l\ocTaHna до тієї роботи, почала працювати разом з усіма і велиної лас ю! запобігла і в господині самої, і в челяді, що аж дивно

?уло; в недовгім часі і мову їхню ОД НИХ переЙн!!ла. Так

1 жила

вона в Сузі, а В Ліпарі вже давно її поза очі похо Вали й оплан:али.

Під ту добу владарroвав у Тунісі цар Абдаллах; але під

нявся десь у Гранаді молодий і ПОТУЖНИЇ! воііовник із сла ветного роду і, ознаймивши, що царство туніСЬ!іе йому ш» праву належить, рушив на Абдаллаха війною з великим.

сил~ми. Дійшла про те чутка і до Мартучча Гоміта, щ.

СИДІВ У в'язниці; дізнавшися, що цар зібрав немале військ. длfl оборони нраю, вІн Сllазав теМНИЧПІшові, що нагляда. за ним і його товариша~!И (вивчив уже, бачите, берберій ську мову):

- От янби мені 3 царем поговорити, л б йому такого нарадив, що напевно переміг би він військо вороже.

ТЮІНIІЧНИІі перен:ааав ті слова своєму начаЛЬНИІ<ові а ~ цаJ?еВі; цар велів пегаііно привести перед себе M~p ча 1 спитав його, ЯІ(У пораду мав він йому дати. 307

- Царю мій і пане,- ОДІіазав йому Мартуччо,- знаю у вашнх храlIХ уже й давніше бувавшн, дО ІІХОГО воюван ня ВІ! тут усі авИІШИ: головна Сllла ваша - то лучНlШИ.

Тан от, янби тах зробити, щоб у порога стріл забраlШО, в в вас було подостаТІіОМ, ви б у Сій пійні безперечно по ду_ли.

Авжеж,- промовив цар,- янби тан сталося, я був би

перем~цем.

- Царю,- сназав тоді l\fартуqчо,- ях хочете, я навчу вас, ян те аробити; ось слухайте ж ЯН. Треба для війсь"в вашого наготовити лунів із тоншими, ніж звичайно, тяти . . вами і призапасти до них стріл з вужчими, ЯН воднться, заруБНQМИ; тільнн ее треба зробити 1І0таймиру, щоб ворог

про те не дізнаВСIІ і не добрав проти иас яrюгось 'способу. А чим М" їХ "одужаєм, тан ось ЧИМ: ІЮЛИ ворожі ЛУЧНИІШ

вистріляють усі свої стріл"и, а МІІ свої, ТО їм доведеться, підбирати з землі наші стрілн, а нам їхні; та вороги не зможуть снористатися натими стрілами, бо вузы і заруб хи не ПРПЙДУТЬСЯ дО грубllХ тятив, а МІІ їхні стріли зумі вмо зужитнупати, бо тоннііі тят"ві не завадить ширша за рубнв на стрілі; отсим fHC ТО стрільни" "рииасом ми й "ереважимо СУ"РОТИВНИІ<а.

Мудрому цареві сподобалась та порада; він ТаІ' і зро бив і дійсно переміг вороже вііісьно. Мартуччо став завдя хи царсы іi прпхпльності багатим чоловіlЮМ і ВПСОЮШ до СТОЙНИІЮМ. Пішла про нього слава по всьому тунісьному нраю, дізналась і І\останца, ЩО не вмер її хоханий, ІІН во на гадала, а жнвий; давня любов, що почала була вже остигати в серці, спалахнула знову буремним полуменем і воскресила знебулі надії. Розповівши все по щирості ста· рій сарацинц;, у яної вона жила, !,останца с"азала їй, що хоче поїхати до Туніса, щоб натішити очі свої тим, чив ім'я тан неспод;вапо до її слуху приголубилось. Стара схвалила той її замисел, а що любила її, мов рідну дити ну, то сіла разом з нею на нора бель і попливла до Туніса, де вони стали І<натпрою в одної її РОДИЧІШ. І\останца ара ау ж послала І\арапреау, я"у ваяла з собою, щоб роавідала все про Мартучча; та вернулась і схазала, що він справді ЖИВИЙ і ВІІСОНУ при цареві заіімає посаду. Тоді дівчина попрохала її, що.б вона пішла до Мартучча і повідомила йому, що його І\останца прибула до Туніса. Жін"а та до билась до ііого дому і снааала: - Мартуччо, в моїй господі став один твій давній слу га, що приїхав сюди а Ліпа рі, він хоче поговорити з тобою

308

паодинці, тим і иослап мене до тебе; я ж, нікому не дові ряючи, вирішила сназати иро се тобі особисто. Мартуччо иодянував їй і иішов за нею до того дому. По баЧIlВШИ його, І\остаица за малим богом не померла з ра: дощів; не змігши здержати своїх почуттів, вона кииулась до коханого, обняла його і стала тІІхены ю плакати, згаду ючи :минулі зл.игодні і тішачись несподіваним щастям; ДОВГО пе могла вона з зворушення і слова

внмовнти. По

бачнвши І,охану дівчину, Мартуччо несказанно здивував ся; по хвилі він сказав їй, глибоко зітхнувши: - О люба моя І\останцо, ти жива? А меиі давио вже ска

зали, ЩО ТИ загинула, і дома про тебе иіхто нічогО не знав.

По сій мові заплакав і він, розчулившись, а тоді пригор пув і поцілував її. І\останца розповіла йому про всі свої ПРИГОДИ, про те, як щиро прийняла її та стара сарацинка.

НаГОDОРИВШИСЯ з коханою, Мартуччо пішов до царя свого й пана і, розказавши йому всю свою і її історію, заявив, що з його дозволу хотів би пін одружитися 8 иею по христи янському закону. Цар дуже з тої історії чудувався; він ве лів ПОf(ликати перед себе І\останцу, вислухав її повісті, що збігалась у всьому з Мартуччовим оповіданням, і сказав: - Ти іі справді заслужила собі такого мужа. Тоді велів прииести коштовнії дари, обділив щедро і І\остапцу ІЇ Мартучча і дав їм на волю що ХОТЯ чинити. Мартуччо віддав дяку й шаву старій сарацивці, що була така ласкава до його "охавої, і нагородив її, як подобало; дівчина попрощалася з нею пе без плачу. Тоді сіли з цар

ського дозволу на корабель, узявшн з собою і І\арапрезу, і поплнвли з иогожим вітром до Ліпарі, де їх обох зустріли з несказанною радістю. Тут сиравили вови иишве весілля і довго ще жили в злагоді і мирі, втішаючись обоиільвим БохаUІІЯМ.

ОПОВІДКА ТРЕТЯ

П'єтро Бо""а,,,ацца, ті"аючи з Аньйолемою, потрапляє до ру,; розбіЙНUl<ів; дівчина Сl<рuвається в лісі і згодом діста ється OD за,1tI<У; П'стро вuзволяється, прибуває після ріЗ llих пригод до того самого замl<У, одружується з Аньйолм-

ЛОЮ і вертає разом з нею до

PUilta

Жодвого такого ве було в товариствІ, хто оповідки Емі ліїuої но похваляв би; ЯН: же вона скінчилася, королева

309

обернулась до Елізн, сказавши їй продовжувати. Та слух НЯНО почала:

Спала мені на думку, прекраспі мої подругн, одна

страшна ніч, яку довелося пережити двом необачиим ко ханцям; та що по тій ночі настали для них довгі щасливі

дні, то хочу я вам сю історію розповісти, од матерії нашої анітрохи не одбігаючи.

у Римі, що колись був усьому світові голова, а тепер на хвоста звівся, ЖИВ не з-так давно одип юнак на ймення

П'БТРО Бою,амацца, син іменитих і багатих ба1'ьків, і за кохався вік у напрочуд гарну дівчину Аньйолеллу, дочку такого собі Джільйоцца СаУЛJІа, чоловіка незначного ро ду, проте досить межи римлянами шанованого. А в неї закохавшися, зумів невдовзі того добитися, що й вона йо го не менше полюбила. Палаючи невтоленною П:РlІстрастю І прагнучи предметом свого кохання оволодіти, nін заслав до дівчини людей. Як почули про те юнакові Kpe/tHi, поча ли його всіляко ганити й розраювати, а Джільйоццові Са уллу веліли сказати, щоб він на П' бтрові речі не вважав, бо вони все одно не будуть з ним ні свататися, ні родича тися.

П'БТРО мало не помер з горя, як побачив, що отак йому дорогу до щастя переп'ято; якби тільки Дшільйоццо на те погодився, віп узяв би за себе Аньйолеллу навсупір усій рідні своїй. Та потім подумав собі, що досить буде і од неї згоди, щоб ту справу залагодити; перепитавши дівчину че рез людей, він ДО~іОвився тікати разом із нею з Рима. На лаштувавши все потрібне, він устав одного дня рано-врап ці та й виїхав зАньйолеллою верхами, беручисл до Ана ньї, де в нього були певні друзі, на яких він міг У ВСІ,ОМУ звіритися. Не думали про те подорожні, щоб весілля їм справити, бо погоні боялися; розмовляли тіЛЬІ\И любо про

між собою та інколи цілувалися. Як на те, П'єтро не знав гаразд дороги: миль за вісім од Рима од'їхавши, замісто в праву руну взяти, звернув у ліву. Чи проїхали ж далі дві милі, ЧИ ві, як побачили замок якийся, а 8 того ,замку, скоро Їх помітили, зразу вискочило проти них ЧО/WJlїка з двадцять людей озброєних; дівчииа перша те постеорегла й гуннула:

Тікаймо, П'втро, напад!

По сій мові стиснула коня острогами, припала до сідла та й помчала навзаводи навпростець до лісу. А П'втро, що більше на неї любував, аніж на дорогу дивився, не зразу

310

тИх людеіі запримітив; поки сюди-туди розглявувся, во пи вже обступили його з усіх боків, зупивили й стягли з коня. Спитали в вього, що вів за одив; як же вів вазвав

ся стали радитись між собою: '- Сей чоловік.....; приятель ворогів ваших,- кааали во ПП

що ж із вим робити? Забрати коня, здерти одежу

та 'й повісити ов на тому дубі, ва мо всім ОрсініІ

У сі на ту раду пристали і веліли П'єтрові скидати з себе одежу. Став вів роздягатнсл; ну, ДУмав, пропав навіки! l{олн ее десь із засідки вихопився загін чоловіка з два дцять п'нть і ItПНУЛИСЯ на тих із криком:

Бий їх, мордуй!

3асночепі зненацька злочипці покинули П'єтра І хотіли були стати до оборопи, та, побачивши, що пападників біль ше, РВОНУЛИ навтікача, а ті аа ними. Тоді П'втро схопив свої речі, упав на коня та й погнав чимдуж туди, куди, як піп бачив, Апьйолелла ПОСRакала, не. міг, одначе, в лісі трони набігти, ніде слідів копит кінських не завважаючи.

Почу"шися в безпеці од перших і од других напасників, не мав він, нроте, снокою, бо втеряв свою кохану; аж за плакав бідолаха, а тоді давай блукати-гукати по лісу, та все даремно - ніхто не озивався. Вертатися страшно, їха ти вперед

хтозна-куди втрапиш, а тут іще думка про

звіроту хижу, що повно було її в тому лісі: і аа себе бо язно, і ще більше за дівчину; аж ніби ввижалося йому, що вже її десь вовк або ведмідь розшарпав. Отак блудив-кру желяв бідяий П'втро цілий день по лісу, зовучи вамарно кохаву свою; тав він од того крику й нлачу, од того стра

ху та голоду охляв, що годі було далі їхати. Як зайшла

ніч, не знан вів і ноготів, що почати; приблудившись до

Вис?"ого l1уба, прив'язав до стовбура ковя, а сам ваверх по,ЛlЗ, цоб ДЕКОМУ звіру ва поталу ве датись. Незабаром З\ишов місяць і освітив увесь ліс, та П' втро все боявся

заснути, щое з дерева ве' впасти; та якби й мав там до спанпл ВИГОДУ, то чн взяв би його сов за думками про кохану? Сидів бідаха на дубі та, звай, плакав і зітхав ТЯіI\СПЬко, на. лиху СВОЮ ДОЛЮ нарікаючи, очей ні на хви

лю ~e змикаючи.

Д~вчипа Ж, як ми вже сказали, погпала тоді на одчай

ДУ~ll, здавшися цілком на волю коня свого, і в тані нетрі 3.8 луна.ла, .. що не звала вже, з ЯКОГО краю вова туди n'ї Хма. ЦіЛин день, як і П'єтро, блудила вона по тій СЛУХО~!а =1 б то пристане, то ЗНОВ далі рушить і все ж то плаче, та ю ОГО СВОГО кличе, та біду спою гірку кляве-проклинає. 311

Нарешті, обзпву піякого не чуючи, втрапила вона вже надвечорп на стежечку нкусь; проїхавши но нНі дві доб рих милі, побачила D лісі хатину та мерщій до псї, аж

там дід та баба - старі вже об06, аш древні. Побачившп дівчину саму-одну, вони спитали в неї: - Як же се ти, дитпно, такої доби одна-однісіпька сю ди приолукала?

Дівчина одповіла, плачучи, що одбилась ОД своїХ і за .. блудила в лісі, а тоді спнтала, чи далено до Апаші. - Овва! - сказав дід.- Се ж овсі не тут; буде туди звідціля добрих дванадцять миль.

А може, тут є десь недалечко якесь село, де б мепl

на нічліг стати? - спитала дівчина. - Ні, дочко,- одказав дід,- за дня вже нінуди не втра пиш.

- А чи не нрийняли б ви, спасибі вам,- попрохала дівчина, - мене на сю ніч, коли вже я нікуди сьогодні пе доїду? - Прийняли б з дорогою душею,- одказав старий, та знай, дочко, що в сих місцях і вдень і вночі немае спо кою од ватаг усяких ворожих; як наскочать, боронь бо же, розбійнИІШ та побачать тут тебе, таку молоду І врод ливу, то ще ганьбу тобі вчинять та сором, а хіба ж ми снроможні оборонити? Отсе ж ми й нажемо тобі згори, щоб потім на нас не ремствувала. Хоч і налякапа була дів чи па тими дідовими словами, та, зміркувавши, що вже нерано, вона сказала:

- Як буде бог ласкавий, то й вас і мене од сього лиха порятує, як же ні, то "раще вже од людей муки зазнати, аніж од звірів смерті пожити. По сій мові злізла з І{QНЯ і вступила в убогу дідову ха тину, та й повечеряла з добрими людьми чим бог послав. Тоді, не роздягаючись, лягла :коло них спати, але цілу піч плакала й зітхала, своєю бідою журячись та про коханого турбуючись і нічого доброго од долі вже не сподіваючись. Так як перед світом почула вона тупотпяву велику якісь люди до хати зближалися. Скочила дівчина на рівпі поги, вибігла в двір просторий, що був поза хатою, і схо nалася в чималу ІЮПИЦЮ сіпа, щоб не сплоха тії напасни ІШ її дошукалися. Ледве вспіла вона сховатися, як падбіг

ла ціла ватага лиходіїв· і стала добиватися до хати. Поба

чивши осідланого НОННІ драбуги почали питати, хто тут є. Дід, помітивши, що дівчина десь ділася, - сказав їм: Немає тут ніного, онрім: мене та старої, а кінь сей

312

l1]Jпблуда: утік од ІЮГОСЬ учора ввечері та і\ прибився до пас, ОТ ми 1''1 поставили його в дворі, щоб вовки не з'їли.

_ Коли так,- сказав nатажок,- то сей беЗХ8ЗЯЇrний ніш, пЮ.1 У пригоді стане. Пїш.1И ро "биШаКи всюди по иишпорках - хто в хаті поравея, хто У дворі, списи й щити свої додолу покидав ши. О;~ИІІ &асторчив знічев'я списа свого в копицю, де дів чина сховалась, да так, що ІШЮГОЮ в ліву грудь їй удари ло, аж СУКІІІО роздерло; мало ие БРИБнула бідолаха а пе реляку, думаючи, що її поранено, та вчасно схаменулася і змовчала. РозбишаБН насмажили собі хто козлятини, хто іншого ЯКОГО м'ясива, поїли, попили та й подалися геть, І<ОНЯ того з собою повівши. Як були вже вони далеченько, дід спитався в баби: - А де ж ее наша вчорашня дівонька? БіДI<ОЛИ встали, я її вже пе бачив. Баба сказала, що не знав, і кинулась її шукати. Аньйо леЛ.lа, почувши, що ті вже пішли, вилізла з сіпа. Дуже зрадів старий, що не впала вона в РУБИ розбійникам. Тим часом надворі вже добре розвиднілось. - Оттепер по видному,- Сl<азав дід,- якщо хочеш, од ведемо тебе до "аМI<У, ее буде звідціля миль п'ять, чи що; там матимеш уже падійний сховок. Тільки доведеться то бі пішечки дибати, бо ті лотри І<ОНЯ твого забрали. Байдуже було дівчипі про ІЮНЯ, давай вопа старих про ситн, щоб пробі вели її до того замку; рушили вони в до рогу та й прийшли туди в обідню пору. А папом того зам

ку та був одип синьйор із роду Орсіні, на ймення Ліелло ді І\ампо ді Фйоре; як на те, заста.~И вони там його дру жину, панію вельми статечну

добросерду. Побачивши

;\ньйолеллу, вона одразу впізнала її, привітала любепько І спитала, яким чином та сюди потрапила. Дівчина РОЗБ а

вала ЇЙ геть-чисто все. Пані, що добре знала й П'втра (вів приятелював з її мужем), сильне журилася з його лихоі

~РИГОДИ і, почувши, що юна:кв СХОПИЛИ, думала вже, що Ного папевпо вбито, проте С:К8зала дівчипі:

Як тобі невідомо, що сталося з П'єтром, живи поки

ЩО в мене, а згодом знайдеться оказія і до Рима безпечне

повернутися.

Тим часом П' 6ТРО сидів собі ото вночі на дубі і так уже

тл:ж:ко ЖУРИВСЯ, що хто ЙОГО знає; аж бачить - так ЯК о нервоспах обступила його КОНЯ ціла тічка вовків, ШТУК,

Може, двадцять. Зачувши вовчиіі дух, Бінь мотнув головою, 313

порвав оброть і хотів тікати, а ті пе пускають; одбивався

він од них і копитами, й зубами, та шкода - вовцюги по валили його, задавпли й роздерли. Геть усього з'їли, тіль ки кістки зоставили, та й ходу. Ще тяжче зажурився П'єт ро, свого вірного товариша в біді втерявши; ну, думав, те пер уже мені з сих нетрів не вибратися.

Уже й світ настав; дубує П'єтро на тому дубі - так із мерз, що хоч умирай; коли бачить - так яи у милю ба гаття десь велике палає. Зліз він із дерева, хоч і лячно було, і пішов туди, аж поки до вогню не дійшов. Навколо вогнища сиділи пастухи-нічліжани, сніданок веселенько споживали. Жалко їм стало чоловіка, прийняли вови йо го до свого гурту. Попоїв він, обігрівся трохи та й розпо вів їм про свою лиху пригоду, а поті)! спитав, чи нема тут

де поблизу села якого або замку, куди б йому прихил:и тися. Пастухи сказали, що за три милі звідти в замок синь йора Ліелла ді І\ампо ді Фйоре і що його пані саме та)! перебуває. П'єтро вельми тому зрадів і попрохав, щоб во ни провели його до замку; двов пастухів охоче на те при стали.

Як прийшов він туди й побачив деяких знайомих, зараз почав думати, як би йому кохану в лісі розшукати, аж тут покликала ЙОГО до себе сама пані. Як ше арадів він і здивувався, коли, пішовши до пані, побачив при ній і свою Аньйолеллуl Хотів був кинутись до неї, обійняти, та гос подині посоромився; а що вже дівчина, та ще й за нього дужче раділа. Привітавши приязно молодого гостя, пані почала, однак, доказувати йому, що негаразд він учинив, рідні своїй насупір пішовши. Та коли побачила, що він на те твердо зважився і дівчина того ж самого бажає, то по думала собі: «А чого мені клопотатись? Вони любляться собі обоє, і він і вона - приятелі мого мужа, наміри в них чесні, мабуть, сам бог їм сприяє, коли врятував його од зашморгу, її од списа, а обох од хижого звіра. То нехай уже так і буде!» А до них промовила: - Ну, як ви вже так хочете одружитись, то пехай, про мене. Справимо тут весілля коштом мого пана, а там уже,

дасть бог, помирю якось вас обох із ріднею вашою. Без краю врадуваві молодята тут же й заручилися; шля хетна папі справила ЇМ почесве весілля, на яке тільки можва було в горах спромогтися, і новоженці уперше ску

штували тут солодкої новиви любовної. Через кілька днів разом із панією виїхали вони верхи з надійннм СУПРОВО-

314

дом до Рима. Хоч П'єтрові родичі були обуреиі його вчин

І<ОМ та пані зуміла їх хутко до згоди привести, і П'6ТРО

ши; щасливо і мирно з своєю Аньйолеллою аш до сивого волосу.

ОПОВІДКА ЧЕТВЕРТА

Мессер Ліціо да Вмьбона застає Річчарда Маnарді з своєю доч"ою; Річчардо одружується з nею і .мириться з баты:.1t Як Еліза вмовкла й вислухала схвальну товаришок сво

Їх мову, королева веліла Філостратові свов щось розповіс ти; той, осміхнувmись, почав такими словами:

- Либонь чи не всі за те не раз та й не два мене ко рили, що вчора я про смутнії речі розповідати загадував і тим до плачу вас доводив; щоб ше за ту досаду хоч трохи пагородити, надумав я вас чимось веселеньким потішити і розказати невеличку історійку, де закохані не якого за апади горя - по хвилі зітхань, і страху, й сорому наста ЛИ ДЛЯ них щасливі дні.

- Не З-Т8Н давно, шаНОDПії пані, ЖИВ у Романії багатий і статечний шляхтич на ймення мессер Ліціо да Вальбона; УЖ.С ЯК пішло ЙОМУ- ва старість, СШЮДИВ він З дружиною

,"І10СЮ Дшакоміною дочку. Росла та дочка та й виросла, такою хорошою да вродливою стала, що по всій окруаі рів

ної собі не мала. Батько й мати хтозна-як свою одиначку люБИЛIl й кохали, голубили ІЇ доглядали, сподіваючись че рез пеї з ЯІ,ИМОСЬ вельмошним родом поріднитись. "у домі мессера Ліціо бував частенько в гостях один юнак із ро

дини Манарді да Бреттіноро, на ймення Річчардо, панич ~a С~бе .:арниЇІ і показний; мессер Ліціо та його друшина зовсщ IIОГО не стереглися, бо він був Їм ніби за рідну ди

ТІшу. Накивувши раа і вдруге оком на дочку їхню відда ницю, Rрасиву, люб'язну і СКРОМНУ, він закохався в веі папропа~е, але пильно почуття свої приховував. Та хто ,,":0, а ДІВчина те помітила й прийпяла ве без приємпості, РIВ':Им бажанням до пього аапалившися, чому Річчардо раДІВ несназанно. Не раа у",е поривався він їй освідчн ТП~Ь, та ~ce шtоСь ве зважувався; нарешті вабравшися СМІЛИВОСТІ, СН8З8В ЇЙ ОДНОГО ДНЯ:

Благаю тебе, І\атерино, не дай меві вмерти з любові. 315

А та йому зразу:

Я молю бога, щоб самій з любові до тебеве згинути.

Така відповідь додала юпакові одваги.

- Усе зроблю, - сказав вів, радіючи, - все ДЛІІ тебе зроблю, кохава, добери тільки способу, ІІК би вам обом порятуватися.

- Рі'l'lардо,- промовила тоді Катерива,- ти ж зваєш, під яким пвльпим ваглядом меве тримають; я просто ве зваю, ІІК би вам з тобою зійТИСIІ. Може, ти щось таке ви гадаєш, скажи меві, 11 ва все згодва, аби тільки слави ве варобити. - Катериико МОІІ солодевька, - сказав по довшій иаІ думі Річчардо,- одиа тільки є иа те рада: IІкби ти попро

силась вочувати ва балкові, що вад садом, або так туди впочі прийшла, тоді б уже

туди ІІКОСЬ дістаВСlІ, хоч во

ВО Й височевько.

- Ну,- одповіла дівчива,- як зумієш туди вилізти, то я думаю, щО ІІКОСЬ того доб'юся, що там спатиму. Річчардо охоче ПОГОДИВСІІ. По сій розмові молодята розій шлися, тільки одив разочок крадькома поцілувавшися. Другого двя (а вадворі май уже був васківчу) дівчива пожалілаСIІ матері, що задля духоти не могла вночі спати. - Де там тая духота, доню? - здивувалась мати.- Не має тії духоти їr заводу. - Ва ві, мамо,- ОДRазала Катерипа,- по-вашому, то, може, й вемає, бо вам так здається; та ве забувайте ж, що молоді дівчата гарячіші за літніх жіВОR. - Авжеж, що тап, ДОНЮ,- СR8зала мати,- та не в моїй то волі василати спену чи прохолоду тобі до любості. ЯІ!а пора, там й погода; треба терпіти. Може, сю ніч бу де пе так жарRО, і тобі спатиметьсll краще. - Та якби ж то! - зітхиула Катерина.- Тільки ж ве буває такого, щоб проти літа вочі холодвішали. - То чого ж ти хочеш? - спитала мати. - А от чого,- ОДІ!азала дочка.- Якби татко і ви, мамо, дозволили, я послалась би на баЛRоиі, що вад садом, J(ОЛО таткової :кімнати. Там ХОЛОДОЧОК, соловей співає; м:e~ ві там лучче спатиметься, віж у вашій опочивальві. - Не журися, доню,- мовила мати,- я СRажу батькові, як вів завволить, так і буде. Мессер Ліціо був па старощах упертий, нівроку; як по чув він про те од жінки, то сказав: - Що то за соловей, що їй під його співи СП8ТП: зама.. нулось? Вуде вопа в мене і цвіркунів слухати!

316

іІк "ОI-.,а тп по анову

дізналась про' те Катерина, то справді цілу віч не заснути - пе од духоти, а з досади, та й матері спа давала, все жалілася, що Їй жарко. }/равці пішла мати ДО бать:ка і сказала йому: Мііі папе, не·любите ВИ сtюєї дитипи; що вам ДО того,

,10чна спатиме собі на балконі? Ніч-ніцьку через ту н\"хОТУ ІІопа D ліЖНу вертілася. Велике ДИНО, що ЇЙ солов'я С,:lухати хочеться! Звичайно, дівчина, а дівчата люблять

YCl'~ що ва нпх схоже.

, _ НУ, пехаіі уже,- промовив тоді мессер Ліціо,- по став там лі,юю, яке поміститься, обхили якимись заслона ми, і пехаіі собі спить та ·слухає солов'я ва здоров'ячН'о. ПОЧУВШИ про те, Катерина зразу ж веліла постелити на балкопі і, збираючись там ночувати, подала умовлений зп ан Річчардові, щоб той уже знав, що йому робити. Мес сер Ліціо, ЯR тільки побачив, що ДОЧR. пішла спати, Ba~lI< пуп двері, що вели а його Rімнати на балкон, та ЇІ собі УК:ШВСЯ па СПОЧИНОR, Діждавшися, ПОRИ все в домі за тихне, Річчардо виліз по драбині на мур, а потім, тримаю ЧI1СI. за Rарннз і РИЗИRУЮЧИ СRРУТИТИ собі в'язи, добрався оберrа;по до баЛRона, де Катерипа приііняла ЙОГО тихо та з ПСЛІНоЮ радістю, Націлувавшись до {",aRY, вони лягли

і любо 'птішалися навзаем трохи не цілу ніЧRУ - не"ало та" J!Опелося соловеЙRові пощебетати. Насолода була вели Ю1, піч мала; пезчулися ВОВИ, як і світати почало. Розпа Ли,,"шсь од іграШОR любовних та розморившись од політ тя, заСНУJJИ "олодята яR були голісіНЬRі; Катерина правою ру"ою обняла Річчарда за· шию, а лівою схопила за гріш не тіло, те саме, щО ви, любі мої дами, соромитесь при аас пазивати.

От СПлять вони отаІ! без прокиду, аж і день настав; мес сер Ліціо встав і, згадавши, що дочка спить на баЛRоні, тихенько одчинив двері .• Побачимо,- Rаже,- як соловей1<0 "риспав сьогодні нашу Катерину». ВиїІшов він на бал-

1\ОВ, ОДхилив заслону та й побачив, як дочка ЙОГО, голісінь~ ка, з Річчардом обійнявшнсь, лежить. Добре впізнавши хл:опця, вів пішов ДО жінчиної :кімнати і сказав:

--; Уставай мерщій, жіНRО, подивись, як ДОЧRа твоя со

.'ОВ Я собі вподобала: упіймала і в руці держить.

Чum.

Та невже? - здивувалася жіНRа. Ходи швидче,- сказав мессер Ліціо,- то сама поба-

Мадонна ДжаRоміва убралася хутеНЬRО і тихо пішла за

:мущем; ОДХВЛИВШИ заслону, побачила й мати на власві 317

очі, як -донька її тримала в руці солов'я, що то його співи так любила. Вважаючи, що Річчардо підло одурив її, ма

донна Джакоміна хотіла була наробити крику й галасу, та мессер Ліціо сказав їіі: - Гляди, жінко, мовчи мені, коли тобі дорога моя лас ка! Упіймала донька пташка - що ж, нехай її буде. Річ чардо чоловік значного рОДУ, до того ще й багатий - чим нам не ВЯТЬ? ЯІ{ вахоче по-доброму звідси вийти, нехай із Катериною заручиться, от воно й вийде, що не в чужу, а таки в свою клітку солов'я засадив. Жінка заспокоїлась, як 'побачила, що муж тим не вель ми журиться, і замовкла: зміркувала-бо, що дочці сю иіч добре було спати, солов'я впіймавши. Незабаром Річ:ч:ар до про!шнувся, побачив, що надворі вже білий день; ну, думає, пропав І Збуднв Катерину та й каже:

- Ой леле, серденько, що нам тепер робити? Бач, до білого дня проспали І На ті слова мессер Ліціо підійшов до ліжка, підняв за слону і промовив:

Та вже знаємо, що робити! Як побачив його Річч:ардо, то неначе хто йому душу з тіла внйняв; підвівся сердега, сів на ліншу та й !{аЖ8: - Паие Ліціо, помилуйте мене ради бога! Я знаю, що

вчинком своїм зрадецьким смерті заслуговую, але прошу

вас, робіть зо мною що хочете, лиш не губіть душі живоі! На те одказав мессер Ліціо: - Річчардо! Отак ти, значить, ваплатив ва любов мою до тебе й довіру? Ну, та вже як підвели тебе на сей гріх молодощі, то, щоб урятувати себе од смерті, а мене од гань

би, мусиш узяти Катерину за жінку; чим вона була тобі сеі ночі, тим нехай буде поки віку. Тільки так можеш зо мною по:миритись і з душею звідси вийти, а коли ві, то начувайся!

Поки йшла та розмова, Катерина пустила солов'я, за крилася і почала гірко плакати та благати батька, щоб простив Річчардові, а юнана просила, щоб його волі ие противився - тоді буде в них іще багато таких любих та спокійиих ночей. Не довго ж треба було Річчарда і ВПРО хувати, бо соромився хлопець гріха свого і бажав його за гладити, смерті боявся і рятунку шукав, та і дівчину ко

хав щиро і хотів з пею жити; от і сказав віп мессерові Лі І(іо тут же без відмовок, що ГОТОВИЙ уволити його волю.

Тоді мессер Ліціо взяв у дружини обручку, і Річчардо не

318

гаючись заручився при батьках .із Катериною. ПОТОМУ по ІІИ залишили МОЛОДЯТ на ба~коНl удвох, сказавши:

СlІочиньте ще трохи, ДІТИ, бо ви не ДОСІІали. ЯК батьки ІІішли, молоді знову обнялися; одмахавши ВlІочі шість МИЛЬ,' вони додали до иих іще дві, перед тим як устати; тим і скінчився перший день їхньої мандрівки. Послі ТОГ0 Річчардо поговорив з мессером Ліціо уже до кладніше, а через кілька день узяв шлюб із Катериною в присутності багатьох родичів і знайомих і, ПРlfВівши МО лоду врочисто додому, одбув пишне та розкішне весілля. П"ті~[ довго ще жив із свовю Катериною в злагоді й мирі, ганяючИ 3 нею солов'я вдень і вночі до любої вподоби.

ОПОВІДКА П'ЯТА

Гвідотто з Кремоnи nриручав перед смертю свою доч"у nриймач"у Джа"ОJlіnові з Повії; в Фаenці в nвї ва"оху

ються Джанноле оі Северіно і Міnгіно ді Міnголе t зчи Няють за nеї бій"у; дівчиnа виявилась сестрою Джанноле і виходить заміж за Мінгіна

Слухаючн ОlIовідання про солов'я, дами так реготалися, що, коли замовк Філ остр ат, довго ще не могли погамува тись. Коли всі вже виреготались, королева сказала:

~'чора ти засмутив нас усіх, зате сьогодкі так розве

селив, що ніхто вше тобі не мав права дорікати.

Тоді, обернувшись до Неїфіли, веліла їй оповідати далі І

та почала веселенько:

Р -

P~3 Yll~e Філострат оповіданням своїм завів нас д~

фомаНI1, то І я В тім краю погуляю думкою. Отож у міСТІ

аво жвли колись два ломбардці

- один Гвідотто З Кре

"они, а другий ДжакоМіПО 3 Павії; обидва були вже старі, ~ з.а МОЛодого віку те й робили тільки, що воювали. Бувши . ВІДОтто на останній дорозі і не маючи жодного кревм

:а ;И ПРиятеля, котрому довіряв би більше, ніж Джакомі і оВІ, Приручив йому дівчинку свою, років десяти, чи що, все свов. добро, розказав усе, що до чого, та й помер.

е Ca,~e ПІД той час місто Фаенца після довгої розрухи во

"ННОІ Зн?ву до хорошого прийшло ставу і колишні його n еwиnнЦ1, що тікати з нього мусили, МОГЛИ туди вільно овернутися. Подався до Фаенци і ДжаКQміпо, бо жив 31S

там колись, забравши з собою всі свої· достатки і дівчиику, з".чишену Гвідоттом, яку ЛІобпн і кохав, мов рідну діти ну. Як виросла та дівчина, то ТаІ(ОЮ стада кралею, що всьому дівоцтву в місті перед вела - була пад усіх ие ті.ТJЬНИ вродлива, а ще й звичайна та честива. Не ма.'ІО Лt то і юнацтва за нею ввива.ilОСЛ, а найбільше, мабуть, ДБав шляхтичів молодих та гарних - одного звали Дшанноле ді Северіно, а другого Мінгіно ді Мінголе. Обидва воии в неї напропале закохались і через ті ревнощі один одїюго смертельною ненавистю зненавиділи. І той, і той посватав би її залюбки (дівчині було вше п'ятнадцять), якби отець мати дозволили, та, бачивши, що з того ЧИ іншого приво ду ЇМ одмовляють, почали гадати, чи нема ще якого спо

собу тівї красуні доскочити. Дшакоміно тримав у себе в домі стару слушницю й слу гу на ймення І\рівелло, 'юловіка веселого й товариського.

Добре з ним запізнавшися, Дшанноле одкрив йому в слуш ну хвилю таємницю свого кохання і попрохав допомогт.

в сьому ділі, обіцяючи за ту послугу велику пагороду. На те одповів йому І\рівелло: - Чим я в сьому ділі мошу тобі Допомогти, так хіба ось чим: як піде Дшакоміно ввечері до когось у гості, то я впущу тебе до панночки; а якби я їй почав про тебе го ворити, то вона і слухати б не захотіла. Як хочеш, то зроб .ІІЮ тобі таку послугу, а далі вше сам чини, як знавш. Дшанноле сказав, що йому ТОГО тільки й треба; так во ви й домовились. 3 другого боку, JI.!iHriHO з'єднав собі ста

ру слушницю; вона вше кілька разів передавала їй од ньоцидулки і мало не ПРИХИЛИІІа її серця до нього, а крім того', теш обіцяла привести його до неї, сцоро ДшакоміНО

1'0

вийде кудись із дому увечері.

Невдовзі по тих переговорах Дшакоміно справді пішов "ечеряти до одного свого приятеllЯ; про те подбав Крівел1І0, який зразу ш дав знати ДшаНВОllе, щоб приходив, а "ів уше одчвнить їю~!у двері, давши умовлений знак. Ста ра СJ)УШJ;lИЦЯ, нічого про те не зваючи, і собі оповістила

Мівгінові, що господаря ввечері не буде дома, тош пехай

приходить, а вона вше дасть гасло, коли йому вступити.

Як вастав вечір, обидва закоханці, нічого не знаючи один про одного, та все ж узявши !іОжен із собою ДІІЯ остороги

декіllька озброєннх товаришів, подалися до того дому, щоб заволодіти здобиччю. Міпгіно з J:ВОЇМИ людьми став поб лизу

n домі

одного приятеля, шдучи гасла од старої; Дшин

поло із CBOЇ~!В стояв трохи осторонь. Тим часом l{piBellllO і 820

стара СПУГЮ.lИЦЯ, вирядивши хазпїп.1, па~І(lга.1JJСЯ спскати СП одис о;щого.

_ Чого пе ллгасш спати,- ПlIтає у неї Нрівелло,- до !,и ТІІ бу;:tеш туди-сюди рипатuся? - А ТИ чом II~ іідеш за паном? - одріJ.шла СЛУЖППЦЯ.Чого шдеш, a;:til,C ТІІ вже повечеряв!

- ..

Так і не вда.'fQСЯ ні їй, ні йому супротивника здихатися Поuачив !{рівелло, що падходить умовлепий із своїм па· Нl1чем час, та й: думає собі: «От мені великий нлопіт із ста· рою! Як почпе галасувати, то вже якось дамо ЇЇ! раду!.

Подавши знак, піп ОДЧИНИВ :!нері. Да,анполе о~разу 11< увійшов· у дім 3 ДBO~Ia товариша~fП і, знайшовши діВЧИВJ 11 світлиці, схопив її і хотів вести. Дівчина поча.1а пруча· тися й кричати, З 1 !инила лемент і служниця. Як почув те Міпгіl;lО, зараз прибіг зі свої~fИ ЛЮДИІИ; побачивши, що дівчину вже. ne;t,YTb із ДОМУ, вони 8ИХОІІИ:ІИ мечі з піхов j ГУІШУЛИ:

Смерть вам, зрадпИІШ! Не попустимо гвалту! І даваіі суперечпиків своїх рубати ... На той гвалт по збігалися сусіди з посвітачами та зброєю; оБУРИВШИGЬ з учипку Джанполе, всі стали доном агати :І1іпгінові. Після завзятого бою Мінгіпові пощастило вирвати дівчину 3 рук папасника Й одвести знову до Джакоміпового дому. Та біііка все ще пе I;Ірипинилась, аж поки не прибігла сторо

Ша з синьйорії; вартовики розборопили їх і багатьох по хапали, в то"у числі Міпгіпа, Джапноле Й Rрівелла; усіх Їх одведено до в'язниці. .

Як уже колотнеча втихомирилась і Джакоміно повер пувся ДОДО>lУ, він дуже стурбувався з тої пригоди, але, розпптавшись, як було діло, і побачивши, що дівчина ні чому не nрипиниа, трохи заспокоївся і вирішив якнай шunдше оддати ЇЇ заміж, щоб тому кмпоту надалі запобіг

ти. !Іазавтра рано дізпаЛИСR про все родичі обох юнаl(ів 1, знаючи, яне лихо моше ЇМ СRластися, ЯІ(ЩО Джакоміпо

ВіІ\ипе всіх заходів, на які він мав право, пішли до нього

та й поча.1И по-хорошому прохати,. щоб він пробачив не РОзпащвиl\.l юваliам за той замах заради любові й поваги

до баrьв:ів їхніх, обіцяючи од· свого імені і од імені моло ДИХ винуватців учинити їюму нку завгодно сатисфакцію.

Ді[їаНОМіно, чоловік бувалий і на вдачу вельми любомир'-

Пий, одповів Їм НОРОТКО: ' - Панове! Якби я навіть був не гостем у вашому краю, а РОДПМЦСМ, 1'0 й тоді з приязні до вас я в~инив би все, що 11 Да;, БОЕ;наччо

321

міг, ва"І па догоду. Я зоuоn'язаниіі здаТІІСЯ па ваше про ...

хаНRЯ, ·тим більше, що криnда ста.чася llласне ва», а ве

мені: СІІ дівчина родом ве з Кремони і не з Павії, ІІК дехто, :може, думає, а танв з самої Фаенцu; хоч ні л, ні товариш мій по:кійниіі, що мені її припоручив! тю, і не дізнались, чия вона дочка. Тим я охоче вволю вашу во.:rю.

Почувши статечні люди, що дівчива· родом із Фаенци, 38

вельми тому здивувались і, подякувавши Джакомівові

його веЛИlю;rушuість, почали питати, ЯfШи. чинои. вона по трапила йому до ру" і звіДІШ піп знає, що вопа фаентивка.

На те ОДІ<азав Джа"оміно: - Гвідотто З Крем они, даввій мій друг і товарищ роз повів меві перед смертю, що коли Фаевцу здобули й сплюндрували війська імвератора Фрідері"а, заСІ<ОЧИВ вів із товариством своїм до одного дому, де було повно всяко го добра, а з меШІ\анців вікого не ЛИШИЛОСЬ, нрім двохліт· ПЬОЇ, може, дівчишш, К6тра, ЯК побачила його ва сходах, сказала ва вього: тато. Жаль йому стало дитини, і вів УЗІІВ її З собою в Фано раЗ0М з усім тим добром, що було в покинутому домі; ва смертельній посте.1і бувши, він ли шив свою приймачку на мене і заповів nидати її заміж, JIК виросте, давши за нею D посаг усе ііого майно. Дівчина вже й справді па порі ста.,а, та поки що добрих людей ве траплялось; а треба таки її одружити, щоб знов І<ОЛИ та кої халепи, як учора, не склалося.

Серед нрисутніх був випаДІ<ОМ таІ<ИЙ собі Гвільєльміно з містечна Медічіна, ЯІшіі: воював І-ШЛИСЬ разом із Гвідот ТОМ в імператорських віЙСЬJ(ах і добре знав, чий дім облу щив тоді Гвідотто; ·побачивши тут господаря, він обізвався до нього: - Чуєщ Бернабуччо, що "аже ДШаІюміио? - Авжсш,- одказав той,- я Й сам про те оп яn думаю, бо пе забув, що під ту завірюху втратив я донечку таких

саме літ, ЛІ\: говорит.ь ДжаБоміНо.

Отож вона, :мабуть, і Є,- промовив Гвільєльміно, бо 11 чув колись, ІІІ< Гвідотто розповідав, IПіиіі дім він ограбував, і тан ЙОГО змалював с.аоnами, що се достемен по був твій. Пригадай, чи не було в дитиии твоєї ЯІЮЇСЬ прикмети, щоб розпізнати її непохибяо. Бернабуччо і справді прнгадав собі, щов його дівчини був над лівим вушко>! хрещатий шрамик, щО ЛИШИВСЯ по розрізаному чирякові якраз перед тими подіями; не ДОВГО думаючи, він приступив до ДшаІЮміна і попрохав його,

322

щоб показав Ному ту дівчину. ДНіаІюміпо охоче повів його ДО свого дому і ведів AiBt~~Hi вш'іти до гостя. Ян побач~в її Бернабуччо, то зразу иого вдарило, ЯК вона на маТІР

сно1О схожа, що й досі ще Б.расунею лишилась; тим іщу не задовольнившись, попрохав ц.ін у Джакоміна дозволу одгорнути їй І\ОЛОССЯ над лівш{ вухом. Джакоміно ііому ІІ!) суперечив; тоді Берпабуччо підійшов до засоромленої дівчнни, одгорнув правою рукою волосся і справді поба чив там хрещик. Остаточно перенонавшися, що то його дочка, аж заплакав потиху з радощів і ПРИГОРIlУВ її до се

бе, хоч вона, збентежившись, і пручалася.

Так, брвте,- сказав він Джакомінові,- се МОЯ дитп

на! Мій дім розграбував тоді Гвідотто; моя ДРУЖИІІВ, а її мати, покинула там

малу

3 смертельного передяку, а ЩО

того ж дня спалено інший наш будинок, то МИ досі дума ли, що вона в ньому згоріла.

Яи почула те дівчина й подивилась пильніше на сього старого, поважного чоловіна, повірила йому; щось ніби торкнуло її за серце, вона вже не пручалвся в його обій мах, а IІлакала розчулено разом з пим. БеРlІвбуччо зараз ше помав по свою жіпку та іІІШИХ родичок, по бр.атів і сестер діВЧИIІИ, показав її всім і розказав, як було діло. Багато було там радіСIІИХ обій){ів і привітань, а нослі Бер набуччо, з повною згодою Джакоміllа, повів її до свого ДОМУ.

Коли дізнався про те начальник міський, чоловік розум НИЙ і ЛЮДЯНИЙ, він вирішив

пустити

в непам'ять вину

Джаниоле,- адже юнак був сином БеРl!абучча і, як ви ЯВИJІОСЬ, рідl!ИМ братом тої дівчиl!И. Порадившись полю

БОВI!О з БеРl!абуччом і Джакоміном, він помирив Їх з обо Ма юнаками, а тих ДВОХ між собою, а потім, на превели ку радість усім родичам, одружив Мінгіl!а з тою дівчиною,

що її звали АГllеса, а тaJtож випустив на свободу Крівел Ла та всіх інших, що попались за ту бійку. Врадуваl!ИЙ

без міри Мінгіно справив гучне та бучне весілля і, привів ~ Лrнесу до CBoro дому, жв.в із нею багато років у мирі

и злагоді.

11*

32з

ОПОВІДКА ШОСТА

Джа,,"і з ПРО'liди схоплюють з кохапою дівчи"ою, яку nодорова"о королю Фрідєрікові, і прив'язують з "єю ро зо.., до стовпа, щоб спалити; уnі81l0ltий од королівського

ад..,ірала, віll уnикає кари і одружується з своєю любою

Як скінчилася Неїфілипа оиовіДI<а, що дуже всі'l дамам ДО смаку припала, НОРШlсва веліла Па1rшінеЇ розказати щось своє; та. підвівши ЯСПС ЧОЛО, заговорила пе гаючись:

- Незмірно веЛПІ{3, милії мої подруги, сила любові, що підіймає закоханих на МАоготрудні ПОДВИГА, що додає їм духу переносити неймовірні муки й випробування; у то

му ВИ могли .переконатись, слухаючи сьогоднішніх і :ко лишніх історій, та хочу 11 na~l новиїl іще под.атв доназ, оповівши про пригоди одного закоханого юпанз. На острові Іскії, що поблизу Неаполя, жила ко.qись од па гарна дівчина веселої вдачі. Звали її Рестітута, і була вона ДОЧКОЮ тамтеш-Нl,ОГО шляхтича па ймення Мартіно Волгаро. У ту дівчину був ааКО>1аний без "раю о;щн юнак із сусіднього острова Прочіди, па ім'я Джанпі, та й вона

теж його любила. Не лише вдень прибував він, було, з І1рочіди на Іскію, щоб І<охану свою побачити, а іншиіі раз то і вночі, не знайшовши човна, УШПІНЬ

одного острова

до другого прнплива", шоб ті.ЧЬКИ па мури її дому погля

. . Отаи

нути

люБИЛИСfl БОПИ собі здалеиу, аж ста;:юся, що од ного літлього ДНЯ дівчипа гуляла cama-са:\ІісіНЬН8 на бере зі морсьиому, йдучи помалу од сиелі ло сиелі іі одриваю 'ш ложем :мушлі од иаміння, та й дifiШ,18 непомітно до затони, сн:ритої за урвищем, де па тоіі час спочивало в холодочку біля чистого джере.rJа иілька сіцілійців, ЩО вер талися фрегатом із Неаполя. Побачивши моло;!у іі хорошу дівчину, яка ще пе встигла їх помітити, вони "радили спільно схопити її та й повезти з собою; яи же надумали, так і зробили. Хоч як кричала бідна дівчина, пірвали її, посадили на свого фрегата й попливли. Як допливли до Калабрії, стали пони сперечатись, кому вона буде, та кожен хотів ЇЇ собі мати; ве дійшовши згоди, вирішили тоді, щоб упикнути небезпечної колотнечі, од дати дівчипу сіці.ТlіЙСЬі\ОМУ норолю Фрідерікові, бо той, мо лодий іще лицар, Dель~1И таке добро полюбляв; як прибу ли ДО Палермо, то так і пчипили. Король дужо вподобав

324

хорошу бранку, та, бувши па Т01' час трохи псздужалим,

1.I1.mio

одul'3ТИ її до пишного uалацу

СВОЄ:\lУ париу, що

llРОJиuаnся Куба, і .догляд~ти там, ПОКИ він не прийде AU ;цоров'я; Ш\ же BNllB, TaR 1 сталось.

Вш\ра;1.ення дівчини великої наробило на всій Іскії тру ('н; наllдужче те людеїl ТРИВОЖИJIО, що ніхто не знав, хто і :шіДНИ були ті ВИRрадачі. Лише Джанві, якому та річ }ІайGіЛLIuе ва серці лежала, ;J.овідаВся-таки, в яку сторону нішов фрегат, і, не ченаючи інших вістей, спорядив СВО

ro кораблика та й рушив уздавж берега од Мінерви до Ска.1еї в І\алабрії, розпитуючи всюди про свою кохану. '},' С({3.аеї сnазано йому, що дівчину одвезли сіцілійські мо ряки до Палермо. Джанві подався туди не гаючись; во д""гих разшу"ах дознався вів, що бран"у подаровано ко Р')ЛІО, а тоіі тримає її в Кубі. Тяж"о зажурився Дж анні од Т8ІЮЇ вісті: не сподівався вже не то нохапою .своею оволодіти, а й побачити її будь нали. Та все Ж, зрушений силою любові, одіслав корабля да;,ому, а сам лишився в Палермо, де ЙОГО ніхто не знав. Часто ходив ЮНаІ, до тієї Куби і раз я"ось. побачив-таки біля вїБна свою кохану, помітила й вона його; обов були бе, міри врадувані сій зустрічі. Постерігпrи, .що нікого

Н" UКРУІ'И не видно, Джанні підііішов ближче, і вона ска зала йому, як він зможе до неї дістатися. Добре розгля нувшись по за""у і пар"у, він пішов звідтіля, щоб повер нутися аж уночі.

Як ізвернуло з по.1УНО'ІЇ, Джанні знову був уже там; видряпавшись по муру, такому гладень"ому, що й дятло

ві не було за що зачепитись, він переліз у сад, знайшов там жерд]{у, приставив її до вікна, що вказала йому Рес1'ітута, і досить легко добрався до нього. Красувя, яка до ти була з ним недоторканою, бережучи свові честі дівочо і,

бачивши тепер, що все проваЛ0, вирішила, що найкраще буде, як вона оддасть її Джанні: уволить уже його бажан ПR, а він, може, визволить ЇЇ звідси. ТИМ вона зарані одча ПИЛа вікно, щоб легше було йому в кімнату дістатись.

Тихо влізши через вінно, Джавві ліг коло веї в ліжко. Вопа ще не спала і передусім од!'рила йому свої думки, благаюqи коханого вирятувати її з сіві неволі. Джаняі ?цказав ЇЙ, що нічого милішого пе- може ДЛЯ нього бути,

1 Як він прийде до неї завтра, то все вже влаmтув для вте

чі ...Тоді закохані обнялися міцно і, зазнавши кілька раЗЇIl паивищого блаженства, яке може дати любов так і заспу-

ли в зве?t!Озі,

111\

були, обвяnшися. 325

Ти}! часо}! І:ОрОЛЬ, ЯRО"У дівчина зразу прппа.lа була до вподоби, згадав про неї і, чуючись у:н\с добре па силі, ва думав :Піти до неї, ХОЧ ніч уже й мина.'Іа; взявши з собою нількоро слуг, він подався з ними потаіімиру до Куби.

~·'віЙшовши в палац, він велів потихеньн:у одчи,нити двері кімнати, що в ній, як йому було відомо, спала дівчина, і ввійшов туди з посвітачем у рynі. Г.1инув на ліжко j по бачив, що бранка ЙОго СПИТЬ голим голісінька, обійнявІПИ сл З лкимось юнаком. Страшенним гпівом заКИПЇ.10 коро леве серце; ані слова не зронив Фрідерік і ледве стримав сн, щоб не заколоти обох кинджалом, що завжди при боці ПОСИв. Та зваживши па те, що не подоба-річ не то можно владцеві, а й простому чоловікові убивати людей сонних і безборонних, він по гамував свій порив і вирішив, що кра ще буде спалити їх привселюдно на Іюстрищі. 3вернуІ! тись до вірника свого, який ЙОГО супроводив, він промо вив:

- Як ти гадаєщ що меиі зробити сій перелюбниці, на яку н покладав надії? Потім почав питати, чи пе знає він того зухвалого юна ка, що пробрався потай до його дому і нас}!і.1ИВСЯ вчини ти йому таку ганьбу і зневагу. Слуга одказав, що йому ніколи не дово;\илось раніш того юнака бачити. Розгні nаний король вийшов 3 кімнати, велїпши схопити 30 сву обох коханців, як в, голими, зв'язати Їх і привести серед білого днн на майдан у Палермо, де, припнувши обох до стовпа спиною одпе до одного, виставити до третьої годи ни на лю;\ське позорище, а потім того спалити на покару. Давши таке розпорядженнн, Фрідерік поверн)'вся до СВОГО СТОЛИЧНОГО палацу, поnеп злості й досади. Як тіЛЬІШ король пішов, слуги КИНУЛИСЯ зненацька на сонних, розбудили їХ, СХОПR.11И і зв'язали без милосердя по руках і ногах; ле.гко собі здумати, як зажурились юнак із дівчиною, потерпаючи З8 ЖИТТЯ своє, ЯК плакали вони :й

нарікали. Згідно з норолівським наказом, поведено іх у Палермо ва :майдан, прив'язано до стовпа івалаштовано в них перед очима нострище, на якому мали їх у призна чену годину спалити. Всі палермітяни, жінки й чоловіки,

збіглись па ТУ ДИВОВІ1fКУ: чоловіІ\U йшли подивитись ва дівчину, і всі БихваЛЯ:ІИ в один голос вроду її та постать хорошу, il\іпки HaTO~liCTЬ ціІ\авились більше юнаком і теж дивували красі ііого та статурі. А нещасні коханці, заео· ромлспі ]і па.lякані) IlОНУРИЛl1 голов~, оплакуІОЧИ свою ве }\О:ІІО.

326

І\олп ТРD~Ja.1И їх отак на маііданї, по всьому місту вину ЇХПЮ ОІШИJ;УЮЧИ, ПРОЧУВ про те Руд.жієрі ;lеJlЬ Орія, муж доблесний і хоробрий, що був па той час королівським

адміралом. Пішов Bi~ і собі па майдан, щоб ~:'. них погля нути; спочатку ~Ia дш;:ипу ПОДИВИВСЯ, B~OДY 11 велик~ по· хваляючи, а нОТНІ наВІВ оком на ЮlІаIШ

1 зразу

ж ПОМІТИВ,

ЩО він ііому ніби по .знаку. Підійшовши. ~o нього. ближче, адміра.'1 спитав, ЧИ ІОн часом не ДіКаНВl ІЗ ПРОЧlДИ. Підвівши голоnу й упізнавши а;lмірала, ЮиаК одказав: _ Так, СИllьііоре, я. був ТИМ, кого ви назвали, та скоро вже буде по мені. Тоді спитав а::Імірал, що його привело до тії ведолі. - Любов і гніи короля, - одказав ва те Джавві. Адмірал розпитався про все докладво, ик було діло, і, вислухавши юпака, хотів був уже йти, як Джаппі зпов обізиавсн до вього: - Якщо можна, синьйоре, ТО попросіте в

Toro} хто ме не сюди поставив, для мене одної ласки. - ЯІЮЇ ж то? - спитав Руджієрі. - 3иаю и,- одповів Джапві,- що мушу померти, і то скоро; пехай же перед смертю стоятиму 3 сією дівчиною, котру люблю, як душу, і котра мене кохає так само, не плечі D плечі, а очі в очі, щоб, гинучи, міг я її видом поті шитись.

Руджієрі сказав йому, посміхаючись: Постараюся так зробити, ще потн будеш на веі ди

витись, поки са)IОМУ ве обридве.

Одійmовши од нього, вів наказав тим, що м'али викону~ вати внрок, щоб ве робили більше вічого до вового коро лівського розпорядженвя, а сам подався ве гаючись до ко роля; хоч і застав його вельми розгніваним, проте вирішив сказати йому свою думку і спитав:

l\оролю, чим прогвівила тебе та молода пара, що ти

велів спалити на майдані?

l\ороль про все йому розповів; тоді Руджієрі вів далі:

- Провина Їхвя заслуговує ва кару, тільки ве од тебе. 3а здо слід одплачувати, а за добро оддячувати,- ве ка Жу вще про ласку й милосердя. Чи знаєш ти, кого хочеш спалити?

Не зпаю,- ОДІ-\8зав король. То знай ше,- :мовив Руджієрі,- і, може, зрозумієш,

чи rарвзД учинив, піддаnmися пориву люті. Той юнак

Син Ландольфа з Прочіди і братанич того мессера Джавві

з Прочіди, }<іОТРИІЇ підсадив теае 327

па трон королівський,

а дівчина - донька Мартіна Болгара, що завдяки ііого силі острів Іскія визнає твою маду. Крім того, молодята вже оддавна любилися і лише з любові, а не із бажання обра зити твою величність, ДОПУСТИЛИСJ, того гріха (якщо можна назвати гріхом ,е, до чого МОJlбдих ПРИВОДИТЬ кохання). То навіщо ж тобі посилати на смерть людей, котрих ти по нраву мав би осипати милостями й дарами великими? Почувши сі слова і визнавши, що Руджієрі правду ка же, король не тільии снасував свій остаточниІЇ ВИРОК, а й пошкодував із того, ЩО llЧПНИВ ЇМ досі. Він негайно велів одв'язати юнаН8 й дівчину від стовпа і привести їх до себе; тан же і сталося. Розпитавши n них докладно, ХТО вони й що, він надумав винагородити їх за ТУ'кривду, щО ВОВИ од нього зазнали, почсстю СВОЄЮ особливою та бага Тими дарунками. Ти&! велів одягнути їх обох у пишні ша Ти і, знаючи ЇХНЄ обопіJIьне кохання, одружив Джанні з любою дівчиною, обдарив їх дарами коштовними і послав без міри щасливих молодят додому, де прийнято їх з не сказанною радістю. Довго ще жили вони разом у щасті й довіллі.

ОПОВІДКА СЬОМА

Теодор кохається з Віолаnтою, доnь~ою свого папа Амері га; дівчиnа заходить од. nього в тяж, і "охаnця засуджу Ють па шибеnицю; "оли його ведуть під батогa.ltи па стра ту, батько вnізnає йо<!о й визволяє, одруживши його з Віолаltто/О Всі дами чекали, ПРllтаївши духа, спалять чи ві тих МОЛОДИХ коханців; як дізнались ше, що вови врятувались, оддали дяку богові і вельми зраділи. Дослухавши тої по

вісті, королева веліла казати далі·Лауретті; та почаЛа Be~ селенько такими словами:

- Любі мої подруги! 11 ту добу, як королював у Сіціяії ласкавий пан Гвільєльмо, жив на тому OCTPQBi один шлях тич на ймення Амеріго Абате з Трапані, багатий на всі б,лага світові, у тому числі й на дітей. Для таиого хазяйст ва треба йому було немало слуг, тож одного разу, як при були зі Сходу генуезькі корсари з галерою своєю, що на хапали десь на вірменському узбережжі багато хлоп'ят, він купив собі кілька пепіЛЬDиків, УВі\)J\3ЮЧИ їх за турків. 328

Більшість хлопців бул,: собі прості. паст.ухи, одпн тільки! 11а іімеНIJЯ Теодор, llИДlЛЯВ:Я З-ПОМІЖ усІХ вродою сво~И)

тобою впачею. Хоч мали иого за раба, та виростав ВІВ у домі мессера Амеріга вкупі з його ~іТЬМи і, завдяки ве стільки

тому щасливому випадку, СКІльки природним на

хилам своїм, став незабаром добре вихованим

і чемним

юпа!,м!. Піп тан сподобався панові своєму, ЩО той дав йо му свобо~у, охрестив ііого (бо думав же, що турок) П'єт Р(')1.! і наста попи в управителем своїм, маючи до нього ПОВну довіру.. . . Разом з іншими ~IТЬМИ мессера АмеРІга ПlДростала ЧИМ

далі іІ .;tОНЬКі:\ ііого Віоланта, дівчина гарна й руча;. ве встиг батько іі про заміжжя її подумати, як заl\охалася lюпа в П'стра. Хоч же вона ЙОГО й любила і за прпнмети ШЛЛХСТflі ве.1ИНО цінувала, та довго соромилась йому од нrптисл; проте. Амур визволив її од тої турботи, бо й са),! П'стро, ЗНИШl\8 паRинувmи на неї очима, так у неї зано ХtlRСЛ, що тільни поблизу неї чувся щасливим, одначе lIYже БОЯt:!СЯ, щоб ніхто того не постеріг, бо йому здавалось, що негаразд тан чинити. Дівчина, яна охоче бувала в його тоuаристві, теє помітила і, щоб додати ііому смjливості, IlОказуnaла йому ознаки щирої прихильності. Хоч і праг пу.1И обоє одне одному освідчитись, та довго не могли ва ТІ.) зважитись.

Поки вони так страждали, любовною жагою палаючи, фортуна ніби навмисне дала ЇМ нагоду позбутися І.заємної нсс"і:швості та соромливості. У M~ccepa Амеріга був одип ЧУДОllпіі масток, так як за милю од Трапані, куди часто ),ОЛ:И.1Д на прогуляння його пані з дочною та ще :3 деяним jf;іRОЧИМ товариством. ОДНОГО дНЯ в часі велиної спеки

пода.'13СЬ туди вся жінота на одпочинок, узявши з собою і П'єтра. Раптом небо, як то частеНЬ1\О буває влітну, окри ЛОСя теМllИМИ хмарами; боячися, щоб не застала їх там:

l1;года, папі з усі),! супроводом

своЇ" рушила

назад до

1 рапані. П'єтро й Віоланта, молодші за іпших, "ипереди ли все товариство; гнала ж їх, мабуть, не боязнь перед

бурею, а сама любов. Оддалившись од усієї компанії тан,

що )'х уже ледве видно було, почули, ЯК піСJІЯ довгого ГР~МНОТіння пішов раптом буйний і густий град, од яНОГО :НСі поховалися в якійся селянсьній хаті. Хлопець і дівчи па, пе бачачи іншої НРИЇВRИ, побігли в якусь напівзруй Новану пустну, де вже давно не жили ЛЮДИі тут прихис

~И:IJ.ИСЯ вони вдвох "В одному куточку, де ще лишився звер х)' шмат покрівлі, і в тій тісноті мусили притулитись одне

329

до одпого. 0;1 того приторку єrбоє набралися враз сміливо сті. П'єтро почав перший: - Дай, боже,- наже,- щоб град сей ніноли пе пере став, аби нам отак удвох унупі бути. - І мені того б хотілося,- одмовила Віo,qанта.

Слово по слову, та і взялися за руJ(П, а TO;li обнялись, а потім поцілувались, а град усе йшов та йшов. Не буду

B8JI усього докладно оповідати, скашу тільки,

що пони

CТIJ!o на годині, молоді заRоханці спізнали найвищі роз коші любові і ДОМОВИЛИСЬ між собою, як, ДС й: КОЛИ ім СХОДИТИСЬ надалі. Як град перейшов, вони пристояли біля міської бра,ш, що була звідти н<!далечно, і, діждавшись матері, вернулись разом із нею додому. Там зустрічались вони ще багато разів і кохалися нишком собі до любої вподоби, аж ПОКИ дівчина не зава говіла, що і ЇЇ, і ЙОГО

ве.пьми СТРИВОJ\lИЛО. Всяного . способу добирала вона, щоб yt:)'переч природі приросту того позбутися, та все даремно. Тоді П'єтро, боlIЧИСЯ за життя своє, вирішив утекти і ска зав про те Віоланті; почувши про те, дівчина сказала: - Як ти мене покннеш, я сама собі смерть заподію! П'втро, що дуже любив ЇЇ, сказав: - А як же мені, серденько, тута лишатися? Скоро tpix наш на яn вийде; тебе ж то помилують, а мені доведеться і за себе, Ї[ за тебе покутуватн. - П'єтро,- одповіла на те дівчина,- мого гріха тепер уже не приховати, але будь певен, що про твій гріх ніхто ве дізнається, якщо ти сам того не скажеш. - Коли так,- вирішив П'єтро,- то 11 зостаюся, але ж

ГЛЯ;lИ дотримай свого слова!

Дівчина приховувала, як могла, свою вагітність, але, ба чачи, що живіт росте і таїтися далі годі, призналась одно ГО ДНЯ, плачучи, своїй матері і благала її не губити мо лодого' віку. Вражена прикро мати лаяла її і шпетила, ЯК хотіла, а потім почала допитуватись, як було діло. Щоб пе нашкодити П'єтрові, Віоланта вигадала якусь байку і ви дала її матері за правду, а та й повірила. Щоб покрнти доччнн переступ, вона вислала її в один далекий маєток.

Як надійшов час пологів і породілля почала, жівочи~

3ВИ'lаєм, крвчати з болю, а мати й не думала, що Амеріго, який майже ніколи там не бував, міг туди появитись, він завернув раптом ДО ТОГО маєтку, їдучи 3 пташиних ловів, і дуже здивувався, почувши ті крини. Вів заіішов у ту l-\імнату і спитав, у чому річ. l\-fати, що була в ту хвилю з ДОЧli:ОЮ, побачивши його, ПСТ8.1а пеРСЛЯН8НО і розповіла

330

НО)ІУ все ТЮ\, НП їіі ~?вори~а Віо.rrапта, але мессер Л)tєрїГ?, не такий :Іеп\uвірНШf, ЯН 110ГО дружина, сказав! що то РlЧ

}lе~ІО)fшпваt щоб ;~іnЧllна не впала, ОД НОГО вопа завагітві-' ла, і зажадав од ДОЧИП щирого ви~ванвя:_ коли скаже прав ду, ТО він ЇЙ НРОСТИТЬ, ко~и Ж ВІ, нехап Г?ТУ6ТЬСЯ до га

небної C~IepTi,- не lliДУЧИ ВІД пього жалю. ВlОлантина мати намагалась угамувати IЇoro, вмовл,яючи, що все було так, як вона СБазала, але даремно. Розлючений батько кинув ся з голим мечем до дочки, яка саме в ту ХВИЛЮ зваЙПIJIа дитину, і крикнув:

_ Або Ба",и, од кого воно, або тут тобі й смерть! З.1яНавшися впдимої смерті, Віоланта зламала свою обіт пицю і призиалася, що було мі", неІ<> і П'єтром. Почувши те, баТЬІ>О розлютився ще ду",че і ледве стримав себе, щоб її не вбнти; вибештувавши дочку крутими словами, віи сів на };оня іі маіінув у Трanані, де заявив мессерові Кур радові, намісникові королівському, про ту кривду, що йо му заподіяв П'6Т}Ю, і велів схопити юнака звевацьна; ЯК узято йоrо ва муки, він геть-чисто все розказав~ Через кілька деиь намісник засудив винуватця до ши бениці, а перед тим, як повісити, мали провеСТИ ЙОГО по місту 3 баТОГОВllМ боєм. Та мессер Амеріго ТИМ іще свого гніву не ВДОВOJIьвив, що ІОна нової смерті домігся, ваИВ:СJlИВ "іп в ту саму годину обох закоханців і ДИТJI ЇХНЄ З евіту згладити; він усипав отрути в келих випа і дав те Д3HВJI разом із кинд",алом одному служебникові своему_

- HeCB~- каже,- те й те до Віолавти й перекажи ЇЙ од мене, нехай сама нку хоче смерть собі вибирає - чи од отрути, ЧИ ОД кинджала, а коли ві, то Я привселюдно спа лю ЇЇ, як вона й заслу",ила. Як сеє зробиш, то візьми хлопчика, що повила вона позавчора, розбий йому голову о камінь та викинь собакам па з'їжу. Служебник, більше схильний до зла, ані", до добра, пі

ШОВ викопувати жорстокий вирок, що виніс лютий батько дочці своїй і внукові.

Тим часом П'єтра вели в"'е під батожжям до шибениці;

стад:ось так, що вартовики проводили ЙОГО мимо однієї гостиниці, де саме перебувало_ троє вірменських ве~'lЬИОЖ, посланих од царя свого до напи римського для обмірку вання справи майбутнього хрестового походу; пославші СПинилисн. на кілька день у Трапані, щоб трохи перепочи

ти, і прийняті були з належною шанобою тутешніми знач ними ЛЮДЬМИ, в тім 'Числі й мессером Амерїгом:. Почувши галас па вулиці, вови підійшли до віJша ПОДИВ·ИТПСЬ. П'єтро

331

був оголениіі до пояса,

руки

йому

скручепо· ·ззаду;

яІ(

погляну.u па нього одип із тих трьох посланців. чоловік

старий і поважний, па іімення Фіней, то зразу побачив на грудях ве.1ПКУ червону пляму - не 0:\ крові ЇІ ве од ма нюваннн, а те, що зветься родимиіі знак. Немов щось ТОРІШУЛО старого

пригадав він у ту ж мить сп на свого,

що його схопили корсарн п'ятнадцять РОI(ів

тому на

уз

бережші Лаясси і чутка нро нього запалася; НРИlшвувши ва ОКО, с.кідьки :Ііт сьому бідоласі, він побачив, що такого ;віку 6ув би й син ііого, ЯJ<би живий зостався, а тут іще ТОЙ анан; може, іі він, думає, а коли вів, то ве забув іще, мабуть, ні свого і~шні, ні хто його батько, ві мови вірмен ської. hо.ш ватовн ваблизивсн, Фівей окликнув його: - Aгeїr, Теодоре! Почувши TOЇl оклик, П'втро миттю підвів голову; тоді

Фіней спитав його по-вірменськи: - 3віДJ<іля ти і чий? Варто вики, що вели засудженого, спинилися з поваги до такої ша пов вої особи, і П'єтро зміг одповісти йому: - Н,-каже, - із Вірменії, батька мого звалиФівеЙ. Сюди меве привезли lІкісь невідомі люди, як я ще хлопцем був. Почувши сеє, Фівей уже не сумвівався, що се й в ЙОГО втрачений сив. 3 сльозами ва очах зійшов вів униз У су проводі товаришів своїх і побіг обійпяти свого Теодора се ред тих посіпак. Накивувши ва нього свою дорогоціниу керею, віп попрохав старшого вартовика, щоб той не вів

його поки що иа кару до нового наказу; старший сказав,

що гаразд уже, він почекав. Фіней чув уже равіше, за що засуджеио юпака, 60 слава пройшла по всій околиці; тиl( пішов він не гаючись із товаришами своїми й слугами до мессера !\уррада й сказав: - ДоБРОі1ію! Той, кого ви JIосилаєте па смерть, "ко ра ба, насправді єсть чоловік БОЛЬПИЙ і мій сип. Віп ладен одружитися з тією, котру, як кажуть, справичив. Тож по С прошу вас одкласти

виконавн" присуду до того

часу,

по

ки ми зможемо довідатись, ЧИ хоче вона його собі за му жа, бо коли буде па те її воля, глядіть, щоб ве стали ви порушником права.

Мессер !\уррадо, почувши, що П'єтро

Фінеїв

син,

вельми здивувався і ніби аж засоромивс", що так поми

лився з волі випадну; переконавшись, що Фівей правду І(аже, він попрохав його повер~тись додому, а сам ТИІ(

часом покликав мессера Амеріга і все йому розповів. Мес сер Амеріго, гадаючи, ЩО ДОЧКИ і внука вже иеlt!ав на сім ЗЗ2

світі страшенно жалкував на себе за тоіі учинок, бо ба чив,' що будь llіо.чанта .. жива, все М?іlша БУJ10 б улашту D'{tТИ Яl{паЙдіпшс. Негапво послав ВіН до того маєтку, де

була доч},", свого віРНИRа, Щ?б скасувати свій попередвій uаназ

ЯКЩО його випадком lще не ВИRопали. Послапець

lШf\IІІИ

перед панною отруту и поклавши :кинджала, лаяв

З,lста~ ТОГ0 СЛУilіебни:ка якраз. . у той час, коли він, поста

П, ІІ!О вопа іі досі не зробила :еибору, та погрожував, що ліll її Тtl1Ш примусить. Почувши ВОВИЙ папський наказ, вів ДіlВ ііі спокій, повернувся до пана і розповів ііому, ЯR бу...

.110

пі:lО.

I1ра:tувапий мессер Амеріго пішов у гостиницю до Фінел

і. ма:ю не плачучи, перепросився за все те, що сталось; як

Теодор, l\.аже, посватає :мою доньку, то я оддам з дорогою

душ"ю. Фіней .'IJ.CKaBO прийняв ті перепросняи і сказав:

- fl теж того хочу, щоб мій син одружився з вашою ДОIJl-ШЮ; як ше вів ОДМОВИТЬСЯ, то нехаіі учинять 3 НИМ по присуду.

Досягпувши між собою згоди, мессер Амеріго й Фіней пішли до Теодора, що з одного боку тремтів перед смер тю, а 3 другого був радий, що' батька знайшов, і спитали

ііого, ЛІ\ він на те діло дивиться. Почувши, що, як Bi~ то П) захuче, BiO~'IaHTa стане ЙОМУ дружипою, юпак дізвав таМГ0 uезмірного щастя, ніби оце стрибиув із пекда пря АТО n рай, і сказав, що то було б для нього найвищим бла іlіСIlСТіЮМ, аби тільки вони обидва погодились. Тоді посла .1П ДО Віоданти, щоб про її водю спитати. Вона буда у '!'уаі смертельній, бо чула вже, що, сталося з її коханцем ] ЩО ііого чекає; тепер же, ледве вірячи радісній вовилі, ('1\;:1:18.1а, ЩО не може бути ДЛЯ неї вічого любішого, ніж із Ц)хапим шлюб узяти, але вопа у всьому коритиметься

uаты\війй волі.

Отак за одностайною згодою усіх сторін одбулися за Ш:Jюбипи Теодора й Віоланти; на честь сі єї події влашто }'апо ВЩІИКИЙ бенкет на превелику втіху всім городянам.

Молода заспокоїлась по перебутих тривогах і, годуючи

сного синка, невдовзі ще кращою стала, ніж раніше бу

"а. Коли Фіней повернувся з Рима, вопа вже була цілком зцорова і вшанувала ЙОГО, як вітця; старий був задоволе

В,иН такою красунею невісткою і, спраuивши небувало р{)з юшие весілля, прийняв її шанобливо, МОВ рідну дочку СВою. Через Rілька днів він сів на галеру з сином своїм,

І1~Вістною і малим унучком та й поплив до Лаясси, де на

Ш! нохапці ЖИЛИ D СПОl{QЮ іі достотну ДО кінця днів своїх.

333

ОПОШДІіА BOCb~L~

ІІасrаджо де.JIЬЇ Оnесті аа1<охуєrься в дівчиnу а роду Траверсарі і тратить па nеї все своє добро, nе добившиct, 8зає."nості; па nрохаnnя своїх родичів віn виїздить до

Н' яссі, де бачить Аи1jаря, ЩО переслідує дівчиnу, вбиває її t оддає па поталу псам; віn ааnрошує родичів і свою nохаnу на обід; вона, побачивши муки -гієі дівчuн.u, 60ЇГЬ са та1<ОЇ ж долі для себе й виходить ааміж аа Н астадЖil Лl{ 3П~fОl3lша Лаурстта, заговорила по RоролеВllНОМУ за· гаду ФіЛО}lена:

Мuлїі мої нодруги! Як за милосердів і жалісливість

усяке нас нохваляє, так само за жорстокість та неЧУТЛlI

вість нравосуддя небесне суворою карою нас ненохиБІЮ І{арає. Щоб сю істину вам довести і вас заразом од тої вад!! застерегти, розка;ну я вам одну зворушлнву і водно

час цінову історію.

У Равенні, найдавнішому городі Романії, жило НОJШСЬ багато іменитих і знаменитих людей, і серед них один мо лодий шляхтич на ймення Настаджо дельї Онесті, що ио отцеві й дядькові своєму незліченне успадкував багатство. Як то часто бував 3 юнаками, будучи безжепним, Настад жо за~охався в допьку мессера Паола Траверсарі, папяи ку ще значпішого, ніж сам він, роду, сподіваючись доби тись її любові подвигами СВОЇМН, та хоч були ті ПОДВИГП НРУГОМ славні і хвальні, вони ЙО1l.fУ нітрохи не допомаraJІИ, а радше шкодили - таКQЮ жорстокою, суворою й неириступ НОЮ ЧИllилась перед ним кохана дівчина: чи то красою своєю так пишалася, ЧИ родом високим гордилася, що не ТО сами~{

ЮlШком, <l і всім, що ЙО"IУ по;~обалось, вочеВИДЬІ{И гребувала. 3 того її гордування так ТЯЖІЮ ~lУчився Настаджо, Щіl не раз із туги великої руки на себе накласти поривався;

часом намагався схаменутися й забути жорстоку або та!> її зненавидіти, як вона його, та ШІ<ода було тих замірів і заходів - що менше лишалося надії, то дужче розналя лася любов. Ноли юнак шалів отак із кохання, зарадн ньо ГО добром своїм без ліку розкидаючись, деякі друзі ЙОГО' й родичі, нобоюючись, щоб не було од того йогоздоров'ю ущерБІ{У, а його багатству .уиадку, почали вмовлнти його, щоб віп впїхав кудись із Равепни ІЇ пожив ЯНИЙ час деіІІ'" де; тоді, мовляв, і од ІІгпстрасті своєї DпліКУЄТLСЯ, і ОД

руїШІ nбереШОТLСЛ.

334

ІІаСТ3Ді1\О пе раз Вllс~1іював ті Ї~Hi поради, але попи .Йо:о таІ, просили, ТаІі бла~алп, що і'ОДl було ОДМОВЛЯТllСЯ, 1 ~ln СІ,ззав що поїде; ШС,ТІЛ великих приготувань, так Нlби

nін зб~авсн мандрувати до ФраЩії, Іспанії '111 ще якої далекої країни, юнан сів па коня і виїхав у супроводі с·во

го товариства з РавеИН!І. Ставши на 1І0пас біля містечка І,'яссі, зо три милі за Равенною, він розіп'яв там намети і одпустив до міста супровідників своїх, сказавши, що він "остається тут. На новому місці ЖИВ він так само пишно та розкішно, НІ{ і в Равенпі, і часто кликав ДО себе знайо мих на обід '111 на вечерю. ЯI<ОСЬ на самому припочатку

місяця мая, як надворі

стояла гарна година, згадалась йому знов та жорстока ми

ла; наказавши челяді св()їй ЛИШИТИ ЙОГО па самоті, щоб досхочу про неї намріятися, пішов він навмання, куди воги нонесуть, та й забрів знічев'я до соснового бору. Були вже пізні обіди, Настаджо заГЛIlбився в гущавінь уже, може, на пів милі, та ні разу ие згадав ні про їжу, ні про що на світі; раптом почувся йому звідкілясь зойк і плач жіно чий. Аж тут ПрОКИНУDшись од свого мріяния, юнак підвів голову і здивувався, побачивши, що ОПIlПИВСЯ в лісі. Но JlI1 дивиться - із-за тернових кущів, що густо росли по

соснині, вибіГає гарна-прегарна дівчина, гола-голіСIНЬRа, волосся на голові розкудлане, вся поДРнпана Х1ІоєlO та тер ням, да так плаче, так, бідна, пощади благає. По обох бо ІШХ женуться ва нею два здоровенІІЇ пси - ТО той наздо жене і ВП'ЄТЬСЯ зубами D тіло, то той, а паздогінці грав вороним конем лицар якийсь, увесь у чорнім обладунку: в руці меч голий, лще так і пашить гнівом, а сам IІляне

дівчину страшники словами та все смертю їй погрожує.

І здивувався юнак і злякався непомалу, та жаль йому ста ло тої нещасниці і надумав він по спромозі її од мук та lіИХ і смерті порятувати. Не мавши при собі зброї, схопив

пів якогось кі.пка соснового і став псреп'ят ва вершви!{а того і па собак. Та чорний лицар, помітивши теє, закри чав ва нього здалеку:

Не м~mай:ся! Насrадшо, дай мені і псам моїм розпра. . 3 ~lЄЮ пеГІДІІІІЦСІО по заслузil . Поки ВІК. так говорив, собаки вчепилисл зубами дівчи~ НІ В боки 1 з~т.~имали ЇЇ, а вершник скочив чимдуж із -

витися

RОНЯ. Юнак П1Дlиmов до нього ближче і сказав:

Не з?аю, хто тп ЄСИ, ХОЧ тобі й відоме моє ім-я; ОДІІО

СІ.а",у тоб, - пе подоба-Річ збройному лицарепі голу жіаку 335

морду ват!! псами н, мов звірину ЯІ,У, цькумти. ТШІ і бу,J,У БОРОlIIlТlI ЇЇ, ст\і.1І)ЮІ СИJI моїх. - НастадЛ\о,- СНзззв тоді ЛІІцар,- я РОДО:\І із того ca~ мого :міста, що іі ти; ТИ був іще маЛП).І хлопцем, ІЮЛИ я

(мепе звали тоді Гвідо дельї Апастаджі). нохап отсю от дівчину ДУіІ\ЧЄ, ніш ТІІ СПОЮ паПІ!У Трапєрсарі; вопа іІ\ гop~ ДОDитістю СВОЄЮ та жорстокістю ДО ТіНЮГО довела мене горл, що 11 В відчаї сш! мечем сам собі С'lерть заподіяв, і за те засудщено мепе на вічпі муни. Незабаром помер:!з й вона,

що без мірп смерті моїй раділа. І її так само засу

д}кепо на :МУНИ пеІ\Сльпі за гріх жорстокості і за злорадство· 8 :моїх страn:щань, бо вопа піІЮЛU за гріх того собі не ма ..

ла, а ще й у заслугу. ставила. Скоро пішла душа її до пекла, 'ІН завдано ЇЙ і меиі покуту одбувати: ЇЙ тікати

ОД мене, а мені, жаждипому закохапцеві, гпатися за нею ие ІІК за любою втіхою, а ІІК за С>lертельпою своєю ВОРО гипею. Щоразу ІІІ( 11 її паздощenу, 11 мушу вбити -її тим самим мечем, яким сам себе згубив, а потім, ЛІ\: ти зараа сам побачиш, РОЗТІІТИ їй грудп, вийняти жорстоке й хо лодне серце, що зроду не зпало ні любощів, ні жалощів, і кинути його разом з іишпми нутрощами псам на пожи

ву. Через деякнй час вона знову воснресає правосудним вироком бога і сплою ііого всемогутпьоІО, МОВ її ніхто ві .. коли пе вбивав, і знову почиваGТЬСЯ та розпачлива втеча і люта гоннтва. І тан буває щоп'ятяиці об такій норі, що я паздогаияІО ЇЇ тут і мордую, ЯК ти зараз побачпш; та не думай, що в інші дпі маємо МІІ IІ1(УСЬ пільгу: я настигаю її в іпших місцях, де вона І\ОЛИСЬ учппила мені щось лихе

або попзяла злую ду'шу. Перетворившись таким чином із ніжного ноханця в лютого ворога, я новииеп пересліду вати її стільки літ, сиількп міСЯЦів вова знущалася з ме пе. То дай же мені виконати впрок правосуддя небесного і не намагаііся противитись тому, ЧО),lУ все одно не зt.ю .. жеш перешкодити.

Почувши СIOЮ мопу, Настаджо з ляку ніби аж завмер, а волосся стало ііому дуба; він одійшов осторонь, і, див лячись па нещаслнву дівчину, став чекатп з трепетом, шо

далі буде. Лицар, нромовивши ті слова, кинувся, немов скажений, з голим мечем на дівчину, яка, притримувава з обох боків собаl(ами, благала в нього навколішках по щади, з усього маху вдарив ЇЇ в груди так, що вістри пий

шло через спину.

розпачливим зойком упала пещасна

долілиць па землю, а лицар, СХОПИВШИ кинджала, розпо

ров ЇЙ БОIШ, вирвав серце і всі нутрощі та й кинув голод-

336

ІіЮЩIП[ псам, що все те МІІТТЮ :13ХШНШО ПОі1,ерлп. П~() ііш:ю l\:іДЬІ\:1 ХВИЛИН, і дівчина, мовби то й ве вопа, 31р

uаЛ<1СЯ рапто).[ па рівні І10ГIІ й ПО?ігла до моря, собаR~ шарпопу.а1І за нею, а лицар на І~ОШ юне,

:мечем у Pyц~,

JIОfпався павз;[Огін; через деЯКИll ча,С ВОНІІ так подалеш

ли що HaCTi1ДJl':O по :міг УіІ\е їх добаЧИТlI.

Сс Dllдовшце наПОВIІІШО ЮНаІЮВУ душу ТРНВОГОЮ н жа-

лем

та сноро він зміРІ,ував, щО ВОПО n'lOїКe стати йому u DеЛІ~ІШf пригоді, бо повторювалося щоп'ятниці. Добре за

ТЯ мивши те місце, він повернувся до челяді своєї, а череа деюшй час послав до Равеппп по родичів своїх і друзів і сказав їм:

- Довго при рад >кували ви меиі, щоб я ОДІШНУВСЯ од свовї жорстокої кохапої і не руйнував заради иеї добра свого й здоров'я. Нині я гртовяй усе те вчинити, якщо ви

зробите мені одну ласку: влаштуйте ТВІ<, спасибі вам, щоб иаступиої п'ятниці прибули до мене иа обід у гості Паоло 'І'раверсарі з дружииою і дочкою та з якими вони захо

ЧУТЬ родичами й друзями; а навіщо я того бажаю, ви зго дом побачите. Юнаковим ДРУЗЯМ здалося, що його волю легко можна буде вволити. Повернувшись до Равенни, вони, як настав слушний час, запросили всіх тих осіб др нього в rOCTi; хоч дівчину, нотру він любив, було не так-то просто ВМОВИТИ, та врешті згодилась і вона туди поїхати.

Настаджо велів снорядити розкішну учту, ПРИЧО>lУ сто ли поставлено в сосновому бору біля того місця, де мала відбутися кара .тіЙ жорстокій коханій. Розсаджуючи го стей за столами, віп зробив так, щоб його діпчина мала то видовище пря"о перед очима. Коли подавали останню

нотраву, всі гості ПОЧУЛИ раптом одчайдушні крики і зоіі ки переслідуваної. Всі аж переляsалпся - що поно за притичина, та ніхто пе міг того з'ясувати. Повставали З-3(1 столу, аж бачать - біжить дівчина та плачуща, а за нею соба.ш й першник. Кинулись усі до них з ГОЛОСНИМ кри

. ком,

дехто ВИСІ(ОЧИВ иаиеред, ЩQб ту нещасницю поряту-

вати, але вершник, звернувшись дО НИХ 3 тан:ою самою'

МОВОІО, ЯК перше до Настадж:а, примусив їх одступити, зд~вувавши й налякзпши всіх весназанно. Коли той чор

иии :'Іицар зробив усе те, що й тиждень тому, всі жіюш

(а МІЖ иими було багато РОДІІЧОК і дівчини тієї, і лицар",

~1i:i пам'ятали про ЙОГО IЮХ.шня Й смерть) тан: заплакаЛIІ 11 заголосили, ніби та кара впала па пих самих.

337

Ноли все скіпчплося дівчина 3 пеРШRШЮМ щезли, ся пеЗDичайна подія !Іавела всіх ПРИСУТЛ іх па довгі розмо ви; найдужче за всіх переллкалась та j-Іюрстона дівчина,

нотру любив Настаджо, бо вона все те бачила й чула ]JИ разно

самого початну;

згадавши свое НенастаНІІе roрду

ваІІНЯ юнаковою любов'ю, урозуміла вопа серцем, щО ТО не кому, а їй сувора пересторога: здавалось їіі, що вона сама вже тікає од нього, а вів, РОЗJIючеппй, наздоганяє її з собаками. І так їй стало страшно, щоб і справді ЇЙ таJЮГО не при к.лючилось, що змінила вопа раптовно гнів ва ласку, і не могла дочеJ,аТJIСЬ нагоди (не довго ж і ждала, лиш до вечора), щоб послати до юнака свою вірну служебницю ЇJ переказати ііому, нехай до неї ПРИХОДИТЬ, а вона вже всяку його ВОЛЮ учинить. На те одказав Настаджо, що вів дуже радий, та, якщо вона згодна, він хоче ДОСЯГТИ

того чесним шлнхом, тобто одружитися з нею. Дівчина, певно знаючи, що се вже давно сталося б, як би вона була до нього прихильна, веліла переказати йому. що аа все згодаа. Тоді, ставши сама собі за старосту, С1(а aaJIa батькові й матері, що хоче вийти замі~к аа Настад жа; старі були ,тому вельми раді. Вже ааступної .неділі Настаджо одружився з нею, справив весілля і довго жив із нею щ~сливо. Те жахливе видовище не одній тільки пішло на користь: усі інші жорстокосерді жінки й дівчата в Равенні так настрахаЛIІСЯ, що стали відтоді набагато прихильнішими й лаСІ,авішими до мужчин.

ОПОВІДКА ДЕВ'ЯТА

Федеріго дельї Альберігі любить без взаЄ.llності і роз трачує па зальоти все свО8 багатсгво; кОли в нього 8алu~ шuвся один ТМЬ1<;и сокіл, вїН, не .маЮЧи нічого іншого, подав його на обід своїй alLI<i, що приходить до нього в гостину. Довідавшись про те, вона виходить аа нього заJtіж і робить його багатu.м. чоловіnо~tt

Філомепа заніпчила СВОlO повість, і королева, бачачи, що вема вже КОМУ оповідати, крім Діонея, що мав особ ливий привілей, з веселим видом почала ТаІШ.МИ словами:

- Тепер мені припадає черга оповідати, і н, любії 10101 ПОДРУГII, розкажу вам одву історію, яна трохв нагадує по338

передшо, по лише для того, щоб ви спізпали, ~"y силу ваша ];раса пад благородними серцями, а щоо ви пав

..ав

ЧВЛИСЯ самі даваТІІ, де слід, належпу нагороду, не ждучи втручаиня ФОРТУШІ, Яl<а часто вділяє їх не по ааслузі, а 3 примхи СВОЄ]. . Бп знаєте, мабуть, що в наШО}IУ :місті жив (а може, іі

ДOGЇ живе) таlші,~ с.обі Коппо ~ БОРl'~~е Доменікі, ЧQJIовіи, усіма

шаповаПИll

ПОВЗікавии

не

СПJIЬІПІ

за

стародавнв

СВОЄ ПОХОДіБенвя шляхетське, скільки за чесноти і добпе·

сті гідні довіЧНОї слаВll. Бувши вже ветхий деньми, вів І

Оо.

любив РОЗПОDцати СУСІДам сво ІМ

•

таl< ІНШИМ людям про

всяку буваЛЬЩl1НУ і вмів те робити розумио, дотеппо, до ЮІадно і прш,ладно - у ВСЬОМУ городі не було над нього оповідача. l\Ііш іНШИ:\Іи"цікавими історіями розповідав віп не раз і ось ЯІ';:У . . ЖИВ І'ОШІСЬ У Флоренції один молодий ш.~яхтиq, син мессера Філіппа Альберігі, на ймення Федеріго, Яl<ИЙ ли царсЬfШ:МИ ПРUliметами і поводженням своїм увічливим

усе тогочасне тосl<ацсы<e юнацтво переважував. І зако-· хався той Федеріто, ЯІ( то З молодими лицарями буває, в одну вельможпу даму на ймеиня монна Джованна, що слаВИ.1ась тоді яl< одна з найбільших IІрасунь на всю Фло ренцію; щоб заслужити її любов, він бився на всіх турні

рах, З'І3гавtя на ігрищах, давав розкішні бенкети й роз сипав гоіі:пії дари, в тій марнотратності своїй ЖОДНОГО не знаЮЧll упину; та дама тая, не менше цнотлива, .як урод

лива, не nважала ні па те, що задля неї роБИЛОСЯ t ві на того, хто все те ВИТВОРЯВ.

Отаl< гайнував молодий Федер іго добро своє без міри й ліку, ніякого натомість не дістаючи пожитку, і до тоro до гайнувався, що процвиндрив до решти все СВ06 багат СТВО,- лишився в нього на бідність ОДИН лише малеВЬRИИ хуторець, з я];ого він мав нужденний дохід на прожиток, та ще сокіл МИСЛИВСЬКИЙ, що другого таиого хорошого, мо

же, і в світі не було. Нужда його 1І0хання не пригасила,

проте. пр.огнала З города., в Кампі, де лежав той хуторець; там ВіВ 1 ЖИВ, не просячи ні в кого підпомоги і забавля

ючись ...час ОД час·у ловами пташипими, що скрашували трохи ИО!Q убозтво, ян:е він терпляче переносив.

Коли ного отан присілu :крайні злидні, сталося

BKQCL,

що

муж МОННИ . Джованнп захворів 1, чуючися присмеРТВIlМ,

Ilаписав Д~ХІВПIlЦlO. у сі свої незліченні сн.арби віп запові дав СllПОDl своему, ВЖе велпчецы\му,, а яиби той помер

беЗIlоrО~lllO, Есе ;'J,обро :мало прппаСТl1 D спа;З;ОІі самііі MOllllї ЗЗ9

Джованні, ііого укохаВlИ дружині; розпорядипшись та НИМ ЧИНОМ, він незабаром і справді помер. :30f:Т3ВШИСЯ ВДО ПОЮ, монна Джовавпа звичаєм пашого жіноцтва поїхала 3 СИНОМ улітиу на село, в один с.віЙ MHeTOli ПО сусідству 3 Федеріговим: хутором. Сталося тан, що Х.ffQПЧИl\, зах().. I1ИВШИСЬ птахами та собаками, дуже запр"яз"ився з Феде pjroM; не раз нін бачив, яН' літає той його COI\i~ТI, і йому страх як хотілося собі таного мати, ОДННfi він иіl\ОЛИ не наважився DОПРОСИТIf ЙОГО В ГОСІlОдаря, знаЮЧlf, що то в нього наЙДОРОіІ,ча річ. Одного дня хлонець раптом занедужав; се душе засму

тило матір, бо вона дух ронила за своїм одинчиком. День і ніч не одходила вона од нього, все утішаючи синочка та питаючи - може, йому ЧQ1'О бажається, то нехай скаже, а вона вже все на світі ДЛЯ нього дістане. Хлопець, чуючи вже не вперше ті питання, сказав:

Мамо, ""ЩО ви дістанете мені Федерігового сокола,

то л, напевне, швидко одушню.

Почувши синове прохuння, MOHн{~ ДіНованна задумалась

і почала міркувати, що тут їй робити. Бона знала, ~O

Федеріго лю6ив її довгі роки і lIе мав за те ніІ(О.~И од неї навіть погляду привітного. «(Лк же мені тепер,- гадала вона,

поси.чатн до

Hboro

кола, що рівного йому,

чи самій іти просити того СО

ян я чула, не мав

зроду жоден

:мисливець; та ще й кажуть, що піп із того соnола тільн:и й

живе. Треба зовсім не маш СУШlіннн, щоб одібрати у бід пого шляхтича ЄДІШУ утіху». Ся думна Rлопотал,," її дуже,

і, хоч вона була певна, що дістала б того сокола, лн:би по· llрохала, вона ДОВГО пе відповідала синові., Та в:кіпці ма теринська любов узяла гору над усіма тими сумнівами; вона Вllрішила задовольниТ!! СИНОВУ забаганку і будь-що будь не посилати HiKoro до Федеріга, а ~амій сходити по того сонола.

- 'Утішся, синку мій,- снззала вона,- поправляйсл скоріше, а " тобі обіцяю, що завтра з самого ранку ніду до сусіди і нринесу тобі сокола. Хлопчик дуже зрадів тим словам, і йому трохи ніби аЖ полегшало. Другого ДIlЯ рано-вранці Монпа Джованна ви йшла ще з ОДІІОЮ жінкою нібито ІІа прогулящ;у; підійшов ши до невеличкого дімка мессера Федеріга, вона спитала, чи дома господар. ні в тоіі день, ні в попередні Федеріго не ходив ва йлови, а Dорався в своїм садку. Почувши, що мопна Джованна нитає про нього білн входу, він здиву вався і зрадів несНазаНllО і зразу ж побіг до неї. Вона ж,

340

по

О'аЧIШШU І

що він IшБЛШl\ається, устала і, ян господар ' "

УІ\ЛОll1ШСН їй 1fJtзеш.. I ,О, ПРПВІТМІа ного ласкаво, по-жшочому:

День ;tобрніі:

J' , ( )C,"~ep)гo:

А ПО 'ПРJll3іrаШll таювш до llbOГO оБІзвалася словами: _ Я ПРНllШШl .~lOДll, ~?б ВlIнагородити т.ебе за Ті, втра ти щО ТlI знзнав ІХ 3 МОЄІ ПРИЧИНИ, кохаючи мене біЛьше, пі;" сдід бу.10. А нагорода ж буде ось ЯІ~а: хочу я ~ тебе сьогодні 3 сією приятельн:ою моєю ПО-СУСІДСЬКИ пообlДати. ФС'~сріго одповів понірливо:

_ 'Мадонно, я не пам'ятаю, щоб будь-коли зазнав од

вас якоїсь прш<рості, натомість ПрИЙНЯ8 багато добра; я"що і був я коли чогось в~ртий, то все завдячую чеснО там вашиМ і любові, що маю до вас у серці. Запевняю вас, що сьогодніШllі ваші ласкаві одвідини дорожчі мені над усі колишні багаті учти та бенкети, бо ви нрийшли В гос ті до бідаря. По сій мові привітав її, дещо збентежившись, у скром пій своїЙ господі, а потім повів у садок; ве маючи під руною піного, хто б міг скласти :компанію гостям, він ска зав:

- Мадонно, даруйте, що немає тут іншого товариства, ОІ<рім сієї ОГОРОДНІІЧКИ; нехай же вона побуде з вами, по ки я там обід налаштуlO. Давно вже жив Федеріго в таІ<ій бідності, та тепер ли ше усвідомпв до краю, ЯК він через ті свої колишні иад мірності зубожів. Тут треба чимось пригостити свою даму, що заради любові до неї він снравляв колись велелюдні учти та баш,ети, а тут як на те, ві грошей немає, ні ре чей таНIІХ, щоб заставити можва було; аж за голову ха пався бідолаха, про:клинаючи долю СВОЮ і не знаючи, за що РУКИ зачепити. Ітп нозичати в КОГОСI> - нізащо в сві ті, навіть у паймита свого; та й ноли він те ВСТИГ би? Аж

тут. упав йому в 0110 сокіл той дорогоцінний, що сидів на жердочці в його Ьо"імнаті; не довго думаючи, взяв він його

(а птах був жирнеНЬЮІЙ, нівроку): оце, думає, добрий бу: ~e ПОшапівок для І<ОХЗНОЇ дам!!. Без жалю скрутив віи ио,,?, голову і велів служці своїй обпатрати його швидень It? 1 засмажити ЯRвайнраще па рожні; потім заслав стіл.

БІЛИМ обрусом (у пього їх трохи ще лишилося) і, весе

n:еuьний, пішов у садон: до МОШІИ Джовапни прохати її

Па обід, ца ЯКий він, ПО бі;щості С80ЇЙ, спромігся. Та вста Ла й пішла з супутницею своєю до столу; не знаючи, яку то печеню вопп ЇДЛТЬ, вони раЗОlrl із гостинним господарем

341

спожили того дорогоціUlЮГО СОІЮ.1а. І\о.lИ зі столу uрп брали і rостя поговорила .r1юб'язно 3 господарем про те, про ее, вона вирішила, ЩО час уже сказати ііому про властиву мету своїх одвіДlJП, і О~~Балась дО НЬОГО .rIfiСІШВН:'.1 [0.7l0COM:

Федеріго, Яl\ЩО ти не забув своїх l\1)лиmніх почуттіп

і пам'ятаєш про мою честuвіеть, ЯНУ Т[1, МОЖДUВО, вважав за жорстокість і несправедливість, то я гадаю, що ти зди вуєшся моєму зухвальству, коли почуєш, за чим н, масно

кажучи, до тебе ириіішла. Та якби в тебе були коли діп,' і ти кав поцяття про силу любові родительсьної, ти, на певне, пробачив би мепі за сей учинок. На жаль, їх у тебе немає, у мене ж є син-одниаи., і Н, скорлючпеь владному JIаназові матерпнського серця, мушу, всупереч моїй волі t

всупереч пристойиості й доброзвичайності, просити тебе, щоб тн подарував мені одну річ, вельми дорогу тобі по праву, бо твоя Лllха доля не лишила тобі, опріч неї, жод ної іншої потіхи, розваги й розради,- маю на увазі ТВО* ]'0 СОНОЛ8, бо СИНОК мій хворий тан його забажав, що, по ли я йому T01'O птаха пе дістану, боюсь, що віп іще дуж че рознемол,шться і тоді, J\РПЙ: боже, помре. ТИМ благаю тебе - не заради любові твоєї до мепе, бо вова тебе ві до чого не зобов'нзує, а зарадв твого благородства, яке ти вже не раз являв, ян ніхто ПЇНОЛII,- прошу тебе, подаруН: мені того сокола, щоб я могла сказати, що завдяки твоєму дарувку сип мій залишився жиьий, щоб я була вднчва то бі ПОl<И віку "01'0. ЯІ< почув Федеріго, чого бажала ііого дама, нк побачив, що не може вволити її волі, бо вже зарізав свого СОКOJIа, щоб її пригостити, то так гірко замакав, що довго не спромігся сказати їй щось на відповідь. Мовна Джовавна ноДУмала спершу, що тим він ШІаче, що Шlюда йому роз·

ставатися з уиохапим своїм соколом, і хотіла вже була ОД){QВИТИСЬ од свого прохапня, та стрималась, очінуючн

словесяої відповіді од Федеріга. - Мадонпо,- промовив віп нарешті, ...гамувавши сльо ЗИ,- відколи з ласки божої ПрИХШІився я до вас щирн" серцем, доля не раз ставилась до мене вороже, і часто

я нарінав ва її несправедливість; та все те було ніщо, як ріввяти до тої кривди, що вопа меві отсе тепер учинила. Як же меві примиритися а М061О ведолею, lЮЛИ подумаю, що ви одвідали убогий дім мій, агордувавmи колись ба гатим, що ви просите од мене незначпого подарунка, а я,

з Фортунияої неласкн, яе можу вам його вділити. А чим

342

ле моа;:у, зараз дізпастссь. ПОДІІ ПОЧУВ Л, щО Вll заВВОЛllЛИ nРUЙТН ДО мепе ~ообідаТll, то н, 3lJalliilВШll па вельможниіі рід ваш і ВllСОlі.! Ul)ІШ~lетп, ПОДу.мав, що повиllеп uриша

нупати вас Яh'ОЮСh виборною lIотравою, вітають звичайних гостей; тут згадав я ви ЙОГО тепер просите, про його цішІОТУ і буде ДЛЯ B~C ~і.J.ШВІ поч.аСТУНІіо~r, отож

не такою, ЯІШfO про сокола, що вирішив, що він і по~ав вам із

нЬОГО печеНІ. епер ше, ДlзuаВШllСЯ, щО ВИ ВОJlІЛИ живого сокола, побачuв Я, щО пе тан, ЯІі слід, ВlНі розпорядився; свідомість ТОТО, щО Л ве можу вам услужити, пе дасть ме

ш, мабуть, уже ІІіколи ПQКОЮ.

ПО сШ мові ПОІ>ааав їй на довід пір'я, лаПНIІ і дзюб o~

сокола.

ПОЧУВШІІ все те й побаЧИВШIІ, дама спершу почала га

пити Лllцаря словами за те, що він перевів таІ>ОГО чудово го сокола, аби пригостити жінку, а nOTiM CT8JIa вихваЛЯТll в думнах його падзвичайпу веЛlІнодушпість, що і в убоз тві не змаліла. Та, не маючи вже ніякої на ТОГО сокола w

иадії і побоюючись непомалу за здоров'я своєї дитини, ВО иа сумно попрощалаея

з господарем і повернулась до хлопця. Синок П, ЧИ ТО 3 горя, що не дістав сокола, чи ТО вже 3 хворобп невліЧlIJ\.10Ї, помер-таки через KiJIbKa

днів на превеЛІШУ тугу матері. Довго плаІ>ала вона й су мувала, аж тут браТIІ почали її ПРНИУІ>увати, щоб ізнов заміж виходила, бо молода ще була й багата. Монна Джо ванна воліла жити ВДОВОЮ, та, бачивши, ЯК напосідають па неї брати і згадавши про благородство й щедрість Фе дерirа, який приmанував ЇЇ своїм останнім соколом, ска

залв своїм братам: Радніша б' я було ДО мислі, та вийшла заміж, то Альберігі. - От дурпа! вориш? Нащо тобі

була й довіку вдовувати, ЯІ<би вам те ІЮЛИ ВіІ\е ви притьмом: хочете, щоб я вийду не за ного, ЯІ> за Федер іга дельї

глузували з неї брати.- Що ее ти го виходити заміж за таного, що нічого ве

..ав? - БраТИІ>И мої любі,- одповіла їм монпа Джованна,

добре 8~аю, що правду ви нажете, та волію мужа без ма єтку, ащж ма,тОІ( без мужа.

Бра!и, побачивши її песхитпу рішучість і зпаючи, що ФедеРІГО,. пезвап;ЗIOЧIІ па свою бідпість, лицар правий і доблеениu, ВЧІШИ.Щ еестриuу ВОЛlO й оддали йому МОННУ

Дл\Оваuпу разом а ~'ciM її добро:и. Ставши МJ';ИС:\{ Бохапої 343

дами j властителем багатих маєтностей, мессер Феде ріl'О ЖИВ дО самої смерті щасливим чоловіком і добрим lосподарем.

ОПОВІДКА ДЕСЯТА

П',тро ді Вінчмо йде вечеряти до товариша; його дру :»сипа' запрошує до себе хлопця; коли чоловік вертається,

жію:а хова. "оханця під "учу. П'єтро оповідає, що Ер"о лано, до якого він, ходив, ан.аЙшов у ceoїJtt домі .молодunа, що сховала жін"а; П'єтрова дружина гiIНиTb nерелюбни ЦЮ, та тут осел наступа. тому хлопцеві на пальці і він

"ричить; П'.тро роа"риває rа"u.ч чино), жінчину араду, але через своє nлюгавсrво мириться, з неЮ

Коли моролева сніпчила СВОЮ повість, усе товариство

оддало дяку богопі, що так" справеЛЛИВQ винагородив Фе- деріга; тоді Діоней, котрий не ченав СВОЇМ звичаєм нака зу, почав такими еловамн:

я пе знаІО, ЧІІ ТО вже такий ВІІ8ИХ у людей постав од звичаїв зіпсутих, чи зроду у ПИХ тана вдача гріховна, що більше всі радіють злим учиннам, аніж добрим, особли В,О ЯН ті вчинии могось іншого, а не їх стосуються. А тим,

що я взяв па себе обов'язок (і пе збираюся його зріка тись) розважати вас, смішити й веселити, то думаю розпо вісти вам, люб'язні дами, одпу історію, ХОІ.] У вій буде де що, сназатu б,- сороміцьнс; та її варто все-таки розказа ТИ, бо вопа, напевне, припаде вам до еману; а ви, її слу хаючи, так робіть, ин ото в садку тендітною ручкою гожу троянл,у зриваєте, що нвітну берете, а НШІЮЧRИ лпшаєте: так і тут - не зважайте на мерзотника, нехай він гибів у своїх порон ах, смійтеся весело з вибриків ЙОГО жінки i l де треба, спочувайте чужому Лl!хові. Так от, жив ие так давно в Перуд;кії одии багатий чо ловік ва ймення П'єтро ді Вінчо.rJО, котрий, ХОЧ йому ТОГО

зовсім не хотілося, взяв собі шіпку більше про людське

оно, щоб заличнувати перед горшкапами одип свій ПРОТИ lIРИРОДВИЙ нахил. Як па те, жінка припала йому не ціх-, НОМ тан:а, яна б йому годплася,- була тужава, рудоволоса та жагуча: їіі би ДВОХ чоловіиів :RН\ТИ, а не ОДПОГО, а тут, і ТОЙ ОДІШ пе про иеї,

чортзпа про що думав.

344

Ноли вопа те помітила, то дуже почала сердптись; СІІа

анно, сама гарна й молода, при силі і при тілі,. а чолові нові до пеї байдуже. Стала вопа з НИМ ЩОДНЯ сваритися та ГРИЗТИСІІ - яна вже там може бути злагода! А тоді ба чить щО 111М його паснудству не зарадить, а Jшше своєму

здор'ОВ'Ю З8па;І.НТЬ, та й почала собі так думати~гадати:

<,Сеіі мерзотник мпою гребує, бо звик по сухому шурхо ТІ! - НУ гаразд, пошукаю ж я собі такого човника, ЩО lJ().10ГИ не боїться. Я взяла його за МУШ.8 і принесла ЙОМУ чимале придане, знаючи, що він мужчина, і гадаючи, що

ііому того хочеТJ.ся, чого мужчинам ГОДИТЬСЯ хотіти. Як бп Я ЗШ1ЛП, ЩО він такий, то зроду була б не пішла аа IJI,ОГО замііR. А віп же знав, що я женщипз, то чого ж

в;н брав мене, Itоли жівота йому осоружна? дОІШ мені с 10 кривду од Hboro терпіти? Я"би пе хотілось "ені в гріш НОМУ світі ЖИТИ, то пішла б я у черниці, та}\ я ж іще не Нt\а,и.тІ3СЯ! А КОЛИ я дішдусл од мого пегіДНИl\3 втіхи якої чн розношів? Швидше, мабуть, посивію, а 'ro,J,i даремно н..:алнуватиму на старощах, що тзн марно збtг:тн літа :моі l>:o.ТJoдiї. Та він же сам :мене незгірше навчає іі напучає, НІ\ тут слід ЧИНИТИ: сам шунае насолоди деіпде, то й я ж Ії ДJІЯ себе десь пошукаю, тілы ии що моя наСШlода заслу... [овуватиме хвали, а ііого порон - ХУ.тІИ, бо Н лише люд.. с"кі за но НИ порушу, а він іще й заІ\ОПИ приро;.(и знева іКаЄі).

Подумала вона ОТаІ, раз, НОДУШlЛа вдруге і, щоб ті дум JШ дО бажаного СНУТНУ довести, заприязнилася 3 одпою старою бабою, схожою з ВІІДУ ІІа святу Вердіану, що то гадюк годувала. То була Т8(,8 богомільниця, що на осяний відпуст а чотками в руках ходила, nсе про життя велин.о

мучепинів та ра ПИ святого {Рранцісна говорила і навіть, казали, бога за бороду ЛОВИ.'а. -ВИГОДИВШИ добру годину. та жінка виявила їй свої бажання.

- Дочко мол,- сказала ЇЙ стар8,- господь-усевіда знає, то добрий узяла ЄСИ намір! ЯJ<би павіть не було в тебе па те ~луmної причини, то й тоді, молодою бувши, не івак

ше СЛІД би було ЧИНИТН, щоб юш!х днів даремно не гу_

бити, бо для розумпої людини пемає більшого ГОРЯ, ЯК ж[щ~увзти аа марно втраченим часом. На ката пам ті CTa~

РОЩІ здалися? От хіба що попелу од вогнища rлядітиl

Хто-хто, а я те дуже добре знаю - бодай краще не зва ти! І ДОСІ жаль живпй бере, ян: подумаю, СІ,ЇЛЬІ;'И-ТО часу

бе~. ПУТТЯ нрогаяла; хоч і не все ІІ змарнувала (не гадай сош, що J1 тана ВіНе дурна була.), та не все ж і зробила, що

545

могла. НІі ізгадаю про те та ПОДІІВЛЮСЬ, яна тепер стала, що ніхто юне до моєї губки вогню не внреше, то, боже, Яl{ сумно Шl душі станс. У чоловікіD - там зовсім інша річ, ВОНИ на всяне діло здалися, а не тілью! на се; в них старі бувають за молодш\ів вартніші. А паша жіноча справа тL1ЬНИ теє-то як НОГО, та ще дітей РОДПТlf, не за що ж нас

люблять і цінуюТ!" Се вже і з ТОГО КОЖJIО>lУ розумно, що жінка до того діда ПОDСЯІ,час готова, а ЧOJІОвік ні; та ще й на те зв[р"н:, що одuз жіпка моше багn тьох чоловіків ухорнаТll, а їх і десятеро одної не заїздять, сказано, длн того ми й РОДИЛИСЬ. j ще раз кажу тобі, що добре зробиш, коли чолоuі"ові за п'ятиадцять ОДП:Jатиш двадцять, щоб на старості літ душа ті"а ве норила. Бся"е повивво зажи ввти світа, по~и слушать літа, а паипаче пам, жіпкам,

не випадає гав ловиТІ!. Сама здорова знаєш, що ян поста рієм, то ві муж, ані який собака ва вас і ДIlВIIТИСЬ не хо Че - ХОДИ, бабо, ва пенарвю горшки та МНСНII лічити да з котами мурнотіти. Ще й пісні глумливі про нас прома дають: «Молодицям - флячки, старицям - болячни», та хіба тільки сю одпу! Та шкода й мови даремно трати ти: СІ<ажу тобі, що добре ти вчинила, ноли саме до мене, а не до когось іншого вдалася, бо я тобі в великій приroді ставу. Нема таного жевжина, щоб я його на діло не під кусила, вема такого йолопа і бовдур", щоб я його не роз буркала й не роз"олихала. Ти тільки скааш меві, нотриіі тобі ДО мислі, а як його залучити - в тім уже моя голова.

Па>l'ятай лишень, дочко моя, що я бідва жінна, не забу

вай про те. Хотіла б я, щоб у кожній >lОЇЙ прощі, в кож иім отченашу і твоя була часточка - ее буде в бога за місто

свічки ЧИ

поминок

по

вмерmих

твоїх

душечках.

По сій мові стара святенниця В>lовкла, а молодиця сна вала їй, ЩО, як побачить такого й такого хлопця (всі його принмети докладно змалювала), НОТРИЙ частенько сією вулицею ходить, то нехай уже робнть, що знає; поті>l дала бабі добрий шмат солониви і одпустила її з богом. Через кілька день стара і справді впроваднла НИШНОМ дО неї в l{імнату того хлопця, а потім і деяких інших, ва

яних молодиця ласнапим оном нозирала. Хоч і стереглася

. жінна

чмовіна, та жодпої старалася не пропуститн вагоди.

Одного разу П'ЄТРО пішов вечеряти до товариша своГО ва Й>lенпя ЕРlюлано, а жіПl(а веліла тій бабі привести од гарного та ручого хлопця, НlШХ мало було в Перуд жії. ТілЬ1Ш сіла МОЛОДИЦЯ з ТИМ ХJЮllце:м: до B~epi, ЯК П'єтро I'УЮIУВ знадвору: «Жіщю, ОДЧИНЯЙ!» Перелякалась

Horo

346

ініпка: пу, д..Y~I[1Є, пропала! ~e ж того полюБОВПll~{а ,ДіТИ, І,УДИ його СИРНТ!!? Сх~вала ного швидеllыlоo у 110ВlТЦl, що

З тою кімнатою OIlOCТlHЬ була, накрила пого l\УЧСlO, що

то курчат нею П8J,РП,вають, ще й сінника зверху ланину ла _ саме ТОГО ДНЯ ,СІНО З н:~oгo ви:грусила. Ces зробивши, одчипила qоловіlїОВl, Я}~ УВlиmов ВІН, .пона зразу до ньоro:

Та

іі

ШППДІШ

Ж,- Rаже,- ви

ту

вечерю

НООН

вклали! , _ Еге , ВІШ[lЛIІ,ОДf':ЗЗУЄ П єтро,- МИ її й пе поп.

пали.

А то іІі ЧО~ІУ? - питає жінка. Ось послухаіі,- каже їй П'втро.- Сіли мп ото до СТОЛУ, ЕРl\олано з а\іш-юю і л, коли ее чуємо - ЩОСЬ ніби чхнуло. Чхнуло раз, удруге, ми собі спочатку байдужки, (.І тоді вше ЯК розічхалося воно па всі заставки, :ми здиву вались непо"алу. Тут ЕрколаllО, що вже трохи насварив

_ _

був жінку за те, що не зразу нас у дім упустила, сказав із

серцем: «Що воно за знак? Звідкіля той чхун узявся иа пашу голову?» Тоді встав із-за СТОЛУ та до сходів, а під тимИ сходами - дощана Іюмірчина, де ОТО всину всячииу складають. ОДЧИПЛЄ ДDерцята - бо ночулось ЙО>ІУ, ніби

саме звідти чхання виходить, аж з тої КО51ірчини як уда рить ва вас сірчаПЮІ духом! (Ми той сморід і зразу були запюхали,

ян спитали

господині,

ТО

вона сказала:

«Білила, - l\аше, - завіси сіркою, а тоді в комірці вад ІшзаВІШМ розіп'яла, щоб ПРОДlJМИЛИСЬ, от воно й смер дить» ). Як одчинив ЕРІюлано дверцята і дим трохи роз віявся, заглянув він туди і побачив того чхуна, що вже од сірчаної пари мало не задихнувся: іщо трошки, то було б

там

f по чханшо, і по всьому. Побачивши ту прояву, Ер

lюлано гримнув на жінку: .Тепер же Л знаю, чом ти нас тан довго за двер-ми тримала; нехай мені те та ее, коли я

тобі як слід не оддячу!» Бачить жінка, що спіймали її на гарнчо:му,

і слова

ва

виправдання не промовила, а

мерщій із-за столу та й майнула хтозна-куди. Ерколано ІІа неї і не з-важав зовсім, а все гукав до того чхуна, щоб n~JIазив: тан де, пе міг уже, сердега, й ПОВОРУХUYТІІСЯ! То

ДІ Ерно:rапо СХопив його за ноги і витяг із-під сходів, а сам поБІГ по ноша, щоб то його зарізати. Тут уже я зля

I\a~c~, щоб ве було й мені од синьйорії якого лиха, і да

ваи иог? здержувати, щоб він його на смерть не вбив або

не снаЛlЧИВ. На той гвалт позбігаЛИС1f сусіди, схопил'и не чуственного хлопця й нонесли • дому, нуди Dже - не

347

8наю. От чого вечеря паша ляснула

нашу ж тобі, що й

ве НОЧІ-шали.

Нн. ПО'Іуда жіНl{а про ту пригоду, то зрозуміла, щО ПО одпа вопп тана розумна, хоч ч:аСО~І і ДОВОДИТЬСЯ f\O~fYCb У

тіспу діру впасти. Хотіоroсь їй

110

ЩlIрості за ЕРІ<одапову

жінку вступитися, та щоб заЛllЧI\:уваТІІ свої гріхи, на ін.. ших і'оловою кпваючи, тан почала говорити:

От таl< ПРИТИЧllllП! От т"" свята і божа у ЕРІ(одапа

жіпочка! Чесна, нема чого казати! А л, дурна, хоч спові· датись у неї бу:rrа готова, ,1у:ма.1а, що вова така б.'Іагоqе~ с.тива. Та вже ж і не перволіТОR,·а молодшим л(~ий прв~ RJl8Д по;щє! Бодай була ніколи на світ пе родилась і землі сnятої не топтала! Ах ти ІН невіРНllце, передюбпице така! Що ж ти ганьбиш і соромиш усіх шіпои наШОl'О міста, ЩО, честь і вірність свою зане;J:бавши, людською думкою

зпехтуваВЩІІ, без стида і совісті такого чоловіка,. такого

вірного мужа, таного гіДІЮГО грома~яuиuа, а водпочас і

себе саму в пеславу вводиш, бозпа з І<ИМ дпгаючись! Про СТИ мепі боже, та я б ізроду таІ(ИХ иаСRУДПИЦЬ пе жаліла й пе мидувала

- убивати Їх треба, живцем палит!!, дотла спопедятu! Тоді, згадавши про свого иолюБОВНИl<а, схованого під кучею, вонn почала ВМОВЛЯТИ. ЧОЛОВЇІ\:а, щоб лягав спати, бо вже перано. Але П' страві дужче хотідось їсти, апіж спати, і віп спитав у не], чи нема чого повечеряти.

- Яка вже там вечеря! - одказада дружииа.- Хіба " що варю, яl< ти з дому йдеш? Я ж ие така, як Ерколаиова жію{а! Лягай краще спати, Яlюсь воно буде! Надвечір вериулиси з седа П'єтрові наймити, що за чи МОСЬ туди їздили, і, ве папоївши ослів, поставили їх у стайпі, що була аа повіТІ<ОЮ. Одпому осдові дуже аахоті ЛОСЬ пити, от він одв'язався, ВИЙШОВ із стайні та й nішоо Бютити по двору, чи не" знайде десь води, і тан: ПРИТІОпав до повітки, де був схований той хлопець; віп МУСИВ стояти під тою кучею рачки, і падьцї одпої руки висупулись Яlюсь

падвір. Чи таке вже його було щастя, чи така иеДОЮl,, що осел наступив йому на ПУЧЮl ІЮПИТОМ - аж завере щав бідолаха од болю великого. Почувши той вереск, П'вт ро здивувався, тим бідьше, що йому здалось (та вопотаІI і було), що ее десь у його домі. Вийшов він із хати - чув, аж сиравді хтось стогие (бо осел як иаступив хлопцю иа

РУІ<У, так і пе прийняв ноги). Хто тут таІ<ИЙ? - заІ<ричав П'єтро і иобіг до иовіТІ<И.

348

nїДIІЯВШИ НУ'ІУ, nін побаЧIІ~ ТОГ? ХЛОПЦЯ, що норчився

fiолю, бо палщі ;\уже щеМIЛIІ, І ТРУСИВСЯ

переляну,

бо боявся, щоб ГOCI~OД.P пе розправився 3 иим по-своєму.

Т[! П'єтро впізлпв НОГО". бо давно вже уганяв за ним, СПО нукуваний нахи.'ІО:\l СВОІМ мерзеПНИ~I.

ЩО ТІІ тут робll~?

с~итав ВІ,І! у хлопця.

Той зразу НС OДI10ВlдaB

НІЧОГО, ТlЛЬІШ МОЛИВ господаря

XPl!ctom-бого", щоб віп його пе вбивав. Тоді П'єтро ска анн iiO~IY:

Вставай, не бійся пічого, СНаіІ\И тільни, ЯН ТИ СJОДИ

лтрн.ШJВ і ,ДЛЯ чо~о? Хлопеl[l) розказав йому все. П'єтро iR не менше з сіві :іна;.;іщш утішався, пііК жінка його журилась; він узяв ХJiОJЩН за руну й повів дq німнати, де па пього чекала

Cl\1('і)тСП)IІО перелякана жінка. Сівши ПРОТИ неї,

n'erpo

СНі\:mв їй:

Ось ти допіру так ПРОlшинала Ерколанову жіику,

иа:за.ТJ8, що спалити її треба, бо вона усіх вас ганьбить; чого ііі ТИ про саму себе нічого не сказала? А вше ЯН про себе мовчаЛ/l, то як же в тебе піднявся. язик судити іншу 3,1 те, що ти ЇІ сама витворяєш? Се могло статися тілЬКИ T(]~IY, що всі ви одним миром мазані і кожна з вас рада ІІрш,р1tТИ свої гріхи ЧУЖИМИ. А спалив би вас усіх грім JlL'ut'Сlшіі, uроклятуще нодло!

І lоб<lЧИВШIІ жіШіtl, що па перший раз сами~.1И лише сло~ ЛіВНІ гнів чоловіків вилився, і зрозуміuшй, чому він такии

Д(Jfiрніі,- бо таного гарного хлопцн n РУНИ собі запопав, наоралася сміливості й сназала: - АВіl,еа" тобі хочеться, щоб усі ми погоріли, ее л добре зпаю, бо ти вашу сестру так любиш, як собака па 'Л~ЩIO; та бог не дитина, щоб слухати таного сучого синаl

}-\o.rщ вже дійШJІО до того, то ЯІіИМ правом ТІІ ва мене скар

ІІ"ИШСЯ? ЩО ти мепе до ЕрколаllИХИ рівпяєш, до тієї старої

Gлудяги? Яна Вона не Є, а од нього дістає все, ЩО потрібно, бо МУіИ Живе' 3 пею, лк з жіНІ<ОЮ, по~чесному І не так як ти. Хоч я в тебе одіта і обута, та пе мепі казати й не тобі ~лухати, Яна меnї од тебе шана в постслj що Я вже й за~

упа, нол,И :МИ вдвох спали. Боліла б я б~сою~голою ходиw ТИ, аби Т1ЛЬfШ Спраnашього мужа собі мати f)піж жити в достатках 3 таким, ЯК ти, педолюдном. 3розу~ій же ти, іро де, що я така саМа щіШ-\<1 ш\ і всі що мені того самого хочеТLСЯ

·~ccь

•

щО ВСІМ ЖЩИП", Чого од тебе не дістаю мушу собі -lпде роздо б УТИ: - 3а що ІН ти мене ганиш?' Я іК тани

3019

ТJI(IЮ честь непомалу й шаную, іще з ВУЛПЧПИ~І гультяй СТВОМ не тнгаюся!

Бачить П'єтро, що вона й до ночі всього не перебалакав, а йому те й за вухом не сверб1ІТЬ, та іі каже жінці: - Годі вже про те, жінко, ЯКОСЬ ВОНО влаШТУ6ТЬСЯ. Ти краще дай нам чогось повечеРНТlІ, бо і сей хлопець, зда вrься мені, так само, як .нІ не ЇВ іще нічого. - АВlIiЄ,Н, ве ЇВ,- сназала жіНl\:а,- тільки :ми ДО сто ку сіли, НІ{ тебе лиха ·година принесла. - То іі.:щ вже,- сказав ЧОЛОВЇН,- паJl3ШТУЙ вечерю, а я вже ЯБОСЬ прирозумію, що й' мені, й тобі добре буде. Побачивши, що чоловік не сердиться, жінка встала, накрила стіл і нринесла вечерю, що вже давніше була зго товила. Отак утрьох іповечеряли воии всмак - жінка, ЧOJlовік її розінсілиіі і той хлонець:Що там пісдя вечері ви гадав П' стро, щоб усіх трьох задовольнити, я вже забув са; знаю тільки, що як проводили ВОНИ назавтра того хлоп ца до Мilйдану, то він був як очмаиілий і не знав, чи ііому' ввочі ДОВОДИJІОСЬ більше чоловіБувати, чи жіикувати. ОТОЖ, люб'язні мої дами, так і Жllвіть,- оддавайте всяко ІІУ віть за віть, а не :можете тепер, ТО оддайте в четвер, от воно іі вийде - бу на бу, му иа му, як гукнеш, тан і одгукнеться.

Як ДОІІЇПЧИВ Діоней свою оповіДІ'}" дами небагато смі 'JlJШСЬ - не тим, що не смішно було, а більше, мабуть, із соромдивості. Королева, побачивши, що скінчилось її прав п.іНІІЯ, підnелась і, ЗIlЯВШП лаврового вінця з своєї голо ...

ви, граціО3110 ПОКJ!ала його на голову Елізи, промовивши: - Мадоипо, передаю тепер вам СВОЮ владу. Прийнявши тую ВИСОІ<У честь, Еліза ВЧИНllла так, як і її попередпшш,- передусім дала розноряджения каште ,nя:вові, що він має робити за ввесь час ЇЇ Іюролювапня, а потім звернулась до свого товариства, що зичливо СіIУ хало ЇЇ мавп:

- Не раз ми чували про те, як дотепним СЛОВОАІ, влуч ною відповіддю чи Ішітливим виr'рутом людям удавалось прикорочувати чужого злого ИЗШ<а або одвертати небезпе ку, що їм загрожувала. Такі вииадки самі по собі дуже цікаві і нам можуть бути корисиИА/Н, тим і бажаю я, щоб завтра з бошою поміччю говорили ви про такі речі, себто оповідала про людей, яні ДотеппоlО вjдпопjддro давади від* січ ГЛУМ,:IlПЮ;,\ІУ слову або бllСТРП~1 розумом і ВПllахіДЛl1-

Dісrю O,:~ себе ШІЮДУ, uебезпсну чп НРl1ВДУ оДвеРТП.1ІІ.

350

Усім вельмп спо;(обалась тая думка; тоді 1\ОРО.1ева під.. велась і ОДПУСТlIла всіх ат ДО C~~fOЇ вечері. ПобаЧll.ВШІ!' що королева встала, ПОllставал~ 1 BC.~ че~на ко;\шаюл, 1, як заведено, НDжне шунало соБІ, ЯКОІ ХОТ~ЛО, р?зваги. Як тілЬКИ пересюрЧНJПІ ЦШ\аДИ, но~олева .~eJJІЛа ВСіХ ПОС~ЛИW кати і товарпство сіло ДО nечеРl, а ПОlвmи, почали СПІва-

-' таuцюваТlI. Коли на норолевпн загад завели дами тип . Т. . .коло, Діонеєві наназапо СПІВати. ОП одразу ж 1 почав: Хвоста BfOpy, моя lr1UЛЗ, Є хороша повина ...

Усі дa;\~I1 внбухли реготом; найдужче сміялась короле ва та вопа веліJIft знвести яиоїсь іншої.

:..- МаДОIlIІО,- І;аа;е тоді Діоней,- щоб мав я цимба

ли ТО заспівав би вам іншої: «Люба мнею, піднімися!t,

аб~ «Під QЛИВИНОЮ травна», або ще «Морськії хвплі мені

пе милі ... » Та Цllмбuлів немає, то вибирайте якусь іншу, Може, ВЮ! сієї: Оіі Duіі;J,П, мій раю, Без тебе вуираю,

Тан: я тебе почухраю, Ян: яблупьку в маю.

Ні, се погана, співай іншої,- СI(азаJIа королева. Чи їпшоJ", то й їншої,- погодився Діоuей і завів: Манна Сімона ллє в БОЧl\У :медочку, Хочеш не хочеш - ДИТЯ щогодочку..•

До лиха ролева.

такими піснями І -

Заспівай

ЯRОЇСЬ

гукнула, СМЇІОЧИСЯ, ко ..

звичайнішої,

такої

нам

не

треба.

- Не гнівайтесь, мадонно! - одказав ДіопеЙ. - Ска }ніть лишен", НЮІ вам до вподоби, а я їх стіЛЬRИ знаю, що і в тисячу не вбереш. Хочете, може, сієї: «Ой ти мушель .. 1\0 :МОЯ, а ЧИ D..'ІЇЗ'у в тебе Я?», або «Муше, :муже, ти не ду ... іне», або .«Куплю собі піВІІика за сто лір ... »?

. Хоч і СміЯЛJIСI) тут усі дами, та Rоролева розсердилась ] сназала: - Діонею, годі жартів, заспівай пан гарної пісні, а ні, то побачиш, що я cnpaB;J,i вмію гніватись.

ПОЧУВПШ сі слова, Діоней ПOlіИНУВ свої фіглі-міглі і

ШВидко почав спіВ(1ТН:

Амуре, ЧСр('J t'яііво Ясних очС'іі 1\охавої :моєї Рабом л Стаn у тебе, Діі і В не).

351

Ян а тих очrіі упав па мепе промінь, Враз серцЄ' загорілося жагою; Твол, Амуре, сила

В;іила у І1ЬО!'О llевгасимии пломіиь. Я зваблепиіі ЧУДОВНОЮ нрасоІО, Навінп J10.чОIШ:JJ Мене нраС);JlП мпла,-

Ніщо ПРОТН вро;~mlВllці тів! Усі на світі p()ii~i і лі.1еї.

став її псві.lі>ПШ\ОIIІ DО1\іРНИlIf,

Але не знаю л, чп їй відомо,

Про що

СНЮ і ~lріJO,

Чого л прагну серцем щирим, вірним.

А~(урс-БО1liе, ЛИШ тобі одному Я звірив досі тії Бажання і надії; Ти знаєш -"lІаска владарки мовї

МеІ!і за всі дорожча привілеї. Молю нї: тебе, володарю мій ЛJобий, Подай їй віСТI\У про мов lЮХ81llІЯ Паш,е і HCBTOJICHHe,

Що моше привести мепе до згуби; Сг.:ажи їй про ТШІШС мов етрашдаuпя, Що серце рве шалено;

Схи.1И її до мене, Яни 03Н8І;У lIШ:ІОсті ТВОЄЇ,

Здсси мепс в шобовпі емпіреі.

Ноли Діоней замовк, показавши тим, що пісня ЙОГО сжінчилась, королева казала співати ще багато інших, та пайбільше похвалила все-таки Діоиеєву канцону. Тим ча сок надворі вже добре звечоріло, і королева, відчувши, що нічиий холод узяв гору над денною теплінню, веліла всім іти спочивати, як кому любо, аж до настунного ранку. Кінець п'ятому ДПЮ

ДЕНЬ шостии 8ачииається шостий деиь, у яnий під nроводо;ч Елізи говориться про тих, що дотеnиою відповіддю давали від

січ муаливОJ!у смву або бисrроу;чиісrю і вииахідлuвістю своєю од себе шrиду, иебезnеnу чи "ривду одвертали у же місяць, насеред неба ставши, почав примеркатп враuішuє світило всю пашу землю повим сяйвом осіяло,

352

ТІОЛИ королева

Dcr8."13

і веліла СКТІПRRТИ ВСС. спо в товарист

по; тихою ходою з ііі 111.'1 11 попи З .тo~o пр.ипрка в ДОЛllНУ,

ПО росянііі трапі ГУ.1лЮЧrl 1 пр? P13~1 реЧІ любо розмовля ЮЧИ та перебпрнЮЧIІ ПlJорашщ ОllОВlДІ{И гірша

і знову J

ТІІХ

ЧИЯ краща, чия

пригод. весеЛIlХ СМІЮЧИСЯ, аж, поки

сопце uідБНЛОСl> ВІІСОЧСНЬІШ І стало неабияк.. ПРl1ПІКатп; тоді побачн:Ш. що нора назад вертатись, та ипобрались ПеНfНШ()~1 ;~O;tO~fY·

. Т8М було вже все готове: СТОЛ~І поставлсно, ИРУГОМ по

трушено :зі.1ЛЯМ ШіХУ.ЩИМ T~ I~BlТI\a:МlI розмаІТИМИ, TO~., ПОlПІ спеRа ие РОЗГОРІЛась,

ПОСІЩ1ЛО товариство на давии

од 1\оролеВll знан ДО їші. Попоївmи ~ веселеПЬІ\О, .засп~ вали

спочатку

деЯI\JlХ

гарнеНЬRИХ

ПlсеНЬОJ{,

nOTlM

Пі

шли - ХТО спати, а хто в шахи Чll да:ьпш грати; Діоней та Лауретта заве,ш спів про Троїла та !\рессіду. Н" настав час зійтися знову на бесіду, королева склика ла, я!< заведено, всіх до гурту; дами й кавалери сіли білн фонтана, і королева хотіла вже була. дат!! звичний роз ІІОРЯДОІ\, коли се почувся великий, небувалий ДОТИ га лас, ЩО зчипила ІІа нухні ЇХНЯ челядь. Негайно ВИКJfикаJIИ 1\{J.ште:шпа й спитали, хто там галасує і з ЯКОЇ ПРИЧИНИ; піп одказав, що то Лічіска завелася з Тіндаром, а за що вів іще не знає, бо йшов саме ЇХ погамувати, ЯК ЙОГО по "'IllI<аЛИ до королеви. Еліза веліла йому привести перед

неї Лічісну й Тіндара; ноли вони з'явились, вона спита :Іа, з чого постала між !!ими су!!еречка. Тіндар хотів уже ОДПОRЇДНТИ, коли Лічісн:а, дівка, мовляв, не перволіток і гостра па язик, обізвалась дО нього сердито, запалившися спором:

ДИВИ, дурпий який! діае поперед мене говорити, 1(0-

ЛИ Я тут! Зараз я скажу про все сама.

І, обернувшись до 'І<оролеви, !!ровадила далі: Мадонно, сей йолоп розказує мені, .ша у Сікофанта

ЖlНка 1 наче Я її не знаю, і торочить :мені, нібито першої

шmОбп?ї ночі пан !\ияра упійшов у й.осафатову долину e~.1I0IO 1 з розливом прові, а я П.8жу, що то брехня, бо він Дlста!ея туди тпхо Й мирно, на велику втіху всьому краю.

/\. ееи недотеиа думає, що дівчата зовсім дурні і доти ва

ку,?ться, !lОК!! баТhК!! їхні чи брати заміж їх не дадуть, а ТІ, ЯН ВіДомо, не надто -поспішають і найчастіше років па три або й на чотири те діло загаюють. Яка ж то вража мати так довго ждатиме? От їй ше богу (а даром я піІ<О

~И не божусь!) - немає в мене шодпої сусідки, щоб пи

итла заміж праВИЧІ{ОЮ, та й про одружених знаю, ЩО вони

'12 Дн(, БОі(каччо

353

не раа од чоловіка через пліт скакають. А сей барап буде мене вчити, які то є жінки, так, ніби я вчорашня І Покн Лічіска говорила тії речі, дамн так реготалися, щu хоч ауби всім повиривай. Королева разів, може, шість зацитькувала Лічіску, але та не вгамовувалась, доки не виговорилась до краю. Коли вона нарешті замовкла, коро лева обізвалась, сміючи:сь, ДО Діонея: - Діонею, ти знавець у таких справах, тож, як скін чаться наші сьогодяішні оповідки, не забудь подати свій ріШЄllець у сьому питапні. Діонеіі одповів пе гаючись: - Мадоиио, рішеиець уже давно готовиft, ! я ОГOJlошу йоrо зараз: Лічіска, безперечно, має рацію, бо, як вона ка же, так воно насправді й в, а Тіндар - дурень, та й годі. Сев почувши, Лічіска засміялась і промовила до Тін дара:

- А що, на моє ВIІЙпmо? Іди ж собі, БJlа3mo, та схо мйся десь у кут. Ти думав, молокососе, що знаєш більше ОД мене, та я, богу дякувати, недурно иожила на світі, еге ж, недурно! Якби королева не наказала ЇЙ із сердитим видом за мовкнути й пе пащекувати більше - бо бита будеl - та не одіслала її геть разом із Тіндаром, то й до вечора бу ли б тої сорOlIИ пе переслухали. Коли воии пішли, короле ва веліла Філомені починати оповідання, і та охоче за брала голос.

ОПОВІДКА ПЕРША

Одиn "авалер обіцЯ1і ;м;адоnnі Орет.ті роа1Ювісти та"у історію, ЩО їй адастl1СЯ, nіби 80na їде верхи, та оnoвідає та" nезугарnо, ЩО да;м;а просить іасадити її • коnя Юнії мої подруги, як зорі скрашають небо ясної ночі, як квіти оздоблюють навесні зелені поля, а густий розмай гірські схили, так дотепві слова красять добрі звичаї та любу розмову. А тим, що вови мусять -бути короткі, то личать більше жіпн:ам, аніж мужчинам, бо нашій сестрі ве rодиться занадто багато говорити. Правда, чомусь-ro ВО ВО так повелося - ч;и ми вже такі па розум убогі, чи така

планета па наш він: випа.1JR,- ЩQ нині майже немав жі "аК, котрі зуміли б до ладу гостре слівце сказати ЧИ як

354

слід чужий дотеп . ."роа~іти, на сором усьому роду наш~ му_ Та вже про СlІ реЧІ багато сказала свого часу ПаМПl~ нен і н не буду про них ширше розводитись, а щоб пока

зат~ вам силу й нрас,у мучного слова, я хочу розповісти, як одна благородна дама пришила квітку балакучому ка.алерові. ~'ci ВИ, :мабуть. знаєте

як не з ВИДУ, то з ЧУТКИ,- що

не Т31{ давно ЖШІа в нашім городі одна знаRомита пані добрих звичаїв і ладної :МОВИ, чесноти ЯІ\ОЇ заСЛУГОВУЮТІ.

па те, щоб ім'я її не було забуте: звали її мадонна Орет та, і була вона дру~нною "ессера Джері Спіни. Трапи ІІОСЬ ЇЙ якось (от ЯК 1 нам тепер) перебувати довший час аа

.. іСТОlі;

пішла вона на прогуляння з іншими дамами й

. кавалера"и,

котрих У себе того дня гостила, а дорога з одного "автку до другого бува НРО пішоходів таки дале ченька. от одип кавалер із тої компанії й каже: - Пані Ореттоl Хочете, я розповім вам таку чудову історію, що вак здасться, ніби ви верхи їдете, а не піш ки йдете. На те одказала дама:

Але ж дуже прошу, ~lОсьпанеl Послухаю з великою

приємністю.

Тоді наш кав"вер, которому шпага при боку личила, мабуть, не бiJIьше, як його устам мова, почав розповідати одну історію, яка сама по собі була справді вельми гарна, lІе 8 такому переказі: він страшепно .псував її - то

та

ті самі слова разів по П'ЯТЬ та по шість повторював, ТО вперед забігав, то ЗНОВ назад вертався, говорячи: *Е, ві, не так, а ось як воно було». Крім того, часто плута~ і~lеяа, яе кажучи вже про те, що висловлювався якоюсь' дубу ватою мовою, :котра' аж ніяк не пасувала до дійових осіб

і пригод, про які він говорив. Слухала-слухала його ма до!rиа Оретта, і вже їй вуха в'янули, а на серці почало млоїти, яемов у cMepTЄJtЬHo яедужої. Відчувши, що біль Ш~ не зможе витримати (а кінця-краю тій історії не видно

~уло - в такі нетрі той кавалер забрався), вона с:казала ному грайливо:

- Мосьпанеl Щось той ваш кінь дуже спотикливий; зсадіте, прошу вас, мене "раще додолу .

. А той кававер та був якраз кращий послухач, ніж опо

ВІДач; зрозумівши ваТЯНІ він одбув його веселим жартом і І'ОВОРИв уже про інші речі, не докіНЧИвши свовї певда nої історії.

355

ОПОВІДКА ДРУГА

Пе"ар

Чіст;

дотеnиим

словом

звертає

увагу

мессера

Д;жері Сnіиu иа uccr;poMIticTb його nрохаиия

Всі дами й навалери дуже похваляли дотепність мадон пи Оретти, та королева веліла ~ше заступити чергу Пам піиеї; та почала:

Хороші мої ПО;J.РУГIJ, Я сама В3М не зумію СЮ1З3ТИ,

хто більше грішить

чп природа, :коли вселяє шляхетну

душу в негарне тіло, чи фортуна, коли надає тілові з шля хетною душею якесь простацьке ремесло, як ми те бачи мо па прикладі пашого земляка Чісті й багатьох інших людей; сього Чісті, чоловіка високого духу, фортуна вчи ШІЛа пекарем. Безперечно, я нарікала б і на природу, й на фортуну, якби не знала, що нрирода за всіх мудріша, а фортуна тисячоока, хоч дурні й малюють її сліною. Я гадаю, що сі дві розумні сили діють так, як часом і смертні істоти, яні, пе впевняючись на майбутнє, ховають про свою нотребу пайдороа;чі речі в найнепомітніших за капелках свого ДО)ІУ, щоб менше було підозри, і в слуш ний час видобувають їх звідтіля, бо на' видяоті, десь у пишній налаті, навряд ч!! вони могли б зберігатися без

печне. Отак і обидві правительки світу сього ховають свої найкоштовніші скарбн під покривкою простацького стану, щоб ті клейноди сіяли ще яскравішим блиском, коди в иотрібну мить ЇХ ізвідтн добути. Се дуже гарно показав у одній незначній справі пекар Чісті, давши добру uаУІ'У мессерові Джері Спіні (я згадала про нього, бо щойно по чула оповідку про мадонну Оретту, мтра була за пим замужем); розкажу '" вам' коротенько сю цікаву історію. Так от, коли папа Боніфацій, що в нього мессер Джері Спіuа мав чималу вагу, відрядив до Флоренції у певній справі своїх знакомитих послів, ВОНИ стали нватироlO в господі мессера Джері і обговорювали з ним усякі важди ві речі, а він водив їх (не зпати, а якої причини) мнло не щоранку гудяти по місту, причому вони обов'язково проходили миf.Jо Маріїнської церкви, біля ЯІ<ОЇ держав свою пекарнJO Чісті,- сам же він і дідо своє справляв. Хоч же доля й послала йому таке неблагородне заняття, та сприяла ііому иепомаду: Чісті розбагатів, пекарюючи, та й не думав у якесь інше ремесло вкидатися; )JШВ у ве

ликому достатну і заnаЩIІ тримав у себе наивиборніші бі-

356

лі 1'а червоні пила, Jші тільки моiltпа було знайти У Ф.l,)· ренції j всііі ОIШЛШl,і. . • .

Бачачи ЩОРDIШУ, ЛІ( мессер ДmеРl СПlIІа прохо;щть 13 JtnПСІ>ЮПШ посламп :мимо його ДО;\1У (а погода стояла, ЯІ{ па те жаРІ!а), ПСІ,ар не раз ду"ап про те, ЯІ' хороше бу

ло б п!очасту~аТJI їх своїм доБРJlМ GЇJIИ:Н nшю:м, та, ріВІ!ЯЮ ЧИ

епос СТdпопшце до пансьного, гадав, щО ЯІ,QСІ> непри

С1'ОЙ1ТО UУЛе заIlрошупаТIf мессера Дщсрї, ПОНИ він сам то го не aaXOljC; ОТ і НВ;\ШСЛlі:в піп ТЩіУ ШТУКУ, щоб панові СІ,оr ішс ЗаІ\:орті.ао. У білому-прс{)jJ{ОМУ каllтаІІНУ. опереза ний ЧІІСТСІІІ.ЮПІ хпаРТУХО:\І, схолшіі бі.1Jьше па меШJНИІШ, аніж на пеhарн, сідав вІн урапці біля порота свого дому в топ

час,

НІ,

панство

мало

проходити

:мимо;

перед

ним

СТОЯ.'10 циноване відеречно з чистою холодною водою, дзбанон доброго білого вина і два блискуqі, пібll а щи

рого срібла, КОЛИШНИ, Коли на вулиці показувався мессер Дшері з папсьнuми посланцями, Чісті нахикне, було, раз і вдруге та й заходиться пити ВІІНО з таким смаком, що і

мертвому б закортіло, Побачив теє мессер Джері один день і другий, а на третій спитав:

- А що, Чісті, добре? Той хутепько встав і одказав: - Добре, мій пане, а вже чи дуже - того не скажу. хіба самі попробуєте. А мессерові Д>І,ері - чи тр од спекоти великої, чи од утоми, чи од того, що бачив, як ласував пенар,- захоті Лося й собі ВИНОМ душу обавити, От і каже він, осміlrа ючись, до тих посланців:

- А ЩО, панове, чи пе покуштувати пам вина у сього доброго чоловіка? Сподіваюсь, що каятись нам не дове деТI.ся.

Та Й уступив із ними разом у пекарів двір. Чісті велів випести з некарні добру лавку й посадив гостей, а /lК че лядпнки хотіли СПОЛОСНУПІ келихи, він сказав:

Е. ні, хлонці, ідіть собі, /І сам усе зроблю, бо добре

знаю не лише пеІіарсьне, а й ЩИНІіарське діло; j не думай те, що вам тої сманоти припаде хоч нрапля.

Сев сказавши, виuолоскав сам чотири новісінькі кели хи, велів принести ще один дзбанон доброго вина "й почав щиро частувати мессера Дшері та його товаришів, Ті дав но юне не пили таl\ОГО добірного вина і вельми той ТРУ

нон ІІохваляли; п~ораuиу після того заходили во.ни до пе наря в гостину,

357

Колп ПОCJIанці скінчили всІ свої справи й почали лашту ватися в дорогу, мессер Джері спорядив розкішну учту, на яку запросив кілшох визначних флорентинських гро мадян і між ними пекарл Чі сті, та той ніяким світом не хотів іти. Тоді мессер Джері послав одного свого CJIyry

до пекаря по вино - нехай дасть пляшку, щоб до першої страви сгало ІЮЖНОМУ гостеві на півчари. Слуга, мабуть розсерджений тим, що ІІі разу того вина пе скуштував,

увяв із собою велику сулію. Як нобачив її Чісті, то ска зав:

Синку, мессер Дшері IIOCJIaB тебе ие до мене. Слуга заlIевняв неодноразово, що пан IIoCJIaB ЙОГО саме сюди, але ІІеБар уперто провадив своє;

CJIyra

повернувся

і розповів про те панові.

Іди знов до пекаря,- сказав йому мессер Джері,- і

скажи, що я послав тебе таки 'До нього, ЯК

так тобі одповість, то спятай у нього

же вів ізнов до кого ж я тебе

послав.

Прийшовши знов до пекаря, слуга сказав: Чісті, мессер Джері справді послав мене до тебе. Ні, СИНКУ, таин не до м:ене,- одказав ізнов Чісті. А до кого ж? - спитав тоді CJlyra. До річки, - одповів Чісті. Коли слуга розповів про те паиові, мессер Джері здогадався, в чому річ, і сказав слузі:

Ану покажи мені, з якою пляшкою ТИ тудя ходив?

Побачивши велИБУ сулію, мессер Джері промовив:

Правду І\аше ЧістіІ

Тоді вилаяв доБІ1'е CJIYТY і ВЄJIiB узяти ЯКУСЬ пристойиі шу IЮСУДИВУ. Як побачив пекар сказав:

Y1R8

меяшу сулійку, то

Оттепер Я бачу, що паи посилає тебе до меие. Чом

1ке й не налити, наллю!

Того 1R самого дия пекар яалив ціле барильце того до брого вииа й велів однести його потиху до мессера Дже рі, а потім і хам пішов до ІІЬОГО в дім. - ПаlIе- сказав,- я б ие хотів, щоб ви подумали, ІІі би та велика сулія налякала мене враиці, та здалось .. е ні, що ви забулн про те, що я вам показував раніше невеличкими дзбанками: се вино не ДЛЯ слуг. От Я й вирі ШИВ вам про те нагадати. Та, не хочучи більше бути ко ЛО свого вина сторожем, я послав вам ЙОГО все ·до щир .. ця - робіть із пим, ЩО самі здорові знаєте.

Мессер Джері з уподобою прийня~ o~ Чі~ті той дару пок і оддав аа нього належну дяку, І ВІДТОДІ велнко ша

нував неііаря і мав його за свого прнятелн.

ОПОВІДКА ТРЕТЯ

м ОННIJ. Нонна де П ульчІ влучною І/ідnовіддю обривав не надто пристойні жарти флорентійсы<zоo єnиСl<оnа ЛІ( докінчала Пампінея свою історію і всі похвалили

дотепну відповідь Чісті та його щедрість, королева веліла оповідати далі Лауретті; та веселенько почала:

Любії вої подруги! Спочатку Пампінея, а тепер Фі

ломена дуже добре сказали про те, що ми не вміємо як слід орудувати красним словом, і я не буду більше до сеї справи повертатись; скажу тільки, що дотепи повинні ку сати слухачів скорше по-овечи, аніж по-собачи, бо коли

слово кусав, як собака, то вже не дотеп, а грубощі. Слова ж мадонни Оретти та пекаря Чісті булп по-справжньому дотепними. Правда, коли тебе дошкулять кусючим словом, тоді не гріх буде на відповідь і огризнутись - тож зав

жди слід на те вважати, де, коли і з ким жартується. Ко

лись один наш достойник церковний на те не зважив і добру дістав одсіч на своє колюче слово,- ось слухайте, як се було. Коли флорентійським єпископом був мессер Антоніо д'Орсо, прелат достойний і розумний, прибув до Флорен ції один каталонський шляхтич на ймення Дієго де ла Рата, маршалок короля Роберта. Був він із себе дуже гар ний і вданий на зальоти, то й закохався якось в одну врод JIИВУ даму з нашого-таки міста, що доводилась небогов. братові того ЄПИСІ\Опа. Дізнавшись, що муж тої дами, не зважаючи на свій шляхетний рід, був чоловіІ\оМ скнарим і пікче:мним, вів ДОМОВИВСЯ з НИМ, щО дасть йому п'ятсот ЗОЛотих флоринів, як той дозволить йому переночувати з шінн:ою; велівши ПО30ЛОТИТІІ срібняки такого самого роз міру, ЩО ХОДИЛИ тоді по ЛЮДЯХ, він переспав із дамою, XOq вона Того й не хотіла, і оддав ті монети мужеві. 3ГOДO~1 та справа вийшла на яв і всі глузували 3 обдуреного нік чемвинз, а ЄПИСКОП, ЯК чоловік розумний, вдавав, що Hi~ Чого того не знає.

359

6ПИСІ<ОП часто

бував

разом

із ТИМ

маршалком; раз

якось - було те саме па Йвап. - їх ал и вони вдвох вер хами по тій вулиці, де нінсьні гони одбувались, і GПИСІЮП помітив одну молоду панію, що померда під Пllнішпю по·

тесть. Ви, напевне, всі її знали - то була ;\шнпа Нон па де ПуЛЬЧі, двоюрідна сестра мессера Алессіо Рінуччі, жін на тоді ще свіжа й молода, рішуча на вдачу й дотепна

ва слово; везадовго перед ТІІМ вона вийШла заміж у Пор та-Сав-П'єро. ПобаЧIІВШІІ монну Нонну, єнископ ПОI(азав її маршалнові, а J\ОЛl[ під'їхав ДО неї БЛlIжче, поклав руку ва плече своєму супутникові і обізвався до дами: - А що, Нонно? Я"БІІ тобі отаного, ти б його упорала?

Нонні здалося, що сії слова УЙМ310ТЬ ЇЙ честі· в очах

твх городяв, що були при тому присутні, а їх було там чи мало, ТИМ вона й СRазала ШВИДКО - не ДЛЯ того, щоб пє славу розмаяти, а щоб ударом на удар відповісти:

- Мессере, я не зваJO, чи віп би мене впорав , та, у вся ному разі, я б хотіла, щоб монета була добра. Як ПОЧУЛІІ ті слова маршалок із єпископом, то зрозумі ли, що обох їх однаково вдарено: одпого за те, що вчивив безчестя неб.озі єпископового брата, а другого за те, що примирився з 'гапьбою своєї родички. Не rлянувши одне ва ОДНОГО, не сказавши більше й слова, ВОВИ поїхали геть вн непишпі - та й що вони могли ЇЙ тоді одповісти? А монва Новна добре зробвла - її зачепили, то й вона гострим словом по праву одборовилась.

ОПОВІДКА ЧЕТВЕРТА

Кухар Кіl<ібіо дотеnни.!! словом обертає гнів свого паМ Куррада Джаllфільяцці на сміх і уникає лиха, що йому загрожувало

Лауретта вше замовила, і веі вельми похвалили дотеп пість мовви НОПНИ, коли норолева веліла заступити чергу Неїфілі; та почала:

- Любії мої подруги! Хоч бистрий розум часто піддав язинові в разі потреби влучні, дотепні і дійові слова, та ЇІІИОЛИ ЇІ фортуна, СТШО'1И 113 поміч боязливим, вкладав ЇМ неСllодівзно в уста таиії речі, па яні вови в спонійвому

360

стаю

с спромоглися б. Се я й хочу показати пам СВОЄЮ

норотеныіюю ОПОDіДІШЮ.

'....

К\'ррадо Д>І",нфіЛЬЯЦЦІ, як в.и, мабуть, УСІ бачпл" l!

ЧУЛІ'І, був ОДIII1~1 із паЙШЛЯХ~ТНlmих громадяв у Ha~OMY

місті і З3DШ;\1І с:Н1ВІІВСН щеДРJСТІО. СВОЄЮ та гостелюБПlСТЮ. Буuuш спр<lDдtНlIнім лицарем, ~lB ~н:хався понад усе хортах та JІОВЧПХ птахах

про ІНШІ И?ГО. спра.~и я зараз

ле ГОnОРНТl1МУ. ОДНОГО ДНЯ ВІІолював BlН 13 CBOIM СОКОЛОМ

біля І1ереТОЛIl журавля, птаха ще молодого, та добре вго l{ованого, і послав його нухареві своєму Кікібіо, родом із Венеції, щоб він ііого обпатрав і засмажив добре. иа ве черю.

l{іl<ібіо був добрий майстер СВОЄЇ справи, та чоловін :JСГI\ОВaJIШПЙ; він оскуб ТОГІ:! журавля, розпалив огопь і ~:щхо;щuся llе.кти птицю; вона ВіКС майже спеклась і роз точувала иавкруш приємвий аромат, коли се до кухві ЗilЙш.li.l одна сусідсьна молодичка па ймення донна Бру~ uепа; 11 mіу той кухар був дуже закохавиЙ. Приваблева аапаХО.\l смааіеlIЇ і побачивши того апетитного птаха, BO~ на попросила по-хорошому Юкібіо, щоб він дав їй сте генце. ІІа те !'ухар одповів приспівуючи: - Нічого я тобі не дам, сей птах, Бруиетто, пе ДЛЯ дам!

Тоді донна Бруветта розсердилась і сказала йому: - Н" по даси, то, ЇЙ же богу, і я тобі вже зроду не

ДЮf!

Слово З3 СЛОВО, та й до сварки дійшло; тоді Кікібіо, щоб не ruівити ще дужче своєї кохавої, ОДТIlВ од жураВЛIl одно стегенцс і оддав їй.

1\0.1И І\уррадові і його ГОСТІІМ подали ввечері жураllЛIl а о,:щим Шfше стегном, господар вельми здивувався;

він

вс"ін ПОНЛlIкати кухаРIl й спитав у нього, де ділось друге стегно. СJ:оробреха-вевеціllвець одповів йому, пе задуму ю '!ИСІ.:

СИІІЬЙОРС, журавель - птиця ОДНОНQга, то й стегно

lJ нього ОДПО.

І'уррадо розсеРДИВСIl й сказав: - l~e в біса одно? Хіба я журавлів ізроду пе бачив,

ЧИ що?

Л ЮJ;ібіо все своє правив: - Ба ні, сипьйорс, як й кажу І Т8Н. ВОНО і };{J'f..CTe,

то й на )НИВИХ вам покюку.

От ноли

І'уррадо, зважаючи на гостей, що в НЬОГО були, припи>оо

пнв суперечну І СІ\8завши:

361

Пу гаразд, як покажеш мені завтра ва живих, ЩО

так ПО но і 6 (хоч Я зроду такого не бачив і не чув), то Н8 буде тобі нічого, а ЯК ні, то КЛЯНУСЯ TiJIOM Христовим, такого дам тобі перегону, що поки віку твого мепе Н8 за будеш! Отак скіnилась увечері та суперечка; та паступпого ДПЯ, скоро па світ магоєловилось, Куррадо встав сердитий (П8 заспав уноЧі свого гпіву!), велів привести копей і, посадив ши l\ікібіо па шкапипу, поїхав з пим до річки, де па світап. "У, _іп зпав, СТОЯЛИ журавлі, і сt<азав йому по дорозі: - Подивимоєь зараз, хто брехав учора - ти чи Я. Поба'іИВШИ, що Куррадо ще пе нересердився і треба якось буде перед пим вибріхуватися, Юкібіо страшеппо перелякався; їдучи за папом, віп тiJIьки й дУмав, ІІІ< би

ї!ому втекти, та ба! І вперед, і пазад дивиться бідаха, па всі боки роззирається, і скрізь, здається йому, стоять жу равлі на двох погах. От уже вони й бiJIя річки; кухар П8р ший помітив із десяток журавлів, що стояли па' дпій позі (а так ВОПИ еправді й стоять, коли сплять). - От бачите,- ноказав він па них Куррадові,- правдУ я вам учора казав, щО ВОВИ одноногі: дивіться, як ВОВИ СТОЯТЬ.

- Зажди, - обізвався Куррадо, помітивши птахів,зараз я покажу тобі, що вони двоногі., Тоді підійшов до журавлів ближче й гукнув: - Шугу! Шугу! Зачувши те гукапня, журавлі стали на обидві ноги і. цибнувши раз і двічі, полетіли геть. - А ЩО, ласуне? - сказав Куррадо кухареві.- Бачиш тепер, що в них дві воги? l\ікібіо розгубився, але відповів миттю (хто його зпав, ,відкп та відповідь узялася): - Авже)!;, що дві, мій папе! Треба було вам учора вве чері на того журавля шугщшути, то й віп би, як сії, дру. гу иогу опустпв! Куррадові так сей жарт сподобався, що гпів його обер

нувся зразу в веселий сміх, і вів сказав: - Правда ТВОЯ, КіКібіО, треба було мені так і зробнтиl

Ота" с.воєю швидкою

дотепною

УНИІ( велИІЮЇ біди іпомирився

362

3 паном.

відповіддю Кікібіо

ОПОВІДКА П'ЯТА

Мессер Форезе да Рабатта і маестро. Джотто, художник, повертаючись із М уджелло, висміюють nавдавм свій жалюгідний вигляд

го

Коли Неїфіла замовкла й дами насміялим 3 кухарево дотепу, королева веліла зняти річ Павфілові. Той

почаn:

_ Дорогі мої пані, як фортуна таїть часом серед лю деіі НИЗЬІЮГО стану величезні скарби чесиоти, що нам допіру показала Пампінен, так і природа ховав не раз незвичайні таланти під вайпотворнішоJO аоввіmвї(;тю людською. Се наочно проявилось на двох наших славет них співгромадянах, про котрих я хочу дещо вам розпо

вісти. Одип із иих, мессер Форезе да Рабатта, був мале ньний, плюгавевький з виду чоловічон, З такии пласним

обличчям і кирпатим носом, що тої вроди соромився б і найпоганший бридько з роду Барончів, але з нього був знаменитий юрнста, і тямущі люди величали його ораку лом цивільного права. Другого звали Джотто, і мав він предивний художницький хист: не було на світі нічого сформованого природою, матір'ю і створителькою всього сущого, чого б він не аміг удати олівцем, пером або пен злем з такою мірою подібності, що не розбереш, де сама річ, а де її зображення; нерідко його малювання так зір людський в оману вводило, що подобиана всім аа дій: сність уявлялася. йому вдалося відродити до нового ЖИТТЯ мистецтво, ноховане ОД віків квачомааами, які ма лювали ВСЯІ(У всячину скорше на потіху невігласам, аніж люднм доброго смаку,- через те його по нраву можна

назватн одним із світочів флорентійської славн. Був сей художник надзвичайно скромним чоловіком - хоч У ньо ГО ВЧилися всі інші, він за життя завжди ОДМОВЛЯВСЯ од титулу 'MaeCTpo~, і той титул блищав на ньому тим яс

IІравіше, чим більше гаиЯJIИСЬ за ним бідніші на талан мнтці або його учні. Та ·хоч сей Джотто був неперевер шеним художником, на постать і на вроду мало чим од мессера Форезе одрізнявся.

Переходячи тепер ДО самої речі, сиажу, що і в мессе ра Форезе, і в Джотта були маєтни по сусідству, в міс

течку Муджелло. Якось улітку, коли по всіх судах були ванації, мессер Форезе поїхав оглянути свій маєтои і вже 363

вертавсп звідти верхи на нлохеньній кобильчииі, F.ОЛИ зу стрів Джотта, ЯlШЙ теж побував у своїх володінпя!!: і брався пазад до Флорепції. Конячка його була не кра ща, ніж у юристи, та й одежина теїн благенька. От даваи пою. їхати разом - тюпають поруч тнхою ступою, сна запо старі. Аж тут липув зненаЦЬІ,а ДОЩ, лк то іноді літ ІІІ,ОЇ пори буває, і ВОIIl' МУСИЛИ ШУІ<аТІІ ЧИМДУЖ ПКОГОСЬ сховку - завеРНУЛІІ ДО ОДНОГО селюшна, спільного CBoro знаїІОМЦЯ . і приятеля. Сиділи вони в нього, сиділи, дощ і пе думав переставати, а їм треба було того самого ДНЯ бути в Флоренції; от вонп ПОПРОСИЛИ собі в того селя нина по старому сірину, що то в Романії носять, та по

брилю діривому (бо "ращих пе було) та Й рушили далі в дорогу. Проїхали трохи - ЗМОІ<ЛИ НІ( ХЛЮЩ, заляпали сн всі в багнюку, ЩО з-нід конит У конеl. чвиркала: то були гарні, а то ще кращі стали. Через деякий час на дворі РО;vIогодилось; то вони МОВЧКИ їхали, а ее вже й розмовляти ночали. Мессер Форезе уважпо слухав Джот та, ЯJшft був завжди цікавим РОЗМОВНИ,І{ОМ, та знай ПО~ глядав на нього і спереду, і ззаду, і збоку. Бачивши, який віп бридкий та нечупарний, юриста,. забувши про свій власнпй ВИГЛЯД, промовив с:міючися:

Джотто, якби отсе нам попався навст"іч ЯlШЙ чу

ЖИЙ чоловік, що тебе зроду не бачив, то як ти дума єш - нові рив би віп, що ти иайкращий маляр у світі?

На те' Джотто одповів не гаючись: - Гадаю, мессере, що повірив би, якби, на вас гля

нувши, подумав, що ви знаєте а-бе-ве-ге.

Почувши сії слова, мессер Форезе зрозумів, що схибив

у слові і дістав доброї здачі, що йому належала.

ОПОВІДКА ЩОСТА

MineJIЄ С"альца доводить свої......олоди... товаришa.ll, що Барончі - найблагородніші люди у всьо... у світі хреще но.IІУ, і виграє вечерю

Іще сміялися пані з Джоттової дотепної відповіді, коли королева веліла оповідати далі Ф'ямметті, і та почала Т8І\:ИМИ словами:

- Юнії мої ПОДРУГИ! Тут Папфіл згадав ненароком рід Барончів, JIJЮl'О ВИ не знаєте так, Яl{ він, і мені ага .. з64

далась одпа історія, зв'язана з вашою сьогоднішш,оІО Te~ мою, в' лиій ДОВОДИТЬСЯ знатність сього роду; от я й хочу вам її рознззаТJf.

Не 'багато утекло ВОДІ! В море 3 того часу, ЯК у нашім місті jf\IIB однп молодик на ймення Мінеле Снальца, вЄ сслуп і іl..:артун танпй, ЩО піде в світі не було ИОМУ, на певнР, рівні - па вигадки йому піl\ОЛIІ пе збувало; тим "мо:\і флорентинці вельми його полюбляли і охоче' шу

"а"" його товариства. Одного дня трапилось йому бути

D ТаІ,їїі

молодецькій компанії в Монт-Угі, де :кілька чо~ ловін зазмагались між собою - ЯІШЙ флорентійСLНИЙ рід JlаЙШ.'яхетнішиЙ і найстародавніший? Одні казали, що то Ламберти, другі - Уберти, одне слово - кожен СВОЄ праВI!R, як хто розумів. Слухав тої суперечки Сllальца, а тоді сназав сміючися: - Ех ВІ!, капустяні голови, не знати, що провадите!

Ною. хочете, то найславніший і найдавніший рід ие ли: ше в Флоренції, а в усьому світі хрещеному

то Баров

чі; ее вам скаже УСЯКИЙ хвилозоп і кожен чоловік, коТ

рии ]Х знав так, як Я; а щоб ВИ їХ ні 3 ким не сплутали, то знаите, що се ваші сусіди, Барончі з Первопречистев

с""ої парафії. Як почули сев молодики, що чогось іншого од нього с подіВа!IІІСЬ, ночали всі сміятися і глузувати: ' - Розкажи комусь іншому! Хіба ми не знаємо тих Ба рончів?

Тоді Скальца й каже: - От же, їй-богу і присяй-богу, я не сміюся, а правду кажу. Ладев із ким завгодно піти в заклад на вечерю для того, хто виграв і ще для шістьох чолові.К, кого вів вибере. А суддею між нами нехай буде, на кого самі вка іНете.

Обізветься тоді один із ТИХ МОЛОДИllів, ва ймення Нері Монніні: - Я згоден! Вечеря буде моя! Погодившись на тому, що суддею буде П'єро ді ФЙО рентіно, в якого вони якраз гостювали, ВЩІИ подалИСЬ до нього; все ~овариство певне було, що програє Скаль да, і лагодилось добре 3 нього посміятись. Коли воии роз повіли про свій заклад П'врові, той, будучи чоловіком розв",кпим, вислухав спершу докази Нері, а потім, звер пувmись до Скальци, спитав:

Ну, а Яllі ж у тебе докази?

365

- А тані,- одповів Снальца,- що не тільки ти, а й сам суперечншс мііі змушеннu буде признати мені ра цію. Вам ше відомо, щО ЧИМ рід давніший, тим вів і слав ніrnиіі,- та ви іі самі так допіру говорили. Якщо рід Ва рончів найдавніший, то значить, ЩО він разом з тим і пай славніший; отже, ДОСИТЬ мені довести його давність, і л виграю заклад. То знаііте ж, що пан біг створив Варон чів тоді, як ще тільки вчився ліпити, а всіх інших - піз в.іше, коли вже добре навчився. В сій істині дуже легко пересвідчитись, як порівняти Варончів з усіма іншими людьмп: у всіх обличчя як обличчя, домірв.і й доладні, а у тнх ВарончіВ - в одного внд довгобразий аж надто, в другрrо - ширший, ніж довший; У того ніс, немов па тик, а той наче зовсім безносько; в одного підборіддя випнуте і вгору закручене, в другого щелепи немов осля чі, в третьоГ6 - одно око більше, друге менше - досто ту як у тих чоловічків, що діти пробують малювати. 3 сього ясно видно, що пан біг ісправді создав їх тоді, як іще тільки вчився ліпити; отже, рід Варончів давні ший, а значить і славвіmий З8 всіх іпших.

Вислухавши сюю рацію, і П'єро, що був суддею, і Нері, що побився з Скальцою об заклад, і всі присутні почали сміятись і мусили визиати, 11\0 Скальца виграв вечерю, бо Барончі і справді ший рід не лише у Флоренції, ному. ТЮІ і Панфіл, бажаючн зе був із себе дуже негарний, із роду Барончів.

найдавніший і найславні а і в усьому світі хреще

Оlшзати, що мессер Форе прирівняв його до бридіїв

ОПОВІДКА СЬОМА

Мадонна Філіппа, впіймана мужем відповіддю виnравду"ться на суді

у гречцІ, влучною домагається аміни

закону

ф'яметта вже замовкла, а всі ще сміялись із незвичай ного доказу, яним Снальца підійняв рід Бароичів над усе шляхетство, ноли норолева заступит!! чергу, і він почав:

наl(ззала фiJIостратові

- ШаПОRНїі мої пані, гарна то річ - усюди словом добре володіти, та найкраще, на мою думну, ноли те 366

вміння не покидав нас у пильвій потребі. Таке вміння явила вам одна благородва дама, про нотру н хочу вам розповіСТИ: дотепним своїм СЛОВОМ вопа не лише ВШШll "ал а веселий сміх серед слухачів, а ще й порятуuала себе од гавебної смерті, ян ви зараз почуєте. у місті Прато був нолнсь такий занов, нелюдський, скажемо прямо, і жорстокий, що коли муж застане з ко ханцем свою жону-перелюбницю, то її мали живцем спалити нарівні з непотребницею, що тії лаСIШ всім за гроші уділяє. І ось, коли сей заков іще був у силі, ста лОСЬ таІС, ЩО одна вродлива шляхетна пані ва ім'я ма Донва Філіппа була заскочева якось увочі своїм мужем, Рінальдом де Пульсзі, як лежала в своїй кімваті в обій мах Ладзаріва де Гваццальйотрі, родовитого й хорошого М"ОЛОДОГО кавалера з того міста, якого вона любила, як свою душу. Коли Рівальдо винрив ті перелюбки, загорів ся лютим гвівом і ледве стримався, щоб їх обох иа місці не вбити; лише страх за свою власву долю здержав ЙОГО

од душогубства. Хоч же й ве хотів вів сам статися вбивпею жінки своєї, та ве думав іпопускати . зрадвиці: вирішив до магатись ДЛЯ неї смерті, як належало по закону тамтеш

ньому. Маючи досить доказів її переступу, він, не питав ши ні н кого радн, запізвав ваступвого равну провивви

цю до суду. Пав і та, смілива й одважна, ян бувають завжди ті, нотрі щиро люблять, твердо вирішила стати на суд, хоч родичі і друзі ро.раювали її: воліла помер ТИ, чесво ви,вавши всю правду, авіж утенти боягу'ливо

жити

десь вигнанницею-банітою,

виявившись негід

ною того коханця, що в його обіймах мивулу віч і.иочу

вала. у супроводі багатьох жінок і чоловіків, які радили j'й не призваватись, вона з'явилась до подести і з спокій ~.~M видом спитала в вього твердим голосом, вавіщо вів J1 викликав.

Подеста подивився ва веї і, побачивши, що ее пані

вр~дли.а. і статечна, та ще й одважна, як судитн з її ре чеи, ПРОИВЯВся ДО неї щирим жалем:; він боявся, що воиа

У всьому при. ва ється, і тоді йому доведеться, шануючи І{ласну. честь, ~асудити її на смерть. Та хотів він того чи не ХОТІв, мусив допитати її ра. уже скаргу на пеї ПО-

да во. -

~8ДОНПО,- промовив

подеСТ8,- муж ваш Ріпаль

ДО З8шзвав вас ДО СУДУ, твердячи, що застав вас, ян ви ЧИНИЛИ ЧУіІ\Оложнии гріх, і вимагаючи З8 те смертної 367

ІШРU, згідно з нашим статутом, та я не можу дати такого

DИРОН:У, fШ.ЩО ви сnмі не признаєтесь. Тож подумайте га разд, що lШ маєте о;щовісти на моє ппт,ання

чи прав~

да то, в чому вас 3ВІІНУn8ЧУС ваш }fУЖ?

Мадопна Філіппа, ле збевтеіІ~IІDШIlСЬ анітрохи, одна..

зала спокійним голосом:

Мосьпане, то правда, ЩО Рінальдо мені "уж і ЩО

:минулої ночі піп ЗА.СТ8В мене D обіймах Ладзаріпа, КОТ рого я ЩIlРО люб.1Ю і 3 натри" уже не раз іСХОДllлась. Од сього л зроду іі 110 думала одрікаТIІСЬ. Але вам відо

мо (В тому я цілком ПОБпа), ЩО За\ЮНIІ мусять бути рів ні

Д..'ІЯ всіх' і ПРИИ~Іатися З8 ЗГОДОЮ ТИХ, па кого вони поширюються. А сей закон б'є тільки по бідолашних тін І,ах, які з природи своєї, на відміну від мужчии, бага

ТЬОХ можуть задовольняти; крім ТОГО, як його приймали, то людна жінка не давала ва нього ЗГОДИ, та - ніхто й не питав нашої думки; ТІІМ сей закон єсть неправосудяиЙ. Якщо ви хочете погубити моє тіло й свою душу, засто сувавши сей заков, то робіть, ЯН знаєте; тільки перш ніж оголосите свій рішенець, чиніте мені ласку - спи тайте мого мужа, чи я зроду одмовила йому хоч раз, коли він мене з,адав, чи я не належала йому цілковито. Мессер Рінальдо, не чекаючи питання подести, зразу ж одповів, ЩО дружина й справді на кожие ЙОГО прохання

заВJ«ДИ вволяла всяку лого волю.

А ІЮЛИ так,- вела далі мадонна Філіипа,- то я питаю вас, папе подесто: ,якщо він завжди брав із мене все, ЩО йому було потрібно й любо, то ЩО я мала робити з лишками: собаІ;ам викидати, 'ІН: що? Чи не краще ж оддати їх шляхетному чоловікові, що любнть мене як душу, ніж мають вони гинути намарно? Послухати в суді сю справу, та ще з такою шляхетною павією, як мадонна Філіппа, зібрались майже всі пратя пи. Почувши таке резонне питання, всі .. реготалися і гукнули в один

каже.

голос,

що

пані

Перш ніж розійтися

не

винувата

правду

3 синьйорії, городини, під

тримуваиі подестою, змінили той жорстокий закон, ли ШИ'lши його в силі тілы ш про ТИХ жінок, що подружню' честь заради грошей ламають. Рінальдо вийшов із суду, як непишпий, соромлячись своєї нерозумної витівки, а жінка його, весела й вільна, вернулась додому 3 славою, немов воскресла 3 огнища.

368

ОПОВІДКА ВОСЬМА

ФреСNО радить своїй "ебоаі "е дивитись у дзеркало, ю:що воnа не любить, як каже, бачити противних людей філостратова оповідка попервах засоромила була ТРОХИ МОПОДIlХ слухачо.т\, і на личнах у ПИХ виступив ніжний ру м'нпець; та потім почали ВОШІ міш собою ЛУІ(8ВО ззирати сл і, ледве СТРИМУЮЧИСЬ ОД реготу, дослухали, хихпкаю:и,

ту історію до н.іпця. ~K оповідач заМ:ОВR, }юролева веЛ1Ла на.1і1ТН далі Емілії. Глибоко здихпувши, ніби ЩОЙНО 30 СНУ проюшулась, вопа почала:

Хорошії мої подруги, ТlШ що я зараз далеко звідці

ЛН душюю витала, та· все одно мушу коритись королеви

пому НЗІ(азові, розкажу я вам одну коротеньку історію, бо па довшу через ту свою задуму не спремоглася - про дурну й задавакувату дівчииу, котру її розумний ДЯДЬІЮ хотів дотепним жартом на добру путь иаставити, хоч вона того НС змогла втямити.

Таl( от, жив собі один чоловік на ймення Фреско да Че латін:о, і мав він при собі небогу, що її звали пестливо ЧеСI(а; то була дівчина гарного ЛИЧI(а й гожого стану, хоч і не тієї янгольської вроди, яку ми час від часу між людь М!! подибуємо; проте вона вважала себе за таку надзви чайну І(расуню, що гудила раз у раз без усякого розбору всіх чоловіків і жінок і все, що їй на очі наверталось, і вдалася така примхлива, вередлива та перебірлива, що й те їй не так, і ее не так, і все їй недогода; ДО того ж була така бундючна та гордовита, що й для французької принце

си було б занадто. Як іде, було, по вулиці, то од кожного носа верне, такі б то були противні й осоружні всі люди,

що. їй зустрічались. Не буду говорити про всякі інші примхи її та переди, скажу Лllше, що вернулась вона ОДНОГО дня 3 міста до;;ому,. де був саме її дядько, сі ла К_?ЛО нього та все знай відсапується. От Фреско й пи тав

11.

А чого ее ти, Ческо, так рано додому вернулась?

Тим я вернулась рано,- одказує мапірно дівчи

Сьогодні ж свято!

Н8,- щО зроду не думала, що в нашому місті всі чолові

ки й жінки такі неприємні та противні, а особливо сьо годні: на кого не гляну - 1<О)l(ен БРИДlшіі як смертель ний гріх, і так мені досадно стало, як, мабуть, ніlЮМУ в

369

світі, па ту погань дивитись, що и мерщШ додому верну_ лась - цур їм усім!

Фреско, якому те її гордування дуже не подобалось,

одповів на те своїй небові: ДИТИНО МОЯ, КОЛИ ТИ Й справді, як кажеш, не :мо жеш бачити противних .~юдеЙ, то ніколи не видивляйся в дзеркало, і тобі легше буде на душі. .

Та дівчина була пуста, як очеретина, хоч і мала себе аа премудрого Соломона, то й не зрозуміла своєю овеЧО1D

головою, в чім сила дядькового жарту, ще й сказала Йо. му, що інші видивляються, то й вона буде. Як колись була дурною, так і досі 80ста .. ась.

ОПОВІДКА ДЕВ'ЯТА

Гвідо

J(авальканті

шпетить

nо"авzoрідно кілЬКОХ фАО

рентійських "ицарів, ЩО аас"очид" йога 8ненацька

Почувши

королева,

що

Емі.. ія одбула свою чергу і

вже нікому більш оповідати, опріч неї самої та того, що мав постійний привілей говорити останнім, обізвалась до товариства таlШМИ словами:

- Ласкавії мої подруги, хоч ви сьогодні вийняли меві 8 уст дві чи три історійки, що я мала па думці оповіда ти, проте в мене лишалась у запасі ще одна, в якій фі ГУРУЄ наприкінці та"е глиБОlюдумне речення, що рівно ТО йому ми ниві, :може, й не чули.

Ви, мабуть, добре 8наєте, що 8а старих часів У нашо МУ місті було багато хороших і похвальних звичаїв, які ЗНИКЛИ тепер під натиском непомірного грошолюбства, що чимраз більше зростало Р&з0М із багатством. Серед тих давніх звичаїв був однн такий: у різних І(утках Фло ренції збирались постійні компанії з певного числа ро довитих людей, куди приймались лише такі багатії, що

були спроможні робити значні видатки. Сьогодні один, а завтра другий - кожеи у свій день гостив по порядку вее своє товариство, запрошуючи на ті учти, крім того, славетних чужинців, коли такі траплялись, та інших по

важннх громадян. А ще був у них принаймні один таииі день ва рік, ноли вони одягались усі в однакові строї і їздили гуртом ПО місту та влаштовували різні лицарські

370

ігрища -

иай;астіше се бувало в рокові свп::а аб?, при

m,азії веЛИНОl перемоги ЧИ ще ЯНОl визнаЧНОl ПОДll.

До числа так"х компаній належав і гурт мессера Бет~ тн Брунеллескі. І сам мессер Бетто, і товариші його не о~норазово намагались залучити до свого братства також

Гніда КаВ8льканті; і то не без причини; не кажучи вже

про те, що ее був один із найкращих логіків cвfтy та не абиякИЙ знавець натуральної філософії (про се товари СТНУ було байдуже), він одзначався ще багатьма іншими прикметами~ із себе вродливий "і обичайний, на СЛОВО про ре'ШСТИЙ, на достаток багатий; ЛІ' уже зробить ЩОСЬ, притаманне благородному чоловікові, то краще за всіх, як уже шанував того, ЩО, ва його ДУМНУ, пошани заслу

говував, то вже понад усяку міру. Але мессерові Бетту так і не пощастило ніколи залучити його до своєї компа

нії; він і його прибічники вважали, що Гвідо цурається людського товариства, бо занадто заглибився в свої дум ки. А що І\авальканті дотримувався почасти вчення Епl І<ура, між простим людом ходила поголоска, ніби єдииою метою його філософСЬІШХ роздумувань було довести, що бога немає. Одного разу, вийшовши з михайлівсы<гоo саду і про fiшовши своїм звичаєм по вулиці Адімарі, Гвідо І\аваль канті дістався до собору святого Іоанна, lIаВІ<ОЛО Яl<Оro були великі мармурові -гробівці, що нині перенесені до

Покрови, і стояв там між 1I0рфіровими І<олонами, тиин гробівцями та церковною брамою, що була тоді замкне на, коли ее мессер Бетто, що їхав верхи ПО Покрівсько~ му майдану з своїм товариством, помітив філософа. О, котрийсь із гурту і каже:

Ану поїдьмо до нього, HoдpaTY~MO!

Підострожили вони І<оней та до нього, мов наїзд жар тома учннили, заскочивши його зненацька, і давай гово рити:

Гвідо, ти цураєшся нашого товариства; иу, ДОІ(а

щеш ТИ, щО бога немає, а далі що?

Гиідо, побачивши себе в їхньому оточенні, сказав: Панове! У себе дома ви можете говорити мені все,

що завгодно.

Тоді обіперся РУl<ОЮ о гробовець (а гробівцІ ті були

B~COKi), зграбно перем ахнув через нього на той бік та і ПІlDОВ собі од того небажаного товариства. ВОВИ ж тіль ни зглянулись між собою та й порішили в один ГОЛОС, що В того Гвіда не всі дома - таке говорить, що й купи

371

не держиться. Адже те місце, де вони були, то не іхни домівка, та й не Гвідова, сказатя б - нічия. Обізветься тоді мессер Бетто: - Самі ви,- каже,- несповна розуму, коля не зрозу_ міли його: віи-бо дуже ввіЧЛI!ВО й небагатьма словами сказав вам найприкрішу в світі річ. Поміркуйте лишеиь: сі гробівці - житла мертвих, бо в иих кладуть }Іа вічиий спокій небіжчиків, а він каже, що се наш дім, і тим дав пам зрозуміти, щО ми, ЯК і інші темні ЛЮДИ,- гірші, ніж мертві, в порівнянні з НИМ та іншими вченими ЛЮДЬМИ, тим на сьому цвинтарі ми ніби у себе дома. ЗрозуміЛИ тоді ,всі, що мав на увазі Гвідо, І, засоромив шись, ніколи вже поМі того не чіплялись до філософа, а мессера Бетта шапували з тої хвилі яко чоловіка розумного і дотепного. .

ОПОВІДКА ДЕСЯТА

Врат Цuбуля обіцяв nOl<aaaTU селяnаJ! перо а I<рUЛ ар хангела ГавРUЇЛQ, але, зnайmовшu аамість пера tJyei./l.lUl, І<аже, що ее те, па І<ОТРОМУ сnеl<ЛU святого Лавреnтія Усі дами й кавалери розказали вже свої історії, "J/ИШИ лось оповідати одиому лише Діонеєві. Не ждучи особли вого наказу, він утишив тих, що вихвалЯJlИ ще дотеп ність пана Гвіда, і почав:

- Хорошії мої пані, хоч і маю я привілей по СВОІВ уподобі що завгодно розповідати, та не бажаю одбігати сьогодні од того предмета, про який ви всі так добре roворили, і, в~тупаючи в ваші сліди, розкажу про те, яН один спритний чернець закону святого Антонія, не розгу

бившись, уник чималої гаяьби, що хотіли йому вчииити .двоє молодиків. Не возьміть собі того за зле, що я пове ду про се річ трохи ширшенько: гляньте на небо, то по бачите, що сонце ще не звернуло на спадень.

Би всі, напевне, чули про містечко Чертальдо, що ле жить у вашій стороні в долині Ельзи; хоч вопо Й велике, та в ньому жило за старих часів немало вельможних і заможних. У се м:істеЧJ(е ввадився, дячи там собі добрий попас, одип чернець закопу го Антокія, па IЇмення брат Цибуля: він щороку

372

пе І/ке людей зпаХО свято приїз-

диВ тудп нобирати з дурнів МИЛОСТИНЮ, і жlt~елі тамтеш ні ставились до нього вельми ПРИЯЗНО, не СТlЛЬЮІ, може,

заради святості ііого іі побожності, яи .задан спіi'tсиюго

і"оні

на ,хпіх землях добре родила славна на всю Тос

І(апу цибуля.

1з себе був той брат Цибуля невеЛИЧІШЇ!, рудоволосий, 3 виду веселий, а па вдачу

- всім пройдисвітам ПрОЙДl! свіТ; хоч освіти не мав іІЮДНОЇ, а говорити вмів складно

та доладно: хто його не звав, подумав би, що се великии риТОР. са" Ціцерон, а може, й Квіитіліаи. Майже 3 усіма ЛЮДJ.~ш в тій околиці він добре знався і братався, а з ба гапиа то й кумався, Одного разу (діло було в серпні місяці) він приїхав СВО"І звичаєм у Чертальдо і рано в педішо, RОЛИ дО парафіяльної церlШП зійшлося чима оlО НОРОДУ з навкружних сіл на службу божу, він вибрав 110гідпу хвилю і тан до вих ПРОМОВllВ:

Панове МИРЯНИ, всі ви здорові знаєте, що годиться

нам рін-річно жертвувати на вбогих в ім'я блаженного Антонія-чудотворця мало чи багато жита-ншениці і вСn

І<ОЇ пашннці, яка в ІЮГО спромога і любов до бога, аби той сnятий Антоній беріг вам воли й осли, свині й ноні. ! нро те не забувайте, що кожному, особливо' ж тому, що до нашого братства приписаний, годиться й грошима сяку-таку лепту докинути. TilM і послав мене мій на чальник, сиріч велебний отець-настоятель, щоб я зібрав ті ваші доброхітні датки; отож по третій годині, як 33чуєте скликаНЧИІtа, приходьте, боже вас благослови, С!ОД!, перед божий дім: я виголошу вам, як заведено, про повідь, дам цілувати хреста і, нрім ТОГО, знаючи, що ви ве:. JПШО шануєте блаженного Антонія, ЛОRату вам ва зпаІt особливої ласки найсвятішу й наЙqудовнішу. реліквію, що я сам привіз із заморського святого краю

перо ар

хангела Гавриїла, що загубив він у світлиці діви МарН, ЛК благовістив ЇЙ у Назnреті юдеЙсьнім. .

Сев СI;:а~аRШИ, знову заходився служити службу .. Ко.ли брат Цибулн отак глаголав у церкві, було там у ЧИСЛі багатьох іпших мирян двов лунавих молодиків: од п~го. з~алll Д',"ованні дель Брагоньєра, а другого Б'яджо • Ц~l..Нl. ПОС~!IЮІИСЬ вони про~іж себе 3 ТИХ ченцевих ре ЛlК~lИ, а .nOTIM, Х.ОЧ і були обидва приятелями брата Ци

БУЛl, ВИРіШИЛИ ПІДвезти йому ;) ТНМ пером віз на. Дізнав шися, що брат .Цибуля ще вранці домовнвся обідати в од :ого c~oг~ знаиом:ого n слободі, і переконаВШIІСЯ. що віп праВДі ПІШОВ ДО НЬОГО, lЮIІН подалися до гостиниці, де

373

стояв черв'ець: В'яджо мав заговорити Цибулиного служ ку, а Джованні пошукати тим часом серед ченцевих речей те перо, яке вже воно там не було, і викрасти його, а тоді побачити, як-то брат Цибуля буде перед народом викру чуватись.

у брата Цибулі був СЛУЖ1;а на йменпя Гуччо: одні дражнилн його Гуччо-Слоняка, другі - Гуччо-Свиняка, треті - Гуччо-Невмивака; то був такий паливода, що проти нього і сам Ліппо ТОП0 мусив у кут сховатися. Брат Цибуля не раз, бувало, жартував із нього в колі своїх товаришів: - Мій сдуга,- каже, було,- має дев'ять таких ПРИК

мет, що якби в Соломона, Арістотеля чи Сенеки була б хоч одна із них, де й ділнся б їхні мудрощі, святощі і

чеспоти. Уявіть же собі людину без мудрощів, святощів і чеснот, та ще з тими дев'ятьма прикметами! Ноли ж ЙОГО питали, які то прикмети, він одповідав' так, нанпзуючи їх під риму:

Він у мене ліннвий, брехливий і лайливий; зухва лнй, недбалий і оспалий; забутний, безпутний і розпут ний. Водяться за ним і ще деякі грішки, про Іютрі кра ще не згадувати. Та найсмішніше, мабуть, з усіх його штучок се те, що всюди, куди б він не прибув, хоче ле

дащо оженитись і буДинок собі найняти. Борода в нього велика, чорна та лиснюча, і він вважає сам себе за тако го І(расеня, що котра на нього гляне, в тої зразу серце

в'яне; дай йому ВОЛЮ, то бігатиме за жіноцтвом так, що й реміння погубить. Правда, він стає мені в великій приго ді, бо як хто захоче розмовитись зо мною потаємне, Гуч '10 все одно підслухав дещицю й на свою долю, а як у мене ЩОСЬ таке спитають, то він, боячися, що я не зу мію одповісти, одповідає за мепе ~таю) ЧИ «ні», ЯК йому на думку набіжить. Тим-то, лишивши свого служку в гостиннці, брат Ци буля наказав йому пильно стерегти його речей, щоб ні хто їх не чіпав, особливо торбинок, бо там були всякі

СВ1Ітощі. Але Гуччо-Невмивака так любив сидіти на кух ні, як соловейко на наливі, особливо яи винюmить, було, дівку-куховарку; накинув він окОм і в сьому заїзному дворі на ЬДну гладенну ше рену з ГИДІЮЮ мармизою і ци цьками, мов двома лантухами, вічно впрілу, заСМ8ЛЬЦЬО

пану і прокоптілу, та й накинувся на неї, ян гайворон на стерво. Лишивши напризволяще кімнату брата

374

Цибулі з усіма його речами, він приснастився на нухні біли печі (ХОЧ діялося се влітну) і завів балачну з куховар кою, котру звали Нута: назав їй, що має грамоти на шля хетство, ТИСЯЧУ з ганом червінців (крім тієї тисичі, що він іншим винен), що він і швець, і мнець, і на дуду ігрець, і на всяне діло не взяв його грець. Хоч на капту рі в иьоГО було стільни смальцю, що стало б заправити цілий казан юшки в Пустоживотньому монастирі, на ка мізельці сила-силенна латон і брудних плям коло новні ра тв під пахвамн, од яких він мінився різними барвами, як ті індійські та турецькі тканини, черевини були гe~ь

істоптані, а панчохи діряві, проте Гуччо удавав із себе барона з Овечого загона і обіцяв Нуті, що одягне й при бере її, ян паву, визволить із наймів і дасть їй нращу долю, дарма що в неї нічого немав. Багато він іще про

вадив ЇЙ груш на вербі, та говори до горн, а гора не чув і на сей раз, ян завжди було раніше, нічого він не до БИВСR.

Отож тії два хлопці-штукарі застали Гучча-СВІІНRКУ, ЯК він увивався коло Нути, і були з того дуже задоволе ні, бо не мали зайвого клопоту: ввійшли безперешкодно до ченцевої кімнати, що стояла нарозтвір, і давай тор

бинки перетрушувати. В одній знайшли вони скриньку, а в тій скриньці - перо з папужиного хвоста: ото ж і була, мабуть, та реліквія, котру збирався поквзати брат Цибуля чертальдвнам. завинену в шовковий шмат,

А одурити їх було ченцеві не дуже важко, бо в ті часи ВСЛІ,і єгипетські витребеньки зрідна хіба потрапляли до

Тоскани; то вже геть пізніше заполонили ВОНИ всю І та лію па превелику пагубу й розпусту. А ЯК вони взагаJIЇ мало були відомі, то в Чертальдо й поготів: там люди жили собі просто, по-батьківському й дідівсьному, і па пуг не то в вічі зроду ке бачилн, а й не чулк про- ннх Ніколи.

3раділи хлопці, що найшлн те перо: витягли -його і. скриньки, а щоб скринька не була порожня, насипали туди вугілля, що знайшли в кутку кімнати. Тоді закри

ПИ ЇЇ, зав'язали, ПОІ(лали все ва місце, як було, та й виі1ПJIИ з гостиниці, ніким не помічені, і стали чека:ти, що то скаше брат Цибуля мирянам,як ізнайде замість пера вугілля.

Дядьки й тітки, що були на ранній одправі, ПОЧУВШИ,

що по обіді вони зможуть побачити перо -архангела Гав

риїла, пішли з церкви додому і розказали про те сусіll 375

сусідові, "ума І<умі; ЯІ' пообідали всі, то та](ого народу "ере;, цеРIІВОЮ зібралося; що хто зпа, яl< вош, там пом і

щnлись,- та" усім "ортіІJO на те перо подивитись. Брат ЦJJбу.~я ТІІ" часом добре пообідав і поспав трохи; по тре тій же годині устав і, дізнавшись, що наСХОДИJIОСЬ чима

ло простацтва на те диво глянути, велів с"азати Гуччові Невмиваці, щоб він ішов до церкви з дзвіночками й тор бинками. Хоч і не хотілося служці од Нутиної I<УХві одриватись, та "усив ітп, куди сказано. Ледве доплентав IIJlIСЬ до цер"ви (аж сопів, бідолаха, води оБПJJВШИСЯ), він

став

но.чо

дверей

і почав

ДЗВОНИТИ в СJ\ЛИК8ПЧИК.

Коли всі люди зійшлися, брат Цибуля, не помітивши, що хтось у ііого торбинках Ішпався, зачав свою проповідь і ваговорив чимало сиасенних словес, що мали піти йому на

"ористь;

НІ<· же

настав час показати перо арха!ll'ель

сь"е, промовив урочисту молитву, велів запалити два по світачі і, ЗНЯВШИ 3 голови шапочку, обережно. вив'язав

із шов"ової хусточ"и скриньку. С"азавши ще lІіль](а слів на хвалу й славу архангелу Гавриїлу та своїіі святій реліквії, він розчинив с](ринь](у.

Коли чернець побачив, що в ній лежить вугілля, то й не подумав, щоб та"е міг учинити Гуччо-Слоняка (за надто тупий був у 'нього служка!), і не став ПРОl<лина ти ЙОГО, що не допильнував святощів, тільки вилаяв нодумки сам себе, що доручив їх доглядові недбалого й ocr палого, безпутного й розпутного. Одначе не збентежив

ся анітрохи, підвів очі й руки д'горі і сказав так, щоб усі його почули: . - Господи, хай буде прославлена вовіки потуга твои І Тоді, зачинивши СI<РИНЬКУ, звернувся до народу 3 та1І0Ю ПРОМОВОЮ:

- Панове миряни, мушу вам с"азаТІІ, що, коли я був іще зовсім МОЛОДИЙ, мій Н8чальнин послав мене в ті краї, де соаце сходить, доручивши мені особ.'ИВI!М наказом шукати, аж по"іль не знайду, Хвостовоздвиженські при вілеї, потрібиі більше комусь іишому, апіж нам, хоч пе чатки до них прикладаються дуже просто. От і рушив 11 В дорогу, З Венеції через грецыlуy Слободу, потім верхи через усю Альграбію й Бардаччину доїхав аж до Голо турії, а звідти, заемагаючи аа спрагу, добрався через де пкий час до Сардіаії. Та навіщо оповідати вам про всі країни, в ІІКИХ я побував? Через протоку святого Юра перехопився я в Оманію і Туманію, дві держави великі і густо залюднеиі,

звідти дістався до Дуросnітчини, де

376

мба 'шв багато браТЧИl(ів иашого заl(ОНУ та інших орде пів чррпечнх, які били там байдики во славу ГОСПОДНЮ, "а.10 дбаючи про нужду бшшшіх своїх, а більше про сВОЮ вигоду; платять же за все в тих І\раях тільки веби тою монетою. Звідти подався я в Абруцци, де чоловіки й :J,ішш ХОДЯТЬ по горах у дерев'яних черевинах, а свиней 11:tягаІОТЬ У ковбики й Rовбаси; далі потрапив до таких mодСЇІ, що носять хліб на палицях, а' ВИНО· В l\fіши:ах, а :-1 в і;(ТlI В Червиві гори, де всі ВОДИ течуть вазуспіт. J3 І<ороткі" часі загнався я аж до Зарнаної Індії, де н:іЯ "уся рясою, що в мене па хребті! - бачив на власні очі, НІ, пернаті літають у повітрі

ее правда, хоч .важко

їй поніРН'ГIІ; та ЄСТЬ чоловін, що не дасть :меиі збреха ТІІ: ее '\lа80 деlIЬ Саджа, багатиіінупець, нотрого я в тім нраlO пооачив; він луснав там горіхи і продавав :rушпай ),\1 вроздріб. Та, ніде не зміГШIІ паЙТІІ, чого lIIунав. (ба ;іа.lі TpefJn було ПЛИВТlI подою), повернув я назад і при fiуя у ті сnяті землі, де літнього року холодний хліб НРО

;,асп.сн по ЧОТИрl! шаги, а теПlIніі даром дається.. Тут "устрів н преподобного отця нelюршІене-БудыІсІ18,' до стохвал:ьного патріарха Єрусалнмсьного, котрий з поваги

itO обlIачення святого чудотворця Антонія, що я завше на собі НОСИВ, аавволив поназати мені всі :мощі й nєлік

нії, які ті.ТІЬRИ він мав; а було їх там стільки, що~~й ва

JЮJЮВій шнурі всіх не спиmеш і до вечора словом не зма JJюст. Та щоб вам хоч якусь потіху даТІ!, розкажу вам про декотрі. Показав він меві, по-перше, перст святоro духа, цілий і свіжий, зовсім як живий; потім кучерик Cl'рафима, що З'ЯВlIявся святому Фраиціскові; даlIі ніготь херувима і ребро воплощенного слова, впраВlІені в рям ці, а ще покрови святої католицької віри, кільна лучів

звіздн,

що

явилась трьом

царям-звіздарям на востоці,

пуделко з потом архістратига МихаїlIа, як він мав брань

із сатаною, щеlIепу смерті святого Лазаря тощо. Тоді я

ІІе пошкодував для нього .Опису йосафатової долини>, ви~оженог? простою мовою, та кількох роздіJlів «Коало пен), ЩО ВІН уже віддавна розшунував, а він уділив меві аа те дещицю із своїх святощів - дав один аубець жи в~творв:щого хреста господнього, снляночку З гуном дзво",

Н!В храму СОIIОМОНОВОГО, перо архангела Гавриїл а, що я

вже вам. про нього казав, дерев'яний черевик святого Ге

р'рда ВІЛламанського (я поД'рував його недавно Гер.р дові ді Бонсі у. Флоре.нції, .ЩО велИІ\О шанує сного пат рона). Дав меНІ паТРІарх І RіЛЬІ<а вугликів, ІІа яких 377

Іспекли святого ве.шкомучеПlша Лаврентія. Всі ті релік_ вії я привіз побо"шо із сnятого краю і вожу їх завсідн З собою. Прввда, отець-пастоятель спершу забороннв був мені їх показувати, покіль не буде пере ві репо, чи ВОнн справдешні, ЧИ ні; та деякі чудеса, явлені ними, а та кож потвердні листи патріархові посвідчили їхию снлу, і мені дапо дозвіл показувати їх; але я пікому СИХ свя тощів не довіряю, а весь час тримаю прн собі. Щоб перо архангеJlьське не зіпсувалось, я ховаю його в скриньці,

а вутлики, па Ю(ИХ спечеио СВЯТОГО Лаврентія, в друтій: сі скрипьки маЙ,І,е одпаRові, і я ЇХ інколи плутаІО, ое..

і тепер - думав, що взяв із собою ту, що з пером, а ВЗJПr Із вугликамн. І в ТОМУ, мабуть, немає помилки, думаю,

що на· те була господпя воля, бо за два дні, як я щойно прнгадав, буде СВЯТО блаженного Лаврентія. Тнм і 3ВОJIИв господь, щоб я показав вам те вугілля, па якому спале !.ІО великомученика, і запалнв у душах вашнх пломінь віри святої, і надав мені взяти замісто пера, що я думав очам вашим полвити, благословенпі ВУГЛИКЦ, погашені вологою преподобного тіла. Зніміть же шапки, діткн мої, і підійдіть поглянути побожпо на сії святощі. Істинно глаголю вам: до ного сІ вуглики хресним зпаменням до

торкпуться, той цілий рі!! може бути певен, що вогонь не опече його так, щоб не чутно було. Сев сказавши, проспівав тропар святому Лаврентієві, а потім одчнпив скрипьку і показав те вутілля. Темна темнота

дивнлась

па

иього

великим

зачудуванням,

потім усі стали тиспутись до брата Цибулі з щедрішими, ніж будь-коли, дарами, просячи, щоб він благословив їх тим вугіллям. Чернець узяв вуглика в руку й почав зна мепувати великими чорними хрестами білі сорочни, нап таин й хустки побожпих мирян, запевняючи ЇХ, ЩО ХОЧ ВУГJІИКИ Й змешnувались од того знаменуваппя, в скрипь 'ці вони знову виростуть, які були,- се віп уже пе раз досвідчив. Таким чином він охрестив усіх чертальдЯIl, маючи з ТОГО неабиякий зиск, і своєю винахідливістю пошив у дурні тих, що хотіли з нього посміятись, украв

ши перо. Вопи були тут же таки й чули всю його пропо відь, як, іздалека зайшовши, довеслував він щасливо до берега, і так реготались, що мало щелепів собі пе скру тили. Коли всі люди розійшлися, хлопці приступили до нього й веселенько розповіли йому про те, ІІІ! вони В його скриньках попорались, а потім оддали й те перОf ЯК0

378

яаступнОГО року стало йому яе в меяшій пригоді, аяіж сього разу вугілля. Сл оповідка вельми потіmила і розвеселила все TOBa~

риство

багато там було сміху з брата Цибулі, особли

:во з його :мандрівок та реліквій - і тих, щО він бачив, і тих, що привіз. Побачивши королева, що історія скінчи лась, а разом з нею і ЇЇ влада, встала, зняла з себе вінок j поклала ЙОГО, усміхаючись, па roлову Діонеєві 3 таки ми словами:

Час уже й тобі,

штуки

ДіояеlО, сп ізи ати трохи нелегкоі

ЯК то керувати й правити жінками. Будь же

Jюролем і володарюй так, щоб ми вкінці змогли похва лити тебе за правління. Прийнявши віпок, Діопей промовив сміючися: - Не раз уже бачили ви королів (маю на увазі ша хових), багато за мене цінніших; та, правду кажучи, як би ви КОРИЛИСЬ меві так, як слід коритись справдешвьо му королю, я дарував би вам таку втіху, без якоі і радість ве радість. Та тоді вже тих речей: королюватиму, яи зумію. Тоді велів, як заведено, покликати каштеляна, дав йому розпорядок на ввесь час свого правління і знову звервувся до товариства:

Шавовнії дами! Сьогодві ми говорили ва всі лади

про людську винахідливість у різних життєвих нипадках,

і меві довго довелося б вишукувати матерію до завтраш ніх розмов, якби не нагодилася була Лічіека й не під :казала :мені дечого. Пам'ятаєте, вопа твердила, що нема в неї жодної сусідки, яка б вийшла заміж непочатою, і додала, що добре знав, які ковики викидають заміжні Жінкв своїм чоловікам. Лишімо иа боці першу річ, бо 1'0 Дитяча забавка, а от про другу цікаво було б ширше ро& МОВИТИСЬ; тим я бажаю, щоб завтра говорилося в пас про те, на що ватякпула Лічіска,- про штучки, які чи ТО з ~{Qхання, ЧИ ТО ДЛЯ власного рятунку витворяють тайно 1 ЯВНО жінки з своїми чоловіками.

Декотрим дамам здалося мало пристойним говорити

про такі речі, і вони попрохали Діопея перемінити тему, але КОРОЛЬ одказав їм так:

Папі мої любі, я добре знаю те, що й вам про сю

Рl,Ч ВІДомо; ваші докази неспроможні одмінити мого ва м!ру: я гадаю, що під нинішню хвилю нам дозволені вса .. ІН Розмови, аби тіЛЬІ<И все товариство - зарівно даШІ, ви

379

і Ішвалсрп,- втримувались од негожпх учинків. Хіба ви пе знаете, що сс лихоліття порозгапя.10 суддів із трибуна_ лів, зані~шло закови БОіІ,есьні і людсы\,' ПОПУСТlІЛО попус:к

усю,ій сваволі задля збереження ншття свого? НІ,ЩО в розмовах ваша чеСТJrвість, МОЖЛlШО, трохи Й послабllТЬСЛ, ТО не ДЛЯ того, щоб наштовхнути вас на неслушні ВЧИН ки, а єдино для того, щоб дат!! вам і іНШI!М ЯІ'УСЬ роз вагу іі розраду, і я не думаю, щоб У когось бу.1И згодом' підстави ДОІЮРЯТП вам за сев. Опріч ТОГО, товариство наше 3 самого початку і по сей день поводило себе. як найгідніше, пезвашаючп ні па які розмови, нічим себе не jJзп,чЯl\1УLlfl,'10 і. маю n бозі надію, не заплямує. Та і хто іІ\ не ~шає вашої чесноти, ЯJЮЇ не ТО веселі історії, а й страх смерті схибнут!! нсспроможен? Правду кажучи, ян(іи хто дізнався,' ЩО ви не мали охоти говорити про такі шарТIІ, то міг би подумати, що пи й самі в тому ділі' грішні, ТІШ і УНІО,аСІС подібпнх розмов. Про те вже МОВ-. чу, що то була б мені велика шана - обрати мене коро лем (я ж слухав вас усіх!), а потім мною ж і орудувати, не коритисн моїм на"азам. Отож забудьте ваші сумніви, що личать більше пінqемним душам, аніж вам, і нехай кожна подумає гарненько, що цікавого може вона роз повісти всій компанії. Нк почули сеє дамп, то с!<ззали, нехай буде по його ве лінню; тоді король дав ножному на волю робити до вече рі що хотя. Сонце стояло на небі ще височенько, бо роз мови тогоденні були не довгі. Діоней сів грати в дамки 3

своїми товаришами, а Еліза одклинала подруг набік і сказала їм:

- Відколи МІ! тут, Я все збиралась повести вас в одну прегарну містину недалено звідси, де ніхто з вас, бачить ся, ще не був,- у тю, звану Дівочу Долину. Та раніше все якось не випадало, а сьогодні ян раз догідна ХВИЛfl, оо сопце ще високо: тож ян ичете туди піти - ходімо, думаю, що ся нрогулянка буде для вас не без задово аеини.

Дами одповіли, що згодні, і, покликавши одну служе!і ну, не сказавши ні слова кавалерам, рушили в дорогу;

ве пройшли ж і шті, як достались до тої Дівочої До ЛИНИ. Вони ВСТУПИЛИ в неї вузькою стежечною, що про лягла понад берегом чистого й прозорого потічка, і були BecKa~aHHO вражепі красою тієї місцевості, що особли во віJ\чувалаСL за такої жаркої ПОГОДИ. Долина та, ЛІ( оповідала мені ЗГОДОМ

380

одна 3 тих дам.

бv.,а І<ругла-КРУГЛlсшька, немов її хто циркулем обчер "НУВ

хоч і видно було заразом, що се витвір природи,

а ;а>' .rtЩДСЬИИХ руи; иружипи в ній було ТРОХІІ більше,

ян піВМІІлі, а вавиmю СТОЯЛО шість не вельми високих JJ8ГОРІ.ів, па вершечну яюrх виднілись гарні палаци, по (і\,повані на І.шталт непеЛИЧRIІХ за~lОчnів .

. Схи.'ll тих пагорнів спускалися в долину амфітеатраль ПП, поступово звужуючи простір: нінденні ОІ<рнті були всуці.1Ь виноградом, оливковими, фіговими, вишневими, МIIГД8.1евпми та іншими ПЛОДОВJПШ деревами, а північні, ДО Ве.1Ш<ОГО База обернуті, порослп дубовимп гаями, ясе нами та 'ВСЯJ(IlМ іншим деревом, гіШ\lП! да зеленим. Са ма іН ДОЩІна, до якої не було іншого входу, онрім ТОГО, ЛНИМ пройшли дами, теж була засаджена смере"амн, кн Ш) 1111са~НІ, лаврами та соснами, та так же гарно й долад

но, МОН ТО зробив який знаменитий мистець; через той

ярлений понров ~OBцe! ХОЧ і СТОЯЛО висоно, майже зовсім Н(> пронинало до землі, встелепої дрібним зеленим МО рііЮ\ОМ з червоними та іншого кольору нвітами по ньому.

Не "енше втіхи давав і струмок, що витіІ<ав із одного ~fjжгjр'я, спадаючи ПО Rам'яних уступах з прнємним на слух ДЗЮРІЮТОМ і розснпаючи рясні БРНЗІ<И, що здалеку здовались живим сріблом, рознорошуваним звідкись під Ш'.'llПШМ тисном. 3біrши вниз, ті води текли прудко ВИ ГИIIИСТИМ річищем і в самій середині долини розливались у

певе:rІИчие озеречко, схоже на lюпанну чи на сажалку,

Jші ото часом улаштовують по своїх садах городяни, в кого є спромога. Завглибшки було те озеро так як по труди чоловінові, а вода в нім чиста-чиста, ніЧИ~f не за~

,,"ламучена і така прозора, що~ на рінявому дні можна

було знічев'я порахувати кожну крупинку. Та й не тіль ни рінь той бачив, хто в озеро, було, гляне: плавала таи туди-сюди

сила-силенна

всякої риби,

що

любо й

мило

Cy.~o дивитись. Не мало те озеро інших берегів, як ОК раики

лугу, де, рясио напоєна вологою, пишала буйна

зелень. Зайвина води спливала з озера широким рукавом у Нижчі місця, що за ДОЛИВОЮ лежали.

Прийшовши молодії дами в сю містину і РQЗГІІЯНУВ

шись па все добре, вельми її вподобали, а що стояла СИЛ:ЬН.8 жарота, то, бачачи перед собою озеро і знаючи, Щ() П1ХТО ЇХ тут не підглядати:ме, ПОRлали в ньому СНУ lIaT~.CЬ. Пославши слу",ебку на ту стежку, "удою вони при.иru.тrи, щоб пильнувала, чи ніхто не йтиме, і дала в раЗІ потреби знати, пони роздяглися всі семеро і ввій-

381

шли в воду, я.ка настільки приховувала їхні білосніжні тіла, наскільки тонке скло приховує червону троянду. Вступили В ВОДУ, та зовсім її не скаламутили, й почали якомога ганитись туди-сюди за рибками, що не знали,

куди тікати, Л(jВЛЯЧИ їХ просто рунами. Декілька рибок таки і впіймали були; побавившись отак трохи й попу

стувавши, вийшли з води і знову повдягались. Налюбу вавшись досхочу мальовничим краєвидом і бачивши, що пора

вже

вертатись,

вони

рушили

тихою

ходою

додому,

roворичи весь час про красу тії містиии. Прибули до па лацу досить раио і застали своїх кавалерів все ще 38

грою. От Пампінея і каже їм, сміІОЧИСЯ:

Ага, ми вже сьогодні вас одурили! Як то? - спитав ДіонеЙ.- Спочатку діяти, а потім оповідати? - Так єсть, ясповеЯЬМОЖI;ІИЙ пане! - одрекла Пампі нея і докладно розказала, де вони були, що робили і яка

там містина.

Як почув король, який гарний той куточок, йому само му захотілось там побувати, тож велів негайно подавати

вечерю. Повечерявши до смаку, троє кавалерів із слуга ми своїми ЛИШИЛИ дам і подались ДО тієї ДОЛИНИ, бо жо ден із них там іще не бував; оглянувши її, nсі вельми те ДИВО похвалили

мало, казали, є на світі таких ~o

. роших

місць. Тоді скупались, одяглись і вернулись додо му, бо було вже нерано. Дами завели тим часом танечне НО'!О під пісню, що співала Ф'ямметта. Ян танець снін чився, товариство почало говорити про Дівочу Долину, і не могли нахвалитись її нрасою. Тнм-то король покли кав каштеЛJUlа і наН8зав йому, щоб назавтра влаштував обід у тій долині та й доправив туди нілька ліжок, бо. може, захоче там хтось у полудень одпочити. Потім ве

вів принести свіЧRИ :й подати вина та· всякого печива; ЯК покріпились трохи, король розпорядився почати танці. Заводив їх того вечора Панфіл, а король звернувся тим

часом до Елізи і сказав їй люб'язно:

Ясна панно, ти вшанувала мене СЬОГОДНі Вінцем, 1 я мушу оДДячнтись, надавши тобі честь співати пісню. Заспівай же нам нотроїсь, що тобі до мислі. На се Еліза одповіла, що з дорогою душею, і почала

співати ніжиим голосщ.t:

Любов, коли я вирвуся з :Певолі Жорстокої твоєї, Довіку не знатиму пед олі.

382

Л дівчинкою вийшла МОЛОДОЮ

Навстріч тобі не ДЛЯ війни, для ииру; Довірливо усю л с:клала зброю, ВпеВRЯЮЧИСЬ ва нашу дружбу щиру, А ти напала, арадивши довіру, У, стомлена борнею І :зранена, уже лежу я долі.

r ти

мене в найдани закувала,

Не зглянулась на сльози і ДОКОРИ, І віддала, ЯК бранку, на поталу

ТОМУ, ХТО народивсь мені иа

repe;

А в нього серце горде і суворе,

Обковане БРОJIЄЮ,Ніщо ііому мої жалі і болі. Мене lIе -хоче слухати упертий Даремна мова, :марві всі благанпя..• Несила ЖИТИ і иезм:ога вмерти, Щодень, ЩОМИТЬ ростуть мої страждання. Ввали т, любов, ОДНО мов бажання:

Нас 'Ьіттю однією Із ним оплутай - у твоїй ее волі.

А пк сього не хочеш ти ВЧИНИТИ,

ТО розв'яжи ХОЧ вузлики падії: Утихне, :може, біль несамовитий, І анов я світу білому зрадію, І знов на вроду я ПОХОРОШіІО,

ТРОЯНДИ і лілеї у мепе знов пишатимуть па чолі.

Коли, жаJI.iбненько зітхнувши, Еліза доспівала свою I<8ВЦОВУ, всі дивувались непомалу її словам, та ніхто ве здогадавси, до кого в вій пилоси. Король же, що був у доброму гуморі, покликав Тівдара і сказав йому грати ва КО8иці; під ту музику товариство станцювало ще чи Мало танців. Та вже як звернуло з півночі, король велів усім іти спочивати. Кіпець шое·тому ДПЮ

383

ДЕНЬ СЬОМИй

8ачиllПЄТЬ'ся сьомий де"ь, у яnий під проводом Діо"ея

говориться про ШТУ1<и, я"і чи то 3 "охання, чи то д.. я в.. асного ряrу"nу витворяють таЙн.о і яв1tо жінки 8 Сво· l:.Щl чоловїnа.Мu

Уже nсі зорі зі сходового "раю неба почезли, окрім тієї, щО ми світовою зіршщею називаємо

(вопа ще ме рехтіла в білястому світлі), ІЮJШ наштелян устав і ру ШИВ із ЧI,малим обозом у. Дівочу Долину, щоб упорядку вати там усе згідно 3 наказом папа свого й повеЛllтелл. Не забарився встатп й' сам король - його пробудила челядь, ЩО ДОВГО З в'ючаками вов.тузилась, а ветавши, ПО-

збуджав не гаючись усіх дам і кавалерів. Ледве сОНЯЧ не проміння рожевим сяйвом зазорялося,' всі вже руши

.пи в дорогу: ніІ\ОЛИ ще, здавалось ЇМ, !!Солов'ї та інші. птахи спіQPчі так любо пе щебетали, як того ранку. В су проводі їхпього тьохнанюг дійшли вони до Дівочої До01111, де їх радо привітали 1І0ві, ще дзвінкіші птаШllllі ХОРІІ.

Як обійшли ВОШІ долину і ще раз оглянули ЇЇ, ВОllа вдалась ЇМ іще кращою, ніж минулого дня, бо у враніш вій свіжості краса та ще любіше пишалася. Розговів пшсь добри~ вином та солоДощзми, товариство заходи ЛОСІ! співати, ніби з птахами у співах змагаючнсь, і до АВllа співала разом із ІІИМИ, відлунюючи кожну їхню пісвю, та й пернаті співуни ве здавались, заливаючись вавперейми милозвучним СВИСТОМ. . Коли ІІастав час обідати, поставлено столи під рясни ми лаврами та іншими розкішними деревами поблизУ оаера; по наказу нороля всі посідали і, споживаючи обід, АИввлися, як під водою ходила риба цілими табунами; цікаве те видовище дало привід до багатьох балачок. Як 'I'JIвпеза сніичилася.і столи з усім припасом поприбира п, товариство розвеселилось іще дужче і знову завело

співи. В різних занутках заТlІШIІОЇ долини споряджені бупи постелеllі ліЖIШ,- обачиий наштелян ведів обхили У8 їХ французьни,ш балдахінами та іншими заслонами; по хотів,· міг лягати на спочивок, а хто не' хотів - РО3lІІ&жався собі до любості, як було в них заведеио. Ян же надійшла година для бесіди, всі вже новетава О; НОРОЛЬ велів розіслаТIІ килими на траві коло озера, з84

пеподадін од Toro місця, де вопи обідаЛІІ. Коли всі посі дали, король наказав Емілії оповідати першій. Та весе леШ,І(О осміхнулась і поtlала.

ОПОВІДКА ПЕРША

Джанні Лоттерінгі чує вночі сту" у двері і будить жі .... пу; та "аже йому, ЩО то мара; вони виголошують замо ву, і сту" припиняється

Любіше було б мені, ясновельможний пане, щоб ви веліJIИ комусь іншому розпочати оповідання про такі ціка ві речі, та вже коли на те ваша воля, щоб я подала за охоту іншим, зроблю се з дорогою душею. Отож, любії мої подруги, розкажу я вам про одну пригоду, 3 якої, може, буде вам усім пожнток, бо коли й ви такі лякливі, як я (найдужче боюсь привидів, хоч і не знаю - та і хто, крім бога, зна6?- що воно таке), то, вислухавши уважно мою оповідку, навчитеся доброї святої молитви, помічної од нечистої сили, і З'lОжете прогнати нею вся ку марюку, якби вона захотіла вас морочити.

Жив колись-то у Флоренції на вулиці святого Панкра-· тія один сукно вал на ймення Джанні Лоттерінri, чоловік удатний до свого ремесла, а більше, бачиться, ні до чого - був, так би мовити, дурнуватий. Правда, часто настановляли його старшим над півч"ми в Новопречис тенській церкві, щоб він збирав їх на співанки, або да вали ще якусь таку посаду, чим він дуже пишався, та

то було через те, що він був чоловік заможний і не ра. пригощав добре чернецьку братію. 3а те, що вони виду рювалп

нього

хто

шкарпетки,

хто

каптура,

хто

на

плічника, ченці навчали його різних молитов, дарували йому псалтирку, простою мовою тлумачену, нанти про святого Олексія, плач святого Бернарда, акафіст вели комучениці Матнльді та інші марнички, які він велико

цінував і пильяо зберігав заради спасіння душі своєї. Дружина сукновалова була хороша і вродлива жінка; звали її монна Тесса, і була вона ДОЧБОЮ Манучча з Ку

кулії. 3навши чоловіІЮВУ простоту і будучи закохана в

Федеріга ді Нері

Пеголотті, гарного й здорового моло

дика, що любив її рівно, воиа через посередництво своєї

служннці влаmтувала так, щоб "оханець міг прийти до 13 Дж. Бщщаччо

385

веї в чудовий маєток, що мав той Джаині в Намераті: вона пробувала там ціле літо, а Джанні заїздИВ тудИ часом повечеряти й переночувати, а на ранок повертав СЯ до своєї крамниці або в цеРI<ВУ до пів чих. Федеріго, що давно прагнув зустрічі з монною Тессою, пішов туди ввечері, ЯІ( і було призначено; Джанні того ДНЯ не приїздив, і віп з веЛИI(ОЮ вигодою й насолодою

повечеряв і переночував з коханкою: за ту ніч він У неї вивчився шесТl! тропарів і кондаl(ів. Щоб же ся перша віч не була в вих послідвьою, домовились вони надалі сходитись, не турбуючи служвиці; ідучи ЩОДНЯ до міста або вертаючись до свого дому мимо того маєтку, Федері

го мав дивитись на виноградник при її садиб'і: як поба чить ослячий череп на тичпі мордою до Флоренції, нехай приходить безпечне до веї на ніч, а як двері будуть зам кнені, хай постукав тричі, і вона одчинить; ян же череп буде повернутий до Ф'єзоле, хай не йде, бо Джанні почув в маєтку. ПО сьому знаку вонн зустрічалися згодом ба гато разів. Одного вечора, як вони домовились зіЙТIІСЯ, монна Тес са спекла двох жирних каплунів і чекала свого Федері га, коли песподівано нагодився Джанні в досить пізню пору. Жінка була тим дуже засмучена; вона повечеря ла 8 НИМ СОЛОВИНОЮ, ЩО веліла зготувати окремо, а тих каплунів, півдесятка свіжих яєць та пляшку доброго вина загорнула в чистий рушник і наказала служниці однести все те в сад, де вона часом вечеряла 8 Федері гом, і покласти під море.1ею, що стояла на краю полян ки. 3 великої досади вопа навіть забула сказати служ ниці, щоб та діждалась Федер іга й попередила його, що приїхав господар.

От полягали ВОНИ 3 чоловїRОМ спати, та й служниця теж пішла на спочипоН', коли ее через якусь часинку при

ходить Федеріго та й стук-стук тихепько в двері. А две рі були педалеко од опочввальпі, і Джанні зразу почув той стук; noчула й жівка, та, щоб чоловік нічого ва неї пе подумав, удала, що спить. Трохи згодом Федеріго по

стукав удруге; здивований Джаппі штовхнув злегепька жіпку та й каже: - Чуєш, Тессо? До нас щось у двері стукає. Що вопо за штука? .

Хоч жіпка те й без пього дуже добре чула, та вдала,

ніби зараз тільни прокинулась, і спитала:

Що ти кажеш?

386

Та

кажу ж

тобі,- ПОВТОРИВ Джанні,- що до нас

щось у двері стука. _ Стука, стука!

- сказала жіuка.- ОЙ, чоловіче, хіба ти не знаєш, що ее T8fi.e? То мара прийшла нас шшати. Що я вже од неї за сі ночі страху тут набралась - як почую, та!( зразу вкриваюся з головою і боюсь вигля ПУТЬ, ПОІШ світ не свіне. Тоді Джанві й каже: - Не бійся, жінко, ніякої мари, бо як ми лягали спа

ти, я прочитав «Свїте ТИХИЙ}), і «ПренеПОРОЧНУЮі>, і ще 1,ілька помічвих молитов,

а до того

перехрестив

вашу

постіль із краю в край во ім'я отця, і сина, і святого духа, тож нінка веЧИста снла вас тепер не втве.

Але монва Тесса, боячися, щоб Федеріго ве ПОВЗЯВ ва неі якої підозри і ве посварився з нею, вирішила все таки встати і дати йому якось зрозуміти, що Джанні тут.

- Тобі то добре,- сказала вова чоловікові,- бо ти по молився, а я тоді тільки заспокоюсь, як ту мару замов лю, ее гаразд, що яиві ти тут зі мвою. - А як же її замовляти? - питав Джанві. - Я те добре зваю,- одказує жіпка,- позавчора, як я ходила до ф'єзоле на відпуст, одна стара прочанка боже, які вови святі та праведві! - побачила, що я вда лась Т81\.а боязка, та й навчила мене ПОМ~ЧВОЇ молитви: їй самій, казала, як вона молодша була, та молитва ве раа помагала. Та свідок бог, як була я сама-одна, ве ста вало в меве сміливості тієї замови спробувати, а тепер, коли ти аі мною, ходімо разом ту мару заклянемо. - То й ходім,- погодився Джавві. От устали вони удвох, підійшли 1'ихецько до дверей, аа якими чекав Федеріго, що почав уже підозрівати в чомусь свою нохавну. От жінка й каже чоловікові: - Ти плюнь, нали я тобі скажу. А сама почала замову: - Маро, маро, сторчове ребро! Не стунай у двері, тут пема тобі вечері; іди в сад до морелі, звайдеш їсти-пити на тарелі: жириі швірні, мавдеБУРІШ з-під моєї нурни й

вино-зелено. Поїж, ПОПИ Й, ото твій пай, мене і Джанні ве чіпай! Сев ПРОМОВИВШИ, сказала чолопінові:

- Плюнь, Джанні. Джаниі плюнув. Федеріго, ШНlі:і:, стоячи аа двеРИ~lа, все те добре чув, забув про РСВJ10щі Ї! досаду і лсдве IЗ*

387

стримувався, щоб не зареготатись, а коли Джанні плював, приказував потихеньку:

- На свою голову! Проговоривши аж тричі замову, чоловік із жівкою пішли спати. Федеріго, що дома не вечеряв, надіючись ва Тессиве частуваввя, добре зрозумів слова тої замови: він пішов у сад, звайшов під указаним деревом двох каплувів, яйця й вино, поніс усе те додому і повечеряв

до смаку. Згодом не раз сміявся він над тією замовою, коли СХОДИВСЯ 3 своею кохаuною.

Дехто, правда, каше, ніби монва Тесса звала, що Джанві буде, і повервула була ослячу голову мордою до Ф'єзоле, та одип паруБOJ', що проходив поуз ВИRоград ІІИК, ударив ІІО тій голові па.шцею:. крутилась вона на тичці, крутилась та й поверпулась у бік Флоренції. Фе деріго пішов по· тому зваку до кохавки, а вова буцімто так мару замовляла:

- Маро, маро, хай тобі добро! То вс я ослячу голову повервула, а якась дурва -мачула, що я не бачила й ве чула. Іди в луги, ва комиші, мене і Джанні не страши! А Федеріго нібито так і. пішов, без вечері й ночлігу. Одна моя сусідка, жіНН8 вельми стара, казала мені, що й те, й те - правда, вона про те сама чула, як іще діву вала. Тільки друге було ле з Джанні· Лоттерінгі, а з ін шим Дшавві, на прізвище ді Нелло, що жив коло брами святого Петра і був не меншим дурнем, ніш його тезко. Отож, любії мої подруги, вибирайте собі з сих двох заМОВІ яна вам більше до вподоби, а хочете, ТО запа:r;{'я тайте обидві: вони дуже, в тані:ё справі помагають, ЯК ми те знаємо 3 досвіду; МОіНЄ, й вам полись у пригоді ста путь.

ОПОВІДКА ДРУГА

Перонелла ховає І<оханцл в І<адуб, ЛІ< муж вертає додо му, привівши nо"уnцл на того "адуба; жіНІ<а І<оже, що вже продала його чолов;І<ові, який ааліз усередину, щоб подивитись, чи він, nріnnuЙ,. nоханець 8uлїзае Ї , велівшu господареві вИСl<облити І<адуба, аабирає його потім до себе

Усе товариство ІОН лягало од реготу, слухаючи Емілії~ пої оповідки, а замову похвалили як спасенну і помічну.

388

Ян добігла вона RіНI{Я, І\ОРОЛЬ велів оповідати далі Фі"", лостратові, і той почав такими словами:

- Jlасиавії мої пані, МУЖЧllНИ, а надто жонаті, вики дають вам щоденно безліч усяких Іюнинів, тож ЛІ' жін ка встругне коли яку штуку чоловікові, ви не тільки мав

те бути задоволені, що таке сподіялось (байдуже, чи з вами, чи 3 КИМ іншим), а й повинні самі ходити і всю ди про те розповідати, щоб ми зрозуміли, що коли наш

брат не дурний, то й ваша сестра не без розуму. Се при несе вам немалу користь, бо відомо, що мудрий мудрого не таІ(СТО легко зважиться ошукувати. Немає сумніву в тому, що після сьогоднішньої нашої бесіди мужчини за думаються над тим, чи не слід їм бути трохи більше по міркованими в тих mтучнах, бо й ви, аби тільки хіть, на всякі витіІНШ здат~і. Тим і хочеться мені розказати всьому товариств,', Яl( хитро, мудро і недорогим кошто..

вивернулась од чоловіка одна :молодичка, жінка низько го, МОВЛЯЛІІ, стану.

В не дуже ди·ипі часн ОДІШ бідний неаполітанець узвв собі за жінку хорошу та вродлнву дівку на ймення Пе ронелла, та й жип із нею, лиха принупивmи: сам ходив

по людях "улярувати, а вона дома пряжу пряла. Якось упала та Перонелла в 01<0 одному молодому фертику: закохався вів у неї та й почав до неї так і он лк підси-'

патись, аж пони не добивсл її JIIODOBi. Про сходини ВОНИ ·домовились

таким

чином:

коханець

мав

підстерегти,

коли чоловік виходив рано з дому на роботу (або шука·· ти найму), а поті>! с"іло йти до неї, бо вулиця Аворіо,

де вони жили, була майже безлюдна. Так зустрічались вони не раз та й не два.

Проте одного раю;у сталось так, що тільки Джаппелло СтРіньяріо (так звали того фертика) ПрlІЙШОВ до Перо нелли, НІ( "уJIяр, що звичайно сходив з дому дет"

повернувся чомусь

через

малу

часину

на цілий

додому;

по

бачивши, що хатні двері за!lшнені зсередини, він посту кав, а постукавши, сказав собі подумнй: «Хвала тобі, господи, Бовіни і віlШ. Хоч ТИ зробив єси мене бідиЯlЮМ, т,) втішив зате доброю і чесною молодицею. Бач, СІюро я з дому виіішов, зразу З8МІ\пулась, щоб ніхто до неї не чіПЛЛВСfl). Псронеллз, ПОЧУВШИ, що вернувся чоловік (вона впіз нала ііого Ііо crYKY), Сl,азала Іюханцсві:

- Ой лелечко, Джаннелло, л пропаща! Якась Лllха roдина принесла мого чоловіка, нехай йому абнщо! Що воно за знак? Адже раніше він ніколи не вертався в таке

урем'л: чи не забачив, буває, тебе, як ти до меие йшов? Та вже будь що буде, лізь, ради бога, в он той кадуб, а л піду одчиню; побачимо, чого се він так рано повер нувся.

Джаннелло миттю вліз у кадуб, а Перонелла одчинила чоловікові двері і с"азала йому з серцем:

- Що се за новина така, що ти так рано додому вер нувся? Ти, бачу, зовсім сьогодні од роботи одникуєш, що Й справилля своє сюди приніс, а а чого ми ЖИТlf1t\СМ, звідки на хліб дістанемо? Невже ти думавш, що я дозво

лю тобі однести в заставу свою святну снідницю та інше сунлаття? А Л, дурна, пряду вдень і вночі, що вже й пучки собі поодпрядала,- хоч на оливу, може, зароб лю, щоб було чим світити. Ей, чоловіче, чоловіче! Усі су сідки дивом дивуються і глузують із мене, що я так уби ваюсь, а ти повернувся додому та й· ручки склав, аби не

робити! Сев далі:

сказавши,

попустила

слізки, а

потім провадила

- Ой лиха ж моя година та нещаслива, в недобрий час н вродилась, в недобру нору віддалася! Транлявся мені путящий парубок, таН' я не захотіла, а вийшла за такого ледаща, котрий мене нітрохи не цінує і не ша нує. Людські жіНIШ заводять собі полюбовни"ів, хто но два, а ХТО й ПО три, гуляють із НИМИ веман, а чоловінам: па осиці кислиці показують, а мені, безталанній, за те, що н чесна і того гріха цураюсь, така гірка судилася доля! Хіба й собі принадити якогось джигуна, як то ін ші молодиці роблять? Уважай гаразд, чоловічень"у, як би я того захотіла, знайшла б із ким душу обавити, бо не один панич уже до мене нідкочувавея і грошей обі ЦЯВ, і уборів, і клейнодів усяких, чого завгодно, та не поквапилась л на те, бо чесного роду дитина. А ти до дому мерщій приходиш, замість діло робити! - Жінко моя люба! - одвітує їй чоловік.- Не жури ся ти, богом живим тебе прошу! Знаю добре, Яі(а ти в мене єсть, і сьогодні D тому ще дужче впевннвся. Бач, я таки й пішов був 'на роботу, а ти, мабуть, ве знаєш, ни ве авав ТОГО й Н, щО ниві в нас празник святого Галео~ на і ніхто не нрацює, тим я й вернувся о такій норі. Та я вже подбав про те, що матимемо хліба більше, як на 390

місяць, -

привів, див~сь, купця ~a кадуба, що D пас дар ...

мо СТОЇТЬ; він дає мен! за нього п Я~Ь ЗОЛОТИХ.

Лишко

мов

тяжке!

забідкалася знову Перонел

ла.- Ти 1к чоловік, ходиш між людьми щодня і мав би вже тямити, що, як і почому, а нродав кадуба за п'ять золотих, а л, темна жінка, хоч моя дорога тільн.и ДО по рога, нобачивши, що той кадуб у нас лише місце дурно займає, сторгувала його оце одному доброму чоловікові за сіА! золотих; він якраз неред твоїм приходом заліз у Ilа,1уб, щоб подивитись, чи він кріпкий. Почувши сес, чоловік хтозна-як зрадів і сказав покуп цеві, що привів був із собою: - Іди собі з богом, чоловіче добрий: жінка, бач, за сім золотих стокмилася, а ти мені більше П'ЯТИ не хтів дати.

- Чи так, то й так,- ПОГОДИВСЯ той і піШОВt А Перонелла й каже чоловікові: - Іди ж до нього нагору докінчити справу, раз ти вже тут.

Джаннелло пильно прислухався до тої розмови, щоб знати, чого йому боятись і ЯК із халепи викрутитись; почувши ПеронеЛЛІіні слова, він вискочив чутенько з ка дуба і, ніби не помітивши, що чоловік вернувся, почав гукати:

- Де ти, господине? На се чоловік, увіХодячи, сказав: - Я тут, чого тобі? - А хтО ти такий? - питав Джаннелло.- Я кличу ту жінку, що сторгував у неі кадуба. - То все одно,- одказув муляр,- я її чоловік. Тоді Джаннелло й каже: -

Кадуб сей, здавться мені, добрий, кріпкий, та ви,

либонь, якесь лайно в ньому тримали; так ВОНО ДО кле пок поприсихало, що й пальцем не вколупнеш. Поки ие вискоблите всередині як слід, я не візьму його.

3а сим ділом торг

не стане,- обізвалась

Перонел

Л8,- чоловік зараз усе повичищає.

- Авжеж,- сказав чоловік. Тоді поклав свій струмент, зняв із себе камізелы у,' ве лів засвітити свічку й подати скребо", уліз у "адуб і по чав вишкрібати. Перопелла хотіла нібито подивитись, що вів там робить, і встромилася головою й плечем 8 от вір Rадуба, що був не дуже-то іі ШПРОІшіі, ПРІшазуючн:

391

- Отут іще ПОСІ;обли і отам-о! А глянь, ондечки ще трохи зосталось! Стоїть вона отак над Rадубом, увесь отвір аатуливши, навчає чоловіка, а Джанпелло, щО H~ встиг зігнати арап ку ОскОМИ з зубів, вирішив хоч ЯІ<-небудь своє зробити, та й підскочив до неї, як негнуздапий огир до гарячої кобили в парфійсы<хx степах; УДОВОЛЬИИВШИ жагу свою молодечу, він одійшов од "адуба якраз у ту хвилю, коли чоловік Доскоблив його. Перонелла витягла голову з от БОРУ і розхилилась па весь зріст, а чоловін виліз із ка

дУба.

- Ану, чоловіче добрнй,- сказала господинн Джап пеллові,- візьми тепер свічку та ПОДИВИСЬ, чи все raразд, так, як ти хотів. Заглянувши всередину, Джаннелло сказав, що все добре і він задоволений; оддавши чоловікові сім золотих, він велів однести RадУба до себе додому.

ОПОВІДНА ТРЕТЯ

Брат Ріnaльдо спить із своєю nУЖОЮ; чоловіn застає його в одпій Nїжnаті а nею, а вона його запевняє, ЩО той за.човляв глисти у свого хреЩЄliи"а

Хоч Філострат говорив про парфійськнх Rоней досить туманно, догадливі дами вельми з того сміялись, пама гаючись, правда, показати, що сміються 3 чогось іншого. Побачивши король, що ЙОГО історія кінця добігла, велів заступити чергу Елізі; та з готовістю почала:

- Милії мої подруги, та замова проти мари, про яку оповідала Емілія, нагадала :мсп і ще один випадок замов ляння; може, він буде не таІ{ИЙ цікавий, як тамтой, але Я вам РОЗRажу про нього, бо на кращий сьогодні не спро моглася.

То знайте ж, що в Сієні жив колись один гарний мо лодик із шановного РОдУ, на ім'н Рінальдо;nін силь.не

закохався в свою сусідку, дуже вродливу жінку, що бу ла аамужем за багатим чоловіком.

Сподіваючись

доби

тись од неї взаємності, ЯК тільки матиме нагоду погово Р~ТИ 3 нею безпереппюдно, він вирішив, що найнраще для сього буде !Юкуматися з нею (а вона ходила саме

392

прп ппдїі); він заприязнився з 11 чоловіком, патянпув йому на те дуже делікатно, і той охоче заПрОСllВ ііого хрестити дитину.

Ставши таиим чиноьr кумом мадонні Агнесі і діставши змогу вільніше говорити а нею, Рінальдо а' ясував їй сдо· вами те, про що попа вже давно догадалась із його по глядів; проте за першим разом він нічого од неї не доміг СЯ, хоч вислухала вона його не без З8.доволенпя. Невдовзі той Рінальдо, хтозна яка була тому причипа... _ пішов У ченці; чи мав вів із того яну вигоду, чи ві, а так ченцем і зостався. Зразу після постригу він запедбав був трохи ту СВОЮ любов до куми та деякі інші світові мар ноти,

але

часом

анову

до

них

повернувся,

не

покида

ючи ряси: почав справляти собі розкішні убори, чепу рився та хизувався, складав і виспівував каНЦОНlI, соне

ти та балади і ще всякі такі штуки витворяв. Та що тут говорити про нашого брата Рінальда? Хіба він один такий, хіба не всі вони одним миром мазані? Який тепер світ настав - ганьба одпа, та й годі! Ходять ті ченці, пе соромлячись; пикаті, червоні, звиклі до пиш ноти у вбранні і в усьому іншому, схожі не па смирпих голубів, а на задерикуватих півні. з гордо піднесеним гребенем і оддутим волом. Не кажу вже про те, що в ке :Jіях їхніх повно CJlоїнів З різними мастями та поа.шда~ ми, коробочок із цукерками та DСЯ!(ИМИ солодощами, склявок і пуделок з пахощами та есспціями, джбавів із мальвазією, грецькими та іншими виборними винами; сказав би, пе кt;лія червеча, а бакал;йпа чи парфумерна кр~мвиця. Ще й гірше од твго: ве стида ються ченці, як усі знаюrь, що вови на гостець хворіють, піби ніхто не ТЯМИТЬ і не розуміє, що од постів, простої, невибагливої їжі та поміркованого життя люди бувають худі, сухор ляві і переважно здорові, а як ва що й хворіють, то пже не на гостець той поганий, що проти нього наЙщ.шщі

ліки

- цнотливе іі скромне ЖИТТЯ, яИе й подобас справ

дешньому Мбнахові. Вопи гадають, ніби нікому пе відо мо, що люди худвуть і марніють пе лише од пужди, а й од довгого неспавня, молитов та бичування, і що ні свя тий Домінік, аві святий Францісн не мали по чотири ряси,

не

вдягались

саєти

та

адамашни,

•

а носили

па

хребті грубі нефарбовані верети - не задля пишанвя, а щоб тільки душу зогріти. Усе те бачить бог, чом ще но GачаТh ті, що 8 простоті дуmевнШ теє чернецтво гo~ ~YIOTb?

393

Коли брат Рінальдо повернувся отак до даВНіХ своїх вабаганок, вів почав пильно вчащати ДО куми; осмілів ... ШИ, він став приставати до неї з короткими гужами. Мо JIоДичка, якій брат Ріиальдо здавався тепер кращим, ніж

перше був, бачивши, що він за нею так упадав, одного

дня сказала свов"у зальотникові робо" тих, що готові на підмову датись: - Що ви, брате Рінальдо? Хіба ченці таке діло роб вить? - Мадояно,- одповів їй брат Рінальдо,- колн я ски ву З .себе отсю рясу (се робиться дуже просто), то ви побачите, що я хоч і чернець, а такий самий мужчина, як інші .

Лишенько "ов!

каже тоді, осміхаючись, молодн

ця.- Ви Ж мені кум, то хіба воно годнться? Чула я не раз, щО то великий гріх; якби не ее, то JI вже, -мабуть, уволнла б вашу волю. - Тільки дурні,- рече брат Рінальдо,- одмовляють ск од утіхн З такої причинн. Я не кажу, що се не гріх, але ж господь і більші гріхи тому прощав, ХТО щиро ка

ється. А вн от скажіте меиі: хто рідніший вашому снно

ві - я, що його в хрест увів, чн ваш муж, що сплодив його? - Авжеж, що муж,- одказує МОJІОДНЦК. - Правда ваша,- каже чернець.- А муж із вами спить? - Спить,- каже молодици. - Коли так,- каже чернець,- то і к можу З вами спати, бо не такий рідний вашому синкові. Молодиця не знала, мабуть, логіки, та й не потребува ла, очевидио, дальших доказів; вона повірила (або вда ла, що повірила) чепцевим словам і сказала: - Та хіба ж вас переспориш, коли ви такі розумніІ Ота1\, не зважаючи на кумівство, далась вона ченце ві .на підмову і з ТОГО дня частенько з ним ісходилась

під ПОIIРИВІІОЮ кумання,

так що ніхто на них

прнзри

не мав.

Одного дня брат Рінальдо прийшов до куми і, поба чивши, що в домі не було нікого, крім господині та її гарнепЬІЮЇ ваймични, послав ту наймичку

8 своїм това ришем па горище, щоб він навчив її деяких молитов, а сам пішоn у ліжницю до куми, що тримала на рувах дн

ТИПУ; 'за~IІ\:ПУЛllСЬ ВОПП там та й давай бавитисл 8 посте .. ді. Аж ТУТ, ІІа ЛИХО, паГОДІІВСЯ господар, що іі НС помі . . 39·і

тив ніхто, підійшов до дверей кімнати і почав стукати та гукати жінку. Почувши сев, мадонна Агнеса сказала: _ Пропала ;к я тепер! Зараз ЧOJlовік догадається, яке

між нами кумання!

Брат Рінальдо був роздягнений - без ряси, без напліч ника . в самій сорочці. Як почув він її слова, сказав:

_' Правда ваша. Якби ще я був одягнений, то якось

би винрутились, а нк ви одчините зараз і віи побачить мене ГОЛИМ, тоді вже годі ви:мовок шукати. Тут мадонні Агнесі мов світ у голові свінув; вона ска зала ченцеві: - Одягайтесь хутенько, беріть на РУІШ свого хреще

ника і слухайте пильно, що я чоловікові казатиму, щоб нам водно говорити, я вже все придумала.

Чоловік ізнов застукав до дяереЙ. Тоді встала, підіЙШJIа веселенько до дверей, одчинила і промовила:

- Чоловіченьку, яне щастя, що до нас кум наш, брат Рінальдо, вагодився,- ЙОГО, певне, сам бог СЮДU при слав. Якби не він, було б уже по нашому хлопчи"у! Як почув теє кум-недоум, то мало ие зомлів. - А що? - питає. - А те, чоловіче,- каже жівка,- що малого нашого раптом обинли млості, я вже думала, що помер, і пе зиа ла, що мені почати. Аж тут прийшов наш кум, брат Рі В8льдо, узяв хлопчика на руки та й "аже: "Се в нього, каже,- кумо, глисти в животі, вже ДО серця підходять,

що й задушити можуть; та не бійтесь,- наже,- я їх замовлю, і синок ваш буде знову при повному здоров'ю,

так вибрикуватиме, що ну!» Тебе тут не було

бо й ти

мав певні молитви прочитати, а наймичка тебе шукала, та не знайшла; тоді кум велів своєму товаришу ПОМОЛll тись на горищі, а н з ним прийшла сюди. А що при та кому ділі не годитьсн бути иікому, крім матері малого, то ми й замкнулись, щоб не перебивав ніхто. І вині ще він малого на руках тримає, чекає, мабуть, ПОКИ това риш пере молиться, Ї, певне, замова та вже помогла, бо хлопчик очуияв.

l\ym-легкоДУм усьому тому

повірив;

стурбований ли

хом, щО загрожувало коханій дитині, він не міг і поду мати, що жіика його дурить.

Піду,- каже,

зітхнувши

малого.

395

глибоко,- нодивлюсь

на

- Не ХОДИ,- каже жінка,- а ТО, КРИЙ боже, зіпсу~ еш те. що ю"е зроблепо. Пожди. /І піду сама подивлюсь. чи тобі вже можпа йти. а тоді покличу.

Брат Ріпальдо чув усю ту розмову; віп устиг за той час спокійво одягтись. узяв дитиву ва руки і.

ваготу

вавшись таким ЧИНОМ, ГУННУВ:

Гей, кумо, чи то ТИ не з кумом балакаєш? Так. доUрщію. ее /1.- одказав кум-товстосум. То ходіть же сюди •...., запросив брат Рінальдо. Увійшов лег"овір у кімпату. а брат Рівальдо йому й

каже:

- Ось ваш CllНOK: уже віп із ласки божої здоровий. в я думав був. що хтозва. чи до вечора доживе. Мусите. добродію. поставити воскову фігуру з вашого ХЛОПЦ/І зав ВИШ"И перед ста туєю СВ/lТОГО Амброзія. що його заступ ництвом сподобив вас господь сієї милості. Побачивши тата. хлопець побіг до нього. прилащивси дитячим зви чає". а той узяв його до себе яа руки. пла ЧУЧИ. і почав ІІілувати - немовбlІ з труви дитину вир вав, та все Д/lкував кумові. що порятував сипа. Тим часом ченців товариш навчив наймичку не ОДНОЇ, мабуть, МОЛИТВИ, подарував ЇЙ білий в'язапий капшучок, що дістав од яноїсь червични. і залучив їх до гурту сво їх спопідальвнць, Почувшп ГОЛОС господаря. віп тихепько зліз із горища і давай піддивлятись та прислухуватись,

що і /ІН. Побачивши. що діло пішло ва лад. він спустив~ ся вниз, зайшов до ні:мнати і сказав:

Брате Ріпальдо. я проказав ті ЧОТІІРИ молитви. щО

ви мені велі.Тfll.

- Добре в тебе І·ОРЛО. брате.- одповів брат Ріпа.1Ь до. - і добре 6С1l зробllВ свое діло. А /І. 1І01lИ кум при йшов, проказав тілм\И дві :молитви, та я радію, що моЇ ми й твої~IИ ~JO.ТIlIтвамп сей хлопчик тепер живий-здоро вий. . Богомі.:zьппіі кум велів подати доброго випа й усяких солодощів, почастувавши обох ченців тим, чого ЇМ було по

TpY;jax

паіібільшо треба. Поті" провів їх із дому й по

прощався. а тоді вс гаючись замовив ВОСКОВУ Фігуру і поставпв її перед статуєю СВ/lТОГО Амброзія - пе в Мі-

лані, \. ТDІШ В своєму місті.

396

ОПОВІДКА ЧЕТВЕРТА

'І'офано 81l.1tunостьсЯ вноч;. од жінкu дожа і не вnУСІ>ав її ЯК та не просила,' Toд~ вона хаже, ЩО вrоnuться, ,

'К~дaє ,О колодязь каміНь; чоловік вибігав падвір, а вона

аGJtunається сама 8

дo~i, nе вnусnав його і ганьбить

перед сусідажu

IІк побачив 1І0рОЛЬ, що Еліза свою оповідку докінчи ла, віп зразу ж звернувся до Лауреттн, щоб і вона щосr. розказала;

та

почала

не

гаючись

такими

словами:

о Амуре! Які численні Й могутні твої сили, які не вичерпні й розмаїті твої способи і засоби! Яний мудрець, мастак спроможеться коли ва ті вигадки, ті ви . . хватки і витівки, які ти ЩОХВИЛИНИ піддаєш тим, щО в лний

тропу твою ступають! Воістину, всяна інша науна тупа й туга проти ТВОЄЇ,- ее можна легно зрозуміти з тих іс торій, що тут сьогодні оповідалися. Долучу до них і я свою, любії мої подруги, розкажу вам про хитрощі, иа яні піднялась І одна проста жіпна - не 3 чиєї, ЯК не 3 Амуров6ї направи. Так от, жив колись в Ареццо один багатий чоловік на ймення Тофано, і взяв він за себе хорошу та вродливу жінну, що звали монна Гіта; невідомо чому він почав її ревнувати з першого дня подружнього життя. Як помі ТИ.ча те дружина, вона дуже обурилась і стала питати, яні він має на те підстави, але чоловік не міг подати жод пої НР"ЧИНИ, одбувшись невиразними словами. Тоді вона надумала уморити чоловіка тою хворобою, якої він таl(' безпідставно боявся.

Постерігши, що нею зацікавився один молодик, на її думку цілком порядний, мопна Гіта почала обережнень1(0 з .пим зближатися; незабаром настав час, ноли їм од слів треба було переходити до діла, і вона стаЛа гадати,

НІ{ би краще все те влаштуватн. Знаючи, що муж її лю

б~..в, ... крім усього іншого, МОЛИТИСЯ силиному богові, вона

Tl~. вого С1!абості не тіЛЬRИ потурала, а й заохочувала до не} неПОМlТНО. І .так . він до того навик І що коли.вова ,

б уло,

захоче, ТОДІ І впоїть його.

СПОl~

Ko..xaH~e~;

Vпоївmи

таІ\

одного

разу Тофана, вона Вl{лала ЙОГО спати 1 а сама зііішлася 3 о. • ПОТlМ

стала

зустрічатися

чаСТІше и СМІЛ1ше. Вова тан УПСвnя.1ас(:. 397

ним:

усе

па чоловїнове

пияптво, що поча.qа ВОДИТИ полюбовника додому або сама ХОДIІ.1а ночувати до нього (він жив недалеко од них). ОТаІ(е витворяла закохана молодичка, аж тут бідолаха чоловін. став примічати, що вона йогО-ТО напував, а сама

піколи не п'в, і в ЙОГО душі заклюнулась підозра, чи не навмнсне вона його СПОІОв, щоб самій в охоту потуляти.

ПОіШ він спить. І надумав він одного дня її вивірити: хоч і не пнв анітрохи, а прнкннувся ввечері. ніби він як

чіп п'яний,- так вnрнякав і руками вимахував. Жінка подумала. що він і справді готовий, тож не давала йому

більше пи!", а зраз)' вклала спати. Сев зробивши, вий шла з дому й подалася до полюБОВННI{З - аж до нолуно чі н ПМ)ГО прогуля.тrа.

Пересnідчпвшись ,Тофано, що жінка зійшла з дому, встав і замкнув двері зсередини. а потім став край вікна й почав її внглядати. щоб. як прийде. сказати їй. що все

зпає про ЇЇ' зальоти; і доти ждав ЇЇ. доки діждався. Вер вулась жінка опівночі,

до дверей - аж воли замнпені; що робити? Давай їх торгати. може. силою одчинить. Д!!"ився на те чоловік. дивився. а тоді й каже: - Марна праця. жінко. вже ти СЮД!! не ввійдеш:' іди ТУДI!, звідки вернулась. і будь певна. що я не впущу тебе до мого дому, аж поки при всіх родичах твоїх і сусідах не вшаную тебе по заслузі за тую гре'ШУ! Жінка тоді давай прохати його. Христом-богом блага

ти, щоб упустив її по-хорошому. бо не там вова була. де він думав.- от ходила собі на попрядки до сусідк!!. ночі довгі. що ж їй. спати чи так дома сидіт!!? Та тН просьби не помагали. бо дурний чолов'яга намірився будь-що-будь усім аретIІнсы мM мешканцям свою ганьбу ВИfJВІІТИ, ХОЧ ДОТИ ніхто про те й гадки не мав. Бачивши, що просьбою чоловіка не діймеш, жінка взялася до ньо го з грозьбою: - Як не одімкнеш мені. то зроблю тебе пайнещасли вішою людиною в світіІ - А що ти можеш мені вдіяти? - спитав То<!?ано. Жінка. я!{ій Амур піддав зненацька добру раду. одка-

зала:

Ніш ту ганьбу терпіти. що тн мені хочеш бе,невип

но RЧИНИТІІ, волію Я в сьому Rолодязі втопитись. Як пай дуть меле в ньому, то всі ЛЮДИ ПОдУмають, щО ти, п'я~

ппм бувши, меле в RОЛОДЛ3Ь УКИНУВ, і доведеться тобі або всього добра одбігти і десь у вигнанні шбіти, або го-

398

ловою накласти за душогубство, бо ти-таки станеше!! причиною моєї смерті. Та сії слова ие могли одвернути Тофана од його неро

зумного наміру; тоді монна Гіта сказала:

Ні, годі вже мені тої наруги терпіти! Прости тобі,

боже, чоловіче! Забереш завтра прядочку, я тут її пос тавлю.

Сев сказавши, пішла до колодяая (а ніч була така тем на, що надворі брат брата через дорогу не побачив би), взяла велиний камінь, що лежав ноло цямрини, і, СКРИК

нувши: «Прости меиі, боже!» - кпнула його в колодязь. Шубовснув той камінь у воду, а Тофано подумав, що жіпка і справді втопилась; схопив цебра й вірьовку та й в"біг із дому, щоб її рятувати. А жінка вже коло дверей

причаїлася; скоро побачила, що чоловік· побіг до коло ДЯЗЯ, шмигнула в дім, замкнулась ї, підійшовши ДО вік· 1Іа. стала дражнити чоловіка: - Вино розбавляють водою тоді, як п'ють, а не вночil Почувши її голос, догадався Тофано, що вона його оду рила, пішов ДО дверей і, не змігши їХ ОДЧИНИТИ, став про· сити жінку, щоб вона його впустила. Вона ж почала галасувати на все горло (а перше, бач, тихенько говорилаl): .

- Бий тебе сила божа, п'янюго проклятий І Таки ве пущу тебе додому сієї ночі! Доки маю твої неподобства терпіти? Нехай знають усі люди, який ти єсть чоловік і якої доби додому вертаєшся! Тофано розсердився і собі став гримати на веї та лаяти її; тут повставали всі сусіди й сусідки -та до віков: що вово там діється? А жівка в плач та в голос: - Оце ледащо вечорами вертається додому п'яве або в корчмі виспиться і аж опівночі приходить! Довго я тер піла, та вже терпець мені увірвався: мусила од нього в хаті замикатись, хоч воно й сором великий, та може-таии схаменеться П'ЯНlОга!

Дурний Тофано теж розказував людям по-своєму, ЯК б~JIО діло, та все па жінку нахвалявся, а вопа казала су СІДам:

Бачите, який ірод! Що б ви сказали, якби я була

надворі, як оце він, а він у хаті? Повірили б. їй же богу, повірили б, що він правду каже! Дурний-пурний, Т8 хит рий: бач, на мене все те верне, що са" робив. Хотів на лякати мене і вкинув щось у !(О.10ДЯ3Ь; бодай би був

399