Поезії. Василь Еллан (Блакитний)

Page 1

1)ібліОТСІ.;а УІ\раїНСЬІШЇ ЮJaСИІШ «Дніпро»

ВАСИЛЬ ЕЛЛАН

(БЛАКИТНИЙ)

~

ПОЕЗІЇ

кИІв Видавництво художньої літератури

«ДНІПРО»

1983



~'2 Е47

Редакційна колегія: О. Т. ГОНЧАР, П. А. ЗАГРЕБЕЛЬНИй, Б. І. ОЛІйНИR, Л. М. НОВИЧЕНRО, П. М. ВОРОНЬНО, Ю. М. МУШRЕТИR, О. І. БАНДУРА

Упоридкування та підготовка теliстів

М. В. ВОВЧИR-БЛАRитноr

Вступна стаття

'ЛЕОНІДА НОВИЧЕНRА

Rонсультант з ХУДО;ІШЬОГО оформлення бібліОТРIiИ

Г.

В.

ЯRУТОВИЧ

ВlІкористані ілюстрації ХУдОШНlшів:

О. ІВАНОВОІ, В. RАСІЯНА, С. ПАЛЄПІНСЬRОІ-БОйЧУR, М. РОRИЦЬRОГО, О. САХНОВСЬНОІ,

О. ХВОСТОВА

~ Упорядкування вступна

стаття,

ХУДОЖНG оформленни

47025902()()-О77

Е М205(О4)-8З- 77.83

видавництво

"Дніпро»,

1983

р.

-


ПОЕЗІЯ РІШОЛЮЦІйНОГО ГОРІННЯ

Мов поколіпня зростало, вдячно зберігаючи в па­ м'яті чимало рвучких рядків з поезій Василя Еллана (Бланитного ). Хоча б оці: «Слово «комуна» стріл, слово «ІЮМУНЮ)

-

Яl{ по­

Яl; спів!» Або ці: «Муром за­

-

тято обрій. Вдарте з розгону: р-раз ... Ми тіЛЬІШ перші хоробрі,

етична

мільйон

підпирав

символіна

пас».

«Червопих

Нас

зір»

і

хвилювала по­

скорбно-мужня

геРОЇІ{а «Повстанню). Нам Зl\авалася дуже промовистою

і дуже суголосною добі сама назва першої

і єдиної

-

--

ЮІИЖЮІ ЕЛJIапової політичної ліРИЮІ: «Удари молота

і серця». Це була поезія (йдеться про найбільш зрілу її 'частину), яка не могла не СІ,ОРЯТИ органічно власти­ ВИМ їй революційним пафосом, ю;умульовапою в пруж­

них ряднах бойовою енергівю і водночас

- більш ЧИ

менш відчутною ліричною ОРІ;естроВ1ЮЮ всіх цих во­

льових, ІШИЧНИХ, суворих мотивів. Снільно з тим бурх­ ливим образно-емоційним НОТОІЮМ, ЯЮІЙ РИПУВ на нас іа п'янних строф П. Тичини, В. Сосюри, В. Чумака, інших поетів

(тершого призову»

(нажу про унраїп­

сьну радянську поезію), вірші В. Еллана відкривали для захоплених юних душ світ нових ідеалів, нових ДУМОІ{

і

почувань,

принесених

у

життя

Велиним

Жовтнем.

ЯІ; відомо, шляхи ідейного формування і поліТII'І­ пої діяльності Василя Михайловича Еллана-Блакитно­ го

(дійспе прізвище

-

ЕллансЬІШЙ)

були СІшадними.

Син священика з с. Козли на Чернігівщині, він чоти­ рирічною дитиною (народився

12

січня

1894

р.) втра­

тив батька. Згодом вчився в бурсі, а нотім у Черні­ гівській семінарії, одночасно з другом юнацьких літ П. Тичиною

відвідував

знамениті

суботи

в

домі

М. М. КоцюБИНСЬІЮГО. Сміливий протестапт і бунтар ще з семінарських часів. ві", одню" Яl, і чимало юпю,ів

5


з дрібнобуржуазної

~a

ДУХОМ

інтрдігенції,

не

3~liг

відразу розібратися в справжніЇІ суті певних «револю­ ційних»

кого

течій і партій того часу І. Студентом Київсь­

комерційного

українських

інституту

віп

вступає

есерів, після лютого

1917

ПО

партії

р., 21-річним

юнаком, навіть стає головою її чернігівського губерн­ ського комітету. Антинародна позиція цієї партії в бурх­ ливих подіях 1917-1918 РОІ,ів змушує ліве її І,РИЛО, до ЛІюго палежав і БЛaJ,ИТШlіі, віДІЮЛОТИСЯ і офОРМИ­ тись в окрему партію УІ\раїНСМ"ІХ лівих есерів-бо­ ротьбистів.

Дрібнобуржуазна

і

націоналіСТІІчна

за

своєю природою, за програмними настановами, ця пар­

тія вимушена була,

боячись

втратити реШТІ,И свого

впливу на середнє селяпство, піти в

1919 - 1920

рр.

на формальпе співробітництво з більшовИІШМИ в ор­ ганах РаДЯНСЬІЮЇ влади, але насправді вела лінію па

підрив

цього

співробітництва,

на

ворожу

протидію

леніНСЬІ,ій стратегії і таJ\тиці Комупістичної партії. Все ж cepe~ боротьбистів були різні люди, і в їх числі

-

чеспі революціонери, ЛІ,і дедалі глибше усві­

домлювали, що БУДЬ-ЛІ,і паціоналістпчні забобони від­ кривають прямий шлях у прірву, ОСІ\ільки, як пізні­

ше писав БЛaJШТНИЙ, (Ш РУІ,ах УJ\раїНСЬJ\ИХ буржуаз­ них і дрібнобуржуазних політипів, що стали слухня­ ними маріонеТІ,ами міжнародного капіталу, українська

національна революція перевернулася в націоналістич­ ну Іюнтрреволюцію з того моменту, ЛІ\ її гасла були протиставлені гаслам соціальної революції». Саме жит­ тя підказуваЛ0 тим, що ШУІ{али й хотіли знайти прав­

ду,

єдино

трудящих

слушний

-

ВИСНОВОJ\:

боротися

за

інтереси

значить бути з партією Леніна, діяти під

її І{еріВНИЦТВОl\l.

І Повніші біографічні відОМОСТі і докладний аналіз твор­ чості В. Еллана-Блакитного читач може знайти в працях: Адельгейм Є. Василь Еллан. К. 1959; Барабаш Ю. Л єсть народ ... Н .• 1967; Не Д з в ід с ь кий А. Василь Еллан­ Блакитний. В кн.: Е .'1 Л а н (Б л а кит ний) В. Твори: В 2-х т. К, 1958, т. 1, с. 5-46.

6


БлаЮIТНИЙ явлнв серед ЦИХ революційних елемен­

тів боротьбизму наЙЯСl\равішу і, но суті, чільну по­

стать,- недарма він ще від почаТІ,У реВОJJюції, виби­ ваючись із політичних тенет есерівшини, ШУl\ав I\ОН­

таюів з біЛЬШОВИRаJIIИ.

«У партії боротьбистів Бла­

ІШТНИЙ,- справедливо твердить Ю. Барабаш,- очолив ті сили, які протистояли І\оптрреволюційним, націо­ налістичним елементам і, зрештою, зірвавши цю пар­ тію зсередини, прийшли до КП(б)У» І. Саме БлаІ\ИТ­

ниіі відіграв наіівидатпішу роль у підготовці її скли­

І,анні

(березень

1920

р.)

ВсеупраїllСЬІЮЇ І\онференції

боротьбистів, ЯІШ прийняла постапову про ліlшідацію

цієї партії, і саме йому, хоч він офіційно пе належав до її нерівництва, була адресована вітальна телегра11а В. І. Леніна з приводу цієї події ... «Все І\раще, що було

серед

боротьбистів,- відзначав

згодом

Володи­

мир lлліч,- увійшло в нашу партію під пашим І\ОНТ­ ролем, з нашого визнання, а решта зшшла з політич­ ної сцени. Цп перемога варта І,іJІЬІЮХ добрих битв» 2.

llаСИJІЬ EJIJ ah-БЛаІШТІІиіі, ЯІШЙ у сто зустрічався в

MOCl\Bi

1920

році особи­

з вождеJII світового пролета­

ріату і через все наступне життя пропіс ГJшбону лю­ бов і пошану до нього, належав до І,ращих з Ішлишніх боротьбистів, ЯІ,і, порвавши з минулим, стали антив­

ПИМИ бійЦЯllIИ ленінської партії.

(Хай деякі реШТІ\И

політично хибних поглядів йому ДОВОДИJIОСЬ перебо­ рювати ще і в перші часи піСJIЯ вступу ДО її лав). Гідні пошани енергія і саJIIовідданість, ЯІ\і виявляв

l)лаНИТНИЙ-RОJllуніст у боротьбі з ворогами РаДЯНСЬRОЇ держави і в мирній організаторсыlїй праці, головним ЧЮІОlIf на ниві J\УJIЬТУРИ, письменства. В

1920

журналістиюr, художнього

році Центральний Комітет КП(б)У

направляє його на війСЬJ\ОВО-ПОJIітичну роботу

-

чле­

ном РеввійСЬІ,ради 12-ї армії, що захищала, а потім

визволяла від біЛОПОЛЯJ\ів Київ. Згодом він

І Б а р а б а ш Ю. я єсть народ ... К, 2 Лен і н Б. І. Повне зібр. творів, т.

7

1967. с. 205. 40, с. 254.

-

голова


І;шrегії ДеРіЮШI!ОГО видавництва ~'l;раїни, перший рс­ ;~аli:ТОР УРНі(ОВОЇ газети «Вісті», додаТІ;У до неї тсратура, наУІ;а, мистецтво»

«Лі­

-

(пізніше «Культура і по­

бут»), двотижнеВИІ;а «Всесвіт». Визначні заслуги на­ лежать В. Елланові-Блакитному в згуртуванпі навно­

J10

Комуністичної

партії

і

РаДЯНСЬІ{ОЇ

влади

всього

нращого й талановитого в середовищі УІ;раїнсьної лі­ тературно-художньої інтелігенції. Незабутня в цьому розумінні його роль ЛІ, організатора й перівнина спіл­ ЮІ пролетарсьних ЛІ,

невтомпого

письмеІШИl,ів

публіциста

іі

«Гарт» I{РИТИІ;а

(1923-1925), -

провіДНИІ\а

нартійної лінії в сфері ідеології і І;УЛЬТУРИ, а часто­

густо

-

lIИ1;а

перших творців упраїНСЬІЮЇ радянсЬІЮЇ

і ЛІ; чуйного, авторитетного особистого порад­

тури

в

пнтанннх

харю{теру.

Про

передусім озопуючий

ідейного, ЛЮДСЬЮІЙ

літера­

світоглядного вплив,

Ю;ИЙ

справляла на ІЮJIСГ і товаришів номуністична неРeJЮ­

наність Блю{итного, про його творче горіння й нипін­ ШІ

іптеJIеl;ТУ

фейврверк

((Легниіі

енергії,

ДОТІІІ(

запитання

-

і

цілий

БJІИСI;авиць ДУМОІ;, іСІЮР розуму,

спостережень і ра:ю~r

-

глибоко тверезого аналізу»,­

згадував ПОМПОЗІJТОР П. КозицЬІШй)

одностайно свід­

чать спогади і ВИСJІОВJІювання таних ЙОГО сучасшшів,

ЛІ,

Павло Тичина,

Остап Вишня, Юрій Смолич,

Ми­

lюла Бажан, Павло Усенrю, зрештою, багатьох інших діячів молодої тоді унраїнсьн:ої раДЯНСЬІ(ОЇ культури.

Добра пам'ять !ІРО В. Бланитного збереглася й се­ ред представшшів

старої леніНСЬІЮЇ

гвардії.

3

чис­

ленних віДГУІ;ів, ю;і хронологічно стосуються і 20-х ро­ нів, і пізніших часів, нагадаю лише два. «Товариша Василя Михайловича Блаю!Тного (Елла­ на),- писав

lюлишпііі

всеУI(раїнсьпий

староста,

го­

лова ВУЦВИКу Г. І. Петровсьний,- я знаю по спіль­

ній роботі на Україні як члена ЦК КП (б) У, члена ВУЦВИКу і ЦВК СРСР, голову Держвидаву Унраїни, першого і незмінного редю{тора газети

«Вісті»

і ЛІ,

відомого письмеllНlша-I\Оll1уніста.

Будучи гаряче відданим справі партії і номуніЗll1У,

8


В. М. БJI31ШТІІІlіі ВИЯВИВ невтомну енергію В БОРОТI,Бі за РОЗВИТО!> раДЯНСЬhОЇ УІ{раїНСЬhОЇ Jlітератури і за

виховання молодих письмепнипьких Ііадрів у бойово­ му біЛЬШОВИЦЬКОJllУ дусі» 1.

«В.

М. Блакитний,- засвідчує стара біЛЬШОВИЧІШ,

ІЮЛИШНій працівнин: вин:онкому Комінтерну С. І. Гоп­ нер,- завжди

ного і

справляв

на

мене

враження

перекона­

твердого більшовюш і полум'яного борця за

РаДЯНСЬhУ владу. Партійпий аІ{ТИВ на "Україпі, а та­

ІЮЖ ШИРОІ>Ї маси робітню,ів і селян знали В. М. Бла­ І;ИТНОГО ЯІ' видатного поста і журналіста, талановито­

го співця ПРОJIетаРСЬІ\ОЇ реВОJIIоції» 2. Такою є політична, громадсЬІШ біографія В. Елла­ на-Блакитного

без поліпшень і без погіршень. Що­

-

правда, бувало і те, й друге. Я"що в 20-х ронах деЯІ\і

націоналістично настроєні І\РИТИНИ та публіцисти на­ магалися створити наВІЮЛО голови Еллана фальшивий німб, використовуючи для цього провокаційну, по су­ ті,

концепцію

хоробрі»,

а

(шерших

отже,

СІ,НОЇ літератури

-

й:

хоробрих»

заСІІОВНЮШ

(мовляв,

«перші

українсЬІЮЇ

радян­

то саме і є троє чи четверо бороть­

бистів на чолі з БЛаІШТНИМ, благодійна політична ево­ JПоція якого більш чи ~енш ігнорувалась, відповідно

;\0

чого джерело полювтневого письменства ва }'Rраї­

ні

відшун:увалось не в

нальній»

ідеях

ленініЗJlIУ,

а

в

(<націо­

та «сеЛЯНСЬJ{j іі: ідеОЛOl'ії»), то пізніше в пев­

ні часи його спадщина :lамовчувалаСJ, або піддавалась ВУJII,гаризоваПИ~1 тлумаченням.

G правдою, А

AJle

історична правда

і вопа промовляє сама ;щ себе.

ГОВОРИТЬ

вона,

поза

BciJll,

про

велит,у

життєву

силу ШJ{ОЛИ соціалістичної революції, силу леніНСЬІ\ОЇ поліТИI\И і .'lепінсЬІШХ ідей Ко~rупістичної партії. Не одному лише

БЛaJШТПОМУ

з

середовища y"paїHcbhoї

(і не тіЛЬІШ, звичайно, УІ\раїНСЬІЮЇ) інтелігенції дово­ дилося ШУJ{ати вірного шляху в революції, віднидаючи

І Е.'1 Л [\ Н

,

(БЛаІШТНИЙ) В. ТВОІШ:

Архів rЮДlfНИ БІІЮШТНОГО.

9

n

2-х Т. Т.

1, r. J о.


і

націоналістичш

ІЛЮЗIJ,

і

всілЯІ;У

іншу

ідейно-по­

літичну плутанину. Але цей вірний шлях було знай­ дено, і на ньому найповніше РОЗІ,РИЛИСЯ і талант, і гро­ мадянська, його

політична

знайшов.

У

мужність,

і

цьому розумінні

го ~ один із глиб он о

гідність «урою)

тих,

хто

Бланитно­

знаменних, повчальних уронів,

що дала нам історія унраїнсьної літератури, суспіль­ ного життя загалом в перше пожовтневе десятиліття.

*** До свого ВИСОІШГО червонозорЯІІОГО злету в поезії Василь Еллан прийшов, звичайно, не відразу

склад­

-

ності ідейного формування тут відповідало й повіль­

не визрівання таланту.

(3 ранніх його спроб загалом

лишилося неба'гато чого; друнуватися він почав лише з 1918 1914) -

рону).

Його

перші

добросовісне,

але

відомі

нам вірші

безсумнівно

(1912-

перспентивне

початнівство, досить мінливе пони що в настроях і ча­ сом не вільне від штампів тогочасної «модерної»

езії

на

зразон,

завмирає

у

СІ,ажімо, цього:

отруйнім

еl,стазі

специфічні банальності

-

по­

«Елегійний НОІПЮРН

коханню).

Правда,

тані

все ж рідність у його вір­

шах, і вже незабаром стає ясно, що вони принципово чужі енергійній поетичній натурі Еллана, що порива­ лась до діяння, а отже, й до реалізму, до «різкої» жит­ тєвої

правди.

революційних

В

звичних для

ронів

мотивах

молодої

поезії

болісного

перед­

вибору

між

песимізмом і оптимізмом, зневірою і життєстверджен­ ням Еллан дедалі рішучіше голосує за оптимізм, ді­

яльний і бунтаРСЬІШЙ ((Наша пісня тільки віЛЬНИJl{», «Юний лад»), хоч нерідно й ставить його на досить драматичний герць з різними «мунами мую)

((Серця

перебої», «Краплини нрові»). Таке зітннення супереч­ ливих станів духу (своєрідна «драмю) ідей, а ще біль­ ше

-

настроїв)

залишиться

й надалі

однією

з

при­

нметних властивостей його поезії, в більшості випад-

10


ків

знаменуючи

пе

трагізм

безвиході,

а

мужність

перебореНІІЛ всього розслаблюючого та інертного.

у деяних віршах звертається

до

р. Еллан уже безпосередньо

1915

суспіJІЬНИХ,

громаДЯНСЬRИХ

мотивів,

осуджуючи імперіалістичну війну, тавруючи ганьбою тих, хто свого часу ВИІшнув білий прапор перед ца­ ризмом і пішов під гармати. Цих «сумирних»

він за­

Ішикає прозріти і повернути зброю в інший бін, «бо вже пала народний гнів, бо білий прапор став черво­

нию).

(Варто відзначити, :між іншим, певний збіг ду­

JlЮІ, і настроїв між цим віршем

'«СУlllИРНИlll»

-

і енер­

-

гіііним Тичининим «Дух народів горить ... », написаним того ж са:мого РОІ;У. Думалось, :мабуть, неріДІіО спіль­ но,- давні друзі, обидва поети вчилися в цей час в од­ ному інституті,- а в чомусь і ОДПЮШВО). Є одна цікава нота у віршах Еллана, правда, про­

стежувана тія до

лише

поезії

епізодично,- його

Володимира

очевидна

Маяновсьного,

і

симпа­

звідси­

поназові вияви певної суголосності і в мотивах, і в за­

собах їхнього словесного вираження. Помітити її мож­ на вже у вірші мерзне

на

1915

вулиці»,

року

«Ні про

пройнятому

хлопчисьна, що

ТИ1\[

же

протестом

обуренням проти імперіалістичної війни: Там десь на нивах Волині, в Галичині Нищить життя нулемет,-

А ми, до всього байдужі і звичні, Пр оглядаєм РЯДОЧRИ газет ...

Надто

знайомі

реалії,

інтонація,

ритмічна

канва,

навіть рима, щоб не пригадати тогочасні рядни Мая­ новсьного (вірш «Вам!»): «КаІ" вам не СТЬІДно о пред­ ставленнЬІХ І, «Георгию» зет?!»

Таний же, ю, і

ВЬІЧИТЬІвать из столбцов га­ в

осуд напіталу, буржуазії

російсьного

-

поета, гнівний

це ж «для того, щоб но­

мусь були гроші», гинуть мільйони людей ...

Деяні образні та інтонаційні перегуни з автором «Хмарини і

в

в

пізнішій

штанах» поезії

та

«Лівого

Еллана

11

-

в

маршу»

зюшючних

відчутні строфах


J\ИІШУ «!{анонадю), у вірші «Непотрібне lІОлснення», в характерному :мотиві з знаю»):

«Я

твій

інтимної

тринадцнтий

сфери

апостол

(вірш

від

«Я

димарів,

а вогню повстань ... » Звичайно, іідеться лише про

01,-

ремі відтішш в поезії УІ,раїIIСJ.lЮГО автора, але їх вар­

то запам'ятати для того, щоб ~!Зти повніше уявлення про джерела

свіТОГJІЯДЩJГО

і

ху;\ожнього

характеру,

з ЛІ\ИХ ЖИВlIлася ііого творчість уже в lIередреволю­ ційні

роюr.

(Те,

що

піДІ,азують

спостережеНІІЯ над

віршами, недвозначно lІідтвердшуlOТЬ свіД'Іення близь­ ІШЇ поетові JlЮДШІИ

і тоді (іідеться про

ііого ДРУШИІІИ: «3аХОIІJlювався­

-

1919

р.-Л. Н.), і пізніше-твор­

чістю МаШШВСЬІШI'О і любив ііого ДеІшаlllуваТІІ, знаю­ чи багато віршів напам'ять. Особливо запам'яталось, ЛІ, він у велИІШМУ захопленні читав: «Вьшьте, гуляю­

щие, РУНИ из БРIOІ" берпте камень, нож или бомбу»

... )

І.

Поза ТИ1ll поезія Еллана в переддень революції ще

Jшше формувалася. В ліричних і~шресіях, за окреми­ ми ВИНЯТІШll1И не дуже ШIlРОНIІХ IОнацьного ПСИХОJІОгічного

тематично

самопізнання,

(спроби

інтимні мо­

тиви), ще ВаіЮШ було відчути осердя, ту духовну до­ мінанту, яна тю, чи іню,ше визначає все інше. Цю

!

доміпанту

AaJIa

поезії

В.

Еллапа

революція.

тут відразу ж привертає до себе увагу вірш у прозі

«Унраїні

1917

РОІ,У

(Зі

-

старих тобто

ЗШИТІіів)>>,

часами

датований

лютим

буржуазно-демонратичної

революції, що 110ваЛlша царизм. Це твір про минуле

їі ~laііБУТIІЄ ріДІІОГО І,раю і

рідного народу, сліпуче

нсно освітлені реВОJIlоційНИlll сучасним. Від минулого, точніше, ві;! ііого фетишів, створених буржуазно-на­ ціона.llісПf'IIІОIО ідеологією, поет різко відштовхується

(хоч бачить і ііого славу, ііого геРОЇliУ в гаслі (<по­ встання за волю»). Нас тягпе вопо до зеlllлі,-

і не вільно шугпути в майбутнє. Вогню ж! 1

с\рхів POДlIIIII D,'ШІШТНОІ'О.

13


Динаміту! Хай зпиюІС Минуле в ім'я Будучини. Церкви старовинні - в повітря! Вишневі саДІ\И - під СОІШРУ! Прорвати Карпати тупеJlем! Динамітом - пороги дніпрові! Гей, Сивиіі, вже бачу тебе я у шорах І;амішшх, у шлюзах.

Ці РЯДІШ не раз І\ІІтуваШІСЯ з різнимн

то схваJІЬ­

-

ними, то біJІЬШ чи менш І,РИТИЧПИМН --Іюментарями. "Ультранатегоричний максималіЗ1lI

]J(юта у

запере­

ченні всіх і всілЛІШХ аІ\сесуарів національного lІIlШУ­ лого, звичайно, не можпа іі не треба виправдовувати. Для перемоги пролетаРСЬІЮЇ революції не нотрібно бу­ ло пі рубати вишневі саДJШ, вживаючи цих символів ЕШІана, ні висаджувати в повітря старовипні церпви

(хоч це подекуди й

роБИJІОСЯ руиами

(<ліВаІ\ів))

або

спритпих пристосуванців з ЇХ намаганням обов'я3lЮВО бути

(<попереду прогресу»).

Тут у

поста

виявлявся

той, ПОЮІ щО недіаЛеІ,ТИЧlшіі погляд па минуле, ЛІ\ИЙ і

в

теоретичній

статті,

написаній

((День пролетаРСЬJЮЇ НУЛЬТУРИ»),

через

два

РОЮІ

продиюував ЙОllIУ

занадто розмашисті судження: «Пролетаріат без жалю буде дивитись на те, ЛІ\ ураган революції в попіл роз­ віє спорохнявілий труп буржуазного ІІІистецтва», під ЛІШl\І розумілося, по суті, все, чи майже все, мистецтво Jшпіталістичної доби. Але ПОДИВИl\IОСІ, на справу й з іншого бону. Щн­

рий реВОJIЮЦійний нафос вірша, хай він і супроводжу­ вався заСІЮІШМИ пролеТІ\ультівсьиого хараитеру, все ж

незаперечниіі і спрямовапиіі передусім

налістичної ідеаJІізації (<!юзацьного»

проти націо­

чи «хутіРСЬІЮГО»

~lИнулого "УІ'раїни. (Згадаймо 1917 ріІ\ на "Україні: га­ рячково

реанімована

петлюріВЩИІІОЮ

реаІщійна

ро­

маНТИІ(а минулого, спішне формування Іюптрреволю­ ціііних (шуреніш)

з повоявлених «сіЧОВИІ(ів»

та «гай­

даllIаніш), І,УЛЬТ тризуба й шлина ... ) Саме проти цього ще

па

суворі

почаТRУ

ЗаІ,ЛИRИ

революційних

Еллана,

та

13

іі

подій

не

були

націлені

руїІІІIицыlііi

дух


переважав у них

(хоч він теж був),

а ВИlшиканий

з майбутнього дух будівничий, перетворюючиЙ. (Тунель у Карпатах, шлюзи на Дніпрі; далі згадуються коза­ чий

Великий

Луг

-

«Ти

будеш

лиш

море

пшениці

і жита, прорізане стрілами колій», з піднесенням го­ вориться про індустріальне

Криворіжжя й Донеччи­

ну, про заводи, що «списами своїх димарів погрожу­

ють небу»). Тю{,

тут поет справді прозрівав у Будучину!

Ще

вагоміше говорять про це наступні РЯДІ,И: «Хто ж це йде урочисто твоїми шляхами, хто висту­ пає ходою звитяжців з обличчями чорними (сонце і дим), із блакиттю в душі і червоним прапором в ру­ нах? О Унраїно моя, це гордість, надія твоя - Пролетарі, твої діти! Я бачу вогонь у очах їх - вогонь той, ЛІ{ доля, як фатум. Я чую удари їх серця - так гупає молот могутній на

крицю

ковадла

-

непереможно,

невпинно, невтримпо»

...

Можпа вважати своєрідним парадоксом те, що Ел­

лан написав цей твір, бувши членом паРТll україн­ ських есерів. Але ж ЛІ\Ими далекими насправді були ДУМІ\И й поривапня поета від основних засад есерів­

СЬІ\ОЇ політики та ідеології, що грунтувались на ідеї «селянської

революції»

і

запереченні

І\ерівної

ролі

робітничого І\ласу! Художник Еллан тут випереджав політика Блакитного. Здорова в його поезії (а поступово

-

революційна тенденція

і в політичних поглядах),

як слушно ВІ\а3У6 ю. Барабаш, обумовила й визначи­ ла головне: «Еллан не став есерівським чи боротьбист­ ським поетом. Він став поетом революції)} І. Читаючи

вірш «Україні», написаний на початку

1917

року, над­

то його зюшючні речення-строфи, перейняті пролетар-

1 Б а р а б а ш ю.

я єсть народ..

14

с.

:214.


ською РОllIантИІЮЮ соціалістичного майбутнього, особ­ ливо ясно розумієш 3а1юномірність його приходу до

Іюмунізму, до нартії Леніна.

Пожовтнева лірична поезія В. Еллапа

від бойо­

-

вих ЗЮ;ЛИІ{ів і маршів до невешшого eТloдa на інтим­ ну

тему

вся

-

перейпята

напругою

революційного

часу, ііого геРОЇІ\ОЮ і драматизмом. Кількісно вона зреш­ тою невеЛИІ{а, але її поетична вага і дієва сила став­ лять

її в

ряд

визпачних явищ тогочасного письмен­

ства. Масштабність духовної особистості поета вияви­ лась передусім у тому, ЩО він розповів про час і про

себе

згадаймо

-

роздільпій

відомі

єдності,

слова

Маяковського

-

в

не­

злютованості обох цих корінних

для поезії понять. Лозунговість, <шрограмність», «ударність», вольовий

пафос (І

-

це справді реальні риси багатьох його віршів.

дивно

чість

було

поета,

б,

ю{ий

коли

б ці якості

відчував

«червоним комісаром»

себе

обминули

твор­

політпрацівником,

не тільки в той час, ІЮЛИ вико­

нував партійне доручення у вже згадуваній 12-й ар­ мії, а й ширше

-

у всій своїй творчій і культурно­

організаторсшій діяльності). в свої

Але

він

умів

УІшадати

(<Лозунгові», декларативні, як нині сказали б,

вірші глибокі й щирі емоції переконаної

людини­

і завдю,и цьому його твори дихали жаром справжньої поезії. Від вірша «Вперед»

(1917) 3

його знаменитим де­

віЗ0М: «Ні слова про спокіli! Ні слова про втому!», до

вірша «Творче «вірую»

(19.23),

в ЯКОМУ ідея слова-зброї

втілена в паїшаочпіші, сназати б, образи: «Стиснем сло­ ва в нулан, в набій слова вженем ... »,- в усіх його занли­ ках і (шрограмах»

звучала та особиста самовідданість

борця, революціонера, яна змушувала вірити Їм без­ застережно.

Образ часу, відтворений у віршах В. Еллана, може ВИКЛИІ\аТИ враження невної мозаїчності (хоча б тому,

що вірші писалися здебільшого принагідно і загалом нечасто), але внутрішньо він цілісний і, що найваж­

ливіше, несе в собі головне й визначальне

15

3

того, чим


жила і дихала епоха революц!!. ГРОМ1ЩЯІІСhЕОЇ війни і, згодом, початків мирного будівництва. Суворий час, героїчний час

і недарма характер­

-

ними його метафоричними означеннями стають в Ел­ лана потужні удари в мури, в підпори твердинь ста­

рого світу

(<Удар і удар

без перервю»), звуни на­

-

нонади (передані, між іншим, в одному з віршів дуже свіжо і з відчутним психологічним забарвлепням: «3а­

лізний чіТfiО БУ1lIнав і бую,ав. Брав безнастанно ту ж саму ноту»),

буруни й громи

в поетичному сплеті

-

з життєствеРДНИ1lIИ образами «юно-сонця травню), уро­ чистих червоних зір і вогнистих прапорів. Чорне й сі­ ре тут сходяться в папруженому поєдиНІ;У з червоним

і сонячним

(разом вони творять нрикметну для цієї

поезії драматичну ІЮЛЬОРОВУ гаму), і соціальний зміст цього поєдюша, ян: і його ніпцева перспеJ{тива, освіт­ лена незгасним історичним оптимізмом, виявлені в Ел­ лана завжди чіТІЮ й піднесено. Пізнаємо з творів поета сувору й величну дійсність часів

громаДЯНСЬІ{ОЇ

явах.

Вірш

війни

«Повстанню)

-

в

чи

ЇЇ не

найтиповіших найнращий

у

ви­ всій

спадщині Еллана з ііого трагічшш сюжетним фіналом:

«... А

надвечір

lЮ-М'ЯІЮ

-

все УfiрИВ туман. Сніг лягав (тан м'я­

танув ... )

червоно-чорну

на

рану,}

заціплений

-

і ВОЛЬОВИМ

в

руках

наган,

останнім

на

акордом:

«І\ров горить на наших прапорах. Наша нров.- Впе­

ред!')

НаДЗВИ'fаіі:но популярні

зорі»

а Їх радістю здобутих перемог, а майже планс­

в 20-х ронах

«Червоні

тарною постаттю І\омунара, що зрушив «бетонно-сві­ тові підпорю), і СХВИJІьованим чеІ;анням світової рево­

люції, яка тоді багатьом здавалася зовсім БЛИЗЬІЮЮ ... ІJШОЛИ

це

-

майже

жанрові

малюнни

тогочасних

стронато-розвихрених буднів (облізла постать вчораш­ нього господаря життя, що чекає

Антанти,

сатаню) ... -«Буржуіі:»,

хвилинного

СПОЧИННУ

від

«Петлюри, зулусів,

весна,

газетної

мансо і Вільсона, ОРЛaJ!ДО і ПіШОНа»

що

-

до

«Кле­

«Весняні ви·

бриню), побут і праця партійних aJ(тивістів

16

І;личе

хроніfiИ,

-

«Лист,»).


Лл!'

aHOIIY

ває

в

іі знову понад усе ІЮНlфетно-щодрпнр спли­

Еллана тема

світової

відбувалося в рідній :країні чення

Жовтневої

-

революції,

масштабності

того,

що

тема міжнародного зна­ історичного

подвигу

її

передових борців-комуністів. Ця тема голосно звучить у

вірші

«Бастілію)

(<До

Будапешта

-

від

Кремля.

І далі. Далі»), в пристрасних, але слаБІЮ організова­ них

у

формальному

розумінні

і

дещо

фраГ~lептах з радіопоеми «Електрю)

риторичних

(1921)

і пабуває

Ішасичної завершеності у вірші «"Удари молота».

«"Удари молота і серцю)

-

тю, поєднати ці два об­

рази міг лише Ел.тrан, шшй ще замолоду, в любовно­ му вірші,

порівнював

себе з «кочегаром»

чи «моло­

тобойцем»: його щиро тягло до та:кої демо:кратичної і, до того ж трудової, «коваЛЬСЬІЮЇ»

образності. Про­

леткультівсь:кою модою на все залізне тут цього не по­ яснити: елланіВСЬІ>Ї «молоти» й «:ковадла» ЛІ, символ непереможної

революційно-перетворювальної

пролетаРСЬІЮГО авангарду

-

енергії

щось значно органічніше,

внутрішньо необхідне в художньому світі поета (зга­ даймо в цьому зв'язку ще вірші «"Україні», «Бастілія», «Раною) та ін.).

Але найголовніше в згаданому вірші

-

відчуття не­

розривного зв'ЯЗІ,У передових борців з масою і, в ос­ танньому піДСУМІ,У,

нового, соціалістичного ноле:кти­

візму:

Ми - тіЛJ,ЮІ перші хоробрі, Мі.тrьііоп підпирає нас. Ми - тільюr крешемо іскри, Спалахують мільярди «МЮ) ... хай в удари молота і серця вдираються дисонан­

си

-

болісні

перебої,

провал того Ж серця

-

хай

десь

настане

фатальний

тема особиста ДЛЯ Еллана,- у

ви:крешуванні іСІ\ОР, що запалюватимуть серця мільйо­ нів, він бачить і сенс, і радість, і гордість ЖИТТЯ :КОЖ­ ного З (<перших хоробрих». Це

-

та безсмертна рево­

люційна ромаНТИІ{а, якою дихало все l{раще в поезії,

17


наропжеюи героїчним штурмом Бастілій старого сві­ ту, боями за перемогу Жовтня. І

тут

МИ

підходимо

до

головного,

образу ліричної поезії взагалі героя.

Образу

«сунупної>}

визначального

образу її ліричного

-

людини

віршів,

за

яним

стоїть передусім сам автор, але в ЯІ\ОМУ виявляється типізованою, згідно з ідеалом поета, певна с усnільnа постать епохи

-

з харантерними рисами її діянь, пси­

хології, світовідчування.

Рядками і образами поезії Еллана до нас промов­ ляє

хай уривчасто, хай не з такою повнотою і об'єм­

-

ністю,

ЯІ,

хотілося

б,- людина

героїчної

життєвої

програми, один з передових, свідомих борців соціаліс­ тичної революції. езія

Поезія революційного горіння, по­

ПОДВИЖНИЦЬІ{ОЇ

височіні

духу

ці

-

слова

давно

й неодноразово мовлені про його творчість, і вони­ справедливі. В ЛУІ,'янівсьній тюрмі Центральної ради (травень

1918

року)

до Еллана раптом прийшов хи­

мерний, зважаючи на обставини, мотив: уквітчано-зелених

пригнали

човен

мій

«До берегів буруни

злі>}.

Припущення, сказати б, що тю{ могло б десь і ІЮЛИСЬ статися ... (<<Тут споній, забуття, а там

-

за хвилями­

страждання і пожежі>}). Але... але... на тому ж березі чути останній нрик

пораненої

чаЙІ{И, і думка поета

відразу ж повертається до дійсності

ті:

«Примчався вихор-брат...

до його дійснос­

-

Вітрила

нап'ялись.

Впе­

ред! Завжди вперед несіть менс, вітрила». А в пізнішu­

му вірші

Еллана, вже біЛЬШОВИIШ, символом душев­

ної несхитності борця перед будь-ЯlШМИ небезпенами й

загрозами

«П'ять ту

-

стає

проміпців

-

червона

п'ять

зіРІШ

мечів,

вістрю} (<На чатах>}). З нею

ІІа

у

його

l\Ожен

наШІ,еті:

нрай

сві­

- «будем ян буряний

розмах, будень зафарбим нурпурно ... >}

(В дусі поети­

ни тих часів автор будує вірш ян систему (шоротних ударів>}, напружено пульсуючих слів і найщільніших

їх з'єднань,- динаміl{а думки й почуття, що була про­ відним принципом цієї форми, дуже імпонувала ЇІого рвучній, вольовій па турі).

18


Так, вольовій, енергійній, завжди діяльній (а в рід­ кісні вільні хвилини, у Іюлі друзів, він, як свідчать

мемуаристи,

умів бути й найвесеJlішим

Тим часом В.

серед них).

Еллан-Блакитний ще замолоду хворів

на тяжку недугу серця, яка і обірвала його життя то­ ді, коли йому йшов усього лише тридцять другий ріІ,

(помер

4

грудня

він знав, але

його

-

рону).

1925

Про свій недовгий вік

ось виразний штрих, що харю{теризує

ставлення до цього

(із

спогадів

К.

Гордієнка,

який працював з Блакитним у «Вістях»): «Нl(ОСЬ: «Чо­ го

похнюпилися?»

Н

починаю

скиглити:

«Остогидло

все ... голова болить, виснажений, нерви ... » Він замахав руками: «Не І,ажіть дурниць. Ось РОІ{ів через два му­ шу вмерти, а духом не падаю» у його

хворому серці

Н був СІюрениЙ».

...

справді жила

велика муж­

ність, і в цьому розумінні між Елланом-поетом і лю­

диною, громадянином не було найменшої шпарини. А коли він торкався в своїх віршах суперечності між (шіжнию) і (<Мужнію), між згадуваними вже (ше­

ребоямю) і волею до боротьби

та, зрештою, і між

-

усім світлим і темним у навколишній пореволюційній дійсності

-

то ці колізії ДИІ\Тувала йому не схильність

до самоцільної «драматизації»

теми,

і тим більш не

якась там роздвоєність чи розгубленість. Ні, головною

«дієвою особою» ця,

тут виступала та ж нристрасть бор­

революціонера, який знав,

об'єктивно

існують

навіть більше яння

-

-

у

що

свідомості,

такі суперечності

в

психології доби,

сам часом зазнавав їх болісного ді­

і саме тому рішуче ставив перед своїм поетич­

ним правосуддям усе, що могло

(або видавалося, що

могло) її послаблювати. у відомому вірші «Після Rрейцерової сонати» він таврує як вияв сентиментальності ніжні почуття, тугу за

теплою

інтимністю,

навіяні

музикою

Бетховена.

(Музику поет дуже любив, і вона впліталася альний мотив і як символ

-

-

як ре­

в ТІ\анину багатьох його

віршів). Бо «треба нервів, наче 3 дроту, бажань, як

залізобетон,

вам

треба

буряного

19

льоту,- грими

ж,


фанфар о,

вона

ІШЇ

мідяний може

ТОН!»

зачепити

трутизни,

отож

Тужлива за

серце,

«не

-

самотня

віоліна­

ВЛИТИ в пього солод­

зупиняться!

Хай

загине!

Иде~1О! Шд марші. По землі». ЯСНО

відчуваєш внутрішній

драмаТИ;JlI1 ці6Ї анти­

тези (шіоліню) і «фанфарю), потреба хоча б у НІшхось хвилинах ніжності, сердечнuсті симальної

зосередженості

і водночас і ще ясніше

-

на

-

і необхідність МаІ{­

завданнях

боротьби)

твердість духу революціоне­

ра, який не дозволяє собі розм'ю;атл,

«рU3Ішснутю)

навіть за природним і виправданим ПОIШИІ;ОМ серця.

Звичайно,

шувалась

емоційна колізія, окреслена поетом,

явно

однобоко

-

стверджувалася

«сталь», заперечувалася всяна (<ніжність»

вирі­

тільки

(<Хай заги­

не і пам'ять ніжних на землі ... »). Але хіба ця нолізія не переживалася саме так багатьма революціонерами в найсуворіші часи боротьби (художня література за­ свідчила це неодноразово)

і хіба не розв'язувалася

вона часто-густо саме з таною глибоко зрозумілою ду­ ховною сам,ожертовн,їстю (мансимальне самообмеження в

ім'я

ПОВІЮТИ

радості

завтрашніх

пон:олінь)?

Зви­

чайпо, це етина й естетина певного історичного мо­ менту (В. Маюювсьний теж (шаступав на горло» влас­

ній пісні, а Дем'ян Бєдний, НІ, нещодавно стало відо­ мо, соромився своєї інтимної лірини і навіть спалив чималий її жмутон) , але в цій етиці була своя логіка і своя, хай далеІЮ не повна, право та.

Та іі не був Еллан, зрештою, сувuрим Рlll"ОРИСТОМ і «ПРИІІЦИПОВИ1Ю) аСІШТО.l.!. Є і в його поезії останніх

РОІ;ів

І;іЛЬІ,а

еСІ{ізів

па

«Лист», «Ти пробач ... »)

-

інтимні

теми

м'язливих, ніби подвійно вибачливих сатнами

(<<Я

знаю ... »,

правда, щшхось піби соро­

-

і перед адре­

(за недостатню повноту душевного самовия­

ву) , і перед власною суворою музою ... І сердечна пе­

чаль його часом одвідувала

(<<Вулицям міста печаль

моя ... »), але не давав він їй місця, більшого за коротку згаДІ,У: досить харан терні штрихи іі: півтони до його психологічного портрета.

20


Ідейно-естетична позиція Еллана

-

пс тіJІЬКИ В пи­

танні про оптимізм і песимізм (янс, до речі, загостри­

JIOCL

aJle

перед дtШІШll1И поетами в часи непу),

і в ро­

зумінні душевної багатострунпості і грунтовності реа­ Jlістичного

сприймашш

дійсності

чи

не

наЙІ\раще

вимальовується в одному з ЙOl'О останніх Jlіричних вір­

шів

«Раною)

-

(1923). 3 багатьох поглядів ііого можна

назвати заповітом поста своїм сучасникам і продов­ жувачам.

Сходить сuпце і дить

-

-

«ще один бадьорий день прихu­

день життя, роботи, боротьби, зціплених зубів,

напнутих м'язів, ароматів диму, поту і квіток». Поет

гадає, ЯІшм буде цей новий день, за описами його можливих

різноманітних

відмін

встає

сильне

й ба­

дьоре відчуття живої складності життя і суперечли­

вого багатства його виявів. Принесе цей день розміре­ ну

буденну

працю,

ЧИ

несподівану

радість,

навіть

«еІ,стазні верховини», чи стане він днем смутку і не­

здійснених бажань, днем злого болю і люті, або ІЮГОСЬ

-

-

дЛЯ

передсмертної мупи?.- «Все одно, він наш,

І\ей день бадьориіі», і ноет зустрічає ііого

-

Ясним поглядом очей у очі прямо

І гучним, бадьорим КРИІ{ОМ-СЛОВОМ:

-

Го-го-го ... Приходьте, Повоюіімо! Бачимо

тут

Еллана-БЛaJШТНOl'О

ІІа

І!ОВНИЙ

зріст

в часи найбільшої зрілості ііого ДУАШИ і художнього світосприймання. Бачимо поета-комуніста, ЯІШЙ впев­

нено йде назустріч всім турботам і питанням свого часу, всім ііого радощам і гіркотам, торжествам і дра­ мам

-

тому

що

твердо

вірить

в

історичну

правоту

снрави, ЯІ<ій він до І\інця відданий. І якщо в одному з віДГУІ<ів Еллана-поета на Іюнтрасти непівської дійс­

ності можна

«<На обважнілі, рознатлані нерви ... », було

не

бачити

певної

різниці

в емоційній зарядженості обох полюсів

-

1922) не

потенціалів тривожного

й бадьорого (не на ІЮРИСТЬ останньому, хоч він таки тут був!), то в (,РаНІюві» наче здобуває ще одне пов-

21


ноголосе про

те,

підтвердження що

«гармонія

відома

яьrи») дисонанс». Небагато в Яl\ИХ би

Tal\

теза

В. Б6лінсы\гоo

це розв'язании

-

6

(<<разрешен­

в поезії того часу віршів,

повно висловлений був цей, далеl\иіі

від УСЯl\ОЇ рожевості, мужній ОПТИllIізм і ця, гартова­ на в немалих випробах, духовна цілісність поета-бійцн. В

україНСЬІ\У і всю

радннсы\y літературу поезія

Василя Еллана входить під знаком ті6Ї революційної романтики

ромаllТИЮI червоних зір, що вперше від­

-

крилися людині і людству (шад розвіяністю хмар», ро­

мантики,

якою

була

перейнята

художня

свідомість

Жовтневої епохи. Вона ма6 й: свої індивідуальні при­

кмети, ця

Елланова

РОМЮІТИІ,а,- більша

вага

(шро­

грамового», ідеологічного елемента, НСl\равіше виявле­ не вольове й полемічне начало, ЛІ(е не послаБЛЮ6ТЬСЯ, а,

навпаки,

здебільшого

зміЦПЮ6ТЬСЯ

тим,

що

поет

тверезо бачить реальні суперечності життя і їх відо­ браження в свідомості людини. А щодо певних впливів поетики імпресіонізму, про ЛІ,і відносно поезій Елла­ на загалом слушно говорять досліднИІ,И, то вони влас­

тиві не одному

3

поетів ті6Ї доби (В. ЧумаІ':, п. Ти­

чина, М. Терещенко), а головне

ці впливи були яви­

-

щем, без сумніву, часткового й: перехідного значення: в таких віршах, як «Раною) чи «Балада про любов» вже З0всім не знайдемо тих елементів (шоеТIШИ розі­ рваних вражень, наТЯl\ів, багатозначних образів-сим­ волів»

(6.

Адельгеим),

які

можна

виявити в

більш

ранніх творах Еллана. (Хоч без цих «розірваних вра­ жень»

чи

(шаТЯІ\іш)

віршів поета,- ту ж

ваЖl\О

«В розгулі» чи «Н зпаю ... » його

стилю).

вершеність

Інша

(а часом

формальному)

унвити

«Канонаду»,

чимало

те

ж

хороших

«На чатах»,

таниіі уже був «номпленс»

справа

-

ескізність

і

неза­

і недовершеність у розумінні

деяних його віршованих нотатон:

тут

уже, мабуть, головну роль зіграли особливості біогра­

фії, вічний поспіх і ті негайні потреби дня, ЛІй часто змушували віДlшадати набіІ\ аРlіУШИН рядками

...

22

3

віршованими


,1923

р. Еллап написав вірш «Привіт Дем'янові»­

з нагоди нагородження Дем'яна Бєдного орденом Чер­

воного Прапора. (Сам Блакитний теж був через два рОІШ

уже посмертно

-

-

нагороджений орденом Тру­

дового Червоного Прапора УРСР). У вірші Еллан ве­ село, навіть із сманом передражнював естетів, яні не приймали публіцистичної, «газетної», загалом усяної

поезії безпосереднього робочого призначення: «На Пар­ насі усі затуляли поси (пахло дьогтем з мужицького

воза).- Фе! лю!

-

-

верещать,- ні І\раси, ані форми, ні сти­

«Публіцистю;а!»

-

«Проза!»

Це була відповідь і за Дем'яна, і1 за себе. Поет у БЛаІШТНОМУ завжди поєднувався з прист­

расним газетярем. А в газеті він, головний редю{тор,

умів робити все

-

і ТЮШ робив усе

-

від передовиць

і ЯСІ\равої публіцистини до літературної нритики і са­ тири, головним чином віршованої.

Свої сатиричні вірші, підписані здебільшого псев­ донімом Валер Проноз а, він почав друнувати з І,У. За життя Блакитного вийшло

сатиричної поезії: «Нотатки олівцем» СЬІ{а гірчицю)

1919

три ІШИЖКИ

ро­

його

(1924), «Радян­ (1925). Вар­

«Державний розум»

(1924),

то зауважити, що Валер Проноза в уираїIlСЬИЇЙ літе­

ратурі цих роиів був, по суті, найвидатнішим сати­ ричним поетом, зважаючи на масштаб таланту, про­ ДУІ,ТlІвність і тсматичну різнобічність. можна

(Хоч ніЛІ{ не

поминути іі імена поетів-иолег Блаиитного­

В. Поліщуна, с. Пилипепиа, М. Годованця, п. Капсль­

ГОРОДСr.Iюго, ю,і тю, само вміли давати «р-раз! р-раз!

Вірше~1 по морді!»

різномасним ворогам Радянсьиої

влади) .

Сатира стала тією сфсрою, де здобули «додатнові» можливості свого вияву юшучий громадянсьиий тем­

перамент

Блюштпого,

його

політична

зіРІ\ЇСТЬ і не­

щадність до всього ворожого й чужого справі рево­ люції і соціалізму. Звичайно, через шість десятиліть ці сатиричні по­ стріли

но

ціЛІЮI\{

Іюнкретних

здебільшого

мішенях


сприіімаються інаІШН" піш у часи свого ПРЯМОГО бо­ йового діяння. Чимало приводів і об'ЄІ,тів тогочасної сатири втратило свою ю,туальність, дещо просто стер­

лося з пам'яті поколінь, та й певні «тю,тичні» підхо­ ди до теми в тодішніх саТИРИІ,ів істотно відрізняються від тих, що прийняті в сучасній літературі і публіцис­ тиці. Але в справжньому мистецтві сатири є й те, що

не старіє з часом: ідейний запал, сила типізації, БЛИСІ; дотепності, пеІ,уча сіль іронії іі: сарказму. Все це тією

чи іншою мірою нозначає і нращі твори Валера Про­ пози.

його теми? 3а ними можна СІшасти маuже повниіі перелін: зовнішніх і внутрішніх ворогів молодої Ра­ дянської держави, та!> само, ЛІ, і різних негативних

явищ пожовтневої дійсності, ЛІ,і заважали будівниц­ тву нового життя. Міжнародний імнеріалізм і реакція з цілим «БУІ{етом»

їхніх тодішніх діячів

-

від Муссо­

ліні й Пуан!>аре до Куліджа і Макдональда, ще зовсім «свіженьні» в історичній пам'яті білогвардійці і УІ{ра­ Їнські буржуазні націоналісти з усіма їхніми «отама­ нами» мани,

(Петлюра, Махпо, Шаповал, ТютюнНІШ ... ), неп­ куркулі,

войовниче

міщанство,

реанційні цер­

ІЮВНИКИ ... Проноза не обходив увагою і всілЛІ\Ї реШТЮI старого (ЗOl;реlllа, ноли вони фарбувалися під «нове))).

а також делт;і хиби в роботі ОІ;ремих установ і ор­ ганізаціїї: органу

«3вичайно,

влаДІ!

-

буває:

значпТІ.,

ноет

впспівуіі

ти,

снівробіТШI/і

нІ\' шпальтах гаас­

ТИ, щО все гара:щ, мовляв, і всі раді ... Л ж не можу

на рими наводити mш

('l'ю;а

більшовицьт;а натура),

пе заздрю лаврам нисю; і нрилизаним трубадурам». Тож і не СОЛОД ІЮ

ІШЯМИ

різним

ДОВОДІІ.ТІОСІ.

бюронратам,

під

його

чваПЬІШМ,

нещадними

хапугам,

на­

швидку перефарбованим нристосуванцям. 3агалом усе тут

дихає

живою

історією

свого

часу,

відтвореною

в МИТТЄВИХ реющіях радлнсЬІЮГО саТИРИІ;а на вилви ворожого Й негідного; ЛІ; і сатира МаЮЮВСЬRОГО та

Дем'яна Бєдного, ці вірші Блюштного IІIОГЛИ б бути для сучасного 1І1О.ТІОДОГО читача

добрлм додаТІ;ОМ ДО


JIіДРУЧНІша

-

додаТІШМ

Tl)MY:

на

ОСЬ

ІІІЮТJI

1>01'0

МІ!

боролисн і чиіі опір ми пuдолали,

Переважна більшість цих віршів

віДl'УІ,И на ІШІШ­

-

ротні фактн міжнародного і внутрішнього життн: сю­

жетам

(<Дііісним»

автор віддавав нвну перевагу над

вигадаНИll1И. Черговий фінансовиіі СІшндал в США­ і що раз рою,рилася незаперечна правда: «ХабарНІШ

той,

отой шахрай,

а тоіі

лиш найманий льонаіі!»

-

((Після нафтової операції»). Відзначають жовтобла­ JaІТНlШИ за кордоном річницю ЯІшгось там універсалу Центральної ради

і Проноза миттю пригадує їм ча­

-

си, ІШЛИ на папір ЛИЛОСЯ ЧОРНИЛО петJпорівсы хx сло­

воБJlудів, а на землю ча І(РОВ

-

пролита ними рясна робітни­

(<1\ОЛЯІ\а в домовипу»

).

Негаііно відповідає

віп саРJ\аСТИЧНИМlI рндпаШІ іі на то, ЩО

«америпан­

СЬІШЙ нап, РОІ(феллер, ІШИЖІ,У випустив у світ: що JlобітНlШ

і

пап

-

лише

«партнери

в

грі ... »

(<<Гра»).

ВНЯВИВСЯ десь у пршlуцы іі{{ oт(pY:Ji голова сі.;п,радп

Іван ЧваНЬІ(О, шшіі ПUlшзав себе І,рутіЄIІІ і пересліду­ ва'Іtш сільпорів,- і в газеті з'ЛJlJІЯЄТЬСЯ вірш ПРОllU­ ;11І «ЧваНЬІШ» з чітною іі зрозумілою lIIораJІЛЮ: «Кри­

чать чваньки із лютим серцем. Сількори! Гнів чвапь­ І,ів присипте перцем!.) в, правда, в сюжетами

Тут НУ

і

нього байки,

постатями,

вірші інших жанрів із

створеними

уявою

автора.

ш( і в низці віршів першого СТРУІ\ТУРПОГО ти­

-

він неріДІШ вмів БJIИСНУТII і майстерністю стилі­

-

;Jацііі (де вони виявлялись потрібними), і СОІювитістю саТИРІІ'IНИХ хаР31,терисТlШ.

Ось Т31шіі собі одеський

трест у «Пісеньці з прозаїчним І\інцею):

дом збуту валюти

-

«товариш»

відділом біржі і І(РУТОІ(

-

Іван Спиридонович Хайло;

зав. відділом командировок зав.

віддідом

сицы\;;

зав.

Тарквініус

Кранц;

зав.

Таїса Іванна Рлсицька;

-

перешнуровОІ{ відділом

«3ав. відді­

Іван 3аІ'рібайло; зав.

-

Сусанна-Галина

СКРОIlIНИХ відділом

Кра­

бенкетів

-

Ізраїль

тайних

паl\етів­

Амоній 3ахарів Галанець; зав. відділом всяних зану­ пон

-

мамаша пухка і товстюча; зав. відді.тІОМ пудри


і губок

-

прекрасна,

й еl{іпажів

-

небесна Лючія;

підвідділ

авто

папаша, важкий, мов нолода, й зав. від­

ділом «Завжди на стражі»

молодший братуха Воло­

-

ДЮ) ... Коли Ж В Одесі «на тресті

хрест»

-

-

номпанія

опиняється в Полтаві, потім Самарі і, як попереджує автор, при відсутності пильності й здорового глузду

може дійти «аж до Архангельсьна й Білого моря ... » Звичайно, в

оперативній газетній сатирі

такою вона була в Пронози гається

значне художнє

-

а саме

далеко не завжди дося­

-

узагальнення:

часто це

-

мо­

ментальний відгун на подію, мистеЦЬJ{е значення яко­

го не виходить за межі спеціального «відбиття» того чи того фанту. Але є в Пронози Й таиі зраЗJ{И віршо­ ваної сатири (і на вигадані, й на невигадані сюжети),

які МОЖна віднести до визначних зразнів майстернос­ ті,

художньої

вагомості

в

своєму

жанрі. Згадаймо

відому «Лулу» «<Лулу

не паризьна співаЧJ{а, Лулу­

не із тих, що

Лулу

шантан ...

це малеНЬІ\а собаЧI{а

-

ЮІЯЖНИ Роговсьної-Лобан»), в ЯJ{ій дапо доброї хльо­ сти звироднілїй«аРИСТОJ{ратичній»

Чи «Тишу в Гамбурзі»

еміграції з СРСР.

віДГУІ, на газетне повідом­

-

лення, про те, що соціал-демО!\ратичний уряд Гамбур­

га видав ножному ноліцаєві по

(інфляція!

-

20

мільярдів мар0!,

л. Н.) за участь у придушенні робітни­

чого повстання «<По двадцять мільярдів мар0!, одер­ жав ножний поліцаЙ. Пролетарів іпролетарон І\ОРМИ­

ли нуля і нагаН»). Чи дотепну, написану поважними гензаметрами, «Героїчну поему»

-

нро міщанина в ли­

чині професора «<Де мені фарби узяти чи атраменту густого, щоб списати достойно вчинни професора Рі­ са?»). Або витриману в манері В. СамійлеНJ{а «Патріо­ тичну присягу»

-

про те, ян засниділі жовтобланитни­

ни в США присягають на вірність ... «гетьманові» СІ\О­ ропадсьному.

Чи повчальну притчу про будівництво

нового палацу та «будівниче сміттю) навноло нього «<Павоть на риштуванні»).

Сатира Бланитного, ЯJ{ОЇ теми він би не торнався,

завжди

була

сатирою

партійного

26

поета-публіциста.


його ідеїІна по:шція Ішмуніста, Ю\а визначає, поза всім, і ііого вміння не затулити потворним соціалістичної

перспективи розвитку життя, ясна й несхитна в будь­ якому випаДІ\У. Про болючі, ПРИІ\рі явища в порево­ люційній дійсності він міг говорити одверто й сміливо, бо знав ПОРУІШ

-

вони можуть і повинні бути усунуті. Тому Ю{ писав він в одному з віршів,-

Революційна воля робітництва, його упертість і сміливість. Компартії тверда РУІШ і гострий розум!

СІюриставшися, РОСТА»

треба

думати,

з

досвіду

«ВіІЮН

В. Маюювського, В. БлаІ\ИТНИЙ в співдруж­

ності з ХУДОЖНИІ\ОМ СаШІ\ОМ

(о. ДовжеНІ\ОМ) створив

серію сатиричних портретів

малюнки з віршованими

ТеІ{стами рея

під назвою «Претенденти». Тут ціла гале­

-

подапих,

заПеІШИХ

смітнНІ,

-

Ю{

ворогів

пише

автор,

радянсьного

історії,- Петлюра,

«у

характерних

народу,

позах»

викинутих

СІ\оропадсЬІШЙ,

па

Денікін,

Rрапгель, Махно та інші «претенденти» па піт і кров трудового люду.

Ще раз СІ,ажемо: сатира Валера Пронози була діє­ вою зброєю радянської громадської думки в боротьбі за соціалізм, і їй не треба було позичати пі бойової пристрасті,

ні

пеь:учого

перцю,

(див. вірш «Сюди, поети!»)

ляпісу,

терпентипу

та іншого приналежного

боєзапасу. Різноманітна вона й за прийомами та за­

собами, за самим тоном

-

від «солдаТСЬІ\ОЇ»

грубува­

тої прямо ти, коли розмова з ворогом ведеться, як то

І\ажуть, віДІ\РИТИМ текстом, до ВИШУІ\аних і, зрозумі­ ло, пародійних у своїй основі дотепних стилізацій.

Б. Бланитний був здібним пародистом. Бсяна паро­ дія під зовнішньою гумористичною імітацією манери «об'єктю) ховає в собі пе лише елемент критичного,

сназати б, аналізу змісту і форми пародійованого пи­ сьменнина, але ІЇ його характеристику і, отже, оцінку,

дану

через

певний

у хорошого майстра

гіперболізоваПО-Іюмічний пародійований

27

ефект.

автор паче сам


ро:шриваG свої З3ТilGllі СУ[J('реЧlIості, вади, арсlПТОЮ

_.

свою літературну сутність. В. Блюштний, чи то пю: Маркіз Попелястий

(ЦИМ псевдонімом підписувались

його пародії), у кращих своїх речах умів цього дося­ гати. Його пародії здебільшого Іюлючі, ОСБільки вони стосувалися авторів і творів, чия ідейна та естетична

спрямованість була припципово неприйнятна для ре­ волюціонера Еллана. Висміював він не стільки ті чи інші особливості манери «травестуватю) наНРЯ1lЮІ;,

(хоч добре вмів схопити й

їх),

сніЛЬІ\И

зрештою,

певний

весь

творчий

«JШІЮН»,

естетичний ідеал,

пред­

ставлений даним ноетом. Тю, предметами його паро­ діювання ставали провінціііний естетизм, надривний

«інтию)

(Н. Кибальчич), цвинтарне голосіНІПІ енігон­

СЬБОГО символізму

(л.

СавчеНІЮ),

нсевдореволюційне

фразерство (В. Алешко), І:рикливість і потаємна схиль­ ність до «БабаретниХ) видив, властиві ранньому унра­ ЇНСЬІ\ОМУ футуризмові (М. Семенко, г. ШІ\урупіЙ). По­ ряд з цим

-

досить дружні гумористичні пародії на

л. Мамонтова, на І. КУЛИІ\а. в, правда, серед творів МаРІ,іза Понелястого і речі менш вдалі, ЛІ\і, мабуть,

і не слід називати пародійними в повному розумінні: таІ\і

анеІ\дотична

-

«нритча»

про

о. Олеся,

слабко

зв'язана з його літературною творчістю, і досить різю\

еніграма (а пе пародія) на М. Семенна, що завершус­ ться ВИГУІ\ОМ: «Кривляка!» Зважимо, правда, на пря­

моту і одвертість Блакитного в літературних суджен­ нях; пародії з цього погляду теж не становили винят­

ну

-

були вони для нього здебільшого засобом RРИ­

тики і заперечення того, що протистояло високій ідей­

пості, реалізму і народності в художній творчості .

... А

ще був В. Еллан-Блакитний

-

видатний публі­

цист, критИІ{ і теоретик нової літератури, радянського

І\УЛЬТУРНОГО будівництва в цілому, а тююж прозаїІ;, автор l{іЛЬІЮХ оповідань «<Наші дні», «Гадю) та ін.) і низки нарисів.

Про його публіцистичні нрю~і, літераТУРНО-J,ритичні

28


ВИСТУПИ і теоретпчні розду~1П :J ДОСИТЬ JllПРОІ;ОГО Іюm1

питань потрібна онрема їі ДОІ\ладна розмова. Немае сумніву, ЩО без серйозного аналізу статей В. БлаІ\ИТ­ ного на теми літератури, художньої І\УЛЬТУРИ загалом не

можна

скласти

належного

уявлення

про

РОЗВИТОІ\

маРІ\СИСТСЬІ;о-леніНСЬІ\ОЇ естетичної ДУМІ\И на "УІ\раїні в 20-і роки

- тут він був одним з перших і найбільш

вдумливих. Тю; само, ЛІ; не обійтись без праць пар­ тійного

публіциста

біЛЬШОВИІ;а

Блакитного,

присвя­

чених питанням політИІШ та ідеології, при досліджеп­

ні процесів

формування нової, соціалістичної свідо­

мості, ЩО охоплювали дедалі ширші І\ола унраїнсьної інтелігепції, боротьби

з

і,

зокрема,

очолюваної

унраїПСЬІШМ

партією ідейної

буржуазним

націоналізмом,

різними видами шовінізму. Тут

(найстисліше)

СЬІ;У тему і ширше

-

слід

згадати лише

про

ленін­

тему ленінізму в літературніїІ

публіцистиці Блюштного. В

спадщині публіциста є чотири газетних статті,

присвячені роздумам про те, ним був і є Володимир Ілліч Ленін для раДЯІІСЬНИХ людей, для ТРУДЯЩИХ усьо­ го

світу.

19,24

Перша з пих

«ЛеніН»

-

датована

23

сіЧШІ

р. і являє схвильований віДГУІ\ на ІЮНЧИПУ ВОЖДЯ

світового

пролетаріату.

Друга

-

«Ленін

-

Моснва»

-

СЮlалася з нотатOJ; про похорон В. І. Леніна (Бланит­ ПИЙ брав участь у похороні ян делегат Всесоюзного

з'їзду Рад). «Моснва і Ленін. Всі останні рони два ці слова нерозривпо були зв'язані в уяві сотон мільйонів людеіі,- пише

автор у вступі.- МОСІ\ва

-

це Ленін ...

Тю; с!(ладалось в уяві індуса, І\аЛМИІ\а, готентота, іта­ лійця, мешканця далеІЮЇ Австралії

й наших глухих

сеЛЯНСЬШІХ аю;утнів, що не знали ЦК РКП, часто пе знали Коміптерну й Комуністичної партії, марнсизму, знали лише одне С.ЛОВО

-

Ленін, Ленін і МОСНВа».

В статті «Пам'ятНІШ Ленінові»

автор, публіцистич­

но загострюючи питання, виступає проти «зовнішньо­

го вшануваШІЮ)

великого

імені

і

порожнього

славо­

слів'я: заповіти вождя мають здійснюватися перш за

29


nсе

n

практичних ділах lIIільйонів, у реальній, а не

ПQl{азній відданості ленінській справі. «Партійний кви­

ток

-

це не мандат на обіймання урядових посад, як

думає міщанство, але посвідчення вояка-борця, беру­ чи котре, людина присягає, не жаліючи свого життя, боронити інтереси працюючого люду».

Прекрасні риси образу В. І. Леніна БЛаІШТНИЙ точ­ но, яскраво, пристрасно он:реслює в статті «3разою),

опублікованій 2З квітня пише

віІІ,- нещадно

лацтво,

неуцтво,

1924

рону. «Володимир Ілліч,­

громив

дохлятину,

опортунізм, невправність,

усяне

вах­

консерва­

тизм думки й роботи. Але будучи революціонером, що сміливо кидав гасла, ЯІ{і багатьом здавалися й здаю­

ться

фантастичними,

ВОЛОДИlllИР

Ілліч

умів

бути

близьким до буденного життя, вмів підходити до нож­ ного робітника й селянина, вмів бути живою люди­ ною, простим товаришем ... Порожніх балакунів, само­ задоволених чваньнів, котрі поглядають ІІа увесь світ з височини

своєї величі,

тріскучої

агітації, яна б'є

мимо мети, Володимир Ілліч не любив і з ними про­ водив нещадну боротьбу».

Думни й спостереження, які виходять 3 Jюрінної сутності партійного розуміння безсмертного ленінсько­

го образу, ЯІ{і дихають живою, надихаючою правдою й сьогодні!

Перенонаним ленінцем був зрілий

В. Бланитний

і в питаннях культурного будівництва, творення но­

вої, радянсЬІЮЇ літератури і мистецтва. Обмежусь тут лише одним принладом

-

мірнуваннями, висловлени­

ми в статті «Ленінізм у будівництві культурю). Одним з перших у тогочасній раДЯНСЬJ{ій критиці Блакитпий

підкреслює всеосяжне значення ленінської теоретич­ ної спадщини в будівництві соціалістичної, справді народної

культури:

«... Невелина

розміром

спадщина

Ленінова в справі культурного будівництва є величез­

ною скарбницею, в яні й знаходимо блискучі прогно­ зи, нанреслені плани на майбутнє, широний теоретич­

ний охват роботи й разом 3 тим практичний підхід зо


аІ\ТИВНОГО революціонера-будівникю). Від Леніна укра­

їнський поет і публіцист сприйняв і глибоко засвоїв ДУМІ{У про класовість, комуністичну партійність літе­ ратури і мистецтва, народжених Жовтнем. {<Ніхто тю, чітко, тю, гостро,- писав БлаІ\ИТНИЙ,- не ставив пи­ тання

про

класовий

характер

нашого

пультурного

будівництва, про класовий, партійний, помуністичний підхід

до

нього,

про

войовничо-марнсистський,

нри­

тичний перегляд усіх надбань науки, ян Ленін». Далі автор наводить велИІ,У цитату часній унраїнсьній пресі) тіЇІна

організація

і

(чи не вперше в того­

з статті В. І. Леніна {<Пар­

партійна

література».

До

речі,

тут же, застерігаючи від спрощень (яні не раз трапля­ лися й пізніше), він піднреслює, що принцип нла со­

вості, партійності літератури несполучний з сентант­ ством, що він передбачає залучення до творення но­ вого тапож і тих, хто (<може, вийшовши із свого ста­ рого оточення, порвавши з минулим, стати в одні лави

а

бойовим

пролетаріатом,

у

лави

партійного

будів­

ництва не тільки самої літератури, але й цілої І,УЛЬ­ турю).

Публіцистшш

Василя

Еллана

-

завжди

темпера­

ментна, наснажена живою думною, зігріта биттям влас­ ного серця і тому переІ,онлива

-

справжня пу бліци­

СТИlЩ письмеННИlщ-бійця. Таною

номуністично

-

натхненною,

діяльною,

ге­

роїчною в своїй сутності вимальовується постать Бла­

нитного ших

поета, публіциста, газетяра, одного

-

діячів

і

організаторів

українсьної

з пер­

радянсьної

літератури. Він з тих, хто вмів до кінця рвати з по­

милпами та згубними ілюзіями минулого і хто, став­ ши на новий шлях, умів іти по ньому ДО кінця чесно, віддаючи

знайденому

ідеалові,

знайдеНІИ

правді

історії всі сили і весь жар своєї небуденної особи­ стості.

Домалювати штрихом

-

його

образ

можна

одним

особистим

листом до матері, писаним у жовтні

31

19.23

р.


в

ноїзді

ХаРІ,ів

-

МОСlша

(опублінованиіі

1929

р.

в журналі «МОЛОДНЯJ\)). Багато тут ціІ,авих ДУJIIОІ,­

в тому числі іі ІІа загальні теIllИ,- висловлених ти~rною

щирістю

і

ПРЯІІІОТОЮ.

Головна

11\

3

тема,

іп­ ЛІ,а

турбувала Блакитного,- відповідь на просьбу матері про

те,

щоб

у житті»

-

Василь

допоміг

<шраще

ШJІНХОМ певпої протекції

-

влаштуватись МОJІОДШИJII бра­

тові іі сестрі. І ось ЛІ, відповідає ІІа це БланиТІІИЙ: «Не ра:! передо мною вставало питання: а чи не І,ра­

ще буде, І(ОЛИ н нідійду до справи не тю, по-принци­ повому, а тю;, JШ по слабості чи з інших причин у нас роблять. Ноли доб'юся їм },ращої посади, шноли, ви­ тягну до себе і т. д. Зважував справу з усіх БОІ,ів: і

3

бш,у },омуністичної етини, і

доцільності, і Ну і виходило

3 3

бону революційної

3

БОІ,У інтересів самих Володі і Варі. усіх цих БОБів, що ЯБась (<протекцію)

з мого боку буде лише шкідливою. Про перше lІІу{ністичну]

етику- ясно.

Про

друге

-

теж:

іменно моїм брату і сестрі треба прочищати

3

-

}(О­

чому

витра­

тою енергії іі внутрішнім гнилим Rо~шромісом дороги

ІІа вищі щаблі, хоч вони не мають відповідної Ішалі­ фінації, підготовюr. І головне

-

ШІ,ідливо це було б

для них самих. Бо підводило би під їхнє життя гнилу основу

... »

Цей

:шст

-

ще

одне

свідчення

того,

що

ВаСИJІЬ

Еллан-БлаНИТIІИЙ належав до тих людей Іюмуністич­

ного ідейного гарту, ЯІ\і ні в чому не ділили себе па

«тю, роблю» і «тю, говорю»

-

ні в політиці, ні в ети­

ці, ні в художпШ творчості, ні в особистих відноси­ нах. В ЦЬОJllУ

-

одне з головних джерел духовної сили

і ТРИВІ\ОГО довголіття його талановитої поезії, його пристрасного слова партійного публіциста.

л еон,ід Н овuчен,І>О


ПОЕЗІЇ


ЛІРИКА

*

*

*

в житті горю ... Життя люблю

-

І лоскіт сміху, й терпкі сльози,

І І{ОЖНУ радощинку п'ю, ЯК сонце п'є ранкові роси. Чернігів,

1912 р.

*

*

*

Не розкажу я дум своїх Людям зрадливим, хижим, хитрим.­

ХаЙ краще слух..ають гаї, Веселі квіти, хмари, вітри ...

До вас, мої єдині друзі,

Я серце принесу розбите І очі, виплакані в тузі,

І слово, жовчею облите. ЧерНігів,

1912 р.

*

*

*

Самотності свавільно-гордий спів Тайний вогонь, пекучий, красотворний

Несу й гублю у царстві Сопів

-

І гине він в просторах roрних ...

34


О, скільки Їх - моїх вогнів! .. Та іноді буває так шкода, Що ти

-

стріла, не можеш зупинитись,

Що ти не можеш зажуритись, Що ти не можеш заридать. Чернігів,

1912

р.

*

*

*

Червоні плями листу осіннього

-

Криваві рани на сірих вулицях ... І сонце - вже не сонце ... Тінь його На небі хмуриться, у хмари щулиться. Вночі ключі гусей за хмарами

Одсталих кличуть срібними сурмами, І в душі стлумлені утбм ноктюрнами Ті згуки бризкають огнями-вдарами. Чернігів,

1912 р.

*

*

*

Старовинний цілують рояль Білі, тонко-стрункі рученя:та ... Сивий морок зловісно йасовує в хату ... Серце стис неВИМQВНИЙ, розпачливий жаль ...

Заридати б тепер! Заридати, НІ. ридає рояль ...

Елегійний ноктюрн завмирає у отруйнім екстазі кохання ...

2*

35


Тихі ЗВУІ\И і пестять, і ранять ... А байдужість СОЛОДІ\а ляга, ЯІ\ гора, Ца безсиле ДУМОІ\ поривання.

Ах, цей вечір ... Ця гра! .. Черnігів,

р.

1913

*

*

*

Ви, що тіІ\аєте з життя, Зневірившись в своїх надіях,

Що тягне вас до небуття, В обійми чорної повії? Невже безглузде слово «жить» Страшніш безглуздя слова <<вмерти», ЩО ВСЯІ\ИЙ радісно біжить Назустріч таємниці смерті? я чую, СІ\різь <шема метю),

<<ї:Киття

-

то вічна таємниця ... »

Невже іІ, хто думає знайти РозгаДІ\И в небуття І\риниці? Черnігів,

1913 р.

ЩЕВЖИЛАХ БУРХАЮТЬ ВОГНІ Ще в жилах бурхають вогні, А серце журно вже шепоче: «Минають дні ... Минають дні ... » іf\иття

-

весеЛІ\а навесні,

36


Горять завзяттям ГОРДІІМ очі, Весь світ всміхається мені ...

«Минають дні ... Минають ночі ... » Усе дозволено! Все можна! А десь на дні у глибині Хтось ТУЖИТЬ-ІІ\УРИТЬСЯ тривожно: «Минають дні ... Минають дні ... » Черnї?ів,

1918

р.

КНИЖКА ЖИТТЯ

Обтріпались листи ... палітурки подеРJIИСТ>, Облиняли малюнки й слова, Всі ДУМJ{И, що У ній, вже поблідли й потерлись ... А вона все жива і жива. Цвіллю безвіччя тхнуть ПОilюптілі ('т()ріНJШ ... Я гортаю її нашвидну

-

П'яним роєм проходять окремі картшпш, Без ладу і зв'язну ... Прогортав, ПРОДИВИВСЯ н Gi.'1І>ШУ чаСТIІПУ,­

СІЮРО, сиоро l\інецт> ... Але стій, почеJ{аіі ще г.і~ППУ ХlНІ.IIJШУ, Таємниці гонець!

я знайшов ПРlшінці І.іJІЬІШ білих сторінОІ\, Кров'ю серця на них напишу Про життя будівничо-свавільного nЧПНОІ\, Чим живу і дишу ... ЧеРltігів,

./tucronaD 1913

р.


МІЙ САД Не знав блискучих фарб весни Мій серед міста сад

-

Припали пилом ясени,

Трава, лапастії клени

І осокорів ряд.

Я ще не був у тім саду

-

Він рідкий і пустий ... Тоді до нього я піду, Красу тужливу в нім знайду, ЯІ{ полетять листи ...

Вогнем ЗJІОто-червоних фарб На сонці він горить,

Мов хтось розкидав цінний скарб ... Проходить лист осінній гарт І з леготом летить.

Про доленьку свою лиху Хапливо шепотить, Неначе злодій у льоху, Неначе хворий на духу,

Що хоче все відкрить. Мій сад не бачив чар весни, Не бачив мрійних снів

-

І лиш співає восени Червоно-жовтий лист Ішенів

Свій лебединий спів. ч ерnїгів, жовтеnь

38

1913

р.


...

... ...

Наша пісня тільки вільним, Тільки гордим і завзятим,

Що ланцюг всім людям спільний Не вагаються порвати ...

Лиш тому вінок лавровий Увінч:ає горде ч:оло, Хто одягне сам терновий, Щоб пірвати ч:арів коло. Коло ч:арів відьом ч:орних,

Що обмежує пориви І на серці млявість горне У приливі і відливі ... Березень,

1913 р.

...

...

* Як хвилі вод, моє життя. В свавільних переливах

Знаходжу я красу буття ... Я досягаю

-

не досяг ...

Не докоряй мені за схили.

1914

р.

..

...

*

Замовкли дзвони невгомонні

В ч:еианні 'Іуда. З-під І\оЛОНИ Жерці шепочуть: «Не дишю). А я до ніг святих Мадонни

39


Припав з благаННЯll1: «Согріши! .. » Ха-ха, мовчиш? Ха-ха, не вартий? Прощай, іду ... Пройшовши гарти, Я повернусь (ЧеІ\аЙ) для втіх. І дзвони заГУJІИ на варті.

«ОЙ, гріх ... ОЙ, ТЯЖІШЙ гріх!» ч eplti~iв,

1914 р.

*

*

*

Вітер СТОІ'не, вив, свище,

Вітер збився з пантелину, Утворив з життя він грище,

І буяє, і теряє вільну силу, міць велину.

у змаганнях

ЧИ Ж потрібних?.­

-

Він шуна собі подібних, - і в одчаї ДИНО свище - вище, вище, далі, да;ІЇ од звичаю ... Не знаходить

ЖО(Jтень,

19.14 р.

ПОЕТ

Серце на чаСТОЧІ{И нришиш Людям новітнє причастя ... Чи ж хто зомліє від щастя, Прочитавши те, що ти пишеш?

... А

може, все це омана,

Казни ночей безсонних: І урочисті тони,

й нривава на серці рана.

1915

р.

40

.


СУМИГІШМ

Коли <<Орлю> заклеІ\отіли Ви прапор вивісили білиіі ... А вас ПОГІЩЛИ під гармати

Ланцюг на шию здобувати. І прапор ваш почервонів ...

До зброї Ішичте! Бийте в дзвони! .. Бо вн,е пала наРОДJIиі1 гнів, Бо білий прапор стап червоНІШ! Лnстоnад.

[І.

7915

* Любов Любов

-

*

*

І,ошмар, любов

-

наруга,

насмішка над собою ...

ЯІ;: день і ніч

--

ЯІ_ серця зміни

одна і друга,

перебої ...

-

П'янить очима перша нині­ Екстазно-молитовна туга,

А завтра в буїІНОИУ горінні ПlУМIІТЬ, бушує впхро,r друга.

7915

р.

*

*

*

Ні про ХЛОПЧИСЬІШ, щО мерзне на вулиці,

Ні про безхатнього голодного пса, Ні про любов, що розлукою журиться, Не буду! Не можу писать!

41


Там десь на нивах Волині, в Галичині Нищить шиття І,улемет,-

А ми, до всього байду/ні і звичні, Проглядаєм рядочни газет ...

Вдумайтесь! Скільни то юних, хороших У вогких окопах Іюна

Для того, щоб номусь буди гроші ... Щоб не «безславно» СІ\інчидась війна.

1915 р.

БУЯННЯ

СИЛ

3е!\шя поорана, безвідьна і пахуча. Лани зедено-жовтої свиріпи.

Біжать у далеч верби на шляху. Як радо вітер в вуха віє:

Степів струмок

Скинь пихуl

-

Випий!

як радість неминуча.

-

Лягти на землю. Пити небо. Простір. Гойдатися у співах вітрових. Не мріяти. Не думати. Нічого. У грудях тануть }{Лопіт і тривога.

Спиняє дух від млості. Буяння сил живих.

1915 р.

ЮНИЙ ЛАД Струни настрою настрою На бадьорий юний лад: Гей! Летить життя стрілою Не повернеться назад.

42

-


Вітер гнув гіНІ_У тополю,

Намагався ізломить,І знемігся ... Знов на волю

Струнко рветься у блакить. Грайте J-h радості і болі

-

Іскри в піпному вині:

Той не буде плазом до.;ті, Хто гартується в огні!

1915

р.

СЕРЦЯ ПЕРЕБОІ Умовляють серця перебої:

-

Тах ... тук ... тук .. тах .. . тах

...

тук

...

тук

.. .

ЗаСПОІ\ОЇм ... Заспоноїм ... Заспокоїм Стомлене у МУІ;ах мун ... -

Зацвіте хрещатенький барвінок, Проmепоче серце: «Не забудь ... » Ні! Реви, крутися, ХУРТОВИН0! Буре! Будь! .. ч ерnігів,

1915

р.

ВОРОЖКА

Твоя слава, як бубон, гучна,­

Дроботіла смаглява циганка,­ Тобі серце віддасть не одна Ясноока красуня паняика ...

43


Ой, щаСJIllВИЙ, щас;швиЇі юню,

-

Саме щастя, ні І{РИХЇТІШ МУШІ ... Отс щастя

-

таю!.

rapHa

річ­

ПОЗJIОТИ ІІ\ бо за праВДОНЬJ{У РУІШ.­ Може, прийде ще слава І'учна, Та не згоїться в серденьну раю,а, Прошумує свавїльна весна

-

Восени не заВUДЯТІ, весняНІШ ...

Ой, брехаJIа ІІрО щастя вона

-

ЧорноOJ,Н, JJРУДЮН! l\IІГНШ\Н. ЛUllеIlЬ,

/915

р.

Н:РАIIJШНИ

-'tРОВІ

І я пишу чеРВОНИJll атраll1tШТUМ, Атраментом червоним, ЛІ,І,РОВ,

Про підвладність завірюхам-ментам, Про щемляче-ніжну любов. ІІ

!{аБJlУЧlіа-оБручка, що стисла вам ручиу, у серце мені уп'ялась, :мов гаДЮЧІ,а ... Хтось іншиіі СПОІ{іііно цілує цю РУЧНУ ...

IІРOlшята! ПРOlшята ІшБJІучка! .. Схилюся над вами. ТОРJ{НУСЯ устами Жартливого насмечка нучерів чорних ...

ТОРІШУСЬ неномітно - й зомлію без тями: А хто уночі вас пригорне?. Дивлюся у очі глибокі. Я хочу Кричати, ридати в одчаю:

Сміються ті очі ... І плачуть ті очі ... Але

-

не для мене ... Знаю ...

44


JII Так безсИJІО упади червоні нінці Різнобарвної хустни з похилих рамен На заломлені руни

-

мов нрила

Занривавлені мертвото птаха.

Поцілунон (таний непотрібний) Літ на м'Я!{і понірні уста (Мов зів'ялий пожовнлий ЛИСТQI, На ХОJІОДНУ, мертвіючу зеМJIЮ) ...

Не ЗДРИІ'нулась. Очей не звела.

Снам'яніла. Ні слова, ні ЗВУІ\У ... - Ха-ха-ха ... - Це остання любов І найперший її поцілунок

ІУ

Ти вже не можеш бути сестрою, І\оханною - не хочеш бути ... Лянаюся думки, що все було трою, Що треба буде забути.

V l{оРотке слово «прощайте»

На клаптику папірця.

-

А ви знавте.

Як отим протинають серця?

Чи тремтіло, ЧИ ні срібне перце, А смерть

-

вже у серці таДЮІ\ОЮ.

Завтра сонирни застунають:

Хто вмер це?. Хто вмер це? Хто вмер це?.В дзвіниці спитають: «Яне брать Покривало - чорне чи з МаІ{ами?» Занутають марам Їх ребра

-

Старим, свічечками заПЛаІ\аНИМ.

45


Ліниво лизне мідні мури

Важке серце надбитого дзвону. Не збиваючись з низького тону, Бурмотітиме піп похмурий,

І співатимуть щось про безвї'Ччя ... Хтось, юнак, для себе непомітну,

На спо"ійне, холодне обличчя Кине погляду "віт"у бла"итну ... ПОШІЮЄ на до.ТІОні грабар, Візьме заступ до РУlі звичним рухом, Спершу

-

чітко, а потім

-

глухо

Яма озветься: тр-рах-б-бах-ах ... І "інець. Тільки ви одна знаєте, Яну б можна зробити примітку Про коротке, одрубне (<прощайте» На клаптику шкільного зшитку.

VI

.. .притисну до серця любов свою. Мовлю: - Ну, не плач-бо ... Ну, будь же спокійненька ... Та де ж бо ти бачила, щоби плакали кров'ю Рани на тілі покіЙника?.Помилилась. Не любить ... Прости їй, Завели її мрії рожеві:

Королевича малювали їй мрії.

Ну, а ти хіба королевич? Ну, а ти - кострубатий і чорний,­ Кочегар чи молотобоєць,-

-

Твоє діло

-

пекельне горно,

І залізо дружить з тобою ... ч ерnїгів,

1915 р.

46


ОСІНЬ Вже не прийма земля настирливих ДОЩИНОІ';

Все більше в калюжках шматків небес; І серед листу жовтого ВОСІ{рес

Буянням трав пригноблений барвінок у хмарах трублять сурми журавлині. Гаї скидають шати золоті,

І пишно грає барвою на самоті Зелена хвоя юної ялини. Тендітні руки вогняного Змія

Все рідше пестять персоньки Землі ... В керею з сивої імли Вона вгорнулася, зітхає і німіє ... Чернігів, серпень

1915 р.

* * * Десь грають хвилі у танку, Бурун реве, шумить, іскриться,

А в тихій бухті на піску Дрімає в мушлі перлівниця. у колисанках плине час,

Край мушлі хвильки пінять піну ... Та уздрів мушлю папу ас, Розняв, зирнув і в море кинув.

Але ножем її розняв,

І ніж зробив пекучу рану. Бурун знесилену підняв

й: одніс в обійми океану.

1915 р. 47


:;:

*

* Минули місячні сонати,

Я в l\Олі маршів, І{олі фуг. Була у мене не одна ти,

Але одна,- яl{ ЛЯСІ<іт пуг,­ Одна зуміла проклинати. Я знаю,- як мені не знати,Мені ви

-

ворог ... Я ж ва1\1

--

друг ...

Я хочу тільки нагадати Похилі лози, ріЧl\У, луг І серця місячні сонаТІІ.

1916 р.

*

*

*

Насміюся я над долею

І отруту ночі питиму

На баЛІ<оні, оповитому Виноградом і нрасолею;

І віддам жадібно губи я ПоціЛУНІ\al\І вітру мрійного. Іпорветься ниТІЩ груба я J)лідо-млявого, постіііноI'О ...

79/6

р.

"УКРАІНІ (Зі старих зшитків)

Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі. Я сію слова на нивах твоїх - посію слова, хай 3 них виростуть трави, і lшіти РОЗІ{віт­

нуть, а ОНУЮ! на чоло тобі покладуть з них вінок ..

48


А л - вже щасливий, що можу І\РОПИТИ рубі­ нами І.рові тернистий свій шллх в ім'л БУДУЧИНІІ твоєї,- 'бо бачу тебе, Україно мол, в БуДучині. Щасливий л ще і тому, що лк нрила могутні Минуле твоє наді мною.

О, лк люблю л його! ЯІ{ його ненавиджу!

49


Запорожжя... Коліївщина... Моря ~pOBi, небо­ схил у червоних загравах пожеж... Смерть і бен­ І,ет, що сплелися у гаслі (<повстання за волю»,­

що це за ic~pa у порох душі! А що це за хрест, нестерпюшй тягар на душі у народу

-

Минуле твоє!

-

Нас тягне воно до землі

і не вільно шугнути

в Майбутнє. Вогню ж! Динаміту! Хай зникне Минуле в ім'я Будучини.

Церкви старовинні Вишневі саДЮІ

-

-

в повітря!

під сокиру!

Прорвати Карпати тунелем! Динамітом

-

пороги дніпрові!

Гей, Сивий, вже бачу тебе я у шорах намінних, у шлюзах.

О степу! О Лу же Великий! Ти будеш лиш море пшениці і жита, прорізане стрілами колій, блис­ кавками експресів розкраяне.

Криворіжжя! Донеччина! Ви два смоки гігант­ cь~i, що смокчуть з підземних глибин блискучу і чорну кров огнедавчу, і вона розливається в жи­

лах заводів

і фабрик; а ті, ненажерні, дихають

важно й списами своїх димарів погрожують небу.

Хто ж це йде урочисто твоїми шляхами, хто

виступає ходою звитяжців з обличчями чорними

(сонце і дим), із блакиттю в душі і червоним пра­ пором в руках? О Україно моя, це гордість, надія твоя

-

Про­

летарі, твої діти! Л бачу вогонь у очах Їх

-

вогонь той, як доля,

як фатум. Л чую удари Їх серця

гутній на крицю ковадла ІЮ, невтримно

-

... 50

-

так гупає молот мо­

непереможно, невпин­


Чи чуєш, моя Україно? То доля кується твоя на l-\овадлі

-

твоя Будучина кується.

Вже бачу її

і ТО;\ІУ Я щас,;швий,

-

ще жити і вмерти в ім'я Будучини твоєї тебе в Будучині. Черnігів, лютий

1917

що 1I1ОЖУ

-

бо бачу

р.

ВПЕРЕД

ні слова про СПОІ;ій! ні слова про ВТО;\ІУ! Хай марші лунають бадьорі й гучні ... Хай ніч облягає,- та в пітьмі глибокій Вже грають-палають досвітні вогні ...

Товариші, друзі! Бадьорі й завзяті, Єднаймо одсталих плечем до плеча! Гей, хто нам посміє шляхи замикати? Горять наші очі, як вістря меча. Ми вийшли давно вже у путь нам відому, Хай кулі ворожі назустріч летять.

Ні слова про спокій! Ні звуку про втому! Вмремо, а здобудем ключі від життя. Київ,

1917

р.

ДО

БЕРЕГІВ

До берегів уквітчано-зелених Пригнали човен мій буруни злі, Шепоче очерет: «Спочинь на сій землі. Спали човни. Спини свій льот шалений, Зійди, замкнись у l{ришталевій вежі,

51


В обіймах вроди llиіі ВИНО-Fl'ИТТН ... Спочинь ... Засни ... Тут споній, забуттн. А там, за хвилнми,- СТРЮ-Іщаннн і ПОіІ,еFl,і ... » Але сестрицн

-

чаЙІ{а білонрИJtа

Над морем ЗОЙІшула: «Я гину ... ТИ борись ... » Примчався вихор-брат ... Вітрила наП'ЯJІИСЬ. Вперед! Завжди вперед несіть мене, віТРИJlа. /(иїв, луti'яltівсыil тюр.nа, Тl'llвеЩJ

1918 р.

НАНОНАДА І

Хтось холодний, хтось недобрий Гримнув здалену з гармат:

Засвітив огнями обріЙ.­ Бонапарт? Айхгорн? Мюрат? rJlYXO ОХПУJІИ гармати. Місто злянане, мовчиш?

-

Не минути болю-страти ... Блиснавни

-

Чорні ВУJ1иці

Я1{ ніж.

-

lIорожні.

Хтось під мурами

- Я1{ миша. Ворог? Зрада? Подорожній?

Тінь чи привид? .. Тиша.

11 Залізний чітно бумнав і бумнав. Брав безнастанно ту ж саму ноту. А в голові - єдина думна

Обливалася нраПЛЯМJI поту.

52


Сюди це. Влучит},.

Смерт}, це.­

Обривалося з кручі І падало зомліJШ серц(). ІН

Втопляючи очі в ЦИЮlOНИ lIОішm" І1апівнеПРИТОJlIпиіі столв.

І РІОІТОМ

-

без меж

РОЗJlИJlOСЯ й ІШНУЛО: Я. Н

- буду спокійний. (Залізні - знайте!)

Вигадали війни

-

ВМlІрайте! Київ, березЄltь

ШСJШ

1918 р.

І{РЕЙЦЕровоr СОНАТИ

«Покласти б голову в Іюліна ... Відчути б руну на чолі ... )} СентиментальнісТІ,! Хай загине І ІІЮl'нть ніжннх на зеJllJlі. Нам треба нервів, наче 3 дроту,

Бажань, ЛІ. залізобетон, Нам треба буряного льоту,­ Грими Ж, фанфар мідяний тон! Десь там самотня віоліна Тужливо журиться в імлі ... Не зупиняться! Хай загине!

Йдемо! Під марші. По землі. Ііиїв, лиnеllЬ

1918 р. 53


ПОВСТАННЯ Андрієві 3алuвчо.му

І Де

оспіваний задрraним поетом

Сивий морон звис над сонним MiCTO~[,­

Кинуто революційюш комітетом, Наче іСБРУ в порох терориста. НаІіаз дано (норотно й суворо):

Вдарити й розбити ворогів. Спало тихе місто і не знало

-

скоро

Звідкись грізний гримне стріл.

Над безлюдністю провулочків порожніх Білий ранок опмево плакав. Раптом п-ббах! - і другий, третій стріл тривожний, Кулемет нервово зататакав ...

Легко так дісталась перша перемога; Ворога змішав безумно смілий напад. Панцирник здобуто ... Ах, не йде підмога ... І серця тривога стисла в чорних лапах. Затремтів напружено мотор. Мов приріс наган до пальців,

Ох, уже стискав міцно коло ворог, Кулі чітко лучать в панцир .

... А надвечір - все укрив туман. Сніг лягав (так м'яко-м'яко танув ... ) На заціплений в руках наган, На червоно-чорну рану.

54


ІІ Хтось вночі заломить У смертельній тузі руки ... Наче ХВJIJШ защемить печаль,

Жалобні Шопена ЗВУІШ Розіллє, ридаючи, рояЛІ•.

Душ блаюlТЬ ПеІ~УЧО повна вщерть; Розгорілась, ятриться любов'ю: За життя розплата тільки I(РОВ'Ю, Тільки смертю переможеш смерть.

НІ

ГаРЯЧІ\ОВО СТУІ,ав, поспішався телеграф, Знову І\ИНУВ іСІ,РУ Іюмітет:

-

Кров горить на наших прапор ах,

Наша кров.

-

Вперед!

Київ,

1918-1919

рр.

НАКАЗАЛА МЕНІ ... Наказала мені надзвичайниця Написать по замовленню вірш.

Напишу погано

-

для неї ж гірш,

Хай не жартує з поетом недбальниця. Не дала мені теми,

Сиджу і пишу, Дивлюсь на нарциси і згадую хризантеми ...

55


І знаю

проти поезії грішу,

-

А проте

хай буде, що буде ...

-

Розцвітає день, Яl{ тюльпан. І високо здіймаються груди

Від майбутнього болю ненанесеНIІХ ран. Київ, "вітень

1919 р.

RЕСНШП RИБРИІ\П Прийшла весна,

Красна, Ясна, В снах ... На,

Впивай повітря весняне. І промінь сонця пий гарячий, Наче

Вино столітнє, запашне ... ПозаБУВШIІ газетну хроніу,у, І,лемансо і Вільсона,

Орландо і Пішона, Візьми в рутІ гармоні!:у,

Підшунай собі пару,

йди у поле, у гай, до БУJIьвару ... Хай жалієтьсн, стогне і ІШІІЛJІТЬ Безсилиіі Гад, отруйний і ІШОJIИЙ ...

Ти Ж -

хоч босий, півголий,

Але хаіі хто посміє промовить

Проти влади твоєї два слова,­ Все розтрощить могутній удар.

Вище чоло тримай, пролетар! Київ, "вітень

1919 56

р.


ЧЕРВОНІ

ЗОРІ

Ударом зрушив ІЮ11унар

Бетонно-світові підпори.

І над розвіяністю хмар­ Червоні зорі ... Зорі. Промерзло згадує Париж Про дні І{ривавого терору.

І гіJІЬЙОТИНИ гострий ніж

-

В тумані близьн:о ... СІЮРО ... Скоро ... О нестерпимо гострий зір! О меч мадонни номунара ... І\:онає в норчах всесвіт-вир

В чerшнні блиснавки-удара. ГУРlшче грім: весняний день, День перший юно-сонця травня.

З долин, з узлісь

- бурун пісень, Розливно І,РОВ зБУДИJIась давня. Криваві Ішіти

-

llрапори,

Червоно-бунтіВJII!Ве море. А угорі-

Червоні зорі.

Зорі. lIuїа, 1'Jlааenь

1919 JI.

БУРЖУЙ На вулицях

Щулиться, Жметься до мурів,

Чекає: ПеТJIЮРИ, Зулусів,

57


Антанти, Сатани ...

А в усі

Похоронним мотивом бринить: «Вже не пан ти,

Минулись щасливі часи Втіх, насолоди, привілля ...

А тепер: не з'їси

Від безділля». В сяйві весняних чеРВОJilИХ пісень, Наче хмара,

Ходить, блукає, як тінь ... Згинь,

Проклята примаро. Грає-палає трудовий Київ, червеnь

-

сонячний день.

1919 р.

БАСТІЛІЛ І

Хмари білі.

Небо блакитне. І раптом­ Крик:­

Розітнем Коло БастіліЙ.­

Вибух. Гомін .. . Зник .. .

11 Удар і удар

-

без перерви.

Простяглися напружені струни.

Червоні нерви оголила земля:

Від Бастілії

-

до Паризької ІіОМУНИ.

58


До Буданешта

-

від Кремля.

І далі. Далі. Замикайте коло Вибухових революцій: Гупає-дзвонить тисячопудовий молот

З серпом і м'язами в братерській злуці. Київ, липень

1919

р.

МАНІФЕСТАЦІЯ Фуга вуличних шумів Крутить звичайним виром.

Хлопчисько під склепом парфумів

Гукає:- Мило «Ампір»!

-

І тихо. Над містом гукливим Простяглись милосердні руки.

Зливи! Вогню! Згуків! Нерви

-

як струни.

Напружились м'язи.­ Удар! Бурун! Брязь! І марсельєзна хвиля виллє

-

виплесне з грудей

Вино червоних божевіль: Нема тебе. Людей ...

Марш баДЬОfJilіі:. Товаришу, в ногу! Крок прискорим ! Прискорим! Дорогу! Київ, серпень

1919 р. 59


ВУЛИЦЯМ МІСТА ... Вулицям міста печаль моя

Припала до грудей брукованих, Болі серце стисли одчайно ЛІ{ ... Ну й чого вони? Гей, чи того, що пелюстками

Моїх мрій-самоцвітів червоними Шлях кричить, нров'ю уст СІ\СМІІТЬ,

ДЗВОНІІТЬ дзвонами? Київ, вересень

.791.9

*

*

р.

*

Ніч. Остання пташка замовкла. Ходить вітер, бурмоче в садах: Ах, Лlt солодно В ночі пошовклі Припасти плсче1\{ до плеча ... Київ, вересеllЬ

1919 р.

*

*

*

у землі для lюхання не знайдеш Слів солодких, що славлять нохання,­

Те, що з серця до серця шлях знайде, Тихе.

60


тупого

БОJlЮ ...

Тупого болю не заглушиш Розпачливим нрином вночі.

Мовчи! Не руш! .. Слизьними обценьнами будні Здавили горлянну червоного свята. Пронлята

І\амінна непробудність ... І треба ItPOBi .•• Крові, Щоб спалахнула пристрасно-п'яно ... Щоб прапор шовновий Розіллявся вогняно ... І солоно-червона Бризне тоненьним струмном

І жадібним язином Обів'є світові бастіони ... А там

-

пенучий цемент

святнових буднів, Всесвіт защемлять тільни травні

без груднів. Киї'в, .листопад

1919

р.

НА ЧАТАХ Рани і стогін

-

тан просто.

П'ять промінців на

HaIIllieTi.

Смерть придивляється гостро

До червоних зіРОІ>: на нашнеті. Вдарить. Мільйонноразово ударпть В зуби. В обличчя. В груди. Зціпивши зуби, на варті Стій! Одбивайся - будем!

61


П'ять промінців

п'ять мечів:

-

В кожен край світу

-

вістря.

Вибух розквітне.- Скоро, чи?.­ Зараз. Тримайся. Ні з місця ...

Будем

-

як буряний розмах.

Будень зафарбим пурпурно В громах

-

червоних розломах.

В грозах.

-

Буряно.

ХаР1іів, червень

В

1920

р.

РОЗГУЛІ ...

В розгулі п'яної стихії Під хруст і зойки димарів Тремтить золотоверхий Київ З кривавим ворогом у грі.

А над руїнами

-

як змії,

Як бризки ранньої зорі: Він знову наш, Червоний Київ, В огнях, як низках прапорів.

І до далекої Варшави,

З вогнями Києва в очах, Поривно йдуть залізні лави, Панам несуть червоний жах. ХаР1іів, червень

1920 р.

62


МОЛОДІ ПРИВІТ Учорнів червоний стяr. Червоніє Довrий ШЛЯХ. Котить сальва

-

зан:лик новий:

«Будь напоrотові!» А назустріч - ЯК дзвінOl{ РВУЧКО славословить

63

-


Спеl{У жертв і перемог:

«Я завжди готовий!» Кроки тисяч леГІШХ ніг. Бризки пісні. Теплий світ ... Гей, тримайся, хто знеміг,­

Молоді

-

привіт!

Харnів, вересень

*

*

1920

р.

*

За ніч безсонну будьте вдячні, Поет і революціонер,

Як думки йдуть прозоро-ясні! Як серце міря ритм життя! ХаР1іів, грудень

1920 р.

БАТРАЦЬКА Махай

-

не німій, рука,­

Сьогодні не будем закурювати, Ех, ніхто сьогодні не скаже, Що пайок мені йде дурно. Зерно золотими дощамн

Пурхає з колосу під ціпом ... Ех, махай

-

розмахувай, заціпивши

Зуби кліщами. А завтра

-

мене не чіпайте,

Не підманюйте самогону півквартою

Я піду в більшовицьку читальню. Запишуся до Їхньої партії.

64

-


І І\ОJІИ зустріну під браllIОЮ Знайому зім'яту хусшу­ Пройду й привітаюся, прямо Гляну, неначе на пустну.

І{оли Ж припаде до плеча

З благанням не йти, пробачити, Не СІШЖУ, не вражу - «прощай». Заспоною: «Все добре ... не плач ... Я, брат, тепер І\омуніст, Піду до Червоної Армії,

ТИ, ЛІ, будеш у місті, Заходь до ІшзаРllI ... » Гр уйеnь,

1920 р.

АВТОПОРТРЕТ «Чорт ііОІ'О маму lIюрдуіі»,­

Прийшов і оддаJІЇІ\ став JIагідний РаІІТО){

-

-

трохи не нішниіі.

на устах

На адресу зіРОIl: снішних:

-

«Чорт ііого lІІаму lІІОРДУЙ ... »

Н:решуться іСІ{РИ

-

-

пост

І{инув на ІшаІІТИ!{ паперу

Жмут дзвіннотонних РЯДІ\ів ... На ІІРИТИСІі благальний РУЮІ: «ДаJІі!» - почуєте в дверях: - «Чорти! - Де МОСlіОВСЬНЇ газети?» Грудень,

1920

р.


УДАРИ

МОЛОТА

Удари молота і серця-

І перебої ... і провал ... Але ізнову розіллється Вогнем гартований хорал:

Муром затято обрій. Вдарте з розгону: р-раз ...

Ми

-

тільки перші хоробрі,

Мільйон підпирає нас.

Ми

-

тільки крешемо ісири,

Спалахують мільярди «МІО),

Розпанахають ковані вістря Стару запону пітьми. Харків, липень

1920

р.

ПОЕТІЮМОВІ Дозвольте

я вам не стенограф

-

І не ПИСаІШ для рядиів, Навіщо ж «продукційний програм» Для з серця видертих шматиів. Пишу Рядии,

В добу

-

сто двадцять

Сорок три тисячі

-

-

на рік,

Але я мушу вам признаться, Що я (найменше)

-

так не звик.

І тільки тихий і ласкавий Удячний погляд Ну що ж

-

мій тариф.

-

я згоден (не для «славІО) для <шрожиттЯ»)

й жалітись гріх ... ХаРl>ів, сі'lень

1921

р.

66

-


НЮIOТРІВНЕ

ПОНСIJ1Шlf}f

!'ОJІИ НрИl{ мій біжить иід дзвін асонансу, Коли тяжко ступають кроки рим,­ Знайте, що не Парнасом Розоранжереїть мене старим. Серед вас

-

молодих і потаСІ,аних,­

В колі ваших заломлених фраз

-

Я самий молодий, і самий прекрасний,

І самий сміливий з усіх вас. Харnів, лютий

1921

р.

БУВАЛО

J Бувало ... Е, що там «бувало» - не буде й не треба. Забудьте палеві прихмаріння неба, І втоми смеркові приглушені суми, І плавкі, РОЗІ{идані думи, І туги весняної зламане жало,

Що аркою мосту з давнин до нового: «Бувало»

... ІІ

Спалити старий корабель Не вміли наївні романтики:

Гинули й губили між скель В океану хвилях діаманти.

Ми ж своє барахло Притягли на плечах замусолених

На тепло!

3*

67


На. дрова всі бам()у"ові Щ()ГЛІІ ПРОС~I().1ені! Всюди, Де холод і втома пронизує плечі, Будемо, люди,

Палить старовинні омріяні речі.

ІІІ

За.губився підстрижений ритм Муштрованих І\апельмейстром ОРІ;естрів.

Вулицями, брун:ом РОЗРИТШІ Диригує беЗРУJ\ИЙ маестро. Чуєш

-

РОЗІШТІІСТО гримне

(Прочисть засмаглу горляНІ;У) llІостипаJIевим гімном

Тисячолунну «Варшав'яНІ\У». 3адеРИІ{уваті кулемети, Молот і вагітний ІЮЛОС Виспівують «многая лета>і Н:ОМУСІ> на ціm;ОВІІТО новий голос.

]921

р.

ЕЛЕІ{ТРА (Фрагменти :І радіОПОСМJI) :ЗАСПІВ

Радіо-серцеві струпи Ловлять хвилі-привіти, Центральної станції

-

Комуни

Міжпланетні приливні звіти: Справляє неповторне свято

Кров'ю омита ЗоряВ тисячолітніх сонцевих Jl[ОрЯх Заряджений акумулятор. Н8

-


-

СJIухайте,- говорить Земля,­

Вибухом сили сп'яніла планета. Ніжно існ:рять апарати Кремля На словах маніфеста-декрета: Хутчій розплітайте чутливі дроти.­ Іскри плещуть в пітьмі

-

Переплітайте: я, вопи, ТИ

-

В одне нерозривпе, напружене: Ми.

ХВИЛІ СІРИХ ПЕРЕКАТІВ

З фронту на фронт

-

перекатами

(Маршу ПРИСlюрений ИРОК .. ) Солдати, хвилі солдатів Під знаиом червоних зіРОІ{: Лицарі Червоного Світу ...

Іскри радіозвіту ...

ХВИЛІ ЖАЛОБНІ

Прапори над закляклим ТРУПО:lI

Крилом голубиним Спивають рубіни

-

Поцілунн:ів І<рижаиих заціплених губ. Трупи .. . Трупи .. . Люди .. . Блиски в незрячих очах ...

Рубіни заfiушених губ ... Прощайте.

Прощай. Терпкий одчай І\лином нестерпним в груди. Простяглись милосердні руки Над долиною штурмів ... Зароїлися іскри-звуки,

Облягли жалобною габою Поле бою.

69


Розливним\[ маршами міДЯНІІХ cyp~[ Плине потоками сила,

Зливає, Зриває, Зносить орлиними І,рилами

На верховини.

Симфоній Тужливим потопом стерто

ЗОЙІ{И агоній, Смерть ...

Прокляття мурам! .. Фанфари: Атака!

Штурм!

SOS Колчак і Денікін, Петлюра, Юдені ...

SOS SOS Нервовий схвильований міх

Роздмухує іСІ,РИ

В КУТОЧІШ небес.

-

Рівніше й рівніше дих Червоних легенів. ХВИЛІ НА схІД

Килим, кав'ярня, паша, Реве голодний іШаІ{, Шумить майдан.

Мулла творить намаз.

А БРИЗІ\И радіо

в ТУ:'Іап

-

Твердять: Кавназ,

Кавказ,

Кавказ! .. І над горами БЛИСІ\

-

Одсвіт червоних іскор: Залив прилив спокійний Схід,

Рвонув напружений порив (Так дисонуючи)

-

привіт

П'ятипромінних злив.

70

-


ХВИЛІ НАПРУШЕНИХ м'язІВ

ЛОІЮМОТИВИ Іржа

-

-

йоржистим хропостом.

струпом рани.

Бур'ян:Поля. Виснагла постом Земля Снрагно хрипне:

Ро-бо-ти. Час! Заіскрило raCJIO: Час.

Неділі, суботи

-

Везувій електрики, Енергії плин. Мільйони насичених розмахом рук,

Зуби машин Навалились із креІ{ТОМ

-

Зварюють крицею напружений рух.

Глибше, глибше ніж! До приску Врізайте плуг, Вганяйте леміш,

Шаленійте рухом! ІСІЮР З турбін Хлеще плин, Зводить дух Землі

До глибин ... Клубами диму, хмарами,­ У-ух-

ЗаС::\Іальцьованиі1 lJ;имар Роздмухує

Рух! Парами Чітко

71


Вступаючи трійками, чвіРl\ами, Сотень чечіткою.

Тисячів перебоями,­ Молоти, молоти, вдари

Прибоєм МіJIьйонів пружинястих рук.

ХВИЛІ. ЩО ЗАМИКАЮТЬ КОЛО

Центральної станції, Уперто звикле

-

ВИІ{ЛИІС

-

Америка, ІтаJIія, Франція! АмеРИІ\а! .. Італія! .. Франція! ..

Через Ганг:

Англія ...

--

Англія ... Англія ...

В темній вошій атмосфері Міріадам існ:ор

--

Смерть .

... АНГJIія.

Франція. А:меРИІ{а.

Англія ... Франція ... Америка ... Снопами, хвилями іскри.­

Міст! Двері!

Іскор! Стріл ... Іскри.

Стріча. Стриманий

Вибух

-

глухо ...

Замкнувся круг,

Зникає тінь!

-

Всі п'ять суходолів Зорі Іскрять червонястим промінням.

Шапки

-

додолу!

Проймає-горить

72

-

невтримно


l'асдо радіозвіту:

Сдава відьному Світу!

Гімн! І з гімном космічним В етерних морях Розмашно- ритмічно

Гордо прямує Вільна Зоря. Харків, лютий

1921

р.

НЕСЮНЧЕНИЙ МАЛЮНОК На шибках

зимових мереЖОІ{

-

Зірчасто-білий візерунок. Червоним одсвітом пожеж

Горить нескінчений малюнок Харків, береаень

1921 р.

КРОНШТАДТ

Стомлені боєм, Озирнулись навноло, ОЗИРНУJIИСЬ назад, Коли написали: «Революцію підважено підоймою І~ронштадт}) .

Гуркіт Берліна, Гамбурга Приглушила БJIизьна нанонада. На вулицях Петрограда

Маршу й ТРИВОГИ гама ... Форти вперезаJIІІСЯ вибухів шнуром, Хлюпотить на льоду під ногами ...

На штурмІ На штурм!

Смерть ворогам! Харків, береаепь

1921 73

р.


Я

ЗНАЮ

Любов

Любов

л знаю

-

-. кошмар, любов - наруга, - знущання над собою ...

І_рОВ останню вип'є,

Коли до серця припаде.

Я знаю

-

нерви стануть дрип'ям,

Коли очима поведе. Але я кличу, кличу, кличу:

-

Відчуй ... Прийди

-

і близько стань.

На мене глянь. Так просто-просто:

Без поцілунків, без зітхань

-

Я твій тринадцятий апостол Від димарів, з вогню повстань ... Харпів, лuстоnад

1921

р.

ЛИСТ

я прийшов з тобою попрощатись ... Що ж - прощай. Забудь мотиви вітру. І ласкаві тихі голоси

У кущах, у тінях, у глибинах Любого колись, старого парку. Ще забудь партнера мовчазного

-

Так уперто він БЛУІШЄ поруч, Наче тінь твоя (чи тінь його сама ти?), По шляхах одних та перехрестях, Так уперто ловить зором очі,

П'є-читає н:нигу тайнописну Й, перервавши, знову йде окремо, Влившися розпеченим шуканням

В ціле море руху колективу.

Тільки знаю я: ти не забудеш (Будеш, будеш жить минулим юним!). Не ховайся: знаю, відчуваю,

74


Як тяжать пласти покори і одчаю.

Знаю, знаю, бачу

помічаю

-

Тугу по весняному розмаю,

А життя

дивись

-

ШУМУ6, кличе

-

І не тільки в тишу книжних томів, В зоряні простори наУІюві.

Але в гущу, па завод, в райони, В натовпи людей

-

то рідних, то ворожих.

Йди, міцний, упертий і активний, Буде все, яl{ бути мусить.

Буде добре, добре, добре, буде ... А життя ШУМУ6, б'6, іСІ';РИТЬСЯ І в ньому

-

я, твій партнер незваний,

Буду жити тисячу найменше років.

І тебе з собою кличу. Ну, прощай ...

Чи, може, знову: здрастуй?. Москва,

31

січня

НА

1922 р.

ОБВАЖНІЛІ ...

На обважнілі, розпатлані нерви НаваJІИЛОСЯ буднями. Занудило стіни паперами,

Грудки під ногами

- грудне:м. Кожен день мобілізація й черги. З остюками хліба крайки,І десь далеко-далеко берег. Не дотягтись до теплої руки ... Гей, червоні коні на припоні Посхиляли голови низько.

А багнети гострі

-

під наметом

Геть поржавіли, без блиску.

75


Посмутніли вогні ... Тумани вдалині.

-

Хто там співав тужливі пісні?

Хто там співав? Xap/f,ЇB, жовтень

1922

р.

ПОЧАТОК

J Розбито, розчаВJIено гада,

Одібрано землю у пана, Поділено по-хорошому Між селянами. І Радянська влада Стоїть на сторожі.

А чого ж то ізнову бідні Знемагають?

-

Голод і злидні Замість раю ...

І заЖУРИJIась голота, посмутніJIа:

-

Гей, чи не дурно пропала

Наша СИJIа? .. Щось наче куції Нам здобутни придбала Революція ... ІІ Тисячі й тисячі літ На JIани Лив свій піт Селянин. Лани не свої, а панські,

І сам був худобою в пана.

76


.'

\~Iv

...


Коли Ж були зеl\ші й сеЛЯНСЬІ,і, Так самі, що не в, погані. Колупав спершу ралом

(Дерев'яна така розкаряка) Селянин оту землю. Земля ж давала

-

Наче кіт наплакав.

Потім здобувся на плуга (Скував робітнИІ\), Стала легшою праця.

Тільки й за плугоМ

- не гратися!

Наче він працював цілий віІ\, Орав, сіяв, А земля родила туго

-

Та й те йшло до пансьн:ої пеЛЬЮІ.

Кректав селянин і мріяв:

Ех, якби-то добути земельки! .. ІІІ

Ну, от нарешті вже й скинули пана. Та неначе й сніН'ШJШ діло: Поділив, мовляв, землю сеJшнам,

А вона узяла і вродила, Та вродила ТЮ>,

ЩО усім стало вволю:

Уж усмак Та прихвалюй долю. Ті,rьн:и дурень шунас грушок на вербі (Не посадиш - не назбираєш). Ого-го! Ще попріють наші горби. Ще зазнаєм всього,

ПОІ\И добудем раю! Ну, та вже не вертаТИСІ, назад

До старих набридлих латон! Цупно держись за радянський лад т па:\f'ятай: це ще тількu nочаТОh~.

78


Землю забрати хоч важко було, Це ще не штука,

Є ще дорожче за землю добро: наука.

Скажем

поганий у тебе грунт,

-

Не варто неначе й орати,

А наука розкаже - Й, посіявши фунт, Можеш сто пудів зібрати. Цупко держись за радянсыйй лад,­

Він розв'язав тобі руки. Важко, а йди, уперед

-

не назад

-

Забирать в свої руки науки. Без науки, знаннів, залізних машин Ніколи не прийде достаток.

РУІ, не складай.

Ворушись, селянин! Боротьби іще тільки початок!

1922 р.

СЛОВО

«КОМУНА»

Слово (<комуна» Слово «комуна» Погляд свій

-

-

як постріл, як спів.

думку загострив,

П ротинаючи мряку віІ,ів.

Плечі

залізні машини

-

(Дую\а

-

упертий ланцет).

Слухняні енергії плини, МУЗИІ\а кличу (<вперед». Але запальні аргонавти,

Розбиваючи грудьми бурун, Охрещують панцирні авто Іменем ясним (<КомуН».

79


ПогшІД свій

ДУМНУ заГОСТрІІВ,

-

Протинаючи МрЛІ,У віІ,ів: Слово (щомуна» - ЛІ, пострід, Слово (<І\омуна» Харків,

7

-

лuстоnада

ЛУ, спів.

1922

р.

PAHOI~ Сонце сходить ...

Добрий ранон:, сонце! Ще один бадьорий день приходить День життя, роботи, боротьби, Зціплених зубів, напнутих м'язів,

-

-

Ароматів диму, поту і І\вітоІ\. Чи протягне він свої години, Наче ЗаІшопотаний, одноманітний Довгий-довгий потяг той вантажний:

Без одмін, буденно, працьовпто? .. Чи розгорне поривчастим рухо}[

Несподіваної радості прапор Ішітчастиіі

І знесе бурупною спіраJrлю

До надзоряних (щстазних веРХОВІІН?. Чи ЗаІ,утаG вогюш серпаНlЮ:\[ СМУТІ,У, ;~аЛОСІ\.Оче тершюю печаллю,

Защемить бащанням нездіЙСНИМЮlі) .. Чи затисне ржавими Ішіщаю! у НУТНУ тупого, злого болю І наПОЇТJ. люттю

-

п'яним ТРУНlю!\е ..

[[1I ударит}. І,удею на зльоті

-

МУRОЮ розверне гостро серце

-

Опече, заЛЛG, заТОПИТJ, нров'ю?

.. .все

одно

-

.

він наш, цей день бадьорий,

Наші дні, століття і простори, Наше сонце і мільйон сонців.

Вїзьмем все в свої важні ми РУRИ,

80


НІ{ штурман - штурвальне І\Олесо На слухняному гіганті-пароплаві.

Сонце сходить ...

Добрий ранОІ\, сонце! Хай приходить ще один з безвіччя: Зустрічаю його радісно і просто,

-

ЗаСУІ\авши за лікті рукава,

81


Ясним поглядом очей у очі прямо

І гучним, бадьорим криком-співом:

-

Го-го-го ... Приходьте,

Повоюймо! Харків,

18

квітnя

1923 р.

ТИ ПРОБАЧ ...

Ти пробач Я З тобою і Се тому, що Се тому, що

мені, любов, маленька дівчинко,­ не рівний, і розкиданий. я боям довіку відданий, я шаленим бурям рідний,

Що в тебе таке нервове, ніжне личенько ... Харків, травєnь

1923 р.

БАЛАДА

ПРО ЛЮБОВ

Взяв у ревкомі конверти, Сказав у ревкомі: «Прощай». Помчав назустріч смерті, Туди, де кулі дзижчать. Був у отамана джурою,-

Уде знов у ворожий стан. Летіли часи бурею,

А часами здавалося: стануть ... у отамана «стеєр» за поясом, В кишені - «вікторія-сміт», Рвучкий, перепитий голос,

А очі

- все помітить. Коли повернувся до штабу, Одчеканив:- Я вже тут.­ Отаман зміряв:- Мабуть,

82


До яру тебе поведуть.

Хоч ти й повернувся у штаб мій, Але наказа мого порушив ... -

Очі з очима, мов шаблі, Стялися у джури

й ані руш ...

-

очі сталеві

(Добрий пройшли гарт) ... - Що ж, розстріляй, коли треба ...

-

Ні, це я так, на жарт.

Тільки вдруге із штабу Коли скажуть мені: ЗНИR,­

Знайду

-

і тебе, й твою бабу,­

Поставлю сам до стіни.-

В бандитське запілля в Ішнверті Маніфест передав ревком. Слово не вчинить смерті,

Але іноді рве, як бомба. Переорало дороги,

Напоїло тривогою місто, Хлопці в І,аліках безногих Пізнали шпиків чекістів. Всіх розстріляв біля хати, Всіх поодинці отаман.

А на ранок

-

під штабом плакат:

«Проти ката повстанем». lIерсорало дороги,

Переярило яри, Розливаються хвилі тривоги; Нічим отаману крить.

А ноли з-за борів синіх Ворог обліг, як тінь, З бою отамана виніс На стеЖІ{У таємну нінь.

Розбіглися хлопці з бою, ПрограН0 мною бій, Не залишилось набоїв,­ Треба тінати й собі ... -

-

Але наче подвоєно вдари-

83


На стежці - ніНСЬІШХ НUllИТ: Навздогін за отаманом шпарить В лісі погоня з степів. Став, причаївся за дубом: Мчить верхівець

-

один­

За отаманом любий Джура його молодий.

Стій, ти куди? За тобою ...

----

А, за мною? Від баб?. Щось не бачив тебе серед бuю, Коли я ворогів рубав ... Джура спокійно:- Годі! Вгору РУІШ. 3ю,інчено гру.

П

Іюханець комуни. Заводів

-

Вірний слуга і друг ... Блиснув очима. Похмурим

Одразу став отаман:

-

Коли так оБІ{РУТИВ мене дшура,

Значить, молодість зрадила Hallf. Тю, ось хто твоє Іюхання?

Ну, що ж

-

забери мою н:ров

Перемагає останнім

Той, в кому дужча любов ... Погляд сталевий у ДJl\УРИ:

-

Годі, програН0 гру.

Не розмовлять! Не обдуриш! .. Кр-р-р-ро-ком руш! .. Хара"с,

4

J/,UПnЯ

1923

р.

ТВОРЧЕ «ВІРУЮ»

Для інших (котрі поети) Ворог той, хто пише (<Не таю):

Одним

-

ті, що пишуть сонети

І на рими наводять лак,

84

-


А друпш

-

розхристаних ритмів,

Обскубаних рядків батьки ... Комусь - бути побитим .. . Комусь - лаври й вінки .. . А для нас-­ Ворог класа:

Стиснем слова в кулан,

В набій CJIOBa вжеНСl\I

--

Р-раз ...

К-р-р-а-к .. Знай

-

КОШІ ТВОРI1ТЬ масн,­

Нс втінай

-

дожене! ..

А НОЛИ витряссм ВИЗИСІ" Війною розіб'єм війну, Походом на господарчі кризи, Варварство й дичавину ... Хто з нами в лавах упертих

Зустрічає грудьми удари, Хай він і рядка не напише до смерті­ Він творець. Бо він Іюмунар. Хщтїв, листопад

1923

р.

СОНЦЕ НЕНАДОВГО Сонце ненадовго СХОДІІТЬ у зе:шІЯХ

А-а-Маїр, І плещуть хододні води, І JIЮДИ замотані ходять в одежу

із звірячих ШІ\ір. Там тихо аїр шепоче, шемрає гнучка лоза,

Там криюr чиїсь серед ночі, Там на поляну заСІЮЧИТЬ

-

і в ліс шугоне коза.

1923

р.

85


ПАРК

Червоної брами обійми Радісно - навстіж. Ялинки

промерзлими віями.

-

Біло-пухнасті лапи М'яко

-

в сніговий пласт

Перлистими пазурами І\рапель.

-

Здрассте ... Драстуй!

І раптом:

Кинуло молодо-ясно,

Збило сніжкою шапку. В снігу вся шинеля.

(Срібного сміху дзвіюш). Полетіли папери 3 портфеля, Вибитого з упертої руки. В білі пух ові постелі Попадали горілиць

-

В очах веселих

М'які блискавиці. Грудки снігу (ЯН. голуби)

В обличчя рожеве Знову бій

-

цок

І сміху дзвінок НаламаJlИ гіJІЛЯ 3 зеленої ЯJІИНП Крадькома, щоб не побаЧlша сторожа. Проходили ІЮ вузеньнїй стежині, Шукаючи дірки в огорожі. ЛОСІютали лапи снігом за ШИЯМІІ, Посипаючи пухом свіжим-свіжим.

Простору білі обійми Розкинулися в полях сніжаних.

І з-під примружених білих хмар­ Синього бору погляд глибокий ... Обминули пару.

-

ЦілуваJІИСЬ, їЙ-богу.­

Вийшли на шлях,

86


Совгали зомлілими ногами ... Я-

Молодий, з молодими вами. Харl>ів, грудень

ПРИВІТ

1923 р.

ДЕМ'ЯНОВІ

цвк означив революційні заслуги т. Де­

м'яна Бєдного, робітничого поета, і наго­ родив його відзнакою Червоного Прапора. З газет

Сотні й тисячі років поети На тисячі різних мов Пишуть октави, терцини, сонети:

Про місяць, квітки, любов, П ро дівча ток ніжних, Про прекрасні душі поетів

І ще про безліч різних Таl{ само важливих і потрібних предметів ... І иощна иудлата (чи голена) морда,

Що ЗJІізла і преться іще (ша Парнас», На «гору ирасивих і висоиих ідей», Дивилася згорда

На нас, На «Звичайних, буденних людей» ... Чого не робили? «Співалю), «училю), «Палили глаголем», (<Обливали слізьмю), Нашу уяву

Геть столочили Слинявими музами

-

Наче отаву Кіньми ... Але заявився на «Їхні ланю)

87


Хтось із простим ,!\ІШИJI( словом І Сli:азав, що пани

-

то пани,

А ми робимо світ новий. А ми знаєм: для того, щоб (<відчути І,расу>) І (<оспівувать дивні ночі)),-

Треба їсти, ну, хоч ковбасу (А ковбасу робить робочий, Що їсть

І\ОЛИ їсть

-

без ковбас),

-

Тю{-от ми і хочем

Здобувати для всіх

-

і І\ОвбаСIf, іі Парнас.

Єднайся, людо робочий! На Парнасі усі затуляли носи (Пахло дьогтем з мужицького возу).

-

- Фе! - верещать,- ні краси, Ані форми, ні стилю! - «Публіцистика!)} -

«Проза!)}

й кожен слизнЛІ{, І{ожен блазень (Глянути

-

бридко)

Цвіркав J{різь зуби: «Це

-

так ..

Мразь ... Звичайна агітиа! .. )} А той

-

все писав і писав ...

Не глядя на зойки поетів.

Прийшла робітнича гроаа (Без сонетів).

Революція. Знову робота ТЯlIша:

В броньовиках З фронту на фронт, між червоних солдатів, Без (шіРIІ», брз «струю). Агітатор,

ВоЛІ. і трпбун,Поет робітничих ПОlllУН •.• Харnїв,

1923 р.

88


ЗА

lШШАМИ

ПАJlАЦІВ

Коди під віІшами палаців Із Ішичами «війна

війні»

-

Проходять лави армій праці, Що в тих палаців глибині?

Замовкни, серце зажиріле,

Обличчя, не жовтій від жовчі. Це ті, ЩО Їх іще не вбили,

Це ті, що вже не підуть МОВЧІПІ Під музин:у і барабани, Під спів попів і під команду

На братобитву, смерть і рани, Щоб звеселити ситу банду. Проходять мимо. І в палацах

ДзелеНЬІ,ОТЯТЬ дзеРІ\альні шиби.

МОВ ІШИЧ - наміння: вінна виБІІТЬ. І страх зубами чіТІЮ нлаца ... Пройшли. Фельдмаршали й баНІ,іри В палацах

знов війни герої:

-

Тм ренегат, лю,уза щирий, Повідомив: «Вони без зброї ... » - Без зброї. Добре. На віЙну ... Притупнув генерал ногою

І ... змоВІ,. Поблід. Згадав одну І\:раїну, що стоїть стіною,

І де (<Вони»

-

вже мають зброю ...

Ноли під вікнами палаців Із кличами (<Війна

війні»

-

Проходять лави армій праці,

Що в тих палаців ГJIибині?

Xapr,iB,

жовтеnь

1924

89

р.


МІТИНГ (Натура)

Спитали мене:- Еджевуд.­ Наші вуха повні вщерть ...

Що ТаІ,е Еджевуд?

-

Еджевуд

це смерть.

-

В порожніх долинах

Збудували в момент завод. Святили в ім'я духа, отця і сина, Навезли ще робочих. Пустили на повний ход Мури, цехи, бараки, Лабораторії, колби, Вартові, мов цепні собани, Техніки, вчені, інженери,

Начальник заводу

-

мов голуб,

П риязний, тихий, білий,

Сотні робочих із війська, Ситих

-

візьмуться салом

(Треба ж робити без ризика) Це Еджевуд. Арсенал. З сіллю, вугіллям, залізом Мчаться в завод вагони. А назад: сталево-сизі

Балони, балони, балони, В Еджевуді налиті вщерть, В балонахСмерть ... Є у вас брат­ Його задушить. Мати, Сина чеІШЄШ з війни.

Страшно було порушить Його в полях братобитви. Роздутою тушею

Кинутий він між уБИТIІМИ.

90

-


Дівчино! Милий не прийде, Не поцілує в очиці

-

Газом дихнув він. Зблідлий, Втративши розум, блукає В лісі між хижі вовчиці ... ХлопчИ!,у, дівчино, любі, Бідні мої дитинчата,­ Вашого тата немає:

Випекло очі і губи,

Газом, що яблуном пахне, Спечено вашого тата ...

Що ти питаєш про друга, Дужий, сміливий юначе. Там, де зеленеНЬІ,а смуга,

Хмарка проплинула газу,З друзями нашими сталося жахно: Разом,

Неначе Трава під ІЮСОЮ, Ціла І,олона лягла їх,­ Тисячі три чоловік,В траві укриті росою Навіии ...

Знаєте птахів залізних, Гордих, прудких птахів, Шум Їх мотора

-

грізний

Жах.

В ИОЖНОМУ з них

-

набої,

Газом наповнені вщерть. Місто, село!

Над тобою Кружляє Смерть ...

Що ти нажеш ... Це баЙиа. Сниться ТаІ,е тілы и в снах, Ми зупиним життя.

Оповістимо страйк. Ми мільйони. Працюючий люд.

91


l30юватп

-

-

ніхто не ;\1О;l\е.

Перемоше пас Еджевуд ... Еджевуду

-

війна,

Доброхімом його переможем. Хар"їа, жоатень

1924

р.

ПРАЦЮЙ На ро"овиllи (,Гартові)) nрuсвячую

Погано гріється горно? Вугілля із сміттям? Дарма! горітиме й воно, В землі ж лежить немадо Пластів вугілля. Стапе нам

-

Наляж на піддувало!

Це що? Солома у вогні! Вона перегорить.

А це? Щетина із свині! Нехай. Перен:урить ... В степах. Під нивами. В землі

-

Руда. Руда. Руда ... Горно палає веселіш І все готує в димній млі

удар ...

Наш МОЛОТОІ, -

Хихоче з нас безкостих хор: «В Америці поглянь. Там скрізь електрика, мотор,­

Не ваша кузня

-

дрянь!»

Нехай! Ми з (<кузні» почали, А там

-

електроплав,

Коли в турбіни упряжем Мотори хвиль Дніпра!

92


Не мрій: працюй! І сам гори

-

Робота - це не жарт! Усе в цій «варваРСЬRій» землі Пройти повинно гарт!

21

?рудnя

1924 р.


ШАРЖІ, ПАРОДlY, ЛІТЕРАТУРНІ НОТАТНИ

НАДІЯ

КИБАЛЬЧИЧ

(Весняна ніч)

Видно

-

не видно ... Знаю

-

не знаю ...

Тихо як плаче роса ... Зірки очицями журно моргають ...

Тихо ... тю{ тихо ... Сльоза ...

Сум очерету ... над річкою верби Так тихо у воду схилили гілля ...

Страшно. Мій настрій та в тузі

не вмер би .. . Айстри ридають ... Десь плаче теля .. . Тихо

-

Сни мої

не

тихо...

Дихать

чари. Сни мої

-

-

не

дихать ...

цвіт ...

-

Та не піднось же розпалений віхоть До мого серця - любов-первоцвіт ...

1915 р.

Н.

МАМОНТІВ

Як дивно! Боже мій, як дивно: І та, й не та!

.. Я. Ма.м;онтів

НІ, дивно! Боже мій, ян дивно! Не та

-

і та ... і та

-

і ні ...

Так само ЛОСІшо-переливно

Масниться пляма на спині! А скільни линуло подій

З моменту, ян тебе забрали ... Шунав я - МОВЧІШ, без надій, В гірлянди мрій вгорнувши жало.

94


І от дивлюся і не знаю: Чи ти моя - чи вже чужа? Чи щастя знов свос збритаю, Чи вгороджу в себе ножа ...

-

Як дивно все! .. Як гіРІЮ й любо! Не та

-

і та ... І та

-

і ні ...

Моя, моя облізла шуба Дає тешІО чуа,ій спині! Харків,

НА

1920

р.

колиску

ПАНФУТУРИЗМУ

(1з старого 3ШИТІШ)

ВИ хочете прослабить Космос І суєте уперто клізму ...

К чортам! Хай слинявий філософ Мусолить кістку футуризму.

Майбутність

-

у веселім жарті,

у серця стислому пориві,

Майбутність

-

в гарті,

В зливі, А ви шукаєте посуди,

Щоби прочистить ржавий шлунок, Щоб «без одвічної полудю) Прийняти зілля порятунок ... Звичайно

-

гній поїть коріння

Троянд (ще як прекрасно пахнуть!). Але нещасні сотворіння З І{ав'ярні, 3 бару

-

звіСТІ,У жахну

Про гній, Про тлін

-

в уяві нуцій

Прибрати хочуть в образ мрій «Футуристичних революцій». Харків,

1920

р.

95


СЕМЕНІЮ МИХАЙЛО Багнеться бути ЕІ\ЗОТИЧНИМ КОНДУІіТОРОМ

Асенізаційного потягу В одному із штатів Амершш ... В ніч, В ніч осінню, В ніч осінню дощову На тормозі Цистерни останнього с:roиа тсхніЮJ Сидіти Зігнувшись, Прищулившись

До холодно-БЛIIСJ>УЧUl'О ребра, й думати Про барви ЯРІю-червоні, Про хвилі одеколонні,

Про бузкові СУІ\ні, Про нюшан В ресторанній Сутені.

Мріяти. Мріять ...

Не вірите? ПJIюваТI, . .УаРliів,

1920

MICT~PIН

р.

Н. САВЧЕНІ\Л

Засвітим сьогодні чадні кю'анці

Легенди - бездонні у мене в руці. Засвітим сьогодні чадні каганці. Заб'ємо всі двері, запнемо вікно Хай свіже повітря не йде ні в одно.

96


Заб'ємо й щілинки, запнемо вікно. Щоб перлів моїх не уздрів плагіат, Ні з чим Конотоп І щоб вернувся назад,­ Нічого не свисне у нас плагіат. І в тиші цвинтарній, в уяві руїн Заквилим, як миші в норах павутин. у тиші кімнати, в уяві руїн. А потім

-

затушим чадні каганці,

Сховаєм легенди в Ішшені, в руці. Потушим, по тушим чадні каганці. І ранком, від сажі почистивши ніс, Повернемось в царство терпіння і

cJlia,

Від тайни і сажі почистимо ніс.

1920

р.

ПАРОДІЯ Читаю вірші Семенка, І очі чухаються

-

плакать,

І написать тремтить рука:

Кривля­

ка! Харnїв, січеnь

1921

р.

ПАРОДІЯ Коломийки Куликові, Де вас друкувати? Як вода з колес млинкових

Плинуть

-

не здержати.

І М. Се:менко запідозрив В. Конотопа, що році вірші, у плагіаті. (Прим. автора).

у

1920

4

В. Еллан

97

писав


Розлились водов студенов, Чим Їх зупиняти?. Всевидату одступного

Треба зразу дати. ХаР1>їв, сїчеnь

РУР

І

р.

1921

ПОЕТ

(Пародія) Рур! Антанта дрань.

Страйк ЇЙ в живіт, Бомбою Rрупа рань ... (Гей Шпурупій nОРОд'ь футуроnреріЙ).

Поет:- Рур! Антанта дрянь! Рви рвань! Дуй горн, Чуй волторн. Крик футур­ Бий в морду,

Рань! .. Рур:- Знаю сам­

Без «футур»

...

Трудно нам.

Не барабань, Гео Шкур. Жени рядки,

Бери гонорар, Гарцюй «королею). МО6Ї руки Буде сильним удар

Без футур-поем. ХаР1>їв,

1921

98

р.


НА

ДРУЖНІЙ ШАРЖ САШКА (О. Довженка)

Не я це, а портрет моїх мощей,­ Я зовсім не такий КощеЙ. А за «портрет» такий я дорогого «Сашу» При першій нагоді ще віршем ошарашу ...

1923 р.

3

ДРУЖНІХ ПОСЛАНІЙ ЗЕМЛЯКАМ І. В. СОСЮРІ В Криму В Криму

-

троянди й олеандри, мільйони поетам тем;

Пішовши в Крим, у нові мандри, Напишеш скільки ти поем? Одну прислав: поема Хлоні.

Ах, Хлоня - хлопець! От удар ... Невже тепер тобі сторонній Імен жіночих календар?

11.

ОСТАПОВІ

ВИШНІ

Остапе, ув одній газеті Псалми містили з псалтиря, Сміялися над тим поети,­

Але виходить, ніби здря: Бо хоч звете ви усмішками Свої в редакцію листи, Але ми догадались сами,

Що пишете ви ... книжку «Крию). Харків,

4*

1924 р. 99


ПИСhМЕНІІИІ\

У

НРИМУ

Остапові Виш//'і, УСМіхаючись, nрисвячую

Письменник, вбивши зиму У харківських льохах, Попав якось до Криму ...

Ах! .. Ах-х! .. І гори, й море, й сонце Нругом

-

сама І{раса.

Наладившись на тон цей, Письменник .. сів писать ... Списав

-

«Монаха», «Діву»,

Гурзуф, Бахчисарай, Татарочку щасливу, Перлистий водограЙ.

Списав палке кохання, Як умирав герой ...

А наслідок писання: Три книжки й ... геморой.

Ноли ж попали твори Блискучі і натхненні На списаний курорт, Всі кинулись шукати

Нутків, де був письменник. Знайшли і сонце, й море,

Його стілець, кімнати ... Але не все. Пропало Вагато статуй, гротів ... А сонечко всміхалось.

-

Всміхаєшся чого ти? Нічого. Так. Нівроку.-

А може, і над ним: Ннижки читав про Крим Дванадцятого року ... Карпів, червє//,ь ню

1924 р.

-


ПОСЛАІІІЛ 3Ем.лЛI\АМ

І. ОЛ. КОПИЛЕНІЮВІ (У відповідь на напис-прИ:святу)

Даремно мене, брате, кориш, Що я і тих, і інших лаю, А їхніх творів Не читаю.

Читаю я, аж піт тече із лоба. Проте признаюся, мала в мене шаноба, Але до творів лиш одних: Дурних, порожніх і нудних.

11.

МИХАЙЛОВІ СЕМЕНКОВІ

в сакви запхавши «Кобзарю>, Стос віршів, сотню маніфестів, Попхався, друже, ти не зря

На південь, к морю, до Одеси: Там

- кава гарна в «Робіню> (Чи як тепер?), там темперамент

І одеситки

-

не одна

-

Погратись можуть семенками.

Далеко Харків навісний, Де центр політини і влади: «Одеса-мама» марить, снить й піде на ваші «барикадю> ...

ш. о. СЛІСАРЕНКОВІ Нам треба нопу, нопу, нопу!­ Кричали ви, співали ви: Ми нопом поб'ємо Європу ... --

101


Коли ж прийшлось робить донлад, Вас хоч собанами лови:

Ви чухали собі десь зад Чи мріяли про ... антилопу... За те ви не прийшли: по нопу

-

Ви тричі не прийшли підряд!

VIl-1924

р.

МАНДРІВНИКАМ (Побажання на дорогу)

І. ПАВЛОВІ ТИЧИНІ Коли поїдеш, у дорозі Міняйсь пером із Валер'яном,­

Тобі це буде в допомозі, А він - писати менше стане ... А ще: доїдеш до корДону,­ Купи «самонавчителЬ» мов, Але не помилися знов

-

Не Сірії й не Вавілону ...

П. ВАЛЕР'ЯНОВІ

ПОЛІЩУКОВІ

Продав «Європу на вулкані» І сміло двигаєш на Захід, Мовляв: держіться, проше пане, ІдУТЬ на ваші ляхи страхи ...

Але «Європа на вулкані»

-

Це, брате, не «Європа ПРОСТQ»,­ Дивися, хлопче Валер'яне, Щоб не дали тобі там хлосту!

102


ш. ол. ДОСВІТНЬОМУ Маршрут: Монголія Тепер: Європою

-

-

Вкраїна.

наскрізь.

Дивись, на Марс якимось чином

Десь у дорозі не полізь. Бо в Марсі - «ніякого товку», А тут - клянусь ім'ям Хелмно, Без тебе з'їсти легко вовку «Вусор», і Семенка, й кіно ...

IV.

ВСІМ

РАЗОМ

Хоча вже ясно видно тропи

Й квитки в кишенях до Москви, Але ... якби вже до Європи Нарешті виїхали ви! Харl>ів, лиСТQnад

1924

р.

ПОБАЖАННЯ

ПІД НОВИЙ РІК «ГАРТАМ»

Росте у лісі дуб, В садах - кущі акацій. Але чи буде жартом Порада - десь на вулиці або в саду Рости якійсь з організацій? В по бажаннях - далеко не піду І в Новім році по бажаю «Гартам» Помешкання для масової праці ...

103


ЖУРНАЛУ «ЧЕРВОНИй ШЛЯХ» Літературний пантеоне,

(А хто ще каже: рідний лантух),

Хай в Новім році все червоне В тобі стає й зісподу, й з канту. А ще

-

запитання невинне

Від читачів твоїх терплячих: Статейка провідна неначе Нескінчена ... про Україну ... Так ЯІ{ там із кінцем у нсї? .. Невже ж терпіти до ... ювілею ...

«ЖУРНАЛОВІ

ДЛЯ

ВСІХ»

Плужанин, кілька аспанфутів, А разом

-

це «Журнал для всіх»

...

Що ж, у по бажаннях своїх Тебе не можу оминути: Тобі бажаю, голубок, Червонців трошки (ша зубою>.

«ПЛУГОВІ»

Вже є «Жінплуг». І є «Юнацький плуг». Ну що ж? Нехай і далі йде таким манером У 25-му замкнеться повний круг: «Плуг-жовтенятамю>

31

грудня

1924

р.

і

-

«Плугом-піонероМ».


САТИРА

ЧИТАЧЕВІ

Спини уяви буйний льот! Боце-

Лиш rазетярський :мій блокнот,

І в нім

-

нотаТІШ олівцем.

ВЕСНЯНА

БАЄЧКА

Присвячується незалежникам

В троянду заліз непостійник-хробак, Глянув на землю, на небо, Впився в троянду, як треба, І заспівав неборак: «Прийшла весна. І все зазеленіло, Усе цвіте - блакитне, жовте скрізь, Червону ж квіточку я теть усюпоrриз,

Дарма, що небо посмутніло ... » Отак співав. Та пролітала чаЙІШ, Довбнула дзюбкою і з'їла хробаІ\а ... Така

Коротка і немудра вийшла байка.

1919 р.

105


НУБАНСЬНИй

(3

ПОХІД

RРИМСЬRИХ мотивів)

НУРRУЛЬ удавсь поганим музикантом, Піддержати концерт не мав охоти.­

У Врангеля й урвався бас

3

десантом ...

Гей, робітник, чого ти,­ Лупи барона - в добрий час, Щоб позабув паризькі «нотю) Й заверещав дискантом! ..

1920

р.

УЛЬТИМАТУМ

БОГОВІ

На небі тривога Ікавардак:

Для господа бога Прасують фрак, Шукають мрак,

Гуслі, тимпани, кімвали

й інші причандали ... Серафими рвуть крин, Чистять крила

(А крила чисто б шашіль поїла,

Якби не нафталін!)

;

Херувими позбивали носи,

Пообтоптували ноги,Бігають, підганяють,- бадьоро ... Янголів хори Репетують по нотах: «Чертог

Твій прекрасний, боже сил! .. » - Що за пертурбація, Скажіть на милість?­ Питають пречисті жони.

106


Ша! Хіба ви не знаєте:

-

На небо з'явилась Більшовицька делегація?. Вдягайтесь хутчіше у білі хітони, Гуляйте по раю з квітками,

Та глядіть

-

додержуйте тону

(Знаємо ми ваші штучки!). Не виляйте очима, як сучки,

А то вам Сам Гавриїл дасть здоровенної бучки! .. Ну,

Чого остовпіли? Раз-раз!

Щоб не встигли й моргнути ... Коли це одразу Торохтить Ілля на тачанці. Піт із лоба

-

градом.

Галасує благим матом:

-

Починайте співи, музику, танці! ..

Вже там,

Коло брами, Показалися прокляті голодранці.­ Враз

Засопіли сопілки, загули тулумбаси, Заздвонили дзвіночки валдайські,

Отці преподобні під приводом Миколи Ревонули райської. Пророки, Закасавши поли,

Взявшися у боки, Одкинули коси з лоба Та як підуть у скоки,

Та як сипонуть дробом

-

Гей, знай,

Хто баче,

Це тобі рай, А не життя собаче! .. Довго чи коротко

-

107

гей,


А уже перед божим престолом Стоїть кілька живих людей Із значками серпа і молота.

На чолі делегації

-

Мануїльський, що вдягнувся У фран, Надзвичайний Лаціс, Рожіцин та Коряк.

-

СJIухайте,- як вас там,- біг!

Ми в буржуазному оточенці І неп у нас. У ваш барліг Ми лізти зовсім не захочемо, Тим біл,ьше, що нам за резон: Тут ні машин нема, ні тракторів

І небо ваше

-

царство-сон,

Далеке від планетних трактів. Так-от, пропонуємо вам Із нами підписать угоду,

На час який: вам

-

небо, нам

-

3еМJIЯ, підземні надра, води, І ще одне: давайте враз

Ізробимо репатріацію: Попів і тих, хто вірить в вас, Візьміть собі, в небесну націю. А в наші внутрішні діла Несуньтеся ... - Уже скінчилося!­ Яна тут буча піднялась ПJIач, вересн, нрик яні зчинилися ... Що я ... пронинувся ... Тане Після газет мені приснилося.

1922

р.

108


СХІДНА

КАЗОЧКА

Султана детронізовано.

3

газет

в царстві отаманів Жив один 3 султанів.

Жив, як слід султанам, Ситим був і п'яним,

Добрий мав гарем І кафешантан. Словом, наш султан

Справним був царем. Сповняв пости й намазп,

Шукав хвали і слави. Підписував накази

Й на них печатку ставив. І за це чув від Антанти:

-

Молодець у нас султан ТИ ... -

А тепер ... Аллах, Аллах! Де наш добрий падишах? А тепер уже нема султана,

Ні гарему, ні кафешантана, Ні його НаІ{азів, ні печатки.

Батько вірних змазав салом п'ятки Й чує від невдячної Антанти: - Одчепись! .. Ішак, а не султан ти! ..

1922 р.

АТЕ1СТ «Як пояснить наш президент

(Пристав хтось в сеймїдо нового),

Що є в паперах ДОКУJl4еЦт Про те, що він не вірить в бога?,»

109


Загув, як вулій, парламент:

«Що? Президент не вірить в бога?» Але не звомпив президент:

«Брехня! Я

-

вірю. Вам ... в якого? .. »

1922 р.

ПРЕМУДРЕ РІШЕННЯ Провідни/(и Другого Й Двохсполовинного

Інтернаціоналів

постановили,

3

ОГЛЯДУ

на /(РИТИЧНИЙ мент, Я/(ИЙ переживав все­

світ, скликати на

21

травня конгрес обох

Інтернаціоналів. з газет

Шарлатан у газеті бульварній, Буржуа у шикарній кав'ярні, «Ввесь Париж» ... ввесь Париж дармоїдів Репетує ізнов: «До побіди! Переможений все хай заплатить!» План і накази єсть в генерала, В ешелонах важкі єсть гармати.

Неслухняний гостинця здобуде ... То залізна нога капіталу Важко стала на груди

-

Робітничі груди. Писали злегенька в газетах,

В кутках шепотіли: «І знов кулемети ... І знов генерали ...

Це ж рух капіталу

На пролетаріат ... » Пожди ...

Чекай, камрад,

Невже ж на поталу? Ми ж робітничі вожді ...

110


А скінчили тим, що зібралися знову І винесли постанову:

«Констатуючи тев, сев і оне, Що всесвіт переживав тяжкий мент, Що більшовики скінчать Наполеопом, Що напіталісти однімають останній цент,

Що всі б'ються без різниці нації й віри, Що дорожчають не тільки жито, а й овес ... ІСІШИІ{ать ще один бучний конгрес

... Місяців

через чотири ... »

Поки нонгрес той збереться, Чи не станеться ТаІС

РобітнИІ{ розігнеться І чоботом нижче спини

І ДруГИЇI, і Двохсполоnинниіі

-

Бряк?

1923 р.

КРУТИ, ТА НЕ ПЕРЕКРУЧУй Селяни Стрижевської волості, Вінницько­ го повіту, постановили завести

«податок

на богів», що йде на користь бездогляд­ них дітей.

Селяни почали ховати ікови. а гелегра.м

Стрижевці-молодці! І без ЦентроподаТІ\У Податками обнлали бога! Хвалити б їх за революційну хватку, Але одна гризе мене тривога:

Що, як старі баби І темні «божиї рабю), Образившись за бога, Що його, Як непман а, податками обклали,­ Почнуть іздуру вироблять скандали?

111


Не знаю, чи З'ЇДЯТІ) ХОЧ щось із того діти,

Що виручать стрижевці із ікон, Чи буде харч лите для «піп-політосвітю) ... Звідсіль

-

резон:

Недолюблять іІЮН, Але без толку темних не дражнити.

1923 р.

ПРО

ЩО

МАйЖЕ

ПРЕМ'ЄРА,

ВСІХ

Німецькі

ЗАДОВОЛЬНИВ

соціал-демократи

вихваляють

прем'єра Нуно за його угодницьку щодо переговорів

навпаки, прем'єра

На прем'єру

з

Францією

задоволені

позицію;

твердістю

-

проти переговорів.

-

добрий фрак, - так і сяк:

Сам він ладний І задком, І передком ...

Слово ж скаже

-

Як медком

По губах помаже ... «Ах, який він дипломат,­ Мліє жирний «деМОІ{рат»,­ Він твердий, Хоч куди,

І чужому капіталу Рідного не дасть в поталу,­

Ні, не жди!» Збоку ж - ІШСЛИЙ ментовИІ{ у долоні плеще (ЗВИІ{".).

«Нам дано Лит ОДНОЗрадити народу,

112

праві,

позиції


А знайти у гиду ...

Ах, Куно! .. » Робітники лиш, комуністи, Не раді із промов міністрів: «30вешся Вірт ти чи Куно, Пий пиво чи «чуже» вино,

Крутись чи передом чи задом,­ Ну, а для нас ти будеш гадом

Усе одно! .. »

1923 р.

ПО-СВОЄМУ Фашисти RонФIСlІували Марнсів

«І{апітал».

8 Галасував робочий люд: «Геть з капіталом! Вільний труд!» Прийшли фашисти І спитали:

«Чого вам?» «Істи! Конфіскувати капітали!» «І тільки всього? Ну, гаразд, Але не зразу, а помалу».

Шарах! І вразНаказ:

Конфіскувати в книгарнях Всі КНИіЮ,И «Капіталу».

1923 р.

113

гаае'!"


1I.0J\УЧНR

аАПИТАННЯ

Французьний набінет міністрів нараховує в своєму рів,

3

снладі

10

журналістів,

тора і

1

адвонатів,

1

3

інжене­

фінансового інспен­

напітана даленої плавби.

3

гаає'Г

Це не дивно

- в кабінеті цілих десять аДВОІ,атів. Не злодюжка ж до підсудних на дубову лаву сів,

А хапуга міжнародний хоче світ обшахрувати.­ Тут не десять

цілі сотні треба добрих брехунців.

Інженери

теж потрібні: будувать заводи зброї

-

І предмети гігієни (серце Франції старс!). Журналістів

-

тільки троє ...

Але, мабуть, густопсових відшу},ав ПуаНІшре.

Ну - інспектор. Непогано, Де афери - як гриби ... А навіщо ж капітана?. Ще й далекої плавби?!

1923 р.

ЛИЦАРІ НА РОЗДОРІЖЖІ (Балада)

То не вітер шумить, не лютує то шив ал, То не грізнії сурми сурмлять,-

То шииує полии запальний Шаповал, ВинничеНІЮ веде свою рать.

Б'ють иопитами коні, За копитами

-

хмари ...

«Бережіться, червоні,Москалі, яничари!» Коли раптом

- плита, Шаповал підліта, Прочитав собі щось на плиті тій Озирнувся назад: з ним один тільки брат­ Винниченко, братенник Микиті ...

114


Сентенція

Немало пропало Н-ських крон там, Де Винничею,о й Шаповал ідуть єдиним фронтом.

1923

р.

115


«СВЯТЕ

МИСТЕЦТВО»

Знаменитий польський

музика

Падерев­

ський в Парижі дав концерти на користь (,фонду вдосконалення отруйних

raaiB

для

війни».

з газет

Лоскочуть звуки чарівні

Чуття паризького бомонду ... Музика «із себе вилазить»: Сьогодні всі його пісні На користь фонду Отруйних газів. Слинять дурні і дури Про «надкласове» естетство ...

О-це вам к-культура! ..

-

Оце вам Харків,

-

«святе мистецтво»! ..

1923 р.

«ВЕРХІВЕЦЬ

БЕЗ ГОЛОВИ»

Іздить пан по вузьких коридорах, Б'є коняку, плює на всі боки: - Де сусід, де КОЛЮЧІ,И, де рви! ... Мабуть, СІюро Буде панові досить мороки,

Як не знайде собі голови ...

1923

р.

116


ДУМКИ АМЕРИКАНСЬКОГО ДЯДІ Гувер, міністр продовольчих справ в Аме­

риці,

оцінює

японсьиу

иатастрофу

так:

"Японія швидио відбудується, бо постра­ ждала

вона

на

стільии,

на

сиільии по­

страждала б Америиа, иоли б в ній було

зруйновано

2

міста».

3

газет

в Японії прорвало Фудзіяму:

Біди, біди! .. І від вогню, і від води ... Кому б ото, коли не «дяді Саму», Тій знаменитій Арі,

На допомогу сипонуть доларів? А «дядю>

-

-

зирк з-за океану:

Оце вам землетрус? Ну, тю\...

Та це не землетрус Таку загоїти

-

-

пустяк!

неначе lIJІЮНУТЬ -

рану,

Попрацювавши добре рік чи два. Тим часом <<Дядю> добре вмоститьсн На островах ...

1923

р.

КРОКОДИЛЯЧІ СЛЬОЗИ По

церивах

попи

пояснюють

землетрус

в Японії божою иарою.

3 Дійшла нарешті й до отця Амонія Звістка, що постраждала Японія.

І отець всечесний з грубим басом Завопив диким гласом:

-

Оле ми грішному! .. Скільки жертв!

Два мільйони тільки мертвих: Похорон ... Міліон ...

117

дописів


Панахид

міліонів до двох ...

-

Ох ... ох ...

А за рятунок від трусу - молебнів? .. А за інші відправи требні? .. Аж мутніє в очах ...

-

Жах ... жах ...

Молітеся, вірнШ Божої кари Щоб хоч вас проминули удари! Дурний хай слухає і лобом б'є підлогу. А ми пішлем японцям краще допомогу. Отців же Амоніїв Можемо прямо Післать до Японії

-

На Фудзіяму.

1923

р.

ДРУКАРСЬКА ПОМИЛКА Держави Малої Антанти переда­

ли Раді Послів ноту. «Вісті». TBJteepaмu

Друкарські (<пОМИЛКИ»

-

для авторів заріз,

Але буває іноді і влучно:

Так, «Рада

11

ослів»

-

який глиБОІШИ зміст!

(Хоча з рахунком вийшло і незручно, Бо в раді тій

-

не пара віслюків,

А вірних з півдесятка) .

Проте

(не можу й тут я без ДOl{ірних слів,

Як кажуть: «Правда-матка»).

За влучний вираз нашим друкарям Я не пробачу пережитих драм: Коли твої улюблені рядки Вмирали у ганьбі від їхньої руки.

1923

р.

118


НЕ БУДЕ ТАКІ

Шепоче ворог і злорадісно І<иває, Що буде таІ<: Учитель голопузий

До віІ<ОН І<нигарень дітвору поведе І І<різь вітрини СІ<ЛО ПОІ<аже Їм І<НИЖІ<И,

119


Лиш

'rar,

привqаЮ'llI до літер і до знаків,

А миші їстимуть книжки по склепах книгарень;

Умре без книжки (без повітря!) школа.

І в темряві занидів село й квартал робочий ... Це буде, коли ми напруженим зусиллям Не зведемо кінців проклятих «ножиць», Що рвуть на частки нашу всю роботу, Руйнують господарство і культуру ... Але не буде тю,! Тому порука

Революційна воля робітництва,

його упертість і самовідданість, Компартії тверда рука і гострий розум!

1923 р.

моє

РАДІО

Нью-йорк.

Оповіщено

конкурс

на

най­

кращий план попередження війни. Перша премія

- 100

ООО доларів. Радіо

Нью-йорк. На конкурс. Від Пронози. Єдиний шлях уже тепер,

Щоб не лилися кров і сльози, Щоб попередити війну На цілий світ СРСР Поширить.

Ну? .. Долари

(Сто тисяч, звичайно)

Шпарте Телеграфом негайно

120


На рахунОІ{ Червоній повітрофJІОті (Війнам найгірша загроза). Без неї у вас в Нью-Йорці Не стане охоти

Здійснять мій проект. р.

1923

ОСТАННІ

ЧАСИ

Микита Шаповал поблід, Сам

Винниченко

-

хмурий

І зовсім (шезавидний вид» У Симона Петлюри.

Із слізьми Винниченко рік:

«Товариші! .. Панове! .. Вкраїнську мову біЛЬШОВИІ{ Звернув на урядову.-

Усі читатимуть мій «Гріх», Мене ж не пустять ... знову»

...

«ВІ{раїнцем стане кожен жид,

Останній кацапура ...

Прийшов нам, браття, перевід ... » Заскреготав Петлюра.

«Діждались,- мовив Шаповал,­ Скрізь українізація, А ми отут, неначе кал ... Пропала наша націю).

«Хіба зробить останній жест

-

Послать до Ліги націй ... » «Протест!

-

гукнули всі.- Протест!»

Проти вкраїні зації?

1923

р.

121


НОМУНІ3М НАВИВОРІТ «Хто не працює, може і не Їстю) ... Сказали перші комуністи ...

-

Не робить хто?

-

Буржуй?-

Промовив Муссоліні:

-

Е, чорта з два не робиш, так не жуй.

А щоби буржуям було з чого жувати Всі підприємства їм віддати ...

-

В Італії і праця, й дисципліна Під канчуком фашиста Муссоліні:

І буржуям знайшли роботу

-

Спать, Їсти й пить до поту ...

1923

р.

ТИША В Г АМБУР3І Соціал-демократичний уряд. Гамбурга по­ становив

20

видати

кожному

поліцавві

по

мільярдів марок за придушення робіт-

ничого повстання.

8 По двадцять мільярдів маРОl{ Одержав кожний поліцаЙ. Пролетарів іпролетарок

Rормили куля інагаЙ ... Історія lШЛИСЬ напише

На вкритих кров'ю сторіНІ<ах,

Як В Гамбурзі повстала «тишю) При юдах

-

при меНШОВИl\ах.

122

газет


І Яl{ нагай і чорна зрада

Будили робітничий гнів,

Щоб на численних барикадах Лунали голоси суддів.

1923 р.

ЦЕ

ТИ

Каска. Чобіт. Остроги. У руках

-

нагаЙ.

Президент біля ноги (Хай цілує, хай ... ). Це ти, Німеччино, країна інтелеІ{та, Цивілізації, культури ...

На тобі чобіт генерала Зю{та, Як вивіска на І\азематнім мурі.

1923

р.

АВТОАНКЕТА Центральна Rонтрольна Номісіа RП(б)"У перегланула

мобілів

в

і скоротила кількість авто­

установах.

Економія

досяга­

тиме мільйона карбованців золотом.

В доповнення до праці ЦКК Над ощадженням народної «монетю},

Провів я щось подібне до аНl\ети. Вийшла анкета таl\а,

Першим-

автомобіль «форд)} Забув уже звіДI\И й походить;

123

-


Спершу возив генералів гордо,

Потім на фронті: через ями, ІЮЛОДИ, Далі

попав до якогось торгпрому,

-

Не життя, а ПРЯНИКИ

-

Пофарбували добро добром. Возив паННОЧОІ{ на прогулянки, Аж

Нарешті

-

Зазирнула

розгром.

1\1\

в гараж:

«Звольте в КК, завпроме!>)

Жалітись авто мав рацію: Продатись А ні

-

-

чи ж купить ХТО?

так на біржу праці?

За ним відповів на анкету «зав»

(Важний такий, з бородою розлогою), Подивився й СІ{азав:

«Чи не час би вже кинути демагогію? Говорим: машини, машини .. .

Електрифікація ... Ліга «час>} .. . А самі переходим від дутої шини На допотопний пішкодряс.

Я, звичайно, і піШІ{И буду ходить ... Але ж майте рацію Навіщо, з ЯІЮЇ біди

Нам губити циві-лі-за-цію?>) Селянин

-

той без довгих слів

Відповів: «Ого-го! Це не смішки

-

За мільйон золотих рублів Можна походити й пішкю}. Грудень,

1923 р.

124


ВЕНЕРА

ІЮНТРАГЕНТОМ

(Бувальщина)

Ви чули, мабуть, що Венера

-

Богиня краси й любові. Поетів братва гостропера Співали про її брови, Про її груди, про очі, Про пригоди її в ясні ночі ... Ви знаєте теж, що (<Бенерю)

Не зовсім принадна штука: Майже така, як холера. Познайомитись з нею

-

мука.

Привезли ЇЇ, кажуть, із Франції І звуть по-народному

-

пранці.

Не про них я. Іще є одна

-

В небі серед планет, Так вона

Стала тепер ... для радянських газет (Не анекдот, не легенда!) За контрагента. Почалося воно так:

В селі МаІ\іївці, Прилуцької ОІ\РУГИ, Стара бабуся терла маІ\ (Чи на І\оржі, чи на потреби другі), Коли це - кум Панас, З сусіднього села:

«ЗдоровеНЬІ\і були, чи все у вас гаразд?» «Та помалесеньку. А у вас?» Розмова йшла

Про І\оні, про подаТОІ\, про індичку, Що здохла таІ\, не знати із чого, Про (<ножиці» якісь, про «шехву» та про «смичку»

(Щось смикати хотять, мовляв, не знати лиш з І\ОГО)

А там, по слову

-

слово,

125

,


Ідо Венери підійшла розмова: у місті від когось Панас чув на базарі, Що та Венера гаспидська летить На землю впрост. Що через місяць вдарить, Та так, що все розтрощить вмить.

«Ой лишенько! .. Та це ж господній суд! .. »

Бабуся в голос. До сусід. На люди. Панас поїхав, баламут. Послухайте, що далі буде.

А було (коротко, щоб не тягти): Чутка пішла з хати до хати Про Венеру, про те, що лишилось

-

ЛЯГТlI

І умирать, бо нікуди й утікти. Кавардак .. .

Гармидер ... Завія ... Так Пішла по всіх селах веремія ... Скінчилось тим, що на сході Комнезам постанову провів:

Щоб не було бучі в народі,

Щоб не крутилося всім в ГОJlові, Щоб мати всю правду про кляту планету

-

Передплачувати газету На кожних півсотні чоловік

СІ,ажете

-

-

байка? Ну да! ..

Прочитайте полтавський «Голос Трудю).

1923 р.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ Може, я ще не тямJlю нічого в Іюмерції, Може, я ще живу по інерції (По-нашому

-

«з розгону»),

Але в деяких справах не знаходжу (<ПристойногО}) тону.

126


Звичайно буває: поет ти, Співробітник органу владиЗначить, виспівуй на шпальтах газети,

Що все гаразд, мовляв, і всі раді ... Я ж не можу на рими наводити лак

(Така більшовицька натура), Не заздрю лаврам писак

І прилизаним трубадурам. Коли що негаразд (Я - не гордий) ... Р-раз! Р-раз! Віршем по морді! ..

1923

р.

НЕУВ'ЯЗКА Лідер англійської

«Партії праці» висло­

вив листом догану німецьким соціал-де­

мократам за їх угоду з буржуазією. З газет

В точку попав І Коли ти Не підлазь до фашиста! А ні - скинь ярлик Соціаліста І

-

робітник,

Так-то такТа чув одним я вухом,

Що англійські міністри носять фрак І згинаються звичним рухом.

Чув, що там короля Слухають смирно усі депутати, Що англійська земля

Мю\Дональдів обрала багато До своєї палати.

Що, нарешті, цілуючи пана портрет,

127


Присягаючи: «Вірно служу і люблю», Із слухняних міністрів с:кладе :кабінет

... Макдональд ...

-

:королю.

Роз'ясніть же мені, будь лаСІ{а.­ Переплуталось геть усе чисто! -

По-моєму - неув'яз:ка: Я:ка різниця в Ма:кдональда від фашиста?

1923

р.

ПРО

«ПРЕСТИЖ»

Я:кийся ретельний райви:кон:комець

(Там голова він був чи ще не голова,­ Але, видать, людина ділова, І прізвище його якесь та:ке знайоме ... ), 3аїхавши по справах на село,

Побачив непорядо:к: Пар:кан біля сільради Я:кеєсь чортовиння чисто рознесло ...

«Це що?! Такий у вас панує лад?! Соромтеся! .. » - Й поніс Одчитувать представни:ків місцевої Радвлади ... «А це? Оце ж лежить готовий ліс.Одразу взять

І поробить штахети! .. » «Та це ми думали по:крити в школі стелю,­ Хтось відповів,- сільрада може й без штахетів постоять,

А діти вчитимеш без школи де ТИ?.» «Ет! - розгнівивсь той,- та:кеє мелють! Що ш:кола?! Річ не в ш:колі, Я скажу­ Нема пошани в вас до лос:ку, престижу! .. » На:казано

-

і зроблено. «Престиж»

128


Врятовано новеньким парканом,

Хоч дітвора цілими днями в цурки ріже

й росте без школи бараном ...

Мораль?

Яка іще мораль там?

-

Це ж не площі, вилиті асфальтом,

Не шикарні меблі кабінетів

-

Тільки байка про <<Престиж» Xap~iв,

1924

та про штахети.

[І.

ОСТАННЯ

ПОТІХА

Бувають трагедії й драми, Непомітні людсыlому

ОI{У;

Одна з нихміж Rалендарними ЛИСТl<ами На грані

1924 рону ...

Господар від тресту й <<прому» До яногось там греЧlюсія

-

Рін господарчий по-новому

3

першого жовтня гріє ...

Політин радянських республіl{ Переробив налендарі І святкує свій любий Жовтневий новий рі1\. ті ж, що живуть по святцях,­

Бабусі й дідни старі,Ще днів через тринадцять Святнуватимуть свій новий рін ...

«Новий рію) - яної доби ти? Для кого ти - ясна грань? Не для старих, недобитих, Не для людей повстань. Проте не журись покинутий,

5

В. Еллан

129

-


Потерявший внутрішній зміст,­

Ще живуть і пиво, і вина, Ще живе орда гульвіс.

Вона тебе прославить Прореве тобі «ура» Ти

...

новий для того, хто травить

-

І настойки, і різні страви

Від ковбаси

]924

-

-

до осетра ...

р.

ВОЛОДАР

СВІТУ

(до малюнка СаШІ\а)

СІ{авчить роздушена Європа

--

Фунт стерлінгів, марки і франк

Долар усі прибутки злопав, Все пере тер, важкий, мов танн,

]924

р.

ГРА (Баііl\а)

У иана 3 наймитам усе іШJІО гаразд: Пан спав, гуляв і їв,

А наймит по хазяйству лоба грів. Коли одного разу

Став пану наймит суперечить:

«3

якої,- каже,- речі

Я, паночку, тягну усю роботу, А ви до діла не двигнете й пучки? Якби хоч раз ви скуштували поту Інатрудили РУЧКЮ) ...

130


Пан

-

умовляти.

3

ласн:ою, з докором.

Не вірить наймит. Каже: «Ні, ви ворог. Мене ви держите, немов раба,

й одна між нами мова

боротьба ... »

-

Нарешті пан, щоб вкоськати невіру, Почав таке:

«Ти, друже, злий не в міру ...

Чи ж винен я, коли тобі одна судилась доля, Мені ж друга?

-

То ж тільки щастя, божа воля.

Бо все життя для нас

-

неначе гра у карти:

Той виграв. Той програв. А сердитись не варто.

Де ж бачив ти, щоб у і'рі партнер 3 партнером Поводився ян: ворог? Покинь свої думки

І знову грати будем залюбкю> ... А наймит: «Грав би, може, й я із насолодою, Та тільки зовсім іншою колодою:

Без короля й без туза ... » І пана

-

в пузо ...

Американський пан, Рокфеллер,

книжку випустив у світ: Що робітник і пан

-

лише (<партнери в грі»

...

Ей, пане, бережіть живіт! .. ХаРI,ів,

1924

р.

ПРО ДІЛА

ДИВНІ,

ЧУДЕСА КООПЕРАТИВНІ, ПРО Яl{

КООПЕРАТИВ

ТЕ, ПОПА

ПОРФИРА

ПОСАДИВ (Бувальщина)

В приході панотця Порфира Серед овець його духовної отари

До краю занепала віра,

А це відбилося й на юшці, й на наварі:

5*

131


Прийшов пону справжнісіНЬЮlіі nелиюrіі піст. Не йдуть, хоч що, даяння ...

Тут попадя: «А де ж твій хист?

Хоч би розворушив народ казання:r.r! Сказав би щось таке про божі чудеса, Про те, що це ж Христос був справжні:r.r коиуністои. А таи, дивись, були б і иед, і ковбаса,

й пшеничне борошно білесеньке на тісто ... » Пораду :r.rаТУІШШ затя:r.rив піп. І згодом

3

казанням виступив перед народом.

В отця Порфира ГОЛОСОІ~ Дзюрчить, Неиов струиок єлею.

Народ заслухався. Мовчить. І слухає: про Галілею,

Про учнів бога - рибалок, Про те, ЯІ{ божий син Всіи вірни:r.r ПОІ{азав веЛИІ\е чудо:

Наситив із п'яти рибин П'ять тисяч люду. СІ{інчив, нарешті, слово панотець. Заворушилася зворушена отара.

Хто хреститься, хто лізе в гаманець ... НІ{ рапто:r.r неза:r.rожшш, дід Припара,

Озвався з натовпу: «А я таІ\И своєї. Це що? Було чи ні оте у Галілеї Чи там, в Ганісареті,-А от в газеті

Серед судових справ Про справжнє чудо я читав:

Кооперація тепер, щоб вилізти із СІ\РУТИ, У всян:і ющається про:r.rисла.

Ta \-ОТ, Іюоператив (забув який, хоч знав) Рибальство:r.r захотів побільшити приБУТІ\И ... Сто вісімдесят чоловік, Один до одного рибалки-фахівці, Здається, цілий ріІ{

132


Йому ловили рибу У ріці,­ Мовляв,- ловися рибка

Мала й велика ... Та це не чудо, що рибалки ці Піймали ... півтора десятки нарасів,­ А чудо в тім, що цілий рік Сто вісімдесят чоловік

З тих півтора десятна риби Були при хлібі ... » Зареготався люд з Припариного чуда. Розсипалась отця Порфира халабуда, Закрилися селянсьні гаманці. Скінчилась справа тим, що агітацію Розвів Припара за нооперацію:

Мовляв, якби ви всі паї давали, Були б у неї капітали. А так, мовляв,- то «вудить, вудить, А їсти - чорта будеть ... » ХаР1і:ів,

1924 р.

РЕКЛАМА Ні, не може ж без рюшаМІІ Торгувати трест чи (шрою)!

В очі блиснемо вогнями, В руну всім дамо альбом Із картинками, зразками,

Покажім своє добро! .. Без реклами кожен (шромщию)

Чув би себе ДУРЮШ)І. Щоб не бути НИМ,- альБОМЧJШ Видав трест «ГОСМОЛОІЮ».

На блиснучому папері (Мов коштовний твір поетів) Малюнки: будинни, двері

133

-


І десятнів шість портретів. Там і «заю>, і (<Ломи зава»

В різних виглядах і позах,

І привабливо лукава СеІ{ретарша, панна Роза ...

Всі обличчя - мов обмиті: Що за проділи і брови! Та бракує у юрбі тій Одного лише: корови ... Так, корови! Бо корова

-

МОЛOl{Q дає і маСJlО,

А без них, при всіх умовах, Світло б трестові загаСJІО, І пішли б без хліба н:уса Зави, зами,

rXHi rXHi

дами, пси, коти і кози,

й по буріла б лляно-руса, Не промита, Не политая духами

Голова у панни Рози! .. Так, корова у альбомі Все ж потрібна для реклами: Бо ж не дояться ні (<Ломю>, Ні диреІ{торові «замю> ...

1924

р.

ДИРЕКТОР

І

ХРОБАК

(БаЙІ\а)

у суді розглядалася справа

Про те, як цукровий завод,

Що працював на повний хід І що свою казну

134


На його тратила держава, Дав цукор гірше полину:

По всіх статтях бухгалтерійних зшитків­ Одні лиш збитки. Підсудний

-

фахівець, директор з цукротресту.

«Дозвольте відповідь почати із протесту,Він мовив,- тут

Ні до чого і допити, і суди! у мене в цукроварні

Були би наслідки з роботи гарні, Коли б на буряки Не напосіли шн:іднИlШ. Дивіться в нниги: тут поденні і сезонні

Всі витрати й роботи

-

на долоні.

Судіть же, хто судити вміє, Та не мене: стихію! .. » Довгенько судді думали-гадали,

З усіх боків у книги заглядали,­ Неначе й справді так:

Підсудний все зробив, що зміг. Орав А що немає цукру - з'їв хробак,

сіяв,

І винна у всьому стихія.

Директорові ж за дискредитацію Ще, мабуть, треба б дати компенсацію ... На тому й стало. Вже писали в протокола,­ Коли з-під столу

Лунає голос хроБЮ\а:

-

За віщо на мене напасть така?

Я з голоду і так засох, Немов після холери,

Бо він, бодай вам здох, Орав і сіяв тільки на папері! .. Хто не вгада, які Нам гірші шкідникиЧи ті, що нищить Їх радянський агроном,

Чи ті, що Їх ми печемо судом? Але й на тих, і на других

135


Знайти одну лиш можна раду:

Я!\ хочеш винищити їх,­

Підтримуй і зміцняй Радвладу. Харпїв,

1924

р.

ПРО

РОЗУМ

(Байка)

Жив собі дід та баба, Була у них !\ур!\а ряба, Мали собі !\ривень!\у хатин!\у, Розжилися і на дитин!\у.

Дід радий, баба рада. - Виросте дитина, минеться біда: Буде !\ому дбати, Нас, старих, годувати.­ Минає час. Дитина росте.

Дітям рости

- діло просте. Клопочуться бать!\о й мати: Треба дитині ім'я давати. Довго думали, гадали: «Розумом» назвали.

Минає час. Дитина росте, Та виходить щось не те:

Зветься дитина «Розую),А наче в цвіту прибите морозом. Чи недогляділа мати, Чи зроду було дурнувате, А тіль!\и росло Й росло, І виросло ... дурнем на ціле село ... Це !\азка. А після казки,

Замість звичайної бубликів в'язки, Хочу сказати кілька слів Про справи сучасних днів:

136


3

усіх боків ми чуємо: «Н! .. Я! .. Я! ..

Буду зватися іменем вождя!)} До Ленінграда Кожен рівняється нооператив,

Що продає тільни пудру й помаду ...

Це я не для того, щоб ногось образити, Та навіщо ж вивісни мазати? Ленінцем зватися

-

це не пустяк

Ленінцем бути треба серйозно, Щоб не вийшло отан, Ян у иазці з «РозумоМ».

1924 р.

ПІСЛЯ

НАФТОВО!

ОПЕРАЦН

в Америці викриття шахрайств з 'наФтою розрослося в

скандал для всІх RеріВlIИ­

чих кіл. з газет

В Америці В Америці

-

сиандал і галас, сиандал і зойи,­

КапіталіСТІ! між собою За справу нафти передрались. І виирилась уся иартина:

-

Хабарнии той, отой шахрай, - лиш найманий льоиай!

А той

Юшать носи, летить щетина ... Нема иому Їх розсудить

(Онрім иварталів робітничих) ... В «демоиратії» на обличчі Ясні позначені сліди.

1924

р.

137

-


ПАRОТЬ НА РИIJIТУRАННІ (БаЙIШ)

Де смітнИlШ ІЮЛИСЬ були, халупи і руїни,­

Палац будовою почато. Чи ж є що неможливе для людини,

Коли за справу візьметься завзято?. І день і ніч працюють архітеІ{ТИ,

Готовий план, є люди й матеріали, Машини із напругим кректом І люди-комашня запрацювали. Іспершу зріс

Неначе ліс

-

Високого

А потім

до неба

-

риштування,

мури почали рости

-

Поволі, та невпинно до мети: До цегли

-

цегли приростають грані ...

Ще перші поверхи палацу не постали, Лише означивсь геніальний задум, А павуки вже риштування засотали: На павоті сидять і світять жирним задом,

Чекаючи дурних комашок на обід ...

Іх куми з недалекого болота Жаб галасливих рід

-

-

В захопленні: «От куми, от робота! .. » Машини й люди, камінь і чавун, Бетон і цемент, пісні і зітхання­

Робота йшла в мережі риштування. І виріс, зрештою, палац. Палац Комун.

Коли ж закінчилась робота, Риштунки порубали (з павутинням!). А там скінчили й з баговинням, І паРІ{ зростили, де було болото ... Суть байки кожному, здається нам, ясна

-

Про нас, про неп, про павунів вона.

Отож

-

працюй. Та не зроби (шромапшю>,

Бо в павутиння ловляться комашня ... Береаеnь,

1924

р.

138


ЧВАНЬКО Іван Чванько

-

за голову сільради

В одному з сіл Прилуцької округи

На Полтавщині був. Хоча й по других Губернях теж чваныш залазять в органи Радвлади

(Кажу це для потіхи полтавчан). Так наш Іван

Начальству пише про село доклади, Що все, мовляв, іде як слід, гаразд. І справді, на селі, як кажуть, лихо-тихо. Та раз В газеті прочитала десь дячиха (Чванько з панами і дяками Не раз, не двічі ЦOl,ався чарками),

Що в тім селі

-

страшенні непорядки.

Хтось розписав і про церковні грядки,

І про хабарництво Чванька, Про все,- що на селі траплялося безладдя ... «Це про мене?! Про власть таке? - гука Іван Чванько,- чекай, собачий дядя! Тебе попід землею я знайду І покажу таку ... т-такую мать ...

Сількори, шкрябопери, гади! Як? Нападать на агента Радвлади!»

...

Кричать чваНЬЮІ із лютим серцем.

Сількори! Гнів чваньків присипте перцем!

1924

р.

139


ПІСЕНЬКА

З ПРОЗАІЧНИМ КІНЦЕМ (Бувальщина)

Здається, не де, як в Одесі, у тресті дирю{тор правління

Зібрав собі завів штук з десять, Рахуй; коли маєш терпіння:

Зав. відділом збуту валюти «Товариш» Іван Загрібайло; Зав. відділом біржі ікруток Іван Спиридонович Хайло; Зав. відділом командировок Таїса Іванна Рясицька; Зав. відділом перешнуровок Сусанна-Галина Красицька;

Зав. відділом скромних бенкетів Ізраїль Тарквініус Кранц; Зав. відділом тайних пакетів Амоній Захарів Галанець; Зав. відділом всяких закупок Мамаша, пухка і товстюча; Зав. відділом пудри і губок -

-

Прекрасна, небесна Лючія; Підвідділ авто й екіпажів Папаша, важкий, мов колода,

Й зав. відділом «Завжди на стражі»

-

Молодший братуха Володя ... Працював на всіх парах Трест.

А потім

-

На тресті

трах.

-

хрест!

Півроь:у. Й вже не в ОдесіВ Полтаві директор правління. Працюють з ним «завів» штук з десять, Рахуй, КО,ТІИ маєш терпіння:

140


Зав. відділом збуту валюти

-

Іван Спиридонович Хайло;

Зав. відділом біржі і нрутон

-

«Товариш» Іван Загрібайло; Зав. відділом І{омаНДИРОВОR

-

Сусанна-Галина RраСИЦЬRа; Зав. відділом переШНУРОВОІ{

-

Таїса Іванна РЯСИЦЬRа;

Зав. відділом СRРОМНИХ баюштів Амоній Захарів ГаланеЦJ>; Зав. відділом тайних пакетів Ізраїль

TapRBiHiyc

-

-

Кранц;

Зав. відділом всяких зю,упон:

-

Мамаша, ПУХRа і товстюча;

Зав. відділом пудри і губок Прекрасна, небесна Лючія; Підвідділ авто й екіпажів

-

Папаша, вююшй, мов Іюлода,

Й зав. відділом «Завжди на стражі» Молодший братуха Володя ...

-

Працював на всіх парах­ Трест.

А потім

трах:

-

На тресті

-

хрест!

Півроку. Й вже не в Полтаві

-

В Самарі директор правління.

Працюють із ним десять «завів», Рахуй, ІЮЛЦ маєш терпіння ...

(І так даліаж до АрхангеJІЬСЬІШ й БіJІОГО моря).

1924

р.

111


ПЛАКАТ НА ВУЛИЦІ (Жовч)

Спокійно йдіть. Нехай не зачіпає Ні серця вашого, ні вашої кишені

Настирливе благання прохача: Покавкає й одстане голопузий ...

Спокійно йдіть собі. У вас турботи: Робота, біржа, зібрання, посада, ВечіРl\а, лекція, нарада чи театр, А може, просто відпочинон тихий В родиннім огнищі, за самоваром.

СПОl\ійно йдіть. Аджеж прохач нахабний, Що нрутиться в'юном під вашими ногами,­ Напевне вже шахрай, злодюга, сифілітин, Розпусний і брудний, отруєний до дна, Хоча йому всього і вісім років ... Спонійно йдіть. Нехай не ворушиться

У грудях серце ваше, в шлуююві

-

шматни

Іще не зовсім перетравленої їжі, Бо ви ж людина й маєте ж ви право,

Не думавши про інших, їсти й пити.

Бо коли б кожен їжі шмат і кожна крапля пива Купалася в згаднах про зголоднілих

-

Напевно в шлунон революцію зробив І ваше припинив норисне існування ...

Спонійно йдіть собі. Спіть, їжте, пийте, Переступаючи через незримі трупи,

І будьте певні

-

то заl\ОН життя!

Коли ж без огляду на вашу чисту совість Солодкий шмат застрягне вам в горлянці

-

В карнавну Ішньте знак дрібний грошевий,

Сповніть свій громадянсы\йй обов'язок І можете ізнов спонійно жити, Повторювать слова із огняних плаl\атів Про те, що «діТІІ

-

квітю),

(<В них майбутнє»

111-1924

р.

142

...


РОЗГАДКА (Американський р-роман)

Там, де статуя Свободи Зазирає в сині води

Й погляда за океан, Розляглася там країна Вашінгтонового сина

-

Капітал там пан ... Устрій там практичний

І демократичний,­ Вкрадеш скільки хочеш, Тільки силу май;

Можеш СІ{убти сміло,Рви з живого тіло,­

Фермерів, робочих,­ Тільки другим дай ... І от туди, до пана Юза,­

Такий упертий є там містер,­

Прийшов з Радянського Союза Дипломатичний лист Такого змісту: «Америки союз держав

Хай визна наш Союз». На цеє містер Юз Таке писав, таке назав:

«Суспільний лад, Де правлять Ради,­ Це динтатура.

Я

демонрат!

-

Ми

-

демонрати!

У нас тана натура:

Ми хочем рівності для всіх,­ Нехай рівняються із нами,

Тоді - рунами і зубами Ми визнаємо їх! Ми визнаємо їх! .. »

143


В країні давнього Коду.миа

В ПОJIітиці - хазяїн Юз. Уперся Юз, неначе тумба,

Але прийшов йому конфуз. Якось (і трапилось же справді) Скубнув один занадто ласий шмат. Прийшов кінець братерській любій злагоді, Пішов з ножем на брата брат ... За нафту (щось ЇЇ не поділили)

-

Вчепилися один в другого, мов ВОВНИ, Зламали згоду

-

й розпустили

Про тайні справи язини ...

Розбійнин брат пішов на брата, Такого ж розбишаку, як і він,

Республіканець пан - на пана деМОІ,рата, І залунав скандалу дзвін. Брали. Адвокати, судді і міністри. Крали. Генерали, клерк і газетяр. Брали

-

й ті, й другі. Не лишилось чистих.

Крали. Все робив один лише долар. Брали. Дипломати, леді і поети. Крав. Суддя держави, містер Догерті. Брали. І банкноти, й чеки, і монети. Крали, брали, рвали - й ніяких чортів! Тепер відомо нам розгадку

(Звістки мотаємо на вуса), Що саме з нашого порядку

Не до вподоби пана Юза ... Ми - справді варвари і гунни, Не варті щастя і доларів:

Боронячи прапор комуни, Ми сиплем варварські удари На всіх, хто краде, лупить шкури,

На кожного, хто рве хабар! ..

- Чи ж це не злочин для І\УЛЬТУРИ, Якої символом - долар!? 1924

р.

144


СТРАШНА

ПОМСТА

(Східногалицьке )

В Галичині газета «Діло»

(Або, як кажуть там, «Діло») З жандармами воює сміло

І б'є, як кажуть, просто в лоб. В насильствах шляхта вже дійшла до решти,­

Немов орда, посіла всю країну: Грабунки, заборони, труси і арешти, Мов град, на хлопську зігнуту, прибиту спину.

А що ж «Діло»? О, ми Здригнемося від вчинку патріотів. ДРУІ{УЮТЬ там ... Давидові псалми

На шпальтах біленьких по цензорській роботі. Розказують про одного дурилу,

Що хвастався: «Ого! Ну й попобив же я його: Разів із п'ять вчесав кашкеткою по рилу, А він - голоблею мене раЗОІ, всього! .. »

1924 р.

УРЯДОВА

ГОЙДАЛRА

У Франції веселій, Немов на ярмаРІ{ах, Гойдаються орелі ... Все вище, вище ... Ах ...

Rачнулися праворуч Політика й уряд, А потім

-

вгору, вгору­

Й ліворуч одлетять ... В парламенті

-

145

то тиша,


То раптом [{рпаа

-

-

трах!

Вся Франція не Дише.

Потерпів уряд І'рах ...

А потім

-

знову фокус:

На тош{ому шнурі

Метляє, балансує Уряд Пуаш{арів ...

Парламент

-

каруселі:

Гармидер ... зойки ... Брязь ... Але трима портфелі

І балансує блазень ... Гойдайте, блазні, релі: Все вище ... вище ... Ах ...

Дрижать в руці портфелі, Тремтить за сміхом жах ...

1924

р.

ВИСОКІ

ОСОБИ

(Істинна історія на пісенний лад)

Ай-люлї! Ай-люлі! Ай-люлі, люлі, люлінці! А в паризЬІЮМУ ІШІНКУ Диригує у танку

Сам вельможний князь Голіцин! Ай, добро! Ай, добро! Що славетний генерал Із героями своїми,

Офіцерами царськими, Не спаскудив підготовку І за франка, й за долар

146

-



в ЦИРІ{ах робить джигітовку Генерал Шкуро! .. у Парижі і Берліні

-

Славні РУСЬІ{ії Ішягині, І «великі», і простії,

Що не зучені до діла, Продають останнє

-

тіло,

І в повії Майже всі пішли вже нині ... Ах,

І не дурно по ШИНl{ах Кажуть там,

Що княжна

-

дешевий крам! ..

А Романова Татьяна (Вставши якось з домовини ... ) Так забилася далеко До Бразілії кудись ... Там принаймні зустрічають

Ії дурні, мов царівну, І ніхто не перевірить,

Що то справді за одна Та «великая КНЯЖНЮ>,

Бо в Бразілії немає Ще радянського посла! ..

В'ються хмари, лист осінній ... Бродять душі мертвяків,

І в Жанейро, і в Берліні Нрутять привиди і тіні

Царівен, ННЯГИНЬ, Ішязів!

1924 р.

118


НЕВЖЕ

І

ТУТ?

В «Дняю), що виходять в Берліні

(де поруч з Керенським

Кускова,

-

А цій «великій» Катерині Підспівує тенор Чернова), Я прочитав оце тепер,

Що кличуть там: «СРСР Вивчать,

А не гарчать! .. » Невже визнання й -тут? Невже і тут де-юре? Визнання чаша сповнилась по вінця.

Невже дзвін срібняків і вигляд нашого червінця

Переробляє і есерівські натури?

1924 р.

ОЦЕ

ШСНЯ

r АРНА,

ПОЧИНАЙТЕ

НОВА­

П ЗНОВА

Пишем нині протоколи

-

Битись не варто ніколи ... Прийде на землю мир, Згинуть примари війни,

Будьте, народи, спокійні .. .

М-м-м ... під тінню мортир .. .

1924 р.

149.


НЕ

ВИГАДКА­

СПРАВЖНІ ПОДП ПРО ТК ЯК ПАНОТЕЦЬ З КОЧЕТЮВ

В ДЕНЬ святоr

ФЕОДОСП

ВОДУ НА МОСТІ СВЯТИВ Приїхавши до столиці, Ніколаєвський всечесний панотець, З другими отцями «Двинувши по велицій», Охмелів укінець.

йде батюшка, спотикається, Непотребно матюкається, Перемішуючи лайку із хрестом, Благословляючи усіх перстом: Чи то кінь, чи то пес, чи людина,­

Благословля все єдино! Так, за допомогою хреста

Дійшов до Дмитровського моста.

А там

- стоп! Бачить - лід над водою: Затрусив панотець бородою І, забувши, що вже половина (<Великого посту»,

Співом зібрав масу народу, Став серед :мосту

й почав святити воду По чину хрещенського водосвятія:

-

Во Іордані хрещахуся,- мовляв,­

І «нікоторого ятя!» ... -

Може б, наш батя Навідправляв Ще ЯІШХ треб,- все у божій десниці,­ Коли б його та не взяв Міліціонер до міліції ... Змилуйся над ним, боже слави, По милості своїй велицій ...

1924

р.

150


RЕСНЯНА

rдИШН

Французький

парламент

ухвалив

приєд­

нати Бессарабію до Румунії. Справа про Бессарабію

-

на

розгляді

радянсько-ан­

глійської конференції в Лондоні.

з газе1'

Апаш паРИЗЬІ\ОГО бульвару, Герой сумнівних авантюр,

Знайшов собі достойну шмару, Румунську шансонетку з «Бару»,­ І поєднав їх сам амур ...

На знан: любові і шаноби Вона від нього має Сlшрб: ОІ\рім француз шої хвороби, Колоду міченую карт,

ШТУІ\ три З коронами серветки

Й фальшиву купчу на маєтки. Була зима. Ревіла хуга. у хату тиху, край Дністра, Залізла з документом друга

Його коханка і сестра ... Проходять роки. Час минає. Дзвенить гітара,

Іl:уня амур ... Але вертається хазяїн:

Востаннє посміхнеться шмара

Й герой сумнівних авантюр.

1924

р.

JЮРОТКА ПІСЕНЬКА Гей! Тіни-тіни-тіни ... Розходився Муссоліні:

-

Наплювать на І\алендар,­

Я кажу,- а я ж ваш цар.

151


Хто таllf ХО'іе свято В травні

Влаштувати робітниче?. Ні, святкуйте свята давні ... Ні,- спущу всім шкуру тричі. 21-го числа

Рим збудовано у квітні ...

... Це

вам свято, не маслю.,

А не ваші там новітні. Святкувати. Танці. Шпар.­ Розходився Муссоліні,­ Наплювать на календар ...

Тіни -тіни -тіни.

1924 р.

СТРАйК в Берліні

-

ГИЦЕЛІВ

страйк Страйкують ... гицелі:

Мовляв, занадто злі умови праці .. . Чи не того і Людендорф

-

«після ції ... та знов ції»:

Гарчить наш генерал про славу коронацій Та неминучість повороту KOpOJIiB,-

й ніхто не перетне горлянки цій собаці?

1924

р.

АРХІВНЕ

в Чернігові (таке губернське місто) Студенти нашого, радянського ІНО

1

Наповнили живим і животворним змістом

Провінціального життя багно. t Тн ститут

народної

освіти,

що

152

готував

сіЛІ,СЬШIХ

вчителів.


Більш року при губернському архіві (Чернігів славиться архівами, не чим) Гурток працівників на тій освітній ниві П рацюв ретельно і вдень і уночі.

А наслідок - відчит (така мала брошурка­ Дванадцять сторінок, рожева палітурка) Про те, як студії велись: «Про Рігельмана» (Великого колись сановника і пана),

Про «Житів князів святих Бориса й Глібю>,

Про гамазеї хліба ... У тисяча сімсот

-

і ще якомусь

-

році,

П ро фрески у соборах, про пророців, Про будівництво в Сірії, у Хінах, В Єгипті, Індії й других таких країнах ... Хороша праця. І відчит таний хороший,

І добре те, що праця йшла без грошей ... Студенту дай живу роботу - й праці Не відгребеш без жодних номпенсаціЙ ... Звичайно, Рігельман або Румянцев Цінаві нам. І Їх вивчати

-

варт,

Хоч для того, щоб знать, яні нас Їли пранці, Щоб ненависть будить навіть від шнільних парт,Проте ...

(Ото мені оте (шроте»!) Я все ж тани не можу не згадати

Про те,

Ян у Одесі пров она тор Унрав свов зі справ істпарту діло, Бо там не переглянутих, не рішених ніним Жандармсьного правління справ лишилось

-

сміло

З п'ять тисяч. Ще і «з ганою> от таким! Ну, та нічого! Роні в через двісті І дослід революцій рушить з місця! ..

1924

р.

153


ЯК

ВИРОБЛЯЮТЬСЯ

ПРЕ3ИДЕНТИ

(АмеРИІ{аНСЬІ{а історія)

Містер Форд,- отой, що автомобілі Робить (хоча й не своїми руками), Робить іноді ще й парламентські біллі 1. Та і то робить не сам. Містер Кулідж не має заводів таких, 3ате

президент він Америки:

-

Падає під вагою справ тяжких,­ Підписує державні папери.

Містер Форд од знайомих своїх чує скрізь: «Президентом сидіти Маєш долари

-

-

не так уже й зле,

що ж, візьми і злізь:

Наш народ тебе обере». Містер Кулідж не має заводів таних І не має доларів, ян Форд. Але має державні папери. Й на них Може ставити штемпеля гордо.

Кулідж

-

Форд. І коротка розмова. Як слід

Міліардеру з своїм президентом:

-

В Мосель-Шовльє є державні джерела не злі.

Можна Їх закріпить донументом ...

Сто

-

за десять? Сто років оренда?

-

Гаразд ...

Містер Кулідж, я ваш на виборах й кандидатства свого відмовляюсь для вас ... Так печуть президентів. Діловито і сноро.

1924 р.

І 3акони. постанови.

154


JІУЛУ

Лулу Лулу

не паризька співачка,

Лулу

не із тих, що шантан ...

це малеНЬІ\а собачка

Княжни Роговської-Лобан.

Княжну без поваги й шаноби палаців І\нязівських старих Прогнали брудні хлібороби ...

3

й немає хвороби на них! Н:няжна пробиралася рачки В «Європу», де гроші і лад.

А з нею - і вірні собачки ТіІ\аЛИ з Республіки Рад ... В Берліні, Парижі і Римі, У Празі, Варшаві і сн:різь Зустрілась княжна

-

із «своїмю) ...

Із тими ... бувало ... колись ... Князі, генерал-лейтенанти,

Графи, адмірали й барони З останніх живуть діамантів

-

НедобиТl{И пишних корон. в Парижі, у сейфах, у банках Дав притулок батько добру Княжна забезпечена в фраНІ{ах І з нею собачка

-

Лулу.

Але,- чи поїла занадто, Чи випила чарку до дна,А тільки закінчила раптом

Життя своє бідна княжна. Залишила: пам'ять гріховну, Скарби і кохану Лулу, Та нотарю

-

точну духовну

І в ній - розпорядок добру. Князі, баронети, графині На спадщину

-

155

мов ворония.


У Празі, Парижі, Берліні В салонах пішла метушня: Кому одписала долари? Кому одписала фунти?. Хто візьме конячок дві пари? Усі роззявляють роти ... Та сторож законності - нотар

3

-

духовної волі кнюкни

Усім розповів мов по нотах

-

І запал захоплених зник.

«Княгиню Юр'євську, своячку, Шаную і вірно люблю: Дарую прекрасну собачку, Кохану подружку - Лулу.

Коли ж забере її небо (Життя наше - в божих РУІ\ах) Пам'ятник пишний поставити треба, Де Лулу ПОІшадуть прах.

На пам'ятник той І\апітали Одписую всі до шага ... »

Князі і барони читали - і пінились: «Га?. На пам'ятник псу І<апітали Одписує всі до шага?. Духовну

у суд! Вже нехай би до церкви, На споминки вічні дала б нам!» Та суд відповів їм: «Мертвих

Воля свята і незламна ... » Так, не велика співаЧІ\а, .не герой

- СУПРОТИВНИІ\ злу Пам'ятник має собачка КохаНІ\а І<НЯЖНИ

-

Лулу.

На мармурі ж його напис,

Що зробить робочий люд: «3 усіх панів лапи Найм'якші у пса Лулу.

3

усієї панської зграї,

156

-


Що п[!огнано в снну імлу, Найменше мерзоти

-

мп знаєм

-

Зробив нам пес Лулу ... »

1924

р.

ГЕрorЧНА

ПОЕМА

Музи, lIотріпано вас,-

але сходьте із закутків ветхих, Де ви ховаєтесь нині, замість верховин Олімпу.

Допоможіть мені в праці, в Бо наш герой

-

праці моїй історичній,

це ж не проста, звичайна,

буденна людина ... Де мені фарби узяти чи атраменту густого, Щоб списати достойно вчинки професора Ріса? Слава професору, слава, з його родиною слава,

Й довготерплячій слава нашій Радянській владі! .. Вулиці я не знаю, номер будию.;у згубила Пам'ять моя непокірна. Знаю лише, що в Москві, Місті старої культури, нині столиці Радвлади,

Жив-проживав всіМІІ знанпй славний професор Ріс,

3

ним

-

і родина його. Та історія має пробіли

-

Знов не скажу я нічого про склад і ЩЮ І.;ількість родини ... Жив він спокійно і скромно.

Прибутон: з малого будинку (Поверхів п'ять яких-небудь) прив арок до Їжі давав,-

Звісно ж усім

-

професори срібла не мають в кишені

Більше, ніж мають в довгій своїй бороді ... Сн:орше вези нас, Пегасе,

моторе вухатий поетів!

157


СІ\ОРrпс до діла ПlДlИдем, щоб не порушити нопу І не попасти до членів почесних у Лігу часу!

Йшла революція. Вибух! Війна почалась громадянська

...

І, залишивши професору тіль:ки один ЯІшйсь поверх,

С]{ріплений стосом мандатів, із розмірів

різних гербами: Молот і серн і::l «І\омісій>} та «ссн:цій підмоги учених»

Від ро;~грабую,у і наї::lДУ «ди:ких>}

з робочих кварталів НімнаТІШ професора в:крили і затишні його меблі. Тільки не вічне ніщо, а мандати-

так ті особливо: Варвари й СІ{іфи прийшли й до професора Ріса І

оселилися

в

нього,

ордер

МУНІ

показавши

Та залишивши професору тіль:ки чотири кімнат:ки ... Горе і сльози професора, з ним і родини цілої­

Нічим списати мені, й я замовкаю, безсилий. Пише професор: в міліцію, ВЦИК, Мос:квораду,

До Комінтерну, Держплану, ВРНГ й Раднаркому,

Навіть брандмейстер мос:ковський від нього заяву

R

котрій

--

одержав,

безмірні глибини скарг і жалів зітхання.

Тільки ... нема, мабуть, правди у нашому бренному світі: Скільки заяв не писалось

-

наслідків жодних

немає,

Й бідний професор з родиною гірко ридає на стогнах

Тихого огнища, нині погаслого в сумі й жалобі. Родить земля нам героїв

-

158

між ними герої науки.


З них я професора Ріс а ставлю у шереги перші.

Кожного дня у будинку сиплються шибки із вінон. Кожного вечора ллється на голови з віІЮН

Щось ароматне, незнане

з вінон од того

-

будиш{у; Кожної ночі на сходах знаходять усяні покидьки.­

Кожного тижня

-

заяви в МУНІ від професора Ріса:

ЗОЙІ{И обурення з ГJIYMY, що його над тихим БУДИНlЮ1\І (Справжнім зра31ЮМ будівництва) нові мешнанці вчиняють ... ТіЛЬЮІ скінчилась БСЗСJIавно та боротьба героїчна:

Пара робочих, на сходах піймавши

професора Ріса В час, ІЮЛИ той під заяви «фЮПИЧНУ базу підводив», Його скрутили й обличчя у «базу» оту натовнли, Ще й написали в газету мосновську,

«Известия ЦИКю> Все, що тут сназано мною, словом

моїм немудрящим ...

Звідти і я вже узяв, щоб повідати вам поетично

Славні діла незрівнянні героя наУЮІ й ИУJIЬТУРИ ...

1924

р.

МИЛОСТІ

ПРОСИМО

Царсьний суддя, кадет і меншовин Попалися: і зрада, і шпигунство, «Уся Європю>

-

в галас, ирик:

Де ж панІ Тане нечуване ДИl{унство!

159


Культуру нищить більшовик!­ Пуанкаре

-

культури вірний друг

(Отруйний газ, дреновти й динаміт

Чи ж для культури

-

не рятунку круг?)

-

Протести шле за весь учений світ,

Щоб врятувать науку від наруг ... Мусью! Прийміть свою, понриту нров'ю, лапну,

Прибережіть свій хист для тонносльозих дам! Ми знаємо, чому ненавидите лавку Підсудних, що дали ми шпигунам:

Бо й ваше місце ... там! ..

1924

р.

ЗЛОДІЙ в одній господі злодій побував. Поцупив, що лиш зміг, і втік з добром, Але, втінаючи, забув (бува таке, бува І з злодієм ... ) свій «струменТ» під столом. І що ж? Господарі одержали листа, В якому злодій просить увічливо Йому той (<Струмент» переслать: Без струменту, мовляв, нам жити неможливо,

І кривдити мене було б несправедливо ... Що ж до добра, що вкрадене було, То на нього святе я маю право:

По-перше, все важне було, немов на зло, По-друге, й красти

-

то нелегка справа.

Отож, як щось своїм здобув горбом, То можу ж я по праву володіти тим добром? .. Звичайно, злодія нахабного такого Возили б, мабуть, на показ в кареті

І добрі б гроші мали б з того ...

160


А от в газеті

-

І не одній, мабуть, а трохи не у всіх, Що олігархія румунська має їх, Таке: «За те, що ми такі хороші,Хай нам повернуть лишені в Росії гроші ...

А Бессарабія? Вона вже в нас в кошарі!» Чи знайдеш ЗJІОдія такого, як бояри?!

1924 р.

СЛАВА Хто знає Грунь? Гай-гай, які роззяви! Округа Охтирська невже вам не знайома? Але дарма І Не втримати вам слави Про славні вчинки грунського райвиконкому. В районі Грунському Rуземин є село,

В тому селі (як водиться вже)

-

школа,

А біля школи парк і сад ... Еге, було ... Тепер замість Їх - об'їдена і гола Земля, укрита тільки деркачами: Орендарі дерева покачали І навели порядок у садку ...

-

При чому ж виконком?

-

спитаєте ви, може.

Сількор нам відповідь на се дає таку:

- Що виконком? Звичайно, ні при чому. При чому ж нашому тут слава виконкому? Він, у виконання радянських заповітів

Щодо збереження лісів і взагалі посадок, Забрав у школи парк і здав орендарям, А ті вже в ньому й навели порядок ... Який там парк був - ми не знаєм.

В. Еллан

161


Але напевно вже, дивись, На місці його парк утнуть новии

-

Й за це ми Грунь і Охтирку зарані прославим. p~

1924

ПОЛІТГРАМАТИЧНЕ

ЗАПИТАННЯ

Зустрівши випадково в І{урсі ПОJlітграмоти Серед німців Надволжя малоросів,

Почули ми сверблячку в носі:

-

Живучі ж, хоч души Їх прямо ти!

-

Шлемо «Красной Нови» дружнє запитання: І чого вони там так «мало ростуть)}?

Ух і духу не чуть в нас тепер, Коли маємо СРСР: «Малороси» останні В українців виросли тут.

1924 р.

НЕЗАЮНЧЕНА

ІСТОРІЯ

(Карикатура)

1 Гансу ШУJІьце

-

деМОІ,рату,

Патріоту і так далі,

Наказали: раз, два, три! Ось торгпредство. Просто в хату Дуй, натиснувши педалі,

І все, що знайдеш, забери, Раз, два, три. Готова справа. Вхід

-

о~мичка й демократ

162

-


Недоторканості права Для помешкань комуністів Навіть іншої країни Не допустить вірний Шульце, Патріот і деМОІ{рат.

2 Вдався напад надзвичайно

-

Без ЯІшх-небудь утрат: Взяли з шафи всі папери, Розламали вікна й двері І взяли в острог негайно Всіх, хто смів робить протести ... Що?!. Протести?! Ноти?! Кчорту! Бити в морду! .. В морду! В морду!

І побили, арадянці Зрозуміли вже по тону,

Що розмов не може бути Там, де робить ... «демократ»

...

Друга дія. На торгпредство Вже повішено нолодки ... Ах, але пливуть, минають Мимо рота

Патріота Всі замовлення солодиі

-

Худне, нидіє кишеня. Знову дзвонять телефони.

Йдуть розмови в іншім тоні: Ну, шунали нитку змов, Може, трохи й помилились,­ Поговоримо ізнов,-

Щоби далі ви не злились

-

Створимо третейський суд ...

А то ж що ж? Невже

163

-

каиут?


Певно, й третя дія буде

-

В цьому сумніву нема нам. Час тверезий хай остудить Ганса Шульце

-

Штреземана

Чи ще інших демократів,­ Бо пройшли часи БЛОJ\ади.

1924

р.

ДУМКИ

В

ДЕНЬ

РАдянськоr

ПРЕСИ

(Про газети, читача ЇІ таке інше)

Хоча останнім часом 3а мої нотатни ПОРСІШЮТЬ сірчаним н:васом

В листах до редан:ції Різні архівні гурши

Та аматори кредитової ан:ції, Проте я не можу мовчать ... Спершу-

Про

читача

Один лютує: «3апізніли ден:рети,

Якая користь із такої газети?!) - єхидно: «Казенщина ... черстве ...

Другий

сухар

...

Ні, ти дай - щоби спра-а-вжній удар! .. ) Третій: «Н-да-с ... ну, а це що за слово? .. Ні, ти дай - ян Шевченко! С-сказано «мова)

Репетує четвертий: (<Ізнову нема?

164

... )


-

Чортзна-що

но газета! ІІаДСПЛЮІ НС МОЖС

наладить!» Дарма,

Що забув надіслать передплату ...

П'ятий

той про формат і про фарбу,

-

про друк

До редакції конче напише листа,

А редакція (вільних багато очей і рук!) Мусить оте все читать ... Сьомий мимрить: «Благеньке ... селянське ... пустяк

...

Немає такого ... державного тону ... »

-

Восьмий же

візьме так:

«Ну й закручено, що й не діймеш резону ... »

За восьмим Хто

-

-

дев'ятий, десятий .. .

спересердя, хто

-

з жовчі .. .

А більшість: поширює, платить І читає мовчки, Розуміючи, що не поможе галас і раж, СкіЛЬІ{И там не кривися,

Де треба тираж Підвести на сотню тисяч! Проминем Передплатника

Платить зле: Пише про (<передплату», Але В розрахунках

-

часто п о з аду.

Оповістки

У нас

-

прибуткова стаття

Всім відомо: реклама! відчитність, блиск! .. ТаяКраще змовчу про оповістки ... Урядовець суворий, що нам ріже

165


Бюджет

По живому, голубчик, шпарить

-

Хай відчув одне: у газет

Дещо в не тане, ЯІ{ у них, В нанцеJІЯРії ... Про

р о б кор і в,

с і :л ь

1\ о Р і

в

Пишіть, голуб'ята, пишіть

Й залучайте інших «корів»: Ще багато каналій нам треба <<Пришить>}. Ще існують різні нори ...

с 1\ Л а дач і

й

кор е І{ тор и,

я б не згадав вас, Та не певен, признаюся просто,

Чи не прийде від вашої праці біда: Прочитаю написане - й з мосту! Ви - хороші, прю\расні! Я вас люблю І прохаю: хоч тільки в дні преси В писанину мою

ПОМИЛОІ{... щоб не більше, як десять! .. Ще одно. Це-

По е т п ... Холера! Чума і короста! В День раДЯНСЬ1\ОЇ преси До газети

Вхід їм заборонити просто ...

1924

р.

166


ПАВУК УТІК­

ЛИШИЛАСЬ ПАВУТИНА ПуаНRаре СRИНУТО

3

посади голови фран­

ЦУЗЬRОГО уряду.

8

газет

Жив-був паВУl" На павутині жив ...

Пив піт робочих рук І кров гарячу пив.

Тепер історіі рука

Жене у безвість павука, Але сміється хрестовик:

- Ніщо не зміниться без мене, Радіє лиш хлоп'я зелене,До павуків нарід наш звик ... Проте звучить уже порада:

Змести й ногою гада, А стелі й стіни

Очистити від павутини!

1924

р.

ПОРУШЕННЯ ТРАДИЦІЙ ЛИТОВСЬЮІЙ міністр фінансів забрав пів­ тора мільйона доларів із Rазни й утіи за ІІОРДОН. На біржі СRандал. з газет

Украв міністр долари І за кордон утік

На біржі

На біржі

-

чорні хмари,

зойк і крИІС

«З.ТІОчинцю кари! Кари!»

167


Ну, крав би цілий вік (Де ж візьмеш ти міністрів, На руку зовсім чистих), А він украв долари І потім зразу втік! ..

1924 р.

АМЕРИКАНСЬКІ

20. V.

Вашінгтон, в

Японії

причини

-

ЧУДЕСА

подав

АмерикансыІйй до

демісії.

посол

ОфіціалЬНі

хвороба тещі, що постражда­

ла під час землетрусу. РадіогрaJIIа

От, справді, чудеса! Ну, де ще Ти винайдеш таку любов до тещі? .. Америку ми досі знали За край індустрії та нафтових скандалів, Тепер нотувмо, її прославить раді:

Вона

-

ще край тещелюбивих дипломатів ...

1924 р.

ЛЬОRАІ Українсьиа

народна

lІапела

О.

НОШИЦIl

тепер оце подорожув по Америці, де ви­ ступав в салонах IІ1Іllзів і мілыlдерів•. З газет

Rріпак Шевченко люльку пану З дитинства мусив подавать ... Кріпак Шевченко панство п'яне Плямив у вогняних словах ...

То був кріпак, панська худоба,

168


Але душею

-

не льокай,

Він не шукав панів шаноби, Прокляв Їх п'яний, ситий рай, В той час, як поту лл'є ручай

3

робітника і хлібороба ...

«Нащадки» славного Тараса, «Співці українських пісень»

-

Як їхня доля заплелася?! В чаду шинків і кав'ярень, На сценах панського салону

Селянську пісню дзвіннотонну Капела Кошиця співа

-

І зала слуха, не жива ...

Кріпак Шевченко люльку пану дитинства мусив подавать ... А сам ненавидів погану,­ Кував, немов ножі, слова. Його «нащадою) панській зграї

3

3а «славу»

.. .пісню подає ... Могли б буть вільними льокаї,

Але вони - рабами є, Рабами здохнуть, не залишать І пам'яті серед живих ... Історики одні запишуть

Про Їхні зради й хамство Їх.

1924

р.

ОПАНАС

НА

ЯРМАРКУ

(Байка)

Із дальнього села в самісіньку Полтаву

На ярмарок поїхав Опанас (Іллінський ярмарок іздав'на має славу),

Поспродував, купив що слід і повернувся вчас.

169


НРl11хав Онан ас увечері додому. До нього всі сусіди:-- Що та Яll:?

Невже і:шов нп ярмаРI{У все чисто ПО-СТПРОМУ? Торгує хто? Чи більшuвицыгоo багатu там нунцн'г - Га? Більшовицького? Неначе не помітив ... От непманів - ТІІХ бачив. Всі нові. Крамниці в них такі, що де там, в нашій свиті! .. А звуться ЯІ{QСЬ так, що КРУТИТЬ в голові: ЯІіісь ХацерИІШ, Вакоти, Губакторги, ВсеУКРІ\ОМПОМИ, Лаврики ... Та де Хіба У пам'яті усіх до КУПИ згорнеш?! Вше звісно - непмани. Хай чорт до них іде, Л я пішов шукать своїх, сеЛЯНСЬІШХ ...

-

Ну що, знайшов? АЯІШ\С ... На ятках

Позаду тих крамниць непманських:

«СеЛЯНСЬІ\ИЙ РУНДУЧОJ\», «Взаємна ІЮРИСТЬ», «Злидням страх», От там і спродався, і нанупив усього.

А хто торгує там? Мабуть, біJІЬШОВИКИ?

-

Е, ЧОРТ і розбере! Побачив ЗдирщеНІ\а старого

Та РаБИНОВlІча ... Але вертатись не з руки. Все 'дно свого І';УПЦЯ немає, Та я У них к~·пив ЯІшй та!\{ треба крам ... ОТЮі наш Опанас шуна

На ярмарках більшовика.

А де ;І, тих «Лавриків» напрушена робота? Ех, Опанасе, Опанасе! .. Все ТВОЯ те1llнота ... Травєltь,

1924

р.

170


Д~РЖАВНИЙ

РОЗУМ

(Байна)

Був І\JІИМ робітником. І ІЮilПЮЇ суботи З ПОЛУЧІЮЮ приходив із роботи. Але ЯlЮСЬ в суботу Клим пропав, Неначе язиком Іюрова ізлизала. Минав- вечір, ніч, і ранОІ{, і півдня

-

Родина ціле місто оБШУІ\ала, Не знаючи, що й думать. Притрепав Наш Клим додому в понедіЛОІ\, :мов свиня ... Та де свиня?! Нащо її поганить? Далеко гірший за свиню наш п'яний! «Чи ти в собі?1 Та де ж твоя робоча совість? .. » На І\лима цілий рід напав. «Н-ну, л-легше, ви! Державних не чіпайте справ». БеЛЬІ{оче Клим: «Це ж я ... підтримував ... державну промисловість ...

ЯI,би не ми

-

давно б державний спиртотрест

Мав н-на собі ... один ... в-вешший хрест ... Його і так ... з-зарізали аІЩИЗН ... А ВИ ... т-туди Ж ... Іюнтр-революціонери і харцизи ... Не знаю, ЛІ{ І\ОМУ

-

ПО-~ІОGlIIУ іІ" резонно:

«3убровку» не зрівняти 3 call1OrOIIOl\I. І JJегше, й І\ОРИСТЬ для дері"а1Ш, Але одним наш Клим неправий:

Не його справа дбати про аІЩШ! І пить «до иоложення рпз» ... Травєnь,

1924

р.

171


ЗВІРЯЧИЙ

МИР

(БаЙі\а)

Лисиця СІ;аржилась одна:

-

І що за світ?! Скрізь ворогів стіна:

Навіть рідня, навіть свої брати

Зубасті на тебе вишкірюють роти. Куди не глянь

-

всі дивляться, мов гади,

Стоптать тебе, здушить, із'їсти раді! .. Скажи, голубонько, за що ж таІ\а напасть? Адже ж сама - нікому зла не робиш?

-

-

Аю{же, ю{же! Всім бажаю щастя,

Ні на І\ОГО не маю злоби ... - Але за що ж ненавидять тебе Й ніхто з братів, рідні - тебе не любить?. - Та хто і зна. Хто може - ТОЙ скубе, А кажуть, що ... за пазурі та зуби ...

-

А й справді, пазурі в тебе

нівро],у,

-

як ножі.

І зубки - теж, такі собі, нічого Зустрінешся - дивись і кишки бережи ... Хоч ними ти, звичайно, і не чиниш злого,

Проте коли б зробити спробу ти змогла

-

Постригла пазурі і зубки притупила ...

- Еге! мені, мабуть, ти конче хочеш зла Мене б тоді овечка кожна з'їла! .. - Не знаю, що робити з лишеНЬІ\ОМ твоїм Що робиш ти сама, щоб уникати зла?. -

Що я роблю?. Ловлю, давлю та їм ... -

Лисична смирненько відповіла ... АнглійсЬ!шй лис, французькая гієна,

АмерикаНСЬЮIЙ лев і вся дрібна звірота Кричить по всіх газетах і антенах,

Що всім Їм мирно тільки жить охота.

Розмови про роззброєння ідуть, А зуби Й пазурі ростуть собі й ростуть ... ЛUnЄIiЬ.

7924

р.

172

-


НЕ ЗАБУДЬ ПРО

ЦАРСЬНУ

ВІйНУ

Десять років тому Була така картина:

«За царя, за батьківщину» Почали війну.

-

За віру!

-

гукав попина.­

Ріж, бий, умирай в ім'я отця й сина ... Не хочеш йти до ями

-

Поженемо нагаями! А втечеш з поля бою, Не схочеш брата бити

-

Зазнайомишся з тюрмою,

Будеш до віку гнити. Зате пан твій (та й всі пани) За хворобою - не підуть до війни,

Щоб потім на наших кістках Справляти бенкети гучні.

Так було при царях. Нині ми здобули свою владу І гукаємо:- Війна - війні! Борись за Всесвітню Радвладу!

1924

р.

ПОЯСНЕННЯ Чи ВIl помітпли, що Я вже не пишу,

Або lЮЛИ пишу, то досить рідко?

Причину вам снажу, признаюсь, не збрешу. Це не тому, що lШНУВ Я політику, І не тому, що спена надворі, Що всі роз'їхались - хто в Rрим, хто до Rавказу,

173


А хто - під вишеньки, у рідні Дігтярі,-­ І я в редющії за всіх роблю одразу ... Ні, не тому ... Ще й інші є причини: Читайте закордонні телеграми

-

І ви дізнаєтесь, чому за ними

Не вгнатися з моїми нотатками.

Ось вам

-

царат. Вибори короля

І рішення: «якогось Ось

-

подешевше ... »

-

президент. Сl\андали з-за промов

І рішення: «Мовчи, або полегше ... » Ось вам парламент. КРИl\ і мордобій, І l\віти, l\РОВ'Ю зБРИЗl\ані, для генерала-l\ата

Ось вам ... Та що там

Читайте все підряд

-

-

...

(<Ось»та (<Ось»,­

там тю, переплелось

Трагічне й радісне з сатирою ЇДl\ОЮ На світ старий, що там є понад норму Для гострих нотаток Про все й не написати.

І (шотаТl\Ю), мабуть,

Передано історії РУl\ОЮ Сеl\ретарю газети й «завінформу»

...

1924 р.

НЕ

ПРИНЦИШАЛІСТИ

Лакеєві з нічного ресторан а

П'яненький пан гірчицею обличчя змазав. А той? Образився? - Та де, яка вже там образа! За це ж одержав він п'ятерика від пана ... І королівські там соціалісти Одержать ляпаса, утруться

-

і готово:

І знову на своїм холуйськім місці. Бо ж панський ляпас ... це (ше принципово»,

Для гніву чи образи тут нема підстав

На те він пан, щоб ляпаса давав.

174

-


Що ще про холуїв могли би ми сказать? Що Їм права і доля робітнича? Хоч пан IТлюватпме в обличчя Для них же це

--

-

мов тепленька роса!

1924 р. УСПІХИ

ІНТЕРНАЦІОНАЛУ

11

Бер л і н. нотру

Партія

ВХОДИТЬ

і

деЙТШ-фольніше, генерал

в

Людендорф,

перейменувалася на націонал-соціалістів.

3 Німецьким меншовикам Привітання

-

-

«гою>!

жовтим інтернаціоналам!

І\оли далі так піде

-

потроху

Соціалістами бути всім генералам, Вибрати президентом Вільгельма: І, робітництво громлячи вдризг, Кожна буржуазна шельма Прославлятиме - соціалізм! .. Лunен,ь,

1924

га.1ЄТ

р.

ПРО ІЮНП

Й

ЗАЙЦЯ

(БаЙІ\а)

Одна ковбасня слави набула Ковбасами із заячого м'яса, І до зайчатинки смачної ласа

В ковбасні тій юрба завжди гула. Коли - скандал! Неначе смак не той: Зайчатина в ковбасах - мов конина! У ласунів із рота скаче слина: Під суд ковбаСНИІ,а! Шахрайство з нами строїть! .. -

175


І справді, віддаJІИ ІювGасшша під суд. Н1\ суді він тримався, мов святий:

- Чого від мене,- каже,- треб1\ тим, Що купували в мене ковбасу? Адже ж я ковбасу їм продавав таку, Яку від мене вимагали,

й зайчатину вони завжди в ній мали ... А що конину клав

-

-

так тільки ... для смаку ...

Та скільки клав? Кажи, з судом не граЙся ... -

Суддя ковбасника запитанням спиня.

- Та ... нар і в н о: на кожного коня В Іювбаси аІ\уратно клав я заЙця ... Отак і крамар наш при виборах гукав:

- За що мене позбавили ви прав Й не допускаєте до виборів у раду?! Всі ж вибиратимуть! Так що ж я вам РаДЯНСЬІ\У владу

Перекину сам?

Де ж рівність? Хай закон усіх рівня! Та незаможники йому:- Ей ти, не підбирайся І не рівняй коня

До зайця.

1924 р.

ЧЕКА в

В

БЕРЛІНІ

помеШRанн!

RОМУН!СТИЧНОї

фраRЦії

рейхстагу й ландтагу зроблено трус. По­ лІція майже нічого не знайшла. Буржу­ азні й меНШОВИЦЬRі газети пишуть: муністи своїх

надто

обережні

донументів»

і...

в

«Ко­

редагуванні

радять

позбавити

Rомуністичних депутатів помеШRання та заборонити Rомпартію. з тєдєгра.м

Збиралися довго, збиралися ретельно, Взяли кулемети, гармати і гази.

Аякже? КомфраІ\ція! Мабуть, навалено

176


В помешканні бомб і міІ,робів зарази!

Напали зненаЦЬІШ. Удерлись без опору, Без бою ввійшли. Без бою - при трусі. Але не обдуриш учену поліцію: Компартія

-

значить, щось бути та мусить.

І справді - знайшли. О, від Їх не сховатися! В республіці Еберта - першокласні шпики! По-перше - документи. Промови парламентські­ Рядки

cTeHorpaM.

У кожному слові

Але що за рядки!

-

отрута і вибухи,

У літері І\ожній динаміту

ropa,

Дарма, що парламеНТСЬІ\і писали стеноrрафи,

Дарма, що в парламенті

-

rоловою Вальраф.

Знайшли ще І\омфраІ\Ції бланки й печать Хіба ж тут державної зради ще вам не доведено, Хіба ж не ЧеІ\а в тій кімнаті почаТОІ\? Дві пляшІ\и з чорнилом

(червоним, подумайте!)

Та хустка до носа (Москва. Текстильтрест!). Так, можна вертатися rордій поліції: Всі докази зради і терору єсть.

Назавтра ж писали rазети есдеІ\іВСЬІ\і:

«Ara? Улю-лю! A-ra-ra! А-туту!» - Усе, що знайшли у кімнатах комфраІ\Ції, Говорить: Чека вже була в нас тут! Вона конспірується! Вона ще ховається! Але вона вийде і битиме нас! Що ж? Мабуть, повіримо фашистам і ебертам, Що самі ПРИСІ\ОРЯТЬ сподіваний час.

1924

р.

177


ВЧИТИ

ТРЕБА!

(Булr,варщипа)

В Канаді десь професори учені Доводять, що пайкращий друг наУШІ

-

То замашнеНЬІ,і буки

Або ЛОЗИНОЧІ\И довженні: Бо без биття, Мовляв, не буде ні науки, ні пуття .. . Звичайно, ми не те, що та Канада .. . Культура Їхня - нам не по кишені І'рам ... Але бувають і у нас випаДОЧКll «што нада» Упору хоч професорам! ..

-

Питання: бити жіНІ\У чи не бити? Трохим - за те, що бить: учора ще Горпина Замість того, щоби обід варити, В жінвідділ швендялась, лиха ЇЇ личина! СтецЬІЮ

-

той проти: уникаймо сварки,

Рівняймо всіх жінок до нас, чоловіІ\ів ... (А хтось шепоче: у його Одарни,

Здається, дужчі за Стецькові І.. улаЮІ)

...

Іван же мов учений: і не знати,

Що саме уважати за биття. Одне - ІЮЛИ попругою трепати, А зовсім друге

ніжнеНЬІЮ:

-

за носу й на сміття! .. Звичайно, віжками й попругою

-

ие варто,

Ще й по суду буває нагорить, А таІ\, легесеНЬІ\О вчепитися за н:оси,

Та раз чи два по пиці добре вшкварІШУТЬ, Та й відпустить

-

хай трохи поголосе,

То й тямитиме жінка нас любить ... Ще довго думали й судили. Нарешті всі зіЙШJІИСЯ на одному:

ЧоловіІ\И жін он щоб вже не били. ЖіНОІ\ не можна бить, Бо рівна нам у всьому жіНІ\а І\ожна,

178


Але (шовчитю) жінн:у, ян: не догодить Господареві дому,-

Чому б і не (шовчить»

...

«Повчитю) завше можна ... Ви думаєте

все це вигадав я сам

-

І в нас тан:их немає мудрих Соломонів? Та де! .. Тан:і «зан:оню) Установив RалантаріВСЬІ\ИЙ І\омнезам.

1924 р.

ПРАВИЛЬНИй СУД в

Італії

справу

суд

про

віДМОВЛЯGТЬСЯ

вбивство

розбирати

Матеоті,

ДОНИ

знайде його трупа й тим не доведе

не «са­

МОГО фанту вбивства». з ГЄJlєгра.м

У l{рали в одного роззяви гаманця,

А там

і гроші, іі ДОНУll1енти всі до одного.

-

lIрибіг обнрадсний до урядового шщя.

-

Рятуйте,- l\аже,- залишився без нічого!

А той суворо таl\:, принизливо, рече

(Не в нас це

-

в нас любу одержиш ти бумажну,

Лиш принеси в міліцію І\ВИТOl{ за оповіСТI{У):

-

Е, голубе. Я бачу, вам пече ... -

Посвідчить хто, що ви є вп? Дуріть свою невіСТІ\У!

Раз ви без ДОІ\умента В Італії

-

-

в l\атаЛЮІШУ!

так само судить суд:

Убито Матеоті? Вбито. А ПОlіаЖИ-НО мертве тіло. Немає

-

значить, і не гавкай тут,

Твоя біда, ІіОЛИ воно зотліло! .. 17Я


Дивись і справу буде шито-крито. Мовляв, немає для судді підстав: Не дурно кажеться:

-

Що вкрав?

Аби сховав! Липень,

1924

р.

«САМОВИДЦЯМ» О, «самовидці» величних боїв, Герої запроданих пер,

Що писали вражіння свої

3

(<перших танців» (<найперших позицій»,

Що мішали набої й муніцію, Де ви тепер? О, лицарі продажного пера,

Поети й маляри кривавої війни! Яка нудна прийшла для вас пора, Як нудно вам писати для панів Одні, усе одні

Вражіння лиш про біЛЬШОВИЦЬІ,і звірства, Про Їхнє варварство, насильства, здирства ... Проте

- тужить не варт і хоч Іюжен знає вас: Ну й пише! Ніби самовидець бреше!

Але дає ж вам там на вина, на квас,

А іноді ще й славою за вухами почеше. УП/.

1924

р.

180


«МИРОТВОРЦІ»

Німецьиий президент Еберт, вітаючи амс­

РИl<ансьиого представнииа, підиресшlВ іс­ торичну

роль

АмерИlШ

в

установленні

миру.

з газет

Іще б не історична. Ще й ЯІ\а! І мирна роля та, само собою: Згадаймо хоч по десяти роках

Американські танки і набої ...

1924 р.

ПРОМОВА

КОРОЛЯ

В

ПАРЛАМЕНТІ

Ми, а ласки божої король і володар Великий і міцний і інше, й інше, й інше, Приносим вам благовоління в дар І інше, що мені прем'єр напише. А ви блюдіть одвічний наш аакон, Що а божого постав святого лона: Вовіки хай стоїть наш королівський трон, А на ньому Жовтеnь,

-

корона ...

1924 р.

181


«ОС'ГАННЄ

llРОЩАЙ»

МаІЩОНUJІЬЩI

глійсы її

на

аборах

ТРУДОВІІЦЬНОЇ

винонному

партії

ан­

ухвалено

відправити на тримісячний відпочинок до Південної

його

на

Америни

посту

й

надалі

партійного

залишити

провідника

тільни (тро ОІЮ людсьне». з телеграм

Прощайте, Мю\Дональде бідний, Почесним вигнанцем з прем'єрів Ви ЮІДаєте острів рідниЙ ... -

Отак І.. інчаються І.. ар'єри! В мандрівці зміните ліврею На робітничу просту блузу­

й повернетесь. Але й під нею Пізнає ножен в вас ... лю,узу.

1924

р.

3НАЧЕНЮJ

СТАРОГО

3ВИЧАЮ

Нинішній міністр ІЮllсерваТIІВIІОГО урп"у Англії

Черчілль

8

їжджав на ровинному

-

rtід

час

виборів

роа'­

ІЮНЯХ, запряжених по-ста­ цугом.

з гаает

3 -

нових даних про вибори ... у вік авто іі аеропланів

На ІЮНЯХ, мов СТО літ ТОМУ, ІЦо значить це, наш любиН пап!.'?

-

Це значить ... Дайте до уряду

Дістатися

-

а Ta:l[ візьму

Й па ваші шиї пересяду ...

1924

р.

182


«БОЖЕ,

ЦАРЯ

Харбін.

ХРАНІ»

ХарбіНСІ,ні

lІада ВjднраНИ.111І

~IОІШJ1хіС'l"11

урочнгту..

7

.1ІIСТО­

Пi:lнахиду

но

Минолі Романову. з телеграм

Колись були

летіли дні.

-

Галасували патріоти:

«Боже, царя храні». Боже, царя хорони

І нас

-

із ним

Від кулі, бомби та роБОТІІ .. , Настали дні, Пекучі дні

Революційної роботи. Царя господь не схоронив,

Взяли його. А там, за ним, Сипнули врозтіч патріОТІІ: «Боже, царя храні»

...

Проходять дні: Кінець війні,

Будує нарід без турботи, А десь далеко в Харбіні Ще й досі І{УШШ патріотів

Скавчить: нас, бmке, схорони Від революції й роботи, А нашого царя ... е, ні, Вже не «хранш>, хоч пом'яни ...

А бог із неба їм: дурні Молебні ваші і турботи. Тепер прийшли такії дні, Коли навіть у Харбіні Ніхто не зможе вас «хранит],»

Від революції й роботп. /Тllстоnад,

7,924

р.


«СІ\АРБНИlШ » Стокгольм.

Скарбник

ничників,

профспілки

соціал-демократ

Rарл

заліз­ Бунге

промотав близько півтора мільйона крон

профспілкових комуніст.

грошей.

партії

Стокгольм.

закликав

всі

ЦН

шведські

профспілки до допомоги страйкарям-ба­ тракам

Швеції.

Соціал-демократи

агіту­

ють проти.

Радіо

Говорив

меншовик

-

солов'єм

розливався:

Не підтримуймо страйку, камради! Чи не бачите - він уже майже не вдався ...

-

Нащо ж гроші виймати з шухляди? А по-друге,- то ж інша страйкує профспілка ... Наші гроші - за Їх інтерес? Чого ради? Ні, підтримаймо Їх - так, морально ... і тільки,

А навіщо ж нам гроші виймати з шухляди? .. Ще, по-третє,- якби-то ви знали, Як розсердяться наші всесильні магнати,

Що роботу дають за свої капітали, Коли взнають, що ми страйкарям видавали

Допомогу! .. Кажу

-

не займайте шухляди!

Чи послухали його, чи ні Тільки знаєм

-

-

невідомо.

з чиєїсь поради

Зазирнули робочі по мітингу тому

До скарбниці своєї, на денце шухляди: Не дурно пінився й кричав скарбник: Весь І\апітал до І\РОНИ зник ..

1924

р.

184

-


КОЛЯКА

В

ДОМОВИНУ

(Ювілейна згаДІШ)

20

листопада

1917

р.

Центральна

рада

видала З-й універсал, в якому оголосила

Українську народну республіку.

Універсалили колись,

Оповіщали УеНеРи. Чорнила ріками лились І розпливались на папері,

А на землі

- лилася кров, Робоча кров, панської мало, й густішала - отак, немов Із кожним тим універсалом Густіше панська лють ставала.

Десь, може, у куточку гад

Справля тихенько «ювілею)

й зітха: сім літ тому назад.. . (Після ції - та знов цієї б ... ) Але міцний радянський лад!

А УеНеР? Плюєм на неї­ На ювілей її кривавий

І банду нацвождів лукавих. Листопад,

1924

р.

185


СТРІЛОЧНИК

в

Лілі

ВІДПОВІДАЄ

відбувся

нералом

фон

суд

над

Наузіусом,

lIімеЦЬnllМ

ге­

обвинуваченим

за нраді;н срібного посуду під час війни. ХО'la й було доведено, що генерал забрав срібло

«по

праву.)

розписnи,- проте

реnвізиції

французьниfi

й

видав

суд

ви­

знав його ВІІННИМ у звичайній нрадіжці.

3

телегра .....

Присуд вірний. Браво! Браво! Просто

-

вкрав під час війни ...

Не ПрИІ,риєш різним <шравою)

Злодіяцької вини. Ну, проте ... Яl, підем далі, Чи судитиме той суд,

Як хто свиснув без печалі Весь кривавий ЛЮДСЬІШЙ труд,

За сторожу взявши <шраво»

-

«Право власності святе»? Чи не скаже суд лукаво:

-

Це не те, цілком не те ...

Буржуазії суд - дрібних ЗЛОДЮЖОІ, судить. Великі злодії сідлають праці ЛЮД, Аж ПОІ,и злива маси не розбудить, й почнеться СІ,різь червоний, правиіі суд.

1924

р.

186


НЕ

ВМЕР

l~АНИЛU

Утримаинн нової номісії по переведенню «плану

Дауеса»

доро}нче,

аніш

обходиться старої

Німеччині

репараційної

но­

місії.

3

газет

Німеччину вщасливили свати: Заміста папірців

піПIJIИ і металеві марІШ,

-

За зміну ж папірців

-

на золоті «доларн:ю>

Ій кажуть лагідно: «Плати, або ... платю).

1924

р.

ІСТОРІЯ

ОДНor

Супруга

вел.

ПОДОРОЖІ нннзн

:Кирила

в

Америпі

~устріла співчуття. Денні мільйонери під­ несли

ЇЙ

цінний

подарунок

-

ста р

][

й

російський царсы<йй прапор.

ПОЇЗДІШ

друннши

новоявленого

сійсы<гоo імператора"

«Всеро­

:Кирила в Америку

не дала сподіваних ним наслідків:

солід-

ної грошової допомоги.

:з гаап

Вона поїхала в Америку

-

І\У-І\У! .. Чи не дістане «руський цар»

Долар? А там піднесли ЇЙ під ніс

(Мадам! Без сліз!) Старі архівні прапори;

Потрібно для царів ...

187

-


П дуже вдячна ... Щедрий дар ...

А як ... долар? Самій потрібно кожен гріш: А-киш!

1924 р.

КНИЖКА

СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИ3НА ЧЕННЯ Пресове бюро в Нью-йорку збирав витин­ ки

3

принца тинки на

325

газет

про

пригоди

Вельського.

Rоли

видати,- вийшла

б

англійського

б

зібрані книга

ви­

вагою

фунтів. з газет

Хтось, може, мовить: «Ідіоти,

Другої не знайшли роботи!» А я йому одмовлю: «Ша! Не нам з тобою тут рішать! Хай із беруть і видадуть книжицю,А може, то такий прийом новий,­ Візьмуть і книжкою із витинками принцю

Добряче довбонуть по голові?»

1924

р.

ВЕЛЬМИШАНОВНА

ЯВДОХА

На сесії Ліги націй лорд Чемберлен за­ явив, що сама ЙОГО присутність на сесії

свідчить про ту повагу, яку мав англій­ ський уряд до Ліги.

Радіо

Поклавши ноги на столі В одній високій вельми установі, Лорд мовив:

На ТаІЮМУ тлі

188


lIрен:расно підуть нам розмовн. До наших зборів матиме повагу всю,:

Адже ж тут Я, не ЯК! .. Мене, признатись, це на згадку навело. Була така собі КОЛИШНЯ пані, Що пишна! Горда як! Губа - на все село! Немов завжди купається в сметані ... Всі папірці (писав звичайно ДЯН, Бо на письмо сама була занадто плоха) Завжди підписувала тю\:

«Вельмишановная

Явдохю> ...

Нали ж труснув ту пані Ішмнезам І все добро пішло на перевірку, То виявилось, що ... з'їли воші багатирку ...

Щоб не було того й усім «шанованим» панам ... Грудєnь,

1924

р.

НЕ ХВАТИЛО ... в

с.

Святець

прибув

3

Америки

єванге­

ліст, що привіз із собою деяну мануфаІ;­ туру.

Роздаючи

її,

він

навербував

гурт

євангелістів. Зараз мануфантура вичерпа­ лася й

«божа справа»

розсипається.

3 Засяла божа справа: На грунті стала справа, І ходить, наче пава,

На весь глухий Святець Євангельський читець!

Попи й ксьондзи в тонзурі

На церкву дерли шкури, А тут

-

мануфактури

На все село привіз

Святий євангеліст!

189

газет


Оце

-

тю, справжня віра.

ПОСУНУJJИ

ГДеІ,іра,

-

Уся сім'я ПорфіраІ ще з півсотні, може:

Спаси ЇІ подай нам, боже! Вклонилися святині, Співають: дай нам нині І прісно

-

по хустині,

Пошли нам БJJагодать,

Щоб ще було що брать. Та насміявсь лукавий

Із божеської справи, Коли святий отець Звернувся до овець: «Немає

-

не просіть,

А ще мені несіть>}. Розсипалась отара,

«Пророю) блука, мов хмара:

Усю мануфаІ\ТУРУ Проєвангелив здуру ...

Повз рота шмат пробіг, А ухопить не встиг ...

1924

р.

ТЕМНА СПРАВА (На естонську тему)

Втік з палацу президент

Не зібрати Ішбінету, Щоб звернутись до «держав>} ... Ті.'lЬЮІ Пушту, мінзаксправ, Приховав кореспондент

190


Зю\Ордонної газети. Через його пан міністр

Шле по світові депеші: «Чужоземний комуніст

Учиня естонцям бешкет» ... Чужоземний? Справа темна ... Може, й справді (Пушта зна)? Б'є естонців чужоземна Зброя, армія й казна ... Може, й так ... Проте чому Ті естонці не повстали Боронити від навали

Президента і міністрів Від наїжджих І\Омуністів,­

Ось чого недопойму! І чому це охорони

Проти «стратш> і «руїню>,

Проти вибухів червоних Став шукати мінзаксправ Не у рідної країни,

А далеІ\О

1924

у держав? ..

-

р.

«УКРАІНСЬКИЙ

КОМУНІЗМ»

у с. Шаровці організувалася групка УНП, в

С!ШRД

нотрої

ввійшли:

один

дезертир,

ОДИН нарний злочинець, що сидів в остро­

зі за присвоєння грошей, і т. п. елементи. З газєr

Два амністованих бандита, Два хапуги

-

казнокради,

Пара автокефалістів І заядлий дезертир

-

Ця компанін сердита

191


На політику Радвлади,Це вам «групка укапістів}),

А не банда «Ванька Чмир»! Цюю групочку залізну

Дать Керзону напоказ

-

Скаже, можу впевнить вас:

-

Ех, такого б «комунізму»

Насадити серед мас! ..

1924

р.

ПРАВИЛЬНИЙ (,Премія

миру,)

ПРИСУД цього

року

присуджена

лордові Сесілю, членові консервативного уряду Англії. Радіо

Гримлять гармати на Близькому Сході, Кружля над індусом ХИЖal{-аероплан,-

То зерна миру в хащі варварських народів,­ Хіба не приклади: Єгипет і Судан.

По праву лаври миру забирають лорди,­ Не дурно премії їм капітал дає,

Мовляв: розбий оті дикунські морди, Щоб знали, що і Їхнє - теж моє ...

s.

Р. А лорд Сесіль? Його ми не згадали? Його заслуги в мирній боротьбі?. Аякже? Він мирив ... А ви хіба не знали? Як лорди між собою учиняли бій!

1924 р.

192


lIРЕТЕНДЕНТИ (до маЛЮlІІ,ів

СаШІ,а)

Вступ

н.ОJш-небудь, через півсотні РОІ{ів, Історики зберуть вістпартах матеріа.'ІИ І, звіривши листОІ, З листком і фаIlТ

із фантом, Нанпшуть НЮ1 історію достотну ... І\ОЛlI до того хтось не схоче

досвід перевірить І пе наппше «J1СІЩЇЙ» замість неї, Бо я тоді ні за що не ручаюсь,

I\pilll

ленінсьн:ої партії міцної

І влади Рад, опертої на спіш.у

Робітника іі біднOl'О селянина. Тепер же, поки сплять історшш В ІЮЛIІСІ,ах,

А ;\ш всі Шl1вемо 3 бішучпх бі;rlьше ментів, Хотів би я увагу удіЛИТІІ, Та не самій Радннсьн:ій нашій вдаді, А серії її невдалих ІЮlшурентів, І дать пояснення до деяних малюю,ів, Що змалювали Їх у харю.терних позах ...

... Бо

ПІШ історії ПРИСИП.'Іе скоро

Всі їхні імена, ІЮЛИСЬ широко звісні,­ Жаліймо іІі тих, ЩО тіЛЬІ{И шалю гідні,

Та іноді

-

ІЮЛНЮІ в домовину ...

М.

С.

Гру ш е в с ь 1\ II Й

В оцій довгенькій бороді Була заплуталася українська справа,

Але минав швидко слава:

Тепер на стосах списаних «трудів» Е:шан

193


ВУАН він спочива на лаврах наУJ,ОВИХ

І замість нот та резолюцій

-

в Раді

й КУРКУJІьспілці,­ Він пише щось про фрески загадкові І тони у прапрапрадавній сопілці.

11 С І.. О Р О ІІ а Д с ь І.. 1I іі

Де lli на малюнкові сам пан ясновельможний?

-

Біжить <<Нах фатерлянд» один лише солдат. Пан гетьман? Втік, та так, що змалювать не можна

Було не тіЛЬЮІ всього - навіть п'ят ... Не будемо lli тривожити його Награбував, уТЇІ-;

-

ОТО Й ВСІ,ОГО ...

ІІІ

С.

11

е т JI 10 Р а

Під співи про ріднесеньку НУЛЬТУРУ Вплодила наша україНСЬІШ Гапа Не більш не менш, як Симона Петлюру,

Бездарного, але блудливого «арапа» ... Чим славен він? Погромами? Розбоєм? Чи тим, що з панством всього світу знається? О ні! Навіщо там його - величністю - уроїм!­ Він славен тим, що біг а швидше зайця ... Р. S. Тепер збирає вирізки з газет, Де тільки згадується про Петлюру, І носить Їх ... та тільки не в клозет,

А в Іюжен штаб і кожну префектуру: Лата свої грошові кепські справи Відсотками з пережитої справи ...

І я боюсь, ЛІ{ би з моєї нотатки Хоч півфраНІЮВОЇ не ВИКРОЇВ він латки ...

194



ІУ Ден і І, і н,

В ран г ель

т.

Д.

Під марш «Розбите серце» Вони марширували,

Посипанії перцем

Розбиті генерали ... Єдину Русь шукали, І хльосн:ав батіЖОІ{ По тих мужицьких сшшах ...

РозБIlті генерали ... В Парижі в ЇХ ШИНОІ{, ІД0 зветься: «Русь ЄДlJна»

...

V П і .'1 суд с ь І{ П іі

МаНlІлаУІ\ра'іна, МаНІІЛО «Чарне може»

.. .

Відчула чобіт ... спина .. . Чп доспть вже? А може?

УІ

Махно «Гей, хлопці, не журись, В Махна гроші завелись».

Співав

-

співати перестав,

Коли на вдьора засвистав ...

А там, в Європі, за кордоном

Його пани іще взяли і оБСІ\уБли Та і[ посадили у в'язницю:


Бо ще, ~1ОВJІЯВ, пи :шичці злій Візьмеш та й нам залізеш у СІ.арбницю. Тепер сидить Махно і «яБЛУЧІ{О» співає.

На всякого бандита

-

свій бандит буває ...

УІІ Решта

Були іще

але уже дрібнота:

-

Ух малювати, про них ПIlсатн

7924

-

ІЮМУ охота?

р.

ТУМАН Над АНГ.Тlі6Ю вже третій день навис та­ ІШЙ туман, якого ніхто не нам 'ятає. ІІа ВУ.1lицях багато нещасних винадків, тому що навіть зб.1lИ:ЗУ нічого не видко. Газе­ ти назва.1lИ цей туман

«безумством при­

РОДІІ».

Три дні туман

-

уже і зойн:, і крю_,

Сподіванки бабусь на судний день останній. Три дні лише в тумані ... Невже англійський люд і досі ще не звик?

Адже ж віки, цілі віІ'И ... Найбільше ж

-

вік останній, Блукає він і І{ровію сплива в тумані ...

Що - землетрус? Що - повінь з ураганом? .. Коли Їх порівняти із лютим, злим туманом, Який робочим Сліпить очі Та віддає Їх капіталу

На поталу?1

1924

р.

197


ЕПІТАФІЯ НА ДОМОВИНУ Сесія Ліги

націй,

з

обговорення

НОТРОї

знято було всі важливіші питаннн полі­ тики, розглядає питання про організацію міжнародної

боротьби

з... віспою

й сон­

ною хворобою ...

3

тєлєгра.м

РОДИВШИСЯ від матері війни

І баТЬІ{а розбіячища, Версаля, СІ{інчила тим, що стало IRаль штанів

ПРОСИДінувать в ЇЇ ШИРОІ\ИХ залах. Спи мирно в золотій труні

Із ясним написом на лобі: «Короткий вік - віl{ галасу й брехні Скінчила з сонної хвороби ... »

1924

р.

НОВЕ ВІДКРИТТЯ АМЕРИКИ На Чукотському півострові (північ СРСР)

знайдено вдовбаний в скелю мідний знак із

таким

написом:

спостережень

і

«Станція

геодезичних

магнітних вимірів

на

узбережжі Сполучених Штатів. За іНфОр­

маціями звертатись до головного нагля­ дача

у

Вашінгтоні.

штрафується на

250

За

зняття

знака­

доларів».

Тов. Чичерін з цього приводу звернувся до

американського

уряду

з

нотою

про­

тесту.

Сенсація! Заявлено патент! Новий спосіб ВІІкриваНlIЯ АмерИІШ! Здається, винаїІШов сам президент,

а не якийсь морсы{йй офіцерик.

Робиться просто:

198


Вибирається чийся півострів, Береться мідний знак

І прибивається до скелі, І на знююві напис так (В лююнічні)[, звичайно, тоні): «На тю,ій-то, оціїІ землі

Під страхом штрафу і холери

-

Не ходить! Тут АмерИІШ, Справн:и у Вашінгтоні)}.

Закривши І{рай для емігрантів праці (Принц Валії зустріне СІ,різь

розкриті иавстіж двері), Новий Колумб у Білому палаці ШУІШЄ все нових Аме рик. Той мідний знак полешить у музеї

Десь поруч із ключем і теРПУЖКОIlI злодюги ...

А от Америку - віДІ,РИТИ треба вдруге, Щоб злодіїв погнати з неї.

1924

р.

ПОСМЕРТНА

ЗГАДКА

Помер Гомперс, що

42

роки був головою

реакційної американської федерації пра­ ці і вірним агентом капіталу. з телеграм

Умер незмінний голова

Робочих федерацій. Щоб його пишно поховать, Не пожаліють праці. За домовиною вождя Піде немало друзів І не одна сльоза впаде

У ... Куліджів і Юзів.

199


Моргану її Фордові біда: Не буде І,ращим інший ... І нам, признатися, шкода,

Що він

- ...не

вмер раніше.

Над домовиною ж його Поставте в пам'ять урну:

Щоб І,ожен справжній робітню,

Міг ... плюнути І\УЛЬТУРНО.

1924

ХТО

р.

ПОСІЯВ, Бувший ран

А

ХТО

ПОЖНЕ

французьний

заявив:

«Урлд

президент

лівого

Мільє­

блону,

НОШІ

зараз має деяні досягнення, то ВJШЛЮЧНО тому,

ЩО

він

жне

посіяне

попереднім

урядом Пуаннаре».

З гаает у

Франції

вироБЛIIЮТЬСЯ

нові

денрети

проти «номуністичної небеапеЮI». з газет

Старе прислів'н

-

ні к чортам:

Один посіяв, другий жне. Не встиг посіяти

- а там Вже тебе хтось іпрожене. Старались праві «сіячі» : СІ,різь сіяли війною,

Але їм сназано: «А чи? ..

Чи не пішли б ви, паничі, Котитись новбасою? .. » Зібравши плід чужих трудів, Чужим упившись СОІЮМ,

«Нові» беруться за (<Посів», Та, мабуть, вийде боном ... :юо


Бо, «хто посіє

-

тоіі не аше»,­

Тю{а там правда чиста.

Хто ж «лівих» з ниви прожене?

-

Лишилось Іюмуністам.

19:24

р.

ПАТРІОТИЧНА

ПРИСЯГА

На з'їзді одного жовто-блакитного «січо­ вого» ці

(спортивного) товариства в Амери­

урочисто

ність

...

принесено

присягу

на

8

а.мериnаuсьnих газет

Далеко від рідного краю Зібрався гурто!{ патріотів. Про Січ Запорозьку співають, Про рідну горіЛІ{У зітхають,

ВІ{раїнсьні борщі поїдають ... Ой леле ... роботи-роботи! .. В перервах від трудної праці у спорті відраду знаходять: у власті

відродження націй,

-

у муштрі

-

у вправах стрілецьких

Згадн:и про дідів молодецьких:

ПраВНУЮІ Їм славу відродять! Але що за Січ беа присяги? Мов рідні борщі без горілки. Неначе годиннИІ{ без стрілки,

Неначе козак без відваги ... І от після муштри тяжкої (Ходіння униз головою ... ) Рішили

-

вір­

гетьманові Скоропадському.

не плямити честі

І ясному, світлому пану Гетьману

201

-


Присягу принести! На завтра ж, прокинувшись рано,

3

них кожен нудився: чи сп'яну

Я дурня, я йолопа зстроїв?. Мабуть, це того, що багато Займався ти",! спортом ІШЯТИ~!

-

Ходив по землі головою ...

О, думать ногами

погано ...

-

1924 р.

РАДЯНСЬКИЙ СІРНИЧОК в

Туреччину

радянського

привезено

виробу

стуються

великим

дальший

розвиток

Туреччини

й

велику

сірників,

успіхом.

партію

що

господарчих

СРСР.

кори­

ПомічаЄТЬСfl

Англійські

зносин й

фран­

цузькі газети не КРІІЮТЬ занепокоєння.

3 Прийшов ся туркам до смаку Радянський сірничок:

Кальян чи люлечку яну Розкурять

-

і мовчок ..

Мовчить турецький селянин, А гадка

в голові:

-

Горить сірник

-

не без причин

Вогнем якимсь новим ...

Англійці

-

в крик.

Французи

- в нрик. Ян не кричать?. Адже ж Несе радянський той сірник

На схід вогонь пожеж ...

202

га.1СТ


Прийшов ся туркам до смаку РаДЯНСЬІ\ИЙ сірничок ...

Вперед! Дорогу сірнику! А далі що? Мовчок ..

1924 р.

СВЯТКОВІ ДУМКИ (СІ\арги ображеної ЛЮДИНИ)

Н-да ... Свято! .. Що воно за свято. Як ВИКОНІ\оміВСЬІШЙ наказ Усі пивні ... тю-тю ... Ураз

Од нас під колодки упрятав.

Сказати б теж

хоч би «Держспирту»

-

Дістати десь у дні святок, А то за пляшкою

повірте

-

-

Ізбігаєш цілий куток ... А тут тобі морока: стилі, Старий і новий календар. З посади святкувать пустили,

А дома

-

жде тебе удар,

Бо на посаді

-

вже різдво,

А жінн:а н:аже: «Брешеш, піст». Н-да ... Свято ... Наче Потягнеш носом

-

-

(<Не ТОВО»

-

грузне хвіст ...

А потім знов тринадцять день

Майне

-

неначе й не було,

Задзвонить церква: дзень-дзелень, Запахне в хаті гиндиком,

Ялинн:а ... Пиво. Преферанс ... А ти

-

води. СИДИ пеньком,

Рахуй у Rнизі чийсь аванс ... Чи не приходить в установу?.

203


А що, Ш, ЧИСТІ,У зроблнть нову? Н-да ... Свято ... От тобі і свя·rо ... Хоч би пивні .. . Усе зан:лято ...

1924

р.

СЮДИ, ПОЕТИ! Сюди, письмеННlши-співці, Продайте Іюбзи, флейти, ліри (Ян: знайдуться на них І.;упці) І в стан весслої сатири .

... Сипнути

ворогові ПРИСІ\оМ

Гарячих іСІ\ОР

-

1/0 очах,

Та тан:, щоб в зсмлю вривсн ПІІСІ\ОМ Й, ОСІшжснілий, шкабарчав ... Де боляче - до рани ляпіс! Не загниє, зупинить кров! Дивись

-

і знов нрацюють лапи

І lІІурмеляга

-

дужий знов.

Вайлу, нехлюї

-

терпентином,

Червоним перцем н:вецонуть, Що й стане з кволістю і спліном:

Живцем здеретьсн на стіну! В час відпочинку полоскаче Веселе слово грудей міх ...

Jl:оли робочий люд регоче, Навряд чи буде пану сміх!

1925 р.

:!О4


ЗАСЛУ/НЕНА

ІІА ('ОРаЛА

] Ta.liiicbКllIi пунціо в

IІІІсьменНlШ

нагороду за

Гuбрієль

свої

;\'.\н­

«паТР!ОТllчНі

ПОСЛУГИ» одершав від фашистсьного )'РН­ ду

даРУНОI\ -

aery

BЇJIJIY,

що

паJlешН . . Нl

ІШЙ­

lІімеЦI>IЮМУ njJlbre.тIb~IY.

l'(/(!;()

Тяжка робота патріоти, Алс й 1І0;\НІіа - І\е не ,І'УІ, ... ЦаРСЬЮІіі ЩIGТШ, за роботу ...Не ваШОll.lІШ і не

1 навіТІ,

J;Oil;YX.

ПС в Н:УРУllра І JICIIТ<l

-

Всзллатне )!ісце на [;УРОРТ, ЩО діставались рад. лиеТЮI (1\0211І СllраЦЮf,ТI>СН, 1\IОВ чорт ... ).

Е, ні

це цаРСЬШIЙ 1I0дарунш"

-

Далеко нам до МУССОJІінь! (Хоча, проте ... віЗI>МИ, пршшнь: Пости

-

Але

Яlшй-небудь Сосюра,

-

й вішш ... Розрахунок ... )

Тичина й навіть ПоліЩУІ" Дізнавшись, скажуть - ну і дура,

Хоч Габрі6ле, а борсук. На власність

-

вілла <<Патріоту»,

На власність, значить, назавжди,

Алс ш зате

-

яку «роботу»

На горлорізових вождів,

На бруд інтриг, на плеСІ, І,рові, Аннунціо, зробшш ВП!

1925 р.

1 :Курортне

Уllрuвліннн.

205


ПРИЧИНИ !\ОРО;lЬ

НАГОРОДИ

англійсьний

проваленого на

призначив

виборах

Аснвіта,

ватажна

партії

лібера.'lів, у члеНІ! па:ш ТІ! лордів.

3 Вождь JІіберuлів

--

газе'r

;шов IJРИ грі

І знов зирю\с гордо.

Король звелів СІІдіти угорі, В палаті ВlІщій, лордом ... За щО ІІ, цЯ лаСJ{а ],ороля? Мені з'ясуііте, прошу ...

Бо на виборах наш героїі

-

Сів сам, але ... в налошу. Кваліфінація тю,а Щоб дурно не пропала, Пан Аснвіт знов парламентар

На втіху лібералам.

1925

р.

МУДРИЙ І

ПАСТИР

НЕСЛУХНЯНІ ВіДОМI!Й

митрополит

нувся до тету

ІЇ

ВІВЦІ

управи

ШеПТИЦЬІШЙ

тайного Укр.

запропонував

звер­

універси­

організувати

укра­

ЇНСЬЮІІЇ духовний Rатолицький універси­ тет при допомозі папи римсьного.

У східній Унраїні не вщухають повстання.

3 Уздрівши

-

стогне хлоп у паНСЬІ,ОМУ ярмі,

Шумує, повстає, вмирає у тюрмі За волю націіі і трудящого люду, Святий отець Своїх овець

206

газет


Рятує СЛОВО~І З напасті і блуду:

-

О діти, діти нерозумні,

Навіщо ці вогні й руїни фільваркові,

Навіщо повстання й промов гарячі струмні, Молітесь богові і слухайтеся пана, А я при допомозі Ватікана Цістану вам ... духовну школу в рідній мові,

Це навчитеся ворогів любить І будете ви мудрими, мов змії, мов голубиці ...

[ RРОТRИМИ -

І будемо тебе, свято тче, бить і бить

В твоїй золоченій І\аплиці, Бо молитви, попи і сам твій римсьний папа Наїли рани нам на шиї і спині ...

Приймись! Куди твоя нечиста лапа?! Врятує нас єдиний Іюмунізм.

1925 р.

НА

ВІйНІ

-

ЯІ-t НА

ВІйНІ

Націоналістична преса НімеЧЧIІНИ закли­ нас до бойкоту французького вина, мар­

сельсьного

МІІла,

французької

ванілі,

французьних сардинок, а також францу­ ЗЬНІІХ мод і парфюмерії.

3 Ви з нашого народу тягнете всі ЖИЛJf, І день і ніч пливе вам данина,Тю, ми ... не питимемо вашого вина

І вашим милом ру!, не митимем, як мили! Ви нас вважаєте людьми поганшої породи

І топчете ім'я німецької Rраїни,-

Тю. ми ... ми наплюєм на всі паризькі моди! І черви хай їдять із Франції сардини!

207

газет


:Зn. nдn.р

II

--

удар!

:3

нас нс один ПОЛЮІ\С

реДalщії ПJІаСТО:\[

--

аВІшличем БОЙІШТ!

Тепер уже ніхто в Німеччині не СІ\аже,

Що баТЬІ\івщину зрадив патріот ...

1925 р.

СТАРІ

НА

ПРИІ\А3І-Ш

НОВИЙ

ЛАД

Європі нииі повезло Знов має добрі Rапітали З АмерИІШ. Колись І,азаJШ: «Штани тані ж назад вузлом ... »

Лорд Чемберлен зиркає строго: Хай РадреспубліІ\а зав'яне! «Чешись, мій .1Іордс, тим лиш рогом, Яким дістансш ... » Ноиуиістів по всій Європі Фашизм настраХНТIІ хоче. «Не Д:\lіть, ПЮІОЧІ\~', 11 попіл, :~n.поропште очі ... »

]92:") р.

ДРУЖНЄ В АНШ.1Іаги

ПОБАЖАННЯ

ДЕНЬ

-

ЮВІЛЕЮ

є. Є гроші в І,асі,

АІ\ТОРИ, режисерІІ, гра, Є визнання

-

<<Вгорі» і «в lIIасі».

Чого іІі баіІіати вам, Юра? Лишилося: усіх ю,торів

208


~ аРТИСТl,а~1ІІ пеРОіJ\еНІІТЬ;

Та щоб не був безплідним порив, БУШІ щоб дочки і сини. Тоді в майбутні ювілеї Під оплеСІШ

-

під шелест каси

-

Артисти вийдуть: однієї франІ{івсы\оїї І,УЛЬТУРИ

]92.')

-

раси ...

р.

ШТАЮІЧІ ДОКОРИ ІЦе .перед ранком снилося: штани прийшли, Світилися і плю,аJІИСЬ на долю ... І\умедні сни, химерні сни

Приходять, як даси уяві волю! В півсні ще став СІ\Ладать порядок дня, Ви знаєте, ЯІ{ вранці хочеш спати? J\омісія ... ДОІ\Лад ... ячейка ... От свиня

Ще б трохи А там

-

-

-

і забув! Сьогодні ж дві наради!

у Ішуб: комісія й доклад

«Література іі: завдання МО:'Іенту», А там ... Нарешті усьому по нопу вийшов лад, І\рім сеІщії МІІстецтв і плану жентервенту: Прпзначено в один той самий час ...

Ну та дарма. Щось манкірну із вас! .. ВІІІІІваючись

--

фурчав: ні, поб'ЄIІІО Європу!

ДИВІІСЯ ян, усе по нопу! В комісії сидів. Спізнився на доклад. Докладчик щось розвів на двадцять дві ГОДИНІІ,

А Я утіІС В ячейці

-

трах: наряд

Присяжним в агітсуд на тему: «Хто в цім винний».

Побіг бігцем на першу із нарад: Послухав привітання. Двинув далі. Довідався: друга пішла приймать парад. Пішов на а,ентервент, щоб не було скандалів. 2Ш1


Атам

-

у Ішуб. ЧеІ,ав, чеІ,ав, чекав ...

ДоклаДЧIШ не прийшов. Пустили грамофона. Іще десь засідав. На «суді>}

мов ріка

-

Промов текла: знайома й однотонна ... Прийшов за північ. Впав без сил. Штани ж Світилися дірками і докором: «Назасідав, упав, натруджений, і спиш? А де ж твоя робота? Де ж твій сором?>}

1925 р.

НА НІМЕЦЬRИЙ МОТИВ Після доведеного фанту величезних шах­ райств

СОЦ.-дем. Бауера, нолишнього го­

ЛОВИ нім. урлду, ВИЛВЛЛЮТЬСЛ нові скан­

дальні історії.

3

виявленням шахрайств

колишнього міністра Гефле

тії

центру

нер

-

і

RОЛИШНЬОГО

-

члена пар­

міністра

БеR­

члена (,народної партії». з газет

в комуністичній демонстрації проти урл­ ду Лютера в Берліні брало участь понад

1ОО

ООО людей. Звідти ж

Товариш, що прибув з Берліну, Мені відомості подав,

Що німці, похиливши спину, Плювать хотіли на скандал. Підстави

-

правлять «демократю}

(Чи (<Ліві», (шраві>}, а чи центр)

-

Міністри будуть шкуру драти В додаток до звичайних «рент» Проте

-

колись-то розігнеться

Зігнута в три дуги спина: Недурно із кварталів чорних,

210

...


Спиняючи авто моторні, На вулиці центральні рветься Червоная Німеччина!

1925 р.

«ДОКЛАД

ПРО

РАДСОЮЗ»

(Дійсна історія, прогавлена нашою пресою)

Відомий меНШОВИI{ російський, Абрамович, Подумав: «Чим я гірше від цариць!» І, тиснувши в кишеню план промови

Та «документю) - сотню небилиць, Поїхав із берлінської кошари у Новий Світ винюхувать долари ...

Приїхав у НьЮ-Йорк. Розклеїли афіші,­ Аршинні літери заграли на стіні:

«Товариш Абрамович нам розпише Про лад у більшовицыійй стороні! Усе сам пережив. Нечуваний доклад,

По два долари - перший ряд!» Заповнено найбільшу залу в місті, І меншовицьке серце

-

як в лою:

Чи ж пак! Тут стільки соціалістів

-

І матиму тріумф за доповідь свою! Почав. «Ви знаєте

-

Радянського Союзу

Не визнає ніхто із чесних ... «шахраїв».

Хтось перебив: «Геть угодовців Юза!»

Ввесь натовп, наче в бурю, зашумів: «Геть капітал!» - «Живе Радянська влада!» Президія реве. Дзвінок не замовкає. Не зна промовець

-

де йому порада.

Та авдиторія сама поволі ущухає І знов при слові меншовизму l{аже:

«Мене, мабуть, не так ви зрозуміли,

211


Не знаючи, що помінтерн

«Живе Іюмпартія ... »

-

-

це ... Наш».

«Живуть робочі СИJш!»

«Геть зраднин:ів, запроданців, прохвостів!»

«Та це ні із них

-

з l\ЮНШОВИІ,ів бе3ІЮСТИХ!»

Герой наш, бачачи, що сунетьсн скандал, Дверима чорними дав заячого ходу

Від чорного, від дикого народу, А зала

«Інтернаціоннш) Натхненно просніваJlа ...

І тихо б розійшовся люд робочий, Якби то з-за ріilшів на наТОВІІ не наСІЮЧIІВ Поліції загін, закликаний завчасно Меншовиками. ДаJlі

Побитих

-

-

все вже ясно:

сто. Сто п'ятдесят арештів.

І тим скінчився виступ той нарешті.

«Моралі» вам? Та нащо вам «мораль»? «Соціалістш) і (щариці» Частіше їздять хаіі в даJЮl\і заграниці,

Щоб показати СІ.різь, яна в них шваль!

1925

р.


ЗМІСТ

І10езін революціііного горішlН Леопід НО81tчеnl>О

5

JlIРІША

«В житті горю ... Життн шоблю ... » (,Не ро;п;ажу н іІУМ своїх ... »

::\4

34

«Самотності свавільно-гордий снів ... » (,Червоні НЛЯМИ листу осіннього ... » «Старовинний ціJIУЮТЬ рояль ... » (,Ви, що тікавте з життя ... »

35

36

Ще в шилах бурхають вогні I\НИЖI,а життя Мій сад

34

35

36

37

38

(,Наша піст! тільни вільним ... » ('НІ, ХВИJIі ВОД, мов життю)

39

39

(,3амоВlШИ ДЗВОНИ невгомонні ... »

39

«Вітер CTOГlII\ вив, свище ... »10 ПО(JТ

·10

СУМИРНИМ «Любов

-

IЮШllIар,

любов

41 наруга ... »

-

41

«Ні про хлопчиська, що мерзне на вулиці ...» Буяння сил Юний дад

Серця перебої

213

42

42 43

41


Воролша

43

Н:раIlЛИIlИ І,рові Осіш,

44

47

«Десь граюп, ХВИJІЇ у таш;у ... »

«МИllУJlИ місячні сонати... »

48

«Насміюсн н над долею ... »

48

"Україні (Зі старих зшитків) Вперед

51

Канонада

52

Після Крейцерової

сонати

ПовстаЮIJI

53

54

Наназала мені...

55

Весняні вибрИl\И

56

Червоні зорі

57

Буржуй

57

Бастілін

:18

Маніфестацін

59

ВУЛИЦЮ! ~liCTa... «Ніч.

48

51

До берегів

«}'

47

ОстаНІШ птаШЮJ

60

заlllОВlша»

землі длн І\ОХaJШН пе знаіідеш ... »

Тупого БОJIIО... На чатах

61 62

Молоді привіт

63

«3а ніч безсонну будьте

214

60

61

В розгулі ...

БатраЦЬІШ

60

64

вдячні ... »

64


Автопортрет

65 66

"Удари молота

ПоеТІюмові

66

Непотрібне пояснення Бувало

ЕлеІ{тра

67

67

(Фрагментu а радіоnое,м,и)

73

НеСІ,інчениіі маЛЮНОІ,

Кронштадт

Я знаю Лист

73

74 74

На обважнілі... Початок

75

76

Слово (шомуню> РаНОІ{

79

80

Ти пробач...

82

Балада про любов Творче «вірую»

82 84

Сонце ненадовго

Пар"

85

86

Прпвіт Дем'янові

87

3а віІшами палаців

89

90

МіТIІНГ (Натура)

Працюй

68

92

ШАРЖІ, ПАРОДп, ЛІТЕРАТ"УРНІ НОТАТКИ Надія Кибальчич (Весnяnа я. Мамонтів

На

піч)

94

ІШЛИСІ,У пан футуризму

215

95

94


C(,~IClllm

1\1 IІхаііло

щ:;

Містеріл я. Савчеюш

9(j

Пародія (((Читаю вірщі Семеlиm ... !!)

97

Пароділ

97

(((КоломийIЩ Куликові ... і!)

Рур і поет (Пародія)

98

На дружній шарж СаШІ\а (о. Довженка)

3

пружніх

посланій

І. В. Сосюрі Н.

зеМЛЯІ\ам

99

Остапові Вишні

99

ПИСМlеННI!І\ У Криму Посла.ніл

9f

100

землякам

І. Ол. КопилеНІ\ові

101 101 101

ІІ. Михайлові СемеНІ\ові ІІІ. о. Слісаренкові

Мандрівникам (ПобажаН/tя па дорогу) Т. Павлові Тичині

102

ІІ. Валер'янові ПО.'ІіЩУІюві

102

ІІІ. Ол. Досвітньому

ІУ. Всім разом

Побажаннл

під

10:1 103

І10Вllіі

«Гартам»

рі"

103

Журналу «Червоний шллх»

104 10".

«Журналові ПЛЯ всі'.:»

«Плугові»104 САТИРА

Читачеві

105

Весняна баЄЧІ\а105 убансьний похід

(3

примсьпих мотивів)

Ультиматум богові

21()

106

106


СхіДІІа },ааО'IІ>8 Атеїст

109

109

Премудре рішенпя

110

І\рути, та не перекручуіі

111

П ро прем'єра, що маііше всіх задовольнив По-своєму

112

113

ДОІ,УЧllС ааllиташш

114

JІпцарі на роздоріжжі (Балада) «Святе мистецтво»

116

«Верхівець бе:! головш)

116

ДУIlIКИ аМСРИl,ансЬІЮГО дяді КРОКОДИJшчі сльози

117

ДрУRарСЬІ>8 ПОl\lилка

118

Не буде тю,!

117

119

Моє радіо

120

Останні чаСIl

121

Комуні:!м навиворіт

Тиша в Гамбурзі Це ти

122 122

123

Автоанкета

123

Венера Іюнтрагептом (Бувальщunа)

Попередження Неув'язка

126

Про (<Престиж»

128 129

Володар світу (До ;иад,lОnnа Сашnа)

Гра (Байпа)

125

127

Остання потіха

217

114

130

130


Про діла дивні, чудеса Іюоперативні,

про те, як кооператив попа Порфира посадив (Бувальщunа) РеІ\лама

131

133

Диреиор і Хробю, (БаЙIШ) Про розум (БаЙl>а)

136

Після нафтової операції Павоть на риштуванні

Чванько

134 137

(Байна)

138

139

Пісеньна

з прозаїчним нінцем (Бувальщu//'а)

Плакат на вулиці (Жовч)

140

142

РозгаДJ,а (Амєриl>а//,сы>йй р-рома//,)

Страшна НОJl[ста (східnогалuцы>)) Урядова гойдашш

143 145

145

llИСОI,і особи (/стинnа істuрія па nіСЄnltиіі лад)

Невже і тут?

14(j

149

Оце нісня гарна, нова

149

починайте її знова Не вигаДI{а

-

справжні події про те,

НІ, панотець 3 І\очеТJ,ів в день святої Феодосії

воду на мості святив Весняна ідилія l{opOТJ,a нісенЬJШ

СтраЙІ; гицелів Архівне

150

151 151 152

152

Як виробляються президенти

(AlttepUlianCbl>a Лулу

218

історія)

155

154


Героїчна поема

157

Милості просимо Злодій

159

160

Слава

161

Політграматичпе запитання Незю,іпчепа історія

162

(Кариliатура)

162

Ду~ши в День радянсЬІ;ОЇ преси (Про газети, читача й таlіе іllше)

164

ПаВУJ\ утіІ\

167

-

лишилась павутина

Порушенпя традицій

167

АмеРИІ;аНСЬІ,і чудеса

168

ЛЬОІ;аї

168

Опанас на ярмарку (БаЙliа)

169

Державний розум (БаЙliа) Звірячий мир (БаЙliа)

171 172

Не заБУДJ, про царсьну війну Пояснення

173

Не принципіалісти

174

Успіхи ІІ Інтернаціоналу

175

Про ЕОНЯ іі зайця (БаЙliа) ЧeJ;а в Берліні

175

176

Вчити треба! (Бульварщиllа) Правильний суд

178

179

«Самовидцю,!»

180

«Миротворці»

181

Промова ІШрОЛЯ в парламенті

«Останнє прощай»

181

182

Значення старого звичаю

219

173

182


«Т;Оil(<', J\ЩШ хrапі>}

«СJШРUНИКШ)

ІН:;

lіИ

КОЛЯІ\а в домовину (ЮвілеUlіа згадка) Стрілочник відповідає Не вмер ДаНИJIО

186

187

Історія одної подорожі

187

!I:НИJIша спеціаJIЬНОГО нризначешш Веш,мишановна Явдоха Не хватило...

185

І НН

188

1Н(]

Темна справа (На естоltСЬНУ тему) «У);раїНСЬІШЙ );омунізМ»

П раВИJIьпиі! НрИСУ!\

НЮ

1(11

192

Претрпд<,пти (До маЛЮltliів Саllll,а) Ветуп

І. М. с. грушевеы\іі

ІІ. СJ;ОРОl!адсшиіі ІІІ. с. Петлюра

l!В

194 1(]1

ІУ. ДоніІ;ін, llрапгеш. і Т. д. У. ПіJIеудеший УІ. Махпо

НЮ

УІІ. Рошта Туман

НЮ

1% НП

197

Епітафія па дОМОВИНУ

19Н

Нове відкриття Америтш Посмертна згаДIШ

19Н

'199

Хто посіяв, а хто пожне

200

Патріотична присяга

201

РаДЯНСЬІ\ИЙ еіРНИЧОІ{

202

Свят)шві ду~ши

(Скарги ображен,ої ЛlOdUllU)

220

203


Сю;щ пости!

іlаслужеllа нагорода

205 206

Причини пагороди

Мудрий пастир і неслухняні вівці

На вііі.ні

-

ЛІ. па війні

207

Старі приназни на повий лад

208

l1:руЖIІЄ побажання в день ювілею Ш тапячі ДОІЮРИ

206

208

209

На llіllrеr\ЬІШЙ :мотив

210

«ДOlшад про Радсоюз» (ДійСllа історія, nрогавлеnа nатою пресою)

21 t


ВАСИЛИЙ МИХАЙЛОВИЧ 3ЛЛАН (БЛАКИТНЬІй) СТИХОТВОРЕНІН[ СостаВlІтель

Майн ВаСІІ<,ьевна Вов'пш-Б;ШIШТIIа БиблиотеЮl украинской клаССИIІИ (,ДНІПРО»

Rиев, издательство художественной литераТУРЬІ «Днипро», 1983 (На уnраинсnо,м яз'ЬtnЄ) Редактор Л. С. Малахова

Художнє оформлення В. М. Дозорця Художній редактор І. М. ГаВРІШЮI\ Технічний редаl\ТОР Л. І. ІльчеlШО Rоректори Г. І. RРИВОПУСI\, Н. І. Прохоренно


ІнФоРМ. б;ШНlі .А, ~089

Здано до складання 08.06.83. Підписано до друку 26.09.83. БФ 51073. Формат 75х90'/З2. Папір друкарський No 1. Гарнітура звичайна нова. Друк високий. Ум. друк арк 8,75. Ум. Фарб. відб. 9,258. Обл.-вид. арк. 9,122. Тира;к 8000. Зам. 3-175. Ціна 1 крб. 10 к. Видавництво XYДO>lIНЬO] літератури «Дніпро.). 252601, Ниїв-МСП, вул. Володимирська. 42.

Ниївсьна ННИ>lшова ФабрИlШ (,Жовтень».

252053.

Ниїв, вул. Артема,

25.


Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.