Розвідки про церковні відносини на Україні-Руси XVI-XVIII вв. by Евгений Захаревич

PYCЬ~A ІСТОРИЧНА БІБЛЇОТЕ~А вндає

НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНИ ШЕВЧЕНКА том УІІІ.

·~~---6~~~===-----~~ ~--т"6----=- o._~=~_c---~-~d--~--.l..~

РОЗВІДКИ ПРО

ЦЕРНОВНІВІДНОСИНИ НА

УКРАІнІ-руси ХУІ-ХУІІІ ВБ.

у ЛЬВОВІ, НАКЛАДОМ

НАУКОВОГО

1900.

ТОВАРИСТВА

ІМЕНИ

ШЕВЧЕНКА

3 ДРУКАРІІЇ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНИ llIЕВЧЕНКА пі,ц заря,цом

R..

Ее,цнарского.

Сим томом виконуєть сл обіцлнка, дана видавництвом Руської Історичної біблїотеки в передм:овах до т. У і УІІ

видати вбірку моноtр~фій про цеРlСОВНУ унїю М. Костомарова, О. Левицького й В. Антоновича (в першій передмові була ваповіджена ще й стати Іванишева). Близше ровваживmи, ми постановили обмежити сл лише на двох статях, а то Ореста Левицького про внутрішній стан украінської церкви в ХУІ в. і Володимира Антоновича иро церковні від носини на Украіні в ХVІІ-ХVІІІ. в ... Pa80~ взлті ті ров відки складають певну цїлість дають обрав церковних відносин на Україні-Руси в ХУІ-ХУІІІ в. Статі Костомарова (Южнан Русь В'Ь :конці3 ХУІ ві3:ка Монографіи т. ІІІ, гл. 1 Подготовка церковной уніи, гл. 2 БунтЬІ КОСИНСltаго и Наливайка, гл. В Уніл) по части заступлені далеко богатшою фаltтами статею Ор. Левицького о скільки говорлть про церковні відносини перед унією (гл. 1), по части - новійшими курсами цер ІСовноі істориі - о Сltільки оповідають історию переведеннл унії (в гл. 3); отже вони мають нинЇ тільки історичний інтерес. Ще більш се треба сказати про статю Іванішева (Ові3ді3нін о началі3 уніи, извлеченнЬІЛ ИЗ'Ь актов'Ь кіевскаго централь ного архива', 1859, в передмові до І т. І ч. Архива

Юго-3ападной Россіи и в Сочиненілх lванишева), інтересну сумою у

актових

перве

відомостей,

лкі

вона

науковий

оборот

вносила.

двох надрукованих у сій lшижці статей розвідка д.

Ор. Левицького пол вила сл в 188В"р. в передмові до т. УІ ч. І Архива Юго-3ападной Россіи; в передиові сій злучено досить механічно дві статі: про внутрішній стан украінсько-

руської церкви в ХУІ в. і про социнїлнство В Польщі й на JTKpaїHЇ (ся остатнл статл друкована перед 'І'ИМ в Кіевскій

СтаlНІНЇ

1882

треннее

состолніе

р.);

осібно вийшла вона западно

- русской

ЛИ'I'ОВСКО:\I'Ь государствt В'Ь конц'в

під титулом Вну

церкви

ХУІ

В'Ь

польско

стол'втіл и

Уніл.

двох згаданих статей, там .шучених, ми подали першу, бо

друга має специальний характер; головна сила сеї С'l'атї лежить в образї церковнлх відносин ХУІ В.; ешшурси в ХІІІ-ХІУ ст. мають иодеКУДl1 вира:зні ПОМІІЛІШ (нпр .. еІtс !\урс про виборні порадкп в український церкві ХІІ-ХІУ вв.

не

згоджуєть ся

з фактаnш);

до

зачіпленої на с.

справи крилосів відсилаємо до спеЦІІЛЛЬНОЇ розвіДІШ д. ЛОТОЦЬІ{ОГО В Т. ІХ 3аППСОІt Наук. т. ім. Шевченка. Статл В. Антоновича в перше появила сл як передмова до т. ТУ ч. І Архива Юго-3ападной Россіи в 1871 р., потім в його Моноrpафілх, під ТlIТУЛОИ: Очерк'Ь СОС'l'оянія православной цеРІШИ В'Ь ІОго-3ападной Россіи С'Ь ПОЛОВИНЬІ ХУІІ дО конца ХУІІІ стол'llтія. Головно вона' застаноюшєть ся над заходамп І{ОЛО унії й становищем унїлтів. РаЗ0М ванті сї статї зіставляють дві більші прогалини, котрі rодї було заповнитп перекладаn[и нкоїсь статї

дення самої берестеись[\ої

православного церков

ного житл,

унїї

та

се іСТОРШІ переве

а'uсередженого коло Кпїва в ХУІІ в.: длл сих

партий, кажу, годї було дібрати щось відповідне до пере кладу: длл істориї берестейської унії нема тепер моноtрафії, ~ша-б відповідала

вимога~[

наУltOВОСТІІ

ІЇ

безсторонноети;

найноВіІЇше оброблена вона була в цїлостп в КНІІВї еп. Лї ІtОВСІ{ОГО (ks. Ей \v;шl UkO\yski Ul1ia })rzcska, ПознаНІ),

189(j,

ст.

424);

оцїю<у ЇЇ днв. В 3аписках Наук. тов. і 11[.

ШевчеЮ\а т. ХІХ;

не

C'l'ратилп

свого

значіннл

роздїли

прпсьвнчені берестейській унїї в Исторіп РУССltой церкви ~[. МаІ{арін т. ІХ (1879); мuжна 'гакож вказатп ще біufрафії ГОЛОВНJ!Х дїачів унїї Терлецького й Потїя зроблені Ор. Ле Вl'ЦЬІШМ (в К С'гаринї 1882, І і в ПаМНТНlшах стаРllНЬІ В'Ь uападпЬІХ'Ь губ., УІІІ, 1885). Дла істuриї українського православія в XVII в. на першім місцї стоїть веЛJша

моноІ'рафін Іолубєва Петр'Ь Могила (т. І 1893, т. ІІ 1898, т. ІІІ заповіджено), що дає погляд і на попередні часи, далї Макарія Ист. р. церкви т. Х-ХІІ, т. ІІІ Возсоеди-

лелін

Руси

Куліша,

моно:tрафії

до

істориі

православних

шкіл СІ' олубєва Исторія: кіевской духовной академіи -

пе

ред Могллою, Петрова :Кіевскал академія: во второй по ловинt ХVІІ в., 1895, Jablol1O\vski - Akadernia Кijowsko mOllilal1ska, 1900), недокінчена праца 8йнгорна Сношенія: маЛОРУССІШГ()

духопенства с'Ь московским'Ь В'Ь царствованіе

Алексtл l\fихайловича

(Ч'геніл МОСІ\овські

18 !-J4), розвідка

Терновского про прилученнє-київської митрополії до москов

ського патрія:рхата в т. V ч. І Архива Юго-3апад. Россіи. Обидві статї, подані в сїм томі, переложені д. М. Павликом і друковали ся: під його догллдом; покавчик зладнв д. м

. .крушельницький.

На черзї суспільних

стоїть

верств

(т. на

ХХІ) Українї

серпя:

ро~шіДОI\ до істориї передовсїм

верстви

селан СЬІ\О ї.

8 (21).

УІІ

1900.

М. Грушевсь~ItЙ.

ЗМІСТ.

Стор. ІІІ-УІ

Вступне С.l0IЮ Орест :lеВИЦЬКIІЙ - Внутрішній стан західно-русь кої uеркви в ПО"lЬС[)КО .1l1товськіЙ державі в кінці ХУІ ст. та Унія ВОЛОДЮlllР АНТОН0811Ч -_о Нарнс становища право с.lавної церкви [[а Україні Bi;L [1О.1О811НIІ ХУІІ до кінця ХУІІІ ст. Показчик

1- 80

81-146 147-154

-8-

ВНУ'ГРІШН.ЇЙ СТАН

західно руської церкви' в Польсько-литовській державі в кінці ХУІ ст. та Унія.

ОРЕСТА ЛЕВИЦЬlCОГО.

І. в росипській історичній науцї дивлять ся на церковну унїю, яко на полїтичнпй спосіб, задуманий польським урядом на

те,

аби череа злуку підвластних йому народностей

мі

швидче

цнУще звяаати 'іх с первістною людністю держави більшити 'ії полїтичну силу.

ПОГЛЯД сей

коли в ~y наші історики роаглядали тичного

житя' минулих

епох

под'і'і

переважно

вироблено

тим ще

суспільного

яко

результат

по тод 'і

пол'і урядо

вих заходів, не звертаючи потрібно'і уваги на внутрішнї відно

сини яко"сь ІіОдН.

сего

чо мало односторонн"х

вашій

історичній

Dог.'Jядів і хибних

вауц'і

вийшло

тверджень,

до

трих, на нашу ДУ 1\1 КУ, належить і наведений вище погляд

ко на

церк овну унїю. Ми не зважуємо СЯ назвати сей погляд зовс'ім

хибн И1l1: він добре означує

напр.

відносини польського УРЯДУ

дО справи про увїю та ПОЯСНЯЄ богато зверхн'іх Фактів з історіі п ПРОl'олошеня і дальшої долї; але він ве захоплює се'і под'і'і

в усїй Ї'і ЖВТflвііі повнотУ, ·не доторкаfl СЯ внутрішн'tх і, зна чить, наЙОСНОВНЇЩIІХ умов і'і повстаня, подробиць

справи

викликує

хибно

нерозвязні

осьвічує

богато

неПОРОЗУI\lіня.

Ось

напр. хоть би таке. Звістно, що ДУ1llка про злуку православної церкви

римсько-католицькою

ва

основах

Фльоревтвнсько'і

Унї'і повста.'1а в Польсько-литовській державі богато праКТИЧНDl\1 8дійснеНЄl\1 на берестейському соборі

ся була первістно піддана в половии'і

ХУ. ст.

перед 1'1

1fi96 р. са~ИJ)1

ДУl\ша

пер во

сьвященником римським ОДНО&ІУ а найеверtічнїщuх і наЙDIОГУТ

нїщих польсько-литовських володарів, а

ЕОРО.'1еви Казиміру,

за підмогою котрого Й бу.ли зроблені, одна за одною, дві проби

до ад'ійсненя її: та обі ве дали в'іяких позитивннх результатів.

-4Так саl\Ю невдатна була й третя проба, зроблена в

C3l\li1\1

кінцї

ХУ. СТ" за литовського КВВзв Алеlссандра та 1\1ИТРОlIолиrа Іct'ilФR Болгариновича, і від ТОдї аж корuля Жиtl\10нта

ІІІ,

до

виходу

на

польський

вославна церква в Польсько-литовській державі мала

спокій, і навіть думку про

унїю,

очевидячки,

того, від другої четвертини ХУІ ст. ДУl\lатп про унїю: важкою боротьбою

нїко:ІИ булu були

проявив ен

сильно

лпцтво, що богато людей стали побоюваТIІ ся ван в тут РИl\ІСЬКОЇ церкви.

ORpil\]

віДllернені

протестаНТИЗі.\Юl\I, що швидко

в Польщі й Литві і за корот'кий час ТаІ{

повний

забуто.

латинника~

від тодї Їх увага й сили

трон

то б то протнгом майже столїтя, вра

побив І\аТО

за

саме

іСТІІО

Задля боротьби с Cll~1 небезпеЧllIЕН

ворогом і покликано в Польщу єзуїтів,

ІСОТРИ;\1

хоть удало ся

підтримати захитаний було будинок ІШТОЛІЩЬЬ:ОЇ цеРК9И, а1е аби направити веї шкоди, що зробила ЙОl\JУ рсФор:нацил, на ее

треба було ще не l\JaЛО часу. 6зуіrп воскресили й на ПО.10IНІНУ

забуту Т)'Т

AYl\IKY

про унїю Й виробили докладну програnlУ ЇЇ,

виложену в звіствіи працї Скарl'И "О кованій у-перше

1577

р.

І що ж І

jCfl110sci kоsсіоfп", надру 12 років, ідсю )'lІїі

через

приймають явно ва Руси значні пани й більшість уr_раїнсы хx архивреїв, ство до

а ще через шість років висилав ся звістне посоль

PiJMY

Й скликув ся берестейський собор, де УНЇЯ врочи

сто Й ПрUГО.'10шув ся. Повстав l\1Иl\lохіть непевність:

снити сей

незвичайний

усьпіх

IІропаtанди

легко удало ся КОРОТКОЗОРОl\lУ королеви

унїї?

ЖИ(l\ІОНТУ

чим поя

ЧО"ІУ

так

ІН,му те,

що ЗОВСЇtН не удало ся далеко РОЗУМНЇЩОl\IУ КаЗІІl\lіру?

ЯК

вийшло те, що д&ТИНСТВО в Польщі й ЛІІтві, котре так іще не, давно було захитане реформатським ся від наслУдків

Toro

вахитаня,

так

PYXOl\1 леl'КО

і ще не поправило бере

таку

побіду

над православіем, якої ЙОl\ІУ не удавало ся брати і в давнїщі,

очевидячки, ща<?ливіщі часи, РИDІСЬКОГО

престола

не

коли всесьвітне панованв

буди

ще

захитаиі

чар

побідами

ре

Формациї?

Сю непевність наші історики звичайно старають

ся роз

вязати, вкавуючи ва тї обставини, що в другій половинї

ст. буцім-то особлвво сприяли здїйсненю унїУ,

ХУІ

ї при тому по

кликують СВ : на підготовляючу ролю в сУй справі взУЇтів; на систеl\lатичвї переслУдуваня,

щО БУЦУI\І-ТО терпіли ТОДЇ право

С.'lавні єрархи, які приставали до унїї;

на недостачу на Руса

-5порядиоУ иароднЬ(}~просьвіти й т. и.

Все се, па нашу думку,

н'ічого не Іпоясняє й нічого не розвязув. чно

лукавству й каверзам

єзуітів

Приписувати ви!(лю

сповнене

такого

великого

цер"ОВНОІ'О переворота, ЯКИ!)1 була справд'і унУя, було би дуже дрібявково j

ПОЮІикувати-ж ся на те,

що ПОЛЬСЬКИЙ УРЯДСIJ

стематично переслїдував представител'ів 'тодїшньо'і

ної 6рархії, нема підстави, що були казати,

такі

православ

бо годї поперед усього доказати,

систематичні

пересл'ідуваня,

противио,

l\lОжна

що юридичне становище західно-руської православно'і

церкви за Стефана Баторія та в перші роки панованя ЖИ(!)lОн та ІІІ

було н'і гірше н'і л'іпше

нїж давніще j

стачі порядно'і народньоі просьвіти,

то

що-ж до недо

се така поява,

котра

істнувала на Укра'ін'і й давно ~epeд уні6Ю, Й довго після уНУI, та іСТНУ6 зовс'ім і тепер.

Більше

наближає

ся

рі шеня питаня инча з'увага, ЩО навів У своУй

дО

OCHOBH01'O

"Исторіи

Рус

екой Церкви" недавно вмерmий московсский l\ШТРОПОТИТ Мака рий,

то:

l\Ііж

инчими

причинами,

що

помагали

уи'ію, він вказав на ролю протестантизма, котрий, в

Литві

католицизм,

побив

й СИl\1 значно полекшив вже ряди

його

не

6зуіта3І

оборонцїв.

Се

менче

тяжко

роботу

православі6

перемогти

справд'і

завести

побиваючи

важна

безсильні обставина,

і давнїщі історики унП дуже грішили тим, що по більшій ча

стині ЗОВСЇм не звертали на не'і уваги; але коли їУ й !)lОжна зачислити до причин легкости заведе ня унії, ТО лише нко дру горядних

причин;

основних-же

причин

сеУ

СУМНО'і

появи

треба шукати в зверхніх У!)lОвах тодішнього становища західно русько'і церкви,

не в лукавстві єзуїтів і не в замахах уряду,

а серед не'і самої: в псованю основ 'і'і орtанізациї, в шенних внутрішнїхранах, що жерли Уї лехкою

здобичю

для

кождого

її

optaH'i3l\I

ворога.

inx

стра

робили

Головне

'і'і

жерело

й корінь сего лиха лежали в неПОD.1ІДJ:ах тодїшньої це'рКОIШDУ єрархії та В

крайній

деморал'ізациУ

більшости

'і'і

представи

ТМЇв. На сю появу вказують І наші історики та найбільше митрополит Макарий, але

не надають

і зачиCJJЯЮТЬ 'ії пеl\ІОВ до другорядних

'ій

належного

причин у нї'і,

значіНJI

на

рівні

в лукавством взуїтів. Д'ійстно-ж значіН6 сеУ сумноУ появи таке ВeJJпке, ЩО

без

неі

викликати

у нї'і,

всї

инчі

противно:

небезпечних еЛЄ3Jентів,

зверхнї

причини

ве

могли

би

вова одна мала в собі стілько

що й без

ВПЛИВУ тих

причии

ранУще

6чи

пізнїще

МУСЇ.7.lа

неминуче

коли ве до у нУї, то до инчих

довести так

Треба лиш уважпо розглянути

само

появи

житя в пол.УднеВО-З8хіднУЙ Руси, страшенний

образ

західно-руську

цїлковитоі

церкву

небезпечних

тодУшнього

СТРУСЇВ.

церковllШ.О

скинути оком ва цїлий той

дезорtанізsци'і

хічних відносин знизу до верху:

церковно-врар

неуцтво і,

як

тодУ

казали,

"великое грубіянство и недбалость" ни~кчого духовенства, упа док манастирів і ц~'лк()вите заБУТ6 кращих переказів ~aBHЬOГO

руського

анахоретизму,

теперішнї

понятя,

бляли тодУ серед

особливо-ж

по-просту ВИЩО~

тУ

нечувані

нездумані

церковноУ

і,

на

надужитя,

врархі'і:

тУ

наші

що

виро

безперестанні

узурпациї світськими людьми вищих церковних становищ. ку

·riІвлю й продаж житв

більшости

епископств j тих

архимандритств,

непокликаних

владик

неморальне

архимандритів,

грубий переступ ними канонів і переказів церковних, виключну та явну нагіНІ';У за зиском і неправедними ковите нехтоваН6 сво'іх

пастирськuх

набутками та цїл

обовязків,

треба,

ка

жемо, вглубити ся В усе те, аби переконати ся, що таке хао

тичне

с:rановище

західно-руськоУ

скінчити

ся

JlКИl\JOСЬ

І адаймо,

що все те

ве.'.ІИКИМ відбувало

церкви

мусіло

небезпеЧНИ!)1

ся

ТОДЇ,

коли

неl\1Инуче

струсом. В

Литві

На й

на

УкраїнУ, під впливом хвилУ реФормацийноl'О руху, що тілько-щ() пройшла і далеко ще ве притихла, настало страшенне вештаН6 ДУ!)lOк,

рами,

що не обмежило ся ОДНИ!)IИ ВИЩИl\lИ суспіЛЬНИІ)1И сфе

але

й_ пішло

глубину,

Чи дивниця-ж, що при таких

l\lСЖИ

умовах

!)Ііщан

uнчі

західно-руська

стани. церква,

в особі Уі негідних представителУв, тратила свій сьвятий авто

рітет в очах сучасників, і вони віри

секти!

uстрозький,

Над

котрий

скопу llпатвю

сим

писав у

Потїю,

купами

гірко

що

1593

"люде

переходили

сумував р.

на

релYtiу

не

але ще

вають ся над нею та до ріжннх сект утїкають"

ч.Ужі

КОlІстантин

ВОЛОДІІМИРСЬКОМУ

вашоУ

церкви БожоУ й віри СВ06Ї стаРОЖИТRОї,

князь

самі

1);

епи

боронять

Hacbl\\icaltle

на се

вказували й самі відступники-архuвреУ, коли жалували ся, що

Ух вірні чим день ТІ;ІМ більше віднадають від них у иuчі та

вже

"ве

по

одному,

С'Ь КиМ'Ь ся зостанемо",

але

І) АIІТЬ1 3апаАПОЙ РоссіІІ, Т.

I'РО!)lадаlt1И:

Бог'Ь

'ХО

віри

в'l>Дает'Ь,

і СИ!)І хотіли виправдати СВО6 власне

lV,

пр.

45,

-7відступство ·від віри

1).

Кращі люде тщо

самвЙ князь Константии

Острозький,

віка,

як

напр. той

з болем серця

бачили

і добре розуміли, в якім .упадку, зиищеню и опущеню" була вх'ь матка-церковь

святая восточная", робили, що ItІОГЛИ, аби

вилУчити ~ недомаганя й тяжкі слабости, спонукували

до

того-ж .иедбалих"

всякими способа:ми

врархів,

але,

не

маЮЧ_1І

з Ух боку підмоги, тратили нарештї надію иа досягиевв яки:х: небудь результатів, в безсильиости опускали 'руки й починали

мимохіть мирн~и ся з думкою про увїю, в зltJИСЛЇ одвого ФОРl\Іальиого

підданя

римському первосьвященникови

розуміючи

її

західно-руської

надїючи ся,

що

може швидче удасть ся дисциплУиувати nІісцеву не мала иад собою н'tЯКОl вищої контролї. та

лише церкви

при

TOnIY

врархію.,

завести

що

справ

дешнУЙ порядок у церковних відносинах. До ceY-ж думки стали мало-ПО' малу хилити ся на Руси й инчі

оборонцї

церковного

ладу і при тому не одні просьвічені люде, але навіть міщане і простий нарід j

ось що писали

р.

1092

львівські

право

славні братчики констаНТИНОПОЛЬСЬКОnlУ патриярсї, гірко

луючи· св ЙОnlУ на своУх вови викликали: що наші так присягнувшв,

владик

церковне

жа

бе:JЧЦНСТВО,

що

"по перед YCbOI'O нехай знав твоя сьвятість,

називані

сьвятителї

що будуть черnя!)lU,

на

правду

сквернuтелУ:

вони :лшвуть без перепони

з жівкам.и; декотрі, ItJаючп по кілька жінок, в сьвятите.'1ЯМИ, инчі наплодили дїто з блудницями.

Коли такі сьвятителї, то які·ж

nlають бути сьвященникu! Ось чому виходить, що І(еркна наша православна переповнена всякиltl лиховіРСТВОltl та ли!Х.однtствultl,

і люде трівожать ся непевністю:

чи не настав час погибе.'1И?

BoraTO "ритаКВУ.1l!J рад'і віддати ся РИltIСЬКО!)IУ саl\ювлаДНОl\JУ арХИ6рейсrву і пробувати під папою

РИМСЬКВ!)І,

відправляючи

в церкві без перепони все свов по закону грецької віри. Нарід

міркув, що віри XPIICTOBOЇ l\южна правовірно держати ся і під риltНJЬКОЮ

нашіltl

властю,

як

6 безвладство.

православних

було

CIIOKOHBiKY;

бо

учuтелїв·лuцеl\lірів

ПОКРИ.'lа

конство, то до реШТIІ розійдеl\1О ся,

63.

") АІТЬІ 3аllliАllоit Россіи, т.

1\',

ВР.

33.

відступиnю

ПОСЛУХ і ЖUТUltlеl\IU в сьвятіltl суп()кuю" І). Вр.

ItlНоговладстві

церкву.

в один голос кажуть: кuли не поправuть СЯ

" JI,idem,

батьківські права подоптані і брехня нУби Всї

церкві

під

.'1юде безза

РИ!)ІСЬКИЙ

Аби відвернути сї

-8'nориви роспукп та вратувати церкву від небезпек, ЩО ГРОЗИJJИ ЇЙ, кращі

люде з

ріжних верстов

тодУшньої західно-руськоУ

успільности, .rрупуючи ся в церковні

братства,

дечому

перших

нагадували

братські

спілки

що

богато

християнських

віків, поклали взяти на себе важку справу обновленя церков ного ладу.

Вони широко виставили

поклали

свовї дїяльности основний прінціп православія

за

підвалину

спільність, по

котрому не одна старшина церкви, але всУ вірні чинять прав диву церкву Христову, авторітетови котрої ся иавіть

представителї

братства ДООJ?jШ від

врархії

східних

мочія, ЩО Dlаючи УХ,

повинні

Стоючи

1).

патриярхів

на

такі

піддавати

сїм

прінціпі,

широкі

повно

вони були правними орtанами церковної

власти; так вони мали право: обличати

І\ОЖЦОГО,

ХТО

проти

вить СЯ християнській вірі, й викидати с церкви всяке безчин

ство;

ДОI'лядати за житвм

моральністю не лише світських

людей, але й духовних, а тих, що не поправляють

ся,

відда

вати під суд церковний і навіть виключати с церкви; нарештї, що особливо важно, братства nlали право контролювати вчинки

й поступки

саnlИХ

архиєреів,

тих

разах,

коли

епископ

рядив своєю паствою ве по правилаl\1 цеРКОВНИnl, братчики мали

,.протцвити ся йому, яко ВОРОl'UВИ правди"

B:JacTL

Се пра

2).

восильне нм:шане світських людей до справ церковної.управи,

як авістно, було жерелом відродин української церкви й рос почало

ЇЇ

історії

нову,

славну

епuху,

вкрашсну

іl'lенаl'1И

Іона Борецького, Петра Могили і uнчих єрархіВ-lІрuсьвітителїв але аразу воно найбільше прискорило той сумний

якого сила справ

Hel'1UHY'le

вела

кnнець,

;

ДО

західно-руську церкву через

їУ внутрішнІ слабости. Тілько ЩО братства показали ристувати ся даними їм ИОВНОl\IО'lіЯl\IИ,

ко

Hal'lip

зараз серед західно

руських архивреrв роздав ся крик про те, що буцїм-то патри

ярхи відобра:JИ у них усю церковну

Прінціп сей ЯСНО виражеllИЙ в

братства, потвеРАжеllій ПИКИ

Кіевск.

1586

R.оИllиссіи,

ca:llil!

власть і да.'ІИ ЇЇ ПРОСТИDІ

уставі

львівського

церк()вного

р. патриярхом аПТllOхиllськии lоакимои

т. Ш,

вім.

СТ.

1».

Іще

ГО_1ОСПЇще

IПа)шт різче

він

ВИГО.lошув си в авістних пос.аQUІІИХ афОIlСЬКОГО mohaxa-УкраЇIlЦI! Івапа БИШell

ського, і

та

') вім.

в.

nАпокріаісї"

ИІІЧИХ

правослаВНО-ПО.lвllічних

творах

XVI

СТ.

XVII

ДИВ. уставу ст.

1- 21 ).

.:rbBiBCbKoro GpaTCTBa

(Па.МI!ТUИКИ

Кіевск.

КОІІІІ.

Т.

III

-9 хлопаІІІ,

шеВЦJ:II\1,

сїдельникаL\1 і КУШНЇРЯl\І, щО ТЇ ХЛОПIl-брат

чИКИ не лише, не хочуть слухати епископів, але навіть осьмі

лЮЮТЬ СЯ 1\1ішати ся до цepKOBHO~ управи й с)'дити ЇХ поступки, і що через те ВОНИ, епископи L\ІУСЯТЬ що-небудь по соб'h 1IIЬІШЛЯТИ" І).

Се

промишлениє"

про

себе

про-

західно-русь'ких

архивреїв ПРОЯВІІЛО ся тим, щО ВОНИ пішли ГОДИТИ с ПОЛЬСЬКІІL\J УРЯДОI\І ШО ДО унП та 1I1СЖИ ГОЛОВНИL\ІИ уnювами сеї ЗГОДИ по

дали ДОl\lагане, аби видані братстваІІІ паТРllярші грамоти були скасовані еПllскопів

та

аби

братства

на дадї

були цїлr-:Оl\l під

властlO

2).

Ось яке, на нашу думку, походжене берестейської церков

ної унУї, коли РОЗГЛllдати її ЯКО історичну ПОЯВУ, щО повстала орtанїчно

на

фунтї

дїіІСНІІХ

церковно-суспі.'ІЬНIJХ

віДJIQСИН,

а не баЧИТІІ в нїй лише результат :mСРХlІїХ. урядових заходів. МІІ не пеРС'JlШIO, що польський УРНД

l\1aB

хід унП; та В.1аСТИВIІ активна РОЛЯ ЙОГО тоді', КО.111 він.

ве.1ШШЙ

починає

UШlIІВ

ся

аж

на

від

1J0uаЧІІВ!JIІІ серед більшости ПРС;J:ставите.1ЇВ за

хідно-руської врархії та навіть в певній 'ІаСТПНЇ західно-руської с)'спільнuсти рух, ЩО

зuвсїм

відповідав

ІІОГО

державно-под'і

ТІІЧНПМ іитересаl\l, IIUl\Jal'ae ТО!lІУ РУХОВП як лише I\lоже і вся ЮІl\1ІІ Сlluсоба:\1И СllраВ.1Л6 іІОІ'О до звіетно'і ц'і.'lll; а lІіс.'ІЯ того, ко.1И ссіІ рух екі НЧІІВ ся :шіСТНIІ31 ФОРnН\ЛЬНU:\1 (іКТОl\l

.'Іошеllе~1 унїї, то УРНДОВІІ, .в ЙOl'U влаСНIІХ інтересах,

не бу.'lО

01'0-

що ИНЧlJl'lІ роБИТIJ. IІК llіддержуваТIІ та енерrічно Шl1риrll унію, Оllllраючи сll на те, що ся церковна 3l\lіиа заДУl\Jaна і 31щблена !ІН IІОЧ\lНОl'l l\JIITPOIIO.1I1Ta і Gі.%ШОСТП аахідно-руських епископів

і ІlОтверджена їх соборною ухвалою, на 11О1'.1нд котрої, IІраво с.1авіє преДСТ:1Н_1Я.'ІО ся нжс не ЧИ31 ИIІЧШI!, дllше СХIJ3ІНОЮ

чи

JНJСКОДОl\І цеРЮ1ВНUl\I. Але тодї, ~IMO унїя HlC ,'І.llше на кльову

В:1.18 СЯ, роля уряду бу.1Jа В сїil

спраllі

ЗОВС~l\І

СУllIllїН:l6l\IU ся, що !10ЛЬСЬКО-ДІlТовські володарі, СИНИ

Plll\ICbKU'i

ши:t.

церкви та IІКО далекозорі поЛ)'тшш,

l!ОкидаЛIl бажаня ДОllести

своїх

руських

піддаНІІХ

з державною вірою 11:1 основах ф.'lьорентинськоі унїї

все І'отові самі дати UОЧІІН у сїй справі;

Так сам

IlІІтр()по.IІІТ РОГОЗІ!

ПОІІСІІНВ

МІІ

не

яко !/ОС.1Jушні Н'(КО.1П не ДО

З.'lУIШ

та

бу.'1П

а.'.Іе їх бажаня llРО-

ПРИЧИНИ,

щО

СllOlІУКI\JИ

ЙОГО

1\ ИІІЧІІХ аРХИliреїв пристати ,lO унії (Акт", 3ап. РоссіІІ, т, І\', ст. 1::'О) , Ди в. те'lІІ А. ІОаш. и 31111. Россіи. Т.

11,

СТ, 2Щ~ і даJЇ.

V) АктЬ1 3ап ('оссіl', т. 1\', ст. 8U і 112, ру ..... Істор. БІб •. т. УІІІ.

-10тягом майже півтора ста років бажанями,

особливо після

так і були

того,

як

зд'ійснити тї бажаня та оба рази невдатно. ставителїв католицького духовенства підозрівати в тім,

лише

Казимір в

набожними

двічі

прuбунав

Так само й пред

Польщі

Литві

год'!

що лоии були мало прихильні ДО іде'і унн

та не були такі щирі.до її

зд'ійсненя,

як ПОl'іі'J

6зуіти;

але

'іх змаганя так само були мало усьпішні, як і бажаня уряду. Ось чому нам бачить ся, що погляд наших істuриків на ун)'Ю, яко на насильний, політичний захі~, заДУІнаннй і ДОН6дений

1lO

кінця ПОЛЬСЬІШМ урядом при поnючи католицькогu духовенства, ОДІ:ІUСТОРОННЇЙ, і МИ нїяким чином не nІожеі'1О згодити ся з ДУІ\І кою

. унї'і

наших

істориків,

ЩО

вважають

l'ОЛОВНИі'1ІІ призвідцяnш

кириля Жиtмонта Ш та єзуітів. В житю народів перево

роти, такі як унУя,

не роблять ся ОДІ:ІОЮ волею правительс.тв.

осuбливо так безсильних, ЯКШI1И ДЇЙСНU все були правительства lIольщі та Литви,

трішнїх орtанУчних хиб,

звичайно що

результатом

епиняють

якихось

норшльний

хід

вну житя

якоїсь суспільности. А хто-ж, придививши СІ! уважно до цер ковно-суспільних віДНОСИI:І, які істнували в flолуднево-західній

Руси в другій [IОJiUВИНЇ ХVІ СТ., скаже, щО ВОНІ:І були снк-так нор мальні? Хто не признає, що західно-руська церква тидї хиру вала на тяжку внутрішню

слабість,

корінять ся в її орtанУзмі і через

без небезпеЧI:ІИХ струсів, рйознї

кроки

[10

дорозї

причини

те

не

і щu ЯК тільки церковних

котрої

І\JОГЛИ

зроблено

переl\lін,

І'либики

бути

усунені

перші

зараз

ее

вищих

цеРКUВНО'fрархічних сферах показали ся злuкіщі ознакн руху, що очевидячки ГРUЗИВ церковнио[ РОСКОЛООІ! Й ведене НИОІИ польське правительство

стунаrи ся для сво'іх цЇJIей сш\!

вони може тілько

ІІРИСКОРИЛИ

'не викликали йоги; й г ол ов н и безпідставно, стаН6

В)

РУХОI\I,

рознязанє

і тому вважати

церконної унУї,

на

llеllНО, що єзуіти

flостаРIiЛИ

'іх.

а.1е

ся

CBOЇ~I

IІроцеса,

та

/lризвідцями

нашу

ДУnНЧ.

ПОКОРІ!

вмішанвм

зовс'іl\l (та

ьк бе3/1ідставно булоби напр. І/риuисувати

веЛИКО'РУСЬКОI'О

роскола

Аввакута та йоги [IООlічннків.

виключному

ще

так само

НІІЛИВОВИ

пов попа

Хоть як далеко віддалені, оче

видячки, одна від одно'і обі сї СУПІні /lОЯВИ в цepKOBHi~[ жuтю двох ПОЛОВИН руського світа,

а /ІРО те вони належать до від

дУлу ПОЯВ одноУ і тоі саlllOЇ катеtориУ, щu визначають тоП різ киЙ перелuм у житю суспільностей, без котро['О

не

обходить

-11СВ майже нї одна епоха великих перемін. Берестейська унУя се властиво той самий роскол,

ЩО

почав ся

від

слабосильного

становища цеРkовно-суспільногu орtанїзltlа і був викликаний на верха

прuбудженою

сьвіДUDJістю

про доконечність

церковних переDJін, але проявив ся в инчів Формі, до ОСНUВНІЛ ріжницї

ПРИКі)lет і появ

на північно східнїй Руси, на;.tпсовані церковно-суспільні верстви і вийшло темних відносин народньо'! Dlаси

процеса

були се

Т,а

основних відповідно

слабости:

найбільше

нижчого

преЯl\J('тів віри й церковf.lОЇ обрядовостu;

там,

перев.ажнU нижчі ;l грубих."

духовенства

до

тут-же, в полуднево

західній Руси, паТОJJьоtічний процес захопив верхн'і церковно суспільні верстви, віруваня котрих були ;шачно хово·реЛїtіЙНИDJ

PYXOI\J,

щО ПО';lав

ся

та ос06.'1ИВО IIІіцно побuв урядові сФери ннв

захитані

ду

під впливом реФОРl\JaJ.I.И'f, ВИЩУ 6рархію, Зl\lі

основно її ролю й призначеН6 в ладї

церковнім,

атроФу

вав 'ії nюральні СИЛИ і ТИ 1\1 ПРИl'uтовив і'і до відпаду від инчих здорuвих частин церковного від віри

більшости

орtан'ізltJа.

представитеЛЇIІ

Очевидне

вищо'і

відступство

6рархії

внклuка.'lО,

звістно, глибокий струс У цїліlll uрtаН'іЗl\lі західно-руської пра вославної цеРКlІи і UРІІІ'ОТОВИЛО дЛЯ неУ на далї

жерело

без

численнuх 'бі~, аде, пк УСЯКИЙ рішучий вихід, унія дала й свuЮ

паіік~' користu: вона від рltзу зробuла кинець хаотичному ста НОВІІ церкuвних віднuсин і тін "брехнУ нїби-православних учите лУв-лицеl\lірів", nка на Тин час, як сьвідчить львівське братство,

BKpll_'!a

церкву;

вина від разу зробила різку I\lежу Dlежи щи

РИDJU оооронца:\ш Д8l1ньиІ'0 батькіВСЬКUL'U православія

Bdpural\lU; BJ.llta ЩО дріl\lали В

KOPIICTb

або

збу дпда в західно-руськіil хитали

ся,

цер"вв й uбновu

І10КЛUlшла

давнього

її

та

ЙОІ'О

суспільности , си_,и, 'іх

_'!аду;

до

дїяльностк

нарешт)',

YHЇJ{

стала неl\ЮВ ОЧIІСТНUlO К.'IНIJОЮ або болячкою, ЩО далu нuтїкати

набраНИl\1 віка,,1И нечистиltJ

н'fЗl\lі

COKa1tl

через те стала IIОТОI'IУ

у церковно-суспі.'Jьніltl

IIIОЖЛИВОЮ

поява

на

оріа

Укра)'нї

н,а ріжнuх церковнu·sрархічних lJосадах ряду JJюдеu, що ССЯ.'1и чистотою I\lора.'1ЬНОГО житн, щuрістю до пастирського обовязку

та саl\1ОвіДЦУРІІIJЮ дбаііЛlІвістю

про

церковно-сусuільне добро.

Розглядаючu з сеІ'О 1I0L'ЛНДУ СlIраву IJрО ун)'ю, взяти ся

за дослї;.t

вославну церкву

AYDJKY,

до

lIРИЧI!Н, таКОl'О

ЩО

довели

1'111

МУСИI\1U

західно-руську

сумного стану,

котрий,

на

пра нашу

натуральною дорогою донів ті ДО ун'ії. lIрпчнн сих доси

шукали l\lаhже ВИКЛЮЧНО товського уряду

ЩО

до

12-

учинках

заходах

правослаьно'l'

церкви

польсько-ди

та

каверзах

6зуітів; ми думаємо, що їх треба шукати трохи глибше, а то

в загальпих

епохи та в наПРЯl\JКУ суспільного і по

Yl\IOBaX

лУrи'lНОГО житя Литовсько-руської держави у ХУІ С-і. То був

час,

коли

литовське

l\Ііцвими впливаl\JИ:

князїветво З

рівночасно

боку,

OAHOI'O

і Русинїв із західною ЕВРО!lОЮ, ст_, тепер ~УЛІІ особливо країни

европеjjСЬКО[llУ

ропу;

Cal\IO

близькі

ВПЛИВОВИ

Литва й lIольща,

р"

що

жави й пере_10[lIИЛИ

увесь

двома

Литовц'l'в іще в ХУ доступ

специяльно

ВОР~'шив

до

за

звичаїв.

До

Ев

себе

ся

собою

до

тому

тодУ усю

ся

скінчило

та ПОТЯГJlО

щий наплив шляхетських понять ВП_1ИВИ [llіцно стрясли

вільний

)

наближали

і се набдиженє

] 569

зносини

дали

взагаЛ1

а з ДРУГОГО боку, тодї-ж

люолинською ун'ією

під

щО стали звичаЄ[lІ

та рел'іtіЙНОl\ІУ рухови,

AYXOBO[lIY

часті

було

так

звістною

ще

I\lіцнї

купи

сї

два

орrанїзм Литовсько-руської

дер

д~внїщу течію її подїrичнuго та суспіль

н(н'О ЖИТЯ_ Важко було

найти

таку

сферу

IІриватніl\І

або

суспідьніl\J побутУ Литви іІ полуднево- західно'l' Руси, КУДИ би не дійшов сей l\ІОI'У'lИЙ ВПЛИВ: старі

национальні переказu, релї

tійнї віруваня, П~JЛїтичні траДИЦIІЇ,

ІЮНЯТЯ

про

становї відно

СІІНИ, суспільні звичаї, звичаї ДО;\JaШНЬОГО та родинного побиту

все те ра;Ю;\І поча.'ІО

рухати

ся,

персробляrи 'ся"

ся. Лише до ПрОСТUI'О нариду не дїіішоu неаабаРОl\1 ПОЧУВ на собі наllКОГО ЗН:lчні

НС/'О.

наолїдкu

Розу l\JЇ 6 ся,

суспільні

ї'!'

та

щш

псреl\JіНIІ,

TUl\IY

ЛОlllаНJI,

ЩО

ЩО ІІОНИЙ дух, І\ІУСУВ

іі західно-руську православну ІІІІН

ДУХ часу,

ДНОЯКIІ~t

так

цер/шу;

нідuувало

lІнакше він

заЧСПIІТИ

ДІІІСНО

заче

доро

Лютра,

Каль

ЧИНUllJ: беЗl10середно

І'ОЮ ЯВНОІ'О розширеня c~peд ЇЇ членів

ся

ЩО ВlІкликав такі

'111 і

З[llіняти

але й він

доктрін

ніна, Соціна и инчих

pe<l>opl\JaTopiB,'

роскладу

ПОНЯТЬ, Фuрм і оснон даllllЬОl'О Р),СЬКОI'О

lІере[llіни

суспільноl'О житя_ Rедике

булu

іпосередно

ЛИХО,

заподїяне

дорul'ОЮ

праНОСЛ1іRію

ПРОl1аtаllДОЮ протестаНТИЗ:lIУ. але те, що Н західно-руське ЖІІТЄ вперли ся llOНЯТЯ Й ФОРі\)И ЧУЖОІ'О

B(JlIJY

(,.УСllіл"ноI'О

НО~lічнОІ'О ладу, було без lJорівнаня )-іршс

СВuї][

та

еко

насл'l'дках

ДЛЯ православнuї церКВIf. тай для всеУ західно-руської країни. ВОНО найбільше помагало ИИЩІІТИ,

ааl'альною

течіsю

жити,

лад

давно вже вироблений тут

церкuвно-суспільних

порядків

відносин

такПlН

]3-

ЧВlIОnl

довело

західно-руську церкву до

того глибокого, орtанїчного розладу, овочем котрого була УНЇЯ. Спробувмо прослїдити сей процес докладно. Через недостачу історичних сьвідоцтв

про

полуднево-за

хідну Русь за ХІІІ і першу половину ХІУ ст., важко сказати що-небудь

руської

означене

церкви;

про

але,

внутрішнУй

tрупуючи

лад

тодїшньої

західно

уривкові

віДОnl0СТИ

дальшої

епохи, бачимо,' що послїдовний роавиток орtан"ізацп"і церковних

відносин не був перерваний тут

татаРСЬКИnІ

сы nІI завойованвм, а ЙШОВ да.'l"і в дус"і тих

ПОТОnlУ

самих

ЛІІТОВ

основ,

ЩО

іх покладано ще за давнього руського періода. Вже в ХІІ-ХІІІ ст. завважуємо,

ЩО

вибір

СПlІскопів.

І\ОТРІІХ

зраау

вибирав

собор самих 6рархів, під ПРОВОДОnІ 1\IИТРОПОЛlІта та аа ДОЗВО.'IO;\1 великого князя, стає 1\lало ПО-!lIЗЛУ Сllравою

світсы хx

людей,

предстаВlІтелїв I\Іісцевпх вірних. Не ,,:>жеlllO вже про HOI!l'Opo~,

де

вибір

еllископів

усе

належав

до

наРО.1I1[,ОГО

ві'ІЗ,

але

і в ІІНЧІІХ давн"іх руських КlІнзївствах СТЗ.'10 ,'Ів"чав~\І, Щ!) піС:ІН Сnlерти або с"а~оваIlЯ еСIІІСКОllа 1l1іецевий I,HH~I) і;.! СНОЇі\1lI

Ilід

даНИnlll ви6ирав іюго насту"ника і І10СIІ.'1:1Н до ЮІЇВС[,КОІ'О

~III

ТРОIІОЛIlта, аби його посьвятuu. ТаЮІіІ вибір, агіДIlИЙ з ДЗВIІЇ.\lИ звичаЯnlll

церкви,

вважав

ся

праВШIІІI;

"О.'! 11- Ж I\IИТРОПОЛIП саі\І

насrановляз дс-небудь еПIIСЮ)(Iа. то СС вважа.'!!) СН безправним.

Тан: напр. КиЛИ в 11SіЗ р. 1I111Т1ЮI/О.111Т НІІЮІФІ)Р 110

своїіl

но.lї

іnlенував на РОСТОВ СШІС"()1І1t Н1ІКО.1ая Грс"lt, ТО ВСЛlIlШЙ КНЯЗЬ ВОЛUДИ~IІІРСЬК1ІЙ і су:ща.'!ЬСL.ЮIII

ЙО['О, каЖУЧIІ:

ВсеВIІ.10Д IОр'вВ1ІЧ

не

nHC 1ІабраrпR ССГО .1юдіе аСilі.1И IІltшея",

лував 1І0СЬВНТІІТІІ ВllбраН()['(І HapO~O~I, I\IІЇПО-СІІассь"ого

Луку j

ПрUlІІ1В

а ЛЇТUlIllсець, рuска3)'Ю'l1l

ПРО

ссіІ

Сllіз(ц,

інс,,·

iL'Ylllella

:щвваil,уti:

"ні!Сть 60 Достuйно наска"аТIІ на СВЯТІІте,1ьскій 'JlII -Ь, НО СІ'І) же БUІ'-Ь позовет-ь, КНЯ3Ь ВОСХОЧСГЬ 11 .'1 10 Д [, е І) _. ВI\:l3)'ЮЧIІ ТПnІ на за['альнс правu.'10, ЯI\UL'О деРЖ:l.'Ш ся

TO~Ї

еlIИСКОllів. Ilотому 11 nlUCi\OBCbl\iil РУСІ! праВ1І.1U .НСНО так, що свіТСЬКIІХ врархів;

.'!юдеЙ

Прll

ВШJuрі

6)'.10 :\;\lі· від учаСТІ! в IIl!uupi

УСУНСІІО

СС

але в по.lуднеВО·:lахі.'1l1іit Руси, щс перед пі.цї.1еIl6!11

ЇУ від nIОСКОВС[,I\ОУ nlUтропо.'!IЇ 6a'lIl;\IO, що В1Ібір ('IІІІСКОllіп ві;\ бував

ся

по

даВНЬ()3IУ

врархіп, але прп

)'части

ЗВ1Ічаю,

князїв,

ТО

бuяр,

1І0.1ІІис ('о(,р. l'усск .•}t.TOII., Т. І, Ііі',: т,

не

собор(щ

СЬDящснниt-;ЇВ

11,

1:!і.

ca~IlIX

ІІСС!'О

14 --

"людства 11 тої впархі'і, для котрої вибирав

Коли тут була заведена потім

окрема

ся

архипастирь І).

мuтропол'!я,

то

таки~

самим способом відбував ся звuчайно вибір і киУвських митро

политів, лише

стою

ріжницею,

ЩІ)

ДО

виборц'!в

належали

княз'!, бояре і "людство" не ОДНІ)Ї яrшїсь епархії, але всеї ли товсько'! МИТРОПОЛ'і'і.

Наведе&ю

для

доцтво про те як відбував ся коло Іони Г JJезни.

Післл

обернули

сл

литовського

смерти

просьбою

князя

його

до

ПРИ&lіру

1490

аби

сьві

р. вибір митрополита

попередника,

СВОЙОl'О

КаЗИ&lіра,

збережене руські

"І'оспо!{аря",

наказав

наступни ка н_а стіл митрополїУ киУвськоУ

вибрати усеУ

кнлзУ

в~ликuго

гідного

Русо.

Коли

великий князь згодив ся на Ух просьбу, то відбувало ся "взЬІ сканіе многое" по вс'іх кра'інах ЙОГО держави, поки не найшли

мужа сьвятого, двічі

B'JeHO!'O

писаниях,

полоцько('о

пuскопа Іону. Вибраний ДОВГО зрікав ся,

вважаючи

аРХИ6-

себе

не:

гідним первосьвятительського становища, і ледви ЙОl'О упросили князУ,

все

духовенство

та

"постольство"

та

господаря. Потому кнлзУ післалu посольство і

рушив

HaKa~

rpal\IOTY

до кон

стантинопольського пари пр ха с просьбою від себе і від "всего сонма

СЬІнов'Ь

&1ИтрополУю

2).

русских'Ь" Ся С8&lа

поблаГОСЛОВИТIІ

нововибраного

на

система .всенароднього

кладала ся в полуднево-заХIДНlЙ Руси до

BUUOpy (ІРИ обсадженя ir uнчих

посад церковних аж ДО нижчих сьвященників, включно. ментні сьвідоцтва, що ще в ІІОЛОВИНЇ

ХУІ

ст.

киУво-печерської й инчих "lанаСТllрів вибирали нс самі манастирські, але ц кнлз'і, бояре й земяне

доку

аРХUl\rандритів

ки)'всько'і

старцї

зеl\lл"f 3),

авиленські міщане до часів са&lО'і унїї ВlIбllра;ш й настаllОIl ляли

своУх

"lіСЬКlIХ

й дияконів, дяків

церквах

lІе

палаl\lарів С);

лише нарештї

СЬRящеННlJків, IІОК.'Інчеl\1О

сл

але .на

') Лит", ІІст()рич. т. І, пр. 27и. !ІІакар"" мl,Т()()п ...1І1Т, Нс'ТОl'ін Р. Цсркви, 4:3, Нl3. ") Грамота сн, де ПИJlоже"і паведені п"ще п().1роUIІI(Ї, П())lіЩ('ШL кІт. ВИJl. Apxeorp. <':б()l'lшка, пі,ll пр. 2. 8) АктЬІ 3 ... 11. Россіи, т. 11, "І'. 112. Нор. lюдібllll" жс факт uи(іI)РУ ігумепа в даВНій Р)'СІІ. ПО.lп. С()(ір. Русек. Л1\т()П., Т. JII, 4-2, N. 4) АктЬІ 3"11. Россіи, т. ІІ, пр. 2:-Н: т. ІН, ІІІ'. 1-Н. ДІІК. теж АРХІШ-І, 10ro- 3апаД!lОЙ Poc('ill, Ч. І, т. \11 д()кумент lІід "ром І,Х, котри!! СI,иіД'IИТI. про те, ЩІ) ще В 15!П р. lІіщаllська rp()MaA'L м. 11 {УРl)Jlець, у l{pC)lellP.III.lli. т

ІХ,

повітї, саllостіЙІІ() вибвра.lа І! касува.lа СВОЇХ парафіRJlЬШIХ СI.ВRЩ{'ІІ!lllкік.

15-

порядки церковних братств, що все самі вибираJlИ своіх сьвя щеин нків І). Виборна система, як звіСТ80, все зближав виборців з кан дидатами й ВНКJlикув

1\lежо нимп

тїсний

моральний

звязок;

таК БУJlО й СИ1\1 разом. Не чинячн окремого, замкненого tTaHY і раз·у·раз поповняючи ся членами, вибраними

межи

ських людей, західно-руське духовенство ХУ -ХУІ

ст.

світ

жило

тнМ самісїньким житвм зі своїl\JИ вірними, брало вндну участь у іх суспільних і пол'ітнчних справах і своєю дорогою не усу вало світських людей від такu'і-ж участи в справах річей вла СТОВО церковного заряду. Поки

удїльні князУвства,

в складУ князіВСЬКІІХ рад,

де

раДИJlИ и совtтоваJlИ" разом

потім, а то в

в Литовській

ст.,

XVI

вони

засідаЛll

lf> 11

р.

навіть

Литовського

4).

істнуваJlИ

"о

добром'Ь

ми бачиltlO іх членамп

l\lОжна

ПОСПОЛИТОl\I'Ь

инчими КНЯЗЯl\IИ та бояра1\ІИ

захіДНО-РУСblШХ зе1\Jель і вовводств 1\10нта І

Руси

православні 6рархп заЙl\Іали почесні місця

2);

ріжнuх

а з одноі граl\IОТИ Жиt-

3),

НИВОДllТIJ,

1'снераЛЬНIIХ

соймів

що

Сuймах

православні велuкого

єрархи

князІвства

З дРУГnl'о боку й світські люде тодУ ДІІ вили ся

на церковні СIJрави як на щось таке: до заряду ~cїx і кож::!ОІ'О

що

повинно

членів церкви,

не

належато

лише

са1\10Ї

єрархії. Раз-у раз боронячи і щедро обдаровуючи цеРКВI1, раз

у-раз ОСНОВУЮЧll alaHacтupi, БУДУЮЧIІ

нові

церквп

івадаючи

'ім зеl\IЛ'і іі БОI'Qті дари, світські .'1юде

значні

князї іі зе1\Jяне,

TOI'O СТО.'lУтя, осоБЛIІВО CDOЇl\I IJpaBOl\I наГ.'1ядатп ~a

вважа.'111

церКОВНIІl\1 І/ОРЯДКОl\1 і лаДОl\J, контролювати житв і дїяльність НlIl\Ш' ж

вuбllраноl'О

брати наЙдїя.'1ЬНЇщу

"равославного

духовенства

участь у Сllравах

церковних.

та

взаl'а.1У

І ;не

бу.10

ПРІІГОДU, аби "редстаВDТелї західно· руської цеРКВІ! ко:ш-небудь "ротсстуна.'1И ПРОТІІ ааконности

подібнuх

"орлядів і відносон;

противно, вони са1\lі допуска.'lll ШIUД" Вl\lішанв світських людей в такі справи, що й по правилам церковном повинні на.1ежатп

') ч.

Див.

ІІ<{ПР. устав}" .1 юб.,ІІІІСЬК.

братства,

АРХИВ1.

юго-аа!!.

Pnccin,

І, т. УІ, ІІР. ~) Дпи.

АІІТЬІ

1.1. AVXI18'b Ю'КІІ.

10т· 3ап. Россіи, ч. І, т. УІ, Ilр.

3аппд.

РоссіІІ,

Россіи, ч. І, т. УІ, ІІІ'. Х І Н. О) АктЬІ 3ап.

l'occill.

Т. Н, IІр.

68.

Т.

11,

IІр.

1 Н.

1. Архив'Ь

ІОго·3ап.

16-

лише до духовиоУ власти. В уставній грамотУ львівсы оІ'оo епи

скопа Макарив

р_ про обнову У ЛЬВОRі "крилоса" І), mіж

1539

ИИЧИМ постановляє ся, що як умре владнка,

вибраний його наСТУПНIІК, "КРЬІлошане

то поки ве nуде

lнают'Ь

цtлЬІЙ у своей моци епископію" , та не самі, З е м я В ЬІ закову нашого светого греческоl'О,

так'Ь 8 великим, ЮЖ'Ь

РОК'Ь

держати а

"с 'Ь

ЯК'Ь

РОК'Ь

пан ЬІ

маЛЬІl\І'Ь,

и С'Ь П а в ЬІ м 11 Щ а в ЬІ JIВОВСКИМИ, И коли'

ВЬІйдет'Ь,

то DІают'L

нареченому

или

пак'Ь

(lсвя

щенному владьщt епископію подати со всtми скарБЬІ церков

ВЬІМИ

1).

Се неясне вираженє "держати епископію" можна ро

зуміти й так, що зеl\!яне й l\lіщане DІали право тимчаСОl\І ору дувати вкупі

крилосом УСїми снраваl\1И ОПОРОЖНЇЛQі епархії;

або-ж у більше обмежеНОl\IУ Зl\ШСЛЇ

ЩО

вони

l\lали

лuше

право орудувати епископськими l\JaЄТНОСТЯl\ІИ та боронити цер

ковне майно від рострат, щu найчастїще бували власне смерти епископіR.

після

Але ось перед наl\Ш документні сьвідоцтва

про те, що ІІНОДУ світські люде на.'ІежаЛI! ДО С".1аду духовних

судів не лиш епископських, але навіть l\IИТРОПОЛИЧИХ, і браЛI!

участь

р. виденські міщане подали на ріШСН6 тодїшньоl'О ЮІЇв

1511

рішеню

процесів

властиво

:щ

церковну

управу.

Ськиго митрополита Іосифа Содтана свої жалобu за нарушеН6 їх стародавних звичаїв ЩО ДО вибору НИJl1lJ сноїх СЬВНЩСIІНlшів та

орудованя цеРКОВНИDШ l\Ja6Т1IОСТЯl\1И. В судовій граJ\ЮТЇ

,,11

полита, виданїіl в СІ])! процесУ, просто сказано:

DIIIT!IO-

uб31ОНІІНШИ

тую реч'Ь В'Ь наШО])l'Ь ДУХОВНО",І'}, IІрав'В (тоб то судї) 3'Ь наШИ1\l1!

11 31>

ДУХОВНЬІJ\ІИ

так'Ь

eCJ\1O

н'lнсоторЬІ])ІИ

ВЧИНIJЛll

лаСКIl

С В 'В т СК

нашое";

') "КРІІЛОСОИ"' наЗИRала СІ! ДУХОНІІа

далї

колєrіR,

Д'ВПНІІ

Ilаш11 JlIІІ,

ВІІЧИСЛЯ6

Щ()

110

сн

бу.lа прп епархіll.lІ.·

ній катедрі та СК.lадала СП з бі.:югО духовенства. Се б~'в oprall (·паl'хіН.ІІI,IІОro суда: (,сз його участи епископ не міг судити ІІе ті.Iы о

СRітськи)(,. людей,

й особи піДВJlастного йом}' духонеНСТllа (7'!1е прави.ю ВIІЛ('IlСI.к.

р.) 3аразои се був і opraH спархіllЛhllОЇ епископом

орудував

предстаRитеJlеи

цеРКОНIІИМИ

иавтностпми,

цеРКОВllо-епархіНЛЬНIІХ

Льва ДИНИЛОНИЧ:l ГаЛИI\ЬКОГО

") АвтЬІ ЮЖІІОЙ И

ДУХОllеIlСТНfI,

!lM-ВІе

інтересів у СRітських

державною властю. lIIожна Ауиати. що "крилос"

іНСТIІТУЦИЙ В українські!! церКllі:

але Ій()!j

упраRИ: "крилос" С:Иlостіі11l0 811('"1'1111

аРХИ6рейських яа:llіст~иків, що СУДИЛИ й мирили сїльське

собора

був

про него 8гад)'!!

1292 і 1302 р. 3ап. l'ОI'сі,!, т 1, IІр. 103.

СІІ

ІІсрозді.llыІo

судах

одною

ЗО

ще

Гl'аJIОТ:1Х

HK~'lIi lіУIІ

пере,1

стаРО,'\S8IlИХ

КIIJIЗI!

17,

імени, хто належав дО DІИТРОПОЛИЧОГО суду, що розглядав сей

процес, і поперед усього DІИ чита61\1О і1\lена трьох з е 1\І котрих

уже

йдуть

імена

крнлошан

решти

Другий подібний факт 1\11І находимо в судовій аРХИ6пископа Германа

Koro межи

витебською

Хребтовича

игуменею

н, після

духовенства

rPI;\MOT'! 1553 р. в

Маріанною

та

1).

полоць процес'!

СЬВJlщенником

ЖuжчuкоitІ за спадщину. Не вважаючи на те, що і познвачка і відповідник,

об06 належали до

епархияльного суду,

церковного клира,

що розглздав сю

справу,

окрім

ск.'!ад

самосо

архиєпископа, його крилошан і инчого духовенства, належало

й чотири люде з місцевих гос под а р с ь ких б о я Р

2). 3вістно,

В другій половині ХУІ ст. подібні приміри участи

сьвітських

JJюдей в церковно-епархияльній управі були вже досить рідкі

з причин,

про

котрі буде сказано нижче;

та

год'ї не ба

чити в них останку стародавнього звичаю, що був може в дав

н'їщій епос'! загаЛЬНИ1\І. Алс коли в чі1\J особливо виразно вий шиВ прінціп участи світських людей у церковних справах,

то

в практицї західно-руських церковних собuрїв, котрі звичайно СКJJикувано для рішеня особливо важних питань, що ДО'fичилu

всеї ЛИТОВСЬКО-РУСЬКОЇ DІІІТРОПОЛЇЇ.

Ко.'!и

початку

ХУ

ст.

в Литовській Руси повстала ДУВllса про доконечність мати тут

осібного, . незалежного від

Москви,

1\ІВтрополнта,

то великий

ли·.rовськuй князь Вотовт не обl'lежив ся попередньою порадuю

про сю важну

справу

західно РУСЬКИDIU

епископами,

а.1е,

держачи ся очевидно Вlісцевого звичаю, "собра всн князн ли ТОІІСКЬІ]. 'Ь И РУССКОХ'Ь зе1\IЛЬ, и ~uяр'Ь,

и ·ве.1ЬDlОЖ'Ь,

дритЬІ же и ИГУDlено, о б.'lаговtйоыa инокЬІ

аРХОВІан

попЬІ,

СИХ'Ь

ВС'ЬХ'Ь COЬBtTODJOЬ Н волею в избраніем'Ь и хот·Ьніем'Ь" було на

рештї рішене

питанti про

віДОКРОl)lленє

кв'ївської

мІітрополf!

та про вибі р DIИТРОПОЛИТОDІ Грвгориз. Са1\lвлака 3). В СЇВІ доку

MeHTHil)1

сьвідоцтві поназиваuо звичайний

склад

ких церковних соборів, що не змінив сз й за

західно-русь

ввесь

дальший

час з виїмкою лише того, що від кінцз ХУІ СІ'. на них ПОЗ8лзють сз, окрім кнзз'lв, земзн

ночих

станов'Ь" іще представител'l церковннх

') ")

"ааЦНЬІl'Ь

llи .. евсвіЙ Археогр. СборииК"Ь, т. УІ, Вр ..... АктЬ/ 3аll. Россіи, т. ІІІ, "р.

З) АктЬ/ Зап. Россіи, т. І, IІр.

12. 24.

св»тсКих'Ь

братств і міських гро-

-]8 мад. Такий був напр. склад славного берестейського собора р. в справі про унУю, на засїданв котрого прийшли

1596

дуже

чи

сленні депутати від усїх литовських воєводств і повітів, посли від церковних братств, від декотрих міст осіб.

І хоть як веllРИВl\ша була

богато приватних

для івУцияторів

увїї

участь

у завятях собора сьвітського ОПОЗИЦийного елемента, а про те ПОЛЬСЬІСИЙ

уряд

давнього

ве

звичаю,

зважив ся

виступити

явно

проти старо

що немов санкционував присутність на со

борах сьвітських людей,

обl\lежив

наказ, аби не допустити на

ся .'Інше

зас1данє

собора

тим,

що

видав

nлюдей ипшнх'ь

віІр'Ь KPOl\lOЬ римлян'Ь И греков'Ь".

Таким чином основними ПРИКL\lетами західно-русько'! до

половини

православно'!

ХУІ

ст.

треба

церкви

вважати:

внутрішнього

періо;.!'і а)

ладу

l\lенче-більше

виборннй

прінціп

В обсаджуваню церковно-єрархічних урядів і б) широка участь

сьвітеьких

людей

справах

церкви. lIрикмети

с'і

однаково

були згідні і а духом давн'іх собuрних переказіl;l православно'! церкви

1),

'!нського

з характером понять і суспільних llOl'.'Іядів укра

народу,

при

Yl\IOBi

дальшого Ух збереженя іі роз

витку мусіли lнати як найкращі наСЛУДІ>И і для саl\IОЇ церкви,

і для суспільностп.

обеаджуваню

цер

ковиих урядів по самій своУй природУ не l\ІОІ'ла не бути

Виборна система при

наіі

певн1щим спосоБОl\I, що забезпечував

західно-руську

є.рархію

від того, аби l\Іежи неУ Вllерали ся ЛЮiJ,е негідні, бо l\1П uачили,

') Аби UОКJlикаllQ lІашс ІІа Аа/ШЇ IІсрскази

lІ"ано(·.13111l0Ї

ВИДЇJlО СІ\ КОМУ-lІсбудь \'О_1ОUОВIІИ:ll, ІІШІС"С)ІО тут ОСIl<1lIllї ЦИН_lI.IІОГО боmСJlОВСI.кого дoc.lї~y по СУД Ь Іі 1;

,Д Р с 1111 С Й

Ц"РКІІІІ ІІС ІН),

тсз\!

в h1 (і О Р 11 а r О

н С р К 11 и", ПШJЇЩСIІОl'O В ";~)'ХОIIІІОМ1, (j'/;стник'/;",

3 О;\1l0ГО

elle-

11 а 'І а JI а

в 1,

ЩО видавав ~a

у Харькові від

1862 до 1866 р. (Т, ІН. ст. Иol-459). І1ріІІціll У'ШСПІ ШtРоду В справі вибору Д)'ховеIlСТllа антор ~Jlз"с 11 'Іаси, aIHH~l'().ll.CI.KЇ; еIlОХ)' Н()ro ВІІЗА"У вказ)'Є

1) в тім, ЩО 'JСРСЗ РОЗВlІl'ОК r.PCCCll ~' IІ1'аїнї, rOAi (іу.1О JllIО,l\'

даТl1 народови право вибору epapxill, стаВИІІИ

llI13ШJтиі1СLКОЇ

в руках )·PHД~'.

До

часу

~I IJ тім, що від

дсршаuи

ВЮJагаJlИ

j3JПСР.

}(JстиніШlа

вааlаJlї

буваю'ГІ.

lУ ст,

JІІІJlіПl'llІі

СКОІЩСНТРОН:t11l1

тї.l/.IНІ

ОКРС)І і

оli

В.ШСПІ

ПjlШ'ЩИ

іменоваПI! еllИСКОllіll IІрОТИ бажавь lІаРОАУ; ІЮ !Ірава", IОСТlIІІЇlJпа Н8рі" ЗОВСЇ)І УСУВ811О від участи в Ішбnрах. пїко.lИ

взага.lї

AJlC цсрковнс IIpaBoдaB~'ГBO, на ДРІКУ автора,

не КШ·УВ3.1О права ВllБОру.

IJ~O-III ДО

ЩНіВIJ..І

ЛНnДИКНllСЬКОГО

та У1! все.. еIlСЬКИХ соборів, ЩО каСУВ/І .. 11 те праllО, то, на ДрІК)' автора, НОШІ ІІ&.ІН ПРИП&АковиJI характер:

ПРВНИJlа UСрШUl'о І'і)·.ш ВlJКJlIIKalJЇ )JісцеВII)IИ об

ставинами, ПР8ВИJlа 2-го оБС'faUIІIJ&МИ часу (<>рссь обра:іОбОР'lil).

19-

«ЦО перед вибором звичайно мусїло бути кандидата;

riAHOfO

"взыкавіеe 1ІlНогое"

а стала й І)лизька участь представител'ів

.суспіЛЬJlОСТИ в справах церковної

управи й ладу

доводила до тїсІіої злуки пастирів

вірними

натурально

й ВИКЛИКУВ,ала

в остатніх живі й дїяльні відносини до інтересїв церкви. При .сих У1l1Овах церква все була живим национаJJЬВИМ optaHЇal\IOM, дійснОЮ оборонителькою духовних сил СВОЙОl'О народу та його

провідницею в, суспільніl\1 і полїточніl\І РОЗВИТКУ. Беа сумнїву, в сїй щасливій злуцї церковно-суспільних сил треба по части шукати жерела тої внутрішньої твердости,

яку

показала по

JJуднево-західна Русь в один із найтяжчих періодів своєї істо риї, колп

вона,

знищена

татарським

нападом,

инчих чаСТІШ руського сьвіта і піддана

відорвана від

чужо-плеl\Іенній,

товській державі, за КОРОТКИЙ час са1l1а 'підбиває

її

Ли

під

свіп

цівілїзуючии вплив ДОрОI'ОЮ l\1ИРНОГО розпростореня серед Ли товців руської культурн,

русько'і віри,

1І10В8 й письменности,

так що вже наСТУIIНUlШ ГеДИllІПна лише по іllІени лишають ся

• .'ІUТОВСЬЮI1l1U" СУlІl іl у

руська.

КПЯЗЯl\ІИ, а дїйсно 'іх держава став l\Іайже зов

сїй

же

Cal\I3 західно-руська Х V ст. накuнути 'ііІ На жа:лЬ"

ства

з.'JУЦЇ

суспільністю

черпала

силу

церква для борuтьбu ПРОТJI частuх проб Фльорентинську унїю.

в саllШХ держаВНIІХ порндках веЛИКОІ'О Кllяаїв

.'ІІІТUВСЬКUГО

бу_'ІИ

розвuткuви внутрішньо1'О

У1l1ОВИ, ,'Іаду

ЩU

l\lало

СllрИНЛИ

заХЇДIlU-РУСЬКОУ

да.'1ЬШОі)JУ

церкви

тї;\1

наПРЯlІIКУ, і ПUТОDІУ, ПРІІ З31інеllИХ обставинах, просто помаl'али ЙОГО нищити.

Небезпека

була

не

.'Іuше

в тім,

що

Bi~

часу

Яl'слла .'Іптовські ВО.'lодарі сrали держато ся католицы-:її віри й ПUСЛУШІІО СJlОВНЯ,1U папські ПЛЯНU. СьвіДОlllі

TUI'O,

ЯКУ ве.'1ПКУ

сп.')у 1ІІав у Їхнїil державі руськпіІ народнїіl пріllціп, .'llIтОвські Кl1Я3Ї, з вuїilllЩllІ хиба l'рубо1'О фанатика НI'С.'1ла,

усе

ставu.')и

СІІ дО правuслаВllоі церквп ие тілько з певнuю rU.'16раIlЦU6Ю ЩО Д!) віРІІ, але частu бuрuни.'ІН Ї'і іllтсреСІІ. Неї вонн, як ВНХО~U.'1П

ІІа

то ІЮ звичаю

TPUH,

іІ ПРИВlІ.1SГії ІІа

ріВІІі

своїх

К.1ЯЛU

під~аних

ІШ311аВЦSllШІ

ся,

що

"руської"

ршtlСЬКОЇ

вір"

зберігати чп і

1І1УТЬ

всї

ilшrро

11 рештu Діховенства, дава.'ІП дurацuіші I'раlllUТИ русь

ІШМ цсрква1l1 і 1I1анаСТlIРЯltІ на

,ЗСl\IДЇ й

віР0

потвсрджува.'ш

іі захuща.'18 і lІШ6ткuві права праВОС.1авннх епоскопів, ІЮ.'1uта

права

ПРЗВОС.1авно'і

l\laeTHOCTlJ,

по6удоваН6

або

обнову

їх,

на

ІІЗ оборону Їх від кривд і утисків і т. Ді

•

20-

нарешті бувало й так, що литовські володарі показували дбан& аа

чистоту

звичаів

серед

православно-руського

й еуспільностн та за кращий церковний лад 1). не

вважаючи

на

своl

ваходи,

в Литві Фльорентинську унію,

по

князюваня

він

Риму,

завести

зовс'ім не був фанатиком като

лицизма та ворогом православія; свойого

наказу

духовенства

Сам КаЗИ3Іір,

богато

противно, протягом довгого

вробив добра

::Jахідно-руській

церкві і за те його все любили щиро його руські піддані і він умер, зас.)JУЖИВШИ від них титул князя .доброго і справедли

вого

2).

Але в руках польсько-литовських володарів була одна

небезпечна вброя; вова зовс'ім не була прuзначена на те, аби

робити лохо православію, але надуживаН6 уї ПОТОnІУ заподіяло

страшенне лихо західно-руській церкві

нього розладу: то було славне 'іх право

довело

"п о Д а в ан ь я

лиц~ ДYXOHH~X~ И BCtx~ хлtбов~ ДYXOBH@X~", дарованя аРХИ6рейських катедр,

ее, в богато де чому схоже

lі до край

манастирів

інвеститурою

сто

то б то право церков.

Нраво

НЇnІецьких

inllle-

раторів, виходило зовсім із Февдального литовсько- державного ладу, по котрому великий князь був

найстаРШШ}І

господареВІ

усіх земе.'1Ь на териториї князІвства, а значить і всїх nШ6ТНU

стей і земель церковних, що були в нїм і належали до епис копських катедр,

маиастирів

церков.

уряди в литовській Руси були сполучені

Майже

всІ

церковні

спраВОВІ орудованз

церковними ма6ТНОСТВМИ, часто дуже значними,

отже

на

СНІ

підставі при обсаджуваню МИТРОПО.'lичоі та аРХИ6рейськвх ка тедр, а так само старшинських

посад

ltІаllастирях

деко

трих церквах, треба було, окрім вибору ще й згоди або 1І0твер

джевв великого кнвзв, котре потверджеН6 і називало св "по даванем", Такнм чнвом .подаване" не було властиво роздава неll церковно-врархічних урядів, а лнше дарованвм нововибра ному

кавдидатови

котрих

права

відбувала

ся

орудувати

користь

церковними

дер_ави

мавтностями,.

вовнна

служба

І ввчі повинности j і в сім змисл'і литовські володарі навивали

СЯ .Dодавцяии хлІбів духовних", Так ровуміли на Руси право

подавана ва віть 8а часу унї', коло

польські корол'і чаСТIІDI

') ДВВ. вапр, Авт., 3&0&1.1101 Россіи, Т. Ш, Ilр, З.

І)

..рив,

C),OP&C.I ••. 20

т. ІХ, ст,

ру.ооиеь, ст.

77-79.

14.

Иеторіи Русской

Церкви,

IfИТРОО.

Ма

sздужива.нвnl сего і майже

права

ОТОТОЖIIИЛИ

21 -

перекрутили

його

його первістнвй

праВОnl

іnlенованя 1).

ЗnJИСЛ

міру

того, як литовські князї раз-у-раз дарували ЛЮДЯnl на службі

князям,

земянаnl і бояра[}l

.дилИ на приватну власність,

tpYHTll,

та як леннн перехо

до нових володарів разом із СНІІІ

переходило й право ,,110даваня" що до церков і манастирів на їх землях;

саме право

TaK(J

набували

вони й тоді,

засновували в своїх мавтностях нові манастирі

забезпечували Їх tpунтами. І в

першім

кели самі

або церкви та

і в другіІ\!

дарі nlОГЛIJ відступати се право ИНЧИІІІ особаІІІ

разї воло

через дароване,

продаж, застав, аренду і т. д. Сею дnрогою право "подаваня,"

що первістно належало лише до одного найстаршого господаря, роздробlJЛО ся П()ТО~JУ межи величезним число!\) осіб. Тепер до великого

князя

се

право

належало

лише

що

до

епископських

катедр і тих манастирів і церков, що находили ся або у влас них кородївськпх

lНЛЯХ,

IІlавтностях,

або

взага.'ІЇ

іще не розданих у приватні руки.

на державних зе

Нераз КОрО.1Ь давав

право "подаваня " церков і llJанастирів, що були в його Н.1аснім господарсы\llІI "шаФУНf\У,"

то б то орудованю,

не

Лllше

ваТllllnІ особам, еьвіТСЬКlI!l1 і ДУХОВНlll\l, архивреям,

і т. д., але

.ЦЇ.1I1lН

грОnJaдам

сего

чи

того

при

протопопа!ll

nIicTa

і цер

КОВІІІІМ братс~на!ll.

Ilї'lOГО й казати перечило

вироблеНО!\1У

полуднево·західної

і ,самі литовсь"j вали ся

спільні свою

CII!lI

те,

що право

загаЛЬНIІІ\І

Рус 11

князі, і приватні

праВОl\1

і через

те

даннїі!

ПОРЯДОК

"подаваня "

ходом

виборному

особи

рішучо

історичного

прінціпови;

а.'Іе

Y!llipKOBaHO

його вплив

віДНОСИНIІ був l\lайже невидний.

l\lіць

хіІІНИХ

про

ЖИТJI

зразу

користу

на церковно-су

Найдовше

щО до 06саджуваНJI

зад-ержав

вищих врар

урядів у західно-руській церкві:

l\ШТРОПОЛПТll та епи

скопи ДО початку Х\'! ст. були ви6uрані

ПО давнїм звичаям~),

І)

r\ втор

САаввого А по.

речуючи КОрОЛІНI:LRОГО УРНД'Ь (духовниtl).

пр".!учеIlы..

а Иllша

УРЯД'Ь

оть духовIJы'ь,'

права,

aJle

В.lаСllе

rізіСа

(ВВА. В

та. означуе

Aofipa

1 597 -lD~j9

його авачів,,:

АО ypB~Y

оТ'Ь АУ xoHIlы'ь

';.111 при

доброго

рр.). зовсіJl ІІІ' запе "lIншав

.. ro

DОСНRЩI'НЬЮ,

єсть

реч'Ь

оторавоваВЬ8

Ао(іра

I3СЬ lІе

оть КОро.l" !іГО JlИ.lОСТИ ,;аВ&ВЬІ Быають"" (РУССК&Іі IIсто

рич. Ьиб.lіотека, т. УІІ. ст. 1:?9~ ід.). І) Автор А

11 О К рі 8 і с а

с"ві/l,чвrь,

що

ще

аа вего,

'ГО

то

в са.іJl

аііщї Х \'1 ст. православві 1\80рвве ,;екотр.][ ВОІВОАСТВ .&10 оКреJlі коро.ЙВСЬІі

22·-

rо.спо.дарське ж право "по.даваня" при то.му ввражало. ся лише

тим, що.,

раз, без

до.зво.лу

до. вибо.ру, а друге,

брано.го..

Швидче

в приклад'і

до.

князя не мо.жна

князь мав

лекше

нижчих

право.

прнйняло.

церко.вних

було.

прнступити

по.тверджуватн

ся

право.

урядів,

но.во.ви

"по.даваня"

але й тут во.но. не

араау виперло. давн'ій по.рядо.к, а само. по. декуди по.мирило. сп

а ним.

То.ді західно.'руська

та бо.яре,

але й

вище

шляхта, не

веЛЬDlОжне

удУльних і лито.вських княз'l'в,

по.нять

прикмет,

Й сУльськими

що.

11Іали

про.сті

земяне

по.томки

даВIІ'іх

DJали ще в сво.їм по.бутї

зближували

станами,

лише

панство.,

о.дні

їх із НИЖЧИD1И, з ними

бо.гато

міСЬКUD1И

рел'itiйні

віруваня

і сьвлто. шанували "старо.давн'і звичаї" сво.в'і народно.сти. Во.ни

звичайно. будували та засновували церкви й манастирі в своїх мавтно.стлх, давали

'ім зеDIЛЇ й инчі жерела

r.талих

удержували при НІІХ "шпитал'і" Д.'Jл бідних і хорих,

церко.вників,

дo.xo.дiB~ го.дували

бо.ро.нили церкви й духо.венство. від кривд і т. ІІ.

і се дбанв про. церковні по.треби й інтереси

Фактично. виправ

дувало. 'іх права "по.даваня*. Бувало. часто., що. во.ни випро.шу вали у ко.ро.лл

даваню,

яку церкву

чи Dlанастир,

спо.нукані до. сего. лише

церкви в сво.'l'й

"о.піц'і

й о.бо.ро.н'і-

та

лад; і ко.ро.ль У сво.Ух до.таЦИЙНDХ

вав по.дібним кв ей

патро.наDJ,

по.житко.В'Ь

реЧЬDIИ надв,вати

опекt своей и о.бо.ро.нt DJети" 1). не перечило.

вибір

напр.

сно.вника

старИDI,

ігумена

первістно.

11анастирs,

ПQтверджував засно.вник

настирі в,

дав нУм

по.тіDI

в них

IJТ'Ь СВUИХ'L цер сами !\Jают'Ь цер

и направляти

РУСЬКИDJ

звичаям,

по. ко.ТРИDI

належав до. будівника або. за ігумена

вибирала

братuя, але

або княаь 2 ). Богато. тuвариських

по.даваню, як

печерський, КИ'l'~о-мвхаjjло.вський, меЖИI'ірський, вибвраJJа

а:итю

власне

напр.

іще в

сего. по.рядку:

Иcrор. Биб.rіОТЄllа, т.

VII.

1:.:

ст.

право в_б_рати собі АУХОВІШХ

1294).

1) AII'I'W 3ап~ой Россіи, Т. п. Вр.

124.

І) Исторі. Р. Цервв., К.ТРОП. lІа_арви, т.

11.

ст.

100.

DJa-

КIІЇВо.

XVI

ст.

їх старших

братия та 'місцеві о.бивателї, а до. ко.ро.ля

rpaкоти, що DОТВЄр~Jва.rи

и ИХ'Ь в'Ь

В такій Фо.рмі право. по.даваня

що. були в ко.ро.лїВСЬкім

держали ся в сво.їм

кращий

іlllо.дї сам Hal'aAy-

що. по.ни "не DІаЮТ'Ь но

110.-

бажанвм DІаТИ т'!

завести

rpaDJOTax

нико.ТОРЬJХ'Ь со.бt мети,

квн Бо.жіи всякими

що. були в йо.го.

по.бо.ЖНИDJ

належало.

nacTQpiB

(Русс •.

пише потвердженв вибраного 1 );

внчі

DJавастирі

ХОТЬ

давав

король У подаваив приватним особаDІ, аде з обовязком давати

ва ігумена чоловіка

"годного, ХТО будет'Ь люб'Ь братьв, стар

ЦОМ'Ь того 1'lОнастЬІРЯ" 2).

Коли-ж приватні

в своУх DJа6ТНОСТЯХ товариські

ляли

братиУ

вибирати

собі

пани

засновувади

манастирі, ТО вони

irY1'JeHiB s).

ca1'IЇ позво

Можна думати, що й

право ІІодаваня парафія.'lDНИХ церков зразу не було таке абсо лютне, ЯІсе воно

потіlll.

У ХУ ст.

ca1'Ji

литовські князї uфі

циядьно обовязували ся, що до тих церков, які були в Ух по

даваню,

і прИ

вони

давати

людей

T01'1Y

НЬІХ'Ь, КОТОРЬІе

ські

D!іщане

DJYTb

гідних

пастирів

лише

"ужитuчнЬІХ'Ь,

з 1'JЇсцевнх

1'IОГЛІt-БЬІ радити и ВЖИТОЧНЬІ БЬІти"4).

все

1'1али

правu

ви6ирати

ca1'Ji

родом

почестдивыхь,' ЗІ'ОД Вилен

сьвященнвків

і навіть церковникін до СВОЇХ церков і наглядати за цеРКUВllИВІ 1'1аЙНО1'I, дуже дорожили сим право])! і не понускалп в НЇnl нУ

чого навіть митрополиту5); 1'lОжна думати, що такі са])lі були порядки і в uнчих містах і ])Іісточках, особлвво в ТИХ, ЩО ко

ристували ся маl'деБУРСЬКИ1'1 праВОnl і наВIІК.'Ш до саnl0управи. НарештУ, в селах і

1'licTax,

хоть остатнї беаперечно

що належали до прпватних панів,

1'!аЛИ

право насrанов.'!ЯТО

сьвященників СИНОДї навіть ДЇДИЧНО), без участи

лише

ca1'li

й ІІНЧИХ параФінн,

1'ІеЖIІ

КОТРПІІIlI

])югди

бути lІе

Ух піддані; IІlОже неред сею настановою був вибір,

лоше нотвсрджений КОДIJ

до церков

але 1'lабуть роби.'!И сс не

113110111.

За часів перед люuлинською УНУ6Ю,

не бу.'lU ще зовсї1'! обонязковох відносин ])ІеЖIІ веЛИКИlllП

панами і людністю, що жила на ЇХ зе31.'!ЯХ,

коло в 1І1ежах Ух

llJЗ6тностеіІ істнувало богатu дрібних вільних B.1IaCTllTe:'!ЇB DІЯІІ і бuяр, IІlішаТJI С1l ДО

нано ЗОВСЇDl не потрібували анї не нарафіЯ.'lЬНIІХ справ

на Ух теріТОРIІЇ.

KOTPOIIIIJ,

вало і ])lатеРН1ІЛЬНU

Ilр.

- зе

інтересу

норозкоданпх

3віСТIІО, вUlШ 1'ІОглп осuблово uпікувати ся де

нажнїЩUl\Ш IІlаllастиря1'Ш

інтересувати ся

усїх церков,

])13.'10

забеЗllеЧIІЛО

B060p01'I

або церкваl)lИ,

вони

ca1'li

що побуду

а60 іх предки, та

дО НОХ сьвnщенноків.

A: e-ж будо й

1) АРХИ8'h IОГО-311П. Ро('сі". Ч. І. т. І. ор. 14-. АктЬІ 3ао. Россіи. т. П. 121 і 12:2. 2) АКТhl Зао РI)ссіи. т. Н. /ІР. 117. 3) ВИ.lеllскіil Археnrр. СБОР/l"Кl., т. "І. 11)1. 14.2. 4) l'РЮlОта КВ8и:uірn 1·М7 р. АКТhl 3811. Россіи, Т. І. 11)'. 61і. ~) Пи.l. Apxeorp. {'r., т. VI. IlР, .1, і 19. Актlol 3811. Р. Т. 11. IlРИ !1!! і 2:11.

богато внчих церков,

24-

збудованих

самими

параФія нами, що 'it

сьвященники, для визначеня від панських, l\lали назву "попов'Ь

ПОСПОЛИТЬІХ'Ь". Сільські громади, що були тоді' ще зовсїм віЛJ,ні Й мали навіть

право

церквв й

удержували

вибір

cal\li

саl\ЮСУДУ

(копні

суди),

те-ж мали свої

своі'х сьвнщенників.

Без cYnlН'iBY,

сьвященників до таких церков належав зовсі'м до пара

Фіян, і коли тут пан брав якусь участь, то лише хиба почесну,

то-б то у него просили дозволу вибрати і потвердженя вибра ного, подібно

як се практикуваЛ0 ся в полуднево-захід

TOl\IY,

lIій Руси в DІИнуліDІ і навіть у початку

теперішнього

Найдавнїщу вказівку на надужитє ди6уємо в актах

звістного

ВJJленського

р. "Декотрі в нашому законї

1509 -

бора

стол'ітя.

права

подаваня по

с060ра,

що відбув ся

жалували ся отцї со

ГОРДУЮЧИ батьвіВСЬКИl\1 псреКЩЮDІ і заповіДЯDllI, задля

сьвітсько'і слави та паНОllаня, КУПУЮТЬ собі, ще за житя еIlИС копів,

і'х катедри

та

приймають

тУ

катедри б е з

!І о рад и

і згоди DJИТРОПОЛЇЇ та епископів і без розглядин

і виб о РУ к О І' О З а І' о

3 б окУ 11 у" (із

І' Н Я

3Ї

11 а

сих С.,ів ВИДКО,

нів

наш О гог р е Ц ь

яку дорогу

для здобутя

єрархіЧIlИХ урядів вважа.'lИ тодУ ОДИНОКО правною), набували ИНGДЇ,

110

словам соборна го

'l'ак

caDIO

акту, і стаРШllнські ПU

сади в l\lанастврях і сьвящеННИ'Jі ПU параФіях,.Із ДРУl'ОГО боку

собор жалував ся, ЩU декотрі православні ристуючи

СЯ

В своїх

l'IЗЄТНОСТЯХ

ників до параФіяльних церков, квн

від

инчі

через

сьвященників, недбальство

Фіяльні церкви без щеННИКа!tl

словения;

надужитя

що ще рідкі

наБUЖСНСТIІО

декотрі

преД!\Jети цеРКОВНОl'О

дібні

відома

11О.'lишали

еllархіЯЛЬНОІ'U в своУх ще инчі

без

J)lаЙllа.

і безправність

А.1е

осіб Їх

сыlщен-

nШ6ТНОСТИ

1I0даваня

чулu всї;

пара

наказували сьвя-,

усе!"о видно,

права

арХ1l6рея;

l\IЗНТIІОСТЯХ

аРХИ6реіlСЬКОГО

відбира.'J,И церкваnJ

приватних

KHH~Y' й нани, 1'0подаВ11I1Я

потіnl і відбирали тї цер

canJi

сьвященників;

праllИТИ

ще

без

праВОl\I

ось

блаJ'О

іІ ин чі

що тодї по

були

поки

ЧОі\JУ сuбор

l\lir

енерtічво узброі'ТIІ ся проти вих, грозячи навіть ВИКЛЮЧСІІЄВІ із церквн за касованв стародавнпх порядків і праllllЛ церковних,

Далеко тяжче було бороти ся ПРОТИ купованя СЬВЯТlІте.'JЬСЬКИХ катедр

і пишнх духовних пuсад,

бо IIродавцеDІ Ух був ое хто

ВВ'Іий, лише сам" верховIІый 1I0давця

то король,

1..'1'1>60[11'.

ДУХОВIІJ.lХ'Ь," ТО

Усе, що міі' постанuвити собор ~,роти ССІ'І,) стра-

JI1eSBOГO

надужитя,

рідкУОЛЯТП

ся

25-

виразило ся в отсій ухвалї:

під

живими

епископами,

"нїкому

не

архимандрптами

та сьвященниками; як-же хто І10важить ся на таке дУло, чи то

арХИI'Іандрит, чи ігумен, чп сьвященник, чи сьвітський чоловік, то нехай спаде на них церковне неблагословеН6 та виключене с цер~ви, а на епископство

тї уряди .'Інше

гідних;

вступати ся, в

TaKinr p:tBY

Ух зовс'ім не

а за негідника

класти, а класти на

колп й господар буде

вс'ім нам епископам із митрополитом

піти до господаря і заянити негідність того негідника, жучи ся ЗUВСУI'І і в кінцевій

пnсьвячувати

ухвалУ

собора,

такого" _

То

саl'lО

в Форl'llї загального

31'rіцненя й оборони ухвалених собором правил: дарь

або

які.небудь

вельможі

nrитрополита або епископа,

власти

ва

способу n Коли

присилати

для

госпо

муть

до

аби сповнити 'іх волю й порушити

в чіnІОСЬ хоть одну:} нашпх соборних ухвал,

на се нс важити ся

не

повторено

то НЇl':Оllrу з нас

а всїм нам з'їхатп ся, па В.'1асниЙ кошт,

до IllИтрополита і ПРОСИТIf господаря та непохитно стnятп, аби

закон нашої православної віри не був порушений. А коли хто небудь із нас, недбальство

aGu

або

тї пастирі, що будуть після нас, череа сво в

Cl:YlIiCTb,

схочуть

псрестуrшти

сю

заповідь

і за нсї нс потерпіти, тих скинути з 'їх гідностп l ).

ГоспuдареnJ, бояли

ся

щu

іюго

отцї собора,

ський і зараЗUIІ\

король

і переСJlїдуначеl\І

TIIKUI\I

ВIІ\ішаuя Н церковні

був J-І\lІtnroнт І, великий 1l0льсый..

Він зонсїl\r

правuславія,

справп

так

князь .'Іитов не був Фана

противно, то був РОЗУІІІ

НlI" і ц'їЛКUI\\ ТО.'l6раНТІІІІіі що до віри НО.'lодар, що оО\'ато прп СЛУЖІІВ ся С31\lііl

же західно-руській церкві.

А.'1е в

HYnI

було

вже слабі литовсько-руські траДIІЦИ'і ЙОГО попередників, а ЖІІ вучи

I\lаііжс

стало в llольщі та звертаючи

гuловно

увагу на

хід 1l0ЛЬСЬКИХ справ, він ЗОВСУlIІ засвuїв собі таl'lОШНЇ

понятя

руські.

1'IDllІОхіть

\lсреносив

Їх

на

справи

ПОРЯДКИ

.'IJJТОВСЬКО

Як звістно, виборнuіl прінціп був усе чужий РИI'IСЬКО

каТОЛНЦЬkііі

цсркві,

заснuвані"

на

IІрОТIJВНОI'ІУ

прінціпі

lJовній СЗlllOвлад'-.

3вістно й тс, як богато будо ріжнпх

СIII'ІОнііі,

Jlідку"ів

підлеСТЛIІВОСТН,

тодУ набутв від РИnІСЬКОГО

двора

') Д't.Ruіll ВИ.llСllскаго С060ра -

котриnш

ФОРI'І

звязаllО 6У.'10

духовних урядів, бенеФіцій,

l')'ССК, ИСТОР. Би(і.llіОТ., т. ІУ.

26-

пuсьвячень, ордииацийних гра1\ЮТ, буль і т. н. Ilольські королУ,

подібно ннчим католицьким володаРЯ1\1 Европи, унерто БОРОЛІ! СЯ проти се'!

підлестливости і добили

СЯ

ТОГО,

ЩО

взяли вц.

ключно В сво'і руки і1\lеноваИ6 духовних урядників і роздаванв церковних

маєтностей і бенеФіцій;

до державно'і

зараЗО1\1

вони стали браТІ!

каси і вс'і т'і грошеві платнї,

ДЛЯ РИ1\IСЬКОГО

двора від осіб,

що

які

шукали

перше

йшли

цеРfЮВНИХ урядів.

Король Жиtl)ЮНТ І пильвУще вУж инчі беріг своє [Іраво найстар. шого

патрона

йостро

католицької

ІІереслїдував

церкви

так

межах

називане

ТОдї

своєї

держави

кор тез а н ств О,

то б то шукане духовних урядів і титудів, беЗ!lосередно у са1\IОГО папи.

редників,

Він нераз

по

потверджував

КОТРII1\1

кортезан

щини й конФіскувати їх майно 1).

І\оНСТНТУЦIl'і

1\lусїЛIІ

сво'іх попе

ПРОI'ОIIИТИ з батьків

За него в-перше було носта

новленu, абн плачеІІі доти папі еПИСКОІШіШІ та прелата!\ш, коли вови заЙl\lали сво'і носади,

анн ат 11

платцтц на дал 'і ДО дер

жавної каСIl 2 ). КОРНСТУЮЧН ся так необnJежеIlО праВОl\1 розда ваня духовних

уряд,ів і бенеФіцій в риI\Iсько-І;атолицыlійй цер

кві, )]{И(1ІЮНТ готов був так са1lЮ ШИрОКО

РОЗУl\lіти і належне

ЙОl)lУ право подаваня що до IІравославно'і західно· руської цср

кви;

ві.~еи

й ВИХОДИЛІІ

ського собора.

справедливі

побоюванн· ОТЦЇв

СЇ "нідкупи під ЖИВllnlll СШIСІ,опаnш,

дрптаLНИ та СЬВЯЩСНlІuка1l1ll,"

Вllден

apXIIl\laIl-

про котрі собор згадує, в lIольщі

були звичаЙIІОЮ появою: таПІ 1ІІОжна було лсхко дuбути від ~:o роля

('panlOTY

на пеРШIІЙ-ЛЇIIlIIlJіі цеРКОВlІlIЙ уряд іще за ЖUТn

заііnlаючої йuго осuби, с IІраВО1\1 занятп іІого,

коли будс віль

ний j

11 ()

такі

завчасні

Очевидно,

що

кандидати

1ІІіру

наЗllва.'JUСЯ

. зближеllЯ

Лптви

1\1 і н а т а 111 И.

с lІольщсю,

Dодібна

підлестливість стала заходити і в русько-західну церкву, і хоть як

енерtіЧIІО

Уоl.

узброювала ся

J,egum,

2) JI)і(lеlll, І, І.

(1316-13Н4-),

ЧІ! беllсфіциї, нко країllах,

заплаТИ,.1І

ПРРIlIilI!

)\охnди ... а

її

ИllnДЇ

(аппаІае),

еllllСI!QП

ІІаІІі

старa.nи СІ! )'11 і ... 1.11І11'11

бодай

зразу,

ЗRІІ(','ІСІІ;

IІраво-

~JaПОЮ lRRIЮl1 Х:\lI

аби 1ІІІ'ІнІІ Dр('ла1',

С''І)І.·,'ІІІЇЙ

11.1;)\. ТІІКСУ 1\0

неї,

5::?/і.

А 1111 R Т 11

було T~, щО I!nВЦIІЙ

саду, оБОВllзаllИn був папи j ВОll8

І, І'. і\ї2,

571.

проти

Р;'ШИll

:lIIIJILТ

25.()()() ту.11,;І('IІ;І',

ІІІВИДКО

1І;~ВllrlllllЛII піЗllїщі

У ПОЛI.щі,

сн lIi~ ;ШІІ.ШТІІ 81111а1':

НIі ;щilаШIІ 111І

дoxi,~ із СНОІії еllаl'хіі

111'01'11

соllиові пастаllОЮI, аАе ІІОІІИ рідко дохо)\и.1ІІ ІІІ) Сllовї Jrети.

1111 ; 11

ІІІІХ

;11І,111

ИІІ'ІІІХ

ЧUl'ті

славна єрар:хія,

пригоди

купованя церковних урядів не лише

не счез;ш, але й почали

що правительство

27-

швидко

було

DJНОЖИТИ ся,

прихильне.

'iDI

дякуючи тому,

опублїкованих доси

документів зr.істно скілька ПРИГОД подібних підкупів, що стали ся власне

за ЖиtDІОнта І.

ВаСИЛЄВlIЧ Коптя;

хвлити до себе

Був

котрого

Татар.

вадгородити

його

пану

Коптя видав на

Ве гріШDJИ, а тим,

Басилию 6влашковичу, король

копсьКУ катедру DІаЄТНОСТЯIІШ),

порученє,

і вернувши ся ДО короля просив

і ЧIIDІ же?

посилав у Крюн, аби прп

Сповняючи

те '.ІІІ мало власних l'рошей,

батьковИ,

ІІапр. у него писар Михайло

він раз

яка

перше

опорожнить СЯ.

спuвнив бажанє ПРОСllтеля і видав у службі ВІІдаТКlI,

епис

луцьку або ВОЛОДИDШРСЬКУ (uбі найбогатші

вив, що за вірну

аби вого

дарував

службу

писаря

дає баТЬКОВІІ

1520

ЖиtDІОНТ

радо

р. "рамоту, де зая

Копті і за зроблені НИІІІ на

ЙОl'О

одну з нааваних еПІІСКОП

ських катедр, яка перше опорожнить ся, та обіцяє "тое епис

купьи А в ;'1евп,

ІІНШОІІІУ

IIIIKOIIIY

152-1 що

р. ЯІШЙСЬ хоче

не отданаТlI,"

Андрей

стаТlI

його батька 1 ).

OKpill!

ДЯГИ:IСВlIЧ із Київа

сьвnщеIlНВКО,\І;

сказав КОРО

а ЩО аа взятиіі у него

товар ЙОІІІУ ІІІ)'СЇ!JII заплаТІІТИ с кuролївськu'і каси значну гро

шеву еУI\!У, ТО він просив, заl\lісь тоУ платнї, дати ЙОМУ Н Кп'1ві Трll церкні к(\ролїнського lІйдаванn:

IІІеЖllГОРСЬКУ, йорданську

та рождествснську,

IІрпстав

І І\ОРОЛЬ

радо

на таку

злагоду

і віддав Дnl'll.1еВlIчеВlI три названі цсркні з усїI\ІП DJa6ТНОСТЯl\IU

TBDI

більше,

що за Ш'І'U-Ж ПРОСИВ I\ІІЯ3Ь І\онстантон

ОСТРОЗЬКIІIl ~).

О'JеВlIДЯ'НШ, ЩО, посту ПUЮЧІІ

роль ЗОНСЇl\l не бажав УIІIИСIIО

він і сьвіді!IJ)'вав, головну

силу

I)ІОра.1їзацu~'.

таКИI\І ЧИНОDІ,

шкодити православію,

що його постушш lІідтинали н

церкви Так

6рар:хію

calllO

і В католицькій

церкві

ПІІЛЬНО бсріl', Яfo:

I1UnlY

ВІН

Jjl\

іІ вс:ш ії до

орудуван

ta -:

Talll,

ВІІДУЛО СЯ,

Івановоч

CUIlIiDI

І\орени

без.'l3ДЯ і де

ДУХОВИИІ\Ш

УРЯ;ШI\IП

і тут, поперед

прсроrаТИВIІ

1\0-

та ледви

еВО6Ї

уеЬОl'О

нuіJВИЩОЇ

влаСТIІ та дбан про побі.1ыІІнвв КUРО.lївських доходів. А в тім,

він допускав і істноваllЄ

давнУх,

ВІ160рних

порядків У право

слаВllііІ церкві, але занів новuй ЗВlIчай, що :хи.'1ИВ ся ДО тої-ж

') AKТJ.I 1f1пш, " :1аll, Рос('іІІ, Т, ]1, ІІІ" ») lІ,і,ІРIІI, "І'.

1111,

10;"

Фінансової цУли, а то:

28 --

брав від православних епархій і мана

стирів грошевї приноси, так називані разу, коли потверджував

вибраних

копські та архимандритські посади 1) кому хотУло ся

купити

"подавав" врархів.

"ч о л о

1\1 б И тя" -

;

значить, брав і від тих,

собі церковной уряд, і від тих,

НаЙСУ1\1НУще

що

нимн кандидатів на епис кому

було тут те, що богато і прп

тому кращих людей з саl\JИХ же православних видячки мало вже ДОРОЖИJJИ давнїйшимп

УкраУнцУв оче

звичаями свовї цер

кви і немов байдуже Їl\1 було те, що їх мало-по-малу нищено.

Caltli

західно-руські врархи, що так енерtічно обіцяли на ви

ленському

порядків,

соборі' стояти

готові

навіть

дбали про здійснене і порушали їх.

нутий 2)

за непорушність

потерпіти

собор них

Так у

давиУх

за них,

ухвал,

як

церковних

видко,

мало

і декотрі з них самі-ж

р. володпмирський

епископ

Паф

писав до короля, що луцький В.'lадика

Кирило 3 )

нахо

] 526

дить ся "B~ великой старости и у хворобt,"

після Сl\lерти сего владики король дав владыествоo

і бив чолом, аби

"TOT~ хлtб~ ДУХОВНЬІЙ

луцкое" ііоаlУ Пафнутию.

кнззь

Константин

ІваНОВIІЧ Острозький, що був тоді в королівській радї, не лише не запротестував проти' КОРИСТОJJюбства володимирського еШіскопа й порушеня

НИ1\1 стародавного в західно-руській

06саджувавя

епископських

катедр,

але ще

церкві

й сааl

ладу

JJРОСИВ за

кандидата БОl"аТІJХ "духовны'ь ХЛ'h60В~," і король дав канди датови 1;'ОЙ "хліб, СІ

наіібіJlьше через просьбу славного князя"').

В два РОКІІ після того Пафнутнй умер, пію

задумав

еПJJСКОП просто

ІІОСЇСТІІ

Макарий, до

короля

владика

& його

біднУщоУ

і так сааlО,

обминаючи

с просьбою

подарувати

вибір,

катедру; і знов заст)'пае ся за неl'О топ же

Іванович

Острозький р8ЗО1\1 з инчими

БОI'&Т)' еписко

епархіУ

ІШНСЬКИЙ

обернув

ся

іlOІlУ

опорожнену

князь

Константнн

правослаВВИ1\Ш членами

велвкокнявївської ради~). В шість років після того (1М4 р.),

AIIТьr Ю_н. И 3ап.

Россіи, т. Н. "ри

Церкви, ІІИТРОО. Ма_арии, т. }Х, ст.

105 229.

Чи не він то був ПРИСУТІІИЙ ІІа ВИJJСІІСЬВОИУ

праиьсьвиА аРХИllащtрат?

8) Те. був ЧJJеВОIІ ви.;Jенсыlrоo ІЬіdеш, нр.

151.

112. соборі

І[сторіа Р)'сскоlt

15(j9

р.

ако СУ'

Див. в актах собора реестр осіб, що на нІIІ 6У.ІІII.

С) AIIТьr 3ао. l)оссіи, т.

193-4

11.

пр.

col'iopa. 14,6.

29-

&олн Макарий таким же способом НОВОЙ

"духовний

Острозь&ий уже

високі особі що

nlала

хnїб"

не жив;

але

величезний

вплив

за Макария

на свого

роздаванвnl

собі у короля

nштрополїю,

вищих

киязь К. І.

заступили

вже ие православної віри, а то:

й явно торгувала

урядів,

випрошував

київську

ся дві

королева Бона,

чоловіка

Жиtмонта' І

_церковних

і державних

та виленський воєвода Альбрехт Гаштольд1). За но

вогО короля Жиtмонта-Августа, що був більше толерантний що ДО віри нїж його

бать&о, виборний

порядок

обсаджуваня ви

ЩИХ церковних урядів у західно-руській церкві ])щйже зовсїм виходить З уживаня і

HanIicb . него

купи у короля й його

близьких,

уряди

особа!)1,

яко

звертаючи

надгороду н'іяко'і

уваги

на

настає підлеСl'ивість та під або-ж

що

король саПІ роздав тУ

uрислужили

!)lОрадьні

їх

ся

ЙО!)1У,

на степень спосібности Ух заиn)ати духовні уряди. Так у ще на нять років перед С!)IСРl'Ю митрополита l\[акария, уже загодї

in)eHYBaB

і ключника

не

IIРИК!)1ети і взагалї

1551 р., KOpO.'Jb

наступником його виленсь"ого скарбника

Степана

Андріввича

йОl'О "веРНЬІе, пильнь)е,

Бі.'lькевича в надгориду

за

ЦНОТЛИВЬІе СJJужБЬІ," не пнтаючи,

ЩО

той чоловік,

як. сьвідчать латинські писателї,

стий і мало

образований,

що ледви

навіть

був таки і) про

рОЗУnlів

ріжницю

])lежи І1равославівм і инчими обрядаnlИ~). Окрі))) самого короля роздаванвм

архиврейських

мала ся його !)Іати,

пинську і туровську

катедр,

королева

РОЗУ!)lів ся за гроші, зай

Бона,

що подарувала в

епископію аРХИDJандриту

карию 3 ). Дорогою теж

І10дібно'і

1552

р.

ПВНСЬКО!)ІУ Ма

підлестливuстu

добували тод'і

старшинські носади по манастирях і сьвященничї по парафіях.' Таким ЧИНО])1

DIB

давнїй внутрішвїй лад

іще був знищений,

баЧИnlО,

що

коло

західно- русько!

половини

ХУІ

ст.

церкви коли не ЗОВСУDl

то вже сильво здез'орtавїзованиЙ. Для ва

шої цїли дуже важно завважати, що 1І0чаток сеї дез'орtан'lза

ци'і зроблено в найкористніщий, церкви час, коли вона IІlала в'lЯКИDIИ

пробами завести

очевидячки, для православної

поввий супокій, не порушуваний ун'lю,

коли про взуїтів у Польщі

МИТрОD. Макарий. lIсторів Р)·сск. Церкв., т. ІХ, ст.

») lbidem.

ст.

3!9- 331.

І) АктЬІ ЮЖ8. И 3ап. Россіи, т. І. пг.

126.

23J..

та Литві не бу ло ще й чутки,

і нарештї за панованя кращиt

j найтолsрантніщих що до віри польсько-литовських володарів, ДВОХ першвх Жиtмонтів.

Безперечно,

оба сї володарі своїм/{

поступками чи мало причинили ся до сеї дез'орtанїзациї; 6ачити в 'іх поступках щось навмисного,

матичної Dр"ИГОТОВИ повторявмо,

оба

дО буду чої унУї

вони

зовсїl\l

так

але

lІїби то задля систе

бодай безпідставно, бо,

само

поступаJJИ

і СУПрОТQ

власної, католицької церкво.

Та що ж робила за тuй час

Cal\la

західно-руська

право

славна суспільність? Чому вона не виступила з обороною ста родавних звичаїв і порядків свовї народньої церкви і не уабро. 'іла ся прuти новин, що очевидячки гр~зилн ЇЙ UОВНИl\l безчин

стпом і впаДRОltl't ваготи питаня,

От тут то, на нашу ДУDІКУ, і е осередOlС

що західно-руська

с.}'спільність

вала тодї переходовий час і швидко

сама

наближала

ся

пережи до

кіНЦІ!

процеса, що вже давно в нїй Достпгав і 1\lав стати ся 1І0ВОРОТ ною

епох ою в ЇЇ

1I0л'ітичнім,

З одного боку, вона

пильно

суспільнім наслухала

іпобутовіlll

хід

1І0ДЇЙ

ЖИТЮ. сусїднїй

НЇlllеччинї, що бентежили тод'і всю Европу і :шстаВИЛll задрu жати навіть столпцю

руських ШЛЯХТИ'Jів

Dlецьквх унїверситетів, лянхтона й ИНЧІІХ

католицького

сьвіта_

де вони

слухали

протестантських

саll10ГО

богословів;

6uли їздити в НЇl\lецькі зеllІЛУ та ШваЙцарію. полуднево-захіДllій

Богато з західно

посилали тодУ своїх сииів учити ся до ІІЇ

Руси хuдили

і вільно шuрилп ся Ух доктрінп.

твори

Лютра, IlIlчі

Ме

callli

.'1ю-

Но всїй дитві

славних

реФОІJnlаторів

У 15~5, р. лютеранство

ЯВНО

прийняли в східній lIРУСIІЇ та ЛїФляндиї, с КUТРП!lJll були сталі торговельні й инч1

1539

зносини.

Неза6аРОІН

післн того, а то ІНjЛо

р, в саlllій столвцУ Литви, .Бильнї, Аврам l{ульва, що був

доти каТОЛИЦЬКИDJ КСЬОIІД30l\І, почав явно ПрОllаtувати доктрінп

Лютра. Коли в

1548

иаближив до себе

р. вийшов на трон

вилеНСЬКОl'О

воєводу

)Киtl\IОНТ АВі)'СТ, Николая

він

РаДЗJJ811.1ла,

ПОТОl\lка колись православних предків, що впступпв

J.lko

('оря

чий прихильник кальвінУзму та ЯВНИН його оборонець. llРИIlІір Радзивилла ПОТНl' за собою цїлий ряд знаЧНDХ литоuсько-русь ких Фаl\lіJ.1ЇЙ, за КОТРИl\Ш JJішлп

іІ

дрібнїщі

За короткий час охват протестантсьь:пми

шляхетські

роди_

ідеЯl\Ш став у ЛlІтві

і західній Руси такий ааl'а.'1ыІй,' щq l\JaЛО котриіі сяк-так обра,

31 --

оа. нИЙ чоловік .був зовсїl\1 від него вільвиЙ 1 ). З другого боку,

з "Jlочасно с тим духово-релYtiйним рухом, поItJалу від6ував ся

о,.

ще різчий

, .

перелом У СУСПlльно-побутоВlМ

житю

итви Й по-

JJуднево-західвої Руси, Наближала ся славна люблинська унїя

(1569

р,), що до решти злучила Литовське князУвство с Поль

щею й почала епоху певного панованя в НЇМ польського впливу,

Усьоіх сеУ сирави, задуnшнvї

ще

за Ягелла та

особливою

енерtівю ПРИГUТОВllюванu)' за uбох ЖиtLtlОнтів, раховано ва під тогу и прихильність дужс

західній

Руси

стану

численного в Литві

земян і

бояр

та полуднево

ПОТОItJків

дружинників

руських князїв або лицарів .1ИТОВСЬКИХ і чужозеnших, що хоть і володїлн земельною власністю,

а ве на праві

та лише

на леННОl)]У

власности і бу ли не тілько зовСЇnl

вмикого князя,

але II

бул!!

подекуди

праві,

залежні

від

більших

ленників, КОЛИШНЇХ удїльних КНЯЗЇв і lIНЧИХ ЛИТОВСЬКО-РУСЬКИХ I\lаІ'натів, Справдї, пuльський лад, :> іІОІ'О славетнuю

ctahobo-суспіЛЬНlIИ і пuлїrиЧНИll

шляхетською вільнuстю

ністю, страшенно І\ШНИВ 'Іденів міло, що заведене

стану.

та

ріВНОIJрав

Вони дuбре

розу

того-ж ладу в Литовській державі та

чених з нею руських

KoplICTeil,

cel'O

зеlШlnХ

обіцялu

ЇІІІ

ряд

таких

злу

важних

ЯІ.: юриди'ше зрівнаН6 Їх с ПОТОl\lкаl\JlI УДЇЛЬІІU-КІІЯ

зївських родів і IlIl'JUІІШ nIatHaTalll~, наБУТ6 Ilрав ПОВIlОЇ зеі'lе.']Ь ної власнuсти, закріlluщене се.']ЯIJ, що жили на Їх зеnlЛЯХ і до того часу Їnl особистu ЗUВСЇnІ не були піддані, і нарештї 06111е же це залеЖIJОСТИ від велико-княаївськuї власти й набуте ви.ШВУ

на хід пол'ітичних справ у дсржаві, Соравдї, всс те дала любо линська

УНЇЯ, і в сїIU зnшслї вона справедливu вв'аЖ<Lв СЯ по

воротнuю точ1<ою в історії Литвн

що почала епuху UСІІОВІЮЇ станово- суспі,'ІЬНОХ і

3nlillll cKouunli ЧІІИХ

пець iCТJIйBaIllO давнїх Р,)'СЬІШХ

іІ

полуднево-західuої

даВIІЇХ

тутешн'іх

віДНОСIlН,

СЇJIЬСЬІШХ

Вона

I'pOnIaA

р,),со,

полїтичнuх, зроБО,1а

з ЇХ

саnJOСУД')' іІ ві.'lЬНОI'О волuд'іUЯ зеnlлею,

зuищuда даВIІЇЩУ

нородність становох l'руп, ЩО дото

було

не

і 3Лllвадо ся одні з ОДНllnШ, та рuзбола

ОСТрО

ко

"равом ріж

РU3nJсжсні

.'Іюдність на дві різко

tіДД'ілсні одна від очної ctaHOUO-СУСllільнї катсtорп'і:

ШJIЯХТП

liB і 101'0

сусuіль-

людсй ПОСІЮ.']UТІІХ. За IІсрснятвnl ФОр!!1

IIU.'lbCbKOro

,1аду lІіШ:JО иеренеССllв цїло'і аТDIОСФСрU понять, вuроб.'Іе-

') Luka,ze\\-icz, Uzieje ku~('iola "'yzl1al1ia )le),,'cckicgo \\' Lit\\'it', СТ, 4--9,·

32-

них у польсько-шляхетській суспільности j почалв првсвоювати собі

польську оросьвіту й мову, авичаї й

шляхетського

спільного

жнтв.

СIJезла

взагалУ всі ФОРDІИ

давня

простота житя

й намісь неУ насталв роскоші та чванливість. Русько-литовський шлвхтич не

хотІв

нУ в

чому

видати

польського собрата і, подібно йому, ставу, тримав купу

слуг,

пвшністю і богатством

ся

НИЖЧИDІ

заводив дорогі

одежі

від

своего

старав ся мати богату об повози,

та зброl й

задля всего того залазити в неВИDлатні

т.

В.,

довги;

величав СЯ хоть і мусїв

відси

розвили

ся В русько-шляхетській суспільности такі пороки, як загальна нагінва за наживою й нерозбірність у способах, аби ДОC.flгнути

її. ДалУ, сьвідоміеть про необмеженість своїх становпх і полУ точних прав і 'Іар славетнuУ шляхетської рівноправности з вид нїщими державними

УРЯДНИКа!~1И

виклику вали

серед

західно

руської шляхтu станову гордість і неЗВИIJаину ревність в обо роні свого

УПРВВИЛ60ваного

с:rановища;

відси

носини до людей не-шляхетських станів,

31'ірдві

від

до "хлопів", і нето

Л6ранция до наЙDІенчuх ПРОЯВ їх незалежности, напр. нереСдї·

дуване

коп них судів і инчих

останків колишнїх селянських

хетські

iAer

псрекаЗОDІ

давнини

прав і водУ. Нові ctaHOBO-ШJIЯ

так інтензивно впливали на рОЗУDІ західно-руськuх

шляхтичів, що навіть немов вальноУ Ух

осьвячених

тьми}.ІИ в них

індивідуальноств j в юридиt.lllИХ

cbBiAODIiCTb

наЦ1l0-

актах і инчих па

мятках тодУшньоУ писы\енІІостІІ все рідше нодибує ся ПРОТІІВУ

ставлене "Руси" і "Ляхів": їх lIлеаІінна ріжниця немов св і вови

звичаііно

"шлвхта 11

зливають

рьщерство

дійсно і ся остатнв,

8акону

СВ' в

rpeIJeCKOrO

віРОСІІовідна

твть давнУщу силу:. а

о.Дного

однім

РИМСКОl'О".

Але

ріжнuця DlаЛО-ПО-Dlалу тра

боку,

т'існе

руських ШЛЯ;l.тичів· с [lоляка~и, особлИlЮ ними, чим раз част'lще стали

itHOpye TepDliu'i :

становіВl

зближенв

за:і.іД80-

шлюбні авязки між

доводити іх до 11ереміни староУ,

русько'l віри ва вову, шляхетську, тоб то католицьку; а ДРУI'е, те широке

118

вище

до

одвого

роаоростороненв

агадували,

вс'lх

коли

аахідно

протестантських ве

могло

ідей,

потвгнути

ва

руських шлвхтичів, то

аначно аахвтувало даввіщі

Ух

про

котре

собою

всеж

віРУllанв й ВИКJIикуваJJО

що

такв серед

ВВХ реліtійву байдужність і віЛЬНОДУОIСТВО. ЗважИВШ8 все сказане, НС важко

сумні васл'lдки суспільного lJерелому,

представити,

ЯІС усУ тІ

зввааного в істори'{ оо·

- 3.3 JJуднево-за.хідної Руси з епохою JJюБJJИНСЬКОЇ унїї, мус'lли від бити

ся

на, становищу

долУ

західно-руської

православно'l

церкви. Поперед усього, станова виключність до решти знищила давню спільність духовенства й сьвітських людей -

вителїв усУх верстов західно-русько'!

суспільности,

предста

спаралУ

жувала їх спільну службу церкві. Саме духовенство, під впли

BODI станової ідеї, роспало ся тепер па дві різко РОЗDІежені tрупі: вища єпархія, вкупі з деякими духовенства,

чинила

"шляхту

геть зільляла сл в усїм

із

представителямп білого

духовного

"панаDШ

СКИХ'Ь"; а нижче духовенство зачислено

стану"

і вкупі

ним

віддано

на

стану"

шляхтою в

ряди

жертву

швидко

станов'Ь

свет

"ПОСПОЛИТОГО

самовладУ

по

вній саDІОВОЛЇ від "станов'Ь шляхетских'Ь", у руках КОТРИХ ли шило ся давнє

право

"подаваня";

але

тепер

се

право

було

розвито в цїлу систему, ототожнено с ПО]}ЬСЬКUDІ і ЗDlіцено ВСЇD1И ПРИКlнетамu остатнього вже

DJaeTHOCTII, ШВИДКО

(ін;;

і т. н.) Західно-руська шляхта, серед

bendi, ius co][atiollis трої ТОДЇ було

"ius patronatus" donandi, ius ргае

ЧUDJaЛО і дїіІСШIХ lIоляків, що набули ТУТ rЮРОЗУD1іла

1I0ЛЇтичне

та

еКОНОl\Jічне

чіне права патронату, що було в її руках, і зараз вала ся СИDІ l\ІОГУЧIllН Сl!особом.

1I рано

шаЛ0 до краю В.'lпсть пана, даю'ш тро]}ї opYДYBaТ1l

ко

совістю сноїх

зна

покорнсту

се поперсд усього вбіль

ilODIY DIОЖ.'lнвість без кон

підданих і роб.'lЮЧН

за.'ІеЖНИl\І

від іlOl'О caDIOBo.'IЇ заСПОl-:оєне Їх ДУХОВНІІХ 1І0трсб. [І ереслїдуючи остаНКlI давнього К()[!НО['О саDIОСУДУ, Яl-:U нсзгіДllі пан<;ько['О ДОDlінїяльнuго Су,,\У, західно-русы\Ііl

уважаТIІ ТlШИDI же

ПОРУlll~Н6~1

даВllоіІ ;!НUЧ:lЙ СЇ.1ЬСЬ[ШХ

8[ll\ів і uрудувати

ГPO~IaД

своїх

[lаНСЬЮIХ Тепер

піТIІ IJ РУЮ[ lІанів, що ІІІВ[ІДІ\О ЗрОUlІ.'lU З.

жере.'lО посаДIІ

шшраВСДІІІІХ

доходіu:

прав і CT~~PO

саDIlШl вuбнраТІІ

паР:lФіі,

CllpaBa!l1ll

3 інституцuєю

ШЛЯХТИЧ почав

ВОЩІ

сьвящен-

і се іl lС l\IУСЇ.'ІО

IIpalJ:l паТрОllату нове

IІродава.1l1

СЬUЯЩСlllшчі

своїх цсркuах, Д()~ШI·а.'l1l СН від духовенства lІодчн,ів,

забllра.ш цсрковні ЗСD[.1Ї,

ЩО-ЦЇIlI1ЇЩС З церl\UUНUХ рі'IСіl і Т.

11.

Зрештою в СІІХ ра:!ах, 1·;0:11І право Ilнтрои:lТУ Оу.1!> .'1 11 ше :шпря ДO~I

IlallCbl\OL'O

аU(,о.lЮТIІ:J~IУ та :11І(,1-:)"

хіДН()-РУСI.LЮЇ щшвос.1аUIІОЇ

ЦСРI\UIІ

IІІа.'ІОЮ IJ 1І0ріВІІ:lІІЮ С тllnш раза~ІІІ,

AO!lI

рс:ШііIНОI'О трозс.1Їru:wу

бу.10 JШ()~IУ-lІеБУДl> lІаll<l1l1l

серед

ІІН;ОДУ

;\lОЖIІ:l

1-:0.111

ТОІ'О

Д.1Л

за

вважаТIІ

ще

ВОІІО стана.ll1 ;!I1НРН

lІІ,lІIХТIІ.

[11)[lа('п[ СН

6)'.'10

АД:І':С-Ж

lІі;( 1І11,111В

ДОСІІТІ.

ЮLТО:ІІЩІ.ІЮ[·()

34 йІіеиовера або вхопити ся аа доктрінп ціна та Ум подібних, стях

і він нераз

православні церкви

Лютра,

Кальвіна,

касував у

своїх

Со

маетно

та робив із них костели або

кирхи

й богомільницї, ааводив сектантські школи, навіть академіУ, та насильиО навертав

своїх

підданих на иову віру.

Та ось його

мавтвости у спадщинУ або дорогою продажі переходили в руки особи,

що держала ся ивчої релYtії

і новий пав аараз

гоняв одновірцУв свого попередника, касував Їх школи, рав сьвятинї і с такою-ж енерl'і6Ю

тоту віру, якоУ сам держав ся.

жуть видавати ся нам по

Тепер

- просту

та в першій половинУ ХУІІ

ширив у своїх

подібні

ви

відби

ма6ТНОСТЯХ

надужuтя

мо

чудними, але в ·кінцУ ХУІ

ст. вони були досить

авичайні на

цУлім просторі Польсько-литовської держави і мали собі повне виправдаве в теоріУ шляхетських прав і вільностей, хоть через сї

вадужитя

однаково

терпіла

і церква

православна і като

лицька, не вважаючи на її пануюче становище в державі. На

рештУ подібний порядок, або ліпше

непорядок, не раз при

звавали й законодатні державuі акти, напр. І(ОНСТИТУЦИЯ

що потвердила

ДУХОВНИl\l і сьвітськпм панам давню Ух

супроти підданих

ribus" І).

"іат

іп

rebus spiritualibus,

чuаm

157::$

р.,

власть

saecula-

І що особливо цУкаво- конституцин ся чула постано

влена l'еверальною конФедерацивю, котра l\fайже що

до одного

складала ся з диесидентів і була скликана для оборони IІрін

ціпів ТОЛ6ранциї в

справах віри і релШйнuї волї.

Така

була веконсеквентність станово-шляхетськоі льоl'іки І вадуживаня права патронату стають жерелом

розрухів

бунтів,. що

Dfало-по·

оріанУам Річи поспо~ИтоУ.

l\laJJY

вже

Від тодї

безперестаннuх

розхитувало

полїто'!нии

БОІ'ато появ у ЇЇ суспільніl\l і полї

тичнім житю можва собі поясни'rи найбі.'Jьше істнованвм і вплн вом сего права: такий напр. реФОРl\lацийний рух ХУl- ХУІІ ст., що, мов бурний ураіан,

раПТОDI пішов по всему просторі дер

жави, 11ало ве авалив вікового будинку пануючо'l' церкви,

але

потому с ·такоюЖ стихииною раптовністю счеа на все,

lІе по

лишивши по собі ИВ'ІИХ СЛУдів, окрійr руїни.

іІ УІІ'І'ІІ

певво

MaJJa

би аовсїм

Так

инчу долю, ЯК би право

cal\IO

патронату не

БУJJО вдячвим ірувтом для штучного Уї плекана. Так як усяка

суспіJJьва кріаа, вова пр",іствувала би була .'ІИШ якийсь час, І)

Yolum.

І.сguш,

11,

124.

поки причиии,

що

35-

викликали

ЇЇ,

не

були

в усякім разУ не дала би і сотоі частини

би усуиені, і вже

тих довгих терпінІо,

що прийшло ся винести ізза неУ західно-руській православній людности.

Декотрі

історики,

підкуплювані

дїяльністю православних патронів

дуже

того часу,

користною

готові

признати

й самий патронат добродїЙНОЮ і нституцивю, що дуже прислу

жила ся спраВІ руської віри й народности. Безперечно, що в то дїшнш неспокійній епосУ релУІ'ійноУ боротьби та злучевих з нею

всяких можливих насильств, право патронату, як і кожда ивча станова ПРИВП.'Jвtія, була обосїчною збровю, що однаково добре ~лужпла і для нападу, і для оборони.

Ми зна6МО, що правом

патронату КОРИСТУRали ся не одні світські вослаRні архивреї

та

старшина

Rеликих тодУ цеРКОRНИХ

пани,

!)!аиастпрів

ма6ТНОСТЯХ,

тай

але

пра

що до церков ва

декотрі

міські

гро

мади і праRослаRні браТСТRа; осоБЛОВ0 ж могучою збровю для

оu()рони IІравославія було се право ких шляхтичіR,

що ще

Але питаП6 ось вираЖСН6

чіп!:

llUJяхетськогu

nlіцно Чи

руках тих західно-русь

держали ся віри СНОЇХ патронат,

Itlir

аБСОЛЮТИЗnlУ,

спіЛЬНИКОl\І правuславної церкви,

батьків.

сей плід і крайнв

стати

стаЛИ!)І і певним

коли він у саnІій

своїй

ідеї

був ЖnВI!l\J заперечеН6!\! основних прінціпів П соборного ладу? Проречистою (шсях

котрої

значних

НІЩТВО. жив

віДlІuвідю на

одній

патронів,

КУПІІ

таких

найбільшии

них патрuнів, князь держаRНUМУ

на

се

питане в історія

сторонї

другій

чнтаєnю

Ilpnl\lipiB

наllOогатшuй

Константин

кня"ївстві,

щu

мало

наріканв

наведемо з

унїї,

хвалу

на

їх

українських

собі

відступ

наіі6ільшиil.

::15 nlicT

Ноки

православ

Острозький, в його в

в лїто

бла['очестию

справдї

і nІісточо&

і кuлu

700 сел, і заЙnІало значну частuну теперішньої ВОЛІІН ської Й декотрі частини київської та подільської tуберн\l, було пuверх 6UO православних церков і скілька ItlaHaCTupiB, а побіч

HUX

лише Д в а. кuстели іі н 'і

Не nlИНУЛО й

:30

ЙUІ'О, звістна

6зуітська

u дно

праведнвця,

у саВlім ОСТРО"'і заснувала бuгату вала в ріжних місцях купу чао, по

KOTponlY

ї ун'іятської церкви. І що ж!

років після Сltlерт.и славногu КНhЗЯ, як внучка

Анна

- Альuіза

вауітську

KOCTeJliB

Ходкевич,

КUЛ6tію,

побуду

і завела примусовий ЗВ8-

всї без ВИЇnlКУ руські сьвящеННОКIІ П держави

обовязані були що року

з'їжджати ся до Острога ДJlЯ участи

в [~атолицькій процесиї в сьвято Божого Тїла; а дїдич другої

З6-

'18'С1'ИНИ ·мавтностеЙ Конст. Островького, князь Владислав-До. мінік Заславский, видав у

хід

на унію

всУх

р;

1630

православвиі

наказ

за

насидьний пере.

сьввщевників у межах ЙОГО

мавтностей, наказавшн своУм старостам і урядвикам остро ка. рат.и тих духовних, що не

ПОCJIухали

би

його

ВО)lу l ).

Се був

натуральний приклад

що

)lОЮ:

польське правительство,

jus patronatus, cujus regio, hujus religio. Са&1О

виражав ся Форму.

хоть би ва віть і хотїло, не мало яї сили, сю дику, &.'Іе

правну

de jure

совісти іх підданих.

ІІідчас

вї власти обмеЖИТIІ

самоволю

панів

переговорів,

що

супроти

справ

були перед ого·

J10шеНGМ унУї, митрополит Михайло Рогоза й згідні з ним архи· вреї ДО&lагаJ1И ся від

ПОJ1ЬСЬКОГО

правительства,

• монастЬІРИ и церкви руские на костелы KopOJ1b радо обіцлв се що до церков і в його ВJ1асних руках,

аби

на

AaJ1Y

оборочанЬІ не Быи<<..

&Іанастирів,

але отверто признав ся,

щО

що БУ.'18 "В'Ь мавт

НОСТЯХ'Ь шляхетских'Ь ТОІ'О учинити не 1tlОжемо" 2).

Звістно, не всі західно-руські пани в ХУІ ст. ставили ся так деспотично

до

православних

сьвящеННDків,

пк

В ними У ХУІІ ст. кнлзь 3аславский; але взагалї

c'lJ1bCbKOro

православного

духовенства

від часу

ПОСТУІІUВ

становище

люблинсько'l

увїІ став досвть сумве. То були по найбільшій ЧQСТЦН'l бідаки, що мусіли обробJ1ЯТИ зеМJ1Ю власнимн руками, бо давнїщі цер

ковні

Фундуші,

що

забезпечували

Їх

матеріяльне

іСТНОВ8нв,

пани часто відбира.'ІИ. Лише девкі спанів, найБЛ81'0чеСТlІвіщі,

ставили ся до своїх духовних пастирів з належною пошаною; у

більшости-ж

панів

СУJ1ьські

сьвященникu

с селяна&IИ. Староста або пан заставляв

СТОSlЛIl

на

рівнІ

параФіяльно['о

сьвя!"

щенвика їхатп с lІідвод;іми, брав до себе услу['увати ііо['о св вови, орудував деспотично його РО'диноlO

схотїв. Не краще

обходили

та

обдuрав,

С)І з духовенств()!\[ і

cal\ti

скі.'1['КО

енархі

яльні архивреУ, що були дУіісно таІСИ!)IИ·Ж шляхтuчаl\lIJ, як і 'іх вірні: вони UОВОДUJІИ СЯ зо сьвященниками крайне

['рубо,

на

КJ1адаJ1И на lіих самовільні податки і без усяко)" ві~повідu пе ред ким· небудь караJ1И

ТЮР!)ІОЮ

або

біЙкuю.

Зрештою,

С[,НН

щенники &tало й анаJ1И своїх владик і дуже рідко !)[аЛIІ з НИі\IН

дУло: дістаю'lU а рук паllів параФїяльві посади,

.) Архив"!. ЮI"О·3ап. Росс! 11, ч. І. Т. УІ,""р. CCXI.VI. ~) АКТhI зап. Россіи, Т. І У, "р. 7~.

ВОІШ навиклп

37-

піддавати ся їм і в таких справах,. що ие належали до сфери вла

стиво

підданчuхвідносин і ДОТИ'.lUJJИ

прос'lО іх пастирськи~

прав та обовязків. І в суспіJJЬНОСТU, і серед самого духовенства швидко .виробив

СЯ

прівціп:

чив

подаванв,

тому

ПОСJJУХ

попів 1). На сїй підставі пани і навіть 'іх урядники дуже часто самі

СУДИJJИ' сьвященників,

кидаJJИ 'іх у своУ тюрми

і брали

від них судові мита, наказували Ум самовільно віН'Jати й роз подружя і Т. и. 2).

водити

Не дивниця, що при

побуту сУльского духовенства,

.,єра

упав до

того,

ЩО,

ЯК

таких умовах

сам фах праВОСJJавного пресви

сьвід'.lИТЬ

звістний

православний

писатель Захарвй Копистенський, порядному чо~овікови сором було вступати до него, і ЛИШ "одно сметье людское, ГОЛОДНЬІС и неукове тиснулись" в його ряди, знижаючи і без того неви

сокий моральний його рівень розозuати, церКIі'l>"

до того, ЩО

"ЮЖ'Ь трудно БЬІЛО

где БЬІЛ'Ь частmій пресвитер'Ь: В'Ь корчltlt, чили В'Ь

3).

Зовсім инче стало тепер становищ~ вищого західно-русь

кого духовенства .. В його ряди

rO.'JOAHLIe 11

тье людское,

гаті

шляхтичі,

дуже

"тиснуди ся"

часто

представителУ

Так було тодї і в Ilольщі, де вищі преДl\lеТОl\1 lІідлест.'1ИВОСТИ

урядників. вати ся

TUl\1

iiUl\JY

більше

стани

дал'і

~OTPO'i

Ян ЗаllIOЙСКПЙ,

У!\ІОВІІ житя,

чи доби

чи біскупства краківського·).

eKOHOMi'.lHY

Руси,

крізу.

змаганя ДО роскошів і

ШЛЯХТDчі

жерел

фаllJі.'J'іЙ.

як був уже

то раз не знав,

БУТIІ в п()луднево-західній

Ilережuвади тод'і

ltl8ЛО давн'іщuх

значні й бо

зна'.lНИХ веJJыl0жж і державних

каIlцлєрства,

західно· руські

славних

дУ!10вні уряди нераз були

l'eTbl\18UOl\1 KOPOHHUl\J,

ее l\IУС'іЛо

нені побутові ства,

для

в звістка, що Сдавний

підкаНЦЛЄРОl\1 і

зовсім не "С1)lе

наукове," а противно

починають

ltlapHOTpaB-

бачuти,

Dlатеріяльного забеспеченя,

вищі

Через зltlі

ЩО

ЇDІ

істарають

ся наііти вові. Задля ТОІ'О вони DlаЛО-Dо-маJJУ покидають пере-

') АКТhI ЮМІІІ. 1I аап.

~) АктЬ! 3ВIІ.

PU('eill,

т.

ораВllе та 6езБОРOlІІІС стаUОІlllще IlІІжчоrо чать докуиеllТIІ

XXXVIII,

ІІР. 2іі8.

Poc(~il'. Т. 11. Ilр. 230.

н Архив'!;

101·0-3;tD.

Нвекі .. t.lro B8ara.r'! 6у.. о ТОАЇ без A)'XOBeIICTBa, про се по ':вети еьвіА

Рогсіи Ч_ І, т.

VI,

IІри

ХХІХ,

XXXVII,

ХІ.ІХ, СШ і и.

3) lIa.rїIЮАаи 3ах. 1\01lистеllСЬІЮro ') Listy Zulkic\\'skiego, ет. о.

Русск. Иет. Баб... , т.

IV.

ет.

1057.

38-

важву досв свстему вУсової- господарки

yaaJ!Y

та звертають ГОВОВНУ

иа. розвиток ХJJУ60робства, і на те виносять ся з л'lсових

Dla6rвостей ПОJJ'lся

й намагають набути

права на чорноземн'l

С'Репо.вї простори в, полудневій Волин'l, ПодіJJЬЩИНЇ та У кра'інІ ааразом

вони всякими

способами

старають

у КОРОJJЯ граDIОТИ ва ріжні користні уряди

ся

;

випрошувати

староства, вій

тівства, тиюнства й т. и. бенеФіциї. Православні епархії в по

JJуднево-західній значні

Руси

ма6ТВОСТИ,

ськими князями тоді сьвітські дорога

біJJЬШОСТИ

біJJьшість

до

манастирів

'ім давн'lми

й ивчими

панв

гнати ся

за

та архимандріямu.

сих урядів,

кавдидатів

був

то б то

мали

руськими

благочестивими

почали

ТО б ТО епископіями н,'lща

дароваві

та

дуже литов

особами,

через те

"духовним

хл'ібом,"

Натурально, що дав

всенароднУй

дуже ненаручний,

то

вибір вони

для

волїли

звертати ся з піДJJестливістю безпосередн о до "верховного по давця столиць і хлібів

духовних,"

то

б то до

короля і один

поперед одного випрошували у нйо Дотацийні ГІ?аDlОТИ на ду

ховні уряди

хто за давн'lщі

дворних вельмож,

а більшїсть

услуги,

хто

по

просьбі

просто за гроші.

при

3а корот

кий час повстала і розвила ся скомплУкована, система каверз, випрошувань

підкупів.

JJУЦЬКИЙ, властитель

р.

1569

колишвій

Берестецько'l мавтности,

підстароста

пан Андрей Ру

свн, не вдоволяючи ся титулом іменованого владики ПИНСЬКОІ'О та туровського,

що він добув іще давн'lще, схотїв іще дістати

богату архимандрію двора

его

ЖИДИ'lllНСLКУ.

королевской

милости"

3адля того вік uіслав "ДО

11.

молодого

3a.I'OpoBcKuro

і дав йому три іменкіблянкети на векслї, с повномuчі6М на пвсати ва вих, ак буде треба, від його особи грошеві зобовя аавя тим членаDI КОРОЛУВСЬКО'l ради, щО ВОЗЬDJУТЬ СЯ випросити

для вего "ТОТ'Ь хлtб'Ь духовный архвмадритство Жидичинское."

Та 3агоровский '10МУСЬ "ВИЧОІ'О доброго не выравuл'ь

того

хлtба духовного у его королевской мнлости и В'Ь панов'Ь рад'Ь

не з'Ьеднал'Ь," а тим часом бланкетів на векслі: назад не при

віз. Абв забеспечити себе ва ва тУ блявкети,

п. Русив

38ЯВУ,

ЙОГО

ЩО

вдала са,

ак

подав

проба

то він ве вважа&

воролевской милости,

в~який до

раз від

tродських

випросити себе

дареаlвоі платвї луцьких

книг

аРХИDlандрвт.ство не

"винны'ь

ак'Ь

так'Ь и панам'Ь радааl'Ь,

caDloDIY

его

никому ничого

39-

никоторьіе СУМЬІ пенезей"

платн'і за одержанв натурою.

Мелетий

службі, а

пuтuму

ського

Практикував ся

1).

врархічних посад Хребтович,

був

манастиря,

зробив

мирСЬКИМ епископом

що

вибраний у

инчий

спосіб

не гріШl\IИ, а немов

служив

зразу

вовнній

аРХИl\JaНДРИТОМ Київо-печер р. з дуже

1579

стаРИl\І

володи

8еUДОСИ6М Лазовським кори~тну злагоду,

по котрій тuй згодив СЯ відступити йому свою катедру. Треба було

лише

ВИllрUСИТИ

потверджуючу

котру швидко й дано; Хребтович

l\IУСЇВ видати,

дві записі:

одну

граl\ЮТУ

корuлївську,

але за заСЛУl'И і клопоти в сїй справі за згодою

зрештою

самого

корuла,

каНЦЛ6РОВИ Янови 3аl\ЮЙСКОМУ на

KUPOHHOl\IY

правu дuживотя на ма6тність м. Квасов з йuго належитостями, що належала

до ВОЛОДШІІИРСЬКОЇ

епископі'і,

а другу

коро

лївськuму двuрянинови Ilетровп ЧеРНЇКОВСКОll1У на правu кори

стуваня

другuю церковною l\lа6тністю, с. Яновичами~). Бувало

инодї й таке,

щu, корuль видавав

дотацийні

граl\IUТU на один

і той саюий церковний уряд раЗО1\1 скіЛЬКОl\І осuбаl\І. ТО були люде згідливі, ЧОl\IУ одна сторона за

І'рошеву

то вони

зрікала ся

наДІ'ОРОДУ З);

Тодї, як

l\ІИРИЛП СЯ один З ОДНИnІ, при СВОЇХ

прав

противніl\І

же

на користь разї

другої

nІежи

НИ1\Ш

счинала ся ДІйсна вііlна. Така війна відбула ся напр. у 1:')(З5 р.

nІежи

двома

uретендентаnш

шляхтичеnl

ІваНОl11

еПИСКUПU:1І

t)еUДUСИ6nl

на

ВО.'JОДИDIUРСЬКУ

БuрзuбогаТИnl-КрасеНСЬКШIl

еппскопію: і

ХUЛnIСЬКИl\І

ЛаЗ()ВСЬКИDI, при ЧUl11У пuбідив остатнїіІ,

після того як він, uБСТУПIІВШИ епископськиlt за1\IОК ДВОТИСЯЧНИnІ

ві;ЩЇЛОl\1 динках,

узБРU6НИХ пuчав

людей і поклавши

стріляти

шість раз пuсилав

СВ()6

них

військu

ПУШКИ на l\lіських бу

на

за~IUК

на

присту", І,азав підкласти

огонь під стїпи

3а!\II\У і таКП1\1

ЧШІІ далї, ТИl\1 більше ['иДuти булu н пuдібніl\!

рuздаваНlО

6рархічнuх

свовго су

урядів у західно-руській церкві.

Осо

неНИUЮ'ЛИВlІlt був тут Стефан БаТUРИ/I, щu дарував епис

копські катедри та архunшндрії

1) АрХІІВІ.

"І А]>ХІІІ<Ь ")

11]>.

ПРIІСlІлував

цсркву,

пірника нтеКТIJ.

блино

ЧИН{Jl\І

і собuрну

2';'. ')

!Oro 31111. 111"'-;;1111,

В;ЮI'''ЦI, I1UДІ(1І1О1 lІ,і,lеl11, 11]>.

ріЖНUl\1

pOT;!liCTpa~1

l'tI('сіll, 'І, [, т.

\'1,

11]>, ХХ\'ІІІ.

l'()(тіll. 'І,

\'1,

ІІІ"

І, Т,

якu над-

ХХХ\'.

;nОДІI ДІІН. Н "Архинt, НIІ'(І·;;аll, l'осещ,"

'І. І, т. [.

-40городу за воввві подвиги і иавіть раз іменував (правда, череа помилку) архимавдритом мивського явного католика 1).

вищих церковвих урядів

прикмети претендеQта,

стирсько'l

служби;

руськими

врархами

напр. жоваті

другий раз,

грамоту,

те

покликанв і приготову до па

не

ставали,

нераз

бувало,

супроти

що

як Онисифор

ДУвочка,

архимандрит і инчі.

шляхтичі не

дуже

західно

канонїчних

постанов,

митрополит

убійц'l й иичі переступники,

Злоба, супрасльський

манастира

способі обсаджуваия

зовс'lм ве звертали уваги на моральві

ва його

через

ки'івський, і навіть ську

православного

Звістно, при такому

як Тпмоеей

Діставши королУв

квапили

ся

с церковним

посьвячуванвм: инодУ вони по кілы$a років орудували подаро

ваними ЇМ епархіями або манаСТИРЯIl1И, лишаючи ся сьвітськими людьми Й маючи титул

іменованих

владик або аРХИll1адритів,

і часто треба було від митрополита незввчайних спонукуючих способів, як неблагословевної

абн заставити ст~вали жінки,

жили

управитеЩІDIИ і посьвятивши

по

епархій СЯ,

родинному j

славні шлsхтичі епископських

не

так у

попрікали

за те, що, черег ЙОl'О своими

грамоти

або жадобв

королеви,

подібних свавільників посьвятити СЯ 2). манастирів,

розводили

1585

р.

ВСЯКОl'О

манастыях'ь честны'ь,'

ся

Декотрі

маючи

живі

НИIl1В, а дадУ

галицько· руські

мвтрополита

недбальство

катедрах' сидять

KPOMt

та

Онис.ифора

право

Дївочку

про порядки церковні, на

такі

люде,

щО

cTыаa ЖИВУТ'Ь и дtтки

"С'Ь

жонами

ПДОДЯТ'Ь, а В'Ь

ОГУlllенов'Ь и братьи, иL'уDlены

BMtCTO

С'Ь жонами и дtтыlии ЖИВУТ'Ь"S). Инчим раЗОDJ львівське брат ство доносило' константинопольському патрuярхови епископи: холмський

твй Ilельчицькии

6pel\JiY,

що

Двониаии Збіруйськвй іониський Леои

"со женами ЖИВУТ'Ь,

еще же п переlllыль-

екій вл8дыаa (Михайло Копистенський) со женою ва епископ ство в'Ьзведев'Ь" &).

АктЬоІ Зап. Россіи, т.

111, IIJla_eJl"o 111\ 6 ТО ,110 са_ої

нр.

І) Ддв при_іру 10М

,110 1067

р., ТО

а_о сьвітський '10.l0ві_;

110.

JlJ.IJНХТИЧI1 свовї

Марка Ж.ОРВІІJJИЦЬКОJ·О,

смерти "РУАУlllіВ

тай на ЙОГО наСТУlJJlИJlа Івана ьнра060гатого-Красеп

сь_оro, що аж у четверті_ роцї свові упрани,

способав.

IІИТРОПО.lвта,

щО lIi~

луцькою СJJsрхівю,

ПUСЬВИТИВ

ск uія

Росеі8, 'І. І, т. І. ст. ХХУ -ХХУІ.

3) A_TW Зап. Россіи, т. ІН, •) Jbidem, т. ІУ, Нр. 33.

пр.

1~ .

тай ТО првси.1унаниЙ _раЙJI1_.

i_elle.

10ОІІ.

Архив'Ь

Юro-Зап.

41 -

Досягнувши мети своУх підлестливосrей, шляхтичі·врархи діставали в свої руки дуже численні церковні мавтности і могли тепер богатство!)) рівнати ся зо значними вельможами, у котрих дехто з НИХ бував перше на службі. ВОНИ мали укріплені замки с оушками, гаківницями й инчою огнепальною зброєю; навколо вих була цїла купа слуг, межи котрими инодУ бували потомки збід

вУЛВХ князївських родів; У скринях Ух було повно "шат З.'Іатогла вВІ, u "сукон Фалеодишевих," "uксамитів і єдвабів, u шкурок іа ку виць і соболУв, та

червінцїв,

"l\IHC"

єфимків і талярів,

срібла,

золота, "перел урнянських " то б то жемчугів і инчих ДОРОГИХ річей; в Ух ПИВННЦIIХ не виводив ся невичерпний засіб, цУли!)ІВ бочками, вин:

l\Jaльвазиї, ренського,

алїкооrе й инчих напит

ків; а в головні!)) замку все був на по готові

і добре

узброєний відділ

гаидуків;

дуже численний

вони удержували їх нїбп

то проти нападів татарських, але вживали далеко частїще до

наїздів на чужі маєтнос1'И 1). l\Jенче дбали про

свої

СЇ неПОЮIUкані владики як най

І/астирські

обовязки,

а богато

них

ледви чи й розуміли добре, в чі!)) вони. Вся увага і всУ іх по..,

мисли. ішли

fJOIIU

на

усунули

клопоти

тим,

крилошан

від

аби як права

оайшвидче

забогатіти.

участи в орудуваню цер'

cal\Ii орудували НИl\ІИ осо : роздавали ЦІЛУ мавтности в до

КОВНИl\1И l\JaЄТНО(!ТЯl\Ш і'І доходаl\Ш та

бисто і без усякої контролУ животє

своїм

д)'ТЯМ,

своякаl\І і ПРИЯ1'еЛJl!tІ,

СВОЇ1'І донькаl\J, прuдавали, l\Jіняли,

віддаваJІІІ

вінУ

арендуваJlИ на десятки ро

ків, заставляли і взаl'а.'lУ орудували яко своєю власністю. Так

cal\JO

саl\ювільно орудували ВОНИ і цеРКОВНИІ\І pyxoM~1'I добром:

руйнували IІlанастирі і церкви, розбирали з укріплених замків пушки й ночу зброю і РО(JВОЗИЛИ

стях,

хапало

цУннїщі

IІlаЛhJе чинили И сuб-Ь поесЬІ,

') Бсї сї

по.чюбllllї

Ух ПО своУх власних

церковні річи,

ШІ

ложки

Иllбrазu

"С'Ь

з К)'ОІI

крестов'Ь

1'laB1'HO-

великих'Ь

сосудЬ1 злочеСТUВЬJе К'Ь

ріJRНИХ

АnRРlептіп,

ИІЦНІІІІХ

і IНJ~IІАаних, НИ'lllеJlеllЄ КОТРІІХ зщ11111.Ю (jи :lуже богато иіСIІК. НкажеаlO голов· IІl"щі

3 Н1IAaIllIX: Арх. К'гu,3ШI, Россіи, Ч, І, Т, І, нрп !І, Їt.i, 88 і Ио; чо І,

ТО \'1, IІJlИ І,Х\', І,ХХ/, ХСІ. СІ,ХІІ 11 Ио: т, І, Ilр, 12~, де є ОIlIlСЬ IIинсы муy

иіЩ3111111ОИІІ

)lаі1113

КIlР,

lІарештї АктЬІ Южн_ и 3ап. Россіи,

ТеР.lецького,

l'ригоl'ИЮ l{рупі

що віll иі;tдаи на С.lонок

8 n3111\чеll6И варто сти RОЖАОї річи. КО.ll8 IlереиіllИТИ тодїШIІЮ MOlleT~O на теперішuю, то 81111",е, що загалЬІІа вар. тість n,l,иоJ сеї частини ilnrn маі1I1И, Вllупі з кнїтамп ІІа Дt)вги ві" ріжuи:.: осіб АОХUАИ.lа АО суми поверх

22,000

рублїв,

-42похотеlll'Jo

OBO.III'Jo

пеТРОХО.lев'Jo.

даlllИ С церковнох

'1811І

раз

спраВОВ8.7І8,

браlllы"

біJJьші

ИЗ'Ь РИЗ'Ь

(роБВJJО)

саявЬІ,

Не ВДО80JJЯЮЧО ся богатимо

lІІавТ80стей ВJJадико

драч кв

с'Ь

дохо_

CaMOBiJJbBO BaKJJaAUII.

та податкв

ва підвластве Ім .цухо-

8еоствв, і то вони

церкво; по

·KO.lD СЬВJllЦеввикв ве MOrJJD заспокоlтв іх ДОllагавь, aa60pOBBJJO Ім відправв церковві та запечатуваJJIІ так у 1583 р. БУJJО аапечатаво в Луцьку сім церков,

вакаау

місцевого

епвскопа

ськог02). Ще безцереМОВВ1ще

lонв

БораоБОГl&того-Красен

поступали

ВJJадики с тими цер

кваlllИ, що БУJJО під осоБИСТDМ Іх патронатом: аревдували так' у

1585

такі церкви,

нарівнІ а

р. міщане могилУвські

Іх владнка,

вови по-просту

мливами та

винницями;

жалували ся королеви, ЩО

полоцький архпвпоскоп

ееофан,

яко патрон цер

кви сьв. Спаса в Могилеві, ааарендував сю церкву і тим 30В всїм RВИЩИВ іУ; через те міщаие просили короля, аби він від дав

сю

церкву

під

догляд, бо ВJJадика

о только ПОЖИТКОВ'Ь

"овои

не оправует'Jo

СВОИХ'Ь а ве :хвалЬІ Божое стережет'Ь" 3).

3бивши '.\'аким чивом

гроші,

декотрі владики, аби ще більше

забогатlтв, вераз пускало ся на комерцийні промисли

ся достатчувати до товари і звчили ве

лише

:rданська

гроші

християнам,

довгв 8астаВIJМИ

ва але

годили

тамошнїм ку пцям з6іже та лїсові лихву часто

відповідної

павам, купцям й Жидам,

варто ств

і міщанаВJ,

забеспечуючи Ух

зеМJJSМИ, мавТНQСТЯМИ,

вартиими річами l ).

НУчого й казати про те, що

зрослї й виховані в звичаях

і навичках тод)'шньоl ШЛЯХТИ, західно-руські владики та архи мавдрвти, проти своіх чериечих

. вищу

зовсІм ве зміняли І) С.lова 1If8.110би

rs.llИНЬВВХ Ш.lнхтичів

єпископів і архимаНі\рвтів

АктЬІ

Арх.

ЮГ0-Зап.

Рос., ч. І, т. І, ст.

oABllfi, O,lleIllY·

а б р а 11 и

обітвиць, і ва ВОIЮВIУ

стано

давніщого способу жити. Отановище

крайки АО

Зап.

т.

ХХХ. Сан 11 и

вашивавн,

р. МИТРОПО.lиту

1585

Россіи,

ЩО НИІІВ

Архив'Ь Юг0-Зап. Россіи, ч. І, т. І, ВР.

ІІІ,

нр.

146.

11&

своІх

ДIlВ. теllf

осібний рід ТОДЇШІІЬОЇ noби.llВ

тодї обшивати

33.

8) Aвты Зап. Россіи, т. Ш, !Ір. 102.. 4) Про .Івхвврство ввщого ,ІІуховєвства "ив_ Архив'Ь ЮГ0-Зап. Россіи, ч. І, т. 1, вр. 11; Aкты ЮIlfВ.• Зап. Россіи, т. І, ВР. 128; В • .аеllскіll А рхе ограф. СбоРНВВ'Ь, т. І, вр. 70. У ,ІІвох остатнїх документах IIOIIIHa lІайтв ПОЇllевввй рєестр

,ІІ0в.в_ків

.Іуцьilоrо еП_СJЮпа

ТРВІІ • • • таві .аrвати, _и 8О8ВО,llа

ввІвсьвий

Кир.

Tep.aeIIbKoro, lIellfB

ко

ВВВ8Ь Константив ОСТР08ькиll.

-43ІодіШН'!Х .врархів ТИМ власне 6У1l0 особливе, що, по вагальному ровумівю, котре руло вироблено давн'!ще в Польщі в огляду на Jllще католицьке духовенство і навіть прнйнято в польському ораві, вони, поза кругом своїх специяльно-церковних обовявків,

B!IJBM

не визначали ся з рядів того

стану,

і 6езпосередно ВИХОДИЛИ ва врархічні

котрого

катедри:

просто

подібно

всїм

IDJJвхтичам, вони ВОЛ0ДУЛИ особистою земельною власністю і се ]Івнами, мали право купувати,

продаватв,

брати і самим від

,.авати в застав мавтности, сповняли всї земські й державні обо ввзкИ, бували ва

соймиках,

посилали сво'іх узбровних

ва віЙНУ і в .посполиті рушеня", -

людей

С1l0ВО~І, зовсУм були і вва

жали ся таквми-ж шляхтичами, як і ввчі їх брати, лише "ду-

10вНОІ'О стану".

Через те

зовс'ім

ватурально,

що і в приват

ному жвтю західно-руські духовні н'ічи~1 не визначали ся від своУх вірних і маючи величе8ні

РSЛИ ся в

ycї~1 буто

похожі

матеріяльні засоби,

на значних

вони ста

вельаюж і подібно

Ум вели пусте, пишне й веселе житв, нїЧИ~І у своїх поступках ие вианачали ея від богатих сьвітськвх людей. А треба завва жати,

що

моральний

рівень

тодУшньої

спільвости був дуже вевиеоквй, р"У

суепі.'1ьноетt'Й,

хідну

епоху.·

котрі

ставів

переживають

Ilоручзасвовня

цівілУзовавого жвтя, швидко

шляхетно- руської су

як ее взагалУ нових

так

понять

еуспіJIЬНОСТИ. вищих

счезала

бачимо в істо називану і

форм

пере більше

західно

- руських

простота і патриярхальність

предків

ськвх звичаУв і сполучена з нею строгість і чистота поведУнки. Тут найпагубвУще ВП.'1l1вало ва суспільні хідноі Руси

зближенв

Ilольщею,

де

звича'! полуднево-за серед

вищої

шляхти,

а ос06ливо у дворі тодУшнУх польських королУв, моральна

ро

спуста розвита була дуже. Литовсько-руські писателУ ХУІ ст. в одон

fOJIOC

жалують

ся

на

впаАОК

звичаУн у сучасній

i~I

суспільности, а в пізнУщих редакцвях ЛИТОВСЬКОl'О статута видво

все більшу строгість що до ЦУЛО['о ряду проступків, про· котрі в першій

редакциї Статута зовсУаl не

розширеними

ріж ні

згадув ся.

проти-родиниі

ороступки,

тайні

убійства

отруй 1), пристрасть ДО повдивків і особливо

По

Найбільше

оороками тодїшвьої суспільвости було: оявство,

сьвіАОЦТВУ

сучасних

пo.lьсыІ·.итовсь8ихx

ори

помочв

СХН.'lьність до саписаТЄ.lїВ.

ПОРО8

сей

вакесено Ао По.аьщі й Л_ТВІ! аа Л~Иll10ита І ВОРО.lевою Бо_ою. Іта.аТИНIІОЮ,та

\1 ~BOpo ••

1687-1

-44МОВОЛ'і, що проявляла ся віднятвм чужо'і власности, бучами т.

убіЙствамп. Загальна моральна роспуста зачепила і вище като лицьке духовенство, котре тодї в Литві і Польщі, як і в цїлііі

західній Европі, без удержу віддавало ся пристрасти до з60. гачуваня, дбало лише про

сувту

ного рода переситах і явній гало розширеню реФормаци'і. хальон, у записцУ своїй з

світську та потопало в ріж.

роспует'і,

що найбільше

Сучасний писатель,

й помо.

Литвин Мі

р., зробленій для МОЛОДОІ'О ко·

1550

роля Жиtмонта·Августа, ось як l'оворив про своїх латинських духовних: що вони жили, як роспещені

сібаріти, тримали на

ложниць, одягали ся ПИШНО, лїнюхували та бенькетували, ски.

даючи всУ обовязкu на сво'іх

вікаріУв,

і не вдоволяючи ся до

ходаl)lИ зі сво'іх богатих мав тн остей та

достатними

приносами

від параФіян, ДОnlагалп ся ще Уllрави БОl'атьома церквами ра· котрі й віднаЙlllали світським ЛЮДЯnl і КУПЦЯnI 1 ). ІІо сьві

30nl,

доцтваnl, УЗЯТИnl із актів виленської капітули,

роспуста серед

столичного литовсько-каТОЛПЦЬКОl'О духовенства дійшла раз до

того, що заnlkькі латїв

стаЛІ!

хутори

n:ало

не

Вl!ленськuх

публичниnш

каllовїків і навіть

ДОl)lаnш,

пре

1(і2) р.

ви·

ленська капітула, стараючи ся хоть ЧUI)I'ТШ" здержати від рос· пусти саnlolIілыle духовенство, nlусї.'Jа ІіРОl'натп з І)ІСЖ

веїх роспусних жінок 2 ). Неl)lа суnшУву,

що

ПРПl)lір

ellapxi'i

католиць

кого духовенства впливав сильно на житє західно-руських вла ДИК, що nІаilже збули ся давнїх руських

цеРКОВllО-6рархічних

переказів і вс'іми силаnlИ 31)Іаl'8ЛИ дійти до takol'O-Ж незадеж НОІ'О і впливового стаНОllища, ЯКИl)l корuстувалu ся в суспіль

ности та в правuтельстві члсни католицької врархії.

'звістки,

що декотрі правоедавні владики не тілько знаЛll ся, але

il осо

бисто товаришували с представителями lIИЩОl'О каТОЛІЩЬКОl'О духовенства.

Так

про

БількеВИ'lа сьвідчать, Никuлав!)1 llаЦОI)I.

КИЇВСЬКОІ'О

що

він

nlПТРОllолита

дружив

1) 11 оси

Твір

Mixubolla

В И Т R 11, ВИЇІІВИ

В&Р;РУВО8ані вім.

біскупом

А той Пац був найтипіЧНУЩЦ!)1 представите

лсм тодУшнїх латинських. прелатів: аристократ

Сильвестра

КИЇВСЬКИnl

lІа8 3

титу ..

сего

Про

твору,

IJрана оріtіuа.!lї

Татар, й

т. ІІІ, ст.

161.

пишно

,lИТUllЦЇВ

росиllСhкіll lJерек.IS,IІЇ,

"Архив!! ИСТОРИВО·ЮРВР;И'lесиих'Ь cB1I,l1luill

V. 2) Jarosze\vicz, Obraz Litwy,

родом,

РоссіІІ",

ВІІ.

образований, він дістав

45-

біскуп ство

роСКіШИО, любив МУЗИКУ,

за

цивільні

потім ухопив ся ся

гідність,

каштеЛJlНСтво мстиславське. 3вістно, ренеіатство Ilаца

було фактом виключним, але в 8держуване

нїякими

від

жив

8лQЖИВ

JОЖИЙ ва инчих прелатів,

дістав

заслуги,

протестаитство,

урЯД

оженив

за

короля

почесний

иичім вів був Ц'іЛКОl\І цо

YCYl\I

вельможне становище котрих і ие-

вимогами

оБОВ8ЗКУ

житє

не

впливати принадливо і на православних єрархів.

могли

У се,

сказали вище про приватне житє західно-руських архиєреїв про їх

сібарітство,

все те було лише

захланність і пристрасть

копією з католицького

заСВОfiНОГО владиками звичаю

жати,

що він по-просту

СхожїС'rь сю можна

ків

вищих

давнього

би

перенятий обох

оріtіналу,

а що

до

прелатів.

що до инчих

3вістний

православний

то можна вва

від латинських

обрядів.

благочестия

зБОl'аченя

церков

показати й далї,

представиrелїв

руського

арендованя

до

не

що l\1В

поро

обuронець

чернець

Іван

з Вишнї (в Галичинї), що жив у кінцї ХУІ та в початку ХУlI СТ., ие нахuдив досить виразних слїв,

йому владик, архимандритів та

кuли

іГУl\lенів

обличав

сучаснох

за хапчивість,

сріб-.

лолюбство, кuристолюбство, ПЯНСТВО, пажорливість та инчі пе

реситв;

ті

cal\li

обличеня

ПОВТОРЯЮТЬ

писателї ТОГО часу. РОСІ/уста серед

l\шііже

вищого

всї україНСЬRі

духовенства в пu

луднево-західнііІ Руси, правда, не ДОХОДllла до тої степеllП, або бодай не вироб.1яла ся так отверто, як то бувало у католицьких

канонїків і прелатів;

а "ро

те

зберіl'.10

актів, із котрих І\южпа ВІJВОДПТИ,

ся

скі.1ька

СУДОВИХ

що іІ західно-руські настирі

були не від того гріха. Так у 15Н4 р . .'1УЦЬКОГО епископа Ки рила 'l'ерлецькоl'О ФUРIІШ.'1ЬНО в еудї оБВlІнувачувано за знасu луванє ЯКОЇСЬ селянки Налашки 1 ); наХОДИl\1U декрет I\IUТРОIЮ.11JЧОl'О

в однііІ актовій кнозї І\ІП

суду в IІроцесї про аРХІJlllап

дрпта :Ж:ИДИЧІІНСЬКОГО 1\18настиря НIІКОДlIl\lа

:\[окосїя-IIlllбонсь

кого, обвинуваченuго аа убіі!ствu, протрnту IІщнастпрсь«uх I\lа

втностеіl і нарешті за те, иасты 'ь

своеll\'Ь

щu він,

на.'1UЖIIUЦ'Ь

рuзіl'наншu братuю, "в І\іо

х()ва.'1'Ь

НUl'ІП

справу

Богу

и ЛlOДЯl\I'Ь добрWIlI'Ь l\1ерзкую I\I'виа.'l'Ь" ~). ІІРПlllіРIІ 1l0дібної рос-

АрХIIН1.

1О10·;1аll.

l'оссіll. Ч. І, т. І.

111'11 Ht _.-

!о():

Ilр. СХХХІ,

АрХIllП. 1О1"І)·;;аll,

1'0Ct'i'l.

Ч, І, т.

'·1.

ІІІ', ССХХ\'!!.

'І. І. т.

\"1. акт

46-

пусти ще частУще БУВaJlИ серед

венства;

так у

р.

1591

нижчого православного дyx~

JJьвівськвй

епископ Гедеон

БSJlабав,

• окру.нику до духовенства перемиської епархії, отверто до КОРЯВ його СВОИХ'Ь, печно,

за те, що

8'Ь сего без'Ь

богато

cBtTa

сорому

сьвлщенників

ЗОЩЛЬІХ'Ь,

и болзни

"по

1118лжонках'Ь

блудвиц'Ь собt держат'Ь без

Божой"

Мuжна думатн, що

1).

так бувало тодУ не в одній перемиській епархії. Та най6ільще кого духовенства що

найбільше

спільности

то

розширеними серед

порокамu,

були

схильність

із

ними

вищого

сумнУву,

панували втодУшнІй

вала сл в безперестанних JJучених

без

вахідно-русь

треба вважати

русько-шллхетській до

самоволУ,

що

тУ, су

показу

наїздах на мавтности сусїдів і спо

беЗJJИЧНОСТЛХ,

насильствах

шарпанинах,

і пристрасть до безконечннх процесів. Від першого стих ПОРО ків довго ще не могли визволити сл навіть кращі православні врархи

XVII

насию

Пузинї,

ст., подібні Петру Могил'і, Іову Борецькому, Аеа Сильвестру

про таких негідних

Гулевичу й и.~);

владик, лкими були в

то

що й казати

XVI

ст. Іона Бор

зобогатиЙ·КрасенськиЙ, 8еодосий Лазовський, Кирило Терлець кий

Маючи

et tutti quanti!

с церковних доходів, вони

величезні

удержували

засоби,

що

гурми слуг,

збивали

гайдуків

і військових людей, узброювали Ух Оl·непалf.НОЮ збровю, навіть пушками, і часто особисто проводили ними в наїздах, роЗбоях,

приступом брали й віднимали чужі мавтностн, містечка і села, і СВ08Ю дорогою

нераа

ках і &tанастирлх

1ІІ0вільцїв.

видержували

в своіх укріплених зам

справдешнІ облоги а боку таких самих са-

Бувало,

що владики

инодУ не хот'іли піддава~и сл

векористннм длл, них РОСllорлдженам урлду, при помочи своУх

проти вих, по наказу КОРО.'1J1,

такими

вовииими аанятами

подаваJJИ дО СУДОВИХ

JJax,

повви, та

рочки'),

апеллцвУ,

підпадаJJИ

OCXLlX

повітові ополчена З).

кииг

IV,

пр.

протестаци'і,

ся

баниїцивм,

вапр. Архив'Ь

В08ЬНИХ,

lІаиїФестацвУ,

ПОJlВJJЯJJИ

інФаDtїї й т. п.

Таким

са

на

ЧНИQ.

29.

Юго·Зап.

Россіи,

ч.

І, т.

CCL.

І) Архив'Ь Юro-Зап. Россік, Ч., І, т. І, ст. ХХІІІ.

_) Роч.и -

посил ані

А поме_и

воии Їздили по іродах і трибуиа

домагалв

АвтІоІ Зап. Россіи, т.

І) Див.

і в таких разах,

узБР08ни;t людей силою відбивали

сесвУ тодїшвІх 'судів.

VI,

пр"

CCXLIII,

~авНВЙ

Іван

Ви шевський

оучаснИХ. йому

владик

мав

вовсУм

ва те, що

рацню, коли оБЛИ'llав

BOH~,

"ВІІіІсто

праВ8JJа,

JUlвжного чтенія и иаученія вакона Господня, день и ночь надт. статуТОМ'Ь и лжею (то б то складанвм апеляций і протестаций)

в8СЬ

вilк'Ь

свой

упражняются".

Сьвідоцтво

Вишевського

8()ВСУМ потверджув ся судовими документами ТОІ'О часу. Кож дого, кому доводило ся зна ком ити ся з давнїми актовими книгами

вапр. тими, що зберігають ся в КиУвськім центральнім Архиві, без сумніву вражала

діШНУ духовні

численність

особи;

судових

процесів,

инодУ бачить ся,

немов

що вели то

би іродські й

8емські суди того часу нУчим uнчим і не займали ся, як лише

процесами православних владик, І годУ не вавважати,

архимандритів та ігуменів 1 ).

що в веденю

більшоУ

цесів видно знаючу й скусну руку,

частини

сих про

що вавикла ДО юридичної

орактики і при нагоді не цурала ся підступів. Се й зроаУl\Jіло, коли зважити,

що

декотрі

православні

владики

заЙl)Jали

ся

перед ТИl\J, за світського свого житя, В професиУ адвокатством;

так про холмського епископа Дионизия Збіруйського згаданий Ів. Вишенський

сьвідчить,

що

він, поки

внйшов

на епископ

ську катедру, nколи 8'Ь Луцку ЖПЛ'Ь, Саксоном'Ь и l\lайдебург

СкВм'Ь праВОl\J'Ь свое гато

ЗІ'аданих

апеляциях

на

черево КОРМИЛ'Ь"

процесів

тягли

ся

рішенв трибуналів

2).

Ось чому дуже бо

десятки

років,

і королївських

ишли або

по

навіть

соймових судів і часто кінчили ся аж череа смерть процесни

ків. Декотрі владики і Вl\шралв

баннїтамн, то б то прису дже

вими на збавленв оборони прав і на прогнанв в батьківщини З). Ось яка була західно-руська беапосереДRО

перед

унУвю.

Від

ДИВ. "апр. під НРО:ll LХХ ревстр

СЬКИХ Кllиrах що до судових

процесів

церковна врархія в' періоді тодУ,

кол.и

бул.и

порушені

документів)' rродських ВО.lОДИИUР

ЛУЦЬRоrо

епископа

КИРИJJ.lа Тер.аець

Koro ва IІсдовrиі1 віДНОСIІО псріод часу - від "ютоrо 1686 до IlIОВТНR 1097. ЇХ ви/lш.lО 70! А .. с·ж ее в ОДНИХ лише r р о ~ с ь КИХ книraх o,ll,ROrO повіта і а бу"в ще

Ішвrи ЗСlІські

та піJl,R03Jорські, ,ll,С те-ж в судові процеси про Тер

.lel\bKoro. До тоrо-ж йоrо сuархіп обі/lиа.ва (ІС одви 8о.l0ДВIІИреьКІІЙ. повіт, u:e Й ЛУЦЬКВЙ і КреIlСllеЦЬКIІ/І, до судів ВОТРВХ він так callO часто 8вертав СІІ. А Ki.lbBO ще процесів вів Bill у трвбуна.lї .lюб"внськіll і в вадвірніll воро .ІІівсьВЇIІ с УДЇ

11)

АктЬІ Ю. В 3ап. Россів, т.

11.

ст.

231.

8) АРХІІВ'Ь Юro·3ап. Россіи, ч. І, т. І, ст.

XXVIII.

основи давиього собориого стародавний

уступив

ваню, " коли

вірні

від

і ДУJJльнім

ладу західно-руськоУ церкви, КОЛQ

звичай всенароднього

мало-по'малу

ковних,

місце

були

тодї

усунені

дух

вибору

ЖИТJJ

від

духовні УРJJДИ,

гаснути

минуло

в живім

пів

репрезентанта церкви

СЬВJJщенника,

доти

СТОЛЇТJJ, Як

ознаки внутрішнього роскладу

від ВИЩОГО

лита до парафіJJЛЬНОГО

пастирів

участи в справах цep~

ПО'lав

оріанїзмі церковнім, і не

У нУм показали СВ сумні

духовних

королївському й инчому "пода

всУ

митропо

стали вважати лише дo~

хідними посадами або, вк тодї казали, "ХЛїбом духовним,· що його l'ІОжна

було вимужити у КОРОЛJJ за ріжні прислуги або

навіть купити за гроші;

на

епископ ських

катедрах геть по

засїдали були люде без усвкого поклвканя і приготови до пастир~

ської служби, не раз

люде бев

віри і переконань, "ВОВКИ не

ситі," що дбали тілько за богатство, віддавали рокам і безкарно порушали чаї; счезла

канонїчні

навіть тїнь церковної дисціплїни:

бити, ЩО хотУв, і люде, обезчещені

ся ВСЯКИl\J по

права та церковні зви кождий міг ро

найтяжчими

проступкаl\Ш,

спокійно лишали ся на своїх посадах; сьвященники не ХОТЇ.'lи слухати своїх пастирів, пили і більше дбали про те, дити

своїм

патронаl'l-панаl'l

та їх

управитеЛЯl\l

аби дого

і арендаРЯI\І,

нїж думали про свої пастирські 060ВЯЗ~И; нарештї, самі вірні,

що були збавлені nYXOBHoro ІІРОВОДУ і втратили

остатню тїнь

довіря Й пошани до сво'1х негідних пастирів, зраджували бать

ківську

віру

купами

Дивлячи ся на все те, пуку, таку,

тріярхови

переходили справдї

про яку львівські

на

було від

чужі

віри

чого

попасти В рос

братчики писали в

константинопольському,

та секти.

15U2

р. па

що богато "збентежені не

певністю: чи не настав час 1І0шбелu?"

На

щаств,

6ільшіс.ть

тодїшпьої західно-руської

cycni.1Jb-

ности склаД&''Jа ся не з таких маЛОДУЩНIІХ: серсд нсї БУЛIІ ще люде, ЩО, краще РОЗУl\lіЮЧIJ дух IІравославін, ЗОIІСЇnl не ОТОТІ) жняли

церкви

врархівю, та хоть

при:mавалн краішїіі упа

док остатньої,. а проте не попадали в роспуку і над'1ЯЛIІ ся ІІа

можлнвість обновити лад у церкві. ся надужитя

серсд

nlYpy

ТОІ'О, нк 1'1llOЖlfЛIJ

врархіУ, в суспілы oстIІ росла і достигала

сьвідомість про неНОРl'18льність іСТlIУЮЧllХ цеРКОВНIІХ ІІОРНДІ-:ів і віДllОСНl1 та про доконечність зроБUТIІ І/арештї nlСЖУ да.'ІЬШПlН наДУЖИТЯl'l.

Думка

при _реФllрDlУ цсркиВIІУ ШВІІДКО стала за-

49raJIЬНОЮ;

не

було

лише

ЗІ'ОДИ що до того, ВІСими способами

і в імя ЯКИХ прінціп'ів повинна бути зроблена реформа. Князь Константин Острозький напр. думав, що головна причина лиха в веуцтві західно-руського

церковний

може

бути

правослаВНОl'О духовенства і що лад

обновлений

найшвидче,

коли

осиовані школи і на Руси розширить св просьвіта;

будуть

задля то

го-Ж, аби на дал'і не допустити на врархічні посади людей не rідниХ, князь у

1592

р. випросив

де Жигмонт ІІІ обіцяв

на

далї

короля окрему

грамоту,

лишати вищі духовні посади

в православній церкві лише таким людям, що ЇХ йому зареко

мендуЄ сам ІСРЯЗЬ

Острозький 1) ОбстаВИН0

вираано, як

певний· був

мало

сей

швидко

доказали

остатнїй спосіб: бо всего

через кілька місяцїв, князь Острозький, користуючи ся даним йому

правом,

Ипатия ПОТ1Я

вивів

на ВОЛОДИl)]ИРСЬКУ епископську

катедру

одного з головнїщих стовпів заДУl))увано'і вже

тод'і у 81'і. Краще розуміли стаН(jвище справ і простїще йшли до ціли т'і прнхильники церковно'і реФорми, що РОЗУl\lіли слї

обнови

стародаВНIІХ

ладу: виборности

основ давнього

руського

духовенства та ШИРОКО'і

'lY

в зми

церковного

участи сьвітських

людей у церковних справах. Таких людей було не мало в рі жних верствах тод'ішньої західно-русько'і суспільности і навіть

серед шляхетського стану більше нїж инчі від.орваного від давнїх руських

переказів.

ПРИЙ1\lаючи

на

себе,

яко одинокий полї

тично-повноправний стан, оборону й захорону

прав свовї цер

кви перед лицем державної власти, православні шляхтuчі тим са1\1и1\1 набували можливість ковних

СПJlав

таком

впливати

чином

на внутрішнїй хід цер

фактично помаl'8ЛИ

обновляти

дaBHїU, не ЗОВС'[1\1 іще забутий порядок, коли вищедбавв церковний

лад і

зараЗО1\1

пастирів належали ховних.

контроля

вад

І10ступками

про

самих

до всїх членів церкви, а не до са&IВХ ду

Ся тендеиция досить ясно виходить

напр. у звістніи

СОИ&lОвіl\1 посланию укра'інських шляхтичів до київського митро

полита ОННСllфора ДVВОЧКІІ (у

1585

р.),

де

ВОНІІ

різко

попрі

кають його за недбальство про справи й потребн церкви пра вославної,

вказують

ЙОllУ

на

крайнУ

неооря~ки

наДУЖИТIІ

в церковній врархії та пильно домагають ся, аби вів не пось вячував

на

вищі

Апо.ріаіс

врархічні

посади

таких людей, про котрих

Русе •. Истор. БВб.... т. УІІ. ст.

129·f,.

50 вони

посьвідчать

перед

ним,

що

вони неl'іДНIІ',И; найбільше

попрікають вони l\штрополита ось за що: "ш го t'ще IОl'шаго ваша милость рачиш'Ь поставляти с а

ОДИН'Ь СIІ'"'КОШ>l, без'Ь

без

кандидата)

нас 'Ь, братьи своее, ЧІ)І'ІІ ваш·," милости

б е з 'Ь

людей,

1\1 'Ь

свидtтелеи (ТО 6 то

що сьвідчать ІІІ''' СI(U(,ібність

и правила забороняют'Ь; и за таким'Ь зкваIlНЬ1,\I'Ь совершеніем'Ь неГОДНЬІе

ся

В'Ь такий великий

стан'Ь еПИСКUlIШ,ИИ (~О(j"ршают'Ь

К'Ь пщ:>уганію закону святого." обличаючого

послания,

поки ЩО виступають

нїж

яко

Безперечнu,

воюючи

більше

за

яко

представителї взагалї

обнову

оборонцї

світського

ЩІ'

аl:lТОРИ

Ц"'РК"ВНОГО 111'<11:1

сего ладу,

('В"І;('О стану,

еЛtj~Іен га

спілцї

церковній; та все-ж тако в їх домагзнях І'ІІДЇ 'Н' баЧIІТИ наво

роту

до

сuборних

переказів

правuславної церкви. котрі тодї

чистїще зберігли СЯ винчих клясах захіДIIU-Р.І с,,!\о1 I(<tДНОСТИ,

що менче підпали під вплив ідей ПUЛЬСЬКОІ'" еУСllіЛЬН'II'О ладу. Такими

кляса))ІИ

включаючи

до

тоді

були: міщане й IІшеа "РOl~ТОI'О народу,

неї й козаків. Нічого й Зl'а.1Уl:litТи

сїльські, селянські громади завсїгди

держати в своїх парафіях але й далеко піЗН1ще, в

ПИЛЬН1ЩС

стародавні

caMil\I

розпалі

IІрО

те,

ЩО

СТ<І рали СЯ за

Зllичаї й н!' лише тодї, унїятсь,,:их

lІереслїду

вань, де лише можна було, самі вибирали іІ удеllжували пара Фіяльних

сьвященників

та

орудували

справа~IU

СВО6Ї церкви

й парафії; але, збавлені всяких гuрожаНСЬКIІХ пран і вибllваючи

сн з сил иід тю'аре))1

панського

иаI'Н1ТУ,

селяне,

звістно,

не

могли й думати про те, аБJJ взяти на себе IІt'ЧIІН у СlJраві зре формованя заl'альних церкuвних порядків.

У КрUЩИХ,

супроти

них, У))10вах були тодї l\lіщане, особливо ті, ЩU жили в більшuх

містах і користували ся самоуправою по маrдеБу"сы о~уy праву_ Ми

вже

вище

згаД~8али,

що міщанські товариетва декотрих

міст і I\Іісточок ДО часів саl\ЮЇ унїї задержали право uрудуваня своїми церква~ІИ й вибору

до

них

сьвящеНlІІlків,

дуже доро

жили св))) правuм, енерrічно боронили ЙОl'U від заl\щхів

з боку

своїх власних вищих духовних пастирів і стараЛIІ СЯ, при по мочи

випрuшуваних у. короля

граnют,

РО3ШИІІІІГІІ

СВОtj

право

і на инчі церкви, що були під патрuнаТОt\) КІ)РUЛЇВСЬКИХ уряд ників

або

самих

владик.

До

сего треба дщ~тц,

що міщане,

по умовам побуту та по саltlИ))І прикметам своїх торl'uнелыl--

АктЬі 3ап. Россіи, т.

111,

!Ір.

146:

-tJРIІМИС)JI)ВИХ

заН8ТЬ,

були

51 -

порівнаню

с селянами і більше

;іа,lезпечеНIІМ і далеко більше розвитим ст.аном:

богато з них

8t'ЛИ ТIlРГОВЛЮ с чуз~ими містами і самі часто бували в чужих ;іt'.WЛІІХ;

J)lежи НИ31И була широко роапросrорена письменність

.j нке-таке книжне обра:юванв, а сере;!; l\lіщан

таких

великих

міст, як напр. Львів, Вильно й и., не раз бували люде, справд'l (.ІІІ t'ВJ.)ltнеИСЬКОl\IУ образовані. Ilри вс'і1\І тім західно-руське мі щ/;\Нf.:ТIЮ ВIІ,mачало С8 веЛIІКИl\l консерватизмом у всІм, що до

тичило tюго народности И віри, і не вважаючи на те, що мі Щ!іне,

через

показані умови

Їх

побуту,

зовс'ім не менчевід

шляхтичів були під ВПЛllВОМ протестантсько'і

пропаtанди, вони

досить рідко ПOlшдали батьківську віру. Ми готові навіть допу СТІІТИ, щО пропонідь реФОР1\lаци'і

Hallp.

декотримп свuї1\lИ бокаl\1И, як

відкидаНtil\l доконечиости авторітета

врархічних власrей,

l,БJJUчеНtiМ надужuть католицького духовенства, тай докrріною

про

11 раво

і'l.юмад і т.

PYCbl\lIX

ві РНИХ

11.,

са1\1Остійно

оруд увати справаn1И ЦСРК.Jвних

ШВlIцче морла 1\Іаrи КОРИСТНІІИ вплив на західно

1\lіщан, Р03ВІІваЮЧІІ та зміцняючи в Їх сьвіДО1\10сrи від

IІl)нідні прінціllll IІравославно'і віри,

так саио проrивні прінці

IШ;\1 каrолllцы\;\І,' і привчаючи 'іХ КРIІТIlЧНО

сrавити ся до за

ХIJдін і П<Jсrупків CBUЇX влаСНIІХ, неріДНIІХ 6рархів. Сяк чи так, але І'ІІДЇ не Jlp"~HaTIJ, що ~axiДHo-pY~bKe 1\lіщанство 1\ЩЛО доспть СІІОСllбін на те, а611 ВJЯТІІ на себе почин у справі обнови пра

в.)сдаНIІО'і церкн·и, доведеної наДУЖUТЯ1\lІІ владик і ШЛЛХТlI'Jів lІаТРUlJlН до крайнього воно 1\lалu у себе

у"адку та рuздаду,

l'oroBi

іllстurуциї,

ТИ1\l більше, що

щО 1\1ОI'ЛИ

c·raTU

uеРШИDJИ

осереакаnш церковних віДРОДИIІ: розумі61\lО церКUВllі братства.

Не

бу.1е1\Ш

~УШlНлтu

ся на справі IІрО 1І0ходжеН6 укра

'(НСЬКІІХ братств і lІервістно'і 'іх іСТОРІІЇ

;

дише в ~аl'а.'lЬНИХ Рllсах

ролю іІ характер дїяль

,шсти

цсрконнпх

IІредставиru

братсrн

від

стають кні.

ТОДЇ,

Д.1Я нашu'і цї.ш досить

коли

Opralla1\1II реФUJ!lIlаЦИRНОI'О рухі ІДе в 1I0J1U811H'i ХУ СТ., а 1\юже й

вони

СlІ.10Ю Сllрав

в західно-руськііі цер шнидче,

серед

l\lіщан

ДСI\UТРllХ захіДIІО РУСЬКІІХ 1\lіст іСТllували братські Сllі.1I-ОИ, щu ПО

CB061tlY

УСТРО6ВИ та РОДОИІІ д'інльностн 1\lа.'l1l двонкиil характср

: Щ)

частu реліrіUIІUХ, пu части цехuвих КОРlluрацuЙ. ВОНll д6а.1П про Ilотреби С8О'іх lІарафіяльнuх церков і ШШl1'аl1ЇВ, хuроuи.'1l1 У1\lерлu:х і сuовняли

llнчі

добродїilства,

усrроювали

пеВІІі IІразникн

С·llільні обіди it 6енькетв, давали CBo'i:tl Ч.'1енам J)IОЖЛlІвість ехо-

52 ди ти ся В братськім домі, радити ся в сво'іх

вах і заразом опроваджувати

приватних

спра

привмно час, і нарештУ, в дусУ

братсько'( любви рішали всУ сварки й незгоди,

що повставаЛIt

межи братчиками. У першій половин'і ХУІ СТ. число церковних братств, кажучи взагалї, росте дуже слабо, при чому вони по.

давньому концентрують ся лише по великих містах: Львові та БильнУ;

аж

від

половини

того

столУта повстають I\lіщанські

братства і в инчих містах і навіть у декотрих містечках.

Але

ак настала остатна четвертина ХУІ ст., образ раптом переtJіняв с,я: церковні братства одно за одном по,явл,яють ся в великих

і малих

містах

та

місточках і за ,яких

10-15

років

чин,яrь

досить густу с'іть на просторони від Львова до Бильна і Мсти славля. ЧОI\JУ так несподУвано швидко РОЗ))ІНОЖІІЛИ ся браТСЬf(Ї

спілки? Наші історики поясняють сю появу ТИМ, ЩО тодУ У пра вославних

пробудила

ся

сьвідомість

про

доконечність т'існо'{

злуки для поборюваия протестантськоУ та католпцькоУ пропаtан

ди, що зросла, та особливо для оборони православія від замахів на него з боку взуітів. Дбанв про оборону православної церкви від

утисків

чужовірцУв, властиво лише католиків

та

унїятів,

було справдї одною 3 головних завдач дїялы остии братств, але не тепер, а ПОТОМУ, власне від коли ПРОГllлощен~ унУю, В.1Jастиво

настала

епоха

явного

в Польсько,литовській державі.

Розглв.цаючиж устави церков

НОХ братств, що повстали перед унівю,

ДИI\IО нїяквх завдачу

BKa:JiBoKHa

боротьбу

противне:

богато

І\ІИ не лише не нахо

те, ЯІ~И братства

с чужовіРСТВОI\І, братств

КО.'lIl

переслУдуваня православія

ЯВІІО клали собі за

подибувмо

ЩОСh

приймалu в членu і на

ЗОВСУnl

свої збора

особи й внчих вір, а не тількn православія, в тім числУ й ла·

тинників, навіть духовних. 2)" Факт сей 30всїl\І J'ОДИТЬ ся тunвранцивю, С.'JавиоУ

що взагалІ визначала

католицько'і

людвuсти

майже до часів увП, та доходила

взаУмві

до

відносини

поnуднево-західній

того,

що

уставу

братства

11.

ВИШІІ] (у Гa.rИЧВИЇ)

Руси

правослаВIІUХ

сьввщевників часто запрошувано до католицькuх І) ДИВ.

стою право

1563

родин хреср.

Архив'Ь

ю. 3ап. Росс. ч. І, т. УІ, ІІР. ХХІІ. ~) AlIТw 3ап. Р., ІІІ, Вр. 131. Исторіg Русеll. ЦеРIІВВ, ХИТРОП. alallap.", 26. ПОАібиоro 811істу параграф ПО,ll;вl'iув св навіть в уставі братства Моги· .llвс••оro, засновавоro у 1589 р., lІайве АИСІІ перея увl'ю. А. Ю.• 3. Р. т. І, Вр. 188.

ІХ,

53 1'ВТВ Дїти, хоронити умерлих і сповнити инqі ва що в

церковні

равіть королеви. l ) Все те очевидячки перечить вятій

треби,

1579 р. луцьке католицьке духовенство ~алувало ся

Дуltщї,

немовби

то

власне

боротьба

загально

проти

при

католицтва

,була головною причиною, ЩО викликала ШВИДЕШЙ зріст братств у початку остатньої четвеР'fИНИ ХУІ ст. Чи не буде простїще догадувати ся, що й ся поява, як і богато инчих, була викли вана не звеРХНЇIt1И, а внутріШНЇItШ умuвами

тодїшвього

стану

західно-руської церкви? Ми бачили, до я"ого впадку ся церква була

доведена

тодї

наду~итяlt1и

ВИЩОL'О

духовенства,

через

байду~ність шляхти, що підпала ПО.'1ЬСЬКОМУ впливови, та не вільне становище ни~чого духовенства. Конче треба було збе рігати навіть видиму народню сьвятиню

вотрі шляхтичі переltlіняли на костели,

кирхи або сектантські

православні церкви,

ДОllШ молптви, а свої-ж православні владики арендували. Отсе й СІІонука.'10 первістно православних 1I1іщан орtанїзувати

3 себе

братські спілки, аби усьпішнїще дбати про інтереси парафіяль них церков,

через котрі Itlіщане ItIУСЇЛИ часто неречити ся за

патронат. Але швидко по!,азало ся,

що не досить .'Іише дбати

про матеріяльні потреби церков, і богато 1I1іщан почали

пере

конувати ся про доконечність таких інституцпй, що l\Iа.1иби за завдачу слу~ити не лише CBOЇItI парафіЯЛЬНИllІ церквам, а всїй церкві

православнііJ,

для

вдоволеня

не так lIщтерія.1ЬНИХ, як

духовних 'ії потреб, про котрі тодї IIЇKOl\IY було дбати.

Такою

дорOl'ОЮ повстала ДУlllка !ІрО не!lРИl'о~ість давнїщої орtанізациї церковних

братств і нро

доконечність

зреФОРlІlувати їх внут

рішнїtІ лад 8адля того, аби приладити їх

завдачаl\l.

до

Ся ДУl\lка iJ була здїйснена, у

слу~би

158G

найстаРШОl'О (І YKpaYIICЬКlIX братств, що здавна

р.

ширшим

аа почином

іСТНУ'вало

при

львівській УСllенській церкві. Ilокористувавши ся приїздом до

Львова

антиохіЙСЬКОl'О

патріярха

Іоакима,

львівські

подали іІО"IУ до потверд~еня вироблену

НUl\1П

уставу,

ВС'{Х

західно-руських

про

купованв ltlеду,

братств.

що

була

ПОТUl\IУ

У СЇЙ уставі

lIe:tta

взірцеВI

дЛЯ

іі згадки ан'{

нову

Itlіщане братську

анУ НрО братські бенькето в нсвні празнuки, нро що докладно сказано в уставах старого братського типу. устаВ0, братство не

ІІо

Зі\ШСЛ.У новоУ

B~C ()бltlсжениltl Kpy~KOltl осіб, що ltІають

') AjJXU80Ь ЮГ0-Зап, Россіи, ч, І, т. І, Вр. 18,

54специSlЛЬНЇ релУtійно-добродійні цїлв,

інствтуци~ю, завдача котроі

але

загально·церковнч()

всесторонно

служити

корнста

й інтересам усе'і західно,руськоУ православної церкви.

відно

до

сего,

братство,

по-перше,

тратить

свій

ВіДIJО

півцеХОНllИ

характер і став всестановою спілкою, до котро'і мuжуть B(~TY пати і міщане,

і шляхтичі,

"посполиты"

ВЗ8\'ал'і

"ЛЮ.:нt

всякого стану, як тутешніе, так'Ь и сторонніе", и при ТIІ1\IУ lІе одні мужчини, але й женщини; І) по друге, незрікаючи ('Я И ІН

дО тих· же добродУйних цілей, як се робили й давніщі бра H:Тlili~ то б то підпомагати церкви та шпитал'і і в загалі бідних і HelНa СJJВВИ:S, братство вважав найголовнУщою своєю справою: ааС .... · вувати й удержувати

школи,

друкарні,

виховувати

МОЛIІ,Щ"н

і приготовляти з них учених слуг та оБОРОНЦів віри й цеРI\НIІ і нарешті

видавати

потрібні книжки; і по,третє,

Й солїдарности в поступках ус'іх церковних

задля ~1'и:.l'l

братств,

розкине·

вих по ріжних місцях полудневоі й західної Руси, вони RЇЗУЮТЬ ся в одну загальну спілку. де львівське братствu Й

старше

межи

вс'іl\JИ

братствами,

давнїще

"I't:. 1It:I'lIIe

заСНОU3I11Jl\JlI.

і ТИl\Ш, що мають повстати, і навіть мав право деякої I\ОНТIIІІ.'І1 пад

їх

дУяльніетю,

IІрИ

ЧО1\IУ

вс'і

вони мусять

цід:ханаТII ('Н

йому і П(1ступати по його правила1\I,2) Вселенський патріярх, що 1\lіг особисто пі:шати злидеНllІІЙ

стан західно-руської церкви, добре розумів, ЯКУ веЛIІКУ можуть

lІодати

'Ій

зреФОР1\lОваві

по

НОВ'ОМУ

ТІІІІУ

KIJI'"erb цер"онні

братства, і через те не лише потвердив нову устану львінсько/'l)

братства, але й аі СВОІ'О боку

Й поввомочія, що,

як

Сего

виражав

КОН,че

ея

дав

ЙU1\IУ

як наЙШllрші IІрана

БУJJО потрібно, бu lJатріярх баЧIIВ,

сучасник,

• на

ты'ь

(6paTCTBall) т"Льtю

теперь благочестіе у_е З0стало 8 , З) а з ДРУI'ОI'О боку, БУЛIІ теж очевидно, що скоро JJJlше братства розuшрять (,Ф/'ру СВО6Ї

"11-

РИСТНО'і дУяльности, проти них певно виступати 1I1УТЬ байД) ЖІІЇ

до lJобра церкви,

aJJe" ВJJаСТОJJюбllі єрархи, киТРОlll ДО('ІІ брит TelJep R особі братств lІивстаВIІ.'І1і на

ства були зовсім піддані.

Руси нова церковно-суспільна сила,

що МОІ'.'1а в сереДІ/НУ иід-

') ДИВ. оаор. реєстр осіб, що ааПllса .. " С/І АО .ІІьвїИСI.Кflrо /іритст"", АС 8

І скіАька иіIlО'lИХ імеll.

ПаМИТIІИ_И

С"ова автора "П ере r. ТОР О

KieBt'K.

КоJlМИt'сіи, Т. НІ, ніц. І,

r в"

IlОміщ. у

IIpll. І-У. lV т. Актов...

3иll. POCI~i".

55 рОДИТИ

захі!lНО руеьку

С8МОУ врархі)'

ТІІК

церкву і гарно

роаумїв

впливати

на

поправу

аа вдачу церковних братств і все

левський шнріярх. У благословенній грамотУ, що він дав львів I'РIl І ("1 ву

CbKOJ)JY

1- ГО с'ічня 1586 р., по- просту сказано, що " .. бличати прuтивнЬІЯ вакону Христову и вся

цУль брзнт н з

"ое безчиніt' ІІІ'Ь ц!'ркви отлучати". Власть братську патріярх рівнає до I<ла('1 н и авторітета СЗl\ШЇ церкви, котра, ЯК він ви ражає

С)і,

It'Ж

чому ПРИК,13,'Н!

"собор'Ь люде])I'Ь, церков нон братство", при

ДО братства звістні євангельські слова: "ска

жи цеРКВІ ... " Ні lІюнідно сему, братство мало право церковного суду

на;!.

('НІ,УІІІ!

членами

і власть

виключати

винуватих

із

l1 е ркви "IIJJlI

110 ". '411 братського сьвященника, після чого анї 11 ні .;,,, епископ не l\lалп права бла['ОСJJОВИТИ виклю

ПРОТОПI)П,

ченого, ""КИ нlfl не покорить ся братству. ДалУ, братство мало

"""111

власть і С) і при ТО!)І.' а) "коли

ІІРОСТОРОННИХ осіб, що не були його членами,

не Jllllllе супроти сьвіТСЬRИХ люцей, але й духовних:

(11'а ІІІ,'

ІІІ/бачать

або

l1еркві у ('І<І'Ї': 11'"'0 инчіJ)1 "lістї або ДУХОННІ

вчують,

живуть

[ІР"ТОПОПИ, попи,

то повинні)

,11

попраВ.1НТЬ

('Н

що

не

диякони

при

якій-небудь

ПU закону миряне

або церковні слуги,

НН) ГІ\ таКІІХ устно або на ПИСЬ"Jі, а коли вони не дuнести

про

них

еПИСКОIlОВИ";

б) так

cal\1O

й "кож.!е Ilнче ,,[ННШI) засноване братствu обовязане наглядатн

аа

житtil\l

t"1",нщеннпків і мирян

як

СВО6Гl) міста, так і око

личних І',і.,т і ("е І, і аавважуючи відступи вАТИ, але .'l"НIІ('IIТИ

піде IIJЮТІІ

пови

те еппrКОIlОВИ";

'И ІІНУ правди

вила)] сьв, непраВДІ!

про

11I1Щ'Т",lів і сьв:

та

lІіЦt'РЖУЮ'lИ

закону, не ХО

зачне рядити церквою не ІІа пра

отців,

відвертаючи

беззакuнників,

ТІІ

праведних до

такому еписко

IIt'Xllit "І'"IІIIІЛJiТЬ сп ВСУ, яко ВОРОГОВП правди". Аби за

безпечит"

6,,;'РIІІків

від

ціl\It:ТП і переслідуваня а боку еllllС

КОПСЬКОІ о I"~ .'1.', IІIІІ"тановлено правпло, ства

від

В) "КО.'ІИ иепископ

бун

ЯВЛJJТJI ('Н

оfiНlІlІувачснuіl

НІІ ilОI

псрсд

що

як би хто

брат

еПИСКОІЮl\I, то він не ])шв по

U позuв, поки не станс а НПl\1 братство: і тоді

браТІІJI

" ...111[\1, ЩНІ епискuпі, lІовинні ДUСЛІджувати обстаВИНІ! ся 110 "раВИЛЗl\1 сьв. отц)·в. На cal\lil\J кіНЦІ! У('ТІІВІІ lІатрінрх наПllсав: "OTCCl'IY ІІрану, щО ])ІИ дали у ні'lні 1'''.'.111, ellll('KOII не Cbl\li6 "раТПВIІТII ся анУ ставити ПрОl'lІ

оБRlШУНIІЧt'НН і еУ;!.IIТИ

неГІ) які.'I.

"РІІва,

набуті

від царства зеl'ІНОI'О, а мусить іЮl'О

CJJ)'xaTU бе,і УСНКІІ)' суперсчкп. А як би ХТО спротивив ся Cel\IY

56 й порушив се духовне право, чи то архив пископ,

чи піп, чи хто с киязУв і простих людей,

то

чи епископ,

на такім нехай

буде проклятв всУх чотирьох патріярхів вселенських". Сю саму погрозу

повторив у

бремі я,

ЩО

тодУ

1588

р.

особисто

і патріярх константинопольський

Русь. 1) Свої ми заходами й роспорядженями він з одного боку на-ново иіддержав цер ковні братства, а з другого

відвідав

дуже захитав закоренену серед

самовільно'і врархіУ певність за безконтрольність ЇУ проступків. Звістно,

ЩО

патріярх

скинув

супрасльського

аРХИПІандрита

Тимоеея Злобу, винуватого в убійстві, видав декрет на скиненв

всіх сьвященників, ЩО були жонаті другий і третїй раз, і сам скинув за те київського митрополита Онисифора. Сс дуже на лякало навикле до роспусти духовенство.

Тодїж патріярх да

рував право ставропигіУ братствам львівському та вилеНСЬКОnJУ, то б то виняв іх зовсїnJ із під власти впархіяльних архивреїв, і знояу висказав свов неблаl'ословенв на КОЖДОІ'О, хто І!осьмів НИЩІІТИ

братство,

незгоду й розлад:

або чи

брехати то

буде

на

него, або заводоти в піПІ

архиєпископ,

епископ, чи

'10

хто-небудь инчин з духовенства. 2 )

. Звістно, В які ворожі відносини до церковних братств аараз

після

того стали декотрі

західно-русы\i

а,рхиєреУ, ЩО

вже досить засвоїли шляхетсько-католицьку теорію [фо беасу перечність авторітета власто еПИСКОIlСЬКОЇ та про неВnІішуванв сьвітськнх людей у церковні справн.

Давно віДВИКІІУВШИ під

давати ся якій-небудь контролі, вони найменче готові були тер піти над собою контролю церковних братств, що в їх шляхет них очах були лише збираниною "хлопів,

шевцїв,

сідельників

та кушнУрів· . А про те тУ .хлопи", по силУ дарованих їм все-' ленськиnlИ uатріярхаl\lИ ПОВНОI\J(JчіИ,. були

правниnш

орtанами

вищоУ церковної власти і могли доносити їй пр!) кождии про

СТУПОК своУх архивреУв, як се й робило нераз львівське брат

СТВО. Се побоюванв здержувало до якогось часу владик і ваставляло

~'x

я.кось

мирити

самовільних

СЯ З браТСТВііI\IИ,

сила

і вплив вотрих росли с КОЖДИI\! ДНСI\!, особливо від TOД~', коли на Ух бік почали переходити православні шляхтичі,

ПаllRТIІИКИ К. Кnllllиссіи, Т. ІІІ, віJl •• ~, "РИ. І-ІН.

нотягнені

~) Исторіи Русской Церкви, ІІВТРОП. Макарик, Т. ІХ, ст. 459.

57-

приміром аначнїщих князїв і вельмож, вецькі,

СКУl\ШНIІ,

Мстuславські

чеві піддержкою та підмогою ства мало-по-малу,

як Острозькі,

богато

ВИШ'іе

инчих 1).

3абе("пе

таких славних оборонцїв, брат

але завзято

старають

ся

простерти

вплив ва вищу управу справаnш всеї західно-руськаї СПОНУlrують архиєреїв що року скликати

загальні

('НІЙ

церкви,

з'УаДIІ

або

собори, самі посилають на тї собори своїХ 1I0ВНОlночників і ста

влять внески за для радикальної реформи церковної та обнови даВНЇЩl)l'О її ладу. Аби бачити, які були тї внески і на сь:і lЬКО вони були авторітеТІІі в

очах

врархїї,

розглянеnlO

дУя lЬНIСТЬ

собора, що відбував ся в Брестї в червни 1594 р. На ПОІ'" за· сУданя появпли ся

дуже

Чllсленні

"посли"

або

депvта ТІІ від

братств: львіВСЬКОI'О, вuлеIlСЬКОІ'О, берестепського, красноста в

ського,

гольшанського,

і "ПрОЧИХ'Ь

nш 01'11 Х'Ь " ,

городецького,

як

сказано

галицького,

соборніl\I

бі.'lЬСН'ІІI'О

aI\TЇ;

Ael\oTpi

братства дали своїм послаnІ осібні інструкциУ, "ПОД'Ь lІечап,'1 и и С'Ь подписами РУК'Ь lI&'нОВ'Ь

сенаторов'Ь

РbJцеРСТВ8 ~.

ІІц

паПОРОnІ так дуже ЧllслеНIІИХ братських представитс.1УВ, ео(.ор

110-

перед усьOl о lIризнав права цеРІЩВНnХ братств і звичайнnіl 1\ РУ І' ЇХ занять що до орудованя браТСЬКИI\Ш I\ІанаСТИРЯI\ІП та церкваМlІ,

засновуваllЯ

шкіл і друкарень,

ТИI\I, ХТО був би

.. ІІ!ЮТIІВНІJI\І'Ь

з загрозою

острого

"I\"Р<lflЯ"

т'hI\І'Ь благос.'10венныl\l'ь братсrllа~l'Ь

цepKOBHbJ~I'Ь"; далї РОЗL'ЛЯllено жалобу льuіВСЬКОI'О братства ІІІЮ псреслУдуваня ЙОІ'О з боку nІісцевого епископа та ухвалсно:

СКИНУТІІ з СПIlСКОllа

re;teOH8

n<і.'l<іnана,

ТОІ'О са:\lОні.'lЬНОГО В.'І а.1\1 ку.

А депутати Duленського 6ратстна подали і"за того внесок,

апн

ДЛЯ усуненя на дал'!' подіБНIІХ стичок братств із еШІскопаl\lИ. таіІ вааl'алї задля завеДСIІЯ

кращо('о

церковно('о

ладу,

заСllувати

в полуднено·західнііІ Руси ста.'1оіІ осїдок патріяршоl'О або

HaI\IiCTHIIKa.

el\JallXa

lli~ля того духовні отцУ собоrа I\lуеї.ш ВИ'·.'ІУ

хати докори від братських послів за допущені аРХIІЄРСЯI\JU lІе

порядки в церкві, 1І0рушуваня церковних, самовільні розводu

lIадужитя. Нарештї братчики Ю'ІИХ порядків що до

29-40,

Іірвтстна,

IІт.

Моск.

пранu.'l і

IOL""lfiB

стадо ДОI\Іаl'атн ся ЗI\Іінu

обсаджуваllЯ

') ДИІ!, I!Вllр, РееСТР1 • .ІІИІІ'}"

8И.lенекаго

AyxoBeHCTBUI\I

сьвящеНІшкаl\JН Ш.'lюбів та Ilнчі

вищих

впи,'ввшихrн В·І. Общ.

Ист,

цеРКОВНIІХ

159-1 р, 111. ЧИс.1О lt>i)\I р.. ІІІ,

Др,

ісгну урндУв

Ч.l"IIt)Н'}, від.

а,

58-

та обнови 'даввього звичаю обсаджувати тУ урядп дорогою В8· 'борів. І митрополит тай инчі

духовні членп

собора, попуска·

ючи сему дома~аню, постановили: "що до бажаня про те, абu ми, митрополит і епископи, порозуміли ся з соймиками в справі при вибори

кандидатів

ва митрополичу та

архиврейські

ка·

тедри, то мп похвалявмо се бажанв і кождий з нас буде ста· рати ся про се в своУм повітУ ва соймuках, було на се потвердженв

від

короля,

тай

про те,

згідно с тим,

абu

як

ми

й давиУще добровільно згодили ся на таке бажане" І). Остатн'і слова вказують на те, що братські посли і перше, на давн'іщих соборах, висказували подібне домагане. Але братства не

обмежили

ся

сим

одним.

Вони

добре

знали своїх владик, бачили Ух байдужність до інтересів церкви й очевидну неохоту й неспосібність заве~ти ДОі'тагані полУпшеня і не ждали від них більше нУчого доброго. Тай ЧИ можна було як-небудь полУпшити церковні порядки, коли владики своїм не мораЛЬНИі'l

ЖИТ6М

l'руБИ31

порушуваН631

церковних

правил

саміж дава.'1И злий примір рештУ духовенства і

вірним?

чому

поступованя

братства

практикували

,вони ЧИі'l раз частїще

инчу

систему

обертали ся за

підмогою

Ось

константино

UОЛЬСblЮГО патріярха і ДОі'lагали ся від него рішучих способів задля викорененя церt:овного

безчинства.

У 159~ р. львівські

братчики писали патріярсї, що будучи завсУгди' присутні на соборах і "ищуще ИСriравленія" цеРКОВНОI'О, вони доси нї В чім нїчого не

DІОГЛU

вдУяти

по

части

ТОі'IУ,

щО

собори

бувають

"безчинні", а найбільше тому, що "Мllящіеся у lІас'Ь БыІІ свя тители

суть

ПОИСТИllllt

скв~рнитеди:

uночествоватu

обtщав

шесн, со женаDIІІ невозбранно ЖИВУТ'Ь, нtцыIf ж~ і'lНогобрачни

святительствуют'Ь, прочіи же С'Ь б:JУДllицаDIП чада родuща.Ап(е

сицевЬІ святите."И, свящеllНИКОIИ'Ь таковмм'Ь мннтся БЬІТИ. I~I'дa обличаше ИХ'Ь на ('оборІ> явt пред'Ь всtми МUТРОІІОЛИТ'Ь, даБЬІ

священницы (тУ, що Dlають більше жінок, і блудНІ. ки) преста.'lll священства, святители

в мЬІ ПХ'Ь

священнuцЬІ

своегО

отвtчаша:

СВ1,ІТІІтельства

ПОСJJушаем'Ь"!

Міруже

~дa

престанут'Ь

Dо('луmают'Ь

І'оре

ОТ'Ь

пеРН'Ье

закона,

ТОІ'да

соблазн'Ь!"

Опи·

савшu далі докладно 1І0РОКИ і наДУЖllТЯ своУх владпк і ІІика-

" Т. І, ст.

АктЬ/ зап. Рnссіll, т.

112-113.

ІУІ IІр.

48.

КОІІJ\ОНИЧ, ЛИТОЯСКІІК нерк.

~'lIil/.

Jlсторіп }')'СГК. ЦРРИВІІ, ІІИТГОП. lIIакарик ІХ, ',·і2-Иі).

59 --

sзяши чорний образ крайнього упадку західно-руської церкви, братчики молять патріярха, аби він "еже на пользу церкви ве sзКОСНОЛ'Ь устрuити

U всяко

ааконопреступленіе до конца встре

биЛ'Ь". Вони вкаЗJЮТЬ і дорогу до того:

"сего ради молимся,

р,а будет'Ь с о в е р шен н ЬІ Й с о б о Р 'Ь на прійдущее лtто 00собіем'Ь твое й святыии и да

9К За р ха

по сл е ш и

с в о его,

ltIужа изрядна: ноЬсть бо. І'10ЖНО О С У же ник О М'Ь (владикам)

11 а

суд

сиД

ти: в с и ж е суд у

о жид а ю т 'Ь 11 1).

Таким

чином братства прийшли нарешт'! до переконанн, що до обнови

ладу в захід.но-руськіИ церкві можна дійти лише

при

ПU1\IОЧИ

Т8КОI'0 рішучого спосо'бу, як прислаН6 патріярхом до Руси СВО6ГО екзарха та отворенв під собора, що поперед усього

його

проводом

повинен був

надзвичайного

остро

осудити

са1\IUХ

західно-руських владик: власне такого суду братства й дома гали СЯ від патріярха

усеї західно-руської церкви.

il\leHe1\1

Щ()-ж робили тї, на І'ОЛОВИ КОТРИХ сей суд кликано,

тоб

то західно-руські 6рархи! ВОНИ добре ТЯl\llfЛИ прикрість свовго

становища і з свого боку шукало виходу з него. Вже скілька років вони не 1\lаЛIІ спок()ю.

одного

боку

те,

відвідав Русь (у перше Ilісля св. ВОЛОДИl\шра),

що

патріярх

скинув 1\ШТРО

lІолита та 8ЖІІВ ИНЧІІХ рішучих способів задля викорененя не· порядків у західно-руській церкві, а з другого

братства раз

у-раз контро),іюваЛIІ ЇХ поступки, l\lіlШlЛII ся до цеРК08НИХ справ, ріш),'ю ДОО\Iа!'а.'Ш ся реФОРlIl

усе те різко

Зl\lіНIІЛО

давнїще

безжурне ЖІІТ6 РУСЬКИХ владик і внесло в него трівОІ'У й не еПОI\іit. lІерше ВОНІІ знаЛIІ одно: заСЛУЖІІТИ прихильність у

t:o-

роля іі забеснеЧIІТIІ ('06і пр()текцою ш~ого-небудь сенатора або IIНЧОI'() б.11Iзы\І'0o ДВ()РОВІІ чоловіка,-а

110

ТОIlIУ l\Юl'ЛИ беакарно

роботи, ЩО ХОТЇ.ш; а тепер от-о? братство донесе патріНРХОRИ, а тоіІ З.'lожить Ot'Tpllil суд над обвонувачеНIІМ, абu ж пuпросту ПРШIІ.'lе

l'pal\lOTY

"ро ('кинеН6. А 'ІІІ богато ж І\]ежu ТОДЇШНЇl\1П

влаДIІ"аl\1JI 6у.'ІО таКІІХ, І:отрі з супокііlllUЮ стати "еред ТIInI су ДОІІІ і

НОНЇ'ІШІХ IlОво;{і8 ДО CKOHeHH'~

еШIСКОIІ)'Rало,

ЖIIНУЧІ:

совістю

1\IО1'.'1и

Я8НО

ВлаДИКJI

ХО.'1l\IСЬКІІЙ і ПОlІськвіJ

жіНl\аll1ll

іl

ховаЮЧIІ

епархінх СЬ8НЩСІІНІІкін, ЖOJIaТIIХ дні'lі і ТРО'lі, за що JЖС дi(~TaH раз від патріярха остру )"В:tI')'

1) А.

1687-1

:1. 1',

т.

1\',

IІр. ~З.

бп

ЖІІТЮ І\()ТРОХ не н а іІІ" ,'10 би СЯ ка

загрозою

СВОЇХ

остатнїіl ВIIК.'ІЮ-

60-

ченя с церкви j владика перемиський Михайло Копистеаський те ж вившов на катедру в жоаатому

з жінкою; новоіменований у

станУ і ве розвівши

р. володимирський

1593

ся

владика

Ипатий ПотУй I)lав ще важнУщу канон'і'lНУ перешкоду

до

іме

поваая його епископом, бо він аа молоду якийсь час явно був

ПРИХИ1lЬНИКОl\1 протестантства (а, як пнчі кажуть, і при тіВІ його крайньо'і секти,

що

на

піп

львівського еписк()па Гедеона Балабана тріярх

декрет,

аби його

скинути,

і ариянства

жидувала);

вже

двічі

аа насильства,

проти

видав

па

що він ро

бив львіВСЬКОВlУ братству j що·ж до луцького епископа Кирила Терлецького, то не було такого тяжкого проступку, аби його аа те не обвинувачували сучасники, а ще в кім судУ вит()чено

цес

за

cel\JY

владиц'і

нечувано-гидкий

проступок

селянсько'і дївчиии. ПитаЄI\JO,

появаl\lИ,

що

лише

скандальний про

знасилуиаН6

братство

чи могли

недавно

р. У володимирсь

проїжжо'і

чи I)JOГЛИ т'і владики

кійні супроти того, що львівське

над НИI\18? Тай пзагалї,

1594

страшенно

перед

вони тю\(

бути

домаl'ало

СІІО

ся

суду

згодити ,ся з новими повстали

західно·

руській церкві: з братствами нового типа, з їх правом д()гля

дати за ЖllТ61\1 духовеиства, 1\1ішаН6ВІ до мін'істрациї,

домагаНЯl\tИ

справ

реФОРВI у церковніl)1

перестаННИl)1В апеЛЯЦИЯl)1И

до

суду

ладї,

патріярхц.?

сатель, анонУмний автор "IlереСТОРОІ'И" кому еПIІСКОПОВИ Кир., терлецы I\Jуy

церковно'і ад з 'іх без

Сучасний ПИ

вкладає в уста

ось

яку

дуць

характерну

бе

сїду, котру він буфм-то ВІав до своїх с()братів-владик і котра найкраще рИСУ6 'іх тодУшн'і тріВОІ'И: "Тепер східні l)IRЮЧИ вільну дорогу в аеl\ІЛЮ

l)IOCKOBCbKY,

патріярхи,

будуть част() ЇJДИТИ

туда збирати В\UЛОСТИІІЮ і, їдучи в Москву й ІІазад, не ПРОl\ІИ: нуть і нас; I)lаючп ж KOPO.'JЇBCЬKi

A()3Bi.'lblli

l'раl\lОТИ

на

прав()

чинити суд і РОСIJорSlдженя в Ilашій церl.ві,

певно будуть що

разу користувати ся своїм праВОВІ і почнуть

анов калаВ1УТИТИ

мсжи нами. Адже·ж 6реl\lія скинув уже одного і яку нечесть аробив іІ()му

СИI)I!

прп

l)ШТРОПО.'1uта,

ТОlllУ Ж і братетиа

110-

твердив, к()трі будуть і тепер уже в наШИ1\1U lІереслУдувачаDІИ: хоть

'101'0

Й lІе буде, ти вони "валять на нас і обжалують пе

ред Ilатріярхом; а нас

із

а по

епископства,

T()l)IY,

як

не дай Боже,

сконуть

ти скажіть самі, яка то буде

кого

нечесть І

Господар король дарув нам l'ідноств ваші до живота і ие від бирав' від "Укого внакше, як лише аа тяжкі простуuки, за котрі

"арають СnJертю; а патріярх на пусті

нас збезчестити скинеН6М!

gевоЛЯ

!" 1).

Абн визволити

Судїть

ся з

обмови

може

же самі,

сеї

яка

"неволї",

кождого

се

тяжка

владики бу ли

готові зважити ся на все і поперед усього спробували бороти

сЯ проти найближчих своїх противників

братств. Вайлютїще

йовів таку боротьбу львівський владика Гедеон Балабан проти _ісцевого братства: він устроював узБРО6ні наїзди на братські _анастирі і церкви, 6лИЧНО

виключав

у патріярха;

РОЗІ'ОНЯВ Їх учителїв і сьвященників,

братчиків із церкви,

але всї тї

інтриtував

проти

пуних

способи не доводили до цїли і Бала-

6аНОВИ таки ие вдало ся зломити

сом Яl~ сам він протягом

своїх противників,

сеї боротьби

ТИПІ

двічі J)1ало не

ча

втратив

епископства і в нападї безсильної злости доходив до такої не

самовитОСТи, що одного разу приїхав до львівського католиць кого арцибіскупа і непІОВ би

то впавши

ЙО;\1У в НОЧИ,

З пла

чем просив увільнити його, владику, з неводУ патріярхів,

обі

цяючи слухати папи РИnІськог0 2 ); а як виражає ся другий су

часник, Балабан nІучений браТСТВОnJ, доходив до такого стану, що був бп рад

Римлян

3 ).

узятп собі на ПОn1іч

самого

диявола, а не то

lIримір Балабана D1YCЇB переконати владик про те,

що марна боротьба с противниками,

енерtія. Подібна боротьба братства булп

ЧИСТО

була

би

міщанськими

у котрих

лехка

така

незломна

давнїще,

товаристваnш,

поки

ще

в YCЇn1 під

·даНIIDШ власти епископськііІ; але тепер винп вже виіішлп с того становища і виступали на тверджених

вищuю

праві

інстит),ций,

церковною

прuзнаних і по

й державною

властю.

OKpiD1

ТОІ'О братства СТОЯЛИ за праведну і всїIl1И 1J0хва.'lювану справу: зntaгали завести кращий IJОРЯДОК церковний,

яких доси і не було

на

Руси,

завоДu.'JU

учених людей, і сиJ.\IИ заходаDШ с КОЖ,:(ИDІ собі чим раз більші симпати'і в усїх

отворяли школи,

друкарнї, Дllе!\І

верствах

DШОЖИ.'1И

заВUЙОВУВIІЛИ

західнu,руської

суспі.'lЬНОСТU та притю'али на свій бік навіть князїв і значних шляхтичів, що радо записували ся ДО братських реєстрів і по nІага.'ІВ

ім і боронВJJИ

'іх.

1) Актм 3аll. Р., т. ІУ, ІІІ'.

Ясно,

що боротьба с таквJ.\Ш

14-9,

211.

") Про сей поступок J)ала6аlll\ :\(1 IlistOI, Russ. Мопuш. IІр. 181;. ") АктЬІ 3ап. 1'. т. 1\', ІІІ'. 65.

ет.

сыll\'швB

П<)тіи І1ІІ:\ТllіІ

Потїil.

про-

Suррlеш.

62-

тивниками ще більше діскредитувала архиєреїв в очах Їх вір_ них, що й без ТОl'О втратили вже давно всяку пошану до CBOЇ~

негідних пастирів,

збавляла 'іх остатнїх спільників

у найближчім Ум, шляхетськім околї. Очевидячки, владикам лишало ся одно:

навіть

пі;{дати ся силу

обставин і постарати ся по змозУ проладити ся до нового

рядку справ і ЙОl'О домагань.

Деякі

ознаки

такої

[11І

переl\lЇни

по части вже й стали ПQказувати ся в поведїнцї декотрих ар

хиєреїв, напр. митрополита Рогози та ще більше lJереМИСЬКUl'О епископа Михайла Копистенського,

прихилити до себе опінївю l ).

львівських

І хто знав!

як

що

очеВИДЯЧIШ

старав ся

братчuків і дорuжив їх· доброю

би

західно· руські

єрархи не ма.Щ

тодї піддержки з БОКУ, то дуже лехко DIOI'ЛО стати ся, ЩІІ, не

маючи нїяко'і

Dюрально'і

опори

своїх

змаганях

uборонити

старий, всїми осуджений лад справ і збавлені всякu'і СЮШJати'( серед своїх вірних,

вони не довго виступали би Уllерто IlрllТИ

реформацийного руху в західно-руській церкві, і TUДЇ l~еРIЩВllа реформа настала би спокійно,

без струсів. Але

як 'іх виступ ЧИDІ раз однодуmн'іще

що

були й далї

все l'олосн'іще

&ірними

чути

б,У ло

православній І'ОЛОСИ,

щО

церкві,

за П l\Jсжаl\1U

піддержували

любоі ЗDlаганя православних ерархів і виражали тию до 'іх БУЦ'іDІ-ТО

нридавленuго

представителїв католицькuго

ТОІ'О,

DJipy

uс,Уджувано в рядах осіб,

стаНUВllща:

духовенства

властс),

юшу СlIАша

то були І'ОЛОСU

особливu

6зуітів;

Розглядаючи ві своєї тuчки погляду. порядки та ЗВllчаї прав.) славно-руськu'\

церкви,

католицькі

Ош'uслови.

РОЗУl\lі t> ся, не

DЮГЛИ похваляти богато ПРlІкмет ЇЇ сuборного .'J:lДУ, напр.

бору

духовенства

сьвіТСЬКИІ\IИ

ЛIOДЬDIИ

та

І1рава

ви

учаСТІ!

у церковних справах, і через те давно вже Т!JеРДIІЛИ І1рО

Їх JlО'

неволене БУЦ'іl\I·ТО стаIlонище РУСЬКОІ'О зуховенетва. Ще в lі1ї7 р. У перmіJ\I виданю СВО6Ї кнш'и "О jсdпшkі

kos(·iola·

Buzc~oc,.

єзуіт Скарі&" розбираючи основні І1рИЧИНИ ('лаuости й беаладя

західно-руської церкви,' осuбливо

злорадо

вкааував

ІІа

факт

IJоневолевя РУСЬКИDІИ свіТСЬКИl\1И ЛЮДЬDIU своїх lІаеТllрів і УllраВll НПlШ! навіть БУЦЇ!)I- ТО в СІІравах віри. Нонву сю Скаріа вважав

') Дни. lIoro IIІІСЬJlО ДО ІІІІХ ів пра!!Дати себе і3Зі1

IlР.

42.

2:t

rp)'AIIII 15Н2

)І .. ДС він

ІІКИХОСЬ неКОjlнеrних чутuк IIJlО Hero.

АJПJ.l

CT")la~ СК :3<1(1.

ВIІ

1'., IV',

63-

срраведливою божою карою, що постигла православну врархію 8а П

відступленє

ХТО,

від

каже він,

роклонитн

са

власти

римського

первосьвященника:

не хоче слухати старшого,

I)IОЛОДШОМУ 1).

Від

тоді ДУ1)Іка

тон

про

МУСИТЬ

підданство

руського духовене.тва світським ЛЮДJlМ стала спільною точкою У католицыихx духовних і ВОНИ

повторяли

1'і на вс'і

лади як

у сво'іх писанях, так іще більше в особистих зносинах із пред стаВDтеЛJlМИ захіДUО-РУСЬКО1 єрархії, збогатьома с котрих вони рриятелювали. Можна собі лехко представити,

як 1х

розмови

виливали на l\lало образованих теольоІ'ічно, але привиклих

до

властолюбства та самовол'і руських архиєреїв, щО ЇМ так при кре бу:ю Вl\lішуванв зsi Ух поступками

братчиків у церковні

В арtументаци'і

любили особливо старанно розвивати врархічно'і

власти,

західно-руські

тоту точку опори,

справи

католицьких

та

догляд

теольоtів, що

тезу про гідність і межі

владики

находили

власне

КОТРО'і Ї1)1 хибувало до принціпіяльного ДО-.

казаня 'іХ виступу проти церковних братств і навіть роспоря джень

патріярха

константинопо.'JЬСЬКОГО.

треба

знати,

дО

ЯКОГО краю договорювали ся тодїШнї католицькі теодьоtи, осо

бливо 6зуіти, боронючи Й розвиваючи свою тезу. Коли простий

сьвященник, на ЇХ хибне РОЗУ!)lіН6 доктріни про ЦІІЯЦИЮ, був "творцеl\1 самого Творця", то

й гідність власти епископської! віри

признавав

вязанj

CTYXODI.

с.'JЇпо

ся

Авторітет пастирів у справах

uеЗУl\IОВНИ"I,

безсуперечно

Натурально,

що

сп

іти

в собі

сuБОРНОl'О

прінціпу

CbuiTCbK8l'1

ними,

R.'І6рикальна

як

правосдавної

були

вівцї

теорія

їх РОЗУ!)I,

lІересуда!)lІІ,. рішучо

вони, "ТВОРЦї самого 1'ворця", вати ся

світські люде

за

серцю руських владик, і противно: сяклпu IIlляхеТСЬКlI!)Ш

транссубстан

nка-ж була висота

не

па

була люба

наскрізь I)lіг

цеРКВlІ,

обо

за

пере

ПО"lістити

ІЮ

КОТРОІНУ

!)lу~ЇJШ В певних I)ІСжах

підда

ЛЮДЯ31 і IІрll тому не ОДНИl\l КНЯЗЯ"1 і знач-

8Иnl шляхтича!)I, але іІ IІРОСТІІ!)1 "Х.'lошtDІ, шеВI~Я1)1 і КУШНУРЯDl".

Із КЛ6рика.'1ЬНОI'0 1IОI'ЛЯ;1У і заХОДІІ

caDIOI'O

патріярха,

що

да

рував братства!)1 такі Шllрокі IІОВНt)і)lUчія іі віддав під 'іх догляд духовенство, 1/0казува.'І1l ся саnlOвільнunш,

і по

TOl\lY

декотрі

В.'J:lДIlКIl

явнu брехали,

навіть беапраВНUDШ

БУЦУ31-ТО

патріярх

1) Твір CKapГll 110:uіщ. у \їl т. l')·ССК. lIC1'opll'l. l)uб.Ііотекu, lос. rilat. ст.

487-48/j,

"ради прuБЬІТКОВ'Ь

своих'Ь,

64НОВЬІя,

неСЛЬ1ханнЬ1Я

кановамт.

",,"ТИВНЬІя братства людям'Ь ПРОСТЬ1м'Ь подаВaJJ'Ь 1 ). Але, рівня ЮЧИ свиУ врархі'Jиі права до прав католuЦЬКИХ біскупів, РУСькі ВЛ;ЩИКИ тим більше 'JУЛИ нерівність із НИМИ в ИН'JНХ, сьвітових

.. іднur.инах.

Католицькі прелати й біскупи

не мали

понятя

про ту скрутню, В якій були вони, руські архивреУ, що вази

ваЛИ снив становище "тяжкою неволею". Перші :ХВІіЛИТИ ся, що Ух вірні

самі

любилв

сьвітські люде не лише не оруду

ють НИl\IИ, як се робить .св у православннх, але ПРОТИВНО, слу хають ІХ слУпо в духовних і навіть у сьвітських справах,

внни шанують Ух і щедро дають Ум усе потрібне,

Вl'е натякали, що так само стояло

би і правомавне духовен

СТИО, як би воно признало старшинство анали,

що

ВІІлина.'lИ

. урядникаl\1

католицькі

на

папи.

біскупи

засідали

справи;

що

державні

у державі, мали титул

ва.1И ся великою пошаною;

лежні, окрім папи та по

що

при чому

вони

Руські владики сенатУ

були

сильно

рівні

вищим

"князУв" і скрізь

користу

ЩО вони нУ від кого не були

части

КОРО.!JЯ,

але й ся

за

залежність

була більше номінальиа; ЩО вони ве.'ІИ пусте й роскішпе житв,

lІересичували ся зив Ум за се JJЮДЯl\l

і ні'хто не мішав ся до сеl'О, нУ хто не l'рО

судом і сквненвм;

насильства,

часто

кари, бо не хотУли

судів і все моглн несеня

процесу

щО

ВОНИ

сповняли

признавати

над

проступки собою

знівечити Їх декрети, до

РИl\lУ

на

суд

робили

сьвітськпм і

власти

не

ДОl\lагаючи ся

напи,

Сему

l\lали

сьвітськнх

пере

веЛЬМОЖНО)I),

становищу католицького духовенства даВlIО вже богато західно

руських врархів завидували: вонн й самі змагали до такогож

станонища, старали ся в усїм наслїдувати латинських собра.' тів, переймали спосіб Ух житя,· навички, иавітlо пороки, але дійти до повної рівности З НИl\lD нїяк

не DІІ.ІІ'ЛU.

пиняло сему? Ріжоість обряду або, ДОКJlаднУще, JJежність від патріярха.

Що-ж

В очах більшости руських

точка не була дуже в.ажна, і вони

пере

epapxi'lHa

давно були би

за

ВJlадuк ся

rOToBi

про

mіняти сю залежність на lІідданство ромському пеРВОСLвящен никови; та доси їх здержувала

сьвідомість

ді6НОІ'О кроку, і через

волілн

те вони

ризиковноств

lІевне

теперішнв

по

нїж

непевне буду ще, ТИDІ більше, що до дуже иедавна власть оатрі-

АвтЬІ зап. р"

т. ІУ, ст. tЮ і !Н2.

ярха зовс'[м .Але

ве

було

JtOMY

тепер,

була

мішати коли

65-

для

ся

вих прикра, а дома,

до

владики

ЇХ

житя та спиняти

вважали

sеволею", коли вони що IІlівути

свов

чули

на Руси, ВЇ іх самоволю •

становище

"тяжкою

над собою бурю патрі

яршо'[ власти, коли узброєні патріЯРШIJІІШ повномочіями брат ства пильно

слїдили

за

Dоправи і раз-у-раз

кождим

жалували ся

сьвітські люде заДУllІаЛИ рядків,

порушили

'[Х

кроком, домагаJJИ

на

радикальну

питанє

про

них

патріярхови,

реформу

наворот

ся їх

коли

церковних по

до давв'[щоі

системи

виборности врархічннх урядів, проєктували заснувати на Руси

сталий

ос'[док

патріяршого

екзарха,

почали спонукувати патріярха, бор задля суду над товили

ся

поступками своУх

церковним

вало 'іХ більше від

коли

нарешт'і братства

аби скликав надзвичайний со

реФормам,

рішучости

єрархів, що вперто про тепер

нУщо

скинути з себе

не

здержу

залежність від

константшlOПUЛЬСЬКОГО патріярха, в котрім вони бачили головне

жерело лише

своїх

бід,

коро.1Ь

слУдків, щU ГРОЗИВ пер і сеіl нУйше; бо,

піддати

ЗІ'ОДНВ

ся

накликати

видавав

KP0J-:

РИі\lСЬКО!\IУ престолови,

ся

Їl)l

!\Іенче

cuuop,

більшу

чуте духовної сJJілыІстнH о Ух віРНИі\IІІ? рість нравославннх дО

НИХ

остаНКIІ

над

НUlI1И.

про

характер

ІЦо-ж

J1среl\опань?

пошани і тодї до

ТЩ'О

дїшиїх

ЗОВСУ!\l

сл

lIa~l,

представuтелУв

не

6уло людей

ДО

ЇХ

щирu

'ІІІ

!\lOже сила iJ щи давно

ся

щО

1)ІИ знаємо

ОI\ОЛУ,

їх

з котрого

ВИХОДИЛU

особистих

певний вивід,

на при

ЩО серед ТО

аахУдно'РУСЬКОГО

втраТIІЛИ

соБОРНОl'О суду

паСТПРСЬКIlХ обовязків і т. п.,

аробllТU 811lЦОГО

Що-ж іще !\НJгло

вірні

ОЦїнки

нара

як би був скли

безпосередно

нїж дав

владик

ТІ,) з усего,

Те

IІРIIНЯТЯ УНП? ІІО

ДО!\JaI'а.'Ш

більшс

кмет, ПОСТУJJків, відносон

від

шляхетського

просто

І\атедри, а ще

nlожиа, баЧIІТЬ

Алс

Jlсрсконань,

вірувань

заХЇДНО-РУСl>кі владики єрархічні

багато

юнрого ДО!\JaI'8ЛIl ся братства.

здеРЖ'уватIl за~іДНU'РУСЬЮІХ аРХИtiреУв

крок.

РИЗИКОВНИІІІ,

небезпечність,

аби

немилих на

на НIIХ сей рішучий

лишаючи ся в православію,

жені БУЛIl на далеко каниіl

ся

забеЗПС'IИТИ Ух від тих

г:шБОJ-;О

духовенства

віруючих,

сьвідо!\lO

відданох праllос.швію. Бі.'1ьшість Їх то Uу.1И люде байдужні ре лїtійно, як Н:Шр. луцькuіl влаДUJ-;а

Кпр. Терлецький,

трого сучасНlШП і ронїчио J-;азаЛIІ, що ЇХ ЗОВСЇ1)1

про

ко

не І10дивува.'10

-66 6и, ЯК би сей владика навіть ПОТУРIJИВ ся ;1) У других,

маП0

обрааованиж, чувство віри було не більше як наВИlJка до п!)а

воманного обряду; нарештУ у третУх, досить образованих тео Jlьоtічно. не було теплоти віри і вони були дуже заражені думками, незгідними 3 чистим правосланівм; такий був напр. найбільше вчений с тод\'шнУх архиєреїв Ипатий ІІотій, що аа.Мо.'10ДУ був у ріжних протестантських сектах і по тому хоть 8НОВУ

навернув

ся

соБОРНИIН

його

лицьку ідею

С8

на

православів,

прінціпом

церковного

все

та

ніколи не годив

ГОРЯlJе

одновладства.

Він

боронив като

був

прінціпіяль

ном противником церковних братств, баlJИВ у них вираз прінціпу не православного, а протестантського і вважав вретицькою ca~IY думку про право УlJасти сьвітських людей у церковнох справах.

"Не думаю, обурював ся він, аби найшов ся чоловік-християнин, котрого

би

не

вразила

руські

владоки,

людей,

реnlісників,

шидо

та

тота

від

що,

присвоїВШИ

гірка

кровда, яку

кого·ж?

Від

простих,

поюшувши ре3lісло: собі

власть,

по-свовму

свої богохульні пастирів

ilого

та

переинакшують,

вретицькі

безчестять,

від сьвітських людей,

llотїіі

Cal\IIIM

ДУІНКИ лицюють,

баЧIІВ

на

від

rючаТUI>

злуку

ось

ЧО])ІУ

він

таlС

на

ево'іх пранних !lНХ U • 2)

цер

братств і вааl'алї

вресїв,

запопuд:шво

римською церквою, в котрій

.'JІІШ

СЛОВО;)І бо

котрі,' на

його думку, грозили потопити захіДIІО-РУСЬКУ церкву протестаIlЦИЗ])IУ;

нuжицї

церкві

перекручують

неславять і брешуть

ковно·реФОР3lациitніnl руху, що виходин

ПОСllOЛИТИХ

дратву,

щнн'ожу

одним паСТИРЯDl, без пошани поводять ся з

жим

терпи~ІО "IН,

хнилнnlИ

дбав про

її

бачив "л'lшшііі порядок'Ь

и справу", Так як IlотУй, думало тоді більше або меllче дужс богато західно-руських ДУХОВНИХ, не .'JІІШС вла;tIlКIІ, алс й ар химаидрити,

іJ'У])IСНИ та ПРОТОIIОlIlf:

через даровані патріярхаDІП

""Іежо

'i1\1

те-ж видавало

ЛЮДJf

UОСІЮЛJfтwе

ПРИВИЛСI'іи, як'Ь на братства, Tal~'Ь тСж'Ь ІІа РОЗ~IaИТhlе

сп,

що

ЛJfСТьІ

ClIpaBhI",

розмножило ся не мало ріжних сект і 6ресїн 3 ). J\lариі rюбою ван.і єресТв, що буцїм-то

них

братств

взагалї

грозили православію

чсрез

1) ')

Аповріаіс

АктЬІ Зап. Риссів, т. І\', IJР.

l'усск. Истор.

В~lішуванSl

Русск, ИСТ, Баб... , т. УІІ, ст.

IJali... ,

т. УІІ, ст.

[)5.

110-1 t 7.

боку

сьвітських

12(6.

цepl~OB

людсй

- 671

церковні справи, були

.рархів,

котрих

подекуди

іще бодай

самовиправдаНЄJ)1 для тих

трохи трівожила

недалев:а зрада

батьКЇВСЬКО'l віри, і вони навмисне немов би зажмурювали О'lИ ва основні ріжниц'l межи православіЄJ)І і латинством чиЛИ

тї

ріжниц'l лише в церковних обрядах,

ВИХ саму суть

релїtіJ. На

скілько

ИН'Іі ба

;

що '1инили

всУм їм було

Д)JЯ

байдуже до

ДОіматів православної віри, видко с того, ЩО договорюючи

ся

рераз із польським урядом і вищим католицьким духовенством

про У1\IОВИ унїї, кість

обрядів

владики

хоть і старали ся вимовити недоти

церемонїй

словом

не

згадували

основно

визначають

західно-руської

про

ЇЇ

її

від

віровченє,

латинської

"артикулах" або умовах унУї

богато

церкви,

про

тУ

церкви;

гuворило

але

анУ

доtми,

що

за СЯ

те

в сих

про

права

владик, про l\lісце для них у сенатї і взагалі, аби король дав їм такі са1\ІЇ вільности, цибіскупи,

біскупи,

ЯКИJ)ІИ

користували

пралаТIІ

все

СЯ в державі ар

рИlнське

духовенство. І)

Правда, пuсилаючи своїх повномочників до Риму і подаючи їм для пап

текст

поклали

l\Іежи

і в унїї

беа

ніlН

остатuчних ТИ1\ІИ

Уl\ІОва1\ІИ

псреl\lі!lИ

ПОС.1анию

до

у 1\10 В

унїі,

точку

IІЇнх та обрядах

lІапи

К'Іllnlента

східної

коли

було

перше

У1\IОВИ )'нїї. Та як же

ких

єрархів,

іl\IСНИ своїх

УІІІ

вони

сяк-так

110

СIllIСІШПИ

проеи.'ІП,

аби

ІІотїй

СУj)ш1ву,

ЩО ЯК

рішучо, то В РИВІі

части, як ее ДУВІ8В і пап

розглядав

1І0СТУПИ.'ІИ

дuвірителїв

задержати

сьв. Духа, а в сuбор

цеРI~ВИ". І не було

піддержанс

lІунциіІ,

дозволу

і В.1аДики

В і Р і, таіінах і всУх цере1\ІО

llСВНО ІІДОВО.'ШЛІІ би ному, бодай СЬІШН

ДО

доі1\IУ про вихід

!llОжна було Їl\l .'1ишити ся "1ІІН1 би ее ДОl\Шl'аВ6

що

D1UТРОПОЛИТ

з.'10жені

IІладикаВJИ

ПОВНОl\IОЧНИКИ західно,русь

Терлецькиіі?

УНЇЮ в РИВlі,

вони

ПрпііВІаЮЧИ

з о в с Ї ВІ

В і д

ре К.'1 И ся пра в о с л а в ін, осудили веї тї тuчки віровченя, в

воно

доти

ПРОКЛЯЛП

котрих

всї,

на

і ЩЮI(ляті

папою,

н ЯЛ

Р и ВІ С Ь І, У

ва1\lП, ЛК

ІІа

вони

ріжнили

їХ

СЯ

ПОНІJТЯ,

від

СХИЗ1\1П

другого

боку

в і Р У з УСЇВІП

IІU.'10жеві

не

лише

трвдентські1\1 собuрі. Навіть

РИI)]СЬКОЇ

.Й -

на

та

прп й

пuстано

<1>.'1ЬОРСllтпнські1\l, обрядu

тай

ос)'джені

3 О В С Ї 1\1

Уї доктріна1\Ш саВІ і

церкви,

єреси,

а.'1е

цереВІ0НЇї

схіДПОЇ церкво, про недотпкість КОТРИХ В.'1адики иікдува.1П ея,

Актм 31.111.

l'occill,

Т. І \', пр. [,.І, і;,;,.

68 очевидячки,

біJlьше

рішучо,

крайвьоУ ввіЧJlИВОСТИ погляд

будуть

не

ДОЗВОJlИВ

папа

Jlише

тай то ве всУ, а лише

противні

вчевю

ФОР31Ї

тот), що ва ЙОГI}

католицької

церкви

і не

перепиняти муть спілцУ руських уніятів З нею. l ) І що-ж? АIlУ митрополит ан:':

який

стувати проти того, вказані 'ім

Довірниками

лах" ун'ії. По спавних

'іх

владика і не подумали

ПОВНОl\ЮЧНИКИ

в посланию

с'ім можна

вірувань

здержати

инчий

ЩО ЇХ

зради

до

папи

владпк,

батьківської

зради вони ва раз доходили

ся

остатнім

чаСОl\І

у західно· руській догляд

до

церкві,

через

тріярсї; а

110

друге,

КОРОЛЇВlJЬКUЇ

чи l\lОl'ла

І~ОЛИ

ДВОХ цїлей:

ПО

перше:

ща

реФUРl\1П

підаН6

жалобп і

вона

цУву сеї

СПОХУ

братств,

набували ззраЗОl\1

ПРИХПЛЬНUСТIJ,

за

в SlIiїI\] ВОНИ опи

розпuчату

дїяльність

сьвітських людей і безперестанні

в Формі

та в "артику

віри,

сливо виходили с того ПРИКРОl'О становища,

вили

l\lсжі,

судити, яка то була щирість право

західно-руських

від

запроте

переступили

'іх

ПU311ТlIнні

опираючи

під

на ІШХ па

СН

KOPIlCТl1

на

котру,

вони надїяли ся тепер ЗЛОіШJТИ ненокірнпх братчш-:ів і всилувати своїх вірних,

аби безсуперечно ніддава.'111

авторітетuвп; нарештї

СВО6Ї завітнuї ціли ськu-каТОJШЦЬКИl\1

- надіНЛIІ - зріНlI3НН в AyxoHeHCTBOI\I.

переговори про унїю,

влаДIІКU

rpaltlOT,

дарованих

l/атріярхаl\1lI

остатнїх

нла.СТIІ

була заявлсна заборона

що дійдуть і ДО

дp~'I'O'l'

нранах і вілыlстнхx із ПО.1Ь І

ось,

поперсд

аби кuроль видав унївсрса.'1 ПJlU

оідданстно

ся,

їх цаСТllреЬh:Оl\JУ

(;<1

СКОJlО

Ch:aCOBUH6

братстнаnJ

таіІ

сьнітеЬЮ/I\I' ЛЮД'1l\I

ДОI\ШГ:LЛИ

а611

ЙUГО

l\lішаТIІ

з'1хавши ся до купя, З.'ІОЖU:ІІІ

бuрне означеН6 про анаТСl\lаПIЗUНаІ/6

ський чоловік,

зважить

ся

" В 'І,

lІаСТИРСЬЮll\1

задушевна

аахідно,рус",-;их

думка

в 0І1lI ,

ПJl()

СН ДО ду

то вла

HC:lIOB

со

ЯlЮ сьиіт

ДУХ()/ІІШС вданаТIІС/,"

uocTaIlUBal\l.~)

нс

БІЖУ

КОЖДОГО, ХТО,

СІ/раВІ>І

і прuтивити СЯ іх

будучи В IІраВОСЛRвію,

зі СIІUl:и

illlCHCl\l

ХОВНИХ справ j і КОЛИ КОРО.% водав подібну ааБОрОIІУ, дики,

ся,

СН.'111 іІ ДIJIСІІюеТl1

ЦСIЖОВНИ1Н

CJ!IIch:ouill,

початu

Ti.1bh:o

усього

Іірархів,

ес

була

ті.'ІЬКО

даllllН

що

ДОСІІ,

СЬDJілu UIlIlIОВIІТП її так nНI/О

і в такій наказуючій ФОРl\lі. Але

ною

AapCl\lHO

відступництва

влuдИlШ

від

віри

113ДЇЯЛІІ

ся,

lІіддержку

ЩО

д()бувши

держаuної

І) IІС10ріll Русскоlt I{СрКRИ, IІIIТI'IIІІ. М;LКI1IШIІ, ІХ, СТ. :!і І,

~) А_тЬІ Зап. 1'., т. JУІ i -I'"

;15 іН:!.

:177,

ці-

В.'.ІаСТIІ, ЇI!lS і Ю:!.

Ум

удасть

r.я

здїйснити

69 своУ

влаСНOJIюбиі

DОМОЧИ зверхиїх способів довести .,а послуху:

иебеспека,

дик-відступників,

що

ключно на себе оборону самі дали повід людей

до

І'розила

заставила

до

вірі

сьвітських

церкві

людей

православія й таким

ще більше

церковних

иаміри

справ.

при

своУх віриих до покіриости

рішучого

вла ви

чином владики

вмішаня

Скоро лише

від взяти

сьвітськнх

переговори

владик

із польським урядом що до унїї стали остаточно звістні, князь Константин Острозький видав окружний

вославних

nJешканцУв

наЙnJеньшого хитрими сьвіта

стану",

каверзаnl

сеl'О

та

духовних

вселукавого

запаnJорочеuі

равши

ся

одинокоУ

ся

l\Jежи

диявола,

пітьмою

давцю, відорвати від

праВ;\1l

правдивоУ

собою, і

гочестивиіі

КН11ЗЬ

за батьківську

<І

переконував

віру

проти

ииnш силаnJИ ПРОТИВИТИ

ся

принаджені

східної

подібно

ЛИХШ\J

потайно

христопро

немов

uеззlОВНИХ,

усїх і КОЖ;\Ol'О

ЇХ

віри,

ІО;\ї

погубу";

відступників

КШl3Я Острозького зірвало С11

та

славою

похоти, наші буцУм-то

правовірних,

собою

найбольшого до

стали вовкаnш та відцу

сьв.

ОІ~аянні,

всУх нас,

та скинути

"ОТ'Ь

сьвітських, що "лихими

пастирі, l\ШТРОПОЛИТИ із еПИСКОllаnш, згодили

поклик до всУх пра

Литви й Польщі

через те

6:18-

стояти твердо

і зрадників і епіль

паnJіраi\l1).

зага.lьне обуреН6

На

ПОКЛИК

против

врар

хів, що знеславили себе зрадою віри:

захвилювали сн право

славні

актовних

l\Ііщане і почали

су дів свої ЩЮТССТll

it декотрі

церковні

подавати

проти

заходів

братства,

до

єрархів;

ПJ!И

ЧОDJУ

то

КИЮ'

ріжних

савlО зробили

члени

львівського

~paTCTBa заЯІШЛИ в своїм протестї, що вони вже не признають

врархїчної

В.'lасти

nштрополита-віДСТУllника

братство те-ж не схотїло

слухати

;

берестейське

владики

він

повідники

братства с церковної катедри і в дру

коваНІІХ

брошурах

різко

ВИКЛЮ'ШВ

Ип. Потїя

і lІезаБОРОDJ після ТОГО виленськоl'О

іюго

СВ061'0

осуджували

поступоваН6

.'І1Іта та іІого

однодумцїв,владик і явно

православну

людність

15!);;

міста.

Далї,

р., зеnlCькі І10С.'І1І від воєводств:

DIUIICbKOI'O,

НОВОІ'радськоl'О,

Варшави на tенералыlІпп

із церкви, а про

проти них

початку

СЛЇДУЮЧОl'О

КІІЇВСЬКОI'О,

полоцького іІ инчuх,

СО"І\І,

АктЬІ 3аll. Россіи, т. Н', lIР.

DJИТРОПО

бунтували

ВО.'ІПНСЬКОI'U, пробувши до

подали ЇВІенеВІ своУх виборц'ів

71.

-70просьби

королеви,

аби

епископів

ПотУя

Терлецького

ски

нути 8,а те, що без відома православних і своїх духовних стар ших

патріврхУв Уздили

до Риму і

самовільно

власти папи; а по тому т'і самі посли

піддали ся

с князем КонстаНТПНОI)t

Острозьким на чолУ, 8аявили врочисто, перед лицем сойму, що вони і ввесь руський

нарід

не

будуть

далУ

владик аа своУх епископів і не допустять в на

своїх маетностях 1 ). Домаганв

ріжні

грамоти,

грозив

остр ою карою, коли і

не

Аби

втихомирити

відступників-владик,

перестануть

вони

не

ся"

для

тих

слухати

проти

король,

оборони

нижчому

будуть

"бунтувати

сї розрухи,

видаиав

міщанам

признавати

Їх духовно'і власти ЇХ

духовенству своїх пастирів

них,

авиленських

братських проповідників (СтеФ. 3изания та двох сьввщенників), за ввне бунтоваН6

ПрОl'нанв

народу

меж державн.

против

врархії,

Рівночасно

навіть засудив

король

на

делїкатнУщи!)IU

способами старав св впливати на представителУв православно

руськоУ шляхти:

писав

листи

до

Коистантина

в них,

вони,

яко сьвітські

люде, не I\lають права

розбирати, а ТИl\І

менче віДltи

навіть

що

ОСТРОЗЬКОl'о

й ИН'ІИХ стараючи ся вмовити

дати те, що зробили їх архипастирі, бо, писав король, "право орудованя в справах віри й спасенв, належить ВUI~лючио вла

сти пастирів, а ми обовязані йти за ними, не розб~раючи, навчають тУ, котрих Дух сьвятий дав кінця житя" 2). чисто

Але православні

католицького

противного

йому

нам

на

не могли

прінціпа й поступали

прінціпа

держати на

православного:

щ()

провідників до ся сего

підставі

а то,

зовсУм

вони

дили, що "без відома і дозволу східних патріярхів,

твер

без нарад

духовного с о б о ра, та без волі й згоди с ь в і т с ь ких с т а

н і в, і значних ФаміnУй, і простих права робити

нУяких

Формі і майже в таких представителї

ріжних

за

відступниками

міщане й

т'і

Архив'Ь Юго·3ац.

140.

Россіи, ч.

сю

Факт

сей

тезу

суспіль

духовні,

що не

сьвідчить про

Архив'Ь Юго·Зап. Россіи, ч. І, Т. І, пр. 1~3. Апокріаіс, ст.

Сборв., Т. VП, вр.

не маJlИ

що в такій

православно-руської

. врархами ;

І) АктЬ1 Зап. Россіи, Т. ІУ, вр.

владики

Щкаво,

самих виразах висказувалu верстов

вости : княз'і і значні шляхтичі,

пішли

людей",

перемін у реліtіУS).

1123-1131.

76. І, Т.

І,

вр.

109,

ВИоІевск.

Археогр.

71 -

звачний зріст православно-соборно'і ідеї в тод'ішн)'й західно руській суспільности, в чім год'і не бачити впливу братств. НезабаРОnІ

стала

прикладена. У жовтни

ся

подїя,

в руській церкві. Він і

складав

сьвітського,

разом. "Коло" сьвітське

тим

нї після

того появою

ся з двох "кол" або віддУлів:

але

но ни

збирали

було

без

порівнаня

ся

і радили

абu

депутатів

oKpinl

1l1айже від усїх

ся

численнУще: до

него належали князї й прості шляхтичі і навіть жавні УРЯДНИКИ й приватні особи, та

"послів"

церковних

ідея була широко

р.скликано славний Берестейський

1596

собор, що був небуuалою нї пере;\

духовного

де ся

міщане, дер

того дуже богато

західно-руських

мель, воєводств і повітів, тай депутати від церковних

зе

братств

j декотрих міських грОl\lад. Богато послів мали інструкциї від своУх виборців,

аби

схожі

з собою в отсих

митрополит і владики,

ському

папі,

були

що

змислі відбув ся й самий

відкинен0 1 ).

ся

рос кол

під іменем унП. Він був трішньоУ

незгоди,

ся

що

яко

у західно-руській неминучим

від

риltl

духовного

Власне в та

соборний акт, що й був вида

ний від імени uсіб духовних і сьвітських,

Так став

доlt18ганях:

піддали

скинені з 'іх урядів і збавлені

стану, та аби задуману ниnlИ унУю

KOnIY

головних

самовільно

давна

членів

церкві,

собора.

звістнии

наслідком глибокої вну

повстала

закоренила

ся

в сУй церкві межи пастирями й вірниnlИ; найБЛИЖЧDltl же по ВОДОnІ до

проnви

сего

роскола

церковно-реФормацийний

за

дей,

боротьба, котра повстала через

далї

врархія

починоltl

був

РУХ, задуманий

вперто виступала

остатиього,

то

унїю

братств і взагал'і сьвітських лю проти

можиа

льоtію звеликоруським зверху

вниз і через

росколом,

неї

верстов

але

відпали

від

суспільности,

хія. Аби судити про дУйсні розміри них

прихильників

хоть

що

Що

вища

до

сего

церкви а

неї

ріжницею,

йшла

що

напрямку

люде

нижчих

в полуднево-західній

відпала нища

врар

західно-руського роскола,

на БерестейсЬІ\:ОМУ соборі партия яв

унУї була

неї належали тілько:

стою

реФорма

Руси вона йшла знизу вгору і через

треба тямити, що

те,

руху.

покласти в досить близьку ана

в північно-східнїй Руси церковна і найтемнїщнх

такого

дуже

митрополит,

малочисленна,

пять

власне

до

епископів і при них

Исторін Русской Церкви, иитроп. Макарик, ІХ, ст.

653 -673.

усего три архимавдритп, 6ули: два

епископи

мандритів,

два

і черцїв,

тим

часом SK

на

боцУ православіи

(львівський і перемиський), девять архи

ігумени і

але ще

72-

при

них

поверх

рік' перед тим

партий були трохи инакші: від

лише. приготовляли,

на ї1

сто

чисельні до

1591

сьвnщенників

відносини р.,

принятв заявили

обох

коли

унїю

формально

свою

1595

згоду в с У західно-руські архиєреУ й запопадливі ще нУж

инчі

заходив сп коло иеУ той са~lИЙ владика Гедеон Балабан, що по TODIY так

окрім

енерtічно

того,

осуджував

зберіг ся

~Y на

документ із

Берестейському р.

1595

соборі і

зобовязанв під

присягою на унУю, що підписали пять аРХИ~lандритів та iГY~le нів і

поверх

сорок

протопопів,

черцїВ та

сьвященників,

і знову межи нимв подибають CS люде, що по TO~IY виступали в рол'і оБОРО8ЦУВ православія, як напр. київо-печерський архи

мандрит

Никифор

Масальський

Тур,

и. 1 )

супрасльський архимандрит Илярион

Нема сумнУву,

що

партия

унУУ серед духовенства справді

була

в рішучу мінуту ряди її

зрідли під впливом

дуже

відпору против унїУ З боку етно, не всУ,

що

переконаня.

Власне

через

можливо

що

тому

те,

численнїща, але

сьвітських людей,

відступили по

далеко

прихильників

від унУі, отсю

зробили

хиткість

спільного

при ЧО:\IУ, се

переконань

богато духовних

зві

30 щирого

і було

незвичайно лехко

зраджували православів та переходили на унїю.

Берестейський собор був актом остаточного розриву межи двома

напрямками,

що

вже

західно-руської церкви:

давно

були

зазначили ся серед

клврикально-врархіЧНИ~1

ісоборним.

lIерший с тих напрямків, SKO везгідний з духом

православія,

тепер віддїлив спільника

ся

від

латинства,

або пізнїще взяти верх кий,

на

неро і пристав

нашу думку,

'думаючи

над

до своєго натурального

при

його

помочи

швидче

напрямком противним йому. Та

внутрішнїй

З~1Исл

подУй,

що стали ся

в Литві й полуднево-західній Руси зараз після Берестейського собора

і характеризують

ся

загальним іменем

ротьби між унУвю та православівм. ротьби

инодУ

правительства,

комплїкував що

дивило

ся ся

Правда,

вмішанвм на

унїю

зі

епохи бо

характер до

неї

сеї

60-

польського

свого, державного

поглsду і переводи.1JО Ії SKO полїтичний спосіб, що міг КОЛИСЬ

АвтЬІ Зап. Россіи, т. ІУ, пр. б8.

73 --

,lXовести людність західно-руських країн ~o релїtійної, а чер~а

'l'e

і до нацuональної

~тЮ. Але коли

вltlішаН6,

l\ІИ,

звернеlllО

воюючих сторін

злуки з

пануючою,

полишивши

увагу

та

рільних

сунсречках

ообаЧИl\JO

чала

давнu

остаточним

обі

ся

сторонї

неред

бу_'1И

тілько

одного й ТОГО самого на два обряди

на

внутрішнї

продовженв РОЗРИВОlll

ltIежиЛИ точки вза6l\ІНUЇ

межи

обі

обо

що

НИl\ІИ,

по коли

серед

оріанїзма. Роздїл

сторонї

стичности і більше

лували свої основні прінціпи.

в іх

напрямками

церковно-суспільного ЩО

відносини

то

боротьби,

ріжними

TOl\IY,

Hapo~Нl

lJOльсько-католицьке

православної,

двома

лише

uOllIir

польською

боцї

виключно

увїятської

на

ріжче

роз

означено СФОрllІУ

Унїя стала тепер зверхнїм сим

волом, що визначав систеl\IУ повної 6рархічної веЛИКОl\10ЖНОСТП в церковних на

справах,

саl\юозначеН6

котра

справах

ЦЇЛКОl\1 віри

виключала право вірних

та

справах

церкви, яко релїtійно-суспільної орtанїзациї. Система

самоуправу

ся була

лише ПРИК.'JаДО~1 до сфери церковних відносин загального олі

tархічно-шляхетського

прінціllа,

що

здавна

СУСIJільніl\І побутї і а усьпіХ~)l\l

CbKilll

ва ЛИТОВСЬКО-РУСЬКОl\IУ ірунтї;

ось

був

панував

тодї

ЧОl\IУ

у поль

защеплюваний

унїя,

не

вважаючи

на первістну малочисленність її явних прихильників та на за

гальне

обуренв, з яким

зустрічено в західно-руськім сьвітї ЇЇ

появу, не Вl\lерла перед часом,

як

сего

бояли

лики, що чули її очевидну безпідставність, до неї стала хилити ся шляхта,

котра

ще

та

так

піддержувати недавно

але її

кляла

ся

та

ся

саlні като

мало-по-малу сама на

руська

Берестей

СЬКО;)ІУ соборі, що буде всяким ЧИНОl\І противитися ся їй. Про

тивно,

православів

лишило

ся

СТЯГОl\1

цеРКиВНОГО

соборного

ладу, основаного на ввангельській ідеї загальної рівности вір них,

яко

членів

церкви,

у нїй, і по духу дуже ського

ладу,

щ()

скав

чужий,

був

того безстаново-громад

саме

суспільних

його

польсько-шляхетський лад;

ЖИТ6,виходили

любило

до

їх станів і становищ

основою

Руси і тоДї

ронцї православія, що клали

віть

ріжницї

близького

колись

У полу дне во-західній

без

більше

за

ве так із

хвалитися

него

ось

відносин

остаточно

вити

ЧОМУ щирі обо

свов майно, волю і на

західно -руського панства, що

ТИТУЛОl\1

оборонцїв

православно'l

церкви, нїж дїйсно їу боронило, як із нижчих станів:

нижчого духовенства і простого народа в особі його

міщан,

предста -

вителїв

74-

козаків. Аби добре з'ілюструвати

треба би розглянути

ваші

тези, ва&!

докладно заходи унУятських врархів на

полУ розпростореня УНії, 'І'х обурюючі насильства над давнї щити своУми противниками

церковними

братствами, міща

вами, православними сьвященниками, і взагалї чисто

СИЛУЮЧЇ собі

способи, за які вони любили хапати

каждого,

хотУв

не

призвавати

відтягло би кличемо

хто

вас

ся на

православну,

основні

належав

над собою

надто

їх

врархічноі

лїтературу

найяснУще

Які ж то

власти;

але се

далеко в бік, а через те ми лише по

полвмічну

ся, аби піддати

шляхетського стану і не

бо

ній

прінціпи, яких

ступках.

до

зверхвУ,

о6і

були

сторонУ

того

часу,

ун'І'ятську

сформуловані

т'І'

самі

держали ся і в сво'l'х по

прінціпи?

Коли

виключити з полє

Dtiчної лУтератури теольоtічні росправи про доtDlатичні незгоди межи праврславівм і унївю,

фльорентивсько'l'

що решта

ув'І'ї

полвміки зводить

церковно·єрархічної власти людей

справах

тай

історичні

ся та

головно про

віри і церкви.

творі, написанім для

дослїди

про долю

на Руси в ХУ-ХУІ ст., то покаже

до спорів

право

Так,

про Dlежі

участи першіDІ

оборони унїУ, й справленім

ся,

сьвітських uолємічнім проти захо

дів православного Берестейського собора, 'що .відкинув ту унїЮ та скинув її винуватців·врархів, ва водять ся ось які ПОГЛЯДИ ~ що

собор

є трибунал лише ОДНИХ

епископів і окрім

них

вУ

хто инчий не повннен мати на нУм голосу і що право розгля дати науку віри належнть

сти, а зовсїм не до

ВИКЛЮЧНО

сьвітських

людей,

дО вищоУ духовно'l' вла

обовязані

слУп!}

вірувати всему, чому навчають 'І'х пастирі; що сьвіТСЬRі

котрі

люде

нУколи не можуть бути судиями поступків своїх пастирів, навіть

і тодУ,

коли6 остатн'І'

самі' помиляли

СЯ, бо й тут

вірні не

увільнені від 060ВЯЗКУ 6еЗУDТОВНОГО ПОСЛУХУ їм j і що нарештІ иuжче духовенство, сьвященники й чсрцї, подібно як сьвітські люде, не можуть брати участи в соборах і розбирати поступки

своїх . аРХИllастирів 1 ). славнім "Апокрізісї"

У дуже

відuовідніl\І скусно

погляди й еверtічно боровить ея

творі

православних',

збивають ся с'l' папістичнї

противні

'І'м

со60рні понятя

') "Описанье в Оборона с'Ьбору РУСКОІ'О Берестеltского". Руський текст cero тнору видано в ВИЛЬІІЇ, 1597 р. Автором його бун sвїСТНИЙ пропові )lНИI! і вчеllИЙ, єзуїт П. Скар1а, жоть КlІи_ка БУJ/а видана аПОlІl"мно.

75 оравос.лавноУ церкви.

Особ.7lИВС

сыtіливоo розвивав й боронить

аВТОР "Апокрізіса" тезу про участь сьвітських людей У спра вах віри. ПОКЛИКУЮ'lИ ся на сьв.

писы\о Й основуючи

переказї й практпцУ вселенськоУ церкви, сЬКИl\l

ЛЮДRМ У найширших

в ввборі й судУ вад усїми глядУ

віри,

Aotlti

1\1ежах

голосу

сл на

присвоюs, сьвіт

право

ДУХОВНИI\ІИ

с правом

він

участи

не

лише

особаl\JИ, але й

на

соборах,

в роз

що

чинять

церковний суд і ухваляють

церковні озна'lеня віри.

Доктріну

противників

вірних

вірувати

всему, зве

про

чоltlУ

обовязки

навчають

жидівською

пастирі,

доктріною,

не

розбвраю'lИ

автор

кажучи,

"Апокрізіса" що

"такий

вийти не від християнських учителїв, а хиба рабінів, котрі, IJонаписувавши

талмудУ

від

купу

дотепно

наказ міг жидівських

дурних і нїсе

вУтних видумок, наказаJJИ Жидам не розбираючи вірити всеltlУ під

TOI\JY

загрозою

проклятя";

вірні мають безперечне право вом божим

те,

ЧОI\IУ

ПРОТИВНО,

на

розбирати, 'ІВ

навчають

пастирі,

беаправно,

а в разУ

потреби

годить ся З сло

право

вибирати

Унїятські

духовні

писателУ

власти,

заявили,

шою чи Dlенчою православні

I\lОже

автор але

;

сучасні,

врар

бо хто мав

й скидати

"Апокрізіса"

тї самі

означеністю, повторяли

ПОЛ6ltlісти,

поступа

злочинних

на скиненв;

той

що

а ЙОІ'О погляди протестантські

СІІ або

віддавати

хів на соборний суд і присуджувати

погляд,

перестерігати й на

розумлювати остатнУх, коли вони ПОI\ІИЛЯЮТЬ ють

ЙОl'О

Ух l ).

вретик,

погляди, з біль

инчі,

і пізнїщі,

без

від

сумнїву

незвістного

автора "Перестороги" до "llалУнодиї" 3ахаРПІІ Копистенського. НарештУ 1\IИ 1\lа6ltlО твори одного православного ппсате.7lЯ toY-ж епохи, котрого

вже

прихильність до ського

'lерця

ХУІ та в

нїЯКИnl

ЧИНОI\I

протестантських

Івана

початку

не

Вишенського,

ХУІІ

ст.

ItlОжна

AYI\IOK:

що

підозрі вати за

рО3Уnlівм(]

подвизав

однім

ся

аеонськіаl

украУн в кінці

манастирі

й відти присилав на Україну сво'і справдУ "соборні " послания.

Він не був ученим теольоfом, писав

"Апокрисис'Ь

ВJlьбо

отпов1Ідь

ва

своУ послания

квижки

чрЄЗ'Ь Христофора ФИ.ll8J1ета (псеВДОIІЇИ) ВРИХ.ll1l дава", в двох мовах: у по.llЬСЬКій

ченя

року

місця

видаВІІ.

]І к. Острозі, не пізнїще

6 1687-1

1597

р., у ВВJlЬНЇ,

3догадують

1598

р.

СН,

собор'h

в просто-

Берестеitско){'Ь,

Сей твір те-в видано

та в західно-руській без 08на

щО

руський

текСТ

надруковано

76-

народнУм дус'і і без сумв'іву вірнУще нУж ивчі

жав думки й настрій

середнУх кругів

суспільвости: дрібноУ

ШЛЯХТИ,

Пильно

слїдячи

далекого

пвсателУ вира

ТОД'ішньої правuслаВНI)Ї

міщан і нижчого духовенства.

Аеона

за

всУм, що відбувало ся

тод'і в ЙОl'о батьківщинУ, Вишенськвй прочитав книжку Окарtи "Оборону

Берестейськоl'О

(унУятськоI'U)

собора"

клєрикальні тенденциї УУ автора, старав

і,

збиваючи

ся

показувати в сво

'іх посланиях

ТЇ самі

погляди, що й автор

"Апокрізіса", але

Формуловати

Їх

сы'іливіщеe

Боронячи

іще

різче.

сьвітських людей ва самоозначенв в справах

віри,

право

він ось як

обертав ся до владик-відступників: "Видите ли, чого ради Русь

хулите, а Латину хвалите:

яко

ереси В'Ь своей

лжеименнЬІХ'Ь

церквв ОТ'Ь

Русь

если и малое

ЮТ'Ь, зараз'Ь очищают'Ь в вОн'Ь И3l'Іtтуют'Ь; BMeHHьre

DастЬІРИ

ницу спасенія за истину мертви

цtльrм'Ь

людскuго

немаш'Ь

BCt

ОВЦЬІ

послушенства

бревном'Ь

.НОВЬІХ'Ь

ВЬІl)ІЬІСЛОВ'Ь

А то чому?

В'Ь той долинt

бревном'Ь

власти

Для

того,

костельного паСТЬІрское

вени ли будут'Ь, или ни,

не

вt~ают'Ь,

траФИІ'Ь безмЬІСЛНО п скотски

ОВЦЬІ

еваНl'ельской

iJИият'Ь,

молчат'Ь"?

владики згірдно ДИВUЛИ ся на ські" інституциУ, та чванили

ТОДЬІсО

умирают'Ь.

ИЖ'Ь

зt

безсловесного

ЯК'Ь

ПЬІтаю

церковиі ся свовю

ся

братства,

кому

вас'Ь, добре

поводу

нУби-то

суть

своем'Ь, зба

што -шіСТЬ1рем'Ь Далі,

ЯІС'Ь

привалени

и В'Ь нечювствt и беЗl'.'Jасіи СИДЯТ'Ь и о спасеніи

о правдt

ощупа

а у ЛатинЬІ лже

завалили, а проппснути и промовити

кому.

ли В'Ь ТОМ'Ь латинскіе

порохно

паСТr.lреЙ

СВОИl'I'Ь

ТОГО,

що

яко "хлоп

непідсудністю

голосови всеУ церкви, Вишенський попрікав Ух: "ЯК'Ь же ВЬІ ду ХОВНЬІми, а'не только ДУХОВНЬІми, але и вtрнЬІМИ звати ся можете, коли брата своего подлtіішим'Ь себе чините, уничижаете, хлопомt.,

кожемяком'Ь, сtдельником'Ь, шевцом'Ь на поруганіе ПРОЗЬІваете? Добре, нехай будет'Ь ХЛОП'Ь, але вспомните, яко брат'Ь вам'Ь во всем'Ь РОВНЬJй есть, а UОДВИl'ОМ'Ь и вtрою дtятельною l'ІОжет'Ь БЬІТИ кожемлка ОТ'Ь вас'Ь лtпшій в ЦНОТJJивtіішіЙ. И хвалитеся ТЬJl'I'Ь

титуЛОМ'Ь

епископским'Ь,

мовячи,

ПОПЬJ uравослаВВЬІе вас'Ь низлаl'ати,

вtдайте:

не

только

ГНИЛОl'О усмотрtти

очи и

не

DІают'Ь

власто

Так'Ь

ЗДОРОВЬJе (то б то духовенство) ока

осудито

и само тtло церковное,

яко

извеРl'ати о клати.

то есть

МОl'УТ'Ь И власть

1lpocTыe

имают'Ь, але

христіане,

по ХРИ

стопу гласу, скверно-начальника (архиврея) извергти, осудити

77-

прокляти власть Иl'lают'Ь, да не С'Ь ТЬІМ'Ь блазненнЬІМ'Ь ОКОМ'Ь

•

8JJИ паСТЬІреl'l'Ь В'Ь геенну вніИдут'Ь". оравосдавних всякаго

l'lешканцїв

такого,

оравилам'Ь

8111tнія и

св.

Литви

коtорЬІЙ

отец'Ь

паиства

А звертаючи ся до всУх

Руси,

Вuшенський писав:

насвищенннчсскія стеIJень не по

ВОСХОДИЛ'Ь,

але

cal'lOЬ наскакует'Ь,

ІІОХОТП

ПЛОТСК1я

ради,

не пріймаііте и ОТ'Ь ко

роля даного, без'Ь вашего избранія, изжден'Ьте и

ПРОf~денtте.

Не В'Ь корuлеву

вам'Ь

бо

вдасть

ВЬІ

крестилиси,

да

дает'Ь

80ЛfШ и злод'Ьи, разбойнuки антихристовЬІ таин ники. Л'Ішше Bal\IOЬ '6ез'Ь владЬІК'Ь и без'Ь ПUПОВ'Ь, ОТ'Ь діавола поставленнЬІХ'Ь, до цер кве ходити и православіе хранитu, нежсли С'Ь влаДЬІками н по

паll1И, ве ОТ'Ь Бога зваИНЬІl\lИ, у церкви БЬІТИ

православіе

попирати. Не ПОПЬІ бо нас'Ь

С'Ь тои ся ругати

спасут'Ь или

вла

ДЬІItИ или l'ШТРОIlОЛИТЬІ, но вірЬІ нашея таинство с'Ь храненіеПI'Ь

вапов'ЬДеи Божих'Ь

тое нас'Ь спасти Пlает'Ь" 1).

Ось які понити проповідували то,1'ї в захіДНО'руській су

спільно сти денцuя

оборонц'і

православія

латuно-ун'іЯТСько'і

врархів-уН'іятів.

та

клврикальних

властолюбних не

завважатu,

православ

так

безпрuстрастно,

['оді

тсн

напастей

що н'іколи ще не ФОРl\lуловано соборного прінціпа воЇ церкви

Кажучи

супроти

парти'і

докладно, широко та сы\іливо,'

як се ПШ ба

чиltJ(J у вацітованих вище західно-руських полвl\Jістів, особливо у праВОСЛalШОГО

черця

відкиданл церковної

Вuшенськuго,

врархі'і.

що ДОХОДIJВ

Латино-унїятські

l\lайже ДО

ПlJсателї вва

жали подібні ДУl\IІШ єреТUЦЬКИl\Ш, то б то протестантськими кими-ж ІОнУ

по

части вважають

православні

теольоtu 2).

Ух ортодоксиЙности.

думках і були

l\{и

декотрі Не

НЮ\l,

завважа6l\ІО

краяности,

сих

;

та

ДУі)lОК і теIJері

P03Yl'Iie тілько,

ся,

що

боронити

коли в сих

незгідні с правослаВНИl'І навчаНЄl\I.

1) ПОCJIаНИR Ів. Вишенського поміщені в. нрпдоsї до П. Т. Актов'Ь Ю. И 3ап. Россіи.

~) Напр. так часто цітовавиlt lІами автор "Иеторіи JlОJlИПШЇЙ

МОСКОВСЬКИЙ МИТРОПОJlIІТ

Русской Церкви",

lI1акарп!! по-просту каn;е IІрО автора "Аоо

Jlрізіса", що віll у своїм творі "подекуди ДОllускав IІротестантські

ДРІКИ,

lІаllр_ що ДО lІеllоміРIІОї участи сьвіТСЬКIІХ Jlюдей в справах вірп". \Пет, Рус. Церк.

'Г. Х, ст.

200).

Сп СЮlа думка

иереКД8ДУ "Апокріsіса" видаllОГО у

IІрОрllвав сп в переДJlOllі Ао росиського

1870

р. КІІЇВСЬК_ Д)-х, АІіа;\емі6Ю.

Правда,

IІрО ТВОрlІ Вllшеllськоrо подібної заllіТКIІ нам не дучаJlО сп по~пбати у наших

TeoJlboriB,

8ле, .цУllаеIlО, ее Jlllше через те, що !!ого иосданий і характера вп

ра2ГеllИХ там думок доси lІе ДОCJIїдmувади пк треба.

78 ТО

нема

потреби

бачити

тім

доконче

оротестаН1'СЬКИй

вплив. Мн зовсУм не відкидавмо сего впливу і вповнУ "ризнавмо, ЩО,

через тодУшнв зближенв православних із протестантами,

яко натуральними іх спільниками в боротьбі прото спільного ворога ких

JJативства, дуже

людей,

протестаНТСЬКИltlИ

чаючи

ся

богато просьвічених

сьвітських і навіть

духовних,

західно-русь.

повнакомляючи Са

творами, а декотрі може навіть просьві.

у протестантських

школах,

мимохіть

засвоювали

собі ті чи инчі понятя звідтУнями протестантства, як ее було напр,

звістним

теольоtом

CTeQ;aHOM

Зизанивм,

братства

іпроповідником що

відкндав

виленського

особистий

суд

після смерти і не хотУв'~признавати Христа заступником 1). Але ж годУ подумати, або простий

праВОCJ1авний

ще й подвижник АеонськоУ гори, Іван

видУв

шкільну

православних

науку єресів,

заклинав

як

від

чернець, та

Вишенський,

православних

огню,

міг

са"l

що нена·

тУкати

від

заразити ся

тим, від чого остері('ав своУх зеltІЛЯКЇВ;

а ТИ"І чаСОltl його по

гляди

людей в справах

на

степень

участи

сьвітських

віри

й відносини до єрархічнuї власти близько сходять ся с погла

даl\IИ автора "Апокрізіса·, вираженя.

На

нашу

але

думку,

переходять 'іх різкістю свовго се

доказув

лише те, що в то

д'ішнїй західно-руській суспільности, під 'впливом тяжких пе ремїдувань

і обурюючпх

насильств,

тино-уН'іЯТСЬКО'і врархі'lНО'! іде'і,

що

розвиток

роблено в імя противно'!

ла

іде'! мав

инuдУ, по закону реакци'і, характер натуги й деякої пристраст-,

ности,

чого

виходнли

крайности,

майже

все

неltlинучі

в подібних умовах, хоть може тут була певна частина й про

тестантського впливу, бодай що до вищо"', просьвічено'і: частини суспільности. Крайности с'і. тим натуральнУщі, що православні не

мали

тодУ

власної

єрархі'і

і твердженях про врархічну l'онител'!в

та у своУх

власть

малu

різких

прuсудах

на оцУ сво'іх лютих

владик, що ПРИСТaJIИ до у нї'!.

Ввесь

тягар

обо

рони .православно'! церкви, що

лишила

ся без 6рархіУ, лежав

тепер виключно на сьвітських

людях,

КОТРИltl противна

сто

рона уперто не признавала на ее права; і ось, аби оборонити

Исторіл

РУССК.

Церкви, митр.

Макарин, ІХ,

ст.

614-615.

Про ав

тора "Апокріаіса", Христофора Вронського ІІИ вже ве агаДУЄ110 тут, бо згідно

новіщими дос.аїдаllИ треба прианати, що він був протестант, а то соціпнин,

і написав свій твір на заИОВ.ІІеН8 княз. КОНСТ. Острозького.

79 ое право, праВОС.'Іавві l\JУСУЛИ держати ся соборного прінціпа, вк якоря спасения, та піДНИl\Jатв свій СТІІГ як найвище. Певно, ее була дуже слизька точка, що довела до впадку між ВНЧВМ одвого з

найбільше

талановитих слуг та оборонцУв правосла

.ія, Мелетил Смотрицького, котрого, ратурннх і внчих праць

після цілого рлду лїте

у користь православноУ церкви,

вКО полоцького архивпископа,

ненадУйно

для

вже

всУх стала зво

дити думка, що в церкві сУй .81> покараня Божого, ОТ'Ь дав вого часу ДУХОВНЬ1е за волею В зданьеl\J'Ь людей CBtTCKBXOЬ по

JПлu u не ДУХОВВЬ1е В'Ь справах'Ь ДУХОВНЬ1Х'Ь радят'Ь (управляють), але св'Ьтскіе, а ДУХОВНЬ1е только pro forma" , - і ся сьвідоміст(' зробила такий різкий перелом у його переконаилх, що він осудив свої

давнУщі

ПОl'ЛЛДИ,

признавши в. нвх

вввскую" вреси, і перейшuв

про сю

річ инчі

православні

.лютерскую В каль

уную 1 ).

ва

врархи,

Та

участи сьвітських людей в справах церкви

поруку П спасенил серед

ве

так думали

що бачили в широкій одиноку певву за

валя чих з усух боків бід і qерез те

запопадливо піддержували таку участь. СправдУ, ие затопив

широкий

приклад

західно-руськоУ

соборного прінціпа не лише

церкви

хвилями

як то прорікав колись Ипатий ІІотУй і чuго,

ся Смотрицький, але

п{)инУс їй велику

протестантизму,

бачить

СЛ,

бояв

користь і зберіг їУ ві/(

шкоди того вебеС!Іечного часу, коли вова протнrОМ майже со

рока років була збавлена оБОР0 ви

державвих прав, була вся

ким чином переслїдувана і ДОВІ'О не мала вищоУ врархіУ. Тра тячи по-верха, через перехід бпх і

малодушних,

й розвиваючи своУ духовві

самопомочи

ва

православів

і служби

увУю або кріпло

сили

ва латинство сла середині,

множачи

та сполучаючи іх для цїлей

суспільвим

потребам.

Церковна

про

сьвіта, котру почалв братства ще церед увївю, виразно вкорі няли ся,

не вважаючи

на

всякі

можливі перепони, і відпо

відио тому росли й ряди учених і спосібних слуг та оборон цїв віри свою

інародности.

кориетну

ДавнУщі

Д'іяльнїсть

братства

рівночасно

невтомно велв далі засновувано

вові

братства, с котрих ГОДЇ ве вгадатв про два, що особливо гато попра.цювали в користь церкви й суспільиости;

пуцьке, що було

отворене в

1617

р. і ШВИДКО

60-

братство

завело

у себе

ГО.lубвв С.• ltіевск••ИТРОП. Петр'Ь МоrИ.l(а", прuоrи ВрИ I.УІ і

LVII.

греКО-JJаТИНQ-СJJавлнську школу й друкарню, та киУво-богояв. ленське

братство з його мавною по тому школою. В сій ко

ристній ДУВЛЬНОСТD брали участь представител'і всУх станів за хідно руської

суспільности

шляхтичі,

веньство і "посполитий" нарід.

славія виступила нона народнв сила била

йому

обнови

неоцїнену

(в

1620

р.)

міщане,

Незабаром

прислугу

козацтво і зараз

сиовю

правuславио'і

нижче духо

на оборону право підмогою

врархіУ.

І варто

зро.

справі

звернути

увагу, що коли НlJвовстановлена врархія посіла всї сво'і кано нїчні права, вона ких

людей у

й не подумала

церковних

обмежувати участи сьвітсь

справах, а зараа на

соборі, що від1ував св в Київі

1621

першім

своїм

р. вавла за вказівку собі

ось яку постанuву: "не гнївати ся на молодших і нижчих сте

пенем, як би вони архивреям і инчим начальникам що-небудь наl·адували або від чого перестеріl'али, противно

Їм

менчих і

рuбити

се і не

вважати

слухати

COPODJODI

них навчати ся; не ЙТИ аа безбожним котрому, хоть би папа тьму людей

ПОЗВОЛИТИ від

папськпм праВИЛОDl, по

тяг за собою и пекло, ІІЇ

хто не сьмУв сказати ЙОDlУ: стій, що ти робиш! Ипатий ПОТУіІ, РОl'оза й ИН'lі їх однодумц'і предки

наШІ, І БОI ато

були

;І них

обличати Ух без боязни. То

не

малі

цУлком

само

голови,

прості,

треба

а про те

зважували

ся

робити й усїм право

славним/І!).

Від тод'і в істориУ укра'інсько'і церкви настала епоха відродин, украшена

іменаDІИ

Іова

Борецькоl'U, Петра

МОРИЛИ

й цїлого

ряду инчпх врархів, що сияли чистотою житя, щирістю до па стирського

обовязку

та самовідцурним дбанвм про церковно

суспільне добро.

---------_.----------

Вр.

1) 32.

"СОВ1Ітованіе о

б.llаrпчестіи·.

Па_ити.

Кіевск.

Ко..

т. І,

відр;.

І,

НАРИС

СТАНОВИША ПРАВОСЛАВНОЇ llЕРКВИ НА УКРАіНі віА по"овини ХУІІ АО кінця ХУІІІ СТ.

ВОЛОДИМИРА АНТОНОВИЧА.

Успіх унУї церковноУ, задумано'і польським урядом, веденоУ 6зуітамн й католицькою

клврикальною

партивю,

та

проголо

шеноУ на Берестейськоlt!у соборі, важено ВИКJJЮIJНО з католиць кого ПОl'ЛЯДУ.

ІІартия,

сить запевнити

собі

котра заводила унїю, ДУltJаЛ8

підмогу

IJленів

вищоУ

що

до

церковноУ врархіl

оравославноУ цep~BH, і рел'itійна новина стане міцно в руських краУнах РіЧИПОСlJОЛИТО'і.

Навикши до

трал'іааЦDЇ та пасивного ПОCJIуху

вів врархії

ВИЩИI\!, і світських

тракатолицька

вомаві6 JJита;

за

партня

піДМОl'ОЮ

аадля

такого

вов!!х ШJJяхтичів

виключно до

того,

над'іяла

spapXilJHoY

духовним властям,

св,

що

лехко

ПОl'JJЯДУ,

змаганя

исї

каТОЛУЦИЗМ8,

як запевнити

собі

у.l1Ь пра

ItІИТРОПО

КОРОJJЯ,

впnи,

6зуітів ішли

підмогу чnенів вищоУ

тілько що сї змаl'анв довеnи до

тіль.ко що більшість праВОCJIавних врарх:ів,

св перед l'руБИDJ насиnьством,

та

комивmп ся на обіцянки всвких можливих дібр ЕОВНОУ унУї

зnомпть

6uископів

ревнител'ів

цеи

віри низчих чnе

праВОCJIавних

6рархіУ правосnавної церкви; JJюбої ц'іли,

остроі

в справах

або

пола

подаючи

виявила згоду на приввтв цер

Й остатню проголошено на БерестеЙСЬКОDIУ соборі,

прн ЧОDJУ думки У НПЗIJОГО духовенства

не пuтаnи і ва заввн

з іх боку не звертали Ilаймевчоі уваГ0. На переконанв щирих католпків,

така новина в справах церкви,

~B митрополит і знаlJна більшість епископів

грана й рішена.

Та тут і

на

котру згодило

річ зовСЇм ви

була головна похибка іиУцивторів

'унїї; вони не звернули уваги на те, що основна прикмеrа по

рядків в

православн()У

непризнаню

церкви

слІпого

бу.па

посnуху

Уї

єрархаltІ

соборніDl

характері,

у справах

вірп

та

в недостачі централїзациї в самій єрархії.

Прийняте унП ми

ТРОПОЛИТО1\J і епископа1\1И не було ще доконечною вмовою успіху сеї новини;

унїя

1\JOгла бути прийнята не инакше,

прилюдного розсуду

по добровільній згодї всїх

вославної церкви: духовних і сьвітських

суду унїциятори YH~'i тїкали,

як піСЛll

членів пра

а від такого

роз

розуміючи дуже добре, що прu

стою дорогою вони нїколи не встигнуть переконати православ

них про користь і спасС'нність

злуки з РвМО1\І.

Таким чином

нерозумінв або відкиданє соборного прінціпа в церкві й було найвиднїщою появою ново'і

рестанні появи протеста.

вигадки,

воно й викликало безпе

Ставши міцно

на

сШ

основі,

пра

вославні встигли вnдержати двовікову важку боротьбу за волю

своєї релYtійно'і совістн.

Від

князя Консrантина Острозького,

що поклав ясно - на Берестейськім

сьвіТСЬКDХ людей до участи

соборі

домагане допустити

в розмовах про справи віри,

аж

до поневолених українських сїльсьН'их грОltJад, що не ПРИИ1\ІаЛП

до кінця ХУІІІ ст.,

не вважаючи нї на які погрози своїх па

нів, парафіяльних попів унїятів, дані без участи народу

вибору

на тій підставі, що вони на

параФіян,

усї

стани українського

опирають ся в боротьбі за віру на пріНl\Ї!lі соборного

ладу церкви й находять

пану силу.

нїм головну підмогу

та

невичер

Через те завести унїю не було так лехко,

як се

видавало ся ревнитеЛЯ1\J католїцизму; реакция, ненадїйно для

них,

вийшла

в усїх

станах

у.Jtраїнської

зе1\ІЛЇ

і з ними,

то

з кождим окремо, то з усїми на-раз, треба було вести завзяту

боротьбу і

більшій частинУ

даремну боротьбу.

Перша ре

акцил православних вийшла в тім станї, котрий і через юридичнІ,)

повноправне

становище в державі,

свов

і через степень

духового розвитку, мав найбільше З1\JОГИ показати противенство лєtальною дорогою:

щиро боронити

православна руська шляхта стала

волю

протест православних шляхтнчів 1\ІаВ численних шляхтичів протестантів,

чів католиків,

що

зразу

своєї совісти на Соймиках і соймах,

привuкли

за

де

піДВlОl'У і 8 боку досить

і з боку богатьох шляхти

недавньої управи

Жиtl\]онта

Августа до ідей толєранції в справах віри та релYtiйного віль НОДУ1\Іства (напр. Лев Саоіга). не належала

вважа.,а водю

ще тодї

совісти

шдяхетсы\її волї,

до

за

Більшина шляхтичів католиків

єзуітської

неві;\бірну

сфаuатиаованої партії та

прикмету горuжанськоУ

в імя котрої вона не допускада наСИ.1ЬСТR&

85-

справах віри навіть на користь тої церкви,

сама на.'.lежа.'.lа.

При

стану не дивниця,

T'aKinl

що

до

котрої вона

настрою бі.'.lЬШОСТИ Ш.'.lяхетського

зразу

церковна унїл

підмоги на дорозї праводавчих заходів.

не

могла найти

Противно,

не вважа

ючи на веї зt\lаганя КОрО.'.lЛ, ІШТО.'.lИЦЬКОГО духовенства та єзу

ітської партії, перші сойnш, видали постанови,. що

що ба.'.lака.'.lИ про церковну унїю,

зберіга.'.lИ

ВU.'.lю совісти Й волю право·

·славної служби божої від усяких МОЖ.'.lивих адмінїстративних наси.'.lЬСТВ: так на СОЙl\lі

1G07

р. видано

inIeHenl

короля ось яку

.конституцію "про ре.'.lїr'ію грецьку": "Задля забеспски грецької рел1tії,

що здавна корпстує сп СВОЇМИ правами,

вляєnlО:

давати

ми

постано

що нїЯІШХ урядів і церковних 1I1аєтностей не будеnlО

на

H'lKonIY

DНЧОМУ праві

як

лише згідно з духом їх

інституций Й по звичаЯl\1 і праваПІ, потверджеНИnl нашиnlП по передниками, чи с т

() ї

се б то виключно шллхтича:u руського роду та

грецької віри,

совісти,

не

порушуючи нїЧИ3J правної волї їх

перепиняючи нї

AaBHЇnl їх звичаяі)I....

в ЧОnlУ ВО.'.lї служби божої по

БратстваnІ

потверджує!)lО

всї

їх

права

СОЙ!)lі НЮ9 р.

сІО конституцию

цеРКОВНИnl

та

привилеї."

грецької віри пІП

потверджено

СОЙ!)1 обіцяв вільнїщиnI чаСUnl РОЗ['лянути

На

дальшо;ну

знов,

прп чоnlУ

сю

справу

доклад

нїще, а ТИПІ чаСОnl додав постанову, по котрій унїятаlН заборо

нювано

силоміць

православних,

під

навертати загрозою

на

унїю духовних

грошевої

карп

сьвітських

10.000

злотих

2).

Волю служби божої православної церкви потверджувано і на

дальших соі1мах: і

1647

років

1619, 1620, 1623, 1627, 1631, 1633, 1635

але СОЙ~ІП чим раз більше не радо розбира.'1И

8);

релїtійну справу, відкладалп її БУЦЇ!)1 щО через нїколи, ВКОРО рочували текст первістної

конституциї та клали на!)lісь нього

зага.'.lьні фрази про nвтихо!)шренє греЦbl\О'і ре.'lїtії" та про збе реженє

statu quo

Нарештї,

від

відносин

половини

православнuї церкви до унїятської.

XVII

ст. перестають

30Bcїnl

говорити

про збережене прав правuславно'! церквв, а в др>тій ПО.'10ВИIІЇ того СТО.'lїтя починає

ряд СОЙ~ІОВПХ

постанов,

11, ст. 438-4ШJ, § 28. 465, § 14. Ш. ст. 158. 1st, 217, 26:\, 32О, 345

справлениіі

\'оluшіпа lеgllШ, т.

2) Та~же, СТ.

ся

Таиже, Т.

і т. І)", ст.

52.

у супротивний

бік,

себто

стореuл увУі та знищевл

86-

в корвсть лк ваlШВИДIJОГО розпро

православія.

воЙ.ових постанов виходила

Ся зміна

в характері

зо зміпи настрою "Іаси шляхет

CЬJcoгo стану. Чим раз більше щезали серед шляхти люде, ви ховані за добрих часів Жнtмонта Августа j

поколїня,

що на

стали ва Ух місце, проходили 'Jсрез челюсти взуітських

колє

ііl, з котрих, замість вауки, виносили привичку до схоллсти'l вого l\lудрованя, латинські риторичні фрази та внутрішню ду

хову пустоту; вісти

замісь горожанських переконань про волю со

бодай виключно

шляхетського стану

лицький фанатизм і слїпу віру в те, трий

їх

виховав,

l'арні

лютий като

що змагаил ордена,

бездоганні.

ТИltl

часом

як

ко ІІаса

католицької шллхтн все більше й більше бере фанатичний на стрій і тратить давні привички горожансько'l та релYtiitно'l то

лвранци'l',

скількість шляхти

православно'l та протестантської

мал'lв швидко. Єзуїти порозуміли, що в державі, котра склала сл в ФОрlllУ шляхетської республ'lКП,

уваги на шллхетський стан

не

можна

не

звернути

ось чому наЙl'орячіщі місионерu,

вайталаНОВDт'lщі проповідники,

ЛКDХ

мав орден (Скаріа,

Но

tаюс і т. и.) ідуть навертати на католицтво шляхтичів право СJJавних

і протестантів;

з людьмп дорослими,

там,

вони

де

вони

старають ся

не

DЮЖУТЬ

поладитв

затягти д'l'теіі у свої

колвtі'l, та ВСЛRИМИ приманаltlИ: догодою, збуджуваввм особпс~ того

самолюбства,

повагою

й т. В. виховують горячих

науки,

поверховвою

аіентів каТО1JЇЦИЗМУ.

смирніст ю

РОЗДDВ.'ІЛЮЧИ

історію лкоl'о вебудь, слк-так 8начного, західно-руського шля· хетського року,

ми завважа8МО,

столїтл членів кождого а просто

на

з них

катол'lЦизм і вони

що

в першій

третонї ХУІІ

навертають взуіти не ва УНЇЮ t стають

реВНDМИ

оборонцаМD

остатиього. Звісно, при сїм успіх 8зуітсько'l пропаtанди СDЛЬНО піддержувала публична

опінїя

всеУ

підготовилв і котра сильно ваТDскала свовго стану. ловинї

XVII

шляхти, ва

котру взуіти-ж

ріжиовірних членів.

Сильно зрідлі рлди православно'l шляхти в по столУтл,

віДОПХIlУВ сей

зазнають нового товчка,

стан від праВОCJJавіл:

що

до

решти

тоді доходить до повно'l

снли реакция козацького стану. Н:озаки стоять за православну віру, та заразом вони стоять і за рівноправність станову й рі шучо протестують проти переваЖНОl'О становища,

що

займає

в Річипосполитій шляхетський стан. Оба мотиви тісво звязанї

87-

собою й раз-у-раз заЯВ1ІЯЮТЬ

ся

козаками;

К01lИ козацька

реакция пере!)10Г1lа за Хмельницького, то, при вказаній поста нові питаН1J, праВОС1lавні шляхтичі мусУли вибратн одно з двох: або,

лншивши

ся

вірними

ааnoвіту предків,

відректи ся від

станових привилеУв, або Д1lЯ збереженя сих привилеїв перейти

ва католицтво; з малими виїмками українські шляхтичі вибрали другий вихід, здавши реліtійну боротьбу на инчі стани. Але ті стави

ве

ждали часу повного відпадеlfЯ шляхтичів ДЛЯ того,

аби почати боровити свою віру. ори участи

вих

ще

ШЛЯХТИ,

братствах.

Міщане й нижче духовенство

концентрують

Братства

свою

ПОЗ8,сновувано

реакцию в церков

в богатьох

західно

руських містах іще перед повстанєм церковної уні'і. Зразу вони мали аа завдачу дбати

про православіє

чистотї християнської моральности, ТС,

щО шляхтичі вахопили

та

збереженв в ус'(й

що дуже потерпіла через

вищі церковні

посади.

Патріархи

ковстантинопільські признали братства!)1 значінв зберігачів чи стоти церковної науки та християнської

печили

Іх

!)lОральности й забез

істнованв ставропіtіяльниnш грамота!)ш,

няли церковні братства і піддавали їх просто

від залежности

виключио

лише

від

що увіль

місцевих єрархів

власти

TaКJlltI ЧИНО!)1 церковні братства набули велику

патрпярхів.

волю змагань

і, колп настав час боротьби против унУї, вонн ста.'1И наіідїя.'1Ь нУщпмп

вайенерtічнУщимп

як православні

УІ

противника!)1U.

шляхтичі· пробували

оборонпти

ТИПІ

чаСО!}І,

свою

справу

промовами на СОВ!)lах і заведеНЄ!}1 конституцпй, що забезпечу вали ВОЛЮ совісти та служби божо'і,

братства В<1ЯЛИ ся ревно

поясняти своУ!}! одновірцям правдиве

розуltJінв

реЛ'іtійної

но

вини, скріuляти В них .JJюбов ДО віри предків, виступати против унІ ятськоІ та єзуітськоІ проuаtанди, суспільности,

котрі

по

своєму

особливо в тих верствах

становпщу СТОЯ.'lи б.'Jижче до

членів братств. Против єзуітських та васи.'1uянсы хx шкіл вонп поставили свої братські школи; против єзуітсько'( науки воно покла.JJИ що

СВОЮ

відбивала

HaJKY

й впробшІП

успіwпо

цілу по.'1ЄltJічну .'Іїтературу,

:хитросклевпі

єзуіТСЬКUі)ІП

казуіста!}ІП

докази. НарештІ церковні братства мусУли бороти СЯ з I\Jісце ВПВIU єрарха!)IП, що приня.'lИ УІІУЮ; узброєні ставропіtіЯ.'lьнultllt

rpaMOTaltlB,

що забезпеЧУВ8.JJИ їх самостііІність, братства ста.'1П

центраltlU реакциї, педоступнu!)JU Д.'1Я З!)lаrань унїятськпх єрар

хїв;

оБОРОНЯЮЧIІ

крок за

KPOKoltl

у кождііІ місцевости права

свовУ церкви,

братства,

правда,

nlУСЇЛИ нераз уступати силї;

уніятські епископи відбирали від них церкви й манастирі, ви

ГОНЯllИ братчиків i~ Ух I'РОnІадських мавтности й т. и., lІише

при

Що до

домів, відбирали братські

але всУ отсУ насильства вонп nl0ГЛИ робити

помочи адмінУстратпвних

в.1JастеЙ

вовнно'і

сили.

ВПllИВУ, братства тріУnІФуваllU і ЧОПІ більше

MopallbHoro

унУятська врархія переслїдувала ЇХ,' ТИllІ більшою прихильністю користували ся вони,

тим

марнїщою та ненависrнїщою вида

вала' ся унУя очам праВОСllавного народу, тим l)Іенче вона

nlO-

гла числити на можливість розпростореня дорогою переконапя. ТИПІ часом як міщане і духовенство БОРОllИ ся З унУвю з'вди нивши ся у братства, в боротьбі бере участь іще один стан

козаки. Козацтво се для оборони православія тота вовнна СИllа, якої не маllИ инчі стани,

без

якоУ

чисто моральна опозиция,

під удараnш страшенних переслїду-вань грубої сили, могла ви черпати своУ способи та пропасти

в нерівній

боротьбі, з про

тивниками, дисціплїнованпми й узбровниnш властю та всїми за лежними від неУ силуваними способами. Козацтво від початку са

nlOY появи

унії став рішучим П противником ігорячим 060ронцеnІ

православія; країни, заселені козаками, се стале пристановище для членів братств,

духовників і простих людей, переслїдува

них унїятаnш або СКОМПРQмітованих через дїяльне противенство

060РОНЦЯМ YH~Y. способи

Власти і шляхта, що хапали ся за насильні

в справах

релїtійних,

МУСЇllИ' подекуди здержувати,

бодай в декотрих руських краУнах, свій запаll супроти козаць

кої, реакциУ,

що ГРОЗИllа Ум раз·у-раз.

коли козацтву

BAaBa1l0

церковні відносини

І ті історичні nІінути,

ся nІати часовий успіх,

був

далеко більший. Так у

ВПllИВ його на

1620

р. через

становище, яке зайняло козацтво за l'етьмана Петра Конаше вича Сагайдачного,

вославної врархіУ,

ун'!У

завдано рішучий удар обновою пра

скасованв

котрої

було поки

резу lІьтатом ЗnІагань католнцької парти'і. шевича,

Єрусалимський патріарх

вославного nштрополита

що

головним

На запросини Кона

Теофан поклав новоl'О пра

епископів

на

ті

ка-:едри,

котрих

врархи перейшли на унІю; таким ЧИНОnJ православні вірllі ді стали зпов пастирів,

значінв унУатськоУ врархіУ,

з nІа1l0ЧИ

СlІенними 'Ії вірними, що заперечуваllа право на катедри у пра

ВОСllавних епископів,

невдалоУ проби

БУ1l0

зведене до незавидного становища

насильної,

бозуспіmноУ,

н'іКИj)J непризнаноУ

,ахрапности.

По

89-

чии більше

TOI)IY,

росла козацька реакция,

ІВВІ більше про падала можливість установити унїю в тнх кра

fsax, де мало верх козацтво і· нарештУ, через успішні Зl\taганя .хмельницького, польське правительство DІУС'lло два рази (в до

rOBopax:

3борівськіl\J і Гадяцькім)

урочисто відректи ся унУї,

.бодаЙ у тій' частин'l України, ЩО була заселена козаками, і ли ,JIlИТП православію tварантиї недотикостu й волї віри та служби

,БОЖОЇ на просторони ~ВМИ уступками,

всеУ РіЧИПОСПО!1ИТОЇ.

Не

козаки в обох згаданих

обмежуючи ся

договорах присилу

вали правительство признати представител'lв православної врар .хіі рівноправними

полІтично

врархаl)lИ

латинсько'l· церкви

і допустити їх У еенат Річипосполитої. Та правительство, бувши 'в ТРУДНОI)IУ становищи,

годило

ся

на сї домаганя проти волУ

й бажаня, воно уступаJlО доконечному ДОl\lаганю козаків лише а огляду на часову скруту;

воно

було

переконано,

що обі

цянки його незбутні й неможливі. Сильна клєрикальна партия та аовсїм уже тод'! відданий їй шляхетський стан готові були радше знищити тату державу,

ках,

ан'{ж бодай трошечки

долю

котрої

усrупити

вони мали в ру

в релїtійній

справі або

:l.оть на крок ПОСТУПІІТИ назад що до като.'шцького прозеЛЇТИЗJ\lУ.

Через ее,

натурально,

уступки

лише пусrих обіцянок і договори, .JIОl}lлено.

правительства

l\JaЛИ

зараз після

їх

Ясна неі)lОжливість уладвти рслїtійні

значінє

заключеня,

та

социяльні

відносини в Річипосполитій заставила козаків шукати заuезпекu 'своіх прав за її nІежами.

Таким ЧІШОI)І католицький і становий фанаТUЗnІ польсько'!

суспільности ПОnlю'ав ПОЛЇТUЧНОDIУ з'єднаню Руси. Лвше деяка нерішуqість

росийського

була причиною,

що

правительства

справа

lстнованє церковної унП

в ПО.'10ВИНЇ

про се з'єднанє,

не була

до

ХУІІ сТ.

тай справа про

решти рішена ще тодї j

лише через сю нерішучість Річпосполита втратила тодї за свій прозеЛУТИЗDI

тілько

торії, що належала

незначну

110

неї.

спйськоl'О правuтельства,

відносно

частину

руської тері

ПокористуваRШО ся добрістю ро

уряд РічUlІОСПОЛОТОЇ сиекав св біД0

уступкою лївого береІ'а Днїпра; та.за те після Андрусівського ДОІ'овора польське правительство і суспільність рішилu ся пе ревести завзято й непохибна раз задуманий плян у тій частинї

руської теріторії, що лошила ся в їх руках. Перевести-ж сей

.ІІ.'І8Н було лекше тепер, ан'lж у кінцУ ХУІ столїтя. В~утрішнїй

-90склад суспільвосто в руських країнах змінив ся значно і змі" ся вийшла ве в користь православія. lIравославна шляхта по.

католичила сп в першій половині І'ій половинУ

сего

столїтя

вже

ст. до того, що в дру,

XVII

не

богато шляхетських родіа

держали ся віри своУх предків. Воно чинили вїкчеltlDУ менчість на провінциональних соймиках,

в декотрих кра"нах

(на пр,

у Чорній Руси, в lIодільщині) пропали майже ЗОВСЇl\I. Але не лише шляхти

ве

стало

в рядї

оборонцїв православія

ко'

зацтво, що lІИШИЛО ся ва правім боцУ Дніпра, щезло так само швидко після АвдрусіВСЬR:О['О договора ство МОГlІО,

на рештУ,

ся грізноі для Hero узбровноУ реакциУ.

ського

договора в реліtійній

і в праводавстві і в житю.

кинули ва якинсь пони,

ставоть

'Jac

уряд

польське правитель

взяти ся за заведенв увїї,

справі

не лякаючп.

Справді від Андрусів

бачиltІО

крутий

звороr

Церковну новину, котру були по

і котра наткнула

державною

ся на поважні пере

завдачею

звов

для

шляхет

ської суспільности вона представляє широке поле, де шляхтичі. старають ся, з повною сим pa~OM безпекою для себе, покавати ревність до релYtійного прозелУrизму.

Тим чаСОl\1 оБОРОНЦ8МIl.

православія лошають ся лише ті стапи, що займали найнеко ристнУще становище

в Річипосполитій,

не

l\lали ,ЗОВСЇltJ ПО.'1ї

точних прав і користували ся горожавськими правами в дуже

обl\tеженіltt розмірі. Се були: православні сьвящеННИКIJ, I\Jіщане і селяне. Від Андрусівського договора ми бачимо різку ЗDJіну в ха рактері польського праводавства що до ВОJJЇ православної віри: постанови соймів, що забезпечувало в початку СТОJJітя сю во.

лю, відвертали ся від рі шеня справи в серединУ, тепер висло вляють ся різко в користь УН'іі та при кождій 1)ІОЖJJивій нагодї,. водають постанови все біJJьше й більше ворожі для праВОСJJавіlI.

Першу постанову, в користь унП, видав сойм у

1667 р., себто

рівночасно з заключенєм Андрусівського договора; по сій по

станові духовенство

"реліtіУ

увільнено на віки від усїх

грецької,

що

пробуває

в унУї",

ВО8ННИХ повинностей: "стаций, во

дачі провіянта, додаткових стацийнвх податків, днївок, підвод всУх взагалі воєнних тягарів і кар" 1). Се право, дане унУят-

1678

р.

Volumina legum, Volum. legum., т.

т. ІУ, ст. У., ст.

474. 006.

,Опіс.а:R ее

право

ПОТВСРДІ!В

сой.

ському духовенству,

8' одного

91-

було тод'і важною полекwою;

боку, його права з католицьким

тою, воно ЛИШaJJО православне

рівнлючи,

і шллх

AyxoBeHCTBOl\l

духовенство на рі вени оподат

кованих станів: міщан і селян; з другого боку воно було звя зано

8 важними

матеріЛЛЬНИl\JИ і моральними користлми: повна

недостача дисциuлїни в польськім війську,

що його склада'ла -

саМI)ВОЛЯ

шляхти,

робили сrациі неминучим жерелом знищенs

й безчисленних кривд для господаря. Шллхтичі, що ухвалили

се право на СОЙl\Іі,

РОЗУl\lіли

кождій наручній нагодї

вони

від

вовнно'і

повинности

дуже

добре

йогозначінв:

відгороджували

визволенв

від

не'і

при

c~'!)ї мавтности вважали ,ОДНIІl\І'

із найважвїщих привиле'ів свого стану. 3а еим перUiи~ KPOKOl\1 польські Сойми стали видавати инчі постанови, більше ворожі Д.'JЯ православія:

прпсягав новий король, себ то в расіа уступ про православів.

все

б~льwе

так в умови, зберігати котрі

conventa,

заведений був

По розуміню сего уступу король обо

вязував ся при першій можливости полагодити зараз неЗI'ОДИ~ .що повстали

з роаВ06НЯ людей грецької рел'itі'і"

та

обіцяв "маєтностей і духовних посад грецькоУ церкllи вати людям негідним

сей уступ потвердив присягою

nOTil\I

ЇЇ

да

1669

р.

нововибраний король N[охайло

заводили і в "расіа

наступників: Яна ІІІ та Августа

темне формулованв

важко

уступу,

Til\J

не

іпсарасіЬпs) і не позваляти та

(personis

ким особам користувати ся ними при відступленю" . В

Вишневецький, і

при

не

conventa"

його

і). Не вважаючи на трохи догадати

ся,

що під

"успоковН6l\1 незгод" розуміло ся 8аведенв унїї, коштом право славія,

під

"особами негідними"

Численні Факти, сумнїву

тім,

православне духовенство.

зібрані в актових сьвідоцтвах, не полишають як

розуміла

Формулу

КОРОЛ'івської

прислгп

шляхетська суспільність і лке поступованв в релїtійній справі

нака8увано КОРОЛЛl\І,

инод'і особисто,

подібно Августу ІІ,

ЩО

хилили ся до толвранцвї віри та пошановку волі совісти своУх підданих.

При

управодавство

тім,

одночасно

війшла

друга

означувала погляд польськнх релїtі'l":

1668

р.,

') Volumina legum , 7 1687-1

наведеНИl\І

постанова,

що

дуже

УСТУПОl\І, виразно

шляхтичів на "незгоди грецько'і

конФедерацил tенеральна,

т. УІ ст.

вище

і l·Ю та т. УІ, ст.

в руки котрої

15.

92 ~ часї меасикоролівя перехо~ила праводавча власть,

ухваЛИла

-ось яке право: "Аріяне й відступники від католпцької віри, що перейшли ва инчу віру, не повинні користува~о ся опікою ,соitмових КОНС1'ИТУЦПЙ, що забезпечують волю віри .... до аріян треба прикладати даввУще видані про них права, ва перше чив вебудь до)))аганв про се; названих же вищс відступників треба 'карати прогнаН6))) із батьківщини, колп провина їх буде доказана .судовою дорогою"

1).

Ще різчиіі характер мають постанови сойму 'нУм ухвалено знпщити

остатнв

забороло

1676 р. На - цep~

православія

ковні братства. НайважнУщий привилей братств був у так на

-зиваних ставропіtіяльних грамотах, дарованпх YJ)t ріжних часів константинопільськпми

патріархаl\Ш.

братства були вийняті з усякоУ

-скопів і мптрополитів і піддавали патріарха.

На

основі

сих

грамот

залежности від місцевих епи ся

просто духовній власти

Тепер, коли епископи ))югли або перейти на унУю,

або бути заступлені унУятаl\JП по наказу короля, незалежність від

них,

що

забезпечувала

самостійність

братств у справах

віри, чинила для остатнїх питанв х.итя або смерти. Сойм звер

нув

YBal'y

на сю tарантию, що здавна аабезпечувала бра'rства,

й аважив ся знищити УУ.

Ухвалено право, по котрому ставро

піtіЯЛЬНИl\1 братствам ааборонювано 'l\lати зноЬин~ з патріархом і полишатп

на

його

рішенв

справп,

що

доторкали ся

Братства l\lУСЇЛИ піддати ся l\1ісцеВИl\1 епископам, хотУли сповнити сего домаганя,

а,

віри~

як би ис

то l\1УСЇЛИ подати спірні рел'l

І'ійні питаня на розсуд цивільних судів -

"д'hло невнданное

ОТ'Ь начала B'hKOBOЬ", по словам Боленського братства

2).

Окрім

того сойм. ухвалив норму, по котрій заборонено православним усУх станів під ааl'РОЗОЮ кари смерти й конфіскати ))1автностей

{sub

роепа соl1i

et confiscationis bOl1orum)

виУжджатп аа гра

ницю РічипосполптоУ або приУжджати ізза границУ; староста))1 і комендантам пограннчних

кріпостий

поручено було слТдоти

аа сповнеН6))1 сего права. Сопм мотивував свою постанову вка

аанваl на те, що буцім-то православні

1) Уоlиmіпа

legum,

.під претекстоiU справ,

ІУ, СТ. 48~.

2) АрХИ8'Ь Юго-3ападной Россіи, ч. І, Т. П', Вр. ХУ, СТ. 29. Volumina

legum,

Т. У, СТ.

180.

93-

котрі доторкають ся ре.л'itіЙних інтересів греко-русько'і церкви,. виУжджають за ['раиицю

до

константинопільського патріарха,.

і там вони авіщаЮТIІ ворогів

(Турків) про стан справ у РЇчи-

·осполитій .... бо патріарх живе під властю ворога хреста Гос

БОДНЯ". Шд сим фантастичним претекстом аахована була дуже· поважна ціль

ааборона виїзду аа границю не лише перери

вала можливість аносин церковних братств іа патріархом, вона йшла до ани щеня праВОCJJавно'і врархіУ;

маю'lИ

на думцї по

чати знову справу встановленя церковно'і ун'іі,

правительство

хот'іло ЙТИ давньою дорогою Й почати справу переговорів а пред-·

ставителЯl\1В ВИЩОУ. ДУХОВНО'і врархП православної церкви;

хуючи ва успішний xi~ сих переговорів,

ра

сойм аабороною ви

Узду православних аа границю і при'ізду Ух відти забеспечував;

ве лвше

роалад православноУ врархі'і,

але Й взагалї усуненв

всего клира; коли православні епископн ще раа перейдуть на увію,

то,

литоі,

при· відокремленю православія в межах РЇчипоспо

веможливо

буде

тому, як се ЛУ'lило ся

обновити

відпавшу

років перед ТИ1\I,

врархію

подібно·

за Сагайдачного;:

коли-ж православна церква буде збавлена епископів, то ніКОМу

буде

виеьвячувати

вленики

сьвященників,

увУятських

епископів;

і лвшать ся виключно ста таким

чивом

сьвітські люде

лишать ся без духовевства і церков і, хотя-не-хотя, перейдуть. ва уи'ію.

Що. ваведена вище ухвала сойму була початком до

вказавого пляну, сойму

доказали

правительство

епископами,

через

дальші

війшло роки

подУУ

зараз після сего

переговори

вже

а православними.

скликано

в справах уип

Люблинськпй з'їзд. Не можемо

означити

ДОlсладно,

чало переговори з епископамп,

в звязи з ухвалою сойму; декотрі плоди;

серед

коли правительство по-·

але ясно,

уже в дальші1\1

що ся справа була

1677

р. во ва дала

врархів православних вайшли ся люде,.

готові, задля пол'іпшеня

CBt>ro

осоБИСТQгостановища Й вабутя

власти, повторити штучку 1І01.''ія й Терлецького. ГОЛОВВИI\І про

відником ново'і комбінациї

епископ -

виходить

львівськвjt

православний

йосиф Шумлянський, коло него tрупув ся неве

личкий кружок ДУХОВНИХ і сьвітських людей, готових поділити а вим і відступиицтво і надгороду; по збережеИИ1\1 документа1\1 1\IИ 1\lОжеl\JО

вказати ве лоше особllСТIІЙ склад кружка,

але й

ті надгороди, КОТРОХ добивали ся 00['0 'Jлени за згоду принято.

.УнІю.

94-

Окрім Шумлянського ItJИ находимо

Hape'leHoro

Винницького,

ся,

Mal'aB

аби

після

il\JeHa:

!ннокеПТUI!

епископа llереМИСЬКОl'О,

котрий до

прийнвтя у Hfi,

ЙОГО унїятським переltlИСЬКИМ

правительство признало

епископом, скннувши

з тої ка

тедри унїята Івана Малаховського j да.пї заввив згоду на унУю .ігумен Л'існвнського манасторв,

Сильвестер Тваровський,

до

mагаю'lИ С8 зрештою за дану згоду богатої Овруцької архи Ун'ївський архимандрит ВарлааВl Шептицький те-ж

nJандриУ.

.давав ЗІ'ОДУ ва унУю,

під умовою

зробити

його

коад'ютором

ХОЛ1tІСЬКО'ї єпархіУ. Нарештї, де котрі сьвітські люде, по біль шій

lJастинї

'КореНДОВИIJ,

міщане,

'1лени

православннх 'братств:

Жураковський,

МОS:РИЦЬКИ8,

навський з'обовязували ся прийняти унІю

.uнчих,

під умовою,

що

кружка звернув

Уже в ся

до

1677

тих

уступок

кружка за свою участь

р.

і Тер.

Шумлянський іменем

папського

товости прийняти ун'їю та зараЗОItІ танямu

КручкеВUIJ

намовляти до того

правительство дасть їм на соймі ди

пльоми на шляхетство. усего

Василий

нунция

надгород,

котрих

відновлеuп унїї;

справі

зав вою

го

він подав проєкт із дома добивали ся члени згадавши

про домаганя своїх товаришів, Шумлянський, звісно, не забув .і за себе j

він домагав ся,

або в ЙОl'О руки віддано,

не вва

жаючи на ун'їятського митрополита КИПРІяна Жоховського, всї .1\Jавтности,

що належали

то)'о,

аби, 80ВІУ

ПОВIJ,

аби

до

КиlвськоУ

ItIИТРОПО.пї'і,

та окріВІ

признано мавтности яко Львівському еписко

папа назначив вому від себе окрему грошеву пен

сию; окрім того він домагав ся посадн Ка'fво-печерського ар ХИDlандрота, себ то доходу з мавтностей Ки'fво-печерської лаври,

.що лишило СЯ в межах Річипосполито'ї. простореня

унУї,

то

Шумлянськвй

Що до способів роз

вказував на доконечність

·поступати, по змоз'f, осторожно і по-тихо; .Див,

аби

латинські

в православних

Вlіж ИНЧИВl він ра

духовні не показували

церквах,

прuлучених

до

ся,

унП

бодай тому,

зразу, аби не

.БУ.'10 народнього розруху, аби вбільшити дисціплїну унїптсько'і церкви підданвм епископам Васи.'1ИЯНСЬКИХ манастирів, котрими орудував окремий протоаРХИВJандрит,

аби

зразу не відпра

;влято, під претекстом недодержаНIІ канонїчнох правил,

пара-

95 .фіяльних

сьвященників,

але

мало-по-малу

обсаджувати

по

рожні посади людьми п~вннми І). Пропозицию Й провкт IllУDІЛЯНСЬКОГО закомуиїковано ко рОJJеви і він поклав покористувати

Jстановленя ун'і'ї.

ся

ними

ДЛЯ остаточного

Не знавnlO,

чи вбільшив Шумлянський по

нвтв про вплив свого кружка,

чи сам король надав йому не-

8вичайне значіив? досить того, що він задумав зараз же взяти ея 8а справу,

залишнвши навіть тоту осторожність

іУ, що раднв сам

ШумлянськиЙ.

В осени

1679

у веденю

р. оповіщено

королУвський унїверсал до духовенства й сьвітських людей як

православнuх, так УН'іятів: король домагав ся, аби вони з''іхали ся

24,

с'їчня

1680 р.

аби скінчити

згоду.

на

на врочистой з''ізд до Люблнна, задля того,

публичнuх зборах 'справу

про

рел'іtійну не

Окремі запросини розіслано вищом духовним, урядни

кам і ставропіtіяльнunt братстваDІ

2).

Очевидно, король' думав,

що ШУl\1ЛЯНСЬКИЙ досить приготовив православних, і над'їяв ся, що на з'Уадї вони без протесту

роль,

тай звіщені ном ун'іяrи

приймуть ун'їю_

старали

ЗD10З'і uільше врочисту обставу. дали 'їх надї'і.

ся

Через те ко

надати з'їздови по

Тим часо:и факти

не

ПраВОCJJавне духовенство й братства

ІІе годило ся прийняти ун'ію, але й не підозрівалu

виправ. не

лише

про Їстно

ванв вигадки ШУМЛЩJСЬКОГО .. А про те, віщуючи щось негарне,

ВОНІІ не ПОЯВОЛІІ СЯ' на з'їздї.

спису людей, щО ПОЯDИЛИ ся,

зроблено[·о УНЇЯТСЬКИl\1 l\1ИТРОПОЛИТОl\1 Жоховським, дізнавDІО СЯ, що уа з'їзд'!

з православного

духовенства

епнскопа

появив СЯ лише:

намістнпк МогилУвського мана

СТllрЯ

ВО.'JчацькиИ

не

було нї ОДНОl'О

в товаристві кількох сьвященнuків і то

впключно з осторожиости

накликати на православних

абll, заявввши свою присутність, не відвічальности за непослух коро

Л'івському наказови 3)_

Унїятське

в величезнім 'Інсл'!

Люблuна, урочисто отворило з'їзд,

до

духовенство,

звертаючи ува['о на неприсутність православних,

що з''іхало ся не

але ревність

1) Архив'Ь Юго·Западноlt Россіи, Ч., І, Т. ІУ, при ХХlС, СТ. 39 і ХХІ\', 43-46. 'nитовская церковная унія, КОЯ.ІІовича, Т. 11, СТ. 422-424 (ПРИМ. 326). 2) КОЯЛОВИЧ - также, прик. нри 327 і 328, СТ. 424 - 427. Такие Арх. ЮГ0-Зап. Россіи, ч. І, Т. ІУ, нр. ХУІІ, СТ. 31. З) КОЯЛОВИЧ, Т. 11, СТ. 4211, Лn~АТ()К, вр. 329.

і:Т.

96-

його спинено; в самой день отворе ня з'lзду дістали листи від

короля І папського нунцив,. що ааставили уніятів роз'їхати CJl домів: король під ріжнима претекстаnJИ наказував з'їздова пе ревести своl засУданя ,до Варшави, а папський вунций заборо вяв каТОЛВlсам і увіятам почивати з православнвми публичну

суперечку за віру ввачівв в'Узду,

1).

Така швидка

стала ся через те,

похибку, що виходила в

з похибки вивели ЙОГО Факти,

православві

але встигли представити

новищи j

остатнв

братства.

не

ся

на надто лехкий успіх;

що ве позволялu

лише

СУnІнїватн СЯ

не появплп ся

на з'їзд І

королеви справу в nравдивіltJ ЇУ ста

зробили

Слухаючн

в поглядУ короля на

поквапности і розголосу, ЩО він

101'0

старав ся вадати справі, вадУючи в їх значіню:

BnJiHa

що він ва решті пороаумів

депутати

королївського

Луцького ваказу,

православного

луцькі

братчики

вибрали в межи себе депутацию, але. вови дали де иу татам, під

прислгою,

інструкцию,

ЩО Й не допускала думки про злуку

в УВУ6Ю. Депутати ПрИСЛI'ЛИ, що вони вмаl'атп муть в усїх си.'} "до вбереженя цїлости церкво сьвятої восточноl, котра слухав чо тирьох східнпх патріархів, і що вони, не лаКОDIЛЯЧП ся анУ на ла ску, анї на обіцянки, анї на DодарКIJ, не уступаючи страхови на

віть карп смерти, боронити муть усі доtми й обрядп,від великого до tиаЛОI'О,

нїчого не додаючи анУ пропускаючи,

як вони встановлені

в праВQславній

в тій Формі,

церкві й виложені

в ін

струкциї, зладженій братством ~. ДепутатаnІВ вибрано найзнач

віщих членів братства: княая Вацлава Четвертинського, вого брата православиого луцького еиископа,

ського ltlитрополита,

Гe~eOBa Четвертинського j

пер

потому Київ

брац.лавсЬf~ОГО

підстолїя, ДаНИ)Jа ~paTKOBCЬKOГO (нокараного на смерть 22 рок о після того за вірність православію ) та киУвського чашника, Ан дрея Гулевича. Інструкцою для пих підиисало водинських шляхтичів

чоли за те, що вова буде допущена до короля. і покористували .ся: до Варшави,

замісь

Іlоказали

Депутати СИПІ

Їхати до Люб.1Jина,

вони поїхали

королеви свою інструкцию та заявили

імевем братств і взагалї

І) Таllже, р;одаТRИ, при:

православних

СУ підписи, тай склад депутацuї ру

2).

православних сьвітських людей,

331-332, ст: 429-431. IV, пр. XVIII,

2) Арх. ЮГ0-Зап. Россіи, ч. І, Т.

СТ.

32.

що

97-

без зносин іа патріархами і без Ух У'l8СТИ,

праВОCJJавним годі

й подумати про яку небудь злагоду в справах віри.

Тим ча

~OM коли представлена Луцьких браТ'Іиків вказували королеви ва несподУвану для него перепону, той кружок, на котрий він по

кладав усУ надУ\', не був у силі піддержатu на з'\'здУ задуманої справи.

Межи ТИ1\IИ,

щО

появили

ся на з'їздї, не ба'lИМО ие

лиш іменн ШУ1\JЛЯНСЬКОГО, але й нУ одного з його товаришів; появuтв ся на з'УздУ вони не могли з богатьох

причин: Шум

JJЯИСЬКИЙ, пропонуючи нунцивви свій провкт розпростореня уніУ, не ховав,

що справу

треба

вести тайно так, аби православні

не завважали постепенного переходу духовенства на увУю j ТИ1\l

'1асом

на

з'їздУ

ЩО, звісно,

перехід пропоновано

1\lусіло не лише

публв'ІНИЙ і врочистий,

пошкодити

ВСНКО1\ІУ

усоіховп за

ходу, але й вказати раз на все православним особи в їх цер

ковній врархії, що ПОХИЛIJЛИ ся на бік ун\'ї; таким '1ином від разу падало

сьвітло

на ту мутну воду, де й думав заходити

ся ШумлянськиЙ. Окрім того, показавши свої наміри на з'Узді, Шумлянський і Винницький, мус'іли від разу стати

ворожі

відносини до декотрих членів унїятськоУ врархі'і: домагані НИ1\18 надгороди

можна

було

Ї1\1

дати

1\IИТРОDОЛИТОВИ ЖОХОВСЬКО1\IУ та

лише на шкоду ун'іятським:

епuскопови

а остатні не думали віддати без бою

Малаховському,

сво'і бенеФіцвї й

ши про провкт Шумлянського, дивпли СЯ ворожо

зачув

трівожно

ва ЙОГО заходи. 1 )

Представлена кружка

Шумлявського

ВDЛП.'ІВ

1\Jабуть на.

папського вунция та на короля, заставили перервати заСУД8НЛ

Люблинського СОЙ1\ІУ та зректи ся наміру

перево~втв

унії публи'lНО; за те для потай но\'

ОТ!lОРЯЛО ся широке

iHTPHtu

справу

поле і тут ШУ1\IЛЯНСЬКИЙ 1\lіг розвити свої здібности. 'тумлян ський, довго пробуваючи в резиденциі короля

Яворові, встиг

переконати його про здалість свого ШJЯНУ і' навіть здобутu при хильність і ніддержку Собвского

справах, де 1\ЮГЛИ у вего

вийти веПОРОЗУDJіня з унїятськt>ю врархівю. В осеви

1680 року

ШУ1\JЛЯВСЬКUЙ звіСТJJВ ЖОХОВСЬКОГО про те, що тепер вів готов.

пристати до унП, ЩО він У сій справі ДОВІ'О РОЗ1\ЮВЛЯВ з коро лем j здобув його повну похвалу; при тому вів натякав на те, що король заявляв вевдоволенв проти

1) Jbid.

Вр. ХХ., ст.

37.

:l!{OXOBCLKOl'O

"в ТJlХ прп-

годах,

де

98-

l1УЙIК~ остатнього

ЙІОГЛИ

спиняти

втихомиренв".l)

Підладивши таким 'шном справи, Йос~Ф ШУDIЛnНСЬКИЙ, Інно кентий ВИННИЦЬКИЙ, Варлаам

Шептицький і Оильвестер Тва

ровський а'Ухали ся в початку

1681

ности нунция ПРИЙНЯJJИ ун1ю j

тут же вони поладили непоро

р. в Варшаві і в присут

ВуltJіня с представитеJJЯМИ ун'іятської врархіУ та запевнили собі

до решти піддержку правительства. Задля піДМОІ'И розпросто унїУ, ШУЙІЛЯНСЬКИЙ, в купі з уніатським

peHto

митрополитом

Жоховським, зладили НОВИЙ провкт, котрий і показали на розсуд ураду. В сїм новіЙl провкті, звісиім під назвою ессlеsіагпm" (способи до ЗJJагоди церКОIJ),

diae гали

ся,

аби

правительство

не

лише

"modi

сопсог

складачі дома

потвердило

всУ

права

й привнлеі, даровані уніатам давнУйше, апе аби воно зрівнало ЗОВСУItІ

права

унІятського

Д)'ховенства

католицьким;

вони

ДОЙlагали ся місць у сенатУ та трибуналах для унїятсыихx епи скопів, участи унІятського духовснства

всоймиках, непідлег

ПОСТИ уНїатів, у справах віР0, сьвітським судам і т. п. Ою за писку, тай провкт, уложений перед тим ШумлявськВlН, розl'ЛЯ ну.'1а окрема,

визначена

ДОЙlаганя вволені були дача

королем

майже

комісия,

виражені в вїй

зовсІм, окрім таких прав, роз

котрих залежала від сойму, але про вволенв котрих ко

роль обовязав ся дбати на найближчім соіімі; всї инчі пУНКТИ обох ПР06кtів прийняв іпотвердив коропь і сенатори. 2 ) На рештї, Шумлянський подав правительсrву записку, де ДOКJJaДHO ВОКJJадала ся

проtpаЙlа дальшого розпростореня унїl.

За головну умову сеі проtpами він

ДОЙlагав

ся,

аби

акт

Шумлянськой вважав тайну:

прийнятя

унії ним іііого ПОЙlі 'Іни·

ками зберігав ся в архиві і аби його нї В якім разІ не публї

ковано і доконечність таини він моти~ував ками:

низче

духовенство,

православні

ось

братства зараз же сполучать ся в усї% впархіях против унТУ та будуть противити СЯ ЇЙ

можуть

шукати

духовенство

буде

піддержки й на СlІовідн

опіки

якими вказів

ШJlяхточі до

церковні

для виступу

самого Ісраю; вони

заграничних

держав;

скріпляти в вірі сьвіт ських лю

дей; в краЙIІУМ разІ православні тІкати муть за межі Річипо

СПОJJитоі навіть у Туреччину, "бо під тиранським ярмом 1'урків І) Ibid. S) Ibid.

І/РИ. ХХ і ХХІ, ст.

ОРИ. ХХІІІ і

ст.

XXIV,

38. 41 і 43.

99-

,оНИ ВОЛЇти муть осїсти, RОРИСТУЮЧИ ся

Tal\1

волею віри"

;

пра

,ртельство-ж не найде способів на розпросторене ун\', бо при зма гаючім ся роздражненю 'Нічого й думати про миролюбне пере "оваН8,

на

насильство

тепер

важко

серед воєнного часу і при загальній

було би складати ся

солїдарности всїх право

славних; таКИl\I, чином, на AYl\IКY Шумлянського, справа, при опублікованю ЇЇ, могла би скінчити ся лише вибитєм пастирів

УНїятів.

Ось

чому

Шум.1JЯНСЬКВЙ

радив злагоду таїти, а ТИl\1

часом уживати инчі способи: рівнати в усіх правах уніятське

духовенство с католицьким і потвердити ее зрівнанє соймовою

f(ОНСТИТУЦИЄЮ; назначувати часті

собори та з''ізди для унїят

}Ького духовенства і, ніби то іtВоруючи

ріжницю межи

пра

)Ославієм і УВЇЄЮ, присутність на з'їздах зробити обовязковою для

православних

аа непояву;

духовних,

під

загрозою збавити їх

переслїдувати духовві особи,

що

прийняти унію, адміністративно: збавляти

не

посад

ЗГОДЯТЬ

ся

їх посад і прикла

дати до них права, ухваленї про бунтівників;

нарешті вжити

всі змаганя на те, аби навернути на унїю православних шля

хтичів і виднУщих людей із членів православнпх братств. І) Польське

і від

1681

правительство

р. ПРОТЯГОl\1

ПРИЙНЯдО

сю

проtpаму

ЦЇЛКОl\І

років проти правос.'!авія йдуть вора.

жі заходи по нарисоваНОl\IУ в ній П.'lяну. Правос.'!авіє, що про· ТЯГОl\І ХУІІ ст. успішно

видержа.'іо

насп.'ІЬНПП

підпадає під далеко небезпечнїйшиil напад.

натиск,

тепер

Вороги прикрива

ЮТЬ свої заходи тайною, недосказаltlП, нав:\шснПіIТ нерозу:нінєм

Tepl\liHiB, неясністю становища осіб і партий, вови не до:на гають ся заl'а.'1ЬНОЇ згоди на унію й ТИlll не дають l\IОЖ.'ІПВОСТИ

публичного протесту

боротьба роздроб.'lЮЄ ся

ний ряд окремих пригод і окреl\ШХ

на безконеч

аДl\lіпістративних перес.'!Ї

дуван!> і заохот; аде і тут і та!!1 ніколи не впстаВ.'1Я6 сл на верха головна ЇХ причина:

згода

або

незгода

на унію; про

Т'Пвно, вона старанно прикриває ся побіЧНИIІШ обставинаlllП, осо бистими

спонукаl\ІИ,

р.Оl\lагаНЯl\Ш

KaHOHЇ'JНOГO

Православні епископи й духовні, що

права

ховають свое відступнпцтво і домаl'ають ся для себе

від духовенства і вірних православноУ

церквп.;

ЇВlенеlll

тих,

ХХ\', СТ .....7.

що

уряду, їх

не

т.

прпіінвлп таііно унію

що

п.

помуху

ВО нп діста.'lИ від

c.1Jухають, вонп судять,

скидають с посад венство

властям,

не

за

100

незгоду в справах

установлен ом

віри, а за проти_

православною

церквою;

прави

тельство і шляхта помагають д'fяльно сим фальшивим пастирям

і поясняють

свої вчинки, В разї жалоб П\lкривджених або вмі

шаня росийського праRительства, кажучи, що воио не лише не

переCJI'fдують праВОCJIавія, але, противно, змагають до заведеня

ладу й скріпленя

церковноУ власти в православній церкві на

просьбу праВОCJIавних-же

пастирів. Фарисействu

до того, що всу власти немов би то

вкоріияв

забувають ріжницю

Ся

між

унїятами й православними і назви: унїя, діз'унїя, схизма зов сУм пропадають з адмінїстративного лвксікона майже до поло

вини

ХУІІІ.

трибунали

Центральне

та фОДСJOкі

правительство й другорядні

суди,

власти,

шляхтичі та їх управляючі зна

ють лише, що в пресвuтери й сьвітскі люде

але

"ritus graeci",

ріжниць межи належними до сеУ віри не завважують. У дуже численних документах до того часу, нема можливости рішитн, коли річ іде про православне, а коли про ство і лише

по

пересл'fдуваНШ)J

унїятське духовен

вразам,

що

сипали

ся

на

одних людей, і по ласкам, щедро роздаваНИl\1 у користь инчпх, ми можемо ДОі.'адувати

про

без'упинну,

замасковану

роботу

в користь унїУ.

Спустивши таким ЧИНОl\l завісу на свої вчинки, прихиль

ноки

унУї

взяли

ся без

перепони за справу, не бояч" ся анУ

ШИР0КОУ реакци'f 3 боку православних, анї заступництва за них

РосиУ; противно, остатнв вони вміли повернути в свою користь і вжити яко спосіб на знищене православво'f врархії. ковському договору, що заключила Росия в

1687

110

Мос

р., польське

правитсльство з'обовязало ся не тикати православних еписко

пій: Луцько'f, Галицьк,)'f, Перемиськuї,

Львівської й БіЛОРJ'СЬ

кої. Та при означеню сих епископських катедр воно ясно йшло

за прийнятим

ним

пляном

в руках тайних уніатів:

поступована

Львівською

лицькою орудував йосиф ШУМЛЯНСЬRИЙ, Іннокентию Винницькому, Луцька

: 4

них

вже

Перемиську віддано

піCJIа вибору

деона Четвертинського митрополитом КИЇ8СЬКИ!)1

братови Йосифа Шумлянського

були

й сполученою з нею Га

князя

Ге

дістала ся

Атанасию. Лишила ся одна

далека Білоруська впархія, котрій судило ся, правДа, з довги ми перервами, проістнувати до самого впадку Річипосполuтої. 'Га епископи Білоруські не були в станї вести

справи

право-

101 -

свавної церкви на всему просторі Литовсько-руських тим

біJJьше,

що

воии

наТRНУJJИ

праВОСJJавної КиУвськоУ руським епископам

ся

МИТРОПОJJїі,

ВJJасти

вемевь,

тут на перепону з боку

що не признаваJJа БіJJО

навіть над найближчою Уй теріто

ривю, як се побачимо докладнУще в оповіданю

про Білорусь

кого епископа, князя Сильвестра Четвертинського. Знищивши таКИl\1 '.ІОНОМ врархію, зайнявши їУ впархії яко православні, тайні унУяти

Московського віки

AOI'OBOPY;

покористуваJJИ ся й другою точкою

по

сїй точцУ КиУв віддано Росиї на

значить, митрополит православний мусУв проживати за

межами Річипосполитої й піддати ся ВJJасти Московського па

тріарха. Сим покористувала ся, ніби то яко щирі прихильники старuни, увУятська інтриtа; буцїм то виступаючи

проти зале

жности КиУвськоі церкви від патріарха Константинопільського, фальшиві православні епископи стали ДО1\lагати ся відокремле

ня від Київського митрополита та встановленя окремого духо вного архнпастиря, але не бажаючи, з другого

боку, займати

права уніятського D1Итрополнта, що также претендував на тн

тул

митрополита

Київського,

вони

оБDlежили

ся

iMeHoBaH6DI

окремого нїби то ДЛЯ православних "адмін'істратора КиіВСЬКої 1\lитрополп а ; сю посаду дано, ЗІ'ідно з обіцянкою ще при пере··

ході його на унію, Йосифу ШУМJJЯНСЬКО1\IУ. Вже трохи швидче він дістав

від

КОРОЛЯ

ДИПЛЬОJ\І

на

Київ о-печерську аРХИDlан

дрію та богаті мавтности, що належали Кнівським 1\JИТРОПОJJИ

там і Київо·печерськіЙ Лаврі, що лишила ся в межах Рі'lИПО

СПОJJИТОУ; він користував СЯ ними до смерти дав

ЇХ

рукп

своїх

наступників

(1708

по катедрі

р.) і пере вже явнпх

унУятів. l )

Запевнившн собі власть над православним

духовеИСТВОDl,

що було в межах Рі'lИПОСПОЛИТОУ, йосиф ШУМJJЯНСЬКИЙ взяв СЯ шпарко за заведеН6 унН, згідно з нарисоваНИDI ючи себе й далУ, без '10ла, за православного,

ПЛЯНО1\I. Вида запевняючи про

ее письменно і КонстантинопіJJЬСЬКОГО патріарха

правительство, Киівським

1) Ibid.

247;

він

випрошував' Ух

МИТРОПОJJитам

яри. ХХХУІ, ст.

СХХІХ, С1'.

29%>.

піДМОl'И,

аби

росийське

заборонити

Dlішати ся до У!1рави православною

72;

ХХХУІІІ, ст.

76; XLIII,

ст.

87;

СХІІ, ст.

102-

церквою в межах РічиrIOСПОЛИТОУ, бо з волУ польського правq.

тельства сю управу поручено йому. ЗараЗОltІ він, зі свого боку, змагав з усУх

сил до

того,

аби розірвати

всяку звязь межq

підданим йому православним духовенством і Н:нївською It1ИТРО.

пол'lвю

він обернув ся в окружнім письмі до шляхтичів, запро

шуючи 'іх помогти йоltlУ Й присплувати сьвященників, що зай~ lt1али параф'і'l в 'іх селах, признати над собою власть ІІІумлян

cыогоo Й піддати са розпорядженям іменованих ків

;1)

далї

всУх сьвsщенників і черц'lв,

намістни

HHltl

що були

вірні КН'іву

і не хот'lли піддати ся його власти, він проклинав, завзивав до суду, замикав у тюрми, збавляв парафій і конфіскував їх мавт ности; намістники його їздили по парафіях, відбирали від сьвя~

щенників антиминси й сьв. миро, видані Кu'lВСЬКDМИ It1ИТРОПО~ литами, і віддавали с'і річи ШумлsнськоltlУ, що публично лаН8 ся над иими і плював на них;

HaTOltlicTL

вони видавали нові,

збираючи з сеї нагоди окрему грошеву платню. 2 )

Поступаючи таким чнном, ШУМЛЯНСЬІСий мав дуже дїяль ну підмогу від правительства, котре раз-у-раз підпирало його

власть адміністративними

роспорядженями,

хильність і підмогу від шляхти.

тай

горячу

Ilравительс'rво, Dїби

то

при· ста

раючп ся лише завести гарний порядок у врархії православноl церкви,

н'lби

то не роз)"міючи

правдивого аначіня д'іяльности

ШУМЛ;_-ЧСЬКОГО, почало піддержувати його роапор-яджейя всїмв, залежними

від

него

способами, в тих

кра'інах,

де більшість

людности була ще православна; і рівночасно воно хапало ся за рішучі спосuби в користь ун'і'і й задля викорененл православія там, де обставини видавали ся користн'іЩИItІИ для його цїлеЙ. Так король почав роздавати церковні посади й бенеФіциї, що були в його руках, виключно тнм людям, про

прихильність котрих

до унП його запевнив lllумлянськвй; в актових сьвідоцтвах ми можемо вказати різкий примір такого поступованя

1681

р.

богату Овруцьку архимандрію віддав король товаришеви Шум лянськоrо, Сильвестру

братия й сьвітські

TBapOBCLKOItIY,

православні

не вважаючи на те, що

вибрали

Овруцьким аРХИlнан

дритом черця, вірного православію, Іннокентия Монастирського;

1) Ibid. вр. 2) Описавіе і

212.

ХХХVІІ, СТ.

74.

Kiebo-софіЙСltаго

Собора и Кіевской

гіерархіи,

СТОР_

206

103-

остатн'ііі рішив ся не допускати

Тваровського до посади; але

король звернув серіозну увагу на сю справу: проти Монастир

ського,

під

претеКСТО1\1

приватних

позвів,

піднято юридичне

переCJI'[дуванв, при чому появили ся погрози' против його осо

бвсто'і ~ороль

безпечности і звернув

він

1\ІУС'[О ут'[кти до

ся з гріЗПИ1\І

шляхтичів вовводств: Киівського, ського,

наказуючи

КИ'іва,

ун'[вер.салом

до

ЧОГО

Брацлавського та Чернигів

не мішати ся до справи

'[1\1

після

православних

про Овруцьку

архимандрію й не піддержуватв Монастирського, грозячи в про тивніВІ раз'і оголосити тих, що не слухають його наказу, воро

гами вітчини й стягнуто З кождого З вих кару по БО.ООО З.'10тих. Заразом король післав

лист

до

Київо-печерського архи

мандрита, Іннокентия rізеля, Домагаючо ся, аби він видав цер ковні

знаряди,

Овруцької

одїж,

документи

аРХИ1\lандрі'і

були

касу,

відвезсні

що

належали

до

Монастирським

до

Київа, та аби потяг остатнього до судовоУ відвічальности за без

правне буцїм

то

присвоєнв

собі титула Овруцького архиман

дрита. Тим чаСО1\I, очіКJЮЧИ кінця справи, він доповнив доходи Тваровського

провилевм,

що

позволяв

ЙОВІУ

весто

безмитну

торгов.'1Ю сілІО в межах Річипосполитоі.1) ІІотому, після СDlертп Тваровського, король, на реКОnІендацию ШУ1\llJЯНСЬКОГО, передав Овруцьку архимандрію сьвіТСЬКОВІУ ДО1\ІараДЗКОDlУ, не вважаючи

на

те,

чоловіковп ЩО,

по

КЛИ1\Jентию

тод'ішн'іDl

за

конам, остатн'[й не Вlав права заіімити вищу церковну посаду,

бо не належав до шляхотського стану; а про те Домарадзкий

був вuсьвячений на пресвuтера

ШУDJЛЯНСЬКИМ і зайняв

архи

ltlандрію і про вuбір його бративю сим раЗО)1 не було й бесіди. 2) Роздаючи вищі' духовні посади

прихильника!1 у нї'і, правитель

ство дбало не 1\lенче і про те, аби ті люде були по змозУ л'іпше забеапечені

дохода!lІІ

маєтностями, з другого-ж

боку

воно

конфіскувало при кождій добрій lІагодї майно, що належало до нравосдавних духовних і DJанастирів.

Вище було вже вказано

на перехід маєтностей Ки'[вської nштрополїї та Ки'іво-печерської

.1аври в руки Шумлянського. Сей факт бум далеко не ВИКЛЮ ЧНОЮ поянuю j основуючи

ся на ті1\1 же претекстУ, се

то вка-

І) Арх. Юl'о·3ап. Россіи ч. І, т. ІУ, ;;Рll. хх\'!, СТ. 5О: ХХХІІ, СТ.

ХХХІІІ, СТ. 6і); і ХХХІ, СТ.

2) lhitl.

!Ір.

XLI У,

60.

СТ. !:Ш і

XL\',

СТ.

91.

62;

- 104вуючв на уступку КвУва РосиУ по трактату на віки, правнтель,

ство, зарав після заключеня договора, заявило,

що

воно вва

жав всї мавтиости Київських манастирів, що Jlишилп ся В ме

жах 'Річипосполитd'i, аа викантні, се б то за такі, що JlВШИЛВ ся

без

властитеJlЯ, і почаJlО

ріжним особам і заКJIадам;

роздавати

більшість

їх,

тих

як

caDIO

хотїло,

мавтностей

пере

дано унУятам, НН'Іі подаровано окремнми ПРИВИJlеами ШJlахти чам; на рештУ сУ остатнУ захопили богато манастuрських мавт

ностей без усакої грамоти й задержали Ух без перепони в своїм ВОЛ0ДУНЮ, при чому шлахтичі

звертали

належить якась мавтність до якого дО такого

манастиря,

що

Таким чином, то дорогою

1\lало увагн на те, чи

Київського

манастиря, 'ІВ

лишив ся в межах Рі'lИПОСПОЛИТОЇ.

адмінїстративних

розпоряджень, то

J,tорогою заХОПJlеня, в руки унУятського духовенства і шляхти

'іів католиків перейшли богаті мавтности, що налеЖaJJИ до ма пастирів:

КИ'іво·МихаЙловського,

лаУвського,

Київського

Кв'іВJЬКОГО

Братського,

ського, Дубенського и т.

и. l )

Пустинно-Нико

Межвгорського,

Дерман,

При сУм ясний був намір уряду:

здавити православне духовенство матеріально j заразом манити його до унП богаТRМИ бенеФіциами, ІДО Ух давали унУатам.

Поступаю'lП адмін'істратввно дуже рішучо в окремих прв годах, уряд не забував і аа загальні правні поста~ови,щО хи JlИЛИ са до toY-ж ціли. Так на соймі закови,

що

СJlавія.

На

мали

с'ім

слУди

соймі

р. видано

1699

виразно ворожих

потверджено

всі

два

нові

відносин до право

ПРUВВJlе'ї, подаровані

давнїще ув'іятам і, окрім того, видано новий закон, де ааявле но, що лише "міщане, правдиві унїяти виключно спосібні заЙ·

мати виборні маіістратські посади", від котрих ВИКJlючувано на все. тої розмовляли

про

православних

На тім же СОЙDlі урядники Рі'lИПОСПОJlИ лад

ПодіJlЬЩИНИ, вернено'і від ТурЦц'і по

КаРЛОВИЦЬКОDIУ трактату; при ('ЇЙ нагодї, озна'lУЮ'lИ право сего воввоДства, сойм УХВaJJИВ закон, по котрому православним за-

60ронено осїдати в Каменци, нарівнї з Жидами. 2 )

Сповняючи

-ою соймову постанову, комісия, визна'lеиа королем дла відбору

1) Ibid. при. ХІХ, ст. 34; ХХХІУ, ст. 67; ХХХІХ, ст. 78; XL, ст. 80; XLI, ст. 82; LI, ст. 106; LXI, ст. 120; LXIII, ст. 130; СХУІ, ст. 350 ~ CLXVIII, СТ. 374. S) Vоlumіпа legum, т. УІ, СТ. 35, § 19 і 21.

105

~IiCTa, запечатала всЇ православні церкви й одпу

8 них:

церкву

.сьв. Івана, передала ун'іятам. При с'ій нагодУ вийшла чудна ствчка комісарів із Щумлянським: остатнУй, не чекаючи. КО міси'і, появив ся шввдче нїж і1 члени до КаміНЦ8 в супроводі

.свовї наднорноУ хоругви, і почав відбирати православні церкви в свій заряд, але зараз за ним приУхали комісарі і, не знаючи прО

iCTHoBaHS

поступки

його злагоди з правительством, заявили, що його

безправні й присилували

його

забрати

ся, грозячи,

в противнім раз~, ВЖИТIJ вовнну силу; по тому вони рішили від

дати

справу на

рішенв

сойму і потягнути Шумлянського до

відвічальности перед вовнним судом, ЯКО нарушителя безuечности

кріпостн. Звісно, після поясненя справи, лишня ревність коміса .рів утихомирила ся і церкви передано епископови, котрому гро

зило розстрілянв,як би показало ся, що він справд'і православний, 1) Та хоть як ворожі були православію всї вичислені адмі lІїстративні розпорядженя й законодавчі постанови ·ства, вони дають

лише

слабе

правитель

понятв про те гірке становище

православно'і церкви, в котрім вона

находила ся в Річипоспо

литій від остатньо'і четвертини С'іnшайцятого

стол'ітя; найбіль

ше болючі й невитерпні пересл'ідуваня православне духовенство

і сьвітські люде мусїли терпітц від шляхтичів, що стара.'ІИ ся ·скрізь, на !lИпередки QДИН перед одниnt, заявити свій релYtiйний прозел'ітизм. При тих державних порндках, що визна~али Річ посполиту,

при

необмеженій

великоnІОЖНОСТИ

·стану, при недостачі екзекутивно'і власти

туцпй і при тоді

nlaca

тім

низькїм

щляхотського

рівеии

стану,

явити ся лише в одній з тих та

гидкого

насильства,

ся шляхетська

серед

суспільність

просьвіти,

релYtiйна

форм котрих

шляхетського

і ПОЛїцийнпх

інсти

на котрім стояла

ревність могл~ про

фанатичного

саМОДУРС'іва

мало-по-малу роскладала

протягом

двох

остатніх

стол'іть

істнованя Річипосполито'і. Важке було становище православних, коли вони стали метою для шляхотсько'і саllІОВОЛЇ і становище

їх було тим важче, що гнет

з боку шляхтичів, хоть і повею

дний, але· не виходив із остро означеної проtраnlИ, не був одно

родний і, таким чином, не давав lIІОЖЛЦВОСТИ вгадати наперед Інебезпеку, що грозила в кождіnl Оlсремім разі, ані в<lятц ся за

Архив'Ь Юго-3апаДI!ОИ РоссіІІ, ч. І, т. ІУ, !Ір.

LIX,

ст.

122.

106-

певне, означене поступованв для того, абн вrlкти від неУ аб() спротив ити

ся

ЇЙ.

В кождій 1\1ісцевости

сьвященника та йо['о

парафіяи

доля

православног()

належала від настрою

ДУха )

примхи або КОРИСТОЛlQбства властителя села 'Ін МІсточка; аЛе

укоськавшо

остатнього,

православні

далеко ще не були беа

печні: шляхтич сусУд, партия мандрівних жовня рів, голова на). ближчого

католнцького

костела,

инодї

по-просту

проУжжвй

шлятхич, раптом захоплювало ся фанатичною ревністю і, моа ненадУйна

буря,

вдаряли

на

нещасну парафїю;

Факти-ж

котрими виражала сл тота ревність, не вдоволлли ВИl\Іо['ів най· елвментарнУщоУ моральности.

Серед

сьвідоцтв,

все

що

потверджують

величезної

купи актових

сказане вище,

вкажеnю де·

котрі приміРНІ аби дати лсну характеристику стаflOвища, в ко трім находила сл православна церква за той час. у значній частинУ пригод нагінка шллхтичів за правосла вівм, окрім релYfiйного Фанатизму, була спонукувана і користо любством;

грабіж

церковного

nшйна,

захопленв

земель цер

ковних або присвовнв собі майна, належного до православного

духовенства, були не маловажним nютивом, що підводив шлях тичів на спасенні, ва їх думку, подвиги; вони не від

Toro

були,

аби звязати миле с користнпм і, нУвечучи "ШИЗnlУ", вбільmити її коштом своє особисте nlайпо, прикривши

грабіж

наБОЖНИnl

претекс'rОnJ. Так напр., ШJІлхтичі, що жили по-бли'зько Київа, не вдоволили

сл

що дістали сл Їм

частиною

на

маєтностей

підставі

Київських nJанастирів,

королївських

під претекстом паралУжованя впливу

привилеїв;· вони,

Київського

духовенства,

вбігали до мавтностей, що лишили сл ще нероздані або лежа~и за межамо ства:

Рі'lИПОСПОЛИ1'ОЇ,

грабили

MaHaCT~pCЬKe

й чонило майно,

вслкі

можливі насиль

калї'lИЛИ й били

церковників, манастирськuх селлн і т. и.

спису

'Іерц'ів,

кривд,

що

зробили сумежні ШЛЛХТИ'lі KuYbo-братському nІанастиреви, діз навмо сл, що протлгом

років

(1727-1757)

сумежні шляхтичі

вбігали більше лк20 раз через межу в маЄl'НОСТИ, жали

до

сего маuастирл, й виробляли в

галабурди.

Одвн із таких

нападів

них

описано

що

нале

услкі можливі

д'окладно в жа

лобі ігумена КиУвського Кирилловеького мавастиря, 6uстратия

1) Ibid.

Вр. ССІХ, ст.

511:1.

107 Самборовича.

сеї

жалоби

дїзнавмо

ся,

що

1713

році

шляхтич Александер ІЦеневскои, узброївши аначну ватагу лю

дей і покликавши

сусїда, Александра

Шумлянського, также

з узбровною товпою слуг і селян, пішов у похід на село Андрі ївку, що належало

до

Кирилловського

манасrиря; ПОЯВИВШIl

ся До-сьвіта, спільники вбігли в село й почали рубати та стрі

лвти

всїх, кого

здибали,

тяжко

поранили черця Бонькевича,.

порубали манастирських слуг і селян і заграбили все ~Іайно ~Іанастирске і манастирських підданих. Коли з сих Фактів очевидно,

що

анї опіка рОСИЙСЬКОl'О правительства них шляхтичів,

то

остатпї,

в межах Річипосполитої;

анї РОСИЙСЬRа границя, не

звісно,

рухоме

могли здержати буй

ще

менче здержували св

тут грабованя церков і духовенства

та захопленв церковної зеDJЛЇ найзвпчайнїща поява; так, напр .. жовнври панцир ної хоругви нападають у ночи на церкву в селУ

Хлуплннах, вибивають у нїй двері й виносять церковне

DJайно,

із неї не лише

але й приватне, зложене в церкві для біль

шо'і певности параФївнамо.

'Гак шляхтичі Гулвницкі й Мін

цовскі захоплюють, без усякого права, nJaЙНО записане в запо віті

Кременецькому

братству й обертають його

бисту користь. В) Більше н'іж инче Jнайно

на

свою осо

захоплювали

шлях

тичі церковні та манастирські земл'і: так ми подибувмо жалобу іl'умена

Білостоцького

ПОДОЛЬСКОІ'О,

на

манастиря

шляхтича

(на

Волинщинї),

він присвоїв собі землї, здавна належні зустрічав

черцїв

або

'l'еодосия

Шимона Жабокрицr,ого за те, що

ltJанастирських

до манастиря і коли

слуг на тих землвх,

то

стріляв у них, рубав шаблею й побивав іх тяжко; після сего він захопив манастирський DJЛИН і заввив черцям, що -коло бу дуть противити ся, ТО він буде

стрілвти

НИХ

про

кождій

зустрічі. І) У другого Волинського ltJанастиря, Перекальського,

земл'і відняли шлвхтичі свое

поле, то

туди-ж

Чеконскі;

при'іхала

коли

irYDJeH пішов орати

Чеконека,

наказал~

слугам

прогнати плуг манастврський і сама, вискочивши з повозу, по

чала бити іl'умена і вхопила його за бороду. 5) В Овручи ДОDІЇ-

ІЬід. "р.

І) ІЬід. пр. З) ІЬід. пр.

ІЬід. пр.

Ibld.

1687-1

пр.

CLXIV, ст. 365. XLVIII, ст. 97. LХХШ, ст. 151:1. LXII, ст. 127. LXXXIII, ст. 183.

108-

lІїкавські черцї присвоїли собі ве лише орві земл'!, що

sали до православного орилучуючи до

свого

вале_

мавастирв, але наказали обгородитв,

фувту,

місця,

що належали до мава_

-стври, в самім містУ, і в тім числї місце, ва котрім була

по

будована православна церква; при сУм заХОП.llевю, як звичайво,

І'раб.llево рухоме майно Й ображуваво особи.

1) ВОстрозУ ірод_

-СЬКИЙ підстароста, Ледуховский відняв у православної

-св. Викопав

церквв

вемлї, записані в користь УУ ще в ХІУ столУтю

вияве!)І Даввлом і киягивею Васплисою Острозькими і вакавав вирубати

лУс,

що

Терппловський

валежав

ввернув

ся

до тоУ церкви; коли-ж протоврей

до него в поясвенями і вкавав ва

-свої права, то ЛвДjХОВСКИЙ,

ве перечучи остатн'іХ,

."и можу відввти У церкви те,

ники.

що Уй

В околиці Острога властитель

БЛ6ВДОВСКВЙ

віднав

дарували

відповів:

моУ поперед

села· Загаєць, IlIЛВХТИЧ

землї у Загаєцького манастиря,

ваписавУ

його освователькою, Реtіною Боготинівною Ярмолинською; вів накавав ввищити межі Й м~жові внаки, що відділяли сі землУ яід ЙОl'О власвих, вирубав манастирський л'іс і захопив рибо повство, грозячи чеРЦЯ!)І, що побє Ух, коли вовп будуть проти

вити св. З) В місточку Брагин'! церковні sемлУ, ааписаві колись то

КОРИСТЬ

церкви

сьв.

Николая

князями

захопив властитель СУСУДВЬОl'О села Глухович, шта, і коли голова, сьвящснник ІоаКИI\J

Ввmневецькими,

шляхтич Шук

Давидович,' появив ся

ва свое поле, то Шукшта післав туди-ж, із товпою слуг, сьвя

щеввика

свого

села, унУята Бернацького; остатнУй напав ва

Давидовича, авалив його ва землю,

вав йому волосв і бороду тай

катував його всяко, вири

прогнав із церковвоl'О поли. і)

{Це частУще попадають ся факти

найбезцеремоннУщого грабо

вана особистого 1)Іайва православних сьвященників: шляхтичі дїдичі відбирають хліб, худобу, брички, ковей, одежу і взагалУ всяке рухоме майво, то вбігаючи в доми сьвящевнuків, то ва падаючи ва вих прп аустрічі ва ДОРОЗУj

на всякі·ж домагавя

вернути, вони відповідають погрозаnІИ, образамв та

) Ibid. пр 2) Ibid. IІр. 9) Ibid. пр. • ) lbid. пр. 5) Ibid. пр. оСХХІІ, ст. 275.

бійкою;

LXVIII, СТ_ 120. CXXX[V, ст. 306. CLVII, ст. 352. CLXXIX, ст. 397 і CLXXXIV, ст. 407. XJ.VII, ст. 95; LXX, ст. 153; СУП, ст. 232; еХІ, ст. 243;

109 -

,водУ віддї.л мандрівних жовнsр, міркуючи,

..8вавка

що в домі сьвя~

можна найти пожнву, зараз вбігае з голими шаБЛЯI\Ш,.

rрабить усе, що попадає ся під руку, решту нищить, домаши't'х.

418

калїчить і, сповнивши

подвиг,

спокійно

йде

в дальшу

_орогу.') А в тім, користолюбні цїли не були виключним мотивом,. що спонукував шляхту до пересл't'дуванs

веаства

;

православного духо

І\ІП подибуємо ще більше про год образи й кривди пра

вославного духовенства, без бажаня захопити його маЙио. В ти1. пригодах діє вже чистий фанатизм релїtійной, що виражав ся'

в Формах, відповідних l\lОраЛЬНОI\IУ й духовому рівеню того sолу, де він проsвляв ся.

110

основному прінціпу кождо'і ари

стократичноУ суспільности, члени 'іУ признають

право розсуду

й вільного поступованя лише для членів сего стану j всяка He~ вгода нижчих станів з думкою стану УПРИВИЛ80ваного се в очах. остатнього безправство, і коло аристократичний

стан не здер

жує ся инчоми d'успільними елементами, то він готовий вс't'ltlИ способами

справі й

змагати

до

свого способу

ТОТОЖНJlЧИ,

знищеня

незгоди й заведе ня в кождій.

думки дорогою

навмисно

насильства.

ненавмисно,

інтереси

Змішуючи

свого

стану

в інтересі всеі суспільвости і держави, долю котроУ їй поведо ся

захопити

рУК0,

аристокраТОJl готова

гів суспільного спокою й порядку

тих

все прознати за воро

людей,

інституциї

чи

стани, що не слухають без суперечки вс'іх домагань пануючої

кляси: вона готова переслідувати їх яко ворогів батьківщини, яко людей, що не I\lають права користувати ся опікою закона; коли при тому

маса пануючого

ставу

засвоїла лише слабий

степень цивіл'ізацпї й розвою, то переслїдуваН6 во ходить з ус)' ми прикметами особисто'і са!)IОВОЛ't' й нерозуміня наЙпрост't'ЩllХ. правил пошановку людсьrщ'і особи. находив

ся

власне

шляхеt:СЬКllП

часу, коли незгода в рслїtійній

На такі!)І

степени розвою

стан У Річппосполитій

справі

спонукала

його

того

спра

вотн переслїдуванє проти православноУ людности кра'іни і ко ждиА шляхтич не допускав 1\1ОЖЛIІВОСТИ, аби люде нешлятського походжеuя I\IОГЛИ балакати про справи, що доторкалц ся ХОТЬ·

би лише

власної совісти,

ІЬИ. пр.

ст. 1Q.J,.

инакше, як балакали

ШЛЯХТllчі на

110-

соймах і соймиках. Виступи против ун'іУ, котру похвалив і Під_

держував шляхетський стаи, кождий шляхтич мав за без прав_ -ство, бунт і вважав себе в праві зробити с кождим правосла_ ,вним, як з особою, що стояла поза правом.

То й не ДИВНПЦ8,

коли nІИ вичитувмо в актах безчисленну скількість

сьвідоцтв

про страшенно варварські

очевидно,

поступки, не викликані,

-н'іякою причиною, жертвами котрих були

скрізь

православні,

особливо духовиі особи. Сі ПОСТУіІКlf, повторяючи ся на просто

.рони великої теріторїї й протягом дуже довгого часу, не вихо дили з добре обдуманого пляну поступованя j

леко міцвІщу основу

вони

внутрішнїм складУ

ycInI

мали

да

Річипоспо

литої, в ПОВ80правности ШЛЯХТИ, в 'іі слабім розвою та в по внім

на

неї

впливі

єзуітського

ордена.

А про те Факти, що

виходили з такого становища справи, представляють найсумнї

.щий образ. Кождuму православному, що хвилї грозила небезпечність

особливо духовній особі,

страшенно

нелюдських

і кривд: чи зустрічав ся шляхтич із сьвященником -в міст'і,

він

під

пеРШИnІ-л'іПШИnl.

претексту, зачинав сварку й бив

npeTeKcTonI його

на ринку

або навіть і без

публично;

шляхтич, що сьвященник ровм<1вляв з селянами,

·на него, валив на землю, бив каблукаnщ й

обрав

чи

побачив

він кидав СІ!

палицею, виривав

ЙОnІУ волосє; чи наткнун ся 'на жінку сьвященника, що купу вала провізию на ринку, він чув обовязок, без усяко'{ причиии, вдарити

'і'і

кілька

раз

нагавкою

;

инодї

шляхтич,

підпивши

собі, бігав по міст'і з голою шаблею і для втІхи пробував сили удару на стрічнім сьвященнику.

Коли скривджені пробували

спинити кривдителя, вказуючи на свій духовний стан, то шлях

тич відповідав безлично, що лише католицькі ксьондзи

шлях

тичі і 'іх

він обовязаний шанувати, "попи-ж мужики", то H'i'lOrO поклику вати ся на свій духовний стан. 1) Дома у себе сьвященнпк був так само мало безпечний, як і поза AOnJOM j

Ім

під пустим претекстом, а част'іще без усякого претексту, дУдич або ДУДП'lка

вбігали

до· його

дому, били й катували і самого

сьвященника, і членів ЙЩ'О родини, ображували й лаяли, нераз

1) СКJlаJlа СК навіть ПОСJlОВИЦR, наведена в ор;нім актї:

szlac11cic, ст.

208;

СО рор

СХХХУ, ст.

іо сы р"

308;

•.

Ibid.

І!р,

СХСУП, ег.

LX,

333.

ст.

"Со

123; LXXXIV,

ст.

xil!dz -

180;

іо

ХСІУ,

111 --

sамикалu господаря до свов'і двірської тюрnш Й держали о вїй

~амовільво, або позволяли, для більшого, ва іх думку, сорому, виробляти

вс'і

ті

збитки

вад сьвящеННИКОnІ ЖDдови-аренда

реви. І)

ОСЬ для приміру cKiJ.lbKa докладн'іщих оповідань:

у селї

Врублївцях, коло Каменця, дїдич l{обельский старав ся вС'іltш способами збути ся з села сьвященника; одного разу, підпивши

собі, він викликав остатнього

ва

вулицю і, сидячи на кони,

вхопив його за одїж і ПОТЯL' за село; тут він виривав йому бо

роду, пробував відрубати 'ії шаблею, поранив і побив і Cal\lOrO ~І,вященника, і його жінку, що прибігла

просити

і пустив аж тодї, КОЛИ сьвященник обіцяв

'l'алярів викупу; та тут іще ве все;

помилуваня,

ЙОnJУ заплатити

Кобельский

cKiJ.lbKa раз

відновляв напади й заставив сьвященника зразу ховати ся у па

рафіян і нарешт'і зовс'іnJ утекти з села.

селі

СкородніnJ,

на Полїсю, дїдич Прушинський довго переслїдував парафіяль

НОГО сьвященника свого села -

Йосифа 3агоровського, застав

ляючи його відправляти в церкві згідно {се б то імовірно по УНЇЯТСЬКОnlУ противив ся, пан скілька церквuю

нарешті

раз

катував

прогнав із села,

Прогнаний сьвященвик

найшов

зі

СВОЇМИ

ритуалу); коли його

вказівкаl)JИ той

уперто

страшенно перед

заграбивши

все

nІаЙНО.

пристановище в сусїднім селї

Медвідн'і у православного шляхтича, Федора Па8ші; та се ще більше

роздражнило

8 Павшею ;

Bi~ наказав

lIрушиньского,

cBo'inI

що

раз-у-раз ворогував

дворакаl\І спіЙl\Іати сьвящевника на

дороз'і і привести до свого двора; тут він його засадив у тюрму,

наказавши

надіти

на шию

"гусака"

(се б ТО товсту колоду,

зложену з двох ПОЛОВИН, із дУркою на шию). те, що стало ся, син сьвященннка встиг

Дізнавши ся про

дістати ся до тюрми

і трохп ІІолеltшuв знаряд, де иатько його душив ся; тод'і Пру

шиньский спіймав сина й вибив ЙОГО так, що його як мертвого віднесли ДОl\Jів, батькови-ж, oKpinl "гусака·, казав вадїтп кай дани і в такім стан'і морив його ГОЛОДОl\І і поки

не

всилував

ПРИСЯl'ти

церкві

X0.'10AOl\I

два ТПЖНЇ,

на те, що сьвященник

1) IIJЇ<l. Нр. І,ХІІІ, ст. 130; СХІН, ст. 250; СХІ\Т, ст. 252; CXLIlI, ст. 327; CXLIY, ст. 328; С:ХI.ІХ, ст. 336; СLХШ, ст. 361:; І,ХХУІП, ст. 167 і C:XLI, ст. 322. 2) ІЬід. Вр. СІ, УІІ, СТ. 25!J.

112-

бі.7Іьше не втече а се.7Іа і в усІм піддасть сн домаганнм дїди'!а.') Не раа Ш.7Іяхтичі доводили катова ня до того, ЩО робили смерть своїм жертвам;

ось,

дла:

приміру,

подібна пригода: Aopof01Q.

'8 Острога Ухав аі своІми двораками шляхти'! І{риштоФ Манвцкий;

дорога' його йшла череа село Вельбуйне, де в парафіяльніli православній церкві вапав того дня храм. Побачивши адвиг на рода й дівиавши сн в чім дУло, Манвцкий спалахнув фанати'!_ ною ревністю; він в'Ухав верхом у товпу, що вийшла з церква

і, аавважавши серед народа сьвященника, Стефана Петриков ського, справив на него КОНЯ і зваливши на землю, почав пла зувати шаблею;

та

парафінне

встигли

визволити з вого

рук.

сьвященника і відвести домів;

але Манвцький не обмежив са

першим нападом,

до дому

'!ившн,

він

під'іхав

сьвященника і, поба

що двері міцно замкнені з середини, став коло вікна

й почав стрілнти в хату з лука; так робив він доти, доки одна стріла не заСТРН.7Іа в оцї сьвященника.

Поки нещасний мучив

сн в передсмертних судорогах, Манвцкий сІа писати в його імени собі· ж

самому

квіт, де буцїм то сьвнщенник заявляв, що не

мав до иего нїякоУ претенсиУ та вважав Манвцкого неuричин ним до його СDlерти. Потому вів показав сей квіт у найближ чому іроді і спокійно поїхав далУ.

Серед таких відносин шляхти'!ів до представителУв право славія, звісно,

годї

було

ждати

від

православноУ церкви;.ї спра8'ДУ ми

перших пошановку ї до

подибувмо

актах дуже

числениі сьвідоцтва про напади на церкви, про перерванв в них служби божоі через бучі шляхтичів, про знищеив православних цвинтарів і т. и. Так напр. в Овруцькім повітУ узбровна панська челядь, вибравши ся на заУзд

проти

дїди'!а

сусУда, захопила

церкви в B01'O DJaGTHOCTU, селї Квасовій, заночувала в нУй, рос

кладала огнища й топ'ила в самім будинку і, відходячи на дру. гий

деиь,

ограБИ.7Іа

його

цїлком. 8 ) У селї Ласках, в околицu

Овруча, жовня ри паицирної хорухви в6ігли зі зброєю до AOnJY сьвященни~а і почали його катувати; ратуючи ся від них, сьвя

щениик шукав при'став!>вища в церкві, але жовняри пішли за

1) Ibid. 2) Ibid. 3) Ibid.

Вр. СVП, ст. Вр.

LXVIII,

Вр. ХХХУ,

232; СХІ, ст. 24,3 і CLXXII, ст. 381. 145; СUУ, ст, 348 і CLV, ст. 349. ст. 70. ст.

113 вим і коло вілтаря

РUd!JJ.ш

вому

голову 1).

Дал'і

подибуємо

,)повіданя про те, як дідичі вбігають верхом і зі зброєю з тов пою

слуг до церков,

перерв вають

сварки зо сьвященвиками,

службу

лають

ся,

божу,

починають

рубають

у церкві сьвященників, С.1Іуг церковних і параФіgн 1).

Власти

телеви одного села, коло Кременця, материяла

він

пімав робітників

у Кременци коло Воскресенсько'і надгробні

плити й хрести

стріляють

треба

на

було

будівлявого

православний

церкви,

цвинтар,

наказав Ум розб,ИТИ

та перевезти 'іх у свою

маєтність.

Другому шляхтичеви забагло ся гор6ду в італУянськім смаку, він наказав у своїй Dlаєтности розкопати могили на праВОC.1lав

ніаІ

цвинтарі,

повнкидати

кости

покійників,

зрївнати

місце

і, засадити її деревами по задумаНОDJУ пляну3) і Т. и.

Серед переслїдувань, що терпіло тодї православне духо венство від шляхтичів, є ще два характеристичні рнси, що по добували ся раз-у-раз і тяжко відбивали сп бутї сьвященників

на щоденнім по

се прогнанв 'іх дїдичами з парафій і до

l\taгaHB робити панщину в користь пана 4 ). Так в околици Кре

:ненця, властителї седа ясыовець,' шляхтичі Блєндовскі дома гали ся від парафіяльного аби заплатив не схотів

сьвященника,

талярів і робив

зробити

сего,

вони

1101\1

його

lIш1rно й побили

просити вернути йому заграблене. себе в праві,

від

по своїй волї,

сьвященників

хлїб,

OKpil\1

коли він явив ся

того, дїдочj вважало

приходи,

ЗDJін і додатків у литурtії,

ДОl\lагати СЯ

тай

взагалї мі

цеРКОВНОl'О ладу.

процес l\tежп блаГОЧИННИ1\J і піДВ.'lаСТНВ1\1

рафіЯЛЬНВDІ сьвященнuком,

де шляхтпч,

С1'Ю,

чисто

Вl\tішув ся

опіку

овочі з городу і все

тяжко,

роздїляти

шати ся до С.'1ужби божоУ й справ

подиБУЄ1\1О

Гостинського.

коли сьвященник

прогнали його з села й повер

нули в свою користь зібраний

pyxOl\le

Івана

панщину;

до

справ

парафіяльноl'О

що орудував аІавтні

церковних,

сьвященнвка,

що

Так мп

йому па

бере

очевидячки

під

свою

порушав

канонїчні правила, увільняв його від відвічальности перед цер

ковною властю, благочинного, що сто'іть на сво'іВІ праві, обра-

І)

Вр.

ст.

З)

lbid, lbid. Ibid.

IЬі,I., окрім вказаних вище, пр, СХІІ, ст. 3і3.

XLVI,

92.

ПрИ еху, ст. !М і при

CLXI,

ст.

360

CLXV, ст. 369. CLXXXI, ст. 401.

жуе й бе і позивав

перед

114 -сьвітський

суд,

обвинуваючи йuго

Фальшиво!). Инчим разом подибуемо процес межи ДВОІна дріб ними властитеЛЯl'lИ одного села, 3 котрого баЧИl\IО, що ОДИН з них, на злість противникови, присилував парафіяльного сьвя щ"енвика ПОDІИнати ЙОL'О на ектениї 2 ). Серед сварки, що пов стала межи управителем Чорнибильської l'lаетности, шляхтичеlrl

Польчевским і пріором ДОDJінїканського lI1анастиря, свого

завадияцтва,

патром

Варановским,

Польчевского з церкви; сповняючи се виключене, ВОЯИВ ся перервою

служби в костелї,

звіСНИl'l зі

остатнїй

виключвв

він не вдо

але наказав

заl\ІКНУТИ

і всї православні церкви в Чорнобильській 111автности і не до" пустив протягом

в них

певного

службу божу.

часу анї дзвонити,

Той

жf)

Варановский

анУ відправляти

всилував

членів

православного братства бути на похоронах, процесиях і ИНЧllХ урочистих обрядах у католицькій церквР). Подібне сему збав лене парафіян релїrійні

можливости

обряди.

повторяло

бути на службі ся

дуже

часто

божій і сповняти через

ворожню

межи дїдичами; так управитель ДИl\lерського староства Сl\lігур ский, через незгоду з СУСЇДНЇ!\1 дїдичем

ІСКРИЦКИl\l,

заборонив

ДимеРСЬКОl\IУ uарафіЯЛf,НОI\IУ сьвященникови: ДОПУСІ~ати до спо віди й сьв.

причастя

селян

села ДИ!\1Идова,

що належало до

Димерської параФії, позволятп їм ходити до церкви, тай спов няти в Ди!\шдові

які-небудь треби;

таким ЧИНОl\1 ДИI\1Идівські

селяне збавлені були можливости хрестити дїти, причащати

хорих і ховати мерц'ів.

дружити ся,

Другий дУдич не допускав

ЦЇЛКО!\l сьвящевника в СВО6 село і бив його доти, доки той не відрік ся споввяти треби в частинї СВ06Ї парафії й т. и. 4 )

Безперестанно кривджене й ображуване, православне ду ховенство не находило

самі шляхтичі;

оборони в судах,

мало котра жал'оба

де

СУДИЯl)1И були ті

доходила до суду тай т()

хиба в такім разУ, коли сам сьвященник належав дО ШЛRХОТ (;ького стану або коли чевв того села,

скривдив

його

де жив сьвящевник,

шляхтич було

сусїд, і ді'ди

користно для його

інтересів подати поаов'; але і в таRИХ разах правосуде не вдо-

') ") ") ')

Ibid. Ibid. Ibid. Ihid.

ври ХОУІ, ст.

212 і ХОУlI, ст. 213. CLX, ст. 30!!. вр. XLIX, ст. 100. при CLXXYI, СТ. Н9О; СХСІУ, СТ. 41,3; Вр.

сеул, ст.

51 •.

115-

,оляло поаовнвка і по більшій частинУ наВОДВ.'10 на него лише

ІІові переслїдуваня. Так tродськвй Луцький суд розглядав жа

)lОбу Острозького протоврея, Андрея ТеРПИЛОВСЬКОІ'О, на шлях тича 3бпввского, З~ те,

ЩО 3бввВСRВЙ наклепав на поаовнвка,

~бвпнувативши його за підпал і чарівництво, і ТЯГ його на від повідь до Львівського

унУятського

КОНСИСТОРСЬКОГО СУДУ,

ко-

1'рш'о власти Терпиловськии ие првзиавав над собою; РОЗГ.1lя

вувшв

справу,

суд рішив,

віД.'10ЖИВ ВИРОК,

що їУ треба

а тшн чаСОnl він вндав

доповнити і через те 3БИ6ВСКОМУ всі

Aorcy-

J)lенти до процесу і не позполив ПРОТ06ревви подати із за сего протеста ДО трибуналуl). ДалУ пІВ нахuдиnю жалобу парафіяль вого сьвященнuка ЛОnlИковського на шляхтича Татоміра аа те, що остатпїй,

зустрітивши

сьвященника на ~орозї,

лаяти погаНИliШ словаntи за те,

жа.'1увати ся в суді на шляхтичів; по тому на него з голою шаблею,

почав його

що Лоnшковський посьмів по

та коли

TaTonlip

КИНУВ сЯ

проУжжі припаДКОПІ

люде

ве ~али ЙОnlУ порубатп сьвященника, то він, відходячи, погро

апв так: "Пострівай, попе, подавати жалоби на шляхту; спро буй

обвпнуватити

кришу

!" 2)

nleHe -

то я твій

протест

на

тобі-ж

по

В Кременецькіі.\І повітУ оДпн оборонець унїї, шлярич

Б.'16НДОВСКИЙ довгий час усяко кривдив і ображав правослаВНlIХ;

він відняв зеnІЛЇ у сусі'днього 3агаєцького православного nшна сrпря, викурив сьвящеuuпка зі своєго села, почав появляти ся,

правити

службу

і коли до церкви

божу й сповняти треби,

сьвященник із сусїднього села, Іван Гостпловський, то він його граби в, бив

cb"onlY

грозив,

аби

всилувати

відправляти

по

унїят

обряду; на рештї, він подав до суду жалобу на сьвя

щеннuка за те,

що він

лише

бу ЦУПІ то про .'1юдське око від

правляв унїятсыуy С.'1ужбу божу,

lІі~правляв службу uравославн,У.

а як неІіІа Блвндовского, то

Коли-ж

сьвященвuк

появив

сл в судї відповідати за сю справу, то Б.'1вндовскиЙ в очах cy~y лаяв йогО безкарно і грозив, що його вибв, коли він даJJЇ

не буде його слухати 3 ). ТИПІ чаСОnl,

ваЛ0 шляхтичі,

КОЛІІ сьвящеННlІків

православні шлнхтичі,

скрізь тяжко переслїд)·

під наПОРОnl публичної

1) ІЬіЙ. Вр. {~XXXYI!, СТ.

') IIJili. Зj Iliid.

Вр. СХХІІІ, СТ.

193. 2iG.

Нрll СІ.УІІ, СТ. Н52: СІ.УІІІ, СТ. Н5 і

С'их, СТ. Ної.

опінїУ свого иими

116-

околу, переходили на католицизм і ставали

оборонцями уиї'і та противниками

вноді,

що

в шляхетськіDJ

род'і

православія.

иаходила

ся

і самостійна,· що не піддавала ся публичній

рев

БуваJI()

особа

стал'іща

опінYr,

в TaKil\l

разї вона мус'іла видержувати боротьбу не з духовними і ці

віЛЬНDМИ властями, а з сусУдами і ()собливо зі своякаDJИ, ЩІ) перейшли на каТОЛИЦИЗltJ. Оті суперечки повставали звичайно з одного жерела

який-небудь

предок

одного 3 сусїди'іх православних вославної

церкви;

через те всї члени

були "коляторами", їх у вірі,

свояки

роду був основателеl)l

манастирів або DІісцево'і пра. роду,

се-б то ктитораDJВ

католики

старали

яко наСТУПНИЮJ,

церкви і,

ся

при незгодУ

зввчайно

повернути

манастир і церкву на ун'іятські, свояк-же православний заявляв сво'і прана й боронив непорушиости

церкви;

тод'і

повставала

уперта родинна ворожня: бійки, напади, заїзди перепл'італи ся з жалобаDІИ,

позваDІИ й апеЛЯЦИЯI)1П і переставали по більшій

частинї аж після СDІерти православного переходу

мавтности,

де находила

ся

члена роду або післл

спірна церква,

в руки

посторонно'і особи. Так напр. в ОВРуцькіDІ повітї жида родина шляхтичів СИJlичів, що складала ся з чотирьох братів і дядька, всї вони були ктитораВІИ

жіночого

православного

манастиря,

заснованого в сел'і Сельци Ух предкаВJИ. ТИВl часом дядько та два своякн

перейшли на латинство,

два другі

брати лишили

ся православними j післл смерти старшого з них на молодшого

з боку инчих свояків

і слуг,

робили

Григория,

Александра, посипали ся всякі ВlОжливі утиски на

;

дядьки й брати, в товаристві приятелУв

його

дім і маQтність

цїлий

ряд

нападів:

вони вбігали до l\Jанастиря, бпли й катували черниць, зірвали

зо стїни в церкві портрет УВJершого Григория Силича і т. п. 1 ) ІІодібиа-ж

родиниа

ірода із за незгод,

суперечка

записана

що повстали

через

Білостоцький

манастир.

православний

епископ

Сильвестер

Гулевич.

Сей

манастир

Перемиський

книгах

Луцького

коллторське право на

заснував

ХУІІ ст.

іСаВІбірський,

Симеон

Первий внук його, Йосиф Гулевич,

по

дібно богатьом членам свого роду, був палким оборонцем пра

ВОСJlавія j СЬКИМИ

1) IlJid.

тим

часом

другим

ГУJlевичі

давн'ім

!Ір. І.ІУ, ст.

113.

посвоячилв

православним

ся

р()дом

lІутошин ВОJlПНСЬКИХ

117 - ' ШЛЯХТИЧІВ

1 череа

те частина села Білого Стока й СJ'сіДllв село

Гать перейшли на власність П,тошинських. Два представителї ~el'O роду

Владислав і Богуслав

ОРИНJI.'JИ

унію

почали

утискати Білост(,цький манастир. ЙосиФ Гулевич, яко колятор, заступив СЯ за черців; Путошинскі з ТОВlIОЮ слуг і приятелїв нападали нераа на манастир,

нищили його майно й катували

черцїв, .манастврських слуг і селян; Гулевич відбивав напади вкупі з іГУI\Іеном,' радив остатньому відбивати силу СИЛОЮ 1 шукав загоди судовою дорогою. решті

скінчила

паркана

;

СЯ

кровавою

та

Довго тягла ся ворожня, на

сrичкою

коло

через неї Гулевичово удало ся

I\Іанасrирського

на

якийсь час 8ав

дати Владислава Путошинського дО ТЮРI\Ш за напад зі зброєю в руках на l\Іанастир. тича:

Але се не ВТИХОI\ШРИЛО буйного шлях

тілько що скінчив ся речинець арешту,

Путошинський

вернув СЯ домів, відновив напади і заї.:lДИ, відняв манасrирську зеl\1ЛЮ і до решти знищив манастирське господарство

скаючи і1 далї

Білостоцький

і\шнастир,

В.'1адислав

1).

Ути

іІутошпн

ський вів таку-ж боротьбу зі СВОЇI\I рідним братOlН АдаМОI\І за

церкву, що находила ся в спільніrtІ Їм седї Гати: Володислав повернув сю церкву на увіяrську, Адам-же, що лишив ся вір

ни:н право славію,

хоть

ве

найшов

способів

спротивити СЯ

сеl\1У, та рішив ся lІедопускати, аби ун\'яти спокійно тріумФу

вади

після

побіди.

В храl\ІОВИЙ

празник

він

узяв

з церкви

образ сьв. ДПI\ШТРИЯ і СК.'1икавши скілька сусїдів і РОСІІііСЬКИХ оФіцерів,

що

припаДКОI\І проходили через село,

Їl'Уl\1ена Білостоцького 1\1анастиря,

він запросив

ЙосиФа Балабана,

відпра

вити службу божу в своїй хатї, при чому жалував ся на від ступництво

брата

ВИКJІПкав

з ВИl\1 росиіісьn:их оФіцерів

ізза

сего велике неПОРОЗУD1інв

2).

Показало ся, що вказане становище релїtійної спраВlI, котре ВИХО;щ.'lО а ПЛЯНУ, предложеного ІllУI\Іляиськиltf, основаного на глибокім РОЗУl\lіню НИ!)1 суспільности,

ходило ся робити,

серед котрої йому при

дуже користне для унП. Протягом двад

цятьох років після невдалого Любдинського з'їзду,

') IiJit\. ст,

ет.

176: 199.

ІІІ'. І,ХІ\".

І,ХХХІІ,

('т.

СТ. 18О:

ІЬід. !Ір. СХХІ. СТ.

13f.;

І,ХХІХ, СТ. lіО;

LXXX\",

267,

СТ.

189:

LXXX.

LХХХП.

ст.

унїя роз-

172; LXXXI, і LXXXIX,

191

просторила ся більше, нього

стол'ітя.

далї вдавали

118-

н'іж

протягом

Непубличне

православних,

Кв'{вською митрополівю,

ltlайже ц'іЛОI'О поперед

пройнятв ун'іі епископами, розрив

безпосередних

способів до іствованя,

незгода

відверненв

від

принадою наДІ'ОРОДИТИ тім недостача

із

пересл'ідувавв шл яхтичів проти сіль

ського духовенства, захопленв DІанастирів вих родин,

що й

вносин

'іх

або

віднятв у них

серед шляхетських православ

братств більше шляхеТСЬКИ!)IИ

впливових

членів

праваl\ІИ і при всім

ясно висловленuї проtpаDШ,

неозначеність ста

новища, серед Я[(ого неМОЖJIПВО було докладно вказати особи,

котрі належали до унїї ЧИ відкидали Уі реакцию з боку

православних,

не

центрувати ся і показатп себе

все те паралїжувало

дало 'ій 1\1ОЖЛИВОСТИ C~OH

спільними заходаl\1П та довело

'і'і до РОЗDlірів приватної боротьби в окреl\lВХ пригодах.

двадцятил'ітніх

ЗI\Іагань саВІ

IIic.'JJJ

ШУDІ.'ІЯНСЬКИЙ побачив, що пред

ложені ним заходи так успішні і П.'Jоди Їх такі повні, бодай у де котрих кра'інах Річппосполито'і,

що він рішив ся скинути 1\lа

ску; полишаючи иншим вести далї розпочату ним справу в тих

єпархіях,

де праВОCJIавів держало ся міцн'іще, він заявив,

пристав до учУї

з єпархіЯ1\ІИ,

його заходи до

решти

піддаНИ1\ІИ

йому

що

беапосередно

= Львівською, Галицькою та КаitІснець-ІІодільською. Ilевнои, Щ~ ослабили

в них правос.лавну суспіль

ність і закоренили в нУй байдужність

що до спірного

pe.1JYtiii-

ного пптаня, він поклав вигнати від разу з сих єпархііі навіть останки православія. Сей новий зворот у дїяльности ІІІУI\I.'1НВ ського починає ся у-перше зважив ся

сягу на унію,

в остатнїх роках

ХУІІ ст.

заявпти в декотрих tpодських

котру зложив іще

1681

р.,

lG!)7

р. він

КНllгах

1700

ПРИ

р. вів

урочисто й публично. відновив у'і в Варшаві, ПрlІСЯI'НУВШIІ СИ:!І раЗОl\J не лише за себе,

але

й' за піД8дастні

йому

єпархії!).

Зараз після сего Шумлянський взяв ся за остаточне вш'наuє православія з тих єпархій. Одиноке противенство у Львівськііі впархі'і вів зустрітив з боку lttісцеВОI'О братства. БраТЧПКIІ, опи

раючи ся' на преВ8лей ставропіtіяльний, признають

ан'і

ун'іУ,

анї

вдасте

заЯВИЛIІ, щО ВОНП не

IIІУМЛЯНСЬf{ОI'О

дал'і слухати Константuuопільського

патріарха.

бажають

Звісно,Шу-

1) КОНJJОВИЧ, JlИТОВСВall церковнан уніи, т. 11, СТ. н,о, БаUТИIll-Каllеll 136,

сви!!, ИСТОРИ'Н:СКОС ИВВ1Істіе О(}·І. уніи, ст.

119 -

!\Jд8нськай не звернув уваги на сей протест і заявив, що буде відправляти у Братській по УНЇЯТСЬКОіIlУ рDтуалу просив

на

службу

церкві

в день сьв. Петра і Павла.

божу

всїх

він

урочисту службу божу

знаЧdИХ

людей

Вів за

католицького

обряда, і духовних, і сьвітських, ЩО були У Львові, в тім чи·

слї великого коронного

геты\анаa

Яблоновского,

його

спвів:

воєводу руського і хорувжія коронн()го та богато ИНЧИХ. часник

сує такнми словаі)lИ сей факт заведеня унїї нованій

Су'

саl\lОвидець, католицький канонїк Ян Юзефович, опи· нарОДОl\1

Львівській

церкві:

в наіібі.1Ьше ша

"І~о.'1П

illУ3J.'1ЯНСЬКИП,

в товаристві дуже численних значних гостей пройшов до цер

t:вп, то переконав ся, що ГО.'10вні й бічні двері бу.'111 заl\lкнені. Запрошені гостї DJУСЇЛП довго че1>ати, червонїючи ся з СОр03ІУ

u обуреня, то на raHfty цеР1>ВП, то 8 повозах.

ЕПИС1\ОП, обра

жений таКИl\1 грубим протпвеНСТВ03J міщан, звернув ся

3 прось

бою до гeTbl\laHa Ябдоновского, аби він ню,азав жовняраDI ВП'

важити двері.

ЯБЛОНОВСКШl радо зго,ЩВ ся СПОВНUТИ сю про·

позицuю і ЖОВНЯРІІ, по його наказу. дicTa.'Нl ся до дахах сусїдні'х ДОl\lів,

вируба.1И .'.\вері сокпра:нп,

бо

церкви по не

:1101'.10

дістати Зе.'1їзних колів, і TaKII~I чuном отворu.'1И ДОРО!"У до цер

кви еппскопови та його ГОСТiJl\l.

ШС.'1я сеІ'О еПllсr:оп ШРJ.'1ЯН·

СЬІШЙ

в ПРllСУТНОСТП

відираВІІВ

запрошеНllХ

ТОГl)-Ж

с.lужбу

гостей і відuбрав

дня вів j'CTPOyS

спільникам.

божу

братськ~'

народа і всїх

церкву

торжество і роздав

свої РУКІІ.

на.:\городп

своїі\l

.А про те він іllУСЇВ часто ВОС.'lJхуватп терпе.'1ПВО

.'1аПки не Лllше від чернu, а.'1е іІ від богатьох ДУХОВНІІХ"

1).

Іще DJенче перепон зустріТIlВ ІlIуl\I.'1янсы\іІ в І\аl\lенецькій t>пархії через те,

що llо~і.'1ьщпна наХОДП.l:1 ся

3Iа.'1ьніl}l становпщu,

бо ся

країна переходп.'1а тодї з під В:Іа·

сти Турків до Рі'lПIlОС!І(1."1ИТUЇ. собо,

що

вживало

Ось цї"аві ві;tОilIOСТП про спо

в таких разах унїятське

нае дііlШ.'lП два раПОРТll унУятського про прплученє ВИl\1

дО

офіЦПR.'1а

ХОРУГВП,

1l0ЯВІІВШU ся" в ЗбараЖIJ

властпте.'lЯ l\Jісточка -

') ЮзефОВИ'I,

духовенство: до корптпвсы\гоo

~'HYi Збаразького праВОС.'1авного

стпря та збаразьких uарафія.1JЬНПХ церков;

свої заходп:

TO~Ї в невор-

1ПОl'ін міста

Аьвова.

()1'~O.liIJCbKBX У Львові, ВР. Р)'КОПОСВ

I:U,

вів ОСІ.

81>

DJaHaописує

В товаристві надворноі

.N:оспфа Лотоцr:ого, і попро-

В Р)"КОПОСllіlll Bi~ї.1Ї iUCTIIT)"TI\

ст. І13О-113:?

120 спвmи на підмогу місцевого tубернатора та черцїв

Бернар

ДИНСЬКОІ'О манастиря, він скликав з околиць і списав усїх па~ рафіЯJJЬНИХ сьвященників; забезпечивши ся Їх згодою на унію, він поrвердпв їх на парафіях; про тих-же, що не появили ся,

він каже, що вони ве ItІОГДИ приїхати через бідність, і доси уперто пробувають

"инчі-ж

ШИВltlі і ве хочуть признати над

собою вла~ти вашого архипастиря,

противно,

вови

бунтують

селян, намовляючи їх не приймати унїї й представляючи,

се вресь.

Я вважав за потрібне

відложuти

Господнього до наручнїщого часу·. лицї,

збір

що

сего жнива

Не важучп ся іти в око·

Коритинський взяв ся за дїло тиltІ палкіще в саnlіl)l Mi~

сточку, де він чуа себе зовсїм безпеЧНИI\І під опікою tуберна

тора і вовнного віддїлу;

він описав nІЇські церкви,

і ДОКУnІенти і відобрав )'х чальник одної

сьвященника,

церкви

був

о. Игнатия,

їх

nІаfiю)

іменем унУятського епископа. відданий

увїї

зовс'і~I;

На

У другого

найшла ся грамота висьвяченя від

Луцького правиславноl'О епископа, і при ті])І У него був по I\lічник, старий православний сьвященнвк, отвертий llР()ТИВНИК УНЇЇ, котрого о. Иl'натпй держав при собі, аби догодити пара

Фіянам, і позваляв йому у своїй церf:ві правити службу божу та СUОВНЯТИ сьв. таі1ни. Коритинський наказав сьвященникови

змінити грамоту виеьвяченя, викарія·ж покликав до себе для пояснень, "але він не лише не схотїв стати

переДОl\lНОЮ

cal)l,

а сїв на коня тай сховав ся у .'lїcї, як зраДНllК·. Официял за

боронив сьвященнвкови, під заt'РОЗОЮ aHaTenНJ, приймати його на дал'і і допускати в церf: ву 1). ся за важн'іще

підбирати

По тому

в свій

КОРUТUНСЬЮІЙ взяв

заряд

православний Зба~

разький Itlанастир. Трохи давнїще перед його ПРПЇЗДОDl вийшла

буча: іГУОlен, ІІартений Янковський, 3 приtІИНИ не Зl'аданої в актї, був покараний правосдаВНИl)1 ЛУЦЬКИ!lІ епископом, Дио'" нвзивм ЖаБОКРИЦЬКИDl

;

остатнїй поручив черцям І10чаївського

манаствря арештувати янко8сыгоo і держати

стври в тюрмі.

в своїм

Але коли І10чаівські черцї приїхали

до

I\JaHaЗба

ража й арештували іГУnІена, то за него заступив СЛ I)Іісцевпи tуберватор і ВИВВОJJИВ його при помочи жовнярів

;

iГYl\leH пішов

шукати опіки до влаСТlІтеля місточка, Йосифа ПОТОЦЬКОІ'О, І{О-

Арх. Юго·Зап. Россіи, 'І. І, т.

l\',

!Ір.

LX\"I[,

ст.

140,

121 -

'J'рпй обіцяв захистити його під умовою, що Янковський прийме унїю та поверне на неї і братию свого манастиря, і його па рафіян. Тим чаСО1\1 Коритвнський гаяв СЯ й чекав кінця сеУ 8JJагоди; на рештУ він дістав звістку, що до неї дійшло, і взав ся аа справу. Він почав тим, що опублїкував унУверсал По-' тоцкого до мешканцїв Збаража, де він, яко властитель мавТ' ности!.

"Н,

накаЗУ6 ЇОІ прийняти унїю. Ось сей цїкавий документ: Иосиф lIотоцкий, бажаю аДОРОВJJЯ і ВСЛКОРО добра ВСЇм

І'ромадаОІ 1\І06У 3баразькоі' волости. Як Ініщан, так і Інешканц'l'в передмість і СМ, звіщаю, що, Богу дякувати, ВСя руська кра їна прийняла унїю,

се б то

муку

зо

сьвятою католицькою,

рЮІСЬКОЮ церквою, про що отець ігумен уже казав вао!; але

во (хоть і не всї, як Іненї доносять)

слухати ЙОГО не хочете;

ТО:\ІУ ПОСU.'lаю до вас отсей мііІ унїверсал і наl~азую, нУ в чім КОВБИХ

не

про'Гивили

ігумена

ся і С.'Jуха.'lИ

вашого

Збаразького

упертого і неСЛУХНЯНОl'О

отцю

аuи

ви

цїлком у справах цер I\І8настирл;

ігумену

кождого-ж

засуджую СНі}! на за

п.щту кари сто гривен і окріl\l того на тяжку кару (тїлесну?); все отсе (незгода?) лише пуста ВИДУI\Іка; сьвята, пости й обряди'

.'luшать буде;

сн у вас

по

AaBHbOI\IY

і нїякої

зоJЇни

ІІЇ

В ЧОI\!У

не

ОСЬ ЧОІIJУ і В друге наказую вам не І\ЮРОЧИТП CYI\IHЇBOI\I

вашої совісти. На доказ чого й видаю сей мій унУверсал з до·

датком МОЄЇ печатu

за влаСНОРУ'1НООІ піДПИСОI\І.

1700

року,

серпня 25, Йосиф І10ТОЦКИЙ, староста Галицький ';. Зараз піс.'lЯ унїверсала появов СЯ в Збаражu іГУОlен Ян· ковськиіі; але, не вважаючи на обіцянку приііняти унїю, котру дав властuтелеви, вернувши ся дооІЇв, ilін гаяв ся і під ріжноми :Jретекстаl\ІП старав

парафіяне

ся

затягнуто справу;

"тверді СХИЗl)laТИКП"

він не прпставав до унУї тай брали ся

випросити

iiOIlIY

їх

до

з І'ОРЯЧlIl\lП

не

него

приЙш.'ш

просьбаоІП:

"аби

потягав за собою";

пони

ПОl\НlлуваН6

від;l{абокрицького

і від властителя ooa6THocтu, аби лише він твердо встояв у пра вославію.

щенники,

шляхтичі та Бернардини і дооtага.'ІП ся

другого боку,

іГУВІена обступили унїятські сьвя

зразу переконуваня не були успішні; і обсипав його 1I0грозаl\1П, ставитель прав властителя,

власти;

irYI\IeH

відцуранв;

тодУ ОФЇция,п змінив тон

Dlісцевий же tубернаrор, яко пред· заявив,

що вів готов ужити СВІ}ЄЇ

не видержав і згодив ся на ДООlаl'аня унїятів.

ЙОІ'О заставили урочисто в церкві відрев:ти ся

правос.'1авіл 1'а

орислгнути на унію,

122 -

по

701)IУ

официял узяв Dlанастир під

заряд свого епископа, завдав членам церковного братства каР0 за

противенство

унуї тай

ви'іхав. зо Збаража,

не ЛИШИВU1Q

в місті ну одної' православно'! церкви, нї одного православноГQ

сьвященнuка. Тверді православні 1)lешканцї DIУС'іЛИ або лишаТIІ ся

без. служби

ятські церкви.

божоі

та

церковних треб,

Официяльно

Збаразьку

або

волость

йта

YIIЇ~

зачислено до

місцевостей, що прийняли ун'ію доброві.'JЬНО й гуртом 1). І~оли ун]ю ширено вс'іl\ш вказаНИl\Ш вище способами, про· тивенство з боку православних не могло проявити ся в ФОРІІІі систеDlатичної

опозвциї,

як через те,

ЩО новии плян :щходів

увїятів ікатоликін ховано під покриваЛОl\1

но] неясности становпща;

таl' і через те,

тайни

стан перейшов у ряди ПРОТИВНlJків і обовязок

славія здано на стана, жені

в своїх

правах

або ЗОВСУМ безправні, ТИDІ

лаДОl\1

у РЇчипосполитіЙ. 3араз після

навмис

оборони право~

або дуже оБD!е~

суспіЛЬНIJl\I,

1680

та

що упривилвованuи

ЩО

запанував

р. церковні братства про

бують стати ЗНIJВ на чолї опозици'і, та тепер ВОНИ не находять

піДIІОРИ апУ в ш.'Jяхетстві, анї в козацтві, як ее було давнїще,

в початку ХУІІ ст. На з'їзд'і представителїв ставропиtіяльннх браТС'іВ і правомавного духовенства,

168U

р.

в Нові,,! Дворі,

ства унН,

щv

відбув ся

обговорювано способи

для

та присутні не l\ЮГЛИ звернути уваги

спосіб сяк··так певний;

вонп повторила

в серппи ПРОТlIвен,

нУ на

один

з'обовязанв СТОЯТИ за

правомавіЄі)J, але не находили способів для того, аби узагаль НИТИ свою боротьбу і вказати для неї успішні заходи.

Поста~

вовлено RОрИСТУВIiТИ ся со60раl\Ш з'Уздами, nкі пропонованимu

в плянУ Шумлянського, і ВИСRазуватu на них сво'і права і .за безпечуючі ВОЛЮ служби

божо'і привилеї,

та

старати ся при

ввборі депутатів на соймо, додавати в інструкциях УСТУПD за для оборони православія; аде показало ся, що оба сї способо

не можна сповнити:

правитедьство

здержало ся

від склику

ваня з'їздVв, а. православних шляхтичів було так мало,. що го

noc

їх на СОЙJ)IИl\ах

ве

значив

майже

н'ічого;

остатнв

ЧУЛИ

самі правосnавні на з'Узді в НовіІІІ Дворі; обговорюючи МОЖЛИ

вість робити, ВП.'Jвваючи ва інструкциї депутатаJ)l, ВОНИ ріШИJlИ,

1) Ibid.

Вр.

LXIX,

ст.

148.

що треба

спробувати

123 -

l\tати вплив

на

сой.миках через піДКУ!І

ШЛЯХ'rичів, "не жалуючи на сю річ видатків" 1). Але показало СЯ, що й сей вихід неможливий,

мали на стілько 'Грошей,

бо братства

та 'іх члени не

аби підкупити більшість шляхтичів,

що з'·їжджа.'lИ ся на СОЙl)1ИКИ. 'ГаІШl\І ЧUНОl\l

протпвенство

унії

l\tуС'іло

lt1ати

виключно

пасивний характер, роздробити ся на безконечне число окремих

пригод і покладати над'ію виключно на Ifєпохитність духовних осіб і окремих параФій,

котрі на свов

різіко l\ІУС'!ЛИ видержувати

в кождій місцевости напір оборонцїв унїї,

що

опирали ся на

аДl\lінїстратuвну піД~ІОГУ та l'алабурдність шляхти. Такі факти l\1И справд'! поди6увl\ІО в актах того часу,

важке становище,

в якіltІ

міщане й селяне.

Так

находили баЧИl\ІО,

l\1U

ся

не вважаючи на те

православні

що параФіяне скрізь,

лише була l\10жливість, і далї користують ся

ВОі\І вибору парафіяльного

духовні,

сьвнщенника

де

старинним пра

сrарають ся

вибір так, аби l\ІИнати людей прихильних уНії.

вести

Коли селянам

удава:'ІО ся добути в чіl\t небудь згоду дїдича, то· вони зараз ски,

дали сьвященника уцїята, "погапську віру", кдючі,

відбирали від него

нищили унїяrський анти<\\Инс і віддавали парафію СВО

йому вибранцеви 2 ). Иuодї се.'Іянаl\1 удавало ся укоськатц пана подаРКОl\1, иноді вони

небезпечністю вибуху свого обуреня, то знов

користували

сл

іІого

суперечкаl\tи

з сусідами і все не

тратшш наЙl\tенчої

1\10ЖЛИВОСТИ забезпечити

тереси, оборонити,

бодай на якийсь час, свою церкву від за

хопленя унїятаl\\И та католшrаl\ІИ 3). ДО

чали

пробували

їздити

по

ce.'lax

унїї

Так

про прпдуку ПодіЛЬЩИНІІ

свої

на

пр.

церковні ін· після заяви

Іштодицькі ксьондзи по· відправляти

католицьку

сдужбу божу в сїДЬСЬКIJХ церквах; але вони мусїли відректи ся від СВО6Ї проби: седяне відбиради й ховали ключі від церков

і, в разї насильства,

rp03H.'JH,

що вбють ксьондзів 4 ). В Овруць

кім ІІо.'lїсю околичні шляхтичі,

що щиро стояли за правосла

ППJ1ЬНО слїдили за повеДЇНRОЮ духовенства

BiBl\f,

цевости

і,

при

наЙl\lеН'1ій

схильности

до

унїї,

І) ІЬіи. Вр. ХХ VIII, ст.

") lbid. ') IЬі,l. ') ЛJісl. 9

1687·1

53. 224-; СХХУ, CLXXX, ст. 339. ХС, СТ 201.

нри СШ. ст. Вр. вр.

ст.

281;

ХСУ, ст.

209.

в своїй міс старали

ся

124-

збути ся підозріного чоловіка і покласти на його місце певнї. щого 1 ). В містах православні міщане старали ся піддержуватu чистоту віри в сво'іх спів-горожанах, що переходили на ун'ію, нераз 'іх усовіщуваня кіичили ся судовим позвом проти НИХ наводили на них відвічальність 2 ).

Але вс'і ті проби ПРОТllвенства мали характер случайний

і представляли ся в Формі окремих появ без 8ВПЗИ; СПОJIУЧИТИ ся вони могли лише 8а підмогою церковно'і єпархі'і,

давала

'і1\1

провід і ПРИВОДИJIа

проtpами заходів;

ТИl\І

окремі

часом

уряд,

вославних ЄJIархій лише на пять, тайним або явним

змаганя

8агально'і

що обмежив ЧИСJIО пра

встиг

IIpaBOCJIaBHi

унїята1\І.

котра би

до

передати

ті

єпархії

переконали

ся,

що

треба конче оборонити порожні або вернути втрачені еписr~оп ські катедри, і 8за ВОЛОДЇНЯ ними ВЗЯJlИ ся ще раз 8а

боротьбу

правительством.

ст. ся боротьба вела ся

8а

JIGtaJIbHY

У кінцУ ХУІІ та початку ХУІІІ дві остатн'і впархі'і,

славні 1\lали надУю оборонити

що їх право

Луцьку та Білоруську_ lIiсля

смерти Анастазип ШУ1\IЛЯНСЬВ:ОГО, щО чинив ся правослаВНИ1\J, але справдУ прийняв унУю, православне духовенство і шляхта ЛуцькоУ

єпархіУ

епископа. В

1695

зважили ся

вибрати

на

його

місце

нового

р., 8'Їхавши ся по старинному 8вичаю, вони

взяло сп за вибори; вибрано одноголосно Луцьким православ ним епископом писаря міського Луцького, Дмитра Жабокриць ког() (що названий був

!ІрИ

висьвяченю ДИОНИЗИЄl\J),

звісного

ще перш~ своєю щирістю до православія, начитаністю та В"че

ністю.

Важке було становище

жуючи вперту боротьбу

шляхти, ЖаБОКРИЦЬRИЙ

не

сего

нового епископа: видер

унїятами,

безперестанні УТИСКlI від

мав піДl\ІОГИ в православній Київ

сьв:ій єрархіУ, котра .добачила несповненє при його виборі KaHO~ нічно встановлених правил і не схотіла ВИСЬ8ячувати йоро на епископа на тій підставі, що він був жонатий з удовою. років пробував Жабокрицький

встояти

на

сво'lй сторожі,

Сім не

вважаючи на непоборні перепони, аж нарешті його енерrія ви

черпала ся' і він,

усrупаючи на1\10вам короля,

прийняв унІю.

Зараз після вибору Жабов:рuцькоl'О король Ян ІІІ війшов з ним 1) Jbid. IІрИ: XLII, ст. 84; СХХХ\'Ш, ст. Н16; CLXXXIX, ст. 421; та Архив'Ь Юго-3апаДllоil Россіи,

ч.

2) Ibid. IІр. СІ"ХХІ, ст. 180.

IV,

1'. І) ст.

397-381.

у зносиви,

над'їЮIIJИ

намірам уряду;

ся,

125-

що прихилить його ласкою помагати

він потвердвв

Дионизия

грамотою ва посадї

Луцького епвскопа і в приватнім лист'ї поздороввв його З приЙ

нянвм нового уряду j король. виска~ував свою радість ізза сего і натякав, що він не сумнївав ся

тім, що

З))1іною посади

Жабокрицький буде, як перше, щиро піддержувати наміри пра

вительства 1).

Прихильністю короля Жабокрицький зважив ся

покористуватп

манастирі,

ся

на те,

аби

віддані унїятам.

посаду Овруцького

вернути православні

церкви

Вів просив у короля ДИПЛЬО))ІУ на

архимандрита, звертаючи увагу, що увїят

ДОDІарадзкий, котрий мав сю посаду, не в шляхтич родом і че

рез те, згідно з законами РічипосполитоУ,

не мав права зай

Dlати вищі церковні посади; за одвим заходом він домагав ся вернути Госський манастир і належні до него ))Іавтностп,

що

вахопив ЙОСИФ Шумлянський на підставі випрошено'і ним ко РОЛ'івськоі гра))IОТИ. ЩО вийшов ва трон. л'!тику

С'і справи рішив новий польський король, Август ІІ, ве]учи дал'і в справі унУ'! по

свого попередника

ДУ))lаючи.

що

вдоволитьЖабо

крицького та прихилить йогu до унН, ВВОJІИВ обі просьби; але

по тому Жабокрицький рішучо відкинув пропозицп'! що до унї'і, він

не

лише ве пристав до врочистого прийняти Її в

1701

р.

ЙОСИФО))І Шумлянським і його товариша))1П, але війшов у зно СИН0 з росийським резидеНТО))1 СудеЙКИНИD1 і шукав через

Hero

опіки Росві для православно'і церкви j тодї король під наПОРО))1 опінії пуБЛИIIJВО'! та за порадою сенаторів, прийняв жалоби від

Домарадзкого і

ШУМЛЯНСЬКОl'О і покликав ЖабокрпцІоКОГО до

задворного суду за те, що він ошукав короля, і, буц'ім-то над уживши його довірв, випросив грамоти на такі манастирі, вже давн'!ще були даровані небіЖIIJИКО))1

дям 2 ).

3а одним заходом король,

королеDІ

лю

РОЗУ))1іЮIIJИ хитке становище

Жабокрицького що до праВОСЛI1ВНОЇ врархі'!, конати його,

ИІІIIJИDІ

що

зважив ся пере

що немож-'1ИВО лишати ся правослаВНИ))1 еписко

пом проти бажаня Київського духовенства. Спонукуваний сею думкою, чи може справд'і байдужний до інтересів каТОJJ'!ЦИЗ))1а, прийнятого лише ФОРDJальво ним самим,

ст.

Август П вжив усіх

1) lbicl. пр. LII, ст. 110. .1Jїтопись ВиИ'lка, т. ІІІ, ст. 297-іЮ6. 2) Архив'Ь Юrо-ЗаПRДПОJ1 Россіи, ч. І, т. ІУ, ори LYII, ст. 118; І.ХХІ. 1'11; LХХІІ. ст. 156; LXXIV, ст. 163 і LХХУП, ст. 165.

залежних від

126-

сиособів, аби доказати, що перепони, на які

Hel'O

наткнув ся Жабокрицький, ЗОВСЇnl не за.'Іежать від него.

Так

він видав ЖаБОКРUЦЬКОnJУ 'грамоту, котрою віддавав iionlY най вищу

управу

були

в королївських

православними церкваl\1П

мавтностях,

та

манаСТИРЯl\Ш,

у В06воДствах:

що

КПївськім,

Волинськіl\1 і Брацлавськіl\l; за оДни:tJ заходnм АВІ'УСТ ІІ двічі зносив СЯ з Петроlt! І сити дозвіл

(1698

еПИСКОПОIt! на Луцьку Itlали успіха і нУчого

єпархію 1). з них

Жабокрицький випробував

висьвячеия.

і 1іОІ

р.),

патріарха на вuсьвяченє не усі

ПрОСЯЧIІ ВОГО ВИПРО

Жабокрицького

в Коїві

Та представленя корuля не вийшло;

ще

перед

способи на те,

TII:tI cal\1

аби доБИТІ! ся

Він кілька років випрошував ЙОГО

Київського

nІИтрополита', то в ііОl'О справі вела ся жива переписка: ївське духовенство чуло

всї

гарні

прикмети

І~и,

ЖаБOlСРИЦЬКОГО

і спочувало вого висьвяченю, але не зважувало ся ПОТВСРДИТІІ

його без ДОЗВО.'ІУ Московського патріарха гою, не вважаючи

анї

на

просьби

на

І\иїВСЬКОІ'О

са1tюгоЖабоr-:рицького, постанови

патріарха;

віддав

зважив

справу

ЗНОСИН0

якого резу.'Іьтату,

МlІтрополита,

не

тоіі, СВ06Ю диро·

іі\lенем царів

{'pal\1OTY

ся

(Івана й Петра)

гетыtанаa Мазепи il

ПОРУШИТИ

з oCTaTHЇl\I

затягли ся і не

канонічних постанов,

ЗІ'ідно з його

nІа6ТНОСТИ в Луцькій єпархії, щеННlIкам,

за

піДf:опував його авторі тет,

анатеnюю та всяко змагав до того,

скопа.

довелн ні ДО

а ТИ1tІ чаСОnl ШУnlЛЯНСЬКИП тріу:t1Фував по·

біду, докоряв ЖаБОКРИЦЬКОl\IУ за саnюзванство,

Луцьку єпархію.

каНОНЇЧНОі

на рішенє І{онстантинопільськогu

котрі жили

порушеНІ>

грозив ЙОl\IУ

аби знищити православну

Hal\JOBaMII,

шляхтичі, що

l\la.'1I1

заборонили парафіЯЛЬІIПl\J сьвя

в їх селах,

слухати нареченого епи

Жабокрицькuй, в крайній біll,Ї,

звернув ся за посьоя

чеНЄ1t! до Сочавського епископа в Молдавщину, алс показа.1JО ся,

що остатнУй признав над собою ще давнїще

власть IIlУl\І!ІЯН

ського і через те ук или в ся

Жабокрицького

від

на решт'і після довгої шуканини,

пропозициї

;

нареЧ'ений луцы>йй В.'J8дuка

вишукав православного пастиря, що згодив СЯ висьвятити йuгu

на епископа

1) ричеСRое СТ. 1Н6.

то

був ЙОСИФ Сrойка,

Арх. Юго·Зап. РоссіІі,

ИЗВ1Істіе

ч. І, т. І'",

возпвr;шей

вт.

епископ Марююрош-

Вр. LХХ," .ст

п(lдыllІ

уніи,

161;

також Ист,)

Банти ща· KlllleHCKorn,

127 ський, управите.'1Ь l'roтрополїї Білгородської, семигородсыоїї та Угорської,

але сего посьвяченя

не

признали

анї

уніяти анї

православні 1). ТаКИ!)1 ЧИНО3І Жабокрицький, не найшовши піДltlOГИ та.М, де

він

жати

на

l'Iir проти

1702

р.

неї

найбільше числити,

Пllставленох

з усюд о

втратив на;:tїю видер

перепон

пройняв

унїю

'l'ріумФ оборонцїВ унії був повний; ЗЛОl'JИВШИ твер"

дість сего чоловіка, славних,

на

вони пустили

котрого зложено остатнї надії право СЯ

покористувати

ся

побідою;

пани

Вllдали цї.'!ий РЯД унїверсалів ДО сьвященників, міщан і селян, що жили

скопа,

в іх мавтностях,

наказуючи

ім

слухати того епи

котрого власть вони вважали скілька років перед тим

безправною та против ною бокрицького, так

голосно

іііого товарншаlt1И, істнувало.

Питанє про одружеН6 Жа

KaHOHal'J. висунене

тепер

затерло

иа

ся

перед ШУl'ІЛЯНСЬКИМ

Hel\IOB

би

н'іколи

не

На р.ештї король надгородив Жабокрицького знач

нп!)! розширеll61'1 ЙОГО власти: 'він видав універсал, по котрому віддавав під його ДОГЛЯД усі церкви іі 1'lанастирі, що находили ся в коро.'!івських 1'1автностях на просторони ціло'і Річипоспо

литоР). По тому, піс.'1Я СІнерти ПlУ!)IЛЯНСЬКОГО, унїятська врар

хія передала в управу Жабокрпцькоl'!У унїятські церкви іі єтности унїятських митрополитів, що наХОДIІЛИ ся в воєводстві,

де

уніяти не встиг ЛІІ

1'1a]\lIiBCbKil'I

ПОКІІ щО заснувати ОRреl'ЮЇ

єпархії; власть JIСабокрицького в сїй країнУ заве.~еио наІ,аЗО)J

вовнноУ ВJJасти

унїверсаЛОl\I геты'анаa Сєнявского 3 ).

ТИ!)1 чаСО!)1 як значінв

HOl'!

}l'~абокрuцького

росло

таlШ3І 'ІІІ"

в уніятській церкві, православних, що покладали при ви"

борі його на епископа стілько вадїй

на

ЙОГО твердість і щи

рість для східно'і цеРКВIІ, сильно вразив його перехід на унїю; lІевДоволенв їх готово вости,

було показаТIІ

ся можливість

з Польщею,

заключену

зайняли в 1701 р.

при

11,

першій l)ІОЖЛIІ

через спілку Роснї

проти Кароля ХІІ,

богато краУн

І) ЛІтопись Величка, т. 2)

ся

вийшла ШВИДКІ):

РОСllйські війська

Річипосполито'і,

в ті!)! числї'

Г.І. ХХХ\'II.

Архив'Ь ЮГ0-Зап. Россіи, ч. І, т. П", нри: ХСІ, ст. 201;

~01'>; ХСПІ. ст.

::) Ibid.

207;

ХСІІІ, ст.

ПРИ: СХХІХ. ст.

214;

29;>

СУ, ст.

!!29

CVI,

і СХХХ, ст. 29ї.

ст.

230.

ХСІІ, Сl'.

128-

ВОJJИИЩИИУ та Киівське вовводство; КОJJИ вони ПОЯВИJJИ ся, то

праВОСJJавві мешканцУ тих Dровінций ПОЧУJJИ часову ПОJJекшу від переСJJідувань в боку унїятів і ШJJяхтичів каТОJJиків, тим біJJьше, що Петро ВеJJИКИЙ не ховав обуренн, що вбудив у нУм реJJУtійний прозеJJУТИ3М унУятів. Православні шляхтичі,

опира

ЮIJИ ся на присутність союзних військ, почали сьміливіще ви ступати против унУятів;

при тім,

жанв покарати відступників посипали

ся

на

від

розумів ся, появило ся ба

православія

ЖаБОКРИЦЬКОl'О,

що

був

:й

перші удари

ABiIJi

ненавистной

праВОСJJавним: яко представитель унїятської врархіУ на Укра Унї і яко чоловік, що вжив на ЗJJе довірв православних,

котрі

дали йому по вибору найважuУщу сторожу для оборони пере слїдуваної церкви. ЧУЮIJИ н1яковість свого становища,

Жабо

КРИЦЬКИЙ постарав ся забезпечити свою особу: він відвіз цер ковні річн,

що належали до ЛуцькоУ катедри, і ДОРОЖlJі річи

в влаСНОl'О])lайuа в віддалене село ЖеревцУ,

що находило ся

в Г.'lухі])1 кутї,

В Овруцькі])! повітї,

а сам виїхав за гранпцю,

ва Угорщину,

ДУ])lаючи там перечекати неприхильні для него

обставини. Але показало ся, що сі остороги ])lарні: у

1706

р.

ватага самовільних жовнярів, за намовою та піДl\ЮГОЮ право

славних шляхтичів НеМИРИlJів, убігла до Жеребцїв і заграбила ])Іайно,

що лишив Жабокрицький,

ТlJчі заборонили парафіЯЛЬНИl\!

потому православні шлях

сьвященникаl\1

хати його власти 1 ) та звернули

ся

своіх

сел

слу

просто до росийських на

ча.'lьників в жалобою на зрадника церкви епископа і з прось бою вивволити від него впархію.

просьбу,

нок

На ЧОJJЇ ТОХ, що подалп сю

буди найближчі СВОЯ ки Жабокрицького

Николай Гулевич

росийські власти, юзній державі,

не

свояк

бажаЮIJИ

його паСll

Юрий

Жа60КРИЦЬКИЙ;

своїм

il\leHel)l

орудувати в со

схотіли про'Сто мішати ся до справи, і ва

пропонували жалобника])! арештувати епископа. Нагода до сего

вийшла невабаром.

Дионизий Жабокрицький

ся виходу росийських військ

1.708

р.

не

])!іг діждати

вернув ся

з Угор

щини в свою впархію, ."аби впорядкувати управу еПНСIСОПСЬКИ])1lI

мавтностями,

та для висьвяченя нових сьвященників".

Зараз

після того як він приУхав до Луцька, тут появили ся Гулевич

І) ІЬИ. при:

CXVJ,

ст.

255

і СХХХШ, ст.· 316.

129-

і Юрий Жабокрицький а ватагою уаБР06НИХ слуг,

вони захо

пили аамок, що не мав тодї І'арнізона, та обступили там епи

скопський дім. Вони ,розігнали слуг і уніятських сьвященників, що були довкола епископа, арештували його самого, аахопили його пер-еписку й наказали пакувати рі чи до повозів,

заявля

ючи, що вони мають наказ вивеати його а Луцька. Витягнувши

шаблї,

Гулевич

Юрий

абирати ся в дорогу.

Жабокрицький

накааали

Дионїзию

»Одягай СЯ, араднику, кааали вони,

не

будеш ти владикою в Луцьку, ми тебе відвеземо туди, де нам наказано;

там тебе зроблять архиепископом Спбірп;

ми звя

жеnlO твоїх приятелУв і помічників і віддамо з собою!"

Далї,

звернувши ся до своїх слуг, вони додали: "звертайте особливо увагу на його зрадницьку переппску;

кавство проти нашого монарха блично".

вона

нехай

покаже його лу

кат

УУ

спалить

пу

Тим часом, коли в замку пакували до повозів річи

епископа, час nшнав; слуги й сьвященники унїятські розбігли

ся по містї З криком і зазивали на підмогу

;

вдарили вдавони

на (валт; шляхтичі католики, церковники унїятські, жовня ри,

що були в Луцьку,

побігли

D замок.

Невеличке

товариство

Гулевича та Юрия Жабокрицького обложено, і проводирі

nTY-

сїли почати переговори з обліжникаnш. Справу порішили так, що перші виїхали епископа;

з Луцького' замку,

зрікши

ся

а в Til\l, відходячи, вопи загрозили:

арештувати

»тепер ви наlН

перешкодпли арештувати владику, але памятаitте, що ви за се

відповісте

ваші птанастирі,

шляхтичі

особисто

будете

ваші

церкви унУятські і всї ви

покарані

за

противенство

HanI".

Увільнивши ся таким чином від небезпеки, .i-КабокрицькиЙ схо

вав ся 2араз у таборі

гетьмана Свнявского,

тим

чаСОDІ

його

противники забрали еПИСКОПСЬІ,і ма6ТНОСТИ, захопили його до кументи та засеквестрували майно. Дурно ЖаБОКРИЦЬRUЙ. шу кав

оборони

польських

властей і випросив

листи від короля і від Волинських шляхтичів,

на СОЙIlJИК;

собі

охоронні

що

з'їхали ся

екзекутпвна власть була все вїкчеnlва

в Річішо

сполитій, а того неспокійного В06ННОГО часу ЇЇ зовсїм не було; ОСЬ

чому

коли

ЇМ

противники

показано

року вони ВСТllгли

епископа

не

охоронні листи, захопити

лише

але

епископа

не

ВТИХОIlШРИЛИ

в початку і

ся,

дальшого

віддати його в руки

росиііських властиіі; його :-Jараз же заслано, і він там швидко

ню

вмер!). Як не стало Жабокрицького, то православні шляхтичі Воливськоrо і Київського вовводства зважили ся ще раз відно ввти вибір епископа і хоть сим разом вибір їх був удатвїЩии, а про те вів не досяг головної цїли

славних Луцьку впархію. Шумляиський,

ята

вдержати

для

право

Нововибраний епископ був Кирило

син давнього ЛУЦЬКОІ'О епископа,

тайного унї

Анастазия Шумлянського і свояк Львівського унїят СЬІСОГО еuископа ЙосиФа 2 ). ІІотягнений родинними переказами

приміром

ба'JdТЬ ся,

батька і дядька,

Кирило Шумлянський сам,

прийняв був унїЮ,

сьвідоцтво про те,

що в

бодай

мп

подибувмо

ак

актах

р. він займав посаду tенераль

1703

ного офіЦИЯ.'Jа при унїятськім Каменець Подільскім епископі, котрим був тодї його дядько Йосиф ШумлянськиЙ 3). Стано вище,

котре займав і він

особисто,

НОГО родина

в врархії

увїятської церкви, звернуло ва вего увагу правительства j ді ставши хибну звістку про смерть Жабокрицького,

король за

раз видав грамоту, що давала Кирилови Шумлянському уряд наре'Jепого

Луцького

епископа і ГОРЯ'Jе

як уніятському DJИТРОПОЛИТУ 'Іам Волинським').

реко:иендовала

Винницькому,

Здавало ся,

що

його

так і шляхти

правительство

ие

могло

найти чоловіка більше 01.0'101'0 піддержувати його ціли що до унН, та що як він ПРИИl\Іе посаду, то Луцька єпархія до решти належати ме до унїятів.

шляхтичі

на

з'їздї

Православні Волинські

Луцьку

червня

та Київські

1710

р.

уро

чисто вибрали кандидата, заПРОПQнованого королем і рекомен дованого УНЇЯТСЬКИDJ митрополитом j

ся таКИl\І

унїю 5 ).

очевидячки, вони зрікали

ЧИНО!)J дальшої боротьби і посередно

згодили ся на

А в тім, се непорозумінє вияснило ся швидко: зараз

після вибору Кирило Шумлянський поїхав для висьвяченя не

ДО Львова

до

Винницького,

митрополнта. Ми не нснитн

сю

Mael\1O

ненадУйну

ІЬі!l. "ри:

CXXVJI,

а до Київа

до православного

сьвідоцтв, по котрим можна би по

зміну

СТ.

28.,:

R поведУнц"і Шумлянського;

СХХVШ,

СТ. 2~1;

СХХХ"ІІ,

СХХХІХ, ст.

217 . • ) Niesiecki, Koron:l Po!ska,

т. ІУ, ст. 2Н7.

") АРХИR'Ь ЮrО-3UIІ. РоссіІІ, Ч. !. т. IV, пр. ХСІХ, ст. 2]7 4) IЬі,І. "р. l:XJ,II, ст. :125.

Архив'Ь ЮГ0-Зап. Россіи, ч. ІУ, т

І, ст. Шj8.

('Т.

не

Щ4-

131 -

знаємо, чи була вона наслїдком покаяня, спонуканого перего

ворами з православними ШЛЯХТИlJами, що з'їхали ся иа вибори до Луцька,

чи Шумлянського

стигла jl{абокрицького, лише

по-верха,

навмисно

його

налякав

чи Dюже

перше

првмір долі,

він

користуючи ся неясністю відносин,

дядько;

в усякім

разї сей крок

боку рішучою оповісткою війни унїятам.

що по

пристав до унїі що скоУв

був

з його

Вернувши са з Ки

Їва до свовУ єпархії, Шумлянський взяв ся порядкувати майно, що

належало

перше

до

належали

його до

православного

плені шлахтичами 1 ) нена.

катедри і почав

відбирати

села,

що

духовенства і були захо

але дУл льність ного була швидко спи

АнУ IJравительство,

анУ

шляхтичі каТОJIИКИ не думали

дати спокою новому еПИСI(ОПОВИ; роздражнені невдаlJОЮ свого

HaDlipy, вони KOPOJIL видав

зважили ся вжити насильства. В жовтни

грізний унїверсаJI

ВОJIИНСЬКОГО воєводства,

де

до

1711

р.

ШJIяхтичів і духовенства

він ДОКОРЯЮIJИ ШУl\ІЛЛВСЬКОІ'О за

державну зраду, забороняв, під загрозою карних кар, призна вати його Луцьким епископом або слухати його в справах ду

ховних. Опісля соимик Волинського воєводства, згоджуючи ся зовсїм на пропозицию короля, ухвалив: уважати вибір Кирила

Шумлянського за недїйсний, ві~обрати у вего акт його вибору і передати Луцьку єпархію в упрану ХОЛnІСЬКОМУ унїятському

епископу2). 3а сею постановою пішов цїлий ряд крутих захо дів від сердитих ШЛЛХТИ'1ів;

майно

епископа засеквестровано

або розхоплено, ному самоа1У грозили арештованєм і заслаНdМ не чекаючи такого

кінця справи,

до Київа і звернув са з жалобою до Петра І

rОЛОВI(ина.

;

ШУnІЛЯНСЬКИП швидко втїк через канцлєра

Цар запротестував против його про гнана в енер

tі'lній нотї на імя короля, але остатнїй відмовчав ся і Кирило

Шумлянський ве появллв ся більше замісь неї

він

дістав,

в м.ежах

свовї єпархії;

по вибору росийського

правительства,

єпархію Переяславську, управляючи котрою, вік умер задержавши зрештою до

1726

р.,

смерти титул епископа Луцького та

Острозького і стараЮIJИ СЛ,

по Зnl0ЗЇ, хоть із-далеку,

піддер

жувати й скріплятп православіє, переслїдуваве в межах 1?і'lП-

ст.

1) :137. 2)

Таишr,

ч. І, т. ІУ, "ри:

IЬіи. "ри:

CLI,

ст.

340

eXIXr, eLIII,

ст.

ст. 3В2;

334.

еХLУШ,

ст.

335

і ес"

ПОСПO]Jвтої1).

132-

Луцька sпархія

перейшла таким чином у рукп

унУятів, де й находила ся до самого упадку Польщі. Таким чином у межах Річипосполито'і лишала ся тілько

одна православна впархія

Білоруська.

впархію вела ся вказана Вifще боротьба,

Тодї як за Луцьку Білоруським еппско

пом вибрано чоловіка заповзятого і твердого

дом і своїм суспіЛЬНИDI

при тому ро

становищем більше н'іж инчі забезпе

ченого від невзгодин, що вис'іли над православним духовеиством

у Річипосполитій

князя

Сильвестра

Сьвятополка-Четвер

тонського. Рід князїв Четвертuнських був найдавнїщий іа кня з'івських родів великого К1Іяз'іsства Литовського;

динним переказам, лодимира

виводив

Сьвятого.

він,

по

ро

початок свого походженя від Во

В кінці

ХУІІ та

в початку

XVII

ст. се

був вдиний княз'івський рід на Укра'ін'і, котрого хоть одна га луза лишала ся вірною православію.

3а

ввесь

час

боротьби

з ун'іЄЮ князУ ЧетвеРТDнські брали в нїм діяльну участь: вонп засновували православні l\lанастирі, вступали в члени церков них братств, підпuсували протести проти насильного заведе ня )'нїї,

Уаднли

сего

поводу,

яко

депутати

шляхти, подавали протести королеви й т. и. одного представителя роду

від

православної

В кінцї

XVII

ст.

князя Гедеона, вuбрано Луцьким

епископом і потому Ки'івським митрополитом. У початку

XVIII

ст. представителnми православно'і галузи роду Четверrинських були

княз'і:

Гаврило

та

Сильвестер,

остатн'ій

став

черцем

і займав уряд ігумена в l\Jанастирі, заснованім його предками в місточку Старій Четвернї; ще перед

скопа,

CBO'il\J

виБОРОl\1 на епи

Сильвестер Чеrвертинський мусів вuдержзrи

боротьбу з оборонцями ун'і'і;

про ЗМ8ганя обох братів до того, I\Jанастирі Четвертвї;

не

одну

до нас дійшли актові сьвідоцтва аби. оборонити православні

l\lужеський і женськиіі, що находили ся в Старій

протягом часу се

qетвертинських, I\Jанастuрями

(jus

що

місточко

вийшло

з рук княз'ів

лишили собі тілько право патронату над

rоllаtіопіs).

Не вважаючи на се право, вла

ститель Четвертні', шляхтич ·Гораін, зважив ся навернути оба ІlанаСТllрі

на

зробити свов;

унїю;

він

І) Баптиш.КамеПСliиll,

т.

IV,

вр.

почав жеIlСЬКUl\І l\lанастирем і встиг

тодї князь Сильпестер ЧетвеРТIІНСЬКІІU, на під-

CLXXXVHI,

ст.

ст. Іі19;

405.

таІЮIК

Архип'!.

ЮГ0-Зап.

Россіи ч. І,

ставі свого права, uсадив

нїм

133 -

прогнав

із

православну

Dlанастиря унїятські черницї й

черницю

АI'аФію

Масальську,

поручовши Уй зло~ити нову грОl\lаду; дізнавши· ся про се, Го

раін

напав на манастир

з товпою слуг і селян,

сальська, втУкла до мужеського манастир8', нею;

обступивши Dlанастир,

тому,

вибивши до пів-смерти

коли Ма

він пішов туди за

він наказав виломити двері,

намістника,

по

Теодозия СТОЯIl0В

ського, він наказав іl)ІВТИ Масальську і повів yl до свого двора;

тут жінка Гораіна наказала П люто вибити різками і, роздяг нувши до голого, прогнати на. дорогу в поле;

князь Сильвес

тер Четвертинський DIУСЇВ перенести ЇЇ до другого манастиря, Гораін же, виправдуючи свій поступок, набрехав на неl'О, що він находить ся в забороненій

авязи з нещасливою черницею.

По тому, користуючи ся від'їздом Сильвестра ЧетвеРТllНСЬКОГU до Білоруси],

Гораін розігнав

братию

з мужеського Четвер

тинського манастиря іІ: осадив у нїм параФіяльно го УНЇЯТСЬКОІ'О

сьвященника; даремно оба князї Четвертинські відбирали ма" настир і старалп ся відновити

в НЇI)I чернече житє;

користу

ючи ся остаточним від'їздом Сильвестра в його єпархію, Гораін добив ся здійсненя свого наміру!). Таким

чином

прийнявши

православною єпархії, з досьвіду

уряд

епископа

одинокоі

ще

князь Сильвестер Четвертинськойзнав

з ЯКИI)ІВ перепонами

йому

треба

було бороти ся;

ЧИDl більше він дорожив своєю сторожею, тим більше чув, що

конче тр~ба сконцентрувати для боротьби всї сили православ

них і з'орtанїаувати оборону.

Очевидно, при тім роля оріанї

затора Dlусїла належати ЙОDlУ,

яко одинокому єрарху право

славної церкви, що лишив ся в межах Рі чи посполитої. Звісно,

на

се

треба

було

конче,

аби

инчих православних єпархій, рів,

признали

над

собою

духовенство

й сьвітські люде

що лишали· ся тепер без пасти

власть

Білоруського епископа або

бодай піддали СЯ під його провід. Але остатня Уl)lОва не була сповнена і перепони повстали власне з того менче треба було чекати їх.

боку,

Білоруський епископ,

відки най бажаючи

розширити по З1)10а'і межі свовї єпархії, заявив бажа~в. пр.RJ~У-

1) ст.

2!19.

Ibid.

IІрИ:

LXXXVIII,

ст.

196;

СІ, ст.

221;

СХІХ, ст.

262;

СХХХІ,

134 --

'1ити до неУ православні церкви ської

впархі'і,

що

та

манастврі давньо'і Туров

находили са на великій териториУ долини

Припяти, в теперішнїй Минській tубернїї, але духовенство тої краУни, що віддїля.па Бі.поруську впархію від скасованих впар хій

YKpaYHJ;1, не схотУло прийняти XVII ст., піс.па того ак

над собою його властн; ще

в ПО'lатку

скопство захопили унУатв, ДИJJИ ся без епископа, них

справах

правос.павні мешканцУ впархії ри

вони

авторі тет

православне Туровське епи

признавали над собою в церков

Слуцького

архимандрита, котрий,

ак

було треба, зносив ся безпосередно з Київським митропо.питом

;

с'і відносини встановили ся мало-по-малу по звичаю і на рештУ

в кінци ХУІІ СТ., '1ив Туровську

митрополит Гедеон ЧетвеРТDНСЬКИЙ прилу

впархію

остаточно

до

ЗJJоженої ним окремої

мвтропо.пичої впархі'і; але що зносиии Київських митрополитів з сею частиною підчинено'і Ум теріториі нені

польськими

законами,

котрі

бу.пи

сильно втруд

забороняли

православним

переУжджати межу Річипосполито'і,

то

митрополити звичайно

видавали Слуцьким архимандритам грамоти, котрими ПОРУ'lали

'ім,

юсо

намістникам,

6пархіР).

:Коли,

церковну

в :КИ'іві,

в давнУй Туровській

піс.пя· ви~ору Білоруським епископом, князь

Сильвестер Четвертивський ченя

управу

то

появив ся

мвтропо.пит додав

р.

для посьва

зароку,

підписаного

1707

до

Четвертинським при висьвяченю, обовязок не розширяти свов'і власти за межі сповненв

сеї

Білоруської

впархії S ).

частини зароку,

з :Ки'іва до Могилева,

Але показало ся,

справді немож.пиве;

що

від''іздячи

Сильвестер Четвертинський зупинив ся

по дороз'і в Слуцьку, тут він застав неЗl'ОДУ серед праВОСJJав ного духовенства;

частина духовних,

боячи сл бурі від уніа

тів і католиків, і не бачучн можливости опирати ся на власть

І\и'іВGЬКОГО .митрополита, і небезпечні, .поруського

заявила

епископа;

зносини

котрим

були

ненаручні

бажаН8 признати над собою власть Бі uнчі

члени духовенства,

на чол'і Ух

архимандрит Йоасаф Лапіцький,' противлячи са сему бажаню, стоали за підданв митрополитови; суперечка

Описаніе Кіево-Софіitскаrо собора, ст.

Россіи, ч. І, т. ІУ, ори: І, С1'.

2) Ibid.

пр. СХХІУ, ст.

1; 11, 279.

ст.

247;

ХІІІ, ст.

CTaBaJJa

'1И!І раз

також Архив'Ь Юrо-3аu.

25;

ХУІ, т.

30.

135

живіща і потягла дражливого ПО натурі епископа, котрий при

тім чув усю доконе'шість і користь ходила з розширеня

pe'lKa

викликала

границь

його

фактичну

для православія, єпархії.

боротьбу:

що ви

Незабаром супе

Білоруський

ПО'lав висьвsчувати сьвященників і роздавати

епископ

ду,ховні

посади

в Слуцьку; архимандрит а ва ним митрополит запротестували

в окружних грамотах,

заявляючи,

що ровпорядженs Сильве

стра не значать нічого, і прОКЛЯЛИ духовних, котрі признавали над собою його власть.

Четвертин~ький

відповів

тим самим

і скинув Йоасафа ЛапіЦЬКОl'О, іменувавши инчого

'loJIOBiKa на

його місце Слуцьким архимандритом; ані одна ав'! друга сто рона не хотіла уступити; ввавмні жалоби, протести, супере'lКИ, виключене підвластних духовних ів церкви і збавлене їх сьвя щенства і духовних урядів,

посипали ся в обох боків.

Біло

руський епископ увяв ся сповняти свої рішеня силою, митро полит пожалував ся

росийському послови

В Варшаві,

архи

мандрит-же Лапіцький шукав оборони у властителя Слуцька

княвя Найбурського та в його упраВЛЯЮ'luх-шляхтичів; остатні ваступили ся ГОРЯ'lе за митрополита

задля піддержаня анар

х іі в православній ерархіі та ослабленя власти одинокого пра

вослаВUОl'О

епископа

в Рі'lипосполитій;

силоміцю проганяти ставлеників

вони

Сильвестра

почали также і

піддержувати

архимандрита 1 ). Супере'lка затягла ся на цілих кликала розрух і анархію в тій частинУ Руси, було відносно менче знищено j

років і ви

де православіе

воиа перестала аж тоді,

коли

обі ворожі сторони побачили, що супере'lка їх вийшла на ко

ристь спільних ворогів і коли уніяти і католики силоміцю за

хопили майже всї манастирі й церкви в спірній краУиУ. Тим

сильно

часом

справдї

вороги

навертали на унію j

православія

внищивши

заввято

православну

на

врархію,

вони кинулн в кут осторожність, рекомендовану ім аразу Йо сифом Шумлянським,

і вважили ся вжити сили,

скін'lИТИ спірне релїtійне питанв. ГРОІІОЛИТ

1720

р.

уніятський ми

Лев Кишка скликав собор у 3аDІосrю,

ІЬід.

384; CLXXIV, ст. 416.

при: ст.

CXXXVI,

ст.

386; CLXXV,

ст.

аби рішу'lО де

врочисто

310; CLXIX, ст. 376; CLXXIlI, ст. 388; CLXXXVI, ст. 412 і CLXXXVII,

заЯВJIево

136 -

що увія одинока правна церква грецького обряду

в Рі"lВПОСПОJIвтій;

ЗaJJВJIево, .що

вСІ захоплеНІ унІятами епи-

скопства прийнлли унїю добровільно і пристали до неІ на завсїгдв; далі рішено взяти ся правним способом за навер ненв на унІю всІх

инчих,

дерков і маиастирів;

не

захоплених

опублїковані конtреtаЦИ610

люті способи,

в ко

що, не вважаюч:и на

мало до того ч:асу характер особистоісамоволІ

та появлвло ся споради'.lНО, до

de propa-

В6ільшили запал шляхетськоІ суспinьности

ристь унІї 1 ); переслІдуванв православів,

як

православних

постанови сего собора, потверджені па

пою Бенедиктом ХІІІ, і

ganda fide,

іще

з більшою або меи'.lОЮ енерfівю,

особистого характеру

сего чи того пана,

ставллв загальну uовсюдну появу;

шляхтич:і,

тепер пред

католицьке ду

ховенство, унІлтські сьвященники, власти і приватні люде ви

знач:ають ся на випередки одні перед одними;

сей своврідний

хрестовий похід, що відбував СЛ під блаrОCJIовенством папи і під стлгом унїІ, був дуже наруч:ний для шляхтичів, що дбали про спасенпв свові

душі дорогою иасильства над зовсІм безоруж

ними духовними та селянами, котрі противили ся лише пасивно;

до вкоі

степени Фан'атизм

розпікав

пристрасти,

на скілько

люде, що виступали в його імв, здатиі були забути всвкі пра вила реліtійної та людська! моральности, про се сьвіД'.Іать цІлі

сотнї й тисвч:і документів того ч:асу 2); повторяти

СЛ,

цяти років, від

скілька

1732

вкажемо лише, аби не

Фактів виразнІщнх;

до

1743

року,

протягом одинай

по звісткам, зібраним ро

сийським резидентом у Варшаві, (олембйовским, пани й уні яти "заІхали" на унІю

128

манастирів і церков православних

лише в одній впархії Білоруській і сусІдній з нею Туровській сей "заІзд" робив

СЛ

так,

;

що ненад'l"йно поввллв СЛ в мана

сторі пан або духовний католицький

унІлтський з тов пою

'.10

узброєних слуг; без усяких упередних розмов він бійкою роз

ганяв ч:ерцІв і "оч:истивши" таким чином манастир, передавав його в руки уніятського епископа; то само робило св і з сІль

СЬКИl)JИ параФілльними церквами, жували СЛ,

ч:уюч:и себе

лише тут пани 1)Іенче здер

в праві орудувати церквою та пара-

1) Описавіс КіеВО'СОфіЙСllаго собора, men ecclesiae Ruthenicae, ст. 137-138.

ст.

2) Див. Архив'Ь ЮГ0-Зап. Россіи, 'І. І, тт.

210. 11

КУ.ІІЬ'ІИВСЬІІИЙ

і ІІІ.

Speci-

137 Фією яко СВ06Ю власністю!); таПІ' же,

де подибувано найменче

противенство, лютощам шляхтичів не було меж;

сує росийський

резидент

до ПОЛЬСЬКОl'О примаса

fол.емБЙовскиЙ

Їх

"забувши страх Божпй,

поступованє

в подібних пригодах:

вони вбіl'ають верхом у церкви, стрі

ляють у віл тарі та в образи,

рвуть їх

духовних і сьвітських ]Іюдей вони

СВІСРТЬ убивають 'іх;

ось як опи·

в ОФіцияльніDІ .71исті

вони

ЛОDІЛ8ТЬ хрести j на

нападають у церквах і на

викидають черц'ів

i(l манастирів,

а в жіночих Dшнастирях, на ПОСЬDІЇховище, роздягають черниць

дО ГО.710ГО і так виганяють 'іх; відбирають,

церкви

майно

нищать:

доходи манастирсьні

бють у них вікна

та

зривають

дахи, инче·ж грозять спалити; образи Спасителя вони допчуть ноrами, ріжуть і пробивають ножаl\\И, кидають і тягають УЛИ

ЦЯDІИ, ПРОМОВЛЯЮЧИ богохульні рі чи

"Шизматицький Боже І Не

вже-ж ти не станеш за свою кривду" Ось кілька специяльних

пригод,

правду сего гидкого образа: в воду жалоб, околиць

поданих мешканцями

на Копильського

здержува.71И

Пенскнй

ся

силував

в виборі

бійкою

що

потверджують усю

р. розбирано справу з по ntісточка Копиля

параФіяльного

lIенского; звисказів Сl.відків не

1732

і т. д.

2);

та

сьвященника,

його Івана

видно, на скілько оборонцї ун'і'і способів

для

православних

її

розпростореня:

l\Іешканцїв

прийнятн

ун'ію, здаючи ся на ту тезу, що предки їх були ун'іатами (доказ страшенно розтяжний,

пануючою

вірою

бо

унїяти

в ЛИІовській

доказували,

Руси

від

що

часів

унїя

була

Фльорентий

ського собора); тих, що не слухали його, він тровив собакаl\JИ, наказував давати їм по 15О буків і т. д. Він СИ.'lував родичів носити діти до сьв. хресту в костел, забороняв сьвященникаnІ

причащати

вмираючих і ховати мерц'ів,

вязав ЇХ і бив,

КОЛи

вони робили процесиі й т. и. Як умер один се.71ЯНИН від бійки, заподІяної йому ксьондзом,

то

він не допустив

в дім відпраВ.7ІJlТИ по небіжчикови панахиду

('ьвященника заставив спов

ня ти обряд на вулици; після смерти инчого мешканця Копиля, ксьондз, кажучи, що родичі небіжчика були унїятаl\1И та що пра ВОС.71аВНlIЙ сьвященниlt заПРИ'Jащав його без правно, наказав за

нести тїло в

KOnIOpy

й замкнув його на замок;

1) Арх. Юго·Зап. Россіи ч.

2) lbid.

Вр.

CXVlII,

ст.

456.

т.

IV,

Вр.

CXCVI,

СТ.

коли ПОЯВИЛИ

448.

138 СЯ праВОСJJавні

сьвященники

аби відправити похорон,

знавши. СЯ,

в товаристві

вони

цехових братчиків,

мус'іли вuважувати замок;

ді

про се, lIенский наказав наносити КОJJОД на ГОРУ,

попід котру МУСїJJа йти похоронна процесия та заявпв, що він

'іі розтопче, скочуючи в низ КОJJОДИ, набитою рушницею.

МУСїJJU нести через

MJJaKY,

котрих він і став із

бродячи по пояс у БОJJот'і I ).

гий католицький сьвященнвк шляхтич

за

;

його порадою,

Гребницкий,

переводити "добровільне" принятв унї'і; православних сьвященників,

Дру

Тома елєнский взяв ся заво

дити унїю в Петриківській волости витеJJЬ мавтноств,

KOJJO

Аби втекти від небеспечноств, небіжчика

упра

почав сuстематично

він зажадав від усУх

аби показали документи,

на під

ставі котрих вони займаJJИ парафі'і; як·же сьвященники пока заJJи грамоти іменованя, то Гребницкuй заявив, православну врархію

видані

що й

ЇМ

Луцьким архuмандритом,

вони НЇЧОl'О не значать,

на рештї заявив,

лаяв усю

що він не признав

її та що на даJJЇ сьвященники будуть залежати в церковних спра

вах ВИКJJЮЧНО від суду економі'і; КJJикав до

того

суду,

ЗJJоjkеного

на з

другий же день він по

него

самого

та

ксьондза

елвнского, шістьдеСЯТИJJЇТНОГО д'ідуся, парафіяльного сьвящен ника села Ляскович, о. Прохора 3абитневича; завинивши ЙОГО

rOJJOCJJOBHO

за наверненв

не ПОЗВОJJИВ йому

на

праВОСJJавів

ан'і ВИТОJJкувати

ся,

душ 'унїятів,

він

анІ подати сьвідків і,

не вислухавши навіть відповідн, тутже засудив СІ,вященника на кару,

ось

яку:

сьвященник мус'ів,

віДЧИСJJИТИ від свовl парафії щенннкови заборонено

дити до церкви;

протягом

окрім ТОl'О,

намісь

буц'ім-то

унїятів,

душ на ун'ію; при тому сьвя

він

року сповнnти треби та вхо

мусІв

шість

тижнІв сидїти

в економічній тюрмі, разом із замкнеНUL\Ш в н'ій за ріжн'!' про ступки ЖидаL\JВ, і ва той час його тричі на день під сторожею ВИВОДИJJИ до

KOCTeJJa,

де бичуваJJИ

вителя сповнено зараз; КОJJИ,

Гребницкого депутация них міщан просити

TeJJL

прогнав

їі

від

членів, відвезти до

11 дисціплУнаnш 1<.

на другий день,

3асуд упра

ПОЯВИJJа ся до

з православних сьвящснників і чіль

помилуваня

ДJJSI о. Прохора,

порога в JJайкаL\ІИ,

KOCTeJJa

і завдати

1) ІЬід. lІр. СХVШ, ст, 427-442.

Їм

наказав

то

управи

ПОJJОВИТИ ЇЇ

там ріжні понижу-

.- 139 Ю'lі кари.

Шсля тш'о

Гребницкий

DІаєтностп на IJарафll,

прп

розд'ілив

!)lеШКRНЦ'ів сво вУ

ЧОDIУ більше церков і сел записав

на унїю та покликав до них на парафі'і сьвященникіВ'уН'іятів; коли селяне не схот'ілп ходпти до нових пастирів, загальна

екзекуция:

"СЛУl'и і челядь

з економії

то настала та

КQстела

хо,!{или ТОВІІОЮ по селах; вонп невинних людей били та кату

вали без милосердя і на решт'і всіх

що до одного з жінками

іі д'ітьми піrнали до Петриківrького замку, навчаючи 'іх віри ву жевками, буr\аDІИ та різками; вони загнали нещасну товпу до ПетрикіВСЬКОl'О костела,

плювати

на

щенникам,

де силу вали

їх віру греко-руську".

Їх

богохульствувати та

Тим православним сьвя

що ще лишили ся в ·мавтности,

управитель забо

ронив приймати до церкви селян із відчисленнх НИDІ на ун'ію сел, або появляти ся для сповненя треб у ті села "під загро

зою втрати

здоровля

сьвященники

житя".

в ті села наїхали уН'іflтські

з відд'ілами війська, що 'ім дано

замку; вонн

l'нали силоміцю селян у церкви й заставляли їх присягатн на

ун'ію,

як же·ж ті не хотїлп,

ручно j один із них,

то 'іх тут же

Григорий Яроцкий,

катовано власно

силував парафіян до

присяги ударами грубо'і восково'і сьвічки, котру він У запаль чпвости вхопив із вілтаря.

:Коли селяне, не· вважаю'lИ на всї

ті насильства, не хот'іли приймати унїї, то вони були збавлені церковних треб, умирали без ПРИ'Іастя, лишали ся не віВ'Іаві, ховали мерц'ів без церковних обрядів і т. и. ' )

Подібні с.цени

з ріЖНИDШ

відбували

відмінаDІП,

як

до

ся

скрізь

на

вости пана чи ксьовдза 2 ).

Рівночасно там,

православних доходило

вказаних

CbKODIY

до

Литві й Українї

особистого звичаю де

та

вигадли

переслїдуванв

повище розмірів,

унїят

духовенству давано широкі пол.екші та всякі DlОжливі

заохоти: воєнні власти дбали про те, аби захистити Ух від на сильства з 'боку жовнярів

;

король видавав

rpaDIOTD,

що забезпе

чували унїятаDI у декотрих місцевостях виключне право шкіль

ного навчаня,

засновував і над'іляв мавтностями унїлтські се

минариї й т. и. 3).

своїм коштом унівтські

ІЬід. пр. ССІ, ст.

i6·f,-471. 475; сеху, ст. 589. ИсторичеСl\ое ИЗВ1\стіе Баl1тuша·КамеIlСIiОГО, ст. 150, 168, 200, 206, 210, 216, 231 і т. /1,. З} IЬід. при: СХХХШ, ст. 304; СХСІХ, ст. 4:58; ССХХХІ, ст. 632, 2} Ibitl.

уніи,

Пани засновували

1687·1

Прll:

CCIV,

ст.

об-ь

манастврі та церкви,

сить

давали

значних розмірах;

Потоцкий,

щинї

та

140'ім землї й доходи,

так Ки'івський

заснував у' сво'іх

Браl'ИЛОВЩIІН'і,

воввода

величезних

поверх

сто

инод'і в до

(Jалвзиіі

ntaвтностях:

кождій ~ них: оселю для сьвященника, поле в розмірі

і ті

сїножати церкви

розмірі

дн'ів,

залежали

від

YnJaH-

ун'іятськнх церков і дав

дн'ів

під доконечною вмовою,

аби

митрополита 1 ).

унїятського

Після

смерти парафіяльного сьвященнпка властителї видавали новому сьвященникови презеиту (дозвіл зайняти парафію в мавrности) лише в

TaKiDJ

разУ;

коли він був ун'іят,

товість прийняти ун'ію, Ун'іятська врархія,

сю

з свого

боку,

духовенство,

кидала

недодержанв

канонїчних правил,

ДУХОВНИDІИ,

щО,

на

умову

окремих

на 'іі ДУМКУ,

або коли виявляв го

включали до презенти ll ).

перем'ідуючи людей

православне

видумані завини за

ДОК~РЯ.'Jа іх за

вuсьвяченв

не nJали на се доБРОl'О права й

т. и., і тим часом у кождій окрсmій при['од'і l'отова була усу нути питанв про канонічні правuла, годив ся прпйняти унію.

бачили

коли

зачеплений чоловік

Один примір таКОl'О llоступованя 11111

в справі -епископа Жабокрицько['о, ДРУl'ИЙ,

характеристичний,

не

менче

оодибувмо в справі Овруцького протоврея,

Симеона Комара; сего духовно['о збавив сьвященства Львівськиіі ун'іЯТСЬКИЙ епископ

виявив

під

претекстом двужонства, але коли він

"Сlllирність і оокаянв",

оо

словам

епископсько'і

['ра

DJOТИ, се б то, коли заявив, що ['одить СЯ прийняти ун'ію, то дву жонство зараз забуто, і йому позволено Сl,вященниковатп 3).

Всї

ВDчислені

способи,

ЯКИnlll

польсмсе

правительство

і суспільність старали ся завести унію в рус[,ких "раїнах Рі ЧИ посполитої протягом

років, nIУС'іли, очевидячки мати успіх

і довести до повного знищеня православія в nІежах Польської держави; церковна врархія була зовс'іnl усунена, осnблнво пі

сля того,

як

1772

р.

остатню православну

врархію

Біло-

1) ІЬід. "ри: ааш, ст. 473; ССХІІІ, ст_ 5t14; сеХУІ, ст. 5\/0; caXVlI, 594; CCXXVI, ст. 618; сс.:Х ХХ ІІІ , ст. 64U. І) IЬІд. !ІрИ: СХХХІІ, С1·. 30Н; СГоХХIХ, ст. 1;28. Такuж Архив'Ь Юго3ападпой Россіи, ч. І, т. ІІ, ст. LIX І.. ХIlІ. Нраво нидавати прсаСIІТИ

ст.

~ЬВ8ЩС"НВl\а. на парафії наJlсжаJlО до Р;Ї,ll;И·jів і _старостів но с:..J\монШ консти туцій

1647

р. (Vоluшіпа ІсgulП, т.

IV, ст. 59). IV, вр. СХХУІ,

3) Арх. Юго-Зап. РОС. ч. І, т.

ст. 2НН.

141 руську, прилучено до Росн'і; манастирі пра"осла"ні на"еркено

СИЛОl\lіцю на ун'ію;

с'ільське духо"е:ІСТ"О,

ЗО!:lСЇм залежне !:Іід

Д'ідичів, що мусїло ВНПРОШУ!:lато або купувати у кох презенти, пересл'ідоване люто УНЇЯТСЬКИltlИ та католицькими ксьондзами,

більше або менче щиро приймало УНЇЮ, або волочило ся в бур' лацькім, бідніl\I, СlIuлученім із безчисленними небезпечностямu та вразами становощи; міські церковні братства або були на

вернені на ун'ію силоміцю, підкупом і инчими способаl\Ш, або роаійшли ся і були

скасовані,

уК'іятське-ж

ШВllдче засновувало заl\lісь НИХ ун'іятські православія з боку НМІВ,

була

втруднена

духовенст"о

братства 1 );

наведеними

чим

піддержка вище

зако

щО забороняли правослаВНИl\І переходитн межу Річипо

сполит01,

духовних,

що пробували,

не вважаючи на остру

заборону, появити ся в Річипосполuтій із Ки'іва або lIереясла вля,

катуваJlИ страшенно й ображали не лише стаРОСТ0 і по

граничні власти, але й ще більше пани, котрі користували ся повною аДl\]інУстративною

властю

в своїх

селах

на

підставі

ДОl\Jін'їяльно'і пол'іцuї 2 ).

На рештї, праводатність польська, від

часу до часу додавала

нові

пuстанови,

що

стискали

пра"о

славних, дО ТИХ, щО вже істнували. Так постановою tенераль

НОУ конФедераци'і

р. ухвалено: "Нра"а й при"иле'і римсько

1732

католицької та греко-уніятськоУ церк"и мусять буто бережені сьвято jj непорушно;

l\1D

З ОІ'ИДОЮ ПрОl'анявмо із се'і правовір

но'і держаВІ! всї чужоземні віри;

а про те иншевіРЦSl\І

то правослаВНИl\] і протестантам),

ми забезпеЧУЄl\to...

()сіб і майна;

(се б

певиість

але збавляємо Ух права бути "ибраниlt1И на -де

путатів до соймів, в трибунали та в специяльні комісиї, жені задля яких неБУДІ,

на з'їзди,

справ;

Ум

зло

заборонlОЄ ся збирати ся

заjj1\!RТИ посади в вовводствах,

містах і зем.'1ЯХ Рі

ЧIllIOСIІ()ЛИТОЇ або входити в зносини з' предста!:lителями сусїд НИХ держав,

аби зuскати УХ опіку,

під загрозою кар,

назна

чених за зраду батьківщuн0 3 )_ Окрім сих ухвал, що вііішли до Уоluшіll:l

IC~l1т,

пuстановою тої-ж tенерально'і конФедерациї

вказанu аДl\]інїстраТИ8НО способи ще далеко важчі для право-

II,і,l. ІІІ".

CC,XXVH,

СТ. Іі21.

~) !І,і,l. "РИ: ССХІ, ,ст Россіи, ч. І; Т.

[ІНІ: с,с,ХХІІ, ст. [)Н3: також Архив'Ь Юго-Зап.

і ІІІ:

3) Уоluшіпа Il'guш, т. УІ, ст.

286.

142-

славія: духовенству заборонено ходити вулицями явно 30 СЬВ.

дарами, .церковні треби: хрест, шлюб,. похорон позволено спра вляти

не инакше,

встанuвлену

як за дозволом

плату.

oCTaTHIDI

Іtатолпцького

ксьондза,

ронювано; діссіденти мусІли ховати мерц'ів у ночи; при на них накладано обовязок,

лицьких процесиях.

Д'іти,

за

Публичні похорони зовсїм за60аби

були

тому

ПРВСУТНИDІП при като

роджені з мішаних подружь,

му

с'іли на.'Jежати до католицько! церкви і навіть пасинки батька католика обовязані були приймати католицтво. Канон'ічні права

католиків були обовязкові для Иllшевірцїв t ). Не вважаю'lИ на те, та переслїдоване,

що православів так було утискане

воно не впало,НС було викоренене насиль

ством 'ЮРИДИ'lним і факти 'Іним воно вдержало ся,

Литовсько-руських

землях;

'1ерез компл'ікаци'і трьох ПРИ'lин:

завзятв

селян, оборону Роси'і та внутрішн'ій стан шляхетсько'і суспіль ности,

що

прискорив

упадок

Річипосполитоі й таким '1ином

аавдав смертельний удар усїм неправдам, ЩО вона-ж сама по родила.

Та поки протягоl,\І ХУІІІ ст. шляхетська суспільність на

ближала ся д~ впадку дорогою постепениого роскладу,

ввесь

тягар релУtіЙJlОУ боротьби МУС'lв видержувати Ііа своіх пле'lах

селяиський стан;

обме~уІО'ІИ ся одиноким,

поневоленім становищи способом боротьби вевствощ,

пасивни.М проти

він покАзав тут таку аавзятість і непохитність, ЩО,

ве·.вважаю'lИ

ва

B~Ї

волю свовУ реЛїtіЙВQї '1асу,

можливим в' його

змагавя противників,

устиг оборонити

совісти та з6ереl'rD. праВОСJ1авів до того

поки змінаполУти'lВИХ обставин

ве

забеспечила зовс'ім

.дальше ·Його іствоваив. :Ані вовнні екзекуциї, анУ ваказн і на СИJJьства .панів,

ані вовнні сторожі

сьвященниками на Ух місвУ,

остатнУми урочисто ДЛЯ постраху пасиввого противенства селяв,

1) Moraczewski -

ЩО

не

впертих, могли

Starozytnosci PoIskie,

ве

1732

устрою вані

могли зломити

195.

ХотІ,. сІ аjl;иівї

р. і пе віЙm.lИ в' св.аjl;,

а про те, ПОj\їбно всїм постановам rенера •• них конфеj\ераций

вони ств.и ааконом; ико Аокаа lІо_на вка8ати на те, що скасовано законодатною дороrою

(Див.

з увІятськими

заставити Іх ходити

т. І, ст.

стративні рОЗПОРНА_ени rенера.lыоїї конфеjl;ерациї

Yolumina legum,

йшли

аві смертельні карн,

Volum. legum,

т.

VII,

ст.

років піанїще. їх

трактатом, заК.lюченим ів РЬсивю в

256-272).

1668

р.

143 -

ДО уНі'ятських церков. Тим часом як уні'яти дбали про помно жене ЧИCJJа своїх парафій і, 3 малими виі'мками, ВСТИГЛИ майже на всїй просторони руських країн Річипосполитоі взяти в свій заряд православні церкви й парафії, належні до оста1'Ні'х, па рафіяне були зовсі'м чужі Уnії. Від половини віть бачимо

СИ'стематичнїщі

відносини

XVIII

ст. ми Ha~

селян до справи релї

tійноі' боротьби; по селах чують потребу tрупованя та взаїм

ної підмоги в боротьбі, і ся потреба заспокоюв ся З8сноваивм скрізь сі'льських церковних братствІ), де параФЇяне церков, за

писаних офіцияльно до уИі'і', можуть розвити громадську думку в справах що до моральности й чистоти церковно\" науки. Звісно,

паС8вне противенство, не вважаючи на всю енерtію народа,· вс

МОі'ло би держати ся без краю

швидче чи пізнїще ослабло

би, подаючи ся повсякднеВНОDJУ ваЖКОDJУ ути'скови, яlС би воно

не найшло піДМОІ'И з боку. Таку морадьну підмогу нарід пра .. вославний найшов у над\"ї на сильне заступництво за него Ро

сві

та

на

Росиilське

XVIII

далеке, але

певне

правительство

свов

справді'

визволенв при і'і помочи.

від

Петра

аж до кінця

ст. стара ло ся вс\"ми залеЖlJиМИ від него способами по

леltшнти долю. своіх одвовірцУв У Річипосполитій; l\Jапже ні' одного року,

протягом

не мииало

котрого росийські ПОСJJИ та

резиденти в Варшаві не нагадували би польським властям про те,

що поступованв \"х супроти православних мешканцї'в Річи

посполитої'

не

годить ся

З обіцянками польського правитель

ства, котрі воно забезпечило в трактатах з Росивю та що воно

може порушити

відносини між оБОDІа державами.

DJupHi

нераз посилали подібні

иоти особисто

від

себе.

Царі

Православні

мешканцУ, не находячи нї'l'де більше оборони, обертали ся те-ж раз-у-раз

до РОСИЙСЬКОІ'оправительства з прось6ами

могу й заступництво,

достатчали

подрібиі описи

по

під

кривд і ва

СИJlЬСТВ, що вони терпіли, і викликали таким чином нові воти й напімненя 2 ). СЯ,

lIoJJLcbKe

правительство зразу або відмовчувало

а60 відповідало УХИЛЬНО,

1) Арк .. Юго·Зап. Россіи, ч. 587; ССХХХ, ст. 630; CCXXXVI, ст. 648; ССХХХІХ, ст. 649.

покликуючи ся

596; CCXXXIV,

ст.

644.

ко-

І, т. ІУ, при: ССVПІ, ст. ст.

645;

ССХХХУІІ, ст.

~) ІЬід. при: схсу; ст. 4И; СХСУJI, ст. СТ.

ва права,

453; r.ll.

Бавтвш·Какепскиlt,

516; CCXIV, ст. 646; ССХХХУІІІ,

СХСУІІІ, ст. 4бб; ССХУІІІ, VІ-ХП.

крими користував ся

144 . .:. . .

Польщі

шляхетський стан

на юри

дичний лад, що заведено в Річипосполитій, або на рештї визна чуваЛ0 про око комісиї, буцУм-то для розсл'!ду вказаних Фактів насильства;

але

ті

коміси'!

затягали

справу,

запутували

УЇ

в безконечні юридичні ФормаЛЬRОСТИ і звичайно покидали, не скінчивши НУЧИВJ. Аж від половини

XVIII

деня

ПОЛЬСЬКого правительства;

справ

слабке

став

ненаручний

становище

для

РіЧИIlОСIlОЛИТОЇ

бу.1JО

ст. такий спосіб ве вже

надто

виразне,

безсильність її орtанїзму не могла далі сховати ся і проявляла ся в. кождій

внутрішнУй і зверхнУй

сько'! республики.

стичц'і

немічно'!

шляхет

Вплив сусіднУх держав, особливо РосиУ, на

пол'ітичну долю Річипосполотої почав проявляти ся

все силь

н'іще і серед БОЛЇЗНОl'О розруху її внутрішнУх сил, остатнї

cal\li

раз-у-раа викликали та скріПЛЯЛD сей вплив.

В міру того як

Росия набувала

заступництво УУ

що

року

більший авторітет,

за православів ВJУСЇЛО те-ж, очевидячки, ПРОЯВJJЯТИ ся з біль

шою силою та здержуватп надто різкі роси католицького Фа наТИЗI\JУ шляхтичів;

але справд'і сей здогад не виправдав ся:

чуючи· вповн'і свою безсильність

уступаючи l\IОВЧКИ супротп

домаl'авь росийського правительства в полїтичній сФері дїю.н.

ности,

шляхличі РіЧИПОСПОJJИТОЇ з чудним заСJJіпленвм уперто

стояли на своУм давнім способі

поведінки в релYtійній справі:

двічі шляхтичі, на бажан в росийського Двора, прийняли на ко ролУв вказаних УВІ людей; двічі ·вони зре"'JJИ ся фактично ТОІ'() ПОЛЇтичного привилея, котрим найбільше дорожили ся

віль

НОl'О вибору короля; скілька раз вони l\IОВЧКИ супокійного часу позволяли РОСИЙСЬКИl\1

арміЯI\1

проходити

вздовж

через свою теріторію,

скілька

раз вони,

на

впоперек

вказівку роси й

cыогоo посла, прогоняли або позволяли арештувати людеіі до

сить ПОПУ.'1ярних і на високих посадах; але прп всім

не хотіли й чути

про

релїtiйну

Til\J

вонп

толвранцию на волю совісти

"діЗУН'ітів ідіссідентів", так невlОВ бп переслУдуваН6 иншевір ц'ів чинило найдорожчу шляхетську вільність; що катастрофа, котра грозила неl\1ИНУЧИМ

литої,

Cal\li

розпіqне релїtiііною справою; аби

Річипоспо

так справді іі стало ся.

патріоти польські чули небеJПсченство

заl\lісь того,

очевидно було,

yuaAK01\1

з сего боку,

але

вислати 'ій на зустріч більше .'1юдські віДІЮ

СИН0 дО спірно'і справи, тинячому затикаючи

ВОІІІІ зважили С8

нлаенї-ж

вуха.

Так

заl\lіИnТIІ на

11,

П() ди

СОЙl\lі Варшан-

-145чиків l ). Коли при сповнюваню якого небудь церковного обряду сходили

ся

разом католицькі

та

унїятські

сьвященникп,

то

перші поводили ся гордо й недост.упно супроти ДРУГИХ, і ста рали ся тїкати від ЇХ товариства;

так

ми мавмо звістку про

те, що скількох унІятських сьвященників запрошено до участи

похоронній

процесиї

до

кармелїтсЬІ~ОI'О

манастиря;

після

сповненя обряду, католицьких сьвященників запрошено на обід до манастирської харчівнї, унїятським-же сьвященникам черцї вислали закуску до стаЙнї 2 ).

Коли

погорда

католицького

церкви заставляла богатьох

духовенства

до

унїятської

переходити на латинство,

більше унїатів uокидало свою церкву через вплив,

вав ся в родиннім

житю

при

католицька особа,

за порадою ксьондзів,

на членів родини унїятів,

мішаних

нераз

то

ще

що розви

подружях.

3вичаЙl;lО

старала ся вилисти

силоміцю,

абн

заставити Їх

прийняти католицтво; майже завсїгдп дУти від таких подружь хрестили ся у ксьондза і ставали католиками; ось чому ксьон дзи й старали ся підпирати мішані подружн,

нераз

унїятів до їх заключеня бійкою та насильствами; ксьондз, підпоївши жениха,

по пяному;

силува.1И

бувало, що

тут-же вінчав його з католичкою

не обмежуючи ся сим, католицькі ксьондзи часто

вінчали унїятів і навпаки, вже вільні і перед

навіть тодї, коли наречені не були

ти 1\1 жили

в подружю

з инчими особами,

котрі ще жили. Тілько що повставалатака роднна, ксьондз поя вляв СЯ В нїй задля сповнюваня треб і мало-по-малу навертав усю

родину

на

католнцтво.

Шляхтичі· католики, духовенству,

ставлячи ся,

подібно католицькому

з повною погордою до у нїї,

силували ваlUовами,

бійкаl\JИ та утисками своїх слуг і селян переходити ва католиц тво, непослушних або повільних вони силуваЛIl позвами, кара1\JП

та економічними скрутаD]И,

появу,

що

в сьвята;

пани

заставля.7Ш

так напр. 1\JИ подибувмо повсюдну

селян

унїятів

робити

панщину

коли-ж остатнї покликували ся на церковні поста

нови, то шляхтичі відповідали насьміХО1\І: "ваші руські сьвята обовяаують лише до полудня, на сонцї".

1) 1)

ІЬіа. ст. ІЬіи, ст.

567. 538.

після ТО['О вони тають як иней

-146 Вс'і вказані способи,

того

пересл'ідуваня,

звісно,

котре

досить, аби навернути унїатів подібно

православію,

визначеної

роДови вона

не

на

самостійної

декотрих

не чинять і десято'і частини

терпіJlО православів, на католицтво.

сво'ім

науки

боці ан'і переказу, накинена

західно-руських

встигла закорінити

але 'іх було

Ун'іа не MaJJa,

ся;

країнах

народови

ан'і ясно

дуже недавно на

Річипосполитої,

було до

неї

бай

дуже, він готов був ааміняти ЇЇ з повною байдужністю на яку небудь християнську віру і, звісно, не думав поноситп жертви для ї'і оборони.

Мабуть унїя не видержала би й се'і первісно'і

СТDЧКИ, як би час позволив

на те не стало: в

1772

сяк-так

продовжити ї'і;

але часу

р. Червона Русь перейшла під Австрію

й ун'ія найшла пристановище й спокій під захистом толврант

ноУ що до вірп власто Йосифа П. Викликана полУтичною та релїtiйною інтриtою, унїя зба влена буда живучо'і сиди від дня сво'іх народин. Яко пол'ітична зброя,

подана в руки шляхетського стану взуітами,

дила ся лише на те,

ство,

аби

що вжпвано було

вона го

під сво'ім aHanleHeM сховати насиль

не в 'іі інтересах і готове було обер

нути ся проти свовго-ж

орудя,

коли тілько Уї не буде треба.

Ненавиетна для православних мешканцУв РічипосполитоУ, знамя кроваВОl'О утиску,

яко

згірдна для католиків яко піДl)lіНЯllа

пів-міра, яко уступка "ШИЗl\lі м, релУtіЙНR унїя пережила сумно свою історичну долю.

ТаПІ,

де вона пропала, вона полишила

в памяти людности лише згадку про минулу тяжку біду, в тих же небогатьох країнах, де вона дожила до нашого часу, вона

й далї веде боротьбу з 01)1

мусить

з католицтвом за свов істнованв і зара

находити ся

в повнім підданстві і в Формальній,

зверхній агодї з противником, що проковтув 'Ії.

А3ВУЧПИИ ПОЕА3ЧИЕ імен особових і l'еОl'рафічних згаданих

.ричної

в УІІІ т. "Руськоі Істо

Бібліотеки" t).

,Білорусь,

А.

3., 133,

Білоруська

Август ІІ

145, 146, 147. епархія, 100, 124,

- польський король, 132, 134, 136, 140. 91, 125, 126. і Білостоцький манастир, 107, Австрия, а., 154. 11.6, 1:1.7. Аксак - шляхтич, 149. Бількевич Сильвестер - київАлександер Ягайлончик лиський l\ІИТРОПОЛИТ, 44. товський князь, 4-; І Білкевич Стефан Аидріввич Арияне - секта християнська, І ВИ.'ІенськиЙ скарбник і ключ92. ник, 29. Блвндовский шляхти'!, 108, Б. 115. Болгаринови'! Іосиф DІИТРО Балабан Гедеон львівський полит, 4. епископ, 46, 57, 60, 61, 72. Бона - жінка Жпгмовта І, 29, Баторий Стефан польський 43. король, 5, 39. Борецький Іов митрополит, Бенедикт ХІП папа, 136. 8, 46, 80. Бернардини монахи, 121. БорзоБОl'атий - Красенський Іо на, луцький епіскоп, 39, Бернацький уніяцьквй сьвя40, 42, 46. щенник, 108. БіЛl'ородська МlIТРОПОЛЇЯ, 127. Бранковський Данило, брацлав ський підстолій, 96. Білий CTOR, с., 117.

р.

1) Арабські цифри ріка, с. ceJlo, 8.

03ІJa.'I!tЮТЬ sеИJltI.

сторони тому,

м.

місто

або

місточко,

148Г.

Братський манастир, 104, 106. БраЦJIавське воєводство, з., 103,

Галицька

126.

Брашловщина, 3., Брашня, м., 108. Бресть, м., 57.

епархія,

Галичина, з., 45. Гать, с., 117. Брест-Литовське воєводство, Гаштольд Альбрехт ський воєвода, 29. 148. латовськпй Бронський Христофор (Христо Гедимін 19. фор Филалет), 75, 78.

Глезна Йона Голубєв С.

пат ер, 111;.

вилен-

князь,

київський ми-

трополит, 14. Глуховичі, с., 108.

В.

Варановский -

118,

100,

148, 150.

140.

Гораін -

історик,

79.

шляхтич, 132, 133.

9 9 98 1 8 госсыйй мавастир, 120. аршава, м., 6, 6, , 1, Гостиловський Іван _ сьвя135, 136, 143, 116. щеннпк, 115. Вельбуйве, с., 112. Гостин ський Іван _ сьвященВильно, м., 30, 51, 52, 74, 75. ник, 113. Винницький Івнокентій - епи- Гребницький шляхтич, 138, скоп переD1ИСЬКИЙ, 94, 97, 98, 139. 100, 130. Гулевич Андрій - киУвськвй Витовт великий князь личашник, 36. товськиu, 17. Гулевич Йосиф - первий внук Вишенськи~ Іван. - Dl,?Hax н.а І Сильвестра, 1.16, Ц 7. афансьюй ГОРІ, 8,4;),47, 7а, і Гулевич Николай пасинок 76, 77, 78. І ЖабокрицьfCОГО Дионизия, Впшневецькі княжя родина,. 128, 129. 57, 108. J Гулевич Сильвестер переВишневецький Михайло бут король, 91.

·') В вшня, м., О". Волинське воєводство,

з.,

Кори-'

DJВСЬКИЙ і самбірський епископ 46 11G.

Гулевич і

шляхотська родина

православна, 1Ні. 'Гуляницькі шляхотська дина, 107.

126,:

] 30, 131. Волинщина, З.,

ро-

107, 128. Волинь, З., 38, 148. , Володимир Сьвнтий - руський І князь, 59, 132. Володимирський 11 О Ві.т, З., 47. І (данськ, м., 42. Волчацький наlШСТНИК Мо· lЇаель lннокентий, київо пеШЛУВС~КОГО манастиря, 95. черський архимандрит, 103. ВруБЛУВЦІ, с., 111. : (олеDlБПОВСЬRИЙ - ' росийський Всеволод Юр'євич володи-: резидент, 13(і, J37. DІИРСЬКИЙ

князь, 13.

суздальський І'uловкин.- канцлер Петра І.,

131.

-149ЖОХОВСЬf~ій Кипріян ський митрополит,

А·

Давидович Іоаким сьвящен 97, 98. Жураковський щенник, 108. ДеРnlанський манастир, 104. ДУвочка Онистофор - київський

митрополит, 4О, 49, 56. Димерське староство, 114. Димидів, с., 114. Днїпро, р., 89, 90. ДОJIЖОК, с., 149. Домарадакий Климентий

вруцький архимандрит,

104.

94.

З.

йосиф,

сьвя-

щенник, 38, 111. 3амойский .ян, 37, 39. 3а1\ЮСТJ>, м., 135.

Заславский Владислав Домі нїк -- князь, 36. Збараж, М., 119, 120, 121, 122.

Е. Европа, з.,

міщанин,

3абитневи'1 Про хор - сьвященник, 138. Загайцї, с., 108. 3агавцький манастир, 115.

о 103, 3агоровсквй

125. Дубенський манастир, Дягилеви'1 Андрій, 27.

унїят

94, 90,

Збіруйський ДИОНИЗИЙ холм ський епископ, 40, 47. ЗБИ6ВСКИЙ шляхтич, 115. Зизаний Стефан проповідник виленського братства, 70, 78. Злоба Тимоееи супрасль

12, 30, 44. Ж.

ський архимандрит,

~абокрицький Дионизий Луцький епископ, 120, 121, 124, 125, 126, 127, 12~, 1~9,

40, 56.

І.

130, :140.

~абокрицький Шимон - шлях- Іван - цар росийський, 126. тич, 107. Іван ХХІІ - папа (1316 -1334), Жабокрицький Юрий, 128, 129'1 26

~еребцї, С., 128. ~epeBKa, с., 128. ~иt1\IОНТ І - ПОЛЬЄі>КИЙ

Іскрицкий -

король і великий князь литовський,

дїдич, 114. И.

15, 25, 26, 27, 29, 43.

Жигмонт-Август польський І Ипатии ~ По~ий ВОЛОДIlМИР,король, 29, 130, 44, 84, 86. ськии ешскоп, 6, 49, 61, 66, Ж~игмuнт ІІІ - польський ко67, 69, 70, 79, 801, 93. роль, 4, 5, 10, Жиди -- нарід,

49. 42, 75, 104,-

138. Жижчик

сьвящ~нник,

17.

j-l{овква, 1\1., 151. :tКuравницькиіі Марко, шляхтич,

401.

Й. Йоаким трварх, Иосиф П u

154-.

антиохийськпи па-

8, 53. австрписькии цїсар,

-150Коптя Михайло Василєвич _ писар Жигмонта І, 27. Кавимир Нгайлончик поль Корендович Василий унїв ський міщанин, 94. ський король, великиЙ княвь литовський, 3, 4, 10,14,20,23. Коритинський УНЇятський офіциял, 119, 120, 121. Кальвін -- реФОРnIатор, 12, 34. Камепець, М., 104, 105, 111, КосовськиЙ .. ~ канонїк, 151. Коялович історик, 58, 95. 148, 149.

К.

Камепець-Подільська епар· хія 118, 119, 148, 150. Караїми нарід, 15~.

Креlненець, nl., 113. Кременецький повіт, з., 47, 115. Крим, в., 27. Крупа Григорий пинський

Кароль ХІІ -- шведський коміщанин, 41. роль, 127. Кучкевич _. міщанин, 94. Катерина ІІ цариця, 145. Кульва Аврам сьвященник, Квасова, С., 39, 112. 30. Квяткевич ксьондз, 151. І~иїв, М., 27, 80, 101, 102, 103, Л.

104, 106, 126, 130, 131, 134, 141. Лазовський ееодозий -- воло Київська митрополїя, 101, 102, димирський і ХОЛD1СЬКИЙ епи 103, 118. скоп, 39, 46. Київо - печерська архимандрія, Лапіцький .ИасаФ - apXlIDIaH101. . дрит слуцького манастиря, Київо- печерська Лавра ма· 134, 135. пастир, 101, 103, Київське воєводство, в, 103, Ласки, с., 112. Лев ДаНИЛОВIІЧ -" галицький 126, 127, 128, ]30, 148. князь, 16. Кирилловський манастир, 106, ЛїФляндия, 3., 30. 107. Кирило - луцький владика, 28. Литва, в., 4, 5, 6, 10, 12, 20, 26, 30, 31, 43, 44, 69, 72, Кишка Лев унїятський ми· 77, 139. трополит, 135. Климент УІІІ папа рим Литовська Русь, 15, 17,31, 137. Л итовське велике князївство, 3., ський, 67. 132. Кобельскій дїдич, 111 .. нарід, 12, 44. Комар Симеон овруцький Литовцї Ламиковський сьвященник, протоєрей, НО. 115. Конашевич Саl'аЙll.ачниЙ Пе київоспасенський ігу тро козацький гетьман, Лука мен, 13. 88, 93. Луцьк, м., 42,47) 128, 129, 130, Копилє, м., 137. 131. Копистенський 3ахарий - пра вославний писатель, 37, 75. Луцька епархія, 100, 124, 126, НЮ, 131, 132. Копистенський Михайло пе ремиський вла;.щка, 40, (і0,62. Луцький повіт, 3., 47. Коптя Василь Евлашкович, 27. Люблин, м., 95, 96.

-151 Лютер

реФорматор,

12, 30,

Михайловський мана стир,

104.

34. Могила Петро київський ЛЯНЦКОРОНСRИЙ Йосиф потрополит, .8, 46, 80. дільський скарбник, 14·9. Могилів, м., 42, 134. Лясковичі, с., 138. Ляхи нарід, 32. ЛвДУХОВСRИЙ - rpОДСЬRИЙ підстароста в Острозї, 108. Львів, М., 16, 51, 52, 53, 130. Львівська епархія, 100, 118,

148, 150.

Мокосїй

- Іllибинський

архимандрит

ського манастиря,

ми

Никодим

ЖИДИ'1ИН'

45.

Мокрицький міщанин, 94. Молдавщина, з., 126. Монастирський Іннокентий овруцький архимандрит, 102,

103.

Мазепа

126. Макарий

16.

Монастирський - канонїк, 152, М. Москва, м., 17, 60. Москвитяни - нарід, 44. український гетьман, Мстиславль, м., 52. Мстиславські - шляхотська рольвівський епископ, дина, 57.

Макарий - московський nІИтро полит, 5, 14, 20, 22, 28, 52,

56, 58, 68, 71, 77, 78. Макарий пинський епископ, 28, 29. Малаховський Іван уніят

Н. Найбурський

Немиричі

шляхотська роди-

князь,

135.

на православна, 128. Німеччина, з., 30. 94, 97. Никифор митрополит, 13. МаН6І~КИЙ КриштоФ шлях Николай Грек ростовський тич, 112. епископ, 13. Маріянна витебська ігуменя, Новгород, М., 13. Нotаюс єзуїт, 86. 17. Масальський Илярион су- Новий Двір, м., 122. ський переnІИСЬКИЙ епископ,

прасльський

архимандри~

72. Мартишевич-- унїятський про теврей, 149. Масальська Агафія православна черниця, 133. Медвідня, с., 111. Межигорський манастир, 104. Мелянхтон реФорматор, 30. Мінцовскі - шляхетська роди-

107. тель, 44. на,

Міхальон

литовський

О. Овруцька архимаидрія, 102, Овруцькій повіт, з., 112,

103. 116,

128.

Овруч, М., 107, 112. Острог, М., 35, 75, 108, 11'2. Острожська Василиса княгиня, 108. княжа родина, писа ОСТРОЖСЬRі -

Минська tуберня, а., 134. Минсь.ке вовводство, з., 148.

57. Острожський

108.

Данило

князь,

-152Острожський

Константин 6, 7, 27, 28, 29, 35, 36, 42, 49, 69, 70, 78, 84.

Пузина

П. Павша Федір

І ІІочf\o'!'ВСЬКИЙ nrанастир, 120. ІІрипята долина, 134. ІІрусия, з., 30. ІІрушинський - дїдич, 111.

Атаназпй

епископ,

46. шляхтич,

111.

володимирський 28. Пац Николай киїВСЬ':'IlЙ ка толицькиіі СПИСІtоп, 44, 45. Пельчицький Леонтийськнй епископ, 40. Перскальський nrанасrир, 107. llеремиська епископія, 100. ІІереяславль, М., 141. Переяславська епархія, 131. Пепский Іван копильський сьвященнпк, 137, 138. Пеrриківська волость, 138, 139. ІІетриковський Стефан сьвя щенник, 112. Нетро І Великий цар ро сийсьиий, 126, 128, 131, 14-3. ІІодїльщина, з., 38, !Ю, 104, 119, 123. Подольський Теодоспй ігу Пафнутий

епископ,

мен білостоцького манастиря,

107. Dол'!'сє, з., 38, 11l, 123. Поляки нарід, 32, 33. lIольчевски!1 шляхтич, 114. Польща (Річпосполита), з., 4,

10, 12, 25, 26, 29, 30, 37, 43, 44, 6\J, 83, 89, 90, 92, 93, 94, 98, 100, 101, 102, 103, 104, 105, Іов, 107, 109, 110, 118, 119, 122, ] 25, 127, 129, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 140, 141, 142,143,144, 145, 146, 147, 148, 150, 154. Потоцький йосиф староста

Пустинно настир,

Нпкола'!'вськвй ма

104. Путо шинські -

riравославний

рід шляхотський,

116, 117.

І1утошинський Адам, 117. І1утошпнський Богуслав, 11.7. Путошинський Владислав, 117.

Р. Радзивпл Николай воєвода, 30.

виленськии

Репн'!'н - рОСИЙСЬКИЙ посол, 145. Рим, м., 4, 20, 64, 67, 70, 84,

150. Римляни ісповідниКIl като лиць'кої церкви, 61. Рогоза Михайло митрополит,

9, 36, 62, 80. . З., 100, 101, 104, 127, 141, 142, 143. 144, 145, 146, 147. Ростов, м., 13. Русин Андрей луцький під староста, 38. Русини нарід, 12. Русь, з., 4, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 14, 19, 20, 21, 30, 31, 32, 33, 37, 38, 43, 45, 49, 52, 54, 56, 57, 59, 61, 65, 71, 72, 73, 74, 76, 77, 89, 135. Росия,

С.

Садковсf,КИЙ Віктор слуць l'алиць КИЙ і властитель Зба КИЙ аРХИl\lандрит, 146. ража, 119, 120, 121. Самборович Евстрахий ігу Потоцький СаЛ8аий - ки'івський мен кирилловського мана воєвода, 140. стиря, 106.

-153 Саatвдак Григорий митрополит,

- киУвський

17.

Теофан полоцький архиепископ, 42. Терлецький Кирило - луцький епископ, 41, 42, 45, 46, 47,

Сапі га Лев шляхтич, 84. Сельце; с., 116. Семигородська МИТР0ПОЛУВ, 127. 60, 65, 67, 70, 93. Тернавський - міщанин, 94. Сибір, 8., 129. . Силич Григорий - шляхта, 116. Терпиловський Андрій - протоСиличі

шлвхотська

родина,

116. Скарбка Петро (Павенцкий),

4, 62, 63, 74, 76, 86. Скородне, с., 111. Скумини - шляхотська родина, 57. Слуцьк, м. 134, 135. Сміtурский управитель Ди мерського староства, 114. Смотрицький Мелетий по лоцький архиепископ, 79. Собіский Ян ІІІ польський король, 91, 97, 124. Солтан Іосиф киУвський ми трополи~, 16. Солтик - краківський епіскоп, 145. Соцін реФорматор, 12, 34. Стара Четвертина, м., 132. Стойка Йосиф мараморошський епископ, 126. Стояновський ТеО,llО8ИЙ на містник манастирв, 133. Судейкин росийський ре8И дент, 125. СвНJJВСКИЙ - reTbMaH. 127, 129. Свраковский львівский ар хиепископ, 150.

врей ОСТР08СЬКИЙ, 108, Тисьменичани, С., 151.

Томіцкий Тур

ксьондз,

Никифор

Татари - нарід, 27, 44. Татомір шляхтич, 115. ТваРОВСhКИЙ Сильвестер -

151.

киУво-печер-

ський архимандрит,

72. 98, 104. Турки - нарід, 93, 98, 119. TypoBcыаa епархіJJ, 134, 136. Туреччина, з.,

У. Угорська мптрополУл,

127. 8., 128. УкраУна, 8., 6, 38, 75, 89, 128, 132, 134, 139. УкраУнцУ нарід, 2К Уманщина, 8., 140. Угорщина,

Х. Харків, &1., 18. Хлупляни, С., 107. Хмельницький Богдан, Ходкевич Анна-Альоіза

ка К.

87, 89. - внучОстрожського, 35.

Ходорів, м.,

152.

Хребтович ГеР&І&В Т.

115.

ПОJJОЦЬКИЙ

Архиепископ, 17. Хребтовв'! МеJJетій -

архиман

дрит квУво- печерського настиря,

39.

ма-

ігу-

мен ЛУснянського манастирв,

94, Теофан

!.І8,

тріарх,

Ц.

102, 103. врусаJJИМСЬКИЙ

88.

па

Цьввйнаровский

ксьондз,

152.

- 154 -Щ.

Ч.

Чекоuскі

шляхотська родина, Щеневськпи Александер шляхтич, 107. Червона Русь, з., 150, 154. Щуровець, М., 14. ЧернУковс.киЙ Петро --, коро· І' лївський дворянин, 39. Чернигівське вовводство, з., 103. Ю.

107.

Четвертинські

княжа родина,

132. Чечвертннський Вацлав-князь,

96. Четвертинськпй Гаврило князь, '132. Четвертинський Гедеон ки· Увський ])lИтрополит, 96, 100,

ЮJефович Ян -кавонУк, 119.

каТОЛИЦI.кіЙ

Юстиніян :..... грецький імпера тор,

18. Я.

132, 134. Четвертинський білоруський

Сильвестер Яблововский -- великий гетман епископ, 101, коронний, 119. 132, 133, 134, 135. Яворів, м., 97. Чорна Русь, з" 90(1. Яселло - польсьsий король, Чорнобильська маБтність, 114. ]9, 31. Янковський Партений - ігумен Збаразького манастиря, 120,

Ш. Швайцария, а.,

121. Ясвовичі, С.,

30.

39.

Ярмолинська Боготинівва Ре Шептицький Варлаам увївl'iHa - основатеЛЬRа заrаський ігумен, 94, 98. 6ЦЬКОГО М8настиря, 108. Шукшта - шляхтич, 108. Яроцьки І Григори й унУят Шумлявський Анастазпй ський сьвященник, 139. луцький епископ, 100, 124, Яслиска, С., 151.

130.

Шумлянсr.киЙ Йосиф -

львів

Лськівцї, с.,

113.

ський .православниЙ епископ,

93, 94, 95, 97, 9R, 99, 100,

101, 102, 103, 105, 117, 118, 119, 122, 125, 126, 127, 130, 135, 147, 148.

Є.

6Л8НСКИЙ ТО])lа католицький сьвященник, 138. Шумлянський Кирило, сив Ана стааия -- Луцький еппск()п, 6ремія -- царгородський па' 130, 131. триарх, 40, 56, 60.