Мандри Лемюеля Гуллівера by Евгений Захаревич

(Англ.) С 24

Чотири рази вирушає 8 далекі мандри знаттєлюбний Гуллівер, чотири рази повертається він додому.

збагачений

новими

враженнями

новим

досвідом. В яких тіЛhки незвичайних країнах не довелося йому nобуват:J.,

яких чудернацьких звичаів не довелося побачити. І в цих далеких мандрах герой pO~/aHY

зростає духовно. Він починає розуміти, що сучасне ЙОАЩ

суспільство побудоване на несправедливості та nоро"ах.

Переклад 3 англійської Малюнки англійського художника Ч.

Б РОК А

Художнє оформлення Р. МАС А У Т О В А

Частина І

ПОДОРОЖ ДО ЛІЛІПУТІВ

РОЗДІЛ

Автор оповідає дещо про себе та про свою родину, про перщl спонуки до мадрlвни цтва. Ного корабель розбивається, і він, рятуючи собі життя, кидається в хвилі, пливе іі виходить на берег у країні ліліпутів. Ного беруть у полон і привозять до столиці.

у мого батька був невеликий маєток у Ноттінгемширі. Я народив ся третім з п'ятьох його синів. На чотирнадцятому році мене віддали до коледжу в КембріджР. Там я пробув три роки, старанно вивчаючи науку. Та хоч як мало допомагав мені батько, і то було йому надго важко при його бідності. Тому через три роки мені довелося піти в на

уку до видатного лондонського хірурга містера Бетса,2 у якого я вчився чотири роки. Іноді батько присилав мені трохи грошей, і я витрачав Їх на книжки з мореплавства та зв'язаних із ним галузей математики, бо завжди думав, що рано чи пізно, а мені пощастить здійснити свої мрії і стати моряком. Пройшовши курс навчання у містера Бетса, я приїхав до батька і дістав од нього, дядька Джона та декого з роди чів сорок фунтів стерлінгів готівкою та ще й Обіцянку давати тридцять фунтів щороку на моє утримання в ЛеЙдені. З Там протягом двох років та семи місяців я вивчав природознавство, бо знав, що воно стане мені в пригоді під час майбутніх подорожей. Повернувшись додому з Лейдена, я, по реl{омендації мого дцброго патрона містера Бетса, вступив лікарем на корабель «Ластівка», що був під командою капітана Абрахама Пеннела. Я проплавав на цьому судні три з половиною роки і побував за той час у Леванті 4 та в ІНших країнах. Повернувшися до Англії, я вирішив улаштуватися в Лондоні, до чого заохочував мене мій патрон, містер Бетс, що порекомендував мене багатьом своїм пацієнтам. Я найняв частину невеликого будинку на вулиці Олд-Джюрі і, за порадою друзів, одружився з міс Мері Бер тон - другою дочкою містера Едмунда Бертона, власника панчішноі І Кем б рід ж місто в Англіі з відомим Кембріджським університетом, з:) снованим ще 1231 року. 2 В Англії за часів Свіфта медичну освіту здобували в якогось лікаря. Спеціаль них навчальних

закладів не

3 Л е йде н 4 Л е в ант

було.

місто в Голландії, де міститься відомий університет. збірна назва краін Східного Середземномор'я.

крамниці на Ньюгетській вулиці. Бертон дав за .'ІОНІ.КОЮ чотириста фунтів посагу. Через два роки ~ій добрий патрон Бетс помер, а що приятелів у мене було небагато, то й практика моя почала підупадати, бо сумлін ня не дозволяло мені наслідувати нечесні вчинки інших лікарів і дури ти пацієнтів. Отож, порадившися з дружиною та де з ким із знайомих, я вирішив знову податися в море. На протязі шести років я служив лікарем на двох кораблях і не раз одвідав Індію й Вест-Індію, чим тро хи поліпшив добробут родини. На дозвіллі я читав твори найкращих

сучасних і давніх авторів, а буваючи на березі, приглядався до побуту та звичаїв людності і разом з тим вивчав чужоземні мови, до яких я мав великий хист, бо у мене була добра пам'ять. Остання подорож моя була не дуже щаслива, через те я став від чувати втому від моря і вирішив залишитися вдома з дружиною та

дітьми. З Олд-Джюрі я переїхав у Феттерлен, а звідти в Уоппінг, де сподівався мати практику серед моряків. Та сподіванки мої не справ дилися. Три роки чекав я, що справи мої покращають, і нарешті при йняв вигідну пропозицію капітана Вільяма Прічарда - власника «Ан тилопи», - що виряджався у південні моря.

Ми відпливли з Брістоля 4 травня 1699 року, і спершу наша подо рож була дуже щаслива. Але, коли ми пливли до Індії, нас захопиі.! жорстокий шторм і відніс на північний захід од Ван-Діменової Зем лР - як ми довідались про те з вимірів - аж до тридцятого градуса j двох мінут південної широти. Дванадцять наших матросів померли від надмірної роботи та поганого харчування, а інші зовсім знеси лилися.

П'ятого листопада (коли в тих широтах починається літо) при ду же туманній погоді вартовий помітив скелю, що виступала з води на

віддалі півкабельтова 2 • Сильний вітер мчав нас просто на неї. За мить корабель наскочив на скелю і розбився. Шістьом з екіпажу, і мені в тому числі, пощастило спустити на воду човен і вибратися на безпечну відстань від корабля та скелі. Ми гребли, за моїми підрахунками, зо три милі, доки знемоглися зовсім, бо були виснажені роботою ще на кораблі. Далі ми пустилися на волю хвиль, і за півгодини шквал з пів ночі перекинув наш човен. Що сталося з моїми товаришами з човна і 3 тими, що врятувалися на скелі та залишилися на судні,- сказати не можу, але гадаю, ЩО всі вони загинули. Я плив навмання, підштовхуваний вітром і припливом, раз у раз шукаючи ногами дна і не знаходячи його. Кінець кінцем, знесилившись до краю, я раптом відчув під ногами дно. На той час шторм уже п:) мітно вшух. Дно тут було таке пологе, що я брів з милю, перше ніж 1 В І! н-д і мен о в а 3 е м л я - така була назва до 1853 року острова Тас манія, біля південно-східних берегів Австралії. 2 К а б ель т О В МОРСЬКІ! міра ДОВЖИНИ, дорівнює 185,2 метра.

добувся до берега, що сталося, як здається мені, о восьмій годині вечо ра. Я пройшов ще з півмилі, але не бачив ніде ніяких ознак житла чи людей, або ж був такий знесилений, що не помітив їх. Від утоми та спеки мені дуже захотілося спати. Я ліг на низеньку м'яку траву і заснув таким міцним сном, яким не спав ніколи в житті. Спав я щонайменше дев'ять годин, бо, коли прокинувся, був уже бі лий день. Я хотів підвестись, але не спромігся й поворухнутись: я лежав на спині, і мої руки та ноги були міцно, з обох боків, так само як і моє довге, цупке волосся, прив'язаНІ до чогось на землі. На всьому тілі я відчував тоненькі перев'язі, що обплутували мене від пахов до сте гон. Я міг дивитися лише вгору; сонце починало вже припікати, і світло

його сліпило мене. Навкруги чувся якийсь гомін, але встановити його походження я не міг, бо, лежачи в такому положенні, бачив саме небо. Незабаром щось живе заворушилось на моїй лівій нозі і, поволі посуваючись уперед, спинилась у мене на грудях, а потім підійшла під

саме підборіддя. Опустивши очі, я побачив чоловічка дюймів!

шести

на зріст з луком та стрілою в руках і з сагайдаком за плечима. Тим часом я почував, що слідом за ним сунуть принаймні ще з сорок таких ! Д Юй м

англійська міра ДОВЖИНИ, дорівнює

2,5

сантиметра.

самих чоловічків. Украй вражений, я так голосно скрикнув, що всі вони з переляку кинулися врозтіч. ЯК я довідався потім, дехто з них навіть прибився, зіскакуючи з мене на землю. Але незабаром вони повернули ся, і один з них, наважившися стати перед самим моїм обличчям, на ознаку здивування підніс угору руки і вереСКilИВО, але цілком виразно гукнув: «Г ек і над е г у л ь!» Вигук його кілька разів повторили інші. Тим часом я лежав у дуже незручному положенні. По довгих зу силлях мені пощастило розірвати нитки і витягти з землі кілки, до яких була прив'язана моя ліва рука. Разом із тим, шарпнувши головою (шо завдало мені невимовного болю), я трохи звільнив свое волосся і спромігся повернути голову дюймів на два. Але чоловічки втекли рані ше, ніж я встиг спіймати когось із них. Знявся пронизливий крик. А ко ли галас ущух, один із них голосно вигукнув: «Т о л ь гоф О накІ»

У ту ж мить я відчув, як У мою ліву руку ввігналося з сотню стріл, що кололи мене, наче голки. Крім того, вони разом вистрелили в по вітря, як ми стріляемо 3 гармат, і багато стріл впало мені на ТІЛО (хоч я й не відчув їх), а деякі влучили мені в обличчя, яке я за раз же прикрив рукою. Коли ця злива СТРІЛ ущухла, я аж застогнав від досади та болю і знову спробував звільнитись. Але чоловічки випустили ще

більше стріл, а дехто з них намагався уколоти мене списом у бік. На щастя, на мені була куртка з буйволячої шкіри, якої вони не могли проколоти. Я подумав, що найобачніше буде лежати поки що тихо, а вночі, користаючися вільною лівою рукою, визволитись зовсім. Я мав підстави гадати, що міг би стати до бою з найбільшими арміями, які вони могли зібрати проти Metle, якщо всі мешканці цієї країни однакові на зріст з тими, кого я бачив. Але доля судила інакше. Помітивши, що я не рухаюся, вони перестали стріляти. З шуму, що долітав до мого слуху, я довідався, що їх стало більше. Ярдів' за чотири від мене, якраз проти мого правого вуха, чути було стукіт, що тривав цілу годину, так, ніби там щось будувалося.. Повернувши голову. наскільки дозволяли кілки та нитки, я побачив поміст футів 2 на півтора заввишки з двома чи трьома драбинами; він міг вмістити чотирьох таких чоловічків. Звід ти ОДИН із них, мабуть якась поважна особа, виголосив до мене довгу

промову, з якої я не ВТОРОllав жодного слова. За наказом промовця до мене підійшло з п'ятдесят тубільців. Ванн

розрізали нитки, якими була прив'язана моя голова, і тим дали мені змогу повернути її на правий бік, щоб бачити промовця і всі його рухи. Він здавався людиною середньрго віку і був ніби вищий на зріст, ніж троє інших, що супроводили його. Один із них, трохи довший за мій се редній палець, тримав йому шлейф, двоє інших стояли з обох боків. Він промовляв як справжній оратор, і в його словах було чути і загрози, і обіцянки, і співчуття, і ПРl\хильність. Я відповів йому покірним тоном, знявши вгору ліву руку і звівши очі до сонця, немов прикликаючи його за свідка. Я майже помирав з го .тJoдy,-- востаннє я під'їв за кілька годин перед тим, як покинув кора бель,- і кілька разів підніс палець до рота на ознаку того, що хочу Їсти. Вельможа зрозумів мене дуже добре. Він зійшов з помосту, звелів приставити до мене багато драбин, і ними до мого рота полізли сотні тубільців, несучи в кошиках їжу, яку наказав зібрати й приставити до мене Імператор, ледве довідавшися про мою появу на острові. Я помітив, що вони принесли мені м'ясо різних тварин, але не міг розібрати яких саме. Там були і стегна, і лопатки, і філе, що виглядом нагадували баранину, але всі вони були менші за жайворонове крило. Я ковтав Їх по дві, а то й по три разом і з'їдав щоразу по три хлібини, кожна з мушкетну кулю завбільшки. Чоловічки прислужували мені дуже жва во і тисячами знаків виявляли своє здивування з мого великого зросту та

апетиту.

Потім я подав знак, що хочу пити. Бачивши, як я їм, вони зрозумі ли, що малою кількістю питва я не задовольнюся. Вони підкотили до моєї руки одну з найбільших своїх бочок і вибили у ній днище. Я вихиJ Ярд 2 Фут

англійська міра довжини, дорівнює англійська міра довжини, дорівню€

0,9144 метра. 30,4 сантиметра. Q

лив її одним духом, бо там було менше як півпінти l легкого вина, що скидалося на бургундське, але було куди смачніше. Випивши так само й другу бочку, я знаками показав, що хочу ще, але вина в них більше не було. Коли я закінчив свою дивну трапезу, чоловічки загукали з ра дощів і почали танцювати у мене на грудях. І П і н т а

англійська міра рідини, дорівнює

0,5

літра.

Признаюся, що,

КОЛИ вони

ходили

по моєму

тілу

сюди

туди,

мені не раз кортіло схопити в жменю сорок чи п'ятдесят з тих, ЩО перщі навернуться під руку, і скинути іх на землю. Проте, зваживши на своє становище і ту шкоду, яку вони могли мені заподіяти, а також дану мною урочисту обіцянку (бо так тлумачив я свою принижену поведін ку), я зараз же відмовився від свого наміру. До того ж я вважав, ЩО мене зв'язує вдячність до людей, які поводяться зі мною так гостинно і так щедро частують мене. Проте в думках своїх я мимоволі дивувався з хоробрості цих маленьких людей, які наважувались злазити на мене і ходити по моєму тілу, тим часом як одна моя рука була ВІльна, і не тремтіли від одного погляду на таке гігантське створіння, яким я мусив був здаватися їм. Трохи згодом, коли вони побачили, що я не прошу більше їсти,

передо мною з'явився якийсь поважний урядовець. його ясновельмож ність, злізши на мою праву ногу, наблизився до мого обличчя в супро

воді почту з дванадцяти чоловік. Він присунув мені ЛІД cal\1iciHbKi очі вірчий лист за монаршим Пlдписом і говорив зі мною хвилин десять без будь-яких ознак невдоволення, але вельми рішучим тоном. Промов ляючи, він часто тикав пальцем, як виявилось потім, У напрямку сто лиці, що була на півмилі від нас і куди державна рада ухвалила пере

везти мене. Я відповів небагатьма словами. Вільною л"івою рукою я кіль ка разів доторкнувся до правої (але проробив цей рух високо над голо· вою його ясновельможності, бо боявся зачепити його чи когось із його почту), а тоді до своєї голови та тіла, показуючи, що хочу визво литися.

Він, здається, досить добре зрозумів мене, бо заперечливо похитав головою і рухом руки пояснив, що мене одвезуть у столицю як поло неного. Воднораз іншими знаками він дав мені зрозуміти, що в мене буде вдосталь їсти та пити і що зі мною поводитимуться дуже добре.

Тут у мене знову виникло бажання розірвати свої пута. Але, знову від чувши пекучий біль від стрі.lІ на своіх руках та обличчі, які були всі в пухирях, і побачивши зростаючий натовп, я на мигах показав їм, що

вони можуть робити зі мною, що хочуть. Після того вельможа з своїм почтом пішов, чемно попрощавшися зі мною; всі вони були в дуже доб рому настрої. Незабаром я почув вигуки, і біля мого лівого боку зако машилося багато людей. Вони попустили мені прив'язі так, ЩО я міг повернутися на правий бік. Перед тим вони намазали мені обличчя й ру ки якоюсь маззю, ЩО дуже приємно пахла, і біль, заподіяний стрілами, за кілька хвилин угамувався. Усе це, на додаток до Їхніх дуже пожив них страв та напоїв, схилило мене на сон. Я проспав щось із вісім годин, як довідався згодом. Це було не дивно, бо лікарі, з наказу імператора, підсипали в бочки з вином сонного зілля. Знайшовши мене сонного на березі, тубільці повідомили про це спеціальним посланцем короля, і державна рада ухвалила зв'язати мене описаним вище способом

(зроблено ие вночі, коли я спав), а також надіслати мені силу їжі та питва і приготувати машину, щоб перевезти мене до столиuі. Ці люди - чудові математики. Вони досягли великих успіхів у меха ніиі завдяки підтримuі та заохочуванням свого імператора, відомого покровителя наук. У иього монарха є багато машин на колесах, щоб перевозити дерева та інші важкі вантажі. Він часто будує величезні військові кораблі, деякі до дев'яти футів завдовжки, в місиевості, де росте будівельне дерево, звідки їх uими машинами перевозять ярдів за триста-чотириста ДО моря.

П'ятсот інженерів і теслярів зараз же заходились будувати шонай більшу машину, яку будь-коли бачили в цій країні. То була дерев'яна платформа дюймів на три від землі, футів у сім завдовжки і чотири завширшки, покладена на двадuять два колеса. Усю цю роботу було виконано протягом чотирьох годин по моєму прибутті на острів. Поява иієї машини і викликала гомін, який я почув, прокинувшись. Ії поста

вили поряд зі мною. Але найбільші труднощі полягали в тім, щоб підняти мене і покласти на платформу. Для цього вони поставили вісім десят стовпів в один фут заввишки і канатами, не товщими за нашу мотузку, обвили мені шию, руки, ноги та тулуб. дев'ятсот найдуж чих чоловіків тягли мотузки крізь силу блоків, почеплених на

стовпи, і за три години я лежав уже на платформі, міино прив'язаний до неї.

Про все це мені розповіли згодом, бо під час иієі операuії я спав глибоким

сном;

той сон

навіяло

мені

сонне зілля, підсипане у

вино.

Тисячу п'ятсот найбільших коней· короля, кожен у чотири з половиною дюйми заввишки, мали перевезти мене до столиuі, що, як я вже казав, була за півмилі від цього місця.

Години

через чотири

після того,

як ми рушили в

дорогу, стався

один дуже кумедний випадок. Віз спинився на хвилину для якогось по лагодження. Скориставшися з нагоди, два чи три молодих тубільці за хотіли подивитися, який я маю вигляд, коли сплю. Вони здерлися на машину і обережненько наблизилися до мого обличчя. Один із них, гвардійський ОфІЦер, засунув мені досить далеко в ліву ніздрю вістря своєї піки, що залоскотало мене, неначе соломинка. Я чхнув і проки нувся, а ті непоміТІ-ІО зникли. Тільки через три тижні довідався я про причину мого раптового пробудження. Ми їхали до самого вечора, потім спинилися на відпочинок, при чому з обох боків платформи стало п'ятсот вартових - половина. з за паленими факелами, а решта з луками та стрілами напоготові, щоб стріляти, як тільки я поворухнуся. На світанку ми рушили далі, і до полудня опинилися за двісті ярдів од столиці. Тут нас зустрів імпе ратор із своїм двором, але міністри, боячись за життя його велич ності, відрадили його сходити на мене, щоб не пеку.

наражатись на небез

На майдані, де зупинилася платформа, стояв старовинний храм, що

вважався найбільшим у цілій державі. Кілька років тому, зганьблений брутальним убивством, він утратив для цього релігійного народу своє значення, і його стали використовувати для громадських потреб, ви нісши звідти всі окраси та церковні оздоби. У цій будівлі і вирішили мене поселити. Головні північні двері були чотири фути заввишки і два завширшки, і я вільно міг пролізти крізь них. По обидва боки дверей, дюймів на шість від землі, було по невеличкому вікну. Крізь ліве вікно двірський коваль просунув дев'яносто один ланцюг розміром з ланцю жок на годинниках європейських дам і прикріпив їх тридцятьма шість \1а замками до моєі лівої ноги.

Через дорогу, футів на двадцять від храму, стояла п'ятифутова башта. Я сам не бачив, а чув од інших, що імператор разом з багатьма вельможами зійшов на башту і звідти дивився на мене. Переказують, що з міста з тою ж метою вийшло понад сто тисяч мешканців, і я ду маю, що принаймні тисяч із десять їх здерлося драбинами того ж таки

дня на мене, незважаючи на сторожу. Але незабаром що забороняв це під страхом смерті.

видали

наказ,

Пересвідчившись, що визволитися 3 ланцюгів я не здужаю, майстри перерізали всі нитки на моєму тілі, після чого я звівся на ноги в дуже сумному настрої. Не можна описати, як усі здивувалися і загаласу вали, побачивши, що я встав і ходжу. Ланцюги на моїй лівій нозі були футів зо два завдовжки й дозволяли мені ходити туди та сюди, описую чи півколо, а також залазити всередину храму і лежати там, простяг шись на ввесь зріст.

РОЗДІЛ

Імператор Ліліпутії в супроводі багатьох вельмож приходить подивитись на автора в його ув·язненні. Опис особи та одягу імператора. Щоб навчити автора їхньої мови, до нього призначено вчителів Своєю лагідною поведінкою він заслуговує JlacKY імператора. Кишені його обшукують, шаблю та пістол і відбирають.

Підвівшись, я поглянув навкруги, мушу признатися, що ніко.пИ не бачив приємнішого краєвиду. Вся місцевість здавалася суцільним садом, а обгороджені лани, звичайно, у сорок квадратних футів кож ний, нагадували грядку квітІВ. Лани чергувалися з лісами, де найвищі дерева, на мій погляд, були до семи футів заввишки. Ліворуч од себе я бачив місто, що скидалося на театральні декораиії. Тим часом імператор ЗІЙШОВ з башти і верхи наближався до мене. Хоч як добре був вимуштрований його кінь, та, побачивши таку вели чезну постать, що здалася йому живою ГОРОЮ,- він злякався і став дибки. Але імператор був чудовим вершником і всидів у сідлі, аж поки підбігли царедворці. Вхопивши коня за вуздечку, вони допомогли імпе

раторові злізти. його величність з

великим

подивом розглядав мене

з усіх боків, не підходячи, проте, ближче як на довжину мого ланцюга. 3 його наказу двірські кухарі та комірники, що були напоготові, під везли до мене на двоколісних візках їжу та напої і поставили їх так, щоб я міг дістати. Я взяв ті візки і швидко спорожнив їх. Двадцять із них були повні м'яса, десять - вина. Кожен візок з м'ясом став мені на два-три добрих ковтки, а вино, налите в десять череп'яних посудИll, я вилив просто у візок, випИв його одним духом і так само зробив і з рештою. Імператриця й молоді принци та принцеси разом з двірськими

_/'

,........,

(--.--....... ---....

- ~ '--

дамами сиділи спершу

в кріслах оддалік, а

після пригоди 3

конем по

вставали й підійшли ближче до імператора, якого я хочу зараз описати.

На

зріст він майже на

придворних; самого цього

ніготь вищий

досить,

за

нього. Риси обличчя його гострі й мужні, ніс

кового

кольору, постать

llіозність, у поводженні мав двадцять вісім

МОЖIIО.

Щоб

першого·ліпшого з своїх

щоб викликати особливу

струнка;

пошану до

орлиний, шкіра

у рухах цього

монарха

олив

була гра

велич. Він був уже немолодий для ліліпута

років і дев'ять місяців, і правив щасливо та пере

кращс бачити

йаго,

51 ліг

на бік,

і його обличчя

опини

.~ося тоді на одному рівні 3 моїм, при чому він стояв на відстані яких небудь трьох ярдів від мене. Згодом му

не

можу

помилитися

Його вбрання

моєму

я не раз брав його на

руки, і то

ОПИСІ.

було дуже звичайне і

просте ї

середнє між азіатським і європейським одягом.

являло собою щось

На голові він мав лег

кий золотий ШОJIОМ, прикраlJlС'НИЙ самоцвїтами, з пером на гребені. На випадок, якби я розірвав JlаНllЮГ, він держав напоготові у руаі оголе-

НИЙ меч ДЮИМІВ на три завдовжки. Піхви й держак його були

оздоб

лені діамантами. Голос його був пронизливий і такий чистий та вираз ний, що я добре чув його. навіть стоячи на ввесь ~P[CT. дами та в,"ль мажі були одягнені дуже розкішно, і місце, де вони стояли, нагадувало розстелену на землі спідницю, гаптовану сріблом і золотnм. Його ве личність раз у раз озивався до мене. Я відповідав йому, але ні він, ні я

не розуміли один одного. Тут же БУJlО багато священиків та адвокатів (як я догадався з їхнього одягу), ЯКи:\1 наказано було заговорити зі мною. Я озивався до них усіма мовами, які знав хоч трохи, в тому числі німеuькою, голландс(,кою, латинською, франuузькою,

іспанською, італійською, але без жодних наслідків. За дві години імператор і двір повернулися у місто, і я залишився сам, під сильною вартою, що мала охороняти мене від настирливості

Д.

Свіфт

і, МОЖЛИВО, від лихих намірів юрби, що нетерпляче тиснулася до мене_ Коли я сидів біля дверей свого житла, дехто наважився навіть стріля ти в мене, і одна стріла мало не влучила мені в ліве око. Полковник наказав схопити шістьох заводіяк; він вирішив, щоб найкраще покара ти їх, віддати зв'язаних мені до рук. Підштовхувані списами солдатів, злочинці наблизились до мене. Я удав, ніби хочу з'їсти живцем одного З них, а решту поклав у кишеню куртки. Бідолаха жахливо репетував, а полковник та офіцери дуже хвилювались, надто коли побачили, що

я видобув З кишені складаного ножа. Та я незабаРО"'1 заспокоїв їх. При язно дивлячись на полоненого, розрізав ножем нитки, якими він був зв'язаний" і обережно спустив його на землю. Він зараз же втік. Так само зробив я і з іншими, видобуваючи їх по одному з кишені. Я поба чив, що моя великодушність справи.ТІа добре враження на солдатів та народ, а згодом ПРИДалася мені й при дворі. Проти ночі я не без труднощів заліз у своє приміщення, де ліг про сто на землю. Так довелося мені спати два тижні, поки з наказу імпе ратора була виготовлена для мене постіль. На возах привезли шіt:ТСОТ матраців. Сто п'ятдесят штук їх зшили докупи, зробивши один, що підходив мені і довжиною, і шириною. Таких матраців було покладено один на один четверо, а втім я міг обійтися й без них, бо ця постіЛh була не набагато м'якша за кам'яну підлогу. За таким самим розра хунком було пошито для M~He простирадла й ковдри, досить пристойні. як на людину, що стільки часу поневірялася без постелі. КОЛИ про моє прибуття стало відомо по всій державі, подивитись

на мене посунула сила заможного, ледачого й цікавого люду. Села спу стіли майже зовсім, і, якби імператор не видав спеціальних наказів та розпоряджень, сільське господарство країни дуже занепало б. Нака зи приписували, щоб кожний, хто бачив мене один раз, негайно ж по вертався назад, і забороняли наближатись до мого приміщення ближче як на п'ятдесят ярдів без особливого на це дозволу ВІЛ двору, що да.10 великий приt\vток міністрам. Тим часом імператор раз у раз скликав державну раду обговорю вати питання про мою дальшу долю. ЯК я згодом довідався від одного мого приятеля, особи вельми поважної й обізнаної 3 усіма державними таємницями, двір дуже турбувало питання про те, що робити зі мною. Вони боялися, щоб я не визволився, але й утримувати мене мало кош тувати дуже дорого і могло ВИК.'1икати голод у державі. Іноді вони ви рішували заморити мене голодом або принаймні засипати мені лице та руки отруєними стрілами, від чого я швидко загинув би. Проте цей план викликав побоювання, що такий великий труп, гниючи, спричи ниться до пошестей у стuлиці, які можуть поширитися й на цілу дер жаву.

у розпалі наради до дверей великого залу підійшло кілька офіце рів, і двоє 3 них, впущені туди, розповіли про тільки що згаданий ВИПВ-

док з шістьма злочинцями. ие справило таке сприятливе враження нн його величність та раду в цілому, що зараз же був виданий наказ. який зобов'язував усі села на дев'ятсот ярдів од столиці приставляти для мене щоранку шість биків, сорок овець та іншу живність разом з відповідною кі.ТJЬІ<істю хліба, вина та всяких напоїв. Платили за ІІИ'; з скарбниці його величності, бо цей монарх жив переважно приБУ1ка· ми від своїх маєтків і рідко, хіба що в найважливіших випадках, уда вався по с\'бсидію до своїх підданців.

Прислужувати мені призначили шістсот чоловік, яким визначили

платню, постатню для їхнього прожитку, і побудували їм біля моїх дверей вигідні намети. Триста кравців дістали розпорядження пошити

мені одяг за місцевим фасоном. Ш,естеро наіівизначніших учених мали вчити мене їхньої мови. І, нарешті, всіх коней з і!\1Ператорських ста·

І!/

єнь так само, як і коней вельмож та вартових, мали часто муштрувати

в моїй присутності, щоб призвичаїти Їх до мене. Всі ці накази були негайно здійснені, і за три тижні я зробив ве· ликі успіхи у вивченні Їхньої мови. під цей час імператор не раз ушано· вував мене своїми візитами, і йому подобалося бути присутнім на лек· ціях, що Їх давали мені мої вчителі. Я міг уже сяк-так розмовляти з імператором. Перше речення, яке я вивчив, було проханням ласкаво по вернути мені волю. Ставши навколішки, я повторював його щодня. Скільки я міг розуміти, він одповідав, що це справа часу, що розв'яза ти її він може тільки у згоді з радою і що спершу я мушу заприсягти ся жити в мирі з ним і його державою. Проте він обіцяв, що зі мною поводитимуться цілком добре, і порадив заслужити своєю поведінкою його прихильність, а також симпатію його підданців. Одного дня він попросив, щоб я не ображався, коли він накаже спеціальним чиновни, кам обшукати мене: в мене, мовляв, напевно є зброя, що повинна бути небезпечною, якщо вона відповідає розмірам т'акої величезної істоти. Я відповів, що його величність може заспокоїтись і що я ладний роз· дягтися тут же перед ним і повивертати всі мої кишені. Все це я пере казав почасти словами, а почасти знаками. Імператор відповів, що, згідно з законами, обшук провадити муть двоє його чиновників, і додав, шо проробити це, безперечно, вони зможуть лише з моєї згоди та з моєю допомогою. Певний мого благородства та слухняності, він з довірою ІІе редає Їх мені до рук. Все відібране в мене повернуть, коли я вертати' мусь додому, або заплатять за нього стільки, скільки я сам призначу. Взявши в руки обох чиновників, я поклав Їх спершу в кишені мого камзола, а потім в усі інші кишені, крім двох у куртці та однієї потай ної, якої я не хотів давати обшукувати, бо в ній лежало кілька дрібних, необхідних мені речей. В одній із кишень куртки був мій срібний го· динник, а в другій - гаманець з кількома золотими монетами. Ці джен тльмени, маючи при собі пера, чорнило й папір, склали докладний спи· сок усього, що бачили, а закінчивши роботу, попросили спустити їх на землю для доповіді королеві. Цей список я згодом перек.'1ав на ан глійську мову. Ось цей переклад повністю: «Після наЙпи.льнішого трусу, в правій кишені каМЗОJlа Великого Чоловіка-Гори ми знайшли тільки шмат цупкого полотна, якого виста ЧИJlО б, щоб заслати парадний зал вашої величності. В лівій знайдено величезну срібну скриню з срібним же віком, яке ми не могли са:'Іі підняти. Ми попросили підняти кришку, і один з нас, вліЗІІ1И всередину, опинився по коліна в якомусь поросі. Порох той, злетівши вгору, аж до наших облич, примусив нас обох довго чхати. В правій кишені курт· ки виявлено величезний сувій білої тонкої речовини, у три людини завтовшки, обв'язаний товстим канатом і вкритий чорними знаками, кожен у півдолоні завбільшки, які ми смиренно дозноляємо собі вважа ти за літери.

В лівій кишені Jlежала

якась машина з двадцятьма довгими паля

ми, на зразок паркану перед палацом вашої величності. Гадаємо, що ним Чоловік-Гора розчісує собі волосся, але ми не питали його про це, бо порозумітися з ним дуже ВаЖКО.

В більшій Ішшені з правого боку його середнього одягу (так назва .'ІИ вони мої штани), ми побачили порожній залізний стовп з людину

завбільшки, з'єднаний з шматком дерева ще більшого розміру; з одно

го боку стовпа випиналися величезні шматки заліза, вирізані у вигляді дивних фігур, призначення яких ми не знаємо. Така ж машина була й у лівій кишені. В меншій правій кишені лежало багато КРУГJIИХ, плескуватих, ме

талевих речей різного розміру, з білого та червоного металу. Дrякі з них, білі, зроблені неначе з срібла, були такі важкі та великі, що ми з товаришем ледве підняли їх. В лівій кишені були два чорні стовпи неправильної форми; стоячи на споді кишені, ми ледве змогли дістати до верхньої частини цих стов пів. Один з них, здається, був зроблений з якогось суцільного матеріа лу, а на верхньому кінці другого була якась біла круглої форми речо вина, як дві наші голови завБІЛЬШКИ. В КОЖI-IОМУ З стовпів укладено по величезній стальніи пластині. Ми змусили його показати Їх нам, бо боя лися, що це якісь небезпечні знаряддя. Він витяг їх із ящиків і сказав нам, що в своїй країні однією з них він звичайно голить собі бороду, а другою - ріже м'ясо. Там же були ще дві кишені, які він називає годинниковими. ВОНИ являють собою два великі розрізи в його середньому одязі, щільно за криті тиском його черева. З правої кишені звисає довгий срібний лан цюг з якоюсь чудною машиною, що лежить на дні кишені. Ми нака зали йому витягти все, що було на кінці ланцюга; ВlІйнята річ була кулею - знизу срібною, а зверху - зробленою з якогось прозорого ме· талу. На прозорому боці ми побачили чудні знаки, розташовані колом, але доторкнутися до них пальцем заважала та прозора речовина. Він прикладав машину нам до вух, і ми чули шум, як од водяного млина, Вважаємо, що то або якась невідома тварина, або ж його бог. Схиля ємося більше до останньої гадки, бо він запевняв нас (скільки ми МОГJlИ зрозуміти його, бо висловлює він свої думки дуже погано), що рідко робить щось, не порадившись з ним. Він називає його своїм оракулом і каже, що ця річ показує йому час кожного його вчинку. З лівої кишені він вийняв сітку завбільшки з рибальську, але зроб· лену так, що вона відкривається й закривається, як гаманець і править йому за нього. Всередині знайдено кілька монет з жовтого ;\Іеталу; як· що вони справді золоті, то повинні мати величезну цінність. Обшукавши пильно, з наказу вашої величності, його кишені, ми помітили круг його стану пояс з шкури якоїсь велетенської тварини.

З правого боку на ньому висів довгий, з п'ять чоловік завдовжки, меч, 21

а з лівого - торба, або мішок з двома відділами. В кожному з них умістилося б три ваші підданuі. В одному відділі було багато кульок з дуже важкого металу з людську голову завбільшки; щоб підняти їх, потрібна велика сила. В другому лежала купка чорних зерен, не великих і не дуже важких; ми брали Їх по п'ятдесят штук у жменю.

Тут точно перелічено все знайдене на тілі Чоловіка-Гори, який по водився з нами з великою пuшаною, як і належить пuводитися з пред ставниками вашої величності. Підписано й скріпл~но печаттю Чt:'твер того дня вісімдесят дев'ятого місяuя щасливого uарювання вашої ве личності.

Клефрен Фрелок. Марсі Фрелок».

Коли

було

прочитано цей

список iMnf'paTOpOBi,

він запропонував

мені, щоправда дуже чемно, здати йому дещо із зазначених реч~Й. На самперед він назвав мою шаблю, піхви й усе, що було при них. Ти'v! часом трьом тисячам чоловік з свого добірного війська (які того дня несли охорону палацу) він звелів оточити мене на певній відстані і ма ти напоготові стріли та луки. Але я того не по:vtітив, бо очі мої були

спрямовані на його величність. далі він зажадав, щоб я витяг шаблю з піхов, і хоч вона й узялася трохи іржею від морської води, та коли я став вимахувати нею, заблищала проти сонця так, що все військо скри кнуло - чи то з ляку, чи то з несподіванки. його величність - безумов із монархів - злякався менше, ніж я сподівався. Він звелів мені вкласти шаблю в піхви і кинути їх якомога обережні ше на шість ярдів од кінця MOI'O ланцюга.

но найодважніший

Далі він зажадав один із порожніх залізних стовпів, як він нази вав мої кишенькові пістолі. Я вийняв пістоль. пояснив, як міг, його при значення і зарядив самим порохом, що, на щастя, не змок у щільно заткнутій порохівниці. Попередивши імператора, щоб він не злякався, я вистрелив у повітря. Ие справило враження куди більше, ніж шабля. Сотні людей попадали наче мертві, і навіть імператор, хоч і втримався на ногах, деякий час не міг ПРИЙТИ до пам'яті. Я віддав йому обидва пістолі разом з порохівницею та кулями і просив держати порох якнайдаЛІ від огню, бо він міг спалахнути од найменшої іскри і висадити в повітря палац його величності. Так само передав я й годинник. Імператор дуже зацікавився ним, оглянув і зв~ .1ів найвищим на зріст гвардійцям однести його, просунувши крізь

вушко палицю, як от в Англії носять бочки з елем l . йому дуже сподо бався безперестанний шум механізму і рух хвилинної стрілки, який Бін виразно бачив, бо зір у них гостріший, ніж У нас. Він запропонував своїм ученим висловити свою думку про цю машину. Читач .пегко дога дається, ЩО думки вчених були дуже розбіжні, а до того ще й плутані і далекі від істини. Потім я передав їм срібні й мідні монети, гаманець з дев'ятьма великими та кількома дрібними золотими монетами, ніж, бритву, гребі

нець, срібну табакерку, носову хусточку та записну книжку. Шаблю, пістолі й порохівницю відвезли до арсеналу його величності, а решту добра повернули мені. ЯК я вже казав, у мене була потайна кишеня, якої не помітили обшукувачі, де лежали окуляри (якими я, через слабість своїх очей, іноді користувався), кишенькова підзорна труба та кілька дрібниць. Я подумав, що вони не мають ніякої цінності для імператора, і BB(lжав, ЩО мшо право не показувати їх, бо боявся, що мені їх зіпсують або загублять, якщо я зважуся віддати їх. 1 Ель

сорт англійського пива.

РОЗДІЛ

ІІІ

Автор дуже оригінальним способом розважає імператора І Аото придворних дам та кавалерів. Опис придворних розваг у лілІпутів. Авторові на певних умовах дають волю.

Моя лагідність і добра поведінка так вплинули на імператора та його двір, а також на армію та народ у цілому, шо я вже СПОДІвався незабаром здобути собі волю. Я вживав усіх можливих заходів, шоб підтримувати свою високу репутацію. Тубільці поступово перестали боятися мене. Іноді я Jlягав долі і дозволяв п'ятьом-шістьом чоло вікам танцювати на моїй долоні; кінець кінцем хлопчики та дівчатка Нdсмілилися гуляти у ЖМУрl<И В моєму волоссі. Я зробив добрі успі;'(и в їхній мові і міг уже розуміти їх та розмовляти з ними.

Одного разу імператорові спало на думку потішити мене видови шем місцевих ігор, в яких вuни перевищують усі віДО'dі мені нації спри

тністю та пишнотою. Найбільше розважили мене канатні танцюристи, що виконуваm1 свої танці на тоненькій білій нитці в два фути завдовж ки, натягненій на висоті дванадцяти дюймів від землі. На цих тан цях я,

з дозволу терплячого

читача, трохи

зупинюся.

у грі цій беруть участь тільки кандидати на якусь високу посаду або ті, хто хоче домогтися великої ласки при дворі. Іх вчать цього ми стецтва змалку, і вони не завжди бувають хорошого роду або гарного виховання. Коли хтось, чи то через смерть, чи то через неласку (що трапляється часто), звільняє f:sисоку посаду, то п'ять-шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його ве.'ІИЧНість та двір тан цями на канаті. Дуже часто навІТЬ найголовніші міністри дістають на каз показати свою спритність 1 довести імператорuві, шо вони не втра тили своїх здібностей. Флімнеп, державний скарбник, підстрибнув на натягненому канаті принаймні на дюйм више вІД усіх інших вельмож імперії. Я бачив, як він раз за ра:,юм lІідплигував на дошці, покладеній на канат, не товщий за нашу звичайну англійську шворку. Мій друг Релдресел, перший секретар таємної ради, посідає, на мою думку, дру ге після скарбника місце. Інші визначні урядовці не витримують порів няння з

ними.

На цих розвагах часто траплялися нещасні випадки. Я на власні очі бачив, як два чи три конкуренти зламали собі ноги. Але небезпека стає куди більшою тоді, як виявляти свою моторність випадає міні страм. Намагаючись перевершити самих себе і своїх товаришів, вони занадто рискують, і мало хто з них не падав по два, а то й три рази. Переказуваm1, шо за рік чи дна перед моїм прибуттям llеРЖі:!ВНИЙ скарбник Флімнеп не звернув собі в'язів лише тому, шо, паllаючи, по трапив на королівську подушку, яка випадково лежзла на зеМJlі і по с.1збила силу падіння.

є в них ше одна розвага, яка відбуваЄТhСЯ дуже рідко і тільки в присутності імператора, імпераlРlluі та npeM'ep·MiHirTpa. Імператор кла де на стіл три тонкі шовкові нитки по шість дюймів завдовжки: олну

синю, другу - червону і третю - зелену. Uими нитками нагороджуюТі> тих, кого імператор захоче відзначити своєю ласкою .. Uеремонія ві:дбу вається у великому тронному залі, де кандидати складають іспити, ду же відмінні від тих, шо влаштовуються в країнах Старого чи Нового

Світу. KopoJlb тримає в руках палиuю, держить її горизонтально, а кандидати, ідучи один по одному, то стрибають через неї, то ПРО.і/азять під нею, залежно від того, підіймає чи опус[{ає палиuю король. Буває, шо другий кінеиь паJlиuі доручають тримати прем'єр-міністрові, іноді міністр орудує палиuею сам. Хто виконує всі иі штуки найдовше і з наіі більшою спритністю, той дістає в нагороду синю шовкову нитку; другий приз - червона нитка. третій - зелена} Іх обмотують круг ста ну, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений таким поясом. Кавалерійські коні Та коні з імператорських стаєнь, яких підвоци ли до мене шодия, не боялися вже мене і підходили до сами"\: моїх ніг. Верхівиі змушували їх стрибати через мою руку, коли я лежав до лі, а один єгермейстер на високому коні перескакував навіть через мою ногу, взуту в черевик. ие безумовно був надзвичайний стрибок. Пошастило якось і мені потішити короля небаченим ДОСІ там спо собом. Я попросив його, шоб він звелів принести мені кілька па.llИl.tЬ у два фути заввишки і завтовшки з звичайну тростину. його велич!-!ість видав

відповідний

наказ

своєму

головному

лісничому.

Найближчого

ранку шість лісників приста~или їх на шістьох возах, запряжених кож ний вісьмома кіньми. Взявши дев'ять палиuь, я встромив їх У зеМ.1Ю у вигляді квадрата на відстані двох з половиною футів одна від одної. На чотирьох кутках, футів на два від землі, я прив'язав горизонтально

ше чотири палині. Потім до дев'ЯТI,ОХ вертикальних палиuь я прип'Я'" свою хустку і натягнув її туго, неначе барабан, а чотири горизонтальні палиuі, Пlншріплені дюймів на п·ять над хусткою, правили за бар'єр з ·кожного боку. Закінчивши иі приготування, я попросив імператора дозволити два дняти чотирьом найкращим кава.rJеристам провести на иьому плаuі свої вправи. Иого величність пристав на ШО пропозинію; отже, КО.1И кавале ристи прибули, я підняв їх одного ПО одному в повному озброєнні ра зом з кіньми на іподром. Вишикувавшись у бойовий порядок, вони поді

лилися на два загони і РОЗПО'-lали воєнні дії

пускали один в одного

тупі стріли або, видобувши шаблі, тікали та переСЛІДували, нападали та відступали, одне слово, винви.ПИ наЙl\раЩj військову дисuипліну, яку я будь-коли бачив. Імператор був у Tal\OMY захваті, шо кілька днів накаІСи Н я, ч ер в о н а, з ел е нан 11 ТК И в'язки, Бйні та СВЯТОГО Андрія.

IЮJlЬОРИ англійських орденів Під·

зував повторювати цю розвагу. Одного разу він навіть дозволив підняти себе над плацом і з моєї долоні особисто командував маневрами. З вели кими труднощами вдалося йому переконати імператрицю, щоб вона теж дозволила мені підняти її в кріслі. На моє щастя, під час цих розваг не трапилося жодного прикрого випадку. Тільки один раз гарячий кінь якогось капітана, копитом про Лlрявивши хустку, спіткнувся, скинув Їздця і упав сам. Але я зараз же підняв обох; прикривши однією рукою дірку, другою рукою одного по одному я зсадив на зем.1Ю ввесь загін таким самим способом, як і під'

няв його. Кінь, що впав, вивернув ногу, а їздець був неушкоджений. Я, як міг, полагодив свою хустку, але не звірявся бідьше на її міцніСТІ, у таких небезпечних розвагах.

За два-три дні перед моїм звільненням, коли я саме тішив двір такими витівками, до його величності прибув гінець. Він повідомив, що кілька його підданців, проїжджаючи верхи побдизу місця, де знайдено мене, бачили на землі велику чорну річ дуже дивної форми, з круглими І·;раями, завбільшки з опочивальню його величності, з підвищенням по· середині. То не була жива істота, як вони подумали спершу, бо лежала вона на траві нерухомо, і дехто з них по кілька разів об'їхав круг неї. Ставши на плечі один одному, вони добулися на плоский верх і, посту кавши ногою, переконалися, що вона всередині порожня. Вони смирен· но подумали, що ця річ, мабуть, належить Чоловікові-Горі. Якщо його величності було завгодно, вони беруться привезти її сюди п'ятьма кіньми.

відразу догадався, про що йде мова, і дуже зрадів цій новині.

Мабуть, вийшовши після

.загибелі

корабля на берег,

був

у такому

стані, що не помітив, як дорогою з мене спав капелюх. Я прив'язав був його,

коли

весдував

на

ЧОВНІ,

потім

насунув

на

вуха,

коди

плив.

Я не помітив, як розв'язався шнурок, і думав, що капелюх загинув у морі. Я попросив його величність, щоб мені привезли 1Ї0го якнайшвид ше. Капелюх привезли найбдижчого ж дня, але не в дуже гарному ста ні: 'в полях пробили дві дірки на lliBTOpa дюйма від краю і застромили

в них два гачки. Ці гачки довгою мотузкою прив'язали до коней і тягли МІЙ капелюх не менш як півмилР. Але постраждав він мен ше, ніж я сподівався, бо грунт у тій країні надзвичайно м'який і рівний. Через два дні по цій пригоді імператор звелів привести в бойову готовність усе військо, розташоване в столиці та в її околицях, і вига

дав собі ду же оригінальну розвагу. Він попросив мене стати на зра:юк Колоса Рол.оського 2 і якнайширше розставити ноги, що я й зробив. Од ному з своїх найкращих генералів (старому, досвідченому полководце-

1 2

А н r л і й r. ь к а мил Я К о л осР о дос ь кий

кілометра. велеп'нська статуя,

1.6

що була

!lОВИНУ греками на ОСТРОВІ Ридос. 3аввиш"и статуя була до

побудована

меТРІВ.

в сга

ІЗі і великому моєму прихильникові) він наказав ПРОRести всю армію зімкненими лавами між моїми ногами: В параді в:~яли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. Піхота йшла по двадцять чотири чоло віки в ряд, а кіннота - по шістнадцять. ВійСЬІ<О марширувало з підня тими списами, барабанним боєм та розгорнутими прапорами. Парад мав блискучий успіх.

Я написав стільки доповідних записок і так часто подавав прохан ня про моє звільнення, що його величність поставив, нарешті, цю спра ву на обговорення в кабінеТІ міністрів, а потім і в державній раді. Там ніхто не заперечував, за винятком Скайреша Болголама, який без жод ного приводу з мого боку став моїм смертеJ1ЬНИМ ворогом. Та напере кір ~OMY всі висловились за Tt-, щоб мені дати волю, і король затвердив постанову.

Uей Болголам був г а л ь б е т, або адмірал королівського флоту.· Він користався цілковитим довір'ям свого монарха, але мав дуже по хмуру та сувору вдачу. Примушений згодитись на моє звільнення, він, проте, настояв, щоб йому було доручено остаточно зредагувати текст угоди, на підставі якої я діставав волю. Прочитавши угоду в присут ності двох секретарів та багатьох поважних осіб, Болголам зажадав, щоб Я заприсягся не порушувати її - спершу, як присягаються на мо їй батьківщині, потім так, як вимагають Їхні закони, тобто - взявши в ліву руку свою праву ногу і приклавши середній палець правої руки до лоба, а великий палець

до кінчика правого вуха. l\'\абуть, читаче

ві цікаво буде познайомитися з особ.ПИВОСТЯМИ стилю цього народу, й він захоче знати умови, н& яких мене звільнено, тому я наводжу тут точний переклад цього документа.

«Гольбасто Момарен EBJleM Гердайо Шефін Маллі Аллі Гью, най могутніший імператор ЛіJІіпутії, володіння якого простягаються на п'ять тисяч б -'І ест р е г і в (щось із дванадцять миль) навкруги, гордощі ЇІ жах всесвіту, монарх над усіма монархами, вищий за всіх синів люд ських; той. що ногами спирається на центр зеМ.'1і, а ГО.'10ВОЮ сягає до сон ця; владика, перед яким усі ВJlадарі земні схиляють коліна; лагідний, як весна, розкішний, як літо, рясний, як осінь, лютий, як зима; його най величніша величність пропонує Чоловікові-Горі, що недавно прибув ДО нашоі небесної держави, такі умови, яких він під урочистою присягою обіцяє додержувати:

Чоловік-Гора

не покине

наших

володінь

без

писаного нашого

дозволу, скріпленого нашою печаткою.

2. Він не вступатиме до нашої столиці без особливого нашого доз волу і має попереджувати про свій прихід принаймні за дві години, щоб мешканці вчасно увійшли в свої будинки. 3. Зазначений Чоловік-Гора має обмежувати свої прогулянки ве .'1ИКИМИ шляхами, не ходити й не лягати на луках і на ланах. 4. Гуляючи зазначеними шляхами, він мусить якнайпильніше дба28

ти про те, щоб не ступити на когось з наших любих підданців або на їхціх коней, чи то на екіпажі, і не має права брати наших підданців на руки без Їхньої на те згоди. 5. Якщо буде потреба негайно послати якесь розпорядження, Чо ловік-Гора зобов'язується віднести в своїй кишені, куди йому вкажуть, кур'єра разом з його конем і, в разі потреби, приставити їх назад ці лих і неушкоджених. 6. Він буде нашим спільником проти ворожого нам острова Бле· фуску і докладе всіх зусиль. щоб знищити ворожий флот, який саме те пер

готується

до нападу на

нас.

Названий Чоловік-Гора у вільний час має допомагати нашим робітникам підіймати великі камені, з яких будують мури круг голов ного парку та інші державні споруди. 8. Згаданий Чоловік-Гора має протягом двох місяців установити розміри наших володінь, обійшовши для цього круг острова та підра хувавши кількість своїх крокІВ. Останнє: зазначений Чолuвік-Гора, урочисто заприсягшися викону вати всі вищенаведені умови, діставатиме щодня їжу й напої в кіль кості достатній, щоб утримувати 1728 наших підданців, матиме віль ний доступ до нас і користуватиметься всіма ознаками нашої до нього прихильності. Дано в нашому. Бельфаборакському палаці у дванадцятий день дев'яносто першого місяця нашого царювання». Хоч деякі з умов, через лукавство Болголама, були й не такі почес· ні, як мені хотілося, та я заприсягся й підписав Їх з великою раді стю і щирим заДОВОJ1енням. Зараз же ланцюги з моїх ніх БУJ10 знято. і я опинився на волі. Імператор особисто вшанував мене своєю присут· ністю на цій церемонії. Я висловив свою подяку, впавши ниць перед йо го величністю. але він звелів. мені підвести ся і дуже ласкаво висловив сподівання мати в моїй особі корисного для себе слугу, гідного вчине ної мені ласки і вартого майбутнього благовоління. Ласкавий читач пам'ятає, що останній параграф умови передба чав видачу мені їжі та напоїв у кількості, достатній для прогодування 1728 ліліпутів. Коли я трохи згодом запитав одного з моїх придворних приятелів, як саме визначили таку цифру, той пояснив, що до цієї ро боти притягли найкращих математиків. Вчені, вимірявши довжину мо· го тіла, знайшли її вдванадцятеро біJ1ЬШОЮ за їхній зріст. Тоді вони вирахували, що ПрlІ однаковій з ними будові тіла мій обсяг дорівнює принаймні 1728 обсягам їхніх тіл, а значить, і їжі я потребую відповід но більше. Uей факт свідчить, які здібні люди оті ліліпути, а також який ро зумний і разом з тим ощадливий Їхній король.

РОЗД ІЛ

Опис Мlлдендо, rтnлиuі Ліліпутії та ім"ераторського палацу. Розмова аВl0ра з пер шим секретарем про державні справи. Автор пропонує Імператорові послуги у воєнних діях.

Здобувши ВОjlЮ, я насамперед ПОПРОСИВ ДОЗВО.'1у ОI'ЛЯНУТИ Мілден

до - столицю Ліліпутії. Імператор охоче ДОЗВОЛИВ мені, нагадавши тіль· ки про мою обіцянку не чинити шкоди ні людям, ні будівлям. Населен ня спеціальним оголошенням повідомили про мій намір одвідати місто_ його мур два з половиною

фута заввишки й не менше як одинадцяТІ>

дюймів завширшки; по ньому, круг усього Мілдендо вільно проїха ла б карета, запряжена парою коней. Через кожні деснть футів над муром височать міцні вежі. Я переступив великі Західні ворота і обережно, боком, пройшов двома головними вулицями, одягнений у саму куртку, щоб не попсува ти полами свого камзола дахів та карнизів. Я посувався вперед надзви чайно обачно, щоб не наступити на якого·небудь гульвісу, що міг зали шитися на вулиці, незважаючи на наказ, котрий суворо забороняв yci~1 мешканцям виходити з дому, щоб не наражатись на небезпеку. Вікна на горищах та покрівлі будинків були повні народу, і мені здалося, ЩО

я ніколи ще не бачив такого велелюдного міста. Воно являє собою правильний квадрат. кожний бік якого має п'ятсот футів. Місто перети нають дві великі вулиці, ділячи його на чотири квартали. Ширина цих вулиць - п'ять футів, а інші, куди я не міг увійти, були завширшки від дванадцяти до вісімнадцяти дюймів. Місто це нараховує не менш як п'ятсот тисяч мешканців. Будинки в ньому мають ОД трьох до п'я тьох поверхів; на базарах і в крамницях багато різного краму. Королівський палац розташований у самому центрі столиці; на пе рехресті двох головних вулиць. Круг палацу, на віДС1ані двадцятьох фу тів од нього, тягнеться стіна у два фути заввишки. Я дістав дозвіл короля переступити через стіну, а що простір між нею та палацом до сить широкий, то я міг оглянути палац з усіх боків. Зовнішній двір становить собою сорокафутовий квадрат і містить у собі два дпори; у внутрішньому дворі царські покої. Я дуже хотів подивитися на них, але зробити це було надзвичайно важко, бо головні ворота між дворами лише вісімнадцять дюймів заввишки і сім завширшки. Будинки )h на зовнішньому дворі бу.nи щонайменше п'ять футів заввишки; і я не мі. переступити через них, не завдавши їм великої шкоди, хоч стіни їхні - з міцного тесаного каменю й мають чотири дюйми товщини. Імператорові неодмінно хотілось показати мені свої покої у всій їхній пишноті, але вволити його волю я зміг тільки через три дні. Я вирізав ножем у імператорському парку, ярдів за сто від міста, кіЛl>ка найбільших дерев і змайстрував з них собі два стільці - футів три заввишки кожний - досить міцні, щоб витримати вагу мого тіла. зо

Коли народ було попереджено, я знову пройшов містом до палацу, маючи в руках свої стільці. Підійшовши до зовнішнього двору, я на один стілець, тримаючи другий у руці. Потім я переніс його дахом і обережно поставив на плошадку у вісім футів завширшки

три став над між

першим і другим двором. Далі я дуже зручно переступив через будівлі з стільця на стілець і потім перетягнув до себе перший стілець загну тою на кінці палицею. Опинившися таким способом у внутрішньому дво рі, я ліг на бік і зазирнув у вікна середнього поверху; вони прийшли

ся якраз проти моїх очей, і їх відчинили спеціально для мене. Я поба чив крізь них розкішні покої. У покоях я вгледів імператрицю з моло дими принца ми в оточенні почту. Ії імператорська величність привітно посміхнулась до мене й ласкаво подала крізь вікно свою руку для по цілунку. Та я не буду обтяжувати читача дріб'язковими описами. Головна мета моя - розповісти про події, що сталися в цьому королівстві під час мого дев'ятимісячного перебування там.

Одного ранку, тижнів через два По моєму звільненні, до мене при їхав перший секретар таємної ради Релдресел у супроводі одного слуги. Наказавши кучерові стати віддалік, він попросив дати йому олногодин ну аудієнцію, на що я погодився, зважаючи на його високу посаду та особисті якості, а також і на його клопотання за мене перед двором. Щоб краще чути, я хотів лягти на землю, але він волів перебувати під час розмови на моїй долоні; поздоровивши мене з визволенням і згадав ши, що в цьому було трохи і його заслуги, він додав: - Якби не трапилися neSlKi події, вас не звільнили б так швидко. Хоч чужоземцеві у нас може здатися все гаразд, проте над нами тя жать два лиха - партійні 'шари і можливий напад сильної ворожої дер жави. Треба вам сказати, що протягом уже сімдесятьох місяців у на шому королівстві існують дві ворожі партії - тре мек сен и Й сл е мек сен и. Перші з них - прибічники високих каблуків, другі - ни зьких. Хоч стародавнім звичаям відповідають більше високі каблуки, але його величність вирішив призначати на всі урядові посади тільки тих, що носять низькі підбори, чого ви не могли не помітити. Поміти ли ви, мабуть, і те, що підбори його величності нижче щонайменше на один др у р проти інших (друр - приблизно одна чотирнадцята дюйма). Ненависть між обома партіями дійшла до того, що члени ЇХ не п'ють і не їдять за одним столом. Ми знаємо, що тремексенів, або при хильників високих пілборів, більше, ніж нас, але вся влада у наших руках. Ми боїмось, що і його високість - наступник трону - симпати зує тремексенам. У всякому разі один з його підборів вищий за другий, і він через це навіть трохи шкандибає. І от серед оцих чвар нам загро жує напад війська з острова Блефуску - другої після нас і майже рів ної нам могутністю та розміра~1И Дf'ржави. Мушу зазначити, що, хоч ви й розповідаєте про країни, де живуть

люди вашого зросту, та наші філософи не ймуть цьому віри і вважа ють, що ви впаJ, __ з Місяця або якоїсь зірки. Адже сто чоловік таких, як ви, знишили б за найкоротший час усі плоди й усю худобу, що є У володіннях його величності. А до того ж у нашій історії, яка нараховує вже шість тисяч місяців, згадується тільки про дві великі держави Ліліпутію та Блефуску. Ці дві могутні держави вже тридцять шість місяців перебувають

у стані запеклої ВIИНИ, і ось з якої причини. Всім відомо, шо ЯЙIlЯ, пе ред тим, як ЇХ їсти, розбивають з тупого кіНIlЯ, і так ведеться спокон віку. Але, коли дід його величності, ще хлопчиком, урізав собі паль ця, уживаючи цього способу, його батько видав декрет, де всім під стра хом найсуворішої кари пропонувалося розбивати яйllя тільки з гостро ГО кінuя. Uей закон так обурив населення, що від того часу історики зано

тували

шість повстань, внасліД("lК яких один король позбувся голови, а другий - корони. Монархи Блефуску завжди підбурювали наш народ на заколоти, а коли їх придушували, давали в своїй державі притулок повстанuям. Нараховують одинадuять тисяч чоловік, які не згодились розбивати яйця з гострого кінця, воліючи краще піти за це на страту. Не одну сотню томів видано про це питання, але твори прибі r! ників тупого кіНIlЯ не ДОЗВОJlено розповсюджувати і членів їхньої пар тії заборонено приймати на службу. Імператори Блефуску не один раз подавали нам через своїх послів протести, обвинувачуючи нас у єресі та порушенні заповітів великого пророка Ластрога, викладених у 54 розділі Брандекроля -- нашої священної книги. Та Їхні докази Ilілком безпідставні. Адже в книзі сказано: «Всі вірні мають розпи вати яйця з належного кінця». А що таке «належний кінень», на МОЮ думку, має підказати кожному його сумління або, в крайньому разі, вирішити влада.

Останнім

часом

вислані

нами

прибічники

тупого

кіНIlЯ

забрали

таку силу при блефускському дворі, що між нами почалася війна і з перемінним успіхом точиться вже ТРИДIlЯТЬ шість місяuів. Ми втратили сорок великих кораблів і далеко більше менших, а також тридцять тисяч наших кращих солдатів та моряків. Втрати ворога ще тяжчі,

ніж наші. Але тепер ворог закінчує будувати новий величезний флот і готується висісти на нашому березі, тому його величність, покладаю· чись на вашу силу та відвагу, звелів мені розповісти вам про все це. Я доручив секретареві передати його величності мою глибоку по· шану й довести до його відома, що я, як чужоземеuь, не вважаю за можливе втручатися в їхні партійні справи, але ладен віддати життя,

боронячи ного' та його державу від нападу бу ль-яких ворогів.

РОЗДІЛ Автор надзвичайно дотепним високий титул.

способом

Приїздять посли

запобігає короля

ворожому Блефуску

нападов!. і

"1j)ОСЯТЬ

"ому

дають

миру.

Імперія Блефуску являє собою острів, розташований на північний схід від держави ліліпутів і відокремлений віл неї протокою у вісім сот ярдів завширшки. Я ще не бачив цього острова, а довідавшися

д.

СвІфт

про майбутній напад, свідомо не підходив до берега, щоб мене НЕ' по мітили з якогось ворожого корабля. В Блефуску про мене ще нічого не знали, бо всякі ЗНОСИНИ між оБО!\lа державами були суворо заборо нені під страхом смерті, і наш імператор наклав ембарг0 1 на всі судна, куди б ВОНИ не йшли.

ПО\lіркувавши трохи, я склав план заХОПЛЕ'IІНЯ всього ворожого флоту, що стояв тоді, ЯІ( доповідали наші розвідники, у гавані, гото вий рушити при першому попутному вітрі, і повідомив про свій план імператора. Перш за все я спитав найдосвідченіших моряків про глибину про токи, яку ВОНИ часто виміряли. Вони сказали мені, що глибина на са· мій середині не перевищує сі\lдесят гл е м г л Е' Ф і в (або шість євро ПЕ'r1ських футів), навіть під час припливу, а в інших місцях становить щонайбілыJl' п'ЯТДЕ'сят глемглефів. Я пішов на північно-східний берег, звідки видно було Блефуску, приліг за горБКО!\1 і, глянувши в свою маЛЄllЬКУ підзорну трубу, побачив з півсотні військових кораблів і ве лику силу транспортних

суден, що СТОЯJlИ

на

якорі.

Повернувшись ДОДО\ІУ, я звелів (на що мав повноваження) при ставити мені найміЦI-I1ШИЙ канат та залізних брусів. Канат був з нашу шворку завтовшки, а бруси з крючок для П.ТJетіння завбільшки. Я сплів канат, щоб зробити його міЦНІШИМ, і з тією ж метою поскручував за лізні бруси втроє, загнуl3ШИ Їхні кінці гачками. Причепивши п'ятдесят таких гачків до п'ятдесяти канатів, я знов," подався на північно-схід

ний берег. Там я СКИНУВ камзол, черевики та панчохи і в самій шкіря

ній

куртці увійшов у воду за

я йшов убрід, а

посередині

півгодини

перед

припливом. Спочатку

проплив ярдів з тридцять, доки опинився

на мілині, а через півгодини дійшов уже й до флоту. Вороги, побачивши \lене, так перелякалися, що пострибали в море і вплав добулися до береГ<l, де Їх зібралося не менше як тридцять ти сяч. Тоді я взяв свої знаряддя, застромив гачки в дірки, що були в носі кожного корабля, а шворки від них зв'язав у вузол. Поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл і багато з них впивалися мені в ру ки та в обличчя, завдаючи пекучого болю й заважаючи мені працю вати. Та найбільше боявся я за очі. Я напевне втратив би їх, якби рап том не згадав про надійний захист. Між інших дрібниць У мене збері галися в потаїlНій кишені ОКУ,lЯРИ, яких, ЯК Я вже казав, не помітили імператорські чиновники. Я видобув їх, якнаїІ\lіцніше приладнав до носа і сміливо став до роботи, НЄ'іважаючи на ворожі стріли, що часто влучали в скельця окулярів, не чинячи мені ніякої шкоди. Почепивши до всіх кораблів гачки і взявшись за вузол, я почав тягти Їх за собою. Але жоден кораБЕ'ЛЬ не зрушив з місця, бо якорі не пускали їх, і мені лишалася ще найважча частина справи. Не І Заборону.

ВИЙ:Vlаючи гачків, я кинув шворки й рішуче перерізав ножем канати, ЩО йшли від якорів, діо СІвши при цi~1 сотні дві стріл в руку та об

личчя; поті~l, знову узнвши вузол, легко потягнув за собою п'ятдесят найбільших ворожих кораблів.

6лсфусчанці, не маючи ніякого уявлення про мої наміри, спершу остовпіли. Вони бачили, як я різав канати, і вирішили, ЩО я хочу пустити судна у відкрите море, де б вони порозбивалися одне об одне. Але помітивши, ЩО ввесь флот П.ТlИве у цілковитому ПОрS.lдку слідом за мною, вони зняли такий Jlемент і впали в такий розпач, ЩО й опи сати не можна. Вийшовши з-під обстрілу, я на деякий час спинився,

повиимав стріли з рук і обличчя, а рани lІаl\lазав маззю. Знявши оку ляри і переждавши з годину, поки вода ТрОХJI спала, я перебрів сере дину протоки, тягнучи за собою всю свою здобич, і цілий та неушко джений прибув до свого порту. Імператор і ввесь його двір СТОЯJlИ на березі, очікуючи кінця цієї

великої події. Вони бачили, як піВКОЛОl\1 наближаються до них ворожі кораб.lі, але мене не помічаJlИ, бо я був по груди у воді, і зовсіl\1 занепали духом. Імператор думав уже, шо я патон у В, а цей флот на ближається з ворожими намірами, і заспокоївся ті.'lы ш тоді, коли

побачив мене з канатами від суден у руках і почув, як я голосно гук нув: «Хай вічно живе наймогутніший король ліліпутів!» Великий мо нарх віддав мені належну честь і тут же, на березі, нагородив мене титулом нар дак а, що в них уважають за найвищу нагороду.

Але його величність відразу ж висловив бажання,

щоб

привів

йому решту ворожих кораблів і (ось вона, царська чванливість) захо тів не чого іншого, як повернення цілої імперії Блефуску на провінцію Ліліпутії з призначеним од нього віце-королем. Він збирався стратити всіх емігрантів з секти тупокінечників і примусити всіх блефусканців розбивати яйця з гострого кінця. Тоді він став би володарем цього світу. Я старався відрадити його від такого наміру, удаючися як до політичних доказів, так і до міркувань справедливості, і нарешті рі

шуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу. ие питання обговорювали потім у державній раді, і найрозум ніші міністри всі були на моєму боці. Одверто й сміливо вис.тlUвлєна мною думка настільки суперечила політичним поглядам його величності, що він ніколи не міг пробачити мені цього. Він дуже тонко дав це зрозуміти державній раді, де, як переказували мені, найрозумвіші підтримували мене, принаймні своєю

мовчанкою, зате інші, мої потайні вороги, не могли втриматися від деяких виразів, що, хоч посередньо, але відбились-таки на мені. Відтоді 3 боку його величності й ворожої мені кліки міністрів розпочалися інтриги, які через два місяці ледве не спричинилися до моєї загибелі. Ось як мало важать найбільші послуги, вчинені монархам, у порівнян ні 3 відмовою догоджати всім примхам царським. За три тижні після цих подій з Блєфуску врочисто прибула деле І'аuія, шо смиренно просила миру. Незабаром вона підписала договір на

умовах, дуже

вигідних для нашого

короля. до

складу її входило

шість послів з почтом У п'ятсот чоловік, і прибули вони з великою урочистістю, яка відповідала величі їхнього імператора та важливості дорученої Їм справи. договір був підписаний, в чім я завдяки тодіш ньому моєму впливові чимало допоміг Їм. Після цього посли, яких приватно

повідомили, що я був ЇМ щирим другом, віддали мені офі ціальний візит. Почали вони з компліментів моїй одважності 1 а вели кодушності і іменем свого імператора запросили мене відвідати їхню державу. Наприкінці вони попросили продемонструвати Їм мою надзви чайну силу, про яку вони наслухались таких див. Я охоче вволив їхнє прохання. Але не хочу надокучати читачеві подробиuями. Поба.'1акавши деякий час з послами, я і собі теж просив їх ясно вельможності засвідчити мою пошану імператорові, їхньому володареві, прославленому на цілий світ своїми чеснотами, і обіцяв відвідати його імператорську особу перед своїм від'їздом на батьківшину. Отже, при першому ж побаченні з нашим імператором я звернувся до нього з про

ханням дозволити мені відвідати Блефуску.

Він ПОГОДИ8СЯ,

але, як я

помітив, зробив це дуже неохоче. Я не міг зрозуміти причин цього, доки мені не пояснили нишком, що Флімнеп і Болголам виставили розмову з послами, як ознаку зневаги до імператора ліліпутів, хоч моя совість перед його величністю БУJІа зовсім чиста. Ось коли я вперше, хоч ще й невиразно, почав розуміти, що таке міністри й царедворці. Треба зазначити, що я провадив розмову з послами через перекла

дача, бо мови обох держав різняться одна від однієї так само, як і мови будь-яких двох європейських націй. Так само, як і в нас, кожен народ пишається давністю, красою та виразністю свого діалекту, зневажаючи мову сусідів. І наш імператор, використовуючи перемогу над їхнім фло том, зажадав, щоб посли представили вірчі грамоти й виголошували свої промови виключно мовою ліліпутів. Правда, завдяки тісним торговельним зносинам, постійному обмі

нові емігрантами і звичаєві посилати дворянську молодь до сусідньої країни, щоб вона шліфувалася там і знайомилася з світом, вивчаючи життя та звичаї людей,- завдяки цьому майже всі знатні люди так само, як і торговці та моряки, володіли обома мовами. Я особисто пе реконався в цьому, коли вирядився засвідчити своє шанування імпера торові Блефуску. РО

Про мешканців Ліліпутії.

Іхня

Д І Л

наука, закони та звичаї. ЯК вони

виховують дітей.

ЯК жив автор у цій країні.

Гадаючи подати докладний опис Ліліпутії в окремому трактаті, я поки що хочу задовольнити цікавість читача деякими відомостями за гального характеру. На зріст тубільці бувають до шести дюймів. Від повідні до цього пропорції мають там і всі інші тварини, рослини та дерева. Зріст найбільших биків і коней, наприклад, не перевищує чо тирьох-п'яти дюймів, овець - півтора дюйма, їхні гуси - такі, як наші горобці, і так аж до найменших тварин, яких я майже не міг розгле діти. Та очі ліліпутів пристосоваНі саме до таких розмірів - і вони бачать чудово, але ТІльки зблизька. Ось приклад, який у них гострий зір: я з великою цікавістю спостерігав, як кухар обскубував жайворон ка з нашу муху завбільшки, а дівчинка шила невидимою голкою з не видимою

шовковою

ниткою.

Найвищі дерева там не мають і семи футів; я маю на увазі дерева з великого королівського парку, до верховіття яких я ледве міг дістати, простягнувши руку. Решта рослин - відповідно нижчі, і нехай вже чи тач сам уявить собі Їхні справжні розміри. Я не говоритиму тут багато про освіту ліліпутів - наука в усіх її галузях завжди процвітала в цій країні, а спинюся тільки на їхньому

способі писати. Літери

в них ідуть не від

лівої

руки до

правої. як Зі

у європейців, і не від пра ної до лівої, як У арабів, І не згори вниз, як у китайців, а навскоси, перетинаючи сторінку. Мертвих вони ховають догори ногами, бо вірять, що через оди

l:lадцять тисяч місяців мерці воскреснуть. А що на той час земля, яка, по-їхньому, плескуватої форми, нібито ~laє перекинутись низом догори, то Їм легше буде стати на ноги. ВчеНІ, правда, вважають цю теорію нісенітницею, але звичай цей, зважаючи ііа забобони простого люду, зберігається ще й досі. Деякі закони та звичаї в них надзвичайно своєрідні. Якби вони не були протилежні законам моєї любої батьківщини, я охоче сказав би дещо на їх виправдання. Бажано тільки, щоб Їх додержували як слід. Насамперед згадаю про викажчиків. За всі злочини проти дер жави карають тут надзвичайно суворо, але, якщо судом буде доведено безневинність обвинуваченого, неправдивого викажчика зараз же від дають на ганебну смерть, а з pYXO;VlOro й нерухомого майна стягають чотирикратну пеню на користь безневинного, відшкодовуючи йому втра чений час, небезпеку, якій він підпадав, злидні, яких зазнавав у в'язниці, і всі його витрати на свій захист. А якщо майна на це не вистачає, то потерпілого щедро нагороджує корона. до того ж імператор при вселюдно виявляє свою до нього прихильність і про безневинність його оголошують у всьому місті. Шахрайство вони вважають за більший злочин, ніж крадіж, і то ~'IY рідко не карають за нього смертю. Вони мотивують це 1'ИМ, що дбайливість та пильність, разом із звичайним здоровим розумом, мо жуть уберегти майно від злодія, а проти спритного шахрайства чес ність не має чим боронитися. А оскіJІЬКИ при купівлі та продажу конче потрібен кредит, то при відсутності законів, які карають шахрайство, чесний комерсант завжди постраждає, а шахрай матиме зиск. Пригадую, як одного разу я заступився перед імператором за, зло чинця, що никрав у свого хазяїна нелику суму грошей, які той дору чив йому одержати, і втік з ними. ЯК обставину, що зменшує його про вину, я навів був його величності міркування, що тут мало місце тільки зловживання довір'ям. Але імператор у відповідь сказав, що безглуздо боронити обвинуваченого таким аргументом, який лише збільшує його провину. Правду кажучи, мені залишалося тільки відповісти, що у кож ного народу - свої звичаї. Але, признаюся, мені було дуже соромно. Хоч ми й говоримо, що нагорода і кара є найсильнішою зброєю в руках кожного уряду, але ніде, крім ЛіJIіпутії, я не бачив, щоб це правило було запроваджено в життя. Кожен, хто подасть достатні докази, що протягом сімдесяти трьох місяців він точно виконував усі закони країни, ~Iaє право на певні пільги, відповідно до свого стану га гідності, одержує деяку суму грошей із спеціальних коштів. Крім того, йому

дають звання сні ЛЬ п е л а, тобто законника,

як('

ПРИКJIа

дається до його імені, але не переходить до спадкоємців. Коли н ска-

зав їм, що в нас закон підтримують тільки з допомогою кар, зовсім не згадуючи про нагороди, 80НИ визнали це за величезний дефект на

шого ладу. Через це статуя правосуддя в їхніх судових установах має шість очей - двоє спереду, двоє ззаду і по одному з боків (що симво лізує всевідання) , у правій руці у неї - мішок золота, а в .'1івіЙ - меч, і це означає, що правосуддя з більшою охотою нагороджує, ніж карає.

Призначаючи кого-небудь на державну посаду, ліліпути найперше звертають увагу на моральні якості і тільки потім - на здібності. Во ни вважають, що коли вже влада є щось конче потрібне для людства, то кожна звичайна людина може посідати ту чи іншу посаду. На їхню думку, провидіння ніколи не мало на увазі зробити з громадських справ якесь та їнство, доступне тільки для небагатьох на йбільших ге ніїв, що їх навряд чи народжується троє на століття. Вони гадають, що правдивість, справедливість, поміркованість і інші подібні якості під силу кожному, і що ці чесноти, при досвіді та добрих намірах, роб лять кожного здатним служити своїй країні, опріч випадків, коли по трібні спеціальні знання. На їхню думку, найвища розумова обдарова ність не може заступити браку моральних чеснот, і найбільша небез пека - віддавати посади до рук несумлінних людей, адже помилка, зроблена з незнання, але з добрим наміром, ніколи не має таких фаталь них наслідків для загального добра, як вчинки людини, схильної до по років і обдарованої здібностями приховувати, розвивати та захищати Їх. Розповідаючи про ці та про інші звичаї, я попереджаю, що маю на увазі тільки споконвічні закони країни, а не сучасне перекручення їх - наслідок звироднілості людської природи. Наприклад, ганебну практику призначати на високі посади тих, хто добре танцює на ка наті, або звичай давати нагороди за стрибки через палицю - хай за нотує це читач - запроваджено дідом теперішнього короля. Нинішньо го розвитку свого ці перекрученн.я дійшли тільки через невпинне зро стання партій та фракцій.

За невдячність ліліпути так само, як деякі інші народи, карають смертю, міркуючи, що той, хто відплачує злом за добро, є ворог усім .IJЮДЯМ і недостойний жити.

В кожному місті ~ в них Дf'ржавні дитячі будинки, куди всі батьки, крім селян, повинні ВІДдавати на виховання та науку своїх дітей обох статей, коли Їм мине двадцять місяців; у цьому віці, як гадають лілі пути, зароджуються певні здібності. Ці школи бувають різних типів, залежно від стану батьків, окремо для хлопців і дівчат. Учителі там дуже досвідчені й готують дітей до життя, відповідно до соціального стану батьків і їхніх власних здібностей та нахилів. Спершу я скажу дешо про будинки для хлопціВ,·а потім про будинки для дівчат.

В будинках, де виховуються сини вельмож і знатних дворян, пра цюють поважні, високоосвічені педагоги. Дітей там одягають і годують дуже просто і прищеплюють їм правила честі, справедливості, СКрОМ-

ності, милосердя. В них розвивають релігійні почуття та любов до бать ківщини. За ВИНЯТІ<ОМ короткого часу на їжу та сон і двох годин на розваги та фізичні вправи, діги завжди мають якусь роботу. До чоти рьох років їх одягають спеl1іальні ДОГJlядачі, а старші вихованці, хоч би якого значного роду вони були, мусять одягатися cal\1i. Жінки-до глядачки - не молодші, як на наш вік, за п'ятдесят років -- викон) ЮТЬ

тільки

чоrну

роботу.

РО::lМuВ"'ІЯТИ

з слугами вихованцям

заборонено,

і все своє дозвілля діти бувають з учителями або їхніми поміЧНИІ<ами, чере'l це вони уникають шкідливих вражень і не знайомі з розпустою та пороками, від яких так терплять наші діти. Батькам дозволено від відувати своїх дітей тільки двічі на рік, кожен раз не більше як на одну годину. Uілувати дітей дозволяють тільки при побаченні та при прощанні, а вчитель, який завжди буває тут же, стежить за тим, щоб дітям нічого не нашіптували, не вживаJ1И ніяких пестливих виразів і не приносили іграшок, солодощів тощо. Коли батьки не платять своєчасно за виховання та утримання своїх дітей, належні з них гроші стягає держава. Так само влаштовано й будинки для синів звичайних дворян, куп

ців

ремісників.

Проте

діти,

призначені

бути реМІсниками,

від оди

надuяти років починають вивчати своє ремесло, а діти осіб хорошого роду продовжують загальну освіту до п'ятнадцяти років, що відповідає у нас двадцять одному. Останні три роки з ними поступово починають ПOJ30дитися вже

не

так

суворо.

Система виховання в будинках для дівчат дуже подібна до систе ми виховання Х.l0пців. Для малят різниця полягає лише в тому, що служниці одягають Д!вчат не до чотирьох, а до п'яти років. Нянь, які розповідають дітям казки або якісь жахливі, фантастичні історії, при людно тричі б'ють батогами, завдають на рік до в'язниці, а потім за силають на все життя до найдальших кутків країни. Через це тамошні МО~JOді панни не менше за хлопців соромляться показати свою полох ливість, і за прикрасу жінки визнають лише цнотливість та охайність. Я не помітив ніякої істотної різниці у вихованні хлопців та дівчат. Хіба що фізичні вправи ДЛЯ дівчат заведено не такі важкі та освіта їхня трохи вужча, але зате дівчат вчать господарювання. Ліліпути додер жуються погляду, що дружина, не маючи змоги вічно бути молодою, по винна завжди бути розумним і приємним товаришем. На дванадцято му році, коли для дівчини, як вони вважають, настає час шлюбу, бать

ки чи опікуни забирають її додому, і рідко буває, щоб, розлучаючись з будинком та подругами, молода панна не плакала гіркими сльозами.

В будинках для дівчат простого походження їх навчають ремесла, відповідного до їхньої статі та становища в суспіЛЬСТВІ. Тих, що мають З'1робляти собі хліб самі, випускають з будинку на сьомому році, а решту

держать

Менш

до

заможні

одинадцяти

родини,

роКІВ.

крім

невеликої річної

плати за

пансіон,

вносять якусь частку свого місячного заробітку. Таким чином збираєть ся сума грошей достатня для того, щоб молоді люди могли розпочати

самостійне життя. А значні особи зобов'язуються забезпечити своїх дітей певною сумою, відповіДIlОЮ до їхнього громадського становища. Капітали ці завжди приміщують якнайвигідніше і використовують точ но

за

призначенням.

Селяни тримають дітей вдома, бо їм доведеться працювати тільки коло землі, і держава не надає великої громадської ваги Їх вихованню.

Проте, для старих та хворих улаштовано спеціальні притулки та шпиталі, і через це в країні не знають жебрацтва. . Тепер, може, допитливому читачеві буде цікаво довідатися про дея кі подробиці мого життя в цій країні, де мені довелося перебути дев'ять місяців і тринадцять днів. Маючи природний хист ручної праці й спо нукуваний потребою, я з найбільших дерев королівського парку змай' стрував собі досить пристойний стіл та стілець. Двісті швачок шили мені сорочки та білизну і, хоч полотна Їм дали щонайцупкішого та нан ТОВЩ0ГО, вони, проте, мусили складати його в кілька разів, бо й най товще було тонше нашого батисту. Сувої цього полотна мають звичай но три дюйми завширшки і три фути завдовжки. Я ліг на підлогу і швачки зміряли мене мотузкою, яку тримали за кінці, стоячи одна на моїй шиї, а друга на коліні, третя ж лінійкою в один дюйм зав довжки виміряла довжину мотузки. Далі вони зміряли обвід великого пальця моєї правої руки й на тому задовольнилися, бо в них матема тично точно вираховано, що обвід великого пальця дорівнює половині обводу зап'ястя, і так само встановлено співвідношення між зап'ястям, шиєю та грудьми. Отже, користуючись своїми розрахунками та взявши за взірець мою стару сорочку, швачки пошили сорочки, якраз на мій зріст. Одяг шили мені триста кравців, які брали з мене мірку вже іншим способом: я став навколішки, а вони приставили до моєї шиї драбину і, вилізши на верхній її щабель, спустили від мого коміра до підлоги шнур з тягарем на кінці. Довжина його М~lЛа відповідати довжині мого камзола. Пояс і руки я виміряв сам. Працювали кравці в моєму домі, бо інший будинок не вмістив би мого костюма. Коли він був го товий, то скидався на ковдру, пошиту з однобарвних клаптів. Триста кухарів готували мені їжу в невеличких хатках, побудова них біля мого будинку. Вони жили із своїми родинами, і кожен з них готував по дві страви на сніданок, обід та вечерю. Я брав у жменю двадцять лакеїв і ставив їх на стіл, сто лакеїв прислуговували внизу, на підлозі. Одні відносили блюда з їжею, інші підкочували бочки з ви ном та всякими напоями. Ті, що були на столі, на мою вимогу підні мали їх дотепним способом з допомогою валу та мотузки, як ми в Євро пі витягаємо відро з колодязя. Однієї тарілки вистачало мені на один ковток так само як і однієї бочки 3 вином. Іхня баранина поступається

, . Іноді мене частували перед нашою. 3DTe яловичина - просто чудова и ЇЇ, але це траплялося вкусит тричі міг я що у, розмір такого ю шинко вши, як я Їв її разом побачи Слуги страшенно здивувалися, рідко. за одним разом ковтав Я онка. жайвор ніжку нас з кістками, як їдять у вони були куди смачніші тися, призна мушу і, індика чи гусака цілого по двадцять, а то й ПО три за наших. дрібнішу птицю я брав штук дцять на кінчик ножа. ня Одного дня його величність ВИС.ТlOвив бажан

пооnідати у мене Коли вони з'явисами. принце та ми раза:\! із своєю дружинuю і принца

лися, я розмістив Їх на столі у парадних кріслах з почтом обабіч. Був з ними і Флімнеп, лорд-скарбник із білим жезлом у руці. Я спо стеріг, що він раз у раз скоса поглядає на мене, проте, я їв більше, ніж звичайно, бажаючи підтримати честь моєї любої батьківщини, а та кож для того, щоб вразити двір. Я маю деякі підстави гадати, що цей обід дав Флімнепові привід обмовити мене перед йuго величністю. Хоч скарбник зовнішньо поводився зі мною по-приятельськи, але завжди був моїм потайним ворогом. Тепер же Флімнеп змалював королеві скрутне становище скарбниці, вказав на великі процен ги, під які мусив брати позику, на дев'ятипроцентне падіння кредитних білетів, на те, що я уже коштував його величності понад півтора міЛhіїона спраг[в (золота монета завбільшки з блискітку) і нарешті порадив королеві позбутися мене при пеrшій же нагоді. р о з Д І Л Автора сповіщають

Перше

про

VII

намір обвинуватити його в держаВНIИ зраді, Блефуску. ЯК прийнято його там.

ніж розповісти

про

мій

від'їзд

він

тікзto

до

Ліліпутії, слід, мабуть,

сказати кілька слів про інтриги, що цілі два місяці точилися проти мене. Через своє просте походження я завжди стояв осторонь од дворів царських і, хоч чував чимало про звичаї королів та міністрів, але ніколи не сподівався таких жахливих наслідків їхнього гніву у цііі далекій державі, керованій, як здавалося мені, принципами зовсім не подіОними до європейських. Саме тоді, як я збирався

відвідати

імператора Блефуску, одного

вечора дуже таємно, в закритих ношах, прибула до мене одна поважна

nept"UHa з двору "'lacKY його

ти:;а

(якій я зробив дуже велику послугу, коли вона втра величності) і, не на'!иваючи свого імені, зажадала

побачення зі мною. Носіїв було одіслано. Поклавши в кишеню камзола ноші разом із його ясновельможністю, я звелів вірному слузі казати всім, що я

нездужаю

і ліг уже спати, а

сам

увійшов у

помешкання,

зачинив двері, поставив своїм звичаєм ноші на стіл і сів біля них. Коли ми обмінялися привітаннями, я помітив велику заклопотаність на об личчі його ясновельможності і спитав про її причини. Тоді він попро сив терпляче вислухати його, бо справа йшлася про мою честь та життя. Я записав його слова зараз же, як він пішов. Ось що сказав мій доб розичливець:

- Насамперед,- почав він,- вам треба знати, що останнім ча сом кілька разів скликали дуже таємні засідання державної ради з приводу вас, і два дні тому його величність дійшов остаточного вирішення.

Ви дуже добре знаєте, що Скайреш

БОJ1ГОЛ3М

(гальбет або

го-

ловний адмірал) ма.'1О не 3 першого дня вашого прибуття сюди став вашим запеклим ворогом. Я не знаю, як і чому виникла ця ворожнеча, але ненависть його особливо збільшилась після вашої перемоги над блефускуанцямr., яка зовсім заТhмарила його адміральську славу. Цей лорд у спілці з лордом-скарбником Флімнепом, генералом Лімтоком, камергером Лелькеном і верховним суддею Бельмафом склали акт, де вас обвинувачують у державній зраді та інших злочинах, за які карають смертю.

Ця новина так збентежила мене, свідомого САОЇх заслуг і невин ності, що я зібрався був перебити його, але він попросив мене мо[3чати і вів далі: На подяку за вчинені послуги я, рискуючи головою, здобув про токоли засідань ради і скопіював акт обвинувачення. Ось він: АКТ Квінбуса

ОБВИНУВАЧЕННЯ Флестріна

(Чоловіка-Гори)

Пун"m І

З огляду на те, що зазначений Квінбус Ф.пестрін, привівши 110 на шого берега флот імператора Блефуску і діставши від його імператор ської величності наказ захопити також усі інші кораблі зазначеного короліsства Блефуску з тим, щоб обернути королівство Блефуску на нашу провінцію з призначеним од нас віце-королем і знищити та ска рати смертю не тільки емігрантів - прибічників тупого кінця, а й усіх тих тубільців, що не зречуться зараз же своєї тупоконечної єресі вищеназваний Квінбус Флестрін, як віроломний зрадник, просив його найприхильнішу та найсвітлішу величність увільнити його, Флестріна,

від виконання розпорядження, бо він, мовляв, не хоче позбавляти волі безневинний на род і силувати його совість. Пун"m

Крім того, коли до його величності прибула делегація блефус куанців благати замирення, зазначений віроломний зрадник Флестрін допомагав послам порадами, підмовляв і підбадьорював їх, хоч і доб ре знав, що вони служать монархові, який недавно був одвертим во рогом його величності і вів проти нього воєнні дії. Пу 11"

m III

Зазначений КвіІІбус Флестрін, всупереч обов'язкам вірнопіддано го, діставши усний дозві.~ його величності, має намір одвідати держа ву й двір імператора Блефуску і під приводом цього візиту хоче в дій сності по-зрадющькому віроломно допомогти нашому запеклому воро гові імператорові Блефуску у ворожих діях проти нашого імператора. --- Є там ще й інші пункти, та я наводжу найважливіші. Під час дебатів його величність, треба визнати, виявив надзвичайну поблаж .~ивість, згадуючи раз у раз ваші заслуги й намагаючися зменшити тим [\t:.шу провину. Скарбник і аД:\lірал, проте, настоювали, щоб стратити вас найжаХЛИl3ішим та найганебнішим спосоБО~I, підпаJ!ИВШИ вночі бу динок, де ви живете. Генерал Лімток вважав за краще вислати проти 46

вас тисяч двадцять солдатів з отруєними стрілами, щоб поранити вам руки та обличчя. Дехто пропонував намазати вам білизну маззю, од якої все тіло свербітиме так, що ви самі подерете його й помрете в не вимовних муках. Генерал приєднався до цієї думки, й довгий час біль шість була проти вас. Але король, вирішивши, по змозі, врятувати вам життя, привернув, нарешті, на свій бік Ka:Vleprepa. Після цього Рельдресел, перший секретар таємної ради, що завжди давав докази щирої до вас приязні, дістав од короля наказ висловити свою точку зору. Своїм виступом він виправдав вашу добру про нього думку. Він погодився. що· злочини ваші великі, але милосердя - най більша царська чеснота, що так справедливо вславила його велич ність - ще більше. Він сказав, що дружба між ним і вами відома кож ному і ЩО високі збори, мабуть, вважатимуть його через це за небез сторонню особу, але, корячись наказові, він одверто висловить свою

думку. Коли його величність, зважаючи на ваші заслуги й слухаючись своєї милосердної вдачі, захоче зберегти вам життя, наказавши тільки виколоти вам обидва ока, то на його нікчемну думку, така кара і задо вольнить правосуддя, і змусить цілий світ вітаТIІ лагідність короля та розум і великодушність тих, що мають за честь бути його радниками.

Бо брак очей аж Hi~K не відіб'ється на вашій фізичній силі, якою ви можете ще бути корисним його величності, а сліпота навіть збільшить

вашу відвагу, бо ви не бачитимете небезпеки. Адже саме побоювання за очі найбільше заважало вам привести сюди ввесь ворожий флот. Для вас, мовляв, досить бу де дивитися очима міністрів, бо так само роблять і найбільші монархи. Державна рада зустріла цю пропозицію дуже неприязно. Адмірал Болголам, підвівшись, розлютовано сказав, ЩО дивується, як секретар наважується захищати зрадника, і додав, що заслуги ваші тільки об

тяжують вашу провину. Адже та

сила,

яка дозволила

вам ПОЛОНИТІІ

кораблі блефускуанців, дасть вам змогу відвести Їх назад. Він запев няв, крім того, що має певні підстави вважати вас за однодумця при бічників тупого кінця. А що зрада в серці з'являється раніше, ніж її виявляють У вчинках, то він обвинувачував вас у зраді й категорично вимагав вашої смерті. До цієї думки приєднався і скарбник. Він доводив, що ваше утри мання вже коштувало його величності багато грошей, а в дальшо:vIУ буде й зовсім над силу державі. Проте пропозиція секретаря виколоти вам очі не тільки не Зelвадить цьому лихові, а ще й збільшить його, .бо. як показали спроби з деякими тваринами, вони після цієї операції їдять ще більше й швидко гладшають. Він підкреслив також, що його велич ність і рада, яка судить тепер вас, певні вашої провини, і це одне дає вже право засудити вас, не шукаючи формальних доказів. 110ГО ж величність, рішуче заперечуючи проти вашої страти, лас каво пояснив, що, коли рада вважає осліплення за недостатнє пока-

рання, то його можна збільшити додатковою Еарою. Тоді ваш прихиль ник, секретар, попросив ще раз слова, і відповідаючи скарбникові з приводу великих витрат на ваше утримання, сказав, що його ясно вельможність, розпоряджаючись усіма прибутками КОРОJІЯ, може легко запобігти цьому лихові, день у день зменшуючи витрати на вас. Тоді, не одержуючи достатнього харчування, ви почнrте слабшати,

худнути,

втратите апетит і загинете за кілька місяців. Перевага цього способу ще й у тім, що розкладання вашого трупа вже не являтиме такої не безпеки, бо ви зменшитеся більше, як удвоє, і зараз же по вашій смерті п'ять чи шість тисяч підданців його величності спроможуться за два-три дні відокремити на трупі м'ясо від кісток, поскладати його на вози, одвез ти й закопати де-небудь подаJlі, щоб не було зарази; а скелет зали шиться пам'яткою на подив нащадкам. Отже, через велику приязнь до вас секретаря, справу розв'язано компромісом. Проект поступово заморити вас голодом ухвалено три мати в суворій таємниці, а вирок про осліплення занесено до прото колу. Заперечував проти цього тільки адмірал Болголам. За три дні до вас відрядять вашого друга, секретаря таємної ради. Він зачитає вам акт обвинувачення, а тоді відзначить велику поблаж ливість та ласкавість його величності і ради, завдяки яким вас засу джено тільки на осліплення. його величність не має сумніву, що ви покірно та l3 подякою скоритесь присудові. Двадцять хірургів його ве личності будуть ,j,lрисутні при виконанні вироку, щоб стежити за про lJ,eCOM операції, яка полягатиме в тому, що вам пустять в очні яблука дуже гострі стріли, коли ІН! лежатимете на землі. Гадаю, що ваша розсудливість підкаже вам, яких саме заходів слід ужити. Щоб не ВИКЛИК<:ІТИ ні в кого підозри, я зараз же мушу по вернутися додому так само таємно, як і прибув.

І його ясновельможність поїхав, а я залишився вкрай стурбований та збентежений. . у ліліпутів є звичай, запроваджений королем та його міністрами, і дуже відмінний, як запевняли мене, від практики колишніх часів. Якщо, задовольняючи мстивість монарха або злість його фаворита, суд дає особливо суворий вирок, то король на засіданні державної ради завжди виголошує промову про свою велику лагідність і добрість. Про

мову зараз же оголошують по всій державі, і ніщо не жахає народ так, як це вихваляння милосердя його величності, бо, що довша та перекон ливіша промова, то, як помічено, жорстокіша буває кара, і безневин ніша жертва. Мушу признатись, що оскільки ні моє походження, ні виховання не дали мені змогу стати придворним вельможею, я був поганий суддя в таких питаннях і не вбачав у присуді ні лагідності, ні ласкавості і вважав його (мабуть, помилково) скоріше за суворий, ніж за милосердний. Іноді мені спадало на думку виступити самому на свій захист, бо, хоч я й не міг заперечувати наведених у пунктах

фактів, але надіявся, шо в моєму ж тлумаченні вони могли f') допус тити деяке полегшення присуду. А втім. я не fJаз читав про подібні ПрОLlt'СИ і помітив, ШО вони завжди закінчуються так, як бажають <,удді. Отож звіритися на правосуддя ОЗllачаJIО віддатися на миліСТh

могутніх ворогів. Іноді мене спокушала думка про опір, алже поки я був на волі, то міг би справитися з усіма збройними силами держа ви. Я легко міг закидати камінням й зруйнувати столиuю. Але згадав ши дану мною королю присягу, ласку, якою він обдаровував мене, та високий титул нардака, я ззраз же з огидою відкинув uей план. Я аж ніяк не міг навчитися придворної вдячності і переконати себе, ШО тепе рішня суворість короля знімає з мене усі моі колишні зобов·язання. Нарешті я спинився на НИРlшенні, за яке мене, мабуть, читач га нитиме. Треба признатися, що очі мої, а значить і волю, я зберіг тіЛЬЮІ завдяки поспіхові та моїй uілковитій недосвідченості_ Якби я З\lав тоді натуру монархів та міністрів і їхнє поводження з ЗЛОЧИНltя'vfИ, винними ще менше за мене, так, як вивчив іх згодом, буваючи по бага тьох дворах, то без заперечень і наВІТЬ з охотою скорився б милости вому присупові. Та я був молодий, по того ж мав формальний дозвіл ЙОГО ·величності відвідати КОРОJ1Я Блефуску, і тому, ще не минуло, й' три дні, як я написав своєму другові секретареві листа, повідомляю· чи про свій від'їзд. Не чекаючи відповіді, я того ж таки ранку подався до TI€1 части ни острова. де стояв наш флот. Там я взяв великий ВІЙСЬКОВИЙ Ko1'a-

--І .. -

~iII:=:::!~~

Свіфт

бель, прив'язав канат, витяг якоря, роздягся, поклав на корабель CВlH одяг та ковдру, яку приніс під пахвою, і, тягнучи за собою судно, де вплав, а де й вбрід, добувся до порту Блефуску. Блефускуанці давно вже чекали на мене. Вони дали мені двох лю дей, щоб провести мене просто до столиці, яка так само зветься Бле

фуску. Я поніс їх на руках. Не дійшовши двохсот ярдів до міської брами, я спинився й попросив оповістити державного секретаря, що чекаю розпоряджень його величності. За годину мені відповіли, що імператор разом з усією родиною та найвизначнішими вельможами ви рушив мені назустріч. Я пройшов ще сто ярдів. Імператор з почтом злізли з коней, а імператриця й дами вийшли з карети, причому я не помітив у них ніяких ознак занепокоєння або страху. Я ліг на землю, щоб поцілувати руку його вел~чності та імператриці. Привітавшися, я сказав, що прибув до них з дозволу імператора ліліпутів, щоб мати честь побачити такого могутнього мон.арха та прислужитися йому, на скільки це не шкодитиме інтересам мого імператора, але й словом не

пом'янув при тім про неласку царську. Адже мене офіціально про неі не повідомлено, і я міг нічого не знати про лихі щодо мене наміри. Разом із тим у мене були підстави гадати, що король не захоче роз голошувати секрет, коли я не буду вже під його владою, але, як вия вилося пізніше, я помилявся. Я не хочу втомлювати читача докладним описом прийому при дворі, що цілком відповідав гостинності великого монарха, і обмину незручність, викликану відсутністю придатного для мене будинку. Ні ЛІжка, через що мені довелося спати на землі, вкриваючись своєю ковдрою.

РО

Д І Л

VIII

Авторові трапля€ться щаслива нагода покинути Блефуску. Подолавши деякі труднощі. він

поверта€ться

цілий

неушкоджений

на

батьківщину.

Через три дні по прибутті до Блефуску я пішов з цікавості на пІвнічно-східне узбережжя острова і там, приблизно за півмилі від берега, помітив у морі якусь річ, що скидалася на перевернутий човен. Роззувшися та скинувши панчохи, я пройшов убрід ярдів із двісті й виразно побачив, шо то справді був човен, мабуть, одірваний бурею від якогось корабля. Підштовхуваний припливом, він наближався до берега.

Я зараз же повернувся до міста й попросив його величність дові рити мені двадцять найбільших кораблів з числа тих, що лишилися після розгрому флоту, та три тисячі моряків з віце-адміралом на чолі. Флот поплив кругом, а я найкоротшим шляхом пішов назад, і побачив, БО

що приплив ПІДІгнав його ще ближче. У моряків був мотуз, який я за здалегідь зсукав до належної товщини. Коли прибули кораблі, я роз дягся і увійшов у воду; спершу я брів мілиною, а ярдів за сто від човна мені довелося поплисти. Матроси кинули мені кінець мотуза, я закріпив його у дірці в передній частині човна, а другий кінець при в'язав до військового корабля. Та користі з цього було мало, бо я не дістав дна ногами й мусив гнати човен, пливучи ззаду та підпихаючи однією рукою. Приплив допомагав мені. Я плив дуже швидко й неза баром став на дно, по шию у воді. Перепочивши дві-три хвилини, я ,:\Нову почав штовхати човен. Невдовзі вода сягала мені під пахви. Тепер, коли найважчу чаС1ИНУ роботи було закінчено, я взяв інші моі мотузки, складені на одному з кораблів, і прикріпив Їх одним кіНllем ]1,0 човна, а другим до дев'яти суден з числа тих, що супроводили мене Вітер був сприятливий, матроси тягли човен буксиром, а я підштовху вав його ззаду, і таким способом ми наблизились на сорок ярдів до бе' рега. Коли приплив скінчився, я витяг човен на сухе. З допомогою двох тисяч матросів з канатами та машинами я перекинув його догори дном і лобачив, що він не дуже пошкоджений. Не буду надок) чати читачеві, розповідаючи про труднощі, які мені

_ _ _

.,..

... 4'

довелося перемогти, щоб з допомогою весел (робив я іх десять днів) приставити свій човен по столичного порту, де мене чекала юрба на ропу, яку страшенно вразили велетенські розміри судна. Я СI{азав імпе раторові, шо цей човен прислала мені моя шаслива доля, щоб дати мені змогу доїхати до якогось місця, звідки я зможу добутись до бать ківщини, і просив його величність дати мені потрібні для обладнання судна матеріали, а разом із тим і дозвіл виїхати. Після кількох спроб перековати мене залишитися його ве.1ичність ласкаво задовольнив моє прохаllВЯ.

Увесь uей час я дуже дивувався, шо до пвору Блефуску не наді йшло досі ніяких запитів про мене від нашого імператора. Як вияви лося згодом, він не знав, що мені відомі його наміри, і думав, що я вибрався до Блефуску віддати обіцяний візит згідно з його, добре відомим при пворі. дозволом і за кілька днів, по закінченні всіх цере моній повернуся назад. Кінець кінцем моя тривала відсутність почала непокоїти його. Порадившись із скарбником та його прибічниками, він вирядив до Блефуску поважного урядовця з копією обвинуваль вого акту. Посланцеві було доручено з'ясувати монархові Бле фуску

все милосердя

імператора,

що задовольнився такою незначною

карою, як виколення мені обох очей, і переказати, щоб я протягом двох годин повернувся до Ліліпутії. В іншому разі мене мали відібрати титул нардака і оголосити мене зрадником. Імператор не мяє CYMHiBY,~ додав до цього гонець,- що його брат, володар Блефуску, щоб збе регти мир і приязнь між обома країнами, зараз же ВИШJ1е мене з свзєї аержави, закутого по руках і ногах, як зрадника. Імператор Блефуску по триденній нараді .послав дуже чемну від повідь з силою перепрошень. Він писав, що вислати мене закутого, як то добре знає і його брат, неможливо; що хоч я й позбавив його флоту, та саме завдяки моїй допомозі було підписано мирну угоду; і що незабаром питання розв'яжеться само собою на обопільне задо волення, бо я знайшов величезного човна, якого він звелів опорядити за моїми вказівками. Отже за кілька тижнів, як сподівається він, оби дві держави позбудуться такого нестерпного тягара. З цією відповіддю посланець повернувся до ЛіліпуТІЇ, а монарх Блефуску розповів мені про все, що сталося. Під великим секретом він запропонував взяти мене піп свій захист, коли я погоджуся всту пити ПО нього на службу. Хоч я вірив його щирості, та не хотів більше покладатися ні на царів, ні на міністрів. Висловивши глибоку подяку за честь. я уклінно попросив пробачити мені мою відмову. Я сказав, що коли вже лиха чи шаслива доля посилає мені човен, я волію заги нути в океані, ніж бути причиною розбрату між двома могутніми мо нархами. Імператор нічим не виявив свого незадоволення, а потім я випадково дізнався, шо і він, і бі.llьшість його міністрів були навіть дуже раді моїй відповіді.

Такі

міркування змусили мене прискорити готування до відпливу.

двір, нетерпляче чекаючи П'ятсот

кіше

майстрів

полотно,

шили

мого від'їзду, дуже охоче допомагав

два

па руси, склавши

яке знайшлося

Блефуску.

втринадuятеро

Скручуючи

по

мені.

наЙI1УП'

llвадuять.

а то й по тридuять щонайтовщих канатів, я сам поробив собі всю снасть. Великий камінь, який мені пощастило по довгих розшуках зна Ати на березі, я припасував до човна замість якоря. На просмолення

човна та всякі інші потреби пішов жир з трьохсот великих корів. З ней мовірними труднощами зрізав я кілька найвищих дерев на весла та щогли, в чім, щоправда, допомагали мені корабельні теслі флоту його

ве.rІИчності. Вони старанно обстругали їх після того, як я надав Їм по трібну форму. Приблизно через місяuь, коли все було. готове, я попросив у його величності aynieHuii, щоб дістати у нього дозвіл на від'їзд та попро

щатися з ним. Імператор з родиною вийшов з палаuу. Я ліг НИUh, щоб поuілувати йому руку, яку він ласкаво подав мені; так само зробllЛИ імператриuя та молоді принuи. його величність подарував мені п'ятде сят гаманиів з двомастами спрагів у кожному та свій портрет на uілий зріст, який я заховав собі у рукавичку, щоб не пошкодити його. иере моніал від'їзду був занадто складний, щоб утомлювати ним читача. В човен я поклав сто бичачих і триста овечих туш, відповідний

запас води та хліба і стільки печеного та вареного м'яса, скільки спромоглися приготувати чотириста кухарів. Крім того, я взяв шість живих корів, двох биків і стільки ж овеиь та баранів, щоб розвести uю породу в Англії, а також чималу в'язку сіна та мішок зерна, Я охо че 3<tбрав би з собою з десяток тубільuів, але імператор ніяк не до ЗDО_1ЯВ иього. Не задовольнившись трусом у моїх кишенях, він зажа дав урочистої обіuянки не вивозити нікого з його підданиів, навіть з їхньої згоди або бажання. Закінчивши всі готування, 24 вересня 1701 року о шостій годині raHKY я нап'яв паруси, пройшовши при південно-східнім вітрі щось із чотири ліги! У північно-західному напрямі. і ввечері того ж таки llня помітив на відстані півліги якийсь маленьк·иЙ острі8. Я повільно посу вався наперед і кинув якір з підвітряного боку UbOrO безлюдного остро ва. Я трохи під'їв і ліг відпочити. Спав я добре і, гадаю, щонайменше шість годин, бо через дві години після того, як я прокинувся, стало

розвиднятись. Ніч БУJlа cBiTJla. Я поснідав перед світанком і піднявши якір, при сприятливім вітрі, рушив У тому ж напрямі, як і вчора, ке· руючись своїм кишеньковим компасом. Я мав намір добутися, якщо буде змога, ОДІЮГ0 з островів, що лежали, на мою думку, на північний схід од Bab-ДіМЄIІОВОЇ Землі. Того дня я не бачив нічого, а приблизно о третій годині другого І J] і г а

англійська міра ДОВЖИНИ. Морська ліга дорівнюе

5,56

/(..11.

дня, од'Іхавши від Блефуску, за моїми розрахунками, на двадцять чо ІИрИ ліги, побачив парус, що прямував на південний схід, тоді як я плив просто на схід. я: почав гукати, але не дістав жодної відповіді. Вітер вщухав, і я спробував наздогнати судно. Я розпустив всі паруси, і за півгодини мене помітили, на кораблі викинули прапор і вистре лили

гармати.

Не легко висловити радість, що охопила мене від несподіваної на дії побачити знов улюблену батьківщину і любих родичів та друзів. Корабель згорнув частину парусів, і я підплив до нього 26 вересня між п'ятою та шостою вечора. Серце моє закалатало в грудях, коли я по бачив англійський прапор. я: поклав своїх корів та овець у кишені камзола і зійшов на палубу з усім своїм невеличким вантажем. То було англійське торговельне судно, що поверталося південними

та північними морями з Японії під командою капітана Джона Біделя з Дептфорда - дуже чемної людини й lІрегарного моряка. Ми були тоді під 30 градусом південної широти. Екіпаж судна складався з п'ят десяти чоловік, і серед них я зустрів одного свого старого товариша, Пітера Вільямса, який дуже добре відрекомендував мене капітанові. Uей джентльмен повівся зі мною дуже люб'язно й запитав, звідки я повертаюся та куди прямую. я: розповів йому про себе у кількох словах, але він подумав, що я марю і що пережиті небезпеки потьма

рили мені розум. Тоді я видобув із кишені своїх корів та овець, які дуже вразили його і переконали в справедливості моїх слів. Потім я показав йому подароваНі імператором Блефуску гроші, портрет його величності на цілий зріст та деяКІ інші дивинки з тієї країни. Я пода рував йому два гаманці з двомастами спрагів у кожному і обіцяв даТІ!

йому, повернувшись до Англії, тільну корову та кітну овечку. Не буду втомлювати читача подробицями нашої загалом щасли вої подорожі. Ми прибули н Дувр 13 квітня 1702 року. я: мав на судні тільки одну неприємність - пацюки вкрали одну з моїх овечок, і я знайшов коло їхньої нірки самі обгризені кістки. Решта худоби доїха ла ціла й неушкоджена. Коли я пустив її на пашу в Грінвічі, вона чудово паслася на тоненькій, ніжній травиці тамтешніх луків, хоч я й побоювався спершу, що вона не зможе їсти нашу пашу. я: не зберіг би її під час такого триналого переїзду, якби капітан не давав мені іноді найкращих своїх сухарів, які я перетирав на порох і, змішуючи з водою, годував цим кормом свою худобу. За недовгий час мого пере бування в Англії я заробив чималі гроші, показуючи свою худобу різ ним

поважним

особам і просто цікавим людям,

а перед

другою

моєю

подорожжю продав їх за шістсот фунтів. Повернувшись з останньої ПОДОРОЖі, я побачив, що вони дуже розплодилися, особливо вівці. Спо діваюся,

що

їхня

тонка

вовна

поліпшить

якість

наших

шерстяних

тканин.

З дружиною та дітьми я прожив тільки два місяці, бо невгамовна

жадоба бачити чужі країни штовхала мене на нові пrиrnпи Влашту вавши дружину в гарному будинку в Редріффі, я залишив ЇЙ тисячу п'ятсот фунтів готівкою, а решту грошей взяв з собою, частково обер нувши їх ІІа крам, бо сподівався побре заробити на ньому_ Старший мій дядько Джон залишив мені маєток біля ЕппіНI'а, який давав шось із тридцять фунтів прибутку на рік; крім того, я взяв у довготерміно ву оренду ко!-'чму «Чорний бик» у Феттер-Лейні, яка давала стіJJЬКИ Ж,

Отже, я не боявся, шо роли ні моїй бупе потрібна допомога

Rin пара

фії. СИН мій джоні, названий так НІ:І Чt'СТЬ мого дядька, ВЧИІКЯ у (!О чатковій школі і був слухняним хлопчиком. Моя донька Мері (вона тепер одружена і має дітей) училась тоді шити. Я ПОПрОlll8ВСЯ З дру жиною, сином та донькою, причому не обійшлося без сліз, і сів на

корабeJlЬ «Пригода», шо під командою Джона

Ніколаса

ішов до Су

рата.

дле описові книги.

цієї

подорuжі буде

присвячена

друга частина

моєї

Частина

ПОДОРОЖ ДО БРОБДІНГНЕГУ

РОЗДІЛ

Опис шторму. З корабля виряджають баркас по прісну воду. Автор іде на баркасІ досліджувати країну. Він залишається на березі, його підбирає один із тубільців і односить до фермера. ЯК ЙОГО прийняли там. Різні пригоди, що трапилися з ним у фермера. Опис мешканців.

Не судилося мені жити вдома, у колі сім'ї, серед близьких та рід них. Обставини змусили мене через три місяці після повернення знову залишити рідний край, і 20 червня 1702 року я відплив з Даунса на кораблі «Пригода», що під командою капітана Джона Ніколаса з Корнуельса 1 ішов до Сур ата. До миса Доброї Надії, де ми спинилися, щоб запастися свіжою водою, подував попутний вітер, але раптом виявилось, що корабель про тікає, а до того й капітан наш захворів на пропасницю. Нам довелося розвантажити судно й просидіти там аж до кінця березня. Розпустив ши вітрила, ми щасливо пливли аж до Мадагаскарської протоки. Ко ли ж судно опинилося на північ від острова Мадагаскара, десь на п'ятому градусі південної широти, помірні вітри, що звичайно дмуть у цих морях від початку грудня до початку травня з північного заходу, 19 квітня раптом подули з більшою, ніж звичайно, силою. Вони поду

вали майже з самого заходу на протязі двадцяти днів. За цей час нас однесло трохи на схід від Молуккських островів та градусів на три на північ од eКl~aTopa, як обчислив 2 травня наш капітан. Вітер тоді вже вщух, і настала цілковита тиша, з чого я дуже радів. Але капітан, який дуже добре знав ці моря, звелів нам усім готуватися до шторму, 1 він справді знявся наступного дня, коли подув південний вітер, зва ний

тут

південним

мусоном.

Бачачи, що вітер дужчає, ми згорнули блі нд 2 і збиралися вже згортати фок-зеЙл 3 • Погода дедалі гіршала, ми обдивилися чи добре прикріплені наші гармати, і прибрали трохи бізань 4 • Судно було в чисІ Кор н У ель с - графство на південному заході Англії. 2 Б л інд чотирикутний парус. 3 Фо к-з р Й л парус. що кріпиться на передній щоглі. 4 Б j з ан ь нижній навскісний парус задньої щогли.

тому морі, І ми визнали, що краще йти за вітром, ніж лягти в дрейф'. Ми прибрали фок·зеЙл, а тоді напнули шкоти 2 • Румпель3 лежав на вітрі. Корабель тримаася добре. Ми закріпили спереду парус, але він розірвався. Тоді ми спустили рею 4 і зняли з неї парус з усім такела жем 5 • Шторм лютував, море загрозливо бурхало. Щоб допомогти рульовому, ми прип'яли канатом ручку рульового колеса. Ми не хотіли спускати брам-стеньгуб, бо судно йшло за вітром, а брам-стеньга, як відомо, допомагає керувати кораблем і прискорює ЙОГО хід. Коли буря трохи вщухла, ми поставили грот- та фок-щогли 7 й лягли В дрейф; потім розгорнули бізань, великий та малий марселі 8 • Вітер дув з пів пенного заходу й гнав нас Н<і північний схід. Маневрували ми 'з допомогою бізані, намагаючись використовувати вітер і розгортати стільки парусів, скільки могли витримати щогли. Під час цього шторму нас, за моїми розрахунками, однесло миль на п'ятсот на схід. але визначити точно, де ми опинилися. не міг і найдосвід

ченіший

моряк з нашого судна. Jжі в нас було досить, корабель од

бурі не потерпів, екіпаж був у доброму здоров'ї; бракувало тільки во пи, і не дуже непокоїло нас. Щоб нас не знесло по піВНІчно·західних

берегів Великої Татарії 9 , а потім і до Льодовитого океану, капітан ви знав за краще Й1И тим же курсом, аніж повертати на північ. ]6 червня ]703 року юнга на щоглі помітив землю, а 17 червня ми стояли вже біля великого острова, а може й материка (ніхто-бо не знав, що воно таке), од якого вганялась у море коса, а за нею видні .nася бухта, надто мілка для судна тоннажем пона.1) сто ТОН\!. Кинувши якоря за лігу від бухти, капітан вирядив по воду баркас з дванадцятьма побре озброєними матросами й посудом на воду, як ШО вона там знайдеться. Попросив дозволу поїхати 3 ними і я, щоб оглянути країну й зробити, коли буде можливо, яке-небудь відкриття. В'исівши на острів. ми не знайшли ні річки, ні джерела. ні будь

яких ознак люпеЙ. Матроси,

шукаючи прісної води,

пішли

берегом,

а я попавсь у глиб острова. Пройшовши з милю і не побачивши нічо го, крім голого, скелястого грунту, я почав стомлюватисьі вирішив 110вернутися до корабля. Озирнувшись на бухту, я побачив, що всі

б)

1 Д ре А Ф а) збочення СУДІІа з свого напряму під впливом вітру або течії; неПОРVlJще ПОЛОЖl'ння судна ВНllrлідок особливого розміщення парусів і стерна. :І Ш кот и -

корабельні

снасті

(мотузи)

для наПИfl1JННЯ паРУСI8'

З Р

V м n ель важіJIЬ для ПОRерrання корабельного СТl'рна. 4 Рея - поперечна переклади на на щоглі, до якої прив'язу€ться парус. На щоглі

буває

кілька

РЯДІ!! рей.

Б Так е л а ж -

всі снастІ корабля (мотузи), якими кріпляться щогли та паруси,

іІ Б р а м-с те н ь га на

третя, Вl'рхня, частина щогли.

ро т-щ О г л а серl'дНЯ велика щогла. Фок-щогла передня носО&а щогла кораблі. 8 Мар сел ь - другиll ряд (поверх) парусів на ШQглах судна, 11 В ел н каТ СІ тар і я - старовинна назва Центральної та СхіДIІОЇ Азії.

матроси сидять уже в човні R чимдуж гребуть до судна. Я хотів був гукнути до них (певна річ, вони мене не почули б), але побачив, що за човном женеться якась велетенська істота. Вона дуже швидко брела морем, що доходило їй до колін. На щастя, наші люди на півліги ви передили ЇЇ, та й море в тому місці. було засіяне гострим каміння~, так що потвора не спромоглася наздогнати човна. Все це мені розпо віли вже потім, бо я не наважився чекати кінця тієї жахливої при годи. Кинувшися прожогом назад, я зліз на стрімкий горбок. Передо мною розгорнувся куточок заселеної країни. Я побачив оброблені ла ни, але найбільше вразили мене луки, де трава була до двадцяти фу тів заввишки. З горбка я зійшов на битий шлях, який насправді був лише стеж кою серед ячменю. Я йшов деякий час, не бачачи майже нічого, бо наближались жнива, і стебла витяглися не менще як на сорок футів над землею. Нілу годину йшов я до кінця поля, обгородженого тином футів сто двадцять заввишки і обсадженого деревами такої висоти, що я й приблизно не міг би визначити її. дО сусіднього лану вів пере лаз. Він являв собою чотири приступки футів по шість заввишки кож· на, зверху був ще один камінь, понад двадцять футів заввишки. Поки я шукав щілини в огорожі, з суміжного поля до перелазу підійшов чоловік такого ж розміру як і той, що гнався за нашим чов ном. Кожен крок його дорівнював приблизно десяти ярдам, а заввиш ки він був такий, як сільська дзвіниця. З переляку я сховався у ячмінь і звідти спостерігав, як він зліз на перелаз і, озираючись на сусідній лан праворуч, почав кликати когось голосом, куди гучнішим, ніж тру ба. Спершу мені навіть здалося, що був то не голос, а грім, з такоі висоти він лунав. На покрик з'явилося ще сім таких самих страховищ 3 серпами, завдовжки з семеро наших кіс. Я зрозумів, що це його слуги або наймити, бо одяг їхній був гірший; вислухавши його, вони стали жати той лан, де я ховався. Я прагнув утекти від них якомога далі, але пересуватися довод)!

лося З великими труднощами, бо стебла були одне від одного не біль· ше як на фут, і я ледве протискуваВС>l між ними. Проте, я все-таки посувався вперед, аж доки не потрапив на ділянку, де хліб виляг від вітру та дощу. Тут уже я не міг ступити й кроку, бо стебла так попере пліталися, що протиснутись між ними було зовсім неможливо, а остю ки колосків були такі цупкі та гострі, що крізь одяг в'їдалися мені в тіло. Тим часом я почув, що женці наблизились ярдів на сто до мене. Знесилений і засмучений, я в розпачі ліг у борозну, щиро бажаю чи вмерти, і став оплакувати свою дружину з осиротілими дітьми та клясти шалену впертість, яка штовхнула мене на цю подорож, всупе реч порадам усіх моїх родичів і знайомих. Серед таких сумних думок у моєму мозку майнула гадка про країну ліліпутів, де мене вважали за найбільше чудо у світі, де я здатний був однією рукою тягти увесь

імператорський флот і де я зробив багато інших вчинків, записаних назавжди в історичні хроніки держави, які здадуться неймовірними майбутнім поколінням, хоч вони й були засвідчені мільйонами само видців. Я передбачав, що ці велетні дивитимуться на мене із зневагою,

і порівнював себе з ліліпутом, що випадково опинився б між нас. Та я розумів, що зневага буде найменшим лихом. Якщо людські істоти ви являють жорстокість і лють пропорційно своєму зростові, так чого ж я мав сподіватися від цих варварів, коли перший-ліпший з них міг проковтнути мене, навіть не помітивши цього. Безперечно, філософи мають рацію, коли кажуть, що немає ні малого, ні великого, і що ці поняття встановлюються лише порівнянням. Може трапитися так, що й ліліпути зустрінуть такий народ, де люди будуть менші від них на стільки, наскільки вони були менші від мене. І хго знає, чи немає в якій-небудь далекій, невідомій нам досі країні, раси, що перевершує своїм зростом навіть цих велетнів.

Незважаючи на переляк та замішання, я так заглибився в ці мір кування, що опам'ятався тільки тоді, коли один із женців підійшов ярдів на десять до моєї борозни; за мить він мав або розрізати мене серпом, або розчавити ногою. Коли він зібрався ступити далі, я скрик нув

так

голосно,

як

кричать тільки

з переляку.

Велетень

спинився,

оглянувся на всі боки й кінець кінцем побачив мене на землі. 3 хви лину він вагався, з виглядом людини, що міркує, як би зручніше схо пити звірючку, не давши їй вкусиги або вжалити себе, як це не раз робив я сам, ловлячи лисиuь в Англії. Нарешті він великим і серед нім пальцями взяв мене за поперек і, щоб краще роздивитися, під ніс мене ярдів на три до своїх очей. Я вгадав його намір і настільки опанував себе, що не пручався, хоч він боляче стискав боки, тримаю чи мене футів на шістдесят від землі. Я тільки дозволив собі підвести вгору очі і, молитовно склавши руки, вимовив кілька слів сумним, при ниженим тоном, що найбільше пасував до мого тодішнього становища. Я ввесь час боявся, що віІІ жбурне мене на землю, як ми звичайно ро бимо з маленькими шкідливими звірятками, яких хочемо знищити. Але, на моє щастя, його, видимо, зацікавив мій голос та рухи, і він почав пильніше приглядатися до мене, дивуючись, дослухався до моїх слів, хоч і не розумів їх. Тим часом я все зітхав та плакав, показуючи головою, що страждаю від тиску його пальців. Він, здається, зрозу мів, чого я хочу, бо обережно поклав 'мене в полу своєї куртки і побіг до хазяїна - того самого фермера, якого я попереду бачив на полі. Той, вислухавши розповідь наймита, одломив соломинку з добру палиuю завбільшки і підняв нею поли мого камзола, думаючи оче видно, що це якась особлива оболонка, дарована мені природою, потім він здмухнув мені з лоба волосся, щоб краще бачити моє обличчя. Він скликав усіх наймитів і запитав Їх (як я дізнався згодом), чи не ба

чили 62

й вони

таких

маленьких

тварин,

потім

обережно

поставив

мене рачки на землю. Я зара:\ же звівся на ноги й почав повільна походжати, даючи зрозуміти цим людям, що не маю наміру І"ікати. Тоді вони, щоб краще бачити мої рухи, посідали всі долі круг мене, а я, знявши капелюх, lfизенько вклонився фермерові; після цього я впав навколішки, підніс угору руки та очі, якомога голосніше промовив кілька слів і принижено подав фермерові гаманець з золотими моне тами, що був у мене в кишені. Велетень поклав його собі на долоню і наблизив, щоб краще роздивитись, до очей. Витягши з рукава шпиль ку, він кілька разів ткнув нею в гаманець, але так і не догадався, що це таке. Тоді я знаками попросив його покласти руку на землю, від крив гаманець і висипав йому в жменю все золото. Там було шість іспанських золотих по чотири пістолі кожний і щось із двадцять чи тридцять дрібніших монет. Наслинивши пальця, він підняв ним одну монету, потім другу і, як видно, не знаючи, що воно таке, знову зна

ками звелів мені сховати Їх у гаманець і покласти в кишеню. Запро понувавши йому кілька разів узяти гроші, я нарешті змушений був скоритися.

Все це переконало фермера, що він має справу з розумною істо тою. Він раз у раз звертався до мене з словами, що гули у мене у вухах,

неначе водяний млин, дарма що вимовляв він їх дуже виразно. Я відпо відав йому якомога голосніше різними мовами, але велетень, хоч і при сував своє вухо ярдів на два до мене, проте не втямив нічого. Нарешті він відіслав наймитів жати, а сам видобув з кишені хустку, згорнув її вдвоє, поклав собі на ліву долоню і, спустивши руку до землі, за пропонував мені злізти на неї. Долоня його була завтовшки не більше як один фут, і виконати таке розпорядження було не важко. Щоб не впасти, я ліг, випроставшись на цілий зріст, а він, для більшої безпеки, вкрив мене хусткою і так поніс додому. Дома він покликав свою жін ку і показав мене їй, але та наробила галасу й утекла, як тікають англійські жінки, уздрівши жабу або павука. Проте, побачивши зго дом мою добру поведінку й те, як я слухняно корився кожному зна кові її чоловіка, вона скоро примирилася зо мною і кінець кінцем по чала

ставитися

Було

вже

до

мене

близько

дуже

ласкаво.

дванадцятої

години

дня,

наймичка

подал <І

обід з однієї страви, як то личить звичайному хліборобові. Миска, яку вона принесла, була принаймні двадцять чотири фути в діаметрі. Сім'я складалася ::І фермера, його дружини, трьох дітей і старої бабусі. Фер мер примістив мене недалеко від себе на столі на висоті тридцяти фу тів од підлоги. Я страшенно боявся впасти й старався триматися далі 'від краю стола. Жінка відрізала мені маленький шматочок м'яса, уло мила трохи хліба й поклала передо мною. Я низенько вклонився їй, витяг свій ніж та виделку і заходився їсти, чим страшенно захопив Їх. Далі господиня послала служницю принести найменшу чарку, в якій

містилося ЩОСЬ із два

галони 1 , і налила туди якогось питва. Ледве

ледве схопивши її обіруч, я якнайпоштивіше ВИГолосив коротеньку промову по-англійськи,

випив до її милості і намагаюЧись ВИМОRЛЯ

ти кожне слово якнайголосніше, чим викликав у моїх слухачів вибух сміху, що замалим не оглушив мене. Питво нагадувало легке яблуч не вино і дуже мені сподобалося. Ідучи до фермера, що кивком голови покликав мене, я, дуже розгублений від усього баченого

як то легко

зрозуміє ласкавий читач,- дорогою спіткнувся об скоринку хліба й впав оБJlИЧЧЯМ на стіл, не заподіявши собі, правда, ніякої шкоди. Під вівшися й помітивши, що моє падіння схвилювало цих добрих людей, я пом ахав у себе над головою капелюхом і тричі скрикнув «ура» на "нак того, що зі мною все гаразд. Але, коли я підійшов до свого хазяї на (так я називатиму далі фермера), його молодший син - десяти літній пустун - схопив мене за ноги й підняв так високо, що я ввесь затрусився від страху. Батько страшенно розсердився, вирвав мене з його рук, давши синові такого J15lПаса, що скинув би з сідла цілий ескадрон європейської кавалерії, і звелів йому вийти з-за столу. Щоб не настроїти хлопця проти себе, добре пам'ятаючи, як наші діти люблять мордувати горобців, кролів, кошенят та щенят, я впав навколішки і, вказуючи пальцем на пустуна, попросив хазяїна простити синові його

пустощі. Фермер погодився, і хлопець знову сів до столу; я підійшов 1 поцілував йому руку, а хазяїн мій змусив його ніжно погладити мене. Під час обіду на коліна до хазяйки скочив її улюблений кіт. По чувши шум неначе від дванадцяти панчішних верстатів, я повернув голову й побачив, що він походить від воркатання звіра, втроє біль шого від нашого бика. Він приязно воркотав, тим часом як хазяйка його годувала та гладила, але лютий вигляд тварини завдав мені ве ликого страху, хоч я стояв футів за п'ятдесят від неї, а хазяйка міцно тримала її, щоб вона не кинулася й не схопила мене у свої пазури. Виявилося, проте, що мені не загрожувала небезпека, бо кіт зовсім не звернув на мене уваги, навіть коли хазяїн підніс мене футів на три до нього. Я чув од людей і знав з власного досвіду, що хижі звірі завжди нападають на тих, хто від них тікає або виявляє страх перед ними, і вирішив У цьому небезпечному випадку зовсім не виявляти ляку. П'ять або шість разів я наближався до самісінької морди кота, і він не те, що не займав мене, а ще й одсувався назад, наче побою

ючись невідомої істCYrИ. Собаки, які під час обіду

як то звичайно бу

ває по феРl\lерських господах,- увійшли в кімнату, лякали мене

мен

ше. Один із них, мастіф 2, був у четверо більший від слона, а другий хірт,- трохи перевищував зростом мастіфа, але був худіший за нього. Під. кінець обіду увійшла нянька з однорічною дитиною на руках. 1 2

а л о н - англійська міра об'єму рідких і сипких тіл, доріВнює Мас т і'Ф - порода сторожових собак.

4,5

літра.

Дитина зараз

же помітила

меllе

звичаєм, щоб мене віддали

ІИ за

ли б на Лондонському

так

заверещала,

іграшку,

мості, якби

вона

просячи дитячим

що крик 11, напевне,

була

пnчу·

в Челсі1. Мати, керую·

чись почуттям материнської ніжності, взяла мене й пілнеС.fJа до дитини,

що миттю схопила мене в руку й сунула мою rOJ10BY собі В рот. Я скрик· нув так голосно, що пустунка. злякавшися, РО3ТУ.fJила пальці, і я НЕ':\1И· нуче скрутив би собі в'язи якби мати не підставила t'ній фартух. Шоб заспокоїти дитину, нянька почала бавити її калатаЛl,l!ем, що являло со бою порожню посудину, повну великих каменів, і було прив'язане ка· натом

до

пояса

дитини

Втихомирюючи дитину, мамка присіла на низенький стілець так nлизько від мене, що я міг розглянути її лице. Прюнаюсь, це було 1 Чел с і

Д.

Свіфт

ОДИН

районів

ЛОНДОIl3.

неприємним видовищем. Вся шкіра була покрита якимись горбами. вибоінами, плямами і величезним волоссям. А здалека вона вида

лась мені досить миловидною. Це викликало в мене деякі думки з при воду ніжності і білизни шкіри наших англійських дам. Вони здаються нам такими красивими тому, що вони однакового з нами зросту. Тіль ки через збільшувальне скло можна побачити, яка, насправді, груба. шорстка і погано забарвлена найніжніша і біла шкіра.

Пригадую, що, коли я був у Ліліпутії, колір обличчя ЦИХ мале сеньких людt:=й здавався мені НаЙКрасивішим у світі. А коли з приводу иього Я

розмовляв з OUHII'VI

вченим ліліпут()м, щирим

моїм приятелем,

то він сказав, що обличчя моє здається йому здаля куди красивішим та приємніши'VI, ніж ЗnЛИ1hl\а, коли я БЄ'ру його на руку й підношу до свого ЛИІІЯ, яке з першого погли 'l.У, признався він, просто жахнуло його. ВІН кюав, шо бачить в моїй Ші(ірі глиnокі ями, що кожна ВОЛО СИ!іка моєї ()ороди вдесятЄ'ро грубша за щ('тину кабана, а колір об личчя - uагатоnарвний і в:~агалі Нt:=ПРI!ЄJl.1НИЙ для ока. Я ж, мушу при

знатися, зовнішністю не гірший за більшість '1емляків і дуже мало засмаг, подорожуючи. З пругого боку, розмовляючи зі мною про дам імпераТОРСhКОГО двору, він часто говорив, що в одної - ласговиння, в другої - великий рот, в третьої - довгий ніс, чого я ніяк не міг добачити. Правда, lакі міркування досить не нові, але я хочу поділи тися ними, щоб читач не подумав, ніби иі величезні створіння - дІйсно потвnrи. Навпаки, мушу сказати, вони - гарний народ. По обіді мій хазяїн пішов до своїх наймитів, наказавши дружині, як я догалався прп т(' з його голосу та жестів, подбати за мене. Я був стомлений і хотів спати. Помітивши це, хазяйка поклала Mt'He на свое ліжко і вкрила чистою, білою носовою хусткою, завбільшки з парус нашого віЙСhКОВОГО корабля. Я проспав години дві. Мені снилося, що я дома із СВОЄЮ дружиною

та діТhМИ. Тому я страшенно засумував, коли. прокинувшися, побачив себе у величезній кімнаті. футів двісті або триста завдовжки та двісті завнишки, на ширnченному двадuятиярдовоJl.1У ліжку. М')я хазяйка в якихось д,)машніх справах вийшла з дому й зачинила двері на ключ.

Ліжко стnяло на віСІМ футів од дверей. Коли я прокинувся, дна па щоки вилряпалися .заRЇСОЮ на ліжко й забігали по ньому, обнюхуючи

повітря. Олин із них підійшов близько до мnго обличчя, і я вжахнув"

шися, скочив на ноги й нидnбув свій тесак, щоб захищатися иі страше напасти на мене з onox бt)ків, одна з них вже зачепила лапnю мій кnмір, але мені пощастило розпороти їй черево перше, ніж B()~11I встигла заподіяти шкоду. Па!lЮК упав мені д() ніг, а другий, побачивши сумну долю свого товариша. кинувся навтіки,

лезні тнарини зважилися

за,llИшаючи

по сапі кривавий слід з великої рани на спині. Вчинивши цей подвиг, я став любенько пnходжати по ліжку, щоб заспокоїтись і привести до ладу свої думки, Паuюки були зрастnм з великих собак,

але куди моторніші та лютіші. Якби перед сном я зняв з себе ПОf\С. де у м('не був ніж, вони, безперечно, пожерли б мрне. Я виміrяв хвіст

мертвnго паuюка. Він був без одного дюйма два ярди завдnвжки. Мені гидко було взятися за нього, щоб скинути паuюка з ліжка, де він усе ще сходив кров'ю. Помітивши в нім п('які ознаки життя, я міuним упarюм п('р('тяв йому шию і зnвсім доконав його.

Незабаром уВІйшла

до кімнати

моя

хазяйка.

ПобdЧИВШИ, що Я р7

ввесь у крові, вона зараз же підбігла до ліжка й узяла ~~.:He на Р~КИ. Я показав на мертву тварину, сміхом та знаками даючи ІИ ЗРОЗУМІТИ, що вона не заподіяла мені шкоди. }Кїнка надзвичайно зраділа і, по кликавши наймичку, звеліла ЇЙ викинути пацюка у вікно щипцями.

Потім вона поставила

мене на стіл; я показав їй свій скривавлений

ніж, витер його об полу

й вклав у піхви. РОЗДІЛ

Донька фермера.

Автора везуть до сусіднього міста, а потім до його подорожі.

столиці.

Подробиці

у моїх хазяїв була дев'ятилітня донька, дуже розвинена, як на СВІИ вік. Вона чудово вміла пл ести і дуже гарно одягала свою ЛЯJ/ЬКУ. Разом з матір'ю вона пристосупала для мене лялькове ліжко, і при мостила його в шухляду_ Вони поставили шухляду на привішену до стелі дошку, щоб убезпечити мене від пацюків. Ця споруда правила мені за спальню, поки я жив у них, але вони вносили у неї деякі по ліпшення в міру того, як я вивчав їхню мову і казав ЇМ про свої потре би. Дівчинка була така спритна, що, бачивши тільки один або два рази, як я переодягаюсь, наВЧИJlася одягати й роздягати мене. Проте я ніколи не зловживав її послугами і охоче робив це сам. Вона по шила мені сім сорочок та дещо з іншої білизни, взявши найтоншого, але ТОВЩ0ГО, ніж наше рядно, полотна, і завжди сама прала. Вона ж таки була моєю вчителькою і вчила мене їхньої мови, називаючи кож ну річ, на яку я вказував пальцем: через кілька днів я міг уже по просити всього, чого б мені не забажалося. Характер у неї був чудо вий; зріст, як на її вік, невеликий: не більше як сорок футів. Вони назвали мене Грільдріг. Це ім'я так і залишилося за мною - спершу 13 родині фермера, а потім і в усім королівстві. ЇЙ f-Iаtiбільше я зав дячую те, що лишився живим у цій чужій країні. Ми ніколи не роз лучалися, поки я жив там. Я звав її ГJlемдеJlкліч, тобто маленька нянька і був би дуже невдячним, якби з пошаною не згадав тут про її

піклування та увагу до мене. ШИР0 бажаючи віддячити їй, я натомість став невільним, але згубним для неї знаряддям неласки, якої вона ЯК я маю багато підстав боятися - зазнала. Незабаром сусіди дізналися, що мій хазяїн знайшов у полі якусь дивовижну тваринку розміром із сп лек нок (їхня комаха, футів шести завдовжки), а будовою тіла подібну до людини. Переказували, що ця тварина точно наслідує всі людські рухи; розмовляє своєю влас ною мовою, але знає вже багато і їхніх слів; ходить і стоїть на двох ногах; лагідна та слухняна; lIідходить, коли її кличуть, і робить усе, що їй наказують; що члени тіла цієї істоти надзвичайно малі та ніжні,

як У панської трирічної дочки.

Один фермер, що жив біля нас і більше за інших приятелював з моїм хазяїном, спёціально прийшов перевірити ці чутки. Мене зараз же поставили на стіл, і я ходив там, витягав з піхов тесака і вкладав його назад, вітав нашого гостя; ЙОГО мовою питався, як він себе має, і висловлював задоволення, що бачу його,- точнісінько так, як навча ла мене моя маленька нянька. Старий гість погано бачив і, щоб краще розглянути цікавого чоловічка, наклав собі на ніс окуляри. Глянувши на його очі, що блищали, неначе два повні місяці крізь вікна, я заре готався від щирого серця. РОДАна мого хазяїна, зрозумівши причину мого сміху, весело вторувала, а старий дурень страшенно розсердився. Він мав славу великого скнари, тут же порадив моєму хазяїнові пока зувати мене за гроші у базарні дні в найближчому місті, до якого бу ло з півгодини верхової їзди, цебто щось із двадцять дві милі. Бачив ши, як вони шепочуться з моїм хазяїном і іноді вказують на мене паль цем, я зрозумів, що вони готують мені якусь неПРИtмність; з страху мені здалося навіть, ЩО я зрозумів деякі їхні слова. Другого ранку Глемделкліч, вивідавши все від матері, роз~овіла, що саме вони вирішили. Бідна дівчинка притулила мене до СВОІХ гру дей і ревно плакала з горя та сорому. Вона побоювалась, що грубі, прості люди на смерть затискають або, взявши в руки, покалічать мене.

Глемделкліч знала, який я скромний ·і як пильную своєї честі, і якою образою буде для мене таке l3иставляння за гроші на потіху грубої юрби. Вона сказала, ЩО батько й мати пообіцяли віддати їй Грільдріга в її цілковиту власність, але тепер вона бачить, ЩО вони обдурили ЇЇ, як і минулого року, коли подарували ягня, а потім продали його різ никові, ледве воно відгодувалося.

Щодо мене, то, мушу признатись, я був вражений менш за неї. у мене завжди жила надія рано чи пізно знову дістати волю, отож, бувши чужинцем у цій країні, я не вбачав для себе ніякої образи у при вселюдному демонструванні моєї особи. Я думав, що на батьківщині ніхто не закидатиме мені цього, бо в моєму становищі таку образу мусив би терпіти навіть сам король Великобританії.

Послухавшись свого приятеля, мій хазяїн найближчого базарнuго дня повіз мене в ящику до сусіднього міста. Він взяв з собою й дочку, мою няньку, посадовивши її на подушку позад сідла. В ящику, закри тому з усіх боків, були дверцята, а також кілька продуховин для до ступу свіжого повітря. Піклуючись про мене, дівчинка не забvла НО

класти туди й стьобану ковдру з ліжка своєї ляльки, щоб я міг ПОJJе

жати. Дарма, що ми їхали тільки півгодини, дорога страшенно втомила і виснажила мене. З кожним кроком кінь робив не менше як сорок футів; ступаючи, він хитався, як корабель, що під велику бурю то пі діймається, то падає вниз, aJle куди частіше. Проїхали ми трохи Gіль ше, ніж від Лондона до Сент-Олбенса. Мій хазяїн спинився у корчмі, де завжди розташовувався, приїи,ячи до міста, і, порадившися з корч-

марем та закінчивши всі необхідні приготування, послав гру ль тр у Д а, або кликуна сповістити цілому місту, що в «Зеленому Орлі'> пока зуватимуть чудну тварину, не більшу за сплекнока, але будовою тіла надзвичайно подібну до людей, яка вміє вимовляти багато слів і роби· ти різні втішні штуки. Мене поставили на стіл у tJайбільшій кімнаті, яка мала щось із триста квадратних футів. Біля столу на низенькому стільці стаJІЗ моя нянька, щоб ДОГJlядати мене та демонструвати мої дивовижні здібності. Щоб не було натовпу, мій ха~яїн пускав у зал за один раз не бі.'lьше, як тридцять чоловік. Виконуючи накази дівчинки, я походжав по сто·

лу. Вона ставила мені. такі "апитання, які я вже добре розумів, і

відповідав їй якомога голосніше; часто вклонявся глядачам, то r-.ітаlO чи їх, то запрошуючи ласкаво відвідати мене, то вимовляючи кілька інших вивчених мною фраз. Я брав наперсток, у який замість ·l{eJH:~xa наливала мені вина Глемделкліч, і пив за Їхнє здоров'я; видобува~ свій тесак і вимахував ним так, як це роблять фехтувальні ~1айстри

в Англії. Моя нянька

дала мені

маленьку

соломинку, і я робив

нею

вправи, як із списом, чого навчився ще замолоду.

Того дня мене показали дванадцятьом партіям глядачів, і перед кожною з них я мусив був повторювати всі ці дурниці, аж доки зов

сім знесилився від утоми та досади. Бо ті, що бачили мене, нарозпо відали в місті таких чудес про крихітну людину, що цікаві ПJІаІЮМ пливли до корчми й мало не висадили дверей, ломлячись до кімнати. у своїх власних інтересах хазяїн не дозволяв нікому торкатися до мене і, для більшої безпеки, лави круг столу розставив так, щоб до

мене не можна було досягти ~рукою. Проте якийсь школяр, добре С1а цілившись, мало не влучив у мене горіхом, і неминуче розтрощив би мені голову, якби горіх - 3 гарбуз завбільшки - не пролетів мимо. Я з задоволенням побачив, як глядачі, налатавши молодому бешкет никові боки, витурили його З кімнати.

По дванадцятому сеансі хазяїн повідомив усіх, що знову показу· ватиме мене найближчого базарного дня, а тим часом заходився май струвати мені вигідніший екіпаж, бо перша моя подорож і безперервне восьмигодинне розважання публіки так стомили мене, що я ледве три мався на ногах і не міг вимовити жодного слова. Тільки через три дні я трохи отямився, але й дома не мав спокою через· сусідів, які, прочувши про мій успіх, приїздили до мого хазяїна за сто 'миль, щоб подивитись на мене. Протягом короткого часу нас одвідало не менше як тридцять чоловік з жінками та дітьми (бо країна та дуже залюднена), і мій хазяїн, показуючи мене, брав кожного разу, як за повну кімнату, хоч би присутня була тільки одна родина. Отже, хоч мене й не возили до міста, я був зайнятий на протязі тижнів щодня, крім серед, що за ступають у них неділю. Зрозумівши, що на мені можна заробити добрі гроші, хазяїн вирі шив поїхати до найголовніших міст королівства. Запасшися всім по трібним для далекої подорожі та влаштувавши свої домашні СП;Jави, він попрощався з жінкою і 17 серпня 1703 року вирушив зі МНОЮ та Глемделкліч до столиці, що була в самому центрі країни, тисячі за три миль від нашого дому. лемделкліч і тепер їхала на подушці позад сідла, а яшик зі мною, прив'язаний ЇЙ до пояса, стояв у неї на колінах. Дівчина вислала його зсередини найтоншою тканиною, добре оббила підлогу, поставила туди ліжко своєї ляльки, послала білизну, одне слово, постаралась влаштувати все якомога краще. За нами їхав хло· пець-наймит, що віз наш багаж.

Мій хазяїн мав намір показувати мене по всіх містах, що лежаJJIf на нашому

шляху;

крім

того, він звертав

іноді

на п'ятдесят

або

сто

миль убік, якщо трапля.rIOСЯ село або маєток якогось вельможі, де він сподівався мати зиск. Ми їхали дуже повільно, роблячи на день сто або сто сорок миль, бо Глемделкліч жаліла мене й просила батька не по спішати, кажучи, що їзда вРрхи СТОІ\ІЛЮЄ ЇЇ. Вона часто на моє бажан ня виймала мене з ящика, але, щоб я не впав, ТРИ:vIала мене за шлейки. Ми переїхали п'ять чи шість річок, куди глибших і ширших, ніж Ганг

або Ніл, і не бачили майже жодного струмка, вужчого за Темзу під .пондонським мостом. Так ми подорожували десять тижнів, і мене по казували у вісімнаДllЯТИ великих містнх, не рахуючи багатьох сі.ТІ і окремих

ролин.

жовтня ми прибули до столиці, шо звалася JIорбрульгруд, ябо по-нашому - Гордощі Світу. Хазяїн зупинився в готелі на головній ву "lНці, поблизу U<lPCbKoro палаuу, і своїм звичаєм зараз же виставив об'яву з докладним описом моєї особи та моїх властивостей. Він на

йняв 'велику кімнату ШОСЬ із триста або чотириста футів завширшки.

у ній він поставив стіл, футів шістдесят в діаметрі, на якому я мусив проробляти свої вправи. Стіл цей був обнесений загородкою заввишки в три фути, щоб я не впав додолу. Показували мене щодня по десять разів на загальний ПОLlИВ та втіху. Тепер уже я непогано розмовляв їхньою мовою і розуМІВ усе, шо вони казали. Крім того, я вивчив ще іхній алфавіт і міг сяк-так прочитати й пояснити деякі фрази, бо Глем делкліч і дома, і в дорозі кожної вільної хвилинки вчила мене. При

ній була кишенькова

книжка,

трохи більша за сансонівський атласі,

що містила в собі короткий катехизис для дівчат. З неї вона й учила мене читати та пояснювала мені слова.

РОЗДІЛ

ІІІ

Автора викликають до двору. Королева купуе його у фермера і представляе КОРО,1Ю. Автор дискутуе з великими вченими його величності. Для автора влаштовують при міщення у палаці. Королева вияв.Jяе до нього велику ласку. Він боронить честь своеї батьківщини. Його сварки 3 карликом кuролеви.

Безнастанна, шоденна - протяго:vI кількох тижнів - праця поміт но відбилася на моєму здоров'ї. ШО більше заробляв мій хазяїн, то ненажерливішим він ставав. Я тим часом втратив апетит і перевівся на спрявжній скелет. Помітивши ие, фермер подумав, що я скоро помру, і ВИРІШИВ, поки Я ше живий, використати мене з найбільшим аля (ебе

зиском. Коли він міркував, як зробити це найкраше, до нього з'явився І Сан сон і вс ь кий а т л а с цього географічного атласа склав батько фР1JН цузькоі географії - М Сансон. Це була дуже велика РОЗ!vJlРОМ книга, з півметра зав довжки і

такн

завширшки.

с л ад р а л, або двіРСЬІШЙ пристав, з наказом негайно пристаВИНІ ~leHe до двору на розвагу королеві та її фрейлінам. Дехто з них уже бачив мене; ті, що бачили переказували дивні речі про мою красу, манерІ! та

розум.

Моя поведінка зачарувала і коро.1еву з усім її почтом. Я впав ЩШКОJІішки й просив ласкаво дозволити мені поцілувати ногу царську.

Але великодушна королева простягла мені свій мізинець і я, стоячи на столі, uбхопив його обома руками і шанобливо притулився устаШІ до його кінчика. На запитання про мою батьківщину та мандрн я ві;J.ПО·

відав якомога стисліше

та змістовніше. Далі королева запитала, чи

хотілося б мені жити при дворі. Я схилився аж до столу й сказав, що я -- paG свого хазяїна; але, якби це залежало від мене, то з сордістю, присвятив би своє життя її величності. Тоді вона спитала мого хазяї на, за яку ціну він може продати мене. Той, боячись, що я не прожив>,

й місяця, зрадів, що може позбутися мене, і запросив тисячу золотих, які йому тут же й видали. Кожен з них дорівнював восьмистам моїдо рамі, але, якщо взяти до уваги спіВВІДношення між розмірами РЕ'чеіі в тій країні Ч в Європі і високу ціну на золото серед них, ця сум:: навряд чи перевищить тисячу англійських гіней. Ставши тепер васа.'10М

і власністю королеви, я уклінно попросив її величність, щоб Глем деЛl\ліч, яка досі з такою добрістю і так YMiJIO доглядала мене, взятІ у двір і залишили й надалі моєю нянькою та вчителькою. Ії величність задовольнила моє прохання і легко дістала на це згоду фермера, якому приємно було бачити свою доньку придворною дамою, а бідна дівчинка не могла приховати своєї радості. Мій колиш' ній хазяїн, відходячи й прощаючись зі мною, побажав мені здоров'я і висловив радість з приводу того, що залишає мене на гарній службі, але я не відповів йому ні слова на те й ледве кивнув головою.

KOpOJleBa помітила мою холодність, і, коли фермер вийшов з кім нати, запитала про її причину. Я насмілився відповісти її величності,. ЩО я зобов'язаний йому тільки тим, що він не розтрощив голови ме НІ

бідному безневинному створінню,- випадково знайденому на ПОJlі.

Але ж він одержав немалий прибуток, показуючи мене по всьому коро лівству, а до того ще й

великі

гроші, зап.лачені за

мене

королевою;

я також розповів, що робота, яку він примушував мене виконувати, могла б доконати вдесятеро витривалішу істоту, що я зовсім утратив здоров'я, і що, якби мій хазяїн не побоювався за моє життя, то її веJІИчність не придбала б мене так дешево.

Але тепер,- закінчив Я,- під охороною веЛИКОl и доброї КОРО

леf\Н

окраси

природи,

улюблениці

цілого

світу, я

не

боюся

й сподіваюсь, що передбачення мого хаЗЯЇI-Іа не справдяться,

нічого

бо ca~la

присутність її величності відживляє мої сили й дає поживу для розуму. І А\

ї дор

старовинна

110ртуга:НА'ька

зодота

~юнета.

73:

Такий був зміст моєї промови, виголошеної 3 багатьма помилка ми. Остання частина.її відповідала етил еві загальноприйнятому в цій країні й складалася з фраз, що їх наВЧИ.ТІа мене Глемделкліч, їдучи зі мною до столиці. Королева поблажливо поставилася до моїх помилок і була дуже здивована, побачивши стільки розуму та дотепності в такій маленькій істоті. Взявши мене на руки, вона понесла до короля, що сидів тодІ

себе

кабінеті.

його величність король

спершу не розгледів

поважний

суворий

мене як слід і спитав у своєї дружини,

з якого часу, стала вона кохатись у сплекноках (я лежав ниць на долоні коро леви, і він, очевидно, вважав мене за ЦЮ комаху). Тоді королева дуже розумна й добра жінка - поставила мене на чорнильницю і зве ліла розповісти свою історію. Небагатьма словами я розказав усе, а Глемделкліч, яка, не бажаючи й на хвилину спускати мене 3 ока, стояла коло дверей кабінету, ствердила, коли її пустили в кімнату, все, що сталося зі мною від часу мого прибуття до них. Король, хоч і був особою дуже вченою і як ніхто знався на при родознавстві, а надто на математиці, спершу, доки я не заговорив, подумав, що йому принесли якусь механічну ляльку., зроблену сприт ним годинникарем (виробляти такі ре/чі вміють у цій країні дуже до сконало). Однак, почувши мої слова та побачивши, що вони розумні, він не міг приховати свого здивування. Але оповідання про мій приїзд до Їхнього краю його не задовольнило, і він вирішив, що все це вига дали Глемделкліч та її батько, і що вони навчили мене цих фраз, щоб продати дорожче. Перевіряючи мої слова, його величність ставив мені багато запитань, але завжди діставав розумну відповідь, що хибувала хіба на ви мову та недосконале знання мови. Крім того, тоді я не знав ще витонченого придворного стилю й іноді вживав селянських зворо-

тів, яких навчився, живши на фермі. . Король запросив трьох учених, що, за місцевим звичаєм, одбували

на той час тижневе чергування при дворі. иі добродії, уважно вивчив ши мій зовнішній вигляд, прийшли до трьох різних висновків. Вони погоджувалися тільки на тому, що мене створено поза нормальними законами природи, бо я не можу захищати своє життя ні прудко біга ючи, ні лазячи по деревах, ні копаючи (юри в землі. Докладні спосте реження над моїми зубами дов~ли їм, що Я належу до м'ясоїдних тва рин, але вони не могли уявити собі, чим я годуюся, якщо не їм слимаків та інших комах, бо всі чотириногі сильніші за мене, а польова миша та інші дрібні тварини занадто прудкі для мене. Один з цих розумників висловив навіть гадку, що я

зародок або

передчасно народжена тварина. Проте інші два відкинули таку думку, зауваживши, шо всі члени мого тіла цілком розвиtlені і шо я прожив уже

багато років, як

свідчить

про

те

моя

борода, яку

вони

ПОМІТили

крізь сильне збільшувальне скло. Мій надзвичайно малий зріст не до-

ЗВО.'1яє Їм визнати мене й за карлика, бо улюбленець КОРОJlеви, най менший відомий у цій країні карлик, був усе ж таки щось із тридцять футів заввишки. По довгих супеР~4ках мудреці одностайно визнали, що я являю собою якусь дивовижну гру при род и. Таке пояснення uіл ком пасує до сучасної європейської фіJlософії, світила якої, намагаю чись приховати своє неуитво, вигадаJlИ цей дивовижний термін для

розв'язання всіх труднощів і uим надзвичайно збагатили науку. ПіСJlЯ того, як вони зроБИJlИ цей висновок, я попросив вислухати і мене. Звертаючись особисто дО ЙОІ'О величності, я запевнив його, що приїхав з країв, де живуть мільйони осіб обох статей, такого ж зросту, як і я, і де всі речі,- рослини, тварини і будівлі - мають від повідні розміри, що ДОЗВОJlЯЄ нам змагатись за своє життя не гірше від

ЇІого підданців. Така була моя відповідь на всі аргументи тих добродіїв. На цю довідку вчені, зневажливо посміхаючись, відказали, що я добре засвоїв науку, яку дав мені фермер. ЙОго. величність виявив себе розумнішим, ніж вони, і відпустивши їх, послав по фермера, який. на щастя, не встиг ще виїхати з міста. Розпитавши попереду його са мого, а потім поставивши на зводини з дочкою, король став в.важати моє оповідання за прав.1У. Він попросив KopoJ\eBy особливо піклуватися мною і дозволив Глемделкліч залишитися коло мене, бо бачив, як міц но ми заприятелювали. ПРIіІ дворі ЇЙ дали цілком пристойну окрему кімнату, призначили до неї виховательку, щоб завершити її освіту, і дали одну служницю, що одягала ЇЇ, та ще двох для інших послуг. Королева замовила придворному тесляреві, за зразком, ухваJІеним мною спільно з Глемделкліч, ящик, що правив би мені за спальню. Тесляр той був чудовий майстер і за три тижні зробив дерев'яну кім нату в шістдесят квадратних футів і в дванадцять футів заввишки, з відсувними вікнами, дверима й двома шафами в стіні, як то буває в спальнях лондонських будинків. Стеля була на двох петельках, і це давало Глемделкліч змогу виймати щоранку ліжко, виготовлене меб лярем її величності, щоб провітрювати його, власноручно прибирати і ввечері ставити назад, знову спускаючи стелю. Дуже добрий майстер скомпонував для мене два CTiJIbLli, з ручками та спивками, з мате ріалу, подібного до слонової кості, а також два столи та комод. Всі стіни кімнати, підлога й стеля були вкриті зсередини м'якою ткани ною,

щоб' запобігти

нещасливим

випадкам

час перенесення або перевезення скриньки. З

зменшити

поштовхи під

остраху перед мишами

тз пацюками я попросив зробити мені замок на двері, і по багатьох t:пробах слюсар виготував замок, найменший з усіх бачених там, <lле в Англії мені довелося бачити тільки один більший, на воротях пан с;,кого будинку. Ключ од нього я завжди носив у кишені, бо боявся, щоб Глемделкліч не загубила його. Для мого одягу королева звеліла взяти щонайтоншого шовку, трохи товщого проти наших ковдр, який

дуже заважав M~Hi, доки я призвичаївся до нього. Костюм ПОШИJІИ за 76

міспЕ'ВОЮ модою, що почасти нагадунала перське, почасти китайське вбрання, і мав він цілком скромний і пристойний ВИГJJЯД. Королева так уподобала моє товариство. що не могла обідати без

\1ене. На її столі, біля лівого ліктя її величності, завжди ставили мій столик та стілець, а Г лемделкліч доглядала мене, стоячи на стільці біJJЯ столу. У мене був срібний сервіз, який в порівнянні з посудом королівським здавався іграшковим. Такі, я бачив, продають для ЛЯЛЬОК ПО лондонських крамницях. Uей посуд моя маленька нянька носила в срібній т<lки шкатулці в своїй кишені і по обіді сама МИJJа та чистила його. За одним столом з королевою, крім мене, обідали тільки дві її доньки - старша, шістнадцяти літ, і мuлодша - що мала тринадцять літ і олин місяць. Звичайно королева клала мені на тарілку КУСОК м'яса, який я Р03різував сам, а вона з цікавістю дивилася на мої мініатюрні порції. Сама ж королева (вона мала насправді поганий апетит) ковтала за разом стільки, що вистачило б дванадцяти англійським фермерам на цілий обід, і попервах я не міг на це без огиди дивитися. Крило жай воронка, що було разів у дев'ятеро більше за крило нашого індика, вона перекушувала разом 3 кістками, клала в рот шматок хліба з дві дванадпятипенсові хлібини завбільшки і одним духом вихиляла свою золоту чашу не меншу за нашу бочку. Ніж у неї був такий, як дві наші коси, якби їх випрямити на кіссі; виделки, ложки й усе інше було від повідного розміру. Пригадую, що ніде не бачив я такого жахливого видовища, як на королівській кухні, куди мене принесла Глемделкліч, і де в купі лежало десять, а то й дванадцять величезних ножів та виделок.

Кожної середи (цебто Їхньої неділі) королева і діти звичайно обі дали в покоях його величності. На таких обідах мій стіл і стілець ста вили біля лівої руки короля перед солянкою, і король, ЯКИЙ тим часо:vf вельми полюбив мене, розважався, розпитуючи про звичаї, релігію, закони, урядування та освіту в Європі, на що я відповідав якомога

краще.

У нього був на

диво ясний

розум. Слухаючи

мою

розповідь,

він висловлював дуже глибокі думки й робив влучні зауваження. Му шу признатися, що після однієї моєї промови, коли я трохи занадто багатослівно описав свою любу батьківщину, її торгівлю, релігію та політичні партії і розповів про всі війни на морі та на суходолі, він поставив мене на свою праву долоню і, обережно поляскавши мене по спині другою рукою, з усмішкою запитав, до кого я належу, до лібе ралів чи до консерваторів. Потім, обернувшися до прем'єр-міністра, що стояв позаду. тримаючи білий жезл завдовжки з щоглу на найбіль шому нашому кораблі, король зауважив, яка нікчемна ота пиха люд ська, що її наслідують і такі дрібні комахи, як я.

- А втім,- сказав він,- ручуся, що Й у цих створінь є свої ти тули та ордени; і вони ліплять собі гнізда та риють нори, називаючи 7ї

їх бvлинками та містами, і вони по-своєму пишно одягаЮТhСЯ та оз броюються. і вони по-своєму кохають, воюють, сперечаються, обдурю ють

т(!

зралжують.

Слухаючи такі й подібні рення

за

нашу

благородну

до них

міркування,

батьківшину,

що

я червонів від обу

веде

Пf'реп у мистецтві та й у військовій справі, цей бич Франції, СУДДІ() цілої Європи, осере

док поБРОЧf'сності, милосердя та пrавпи. горпість і заЗ.'lрість всесвіту. Проте позбавл~ний мпжливості помститись за образу, я. добре помірк~ вавши. CT;.JB вагатися і не міг уже сказати н(!п('внп. чи маю

я право оnражатися. Проживши сереп них кілька місяців, я наСТІЛЬКИ звик до інших 'JIасштабів, що Їхні РОЗ'JIіри та вигляд уже не лякали мене. і якби зустрів тут англійських панів та паН1Й у їхніх святкових

убраннях і з їхніми великосвітськими вихилясами, то й сам сміявся б з них не менше за короля та його вельмож. Я МЮ.юволі сміявся з са мого себе, коли королева, поставивши мене собі на до.~оню, 11Ідходила до великого дзеркала, що на ввесь зріст одбивало наші постаті. Та й справді, не було нічого смішнішого за це видовище. і мені, кінець кіннем, почало навіть здаватися, що я набагато зменшився проти зви чайного свого зросту. Ніхто не дратував і не зневажав мене так, як карлик королеви, якого перед моїм приїздом вважали за найменшу люпину в державі, бо на

зріст

він

не

мав

тридцяти

футів.

Тепер ві", зовсім

знахабнів

і завжди глузував з мене. А надто лютився він. коли проходив перед покоєм королеви і бачив Mt'l-te на столі, оточеного ЛОР.'](JМИ та леді. що охоче розмовляли зі мною. Він майже ніколи не пгюпускав н(!годи за чепити мене гострим словом або кинути який-небудь дптрп п[ю мій малий зріст. Я міг мститися тільки тим, що взивав йоr'О своїм братом, викликав на гернь і взагалі відповідав так, як то веJlеться серед при дворних пажів. Одного дня, за обідом, пей злий маленький виродок так роз./Тю тився на якісь мої слова, що скочив на l'тілень її ВРЛИ4НОСТ1, схnпив мене з стільця, коли я найменше сподівався цього, вкин~ в У велику срібну чашу з вершками й дpeMeH~ в чимдуж геть. Я занурився по "аму MaKil.'KY і, якбr-t не вмів добре плавати, мені довелося б дуже скрутно, бо Глемдрлкліч на той час б\'ла на другому кінці кімнати, а королева так розг) билася, що не могла дати мені

ніякnї ради.

Мnя

маленька нянька прибігла рятувати мене тільки тоді, коли я проковт нув уже з кварту вершків Мене відразу ж поклали в постіль, і я від бувrя тільки втратою костюма, ЩО зовсім зіпсувався. Карлика жор стоко відшмагали різками й на кяру присилували випити всі вершки з чаші, КУJИ він укинув мене. Вілтоді він vтратив царську ласку. Не вдовзі королева віддала його одній знатній ламі, і ми. на велике моє задоволt'ННЯ. більше не ба'{илися, Не знаю, до чого МОІ'ла б дійти ЗЛІСТЬ нієї потвори, якби вона Jlишилася при дворі.

Перед цим він утнув зі мною один брутальний жарт, який хоч і насмішив королеву, але разом і розсердив її; вона зараз же прогна

ла б зловмисника, якби я великодушно не заступився за нього. Ії ве личність узяла до себе на тарілку кістку і, вийнявши з неї мозок, по клала кістку назад на блюдо. Карлик, скориставшися з того, що Глемделкліч одійшла до буфета, здерся на стільчик, на якому вона завжди стояла біля мене під час обіду, узяв мене обіруч і, стиснувши мені ноги, встромив ПО пояс У кістку. деякий час я являв собою дуже смішне видовише. Мабуть, минула щонайменше хвилина, ПОКИ поба чили, шо сталося зі мною, бо кричати я вважав не гідним себе. ШО члени царської родини рідко їдять страви гарячими, я не обпік собі ноги, але мої панчохи і штани були в прикрому стані. Карлика завдя ки моєму заступництву покарали тільки тим, що добре відбатожили.

Королева не раз Г.1узунала з "моєї ПОЛОХЛИВаСТІ 1 часто питала, ~и всі у нас такі боягузи, як я. Спричинилося до цього Ось що: в коро лівстві тому влітку дуже багато мух, і ці кляті комахи, не менші за жайворонка, коли я обідав, увесь час дзижчали круг моєї ГО.Т10ВИ і не давали спокійно їсти. І наді вони навіть сідали на мої страви, зали-

шаючи на НИХ свої огидні пос.піди та

яєчка.

Я дуже добре бачив іх,

але тубільні не помічали нього, бо їхні величезні зорові апарати не так чітко бачили дрібні речі, як мої очі. Іноді вони сідали мені на ніс або на лобі боляче кусали мене; вони гидко смерділи, і я бачив ту липучу речовину. що, як Ka?l<YTb наші Гlриродознавні, дає Їм змо~у лазити по стелі догори ногами. Я мав багато клопоту, боронячись ВІД цих огид них тварин. і ~1И:vtоволі схоплювався, коли вони сідали мені на обличчя. Улюбленою розвагою кар.пика було спіймати у жменю кілька МУХ, як то роблять наші шко.1ярі, і потім кинути їх на мене, щоб потіШИТlі королеву. Мене рятував тільки мій ніж, яким я рубав ЇХ ульот, дивуючи всіх своєю спритністю. Пригадую. як одного разу Глемделкліч постаВИJІа мій ящик на підвіконня, щоб я міг подихати чистим повітрям (бо я ніколи не зго джувався, щоб ящик вішали на гвіздок за вікном, як ми робимо з к.піт ками в Англії). Коли, піднявши віконне, я з куском пирога сів до столу поснідати, в мою кімна·ІУ, приваблені солодкими пахощами, вле тіло штук

з двадuять ос. '!

таким

дзижчанням,

неначе

заграло

два·

дuять волинок. Одні накинулися на пиріг і миттю рознесли ЙОГО на шматочки, а інші оглушливо кружляли навколо моєї голови, навіваю чи на мене жах своїми жалами. Проте я наСJ\lілився напасти на них і своїм тесаком зарубав чотирьох ульот. Інші відлетіли, і я зараз же зачинив вікно. Убиті оси були 3 куріпок завбільшки. Я повиймав ім жала, що були півтора дюйма завдовжки. і старанно зберіг їх, а потім показував у Європі разом з іншими дивннками. Троє жал я подарував Грешемському коледжу в Англії, а четверте залишив собі.

Розд І Л

Опис країни. Пропозиція виправити сучасні карти. Королівський палац і кілька слів про столицю. Яким способом подорожував автор. Опис головного собора.

Тепер я хочу дати читачеві короткий опис ЩЄІ країни, принаймні тієї частини, яку я бачив під час своїх подорожей, що сягали не біль ше як на дві тисячі миль І-1а всі боки від їхньої столиці - Лорбрульг руда. Королева, яка брала мене з собою, ніколи не їздила далі і зу пинялася в якомусь місті. доки його величність оглядав свої кордони. Володіння пього короля тягнуться тисяч шість МИЛЬ уздовж і від трьох до п'яти тисяч вшир. Звідси я роблю висновок, що європейські географи дуже ПОМИ.lІНЮТЬСЯ, гадаючи, ніби між Японією та Каліфорнією немає нічого, крім моря. Я особисто завжди думав, що там мусить бути якийсь континент, який урівноважував би великий континент Татарії. ВИХОДИТЬ,

сучасні

Д.

Свіфт

карти

слід

виправити,

нанісши

на

них,

на

північний

захід

від

Америки

значний

клапоть

землі,

охоче

допоможу

цій

справі.

Королівство Бробдінгнег являє собою півострів. На північно-схІд ному його кордоні тягнеться пасмо непрохідних гір миль у тридцять

заввишки з вулканами на вершинах; навіть най~изначніші вчені не :!нають, які істоти живуть по той бік гір і чи є там взагалі життя. З трьох інших боків півострів оточений океаном. В цілому королівствІ немає жодного морського порту, бо море коло гирла річок та й усе узбережжя так засіяні гострими скелями, що й найменші човни не на смілюються виходити в море; отже, цей народ не має ніяких зносин 3 рештою світу. По великих річках плаває багато кораблів і водиться чудова риба. Морських риб тут звичайно не ловлять, бо вони такого самого розміру, як у Європі, і через це не цікавлять рибалок. Звідси видно, що природа, створивши тварини та рослини таких незвичайних розмірів, обмежила себе цим континентом. Причину такого явища хай уже визначають філософи. Проте там іноді ловлять китів, і простий люд охоче вживає їх на їжу. Мені випадало бачити таких китів, що один чоловік ледве міг покласти Їх собі на плечі, а іноді їх, як дивину, приносили в кош",ках і в Лорбрульгруд. Одного з них я бачив на блюді на королівському столі. Уважали його за дивину, але я не по мітив, щоб він сподобався королю. Гадаю навіть, що йому гидка була така велика тварина, хоч у Гренландії я бачив і більших китів. Країна заселена дуже густо: в ній п'ятдесят одно місто, щось із сто містечок і велика кількість сіл. Щоб задовольнити цікавого читача, досить буде описати Лорбрульгруд. Місто майже рівними частками розташоване на обох берегах річки. В ньому понад вісімдесят тисяч будинків і близько шестисот тисяч мешканців. Воно завдовжки три г л о н r л ани (приблизно п'ятдесят чотири англійські милі) і два 3 половиною глонглани завширшки. Всі розрахунки я провів з допомо гою зробленої з наказу короля карти. Спеціально для мене карту роз горнули на землі, де вона простяглася на сто футів. Я босоніж кілька разів пройшов круг неї і по її діаметру, а тоді, користаючись масшта бом. точно встановив розміри держави. Палац королівський являє собою не звичайну споруду, а купу бу дівель сім миль в обводі. Парадні кімнати мають здебільшого двісті сорок футів заввишки при відповідній довжині та ширині. Для мене та Глемделкліч дали окрему карету, в якій моя ня,нька часто їздила з своєю вихователькою оглядати місто чи щось купувати, і я завжди супроводив їх у своїм ящику. Щоправда, коли я хотів того, дівчинка часто виймала мене й тримала на долоні, щоб я міг краще бачити вулиці, якими ми проїздили, будинки та перехожих. Думаю. що карета наша була площею з зал Вестмінстерського абатства, але не така висока; хоч точно встановити її розміри я не можу. Одного дня вихователька наказала візникові спинитися біля кіль-

кох крамниць. Жебраки, скориставшися 3 нагоди, з обох боків обсту пили нас, і я побачив найжахливіше, будь-коли бачене очима ЄB~O пейця, видовище. Тут стояла жінка з виразками на грудях, що напухли до почварного розміру; дві чи три виразки були такі великі, шо Ч вільно міг би залізти і цілком там сховатися. Був там один із зоБО:.1

на шиї, більшим, ніж п'ять паків вовни, і другий з парою дерев'яних ніг, у двадцять футів заввишки кожна. Але найогидніше було дивитись на воші, шо лазили по їхньому одягу. Простим оком я бачив лапи цих паразитів виразніше, ніж можна побачити лапи європейської воші в мікроскоп, своїми писками вони длубались, неначе свині. Я бачив іх уперше, і хоч від самого їхнього вигляду мене нудило, мені бу.fJО цікаво зробити їм розтин, якби я мав відповідний інструмент (який,

на нещастя, залишився на кораблі). Крім звичайного яшика, в якому мене завжди возили, королева замовила ще й менший, футів у двадцять завдовжки та завширшки

і футів у дев'ять заввишки. його зробили спеціально для подорожс~. бо більший був завеликий для колін Глемделкліч і забирав надто ба гато місця в кареті. Змайстрував його, за моїми вказівками, той ca"01i~ майстер. Uей дорожній ящик був зовсім квадратний; з трьох боків його було по вікну, загратованому залізним дротом, а в четвертому два міцні кільця, крізь які, коли я вирушав у подорож, особи. що веЗ.lІR яшик, просували цупкий ремінь, підперезуючись ним потім. як поясом. Обов'язки носія виконував один поважний, цілком надійний слуга, що> супроводив мене й тоді, коли я їздив на прогулянку з королем або. з королевою, а також кожного разу, коли Глемделкліч була хвора. і мені спадало на думку піти в сад або відвідати якусь двірську даму

чи міністра. Адже скоро я завоював прихильність та повагу найвищщ вельмож,- більше, здається, через те, що я користувався ласкою іх величностей. ніж через мої власні заслуги. Коли подорож у кареті втомлювала мене, слуга пристьобував до себе мій яшик і ставив його на подушку перед собою, і тоді крізь вікна я бачив місцевість з трьох боків. У моїй кімнаті висів на стелі гамак і стояло ДОРОЖНЕ ліжко, стіл та два стільці, пригвинчені до підлоги, щоб зменшувати тряску в дорозі. І хоч як іноді мене трусило, та, звикши до моря, я не дуже страждав

од

цього.

Коли я хотів подивитись на місто, Глемделкліч ставила мою ло рожню хатку собі на коліна й сідала в одкриті ноші. шо їх, за звича€:ll цієї країни, несли чотири чоловіки й супроводили два лакеї королеви. Народ, який багато чув про мене, з цікавістю оточував нас, і тоді Глемделкліч спиняла носіїв і брала мене на руку, щоб зручніше було мене

показувати.

Мені дуже хотілося побачити головний собор столиці, а надто дзвіницю його, яку вважали за найвищу в королівстві. Моя нянька одного дня поїхала туди зі мною, але я повернувся додому зовсім

8з

розчар()ваниЙ. Дзвіниця була не більше як три тисячі футів заввишки. Взявши до уваги різницю у зрості цих людей та нас, європейців, диву

ватися з неї не було чого, бо вона відповідно нижча за дзвіницю в Сол сбері. Проте, щоб не принижувати нації, якій я, поки житиму, буду вдячний, мушу сказати, що недостатня висота славетної дзвіниці ціл ком компенсується її красою та міцністю. Мури її, складені з теса ного каменю, щось із СТО 'футів завтовшки, і скрізь прикрашені мар МУРОВІІМИ статуями богів та королів. більшими за природний зріст, І приміщеНИl\lИ в нішах. Я виміряв мізинець однієї з статуй, що відло

мився і лежав у пилу. Довжина його сягала чотирьох футів і одного дюйма.

Глемделкліч

загорнула

його в

хустку,

поклала

кишеню

і взяла з собою, щоб приєднати його до інших дрібниць, які вона, як і всі діти її віку, любила збирати.

Кухня королівська, щось із шістсот футів заввишки, являє собою величний будинок із склепінням угорі. Велика піч тільки на десять кро ків вужча за купол собору святого ПаВ".1!а, який я спеціально виміряв, повернувшись до Лондона. А якби я став доклад.но описувати ввесь кухонний посуд: величезні горщики та казани, туші, що їх смажено на

рожнах та інші дива, то навряд чи повірить читач моїм словам. Суво рий

критик,

і інші

може, навіть

мандрівники. З

подумає, що

перебільшую, так

другого боку, я боюся

само

ЯІ{

впасти у другу край

ність, щоб, коли моя книга, перекл адена бробдінгнегською мовою, по трапить до рук короля або когось з його підданців, вони не мали підстав ображатись на мене за неправдиве та применшене відобра ження.

В конюшнях його величності рідко буває більше як шістсот коней. Зростом вони від п'ятдесяти чотирьох до шістдесяти футів. Під час урочистих виїздів короля супроводять п'ятсот озброєних вершників, що являють собою найблискучіше видовище, як гадав я, доки не побачив частини його армії в повному бойовому обладунку.

РОЗДІJI Деякі

пригоди,

що

трапилися

з автором. Автор

показує свою

вправність

море

плавстві.

Моє життя в цій країні МОЖ~1а не смішні й

прикрі випадки,

що

~уло б

ІНОДІ

назвати щасливим, якби

траплялися зі

мною через

МІИ

маленьКИй зріст. Про деякі з них я дозволю собі тут розповісти. Глем делкліч ЧаСТо виносила мене в меншому ящику в королівський сад і не раз, вийнявши з ящика, тримала на своїй руці або пускала ходити по землі. Одного дня карлик, що тоді жив ще у королеви, пішов у сад разом з нами. Я йшов по землі і, опинившись разом із ним коло кар ликов.ої ~блуні, захотів раптом виявити свою дотепність дурним порів-

нянням карлика із тим деревом. Злостивий негідник, вибравши зруЧlІу мить, струснув його саме над моєю головою, і з дванаДlIяrеро яблук, кожне з добру брістольську бочку завбільшки, впали н(]вколо мене. Одне з них, коли я нахилився, потрапило мені в спину, і я зараз же

повалився ниць на землю. На щастя, падіння не заподіяло мені ніякої шкоди, і я попросив простити карлика, бо сам першим зачепив його. Іншого разу Глемделклі'l, залишивши мене H~ м'якому моріжку, пішла кудись з своєю вихователькою. Раптом почалася злива з гра дом; я звалився з ніг, а ГlJ3ДИНИ, розміром з тенісний м'яч, жорстоко 110сікли мені тіло. Але мені пощастило долізти на всіх чотирьох до заростів кмину й заховатись у них, лігши ниць. Після цієї пригоди я де сять днів не виходив із кімнати, так все мені боліло. Проте в цьому немає нічого дивного, бо прирuда зберігає тут ті самі пропорції в усіх СіВоїх виявах, і тамтешні градини в тисячу вісімсот разів більші за європейські. Це я можу засвідчити з власного досвіду, бо з цікавості виміряв і зважив їх. В тому ж саду зі мною трапилася ще небезпечніша пригода. Од нісши мене в безпечне, 'як ЇЙ здаВ<:JЛОСЯ, місце. моя маленька нянька залишила мене на самоті з моїми думками (про що я часто просив її). Цього разу вона не взяла з дому мого ящика, щоб не утруднювати себе. Залишивши мене самого, вона разом з іншими придворними да мами пішла на другу половину саду. Коли вона зайшла так далеко, що не могла вже ч'ути мого голосу, маленький білий спанієль одного 3 садівників якось ускочив у сад і опинився біля грядки, де я л~жав. Понюхавши повітря, він зараз же підійшов до мене, схопив у зуби, побіг до свого хазяїна і, крутячи хвостом, обережно поклав мене перед ним на землю. На щастя, він був так добре вимуштруваний, що не заподіяв мені ніякої шкоди й навіть не подер одягу. Бідолашний са дівник - мій добрий знайомий і приятель - дуже перелякався. Він обіруч підняв мене з землі й запитав про моє здоров'я, але я був такий збентежений, що не міг звести духу й спершу не відповів нічого. Тро хи згодом садівник приніс мене до моєї няньки, що тим часом повер нулася туди, де я залишився, і дуже схвилювал~ся, не знайшовши мене. Глемделкліч добре-таки вилаяла садівника за його собаку, але нікому не сказала про цю історію, боячись накликати на нього гнів королеви; а я мовчав, б() думав, що така пригода не робить великої честі для моєї репутації. Після цього випадку Г лемделкліч вирішила ніколи не спускати ме не з ока надворі. Я й раніш побоюваося такого рішення і втаїв від неї кілька невеличких прикростей, що скоїлися зі мною підчас її відсут ності. Одного разу шуліка, літаючи понад садом, напав на мене; він не схопив мене в пазури тільки тому, що я видобув свій тесак і потім утік під захист кущів. Другим разом, зійшовши на свіжу кротовину, я по саму шию провалився в яму, через ЯRу кріт викидав нагору зем лю, і мусив вигадати якусь брехню, щоб пояснити, чому в мене забруд нений одяг. Трапилuся мені також зламати собі праву гомілку, спіт кнувшись об скойку равлика, коли я гуляв сам та думав про мою бід

ну Англію.

Не можу сказати, чи було мені приємно, чи ображало, ЩО під час моїх самотніх прогулянок дрібні птахи зовсім не виявляли остра ху передо мною. Вони стрибали не далі як на ярд від мене, шукаючи хробаків та іншу поживу, і поводились так байдуже та безпечно, не наче біля них не було нікого. Я пригадую, як один дрізд наважився

вихопити у мене з

рук шматок пирога, що його дала мені Глемдел-

кліч

на

сніданок.

Коли

хотів

упіймати

починала нахабно кружляти навколо мене,

яку-небудь пташину,

вона

намагаючись схопити мене

за пальці, а потім спокійно летіла геть шукати червів та слимаків. Тільки один раз мені пощастило ціпком улучити по голові коноплянку так, що вона як мертва впала на землю. Обхопивши обома руками шию птиці, я з виглядом переможця поніс її до моєї няньки, але дорогою коноплянка, тільки приголомшена ударом, очумалась і почала бити мене крилами по голові (хоч я й тримав її далеко від себе, і вона не могла досягти мене своїми кігтями). Я, мабуть, разів двадцять думав, що от-от впущу її. Визволив мене один слуга, скрутивши птиці шию, а на другий день, з наказу королеви, мені подали її на обід. ЯКЩО пам'ять не зраджує мене, коноплянка була трохи більшою за англій ського лебедя.

Королева, яка любила слухати оповідання про мої пригоди на морі й докладала всіх зусиль, щоб розважити мене, якось запитала, чи вмію я орудувати парусом та веслами і чи не пошкодять моєму здо ров'ю невеликі вправи з веслування. Я відповів, що веслую добре, бо, хоч я й лікар, під скрутний час мені часто доводилось працювати звичайним матросом. Я тільки не уявляю собі, як прикласти це вміння R країні, де найменший човен такий, як наш найбільший військовий корабель, а судно, яким я міг би орудувати, не подолає течії місце вих річок. Але її величність сказала, що тесляр, за моїми вказівками, зробить для мене човен, а вона подбає про місце, де я зможу плавати. Тесляр показав себе добрим майстром, і за десять днів зробив : опорядив баркас, що вмістив би вісім європейців. Королеві він так сподобався, що вона зараз же понесла показати його своєму чолові кові. Король звелів пустити його разом зі мною у бочку, повну води, але там було замало місця навіть для моїх невеличких весел. Тоді королева вигадала інше. Вона замовила столяреві корито у триста футів завдовжки, п'ятдесят завширшки і вісім завглибшки, звеліла обсмо лити його, щоб воно не протікало, і поставила в одній з кімнат палацу. Двоє слуг протягом

півгодини легко наповнювали корито водою,

на

дні його був чіп, щоб спускати воду, коли вона почне псуватися.

у цьому басейні я не раз гріб, розважаючись ·сам і розважаючи королеву та її дам, що захоплювались моєю спритністю й моторністю. Іноді я розпускав свій парус, і тоді мені лишалося тільки кермувати, бо дами робили для мене Бітер своїми віялами; втомившися, вони на казували дмухати над коритом пажам. А я тим часом показував свою вмілість, тримаючи човен то на штирборті, то на бакборті. Коли я кін чав свої вправи, Глемделкліч забирала човен до своєї кімнати й ві шала його там на кілок сушитися. Під час таких вправ зі мною тіJIЬКИ раз грапилася пригода, що мало не коштуваJIа мені життя. Бажаючи посадити мене в човен, який паж уже поставив у корито, виховатеJIька ГлемдеJIкліч люб'язно підРВ

няла мене, але так невда.ПО, що я вислизнув споміж її пальців

неми

нуче упав (іи з височини сорока футів на підлогу, якби, на щастя, мене не затримала шпиль](а, що СТРИ\lіла в корсажі милої да'vIИ. Своїм

поясом я зачспинся за головку шпильки і повиснув ГлемдеЛ!(ліч не прибігла і не врятувала мене.

повітрі,

ДОК!!

c:.i.p. . ~ -- I~

~:-=:----"'-----:~_~:::::~

Іншим разом один із слуг, який ЩО три дні мусив міняти воду в кориті, ненароком пустив туди величезну жабу. Коли я сів У човен, вона, побачивши вигідне для відпочинку місце, скочила до мене й так нахилила човен, що я всією своєю вагою мусив налягти на протилеж ний бік, щоб не перекинутись. Опинившися в човні, жаба почала пли·

гати, перестрибуючи через мою голову й бруднячи мені обличчя та одяг своїм огидним слизом. Через її величезні розміри мені здалося, що такої мерзенної тварини я не бачив ніколи. Проте я попросив

Г лемделкліч дати мені розправитись з нею самому. Я почав бити її своїм веслом і кінець кінцем змусив·таки вистрибнути з човна. Але найбільшої небезпеки зазнав я в цім королівстві від мавпи,

що належала одному з кухарчат. Пішовши чи то в гості, чи то в яки хось справах з дому, Глемделкліч замкнула мене у своїй кімнаті. Був жаркий день, і вікно кімнати, так само, як вікна та двері великого ящика, де я звичайно жив, були відчинені навстіж. Я·сидів біля столу, заглиблений у свої думки, і раптом почув, як щось стрибнуло У вікно й почало бігати по кімнаті. Я. хоч злякався, але визирнув, не встаючи з свого стільця, і побачив жваву мавпу, яка, побігавши та пострибав

ши по кімнаті, надибала мій ящик і стала з цікавістю зазирати в усі вікна та двері. Я забився у самий куток свого ящика, з переляку я роз губився і не додумався сховатись під ліжко, що було дуже легко зро

бити. Мавпа

швидко помітила мене.

Кривляючись та

сокочучи, вона

просунула руку, погралася зі мною, як кішка з мишею, і, хоч я й пе ребігав з місця на місце, щоб утекти від неї, спіймала мене за полу камзола (зробленого з місцевого, дуже товстого та цупкого шовку) і витягла з ящика. Вона поклала мене на праву руку, як кладе дитину мамка, збираючись годувати її груддю, а коли я став пручатись, стиснула мене так, що я поклав за краще скоритися. Думаю, що вона вважала мене за маля з своєї породи, бо раз у раз гладила лапою мені обличчя. Коли двері, відчиняючись, скрипнули, мавпа злякалася і миттю вистрибнула у вікно, крізь яке вона влізла в кімнату. По ринві вона видряпалась на дах, біжучи на трьох лапах і тримаючи мене в четвер тій. Я чув, як скрикнула Глемделкліч, побачивши мене в руках мавпи. Бідна дівчинка мало не збожеволіла. В палаці зчинився переполох. Слуги побігли по драбини. Сотні людей дивилися, як мавпа сіла на самий верх покрівлі і, держачи мене, наче немовлятко, однією рукою, другою пхала мені в рот їжу, яку виймала з-за щоки, а коли я не хотів їсти, била мене. Бачачи це, дехто з юрби, що зібралася внизу, не міг втриматися від сміху, і я, слово честі, не закидаю їм цього, бо справді

видовище було досить кумедне для всіх, опріч мене.. Дехто кидав уго ру каміння, сподіваючись улучити в мавпу, але це суворо заборонили, бо мені могли б розтрощити голову.

Нарешті принесли драбини, і по них полізло багато людей. Поба чивши себе оточеною з усіх боків і зрозумівши, що втекти па трьох лапах їй не пощастить, мавпа залишила мене на вершечку покрівлі,

а сама кинулася навтіки. Я опинився на висоті п'ятсот ярдів, кожноі хвилини чекаючи, що мене здмухне вітер, або в мене закрутиться го

лова

скочуся сам на край

даху.

Я сидів

там,

аж доки на

дах

видерся один із слуг Глемделкліч І, поклавши мене в кишеню штанів, щасливо зійшов на землю.

Я трохи не задушився від тієї погані, якої мавпа напхала мені повен рот, але моя люба нянька витягла її маленькою голкою, після чого мене знудило і я відчув велике полегшення. Проте кляте створін ня так пом'яло в своїх обіймах все моє тіло, що я зовсім заслаб і му сив був два тижні пролежати в ліжку. Король, королева і двір щодня посилали довідатись про моє здоров'я, а її величність навіть відві1].ала мене l<ілька разів. Мавпу &били й видали наказ, що забороняв три мати цих тварин близько від палацу.

Одужавши, я пішов подякувати королю за його ласку, і його ве личність багато сміявся з моїх пригод. Він запитував, про що саме я

думав, коли лежав у мавп'ячих обіймах, як подобались мені її страви, як вона частувала мене, і чи не збільшило мого апетиту свіже повітря на покрівлі. Він поцікавився, ЩО зробив би я в подібному випадку в Європі. Я відповів його величності, що в нас немає мавп, крім тих, що ЇХ привозять, як дивинки, З чужих країн, але вони такі маленькі, що я сам міг би подужати десять штук. А щt>до жахливої тварини, з якою я оце мав справу (мавпа й справді-таки була із слона заu більшки) , то, якби я трохи не розгубився з несподіванки і вдарив би її ножем (говорячи це, я прибрав лютого вигляду й поклав руку на тесак), коли вона просувала лапу в мій ящик, то завдав би їй такої

рани, ЩО вона б якомога швидше дременула з кімнати. Останні слова я вимовив рішучим тоном людини, яка боїться, щоб її мужність не взяли під сумнів. Але промо,ва моя тідьки викликала голосний сміх, від якого, попри всю пошану до його величності, не могли втриматися й присутні. Це примусило мене замислитись над тим, як даремно до магатися поваги від людей, що живуть у цілком відмінних умовах, ніж ми. Мені частенько доводилося спостерігати таку поведінку по моїм поверненні до Англії, де який-небудь нікчемний прихвостень сумнів ного походження, не маючи ні особистих заслуг, ні дотепності, ані здо рового розуму, пиндючиться та пнеться, намагаючися зрівнятися з най

видатнішими особами в державі. Щодня смішив я двір якою-небудь своєю пригодою, і Глемдел кліч, хоч як надмірно любила мене, безжа.ТІЬНО оповідала королеві про всі мої витівки, які, на її думку, могли потішити її величність. Одного разу, коли дівчинка була не зовсім здорова, вихователька повезла її подихати свіжим повітрям миль за тридцять від міста. Біля стежки в полі вони вийшли з карети. Глемделкліч поставила на землю мій до рожній ящик, і я вийшов з нього погуляти. На стежці лежав коров'я чий кізяк, і я вирішив показати свою спритність, перестрибнувши через

нього. Я розбігся, але~ на нещастя, не розрахував відстані, і занурився по коліна в кізяк. Тільки з великими труднощами пощастило мені вибратися

звідти,

один

лакеїв

якомога

старанніше

обтер

мене

своєю хусткою, бо я страшенно забруднив собі одяг. Глемделкліч випускала

вже

мене з ящика,

доки

ми

не

повернулися

додому, де

не про

цю подію незабаром дізналася королева, а лакей розголосив її серед придворних; отже кілька днів увесь двір сміявся з мене.

РО

Д І Л

Різні витівки автора ДJJЯ розваги КОРОJJЯ та КОРОJJеви. Автор показує свої музичні здібності. Король розпитує про державний лад Англії, і автор розповідає про нього. Зауваження

КОРОJJЯ

з цього

приводу.

Буваючи двічі або тричі на тиждень у спальні короля під час його ранкового

туалету, я часто бачив, ЯІ< голив його голяр. Спершу це видовище наганяло на мене жах, бо Їхні бритви вдвоє більші від на ших кіс. За звичаєм своєї країни король голився тільки двічі на тиж день. Одного разу я попросив голяра дати мені змилки й вибрав звідти сорок чи п'ятдесят наЙ1lупкіших волосинок. Потім я взяв скіпку гар ного дерева, вирізав з неї спинку гребінuя і найменшою, яку міг зна йти в Глемделкліч, голкою проробив дірочки на однаковій відстані

одна від одної. Я повставляв у них волосинки, попереду заrтругавши іх своїм ножем, і в мене вийшов uілком пристойний гребінеuь, який дуже здався мені, бо зубuі мого гребінuя так поламалися, що він став майже зовсім негодящиЙ. Не знаю, чи міг би який-небудь тамтеш ній майстер виконати таку тонку роботу. Я пригадую ще одну забавку, якій присвячував тоді багато часу. Я попросив покоїв ку корощ'ви збррігати для МЕ'не волосся з гребінuя її величності, і невдовзі зібрав його чимало. Порадившися з мої:\І приятелем-теслярем, я попросив його зробити каркаси двох сті.nьиів, не більших за ті, що були в моєму ящику, а також проколоти тонким шилом У певних місuях спинок та сидінь невеЛИJ<і дірочки, в тих ді рочках я закріпив найцупкіші із зібраних мною волосинок, переплівши Їх так, як ие роблять на англійських плетених стільuях. Закінчивши uю роботу, я подарував стільuі її величності, а вона поставила Їх у своїй кімнаті і показувала як Дивинку. Вони Й справді дивували всіх, хто Їх бачив. Королева часто запрошувала мен\:' сідати на иі стільuі, але я завжди рішуче відмовлявся, кажучи, що волію радше померти найгіршою смертю, ніж сісти на дорогоцінне волосся, що КОЛИСЬ при крашала голову її величності. З того ж таки волосся я виплів гарнень кого гаманuя футів з п'ять завбільшки, з вензелем королеви на ньому, сплетеним із золотих літер. З дозволу королеви, я подарував його Глемделкліч. Правду сказати, користі з гаманuя не було ніякої, бо він

не витримав би ваги великих монет, і через ие в ньому дрібнички, що їх так люблять дівчатка.

Глемделкліч носила

Король дуже любив

музику

і частенько

влаштовував

при

дворі

концерти. Іноді приносили на них і мене в ящику. Але шум від інстру ментів заважав мені розрізняти окремі ноти. Я певний, що якби всі барабанщики та сурначі нашої армії забили та засурмили в свої інстру менти під самими вашими вухами, шум був би менший. Я звичайно просив поставити мій ящик якомога далі від виконавців, зачиняв свої вікна й двері, запинав завіски, і тоді музика здавалася мені не дуже неприємною.

Замолоду я вчився грати на спінетР. Цей інструмент стояв у кім наті Глемделкліч, і двічі на тиждень до неї приходив учитель музики.

Я назвав інструмент спінетом, бо він нагадував його виглядом, і грали на ньому так, як і на спінеті. Мені спало на думку розважити короля та королеву, загравши Їм англійських пісень на цьому інструменті. Та виявилося, що то не дуже легка річ, бо спінет був щось із шістдесят

футів завдовжки, а кожний клавіш ши руки, я міг дістати не більше як хоч слабенький звук, мусив щосили міркував інакше. Я зробив собі дві

був у фут завширшки. Розіпнув до п'яти клавішів, а щоб видобути бити по них кулаком. Тоді я роз круглі палички, розміром із зви чайний кий, обтягнув товщі кінці їх мишачою шкірою, щоб не побити клавішів і щоб не псувати музику сторонніми звуками. Біля спінета поставили лаву, футів на чотири нижче від клавіатури, і примостили мене на ній. Бігаючи по лаві якомога швидше, я ударяв киями по білих клавішах і спромігся заграти джігу, чим завдав чималої втіхи їх ве личностям. То була найважча фізична вправа, яку я будь-коли робив. Але я міг бити тільки по шістнадцяти клавішах, а, значить, не міг заразом грати на басах та дискантах, як то роблять усі артисти, і це дуже

шкодило

моєму

виконанню.

З наказу короля, що був, як я вже казав, дуже розумним монар хом, мене часто приносили в моєму ящику до його кабінету і залиша ли на письмовому столі. Він пропонував мені винести мого стільця, садовив мене на комоді ярдів за три від себе, і тоді його обличчя було врівні зі мною. Одного дня, розмовляючи таким способом, я насмілив ся сказати його величності, що зневага, з якою він ставився до Євро пи та решти світу, не відповідає його високим розумовим здіБНОСТЯ~1. Розумові здібності, вів я далі, зовсім не зв'язані із зростом людини, і в нашій країні ми спостерігаємо, що найросліші звичайно бувають обдаровані найменшим розумом. Адже і серед комах бджоли та му рашки ВСЛ(1ВИЛИСЯ своєю працьовитістю та розсудливістю, а куди біль ші за них тварини позбавлені таких здібностей. Та і я сам, додав Я, незважаючи на свій зріст, сподіваюся ще прислужитися якось його величності. Король уважно вислухав мої слова й після того змінив на краще свою думку про мене. Незабаром по цій розмові він попросив І Сп ін е т

старовинний клавішний музичний

інструмент.

описати йому якнайдокладніше державний лад Ан г.'1 ЇЇ. Хоч монархи, як правило, і люблять над усе звичаї своєї країни (так гадав. він п~о

інших монархів на підставі моїх попередніх оповідань), але ВІН хоТІВ дізнатися від мене про все, що може стати вартим наслідування. Уяви ж собі, ласкавий читачу, як я хотів тоді мати красно:\1ОВНість Ціцерона або Демосфена, щоб мати змогу вшанувати чесноти моєї любої батьківщини у висловах, гідних її заслуг та добробуту. Я почав своє оповідання з повідомлення про те, що наші володін ня складаються з двох островів, де містяться три могутні королівства

під

владою

одного монарха, а

також

колоній в

Америці. Я

довго

говорив про наш клімат та родючість землі. Потім я докладно розпо вів йому про організацію англійського парламенту, частину якого ста новить славетна палата лордів - осіб найблагороднішої крові, влас ників найстародавніших та найбільших родових маєтків. Я описав, ЯІ< дбайливо піклуються про них, докладають всіх зусиль, щоб навчити їх мистецтв та військової справи і таким чином зробити з них надій них радників короля, державних мужів, здатних укладати закони, ви конувати обов'язки членів найвищого суду, вироки якого не підлягають оскарженню, і завжди готових доблесно й самовіддано ззхищати ко роля та країну. Я сказав, що вони - краса й підпора держави, достой ні наслідувачі своїх славетних предків, які вважали честь за достатню нагороду своєї доброчесності, і що нащадки бережуть цю честь, як зіницю ока. Крім того, у нас є ще духовні особи у знанні єпіскопів, що теж засідають у верхній палаті, маючи за свій обов'язок дбати про релігію та про тих, що проповідують її народові. Обирають т'1 ьишу кують Їх королі із своїми радниками серед духівництва всієї країни серед тих священиків, які найбільше відзначалися своїм праведним життям та глибиною знань. Вони й є справжні духовні батьки духів ництва

та

народу.

Другу частину парламенту, розповідав я, становить палата гро мад, що складається з видатних дворян, за свої здібності та патріо

тизм вільно обраних самим народом репрезентувати мудрість цілої нації. Ці дві палати, казав я, являють собою найблискучіші в Європі національні збори,- парламент, який разом з королем відає усім зако нодавством

держави.

Потім я перейшов до судових установ, де судді, ці поважні мудре ці та тлумачі закону, керують розв'язанням всяких судових справ, ка рають порок і боронять невинність. Далі я згадав про обачне керу вання нашими фінансами, про відвагу та подвиги нашої армії й флоту. Я вирахував кількість насеJlення в нашій країні, перелічивши, скільки є мільйонів у кожній релігійній секті та в політичних партіях. Не обми нув я й нашого спорту та ігор, а також інших дета./lеЙ, що, як здава лося мені, могли вславити мою батьківщину. Закінчив я коротеньким

нарисом історичних ПО.1іЙ в Англії на протязі останніх ста років.

Наші розмови розтяглися більше як на п'ять аудієнпій: кожна них тривала кілька ГОLlИН. Король слухав мене надзвичайно уважно, часто записував мої слова і занотовував питання, які згодом мав мені

поставити.

Коли за шостим разом я скінчив сноє довге оповідання, його ве личність, подивившись у свої нотатки, попросив з'ясувати йом v деякі неясності й розв'язати сумніви, викликані у нього моїми слова:-'IИ. Він спитав, якими метолами виховують лушу й розвивають тіло веJIЬ:\10Ж ної молоді нашої країни, і в яких заняттях проводить вона перші свої самостійні роки - коли людина найбільш сприйнятлива до 110бра і зла: хто

палаті

лордів заступає представника зниклого ролу: від чого люлині знання лорда - чи віл примхи монарха, чи

залежить надання

від певної суми грошей, даної якійсь придворні й дамі або прем'єр-мі ністрові, чи

від бажання підсилити партію, що йде проти загаЛhНОГО добра, наскільки добре ті лорди знають закони своєї країни і як це

дозволяє Їм остаточно вирішувати долю своїх співгромадян; чи не впливає на Їхні присуди корисливість і належність до партії, або гро шові трулнощі, і чи не трапляється серед них хабарництва або якогось ще гіршого пороку; чи справді ті духовні лорди, про яких я говорив, дістають свої посади завдяки своїй обізнаності в справах релігії та своєму праведному житті; чи за часів, коли вони були звичаї/ними священиками, не мали вони ніяких вад; чи не стають єпіскопами про дажні капелани високопоставлених вrльмож, думку яких вони по-раб ському пілтримують, ставши членами палати. Далі король поцікавився, яким чином у нас провадять вибори ло палати громад. Він питав, чи не може нікчемна людина заявитися в будь-яке місто з повним грошей гаманом і примусити виБОРllів од дати їй перrвагу перед місцевим мешканцем - видатним і КОРИСНИ:\1 діячем. Він не міг зрозуміти, чому всі так домагаються пройти до пар· ламенту: аджr це, як я

казав, завдає Їм

багато клопоту й

ПРИЗRОДИТl,

до великих витрат, а часто й до зубожіння Їхніх родин, бо вони не одержують ніякої платні. його величність мав деякий сумнів ЩО.'lО Їхньої щирості і хотів знати, чи не відіграє тут ролі можливість вина· городити себе за жертви суспільству зисковною посадою, яку може дати ЇМ порочний і легкодухий монарх у спілці з продажними міністра ми. Він засипав мене питаннями та запереченнями, намагаючись виві дати все, що я знав у цій справі. Повторювати його слова було б не обачно й незручно для мене.

Задовольнити його цікавість відносно нашого суду було мені най легше, бо мене майже звела з статків тяганина в найвищому суді, хоч я й виграв ПРОllес і дістав назад судові витрати. Король запитав, скільки часу звичайно витрачають у нас на Tr, щоб установити, де правда, а де неправда, і скільки це коштує грошей. Чи насмілюються адвокати доводити невинність запеклих злочинців, що ображають та

Д.

СвІфт

утискують своїх

співгромадян.

Чи

не

впливають

на

судовий

вирок

політичні або релігійні міркування. Чи знають адвокати те хороше, що

в законах інших країн і чи шукають загальної справедливості, чи, може, діють, керуючись самими національними, провінціальними та ін шими вузькими інтересами. Чи беруть вони та судді участь у складанні

€

законів, що Їх потім вони самі тлумачать та коментують. Чи не трап· ляється адвокатам обстоювати думку, проти якої раніше виступали, спираючись при цьому на ті самі закони. Чи за;vIожні вони, чи біЮ-Іі. Чи платять Їм за виступи в суді і, нарешті, чи обирають їх на членів нижньої палати. Після цього KOpO.ТJЬ перейшов до фінансів; він СI<азав, що, мабуть, я помилився, коли вираховував, що наші податки на рік стаНОВ.1ЯТL п'ять або шість мільйонів; потім, коли я назвав суму видатків, вона. за його підрахунками, вийшла удвоє більшою. Він, мовляв, бажаючи використати досвід у СВОЇЙ країні, цілком точно записував мої слова і не міг помилитись у своїх підрахунках. А якщо н кажу правду, то він просто не розуміє держави, що розтринькує свої багатства, наче якийсь марнотратник. Він питав, хто наші кредитори і де l\1!! беремо гроші, щоб платити Їм. йому дивно було ч) ти про такі обтяжливі та згубні війни: він казав, що ми або дуже задерикуватий народ, або ж у нас лихі су

сіди, і що наші генерали,

мабуть,

багатші

за

наших

королів.

Він

запитував, які справи маємо ми поза нашюли островами опріч TopriBJli, дипломатичних зносин та оборони берегів з допомогою нашого флоту. Найбільше ДIІВУIJала йог() наша наЙ'VIана армія, яку ШІ, вільний народ, трю.lаємо й мирного часу. Якщо ми маємо самоврядування, казав він, здійснюване наши;vIИ ж представника'VIИ, то йому нсзрозумі.;IО, кот ми боїмось або з ким маємо воювати. Він питав мене, чи не краще захищатимуть будинок його господар з діТЬМI! та родиною, ніж пів·

десятка розбишак, найнятих десь на вулиці за неІ3еличку плату. Адже такі захисники можуть дістати, :\lабуть, у сто разів біJIьше, перерізаа ши

горлянку

ТИ;VI,

кого

маюгь

захищати.

Він сміявся з моєї чудернацы оїї арифметики (як він зволив 11 назвати), з допомогою якої я вираховував кількість населення, підсу мувавши число членів різних наших релігійних (ект та політичних пар тій. Він не розумів, чому той, хто має переконання, що суперечать поглядам правлячої партії, мусить міняти їх. Довідавшись від менс, що серед розваг Н<1а;ої дворянської та п,J. міщицької молоді є азартні ІГРИ, король запитав, од якого й до якого віку дозволяють у нас цю розвагу та СКІЛЬКИ ЧiJСУ на неї витрачають, чи

не

захоплюються

нею

люди

так,

що

прогр[:ІОТЬ

усе

,І30Є

~-!айно;

чи не буває, що нікчемні, лихі ЛЮДІ!, на(іНІ3ШІІ Р:' ку ІЗ ні\! :\llIст"нтві, доходять. великого багатства і ловлять У .свої тенета значних людей, а ті, призвичаївшись до підлого ТОІ3ариства, кидають розвива ти свої розумові здібності і, програвшись, в свою чергу, починають

!l1:!

вивчати

та

використовувати

проти

інших

ганебну

спритність

шахраїв. Мій історичний нарис розвитку нашої країни на протязі остан нього століття надзвичайно здивував короля; в нашій історії він убачав

самі змови, заколоти, убивства, страти та заСJlаНIІЯ. Все це були, на його думку, наслідки зажер.ТlІІвості, незгоди, брехливості, зрадниItтва, жорстокості, гніву, безумства, злостивості, заздрощів, розпусти та чван ливості наших політичних діячів. На другій аудієнції й()го веJIичніст[' підсумував свої враження від моєї розповіді. ПостаВИВІІIИ !\1Е'не собі на долоню і ніжно гладячи, він звернувся до мене з слопами, яких я ніколи не забуду: - Ви намагалися виста,зитн в найкращоVIУ eBiT.~i вашу батьків: щину, мій любий \lаJН'НЬКИЙ приятелю Грі.1Ь!1ріг. А.'Н' Н1НО\lість ВИ до вели мені, 1110 найпотрібніші якості .'lJIЯ законодавця - неУllТВО, Jlінощі та порочність, Шо найкраще тлумачать і застосовують за:,они ті, хто завжди перекручують правду і С3'\·lі ніколи не виконують їх. Є у вас, правда, і дещо корисне, аJlе воно на одну половину не провадиться в життя, а на другу половину забруднене загальною розпустою. З ваших слів не видно, що доброчесність спра13.'J.і ДОПО\lагає висунутись у вашо му суспільстві; що за .10брі ПРИІОІСТИ дають титу.!] JIОрда, за вченїСП, і побожність звання єпіскопа: що солдата нагороджують за його ПОД: виги й мужність, суддю за безсторонність, СЕ'натора - за любов до батьківщини, радника -- за ~1yдpiCTb. Ви, осо(jистu,-- вів він даJlі,---'

безперестанку мандруючи, уникли, сподіваЮСh, ()агап,ох пороків В~ШІІХ зеМJlяків, але, підсумовуючи ваші відповіді, ЯКИХ \н'ні так важко БУJll) ДО\10ГТИСЯ від вас, я не можу не прийти до ВИL'!ЮВКУ. щО більшїС1Ь ва ШИХ земляків являють rобnю плем'я гидкої чtрВlІ, найшкіДJIивішnї з тієї. яка будь-коли ПJIазувала по землі. РОЗДІ,)І

VII

Любов

автора до б!l'l'ьківщини. Він робить королю дуже вигідну проnt'l.lицію, a.ц~ його величність відхиляє її. Необізнаність короля з політикою. Наука в цій країні дуже недосконала та обмежена. Закони, військова справа та партії R їхній державі.

Тільки безмежна любов до правди не ДОЗВО.'IИ,'j ї '\Н'ні обминути цю

частину l\ЮЄЇ історії. Даремно було ВИЯВJ1ЯТИ своє обурсння, бо з ІІІ,ОГО могли тільки посміятися; і q МУСИВ теРП.JlЯЧ(' с.1УХІНИ, як образливо трактували мою любу, благородну батьківшину. Я сумував так щиро, як на моєму місці сумував би й кожен з читачів, але монарх ней з та кою цікавістю й так уперто допитувався до всіх деталей, що я з самої вдячності та чемності повинен був давати правдиві відповіді. На ви правдання своє мушу, проте, сказати, шо я \Іайстерно обшшув БШ'ато запитань і кожен пункт подав у куди сприятливішому освітленні, ніж

дозволяла те істина. ІДодо моєї батьківщини, то я завжди дотримував

ся пахвальнаї небезстораннасті, яку Діанісій Галікарнаський 1 справед лива радить історикам. Він рекомендує затушковувати хиби та вади своєї політичної матері і якнайсприятливіше Д.Т]Я неї висвітлювати її красу та чесноти. Саме це й намагався я щиро робити під час числен них размов із монархом, але, на нещастя, без ніяких наслідків. На виправдання короля мушу сказати, ща він завжди жив адда лік од решти світу і був мала абізнаний із звичаями та правилами до брої поведінки, які переважають серед інших народів. Така неабізна ність спричиняється до забобанів та вузькості світогляду, і таму ясна, що пагляди цьага ізальаванага від інших країн манарха на чесноти та хиби людські ні в якому разі не мажуть бути міраю для нас - куль турних єврапеЙuів. На доказ цьага і щаб показати сумні наслідки вузького виховання, я наводжу далі адин неймовірний випадок. Шаб здобути ще більшу ласку його величності, я разповів йаму, ща три або. чотири сталіття та му у нас винайдена парох; що коли в купу такага параху, нехай хач у

гору завбільшки, патрапляє щанайменша іскра, він вибухає з гурка том, сильнішим, ніж грім; що певна кількість таго параху, забита в па_' ражню залізну або бронзаву трубу, виштовхує залізну чи свинцеву кулю з такаю силаю та швидкістю, ща пратистояти ЇЙ ніщо. не маже. Ша найбільші, викинуті таким спасабом кулі, не тільки враз нищать Llілі лави солдатів, а й руйнують ущент найміцніші мури, пускають нз дно кораблі з тисячами людей, а з'єднані паміж себе ланцюгом - тра щать щогли та снасті, шматують тіла людські і пустошать усе навкала. Ша ми часта кладемо. цей порах у великі паражні залізні кулі й кида ємо. їх спеціальними машинами в обложені нами міста, і що вони роз дирають брук, висаджують у павітря будинки, вибухають і разкидають у всі баки залізні скалки, тращачи голави всім, хто. трапиться паблизу. Ша я знаю складові частини тага пораху, і що вани дуже дешеві й прасті. Я вмію змішувати їх, можу навчити йога робітників вигатовляти гакі труби, разміри яких будуть пропарційні всім речам у йоrn коро лівстві, ща найдовші з них не павинні мати більше як сто футіп. Ща двадцять або. тридцять таких труб, зарядже.ні відпавіднаю кіЛJ,Кістю пораху й куль, за кілька гадин мажуть зруйнувати мури найбільшаго в йога каралівстві міста і навіть знищити всю СТОJ1ИЦЮ, ЯКЩО вана пов стане, коли йаму завгадна буде встанавити неабмежену владу. Разпа вівши пра все це, я уклінна запропанував йому сваї послуги в стварен ні новаї збраї - на ознаку моєї вдячнасті за ласку та опіку. Має апавідання пра ці страшні знаряддя руйнування завдало ка ролеві великого жаху. Він дуже дивувався, ща такий нікчемни;\ непо-

1 Д і о ніс і й а л і кар нас ь кий грецький історик і ритор (вчитель крас HO!~OBHOCTi). Жив У першому сторіччі до нашоі ери.

100

міТIІИИ плазун (як він назвав мене) може мати такі нелюдські думки і так звик до них, що цілком спокійно розповідає про криваві страхіт· тя, заподіювані цими згубними машинами, які, безперечно, вигадав якийсь лихий геній, ворог роду людського. Щодо нього самого, то, хоч як кохається він у нових відкриттях, але він ладен позбутися половини своєї держави, аби не вживати таких винаходів. Мені ж він порадив ніколи не згадувати про них, якщо я хоч трохи шан)ю своє життя.

Ось вони, наслідки недостатнього виховання та короткозорості! Обдарований усіма прикметами, що забезпечують йому любов та по шану народу, дуже здібний, розумний, освічений, талановитий монарх, майже обожнюваний своїми підданцями, з якоїсь непотрібної, незрозу мілої європейцям делікатності відмовляється стати цілковитим хазяїном життя, свободи та долі своїх підданців. Кажучи так, я ні в якій мірі не хочу зменшити заслуг цього справді прекрасного короля, хоч і ро зумію, ЩО моє оповідання принизить його в очах читача-англійця. Я наводжу цей приклад тільки як доказ конечної потреби об'єднувати науку з політикою, що роблять найбільші розуми в Європі. Пригадую також, як одного разу я розповів йому про тисячі книжок, написаню; нами про мистецтво керування, але це (всупереч моєму бажанню) ви кликало в нього ще більшу до нас відразу. Він сказав, що вважає за злочин будь-які інтриги, таємниці або хитрування короля та його міні стрів. йому було важко зрозуміти, що таке державна таємниця, яку приховують не від чуlЖОЇ держави, а від власного народу. На думку його величності, правителеві потрібні тільки здоровий розум, почуття справедливості,

милосердя, прагнення швидко ще декілька властивостей, настільки ясних для варто й згадувати. І він упевнено сказав, що зростити два колоски там, де досі родив один, їни та для всього людства куди більше добра,

розглядати справи та кожного, що за них не той, хто знайде спосіб зробить для своєї кра ніж усі політичні діячі

разом.

Освіта цього народу дуже вузька - вони вивчають тільки етику, історію, літературу та математику, яку вони, безперечно, знають дуже добре. Але в математиці їх цікавить тільки застосування її до життя до поліпшення сільського господарства та техніки, за що у нас їх шану вали б мало. Що ж до абстрактних ідей, то вони аж ніяк не вміщуються в їхніх головах. Жоден закон у цій країні не має слів більше, ніж літер в їхньому алфавіті, який складається з двадцяти двох знаків, але й таких довгих законів у них обмаль. Всі вони викладені в найстисліших та найзрозу

міліших виразах. Щоб тлумачити їх по-своєму, вони не ДОСИть

хитрі,

а за писання коментарів д~ законів винного карають смертю. Провад ження судових справ, як цивільних, так і карних, дуже нескладне, і во ни не можуть похвалитися тут якоюсь надзвичайною майстерністю.

ЯК і китайці, вони знають мистецтво друку з незапам'ятних часів,

Jnl

але бібліотеки Їхні невеЮJJ<і. В найбільшій їхній бібліотеці, яка нале жить королеві, нараховують не більше тисячі томів, розміщених у гале реї завдовжки тисяча двісті футів. для читання столяр королеви спо рудив мені в одній з кімнат Глемделкліч дерев'яне приладдя у формі сходів двадцяти п'яти футів заввишки, кожен східець яких був до п'ят дєсяти футів завдовжки. Проти сходів ставили, притуливши до стіни, книжку. Я сходив на верхній східець, повертався обличчям до кню t1 Й починав читати зверху сторінки. Зробивши, залежно від довжини рядка, вісім або десять кроків з правого боку до лівого й назад, я, дій шовши до рядків, що Jlежали нижче від поля мого зору, сам спускався на нижчий східець, після чого підіймався знову й таким самим спосо бом починав читати дальшу сторінку. ПереГОРТ8В я їх обіруч, і це не завдавало мені великого к,JJOПОТУ, бо папір був не товщий за наш кар тон, а аркуші в найбільших фоліантах були не довші за вісімнадцять або двадцять футів ... Стиль книжок - ясниіі, мужній і плавний, але не цяцькований, бо вони уникають зайвих слів та повторень. Я перечитав багато їхніх кни жок, надто з історії та з питань моралі. Між ІНшим, мене дуже потіШIІВ маленький старий трактат, що завжди лежав у спальні Глемделкліч і наJlежав її виховательці, поважній літній жінці, що цікавилася 1lюра \1И З питань релігії та моралі. Книга трактує про вади людського роду і має великий авторитет тільки серед жінок та. простого люду. Проте мені цікаво було подиви тися, що міг написати про це їхній письменник. Автор, як виявилось, повторював усі звичайні фрази європейських моралістів, показуючи, яке мале природою своєю, нікчемне та безпорадне створіння - людина; як нездатне воно захищати себе від негоди та лютих звірів; наскільки ви· щі проти неї одні тварини своєю силою, другі - прудкістю, треті завбачливістю, четверті - працьовитістю. Він додав до цього, що остаll німи століттями природа почала занепадати та звироднюватись і тво рить тепер лише маленьких недоносків, якщо порівняти Їх з людьми, що жили в старовину. На його думку, є багато підстав гадати, що пред ставники людської породи спочатку були більших розмірів і що за давніх часів навіть існували велетні, яl{ розповідає про те історія та перекази і як стверджують величезні кістки й черепи, викопані по ба· гатьох місцевостях КОРОЛІВства, які розміром своїм далеко перевищу ють кістки теперішньої здрібнілої mодської раси. Він запевняв, що са мі закони природи вимагають, щоб спочатку ми були більші та дужчі й не гинули від кожного незначного випадку - черепиці, яка впаде 'і будинку;· каменя, кинутого

хлопцем,

або

струмочка, де можна утопи

тись. З цих міркувань автор виводИв кі"1ька праВИ.1 моралі, КОРИСНIlХ у практичнml.У житті, a.~e повгорювати їх тут не "варто. Я не міг не замислитись ,над питанням, чuму всі Ті1К люблять розводитись на теми моралі, ВИСjIOВЛЮ[3(!ТИ СВОЕ невдоволеllНЯ та СКЩ>ЖИПI\.:Ь на нашу 60-

ротьбу з природою.

Гадаю,

що

по

уважному

дослідженні

всі

ці

скарги виявляться і в нас обгрунтованими не краще, ніж у того народу.

БРОбдінгнежці пишаються своєю армією, що складається із ста сімдесяти шести тисяч П1хоти Й тридцяти двох тисяч кінноти, хоч на вряд чи можна назвати армією зборища торгового люду по містах та фермерів у селах, які перебувають під командою дворян і не дістають ніякої платні або іншої винагороди. Правда, вони досить добре мущ тровані та дисципліновані. але чи могло ж би бути інакше, коли ко жен фермер служить під командою свого поміщика, а городяни ПІДля гають місцевій старшині, обраНІЙ, як у Венеції, загальним голосу ванням.

Мені часто доводилось бачити військові чення

на

великому

полі

двадцять

вправи столичного опол

квадратних

миль, недалеко від міста. Хоч на полі було не більше двадцяти п'яти тисяч піхотинців і шести тисяч вершників, але я нізащо не міг би точно порахувати, скіль ки їх було - таку величезну площу вкривали вони. Кавалерист на коні

сягав щось із сто футів. Я бачив', як весь цей корпус за командою враз витягаз з піхов мечі й вимахував ними в повітрі. Не можна уявити собі грандіознішої та дивовижнішої картини. Здавалося, ніби спалаху вали десять тисяч блискавок, укриваючи собою все небо. Мене дуже зацікавило, яким чином король додумався організувати армію і навчити свій народ військової дисципліни. Адже його володін ня ніде не межують з іншими державами. З розмов та з прочитаних книжок я довідався, ЩО протягом багатьох століть бробдінгнежці хво ріли на недугу, спільну для всього людства: дворянство намагалось поширити свої права, народ боронив свою волю, I:l король хоті.в буrи абсолютним монархом. Все це не раз приз во пило до ГРО\lfадянської війни, якій поклав край дід теперішнього короля, порозумівшись з усіма партіями. Тоді за загальною згодою було засновано ополчення, яке завжди стоїть на варті порядків.

РО

Д І Л УІІІ

Король І королева їдуть до кордонів. Автор супроводить їх. ДOK,~aДHe оповідання про те, яким способом покинув він країну. Він повертається до Анг лії.

у мене завжди було переи.чуття, ЩО рано чи пізно я знов буду на волі, хоч сказати, як це має статися, або скласти більш-менш реаJ1ЬНИЙ план втечі - я не міг. Корабель, яким я приїхав. був перший, бачений біля цих берегів, і король наказав витягати на берег усяке судно, яке будь-коли з'явиться, і разом з пасажирами та екіпажем ПРИСТ,ШЛЯТИ Їlого возом до Лорбрульгруда.

Я прожив уже два роки в цій країні; на початку третього року I\lе ні 3 Г лемделкліч довелося супроводити їх величності в подорожі до

104

південного берега королівства. Мене, як я вже казав, возили в ДОРОЖ· нім яшику, шо являв собою дуже зручну кімнату в двадцять футіп зав· ширшки. До чотирьох кутків стелі на шовкових нитках я наказав пові сити гамак, шо зменшував тряску, під час переїзду і правив мені ~a ліжко, коли я дорогою хотів слати. Над самим гамаком тес.'JЯР за моїм проханням випиляв отвір з квадратний фут завбільшки ДЛЯ дос;тупу свіжого повітря в спеку; його я міг, за своїм бажанням, затуляти ля дою, и!О ходила на жолобках.

Діставшись кінцевої мети нашої подорожі, король вирішив одпочи ти кіЛhка днів у своєму палаці біля Фленфласніка - міста, милях у вісімнадцяти від узбережжя. Г.'Jемде.'Jкліч і я дуже потомилися. Я трохи застудився, а бідна дівчинка почувала себе такою слабою, шо мусила сидіти в кімнаті. Мені кортіло побачити океан, бо тільки ним я міг би втекти звідси; удавши з себе зовсім хворого, я попросив пустити мене до моря подихати свіжим повітрям і відрядити зі мною пажа, якого я дуже любив і на якого мене іноді звіряли. Ніколи не забуду, як неохоче дала свою згоду Г лемделкліч, як зворушливо наказувала вона паже'зі доглядати мене і як вона плакала, прощаючись зі мною, немов перед чувала те, шо мало статися. Хлопець забрав мене разом із яшиком і за півгодини приніс мене на скелястий морський берег. Тут я звелів йому поставити яшик на землю, підняв одне вікно й почав сумно дивитися на море. Я все ше почував себе погано і сказав пажеві, шо хочу трохи подрімати в гамаку, сподіваючись, що мені полегшає. Я ліг а, хлопець шільно причинив вікно, шоб я не застудився, і, не передбачаючи, ма буть, ніякої небезпеки, пішов шукати пташині яйця між скель. З вікна я бачив, як він шукав Їх і знаходив по одному чи по два в розколинах. Незабаром сон знеміг мене. Через деякий час я раптом прокинувся, по

чувши, як хтось сильно' сіпнув за кільце, прикріплене до верхньої дош

ки яшика, шоб його легше було носити. Далі я почув, ШО яшик під нісся високо вгору і помчав уперед з неймовірною швидкістю. Від пер шого поштовху я ледве не випав з гамака, але згодом ящик став плавно

погоЙдуватися. Я раз у раз кричав якомога голосніше, але без ніяких наслідків. Визираючи у вікно, я бачив тільки небо та хмари. Над голо вою я чув шум, наче від ударів крил, і помалу почав усвідомлювати собі ввесь жах мого стаНf)виша. Я зрозумів, шо якийсь орел схопив дзьобом кільце мого яшика і тепер летить, шоб з висоти скинути його на скелю й розбити, немов черепаху в її шкаралупі, а потім витягти мій труп. Адже птахи ці дуже IJOзумні і ОбдаРОl:!ані надзвичайно гост рим нюхом, ШО дозволяє їм знаходити здобич, приховану краще, ніж був прихований я за дводюймовими стінами яшика. Незабаром шум посилився, удари крил почастішали, і яшик зако ливався, неначе вивіска в бурю. Я почув, як орла (я певний, шо то був орел) хтось ударив Ki.rlbKa разів з великою силою, а потім яполинув униз так прудко, що мені аж дух забило. Спліск води, оглушливіший,

105

ніж ревіння Ніагарського водоспаду ... і падіння припинилося. Хвилину було тихо й темно, а далі ЯШИІ< почав пі.'lіЙматися, і крізь верхні шиб ки вікна замерехтіло денне світло. Я зразу мів, шо впав у море, і через вагу мого тіла та речей, шо були в ящику, а також широких залізних пластинок, шо СІ<ріпляли яшик НО всіх чотирьох кутах, ЗliИЗУ й зверху, мій яшик занурився футів на п'ять у воду. Я й досі вважаю, шо за орлом, коли вів ніс мене, погнаЛИt:Я інші орли; між НИМИ зчинилася

106

бійка за здобич, і він, боронячись від нападу, випустив мене з дзьоба.

Залізні пластинки знизу (вони БУJІИ найміцніші) дозволили ящикові зберегти рівновагу під час падіння і не дали розбитися, коли він уда рився об воду. Всі частини в нім були добре припасовані, двері ходили

ІН' на пеТJlЯХ, а підіймалися та спуска:пися по ЖОJlOбах, і це роБИJIO мій ящик таким щільним, що в нього не пройшло й краплі води. Я через СИJIУ зліз з гамака, наважившися попереду відсунути ляду в стелі, щоб упустити всередину свіжого повітря, без якого я мало не задихнувся.

ЯК хотілося мені тоді бути знову з моєю любою Гле:\шелкліч, яку я бачив тільки годину тому. І, правду сказати, я не міг не пожаліти свою бідну няньку, що мала зазнати стільки горя, розлучившись зі \!ною і втративши ласку Kopo.ТJiBCbKY та своє становище при дворі. На вряд чи багато мандрівників буgали у тяжчій скруті, ніж був тоді н, кожної хвилини чекаючи, що ящик розіб'ється або принаймні його пе

реки не першим же гюривuм вітру або хвилею. Одна розбита шибка

і смерть неминуча, бо вікна ящика захищаJ1И лише Залізні грати, при

биТІ знадвору на випадок якого-небудь дорожного нещастя. Я бачив, як крізь численні шпарки, хоч вони були й невеличкі, в ящик почала прохuдити вода; я затуляв іх, нк умів. Я не здужав підняти покрівлю, .хоч д) же хотів зробити Цt, щоб вилізти нагору, де я міг би протрима тися на кілька годин довше, ніж сидячи замкнений у цім, сказати б, трюмі. Та якби я на день-два і запобіг небезпеці, мене очікувала жа '(лива смерть з голоду та холоду. Так перебув я чотири години, кожну мить вважаючи за останню, а інколи навіть бажаючи смерті. Я казав уже читачеві, що на глухій стіні мого ящика були дві міцні

скобки,

що крізь

них

слуга, везучи

мене

верхи,

просував пояс,

застьобуючи його потім пряжкою. Дійшовши до розпачу, я раптом по чув, як щось стало скребтися по цій стіні, а далі мені здалося, що ящик штовхають, або тягнуть по воДІ; я відчував ніби поштовхи, від яких хвилі підіймалися маїlже до верху моїх вікон, залищаючи мене в темряві. У мене прокинулась надія на порятунок, хоч я й не уявляв собі, звідки він міг прийти. Я відгвинтив один із моїх стільців, що був завжди прикріплений до підлоги; з великими труднощами я знову при гвинтив його під самою лядою, яку перед тим відсунув. Вилізши на цей стілець і наблизивши рот до отвору, я почав голосно гукати всіма відо

\1Ими мені мовами. Далі я прив'язав до палиці; яку звичайно носив із собою, хустку, вистромив її і став вимахувати нею; отже, якби поблизу (jYB човен або корабель, моряки зрозуміли б, що в ящику замкнено яко гось

нещасливuя.

Всі мої зусилля були марні; проте я ясно відчував, що моя кімната насувається наперед, а за годину глуха стіна її. де були скобки, удари .1ася об щuсь тверде. Спершу я подумав був, що це скеля; мене стало підкидати щ(' більше, ніж попереду. Згори чувся якийсь гомін і шкря бання, ніби крізь кільце ПРОТЯГ<JJІИ канат; потім я відчув, як мене по-

101

малу підтягли фута на три вгору. Я знову почав вимахувати хусткою та галасувати, аж доки захрип. Мені відповіли трикратним вигуком, і я відчув надзвичайний приплив радості, зрозумілий тільки тим, хто сам коли,небудь пережив ЙОJ о. далі я почув тупіт над головою; хтось нахи лився до отвору й гукнув до мене англійською мовою. Я назвав себе, сказав, що зазнав великого лиха, і благав ім'ям усього живого витягти мене з цієї в'язниці. Голос відповів, що я в безпеці, бо мій ящик при в'язана до корабля, і що зараз прийде тесляр та ПРОПИJІЯЄ, мені шир ший отвір у покришці, щоб витягти мене звідти. Я відповів, що це ціл ком зайва річ, що на це треба багато часу і що нехай вони звелять якомусь матросові взятися пальцем за кільце, витягти ящик з моря Шl корабеJJЬ та віднести його до каюти капітана. Почувши таку дику про позицію, дехто подумав, що я божевільний, а дехто засміявся, але мені й на ду мку не спало, що я знову опинився серед людей мого зросту та сили. Нарешті, тесляр поширив отвір до чотирьох квадратних футів, до мене в KiilIНaTY спустили драбину, якою я ВИ.1із звідти, і мене підня ли в дуже важкому стані на корабель. Здивовані моряки закидали мене тисячами запитань, на які мені

не хотілося відповідати. З свого боку, я теж здивувався, побачивши стільки пігмеїв (ЯJ< здавалося моїм звиклим до велетенських речей очам). Капітан містер Томас Вількокс - дуже порядна людина родом 3 Шропшіру - помітивши, що я от-от упаду непритомний, повів мене до

себе в каюту й дав випити чогось міцного. Потім поклав мене на своє ліжко й порадив трохи відпочити, чого я, справді, дуже потребував. Пе ред тим, як заснути, я розповів йому, що в моїм ящику є деякі коштов ні речі, які шкода було б втратити: гарний гамак, два стільці, стіл, по хідне ліжко й комод; що кімната з усіх боків позавішувана, або, краще сказати, оббита шовковою та бавовняною матерією. Коли він накаже

комусь з екіпажу принести той ящик до нього в каюту, то я відчиню його й покажу все моє добро. Почувши таку нісенітницю, капітан по· думав, що я марю, але (мабуть, щоб заспокоїти мене) обіцяв дати від

повідне розпорядження. Він пішов на палубу й звелів кілько""

матро

сам спуститися в ящик, звіДl{И (як Я побачив ЗГОД0"") вони витягли всі мої речі, обідрали покриття з стін, але дуже попсували комод, стільці та ліжко, бо відривали їх силоміць, не знавши, що вони пригвинчені до підлоги. деякі дошки вони взяли на потреби їхнього корабля; за бравши все, що привернуло їхню увагу, вони викинули ящик у море, де він, маючи багато пошкоджень на дні та в стінах, незаба ром пото НУВ. Я, звичайно, був радий, що не бачив того плюндрування, бо я пев

ний, що воно дуже вразило б мене, відновивши в пам'яті картини ко лишнього мого життя, яке я хотів забуТИ. Я проспав кілька годин, але дуже неспокійно. Мені ввижалися місця, де я недавно жив, і небезпеки, від яких я вритувався. Та все ж таки, прокинувшись, я відчув себе краще. Було близько восьмої вечора,

108

містер Вількокс, думаючи, що я голодував пер<:'д !tим 1І3ДТО довго. звелів негайно давати вечерю. Побачивши, що я не схожий на боже

віJlЬНОГО й не кажу безг луздих речей, він розмовляв зі мною дуже люб'язно, а коли ми залишиJІИСЯ ca~li, попросив мене розповісти про мої мандрівки та про те, як опинився я у цім величезнім ящику серед відкритого моря. Він сказав, що приблизно опівдні, дивлячись У підзорну трубу, він помітив ",!ій ящик на далекій відстані від корабля. Спершу він думав, що то парус, і вирішив підійти до нього, думаючи, що не дуже збочить 3 курсу 1ї зможе купити сухарів, бо свої У них уже кінчалися. Підійшов ши ближче й побачивши свою п()милку, він послав шлюпку розвідати. що воно таке,

але матроси повернулися налякані й богом снідчилися. що то плавучий будннок. Він посміявся з ЇХНЬОЇ дурості й сам сів у чо

вен, на1<азавши матросам УЗЯТІ! з собою міцний I<rшат. погода БУЛ<l тиха; кіЛЬ1<а разів об'їхавши круг мене, він помітив вікна із залізними гратаl\lИ. На одній із глухих стін він побачив дві СКf)бки. Він звелів свої'v! людям під'їхати до ящика :~ цього боку, прикріпити канат до олнієї з С1<обок і тяпі! l\(()ю скриню

Підійшовши

до судна,

(Яl\ він наЗllнав його) до корабля.

в:н rОЗПОРЯдl1ВСЯ прикріпити

другий

канат до

кільня на покришці й підняти ящик на блtжах, але ввесь екіпаж спро мігся підняти його тіJlЬКИ на два чи три фути. Потім вони побаЧИЛIІ мою палицю з хусткою, ВИСТРО'v!лсну З отвору, і вирі!lJИЛИ, що там ув'яз нено

якогось

нещасливця.

Я спитав, ЧІІ Hf' бачив капітан a(jo хто-неиудь з його екіпажу нз той час, коли помітили мене. В<:'.lичезних птахів у повітрі. Капітан від повів. що. ПОЮІ Я спав, він о(іговорюпав з матросами ті чудні обстави !lИ, при яких вони знаЙш.тlИ мене, і один з них сказав, що nачив трьох оrлін, які летіJlИ на північ, а,те не помітив, щоб вони були більші, ніж :Н\ичаЙні. Я пояснив собі не явище великою висотою, на якій леті.ТJИ пта .\"и; капітан же не зрозу",!ів причини мого запитання. Далі я запипш його, ЯІ{ далеко ми, на його думку, від суходолу; він відповів, що за його підрахунками, миль за сто. Я запевняв його, шо він ПОМИЛЯЄТЬСЯ ,\Іайже вдвоє, бо я покинув суходіл не більше як Зд дві ГОДІІНИ перед тим,

як упав

море.

Тут ·він знову почав думати, що в голові в мене не все гаразд; H€]тякнувши мені на це, він порадив піти та ляпи у відведеній мені каюті. Я заПСННIІВ капітана, що його че:\1Не поводження та приємне товариство дуже .'lобре ВПJІИНУЛИ на мене, і розу\! мій тепер здоровий, як Н1КОJlIl В МОНІу житті. Тоді він зробився сеРЙОЗНlІ:\! і попросив лоз"олу віпвс-р то за1Jитати мене, чи не мучить мене вина тяжкого злочину, за який, з

наказу ЯІ{ОГОСЬ монарха, мене покарали ув'язненням у ящику. Адже по інших країнах великих злочинців пускають у море на дірявих суд.нах, без провізії; та він, хоч і шкодує, ЩО взяв до себе таку погану людину. але дає мені СJlОВО честі висадити мене цілим та неушкодженим у пер-

110

ШО~ІУ Ж порту, куди МІ! прибудемо. до цього він ДОДаВ, що підозра йо1'0 набагато збіЛЬШИJlась після безтямних слів, з якими я спочатку звер

тався до Матросів, а поті~ і до нього, з приводу ~oєї кімнати чи ящик.'!, також після моєї незвичайної поведінки та неспокійних поглядів :1іі

вечсрею.

Я попросив капітана терпляче вислухати мою історію і сумлінно розповів про все, що трапилось зі мною піс.rJЯ мого від'їзду з Англії і до того часу, коли вони знайшли ящик. Правда завжди проторює собі ШЛЯХ до здорового розуму, і цей ДО певної міри освічений і безумщ\ но чесний джеНТ.ll>мен скінчив тим, що повірив моїм словам та моїІі щирості. Щоб остаточно переконати капітана, я попросив його звеліти принести :\Іій комод, ключ 01 якого лежав у :\1ене в кишені. Я відчинив комод У його присутності й І10казав йому колекцію дивинок, зібрану

\ІНОЮ іЗ країні, звідки я втік таКИ"'І дивним способо~. Там був гребіIl('llЬ. зроблений з бороди короля і другий - з того ж самого матеріалу, 3:ll' за спинку ЙО:\'ІУ був урізок нігтя з великого пальця його величності,

БУ"lа колекція rOJIOK і шпильок од фута до пів-ярда, завдовжки, чеТВt' ро ОСИНИХ жаJІ, СХОЖИХ на кинджа,IІИ, кілька пачрсів королевиного во лосся та золотий персТ(~нь, який вона люб'язно подарувала мені, зняв ШІІ з мізинця й одягши його мені на шию, як намисто. Ней пеРСТСJIІ, я хотів був подарувати капітанові на вдячність за його гостинність, алl' він рішуче відмовився прийняти його. Я показав йому також ~О30ЛI" зрізаний мною особисто з ноги однієї придворної дами, з кеllтське яб

луко завбільшки. Повернувшись до Англії, я зробив собі з нього КС.1Ю і вправив його потім у срібло. Нарешті, я звернув його увагу на мої штани, пошиті з мишачої шкури, що були тоді на мені. Я примусив його взяти тільки зуб одного лакея, помітивши, що йо го він розглядав з осоБJlИВОЮ цікавістю; очеВИДН(j вражений НИl\I. Він

прийняв його з ПОДЯКОЮ. більшою. ніж була варта ця дрібничка. Недо свідчений хірург помилково видер його в одного з слуг, що страждав від зубного болю, але він був найздоровіШЮI з усіх його зубів. Я почи СТИ А його Й '1аховав f'O гРбе в комод. Зуб був щось із фут завдовжки і чотири дюйми в діаметрі. Капітан бу.в дуже задоволений з мого нехитрого оповідання і ВІІ словив надію, що піСJlЯ повернення до Англії я зроблю послугу світові. виклавши його на папері та опублікувавши. На це я відповів, що, на

мою д:' мку, в Англії вже забагато книг про подорожі; що зараз кори СтаюТься успіхом тіJlЬКИ КНИГИ про незвичайні пригоди, і я маю підозру, що багато хто з авторів зважає на істину менше, ніж на свої BJlaCHi вигоди та честолюбство, і гбає .пише про розвагу неосвічеНIІХ читачів; що в оповіданні I\ІОЇм іТИl\lе мова I\lайже виключно про звичайні події і що воно не буде прикрашене тими описами дивовижних РОСJlИН, дерев, птахів та ВСЯКИХ тварин або варварських звичаїв та ідолопоклонства дикунів, яких так рясно в більшості творів с) часних письменників. Про-

те я подякував йому за добру думку про мене й пообіцяв обміркувати цю справу.

Дивуючись МОlИ звичці кричати під час розмови, містер ВіЛhКОКС запитав, чи не глухі в тій країні король та королева. Я сказав, що про

гягом двох літ не говорив інакше і так звик по цього, що тепер ЙОГО голос та голоси матросів здаються мені шепотом, хоч я добре ро:::би· раЮ всі слова. А коли я розмовляв у тій країні, я СІ<Ипався на людину, що розмовляє на вулиці з своїм приятелем, який стоїть на вершечку дзвіниці, крім тих випадків, коли мене ставили на стіл або хтось три мав мене на долоні. Я сказав йому, що спостеріг ще одну річ:

на

корабель і

мене оточили l\Iё:lТРОСИ,

всі

вони

коли я

вперше ступив

здалися мені

найнік

чемнішими створіннями, які я досі бачив. І дійсно, перебуваючи в дер

жаві велетнів, я ніколи не наважувався глянути на Сt-'бе в дзеркало, бо очі мої так звикли до великих речей, що порівняння їх з собою викли кало в мене неприємне почуття власної мізерності. На це капітан сказав, що помітив, як, вечеряючи, я на все дивився з подивом і часто неначе стримував посмішку. Він не знав, як зрозу міти мою поведінку, і пояснював її деяким розладом у моєму мозку. Я зазначив, що його спостереження правпиві і сказав, що не міг три матись інакше, бачивши блюдо із срібний трипеНСОRИК завбільшки, сви· няче стегно - на один раз укусити, а келих менший, ніж шкаралупа горіха. Бо хоч королева й наказала забезпечити мене всіма потрібними для мене речами, коли я був на службі у неї, але уявлення мої відпо відали тому, шо мене оточувало, і я почав дивитися на свою мізеРНІСТЬ, як на фізичну ваду. Капітан добре зрозумів мене і весело відповів англійським при· слів'ям, сказавши, що очі мої ненаситніші, ніж шлунок, бо він не помі

тив у мене апетиту, хоч я й голодував цілий день. Жартуючи й далі,

він заявив, що охоче дав би сто фунтів, щоб побачити мою кімнату в дзьобі орла, а надто тоді, коли вона падала з такої височини в море. Бо це, мовляв, справді було найдивовижніше видовище, варте того, щоб його описали й передали майбутнім століттям.

Корабель побував у ТонкінР й саме повертався до Англії. Пого віднесло на 440 північної широти і 1430 довготи. Але за два дні по зу стрічі зі мною судно потрапило у смугу пасатів і довгий час ішло на південь понад Новою Голландією,2 а тоді на західно-південний захід та південно-південний захід, поки обігнуло мис доброї Надії. Подорож наша була дуже щаслива, і я не хочу втомлювати читача, описуючи її. Капітан зайшов до одного ЧИ двох портів, посилаючи на берег шлюпки по провізію та прісну воду, але я ні разу не висідав з корабля, ДОКИ J Тон кін 2 Н о в а

112

провінція У В'єтнамі. - стара назва Австралії.

r о л л 1\ нді я

Іфт

червня 1706 року - тобто приблизно через дев'ять місяців по моїй втечі - не прибув до Даунса. Я пропонував заплатити за проїзд своїм багажем, але капітан не ВЗЯв з мене жодного фартинга. Ми розлучилися великими приятелями, і я взяв з нього обіцянку відвідати мене в Редріффі. На позичені у ньо го п'ять шилінгів я найняв собі коня та провідника. Ідучи додому, я думав, що знову опинився в країні ліліпутів такими маленькими здавалися мені будинки, дерева, худоба й люди. Я боявся, що подавлю перехожих, і часто гукав на них, наказуючи зій ти 3 дороги. Разів зо два через мою нахабну поведінку мені мало не

розтрощили

голову.

Все змішалося в моїй свідомості, і мені навіть довелося питати у людей

дорогу до власного

дому.

Коли я нарешті прибув до свого будинку і слуга відчинив мені две рі, я нахилився до землі, щоб не стукнутися об одвірок. Побачивши дружину, я зігнувся аж до колін, щоб вона могла обняти мене. Дочку, що стала навколішки, чекаючи мого благословення, я спершу був не помітив, бо звик задирати голову й підводити очі вгору, а потім хотів був підняти її за стан однією рукою. На слуг і двох-трьох знайомих, шо в той час були у нас, я дивився згори вниз, неначе велетень на піг меїв. Я сказав жінці, що вона була занадто ощадлива, бо мені здава лося, шо вона та дочка звелися нанівець. Одне слово, я поводився так незвичайно, що всі вони так само, як і капітан, побачивши мене вцерше, вирішили, що я збожеволів. Згадую про все це лише для того, щоб показати велику силу звички і відносність наших понять. Невдовзі я пороз)'мівся і з роди~ою, і з приятелями, але жінка за явила, що більше не пустить мене в море. Проте лиха доля мала надо мною сильнішу владу, як читач дізнається про це згодом. Тим часом я закінчу другу частину моїх нещасливих мандрів.

Частина ІІІ

ПОДОРОЖ ДО ЛАПУТИ, 5АЛЬНІ5АР5І, ЛАГГНЕГГ А,

Г ЛА55ДА5ДРІ5А ТА ЯПОНІЇ

РОЗДІЛ Автор виряджаеться в свою третю подорож. Ного беруть у полон пірати. Злосливість голландця. Автора

висаджують на острів.

Він

потрапляє до

Лапути.

Не прожив я дома й десяти день, як до мене завітав капітан Віль ям Робінсон, корнуелЕ'ЦЬ, командир добрячого корабля на триста тонн «Надія». Я служив свого часу лікарем на судні, де він був капітаном.

Тоді ми з ним відбули подорож У Левант Він. завжди поводився зі мною скоріше як з братом, ніж як з підлеглим. Почувши про мій при ЇЗд, він завітав до мене. мабуть, просто з приязні. Ми зустрілися як давні друзі і про справи не говорили. Робінсон став учащати до нас і одного разу, висловивши своє задоволення, що бачить мене в доброму здоров'ї, запитав, чи назавжди я вирішив осісти вдома і розповів, що за два місяці він відпливає до Ост-Індії. Він запропонува.в мені - що· правда, перепрошуючи за те, що осмілюється порушити мій відпочи нок - посаду суднового лікаря. Він обіцяв призначити мені подвійну плату, дати в поміч ще одного лікаря та двох учнів і навіть дав слово

слухатися всіх моїх порад~ йому, мовляв, відомо з досвіду, що на мор ських справах я розуміюсь принаймні так само, які і він. Він наговорив мені так багато приємних речей, що я, знавши йоrn за цілком порядну й чесну людину, не міг одмовити йому. до того ж, незважаючи на всі злигодні, яких мені довелося зазнати, моя жадоба нових пригод не вгамувалася. Залишалося тільки переконати мою дру жину. Нарешті, я дістав-таки її згоду, спокусивши матеріальними ВИ-, годами, які ця подорож обіцяла нашим дітям. Ми відпливли 5 серпня 1706 року, а 11 квітня 1707 року прибули до Форта Святого Георга 1 й простояли там три тижні, щоб дати пере почити екіпажеві, бо у нас було багато хворих. Звідти ми вийшли ЮЗ Тонкін, де капітан вирішив кинути якір надовго, бо замовлений крам не був ще готовий і його не могли приставити йому навіть за кілька місяців. Прагнучи хоча б частково повернути витрати, заподіяні цією 1 Фор т С В я т О г о східній частині Індії.

rеорrа

старовинна назва Мадраса, міста в південно

117

мимовільною стоянкою, він купив шлюп, навантажив його різним кра мом, яким тонкінці торгують з сусідніми островами, і відрядив на нього чотирнадцять матросів, троє з яких були тубільці. Він призначив мене на командира шлюпа й доручив мені провадити торгівлю, поки справи затримуватимуть його в Тонкіні. Не пропливли ми й трьох день, як знявся великий шторм, що на протязі п'яти днів гнав нас на північний схід, а потім на схід. далі бу ря вщухла і стало на годині, але ввесь час подував чималий віте рець з заходу. На десятий день за нами погналися два піратські ко раблі і скоро наздогнали нас, бо мій шлюп, занадто навантажений, си дів глибоко, і ми йшли дуже повільно. Боронитися нам було нічим. Обидва кораблі взяли нас на абор

даж майже одночасно. Пірати з обох суден, як навіжені, скочили на

1\8

Ш.lІЮП, де ВСІ, з мого наказу, лежали ниць. Тоді вони пов'язали нас цуп кими мотузами і, поставивши вартових, кинулися обшукувати судно. Серед них я помітив одного голландця, який, здавалося, мав деяку владу, хоч і не був капітаном жодного з кораблів. Впізнавши англій ців, він забелькотів поганою англійською мовою і заприсягся, ЩО по зв'язує нас спинами один до одного й повикидає всіх у море. Я досить добре розмовляв по-голландськи і висловив надію, що він, як христия

нин і протестант та ще й з дружньої нам держави, попросить капітанів зглянутись на нас. Це й зовсім розлютило голландця, який, повторивши

свої загрози, повернувся до товаришів і з запалом почав говорити щось, мабуть, японською мовою, раз у раз повторюючи слова «кристияніос». Більшим піратським судном командував капітан-японець, ЩО трохи розмовляв голландською мовою. Підійшовши до мене, він поставив мені кілька запитань і, діставши на них відповідь у дуже покірливому тоні, сказав, ЩО нас не вб'ють. Віддавши низенький поклін капітанові, я звернувся до голландця й сказав йому, що мені боляче бачити у язич ника більше милосердя, ніж у свого ж таки брата-християнина. Та доро го заплатив я за свої нерозумні слова, бо цей нечестивець, не спроміг шись умовити капітанів кинути мене в море (на це вони, обіцявши вже, що мене не вб'ють, не могли згодитись), настояв на тілесній карі, ЩО зда лася мені гіршою за смерть. Матросів моїх розподілили нарівно між обома кораблями, а на шлюп призначили нову команду. Мене вирішили залишити в невеликому човні з парою весел, парусом та провізією на чотири дні. Японець із своїх власних запасів ласкаво подвоїв мій запас провізії і не дозвo.rІИВ нікому трусити мене. Коли я сідав у човен, гол ландець, стоячи на палубі, обкладав мене найжахливішоІО лайкою та прокльонами, які міг знайти в своїй мові. Приблизно за годину перед тим, як ми побачили піратів, я зробив виміри й визначив, ЩО ми перебували на 460 північної широти й 183· східної довготи. Від'їхавши трохи від піратських кораблів, я з допомо гою підзорної труби виявив на обрії пасмо островів, ЩО лежали на південний схід од мене. Я нап'яв парус і за три години, при ПОПУТНОl\lУ вітрі, добувся до найближчого з них. То була гола скеля, але в розко линах її я знайшов чимало пташиних яєць; викресавши вогню та розпа ливши верес і сухі водорості, я спік собі ці яйця на вечерю. Взятої з ко рабля провізії я не заЙма.в, вирішивши зберегти її на якомога довший час. Ніч я перебув під захистом скелі на підстилці з вересу, і спав зо всім не погано. Наступного дня я доплив до другого острова, далі - до третього, потім до четвертого, пливучи то на веслах, то під парусом. Щоб не докучати читачеві подробицями моїх лихих пригод, скажу тіль ки, шо на п'ятий день я добувся, нарешті, до п'ятого з бачених мною островів. який лежав на південно-південний схід від попереднього. до нього БУJlО далі, ніж я сподівався, і мені довелося пливти ці лих п'ять годин. Я об'їхав його майже кругом, перше ніж знайшов ІІ9

місцину, де можна було висісти - маленьку затоку, разів у три ширшу за мій човен. На острові були самі скелі; тільки місцями на нім росли кушики трави та всякого запашного зілля. Я забрав з човна свій неве личкий запас провізії і, підживившись трохи, заховав залишки Їжі в печеру, яких на острові було дуже багато. Потім я заходився збирати по скелях сухі водорості та траву, щоб ранком спекти собі на них яйця, бо при мені були кремінь, кресало, сірники й запальне скло. Ніч я про

лежав у печері біля своіх запасів. Замість ліжка мені була та сама трава, що вранці мала піти на багаття. Незважаючи на втому, спав я дуже мало, бо відчував неспокій, думаючи про жахливе життя в такій

відлюдній місцевості і про трагічну смерть, яка мені судилася. З туги та безнадії я не здужав навіть підвестися і виліз з печери тільки тоді, коли був уже білий день.

деякий час я блукав серед скель. Небо сяяло блакиттю. Сонце сві тило так яскраво, що треба було одвертати від нього обличчя. Раптом навколо стемніло, але зовсім не так, як це буває, коли набіжить хмара. Повернувшись назад, я побачив між собою та синцем якесь велике непрозоре тіло, що рухалося в напрямку острова. Воно було, здавало ся, на висоті двох миль і затуляло сонце на протязі шести чи семи хви лин, але я не помітив, щоб у повітрі похолоднішало, або щоб потемні шаЛ0 небо; здавалося, ніби я стояв У затінку під горою. Коли тіло на близилось до мене, стало ясно, що воно складається з якоїсь твердої речовини і має рівне, гладеньке дно, що блишало, відбиваючи поверх ню моря. Я стояв на висоті приблизно двохсот ярдів від берега і бачив, як воно знизилося до одного рівня зі мною за якусь милю від мене. Я видобув свою підзорну трубу і ясно розгледів людей, що сновигали по його спадистих, як здавалося мені, боках, але що вони там робили, розібрати не міг, ІІриродна любов до життя викликала в мене приплив радості. В ме ні знов прокинулася надія, що ця пригода так або інакше допоможе мені визволитися з безпорадного становища, в якому я опинився. Але, разом з тим, читач навряд чи зможе уявити собі почуття подиву, що обгорнуло мене, коли я побачив у повітрі острів, заселений людьми, що з своєї волі могли підіймати і опускати його або рухати вперед. Проте я не мав тоді великої охоти ВДdватися у філософію, і мене далеко більше цікавило питання, яку путь вибере острів, бо на той час він нібито спинився. Та незабаром острів підійшов ще ближче, і я міг уже розгледіти на ньому кілька рядів галерей та сходи, шо сполучали різні поверхи. На нижній галереї сиділи люди з довгими вудками в ру

ках. Коло них стояли глядачі й дивилися, як ті рибалять. Я почав ви махувати кашкетом (бо мій капелюх давно вже зносився) та носовою хусткою, а коли острів присунувся ще ближче, став гукати якомога голосніше. Придивляючись, я побачив натовп, що юрмився на найближ чому боці. З того, ЯК вони показували на мене пальцями один одному,

120

я зрозумів, що вони побачили мене, хоч і не озивались на мої ВИГУI<И. П'ять або шість чоловік побігли сходами вгору й зникли у верхній ча стині острова. Мені спало на думку, що їх послано сповістити про ме не когось із влади та дістати належні розпорядження. Натовп зростав, і менше ніж за півгодини острів став так, що між нижньою галереєю і мною лишилося яких-небудь сто ярдів. Тоді я при брав найблагальнішої пози і заговорив до них приниженим тоном, a,1Je не дістав ніякої відповіді_ Над самою моєю головою стояли, мабуть, якісь поважні особи, як я побачив з їхнього одягу. Вони про щось радилися, часто поглядаючи на мене. Нарешті один з них крикнув кілька слів чіткою, добірною співучою говіркою, що скидалася трохи на італійську. Бажаючи догодити ІМ близькою до їхньої ви мовою, Я Й собі відповів по-італійськи. Та хоч ми й не зрозуміли один одного, мій жалюгідний вигляд досить виразно промовляв про моє нещасне становище.

Вони знаками звеліли мені зійти зі скелі й підійти до берега, ЩО Й зробив. Летючий острів спинився досить близько, якраз надо мною. З нижньої галереї спустили ланцюг з прикріплеНИl\1 до нього сидінням. Я сів на нього, і мене зараз же підняли на блоках. SI

121

РОЗДІЛ

Опис звичаїв та поводжеНН/І лапутян. Нарис їхньої науки. Про короля та його двІр. ЯК

прийняли

там автора.

Побоювання

та

неспокій

мешканців.

Ступивши на острів, я опинився серед великого натовпу. В пер ших рядах стояли, як здалося мені, Їхні вельможі. Всі вони з цікавіс тю розглядали мене, і я платив ім тою ж монетою, бо ніколи ще не бачив людей таких чудних постаттю, одягом і поводженням. Голови у них були нахилені або на правий, або на лівий бік. Одне око диви лося всередину, а друге -- просто в небо. Іхній верхній одяг був при крашений фігурами сонця, місяця та зірок, впереміш з зображеннями скрипок, флейт, арф, сурм, гітар та багатьох інших музичних інстру ментів, незнаних у нас в Європі. Я помітив віддалік багато людей

в одязі слуг, що тримали в руках коротенькі палички з прив'язаним на кінці, неначе ціп на ціповищі, надутим міхуром. В кожному міхурі, як мені сказали потім, була .певна кількість сухого гороху або камін ців. Uими міхурами вони час від часу били по губах і по вухах своїх сусідів, але тоді я не міг добрати для чого це робилося. Виявилося, що розум цих людей так захоплюють глибокі міркування, що вони не можуть ні говорити, ні слухати слів інших, і привести до пам'яті їх можна тільки Доторкнувшися до іхніх органів слуху та мови. Через це ті, хто мають змогу, завжди тримають біля себе спеціального наймита (по-місцевому к л а йме н о л е) і ніколи не йдуть без нього на про

гулянку або в гості. Обов'язки клайменоле полягають у тім, щоб злег ка доторкатися міхуром до рота того, хто має говорити, і правого вуха

того, до кого звеРТ8JОться. Цей наймит не відходить від свого хазяїна під час прогулянок і подекуди злегка б'є його по очах, бо той завжди так заглиблюється в думки, що явно підпадає небезпеці впасти в про валля або стукнутись головою об вуличний стовп, або наткнутися на перехожого, або ж, зіткнувшися з кимсь, звалитись у рівчак. Вважаю за потрібне подати читачеві ці пояснення відразу, бо інакше він, так само, як і я, не зрозуміє поведінки моїх провожатих під час нашого переходу від нижньої галереї до верхньої частини острова й далі до королівського палацу. Поки ми йшли, вони раз у раз

забували, куди й чого йдуть, не звертали ніякої уваги на мій незви чайний для них одяг та вигляд і, здавалося, не чули й не бачили юрби, думки та манери якої були вільніші. Нарешті, ми добулися-таки до палацу й увійшли до парадного залу, де на троні сидів король, оточений найвизначнішими своїми вель

можами. Перед троном стояв великий стіл, увесь заставлений глобу сами, планетаріями та різними астрономіЧНIІ~И приладами. його ве личність і не поворухнувся, хоч наша поява викликала чималий шум. Він розв'язував якусь дуже складну задачу, і ми чекали принаймні

122

годину, Д~ки він подолав її. Обабіч, коло самого трону, стояли два молоденьКІ пажі з міхурами в руках. Побачивши, що король скінчив свою задачу, один з них злегка торкнувся міхуром до його рота, а дру гий до правого вуха, після чого його величність здивовано озирнувся, неначе враз прокинувся. Помітивши мене з товариством, він, очевидно, пригадав, що йому вже говорили про мене. Він промовив кілька слів, і один з пажів зараз же ляснув мене по правому вуху, але я знаками, як зумів, пояснив, що не потребую цього. Як виявилося згодом, така поведінка дуже пошкодила мені, бо на цій підставі його величність склав дуже низьку ціну моїм розумовим здібностям. Король, скільки я міг догадатись, ставив різні запитання, і на них я відповідав усіма

відомими мені мовами. Побачивши, що нам не порозумітися, король, вславлений своєю гостинністю до чужинців, наказав дати мені окрему кімнату в палаці й приставити до мене двох слуг. Мені принесли обід, і четверо вельмож, яких я бачив біля особи його величності, зробили

мені честь пообідати разом зі мною. Обід складався з двох перемін, по три страви в кожній. На першу п<;!реміну нам подали бараняче стег но у формі рівнобічного трикутника, кусок яловичини у вигляді ром боіда і пудинг у формі циклоїда. На другу переміну були дві качки, порізані частками, що скидались на скрипку, ковбаси, що вигином нагадували флейти та гобої, і теляча грудинка, формою - точнісінька арфа. Хліб слуги різали у формі конусів, циліндрів, паралелограмів та багатьох інших геометричних фігур. За обідом я дозволив собі запитати про назви різних речей їхньою мовою, і ці благородні особи, з допомогою своїх слуг з міхурами, охо

че задовольнили мою цікавість. Ім, видима річ, самим кортіло навчити мене іхньої мови, ЩО() потім вразити своїми великими здібностями. Не' забаром, я міг уже попросити не тільки хліба та води, а й усього, чого хотів. По обіді мої гості пішли, а до мене, з наказу короля, завітала нова особа в супроводі слуги' з міхуром. Ця особа принесла з собою перо, чорнило та три чи чотири книги і знаками дала мені зрозуміти, що її прислано навчити мене їхньої мови. Ми просиділи чотири годи ни, протягом яких я записав багато слів з поясненням проти кожного з них, а також вивчИв кілька коротеньких фраз. Мій учитель наказу вав слузі давати йому той або інший предмет, повертатися, вклоня тися, сідати, вставати, ходити тощо, а я записував,

як усе

це зветься

по-їхньому. В одній з книжок він показав мені малюнки сонця, місяця, зірок, знаків зодіаку\ тропіків і полярних кіл, а також різні геомет ричні фігури двох та трьох вимірів, назви яких я також позанотовував. Далі він назвав і описав мені всі музичні інструменти і познайомив І З о Д і а к пояс на небесній сфері, по якому рухаються Сонце, Місяць 1а планети. Ді.питьс.я на дванадцять знаків, що називаються за сузір'ями: Телець, Рак, дІва і т. ІН.

1:23

мене з термінами, . потрібними для того, хто грає на них. Коли. він пі шов, я переписав за алфавітом усі слова та їх переклад. Таким спо собом, завдяки моїй незраДJIИВій пам'яті я за небагато днів зробив чималі успіхи у вивченні їхньої мови. Uей летючий острів називається у них Лапута, і походження цього слова мені так і не пощастило дощукатися. Л а п стародавньою мовою

значило високий, а унт У - управитель. Злиття цих слів дало, як вони кажуть, Лапута. Я не згодний з таким поясненням, BOHu здається мені трохи штучним, і я дозволив собі запропонувати тамтешнім учеНИ:\-1 свою гадку. Я виводжу слово Лапута з л а n а ут е д. Лап означає, власне, відблиск сонячного променя в морі, а аутед - крило. Я, проте, не буду обстоювати своєї гіпотези і лишаю розв'язати це питання без сторонньому читачеві. Придворні, ЩО за дорученням короля піклувалися мною, поба чивши, в якому жалюгідному стані мій одяг, другого ж ранку покли кали кравця і звеліли йому зняти з мене мірку. Майстер виконав це

зовсім не так, як роблять майстри у нас в Європі. Вимірявши мій зріст квадрантом, він з допомогою лінійки та компаса вирахував усі по трібні йому розміри, записав Їх на папері й через шість днів приніс готовий костюм. Він був зроблений дуже погано і зовсім не пасував до ме·не, бо кравець трохи помилився в своїх розрахунках. Та я по б.!Іажливо зауважив, що такі випадки трапляються часто і на них не

варто

звертати

увагу.

Через брак одягу та хворобу мені довелося провести кілька днів у себе в KiMH.:JТi. За цей час я набагато поширив свій словник; з'явив ШІІСЯ потім при дворі, я міг розуміти багато з того, що сказав король, і вrдпов[дати на деякі його запитання. З наказу ЙОГО величності острів скерували на схід-південний схід, до Лагадо, земної столиці їхньої держави, до якої було щось із дев'я носто миль. Наша подорож туди тривала чотири з половиною дні, при чому я зовсім не відчував руху острова в повітрі. На другий день, близько одинадцятої ранку, король своєю власною особою, разом з усіма. вельможами, дворянством, та урядовцями влаштував кон церт; протягом трьох годин вони безупинно грали на різних інструмен

тах і мало не оглущили мене. Змісту музики я не розумів, аж доки мені не пояснив його мій учитель. Він сказав, ЩО вуха місцевих меш канців звикли до музики небесних сфер, яку можна завжди чути на протязі певних періодів, і тепер царедворці готуються до чергового концерту, щоб і собі приєднатися до гармонії небесних сфер. Простуючи до Лагадо, їхньої столиці, його величність наказував зупиняти острів над деЯКИ:\1И містами та селами, щоб його підданці могли подати йому свої прохання. Для цього з острова спускали бага то мотузів з важками на кінцях. Люди прив'язували до них свої прохання, і ті зараз же підлітали угору, як то буває з клаптиками

124

паперу, які школярі пускають по нитці до змія. Іноді нам знизу пере давали вино та їжу, і лапутяни підіймали їх до себе на БЛОКdХ. Мої знання математики стали мені у веJТикій пригоді при засвоєн ні фразеології, в значній мірі побудованої на цій дисципліні та на музиці, з якою я теж був непогано обізнаний. Всі Їхні ідеї пов'язані з лініями та фігурами. Бажаючи, наприклад, розповісти про красу жінки або якоїсь тварини, вони описують її ромбами, колами, парале лограмами, еліпсами та іншими геометричними фігурами або вживають порівнянь, запозичених з музичного лексикону: повторювати Їх тут

126

було б зайвим. У кухні королівській я бачив усі геометричні фігури й музичні інструменти, форми яких кухарі наслідують, готуючи різні страви до столу його величності. Будинки лапутянські побудовано надзвичайно погано. Стіни ви кривлені і ніколи не сходяться під прямим кутом. Всі ці недоладності пояснюються зневагою до прикладної геометрії, якою вони гребують, як вульгарним, механічним знанням, а також тим, що хитромудрі вка зівки, які лапутяни дають будівникам, неприступні для звичайного ро зуму й спричиняються тільки до непорозумінь. Хоч як уміло поводяться вони на папері з лінійкою, олівцем та циркулем, але в щоденному, домашньому житті я ніколи не бачив людей незграбніших, вайлува "іших і таких нетямущих у всьому, що не стосується до математики та музики. Міркують вони погано й завжди палко сп€речаються, крім тих випадків, коли мають рацію, але такі випадки трапляються рідко. Мрії, фантазії, вигадливість невідомі їм зовсім, і в мові лапутянській немає навіть слів для таких понять. Обсяг Їхніх думок і інтересів обмежено двома зазначеними галузями. Більшість лапутян, а надто ті, що працюють у галузі астрономії, ставляться з великим довір'ям до астрологічних віщувань, хоч і сором ляться визнати це привселюдно. Але найчудніши1Vl і найнезрозумілішим явищем .здавалася мені їхня пристрасть до політики, в якій вони над звичайно кохаються, раз у раз дискутуючи питання державного харак теру й гаряче обстоюючи кожну деталь партійної думки. Щоправда. такий самий нахил я спостерігав і в більшості моїх знайомих європей ських математиків, але ніколи не міг знайти нічого спільного між цими двома галузями знань. Мабуть, вони гадають, що керувати та ору дувати світом не тяжче, ніж повертати глобус, бо в найбільшому колі стільки ж градусів, як і в найменшому. А втім я думаю, що ця харак терна для математиків риса походить від загальнолюдської власти вості втручатися саме туди і цікавитись тим, що ми найгірше знаємо й до чого найменше підготовані наукою та природою. Лапутяни завжди хвилюються і не мають ніколи спокою, але їхні страхи викликано причинами, що майже не впливають на інших смерт них, вони бояться змін, що відбуваються в тілах небесних: наприклад, що земля, через постійне наближення до сонця згодом буде поглинена або знищена ним; що поверхня сонця, поступово вкриваючись шлаком, перестане давати світло й тепло; що Земля, уникнувши нещодавно сутички з хвостом останньої комети, який неминуче спопелив би ЇЇ, можливо, буде зруйнована найближчою кометою, яка має з'явитися, за їхніми обчисленнями, через тридцять один рік. На Їх думку, коли ця комета наблизиться до сонця, вона дістане від нього теШІа в десять тисяч разів більше, ніж є в розпеченім до червоного залізі; а відда ляючися від сонця, вона понесе з собою і свій вогненний хвіст у міль йон чотирнадцять МИJlЬ завдовжки. Якщо ЗеМJlЯ, проходячи крізь ньо-

1:27

ГО. ЩlИниться на сто тисяч миль від ядра, або головного тіла комети, то вона неодмінно займеться вогнем і обернеться на попіл. Побоюва лися

вони й того, що сонце, випромінюючи щодня своє тепло і

нічим

не поновлюючи його, нарешті зовсім згорить і погасне, а це супрово дитиметься загибеллю Землі й усіх планет, які дістають від нього світло. Вони так бояться

всяких небезпек, які нібито чигають на Землю в космосі, що не можуть спокійно спати в своїх ліжках і позбавляють себе можливості користатися звичайними розвагами та відпочинком. Стрінувшися вранці з знайомим, кожен з них перш за все запитує про стан Сонця вчора ввечері та сьогодні вранці, а також про те, чи є на Jtія уникнути ,сутички з кометою, що наближається. Такі розмови Їм дуже до вподоби, і завжди зводять мені на думку наших хлопчиків, що страшенно люблять слухати різні страхіття про духів та домовиків, а наслухавшись, бояться лягати спати. За якийсь місяць я настільки опанував їхню мову, що міг вільно відповідати мало не на всі запитання короля, коли мав честь бувати

в його товаристві. його величність не цікавили ні наші закони, ні уря дування, ні звичаї тих країн, де я бував, і він обмежував свої запи та.ння тільки галуззю математики; та й то слухав мене неуважно і зне важливо, дарма, що з обох боків у нього завжди стояли два пажі, які частенько будили його увагу своїми міхурами.

РОЗДІЛ

Явище, з'ясоване завдяки сучасній філософії та астрономії. Великий розвиток астро номіі у лапутян. Королівський спосіб придущувати повстання.

я попросив короля дозволити мені оглянути острів, і король не тільки ласкаво дав мені дозвіл на це, але й звелів моєму вчителеві супроводити мене. Найбільше кортіло мені дізнатися, які природні або штучні причини рухають острів, і тепер я можу розповісти про це читачеві. Летючий або плавучий острів має форму правильного кола в чо тири з половиною милі (або сім тисяч вісімсот тридцять сім ярдів) У діаметрі і, значить, площа його становить десять тисяч акрів. Зав товшки він триста ярдів. Дно його, тобто спідня поверхня, яку видко тільки знизу, являє собою алмазну пластину ярдів у двісті завтовшки. На ній у звичайному порядку лежать різні породи мінера лів, укриті зверху шаром чудового чорнозему, в десять, а то й двана

дцять

футів

середини,

йшовши

128

завглибшки. через це роса

рівчаками, стікає

Поверхня та дощова

чотири

острова

нахилена

вода, що падає

Вf'ликі

від на

водозбори.

країв

до

острів,

про

Кожен з

них

~Iaє щось із півмилі в обводі й розташований на двісті ярдів від центру. Воду у водозборах удень випаровує сонце, і тому вони ніколи не бу·

нають

переповнені. А

втім, король при потребі може

піднести ol:T;>iB

понад хмари і таким способом запобігти дощеві чи росі. В 'самому центрі острова є провалля щось із п'ятдесят ярдів у діа метрі. Ним астрономи входять у печеру, що має форму купола і з~еть

ся через те Ф л анд О н а а н ь й О л е, або Льох Астрономів. Вона заглиблюється на сто ярдів у товщу алмаза. Печеру завжди осві глю ють двадцять ламп, і Їхнє світло, відбиваючись від рівних стін, зали ває все навкруги. Льох устатковано найрізноманітнішими сеКСІ111Т'1ми, квадрантами, телескопами, астролябіями та іншими астрономічни ми приладами, але головне чудо, від якого залежить доля цілого остро ва, є величезних розмірів магніт у формі ткацького човника. Він ма,,' шість ярдів завдовжки і, в найтовщому місці - принаймні три ярди завширшки. Магніт прикріплено до міцної алмазної осі, і на ній він урівноважений так точно, що повертається від найменшого ДОТИІ(У ру

ки. його вміщено в порожній алмазний циліндр у чотири фути заввиш ки, стільки ж завтовшки і дванадцять ярдів у діаметрі, постанлений горизонтально на вісім алмазних ніжок, кожна в шість ярдів заввишки. Всередині внутрішньої поверхні циліндра є два отвори в дваДЦЯТІ. дюймів завглибшки, куди встановлено кінці осі магніта.

Ніяка сила не може зсунути магніт із місця, бо циліндр з ніж ками

становить єдине

суцільне

тіло

з алмазом, що

править

за спід

острова.

За допомогою магніта острів рухається вгору, вниз або вбік. З од ного

кінця

магніт

має

відштовхувальну,

другого

притяга_'lЬНУ

силу. Поставивши його вертикально, притягальним ПОЛІОС0\! до З('м лі, лапутяни знижують острів, а коли повернути вниз відштовхуваль ний полюс, острів відразv здіймається вгору. Поставлений навско("и, магніт примушує Лапуту йти теж навскоси, бо його сили завж:ш діють по лініях, паралельних його напрямові.

Таким скісним P~'XOM остпів пеrе"vвається від OJТHiєї частини во

лодіння короля до іншої. Отже, здіймаючи, коли треба, або опvскаю чи магніт, .острів змушують то Пі~і~,;"Іатись, то знижуватись у скісно ~IY

наП~ЯМІ; таким

ЄТLСЯ

ПІД

чергуванням

незначним

кутом)

ПIДІимань

та

опускань

ОСТРІВ пересувається

(рух

від однієї

відбува.

частини

держави до іншої.

Слід, проте, зауважити, що він не може підійматись вищ(, як ІІа чотири милі. Астрономи пояснюють це тим, що магнітне тяжіння від ч) вається

його

на

лише

величності

нього,

на

відстані

магніт

залягають

перевагами

такого

чотирьох

не має

л~ше

миль.

ніякої сили,

м('жах

цього

Поза

межами

ВОЛО.1інь

бо мінерали, які

королівства.

~ипдногu становища, .король легко

діють

Користуючись може

привести

до покори всяку краІНУ, що лежить у поЛІ тяжіння магніту.

t).1.

Спіфт

129

Коли магніт стоїть горизонтально, острів зупиняється. Адже d та кому

випадку полюси магніту, знаходячись на

землі, діють

однаковою

силою,

один

однаковій відстані

штовхаючи

острів

від

угору,

другий - тягнучи його вниз, черєз що він зовсім зупиняється. Доглядати магніт доручено надійним астрономам, що з наказу К() роля змінюють його положення, скеровуючи острів у потрібний біJ\. Більшу частину свого життя вони проводять, вивчаючи небесні Ti"~a крізь підзорні труби, перел якими наші телескопи багато поступаються своєю якістю. Іхні найдопші теJlескопи мають тільки три фути, aJle збільшують краще, ніж наші стоярдові, та ще й дають чистіше зобра· ження. Ось чому у відкриттях своїх вони випередили наших європей (ьких астрономів і вмістили в своєму каталозі неба десять тисяч зірок, тоді як У найповнішому нашому немає й третини ЦЬОI"О числа. Лапутяни вели спостереження над дев'яноста трьома різними коме тами і з великою точністю встаНОВИJlИ час їхнього повороту. Якщо всі ці виміри правильні, то бажано було б опублікувати їхні спосте реження; тоді вся теорія комет, що й досі шкутильгає на обидві, набу ла б виразності та ясності інших галузей астрономії. Коли яке-небудь місто знімає бунт або відмовляється сплачувати звичайні податки, король приводить мешканців до покори двома спо собами. Перший, і менш жорстокий, полягає в тім, щоб ппставити острів якраз над містом та околишніми землями й тим позбавити їх со нячного світла й дощу, тобто викликати голод і хвороби. А якщо про вина їхня того заслуговує, Їх можна в той же час бомбардувати вели ким камінням, од якого в них немає іншого порятунку, як тільки хова тися у підвали або льохи, при чому покрівлі Їхніх будинків вщент руй нуються. Коли ж повстанці уперто тримаються свого, до послуг КОрОЮI € останній спосіб острів просто спускається на землю й знищує все дощенту - і будівлі і людей. Проте це - крайній засіб, і король дуже рідко вдається до нього. З одного боку, йому й самому він не до вподо, би, а з другого - і міністри не наважуються дати йому таку пораду.

Вони бояться викликати ненависть народу, який міг би сплюндрувати Їхні маєтки. Хочу пояснити, ЩО вся власність вельмож знаходиться пнизу, а -летючий острів належить самому королеві. Крім того, є ще важливіша причина, чому королі цієї країни заз жди відчували огиду до такої жахливої кари й удавались до неї хіба тільки в крайній потребі. Якщо в місті, засудженому на зруйнування, є якісь високі скелі, або в нім багато високих шпилів, чи кам'яних стовпів - то раптове падіння може пошкодити алмазну ОСJЮВУ острова. Вона може розколотись від в\:,ликого удару, або тріснути від вогню по

жарищ, як то части трапляється із стінаl\1И наших залізних та кам'я них димарів. ие добре відомо простому людові і, обстоюючи свою во лю та власність, він знає, до якої межі можна доводити свій опір. Та й король, коли вже вирішить розчавити яке-небудь місто, наказує спу-

130

скати острів якнайтихіше, неначебто з любові до насел'ення, а на справді боячись пошкодити алмазне дно. Бо тоді, на думку всіх їхніх філософів, магніт не триматиме острова, і вся його маса впаuе на землю.

Років зо три перед моїl\\ прибуттям до лапутян, стялася незвичай на подія, ЩО замалим не була фатальною для тої монархії, принаймні

ДЛЯ її теперішнього державного ладу. Иого величність прилетів до J1індаліно, другого своїми розмірами міста в KOpOJliBCTBi і одержав багато скарг на представників влади. За три дні по його відбутті го родяни зачинили міську браму, заарешту!3али губ~рнатора і з дивониж

НОІО

енергією та

швидкістю

спорудили

на

кутках

міста

(стіни' його

стаНовлять правильний ЧОТIlРИКУТНИК) чотири масивні башти, такі зав вишки, як і гранітна гостроверха скеля в самому центрі міста. На баш тех, так само, як і на' вершку скелі, вони поставили по великому ма

гніту і запаС~lИКО.'10сальну кількість дуже горючого палива, сподіва ючись страшним полум'ям РОЗКОJІОТИ алмазний спід острова, в разі їхній план з магнітами зазнав би невдачі.

Тільки за вісім місяців короля повідомили про те, що Ліндал.іно

зчинило бунт, і він наказав направити острів до того міста. Населен няміста вирішило боротися до кінця і запаСJlОСЬ провіан.том. Посере,l

міста

протікає велика річка. М.ар.но король

ширяв над повстаНЦЯl\<1l1,

позбавляючи їх дощу й сонця. Тоді він звелів СПУСТИТИ з острова безлі'l мотузів, але нікому й 'на думку не спало просити в нього милості. Зате до Лапути полетіла сила надзвичайно зухвалих претензій; в них вим,:l галось відшкодувати всі вчинені місту несправедливості, повеРНУТIІ привілеї, надати населенню права обирати губернатора і подібні д() цього безглузді речі. У відповідь на це його величність звслін усі\1 остров'янам кидати з спідньої галереї великі камені на місто, але лін далінці врятувались від цього лиха, поховавшись із своїм майном у чотирьох баштах та інших кам'яних спорудах і по льохах. Тоді король, поклавши за всяку ціну приборкати зухвалих, нака зав зараз же спустити

острів на сорок ярдів од верхів башт і скелі. Наказ королівський БУJlО виконано, aJle урядовці, які здійснюваJlИ його, ВИЯВИJlИ, ЩО спуск проходив куди швидше проти звичайного. Повернув ши магніт, вони ледве спромоглися зупинити острів у повітрі, але по мітили, що він все ж таки має тенденцію падати. Негайно повідомивши КОРОШ! П[10 це дивне ЯВllще, вони ПРОСIIЛИ в його величносТІ QОЗВОЛУ підняти острів вище. Король згодився, СКJlикаJIИ велику нараду, і уря довці, які відали магнітом, дістали наказ бути присутніми на ній. Одно му з найстаріших та найдосвідченіших серед НИХ ДОЗВОJІЄНО було про вести запропоновану ним спробу. Він узяв міцний мотуз У сто ярдів завдовжки, а коли острів піднявся над містом на таку височінь, ЩО помічена НИ~IИ притягальна сила перестала діяти, прив'язав до кіНІІІІ мотуза шматок алмазу з доміщкою заліЗНЯІ<а, .таl\ОГО СКЩІДУ, як на спо

ді острова, і став повільно спускати його з долішньої галереї над од

нією баштою. Не встиг алмаз спуститися й на чотири ярди, як урядо ;веuь відчув, що його тягне вниз з такою силою, що він ледве витяг йо :го назад. Потім він скинув з острова кілька уламків алмазу і спосте

:ріг, що всіх Їх з великою силою притяг до себе верх башти. Таку ж таки спробу провів він і з іншими трьома баштами та із скелею, і на IСлідки кожного разу бували однакові.

Отак городяни розладнали всі плани короля, і (ми не будемо зупи нятись на подробицях)

йому довелося дати спокій тому місту.

Один з міністрів запевняв мене, що коли б острів спустився на!! містом так низько, що не міг би знову піднятись, то ліндалінці позба вили б його здатності пересуватися, вбили б короля з усіма міністрами і цілком змінили б державний лад.

Основний закон uієі держави забороняє королю, двом його стар uщм синам та королеві залишати острів з будь-якого приводу.

р о з Д І Л

Автор покидає Лапуту. Ного приставляють до Бальнібарбі. Він прибуває до столиці. Опис столицІ та прилеглих місцевостей. Один вельможа гостинио приймає автора. Ного розмова 3 цим аельможею.

Не можу сказати, щоб зі мною тут погано поводились. Проте я Biд~ чував деяку зневагу в ставленні до себе, бо і король, і його підданці з усіх галузей знання цікавилися тільки математикою та музикою, з чим я був обізнаний куди менше, ніж вони; тому й поважали вони ме не мало.

Я з свого боку, оглянувши все, варте уваги, дуже хотів покинути острів, бо він та й мешканuі його мені вкрай набридли. Лапутяни, що правда, великі знавuі в двох згаданих мною галузях, які я завжди ша нував і в яких сам дещо тямлю, але вони так захопилися абстрактним

мисленням, що я ніколи не зустрічав неприємніших компаньйонів. Під час мого двомісячного перебування в Лапуті я розмовляв тільки з жін ками, крамарями, служниками, що носять міхури, та придворними па

жами,- через що мене надзвичайно зневажали,- але тільки від них і міг я дістати розумні відповіді. Щиро вивчаючи мову, я її добре засвоїв і вирішив при першій же нагоді залишити острів, де мені так мало приділяли уваги. При дворі був один вельможа, близький родич короля, якого всі мали за найбільшого неука та дурня і тільки через його родинні зв'яз1<И 3 королем віддавали йому належну шану. Він зробив великі послу1"И королівському домові, мав чималі природні здібності та добру осві -ту, був, безумовно, порядною й чесною людиною, але не мав музичного <:.луху і, як зловтішно казали його вороги, не вмів навіть витримувати

.132

такт у музиці. Крім того, з великими труднощами навчили його дово дити найпростіші теореми. до мене цей вельможа ставився надзвичай но прихильно і часто вшановував мене своїми візитами, під 'Іас яких розпитував про європейські справи, про закони, звичаї та освіту в тих численних країнах, де мені довелося бувати. Він дуже уважно слухав мене і завжди робив цілком слушні зауваження. Відповідно до свого стану він мав двох слуг із міхурами, але брав їх з собою тільки до дво· ру, або коли віддавав офіціальний візит, і зараз же відпускав, ледве ми

лишалися вдвох.

Ось цю видатну особу я й просив поклопотатися за мене перед королем у справі мого від'їзду. Він погодився, хоч і з жалем, як сам мені сказав; він робив мені різні вигідні пропозиції, але я Їх відхиляв, висловлюючи при тому глибоку подяку за них.

лютого я попрощався з королем та його двором. його величність

дав мені щедрі подарунки, що коштували не менше як двісті англій ських фунтів; на таку ж суму обдарував мене мій протектор, родич короля, який дав, крім того, ще й листа до свого приятеля в Лагадо.

Острів у той час кружляв над горою милі за дві від столиці, і мене спустили з нижньої галереї так само, як колись підняли. Частина континенту, що становить володіння монарха Лапути. зве

ться Бальнібарбі, а столиця - як я вже згадував свого часу - носить ім'я Лагадо. Я з деякою приємністю відчув під ногами твердий грунт і без ніяких перешкод, одягнений по-їхньому і досить обізнаний з міс цевою говіркою, добувся до міста. Швидко знайшовши будинок особи, до якої У мене була рекомендація. я передав хазяїнові лист від м()го друга - вельможі з острова - і був прийнятий дуже ласкаво. Цей

значний лорд, Мьюноді на ім'я, дав мені помешкання в своїм бу динку, де я й жив увесь час мого перебування в Лагадо, користуючись надзвичайною гостинністю господаря. Другого ранку по моїм приїзді цей вельможа повіз мене каретою оглянути місто, приблизно вдвоє менше, ніж Лондон. Будинки в ньому дуже оригінальної форми, і серед них багато зовсім зруйнованих. Меш канці, одягнені здебільшого в лахміття, швидко ходили по вулицях, дико втопивши погляд В одну точку. Поминувши міську браму, ми проїхали милі зо три полем, де я бачив багато селян, що якимсь зна ряддям длубались у землі. Шо саме вони робили, я розібрати не міг. Не помітив я також ніде ні трави, ні хліба, дарма що грунт був, оче видно, дуже родючий. Незвичайний вигляд міста та його околиці не міг не здивувати мене, і я попросив пояснень у свого супутника. Я не розумів, як при такій силі заклопотаних облич, при стількох головах і руках ніде не видно було наслідків Їхньої праці - лани лежали не оброблені, будинки занедбані, а зовнішній вигляд людей та Їхній одяг свідчили тільки про злидні та нестатки. Лорд Мьюноді був дуже значний урядовець; протягом кількох ро-

133

ків він був губернатором у Лагадо, але через намову ЙОГО звільнеj-IО, як нt::здатного до врядування. Проте король не позбавив його своєї прихильності і вважав за добромисну, хоч і обмежену та чудерНС111ЬКУ людину.

ВИСJlухавши мою відверту думку про країну та 11 мешканців, лор] тіJ1ЬКИ зауважив, що я дуже мало прожив тут, щоб скласти праВИJIЬ' ну думку, що різні нації мають різні звичаї, і сказав ще кілька

фраз загального характеру. А коли ми повернулись до його палацу, він запитав, як подобається мені його будинок, які недоладності знайшов я в нім і що можу закинути щодо зовнішнього вигляду та одягу його слуг. Таке питання він міг поставити цілком вільно, бо все в будинку вражало ррзкошами, порядком і охайністю. Я щиро відповів, що його розум, здібності та багатство охороняють його від усіх вад і пороків, ДО яких призводять інших недоумкуватість й убозтво. Тоді його ясновеJJЬ' можність запропонував відвідати його маєток, миль За двадцять віл міста. Я сказав, що я завжди до його послуг, і вранці другого дня ми поїхали туди. Дорогою він вказував мені на різні способи, якими фермери об· робляють свої лани, але мені було зовсім незрозуміло, в чому Їх сенс, бо тільки подекуди я помічав на ланах якусь билинку або бадилля. Та за три години картина ста.ла зовсім інша. Ми вступили в напроЧ}Д гар ну місцевість. Близько одна від одної стояли чепурненькі хатки ферме рів, наділи було обгороджено тинами й поділено на луки, лани й ви ноградники. Не пригадаю, щоб будь-коли я бачив приємніший краєвид. його ясновельможність, помітивши, що оБJlИЧЧЯ моє прояснюється, зітхнув, а потім сказав, що це починаються його маєтки, і що так буде до самого його дому; що майже всі земляки глузують з нього і дорі кають йому за нікудишнє господарювання та поганий приклад, який він дає цілому королівству. Лорд, пояснив, що наслідувачін у нього обмаль, і всі вони такі ж старі, уперті й чудні люди, як і він сам. Нарешті ми під'їхали до будинку, величної споруди, побудованої за найкращими взірцями стародавньої архітектури. Фонтани, сади, алеї, гроти,- все це було розташоване дуже вигідно і з великим сма· ком. Я віддав належну хвалу всьому, що бачив, та його ясновС'.ІІЬМОЖ-· ність неначе не звертав уваги на мої слова. Тільки по вечері, коли ми залишилися віч-на-віч, він із сумним виглядом сказав, що йому, напев но, доведеться зруйнувати свої будинки і тут, і в місті, перебудувати їх за сучасним зразком, знищити всі плантації та почати господарювати, як і всі, наказавши зробити те саме й своїм орендарям. В іншому разі його обвинуватять у зневазі до громадської думки, химерності й неуцт ні, а це, мабуть, збільшить незадоволення його неличності. Він заува жив, щО я, напевно, стриманіше ставитимуся до досягнень їхньої науки, І,ОЛИ дістану 8і,1 нього деякі відомості, ПРО які я навряд чи чув при

13.4

дворі, бо там народ занадто заглибився в свої розумування й не ди виться на те, що робиться в країні. В загальних рисах його оповідання зводилось ось до чого: років сорок

тому

чи

ТО

якихось

справах,

чи

то

для

розваги

дехто

його земляків поїхав до Лапути. Проживши на острові п'ять місяців і поверхово ознайомившися там з математикою, мандрівники повернулись назад, ущерть повні легковажних ідей, що панують у тій повітряній країні. дома ці особи почали ганьбити ввесь земний лад і забрали собі в голову переробити по-своєму і мистецтво, і науку, і мову, і техні· ку. Щоб здійснити свої мрії, вони домоглись у короля дозволу заснува ти в Лагадо Академію проектів, і ця витівка так прищепилася, що те пер у цілому королівстві немає жодного більш-менш значного міста,

де не було б такої установи. В академіях професори вишукують нові методи й правила землеробства та будівництва і вигадують незнані досі інструменти й приладдя для промисловості. Вони кажуть, що вна слідок їхніх досліджень праця однієї людини стане вдесятеро продук тивнішою, протягом тижня можна буде спорудити палац з такого трив кого матеріалу, що він стоятиме вічно, не потребуючи ремонту, овочі та хліб достигатимуть тоді, коли ми того захочемо, а врожай збільшить ся у сто разів. І це тільки незначна частина їхніх обіцянок. На преве ликий жаль, в усьому тому є єдина хиба - жоден з цих проектів ще не закінчений, а тим часом ціла країна зубожіла, будинки поруйнува лись, і люди ходять голодні та обідрані. Та прожектери на це не зва жають, вони провадять свої витівки в п'ятдесят разів упертіше, спону кувані заразом одчаєм і надією. Утаємничивши мене в ці справи, лорд додав, що ні в якому разі не хоче позбавити МеІсІе приємності побачити Їхню Велику Академію на власні очі. Він просив, щоб, їдучи по неї, я звернув увагу на руїни під горою, милі за три від шляху. Історія їх така. У нього за півмилі від дому був гарненький млин, що стояв на великій річці й задовольняв його власні потреби, а також потреби багатьох його орендарів. Років сім тому до нього з'явилися члени клубу прожектерів і запропонували зруйнувати той млин, а замість нього збудувати новий на схилі гори, де треба було прокопати довгий канал, що подавав би воду до машин, а ті підіймали б її трубами на гору. Вітер на вершині гори хвилюва тиме воду й тим надаватиме їй руху. Коли вона тектиме вниз схилом, її буде потрібно вдвоє менше, щоб крутити колесо млина, ніж у річці н.а рівнині. Під той час він був у незлагоді з королівським двором, і з поради приятелів погодився на таку пропозицію. ПО двох роках ро боти, ДО якої було притягнено сто чоловік, проект зазнав невдачі, а прожектери подались собі п'ть, скинувши всю провину на нього. Від тоді члени клубу з нього Г.1УЗУЮТЬ і в той же час підмовляють на таку саму спробу інших, гарантуючи

повний успіх проекту.

Через кілька днів ми повернулись до

міста.

його

ясновельмож-

135

ність, з огляду на погану с.вою славу в Академії, не хотів іхати тули сам, а попросив одного з своїх друзів провести мене ту ди і відрекомен дувати

як

людину,

шо

дуже

кохається

проектах,

вельми

допитливу

і легковірну. І в цім була частка правди, бо замолоду я й сам був тро хи

прожектер.

РОЗДІЛ

Авторові ДОЗВОJJено ОГJJЯНУТИ ВеJJИКУ Академію в Лагадо. ДОКJJадниіі опис Академії. Які ДОСJJідження

провадять IІрофесори.

Виявилося, шо Академія міститься цілу

в)лицю,

спеціально збудовану

на

не

в одній

місці

будівлі, а займає

колишнього

пустиря.

Президент Академії прийняв мене дуже привітно, і я багато днів ходив, оглядаючи всі корпуси. В кожній кімнаті працював один або декілька винахідників. Загалом я відвідав не менше як п'ятсот кімнат.

Перший винахідник, до якого я зайшов, був худорлявий чоловік з вимазаними сажею руками та обличчям, з довгою бородою й розпат ланим волоссям, обсмаленим у багатьох місцях. Иого верхній одяг, со рочка та шкіра були однакового кольору. Він уже вісім років працю вав над проектом добування сонячного світла з огірків. Переховуване в герметично закритих посудинах, це світло змогло б нагрівати повітря

хмарного та дошового літа. Од нього я довідався, шо через яких-небудь вісім років він, безпrречно, спроможеться постачити за недорогу ціну сонячне проміння для губернаторових садів. Але він скаржився, шо те пер у нього немає грошей, і просив у мене хОч яку-небудь дешицю, шоб дістати змогу продовжити дослідження, бо зараз огірки кош тують дуже дорого. ЗнаtlШИ їхній звичай циганити в кожного, хто до них заходить, лорд Мьюнеді постачив мене грошима, і я зробив йому невеликий подарунок. Потім відвідав іншого вченого, шо збирався перепалюванням льо ду здобути гарматний порох. Той показав мені свою наукову працю

під назвою «Ковкість огню», яку він збирався видати. Був там надзвичайно вигадливий архітектор, шо вдосконалював новий метод спорудження будинків. Иого метод полягав у тім, шо бу дувати починали з даху і кінчали фундаментом. Свій проект він об грунтовував спостереженнями над павука ми та бджолами, які спору джують собі оселі подібним способом.

Працював в Академії і сліпий учений з багатьма сліпими ж учня ми, робота яких

полягала в змішуванні малярських фарб. Вони вчи

лися відрізняти Їх одна від однієї на запах та дотик. Мені у них не по щаСТИJlО, бо під час лекції учні часто помилялися, та й сам професор рідко вгадував фарби. Проте все вчене товариство дy}.~e поважало його

136

і заохочувало до дальшої праці. В наступній кімнаті мене зустрів вина хідник, що знайшов новий спосіб орати землю. Щоб уникнути витрат на плуг, худобу та робітників, він пропuнував використати для оранки свиней. За його системою на полі, яке мають оброб.rrяти, копають ямки глибиною У вісім дюймів. Туди закопують через кожні шість дюймів ІЗі

жолуді, фініки або каштани, що їх свині дуже люблять. Далі на поле випускають шістсот, а то й більше свиней і ті, шукаючи їжі, зорюють весь грунт та ще й угноюють його власним своїм гноєм. Щоправда, до свід довів, що витрат і часу така оранка забирає дуже багато, а вро жай, якщо він взагалі буває, не можна назвати гарним. А проте ні в кого немає сумніву, що в майбутньому цей метод досягне блискучих результатів. В сусідній кімнаті всі стіни й стеля були в павутинні. Лишався тільки вузький прохід для вченого. Коли я вступив у кімнату, професор, голосно скрикнувши, попросив мене не турбувати його павуків. Далі він почав говорити про помилку, в яку вдався світ, розводячи шовко прядів і не використовуючи цих численних хатніх комах, що не тільки тчуть, але й сучать нитки. На його думку, тканини з цих ниток можна буде зовсім не фарбувати. І він цілком переконав мене в своїй правоті, показавши силу різнокольорових мух, якими він годував павуків. Він був певний, що кольорові мухи, засвоєні при перетравлюванні їжі, нададуть певного KOJlbOPY й павутинню. Він сподівався, що спрnможеться задо вольнити всі смаки, підібравши мух потрібних відтінків. В дальшому він знайде для мух підхожу їжу з якоїсь клейкої речовини і в такий спосіб зробить павутиння міцнішим. Далі я зустрівся з одним астрономом, що надумав прнмістити сонячний годинник на флюгер міської ратуші. Він поставив завдання погодити річні та добові рухи Землі й Сонця з випадковими змінами вітру. 51 відвідав ще багато лабораторій, але, дбаючи за стислість викладу, не утруднюватиму читача описом усіх дивинок, які я "І:'ам бачив. .

Досі я оглядав лише одну половину Академії.

Другу

половин~

складали вчені, які рухали наперед умозірні науки. Скажу я дещо и про них, згадавши спершу ще за одну славетну особу, яку в Акад.емії звуть «універсальним ученим». Він розповів нам, що цілих тридuять років ЛРИСВЯТИl! проблемі поліпшення умов людського життя. У нього дві великі кімнати, вщерть повні різних дивовижних речей, і п'ятдесят помічників, Дехто з них згущував повітря й перетворював його на су ху, відчутну на дотик матерію, вилучаючи з нього азот і виuіджуючи воду та інші рідкі речовини. Дехто намагався розм'якшити мармур так, щоб з нього можна було робити подушечки для шпильок; той перетво рював на камінь кінські копита, щоб кінь не зношував їх. Сам профе сор тим часом розв'язував два ве.flИкі завдання: перше - засівати лани замість зерна половою, у якій, з його слів, саме й є родюча сила,- це він довів численними експериментами, яких я не спромігся зрозуміти; а друге - винайти мазь, від якої у ягнят вилізала б уся чисто вовна. Він сподівався, що невдовзі виведе породу голих овець, які в майбут ньому витіснять звичайних по всьому королівству. I-З8

Дал~ ми перейшли до другої половини Академії, де. жили винахід ники,ЩО вивчали абстрактні науки. Перший професор, до якого я завітав,

мав

велику аудиторію,

де

БУЛQ сорок учнів. Привітавшися, я з цікавістю став розглядати верстат, що займав більшу частину кімнати. Вчений помітив це й просив не ди вуватися. Справа в тому, пояснив він, що його система філософських досліджень базується на механічних приладах. Безперечно, ввесь світ незабаром примушений буде визнати їхню доцільність, і він пишався тим, що така благородна, велична думка ніколи ще не виникала в моз ку людському. Кожен знає, як важко опанувати те чи інше мистецтво або досконало вивчити якусь га.nузь науки. Користаючись його систе мою, найнездатніша людина, приклавши трохи зусиль і витративши пев· ну кількість часу, спроможеться писати книги з питань філософії, поезії,

політики, математики та теології, і для цього не треба буде ні геніаль ності, ні знань. Він підвів мене до верстата, коло якого, вишикvваRШИСЬ

у лави, стояли його учні. Верстат цей мав двадцять квадратних футів і

стояв посереп кімнати. Рама його складалася з невеличких дерf'В'ЯНИХ табличок. завбільшки з гральні кості, зв'язаних тонким дротам. На та бличках бvли налі!lлені клапті паперу, на яких були списані всі слова Їхньої мови, в усіх відмінках, часах та способах, але без усякого ладу. Професор попросив мене простежити за роботою машини. З його на казу учні взялися за залізні ручки, яких було сорок на всій рямі ве1) стата, і враз крутнули їх, змінивши тим увесь порядок слів. Тоді він звелів тридцяти шістьом учням повільно читати рядки на верстаті. і ті. коли натрапляли на три-чотиrи слова. що разом давали якийсь натяк

на речення, диктували його іншим чотирьом хлопцям. Такі вправи пов торили тричі: машина була побудована так, що з кожним поворотом ручки слова розтаШОВ~lвались по іншому. Юні школярі витрачали на це заняття щодня по шість голин, і про фесор показав мені кілька величезних томів, де були зібрані всі записи. Він збирався поєпнати їх і, користуючись з НЬОГО nагатющого мате ріалу, дати світові викінчений звід усіх наук. На його думку. науки TD мистеЦТlЧІ розвивалися б куди краще, якби суспільство утворило спє ціальний фонд і поставило в J!агадо ще сот п'ять таких верстатів, зо бов'язавши керівників Їх допомагати йому склапати фрази з численних

комбінапій С.пів.

Він розповів мені, шо цей вина хіп змалку полонив усі його ДY~IKH, що т('пер на його верстаті - нілий словник. і ЩО він якнайточніше ви рахував пропорції між частками, іменниками, дієсловами та іншими частинами

мови,

вживаНИ\IИ

книгах.

Я ШИр0 подякував цій славетній особі за лекцію та демонструван ня В('РСТiJТЗ і обіпяв, ЯІ{ЩО повернуся КОJlИ-неБУllЬ на nаТJ,ківщину, ого .10СИТИ його там єдиним винахідником llієї дивної машини. форму якої я просив дозволу накресщ1ТИ на папері. Я сказав також,ЩО HailJi євро-

139

пейські вчені мають звичку красти один в одного винаходи, але я 8ЖИ ву заходів, щоб честь його винаходу належала лише йому і нікому іншому. Потім ми відвідали школу мовознавства, де троє професорів пра uювали над удосконаленням рідної мови. Перший проект пропонував спростити мову, замінивши багатоскла дові слова односкладовими і скасувавши дієслова та дієприкметники, бо в дійсності всі мислимі речі - виключно іменники. Другий передбачав цілковите знищення всіх слів взагалі, ЩО бу ло б вельми корисно для здоров'я і зберегло б багато часу. Адже всім відомо, шо кожне вимовлене слово деякою мірою псує легені і, таким чином, скорочує нам життя. Виходячи з Toro, ЩО слова, по суті, озна чають речі, вчені вважали, ЩО людям замість говорити, зручніш було б носити з собою ті предмети, про які може бути мова. І цей намір, безперечно, здійснили б на велике полегшення люд

ству та поліпшення здоров'я, якби жінки не змовились 3 простими та неписьменними людьми і не пообщяли зняти повстання, якщо Їм забо ронять розмовляти таким способом, яким споконвіку балакало все жі ноцтво. Отак простий люд завжди буває непримиренним BoporoM знання. А втім багато найученіших людей пристали на те, щоб розмовляти руками. Єдина незручність, а надто для тих, хто має багато чого ска зати, полягає в потребі тягати на спині цілу купу різних речей, для чо ro часом потрібна буває допомога одного або двох здорових наймитів. Я часто бачив, як двоє мудреців, зігнуті під вагою торб і пакунків, H~ наче наші мандрівні торговці, стрічалися на вулиці. Вони розкладали все своє добро на землі, розмовляли якусь годину, потім знову збира ли все в торби, піддавали їх на плечі один одному і розходились. Щодо невеликих розмов, то потрібне для них приладдя вільно вмі щується в кишені та в руках; особливо ж легко підтримувати розмову дома. В помешканнях, де відбуваються побачення наслідувачів цієї науки, повнісінька різних речей, і співбесідники завжди мають напохва ті все, що може здатися для їхніх балачок. З другого боку, цей винахід Mir би заступити міжнародну мову, зро зумілу для всіх націй, де речі та хатня обстановка однакові. Тоді по сланники змогли б порозумітись з першим-ліпшим королем або прем'єр міністром, не звертаючись до перекладачів. Був я і в школі математики, де вчитель викладав цю науку за зов сім новим методом. Теореми та доведення їх писалися на тоненьких облатках чорнилом, зробленим з спеціального настою. Учень натшесер це ковтав облатку і протягом трьох днів не вживав нічого, крім хліба та води. Під час перетравлювання облатки чорнило разом з кров'ю про ходило в мозок і вносило туди теорему. На жаль, наслідки uieї системи не відповідали сподіванкам - почасти через те, що якась помилка за кралась у визначення дози та пропорцій складових частин чорнила, а

140

почасти й через зледащіння самих учнів. ті облатки такі гидкі, що хлопці звичайно відверталися і випльовували Їх раніше, ніж вони пu чинали діяти. До того ж їх неМОЖJJИВО було умовити стримуватись, ЯЕ приписано, віл Їжі. РОЗ Д І Л Дальший опис

Академії.

Автор

пропонує 3

деякі

вдосконалення, які приймаються

подякою.

Школа політичних прожектерів справила на мене погане вражен ня. Професори її здалися мені божевільними, а таке видовище завжди смутить мене. Ці невдахи вишукували спосіб переконати монархів, щоб

ті добирали своїх радників з числа людей розумних, здібних та поряд них, навчити міністрів зважати на благо суспільства, винагороджувати чесних людей, які .зробили суспільству видатні послуги, навчити царів.

~o їх .інтересиповинНі. збіг.атися з ін!ересами народу, і що на yp~дoI3шв слІД призначати ОСІб, ГІдних СВОЄІ

посади.

Ці безумці плекалибагато ще й інших нездійсненних та диких хи мер, які ніколи ДЬТИ не спадали на думку нікому з мислячих людей, і я ще раз пересвідчився, що на світі немає нічого настільки незвичайного або безглуздого, щоб його дехто з філософів не захищав би як істину. Проте я мушу визнати, ЩО не всі в цій частині Академії були хи мерниками. Там був один талановитий доктор, ЩО чудово знався на

природі та системах державного керування. Ця славетна особа, вельми корисно проводячи свій час, знайшла ліки проти всіх хвороб та поро ків., на які нездужають урядові органи через хиби та вади високих урядовців та через розбещеність Їхніх підлеглих. І дійсно, відколи чисто всі письменники та вчені визнали цілковиту схожість між ПРИРОДНЮf тілом і організмом держави, стало очевидно, що і запобіжні засоби, і способи лікування їхніх хвороб мають бути однакові. Ми знаємо, що сенатори й інші великі особи часто запалюються і бувають занадто ба гатомовні та дражливі. Вони часто хворіють на голову, а надто на сер це, на конвульсії, коли у них сіпаються обидві руки, і особливо права'. хворість на нервовий розлад та маячіння, на золотушні пухлини, на вовчий апетит та нетравлення шлунку, не кажучи вже про інші хворо би, що Їх не варто згадувати Отже, вчений цей пропонував, щоб під час засідань сенату протя гом перших днів у залі були присутні медики. Щовечора, по за кінченні засідань, вони повинні лічити пульс кожному сенаторові, пора дившись і докладно обговоривши характер кожної хвороби та способи лікування, медики ці повинні повернутися на четвертий день до зали засідань уже з аптекарями та потрібними ліками. Перше ніж сенатори

, 142

Натяк

на

хабарництво.

поширене серед державних діячів

Англії.

почнуть засідати знову, лікарі мають дати кожному з них, залежн() від хвороби, проносного, очисного, роз'їдного, або ліків проти головного болю, проти жовтяниці, проти паралічу, проти глухоти і на наступному засіданні, залежно від діі ліків, повторити, змінити або скасувати свої приписи й лікування. Цей проект недорого обійшовся б суспільству і, на мою скромну думку, був би дуже КОРИСНИЙ,прискорюючи розгляд справ у тих краї нах, де сенат бере участь у законодавстві. Він породжував би одно· стайність, скорочував дебати, одімкн"ув би кілька вуст, тепер закритих, і закрив би куди більшу кількість розкритих, вгамовував би запал мо· лоді і виправляв статечність старості, збуджував би тюхтіїв і заспо коював запальні характери.

Знов-таки, всі скаржаться, що царські У.'1юбленці завжди мають коротку та ледачу пам'ять. Цей вчений пропонував, щоб кожен грома дянин, допущений до прем'єр-міністра, переказавши коротко та яснО своє діло, на прощання потяг би його за носа або штовхнув Ногою в живіт, а60 наступив на мозоль, або тричі потягнув за вуха, або ляснув його по заду, або до синнів нащипав 'йому руку, щоб той не забув. Ці операції, мовляв, треба повторювати при КОЖНОМу побаченні, доки спра ва буде розв'язана остаточно аnа прох"ачеві категорично відмовлять. Він радив також,

щоб кожен сенатор,

ВИСЛОВИВШИ

свою

думку

обгрунтувавши її, неодмінно ГО.'lоеував за протилежну. Вчений запев, няв нас, що в такому разі наслідки голосування завжди будуть б.гіаго с дійними для суспільства. Шоб примирити ворожі партії, коли суперечки між ними стають занадто запеклі, він рекомендував такий дивний спосіб. Слід узяти по сто ватажків кожної партії, посадити ЇХ парами один проти одного, під' бираючи по змозі людей з черепами однакового розміру. Далі двоє хірургів мусять воднораз розпиляти Їм потилиці так, щоб поділити їхні мозки навпіл, і негайно обмінити відпилені частини, приставивши кожну з них до голови супротивника. Робота ця, звичайно, вимагає точності, але професор запевняв, ЩО коли операцію зроблено вдало, то добрі наслідки забезпечені. Доводив це він так: дві половини мозку, змушені дискутувати якесь питання в межах одного черепа, незабаром повинні порозумітися, а це зробить мислення поміркованим та пра вильним, що дуже бажано в головах людеЙ,які вважають, ніби вони з'явилися на світ спеціально для того, щоб керувати ним. Шо ж до різ ниці мозків, якісної чи кількісної, у ватажків' партій, то він запевняв нас на підставі свого досвіду, що це суща дрібниця. Я чув палкі дебати двох професорів з приводу найвигіднішого та найефективнішого способу діставати гроші, не обтяжуючи населення. Один твердив, що найсправедливіше було б оподатковувати пороки та дурний розум, і хотів, щоб розмір податку встановлювали сусіди. Дру ГlIИ додержувався прямо протилежного погляду. На його думку, ОПи-

143

датковувати треба якраз ті прикмети душі та тіла, яким людина сама складає найвищу ціну. Отож кожному буде дано право визначати суму

податку. Крім того, кожен може бути власним суддею і в питанні про свою дотепність, відвагу та чемність, які також мають підлягати нели·

КИ~1 податка!\l. Шодо чесності, розуму, справедливості та освіти, то їх передбаЧClл'GСЯ не оподатковувати зовсім. Це ж бо такі своєрідні якості, що їх ніхто не визнає в сусіда, і кожен завжди помилиться, визнаючи їх у себе.

Щоб зв'язати сенаторів з інтересами корони, він пропонував розпо' діляти посади між членами сенату з допомогою лотереї, при чому кож ний має спершу присягнутись, що голосуватиме в інтересах короліВСL)J{О го двору, незалежно від того. чи виграє він, чи ні; а хто програє. може вільно брати участь у новій лотереї на якусь іншу вакансію. Таким спо собом у них завжди житиме надія, ніхто не скаржитиметься на

неви

конану обіцянку і всі невдачі свої скидатиме цілком на долю, плечі якої ширші і дужчі, ніж у міністрів.

Інший професор показав мені величезний рукопис інструкцій л.rIЯ викриття змов проти уряду. Він радив, щоб видатні державні дія<,і довідува.1ІИСЬ, яку їжу споживають усі підозрілі особи, о якій !одині їдять, на який бік лягають спати, щоб таким чином скласти собі уяв .1('1IНЯ про Їхні думки та наміри. Уся розвідка написана дуже гостро, і МІСТИТЬ вона в собі багато спостережень, цікавих і корисних для політиків, але, здається мені, не зовсім повних. Я дозволив собі сказати це авторові й запропонував йо му внести кілька доповнень. Професор прийняв мою пропозицію 'ІрИ хильніше, ніж то буває взагалі в письменників. а надто в прожектерів, і заявив, що буде радий дістати свіжі відомості. Я сказав йому, що в королівстві Трібнія, яке тубільці називають Лангден, де я жив під час однієї подорожі, головна маса населення складається з шпигунів, свідків, викажчиків. обвинувачів, пе~есліду вачів, позивачів та різних Їхніх помічників і під ручних, і всі вони ді стають вказівки та платню від міністрів та їх помічників. Змови в то му королівстві бувають звичайно наслідком роботи осіб, які хоцуть зміцнити свою славу глибоких політиків, натхнути новою силою одрях лілу владу, придушити або відвернути громадське невдоволення, на повнити свої скрині конфіскованим майном, зміцнити або підірвати державний кредит - залежно від того, що вигідніше для них самих. Насамперед вони погоджуються між собою і встановлюють, кого ;:аме з підозрілих осіб обвинуватити у змові, далі намагаються перехопити все Їхнє листування та папери, а злочинців закувати в каЙпани. Пнпе ри передають спеціалістам, що дуже спритно вміють знаходити таєм ниче значення слів, складів та літер. Вони, наприклад, можуть довести, що табун гусей означає сенат, кривий собака - загарбника, чума - регулярну армію, яструб - пре-

144

м'єр-міністра, подагра

архієпіскопа, шибениця

державного секрета

ря, нічний горщик - палату вельмож, решето - фрейліну, мітла - ре волюцію, пастка на мишей - державну службу, бездонний колодюь скарбницю, помийниця - царський двір, блазрнський ковпак - фаво рита, зламана очеретина - судову палату, порожня діжка - генерала, гнійна рана - владу. Коли цей спосіб виявить себе недостатнім, у них є ще два ефек тивніші способи, які ВЧf'ні на.швають акростихами та анаграмами. Пер

ший дозволяє розшифрувати всі початкові літери, згідно з їхнім полі тичним змістом.

Отже, Н - означає змову, Б - кінний полк, Л - флот на морі. Ко ристаючись другим способом, вони переставляють літери підозрілого листа,

таким

незадоволеної

чином

можуть

партії. Спритний

виявити

наЙГJlибше

прих()вані

ро'Зшифрувальник проаналізує

наміри

найне

винніше речення з мого листа до приятеля і доведе, що літери, з яких воно складається, можуть дати фразу: «Опирайтеся, змову викрито». Це і є спосіб анаграми.

Професор дуже дякував мені за це повідомлення і обіцяв згадати про мене на почесному місці у своєму' трактаті.

Я не бачив тепер нічого, що могло б затримувати мене в цій кра їні, і почав думати про поворот до

Англії.

РОЗД І Л

VII

Автор покидає Лагадо й прибуває у Мальдонадо. Кораблів нема. Він одбуває недов гу подорож до Глаббдабдрібу. ЯК його приймає губернатор.

Континент, частину якого становить не королівство, тягнеться, як у мене є підстава гадати, на схід у напрямі до тієї недослідженої ча

стини Америки, що розташована на захід від Каліфорнії і на північ від Тихого океану, до якого від Лагадо не більше як сто п'ятдесят миль. Там є добрий порт, що провадить жваву торгівлю з островом Лаггне ггом, розташованим на південному заході під

1400

290

північної широти та

довготи. Цей острів Лаггнегг лежить на південний схід від Японії

на відстані щось із ста ліг. Японський імператор перебуває в дуже дружніх стосунках з королем Лаггнеггу, і тому між ними двома острова ми часто плавають кораблі. Вибравши ней шлях, щоб повернутися до Європи, я найняв

про по дружньому попрощався з лордом Мьюноді, подякувавши йому за ласку. Розлучаючись зі мною він щедро обдарував мене. Моя подорож від булася без будь-яких вартих уваги читача пригод. У порту Мальдона до, коли я туди прибув. не було жодного корабля на Лаггнегг. Не чекали

відника

з двома мулами

для

мого невеличкого багажу. Потім

його і найближчого часу. Місто було з Портсмут завбільшки. Невдовзі 10

д. Свіфт

145

я завів там кілька знайомих, що дуже привітно ставились до мене. Один з них сказав, що корабель на Лаггнегг буде н'е раніше як через місяць і що тим часом мені, мабуть, цікаво було б відвідати острів

Глаббдабдріб, розташований ліг за п'ять на південний захід від Маль донадо. Він обіцяв дістати добрий човен і висловив бажання поїхати разом зі мною, запросивши до .товариства ще й свого приятеля. Глаббдабдріб, якщо я вірно перекладаю це слово, значить острів чагів, або чаклунів. Розміром він такий, як третина острова Уайта, і \-{ає надзвичайно родючу землю. Править ним голова одного племені, ЩО складається з самих чаклунів. Одружуються вони тільки поміж се бе, і старший у роді є Їхнім правителем. У нього розкішний палац з парком на три тисячі акрів, оточений муром з тесаного каменю в два дцять футів заввишки. В парку кілька обгороджених ділянок для ху доби, посівів та садів. Правителеві та його рідні услуговують досить незвичайні слуги. Завдяки своїм знанням некромантії він може викликати до себе які завгодно тіні мертвих і має право протягом двадцяти ЧОТИРl:!ОХ годин, але не більше, користуватись Їхніми послугами. Кожну тінь не можна викликати більше як один раз на три місяці, і порушувати це правило дозволено тільки у виняткових випадках.

Прибули ми

на острів

близько одинадцятої години ранку.

Один

з моїх супутників пішов до правителя попросити прийняти чужоземця, який домагається честі відвідати його високість. дозвіл було дано не гайно, і ми пройшли в палац між двома лавами сторожі, що була оз броєна та одягнена дуже химерно. В обличчях сторожі було щось таке, що змусило мене здригнутися від невимовного жаху. Ми пройшли кіль кома покоями між такими самими слугами, вишикуваними з обох бо ків, і добулись до парадного залу, де віддали три низькі поклони. Нас запросили сісти на стільці біля нижньої приступки трону його високо сті. Правитель розумів мову Бальнібарбі, хоч вона й відмінна від мови Їхнього острова, і попросив мене розповісти про мої мандри. Шоб я почував себе вільніше, він кивком пальця відпустив увесь свій почет, і той миттю щез, неначе сонна мара, що зникає, коли прокинешся. При знаюсь, що я аж похолов од ляку і опам'ятався тільки тоді, коли пра витель запевнив, що мені не загрожує ніяка небезпека. Побачивши ж, як спокійно поставились до цього обидва мої супутники, я зовсім за спокоївся і став розповідати його високості про l:BOЇ пригоди, іноді, правда, озираючись на те місце, де нещодавно стояли оті тогосвітні слуги-привиди. Я мав честь обідати у правителя, і за обідом нам услу говувала нова партія духів, але тепер я лякався ЇХ уже менше, ніж уранці. Я залишився у правителя до вечора і уклінно просив його ви сокість вибачити мені, що я не можу прийняти його пропозицію пере ночувати у палаці. Разом з двома приятелями я перебув ніч у приват ному помешканні в сусідньому місті - столиці цього маленького остро-

146

ва, а вранці знову пішов засвідчити свою пошану правителеві й віддати себе в його розпорядження. Так прожили ми на острові півтора тижня, гостюючи більшу части

RY дНЯ у правителя, а ночуючи в місті. Я скоро так призвичаївся до духів, що через три чи чотири візити вони не викликали вже в мене ніякого ляку. Щоправда я відчував деякий страх, але цікавість брала над ним гору. Нарешті, його високість запропонував мені викликати з того світу будь-кого з померлих. Я міг СШ'.'і питати їх, з однією тільки умовою, щоб запитання мої стосувались Їхнього життя на землі. Я мо жу ціJIКОМ покластися на них, бо вони казатимуть ca~!y правду: адже брехня на тому світі - талант зовсім непотрібний. Я щиро подякував його високості за таку велику ласку. Ми стояли 10*

147

в кімнаті, звідки видно було прегарний парк; а ЩО настрій у мене був піднесений, то я зажадав побачити Олександра Македонського 1 на чолі його війська після бою під Арбелою. Великий полководець з'явився за першим же порухом пальця правителя на обширному полі перед вікном. Ми запросили Олександра в кімнату; мені дуже важко було зрозуміти його грецьку мову, а він мало розумів мою. Він заприсягався, ЩО його не отруїли, а він помер з гарячки після доброї пиятики. Далі я побачив Ганнібала 2 під час його переходу через Альпи, і він сказав мені, ЩО не має і краплі оцту в своїм таборі. Я бачив Це заря 3 і Помпея 4 на чолі їхніх армій, готових до бою, і Цезаря під час його останнього тріумфу. Я просив показати мені римський сенат і, для порівняння з ним, сучасний парламент. Перший здавався зборами ге роїв, півбогів; другий - набродом торгашів, злодюжок, грабіжників та розбишак. З мого прохання правитель знаком звелів Цезареві та Брутові 5 наблизиться до нас. Побачивши Брута, я вмить пройнявся глибоким благоговінням. Мене вразила надзвичайна чесність, безперечна відвага, щирий патріотизм і любов до всього людства, за які промовляла кожна риса його обличчя. Я з задоволенням спостеріг, шо обидва вони живуть у цілковитій злагоді, а Цезар признався, ЩО найславетніші його вчинки не варті й малої частини слави його вбивці. Я мав честь довго розмов ляти з Брутом, і він сказав мені, що його предок Юній, Сократ,6 Епамі нонд,1 Катон Молодший 8 та сер Томас Мор 9_ завжди 3 ним укупі.

]

о лек сан д р Мак ед оне ь кий (35Є-223 рр. до нашої ери) цар Ма кедонії, один з найвидатніших полководців стародавнього світу. В битві під Арбелою (331 р. до н. е.) здобув вирішальну перемогу над llерсіtЮ. 2 Ган н і б а л (247-183 рр. до нашої ери) - славетний карфагенський полко· водець. Завоював Іспанію і, переЙШОI!ШИ Альпи, розбив військо римлян. ЯК розповіДі1Є легенда, під час цього переходу дорогу його армії перегородила величезна скеля, яку Ганнібал наказав розпекти багаттями, а потім полити оцтом. Скеля буцім-то розм'як шилась, після чого її вдалося зрити 3 U е з арК а й Ю л і й (102-44 рр. до нашої ери) римський полководець і політичний діяч. Зробив кілька походів у Галлію та Британію. Наприкінці життя прогол()('ив себе

імператором.

амп е й Гне й (106-48 рр. до нашої ери) - римський полководець. Був на чолі партії а]1истократів землевласників, яка боролася проти Uезаря. 5 Б рут Мар]( Юні й (85-42 рр. до нашої ери) - римський сенатор, пере конаний республіканець. Стояв на чолі змови проти Uезаря і був учасником його 4

вбивства. 6 Со]( рат (469-399 рр. до нашої ери) важливе ставлення до богів був засуджений на

славетний грецький філософ. За зне смерть.

7 Е пам і нон Д (418-362 рр. до нашої ери) - грецький полководець. Воював із спаРТaJШЯМИ за незалежність Фів. 8 Кат о н М о л о Д ший, (95-47 рр. до нашої ери) - римський політичний діяч. І lід час боротьби UеЗllРЯ з 1l0мпеєм за владу підтримував Помпея. 9 Том асМ о р (1480-1535 рр.) - англійський філософ і політичний діяч, один з перших утопічніх соціалістів. В своїй книзі «Утопія» зма.1ював ідеальиу державу майбутнього, де немає приватної власності і панує соціа.%на справедливість.

118

Я надокучив би читачеві, перелічуючи веJНfчезну кількість славет них осіб, викликаних, щоб заДОВОJІЬНИТИ ненаситне моє бажання бачи

ти перед собою світ у всіх періодах його давньої історії. З найбі:nьшим задоволенням зупиняв я свої очі на людях, що нищили тираНІВ 1 узур·

паторів та тих, хто визволяв пригнічені і покривджені народи. У мене не вистачає слів, щоб красномовно висловити всі почуття, які охопили мене при зустрічі з цими людьми. РО

Дальший

опис

r лаббдабдрібу.

Д І Л

Поправки

УІІІ

до

давньої

та сучасної історії.

Один день я присвятив розмові з найуславленішими мудрецями стародавнього світу. Я попросив викликати Гомера 1 та Арістот~ля 2 разом з усіма Їхніми коментаторами. Проте останніх була така сила, що кілька сот Їх мусило чекати на дворі та в інших кімнатах палацу. Я не тільки відразу впізнав двох геніїв серед юрби, але й одрізнив oд~ ного від одного. Гомер був вищий на зріст і красивіший за Арістотеля. ЯК на свій вік, тримався він дуже прямо, а очі його були найжвавіші та найпроникливіші з усіх, які я будь-коли бачив. Арістотель дуже гор бився й спирався на ціпок. Обличчя його було худорляве, волосся рівне й рідке, голос - глухий. Я швидко помітив, що обидва вони були незнайомі з своїми коментаторами і досі ніколи не бачили їх і не чу ли про них. А один із привидів, імені якого я не називатиму, шепнув ме ні, що на тому світі коментатори завжди тримаються якнайдалі від своїх авторів. Ім соромно дивитися у вічі мудрецям, суть чиїх творів вони так жахливо перекрутили в своїх коментаріях. Я познайомив Го· мера з Діді мом з та Євстафієм 4 і переконав його поставитись до них краще, ніж вани, мабуть, заслуговували, бо Гомер швидко виявив, що Їм не вистачає таланту зрозуміти дух поезії. Я познайомив, було, Арі

стотеля з Скотом та Рамусом. 5 Але коли я став викладати філософу 1 Гом е р легендарний поет стародавньої Греції. якому приписують «Іліаду» «Одисею». 2 А ріс тот ель (384-322 рр. до нашоі ери) великий грецький філософ. На протязі ряду століть твори його справляли значний вплив на розвиток науки. з Дід і м коментатор; народився 63 р. до нашоі ери; lКив у Римі; написав Іі

наукову працю про творчість Гомера. 4 Є вс т а Ф і й з К он ста н тин О п О л я (кінець ХІІ сторіччя) аРХIЄПlСКОП; так само, як і Дідім, вивчав творчість Гомера і взагалі античних поетів.

Ск отд унс

(1274-1308

рр)

середньовічний

філософ;

написав

коментарі

до творів Арістоте.1Я. Рам у сП' Є р

(1515-1572 pp.)-французькиЙ вчений, який критикував учення Арістотел\!. Свіфт навів Скота й Рамуса. як зразки вчених, що не дали світові майже нічого

корисного.

149

іх погляди, він страшенно розсердився

запитав мене, чи й усі іншІ

коментатори такі йолопи, як вони.

Я попросив правителя викликати Декарта та

Гассенді 1 і умовив

іх викласти свої системи Арістотелеві. Великий філософ одверто визна,в свої ПОМи.'ІКИ у вченні про природу, бо йому доводилося обгрунтовува ти багато міркувань на самих здогадах. Він гадав, що філософська система Гассенді, яка по суті є пристосованою до сучасного смаку до ктриною Епікура,2 а також lеорія вихрів Декарта будуть однаково від кинуті нащадками. Він провістив таку ж саму долю теорії тяжіння, яку теперішні вчені боронять з таким запалом. Він сказав, ЩО нові систеМІ! природи тільки нова мода, яка міняється з кожним новим поколінням. Навіть ті філософи, що намагаються вивести їх за допомогою матема тики, матимуть успіх тільки на короткий час і потім вийдуть з моди. П'ять днів я витратив на розмови з багатьма іншими стародавні ми вченими. Я бачив більшість римських імператорів. Я намовив пра

вителя

викликати кухарів

обід, але через

Геліогабзла,З

брак продуктів вони

своє вміння. Один ілот Агесілая 4

щоб

вони

приготували

неспроможні були

нам

показати на:\!

приготував нам спартанську юшку,

але я міг проковтнути лише одну ложку. Найбільшу огиду викликала в мене нова історія, бо уважно приди вившися ДО всіх осіб, що в минулому сторіччі зажили такої гучної сла ви при дворах монархів, я зрозумів, як дурять світ усі продажні пись менники, приписуючи воєнні подвиги боягузам, мудрі поради - дурням, щирість - підлабузникам, римську доблесть - зрадникам батьківщини, правдивість - наклепникам. Я rюбачив, скільки безневинних і прекрас них людей були засуджені на страту та на заслання через те, що міні

стри підкупили суддів; скільки мерзотників діставали найвищі посаДІІ, владу, почесті та багатства; яку велику участь брали у придворному житті та подіях, у державних радах та сенатах - шахраї, пові і, парази ти й блазні. ЯК став я зневажати людську мудрість та чесніСТh, коли взнав правду про пружини й мотиви великих подій і про нікчемні ви падковості, яким вони завдячують свій успіх. Слухаючи розповіді покійників, я відкрив шахрайство й неуцтво тих, хто пнеться писати мемуари, хто переказує РОЗ'>10ВУ між монар хом та ЙОГО першим міністром, при якій не було жодного свідка, хто відкриває думки послів та державних секретарів, і завжди помиляєть1 Декарт Рене (1596-1650 рр.)-великиЙ французький вчений і філософ; основоположник нової філософії і наукового світогляду. Вславився як математик

і фізик.

Гас сен Д і П' € Р (1592-16.1.1 pp.)-французькиЙ фізик. мате~lатик і філософ; КРll1l1кував Арістотеля. Супротивник ДекаР7 а. 2 Е пік У Р (341-270 рр. до нашої ери) - видатний грецький філософ. з Ге л і о г а б а л римський імператор. якиіі славився своєю любов'ю до ви тончених

страв.

4 А гес і л а й

150

(lV

С7uріччя до нашої ери)

спартанський цар.

ся. Тут я довідався про справжні ПРИЧІІНИ багатьох визначних подій, що здивували світ; бачив, як повія може впливати на лакеїв, лакеї на рад ників, а радники - на сенат. Один генерал, у моїй присутності, при

знався, що здобув перемогу виключно через своє боягузтво та погане командування, а оди!{ адмірал сказав, що мимоволі завдав поразки ворогові, якому збирався передати свій флот, гільки через те, що був погано обізнаний із справжнім станом речей. Три королі запевнили ме не, що за

свого урядування

вони давали

перевагу гідній особі

тільки

помилково або через зрадниuтво міністра, на якого вони звірились. Проте вони клялися, що така помилка не сталася б, якби їм довелося жити знову. І вони дуже переконливо довели мені, що підтримувати uарський трон можуть тільки розбещені люди, бо позитивна, смілива,

151

иапосідлива вдача, якої надає людині її доброчесність, завжди стає на перешкоді в державній діяльності монарха. Мені цікаво було розпитатись, яким способом веJlьможі діставали високі почесті, титули та величезні багатства. Але я обмежив свої до слідження

новітніми часами, уникаючи, проте, сучасності,

щоб не об

разити навіть чужоземців. (Читач, мабуть, не потребує запевнень, що говорячи про всі неподобства, я зовсім не маю на увазі своєї батьків щини). Передо мною пройшла величезна кількість титулованих осіб, і я, після дуже поверхового ознайомлення, побачив таку мерзоту, що й досі не можу спокійно думати про це. Віроломство, насильство, під куп, шахрайство, зводництво й подібні пороки були одні з найпрості

ших способів серед згаданих ними. Але, коли деяКІ з них признались, що своїми багатствами та величчю вони завдячують зраді свого покро вителя монарха або батьківщини, інші отруті, а більшість - підку пові правосуддя з метою занапастити невинного,- то ці відкриття (спо діваюся, мені вибачать це) зменшили глибоку повагу, яку я, як і ли чить маленькій людині, почував до високопоставлених осіб. Я часто чув про великі послуги, зроблені монархам та державам, і хотів побачити Jlюдей, що вчинили їх. В ході розшуків я виявив, що імен їхніх не можна знайти в жодному архіві. Збереглись лише прізви ща кількох чоловік, змальованих історією в образі найодчайдушніших шахраїв та зрадників. Про І-ІИХ я ніколи не чув. Всі, що з'явилися, ма ли пригнічений вигляд і були вбого одягнені; майже всі вони сказали мені, що померли у злиднях та неласці, а дехто навіть на ешафоті або шибениці. Серед них був один римлянин, доля якого здалась мені незви чайною, Він сказав, що багато років командував кораблем, і в морськім

бою при Акціумі

спромігся прорватись крізь лінію ворожих кораблів,

потопити три великих судна' й узяти в полон четверте. Uим він зму Сив утекти Антонія 2 і вирішив долю бою, під час якого вбито його сина одинака, що зараз стоїть поруч із ним. Далі він розповів, що, свідомий своєї заслуги, він по закінченні війни поїхав до Риму й просив при дворі Августа 3 призначити його на більший корабель, командира яко го було вбито. Та на його прохання не звернули ніякої уваги й віддали цю посаду хлопчиськові, який ніколи не бачив моря, синові Лібертіни, служниці однієї з коханок імператора. Коли він повернувся на свій корабель, його обвинуватили у нехтуванні своїми службовими обов'яз ками, а корабель передали улюбленому пажеві віце-адмірала Публі-

І Ак ц і У м мис і храм на західному березі Греції (Артська затока). Тут р. до нашоі ери стався жорстокий бій між фЛОТlIМИ Антонія І Августа OI\TaBiaHa. 2 Ант О н і й Мар к - римський державний діяч. Після розгрому ЙОГО флоту

під Акціумом

заподіяв собі смерть.

3 А в гус тОк т а в і а н (63 р. до нашоі ери) римськии Імператор. імператора прибрав собі після перемоги над Антонієм біля Акціума.

152

Титул

коли. Старому воїнові довелося оселитися на вбогій фермі, віддалік від Риму, там він помер. Мені цікаво стало дізнатись правди в ЦlИ ІСТО рії, і я попросив викликати Агріппу, командувача флоту в тім бою. Той, з'явившися, ствердив усе й додав ще чимало подробиць, які про мовляли на користь капітана, бо той віть приховав більшіс1 ь своїх заслуг.

із скромності зменшив

або

на

Мене здивувала розбещеність, яка так швидко й широко розвила ся в Римській імперії через розкіш, що її завели там останніми часа ми. Тому я менше вже дивуюся з аналогічних випадків по інших краї· нах, де різноманітні пороки панували куди довший час і де всю славу

усю

здобич

привласнював собі

головнокомандувач, який, напевно,

мав на них найменше прав.

р 03Д ІЛ

ІХ

Автор повертається до Мальдонадо і відпливає кораблем до королівства Лаггнегг. Автора заарештовують. Його посилають до двору . .як його прийнято. Велика лагід· ність короля ДО підданців.

Настав день від'їзду і я, попрощавшися з його високістю правите лем лаббдабдрібу, повернувся з своїми супутниками до Мальдонадо, звідки за два тижні мав відплисти корабель до Лаггнеггу. Обидва

джентльмени та ще дехто з знайомих щедро постачили

мене харчами

на дорогу і навіть прийшли провести на пристань. Плив я щось із місяць. Дорогою нас захопив шторм, І ми змушені були взяти курс на захід, щоб потрапити в смугу пасатів, що тягнеться тут більше як на

шістдесят миль.

квітня

1708

року ми увійшли в ріку Клюмегніг

морський порт на південно-східному березі Лаггнеггу. Кинувши якір на відстані однієї милі від міста, капітан сигналами викликав лоц мана. За півгодини два лоцмани були вже на кораблі й провели нас серед дуже небезпечних мілин та скель до великої бухти, де цілий флот міг би безпечно розташуватися за кабельтов від міської стіни. деякі з наших матросів, чи то з необачності, чи то навмисне, роз повіли лоцманам, що я - чужоземець і відомий мандрівник. ті в свою чергу ПОВlДомили про це урядовця митниці, який взяв мене на допит, ледве я висів на берег. Звернувся він до мене мовою Бальнібарбі, яку завдяки торговельним зносинам знають там усі, а надто моряки та митні урядовці. Я. стисло і якомога змістовніше розповів йому свою історію, потаївши тільки, що я - англієць, і назвавшись голландцем. Я. мав намір їхати до я.понії і знав, що з європейців туди пускають самих голландців. Отже, я розповів йому, як зазнав корабельної ава рїі коло берегів Бальнібарбі, як мене викинуло на скелю та як мене взяли на Лапуту, або летючий острів (про який він не раз чув). Я. ска-

153

зав йому, що тепер пробираюся до Японії, щоб звідти виїхати на батьківщину. Урядовець заявив, що він мусить заарештувати мене й запитати вказівок двору, куди напише зараз же і сподівається мати відповідь вже за два тижні. Мені дали непогану кімнату; біля дверей її стояв вартовий, але зате я міг користуватись великим садом. По водилися зі мною досить чемно і годували ввесь час коштом ко роля. До мене часто заходили різні люди, найбільше з цікавості, бо в місті стало відомо, що я прибув з далеких країн, про які вони ніколи не

чули.

За тлумача я найняв одного юнака з корабля, на якому приїхав. Він був родом з Лаггнеггу, але, проживши кілька років уМальдонадо, досконало знав обидві мови. З його допомогою я міг підтримувати розмову з своїми гістьми. Щоправда, наша бесіда складалася тільки з їхніх запитань та моїх відповідей. Лист від двору прийшов вчасно. У нім був наказ одвезти мене з моїм почтом під охороною десяти кавалеристів до Тральдрегдабу або Трільдрогдрібу (це слово, наскільки я пам'ятаю, має там дві вимови). Увесь мій почет складався з цього бідного хлопчика-тлумача, і на мое уклінне прохання нам дали кожному по верховому мулу. За півдня перед нашим від'їздом послано гінця. повідомити короля про моє на ближення і просити його величність призначити день та годину, ко ли б я з його ласкавого дозво.1ІУ міг «вилизати пил біля підніжжя його трону». Так у них було прийнято просити аудієнції у монарха, і я пе реконався, що цю фразу слід розуміти буквально. Через два дні по прибутті мені й справді наказали підлізти на животі до трону, вилизуючи дорогою підлогу. Добре ще, що для мене, як для чужоземця, підлогу заздалегідь помили, і пилу на ній було мало. Таку увагу мають тут за особливу ласку і виявляють її тільки найвельможнішим гостям. Навпаки, коли король приймає особу; яка має сильних ворогів при дворі, то для неї підлогу навмисне посипають пилом. Мені особисто довелося бачити одного вельможу, якому наби лося в рот стільки пилюги, що підлізши на н·алежну відстань до трону, він не міг вимовити й слова. Становище, дійсно, безпорадне, бо тому хто плюне або втре рота в присутності його величності, загрожує смертна

кара.

Є тут ще й такий звичай, який я аж ніяк не можу похвалити. Ба жаючи заподіяти кому-небудь з своїх дворян милостиву, спокійну смерть, король наказує посипати підлогу якимсь коричневим порош ком, полизавши який людина неминуче вмирає протягом двадцяти чо тирьох

годин.

Треба віддати належне лагідності цього монарха та його піклу ванню про своїх підданців (бажано було б, щоб європейські монархи наслідували його в цім), бо він видав найсуворіший наказ CТ'lpaHHO

мити підлогу після такої еJ<ЗеІ<уції. Слуги, що не виконують цього на-

154

казу, РИСКУЮТЬ накликати на себе гнів його величності. Я

на власні

вуха чув, як він розпорядився побити батогами пажа, що не доглннув за миттям підлоги. Внаслідок його недбайливості отруївся один моло,

дий ЛОРд, який подавав БЛИСКУЧІ надії і якого король на той час зов сім не збирався страчувати. Щоправда, цей добрячий монарх ласкаво звільнив бідолаху пажа від батогів, коли той пообіцяв, що надалі ніколи не робитиме так без особливого наказу.

Але повернемося до моєї аудієнції. Підлізши до трону царського, я за чотири ярди від нього випростався, став на коліна і, сім разів стукнувшись лобом об ПІДЛОГУ, вимовив слова, яких мене зазда.lєгідь навчили: «І нкп Л і н г г Л оФ Ф з ср о б ск В У Т сер о м м б л і 0[1 М Л Я Ш Н ал ьт З В і н тн О Д б о ке Ф с л і о фед гер Д л е б а шт». ие установлене звичаєм привітання, з яким тут звертаються до короля. Воно означає: «Нехай ваша небесна величність переживе сонце на оди·

надцять з половиною місяців». Король щось промовив а я, не зрозумів· ши його відповіді, відказав йому так, як мене навчено: «Ф Л Ю Ф т д р і н Я Л ері кду о л в дам пра стр е Д мір п У ш». Тобто: «МіН язик у вустах мого друга». Це значило, що я прошу дозволити ввести сюди мого тлумача. Коли ввели згаданого юнака, я з його допомогою відповів на всі запитання, що ЇХ понад цілу годину ставив I\leHi його величність. Я говорив мовою Бальнібарбі, а тлумач перекладав мої слова

лаггнеггською

мовою.

Королю я дуже сподобався, і він звелів CBOeNIY б л і Ф Ф мар K Л У б у' або першому камергерові, приділити мені та моєму тлумачеві помешкання в палаці, годувати з царського столу і дати великий га ман золота для моїх особистих витрат. Я прожив у цій країні три місяці тільки для того, щоб

догодити величності. Король щедро вшанував мене своєю високою лас1\010 і робив мені дуже почесні пропозиції. Але я вважав за розум ніше й справедливіше прожити решту своїх днів з дружиною та

його

дітьми.

РОЗДІЛ Похвала лаггнежцям.

Докладни/і опис струльдбругів. Розмова бругів з деякими видатними особами.

автора

про

струльд

Лаггнежці - дуже ввічливий та шляхетний народ. Хоч вони до деякої міри гордовиті, як це взагалі властиво всім східним народам, aJle з чужинцями, особливо з тими, ДО яких при дворі ставляться доб ре, поводяться надзвичайно чемно. Я мав багато знайомих серед лю дей, які заЙ1>lали високе 'становище в суспільстві, і завдяки тому, шо мене завжди супроводив мій перекладач, РОЗМОВJIЯТИ з ними було ПРИЄl\IНО.

155

Одного дня в таКlИ великопансьКlИ компанії я зустрівся з вель можею, який запитав мене, чи бачив я коли-небудь стр У л ь Д б Р у гів. або б е з сме р тни Х люд е й? Я відповів, що ні, і просив по яснити, ЯК розуміти таку назву. Мій співбесідник дуже здивувався, що я до цього часу нічого не чув про ці незвичайні істоти, і поспішив розповісти мені про них. Ось го ловна суть цього дивовижного оповідання. Час від часу, дуже рідко, у кого-небудь з лаггнежців народжується дитина з круглою червоною плямою на лобі, якраз над лівою бровою.

Ця плямка - безперечна ознака, що така дитина ніколи не помре. Пляма буває при народженні завбільшки така, ЯК срібний трипенсо вик, але з часом вона росте й змінює свій колір. В дР.анадцять років вона стає зеленою і залишається такою до двадцяти п'яти років, коли набуває темно-синього кольору. У сорокап'ятилітніх струльдбругїн пляма досягає вже розмірів шилінга і стає чорною, як вугіЛJІЯ, але після з нею не буває вже ніяких змін. Такі діти народжуються дуж<:

рідко; навряд чи в усьому королівстві набереться понад тисячу сто струльдбругів обох статей. Чоловік з п'ятдесят їх живе в столиці. і між ними є одна дівчинка, що наРОДИJ'ася три роки тому. Струльд бруги можуть бути в кожній родині, і народжуються вони тільКІ! випадково; навіть діти струльдбругів смертні, як і решта насе лення.

Мушу признатися, що це оповідання просто захопило мене. Що то за

щасливий

народ,

де

кожна

ДИ1ина,

яка

народжується,

має

шанс

бути безсмертною! Що то за щасливі люди, які завжди бачать живі зразки давніх чеснот і мають учителів, які щохвилини можуть навчати

іх правил мудрості всіх минулих поколінь! Але найщасливіші, незрів нянно щасливіші ті дивні струльдбруги! Позбавлені загального лиха природи людської, вони мають змогу вільно мислити, бо розум їхній не пригнічений безнастанним жахом перед смертю.

Я висловив здивування, що ніколи не бачив при дворі цих видат них осіб. Чорна пляма на лобі - це така помітна ознака, яка не могла не кинутися мені у вічі. В той же час я не міг зрозуміти, чому його величність, такий розумний монарх, не оточив себе такими мудрими і досвідченими радниками. Ма9УТЬ, думав я, доброчесність цих шанов них мудреців занадто сувора і не зовсім підходить для розбещених

придворних. А, може, як це ми знаємо з досвіду, молодь занадто лег коважна

та

зарозуміла,

щоб

керуватись

тверезими

порадами

стар

ших. Але його величність зволив надати мені вільний доступ до його особи, і я скористаюся першим зручним випадком, щоб доклаДlіО ви класти йому мою думку про це. В усякому разі, тепер я з найглибшою подякою прийму милостиве запрошення його величності назавжди осе литися в його державі і провести все життя в розмовах з струльдбру гами, якщо ці вищі істоти приймуть мене до свого товариства.

156

Співбесідник мій, ЩО розмовляв бальнібарбійською мовою і до якого я оце звертався, посміхнувся, як звичайно з жа.:тем посміхаються до простаків. Коли я закінчив, він люб'язно зазначив, ЩО буде радий усякій нагоді затримати мене тут, і просив дозволу перекласти мої

С_10ва всім присутнім. Я відповів, ЩО буду вдячним йому за це. Иого розповідь привернула загальну увагу; потім почалася пожвавлена роз мова. На жаль, я не розумів місцевої мови і не міг по виразу обличчя здогадатись, яке враження справили мої міркування. Нарешті, мій спів бесідюш знову звернувся до мене. Він сказав, ЩО мої і його друзі за хоплені

моїми

розумними

зауваженнями

приводу

і переваг безсмертя. Однак вони дуже хочуть улаштував своє життя, коли б мені судилося

великого

щастя

знати, як би я сам народитись струльд

бругом. Я відповів, що мені дуже легко задовольнити їх цікавість. Я нерідко мріяв про безсмертя і довго обмірковував, як би я роз поряджався собою, коли б знав напевно, що буду жити вічно. Отже, переконавшись, що мені пощастило бути безсмертним, я зразу намагався б розбагатіти. Живучи ощадливим і помірним життям, я мав би підстави сподіватися років через двісті стати першим бага ЧNІ в королівстві. Одночасно, ще в ранній юності, я почав би вивчати всі науки та мистецтва і кінець кінцем перевершив би всіх учених і артистів. Нарешті, я вів би r.таранниЙ літопис всіх видатних суспіль них подій. Я б дбайливо записував усі зміни в звичаях, в мові, в по крою одягу, в Їжі і розвагах. Завдяки своїм знанням і спостережен ням я став би поступово справжнім мудрецем, скарбницею всяких знань

для

свого

народу.

Після шістдесяти років я перестав би мріяти про одrуження і жив би

гостинно,

проте

не

витрачаючи

багато

грошей.

Розважався

виховуючи і напучуючи юнаків, які подають надії, та прикладами з своїх спогадів, досвіду і спостережень би їх, що доброчесність корисна в громадському та

я,

численними переконував приватному

житті.

Найпершими й постійними товаришами моїми були б невмирущі брати, серед яких я вибрав би собі дванадцять друзів, починаючи від найстарших і кінчаючи моїми ровесниками. Якби серед них були бідні, то я дав би їм зручні житла навколо свого маєтку. За моїм столом постійно сходились би мої друзі-струльдбруги і найбільш гідні поваги смертні. Через деякий час втрата Їх мало або й зовсім не смутила б мене, і я б милувався їх потомками так само, як ми милуємося щороку новими тюль~анами тими,

що

пов Я.1JИ

та

гвоздиками

минулого

нашому садку,

не

шкодуючи

за

року.

Якими змістовними й цікавими були б наші бесідиl Ми, струльд бруги, обмінювались би спогадами і спостереженнями, зібраними за багато віків. Ми знаходили б заходи боротьби з поширеними серед 157

людей вадами. Своїм особистим прикладом ми намагалися б запобігти безперестанному виродженню людства.

до цього додайте ще приємність бачити різні революції в держа вах та імперіях і зміни у вищих та нижчих колах суспільства. Руйну ються стародавні міста, а мізерні селища стають багатолюдними сто лицями. Ви слідкуєте за тим, як повноводні ріки перетворюються в струмки, як океан відходить від одного берега і затоплює проти .1ежниЙ. Ви бачите, як наносяться на карту різні країни, недавно ще невідомі. Ви спостерігаєте, як найкультурніші народи перетворюються

на варварів, а варвари - на цивілізовані нації. Я, можливо, був би свідком винаходу perpetuum mоЬіlеІ, відкриття універсальних ліків від всіх хвороб або способів визначення довготи! Я красномовно описав усі радощі та насолоди, які здатне дарувати людині безсмертя. Коли я скінчив і зміст моєї промови було перекла дено присутнім, лаггнежці зняли жваву балачку, подеколи кидаючи на мене глузливі погляди. Нарешті той джентльмен, що весь час був мені за перекладача, сказав, що всі просять його з'ясувати мені помилковість моїх поглядів. Помилка, яку я допустив, пояснюється властивим усім людям недоум ством, що до певної міри виправдує мене. Виявилося, що ті струльд бруги - особливість Їхньої країни. Такого народу нема ні в Бальнібар бі, ні в Японії, де цей джентльмен мав честь бути посланником його величності. Там з недовірою ставились до його оповідань про струльд бругів. Та й моє здивування, коли він уперше сказав про них, свід. чить про те, що для мене існування цих людей новина, яку я вважаю

за мало ймовірну. Під час свого перебування в обох згаданих королів ствах він багато говорив на цю тему і спостеріг, що всі мріють про довге життя та вважають його за щастя, і той, хто одною ногою стоїть уже в домовині, щосили чіпляється другою за землю. Найстаріші JIЮДИ сподіваються пожити ще хоч один зайвий день і вважають смерть за найбільше лихо. Тільки тут, на острові Лаггнегг, жадоба життя була не такою гострою, бо приклад довголіття струльдбругів завжди у всіх перед очима.

Такий спосіб життя, який постав у моїй уяві, цілком неможливий. Він вимагає вічної молодості, здоров'я і сили. А сподіватись на це не може жодна людина, як би далеко не йшли її бажання. Отже, мова тут йде зовсім не про те, щоб вічно втішатися молодістю та благами її, а про те, як провести нескінченне життя з тими стражданнями, які приносить старість. Звичайно, мало хто хотів би бути безсмертним у таких жахливих умовах. А, проте, мій співбесідник помітив, що

вічно

1 Р е r р еt u u m m о Ь і І е - вічний двигун. Машина, яка могла б працюваТIІ сама по собі, без будь-якого джерела енергії. Наука довела, що побудувати

таку

машину

158

неможливо.

в Б~льнібарбі і ~понії навіть старики, обтяжені всіма недугами ста росТІ, прагнуть ВІДдалити від себе смерть. І він запитав мене, чи не спостерігається таке явище і на моїй батьківщині, а також і в тих країнах, в яких я

мандрував.

Після цієї передмови він докладно розповів мені про їхніх струльд бругів. Він сказав, що до тридцяти років вони живуть так само, як і всі

смертні. Потім вони поволі стають похмурими.

Досягнувши вісімдесятирічного віку, який тут вважається за межу людського життя, вони, як і всі смертні, стають дряхлими старика:vш.

Вони не тільки набувають ВСІХ примх та недуг, властивих іншим ста рим людям, але на додаток їх проймає ще жах від того, що Їм при значено ледве животіти.

Струльдбруги не тільки вперті, зажерливі, похмурі, балакучі, але й нездібні до приятелювання, позбавлені будь-якої прихильності до своїх нащадків дальших за онуків. Головні пристрасті їх - заздрісТІ. і нездійсненні бажання, причому заздрять вони найбільше порокам мо лодості і смерті старих. Дивлячись на веселість молодості, вони розу міють, що самі назавжди позбавлені радощів життя. Коли вони поба чать похорон, то починають пхинькати і ремствувати, що інші йдуть до спокійного притулку, до якого ЇМ ніколи не дістатись. Вони пам'ята ють лише те, що вчили або бачили замолоду. Найменш нещасиі серед них ті,що перейшли на дитячий розум і остаточно втратили пам'ять. Іх більше жаліють і охочіше Їм допомагають, бо вони не мають бага тьох вад і недоліків, які властиві іншим безсмертним. Якщо трапляється, що струльдбруг одружиться з жінкою, прире ченою, як і він, на безсмертя, то держава з своєї ласки розлучає їх, як тільки молодшому з подружжя мине вісімдесят років. Коли струльдбругам сповниться вісімдесят років, для них настає громадянська смерть. Спадкоємці негайно одержують їх майно. Із спадщини відводиться лише невелика сума на їх утримання. Бідних

підтримують за рахунок громадських коштів. 3 того часу їх вважаюТl~ нездатними посідати будь-яку посаду. Вони не можуть ні купувати, ні орендувати

землю; їм не дозволено виступати за свідків ні в цивіль них, ні в карних справах, ні навіть у справах про межі земе.ПЬНИХ ділянок. В дев'яносто років у них випадають зуби і вилазить волосся. В цьо му віці вони втрачають почуття смаку і без задоволення та апетиту

їдять та п'ють все, що потрапляє до рук. Недуги, на які вони хворіли, не покидають їх, не загострюючись і не вщухаючи. Під час розмови вони забувають назви наИЗІЗичаиніших речей і навіть імена своїх най ближчих приятелів та родичів. Вони нездатні розважатись читанням, бо прочитавши кінець речення, не пригадують уже його початку і, от· же, позбавлені єдиної доступної для них розваги. Мова в цій країні постійно змінюється, і тому струльдбруги, які

!fi9

народилися в одному столітті, насилу розуміють мову людей, які наро дились в другому. Проживши двісті років, вони не можуть вимовити

кілька найпростіших фраз. З цього часу Їм призначено почувати себе чужинцями на

своїй батьківщині. Оце приблизно все, що розказали мені про струльдбругів. Потім я бачив п'ять чи шість струльдбругів різного віку; Їх приводили до мене мої друзі, причому наймолодший мав уже понад двісті років. Хоч ЇМ і сказали, що я - великий мандрівник і бачив ціJIИЙ світ, але це не справило на них ніякого враження. Вони не поставили мені жод ного запитання про те, що я бачив або відчув. Іх цікавило: чИ дам я Їм с л оме ку д ас к, тобто подарунок на спомин. То пристойниА спосіб жебрати в обхід закону, який суворо забороняє це, бо Їх утри мує громада, хоч і скупенько, звичайно. Всі ненавидять і зневажають струльдбругів. Іхні народження (які родина вважає за лиху ознаку для себе) реєструються в особливих книгах. Завдяки цьому, ви можете в архівах дізнатися про вік кожного з них, якщо йому не більше тисячі років, бо попередні документи зни щено чи то часом, чи то народними заколота\fИ. Найкраший спосіб встановлювати вік струльдбруга - це запитати його, яких королів і ви датних осіб він може згадати. Пам'ять .струльдбруга зберігає імР.на лише тих королів, які зійшли на престол тоді, коли йому ще не минуло вісімдесяти років. Зіставивши потім сказане ним з даними літописів, неважко встановити приблизний вік струльдбруга. Я ніколи не бачив злиденніших істот, ніж ці люди. Жінки були ще огидніші за чоловіків. Крім звичайної бридкості, властивої всім старим, вони з часом набувають вигляду якихось примар. Жах, який вони

вселяють,

не

можна

описати.

Читач легко повірить, що після всього того, що я чув та бачив, моя жадоба безсмертя значно зменшилась. Мені дуже соромно було за принадні фантазії моєї уяви, і я подумав, що краще піти на яку зав годно страту, ніж мати долю струльдбруга. Король, довідавшись про мою розмову з приятелями, люб'язно покепкував з мене й порадив узяти з собою двох струльдбругів, щоб відбити м()їм землякам страх перед смертю. На жаль, основні закони королівства забороняють струльдбругам залишати батьківщину, а то я не пошкодував би клопо ту та грошей і привіз би їх до Англії. Не можу не визнати закони щодо струльдбругів за цілком доціль

ні. Якби не було цих законів, то струльдбруги через скупість, неминучу в їхньому віці, стали б власниками всього, що є в нації, і захопили б

до своїх рук усю владу, а це, в зв'язку з їхнім невмінням керувати, призвело б до загибелі держави.

РО

Д І Л

ХІ

Автор покидае Лаггнегг І вІдпливає кораблем до ЯпонІї. ЗвІдти вІн. повертається на голландському судні до Амстердама, а 3 Амстердама до Англії.

Бачивши, шо я категорично відмовляюсь від його пропозиuій взя ти будь-яку посаду при дворі і вживаю всіх заходів, шоб ПОВl"рнутись

додому, його величність ласкаво погодився на мій від'їзд і навіть дав мені власноручно писаний лист до імператора Японії. Крім того, він подарував мені чотириста сорок чотири великі золоті мnнети (тут люб лять парні числа) і червоний діамант, який я продав в Англії за тисячу сто фунтів стерлінгів. 6 травня 1709 року я мав урочисту прошальну аудієнuію у його величності і попрощався з своїми приятелями. З ласкавого наказу мо нарха загін варти провів мене до Глангвенстальда - гавані H::t піВ.'lен но-західному березі острова. Через шість днів я знайшов корабель, ЩО

відпливав до Японії, і витратив два тижні на переїзд. Пристали ми до невеликого портового міста Ксамоші, у південно-східній частині Япо нії. Розташоване воно на тому ж самому острові, шо й lєдо, столиця держави.

Висівши на берег, я показав митним урядовuям лист від короля Лаггнеггу до його імператорської величності. Вони добре знали коро лівську печатку з мою долоню завбільшки, де витиснено образ короля, шо підводить з землі жебрака. Почувши про лист, міський магістрат прийняв мене, як посла дружньої країни. Вони дали мені екіпаж та слуг і своїм коштом приставили до lєдо, де я зараз же дістав аудієн uію у імператора. Коли листа з великою uеремонією було розпечатано й перекладено його величності, він через тлумача попросив, шоб я ска зав, чого мені треба, і він, мовляв, з поваги до свого брата, короля Лаггнегга радо задовольнить моє прохання. Тлумач не раз уже обслуговував голландuів, і впізнавши в мені європейuя, повторив наказ його величності голландською МОВОЮ,якою розмовляв досконало. Я відповів, як вирішив заздалегідь, що я голландський купеuь, зазнав морської аварії дуже далеко звідси, по тім морем і суходолом дістався до Лаггнегга, а звідти - кораблем до Японії. Тепер, знаючи, що uя країна веде торгівлю з моїми земляками, я сподіваюся не в довгім часі повернутись до Європи й уклінно прошv його величність ласкаво звеліти, шоб мене одвезли до Нагасакі, куди заходять європейські судна. До иього я додав ше одне прохання: з по ваги до мого патрона - короля Лаггнегга, звільнити мене від обов'яз кової для моїх земляків иеремонії, топтати розп'яття, бо. я патрапив

сюди через нешасний випадок і без жодного наміру торгувати. Вис.'IУ хавши моє останнє прохання, імператор трохи здивувався і сказав, шо жоден з моїх земляків ніколи не вагався проробити uю uеремонію, 11

Сві<Ьт

161

що він тепер непевний, чи справді я гол.пандещ"

але

все жгаки

('(1.

дає, що я - християнин. Проте, зважаючи на причини, які я навів. і, головне, щоб показати королю Лаггнегга свою надзвичайну до нього прихильність,

він

згодився

задовольнити

моє

чудернацьке

прохання.

Але все це треба було зробити дуже обережно: урядовці з наказу імпе ратора мали обминути мене ніби випадково, бо інакше, як він запев няв мене, мої земляки-голландці, довідавшись про це, переріжуть мені дорогою

горло.

Я через тлумача подякував іМПЕ'раторові за таку велику ласку. Того ж дня до Нагасакі мав вирушити військовий загін, і командир його дістав наказ охороняти мене та особливі вказівки щодо церемо, нії з розп'яттям. ПО дуже довгому і ВТОМНО:\ІУ переХОllі 9 червня 1709 р. я прибув ДО Нагасакі, де скоро познайомився з кількома матросами з голлан.1ського, корабля «Амбоїна» місткістю в чотириста п'ятдесят тон, яке

прибуло з Ам·стердама. Я довгий час прожив у Голландії, навчаЮЧI1СЬ в університеті, і добре розмовляв голландською мовою. Матроси неза· баром довідалися, звідки я прибув, і з цікавістю розпитували мене про \lоі мандри та життя. Я вигадав коротеньку правдоподібну історію, a.'lC потаїв більшу чзстину своїх пригод. У Голландії в мене було багато знайомих, і мені не важко було вигадати імена своїх батьків, нібито ма.'Іеньких людей з провінції Гельдерланд. Я хотів був заплатити ка· пітанові (якомусь Теодору В:знгрульту) всю вартість проїзду до rOJ1ландії. Але довідавшись, що я хірург, він узяв з мене тільки ПQ.1ІОВИНУ звичайної плати, з умовою, що я виконуватиму на кораблі обов'язки лікаря. Перед відплиттям ДЕ'хто з екіпажу запитував, чи виконав я зга дану мною вище цер~монію. Але я l1ідбувся загальни:vlИ фразами, що Я, мовляв, задовольнив цілком і імператора і двір. Але шкіпер, ЗJlОСТИ вий негідник, пішов до японського урядовця і, показуючи на мене, сказав, що я ще не топтав розп'яття. Урядовець же, мавши інструкції нропустити мене, вгатив негіДНИІ<Ові двадцять бамбукових київ по пле· чах. Після цього мене вже не турбували такими запитаннями.

Під час переїзду не трапилося нічого цікавого. Ходовий вітер гнав нас аж до мису Доброї Надії, де ми взяли запас прісНС'"! води. 16 квіт ня 1710 року ми ЩdСЛИВО прибули до Амстердама, втративши дорогою тільки трьох ма.тросів, що ПОМЕ'рЛИ з різних хвороб, та ще одного, що недалеко від берега Гвінеї впав з бізань-щогли в море. З Амстердама на маленькому судні я відплив до Англії. 16 квітня ми кинули Slкір У Даунсі. Наступного ранку я висів на берег і знову побачив рідний край, де не був п'ять з половиною років. Звідти я добрався до Редріффа, куди прибув того ж таки дня о дру гій годині і застав свою дружину та дітей у доброму здоров'ї.

Частина /У

ПОДОРОЖ ДО КРАїНИ ГУїГНГНМІВ

РОЗДІЛ

Автор виряджається в подорож капітаном корабля. Екіпаж змовляється проти нього. Довгий час його тримають ув'язненим у каюті, а тоді зсаджують на берег у незнані'

краІні.

Опис єгу

дивної породи тварин. Автор зустрічає двох гуїгнгимів.

я прожив дома з дружиною та дітьми щось із п'ять місяців і, ЯИ· би життьовий досвід навчив мене рuзуміти, що таке щастя, я міг би назвати себе дуже щасливим. Проте скоро я знову відчув потяг до мандрів. І коли мені запропонували посаду капітана великого купець кого корабля «Адвенчюрер» на триста п'ятдесят тонн, я прийняв її. Я добре знався на мореплавстві, мені набридли обов'язки корабельно го лікаря, хоч я не відмовлявся виконувати Їх при нагоді. Отож на посаду хірурга я запросив молодого дуже здібного медика Роберта. Пюрефой на ймення. Ми відпливли з Портсмута 7 серпня 1710 року. 14 серпня близько миса Тенеріф ми наздогнали капітана Пококка з Брістоля, що плив до Кампеші по сандалове дерево. 16 серпня зня· лася буря й роз'єднала нас. ЯК я почув згодом, повернувшись до Анг лії, його корабель розбився на тріски, і врятувався з нього, кажуть, один тільки юнга. Капітан Поккок був добрий моряк і чесна, але за надто вперта людина. Через цю впертість він загинув сам і спричи· НИВСЯ до загибелі свого екіпажу. А якби послухався він тоді моєї по· ради перемінити курс, то сидів би тепер спокійнісінько дома, як иае сиджу я.

На моїм кораблі померло від гарячки кілька матросів і на остро· ві Барбадосі та на інших островах Вест-Індії, куди ми заходили з на казу власників корабля, я мусив набрати нових. Незабаром я РUЗ1{а явся в своїй необачності, бо більшість з них виявились морськими роз бійниками. На судні в мене було п'ятдесят чоловік, і я мав доручення торгувати з індійцями в південних морях та шукати нових земеJІЬ. Не гідники, яких я набрав, збаламутили інших моїх людей і змовилися з

ними

захопити

судно,

Одного ранку вся ця мені

мене

заарештувати.

зграя

руки та ноги й загрожувала

вдерлася кинути

до мене

в каюту,

мене в море, якщо

зв'язала я

чини-

ТlIМУ опір. }l с!,азав їм, що тепер я - їхній полонении 1 мушу КОРИТИО\ Вони зажадали, щоб я заприсягся не чинити опір, а тоді, розв'язавши ~leHi руки, прикували за ногу до ліжка й поставили біля дверей варто IЮГО з зарядженою рушницею. Він мав наказ застрелити мене при пер шій же спробі втекти. В каюту мені приносили їсти й пити, а керу вання кораблем негідники взяли на себе. Вони мали намір стати піра тами і грабувати іспанські судна, набравши для цього досить людей. для початку вони поклали продати індійцям крам, що був на кораблі, в потім зайти на Мадагаскар і набрати там новий екіпаж, бо чимало

іх, поки я сидів ув'язнений, померло. Кілька тижнів вони плава,rш та

166

торгували з індійцями, але я не знав якого курсу тримався корабель,

бо був замкнений у своїй каюті і чекав тільки смерті, якою вони часто мені

погрожу вали.

травня до мене прийшов якийсь джемс Уелч і сказав, що 3 на казу капітана він має зсадити мене на берег. Я почав був сперечатися, та надаремно; я не міг навігь дізнатися від нього, хто в них зараз капітаном. Розбійники посадили мене в човен, дозволивши одягти найкращий костюм, що був майже новий, і взяти з собою невеликий пакунок білизни. Із зброї мені залишили тільки тесак. Одна!{ вони проявили деяку чемність і не ПОТРУСИЛИ кишень, куди я поклав усі свої гроші та деякі дрібні речі. Пропливши з лігу від корабля, човен пристав до якогось берега. Мене висадили на піщаній мілині. Я просив сказати принаймні, що це за країна. Але розбійники присягалися, що знають про це не більше, ніж я. Я довідався тільки, що капітан (як вони називали його), спро давши весь вантаж, постановив позбуТИСЯ мене, як тільки вони поба чать суходіл. Розбишаки зараз же відпливли, радячи мені не баритися, бо наближався час припливу. . 3алишившися в такому безпорадному становищі, я пішов до бере га і, діставшися твердого грунту, сів на горбок одпочити та помірку вати, що його робити далі. Спочивши трохи, я попрямував у глиб краї ни, вирішивши віддатися першим же дикунам, яких стріну, і відку пити в них своє життя перснями, браслетами та іншими дрібницями,

якими

завжди

запасається

моряк,

виряджаючись

кілька штук Їх залишилося в моїх кишенях. Кругом розстелялися поля. Іх відокремлювали

таку

один

подорож;

від одного

нерівні рядки дерев, посаджені, як видно, не рукою людини, а самою природою. Скрізь видно було сіножаті з високою травою і лани вівса. Я посувався вперед обережно, боячись, щоб мене не захопили зне· нацька або не влучили стрілою ззаду чи збоку. Незабаром я вийшов на битий шлях, укритий слідами людськи}(

ніг і подекуди коров'ячих ратиць. Але найбільше було там слідів кін ських копит. Нарешті я вгледів якихось тварин. Вони блукали по полю, а двоє чи троє сиділи на деревах. Тварини ці мали дуже дивний і над звичайно бридкий вигляд, що навіть трохи збентежив мене. Щоб роз глянути ї}( краще, я ліг за к ) щі. деякі наблизились до місця, де я ле жав, і дали мені змогу добре розгледіти їх. Голова та груди Їхні БУЛIІ вкриті густим, в одних - кучерявим, в інших - гладеньким волос(;ям. Бородами вони скидалися на цапів. довга смуга волосся також ішла по спині й по передній стороні ніг. Решта тіла бу.r.а гола, і я міг бачити темно-коричневий колір Їхньоі шкіри. На високі дерева вони лаЗИJІИ, як білки, бо їхні пальці закінчувалися гострими, кривими пазурами. Вони стрибали, плигали й бігали з неймовірною прудкістю. Самиці на зріст б) ли менші за самців, обличчя у них було безволосе, а з го·

167

л.ови звисали довгі ПРЯl\lі пасма. був надзвичайно різноманітний: і Загалом кажучи, ніколи за моїх ких істот, і жодна з тварин

Колір волосся і У самців, І у самиц .. русявий, і чорний, і червоний, і рудий. подорожей не бачив я таких брид ніколи не викликала в мене такоі

огиди.

Вважаючи, що дивитися на них більше нема чого, я підвівся, спов нений почуття гидливості, і пішов далі, сподіваючись, що шлях приве де мене до якогось індійського селища. Не зробив я й кількох кроків, як на дорозі з'явилася одна з цих тварин, що йшла просто до мене.

Побачивши мене, ця погань скривила гримасу й почала здивовано роз· глядати мою постать так, ніби ніколи не бачила людини. Потім піді· йшла до мене і піднесла передню лапу. Не знаю, чи то був рух ціка· вості, чи злоби, та тільки я вдарив її тесаком плазма по лапі: я не ха· тів бити гострим кінцем, щоб не підбурити проти себе тубільців, убив ши чи поранивши належну їм худобу. Відчувши сильний біль, звір позадкував і заревів так, що з сусіднього поля прибігла ціла череда цих тварюк. Не менше як сорок штук оточили мене, виючи та кривля ючись. Але я підбіг до стовбура найближчого дерева, прихилився до

нього й

став вимахувати тесаком, не підпускаючи їх до себе. Проте

кілька цих проклятих істот,. схопившись за галуззя позад мене, видер лись на дерево, щоб напасти Під цей скрутний час я Тоді я наважився покинути що могло так настрахати Їх.

на мене згори. побачив, що всі вони кинулися врозтіч дерево й вийшов на дорогу, дивуючись. Глянувши ліворуч, я побачив коня, якиІЇ поволі йшов полем. Підійшовши зовсім близько, кінь неначе здриг нувся, але зараз же заспокоївся й пильно подивився мені в обличчя.

очевидно, вкрай

здивований. Потім

він

кілька

разів

обійшов

круг

мене, розглядаючи мої руки та ноги. Я хотів, було, йти далі, та кінь заступив мені дорогу, приязно дивлячись на мене і, очевид:но, не зби раючись робити мені ніякого лиха. Деякий час ми поглядали один ~a одного, аж поки я насмілився піднести руку йому до шиї, щоб, посви стуючи, погладити його, як ТО роблять жокеї, коли привчають до себе нового коня. Кінь поставився до моєї ласки досить зневажливо. Він похитав головою, насупився і обережно підвів праву передню ногу, немов бажаючи відхилити мою руку. Далі він заіржав три або чотири рази, кожний раз по-різному, неначе говорив сам до себе якоюсь мовою.

Тим часом до нас підійшов ще один кінь. На привітання вони гречно стукнулись пра,вими передніми копитами і кілька разів про іржали, міняючи інтонацію так, що їхнє іржання здавалось майже членоподільним. Потім, ніби радячись, вони стали походжати поруч, як дві поважні особи, що обговорюють важливу справу. При цьому вони раз у раз повертали до мене голови, стежачи, щоб я не втік. Така поведінка звичайних, простих тварин страшенно зацікавила мене.

168

Я подумав, що коли тутешні люди обдаровані розумом у відповідній мірі, то вони, мабуть, наймудріший у світі народ. Підбадьорений та кою гадкою, я вирішив іти далі, сподіваючись знайти поблизу якесь село або здибати тубільців. Помітивши, що я збираюсь рушати, пер ший кінь - сірий У яблуках - заіржав до мене так красномовно, що я спинився і підійшов до нього, чекаючи дальших його розпоряджень.

Я не виявив страху, але в глибині душі дуже хвилювався. (-H~ знаЮЧIІ. як скінчиться ця дивна зустріч. Читач легко повірить, що я був не ду же задоволений своїм становищем.

Обидва коні щільно підійшли до мене й почали пильно розглядати мої руки та обличчя. Сірий у яблуках кінь так потолочив капелюх, во дячи по нім копитом правої передньої ноги, що я мусив зняти й ви· правити його, а потім знову одягти на голову. Цей рух, видима річ, здивував їх обох, а коли другий - кара-гнідий кінь, торкнувшися поли мого камзола, побачив, що вона висить вільно,- їхньому дивуванню

не було краю. Потім вони звернули увагу на тендітність і колір моєї шкіри. Кара-гнідий навіть узяв мою праву руку, стиснувши її між копитом і бабкою так, що я аж скрикнув від болю. Але найбільше бен тежили коней мої черевики та панчохи. Вони раз у раз торкалися ДО них, щось таке іржали один до одного і робили різні жести, як ті філософи, що силкуються збагнути нове для них і незрозуміле природ· не

явише.

Взагалі, вся поведінка коней була така розважлива, а Їхні рухи такі доцільні, що я, кінець кінцем, почав вважати Їх за чаРІВників, які, прибравши з певним наміром кінського вигляду, вирішили познайоми, тись із стрінутим на дорозі чужоземцем. Мабуть, їх і спраВДІ вразили постать, обличчя та вбрання людини, зовсім не подібні до тих, які вони звикли бачити в своїй країні. Поміркувавши хвилину, я звер нувся

до

них

такими словами:

Панове, якшо ви справді чарівники, як я маю підставу гадати, то повинні розуміти всі мови. Отже, Я насмілююся довести до вашого відому, що я - бідний, покривджений ДО.ТІею англієць, викинутий у ли ху годину на ваш берег. дозвольте ж мені сісти на спину одного 3 вас, і хай він одвезе мене до найближчої садиби або селиша. де ~eHi дали б їсти. На вдячність за таку послугу Я подарую вам оцей ніж, або цей перстень,- і Я видобув їх із кишені. Поки Я говорив, коні стояли мовчки, уважно слухаючи мене, а ко .'ІИ я скінчив, почали іржати, немов розмовляли на якусь серйозну тему. Я виразно помітив, що Їхня мова д) же ясно висловлювала всі почуття, а зв} ки вимовлялися навіть чіткіше ніж звуки китайської мо ви. Я часто чув слово «єгу», шо його кожен з співбесідників раз у раз повторяв. Хоч Я Й не розумів його значення, але намагався запам'ятати вимову. Коли вони замовкли, я сміливо й голосно ВИ'vlовив «єгу», ста

раючи~ь, СІ<ільки

170

міг,

наслідувати кінське іржання.

Іх

це,

очевидно,

враЗИJlО,

і сірий

яблуках

двічі

проіржав «єгу», немов бажаючи

на

вчити мене праВИJ1ЬНОЇ вимови. Я ПО13торював це C~OBO слідом за ним, як умів, відчуваючи, ЩО кожного

разу вимовляю иого краще,

хоч

ще

не зовсім досконало. Потім каР0-гнідий зробив спробу навчити мене нового CJlOBa, важчого щодо вимови, яке за нашою орфографією тре ба було б написати «гуїгнгнм». Тут мені НС пощастило вже так, як з першим, проте, по двох чи по трьох спробах справа пішла краще, і обидва коні, здава.~ось, були вражені моїми здібностями. По довгій розмові, яка, очевидно, стосувалася мене, приятелі роз лучилися, попрощавшися таким самим способом, як і віталися. Тоді сірий кінь знаками дав мені зрозуміти, щоб я йшов поперед нього, і я визнав за розумне коритися йому, доки знайду для себе кращого начальника. Коли я притишував ходу, кінь іржав «гуун», «гуун». Я, збагнувши значення цього слова, показував, як умів, що стомився й не можу йти швидше; тоді він спинявся, даючи мені хвилину на від починок.

РОЗДІJІІІ

Гyї~HГHM приводить автора до свого жигла. Опис цього ЖИТJIа. ЯК прийняли автора. Іжа rYЇrHrHMiB. Автор у скрутному crановищі через брак Jвичайноі для нього їжі. Справу нарешті пuлагоджено. ЯК хар"увався він у цій КРalні.

Пройшовши милі зо три, ми наблизились до довгої низької бу дівлі, зробленої з укопаних у землю й переплетених гіллям стовпів, накритих солом'яною покрівлею. Побачивши її, я аж повеселішав і ви добув із кишені деякі дрібнички, які мандрівники завжди мають з со бою для подарунків дикунам. Я сподівався уласкавити ними хазяїв

будинку й забезпечити собі люб'язний прийом. Юнь знаком запропону вав мені увійти першому. Я ступив у велику кімнату з рівною, чис тою долівкою, яслами та стійлами попід однією стіною. Коло ясел було троє лошат і дві кобили. Вони сиділи на клубах, чим дуже зди вували мене. Але я здивувався ще більше, побачивши, що інші коні, наче слуги, справляли різні хатні роботи. А втім не стверджувало мою першу думку, що народ, який умів до такої міри цивілізувати зви чайну тварину, має своїм розумом перевищувати всі народи світу. Сірий кінь увійшов слідом за мною. Цим він запобіг будь-яким воро жим проти мене діям з боку інших_ Він кілька разів заіржав владним тоном і дістав на це якусь відповідь_ Крім цієї кімнати в будинку було ще три інших. З'єднувались вони між собою широкими дверима, розташованими одні проти одних, утво рюючи прямий прохід. Через другу кімнату ми пройшли до третьої,

17\

куди сірий

кінь УВlИшов

сам,

знаком

наказавши

мені

чекати. Зали

шившися на самоті, я заздалегідь вийняв із кишені подарунки для ха зяїна та хазяйки - два ножі, три браслети, прикрашені фальшивими перлами, маленьке дзеркальце та простеньке намисто. Кінь три або

чотири рази заіржав. Замість людського голосу, який я сподівався почути, йому відповіли також іржанням, тільки трохи пронизливішим. Мені спало на думку, що цей будинок належить якійсь дуже поважній особі, коли потрібні такі церемонії, перше ніж пустити мене до неї. Проте я не міг уявити собі, що це за пан, якому служать самі коні. Чи не замутили мені розум усі мої злигодні. Я опанував себе й оглянув кімнату. Умебльована вона була так, як і перша, тільки витонченіше. Я тер собі очі, але всі речі кругом були ті самі. Я щипав собі руки та боки, щоб пересвідчитись, чи не марю я, часом. Тоді я остаточно прийшов до висновку, що все це було створено чаклунством та магією.

Однак у мене не було часу спинятись на цих міркуваннях, бо сірий кінь визирнув з дверей і знаком запросив мене до кімнати. Увійшов ши, я побачив дуже гарну кобилу з двома лошатами, що сиділи на майстерно сплетених матах. Око вражала ці.пковита чистота й охай ність. Кобила відразу підвелася й підійшла до мене. Вона пильно огля нула мені обличчя та руки, а тоді, з презирством зиркнувши на мене, повернулась до коня, і я почув часто повторюване в їхніх розмовах слово «єгу». Тоді мені ще було незрозуміле значення цього слова, дарма що я вже навчився його вимовляти. Незабаром, проте, я дові дався про його ганебне значення. Мотаючи головою і повторюючи «гуун, гуун», тобто наказуючи мені йти С.'1ідом за ним, кінь вийшов У двір, де стояла ще одна будівля. Зайшовши туди, я побачив три огидні істоти точнісінько такі, як ті, що я зустрів на полі. Вони сиділи там, прив'язані цупкою лозою до ясел, і жерли коріння та м'ясо. Згодом я довідався, що їх годують м'ясом здохлих тварин: ослів, собак, а іноді й корів. Вони три мали їжу в пазурах передніх лап і пожадливо роздирали її зу бами. Кінь-хазяїн звелів одному з своїх слуг - гнідому огиреві - одв'я зати найбільшу з цих тварин і вивести її надвір. Поставивши мене по руч з тварюкою, хазяїн з слугою почали порівнювати нас, оглядаючи

з усіх боків, і раз у раз повторюючи слово «єгу». Н~можливо описати, який мене поняв жах, коли, придивившись, я впізнав у тій мерзенній тварині справжню подобу людини. Щоправда, обличчя її було широ ке і плоске, ніс - приплесканий, губи товсті, а рот - надто великий. Але ж такі риси притаманні всім диким народам, які нівечать обличчя своїх дітей, кладучи їх ниць на землю і тягаючи на спинах, де вони притискаються лицем до плечей матері. Передні лапи єгу відрізня лися вІД МОІХ рук тільки довшими нігтями, шорсткістю та коричневим

172

кольором шкіри на долонях та ще волохатістю на верхньому боці. Така сама схожість була й між їхніми задніми лапами і моїми ногами, та це відомо було лише мені, бо коням заважали її помітити мої пан чохи й черевики. Те саме треба сказати й про решту тіла, що відріз нялось

лише

кольором

шкіри

та

волохатою

шерстю.

Але найбільше, здається, дивував обох коней мій одяг, про який вони досі не мали ніякого уявлення. Гнідий огир подав мені якесь коріння, тримаючи його між копи том

і бабкою. Я взяв корінець до рук, понюхав і повернув його

яко

мога чемніше. Потім він виніс із стайні єгу шматок ослячого м'яса, але воно так бридко смерділо, що я з огидою відвернувся. Він тоді кинув м'ясо єгу, який жадібно його пожер. Потім огир показав мені

оберемок сіна й гарнець вівса, але япохитав ГОJlОВОЮ, показуючи, що й це Їжа не для мене. Я почав уже побоюватись, що мені доведеться померти з голоду, якщо я не знайду тут когось із моєї породи. Щодо тих мерзенних єгу, то, признатися, я не брав їх 11.0 уваги. Вони здавалися мені найогидні· шими істотами, яких я будь-коли бачив. Навіть думка про співстав лення

цих мерзотних тварин з людиною викликала обурення.

у мене

найглибше

Помітивши з моєї поведінки, яке почуття викликають у мене ці тварини, хазяїн послав єгу назад до стайні. Потім він підніс до свого рота копито правої ноги, чим дуже здивував мене, дарма, що рух його був легкий і цілком природний. Він зробив ще кілька знаків, бажаючи довідатися, що я можу їсти. Але я не міг відповісти йому так, щоб ві" зрозумів мене, а якби він і зрозумів, я не знав, звідки може він діста ти придатну пля мене їжу. Саме в той час повз нас пройшла корова. Я показав на неї ПЗJIЬ нем. на~агаючись поясnити, що прошу дозволу видоїти її. Мене від Р<JЗУ зроз} міли. Хазяїн провів мене назад до дому і звелів кобилі прислужниці в:дчинити одну з кімнат, де в цілковитому порядку стоя ла сила череп'яного та дерев'яного посуду з молокuм. Кобила дала мені великий глечик молока. Я з насолодою випив його і відчув себ{' бадьоріше.

Опівдні до будинку під'їхав екіпаж на зразок саней, запряжений чотирма єгу. У санях сидів старий кінь, що був, мабуть, якоюсь знач

ною особою. йому боліла ліва передня нога, і на землю він зійшов задніми ногами наперед Наш кінь, що запросив його до себе на обід, прийняв гостя з великою пошаною. Обідали вони в кращій кімнаlі й на другу страву мали варений у молоці овес, що його всі, крім ста

рого

коня,

Їли

холодним. Іхні

ясла

стояли

колом

посеред

кімнати

і бvли поділені на кілька відділів. Хазяїни з гостем посідали на мати.

Над яслами був піхтір з сіном, що теж був розгороджений на відді

лення. Отже кожен кінь і кожна кобила ЇЛИ СВОЕ сіно та вівсяну кашу дуже пристойно та охайно. Лошата сиділи скромно й тихо, а хазяїн з хазяйкою поводилися з гостем надзвичайно гостиР.но і привітно. Сі рий кінь звелів мені стати бі.ТJЯ нього. З поглядів, які він та старий кінь кидали на мене, і з часто повторюваного слова «єгу» я зрозумів, що

вони

розмовляють про

мою

особу.

Перед обідом я одягнув рукавички. Глянувши на них, хазяїн дуже здивувався і знаками запитав, що сталося з моїми передніми ногами.

Три або чотири рази він доторкнувся до них копитом, ніби наказую чи, щоб я надав рукам попереднього вигляду. Я та" і зробив, ЗНЯВШІІ рукавички та поклавши їх у кишеню. Моя слухняність, як я потім довідався, справила на них хороше враження. Мені звеліли сказаТIІ кілька слів, які я вже вмів вимовляти, а на протязі Обіду хазяїн назиlї4

вав по-іхньому овес, молоко, вогонь, воду та інші речі, я повторював слова за ним, що вдавалося мені дуже легко, бп я змалку мав хист до мов.

Коли обід скінчився, хазяїн одвів мене набік, і, почасти словами, а почасти знаками дав мені зрозуміти своє занепокоєння з приводу того, що я нічого не Їв. Овес по-їхньому «г Л анн г». Я двічі або тричі ви· мовив це слово, бо, помір!(увавши трохи, вирішив, що з нього можна

приготувати сякий-такий

хліб.

Разом

молоком

він

підтримуватиме

моє життя, доки я втечу до іншої країни, де живуть подібні до мене істоти. Юнь зараз же наказав білій кобилі, своїй служниці, принести ме· ні добру пайку вівса в посудині, що скидалась на дерев'яну тацю. Я під смажив овес і облущив з нього лушпиння. Потім потовк зерно між двох каменів, узяв води, замісив вівсяник, спік його і з'їв його ще теплий 3 мо· локом.

Спочатку така їжа, хоч вона й досить поширена по багатьох краї·

175

нах Європи, була мені не до смаку, але згодом я до неі призвичаівся.

За >Киття свого мені часто доводилось потрапляти в скрутне станови ще, і це був не перший

експеримент,

який довів мені,

як легко

при·

стосовується людина до всяких умов. До речі, мушу сказати, що під час мого перебування в тій країні, незва>Каючи на грубе та одноманіт

не харчування, я ніколи не хворів. Шоправла, іноді я ловив кроля або птаха в сільця, зроблені з волосся єгу, іншим разом - знаходив їстів ну траву і варив її або готував з неї салат до свого хліба. Лише зрід ка я розкошував, збиваючи масло й п'ючи сколотини. Спочатку менІ бракувало солі, але невдовзі я відвик од неї і прийшов до висновку, що спо>Кивання її в нас - зайва розкіш, запровалжена пияками, які на бенкетах будили сіллю спрагу. Звичайно, вона потрібна лля збере ження м'яса під час довготривалих подоро>Кей або в місцевостях, да леких од великих ринків. Але ми не знаємо жодної тварини, яка б лю· била сіль. Щодо мене особисто, то я, покинувши цю країну, довго не міг зносити смаку її в стравах, які мені доводи.ЛОСЬ їсти. Та годі в>Ке про це. Інші мандрівники пишуть про своє харчування цілі томи, немо] читачеві справді цікаво знати, добре чи погано вони харчувалися. Мені треба було згадати про це, бо інакше ніхто не найме віри, що я більше ніж три роки прожив у такій дивній країні І серед таких незвичайних істот. Надвечір мені, з наказу коня-хазяїна, дали особливе помешкання, ярдів за шість від лому, окремо від стаєнь єгу. Там я знайшов трохи соломи і, вкрившись своїм одягом, заснув міцним сном. Та незабаром 11 влаштувався краще, як читач довідається про це з дальших розділів.

РОЗДІЛ

ІІІ

Автор береться 5а вивчення мови. Гуігнгнм, його хазяїн, допомагає йому опанувати

П. Опис мови. Чимало визначних гуїгнгнмів приходять подивитись на автора. Він коротко розповідає хазяїнові про свою подорож.

Найбільше лбав я про те, щоб вивчити мову, і мій хазяїн (так називатиму я сірого коня налалі), його діти і вся челядь у його.. домІ охоче допомагали мені в цьому. Вони вважали чудом, що у таКОI гру

бої тварини є якісь розумові злібності. Я показував на різні речі, п!l тався про їхню назву і записував слова в кишенькову книжку, а ПОТІМ

виправляв тіше

ви мову,

допомагав

хазяїна.

просячи

мені

Зацікавлений хазяїн

когось

цьому

із

гнідий

сім'ї огир

повторити з

їх.

Найчас

молодших слуг мого

багато годин свого дозвілля вілдавав моєму

навчанню. Він був переконаний (про це згодом він розповідав мені сам), що я - єгу. але його дивувала моя ввічливість, охайність і ро

зум'-' прикмети, протиле>Кні 176

вдачі та

властивостям

тих тварин. Най-

більше збивав його з пантелику мій одяг, 1 ВІн іноді міркував сам собі, чи становить він частину мого тіла. Справа в тому, шо я ніколи не знімав його перед гуїгнгнмами, бо роздягався пізно ввечері, коли всі вже

спали,

одягався

,",еред тим,

як вони

вставали.

Моєму хазяїну не терпілося взнати, звідки я прибув і де набув розуму, що виявлявся в кожному моєму вчинку. йому кортіло швидше почути історію моїх пригод. Він сподівався, що чекати доведеться не довго: такі успіхи я робив У вивченні мови гуїгнгнмів. Щоб краще за

пам'ятати, я записував усі вивчені слова й звороти нашими літерами, а поруч ставив їхнє значення. Одного разу я робив ці записи в присут ності хазяїна, і мені було дуже важко пояснити йому, шо я роблю, бо ні про книги, ні про літературу тубільці не мають ані найменшого уявлення.

Тижнів за десять я розумів уже майже всі його запитання, а через три місяці міг дати на них досить докладну відповідь. Хазяїн дуже хотів довідатись, з якої країни я родом і як навчився наслідувати розумних тварин. Адже ЄГУ (до яких, на його ДУМКУ, я був дуже по дібний), хоч і схильні до хитрошів та підступів, найменше з усіх зві рів здатні до науки. Я відповів, що приїхав з-за моря, з далекого краю, разом з багатьма такими ж, як і Я, істотами у великій лорожній посудині, зробленій з дерева. Мої товариші силоміць зсадили мене на цей берег і залишили напризволяще. Зрозуміти мене йому було нелег ко, і я допомагав собі численними жестами. Вислухавши, він зауважив, що це якесь непорозуміння, або ж я кажу те, чого не було (в їхній мові немає слова брехня або обман). Він уважав за неможливе, щоб по той бік моря була якась країна і шоб купка диких тварин могла примусити дерев'яну посудину посуватися по воді, куди Їм забажа

ється. Він був певний, шо жоден гуїгнгнм не зробить такого корабля і тим паче не довірить його єгу. До речі, слово гуїгнгнм по-їхньому означає - кінь, а в букваль ному перекладі - вінець природи. Я сказав хазяїнові, шо мені важко ще висловлювати як слід свої думки, але я сподіваюся незабаром rозповісти йому й не про такі дива. Тоді він ласкаво доручив своїй дружині, дітям та слугам використовувати кожну нагоду, шоб вчити мене їхньої мови, і сам щодня витрачав дві-три години на за няття зі мною. Прочувши про незвичайного єгу, що вміє говорити, як гуїгнгнм, і своїми словами та вчинками виявляє ознаки розуму, нас часто стали відвідувати сусіди - дуже поважні кобили та коні. Вони захоплено розмовляли зі мною і ставили мені силу запитань, на які я відповідав, як умів. Ці бесіди дозволили мені зробити такі успіхи у вивченні мови, шо через п'ять місяців по прибутті туди я розумів буквально все, що вони говорили, і міг цілком пристойно висловлювати свої думки. Гуjгнгнми, відвідуючи мо·го хазяїна, щоб оглянути мене та пороз-

д.

СвІфт

.177

човляти зі мною. вагалися

визнати

мене за справжнього єгу, бо моє

тіло було не таке, як у тих тварин. Іх дивувала відсутність волосся на

моїй

шкірі. Однак

незабаром

трапився

випадок,

що

викрив

мій

секрет хазяїнові.

Я казав уже читачеві, що кожного вечора, коли всі в домі вже спали, я мав звичку роздягатись і вкриватися своїм одягом. Одноl'O ранку хазяїн удосвіта послав по мене свого слугу - гнідого огиря. Коли він увійшов, я міцно спав, тим часом як одяг зсунувся з мене, а сорочка закотилась до пояса. Прокинувшись, я побачив біля себе посланця, який видимо збентежений, безладно переказав мені дору чення свого пана. Наляканий моїм виглядом, він побіг до хазяїна й дуже плутано розповів йому прп все, що бачив. Я зараз же довідав ся про це, бо, коли, одягшись, пішов засвідчити свою пошану його \'Іилості, той зажадав пояснень. його слуга, мовляв, казав, що під час сну у мого тіла інший вигляд, ніж завжди, і запевняв, що частина його біла, частина жовтувата, або у всякому разі не така біла, а час тина - зовсім темна. До того часу, щоб якомога більше відрізнятися від клятих єгу, я ревно зберігав свою таємницю, але довше ховати її було неможливо.

до того ж я розумів, що секрет однаково виявиться, бо мій костюм і мої черевики, які були вже в поганому стані, швидко зносяться, і мені доведеться заміняти їх виробами з шкіри єгу або інших звірів. Отже, я сказав хазяїнові. що в тій країні, де ми живемо, всі подібні до мене істоти, почасти з пристойності, почасти через холодну погоду, завжди вкривають свої тіла спеціально обробленою шерстю тварин. Щодо мене, то я можу зараз же, якщо він накаже, показатися йому без цієї фальшивої оболонки. Я розстебнув і скинув камзол, потім куртку, роззув черевики, панчохи й скинув штани. Сорочку я спустив, щоб приховати свою наготу. Хазяїн дивився на те, як я роздягався з великою цікавістю та по дивом. Він брав одну по одній усі мої речі поміж копито й бабку і увзжно розглядав їх. З осторогою торкнувшись до мого тіла і кіль ка разів ог.r.янувши мене з усіх боків, він, нарешті, сказав, що я- справжнісінький єгу, і тепер він не має в цьому ніякого сумніву. Я різ нюся від них тільки білістю, гладкістю та м'якістю моєї шкіри, від сутністю волосся на деяких частинах тіла. довжиною та формою пазу рів на моїх передніх та задніх лапах, а також тим, що вдаю, ніби завжди ходжу на задніх ногах. Більше він не хотів дивитися на мене і дозволив мені одягтися, бо я починав уже тремтіти від холоду. Я висловив незадоволення з того, що він так часто називає мене «єгу» - ім'ям огидної тварини, до якої я ставлюся з найбільшим пре зирством та ненавистю. Я просив, щоб цього слова не прикладали до мене ні він, ні його родина, ні Їхні знайомі, яким він мене показує. Я просив його· також зберегти секрет мого одягу принаймні до того

178

часу,

поки

він

зноситься,

наказати

гнідому огиреві

ного

слузі

мовчати про те, що той бачив.

Хазяїн ласкаво погодився заДОВОJJЬНИТИ всі мої прохання, і таким чином секрет мій був збережений, аж доки мій костюм не почав зно шуватись, і я змушений був удатися до різних хитрощів, про які опо

вім пізніше. Він також висловив бажання, щоб я доклав усіх зусиль і опанував їхню мову. Моя здібність розмовляти і мій розум дивують його, мовляв, значно більше, ніж моє тіло, незалежно від того, одяг нене воно чи ні. До того ж йому кортить почути про ті дива, що я обі цяв розповісти. Відтоді він подвоїв турботи про мою науку, виводив мене до всіх гостей і примушував їх поводитись зі мною якомога чемніше, пошепки пояснюючи, що це викликає в мене добрий настрій, а в r арному на строї, я стаю ще втішнішим. Щодня бачившись зі мною під час лекцій і поза лекціями, він за· сипав мене запитаннями, на які я відповідав, як умів. Таким чином, він поволі дістав деяке, хоч і невиразне, уявлення про те, звідки я при був на цей острів. Було б нецікаво розповідати про поступовий перехід до справжньої розмови, але в решті решт я наважився почати розпо відь про себе та про свою батьківщину. Я й раніш намагався пояснити йому, що приїхав з дуже далекої країни, що нас було шось із п'ятдесят душ і що Їхали ми у великій порожній дерев'яній посудині, більшій за будинок його милості. Тепер я описав йому корабель, з допомогою розгорненої хустки пояснив, як посуває його по морю вітер; розказав про те, як внаслідок суперечки мене зсаджено на берег у невідомому мені місці, як я спіткався з єгу і як він урятував мене від них. Ко.ТІИ він запитав, хто зробив кора бель, і висловив здивування, що гуїгнгнми моєї країни до.вірили його диким

тваринам,

мусив

попередити,

що

зможу

продовжувати

своє

оповідання тільки тоді, як він дасть слово не ображатися. При цій умові я розкажу йому про обіцяні дива. Він згодився, а я повів роз мову далі і сказав, що корабель будували такі ж самі істоти, як я. На моїй батьківщині - та й скрізь, де я був - вони є єдині розумні тварини, і приїхавши сюди й побачивши стіЛЬІШ розуму в гуїгнгнмів. Я був уражений не менше, як був би уражений він або його приятелі, знайшовши розумові здібності в єгу. Я визнаю зовнішню схожість істот з людьми і тільки не розумію причин їхнього виродження та здичавіння. далі я запевнив його, що, якби мені судилося повернутись додому і розповісти про їхню країну, то моїм словам ніхто не пові рив би, бо в нас (мушу сказати це, незважаючи на всю повагу до нього, його сім'ї й друзів і пам'ятаючи його обіцянку не ображатися) не можуть навіть припустити, щоб гуїгнгнми були де-небудь волода рями, а єгу - худобою.

ІВО

РОЗД І Л

Уявлення

гуїгнгнмів про

правду

та

неправду. Хазяїнові

не

до

вподоби оповідаННІ!

автора. Автор докладніше розповідає про себе та свої дорожні

пригоди.

Хазяїн слухав мене із виразом замішання на обличчі, бо сумнів або недовір'я так мало відомі в цій країні, що гуїгнгнми у відповідних випадках просто не знають, як триматися. Я пригадую, як важко було нам порозумітися, коли, розповідаючи про вдачу людську, я мусив зга·

дувати про неправду чи обман. Завжди надзвичайно тямущий, тут він тільки з великими труднощами розумів мене. На його думку, мова має допомагати нам розуміти один одного та обізнаватися з фактами. Говорити ж те, чого в дійсності немає, значить позбавляти мову її призначення. Виходить, що наша мова не подає нам правдивих відо· мостей і призводить до чогось гіршого, ніж невідання. Якщо на чорне ,·оворитимуть біле, а на довге - коротке, то навіщо така мова взагалі. Одним словом, він так і не оцінив нашої здатності брехати, такоі зрозумілої людям і так повсюдно поширеної в усьому цивілізованому світі. Та повернімось до нашої розмови. Коли я запевнив його, що в моїй країні єдині панівні тварини - єгу, чого він ніяк не міг зрозуміти,

він захотів довідатись, чи є в нас гуїгнгнми і, коли є, то ЩО вони роб лять. Я сказав, що гуїгнгнмів у нас дуже багато. Влітку вони пасуться на луках, а взимку живуть у будинках, де є овес і сіно. Спеціальні слуги єгу чистять їх скребницями, розчісують їм гриви, миють ноги, дають їсти і готують Їм постелі. - Нарешті я вас зрозумів,- перебив мене хазяїн.- Тепер мені цілком ясно, що ХОЧ якими розумними ви себе вважаєте, але ВJШИМИ господарями є все ж таки гуїгнгнми. Мені дуже хотілося б, щоб і наші єгу були такі слухняні. Тут я попросив у його МИJ10сті дозволу не розповідати далі, бо йому буде дуже неприємно, коли він дізнається про деякі звичні для нас речі. Але він настоював, кажучи, що хоче знати всю правду, і мені довелося

скоритися.

Зазначивши, що гуїгнгнмів у нас називають кіньми, я сказав, що це - найблагородніші, найкращі, найсильніші й найслухняніші серед наших тварин. У людей заможних і значних вони ходять під сідлом,

возять карети та беруть участь у перегонах. Іх добре доглядають і пі клуються про них, доки вони здорові й мають міцні ноги. Та коли вони

заслабнуть, їх продають або повертають на важку брудну роботу, і вони працюють так аж до смерті. По смерті ж Їх оббіловують, шкуру продають за безцінь, а тіло викидають у поле на з'їжv

собакам і птахам. Та доля звичайних коней, які належать фермерам або візникам, буває ще

гіршою.

Все життя Їх

виснажують непосиль-

181

ною праuею і до того ж погано год) ЮТІ>. Я ро:шовів таJ\ОЖ, як у нас ЇЗДЯТЬ верхи та в екіпажах, описав призначення вуздечки, сідла, остро гів, батога, збруї. Згадав я про пластини з твердої речовини, що звеп, ся залізом, які прибивають до копит, щоб вони не збиваJIИСЬ об твер ді К2!м'яні шляхи, ЯКИМИ МИ часто їздимо. Хазяїн був обурений до краю. Він сказав, що дивується й не розу

міє, як

насміJIЮЄМОСЬ ми сідати

на спину

гуїгнгнма.

Адже наЙКВОJIі

ший з ііого слуг може СКИНУТИ з себе найдужчого єгу або роздушити його на смерть, качаючись по зеМJJі. Я відповів, що коней від трьох ЧОТИРЬОХ років У нас починають призвичаювати до рі:шої роботи, а не

виправно впертих призначають возити екіпажі. Іх кожну 18~

ПОМІІ,'ІКУ

нагороджують

за

добру

жорстоко б'ють за

поведінку.

Всі

вони дуже

ЧУТJІиві до нагород взяти

до

уваги,

що

до І{ари. А взагалі його МИJlість мусить ласкаво в

них,

як

тутешніх

єгу,

немає

крихти

розуму.

Мені ДОВОДИJlOСЬ часто відступати від безпосередньої теми нашої розмови, щоб дати моєму хазяїнові повне уявлення про життя наших

коней. Важко описати благородне обурення, яке викликало в нього моє оповідання про наще поводження з гуїгнгнмами. Незважаючи на це, він усе ж таки визнав, що в тій країні, де з усіх тварин обдаровані розумом самі єгу, вони повинні й керувати всіма, бо розум завжди й

скрізь має перевагу перед грубою силою. Проте, на його думку, будо вою свого тіла ми значно гірше пристосовані до використання розуму для життєвих потреб, ніж інші тварини. Він хотів знати, до кого біль ше подібні ті, серед кого я живу: до мене чи до їхніх єгу. Я запевнив його, що я побудований так само, як і більшість людей мого віку, ал~ наша молодь та жінки - куди тендітніші та - ніжніші. Тоді хазяїн зауважив, що я, звичайно, відрізняюся від інших єгу. бо я значно охайніший і не такий потворний, як вони, але щодо справ жніх переваг, то порівняння не на мою користь. Мої кігті на пе;Jедніх і на задніх ногах нічим не можуть прислужитися мені. Щодо моїх пе редніх ніг, то навряд чи можна назвати їх нога!\1И, бо він ніколи не бачив, щоб я ходив ними. Вони занадто ніжні, щоб торкатись до зем лі, тримаю я Їх здебільшого відкритими, а покривало, що його я іноді одягаю на них - не такого фасону й не таке міцне, як те, що на моїх задніх ногах. Через це я не можу ходити впевнено, бо коли одна з моїх задніх ніг посковзнетьсSl, я неОД!\1інно впаду. Хазяїн перелічив усі хиби та вади мого організму: плОске обличчя, довгий ніс, очі, якими я бачу тільки перед собою і не можу дивитися вбік, не повернувши голови, нездатність Їсти без допомоги рук. Не ро зумів він також, навіщо стільки окремих відростків на моїх задніх но гах, занадто ніжних, шоб витримувати дотик до твердого та гострого каміння без ЧОХJ1а, зробленого з шкіри інших тварин. Моє тіло зовсім непристосоване до спеки та

холоду, проти

яких

я мушу

захищатись одя

гом. ие додає зайвий клопіт - натягати його щоранку і знімати щове чора. І нарешті, знаючи, з якою огидою ставляться до єгу всі тварини, що тікають, ледве побачать їх, він ніяк не міг зрозуміти, яким спосо бом перемагаємо ми цю загальну антипатію та ще й повертаємо її собі на користь. А втім, він волів відкласти обговорення всіх цих питань надалі, а тим часом хотів почути історію мого життя і познайомитись з краіною, де я народився, а також дізнатися, де я бував і що бачив перед тим, НІ{

потрапив

сюди.

Я запевнив його, що з надзвичайною охотою задовольню всі ці ба жання, але боюся, що не спроможусь пояснити як слід деякі речі, про які його lШIJlість не має жодного уявлення. Проте я намагатимусь зро-

183

бити це якнайкраще, підшукуючи зрозумілі йому порівняння, і уклінно прошу його ДОПОМОГИ, коли мені бракуватиме відповідного слова. Я сказав, що походжу від чесних батьків і народився на острові, який зветься Англія. Він розташований так далеко звідси, що наймо торніший з його слуг зміг би добутися туди не менше як за річний рух сонця. Моєю батьківщиною керує жінка, яку ми називаємо коро левою. Вчився я на Jlікаря, тобто вправлявся в лікуванні ран та пошко джень нашого тіла, що бувають від нещасного випадку або від руки ворога. Мені довелося залишити країну для того, щоб розбагатіти й

жити в достатку з дружиною та дітьми. ПіД час моєї останньої подо рожі я командував кораблем і під моїм керівництвом було щось із п'ятдесят єгу. Деякі з них померли, і я змушений був У'3яти на їхні міс ця інших, що належали до різних націй. Наш корабель двічі мало не потонув: один раз через бурю, а другий раз ударившись об скелю.

Тут мій хазяїн перебив мене. йому було цікаво, як я переконав чу жоземців поїхати зі мною. Адже вони знали, які страшні небезпеки чигають на них у морі. Я пояснив, ЩО то були одчайдушні хлопці, при мушені тікати з рідного краю - хто через злидні, а хто від кари за зло чин. У деяких з них усі статки звелися нінащо нескінченними судовими процесами, інші проциндрили все, що мали, на пияцтво, розпусту й карти. Одних обвинувачували в зраді, інших в убивстві, злодійстві, отруєнні, ошуканстві, шахрайстві, підробленні грошей тощо. Були там такі, що дезертирували з війська, і такі, що перейшли до ворога. А біль шість із них були втікачі з в'язниць. Всі вони боялися повернутись на батьківщину, де ЇХ чекала страта або голодна смерть у тюрмі, і тому вони примушені були шукати притулку десь інде. Хазяїн часто перепиняв мене, і я змушений був вдаватися до дов гих описів, щоб пояснити йому, що таке злочин, щоб змалювати йому суд, в'язницю і чому цим людям довелось тікати з рідного краю. Тіль ки через багато днів він почав розуміти мене, але все ж таки ніяк не міг збагнути, що змушує РОЗУМНИХ істот ЧИНИТИ шкоду собі подібним. Отже, я пояснив, як міг, що таке жадоба до влади та багатства, і зма лював жахливі наслідки зажерливості, нестриманості, злоби та заздро щів. Усе це доводилося визначати та описувати з допомогою прикладів і порівнянь. Слухаючи мене, він здивовано й обурено підводив угору очі, чисто, як людина, вражена чимсь небаченим і нечуваним. Вони не знають, що таке влада, уряд, війна, закон, кара, і у їхній мові немає відповідних слів для визначення таких понять. Це ставило передо мною непереможні труднощі, бо я не міг дати йому повного уявлення про те, як ми живемо. Та маючи великий природний розум, він, нарешті, усві домив собі, до чого прагне натура людська, і попросив мене докладнішЕ' розповісти йому про землю, яку ми звемо Європою, і зокрема про мою батьківщину.

184

РОЗДІЛ

наказу свого хазяїна автор знайомить його 3 становищем Англії. Причини воєн між монархами Европи. Автор починає пояснювати англійську kОНСТИlуцію.

Прошу читача ласкаво взяти до уваги, що я буду переказувати лише найістотніше з численних моїх розмов з хазяїном, які ми вели з ним понад два роки. його милість вимагав усе нових і нових по дробиць У міру того, як я вдосконалювався в мові гуїгнгнмів. Я розповів йому, як умів, про загальне становище Європи, про торгівлю та промисловість, науку та мистецтво. Відповіді, я.кі я давав на його запитання з найрізноманітніших галузей, давали матеріал для нових

невичерпних

розмов.

Турбує мене тільки те, що я навряд чи спроможуся переказати як слід доводи та висловлювання мого хазяїна, які, безперечно, багато втратять через неможливість добре перекласти Їх нашою варварською мовою.

Отже, з наказу його милості я розповів йому про англійську рево· люцію, що відбулася за принца Оранського, про довгу війну з Фран цією, розпочату цим монархом і поновлену його наступницею - ниніш· ньою королевою, війну, в якій брали участь наймогутніші держави хри· стиянського світу. Я вирахував, що під час її вбито щось із мільйон єгу, здобуто понад сто міст і потоплено вп'ятеро більше кораблів. На запитання про причини, які звичайно змушують країни воюва· ти одна з одною, я відповів, що Їм немає числа і що я наведу тільки найголовніші. Іноді до війни призводить честолюбство монарха, якому .завжди мало землі та людей, котрими він порядкує, іноді розбещеність міністрів, які під'юджують короля розпочати війну, щоб заглушити або відвернути народний гнів проти поганого уряду. Не один мільйон жертв коштували релігійні незгоди. Наприклад: чи визнавати хліб за тіло, чи тіло за хліб; чи визнавати сік деяких ягід за кров, чи за вино: як вважати свист - гріхом, чи доброчесністю; що краще - чи цілувати стовп, чи вкинути його в огонь; який колір найбільш придатний для вбрання - чорний, білий, червоний чи сірий і яким має бути те вбран, ня, чи довгим, чи

коротким, чи широким, чи вузьким,

чи

брудним,

чи

чистим, і так далU Найкривавіші та найнемилосердніші бувають зви чайно ті війни, що виникають внаслідок розбіжності думок, і здебіль шого

думок у

незначних

питаннях.

Іншим разом суперечка між двома монархами має вирішити, кому з них повинні належати володіння третього, що їх кожен уважає за свої. Іноді один король починає сваритися з іншим, боячися, щоб той не завівся перший. Часом війну оголошують через те, що ворог занадто І Мова йде про релігійні обряди, якими різнилися між соб{)ю католики та про· тестанти Наприклад, у католиків було запроваджено цілування хреста, протестанти ж пього

звичаю

не

визиавали.

185

сильний, а інколи через те, що він занадто слабкий. Буває, що наши~ сусідам бракує того, що є в нас або вони мають те, чого нам бракує. Тоді виникає війна, і ми воюємо аж доки втратимо своє або заберемо їхнє. Цілком природним вважається напад на державу, знесилену нев рожаєм, спустошену чумою або збурену чварами. Війни вибухають і з того приводу, що якесь місто найближчого сусіди надто близько розта шоване від нашого кордону або що якась частина його держави може округлити й поповнити наші володіння. Якщо король посилає своє вій сько в країну, де населення темне та вбоге, він має право винищити половину людності, а решту закріпачити. Це називається вивести на род з варварспа і прилучити його до всіх благ цивілізації. А коли ко роль, прикликаний сусідом на допомогу проти напасника, сам захоплює землю, яку захищав, і вбиває, ув'язнює або засилає свого союзника, то це вважають за дуже шляхетний і гідний короля вчинок. Кровне споріднення й одр) ження часто бувають за причину війни між монарха ми, і що ближча ця кровність, то більша у них схильність до суперечок. Багаті народи пишаються своїм багатством, тим часом як бідні голоду ють, а голод і пиха завжди ворогують між собою. Тому війни у нас ні коли не припиняються, і ремесло солдата скрізь вважають за найпо чесніше. Солдат - це єгу, що за гроші мусить убивати якомога більше інших єгу, хоч вони не заподіяли йому ніякого лиха. В Європі є малоземельні монархи, які, не маючи сили воювати са :УІі, віддають своє військо в найми заможнішій державі, встановлюючи певну плату за кожного солдата. Три чверті плати вони беруть собі і живуть майже виключно на ці кошти. Особливо поширений цей зви чай у Німеччині, країні на півночі Європи. - Те, що ви розпuвіли мені про війну,- сказав мій хазяїн,- чу дово засвідч)є, який у вас, з дозволу сказати, розум. добре, що при рода не дала вам змоги чинити багато шкоди, і в вашій діяльності я

вбачаю більше ганьби, аніж небезпеки. Адже ваше обличчя

плоске,

і ви можете вкусити один одного хіба з обопільної згоди. Пазури у вас на передніх і задніх ногах такі короткі та м'які, що один наш єгу легко

подолає десяток

ваших.

А до того ж,

підсумувавши

ще

раз названі

вами числа вситих під час війни, я не можу повірити, щоб так воно бу :10 в дійсності.

мимоволі похитав головою і усміхнувся. Шоб розвіяти сумніви

мого доброго хазяїна, мені довелося втаємничити його в секрети нашої військової справи. Я почав описувати наші гармати, мушкети, карабі ни, наші облоги, відступи, атаки, підкопи, бомбардування та морські

бої, де тонуть кораблі з тисячним екіпажем. Я змалював йому картину бою, де гине по двадцять тисяч чоловік з кожного боку: посічені тіла, стогін поранених, дим, галас, метушню, смерть під ногами коней, втечу, переслідування і перемогу. Я розповідав про поля, засіяні трупами, по кинутими на здобич собакам, вовкам та хижим птахам, про грабування,

18.6

розбій, насильства, підпали та руйнування. І, нарешті, вихваляючи вагу моїх любих земляків, я запе.внив, що на власні очі бачив, як облозі міста од вибуху однієї тільки міни злетіли в повітря понад ворожих солдатів, і Їхні пошматовані ті.пападали просто з неба,

від при сто по

тішаючи глядачів. Я хотів був докладніше СПИШІТися на деяких подробицях, але ха :{яїн звелів мені мовчати.

«Кожен, хто знає

натуру єгу,- скюав він,- повірить, що, маЮЧI1

силу та хитрість, відповідні Їхній злобі, ці підлі тварини здатні на такі мерзенні вчинки». Але те, що я розповів, збільшило його огиду до всієї породи єгу й посіяло в його мозку надзвичайний неспокій. Адже хоч єгу і викликають у нього презирство, та він обвинувачує їх за всі огид ні властивості не більше як г н ней х (хижу птицю) за жорстокість, або гострий камінь - за те, що той розкраяв йому копито. Коли ж такі жахливі

вчинки

роблять створіння, які пишаються

своїм

розумом,

то

він вважає, що Їхній розбещений розум гірший за дикунство. Отож, йо ~Iy здається, що ми обдаровані не розумом, а якоюсь особливою влас тивістю. Вона збільшує наші природні вади так само, як бурхливий потік, що, відбиваючи на своїй повt'рхні потворне тіло. не тільки збіль шує його, а й споганює ще дужче.

Зауваживши, що про війну він чув уже досить, мій хазяїн попроси[{ з'ясувати йому інше питання. Він чув од мене, ЩО дехто з екіпажу мого корабля залишив свою батьківщину через те, ЩО закон одібрав усе йо го майно. Хоч я вже пояснював йому зміст слова закон, але він ніяк не міг збагнути, яким чином закон, поставлений охороняти людей, спри чиняється до їхнього розорення. Отож йому хотілося, щоб я детальні ше розповів, що таке закон і як його у нас практично застосовують у житті. На його ж думку, розумним істотам цілком досить було б керу ватись природою та розумом, які й мусять підказувати, що слід роби ти, а чого треба уникати. Я попередив його, ЩО сам дуже мало обізнаний з законом, aJle іно ді мені доводиться звертатися до адвокатів, які даремно намагались захистити мене від несправедливостей. Тож хай ііого милість не гніва

ється. коли мої пояснення бу дуть не зовсім повні. Я розповів, що серед нас є товариство людей, яких змалку вчать великою кількістю слів доводити, що чорне - біле, а біле - чорне, в залежності від того. за що Їм більше платять. ие товариство тримає в рабстві весь народ. Коли, наприклад, сусід пола ситься на мою коро ву, він наймає адвоката довести, що моя корова ПОВИ:lНа належати йо

му. Тоді

я, обстоюючи свої

права, мушу найняти

іншого адвоката, бо суді. В цьому випадку мені - справжньому власникові корови - загрожують дві Н(' безпеки. По-перше, мій адвокат, звикши майже з колиски борониш брехню, почуває себе дуже ніяково, коли йому випадає борони:ги праве закон не дозволяє громадянам самим захищати себе на

187

діло. для нього це - незвичайна робота, і провадить !Зін її дуже не зграбно, якщо не зловмисно. По-друге, обстоювати правду він повинен з великою обережністю, щоб судді не висловили йому догани, а това риші не виключили з свого товариства за порушення старих звичаїв. Отож, щоб зберегти свою корову, мені лишається два способи або подвоєною платнею підкупити адвоката против ної сторони, і тоді той продасть інтереси свого клієнта, облудно натякнувши судові, що правда на його боці; або виставити перед судом свою справу, як неспра

ведливу, удавши, що корова в дійсності не моя. Коли спритно зробити це, то прихильність суддів до мене забезпечена.

Я пояснив ЙОГО милості, хто такі судді, і розповів, що Їх призна :tають з числа найвправніших брехунів-адвокатів, коли ті зовсім поста ріють і зледащіють. 3магавшись все своє життя проти правди та спра ведливості,

вони

тепер

пnтурають брехні,

клятвопорушенню

та

на-

сильству. Я особисто знав багатьох суддів, що воліли краще зректися хабаря від правої сторони, ніж підірвати авторитет судової корпорації, сприяючи

торжеству

правди.

Адвокати вважають що всі судові вироки мають силу закону і че

рез це завжди намагаються

посилатися на

рішення суду

в подібних

справах, хоч би вони й суперечили справедливості та здоровому розу

"Іові. Ті колишні вироки наводять керуються

їх,

для

обгрунтовуючи

них

головні авторитети.

найнеправдивіші

думки,

Вони завжди судді

завжди

ними.

Під час судового розгляду

адвокати

старанно уникають заходити

в суть справи, а все своє красномовство, нахабство і в'їдливість звер тають на дрібниці. Так, Їм зовсім не цікаво знати, чи має мій супротив ник

будь-які

права

на

корову.

Ні,

вони

починають допитуватись, чи

мура вона, чи муруга, чи довгі в неї роги, чи короткі, чи паслася вона на полі, чи на лузі, чи доїли її в корівнику, чи десь інде, на які хво роби вона хворіла і таке інше. Посперечавшись про це, вони просять одкласти справу, і діло розв'язується через десять, двадцять, а то й тридцять років. Треба також зазначити, що це товариство має свою говірку і св1И спеціальний жаргон, незрозумілий простим смертним. Цією мовою писа110 усі їхні закони, яких вони випускають велику силу, зовсім переплу туючи істину з брехнею, а правду з несправед,Т]ивістю. Щоб довести, наприклад, що лан, яким на протязі шести поколінь володіли мої пред ки, належить мені, а не

якомусь чужинцеві, що живе за триста миль від мене, треба витратити років тридцять. Політичні справи суд розглядає значно простіше й скоріше. Суд дя насамперед дізнається, як ставляться до обвинуваченого владущі JIIОДИ, і залежно від того, дотримуючись усіх формальностей, або за суджує З.l0ЧИНЦЯ на смерть, або звільняє його. Перебивши тут мені мову, хазяїн висловив жаль, шо таких напро чуд здібних створінь, як ці адвокати, не заохочують до того, щоб вони вчили інших мудрості та доброчесності. Відповідаючи на це, я запев нив його милість, що всі вони, поза межами свого фаху,- страшенні неуки, дуже обридливі в товариській бесіді, визнані вороги науки й освіти, і що вони ~Іають нахил збивати людей 3 пантелику в усякому питанні, про яке зайде мова. РОЗДІЛ

Автор

оповідае

про становище

Англії.

VI Характеристика прем'ер-міністра при

европейських дворах.

Мій хазяїн ніяк не міг добрати, що примушує суддів затрачувати стільки зусиль і заходити в спілку з неправдою лише для того, щоб по

шкодити своїм ближнім. Не зрозумів він і слова «найняти». Отож, мені

189

довелося розповісти йому про гроші, про матеріал, з якого їх карбу ють, і про вартість благородного металу. Я пояснив, ЩО коли в якогось єгу є багато цієї коштовної речовини, він може придбати все, що за бажає,- найліпший одяг, найкращий будинок, найбільшу ділянку зем

лі, найдорожчі напої та страви. А що все це можна купити тільки за гроші, то наші єгу прагнуть мати Їх якомога більше, і чим більше во ни мають, тим дужче розпалюється в них жадоба. Деякі єгу виявляють нахил до скупості, інші до марнотратства. Багатий безжально визи скує бідного, хоч бідних У тисячу разів більше, ніж багатих. Величез на більшість нашого народу поневіряється в злиднях, виснажуючи с(' бе на важкій роботі за мізерну плату, і тим дає меншості змогу жити в розкошах. Проте його милості досить важко було зрозуміти мене.

Він особисто думав, що всі створіння мають право на свою частку зем них плодів, а надто ті з них, що голодують. Тому він хотів довідатись, що то за коштовні страви і чому вони є не у всіх нас. Я перелічив ті, які міг пригадати. Описуючи, як Їх готують, я сказав, ЩО за багатьма приправами та напоями - як от лікери або численні соуси - доводить ся посилати кораблі до всіх частин світу. Іноді, щоб приготувати сніда НОІ{ якійсь знатній самиці єгу чи приставити потрібний посуд, треба тричі об'їхати круг земної кулі. Це остаточно переконало мого хазяїна, що наша країна дуже бідна і зовсім нездатна прогодувати нас. Але найбільше здивував його брак прісної води, за якою ми їздимо аж за море. Я пояснив, що Англія виробляє Їжі втроє більше, ніж потребують її мешканці, ЩО в нас досить води і чудових напоїв, зроблених з зерна або фруктів, і що в такій самій пропорції маємо ми й усі інші потрібні для життя речі. Проте, щоб задовольнити жадобу до розкошів у сам ців та чванливість у самиць, ми посилаємо більшість найпотрібніших нам речей за кордон, а звідти одержуємо дорогі приправи та міцні на пої, що допомагають розвивати серед нас божевілля, хвороби й по роки. Ці напої, виготовлені з соку осоБJ1ИВИХ ягід, ми п'ємо для того, щоб розважитися, одурманитися, розігнати сумні думки, щоб забути всі турботи і неприємності, якими сповнене наше життя. Правда, від них ми стаємо млявими, безвольними, пригніченими, хворими. Але 11(' не зупиняє нас, ми згодні на все, щоб відчути себе ненадовго весеЛИМIf й безтурботними.

В країні панують злидні, і багато-хто з нас мусить підтримуваТIf своє існування жебрацтвом, злодійством, грабіжництвом, облудництвом. кривоприсяжництвом, підкупами, підробленням грошей, грою в карти, брехнею, підлещуванням, чванством, продажем виборчих г(мосів, астро логією, отруєн,ням, святенністю, розпустою та іншими подібними занят тями. Всі ці слова були зовсім незрозумілі для нього, і я зазнав чимало клопоту, поки як слід пояснив їх. Наш простий люд живе з того, що виробляє всі потрібні для жит-

190

тя речі, які можуть придбати лише ті, в кого є гроші. Вдома я, напри К.'1ад, носив одяг, на виробництво якого йшла праця ста ремісників. Ще

більше народу працювало Ю!Д спорудженням мого будинку. А щоб убрати як слід мою дружину, треба у п'ять разів більше людей. Якось я розповів його милості, як померли від хвороб деякі мої ма троси. Після цього я був змушений розповісти йому і про тих людей, що живуть з лікування хворих. Я зазнав надзвичайних труднощів, по ки пояснив йому, що таке хвороба. Він знав, що за кілька днів перед смертю гуїгнгнм слабне та що часом з ним може трапитися нещасли вий випадок. Але йому здавалось неможливим, щоб природа, роблячи все досконалим, дозволила хворобам розвиватись у нашому тілі. Він попросив пояснити йому причини такого незбагненного лиха.

Я сказав, що ми споживаємо тисячі страв, які діють протилежно одна одній, їмо, не відчуваючи голоду, і п'ємо без спраги. Що часто-гу сто у нас пиячать цілі ночі, нічого не ївши, а це призводить до зледа щіння, викликає запалення в нашому тілі і розладнує травлення. Що подати йому список усіх хвороб, які нищать людське тіло - неможливо, бо їх не менше як п'ять або шість сотень, і чіпляються вони до всіх на ших органів тіла. Щоб боротися з недугами, у нас виховують особливих людей, які лікують або вдають, що лікують хворих. І я докладно роз повів про наших лікарів, про їх способи лікування різних хвороб, про Їх зажерливість і дурисвітство. Перед цим мені не раз доводилось говорити з моїм хазяїном про природу урядування взагалі і зокрема про чудову англійську конститу цію, якій дивуються і заздрять усі інші країни. Коли ж я випадково згадав якось про міністра, то мій хазяїн звелів мені розповісти йому, якому саме єгу даємо ми таку назву.

Прем'єр-міністр,- відповів Я,- це створіння, якому чужі почут тя суму, радощів, любові, ненависті, жалю та гніву. 3 усіх пристрастей йому відомі тільки безумна жадоба до багатства, влади та титулів. Слова він вживає для чого завгодно, лише не для того, шоб висловлю вати свою думку. Правду каже тільки тоді, коли хоче, щоб її вважали за брехню, а бреше, коли сподівається, що йому повірять. Той, кого він rаньбить за очі, може сподіватися на його прихильність, а той, кого він вихваляє перед іншими, може вважати себе від того дня за пропащу ,'Іюдину. Найгірша ознака -- це коли він щось обіцяє, а надто, коли присягається допомогти. Тоді кожен, хто має розум, зараз же іде від нього і відкидає всяк\' надію.

Є кілька способів стати першим міністром. Найпоширеніші серед - уміло звести наклеп на людину, яка займає цей пост, або

них два

якнайзапальніше виступити проти придворної розбешеності. Розумний король завжди вибирає того, хто вживає останнього способу, бо ці палкі викривачі пороків звичайно стають найслухнянішими виконавця ми волі свого пана. Маючи в своїм розпорядженні всі урядові посади,

192

МІНІСТР забезпечує собі владу, підкупаючи більшість членів сенату або державної ради. Натішившись необмеженою владою та зібравши ве личезне багатство, міністри відходя гь від громадської діяльнuсті, обтя жені награбованим у народу добром. Палац прем'єр-міністра являє собою не що інше як розплідник, де

виховуються люди одного з ним гатунку. його пажі, лакеї та швейца ри, наслідуючи приклад свого пана, навчаються трьом мистецтвам бути нахабними, брехати і підкупати. Кожен з них в своїй сфері кори стується не меншим вп.1ИВОМ, ніж сам міністр. Перед ними запобігають

усі, навіть особи найвищого рангу. Іноді ж, завдяки своїй спритності та безсоромності, їм удається іаСТУIlИТИ посаду свого пана. Одного дня, почувши від мене про нашу знать, хазяїн ласкаво зро бив мені комплімент, якого я зовсім не заслужив. Він зауважив, що я, напевно, походжу з якоїсь благородної сім'ї. бо, хоч і поступаюсь усім Їхнім єгу силою та моторністю, зате значно переважаю їх гарними формами тіла, кольором шкіри та охайністю. Ло того ж я обпарований не тільки здібністю розмовляти, а й розумом та ще й таким, що він і всі його знайомі мають мене за якесь пиво. Подякувавши уклінно за похвальну про мене думку, я запевнив його милість, що походжу від простих батьків, які ледве-ледве спромо глися дати мені пристойну освіту. Разом із тим я пояСнив йому, що на ше дворянство зовсім не TaK~, як він його собі уявляє. Молоді пворяни ще з дитинства привчаються до розкошів і леДdрства. А КО.1И вони

проп'ють мало не всі свої маєтки, то одр)жуються з жінкою, яку нена видять і зневажають, а живуть з нею тільки через те, що в неї є гроші. Літи в них звичайно ЗОЛUlушні, рахітичні та почварні. Кволе, хворобли ве тіло, худе, нездорового кольору обличчя - ось правдиві ознаки бла городної крові в нашій країні. Розумові вади супроводять вади тілесні і являють собою сполучення спліну, лінощів, невігластва, примхливості та чванливості.

А проте без згоди цих шляхетних виродків, об'єднаних у Палату лордів, не можна ні затвердити, ні скасувати, ні змінити жодного за

кону.

Таким

способом

вони

розпоряджаються

безапеляційно

нами,

і всією нашою власністю.

РО ЗД І Л

УІІ

Велика любов автора до рідного краю. Зауваження його хазяїна щодо описаної ав тором англійської конституції та уряду: аналогії та порівняння. Спостереження хазяїна

над

природою

людською.

Читач, можливо, здивується, що я виставив своїх родичів у такому несприятливому освітленні перед народом, який і так надто схильний

до найгірщої думки про єгу. Мущу відверто признатися, що численні

д.

СвІфт

193

чесноти цих чудових чотириногих розкрили мені

очі на розпусту люд

ську і поширили мій кругозір. Відтоді наші вчинки та пристрасті я по чав бачити в зовсім іншому світлі і вирішив, що з честю мого роду нема чого церемонитись. 'Та це було б і неможливо з такою проникли вою особою, як мій хазяїн. Він щодня викривав у мене тисячі поганих властивостей, що їх серед нас ніколи не вважали б і за найменші хиби. Завдяки йому я навчився ненавидіти брехню та обман і так полюбив правду, що заприсягся всім пожертвувати для неї.

Тепер я щиро признаюся читачеві, що в мене була ще й інша, важливіша підстава для того, щоб рішуче порвати з своїм минулим. Не проживши в цій країні й року, я так полюБIlВ її мешканців і про йнявся такою пошаною до них, що безповоротно вирішив не поверта тись додому, а

залишитись тут, серед цих

дивних

істот,

споглядаючи

їхні доброчесності та беручи з них приклад, бо тут ніщо не навертало мене до зла. Та мій повсякчасний ворог - доля - не судила мені тако го високого щастя. Але мене тепер трохи потішає те, що, розповідаючи про своїх земляків, я все-таки применшив їхні хиби, наскільки це було можливо в розмові з таким допитливим, проникливим ГУЇгнгнмом, як мій хазяїн, і кожний пункт освітлював якомога сприятливіше для нас.

Коли я відповів на всі запитання і, здавалося, задовольнив його цікавість, він якось уранці покликав мене до себе. Запропонувавши сісти (такої честі він досі ніколи мені не робив), його милість сказав, що хоче поговорити зі мною. Він, мовляв, серйозно обміркував усе те, що чув від мене про нашу країну, і прийшов до дуже сумних ви сновків. На його думку, ми являємо собою особливу породу тварин, обда рованих

невеличкою часткою розуму, який використовуємо виключн() на те, щоб розвивати природжені наші хиби та набувати нових, невла стивих нам від природи. Ми самі позбавляємо себе небагатьох здіб ностей, якими нас обдаровано, дуже вміло вигадуємо собі нові по треби і все життя витрачаємо на вишукування різних способів задо вольнити Їх.

дивує його також і химерність нашої фізичної будови. Щодо мене особисто, то я, очевидно, не маю ні сили, ні моторності звичайного єгу, я непевно тримаюся на своїх задніх ногах і якось зумів зробити свої пазури непридатними для самооборони. Я навіщось знищую у себе на підборідді волосся, яке мало захищати мене від сонця та негоди. На решті, я не можу ні прудко бігати, ані лазити по деревах, як :\юї брати (так назвав він місцевих єгу). Наші урядові установи та закони ясно свідчать, що нам бракує справжнього розуму, а, значить, і доброчесності, бо для керування розумним створінням досить самого розуму. Ми, скільки видно з мого

оповідання,

J94

не вбачаємо

таких порядках

нічого

поганого,

хоч він

І добре бачив, ЩО, бажаючи вигородити своїх земляків, я багато чого потаїВ і часто казав те, чого не було. Взявши до уваги всі ці незаперечні факти, його милість прийшов до висновку, ЩО ми - справжні єгу, хоч і значно поступаємося пе ред ними своєю силою, прудкістю, моторністю, довжиною пазурів та деякими іншими прикметами, яких ми набули, йдучи наперекір зако нам природи. Змальована ж мною картина нашого життя, наших зви чаїв та нашої діяльності показала йому велику схожість з єгу і в ро зумовому та моральному відношенні. Він сказав, що єгу ненавидять один одного більше, ніж будь-яку іншу тварину. Досі він вважав, що Їм просто гидко дивитись на бридкі постаті своїх братів, дарма що ко

жен

з них

і сам

не кращий і тільки

не помічає цього.

Отож йому

спершу здавалося, ЩО ми робимо розсудливо, одягаючи своє тіло і при

ховуючи таким чином свої численні тілесні вади. Але тепер він бачить, що помилився: адже це не допомагає справі, і ми сваримося так само, як і їхні єгу.

- Коли п'ятьом єгу,- вів він далі,- кинути Їжі на п'ятдесят, вони, замість того, шоб спокійно їсти її, видирають шматки один в одного, і кожен намагається захопити все для себе самого. Через це дома до водиться держати іх на налигачі, а в полі або десь в іншому місці, ставити спеціального слугу доглядати їх. Коли в гуїгнгнма від нещас ного випадку або від старості здихає корова, то раніш ніж він встигне кинути падло своїм єгу, зграї сусідських єгу кидаються на труп і зчи няють бійку, подібну до тих битв, які я описував йому. Вони завзято дряпають один одного СRОЇМИ пазурами, але вбивають на смерть не часто, бо в них немає тих смертоносних знарядь, які ми винайшли. ІНШІІМ разом такі бої відбуваються без жодної причини. Одна зграя єгу кидається на сусідню, просто помітивши, що її можна захопити зненацька. Зазнавши невдачі, вони повертаються додому і, шоб зігнати на кому-небудь злість, розпочинають те, що у людей називаєть~я між усобною війною. В цій країні подекуди є блискуче каміння, що його єгу страшенно люблять. В розшуках цих камінців вони цілими днями риють землю своїми пазурами. Понабиравши повні жмені, вони несуть їх [одому, потайки ховають у своїх хлівах і пильнують, щоб хтось із Їхнього това риства не знайшов цей скарб. Мій хазяїн досі не міг зрозуміти при чин такої неприродної пристрасті й не бачив у тому камінні ніякого пожитку для єгу; але тепер він думає, що це - та ж сама скупість, яка, з моїх слів, буває у людей. Він розповів, що одного разу для спроби він таємно переніс купку каміння, прихованого одним єгу, на інше місце. Мерзенна тварина, не знайшовши його, зняла страшенний лемент, перекусала та передря пала всіх своїх товаришів, шо прибігли на її крик, а потім занудьгу вала, не пила і не їла, аж доки він не звелів непомітно покласти ка-

196

міння назад. Знайшовши його, єгу враз заспOl<ОЇВСЯ, повеселішав, за копав свої скарби в іншому, надійнішому місці і став дуже слухняною твариною.

Мій хазяїн так само, як і я, спостеріг, ЩО на полях, де є поклади цього блискучого каміння, найчастіше відбуваються запеклі бійки між єгу, які завжди тиняються там цілими отарами. Він розповів також, що під час бійки між двома єгу за знайдений камінець дуже часто з'являється третій і забирає його собі. Він вба чав у цьому деяку схожість з нашими судовими процесами. Призна тися, я не заперечував йому - в наших же інтересах, бо судові вироки

197

у НеН; бувають куди несправеДЛИВIШl, ніж наведений ним .спосіб розв'я зування суперечок. Адже тут і позивач, і відповідач втрачають тільки камінь . .СІ ПРІІВОДУ якого вони судяться, тим часом як наш суд ніколи не припиняє справи, доки обидві сторони не втратять усе, ЩО мали. Ведучи свою мову далі, мій хазяїн сказав, ЩО найогидніша риса в характері єгу є їхня ненажерливість. Вони жеруть усе, ЩО навер

тається Їм на очі - трави, коріння, ягоди, падло або все це разом і більше полюбляють награбоване та вкрадене, ніж те, що дають ЇМ дома.

Є тут один сорт коріння, якf' трапляється рідко і знайти яке важ ко. Єгу пожадливо розшукують його, з НііСОЛОДОЮ смокчуть, і діє воно на них так, як на нас вино. Під його впливом вони обіймаються, б'ють ся, кривляються, белькочуть щось, заточуються, спотикаються, а тоді паДШI)ТЬ у грязюку і засинають. Я звернув увагу, ЩО в тій країні споміж тварин хворіють самі єгу. Іх недуги викликаються не поганим поводженням з ними, а виключно неохайністю та ненажерливістю цих брудних тварин. У зв'язку з ЦИl\! мова гуїгнгнмів знає тільки одне, спільне для всіх хвороб слово г н і є г у, тобто - бич єгу. Щодо наук, урядування, мистецтва, промисловості і всього іншого, то мій хазяїн визнав, ЩО в цьому між єгу Їхньої країни і нами немає майже ніякої схожості. Він, прав'да, чув, ніби деякі допитливі гуїгн гнми помітили, ЩО в кожному табуні єгу є свій, сказати б, ватажок, який відрізняється від решти тварин почварнішою постаттю і гіршою вдачею. у такого ватажка є звичайно фаворит, подібний до нього.

Обов'язок фаворита полягає в тім, щоб лизати ватажкові ноги. його всі ненавидять, і тому він завжди перебуває біля свого пана. Цей фа ворит залишається улюбленцем ватажка, аж доки знайдеться інший. ще бридкіший, ніж він. Як тільки він втратить свою посаду, всі єгу даної місцевості, з новим фаворитом на чолі,- старі й молоді, самці й самиці - кидаються на нього й з голови до ніг закалюють його бру дом. Мій хазяїн доручив мені самому вирішити, наскільки це нагадує наші двори та наших міністрів. Особливо дивувався мій хазяїн, бачачи постійне прагнення єгу до бруду та неохайності, тоді як іншим тваринам притамана любов J.U чистоти. Мені легко було б розбити обвинувачення, ЩО люди найне охайніші з тварин, якби в тій країні були свині (на нещастя моє, ВОНІІ там не водилися). Ці чотириногі, хоч, можливо, і приємніші на вигляд та на вдачу за єгу, але, здається мені, все-таки не мають права пре тендувати на більшу охайність. Це мусив би визнати і мій хазяїн, ~:o ,1И б він побачив, як неохайно вони їдять та як барложаться і сплять

У багні.

Згадав мій хазяїн ще про одну особливість, яку слуги його виявили в багатьох єгу і яку він ніяк не міг зрозуміти. Він розповів мені, я!(

198

іноді щось находить на єгу, і вони тоді забиваються в куточок, лягають на землю, виють, стогнуть і женуть від себе всіх. Особливо часто це трапляється з молодими здоровими єгу, які мають досхочу і їсти й пи ти. Слуги переконалися, що вилікувати від цього Їх можна тільки важкою роботою, бо після неї єгу завжди приходять до пам'яті. Я промовчав з любові до собі подібних, хоч ясно бачив, ЩО це ознаки справжнього спліну, який находить тільки на ледачих, розбе ЩРНИХ та багатих. Тепер я взявся б Їх вилікувати всіх, застосувавши до них ліки, винайдені гуїгнгнмами.

РОЗД І Л

VIII

Автор розповідає про деякі особливостІ єгу. ВеликІ чесноти ryirHrHMIB. вправи молодІ. Іхні національнІ збори.

Виховання та

Знаючи натуру людську краще, ніж мій хазяїн, мені не важко бу",о прик.1Jасти зроблену ним характеристику єгу до себе та до своіх зеМ.'Іяків. Але я подумав, що власні спостереження дозволять мені зро бити ще й дальші відкриття, і часто просив у його милості дозволу від· відати їхні збіговиська. Певний, що огида, викликана цими тварина ми, не дозволить мені перейняти Їхні погані звички, він завжди задо вольняв моє прохання та ще й наказував одному із своїх слуг - ду' жому гнідому огиреві, охороняти мене. Без його захисту, признаюся, я не наважився б на такі екскурсії. Читач знає вже, як неприязно з першої ж зустрічі поставились до мене ці гидкі тварини. В дальшому наші відносини не покращали, і разів три або чотири я ледве рятувався від Їхніх пазурів, коли без тесака відходив далеко від дому. Мені здається, що єгу неясно відчу вали свою спорідненість зі мною. Вони з цікавістю придивлялись до мене, коли я, маючи біля себе охоронця, закачував рукава сорочки й розстібав комір. Тоді єгу присувались ближче і, як ті мавпи, наслі дували всі мої рухи, виявляючи разом із тим свою ненависть до мене. Так само робить галич. що завзято переслідує приручену галку в ша почці та панчохах, коли та з'явиться серед них. Єгу з самого малку надзвичайно моторні, і мені тільки один раз пощастило спіймати трирічного самця. Я повівся з ним ласкаво, на магаючись заспокоїти його, але це мале так верещало, дряпалос/> та кусалося, що мені довелося випустити його. І. це я зробив вчасно, бо на гомін збіглася ціла зграя дорослих. Але побачивши, що дитина не постраждала, і помітивши поблизу гнідого огиря, вони не насмі лились підійти ближче. Я помітив, що єгу з усіх тварин найменш здатні до виховання. Найбільше. чого їх можна навчити, це - носити або возити вантажі. Але я певний, що головна причина цього - Їхня впертість, бо Їм виста-

199

чає розуму на хитрування, обман та помсту. Вони витривалі й дужі істоти, але боязкі і через це нахабні, в'їдливі та жорстокі. Помічено, що рудоволосі єгу обох статей злосливіші, ніж інші, але зате вони міц ніші й більш проворні. Тих єгу, що працюють у господарстві, гуїгнгнми оселяють в x.'lЇ вах коло панських будинків, інших вони виганяють у поле, де ті вико пують з землі коріння, їдять різне зілля, розшукують падло, а подекуди ловлять тхорів або л ю х і м У х с і в (порода польового пацюка) і жа дібно пожирають їх. Своїми пазурами вони виривають по узгір'ях гли бокі нори і живуть там поодинці. Нори самиць - трохи більші, Со в них живуть ще двоє або троє малят. Всі вони ще змалку плавають, як жаби, і можуть довго бути під водою. Самиці часто ловлять рибу, яку приносять потім своїм дітям. Я прожив у краю гуїгнгнмів три роки, і читач, мабуть, сподівається, що я, подібно до інших мандрівників, подам йому опис тамтешніх зви чаїв та побуту. Що ж. за цей час я справді бачив багато цікавого і. можу поділитися своїми спостереженнями з допитливим читачем.

Благородні гуїгнгнми мають від· природи нахил до всіх чеснот і не уявляють собі, як то розумна істота може робити щось зле. Отже, головне

правило в

них

це

тільки ним. Розум для них

розвивати

розум

керуватися

у всьому

не засіб для супrречок, як у нас. де його

використовують, щоб довести яке завгодно неправдиве твердження. Для гуїгнгнма розум - це засіб збагнути, що розумне, а що ні. Та так воно й ПОВИННО бути там, де немає злих пристрастей та корисли вості і де думка не затемнена забобонами. Пригадую. як важко було мені пояснити моєму хазяїнові значення виразу: «на мою думку». Він вважав, шо розум учиrь нас заперечу вати або твердити тільки те. чого ми певні. Отже, суперечки. спірки. дискусії, обстоювання неправдивих або сумнівних думок - це вади. незнані серед гуїгнгнмів. Так само, коли я намагався роз' яснити йому

різні системи нашої філософії.

він тільки сміявся з них.

йому було

дивно, що люди, які претендували на розум, створювали складні теорії, спираючись лише на власні здогади. Тут він був цілком згодний з дум ками Сократаl, і думаю, що наводячи цей факт, я роблю найбільшу честь королю філософії. Відтоді я часто міркував про те, які спусто шення вчинила б ця доктрина по бібліотеках Європи і скільки закри ла б стежок до слави в ученому світі. Головні чесноти гуїгнгнмів - вірність у дружбі та доброзичливість. Вони з однаковою приязню ставляться до всіх - і знайомих, і незнайо мих. Чужинця з найвіддаленішої частини краю вони зустрічають так само, як і найближчого сусіда. Приходячи в господу, до першого-ліпІ Старогрецький філософ свІт дуже обмежені і неточні.

200

Сократ вважав, що знання людини про навколишній

шого гуїгнгнма, кожен почуває себе як дома. Вони над.звичаЙно скромні та ввічливі, але не знають того, що ми називаємо етикетом. Вони не розбещують своїх дітей і вихонують їх, виходячи тільки з вказівок розуму. Я помітив, що мій хазяїн ставився до дітей сусіда не менш прихильно, ніж до своїх власних. Гуїгнгнми кажуть, що природа вчить любити всіх однаково, хоч одні з них перевищують інших своїми чес нотами.

J3иховаНIJЯ молоді поставлено в них чудово й заслуговує на те, щоб ми його перейняли. Молодих гуїгнгнмів учать у них стриманості. працьовитості та охайності. і те, що хлопців та дівчат у нас виховують не однаково, мій хазяїн вважав за страшенну помилку. Він казав. що чоловік і жін ка ІОвинні мати однакові знання, хіба що жінці треба трохи більше

знатись на домашніх роботах. А в нас жіноча половина ні на що не здатна. Доручати ж виховання дітей таким нікчемам, на його думку, просто

безглуздя.

у своєї молоді гуїгнгнми з дитинства розвивають силу, прудкість та відвагу. Лошат подовгу примушують бігати по горах, горбах та кам'янистих шляхах, а коли вони спітніють, Їм наказують поринути з головою в став або річку. Чотири рази на рік молодь кожної округи сходиться показати свої успіхи в біганні, стрибанні та інших вправах. що вимагають сили та спритності. Переможця винагороджvють скла деним на його честь гімном. иього дня слуги приганяють на поле ота ри єгу, навантажених сіном, вівсом та молоком для частування гуїгнгнмів, після чого тварюк цих зараз же женуть назад, щоб вони не викликали огиди у присутніх.

Кожні чотири роки, під час весняного рівнодення, на рівнині, миль за ДВ.'Ідuять від будинку мого хазяїна, відбуваються загальні збори уповноважених від усієї наиії, що тривають п'ять-шість днів. Тут вони обговорюють становище кожної округи щодо забезпеченості її сіном, вівсом, коровами та єгу. Коли трапиться, що десь чого'СЬ бракує (це буває дуже рідко), вони одностайно ухвалюють дати допомогу коштом інших округ.

р 03Д І Л

Освіта у гуігнгнмів. Тхнl будівлІ.

ІХ

Тхнііі похорон. Дефекти їхньої мови.

Гуїгнгнми не. знають ПИСЬ\fа, через те всі Їхні знання переходять від одного ПОКОЛІНня до другого В усних переказах. Але у народу, що живе в такій злагоді, плекає в собі самі чесноти, керується тільки розумом і не має ніяких зносин з рештою світу. історія дуже проста

й зовсім не обтяжує пам'яті. Я казав уже, що вони ніколи не хворіють,

201

а тому не мають потреби в лікарях. Проте у них є чудові ліки з трав од синців та ран.

Вони вираховують роки, стежачи за рухом сонця та місяця, але не знають поділу на тижні. Вони досить добре обізнані з рухом цих двох світил і розуміють природу їхнього затемнення.

Треба визнати, що в поезії вони перевершують усіх смертних. Точ ність їхніх порівнянь, правдивість і докладність описів - незрівнян ні. У віршах вславляють вони звичайно дружбу та лагідність, або ж складають Їх на честь переможця в юнацьки~ змаганнях. Будівлі в них, дарма що невигадливі і навіть грубі на вигляд, дуже зручні і добре захищають мешканців від спеки й холоду. В цій країні є дерево, коріння якого, коли воно дійде сорока років, підгни ває і стовбур падає при першій же бурі. Росте воно надзвичайно струн ко. Загостривши вершок його спеціальним каменем (гуїгнгнми не знають заліза), вони встромлюють стовбури в землю дюймів на десять один від одного, а потім переплітають їх соломою або гіллям.

Так само зроблено покрівлі та двері будинків. Заглиблення між копитом і бабкою правої передньої ноги засту пає їм руку, і вони діють нею з

неймовірною

спритністю.

Якось,

на

моє прохання, біла кобила з сім'ї мого хазяїна просунула нитку крізь вушко голки. Вони доять корів, жнуть овес і виконують яку завгодно роботу, що потребує рук. У них є твердий камінь схожий на кремінь. Точачи його об інше каміння, вони витісують собі з нього клинки, со кири та молотки. Знаряддями, зробленими з того кременю, вони ко сять сіно і жнуть дикорослий овес, яким укриті майже всі Їхні поля. На возах, запряжених єгу, копи та стоги одвозять до господи, де слуги топчуть ногами овес у спеціальних критих приміщеннях, а зерно зси

пають у комори. Вони виготовляють грубий дерев'яний, а також і гли няний посуд, який висушують на сонці. Коли з ними не трапляється нещасного випадку, гуїгнгнми поми рають тільки від старості. Ховають їх у найпотаємніших місцях, які тільки можна знайти. Ні друзі, ні родичі не виявляють по Їхній смерті ні горя, ні суму, та й сам помираючий сумує за світом не більше як той, що повертається з гостини від сусіда додому. Пригадую, як одного разу мій хазяїн запросив до себе в гості одного свого знайомого з дру

жиною та дітьми. Прийшовши пізно ввечері, гостя дуже псрепрошува ла спершу за чоловіка, а потім за себе і наводила на своє виправдан

ня дві причини. Перша, що вранці її чоловік с х н У в н х. Це слово надзвичайно виразне і в перекладі англійською мовою значить: пішов до своєї першої матері. Другою причиною запізнення були наради з челяддю про місце, де краще буде поховати небіжчика. Я спостеріг,

що була вона так само спокійна й весела, як завжди. Місяців через три

померла й

вона.

Живуть гуїгнгнми звичайно років до сімдесяти або сімдесяти п'яти

202

·і

дуже рідко - до ВІСІмдесяти. За кілька тижнів до смерті вони почи нають піду падати на силах, хоч і не відчувають ніякого болю. В той час до них часто заходять їхні приятелі, бо їм самим дуже важко виїздити з дому. Проте, коли Їм лишається прожити приблизно десять днів (а гуїгнгнми рідко помиляються У своїх розрахунках), вони виби раються віддати візити найближчим сусідам. Везуть їх у запряжених єгу санях, якими вони користуються й тоді, коли їдуть у далеку путь або ушкодять собі ногу. Повернувшися з такої подорожі, гуїгнгнм, що вмирає, врочисто прощається з присутніми, ніби лагодячись виїхати до якоїсь далекої країни, де він має перебути решту свого життя. Не знаю, чи варто відзначати, що в мові гуїгнгнмів немає слова, яке значило б щось погане, крім слів, зв'язаних з потворністю та поро ками єгу. Отже, щоб сказати про неслухняність слуги, примху дитини, камінь, що порізав ногу, негоду або щось подібне, вони до основного слова додають «єгу». Наприклад - г х н м Є г у, г в н а г о ль м Є гу, інлгмндвіглма єгу, а кепсько збудований будинок інголм гнмроглнв

єгу.

Я З великою приємністю розповів би ще багато цікавого про побут та чесноти цього прекрасного народу, але читач знайде все це в спе

ціальній книзі, яку незабаром маю написати. А я тим розповідати про прикру катастрофу, що спіткала мене.

РОЗДІЛ

часом

почну

Власна господа автора І иого щасливе життя серед гуїгнгнмІв. ВІн удосконалюється в доброчесності, розмовляючи з ними. Іхні розмови. Хазяїн повідомляє автора, що він має покинути цю країну. Автор впадає у розпач, але скоряється. З допомогою приятеля-слуги він робить човен і навмання

пускається в море.

Живучи новим життям, я ні в чому не відчував нестачі. З наказу хазяїна мені збудували хатку за тамтешнім зразком ярдів за шість від його дому. Я сам обмазав її стіни та долівку глиною і заслав рогожами власного виробництва. З кuнопель, які ростуть там у дико му вигляді, я зшив собі матрац і набив його пір'ям різних птахів, яких ловив у сільця, сплетені з волосся єгу. З допомогою гнідого огиря, я змайстрував два стільці. З шкурок кролів та звірятка, що зветься н н У х н О х, Я виготував собі одяг, бо костюм мій на той час зовсім зносився. З них же я зшив собі дуже пристойні панчохи. Черевики я підбив кусками дерева, а коли зносився верх, замінив його новим з висушеної на сонці шкури єгу. Часом я знаходив дупла з медом диких бджіл і домішував його до води або їв з вівсяним хлібом. Ніхто не міг би краще від мене ствердити прислів'я, що природу дуже легко задовольнити, і що біда всьому навчить.

204

Загалом кажучи, я був цілком здоровий і спокійний. Мене не мог ли хвилювати ні зрада чи невірність друга, ні інтриги явного або при хованого ворога. Мені не дuводилось ні давати хабара, ні підлещува тись, запобігаючи ласки якогось вельможі або його улюб,ТІенця. Я не

потребував захисту ні від шахрайства, ні від насильства. Тут не було ні лікарів, щоб руйнувати моє тіло, ні адвокатів, щоб зводити мене з статків, ні шпигунів, щоб стежити за моїми словами та вчинками. Тут не було базік, моралістів, наклепників, злодюг, розбійників, адво катів, блазнів, картярів, політиканів, дотепників, нудних балакунів,

суперечників, насильників, убивць, шахраїв. Не було ні партій, ні полі тичних клубів, не було в'язниць, сокир, шибениць, батогів та ганебних стовпів. Не було шахраїв-крамарів та здирників-майстрів. Не було чванства й пихи. Не було чепурунів, бешкетників, п'яниць, не було тупих, бундючних педантів, не було в'їдливих, вибагливих, дріб'язко вих, шумливих, галасливих, ледачих, зухваJІИХ, сварливих, фальши вих друзів. Не було ні негідників, яких правителі підняли з пилюки заради їхніх пороків, ані благородних людей, кинутих у пилюку за їхні чесноти. Не було лордів, скрипалів, суддів та вчителів танців. Мій хазяїн робив мені немалу честь, знайомивши з багатьма гуїгнгнмами, що приїздили до нього в гості, і дозволяв мені бувати в кімнаті під час загальної розмови. І він, і його знайомі часто зволили розпитувати мене й вислухувати мої відповіді. Іноді я мав честь су проводити його, коли він оддавав візити. Я ніколи не дозволяв собі втручатися в розмову, а тільки відпо відав на запитання і завжди робив це з великим жалем, бо шкодував часу, який я міг краще використати слухаючи. І справді, в тих розмо вах кожне слово мало глибокий зміст. Завжди панувала надзвичайна чемність без найменшої манірності; кожний з них, говорячи, потішав розмовою самого себе і своїх слухачів. Вони ніколи не перебивали один одного, серед них не чути було суперечок. Гуїгнгнми гадають, що

недовга мовчанка в товаристві дуже корисна. Та воно так і є: адже тоді в голові з'являються нові думки, які дуже пожвавлюють розмову.

На

таких

зборах звичайно

обговорювались

питання

про

дружбу та

доброзичливість, суспільний лад та економічний стан країни. Іноді темою були природні явища, стародавні перекази, межі доброчесності, непохитні закони розуму. Не раз дебатувалися майбутні постанови, що їх мали ухвалити найближчі національні збори, або ж обговорюва лись найкращі зразки поезії.

!-Іе пишаючись, можу додати, що моя присутність сама собою дава ла багато матеріалу для розмов. Мій хазяїн розповідав своїм прия телям про те, що чув від мене про мою батьківщину та про мен(' особисто, і це давало Їм привід висловлювати не дуже похвальні ДУ:'.І ки про людство. Не буду повторювати те, що вони казали. Зазначу

тільки, що його милість,

здавалося,

розумів натуру людську краще.

205

ніж я сам. Він легко угадував усі наші хиби та вади (навіть і ті, про які 51 нічого йому не казав), уявляючи собі на нашому місці якого неиудь єгу, обдарованого деяким розумом, і приходив до висновку, на жаль, надто справедливого,- шо ми надзвичайно мерзенні та жа люгідні створіння.

Щиро признаюся, що всі свої знання, які мають хоч деяку цін ність, я завдячую тільки повчанням мого хазяїна та розмовам його приятелів. Слухаючи їх, я пишався більше, ніж пишався б славою най мудрішої людини в Європі. Мене захоплювали їхня сила, спритність та доброчесність, а поєднання всіх цих чеснот в одній особі викли кало в мене надзвичайну пошану до гуїгнгнмів. Спершу, щоправда, я не відчував г,еред ними побожного страху, властивого єгу та всім іншим тамтешнім тваринам, але незабаром він охопив і мене. Тільки до нього домішувалася шаноблива любов і вдячність за те, що вони ласкаво відрізняли мене від інших істот моєї породи. Згадуючи свою сім'ю, приятеJlів, земляків та людство в цілому, я не міг не бачити в них справжніх єгу - і виглядом, і характером. деякі розумові здібності та дар слова потрібні Їм тільки на те, щоб розвивати природжені пороки, які в зародку існують у кожного єгу. Коли мені траплялося побачити свою постать, відбиту у воді ставу або озера, я одвертав обличчя і ладен був радше бачити звичайного єгу, ніж самого себе. Перебуваючи ввесь час у товаристві гуїгнгнмів і з захопленням дивлячись на них, я поволі почав наслідувати їхні манери та рухи і нарешті настільки засвоїв їх, що мої приятелі ще й тепер кажуть, ніби я ходжу чвалом, по-конячому. Я сприймаю це, як комплімент і признаюсь, що не вважаю за образу, коли хто-небудь глу зує з моєї вимови, яка пуже скидається на іржання. Одного ранку, коли я вважав уже, шо щасливо влаштувався тут на все життя, мій хазяїн покликав мене до себе раніше ніж звичайно. Видно було, ШО він почуває себе ніяково і вагається розпочати роз мову. По короткій мовчанці, попередивши, що він не знає, як я по ставлюся до його повідомлення, він розповів таке. На останніх зборах, під час обговорення питання про єгу, делегати висловили незадоволен

ня, що він тримає в своїй сім'ї єгу (тобто мене) і поводиться з ним майже, як з рівним собі гуїгнгнмом, а не як з твариною. Всім було відомо, що він часто розмовляє зі мною і ніби шукає розваги в моєму товаристві, всупереч законам природи та розуму й наперекір їхнім зви чаям. Отже збори у м о В Л Я ють його поводитись зі мною надалі, як і:'l

звичайним єгу, або ж вислати мене туди, звідки я прибув. Першу про позицію ті гуїгнгнми, що бачили мене, рішуче відхилили. Вони дово дили, що, маючи деякі розумові здібності, поєднані з вдачею єгу, я з помсти можу підбити цих тварин утекти в гори, щоб звідти нападати вночі на Їхні садиби та нищити Їхню худобу, бо тільки цього й можна чекати від підлих тварюк, які так ненавидять працю.

206

,-~~ ~iii ,

(

І '~/ '

Хазяїн додав, що гуїгнгнми - його сусіди - щодня напосідають на нього, щоб він зараз же виконав у м О В Л Я Н Н Я зборів і вислав мене на батьківщину. йому здається, що плавом я туди не доберуся, і він думає, що, мені слід було б збудувати сани, якими у нас, як я розпові дав, їздять J\.JOPEM. В роботі мені допомагатимуть його слуги і, мабуть, багато хто з сусідів - гуїгнгнмів. Напрю(інці він сказав, що, якби не умовляння зборів, він сам охоче залишив би мене в себе на службі, бачачи, що я, в міру своїх сил, намагаюся позбутися властиних єгу поганих звичок і наслідувати гуїгнгнмів. Мене охопив невимовний розпач, і я, не витримавши, впав непритом ний до ніг мого хазяїна. Коли я опритомнів, він сказав, що вважав

207

мене за мертвого (бо така природна слабість Їм невідома). Я кволим голосом відповів, що смерть була б для мене щастям. Далі я сказав, що не наважуюся засуджувати умовляння зборів та наполегливість його друзів, але моєму дурному розумові ця постанова здається надто су ворою. Я зазначив також, що сам не зможу проплисти й ліги, а до най ближчої землі не менш як сто ліг, що багатьох матеріалів, потрібних для побудування невеличкого судна, яким я міг би виїхати звідси, у них немає. Проте, скоряючись ласкавій пропозиції його милості, я спробую зробити човен, дарма, що вважаю таку спробу за безнадійну,

а себе самого за приреченого на загибель. А коли я навіть випадково й урятуюся від смерті, що ж то буде для мене за життя серед єгу, де я знову віддамся своїм колишнім порокам, не маючи перед собою

ПРI.,.;ладів, які скеровували б мене на правильну путь. А втім, я знаю, що вирок мудрих гуїгнгнмів добре обгрунтований, і не мені -жалю гідному єгу - ставити його під сумнів. Отже, уклінно подякувавши йо му за обіцяну допомогу і попросивши дати мені певний час на збуду вання човна, я сказав, що докладу всіх зусиль, шоб врятувати своє

нікчемне ЖИТТЯ,а повернувшись до Англії, сподіваюсь прислужитись своїм

землякам,

вславляючи

чесноти

гуїгнгнмів,

як

приклад,

вартий

всілякого наслідування.

Мій хазяїн ласкаво дав мені два місяці на збудування човна. Він звелів гнідому огиреві, моєму приятелеві (хай вибачить він, шо я на смілююсь називати його так), виконувати мої розпорядження, бо я ска зав хазяїнові, що мені досить буде його допомоги і що я покладаюс/, на його прихильність до мене. Разом з ним я насамперед подався до берега, туди, де колись ви садили мене бунтівники. Я зійшов на горбок і, роздивившись навкру ги, побачив у північно-східному напрямі, шось схоже на острівець. Ви добувши підзорну трубу, я виразно побачив його. Він був, за моїми розрахунками, ліг за п'ять від мене. Гнідому огиреві він здавався тіль ки блакитною хмаркою, бо, не маючи ніякого уявлення про інші краї ни, опріч своєї власної, він не міг відрізнити в морі далеку річ так, як ми, люди, шо часто маємо справу з цією стихією.

Відкривши острів, я вирішив, що він буде першим етапом у моєму засланні. Про те, що зі мною буде далі, я намагався не думати. Повернувшись додому, я порадився з огирем, і ми вдвох подалися в гайок. Там я своїм ножем, а він гострим кременем, насадженим на дерев'яне держално, понарізували дубового гілля. Не втомлюючи чи тача докладним описом нашої роботи, скажу тільки, що з допомогою огиря, який виконував найражчу частину роботи, я за шість тижнів виготував для себе човен на зразок індійської піроги, тільки набагато більший, і обтяг його шкурами єгу, зшитими конопляними нитками

власоого виробництва. Потім з того ж самого матеріалу явиготував парус, вибираючи для нього шкури наймолодших тварин, бо у старих

208

вони занадто грубі й товсті. Я зробив також чотири весла й наготу вав запас вареного м'яса кролів та птахів і поставив у човен дві посу дини

одну

молоком,

другу

водою.

Я випробував човен на великому ставку біля будинку мого хазяї

на, потім виправив те, щО БУJ1О в нім не гаразд, і замазав усі шпарки лоєм. Зробивши все це якомога ретельніше, я на возі, запряженім єгу, під ДQГЛЯДОМ гнідого огиря та ще одного слуги обережно одвіз човен на берег моря. Коли все було готове і настав день мого від'їзду, я з повними сліз очима і з серцем, що розривалося від жалю, попрощався з моїм хазяї ном, його дружиною та дітьми. Та його милість, почасти з цікавості, почасти з приязні до мене, захотів подивитись, як я сідатиму в пірогу,

і пішов зі мною на берег у супроводі багатьох своїх приятелів. Перече кавши з півгодини, поки скінчиться приплив, і побачивши, що вітер саме дме на острів, я вдруге попрощався з хазяїном. Я збирався впас ти перед ним на землю, щоб поцілувати йому копито, але він зробив !\Іені честь, ласкаво піднісши його до моїх вуст. Мені відомо, що мої вороги поширюють злісний наклеп твердячи, що це неправда. Декому й справді здається неможливим, щоб така

значна особа зробила стільки честі якомусь миршавому єгу. Але хай читач повірить, що я зовсім не поділяю нахилу деяких мандрівників вихвалятися ласкою, якою їх обдаровували в чужих країнах. Якби мої критики були краще обізнані з благородною й доброзичливою вда чею гуїгнгнмів, вони швидко змінили б свою думку. Попрощавшися шанобливо з іншими гуїгнгнмами, що супроводили його милість, я сів У пірогу й відштовхнув її від берега.

РОЗД І Л

ХІ

Небезпечна подорож. Автор прибуває до Нової Голландії з наміром оселнтися там. Один із тубільців стрілою ранить його. "ого хапають і силоміць садовлять на порту гальський корабель. Чемне поводження капітана. Автор прибував до Англії.

Я розпочав цю одчайдушну подорож 15 лютого 1714 року, о дев'я ТІИ годині ранку. Дув попутний вітер. Розміркувавши, що веслування :чене швидко стомить, а вітер може вщухнути, я наважився розпустити свій маленький парус. Таким чином я робив з допомогою відпливу, мабуть, ліги півтори на годину. Мій хазяїн з своїми приятелями стояв на березі, доки я майже зовсім зник з його очей, і до мене часто доли нав голос гнідого огиря (який завжди любив мене): «Г Н у Й і л л а них а, мей Д ж а х є г у», тобто: бережи себе, добрий єгу. Я мав намір оселитись на якомусь безлюдному острівці, де б и зміг ПРОГОД) вати себе. Це було б для мене більшим щастям, ніж поса-

2(19

да першого МІНІстра при найславнішому дворі в Європі. Сама думка повернутись до людської цивілізації, де я опинився б у товаристві та під владою єгу, сповнювала мене жахом. На самоті я міг би, принай мні, віддатись своїм думкам, обмірковуючи чесноти незрівнянних гуїгн гнмів,уникаючи небезпеки поринути у пороки та розпусту своїх одно племінників. Читач, мабуть, пам'ятає, як я, заарештований екіпажем, кілька тижнів просидів у каюті, не знаючи, куди пливе корабель, а матроси, зсаджуючи мене з баркаса на берег, правдиво чи неправдиво, прися галися, що й самі не знають, яка це частина світу. Проте я гадав тоді, що ми пливемо градусів на десять південніше від мису доброї Надії, тобто десь біля 450 південної широти. Я зробив такий висновок з кіль кох підслуханих мною слів, а розмови про їхній намір іти до Мадагаска ру звели мене на думку, що ми були на південний схід від нього. Хо'l то був тільки здогад, я все-таки вирішив узяти курс на схід, щоб добу тися до західного берега Нової Голландії або одного з островів, що лежать на захід від неї. Пропливши при західному вітрі, за моїми розрахунками, щонаймен ше 18 ліг, годині о шостій вечора я помітив маленький острівець на півмилі від себе і незабаром пристав до нього. Це, власне, було не ЩО інше, як скеля з вимитою у ній бурями невеличкою затокою. Витягши на берег пірогу, я зійшов на верх скелі і на сході виразно побачив землю, що смужкою тяглася з півдня на північ. Проспавши ніч у човні, я вранці вирушив у дальшу путь і о сьомій годині вечора досяг уже пів· денно-західного берега Нової Голландії. Це ствердило мою давнішню гадку про те, що на картах країну цю вміщують принаймні на три зайві градуси на схід. Про це я багато років тому говорив моєму шановному другові - панові Герману Моллю, але він волів пристати на тверджен ня інших авторів. Там, де я висів, людей не було видно, але, не маючи з собою зброї, я. не наважився заходити далеко в глиб країни. На березі я знайшов молюсків і поїв Їх сирими. Я не розкладав вогнища, щоб не привер нути увагу тубільців. Заощаджуючи свої запаси, я протягом трьох днів харчувався устрицями та іншими слимаками. На щастя, я знайшов струмок з чудовою водою, яка дуже віДСВІжила мене. На четвертий день, відійшовши від берега трохи далі, я побачив не більше як за п'ятсот ярдів від себе, дваДЩIТЬ або тридцять тубіль ців. Всі вони - чоловіки, жінки та діти - були зовсім голі й сиділи навколо вогнища, як про те свідчив дим. Один, помітивши мене, сказав іншим, і тоді п'ятеро з них, залишивши коло багаття жінок та дітей, попростували до мене. Я побіг чимдуж до берега, сів у човен і наляг на весла. Спостерігши мій відступ, дикуни побі!"ли СJ!jдом за мною і, перш ніж я встиг відплисти на безпечну відстань, пустили стрілу, яка глиБОI{О ~BiГHa.'1aCb мені в праве коліно, залишивши по собі знак на

210

все життя. Побоюючись, що стріла отруєна, сяк-так висмоктав з рани кров і зав'язав її, Не насмілюючись повернутись назад, я ніч. Невеликий вітер подував мені напроти,

я від'їхав далі від берега, як міг. вирішив податись на пів тобто з північного заходу,

і мені довелося гребти. Роздивляючись у всі боки й шукаючи, де при

стати, я на північно-північний схід від себе побачив парус, що набли жався. Спершу я не знав, чи чекати на нього, чи ні, а далі огида до єгу взяла гору. Нап'явши парус та

взявшись за

весла,

я попрастував

на південь і ввійшов у ту саму бухту, звідки відплив уранці, валіючи краще потрапити да рук варварів, ніж знову жити серед еврапейських єгу. Витягши чавен на берег, я заховався за камінь біля тага струмка з чу доваю вадою, пра який я згадував вище.

Карабель підійшав до бухти, і з нього. послали на берег баркас па свіжу воду (бо це місце, здається, було дабре відоме). Я памітив чавен, кали він пристав уже да берега, і було пізно. шукати іншого притулку. Матроси, висівши на землю, пабачили мою пірогу. Огля нувши ЇЇ, вани зразуміли, що хазяїн мусить бути неподалеку. Четверо з них, дабре азбраєні, абшукали всі разколини в скелях і нарешті на дибали на мене. Вани зачудавано дивились на мій незвичайний кос тюм, на підбиті дерев'яними підошвами черевики, на хутряні панчохи.

Все це переконала їх, що я не тубілець,

бо ті хадять галі. Один

із

матрасів португальськаю мовою звелів мені підвестися й запитав, хто я. Дабре разуміючи цю маву, я звівся на наги й відповів, ща я- бідний єгу, вигнаний гуїгнгнмами, і уклінна прошу дозвалити мені па Їхати сваєю дарагою. Вони здивувалися, пачувши відпавідь своєю мо ваю. З кольору маго абличчя вани впізнали в мені єврапейця, але не магли збагнути, що та за гуїгнгнми та єгу. До таго ж і моя вимава, яка скидалась на кінське іржання, викликала в них сміх. Я ввесь тремтів від страху та агиди і, павторивши ще раз своє прахання, по волі пішов да піроги. Та матраси не пустили мене і знову пачали раз питувати, звідки я радам, куди їду і таке інше. Я відказав, що наро дився в Англії. П'ять років таму, коли я виїхав звідти, наші держави були в дружніх стосунках, і це дозволяє мені думати, ща вани не по ставляться вараже да бідалашнага єгу, який шукає відлюднаго місця, де б звікувати

решту свого нещасливаго життя.

Коли вони почали гаварити, мені здалось, ща я ніколи не чув і не бачив нічого. неприроднішого. Для мене це було так само дико, якби сабака або. корова забалакали по-англійськи, або єгу - мовою гуїгн гнмів. Чесні партугальці й сабі дивувалися на мій вигляд та незвичай ну вимову, хоч і добре розуміли мене. Вони поводились зі мною дуже приязно і сказали, що капітан, напевно. даром одвезе мене до Ліссаба на, звідки мені легка буде дістатись додаму, що двоє з них поїдуть на корабель сповістити і{апітана про сваю знахідку і дістати від нього розпарядження. Матраси папередили, ща мене ,зв'яжуть, якщо яуро-

~\I:

чисто не заприсягнуся не робити спроб утечі.·Я визнав за краще пого дитися на таку пропозицію. Іх дуже цікавило, як я тут опинився, але мої відповіді остаточно переконали їх, що я божевільний. За дві годи ни баркас, одвізши на корабель бочки з свіжою водою, повернувся на зад з наказом капітана приставити мене на борт. Я впав навколішки, благав не позбавляти мене волі, але даремно - вони зв'язали мене, поклали в човен, привезли на корабель і одвели в каюту до капітана.

212

Капітан звався Педр() .1Є Мендес. Він був .1уже чемний ШоlЯХСТний чоловік. Він попросив, щоб я розповів ЙО~fУ про себе і запитав, ЧИ1\! почастувати мене. Він сказав, що я буду почесним гостем на судні.

і наговорив стільки приємних речей, що я аж З.1ивувався, бачачи таку чемність у звичайного єгу. Проте я сидів сумний та мовчазний і ~«1J10 не зомлів від самого духу капітана та його ~faTpociB. Нарешті, я по

просив принести мені чогось попоїсти з моїх запасів у човні. Але капі тан звелів подати курча і прекрасного вина, а після обіду наказав одвести мене в чисту каюту й покласти в постіль. Я ліг, не роздягаю чись, а за півгодини, коли, на мою думку, екіпаж саме обідав, вийшов з каюти і хотів кинутись У море та спробувати допливти до берега. щоб не жити серед єгу. На жаль, один із матросів затримав мене, пові .10МИВ про мій вчинок капітана, і мене замкнули в каюті. По обіді дон Педро зайшов до мене. Він хотів довідатися, що штовхнуло мене на такий одчайдушний вчинок. Запевнивши, що піклу .:ться лише про моє благо, він говорив дуже зворушливо, і кінеЦІ, кінцем я вимушений був поводитися з ним, як з твариною, що маЕ певні розумові здібності. Коли я коротенько розповів йому про свою подорож, про змову матросів проти мене, про країну, де вони мене ВИ садили, та про моє трирічне життя у гуїгнгнмів, він поставився до моїх слів, як до марення або вигадки. Це страшенно образило мене, бо я забув уже, що таке брехня, без якої єгу всіх країн не можуть обходи тись і в якій підозрюють усіх своїх одноплемінників. Я запитав його. чи існує в їхній країні звичай казати те, чого немає, і запевнив, шо майже забув про брехню, і що, хоч би я прожив У Гуїгнгнмії й тисяч~ років, то не почув би там жодного слова неправди навіть від найгір шого з їхніх слуг. Я сказав далі, що мені байдуже, чи вірить він моєму оповіданню, чи ні, але, з пошани до нього, я попросив його поставити мені ряд запитань і обіцяв відповідями довести, що кажу саму правду. Бувши людиною розумною, капітан, по кількох спробах спіймати мене на перекручуванні істини, почав вірити моїм словам. Він сказав. що коли я дам йому слово не робити замахів на своє життя, він зве лить звільнити мене, в іншому разі мене триматимуть ув'язненим .10 самого Ліссабона. Я дав таку обіцянку, зауваживши принагідно, що мені було б легше перетерпіти найбільше лихо. ніж повернутися жити до єгу.

Під час нашої подорожі не трапилось нічого цікавого. З вдячності до капітана, я іноді розмовляв з ним, докладаючи всіх зусиль, щоб не виявляти при ньому своєї огиди до людей. Коли ж я не міг її прихо вати, дон ПЕ:ДРО удавав, що не помічає цього. Але здебільшого я сидів у себе в каюті, щоб не бачити нікого з екіпажу. Капітан кілька разів умовляв

мене скинути дикунський одяг і пропонував позичити свій найкращий костюм. Проте сама думка одягти на себе те, що було на

єгу, завдавала

мені жаху. Я

попросив позичити меНІ тільки дві чисті

213

сорочки, які відразу ж добре виправ. На протязі подорожі я прав іх і міняв щодня. Ми приБУJІИ до Ліссабона 5 листопада 1715 року. Висідаючи на берег, я вкрився плащем капітана, щоб не привертати до себе уваги людей. Капітан провів мене до свого дому. Я попросив дати мені най дальшу кімнату на верхньому поверсі з вікнами у двір. Він дав мені обіцянку нікому не казати про мої пригоди у гуїІ'нгнмів, бо це при ТЯГ.10 б до мене силу відвідувачів і поставило б мене під загрозу ув'яз нення, а то й спа.lJення на вогнищі інквізиції. Капітан переконував мене замовити собі костюм. але я ніяк не міг дозволити кравцеві до торкнутися до себе. Кінець кінцем я взяв одяг у дон Педро, бо був з ним майже однакового зросту. Він позичив мені ще й інші неношені речі, які я провітрював цілу добу перш ніж одягти на себе.

Капітан був неодружений і мав у господі тільки трьох слуг, але не дозволяв Їм услуговувати коло столу. Вся поведінка його була над звичайно чемна. Він так людяно ставився до мене, що я перестав уни кати його товариства. З часом він умовив мене визирнути з заднього вікна на двір. Незабаром я погодився зайти до іншої кімнати, але ви глянувши звідти на вулицю, аж одскочив назад з переляку. Проте через тиждень він переконав мене зійти вниз до дверей. Острах мій перед людьми поволі зменшувався, але, зате огида та презирство до них, здавалося, зросли. Нарешті, набравшися відваги, я пішов з капі таном та

прогулятись на вулицю, попередньо заткнувши собі носа

рутою

тютюном.

Через десять днів дон Педро, обізнаний вже до деякої міри з моі .\іН сімейними обставинами, сказав, що моя честь і моє сумління вима гають, щоб я повернувся на батьківщину й жив дома з дружиною та дітьми. Він сказав, що в порту є корабель, готовий відплисти до Англії, і обіцяв постачити мені все потрібне для подорожі. Нудно було б наво .1ИТИ тут всі його аргументи і r.IQ'j заперечення. На його думку, знайти відлюдний острів, де я хотів осеJJИТИСЯ, тепер уже неможливо, а дома ~1eHi ніхто не завадить жити цілком відлюдно. Кінець кінцем, бачачи, що мені не залишається нічого кращого, я погодився і 24 листопада виїхав з Ліссабона на англійському торго вельному судні. Хто був капітан на ньому, я так і не спитав. Дон Педро провів мене на корабель і позичив мені двадцять фунтів стерлінгів, Прощаючись, він дружньо стиснув мене в своїх обіймах, що не завдало мені великої втіхи. Дорогою я не розмовляв ні з капітаном, ні з матро сами і, об'явившися хворим, просидів усю дорогу в своїй каюті. 5 груд ня 1715 року близько дев'ятої години ранку ми кинули якір У Даунсі, а о третій дня я був уже у себе дома в Редріффі. Жінка й діти, що внажали мене загиблим, дуже здивувались і зра діли,

тим

часом

як

я,

мушу признатися,

огидою та зневагою, згадуючи

214

дивився

на них

про своє споріднення з

ненаВИСТI9,

ними. Хоч

по

ВIІГlI<!нні З Гуїгнгнмії я й примусив себе ЗНОСИТІІ ВIІГ.1ЯД пу та РОЗ\lОв .1ЯПI З дон Педро де Мендесом, а все ж таки пам'ять і уява мої завжди ()ули повні чеснот цих чудових гуїгнгнмів. дРІка ж про те, що я одру жений З самицею єгу, сам став батьком єгу, викликала в мене сором, ]<!\lішзння та жах .

•1едве ,\

я ступив у дім, як дружина від цього дотику упав непритомний і

обняла й поцілувала \lеIН.', пролежав майже годину.

Тепер, коли я пишу ці рядки, минуло вже п'ять років після пов~рнення до Англії. Перший рік присутнісп дружини та дітей !!сстерпна для мене. Я не зносив Їхнього духу, я ледве міг їсти з в одній кімнаті. Вони й досі не насмілюються торкатися до мого

мого була ними ХJ1іба

,Jбо пити З мого кухля, не дозволяю я Їм і брати себе за руку. На пер ж вільні гроші я придбав пару жеребців і поставив для них ,чудову

;.ui

стайню. Іхній конюх - мій найкращий приятель, бо самий дух, якій він приносить із стайні, діє на мене цілюще. Мої коні добре розуміють \Іене, і я буваю з ними щодня принаймні по чотири години. Вони не знають ні сідла, ні вуздечки, дуже люблять один одного й приятелюють зі \lНою.

РО

Д І л ХІІ

Правдивість автора. До чого він прагнув, публікуючи свlН твір. Засудження мандрів ників, що ухиляються від іСТИIІИ. Автор запевняє, що не мав ІІіякого лихого задуму, пишучи цю книгу. Відповідь на одне зауважеllНЯ. Метод КОЛОllізації. Похвала бать ківщині. Права КОрОIІИ на країни, описані автором. Труднощі завоювання Їх. Автор остаточно

прощається

читачем,

розповідає,

як

житиме

далі,

дає

добру

пораду

й закінчує книгу.

я розповів тобі, любий читачу, історію моїх мандрів на протязі шістнадцяти років і семи місяців, ніде не погрішивши проти правди. Звичайно, я міг би, як і інші, дивувати тебе неймовірними оповідання \ІИ. Але я волію додержуватись істини, бо моє завдання полягає в тім, щоб повчати, а не розважати тебе. Нам, мандрівникам по далеких країнах, куди рідко потрапляють англійці та інщі європейці, легко описувати дивовижних морськ.'ІХ та суходільних тварин. Однак головною метою кожного мандрівника !\lаЕ

(j'ути виховання розуму та доброчесності своїх співвітчизників за допо ~lОгою добрих і ГloгaНliX прикладів з життя чужих країн. Я хочу запропонувати, щоб видали закон, який зобов'язував би кожного мандрівника, перше ніж йому дозволять опублікувати відо· :-'lОсті про свої подорожі, заприсягтися перед лордом-канцлером, що все написане € - В міру його розуміння - IJ.ілковита правда. Тоді безсо вісні письменники не дуритимуть довірливих читачів різними байками. За МО.тІОДУ я з пеличезною насо.тІОДОЮ прочитав багато книжок про

2JG

мандри, але, об'Їхавши відтоді більшу частину земної куЛІ И ~Іаючи змогу на підставі власних спостережень переконатися, як зухuало бре шуть Їх автори, я пройнявся великою огидою до такого читання і не можу стримати

обурення

проти

безсоромного

зловживання людською

дові рливістю.

Дехто із знайомих гадає, що мої скромні зусилля на літера турній ниві можуть навіть дати деяку користь для моєї батьківщини. ЯК би там не було, а я В3ЯВ собі за правило, від якого ніколи не ухи ляюся,- суворо додержувати істини. Та в мене й не може бути най

меншої спокуси відійти від цього правила, доки

зберігаю в своїй

пам'яті приписи та приклад мого благородного хазяїна і інших добро чесних гуїгнгнмів, чиїм слухачем я мав честь довгий час бути. Я дуже добре знаю, яl{ мало слаВІ! дають твори, що не вимагають

віл автора ні таланту, ні освіти і взагалі ніяких здібностей, крім хоро шої пам'яті та акуратних записів у щоденнику. Та навіть такою славою

автор книги про подорожі користується недовго. Адже незабаром інші мандрівники відвідають описані мною країни, викриють мої ПОМИЛК!І і зроблять багато власних відкрить. Відсунувши мене у тінь, вони ста нуть на моє місце і примусять світ зовсім забути про \lене. Та я пишу не заради слави. Єдина моя мета - благо суспільства. Я

звертаюся

до

тих

людей,

яких

залишилас~

хоч

крихта

розуму.

Невже вони, познайомившися з чеснотами благоролних гуїгнгнмів, не

соромитимуться наших хиб та пороків? Принаймні собі за зразок бробдінгнегців, погляди

яких на

дава'йте візьмемо

урядування та на

мо раль нам усім не завадило б наслідуваТJ:. Нехай розсудливий читач уважніше вивчить ці записки і сам зробить належні висновки. Я вже радий тим, що сумління моє чисте. Ніхто не може зробити найменших закидір, мені як авторові цієї книги. Бо які закиди можна робити письменникові, що розповідає про самі тільки голі факти, котрі мали місце в таких далеких країнах, де ми не маємо жодних торго вельних або політичних інтересів? Я С1аранно уникав помилок, ЯКИ:\1!1 часто занАоДТО справедливо дорікають авторам творів про мандрівки. Дп

того ж я не маю нічого спільного з жодною партією й пишу без упе· ред)"еності або лихого наміру проти якоїсь людини чи групи людей. Я пишу з благородною метою навчити людей, бо маю право, без зай вої скромності, претендувати серед них на певну перевагу, яку дало мені довге перебування серед найдовершеніших істот - гуїГНГЮ1ів. Пи шу я, не думаючи ні про користь, ні про похвалу. Я ніколи не прохоп ЛlOюсь словом, що скидалось би на огиду або могло б хоч трохи обра

зити навіть найобразливіших. Отож сподіваюсь, я :\1аю право назват!! себе цілком безпорочним письменником, і мені нічого боятися ні шпи гунів, ні донощиків, ні таємних агентів, ні інших представників цього поодажного племені.

Мені, признаюся, нашіптували, що, як англійський підданець, я му-

')17

сив зараз же повідомити про описані мною країни держав~~го ~~Kpe таря, бо всі відкриті англійцем землі мають належати англlИСЬК1И ко роні. Та я не думаю, щоб завоювати їх було так легко, як колись Фер дінандові Кортесу подолати бідолашних індійців у Америці. Навряд чи варто відряджати армію або флот дJJЯ того, щоб завоювати лілі· путів. Гадаю, що небезпечно було б нападати на бробдінгнегців, і не знаю, чи добре почуватиме себе англійське військо, маючи над голо вою летючий острів Лапуту. Гуїгнгнми, правда, нібито не дуже готові до війни, бо зовсім не обізнані з воєнною наукою і не мають ніякоі

зброї. Але, якби я був міністром, я не порадив би заводитися з ними. Іхній природний розум, одностайність, безстрашність і патріотизм мо жуть заступити Їм брак воєнних знань. Уявіть собі, що було б, якби двадцять тисяч гуїгнгнмів вдерлися в середину нашої армії, перемішали лави, поперекидали обози і почали б бити копитами солдатів. Але мені здається, що замість того, щоб завойовувати цю благо родну націю, краще було б попросити її прислати своїх представників лля цивілізації Європи. Вони принаймні навчили б нас честі, справедли вості, правдивості, помірності, солідарності, цнотливості, дружби, доб розичливості та вірності. Назви всіх цих чеснот досі збереглися в біль шості нащих мов. Я зустрічав Їх не лище в давніх, а навіть і в сучасних авторів. До того ж я маю ще одну причину, яка стримує мене від того, щоб відкрити місцезнаходження цих земель. Правду кажуt:и, я став трохи сумніватися, чи справедливо чинять європейські монархи з відкрити ми країнами. Наприклал, зграю піратів захопила буря і жене Їхній корабель невідомо куди. Нарешті, юнга з вершка щогли побачив зем лю, і розбійники попадають у нову країну. Іх приязно зустрічає гостин не населення. Пірати дають країні нове ім'я, приєднують її до володінь свого короля і зводять на честь такої події пам'ятник з трухлявої дош-

о ки або каменя. Потім вони вбивають два або три десятки тубільців, пару силоміць беруть, як зразок, з собою і, повернувщись додому, ді стають помилування. Так, за божественним правом, король здобув нову колонію. При першій нагоді туди надсилають гарнізон, і солдатам доз воляють чинити там усякі нелюдські вчинки. Тубільців виганяють або нишать, а їхніх вождів катують, допитуючи, де вони сховали своє золо то. дається волю всім нелюдським вчинкам, розпусті. Земля багряніє від крові тубільців, а банда мерзенних різників оголошує, що зробила святу справу, створивши сучасну колонію, яка має своєю метою навер тати до християнства та цивілізації язичників і варварів. Гадаю, що населення описаних мною країн зовсім не має бажання, щоб колоністи завойовували, закріпачували, вбивали або висилали Їх. Немає в них ні золота, ні срібла, ні цукру, ні тютюну, тобто там не передбачається ніякої наживи, задля якої ми завжди готові проявити чудеса відваги.

218

Щодо

формального

проголошення

uих

країн володіннями нашого

монарха, то ие мені ніколи й на думку не спадало, а якби й спало, то при тих обставинах з міркувань розважливості та самоохорони дове· лося б відстрочити здійснення иього наміру до кращої нагоди. А тепер, відкинувши єдиний закид, який ~1Ожна було б зробити мені, як мандрівникові, я остаточно прощаюся 3 моїми люб'язними читачами і повертаюсь тішитися своїми спогадами у маленький садок в Редріффі. Тут я впроваджуватиму в життя чудову науку доброчес· ності, 511<0", я навчився серед гуїгнгнмів, і спробую перевиховати, наскіль· ки ие можливо, єгу 3 моєї власної сім'ї. Я буду частіше розглядати

219

tебе самого в

llзеркало і таким способом привчатись поволі ЗНОСИТИ

вигляд людини. -але я завжди

Мені дуже

боляче

бачити

дикість

стаВIfТИМУСЬ до НИХ з пошаною ради

наших

гуїгнгнмів,

мого благородного

;Хазяїна, його сім'ї, його друзів і всього благородного племені гуїгнгн мів, на яких мають честь БУТІ! СХОЖИІ\ІИ своєю будовою наші гуїгнгн

ми, хоч розумові здібності їх і перебувають на значно нижчому рівні.

Останнього тижня я став уже дозволяти своїй жінці сідати обі дати разом зі мною на протилеЖНО!'.IУ кінці нашого ДОВГОГО стола і від повідати (якомога коротше) на мої запитання. Проте запах єгу ще й досі викликає в мене огиду, і я завжди затикаю собі носа рутою, лаван

дою або тютюновим лисгям. Хоч і як важко літній людині зрікатися давніх звичок, але я все ж сподіваюся колись призвичаїтись до моїх сусідів-єгу настільки, щоб не боятися їхніх зубів та пазурів. Взагалі, я міг би, нарешті, примиритися з нашими єгу, якби вони задовольнилися са.'.IИl\1И своїми природними хибами та порока!';IИ. Ме не вже не обурюють адвокати, кишенькові злодії, полковники, неуки, лорди, картярі, політичні діячі, лікарі, донощики, лжесвідки, зрадники

й подібні до них люди, бо вони - неминуче зло. Та коли я бачу, як який-небудь виродок починає ще й величатися, отут мені вже рветься

'1ерпець. Я ніколи не спроможусь зрозуміти, як до низьких пороків та кої нікчемної тварини додаються ще й гордощ:. Мудрі й доброчесні гуігнгнми, обдаровані найдосконалішими рисами, які МОЖУТЬ прикра сити РОЗУМНУ істоту, не мають у своїй мові відповідного цьому поро кові слова. У них-бо немає слів для означення чогось

поганого,

крі:\1

тих, якими вони описують огидн! властивості єгу. Але гордощів у них вони не помічали, бо зовсім не розуміли, як проявляється натура єгу, коли ці тварини стають панІО.Ш. Я ж, більше обізнаний з НН\ІИ, вирі1ЗНО бачив зачатки гордощів навіть і в диких єгу. Гуїгнгнми, які слухають тільки голос розуму, пишаються свої\1И чеснотами не більше, ніж я пишаюся своїми руками або ногами, хоч без них кожен почуває себе нещасним. Я спинився так ДОКЛ;J:[1І0 на ЦЬO~IY питанні через те, що хочу зро6ити громаду англіііських єгу хоч трохи менш нестерпною. Тому про шу всіх, хто має дурість ПИШ;lі ІІСЯ своєю належністю до породи єгу, не навертаТI!СЯ \Ієві на очі.

БЕЗСМЕРТНИй ТВІР ДЖОНАТАНА СВІФТА Одного осіннього дня 1745 року над містом ДублІном залунав похоронниl! дзвін. Тисячі людей заповнили вулиці, що вели до собору святого Патріка. Прості ірландцІ ЙШЛІІ прощатися з людиною, яка була іх вірним другом та захисником. В похмуро му соборі з'явилася могила, а на ній плита з написом: «Тут лежить тіло Джонатана Свіфта, декана цього собору, і ядуче обурення вже не пече його серця. йди, подорожній, і, якщо можеш, наслідуй ПРИК.1ад ревного захисника справи доблесної свободи». ІІі скупі, але виразні слова розкривають перед нами мету життя автора «,'уіан дрів Гуллівера». КО.~И письменник помер, його «Гуллівер» ще не мандрував по l:uiTY Й двадцяти років. А.lе попереду на нього чекала дуже довга подорож. иііі книзі СУДИ.10СЯ стати безсмертною.

Ішли роки, відходнли В минуле люди й подіі. Вже не стало прем'єр-міністра Англії Уолполя, котрого сучасники впізнавали в образі злостивого скарбника імперії ліліпутів Флімнепа. Давно не стало й пнхатого короля Георга І, якого вважали про образом самого імператора Ліліпутії Маллі Аллі Гью, крихітного чоловічка, що веЛI! чає себе «гордощами й жахом всесвіту, монархом над ycih!a монархами, вищим за всіх синів людських».

Одне покоління читачів змінювалося іншим, a_~e інтерес до книги не спадав. На впаки. слава «Мандрів Гуллівера» зростала, як росте грудка снігу, що котиться з гори. Причиною цього була своєрідність і сила таланту великого аНГJlійського сатирика, котрий виступив з критикою буржуазного суспільства в той 'ІНС, коли це суспільство ще тільки зароджувалося. «Мандри Гуллівера» -

книга дуже популярна і серед наших ЧlІтачів. Місцями вонз читається, як цікавий пригодницький роман. Разом з автором ми сміємося над заВЗЯТIІМ мандрівником Гулліверо~!. що, подорожуючи з країни в країну, потрапляе в дуже кумедні обставини. Але що більше їздить він по світу, то досвідченішим, муд рішим стає, то краще розуміє закони сучасного йому життя. Гір!шм стає сміх Свіфта. Ми відчуваємо, яке гостре обурення ятрило його серце. Свіфт обурювався тим, що новий, буржуазний лад, який ішов на зміну старому, феодальному. замість полегшення, ніс нові страждання народу. ие обурення дало сатирі Свіфта непереборну силу, перетворило її в гостру зброю У викритті пороків панівних класів. Сатира

Свіфта стала

веmlКИМ

художнім

надбанням

людства

зробила

автора

«Мандрів Гуллівера» ОДНИМ з найвизначніших письмеННlІків світової літеDатури.

Початок життєвого шляху Свіфта припадає на XVII століття найбуремніший вік у всій політичній історіі Англії. 1642 р. в країні почалася громадянська війна. Проти коро.lівськоі влади, яку підтримувала феодальна аристократія, виступила бур-

221

жуазія.

Ії

підтримали

широкІ

перемогу. Короля було взято

маси народу. Незабаром в полон і страчено.

революційний

Англія стала

табір злобу в

буржуазною респуб

лікою.

Буржуазія зосередила в своїх руках всю владу і всі багатства країни. Але вона боялася революційності народних мас і тому знову почала шукати союзу з дворян ством. Врешті вона погодилась на відновщ>ння монархії, сподіваючися знайти в ній захист від народу.

1660 р_ королівська династія Стюартів знову займає англійський престол. Вона обіцяє не порушувати прав та ічтересів буржуазії. Однак новий король, якого під бурювали великі феодали, шо повернулися з еміграції, не збирався дотримувати своїх ()біцянок. В країні почався білий терор. . Але буржуазія не

бажала

повертати

старі порядки.

Вона

вчинила державниі\

переворот. 1688 р. Стюартів було скинуто, і вони тікають у Францію. На англійський трон сходить голландський принц Вільгельм Оранський. За словами Енгельса, від бувся компроміс між буржуазією та частиною дворянства. Політичні реформи від крили шлях для капіталістичного розвитку країни. Нові хазяї стали гарячково нако пичувати багатства, здобуті нещадною експлуатацією англійського народу. Почалася епоха «первісного накопичеННЯN початкова стадія капіталізму.

Коли в Англії остаточно встановився новий політичний устрій, Джонатану СВіфту був ще тільки 21 рік, але йому вже довелося зазнати в житті багато труднощів. Він народився 1667 року в Дубліні, столиці пригнобленої Ірландії, в родині бідного служ бовця-англійця. Батька Джонатан не знав, бо той помер за кілька місяців до наро· дження сина. Мати не могла навіть прогодувати дитини, і хлопець спочатку був під опікуванням

НЯНl,ки, а

потім

РОДИЧІВ.

У чотирнадцять років хлопець став студентом Дублінського університету. Вчив ся він без особливого запалу: основним предметом в університеті було богослов'я, а до цієї «науки» Свіфт не відчував ніякого потягу. Джонатанові допомагав дядько, котрий час від часу ПРИСИ.1ав йому трохи грошей. Але з стін університету юнак вийшов без копійки грошей і без будь-яких надій на роботу. Свіфт їде шукати щастя в Англію. У нього в кишені лист до далекої ро дички матері - дружини знатного вельможі Вільяма Темпля. Темпль погодився взяти юнаl<а до себе на службу. Вважалося, що Свіфт працюе секретарем,

але

поводилися

ним,

як

з служником.

Самолюбивий юнак страждав, почуваючи себе розумом і здібностями вищим за Темпля та його гостей,- серед яких були державні мужі Англії. Проте він не пішов стежкою ПРИСЛУЖНlІцтва, не став запобігати перед можновладцями. Незабаром вель можі вже побоюва.~ися дошкульного язика

молодого секретаря.

Хоч Темпль цінував обдарованого юнака і давав йому різні відповідальні дору чення - посилав навіть до КОРОЛЯ,- але Свіфта постійно гнітило залежне становище. Він не раз просив свого впливового хазяїна виклопотати для нього бодай яку посаду l;Іа державній службі, та Темпль не поспішав виконувати це прохання. Тоді Свіфт відмовився від своєї секретарської роботи і виїхав у Ірландію. йому трапилася нагода стати сільським священиком, і він береться за справу, до якої у

нього

не

лежало

серце.

Своє справжнє ставлення до релігії Свіфт висловив у першому великому творі сКазка про бочку». В цій книзі він гостро висміює євангельські легенди, доводить безглуздя церковних обрядів. Сам священик англіканської (протестантської) церкви, Свіфт нападає на християнську релігію в різних її формах і переконливо показує, що всі вони

і католицтво, і протестанство,

і кальвінізм

лише зручні маски, за якими

IІ.Овається те саме огидне лицемірство. В той час, коли релігійні чвари служили приводом для виникнення війн між дер жавами, коли сутички між окремими сектами часто закінчувалися масовою різаниною.

222

треба було мати неабияку сміливість, щоб відверто висміяти саму суть релігії. Для Свіфта релігія - це бочка, яку скидає корабель (тобто держава), щоб відвернути від себе напад велетня-кита (тобто народу). Написавши «Казку про бочку», Свіфт назавжди закрив собі шлях до вищоі церковної кар'єри.

тії

На початку ХУІІІ століття в Англії остаточно сформувалися дві політичні пар

віги і торі, які вели запеклу боротьбу за владу. ЛібераJlьна партія вігів була виразником інтересів буржуазії. Ця партія підтри

мувала конституційну монархію, яка установилася в країНі після «великого компро місу» 1688 року. При цій формі правління владу короля було урізано, і вирішальне слово у всіх державних справах належало парламентові. промисловості та торгівлі і приєднання нових колоній.

Віги вимагали розширення

Торі - консерватори відстоювали інтереси феодального дворянства. Вони нама· га.~ИСЯ всіляко затримати розвиток капіталізму в Англії і свої надії покладали на сильну королівську владу. Серед торі було багато прихильників вигнаної династіі Стюартів.

для торі, і для вігів інтереси англійського народу були зовсім чужі. Обидві

партії сперечалися лише за право визискувати трудящі маси. Свіфт сам був вихідцем з низів і не відчував симпатії до жодної з цих партій. Проте на початку ХУІІ І століття віги все-таки були прогресивніші за торі, які одверто боролися за повернення старих віджилих порядків. Тому Свіфт прийшов до висновку, що віги - менше зло, і виступив на боці ліберальної партії. Письменник розпочав свою літературну діяльність з памфлетів - гострих сати, ричних статей, що виходили окремими маленькими книжечками. Памфлети Свіфта були так блискуче написані і так дошкульно били по ворогах вігів - торі, що відразу привернули загальну увагу і мали значний вплив на громадську думку Англії. Вожді партії вігів почали розшукувати автора, який зробив їм таку велику послугу.

Тепер Свіфт часто приїздить до Лондона. Досі нікому не відомий с·ільськиЙ священик стае знаменитістю. його знайомства шукають вельможі й міністри, перед ним гостинно розчиняються двері великосвітських віталень і літературних товариств. Багато часу проводить письменник у лондонських кав'ярнях, де зосереджувалось тоді політичне та літературне життя столиці. Там він зустрічався з такими корифеями тодішньої літератури як Дефо, Аддісон, Стіль. Відвідувачі намагалися сісти ближче до столу Свіфта. щоб не пропустити жодного слова сатирика, який заслужив славу найдотепнішої людини Англії. Здавалося. Свіфт досяг вершини слави. його прийняли як рівного в свое коло маститі письменники. Вороги заздалегідь тремтіли, дізнавшися про вихід чергового памфлету. Перед «навіженим попом» запобігали державні діячі Англії. Але все частіше

глибока задума спадала на чоло Свіфта, і він подовгу сидів У кав·ярні. мовчки вту' пивши погляд У вікно на ву.~ицю. де вирувала й шуміла галаслива лондонська юрба. Життя в краіні погіршувалося. Уже декілька років вігський уряд вів із Фран·

ціею кровопролитну війну, яка ввійшла в історію під назвою «Війни за іспанську спадщину». Англійські війська під командуванням герцога Мальборо то терпі_~и по разки, то здобували перемоги в далекій Фландрії та Лотарінгії. Десятки тисяч сол· датів уже по.~ягли

на

полях битв. Щоб

поповнити

ряди

армії

та

флоту,

сотні сер

жантів-вербувальників бродили по вулицях Лондона та інших міст Англії. чіпляючись. до перехожих і намагаючися втиснути ім у руки «королівський шилінг». Хто брав цю монету. той вважався завербованим на військову службу. Але таких. хто бажав би взяти «королівський шилінг», було мало. Тому сержанти вдавалися до хитрощів або й до насильства. Воии ходили по шинках. підпоювали легковірних. А вранці лю· дина прокидалася в трюмі корабля. який ішов до Нідерландів.

223

Назустріч кораблям з новобраlЩЯМИ пливли судна з поранеНИ~1ІІ та понівеченими солдатами. На кожному кроці в Лондоні стрічалися безрукі та безногі каліки. В країні росли ціни. Народ важко переживав беЗI,інечну війну, що несла йому нещастя та з.lигодні.

Однак нові господарі країни ма.l8 од війни неаБИЯЮIЙ ЗІІСК. Купці та промисловці наживали страшенні гроші на KOB~ здобич, а також хабарі

поставках продовольства і амуніції. Грабунки та війсь, були постійним джерелом збагачення вищих офіцерів.

Сам головнокомаНДУЮЧIІЙ англійською армією герцог Мальборо збив собі на цьому капітал у кілька мільйонів фунтів стерлінгів. Свіфт ба'шв, що віги і не думають закіНЧУВ31l1 війну, яка вже тривала дев'ять років. І тоді він виступив проти своїх КОJІИшніх союзників. Сатирик написав памфлет, и ЯlЮМУ викривав вігський уряд 1 а його загарбницьку по.lітику, розвінчував війну і її проповідника - герцога Мальборо. . Памфлет Свіфта знайшов найширший відгук серед англійського народу. Прості люди гаряче вимагали миру. Непопулярний уряд змушений був подати у відставку, і

до

влади

прийшли

противники

BiГlB

торі,

які

виступали

за

припинення

війни.

В 1713 р. було укладено Утрехтський мир між Анг.~ією, Францією та іншими держа· вами, що вели війну. В Англії народ називав цей мир «СвіфТlвеьким миром». Керівники

партії

ТОрІ

одразу ЗМІркували,

як

ВИГІДНО

ДЛЯ

НИХ

заручитися

під·

ТРІШКОЮ талановитого сатирика, який до того ж мав усі задаткн державного діяча. Свіфт стає неофіціальним радником кабінету МІНістрів і має веmlКИЙ вплив на всі

державні справи. Проте ніякі почесті не можуть запаморочити голову письменникові, приспати ЙОГО громадську СОВІСТЬ. Навіть підтримуючи ДРУЖНІ стосунки з прем єр-мі НІстром Англії - лордом Болінгброком, він дає йому зрозуміти, що від їх дружби

Вllграє не він, Свіфт, а лорд Болінгброк. Та воно насправді так і було. Гордий і самолюбивий письменник нізащо не бажав 1І0ступатися своєю незалежністю. Він не шукав особистої вигоди. Він працював для загального добра, бажаючи прислужитися не торі, а англійському народові.

Минуло дуже небагато часу, і Свіфт остаточно пересвідчився, що народні інте реси обходять торі не більше, ніж вігів. Письменникові надокучн.l0 стежити за полі тичною грою обох партій, за їхніми нескінченними інтригами та змовами, і він вирішив

виїхати в свою рідну ІРЮJljдію. Отож СВІфт прийняв запропоновану йому посаду

декана (настоятеля) собора святого Патріка в Дубліні. Свіфтові було вже під ПЯlдесят років, коли ВІН І 714 року внїхав у своє добро вільне вигн&ння, але саме тепер почався в його житті період, який приніс йому слаау борця за народну справу і лаври СВІТОВОГО письменника. В поневоленій ангmйцями Ірландії він знову береться за (вою вірну зброю -памфлети. Тепер сатирик звеj) та ється просто до народу, закликає його боротися з несправедливими законами, що забороняли в ІрлаНДІЇ ткацтво, прирікаючи тим самим ТИСЯЧІ людей на голодування.

Він створює сеРІЮ памфлетів у формі листів. Ці

листи, написані

ВІД імені

простого

дублінського торговця-сукняра, сатирнк адресує до всіх ірландців. Своіми «Листами сукняра» Свіфт роздмухав у IрлаНДlі спраВihНIИ рух протесту проти англіисы гоo уря ду, ЯlШЙ до того ж наводнив країну неllОВНОЦlННИМIІ монетами нової чеканки. Ста новище стало таким напруженим, що уряд змушений був поступитися і видав указ про вилучення з обігу НОВИХ грошей. Письменник, звичайно, не міг ставити під памфлетами своє ім'я, але вся Ірландія

знала, хто їх

написав. Коли

англійський

уряд оголосив, що

видасть триста фунтів

тому, хто викаже автора підбурливих памфлетів, жоден ірландець не ПО,1асувався на винагороду. Тоді уряд оддав шд суд видавця, котрий надрукував памфлети. ОДНdК

присяжні виправдали його. Дев'ять разів суддя примушував присяжних перегляда1И своє рішення, але вони ЙОГО так і не змIНИЛИ~ ВІГСЬКИЙ прем'єр-міністр Уолполь не тямився з люті. йому було добре відомо, що так гостро й дотепно писати міг лише СВІфт. Він послав генерал-губернаторові Ірландії наказ заарештуваТI\ Д~KaHa собору святого ПаТРІка. Але губернатор добре

224

знав, що на захист у.1юбленого письменника відразу підніметься весь Дублін, і TO~IY відписав прем'єр-міністрові: «Щоб заарештувати Свіфта, треба десять тисяч со.щатів». Свіфт прожив велнке і славне ЖИТТЯ. Він до самої смерті користувався величез ною любов'ю простого ірландського люду, який справедливо вважав його своїм вір ним захисником. Серед своїх сучасників він виділявся не лише великим Jlітературним талантом та незрівнянною дотепністю. Від таких англійських письменників, як Дефо та Аддісон, ЙОГО відрізняло вміння глибоко й критично аналізувати факти сучасної йому дійсності. На відміну від інших тодішніх письменників та філософів Свіфт при ЙШОВ до висновку, що нове буржуазне суспільство, яке йшло на зміну феодальному, ніяк не може стати царством розуму та справедливості, бо воно побудоване на поро ках. Обурення несправедливостями, що панували у цьому суспільстві, надихнуло пись менника на створення безсмертних «Мdндрів Гуллівера». Саме цей твір зробив Свіфта І!елетнtм у сучасній йому .1ітературі.

«Мандри Гуллівера» ВІІЙШЛИ І! світ 1726 р., саме тоді, КОЮІ Свіфт брав найактив' нішу участь у боротьбі ірландського народу за свою незалежність. На перший ПОГЛЯ.l може здатися, що цей твір малює фантастичний світ, зовсім не схожий на АнгліlС та Ірландію. Проте письменник зовсім не мав на меті відвернутп увагу читачів од питань сучасності. «Мандри ГУЛJlівера» мають те ж саме сатиричне спрямування, що іі памфлети. Але тепер Свіфт звертається до уяви читачів і створює справжній худож ній твір - роман з сюжетом і художніми образами. Якщо в памфлетах письмеlllНlК змальовував переважно якісь конкретні факти, взяті з сучасного життя, то ро,\І;]іі дає змогу зробити художнє узагальнення. Отож, у «Мандрах Гуллівера» критика Свіфта стає всеохоплюючою. Вона спрямована вже не проти окремих осіб, а проти суспільної системи в ці.10МУ. Як писав М. Горький: «Джонатан Свіфт - один на всю Європу свого часу - гостро відчував всю підЛІСТЬ і мерзенність капіталістичного су спільства, всю злочинність його основ і свою велику ВІДПОВІдальність за цю підлість і

злочинність».

«Мандри Гуллівера»

твір

фантастичний лише за

своєю

формою.

Письменник

вводить фантастику оскільки вона допомагає намалювати алегоричну карТІШУ сучас ного йому суспільства, а також створити образи, ЯІ,і найповніше виражали б автор

ські

ідеї.

Своїм

змістом цей роман глибоко правдивий,

і Свіфт прагне

підкреслити

правдивість твору реалістичними описами та скрупульозно-точним зображенням речей у тих незвичайних країнах, куди попадає його герой. Намагаючись зробити свій твір доступним для широких кіл читачів, письменник бере форму ПОПУJlЯРНОГО на той час ПРИГОДНИЦhКОГО роману. Але й у новому д.1Я нього ПРИГОДНІІЦЬОМУ жанрі Свіфт домігся великих художніх успіхів Взяти хоч би описи морських пригод Гуллівера. Вони досі читаються з веJ1ИКIІ\l інтересом. Чотири рази рушає герой з рідного дому в далекі мандри, чотири раЗIІ добирається до незнайомої зеМJlі - і щоразу робить це по-іншому, переживаючи HOiJЇ ЦІкаві пригоди, які заХОПJlЮЮТЬ увагу читача.

POMa~ РОЗПОді.лено на ч~ти~и частини. дО

ЛІЛІПУТІВ

КРИХІТНИХ

ЧОЛОВІЧКІВ,

Каути~а ПОJlіТИЧ!іОГО життя імперії ліліпутів llеисьКl ПОЛІТИЧНІ

перш!й

У дванадцять

разІВ

частині менших

Гуллівер

потраплю!

за звичайних JlюдеЙ.

це пародія на англійські і загалом євро

нрави.

Читач може запитати: «Навіщо було робити цих людей такими крихітними?» Та тому, що зменшивши їхній зріст Свіфт зробив смішним JlіЛіПУТСЬКОГО імператора з його п~етензіями на. світове панув~ння, ~ідкреслив нікчем."ість ~liHiCTpiB та вельмож. Через фІЗИЧНУ МІзерНІСТЬ цих ЛЮДЦІв ЯСНІше ПРОСТУПIlЛИ ІЛІЯ жорстокість, підступність зажерливість, характерні й для справжніх, «великих» міністрів та імператорів.

та

Свіфт дуже дотепн? уподібнює ангJ,IійСЬКИх вігів і торі до ліліпутських партій TpeMeKceНlB І слеме.ксеНlВ, ЯКІ. ~eДYTЬ МІЖ собою запек.1У боротьбу, відрі3liЯЮЧИСЬ Лllше ТИМ, щО приБІЧНИКИ OДНlЄl носять взуття на ВlІСОЮIХ каблуках, а ПРllбіЧНlІКIІ

225

другої - на низьких. Влучною пародією на католицьку та протестантську церкви є сек ти «тупокінеЧНlІків» і «гострокінечників», що сперечаються, з якого боку розбивати яйце. Розповідаючи про ліліпутський звичай давати важливі державні посади тим JІЮДЯМ, nкі ПРОЯВИ,lИ вміння ходити по канату та стрибати через палицю, письменник створює гостру сатиру на порядки при англійському дворі.

Дослідники творчості Свіфта знаходять у книзі безліч натяків на тогочасні подіі та окремих політичних діячів. Так вважають, що скарбник Флімнеп - це сатиричниil портрет прем'єр-міністра Роберта Уолполя, що звинувачення Гуллівера у зраді паро діює обвинувачення, висунуті проти лорда Болінгброка. Звичайно, ставлячи собі зав дання висміяти сучасне йому суспільство, Свіфт використав для цього окремі історичні факти. Але значення книги далеко не вичерпується сатиричним зображення осіб та подій, які вже належать історіі. Геніальність Свіфта в тому, що він викриває харак терні риси буржуазного суспільства в ЦІлому. Саме тому «Мандри Гуллівера» дожили до наших ДНІв не як історичний документ, а як жива зброя в боротьбі проти відми раючого капіталістичного світу.

Сатира Свіфта викриває не тільки англійських ліття, а й комедію боротьби сучасних буржуазних уряди, але не міняється ЇХ антинародна суть. Вона сенам і слемексенам англійським консерваторам

вігів та торі на початку ХУІІІ сто партій, внаслідок якої міняються б'є просто в око сучасним тремек і .1еЙбористам, американським рес

публіканцям та демократам.

В третій частині книги

«Подорожі до Лапути:.

Свіфт устами свого героя дає

іР.онічну пораду, як примирити ворогуючі партії. Слід порозпилювати навпіл голови ватажків і прикласти половину черепа кожного з них до голови його партійного супро тивника. Обидві половини повинні добре прижитися,- саркастично зауважує письмен НИК,-

60 Ki,lbKicHO

і якісно мозок цих людей мало чим відрізняється.

Від ліліпутів Гуллівер потрапив у країну велетнів і сам перетворився в ліліпута. Тепер уже не казковий народ ліліпутів з їхніми дещо чудернацькими звичаями, а саме людське суспільство зменшилося до нікчемних розмірів і стало об'єктом вивчення для мудрого монарха велетнів, схожого на доброго короля з народної казки. Гуллівер з "ордістю розповідає про свою батьківщину, вихваляючи її політичний устрій, парла мент, правосуддя, але розумний король хоче знати всю правду і починає ставити НClIриємні запитання, які вщент руйнують картину благополуччя, що, за словами Гул лівера, панує в Англії. Допитливого короля цікавить, чи в палаті лордів сидять не підкупні люди, здатні правильно вирішувати долю громадян країни, чи не практи кується підкуп виборців під час виБОРІВ до палати громад, скільки часу й скільки гро шей іде на те, щоб установити в англійському суді істину і таке інше. Гуллівер потрапляє у безвихідь. Запитання поставлено так ясно, що на них мож на відповісти лише прямо, конкретно. І відповіді героя характеризують людське су спільство з дуже непринадного боку. В такий спосіб Свіфт нещадно розправляється з легендою про розумність та велич англійського політичного устрою. Не в змозі заперечити висновків короля, Гуллівер намагається прийнамні СПрО· стувати їх перед читачем. Але його докази звучать дуже двозначно. Вони б'ють саме тих, кого герой начебто хоче захистити, тобто його співвітчизників: «На виправдання короля мушу сказати, що він завжди жив оддалік від решти світу і був мало обізна ний із звичаями та правилами доброї поведінки, які переважають серед інших наро дів. Така необізнаність спричиняється до забобонів та вузькості світогляду, і тому ясно, що погляди цього ізольованого від інших краін монарха на чесноти та хиби людські ні в якому разі не можуть бути мірою для нас культурних євро пейців». З особливим запалом виступає Свіфт-гуманіст проти страхітливих воєн. Слухаю чи захоплену розповідь Гуллівера про битви між європейськими арміями, під час яких ядра нишать цілі лави солдатів і пускають на дно кораблі з тисячами людей, король велеТНІВ, що уособлює здоровий людський розум, здригається від невимовної огиди. Ще більше обурення викликає в короля пропозиція І уллівера відкрити ЙОМУ

226

секрет вогнепальної зброї, за ДUIIOМОГОЮ якої можна повалити мури найбільшого міста в королівстві або зруйнувати столицю. Хай Свіфт через обмеженість своєї епохи

подає спрощено причини виникнення воєн між державами, пояснюючи їх людським недоумством, але його заслуга в тому, що він викрив війну як постійного супутника буржуазного суспільства. В третій частині «Мандрів Гуллівера» Свіфт усіма засобами своєї сатири без жально висміює відірваних від дійсності вчених. Лапутяни проводять усе життя, вивчаючи математику, астрономію І навіть їжу готують у формі геометричних фігур. При всій Їхній обізнаності з теоретичними науками, вони дуже обмежені і вірять в астрологію. В практичному житті лапутяни зовсім безпорадні. Будинки вони будують криві, вбрання

шиють недоладне.

Для читача стає ясно. що Свіфт виступає не проти науки взагалі. а проти науки мертвої, відірваної від запитів життя, або науки, досягнення якої йдуть на користь панівним класам. Так чудесний острів Лапуту його правителі використовують для при душення

народних

повстань.

Майбутнє показало, що Свіфтова критика буржуазної науки мала під собою глибші підстави, ніж могло здаватися його сучасникам. Всього через кілька десятків років винахід ткацького верстата, парового двигуна та інших машин привів до зубо жіння сотень тисяч трудящого люnу. І чи не проти тієї самої науки виступав Свіфт, яка в наші дні створила і застuсувала атомну й бактеріологічну зброю. В четвертій книзі роману Гуллівер потрапляє до країни розумний коней - гуїгн гнмів. Вони використовують замість роБОчої худоби бридких двоногих істот - єгу, в яких герой з жахом впізнає людей. Щоправда, єгу позбавлені здатності розумно мислити, вони керуються лишt: тваринними інстинктами. Та поступово Гуллівер пере конується, що ці інстинкти нічим не ВІДрізняються від тих моральних принципів, диктує людям буржуазне суспільство.

якІ

Свіфт переконливо порівнює пороки народжені англійським буржуазним устроєм, із звичками єгу. Так, у цих тварин теж проявляється жадоба до накопичення, і часто можна бачити, як два єгу зчиняють бійку за знайдений камінь. Поки вони б'ються, третій єгу спокійнісінько забирає цей камінь собі. З цього приводу автор устами свого героя саркастично зауважує «Судові вироки у нас бувають куди несправедливіші, ніж наведений спосіб розв'язання суперечки. Адже тут і позивач, і відповідач втра чають тільки камінь, з приводу якого вони судяться, тим часом як наш суд ніколи не припиняє справи, доки обидві сторони не втратять усе, що мали». Буржуазні вчені-літературознавЦІ звинувачують великого сатирика у людонена висництві і кажуть, що в обраЗІ бридких єгу Свіфт дав карикатуру на людство. На справді ж єгу не карикатура на людину взагалі, а сатира на людину-буржуа, яка

через свою жадобу втрачає людське обличчя. Егоїзм, зажерливість, аморальність пере творюють людину

єгу

ось

що

хоче

сказати

письменник.

Суворо критикуючи пороки правлячих класів, Свіфт не бачив тієї сили, яка б могла змести насилля й зло, що панували в світі. Саме цим пояснюється гіркота тону письменника, його песимізм. Свіфт гостро переживав зубожіння рідної Ірландії, бага тої раніше країни. селяни й ремісники якої були врешті дnведені до небачених на тоА час у Європі злиднів. У хвилини ВІДчаю, вважаючи, що людство, яке терпить таку страшну несправедливість, стоїть на порозі морального зубожіння, письменник називав його «племенем гидкої черви». Прuте Свіфт не втратив віру в простих людеil, в їхню чесиість та здоровий розум. Він проводить чітку межу між народом та панів ними класами і правду знаходить лише в HapoJ:.i. У країні ліліпутів Гуллівер схва лює багато народних звичаїв, які ВІН протиставляє несправедливим англійським зако нам. Так, колись, ще до того, як у Ліліпутії встановився деспотичниil лад, кожен гро мадянин

міг

зайняти будь-яку

державну

посаду, аби

він

був

чесним, справедливим

і мав добрі наміри. Помандрувавши по всіх усюдах, Гуллівер приходить до висновку, що найБІльші герої людства - це борці проти тиранії, республіканці античного світу Брут, Епамінонд, Катон Молодший, а з діячів нового часу - англієць Томас Мор,

227

котрий один із перших провістив, щ() людство прийде до комунізму. І Свіфт прого лошує устами ГУЛJIівера: «3 найбільшим задоволенням зупиняв я свої ОЧІ на людях, що нищили тиранів і узурпаторів та на тих, хто визволяв пригнічені іпрокривджені народи».

Свіфт - великиіі майстер художнього слова - прекрасно володів усіма засоба~111 сатири. Улюбленим прийомом його є іронія, тобто такий стилістичний зворот, КО:llf під словами ховається прямо протилежний зміст. IР(Jнію вживають. щоб висміяти негативне явище, вона доводить його неприродність краще, ніж пряма критика. У Свіф

та іронія с.~ужить для викриття негативних сторін дійсності. Наприклад, жорстокість і лиuемірство монархів виступають

особливо ясно,

коли сатирик подає

ЇА

Яl<

велико

душність і справе.іl.Jlивість. З цією метою Свіфт примушує Гуллівера славити «МІІ ,1ість» та «поблажливість» імператора ліліпутів, котрий замінив йому, невинній ЛЮДllllі, смертну кару на осліплення. Свій намір ухилитисн від монаршої «милості» Гуллівер називає

«невдячністю».

Часом іронія має зворотний напрямок: автор удавано засуджує позитивний факт. Отож зрозуміло, чому Гуллівер, вражений розумною критикою європейських поряд ків, звинувачує короля Be.~eTHiB у «забобонах та вузькості СВlТuгляду». Свіфт бореться сміхом. Сміхом він зриває маску з буржуазного суспільства, llOказуючи його брехню та пороки. На сторінках Свіфтового роману і нові, і освячені віками суспільні установи та явища С1ають смішними, вульгарними - царський двір порівнюється з помийницею, сенат - з табуном гусей, релігійні чвари стають супе речкою, з якого боку розбивати яйце.

Однак сміх має не лише властивість викривати та заперечувати. Він ставить

того,

хто сміється,

вище од висміюваного,

дає

йому

моральну

перевагу. Убиваючи

ворога, сміх додає сили друзям.

Вже понад два століття безсмертний роман Джонатана Свіфта творить свою благородну справу, навчаючи людей всім серцем ненавидіти зло і любити правду. У нашій країні, де творча праця стала основою суспільного життя, по-сучасному зву чать слова письменника, що найбільшу користь для своє! країни та для всього люд ства зробить той, хто виростить два колоси на МІсці, де досі роднв один. О.

ТЕР Е Х

3М [С Т Частина ПОДОРОЖ

ДО

ЛІЛІПУТІВ

Розділ І. Автор оповідає дещо про себе та про свою родину. про перші спонуки до мандрівництва. його корабель розбивається, і він. рятуючи собі ЖИТТЯ. кидається в хвилі, пливе й виходить на берег у країні ліліпутів. його беруть у ПО.10Н і привозять до столиці. .... . РоздІл 11. Імператор Ліліпутії у супроводі багатьох вельмож ПРИХОДІІТЬ ПОДІІ Р-ИТИСЬ на автора в його ув'язненні. Опис особи та одягу імператора. Щоб навчити автора їхньої мови. ДО нього призначено Rчителів. Своєю .1агідною поведінкою він заслуговує ласку імператора. Кишені його обшукують, шаблю та пістолі відбирають Розділ ІІІ. Автор дуже оригіна.%ним способом розважає і~!Ператора і його при дворних дам та кавалерів. Опис придворних розваг у ліліпутів. АвторовІ на певних умовах дають волю . РоздІл ІУ. Опис Мілдендо. столиці Лі.~іпутії, та імператорського палану. РІОмова автора з першим секретарем про державні справи. Двтор пропонує імп('раторові послуги у воєнних діях РоздІ., У. Автор надзвичайно дотепним способом запобігає ворожому нападові. йому дають високий титул. Приїздять посли короля Блефуску і просять миру . . РоздІл УІ. Про мешканців Ліліпутії. Тхня наука, заКОНІ! та звичаї. ЯК ВОНИ ВИховvють дітей. ЯК жив автор у цій країні РоздІл УІІ. Автора сповішають поо намір обвинуватити його в державній зраді, і він тікає до Б.ттефуску. ЯК прийнято його там . . Розділ УІІІ. Авторові трапляється шаслива нагода покинути Блефуску. Подо лавши деякі труднощі, він повертається цілий і неушкоджений на батьківщіну

Частина ПОДОРОЖ

ДО

15 24 зо

33 З7

44 50

БРОБДІНГНЕГУ

РоздІл І. Опис шторму. З корабля виряджають баркас по прісну воду. Автор їде на баркасі досліджувати країну. Він залишається на березі. його під бирає один із тубільців і односить до фермера. ЯІ{ ЙОГО прийняли Різні пригоди. що трапилися з ним у фермера. Опис мешканців

там.

РоздІл 11. Донька фермера. Автора везуть до сусіднього міста, а потім до стоmші. Подробиці його подорожі

59 68 229

Розділ /11. Автора викликають до двору. І(оролева купує його у фермера І пред ставляє

королю.

Автор

дискутує

веЛИI\И~1И

вченими його

величності.

Для автора влаштовують приміщення у палаці. І(оролева виявляє до ньо го велику ласку.

Розділ

карликом

Він

боронить честь

королеви

своєї

IV. Опис країни. Пропозиція виправити палац

кілька

слів

про

столицю.

Яким

батьКівщини.

його

сварки

сучасні

карти.

способом

І(оролівський

подорожував

автор.

Опис головного собора . . Розділ V. Деякі пригоди, що трапилися з автором. Автор показує свою вправ· ність У мореплавстві.

.....

ВІ

В4

приводу

Розділ VI. Рі:!ні витівки автора для розваги короля та королеви. Автор показує свої музичні здібності. І(ороль розпитує про держаВН 1 fЙ лад Англії, і автор розповілає про нього.

Зауваження короля з

цього

Розділ VII. Любов автора до батьківшини. Він робить королю дуже вигідну пропозицію, але його величність відхиляє її. Необізнаність короля з полі тикою. Наука в цій країні дуже недосконала та обмежена. Закони, вій· сы оваa

справа та

партії

в Їхній

державі

Розділ VIII. Король і королева їдуть до кордонів. Автор супроподить їх. До кладне оповідання про те, яким способом покинув він країну. Він по· вертається

до

Англії

Час

ПОД О Р О Ж

ДО

Л А ПУТ И.

н. а

Розділ

І.

Автор

виряджається

/11

Б А Л Ь Н І Б А Р Б І,

ГЛАББДАБДРІБА свою третю

104

ТА

Л А Г ГНЕ Г Г А,

ЯПОНІІ

подорож.

його

беруть

полон

пірати. Злосливість голландця. Автора висаджують на ос.трів. Він потрап-

ляє

до

Лапути

. . '.

Розділ 11. Опис звичаїв та поводження лапутян. Нарис іхньої науки. Про коро· . ля та його двір. ЯК прийняли там автора. Побоювання та неспокій мешканців ................. Розділ ІІІ. Явише, з'ясоване завдяки сучасній філософії та a~TpOHOMii. Великий розвиток астрономії у лапутян. Королівський спосіб придушувати повстання ... .......... .. Розділ IV. Автор покидає Лапуту. Його приставляють до Бальнібарбі. Він при· буває до столиці. Опис столиці та прилеглих місцевостей. Один веJlь~!Ожа гостинно приймає автора. його розмова з цим вельможею. . . . Розділ V. Авторові дозволено оглянути Велику Академію в Лагадо. Докладний опис Академії. Які дослідження провадять професори ... Розділ VI. Дальший опис Академії. Автор пропонує деякі вдосконалення, які приймаються з подякою . . . . . . . . . . . . . Розділ VII. Автор покидає Лагадо й прибуває у Мальдонадо. Кораблів нема. Він одбуває недовгу подорож до Глаббдабдрібу. ЯК його приймає губер· натор ... .. . . Розділ V/I І. Дальший опис Глаббдабдрібу. Поправки до давньої та сучасної історії . .. . ... . . ... Розділ ІХ. Автор повертається до Мальдонадо і віДП.1иває кораблем до королІв· ства Лаггнегг. Автора заарештовують. його посилають до двору. ЯК його прийнято Велика лаГідність короля до підданців . Розділ Х. Похв.ала лаггнежцям. Докладний опис струльдбругів. Розмова автора про струльдбругів з деякими видатними особами Розділ ХІ. Автор покидає Лаггнегг і віДПЮlває кораnлем до Японії. Звідти він повертається на голландському су;:,ні до Амстердама, а з Амстердама до Англії

230

117

122 12В

132 136 142 145 149

153 155

161

Частина ІУ

ПОДОРОЖ

ДО

КРАУНИ

ГУУГНГНМІВ

РоздІл

І. Автор виряджається в подорож капітаном корабля. Екіпаж змовля ється проти нього. Довгий час його тримають ув'язненим у каюті, а тоді зсаджують на берег у незнаній країні. Опис єгу - дивної породи тварин. Автор зустрічає двох гуїгнгнмів. . . . . РоздІл 11. ryїr нгнм приводить автора до свого житла. Опис цього житла. ЯК прийняли автора. Ужа гуїгнгнмів. Автор у скрутному становищі через брак звичайної для нього Їжі. Справу нарешті полагоджено. ЯК харчувався він у цій країні ... РоздІл ІІІ. Автор береться за вивчення мови. Гуїгнгнм, його хазяїн, допомагає йому опанувати П. Опис мови. Чимало визначних гуїгнгнмів приходять подивитися на автора. Він коротко розповідає хазяїнові про свою подорож Розділ IV. Уявлення гуїгнгнмів про правду та неправду. Хазяїнові не до вподоби оповідання автора. Автор докладніше розповідає про себе та свої дорожні пригоди . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Розділ

165

171 176 181

V. З наказу свого хазяїна автор знайомить його з становищем Англії. Причини ноєн між монархами Європи. Автор починає пояснювати англій-

ську конституцію . . . . . . . . . . . . . . . . Розділ VI. Автор оповідає про становище в Англії. Характеристика прем'єрміністра при європейських дворах РоздІл VII. Велика любов автора до рідного краю. Зауваження його хазяїна щодо описаної автором англійської конституції та уряду; аналогія та порівняння. Спостереження хазяїна над природою людською . .. РоздІл VIII. Двтор розповідає про деякі особливості єгу. Великі чесноти гуїгнгнмів. Вихqвання та вправи молоді. Іх ні національні збори . .. Розділ ІХ. Освіта у гуїгнгнмів. Іхні будівлі. Ухній похорон. Дефекти Їхньої мови. Розділ Х. Власна господа автора і його щасливе життя серед гуїгнгнмів. Він удосконалюється в доброчесності, розмовляючи з ними. Іхні розмови. Хазяїн повідомляє автора, що він має покинути цю країну. Автор впадає у розпач, але скоряється. З допомогою прияте.1Я-СЛУГИ він робить човен і навмання пускається в море . . . . . РоздІл ХІ. Небезпечна подорож. Автор прибуває до Нової Голландії з наміром оселитися там. Один із тубільців стрілою ранить його. його хапають і силоміць садовлять на португальський корабель. Чемне поводження капітана. Автор прибуває до Англії Розділ ХІІ. Правдивість автора. До чого він прагнув, публікуючи свій твір. За судження мандрівників, шо ухиляються від істини. Автор запевняє, що не мав ніякого лихого задуму, пишучи цю (<нигу. Відповідь на одне за уваження. Метод колонізації. Похвала батьківщині. Права корони на країни, описані автором. Труднощі завоювання їх. Автор остаточно про щається з читачем, розповідає, як житиме далі, дає добру пораду й закінчує книгу . . . . . Безсмертний твір Джонатана Свіфта.- Післямова О. Тер е х а .

185 189 193 199 202

204

209

215 221