Шестикрилець. Шоломи в сонці by Евгений Захаревич

Катря

ГРИНЕВИЧЕВА ШЕСТИКРИЛЕЦЬ ШОЛОМИ В СОНУІ історИЧНі повісті

київ Видавництво ху ДOIКHЬOЇ

літератури

"ДНІПРО"

1990

ББК 84Ук7-44 Г85

До книги З'lхі.~ноукраїнської ПИСhменни!.!і

Катрі Г рин,:вичсвої

(187)-1947)

ввіЙlllЛИ істеричні повісті

«Шестикрилсць» і «ШОАОМИ В сонці». В НИХ змальовано поді ї на ГаЛИlIько-Волииській землі

кінця ХІ! - початку ХІІІ ст.,

коли волинський князь Роман Мстиславич об'єднав Галицьке княз,ВСТВО з Волинським. у центрі повісті «llJестикрилець»

образ Романа Мстиславича, який відстояв Русь від католицької експансі ї Ваті кану. «JJІОЛО~~І-! :з сонці», хронологічно f!РОДОllЖУЮЧИ «lllсстrп-\рнлець'·, вїДТВОfНОЮ'fЬ перший рік ЖИТТЯ алицько~Во.линського князівства

ніСЛ5І смерті Романа, яки;і загн"ув під час походу

120)

р.

Редакційна колегія: ДОIl"Ш': В. Заzре6ельний МУUlКС1'ик Ю. с."О.;їй В.

,"'1.

Г., Дя',енко Ю. П .. П. А., Іванич.ук Р. І., (голона), СерzіЙч.ук Т. І., А., U'с,\ова К. о.

~lпоряд.ник. автор пїС.\ЯМ:ОВtі та приміток О. В. 1\11 Ul.uаНLlЧ

Редактор Н. В. Соіі"о

4702640101-044 4490 ~1205(04)-90 .

ISBN 5-308-00574-5

~, у порядхування, післямова, при~ мітки,

художнє

ВllдdВНИЦТВО

оформлення.

«Дніпро»,

1990.

ШЕСТИКРИЛЕЦЬ

ИН"'ГВ"j}" Н [jCfR~)\~A""

ВСН

трн t\\"СТИС,'.sвичн, НfХorл.s гн"kзд" ШfСТ~КР"""ЬЦИ ...

(слово про ігорів ПОЛК)

НА КАМ'ЯНІй МЕТОПІ з паруччям сонця оперід себе ріка плнла лунким бігом, і Волинь переглядалась у ній, як у дзеркалі із золота. Хвиля, пройнята блакиттю, то жбурляла пісками в ри бальські дворища осторонь, то розплескувалась у шепіт струї, що ні стоїть, ні пливе ...

Аж покрай Ріж-Долини збиралася в собі яl{ для дов гого віддиху,- співала Давнину. у княжому саду появився стрункий юнак, з довгими, суворими брівми,

стріпнув

гусеницю

рукава

нового

одягу й пішов стежками серед розцвілих дерев.

Було добре видно біг Лугу, соняшний кур над ним та вузол шляхів із кам'яним дороговказом, опікуном роз пуття. Уе було колишнє ідолище,- його обличчя гляділо із силою понад святогірське старокурганне горбовиння.

Різьбар-груботеса пробирався так неграмотно й так пристрасно крізь божеські тайни творчості, аж з простої

речі

вчинив

змагав

до

несамовиту.

Кожний

удар

його

долота

монумента.

Обіч дороговказу стояв кметь-гусляр, він придержу вав колінами посох і в'язав на ньому свій клунок перед

трудом далеких доріг. Виглядав сам як Світовид, що вибирається на казковому коні в мандрівку по весняній зеМЛІ.

Щось він там певно говорив із КРИНИЦЬ бистрої па м' яті, й говор;ш не будь-як, бо ватага рибальських хлеп чись[{ів,

що

залюбки

увихаються

по

зарінках,

стояла

непорушно серед рум'яного краєвиду ... А з-понад ставів у по.'.ях глухо гудів ляск праників, пахла ватра з ялівцю й із глибини садів стелився плач голосильниці, що приказуваJ\а біля колива, після нічних песвітин, мов у листок СПlвала:

- Помер дідо, помер ... Сідаймо й плачемо всі три дні враз! Йде наш дідо та в тернову путь ... Через глоговий скаче згар ... Сипмо сльози, дощі! Гасім, гасім огонь! Княжич походжував із піднесеними брівми, немов вважав чари цього поранку за данину своїй молодості, тілу, повному юнацьких обі тниць, сяйву твердих голу

бих очей. Його ноги, взуті в погинастий та легкий сап' ян, ішли танком під спів шістнадцятьлітніх стегон.

Хвилина оце тільки, як княжич вискочив нагий із шкур

свойого лігва і як витер себе з чуба до п'ят рядном, змо ченим у росі; те почуття свіжості в нього було близьке

втіхи. Увесь мигтючи силою, він накинув на себе світлий одяг,

святковий,

та

накрив

сміливу

голову

шапкою

із срібним поблиском, гостроверхою як шолом.

О наСОЛОД0, бути нарешті самим на ввесь широкий, глухии садІ Від тижня гості не переводяться: вчений Кирило з Турова з'їхав у Володимир із дияконами, анагностами, співцями навіть, то батько велів ні кроком

із дому. Очевидно, як бути Мстиславові без удатної парості, Романа? Недаром вірлиним іменням, Шести крила, нарекли хлопця бояни.

Почалось із иеділі, та ледве пил доріг приляг за турів ськими гістьми, увезлися в замок посли з Новгорода, горді, окаті, важко великі, в сукнях до кісток і старо

світських

запиналах

із

розрізом.

За

ними

скриня,

а всередині дари у поміч уклінному слову.

Шось оце посли трохи задовго радять із князем госпо дарем,- на ранніи зустрічі в хоромах мати зронила про

це звісточку невелику ... Вінець Новгорода йому, Рома нові, принесли. Та батько, звичайно, про недорід, про чумаків, що запізнюються з сіллю, та про сукно з Волог ди, що погіршало з часу останньої пошесті. Uить, синку, не зрадь! Все те не заторкнуло хлопця так живо, не дало стільки для ока й вуха, що молодецький гомін, з яким учора під

вечір звалилися в замок купці з Регенсбурга на возах,

навантажених зброєю,

з купою чурів,

засмалених

віт

рами, ВЄІІІТ ливих і багатомовних, як хозари. Треба ж випадку,

!ЦО

на

воротах

перестріла

іх

друга

ватага,

з Франків ... Uя везла шовк із Руана та амулети й мере жива валенсійських селянок.

Батько був

радий:

ракуський

купець,

Етельвульф,

привіз йому грамоту від бана Кулина з Босніі,- вели кий воєвода окреслив подрібно торговельний договір із

Мстихом та звідомив, що до всіх точок прилучилося

вільне місто Рагуза. Хоч би й брів'ю звела мати на цю суєтню! А хіба ж духовники, посли, купці й хмара челяді не вимагали від

неі чогось окремого для себе? І чи з тим, що вона запоря дить, не була зв' язана добра слава Волині? Направду дивно, що коли смеркло, двадцять чужине цьких

купців

сволоками на

обсіли

яворові

відшибі

столи

пекарні,

під

дарма

обчорніЛИМF!

що

тевтони

на

франків позирали як котюги,- у зарві ж вони спокон

віку! Знову чужинецькі чури в грубих безрукавниках верх опинок до колін і беретами

чайчиним

дрібних кісках по плечу,

пером,

вечеряли

напроти

під неба

в блиску смолоскипів, відбитих червоно на сірій цині чаш.

А в саду, ген, у клітці, заслоненій плахтою, що 11 гойдав північний вітер, оббивала боками запори і стог

нала як людина золота бестія ... ие посли привезли йому, княжичеві, молодого парда з Дербента, кажуть, засвоєного

...

На Велеса! Хлопець поклявся б, що видить очі зві рюки, як круглі вогні, обведені різкою чорною тінню.

Вони сперлися тепер над першою гі /lКОЮ яблуні

біля

нового вулика, що його старий 1\1ихсй розкрасив оноді, мов небесну баню. Та чи це не жеврі є покладений у сонці пласт восковиння, де притаїлися медові сльози? І княжич поклав схрещені руки назад, став іще струн кіший від радощів небуденного спомину:

«Отож усе, що живе в городищі, у Володимирі, висипа лося проміж світоходів! Розпитували, хто там із словом проковзнувся, що діялося в чужих землях рік, півроку,

місяць тому, КОАИ то купці верстаАИ туринські чи кар

коноські Аіси, везли дорогий набір поромами чи брели

мілковину Луари, Рейну, ВАтави й Вісли». І він сам, Роман, захотів знати, чи це правда, що в штирських печерах кочують безокі залізні дракони? Ні, ніхто не видів дракона R вічі, але німецького цісаря убила власна хата, що ЇЇ вивернув вітер у зимову сніговію.

княжиq

зrадував

із

лукавим

дрижанням

уст,

Яl'

батько розгл я Д .в те, що найвартніше з цілого набору й призначене на показ йому, владиці; він спроквола хвалив людську працю, бо купував обмаль.

Відколи оце поставлено цеРІ{ОВ на горі, у князя жи веться, як у тивуна: для своїх щодень молочна каша чи

хліб і сир на хріновому листю. Та прийди чужинець, проїздом, тут і дичина з корінням і

найкращий дріб,

риба вибирана, а меди сичені на винограді.

Будь воно інакше, хіба осудливий язик зав'яжеш? А так про Мстихів достатній рід іде світом слава, дорожча

золота.

Тут княжич постояв У задумі,- притакував мудрій батьковій щедроті, опісля ж снував думку далі:

« ... А коли небо потемніло від ситості й туга схили лася над в'ялениноlO кожного серця, франкський крамар Арно забаг пісні так сильно, як у спеку роси. Не звуків замарни, ні! Замарна, добре настроєна, це рідкий випа дОІ"

тільки

з віддалі

зву!{

не сопілки-двогорлиці

ського слова жадав,

де

її,

мов

гладь,

пливкий.

хотів Арво, ватажок. б золотим теремом

r ерой

походжала

пісня, безсмертна І'раса».

І глянь, де не взявся гусляр, той самий силач, криво ніс, як із міді, довгий волос за вуха й верх рамен у грубо

зчіплюваній свиті. На ГОЛОВІ ріжката платина, з углами

над чолом, гей знаком гусляра, що йде вперто перед себе і щодня здобуває світ епосом, на єдиній струні інстру мента.

у радощах винесли йому ослінець під орішину на обі стю,

дзбан

кучерявого

пива

ставили

перед

співцем

і плескали в руки з нетерплячки, поки не стихло останнє чиєсь

там

слово.

Співак сів низько та спер об плече й коліна гуслю, довгу, з одного кусня дерева, подібну до велетенського черпака,

де

над

голосниковими

вижолобиною

проколами.

напнято

Т ут

тонку

шкуру

сідельце,

опора

пасмузі кінського волоса, струні. Гудало, з натягненим на лукові

теж волосяним

повісмом,

він

потер

пильно

живицею, накапаною на плечу гуслі.

Під єдині три звуки, що Їх міг добути з-під гудала, він співав звичайно однозвучно з гуслею. Але на цей раз хотів блиснути, вдарив високо, тільки згодом опу

стив тон нижче. Тепер, у тужних як вітер переливах, із рисою обрядового напіву, в сміJ\ИВИХ мелодійних лініях, обчислених

на

велику

віддаль,

він

підняв

справжню

гру.

Найпалкіші краски уяви й найбільше захоплені тони свойого серця він передав пост,пі юнака Святослава в сяйві його лицарської гордині. ()й ВОДИТЬ князь коня перед боєм Коня воднть по полі широкім- Укрив його зелен-таламаllОМ ...

Дедалі меЛОДІ і стали мінитися сонцем і хмарами, нехай, що в скупім обсягу тонів. Коли ж прийшла черга на останні акорди, співак похилив свій добре школений голос одну секунду нижче тону гуслі й держав ЇЇ так довго, аж заморозь імила серця від насолоди: Бійтеся того, хто вміє вмерти без болю! .. ие був тріумф краси, втіленої у старе музичне слово.

Тут КНЯЖНЧ затріпав весело віями від дітвацького вдовілля:

пригадав,

як

ремі точнім

мати,

завої

молода

над

ще,

енергlИНИМИ

темнолиця,

брівми,

пе

хитренько

розпитувала в Арна, які по королівських дворах дівчата ростуть, чи є між ними сильні, веселої вдачі та добрі

господині? А тоді про Ейкунду з Норманді Ї слухала довго й радо, очі вниз, підборіддя з вагою на короткій, упертій долоні ...

«Так? Сама худібку із світлом увечері обходить? Су шить більце над потоком і співає враз із нормандськими

жайворонками? А тоді з батьком жене на лови за ланею,

у панцирі й із копієм? Зимою ж перша за всіх перебігає озера на совгах із кінських ребер,

між двома киями,

що на них лопотять барвисті вітрила? Ех, і вдатна ж оце дитина, Ейкунда!» Думав про матір і про дівча, далеке, та перед його уявою,

приваби

уявою войовника,

походів,

сам

здавалося,

пригад

юнак

зброї

став

простелив

неприявниЙ.

у безвісті кудись дивилось лице, до непізнання інше, ні, зовсім чуже ...

Аж голос рога від сторони піль отямив його доразу. Він забув із місця, про що міркував саме, вдарив об поли руками, скочив на степени цю муру і, спертий на пальцях, занісся тонким оклю(ом:

О-ге! Гельг! Ось і вони: Гельг, учитель рукопашного бою і Чтибор,

насмішник, з яким хлопцеві завжди не по дорозі, та

улюбленець він батька, що вдієш! Мало не тиждень, як повіялися на тетереви, за цей час могли махнути в Канів, стривожити половців, і назад! Он, виринули проміж берези край гаю, за ними сурмить у ріг чура, просто волосий, з червоним норвезьким соколом.

І княжич, дарма що далина, гомонів як недоліток, рад із нагоди гукати:

Бувай, бувай!

А їздці просто нього, на віддаль мету стрілою. Видно пообчимхувані згортки жупанів і сагайдаки з киненим

як попало останком стріл. Побували гідно на вечірніх підслухах у ловищі,

проміж яр,

перерослий омелиною

та малинами! Хлопець аж приб.'\ід: попри черево Гельгового коня гойдався ж,,'Іут глухарів, як рубін і гранати. Яскраві оксамитні піВІ<ола над птичими очима, здавалося, були

виведені з огню й ніби кричали в сонце про свою несамо

виту вроду. На верхніх крилах грали сафіри, знову ж смарагд спідніх пер розтоплявся у червінь від раннього

мерехтіння. Тоді немов жива кров текла повз Гельгів меч і взуття.

О, як милував хлопець очима ловецьку добич, жалібну

красу! О, як нудьгував із зависті, аж вітер крутив ним у душі! Білі цятки на чорному тлі віял пригадали йому недавнє голосіння, жіночі похоронні уставки. Коли ж їздці наблизилися на віддаль голосу й зупинились, він загукав навперейми немов байдуже та звисока:

- Миром, Гельгу! Спиш? Як муріг для щуки, так ліс для вікінга. Але жди! Небаром захоплю Дністер, збудую ліс кораблів, ліпших від Канутових, а тоді ти, Гельг, вестимеш Їх для мене Чорним морем! т ой підніс велике, гранчасте як щит обличчя, очі ясні й мудрі, глипнув на хлопця прижмурком і позіхнув, щоб не засміятися вголос.

чудак

же

наш

сокіл,

дивіть!

скрикнув

на

вмання.

А птах справді поводився дивно: він наставився немов до удару, кожна пишка відстала в ярім забутті, кожна

пір'їнка дрижала гей клоччя на веретені. Якою силою, нежданою, пружилися оці бойові груди! М'язи були напричуд, кігті мов із халькедону. Крила закарлючи лися,

ніби топори, смугнасті

летівки розсунули

прути

з заліза. Язик черкотів щось із шипотом, чичитав, чер котІВ

...

А J\Няжичеві сап'янці прикипіли на хвилину до землі й підірвалися зараз же від враження. IJJoCb шугнуло

проміж дерева пологим цятковинням, заруділо д.олі щезло

як

дим.

Княжич здвигнув плечима, подумав,- і заспокоївся.

у ЦЮ ж мить сокіл, готовий до лету, стрибнув із дзвоНОМ срібних оков, почеплених довкола пірнатої ноги. Він роз:юсив у шкамаття рукавицю чури, свойого носія, очма

нілий, кривавоокий ... lздці пустили його з прокльоном, самі ж почвалали навколо, в городище. Мали досита ловів! З заюшним фуркотом крил птах ударив у сад і злетів

на плече хлопця, як це чинив не раз. А княжич підняв зачаровано руки й гладив хижака по срібних прикрасах

край насуненої на його очі запони ... Чув іще під долонею, як

він

дується

проміж

лють,

ніби

божок

ловецьких

насолод, а тоді ...

Тоді під громовий блиск зрозуміння він зірвав на криття з пташиної голови, доглянув іще жахливу гнуч

кість чогось молодого, цяткатого, пишного й проковтнув

думку: пард! Десь там крикнула каня, що п'є воду тільки з неба, день закурився, збур' янів ... З отрутним позіханням,

мов

із

нудьги

без

меж,

щось

звалилося

підросткові на груди, аж повернув рам' я лицем до зорі, під ранній вітер із поля.

Він зачув іще мов дуже здалека шум соколиних крил над шапкою-шоломом,

світ став

крутитися

нагло

по

ліні ї дикого двобою.

Уе пард перевалювався з боку на бік у княжичевих обіймах.

Отож почерклися, як у грізному сні, отож ЗЧІПИЛИ м'язи, гей у різьбі з граніту!

Таке сниться хіба фризам

метопам, де борються

з ловцем кам' яні СТВОРИ, голова в короні, жилавий хвіст, З3l,інчений трикутним листочком. І мріють про таке старі церковні

одві рки, хлопсы{i

прадавні

ярма, писаНI{И

по

горах барві ннових ...

А юнак знав, чого і як хоті в, нехай, що неозброєний його п' ястук, засунений у рукав, потрапляв, замість

у горло, в ікла, простерті назустріч, гей білі ножі. Він вріс у землю залізними п'ятами, добував наяву незнані

сили. Піт злітав великими каплями поздовж побілілого обличчя й уст із русим налетом, тоді, як у квітті спі вуче, трохи дрімливо сверготів КОС,- голос

втинаний,

чистий ...

у якійсь порі борець доглянув краєм зору гребінь на хребті парда, так, гребінь, як на ініціалах книг із

Атосу, де зображено райську ріку. Уе шерсть з'Їжилась у

ярому гніві

високою стрижкою,

на

зразок

забутих

форм, що для них, крім блудної луни, немає місця на світі.

Була хвилина, коли хлопець дужався вже тільки за віддих, і вона була найстрашніша. Чув тоді в памороці дивний стукіт під гомін свойого,

на смерть розгойда

ного серця. JЛось діялося в його обороні, але що, не знав. А сокіл бив дзьобом гей на залізному току, вибирав очі

в парда зажива, кружляв над багром че

люсті, роздертої широко.

І тоді шия звірюки блиснула нарешті жовтим опругом на плечі хлопця, то він з одчайдушним свистом губ зашиб її, згріб обіруч, 1 так стояли обидва, приклонені набік, як

перед

упадком.

Тривало довго, поки кадовб парда витягнувся, пащека упала, очі вкрила муть ...

А витязь послонився, мов від похмілля, під стрічне дерево й опер на ньому плече, що здригувалося глибо ким ритмом під світлим одягом, святковим ...

Над молодим чолом схилилася слава, та сама, що ЇЇ дзвонять

на

арфах

під

високими

вежами

свищуть

у сопілки край потоків. Він чув, що заслужив у цю мить на те, щоб почути іржання, покотисте, як спів, і побачити перед собою бахмата із сліпучим відблиском шовкової шкури, з рубі новим що

світлом

знає

на

дорогу в

краях

листових

світ геросів та

ушок,- гіППОГРИфа, безсмертних

жінок.

Гра була скінчена. Засвідчував це мертвий пардів лоб і з миловидною площиною поміж уха, далеко простерті лапи, як точені в бурштині, зуби, що шклилися до сонця, ніби півкруг опала ...

І сокіл, що на яблуневій вітці чистив дзьобом обкри вавлені пера та, захоплений собою, кричав.

- Який красень! - задихано признав переможець. Він торкнув парда ногою, тоді ж звів брови в одну. - Леле! .. Світ, всіми красками писаний, !Цо в косицях, и.;!о в росах ... Весна, а він ... Не топтатиме уже по розіграх запашної мурави, ні не кричатиме по горах, коли скелі

сиплють каміння серед гульби рисів та змій. І не ждатиме вже його, молодого, винозора лісова ЕЙкунда ... ніколи ...

Та за цим словом він глянув, чи хто не чує, очуняв доразу:

Для діл я чи для голосіння?

й щасливо.- Хіба за плачі посуду

до

нового

собору,

засміявся високо

купив мій батько дорогу

іконопис,

як

небо,

мармор,

книги, емаль і філігран? Он, як сіяє вона, нагірня цер ков, золота спряжка на шатах Волині! А я, чи не дав жмені солідів за меч із дамаської криці, якого в додатку

сьогодні не було при мені?

Сказав це і йшов бистро, як завжди, в ранок, у сонце. А між дерева біг Гельг, станув, помовчав із глибин, тоді ж проніс обважнілим, аж хриплим голосом:

На Хорса й Одина! Іздитиму на твоїх кораблях!

З ВІТРОМ ЗА ГОРИ Дорогами Угорщини, жовтими від сонця, Їхав здвиг волинських боярів У барвісних плащах, соболях, у весел кових блисках мечів,

дорогім

камінні,

поясах

золо

тарської роботи й ковпаках із розкішним убором.

Іздців несли чудові коні,

ll.JO

будили зелені пошуми

листя над головами і, як казку край оголомшених сіл,

оставляли полум' яні спомини CIiIOЇx ГНУЧIПtx ШИЙ, БОЙIІ:ИХ грудей

та

всієї

краси

наряду,

від

чапраків

огнях

дорогих леліток аж до кованого срібла копит.

Хлібними скибами своїх піль, степом у високих травах Угорщина здоганяла весело ті срібні підкови Й кри лату пряжу грив, направлених із вітром на Буду. Роман із Волині, дуже молодий, ясний увесь від ковпака із срібної парчі аж до гостродзьобого взуття, пра

ВИВ мрійно конем, мідяногривим, погойдував копівм із чер воним блиском, як хиже вірля на смереці поївся .в;алиною.

«Веселі

оці

вітри

із

світу! -

співав

душі.

Який сма'ПіИЙ оцей зелений шум із великих, ген, царин! Хочеться з утіхи подужатись із кимось, руном імитися, приперти в потемок, збороти!»

Він згадав Новгород, де переКНЯЖЕ:В два роки і де з

молодечою

ненаситністю,

упором

захопленням

розправлявся з напасниками доокола себе. Недаром де сятилітком

уже

він

вчився

по

німецьких

замках

воєнного ремесла! Весела це була гра, висміяти завис них сусідів отим міцним мечем, впокорити до одного!

А потім новгородцям: «Йду домів!» Бо l\!lстислав-6атько був хворий та в непокою за судьбу Волині, слав гінців по сина над далеке Ільменське озеро. Зчинилося диво: старий князь окріп на радо щах із цього повороту, смерть вийшла з одрини, стала осторонь

...

Вернулися з Романом велич боярської ради, надії на барвисті мандрівки, на лункі пригоди дружинного життя! А потім згадав княжич недавній день, коли бан Гуніяд із Шрени, гунн не тільки з імені, та Довбор, син дідичного бана на Зворнику, явилися у Володимирі з хартією угорського короля Бейли. Крім привітів від нього самого, радого дружити повік із парістю Моно махів, ІЇ: Андрій, син його, передав дари свої княжому юнакові, Романові, в Буду на КупаЛhНИЙ турнір, на побратимство вічне кликав ...

Посли передали княжичеві повну зброю, під східні зразки розкішно інкрустовану, а слуги Бейли привезли ще щось несподіваніше князеві Мстиславові і його запопадливій

дився

із

господарку, молочних

Оці

дружині:

самої

пару

Бухари.

мішаючи

овечок,

Бейла цією

яких

розвів породою

рід

ним

виво

величаву

своїх

важких

овець.

чудово

гарні

звірята

з трикутними

головками

світлою чорною шкурою, повною цупко приплеснутих кучерів,

плідні

мали

на

стати

багатій

засновком

випасне

дохідної

зілля

княжої

роз

волинській

про

сторівні.

Від себе добавили ці суто гощею и дуже шановані посли, що на турнір заповілися знатні борці з далеких

сторін,

Тртко й

Грвоя

Боснії, Унван

із

Госляру,

силач Єццо з-над Ельби та Дітмар із Айсту, лицар,

поет і співак. З Великоморав, напевно, прискочать Зденко й Дом азар, витязі на світових змагах, з фран канської знову ж сторони все, що найліпшого вишколив

двір графині Єрменгарди в Нарбоні. - Пора мені знову, як у Новгороді, на свій талан змагатися! - подумав палко юнак.- З гостроверхі в сві тових

підстежувати,

де

злетіти

грудьми

на

добичу

як узяти під ноги непокірну Славу! Хіба сиділи на місці, вдовольнялися одним і тим самим такі, як Ро ланд та Артус, герой корнвалійських гір? І прояснено згадав кельті йські оповідання «Червоної Книги Гергеста», про двір Артуса й лицарів Округлого Стола. - ІЛось кажете, княжичу? - під'їхав Кмита з Миро гощі, рад хоч якому слову в опустілій дорозі, де хіба старець підбіжить, півнагий, по рукодаВІЦИНУ.

Юна;,

прихилив до Кмити бойку ГОАОВУ З

чорним

жмутком волосся над ухом, аж злиснів сміливий обрис бороди, ного

придавленої

насередині

пальця.

ніби

натиском

заліз

Він відповів на свій здержаний лад,- алмази й перли ковпака грали під його міру,- туго й зимно.

- Світ манить, Кмито! - закликав. Сафір неба давно вже поблід, легіт став різкий. Сумерк устрявав тепер у кожний корч, хмару, ручай, підсинював діброви, узгір' я, лет птаХІВ мовчання води.

Іздці минали оброслу повзуном криницю, що схоп лювала в кам' яний обруч дзеркіт миготливого джерела, з розбитою копитами

дівчата й

землею довкруги,

барвисто одіті

жінки в

де товпилися

торокатих

хустках,

з дітьми на руках і кужіллю край стану.

Вони

говорили

з собою

про

любов,

роди,

смерть,

і ступали за той час із глеками до води вищербленими сходами та заглядали в темінь, як у лице долі.

А коли чури напоювали коней і зупинився,

княжич

доглянув

нараз

боярський хоровід осторонь

гурту

мо

лоденьке дівча в променистім голубім уборі,- з висоти білого нарядженого коня воно дивилося пильно юнакові в

лице.

r олівку

дівчини

личка обіймав

ніде

й чистий обрис тепло-блідого

на світі

не виданий

накритничок

із золотого листу ... Від якоїсь наглої думки дівча по вернуло верхівця назад і в найбільшому оспіху шугнуло голубою смугою серед трав, іздалеку видне своїм чудо

вим, тугим наголовним убранням. Блакить далини взяла в себе вскорі краску ЇЇ одягу, тільки золотий шоломець

світив

довго

просторах,

як

другий

місяць

понад

вечірнім сизим полем.

l\10же, це бу ло Лялине свято, біля води, рокове? Й ось це вона саме, вибраниця села, Ляля із зрос лими брівками, невінчана цариця однієї днини,

хвилину неться

віддасть

стомлено

свій в

своє

наряд

подругам,

курне

житло,- над

жердки,

замість порога камінь?

довго в

ніч

Купайлів дурман,

і стирта обрядових вінків?

сама

через

вер

постіллю

снитисяме дівчині

жезл

зеленої

рокити

Хоровід Їхав тепер спроквола, радів кінцем дороги, з

таємною думкою цікавився

міцними

мостами

понад

стрімкі вали, підшукував слабкі місця оборони, розгля дав приліплені, як гнізда до скель, чатівні на стрімких обоччях.

Спорскотіли королівський

весело табун,

коні

що,

мов

пішли крилаті

живі ше, дракони,

зачули летів

саме від Буди, з замкового вершища. IJ!e трохи, й на об круті шляху ВИfJИНУЛИ їздці в рясних дол манах нао пашки, в срібнолуских ковпаках і зброї обабіч пояса,

як старовічні Атилині мужі. На чолі скакав в опинках із парчсвим підбоєм Гейза, палатин. Згомоніли привіти, палатинове слово з благих, лис

нючих губ у червоно-магоневій бороді. Йому з повагою державного мужа відповів латиною красномовний єпис коп Христофор, темновидий, у фіалковій рясі з ви шитим

У виноградні

листки

поясом

блисках дорого

цінного енколпіону.

Обидві ватаги дзвінко рванули з місця. Наглий блиск сотень смолоскипів ударив у них чер воною загравою. Було видно, як на пожежі, замкову площу, залиту народом: виразні брунатні лиця у шапках, вбитих над грубу пов сть брів, волосся в уплітках, довгі пряді

вусів, обкручені

довкола вух,

сорочки рясні,

як

стихарі, широкі, з шитими малюнками рукави ...

Паленів визорений світ, лунали оклики, сипалося квіт тя

коням

до

ніг,

плескали

долоні

мужчини,

жінки

підносили угору дітей, вітали мрійними усміхами вірля

з гнізда славутніх Мономахів. иі усміхи, казка ночі, рожевим туманом проводили княжий хоровід, що плив високо в сідлах, мов у зачарованому сні ...

То Кмита, скарбник,

сягнув до тугої

калити край

пояса, й вулицями- багровими як жар задзвеніли, поси

палися у глоту срібні гроші з візерунком Спаса й оз наками волинської династії: мечем у кігтях завінчаного вірля.

Йому відповіли оклики під саме небо, юрба закру тилася широким круговоротом,

стала

гомоном визби

ру вати j,няже пригісне між камінням дороги й виіскре

ним

пирієм. Десь там пересварювалися відштовхувані

люди, плакали налякані діти ...

Старий замок із часів короля Ваїка палав гранітними вирізами аркад, як скам'янілий епос про меч бога війни, викопаний там колись Атилою, монгольським пастухом. В

одному з вікон,

капали на землю,

де троє вогників

свічника

станула в голубому брокаті

рожево дівчина

з-над пільної криниці ...

Під вечірній спів пташиний, ЩО наповнював сади наддунайського замку невмовкливою піснею, Андрій, Бейлин син, йшов із Романом замковими кімнатами.

Вони до

гомінко

пояса,

РОЗМОВЛЯЛИ.

золотистім

багровім

демадані

безрукавнику

короткім

панцирі

зо срібла, Андрій усміхався щораз свіжим рум янцем і брунатним чупром, повним ржавих блисків.

Повагом наспівала княжа дружина: ЄПИСКGП Христо фор, Костян, Т омир, Коснята, Негвар, Шварно, Кмита й інші бояри, слава і цвіт Волині. У якусь хвилину обидва юнаки стали в дивному дожид3.нні,- це Андрій обернув голову до Романа й поцілував його в обличчі срібного, на стіні, розп'ЯТТЯ. Помовчали святково обидва. - Тепер ти друг мій, Арпаде! - ясно ПОГЛЯНУВ на нього Роман, та зараз же заМQвчав. у відповідь Андрій обняв його міцно: з оцим при Ж:\lуреним Андрієвим осміхом перед очима, Роман поду мав мимохіть, що коли йтиме в майбутньому на ПОЛЬЩУ шукати матірнього сліду, землі Кривоустих, такий союз ник, як оце Андрій, зможе йому добре забезпечити плече. Не метатиме ж вІН Із-за гір каміння у п'яти

побратимові! Але загарбане уграми Закарпаття й Понадтисся? Хіба цілунком накриєш стару грабіж? Двері престольної гридні відчинено широко. В алеба стрових пугарах із оливою, під колонами, обкоптілими

від чадних смуг, трепетливо горіли світла. У ському кріслі в ясних узголовниках і м' яких сидів Бейла, чорнобородий та підзорливий, як блідим обличчям, Андрієвим, тільки без його

королів шкурах галка, з приваб

ливого усміху.

Мстиславич,

станув

перед

окружении

престолом:

боярами,

він

подав

міцною

королеві

ногою хартію

від свойого батька, всю в грубих

шовкових плетивах, замкнених печатьми з топленої в сріблі живиці.

Ваша

МlІлосте!

закликав латинською

мовою,

оце хартія й гостинці від Мстислава з Волині, мойого батька. Прийміть слово й дари з землі русичів!

Він радів тепер у душі знанням мов, що ними, побу вавши

на

західних

дворах,

заволодів

дуже

скоро

легко.

Не прояснюючи ні на ХВИЛИНУ хмарного обличчя, Бейла питав молодого гостя про його батьків та про враження з дороги. З єпископом, що подав йому в кедровій ракві золотий ланцюг, Мстиславів дарунок, й із Костяном, що вручив йому меч, колись Альп Арсла нів, він розмовляв як знавець: з ОДН!іМ про нові книги

з Атосу, З другим про його походи з князями. А тоді поцікавився ще,

що саме вразило княжича найбільше

після приїзду в Угорщину? - Подібність ноші угорської і руської ... З одного джерела, з Візантії, пливе культура в обидва краl, живо відповів юнак.

- Справді,- зв' язки наші з иаргороДом дуже дав ні,- пильним оком глянув на нього БеЙла.- Візан тійський цар Дукас із любові до нас дарував Стефанові половину його подві ЙНОl корони З похиленим хрестом.

А в старій грамоті короля Неманії закріплені назавжди,

В'l.шою Ж мовою багатомовні слова, печать нашого союзу:

«Грьке царьми, а Угре кральми». Княжич слухав з увагою нових для себе речей, а коли Бейла не продовжав мови, поклонився з рукою на мечі,

завмер

готов у пошані

срібними

піврухові,

відійти,- та в цю мить мов

ЗНlМІВ...

різьбами високого

За

кріслом

опертя,

стояла

Бейли,

за

дівчина з

поля, його недавня стрі ча... Г олуба паво~ока, розшита променистим узором, якому перечили сум м яко опущених

уст

мрачний

движок

брів,

була

гідним

тлом

цієї

краси. дівочу голівку одягав ніде на світі не виданий накритничок із золотого листу.

Шарольта ... - шепнув побратимові Андрій. За кріслом Бейли миттю стало пусто, й Роман про

чуняв.

Королевич

Андрій

вів

друга

під

руку

гамірну

столову наву й говорив довірливо:

- Сьогодні вранці приїхав посол від Одона Мед ведя ... Зачуваємо, хоче одержати руку oЦIЄl моєї сестри для Одонового сина, Райнольда з Бургундії. З цим зв' язані державні договори веЛИКОl ваги ... І дещо тихіше: - Такий приїзд не був би нічим дивним, але мою сестру повідомлено тайком,

що посол,

рябий, набряк

лий вином велетень, це сам Райнольд, що хоче на власні очі побачити королівну. Від самого ранку вона не

находить

вертається плаче

собі

місця,

схвильована

пропадає і,

поки

кудись

верхи,

переконують

11,

...

- Добрий господар Райнольд, син Медведя,- з гор дою нехіттю замітив Роман, і серце його як Їдь упекла туга.- Jl!o ж? Хоче глянути на те, що купує! З цим словом він справив бистрі кроки в сумеж ну

кімнату,

HOMaНlTНlcTЬ

віДJ<іль

видно

лицарських

було

зборів,

кету.

всю

розкіш

королівського

різ бен

Гуділо,

як в улію:

поздовж празничного стола по

засідали стобарвистим роєм запрошені гості, всі в своє

рідних одягах: серед них франки відзначувалися м'якістю і прибагами ноші. Поміж їду та веселу, квітчану вином розмову змагуни придержували біля колін довгі лицар

ські

мечі

з важкими держаками.

Об в' язання стола

і свіжомиті підвалини стін обперті були знаками розет, лелія та звірячих подоб.

щити

із

Стіл угинався під добірною Їдою, дичиною карпат

ського чорнобору, рибами Тиси я Дунаю, птаством семигородських мокляків, виноградом із спохиль Токаю, переховуваним із пізньої осені в пісках замкового під

земелля,- овочами з долини Рамі, з полудневих угор ських провінція, раяських закутин землі.

Обидва юнаки увійшли на підвищення, застелене ков рами, під отвертим на сади вітражним вікном, і засіли

за окремия стіл.

Роман слухав звідсіль розсіяно, як цокали згуста повними пугарями Радогост із Олики та красень Зденко з Праги: вони хвилювалися з приводу якоїсь битви, де

трапилася

велика

помилка,

болота

позаду

віяська

я розливна, з наглими глибинами, ріка.

І ще Костян Гурович, із мужнім, голеним черепом, вояовник у кожнія думці, спорив над пугарем З Грвоєю, босніяцем,

про

те,

що

кіннота

годиться

на

коротші

бої,- де вони стають довгі, там вона ні до чого.

у цю мить княжич самохіть засміявся: це Ростко з Рагині відскочив як ужалений від свойого сусіди, що саме чудак, у

вкотився за стіл, наряджения, як знатний наморщений край шиї китаєвий плащ суто

злотии

стіжковату

шапку

тхориним

бламом

дов

круги оксамиту. Уе був половчин, права Бейлина рука,

давно заяшлия сюди, Аклан Т омзакович. Відсахнуло Ростка від язви руського степуl Хтось, що стежив за вигодами госте я різних вдач й обичаїв, перемінив Їх місцями в цю ж мить.

Оце ж і Вернберг із Т егернзее, окраса ясноволосої

Германії ... -

сказав другові Андрій і піднісся з ослону

послухати лицарської промови, що нею германець сла

вив великий день і полум' яне вино.- А онде,- добавив згодом,- У до й Гезильон, які стрункі, високочолі! Там знову граф д'Анжу в пильні й розмові з молодим, ніби переодіта дівчина, Гугоном Лане ло. Біля них дебелий Райнольд із Бургунді ї, під іменням Фредегара з атену. Княжич немов не чув його слів, думав про Шарольту,

про короткі три дні

турніру... То Андрій промовив

голосніше:

- Чуєш? Німецькі васали співають хвалу своїм су веренам! Гідна наука нашим ворохо6никам, клятим дал матинським богумилам! - Хто це услуговує нам? - нагло поспитав Мсти славич, що мало цікавився манїхейським боговір' ям. ие немов супи і яструби, замінені в погорджених лю дей! насторошився з нехіттю. - ие тільки сміливі розбишаки, міцні п' лниці й розкішні раби,- гомінко засміявся АндріЙ.- ие оз броєна кігтями, що Їх вириваємо, північ нашої Далматії. - Дивно, як воно плужить Арпадам ... - сказав кня

жич мов до себе.- Не своєю Далматією криваво пік луються, й сама ж Угорщина чуже гніздо, стара Паннонія наша колиска ... Хіба думаєш, Андрію, слов'янське вперте плем' я подарує вам свій наділ на вічність? Королевич спалахкотів: його вдарена гординя здриг нулась. Уперше в житті він станув віч-на-віч такої чудової щирості. Негодування било об його серце, як хвиля об стрімкі береги. Дедалі він заволодів собою й навіть осміхнувся, коли згадав величне слово: дружба.

Він глянув на княжича уважно і, примирений насилу з нозим почуттям, обізвався вибачливо:

- Дамо собі раду, Романе! Тоді ж нахилив ухо послухати Дітмара

Айсту,

світлобрового еолові я, мистця оспівувати розкіш літа,

гульби рейнських русалок, зустрічі

й розмови велико

знатних коханців.

Але Дітмарові, незважаючи на зусилля прихильників, годі

було у цю мить серед гамору прийти до голосу.

Друзі! - кликав весело,- хіба хочете бути як той Ратбод, фриз,йський войовник, що про нього, чортового сина, стоїть у І{нигах?

- I,l!o, що вдіяв Ратбод? - питали гості одні перед одними, бо Дітмар був книжником і світ знання стояв перед ним відкритий широко. Uей відповів повагом, хоча сміх блукав по Й.го свіжих, опуких

устах:

Ратбод оцей, вельмисвітлий зборе,- поганин, коли станув нарешті у хрестильниці, задумав спитати Воль

фрама, єпископа:

Скажи мені, достойний мужу, що сталося з нехре

щеними моіми, Ратбодовими, предками? Єпископ відповів запросто:

- Всі вони в пеклі, мій сину,- а втім, де ж інде могли б опинитись? То Ратбод вискочив як вітер із води й закликав великим

голосом:

Коли в пеклі ці чудові люди, ненаситні, як вовки,

гидкі,

як змії,

смертежадні, мов орли,

нехай краще

зостануся з ними і я! Гучний сміх покотився широким відгомоном і не скоро

затих. Тоді

тільки Дітмар ударив декілька

разів у

струни перевішеНОfО почерез плече інструмента

співати

про

лови в

ясну

осінню

днину

про

став

красу

летючого над смарагдовими лісами сокола.

А княжич із русы оїї землі встав на ввесь ріст, немов від

безмежної нудьги: заволоділо ним нестримне ба жання вийти поза круг винопого дурману і рябих розмов, глянути на потемніле вечірнє небо, на яке, може, дивиться

саме Шарольта ... Пробіг! Яких це він чарів поживився?

Мов ур'ечений тугою, княжич зійшов кам'яними схо дами в зрум'янений сад, а там,- побачив гнучкий обрис у голубому брокаті поміж мальви, червоні берла ... Хіба ж міг він гаятися у таку хвилину? Він біг як сугак і довгою місячною тінню біля рвучкого взуття, коли в

думках дзвеніло водно: три дні тільки бути йому в Буді ... - ШарольтоІ - закликав спрагнено,- від самої до линної криниці думаю тільки про тебеl Вона засміялася мов за серпанками: - I,Uo саме думає про королівну, незнану, чужий витязь із-за гір? Гордо залуналн слова, межі стали чіткі, проте м'яко наклонилося дівоче чоло, послухати.

т о княжич вибухнув радощами, як вітер над глад ким

плесом:

Думав я,- відповів, розгойданий щастям,- як достойно вдягла б твою голову перемітка Ольги, святої княгині! І став із відхненням, що спало в ньому по цей день,

оповідати про красу діадеми із срібних, простокутних бля

шок-аркад, нашитої на старинне, у суканій скані, полотно.

Королівна мовчала, немов усе, що чула, було зайве й даремне, збентежено обl{ручувалана пальці перстень із грецькою геммою.

- Скажи Ж,- молив палко юнак,- скажи, що чинити в твоЇЙ обороні? Хоч і не слід мені змагатися з оцим лицарством мандрівним, приколю копієм Райнольда на грищі, бо ж він тут тільки свій власний посол! Ні, Фредгарові не вчиню я цієї честі, пішлю до нього найметкішого з моїх лицарів! Скажи тільки, й він осмішить, розчавить влізливця повік! Голівка униз, голубі рукави понад брови, ні слова відпо віді ... Десь там у саду скричав заморський птах, сплюско тів водограй, здовж гранітного муру стійковий там і назад.

Гнів імив юнака до болю з приводу мовчання легко важного, тієї ніжності довгокосої, що веліла йому, во-

иовникові, коритися перед собою ... Він забаг поглумитися з цієї пригоди на свій твердий лад.

- Квітко чужини, Шарольто! - проніс серед туги. Мироносицею зориш з-під твойого золотого сяєва, хоча ти тільки

ворожий наїзник,

що дари топче

ногами,

l\ЮЛИТОВ не розуміє! І повернувся йти геть, а тоді королівна навпереЙМrI йому, крізь перли дрібних сліз:

- Невільно мені, БИТЯЗЮ, приректи нічого! Й любити невільно - ніколи! Хіба не знаєш цього сам, і л мушу, спалахнула

гордо,- і

мушу

плакати

перед

тобою!

Ії голос заламався у душевному риданні: - Воля? Любов? Найбідніша з тих, що хиляються у праці по спечних полях, має більше права на щастя,

чим я! Королівські доньки цвітуть на те, щоб закріплю вати косами державні союзи, щастям життя престоли, купувати мир країн своїми слізьми!

в' язати

Помовчала, блискавкою звилися скорбні БРОВІ!, а тоді стиха, під сонний спів іволги Б листю:

- ие ж батьківщина дивиться на мене,- жде моєї помочі, тільки від мене може мати її ... Хіба цього не досить, щоб за опору сильних

пліч,

якої

потребуємо,

за повагу в світі, що ЇЇ в нас недостає, вийти мені за

Райнольда з Бургундії? Пощо ті межі, питаєш мене, гостю здалека? І де сила, якої ми не могли б побороти удвоє? Дивилася кудись у безсмертя, війнула на нього сло вом,

леготом:

Любов до рідної землі, витязю! Усе навкруги стало нараз мов з ІНшого світу, і кня

жичеві видалося заздалегідь усе, що він скаже, недобре, непригоже.

Проте він кричав, і це був крик життя: Шарольто! На всіх богів Атилі й Ігоря Грекоходця! Клянуся: за ки сонце завтра. виб' ється на південь, руський меч напише договір,- для мене!

І в пориві, якого не пригадував досі, на радощах чудової волі, він біг угору сходами між кам'яні звірюки, шукати Костяна, довірити йому себе та Райнольдову смерть ... Він майнув променисто в брамі квадратної ве жі, між горорізи з червоного мармору, як стріла,

~ло

віще пущена до мети.

Ніч грається пильно тінями,- ловить Їх упригорщі, підкине, розсипле, знову збере... У княжича рука під головою: його чоло, сміливий ніс та обрис міцної бороди місяць обмічує залюбки. І сниться княжичеві, що він біжить

над

грищем,

як

птах,

без

щита,- гонить

із

копієм, ясним залізом укритий, за Фредегаром з ате на... Доганяє, прицілlOЄТЬСЯ, глянув,- ворожий бік без ослони ... Пустив його на голий меч, а сам, як перун, згори... Тричі паде і встає Фредегар, велику голову і ярі очі вовком на нього ... Зламати б іLце спис над ним, ще тільки спис! Ал~ не ламає.

! сниться йому далі крик веселих коней упоранковому вітрі, Шаральта, сперта об нього шумом голубого бро кату ... О щастя! Винове грозно, з огнів анфракса увите! Він несе його крізь сон до уст, солодке грозна оце, все впівдороГl~, все здалека,- й не доносить ніяк.

Т ри6УШІ під ксврами: королеві, його дворові й послам держав. Намет із злотоглаву, над ним герб Арпада. Навколо достойники, пажі, розкішно одягнуті й зако хані в собі жінки ... Стяги усіх країн,- напереді чорно зелено-червоний стяг УГОРІЦИНИ. Довго ждуть короля,- нарешті! Крик: «Елієн!» Чури поквапно кінчать водити коней, лицарі в лисню

чих

зброях,- готові.

навісом

шоломів.

Іх

облич

не

видно,

зас.l\онені

Окличник біля столу з ціНІІощами,

призначеними для

побідників,

сповіщує

довгу

низку

прізвищ, відомих у світі.

За

королем

заняли

місця

вельможі,- Шарольта

в жемчужному вінку на русих косах за батьковим пле

чем стоїть ... Праворуч Бейли, обидва в багрі роджені побратими, Андрій та Роман із Волині. «Далеко ще полудне!» - думає Роман, проте хвилю ється. Він кладе око на стрункого, широкоплечого їздця, закутаного в бойовий виряд із головою. - Костян! - вітає його бурхливо. Одержує мовчазний знак витягненої правиці.

Граф д'Анжу просить дозволу на одне питання! -

пролунав знагла голос окличника турніру.

І сам вертається на місце, де глітно стоять чури З уся ких

земель.

Так,

граф

перший

увізся

на

свойому

білому

коні

в середину грища і став, наче павич, що милу вибирає.

у сталеві й мережі до колін, хитро плетеній верх світ лого шовкового кабата, в жмутах кармазинових стяжок, із високим капелюхом уперах, навислих мов віття, граф

поклонився з шанобою всім, засвітив м' якими красками, як цвітник, і підніс проти трибун своє повне, прегарно

голене,

молоде

обличчя.

З-під

круглих

мальованих

брів він стежив немов журливо за враженням своєї не

буденної

появи,

коли

кликав

над

притихлий

доразу

майдан:

- Найкраща й найчутливіша з усіх дівиць Прован сії, це Б'янка, панія з Блазона, що її барву ношу на оцих стяжках! Він піддер узад довговолосу голову й почав виводити любовну

хвалу

незнані й

лебединій

шиЇ,

волоссю,

як

весняна буря, й пещеним рукам, окрашеним змієвиками із Сilфірів.

Стрічки плили, мов пахощі

із нахиленого хрусталь

ного куБJ{а,- перші слова цих стрічок починалися кожне

тим

самим

звуком,

11";0

попереднє.

Мало

того,

вони

кінчалися

так

само,- засвідчували

блискучий

хист

найзнатнішого лицаря із двору Єрменгарди. - Який темний край! - з наглим потом на ЧОЛІ зжахнувся д' Анжу, коли його алітерованому віршеві відповіло глухе, немов вороже мовчання. Крім маркіза Лансло, один Дітмар із Айста, підморгуючи, спочував йому, то граф, привиклий лицемірити, сховав подрату вання в усміх, найувічливіший, і загукав із повних гру дей уже звичайною, ширшавою мовою:

- Коли б хто з вас, достойні лицарі, думав про панію з Блазона інакше, ніж я, кличу його на гладке місце! І кинув опірений капелюх чурі та з поспіхом узяв у нього з рук низький нормандський шолом, острогами сп' яв неспокійного коня під узористою габою і станув напоготові.

Хтось іздалеку засміявся, та йому перебили як сті Й.

Костян,

нетерпеливий,

із

думкою

про

завдання,

яке

ждало його, аж підстрибнув у сідлі:

- 1JJ0

за теревені! - воркнув згірдливо. Його підпоміг легковажним рухом кремезний, як ду бок, із підтятим вкруг голови волоссям Грвоя, боснієць, він глузував необачно й просто:

Я перший заперечу! Верзе хтозна-що!

Мов тільки ждав цього, граф, згідно із змаговим зви чаєм, ударив вістрям свойого меча об Г рвоїн щит, роз крашений подобою змії із полум'яним жалом ... Розлягся голос литаврі в, що сповістив змаг, перший з черги. Іграючи конем, франк став окружувати ворога гнучко й пливко, як серед двірського танку.

ие була картина, немов вишита шовковими вузлами на старім коврі, та вона тривала не довше стиха, що його

виголосив граф на честь своєї любки. Г рвоя, силоміць втягнений

шити всякі

видовище,

приневолив

противника

поли

прикраси й перейшов до наступу, як буря.

Немов на крилах, так бистро, немов молотом, так важко - ЗЛІтав оце Грвоя на в'юнкого франка у кру говороті всяких красок.

«Який гарний дивогляд!» -

думав здоровий і простий

боснієць.

Д'Анжу біг йому тепер із поля наперекіс, хилявся щораз з-під надоїдливого копія, просовгував себе та ключив, як ключить звивчатий лис, гонений добрим псом.

Обігли так грище вже тричі,- Грвоя звільнив бігу, щадив свойого коня із Серебрениці-Планини, проте бе рігся, причаєний вдумливо, мов їздець, виритий в оніксі

в старій боснійській печаті. То франк на одну хвилину призабув де він, згадав, як гуде срібний гомін у глибині

недавніх любовних строф, а тоді ... Грвоін меч злетів на його панцир, аж луски посипалися ясним градом довкола.

Він устиг іще останком сил крикнути за пощадою й летів уже з сідла

та його меткий чура припав до

нього, волік зомлілого, вів коня, стогнав і кляв погано. А гамір, що знявся як вітер степеницями й ганяв над столоченим грищем, скоро приляг, бо ось виїхав на сво

йому світлогривому стрункий, мов ялиця, Костян із Ту ра. Проти нього біг уже викликувач, сповіщував грімко: - Його милість, Костян Гурович, вельможа із землі Русичів, з божою поміччю стає оце на герць! - З Фредегаром із атена! - загримів Костян сво Їм могутнім голосом,- і в цю мить вістрям копія сягнув у лаву

послів,

зачепив прикрим

звуком

об коліна адового наслідника ... Посол побагровів,- пригадав зважив

те,

що

висланникам

щит,

свою

не

спертий

таємну

слід

бу ло

ролю,

боротися

на грищах ... Глянув в Бейлине обличчя, було нерозга дане, переймив погляд Шарольти... У нього встромц лася темна синява ЇЇ нагло стривожених, як у дитини, очей ...

Зрадів любому цьому жахові Фредегар і рвучко, не мов

дав коня

розгубився

знак у

від

свойому

червоних

жадоби

чурі чіЧlіах,

заблистіти

подати у

в'язами, красуня із Швабаха.

йому

lюсах

переможцем,

зброю,

рудо

підвести

плетених

над

Розлягся удруге голос литаврів, появу оби,ll;ВОХ ли царів звітали захоплені оклики. Вони мішалися із собою, як оті квітки на грищі, покидані хтозна-ким і для кого ... Костян об'їздив спроквола поле бою, здавив жменею

свій щит, набиваний вовчими іклами, й не спускав із ока Фредегара, вів його перед собою, як медведя за кільця пробитих ніздрів, на одній отій понурій іскрі, що грала

крізь визір у сутінках Фредегарових повік.

COHge ВИК,очувал~ся чимраз вище, відбивало у зброї снопи

полум я,

ПОВІТРЯ

ставало

як

огонь.

Іхали так ПО!lагом й оддалеки,- в якусь мить згідно відкинули списи, рішені

на боротьбу мечем. Збирали

ся в собі, кріпли ... Аж грянули обидва разом, один навалистий, як ботюк, із коротким торсом і силою Г рен деля зо старих саг, другий як лискавка, як жало гадюки.

Заки

перший,

огоромшений

лютим

запалом,

скочив

противникові до грудей, другий обкрутився уже тричі довкола нього, обшукував мечем пильно й зневажливо,

немов у веселій грі, вві кути його великого тіла ... Зачеп лений,

наСТУllав

собі,

відпирав удари,

ніби

справді

ведений за кільце. З лав yropi зірвався ошалілий гомін очарування і вті хи. У перелетній зупинці, одною миттю тишини, про

лунали дзвони церкви святого Стефана, з їх м'яким, як арфа, благовістям: І ще триль жіночого сміху, шелест ронених із грудей квіток ...

... Т о

борці

пімли знову один на

одного,- Костян

свіжий і меТlШЙ, як зразу, напирав, сік уліво, заскаку

вав управо,

грізно підбирався до

Фредегарових гру

дей ...

Як вітер ганяв оце співучий Костянів меч, що на нього поволі, знамислом, lI.Jораз пнявся із сідла силач Фре дегар,

як

сліпий

ящур,

що

лінувато

вилазить

з-під

каміння.

- Уе ніякий змаг! - стурбовано піднісся Бейла із своїх коврів,- це спраВЖНіИ бій! 32

Його цікавістю заволоділа хвИJ\Я високої напруги, з якою юрба слідила двобій, і Бейла похилив голову до Гей зи, палатина, розвідати те, що прогаяв. А Костян стрибав, як шуліка, де ніхто не думав, рубав, куди не мірив. Сухов'язий, він іще ні разу не втирав поту ... То Фредегар обганявся йому із щораз більшим неспокоєм, обіцював понеділки разувати, п'ятниці го віти, на престолах свічі класти ... Зорив, увесь одно сторожке око ... І справді, в якусь мить Гурович зігнув ся проворно до скоку вниз, до бою з землі, тоді ж випе

редив

його

ясновидюче

меч,- Фредегарів ... Костян ждав на це

мудрий,

пекельно

допевнений

миттю грянув убік і чудовим nід

кидом озброєної ноги, гладко видертої зо стремена, силою

зашиб

противника

бороду,

закутану

із

залізом.

Обидва вони схитнулися з розгону, ЯК цупко зв'язані й розузлені нараз дерева. Та Костянове залізо, велич ним

махом,

досвідним,

смертоносним,

піднялося

як

вихор понад мигтливий Фредегарів шолом ... - Досить! - закликав Бейла, високо підняв руку і, розстрясений з тривоги, вихилився З намету понад грище.

- Досить! - закричали й собі розколихані три буни.- Досить! Фредегар сходив п янливо З поля,- не дивився ні куди, важкого, як сам, І<ОНЯ, скупаного в гарячій росі,

віддавав

чурі.

Костян

МІЖ

скрегіт

зубів

видихував

даремний труд, виски у нього лопотіли дзвінко .

... ПоблідлиЙ, як рядно, і наче вищий, як був, від враження, княжич збирав порубані думки. Над ним гу діло,

поревалювалося,

немов

шипіли

іскри

повзли

гіркі дими. іІе упав грім й обдер жмут зелені з його молодого

серця.

І справді. Уже НІколи вона, така бажана, не краси тиме його щасливих днів і молодецьких ночей.

Його душа томилася важкою тугою Й, разом із цим, найтайнішою її звісткою,

К.

r риневичева

ніби шепотом,

невідхильним

допевненням,

що творило його силу, ВІН

знав,

що не

стане волікти за собою молодого болю, ні не дозволить

смуткам обезброювати себе в дорозі і тривозі. Він знав уже тепер, крізь усю жагу й правдивість відчуття, що все те він оставить незабаром назавжди, серед перегорілої

від сонця пушти чужої країни.

ЛЕГЕНДА УЕРКОВНОГО ВІКНА Осінні дні плили над Володимиром золотистою рі кою, нескоро віщували зиму.

Тільки

недавно,

трохи

перед

шляхом пролунав тупіт важких

жнивами,

київським два

фризьких коней:

надцять добре стережених возів привезло з Овруча віно Рюриківни. І вона сама навстріч княжичеві усміхну лася рум' яно з баского рисака, якому на замковому порозі ПOl<ладено між ушками весільний колач із свічками й бла китними повзами барвінку.

Мстих Ізяславович був рад цьому подружжю. З його пліч ізсунулася журба за волость, за рід. Від часу неспо діваної смерті жінки, він знемагав щораз частіше в своїм великім ліжку зо шкур,- на руках блиск ікони, осяяної день і ніч.

Аж прийшла осінь,- осиротіла Волинь . ... Мабуть, не стукнули Мстиславовою домовиною у хатній поріг під винос тіла... Мабуть, не розбили на цьому порозі похоронного глека «за всі голови». JЛе гомоніли

журливі

похвали

«нязеві,

суєтня

тризни

музика дзвонів, а вже інша новина: Романового брата. що держав Берестя, не стало в живих. Приєднав Роман братню волость до своєї,- З литов цями став межувати. Єдина поки що дорога завойов ницьким твердим мріям, випад на Литву, була відкрита. Берестейщина стала нараз дорогим алмазом у князевому вінці.

IJJe свій

трохи, й на ятвяги, на Литву, князь жбурне увесь

творчий непокій,

руськими копіями,

як

молодим

лісом, укриє займанщину! Наборзі вирішене подружжя стало йому небаром не вигідне й тяготливе. Він не бажав ділитися ні з ким життям

своїх

найглибшій

думок,

істоті

невгамовною

вільний,

душею,- у

виключний

СВОІИ

самітній,

як

орел на гостроверсі.

Княгиня ж щораз устрявала не в пору в його свобо ду,- то приносила на долоні мертву вивірку, що її вбила з лука, нехай не прятає на зиму горіхів попід замкову огорожу,- то оповідала йому, як вона совгається, Їздить

на коні, надівсе ж ціляє із лука без догани ... З таємним видом, гей перед дзеркальцем, що порух, то люба само

хвала, вона шепотіла було, як удома, в Овручі та Суз далі, у тіток, послужки, що Їх не любила, боялися прясти

ввечері при світлі й відкритих дверях ... Ії боялися ... Серед беззв' язких, наче хлоп'ячих, ласк вона називала князя диким куманським войовником,- сама дитина північних лісів, із мрачним, себелюбним серцем.

т им часом князь прислухався: він не переставав ні на хвилину цікавитись усім, що було Ростиславичами й Галицькою волостю; величчю Ярослава за границями держави і

його повною безрадністю супроти боярської

самоволі дома,- відчуженням князя й вельмож від гро

мади й ненавистю народу до верхів.

Він берігся Осмомисла, проте думав, як це він госпо дарив би на його місці: ход'"в на виправи сам, не пос лами, по н:усникові обривав би сумежні чужі уділи, щоб закріпити власні, та залізною рукою приборкував бояр.

Нові права, що зміцняли б простолюдина й наближали дО ІШЯЗЯ, давали б йо'V!у ПGВІЮТУ влади. Побити корін ня - тоді воно запахне! ПОКИ щО міцними зассбаМ!і безпеки, договором обо рони проти Литви і ятвягів, торговельними та госпо дарськими хитрorцами він CrjTaB цупко князів-сусідів.

Кожну ж вільну хвилину віддавав ловам, Їздив щораз у далекі волості, між Сян і Попрад, ген у Волосатський Бескід ... Буває, як велетенська, неспокійна тінь снувався, зор~m ... 3 чудовими соколами Дербента, нарядженими, мов східні божества, й ватагою гончих собак Роман клав по колодви на медведів і диків, ходив на рисів та зубрів,

п' янів враженням суворих поді й, смаком одчайдушних перемог,

окремих

та

єдиних.

Серед стріч і розмов по монастирях, серед бенкетів по дворищах, він обсновував своїм хижим, владним чаром

щонайзнатніших

чужих

боярів.

зразковім

способі

скупої мови, з кожним ясним і міцним словом на своїм

місці, скривалася своєрідна краса. і1 р осовгнути цією мовою примани майбутнього, зачаровувати людей було

легкою річчю, й Роман оставляв за собою прихильни ків, що, здавалося, могли б божеволіти з любові для нього.

Рюриківна нудьгувала,- зачне бува то це, то інше, кине. А щоб виявити себе сміливою й небуденною, в розпалі примх і витівок, вона, бува, от як квітку з гряд

ки, брала проміж білі зуби сіро-мишату ящірку, видов бану з-під каменя, гнівила князя своєю вдачею, неви

даними іграшками, бентежила слуг і сміялася з усіх рвучким, п'ятнадцятьлітнім сміхом, аж біля подовгастого личка дзвеніли рубінові наушниці, триваги ...

Князеві було досить. Він велів через посла просити Кондру, скритопоганського жреця, зашитого в ста.рі гаї П' ятиднів, щоб він вислав на часок до княгині моло деньку братню сироту, Зеленгору . Там плекали ще нишком старе вогнище та пили мід із прадідніх рогів,

що пригадували лататих волів й оксамитний ласкавець

левад. Гожа і проста, зарадна й смілива, нехай поверне вона в свій бік норови дружини, нехай відтяжить його,

Мстиславича! І тільки в теремах явилася Зеленгора у своїх тугих, мов різьблених, смарагдових сукнях, із в'юнким станом,

як пільні квітки чи метуни дисків,- перед князем зме рехтіли нараз усі приваби походів і закликали до змагів, до боїв, до півдикого раюВання ....

Уе ввійшла у хату краса життя, яка чинила все, щоб хто не затіяв і lцоб хто не марив, правдоподібним, ясним і легким.

трохи,

Il!e

князь став помічати: коли вдягає шолом

із золотими закотами,- пояс, де дзвенить меч із держа

лом у нефриті,- оперізує нагрудну бляху, риту в оле

нячі

подоби,

коли

задумами

йде

на

пробій,

береже

обов'язку, як влади, то в цьому є виразно щось із Зелен гори.

Коли ж із пільгою скине з себе. зброю, швидше ніж треба, ляже, запізнить великоважну розмову чи серед

наглої

нудьги

залишить

ЇЇ,- оп' яніє

грубій

люті,

оставить добрий замисел у півдороги, коли ось-ось, і на

нічім скінчилося, то це є уся Рюриківна. Пагубна вузина, де в кам'яних жолобах без сонця й без мурога клекоче в пінах недобра ріка ...

з литовського пограниччя вже

вдруге

слали

до

князя послів із мольбами прибути, струснути ворожий

чорнобір, викурити з нього кривавого ватажка, Свей кинта, рятувати життя й майно княжих людей.

- Воюють нас литовці! - ламаючи руки, хвилюва лися посли.- Воюють нас, кляті, ні ночі, ні дня! Ви скакує Іцораз розкошланий Свейкинт із своїх лісових осіків, де реве наша загра6лена худоба, наша полонена

челядь! Як на те, осінь не хотіла ніяк відходити, розсміяна червінню й промінням,- мокляки не затягалися стужею,

грозили.

Аж одна-однісінька ніч змінила все дотла:

білою скрицею злисніли поля, як лебідь, сплила зима,

запишалася ... Заздалегідь готові полки з гір

полки

з долин, бойове тягло, насторожилися, ждали ПОКJ\ИКУ трембіт, огнів по курганах довкола ...

І!!о бачиш у буквах, віща Зеленгоро?

Чупер із-під ковп·)ка облітав чорною мичкою поза ліве князеве ухо. Багрове із снігом узуття було немов насякнуте

червоним

вином.

Вона кинула почерез поруччя замкового рундука ос танній жмут букових гілок, що з них ворожила свій день, відповіла не зараз:

- Виходить небезпека мені... Остерігає мене дух дерева, і я вернулася б радо в Кондрину хату! Там пусто, княже, він сам ...

у цій хвилині підбігла з верхніх теремів Рюриківна, загорнена в довгу плахту, лисовим футром підбиту Й са

ма як лисичка, в'юнка, жовтоока.

вередливим покри

ком вона обняла дівчину:

- Похід на Литву, Зеленгоро! .. - заголосила. А день саме такий короткий і в теремах так скучно! Вона відчула миттю свою мализну, як стій підвела себе вище:

- Не буду я, коли пущу князя проти зими, голоду, спраги й смерті! - Велично героєві, коли б' ється в голоді з вовком за корм, у спразі з орлами за напій поранний! - погідно розважала 11 Зеленгора. Рюрин:івна досягнула нагло вуха дівчини шепотом як

жар:

-- Похід із Володимира? Ві!ШЛЮ посла слідом! Кри чатиму через нього, що хвора я й без часу г:шу! Аж тоді передасть к:шзь полки тисяцьким своїм, а сам вернеться

до мене, побачиш, Зеленгоро! OДНl!;,1 скоком пона сіла поруч князя у колесницю, ІЦО з 6ря::котам ЗС!\ОТIiСТОЇ упряжі

прикотилася перед

теrсчн. З нежд:шою силою молода жінка втягнула туди ж 3еАЄIIГОРУ, у багатомовному стискові не пускала 11 рук із саоїх ПРИі(р~х пальців:

Буде, НІ, схочу ... Хто ж проти мсие,-- вб'ю! І<:нязь хотів пег~д походом глянути ще раз на розгар ро!';іт у н()зодвигнутій церкві на Старім городищі, у

церкві,

де за могутнім планом увихалися рої

мистців

та ремісників. Він бажав бути сам і від негодування збив ковпак із чола в каплях поту.

О, мій Суздалю! - закликав тільки. у вусі в нього забриніла зачута десь серед шль пас

туша пісня: А що ж мені по худобі. що подвір'я залягає ... А з нелюбою жоною моє серце умирає!

І, наче від блискавки, він зрозумів, що Рюриківна, її мала, месна душа в Їсться в його долю кривими дорога ми,

глухими

пастками,

руйнуючим

дзвоном

свойого:

«Ні!» Нахлинуло порівняння: Зеленгора ... Він подумав тро хи

r лумливо

про жертви, які ждуть це нещоденне, мало

не смішне в своіх поривах дитя. Знав, що життєве право таких, як вона, обмежить її чимось напричу Д марним, затровить,

зацвяхає,

потопче

...

Ухали чвалом серед вулиць у білих облаках садів, се ред поблисків бань і молитовної гри дзвонів над Воло

димиром. Один із них грав як Десятинний над Дніп ром,- святково, повно Й гримуче: серце войовника під

дзвінкою сорочкою з міді. Київ став нараз перед князем у всій своїй розкішній красі, і його серце, мов розщеп лене оскепом, занило із кривавої туги.

Галич, Галич перш усього! -

із силою вирішував

майбутнє.

у середмісті коні стали,- мимо журби й сліз, кня гиня

забагла

мережива

до

нового

чільця.

Зелен гора

вислана на розшуки, стрибнула у якусь пусту крамницю,

у цю ж мить зароїлося там від покупців, як коли б кра

мар закликав на весілля. Вона вернулась з оспіхом, та княгиня й не глянула на мереживо, принесене в млі ока.

- За мною завжди юрба,- збентежено спалахну ла дівчина.- Коли ж не куплю речі, що перша йде в руки, то інша непригожа! 39

О ти, носильнице гараздів у пусті крамниці!

хитав головою розсмішений володар.

Таке саме було щастя Сверріра !з саги, гребенаря,

що

досяг

владичої

корони,- віддула

губки

КНЯГИНЯ.

Двері нової церкви стояли віДІ<риті широко. Усе бли стіло там від краси ікон, від веселки фресок, від чудового

посвіту емаліЙ. У високому вікні, що його саме споювано

з драбин оливом, звісний Рандольф, син Алібертів, спі вак церковних вікон, мистець на склі з далекої Равенни, видвигнув

натхненною кистю

Одіте смрагдовою сукнею,

тонку

проблему

легенди.

тугою як дзвін, у завої

з перської камки і повним дзбанятком у руці, ЯК живе,

стояло на склі Конд рине братнє дівча. Воно схилялося там вузьким, високим станом пільних квіток чи метунів

дисків над раненим войовником, що вмирав біля ЇЇ ніг.

Пес, брунатний, як сарна, злизував кров поміж острівці дикого

терносливу.

На Хорса! - палко забувся князь у думках своїх, став теплий лицем, як полудне.- Зеленгора! Маленька

ціна великих побід,

розтратниця, що прохожому даро

вує славу! иерковну баню украшували мистці соких

помостів,-

чамур,

мозаїки з ви

свіжорозведений

водою

ванняний цемент клали шестигранні кусники різнобарв

ного скла: з них Тl~орили малюнок. Тло було золотоскля не,

все

іншt,

І'ОАИ треба було тіней,

матове,

прозоре

знову, де треба було блиску. Широкоотвертими очима назирали звідтам мученики і святі з пальмами в руках,

знаком небесної перемоги, і з хрестами на ясній пурпу

рі єпітрахилів. Біля Їх ніг лестилися крокодили Єгипту, льви й вовки пустинь.

r рецький

мозаїк виг ладжував саме скі нчену уже на

верхню ікони Івана Апостола. Наймиліший Христовий учень підніс ось правицю, що в ній держав перо, ліву

опер на книжці, подані й йому янголом. Біля них супив ся розгоііданий вітрами орел.

Осторонь мозаїка високо стояв художню, у сірому плащі з кистю в рухливих пальцях. Він викінчував на бічному полі склепіння малюнок сатани-василїска. Ку черявий Архістратиг високої роботи налітав копієм із чорного, видовженого І,ОПЯ на страхітню появу. А васи ліСІ{ ждав із гордим спокоєм, ніби МОАОДИЙ ідол, озброє

ний неторканою силою з голови до п'ят. Причаєний на скелі, осяяній ярким вічним огнем, він здавався жадіб

но зацікавлений не так l:опієм Архістратига, як про менистим

ранком,

що

заглядав

храм

крізь

римське

скло.

Якраз мистець зійшов униз глянути ще звідтам на свій твір, на пливку зелень василіСКОЕОГО хребта у багряно

фіОJ\етових смугах і на вирячені кам' яні очі, що вчинили із нього раба. Всі дні, доки він красив оцю примху ра дужним олієм, не БУJ\О для неї нічого досить доброго,

досить величного. Wораз виринала якась хиба у взаєми нах ПJ\ОЩИН, у насил-снні красок, і від глуму над своїм

творцем василіск ставав косоокий. Рум' янець перелітав як дим по обличчі мистця: видно, любив він свій твор чий замисел, хоч його і млоїло від власної ,уяви.

А ненаситець ярився над

усі

інші,

згірдливо,

благовонного

курива

жадав з

жертви

найліпших

по сил

душі.

Князь отяжів у цій, не його, стихії, із піJ\ЬГОЮ відходив із країни художніх ідіомів під блакить звичайного зи

мового неба. У дверях оглянувся: мистець оглядав іще створу, оперту м'яким черевом на кігтях із плівками, з короною розщеплених пер на потилиці, подібних до

зявів і мінливих як перло; радів, що розв' язав уповні назначене завдання,-ЧУВ, що вхопив мент, де зійшлася у влучному перетопі краса чар-живини з мерзотою без

меж? А РаНДОЛЬфова легенда, Зелен гора, не бачила ні ма люнка на церковній стелі, ні віконного скла, де вмирав войовник у бурі красок,- не бачила й себе з дзбаноч-

ком на склі ... Вона думала саме над лиховісними словами княгині. І вирішувала, що варто полум' ям свойого серця живити ім'я, велике в народі.

Надосвіті пронісся над Володимиром крик литаврів. А коли сірина невиспаного ранку кидала тінь на чорно білі пасмужини піль, звал людських грудей, копій та мечів, як залізний ліс, рушили в похід.

Княгиня лопотіла гриднями в зім'ятій одежі, косизмі Ї носила на руках. Княжу постіль, ще

теплу,

стелила

стара

нянька,

Рюриківна питала в неї: - Де Зеленгора, Чаро? - Де ж би, ясочко? З походом від'їхала із своїм стариком, із Кондрою, ця твоя Зеленгора! Кондру ж в останню

мить

помістили

у санях

позаду

чорнолюддя,

зігнаного з усяких глуш. Коли оті старовіри найдуть по дорозі

дуба,

стрічнім

дерево

божків,

очереті,

Кондра

або

коли

блимне

жертвуватиме

за

балка

СВОІХ

людей святдубові й болотяникам.

Зітхнула старуха, прядь волосся спрятала під очіпок: Треба таки в поході й земного бога, треба Кондри

примівника ... А твоя Зеленгора,- я ж бачила,- у шку ряному одягу верх дротяної запинки стрибнула з коня

Кондрі оцьому в обійми, сміється: - Ясеншум я тепер, не Зеленгора!

О, як скажено впилася Рюриківна гострими нігтями в Чарине обличчя! Течі йки крові, мов червоні разки, потекли до старих губ. Стало гидко, й була хвилина, коли на саму княгиню найшли памороки.

- Клич в цю мить мойого сокольника, Малушу! ск ричала як бісиця.- І пропадай з очей, геть, геть! Малі ноги в сап' янових капчурах диким тупотом на повнили гридню, аж зашугали тіні на полив'яній до лівці, в пок расах із міді, та потемНІЛО все срібло ікон.

Станув незабаром в порозі ру дии суздальськии па рень, водяні, вирячені очі встромив у княгиню, завмер.

Сюди! -

веліла Иому.

І разом застрягла хижими пальцями в иого заков' яз лих

із

жаху

раменах,

дихала

шепотом,

ніби

вогнем,

підкладеним під стирти, бурхливою ніччю без зір, не покаяним маревом поміж зимові сосни.

Здоганяй, Малушо, здоганяй похід! Як вітер над

дахами, чотиросхильними, як дощ із скапу, де в кожнии час лихо готове до скоку, так ти скачи день і ніч, ніч і

день! А там передай, ЩО я, Рюриківна, шлю тебе, як ні 'Іну сторожу князеві мойому ... Нехай тобі бу де в кож нии час доступ до шатра його! Звилася із стогоном, як дика кітка, що кігтями рве кору, ломила руки в понурому благанні:

- Там,- Зеленгора ... Вбий її, rv1алушо ... мій. Але знаи так розтерти за ногою слід, як розтираєш слину! Не мину ло й години, як веснянкуватий юна!. у пов нім виряді, з сутою калитою під кожушаним опиналом,

гнав шляхом на берестейські ворота.

Кінь лупав дзвінку землю в бігу, й Малуша не розпи тував нікого, збиті копитами 'дороги самі вели. Дарма що за П'ятиднями білий бик перебіг його, й так рув понад поля, аж піна текла з губ, а очі в люті, в сльозах

дужалися із сонцем. В іншому Еипадку забобонний Ма луша, як стій, звернувся б з дороги, а так,- він згадував.

«Малушо, мій»,- перегиналася до нього брунатнокоса княгиня й звогчувала губи до червоного 6'.ИСКУ.

Він лягав на шию коня, гнав далі. Здавалося йому, \

що чує, як скриплять полози і як стугонять сани з воло-

ками. Але в подратуванні, замість Їхати в Криве поле, за слідом, то він цілу ніч від вечора до кур, від кур до зір, від зір до сходу сонця lЗДИВ довкола хати на роздо-

ріжжі, аж поки ранній півень не запіяв,- тоді протве резів доразу.

Іла б вас лнха годшш! -

зашипів люто.

Ранком він відігрівся до сонечс;а, як в' яла мушка, а то ді рушив у путь.

Чергового ранку він виїхав між рівнини в затишку, у верболозах, та допав задніх чст, а далі полків, у пів

дороги над Німань. Військо не зчіплюаало ланцюгами возів забезпечним чотирокутником,

не

копало

ровів

довкола

становища,

завжди готове в скору дорогу. Серед глітного табору, критих залубнів із бойовим знадіб'ям, видно було стяго вий віз, розмаєний смеречиною і прапорами з подобою вужів, лисів та шулік.

у середину табору дістатися не було легко, тому стійки

перекидали Малушу одна одній, поки не налетів на са мого князя посеред дружинників і вельмож. Мстисла вич ішов у бобровому плащі верх кольчуги і в лиснючім

шоломі, що на багровій шапці двигався як тіара. Дивно гарна, сухорізьблена княжа голова була гордо відкинена взад, кріпкопальчата рука рішуче вперта в бедро ...

Біля нього праворуч і ліворуч повагом ступали князі, що завжди Їздили біля його стремена.

Ударив чолом у володареві ноги зляканий нагло Ма луша, а тоді незв' язкими словами передав слізьми облиту просьбу княгині, зозулі в мурах Володимира ... Він го ворив

непевно,

розбіганими

очима

лиходія

князь

сміявся з недотепного посла.

Здоровенний пес, присилений у княжому шатрі, неда леко, відізвався дико: його кровожадний, хриплий зойк за лунав нерозумінням і готовністю боготворити а60 роздерти.

- Ось той, що береже ніччю мойого ложа! - згірдно сказав КНЯЗЬ.- ДО горла скаче, один крик,- і край! Він пригадав у цю мить заперечення духа - Рюри ківну, ЇЇ любов-ненависть, тепер далеку, і

на радощах

змилосердився над чудернацькою подобою край .своїх ніг.

- 1J!0

ж? - сказав обеззброєний,- твої соколи стали без няньчура? Нехай! Мій пес іноді знеможений безсон ням, виручай його!

повернувся плечима до сокольника, а цей з полекшею

просіяв. Хвилина, й Малуша пропав у глоті, слухав, як молотами правлять залізо, закріплюють ланцюги, б'ють у землю прикілки для шатрів. Хтось грав на гуслі, йому притакували

ляском

рук,

над

червоними

вогнищами

ва

рили страву у казанах, на боці різали худобу, й галки

прожогом падали на неї. Над усім тим гамором лежала туга непроглядних піль, і в оклики та сміхи падали щораз бурливі посвисти дерев, вирослих у самоті, на вічну бо

ротьбу з негодою. Увесь обоз шумів і собі, як зява, при віяна вітрами.

Перед далеким шатром край походних возів-теліг із восьми, зладженими з букових відземків, ніби юнак у

хвалі своєї молодості, стояла Зеленгора, міцно вгруз нувши У сніг вагою високих чобітків. Чорне волосся було звите

дрібноокій

срібній

сітці,

на:,рите

платком

придержане шапкою. Лисяча шубка до колін, обтисла й виіскрена ржавими смугами, гідно вдягала ЇЇ вроду, синь ока й чисте чоло.

Малуша слухав, як Радомисл із Ослав і Гальфдан, дружинник, Зимовит, ізгой, та Ботвин, Абрат і Бакота, зайшлі, бажали чогось настирливо, забігали немов Зе ленгориного слова, а вона не рішалася ... Старий Конд ра ліпше знає оце, він же ж навчав ЇЇ ... Півмовою, півспівом Зеленгора пронесла нарешті дивну річ ... ие була епічна поема про Беовульфа, що бореться із cmokom-руЇнником і гине від Їдкого укушення, як Тор від зміїної слини. Суворе геройство часу, понуре відхнення пісні славили непоборну правицю бджоляного вовка, мужність Бео- вульфа.

жіть

Недовго я вже з вами,- говорив Беовульф,- ка моїм

воям

висипати

мені

курган

на скелі,

набе

режній, нехай ті, що пливуть серед тьми й піни хвиль,

бачать його і зовуть БеовульфОВИМ престолом. Малуші, що слухав з поблідлим лицем, бігла по плечу заморозь

враження

... 45

І Гальфдав, дружинник, із волоссям у підтинцях вище брів і біля вух, із довгими, ясними кучерями, про які треба

було думати,

що повиснуть

із

ним

разом

десь

у чорноборі, гей Авесаломові,- Гальфдан, що для нього саме Зеленгора переповідала старину, сіяв захопленням, як коли б перед ним ношено золотий пугар королевої.

Він відізвався своїм милозвучним, аж темним голосом: Оце пісня переможців повік-віків! Бо хіба ж зміїну слину рівняти з вірою в завтра БеовульфОВОЮ? І Зеленгорин спів ~ істина! Il!o, скажіть, проглине істину?

Його думки були мужеські і ясні, й сам він був чистота і гординя.

У цей раз пробрався до Гальфдана викликувач, при земок

із грубим торсом і

короткими ногами,

той,

що

в одязі сміхуна вибігав, бува, на бойовий майдан, заки герць

начнеться,

лаяти

усмак

ворога.

Викликувач повторив із реготом, б'ючи себе руками іlО полах:

- Il!o, скажіть, проглине істину? А світло липових скіп хіба не гасне від фуркоту спідниць серед п'яного танку? Або хіба не стряхне полум'я білої свічі хоч би отрутне позіхання пса? Гукнув це з грубим глумом та пропав між роздзво HeHl

меЧl.

А Малуша закарбував собі з oцi€ї події одне тільки слово. Пес ... Він бігав проміж його думки, виляв хво стом та білими іклами забагав кривавої утіхи ...

Аж коли вечірня зоря блиснула на зчервонілому небі, сокольник виповз із лігва поміж возами. Він колихався ще, мов на хвилях, на одноманітній чиїйсь мові, під ходив туди щораз ближче ...

ие говорила Зеленгора, що саме нахилялася над хво рим юнаком, спертим на плащ біля її ніг. 3 надставле ного дзбанятка вона струмила в його спечені уста цілю щий напиток і розважала поблідлого рівним, спокійним

голосом. Трохи, і юнак глянув ьа неї пояснілими очима, підвівся на лікті, пробував говорити:

Зілля напричуд ... В' ється у мені, наче шовкова

нитка довкола пальця... Тремтить і гріє, Зеленгоро ... )Стось переходив побіч:

Ше

одна

ця

ніч

спокійна,- завтра

ввечері

ми

віч-у-віч ятвязьких станиць. А другий:

- Пощо він отих Чорних Клобуків оплачує? Не краще дати гроші своїм? І говорять - після Литви йде в Переяславщину ... Литва, сусід, але степ над Россю з його Волинню хіба межа в межу? Перший пояснював: - Кажуть, воліє чужу кров проливати, як рідну, і'им то й Чорні Клобуки. Гроші на них із своєї скрині на черяє. Йому ж треба багато полонників, відводнити ве ликі смуги Волині, поорати пустирі, лупати каміння для доріг. А Переяславщина хіба далека? І в нас не все добро цілиною при хаті.

Малуша стояв уже хвилину осторонь Зеленгори, думав думку таку страхітну й чудову, що далі не здержав утіхи:

От, добро знати, що зіллям лікуєте! І аж задихнувся від хижого знесилля. Знялася ніч, буря, зима з жалісним шелестом зледе

нілих трав, із дощем, що туго затинав проміж снігову

круповицю.

Погасли

вогні,

крім

ДBO~-TPЬOX

СТІИОК,

це сніговія тручала марну ветерку, ніби гралася з людьми

в кошмарні жмурки. Проміж шкамаття хмар колихався яскравий човен місяця, освічував щораз три пера на чубі

княжого шатра. Як вежа, стояв видовжений місяцем молоденький князь - Глібко Росткович, що впросився Їздити наперед

із

молоддю

на

стежу,- його

гострий

шолом тручав нічне небо. Стійки в сірому, як тіні гуляй поля, подавали собі ні чні поклики.

Перед самітнім шатром край похідних возів хтось за гомонів:

Зеленгоро!

Здавалося їй, немов вона тільки що заснула під коли санку далинних арф.

Голос

Малуші

заплакав

десь

близько,

полу

шатра

підірвав вітер і злопотів як скажений.

Стрибнула з польового лігва, шубку на себе, встала. I,Uo це? - питала, напів у мріях.- Чого тобі? Смерть в таборі! - зламав руки Малуша над ст репіхатою кучмою волосся.- Князь звалився з НІГ, то В жар його кине, то у дрож ... Кличе тебе ІЗ ЗІЛЛЯМ твоїм, а то хіба цю ніч поникне головою! Хустка верх кіс, цинове дзбанятко те саме, що вчора,

останок запашного вивару. Біжать малі ноги на пучках пальців, за нею з серцем у горлі, ввесь у зловіщих підско

ках Малуша. А шатра спали, закутані у вихор і бурю, останні вогни ща попеліли синьо серед снігів, безмежна туга кутала поля, й бракувало тільки крику, щоб роздер її надвоє.

Як сірий відлив, виріс нагло перед Зелен горою кня жий

намет,

кичка

пер

шуміла

млинцем ... А Малуша нагло

над

ним

фуркотливим

приостався позаду,

роз

чепірив довгі ноги у півообороті, як коли б мав підле

тіти, і

з усіх сил жбурнув дівчиною у глиб намету,

розпанаханого на вітрі, широко.

Залунав крик, неправдоподібний,- один тільки, а тоді дивний, немов співучий голос пса, що поклав хижу лапу на своїй наглій добичі, заплентав кігті в срібну сітку, здерту з чорних кіс, і щасливим виттям продовжав мить свойого тріумфу.

Блиск княжого кресала? Вогонь? Свист, лопіт, бігот ня? Серед неї ховається, як в'юн, суздальський парубок, допадає приготовленого коня й гайда у тьмі назад! Ви конав, що веліли, а тепер нехай брунатнокоса оплете його

руками й цілує м' якіттю уст, звогчених до червоного блиску! І нехай птичого пістуна за його мовчанку вчи нить боярином!

Простір ніс його удосвіт, як нічне жахіття. ШО сталося? - питали в обозі ті, що не знали НІ

чого, між ними Гальфдан у чаді розпуки. Шо ж би? - нерадо відповідали Їм другі.- Лада походу, Зеленгора, хотіла ділити з Рюриківною горностаї! Ше трохи, й велике мовчання запечатало уста. Тільки Гальфдан, розхристаний, безтямний, лепетав своє: - Други мої- пробіг! А тоді в розгубі до краю, майже весело:

- Неправда це, неправда, як Гальфдан я, Свенгель довий первак! Світало. До князя, що з кривим порухом губ кам'я нів уже на коневі в усім наряді бойовім, прийшли саме за

кличем

дня.

Смерть ятвягові!

відповів жваво, як у кожний

звичайний раз. Він змагався проте з думками своїми, з палкою неспо діванкою, з тайною ночі, та знизував плечима у душевній поразці.

Сверрір, гребенар, що марив про царство ... -

про

ніс поволі.

І сплила по ньому хвиля нехіті, довга, як тінь. Звивали табір метким, віками закріпленим поряд ком, кожний, від тисяцьких до сірих чур, зайнятий своїм

невідкладним ділом. Розгар прийдешнього дня накри вав усе друге своєю безоглядністю, а на боці, ген поза

скупищем людей і тягла, глухо суєтилися рискалі.

Згодом два Абратові чури підняли за рамена людську постать у криво запнятій лисячій шубці, зрошеній замер

злою кров'ю, й тягнули на оспіху мертве тіло у поле, на

чисте, нестолочене місце. Десь там розлягалися хриплі від зусиль накликування старшин, брязкіт зброї і сум

ний ляск пуг. Один за другим відділ рівнявся кіньми й копіями та розвивав похідні ряди.

У цю тверду мить не було нікого для нікого, й чия небудь смерть була з&йва річ

не в пору й не на місці.

І нікому, крім Конд ри, крім Гальфдана, силоміць від тягненого другами, не було діла до того, що Зеленго рині ноги у мокрих шкурянцях жолобили за собою довгу

вузьку борозну й між пальці мертвих рук напряталося звитками снігового клоччя.

Вперед!

копій,

гуло глухо за здвигом людей, за лісом

дзвоном труб,

іржанням

коней

високолобих.

Вперед! Могилу звершено якраз грудами липкої землі. Корчі, розсипані

гуляйполем,

зашевеліли

тихо,

загойдалися,

наче голосільниці, що плачуть за вбогу мисочку логази.

А Кондра, жрець, виріс тепер обіч, клав знівечене обличчя у долоні й дужався з тьмою сумнівів й образ.

Сиве

волосся,

як листя торкнене

заморозом,

шарпав

лютий вітер, бив ним старі щоки.

І нагло Кондра згадав чогось Малушу, непомітного ніде. й доглянув в думках далеку Рюриківну, що стояла наче поруч нього. Він стрепенувся від жахливого зрозу міння упадку чужої душі, що споневіряла все божеське

у своїй жіночості ...

Аж тепер полилися криваві ного сльози над чарів

ним спомином Зеленгори,- вона ж, мов жива, дихала над його плечем, блудила звидом,

легенда церковного

вікна, проміж лід і мокриші ...

Він помиривсь із нею серед гірких ридань. Вірив ЇЙ тепер,

як власному серцю,

що било високим

дзвоном.

Його потріскані уста шепотіли: - О, дні великого вирівняння! Гострим покликом ударили литаври. Жрець повер нувся з місця, підійшов твердо до своїх, шкурами ви стелених,

саней

поглядів

та

і,

закутаний

північного

з головою' від

вітру,

продовжав

людських

свій

шлях

слідом ПРОСТОАЮДДЯ. На схилку старих БОЖІ,ів, на руїнах Їхньої держави хто ж, крім Кондри, останнього, жертву ватиме за сірих борців, упереддень іх ран, святдубові

й воді?

П{ЮМJ"\ІУЛО. Похід звіявся скоро серед білої просто f'~вЙі, як щезають із поля людського зору дороги життя. І

тільки проміж

посвист сніговії

нудьгувала

пам'ят

ливо передрогла до краю, довіку налякана,- душа ди кого

терносливу.

КУНА-ПРАВУ Погода! Гори течуть, рукою б вхопити! І сопілка он яка у стужі голосна! Збийгнів спалахнув, мов іскра від гострої радості, що її наводить на людину простір, опертий о глибоке лі тнє небо, та йно щQ розтулене сонце.

вати!

А мені лисиця riеребігла дорогу, буду добре гостю. - засміявся у бігу молодий Андрій із Долин

і стрибнув повз гурт їздців до боку князя, високий, в'юн кий, кучері в росі.

День, правда, тіль~и що встав, але царинки бриніли вже, як гуслі під леГКJiМ дотиком пальців. А голоси, сон ливі,

косичили

зелень,

ніби

медулька,

всіма

солодо

щами:

- Плиска, Чигіра? сюди! Завертай, д'турмі, боги не! - співуче кричалJt козії та вівчарі поверх зелених і золотих трав.- Барвінка, Пацьорка, Писана, го-гей! Молодів ліс, сміявся веселий горбовий край, у пасту ших сопілках перегля;дався.

Ілля ПрислопськиИ: і Вовк Переслужич минули злю щим мовчанням раді<:ні оклики юнаків. Мало цього, вони з розмислом зОСталися осторонь гурту, що летів

порошистим межигір' ям у Мніський Яр. У них наки пала образа на MeTKQro Збийгніва, що так скоро пере йшов з отроків у княжі мужі, на Андрія з Долин, удач

ника і гординю, Молибожича, що перебрав оноді воє водство галицької тисячі, на цілий світ. Але причина лежа.і\а подальше. З ночі князь прислав до них хатнього водоцоса, простака у вибійчаній опанчі,

із зазивом

lхати на якусь там монастирську роковицю

у гірській западні.

Водоноса, немов у нього тивуна до таких доручень немає,

для

товариства

володимирських

заушників

мало!

Ой-га! То гаразди! Чужі заїжджають місця своїм, і миші поміж зайдеїв не перелізти! Інакше було, коли ~стиславич торчав іще у своєму глухому зазубні на Волині та слав галицьким боярам зброю, срібло, соболі, щоб у місце Володимира звали його до себе, на стіл Осмо мислів.

Здавалося, сама милість дзюрчала тоді у княжих сло

вах, як на Стрітення дзюрчать зо стріх весняні води ... А коли бояри й справді прогнали Осмомислового сина з його сім'єю, з Романовим зятем, й Федора сіла роз лучницею в батькових теремах, що винні вони, заговір

ники, що злякалися нагло Романа, його причаєних пле чей,

голови,

глумливо

поданої

взад,

та

зчервоненого,

мов від піднебних вітрів, зору орла? Так, вони не пусти ли ~стиславича з-під' брам, де ждав, у Галич, Лестькові

з-над Вісли крадьком давали владу ... Треба випадку, Il.Jоб Володимир як стій вернувся, і Галич його прийняв ... О, Роман не забув, як оббреханий, силою добував на ново даровану вже братові свою волость! Як огонь по чати~і палахкотить тепер, біле тіло боярське пече, десять

рокі в дожидання залі зним п' ястуком і з галичан вибиває! Дивні діла твої, Господи! Все навкруг перевертом: скарбницю можна одному на плечах винести,- з просто

люддя відумерщини не

бере,

уполовину

вкоротив

по

димне, побитого боярином закупа кличе до себе жалува

тися ...

І не хоче ні білок, ні

гривен, ні

меду, тільки

голови злочинця! Плещуть, що якийсь там візантійський боян, Акоманіт, Романову славу по землях далеких під хмари вино сить, але нашому брату на своїй дідизні з нього потіхи

катма!

Галичани поглядали зловороже на володимирських вельмож, що приїхали з князем. Проковтували гірку сли ну. Он який радесенький Ничипір Хилич із тим поре паним у бійці носом, простак. до боярина неподібний,

дарма що в багатім вишневім саЄ1;і, рисованім круг стану! Який завальний та викоханий Лавор Безбородко, з куп ців, мовознавець, що держить на цей рік пістинську сіль за гладкий торговельний договір із ракуським герцюком!

Або отой окатий, рябий та великотварий Мончук, набун дючений від уrіхи, як ячмінний пиріг! Здалась би, гей, гідна жалив'яна замітавка на оцю не наїсну купину, щоб вона лізла у воду без броду, у ліс без

дороги, на плі,. без перелазу! Он зо шляху пільна доріжка побігла в ярок, а там у село. Князь допевнився: - Ратьборове селище ~ - Воно Є,- відповів чийсь пісний голос, самодин.

Знов нагінка на нашого брата!

зітхнув із щи

рістю ховзький, гей слимак, Славно Кормильчич, попів син, над самим вухом малого соцького Шумавинського. Жалобу на Ратьбора до ніг княжих учора принесли ... Князеві остогидло тільки й чути, що про нього. Відбере йому право суду над підданими, це очевидне.

Uикнув елиною крізь рідкі зуби: Ліпше б я сьогодні поїхав у Чертеж, заграти в аст

рагали у Луки Смолятича ... Там постриги. - Тим рогом чухайся, що ним досягаєш,- врубав Шумавинський і стягнув уздечку прудконогому, що рвав ся

наввпипередки.

т им часом далина спалахкотіла пожаром. Нове сонце залило веселим огнем чорну стіну лісів на верхогірї, а далі усі дерева на tпохиллях, круг ставів, край доріг

стали

від

полум' я

золотокорі.

Кожна

гілка

темніла

тонко й чисто, ніби виведена кисточкою на багровому склі.

Вже недалеко Мніський Яр, он Богатир диму€ ... -

заскрипів старий Домамирич, що очі мав, як у яструба, далекозорі.

Справді, на перехресті чорних пільних лазів, що, мов змії, вигиналися між сіножаті, ляг темний камінь, довгий,

як домовина. По ньому снувалися струмочки диму: сонце пило ні чну заморозь.

Через декілька хвилин Богатир наолизився, та€мничий, не знати ким поставлений, на який спомин, кому? Грім розсік колись могутній пам'ятник на дві нерівні, мов у глибокім болю роздерті частини: з зазубленої розколини

позі хала ніч. Покрівля блистіла гладдю, зате поля

біч

них стін висловлювали грубим, варварським горорізом

утіху ловецького життя. Рука, що перед віками ору ду вала тут долотом, вивела з тла опуки й рель€ф, лови на ло ся: віддаль між собою і ловцем, озброєиим у тяжку рога тину, він поров розсохами в дванадцять шпилів, грізних,

як вежі бійниць. Із щілин виростали рожеві трясучки кві ток, це була музика, повна туги, до слів, повних сили.

А сонце кріпло. На пільних виливах вода паші ла світлом, гей скрицею, стежки чинилися сиві. Хтось за співав серед піль

і змовк.

Від Веселого урочища ліси обгиналися дугою; над ними

синявіла стрижка блакитних верхів. Сама ж дорога зву жувалася й бистро бігла під гору. Десь там в убоччі май нула оселя, круглі хати-клуні, білі, підмазані голубо. У якусь хвилину стануло проти

їздців опущене людське

житло,- з його видертих вікон сипалася темінь, у хоро мах снував павутину сум несамовитий ...

Князь глянув із насу~леними в застанові брівми: він хотів пригадати щось зв язане з цим місцем, щось утра чене навіки, але не віднаходив.

Чия он хата, що ротом до сонця? -

залунав знаг ла

його голос, дуже дзвінкий.

З висоти коня Мстиславич повернув до стрі чного му жика

CBO€

темне,

мов бурштин, смугнасте від борозен

обличчя, по оране переживаннями,

ніби краєвид,

наві

щений жахливою меті:ллю. З-під к~впака, насуненого, як шолом, на все чоло, суворо дивилися очі, загострені сто

рожкою увагою, й терпко затиснулися уста, окрилені ву

сом чорним і тонким, як брова. Розп' яту на грудях сіру мятлю піддував шум задорожніх дерев, з-під неї світила біллю свіжовикачана сорочка, застібнена ремінною пет личкою. В закарлюченій руці з хижим виразом пальців він держав туго поводи коня: у самітньому перстені на князевім пальці горів рубін, поверх гранчастої шибки до

рогого каменя трепетала червона іскра ...

Стрічний селянин, навантажений хворостом до самої землі, скинув із пільtою свій тягар при дорозі і вказав простоволосою головою руїну, вкриту половиною по крівлі, з одним тількц живим віК!іОМ, відкритим на світ, і замугикав слізним голосом:

- Хата? Он та під орішиною, обглодана як кість? Старого Ісаї, що торгував медом, атож ... Боярин не злюбив, щораз попоб'є... Голову тогідь розчерепив на смерть. Стара, як прутик на вигоні: однісінька ... Довг за покійничка кутала, сильно збідніла від того довгу.

поплентався далі,

кострубатий як осетень,

одним

коліном бив друге.

- Бесідливий наш князь, як оте вориння,- воркнув Тибор із Таняви. Він глянув на сусіда праворуч, вергся й посутенів, мов примара. Уже хвилина, відколи непомітно порівнявся з ним сухов' язий, як конопля, мовчан, Т вер дята Остромирич. Він повернувся нещодавно з Візантії, ку ди Їздив за справою повороту до краю русько-варязь І{ИХ полків, що служили там охотниками.

Коли волинський вельможа віддалився, лопот ливий Кормильчич не втерпів: - Мужичий опікун наш князь,- зашипів у півго лоса.- З н:ожним голоп' ятником братську розмову по веде. Не знати іноді, де очі діти. Подумати, що десять літ

піддобрювався з Волині, поки ми, бояри, не закликали його у Галич на свою голову! Він іще накоїть!

- Чую, судомирського воєводи сестра приходила вчо ра до князя з поклоном? - обізвався за його плечима зо дягнений у все нове Навойко з Васютина.

Ви про Тирку, Войтишичеву бояриню? Ту, де два

оченаші у хаті? Воно так: чоловік її прислав із монастиря в Бардієві чолобитню князеві , - кається любові з Лесть ком, додому вертатися хоче ... То вона приходила, як та павочка, вся в зеленому й золоті, що сльоза

що визив правда,

то усміх,

то трепет, суща Іроді ада ... Князь вийшов,

до неї,

мовчав,

слухав,

ДИВИВСЯ,

далі

як

не

крикне:

- За ВИСЛОІ(, дО чужого князька вівсяники з приску вигортати! На сирому камені, на голодних пісках вік віків сядьте! То Тирка збіліла, як сир, згорнула розмайринову камку у тонюсінькі пальці, побігла всвояси ...

Сміялися з цієї події,- недолюблювали Войтишича за його Тирку, чуженицю. Тісний гірський шлях, обшитий ясно-зеленими га джугами, розсунувся широко. Перед ОЧИl\<:а їздців вирин}"В новий краєвид, обтулений фіолетним серпанком гір. Пра воруч дороги, на лоні вічного розмаю, на убоччі, чорній від смерек, як смола, промигнуло каміння старовинних

монастирських стін, закосичене білою жаливою та кри вавником, ще й лапатим підбілом, цілющим ...

Раннє сонце ходило золотими стопами по широких •

•

кам ян их

СТІнах

І.

ОСВІчувало

то

І..

калину,

схилену

над

ними, то незручно вириТІ там Імена чеНЦІВ та прочан,. що

хотіли жити довше людської ТЛІНІ

Й зачіпали пам ять

свойого маленького буття об доврові чиу твердь. Урочище спало під ляск птичих пісень, немов за межами світу.

й під тисовими улогами продовбало собі розколибину невеличке джерельце й бігло вниз струєю, роздзвоненою

I,Ue

солодко

... 56

Коні пірнули з шумом У звивчаті трави, і в тій хвилині немов блискавка майнув поміж копита біло-зелений вуж,

ярун. 3биигнів упер коня з усієї сили в землю і заговорив на поспіху, злегка поблідлий:

Нехай тобі добро про нас і нам про тебе, о мудро

окий! Потрясла ним забобонна дрож від ЦІЄl СТРІЧl. Через хвилину голос мідяного клепала оповіщував не

звичайну подію. А там, по стежці лісового спохилля, побіг молоденький послушник із волоссям променисто

розсипаним по плечах. Він допав дзвінниці, побудованої верх скелі, на дубових бервенах із дугою вгорі, й двигнув

мотузом великий дзвін, празничниЙ.

Тим часом задушники вели коней бічними ворітьми на широке монастирське обістя.

Самотнє лісове затишшя, що на ньому була церква й монастирські мешкання, господарські будівлі, сад, пасіка,

рибний став й ужитне поле, було оповите побожним споко єм, немов острів блаженних, де царювало щастя без порока.

Особливо мальви, що простягали до сонця свої ра дісні патериці, скипетри краси, й біла дорога в глиб жит ла, пущена поміж два шнури лип, жовтих, мов шафран,

від

цвіту,

співали хвалу

дням

ночам

на

лоні

бога.

Дві сотні літ минало саме, як оцей скит народився і як під рукою галицьких володарів виріс і зміцнів.

Перший, хто вийшов навперейми князеві, був дід Т 0роп, монастирський знахар, із задушників,- на сивій го

лові світив лист лопуха, як у друїда. На Торопі була довга

гребінна

сорочка,

під

руку

устромив

граблі,

йшов у ліс із веретою на в' янь, по чатину. Він послонився вбік і в старечому захопленні моргав дрібно віями, лепетав серед жаркого богомілля:

- иароньку наш із ясним мечем ... Ладо наш. із зеле ним бичем ... Т рисві тле сонечко чорнороба! .. В окруженні ченців ігумен Прохор станув на порозі храму білий, як горностай. В його руках жеврів золото-

литий хрест, дар боснянського бана Кулина та його жінки ВоЙслави. Тільки недавно тому старець устав із ложа не дуги завдяки княжому лікареві, Дунаанові із хозарів, і тому у хвилинах знемоги він опирався на плечі скит

ського анагноста Віссаріона, струн кого ченця з матовим, як брунатний алебастер, лицем і

жмутом кучерів над

неспокійними брівми. Ігумен благословив князя здалека «побідою на біси»,

хрестом, обвитим віткою алегоричної смоковиці. Заки ввійшли в церкву, він із суворою простотою чернечого слова віддав подяку князеві, як тому, що щитом своїх грудей безпечить день і

ніч мудру самоту монастирів.

Але князь простодушним кивком руки спинив ігумена. - Сам не знає, чого хоче ... - обізлився торкітливий Костко Бізна, що пристрасно любив видовища й лесні річі.- Як вітер, носиться вертепами, крутить ним по черездорожжах, товче собою по облазах ...

- Всі язиці повсплещіте руками! Воскликніте Богу гласом радованія! Ігумен станув проти царських воріт, на амвонному камені, вкритому взористою плахтою й увесь у фіалкових димах виіскреної курильниці, старечим

заспівом повів

благодарственний псалом. у відповідь йому, ніби веселий весняний грім або ве ликі

води,

пісня,

що зігралися в сонці,

покотилася

з хорів

якою церква вітає побідників.

Князь розглядав храмину, мрячну, чорно-золоту від старих дубових бервен,- пустинників із Т ева Їди та Лі вану на порепаних дошках ікон, деміургів у побідній бо

ротьбі ... На жовті й вишневі трикутники полив'яної до лівки лягла веЛИl<а тінь князя й заламалася гостро на сті

ні іконостаса. У ньому, на овальному полі позолоченої дошки, оплетеної орнаментом дубового листя, в задумі

тривав Христос, суворий, із молодою борідкою чужи нець,

із коптійсЬкого

чи

нубійського рисунка,

твердо складені на грудях ...

пальці

Ліворуч нього світив чистий облік Акерене, Нетлін ної. Дивилася в глиб церкви очима карими, як агат на сонці,- над ними двигнулися, немов у наслухуванні, со

лодко запишані брови. і

І цей ЇЇ рух, хоч закріплений

незмінний, був, проте, без міри теплий і плив кий. Богодіва знала про чар свій, невловний і вічний, бо

усміхалася побідно у смугастій намітці над мудрим чо лом,

простоноса,

устами

круглими,

як

ягода

червоню

сінька ...

Тільки тепер, коли князь побачив цю жіночу голову, що клонилася на ріски білої сорочки, пригадав подію

біля хати Ісаї. Торік літком, під Паликопа (жито аж бренить, жита

аж шиплять!), Їхав в'і у гості, з боярством, ті€ю доро

гою, що сьогодні. Де ~e взялася у підвечір ватага женців, що несла CBO€MY бояринові жмут хлібів, увитий із квіт ками, дорі чний дар обжинковий. Напереді хороводу, нач~ день

у u

звичаи,

них

•

зараННІ;

•

ПІВХQДОЮ,

І.

•

ПІвтанком,

як

велить

плила перша ІВ яза:",ьниця-величальниця:

косах

фуркаЛЬЦЯj

УПЛІТКИ,

уста,

мов

вишНІ,

старии

~op-

СМІХ

...

Вона подумала в цю мить, що князь старший за всіх

бояр на світі, весело! метнула собою навперейми йому.

Закинула вінок на шию чорного, гей смолій, княжого рисака:

- Як оця пшеничка колосом бренить, так твоя слава повік,- і слава коневі попри тебе, господароньку, госпо диноньку! Усміхнувся по-своиому, лукаво: - Комарова слава по млаках та болотах ночами бре НИТЬ,- витязева ж у саме· сонце, як у золоту шибку,

дзвонить! Дівчина закрила руками лице аж по чорні стріли брів, готова в цю ж мить утекти. Хиталася перед князем на І

малій ніжці, як білогруд на камені.

Тепер він із черги хотів ЇЇ чимось обдарувати, але не найшов. Подумав, вийняв ковток із вуха, в срібному пле-

тиві, мужеський (на ньому львина голова в емалії на подобу людської ... ). - З моїм сріблом мій талан тобі, красуне!

побажав

із силою.

Як кречет облітає низи великим кругом, поки плигне в піднебесся, так він пронісся над долиною в квіті й зле

тів далі, у верхи. Під широкий напів благодарственного молебня привиджувалися князеві бої, нечувані у своїй красі, мроїлися ворожі полки, як бори, й лопотливо грало серце, що знало всі тайни меча й копія, всі способи пі ді йти, здавити за горло, звалити в кров.

Тоді. мов топором відрубана від мелодійного крику пісень, лягла на церкву тиша.

ТаМстиславич II не чув. Не чув також, як ігумен підвищеним, уривчастим голосом скандував канон Кирила Т урівського - «Слово на дні празничні». Бачив рух старих уст у білій і жов тій куделі волосся. але сам товкся, як метіль по канів ському

пограниччі,

топтав

половецькі

стада

вежі.

Да возвеселиться гора Сіонськая судеб ради твоїх, Господи!

Ігумен поклонився іконам і віддав кадильницю з бла китною

пурпурою

огнів,

відбитою

на

сріблі,

руки

диякона. Потім зняв енколпіон, святі луди й доручив Їх пресвітерові.

Погляд Твердяти натякнув князеві на ціль дня. Боярин подав йому сувій пергаміну, обкручений ДОВІ{ола ліски, різнокольорові печатки з живиці звисали на шовкових плетінках із ширини рукопису.

То Шестикриле~ь підійшов до аналоя твердою ходою войовника і в пам ятку роковій днині поклав на ньому

жаловану грамоту на села: Страшевичу й Переорки «со всіми даньми, землями й водами у богомольство навіки вічне».

Голос анагноста Віссаріона був, як ціннии ІНструмент: кожне ЙОГО слово торкало срібну струну. А всі слова ра зом в'язалися в непорівняну пісню, що її кладе Не06ня тий у горло соловія.

Під здержливий шум довкола столу Віссаріон скінчив

читати

«Сказані є

пресвітера

Йоганнана

про

райську

ріку» та глянув прижмуреними, мов від запорохи, очима на білу дорогу столового застілля, обставлену чубатими

мисами й грубим склом пуrарів. Здвиг боярів круг питва та Їжі колихався, як поле, припорошене квітками. З усмі хом на опуких устах, з непривички, чтець засунувся у під віконну глиб, під протеси, попідтикані овечим руном і за пашним

ЗІЛЛЯМ.

Дивився звідти, повний милосердя, на трудні спроби ігумена найти в довгогодинній розмові з князем пред мет спільного зацікавлення, коли нараз майнуло у дверях

наполохане

обличчя

брата

проскурника.

(На

рукавах

витертої ряси світив білий пил, він готовив саме ціж для

розчини ... ) Брат проскурник глянув наполохано у глиб хати й пустив перед себе мужика: розхолітаний, мов тре пета, в самій підмотузеній дранці так, як кинув косу чи ціп на току.

В двері , - та об землю перед князем, гей дерево з-під сокири.

Т ой глянув, устав. Чий смерд? Ратьборів. Ти був у поході, МІЖ лучниками? Був. Звуть Поглодом? Т ой тільки мигає очима. -- Гривну за похід виплатили? - Бояринові,- я закуп, господине ... (Губи йому повисли, облиплі чорною кров'ю ... ) - шо ж тобі дошкулило, сиротище? А той як не заголосить:

у мене бу ла сестра, Божанка... Боярин наважив .. .

Доти порався, аж пішла, без барвінкової та без короваю .. . Кажуть, набридла йому за плач і тугу, то він оноді косами ЇЇ задушив, на мочар із ратайним виволік ...

то

Рабиня його була?

так князь, поволі, що слово,

зокрема.

Ні, ми всі кметі, вільні ... Тільки торішнього перед

новку годі бу ло скоротати. Зазичилися в боярина, на числив у десятеро, закупами стали я й батько ... Прасолить боярии душами, багатіє ... А Божанці коиіпне боярське рядно з-над поточиии пропало, від торішнього Купайла ві дслугувала ...

Оставайся ж тут, до часу , - весело сказав князь. Він кинув сіромасі букату сиру зо столу й шукав,

що б іще взяти, коли той подався ніби від удару: ви порпав

з-поза

ручищем

пазухи

чорнороба

завузлену

поніс

перед

платинку князя

ясне,

жилавим як

роса,

блискальце.

Ковток це був, чоловічий: срібне плетиво, з львиною, на подобу людської, головою в емалі ї.

- Божанчин ковток ... Від вас ... Стало так тихо, що чути було, як дивно дзижчав огник лампки на покуті і кожний стулився В собі, як мушка.

Уе ж бо тужила за землею чиясь душа, ненапоєна ща стям, прогнана без часу в безвісти. Вона ходила поміж бояр, просила пригісного,- з кожного пугара виноградну каплю,

солодку

...

Князь помовчав твердо, в упір, а тоді стиснув у хряще ватих пальцях берег столу й заговорив сонливо так, як со пілка свище в тугу,

з вирахованим глумом,

чи тільки

смутком, лютим, як їдь:

Куна -

праву.

І враз, наче поразили його нестерпність порівняння, розбіжність злочину й кари, безприкладна зухвалість привілею, писаного сильними для сильних,- вїн ударив сміхом під сволоки, аж стужа СІла.

т ак,- дикою веселістю палали

челюсті

розкритих,

гірких губ,- стрічка білого світла блимала з-під жор

стоко прижмурених повік. Рамена відкинув позад себе у мрійнім, меснім забутті, велична голова коливалася бурним реготом ...

Уе князь сміявся, наче греблю прорвало, без стриму, без упину, за всі часи, аж ігумен піднісся стурбовано,

білий як горностай,- і знову сів.

Вже ми тут гідно понабувалися, гей!

обтряс із

себе враження Вовк Переслужич і з грюкотом виколу пався із-за столу, з якого пинявою течійкою слезив роз

литий мід. Під обтислою паволокою черево боярина зако чувалося тричі так само, як волохате підборіддя. Він зир кав довкруги, розпатланий та понурий, ніби лісовик, ви курений із зеленого лігва.

Зчинився шум:

бояри посхоплювалися з місць, але

тільки поставали, гей гуси у мряці, одинцем.

- Ліпше б я поїхав у Чертеж! - затужив знагла Славно, попів син, і судорожно рісив згортки свити під пояс, закапуваний сріблом.

І знов упротяж: Там постриги ... На стіл ринули тіні й змели доразу веселицю бояр ських крашеняків, огні цинових мис. Між листям, що схи

лялось у вікно, цоркотіла дрож і крикливо щебетав птах, що поверх дерева оча:пірився.

Якраз вітер рвонув люто укривою хати, погнав по дебрях і яругах голосисті потоки та на Мніські й го рі попліч монастиря сколихнув серце дзвону. Дерева й води крізь

грали

благовість

рудавини

віднови,

шкрепіття,

що

мела

летіла дороги

з під

бурею ярий

день.

А щоб тебе обида поняла! Володар хоч із мосту та

в воду! ІЛо йому закон? - сам поверх закону! - п'янів від княжого сміху смільчак й одчайдух Васько з Г оло гір.- Осточортіло чути пугу, як свище! Пробіг, люди!

Обпертий об одвірок, він дивився тепер, куди б ви стрибнути від власних слів у безпеку, й облизував за

пеклі губи, гнучкий як пард, червоновусий, почерез плече цяткована шуба.

За Васьком станув Добриня, прозваний Апостолом, клав йому руки на плече і глаголив:

ІЛо ви, братику, що ви? Він тільки, як блиск на небі

або на землі цвіт черешневий ...

Саме в цю пору попри вікна, померклі від червоних тіней, у зябному вітрі, що ворожив недобре, переходив

старий бортник Авіва, з сивою бородою в пояс, як сам Білобог, що на зелених грунях богує, приязний ... ие був передвечірній обхід Авіви, й він молився за свою крилату ху дібку-годувальницю:

- О Господи, від востока до запада сонця поможи мою бджолу зібрати, чужої не займати! На поміч божі отці, Зосиме, Савватію і ти, свята П'яті нко, Парас ке віє! На поміч- Смеркле, рахувальнику, вимітальнику! ... Г рякнув перун: світ осліп, у бервена вдарив град, гранчастий, з вухами,

НА УЖОК ПРОБ'Ю ГОРИ ... Князь Їхав попереду дружини, оддалеки, рад тривав сам. Дружинники не квапилися здоганяти його,- хто любку згадував, хто талан-достатки, а кожному було на

думці скоре лігво.

Вечоріло: живичний шум уколисував, хлюпіт води го монів до вуха, баяв ...

Потік, що привів їздців аж сюди, сновигав тепер міл ким заливом верх р'жавини, моргав між дженджурою й бредульцем, та цоркотів пошепки, як розсипане намисто.

А князь думав ПІ!J'.ьпо про намірене діло, для якого Їхав оце з досвіту до ночі, байдужий на красу своєї землі

й приваби спочинку у важкій дорозі. Владна це була мрія і полонила ціле його серце.

Місяць спалахнув понад голови такий вимитий росами, аж списи їздців заграли сафіром, а ковпаки поплили під

небом, гей вежі. За копитами в росах сивів відблиск, пасмужив

царину,

як

РУХ

ДООКІЛЬНИИ

пасмужить

глек

на

стаНКОВІ.

Хтось там підніс руки в КУПИНІІХ відлогах угору, вітав місяць, вечірню світицю:

Путь

добра нам,

дорожнім,- і

тобі,

ясен

боже,

місяцю Володимире ... Ліс розсікся в цю мить на боки, простелив спохилля, як мальоване.

- Красний Брід! - пізнав місце молодий Свен Гіл ле, дружинник із Сканці ї, далскої.- Т огідь спалював я тут тура напричуд. Роги - гілляками, у двадцять вирі зів, а кожний виріз, гей дубове весло. Уставився онде на мене, як гологора ... Лоб в упір, на розчохах хабуз гой а над чuлом у гребінчастій короні червона

дається,

ст рі чка палахкоче ...

Глухі десь нетри викинули на берег таку звірову,

міркував сивочубий Милорад із Завишні.- Тіль;ш, тут скубнув рідкого вуса,- ув' язка оця багрова відки на рогах узялася? Томир, пильний співак, затягнув упівголоса стару ко ляду,- мотав головою в брунатних кучерях:

Де біль качала? В тура на розі ... В тура на розі ... У тому й річ,- засміявся Свен,- що не бракло

тоді й богиньки-краси, чи побережницької дівки, роздяг неної над оцим потоком, з одним тільки рантухом волос

ся, як сонце, верх наготи. Чаїлася он там, під тисом, чор нолитим, півлицем прилягла до дерева, поклала на меНІ

витріщате, з золотою вією око ...

Я вибрав тура. Пустив смертельну стрілу йому в саме вухо, далі бар динкою причмелив гаразд,- вона ж русалка, чи Ляля, майнула мені в очах, як жовтий вітер над ланом, заруділа

темними колінами МІЖ ВОВЧІ ягоди. Кричала ...

к.

r риневичева

За туром оцим, відай? - обізвався Милорад. З думкою уже про інші речі, Свен слухав, як чуби сме

рек шумливо обкручували нічний шепіт довкола нього й себе. - Ватра! ~ сповістив весело, наряджений як кукла,

Стослав із Витані. Він підкреслив списом огненну смугу, що саме зчерленіла ялиці.- Ме мо скоро вечеряти!

Тут кінь його, що йшов збоччям, спотикнувся на якійсь запорі,

їздець

насилу

тільки

не

вилетів

із

сідла.

Уе була могила з берізкою, перевитою вишитим руш ником У головах, ще й поясом, багатим колись, тепер уже

лахміттям. На дереві гойдалися китиці з качурових хво стів, вмочені у розтоплений зелений віск. Течійка сплила уже до сонця, скапи перемішалися грубо з лелітками ...

І ще, приторочене на бічній гілці, висіло там обтяте во лосся, довге, сонцеподібне,- воно маяло з вечірнім ше

потом у той самий шарпаний ритм, що розбурхував сосни.

Iздці на мить зніміли,- полонила Їх МИlV!оволі невпій мана, як тінь, дівочість, привид плеча, повз якого оті

пряді

розснувалися

колись

злотоглавом.

Звиділася

довірлива глибка на чистlИ, МОЛОДІИ шиї та виіскрений рух сокири, що ним красу цих кіс обрубано до лавиці у жертву могилі ...

Юнача

тут домовина,- сказав

РадивоЙ.- І

су

дженої коса на ній ... Він подався нараз взад від дошкульного враження й грімко окликнув усіх:

Уе ж Святошина могилка, не чия! Ного це лицар

ський пояс із левом у спряжці, візантійської роботи ...

А люди плещуть, що Святоша у Буді сів поруч самого короля! Значить у сутичці з угорським випадом, такий молодий, погиб! Озлився, не рад скорбним мі ркуванням смільчак Влад із Прислопа: - Блам соболів тому, хто знає, чого ми тут і доки? На Перуна, течемо, гей вівці, у стодідьчі потоки!

Вказав порухом князя, ДІЮІШЛО його мовчання:

- Дуба везти б ма возі - й дубом відчиняти оці во рота! Князь, як на те, обернувся, прижмурив око із згоїної почерез лиховісну брову, звернувся до беярів проти себе

(говорив гостро, тихо, рідко ... ): - Гляньте туди! - сказав і закреслив указним паль цем, виіскреним перстенем, ламану лінію понад чорно

бір.- Від отієї гребенини, де мов жінка лягла опукими грудьми горілиць, аж до купи горбів ... Самітню ялицю на гостроверсі бачите? Він піднісся на коні, підпер долонями боки й говорив СУВОРО в ясну ніч, наїжену гострицями скель поздовж неба:

Кичери сунуть ч~та в чету ... Там я витну впень

смеріччя й виру6аю шлях на той бік угорських границь ...

На Ужок проб'ю гори! З полонин погрожу франкам! Його хижий вид заграв смугою реготу, білиною зубів: - УГРИ повз Вягру, Сяноком до мене, я ж - ужоць ким провалом до них! Сидітиме Арпад у Буді, на при в' язі, не знатиме години ... Загомоніло між боярами, оклики перемішалися. Князь нахилився вперед, виріс:

- Чую, бликає він аж на Наренту, пахне йому Ра гуза ... Я ж он тим південним склоном ступлю В долину Латориці, вкрию списами мармароський бір. Доки хоч один пастух нашим словом покрикує на маргу, візьму ...

До Тиси моє! Високе іржання князевого коня облетіло ліси. Чудово чорний, мов гебан у сріблі зір, він шарпав удила, обли

тий нараз рясним потом. Може, іржав уже колись під дзвін мечів та крик ранених у кривавій росі? І c)\fepTb, кінська примара

з відкритими

яснами,

схилялася

над

ним?

- Острогу б йому, владико? Делята. 3*

не втерпів забобонний

У нього самого кінь став теж підриватися з витягненою шиєю в улискливих кісниках та тручати в

переполоху

других, аж криваво заграв бурштин очей і насторожилися гриви серед усяких бовтиць.

А Свен не чув, він мріяв на ходу, палав захопленням, радощами майбутнього:

До Тиси твоє! Так і буде, княже!

Він був завжди готов захоплюватися, справдішНlИ варяг прудивітер, що йшов до бою з окликом радості,

наче на весілля. Він був дуже молодий, проте забув уже число З!\іагів за життя, цілунків, браних силою, до6ачі,

прогайнованої дорогами за усм:х з-поза довгих вій ... Поет у похвалах жінки, коня та копія, він тягнувся за славою в тіні великих воєнних свіТИА, ніби шуляк, при

ворожений сонцем.

- Дворище! - сповістив нагло тисяцький Зорян, що поїхав навиперед усім. Зачулися голоси, хтось там питав:

Миром днювали, Сивашу? I,Ue пасту шите ? Замаяв частокіл, здорові буки за рядом. Житло

старовина, під ПЛ!іТЯНОЮ ще укривою, стіни з ці ляків.

На ~рівлі гол~ва лося, ні.би у казковому стрибі з хатою на

в язах,

МІсяцем

ПОМІЖ

роги.

Вогонь попри вас, витязі! - лунко загукав хтось із ДВОРИЩ,а.- Бувайте! Корж саме з попелу, ще ДУШІ пару їдять! Старі жовті О'іі жевріли приязно у скупшцах змор

щок, та блимало у тьмі

зеленчасте волосся, подібне до

освітлених ялиць і таємничих зел довкола пнів'я.

I.J,e

/(ідуган у згрібніи сорочці й чорному чересі спи

рався на поротях, широюlХ, ЯІ( іконостас. Ворота бу ли укріплені дерев'яними цвяхами в запорах, давньовіч них,- із

вирізами

спер-:-и лікоть на

саме

праві~.f

тільки, "оліні,

в серце ворогові.

Стоян наскоком до дідугана: 68

щсб

крізь

цільнути

них,

коли

туга-лука

Хто? Чий? Uей гордо, не зараз: - З царини цієї ... Кметь ... Свій! - Нас двох у Бога! - з певного відмірив йому шану

Мстиславич і зручно зняв шолом,- блиснуло різьблене чоло.

Квітко,

обсипана

росою! -

торочив

Свен,

клав

ласі очі на ясну косу, що маяла серед наміток жіноцтва.

Воно готовило гост!іну, розставляло повні дзбани й миси верх столів на обістю. Мигтіли добрі сукняні безрукав ники, біленькі опліччя, ноги в яскравих капчурах, жуж

жали тонко й радісно скляні сніпчики у вухах. Всі моло диці в живих рум' яицях, мабуть, від ваги наголовного вбрання. Уе була туга підборідь із мереЖІ{ОЮ, над чолом півкруг з твердого більця, а тоді завій із забором усяки ми волі чками.

- Кинь оці печери, У ле, лісовичко з Явір-поло нини! - молив Свен розспіваним голосом.- Золотокоса Сіфо, розкоше очей! Чи не ти оце їздиш на зеленій мітлі й водиш турів із червоними уплітками на рогах? Одне слово, а сьогодні ти в моїх теремах, у серпанках із перлами, в ходачатках із парчі! Свен уявляв собі в цю пору понад усякий сумнів, що в нього різьблені стелі, алебастрові фризи, скрині, сперті на яспісових гранах, турові роги зо срібною подобою зві

рів, що розривають один одного ... Він радісно застромив руки за пояс із бронзи,

переплетений ремінням:

зна,

що візьме дівку й так, хQч би навіть погостював зле! А у ля ходила танком у задирчастих осміхах, коротка коса нарозсип,- вона повернула до Свена хлоп' ячі ще плечі з міцно затисненими руками, згорненими в скоку

до грудей. Наставлені, як до бою, тверді, мов ранні овочі, груди отак

ці

вмліватимуть терпко

... 69

солодко,

коли бігти

Вона звузила очі, як це чинять жі,нки високого роду, й із глумом дикої тонкості відповіла евенові Гілле: - Мені - тереми? Мені? А бачив ти, як б'ються в гні зді канюкові молоді? Або як удень причаєне див дерево вечір вушка догори підносить? Стригла темними пальцями поза свої малі вуха, люто привабна, зовсім перелесниця, лісова краля,

Га-га!

сміялася

зневажливо

блиском

в юнких

6рів,- хіба віддала б я за твої казки біг оленя, князя яруг, як скаче по грунях, бегетить по ріжжах під жерепом,

жене передо мною в ігрі зо шпиці на шпицю? Хтось немов дунув нагло,- так евен погас від оцих слів: він нагадав сагу про вбитого в бою Гельгі Гевард сона, та його живу чарівну жінку, що Їздить поруч марева

на дикові з золотою щеттю. Вони стрибають на фйор дах, по страхітних розколинах, у нічному тумані, там, де

царює Один на восьминогому дерев'яному коні, якого копі т пригадує одномані тний оборо'г коліс.

Апсараза!

стрепенувся

Свен

від

спомину

побо€вищ.

Як після упадку з висоти, Свен почув тепер, що він подолани~і перемогою понад сили,- проте вперто кинув кучері догори.

- СОЦЬІ{СГО Святошу - ти знала? - проніс із Їдким здогадом.- Чи знала ти Святошу з Лисіх Ям, У ле? Змовчала, немов не впало ніяке слово. -

Ото

мені

босонога

гординя,- закликав

серед

туги.- Ото згрібна побіда в попружці з конопель! Улині

плеЧІ

сміливо

чисто

маяли

уже

вдалині,

з коси жовтим огником обліта.\а нетоя.

Різкі обличчя, дорогі таламани, сто_\и, повНІ Їжі, незнаної у долинах. Блиск ватри, ТІНІ глибокосині яскраво-червоні. Столітній чабан-скоморох брав лаву в зуби, міцні мов І<ремені, Й, потемніЛllіі від зусилля,

обносив ЇЇ довкола,- як умів, величав гостей. А Сиваш із

дотепним

що

ні ччю,

осміхом

бува,

на

оповідав

колибу

князеві

вилізе

про

борсука,

тонкою

струєю

крізь щілки гасить огонь, розкладений долі ... Та лісовий кіт за всі звірі поганий звір,- дійки коровам відкушує,

а вівцям губи ... З дерева ловця затне, жінкам до грудей скаче

...

Гvlстиславич чув любе тепло понад брови,- відпо чивав. Над його вухом ІІj,ебетала стернадка, затишно гойдалися тіні ... Добре було князеві між тими, lЦО голі руч !<рутять в'язи борсукам, кидають за медведем дере в' яними булавами й туго стискають ремені, набивані цвяхами, для забезпеки в роботі.

Край стола гуділо в цей раз, гей огонь на вітрі. Там сіли бояри, самі юнаки, й реготалися від доситу, від бойкої крові.

Ой

чудасія! -

насмішник.- Змія

бив

долонею

цей

коліно

бачив,- кажіть!

Милош лице

чи,

може, ззаду?

Заплескали в руки від грубої втіхи, бо дранкавий вер ховинець,

молодичок

із

прозористими,

гай

поточиння,

очима, відповів безпечно:

Іззаду я його бачив, не в лице.

Буря веселощів прогомоніла не зараз, а він пустив очі світами, чудовий голос порівно:

на

Була мряч, та загодя пересунулася ... Я пас вівці улозі,- гляджу,

змій,

ввесь

зелений,

буковини

летить. Огонь із нього сиплеться,- ніби толока го рить ... Покотився ямурогом Аолі, а він горою крилом б'є, у Чорногору, у ПАесо ... Думав я, що небо отворене, прос.ив царства у цей раз .. .

Го-го! -

зареготалися в один голос.- Два царі,

горе нам!

І--Іе зараз стихло, а Милош, нелюд,- далі: Як же просив ти, сирота? Відповів запросто:

Господи! Дай мені царство й більш нічого! Засмівалися до сліз, аж князь глянув криво, став страшний. Перегуділо сяк-так, стихло. Гей, медвіжнику, до нас! - кликали з другого кінця столу.- Ми на медведі ходимо інакше, як ти! Коренастий парубок із мідяним ковтком у вусі стояв

широко у палахкоті ватри, у тремкому посвіті чатиння.

На ньому був молодецький пояс, кроєний аж під плечі, ввесь у спряжках, калитках, замках ... Як полубічок міцно обручами набитии, таЕ стояв медвіа.:ннк перед вели'IНИМ здвигом ОТИМ, сміявся з цік,ших очей, іЦО з усіх боків оглядали панцир довкола ного черева й грудей. Він ди

вився на гостей вибачливо й самопевно, як той, 111,0 має виконати в житті велику працю.

Сідланий кінь, опружений,- говорип півгрою, корець хліба несе ... Оцt;й ремінь нехай і трісне,- мені нічого! Колом ударити, н" пошко.z;.ить! Князем прошибла бистра думка чересами отакими опружити

похід

простолюддя,

ан,урою

буйволів

зброїти полки заNість заліза, яко насідає ржа. Він згу бився ХВИЛИНУ в пильні й застанові.

А медвіжнИІ{, рад нагоді, оповідав залюбки про сво) З медведем ходи по горах. Як у дуплах складає він собі кості, як за десятки гонів занюхає пече ну в лісі рибу ...

Ян: кидає плиттям у ріку за пстругами й відбирає

рибакам повні торби, дарує смертю ...

Як дО

плеLце в

НЬОГО

як

долоні

напсрего!ІИ,

ганяє

коня

перед вівцями, думають,

полониною,

дурні,

вони біжать

l1.JO

сіль

дає ...

щонайміцнішого, доки

не !Змучить, а кол!! вже добре попохоДить, ймає, лапами вимне, на собі

задушить ...

Той са:\ш(), І!!,О вчора Перколабу, :;і'ВТРСІ ж, тиме ... Ніде бі.\ьше, одну нічку! Князь підніс РУКУ,

воював на Г о Il..! і , СI>огодні толочить Пс:ЕНЮ, на ГраИПQлі овець души ЯК одну ДНИНУ! Ніде допше, як

встав високо:

- Адосвіта - в ліс! Сіктимемо заруби по горах! Підемо у провальні долини! Протопчемо нові стежки! Одобрили слово кметі й бояри. Ніхто ж перед тим не важився на ЦЮ велику працю! Тільки ногу переставиш, чуже! Ми можемо Їх забрати, а вони нас! I1Jораз пасуть худобу по цьому боці! Сотню топірників ПОСТDЗ мені на світанку, тю, князь Сивашеві.- Будь тивуном, суди! Т o.'~i до себе:

- Угол!.>ниЙ Кі\Мінь покладу під просіКіІ на УШОК! Зааади :вишкірю, з мечам прн бо!.!і військо рубачів! - Відки вІН візьме стільки рук? - проніс Свен у приливі милосердя.

Князь мовчав. І дід ні СЛGва. Він добув з угла хоро мів

трембіту ВДВОЄ

майдан як

під

казкова

свойого

безліч небесна

зір.

росту

Тривежа

соха,

вийшов

гора

встрявала

із

нею на

проти

ска6и

нього, хмар,

немов ждала на ру;,и, що нею переорють далеч на ТОЙ біl( гір.

А за хвилину вдарив 06 ліси зев із дужих грудеil:. Короткі, закінчені, кожний про себе поклики вістили щось надміру нове, дивне, повне вагн. Доручували поспіх,

вистукували

знак

великої

збірної

ходи,

ритм

розмірений, скок окрилений, на ПУЧI{ах пальціrз.

Трембітали всім, всім, що час віча -

досвітній, місце:

потік у Кривуті, царинного діда чертог.

вався

Атопори? - зауважив князь. Хіба годен пірнути у ліс без бардини? -

здиву-

музика.

ІДе говорив, як нанко;\о нічного неба знялися Н3І<ЛИ далею!х гірських тр~мбіт, старі:.uих J}iA усіх

кування

ДЗВОіііз, які Є де на СВІТІ.

- Оце СнваІН. - Сон

подає

хіба! -

голос

сотня

стиснув

топірників,- засміявся

руками

чоло

Свен

Гілле.

А володар потягнувся дрімливо від пригадки про сон, від Свенових слів і кинув на трави кирею, аж злисніли звитки нагрудника та засіяли панагії у золотому лан цюзі: святі образки і з гороженоі емалі і, в огні топлеНОl

маси між стяжечками золота.

Лицем проти бору, оддалік людей, князь шепотів: Витривалому смертному будьте в допомогу - ви, кріпкі плечі маі, й ти, мечу, з лезом тонким! Тоді тільки ляг на медвежу ШІ;УРУ, розстелену на

обоччі, 60 НС ЛI06і:В !1иСТКIІ сті н, хоч 6и похідного намету з

ряден,

СИЧСННХ

ІЗОСКО130Ю

Р1Д,1!,Ю.

І евен ллг аідпо'ІИТН по6їля ва'~f>И з ялівцю. Він по линув

думками

на

бурштиноsі

побережжя,

над

озеро

ТіЮ13u.лл, у pi,lyi ліси, повні розбурханих потоків і солов !Ного сні ву.

А To~i з ФУРЕОТОМ кіс і ІШЇток загуляли вкруг утом леного евена усі Лялі сіл. - ІПО це? Бсселий Сlllіх, Ул!:н? .. Стихло ... Ні, знову той

самий

шепіт,

чарів~шil

гордий,

здавлений

хіхот, нечувана образа ...

Сперта об безсонну старуху, I1.Jo на призьбі до зір нитку суче, У ля спить, чи вдає? Не спить вона: крізь два пальці, сперті на губах, чути її тихий, мелодійний свист. Подвір'ям біжить сова з чорними мазками продовж щок, замкнутих у руде коло.

Дівчина гладить іі проти пі р' я, пестить мимолетними доторками уст ... Птах перекручує голову аж на плече, лає з утіхою, як котяжка, кваче, мов качка над теплим бовтом, далі хропить з ігри, ніби людина, зморена важ ким

сном.

Ганебна оце ніч! Не візьме він, Свен, дівки оцієї, непросте з нею,- проти чарів хіба сила його? Заснути б, приспати жагу! Та хіба годен пірнути в безтямі попри цей

сміх

із

месним

причитуванням,

кутапому СПОВИТТЯ у шкуру,

та буііволів?

ЙОМУ,

лицареві,

кормленому шпіком лисів

Пройнятий гнівом, ВІН жбурнув себе біля Стослава, розкинутого горілиць на збоччі ... Тільки здрімле, тур Свенові звиджується, рудочолиil:, із рум'яною ув'язкою на рогах і мокрими ворушкими губами, ЩО мичуть траву

саме край його вуха ...

півсні

Свен

устав,

опинився

на

царині,

блукав

довго, ніби у хмелю, від дерева до дерева, аж прийшов під тис, чорнолитий, де глянуло на нього колись крізь

гілля Улине, з золотою вією, око ... Побачив ЇЇ ... У світлі блискавки, в проймаючому ше поті листя, на високій, закосиченій колісниці (довгі віжки,- струни, самі коні, як гладь), обперта плечем об випростовану тінь у шоломі, Святошину, Уля ринула з маревом у дебрі верхогір'я ...

- Творче адине, Апсараза! ... Князь сшш, засунений твердо

в підголовок

лігва.

Йому мроїлося саме, що кинув Галич, де міг тільки опиратися ворогам,- «до сосни плечима, на Дунай очима». Стіл свій, золотокований, із розкотистим випа дом на всі боки сусідських земель, він ніс, як того хотів,

у Перемишль.

Люди перли в ліс, переру6ували шлях на угорський бік полонини. Встав новий день, уже третій з черги. І знов Їхав князь осторонь дружини, клав око на те, що чиниться довкола. А чинилися речі грізні: із стогоном нагло зірваних струн рили улоги живі чорні вежі. Вікові ялиці падали в провалля зі срібними шипотами на дні,

ЧаТИНIІЯ

ронило

здавався

криком.

Смерть

живицю

горах! -

так

співав

розтратно,

жалібний

що

вітер

запах

МІЖ

листям божеської дівини й китягами чемериці.

Орли-риболови не повернулися вже до гнізд занести молодим скибу надїдженої риби, схопленої у РОЗlціп леній призмі глибини. Бджолоїди гуБИЛIІ на лету шибки

лісового меду, слухали лячно, як над пущею гупотять топори

...

Позривалися готури, й простоволосі тікали жовни. Орябки й деркачі летіли, куди очі несуть. Як руді стрі ли, так стривожені білки. Золотими угарками шугають куни у тінях модрин. Лиси, жовті, гей шафран, перуть хвостами

трави.

Скаче й Уля, грізноброва, по зрубах Явір-полонини, відки тікають очманілі дугопері ватаги. Скаче й Уля, кличе понад оголений бір:

На

поміч,

танкові

створи

зеленим

волоссям!

иундраві лісовички з малими ніжками, кучері, як на І(оні грива, з моря чи звідки! І ви, смеркові божата, що ска чете тіЛЬІ{И в один бік, як кіт за мишею! Оманниці, що спираєте людей по плаях, по піхтурках, крок наперед,

два кроки назад! На поміч, полудниці, нічниці, потер чата, нявки! Ой леле! Не зараз бути тут гульбам пісні!

Сьомої днини, з полудня, князь і його бояри станули на братній полонині. Глянули: там, де колись був ліс, збоччя на Угорщину, шк лилася полоса, видерта наскрізь. Шлях був рівноберегий,- простої зна дорога в староборі. Просіка бігла, ніби зухвалий камінь, жбурнений в чужі скиби, що від них не ділила її ніяка вже природна гра

ниця. Пролупала ЇЇ сила велика, відверг ЇЇ гін лютий! Було ясно й зимно; табун хмар плив низом понад сіножаті. Розгульна вітрова пісня не втихала ні на хви лину між чудове будяччя й мандрагору. Співали трави й каміння, як співає сопілка.

Серед цього князь глянув СОКО;\.llним зором в ужоцький хід, що стояв перед ним, ніби ворота під бойове тягло.

Він свиснув по-юнацьки,- робота ціпка! Якісь он кільця золоті розсv.пані по травах з того боку гір,- тужив Свен Гілле.

- ие грає вісімнадцять бань монастиря в угорському Берегові,- пояснив світоход Делята.- На Атос ідучи, у Степана Неманії чертоги я поступав туди гідних напитків ради.

Чи

не

градова

хмара

он,

огненними

рантухами

трясе по криворівнях? .. Добре, ЩО колиба не за горами, сміявся немолодий Милорад із відламком половецької стріли у коліні.

- IJJ:o

ви? Вогненно спіють грозна в угорських вин НИ\1ЯХ ... Рябіє марга, чернеча хвала! - Ждіть! - живо пообіцяв Їм кня::;ь.- Г\1ир стоїть до вн;ни, війна ж стоїть до миру! Недалеко вже завтра, коли,

як

обрив

углиб,

звалимося

на

пушту,

рознесемо

Буду! Він пристрасно забажав в цю мить, lцоб табуни доро гих

коней

можці

весело

гнали вже

перед

кидали бранок

чі чковані

його

полками

пере

lJ.lo6

із ластівчаними брівми на свої

сідла.

На

його

вилицях

блимну ло

яре полум'я, брови стрілили високо. -- Недалеко вже завтра,- проніс

удруге,- як у цьому Берегові питимемо по береги налите вино! Вітер рвав віддих із уст, шарпав слова, ЯІ{ КЛОЧ'ІЯ, а

княжий

кінь

підскоках

збивав

зелень

на

дикій

височині.

- Тут я поставлю чати кріпше стін! - (Тю{ князь, приборкуючи коня ... ) - Над джерелами, на сторожі засіків і стад моїх, поселю як стій полонену Литву, збагачу її вольностями ...

І на

князь побачив заздалегідь, як у Книзі ЦІЛІИ

карті,

буде затісно, він,

мов

завойовник,

Роман,

напише

що

Законів,

йому

уставом,

завжди

букви ген

веЖІ:

«Бранці, € признані а

Так,

сам

...

поселеНl

наших

землях,

на

межах

1'lр,

руськими горожанами».

ЛИТЕУ прнкую до скель,- радів жагуче,

Він мняв очима залюбки звабливий пай, сусідський, глузував із щирої душі:

Го-го! Один nлиг із верховини,- один nлиг тількиl

з кедрового смеріччя, гаджужками, проміж срібну осугу гілок, на полонинський плай вискочив рись, баса

манистий, як коли дуже барвистий мотиль. Він в'їдно напучив

вуха

сивими

павурами

всередині,

слухав,

що там тявкає скрізь царин. LИуба на ньому здригува лася,- шуба гідна: басаман білий, басаман чорний, басаман черлениЙ. Він підстерігав, гей у півсні, сто рожко

щурив

павурята

пригорщах

соняшних

огнів,

у посвистах, що качалися верх шиви-зілля.

Тут на дерево, там на дерево скакав готур,- перо за гребенем

накочене, брови гей

грань, на хвості

капанка

чорна, капанка сіра ... Він закукурікав по небо, спорошив крисками, гей силянкою, став одноніж ...

А рись не дихав,- зіньки жовті,

туговиді, прикрі,

він упер просікою у готурові ковтки із рота, що його не допирав ніколи, пряв липку ласу слину.

ВІТРИЛА ПЛЕІДУТЬ ... Хвилі побіліли, гребінчасті нарви стали як криця. Дністер стрепенувся спросоння и позіхнув досвітньою імлою. Край берегів знявся туман із крихтою багру, де верболози.

Перший промінь сонця перелистував осоку на самоті, і в цю мить із роззолоченого пня відпав пірнатий клу

бок із настороженим назверх терням малих крил. Серед перемерзлого

ЦВІРІНькання

сіра

куля

розсипалася

на траві дрібною пташнею, очманілою від світла й утіхи. ие сплюшки з притятими борідками бігли кри вулькою перед себе й хмільно збивали росу, ніби хтось сипнув зерном по матеРИНЦІ, по зимнім інею ...

Дністрова

пристань

виринула

нараз

із

сутінків,

а з нею на якорах дванадцять опанцирених міддю висо

костінних

суден

із

різьбами-амулетами

на

причолах.

Роки вже, як вони, оті могутні будівлі, починали тут своє життя, вдягалися в тіло з дуба, ясеню,

брали

себе

довготривалу

працю

спрагнено й ласо пили снагу,

металу,

людських

м'язів,

хист своїх творців,

щоб

стати нарешті здійсненням корабельної краси.

Дедалі долівки

всі з

облавків,

синіх

судна стали видні

рівними

заквітчаних

вітрил.

вінками,

круглих

покосами нудьгували весла,

суден.

llJe

мов на пожежі:

засмоленими

ребрами

аж

до

вирізах

жовтих

щоглів

степениць

мірило сили,

від

яворових

двома

чорні

крила

трохи, й полонена Литва приляже Їх валкою

засмалених грудей, і з глухим, ЧУЖИ!іСЦЬКИМ співом, що в ньому гудітиме далека погроза, знесе Романів флот

Дністром у Чорне море. Кораблі були вже повні княжого й боярського набору під

вощаними

сувої

льняного

ряднами:

більця,

соболині

бурштин

із

боброві

Литви,

блами,

риб'ячий

клей, мід у берківцях, воскові кружала, скиртами спо витими в мотузи, закутаними в рогожі, встеляли долівку

суден. І ще пірнаті подорожани, яструби до ловів, крива воокі й люті, оббивали з

криком прути кліток під свіжим

смерековим гіллям.

Усю ніч гриміли край Дністра ковані вози, й усю ніч танцювали зорі на криці важких коліс, накарчницях

ярем і рогах волів. У тьмі вони здавалися побільшені, ніби постаті на хмарах. Г рохіт скринь, маяки смоло скипів, відбиті, мов огненні бунчуки над водами, скрип вантажу з висоти двигарів, блиск зіниць, що Їх заливав

піт,

нагота

плечей,

потемнілих

змагах,

хвилювали

Дністрове набережжя мало не до світанку. Був ясний ранок, коли людська сутолока налетїла, гей

стобарвниі:і

серед

окликів

вітер

усіма

нараз

знявся

вгору

стяг

дорогами, цеху

коли

дроводілів

із

розшитим на малиновому полі зеленим дубом, ознакою

ремесла.

Його ОКРУЖИЕ

гурт корабельних

робітників

із старшиною, рослим кметищєм із-пад Черемоша. у сніжній сорочці верх портяниць, гей грань, і взірча тими пазухами під хусткою з шовку, він зняв крисаню

БОГКОГО

чола

полегки

прочісував

чупер,

чорний,

з Библиском.

Думав, може, про свої далекі мандри залитими сонцем лісами Болгарії, Боснії та Кавказу, де за гідну плату

його.

вчив

чужинців

Хто Ж,

як

він,

правити

годоване!.;ь

дep~BO:\I,

обробляти

барвінкових

грунів,

знав так глибоко світ дерев, ігру живих, месть побитих, щоб на бутинах,

на кізіх плаях, поміж палі, вбиті

мов

копія за спадом гори, гнати ков6ки в долини рік, ніби

слухняну отару? Хто інший умів би так безкарно заво лодіти тайною, як це дерево з недоступних скель сколих нути,

звалити з

ніг

вести в безпеці

поміж запори

та дубові бугаї оцю сліпу, МОГУТІІІО силу?

Тесля всміхався щасливо та розпинав крашений кип тар. Ставало тепло. А на пристані, поміж юрбою купців, ішов живий гомін

про плавбу,

що

мала

сріблом

діргем

золотом

солідів наповнити шкуряні калити з хитрими сківками, перевішені біля дорожніх опанч, багацьких.

Сонце йшло на пальцях по білій ріні, минало купецькі плечі як заборола, визолочуваЛ0 рожево ковпаки з повсті, в куниних бламах, великі обличчя в бородах, опукі черева півкулями під сукном,

емельованих гудзах до колін

плетених байорах здовж шиток.

Говорив щось там Самобор, Вишата,- його права рука в

МІНЛИВИХ

перстенях

сипала,

здавалося,

жмут

веселого

світла на майбутню дорогу. Недаром його судна плавали по

всяких

пальців усі

океанах

недаро:\!

нитки боярської

держав

ВІН

пучках

та кня?шї торговлі, де б

вона не простягала своїх метких гонів, від Північного моря до старопеРСЬКIІХ провінцій.

Він ДИВИВСЯ, як гребці увихалися по чердаках, поміж ужища і якорі, а простоволосий морський волоцюга, ру

дий ВІ Кінг, кріпкий, ЯК корч, із ч~рвоним карком, немов витертим генною, розправляв згрі6ний мотуз із кружала та гойдався в такт своєї пісні. Певно, співав ві!! її

колись У суднах з образом Тора край берегів Британії, Оркадів, по той бік Гібралтару ... В мелодії, ЩО НеЮ скальди

півні чних

пройдисвітів,

вод

обпертих

розбурхували

ЧО'лами

об

тугу

столи

бригантів

з грабленим

вином, була сувора простота й погорда ДЛЯ смерті. Го! бурю розгонять, що ніч принесла, В залїзtiих ДОЛОНЯХ залізні весла!

На

останніх

корабл~х

заздалегідь

приміщувалася

залога, поблискувала криця шоломів і копій, у сагайдаках задирчато

ярилися

стріли,

корабельних

причалів

зловорожо позіхали пращі. Хиталися серед ходи сірі, як

камінь,

лучники,

бігали

щитоносці,

зброєноші,

стрибали почерез линви півнагі чури з мідяними ковт ками у вухах, оброслих волоссям.

Вишата мріяв тим часом про Уаргород, що кипить торговельним клекотом, про шовки Тессалоніки, килими із Смирни,- Їх полум'яне тло, розкіш зелені, листву в чудових тонах смарагду й резеди з голубими квітками

й червінню рож. Він згадував Дамаск з його безцінною зброєю, Багдад із перлами й раєм пахощів та добував із мрій числа, наче зерна з лушпини. Але нараз ворухнувся

ливо

зчудовано:

обняли

раменах

його

няньки

дрібні,

шию.

спітнілі

Дівчинка

пригадувала

йому

ручки

довір

чотироліток ще

раз

давно

бажаний гостинець ... Не ступанці з квітками чи бісе рову силянку, біленьку, й не ІІлахітку, прошиту доро

гою заполоччю. Як розпещена істота, що їй належала любов, дари, влада, вона просила настирливим шепотом

кольорового

дива

чужини,

Нісама ...

байки

писаних

городів

Прояснилося

весело Вишатине

соромив доню,

що вона

не

обличчя:

він

купецька дитина,

трохи

не

його,

вдавав гнів із безглуздої просьби, а купці в хитрих осмі хах засвідчували в один голос батьківську догану, бо ж

чистий глум вознти казки,

що Їх потому забувається.

Ні! Ні! - перечила палко дитина,- всі тямлю, всі! Хочете, скажу зараз про перського витязя, про Рошу на мармуровому коні? І миттю постелила невченим сверготом понад ку

пецькі лукаві голови:

І-де Рошу на мармуровому коні ... Ніяка дорога

не Є для Рошу задалека, ніяка ріка заглибока, ні гора застрімка. Він ковтає країни, як змій, спішить у Вір менію, до своєї любки, Шірін ...

- Бог да прости! - грубо заглушив хтось дитячу казку.- Бог да прости, народе! Юрба розступилася в дві полоси перед півнагим стра хітним

старцем,

обпертим

на

патерицю,

біло

випрану

дощами й сонцем. Його плечі обросл~ від землі безлі ччю гні йних плечі

задирок

ніби львине,

небесної а

кігті

роси,

були

волосся

як у

падало

на

гірських птиць,

що роздирають ними добич під крик її розпуки.

Он купка дівчат кинулася зо сміхом до втеки, та простобіжник

підніс посох, як царський жезл,

чогось-то стали, СПОЛОТНІЛІ

вони

нагло, тремтячі, гей очере

тина, готові кричати з безсилля й жаху ...

Пригадали,

може,

ченця,

що

осміяний

молодими

дівчатами над джерелом, де прали хустя, вчинив за кару

Їх прості очі косими? І тільки тим, що згодилися на цілу нок миру його порепаних, старих уст, направив шкоду?

Як спілий овоч із дерева,так оце в саму пору вдарив замковий дзвін. Миттю відповів із оксамитних глибин велет Пантелеймон,- гру підняв живо у всю соняшну

ширину його залу~п янський сусід. Загримів самотреть спаський дзвін на передгородді, й незагодя усі золотопежі

весники продовж Лімниці передавали волості й державі

тисячозвучну новину, що князь у славі своїй виїхав ІЗ городища, З пахучих оріхових гаїв, із теремів у мережі густооких грат, та заки сонце вирине понад чорнобори,

дасть у

знак

дванадцяти

кораблям

зринути

Дністром

поміж

брунатні

море.

т ак,- Шестикрилець

Їхав

уже

й чорні тіні придорожніх яворів, заселених розспіваною

пташнею. Кінь його сивогривий у гаптованому чапраку, лиснючий, мов з-під ІОрієвої роси, йшов вивченим танковим ходом, ходом великих хвилин, високо перебирав

срібними підковами Й, ніби павич, розсипав хвіст під червоною тканню в срібні зорі.

А князь був знатної постави, геройської вроди, увесь у залізі, з малиновою киреєю поверха, що лопотіла в бігу,

як пера у лету. Груди були як щит, шолом двигався, немов золотості нна вежа. Владний обрис чола, високий ніс зо сміливою над

різьбою

спеченими

кості,

устами,

край лівого вуха,

вус

тонкий,

доповнювала

підкресленого

як

мазок

гострочорна

сепі ї прядь

поблиском філі грану.

З-під чола в довгих бровах, суворих, жевріли очі зроду неситі й зроду бурні.

Увесь він здавався чуйністю, гнучкістю, иебезпекою, утаєним

замислом,

хижою

зупинкою,

перемогою

ЇЇ

скритім первопочині. Не могло бути інакше, при оцій гордій

рівновазі

рамен,

мірі

пліч,

при

згибі

те~цшх

рук під поводами. А кривий натиск стопи на стремена? Уе була прикмета уродженого воновника. Він нагнувся до сідого Гельга за собою й говорив щось зв' яз ко Й тихо,- мовчан, із згірдливою нехіттю для слів. Поблискували білі зуби у півосміху, в розбіжній грі думОІ{, бо движок брів грізно й із силою осміхові перечив.

ие було так, ніби вся сучасність втекла на мить за лінію зору, та князь вертався як стій до дійсності: кочо

вика з полудня, Литви з півночі, Польщі з заходу, Угрів на великій межі,- і своїх, від Карпат до Дону ...

Побіч князя, з тонким усміхом на устах, Їхав високо знатний

чужинець

сіро-жовтих

шовках,

закинених

через ліве плече та перетягнених попід праве, з рясними згортками

брунатного

плаща,

пущеними

по

плечу.

ие був візантlИСЬКИЙ цісар, Олексій Ангел, якого Мстиславич рятуваз колись перед половцями. Латиняни прогнали Олексія із Уаргорода, і скиталець став згодом жити в аличині у свойого могутнього оборонця. Т им часом битий шлях із сивою пеленою пилу остався на убоччі. Князь, з Олексієм праворуч, з Іхав

бічною дорогою вниз,

поміж

сади

вогких

поранніх

тінях. Почот ринув за ними ІІавзаводи. В'ється на тичині буркун-зілля попри боярське дворище, кудою Їде Шестикрилець. Із тьмявого живо плоту дрібно лящить чечітка. Рум' яний подих сонця стежками зелен-садиби. У росах волосожар рута, чути

землю,

як

шовково

дише.

А с".диба така через соловейків невиспана, що княжа дружина й сама ступає попри неї дрімливим перебором.

Старовіччя темніє з бервен низьких стін. Вікна насті ж, грубе, жовте скло. Долівки - полив'яні, червоновзо ристі, доріжки, самоділ. Мріє боярська Хата з ОПУlценими вія:vIИ, як Лада, сита високих скринь, уліїв і черешень. Личком до дороги сіла в тіннИІ<У бояриня, на ймення Дзвінка, проте яка тиха краса! Камковий фарбан на ній, понад брівми рантух,

мряч снігова,

ручки в

змієвиках

заслухано сперті на колінах. Ії молодість пахне льоном, нагрітим у сонці, рожевою свічею, скручуваною у паль

цях, м'яткою, саме ті'льки зірваною з гілки. Осмникова це жінка, що простелює на колінах парчу, ткану

жмурить

птахи

очі

осмничихи

ЗЗlfН,

ПРОТИ

три

чоловічий

голки,

почерез

кабат,

ТОНІОСінької ...

плече:

храмовий,

ниток

червінь-золото,

лазур

срі6ло й перли, дробинкою.

Вона розглядала з застановою рукав протертий у лікті наскрізь;

шкоду

наперстком

укрити

можна,

проте

труд основити наново й розвести орнамент, як в ілюмі

натора церковного тексту,- муравлиниЙ. у якусь хвилину вона доглянула хоровід і володаря

проти себе... 3 шанобою схилила біле чоло, ждала, аж проїде далі, та сивогривий став. А князь,- грізна мова, 'з-під шолома до неї: - Грі шно тобі пад ГОЛІ~ою коротати такий день, бояри

не! Заки відкусиш із парчевого рукава першу свою нитку, я пущу дванадцять кораблів горі водами, звоювати море! Помовчав,- сказав ще: - Дзвони які! Свято яке! Лавор Вовк твій де? Спаленіла, як річка від заграви (вода прозора, кожний камінчик видно ... ). - На пострижинах у Верхотурі, до Коеняти у куми поїхав... Мені ж, щоб Дністер не мішав,- шитянько оце

загадав

...

протягнула нитку з голкою злотоглавом наскрізь:

задзвеніли в малих вухах дорогі бляшки, на них малюнок

райської птиці із жіночим обличчям.

Похитав Шестикрилець бойовою головою, величавий, темнолиснючий, понаглив коня. Забреньчали копита, іскри

сипнули

об

кремінь,

княжий

шолом

блискав

ками,- згас.

А ласий Яркун із Милованя, в таламані, як розмай ран,

повз

терненького

плоту

шепотом,

мимолетом:

Хіба таким очам самітно сумувати? Хіба таким пальцям голкою пил збирати? Вона обперла малу долоню об стан, розсміялася

дуже

звисока.

Лестиш,

як

гадюка

золотими

рогами! -

за

кликала.

враз укрила від самої себе сльозу, одну тільки,

миттю вичарувала в уяві своїй картину: всього в іскрах, як алмаз, верхівця.

Вона немов гналася на ньому понад провалля, роз гойдана бігом аж до стиску серця. Перелітала в мріях

рівнини під шовковистим зіллям і ловила в лету дорогі

шпильки з дзбанятками на пахощі,

що сипалися з

ЇЇ

волосся до ніг зачарованих людей.

Краєм завою торкала, здавалося, джерела, що б' ють з-під дикого каменю, заслухані в свою ясну пісню. Брела зо сміхом щастя свергот ливі води, й бачила орла, у ржа вім пір'ї, літковім, як засягом крил за сім довгих відди хів

бере під себе сонце.

Хіба не була вона стократ вільніша від Лавора Вовка, що важкими від хмелю чобітьми вростав тепер у засмі

чену долівку Коснятиних пекарень? І чи ЇЇ мрія не була дійсністю, вищою за кожну іншу?

Вона розправила пальцями на колінах знищене в парчі місце і, як клейнод на світло, суворо та рівно, вивела з

основи перший барвистий стіб.

А тоді підняла голову й прислухалася,- десь там кри чали

щосили:

Сла-ва! Сла-ва!

Лан людей колихався саме над Дністром в усі краски, які де є на світі. Князь вигравав конем на збоччі,

ніби

витязь

із

билини,

почот

розвинувся

побіля нього у три ряди, як у низку крил, писаних золо

том.

Ущухло

дзвони

довкола,- і

ТІЛЬКИ

дзвони,

...

Сивуватий, із молодими рухами, Олексій Ангел зіско чив тепер і з коня та ждав, поки його слуги розпинали над рікою крісло-шатро, оббите візантійською пурпурою

з левами, і ставляли такий сам підніжок. Обпертий на грушковій лісці, різьбленій у лавр і пшеничне колосся,

що її держав, як войовник копіє, Олексій терпко пригля дався картині. Він мерз завжди після теплого підсоння своєї країни, ще дужче вранці над рікою, й з оспіхом запинав

тепер

на

грудях

плащ

свій

із

самоцвітною

фібулою.

Твердята говорив саме до нього із шанобливим спо чуттям:

Півдня Їзди від Галича, в Дністрових ярах, ваша

світлосте, є закутина, де буває літком так тепло, як у

аравійській Джедді ... Простоволосого, оголомшеного сонцем і ЛЮJl;ЬМИ, вели саме до князя під обидві руки теслю з гір, ніби молодого

трохи під хмелем. Ялося, ще й як, похвалити гідну роботу. - Добре! - загукав князь в одно слово. Він обтряс прожогом важкий перстень із пальця, перстень із світлим рубіновим оком, та як ціляв із лука, без помилки, так зручно кинув золото у верховинцеву крисаню.

Сла-ва! -

залунало, як грім, і радісно котилося

СВІтами.

Г ельг під'їхав тепер ближче, відібрав із княжих рук хартію для цісаря, з низкою печаток, втиснених у шовко ве

плетиво.

Пам'ятаєш, князю,- сказав півголосом,- такий самий день був у ранній молодості твоїй, у Володимирі, як задушнв ти парда голі руч? Я поклявся був тоді вести твої кораблі чорноморькими дорогами. Держу слово, веду! Змовк зворушено й за хвилину: - Через це й рі зьблений пард на причолі мойого

судна.

І вн:азав щогли не з повсті, як інші, але з дорогоцінної паволоки.

- Круг замикається,- відповів князь не зараз. Давні яви, поранкові, перехрещують мою вечірню дорогу. Він дивився тепер на розпочату БОГОСЛУ~іБу. Митрополит Сава став саме до врочистого молебня на ПjJистані. Перший дию,он, зодягнений у стихар, увесь білий посеред далини, подавав йому пояс, наруквиці, срібні ризи й митру в дорогих каменях. Другий диякон, темний, як коптіЙСЬІПIЙ херувим, у льняному ефоді, пере кладав новагом z,слену заставку поміж пергамі нові карти

святої КНИГИ, в емаліях і коралевих розсохах. А чтець

канонів, із дівочими, м'якими устами, станув над похи лими

плічми владики

з рипидою,

крилатою головкою

янгола, двигненого на лісцj з червоного дерева.

Іх окружили хлоп'ята в далматиках із сафіровим, мов косатень, обшиттям, тьохкатий хор дитячий, дисканти, вишколені по-пташиному, голівки, стрижені високо, з ру

сими й чорними вихрами волосся.

А владика сіяв на підвищенні, як стовп огню в сріблі риз і пахливїй тугості святих полотен, дрижав від ве личної мелодії й ДИ!\fів фіміаму:

Водні

пруди

підняли,

підняли свій гомін, водні "'т

ГОСПОДи,- пруди

водні

пруди Зilгучали бурханням ...

..~.

•

ллоп ячии хор розллгся ч.!стпм строєм, а ТОДІ саМlТНlИ

чудовий голос, аж темний від краси, жалібний по береги, затьохкав

на

висотах

стихир

світильний

хвалу

дня ...

Князь стягнув сивогривого, як чарівне гаддя, й у по риві, що його ховав глибоко за суворою задумою обличчя,

вказав Гельгові голубі кораблі, новороджені, Їх красу нечервиву.

- Бережи Їх! - сказав твердим шепотом.- ие мої пальці на стінах Візантії! Мої руки понад степовим морем! СПУСIІ:али судна з якорів; серед .лопоту вітрил вони колисалися злегка, низом обганяла ЇХ ПОЛОХЛИВИМИ бриз

ками морщинка Дністрова. Гребці з підкоченими рука вами тривали на своїх стійках.

Одноокий велет на першому судні,

півнагий силач

із трикутним тавром між очима й жовтою плоскінню волосся над понурими брівми невільника, підніс свій короткий, гранчастий молот і ждав, щоб його пустити

з усіх сил на дубовий пень, теж під залізом. Однома нітними ударами, рівними, як биття серця, він мав дунути ритм у роботу весел.

То князь дав знак із коня: з ГРЮКОТО;,І ланцюгів піднесено остааній якір, Дізан&дцятиЙ. Велет пі,,;;вїв пра вицю,

металічний

ЗОВ

молота

пронісся

над

вода~,ш.

Згідним, пісенним рухом зня.\ИСЯ Й опустилися весла.

О-о-ге! -

крицеві

надми

міццю

рванули

ЛІС

вітрил і понесли, як гори.

У повстяниці через плече над панцирем із мідяних виток, Гельг стояв край керми на чоловому судні, ясно зорими очима дивився на схід, давно мріяний, у насолоді нюхав вітер розцвілих берегів.

ВЕЛИКА Г ЛУША Густолиста буковина осталася

r ли60КО внизу і з свої м

криком шулік, танком білок і свистом сойки. У вечірній заграві царювала чорна сосна з чатинням сухим і дзвін

ким, як скло. Повітря стало солодке та пахливе, ніби сир ІЗ

полонинського

молока.

Байбуз, що Їхав попереду всіх, загомонів іздалека: - Дід! Перед їздцями блиснуло вквітчане лоно долини, а в ньому, мов зіниця в оці, озерце. На відшибі ж жовтявіла квіттям самітня липа. Н<1Д нею дзижчали ще смугнасті дикі бджоли.

У пень липи вперся кам'яний Волос, ніби старець серед далеких доріг. Припочивав. Мудрий і байдужий лик плечі,

криниці

зябликів,

божества

позаплітав

та

обколупані

удеся,еро

пялун

й обвили павучі нитки з лісовим пометинням. Липа ку таЛ<1 все це в довгі китяги,- запашні, літні тіні. Так го лубить усяку недолю ніжність, сум і милосердя.

- Ой-га! - мов один, скричали їздці об поли руками.- Ой-га, клята, на сутич, хідні міСI!Я!

Буршт;новий промінь затріпотів

щез. ие рванулася до втеки вивірка, з

простертої

ГОРІХИ,

що

долоні

ІХ

ПOJ<лав

ЛІСОВОГО

там

волоцюга.

бога

колись

вдарили на неза

верх

каменюки

ру да,

аж

вона

чорна,-

вилузувала

побожний

козій,

- Весела живина, та на перехід недобра ... - позіхнув Байбуз. Стали. Зелизька Дід видався такий неохайний та опущений довіку, що князь рухом влучним, ЯК слово, здер паву~

тиння з плеч святої старини і скинув його з рогатини геть.

Тоді ж простер над головою кеня руку, обмотану повід~ дям і замкнув себе в душі.

Молився відвічному пістунові

марги? Чинив хвалу

вкві тчаному лону долини?

... We

трохи, й добилися до Вемшої луші. Місяць ішов назирцем, тіні вгорнули світ. Дедько допав перший лісової улоги, скрикнув

до

обпер меч об пень, слуг,

до

путнього

проколений громом,

роя:

- Джерги - сюди! Скочили розстеляти бурнасті веретища ради ночі, прив' я~ зувати коней, розузлювати ворохи з харчами, коли там, де

купою стояли ловецькі пси, вчепилися собі в в'язи два ля~ гаві з червоними латами, з лапами міцними, як у медведів ...

Зчинився клекіт, посипалося у посмерках зелене пір'я корч:ів, моріг, поритий кігтями, вкрила курява. Кукша, псар, не зараз вицвяхав з-поміж сутолоки приче~ пистого Мончукового пса, з сивим пругом на хребті, як гаддя, верховода гризні.

Зелень, пахощами

фіалкова

від

диким

маком,

вечірньої маруною,

спраги, першим

обізвалася солодким

сном. Мабуть, мріяла з усіх сил про крупчасту росу, ще й дощик, громовенький... У затишках поковтував крилатий бортник, наковтач,- поковтав став. ие місяць~чарівник запCl.J.ИВ трепетливі посвіти над його головою й ринув долі чорної стіни дерев, гей вода, що

б' є почерез греблю білими й золотими сі явами.

То натовкач знать молився місяuеві мовчанням. Бистрий Юрша Байбуз устромив тепер рогатину в могилку попелу на згарі:

- Ото добро в дорозі СпаРОЖИlі дар, веселий! Якісь наввипередці оставили грань! 90

Наметав між іскри смоляного пруття, побігла по травах гірка, сива мряка. Рад із себе та відпочинку, Юрша збив ковпак на молодого чуба і потягнувся ліниво в

тім

рутьмянім

своїм

таламані

чорними

кісками

продовж пліч, гладкий, зеленобокий.

ие був Юршин службовий день, і він зблискав очима на Мстиславича, чи не кличе його, але той не виронив слова. Перед битвою або ловами Їв обмаль та мовчав. І тепер сів на якийсь там камінь-зашибенець, під чорну вільху, що в осені остання рудіє, спершу погострив

свій меч на залізній бабці, от як косу, а тоді вже спробу вав тятиву лука закарлюченим нігтем правиці.

Лук

був

старосвітський,

чорний,

обидвох

кінців

прикрашений головою сернюка, ритою як у глині, сильно

грубими нарізами. З насолодою звіролова князь прихи лив вухо до торкненої тятиви, вона ж подала йому дивну

відповідь ... ие було ніби слово в незнаній мові, Їдке, як блекіт, ск рипливе, гей ржа ...

Дехто ОЗИР,ІУВСЯ, а Держко з Колоденця покмітив поволеньки

та

здалеку:

Твердий ловець, без жарту твердий! I,Uo вдень не

поспіє - увечері надточить. Робітник здалиЙ. Держко носився пишно й наводив на себе красу, як жінка. Завжди в черевичках, а хоч і в чобітках, руки в перстенях, пояс у золоті, свита вишневого цвіту з лисячим

байором, а сам був червоний, ціпкий.

- Добре, що не ворчить на безголов· Я,- уповів З горного сідалища під стропом малини Держків побра тим, Димша з Вікторова. Він зрізував наддертий ремінь із яловичного ВЗУТТЯ та повагом

складав ніж

у рогові

черенки,

з письмом.

Скаже слово, як мороз укреше,- поправив Кмита. Видумуєте! Ходить леГОНЬІ{О, плює чемненько ... Еге ж, а заговорить, не треба й золи трепетової. Мабуть, сам меду не лиже. Завели зборище, добули їжу, гомонять.

у ліб із Розсохача ляг долі черевом, кинув на озерце світла

кості

до

гри,

кертичим

поглядом

підморгував

до Сенька з Дідушич, що тут же завалився спочивати. А там, круг Олелька з Библа, що місяць тому вернувся із окраїн світу, зчинилася облога: ніби птах із

казки, який торочить усе, що діється на світі в кожну годину дня й ночі, він гомінко та різноцвітно розповідав новини з тисячі доріг.

Обсіли ОлеЛЬІ<а, як мухи молоко,- обгорілий незна ним сонцем, з вигляду напівчужинець, він розберложився

копицею в тім своїм незгірше протертім каптані із жов тим, гей крокіс, підбоєм, загортав чорний чупер поза вухо:

- Тогідь, на сам Корочюн сів я миром у иаргороді. IJJo ж? Налетіли спомини, галицька кутя, мила в Розгір чі, в' яну! Осідлав я арабського бахмата, від Дальбекира, що за свою віру вгрібається не гірше покійника Саляди на, лечу в ліси з очей самому собі.

Оп'янів від герцю чисто, аж глянь: із лісової пригори джерело біж.ить ... Обмарило мене! Сім струй, води ж не видно,

тільки

немов

найтоншу

пряжу

безголосний

вітер колише. Зовсім ніби привид у білих серпанках обпер плече об кам' яне узголов' я й зорить однією блискучою стужею з-під неживих вій ...

Як не жбурну собою навтеки! Опинився я біля Гагії Софії, у гладкої дворової вертлюхи, Поліксени. А її тереми

ходять

ходором:

протозебастів

кажуть, свою мачуху, з нею великі

син

скарби,

украв,

між ними

сльозу Христову й утік поза Тавр, у Малу Азію. Злодій біг гостро, не помогли вогневі сигнали, подав ані з царго

родських веж горі святого Авксентія. - Хіба ж він справді вкрав, той молодяк? - просто душно заступився за втікачем Держко, жонолюб. Пошанував тільки, нехай дар божий не марнується. Засміялись грімко з цієї циганської оборони, й Олель ко посолодив губи з непитої Димшиноі судинки і правив далі:

Іншим разом гостював я в Сен-Дені під Парижем,

У красномовного абата ФУЛЬJ(она.

r раємо

в кості, кор

мимо голубів, риємося в миршавих палімпсестах, ллємо в пугарі

COH;J;e ...

Однего дня абат виїхав із ЧОРН'.'ризцями на бого служення до Натр-Дама, де q)іліп-Август МИРИВСЯ з Інгеборгою (проте живе далі 3 а;сзтоокою Агнією, панею !\1ерану ... ). На схнлку ДНЯ люто зв'ялила мене нудьга,

забаг

відвідати

сусіДСЬІ:ИЙ

хутір,

одинцем.

Минув монаСТИРСhки;"і сад, ШІ;ППЧ~Ю й Вt':;!шсв У сумерках на поле, кол? поміж бур'ян і каміf!НЯ ПОІ{от!-!лася ДО мене людська голова з огню,

як

місяць уповні,

КРШ::l;;иі1. ..

Я наздогін, з мечеJC1, а вена між тер:,я, у лопухи, плигнула в

розриту

могилу

на

цвинтарнс!>!',у

.. ,

Біс! - запевн~но гукнув Добриtiя. З-поміж грані, ІЦО розсипалась в пил, високо стрілив

огонь,

радісний,

молодечий,

захопиз

посвіТGМ

збі <ІНУ

деревину, лизнув попіл й із співом згас.

Би6еЛЬСІ>КИЙ

ПОІ<ОТИВ

ту ДИ

підмогу

берестову

гілляку, що з шипотом обганялася жарі, й прашщ:

Абат через місяць із перепою пс;"н=р, і я переїхав до Іспані ї з ОДНИМ альзаЦЬКIfМ ченцем-ваганта:,;. Трохи недоставало, був би я попав у побожний ПОЧQТ Петра Католика, але ca:l1e ПРИЙlliЛО кортезам на ум УЧИТИ свойого Порфіроносця, по скільки міра солі. ВЧИЛИ так, ЧJО папа Інокентій ие скоро побач'1ТЬ іспансь!<у данину! - Не талан, не закон праЕЛЯТЬ сВЇтом,- БДу:.1ЛИВО зворкотів ДеД"!<0, бувалий. Світом праВІІТЬ не талан, тіЛЬЕИ кріпка ВОЛЯ!

Hj би з праll..:;і вдаРПБ С.\()130М lV!сти;: лаі;ИЧ, і Есі туди повернули голови. Але Бів зг.мош{ н.~"спо, lI['ОГЯГНУВСЯ з

ломотом на

ввесь

ріст,

З3.К.\\Jкав

дг)

ніг

у,\ю'),\сного

пса, меч прид.зьив гpYДЬ~\~H й ІСіМ'янї!3, і\I()В різь6с: на диптихонї.

- О, І нокентї іі:, це велич! Н:с I'j,Я да:нт він роздає корони: ввесь СВІТ хоче христиmJС;J"И~l учнш1ТИ!93

ворухнувся бувалець Держко, аж засвітила на нь.му до

місяця усяка блища.- Від нього й Лестько свою корону дістав! ЧJо ж, Інокентіїв висланник приїхав до Галича вже в поворотній дорозі з Польщі ... Знизив голос до шепоту:

Кажуть, що князь про привезену йому королівську

прикрасу

ні

словом

Корона я сам! -

не

дозволив

послові

згаАати.

перебив із місця ... UЯ справа, віАОМО,

давно вже папою приготована, і князь, що на всі боки

ворогам відбивається, ждав тільки ради спокою країни

на вінець із папських рук. Але князем вергло це, що хтось

третій

пробував

поруч

хреста

встромити

меч.

Ваша світлість, як хлопчик,- так із усмішкою на

полоханий писланник,- цей теж повторює щораз: я сам! Знявся обережний гамір у прочутті чогось незвичайно го, й Держко важно зупинився, аж стихне:

Тоді князь мов і грою став брати посла на пог лум,

заговорив

Їдко

війська ченців,

приспане

про

поселювані

по

всяких

державах

що знову розбудили, від негодування,

поганство...

Із

здивуванням

завважив

далі,

що посол вибрав таку обхідну дорогу, коли до Галича ку ди ближче угорськими ворі тьми ... А що ВСе-таки князь із

заходом

дружить,

то

мов

ніколи

нічого

попращав

висланника в добрі:

- Занесіть від мене великому папі бажання многих літ! І доки висланник не відійшов, збентежений своїм по милковим кроком, відповідальністю, князь став з міццю на

степенях

престольного

місця,

як

беркут

врослий

в руське небо.

Стало тихо: хто йшов у думках за шпарким беркутовим летом, хто за геройським серцем, а всі П0зирали тайком на князя, немов уперше збагнули грізний чар його душі.

- Оповідай далі, Олельку, про твої мандри, добре згодом забалакав БаЙбуз.- Хоч ми й не домосид ці, але в такі світи ніхто з нас не ходив ...

чого б мені

сторчати при вас,

як квочці?

весело чубатився Ол.елько, рад хвалі.- Доріг зарубаних нема, а були б, барда від чого? - Пропадай де хоч, шибайголово! - побажав у півсні Войслав, п'яниченько, і рвучкими глотками спорожнив чималий бурдючок, що його держав в обіймах, немов скарбницю.

Мимрив: у цих анахтемських вертепах монастиря - на лік ... Мемо дорогою ту лученят пекти та над курищем рвати, як собаки. Бодай тобі не зоряло! . З цим прокльоном увізся в дорожнє накривало, ляг. Тут Юрша промостив собі дорогу до, вітрогона і

пролепетав над його плечем,

чисто полум я по чатині:

А стави на Глібовичах, браток? Були боброві гони, як писанка, той у світ, стави жидовинові ... Кажу тобі,

це годуй ти дідька під пахою!

Олелько обганявся від цього скоботу обидвома руками: Гов! Із коренем мене вибирають! Дайте жити, не

коренуйте! - Чи хоч у твоїй голові розум горі коренем не ви ростає? - легкопливно поспитав Апостол.- Бо така мова, як вертеп, ні доріжки, ні пуття ... Хіба б який монастирський

хитрець

від

кисТІ

клею

переповів

її ладом для людського пожитку.

- Або те все правда, що на весіллі співають? пустив трійло Дідух. lJей із Библа спалахнув жалістю: - Горе мені, непосидющому! Стільки всякої всячини плигало перед очі, аж справді гублю лік, куди що при

класти. Замерехтить іноді темний садок, на небі біле пір'ячко, стежки поміж шевлію, не годен здумати, котре дівча, коли, веселило мене там чорними бровами? Зуви джу мов У сні мураЕОIO оброслі мури, старинні, на них

легіт колише пирій, !3;іСОКО ж, У шкловому повітрі пінія, зс.'\ена,

гей

рута,

застигла

на блідім

вечоровім

небі ...

Ватопед? Хіландар? Коли ж промигне в ДУМІ,ах якесь обличчя бажане й вороже, ніби зв' язане зо мною Досмерт ною тайною,

не годен

розкусити, чи справді по дорозі

до Алспу ВЗЯВ я Б ПОАОН мавританське княжа, чи це тільки мені так здJ.ЄТЬСЯ? у ліб із Розсохача зігнав мушку з шиї у згрібках і поморщився жорстоко З непривички говорити складні речі:

- Відомо, краса, як те дрібне намистечко, розсипане по ВСЬОМУ світу. Та мені, не у гнів, братику, більше цікаво, де вона, як самиіі маргарит-п'срла, світить велико? То ОJl.еАЬКО l3ідповів ІЗ СЯ!IЛИВИ~1 ДВИЖКОМ соболиних брів:

В они дні бував я на горі Єлеонській, ДО схід сонця Єрусалима, де кедрський потік скаче блискавкою поміж гробниці левитів. лянеш униз, мерехтять у роже

вих рантухах мигдалові дерева, винниці заплетені СОЛОД кими, ніби топаз, грознами й мирти притрушені сивим

сріблом,

як

венедицьке

мереживо.

білою отарою течуть, а заганяє

Царинками

вівці

Їх брунатна босоніжка

з Ель-Фатіг, із вишневими ПУПЛЯIIlками грудей, зовсім сонна від сонця ...

- Он там вона, маргарит-псрла, краса, що світить велико! Розкинений під деревом, князь слухав цих слів ураз із шумом листя попри свої хижі і чуйні думки.

Але його передусім цікавило те, чи купець Фрейданк із Ерфурта добився вже цілі? Чи заніс в Ерфурт ігуме нові венедиктинів, своякові цісаря, POiv.aHiB дар тридця ти золотих талантів для цього ж монастиря? й чи довго ждати, поки ігумен передасть ї<уди слід його, Романове, побажання Б справі свобідного переходу руських купців

до Франції? 1 вільних від мита КНЯЖИХ збіжевих транс портів Німеччиною, на північ? Він пестив шовковисте вухо пса та з пристрасною втіхою думав, як цей, у ПУЩІ, голосом вказує слід і як

дивно

кричить

на

ввесь

бір,

коли вчепиться

дикові

хребет.

у ліб із Розсохача терпко переїхав чуба веснянкува тим

ручищем:

Будь я хоч трохи худіший, махнув би як стій в цю святу україну! 1JJ0cb я, побрати, став уже ломитись.

- Гріховна це матерія ломить тебе, друзяко! хитав підголеною головою Димша, знахар і грамотіЙ. Статкуй! - Часом здоров' я душу вигонить! - відгризся че ревань, проте справив на Димшу сильно стурбоване око.

- Говорять, недуга - це внутрішня звірюка, ЩО кидається на чоловіка,- забалакав косоокий (по мамі половчанці) Кмита, миротворець.- иього вчить за Галеном салернська школа, й араби засвідчують пи сьмами.

Князеве позіхаНІІЯ в три розголоси тевкнуло Кмитою вниз, як готуром із сосни.

Стихло. Дива,

бають, на світі є всячні,- знову сіпнув вудкою внадливий БаЙбуз.- Якісь стовпи, що співають, гей жінки, василіски в вінках із адаманту ...

Тому диву, яке мене оноді перейшло, в світі рівні

нема,- мрячно уповів Олелько і в забутті, під чаром спомину,

кинув

огонь

приспану

квітку

кривавника.

Кругом нього забігали очі іскристі, аж вовчі. Змилосердився (ковтнув сикеру), правив: - От, їду я недавно до Стривігора, списати купчу на Козій луг, аж скиць! сіра й чорна хмара наді мною. Слухаю: вже й дощ удорожився ... I,Ue мить,- злива, аж гуде!

Т ут же над яром хижина, на дереві червоне яблуко про гостя вихитується. Скочив Я, коня під оборіг, сам у

хороми.

А з кліті старечий бабин голос:

к.

r ринсвичева

- у глинку хоче дитя? Невидальщина! Вибий, дочко, сук у стелі, нехай відлітає! Прийде на нас пора, ме мо й ми вмирати! Ій навперейми молодий голос у бризках сліз: Не перечте лютим словом, оставте таку мову, ой

матінко, срібна гілка!

Вітер злопотів у яблуні, а бабин глум вище вітру: Годі, кажу, мудрувати Марені навкірки! Торкнув Я скрипливі ворітця, поклав око на хаТІ ... При колисці сиділа колихалочка, вела над нею ільча-

тими рукавами від себе, до себе. (Снві очі, голуба плахот ка, низане чільце). Твердо забувся я, дивлюсь, аж у колисці дитя ... на вмиранні. Тепер я зрозумів усе: молода мама звала отак серце дитини за цим заманл ивим

і рівним рухом своїх пальців. Благала його не засипляти, іти ... Вела його перед собою як иа рушнику з забором, держала час і життя на чорнім промінні вій.

Я поступився, сперся об одвірок, крізь розколибину мені видно, як там дрібна жіноцька рука вперто дужаєть ся

зо

смертю

...

Злива замовкла з півночі, та німий, жахливий зав ні на хвилину не змовк. Останнє, що бачив я з порога, був круглий рух упертої долоні, що маяла над колискою від себе й до себе.

З цим я поїхав до Стривігора, купчу зорудував, вер таюся.

Під' Їхав край хижі над яром,- у синІН плахотці колихалка, гей з барвінку звита, сиву вовничку чухрає.

Поклонився я їй як іконі, кинув словечко розради. Менша дитинка, менша й могилка, Росице! А вона залилася сміхом, мов піснею:

- Схочу, буде моє дитя довговічне, як ялиця! А тоді по траві, по росах: - Горошок, гей, Горошок! З-поза бур'яну виринуло маленьке голе хлоп ятка, підняло кота

за

шубку,

щось

сильно втішне

лепече ...

Замовк

Бибельський,

через

хвилину

засвідчив

І<ріпко:

Перемогла!

Стало так тихо, що кожний чув своє гомінке серце. І тут ніби грім ударив у лісову улогу поміж смереки: це Шестикрилець рвучко повернувся на своїх шкурах, струснув котюгу з колін і

закликав понад усі

голови:

Гей, грошолови й бабії! Дайте м!'ні муж" такого,

як вона, щоб я, коли їду в бої на схід чи захід, оставляв

у своїХ землях самого себе! Зам' ялися: один Войслав, накутаний вином, байдуже скричав до пригонних людей:

- Гей, бороди! Сипте в ватру ДРОВ! Скочив Продан, Войславів, майнув гребінною дранкою в жовтім сяйві, звалив жмут ріlЦа. між грань, що вже розсипалася в маленькі зорі.

Тепер причикнув край піджоги й викорпав звідкись жмут

кінського

волосся,

для

перевісів.

Плів

його

кільця, думав, як це він кластиме вперед кожного очка по ягоді

калини орябкам на принаду, пускав вухо між

СВОІХ:

- Ніхто так не любить волами робити, як мій середу щий, Чурило. Ідемо з сохою, то він конче на СВІН CTpIН позапрягає: це так, те знову так ... Віл до нього низько голову клонить, бо погонич маленький.

Стягали

НІг

плетінки,

обзирали

намуляні

ноги

взавіЙках.

- Привів мені син невістку, невдаху ... Дуже мені не вподобалася. Такий язик, як праник. Всеньку днину в хижі, гей у горшку: ле-ле-ле ... lJJe й відьма, справедли во! Зимою, аби метіль, уже обвила ряденцем голову, циб пришпилила як квітку, вертить куделицю ...

Сон клонить очі, пора на спочинок. Гов, Продане, кинь сильця промишляти. Птаха

клене, як брати її діти.

Ми хоч би й не кляли, саме найліпше помирає.

Зорі стали великі та чіткі. Трава зашуміла широко. За плечима сіТI(аря запищало дерево. скрипить блудник, чи не вітрове звіються? - Старий Чугайстер ловить мавок попід папороті.

- IJJOCb

На шквирю непогоже. Як скирти серед поля,

повиростали

леговища,

на

улозі віття шелеще, ватра леліє.

Опівночі Продан пустив сіті з рук, звів брови в одну. Кудись із берда вискочив вітер і заплакав свистом переливом,

ніби

кінчається, мов

сопіЛI(а

обрубаний

пастуха,

там,

що

для

де сонце

нього

світ

рине ввечері

за сільський цвинтар.

Слухав. О-о! високо загомонів ліс, і якесь листя обсипало Проданові руки росами. Причувся сіткареві дівоцький голос,- привиділися коси у биндах і квітках, як гілля,

до колін. Уе його доня, ластівка, її примара шамочеться обіруч із насильником у соболях, грозить і клене йому, розтрясеному хмелем, гей трепета в пожежу:

- Бодай тобі ані долі, ані доробочку... зламав із коника свою головочку!

Бодай-сь

Нап' ялив зір: це тільки ласиця покотилася вітками. Йде ніччю покритчина тінь, назадусть іде, від могилок під лісом до села в долині, з хустини сивий мак сипле, забуття: Спи, ДИТЯ, в ямці. не блуди! Мене, трудної,- не буди ... Нічка маленька, гіркі сни, Малахай свище під дверми ...

Досвітній попал спалахнув десь там пружкою золота. Обізвався спів чечітки почерез теплий сон. Золото підплило

шкарлатом,

передревнувало

ввесь

бір,-

червін-мачком між тіні заграла роса.

Миттю були в сідлах,

мовчазНІ,

100

як перед битвою.

Велика Г луша загорнула Їх у шумливі вогкі обіИми. На плечі їздців, на позаплітувані гриви коней падали світлі скапи роси.

Широко простерея бір, хліб. Пси пішли втішним скоком, декотрі з мордами при землі від прививки ходити за слідом, інші, обдаровані

буйною уявою, стежили лет птиць грибовища й облизувалися смачно.

понад

викрути

та

у якійсь хвилині бір шугнув важким тулубом убік, ляг великим півколом аж по головатий горб із росяним сяйвом

над

чолом

і,

немов

ЗМІИ,

висолопив

довГИЙ

язик: червону цаРІІНКУ, горіючу будяччям, дев' ятисилом, тоєю.

В ту саму мить щось нагле й дивовижне шубовсну ло з густої смереки вниз і в неповоротних підстрибах, як спутаний орел або велетенська жаба, гряну ло навтеки.

Заки стрілу,

ще

заграли

бистро

пси,

нарядив

Мстиславич

лук,

як

аєр,

схопив

із

перегнувся

тула взад,

до удару, й величавий, в блискучій силі м' язів та ока, верг метом стрілу.

Звірюка майнула раз, другий, між рідкий чагар яркою плямою киновару, коли ... рев, обридливий, видертий най

глибшим нетрям життя, подібний до зойку вип' яленої тятиви й гидкого виття пса, з міццю відбився об пні й догасав у жахливих переливах, ніби екстатичне ридання.

Аж тепер пси пішли як один назустріч загадці, проник ливий гавкіт сколихнув глушею до дна.

І князь гнав навпростець, на крилах дивного враження, аж

там,

де

під

цвітучим

корчем

тернини,

обернутий

грудьми до землі, ригав ясною як огонь кров'ю неправдо

подібний дивогляд. Тверді повісма довгої шерсті падали з низького, гранчастого чола та щелепів на безволосий

тулуб і ноги. Шкура на ньому, з червоною сіддю, була обпалена ніби

варі,

порозсідана

від сонця

стуж,

від старих та нових ран, порепана до сьомої шкаралущі як фінікове луб·я.

101

Пробіг, це була людина! Мигом оберну ли його горілиць, сперли об той корч дрібно розцвілий, а Димша, знавець ран, добув із рак вички масть добру, та ймився виривати з шиї потвори

княжу стрілу, зубчасту, пруживу, тонку ... Та опуклі кігті дивогляда легко й зловіще застукотіли об землю.

Він гиб.

То

князь

нерозумінні

зігнувся

над

печерником

і різко дунув йому в обличчя, що на ньому стигла остання ІЗ

СЛІЗ.

В чудному для себе почутті жалю і стиду, гострому, як найпалкіший гнів, він рокотів із непевним блиском сухих, як емаль, очей:

Хто ти?

За чим?

проповзуєш ліс ...

рвеш

Відкіль?

Чому ось німиною

із мойого тула стрілу нада

ремне?

Той відповів далеким дзвоном: я... Памва. .. а це... моє каяття ... - Хто? - іще щурився князь. Аж Якун із Володжі підійшов до нього: - Розбійник він,- бескидський колись шуліка, що біля престола пресвітера вбив. У скиті в Пітричу

разом із домашнім скотом казав себе пасти, обіт виповняв

перед богом ... Лісовим, видно, став волоцюгою. Тільки він це слово з уст, як Мстиславичем сколихнула висока хвиля, що заглядає в очі самому сонцю. Він зламав руки над вмираючим

тужив люто судорогою

грізних щок, голубим посвітом очей:

- Знаю я таке хотіння, знаю! Ним я ріс, ним держу в жменях мій пай! Памво, ти мені потрібний як спис! Чуєш? Перед тобою весілля моєї милості ! .. Звеличу тебе, над Дніпром - замість lнгвара ... А Памва стиг й обновлявся, сяйво покори розтопилося в

морщі

одичілих

брів,

угли

обличчя

стали

як

щит.

Сиза тінь, що йшла на пальцях поверху шумелиння, сіла жалібницею край його ніг.

102

Т о князь обернув голову убік, рвонув киреєю широко, аж злопотіла за ним, як рудий вихор, буревій,- і перший скочив у сідло.

Вперед!

скричав несамовито.

Тоді ж перекосив губи, мов від дошкульної нудьги, й виплював почерез плече кров серця, зневагу:

Розбійникам і колихалкам,- слава!

«ББ АКЬІ КОРКОДЬІЛ О ... » Вже з осені подавали в княжому соборі на золотому току

обіти

богу

богослужбами,

кутею,

милостинею

иісареві дари, розкішне шатро, сріБНІ миси й алебастро вий годинник пригадували себе,

ставили перед очі

час

удару на половчина: перший мороз, що зціпить воду на млаках та нетечі.

Здавалося, тільки недавно тому гостили в Галичі посли з Візантії й Мстиславич сидів проти них на престольному мозайкованому кріслі,

пишних

своїх

шатах,

так,

як

сидить він на свіжочеканеному княжому сріблі. Сухе, темне

обличчя

визирало

самітно й

чужо

з-під

шапки

із самоцвітним вінцем.

Він слухав із увагою, що говорив до нього червоний як лис, у золотих ланцюгах

паволоці

царгородський

протозебаст; туркусовий базілеос блистів ясно на посло

вому рамені. Сам князь дивився мовчки на гостроверхі дзьоби своїх сап'янців, шитих бронзовим дротом, і на жовту

поливу

долівки,

де

холіталися

тіні

замкових

модрин. Він снував саме думку, насмішкувату й таку далеку

від

послових

слів,

як

далеке

вухо

від

ока,

Добре,- він іще раз уволить волю грецькому побрдТИ мові, що носить царський жезл і золоте яблуко. Він поспішить знову на рятунок загроженій Візанті Ї, але не з любові до неї зітре в пил косооку мерзоту, жах степів,

половчина. Йому ж самому давно вже треба прочистити

103

собі

шлях

на

заторкнути

руське

княжої

море,

лучби

так, з

щоб

ніхто

не

чудовим

оцим

ЗЛlІвищем

посмів

рідних вод,- легенями держави.

Так, він дасть поміч, візьме славу, і своє зорудує діло! ... А малосніжна зима немов у цей рік не мала кігтів; згорнула Їх у м'якість соняшних опівднів, тишинкою лестилася,

ночами-зорями,

гей

любистком,

поїла

степ.

иього й ждали косоокі у своїх кочовищах з очеретини та дерні, від переяславського пограниччя, старих кара

ванних доріг, здовж поріччя Ворскли, Сули, Псла, Орелі і ще далі, де кінчилася держава й мережею могил розгорталося таємне Дике поле. Сколихнулися половецькі столиці, Шароканя, Сугрів й Асеня, засмі чені мер вою шатер, двокільними гарбами, киненими

вверх

дном

скривавленими

жертівниками

серед бруду опущених вулиць. ТОі'О й ждали косоокі! Доволі вже сушенини, хом'яків і воронячого стерва! Доволі саранчі, що звалилася на степ, не оставила ні стебла степового вівса та полинів! Крайня пора роздира ти жадібними руками курну чудову їду з добичних столів, до синіх губ, порепаних вітром, нес. ти в пугарах із хризо пасу важко пахливе, неначе таємним огнем нагріте вино, грузнути

немитими

ногами

ЗЛОТОГАав

царгородських

світлиць, стелити під голови ЛОllа жінок, чистих, як роса! І ось із лопотом грубо крашених прапорів, із возами та згрібними вежами на них, рушили з місця старі половець

кі коліна Тарголевичів, У лашевичів, Т оксобичів, Багу барсів, Колдечів, Урусів", Вони відправили мандрівну молитву, спомин пустині, І

воєнними

бойовим

возами,

заліззям,

під

високоверхими,

крик

ТИСЯЧІ

навантаженими

грудей

шугнули

півколом у степ.

Горе візантійській оріфлямі! Очманілі ВIІІ'ейкуванням, півнагі скотарі гнали вперед привчену

до

чвалу

бруднобоку

104

худобу,

кочову

силу

й хліб. За ними підскакували двоколісниці з вершниками на конях,- гарби з непосидющою глотою дітей та гомін ких

жінок,

що

запіллі,

як

круки,

чигатимуть

на

побіду, щоб обдирати ворожих мерців.

Плоскощокі патлаті діти билися між собою, мов вовче нята, часом блиснув ніж, то озлоблені мами зацитькували

Їх дико з загрозливим блиском зубів, вишарпували щораз то це, то те із зчепленої

кучугури до себе на коліна.

Роман! Роман! - жахали розкуйовджену, недорос лу юрбу, й вона прожогом стихала. А довкола свистали

малахаї,

пил,

дзвонили

ритий

із

тисячі

травою,

мідяних

шурготів

калатал,- степовий

сипко

поміж

безліч

волохатих ніг.

Бистрозора половецька розвіДI{а, притаєна за могилами ло чатівнях, висипувалася й собі та увихалася щосили

на спінених кониках між половецькі станиці. Чорних Клобуків, передніх Романових стеж, видзьобували опізнену,

загнану в байраки

Списи щораз

злодійську

купину та розносили її серед згарищ із мерви та і(ізяку.

За

Чорними

війська,

що

Клобуками, тягнулися

наємними,

різними

гуркотіли

дорогами,

княжі

пішки,

на

конях, возами й саньми,- з харчами та важкою збруєю.

Вони то попадали списами в рій закожушених машкар, то натрапляли

на

пустку,

хоч

половці

завжди

дихали

зовсім близько, мов тічня згонених собак.

Земля горіла під князевими ногами:

подратований,

що воліче із собою важкий табор, хотів найважніший

момент походу мати вже за собою. Скорий, мов стріла, він радо ходив полегку, без шатрів, без кітлів, сільським

прокормом,

у самого на ні ч сідло в

головах. Та це

було добре хіба в наскоках на J\итву або в дорозі на Т ятинець, на Дніпровий брід ... Все-таки, хоч і з велИl{ИМ табором, він чинив щоніч меткі засяги, щодень завдавав удари обабіч шляху. Уе

105

була єдина перепона грі в піжмурки: поворо.тові косооких

позад княжих військ, на старі місця. То хоч і вдалося декому з них перековзнутися крізь оцей над степом розгой даний невід, небагато вті •. ачів скріпляло знову половець

кі стаї, нанизані на степові караванні проходи. Більше Їх тікало до гнізд над чорноморським лиманам, у напрямі

Візантії. Минали дні, десяток днів без битви. Дарма лупали тверду землю тисячі капит, дарма військо йшла та Їхало

до ночі в повній зброї. Один саміСький тільки пустар п'ялив на нього свої мертві очі. ОДІЮГ0 ранку повітря стало салоне. Там, де обрій доторкав землі, протяжними відгуками клекатіла далина,

як клекотить море. низы оo над степом котилися руді хмари.

Сніговія з лиману! -

крикнув із руками при роті

нащу лений чеТОЕ.одець.

Пожежа!

заперечив

тисяцький

Христинич

правицею, закутаною в свинячу шкуру, підніс сталеву

навісу з-над очей:- Не далі, як учора, горіло тут поло вецьке становище! Князь стягнув тугіше коня: він дивився на Чорних Клобуків, що зупинялися великими тінями в снігових імлах, а таді підніс щось високо на кінці свойого копія, ніби голову, двигнену вгору за давге волосся.

Уе

був

половецький

бунчук,

великостаршинський,

з ремінними тароками й кінським хвостом верх ліски, оплетеної грубим срібним перетопом.

Мстиславич глянув пронизливо в посірілий степ, де переливався

протяжний

згук

далекого

моря,- пори

вистий ляск хвиль об мису господню ... У далині, між рідким

чагарником

із верболозів,

побачив він

широко

розлиті плями кінських і людських тіл, поламані списи, обгорілі

Все

те

гарби,

покинене

говорило

про

снігах

загадкову

гром.

106

яскраве

січу,

лахміття ...

вогонь

роз

- Ханські ватаги звели тут із СQБQЮ, п' яні кумисом, ПQрахунки! - закликав безпечно. ОСТРQМИРИЧ ждав знаку стати шатрами, QтаБQРИТИСЯ на ПQстіЙ.

Князь не спускав саме Qчей із стеПQВQГQ яструба, що. ХQтів було. QПУСТИТИСЯ на стерво. серед ПQжарини, та нараз із диким хаРКQТQМ ударив крилами і шугнув у безвісті.

Вперед! -

скрикнув знічев'я Мстиславич,-стяг

РQЗВИНИ!

скQчили кQжний під СВQЇ прапори: галичани піднесли ВИСQКQ

МQЛQдо.ГQ

чеРВQНИМИ

Архістратига

китягами

на

паВОЛQці,

вишитій

калини.

ЗЛОПQтіла й ВQЛИНЬ писаними ХQругвами, засурмили сурмачі, пQлки вдарили в КQні, Русь закричала під самі хмари.

А далечінь миттю Qжила; гай верБQЛQзів стрепенувся, ДИВQглядні їздці

доскочили сідел, мертві коні РВQНУЛИ

з місця і наче з-під землі ВQлохата

ПОЛQвецька

виросла та заслонила день

орда.

Гей мідь чеРВQне від вітрів, відбилося на дзеркалі щита тверде РQмаНQве Qбличчя. Він підірвався у сідлі, й перший кинув КQпіє,- РQзпочав бій.

Те, що вчинилося тепер, межувало зо. сновидінням. Військо. не мало. часу станути частинами,- тяжко. зБРQйні переплуталися із стрільцями, ліс грудей і копій піШQВ

перевеРТQМ, став дуба. Закрутилися ЖУЖМQМ РQзмиготані Qчі, ШИРQКQ КРИКQМ РQздерті

губи, блиск ратищ,

шум

стріл, ЧQрна КРQВ ран, збурянілий краєвид ...

Але, як води СХQДЯТЬСЯ вітками, так заблукані частини незабаРQМ приперли до. себе, й стало чоло. та два крила, князь

праворуч.

А ПОЛQвецькі полки перевалювалися з БQКУ на бік, з краю у край, як видумка пекла. І тільки в Qднім місці ЛЮДСЬКQГQ скупища БQЙQВИЙ роз гар стояв скований і не двигався далі.

Ніби азійський преСТQЛ, що. на НЬQМУ сплять байдужно в ликах QБРЯДQВИХ шат два Qднакові ШИРQКQусті БQжества,

107

так на СВОІХ конях-близнюках хан у фелоні верх І;ожуха навиворіт і

з паволоки

ханенко з топазовим лицем

підлі ток, обвішаний пок расами, неначе картина. Іх коні тупцювали повагом на місці, їздці ж виконували рівні, •

ераТИВНІ

•

вагування,

немов

вивчеНІ,

на

волос

по-

дібні до себе. Там бу ло демонське ядро тайфуну в його космічній силі. Навколо нього, немов проміння криваво го сонця, глотилися половецькі світочі, стіною щитів від городжені від бою.

Направив коня свойого на біг Шестикрилець:

миго

тить з-під панцира чорний злотоглав, і ввесь він чорний з голови до п'ят. Доглянули його русичі на лівому крилі, під хмари загримів бойовий оклик і пронісся як ураган.

Там били половців мов ціпами на кам'яному тоці, кров літала високо, хлюпотіла по міді й залізі.

Ой, січа ж це велика, годинонька люта! Як у п'янкій ігрі, пішо й рукопаш гнали на себе з обидвох боків непримиренні вороги, двічі й тричі хапа

лися за плечі в бляхах, за в'язи під навісами, вовтузи лися в

змагах скаженим

зусиллям, знову відскакували

геть аж до нової зажерливої снаги ...

Інші одчайдушно вдаряли на себе з коней та зіступали ся

грудьми

знову,

десятькратно

розполохах

верталися,- щит

подавалися

на

лівому

назад,

плечі,

копіє

й поводи в правій руці ...

середині

й половці

бойовиська

йшла

найпалкіша

бу ли горою, хоч все ще

розправа

падали купами на

себе одні й другі, косоокі й княжі люди. Де полково дець, де Семюн Одович ? Он-он скаче Улас Кмита з ране ним Одовичем в обіймах, щит його, ЯК сито, поколений стрілами,

з-під

дір

нагрудника

тече

спінена

кров ...

Женуть поза межі бою, за ними курява стріл ... А там котить світлим бахматом, мов смолоскип винесений

на

вітер,

молодий

Дорогосин,

кричить

на

своїх ... У божеськім пориві неправдоподібних сил, кінь жене як казкова краса, плює золоту сажу ... З-під копит

108

перед ним двічі встає й г.;}де жовтий ватажко Козел Сотанович, хитається ро",сі'іС:;::1, страхітна голова, закри вавлений рот ... Копіє маш карп зачіпає підборідний ре

мінь у Стославо~ого шолома, здирає шолом геть ... Юнак хиляється, як в ІОн, ловить його, миттю вдягає знову ...

Його копіє давно зламалося, воює

й він, гей би перцем,

топором.

Сонце знялося понад засніжений гай, обімліло ... А праве руське крило в лихий час подається, Й, захрип лий від погуків, Мстислаєич передає свій наглий оклик на останні кінці бойової лінії,- княжі полки двигають ся, копійники пруть, мечі бряжчать зойкливим дзвоном, кров

пливе

потоками

...

1\1стиславичеве тіло н;lє жагуче: його розпирають ізсередини нечувані потуги. Часом він стогне й кусає порепані уста,- сухов' язі рамена закинув томливо взад, випняв

живіт

помагає

перемозі,

як

мати

доньці,

що

родить.

І та

ось захитався розпучливим

осередок

обсувом

орди,

упав

під

богохульна сила, ноги

русичам,

що

ввертілися в нього, вперли його самого в себе, аж затріща

ло, 'мов від гірського грому. Лягають, як лан, Тарголеви чі, У лашевичі, Т оксобичі, У руси,- упав від удатної Мончукової стріли Аклан Колдеч, рудочубий левчук Половеuької землі ...

А то";:і, глянь! Його месник вишарпнув із натовпу свою

широкороту

плоску,

як

обсмалений

корж,

личину

варвара, у якій немов зовсім не було очей ... Страхіття захарчало каменем

на

дико, миг

націлилося,

мов

бісенник,

заклякло

...

ие Анталупа, півбог степів, із прищуленим, зубатим посміхом він кидає топір у Мончука, та прошитий наскрізь Олуєвим копієм, паде як сніп. Не сам, не сам! Об нього заплелася руками любка-половчанка в борсучому прилоб

нику,

Біякоба...

розхристанім

З-поза

кожусі

брудної

зо

пазухи

109

срібними

вона

кільцями,

видерла

ось

розкричане немовля й із погордою кинула його на руські

мечі,- обняла Анталупу ... Коні полетіли по них обидвоїх. Здається, вечоріє?

Княжий меч, піднесений високо, говорить замість слів, бо захриплі груди не можуть уже добути голосу.

Ринули з черги запасні чети, пробилися верхом вражих кінських хребтів, змісили в червоиу сип усе по дорозі, стали окрилювати половецькі плечі.

Хан із ханенком танцювали заодно на своїм місці, проміж тупі маянни великих голов. Приворожували свої полки не вгавати в борні ні на хвилину. Снилися Їм дракони в золоті, шуми райської ріки.

Іх

глековаті,

БУР0-Брунатні

обличчя,

кажановухі,

не проронювали ні тіні враження, як справжнє ядро тай фуну-жаховиська, тривав

... У його

то

азійський

престол

тіні

щитів

крайній нетерплячці князь скочив із коня, довірив чурі

воював

пішки

так

довго,

аж

рясний

піт

стікав із його чола й жолобив рису до почорнілих губ.

IJlОСЬ там говорив до нього Младен Караман із Загреба, дружинник, але він не чув. Збоку летів на них навалис тий, горлатий, оброслий червоною щеттю Чюгай, Багубарс, витріщився як сова, розняв косий рот ... Грянув іззаду Никита Колодяжець, двоїться, троїться, б'є, коле, січе ... Меч пішов на дрізки, то він рванув з-під сідла обосічну сокиру ... Багубарсів кінь із проколеним черевом ЗВ'Ilлився як гора, накрив свойого їздця з головою.

Доскочив теж і собі наглий У ліб із Росохача, заїхав позад князя, пустив ременем залізну кулю в чоло жовто

му стяговикові, Тотурові з Урусів. А тоді з реготом під

сік прапор, здер чілку, у крові волік паволоку зТотуром посполу.

Над степом клався перший сумерк, переснутий блі дим, знеможеним сонцем. Божевільний вереск насилився, немов від пекольної принуки. Ішов бій за головний поло-

110

вецький прапор у руках довгого Елмута з білкатими очима, і здавалося, кривавий герць тільки що розпочався.

Але князь твердо знав, що січа вже на схилку, як

день. Тому він дав знак копійникам кінчити бій, а сам скочив знову на коня і слідкував, як звяг ливо тріщить на

своїм порубанім держаку в Елмутових ручищах, подертий у шкамаття, ярко крашений прапор.

Тільки тепер Мстиславич подумав мимохіть про доби чу собі й дружині, про сайгат - пригісне князям. Коли на

весілля

печуть

вола,

сусідам,

що

тужно

ковтають

ласу пару, шлеться завжди дещицю з повноти святкового достатку.

Все-таки, поху ділий дивно, з запалими від жадоби щелепами, князь до самого останку днвився мов супі й

з-під розпалених повік, як його стяги держаться, і тоді в один раз уп' ялив очі горою, підзорив для

своєї

стріли

довгождану

вузькою смужкою

між

промежину...

простацькими

Вона

щитами

світила там,

де

глотилися світочі половецьких родів, стіною байдужності відгороджені від бою.

Прожогом витягнув Мстиславич перед себе кривий чорний лук, весело напряг його, приклав стрілу до тятиви,- й пустив фуркотом прут червоноперий у ліве око ханенкове, в чорну риску під його чолом, стисненим у святий ремінь з амулетом.

Чорна коса смужка в прогалині між щитами стала доразу червоним розваленим п'ятном, відслонила ліве око ханенкове, де кипіла смертельна рана.

Дорогу другій стрілі! Той, що тулить в обіймах мерця, кажановухий хан на черзі!

Заграв крик під саме небо,

не крик, вовче виття

степове, зойк, мов сама отрута, невгамовний плач, що в ньому роздирала груди і безтямно рвала волосся стара половецька

Аж

слава.

тепер

легка

княжа

кіннота

пішла

наперед,

вона знала своє діло, докінчувала бій самими мечами.

111

Полки розпускалися, як сіЛІ> у воді, з наступу ставала погоня,

що схоплювала

бранців,

ловила

коні,

збирала

добич, вежі з ціннощами, зброю та челядь.

Місце,

де

стояв

за ним видніли стоптана

рокита

азійський

престол,

стало

примара ми сіро розгоіідані

пусте,

верболози,

...

У пориві бурхливих радощів князь торкнув острогою свойого плетені

вітрі.

коня,- буйногрива

голова

коси в золотих брязкачах

тварини

дрібно

поплили велично на

Гра була скінчена. Так,- вождь знав уже, що

завтра, недільним спітанком, приволічуть до нього З не далекого десь запілля й кинуть йому до ніг юрбу молодих половчанок

Їх

смугнастих

рантухах

над

жовтим,

як

охра, розпаченим обличчям. І знав, що ревітиме під небо таврована худоба, плакатимуть від голоду, немов навіже

ні, півголі діти, а половецька зброя ляже звалом перед

його шовковим шатром.

Уже завтра він, Шестикрилець, у справедливій горди ні паюватиме золото, невільників, табуни й бойове добро!

сониЕ В ГАЛИЧІ У кожному серці розкинулася горілиць утома. Не так утома, як вечірня насолода ясним днем, величавим, обнов

ляючим пережиттям. Гомін дзвонів, грюкіт колісся, по гейкування виснаженого степовим вітром юнацтва,

рев

добичних стад, дикий клекіт половецької череди, гнаної вперед витязів ударами копія, стихійна радість товпи, схвильоваиої шипотом незрівнянного враження, дурма

ном хвилини, розколихували Галич від досвіта аж по вечір, зелений, як емалія, ввесь в іскрах, піснях і росах ...

Там, де дугою обгинаються

бори, повз княжий замок,

двічі обведений заборолом, із трьох сторін захищений

водами Лук ви, плигали якраз останні сотні дружинників на баских конях, серед блиску дорогих пок рас у чорняві

112

списів,

що хвилювали,

Непорушні

постаті

ніби

очерет

вартових

завивному вітрі.

з правицею на рогатині

виростали над стінами, як залізні відливи,- вони стріча ли побідників щонайбільшою войовницькою шаною: мов

у крицю закутим, гордовитим мовчанням. Зате ж ціле ізгір'я аж під глибінь ровів, Бабин торг, ще й перед містя, доки сягало око, обліпило чорнолюддя пасмужно жовтим китягом, ніби рій бджіл липову гілляку.

Гамір ішов, немовби зморений уже і стишений у собі; один по однім ущухли дзвони,

ІЗ

собору

святого

ще тільки благовісник

Пантелеймона

розсипував

куриво

натхненного поклику, та і його пісня в якійсь хвилині

заламалася у свойому пориві і замовкла самотою.

Нахилилася сутінь, повіяло тихим леготом,

із бурі

красок остався тільки сивий пил, що не хотів опасти на лиснючі води потоків іпростерся плахтою над осоками

великої поріччини.

lJle високий,

проникливий

рудавин приспаних лота чем

на

ніч

босоногого

крик

, кудою

просторів,

від

плем я смердє погнало

половчина,- ще

шум

відпливаючої

метушні вздовж вулиць та площ Галича, й над прегарною долиною

розсунулася

знемога

...

Князь Роман у гридні своїй сів,- лицарський пояс на долівці

валяється, обіч фрязький меч із зловіщою

смугою,

рожевим

вогнем

на

смертоносному

заломі

вістря. Закурена кирея й нагрудник із мідяних виток жбурнені через ослін.

На стільному кріслі широко розкинувся Мстиславич. Емблема самодержця, круг із золотої бляхи, протятий наскіс трираменним хрестом, блимає блідо над чорним

чубом Шестикрильця. Стопи в понівечених копитцях, зшитих витягнув

на на

підошві долівці,

бронзовим геи

би

дротом, ЛІСІ

недбайливо

проти

димного

багаття.

Він тільки що віднаходив себе увідривчастому стукоті над бровами, у відщепках бойових звидінь, УСТОЯЗИКОМУ

113

гомоні пережитого. Розколихані на непроглядних просто рах думки носив бурхливий пал побідника, хоч сварка

з Рюриком по дорозі з походу, стара зарва за жінчине придане, коштувала сили

й не давала забути про себе.

у страхітному душевному двобою на квітчастих канів ських горах він, правда, вийшов переможцем: велів тестя постригти силою та заперти в монастир, у лісову пастку,

де крізь граніт келій капотять сонливі сльози вічних джереловищ, а на дверях неперекупний воротар: само-

держцеве ім' я. Так,- віднятий

. собі

Торчеськ,

Канів,

Трипілля,

Корсунь, Богуслав, він заплатив двічі твердим ударом:

княгиню, що виїхала в Київ стрічати його хвалу, мало не в самій сорочці велів гнати батькові під поріг і ще далі,

чернечий

затвір,

глухе

дупло пущі,

де

з-під

кропив і блекоту позіхають челюсті підземного храму.

До смерті бути їй там, обсміяній, окраденій із шовкових кіс, із спілих утіх жіночого літа! Він обтряс ховзку дрож: із перської хусти, простеленої на ставнику зо сві чами, знову нахлинув спомин ... ':( сутін ках

минулого

князь

віднайшов

лагідно

схиле

плече

Рюриківни, звабливу лінію шиї під рісками голубого завою, вухо з рум' яним світ лом від потрійних рубінових терез. Бачив її із-за стулених пальців над бровами, як загорнена

месними

в темінь

чернечих

риз,

устами,

накликує

на

струнка,

нього

соколоока,

хмару

ефіопів

із крилами лилика, втуленими цупко під волохаті раме

на ... із

Як

шепоче

по дебрях

червонокопитими

стрибає

круг

дияволами

монастирських

або

стін

зойком-перелетою

по черездорожжах разом і з вітром, що свище

в її пахучім волоссі ...

О, як дратувала його непереможна влада Таємного над ним, насильником!

Пісок котився з однієї чаші в другу, бояри стояли в шанобі біля дверей, в дорогих плащах, ясних ковпаках, а все князеві думці.

114

- Молі поїдають одежу, людину ж жур6а,- говорнв до сусіди, догадливо звівши брови, господар на П' ятиБQ.. рах, по третій раз удовий. Ігор Молибожич. У цю мить долетів із хоромів стишений голос волода ревої доньки, розлучниці Федори. Стелила словами, як раннім теплом по лані, ще й смугою ярої свічі, що ЇЇ заслонювала

витяті,

перед

голова

продувом:

відхилена

взад

уста

вагою

червоне

кіс,

сердечко

звитих

під

жіноцьким наголовником у мереживах.

Оповідала комусь-то обіч: Я в мами як квітка собі гойдалася, а тепер молодості

MO€Ї ніде не видно ...

Зашуміла на порозі ЇЇ рутьмяна камка, зацоркотіла силянка на шиї з темною впадинкою: княгиня з покло

ном розсвічувала нічну лампу іконам. Уе була дяка за поворот

оцього

достойного.

грозовитого

мовчана,

роз

киненого мов у лісі перед димним багаттям.

А тоді схилилася низько перед ним, задуманим злові ще. й навколішках, як слід доньці, стала розмотувати ремені його важкого походного взуття, зручно вдягала на

батькові стопи чисті, м'які шкурянці. За княгинею, як тінь за сонцем, майнув по гридні стрункий Ізбийгнів, молодший син Путяти З Пол кинь.

- Не звелите чого, отче, заки відійду? - сказала. А подумала інше: відійшла б, ради матері, себеl Бо хіба добре сталося, що батько прогнав із краю ЇЇ меткого, хоч і зависного чоловіка, ЇЇ ж самій велів зостатися із собою, перечеркнув ЇЇ молоде життя, щоб не

вчинено з неї закладниці проти нього? Так, вона відій шла б без вороття! Тільки, хто тоді вітатиме батька володаря з дороги? Хто спалить світло Богу? Витязькі ноги обми€ в цілющім зіллі, обвине льняними онучами,

постелить білу доріжку перед ложем?

Тужливі, ласі, люті очі поплелися за скипетром ЇЇ краси. Якийсь завидько з ГНІВНОЮ застановою пошепки

115

притакнув тій поранній вроді словами, ІЦ() ІХ давно вже обносили

чередарі

поміж

медульку

чорнобривець:

у 80ЛИНОЧКИ коса з золотого волоса, Uілнй бір освітила ...

Ізбийгнів із Полкинь глянув довкола, як сонний, але від щастя не сказав ні слова.

Рухом руки відповів Мстиславич : не хоче ні чого від неї,

полохливої,

як

крапчате

сонечко,

що

покладене

на долоні вдає смерть. Йому інакше треба облегшити неспокійне серце: стоптати когось, що високо носить голо ву й за столом сідає праворуч.

Покличте Дарослава! Зашепотіли страхливо, перед рундуком знявся бистрий тупіт, Навойко з Васютина погнав стрімголов. Он-он,

кінь із прозорими вушками летить по круглому схиллі дороги, ніби змій у лопоті хрящоватих крил ...

А глибінь неба визорювалася сліпуче, між гіллям, в орі шині, соловій перечіткував любовне намисто

та понад

пісню його туги стелився зойкливий лемент невільників:

О, Азгулуй!

Ц!о це за гамір, тивуне? Уе, господине мі й, Добриня загнав твоїх половчан на старе кладовище. Дарма що самі вельможі, сваряться над ватрою, як чорні люди. Один тільки старцун-добряга

між ними, Анбал, таревської княгині пістун ...

Князь

лопот ливо

двигнувся

із

місця,

добув

із-за

пазухи звиток пергамену, обвішаний печатками з зеленої живиці, поклав його край стола й НilКРИВ бламом своєї

шапки. Позіхнув хижою зубів і з силою підтягнув угору гранчасте вікно, три рази по три шибки.

Огнище, що горіло у віддалі, ніби кривавий маяк на тлі нічного краєвиду, з яскравою виразністю окреслювало

майдан, колишнє кладовище, з лагідними горбами, витяг неними

попри

себе,

не

то

піщані

надми,

висипані

фуфелицею, не то хвилі, заСТИГЛІ серед в'юнкого бігу ...

116

Видно

було,

у курному

як

попалі

грає

іскрами

ватри

смоляне

пруття,

сновигають степові

хижаки

як у

жовтих, мов шафран, опанчах, накинених на брудне тіло, в

подертих

ремінних

постолах,

обсмиканих

тороках,

що теліпалися за Їх ногами, як гаддя ... З-під гостроверхих

шапок нависали на схопані вглиб очі бродників пасмуги

твердого, ніби щеть, волосся, з-над тонких, кровожадних губ

спускалися

додолу

рідкі

руді

вуса,

рухливі,

як

у бестій.

Дехто

сидів

задушливому

мовчанні,

руки

вкруг

колін, два спорили від горя, готові до бійки,- інший байдужно вишкрябував скіпкою останки вечірньої каші

з розгойданого над приском казана ...

Осторонь них повзла навколішках молода половецька дівчина, блискуча, як місяць, в уплітках, мов течійки крові. Нагі, стрункі руки її м' ялися У такому нестерпному стражданні, аж уся вона, мов живий бурштин, перегина лася страсно, люто, під цвяханням жахливої розпуки, ніби в димах й огні нашіптувала щось самими рухами мстивим ідолам степу, гуляйполя ...

Анбал, загорнений з головою у смугасте веретище, як хозар у день свята, раз у раз клав безпомічну руку на плече

дівчини,

воно

здригувалося

під

нею,

хистке,

як трепета. Роздертий рукав згрібної сорочки звисав із-під тугого парчевого каптана з дивовижно розшитими на малих грудях бичачими головами, знаком таревських

княжат і, коли вона валялася в отих ханських шатах серед

пилу й роси, серце Анбала щеміло жалістю без сліз, як серце собаки.

того іноді

О Азгулуй! - ридала половчанка проти неба, зали сріблом і тишею зір. З-під сорочки мелькали її

темні,

сестриним,

як

бронз,

спільнотою,

груди

півдитини,

чарівною та болючою,

чимось повіяло

на Федору. - ие Чіта, таревського КОЛІна княгиня, Радогостова, із Дзвиняча, бранка,- пояснив з-поза її плечей, як

117

тінь за сонцем, Ізбийгні Путята.-Брат Чіти, Азгулуй, сьогодні від Радогостового меча смерті пожив. В очереті ззаду на тисяцького наскочив і за горло ... Полчні люди надбігли, перемогли ... Про неї ж річ пішла ...

Усміх як за серпанками, Федорин ... Довгий погляд замість мови, погляд на бранку, що доручував Ізбийгніво ві пильне діло, таємне, благав і дякував сафіром очей, червоним

сердечком

уст

...

А Чіта, ніби чужинна птаха, готова пурхнути, станула одноніж,

наслухувала

сторожко

хвилину

одну,

другу,

вся в брунатних і мідяних тінях ...

Роса падала на добичне добро, звалене купою перед

вікнами, світлом

довгих,

як

виблискували

не видана,

церковні

вежі,

тінях

тонковолосі

панікадила,

модрини.

футра,

ханські

Вогким

зброя, ризи

ніде прах

розбитих половецьких поколінь. Знамена цих могутніх недавно родів пишалися тепер у місячному сяйві грамотною хвалою варварського

шовком краски індиго,

без

орнаменту, облинялим

розтопленим у сріблі,

за яким

степовики кралися під Уаргород або злітали галиччю

на каравани греків серед степів Поросся. - Вели сховати добич у прибік, тивуне! - дбайливо розпорядив князь.- Роса припаде зброю! А цю он криву ножаку

держаком

елефантині

повісиш

над

моїм

ложем про потребу, ге ... ге ... про хвилину гожу! .. Він дивився просто в лице боярам і сміявся широкими вигуками,

як

той

вихор

полонинський

Вчинилося зябно вкруг нього ... Але... шум у дверях: намісник, в

дорогих

плащах,

парчевих

над

безоднею.

Дарослав.

ковпаках,

все

Бояри князеві

думці, раді б на розтіч. Попід налавники, по вуглах, приспаних

тьмою,

пантрує

щось

несамовите.

Назустріч князеві в земному поклоні подався намісник Галича. Світло мав ізбоку, то з усього обличчя видно було лише чорні глибини очей, відмічені трикутниками.

Губи, оживлені наляканим усміхом, теж пірнули в тінь.

118

За це зухвало розблисли вилиці й подане вперед під боріддя.

Намісник дожидав першого слова володаря. Коли ж усе кругом заков'язло, ніби в осінню стужу, він зібрався в собі, спер потемнілу руку на мечі, і проворно став він

виводити підлесливу річ. Радів, що Галич вітав ось у величі й славі свойого вибранця, дбайливого керманича

держави, ЇЇ щит, силу богодану. Дякував від імені міста й землі за сяйво могутності, що ним витязь укрив ім' я свойого народу, за чини, про які йде гордий гомін у все

чуйній Пісні. Крізь дими мирри, що кучерявилися над словами боярина, князь уп'ялив у нього свої студені очі з кривим посміхом.

Рюрикові, київському, за те, що колись поставив

сті,.ку у Видубицькому монастирі, ли! - кинув зловіще.

довго хвалу співа

Дарослав зам' явся, але зараз же пірнув наново в не роз'яснену нічим глибінь душі володаря. Звів свою мову до власної відданості династії, згадав обходом свої

жертви, не будь-які ... Поміж його збентежені слова вплі тав свій спів цвіркун, веселий поселянин терему.

- Прихилля, кажеш, боярине? Ге-ге! Твоє до мене прихилля! - мов списом штовхнув його в груди ярий, аж хрипкий визов Мстиславича.- Ти б радий, щоб я, як переяславські

князі, сидів

на оцьому столі

від ранку

до обіду, ти б радий ...

Не докінчив, ухопив із-під шапки хартію з зеленими печатьми, з силою жбурнув нею в лице бояринові і під жмурком, як пард, став розглядати оголомшену, зібгану

постать проти себе ... Жорстокі тіні шмигали по княжому чолі, жорстоко палилися очі ... Одним кутом спечених вихрами погорди

губ

володаря

сковзнувся

СМіХ

безконечної

...

Скакун, раб твій, місто Ольговичам, мені це письмо

приніс ...

119

Звернувся до лисого думця із сивими жмутками по плечу:

Тивуне,

три

гривни,

ціну раба,

виплати

наміс

никові й- удові!

Він відвернувся зневажливо й із грюкотом сів на ослін. А Дарослав, прикований до місця дивною задумою, мовби вперше помі чав суворість князевих черт: потемні ле від буряної жаги обличчя, дикі голубі очі, ніс високий

та рівний, вус тонкий як брова.

якусь мить намісник

рвонув застіжкою сорочки,

як чоловік, що душиться, хотів звалитися з ніг, але його піддержали,- так безучасно, як придержується мерця,

заки вкриють його звеРТКО~1 паполоми. Потім вивели окаянного в хороми, не далі. Там став він товкти собою як лилик, із однієї стіни об другу ...

Кінь, оставлений собі, ніс намісника крутіжжю ву лиць поглухлих, ніби старий сад опівночі, минув із лопо

том дім Олексія Ангела, без вікон до дороги, як кедровий некрополь, пролітав попри заквітчані чорними мальвами

міщанські хати й зубчасті

частоколи укріплених бояр

ських хуторів. На стіні його власного чорнодубового дво ра майнув у непевному світлі місяця напис, виритий у камені, як повість про річ, що вмерла:

- А се-дворь Дар-славль--у дни госп-д-на царя роуськ-го-РомаНа. За двором бігли монастирські стіни, кладовища, кинені до ніг старим цеРІшам, з глибоко втоптаними вниз сходами, де, як рубін над дверми притворів, горіло мале ньке оливне світельце ...

Дарослав держав у руках поводи, але не знав про це. Він минався від проймаючого враження: у просторі, зав жди однаковім, гнали за ним сторожкі людські тіні, і

він чув Їх по прискові здовж пліч, по смертельній тузі Пlвживого

серця.

120

Йому хотілося кричати з гидоти дикою голосьбою до ніг Чорнобога, господаря челюстей та пущі, щоб кинув на шлЯХ цей скельне урвище, дебру непрохідну, або спотво рені

померком верби пустив ті 'Інею з припон під ноги

Невблаганному ... - Три гривни, ціна раба! .. Він

кинув собою горілиць від громового спогаду й

невТІШНО

...

заридав

у розмайрані

дих

й ласкавці,

простелилося

пусте

в росяних травках моло

Дністрове

побережжя.

Си

зим куривом сповенилася ріка, жовті острови пісків і ви

лискливе, застигле плесо. Чутно було, як під урвищем щось

шурхотить,

жвякає,

булькоче,

зовсім ніби ніччю

між нерест і слиж жирують щуки-ненаситці.

Кінь порекав подратовано в завалищах надрічної імли, на лобі і шиї тварини слабо блимав піт. Боярин скочив на

муріг,

серед на

пішов

застанови

хвилину

й,

мов

обіч

коня,

потім

пр~ворожений,

зупинився

закрутився

шляху.

Перуне,

серцевидче ... -

пролепетав

глухо.

Він

схилив голову на плече, як серед сновидіння, і хмільний із зачудування та втоми, розкошланий, з очима, вбитими в глиб черепа, йшов кудись, ішов,- людські тіні за ним ...

Крок, що за ним пірнув у порожнечу, ніби вихром епохитнув черемхою, що виросла над стрімким узбіччям.

Від удару вона подалася половиною віття, ще й корінням, насильно виколупаним із землі, й повисла над трепетли

вим плюскотом внизу, над Дарославовим криком, роз ДЗВОllеним

широко

...

ЛИСИUІ БРЕШУТЬ ... ие було на розсвіті,- ріка внизу й досі блистіла голу бими зорями. Вітер піддував срібні бриджі, аж надлива лися з русла на муріг, човна й СІТІ.

121

На останньому з ланцюга гір стрімкому виступні, обрубаному просто в ріку, сам чк гора, у хмарах, сутенів

замок, срібний від роси, від води й зір. Чорними круг ловинами бігли довкола лячні потрійні вали, в глибині, сон золотобанних церков.

Замерехтіли в горішній замковій гридні мальовані кахлі стін, полив' яна стеля з сірими смугами від чаду вчорашніх свіч, що його змиють незабаром як пил із дзер

кала. Спалахнули розписані на оцих стінах вишневі кола з ільчатими гілочками,

з подобою хризми,

заплетеної

туди, як щит проти темних сил. ХQЛОДНИЙ посвіт обмітив різьбу скринь і лавиць білошитим рубцем. Блимнула приспаними самоцвітами край кедрового ложа похідна

ікона з Одигітрі€ю. Рішучим порухом І<НЯЗЬ відкинув соболине накривало, встав.

Під яблунею, проти зелених замкових віконниць, що Їх він штовхнув широко, стояла навколішках садівникова

помі чниця Шума й заслонювала обличчя обидвома рука ми. Приносила яблуні досвітню молитву? Довірювала свій сум, лиху пригоду, дереву, що не зрадить? Чула, може, як у леготі жалу€ться, що йому на Різдво не дали куті, на Маланки з піснею не обтанцювали?

Ні, це тільки гілками бігла ласиця, свята живина, ру кавичка з божої руки, ще в білій, запізненій шубці, зимо вій, і дівчина з побожним трепетом піднесла стулені

пальці понад очі ... Горе тому, хто дивиться на женихливу Перу нову твар, на ласицю, поки ЇЇ шубка не почервоні€ серед жару весняних ночей таємних! Князь став митися у завжди приготовлені й мосяжній чаші , -

задумі чесав на проді л однаково ще чорний чупер,

відкинений взад і поза вухо. Одягав довгий до колін, з бобровим обшиттям парчевий каптан медової краски, тканий в дубове листя: замаяли у вузьких рукавах темні, наглі руки.

Пом.іж ранкову су€тню Мстиславич проносив, бува, знічев я якесь одно, друге гомінке слово, як камінь, із си-

122

лою викинений з душевних глибин. Пристрасні наголоси цих закликів мали у собі жар псалмів, повагу самітньої

відправи.

Князь

розмовляв

оце

своїм

звича€м,

€ди

ним, з богом своїх батьків.

Він був радий, коли вставали в замку раньше нього, тому. з, удовіллям слухав, як зо склепів викочували на ПОДВІР я

кружала

воску,

що

них

вечором

настром

люватимуть жовті свічі у мистецьки здоблені світильни

ки, і як Вовда-зернотерка молола збіжжя на жорнах. Під ношено для когось зводний міст, із рявкотом забігали у своїй кошарі ловецькі пси, ці з навислими повіками, ря бими, мов від ужару ...

Чи не Михно Богаревич, новий галицький намісник, поспішав оце в тереми з виконаним для недалекого по ходу обчисленням харчів у складницях, кількості вироб леної, готової зброї, стану стаднини, одежі й возів~

Із

спальної

тераси видно

було сторожку пристань

і засипану світлами ремісничу, міську дільницю. Трива ли вже при своїй роботі сідельники, що з ясних шкір з допомогою ковалів міді і срібла, іноді золота, творили сідла-клейноди

предмет лицарської гордості, оспівува

ний летописцями.

Напевно, вже й ткачі робили свої славутні повстини для вітрил, з цими відомими за границями зубчастими

рубцями, охоронним знаком, що кидався у вічі на всіх торгах

чужини.

Десь там

метальники

гартували

крицю

коши,

що

зброїтимуть руки войовників, а ковалі заліза, відлива чі дзвонів, каменярі, що переробляли на прикраси для

церков малиновий шифер із Овруча, тульники, лучники, гончарі гомоном свойого знадіб' я, радісним почуттям потрібності рідній спільноті, наповняли добробутні свої хати з голубниками на дахах.

А там, як око сягне, простелилося безліч оборонних боярських

хуторів

між

сади

веселі

струмки,

здвиг

укріплених монастирів продовж Спаського й Болшівсько-

123

го шляху, серед ясноти золотих бань ліс соборів, що Їм

у величі різьб, у багатстві ікон не було рівні ... Хіба світо ходи не СТ'lI3ИЛИ понад Галич тільки lЖаргород і Київ? Так, великі осередки суходолу не в міру були Галичеві з його І<раєвидною красою й чарівним будівельним висловом ...

Рожевів день: ген під обрієм важко повзли на узгір'ях довкруги міста ватаги сірих людей, lIолонена литва, що оце

орала сохами

підгалицькі

горби,

зодягнена

сірі

чуги, на тлі сірих хмар, розстелених там низько над зем лею.

Князь лихо прнкусив губи,- пригадав, як оця ж литва кричала оноді за його колесницсю, коли Їхав між поля, на

лови:

Худо дієш, Романе, ЛИТБОЮ ореш! Хіба розуміли оці темні люди, що він хотів навчити їх, лісови:,ів, обробляти землю? Хіба вони воліли свій

давній хліб із кори, хмизу та голодової нетлі, маlJ.JСНИЙ

медом диких джмелів? Але - двері настяж, продув ЗЛОПОТІВ дверми. Хтось, попереджуваний гридню

до

ніг

міцним князя

стукотом

дрючка,

похилилася

рвучко

увійшов

закурена,

знівечена дорогою, простоволоса постать ...

- Я, чернець Макарій ... Лихі вісті для вас, господине княже!- закликав негаданий гіст::, у рясі ченця, підніс проти князя шарпане страхом обличчя.- В день похо ронів видубицького ігумена, під Благовіщення, князь Рюрик утік на волю! - Між вістями, що Їх доручив вам для мене київський намісник,- високо підніс брови князь,- є, певно, й ця,

що Ірпень забезпечений нарешті перед щорічною повін ню мурованими берегами? Питання було таке неждане й дивне, аж чернець повто рив рваним голосом, розгублений і кволий:

- Князь Рюрик ... господине ... Тоді Мстиславич із лукавою іскрою в оці, невідгада ний як ніч:

124

Сподіюся,- повторив із упором,- що цей небез

печний для селян Ірпень ... І, з очевидною уже нудьгою:

Йдіть у пекарні, спочивайте!

Він обернув до ченця струнке своє плече,- недоступ ний і грізний, як завжди, впер звичним порухом долоню у бедро й, немов уперше бачив Їх бойову силу, вітав у щоранніх

гордощах

галицькі

твердині,

націлені

всі

сторони світу, мов чотири сонця: святий Пантелеймон, Викторів, Пітрич, Сокіл.

Важко було цього року діждатися весни,- вона за барилася за фіалковими морями, на засипаних червони

ми стойками побережжях ... Неспокійні дні, без надії

на утечу,

так дошкулили

Рюрикові, насилу постриженому ченцеві видубицького скиту, що хотілося іноді вити вовком із розпуки. Вдень і

вніч

молебні,

опівночі

всеночне,

акафісти угодникам

і святцям, пости на одній лободі обеззброювали старого

бунтаря. О, як палко ждав він весни, ладен чкурнути без сліду в ліси, перетривати скільки хоч на дичині

яго

дах! у скупих годинах сну Рюрикові марилося, бува, що тікає у Суздаль, до сім'ї, й він будився, шарпаний нечува ним враженням. А дійсність насміхалася зРюрикової жаги, спершу розливні, осінні болота, далі ж завальні,

в морозах, снігові кучугури ... Й ніякого чуда, ні від пта хів, що летіли над скитом, ні від людей, що минали його.

В'язня пильнуваJlИ-ВСЮДИ йшло за ним сторожке, збірне око. А ліс довкола толочився так густо і стріляв верхів' ям так високо, аж ріка відверталася та в розполо

хах тікала

навмання.

Тоді

видно бу ло Видубицький

старокняжий монастир: його тонкі цегли, споювані гру бою

верствою

рожевого

цементу-заправи,

були

темна плахта, відбита на Дніпровському сріблі.

125

немов

Довкруги скиту, ОДНИМ боком над крутіжжю ріки, сутенів мур, наїжений заліззям, як стійковий, сповитий

У броню з головою. Снилась йому, може, половецька тіч ня, ватаги Боголюбського, кривава зрада, й він збирав у жмені свою хижу, дрі мучу, всю в пазурах силу? Проте, певно, не було б дуже важко втекти в'язневі з його тюрми першою хмарною ніччю, коли б поміч ззовні.

Ії не було, і Рюрик метався в затворі, як у вовчих залі зах

...

Нащадок київських святих князів, що давно змінив кров і душу через подружі відхили Мономаховичів на північ, він являвся і

від примусу й від нудьги позаду

ченців у скитській церкві, ще Всеволожій,- та жмурився ненависно на

гамір

побожних

напівів та сонце з-поза

яскравих шиб.

Запаленими від безсонниці очима він позирав криво на хід богослужби і на плече ігумена, накрите полотня ним фелоном, барвленим у християнські символи домаш нім красилом .

... Хтось довго бажав того, що сталося, вістрям невид ного

меча

не

від

сьогодні

проколював

вороже

серце.

Хтось довго і зловіщо націлював волю, наче стрілу до мстивого ударуl На пізній провесні, коли південно-схід ний вітер, залюблений у своїй легкості й красі, шепотів садам обітниці на причуд, смерть постигла ігумена нагло на порозі святині.

Поки покладено тіло духовника в нішу перед входом до скитських печер, усі справи монастиря відвернули з си

лою свій біг. Серед світел і розсипаної пахливої сушенини заупокійна пісня не вгавала, як колискова пісня матері.

Послушники й брати збивали з поспіхом тертиці для лоді на той бік, для домовини, шили смертне одіння й випікали хліби для парастасу та похоронні коржі для старців ...

Усе чернече життя скупилося доокола смерті, і Рюрик рішився в одну мить.

126

Передусім ухопив він із пекарень кріпкий ніж, зачер нув із міхів дещо хліба й поніс усе те завите полою у цер

ков, під хори. Стояв там, п' янливо схвильований, а вітер гонив його серцем, як пустим роздоріжжям.

Аж згодом із темряви винирнула теж темна, як у всіх старих церквах, нава, і князь побачив чиєсь верхнє одін

ня, мантію художника, яку ввели в звичай інтарсіатори

з Сієнни й золотарі з фландрі йського Бругге. Вона лежа ла, перекинена через облавок крилоса: це був безрукав ник у вишневому оксамиті

й плоска, як таріль, шапка

зо жмутом дорогого пір'я. Рюрик, що був войовником та не був лицарем, як стій зняв із облавка чужу одіж і

в притворі

рвучко вбрав

ЇЇ. Вернувся ще раз, захопив ніж, та рух у церкві збенте жив його, й він оставив хліб. Ніким не задержаний, чорний князь вибіг прожогом на обістя, а там до воріт, вбитих у мур, такий грубий, що вміщував келію воротаря.

В останній уже хвилині, коли дубове клепало загуді ло глухо під його рукою, втікач перекинув із розмахом край оксамитного плаща на плече, заслонюючи вогонь

очей і поблідле лице. Ніж у нього був напоготові, й він держав його так болюче, аж чув у стиску пальців лопіт ошалілого серця.

Брат Теофраст, обвішаний стрічками вогкої лозини, що З неї виплітав коші для потреб монастиря, вийшов без печним кроком у своїх повстяних ступанцях і довго каш

ляв. Запахло теплим напитком, гризівником і мир-зіл лям. За Теофрастом підбіг послушник Міна, рум'яноли ций парубок, придивився знайомій мантії, шукав чогось у

думках

...

Забряжчали різко монастирські ключі, і Рюрик, як лихе полум'я, вискочив із затвору на волю . ... Він чкурнув із місця у ліс, ліворуч, з Печерськом за ПЛІЧМИ. Світ плив із ним, як вода, серце співало дику осанну.

127

Бу.\о дивно прозоро Й широко,- якийсь лопот ливий птах, вудвуд чи каня, криком наповнив повітря.

Але Рюрик не думав про лопот ливу тінь над головою. Його увагу полонювало передусім те, що, незважаючи на блискучу втечу, він опинився серед нових, виджених

неперед

умов ин.

Чим далі в ліс, стежки, що над ним кричав навісний птах, вели, бува, у дупло дуба, чи болотяний вилив, плу

талися й жорстоко обманювали його. Вся дорога в лісі, що вела на півні ч, на Uерковище, бу ла пасткою для нього, що звик конем верстати простори, а тепер брив розмоклу землю в нікчемному взутті.

Він нагадав саме з гіркотою, що сьогодні храм у Деся тинній, купців повні вулиці, переливається світове золо

то й срібло на восьми ринках Києва. Побачив у думках Десятинну: правильний шестистінник, що над ним круглиться

шість видовжених

бань,- шестистінник бі

лий, а бані зелені.

Біля Десятинної його колишні тереми, намісникові ... А впертий гомін птаха зачеркав над ним далі широкі круги, вимотував тайну з ЇЇ темного кута й остерігав, хто б не трапився,

перед

ножем,

укритим

придержаному

па

льцями рукаві ...

Ні, це не був ні вудвуд, ні каня, тільки луговий птах із нічних крикливців, що з жагою присікаються до втікачів.

І чим ті раді б потихіше, подальше, тим більше зрадливого крику над Їх головами, зокрема ж, коли птах чує вигост

рений ніж, що ним із пільгою сплили б теплі каплі крові.

День давно вже погас, попал передвечірній прочесав лиснючим гребенем село й ліс: виповзли зо своїх криївок темники в кертичній личині, лискачі з-понад болот, блу доводи з наставленою рукою, сіра потолоч стіностуків.

Селом, що засвітило між дерева, утікач не зважився йти, й від каплички під лісовим обвалом пустився горо дами, І{ЛЮЧИВ довго попід плоти та коли думав, що село

за ним, побачив цю саму капличку перед собою.

128

Із свого київського намісникування й роз'їздів Рюрик знав, що за Вишгородом плистиме потік, а там проста дорога на Володарку. Тепер він рішився йти попри хати, відки бу ло видно, як

засві чують скипки й пораються

біля вечері.

Уже й остання хатчина,- перед нею липа, стара опі кунка сім'ї, чарівна деревина, що крізь неї від віків ллються пісні села, золотомерехтливі тіні. Безлисте віт тя підіймало над дахом хати ще одну укриву. Біля дерева

видніло складене в стирту, здерте вітром ломаччя. Ніхто ніколи не важився брати його звідсіля! І ніхто не рвав тут скарбів таємничого цвіту! Виринув місяць, мов срібна миска, обернена горі дном, блиск упав у розхилені хороми, вказав жевріюче поліно в челюстях та купку сухих трісок покладену обіч, Іцоб

огонь мав завжди що Їсти. На жердці, почерез сволоки, батіг з уз лами й чуга з сірої вовни.

Над великим кошем посеред хати, закиненої горохо винням, сиділи люди у згрібних дранках,

з червоними

нитками при комірах сорочок і лущили рухливе зерно.

Ні,- зморені передвесняною утомою, своєю нецікавою роботою, вони позасипляли зарядом... Упали вглиб очі зо стертими від пороху й диму віями, схилилися на колі

на порепані руки з чорними дротами жил ... Сопіли в спра зі отверті губи, немов снилося Їм хвилююче збіжжя, кри штальне джерело серед піль ...

Один, з позаплітуваними кісками біля вух, у старо віцькому шоломку,

засуненому

взад,

уперся обидвома

руками в краї коша, немов дужався з осужними боженята

ми, що Їх там поналазило, як у нову бодню. Другий обер нув

набік

голову,

молодих

кучерях,

наче

чудувався

якійсь веселій події на стелині хати. Двох іще взялося ніжно поза шию, вилиці до вилиць, та так у глибокім сні й завмерли ...

Заснула й господарська донька в голубім станичку, мов вечоровий окраєць неба. Вона дивилася кутом

К.

r риневичева

129

зажмурених очей на циновий перстень на свойому пальці,

як пташка, що зажурилася, де гніздо звити. Косиці з вовняних квіток висіли над вухами дівчини, кидали тінь,

як

малі

дерева.

Кіт

із

худющим

хребтом

мурликав

тужливо й отирався об ЇЇ коліна, то вона в сні торкнула

його з омерзінням геть, оцю грішну чиюсь душу, за кару

потручувану, змерзлу й щораз голодну... . Але зір утікача спинився саме на блідо-голубій красу ні, то вона ніби хмаркою переснулася, стала неспокійна.

Прошак ЇЇ привидівся, брудний прошак, що з покорою глядить ложки, коли ж вранці хочуть від нього молотьби,

тікає у вітер! Не прошак це, ні, старий боз тільки шарудить стрипі хатим галуззям

по обістю,

заг лядає в сіни,

чи вечері

не видко ... Погляд влізливця совгається по отопірених пальцях дівчини, обшукує лавицю, жадібно микає теплий хліб та ніяк не зрушить його з далекого місця.

Т о господарська донька простягає поволі

приспану

руку, бере з лави пахливий брунатний круг і подає його

бозиновому корчеві, нічному волокиті ... Тоді ж спить знову, як камінь серед ріІ{И, задивлена кутом ока в ци

новий перстень на пальці.

сячне

На північ, го-гей! Між сніг і чахлі сосни! Мов мі коло, хліб

ченцевих руках,

земля тікає

з-під

окрилених ніг! Потік, що мав допевнити втікача в добрім напрямі дороги, згомонів поперек лугу бадьоро і ясно. Чорний князь підбіг на радощах ближче, тоді ж станув, мов уко

паний в землю. Перейти б оцей потік убрід на той бік лу гів чи йти побіч нього, доки він сам вестиме за собою? Уе був удар, від якого серце упало, як неживе. Під зойк люті Рюрик вернувся наново у село, розпитати доро

гу. Місяць зайшов за хмари, стало важко. В останній хаті, де купою спали над гороховинням, бу ло вже зовсім темно. З серцем у горлі втікач переводив віддих, обмикував стіни, не було ні дверей, ні вікон. Бив

130

у бервена пястуком, кричав,- не виходив ніхто.

другі

хати немов під землю запалися, не було видно нічого цієї ночі, обглоданоі з зір ...

То чернець вернувся навмання й перейшов потік убрід . ... Пізно вранці, на далеких гуляйполях, князь довідав ся від мандрівного крамаря, що міняв за пряжу квітчаті

кісники і мамутові гребені, що йде він не в той бік, куди

треба. За цю новину втікач віддав крамареві мистцеву мантію з оксамиту й берет із жмутом дорогого пір'я. А другої днини, після неспокійної ночі в пастуші й хатині серед пустих розлогів, де снилось йому, що доро

гою вбив купця та заволодів його конем, кожухом і гріш

ми, Рюрик зірвався з мерви від думки, що зготовила йому останній удар, громовий.

Рід? Сім'я? Куди ж це тікає він, голодний, гонений, аж чорний, а гіркота, як блекіт, заливає йому горло? Хіба там, у Суздалі, ті, що на його диявольській грі виростили

свою

долю,

страху

за

свою

власну

з примарою Романового гніву перед очима,

шкуру,

подадуть

йому руку на оцій глибині?

Ні, не ліпші вони від його власного сина, від Ростка, рудого вирода, що тепер намісникує у Києві, в ярмі Рома нової ласки! Куди ж йому і справді діватися проти днів і ночей, таких, як оця? ... Він виглянув прожогом із укриття: хижий трепет, ніби весняні соки деревом, поплив ним ізнагла, заспівав ...

Двадцять кроків оце, не більше, зупинився їздець на міцному коні УЗГЛОМ поля

кремезний, ситий, пініс голову, аж білим

блиснула

горлянка,- дивився

пильно

понад

...

В цю мить із хижі лискавкою піднялася Рюрикова рука, з неі свиснув, полетів ніж ... Він застряг по хребет у внп'яленій шиї ЇЗДЦЯ, що з Jl.ОМОТОМ повалився АОJl.ів. обернув тіло з боку на бік, як ві. утиску під плечем,

розкинув дужі руки горілиць ... Рабівник доскочив миттю очманіЛЕ>ГО коня, оплентав поводи гаками пальців, прига

дав,- зістрибнув ще раз по кожух і повну купцеву ка

литу. Аж тепер, із сміхом, що, як вороняче каркання, булькотів у його горлі, він війнув у ранню дорогу, мрія ну, як найбільше щастя:

- На Суздаль! До Всеволода! Не все ще втрачене! Ilовінь радості потахла як стій: - Хіба ... що биричі сколихнуть закликами торговища довкола? Хіба ... що села самі тровитимуть його, як велить закон? І скидаючи з себе тягар обвинувачення, дику виру, передаватимуть слід душегубця з одних не

нависних рук у другі?

О, село дихало вогнем та злочинними п'ятами, дуло, мов на рану, на кожний слід, тінь сліду, !lерекидало дику

виру з порога на поріг, аби далі ... Воно, село, передавало собі з краю у край, палким шепотом, голодним, що чорний довгань, оброслий, в купецькім кожусі, летів повз цвин тар чи кузню, у

зимарці

серед піль приляг,- ні, уже

щез ... Якась півбожевільна старуха продала вбивникові за чвертку срібної бляшки мисчину теплої юшки ззасипом,

кинула віхоть сіна перед зацвяхану конину ... О, ключить він добре, коли й досі ...

А ще вістка: душегубець, це княжий свекор, що втік із київського скиту, пакостити, затроювати життя Мсти славичеві!

Тут уже, хто живий, заходив, як від запарів, ногами й очима, спі ймати пронозу, везти у Видубичі назад дорогу втрату! ... У насупленій від сумерків світлиці одного з при дорожніх князьків Рюрик присів на краєчку ослона, ху дющий, мов скіпа, страшний, кожної миті готов до оборо

ни, і слухав, як ширококостий, рябий Давид Ольгович переконував його, що про захист, хоч би тільки одну ніч, про поміч яку-небудь йому, княжому розстризі, немає

мови ... Він же, Давид, на очах всіх ... Ні, не квапно йому

132

у проруб, хоч би такий вигідний, як у Видубичах ... Бо, тікати? Хіба є смисл в утечі, коли не вийдеш живим поза круг держави? Не краще ждати в тишині , - нового часу? ... У другого, Ігоревича, зараз із порога сказав йому тивун, осміхнений зловтішно, що князь у Видубичах, на прощі, хоч Рюрик бачив виразно, як дебеле обличчя з приплющеною назавжди однією повікою майнуло хоро

мами і щезло. kЖе Ігоревич, що від Рюрика зичив грошей і настирливо шукав дружби! Тут збіглець і не прив'язу вав коня на постій, побоявся засідки ...

у третього князька, братнього сина, близький уже роз пуки серед сільських стеж, він довго стояв під брамою,

але йому не отворяли,- вежа-чатівня з очевидним намі

ром не бачила нічого. Аж тут Рюрик зрозумів із жахом свою відспівану велич ...

Всеволод? Коли б до нього чудом добитись, хіба справді захистить він цього своєю силою, наново віддасть владу?

А що, як йому вже не в думці вигравати використано го до нитки Рюрика проти ясної Романової зорі? В їду насипле непотрібові

отрути, серед сну ніж,

як оцей за

пазухою, теж кривавий, вб' є в зайве серце?

Страх, перший раз у житті, зігнув його плече, та він засміявся зараз облегчено й нікчемно:

Нехай уже краще якісь Теремки чи Долбеча від

ставлять мене святим печерникам назад!

... Три неділі минуло, як ('ДИН день, коли увечері на спіненому

верхівці

під'~~див

до

видубицького

скиту

Рюрик, розстрига. Над ним ширяв повагом нічний птах. Uей не лопотів уже,

не

кричав,

тільки

затинав

веселу

пісню

про

вожатих про дах і спокій. про близьку мету. ОП<Jдалік монастиря князь

ізсів

йому до сідла кожух

із

змарганого коня,

приторочив

із сап' яновим узором, купецьку

калиту, наповнену сріблом, та ПУСТIJВ свойого носі я само пас.

Ніж кинув у болота даВНІше.

133

Під згук дубового клепала вийшов у своїх безпечних ступанцях брат Т еофраст, обвішаний вогкою лозиною, запахло теплим питвом, гризівником і мир-зіллям.

Надійшов і зловісник Макарій із запалими з манд рів очима,- він дивився широко на поворотця, розби рав

загадку:

Для того ж князь ... про Ірпень ... Знав! За воротарем стояв послушник Мина, червонолиций,

як

кат.

ЗАВИХОСТ На високій горі, на самому гребені, вагу€ться з віт ром кедр золотоверхий. День і ніч вагу€ться Шестикри лець із вітром CBO€Ї душі, з тугою. Вона всюди з ним, у важ ких, як його меч, спондеях гомонить про чин, непроминаючий.

у святині, на ловах, серед пиру й пісень, а надівсе в самоті,

навертаються на очі володаря північно-західні

границі. Його вухо чу€ крізь кожну розмову шум пущ і легіт рівнин, ген від Дорогичина та люблінського чорнозему. Він бачить їх, бува, слідом сугака, за яким мече стрілу в карпатському вертепі й коли скаче зо CBO€Ї ча

тівні серед гір на хребет раненого дика, що його доколю€

кинджалом. Не дa€ йому спокою граничне каміння на отій межі, заплутаній княжими поділами й розкиненій під не бом, як безпанське обістя.

Пора, щоб він імив силоміць старі, граничні знаки, втовк каміння назад, відки його взято! І в повазі святині, у димах курильниць він бачить знов оці болючі межі

вони миготять пригадливо з-по

за виіскрених богослужбових свіч серед крилатих левів на фресках, мозайкових соколів в ошийниках, темновидих ангелів і святих пустинників.

То князь не молиться, він сердито Mpi€. Коли ж, бува, сидить за столом, біля повних пугарів, курних мис і точених тарілок із медовими хлібами, то

134

думкою подалеки всіх, обмірковує, як розлого й кріпко

він опре себе об Буг, долішній Сян і горішній біг Віс ли. І розбудовує в замислах західний уділ свій, найбіль ший, найцінніший, із приматом над державою войовників і святих.

В місячних тінях саду, вихилений проти стежки, немов уречений насолодою, блукає, бува, Мстиславич. Ляск солов'Їв не заторкає його серця. Байдужі йому похвали

гуслі. Думка про молоду княгиню йому далека. Не бачить ЇЇ, як клониться у півсні до колиски, зачепленої плеТ~ІВОl\l об писані сволоки.

Спалюваний жагою, що рве його без упину вперед, він шугає думками понад простори, мов містичний вовкун,

що в нього під шкурою кривава від ран сорочка. Рукою в залізній укриві він сягає далеко на захід. О, ЯІ, любується його серце найскритішим із хотінь: до

Чорного моря на полудні звоювати друге, на півночі, випасти з галицького запертя у новий вирій, Варязьке море, на Бал тик!

Спішить військо від Галича, Романову славу .свис том копі й співає. На Звенигород, на старий Володимир дорога! Князь попереду полків,- шляхи в шоломах палах котять. tI

••••••••••••••••••••••••••••••••

Зі рвалися в ситнику крикливі чаплі, злопотіли з гні зд під тріскіт обламлюваних вітей. Плили хвилину над по рожевілими лугами, а там упали в срібну імлу Роса на травах,

на

хвощі:

веСІльна

гуг ля

верх

плеча

молодої.

Над Віслою дрімає обоз. Вози сперті чотиробоком. вогко блискають спиці коліс. Половіють шатра, як пороз сідані вежі. Мають писані стяги, в бадьорому вітрі.

135

літковому. Вони шелещуть, мов тугі карти Євангелія в чеканній оправі, передають свою достойну мову шепо що окрилю€ серце . ... ЧиЙсь меч задзвонив співуче: перший за всіх юнак

том,

пильно гострив лезо. Заіржали коні, обсипували з висо ких лобів померклі за ніч косиці.

Уе день . ... З шатра вийшов он Шестикрилець. Малинова кирея, накине на на ліве плече, воліклася за ним, ніби пера кри

ваві. Він зорів ясно почерез смагу щок, тугих і тем них,

мов

бронз,

смакував

гожі

згадки своїх

побідних

доріг. Уієї великої днини він був сильний, радісний і такий повний себе самого, як чара, що хоче полум' я чудового напитку перелити через береги.

А музика гострених мечів ширшала чимраз, мов го мін кіс перед жнивами. Князь слухав її й дивувався, як зберегла себе серед копит фіалкова дівина перед його наметом, ще й вовче лико: стулені два листки, всередині

. ... Підбігли до князя в цю мить із умивальною чашею

ягода

та згрібним рядном. Він одягав мідяну сорочку, усю в кільцях, верх льняної, приперізував широкий грецький меч.

т оді привели й прегарного княжого коня, носія його безсмертної слави. Золотіших очей, гордішого чола не було досі в конюшнях Галича та Ки€ва. Коханий тільки для бою, з гривою, як полум' яне пруття, він переступав із ноги на ногу в радощах поранньої години. Князь плес кав долонею стрімку шию тварини й пестливо обкручував пальці об прядь гриви, зчервоненої сонцем і розсипаної, як

ореол.

Він

скочив

сагайдак заливано\

у сідло

покладуть залізом,

й чекав,

подвійні другі

поки

дерева,

жини.

136

його бойовий

стріли,- одні ковані

з до

трощі, півдов

Виходила стежа - тридцять юнаків. Вони тихо й квап но сідлали коней. Над темними устами в тузі піднятих брів чаїлися останки солодкого сну.

Винозорий, як гірський птах, Ольстин із Бірчі, вів. Стукнули коні в копита,- й тоді нагло перед стежею виріс Мстиславич на свойому смоляному верхівці в упряжі з саф'яну і срібла. Рішив Їхати чолом стежі, сам. Хотів покласти господарське око на відповідаль ній роботі! Вказав рукою табор: - Вишата, тобі! - рік першому воєводі. Рванули з місця юнаки: запахла під копитами нстоя.

Ждіть! -

Ольстин

згомонів князь далеко згодом.

Їхав

за князем,

дивився на його плече

мідяній мережі й крізь обожання, що було як пісенний порив,

думав:

«На оцім величнім коні,- доля нашої землі». Стали. Князь зорив пильно по лінії руки, простертої над брівми.

О-ге, Семчич, Ольстин, Будич, ще хто! Біжіть на он

той горб у хащах, у три метри стрілою,- погляньте звід

тіль!

Десятка Їх скочила з місця, захлюпотіли синявою мокрі трави. Появилися незабаром на горбі, високі, хижі, пал кі. Стежили, як орли, слухали, зоріли,- ніде нічого. Вказав Їм іще ліс на крайнебі, чорну хмару: - Протряхніть маленко корчі! Пішли чвалом, спів вітру над головами. А край лісу стихли - широким півлуком розсипалися... Пірнули спроквола в глибінь,- знову десь

плеще,

сонце

капотить

зоріли як орли,- ручай

...

Вернулися скоком по князя й решту стежі. ОЛЬСТИli ЗВІСТИВ:

137

Спокійно, князю! Ідуть. Заслоннли собою ниви в сірих пошумах і бліде

віконце неба .

... Ліс був роздзвонений ковтанням наковтача, перекли ками пташні. Розлягся гіркий легіт полину, ввесь у сріблі. Зозуля кувала допитливо хоріямбами старих голосінь. Блиснула біжничка з потемнілими липовими різьбами проміж китяги червоної калини. А там,- буковий мо лодняк, хистка, весела, дрібнолиста гуща, сріблом під шиття проти неба ...

Але,- затріпотіли в травах їдкі шепоти,- там іскри, тут

ТІНІ...

Націлилися

довгорукі

привиди,

опукоока

зрада, прикипіли до землі, до пнів ... То княжий кінь шарпнув лобом у променистих брячках,- як кентавр на

фризі, став дуба.

Мов огонь, жбурнений в отверту пазуху, так дзеркіт стріл,- із дерев знесло зеленим димом половину листя.

Світ збур'янів, і день схитнувся. А буковий молодняк пішов бовдуром,- грянула гущі

ворожа

засідка,

проти

трьох десяток,

двічі

сто

голова навала. Спалахнуло як на пожарі, сині ми вог нями заліз у націлених руках, чорними блисками тятив,

червоним пір' ям стріл, сивими смугами вовчих шкір на

озброєних плечах ... Вихор ошалілих перекликів, незро зуміле горлання роззявлених ротів, брязкіт і крик по трясли лісом, аж листя впало.

Все те накрило миттю Романову стежу, гадючим тан ком проміж дерева обскочило її, три рази довкола заплело грудьми.

В пробій!

скричав князь, як колись, на полях

слави, підняв меч у правиці, некутаній нічим.

Збігалися до

нього

щосил

крізь регіт,

прокльони,

крізь кров,- і в цю мить опірені стріли стали пражити

блудом розбіганих, до безтями зжаханих коней. Як метіль на небі, так бій ... Ратища ганяли почорнілим повітрям, мов кзменюки, що падуть із скель, копія прори-

138

вали панцирі, стягали їздців у намолочений копитами пил ...

Здавалося, скакали коні і дерева, небо скрилося у крові. У якусь мить, видерту борні, розлягся поклик далеко згучного Ольстинового рога, що його він підніс до уст, потрісканих смертельним враженням. Упертий за ліззям шкурянців у розколене

муріг

надвоє,- з

перед отро€ною душею,

потом

обличчя,

поляни,

диким

чоло,

ликом

плічми об дерево, ворожої

сурмач обернув

як

вежа,

засідки

назад зрошене

направлене

туди,

де

з лісу мроїв день.

А голос рога летів у простори найвищим зусиллям Оль стинових грудей, кричав у далекий обоз про кров і зраду, лунку шамітню мечів і темний ломіт сокир,- про людей озвірілих у бігу наосліп і коней у рубіновій пасоці, що

валяться

додолу

чоловікоподібним

риданням ...

Його голос шарпався люто в многократно нерівні й боротьбі, голомшив далину вісткою, що мечі вже тупіють,

що поламаних лезів як в'яні, як листу ... ... А на лісовій прилуці смерть стинала голови щораз, по стінах пнів літала кров.

Затрепетав у скаженім болю чудовий княжий кінь, піднісся як велет, високо, блиснув черевом у вогких по світах, із розпукою упав на передні ноги, аж по ясні гру

ди. Чиясь волохата рука з-поза пнів доснгла князя заліз ним гаком, за наколінник сунула з сідла ... Як змій, ви хилився князь наперед себе, ніби заходова тінь дов жив

ся, ріс,- цвяхнув мечем по зрадливій руці, і всі

тоті

пальці, враз із гаком, упали, немов грою на муріг.

Поправив -

шарнув лезом удруге, й голова покоти

лася, як бурдюк, ПО лісових пісках.

Князю, ось кінь! Уе Ждан із Старониви дужавс}{ щосили з упертою Романовою волею, переконував князя, благав щастя

вмерти за нього, аж убезпам' ятній розпуці скочив у кле кіт, зачепився з цілою

ічнею, полстін у криваву гли

бінь ...

139

... Скакав Семчич проміж виття стріл, ловився в бігу дерев, князеві до боку біг. Князь же упертий у стрічний бук, під міру плеча, застяг узуттям із металевими дзьоба ми

тверду

землю,- став.

Гай,- потягнімо, сини! - скричав на ввесь бір. Он продираються крізь сповенений вир борні, крізь людські та кінські трупи, Малкович, Боговітин, Будич, обидва Хиличі, Брадучан, Вятко, Недан, Демкович, Радогост. Геройським гуртом прорубуються туди, де вид

но наставлений навідлів княжий щит із візерунком орла в промінні шести крил.

Уже, уже довкола князя огорожа з десятка lцитів, із палаючих сердець, із стегон молодих, стооких.

Аж тепер поперли наступом вперед,- відбитися, зла мати залізний круг, виковзнутись із смертельної пащі! - Біжи, біжи! - закричали всі й полетіли з шумом і дзвоном, ніби той срібний град над землею.

лених

I,Uоб тобі остання,- стораз! - з-поза блиску зціп зубів кляв Будич,- тетерваків хвіст поверх

шолома.

І пхнув заліззям першого, що налетів із крутіжі, вда рив раз тільки,- мигнуло перед ним дивно побіліле, ко роткообразе обличчя, якому немов наглий сон рота роз

дирає ... Тав ці й хвилині й сам звалився з ломотом поруч тамтого, крізь бляху нагрудну штовхнутий копієм у сер

це,- й

поза

людським

розгоном

уже,

поторощений,

кидався довго в пилі ...

А в місці, де розпучливо вгризалася стежа, окруж ним валом станула засідка, розносила запору в тріски.

Там Любо Боговітин, наймолодший у батьків, проміж бій

безнадійний,

згірдливий

визив

проміж

останні

неминуючій

зусилля

смерті.

кинув

Слова,

оце

п'янкі,

летіли наругою з-поза хижих зубів, і лунав насмішливий

заклик бойового поля. Мов у глум, він звав на герць ворога, хоч цей давив жменю хоробрих лавою кланцатою, як спижі.

140

- Сюди, клятущий, сюди, вуха котюжині, хвіст кри вий, з китицею! Сюди, щоб ти розсипався, гей сіль у ру ках, щоб ти зніячився,- на ніяке! Він покрикував хрипло, безтурботним своїм голосом, аж нахлинула смерть, вимолоджена так само, як він, гор

да, в черленій барві ...

Й улюбленець усіх, Бойтіх із Семидубів, що відбивав ся

наскакуючій глоті

мечем

копі€м,

упав

боком

на

землю, аж задзвеніло. Його ловили живим: одним ударом меча

розчерепив

якогось

знатного

він

тільки

старшини,

що

дзеркальний

провалив

укрив у

шолом враз

із

головою, аж чаплині пера змішалися з кістьми.

Проміж дику борню, нечувану, Бойтіх обтирав доло нею важко зранене обличчя, що його мив кривавий дощ.

К)рба розтрясених рук простерлася по нього скаженим переплетом, і він, з прижмуреним поглядом переможця,

немов у насолоді, останній, обернув вістря меча проти

свойого серця.

IJJe один наскок, один іще змаг ·із борцем, що його в упір зрушували з місця, як гору,- й, під розшалілий лемент ворога, юнак упав із визвольним хлюпотом на лезо меча . ... А боярський одинак, Радивой, довго купував смерть,

власного

не міг сторгувати! Його носило на межі дійсності й сну, метало знести запори, як вода, вродитися ще раз, здобути

наново

CBO€

життя, почути противника під важко роз

гойданими грудьми. Він облизував сухі губи у пекельно му труді, згадав як за вітром свою кохану:

- Аби я йшла наперед тебе в огняних дощах,- пахла тобі водою на милю! Довго купував смерть Радивой, не міг сторгувати А жменя завзятців маліv\а на очах . ... ГаЙ, натужімся,- сини! (Князів поклик BOCTaHH€). Кісьба його меча не вгавала ні на хвилину. Оце ж він спрягся знову в неймовірному двобою з якоюсь купою

шкур, крику, відьмак, жилавник, рула, як кінь, укушений

141

ласицею,- що иамне ЇЇ князь,- уже б із кісток голки

стали!- то зверже із себе цілу, настромить вістрям свій меч, гірко та грізно жде ... Збирається у собі наново з дрімливим посміхом перекошеннх губ, як той, що його

стріла не ловиться, та смерті не ймитися, ніяк.

Га! Ц!ось липке й тепле залило йому нараз обличчя й із силою звільненої стихії солодко-солоно сплило до

уст ... Гаряче підірвалося, мов кігтями роздерте, серце. Кутом ОК(1) укритим імлою, Шестикрилець узрів у цю мить відкритий шлях на Галичину й Волинь. У дар ратища, ще один, вбив мідь шолома у кості чере па, проте князь не чув уже цього у дару. Рука замаяла навправ, навідлів, і впала. А тоді смуга світла, сліпучо го, як грань, роздерла вдвоє гидко потемнілий світ, й ошалілим круговоротом покотилися всуміш і стрімголов, закосом і

горі

дном розкричані

міста, церкви в огнях

золотих бань, шляхи, твердині, ріки, ліси піднебні й степ,

прометений із половчина повік. Усе, що він держав закутою залізом правицею,- усе, що було досі Шестикрильцем. Фіалкова дівина, розцвіла край корчів, що немов при йшла з обозу за ним, трепетала під плямами крові, під червоним незнаним страхіттям ...

... Один тільки голос Ольстинового рога дужався ще з життям у молодій привабі, у тузі за щастям, що його вже не зазнати. Поколений, постріляний, останній із сте жі, Ольстин жбурляв кров'ю У ріг, захлистувався нею, кричав у далекі вуха жах многовічної прийдешньої ночі ... Аж підкинений чиєюсь ногою в ременях, що нахлину ла із дна крутіжі, турІН ріг із струєю крові покотився сріблом

різьб

продовж

стежини,- задзвонив

глухо

ЗНlМ1В.

Блакить неба прозоро палилася над Ольстиновим тру пом довгу, німу хвилину,- тоді ж потахла, стала сиза, мов

звид.

Налітав буревій із вісляних пісків. •

•

••

• •

•

142

Як галич на свіжу орарку, злетіли на побоєвище ру сичі, в оспіху розглядали вбитих, із криком розпуки шу

кали Мстиславича. Засідку ніби вихровиця звіяла дотла, і коли б не звал ворожих трупів поміж тридцять свойого цвіту, здавалось би, що січа в лісовому урочищі снилася

тільки ясній, червненій днині ...

Та чи не там он, притрушений листям, укрив він, во лодар, пориту землю собою? Безстрашна зозуля розсипає над сумним лицарським обрисом сірі сльози, вигуки болю

питання,

як

плачка

тужить-кує

хорі ямбами

старих

голосінь.

Ой леле! Край буковинки, простертий горілиць, у ге ройській, глумливій красі, широко лежав Шестикри лець

...

Кричали до нього кричма, не озивався, брали його в обі йми, не чув. З-під мережі панцира текла покволом свіжа, спінена кров ...

... Костян із Турі брав голову в руки, ридав: - Кладіть його громадою на списи, гартовані, в' яжіть залізо гонами ліщини! Вгортайте тіло в стяги, щитом із лосячим ременем одіньте його,- у руках меч, червона

калина на серці! Несіть його понад поля в бойову пісню, віковічну!

... Там, відки двигнено велике тіло, лячна розтока кра сила землю й котилася, як жива,- лицем на захід.

Табор. Сповенене людське море бурхливо б' є об береги. Жаль давить серця, рве стогони з гру дей. Старшинська рада? Хіба хто знав наміри того, що сам-один двигав тягар величезної влади, а тепер ляг на похоронних санях,

укритий прапорами держави?

- Відступ! - звисока перший воєвода, Вишата. -

Відступ! -

гомонів

кам яним

обличчям

вістили своїм частинам тисяцькі, соць

кі, четові.

143

Далеко десь гриміло гучно по небу. Буря йшла,- куче рявила трави, котилася курним перевертом понад Волин ський шлях.

Військам велено відплисти лісами на схід, і вони рину ли сірим звалом у прямоїзне русло стародрева. За ними рокотіли весняні громи,- запалювали з обкапаних жи вицею ялиць огнисті віхи, ватри жалібні тому, що сам був весняним

громом.

Падали накази, вози тягнули важко, шуміли в травах тисячі

копит, немов обмотаних вогкою вовною.

Біля нашвидку збитих і покладених на віз смертних са ней Їхали чужі дружинники у своїх волосяних, брунат них опанчах верх зброї, при мечах коротких, як ножі, не

мов вікінги з книг Едди, Їх діди. Дружинники несли свій стяг із

розшитим

чорним

круком та насупленим напівом, із павзами твердими, як удари,

проносили пісню на сон

Гіялла,- а з І

ним

героєві, споминали ріг

хвалу мечів,

розсіяну поза смерть

ТЛІНЬ.

Мелодія, з малим засягом звуків, росла суворо і скупо, з тону на тон, з інтервалу на інтервал, як слід музичній

старовині. ие був ритуальний опровід героя, із сагою про Гунді Гундігсбані, переможця демонів. Згодом співці знизили голос до шепоту, що як гук ме талу гоготів із об'єднаних войовницьких грудей. Вони причитували стару пісню Велуспи про сумерки грядучих довгих зим, часи зрад і вбивчих булав.

у сюди, де тільки сльозив лісовий струмок або хоч би капливець

порослий

мохом,

дружинники ставали

враз

і пили долонями воду, на спомин вічних ловів і краси

раїв Вальгалі. Там князя-героя, що вів Їх у країну лицар ського подвигу, зливатимуть водою безсмертя, щоб міг

побачити

Одина,

якого

плащ

хмара.

144

небо,

наголовник

т оді ж, мов арфи многострунні , заплакали бояни у не в перізуваних, гребенних ризах до землі, у вінках омели

над віщими брівми. Руками, піднесеними у жалібному по риві, вони кидали велетенську Романову тінь на всі віки

народу. Славили князя-воїна, що вмер від ран, вічно мо лодий,- у святий день чину, у розгарі задумів спочив.

Хвилинами вони змовкали нагло, підкошені тривогами майбуття, що запирали Їм віддих у грудях. Оголомшені, спотикалися тоді, як сліпці, у своїх доземних сорочках із сивого льону, аж знову в ритмі похоронних кроків, воєн ного півтанку, тропоти,- находили себе й нові слова дЛЯ ПІСНІ.

А слова ці вістили непохитно, що сила героя остане всеціло в народі. І вдержить народ сподавні межі, понесе ціннощі високо,- кивот у раннє сонце.

І ще співали бояни, що душа народу, як гірська миса з

каменя, з самородною водою, що з неї п'ють орли. Під кожний сумерк вода зникає до дна й божеська миса порож ня по вінця, а кожним ранком чашечний камінь оцей знову гостить орлів, повний джерельним буртом по самі береги.

Гриміло ще. Над верховіттям у мідяних хмарах йшли на себе їздці з блиску та імли, громада духів у морі по

лум' я. Вони орали обрі ї коліссям огненних квадриг: роз сипували золоті шприхи на поворотах небесної дороги.

Уе було так, наче й там ішов жорстокий бій, як той, на землі, що родить смерть і нове життя,- творче ж хотіння чинить безсмертним.

ШОЛОМИ В СОНУІ

ХАТА БЕЗ ДАХУ

Заграно, забубняно, А в княжім дому рано ...

З нар. пісень

Давно вже не було над Галичем такої негоди, як в одну з липневих ночей р. 1205. Бовдури тьми, ніби високо сповенена

ріка,

перевалювалися

краю

край

неба

і з силою стих і Ї гнали в безвісті.

Несамовита ніч жевріла прита€ним світом, що лежав на всіх річах, як сум на серці людини.

Чорні обриси княжого замку та подвійного перстеня грізних фос і валів, наїжених частоколом, то пропадали

в тьмі, то виринали з неї, як острів із моря. Здалеку видно було Їх дубові масиви, приспані сторожким сном.

Вони здавалися також грою хмар, більше фантастич ною, як ця, що на небі.

Свист бурі гонив довкола княжих гридниць, заплітався довкола пнів дуба і тиса та згинав додолу

чорнохрещате

гілля модрини. Ні одна зоря не пригадувала Бога, золота стріла хреста замкового собору погасла на висотах, у заметілі темних сил.

У такий час на вежі, біля зводного моста, нудьгував бородатий служка, Тиско. Він струшував із себе втому, як посоловілий птах струшує з пір'я студінь нічної години. Кричали другі когути, й Тиско В дожиданню обміни спряг кріпше пояс на своїй сивій служебні й опанчі, пере вісив через плече торбу з останками хліба й, обпертий об

віконну

варцабу

круговоротом,

на

змисли

вежі,

наслухував.

клонилися

Думки

пішли

спочити.

На мить він було задрімав, повіки упали на очі, от як залізо.

А буря колисала світ на своїй дикій гойдалці, без впину, без стриму. Тиско почав саме снити, що здіймає

148

біля хатньої печі свої промоклі яловичні ходаки,- на світичі горить саме липова скипка, під світло шиє одіж

найстарша донька, Росиця. Он, кинула угарок у відро з водою, й він з шипотом згоряє, зажег ла другий, намисто з лиснючих оленків грає

зеленими цятками на смаглій шиї.

иок-цок ... Тук-тук ... Наковтач товче ніччю в дерево, наковтує смерть? Прокинувся з чолом у поті, цілим тілом послонився

вперед і так остав, зляканий дивно ...

Особливий звук не вмовкав. Через декілька хвиль Т иско скакав униз, простелився хрестом на землі й слухав пильно мови глибини. Відтак зірвався з колін і метнув собою в напрямі дитинця, де

сторожив сьогодні тивун, Держикрай. Дошкуляв холод,- привітніше б тивунові

посидіти

у таку ніч край пугара за партією астрагалів із ключником

Скорою або Святошею, співцем замкового собору! Та хіба ж можна забагати прикрас життя, коли вся мужва, аж до отрока, який напував княжі коні, поїхала раттю на

Польщу з господином отцем, а в теремах остала тілько жменя жінок біля княгині й дітей? То Держко роздумував з почуттям великої поваги, що він є у сій хвилі ніби Око в трикутнику з карміну та сепі ї, що його розписав над дверми своєї келі Ї духовник

Варлаам. Тивун глянув мимохіть на вежу, звідки сипалося жовте світло крізь осьмиграні грубого скла, споювані оловом.

На

сволоках

та

одвірку

заломлювалася

чорна

ТІнь

саМІтника.

ІЛо не давало йому спокою у цю глибоку нічну пору? Сьогодні ж не міг він читати ні чого в дорогах небесних світил, Великий Віз погас ... Хіба, що снить наяві про піскові пустарі, приспаний довічною нудьгою мочар у верболозах, чужі, голодні роз

логи, де чорніють шатра КНЯЖ0 І дружини?

149

Видить вертепи й гуляйполя, де крадуться крицеві оружники з долонею на рукояті

смертоносного меча?

Може, доглянув віщою зіницею край одра володара тивунового одинака, Олюшу?

Хвиля і світло у келії загасло. Разом із цим буря зло потіла якимись лихо запертими віконницями, розгойдала

наново чорний шнур модрини і на церкві св. Параскеві і схитнула знічев'я срібне серце дзвона. Глухий тон, по дібний до крику в жахливім сні, бовтнув над Галичем І

змовк.

Шелести, плачі, ніби намогильні, розсипалися чимраз ширше, й здавалося, що земля стогне під чорним небом, мов голосільниця.

Хто йде? - гучно скричав Держко. За углами прибудівель залунав гомін меткої ходи. - ие я, побрате, Тиско ... Гу, вихор який прудить! Він з трудом схоплював повітря. - А ти йди спати, Криця на вежі. - Ви про сон, тивуне? Не чуєте, як ляцькою дорогою котиться похід? Земля дрожить під копитами, труби кри чать понад поля!

Справді, з бурунів далечини летіли дивні голоси. Вони то кріпшали, то тихли серед жовтого світанку й хмар, що

плили над ним, каламутні, як жертва Каїна. Поки слухали, на замковій обоччі залунав упротяж високий голос рога. Тивун і вартівник схопилися з місць і бігли на вежу, звідки переймив Їх Криця, простоволосий. Вістовий на спіненім коні приніс новину: - Відділ княжих наввипередців появився на путі у Галич. Господин князь вертає! Так,- голоси з просторів летіли чимраз виразніше, разом з куривом вогкої мряки з-над Дністра й свистом лютого Стрибога.

150

НА WИТАХ, НА ЧЕРЛЕНИХ

11 Не дуже його порубано. постріляно. начетверо. А ніжечки нашестеро. А серденько навосьмеро ...

r оловочка

З нар. пісень

На небі зоріло. Галич раньше чим коли прокидався від сну: здовж зелених липових вулиць з грюкотом підноси лися вікна в три низки грубих шиб, і жіночі голови, тіль ки що підведені з постелі у сітках з плетива, гляділи

допит ливо з-поміж розмайранів та крокі за.

Торгова площа, битком заповнена крамницями, мовча ла, ніби ніхто не потребував нічого для життя від цього дивного

дня.

Майнуло, правда, ІНОДІ дитя чи старуха з кізкою, году вальницею, або ріщечком ПІД ранню ватру, поплентався

з водоносом наймит розхристаний та босий, але городяни гаялися чогось, ніби в день свята.

Складниці чужих купців, що йшли на Володимир аж з-над Балтику, з рухливого Кульма, були заперті наглухо, і не було видно нікого біля них, тільки один торговець ві

зантійськими покрасами, грек Никанор, сидів посолові лий, як сич, край своїх скринь, а його птичий профіль витягнувся пісно від безсонниці ...

Шапочник Чорноніс, який своїм мозолем прогодовував ватагу дрібної дітвори,

сидів напроти грека, у дверях

отвертих на хороми своєї хати, широкі, от як бої ще, та

натягав мокру ще шкіру з барана на круглий тесаний ковбок.

І ще старий швець Якун, горбатий ге,Й павук сидько, по сипав приском телячу шкіру на кам янім порозі

своєї

робітні та обережно здіймав шипучу шерсть топорищем.

З-під пальців Якуиа плив кур. ЯК lДЬ.

1;1

Із-за обрію викочувалося пишне літне сонце. Птичі пісні сколихнули нараз дерева від приземка до верховіт тя, здавалося, тисячі сопілок, притулених до уст невиди мих гу дців, щебече насипом, щебече ...

І тоді, у якусь хвилю, повз церков св. Пантелеймона перемигнув

на

свойому

чорному

коневі

високий,

як

конопля, мовчан, намісник Молибожич. Ті, що мешкали близько сурожських воріт, могли виді ти, як їздець задержався перед домом півлікаря, пів

волхва, жида Негемі Ї,- намісник доручив остовпілому приказ, як грім.

Не вспів Негемія оговтатися від враження, коли вель можа скакав уже чвалом по битій дорозі.

Гнав назустріч княжій дружині. Саме в той час у замкових гридницях йшов гомін, княгиня одягалася. Ясиня, дочка Гліба Словита, розклала на ослоні край вікна празничні ризи, заплітала в тяжкий узол волосся княгині й клала на ньому дороге чільце.

Уе бу ли нанизані на дротики золоті таблички з емалі ї

з обликом ангелів і Христа на водах Йордану. Діти не спали: старшого Данила взяла Ясиня під свою опіку, одягла його у руду свитку, жовті, мосяжним дротом

сшиті чобітки, клобушок тичений павою, а тоді подала

княжому первенцю мечик із срібла, дар батька. Хлопчик суєтився ніби ТОЙ зяблик на зорі й гомонів щораз:

А роги грають, Ясине? Рішуче личко з владними губками й жмутом чорного

волосся, опущеним на чоло як у батька, вражало бистро

тою. Карі ж очі сміялися купками іскор, як зорі. Т ак, роги грали. І ржання коней, дикі оклики каракол паків, що йшли з князем у похід за гроші, зливалися в гамір, нестерпний для уха.

Сухий, ніби стружина, колишній Дністровий печерак, старий духовник Романів зійшов із своєї вежі. Білоголо вий, з розп'яттям у тремкій руці, закутаний в брунатну волосяницю,

він станув

осторонь замкових поселян

152

і,

обпертий на високий посох, ждав. Тільки слабий рум' я нець

на

щоках

старця

зраджував

душевне

зусилля.

Якраз з брязкотом тяжких ланцюгів осунувся зводже ний міст і завальні дубові ворота, ковані міддю, як щити велетнів, відкрилися настяж.

Стало видно далеко униз на пологий шлях, де, ніби ліс, столочений наглою бурею, товпилися ватаги людей.

Вони воліклися на виснажених конях, на возах закине них лахміттям стягів, шатрі в, дружинного статку ...

Обривками висіла з плі ч парча дорогих кирей, криваво блимав золотий басаман. Верх колесниць, навантажених ВИСQl{О, валялися мідяні кольчуги, повигинані від ударів копія, криті лускою нагрудники, щити, обтягнені черво ним

лосячим

ремнем

...

В кінці, серед чорної купи

піхотинців,

Їхали вози

з тяжко раненими, що повертали до гнізд.

Перед самими ворітьми замку товпа розпалася надвоє й дала дорогу саням, запряженим у сиві воли. Замерехтіло деревище, заслонене паполомою, блиск як ніж пронизав серця.

Почерез смертну ткань кинено княжу шубу з горностаю, а поверх шуби могутній меч Романів з рум'яним світлом на смертоносному заломі вістря, з тим опуким кривавни

ком на рукояті, що жеврів, як душа зброї ...

Міст загудів глухо під жалібною оцею колісницею, і тоді з уст видців видерся зойк, якому piBHOrQ не чула

Галицька земля. А княгиня розсипувала у пориві розпуки свої сяйливі покраси та, тяжких

обнявши

зелених

риз

голову

руками,

бігла

з лопотом

...

Преподобний Варлаам не бачив нікого, тільки одно зловіще

видиво

трираменним

останньої

домівки,

наміченої

чорним

хрестом.

О, люта правдо! Під паполомою, в убогім деревищі зі слідами дощів і придорожнього пилу, лежав Роман, одно держець земель від Дніпра й Дунаю до Карпат. На його

153

високе чоло, протяте ворожим залізом, спадали по-давньому

струйки чорного волосся, Й на свиті, золотом, сціпеніла кров.

крашеній ясним

Де ж слова, що двигну ли б зі сну стократ ласкаве

сонце народу? Невже ж ніколи більше не замерехтять світла панагій на груді витязя й ніколи з сих міцно запертих уст не вилетить крилатий оклик:

На прю! Німі були уста, й велике серце не билося. Захожі дружинники, поза смертю княжого

четара Гільдебранда, не мали ніяких других витрат і тепер Їхали збитою лавою, в

повазі

жалібної

години,

з величавим

Одільоном і Єюльфом на чолі, обома під міру, як брати. За ними тьмою чури й ватага одичілих собак, ніби це був поворот із ловної гульби, не зі смертного поля ...

За походом недобитків з піснею торжества гнало гайвороння. Воно маяло чорною плахтою крил над замком без даху, без князя. А ще далі, далі, у рудих тінях по ранку, в червонім попалі, що віщував суховій, чалапав на довгохвостій конині латинськиЙ монах: може, цистер сі янин,

бо в

темплярієць

чорнім

навершнику аж

до брів,

а може,

волокита, бо за білою вервою, крученою

в узли на обох кінцях, висів короткий меч. Та лице у нього - з Польщі, помітне доразу. Сірий чоловік, гранчастий, перконосий, пас ошалілими з хижого вітхнення очима гладкий, як шиба, чорнозем, зелений від борів, пахучий медом та запишании хліба

ми -

ростом в людину ... Чужинець хмелів із насолоди,

і видно бу ло, як втіха несла вперед монаха й його вороно

го. Захожий скермувався у збічну вулицю Галича. най ближчу до ляцьких воріт: у Богни зі Сандомира, Навой кової боярині зупинився ...

Савиця? А, боярине?

154

Рудий наймит підбіг і взяв гнуздечку з рук молодого юнака. На юнакові бу ла кирея, лямована беберяном, шап ка з дорогою кичкою косилася на підголеній, з чорним чу

бом голові. Сухе, смагле обличчя з дуже зоркими, ніби львиними, очима носило сліди лицарських тру дів,- воно було тепер огірчене болем.

Юнак йшов живо навперейми отцю Варлааму. Юра Коливанович! - проніс старець блідими

губами.

Той сам, ледве живий! Останній з княжого почоту,

очевидець

Вказав

... деревище,

поставлене

ииць,- його накрила раменами

перед

вікнами

грид

непритомна з розпуки

княгиня. Вона плакала проти неба півспівом, півмовою, голосінням вдовиць, старим, як вихор і зорі.

- А моя ж ти дружинойко, а мій же ж ти сивий голу бойку! Хто нас тепер на дорогу виведе? Пораднику мій солодкий та любий І На кого ти нас відказав? Била чолом у смертну скриню і довгі пальці розпина ла на ній - як на струнах гуслі. Скиглила чайкою: - Впадьте на мене, закутайте мене, ви, ліси темні, діброви, Бескиде ... Монах справив ходу в напрямі своєї келії на вежі, за ним молодець, темний, гей смерека, від доріг у сонці.

Двері заперлися глухо за ними та за Їх розмовою. Зміст її був короткий: один-одніський раз князь слу хав під ніч співу перебендь, місто в мовчанню проду мати завтра, коли обходив чати, одну упустив із ока,- та

оди~ раз поклав меч у ногах, місто покласти його в узго лов я

...

Передзвонили запізнену заутреню, але старець за гір ким оповіданням гостя не чув нічого.

Олюші, Держкового одинака, не було.

155

«ПОЧИТАНІ Є» ІІІ є у мене вор кун дома На мою головоньку ...

З нар. пісень

Построєний У вишнях і горішині, двір Ясининого бать ка Гліба Словита лежав на окраїнах запустілого підго роддя. Побудований був із чорного дуба, з могутніх !;[і ляків, укритий соломою й укріплений огорожею з кам я них гранів, як коли монастир. Верх старого муру сріб лився полин та шевеліла з вітром висока жалива.

Спі знені прохожі минали Г лі бове житло прискореною ходою:

місце було непривітне,

господар під княжим

ГНІВом.

Навіть у Водохрещі, коли ходили зі щедрівками цер ковні люди, азадушники переодягалися волхвами, роз

сипані по Галичі за милостинею, дім Словита був замкне ний довкруги, як темниця.

Даремно вигукували на дорозі: Господар з хати, а ми до хати, Ідем газдиньку розпитувати: - Чого у тебе чорні оченька? - То від ноченьки, колядниченьку ...

Там ніхто не співав про милосердного Спаса, що, оку таний у білі ризи, жаліє при куті грішний світ, і про те, як мати божа просить його словами-музикою:

- Сину мій, сину, устань на ніжки, Ой озми ключі та й бо пекольні, Відчини двері душам скорбящим ...

Три роки минуло якраз: з гір -

погір'я -

полилися

весняні води, сповенилися ріки рівно з берегами, і жайво

ронки падали по скибах услід плугатарам, коли Словит виїхав ніччю зі свойого двора з одним тільки чурою

156

пропав як дим. За смертельне побиття конюха князь

велів покарати боярина-гординю дошкульними карами,

прилюдною ганьбою, і Словит, лютий як рись, що попав у пастку і рве криваве тіло на волю, в одних рубах виско чив із княжих рук.

Говорили голосно, що у краківського владики в по честях великих сів ...

ие був час, коли Роман двигнув похід у допомогу візан тійському царю Олексію Ангелу в його боротьбі з болга рами. На розпучливий зазив друга, він злетів туди як грім верх розгойданої далини, а вслід за ним погнали лави полків, чорних від заліза, закосичених омелою, твер дих як турій ріг, і брали кривавим кінцем копія все, що можна добути веселим людським хотінням.

А далі, вслід оцьому грізному здвигові, що димував на обрію, як очерет гнаний вітром, текли на дерзких ко

нях, на білих лискавках колесниць найліпші співці, що Їх видало лоно епохи, сіль землі і народу, свідки поривів,

яким не було рівні, учасники хвиль найзухваліших під

сонцем. Вони то серед розхристаного крику стрикусів та хитрого

плачу

шереширів

передавали

вічним

струнам

гуслі хвалу руського меча, единого на світі.

Гомоніла цими піснями золотобанна Візантія, здви гали з дива плечима сиві фіорди півночі, Гаральдова колиска, кивали головами німецькі герцюки, і ходором ходила

земля

ракоушська,

штирська

...

Ясиня уміла тоді стати необходимою княгині. Ніхто не умів шити так чисто дробницею, в' язати в щораз то нові уплітки

довгого

волосся

молодої

жінки,

голубити

князьків.

Сама ж вона ніби на протязі одної росяної ночі зацвіла в цю пору ясною квіткою, що повертала до себе всі серця.

у страшну ніч, коли притекли недобитки, снилося Глі бовій дружині, що її чоловік стуче у ворота, не годен

добудитися слуг. Сонна мрія пурхнула вмить. Доброніга стрепенулася, сіла на постелі, прихилила вниз ще гладке

157

обличчя й наслухувала. Серце її билося високо під узо ристим оді ялом ...

У світлиці хтось ходив: чути було шум одежі промо ченої дощем, опісля дзвінкий шепіт меду, що його чиясь

рука лила нерівно у срібний ріг Словитів. Доброніга скочила босоніж до дверей. Крізь шкалу бину, залиту смугою світла, вона доглянула грозовитого мужчину, широкоплечого, у колпаці,

засуненім аж по

брови над жорстокими очима.

Боярин дома! т ак, це був ві н, що після обіду скидав миси з останками страв на долівку, устелену пестрими доріжками хатньої

роботи, і, переодягаючи обуву, зі сміхом насильника роз

стеляв білі онучі по столітньому яворовому столі. Він, для якого передовсім вставало сонце, трисвітлим буртом грали

води

молитовна

тишина

плила

увечері

понад

лоно нив. Вибранець судьби, який нічого не давав, брав тільки, навіть те, що йому було навіки непотрібне: добро,

що палало у прозорім погляді його жінки, красу, що блукала у дитиннім півсміхові її уст, у понсовій квітці, вплетеній у ЇЇ волосся ...

Його не привітали з дороги, помертвілі від несподі ванки.

Вже третя днина з дня повороту, як вештався він із кута в кут, ніби ждав когось.

Було доволі пізно, коли Ясиня, стомлена оборудован ням поминок, прийшла відпочити у хату родичів.

Ії привів раб із половців, Аклан. Доброніга з чуттям обняла доньку

вона любила

її молодість та багатіла нею, як звидом власної весни.

А дівча й справді неволило очі: білохрущата камка її одежі мило відбивала від темної соболиної шапочки з

малиновим

верхом

та

свіжості

молодого

обличчя.

Дев'ять анфраксів венедицькоі оправи, повислих, ніби сльози, з узькоі оксамитної стрічки на чолі, рожевою

't'іннюніжило чисті черти,- очі з брівми сильними, JlК б8

стріли, носик з купкою веснянок, вогкі уста з опущеннми кінчиками, повні чуття ...

Тепла ніч схилилася над світом. Обі жінки лягли в одрині спочити. Розмовляли про жахливі події в княжій сім'ї, про сподівані зміни та наслухували у собі самих, як холод пливе повз рамена від несподіванки.

Сон відлетів, тишина віддихала рутою та чорнобрив· цем.

За темним вікном

колихалася

молода

деревина.

Скричав половко, застрекотів цвіркун. дівчина усіла на постелі й підняла з ослона край ліжка скриньку, оббиту сафіяном. Відкрила верх і з побож· ністю, як скарб хати й роду, добула книгу в оправі зі слонової

кості,

виложену

на

углах

росохами

коралю

й сріблом.

Доброніга не була грамотна, однак купила ЇЇ за велику ціну від болгарського мандрівного крамара та держала

в пошані, як лік проти темних сил, що заселюють хати так само, ніби водяні духи всяку течву, а полісуни суходоль· ний теребіж і урочища.

З втішною самопевністю Ясиня взяла книгу на коліна й відчитала уміло:

И·З-Б-О-Р-Н-И-К Букви були великі, гострі, писані уставом, деякі ви ведені подвійними лініями. Тлом для них був прозо· рий східний орнамент. «Зачала» РОЗДІЛІВ творили

овальні

медаліони,

яких незвісний артист

зобразив

Мойсея з господніми скрижалями, Йосифа, як дає себе пізнати братам, Рут з оберемком пшениці на багачевій стерні ...

Ясиня любувалася хвилю рисунком поодиноких букв, опісля ж доволі гладко прочитала:

О чте-ніи ... книг. Поволеньки, з працьовитою надумою, як пчілка, що

збирає скарб меду з квіток, вона лучила знак зі

зна

ком; на ЇЇ щоки виступили теплі рум'янці, грудь хви лювала.

159

А там, у нутрі першої великої букви, у надписі, свята Анна в двокольоровій грецькій шаті держала в обіймах молодесеньку Богородицю і повагом водила пальцем по сувою письма, навчаючи її:

Добро єсть, братіє, почитаніє книжноє, паче вся

кому христі яну ...

Стрічки святих глаголів, нанизані густо біля себе, пах ли далекими часами, ніби в'янь лісового зілля: - Єгда чтеши книги, не тшти ся брьзо иштишти до другия

главизни,

пораЗОУМIИ,

што

глаголють

книги,

трижди обраштая ся о єдино й главизні ... Кожніське слово, працьовито підчеркуване пальцем,

Ясиня здобувала з радісним трепетом серця, ніби герой, що бере копієм озброєне місто. Але після третьої стрічки письма всі сустави стали у неї ліниво боліти і вона обез

силіла, як нав'ючений тягарем мандрівник, що довго во лік ноги крізь сухі піски.

Красота воїну оружіє і кораблю вітрила, тако і пра

веднику почитаніє книжноє ...

ІЛе хвилю киновар, сепі я й золото мерехтіли перед Ясинею, мов усміх чиїхось повних побожних уст, мов мудре світло зіниць незнаного аскета, те саме, що хижо

й солодко жевріє в шліфованому агаті. Відтак СТОРІНки лопот ливо упали на себе й І<УТОМ приспаних очей Ясиня доглянула ще фінал почитанія, витязьке алілуя мистця:

Радуєт ся кормчій в отишьє пристав, истранник

в отечество своє пришед, такоже радуєт ся й книжний списатель,

дошед

конца

книгам

...

Полискливі оківки навколо скринь, божник в сухозло тиці й бервінкові, грубі різьби полиць пропали у тьмі

доразу. Тіні дерев застигли в місячній тишині, як казка. Ані листочок не шевельнув,- ані листочок ... Ясиня спала.

160

СОВИ,ЛИЛИКИ,КЕРТИUІ ІУ Допоможи, Боже, куну вбитн, Аби свашенці шубку вшити, Ц!об була шубонька тепленька ... З нар. пісень

Був це чуйний півсон, яким звичайно спиться в дуже ясні ночі. Молоде серце било рівно, волосся, звите в лег кий узол, червонаво золотив блиск оливної лампки і схов

зувався на схилу лінію сплячого рамені. Кричали перші ПІВНІ.

І тоді у пекарні, просто вікон одрини, блимнуло світло та роздався вередливий голос ключниці, що її на глум

прозвали Шепіткою. Хтось поплівся крізь хороми, пово лі, з роздзвоненим тяжким підносом.

Далеко за хатою, під виноградником, залаяв пудний дворовий пес.

Ясиня слухала. За стіною переливалося від голосів, знайомих до одного. Поміж стукіт ніг і грубе брязчання посуди, підлітали оклики, плигав іскрами сміх:

- IJJo це ви кукільвану понаїдалися, гей! І мені попри вас голова круговоротом пішла, далебі! Мемо рішати, ще раз, і ще раз як п'яні? По-мойоlViУ, над Ігоревича нема: довірчивий, непослідовний, поривчастий, не володіє со бою,

роздаровує

направо

ліВ0,

щоб

тільки

труди

з пліч ... Не так, як за покійника Романа, коли зі страхом ходиш, із трепетом лягаєш ... Де вам другого такого під найти, що весь вік лельом-полельом ходить? Ясиня уявила собі миттю суте підборіддя Путяти з Ко релич, що славився далеко лов ними котюгами. Одного з них,

про якого оповідали дива, привіз йому купець

Фрелав із землі фіордів, із Норвегії. Путята витратив на невдачних купецьких виправах півмайна, та ганявся тепер за

наживою.

к.

r риневнчева

161

Правду каже,- на скотього бога! -

хвалив Самбір,

розклекотаний вічним п'яництвом.- Медку нам, вишне вого! А я, проте, ставлю руку за Рюриком, за чорнориз цем. Він стільки бід за Романом прийняв, що треба нашо му брату бути пам·ятливим ...

Хлипав п' яними слізьми:

Під Т орчеськом від смерті я його зратував, побра тами себе нарекли, зброю поміняли, еге ж ... Твоє зДоров ля, старий лисе! (Пив, мабуть, до Словита). - Ковтаєте, гей наковтачі об трухлий пень! - приво див уми в порядок подратований господар.- Говоріть чергою ! Тобі слово, Влас!

В цей раз чийсь голос збоку згомонів наввипередки:

Ольговичів сюди! Вони з половцями ходять, лад

вчинять проміж нас доразу!

Уе галасував Славно Кормильчич, Словитів любимець, веселий силач із лицем варяга-завоЙовника. Він зичив гроші

не

тільки

боярам

навколо,

але

тевтонським

князькам на Їх зарви зі сусідами та нікого у світі

не

потребував.

- Жди! Моє право! - скричав як гусевка Влас Бого вітин.- Ставлю князем Андрія! Мемо тоді правити самі, а якогось угорського палатина, що торчатиме тут

намісником,

обвиватимем

як

бзиновий

листок

вкруг

пальця! - А Лестко ж як? Чим гірший від других? - як по лум' я по чатині, заскакував Васко Сиганич.- Його мати з київського роду, і він, коли не заплаче, то бодай скри

виться! Правда, триюда, не додержує обітів, але нехай тільки боярство доручить йому Галич ... Трабант чорноризця Вукол Дарославич викотився озлоблено із-за стола, аж задзвеніли цина і скло, справ

ляв упсрізку, йшов. Хотів У ярім гніві сказати щось там Сиганичу, який вимантив у нього боброві озера за під тримку Рюрика, але махнув рукою і тільки з виразом сплюнув.

162

Хтось там злопотів ослоном, кимось підірвало із місця, мабуть Васком,- він зачепив у сутолоці 06 тяжкий пугар, цей покотився по долівці, а тоді глухо ляг у калюжу.

иікаво, скільки взяв оце Боговітин?

без стиду

вже поспитав Коснячко, але ніхто йому не відповів. Кож ний рахував судорожно свою калитку.

- Тільки побите коріння пахне! - закричав нараз Домамирич.- Не так навчав нас, караючи по темницях за конюхів, покійний Мстиславич? Моя думка - викоре нити плем'я Романове, а там - буде видно! Досить нам Мстихів, геть петлю з карків! - А, щоб його обида поняла! Uей цілить! - хвалили збоку.

Дедьків голос, гей зміїне жало, зашипів отдалеку: - Я готов на все, тямуйте, я коріння поб'ю! Добавив улесливо у палі наглих сподівань: - Таняву й Чертеж закріпите за мною, а? Роздумав, сягнув вище: - Тисяцьким не жаль поставити! Кроки Дарославича жвякали тепер по скрипливих схо дах, він правцював униз, цвенькнуло колісце у стовпа

на обістю, стукнув коник У копиточка, вдарив у голий

світ! Аж тепер Гліб Словит дав себе обережно пізнати (по полетінку птицю слідно ... ):

- Правда ваша, други! Кожний з нас як стоїмо радий дати кров і майно за рідну землицю, ге ... ге ... Та чим вби вати князеньків, хтозна, може, нам самим на погубу, чи не

краще оставити Їх живими? У кого будуть діти, у того буде власть ... А власть ... понад право! То ж ми, як волхвів У вертепі бу демо перекидати всякими Ольговичами, Ігоревичами, ляхами, уграми, висовуючи одних проти других,

ге

...

ге

...

Спотикнувся від поспіху і кінчив на радощах: - Лякати будемо всяких зайдеїв княжими недоліт ками, от що!

163

Нехай у ката, щоб тільки плата! -

кричали весело,

раді медові, як сонце, й жареній дичині зі старомізун rьких борів. За ними гомоніла решта.

Згода, згода! Слава Словиту, честь!

Отврати лице твоє от гріх, Господи! - прошепотіла Ясиня поблідлими губами і розсіяно ломила руки, зривалася бігти і кам'яніла з тривоги. А там говорили, наче греблю прорвало, всі враз, обчисляли, треби,

який

кілько

хто

людей

пай грішми,

дасть

харчами,

для

оружної

спорили,

по

роздавали

уряди. Господар смі явся згуста, радехонькиЙ... Ді тей збереже в добрім місці Богна, Навойчина бояриня,- за це ж її Красний Двір, а йому нехай вже коломийська СІЛЬ ••.

Поки Ясиня отямилася з враження, бояри підняли спір за сите воєводство галицької тисячі. Шуміли й кле котіли

тепер,

от

як

гніздо

лютих

пардів

над

живою

добиччю.

Самотою чвалував Дарославич, полохав ТІНІ з-під мо настирських

дзвіниць,

обліплених

соймищем

половків

та лісом хрестів, простягнених у зіряне небо. Під тонким вусом їздця блимав і гас хитрий посміх, а радість бушува ла серцем, як буря верховіттям.

Як близько всіх рук була корона спромог, а ніхто, ніхто не зачепив за неї липкою думкою! Рука удової княгині - це найкоротший шлях до влади, а він, Дарославич, таємний власник ідеї, скарбу на руїнах.

- Витривалому смертному станьте в допомогу, добрі й лихі сили! - з тріумфом окликав тьму перед собою. Ухав, а голова кружляла від втіхи, як коли від сикеру з корінням.

164

СКИПЕТР І ЯБЛУКО

v Істоньки не На личеньку

смачно, значно ...

З нар. пісень

Того ж дня перед вечором дорадник і друг ПОКlиника монах Варлаам міряв у печальні й застанові свою келію на веЖІ.

Він бачив невідрадне положення, у якому найшлася велика вав

відумерщина,- предвиджував

оборону,

помі ч

господа

падав сил,

духом що

удари,

двигався,

держить

придуму

призиваючи

трьома

персти

на

твердь

землі ...

у якійсь хвилі духовник накинув на рамена гостроволо су мантію і вийшов на кручені

сходи, а тоді в зелену

темінь саду.

Прислухався: проміж корчі маслин гомоніла ласкава стара мова, якій перечив тонкий голос пахоляті, близь кий сліз.

Монах

глянув

проміж

гілля,- це

бабуся

Мариця

говорила щось там старшому княжичеві, а він не погоджу вався.

Обіч них стояла колиска з меншеньким княжим немов лятком. Дитя спало, затуливши очі ручками, з м' якими впадинками над кожним пальчиком. Колиска була низька,

яворова,

крашена

зелено,

з білими

вирі зами.

Якийсь хитрець з поміччю ножика зобразив у головах лося в утечі , - перед ним і поза ним буяла іля, проста як свіча,

з симетрично простертими веселій карпатській писанці.

гілочками,

ніби

на

Старуха, що з теплих мітків виплітала чижми княжому немовляті, держала в обіймах «господина отчича». Поки він з цікавістю водив пальцем по борознах край її уст, із зелені вирину ла Ясиня.

165

Вона пригляну лас я дивовижному горбовинню, учине ному з піску, маленьким садкам із наломаного галуззя,

дворам та церквам з череп'я та трісок, а тоді з дзвінким сміхом

підняла

високо

на

простертих

руках

княжого

первенця, Данила: - Ти будівничий міст, ктитор церков, трисвітле сонечко народу! Дитя тріпоталося в ЇЇ обіймах, як рибка у ясній воді, аж Борвій, смугастий гей гаддя вовчур, зірвався зі свойого лігва на сонці та став доскакувати до лиця своєї люби

миці. Він задихався з поспіху і ходив танком, в"юнкий, янтарноокиИ ...

Монах постояв хвилю непомітно,- обличчя в нього обволіклося

теплою

смагою,

усміх

майнув

синяві

старих очей назустіч Ясині. А вона,- що зірветься бігти, то стане, що зупиниться, то підбіжить.

Заговорив, торкнений у серце: До мене, дитинко, діло? То вона зібрала з силами і рваною мовою, обходом,

жалібними тінями очей натякала на це, чим ніччю карало

ся серце та непокоїла совість.

Насилу розважив ЇЇ,- оці новини нікому не нові! Сам все-таки згорбився у нутрі від непомірного тягару

...

Справив кроки на круглі сходи теремів, а там у княжі КЛІТІ.

- Благословення Бога з вами, княгине! Із дітьми вашими, недорослими! Засунена в сутінь високого крісла,- схрещені руки сперті на поруччя, а чоло в серпанку на руках,- сиділа

Романова вдовиця. Вона повернула ід гостю потемніле з болю обличчя, брови смут ливо двигнені вгору й сльозу перлу з глибин.

Монах похилився на посох та згомонів істиха, джерело

спекУ'

166

ніби

Двигні ться

кличте

на помі ч

до життя, спомини

доля обагатила ваше

милостива

ПОВНІ

краси

подружжя..

княгине! І

слави,

При якими

Кршіть ними себе

і других!

Стало так тихо, що чути було жужжання піску, який мірив час, витікаючи з любастрової посудини. У світлі лампки, над

налитої маслом,

ложем

володаря

грала вогнями велична зброя ризах

суворих,

як

сама

сила.

Княгиня заговорила з гіркотою опівголоса: Споминами не будеш сит, проти гряду чого ворога вони

не

оружжя.

А ще імате віру, аки зерно горушно ... -

уповів монах та брав

знову

посох

бадьоро

за опору похилим

раменам.- Я у вас з дорученням, княгине І Через годину відбудеться рада старшин, і вас я зову ту ди

Вдова глянула на гостя уважніше Прийміть дяку за серце! Шо-небудь станеться, джерело моєї сили у вас! - у синах ваших ... - поправив духовник. Він схилився з тру дом у поклоні перед іконою на по

куттю і проміж стукіт посоха повернув до дверей.

Княгиня вела з пошаною суворого гостя, струнка, на вид

дівоча,

голубій

завої,

опущеній

понад

брови ..

Ясине? Дівчина скочила з ослона, закрутилася на своїх гостро

носих

сафіанових

ходачатках,

зшитих бронзовим дротом,

боками

на

підошвах

засунула звинене шитво за

пазуху і побігла у гридню обіч.

- Піди, прошу,- веліла вже спокійніше княгиня, доглянь Євпраксію з поминальним приносом для цер ков. На коливо пшениця біло яра, а соти меду самі липові. Видай з кладі десятеро кружляків воску та вели сукати свічі, великі й малі. Для комашні триста перевар меду. Завваж, коли міситимуть хліби для городян: пшеничного

борошна

нехай

ПОЛОВИНІ.

167

сиплють

ЖИТНІМ

по

Коли двері за Ясинею зачинилися, княгиня приклонила коліна перед кіотом. Приділ її сукні блідо золотив місяць. Закрила лице руками і стала молитися мовчки під шепіт догоряючого світильна.

Сумерк був тихий, теплом надиханий, і старий монах, поки вернув у свою келію, ходив вкруг княжої садиби та відмовляв вечірні молитви:

- Возведох очі мої вгору, отнюду же прі йдет помощ моя ... Не дажд в смятеніє ноги твоєя, ГОСПОДИ,- ниже воздремлет, ниже ус нет, храняй Ізраиля ... Він переходив саме повз пекарню, залиту світлом і гамором многих голосів. Дзвонили І<лючі на ретязках за

ситим станом Євпраксії, цоркотіла перем ивана посуда, чиїсь сильні

руки, облиті

лискавкою вогню,

швирляли

В паленисько цілі бервена. З вікон пекарні світло било як на пожежу, іскрилися сорокаті глеки на полицях і жов тів, ніби шафран, поміст, виложений цеглою.

отвертих

часом

дверях,

пропадав

Ясині.

димних

серед

Молоденькій

від

глоти

боярівні

пари,

майже

заворушився

діточий

ввижувався

силует

раз

ПОКІИНИК, як живий,- то вона, бува, з жахом склавши ручки в

на

грудях,

поглядала

для

оборони

піч

або

ДІЖУ.

Мимо сутолоки все ішло ладом: тут зачиняли муку теплою

водою

квасом,

там

варили

сочиво

горо

довину В великих кітлах, пекли поросята і барани, пат рали дріб, а ще далі виробляли на довгих досках хитрі

якісь тіста, ще й безліч задушних коржів з медом і з маком.

Великі, купчисті, у коралах з пестрої глини служебки увихалися по щирості, але з нічиїх уст не злопотів сміх,

докір,

зачіпка.

Лагодилася-бо

тризна

на

господареву

могилу.

Далеко внизу, у темних садах, якийсь музика пробував СОПlлку,

вона плакала у

нього в

серце.

168

руках,

як живе людське

ТІНІ НОЧІ

VI у мого коня золота грива, Золота грива, листові вушка, Листові вушка, склянії очка, Скляні і очка, шовковий ХВОСТИК ...

З нар. пісень

Півдоби перед похоронами, в сумерках, з бічних воріт монастиря св. Різдва Господнього у Галичі виїхало двох мужчин на баских конях. Мятлі їздців були в поясі туго стягнені ременем, почерез плече кирея, на голові, під

стриженій високо, подорожній ковпак з підвісами.

Промигнули край мниських стін, зарослих жаливою, повз тяжких від овочу цвинтарних черешень і стрілою минули селища рибалок

на самім далекім підгороддю,

де в уличнім поросі діти гралися у тин і кілки та ладкали, як перепелиці.

Доперва перед митною лавкою їздці перекинулися зоркими поглядами. Старший здержав свойого біло копитого, випорпав новеньку четвертину ногати

погруддям,

кинув

її

митникові

приділ

опуким

підставленої

опанчі, тоді ж уважно глянув на митний майдан.

Під розлогим деревом, обвішаним китицями зелені, окружений простолюддям, торчав якийсь темнолиций, обгорілий незнаними жарами чоловік у бурих, зовсім

обнищілих лудах паломника. Він маяв у повітрі паль чатою гілкою фінікової пальми, зірваної, може, з дерева

далекої Сірії, Кіпру, Пропонтиди чи островів архіпелагу, доказом

свойого

паломництва

на

окраїни

десь

світу,

і радісним голосом, що здавався літати ніби у пісеннім пориві, кричав:

І ще видів я, миряни божі, моря повні китів і риб

з крилами соколів, де сонце стократ ясніше, як це, що над

нами, освічувало пучину наскрізь, а на ЇЇ дні безконечні

169

ліси із коралю. Разом з бедуїнамн бродив я по жовтих пісках пустині і пропадав серед снігових скель незнаної півночі, вовкам брат, медведям товариш ...

- Далеч же то, Велесе! - очаровано піднесла руки якась рум'яна бабуся і сплакала від насолоди. - Uей походив по білім світі! Uей з'увидів! - хита лася

від

дива

юрба

простодушнім

милосердю

над

днями і ночами паломника серед курних доріг, наглих дощів і всіх вітрів далини.

у цій хвилі екстатичні, ніби склицею затягнені очі промовця вп' ялилися В старшого їздця,- дуже ясно. Uей відчув Їх в сю мить, став згадувати щось далеке,

але його товариш рванув із місця, погналн! Тільки сивий туман знявся попід темінь вільх при битій дорозі ...

Аж за дороговказом, біля кам'яної баби на першім роздоріжжу, перекинулися скупими словами.

- ие Жмиволос, права рука у Словита, його око в голові,- подратовано сказав перший їздець.- Тямите, вбивство Ісаї, що торгував медом?

Його товариш потакнув, але від збентеження не сказав ні слова.

Без путніх бояр, без ніякого почоту BO€Boдa Добриня Андрійкович і його молодий друг Скобейко з Васютина вискочили потайки з алича як посли княгині до короля

Андрія.

Везли достовірну

грамоту та просьбу вдови

заопікуватися князеньками після обітниць, закріплених хресним цілуванням.

З огляду на особисту безпеку послів і на зиск із часу, такий саме виїзд був необхідний.

А коні йшли як на крилах, листові вушка тремтіли рівно під ритм гордих серць, і весело біліли п' ятна рвучких кінських ніг. З-під повік обох бахматі в, ніби з рісниць драконів, сипалося срібло, імла.

Т им часом темінь стала зіряна і з краю в край блакит на. Над дібровою, поперетиканою очеретом, над поточи-

170

ною, що чурила бистро кудись з піль, горіли безконечні ботеї небесних світил. Галич. з його жалібним унесенням, з його співами чорноризців вкруг великої утрати, відсу нувся

далеко

минуле

...

Іхали так пару годин, небо темніло, ніби шафір, ід півночі, стихла скляна музика стрибунців і гомінкі вигу

ки жаб. З обох боків дороги двигав ся тепер чорний ліс, непрониклива стіна ялиць і дубів, розгойданих вітром.

Далеко десь, на лисих зрубах, старих з,'арах і нетічі, на полискливих гниловодах і придорожніх корчах, запалю

вався

іноді

якийсь хитрий

огоньок,

ніби

око

зелено

бородого полісуна, волокити ... Огоньок моргав то тут, то там, ніби грався у жмурки з чарі вною ні ччю і соснами.

Uей ліс -

Лиходій? -

ХРІНІЛО скричав Добриня

і майже рівночасно сягнув під мятлю, звідки задзвонила сорочка з мідяннх спіраль та блимнув рожево короткий меч фРЯЗЬКОЇ роботи.

- Він і €, куди б йому дітися? - якось не зараз відпо вів СкобеЙко.- А он Лиха річка чурить, чурила б вона горі руслом! Тільки він ці слова з уст, як поміж папороті і пялун, між ліщину і шепоти,

тою з її

лагідний,

тихий

витріщатими квітами, плач,

тоді

слабо

побігли і

майже

нематеріально, неначе згублений в дебрах і трясовинню,

заграв мисливський ріг. Захвилювалися між галуззям чорніші від сосон тіні, і кожна травка подала тепер го

лос

свій власний, пахучий, як під косою ... І сама дорога

стала кругло двигатися, ніби хвилями оплинена, і через

момент вже текла сивими пінами поміж копита коней

Лиха рі чка, бистряночка ... Чари, чари! Знявся на передні ноги молодий бахмат Добрині, і в цю хвилю Скобейко ляг на свойого цілим тягарем грудей та зібрав узду в петлю навколо десниці. Але срібна біль місяця залила саме ліс і дорогу, стало тихесенько ... Тільки з глибин

гомонів ще глухо лоскіт невидимих топорів.

171

Полісуни виходили до місяця, рубати дрова, полохати l\юдеЙ ...

Коли

оба

подорожні

виїхали

5луканині на одвертий світ, коні

врешті

по

придовгій

застрекотіли з утіхи

зухами і пішли складним бігом. Ніч стала знов світла "аскрізь та з краю в край блакитна. І майже весело lI,ивилася на їздців самітна коршомка, світлами розсипа "ими

на

болончатих

вікнах,

як

зажжені

голодом

очі

вовка.

Костобобри, а? -

кинув Добриня і отряс з себе

нічний холод.

- Селище далі, це йно що Лиха коршма під Перуно вим гаєм. Молода Гіда кип'ятить зілля до свіжих перевар меду. у синевідських медушах ліпшого не п'ють. - Воно ніби не студінь, а якось так - зябно ... заговорив Добриня.- Випити б кубок з порога на ранній зорі? Скобейко передав гнуздечку воєводі і вдарив просто на ті круглі світла, що торчали недвижно з чорної зелені.

Він хотів було увійти в сіни, але в цю мить зупинився. у нутрі коршемної кліті, край довгого стола, закиненого посудою з напитками, при посвіті липових скип забавля

лося грою в астрагали кількох кремезних мужчин. На них була груба суконна одіж, яловична обува, при боці меч, за чересом

ножака,

як

серп.

Вони сміялися і спорили з неспокійним запалом, у якім були слідні озлоблення й нетерплячка. Хтось засвистав із ну дьги соловейком та зараз змовк. Мабуть, нагадав, що нетру дно у таку пору насвистати на себе щось із темря ви

... Ждали когось?

Нагло Скобейко дрогнув від несподіваного враження: відвернений досі

чоловік зі

сивим волосом, спущеним

кичкою на ліве ухо, як той тур широкоплечий, метнув собою у хороми ...

О, Перу не, владико!

172

Слова завмерли на устах СкобеЙка. ие був ліб Словит, Юда-предатель, який тут, на Тухольській дорозі, за чіпив одно око сіті, на Дуклянській, очевидно, друге ...

Його сповістили впору, й він вдарив полями наскоси. Пильнував звідси місця, де в першу чергу міг сподіватися послів княгині, допасти Їх з нічної засідки та сліди за ними звіяти

на все.

А що там, гей! - скричав з дороги воєвода. Скобейко не відповів: вихром скочив на коня, рвонув

ременями, похилився вперед і

здавив благородне звіря

залізцями.

Погнали по місячному шляхові, злиті зі своїми тінями в одно, як танок

велети з пісень, що Їх співають

пряхи

під

веретена.

В ух ах їздців завивав вітер, і лопотливо шуміли на раменах крилаті киреї. Серця розколихалися і били в грудях як метал, як дзвін.

Саме в цю хвилю з обох боків шляху звалилася на них і

заперла доразу брама,

рясно насторошена мечами,

стежа.

Пішли ходором булатні, роздалося смертне хропіння прокльони,

як

коли

виття

хижак.

у дар,- мов грім і нагла тишина. Ні згуку. ие Добриня зі Скобейком просікли собі шкалубину в смертельній запорі і випали з клекоту,- зарум' янені мечі стелили Їм дорогу. Порівнялися миттю, і, як стріла, випущена з лука під високий зойк тетиви, так вони гряну ли з вітром у синяву нічної години.

Тільки на далекім перехрестю Скобейко оглянувся по над рам' я, прихапцем. Костобобрівська коршма видна бу ла

на

острому

сугорбі,

обпертому

одним

боком

об

Перуновий гай. У вікнах, затягнених міхуром, блимали світла рудим промінням. Якісь розчепірені привиди злітали на дорогу. Праворуч, ліворуч таємно гойдалися

сосни. Тінями тряс вітер, і вони гнали на розтіч. Аж тут Добриня не витерпів, розсміявся:

173

- Жмиволосові пальці, з митного майдану ... А, про йдисвіти, на всі чотири кованіl Тупіт погоні вмовкав, губився по рудавинах і очерет\l.Х, а далі

стало тихо за їздцями та Їх прнгодою, тільки

дерева

оповідали

щось

визореній

ночі,

оповідали ...

«АКИ YВlT ОУВЯДАЕТ»

VII Закропляйте доріженьку. Il!об ся не курила ... Розважайте родиноньку. Il!об ся не журила ... З нар. пісень

у величавій церкві св. Богородиці клали на вічний сон тлінні

князеві

останки.

Здвиг

народа

залив

Галич.

Як повінь, що зриває гірську гать, так людські хвилі. Від Блюдник, Вихторова, Перевозі в, від Пітрича, Бол шова, Чесибісів, від долини Бистриці, здовж обох берегів Дністра скакали на баских конях бояри, осадчі дружин ники,

знатні

огнищани,

повстяних клобуках і

текли кметі

у с~их жупанах,

сафіянових чоботах, празничних.

Поміж них попадалися густо ратаї у гребінних сорочках, білесеньких, у чересах, як панцирі, у шкіряних ходаках, застібнених зеленим плетивом ...

Побіч

чоловіків

мальованках,

бігли

рантухах,

жінки

домашніх

перетягнених

поверх

димках, голови

й під бородою, туго, по-старовіцьки.

Краєм доріг просили милостині охриплі від мольб сліпці, хромці, сироти бездольні ...

Пилом несло понад шляхи. Княжий замок видний був здалеку. Він стояв на висо кому узгір'ю, що, немов урвище, висувалося понад

174

Галич. Засипаний прибудівлями, з церквою на чолі, він робив враження окремого міста.

Як далеко побігти звідтам поглядом, у поранному сяйві ніби

низка

сонць

горіли

півкулі

купол

усіх

соборів,

простягнених понад зелену лінію Лімниці. З самого розсвіту гомоніли упротяж доохресні дзво ни,- з Дуброви, з зеленої Карпиці, від монастиря в Гудковій Дебрі, з городища грецьких калагурів у Пітри чу. Під ясну музику онтих, що плакали, мов голосі ль ниці, оксамитними голосами, під срібний, хлоп'ячий дискант других, стелився хмарою могутній зов велета

вісника з вежі церкви св. Пантелеймона. иерков сіріла на відкритім

просторі

залуквянських

піль

неправильним

п'ятибоком кріпосних окопів і бойниць, навіваючи грозу своєю

понурою силою.

Похорони зачалися ще вночі;

в супроводі

архієрея

і глоти священства, у курнім фіолеті фіміану, під текст святих роздумувань парастаса, плили у небо пристрасні

жалі великої відумерщини.

Коли ж поблагословилося на день і озвався передзвін заутрені, один великий плач потряс груддю Галича. Особливо на окраїнах, де жила біднота, побивалися за покійником тяжкою скорбю, без Їди, без напитку, без

роботи ... Жалібні

плачі жінок живловою міццю роз

дмухували цю скорб, і прохожому путникові могло здава

тися, що в кожній вбогій хаті покоїться господар.

На кого ж ти нас, сіромах, покинув, милий кагане

наш?

На кого оставив жену, ластівку білогруду, малень

ких діток у неї на колінах? - Хто боронитиме нас перед боярами, биричами перекупними?

Хто велике недокончая твоє -

вирниками,

доконча?

Аль не жалко тобі одіял соболевих, паволочних узголовій, медвенних сотів на злотній посуді? - Уви ни! ..

175

О, уви НИ ••. -

нудьгував вихор і відносив жіночі

сльози у далеч,- а там, поза межі доземного, в безсмерт НІСТЬ.

Двигнений на міць, н:! славу, на боротьбу з стихією часом, собор св. Богородиці приймав у своє лоно княжу

тлІНЬ.

Міддю

ковані' двері

печальна товпа плила і

отверті

були

широко,

відпливала круглими сходами,

попід порталь, заквітчаний акантом, де Христос у горо різьбі, з Книгою життя на розсунених колінах благосло вив світ у своїх ніг. Древній мистець увіковічнив і князя,

ктитора храма,

як

навколішках,

після східного

обичаю, ледве підводив ід ньому чоло, отінене кам' яною шапкою Мономахів. Від чорних тесових балків монументальної будівлі гостро відбивала прозора, як вода, орнаментика, що вкри

вала архітрави і заплітувала бестіярій. Нутро собора, отвертого широко,

сяло

гордою

міццю хрестообразних

склепі нь, пишнотою стінних малюнків, олександринами

мозаїк, iISoHocTacOM, сповитим у роззолочену тугу, мов оклик релігійного захвату.

Стрункі, на склі мальовані вікна чинили церков ще просторійlOЮ,

чим

була

дійсності,

головна

нава

давала через корисну поліхромію двічі скріплене вражен

ня

висоти.

На

простелювалася

теплий велична

блиск

мармурового

перспектива,

ніби

престолу дорога

сонце.

(Одна тільки хиба виявилася після викінчення собору: акустика не вдоволила знатоків,

треба було великим

коштом попри череп' яні горнці-голосники перетягати в округ бані резонансові дроти, романським обичаєм ... )

у саме полудне, коли владика став із хрестом край ніг мерця під останнє цілування, над Галичем зчинився лютий вихор, хмари вдарили на себе чорними полками, об щити церков жвякнув град.

176

Св. Пантелеймон, опері заний в силу концентричних кріпосних валів, сповився омраком, як панцирем зі сріб

ла. Успенська церков-твердиня з монастирем у густі й зе лені курила димом, мов жертвенний принос. Здалеку, мов маяки серед моря градової імли, мріли кріпості, повер

нені у всі боки світу: Пітрич, Вихторів, Сокіл. Садиби в тінистих садах і гаях на високім березі Лімниці пропа ли зовсім з очей,- ніби й не було блудницької дороги,

СпаСЬІ<ОГО шляху. Сухий тріскіт леду об гранітні блоки, мідь і скло, грохіт

грому,

шум

ніби

сповенених

потоків

особливо

підчеркували намогильні співи. До того пісенний роззвук впровадив нагло замішання на хорах, і всі очі збентежено глянули

уверх

...

Але тони вирівнялися

як стій і

поплили стрілою,

мов човен по стихлій воді.

Один тільки старший княжич не хвилювався. Він обпер плече об коліна Ясині і зорів за жалібними світлами, золотим деісусом в іконостасі та могутнім Архангелом

Вісником, розмаЛьованим над його головою. Розглядав візантійські стінні малюнки, голови херувимів у спіраль

них мотивах, з чашами кві ток, як язики вогню. Мов ліс, йшли на нього з площин мурів постаті пустинників

із Т еваіди та Лівану, тих, що жили в розритих могилах, пили росу небесну та Їли зілля, що виростало вкруг них,

на висоті простягне ної руки. Суворість тіней лагодили пестрі блиски, які проміж пні свіч злітали з горішніх шиб на царські ворота і квітчасте застілля аналоя.

Врешті вся увага хлопчика обернулася на боярів, що окружили вінцем домовину й торкали себе серед німої купної молитви.

- Отряси сон, ніси-бо умерл, но спиши ... - ридав архієрей Косьма над отвертою челюстю гробниці. Малий Данило був сонний і оглядався за нянею, але ЇЇ не було тут. Перед хлопчиком мелькали в півсні помор щені руки і бринів спів старої колихалки:

177

А ти, кицю весела, йди борзенько до села По пелюшечки, по подушечки ...

Він впросився на руки до Ясині і став на добре дрімати. Колюмни святині, узірчата долівка, полив' яна,- лисню чий як зеркало квадрат з міді, де стояли мари, пропали нараз у живичнім куриві.

Якусь хвилю ще тріпоталося полум' я свічі, встромле ної в коливо, посеред погрібавної миси, що стояла на домовині ...

Княжич

снив

діточі

раї

під

останок

заупоКlИНОЇ

літургії, і владика, який саме прийняв за богослуження дорогий рушник з голови княгині, з чуттям перехрестив дитя, приспане глибоко.

Після похороні в заставлено тризну для городян на роз логім замковім подвір'ю. Нищих зійшлася тьма-тьменна: вони сиділи на епохиллю гори й обіч, на Бабинім Торжку. В проруб, між темничників, повезено боклаг квасу, хліби, вепра і жмут білих сорочок. У кожний знову монастир один

чюм

зелен-вина,

дванадцять бурнастих

лисичих шкірок і п'ять гривен за упокой.

Опісля двірський тивун з громадою прислуги метав поміж присутніх останні дарунки Романові: обрізки паволоки, шкірки білок та куниць, скляні коралі, кольо

рові кам'яні хрестики, срібло ... у супроводі Богородичних дзвонів, що грали вечірню, йшов шум одноманітний і жалібний, як цього листя, що кане

смерть:

Бог да простить! - Бог да простить царю Роману! - Бог да простить рідному! Курні смолоскипи освічували широко всю охресність, заснуту

синявою

розколиханими

ночі,

ніби

безмежним

шатром

над

головами.

Поміж глітні острови людей, осторонь від даровальних скринь ходив похило, без слова, високий старуган у згріб-

178

ній сорочці до кісток, як коли покаянник. Лице зі згаром, велике, сідина жмутами на підборіддю.

На

скотього

бога,

Йона-печерак! -

обрадувався

хтось стрі чний, кого в товпі звали БаЙдуком.- Трафив поминки, їж солодкий хліб! Нищий тряс гостро білою куделею волосся, жагуче блискав очима без брів:

Остав

говорити

пусте,

Байдуче!

Спомин

цього

солодкого хліба скоро в твоїм роті у полин обернеться ...

Поминки, говориш? иі будуть довгі ... Чев змінить ім'я, руїни цих церков проглотить ~емля, вони ж триватимуть! .. Підніс уверх владну голову, з хмарою над ясновид ними очима, увесь мов вихор тремтячи у собі від жалібно го

пориву, з тою рукою

піднятою ген

понад

курняву

людських голов.

Бог да простить І

загуло отдалеку,

сповнена

людська хвиля пірвала Йону, як тріску верх води, аж на протилежний, розгойданий тінями край узгір'я. Було .глітно, ніби на великому храмі в день Паликопа. Всі немов одна сім'я: купці, ремісники, крамарі, чорнороби й церковні люди, привиклі прогодовуватися чиром та лободою.

ВАТРА ПРОТИ ВІКОН УІІІ Калино моя, калино, То ж ТИ біляво зацвіла, То ж ти червоно 3pOДIWI. ..

З нар. пісень

Там, проти цього ось вікна, де на обістю горить скирта чатиння старим похоронним обичаєм, нещодавно до землі

кланялася князеві

покорена Литва у білих семрягах,

лосячих сагайдаках, писаних кожушанках, простоволоса ...

179

А на порозі, де тепер приймає жалібних гостей сідий Захар Рогата (чуб поза вуха, сухі, бойові черти, тверда думка очей),- рік тому товпилися візантійські посли в паволочних

ризах,

жемчужними

базілеос

на раме

нах,- били чолом перед хвалою Мстиш иного сина ... А ще он там, на полив'янім квадраті долівки, перед престольним креслом стояв торік поблідлий від враження папський нунцій, і слова, якими льстив князю, оспівую чи латинські розкоші, завмерли доразу на його губах від виду найлютішої з погорд: лискавки меча над головою.

О, як вражало це перше місце при поминальнім столі, місце ПОКlиного князя! Над високим мозайкованим опертям світив темно круг із золотої бляхи, протятий трираменним хрестом. Вид цього крісла, пустого, прони зував серце спомином втрати над всякий опис ... Продовж холодного льняного застілля з лісом пугарів, жбанів та курних мис, бігла синя стрічка, заплетена бар

вінком, як знам' я жалоби. Стіл, біля якого сиділо вісьмох високих духовників побіч знатніших огнищан, був осяяний повагою, належ

ною галицькому архієрею Косьмі і його гостю, владиці Перемишля. Тінь дерева над отвертим вікном давала духовним головам гідне тло,- вечірню заграву, як старе золото.

Вони виглядали у попалі заходу ніби низка медаліонів на дверях іконостаса.

Говорено про недавню пожежу багатого Воскресенсько го монастиря в Рогатині, про незвичайного співака соловія, якого викохав для Господа співолюбивий пере мишльський владика, згадали й бунтаря закупа, яко гось-то Дужа, що, як шуляк, скаче по всій волості, невловимий ...

Сідоголовий Косьма заговорив було про неймовірно тяжку хвилю для держави, але перемишльський архієрей

наче й не чув нічого. Він звернувся до сусіда ліворуч, Твердяти Остромирича, з лихо зарубленим шрамом від

180

копія почерез вилиці: цей під Мозгавою обіч ПОКlиного князя боровся, польському Відновителю в допомогу криваве пригістне привіз.

- Оці північні вітри і часті дощі,- сказав провор но,- коли муть держатися далі, зіб'ють зерно із збіжжя та оставлять хліборобові гнилу С,олому.

Костко

Бибельський,

звісний

дерун

хитрий,

що

тільки пазив, яким духом віє, похопився відповісти, хоч не до нього вели рі ч:

- у хлібороба тогіднього ще хліба напрятано вдо віль ... Тільки тоді, як Їдеш селами з путним боярством, стрільцями, сокольниками, осочниками, то навіть такий, що має землі

на двадцять косарів у днину, стулиться

як мушка, будто він зроду-віку на сирім корені сидить ...

Штрикнув пальцями з хижого вдовілля:

А я його на допити, різками, вогнем ...

Присутні минули цю балачку згірдним мовчанням. Один Абрузович, вельможа на Плісниську, не витерпів: - Справу Войславового Торопа ви вже оборудували? Той насторошився ображено: - Велике діло,- пробурмотів у бороду.- Я його велів замучити, я його й заплачу! - у Костки по селах бідність вельми велика ... півголосом передавав архієрею намісник Молибожич. Десятьох його смердів спомагається ледве на дві сохи ... Тут замовк, бо отрок стояв вже над його раменем з димною мисою печені. За товстим куском поросятини зі сочивом боярин забув з місця про чолові колюбні міркування, натомість пояс свій, закроплюваний сріблом, вчинив дещо свобіднішим.

- Плещуть, що Словит вернув,- говорив ід сусіду Абрузович, з кучерями до рамен, як Авессалом. Уікаво, що він там за пазухою від Лестька привіз? Спокою б тепер побільше, а цей ... Славно Кормильчич слухав сторожко обіч, але від себе не добавляв ні слова. Його крилаті брови зійшлися

181

в одну і кинули тінь на хижу лискавку очей, що освітила на мить зелені верхів'я і грозовиті провалля його душі.

Від часу, як покійний князь прогнав одного з Кормиль чичів, що на ловах у Плісниську зухвало славив Ігореви чів, чимало лихої крові поплило через Славнове серце ...

Його увагу з черги зайняла княгиня: вона явилася саме дякувати гостям за пошану, обійти столи з привітом.

Напроти Твердяти сидів чужинець, останнш із знатних греків, що пару літ тому попали в Галич з почо том царя-скитальця, Олексія Комнина. Він заступав на тризні свойого владиря. Знуджений візантієць слухав півухом свойого сусіда, балакучого Саву Апостола: - Кажуть, що наш старенький Косьма одарений духом презріння ... Коли стоїть при дверях церкви, ви дить, з якою думкою хто входить туди. Бачить, як за розпутниками йде ангел, плачучий вельми ...

Грек позіхав крадьки, пив мід і мріяв дремливо про легкокрилі хійські вина.

Тим часом гомін розмов не уймався,

як журчання

потоку під листям підбілу, і час до часу вибухав з но

вою силою. Іноді у хвилях перелетної тишини, перед іконою Спасителя на покутті тріскала золота іскра кандила,- тоді кожний хрестився живо й відмовляв мо литву за душі,

що сьогодні

відлітають на

лоно

бога.

Всі ждали на першу похвалу покійному князеві з уст галицького

владики.

у якійсь хвилі знявся шепіт, хтось плеснув у руки, і довгі гридні з кругластими підвіКОНllИками облетіла тишина.

у ній розсипалося срібним горохом лящання соловейка. Всі очі звернулися туди, де архієрей Косьма випросту вався над столом у своїй могутній висоті, сивий, з куче рями

на

схилих

раменах

книголюбця

під

чорною

хустою, киненою верх мніського клобука.

Голос владики пронісся вітром по обледенілих серцях, рванув всіми коріннями чуття, лискавкою грому освітив

велику втрату, аж по її глибінь, остаточну.

182

- О, хто б дав у голову мою воду й очам моїм джерело сліз! Я б плакав день і ніч над моїм нароДом ... (почав словами Єремії .•. ). - Бо там, де било серце на міру велику, сьогодні смертна порожнеча. Не заповнить її уже тисячоголосий лемент Галицької землі. Не стало з сміливих найсміли вішого, защитника прадідних хітарів, витязя на займан

щинах

широких,

пістуна

золотоверхої

Осмомислової

слави. Складені навхрест руки переможця, що гуляв орлом по піднебессю,- на стрУ.жинах спочала горда га лова, і вихровинні думки сплять повік.

- Яку ж вимовнішу хвалу пронести тобі, МИрр0 мило сті, Мстиславичу? Яким жалібним голосінням оспівати тебе, носителю правди, весняний громе, б'ючий у трухлі закони? Слухай, як безутішно ридають пристановища понижених і сиріт!

- О ти, преобильна сило, що у користь свою забираєш нашу, віддих у грудях спираючу надію! Долітає ж тебе наш голос на зелених левадах вирію, де ходиш з Ольгою і Володимиром, світилами літописи? Де оглядаєш віч у віч божих юнаків, Бориса і Гліба? - Хочемо аж там донести тобі обіт, що відумерщину твою збережемо з любов'ю,- обіт, який печатає мо вірою

честю. Не буде того,

княжому ноги

ковпаку

щоби дозволили ми твойому

покотитися

рук

малих

сиріт

під

прохожих.

Помагай же вам Бог, достойна громадо, обстояти

слушне,

Іменем

великого

батька

ПОВІК

закріплене

право! Трьома пальцями руки, з шд ємом У старечім усміху, владика благословив боярство.

Тільки що опустився на своє місце, роздрожаний ще пережитим моментом, забрав слово рябощокий Филип ШумавинськиЙ.

Йому вправді передавали нетерпеливі знаки, що черга на Молибожича, но він не захотів нічого того видіти,

183

перечесав пальцями чуб чорний, з виблиском,

начав

голосну річ.

Сипнув.

правда,

але зараз перейшов

жмінку

ладану

на бояр,

до

ніг

покійника,

давлених ним на кожнім

кроці, на ролю Їхню славну і почесну в подвигах цього зокрема

князя-удальця.

Підчеркнув з запишаним вдовіллям, що боярство було і буде початком і кінцем княжої,- хто б це не був! судьби,

мірилом

поваги

сили,

само

воно

прята€

у тінь свої заслуги в державнім строю, вдоволене, як це першим у народі пристало,- старими нерушимими при ВІлеями.

Він ДYMa€, що буде речником всіх, коли підчеркне щиру готовість боярської

Безсумнівно,

бояри

братії

піти

схочуть

на

руку

піддержати

правлінню.

деякі

чільні

думки покійника ...

Але не династію!

пронеслося хриплим визовом

наприкінці стола.

Знявся шум, сутолока окликів, хтось, дишучи важко, двигнув руку, як молот, і з дзвоном опустив ЇЇ на трапезу.

}(огось насильно кинено на ослін і на руках винесено геть

...

Стало прикро, обличчя палали зі сорому, замовкло слово.

}(нягиня схилила

голову

синій,

як

виїмок

неба,

завої, зрішеній в епосів переміточний, і вийшла живо, за нею

владики.

XaipEtE!

UЮ мить підвівся й грек Іринарх. З-поміж м'яких складок скарлатного сарікіона

щальнім

уклоні

та

черкав

він стелив руки у про

повітря

кінцями

пальців,

причім жмурив стрічкою очі, які натомив копоть свіч.

Не переносив чвари на прилюдному місці. - Зовсім як волхв або жінка! - озлоблено сміявся }(мита, скуб вус замітав кою. Свічі димували, Їх забули вже й рівняти.

184

Поки стихло, пристрасті потахли, нахилилося ід півно чі. Аж тоді посипалися в округ столів слова справжніх

похвал з уст своїх та захожих. Всі вони виславлювали ве лич Романову,- «он же не в невідомій землі владичство ваше, но в Роускій, я же відома і слишима єсть всіми кон ци земля ... » Красилися споминами його геройства, як червоною калиною,

а вітер зривав

Їх

з уст і

відносив між про

столюддя, щоб цвіли віковічним переказом.

ЗАДУШНИК ІХ В' язали руки та сирицею, Залили очі та живицею, Скували ніжки та скрипицею.

З нар. пісень

«ІЛо кинеш за себе, найдеш перед собою ... »

Уі слова Йони-печерака, що у скитанині без кінця й краю зачепив об його дворище, спонукали до призадуми

Самбора, боярина на Купновичах та Ломні. Він рішив дати

одного

зі

своїх

непокірних

рабів

як

задушника

до монастиря св. Богородиці в Синевідську до ніг чудо творнО!

ІКОНИ.

За вбивства, підпали, сирітську кривду Самбор поста вив оце не марну свічу, але людину, ціною трьох гривен.

Із-за неї, мабуть, церков згадуватиме його як ктитора і молитвами монахів загородить шлях дияволу, злосмрад ному ефіопу ...

Аж тоді задушник Дуж виявив свою вартість. Він був сіткар і ловець без суперників.

Ніхто так як він не умів дути в тонкі гусі кісточки у приманку орябкам і ніхто не плів так тонко й рівно

185

перевісів для цих птиць. Він розставляв сильця проміж гілля кедрини й ожинові корчі та причіпав проти кожного

очка по ягоді калини пірнатим смакунам на принаду. Во ни злітали живою хмарою і повисали у петлях, сколихую чи лісову глушу смертним лопотом крил ...

Дуж пізнав скоро всі оленячі пійшла, проходи лосів, стежки диких вепрів, гнізда вірлів над урвищами. Ходив з дубовою рогатиною на медведя, не побоявся у розпалі

навіть звірового свята, «розігрів», коли живина всевлад но царить над чоловіком.

Бува,- підходив

ціле

стадо

оленів:

одягнувши

на

голову оленячі роги та листя лопуха, він чіхався об луб' я

ялиць у чорному десь урочищі, чимраз ближчий стада, що вийшло до вечірнього водопою ... чимраз ближчий ... , а коли олені привикли до його виду, вбивав зубчатою стрілою щонайгладшу звірову.

Він пропадав, бува, на цілі навіть тижні, особливо в порі

осіннього риковища, і сходив відтак з карпат ських островерхів вбраний в пера готура, хвости білок, крила джої, та зісував униз на великих зелених гілляках свою ласу добичу, обвішаний птаством, як бог добрих ловів.

Зате зимою, коли вихор гуляв по білих просторах і збивав хмари над монастирем, Самборів задушник сту кав у двері ї келі ї отця Т еогноста, де молодий, як пчола, трудолюбивий монах переписував на бавовнянім папері

Євангеліє-апракос для мніської книгівні. Тут Дуж слу хав іноді, вгребаний у кут храмини, як монахи рішають катехітичні

питання,

як

воюють

могутнім

оружжям:

словом.

гірських глухих

сріблом

прудких

западнях,

жереловищ,

у пралісах, під

стукіт

мигтючих наковтачів,

дзеркіт плисок і величний шум зеленого собору, вбогий задушник

пробував

того

самого:

говорив

птаством

і соснами. Він мріяв, що переконує та веде за собою людей.

186

І не було для нього втіхи понад цю, коли одним ударом палиці промощував дорогу стрі чним озерцям, замкненим

між

камінь

дике

коріння,

як

нарід

рабів

жмені

насильника.

Через рік-два став він спадати на старі дороги, між поселян та осадчих Самбора, і все, передумане в лісах, довірене ялицям і вірлам, повторював чорним від злид нів, закурілим від димів чадних хиж керворобникам до смерті.

сталася

річ

нечувана:

вони

обжалували

свойого

боярина перед покійним князем,- закинули свойому власнику грабіж, лихву, убивство під різками закупа запроторення в раби за довг безлічі вільних оселян.

Виграли справу І

Ні на що не придалася спроба очищення себе з закиду сімома вижами й послухами своєї доброї слави: Самбор мусив

повернути

шкоду

сім'ї

убитого,

заплатити

«за

голову» і втратив право виконувати суд над своїми під даними.

Справа стала голосна з краю у край волості й потягнула за собою довгий ланцюг других жалоб до княжих ніг.

Надер вітер дощу, а дощ - навальниця! Хтось доніс невдачникові, Самбору, хто є винуватцем його сорому і втрати. Він скипів ярою люттю, а першим відрухом месті було вислати довірених людей зі стальни

ми оковами ворохобника

та дорученням ігумену Самону: видача взамін за найвартнішого з Самборових

рабів.

Ігумен відповів лисячим хвостом: Дуж вернеться, як скінчить лови. А треба вам скорше, 1:0 йдіть під угорські ворота і возьміть собі його! І Дуж підглядав далі оленячі пійла, тровив лисів та

бив з маленької пращі лісові кури, що падали з висот

на лісову в' янь, як живі пригорщі землі.

187

СИНЕВ ІДСЬКИй МОНАСТИР х

Ой пив би я та водицю. Водиця не чиста Нападало у кирничку ЯВОРОВ0 листя.

нар. пісень

Заганяй Кумчик! Лови Бровку! За ухо ЇЇ, воло

цюгу! Мала чередарка з веретеном у руках, у довгій черво ній плахотці, гей краснолюдок, здогоняла свою неслухня ну овечку, а пси у поміч її лаяли з усіх сил.

Ляск бив од горбовиння, як коли отара вишукує тінь, а пастухи кидають довбати всякі забавки з дерева, розкла

дають огні, Їдять хліб, сир та п'ють джерельну воду.

З-поза верб вихилилися їздці: Скобейко й Добриня, та повагом, раді погоді, минали чисті сільські мазанки

з квітниками проти вікон. На першім стрічнім обістю якась старуха увихалася біля зернотерки, молола куку

рудзку, і золотий пил сідав на її пальцях. Дід, рум'яний як яблуко на Спаса, ходив по садкові обіч, поміж улії, витягнені

довгими

шнурами

вискубував

щебрець,

від якого бджоли сліпнуть та не потрапляють вулій.

Він рвав лихе зілля з корінням, кидав у гребінну тайстру, а за ним втішно підтанцьовувала мала, з жовти ми кісками онука і співала, ніби комар увечері, тоненько: Днинка лісом іде, Гlчілок спати веде. Пчілки мої Дрібні, маленькі, Тут вам улій,

Тут вам одринка ...

Далеко до Синевідська? -

беЙко.- В лад ли їдемо?

188

загремів ІЗ коня Ско

у смерки поспієте! -

згомоніли в один голос.- А

може, спочинете у нас, а досві та далі?

Ні, у них не було ні часу, ні охоти після недавно пережитого гоститися дорогою. Розпитали, куди шлях гладший, напилися погожої водиці, напоїли коней і за хвилю втратили з виду кмітське дворище, охайне та бага те, як добре загосподарована держава.

у якійсь хвилі Скобейко прихилився над головою вороного й глядів: оружна ватага назустрі ч? Купці з во зами на шляху чи грабіжники в зброї? Порох сріблив сосни, сонце роз горювало іскри в зеле ній імлі, а проміж все те чорніла фантастичним звидом людська

Аж

сутолока

коли

...

навперейми

боярам

майнув

многолюдний

хоровід, виявилося, що це гурт кмітських родин З хат нім знаряддям, з тяжко хворими мандрував до цілющих

болот в оселях боярина Рогати. Йшли з гомоном розмов, дехто

побожною

запрягу йшов один

піснею

кінь,

на

устах:

спереду

іззаду другий,

кожного

а на дрюках

усередині зачіплено ноші, де хорими кидало з краю в

край... Так само на ношах торчала барвиста постіль, скрині й посуда.

Незагодя туман вкрив гомінку ватагу в дорозі, а перед їздцями простерлися шафірові обриси далини. І!!е трохи, і скільські гори вгорнули їздців У сутінь і росу.

Т ут

вказав

Їм

дорогу

прохожий

богомолець,

там

міняйло з гребенями із мамутової кості або пастух, майже нагий, що заганяв ід кошарі свою худібку,- раз пере стрів Їх навіть монах на маленькій латастій конині, що

Їхав до Галича з письмами ігумена галицькому митропо литу.

Той розповів, що в монастирі все гаразд, а Дуж, про якого питають, саме зійшов з гір з убитою добиччю. Ка жуть, жубра поклав на диких помірках, на Кривім полі ...

Рушили з місця,- весело, бо на вирубі край дороги заперлилися

як

бісер,

хто

знає

189

яких

джерел,

самі

зелені проміж папороть гірські водотоки. Де вода, там життя. монастир, мабуть, близько! І справді: упрозорім вечіриім повітрі чітко

сильвета

масивної

будівлі,

рисувалася

підперта

широкими

виступнями проти часу і стихії, огорожена глибокими

ровами й валом, як ялося кріпості.

Сутеніло, коли під'їхали під зводжені мніські ворота. На голос дзвона глянуло з бічного віконця гладке лице послушника з волоссям до рамен у світлих дрібуш

ках. Жвякнули ключі за поясом у брата воротаря, що приніс зі собою пах шалвії та оделену,- він присушу вав зілля

для потреби монастиря . . Векорі явився ігумен, отець Самон, ще молодий монах

з глибоко впалими очима аскета. Він знав Добриню з його ловецьких набігів на доохресні бори і на свій здер

жаний лад зрадів гостям із столиці. Новини мандрували в той час пиняво, крізь дебрі та гуляйполя ...

Ігумен вів гостей мніською оселею, немного ліпшою від

селянських

осель,

критою

соломою,

кошарами,

гумном і житницею.

Одна церков вражала око, ніби заклята в камінь думка про речі вічні. Двері з міді горіли здалеку невгасимим черленим посвітом, от як щит, справлений проти ворога.

Вічне світло сяло перед ликом святих, між якими царила Вона в смугнастій завої та багряній хусті на білім рубаттю, з дитинкою, легко притуленою до обличчя, сине

відська Богородиця. Ігумен повів гостей у мніське житло, з соняшним годинником зовні, проміж пнучі рожі, а там у розлогі кліті,

повні

білини

низьких стін і

висіли

зілля,

де

стояв

грубо різані

стіл

полиці

продовж

на посуду.

Брат трапезник подав незагодя вечерю: рибу, вино

з яблук, коржі з кмином, ліскові горіхи. Сіра братія, на половину гаптарі церковних риз та інтарсіатори, разом дванадцятеро людей, засіла край столів і вдоволялася молочною кашею,- по

чотирьох

190

на одну

мису.

Тільки один з монахів, рвучкий як огонь Агатангел сидів оподалік

мрачно

Їв свій утлий вечірній

пай:

це був іконописець під єпітимією. Він забаг красити одноманітний

лик

святих

грою

душевних

зворушень,

терпінням і усміхами, як хоче сикіененська школа. Йому хотілося

вийти

прижмурених

геть,

очей

на

простір,

вузьких

поза

рук

догму

вічній

довгих

мертвоті,

послужитися перспективою, пейзажем, чуттям, а може,

навіть піти на таку грішну сміливість, щоби цей пейзаж

брати просто з природи? Місяць минав саме, як за цю єресь сидів ось тут на покаянні.

Став накрапати дробен дощ, і гості відчули з вдоволен ням дах над головою і

свіжу страву упростодушному

гуртові. Чтець Арсеній, кучерявий, як вихор, з очима, одтіненими

чорною,

неділеною

на

переніссю

бровою,

глянув ізвисока на мніську братію (стояв на ступенях проміж вікна), переждав хвилю, аж стихло, а тоді посте лив голосом, сповитим у світ ло, як мова арфи:

- Юноша нікий ... живий блудно, імі великоє усердіє ко пречистій Діві Богородиці. Тому нікогда путеше ствующу і гладну сущу, явися пресвятая Богородиця, сладку йому пищу приносяща, одначе на блюді нечистом,

рече

єму,

приятна єсть,

яждь. но

Он

блюдо

же

отвіща:

скверно,

«Пища

и того

всячески

ради

не

могу

ясти». Рече же діВ,а: «Сице і молитви твоя, ими же убла жаєши

мя,

пріятні

суть,

не благоволю в них». І

но серце нечисто,

того

ради

от сего видіння юноша начат

каятися і пріятна бисть молитва єго ...

Чтець

зупинився,

вкруг

стала

мимохіть глянув в глиб своєї

мовчанка.

Кожний

істоти,- монахи сягали

мовчки до мис і ломили хліб.

Хоч сумерк йно що нахилився, спалахнули, ніби анфракс, липові скипи на світичі. Приглухий брат келей ник, згорблений дремливо як Семен Стиліт, жбурляв прикороткі

угарки в

посуд

з водою,

191

поки в

один

раз

Ігумен не двигнувся понад всіх та не оповістив грімким зовом:

Любов божі я і боязнь суда його будет со всі ми

нами! Знялася мовчалива суєтня, тихий ляск ходаків, і братія виходила у хороми, вузькі, ніби переддвер'я раю, сама як сонмище святих зі СТіірогрецької ікони.

А Добриня від втоми чи під враженням прочитаного вставав

без

гортається обиди

поспіху , - туга

звид

давно

якісь І<алинові

далеких

розсипані

мости

людини,

доріг, в

порох,

життя,

перед

наводила манила

банувати

якою

йому

роз

на

ум

оплакувати

за годинами,

яких серце билося найвище, за місцями, де ярився лицар

ський гнів і шуміла над шоломами в сонці золотопера слава.

Йому хотілося кликнути великим зовом, дарма що посеред святих стін монастиря:

Гуслю, а живо! той раз зринув

з-поза

пліч

хороводу

могутнlИ

обрис ще одного мніського гостя, що куняв досі осібня

ком: Добриня захопив оком пругастий арабський виссон, який закутував когось-то так цупко, що цей здавався

бути від чуба до п'ят у повійках, як маг. Тінь дивогляда облетіла в ломаних лініях стелину і вкрила собою мовчаз

ний хоровід, що ступав одинцем повз ковані двері.

Добриня поспішив ласим

зором

простертим верх голов, пробоєм,

за отсим раменем,

і вітер споминів роз

гойдав думки воєводи. Він з'ясував неймовірну річ, що великан, приліплений у сутолоці до кедрової доски одвірка, йому не чужий, а рух,

яким він стрибнув

із

світла у тьму,- «той сам».

І Добриня подався вперед від наглої постанови, ще мить, і він викине з себе оце важке слово, нарешті! Але вже ігумен брав його під руку, вів на привітне, плетивом дрібних рож заснуте підсіння, звідки видно було сад із завішеним в блакиті нароженьком, говорив:

192

- Хочете? Поведу вас до келії захожих, де зупинився один знатний світовий проходимець ... Може, придасться вам знати, що він всі недуги магічною формулою в три~ кутнику лікує, алхімію в мене розводить ...

Чи не цей з головою в полосатих веретах, як коптій~

ський жрець над курильницею або зебра, що її я бачив

у молодості моїй над Салефом ? - Він лікар, філософ і астролог,- строго проніс ігумен.- З воздушних явИІЦ судьбу пророчить, з BiДHO~ син

чисел

до

себе

долю

віщує,

демонів

на

поводках

держить ... З сімома найвищими духами у царині світла раз у рік пробуває ...

- Звідки ж виводиться рід його? - вічливо поціка~ вився Добриня й позіхнув У наставлену долоню. - Він натякає, що з І талі ї перед костром втік, довгі роки проміж всякі, де не є монастирі, високого ума ради,

кочує.

Вивчив

мову

Мефоді я

Кирила,

та

все-таки

помітно, що чужинець.

А може, він просто мантій?

розсіяно зворкотів

витязь, рад витягнути кості на запашній мніській соломі.

З вагою, думками далеко, ігумен відповів:

Він хтось безконечно більше, воєводо.

Він - вічний скиталець, от що! Чудасія! У Синевідсько забрів?

Значить, горлоріз? Монах замахав обома руками як в обличчі богохуль~ ства і став ще блідіший від чару власних слів, від шепоту просто в ухо Добрині:

І тут Добриня вп' ялив В ігумена свої полинялі очі з іскрою в глибині, хитав чубатою головою, як з доброго жарту.

Я й сам спершу одержимим цього захожого paxy~

вав,- з його фудульним говором, ворожбами з піску та

когутячих пер він здавався не при свому умі. Та згодом один, другий вислів спонукав мене до уваги. ие було так, воєводо, наче я напився вина з амфори, що збереглася

К.

r Dиневичева

193

ще з часу скіфів. Завважте, що скажу: цей чоловік не знати кілько літ прожив, земель проміряв, горя й радості

виніс. Все розсипом у нього, коли йде про час і поді і, і це € так, ніби з гірського шпилю в снігах він глядить на марний світ унизу, байдуже йому речі і люде з Їх малими

нудьгами ... І мова у нього з висот, ніяково від неї ... Проте в науці він олицетворений лад і простота. Помовчав і глядів, як після тихого дощу краєвид пояснів ще раз перед ніччю під блідо-рожевий посвіт перших зір.

до

У пустині,- продовжав з насолодою,- збирав мід у.\ія

душі

самоту

лісів

пив

молоком

серни ...

Задля цеї мудрості, якому нашому брату за протяг одного ЖИТТЯ не ДОВОДИТЬСЯ бути ситим, ми його в пошані й держимо ...

Добриня простодушно кивав головою, був

міркуванням

більше

крилатим,

чим

хоч ВТОМИВСЯ у

тяжкості

своїй був рад переносити. Оглядався за поміччю собі, за Скобейком, та цей стояв ще У вікні трапезної кліті

на 'спочутливій розмові з виклятим іконописцем. Час до часу долітали Добриню слова лютих як їдь скарг Агатангелових: - у Візантії навіть кисть художника )(уди свобідні ша! На власні очі бачив я там Менологіон, мальований для кесарія Василія І І, чотириста тридцять мініатюр, самі кипучі живою кров'ю студії з природи,- подумайте! Я б махнув з розпуки на небо і святців з Їхніми канонами краси, малював би залюбки от хоч би дику свиню з золо

тою щеттю, як на ній жене Фреїр, вічне сонце, назустріч Фреї ... Розваг Скобейка не було чути і годі було второпати, що він там думав про Агатангелове горе чи, може, й не думав нічого. Впрочім, ігумен мов нарошно повищив голос, і так палкий:

собі

І смак же в нього, в чужинця, особливий! Велить у свята варити страву зі

194

самих ніжних городов ин

у суміш з раками, сморжами і яєшним тістом на масляній

підливі. А в будень просить щораз брескву в пластинках до

меду,

закроплювану

вином

...

Аскет зітхнув непомітно для себе самого і дивувався без краю:

- Над світом як бусол перелітав, це видно... Загово рить про стару Родну, де полочуть золото темплярійці, і бачиш, як він там на вечірніх чатах в степовій тирсі

половчина, жовтопику підглядає... Дарма що східний виссон на ньому, його лице кричить, що воно: північ, що він із вікінгів, і, мабуть, не розкращує нічого, коли

каже, що з Акселем, єпископом Лунду, приятелював, під престольне місто основний камінь клав ... Тільки тоді як міг він рівночасно в монастирі святого Галя бути цим,

якого маг

звали там

колись

Еккегардт

IV?

Одно слово:

...

Ігумен потер чоло у хвилястих борознах від враження і шепотів спровола, ніби це він сам став у думках будь ком,

що

знаявся

понад

мари:

ГельфТ ... Сієна ... Кордова ... -

золоті льви Фри

бурга ...

В цій хвилі пронизав сумерк зов ізвисока, ніби свист коса, заскоченого бурею, яка рве птиче пір'я з вітром і б' є наляканим співаком об гущу листя, в круговороті

лискавок і тьми. Свист тремтів, рвався і падав додолу, дарма що сутінки розсріблив погідний місяць і

гілля

стелилося без руху, як у казці ... Уе було так, ніби чужин цева душа не находила собі місця від дикого непокою.

Ібн Гор кінчить день по-своЙому ... Дивний він,

справді, а найдивніший, коли наслідує спів птиць.

Ігумен вів тепер гостя на збічні високі сходи проміж поруччя,

теж оплетене

пялуном у квітках,

рясних,

як

наглий дощ. Плеснув двічі долонею в двері: вони ніби нерадо подалися всп'ять, і ось заясніло димне нутро кліті, розсвіченої широким угарком зі скапами воско

вих сліз. Рівночасно з якогось місця на стіні, проміж

195

порозвішувані химерно фетиші чи трОфеї, запалало назу стріч обом око в чорних і білих красках, з зіницею, як меч.

Впрочім, кімната закинена була всяким несамовитим приладдям, яке годилося хіба на це, щоби його жбурнути

між побите череп' я в обрив. Та обрізки пергамі ну з незбагненними

математичними

формулами,

ріжновиде

каміння й течі з металічним виблиском у струнких склах засвідчували зусилля

тільки

що

покинені,

незрозумілі

чиїсь

...

Чужинець стояв без руху край стола, на якому валя лися

карти

до

тарока,

обличчями

святих

круглих

сяйвах,- зі знаменами Їх побід для Бога. На вид гостей, Ібн Гор похилив голову і склав руки на

грудях, без слова. 'Його лице з насуненою на брови плах тою кутали грубі тіні.

А Добриня косо розглядав хлам мага, і була хвилина, коли рубін, шліфований ромбоїдом, з теплою, як мідь, іскрою на верхівлю фігури, чимось зацікавив його. Хотів звернути до чужинця свій запит просторі ки, коли зайвим рухом звернув з-під рук скринчину, писану в кола і зорі,

під хитрим засовом ... Вона вдарила з силою об долівку і розскочилася настяж: зміст її, кілька десятків перга

мінових листів, майнув півкругом у повітрі, як кабаліс тичне ві яло.

Ібн Гор звився ласицею понад долівку, та Добриня випередив його на півскоку і захопив обіруч жмут писа

ного листя. Проміж рамена мага ві н закинув ту ди зором, як удкою, а тоді скричав щосил:

Шпиг! Уе ж плани мніських твердинь, це ж ваша! Утиск рамен Ібн Гора ослаб, непорівняним способом

він зверг від одного маху смугнастий одяг кочовника,

аж простелився між ним а Добринею, як нагла перепона, і в чорних лудах, чернечих, скочив як вихор у двері.

Свіча від продуву загасла, та ігумен бачив ще блиск добутого меча і воєводу, як випав за втікачем з лютим, не подібним до себе окликом:

196

Мозгава!

Так, це був той сам гульвіса, що у переддень мозгав ського бою являвся всюди при боці короля-сусіда, а після

цього, як спрятали з побоєвища мерців, потягнув з п' яни ми побідниками на другу, веселішу виправу ...

Ніби у світлі грому, що освічує в лісі життя кожний листочок, кожне лице, Добриня побачив білий хутір на окраїнах піль і струнку жінку в саєтах, з якої шиї коти

лися зірвані грабіжником перли ... Луна жіночого ри дання ... Твердята з До ринсю в саму пору ... Ломіт мечів, Остромирич залитий кров'ю ... - А це що, ти, дияволове кодло?!

Втікач настромив ся на Скобейка, стусаном збив його з ніг і рванув у сад як стріла.

З усіх сторін засуєтилися миттю церковні люди, І в один

раз,

як

від

пильно

дожиданого

слова,

знялася

гонитьба, ніби за давно намі чен ою диччю.

Зашуміли потолочені скоками мага корчі винничок та малин, захрустіла стежка під дрібною рінню, то тут, то там вистрілив з-проміж тіней чорний силует,- ще трохи, вирине з-під дерев, на чисте поле ...

Та замість цього на очах всіх як у землю впав доразу. Сумерк закутав сад і людей в глибоку синяву. На розв'язку загадки не було вже спромог. Першою думкою злочинця після цього, як зачі пив ногою об цямрину висохлої кирниці на опустілім кінці саду, було: ще бігти, ще ключити, поки не вдарить ніч.

Та зараз же роздумав і опустився обережно з бервена на бервено, униз.

Кирниця бу ла обросла грибом і мохом, а шкалубини настілько обчимхані з землі, що досягнути дна, з вибої

нами, як коли виораними сохою, не було тяжко. Проте втікач був блідий, його віддих рвався, з чола стікав піт.

З почуттям хвилевої безпеки він обпер плече об угол бервен і наслухував.

Г луша, над нею зорі.

197

Схилився, щоби усісти, руками доторкнув землі, і в цій хвилині веселнй, живнй легіт облнзав його пальці.

Простягнув руку і стрінув порожнечу Перед ннм роз зявилася яма, видерта водою чи вибита топором. 3 неі оце прилітав легіт, як вістун чарівної новнни ...

Невже ж вихід? Куди? Спробував посуватися вперед,- руки натрапляли опу кі стінн, а ноги - рівний терен, злегка пологий. Збіч них ходів не було ніяких, і це ободрювало втікача, дар ма

що

плечі

у нього

горіли

ярим

огнем

від

довгого

нахилу вперед, а серце лопотіло до болю: - Програна ставка! Хитрощі намарне! Димом і труд

і нагорода! Йшов так доволі довго, легіт став вітром, тишина за тяглася стужею. Від гомону ходи обсипувалося іноді дрібне звітріле каміння. Окликнув тьму: не було від гомону, замітного для замкненої пустки. Іноді нічний птах вдарив широко крилами, з криком поплив верх стін

і щез. Тут ухо втікача вловило шум десь з глибин, ніби ліса в негоду.

Спотикнувся від враження, і в цю мить перед ним тисяччю іскор запалали зорі. Вийшов на гірське узбіччя, засіяне квітками, іпротер очі обіруч, як цей, що встав із домовини:

- Опір! Перед ним колихалася проміж береги зрум'янена ніччю ріка.

...

. . ... .

. . . .

...

. .

. . . '.

. .

Тільки досвіт кинув першу золоту стрілу на розп яття з чорного дерева, Добриня побачив ігумена в саду, на ран ніх молитвах. Він не спав, видно, з розчаровання й образи ... Аж тепер, хвиля перед виїздом, воєвода передав ігу мену зловіщу новину про поворот княжої дружини без

князя,

натякнув про

ціль своєї

провідника до угорських воріт

198

поїздки

просив

Загуло в монастирі, як вулію ... Ніч захопила Їх на Плісці, недалеко угорських хіта рів. Унизу остали лісові проходи, відомі задушникові як п' ять пальців його десниці, зелена темі нь проглотила давно старовіцькі

лісові

руїни,

святі

дуби,

почеркані

таємними різами, оброслі п' ялуном жертвенники з ка меню, подібні до висохлих кирниць, ставники Світо вида в тисячних подобах моху і кладовища обіч ...

Стало зябно. Затопили ватру, лягли, Дуж на сторожі Від несамовитого шуму листя й тріскоту сухого ломач чя сон дивно не брався повік воєводи Він встав, верг свій зрукавник на стихлого Скобейка, вдарив об рамена заков' язлими руками, поклав око на Дужа. - Господине? - заговорив задушник 1 зам·явся. - А? - скрикнув Добриня і відслонив з-під навислих пальців нерозгадані зіниці.

Господине ... -

повторив Дуж нескоро,- чоловік я

препростий, невігласок, лісовий сирОЇд .. Ви, діло друге, знаєте багато такого,

до чого

мені

не сила

піді йти ..

Зупинився, проковтнув скупу слину, і зразу ж, із зу хвалим визовом, кинув у тьму слово наболіле й нецікаве:

- Бо то тепер - волость без князя, хата без даху ... Досі свобідного поселянина, безземельного чи з землею за довг закріпляли в неволю, закупа, як ось я, продавали

за втікачку у треті руки довічним слугою. Про рабів і

казати нічого! А тепер княгиня -

ме правити ..

Йдуть

вісті, що вона схильна до нас, простолюддя .. Кажіть, правда це, що писці нові закони пишуть, полекші много? В погляді задушника була спрага, чоло вкрив піт

Теж вигадав? -

гучно прокричав вельможа.- Про

державу річ, щоби її гайвороння не порозтягало по не

західних місцях, а той ... закони!

Ось воно як ...-

уповів Дуж про себе.- Волі не

бу де, полекші не потрібні? А для чого ж оця воля сві тить в мені, ніби сонце, грає в усі, як сопілка, цвіте в оці,

гей барвінок?

199

Сміявся вітхненно, обпертий об рогатину обіруч, і воє воду вкусив У серце страх. Він ущух від нез' ясованого ще звиду горя ... Тоді ж будто знемігся, задрімав і вснув твердосоном,- та

це

тільки

тому,

щоби

промовчати

визов.

ЗАВ'ЯЗИНИ ХІ Ой заплачеш, МОЯ мати, В неділю раненько, Як не буде кому встати Хатоньку замести ...

З нар. пісень

Гліб Словит ставляв нову хату на спохиллях виноград

ника, лицем до полудня. Трапився Йона-печерак: за йшов колись там случайно на обістя, мабуть, у невгаси

мій жажді картати промахи, злобу і гріх. Він прожогом доглянув боярина,

як розділював ласки проміж тічню

кровожадних собак. Поли опанчі і сипкий чупер Словита лопотіли червоно з пораннім вітром ...

Вельможа повернув на Йону студене око і вчинив рух, від

якого

пси

підняли

сторожко

островухі

голови,

ждали ще,- а тоді рванули вперед.

Йона замахав руками від грози і кричав щосил: Нехай буде твій двір пустий, а в хаті твоїй нікого живого! Тут допав він воріт з дзвоном заліззя вдарив засо

вами позад себе.

3 цеї пори думки Словита не мали спокою: вони по вторювали

оклик

скитальця,

як

пустка

повторює

ехо.

Проклонів Словит люто боявся,- рішив перехитрити Йону. Стару хату слід було обернути на стебник, медушу,

200

а самому ставити осторонь і в другому напрямі нову хату,

до якої зловіще побажання не мало б приступу ...

Стукнув оце й день зав'язин: юрба людей з всяким робітницьким знаряддям трудилася з самого ранку во

круг у

підвалин

гірського

вапняка,

глибоко

впертого

землю.

Онде газда боярин у сі рім таламані, в кісках на роз шиттю, простоволосий, ремінь на три спряжки, звени

городський ... Вечоріло,- він стояв саме проти угла підвалин, духові землі вклонявся, а тесля, грубов' язий велетень у згрібних лудах з домашнього прядива, подавав господарю когута зі золотим

перстенем

на

ШИІ.

Понад виноградник привіялася хмарка, когут запіяв з усіх радісних сил, і в цю мить ніж теслі прорізав його горло доразу. Під ошалілий трепет крил стала чуріти кров на кожний гран каменю, наріжний,- стру:/ темно багрила

камінь

під

принос

землі,

споконвічній

даро

вальниці.

Тепер боярин поклав на кожний угол розрізаний начет веро срібний гріш, чорне овече руно й барвінок, а далі підняв бурдюк, що стояв обіч хворосту під ватру, і лив

вино на камінь, на кров. А там ватра спалахкотіла високо, й жертвенна птиця, обдерта з пір'я та чиста у нутрі, перкотіла вбита на залізний дрючок у власному

товщі, у курній смазі.

Поплила пісня під саме небо,- люди рубали протеси, затесували кілля, лупали камінь, як сир.

Саме Кормильчич минав новосілля на коні, як змій, хотів цільнути попри хату полегки, та Словит плескав у руки звисока назустріч свойому любимцю, та божився хриплими окликами,

що ніякого проїзного не пустить

у таку хвилю ... Він підходив вспять до їздця,- беріг свою

тінь,

щоби

хто-небудь

із

робітників

розгарі

праці ие замурував ЇЇ на підвалинах, як нову, зловіщу приміту ...

201

Поки розмовляли про втрати у вівцях від медведя, про ловецькі

трОфеї

за

протяг

останнього

року,

медвежі

шкіри, вінець лося, вовчі лоби і дичі та віяла тетеревів, Я[,ими окрасили свої хати,- когут пішов по руках, дим

ний, кривавий ще внутрі ... Хвиля, і з пірнатого красуня остала купка кісток, які покладено на угол, на збі чний

камінь. І золотий перстень попав туди на пам' ятку події. Тесля залив все те мішаниною вапна й піску, у якій був розпущений пшеничний клей, і замурував принос навіки.

А в світлицях гуділо від сміху й широких розмов, служба доносювала раз у раз жбани з питвом, миси з Їдою,- хтось кричав:

Скоморохів нам,- гудаків! Інший вередував на весь світ:

Вино без гуслий не солодке! Путята з Корелич гомонів про свої ходи з покійним

князем

рябі

на

від

знову ж

канівське

стад,

від

розповідав

пограниччя,

покриків у сотий

на

половецькі

сопілки, раз

степи,

Шумавинський

про свою

нестерпну

журу,- сини в нього мруть, задавка піде, стисне, нема!

Такі ді ти, такі грубі! Найстарший овечку вовкові з пащеки вихопив, дрюком вбив злодія доразу ... Відай, кум невідповідний, треба других, здаліших підшукувати! Вже й почерез вікно «продавали» дитину, не помогло ...

Він просив

ісп' яну когось там стрічного повернути

в його хату на рік, виручувати кума-недотепу, одиноке дитя

при

постригах

пошанувати

...

Кормильчич перетиснувся зараз же на поріг сумежної с:.вітлиці, звідки долітав дзеркіт молодих голосів,- він схрестив руки на грудях і пас нерухливими очима.

Збічна гридня ходила ходором:

боярська молодь на

свій одушевлений спосіб віддавала шану старим обичаям

прадідів. Сміх кружляв довкола храмини, всячні ігри з Їх жартливою маскою, з веселістю, іноді дошкульною, як жалива, розбурхували серця.

Усміх побіг по губах Славна: найшов.

202

Край отвертого вікна, у білій сукні з лнснючою періз кою сиділа Ясиня. Русе її волосся звабливо одягало дівоцьке

чільце,

обшите

маргерітом.

Вона

відкинула

голову взад, червоні уста паші ли солодко, темна синява очей світила, мов емаль.

Якраз по гладкім масиві тисового стола побігла золо тими стрілами курнява малих сонць, що зачеркали змін

чиві перехрестя, ніби дороги людських судьб. ее покотили «перстенець», десяток Їх з різних рук, навгад. Метнулися юнаки здоганяти кружальця посеред лету, роздумувати, чиї? Осторонь Ясині стояв Юра Коливанович, дуже блідий. Криваве «вчера» заслонив від нього чудовий дурман хвилі. Жива пантоміма гри, золоті огні, що жевріли з рук до рук у підскоках та перевертах, здавалися йому казкою, в якій співає вічна радість.

То Юра, що прийшов недавно з-під самих брам смерті,

хотів не раз питати в Ясині, стихлої нагло, як небо під прихід Ярила: - Ти ж це, направду, словечко моє вірнеє? Жалібно-темна блакить дівочих очей зверталася ід ньому з тіні вій:

Хто ж би, Юро, хрещатий барвінку? Тут зажужжав, прикотився здалеку до Юри персте

нець з ізмарагдом, ходив хвилю райдугою, скочив стрім

голов. Юнак накрив його жменею, а тоді підняв проти свічі на висоту полуміни.

Блискальце палало тихим світом, ніби теплом руки, що його носила. То Юра всміхнувся про себе й обережно поніс його Ясині, ніби витязь у дожиданні вінка. Кому ж іншому могла належати ця вітхненна чічка, кому? А ЇЇ уста співали вже хвалу його догадливості, і про стягнулася настрічу перстеневі матово-біла рука, з м'яко відхиленим сердечним пальцем.

у цій хвилі хтось обперся вкрадчиво об плече Юри, він

бистро

оглянувся,

колечко

203

сп лило,

як

промінь,

поміж його пальці. Немов давно ждала на це, накрила чі чку в сутінках важко обута стопа.

Схрестивши руки на грудях, приглядався тепер Юрі поблідлий трохи, Їдко всміхнений крізь узькі щілки очей

торговець циною і рабом

Славно Кормильчич.

МІСТ НА каТАНІ ХІІ Перепеличко, не літай так поночі, Повиколюєш на стерниночку очі. Ой рада ж бн Я поночі не літати, ~аленькі дітки, треба Їх годувати. З нар. nі сєн!,

у перше осіннє свято на Іллі, Добриня зі Скобейком вернули домів. Послів прийняли на чужині з великою повагою, а король Андрій рад Їх по-лицарськи почест вувати, закликав у престольне місто Буду турній, у якому

взяв участь цвіт боярського юнацтва Угорщини. Король ·дав послам у пригістне коні чарівної краси з повним нарядом, а зброя з дамаскинської сталі й дорогоці нні аму лети давали мі ру сердечності короля для

гостей з того боку Карпат. у відручній грамоті княгині Андрій передавав запев нення свойого повік прихилля, чого доказом тисяча, поки

що, угрів, яких висилає незагодя у Галич для безпеки княгині, хоч осені та весні не воювати, одно літо варке,

та й те гибне ... Крім цього, просив король, щоби княжа вдова зустрілася з ним у Сяноці, в день св. Пантелей мона для особистого вирішення деяких важних питань моменту.

Княгиня лагодилася бистро в дорогу, щоби зустрічі не ОПlзнити. Призначила для супроводу собі невеликий по-

204

чот, У ньому Глібка Бізну, Баска Жмура та Іллю зі Соболти,- забрала й жменю прислуги, а з жінок вдову звенигородського посадника, Шварну, яка гостювала у

неІ

весни.

Дорога була

прямоїзна, дбайливо удержана, погода тиха. Княгиня береглася постоїв у тих боярів, де не чула за собою безпеки, зате ставала іноді у кмітських дворах,

у вільних оселян, де жила у всій величі пам' ять князя «грізної мови»,- та нерадо, тільки на вперті представ лення декого збоярів, подратуваних нехтуванням старих привілеїв, погоджувалася на дорожну данину сіл птицею,

медом, хлібами. Дарма пригадували ЇЇ, що з десяти волок треба брати ялівку й барана, а від кожної волоки дріб, набіл і віз сіна ...

Спішили. Обіч колесниці, з якої ради доброї погоди піднесено згрібну укриву, йшов кінь княгині, під верх щонайворо

нішиЙ. Покрай дороги басував на лиснючих бахматах рай дужний княгинин почот.

Над жнивом у повнім розгарі повисло чудове небо. По скибах, бокатих, розсілися копиці, і здавалося, тор кали чубами спохилля краєвиду. Далина розгорталася, ніби писана верета, що її незрима рука котила зі СУВОЇв

опередь коней. сотня

скиб,

І ноді

простягнених

на у

пологих небо,

обкрутах

прилітала,

дороги зібгана

рубцями, до рвучких коліс воза, звідки у сірім дорож нім лудинню й жалібній завої під шапочкою з беберя

ном цікаво вихилювалася княгиня, з-поза ЇЇ плеча Швар на,

вдова.

Ставали іноді на майданах край сіл, самим покріпитися і коням дати перепочивок. У цю мить, мов із-під землі, являлася відкись тічба дітей, з меншими в обіймах та біля колін, хліб намазаний олією в забрудненій ручці.

З усіх сільських переходів гомоніло задихано: Гай, біжім! А тоді шепотом, великими очима:

205

Бояри ...

І жінки, що над річкою білили вузьке біленце, під носили долоні до очей, гляділи на веселчану курияву, причаровані смутливо ...

Все, що годне, розглядало невидальщину. Тим часом подорожні минули на оспіхах дзвінкий

Звенигород. Об' іхали ЗГОдом і Городок, зелений від лісів та непорушних озер, перевитих очеретом. Шлях наближався ід Перемишлю. Вже у половині дороги туди працювали скрізь на полях і сіножатях церковні люди,

слуги

перемишльського

владики,- увихалися

косарі, гребці, розкидальники. В'Їдно дзвонили коси об клевець, об бабку, а пахощі стелилися як мирра у світ лім повітрі.

Десь там орав вже стерню старий кметь, суворий гей сама сила: його соха відкидала пиняво розплуги, тяг нена велетнями волами, один віл чорний, а другий багрун. Q!o обходили орача майбутні бурі, свист стріл, грохіт

мечів і крик у піднебесся, що ось надлетить~ Він йшов крок за кроком, старий жрець Яра, і, на давлюючи скиби яловичними ходаками, повагом готовив

землю під нове зерно.

В один раз із далечі, що золотилася вже п'ятьма копу лами святого Івана в Перемишлі, винирнув особливий чоловік:

лице зі

згаром,

велике,

беззубі

уста,

очі

половка, в глубоких світляних кругах. Дранкаве рубаття зісувалося з його рамені, повикривлювані як кігті пальці босих ніг говорили про вогкість і стужу нічлігів, про поневірку денних мандрівок ...

- Заспіваю тобі, Господи, нову пісню на псалтирі дев'ятиструнніЙ ... - лепетав волоцюга, із трудом під тягаючи старечий голос,

ніякої

пісні

не було чути,

тільки одно скигління.

Княгиня добула чим скорше срібний гріш із зачіпленої за уперізку калитки та з внутрішнім трепетом подала

його нищому на рубцеві голубої завої.

206

Нехай буде наперід моєї душіl- сказала д'ньому

опівголоса, з глнбннн мнлосердя.

Однак мандрівник не захотів милостині,- він закрив вітхненне посильним

лице

долонями

горем,

та,

колихав

немов

проти

оголомшений

сонця

не

несамовитою

головою:

- О глупі, стократь глупі ви, що правите, і ви, що радите! Куди ж то женете купою, збиваючи пил по дорогах? За поміччю до чужих, за любов'ю хижак? Отож стане вовк милувати овечку, дорогорунну красу ню! Отож рись ніжитиме білку, коли приблизиться на віддаль скоку! Він кричав ніби замвонного І(аменю,- очі як зорі, голос як грім.

дороги

його,

та

батогом!

отямився

скорше

всіх простодушний Костко З Чертежа.

І!!о ви!! -

заглушили його доразу,- це ж Йона

печерак! - Божий відун! .. -

злякано уповіла Шварна і вчини

ла на грудях тричі знак хреста.

Васко fl\мур не витерпів, упік: Ми чули лихий слух про тебе, діду,- говорять-бо, що лицемірствуєш і ненавислив, до того ж і блудник єси? Йона відповів тихо, мов не той сам: - Справді, такий я, і немає в світі гіршого ... Засоромилися, погнали, тільки кур знявся за ними і вкрив придорожні верби по саме верховіття. Але княги

ня стала зовсім неговірка і бояри озлоблено мовчали.

у Перемишлі доскочив до гурту намісник, лопот ливий пан Перемисльний - зі своїми чурами,- стало глітно і шумно, як у храмове свято.

Заночували в той день у старенького Клима Молибо жича, батька галицького намісника, та новим ранком, на розсвіті, загуркотіли колеса по битому шляхові і далеко

край левад розстелився копіт коней ... Дзвони монастир ських церков продовж лінії Сяну накрили собою все.

207

Тим

часом

хмари розсипали сиві

пера

по

блакиті,

тишину скаламутила негода, завивниця. Дощ держався поки даху

що над

отдалеку,

подорожні

квапилися

допасти

на Котані,

не було

головою.

На добавок на дикій перекладиння,

насилу

розтоці,

двигнули

із

вирви

колесницю

.на той бік дороги, на прикрий горб ...

1~1HO вони звідтам, як не вдарить град! Увезлися наскорі у якесь там стрічне обістя. Житло як

храм,

верх

терненького

плоту

калина

понадвисала.

Стара тивуниха (хмура, у ряденці) випряла ось куде лину, навила повісмо, аж тут - гостей повен двір. Текуть вони, мигтить, ніби стадо іволги понад гай, краю нема.

Увійшла княгиня у хату, за нею Шварна, вдова. В хаті покутано, чисто. Стіни не білені, миті, щоби дереву не трухліти від червотоки, піч накрита череп' ям, вимащена глиною, ЯІ( коли жертівник. Писана скатерти на верх стола, й скрині в узори

грабельками.

Чую,- рикає коровка,- з осміхом сказала княги ня.- Дайте нам молока, а хліб є з нами. Усіла на ослоні, стріпувала дощ із шитих рукавів. Тивуниха засуєтилася, запораїла що треба, дала похарчувати. Не шкодувала лі жничка жінкам постелити,

вергла й верету біло випрану.

Княгиня була трудна, хижі

залунав гамір:

задрімала, коли із сумежної

дід-тивун,

заскочений нежданими

гістьми та Їх гірким переходом почерез розтоку, закликав газдів, отвирав раду:

- Рад те-но, газдове, ци би-сме якоси того моста на Котані не поставили. Бо ся трафит хоч коли, што і з другого села дахто приде, а то не барз гарді. Ноле радте, може, би-ся дешто зробиво.

Га, моста треба! -

гукнув хтось із лави.

Ба, й як треба! - прокричало КІлька твердих голосlВ- І тиша. Чути тільки, як тивун упризадумі цикає крізь зуби.

208

- А знаєте? - перебив хтось тишину через ніс, иона баба в Святковій, што біля церкви хижа, тамтої ночі гмерла.

Гмерла? Іще не барз стара бива. Почкайте-ле, як єм ся. женив, то

бу де

вісем

трицять років, а вона ся віддавала гтот самий рік.

Тивуне! ного бука, што за Решівков при беріжку

стояв, котрої си ночі вітер звалив.

Звалив? Видите? Копча на Лазах Ге-ге! сприсьний, В заправду, може,

Мусів слабий бити. што си три вепри гчера забив. добре си карбує! би-сме з тим мостом да як вради

ли,- плів своє старуган.

Таж ялиц є дост г'лісі!

гримнув злісно хтось

із громади.

- О-го-го-го! - протягнувся з насолодою ще один із порадників та позіхнув широко.- Піти б до хиж ... Вже ся випогоджат! Ринули з

ослонів, гей один:

через декілька хвиль

стало пусто й тихо, ніби маком сіяв.

Аж добре згодом хтось рипнув дверми з прибоку зачувся приязний голос Жмура з Добротова: - Давно ви отак ставите цей міст на Котані ? Тивун пригадував хвилю, тоді й відповів безпечно: - Та з того часу, господине наш, коли Сянік горів. Жмур стояв знать, як вкопаний в землю, бо уповів не

зараз:

Набилюєте будь-що! Десять років, як один день! Про покійного князя й чутки ще тоді в Галичі не було! - Та якраз ... якраз ... Десять років, господиночку,

й будуємо.

Уприбоці згомонів тепер сутий Жмурів регіт, і можна було знати нав гад, як він аж покладається, вперши жмені у боки.

Тут же розлягся лопіт ходаків і обиджене тивунове слово:

209

Кому весело, господине, а кому, то й ні! -

І потряс

ся на двір, бо стеля задріжала.

Тоді пан Перемисльний почав упівголоса, повагом: Uарю небесний, утішителю, душе істини ... везді

сий і вся исполняй ...

З дзеленкотом спряжок він скидав опанчу і меч свій на жовтій ременині.

Аж тепер ніч сипнула сном на всі голови. Дерева шумлять, дощик рясно крапле ... Вснули безпечно, від Сянока ділив Їх день дороги.

ХИЖАКИ ЗДАЛЕКУ ХІІІ Не раз, не два я BiKOHцe~I тікала, Попід стріху горобчики лякала, Попід стріху горобчнки сверготять, З чорних очеїr дрібні сльози капотять ...

З нар. пісень

На сяніцькім майдані, залитім поранковим сонцем, правив службу Богу архієпископ Венедикт, основник монастиря Премонстрантів у Лелесові. Він видний був понад всіх у тих червоних ризах ради крові, пролитої

великим мучеником, якому належав цей день.

Майдан,

як

довгий

широкий,

рябів

від

ратного

угорського народу, що стояв навколішках проміж шнури

наметів, проміж вози і

всяке тягло.

Кругом

майдану

розсипалися полотнянки, сіменасті хусти, плахти торока

ні ... Курнява народу шелевіла, як лан у наглім вітрі, у

СОНЦІ

...

Архієпископ, високий, хилий в раменах мужчина літ п'ятдесяти, з важкими, ніби камінь, чорними очима чужинця, вже хвилю перегортав пергамінові карти святої

книги і підносив руки над головами війська, короля, ЩО

210

стояе обіч полатина Гейзи, бана Уроша і других угор ських

достойників,

коли

над'їхала

княгиня

зі

своїм

почотом, сідельце наряджене коверцями, стремена за косичені, биндами зубела вбрані ...

Стягнула коника,зсіла. Коли відправа добігла кінця, з останнім словом Венедикта, зверненим до народу, король Андрій, а з ним і вся його рада спрямувалися ід княгині.

Ми

відстояли

примірно службу

наших приязних міркувань ... ся,

як

тиха

вода,

божу

за

успіх

сказав Андрій і засміяв

полегки.

Він був чоловік навалистий, очі липкі, кругласті, вус аж по груди. Королівська загорнина висіла на нім, от як на дереві, що химерно настобурчило гілля.

Він повів княгиню за руку у передове шатро, двічі розлоге, з чолкою на крівлі та з коврами ймедвежими шкірами, розкиненими по траві й ослонах за столом ...

Заграли литаври привіт, і ехо понесло його далеко по білих поранкових імлах долини.

- Хочемо найти пільгу великому горю, яке навістило вашу державу, мила серцю ятрівко ... - уповів Андрій по хвилі, коли весь гурт припочив, а служка, боснійське

хлопча, Андріїв любимець, став наливати із шкіряного бурдюка вино, як топаз, як сонце.

Слова короля перевів квапно з угорської мови моло дий, зі заломленим носом і бородою як галка, духовник

Арпад із Хуста. - З вдоволенням бачу,- правив Андрій далі, що ні журба, ні утяжлива дорога не зв'ялили вас, люба княгине. Процвітаєте однаково. Помовчав хвилю, вказав рукою наповнені пугари. Але ніхто не сягав. Попідпирали бороди на руках у строгій застанові, ніби різьби святців край високих престолів. - Не можна вам бу ло, княгине, вчинити ні чого кращого, як звернутися за помі ччю до мене, чолові чого

побрата. В нас одно горе.

211

Він

помовчав

знову,

поки

переводили

його

слова,

а тоді глотнув сикеру й верг легкопливно:

- З поміччю в оружних людях, яких Я ось привів для вашої забезпеки, в' яжуться, ясна річ, деякі необхід ності: жменя клиру для духовних потреб війська й пару десятків

урядників,

свідомих

угорських

законів,

для

кермування різноманітними справами, що виринуть на

чужині.

Всі

вони,

оці

мої

люди,

довір'я

стоять,

готові, ждуть на ваш знак до дороги.

М'якості погляду й усміху Андрія противорічили рухи, наглі, як у шуляка. Видно було, що хитрив, то Ілля

зі Со60ЛТИ не втерпів королівським вихилясам: Хочете, ваша милосте, призвичаїти населення до

чужоземної управи? - lJ!o це він? - поривчасто допитувався Порфиро носець і аж припіднявся з ослона.

- Про буцімто чужоземну управу, м' явся з кислим видом архієпископ. - Нічого подібного! - відмахнувся

величносте ... -

король обома руками.- Вигадуєте! - Куди піп - куди дяк! - і собі глагоїв варке місце бан У рош, гладкий, як склиця, червонощокий СМОЛІОх. - А ви просто, не обходом, господине королю, підчеркнув тяжкий настрій з-поза плеча Іллі гостроязи кий Жмур із Добротова, та заКЛІПав підсмішкуватими очима з-під лісу брів.

Загомоніло, як в улію, в час рою:

Ну, і сироїдець же! От, чоловік неукий! Який вид, такий стид! Палатин Г ейза аж порскав слиною знегодовання, вогняноокий, гей рись на дереві. А єпископи обурено

двигали

посвячені

та

парчі

чола

керегоріли

приплеснутих

один

із

одному

островерхах висот

поваги:

І треба ж такої осуди на нас, велике небо!

212

своєl

Над загальну сутолоку вибився до краю нетерпели вий оклик короля:

ШО він говорить~ Чого цей хоче~

То княгиня поспішила на рятунок:

вона здвигнула

з нехіттю горді брови, понад всіх:

- ие оборонець кожної доброї справи,- заспокійте ся, знатна радо! І Андрій став плести знову невід, у який впала Жмурова камінюка. Заскакував по добру, по миру: - Ріці, перше чим заграє водами, виливом, будують гать у всю шир русла. На ворогів добра річ забороло, наїжене лісом копій, зубами шереширів. Я радо стану вашою

гаттю,

вашим

заборолом,

як

приязний

свояк

і добрий сусід. Але до того треба мені допомогти. Тут Гейза глипнув на короля з-під ока: таким красно річивим він не бував у будень, і

пустий сміх пронісся

унутрі палатина.

Uебто чим, як помогти?

кинула княгиня і роз

вела в нерозумінню малі руки у нарукавницях із мере жива.

Король привстав, перехилився над столом з неторкани ми пугарами і сказав сяйливо:

Дуже небагато, княгине! Треба тільки признати за

мною право виступати перед всіма державами як пістун

Романової спадщини, як король Галича й Володимира. Стало тихо. Ні звуку, мов серед ночі й сну. Перша очуняла княгиня,- вона встала на весь свій ріст,

малу

голову

відкинула

вспять,

будто під

вагою

упліток, витих утроє, і поспитала тими тяжкими з дива

віями, жолоби ною між очима:

ие ціна вашої допомоги, Андрію? Ніколи вона не звала його, свонка, по імені, то ВІН

почув втішно її упадок з висоти духа і зрозумів у цю мить, що діло завершене.

Тому й відповів з приязним осміхом, без місця на пересправки:

213

Так,- моя ціна, а ваша плата!

Пан Перемисльиий вдягав незручно свою кирею й не потрапляв у прорізи, пас очима королівське завальне обличчя, аж не втерпів:

А як ця ціна - иепригожа~ Або ... як вона ... лихва? - чітко поправив Жмур. То полчний ряд вертає зі мною до останнього смерда, воДоноші,- так само чітко відповів король. Він звернувся вже до своїх, до бана Уроша і правив:

- Над вашим вином, бане, гу ляє ласа чмелина ... Чого доброго, проглотите ЇЇ враз із трійлом, як ось Я перед хвилею? Бан Урош замів зеленим рукавом повітря поверх пугара, аж із бренькотом шугнула у простір смугнаста цятка, світлокрила, а тоді вихилив питво в один глоток і встав високо, готов до дороги.

Венедикт та Гейза також припіднялися з Вони ждали,

поки княгиня скінчить

ослонів.

неголосний спір

з Бізною та паном Перемисльним, і залюбки гляділи, як вона, зразу метка, як полум' я, клонить згашене обличчя над

стуленими

- Wo

пальцями

...

ж? оборудували, княгине? - пронісся верх прикрої нудьги голос Андрія.- Забираєте мою тисячу в Галич? Чи порішили без мене обійтися? Теплий вітер заколихав лопотливо укривою шатра, немов

дей,

помагав

королю

фу ду литися

роззолочених грубим

всю

ширину

гру

енколпіоном та купою аму

летів.

То княгиня підвела на нього скорбні, суворі очі та відповіла не зараз (слова мов слотиця збила ... ): - Де вже... без вас? До бояр: - Мемо їхати, пора! До себе: - Отож рись ніжитиме білку, коли приблизиться на віддаль скоку!

214

нуті

Добра дорога! островерхи

та

скричали в один голос приплес вибивані

таламани

байорами

золоті.

Перун на ваші голови!

хрипло зворкотів /Кмур

і перший штрикнув із шатра.

СЕРЕД СВОІХ ХІУ Шура-буря гуде, Там розбійник іде, Там розбійник іде, Дев' ять коней веде ...

нар. пісень

Вечір жеврів безліччю зір,- йшов під Паликопа. Зо лотий кур мерехтів опівнеба над чорнявою садів,

над

стропами збіжжя по полях. Чиїсь гусевки зронили остан ній акорд, гей сміх з червоних губ, стихло.

Держко стояв на порозі своєї домівки покрай кованої замкової брами. Він обійшов саме щоденну свою дорогу, клав око на кожне вікно, теремів, допевнювався, чи у пе карні виметені челюсті, чи почорніли світичі, простелили

місяцеві дорогу.

Тепер він ладився пустити в рух систему спіралів, які двигали бесшумно дубовий, зводжений міст, та як все

в таку пору вийшов на пологий шлях, глянути. Шо, як треба кому ще в замок перед ніччю? Стояв так добру хвилю похилий в раменах, як деревина над глибиною, сива борода з перечосом, таламан стисне

ний ременем, у руках костур з карбами. Він згадував сина і з пільгою думав, що небо теж саме над ним, що над моги

лою Олюші,- батьківським плачем без сліз молив орачів, щоби не заорювали. Вичаровував із світа ста речих мрій чиїсь побожні руки, які напевно закосичать 21з

барвінком незнану могилку покрай ратного шляху. Про сив ті руки, найближчі на світі, щоби обвели її живо

плотом, сторожею вірною. Вона ж здержить бурю проміж гіллячко, просіє пометиння ...

Наслухував: хтось спішив верхи, ляск копит котився круглим ритмом у низ узгір' я, у тьму.

Іздець із чорнолюддя, у полотнянці, підбитій кожу хом, кінь селюх, проте ніжки гей у серни,- крилаті. Впер коня Держкові у груди, штрикнув долі, аж міст загудів.

Ви Держко?

не дожидаючи, заговорив хриплою скороговіркою,

знать, виснажений з дороги до тла:

Олюша, син ваш,- шле мене з поклоном ! Тивун розправив руки від враження і спохитнувся, мов поцілений в серце. - Великий Боже! - хотів закликати, та голос застряг

радісним стогоном у горлі.

А гість обмотував уже повіддя довкруги залізного кільця, вбитого в стовп побіля брами, а тоді йшов за роз

трясеним тивуном у його кліті. На порозі озирнувся: бра ма остала цяточку відхилена, а міст не піднятий.

Ось і тивунова кліть, біла як сніг, заквітчана сухим зіллям. На ослоні кіт-білюх з чорним мазком на бо роді,- привстав, поводить ушками. І ще цвіркун стре коче на всю глотку із вдовілля.

Гість повернув до ти~уна своє, люто стомлене, аж дрем

ливе обличчя і згомонів почерез широку осмішку:

Ваш син живий,- зализує рани ... lJJe дві неДІЛІ

тому сокотив одрини, тепер уже на призьбі

під хатою

кожну любу днинку у сонцеві сидить ...

Друже! Де він? Життя старому даровуєте! Я ж

його оплакав як мерця, я ж його ...

Зарядом бесіда йому не йшла, то змовк і тільки пив слова

уст

гостя,

як

росу,

руки

не

потрапляли

налити

меду в череп' яний кубок, не давали ради ножеві, коли краяли хліб. Всі зорі неба гойдалися у тивуновому серці.

216

Де він, питаєте? Днину дорогу відсіля, в добрій

кмітській сидить

хаті,

яблуневім

садку,

талані

всілякім

...

Гість сміявся, пив мід, рубав очима одрірки.

Плужило йому, що й казати! Пригорнули

чужі

утлого, піклуються, варянку всяку доносюють, ба це б, ба

те б ... Проте збанував за вами люто, чолобиття посилає, а через неділю й сам доскочить! - Мід вашими устами пити! - лебедів тивун і живо розгортав постіль на своїм лігві, ділив між себе й гостя

пір' я з гуски в тонкій наволоці, хоч знав, що цю ніч не

зажмурить

ока

УТІхи.

Але ... що це? Після одного кубка меду ноги вростають у землю? Голова клониться на сон? Тіло паде як ско шене? А в сні отвором - безодня? Гість у полотнянці придивлявся сплячому ОСТРО насуп леним зором, тоді ж якусь хвилю слухав ... Ніде ні чого, цвіркун стрекоче на всю глотку, та кіт-білюх ушками поводить.

То гість засунув тивуна в глиб лігва, укрив,

запер

двері, а сам будто ненаглою ходою близився ід теремам, переводив

віддих

грудях,

мов

після

бігу

негоду.

В тій хвилі двоє білих рук, як два світла, доторкнули його рамен і жіночий шепіт, здержаний щасливим сміхом, злебедів біля уха недавнього благовісника:

- Як рибка в воді, так я, мій Дедьку ... Нарешті Візантією запахло, подихом дійсної краси! Обняло мене рідним вітром у твоїм дикім краю! О, як сміливо, як пре гарно, коли на устах мід, У рукаві ж - кинжал! Коли у кораблі подвійне дно, а в пугарі Їдь,- грім ... Кожна хвилина стрімголов: сьогодні я служебка, а ти ... ти боя-

рин у семрязі з овечої шерсті, завтра ж ми обоє царі в гор

ностаях, а перед нами фазани на золотих тарелях! - Uить, Зоє, цить! Вона задихалася своїм чужинецьким виговором, не на ходила слів:

217

Держи слово, Дедьку! Княжа Марені, а престол

нам,- як у Візантії, як у давнині ... - Унть, Зо€, цить, не повержу тебе! lJ!ебетала, пошпотуючися на виголосах, з втіхою не безпеки, така струнка гладуля, от як фігурка з хризоеле фанитни

...

Торкнеш вікно, отвориться вглиб, без скрипу, тих цем! Мариця й князьки приспані твердосоном, як кукли

із череп'я. Тям, Дедьку, сьогодні або -

ніколи!

Довге біле личко грецької служки засіяло серед руху гострою різьбою профілю і зникло, як звид. Тільки жов тий

гематінон

мелькав

ще

хвилину

проміж

дерева ...

Дедько засміявся згірдливо: все було як слід. Там, де темнолиста шовківниця торкала рясним віттям горішн€ вікно одрини, як пчільний пласт заліплене склом

в оківках із олова, надплив ізнічев' я місяць, вибілив по світом півдеревини, стежку з молочі€м покрай вікна і ду нув сріблом у кожний ромб шибки.

Із нутра одрини глянули тепер на Дедька дивні істо ти,- вони будто ждали його появи і вперли в світло свої

витріщаті очі краснолюдків. Уе забавки князеньків із череп'я: дрібоцькі хлопчуки з лиснючими щоками, з висо ко піднятими брівми над перконосим обличчям, чередарі, що пасуть овечки до місяця, тоді, як один у зрукавнику та

капчурах на сопілці пальцями дрібоче. Хозари, горбо носі, з закруцьками біля вух, і лучники, і дракони, чер воні, як кати, з широко роззявленими челюстями пащек ...

Он скляний пугач підняв ладінку пір' я верх очей у бі лих кільцях, настобурчив її навиворіт, мов у ярій люті, красавий ямелюх стріпнув киноваром ціпких крил, а со

кіл-винозор У бериті з кичкою пас пильно Дедькове об личчя, ніби дожидав, коли стрілець з цини за його пле чима прицілиться нарешті до зайдея, вишвирне стрілу з

туга

лученька

...

Дедько й справді зупинився: він будто й сам став іще раз хлопчиком з гущею волосся над очима і в світлій

218

сукні ради постригів,- перед ним вергли насипом всяку дарованину,

мати,

тиха

погода,

кутає

хату,

ясниться

коло неї ...

Як варом його облетіло,- пригадав ціну: Таняву і Чер теж. Зачулася йому весільна пісня тетер, ломіт праліса під

ударом

росохів

уперлистих

перстенях,

звидівся

олень-червонюх у білій імлі, як вп' ялив очі в бір, трава повисла з непорушних губ ... Як огнем його обігнало: бачив себе у повороті з ловів, з лісових доріг ... Не там він клав весною молодих готурів серед хижої насолоди? Не там чурила кров диких вепрів від обуха його сокири? Не там він випускав перед себе ловні котюги, як вірли без крил? Стару коломийську солотину навернув ще на ум, мрію серця,

величну шану родові,

клейнод життю,

довічну

втіху ...

Понаглив себе як стій: підняв вікно, пробував його. Обі половини, розкрашені низом у мрачні візерунки, пішли пливко на боки, як крила іконостаса. Тоді він грянув куною уверх, став навколішках на підвіконнику

і пружив сустави на легкий СКОк унутр, коли майнуло мохнатим, Їдким теплом бесті Ї, щось дивовижне, ростом

в людину, навалилося вперед,- і в щоку Дедька вціпи лися з тріскотом жахливі ікли пса.

Нелюдський біль залунав у всіх костях злочинця, зорі

стали сонцями,- він здер голову взад і випав на той бік, а котюга грянув за ним з кривавим м'ясом у зубах. І!!е раз піднявся Дедько на ноги і ще раз звірюка впи лася з хрипотом у його розпанахані груди, та тут же й про

кричав рятунок розгублений голос Зої: - До ноги, Борвій, до ногиl Пес пустив жертву, присів як пард

перед

ВІКНОМ

з островерхою аркою, а тоді наїжений несамовито став глушити на весь світ, у всю ширину грудей.

І!!о сталося, пробіг!

лебеділа Ясиня спросоння

і вихилилася з горішньої одрини, біла як біль від неспо-

219

діванки.- Ти не лягала, Зоє? Гориш у своїм гематіноні проміж дерева, як саламандра. Х то там чеше на ву лицю, тікає кривавий? Зоя

не відповіла,- вона

допала

хоромів,

уперлася

в глухий кут і, ломлячи пальці, мнялася там із нудьги,

перегинала в'Їдно, як натоптане гаддя, а плач без сліз, невгамовний,

марною

істотою:

- О, горе ... горе мені! Доки світу й сонця му ... фазанів із золотих тарілок!

мов

буря,

потрясав

ЇЇ

не Їсти

СРІБНА ШАПОЧКА ХУ Сокіл, ненько, сокіл, ненько, По саду літаєНасип пшонця по оклінця, Нехай привикає. З нар. пісень

Малий Чешко, дяків син, підтягнув свойого брата близнюка на пліт княжого саду, заохочував не боятися.

Поздирали голови за «отчичем»», бо хотіли дати йому дивно писаного мотиля й пращу, що ціляла дуже далеко. - Он-он, срібна шапочка! - зрадів Чешко й замахав рукавом до когось там, що біг у підскоках верх обми

каної гілки, що й підбиркував кінцем озуття червоне яблуко перед собою.

То Сила стягнув тверді щічки осміхом щонайяркішим, аж засвітили два рум' яні мазки під зіркатими очима й в розпалі сподівань скрикнув оддалеки:

Срібна шапочко, зверж нам яблучко! Княжа глянуло бистро за голосом, прихилилося й мет

нуло яблуком зі щирих сил верх тину, оповитого винною

лозою. Одначе дарунок не долетів, та опівдороги за стряг проміж хабуз.

220

Тільки й всього, бо зараз же згомонів строгий голос, ніби від престола за торжественним молебним каноном:

Аз чяда - реку вама ... Монах Варлаам, темний та чахлий, як кенобіт, загор

нений в шерстяну рясу, від

раннього

миття,

аж зимний від різвого паху,

починав

щоденну

науку

грамоти

з дітьми княжої прислуги.

Він стояв у крузі розлогих груш серед площі круглої, ніби соняшне око, й писав ціпком на піскові гладкі, як живі, кривульки: палички, змієвики, круцьки, закруцьки ...

Бува, монах зачеркав те саме ще й ціпком у повітрі, наугад,

і діти щосил у грудях викрикували у блакить

кожний вивчений звук, ніби оповіщували пестрим дере вам свою побіду.

Коли ж у якийсь там мент ішло пиняво, старець твердив те саме ще раз і ще раз, до6роохотно та многотерпеливо:

Аз, буки, віди, г лаголь, добро, єсть ... То Сила й Чешко з втіхою доскочили туди (не до яблука Їм вже було!) і з пустоти кричали, як синиці до

сходу сонця, аж другі школярі яли Їх корити, хто сту саном,

хто

словом.

Дріботіли так довкруги сідоголового учителя: Олель ко, бирючів син, на сопілці гудець знаменитий. Увітана, сирота по співці святоонуфрієвського собора, в'юнкий, як білка, Прокша Гурич, стрільчук із пращі над всякий опис, Сава Вовкодав, одинець двірського пасічника, Свя тогор, ізгой, попенко, вдумчивий та тихий, гей ніч осіяна

місяцем, і ще смішний Коза Токсобич, полонений «госпо дичич» із Половців, якого наймення веселило до упаду дітвору цілого Галича ... Такі безжурні заклики фуркотіли у леготі дерев, що незагодя на стежці явилася княгиня з церковним шитян ком, з єпітрахилем.

Вона усіла під деревиною, мальованою осіннім небом, і тільки потягнула за темну нитку срібла, коли якісь там скрипливі ворітечки пішли на боки і упишнений лицар

221

з чубом на праве ухо, в ковпаці з білою кнчкою та з твер дим лопотом киреї внріс проміж гущу саду. Дарославнч. Він повернувся у піврухові й загукав у сутінь обістя:

Нурла, сюди! Від колодязя, де рукою пив воду, відскочив дивогляд

ний як іскра, вороський хлопчук. На иьому була зшита удвоє плахта чорного сукна, з прорізами, з тороками,

як гаддя, й рум'яним мов жар басаманом. Штрикнув на зазив із гомінким ляском босих п'ят, а разом з ним то підводив крила, то опускав Їх могутній пругастий птах, що сндів насуплено на його рамені, з очи ма, прислоненими твердим шеломком-баритою, і час до часу клював ізлегка руку свойого носія, одіту в грубу шкі ряну рукавнцю.

Чорна, коротка голова птаха, з піднесеним чолом, була закутана в кругласте пір' я, під яким ховалася нерухливо зв~рнена навпрямець світло-брунатна дуга очей. Голубий налет мроїв на темних опругах леті вок, що Їх полегки щибав ві тер.

Птах поводив іноді допитливо головою, а тоді стрижка пер довкола ух біліла чітко,

як коли вуси,- луками.

Може, мріяв про рідні скелі в димах диких потоків, рожевих від вересу? Згадував необняті шуми ялиць, мову вічності? Уе був скельний сокіл із-за тридев' яти земель, із даху світу, з країни Обезів. Боярин купив його у Суздалі, де сидів гостем ру дого князя Ростка, коли на хрестини його першої доньки Єфросинії Ізмарагд з'Їхалися чужесто ронні купці з усяким добром своїх країв. Й обезьке пахоля привіз, птиці пістуна відповідного ...

Княгиня підводила саме нитку й очі верх шитва: чуду валася без міри пестрому явищу, казочному хороводові.

Коли ж боярин підійшов ід ній чолом і рукою, вона поспитала проміж два стібки голкою:

ШО вас приводить, Дарославичу?

222

Він осміхнувся в пошані, але ще мовчав змістовно, а далі рознімилося бояринове серце й уста:

~ Сокола в дарі у ніг ваших складаю, княгине ... Пес, кінь і сокіл - трійця, без якої ловцеві не бути, а ви ж радо герцювали колись за зві ровою. А ще не зараз такий

сокіл народиться, як оцей! Собаки йому не треба, сам добичу відносить І Не на фазанів,- на рися його пускати не сором, а лис йому гра щонайвеселіша! І людей тровить у одно, як дич І Помовчав, непевний в собі: - Оборона вам буде в невеселу пору, коли другів, як я, впоблизу не видно ...

Тут Дарославич облетів обличчя княгині мрійно

пал

ким зором, осіяним із глибин сподівання, сам низько покло

нився удруге, ще й загукав на служку, птичого пістуна: - Гей чолом, Нурла, проси милості!

Обезьке пахоля стукнуло кучерами об стежку, аж то роки

забігали

дрібно

по

землі,

ніби

золоті

ящірки,

і глухо задзвонило стальне повіддя, яким заковано пір маті ноги сокола, колумни сили.

Але княгиня гляділа вже подальше обох за отчичем, срібною шапочкою: він застібав якраз розсновані хода

чатка, прихилений посеред стежки. Доки не покінчить як слід, не кине ні за що ... І помогти не вільно, сам, сам! Про що думали строгі, промінні очі під чільцем вдо виці? Гнів, образа чи почуття небезпеки двигнули сторожко молоді брови? А Дарославич, сам не свій, говорив із веселим видом та свідомістю ошибки, одної за другою:

Двадцять чотири соколи у мене,

котюг, коні

ватага лягавих

щонайвороніші, та ніхто не давав

стільки

радості моїм ловним дням, як оцей красунь дербентських

борів ... Я зрубав собі хатку серед піль і ліса та жив у ній всю торічну осінь: сокіл, пес і я.

(Від крилатих згадок обличчя Дарославича теж будто дістало крила).

223

Буває, держу на руці розбишаку, то серце у висках

із втіхи лопоче,- зірву шапку з кичкою сперед очей со

кола, кину його на солукву чи перепела, і он... хижак

кружляє в піднебессю, я й він зв' язані невидними нит ками одного на світі хотіння ... Понад усі слова чар та кого зв'язку з душевним життям ловця! Я стаю тоді гордий, що заволодів чудовою істотою. Розкажу, лиса спійме живим. захочу. вовкові виклює очі в борні, пу

стить у світ сліпця ... Uей сокіл. це друге я. це неспокійне серце

МОЕ •••

вам

...

В той раз княгиня встала з шумом рясненьких шат: пе ред нею майнув оце Іце раз настирливий блиск в оці бо ярина. то упокорення залило ЇЇ душу від прочутої вже

гри. від рахунку, в який входила її особа.

- Не може цього бути, Дарославичу (черти стали як криця), щоби я прийняла від вас дар, такий небуденний. Шукаю думками рівновартного для вдячної відплати вам і не находжу. Задержіть цього пірнатого красуня і далі для себе, з черги я прошу вас о ласку!

З лиця Дарославича втекла миттю вся кров. І всупереч правилам ясного ума,

приворожений

величною ціллю,

що відсувалася в недосяжне, він глупо наставав:

Квітко Троянової землі! Хіба ПQгорджуєте моїми

вірними службами, виявом моєї відданості повік? На бога й Перуна, не відійду, аж вблагаю вас схилити до моєї просьби сонце вашого обличчя! Він погинався у вертких руках світової людини: врод ливий скоморох у парчі. вуличний крикливець, що захва лює чужинецьку невидальщину й себе. То сяйво жіночих очей стало вже грозовите: - З хижаком ви набулися, Дарославичу, й перейняли обичаї. Залишіть оці лови,- мене! Голова княгині в пливких тінях серпанку подалася з гнівом успять, руки дбайливо згорнули вишивку й оста вили боярина пестрим стовбуром посеред саду.

224

ВЕСІЛЬНІ ПРИМАРИ ХУ!

lJJe сонічко не сходило, як до мене щось приходило. Прнходила моя матінка, ПРНХОАила моя рідная,Не снідала й не обідала, тільки мене та й відвідала ...

З нар. пісень

Того року ОСІНь квапилася, як ніколи, судьба щадила княжого житла, зачіпленого над Галичем, ніби вірлине гніздо,- в такій порі ворогові набігати годі! Проте зав зятці Ольгович і двигнулися навмання, підійшли з доб рою силою чималий пай дороги, та під Микулином за чули щось недобре: бояри не пустили краски, ніхто на зустріч

Їм

не

зронив

слова,

надії

на

поміч

із

нутра

Галицької землі завели. А коли стали доскакувати всякі видці та послухи з новиною, що угрів у Галичі, що хвої,

що листу,- вернулися похило ... Йно

загуло за ляском,

за гамором, іржанням коней, поблиском шоломів, ще й димом верх піль ...

А дощі стали вже переганятися, бува, всеньку днину по толоках, зарінках, коли ж трапилося сонце над головою

й розвеселило душу рік, борів, звірови, людини, то на рів ні з мандрівною пташнею стаЛIІ текти у свої далекі при хилища коробкарі з пестрими лишками непро}/,аної мар

фи, міняйли з голками, спряжками, бовтиками, басама ном, куклами, гребінцями й другим веселим крамом,

припочивали мало! Ой скоро пряла стужа сиву склицю верх

ставів,

ще

скоріше

затягала сріблом

темненький

лужок, чорний гай,- витріщувала нерухливі очі проміж гілля, про смерть нашіптувала, про смерть ...

Глуха ніч була, коли під Ломнею крізь каміння і кущі пробирався якийсь їздець на сільськім конику,- шукав

стежини, а там погнав навправець, долі потоком. Не загодя наблизилося село й вінок рум'яних огників замаяв проміж черемху. У хаті дуки Самбора горіли посвіти, гостей Бог післав.

К. Гриневичева

225

Іздець взяв ліворуч, зісунувся ІЮ ХИЛІИ закут!!ні до роги, а там уличкою вниз. Під'їхав і задержався, обличчям майнула неохота, двигнені брови зраджували

наругу над самим собою. Озирнувся понад рам' я і роз думував глухо. Хвиля,- і ніч проглотила їздця: аж коло кладовища став знову видний від чуба до п·ят. Перед ним стояла хата з чорних бервен, вкрита корою і будто рада від бідності провалитися в землю.

Місяць виплив на часинку, задрижав на 06істю, освітив кліть доокола.

Ворітця з хворосту були широко відчинені, так само й двері в хороми. Хтось вмер тут? Виступив із хижі на все? Ні! На стежці перед хижею. де пирій та романець, видно було свіжу смугу попелу, а на ній легкі як дим

сліди двох босих п'ят, невеличких ...

Іздець похилився над ухами коника і нараз у хижині, отвертій на простір, ніби хатка на курячій лапці, догля нув чоловіка з довгим волоссям і молодою, жовтою боро

дою. Він стояв у сорочці до кісток, опері заний ременем, а перед ним на столі писаний глек, горі дном. З-під посу ,!tи бив лопіт крил, жалібне птиче пискотіння ...

у той раз на 06істю скричав півень свою першу пісню, і в цю мить чоловік вдарив жменею у дно горшка, що

розсипався в куски. З-під черепків кинулася до втіки жменя курят, вони покотилися по столі грудками, а чоло вік ловив одно за одним та клав за пазуху, аж захвилю· вала від ударів маленьких крил.

- Мій п06рат удовий ... - здивувався мандрівник. Покійна гостюе ніччю, кормить немовля, от що! Варко йому, сіромасі, ДОСКУЛИЛО визирати перелету з того світу,

слухати, як вона над колискою землею дише ... Тепер вже не ме ходити, на6езпечно! MiCJlYb стояв рівно над хатою, визорював ЇЇ з нутра аж по той

кут, де у

сволока висіла колиска,

розгойдана

легко, немов хтось, що наляг на неї груддю, встав саме, та пішов геть.

226

Незнайомий вернув ід фіртці - вона була тепер за перта з силою і втиснена глибоко. Нічна гостя вибігла в ярім гніві та заперла її наглухо, без надії повороту.

Гість подумав ще, чи не зайти б йому до вдового по брата, але якраз вдарив у ніч дикий сміх гусевок, а за ними

несамовита

музична

ворошня

сколотила

ніччю

до дна. Уе покрикували з глибини своїх простеньких інструментів

весільні

гудаки,

різаки,

забували

цілий

світ. Ух здоганяла іноді дівоча пісня і вкривала габою з проміння.

Серце його вдарив ізнагла грім насолоди: він пригадав, як десь там за ворітьми, високими, гей у кріпості, з вікон

ницями у вирізах, ніби в бойниці, з підмурованням у ка мені, висотою в чоловіка, зникає зоря-дівчина. Осміх нувся: такій красонці й справді ялося царити укріпостях, високо

...

Тоя!

вітром,

за

скричав їздець та поскакав горі селом, за романцевим,

сягав

кл06ушком

ясен

місяця

пліч-о-пліч зоблаками.

А там хата пішла ходором від брязкоту струн, від фуркоту упліток, дзвінких слів і ще дзвінкіших згард ...

Співали бервінкової: БлаГОСJ\ОВИ, батеиьку, з барвінку вінок звити. Ой, а батенько мовить, най господь благословить ...

Дуж! - зраділа нараз весільна юрба.- На скотього бога, Дуж! Чи кочерга, чи весла, яка сила принесла? Кинулися саджати його під покутнім віконцем, здули місце на лаві по сам край, щоби якої гості з того світу

не придавити, а тоді чествували. Ставили дзбан з медом, калиною вбраний, червоною стрічкою оперезаний,- сир,

коржі та сало. Проти оцього почесного місця світив як сонце красен коровай з зелененьким вильцем, а на ньому

калина з хмелем, житній колос з цмином, барвінок з ру тою,

васильок

ласкавцем,

2"1.7

По старій поведінці явилися зараз ід гостю печоглади, і Дуж перепив до них повною, повненькою, доброю до

ленькою ... Нехай буде тривка і приязна ця хатня піч, у якій молода пектиме свій хліб! Вилили решту з кубків у челюсті,- запахло липою

і стиглим квітом гречки. Сваха поправила дбайливо дро ва, покладені там на ніч, аби душам роду було чим мости

ти мости у переході на другий бік річки. Гамір кріпшав із хвилі на хвилю.

- Мудро у вас тутечки ... - уповів Дуж та глянув кру гом з-під ока.- На чоловіках пояси з калитками, на жін ках

уставки

качельцях,

гусевки

бренять

до

упаду ...

А завтра? Завтра б' €Te ціпами на чужім тоці, годуєте своїм .:і!ерном боярський дріб, трудитеся кривавими но гами по чужім лісі, прядете не свої мітки ...

Хтось там розсміявся, на болончанім вікні щосил жуж

жала муха. Гість упер руки за черес, грімко окликав юрбу:

Слухайте! Йдуть вісті, що княгиня ме правити за

місто сиріт, а вона схильна до нас, чорнолюддя ... Печат ника шле свойого мужицькі кривди списувати, прийде

він, не скривайте нічого! За це ж постояти б нам, як стук не час, за нею, вдовою! Тоді вільні не стануть зазичува тися з нужди у володільця, вимруть раби, БУАУТЬ щасливі люди

...

Надпиа глоток із глиняного кубка і змовк: веснянкува тий СУАОЛ, газдівський пасинок, обняв за шию свойого побрата і реготався, аж ним підривало:

- Ге-ге-ге! ге-ге-ге! Світ би йому короткий! Глядіть, який благий! Хлопський талан журить його велико! Г е-ге ге! ге-ге-ге! За селом збанував, бідненький ... Хтось з юрби воркнув: - Правда віА неправди лиш за долоню недалеко. А другий: - Де ми, там панів не треба, а де вони, там нас не конче! 228

Дуж глянув на нього як отроєний і двигнувся З ослона під тягарем мерзкого прочуття, коли чорнюха, сивоока,

ніби нічне небо, доторкнула його рукава проміж людей, манила у танок високими бровами.

- Тоя! - пробормотів - і змовк доразу. ІЛо вона йому? Радість очей, окраса життя? А що ж буде з тими з хиж, тровленими до смерті? Оставить Їх ради скринь та мисок і, прикований до смердючого лан цюга, задавлений даремщиною до одуру, затулить вуха

на вічний стогін села? Ні,- він не мав їй тільки до тих,

нічого

сказати.

нього

що попідпирали голови в кучмах

діло поре

паними руками край нужденної Їжі та прядуть безпро

світну свою тугу. Йому діло до цих утлих дітей, що по висли на вікнах, як гайвороння, до цеї там розхристаної жінки,

що силкується увійти в хату,

її стримують і

піді ймають на сміх, коли вона горлає до свойого красуня ЧОЛОВІка:

- Так? Я заскакую, а ти ... гульками? Я при колисці, а ти, от як павич, що си паву вибирає? Княгиню буцім засватав? Нехай же біда тровить тебе гульками, а я не буду, не буду! ІЛо йому та Їй, Тої? Тепер, коли на рідну землю суне хижа навала і в його, Дужа, глядять в упір очі при чаєного села? Коли під пучками пальців чує він розси пані різки народної сили, з яких учинить залізну замі

тавку на зайдеїв? Нехай Судол обкручує цю квітку села нахабним своїм ременем, нехай товпа прилипає до стін, як мухи у стужу, з очаровання і втіхи над танком старовіцьким, прекрас

ним, нехай ГУС,евки бряжчать з новою силою і все в хаті крутиться пестрою крутіжжю шитих рукавів, чорних вій, мургавистих,

черчатих

плахоток,

лискавок

на

згард,- він остане сам, як сокіл на островерсі.

- Кучері мої, киньтеся д·горі. А я за вами - догори ногами! 229

шиях,

Де вже було молодому карбувати, як там музика паль цями дрібоче! Він підлітав ніби на крилах у парі з оголомшеною мо лодою, намаєною дрібонько, а кучері штрикали за ним, гей гаддя, і розстрібнулися, розпанахалися з вітром чер

воні політички, аж на світичі гасли ялові скипи.

То огудливі свашки, Хивра і Духна, шепотіли обзи раючися, для безпеки:

Дука кудрі й ... все, що має, то сховає в рукавицю на

полицю.

Ії ж талан:

два рубочки,

один головку завити,

другий на рік дитинку вповити.

Пішла за бідненького, гі-гі ...

Багатий був спороватий, мала слухати, звідки кашляє? А де ж дівся наш ратайний, а де ж Вовчий хвіст?

Чийсь чорний звид скакав саме між придорожні верби у житло Самбора, освічене, гей вінок на Купайла. На обістю димували смолоскипи, боярська челядь суєтилася

там

законечними

рукавами

згрібних

сорочок,

люди

горіли від оспіхів, як у пеклі.

Трапився оноді гідний купець із далекої Праги, купив рибу за цину й скло, то Самбор велів спустити один із ставів, де риба велася дрібніша. Купець хотів захопити погоду для повороту з товаром і квапив. То слуги, кілько Їх там було, одні патрали щуку тонким залізом, аж мигті ло в повітрі, от як розлите молоко, другі

общибували

сиві головатНІ СОЛІ, щО розсипалися із вогкості по розсте лених

веретах,

треті

клали

посолену

рибу

верствами

в десяток дубових бочок, заввишки чоловіка. Два хатні коти, п яні від насолоди, пильно стерегли корит.

Хилий чоловік впав у хороми, а там у челядну кліть, глянув у боярську одрину з розкиненим і зім'ятим ло жем, а тоді відхилив двері в широку гостинну гридню

230

з ослонами в коврах край стін, з довгими скринями під замком і полицями з посудою В іскрах та квітах ...

Над тисовим столом біля питва та Їжі хилялися диво глядні гості. Вони гаразд підмогоричилися, з чубів ішов кур. Один із них з світлою гривою над опукими очима, червоний був від меду, як мак, а рука з пугарем тремтіла, аж

мід слезив

на

криву

скатертину,

що одним

краєм

сягала його чобота.

На цьому гостеві була брунатна рішена опанча, а з-під неї блимав срібний ланцюг з відзнакою інфлянтських

Меч~вих Братів: мечем, якого рукоять уявляла похиле знам я

хреста.

Він пив тепер на здоров' я борів, що закосичують цей чудовий край, як радість закосичує людсы :еe серце, оспі вував

простими словами

величну

силу

конарів,

якими

пливе сонце. Славив зелену темінь тисів. обперту 06 туркусову чашу неба. Вона, ця зелена шумлива краса. звиджується у сні мешканцям півночі, де скелі нагі по вік, бо вітер не вдержить на них нічого,- вона, неодолима

примана, жене Їх кочувати по Галицькій землі в розшуці за всім тим, що, перечислене на гроші, дає міць чужин

цеві. Тисове дерево на луки, соснові плахи на смолу й по таш найвищої проби, дуб-невмирака на кораблі, ось ра

дість чужинного купця-волокити, ось його тричі веселе

ЖИБЛО! Тоді жидівський араб, що сидів поруч його в білій хусті, настромленій на голову. от як вежа, згомонів різко.

що пора спати,- тиждень саме, як товчеться він з Чорно гори, паде з ніг від поневірки й иудьги. Покн вибрав все пригоже для кораблів, ладжених у Візантію, жив у горах одиим овечим будзом та жентицею. Треба ж було вл1l.С ними очима глянути, як гуцули рубають і сплавлюють ко

рабельний ліс та як гладкі, гей свічі, дерева женуть ри

зами аж на води Прута. де Їх спіймев рамена Чорне море! у нього самого мало Ч!О не сплила разом з оцим дере вом остання сила... І!!е й досі дзвонять йому вухах

231

колокільці полонинських стад, попри танок всяких чисел, з

недавньої токми

передзвін гривен,

солідів,

драхм,

візантинів ...

На це торговець рибою і невільниками, довгобразий чех Братислав, приціпився озлоблено до Самбора, що куняв з

черги

насолоді

над

власною

тінню,

край

десятого

пугара:

- А мої ж невільники де ? Треті й день сиджу сидьком у тебе, старий крутію! Зачім, кажи, товктися мені коли небудь

удруге

такий

світ-далину

по

чужих

лігвах,

незнаних дорогах? За рибкою-миршавкою, як я сам? Ти невільників давай, не обманюй, держи слово!

Відстань,

чого в' язнеш?

лепетав сердито Сам

бор, струшуючи щось там із колін.

- Уе я, отчику мій, Вовчий хвіст ... Пістун твій, слуга найвірніший... Щось скажу... не сердься ... сонечко! Чорний звид аж задихався від приливу безмежної утіхи.

- А, пропав би ти пропадом! дука.- Реп'ях, та й годі! Тоді цей кинув, як з пращі: - Дуж у селі, от що! -

Де? Як? Ловіть! .. -

поквапився сісти,

зворкотів охлялий

схопився Самбор, але зараз

настовбурчений,

гей

околот

соломи.

Шнурів, людей,- він ваш! Тільки тоді я вже не холоп, не раб! Добре так, отчику, а? Холітався з враження, як лист на трепеті: -- Нагородіть старанника вірного ...

В цій хвилі високий крик роздер тишину до самого дна,

а тоді иа нього звалилася миттю мовчанка. ие грянув ві тер із півночі, пірвав голоси на клоччя і кидав ними де

попало, людські й собачі.

- Бий втікача! Колом по ногах, щоби не бігав! У став його, благенького, коміть головою! А ... це тобі за бояр с).кі розшуки, це ... за кари, за страх! 232

Не вспіли поблідлі купці посхоплюватися з місць, коли на обістя налетіла диковинна юрба: чоловіки в одному

шкамат1'Ю, хто кіл у руках, хто кований ціпок. жінки про

стоволосі з кочергами, як опириці, а серед них Дуж, обштовхуваний з боку на бік і мало не нагий серед бор ні ... 3 розбитих уст текла кров,- весільні гості, не хто

другий перемогли Дужа і поволікли, а неряха, та сама, погостила стрі чним каменем.

У-га!

красен коровай!

реготався Судол, чер

воний, як сукно.

Дудка, калікий, що бив кривими ногами позаду всіх, почухав потилицю і приостав:

Чоловік кривавий, а він сміється! Юрба вила. Ті, що чистили рибу, заклякли: хто підніс ніж угору,

хто над ночвами схилився, так і остали.

Як у казці. А Судол, витязь, перся опередь всіх: - Я веду, я ... пустіть, братці! Надавили ще раз із усіх боків, вдарили Дужом угридню, Самборові в лице. Всі очі, кілько Їх було, забігали тепер по внутрах мис, дзбанах з переливом, по

воскові-янтарі, що димував на продуві в срібних став никах.

Дарма один з розкушеною щокою перся розхристаний дико

і,

блимаючи

ошалілими

очима,

лепетав

одно:

На суд! До владики його! Зубояжа! А Самбор витягав себе з сідалища як із безодні: його

поїдав особливий внутрішній жах, віддих рвався, то він рухом п'яного озлоблення шарпнув застіжкою вишневого таламана,

аж

від горла до колін

посипалися з

одежі

мосяжні бобрики ...

Він хитався тяжко й летів на стіл проти Братислава з

тихим

лепетом:

Ось тобі ... невільник ... Держи ... злодія! І впав горілиць.

233

Мечовий Брат повагом підійшов до дверей, простер ра мена

перед тов пою

обеспечив

ковані

двері

засувом.

Тоді глянув із цікавістю на Дужа, що, облитий кров'ю і одичілий з люті, пробував зубами сили вузлів, намо

таних на ньому в оспіху боротьби. Не давалися, і Дуж осунувся на долівку стишити розгульний ломіт У висках і серцю.

З черги зір Мечового Брата упав на дуку, що РОЗТЯГСJII лежма, з очима, вбитими в глиб черепа, жовтий, гей шаф ран, і прихилений дивно ...

Мрець!

блиснуло в його думках, і весь хміль

вилетів миттю із голови.

Пропав з перепою! -.судорожно засвідчив

Бра

тислав і тут же загортався в свій плащ без рукавів, готов відректися купна і лігва.

Його товариш кричав тим часом у сутолоку ПО,lJ;вір'я понад бані й медуші, понад гум на і хліви, обору і жит ниці, битком повні хлібів:

Гей, броди! Боярин умер! Йдіть, умивайте!

lf\и,lJ; араб вийшов хильцем в О,lJ;РИНУ господаря, позіх нув з усіх щирих сил та чкурнув в одінню У пухи і шкіри ...

... Як олень, що зачув у спеці зимний шум потока, так Дуж ... Він грянув із світлиці у якусь вузьку кліть, мабуть, прибік для хатнього знаряддя, через часок заблу див знову в хороми, а там настромився на якісь ,lJ;вері

і ними скочив у сад. У живоплоті світили облатані воріт ця, торкнув, пішли на боки.

у непевнім блиску місяця видно було у полі озерце, переткане очеретом. Мачкував туди скоками, як бу<:ол, і серед того шарпнув верв ою щосил,- О,lJ;НО зловіще око розплелося, зубами довершив решти.

Був вільний.

lJje розбирав, в який бік В,IJ;арнтн собою, томлений спогадом свойого бистрого коня, аж у цей раз вітер на,lJ;иіс до його уха веселе іржанюr, довірливе, як за,lJ;ихана з утіхи

мова ЛЮ,lJ;·инИ ... Не стямився ще від враження, коли, за-

234

черкуючи жартливі півкруги, надлетів ід ньому чорнюх стрибунець ...

- О милий, ти належиш мені, а я тобі,- ми ж оба рідній землі! Чийсь плач там на розпутті, зойк із грудей Гей, як пахли перелоги, як співала воля!

Тої?

НЕОДНАКОВІ МРІУ ХУІІ

у Волиночки коса з золотого волоса, l!!иРий бір осаїтила.Зелену діброву і биту дорогу ... З нар. пісень

Поникли У зябних росах, в імлі, живо зафарблені рожі, небесна краса васильків. Свербивус нарядився коралями, як сива зозуля, промайнуло садом сухозолото, осінні чари

впали на смутливий деньок, на стихлий світ ...

Ясиня сиділа на вирві старинного замкового муру, як у сідлі кам'яного коня, звисока бачила ніби саме верхів'я речей, нове обличчя краєвиду, і серце її палало втіхою

від Їзди у мрію нарівні з облаками. Як несамовито кругом! Поля в червоних тінях, наче бойовище, де тільки що погасли шоломи, стих бій, а вона не Ясиня, ні, а на города героїв, нет лі нна молодість і краса, слава в серпан

ках примари ... Вона схиляється над усіма, що лягли за свій край, а

тоді підносить на руках найсміливішу з го

лов, архіголову героя, піснею квітчає вибраного над всіх ...

Кроки Юри збудили її з задуми, засміялася, скочила вниз.

Вона була одіта в просту сіру сукню з рясним при долом, молоду шию околював білий пологий ковнір, про

шитий гладдю. Одинокою прикрасою одежі були срібні гудзики в лісковий горіх завбільшки,- ажурна, ювелір-

235

ська робота філіграном. Ноги Ясині були озуті в білі кап чурі, плетені з лиснючої нитки,- поверх капчурів зеле

ніли тісношнуровані чижми зі сафіяну. Носики обуві, кожний як клюв веселої птахи, були задерті уверх.

Юра правив: Мій батько, як там він із твоїм не в злагоді, Польща, між них, як провал, виросла,- ради того, щоби нас видіти вкупці, через людей постарав ,із ним на ку

пецьку

спілку

стати,

захопити

ще

верем я

та

вислати

в Ярослав, на ляцькі хітарі декілька возів із таланом ...

Чимало всячини напрятали оба бояри! Осміхнувся про себе: Мати ж моя, сердечне прихилля, харчику гідного

на вчорашню зустрі ч Їм зготовила, доносю€, а я слухаю оддалеки: глагоїть стару зарву по-жіноцьки, де вже може, твоїй ненці й тобі похвалу відмітить, що ЇЇ на умі, як із

прозорої води видно ... А батько твій,- ні

слова за й

вого,- про віск та про дорогу, кого ставити ватажком, хто

годен

крамарами

під

лад

бесідувати,

хто

найкраще

оборуду€ заміну ...

Тут Юра журливо прочісав рукою чуба звиблиском, важив:

Видно, що в обох боярів свої рахунки, хоч вони

тепер і спільники ...

Помовчав, а тоді став слідкувати за стрикуном верх на гороїженої билинки.

- Не до вподоби моїм батькам, що знову про війну забалакали скрізь. Досить - говорять, що з-над Вісли з цілою головою Їх одинець прийшов. Тільки весна стук не, виправлять мене з торговим ділом у світ. До ткалень у Тессалоніці за парчею поїду. Усміхнувся до звиду мандрівки: - Батько ходить по житницях та пасіках сам не свій ... «Кому , - каже,- оставимо двори, ниви та стаД,а?» Хо чуть, поки перелетить громовиця з огнем

тити мене оподалік ...

236

і кров ю, соко

лянув на Ясиню, але вона дивилася пильно на п' ять копул святого Спаса, звідки плила луна бог знає де, в дій сності чи мрії розколиханих дзвонів.

То Юра правив іще: Ось вернув із Ітилю, від хозарів, навдивовижу мет

кий Коснячко: перські й арабські коври з світових торго

вищ попритягав, як на прощу люди на розглядини ходять! Діргем у нього, сам я видів, міх срібла. Оповідає, не на слухатися ... Він тобі слово,- а перед тобою каравани, як змій, степом повзуть, ярами кругло погинаються, а там

на бурунах Каспійського моря мають корабельні вітрила із райдугою усяких, де не є, мандрівних знамен: сонць,

черепах, драконів ... Як шиті рукави, проколисує Їх голу бий вітер над глибинами.

Мріяв уголос: Ось Коснячка шлях літком, ось де мій увесні! Він виждав, рад почути дівоче слово, але не було ніякого. Зате юнак відчув остру студінь у серці, ніби там

вдарив

град.

ие, певно, тому, що саме тепер Ясинині очі повернули до

нього

дуже

здалека.

То Юра в нерозумінню нахилився, хотів розсіяно зня ти в'янь З рамені дівчини, та в сій хвилі Борвій злетів на нього своїми камінними лапами, а з очей пса бризнули світла, як трава.

І Юра ще глибше, тепер вже зовсім очевидно відчув прірву у тім місці, де ніжки з задертими носиками пори

нали проміж плетиво винограду й цим соняшним острів цем стежини, де стояв сам, мов згашений доразу.

Дочка Словита опустила тепер м'які кінчики уст і за говорила в простір до себе:

- Значить, добро глядіти з безпеки, як другим серед огню і крові тебе потрібно? Значить, весело верстати ліси, степи і моря, як стогне о поміч земля твойого роду? Ми не для себе, Юро ... Мені іноді здається, що мене жде окреме призначення, важніше за твоє й моє lI.Jастя. Як 237

думаєш? Може, принесу за когось каяття? Жертву за мій рід, за край? Я так хотіла б вчинити щось сміле, високе, не для того, щоби гомінко пройти, а просто тому, щоби не жити

даром

...

Слова ЇЇ плили, розгойдані власною силою, як джерело на

поворотах:

Відтепер, коли спохмарніло над головами, жах пе~

ред завтром облетів серця, немає мені спокою від душев ної спраги: хочеться до болю оцими руками видерти жало

чиїйсь грубій перемозі, якийсь роззолочений стяг подер~ жати хоча б хвилину у стиску випрямлених рук, світло~ носицею білою походити проміж бовдури будня ...

- А от, мачаєш губи в соняшнім повітрі, як У меді, й веселить твоє мале серце те, що я біля тебе. Велике сирітство народу,

громи,

що причаїлися вдалині, хви~

люють тебе понад дійсну потребу. Остань моїм світельцем тільки,

старанницею для

мене й себе,

заздрий про

решту! Не було відповіді: Ясиня гляділа в застанові на стіни міста, сповитого у хвалу. Звідтам йшли до неї слова тих~ ше шепоту, запевнення, твердіше криці.

НА КРИЛАХ СЛОВА ХУІІІ

Заграй же нам, музнченьку, Білими пальцями ... З нар. пісень

Тереми, звернені п'ятьма засніженими вікнами проти карпатських борів, обрубаних Чечвою та Дністром, oco~ тували вечірні тіні. Мариця колихала менше княжа, на ослонах край високих свіч тулився зі шиткою гурток

жінок, у колін Ясині п'ятиліток Данило. Мари~я розказувала:

238

- IJ!e зачім князь-.отець п.оклав літк.ом н.огу в стре мена у бій з Лестьк.ом, на смерть, зустрів мене в зільнику, як брала я ласкавець на купіль князькам. Каже мені з .осміх.ом, світле с.онечк.о наше:

- Марице, г.ов.орять, ти бу дт.о гадуха на весь дв.орець кий бабинець! Вгадай мій с.он! І править: - Мені звиділ.ося на з.орі, щ.о я двигнув рать на П.ольщу, став пр.оти Вісли. Гляджу, на зарін.ок упали пти ці, сірі та багру ни, щигли й горобці. Стільки, щ.о бр.ов'ю звести: сірих ні сліду, п.оїли Їх червоні! IJ!.o за приміта, Марице? Мені студінь пішла п.о плечу. - Г.осп.одине,- кажу,- с.он цей зрадливу засідку сп.овіщує, с.ок.отіться! Він сх.опився іти, зі шкибл.ою баб.ою які там р.озгов.ори! П.отряс чуб.ом, як вітер бор.ом, рук.ою по мечеві,- за сміявся:

- Поки в мене .оцей друзяка щирий, не уб.оюся я, старух.о, нік.ог.о на світі! П.ок.олихала хлопчика, банувала .опівголоса: Піш.ов в.ід мене геть в шкарлатах тих, як дуб у ЛІ с.ові, щ.о на нь.ого с.онце п.опалом паде ...

О-.ох!

зітхнули жінки й з г.ореччю захитали голо

вами в пр.оз.орих зав.оях та г.остр.оверхих чільцях, старо

віцьких, аж забреніли змієвики й жемчужні низки, ж.ов

ті, р.ожеві й білі.- Відлетів ти навіки, п.окинув нас, г.ос п.одареньку, госп.один.оньку! Вд.ова сяніцьк.ог.о п.осадника Шварна перестала на хви лю прясти кужіль, тягнути нитку як промінь і круглими

сл.овами нем.ов у зол.отий куб.ок п.одзв.онила:

- Не .охайте, подруги, проти н.очі - пр.ошу я вас! Уе д.ом.овикам не до вп.од.оби! А віщування смерті у княж дв.орі ще від т.огідн.ої куті п.оявлялися ... Маркітний був

К.орочюи! Пригадайте, не ,впала ж л.ожка князю з рук, як зачернув на к.оляду з перш.ої страви? Тямиш. Ясине, як

239

торік на Русалчиному тижні під вікном князевої одрини виросла щириця? Не говорила я тобі, що вона когось-то на могилки закликає? - Ми вирвали щирицю з корінням, та через неділю друга зазеленіла,- вповіла Ясиня і вдумчиво підвела очі з-над силянки, що 11 вишивала в квітки та пави.

В цю мить Шварна підвела очі та злопотіла рукавами з чорною :заполоччю, ластівчаними крильми:

- Боян! Боян правцює в тереми! Пан Перемисльний з ним, глядіть! Облягли грудьми підвіконники в мрачних нішах і ви Їмок

шиби,

крізь

який

ошаделині

біліла

модрина,

чорнохрещата.

Темінь згасила крайнє вікно ... ие мандрівник у борсучій киреї перемигнув СВІТЛОМ біллю,- у впадинах сукна жевріли тіні, ніби руда на вогні, червоно.

За ним ішов черевань у беберянах, брови як повсть, очі іскрами, ніс гей вежа, з чолом в одно. На грудях бовтався золотий посадницький ланцюг Перемишля: рись серед скоку.

Низькі хороми відбили луну голосів, один хриплий, надточений хмелем, другий перевитий стужею сумерків,

закурений сні гами лютневих доріг. Він пригадував при бій великих хвиль або музику дзвонів у скловім повітрі.

Гості увійшли в широку вітальню зі скринями, осло нами, кіотом,- проти них, У світельці сиченім маслом

змерехтіла ікона, надихана таємним теплом речей, пере духов лених мольбами ...

Боян похилився у поклоні чорному обличчю, а тоді за нявся своєю гуслею, закутаною в лу диння, як жива істота.

З пошаною помог ли знатному скитальцеві роздягнутися й відібрали від нього інструмент, що сіяв зимном і скли цею

дорогого

дерева.

Ясиня присунула ід столові одно й друге високе кресло під медвежою шкірою, кла!-\ахліб і сіль на точеному та-

240

релеві з білого явора. Вмивальну чашу поставила осто ронь на ослоні, із веренькою, шитою в дубові листки, пра

... ... Не

воруч

дається

орлині крила під небом лопочуть: це пісня гой верх

струн,

як

білі

овечки,

липнуть

до

себе

круглі жіночі рамена і грядка голов в уплітках, пок расах хиляється від насолоди в такт акордів, у продзвін пісні.

Струнко у креслі усіла княгиня, як горорізба на сріблі, цупко стулені на колінах, лице чисте, далеке.

пальці

Пан Перемисльний придержав старшого княжича про між колін, але він і там тупцює мов у танку, мов серед ігри.

А пісня гримить із повноти Боянових грудей: рванули у бій велетні, дзвонять списи об кольчуги, лящуть мечі об

щити зі знаменами пардів та змій. Боги й герої зціпилися в дужаннях за безсмертну славу.

О, як жвякають мечі об щити, виіскрені сонцем, як високо кричить перемога! А там під хмарами ширяє суп, зорить

причаровано

за

дорогим

лахміттям,

що

лягло

розхристане проміж смереки ... Упав герой, та ждіть! Ось месник жене назирцем,- зібрався в собі як стріла під вказуючим

пальцем,

дрижить

земля,

кучеряво

димують

шпиці ... Горе богам, коли людська месть приходить до слова!

У всю висоту встає оце Гаральд Гарфагар,

ніби

янтарне питво з рога, кованого сріблом, кане пісня про

вісім його перемог над осьми королями дронтгаймського

краю. Широко стеляться чорно-сірі пустарі у крові, у сви завірюхи ... Але ось між каміння прозябають квітки,

ctl

тони вирівнюються, грають росами й сонцем, це розцвітає

відпочинок серцю: зелена долина над озером Тінгваля. Слухайте, крізь віддаль століть норвезький принц, Га ральд Гарфагар, жалується на байдужність доньки Ярослава: - Я родився там, де упляндці напинають луки, тепер я правлю вояцькі кораблі серед скал, ненависні гречко-

241

сіям, відколи пустилися ми ч світ, в різних місцях роз бивали ми човном XBIL\i, а.!'е руська дівчина в золотій гривні MHCfC) помj':ує ...

С,ряхнув Боян кучерями з виблиском, милує гуслю, як живу,

віщий пафос пливе з-під

пальців,

медові

води

з-проміж скель. Хана Обезів згадав, Залізних Воріт до сяг, євшан-зілля пахне, зове рід ...

Ходять струни як з барвінку, одна другу кличе! Двобій Мстислава з Редедею оспівує тепер старий соловейко. Повзуть попід небом касожські полки, а Мстислав, брови кам' ЛНИ!'.1 градом, з булатним на Редедю упав ... О, яка сила в зойку борні, свисті ударів на життя і смерть!

lJJo

є в героях віковічного, виросло оце в пісні понад

Їхні могили.

Але де ж то маленький Данило? Майнув проміж жіно чий квітник, пропав леготом, як дим.

у владичій одрині герцює: топче застелений шкірами одр батька і рум' яний від під' єму, добро, що з очей бла кить, бризками не трісне, стягає долів фрязький меч, за чіплений на лосячому ремні, високо ...

Меч, про який співає пісня, носителька безсмертних ВІНКІВ.

ТО Ясиня виручила княжича, сміючися хистко, ніби жайворонок під перший пах весни.

- Не пора вам ще до батьківського заліза, господине отчичу! Ждіть часок, поки здіймете вістря поверх юнаць кого чуба! - Остав мене, Ясине, остав! Не бути ж князеві без меча і лука на стінах? Взяла його під руки, вела. Боян кінчив широким славословієм красі Бористена, коли явилася Ясиня з чорночубим княжим пахолятком оперед себе. B~Ha вклонилася співакові білим, вдумчи вим чолом, рум яними як суниці устами і просила скласти яку там колядку господину

отчичу,- таку,

щоби

була

йому до притоки і пішла з роду в рід, доки світу й сонця.

242

Усміхнувся величний скиталець, торкнув струни пере ливом:

Ей в полі, в полі, в чистенькім полі. Гей, воли, гей, сивенькі, гей, воли! Там же ми стоїть загородойка, В тій загородойці новая світлонька, При цім ми сидить пан Перемисльний, Перед ним пляше молоде паняНа тім паняті рудая сукня, Н:а ножейках мат шнуровані біт·ки, На бочейках мат кований пояс. На тім поясі жовті ретязки, На тих ретязках з?лоті ключі, На голові мат пав яний вінок, На ручейці мат золотий перстень! А наш паНQНЬКО з війни приїхав. З війни, війноньки, з вгорської сторононьки. Поз'їзжалися к нему панове, К нему панове, його братове

Сталися його відвідувати, ІЛо там доброго в Уграх слихати? Добрі слишаН0, бо поорано, Бо поорано, злотом сі ЯНО. Пав'яним перцем заволочеио, Золотим мечем загороджено!

І справді, колядка не проста й подобає на те, що триватиме доки світу й сонця! - кріпко засвідчила кня гиня.- Наш малий отчич розписаний, гей веселка над потоком. Співає і світить Боянів колядковий малюнок. І про пана Перемисльног.Q саме відповідне слово! А те пер прошу гостей 60годанних повечеряти! І перша увійшла узбічну світлоньку щонайсвітлішу, де якраз зажегли тоті вечірні посвіти й клали на ільчастій скатерті писану мису з обжареним сернюком та рубаним

тістом у гідній підливі, покрай сочива й

городовини.

l,Ue й дз6ан-крашеняк зі старим яблучним питвом ста вили обіч, аж запахло спілим садом, як коли під Спаса ... Заговорили тепер чергою, важко й учтиво, як ялося В

день

свята.

243

ПІСНЯ ГІРСЬКОГО ГНІЗДА ХІХ Доки ж тебе, молодця, ждати? Росла коса до пояса, Ні розплести, ні розчесати.

З нар. пісень

Був перший день нову після Русалчиного тижня. Уе свято молодої утіхи, музики й співанок. Дівчата роз бігаються тоді по горах, долинах з шумом стяжок, лопо

ТОМ шитих рукавів і благають Ладу, пістунку родинного щастя, щоби судьбу милих звела з Їхньою. А ті, що покла ли вже на волосся подружий серпанок, споминають. Жінка Словита наділа ранком сук ню з парчевої ши ринки і накрила вчасно посивілу голову найтоншим своїм

рантухом. Стан обвила золотою стрічкою і так загорнена сіла

світлиці

проти

вікна

над

отвертою на

колінах

книгою з Хіландару. Ясиня глянула з зачудуванням на святочний одяг ма тері,- вона ж у відповідь підняла в пальцях рубець до РОГОІ

тканини.

Речі мають свою укриту силу, моє дитя! Чи думаєш,

що я могла б піднести зір понад «сьогодні», коли б мої

плечі замість паволоки вкривала нитяна кисія наймички? Чи думаєш, що жрець, закутаний в кольчугу войовника, зумів на

би

віщувати

святому

камені,

внутренностей а

без

ВІнка

ягнят,

омели

димуючих розмовляти

звисотами? Помовчала, а тоді правила м'яко:

Сьогодні уперше за весь вік сон явив переді мною

одно дороге обличчя, яке давно вже розсипалося в порох.

Уе велике свято моєї душі, й тому я в паволоці. Перегортала в задумі сторінки, клала очі на стрічках, нанизаних на промінь вічно тривкої думки. Вони були для

неї,

неграмотної

за

гнетом

24-4

подружого

життя,

за

муравлиним трудом днів, одними ідеограмами, що духо вою своею мовою, безкрaJм змістом простеляли понад

верхів'ям доземного світ, якому не було рівні. І тепер вона нахилилася побожно над пергамі ном, чорні стяжки брів теплилися як шовк.

Скажіть, матінко, що прочитуєте там так пильно, коли ви не книжні? - поспитало дівча крихітку лукаво. - Три краски бачу тут, дитино,- чорну, червону й золоту. Або ж цього не досить? Я читаю в них так само, як ти у буквах, з яких кожна називається окремо ...

Червоні знаки пригадують мені рожі мойого весну

вання, музику гірських жереловищ, твій перший сміх ...

Чорні знаки

це шнури сліз, спомини образ, сум

нівів і темної шарпанини, якою томиться душа, зведена й обманута ... - Золоті ж

букви, ніби день на відлеті, кидають у далекі шляхи чудові світла свої. Уе корона побідни ків, тріумф пригніченого, визвольний спів раба.

Усміхалася,

тінню

сніжного

рантуха

прислонюючи

стрі чки Ціонайгустіші: шнури теплих сліз.

- А чому он ті сторінки намічені у вас заставкою? Я її не клала там і виджу уперше. - Уе стара історія про доньку дружинника lгельда, моє

дитя.

Ясиня приглянулася сторінці і стала читати нескоро: - Князь ... нікий ... пелепонисіЙськиЙ ... купи ... отро ка

... -

СКИфя-нина родом

...

Нічого тут про Ігельда нема,- сказала здивовано. Аж тепер веселий блиск зрозуміння заграв в ЇЇ очах,

сплеснула в малі руки:

Краще ви вже читайте, а я слухатиму.

Небо нахилилося за вікнами так низько, що здавалося, досить витягнути руку, щоби черкнула блакиті.

lгельд був дружинником Осмомисла,- розпочала свою повість бояриня.- У нього була донька, дитя пещене, не грожене, зіниця ока. Коли з пустощів завела 245

танок

заМlСТЬ

волосся,

ранньої

ніби

плащ

молитви,

княгинь,

розсипавши по

сіроока.

плечу

порфірними

устами й купкою веснянок верх стрункого носа, здавалася веселою істотою, яка заселює молоді жита.

Ігельд погиб у далеких землях серед походу. З цеї пори все промовчане й неподілене ДІВчинка висловлю вала

піснею,

хоча

чуття,

яких

не

год.ні

зобразити

ні тон, ні слово.

Т рапи.лося,

що

незнаний

боярин

й чатинням у довгому волоссі

каплями

роси

гуляв на ловах у борах

Бескиду. На якомусь збіччю, прихилене кришею до кві тяної коєовиці, стояло людське житло.

Був підвечір,- перед хатою кружляла серед танку Іrельдова сирота. Рамена в уставках простелила високо, як двоє крил джої ... А пісня? Вони були, напевно, під слухані птахам, ці стрімкі, ніби урвища, оклики і сміх

піднебний! Через декілька день щасливий ловець гнав з дівчиною білими плаями в сонці , туди, де шлях на Галич. Оклики переможця

тоді

коли

лунали

його

стома

добич,

голосами

по

відгортаючи

росистих

ярах,

перелеті

Гілля

смерек, думала з неспокійною жагою:

«Як то там за соняшними обоччами Лімниці і ще далі, де кличе туга? Якими весільними казками звитають ЇЇ зелені, гей рута, потоки долин? Які, ніде не чувані, пісні на

почує

краю

завої

садах

нової

срібним

оселі,

грошем,

куди

увійде

ладкальницям

з у

цим да

рунку ?» О мріє дітвака, о стиде! Як липке бодяччя за прид.олом сукні, довелося волікти життя, У якому бу.ло все, крім

щастя і крім пісні .

... У теплий підвечір один, жінка ловця вийшла у гай назбирати зілля для ліків. Далина розгорталася золо том,

на

обрію

мріло,

ак

сон,

смугасте

горбовиння

і: В три стрічки збігалося роздоріжжя, де на шпилю C"FaBника чорнів г Аек із попелами давно усопших.

246

Рвала зіркатий оделян, пільну гвоздику, маруну, та обмірковувала, кілько гребців, ще й розкидальників ви слати завтра на ГРУДОК"КОЛИ це чийсь голос 'Обіч: Мацути, бортника, хуті р де? О, як СВЯТОЧН'О зжахнулася цього голосу, проймаю

ЧQГО, немов музика сопілки! Зілля ск'Овзнул'Ося з її рук, н'езв' язаний серпанок сплив продовж молодих пліч.

- Мацути хутір? А 'Онде в яру, в 'Орішині, як кубельце! Добавила не до речі: - Кметі там вільні споконвіку ... З високих трав виринув їздець, кінь як галка, юнак у зелених лудах,

ніби в

молодий

ліс вгорнувся,

між

згортки риз сизий сутінок. Ковпак з егрет'Ою топазів косився над чолом без порока.

Подумала полохливо:

«Поява старих часів, паж з почоту Гаральда Сміли вого».

А юнак стихлий миттю, не то заслуханий в настирли вий дзеркіт плисок, не то здивований м'Оментом, вихи лнвся

коня:

Я Ольстин З Нараєва,- а ви? Хто зове вас своєю

ДОНЬК'ОЮ, дружиною? ВіДПQвіла не зараз:

- Чоловік мій КЮІЖИЙ ОСЬМНИІ<,- хіба ного знаєге? А сама я здалеку, витязю ... Вказала рукою фіялкові профілі гір на овиді, очер млені світлом заходу, як одна грань.

Незнайомий

заслонив

рукою

'Очі,

помовчав

ХВИЛЮ,

а тоді повернув бахмата й глибоко склонився дружииі

осьмника.

На

устах

нього

дрожав

усміх

насолоди

й жалю, як сльоза, що у сонці повнсла верх вій. Заколи хав гордовито чудовою ГОЛ'ОВОЮ, свиснув У простір та пропав,

як

сон.

Прийшла осінь, розсипа.l\.ИСЯ ловці лісами, хижий гомін С1\:'ОЛИХНУВ задумою гір. Княжий достойник з соколом-

Z47

винозором, випханим пугачем й чередою собак 'сам-один

верстав ліси на бойкій гульбі.

Ніччю раз зчинилася пекольна хуртовина,- туга опи ром звалилася на груди й серце м'ялося з ну дьги, ніби трепета біллю листя проти неба. Під стелею пішла гонитьба й голосіння, шум дощу

тисяч чорних крил.

О горе! - завивно гуділа стеля, скавуліли челюсті, скрипіли засуви дубових' двереЙ.- О горе! - Досить, Стрибоже, досить! - шепотіла поблідла

донька Ігельда. В цю мить причувся ЇЇ тупіт кінських копит не від

шляху, тільки від піль. Минула хвиля, і проти її ліжка стояв княжий осьмник весь у дощі й болоті.

Зодягайся, ходи!

цвяхнув словом, як ремінним

бичем.

- І!!о з тобою, пробіг. окаянний! Куди ж піду у таку ні ч-завивницю? Він хвилювався дико: - Ходи ж, кажу,- не гайся! Гість з дороги, під кле ном край поточини жде.

Вдивилася в нього ошалілими очима, та у тьмі не було видно нічого, крім білого п' ятна бояриного черепа. Ніби приослаб, усів із хриплим стогоном утоми: - ие я ... в блудницькім лісі оленя собі сполював ... Допав його у хащах,- стріла у шиї не моя. А з-поза дерев скаче Бізна, руку підняв: - Мій! Згадав я стару зарву з-перед літ, гей зуб від вітру, защеміло під серцем... І незчувся я, як грянула моя стріла проміж смереки. Звалився, ніби вбитий небесним громом.

Погнав я туди, хиляюся, срібло відняти, з ковпака егрету дорогу, а він дише кривавою піною, очі

в одну

міру ...

ие не був Бізна! Аж тепер збився я з тямки дотла: ні оставити живим, щоби свідчив, ні штовхнути в гру:',И,

248

щоби сконав. А роги грали щораз... на обіч, погнав!

де

ждав

Доволік я його

мій. кінь,- перекинув

перед

себе,

Провів рукою по очах під навислою хмарою брів: Омрачило мене,- привіз собі мерця під поріг. Жупанець на ньому -як день, парча в золоте волокно ... Похопився, чисто вогонь: - Садівникове заліззя де? Виберем яму в ярі, поки ще досвіт і час ... Діли ж зі мною радощі й смутки, дружинонько, розраД0! Не ховай своєї величності за квітки й занавіси ... Виходь, виходь на герць з життям, укуси того, що я!

Волік між

травами,

виноградник,

де садівник клав

піврозвалену на ніч

своє

повітку

знаряддя,

а ненависні слова паші ли на її плечах, як подих пекла:

Жупанець

на ньому,

гей день ...

парча в

золоте

волокно ... Випрати б із крові, а?

- Остав! - боронилася дико усміхові наруги. Ось боярин ... Княжий осьмник, га-га! Оподалік поточини, під кленом, оббитим з листя, горілиць простягнувся юнак. Дощ стукотів ОО чоло без порока, слезив повз брів, здвигнених острим здивуван

ням,

мив криваву піну

промовчане навіки:

уст,

сльоза,

на яких

застигло слово,

що вже ніколи не збіжить

із вій. Спохитнулася об стрижку своєї хусти:

Ольстин! Еге ж! - засвідчив нерадо,- він ...

Дими досвітку займалися над полем, як руки обоїх, гнані жахом, неоднаковим, обрівняли вирву поміж горбо

виння і боярин заговорив опівголоса:

Ходи ...

Йому відповіло мовчання. Ждав ще майже весело, коли вона у жалібному пориві заплакала навзрид, б'ючи простоволосою головою об клен, осипаний з листя:

249

А бу,ll.Ь же ти лроклят від бога й від Перуна! І нехай

ні мої сльози жив,і, ні тамті умерлі не падуть на отцю

хустку або на землю,- тілько на тебе, на тебе, на тебе!

Рожевий кабатик двигався на грудях Ясині стомленим віддихом.

- Несамовита картина,- сказала з ,ll.рі6ною дрожжю пліч.- Я воліл.а б почути пісню гірського гніЗ,ll.а. Жінка Словита глянула вдумчиво в молоде обличчя, осміхнулася до своїх таємних думок і несподівано посте лила голосом, ніби сонцем по верхах гір.

lМе змовкла на хвилю,

проникаючи давнину сірими

очима, а тоді ... солодка й неждана пісня пронеслася, ніби

полонинський вихор над гребенем Чорногори, розсипала сліпучї кві"ки незнаного вирію,

заграла ледом-стужею

шафірових висот ...

Ме 'була пісня, підслухана, напевно, птахам Бески,ll.У, та сама,

якої

ритм відмічували стрімкі,

мов

урвища,

сжлики й сміх під саме небо ...

Давно тому, в заранні літ, вона ж, не хто, співала 1Ї

у гipcbKQМY гнізді 'Ігельда.

НАВОйКОВА СІ М' Я хх

у новую сві'l'ЛОНЬКУ заховалася, Та в ~€ ПЛІІ'ТТJI'П«) у6ирал~t:я, В :юлотеє зeplCaJUa!!і!О удив.>UUI2К:я, Сама своій крас{)ilці ,дивувзлаt:я... 3.нар. пісень

Богна,

Навойкова

бояриня-чужениця,

сто~ла перед

овальним м;дяним зеркалом і поправляла прим Jlтізroрт

ки

завої.

волосся,

Тут висуне ПQВісмо жовтого, там

опустить

на

плече

Z50

рубець

мов шафран, з

лиснючим

забором, розглядає себе ... Сіро-голуба сукня з передом, розшитим пацьорками аж по самий рясниі1: приділ, ЩО ляг віялом на землі,

підчеркала її хитру вроду, гнуч;

кий стан, білину зрум'янених щок ... Два недолітки з високо підголеним довкола голови волоссям дерли саме один одному чуба,

гралися в

мор

ських розбишак. Попружки поскочувалися з розхриста ного одіння, з ходачат порозснувалися по долівці

рябі

плет інки. У глибині вікна В,идно було швачку, як куняє, шелестить

тугим

шитвом,

в яне.

Uитьте! - скрикнула нагло бояриня, прижмурила й так узькі очі и наслухувала. - Живе господь у слугах своїх ... - роздався з порога

чийсь вкрадчивий привіт.

У добрий час, патре Рафаїле!

Сплеснувши радісно в долоні, як дівчинка, бояриня вела свойого хилого гостя у світлу світлоньку,

пусту.

Стояли там здовж стін ослони, вкриті налавниками, дві-три

скрині

із смугнастого бересту,

під

К'оверцями,

а в куті кіот золивним світильном.

Миром коло вас, боярине? Богна залилася рум'янцем захоплення: - Живемо, як в обітованім краю, любий патре! Ви з Кракова?

- Передвчора. Втомився я дорогою серед рідних злиднів, убожества й тьми. На замку - грубо, просто ... Наша вітчина задихається пісками, чахлою сосною, багном ... А, забув: від єпископа ФульК'она благосло. вення.

- Спасибіг! Сідоглавий брат моєї матері не забуває мене в чужині. Чи все няньчить він собак та годинники му друє? Ви бу ли там? Бачили його збі РКУ старинннх теодолітів та гномонів? Вавілонські хронометри з три кутними вказівками, як носи? Uифровані по арабському пугарі, жіночі

уперізки зі складаних у слоновій кості

пластинок з рисунком зодіаку в емалії?

ZS1

- Огля.zr.аs. Вигрібущий ум громадив ті дива. Але важніше всього: Лестько, князь наш, надіється, що коли на це прийде пора, пособите одній важній справі.

- Я готова тілом і душею! - згомоніла Богна і по блідла від побожного схвилювання.- Кажіть, про що йде річ? Треба вговорити на днях княгиню, щоб приняла мене на довірочній розмові.

Вас? ие неймовірне! Просьба Лестькова до вас, повторюю. Спробую, патре, очевидно. Всіх хитрощів ужию, будьте певні.

Засміялася бадьоро й говорила далі: А тепер питайте з черги про успіхи нашої МІСІІ

за

час

вашої

відсутності

перенеслася оноді

Наша

«колиска»

до власної хати, схованої

Галичі!

у глибоку

зелень, перед непотрібними очима. Від самого досвітку матері з дітьми текуть. У запопадливої Агні ї, ви ж знаєте? пекара Кукши пасербиця ... сходяться на забаву діти

цілого

підгороддя,

кожне

одіте

нами,

пригріте,

хлібець д'хаті несе ... Отак ми схиляємо до себе непомітно цих найчислеІШіших, що колись приготовлять тут нашим нащадкам розкішне кресло ...

Труда

не жалієте,

боярине.

Ляховка

вас

без

догани.

Богна заколихала головою: ТРУАа, патре, немає ніякого! Вони прості, добрі. Приносить мати дитя: возміть, каже, задав ка пішла, в хаті не збережу! Четверко було, якби хто руками зарізав і пішов. Ось вам посліднє. Засміялася тихо: - Очевидно взяли ми, наші молитви твердить уже

як

сорока.

Повернулася просіяв

в'юнким

ярко блиск

нахилом

ЇЇ упліток

солодко:

252

під

до

зеркала,

завоєю,

звідки правила

- А ще одною добиччю хочу похвалитися, МІИ же це подвиг, не чий! Живе ось недалеко золотар, БаЙдук ... Знаю, знаю! Напрестольний хрест його роботи хочу завезти княгині до Кракова. - Uей Байдук,- продовжала Богна,- подружився торік весною,- молодесеньке дівча взяв, Чайку ... Ні гривни за нею, ні звеРТІ<а полотна... Тільки всього, щО ОЧІ Й коси понад ВСІ. Сам ВІН дука, тому імення ...

А тут вдова одна, Оршу ля, теж зі Сандомира, в кло потах опинилася:

трьох синів-недолітків

годує,

нікому

майном правити, воно ж у неї кораблями по морях плаває! Давай я ЙОГО гостити, уговорювати, на вдовине подвір'

ячко хилити... жину

Роздумав, та в один день кинув дру

всім навдивовижу.

Засміялася стиха:

uя до матері, та мати ЛЮТІша вогню! Аж коли

вона з хати, тільки тоді візьме дитя та ПОГОАУЄ.

За це нашій купчисі,- як із роси! Відколи Байдук біля неї, набуток сторицею береться,- зарадний

золо

тар! До якогось часу вдовині діти помовчають, а там підростуть та ногою покажуть непотрібу дорогу.

- Наш гріш, наша сила! - твердо уповів Рафаїл і будьто виріс від власних слів: - А там жменя круп вдовиці, сорочка на хребет в'язня, одно, друге подружжя. Знатне діло наладжується! Проповіді ваші вище всього! - з палом засвід чила Богна. - Вони тільки заГрІТІ витривалою думкою, НІЧОГО більше. Коли ж, як не у святий день неділі, можна підійти близько соток м'яких ЯК віск у сяйві і благо уханню людей? Слово - це меч, це пастка, ЩО хочете! - Правду кажете, патре! Воно також сил. слабих. Але хтось до нас, увійдіть!

Се був Гліб Славит,

травлений вічним неспокоєм,

руда борода клином мигтіла, як білчин хвіст, очі бігали

253

наскоси, криваві, ніби й не ХОТІли світу бачити інакше як проміж кров.

Від Лестька, з Кракова!

тер

ісхитра

веснянкуваті

обрадувався невгамовно велетенські

ручища.

Добро, що в пору! Доручення до мене, мабуть? Монах з ореолом глянув на нього в повазі, й мовчанню попри ледве замітний рух погорди:

Роз'єднуйте! - сказав тільки. Ай, чоловік мій на перехід недобрий! нараз бояриня.- Прощайте, он він іде.

схопилася

Вийшли, але другими дверми, на сад, а звідтам фірт кою над пільний струмок, увесь у весняних квітках, у ло

таччах. Тоді звіялися мов дим, І(ОЖНИЙ про себе. Навойко, високий, широкоплечий, з м' якими карими очима, скинув із себе лицарський пояс і притяжку, опанчу

зі зеленим підбоєм. Він сів подратовано біля дітей, що причикнули над мискою зі свіжим сиром.

- Днина як мід, а служебки довкола колодязя об хлюпуються водою, як коли у празник на Розлавах ... І так з усім, так всюди! Лоском йде старе, а нового не видно! - І!!ось ти, Васку, сьогодні, ні сіло ні пало, вере дуєш ... ие мені нітрохи не до вподоби! - зачулося від сіней.

- А чого ж це на нашім обістю повно лінтяїв, а при жорнівці ні душі? - корив Навойко наряджену жінку. - l,Ue мало надриваюся з досвіта до ночі? Ше тобі недогода? - наїжилася Богна і стала доразу багрова. - Ой, ТИ в мене господині, свині у вікна скачуть! махнув рукою Навойко й взяв на коліна свойого любимця саме по постригах, що і звавси: Любко. А старший пристав до матері, от як бодяк: - Коли ви озмете нас, мамко, поглидіти иа Вислу? Обіцяєте, а не чините! Богна кинула їдкий погляд на свойого Навойку j мило відповіла:

- Жди, вскорі я возьму тебе ТУДИ, 1'.0 вуйка єпископа. Гарно так у Сандомирі, господп! А по хатах, яка обста новка, одяги, IДIННЯ, до чого вже тонкі обичаї! Бува, вийду у Кракові ранком у княжі тереми, одіта в атлас, як небо, і намисто з маргаритів, то князь, Лестько, ніби у проході зупиниться, квітку у мене попросить ... Любує ться один раз кві ткою, а другий раз мною.

Зовсім,

глумливо

як

закашляв

дожі у

Дандоло ... -

рік

Навойко

ДО.і\оню.

А потому йде вуйко єпископ і подає мені ... Вавілонський хронометер! - втішно скричав догад-

ливий

старшенький,

аж

мати

справила

його

сердито:

Руку до поціловання, моя дитино. - А коли це, мамо, краківський князь сяде вже у Галичі ~ - Не знаю, ластів' ята, не знаю ... Йому поки що гарно

дома, то й сидить.

Перекажіть, мамко, нехай приїжджає. Я йому тоді

коника

вороного

подержу

... -

простодушно

Любко. - А я йому мечик вигострю, лявся щодуху другий, Доброгост,

готовився

як шибку ... - нахва очі. блідо-зелені очі

матері засвітили очаруванням.

- Геть мені відси, геть, до одного! - несамовито скричав Навойко і схопився з ослона, готов сам бігти у ГОЛИЙ світ. Ослін загойдався та звалив із грюкотом на долівку, і в бояринові немов теж щось провали.і\ОСЯ

в досмертну темінь.

Він розгубив себе так, що на відході вдарив головою у СВОЛОIil:И одрини та ляг як камінь зі своїм нестерпним стидом на тверде лігво,- був сам.

Спасибіг боярині, казкою пorодувала!

зворкотіла

голодна швачка і стала за шитвом ще менша, як бу ла.

А Богна з принадною посмішкою стояла знову перед дзеркалом, чубатила жовті кучері над висками і раділа собою, нібн лавочка на сіножатці, на росі. 1і5

ЛИС У ТЕРЕМАХ ХХІ Нехай загородять, де вороги ходять, Нехай стежка буде, куди ходять люде.

З нар. пісень

Сутеніло. Якийсь хилий чужинецький чернець прив язував на в'юченого ослика до модрини край замкового рундука, а тоді склав сухі руки на грудях, як до оченаша, і закри

чав проймаюче, аж у всіх вікнах, отвертих ради вечір нього вітру, появилися жіночі голови під чільцями з райдуги.

- Жертвуйте одіж невкритим сиротам Галича! Жерт вуйте одіж! В однім із вікон майнула голова білявої служебки Звіздиці, молочної Богниноі сестри. Кивком руки вона звала монаха спішитися, сама ж зараз спряталася в тінь.

Ідіть

сама! .. -

он

ті

двері...

перші

ліворуч!

Княгиня

зашепотіла назустріч йому у мрачних хоромах,

дрібна й гладка, гей равлик, пахуча розмайраном, що

ним саме змила волосся.- Тільки не знаю, чи що вдієте з вашою ходою туди? Як на те, КН1ІГИНЯ сьогодні нікому нера,l;а, господин отчич недужий ...

- Тим ліпше, ластівко, тим ліпше! - тихо засміявся монах.- Кращого моменту зі свічею піднайти годі. Обтягнув волосінницю під білим чернечим шнуром, направився іти. l1изькі двері вилискувалися здалеку п' ятнами мідяних оківок,- закоцкотів, уві йшов.

Лікар l1егемія сидів вже довгу хвилину край постелі старшого князенька й мовчав. Він був так малоговіркий.

Сновигав вечірній сутіно", та обіч, на кріслі, стояла вже СВlча в глиняній обгортці, полум' я торкав нечутний

256

продув, світла

тіні

різьбили,

мов

у каменю,

сухий

профіль хозара. Вони підчеркали працю чола у зморшках як стріли,

у блиску опукої

лисини,

підсичували

міць

ока, покладеного на простерте горілиць дитя.

А жара брала своє: ярко горіли малі вилиці й крізь щілку відхилених, з темним налетом повік синяві ли звер нені ку дись углиб, сторожко приспані очі.

Лікар Негемія приходив двічі на днину, сідав проти ліжка у чорнім шовковім уборі

з прошвами по боках,

зісував узад лисини свій, теж шовковий, наголовник і ску пими словами, що Їх перепускав через цідило перелетної

величі,

давав

хатнім

доручення.

Іноді

добував

із-за

пазухи вузьку стяжку пергамі ну та зачіпав очі, як кігті,

об кострубаті халдейські

мини

небесних

фігури, що вияснювали взає

констелаці й

та

рисунком,

заслоненим

от як тайна, мітили крилаті дороги зір.

lJJo

міг він найти спільного між тими знаками й до лею дитяти? Ніхто не розумів, хоч знали глухо, lЦО в нього доступ до ЯКИХОСЬ дивоглядних, герметичних книг

що він,

будьто ланцюгом

мудрості,

скований

уче

ними греками та хозарами свойого часу ... Пошіптували, що

чарівних

зеркал

берилю

читає

будуче,

віщує

судьбу ...

Коли бита непокоєм княгиня вперла очі в Негемію, він встав, допевнено підпер бедра жидівським обичаєм

і заговорив про погідну весну, пригожу, про те, що скрізь оранка,

аж мило,- а тоді

довгополу

хозарську

верг на себе

мятлю

побажав

обшиту куною княгині

доброї

НОЧІ.

Ll!o ви? - окликнула його вражено.- Відходите? За всю відповідь Негемія поклав руку княгині на

ЧОЛІ дитини:

було вогке, на висках перлився цілющий

шт.

Спить, як по купелі! - засміявся. Через хвилю його кроки залунали по кам яних сходах всякли в радісний шум дощу.

К.

r риневнчева

257

Аж тепер княгиня будьто знемоглася від чергового враження,- вона заплакала, цим разом над собою. Упала в

низьке

крісло,

вкрите

коверцем

роздумувала

над

завтром.

Міркувала у сотий хіба раз, що жити у Галичі стало не під силу. У якій дикій крутіжі тривог поверталися ЇЇ дні і ночі? Яким джерелом мук ставала кожна, перша з краю подія! От захворіло дитя - і її серце розгойдалося, як гілка на глибині! Визвала лікаря і не вірила йому ні хвилини. Хіба ж це не була нагода до розбагатіння? До токми із скритовбійниками, які перекуплюють покоївок? Ось на ДНЯХ Марицю, яка вертала з вечірні у місті, задержав гойний якийсь боярин, питав її, чи не хотіла б

мати такий хутір, як ось цей, Шумавинського, на влас ність? р.. от нещодавно в ХИЛІИ вулиці старого міста пере стріла вона, княгиня, попенка Кормильчича ... Він учи нився оперед неї без всякої шани, виминув княжу колес

ницю своїм бойким запрягом в мідяних оківках та реме нях,

строчених

гоДоваблем,

Воскресенського

монастиря

всю довгу

збивав

її

дорогу

аж

нарошно

до

очі

тумани вуличної курняви.

А Дарославич,- або ж не важив на решту ЇЇ спокою, коли обриджував ЇЇ життя сплетнями, будьто вона легка

на вагу людина? Його одчайдушна правдомовність тоді, коли чув себе клеветам,

які

поза справедливістю, протікали

аж

до

неї

запевнювала віру і

давали

відчути

уперше в житті злобу знехтованого поклонника.

Схилила на руки тепле, з впадинками, .\ице, голову в дрібно зрішеній намітці, корила думками Мстислави чів, яКІ недолюблювали Володимира та доборолися до того, що дівчина з пісні: у повала та на камку. на кирею. Думала бути попадеюВона тої киреї не зносила, Ше й батьківську свиту загубила ...

258

Роздумувала: «Рафаїл, хоч який здержливий на слово, проговорився

в присутності Навойки, що Лісконогий скочить на Воло димир,- доки літко стукне,- казав,- зрине на Волині. То вона не барилася, вислала знову бувалого Скобейка у Буду, з великим зовом, нехай Андрій верне Мстишине гні здо Данилу ... Місяць, як посол дома голіруч, з чемними висловами тільки ... А події розвиваються з днини на днину! І до старого князя Юрія слала на Литву, в Турово ... Тепер, йдуть чутки, Лісконогий топче вже кіньми віт чину

героїв,

списами

оре

чорнозем,

мечами

скородить

займанщину... Паломники й міняйли, що з весною повиринали проміж села, сповіщують гибіль Володи миру, останній суд світові ... » Зіщибнула залізцем нагорілу плетінку свічі й слухала весняного шуму за бервенами теремів. Уха її були повні жалів

іздалека:

синами,

що

зачувала

гинуть

ось

на

них

го.лосіння

стійках

від

матерей

стріл

за

свойого

таки насильника, старого як гріх чорноризця ... Чи здер жуть його грудьми галичане? Загородять списами дорогу, відштовхнуть злоді Їв суздальців за Серет? У той раз хтось із силою підніс дерев'яний засув у дверях, але нерішуче зупинився ...

Відколи зрадницю Зоє заперли у монастирі грецьких калагурок у Карпиці на покаянні, не було кому з шумом риз і дзвоном слів справляти гостей в світлиці.

Увійдіть! На порозі явився Рафаїл. Він хвилю призвичаював око до нахлинувших красок. Перед ним, на тлі горяче

жовтих шиб, з правою рукою покладеною на грудях, ніби

ікона на позолоченій блясі, стояла Романова княгиня. Монах схилився у глибокім чолобиттю, а тоді якусь хвилю глядів з вагою на молоде обличчя.

- Милостива княгине,- злебедів,- приходжу в тай НІ. МОЯ рята, хоча вона й латин янського крою, повинна 9*

259

бути запорукою правди моїх слів. Коли вам миле життя ваших дітей, слухайте.

Патер Рафаїл переймив у погляді княгині лискавку негодовання, тож сказав різко, як той, що важить все:

- Над головами ваших дітей - меч скритовбійця! На галицький і володимирський стіл сунуть Ігоревичі. Коли ніхто вам на грозу моменту не отвирає очей, то

це

найліпший

доказ,

що

крузі

ваших

другів ...

чаїться зрада! Утікайте! Темний рум'янець вкрив щоки княгині, і зараз же нагла блідість облила Їх біллю. Гордий сміх сковзнув по бойких устах, згас. Або ж пристоїть втікати

княгині?

Матері пристоїть. Куди ж то, патре?

До Лестька! - викинув із силою.- Руським кня гиням над Вислою раді. Оце ж і доказ вам ... З поспіхом вимотав із рукава волосяниці старинний псалтир і рік з шаною:

Лестькова мати

київська княгиня Олена

шле

вам цю книгу, річ божу, з тим, щоби вона вела вас миром

туди, де СерЦЯ отворені і немає зради. За цим прощайте хіба, милостива княгине! Хвилю наслухував, насторошений, хилий, з пальцем на вузьких губах і добавив шепотом:

віз,

UЮ ніч ...

критий,

певна:

на північнім

двоє

сільських

шляху стоятиме кований

коней.

Везтиме

людина

сам.

Він переломився у низькому поклоні, мов виструганий з дерева невмілою рукою, і тоді на його голові майнув великий, бритий ореол з вінком чахлого волосся.

- Сараценів я воював, у хрестоноснім поході за Христа кров лив,- додав іще з осміхом,- будьте безпечні! Двері закрилися за гостем, як вода, зараз залунало ще раз у сутінки обістя:

260

Жертвуйте одіж невкритим сиротам Галича! А через хвилину:

Простибіг, дорогі, простибіг!

У богоугодні й покорі монах постояв ще трохи під модриною, непомітний, убогий, а тоді відв'язав ослика з обильним набором і щез.

ЛІСОВА КАЗКА ХХІ! Нехай МОІ чорні коен буйний вітер Нехай мене молодоЇ ніхто не займає!

має,

нар. пісень

Старий Скиба взяв хутко водоноса свойого з ПЛІЧ, витягнув журавлем повний

воркнув

ід сторонському

хлопчукові, що пас зором панські двері:

- Боярська дочка де? Ось вона на конику геf'ЦЮЄ, переймай! - Чого це він? - Ясиня ПІд Іхала рисцем, весна життя сіяла з

кожного

руху,

зелена

ляма

різьбила

її як куклу. Завоєю шелестів поранній вітер. Повернула лице ПРОСТО,- його овал брав за серце м'якими обри сами

черт,- відхилила

чоло

вбік,

профіль

рішучий

і строгий здержував осторонь. Дві душі цього обличчя сіяли окремим і наявним чаром несподіванки.

- З Глухого Кута біжу! - заговорив підросток. Посилає мене до вас Зезиля, занемог ла! Хоче вам щось потрібне розповісти. Відай на вмиранні старуха! Пастушок у конопляній дранці до кісток пролепетав все

це

одним

казочного

виду

віддихом,

багровий

від

враження,

від

...

«Зезиля вмирає!» Ясиня була поражена несподіваним ударом.

261

Словит поселив Ясинину няньку разом з ЇЇ чоловіком, пасічником Дорошем, у Глухім Куті, недалеко Галича. Боярин мав там рибне озеро та добру пасіку. Старі жили без вибаг у хижі, вкритій корою, з ними коза годовальниця

...

у довгих сорочках, гребінних, ходили обоє кожного ранку

над озеро,

кормити довговічних

коропів,

оброс

лих водяною слиззю й висим мохом. Вечором, знову удвоє, йшли у щоденний обхід у пасіці. У баби в руках сорокатий дзбан з вечірньою водицею, окропити кожний улик

на сон,

діда під

пахою

грабельки,

перегорнути

сіно між уліями, аби рівно сохло.

Всю просту красу цеї картини повторила пам'ять Ясині в цю хвилю, коли слухала босоногого вістуна. Дівчина захопила

на

оспіхах

жмут

дивоглядного

коріння,

що

росте повикручуване дико в провалах Чорногори. Воно нагадувало борні,

пащек

...

клубок

дивно,

гаддя,

що не

яке

вціпилося

чути ЗЛОВІЩОГО

себе

серед

шипоту десятка

Загорнула свій лік у хустину, скочила на коника й справила його на Чешибіси. За нею поплентався незвісний чередар, просто волосий.

День був червоний від пільної гвоздики, вогників під

росою і голубий від розтулених дзвінків. Повз дороги струмок узький, як стрічка, біг і співав.

Над

головою

Ясині

колихався

яструб.

Його

хижі

обриси золотив пливкий луч сонця. Воно лежало наси пом по дорогах, світило верх дремливої води, що жев

ріла проміж незабудьки й рожевий гризівник.

Житло дорожника з соняшниковим полем обіч зажов тіло, зникло, й Ясиня побачила, як, схилений над вирвою, роздертою

КОЛІССЯМ,

дорожник

направляв

пильно

небезпечне місце. Сам осьмник мав провірювати путь із Галича й мости на Лукві та притоках, багато ж треба до зарви з бідаком!

262

Велика дорога розділювалася у якимось місці на дві, бічна, вузенька, бігла в ліс. Ясиня справила коня туди, і зелень з шумом вдарила об ляму сукні,

теж зелену.

Було вогко, глухо. Тілько каня, що зазріла, видно, дощевий

облак

удалині,

покрикувала

на

дереві,

наче

крізь сон,- високо й впротяж.

Г лушею бродять темні сили, то Ясинине серце томи~ лося злегка. Ц!е тільки цей ліс, а там ужитне поле і у BiH~ ку старих лип безпечний Глухий Кут. Ставало тепло, дурман лісових пахощів снувся тяжко проміж дерева. Кінь дівчини настолочував круглими копитами

цілі

острови

суниць,

вже

мала

зіскочити

назбирати жменю, коли навперейми її виринув із темряви їздець, кирея з полетом застібнена на лівім рамені, KOB~ пак косом, чуб аж на брови.

Доброго вам дня, боярівно!

окликнув свою втіху.

Злякалася і подала убік від враження.

ие

ТІЛЬКИ

придержала

ви,

рукою

Славно!

роздзвонене

Тільки я, Ясине ... -

сказала

подратовано

серце.

розсміявся криво, миттю за~

кинув гладку поведінку, будто одяг не на нього шитий, скочив із коня, ухопив руку дівчини, обмотану черво~ ним повіддям, а тоді шугнув як вихор на її карого бахма~

та. З силою притиснув дівчину до себе й з п'яним свистом тріумфу

пігнав.

Глухий Кут торчав ще хвилю на блакиті темним обри~ сом садів, як вінком з розмайрану, а там пропав з очей.

А, злодію! -

дико пручалася Ясиня, але дужі руки

хижака держали її на місці.

- Uить, боярівно, цить! Могорич давним-давно з вашим батеньком запити,Й! Не вірите? А ще в мене перстенець

ваш,

що

на

зав язинах

уронили

...

Блиснув сердечним пальцем, де сяло кільце з дорогим каменем, залюбки глядів у темні очі, що сипали іскри

погорди. Сміявся, як із доброго жарту, і регіт відби~ вався глухо у глибині дебри з голосистим потоком на дні.

263

Ви затіяли торг мною, ви посміли? Ясиня перестала нараз розшукувати слово боляче, мов

удар у лице, і з відвагою розпуки зібралася в собі вся, до

скоку

...

А там, у кучерявих водоворотах гнав наглий бистрець через тісняву зубчастих берегів. Сіра вода, у сірійкам' яній колисці, кидалася несамовито. Світлий кур горів купками над кожним лютішим бризком. Розчапірена, в юнка ляла,

плиска то поринала у

мов

опалена

вогнем,

ньому

довкола

очаровано, жовтого

то круж

вару

...

З усіх сил своїх молодих м' язів Ясиня перегнулася взад і пружна, як сталь, відбилася з рук насильника, тоді ж сталося щось несподіване.

Хмільний від чаду перемоги Кормильчич захитався, але застряг ще кріпше в сідлі, з люттю стягнув зубела і гострими залізцями здавив черево рисака.

Вкрите рясним потом звіря стало дуба і цілим масивом свойого великого тіла сковзнулося кинених

верх

потока

та

стрімголов

по одній

ялиць,

злетіло

їздцем

углиб.

Викиненій з сідла на збіччя провалля Ясині здавалося, немов вона снить ... Доперва стогін звіряти й здавлені шипотом болю прокльони Кормильчича отверезили її. Вихор не біжить так отвертим шляхом, як вона побігла тепер верх ховзьких ціляків на опікунчій кладці і про пала між деревами у своїй зеленій сукні, чимраз менша й непомітніша, подібна згодом до зеленого вогника між вересом і пісками лісових стежок ...

Мій коник ... мій, понад всіх! -

плакало Ясинине

серце.

Сонце стояло добре високо, коли пів жива, з жаром у горлі, з придолом сукні, обдертим об бодячча, огля нулася

кругом

себе:

ліворуч

світили

голубі

мазанки,

у садах знову, на пригорі, кучерявився усатий виноград.

Якась

пастушка

правила

насмішливо

невидні поміж горбовинням:

264

ід

другій,

обі

ШО ти, Маруно, свою Пацьорку язиком лижеш, що така гладка? Он і дорога поміж сливи та вишні і двір, гей крісло, газдовитий ... Ставище! Останком сил Ясиня вдумалася в це, де стоїть; і з зітханням повної буйдужості упала

на чийсь липовий поріг. Двері пішли на боки, змисли дівчини торкнув запах свіжо зі сонця принесених сувоїв,

меду на вишнях, гіркої м'яти ... Хтось схопив її мало не в цю ж мить, волік під рамена у хату з усіх сил, і висо кий голос гомонів упротяж:

Води! Алло, Фроне,- гей! Була це хресна Ясинина мати, бояриня Гуровичка, паня Василиса.

ПЕРЕД БУРЕЮ ХХІІІ Стоять намети, як біль, біленькі, А в тих наметах сидить господар, Стрілочки струже і в лучок кладе ... З нар. пісень

У Галич звалилися нові полки угорського ВІиська. Загуло, загомоніло по всіх дорогах від крикливих чужин ців, що сиділи на своїх малих кониках без упряжі, без поводів, одним тільки мотузком оперізавши десницю.

Пестрі таламани, червоні й зелені стрічки при вимащенім і заплетенім у дрібушки волоссі вояків давали незвичай

ний

колорит

вусами,

що

вулицям

Галича.

Їх закладали

Тонкими,

далеко за уха,

як

стріли,

вони лякали

дівчат і дітей, вели себе дерзко і не просили за прожит ком,- самі брали.

Особливо увихалися на західнім передмісті, де побіч сурожців товпилися жиди.

265

Впрочім, життя В Галичі пішло по-давньому: на торго виці

день у день переливалася пестра юрба, так само,

хоч і з острахом, виносили свій крам золотарі, вереск ливо

запрошували до купівлі

загорілі,

довгоносі

вір

мени, розстелялн рантухи, мастикс і цинові блискальця

проворні греки. На своїй вулиці чинбарювали коже м' яки, покрикували щітники та котельники. Діти змітали березовими віниками доріжки попід вікна хат і ладкали як перепелиці. Однак у повітрі неслося щось вороже ...

Супроти нових героїв дня мало хто цікавився вже чужинцем пройдисвітом на Сільній площі. що стояв там у таламані

панцирі з твердого сукна й широкополім

капелюсі з заморськими перами, та встромляв ситі руки за уперізку з ширинки на животі, кликав нарід зупиня

тися. Хіба одні вуличники, що валялися по зарінках, слу хали ще барабанщика, як бив у барабан і об' ясняв, що вельмидостойний чужинець, посол німецького владики, шукає наємного лицарства до хрестоносного походу. Тим, що вступають у дружину, тридцять гривен срібла на руку

й зброю, кожному ж чурі п' ять битих гривен ... Міщанство, зацікавлене ходом подій, живо обміню

валося думками. Старий мудрий Олов' янець, голова ціхів, вернув хворий з-під Збаража, куди вибрався стрічати'

своїх

слуг

набором

вже припіднявся настільки,

дорогого

футра,

але

що брав участь в нарядах

старшин.

Дім Олов' янця напроти монастира св. Онуфрія був місцем. звідки йшли всякі тихі доручення, де була ста ниця добровільної сторожі і куди текли та відпливали підростки-звідуни, що слухали, як трава росте.

Саме тоді явився у Олов' янця Держко. тивун. Від дня обману, через який будто ще раз вмер його син, він по дався, от як хата, що зрубом осувається в землю.

Олов'янець у постелі, з лицем, закутаним у завійки, налякав його.

266

- Вас хто так обезвічив? - скрикнув із порога. Закутані, як Лазар у домовині ... Вмирати ладитеся? - Відки мені знати про це, коли я ще ні раз не вми рав? - сміявся Олов'янець з-під білих хуст.- Питаєте про оцю язву від меча? Він показав широко розщіплену рану під листям арніки.- Пригістне привіз з дороги! Тепер це ніяка новина

...

Варка!

загукав через стіну до пекарні, де ЧИlсь

меткі руки перемивали посуду, немов дзвонили в дзвінки.

Явилася господиня з білим личком, як сонечко, у тугім очіпку й малиновім саяні, шитім гладко по лінії стану.

Поклала хліб і сир на тарелях з квітками, поставила дзбан пива та з осміхом саджала гостей під покутнім віконечком,

там де боги у три ряди,

лелітках,

синь

зіллю ... Відсунула ще білі заслони з вікон, аж зачервоні ло астрами, от як заграва під вітер, а тоді вийшла, сама,

гей астра, повна й величава.

Де ж моя гідна!

хитав головою Олов'янець.

Кілько я по світові понагибався, такої пригоди собі не стрічав! Ось їду в Збараж слугам назустріч: тільки минув Микулин, над'Їхала челядь, до гурту пристало двох крамарів, таких утлих, покірних, дрижали б вони

як клоччя на веретені! Йшло під ніч, ми вснули на возах,

шумлять

край

шляху

сухоДольські

ліси,

коли

гульк! - Стій! Коні пішли з копита, та гляджу, ватага грабіжників здержала всі вози, далі з лайкою до нас! Чую, хтось із них

кричить:

Сабалі везуть, ур-ра! Кинулися грабити, мої міняйли й собі.

Місяць ви

плив з-під хмар, бачу, на обач чі стоїть ватажок у киреї

гідній, у шапці з парчевим верхом, вус скубле, будто все те весела ігра, випрямився проти мене, як еВІ ча.

Я зціпив зуби і підніс серце в небо:

267

Богородице синевідська, заступи! Камінь, викинений з пращі так тяжко не паде,

як

я скочив на нього, згріб в оберемок і вбив угортанку ніж по саму рукоять.

Клекіт зчинився, немов в озеро звалився доразу під му леиий обрив.

Убили нам одного, поранили других, візникові поторо щили ребра, ледве чи відійде, а мене ось як прикрасили ...

QJe тепер іноді кров слезить. Весь набір розтрясли по шляху і перемісили з болотом і кров·ю ... Зітхнув з глибини душі: Скільки горя, скільки дошкульних, від безладдя,

утрат! Доки князь жив, шумовини держалися дна, а те пер? Кого Їм боятися? Княгині? Свояків за горами? Стій кожний та наслухуй, звідки мечі вдарять! Олов' янець глянув посоловілий в глиб зеленої улиці, звідки крізь шум лип одноманітно гуділи пчоли.

- Куди не поступити, Словитові пальці слідно ... відозвався Держко по хвилі мовчанки.- Той, як вовк, тече всюди, де б підійти, обманути, заграбити, не здер житься й перед рідною кров'ю, якщо вона йому на пере шкоді.- Чули ви, може, що його дочка-одиниця пропала? Хотіла віддаватися проти батькової волі. Го ворить про це весь Галич. - Не знаю нічого, як хом'як загрібся я в оцю хижу, язв ради ... - правив Олов'янець.

- Говорять, Словит підступом віддав її Кормильчичу із-за своїх обрахунків. Зависоко вже Славно підлітав, то зв' язав його з собою.

- При тій нагоді усі Словитові прихвосні погладша ли! - міркував Коснячко.- Сріблом у чересах поцор кують! Один із них, путник на Афон, розчерепив торік голову старому Ісаї, що торгував медом, а другий, досить сказати, Словитів чура з ляцького вирію, Жмиволос ... - А, щоб тебе обида поняла! - скрикнув нараз Держко і лопотливо піднявся з ослона, аж чорний кіт 268

господині скочив стрімголов із високої постелі, майнув проміж гостей, щез. Вулицею ЙШ08 боярин, червоний, як кат. Він зупинився перед старинною капличкою край монастиря, нишпорив хвилю у калитці, зачіпленій об черес грубим срібним

кільцем, виймив звідтам милостиню і поклав на череп' я ній жертвенній мисочці біля ніг нагого святця, Онуфрія. - Дешево відмолює гріхи! - зареготався Олов'я нець, аж Словит, бо це він був, оглянувся здалеку і обвів пусту дорогу витріщатими очима.

- Христолюбець, возить попа і церков з собою, але чорта у першій почесті держить! - глузував Олов' я нець.- Та хоч би ти й розсівся, наші сторожі розставле ні, у замку певні люди, по боярських житлах нишпорять

наші босоногі звідуни ... Всюди Їм доступ, ремесла ради! Уся волость обнята чуйною сіттю, що дрожить від най

меншого леготу. Закороткі твої кігті, старий лисе! - Хтось у хату! - замітив Держко й похопився про щати, але гостинний господар не дозволив. Тим часом пси підняли лютий лай. Хтось живо йшов у хороми. - Здоров, брате Ганусе! - загукав Олов' янець і при піднявся радісно назустріч людині

в сивій опанчі

ре

місника.- Чей, миром ще коло тебе, старий друзяко? Гість, кріпкий як гарбуз, з одишкою, заговорив півголосом:

- Наші стежі переловили на Ілиїнському урочищі висланців Словита ід Рюрику у Київ. Мали хартію писа ну, а в ній вказані місця, де сидять табором угри, де місто

береже

зброю,

де

приладдя

ради

пожежі,

подане число залоги, намі чена кожна стежечка у Галич, кожний колодязь, ставник на розпутті ...

- Глядіть! - хрипко скричав Олов'янець.- Проти династії, ще й проти громади! А христопродавці, іска ріоти! - Хартія у нас,- ависланці? - продовжав Г анус, не топтати Їм вже трави-мурави! Виспівали все: у Слови269

та є полк оружників, тихцем розміщений по його селах, і з цим він піде проти власних братів, одесную князя

чорноризця.. .

Так

само

Путята

Корелич,

Дедько,

Филип ШумавинськиЙ ... - I,Uo ж далі? Про це ворони плещуть по дорогах!

- Ми вислали людей в Красний Двір, де Словит, як лис у дебринці, причаївся і ждав. Найшли там многоту зброї, харчів, всякого воєнного придбання і забрали все

до стебелинки разом з господарем. Відвідали і других, примкнули Кормильчича до якогось часу ... - ІЛо ви! Словит попри нашу хату ходить! Гість вдарив об поли руками: - Правду казав соцький Момот! Він мені клав очі в голову, а я не порозумів! О, триклятий, не заяць його перейшов! Та нехай тільки ухо з лігва покаже, вже я його закутаю! Не буде ніхто знати, йно бог та я, ще й свята земля! Занімів ... Трепетливий, високий свист пронизав повіт

ря, і

над самою головою Олов'янця вбилося У стіну

смертельне залізце ...

- Все одно, що в хаті, що в лісі ... - спокійно покмітив Держко.- Аль Словитова стріла, братці? Палкі ший Ганус кричав: - А, скритовбивці, Перун на ваші голови! Оперізався миттю і вибіг. У лиця була пустісінька. Тільки у сусідськім садку безжурно виспівували діти:

Гей, воротарю, О'J'іЮРИ воротонька! Тихенький чийсь голосок питав: - Хто там воріт кличе?

Йому відповіли юрбою: Ярії бджолонЬt,И, як дрібніі сльозоньки ...

І знову: I,Uo нам за дар везете? Сонце сідало надвечір у жовтих туманах, наближалася

буря.

270

РОЗПУТГЯ ХХІУ Ні проїхать, ні пройти, Ні через сад перейти ...

нар. пісень

Степовий досвіт, отулений росами, голубів понад тир

су, нічний шепіт трав западався в туман. Коні стояли без

руху,

відлеті.

чорну

різьбу

Їх

грудей

сріблив

місяць

За кіньми торчав дремливо чотиробік

на

возів,

отаборених нані ч, закутаних у ковиль.

На возах спали покотом: з-під дорожніх шерстяниць темніли голови в бородах і рамена, як двері. Хтось там з купців снив саме вузьку вуличку в иаргороді, якою в пітьмах скрадається злочинець, радий вирвати, повний

солідів та візантинів, гаманець чужинця ... Вже, вже йме купця за горло, придавить об стіну, втече ... Хотів скрикнути,

та

голос

не

дався,

купець

прочумав

було,

зітхнув із полегшею, ляг горілиць.

А другий лежав з блаженним видом, як дитина, зако лиха на в теплі, або п'яниця над медом з корінням. иьому снилася господа біля церкви св. Мами, де заходили грубокісні, силою в дуба, глубокозорі старшини русько-варязьких

полків,

які

служили

добровольцями

у цій новій Нініві. Купець снив, як вони, розперті тяжко над чорнню столів, програвають в астрагали свої десяти денні заробітки, щоби відтак переторгувати рукоятки своїх мечів, різані в золоті й кривавниках, за марний харч

одної днини. Уаргородські могоричі смакував ось Вовк Сірославич, а певно, й його товариші: дев' ять купців бояр, самих дерзких, самих хижак.

А Юра не спав: глуха нехіть до себе, стид, до якого признатися стає понад сил)"

пекли його, і це місце душі

було мов тіло, одерте зі шкіри, на яке ніхто не кладе ску

банки в

оливі.

Він

лихословив момент,

271

коли

легкою

стопою скочив на об'юченого коня, а ворота батьківського двора зі

скрипом злета€ної наруги подали всім

вість

неправдоподібну, що в саму годину скрути, у переддень

дужань з наїзником, Юра кинув свій край, готов кочувати легким

серцем

по

дорогах,

витертих

ласими

стопами

всяких ловців щастя, шукачів пригод.

Правда, і тут ждали його несподіванки, загрожувала небезпека від лука і барди косоокого волокити, половчи

на, то все це могло бути фантастичне лихо, тоді коли це, в краю,- було жорстоким певником.

Нехай, що він мав тінь оправдання для вчинку, який його, одинця знатної сім'ї, відносив далеко поза без посередню грозу хвилини, щоби зберегти ряд з високими

традиціями честі, порядку і матеріальної сили. Його сер це у найглибшій своїй істоті з таким обрахунком глухо

не погоджувалося, і Юра чув в устах смак зради. Так, відколи опустив місто і хату, все, що стрічав по дорозі,

будь

воно

людина,

звірова

чи дерево

покрай

курганів, все гляділо на нього насуплено і зловіще. На віть вітер, і той п·овернувся неждано і гнав вспять обох, їздця з

коня,

хмарами

аж грива

запліталася

кучері

буяні ли

одно.

І тоді з гіркотою спізненої застанови Юра зрозумів, що побут Ясині в Ставищах, ЇЇ мовчанка, мимохіть пірва ні

зв' язі, пособили його рішенню - дуже не в пору. З наглим роздертям серця він з'ясував собі аж тепер, що між ним і Ясинею нема вже нічого спільного на світі. Т~льки одно могл? б йому привернути шану в її очах,

зв язати

наново,

ТІльки

одно

...

Між тим це «одно» було немислиме,- не тільки тепер, у час гибелі права, проміж клекіт міжусобиць, але й дав ніше, за життя покійного владира, торговельна виправа без відділу правильного ві йська, а то, бува,

степом

і княжого проводу належала до сміливих предпринять.

Самому ж, тільки з гуртком слуг, верстати степ у дорозі домів,

де другу купецьку валку

272

у повороті

набором

у такій порі зустріти зовсім трудно,- являлося легко душне й небезпечне.

Впрочім,

Юри

було

важне

батькове

доручення:

провідати нехай, що за високу ціну, тайну нового гематіно ну,

власності

славного

грецького

золотара,

який

ви

роблював непрозору скляну масу у величавій, досі не бувалій червоній красці

та примінював

ЇЇ до мозаїки

і розкішної посуди.

Оці ж вази зі скіфами та фенікійсько-грецькими взо рамР. родом з чорноморських факторій, продавані у Га личі на вагу золота, не давали спокою Коливановичам ... І ще треба було у ткальнях Тессалоніки роздобути і проворно привезти домів сувій злотоглаву найвищого сорту,

який

вироблювали

тільки

для

понтифікальних

імператорських риз: на темно-багряній основі золоті візантійські вірли з вінками у дзьобах. Обійти чуйність цісарського монополю і перекинути дорогоцінності через

межу держави

було завданням, якого романтичний бік

додавав принади далеким дорогам і снам у росах, з облич чям проти неба.

Юра згріб підборіддя з русим пухом над губами, пожа лів себе:

«Життя, гомінкий будень, в Ясині ж воно вічне свято. Кожна згортка ЇЇ стрункої сукні сяє здалеку культом речей неледве релігійним. В хаті у Словита разом з червоними гвоздиками на вікнах цвіте пахливий спокій, від якого, глянеш, каламутна вода хрусталем взялась, а сонце з бі

лих стін не квапиться за діброву. Прислуги ніде будьто не видно, але кожна робітна пора схоплена завчасу, бо дім як повна чаша, а чижми Доброніги ходять лиш по гладкому. Невже ж такий спокій годен родити гроші, так само, як Їх згрібає в скирти сутолока? Як гонитьба,

далекозорість, увесь хист старого Йова Коливановича? Ледве. Ось треба було виправити Юру в дорогу,- попри нього слуг, дорогий набір обійти, предвидіти все, запо-

273

раїти від харчів дО ЛІКІВ, від постелі під кожну голову,

до подвійного одіння і взуття. Правда, дім гудів як улій, але як все продумано, як завершено без догани! А прийде осінь, з сіл, де батько позаводив не сади

ліси яблунь та слив,- тягнуть валки з податтю, з ово

чем, для

треба його як стій

дому

для

світу,

на всякий лад переробляти все

те

обраховано,

доцільно

і скоро.

Чи виручила б коли Юрину матір-дбаху вдумчива Яси ня? Чи стала б з бойким розказом над ватагою слуг, над казанами,

де

димує

голуба

арома,- як

треба

невістці

купців?

Ні! Вона мрійниця, озеро в глибинах гір, де уполудне бачиш зорі ночі ... » lJ!e думав, як звідкись нахлинуло питання:

«Чого це у Галичі, віч у віч з Ясинею цей бік речей ніколи не зарисовувався так остро і чітко, як тепер?»

Може, тому, що Юра належав уже далині? Довгенько вже

пахне

Дніпрові

риба

пороги

над

степом,

величні

звиджуються

води

снах,

близько ...

веселий

гамір

купецьких жертвоприносин на Хортиці причувається ухові у звучній глуші степу ... Повз берегів Понтійського моря до иаргорода як рукою подати! Сон якраз торкнув злегка повіки юнака, як у тишину впав нагло високий оклик вартового:

- Каравана! lJ!o жило, схопилося з місця,- міг же вартовий навіть із своїм яструбиним зором помилятися у сутінках цих

хмар, цих трав ... Кожний допевнився у свойому оружжі, у мечеві, КОПlI та стрілах,- уся ватага заняла оборонне

становище внутрі чотиробока. І тоді над голови коней викотився сліпучий диск сонця.

А там, шлях зарудів від здвигу возів, що повзли один цем,

круглими

поворотами,

як

здоровий

вуж,

що

від

ситості перевалюється з боку на бік,- плахти вощанки

верх скирт набору сліпо відбивали світ дня, багр сонця, і мана була повна.

274

Аж через хвилю від цих високо навантажених ВОЗІВ відділилися фігури людей на конях, зсагайдаками верх пліч, у вістрях списів іскра, як блиск грому.

То

Юра одушевлено скочив Позір! Вози вспять!

між

своїх

скричав:

Переглянулися, хтось спитав глупо:

Ухати далі?

Не відповів, але його серце співало: - Вертати... вертати ...

Тільки тепер він прислухався ще раз до голосу паруб ка біля возів, і лице залила жага, гей удар вогким ряд

ном. Жмиволос! Оба вони, один скритовбивець, другий втікач із загроженої батьківщини, найшлися як на Їдкий

глум поруч себе ... Так, Юра заслужив товариша, такого, як сам! Яке болюче зрівняння вартостей! А керманич каравани у згрібній кожушанці, розпана ханій на грудях під дротяною сорочкою, перекидався весе

лими окликами з Сірославичем, вони чествувалися на скору руку осетриною й сикером, рух знявся широкий, гомін

на ввесь степ. Белзького це Олександра талан,- персид ські коври, стиракс, гоДовабль і коріння! Довелося зиму вати на далекому Сході, вождя каравани пропасниця била ... А тепер щосил вертають Домів,- лихі вісті женуть, ні дня ні ночі каравані за поспіхом нема! Юра стояв осторонь сутолоки і слухав чогось проміж запити й відповіді, важив. Лице стемніло від враження, він згубився сам в собі, як у лісі. Дві душі вели у ньому боротьбу, дужалися великим боєм. Сумніви, гей буря,

з покрай світу темніли навкруги. О ваго рішення, о горе! І ві тхнення і стид в цю минуту оболіклися В дивні, неледве видимі форми, про які досі чув із казок. Оllе пригнали за ним,

за

зрадником,

всемстиві

гарпі Ї

постаті

хижих

птиць, з обличчям повноустих красунь і пазурами рисів, що, як мечі, рвуть серце.

Через кілька хвиль, довгих, як вічність, знявся новий гамір побажань,- каравани прощалися, минаючи себе на

275

путі. Юра прокинувся мов від сну і схопив з місця у свідомості безповоротної утрати. Одно, одиноке слово ПРОХОДИМЦЯМ -

і він знову той сам, що вчора, що все ...

І справді, м'язи відмовили послуху? Дух стомився розпуттям, охляв? Слово, це одиноке, не впало з уст Юри. Обі валки майже рівночасно рушили в дорогу. І тут і там колісся гнало проміж соняшні огні до своєї далекої мети.

НА ХИЛІй ДОРОЗІ ХХУ Прихилюся я до липоньки, А липонька - не матінка ... Прихилюся я до явірка, А явірко - не батенько ... З нар. пісень

Одиноке світло у КЛІТІ духовника блимнуло ще раз

згасло.

Жовта

полоса

подвір'я

лиснючим

углом

старої крислатої кирниці накрилася глибокою тінню,

з нею пропала з виду й липа, приспана в рум'яній імлі, як казка чи пісня про зачаровану дівчину. В проймаючій мовчанці

північної

години

гомінко

сплакав

пугач,

а тоді вже стало тихо аж до дна ночі.

Аклане? З темряви виринув хилий снлует половчина, з трикут ником, випаленим на щоці, довічним тавром. З грубою чулістю Аклан пригортав до грудей накутаний одежею клунок. Маленька діточа ніжка, гола, маяла безпомічно

з-під хусти.

ОСЬ

Я ••• -

прошепотів

послушно.- Натомилося

пахоля, ані щеберне.

Струнка тінь жінки, укритої з головою, з кованою скринькою для цінностей у виді п' ятибанної церковці на

276

руці, зійшла бистро з кам'яних сходів. Жінка вела біля колін хлопчика, а цей вередував. Не хотів ні раз із нагрітого лігва, з безпеки.

- Ай, коник мій, я хочу йти з коником,- заплакав пристрасно, впер п' ятки у пісок стежки й приостав. - Не личить князеві говорити пустого,- шепотом стримував Аклан.- Ваш коник у мене в тайстрі, попоїв травиці і спить.

Пішли. Фіртка, що вела в сад, подалася з протяжним скрипом, який ніби розірвав чиєсь життя надвоє. Листя маслини засвітило здовж стежок власним світлом, сивим

і рясним, як наглий дощ. Яблуні зітхали: шелесне суха гілка,

птах спищить журливо,

із шкалубини тевкне об

землю жук, до безпам' яті упитий сном. Скиба, мокра від вечірнього дощу, пахла з усіх сил. Вона ніби оксамит всякала шепіт ходи, шум риз.

Княгиня пошпотувалася. В один раз корч терносливу зачіпив бойко рубець її завої, немов останнім зусиллям на землі задержував ...

Поражена враженням, сплакала внутрішніми слізьми. Аклан йшов тепер опередь неї, ВІВ. у цей раз небо поблідло злегка від пливучого за хма рами

двері.

місяця

Білий

занавіса

посвіт

ТЬМІ!

упав

на

розхилилася,

верховіття.

ніби

Старі

тихі

улії,

витягнені в три шнури попід галуззя, замаяли хилими острішками, поміж них побіг місячний промінь, от як стрічка, пущена між пальці.

Тут ... - заговорив пістун. Він з силою відпер якусь ржаву засуву,- вузькі, од нокрилі воротця в залізі з вагою подалися вперед. По

трійний перстень валів, наїжених високими грізними сму гами, зарисувався, як хребет дракона серед скоку.

Ні чний запах далечини вдарив у Аклана, як наглий дурман, той самий, що під плавбу кочуючих хмар гойдав колись його дике серце на степах Поросся.

Оп' янів доразу, затужив, будьто під лемент сопілки:

277

о зорі білі, черленобокі! Стада гойні, окраС0 мандрівок! Роде, розмаю, лисе сонних веж! О ночі, якою дише Чолпан, зоря поранна! Душа бродника окликалася ще на далекий плач споми нів, тугу по донці-красуні, коли тихий призов із гори,

шорох осиписка й двоє діточих рук, простертих до нього з владним дові р' ям, верну ли його ді Йсності. Провергся раб.

Тим часом вал, вкритий колючими травами й свербиву сом, двигнувся перед ними ще раз і ще раз. Важкими стопами, проте чулими до болю на кожну вижолобину,

заслухані

у тишу,

ще

виразнішу

крізь

дзвінкий

крик

серць, збігці сходили по відшибі наскоси. Настирливе плетиво бур' яну, ніби широкий невід колихався під ни МИ,- засідки накопиченого каміння будували химерний

лабіринт, пастки нор, де, як котячі

очі, чаїлася жовта

грузь, навівали байдужність на все в світі.

В одній з хвиль княгиня пригадала, що ретязки від кладі з воском, від скринь з полотнами лежать у кошику

з шитвом у діточій одрині,- не зараз віднайде Їх там,

кому треба... Непокій, як мрачний вихор, облетів її серце ще завивніше, коли згадала старуху Нонну, напівсліпу гладильницю церковних стихарів, якої устами

вона молилася, коли у самої серце було порожнє.

Треба було оставити їй жменю срібла, дати сувій рядна на рубаття, шубку хоч яку проти зими ... З глибини болю,

неледве

матеріального,

виринув

іще

перед

кня

гинею величний лоб пса, смугнастий, от як лик тигра, строгі очі в янтарних блисках, у сяйві відданості до смерТІ

...

Кого з черги обдарує він своїм очаруванням людиною, цей вітхненний друг покійника, радісна тінь дітей? Кого? Здавалося, йшли так всю ніч, і було дивно, що рання зоря

ще

не

сходила.

Самота розкинулася тепер на всю ширину ночі. Хижа проскурниці Чайки, наряджена місяцем, спала під кри278

лами рясних груш. Об ворітця оперлася, аж лягла на ній грудьми, мов серед глухого ридання, дівчина у чільці,

косонька розтріпалася ...

Ні,- це тільки купка огняних мальв, збитих оноді бурею, клонилася на тин під вогкий легіт ночі, колихала корони в сріблі ...

Обійшли хату здалеку, прямували в дремливі тіні вуличок, у глиб старого міста. Крислаті житла купців, оглухлі

під

зеленню,

спали

найкріпшим

сном,- без

снів. Недавно здвигнеНІLЙ, білий, як облак, Іліінський собор виплив проти них 'прекрасними світлими сходами,

ніби дорога в небо. Мідяна брама сяла сонним плесом, на кольоровій стяжці шиби сивий кінь рвав із копита в казочний світ, а lздець, вигнутий в скоку, як ялиця за

вихром, пер його боки срібними залізцями. По склі блу кав самітній промінь,- освітить, бува, на хвилю шовко вий жмут гриви, в уплітках,- руку в залізі з копієм,

гранчасту бороду воя - й спочине ... Знову майне уверх, запалить кичку білих пер на шоломі, зрум' янить тепло вістря копія й згасне ... Пробігли мимо, видовжені тінями, аж ген, на Воскре сенську нивку, за старомніський сад ...

А там Птичий торг, виметений охайно, от як тік під неділю,

торчав

іздалеку

туманними

видивами

спертих

у козли столів та ослонів, ще й вивернених горі дном

великих кошів із верболозу. Станичка міського провір ника

мір

ваг

заперта

наглухо,

присіла

на середині,

ніби хатка на курячій ніжці, що от-от закрутиться довко ла себе.

Мелькнув круг лий, як вежа, захист стольного прав ника,

що

пильнував

висоти

хартією, клав око на всі ціями

карав

дозволу

цін,

ходив

із

княжою

міри й ваги, ще й контрибу

чужоземного

купця,

який

торгував

без

...

Як привиди, увеличені ніччю, чорніли спуди, звіси, ставила

...

279

lJJe дві-три улички, призадумані над собою останком полохливої мрії,

стіна градна, як чорний хітар між

затишною безпекою життя і невгомонними вітрами дали

ни, винирнула перед збігцями, спинила доразу.

З лисячою бистротою половчин посунувся здовж муру, зашарудів долонею по камінню, а тоді схилився і поліз

зі своїм тягарем у діру градну, підмиту дощами, вишар пану кігтями купи вітрів і ніби оставлену руїні. Тепер кинув кудись перед себе доску, добуту з могилки хворосту

обіч,

важко дишучи,

десь там

краями

закріпив

її

та

опинився по тім боці рову, на прикрій горбовинні, лицем

у лице з розгойданою пусткою ночі.

Вийшли на биту дорогу, як у похміллю. Прямували на північ. Два велетенські

ясені

стояли серед

піль під

городдя, намічували шлях у голубій тьмі.

Хтось креше вогонь,- заговорив Аклан. Іскра одна і друга зачеркнула коротку лінію, згасла.

Перед княгинею стояв патер Рафаїл, спертий об кований віз. На ремені вкруг пояса чорнів здалий меч. Коні порскотіли.

- Крайній час, пробіг! - вистогнав монах, розтрясе ний, гей трепета.- Діждемо так світанку. Але княгиня з різьбленою церковцею на руці і сонним хлопчиком біля колін, смертельно бліда, готова була вер

тати. Стопи її горіли, зір засувався райдужним куривом, ніби від отрути. Куди це вона вибирається проти ночень ки сумненької? Слідом крові? Вклонитися порогам, звід ки грянула тисяча булатних у груди князя

грізної мо

ви? Прибитися до чужого столу й не знати собі там місця? Замість кількох десятків сильних ворогів мати Їх круг себе без числа? - Стій! - крикнула гостро до половчина, який хотів покласти спляче хлоп' я на м' яких шкірах унутрі воза.- Не кортить мене на цей хліб, Аклане! - вибухнула сердито у пристраенім знеохоченню болю.- Вер таймо!

280

Певність, що через яку годину могла б покласти діти у тихій одрині з тим кущем білої кашки перед вік· нами, а ранком вндати пряжу служебкам і сісти за

золотою гладдю єпітрахиля для Іліїнського собору, ви· далася

ЇЙ чарівно

простим

виходом

із

фантастичного

пережиття.

ШО ж?

глупо пр060рмотів посірілий монах, не

годен одолі ти жаху.

Він зовсім охляв від цеї несподіванки, хоч кожна жила палал а у ньому, як огонь під суховій. Хижа утома затискувала і розправляла його тремкі пальці в суках, як

дерево. У горлі застряг високий спазм, серце сурмило тривогу. Ше трохи, й лакома щока стане літати, як у дико· го кота на вид розгойданої на гілці тетери.

Ось

край

виправі,- сказав

із

ненавистю.

Здається, алярм у городищі. І справді: з вежі удруге вже вилетів протяжний свист, окружив приспане Старе місто і, як камінь з пращі, впав збігцям до ніг.

«Ось як виглядає день, побитий зловіщим дожидан· ням! Ось як сон, затроєний муками непокою зі скрито· вбійцею за дверми!» - подумала останком сил. - Друга обміна! - крикнув, нюхаючи повітря, Аклан. Поривчастим рухом княгиня увійшла на ступінь, ско·

чила під полотняну укриву воза й зайняла місце. Ій квапно подали діти. Поцілувала Їх з чуттям,- для них, для них вона готова на герць з долею! Сталося ... Аклан усів миттю напереді побіч монаха і, дрижучи у собі від солодкої знемоги, вітав далеч одноманітною

піснею чужої душі:

- Роде, розмаю, лісе сонних веж! О ночі, якою дише Чол пан, зоря поранна ! Коні пішли, як змії, учвал. 281

ЧАйКА ХХУ! Чого стала, моя доненька? Чи попалась у неволеньку? Чи хміль, дочко, чи хмелиночка, ~аленькая та дитиночка?

нар. пісень

Похилена над діжею, жовтою, як віск, у білій платинці, завузленій над карком, Чайка сіяла муку на розчину і роздумувала, як то там матері тепер на нових місцях? Вістовський пекар, з яким вона зв' язала нещодавно свою судьбу, заробляв добре, а літо, жниво для крамарів.

От вони їздять, певно YДBO€, проміж села, з повним віз ком

печеного,

завиванців,

солодкого

медяних серць,

солоного

краму,- коржів,

ще й ріжкатих баранчиків

із овечого сиру, а за ними юрба дітей, дівчат ...

Який підвечір у росах! Над деревами попал неправдо подібний ... Хтось ніби окликнув її ім'я проміж сад? у далекому голосі яка спрага! Серце Чайки усе напоготові дзбаночок води подати, та пробіг! Спомин у кучерях і бі гацьких оксамитах, Байдук? Ні,- тишина. Як дивно! Життя здавалося вовчим долом, а ось розгорнулася в один раз стежка на простір, дорога бита,

як стріла! Новенька діжа на трьох ніжках, накрита ря денцем, де тріскають пахливі дув ки, це той хід у світ, це

будучче з веселими бровами! Всі церкви й монастирі братимуть просфору від неї, як брали довгі роки від її ма

тері ... Придбала величавий кіш, скатертину з пітрицького полотна,- до того задумала нові коржі, дивні смаком, за

якими питають уже скрізь ... Гладко зачесаній, з косами високо над чолом, у цьому доброму уборі,- з давнини,

хіба ж її доведеться стрічати щодруге між людьми, як

усміх і прихилля?

282

Коли б тільки не ця пустка довкола, де, зда€ться, ше поче одно дрібнесеньке

серце,

хоч

дзвонить тільки

ЇЇ

власне! Як радісно була б ділила свій хліб з най ближчою істотою, що ЇЇ дев'ять день тому винесено на рушниках,- геть! Для чого ж не ждало обновленої долі, та обсипалося з рожаним квітом ураз? Uить ... Шелеснуло ... Блука€ ... Душка ходить по стебелечках, що розкинені біля рівно вимащених челюстей, хова€ться у сирий віник, скрипить

проміж різки ... Торкнула на ослоні черепок - тарах кальце,- вже під стелею, аж легіт вдарив об Чайчині вії. Проміж зілля на покуті блимнула як біль: на го ловці

шапочка, вишита коциком та розмальована сухо

золотом... Або ж мама забула дати грошик у пазушку, якщо трафиться скрута,- там? Не встромила ж голки в рукавець, а крашанки хіба не поклала край правого ушка?

Чого шука€,- чого? Розвела малі руки й наслухувала, коли у відповідь залунав тихий плач десь із вершка дерева, що нахилило

одну вітку

у саме вікно.

Через хвилину біла кулька

сковзнулася проміж листя вниз і сіла, отрясаючи дрож ...

Ue було котя, як дівчинка у білій сорочечці з чорними закруцьками побіля вушок, ніби тими малими кісками, звиненими

цупко

кружальця.

То Чайка здавила рукою роздзвонене серце, піді йшла навшпиньках, обходом, і закинула рам' я на тепле тільце, на білу шубку, що з муркотом присіла на підвіконнику.

Укрила в обіймах живину, наткнулася на вутлі реберця, доглянула язву на одній лапці ...

- А ти ж маленьке, а ти ж ... нічи€ ... потручуване людськими ногами! Ти ... ти MO€ дитя ... В котячій шубці! О, приблукана утіХ0! Дев'ять день сьогодні, як вснуло маленьке навік і завтра вже не мало б права до хати і до

колиски, а ось душка не забажала у вирій, і глянь! У коти кові муркотить, у безбатченку ...

283

А ти ж маленьке, а ти ж ... нічиє! Моє дитятко

в котячій шубці!

побігла, як біль, поблідла від враження, шукати

мисочку з квіткою, загріти молоко, коли висока тінь май

нула на стіні проміж сумерк, червоний під новий вітер, молодий.

А стежкою, садом, хтось то ставав, то ЙШОВ .•• Квапився бе .. оспіху, винуватець ...

Згодом поклав руку на засуві дверей і довго припочи вав, ніби на ньому оперлися не пальці, а чиєсь знеможене серце.

Мабуть, пошпотнувся об розбитий «за всі голови» по хоронний глек біля порога, що лежатиме там ще до сьо годнішньої ночі? Доглянув у вікнах жалібний дев'яти денний перевіс, взірчату крайку з-над колиски.

Чайко, забудь! Я забула. І прости. Не прощу. Мужчина в оксамитах не перес тупав порога, опирав чоло 06 одвірок і дихав важко ... Оповідав, як її звид З ямочками на щоках, довгими брівми і жмутом волосся,

що сипко гойдалося понад ті брови, не дає душі спокою

його

...

Ії рам' я, обперте об його плече, поклало б знову дійсну ціну стремлінню, а так нікому немає діла до Байдукових невдач і насолод, до самоти, як їдь, понад все ...

Із пітьми брів очі золотара жевріли як згар, боялися поразки:

Ненавидиш мене? Мовчання. - Подумай хоча б про себе ... На чи! руки останешся,

скажи?

Повернула погляд там, звідки йшов теплий шепіт тіста під ряденцем і піднесла проти Байдукового обличчя вузькі руки, долонями уверх.

284

Але-з ким?

Велика, як блиск, сльоза розтопилася у наглій повазі уст:

Ось ... І на радощах вказала котя, що лягло продовж її рамені,

як дівчинка у білій сорочечці, з тими кісками побіля ушок,

звиненими

там

цупко

кружальця.

Чайко, світе мій! Все ще у півсміхові, від якого теплився гордо оксамит

її очей, вона Доторкнула засува дверей,- і дуже полегки, звисока, опустила перед влізливцем цей засув

навсе.

Йшов солодкий пах, мука була сухесенька.

СВІТЛО У ТЬМІ ХХУІІ Пустте нас, пустте, бо нас слотонька б' Є, Бо нас слотонька б' Є, сукенка на нас

гниє ...

З нар. пісень

Стало зимно, як на досвіті, сік дощ. Коні йшли в такій чорняві, що раз у раз зачіпали укривою воза об ліс край шляху, настобурчений вогкими лапастими гілляками, як

раменами

лісових

примар.

Вони

простягалися,

щоби

налякати, заставити серце битися високо і пустити його з-поміж пальців без шкоди.

Княгиня ие зажмурила ока,- вона молилася. Аклан щораз падав у сні на монахове плече, тоді ж нагло відска кував і хропів далі.

О, як дошкулювала вага рішення, як томили сумніви! Княгиня почувала себе так в'яло, що коли б не тьма, серед якої коні йшли без поспіху, вона була б задержала

ся де-небудь під дахом, у спокою, щоби ще раз провірити

стійність своєї постанови.

285

· Та ніде не мроїло житло, дощ сік, буковинка насміш ливо била об укриву, тьма виїдала очі. А колеса гомоніли упротяж,

понагляли

щораз:

Вперед, вперед!

Ухала так довгі години, аж у якийсь раз проміж дві голови опер ед неї, що вагувалися з втомою, розгорівся

червоний обл ак з неоднаковим насиченням: він не відпли вав нікуди і тривав на одній висоті проміж двох фігур,ут ЛОІ ченця і розлогої половчина.

Пожежа? Полум' я не гнало вгору, проте облак став згодом іще червоніший.

Відбилися будьто на бік, грань сховалася за горбо винням, зате на сході

блимнула біла стрічка,- досвіт:

Шлях пішов ліворуч, і було дивно глядіти, як десь там посеред приспаних нив жевріє світло, рум'яне й без печне, так недалеке, аж палають від нього насторошені

уха коней.

Княгиня торкнула плече Аклана,- спав. А коні прали дорогу з веселим стукотом

коліс,

так довго, поки не принеслися перед кмітську хатку на черездорожжі, хатку з отвертими сіньми, вимащеними

глиною,

звідки

видно

було,

як

там

кметиха

синій

димці, дробинками, саджала хліб у челюсті та безпечила

його затулою, для склиці. На купках грані обіч перко тіла варянка у сивих глеках, струнких, як чутри.

Княгиня вдруге поклала пальці на Акланове плече й сама з пільгою встала на весь ріст. А половчин якраз прокинувся від безруху, від наглого постою і різко скочив на

МУРІГ.

Під листатою липкою чийсь коник як гавран, бойко дробив ніжками ...

Аклан розглядав хижу, білу, з голубим придолом. Тепер, коли вже вибрано грань, посаджено хліби, стало сіро, а хата в зелені ледве помітна.

Старший князько пустив ся жваво ід хаті побіч Аклана, сама ж княгиня кутала немовля в рубець своєї лудини,

286

це

від

стужі,

скриньку

свою

дорогоцінностями,

у згортках,- це від людськнх очей.

Монах, що воював сарацинів, плівся осторонь з облес ним осміхом, ні трохи не радий постоєві, хоча сам тремтів

унутрі від сирого лісового паху, від дощу ... Поки напоювали дітей теплим молоком,

чернець

придбав вигідне місце проти печі, пару разів іще стріпнув із себе нічну дрож, боровся хвилину з мусом не в пору,

а далі склонив обличчя з перконосим профілем на обі

руки, простерті верх стола, і вснув гей ботюк, доразу.

Молода кметиха слухала слів княгині, оправдувалася: одна кліть, гостинна, і то якийсь чужинецький духовник

ночує в ній звечора, ід Галичу, править, тече ... Он його коник, смолюх, як він сам! Розвела руками, пішла. - Гляну Я, у якім порядку наші ГНІДІ, випряжу, досиплю сінця сердешним,- турбувався Аклан, що жив кіньми від колиски, коли колискою можна назвати плете

ний ворох, щось уроді сіті на рибку, в якім носила його на плечах його косоока мама, пелеханя.

- Заспокійтеся, Аклане! - зупинила його княги ня.- Коні мають що треба, припочиньте самі! В цей момент двері обіч отворилися: молодий ще духов ник

переломленим

хребтом

носа,

зоркими

очима

й бородою як галка, в пояс, станув на порозі. На його грудях

жеврів

шовковою

роззолочений

гладдю,

хрест,- перізка,

виноградом,

високо

відшита

опоясувала

бедра.

Стояв і слухав. Де це він чув уже цей голос, такий самий м' який та владний? Коли прошибла його насталений слух та сама висока нотка жіночого слова?

«ЗаспокіЙтеся ... » f10Ї

мандрівниці,

повторив мимохіть оклик незвіс розшуці

за

згубленим

епізодом.

«Знатна радо!» ... - прошепотіла вірна пам' ять. З'їзд у Сяноці, так! І вІН на зборах, язиковід!

287

Чужинець переслонив очі від несподіванки, та глядів проміж пальці на монаха у чужинецькій рясі. цистерсія

нина чи темплярійця, побитого сном, як стебелинка гра довим куривом,- на дітей гладких, гідно вдягнених, одно в раменах косоокого пістуна,- врешті на молоду маму в

голубій вдовичій завої під бурнастим окрилом, дорожним ...

Одрина свобідна ... - сказав вічливо.- Хіснуйте! Не витерпів: - Можна вам стати чим-небудь у допомогу? Скажіть, пробіг ... Впрочім, я майже певен,- ви Романова княгиня? Голова в завої похилилася легко, засвідчила правду,

уста були здержаніші, не виронили слова.

- А в мене, великий боже! - грамота до вас від мойого короля, боголюбивого Андрія. Я супроводив його, бачите, у квапній дорозі на Бардуїв і Телич, верхів'ями Теплі, Вислокою й Вислоком, а там ми й розлучилися, він на Волинь, а я з оцею грамотою у Галич, до вас. Поліз за пазуху шукати, але рам'я чогось зупинилося опівдороги:

у вас, милостива княгине, немає нічого,- (він оче

видячки мнявся),- чим закріпили б ви своє право на оцю високоповажну грамоту? Відповідаю своєю особою.

У рум'янці несподіванки, у ЯКlИ прочула радісні двері з круговороту тривог, княгиня сягнула по п' ятибан ну

кедрову

церковцю

клейнодами

добула

діядем

княгинь: це були нанизані на дротики золоті гранчасті

таблички з обликом ангелів і Христа у водах Йордану. О, як солодко лелів червоний камінь у сріблі! Як достойно горіли краски у жженій емалії вкруг чільця! Язиковід із Хуста сказав у побожнім схвилюванні:

Йду,

як бачите,

на блиск

анфраксу і

його! Світ рубінів вні риз сіяє ... Чернець із Польщі ЗГОМОНlв щось там

находжу

крізь сон,

проте захропів знову.

- Хто цей? - поспитав цікаво Яка мамрота! І!!о він там плеще? 288

посол

Андрія.

Лестьків вірник, Рафаїл, у Краків нас проводить.

І треба ж случаю!

сплеснув у руки духовник.-

Зустріч і справді дарована небом! Тепер він, не гаючися, доручив княгині грамоту, що її беріг унутрі теплого зрукавника під рясою, зашиту в

паволоку.

ие був прямокутний зверток пергаміну з десятком різнокольорових печаток із живиці, закріплених на узлах

із шовку продовж ширини тексту. Як поганські біжниці на розпутті, кожна про себе, з островерхами,- так наївно й

ПРОСТОЛIНlИНО

торчали

букви

королівської

грамоти

з мальованої під блакить основи пергамі ну.

Текст звучав:

«Йду на Володимир, ізсі чу Лісконогого, озму град тобі. Течи ід Волині со чадом». Слідував підпис Андрія,

не підпис впрочім, тільки

його скорочення, найбільше істотний зміст королівського

ІмеНІ.

Він

був

замотаний

гущавину

фантастичних

кругів і майже незрозумілий для ока профана.

- Правду кажете,- засвідчила княгиня,- стріча дарована небом. Світло у тьмі! Вона взяла весело пергамін, збирала прожогом до рожні статки. Акланові доручила вдягати дітей: поспіх

тишина!

Новий

уклад

подій

виявив

одно

безсум

нівне:

- Андрій йде на Володимир з власною метою на оці, стара зарва з Лісконогим не дає йому спокою. Коли ж Андрієва мета для неї - поворот до Мстишиного гнізда, коли вона

передача батьківщини її дітям, не

час на вагування ! В погоню за моментом! Чула, як кріпне в пориві завзяття, як гартується ЇЇ воля для перемоги, і уперше в житті вона зрозуміла другий

смисл Романових стремлінь, відчула всю власну силу, притаєну й не видобуту. Нею вона пробиватиме наново шлях досягненню покійника, що лягло в руїну: сполуці земель, об' єднанню народу.

1/.

1и К.

r рине"иче".

289

ІЛо вдієте, княгине?

заговорив з шанобою язи

ковід.

Іду на Волинь,- відповіла просто.- Ви ж як? Повертаю на той бік гір, мене ждуть. У Лелесові

тепер сиджу, мніських реформ ради.

Він вказав ченця, прихиленого в знемозі над столом, і

засміявся

без

голосу,

одною

біллю

чудових

зубів.

Княгиня осміхнулася й собі та поклала золотий гріш під пальці Рафаїла, витрат ради ... Дощ стих, блимнуло сонце. Прояснилося через хвилю, ніби в день свята. Як далеко вслухатися в гомін поранку, щебетали чечітки, синиці. На болотечках, на бовтах тепло курилася вода, вона світила пасмугами проміння проміж незабу дьки.

Втікачі повміщувалися у глибині воза,- на кедровій скринчині, перевитій парчею, княгиня обперла малі ноги.

Аж тепер Аклан віднайшов себе знову,- він з насоло дою ухопив віжки.

Вдарили з черездорожжя не на глітний Звенигород, тільки на Бузьк, куди потихіше.

ДУЖЕВА ЧЕЛЯДЬ ХХУІІІ Видио того легіника Кінець полонинки, Як розчесав жовту косу Аж до ременинки.

нар. пісень

Ьуря вимила листя, вичесала трави. Зелень забіліла підбоєм

уверх,

ніби

стружинами

світла

проти

неба,

глибокого, як індиго.

Дуж відітхнув З пільгою й наслухував, тоді розхилив корчі

понад

дебру,

завалену

290

трухлою

тлінню

ялиць.

Тічня супів скричала упротяж над тілом мертвої лані, відтак упала знову на свою ласу добичу і роздирала її

з диким лопотом крил. Над ними кружляв орел коротко пазур

груддю,

сплямленою

соком

афин,

мов

живою

кров ю.

Він вимарав пір'я, мабуть, тоді, коли падав на ящірки й вужі в гущавині або коли шарпав тетерю, ситу афинами, як хлібом.

Мутний зір стервників осунувся у жорстокій радості глибоко ЛІд повіки, з носових ям струїлася слизь. Червона СУКОНі(а лані лежала під ударами клювів, от як лахміття.

у цей раз нутро землі згомоніло стоголосом, горами стряс грім. Праворуч Дужа покотився в дебру циклопіч ний блок каменю і вкрив собою і супів, і ланю. Тільки ярко-червона пляма на обриві скелі засвічувала лісову трагедію.

Аж тепер Дуж відчув, як невимовно сумно й суворо вкруг нього. Він пустив ся уверх ходом легким, як танок.

r ори, на яких чорні

смереки виборювали собі з розпу

кою місце для життя, двигалися оперідь юнака, як скам' я нілий похід градових хмар.

Ше далі дерева зникли з овиду: один тільки червоний бук ліз невсипуще вгору

й сік мечами коріння сіро

жовті зорвиська скель.

Висоту слідно було по чудово легкім повітрю, по див них лініях цвіток ...

Ковзькі стежки обсновував жереп. Де-не-де перехре щувалися

сліди

вепрів,

медведів

та

рисів,

як

лісове

письмо, доступне вибранцям. Дуж розумів його і коли глядів на зміст знаків проміж коріння, розгорювалося

його серце: він бачив гибкі ноги звірові, ікли з хижим виблиском на кругловині, очі, п'яні з жаху й ненависті, живий карніоль посеред тьми.

Ше смакував насолоду ловних споминів, коли зні чев' я дрогнув і став,- на відшибі торчil.ЛО фантастичне марево,

ні,

вежа

костей,

Бишліфованих

291

до

білої

іскl'И,

як

зеркало. Хтось двигнув ЇЇ в чолобиття кровожадному ідолу старини? Ставив як забороло щезникові у жертву, нікому не зрозумілу? Дуж глядів: крізь ребра й щелепи мерехтів лазур і світло. Плутаниця перлистих росохів завершувала цей

несамовитий ставник, ніби варварська тіара. Йому браку вало тільки крил, для того, щоби уявити з себе кам' яних грифів, які стають дуба на церковному архітраві.

Дуж підбіг великими дивогляд уже без тайни.

скоками,- перед ним білів трагі чний, завмерлий

r либоко

рух образу вчинив юнака бу дьто очевидцем давно мину

лої події: два велетні олені вдарили на себе гіллям рогів, закарлючками старих корон і заплентали Їх в бою без

рятунку. Місто йти вперед, для того, щоби увільнити себе зі

злощасних пут,

звірі

шарпалися все набік чи

вспять і так погибли з голоду, обперті об себе грудьми в останнім зусиллю утечі.

А небо пекло: страховинна гірська тишина царила на висотах, і Дужеве серце, змалку годоване самотою, помертвіло від враження. Він не йшов вже, тільки біг дО CBO€Ї Ta€MHOЇ мети, а за його п'ятами сипалися кудись у бердо тріски каміння й чорний вулканічний пісок. Задума-полудниця з блідими від спраги губами зачіпа ла руки у срібних серпанках об юнакове плече, осотувала добичу, осотувала ...

Дуж окликнув далеч зриваним голосом, і

незагодя

з глибини просторів прибіг такий самий оклик, веселий

до дна душі. Він плив у довгих перегуках понад пустиню, як вітхненно простий привіт. То юнак чорнобривець скочив униз,

гей козел, і біг йому назустріч одними пучками пальців, увесь замінений в ухо.

Кра€вид, мов обернений лист книги, виявив тепер зов сім нове обличчя: глибоко унизу сліпуче зеленіла поло нина, одним боком сперта об химерні чотириграни скель, яких площини вкриті були фігуральною орнаментикою,

ніби намогильне каміння або чолові стіни розваленого

292

чертога олігархів. Може, це було колись гніздо заточенця в горностаях, вождя рабівницьких чет, голови многолюд

ної задруги, звідки на протязі століть вийшов рід князів

пастухів ? І вони пасли тепер маргу на спохиллях свойого родового гнізда? Може, тут були криївки втікачів, що попалили свої хати,

готових

дружитися

чорною

землею,

зеленою

муравою? І, мабуть, вони в розпуці за дорогами до слави й смерті чеканили слід своїх дужань з судьбою в камінню

і стародреві

Тепер ватаг, коли штрикав край потоків на доли, до челядини,

каменю

пастушим

таланом.

дереву

доручував

сторожу

над

Он він, пізНlИ нащадок дикого витязя, стоїть проміж чорних смерек, біля першої з черги колиби, звідки по

цвітах пливе лай пса ... Засмолений як крук, жовтокосий, У широкій мазанці, зі закоченими уверх рукавами, з під нятою над чолом долонею, з якої ще капотить жентиця.

Будз виплескав, білий як місяць, кругленький ... - Здоров, брате Ждане! - Гаразд, Дуже, як ти? Обнялися, Ждан вів гостя в колибу, стелив манту по верх чатиння, клав на миску пражуху й сметану, жовту,

гей перстенець.

Дуж сміявся:

Будеш самий не Ївши,- ти також не маєш поля й не

садиш, як і я ...

ми

Звір, коли ходить, то Їсть по лісові, що назначене, так

само.

За шатром весело розмовляли. Дуж глядів, як на царинці плиска миче слухняній овечці смушок із голівки, слухав проміж їжу:

- З медведями, як із людьми,- однаковісінько ... Є тут такий, у Прокши на Ігреці сидить ... Наметав раз цей медвідь колоддя на зимівлю, ляг. Увесні, ще зарано, пішли вівці скубти порохня, то пастухи найшли медведя,

293

а ВІН зі сону такий слабий, з вітром валиться. Взяли його за під боки, вбрали в холошні,

в петак, ведуть.

Привели під колибу, він зачув воду, замугикав, а ватаг у

крик:

Не давайте води, бо силу дістане, овець душитиме! Подумав, змилосердився: - Будеш, місю, вівці красти? Uей крутить головою: ні! Відтоді, йдуть вівці з кошари, він за турмою,- верта

ють і він, гей пес, вертає,- вже до тої кошари сім літ ні інший медвідь, ні вовк не приступив ...

у той раз із угла колиби принісся стогін, забіліла рука в повійках:

Води! Молодяк якийсь нездужає? Ні, йно лісна приходить ніччю, зове ... Дівчину

оставив на долах, збанував, думав тільки за неї, але, чим

далі, відчинилася йому гадка. UЯ дО ворожки,- знову його ймило. Хотів себе забути,- ходім, каже, у верхи, де лячно ... А вийшов, млів, так було страшно! Над голо вою хмари женуть, а внизу вода люта, аж синя ... Ніччю приходить лісна, в любу дівчину перекинулася, зове ...

Руку в огонь кинув, збоявся іти, обпік. От вчора чую, всю ні ч говорять зі собою,- з ким говориш? Uільнув Я З пращі до нявки ... Дуж з кривим осміхом хитав головою:

мовчить.

- От на що пропадає людська сила, тоді, коли кожне дерево в Карпатах повинно славитися тим, що за ним рятівник рідній країні! Ждан зам' явся: - Сталося що? - З Києва наїзник суне, пожарами дорогу мітить! Декілька день стало між ним і Галичем, здержують над Серетом, опівшляху ... Вас треба мені, як хліба! Піхотинне чорнолюддя є, та кіннотців дасть біг ... Запорайте по го рах, щоби в той дух йшли ... А то колись мете говорити: 294

була ватра, гріла, та й потахла, нумо у попелі буком греб

ти, іскри шукати! - Гаразд! - весело уповів Ждан.- Нехай леГlНl трохи по долах бескидують! Він з охоти затягнув пісню, якої метр, ритм та напів

пригадували журчання потоку. Йому через хвилю відпо віли чітко з другого, третього, четвертого верха ...

Пісня дзвонила, гей скок водопаду. Видно було, як співці кладуть сіно

в пластинки,

вершать, а тоді стоять чорними сильветами проти неба, ніби велетні, що ждуть чогось ...

А Ждан не гаявся, зібрав хворост у три могили, осто ронь одна одної, вийняв із-за череса, зашпинькуваного

міддю, невідступне кресало й векелію, піджог. Кур повз по травах, сивів, а тоді стрілив під теплий сумерк, як трираменний огневий сигнал.

Під Галичем є урочище,

Бідун, туди текти на

конях з луками, з бардою, корж у тайстру, буката будза,

годі. І)роче у мене на руках. Подумав: - На Купайла, відай, поспієте усвояси. Ше говорив, як праворуч, там, де шафір розчолин розв' язувався в лагідних спохиллях, заграла огнями по трійна ватра, червоний пал облетів царини, став.

Ждан осміхнувся суворо: Улас. В цю мить зачервоніло, далеко ліворуч, іскри жужжа-

ли там, як чмелі.

Ждан уповів удруге: Скакун. Ватри горіли одна по одній, широким вінцем вкруг гір, а Ждан вичислював чимраз скоріше: Чудин.

Мовчан. Забор. Поглод.

295

Стривігор.

Повернув ід Дужові смажне лице, мідь: - Завтра, поки сонце здійметься он там, Кобилою, прийдуть по моє слово. Не токмо Бідунове урочище,- до самого Перун а в повідні ... Хлопці до набутку! Дуж облегчено приляг, підпер голову на

над Білою що в твоє гості від

розчепіре

ній долоні і сказав' з Їддю в глиб колиби:

А того там ... заберіть зі собою! В тій хвилі з купки ялиць вкруг овечої кошари сковзну

лася хмарка, випрямила перед себе обрис рамен, плила.

На грудях, зрожевілих наскрізь, паліла низка світлушок, семикрапчаток, скрипаків, приспаних блекотом і пряним пахом

вовчих

черешень.

у якийсь раз звид обігнувся бедрами як пялун верх вориння, заморгав смарагдовими віями мов проміж теп лих сліз, і щось крилате, шурпане вшелеснулося в ялівець з головою, ніби в кубельце .

... В глибоку ніч Дужем кинуло з лігва, він провергся в радісній чуйності душі, від враження сили, націленої

до мети. Чув себе на верхах гір і на верхах життя. Тоя? Розумів, що її не потребує. Один раз, коли сумнівався, там,

біля

хати

вдівця,

прочуттю

майбутньої

обиди

шукав опори її плечей. А вона, з посвітом втіхи й печалі в очах, заквітчана, мов літня діброва, слухала, як мече

в юрбу слова нечувані й цвяхає ними, гей вогнем.

Тепер Тоя не належала більше до круга його судеб. З цим допевненням сум сплив на Дужа, як блиск. Шось унутрі закупа перезріваЛ0, ждало на час, щоби скотитися з висот униз або підняти знизу уверх. Сила його шукала шляхів до нової переміни.

Ось шумить ущерть безголоса глуша полонини, будьто сотні літ йдуть, минають, і він, не він, а хтось величний,

в чаплиних егретах, з пірначем, ні, ще не той, а хтось би тий на паль проміж шальні вогні руїн,- пробіг, інший

знову, в'язнений в

казематах,

296

зацитьканий в СНІгах ...

Простягнувся полегки горілиць, впер очі в тьму . ... А тоді - ясноока павутина сперла груди об одвірок пішла вперед легко, мов по склі. До руки взавійках косами схилилася,

цяткастою згардою блимну ла само

цвітно, зіницями ніжила, вела ...

Писана краля, нявочка! Рявкнув свист понад кутне лігво, зимарка загула, Дуж встромив

ніж свій

нявчине

серце,- і, лютий,

впав

в імлу, як сніп.

КНЯЗЬ-ЧОРНОРИЗЕUЬ ХХІХ Ой жніте, женчики, обжинайтеся І на чорну хмару озирайтеся ...

нар. пісень

Під Купальну ніч, як відьми летять на кочергах у Київ на грище, стежі Рюрика були вже недалеко Дністра, один скок від Галича. Сам наїзник гнав обіч чернігівських і смоленських князів на чолі купи полків у шкірах та залізі. Сипалися, ніби

наглий

град,

грузовиною

рута, левадами в росах,

пісками,

полями

як

під хмільний спів перебендь,

приповідки смішак, лицарську пісню боянів.

СпівеІІЬ

чернігівської дружини Ходи на

Їхав поруч

князя,- велич у невидимі й короні, окрил на ньому з (іаг ру розшитий під злотоглав, япанчиця з фіалкового шовку з

узороччям,- ковпак

Співцеву гуслю,

із

ПОЛУМІНІ,

чорного соболя.

як ковчег господен, везли за ним

у колесниці, заплетеній дубовим листям ...

Під Микулином поталанило Рюрикові. Галицькі полки подалися, та йшли у відвороті на Галич, де бу ла кріпка точка опертя. За ними весело поспівав Рюрик.

к.

r рииевичева

297

з червоним, як лисиця, своїм сином Ростиславом. Він згадував із самохвалою стару зарву з Романом о Торчеськ, Канів, Трипілля ... Клекотіло у ньому, гей буря, від спомину жахливого примусу, під яким він, Рюрик, коро тав свої

дні

ночі

у мніськім скельнім

затворі,

ско

ваний без ланцюгі в одним непохитним словом Мстиши ного

сина.

Приборканий стопою переможця, коли рука пашіла до месті, як мід, він, бува, читав з розпуки й нудьги У сутін

ках старовіцького крилоса Видубицького монастиря. Роз бирав Поучення Василя Великого, Пандекти Никона Чорногорця й засипляв над 3латоструєм,- пард проміж овечок білорунних ...

Ли кував. Бліде і темне, немов згашене обличчя смія

лося беззвучним сміхом, від якого серце забувало іти своєю дорогою. І коли похилений на гриву бахмата, всю в стрічках і брязкальцях, гнав в'юнко через Гали цькі

землі,

здавалося,

що

се

змія,

готова

вжертися

у п' яту босоногого. А хижа чадь, як на весілля, текла вслід йому: буйно гомоніли дудельники на постоях, біля кострів із кітлами співали розгульних пісень мандрівні шибайголови і кри чали хвалу війні захожі варяги, піднісши уверх оковане залізом підборіддя, як вовки, що виють проти зоряних висот.

Кощеї,

обозна

служба

собі

безжурно

та

глупо

пирували.

Купальна ніч була. Десь там по селах бігли дівчата понад воду топити Купайла, вільхову тичку зі жмутом волошків та м'ятки, з горючою свічечкою проміж зелень, та СПlвали веселу пісню старих часів: І де Купайло топиться, А за ним дівки -дивиться ...

Хмуроока свекруха оминала кол~ску з червоним яблу ком верх перевіса, розповитеньке онуча, що пручалося

298

там

крику

без

сліз,

глумливо

подавала

порога

вістку місячній ночі, людському поговору: Ой. люлі-люлі. дитя. спати! Не иа роботі твоя матиl

Ой, твоя мати на вулиці. Розводить дівкам Купалиці ...

З глибини садів, з висоти сільських перелазів від повідала ЇЙ пісня невістки, закріпощеної до суду-віку у свекри осудливої та неприязної, у мужа-розтратника

та п'яниці: Ой, як я маю ВИХОДИТИ, Вам Купалицю розводити? В меие свекруха ие матінка. Дитини мені не вколише, Мою утіху тяжко лає ...

В Купальну ніч, як відкриваються сокровища, цвіте папороть,

а сивобороді

старці

сіл вбивають

на через

дорожжах осикові кілки проти вовкулаків, Галич зловіще насупив старі брови і дожидав гостей,- не з хлібом-сіллю.

Наддністрянська долина-звабниця простерлася сивими пісками, емальовими островами лісів, байдужа на все, що не було нею.

А чорноризець гуляв,- його гнучка тінь здавалася падати на ціле місто, обведене потрійним валом, паліса дою з могутніх ціляків, рівною зверху, як вулиця.

Воно щораз горіло наново від пожежі мідяних коль чуг, списів зі сталі, крилатих шоломів, високих ...

Крізь вирізи у срібній блясі, що опускалися з його шолома на обличчя й шию, аж по груди, Рюрик глядів дремливим поблиском очей, як сонце, що викотилося, криваве.

Його кістлява рука мстила, і перед очима джури, який не вспівав подавати йому стріли, літали багрові різки.

11*

299

Полудневих воріт боронив Милоніг із БоБРИКll, о"но окий Кмита і оба Хиличі, Лазар і Марко. Іх сили скріпляв десяток чорночубих Радивоєвих синів, кушнір ський

кравецький

цехи,

сотка

угорських

лучників.

Сам Радивой, обгорілий і чорний як Огарянин від пороху та поту, стежив пильно за летом каміння,- де справив

розреготану

пащеку

смертоносних

пороків,

дубові зуби шереширів та стрикусів, там зараз же позі хала

зловіща

прогалина,

немов

обсмалена

громом.

І Радив ой рум'янів доброю местю, тріумфОм героя. Жара чим далі розсипалася білим пилом, сліпучим, і сонце, завішене над головами з Їдкою силою, розпікало

тяжкі скрижалі щитів, сліпучу луску нагрудників, чер воні вістря мечів.

Андрій з Болохова держав у лівій жмені стяг, у пра вій стискав копіє, зрум'янене кров'ю і сонцем. У тисячо голосому роз звуці смертного хропіння, безумної лайки, окликів

тріумфу

знамені

та

голосних

чиїхсь

молитов

сторож

янів, як на розгульному пирі.

Біля Андрія так близько, так вірно, як власна тінь, боролася за честь Галича, за право народу, струнка, гей смерячок, поява у панцирі з прозорих мідяних спіраль,

крізь які мелькала соняшна зелень опанчі. Борець-діт вак орудував списом чи не уперше? Він чигав скупчено, весь замінений в око, поки чорні, жовті й червоні туло

вища зайдеїв виринуть купою верх бервен частоколу, а тоді бив вістрям списа у саме серце пекла.

Підскок, бойкий,

гей вітер,

яким він падав аж на

край стіни, щоб вирвати з ворожих рук опору й від штовхнути Їх, навіки нікому не потрібні, пригадував наглий фуркіт птаха над ватагою хрущів, що жуж жать серед листя,- а пал рухів, дуже молодий, застав ляв

декого

борця

обіч,

захоплений

тільки

блиск

не

хорунжого,

очей,

хвилини.

Хто був борець? Ніхто не знав його.

300

повертати

короткий

як

на

виїмок

... Полудне З

укріплень

повернуло із заходу, блакит цосірів. церкви св. Богородиці, де скупчилася

головна сила угорської залоги, гнало каміння, мов злив

ний дощ.

Люди вмлівали зі

спраги,

очі

переставали

виді ти.

Як

на

те,

вискочила

глоти

босоніжка,

вуличний

смільчак, з двома жовтими кісками на раменах,- зняла

З пліч повного дерев'яного водоноса і, заткнувши в оспі хах крапчату спідничку

за стан,

підбігла

з цинівкою

Jl,0 першого на стіні.

То Андрій зірвав із голови свій шолом з візерунком парда над очима і верг у чиїсь стрічні руки за глотком

води.

Не

зрозумів

нічого,

коли

хвиля

теплої

крові

поплила йому ЗІ ШИl на груди, а світ пішов широким перевертом.

Він упав на коліна, аж дзвоном жвякнула міJl,Ь нако лінників,

затріпотав

пустими

руками,

як

на

глибині,

а тоді повернувся лагідно убік і миттю простяг горілиць.

Прискочили до нього Лазар і Марко Хиличі, заплели раменами і волікли аж там, на край стіни, де на Анд рієве тіло ждала многота корчавих рук. У цю ж мить грянув кругом крик під небеса, але вони не чули його:

Стяг! Д'горі стяг!

Ай! -

лицар

із

замахав руками чепурний, хоч у панцирі, франків,

Одільон,

спалахнув

унутрі,

як

ялова скипка, від сердитого розчарування,- ось знову

слабке місце! Г ляді ть, друже Єюльфе, яка нестійна метода боротьби! Удар змістом чудовий, та по ударі порожнеча ... Видержати б до кінця, м'язи в зусиллю, АУХ напоготові й побіда Їх, а вони... Як ді ти, легко важать ворога! Очевидно, цей б'є, аж тріски летять! Єюльф, високий, ставний парень у північній зброї, блиснув оком як рись і закляв: стріла Рюрика зірвала, якраз кичку з його шолома. Кинув борзо крізь спечені губи: - Зі сельджуками було гірше ...

301

І весь замінений в око, потонув наново у боротьбі. Не задля цього він прибився туди, щоби у розслідах над воєнною тактикою Русі лягти головою! А Рюрик, стоокий, звалився туди, як грім,- і пер ... Заклекотіло на стінах, безліч рамен витягнулося наобум по уронену святість народу, але дарма! Сутолока, ніби безпросвітна метіль, накрила собою все. Внизу ж Рюрик плигав рисем проміж своїх і

кричав хрипло, аж кров

тріскала з посічених губ:

На прю! На прю!

Хто це? Ніби небесна ява у промінні прозорих спіраль нагруд ника, ніби той смеряк, що загравою оплив як золотом, двигнув ся над столочений герой:

він

станув

лан людських тіл незнаний

навшпиньках

одної

ноги,

друга

будьто підлетіла вспять на невидних крилах ...

Одну-одніську хвилю він хитався під своїм сяйливим тягарем, тоді, як зі стіни падав попри нього чийсь моло дий, розхристаний труп, і зараз же випрямився упочутті величного моменту, та високо в лазур підніс клейнод

без ціни,- стяг, подібний сонцю.

До нас! До нас! -

кричали з перших рядів, де вид

ніла прогалина, ніби видерта зубом собаки.

Борець зачув цей зов із нутра тисячі серць, і, як ластівка на свіжу оранку, так він упав грудьми на те

місце, де стіна щитів розсунулася нагло, немов дараба

на

крутіжі Черемоша, і широко роззявилася загуба. Порожній трикутник, димуючий хмарою дрібного за

ліззя проміж два скосі блоки оборони, виповнила тепер

грізна народна оріфляма, як зміст чину понад всякий опис.

у крилатому піврухові борцевих колін, у дівочім під'ємі рамен блиснула вокруг дика краса борні, від якої скосий блок щитів зійшовся верхів' ям і стопив в одно. Навіть стріла, що шугнула з зойком край стягу і зари лася не в зелене узгір'я, ні,- в йно що розтулену грудь,

302

зеленню перевиту,- не

змінила нічого в СУВОрlИ силі

моменту. Стяг стояв ще одну мить ніби закріплений останнім в житті хотінням

людини, а тоді

закрутився

довкола своєї точки опору, ще став ...

Поки обі русі коси, що виповзли з-під панцира в про зорих

спіралях,- в

лицарській

хвалі

замітали

стіну,

і повік молоде Ясинине тіло з раною, врубаною в серце, перемайнуло

проти

вечірньої

первенець похило

товпі,

Радивоїв

туди,

де

повернене

блакиті, ще

щасливим

понурий,

ухопив кричали

До нас, до нас! Навала стріл зашипіла,

прапор

обличчям

запечений

обіруч

боях

скакав

щосил:

заревла,

стало

мрачно,

як

надосвіті.

у сей жахливий сумерк,

що вже через хвилю став

чогось-то прозоріший, у зловіще відхилення в один бік

грудей. рамен і пліч, впала нагло як гураган непроглядна, здавалося, галич,- не галич, а розколихана ярим гнівом

буря чорнолюддя. Ринула на конях без шоломів, без щитів, страшна, як праведний суд. Жвякнули їдко коси, червоним

блиском

вдарили

сільські

барди ни,

глухо

озвалися ціпи на смертельному току.

Хто вів Їх? З ким прийшли?

Ось він, пружний, гей рись, що паде на цілу стаЮ, собак, Ждан ... О, як горить це темне чоло під зісуненою взад кропивною шапкою з раменах

жмути

волосся,

підвісами! Як скачуть по

ніби

снопи

вогню

розгар

пожежі! Як женуть опередь нього потоки народу, воюють коліньми й зубами кожну криваву п'ядь землі, кричать перемогу! Сліпне сонце від багру капчурів, гасне

небо

від

шафіру

хусток,

від

крисань

перах

джой! Ше раз! Ше раз! Рвуть списи, щити з остовпілих РУК,- побіда їх! Андрій зБолохова дужався з вічною тьмою, то

падав

стрімголов

чорними

303

бурунами

одверту

пучину MOP-!J, то знову віднаходив себе на одну мить, на хвилях світла, в дорозі під самі зорі.

В один мент еві тло вннесло його ще раз ту ди, та не вер нуло

назад.

Як

роса

чисті,

як

мова

непорочних

заколоколили

колокільці на вечірні мніські молитви:

'Радуйся, огнений столпе, наставляяй сущия в тьмі ...

у горенці на вежі замку стояв духовник Романів, Вар лаам, та глядів на ворожу навалу,- хмарою зсунулися

брови на тяжкі повіки, старець розмовляв з богом своїм словами

письма.

Правив: осподи, яко вогонь, що палить діброви, пожени Їх бурею твоєю! Нехай щезнуть, як вода розлита! Нехай отвориться преісподня і проглотить спомин Їх!

- r

Небо затяглося сепі€ю, майже без сумерків схилилася ніч. Червоно-золота піджога, що на кілька хвилин роз горілася край овиду, згасла

на поля упали вогкі тіні.

Обриси галицького побо€вища очеркали аж по над дністрянські

очерети

криваві

Вони розглядали землю,

щупальця

смолоскипів.

шукали побитих і

намі чали

просторонь, на якій лютував бій.

За ними рокотів грім і тяжко вдарили перші каплі дощу. Наближалася буря. В її несамовитім шумі про пали без сліду згуки кінського тупоту та скрип КОЛІсея під раненими й во€нним статком чорноризця.

ШО жило, йшло нарозтіч. На ранній зорі, по молодому сизою хмаркою пере снутlИ,

роздер,

правда,

мовчанку

пекольний

ломіт

міських таранів, але на зачіпку не було кому відповісти.

З повної груді задзвонили тепер дзвони всіх гали цьких соборів. Народ плив товпами от як у Великдень, серед окликів, гомону, лент, співів, мальованок ...

304

Плили із сіл, йшов безпечний гомін, повільний: Страшні ж вони, отсі караколпаки, Господи, воля твоя! Вечором так боїмося, аж пов'янем! А приймемося

вечеряти,

на

потемках

тарахкаєм

ложками.

І наше село весь день більше на воротах, чим у полі ... Як котрий суне,'ТО ми в крик, ніби за свиньми,

а жінки,- котра на під, а котра крізь вікно, на городи ...

Радість розпирала серця, починалися жарти. Хтось гамував:

Гей, а з котрого там села такі розумні? Проміж жінок шугав на оспігах Єюльфів чура, просто

волосий, кутав лице в обі долоні, гей від лютого болю, та якась бистроока з підгороддя налетіла бурею, за рукав його, зраділа аж тепер вічним лазуном:

I,Ue

Курий тобі, німото, а? Селами красти сновигаєш?

одна в мене плентається на твій неділешний обід, харцизяко! Періщила його зі смаком,- хто навпереЙми.- й собі. В цю хвилю закрутилося як вітром по рівному: з ре вом, сміхом, проклонами товпа гнала опередь себе жінку,

простоволосу, в парчевій ширинці й жовтих звенигород ських чобітках:

- Ти, зрадниуе! Ти вража причепо! Шовком плечі наряджуєш за людський плач? - Така,- з втіхою міркувала Ситничка з Чешибі сів,- спіАниці підтикала за стан, жидам воду доносю

вала, а тепер бояриня учинилася! Вона б рада, щоби війна була сто літ! А наша газдиня мала хату й мар жинку і всяку розкіш, то її шовки не в диво, нг ... Ох, то-сми

колись

добирала,

зблідла-сми, путері чили,

вражий

ба

це

б,

ба

те

б,

сегонне

нема! Угри нас безпечили, безпе

син

як

увалився,

до

маржинки,

до

возів доступити було гляба, всю працу-смо полишали ...

- Твій талан, любко, довічний, бо на своїй землі сидиш! - правив хтось повагом, як схимник.- За те зайдеям,

гей

тій

ПlНl

на

воді:

30,

забулькотіли

нема.

т ак,- битий

соромом,

жалений

ранами,

по

слідах

недобитків, що не дбали більше про нього, обсміяного повік, князь-чорноризець втікав, куди ноги несуть з жаху,

щоби Андрі Їв меч не

запер йому дороги, коли не на

Киів вже, то бодай на Овруч. Він пер, ніби осліплий зі стиду, грузовиною й піс ками, нетіччю та суходолом, крізь столочені хліби, зніве

чені соняшникові гаї, метав прокльони на власний слід.

За ним волікся вмирати його порубаний джура Дома вій, вірний до смерті.

ШОЛОМИ В сониІ ххх З6еремо жанців, сімсот молодців, Зберемо возів, сімсот 060З;В. З нар. пісень

Заходові облаки як сувій золотоглаву проміж соболі, понад чорнобір. То тут, то там хатка, зчервонена по палом у тумані верб. Осторонь, кривулькою, потік, при берегах посвіт, несамовитий,- течійка крові з чийо гось

серця.

Он вражий лучник розтягнувся горілиць, руки доло нями уверх. Повз пальців бігають муравї, червоні й чорні. Лучник триває посеред зелені, ніби наслухує згару, ще й досі з куривом. Або мріє з усіх сил, приспаний терпким дурманом материнки, від якого хме

ліють також муравї. На устах осміх, трохи ніяковий, ніби ухо чує ще досі твердий глум села:

- r ей,

як баби заберуть кочерги, то мете і штани

лишати! Ні чечітки, ні синиць, глухе гілля над бовдурами придимлених стріх. Ніде більця доріжкою, ніде ...

306

Уе П' ятидні , над селом дві р Товстого. У далечі об· риси стольного міста Волині, золотий посвіт Володимира. Княгиня сидить півлежма у кріслі в коверцях, висо· кий копіт підков, що йшов З нею крізь биті шляхи, не вгаває,- кожна

думка

це

блиск

ритм

колісся

лету. Малі ноги у чижмах задертих, як червоні човен· ЦЯ,- над

головою

низьюlй

півкруг

стелини,

ділений

вчетверо, уся ж гридня під трьома аркадами в двана·

дцять луків, як кам' яні брови. Проміж поля трикутних глибин письмо: місяці в лицях. Кметь у кучмі, що гріє руки побіля ватри, дівчина, що несе квітки, винозбори ...

Все

під

старовіцькою

склицею,

якої

тайни

не

знає

НІхто.

Яке ж це д06ро стежити ось так без руху за кру· тіжжю тіней верх полив' яної долівки, скринь, ослонів

під налавниками у жовтих огнях! розпучливого

подвигу,

лігва

Прогули страхіття

незнаних

житлах,

сни,

насуплені недовір' ям... Ше й ранки, коли в трепеті душі стрічала Аклана біля воза, як ладив його до дальшої дороги! Міг же, хоч з тавром, цільнути ніччю зі скарбом Мстихів у степ, у вирі й ... О добро, мріяти! Від піль гень, бренькіт серпів, гострених

бабку, якась гребеночка має рукавами над

головою, ніби ладиться злетіти над свіжим курганом,

над розбитими межами ... Співає ... Будьто й не слідно руїн та згару від пімсти Ліско· ногого,

сонцем осяяні

всі

дороги, де гнала в крику

і крові громова січ Андрія.

Княгиня слухає,- крізь недоперті двері два голоси, музикою, один матері, а другий дитини:

- ШО гляну, донечко, черешень у кошілях хоч жмут· ком та поменше. Вечір іде, нікому рвати знову. Чийсь пальчик на устах, голосок із сопілки родом, раз сміх, раз сльози:

Богиньки з черешнями всуміш, матусю... Підтягне

кожна

зелену

ніжку

під

себе,

307

нітрохи

її

не

видно.

А тільки ви за двері, що найчервоніші навтіки, котра иа піч проміж сушеницю, а котра в комору, у глечик

із молоком ...

Хтось там жваво порається біля челюстей, хтось вигукує

упротяж:

Богииочки, 06маннички, а гетьте на гілля! Стук-стук І Увійде Товстий, просторічний: - Княгине, я тільки що з Володимира, запораїв в'їзд у замок на завтра, як бажаєте. Місто кричить під

небо з утіхи, і з усіх сторін текуть люди зі свічами в дарі церквам, а рада міста вислала в замковий собор шату зі

шкарлатного оксамиту і коня, цілого в шкарлаті. Ви кочують бочки зі смолою для вечірніх огнів, грища висипують піском, а силачі міста заздалегідь обвивають

п' ястуки шовковими хустками для завтрашніх Аужань об меч, дар столиці ...

Обернувся, слово молотом, газдівське: Дівко, гей! Він дав дорогу чорнокосій служебці з вечірнім сонцем

очах:

З княжих це скарбів,- шати вашої свекри, храмові ... Служебка стелила верх скринь наруччя уборів, твердих і шумливих, як наруччя листя. А скрині ясно-дубові,

ткань

золотом

процвітає,

на

шовку

птахи

гілля,

каітки і звірі. Сукні ж, як дзвони,- З вузькими станами, смугнасте

сяйво

згортках,

ніби

від

хвилі

високих

грудей, від тайни минулих красот ...

Верх уборів рантухи біло випрані, з мереживом так чі тким, як день.

Колесниця, мабуть, ід нам жене,- покмітив бо

ярин.

Справді, загуло брендяком,- стало. Княгиня перепрошувала Товстого: від втоми 1 насо лоди

спочивком

СИ./l.ить

оце

самотою,

Прижмурила очі до півдитинного сміху:

308

осторонь

всіх.

- Скажіть, боярине, чи є ще край київських воріт у Володимирі така вузька вуличка, що коли Їде віз за пряжений

волами,

треба

тікати

сіни

домів,

щоби

не настромитися на роги? - Де ж їй діватися, княгине? - і собі осміхнувся Товстий та перечесав рукою чуба над чолом сміливця, у загарі бойових днів.- Вуличка ця сьогодні одна з най більше відомих

із-за ситих складниць

веселих куп

чих.

- А коли так, боярине, то чи є ще над домами старих Товтивилів поперечка з мальованого дерева, що торчить над дорогою як дуга над

потоком, бо оба доми є,

як

рукою подати, напроти себе? І чи досі цею дугою біжить хвостатий лисок із дерева, а за лиском дерев' яна ста я собак? Хотіла ще питати, але нагло припіднялася в кріслі, вергла

думку

понад

поля:

Трьох їздців на окруті бору, трьох їздців під штрих, як один! Поводи червоними струнами, а кички шоломів в адаманті, в росі. Триглав, Триглав з чорного

каменю, що кинув святий остров і здоганяє життя! Ох, як там коні в'ються, що рвучкі, що грізні!

Товстий

не

ворухнувся,

запевнений

понад

всякий

сумнів: він знав, хто це.

- Таі( їздять трійцею Мончук, НИКИфор і Мстибог. Романовій крові волость настяж,- от що жене ворогів з Їх нагрітих нор!

Ц!е оклик Товстого гремів під стелиною, коли його накрило глухе ридання, хтось там упав у стріЧllі обійми

і кричав із дна душі:

Горе мені, посестро, повік! Мстибог з братами

стид прийняв, у голий світ утечу задумав ... Рятуй мойого дружину, всіх! Жадаю милості, тригубе прошення при ношу

... Мстибог ? -

наглої

повторив голос ясний, як скло .від

стужі.- Або

ВІН

309

чого дожидає

вже

тепер

для себе? Глянь, як несе свою гординю верх голови! Куди ти? Під копита? Проснись! Тишина, гей пух, глагоїть упадок з висоти надій. Як любо від заграви, у якій вже цоркотять красі крильця віщиць! Чути на обістю тверду мову Товстого і ще двоголос, жіноцький, тоді змовкає все. Світ як вода, проміння по береги.

Далечі малими ногами не побороти, мріям ось княгиня хилить важке чоло під

це ігра.

уплітками,

очі

видять, хоч вії упали вниз. Галич мроїться, Рафаїл з бичем над звидом коней, сліпа старчиха Нонна ... Спить. Яка шумлива пусті ль перед ніччю, як много край шляху могил! Святі гаї народу, свідоцтво чину, нетлінно записане в майбутнім. Червоні човенця пливуть проміж шелест барвінку, блудять ... Найшли, дорога як блиск, простісінька.

Самітня йде княгиня, двигає молодість свою, до смерті одна. Або ж це молодість так важить нестер пимо? Уе Мстихів пай, прадідний, що його вона дви гає лакомо крізь біль

всіх

жил,

корінням

врослих

серце.

І дивні ж бо дворища кругом! Вкоротився талан, погибла широчінь, газдовита ... Люди, доземки, як за димним

склом,

ніби

тільки

нагадують

самих

себе ...

Мова у них змаргана, байдужна,- засвітить парча, як

огонь і вітер, то біля неї лата з чужого плеча ... Краса і міць,- о, як далеко! Невже ж уся країна, божий рай, прогнана в старці? Розгортається сувій-далина: шлях то на Болшів, Чев? Хіба ж і справді Галич це, що лежить купою нужди у глухій долині на простороні залуквянських піль? Невже ж це Галич у диких корчах, з його СОРОКОМ соборів?

310

Княгиня томиться непокоєм й озирає, де б припочити. Перед нею поле в бур' яні, без стеблинки хліба, а сидить вона на поторощені й колумні. На овиді якийсь корча вий Дуж у сорочці до кісток наляг собою на соху під заліззям. Сив-зозуленька кує ... Нога у червоному човенці, сперта об камінь, замічує там

вимовні

нерівності,

турних ліній,- і

скупчення своєрідних скульп

чинить рух назад. ие викопаний

із

землі капітель, на якому біліє людська маска зі суворо

вип' яленими очима. рост ин не

З ЇЇ одвертих уст повисло буйне

плетиво.

Від глухого удару в серце мандрівниця слониться, шукає думкам опори. Хіба ж це... храм святого Пан телеймона~ Он дві знайомі колумни порталу, зв' язані в безсмертність снопом різьблених архівольт. Міра, спокій

велич;

мармур,

онікс

стобарвне

каміння.

Та який це вбогий лахман над клейнодами вітхненного opHaMeHTY~ Який глум завершив могутню наву насиль ством безглуздого склепіння~ Хто забаг~ Хто смів? Та пробіг! На ріднім сході, ген від Дніпра, зойк копит в огню й золоті ~ Вітри з-над моря, орли степів?

В іскрах шоломів ціпкі, як свідома воля, ряди бойових чет? Опередь вождь-вибранець, з сивим бах матом водно?

r ей,

як там литаври грають, як у куряві рокотить

табор, ще й спів гойдає дерева!

А він, юнак-гординя, цвіт душі поколінь, ждан міліо нів сердець, мов башта, утверджена верх всіх ... І високо паліє світ меча витязя, назвала генієм народу.

якого

мати

ще

в лоНІ

СВОІМ

То княгиня повисла очима на сліпучій картині, й боговіііний трепет поплив крізь ЇЇ серце:

- Вітай, велична сило, що встаєш із лона вітчизни! Ти непоборна, що була, є й будеш І Хиталася як лист під легі т теплої туги: - Шоломи, мріє, о, шоломи в сонці! 311

Сяйвий звал обкрутив її, мов у танку, МІНИТЬСЯ день, лопочуть стяги, полум' я міді кричить у просторі: - Слава цілині, Романовійl І зелен-бір мете землю, шумить: - Владійте веселі, ви, що зберете все в єдино! Іще грають весняні води під дарабами, шугає живина верх тисячі потоків:

Вам, споконві чні газдове, все до дна, скляче й

срібно-луске!

Земля ж, глянь! Розсікається рудою й мармором, б' є цілющими джерелами, у пристрасній жажді - від дати

все

своє

...

Княгиня спить. Котиться сувій-далина: над Сяном ватри горять ... Молоді груди, обперті об зброю, стере жуть вічних меж. Он дуб скандує в повазі повість про красу борні. Кожна п'ядь землі тут - свята. А там - обриси могутніх міст шпилями здержують хмари. Княгині звиджується, що це селища самих свя тинь. Шум життя, як луна казочних розговорів, нав дивовижу ухові б' є в землю 3 птичих висот. У крутіжі блисків роздирає повітря стрімкий лет коліс під зви дами вітрогонних ковчегів.

Чиясь рука встромлює тугіше трясучку калини за синь-обшивку шапки. Гілка сміється всіми ягодами від руху завзятої голови. Q!ораз перекликаються стійки,

У луні стежних огнів пісня черкає воду, ластівка ... ... Стук-стукl Двері настяж ... Увійде Товстий, просторічний: - Ви, мабуть, спали, княгине? Насилу находила себе: - Так, я снила ХJilИЛИНУ і ще гойдаюся проміж мрій.

- Моя сім'я б'є чолом, просить вечірнlИ хліб із нею поділити. Княжичі? Не проснулися ще з дороги. У світлиці ваше ложе готове, якраз там спалили кадило.

312

Встала упризадумі: богомогутнє сонце горіло й досі як ватра над чорною смугою борів, вказувало болючий шлях, проміряиий у сні.

Вона зійшла поволі зі сходів у каменню, на яблуне вий сад під росою,- ніби слухала боярових слів, якими намічував

приваби

новосілля,

та хиляла біле

чоло на

той бік своєї туги.

Там ... Дністер ... -

засвідчила у якійсь хвилі бой

ким ДВИЖІ{ОМ брів.

Випрямлена, чижмах

ІЗ

хиталася

ширинки,

полегки

милувала

верх піль, де товпилися роззолочені

та з

копієм.

Тоді

стала

своїх

очима

Довгочубих

смугу

торжественна

аж до дна

карих зіниць і з силою окликнула своє серце:

овиду

хмари зі Іцитами

Так чи інакше, ГаЛJ(Ч ... буде наш!

КАТРЯ ГРИНЕВИЧЕВА

ТА П ІСТОРИЧНІ ПОВІСТІ

Ім'я Ka1'.tJl Гриневичевої сучасному читачеві не говорить майже нічого. Воио іІалежить до тих забутих чи напівзабутих імен. яких в українській літературі ХІХ - першої половини ХХ ст. більше

иіж достатньо. Історичиа повість К. Гриневичевої «Шоломи В сонці» була видана в Харкові у крилець» не

вийшла

перевидавалися

свідомо

р., друга її історична повість «Шести

1929

у Львові

р.

1936 чи

Відтоді

несвідомо

твори

про

них

письменниці забули.

Хоч

і не зовсім. Авторитетний знавець літературного процесу Західної

України у 20-30-х роках письменник Степан Тудор ставив К. Гри невичеву

одному

ряду

Ірнною

Вільде,

Галиною

Журбою

та

іншими талановитими західноукраїнськими письменницями. У статті

«Визволення слова»

(1939)

він писав:

«З талановитих представни

ків проміжної групи того часу слід назвати письменниць І. Вільде ... ,

Г. Журбу ... , К. Гриневичеву (яка З великою майстерністю написала

книгу «Шоломи В сонці») ... »1 Уже цих слів було б досить, щоб звернути увагу на творчість llllсьменниці, яка, за словами С. Тудора, належала до

«проміжної

групИ» західиоукраїнських письменників, тобто не була пролетарською

письменницею, але й не примикала до жодних буржуазно-націоналістичних

угруповань. Та цього не сталося. В «Історії української літератури в двох томах»

(1954)

її ім' я навіть не згадується. В «Історі ї україн

ської літератури у восьми томах»

(1967-1971)

ім' я К Г риневичевої

названо поряд з іменами С. Коваліва, Т. Бордуляка, А. Чайковського, Д. Лукі яновича, творчість яких розвивалася «у реалістичному фар ватері» (т. У.- С.

85);

окремо відзначено, що її творчість «представляла

реалістичний напрямок в українській прозі» (Т. УІ.- С. тут же застережено,

рівний,

часом

(там же).

що творчий шлях письменниці

позначений

вже в

новій

впливами

«Історії

модернізму

хоч

та

містицизму»

української літератури у двох

\ ТУ40Р Степан. Твори.- К, 1959.- с'. 554.

314

443),

«проте був не

томах» вої

(1987-1988) збірку антивоєнних оповідань К. Г ринеnиче

«Непоборні»

значення»

(Т.

названо

1.-

С.

серед

творів

"неперехідного

згадано 'позитивні

507),

художнього

відгуки

радянської

критики кінця 20-х років про її історичну повість «Шоломи в сонці» (Т.

ll.- С. 114). Такі загальні й невнразні оцінки не сприяли - творів К. Гриневичевої,

тому, щоб повернутися до джерел, а саме об'ЄI{ТИВНО

визначити

ЇХНЮ

ідейно~художню

вартість.

поставити

контекст української прози 20-30-х років. Байдужість до творчої

r ринеВИЧе80Ї

індивідуал"ності К.

визначало й те загалом скептичие

ставлеиня до західноукраїнської історичиої белетристики, вало

нас

протягом

остаиніх

чотирьох

десятиліть,

що пану

коли

активне

звертання письменників до історичної тематики тлумачилося у кращому

випадку як втеча від дійсності. Привид буржуаз ого об'єктиві зм)", українського

буржуазиого

націоналізму,

М. Грушевського і його «школи» ричну тему,

другої

ЩО ВИХОДИЛИ

половини

ХІХ

на

«аНТИl!аукових

західноукраї"нських

ст.

теорі !і»

тяжів над усіма творами на істо

Нелегкою була

землях,

дорога до

читача історичної белетристики А. Чайковського і

10.

починаІQЧИ

сучасного

Опільського.

Майже зовсім забуті оригінальні історичні повісті Наталени Коро левої. Варта уваги історична проза В. Будзиновського і Б. Лепкого. Серед західноукраїнських авторів, !уО писали на історичні теми, особливо виділяється Катря Гриневичева, дожньої

культури,

валого забуття

яка

посісти

цілком

письменниця високої ху

заслуговує

належне

місце

на

те,

історі ї

щоб

після

української

три

літера

тури.

Життя Катрі Гриневичевої типове для галицької інтелігенції кінця ХІХ

початку ХХ

нального

ст.,

яка

самоусвідомлення,

повільно приходила до свого націо

борсалася

між

«своїми»

«ч-ужими».

Ії роз'їдала внутрішня боротьба, і шлях служіння народові, своїй національній культурі літика

австрійського

не був для неї уряду

рівним.

польсы Qїї

Антиукраїнська по

шляхти

Галичині

галь

мували природний розвиток української культури. І лише з прю..о дом

літературу

І.

Франка

та

його

соратників

послідовників

література Галичини досягає загальноукраїнського рівня. Катря Г ри невичева належить саме до того сузір'я молодих талантів, що зазнало

на собі

12*

могутнього впливу І.

Франка. Як письменниця,

315

К.

Грине-

Вllчева

формувалася

літераторів

Західної

колі

прогресивних,

України.

Вона

демократично

була

знайома

иастроєних

підтримувала

дружні стосунки майже з усіма тогочасними ПИСЬМенниками

фаником,

1\.'1.

В. Сте

Черемшиною, О. Кобилянською, О. l\1aKoncEM, Г. Хат

кеВIІ'lем, В. Гнатюком, Н. Кобринською, К. Малицькою та ін. Довго шукала власного місця в літературі, і повний розквіт її письменниць

КОГ0 таланту припадає вже на пізні ... і часи

20-і роки.

Катря Гриневичева (Г р"невич Катерина Василівн,,-, дівоче пріз вище

Банах) народилася

19 листопада 1875 р. у містеЧI,у Винники

біля Львова в родині дрібного урядовця. Коли дівчині минуло три роки, батьки переїхали до КраJшва. Там МИНУЛИ її дитячі й шкільні РОІ{И,

там

вона

закінчила

польську

учительську

се~інарію

роз

почала літературну творчість польською мовою. У семінарії було заве дено

факультативне

вивчення

української

МО8И

/(ЛЯ

ТИХ

маибутнїх

вчительок, що мали працювати в Східній Галичині, і К. Гриневичева повертається до своєї рідної мови. На цей час припадає її

зустріч

з В. Стефаником, який тоді був студентом Краківського університету. Він

мовою.

схилив

молоду

n.исьменницю

Після закінчення

Гриневичева

семінарії

повертається

до

думки

уже

Львова,

писати

одружена

де

минула

українською

19-літня вся

її

Катря

подальша

педагогічна, літературна і культурно-громадська діяльність. Вена д.бре оволоділа

українською

мавою

активно

включилася

культурно

громадське життя Львова. Ії літературним порадииком став І. Франко, між ними почалося листуваиня. Крім учительської РGеGТИ, Катря Гри невичева займалася у Львові редакційно-видавничими справами, стала однією з активних діячок жіночого pyxt' в Галичині. ОС1'аниі раки свога життя вона прожила в німець;юму містечку Берхтесгаден, де й

померла 25 ГРУДОІЯ 1947 р. Друкуватися К. Г рнневичева розпочала 1898 р. в газеті «Буковина» і

жу,.налі

ричні

«Літературно-науковий

поезії,

ЩО

чості,- «Твій сили

за.ЛІПI!ИЛИ

обраЗОК».

З поезіями К. пробує

не

віснш(».

якогось

«Жасмин».

ие

були

переll6ЖНО лі

помітного сліду в

«Мій

сумнів»,

її

тво,. ..

«Візі я стрічї».

Г риневиче:за виступала й пізніше. Одночасно вона прозі,

насі «За красою»

друкує

нариси,

новели,

опс~відання

альма

(1908), в газетах «Діло», «Неділя», «Мета», «Руслан»

1чі ін. На літературиому конкурсі «Просвіти» за с!Повідания «Бать-

316

ко Петро і його діти»

(19{)О)

одержує нагороду. Тї приваблюють

дві теми: життя селянства і епізоди з оіблійної міфології, що знайшли

своє відображення в

haPOi!.ho-апокрифіЧIJИХ оповідях.

Селянського

життя письменниця добре не знала, тому її оповідання мають більше морально-дидактичний характер.

У літературну дискусію почап<у ХХ ст. К. Гриневичева вклю чилася,

відгукнувшись

на

статтю С.

крас8ты > (ж. «Киевская старина»,

Єфремова

«В

1902.- N2 10, 11),

поиск ах

новой

в якій відсто

ювався традиційний напрямок розвитку української прози і запере

чувалися її художні пошуки і зображальні принципи. Молода пи сьменниця виступала у цій дискусі ї прихильницею символізму, вважа ючи, що цей новітній літературний напрямок має право на існування.

Вона

правильно

вибирати

собі

відзначала,

лектуру,

що

відповідну

«кожний до

має

вимог

безперечне

свого

критикувати те, чого не розуміє, ніхто не має права» typho-наукФвий вісниК»,

1903.- Кн. 6.-

письменника

творчу

план

на

власну

висунула форму

твору,

С.

213).

індивідуальність,

ЙОГО

мову

право

і нтелекту,

але

(ж. «Літера

Обстоюючи право на

перший

образно-стильові

вона

засоби,

залишаючи зміст в тіні. Його вона вважала виключно прерогативою самого автора і ставила поза критикою читача. «Вільно розуміючим

читачам,- продовжувала

К.

Гриневичева,- ставити

вимоги

щодо

форми язика, Щ<fрості наших вражінь і думок, але не більше. Нехай нас читають і цінять ті, чия воля. А жертв із часу та особистого вдо

волення на річ наших творів ми не пресимо ні в кого» (там же.- С.

У першій збірці Катрі Г риневичевої «Легенди і оповідання» опрацьовано кілька

популярних

народі

214).

(1906)

апокрифічних сюжетів

життя Богородиці та її малолітнього сина. Та основу книжки скла дають оповіді

про тяжке й безпросвітне життя дітей з народу, які

тягнуться до світла і знань. Убога каліка Марта, прикута до ліжка, полишена цілими днями сама на себе, прагне творити красу

робить

Сирота

штучні

квіти

милується

ними

«<Мала

Марта»).

вона

Омелько приречений на наймитування, та завдЯl(И свої" здібностям, працьовитості,

настирливості

потягу до знань стає студентом, ви

бивається в людн «<Омелькова судьба»). Смертельно хпорій МаріЙЦІ подарували першу в

смерті

її

Ж>ітті

ляльку,

вона просить,

Il...\об після

її

іграшку дали іншій дівчинці, яка ніколи ще не мала ЛЯЛЬ1,И

317

«<На

божій дорозі»).

Письменниця не заглиблюється в соціальні

проблеми, але ЇЇ сим паті ї на боці беззахисних, убогих, покривджених, яких

вона

вчить

добру,

хоче

бачити

здоровими,

красивими,

корис

НИМИ членами суспільства.

Працюючи вчителькою, К. Гриневичева добре знала днтячу пси хологію, бач нла, в яких умовах росли й виховувалися діти галицької бідноти, тому чимало сил віддала народному вихованню, формуванню

шкільної лектури. У

1910-1912

рр. вона редагувала ДИтячий журиал

«Дзвінок», що виходив у Львові в

1890-1914

рр. як орган Україн

ського (Руського) педагогічного товариства. Журнал відіграв прогре

сивну роль у культурному й літературному житті Західної України. Письменниця апокрифічних

далі

продовжує

оповідей,

що

віками

розробляти кружляли

тематику

народі,

народних

вчили

від

різняти добро від зла, красу від потворності. Друга збірка К. Гри невичевої

«По

дорозі

Сихем»

(1923)

містить

десять

невеликих

оповідань на апокрифічні теми. Написані прОфесійно, образно, гар ною літературною мовою, ці оповідання також ще не дають підстав

говорити про творчу індивідуальність письменннці. Як «Легенди і оповідання»,

збірка

«По дорозі

Сихем»

лишилася

непомічеНОІО,

загубилася у потоці літератури на аналогічні теми.

К. Гриневнчева далі шукає себе в літературі. Після збірки «По дорозі

Сихем»

вона

більше

не

повертається

до

тем

біблійної

іСТОРІІ, а виявляє інтерес до історії свого народу і трагічннх подій

недавнього минулого, свідком яких була сама. У виходять

друком

історичні

оповідання

«Куна

1924-1925 праву»

роках

«Велика

Г JI.уша», що стали розділами задуманої нею історичної повісті «Шести крилець». Одночасно вона завершує книгу оповідань «Непоборні» (192б) •.яка € відгуком на події часів першої світової віЙии.

Відомо, що такі видатні письмениики· першої половиии ХХ ст., як Василь Стефаник і Марко Черемшина, після перших книжок, вида ннх наприкінці ХІХ

на початку ХХ ст., надовго замовкли і повер

нулися до літературної творчості лише після закінчення війни. Траге дія галицького села,

зумовлена кривавою воєнною завірюхою,

при

вернула тоді увагу багатьох авторів. Не оминула цієї теми й Катря Гриневичева, яка відтворює народне горе ВОЄННОГО лихоліття у всій його правдивості й суворості.

318

Галичина у місцеве

1914-1917

У1<раїнське

рр. стала ареною військових дій. Підозрюючн

населення

москвофільстві,

австрійський

уряд

виселив з ПРИфронтової смуги Волині й Східної Галичини мириих жи

телів -

старих, жінок, дітей. Тх відправили в Австрію і там розмісти

ли в концтаборах Талергофа,

Гмінда, Вольфсберга, Хоценя, Ніде

ральма, Гаї та ін. Багато виселенців, переважно дітей, загинуло у та

борах від голоду й епідемій. К. Гриневичева була свідком цієї иародної трагедії в таборах Гмінд і Гредінг, де працювала вчнтелькою табірної школи. Свої враження вона відтворила у циклі оповідаиь, що й склали

збірку «Непоборні». Головні герої її творів які

жінки, дівчата, діти,

нелюдських умовах, у неволі, на чужині не втратили людської гід

ності, потягу до краси, любові до рідного краю. Двадцять три опові дання

це суцільний крик болю й розпуки, почуття туги за рідним

краєм, надія вижити, врятувати від смерті дітей і повернутися з НИМИ

до своїх осель. Виселеиці зберігають звичаї, обряди, всі Їхні вчинки

і помисли пов' язані з поверненням на батьківщину. У збірці перева жають темні й похмурі тони суворої дійсності, багато горя, голосінь

і похоронів. Проте напасникам не вдається вбити дух народу

хоч і по

неволеного, та непоборного. У таборі жінки вишивають, вчать дітей рідного слова, тут же створюються сім'ї, народжуються нові життя, від ..

значаються свята, слухаються рідні пісні и казки. «Вигнаний народ» шле прокльони ві "ні, мріє ВИРOlцувати хліб, гоД;Увати дітей і байдужий

до проповіді покори й пасивності. Вся збірка є немов одним полілогом: ми чуємо голоси Парасок, Аиничок, Марій, Тетянок, Ксень, Докій,

Улян,

Іванів,

Микол

Петриків,

які

рвуться з темряви табірних

бараків до сонця і світла, утверджують життя, гартуються у боротьбі за

кращі дні свого народу. Вони творять однн збірний образ непоборних, що відстоюють право на життя, у жорстоких табірних умовах бережуть

пам' ять про рідну землю. В бараках смерті, де щодня ховали дітей, письменниця побачила «нечуване заперечення прав людини взагалі, а

прав матерІ зокрема». Виступаючи на захист цих прав, вона поставила пам'ятннк беЗІменним жертвам воєнного лихоліття своєю книжкою. Книжка «Непоборні» прииесла К. Гриневичеві й широке визнання, її можна поставити в один ряд з краl!l!.lІМИ здобутками західноукраїн

ської прози на антивоєнну тему -

новелами В. Стефаника, М. Черем

шини, М. Яцківа, О. Кобилянської, повістю О. Турянського «Поза

319

межами болю». Високої думки про неї були М. Черемшина і В. Стефа ник. Оповідання "Параска Гоголь» і «Пасха господня» дали підставу М. Черемшині порівняти К. Гриневичеву з такими вндатними майст рами слова, як О. Кобилянська і в. Лепкий. В. Сте<JIаник мав намір написати передмоау до цього збірника.

Одночасно з «Непоборними» К. Гриневичева почала друкувати окре мі розділи історичної повісті «Шестикрилець».

Історична тематика у творчості західноукраїнських письменників перших десятиліть ХХ ст. розроблялася досить lUироко. Велику попу

лярність мали історичиі повісті й оповідання А. Ча;;ковського, Ю. Опіль ського,

В.

Будзиновського.

Галиць"у тему

у своїх

історичних

по

вістях опрацьовували В. Бирчак, Б. Лепкий, О. Назарук, М. Голубець, Ф. Дудко, І. Филипчак та ін, Хоч не всі Їхні твори рівноцінні своїм ідейно-художнім рівнем, все.іК вони давали читачеві великий пізнаваль

ний матеріал, розширювали обрії ЗЖlнь про минуле рідного краю. Серед

названих авторів історичні повісті К. Г риневичевої виділяються на самперед високим рівием художнього викладу історичного матеріалу.

В осиову

історичних повістей

К. Г риневичевої

«Шестикрилець»

і «Шоломи в сонці» покладено події на Галицько-Вuлинській землі

у ІІругій половииі ХІ!

иа початку ХІ І І ст., про які розповідається

в Київському і Галицько-Волинському літописах. Головні герої по вістей

волинський князь Роман Мстиславич і його син Аанило, відо

мий у літературі як Аанило Галицький, май.утній володар Галицько Волинського князівства. Історія цієї генеалогічної гілки така.

Роман Мстиславич

правнук великого київського князя Володи

мира МономаЖІ. Батько його ським (з

1151

Мстислав Ізяславич

р.) і волинським (з

1154

р.) князем, а з

був переяслав

1168

р. став ве

ликим київським князем. Мати Романа Мстиславича Святохиа була ДОЧКОЮ польського князя Болеслава Кривоустого. Історики вважають, що він народився близько

1150

почав княжити у Новгороді, а в

р., виховувався у Польщі, з

1170

1168

р.

р., після смерті батька, повернув

ся до Володимира і став волинським князем. Його південний сусід

могутнє Галицьке князівство, в якому княжив Ярослав Осмомисл. Роман боявся свого грізного сусіда і за його, Осмомисла, життя навіть мріяти не міг про об'єднання Володимира з Галичем. Тим часом виявляв не абияку енергію і політичну далекозорість. Спираючись на віЙс.кову дру-

320

жину

«градськнх мужів»

міський служилий люд, насамперед при

боркав велике боярство і духовенство, обмежуючи Їхню сваволю. Зміц

нивши свою владу, Роман Мстиславич одразу ж після смерті Ярослава

Осмомисла почав боротьбу за галицькнй стіл. Його підтримало насе лення Галича, яке не любило Володимира Ярославича, що успадкував галицький стіл після смерті батька у 1187 р. Переляканий Володимир Ярославич разом з дружиною і двома малолітніми дітьми втік в Угор щину, і галичани запросили Романа Мстиславича на галицький стіл.

Проте укріпитись у Галичі Роман цього разу не зміг. Володимир Яросла вич повернувся до Галича з чисельним угорським військом, я!(е дав

йому на допомогу УГQРСЬКИЙ король Бейла ІІІ, маючи намір самому захопити Галич і посадити там князем свого сипа Андрія. Роман вирі шнв залишити Галич. Він не міг повернутись у Володнмир, 60 там уже княжив, за його згодою, брат Всеволод, який не пустив його до міста.

Тому подався до дядьків по матері -

краківського князя Казимира

Справедливого і великопольського Мечислава (Меши.а), але й там не одержав сподіваної ДОПОМОГИ -

виділені польські сили були незначні,

і він не зміг повернути собі Володимнр. Тоді Роман звернувся до сво го тестя, великого київського князя Рюрика Ростиславича, який дав

йому в уділ Торчеськ, місто на ~iBДHi Київської Русі, сподіваючись, очевидно, що Роман із своєю дружнною відбнватиме половецькі нападн з півдня.

У Польщі після смерті Казимира Справедливого розпочалася між усобна боротьба за краківський стіл. На цей великокняжий стіл пре

тендував

великопольський

князь

Мечнслав,

який

прагнув

усунути

Лєшка Білого, малолітнього сина Казимира. Мати Лєшка Олена була русинкою, дочкою белзького князя Всеволода. Вона й покликала на до

помогу Романа Мстиславича.

Романові

вдалося вла,-;нати польські

династичні справи на користь Лєшка, однак у битві з Мечиславом він зазнав поразки і був тяжко поранений. До того ж посварився зі своїм

тестем київським князем Рюриком за міста Торчеськ, Треполь, Кор

сунь, Богуслав і Канів, бо Рюрнк віддав ці міста у волсдіНlIЯ старшому брату Романа Всеволоду Мстиславичу і вступив у союз з чернігівським князем Ярославом Ольговичем. Рюрик збирався в похід на Романа, але той пішов на примирення, внаслідок чого одержав від Рюрика місто

Полонне і половнну Корсунської землі. А вже з ПОЛОНІ/ОГО чинив

321

набіги на волості Рюрш<ового брата Давида і його сина Ростислава. Тоді Рюрик намовив галицького князя Володимира Ярославича, і той ра:;юм ЗРЮРИКОВИМ племінником Мстиславом Мстиславичем Удатним спустошили кілы а волостей Ро"ана біля Перемишля і Каменця на

Волині. Однак ця війна не дала ніяких наслідків. Узимку

1197

1196-

рр. Роман пішов походом на литовське плем'я ятвягів, які постій

НО нападали на ЙОГО волості з півночі.

1198

р. помер гали~ький князь Володнмир Ярославич, останній

з роду Ростиславичів, і Роман 1\1стиславич, що вже давно претендував на Галич, подався до Кракова за ДОПОМОГОЮ, звідкн в супроводі поль ського війська під проводом воєводи Миколая і молодого Лєшка Білого у

1199 р.

прибув під Галич. Населення Галича впустило Романа в місто

і передало йому князівську владу. Він об' єднав Галицьке князівство з ВОЛИНСЬКИМ,

утворивши єдине,

могутнє Галицько-Волинське кня

зівство. Зміцнюючи свою князівську владу, Роман насамперед розп ра в,.вся з непокірним і кра,юльним галИЦЬІШМ боярствам. Як галицько волинський КНЯЗЬ, B~H відігравав помітну РОЛи у тодішній середній

Європі: приєднав до свого князівства ще кілька НОВІ!Х областей, був у дружніх стосунках з візаитійським імператором Олексі€м Комнином, допомагав йому у боротьбі з половцями, впливав на політичне життя

Угорщини і Польщі. Продовжуючи суперечку з київським князем Рю риком, у

1202

р. захопив Київ і зробив там князем двоюрідного брата

Інгвара Ярославича Луцького. За допомогою половців Рюрик знову ввійшов у Київ, та Роман у союзі з іншими руськими князями (Ольго вичами) відвоював Київ.

1202-1203 рр.

Роман здійснив успішні походи на половців, Уч.\еит

розгромивши Їхні орди. Він розумів, якої шкоди Русі завдають полове

цькі набіги на Київську, Переяславську і Чернігівську землі, тему почав цілеспрямовану боротьбу з ними. Під час цих походів він звинуватив

Рюрика у союзі з ПОЛОВ\1ЯМИ і зраді інтересів Русі, ув'язнив ЙОСО і зве лів разом з дружиною і дочкою постригти в ченці. Таким чином Роман

заволодів Ки€вом, об'€днавши під своєю владою майже ВСІ півден норуські землі.

Зміцнюючи північно-західні кордони Галицько-Волинської Русі, Роман знову включнвся в боротьбу за польську спадщину. Після смерті Мечислава великим краківським князем став не законний спадКОЕмець

322

столу Лєшко Білий, а Вl.адислап ЛаСIЮНОГИЙ. У 1205 р. Роман виру шив великим походом на Польщу. Між польськими князями скоро

дійшло до порозуміння, але Роман лишився невдоволеним і продов жував похід. Ставши обозом над Віслою, віи з невеликим загоном відірвався від основного війська під Завихостом, потрапив у польську

засідку і загинув 19 червня 1205 р. Його військо повернулося до Галича. Причиии цього польського походу Романа l'v1стиславича істориками до кінця ие з'ясовані. Очевидно, він хотів здобути ще Люблінську землю і приєднати ЇЇ дО свого князівства. За іншою версією, Роман здійснював через Польщу саксонський похід, втрутившись у боротьбу за

германську

корону.

Раптова загнбель Романа, «державця усієї Руської землі», як на зиває його літописець, припинила процес об'єднання Русі і центра лізацію єдиної князівської владн, на якийсь час загальмувала ріст мо

гутності Галицько-Волинської Русі, знизила ЇЇ міжнародний авторитет.

«Велика смута постала на землі Руській»,- зазначає літописець. Роман Мстиславич хотів завести на Русі «добрий порядоК», настою вав на виборності вєликого київського князя, якого мали обирати шість найбільших руських князів, виступав проти міжкнязівських усобиць, вважав за неможливе дальше феодальне дроблення руських князівств, пропонував, щоб l{Нязівська влада переходила у спадщину до старшого

сина. Для відсічі зовнішнім ворогам, найбільше половцям, він про~ понував об'єднати всі

PycbJ"i

сили навколо великого київського князя.

Зважаючи на державну мудрість Романа Мстиславича і могутність

Галицько-Волинського князівства, папа римський, прагнучи посилити

католицьку піру на руські землі, запропонував Романові прийняти католицьку віру. За це він обіцяв князеві коро,\івську корону і своє

заступництво. Роман гідно відмовився від папсы хx пропозиuій, г:окла даючись більше на власний меч.

у пам'яті народу Роман уславився своєю успішною боротьбою з по ловцямн. Згадуючи про його походи на половціп, галицький літописець піДI{реслює, п..\о він К!шувся на них, «ЯІ{ той лев, сердитий же був, як та рись, і губив Їх, як той крокодил, і переходив землю ЇХ, ЯК той орел, а хо

робрнй був, як ТОЙ тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха,

що погубив поганих ізмаїльтян, тобто половців ... » (переклад новця).

323

JI. f.fax-

Використовуючи не відомі ниНІ Історичні джерела, РОСІИСЬКИИ ІСТО

рик ХУІІІ ст. В. Татіщев у своїй «Истории Российской» створив коло ритний образ Романа Мстнславича

людини, воїна, полководця і дер

жавного діяча: «Сей Роман Мстиславич, онук Ізяславів, на зріст був хоча не дуже великий, але широкий і понадміру сильний; з лиця гар

ний, очі чорні, ніс велИlШЙ з горбом, волосся чорне і коротке; вельми ярий був у гніві; запинався, коли сердився, довго не міг слова вимовнти;

багато веселився з вельможами, але п' яний ніколи не був. Багатьох жі· нок любив, але жодна ним не володіла. Воїн був хоробрий і вмілий иа військові виправи; найпаче (це) він показав, коли угрів велике військо з малим своїм розбив. Усе життя своє у війнах проводив, багато перемог здобув, а однією був переможений. Через те всім навколишнім був страшний. Коли йшов на поляків, то казав: «Або поляків подолаю

і підкорю, або сам не вернусь!»- і збулося остаинє» 1. Устами великого київського князя Святослава Всеволодовича автор «Слова О полку Ігоревім» звертається до Ромаиа Мстиславича і його союзника, пересопиицького киязя Мстислава Ярославича:

А ти, буй Романе, і Мстиславе! Хоробра мисль иосить ваш ум на подвиг. Високо пливеш ти на подвиг в сміливості, наче сокіл на вітрах ширяючи, хотячи птицю в смілості здолати.

Єсть-бо у вас залізні молодці під шоломамн латинськими.

Од них загула земля, і багато країн Хинова, Литва, ятвяги, Деремела іполовці

сулиці свої покидали,

а голови свої підклоиили під тії мечі харалужнії.

(Переклад .А. Махновця) К. Г рнневичева використала цю поетичну характеристику Романа Мстиславича, показала його могутнім князем, грозою сусідніх пів· нічних народів, переможцем половців, цієї найнебезпечнішої, ворожої

Русі силн.

Роман Мстиславич

був

Рюрика, проте близько

Жовтень.- 1982.-

одружений

дочкою київського

князя

1199-1200 рр. цей шлюб розпався. Роман

N2 7.-

С. 14.

324

одружився вдруге

яка

народила

смерті

~iO!\1Y

Романа

Анною,

ДВОХ

pa~OM

очевидно,

синів -

княгинею-вдовою

Галицько-Волинського

князівського

князівську спадщину,

Ростиславич,

володимирською боярівною,

Данила

яку

стола.

Андрій,

київський

польські

котрі

після

спадкоємцями

Почалася

включається

угорський король

Василька.

лишилися

боротьба

князь

князі

за

Рюрик

Владислав

Ласконогий і Лєшко Білий, а також брат Інгвар, князь Пересопни ЦЬКИЙ,

племінники

Олександр,

КНЯЗЬ

Белзький

Всеволод,

КНЯЗЬ

червеньський. На Галич вирушив походом київський КНЯЗЬ Рюрик зі

своїми

поч:lВ

СОleзииками -

чернігівськими

загрожувати польсь,,,,й

Ольговичами.

князь Лєшко Білий.

Із

Вдова

заходу Ро",ана,

ЩО правила в Галичі як регентша малолітніх князів Данила і Василька, звернулася

за

ДОПОМОГОЮ

до

колишнього

Романового

союзника,

угорського короля Аидрія. Вони зустрілися у невеличкому карпат ському містечку Сяноку, і Анна змушена була погодитися на умови угорського короля:

вона визнала ио"го зверхність. а він зобов'язав

ся захистити Галич. Фактично Андрій узурпував владу в Галичі, почав називати себе «королем Галичини і Володимирії», привів у Галич угор ські війська. Андрій не захищав інтересів вдови-княгині, а ввійшов

у союз з опозиційним галицьким боярством і залишив Галич. Рятую чись, княгиня з синами

ком -

чотирирічним Данилом і дв ..річним Василь

тікає до Володимира. Галицькі бояри, які ненавиділи Романа,

запросили до себе синів НGвг.род-сіверського князя Ігоря Святосла вича і Єфросинії Ярославни, дочки Ярослава Осмомисла (героїв «Слова О полку Ігоревім»). Володимир Ігоревич став княжити в Галичі, а Ро ман Ігоревич -

у Звенигороді. Ігоревичі хотіли «викоренити плем'я

POMaHOBe~>, вимагали видати Їм княгиню-вдову з дітьми. слали послів до Володимира. Дізнавшись про иебезпеку, княгиня тікає до Кракова,

де знаходить притулок у Лєшка Dілого. Сталося це у

1206

р. З цього

часу почалася П8над двадцятилітня боротьба за спадщину Ромаиови чів. Данила було відправлено в Угорщину, де він ріс і виховувався при

угорському дворі, а 8асилько лишився з матір'ю у Кракові. Тільки у

1211

р. Данило в супроводі бояр повертається в Галич, де його про

голошено князем. Пройшло ще багато років, поки Данило Романович остаТ8ЧНО

(1219)

утвердився

і тіл_ки у

1238

киязем

спочатку

Володимирі-Волинському

р. оволодів Галичем. Повністю бор.п.еа Данила

325

Галицького за зміцнення єдності Галицько-Волинського князівства за

вершилася у 1245 р. після розгрому у Ярос~авській битві польськ"угор ських військ і галицького боярства. Та це вже події пізнішого часу, що

хронологічно виходять за межі історичних' повістей К. Гриневичевоі. Спираючись на історичні джерела, насамперед Київський і Галиць ко-Волинський літописи, а також орієнтуючись на тогочасні історичні

праці про Галицько-Волинську Русь, зокрема дослідження М. Гру шевського, І. Линниченка, М. Кордуби, І. Шараневича, Д. Зубрицько го, К. Гриневичева у повісті «Шестикрилець» зосереджує увагу на го J\ОВНИХ подіях особистого і громадського життя Романа Мстиславича, про які є відомості у літописах: подорож до Угорщини, одруження з Рюриківною, похід на ятвягів, боротьба з великим боярством, укріп лення західних кордонів, зміцнення зв'язків із півднем, боротьба з по

ловцями, укріплення єдності Русі, незгоди з Рюриком Київським, похід на Польщу і смерть під Завихостом. У повісті відсутній напружений сюжет. По суті, вона є циклом оповідань із життя давньої Волині і Га лнчини, об'єднаних одним героєм і однією ідеєю

утвердження сили

і могутності Галицько-Волинської Русі, її єдності і державної неза лежності. У цьому плані образ Романа дещо схематичннй: він внвнщу ється над усім своїм оточенням, думає тільки про міць і велич своєї

Jl,ержави. Письменниця ніби творить культ сильного героя

людини,

воїна, володаря, милується його зовнішністю і вчинками, виправдує

твердість у боротьбі з боярською опозицією. До нього горнеться народ, вірить йому,

підтримує

його замисли,

вважаючи своїм

захисииком

від боярської сваволі. В скорботне голосіння на похоронах князя вплі

тається і голос простонароду:

"Хто боронитиме нас перед боярами,

вирниками, биричами перекупними?» Образ Романа змальовано в різ них обставииах приватного і державного жнття, і скрізь він виступає як

Jl,ержавець Русі, розсудлнвий політик і дипломат, хоробрий воїн, лицар

честі і Jl,оброти, великий будівничий своєї держави. Його постать засту пає всіх інших героїв, які

переважно лише виконують княжу волю.

Уе і молодий рицар Гельг із СкаНJI,інавії, і перше Романове юнацьке захоплення

угорська принцеса

Шарольта,

осоружна і

байдужа

йому Рюриківна, і місцевий боярин Ратьбор, і боярин-зрадник Даро слав та інші епізодичні персонажі, які фактично тільки доповнюють

головний образ, відтінюють ті чи інші сторони ЙОГО життя та діяль-

326

ності. Чи не єдиннй світлий образ у повісті -

Зелен гора, небога по

ганського жреця Кондри, яку підступна Рюриківна зводить зі світу, позаздривши на 11 молодість і вроду.

Незважаючи на те, п.!о образ Романа у повісті змальований як ві нець досконалості, піднятий на вершнну слави і могутності, все ж пи сьменниця показує і трагізм цієї постаті, його душевну самотність і замк

нутість, безсилля у досягиенні поставленої метн. Він гине у розквіті сил,

так і не здійснивши свого життєвого надзавдання -

об'єднати всю Русь.

Боротьба за Романову спадщину була не менш тривалою і жорсто

кою, ніж та, яку проводив князь, об'єднуючи і зміцнюючи Галицько Волинське князівство. Друга повість К. Гриневичевої «Шоломи В сон ці» хронологічно продовжує «Шестикрилець», але написана вже в ін

шому ключі, в іншій тональності. Події в ній відбуваються у Галичі після смерті Романа Мстиславича протя~ом одного року: від повернен

ня з-під Завихоста військ з труною ІШЯЗЯ дО втечі княгині-вдови з си нами з Галича до Володимира. Після Ромаиової смерті киїВСI,КИЙ князь Рюрик вийшов з монастиря і оргаиізував невдалий похід иа Г.1ЛИЧ, де вже були угорські військові сили. Через рік Рюрик, в союзі з чернігівськими Ольговичами, кара калпакамн і половцямн, ЗНОВУ вирушив на Галич. Княгиня з синами змушена була втекти до Володимира, а потім до Кракова. К. Гриневнчева змалювала галерею образів великих бояр, Романо вих противників, які після смерті князя кинулися руйнувати його здо бутки, розгарбувати ласі

шматки киязівства, рвати для себе вигідні

посади. Тут і Славно Кормильчич, вигнаний Романом за здирства і грабунки, і жорстокий Гліб Словіта, і вбивця Самбор. ие хиже бо ярство радіє з Романової смерті,

рветься до влади, відчуває свою

безкарність за чинеиі кривди. Письменниця показала страшну прір

ву і ворожнечу між боярством і народом. У повісті змальовано пред ставників народу, які піднімають голос за волю, проти боярського сва

вілля і визиску. Таким є закуп Дуж, що не мириться зпідневільним становищем, стає на шлях боротьби, боронить не тільки свою особисту

волю, а й гуртує навколо себе інших покривджених. У розмові з боя рином Добринею Дуж, висловлюючи народні сподівання, хоче дізнати ся, де правда, мріє про волю, але його сподівання марні. «Бо то тепер,

міркує Дуж перед боярином,- волость без князя, хата без даху ... Досі

327

свобідиого поселянииа, безземельного чи з землею, за ДОВГ закріпляли в неВОЛIО, закупа, як ось я, продавали за втікачку у треті руки, довіч

ним слугою. Про рабів і казати нічого!» Дуж виривається з рук бояр, здобуває ВОЛІО, стає дален:им предком майбутніх карпатських GПРИІпкіп.

та КОЛИ на рідну

ворожі війська, він організовує всіх, ХТО

завдяки «Аужевій чеЛя;J;і»,

!\101Ke

зеНЛіО посунули

тримати зБР6ІО, і тільки

«бурі чорнолюддя» ворог був розбитий

під Галичем.

На противагу "Шестикриль'.!ю», ДС майже одинвко височить мону ментальна постать князя POM~Ha f\Лстиславичз., головним Г~POЄM «Шоло

мів у сонці» Є народ, ЩU після РомаНОБОЇ загибелі потягнувся до дер жавного життя і вирішує долю рідної Землі. Народ дає відсіч угор ським

окупантам Гали"а, стримує польський натиск на Волинь, завдає

поразки Рюрику Київському з >!ого найманцями. Долю Галича вирі шують прості полонинські пастухи, яких зібрав Дуж,- Ждан, Улас, Чудин, Мовчаи, Забор, Поглод, Стривігор й тисячі інших безіменних героїв, що піднялися на захист рідного краю. Героїчною смертю у цій битві гине і дівчина Ясиня, один із найсвітліших жіночих образів

К. Гриневичевої. Вона мріяла про великі спрвви і здійснила свій подвиг на полі бою з прапором у руках.

Княгиня-вдова з синами під тиском несприятливих обставин змушена покииути Галич, але вона впевнена. що «так чи інакше, Галич ... буде

наш!». Так воно й сталося, та це вже ПОДІІ пізнішого часу. у

«Шоломах В еонці»

знаходимо окремі

ремінісценції

«Слова

о полку Ігоревім». У гості до вдови Романа при6уває «знатний скита

лець» Боян і співає у супроводі гуслів свої пісні про героїчні битви велетнів, коли «дзвенять списи об кольчуги, лящуть мечі об щити зі

знаменами пардів та змій. Богн й герої сціпилися

n дужаннях за без

смертну славу». Від епічннх reJ80ЇB півночі БОЯI! переноситься на Русь, «хана 06езів згадав, Залізннх Воріт досяг, євшан-зілля пахне, зове рід ... Двобій Мстислава з Редедсю оспівує ст~рий соловейко. Повзуть попід н~бом касожські

полки,

а Мстислав. брови кам'яиим градом,

з булатним на Редедю упав ... ІЛо є в героях "іковічного, виросло оце в пісні понад Їхні могилю>. ТУ1 ідеться про '.ворче використання орна

ментики «Слова ... », коли окремі образи і фрази ВСАИКО'О твору вплі таються у власний виклад, стають декоратнвною оздобою розпопіді.

328

11Je ра.з К. Гриневичева звертається до "Слова о полку Ігоревім» при змалюванні походу київського КНЯЗЯ Рюрика на Галич (р. ХХІХ). Поруч із князем Їхав "співепь чернігівської дружиии Ходииа», а за ним, «у колісниці, заплетеній дубовим ЛИСТЯМ», везли «співцеву гус . .

лю». Тут письменниця по-своєму ВИТЛУМdчила одпе З «темних місць»

«Слова ... » ("Рек-ь Боянь и ходы иа Святьславля пьстворца старого времени Ярославля, Ольгова, коганя ХОТИ»), прочитавши словосполу чення «ходы на» як власне ім'я співця. Таке прочитання й нині прийма . .

еться окремими радянськими дослідниками "Слова о полку Ігоревім». К. Гриневичева виробила свій власний стиль викладу. Сучасники докоряли письменннці за архаїзацію мови, ускладненість образно-стильової системи,· ввап:-(али, ЩО повісті

більше розраховані

читання. Бо ніби за стилем губиться сюжет і

на інтелектуальне

композиція творів.

Письменниця справді відійшла від традиційної, усталеної оповід

иої чи розповідиої манери. Ії мова -

орнаментальна, розрахована на

емоційне. образне сприиняття подій. К. Гри:невичева свідомо культнвуе стиль літературного барокко з його орнаментикою, вишуканістю і ви багливістю

вислову,

максимальною

поетичною

насиченістю

образу.

Багатство образної системи письменниці можна порівняти із імажи

ністськими образними ефектами в тогочасній поезії. Йдеться зовсім не про красивості викладу. К. Гриневичева відчувала потребу свого влас ного стилю і знайшла його, як знайшов В. Стефаник у суворості й про

стоті, Марко Черемшина в гуцульській поетиці й міфології. Замість динамічного сюжету традиційної історичної повісті К. Гриневичева

створює ряди розрізнених величних і барвистих картин. Сучасного чи тача, призвичаеного до ясного й прозорого тексту, можуть вражати

незвичайні конструкції,

образні іноді

засоби ДО,сить

письменниці, заплутані

її

примхливі

структури,

синтаксичні

оригінальний

слов

ник. Багатий і розмаїтий декоративний реквізит є складовою частиною художнього мислення і художнього світу письменниці. К, Г рнневичева була поетом у прозі, її барвиста образність, граційність вислову, тон

кість малюнка, ніжність настрою і нині ваблять любителів прекрасного.

Повісті К. Гриневичевої читаються і сприй"аються як поезія, сюжет у них перебуває ніби на другому плані.

Помірної архаїзації мови своїх повістей К. Гриневичева досягає тра диційним шляхом, переважно за рахунок використання літописної і

329

діалектної

лексики,

народнопісенноі

образноі

системи,

з найдавнішого пласту народної обрядової поезії

запозиченої

колядок і щедрі

вок, звідкн взято майже всі епіграфИ до розділів повісті «Шоломи

в сонці» і цитовані в тексті уривки. Струмінь народнопоетичної мови уповістях К. Г риневичевої досить відчутний і надає Їм своєрідного

колориту. Одночасно треба відзначити перенасичення мови словесними раритетами, ускладненістю порівнянь і образних асоціацій, що утруд

нює сприйняття змісту. Вся повнота образного світу письменниці роз кривається тільки при поглнбленому читанні її по-барокковому усклад неного

експресивного

тексту.

Немає підстав приписупати письменниці якісь ізми. К. Гриневичева жила в

час,

коли

імажинізм,

символізм,

модернізм,

містицизм

до

мінували в літературах Європи й Америки, але це не означає, що вона свідомо сприймала різні голосні літературні маніфестн і впроваджува

ла їх у свою творчість. У ранній період письменннця схилялася до лі тературиого угрупования «Молода муза», що було виразннком укра Їнського модернізму, та творчість довоєнного періоду ие дає нідетав

зараховувати її до письменників-модерністів. Імажиністські словесні

ефекти майже ие властиві оповіданням із трьох збірок. При освоєнні народно-апокрифічних тем вона далека від містикн, утверджує здоровий

народний погляд на традиційні образи і події. А в «Непоборних» вже повністю стає на реалістичні позиції і на них лишається в своїх істо

ричних повістях. Барокковість її стилю зовсім не суперечить загалом

правдивому відтворенню життя давно минулих часів. Захоплення по етичними образами не знеособило К. Гриневичеву як письменницю, а навпаки, виявило її самобутність, вивело на нові естетичні рубежі

освоєння історичної тематики. Якщо вже говорити про якісь течії, на прями і стилі у К. Гриневичевої, то ЇЇ історичним повістям справді властивий романтнчний стиль, тільки не традиційний, вироблений літе ратурою першої половини ХІХ ст., а більш сучасний, вбраний у нову

образну форму, нові засоби вираження. Мист.ецькиЙ світ К. Грнневиче вої складає одне ціле, поєднавши в собі елементи давньої міфотвор

чості із здобутка~1И новітнього художнього письма Високі регістри її ХУДОlкньа~о стилю ще чекають своїх поціновувачів.

Історичні

повісті

К.

r риневичевої

«Шестикрнлець»

«Шоломи

в сонці» не втратили свого ідейно-естетичного, пізнавального і вихов-

330

ного значення донині. Вонп відтворюють цікаву і напружену сторін ку історії нашої баТЬІ<івщинн. ЗIJичаЙно. ХУДОЖIlііі твір не можна ото тожнювати з науковою розвід,КОЮ, проте саме з ЦИХ повїстей сучасний читач більше дізнається про життя, побут, класову боротьбу і битви

з іноземними напасниками наших преДl<ів на рубежі ХІІ І ст. Письмен ниця ОЖИIJила історію, відтворила її в образах, надавши своїй оповіді

ВИСОКОГО патріотичного звучання. Читач проймається великою повагою до тих

історичних осіб

безіменних

народних

героїв,

які

грізну

годину будували свою державність, заХИJцали 11 від ворожих нападів внутрішніх чвар.

Справжню естетичну насолоду приносить уважне і вдумливе читан ня тексту повістей, наповненого ВИСОI<ОIО поезією, чарівною музикою

слова. Такий текст деlЦО незвичний для сучасного читача, але І<ОЖНИЙ, хто любить, розуміє і ПОБажає рідне слово, пильно вчитавшись у необа

роккове плетиво тексту «Шестикрильця» і «Шоломів в сонці», осягие всю привабливість і глибинність ЙОГО мистецьких образів і СТРУІ{ТУР.

Повернення К. Г риневичевої в літературннй процес -

давно очіку

ваие й відрадие явище, зумовлене загальним зацікавленням нашої гро мадсы<стіi

своїм

минулим,

підвищеиням

ЇЇ

інтелектуального

рівия.

Пам' ятаймо, що письменниця не одразу прийшла в українську літерату ру, і ми повинні бути вдячними ЇЙ за те, що свій небуденний і чесний талант воиа свідомо поставила на службу українському народові, зба

гативши його красне письменство творами неперехідного мистецького

значення. Невелика обсягом, але цінна своїм ідейно-естетичним зву чанням літературна спадщина Катрі Гриневичевої цілком заслуговує на те, щоб зайняти належне місце в історії українсыlоїї літератури і після тривалої перерви стати надбанням сучасного читача.

Олекса

1'.[ uшанuч

ПРИМІТКИ

Літературну

творчісТІ,

Катря

Гриневичева

розпочала

1898 р.

поезіями, друкованими в чернівецькій газеті «Буковина», редактором

якої иа той час був Осип l\/fаковей, і львівському журналі «Літера турно-науковий вісник». Основнни ЇЇ творчий доробок й

повісті.

вийшла

Перша

збірка

<,Легенди

оповідання

для

молодежи»

1906 р. у Львові. Друга книжка: «По дорозі в Сихем та інші

оповідання ДЛЯ молодіжи. І-Іаписала Катря Гриневичева. З ілк)Стра

ціями О. Кульчицької»

(Львів,

1923), побачила світ через сімна

дцять років.

Під час першої світової війни, працюючи вчителькою у таборах галицьких і волинських виселенців у Австрії, письменниця створила цикл оповідань з табірного життя,

які

пізніше об'єднала в окрему

збірку: «К а т р яГр и н е в н ч ева. Непоборні. Оповідання» (Львів, (Бібліотека

1926).

присвячені

роботі

«Лпгос»). над

20-і

двома

перша

пол.

історичними

30-х

повістями

років

були

«Шести

крилець» і «Шоломи в соиці », які й забезпечили ІХ авторові місце в історії української літератури.

Частина архіву письменниці ної повісті

«Шоломи в

_. автогра<jJИ 15 оповідань та історич - зберігається у відділі рукописів

сонці»

Інституту літератури АН УРСР ім. Т. окремий фонд

До

цього видания

"Шоломи

Г. Шевченка,

[ЦО складає

NQ 88. сонці».

вві йшли

історичні

Повість

«Шестикрилець»

твори

«Шестикрилець» подаємо

оскільки писалася вона раніше, хоч і надрукована пізніше,

жені

ній

подіі

хронологічно

передують

оповіді

першою, і

зобра

«Шоломів

у сонці».

Історичні осо'и коментуютьС'Я в примітках до повістей. Поясиення слів виносяться в СЛОl'ничок У кінці книжки.

332

ШЕСП1КРИЛЕUЬ

Історична повість

Повість «ШестИ!<рилец"» написано на початку 20-х років. З рукопи сом твору ознайомилися близькі друзі письменниці. Марко Черемшина

у листі до К. Гриневичевої від авторкою

«Шестикрильця».

12 груди я 1925 р. назвав її «славною

Два

розділи

повісті

друкувалися

окремі оповідаиня в «Літературно-науковому віснику»: «Куна (ЛНВ.-

1924.- N2 3,4.'-

1925.-Ng 6.-

С.

як

праву»

і «Велика Глуша» (ЛНВ.-

201-211)

с.101-11О). Окремою книжкою її видано у 1935 р.:

Кат р яГр и н еви ч ева. Шестикрилець. Історична повість. Львів,

1935. «<Українська бібліотека».- Ч.35). Письменниця продовжувала роботу над текстом повісті, вдоскона люючи

СТИЛЬ,

розділів. Історичні (Львів

дописуючи

Через

рік

нарисн

І Обріі.-

підзаголовок.

окремі

з'явилося

Катрі

1936).

Історична

місця,

ЇЇ

друге

Г риневичевої. У

нашому

повість

змінюючи

видання: Друге,

виданні

відповідає

назви

окремих

«Шестикрилець. повне

видання»

залишено

перший

літературному

жанрові

твору.

Подається за другим внданням.

Ин?>zварь и Всеволод?>, и вси три М?>стиславичи, нехоуда zн15зда

шестокрыlьuи ... -- епіграф до повісті взято із «Слова о полку Ігоре вім», коли великий київський князь Святослав Всеволодович звертає ться до всіх волинських князів.

IHzoap і Всеволод -

волинські князі, сини луцького князя Ярослава

Ізяславича.

Три М стиславичі Ізяславича.

Роман

сини великого київського князя Мстислава І І волинський

князь,

який

1199 р. об' єднав

Галицьке князівство з Волинським. Всеволод княжив у Белзьку, а Святослав у Берестю. Ярославичі і Мстиславичі були двоюрідними братами, творили один рід, гніздо.

Бейла І І І (Бела, 1148-1196) -

угорський король, що намагався

посадити на гаЛИЦЬІШЙ трон свого сина,

майбутнього угорського ко

роля Андрія 11 (Ендре, 1176-1235).

Атила (Аттила) -

король гуннів У 434-453 рр., створив могутню

Гуннську державу. Вважається предком угорців.

333

Болеслав Кривоустнй

польський король у

1102-1138

рр. з роди

НИ П·ястів.

Стефан І (Іштван І Святий, бл.

перший король Угор

970-1038) -

щини, здійснив християнізацію країни.

Ярослав Осмомисл (30-і роки Х І І ст.у

1153-1187

1187) -

галицький князь

рр. ЗміЦНIIВ князівську владу в Галичі, боровся з кра

мольною боярською верхівкою.

Кирило

Туровський

проповідник

у м. Турові (нині Інокентій ІІІ Галицьке

(між

1130

1134-1182) -

церковно-політичний

письменник-

Київської

Русі.

Жив

Білорусія).

папа римський у

діяч

1198-1216

князівство до католицизму.

рр. Хотів повернути

пропонував

за це

Романові

~стиславичу королівську корону.

Андрій

Боzолюбський

суздальський. У

1169

(бл.

1111-1174)-князь

захопив і

р.

владимиро

зруйнував Київ. Убитий своїми

боярами.

ШОЛОМИ В СОНУ'

Історична пові сть

Повість «Шоломи в сонці» написано в середині 20-х років.

1928

р.

вона друкувалася у львівському журналі «Нова хата». иього ж року

вийшла

окремим

виданням:

в сонці. Історична повість»

«К а т р яГр и н еви ч ева.

Шеломи

(Львів; Ізмарагд, без вказівки на рік).

1929 р. повість видано на Радянській У країні: «К а т р яГр и н е вич ева.

Шеломи

сонці.

Історична

повість.

передмовою

~. Горбаня» (х. / / Рух.-1929). Автограф

повісті

зберігається

віДДІЛІ

літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка, ф. «Шоломи в сонці»

рукописів

присвячено Константині

(псевдонім: Одарка Романова,

1872-1947) -

Інституту

N288 Іванівні

~алицькій

активній діячці жіно

чого руху в Галичині, письменниці, з якою К. Гриневичева трива лий

час

співпрацювала

редакці Ї

«Дзвінок».

Подається за виданням

1928 р. 334

львівського

дитячого

журналу

Данило

Галиuькиu

князь

(1201-1264) -

землі, снн Романа Мстиславича. В повісті

Галнцько-Волннської

змальовано тільки його

дитинство.

олыla (бл.

малолітства

велика княгиня київська, правила в роки

890-969) сина

Святослава

Ігоревича.

Прийняла

християнство.

Канонізована руською православною церквою.

Володимир Святославич

великий киязь київський.

(? -1015) -

Завершив об' єднання всіх східнослов' янських земель у складі Київ

ської Русі. За його правління на Русі прийнято християнство

(988).

Кано"ізований руською православною церквою. Борис

Гліб

(кінеиь

ст.-l015)

молодші

сини

великого

київського князя Володимира Святославича. Борис був ростовським

князем,

Гліб

муромським.

боротьбі

за

великокнязівський

київсы ийй престол були вбиті за наказом старшого брата Святополка

Окаянного. Канонізовані руською православною церквою. Василій архієпископ

Великий

один

(329-379) -

кесарійський,

популярний

із

«учителів

християнський

церквю>,

письменник,

автор численних проповідей, повчань, чернечих правил та ін.

«Пандекти»

Никона

ЧОРНОlОРUЯ

твір

антіохійського

ченця

ХІ ст. Никона, що містить ВИПJІСКИ із творів християнських письмен ників на теми християнської джерело

моралі.

Використовувався на Русі

як

цитат.

«Златоструй»

збірннк

слів

повчань,

що

приписується

зантійському церковному письменнику Іоанну Златоусту

ві-

(347-407).

Призначався для домашнього читання, у перекладі на старослов' янську мову був популярним на Русі.

СЛОВНИЧОК

AzaT -

напівкоштvвний

Адамант,

камінь

однією з форм антифеодального

адамашок .- шовкова

селянського

Баз -

тканина

КНИЖНИКИ,

AHazHocTLI Аляр.>t -

читці

Ботсі -

Ансараза -

обранка

полеглих

героїв

Анфракс Атос

гра в кості

Афон

чернеча

гора

бур 'яи

обслуга

Бардіїв -

давня столиця Угорщини

валыlлаa -

калюжа

у скандінавській

містечко

Східній

Баяти -

убитих»

бойовий верховий кінь чарувати,

Беберян -

заспокоювати

бобровий;

Беовульф -

герой

жінка-пророчиця

скандінавській

мотузка

Вертеп Вірля -

стрічка

Бирич -

княжий урядовець

Бла.\! сабалів -

Велес -

міфологі ї

капличка

соболина шкурка

бог багатства

Вух -

полоз

релігійного вчення, що виникло

Гавран -

Г аджуzа -

ст.

слов'янській

«скотій

бор>,

по

кровитель домашніх тварнн і

прихильиики

Болгарії

с.адщина

.рлятко

Волос,

божничка -

тут: печера

ВідумерщиН/І -

мінерал

Бинда -

міфології

простирадло; Jl.омоткане

покривало

Верва -

епосу

берил, дорогоцінний

БОlу.ШlЛи -

віконний косяк, лутка

Велюсnа Верета -

гірські скелі і провалля

Біжничка,

Варцаба у

шовковий

міфоепічний

англосаксонського

Бериль -

проживання

яке належить Одіну; «чертог

крайка

Банщт -

місце

воитих у бою хо,о6рих воїнів,

Словаччині

невеличких

шовкова або парчева

міфологі ї

Байора, баюра -

Бердо -

Брокат Буда -

верховний правитель,

цар

БQсамка

абрикоса

тканина

чорниці

Базілеос -

Бресква

суден

у Греції

Афини -

колода

Бредулець

Брu/анти -

рубін

Астраlали

купки

Ботю;;. -

тривога, шум

руху

бузина

було

336

крук терня

г ебан

ж еНТIiЦЯ -

чорне дерево

Геннатіон,

'еАІатінон

виріб

коштовних

золота

коштовне

l<амїпня

із

каменів;

ДЛЯ

моза

Їки

Лялл

бог війни у скандінавській

міфології

Г літна Гляба

тісно

Гороріз

скульптура,

якій

площиною тла більше ніж на

глухар

гуслі,

)/,жерza

інструмент

Камка

окраси з дорогоцінностей

EZPCTU -

героїня старонімецького

Енколпіон

слонова кость

нагрудний

коштовного

Епітu_иія Ефод -

хрест

одягу

єюльф -

чернець

лампа

Карні аль

чудовисько

легка боі;Оl3а

чернець-аскет

Кивот, кіот

покарання

скринька

з предметами ре_\ігійного

наплічник із одягу

поклоніння KUH08QP -

частина культового

Кичка

червона фарба; цинобра

- жіночий головнн," убір Кітка - кішка Кметі - селянн Ковток - сережка

свлщеника

герой

кіньми

священика

Єпітрахuль -

е.).

Іоанна

орел

Кенобіт

із

каменю

церковне

намовою вбнто

колісннця, запряжена чотирма

Дорого[!інний

камінь;

іудеііського

73-4 до н.

хустка

Квадрюа

епосу

Елефантuна

дочка

КаНДllЛ() -

Канюк

і пір'я

Ейкунда

Іроді ада

Калаl!jр, калуzср

жрець

дорогоцінна

Хрестителя

сойка

або

рушення

За ЇЇ

вовняна ковдра

гавкун

моиет

хрестиків

царя Ірода (бл,

бур'ян

червоно-голуба фарба

дикий кабан

Друід

скрипка;

музичний

Джой, джоя Д ик

сварливий,

намисто

IHAlllO -

Гусевки, zyселкu Дженджура

ЗВЯZЛllВlIU

Здою

половину свого об'єму

- гірська сосна; ялівець - дятел; іволга ;Ковми - мускулн на вилицях Замарна - музичний інструмент Зарва - сварка, ворожнеча Заушнuк - підлабузник,

ЗlaРДll

зображення виступає над

Готур

Жсрсп

.r"К овна

пройдисвіт

годі

сираватка з овечого

молока

скандінавського

епосу

337

Колю_"ни

колони

Комашня Коміть

/llарсна

ПОМШІКИ

Маруна -

сторч

Констелаціі

Копитця

взуття

Корочюн -

сузір'я

Різдво;

- м'ята, терта солома MepzepiT - перлина Метопа - зображення сцен

різдвяний

полювання на стінах погансь~их

Кортези -

члени

чернечого

католнцького

ордена

заснованого

СВЯТИНЬ

картезіан

р.

1084

Франції КОТЮlU -

Кощей

раб;

Красний Брід

Кур

назва

степовиків

Jlаториця

для

Jlилик

Нетечі

кажан

Нетоя

лісова M.~BKa

Jlуди Jlяля,

прозорий

Jlель

Нефрит -

мармур

- з червоного дерева Мамутови й - мамонтовий Маніхейці - прихильники

Одиzітрія

ІІ І

ст.

Один Одільон

Онікс Оноді

добра

Богородиця;

верховний

покро-

бог

скан

герой скандінавського

напівкоштовний

худоба

ОшйдіПI

338

камінь

тоді: нещодавно

Оріфла."а

і зла

МаРІа

чародііі

епосу

визнавали

начал

самоцвіт

дінавській міфології, бог війни

християнстві

Вони

боротьбу двох

цвіте

вителька

єретичного вчення маніхейства, у

коштовний

Обавник -

слов' янськііі

Маzоневий

виникло

що

дрібна монета

HozaTa -

міфології бог шлюбу й любові

що

рослина,

жовтим цвітом

культовий одяг священика

Jlюбастер

пом'ятий

- стоячі води, озера - аконіт; трав'яниста

отруйна

ячна І,аша

мідний

болотисте місце

собі

кружальце

прикрас

JlicHa Jlozаза

річка на 3аl,арпатті

металеве

чернечі

/11 ят ля - плащ Наоа - міфічна лісова істота Нl1відлів - од себе Нарви - обшивка корабля Нсприявнuй - сам не свій; не при

ДИ;"

..Лелї'ГКQ -

МУРZЙОUСТИЙ -

село у Східній

в' яавиця; покарання

замість

Мниські Моцар

Словаччині Куна

Місто -

Мосяжний

собаки

маточна трава

Мерва

коровай

ців,

у слов'янськііі міфології

богиня смерті

натовп; сила покритися ІНеєм

Паволока

коштовна

Палатин

РакоушськиЙ. ракуський -

тканина

архікнязь

Панazія -

австрійський

Рантух

нагрудний знак

Паполома Парастас

Ріжа -

попона

заправляти

померлому

П ард

леопард

Пах оля.

пахолятко

маленький

головний бог

Пиняво

печерник.

бог

Повсть. повстина вовняний

Поколодви Полати

цупкий

матеріал;

войлок

Серет

- ріка на Буковині - хмільний напій Сикі ененська школа - малярська школа у

Скальди

скандінавські

Скапи

звірами

Скарлатний

яскраво-червона

квітка

знак

царської

Соліди у

гарячий попіл з жаром

П роверzся

Протозебаст -

ковзани

CoBZU -

хрестини

пурпуровий

берло;

влади

Пострижини. постриги П риск

співці

краплі воску

Скіпетр

Греції

мідне клепало

велетні. що керують лісовими

Понсова квітка

Стародавній

шувар, очерет

Сімандра

міфічні лісові істоти;

у західнослов'янській

Ситник

пастки

напівкоштовний

Сикер

хори

Полісуни

бідолаха

пояс

міфології бог богів

чернець

повільно

Сарака

за

третім

Світовид. Свентовит-

пантеоні.

дощу. блискавки і грому

Печерак

камінь червоного кольору

у східнослов' янському язичницькому

одяг

Самотреть Сардіон

хлопчик

Перун

поляна

Рісити- збирати в складки,

богослужіння по

головний убір заміжньої

жінки

священика

прокинувся

Римі

та

Візантії Спиж- мідь

намісник. високий

Старовіцький

сановник

- келих Пушта - угорський степ П'штуки - кулаки Раква - дерев'яна посудина

золоті монети

Стародавньому

Пуzар

старосвітський,

старовинний

Стрітення -

2 (15) для

християнське

свято

лютого, У народі сим

волізує зустрі ч зими з літом

Суп, супій

масла

339

яструб

т арок

отруйна квітка з родини

лілій

Твердь

кріпость, фортеця

член

чернечого

1119 р. земель.

хрестоносцями

Скасований

римським у

папою

стародавніх

Т срти.ця

Трепета

осика

Фібула

застібка на верхньому

одязі

Фризи,

рів,

канава,

Франція,

фризький,

яма

французи фрязький-

франки, франконський

Фудульний

гордий,

ФуфелиJ!,Я, фуфали.ця Хабуз

гілля

дерев

::агін

рідка

ХВОЙНИХ

картатий

кукурудзяна

каша

чоботи

верхній

вовняний

одяг

у міфології

Карпатського регіону добрий дух лісів, ворог мавок

фоса

Франки

розчин вапняку з піском

Чуzайстер

бірюза

Фас,

Чатина

Чуzа

ТУРКУС -

розчин звівсяного

борошна, з якого варять кисіль

Ч ижми

(у торгівлі)

член католицького

заснованого в ХІ ст.

[Jіж -

Чир

угода, домовленість

золото:-.t:;

чернечого ордену цистерціанців,

Чета

дошка

маЛlовання

олія

Черчатий

греків і римлян

т окма

ГОЛОВНИХ бог СОНЦЯ

Ча~иур

1312 р.

лазня

заснованого

для захисту паломників

завойованик

ОДИН

[Jистерсіянин -

ордену тамплієрів

(храмовників),

із

язичницьких богів,

Хрuз.ма -

германці, німці

Те.мnлярієць

Т ерма

у східнослов'янській

міфології

Тевтони

Хорос, Хорс

(походить в Австрії)

од

назви

області

Шири.ця -'амарант; бур'ян

камінь

Хітар, хитар

- списи Шипоzриф - казковий кінь-птах Штирський - штірійський

завірюха

напівкоштовний

коштовний камінь

Шерешири

зверхнlИ

бур'ян

Халькедон

Шафір, сафір -

межа

Ямелюк

Ярун -

полоз

Яспісовий

омелюх

яшмовий

3М І СТ ШЕСТИКРИЛЕUЬ Історична пов; сть На кам' янііі метопі

вітром за гори

. . . . .

Легенда церковного вікна Куна

праву

. . . .

На Ужок проб'ю горн ... Вітрила плещуть...

. . . . . . коркоды ь •. .})

Велика Г луша «Бt, акы

Сонце в Галнчі Лисиці

брешуть ...

Завихост

6 15 34 51 64 78 89 103 112 121 134

ШОЛОМИ В СОНШ Історична повість Хата без даху

. . . .

На щитах, на черлених «Почитаllіє»

. . . . .

Сови, лилики, кеР'fиці

Скипетр і яблуко

. .

Тіиі ночі «Аки цвіт оувядает» Ватра проти вікон

ЗаДУШIІИК СИllевідський моиастир Зав'язини

...

Міст на Котані Хижаки здалеку

Серед своїх

. .

Срібна шапочка Весільні

примари

Неоднакові мрії

341

148 151 156 161 165 169 174 179 185 188 200 204 210 215 220 225 235

На крилах слова Пісня гірського гнізда Навойкова сім'я Лис у теремах Лісова

Перед

казка

бурею

Розпуття На хилій дорозі

Чайка Світло у тьмі Дужева

челядь

Князь-чорноризець

Шоломи в сонці

238 244 250 256 261 265 271 276 282 285 290 297 306

Катря Гриневичева та її історичні повісті.

Олекса

М uшанuч

314

Примітки

332

Словничок

336

Литературно-художественное издание БИБЛИОТЕКА ИСТОРИЧЕСКОй ПРОЗЬ!

ГРИНЕВИЧЕВА Екатернна Васнльевна

ШЕСТИКРЬІЛЕ!J ШЛЕМЬІ В СОЛН!JЕ Исторические повести

Составитель Алексей Васильевич /1-1 ы ани'l Киев. издательство художественной литераТУРЬІ «Днипро»

На украllНСКО.Н ЯЗЬІке Художнє Оформлення І. Г. Динника Художній редактор С. П. Савu.цькuЙ

Технічний редактор .А .

."4.

С.ИОЛЯНЮК

Коректор Т. В. Г рузuнська

ИБ

N. 4646

Здано до фотоскладання Підписано до друку

Формат 70 Х 108'

10.08.89. 22.12.89.

'Со Папір друкарський

N. 2.

Гарнітура академічна. Друк високий з ФПФ.

Умовн. друк. арк. 15.05. Умови. фарбовідб. 15.4. Обл.-вид. арк. 15,557. Тираж 150 ооо пр. Зам. 9-327. иі иа

крб. 30 к.

Видавиицтво художньої літератури «Дніпро»,

252601. Киів-МСП. вул. Володимирська. 42. Харкі вська книжкова фабрика ім. М. В. Фрунзе.

310057. Харків. вул. Донець-Захаржевського.

6/8.

Г85

Грииевичева К. В. Шестикрилець; Шоломи в сонці: Іст. ПОВІСТІ / Упоряд .. авт. післямови та приміт. О. В. Миша нич.- К: Дніпро. 1990.- 342 с. (Б-ка іст. прози).

ISBN 5-308-00574-5 До книги західноукраїнської письменниці Катрі Г рине вичевої (1875-1947) ввійшли історичні повісті. В них змальо вано події на Галицько-Волинській землі кінця ХІІ - початку ХІІІ ст., коли волинський князь Роман Мстиславич об' єднав

Галицьке князівство з ВОЛИНСЬКНМ.

У центrі повісті «Шестикрилець» - образ Романа Мстисла вича, який відстояв Русь від "атолицької експансії Ваті"ану. «Шоломи в СОllці», хронологічно продовжуючи <,Ulссти крилець», відтворюють перший рік життя Галицько-Волю! ського князівства після смерті Романа, який загинув під час походу 1205 р.

4702640101-044 44.90 М205(О4)-90

ББК 84Ук7-44