Байки, балади, лірика by Евгений Захаревич

c!1Ji= 0.4

іО

1Jl

ек а

о ета ~

8tпго

~к-АrтнfOВСЬКИИ Іі а n 1( 11~ оа А а () u ~ АІІИІ(а

c'J>аd.янсь1СUU nиСЬ.ие1lltUК

ск 1І{(/- іУ5 8

РЕДАК/lJйНА

КО.АЕГlЯ:

М. П. Бажан, О. Є. Засенко, С. А. Крижанівський, А. С. Малишко. М . .А. На~нибіда • .А. М. Новиченко. А. С. Первомайський, М. Т. Рильський. П. Г. Тичина.

Упорядкування.

вступна

стаття

І. І. Піль~ука.

та

примітки

ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ

ГУЛАКА.АРТЕМОВСЬКОГО Від І. gіла

Котляревського

епоха

розвитку

дО Т.

Шевченка

украінської

визначилась

літератури, утверджен

ня її на основі народності та реалізму. Видання в 1798 РОІІі «Енеїди» та вихід у світ у 1840 році «Кобзаря» в

історичними

сом

вався

виступом

яльністю турної

пов'язанимн

української

багатьох

окремих

талановитих

гуртків,

літератури,

творчими

цілим що

проце

ознамену

письменників, шуканнями

ді

літера

молоді.

Появі

Шевченкового

боротьба ва

подіями,

становлення

за

«Кобзаря»

утвердження

художнв

змалювання

передувала

народної простоі

мови

людини

денного життя. По-різному підносили

письменники суперечливі одного

Великі

різних тенденції

того

та

її

повсяк

проблему

течій.

схрещувалися

складна

літературі,

Різні

навіть

людини

часто

творчості

письменника.

зрушення

СУПl,речностей лювали

напрямків

політичному

житті,

феодально-кріпосницькоі

діяльність

письменників

загострення

системи

визначали

обумов характер

творчих шукань. У цих шуканнях перепліталися реаліс тичні

тенденції з

романтизмом

сентименталізмом.

Котляревський менти рокого

творів. ру,

вніс

народності,

використання

Він яких

роїзму. зумів

до

тих

мотиви

Сполучаючи

розкрив

народного

звернувся звучали

передати

національну

реалізму,

гумор

деякі

літературу

еле

можливості

ти

гумору

зразків

для

художніх

народного

гумо

запорозької

вольниці і

Котляревський

героїкою,

характерні

особливості

ге

народного

життя. Але це були тільки перті

кроки по шляху ут

вердження

української

на основі

Засобами бурлеску

реалізму.

літератури

письменник

всебічно відтворювати типові характери

народності

ще не

зміг

типових обста

винах тогочасної дійсності.

Котляревський відкрив тляхи даль того розвитку на ціональної літератури. Слідом за ним виступають з гу мористичними доповняли інші

творами

інті

розвивали далі

своїм епігонством

літератури

на

письменники. традиції

лите

національнlИ,

диції

на

тлях

епігонства,

народності,

належав

них

попередника,

гальмували утвердження

народній

До письменників, які, наслідуючи стали

Одні

свого

основі.

Котляревського,

розвинули далі

насамперед

його

Петро

не

тра

Петрович

Гу лак-Артемовський.

Народився він

січня (ст. ст.)

1790

року в Горо

дищі на Київщині, в сім'ї священика. Про дитячі роки письменника що

немає

достатніх

Гулак-Артемовський

матеріалів.

зберігав

пучок

Розповідають, різок,

якими

польські шляхтичі відшмагали батька під час придутення

гайдамацького руху на Правобережній Україні. Uей пучок письменник

іноді

показував

своїм

гостям

розповідав

про його історію.

Десь

1800-1801

року

Гулак-Артемовський

до Київської духовної академії, і нижчу, і

повідає

вступив

що на той час давала

вищу освіту. Один із сучасників поета роз

про

його

навчання:

«Одиннадцяти

лет

Петр

Петрович при

поступил

тогдашнем

вы шимM

удара,

чиJЮЮ

Киевскую

образованием,

года, но

1813 ствие

одной

духовную

академию,

устройстве своем обнимавшую, не

низшее,

оставался

вместе в

ней

окончил полного курса учения,

нанесенного

сердцу

любимой

влюбленной в

пы когоo

вслед

ЮНОШІІ

него

СІ до

КОН

деВУШКlІ,

жертвЬІ своекоры тньІхx расчетов своих родителей, кото Рblе не хотели и слы атьb о ВЬІходе дочери своей замуж за бедного

лы ... ему

cTYAeHlJ'a

и тем довели ее

После теплого слова, гроба

произведшего,

академии ... глубокое

ПО

до

чахотки

произнесенного по

словам

впечатление на

моги

дорогого

товарища

~ro

присутствующих,

Петр Петрович поспешно оставил и академию и Киев» Залишивши

навчання

Гулак-Артемовський

Київській духовній

кілька

боту. Спочатку викладав

років

вів

у приватному

aKaAe'lliї,

педагогічн)' пансіоні

ро

в Бер

дичеві, а потім у польських поміщиків. Біографія пись менника цих РОІ<ЇВ маловідома. Але не можна припусти ти,

щоб

мився

ків

вище

еиергійний,

життям

спостережливий

народу,

~laЄTKax свавільних

кріпаків

Еастільки

що

польських

маєтках

тяжке,

юнак

зокрема

ПОЗlJайо

поміщиків.

магнатів

виникла

не

життям

кріпа

Стано

Потоцьких

спеціальна

справа

.було під

назвою «Жалоба крестьян 12 сел Уманского повета, Ки евской сесоров

губернии и

на помещиков

зкономов

за

гр. Потоцких,

увеличение

барщины '

их

пос

денежны x

поборов и за побои» 2. UЯ справа велась в 20-х роках.

Але факти, описані в ній, стосуються і того часу, коли

Гулак-Артемовський 1

перебував

у маєтках

Потоцьких.

Рославскuu.-Петровскuu.. Отчет о состоянии Харь

ковского университета за

1865

год.

Uентральний державний історичний архів УРСР. Фонд «Канцелярии Киевского, Подольского и Вольш 2

ского генерал-губернатора»,

N!! 442. 5

од.

збер.

18.

справі

зафіксовані

вителів, роботу

катування під

час

малих снопів

численні

кріпаків

похорону

або

без

факти

за

те,

померлої

всякої

не

могли

вести,

очевидно,

Артемовського

ївщині.

при

тами

Лише

від

маєтках

подібні

кріпосницької

залиша,\и

за

в'язання

явища.

часів

перебування

іс·

зміг

Гулака

поміщиків

обізнаності

дійсності

Тому

байки "Пан та Собака»

польських

умові

вони

як гуманну і чулу лю·

не хвилювати

торію ствdрення письменником треба

що

дитини,

упра'

причини.

Юнака Гулака-Артемовського дину

самодурства

на

Ки

Живими

письменник

фак

показати

разючу правду про катування самодуром-поміщиком без

правного селянина

1817

році

- Рябка.

повний

сили

енергії Гулак-Артемов

ськиіі прибув у Харків. Тільки проіішовши складну жит тєву

роду,

школу,

зміг

юнак,

створити кар'єру

відкриттям

не

маючи

за

собою

Харківському

~HaTHOCTi

університt'ті.

1805 році університету в Харкові

тут почала гуртуватися здібна, талановита молодь. Хар ківський

університет

налістики.

Тут

став

починають

літературні журнали та

«Украинскиіі

дентськоі

тетичні

перші

жур

Укnаіні

"Харьковскиіі Демокрит»

(1816)

(1816-18-19).

визрівали

погляди. З

украінськоі

ІІа

вестник»

молоді

колискою

внходити

розвивалися

діяльністю гуртків

колі

сту

передові

студентської мо

лоді в Харкові пов'язані початки романтизму в україн ськііі літературі.

В жовтневій

книзі

рік сповіщалося про

"Украинского зарахування

вестника»

за

1817

вільним слухачем уні

верситету Гулака-Артемовського, дііісиим студентом Ми колу Левицького та про надання магістерського званн. О. Льовшину. Отже, з перших місяців перебування Гула ка-Артемовського в Харкові, його прізвище з'.вл.єтьс. в журналі

поряд

із прізвищами

інших

молодих

літо-

раторів. М. Левицький і О. Льовшин були авторами на

рисів

про

подорожі

по Україні.

иі

літератори,

разом

з фейлетоністом Г. Квіткою, що внступав у журналі під псевдонімом

Іваном

Повннухіна,

Срезневським

професором

(батько

Ізмаїла)

Артемовським становили той стачав

журнал

подавалися

Про тенденціі.

які

Гулаком

авторський актив, що по

оригінальними

відомості

університету

та

життя

матеріалами,

українського

визначилися

журналі

з першого

року його існування, свідчить стаття иедактора норського

нешнем

состоянии

день).

век,

_Одии

нашей живописной прозе

русской

по многим

словесности»

почему

нашем

Р. Го

и о ны

(1816,

отношениям уважаеМЬJИ

писав Р. Гонорськиіі,

ление:

«Нечто О

яких

народу.

гру чело

из'Ьявил мне свое удив

журнале

так

мало

оригина.~ЬНЬJХ

сочииеиий, а все большею чаотию переВОДЬІ? Я мог Бы на

вто

ответить

особеиио

при

ему

очень

ИЬJНешием

коротко:

состоянии

ВО

всякое

нашей

время,

словеСНОСТII.

лучший иностраины й отры ок,' удачно переведенны ,' по лезиее полдюжины толсты [ и

Вольтер

говорит:

ВЬІХОДИТЬ

лением

из

когда

безвкусны x

какая-иибудь

первоБЬІТНОЙ

своей

(чуть БЬІЛО забавны і

подлинников ...

нация

грубости,

старик

не

то

начинает с

удив

сказал:

рази'

нув рот) смотрит, как Аврора своими алы ии перстами отверзает

врата

ны по пути

и Амур цатель

востока

солнца, как

рассьшает

Зефир

играет оружием Марса. нашей

живописной

топазы

вьется

около

руби

ФЛОРbl

Благоразумны й пори

ПРОЗbl

(розділ

журналу.

І. П.) мог Бы сказать то же самое о нашей словесно сти». При цьому додається зноска до слів «нашей СЛО весности»:

«т. е. о нашей провинциальной, украинской •.

Безперечно, разумны й що

що

цей

порнцатель.

намагались

«уважаемы й належав

відвернути

до

журнал

человек», групи від

«благо

літераторів, одноманітних

перекладів,

тераторів Треба

наслідувань

потрапив

та

розмежовувати

яльність

переспівів.

коло

цих

лі

педагогічну

ді

Гулак-Артемовський. літературну

Гулака-Артемовського,

хоч

його

робота

літе

ратора і педагога перепліталася. В

1818

році він одер

жав

мови

посаду

викладача

польської

університеті.

З наг('.~и відкриття кафедри польської мови Гулак-Арте мовський

вивчати

виголосив

мови

дів. Прп цьому будуть

промову,

діалекти

він

«некоторы e

новейших

якій поставив

відзначив,

даже

ЯЗЬІКОВ,

багатьох

из

по

викладача

польської

мови

дагогічної Уя

чості

перше

1827

до

кар'єри

кар'єра

сам

лютий).

1819,

екстраординарного

та ординарного професора історіі

(1825)

дом до ректора університету

древних

необходимости

малороссийский». «<Украннский вестник», Від

наро

що об'єктом вивчення

иноплеменны x

накоиец

завдання

слов' янських

а зго

(1828),

такі щаблі пе

(1841) -

Гулака-Артемовського.

перешкоджала

письменника.

дальшому

Найцінніші

десятиліття

ТВОри

перебування в

розвитку

написані

твор

ним

Харкові -

За

1817-

рр.

На початку

літературної

ського виявлялися

дві

діяльності Гулака-Артемов

тенденціі

наслідування

класи'

цизму та розвиток народних мотивів у літературі. Тен денціі

народності

перемогли

ранній

творчості

пись

жовтиевому

числі

менника.

Вперше

надруковано

його

«Украинского вестника»

за

твір

1817

рік, тобто

в скорому

часі по прибутті юиака в Харків. ие російський вірш, написаний

дусі

класицизму,

«Ослепление

смерт

ны •. (вольны й перевод из Ж. Б. Руссо)>>. Жан Батіст

Руссо

(1670-1741)

поетів "Украинского

був

об'єктом

перекладів

інших

вестника».

Переклад з Жана Баті ста Руссо свідчить про те, иа-

скільки

молодий

Урочистий

мовність

тон

поет

сприймав

вірша,

естеПІКУ

вживання

класицинму.

слов' янізмів.

пиmн<)

такі ознаки цієї поезії. От якими рядками

почннається вірш: Да звуки

труб

моих

всю

тварь

возбудят бренну,

И глас мой да пройдет от края в край!

Як у вільному перекладі Жана Баті ста Руссо, так і в інших

ішов

перекладах та переспівах Гулак-Артемовський за вимогами редактора Р. Гонорського, який У

статті ной

за

«О

возможности

теории

слова»

иаслідування

Другий

всеобщей в

інших

класичних

«Украинском

поезія

«Мучение

теории працях

зразків

вільний переклад

щений в

це

та

мистецтва.

Гулака-Артемовського,

вестнике»

сатаны

подражатель висловлювався

(1817,

при

вмі

листопад)

воззрении

на

8дем.

(80льны й перевод из Мильтонова «Потерянного рая»)>>. Передумовою написання цього твору було вивчення по етом зразків польської літератури. Він відзначив велику

заслугу польського письменника Дмоховського і популя ризував

його переклади.

«потерянны й мовський,

рай»

Мильтона, -

писав

Гулак-Арте

сохранил в польском ЯЗЬІке всю силу, кра

соту и живопись британского ПО9та» !lИК», 1818, липень). Твір великого англІИСЬКОГО

(1608-1674)

(<<Украинский вест

поета

Джона

Мільтона

набув світового значення. «Поезія Міль-

тона,- писав Бєлінський,- явно витвір його епохи: сам того ие підозрюючи. він в особі свого гордого і похму рого

сатани

тету, хоч

Питання

1948.

написав

думав

апофеоз

зробити

перекладів

повстання

проти

автори

зовсім інше» 1.

переспівів

Гулак-Артемовський

В. БелuнскuU. Собрание сочинении в 'l:рех томах, т. ІІІ. стор.

792.

зв'язках з розвитком естетичної думки. В до

до

перекладу з польської мови промови Ф. Дмо

ставив

писці

про

ховського

«Никогда

Ігнатія

Красицького підкреслювалось: не бьrла столь незьr6лемо

слава Красицкого

утверждена,

как с тех

пор,

когда он

прославлен

Дмо

ховским, и ничье перо не бьrло достойнее написать при говор тому, кто сам почел бьr славою для себя

шать

его

судей

из

уст

одного

панегиристов

Дмоховского.

достойньr

усльr"

Таких

только

наш

бессмертньrй

ЛомО!-юсов и Державин. Ежели Красицкий ока зал незаб веННЬІе услуги польской литературе своими сочинениями,

то

не

менее

обогатил

ее

своими

ский». (<<Украинскнй вестник», Перекладав

Гулак-Артемовський

європейської

літератури.

січень)

(1818,

вміщено

(Подражательньrй

цузь.кого звав такі

поета

Ж.

Бєлінський сучасники

из

Деліля

також

зразки

твір

нової

вестнике»

«Недоверчивость.

Делиля)>>.

Твори

що

(1738-1813),

«водяньrми

ДrvlOхов

липеиь).

«Украинском

його

перевод

переводами

1818,

позмамИ»,

Гулака-Артемовського,

фран їх на-

перекладали

Воєйков

як

та

інші.

Твір

«Недоверчивость»

жанием». виявляв

ладах.

цьому

творчої

Поезія

не

жанрі

оригінальності,

«День

перекладом, а

«подра

Гулак-Артемовський

мщения

ніж

більше

вільних

(Подражание

Иоилю»>, надрукована ~I «Украинском вестнике» березень),

дакції:

супроводжувалася

«Нельзя

схвальною

не благодарить

перек'

пророwу

(1818,

приміткою

ре

сочинителя,

которьrй

такими прекрасньrми подражаниями восточной,

или луч

ше священной повзии знакомит нас с обилием и благо

звучием

славянского

чтобьr он, обрати в

на

язьrка. другие

Но

иельзя

предметы

не

нопений, менее страшньrе, воображение свое,

І'

пожелать,

священньrх

пес"

показал

вам все

прелесть

же

UЯ

не

ВЬІражевий

чужд

ОНЬІХ,

нежны1..

как

многие

приписка редакції свідчить

ставилися

перед

поетом

про

створенні

та ~слідувань російською

робітництва

Славянский думают

язы K

... ,.

певні

вимоги, які

вільних

перекладів

мовою. За перший рік спів

«Украинском

вестнике»

Гулак-Артемов

ський не зміг виступити з оригінальними творами. ІЛе на початку свого перебування в Харкові,

року

1817

вересня, він напнсав українською мовою поезію «Справ

жня

Добрість.

(Писулька до Грицька

був програмний

погляди,

вірш,

якому

поет

Прокази)>>.

закликає до активної діяльності.

до Грицька Прокази

(Грицька

розкривав свої задуми щодо

ие

висловлює гуманні

Квітки),

розвитку

Звертаючись молодий поет

в літератуРі тра

дицій народності і реалізму. Отже, справжнє творче об личчя

поета

на

характеризують

вання,

як

початку не

його

стільки

оригінальна

літературної

вільні

поезія

діяльності

переклади

«Справжня

насліду

Добрість».

Поет висловлює бажання заговорити по-новому, знай ти

«справжню

добрість»,

не

ховатися

нею,

розкрити

життєву правду· перед читачами. Він незадоволений з «плаксивої»

добрості:

Хто Добрість, Грицьку,

нам намалював плаксиву,

Понуру, мов чернець турецький, ісопливу, Той бісів син, коли не мос/{аля підвіз, Той Добрості не зна, не бачив і не чує,

Не пензлем той ЇЇ, але квачем малює, Топ Добрість обікрав. Не любить добрість сліз ...

Гулак-Артемовський у

діяльності

закликає

інтелігенції, до

до

більшої

тісніших

активності

зв'язків

родом.

Нехай гострить свою, мов бритву, доля КОСУ А Добрість вигляда, як камінь з-під покосу;

на

Наскочить на його коса, задзеленчить ... Хрусь

надвоє! .. мов скло, а камінь все лежить!

Мова йде про те, що час уже в україJіСЬКій літературі створити

критичні

образи.

цих

своїх

міркуваннях

Гулак-Артемовський міг посилатися на досвід РОСlИськоі літератури. Такі твори, як «Путешествие из Петербурга

в Москву» Радіщева, «Ябеда» Капніста та твори інших просвітителів кінця XVIII та початку ХІХ ст. внесли великі зрушення в розвитку літератури. Все це не могло не вплинути і на процес формування новоі украінськоі лі

тератури. Виступ Гулака-Артемовського був підготовлений не тільки діяльністю Сковороди та Котляревського, а й ді яльністю

російських

просвітителів,

що активио захища

ли громадські права людини, підносили її моральну

гід

ність,

ро

утверджували

віру

могутність

людського

зуму.

У нас немає підстав говорити про діяльність Гулака Артемовського

як

про

пряме

продовження

традицій

Радіщева. Такими продовжувачами справи Радіщева були декабристи. Однак рух лення

просвітителів

діяльності багатьох

пліднив

її

менники,

думки

гуманними

підносячи

питання

мосвідомості

народу,

стикалися

ідеями

Котляревського,

викликав пожвав

представників

його

ідеями. розвитку

кращих

просвітителів.

ранній

інтелігенції,

Українські

національної

традицій,

LЖе

творчості

за

пись

ми

са

щільно

бачимо

Гулака-Артемов

ського.

Постановка співзвучна

ним

питання

про

закликам просвітителів

«справжню

зуму. Так поет-просвітитель І. П. Пнін закликав

до

запровадження

таких

стві, де

«человек всегда почтею>, де

ходит»,

«добро

превы еe

там

добрість»

до добра. істини,

порядків

всего».

ро·

(1773-1805) у

«истина без

суспіль страха

Відповідним чись

чином

іронічJЮЮ формою І

єсть

земля

така правдива

Де правду і Тут

поет

Гулак-Артемовський, висловлювання, і

панам сказать,

посилається

на

користую

відзначає:

заможна,

як богу,

історичний

можна.

приклад, згаду

ючи, «як вірний Довгорук писульку царську рве із єд

lІоральських руК» прийде сам

сміливо

Петро

сюди

проголошує:

«Нехай лиш

Великий) ». Згадуючи одного

ів сановників при царюванні Петра І (можливо, що Гри горія або Василя Долгорукого), просвітителями,

які

клади в тому, що щеННЬJС

перед

поет перекликається з

позитивні

історичні

правдою схилялися і

при

«просве

монархи».

По-народJЮМУ

рість»,

вбачали

розповідаючи

Гулак-Артемовський

про

«справжню

закликає

до

стійкості,

доб

не

зламності у діЯЛЬJЮсті людини: Так Добрість на світі: чим більш в нудзі помнеТЬСJl.

Чим більш, мов реп'яхів, лихоти набереться, Чим сала більшенько за шкуру їй заллють,Тим

більше за

неі,

де

повернись

дають.

Адже ж за битого, наші батьки ~овляли, Небитих двох колись не раз притьмом давали,

Та ба! та й чотирьох не квапились, не брали! Вірш

«Справжня

Добрість»

відображає

умови, в яких починав поет літературну

ті

складні

діяльність, про

голошуючи гуманні ідеї. Він підкреслює, що часто «доб рість»

прикрашують.

Клеймо

ій

канчуки,

імення

ЇЙ -

терпіння,

Хто іх не скоштував, не буде мать спасіння, Того нехай поміж святиМи не кладуть!

Гулак-Артемовський

висловлюе

єміливі

ДУМКИ

по·

е"ії .Справжня Добрість», ука"ує на жорстоке ставлення поміщиків Ао кріпаків.

До часу над слабим, хто АУЖЧИЙ, вередує, До часу мужиків ледачий пан мордує ... ие була своєрідна прелюдія до написання байкн «Паll

та Собака», що з'явилася друком вому числі

«Украинского

1818

року в грудне

вестника».

Перш ніж виступити з цією байкою, довелося Гулаку Артемовському боротьбу,

підготувати

яка точилася

належний

грунт,

колі співробітників

витримати та редак

торів журналу. Коли в перший рік його видання у склад редакції входив Г.Квітка,то в

1817-1818

РОКИ«УI{ра

инский вестник» видавався за редакцією Євграфа Філо

мафітського та Р. Гонорського. Нелегко було Гулаку-Ар темовському

досягти

надрукування

ських творів. До того ж в

1818

журналі

україн·

році посилюється цен

зурний режим. Uарський міністр князь Голіцин надіслав у

цьому

році

університету, який

існував

циркуляр в

якому на

той

на

ім'я

вимагав, час

ректора

щоб

при

ХаркіВСького

цензурний

університеті,

комітет, суворіше

ставився до випуску видань, щоб «места в книгах, содер

жащие

в себе мы лии и дух, ПРОТИВНЬІе религии христи·

анской, ства,

обнаруживающие

неверие

люционной

вания

или

неблагочестие,

необузданности,

же

вольнодумство или

мечтательного

опорачивания

безбоже·

своевольство

догматов

рево

фИЛОСОфСТВО·

православной

нашей церкви и тому подоБны ,' БЬJЛИ непременно запре щенЬІ к печатанию ... "

д. и. Ба~аАеЙ. ОПЬІТ истории Харьковского уни

верситета, т.

11,

СТ6Р.

372.

Ueнзороu

сУараинс:аого

8е8тниаа,.

на

тоі

час бу.

професор історіі Г.

Успенський, якого сучасники

теризували словами

«русский крючок», що умів тлума

чити укази, П.

ак

йому

Данилевський

хотілося.

про

Г.

"ати

харак'

господа,- писав

Успенського,

отлича

лись большим притворством и хитростью ... Всегдашнею их

тактикою

БЬІЛО:

представить

неосторожного

вольно

.-умцем, врагом порядка и правительства. И вто они на Зblвали

служить

верою

правдою».

Треба було виявити Гулаку-Артемовському рішучість

і сміливість, щоб вперше виступити на сторінках "Укра инского

вестника» з українськими

творами. В

журналі

за листопад місяць 1818 року редактор Є. Філомафіт ський сповіщав, що окремі розділи "Украинского вест' иика»

набудуть

.більшого

інтересу

«посредством

сооб

щення публике анекдотов малороссийских, собрание коих и образование ОНЬІХ в приличны й слог И ВЬІМЬІсел при' нимают

на себя

по

просьбе

издателя

осоБЬJ,

знающие

сей предмет и обладающие умом к тому совершенно спо

соБны >>.. Через

налі

«казка»

Нема

місяць

після

цього

появилась

в жур'

- «Пан та Собака»,

сумніву,

що

Гулак-Артемовський

використав

для свого твору сюжети байок Красицького. Але основне

в байці "Пан та Собака» теріалу,

використання

це введення життєвого ма'

живих

джерел

народної мови,

ан

тикріпосницького гумору. Байку було набрано дрібнень кими літерами

прізвища автора

підписано

останніми

«'ь... Й .. ,

літерами

імені

та

'ь ... »

Сміливий критичний виступ поета міг принести йому неприємності,

ства.

накликати

гнів

Тому він хоче знайти

університетського

захист

від нападів

началь

і одно'

часно пише «Супліку до Грицька К .... И», яку було на друковано в тому ж числі "Украинского вестника». Тут в прихованій формі алегорії поет

«проситься до хати»

своїм Рябхом. Кожна стрОфа

вірша закінчується

звер

танням до Квітки, ljIоб той пустив поета з ЙОГО Рябком «до хатн», цебто, ljIоб взяв під свій захист байку і від вернув

небезпеку.

Хто, кажуть, до кого,- ми до тебе, Г рицькоl

З суплікою прийшли: я, бач, та мій Рябко.

Не дай загиlІІ}'ТЬ нам, не дай з нас кепкувати; А доки ж буде нас зле панство зневажати?

Пусти нас, батечку, до хати І Байка «Пан та Собака» має ідейні зв'язки з традиці ями

передової

тогочасної російської літератури,

яка

ви

кривала жорстокість і самодурство поміщиків. В такому

зв' язку постає ідейний зміст образів байки «Пан та Со бака».

В образі Ря.бка розкрито долю кріпака. З гуманних, ліберальних

кріпака.

позицій поет

Він

говорить

трудолюбивий,

про

чесний,

риси

селянина

надійний.

Один Рябко, один, ЯІ{ палець, не дрімає, Худобу панську, мов брат рідний, доглядае,

Бо дарма їсти хліб Рябко наш не любив: Ів за п'ятьох, але те ів, що заробив. Рябко на панському дворі не спить всю нічку. Затурканість реалістичні

Рябка,

риси,

що

правних кріпаків. Рябко

ться

до

Рябка

пана». Він він

лише

віра в

панську «добрість»

характеризували

це

принижених, без·

«все дума, якби то піддобри

довірливий і

репетує,

благає

наївний.

Коли ,б'ють

помилування:

«Чим,

люди добрі, так оце я провинився? За що ж глузуєте?» Такими

ність,

деталями

поет

характеризує

відсутність свідомості

розпач,

затурка

у кріпака. Нарешті

Рябко

хоче догодити панові мовчанкою, але

за це його б'ють.

Після другого побиття У Рябка прокидається стихійниіі гнів:

.. Чорт

би убив твого, Явтух, З панами батька

І дядину. і дядька

За ласку іх! ..-

сказав

Рябко тут

наодріз.

Нехай Їм служить більш рябий в болоті бісІ Той дурень, хто дурним іде панам служити,

А більший дурень, хто Їм дума угодити!" Так

поет

відображає

процес

наростання

суперечно

стей між кріпаками і поміщиками та пробудження

гніву

кріпаків.

образі

Явтуха

можна

пізнати

прислужника,

який,

на догоду панові, знущається з Рябка. Обов'язки ката він виконує з цинізмом і

самовтіхою.

Поет розкриває типові явища кріпосницької системи, засуджує

жорстоке

ставлення

до

кріпаків,

закликає

до

людської гідності.

Виразно

негативними рисами

ділено образ пана. Він

зазнав

і свою розлютованість

виявляє

Обмеженість,

тупість і

у його вигуках:

кріпосника-самодура

ставленні

самодурство

«чухрайте!

на

невдач при грі в карти пана

до

Рябка.

виявляються

ось батіг!», «лупіть, деріть

Рябка! .. » Хоч

Гулак-Артемовський

неспроможний

був

запе

речити всю кріпосницьку систему, однак він виразно ви криває ленні

поміщицьке

самодурство

жорстокість

став

до кріпаків.

Байка «Пан та Собака» швидко набула популярності. Друкуючи другу байку-«Солопій

инском

вестнике»,

1819, жовтень,

та

Хівря»

«Укра

Гулак-Артемовський

вмістив тут і «Писульку» до видавця, в якій зауважує: «Вже, я Ж кажу, мені гірше не буде;

П.

Гулак·Артемовськн.~

я вже й так п'ю

добру повну: от лежу та стогну, та ІІОЖУСЬ з знахурами,

неначе кіт з оселедцем. lJJe раз тобі кажу, що лежачи l'Іе яка робота. Ось Пана та Собаку і сидячи написав, та ще й то декотрим панам, може, так догодив, як Рябко

1JJ0

своєму. сам

бог

Ж чинить, Йовграпе. Дурням, як то кажуть,

не

вгодить.

Та

вже

то воно

гріх

казать,

бо

мого Рябка у самому Петенбурсі, у Москві і скрізь та ки

гладили

не

против

шерсті

приіімали,

неначе кого

й доброго; так от же, бач, все-таки у деяких підпанків шапки на голові загорілись І »

Баііка «Пан та Собака» била по кріпосництву, роз' кривала

систему

лася

списках

гноблення. і.

Тому

очевидно,

вона розповсюджува

була

відома

декабристу

К. РИЛЄЄВУ, який, в 'часн свого перебування в Острожську, писав

«Исторический словарь

вніс

прізвища

ского

русских писателей»,

чотирнадцяти

вестника»,

назвавши

співробітників

зокрема

Гулака-Артемов

ського,

Івана

романса

«Вот солнце к западу склонилось»,

українському

Срезневського, перекладі

як

Райдоровського

народна

куди

«Украин

пісня

(автора

відомого в

«На

захід

сонце вже схилилось» ).

Названо ського

ЯІШМ

він

К.

РИЛЄБВИМ також

б.\ИЗЬКОГО пізніше

О. Склабовський

знайомого

прізвище О.

проектував .видання

1819

році

Склабов

Гулака-Артемовського, нового

журналу.

був обраний членом-ко

респондентом «Вольного общества любителей российской словесности» і зустрічався на зборах цього товариства з

декабристами, зокрема з К. Рилєєвим. Великий інтерес у

ська

байка

читачів

викликала

Гулака-Артемовського

друга

«Солопій

україн

та Хівря,

або горох при дорозі». Сюжет її запозичено з народного

анекдота, який використав у свій час Красицький у баіі ці «Горох при дорозі». У Гулака-Артемовського ширше

розгорнуто сюжет, введено персонажі -

Солопія та Хів-

РІО, sarOC'l'peHO гумор, створено побутові реалістичні кар тини.

В образі Солопія поет засуджує інертність, консерва

тизм, зарозумілість,

недовірливість,

замкненість.

йому

протиставлено Хіврю, як особу більше людяну і здатну

критично поставитись до Солопія. Поет закликає в байці не бути такими, як Солопій,

не ховатись із своїми до'

сягненнями.

критичній

консерватизму

літературі

автора.

розглядали

Початок

байку

такої

як

оцінки

вияв

поклав

П. Куліш. Він писав: «В етой растянутой пьесе г. Арте

мовський-Гулак не похож на самого себя. Ничтожество идеи,

сто

вялость

ЖИВЬІХ

изложения,

образов -

благородны й

огонь,

разглагольствования

ето

не

покаЗЬІВает,

получив

на

ме

ЧТQ ЮlЮшеский

поддержки

со

стороны

общества, начал пы атьb в поетнческой душе слабее преж

него» 1. Куліш вважав, що в байці виявилось недовір'я «провиициального

общества к

новейшим

способам»

гос

подарства. 1JJ0б ствердити цю думку, Куліш посилався на останні рядки байки: під

«Та вже в

нас не один орав

небесами ... ».

Таку ж оцінку байки дав М. Петров в своїх «Очер ках

истории

украинской

литераТУРЬІ»:

«Басня «Солопій

та Хівря», по нашему мнению, имеет ближайшее и не rюсредственное

ству

отношение

«Филотехническому

домоводства» , учрежденному

Харькове

обще

1817

году по мы лии И старанию В. Н. Каразина и существо вавшему до общества, курения,

по

года ... Сам В. Н. Каразин, душа етого улучшением

кожевенного

новому,

ны x

1818

заннмался

паров,

им

придуманному

сушения

«Основа»,

1861,

селитрования,

производства,

червца,

способу т.

е.

кн. ІІІ, стор.

сушения

теплотою

кошенили,

93.

вино плодов

водя

приготов-

лением

плодовы x

ОПblтами

над

ращиваиием

наливок

красильны ии

себя

водянок, травами

иностраННЬІХ

вишневого и

спирта,

минералами,

жит,

опы амии

Bbl"

унаво

жения СВОИХ полей, проектами НОВЬІХ хлеБны x хранилищ ...

Он

делал

также

опы ьІ над

веществ в питательны e и в

превращениями

ApeBeCHblX

году предлагал русской

1813

армии поставку питательной вы яжки,' род сухого бум.

она, на

что

словами

почти

прямо указыветT Гулак-Артемовский

як локшину варить для війська із паперу» І.

Коментарі Куліша та Петрова сприйняті були пізні шими критиками. Але тут треба дещо спростувати. гу" лак-Артемовський,

очевидно,

мав на

увазі

В.

Каразіна

та подібних до нього, коли писав свої байки, в яких роз

кривав

явища

кріпосницької

діяльність В. Каразіна ківського

добре

університету

відома

дійсності.

як одного із фундаторів Хар

та

учасника

Гулаку-Артемовському.

різних

цій

товариств

діяльності

було багато суперечливого. Молодий В. Каразін був а. тором листа з нагоди початку царювання Олександра І. В листі висловлювались надіі на те, що новий цар, при" йшовши до влади після вбивства Павла І, стане На шлях реформ,

нашей

«раскроет

наших

напоследок

потомков»,

великую

помещичьих

крестьян,

сти».

ліберально-дворянська

Але

книгу

«обеспечит

поставив

пределы

судьБы

существование их

независнмо

програма

діяльності

Каразіна з часом знайшла деградацію в бік консерватиз му.

1818

року (травень)

він

оголосив

«Украинском

вестнике» «временны й устав сельца Анашкина», в якому виправдовував катування селян. Один із параграфів «ус'

тава» ться

говорив: лозою,

«телесны e не

палкою;

наказания имеют для

производи"

несовершеинолетних

же

І Н. Петров. Очерки украинской литераТУРЬІ ХІХ ст., стор.

65-66.

ро.гами. ани даЮТСJl только за непокорство аоступок начиная

перед от

иачальством

ОДJЮго

до

должны

семидесяти

иметь

лЖИВЬІЙ степени,

ударов».

Написана Гулаком-Артемовським байка «Пан та Со' бааа» • скорому часі після оголошення цього «устава», ••ичаlно, .ачlпала В. Каразіна не меиmе, ніж байка .СолопіА та Хівря». В часи написання байки Б. Кара .11.. ,а6анкрутував в частині своїх заходів, мав багато сва' рок, су"ових процесів. Він також займаВСJl доносами на

lleредову дворянську інтелігенцію, а згодом - 1820 ро ку - на зборах «Больного общества любителей россий скоіі

словесности»

«06

учены x

Петербурзі

обществах

виступив з

периодических

доповіддю

сочинениях

Россни», В якій закликав посилити боротьбу проти про

гресивних тенденцій: НЬІе

гражданские

«Достойнейшее духовенство,

чиновники,

помещики,

лучшее

купечество,

никн

чернь,

собр авшая ся

не

служащие

благовоспитанны e

из

воен

правительству,

питейны x

худож

домов

на

площади, как в Аиглии и Франции, будут у нас иметь голос. Посему люБимы ии

основаниями наших писателей

(независимо даже от личны x начал их) не могут Бы ьb мнимы e права человечества, препрославленны e

XVIII

ни

столько

ни

свобода совести, столько во

зло

употребляемы e

веке» 1.

UЯ доповідь

викликала

загальне

обурення передової

інтелігенції. Поет Боєйков мав підстави в своєму «Доме

сумасшедших» назватн Б. Каразіна «хамелеоном». Гулак-Артемовський і

байці

«Солопій

суперечностей

та

як у байці «Пан та Собака», Tal~ Хівря»

тогочасному

відобразив

загострення

суспільстві. Б

«Писульці»

до видавця журналу, якою супроводжувалася байка «Со-

ков,

Сочинения. письма и бумаги В. Н. Каразина, Харь 1910, стор. 569.

лопій та Хівря», поет відзначав:

«Такий у нас, бра, і

під Харковом недалечко: ось хоч би й ... не хочу, не хочу,

їй-богу, не скажу, гріх. Я у його хліб-сіль їв, а ти хо чеш, щоб я виявив, що він ні

ні

мужиків

лупить

не

в карти грать не тямить,

вміє ... ».

ие іронічне звертання підтверджує з усією очевидні

стю той факт, що байки "Пан та Собака» і "Солопій та Хівря» ідейно споріднені спрямовані проти поміщи цького

самодурства,

вальне

значення

якихось

І{онсерватизму,

обох

особистих

байок

зазнайства.

виходить

Пізна

далеко

взаємин письменника

із

за

межі

своїми

зна

йомими. Коли в заключних рядках байки "Солопій та Хівря» є певний натяк на В. Каразіна, то в цілому вона явища

набуває

Байка

вого,

ширшого

тогочасного

звучання,

як

відгук

на

істотні

життя.

сповнена

народного

егоїстичного

Солопія,

гумору.

образ

Образ недовірли

розсудливої

Хіврі, змалювання сварок між ними -

жінки

це все реалістичні

елементи твору. Навіть у тих рядках, що Їх зміст роз глядали багато

критики

є дотепного

зв'язку з народного

діяльністю

В. Каразіна,

гумору:

Послухайте мене ви всі, Солопії, І!1о, знай, мудруєте, і голови свої

Чорт батька зна над чим морочите до ката: Як в борщ, замість курчат, нам класти кошенята, Як груші на вербі і дулі вам ростуть,

Як Їсти дасть біга, та ще й гладкими буть, Як локшину варить для війська із паперу, Як квашу нам робить з чорнила і тетерю, Як борошно молоть без жорнів,- язиком, Як бджоли годувать без меду,- часником, Як кохву пить панам з квасолі,- з буряками, ЯІ{

ниви засівать

без

сім'я,- кізяками,

Як з кожного зерна сім кварт горілки гнать, Як сіно нам пером косить, як кіньми жать, l,Uоб людям і сніпка не дать на заробіто к, І

пташці

ні

Заплюйте

зерна

погодувати

лиш оцю,

скажені

Де треба руки гріть,

Та вже з

діток,

ви,

брехнюl

там треба і огню.

вас не один орав під небесами,

А як на землю зліз, пішов в старці з торбами! Якщо

у цьому

звертанні

Гулак-Артемовський

натя'

кав на діяльність В. Каразіна, то це були гуморис тичні натяки,

викликані

Письменник проваджения шують

суть

консерватизм,

невдачами

увагу

на

поміщицькому

становище

Ідейна

його

звертає

те,

та

непослідовністю.

що нові

господарстві

технічні

за-

тільки погір-

трудящих.

байки

прогресивна.

непослідовність

Поет,

засуджуючи

ВЧИlшах

людини,

за

клика"є до розумної діяльності, Тут теж є деякий зв'я зок з ідеями просвітителів кінця XVIII та початку ХІХ ст.,

що

висловлювали

людини,

закликали

глибоку

підносити

віру в

дійовість

науці,

істини.

Характерно в об

испорченности

цьому

плані

ПРИРОДЬІ

какую

доставляет

лению

оной»,

ситеті

О. СклабовськиЙ.

нам

що ЇЇ

співставити

человеческой

истинная

виголосив у

Uей

розуму

літературі

«Рассуждение и

философИя

помощи,

Харківському

виступ

світ

викликав

поправ

універ

гострі

зауваження міністра, князя Голіцина. А попечит ель Хар

ківського округу Корнєєв з цього приводу говорив; «Прежде всего нужно оживляться любовью к богу, а

ум

должен

подчиняться

свету

веРЬІ».

Питання корисної, розумної праці підніс Гулак-А рте

мовськиli і в байці «Тюхтій та Чванько» вестник»,

1819, листопад). Байка гз

«<Украинский

починається

епігра-

фом,

про

примітці:

саМЬІМ ляет

зміст

якого

редакція

«Зпиграф сей

автором Тю х т і Я

верное

журналу

на французском

та

розповідає

Ч пан Ь к а,- п

пзображеЮ!е сердца

ЯЗЬІке сочинен

жизни

его

состав·

в миниа

тюре. Находясь почти беспрерывоo и давно уже в бо лезненном ться

состоянии,

люБНМЬІМ

трудностню

он

свонм

борется

предметом

удовлетпорить

желанню

желанием

занима

лнтературою своему

совершен

но. Большую часть сочинений своих, напечатаННЬІХ и на ходящихся еще в рукописях, написал он не вставая с бо

лезненного ложа. При всем том всякнй, подобно мне его знающий, сказать об нем может: Он плачет для себя, он для других смеется,

И в шутках, и в слезах

все тот же остается!»

в ГУМОРИСТИЧll!Oму плані поет розповідає в байці про

двох літераторів. Один із ннх «віршомаз Тюхтій старих людей шанує: Гарасько як звелів, він так і компанує». Гараськом Тюхтія,

автор

називав Горація. Uебто мова іде

який пише,

про

наслідуючи Горація. UЯ поезія ні·

кому не потрібна, і поет ЇЇ сам палить в пічці: «В грубу

так-такн і Другий

впре шпаргалля поет

Але

Чванько

rpO!.jaAa

Їх

все!»

все,

однако

що

написав,

друкує.

поважає:

Того ні сном не зна, другого не читає! До

байкн

Гулак-Артемовський

замітку під назвою властивим

йому

гумором

«Віршомазів стільки

додав

публіцистичну

«Дещо про Гараська». Тут поет з говорить

про

«віршомазів»:

наплодилось, що якби

кождий

ХО·

вав те на десять рік, що за годину набазгра, то б нігде

було чоловікові й хати замітку

нанять за паперами ... » Закінчує

Гулак-Артемовський

віршованими

рядками:

Пишіть

і крамарів-паперннкіо

годуйте,

у оос холодний край, а ліс став дорогий; Дурні ніпочому: що ступиш, то й дурний. Пишіть,

будь

,\аскаві,- подякують

вам

люди:

За дурнями та й всім розумним тепло буде ...

Висміюючи «віршомазів», Гулак-Артемовський мав на меті багатьох співробітників «Украинского вестника», які своїми

переспівами не приносили ніякої користі для на

роду. У байці поставлено важливе питання про корисну

працю письменника, про зв'язки його з живою ДlИсністю. Останні

тивно

числа

виступав

зазнали

гострої

«Украинского вестника»,

Гулак-Артемовський критики

боку

та

яких

ак

його товариші,

міністра

освіти

князя

Голіцина. У вересневій книзі журналу (1819) до пере кладної статті Гулака-Артемовського було

вміщено при

мітку, в якій згадувалося ім'я професора Шада. В листі Голіцина

на ім'я

попечителя

Корнєєва

указувалось

на

неприпустимість «отличной похвалы Бывемуy при ХаРI,

ковском университете профессор у Шаду, потому что он удален

правительством

из

сословия

уннверситетских

на

ставников, как признАнны й ПО образу мы лейй своих вред

НЬІМ дЛЯ юношества» 1.

Жовтнева книга журналу зазнала теж суворих заува жень князя Голіцина за вміщений переклад М. Левиць

кого «О политическом фанатизме (соч. Шталь»). Жур нал за листопад місяць, де крім «Тюхтія та Чванька» і

«Дещо

про Гараська»

була

вміщена ще й

російська

поезія Гулака-Артемовського «Мудрость», викликав обу

рення князя

Голіцина.

вестника»,- писав

«В

11-й

він,- замечены

книжке опять

«Украинского цеЛЬІе

статьи,

І д. Ба~алеЙ. ОПЬІТ истории Харьковского универси тета, т. П, стор. 757. г;

предосудительны e вы аженийй

ПО

духу

стойности,

противны x

их,

исполненны e

благонравию

не содержащие

себе

ни

мы лейй

даже

ума,

благопри

ни

приятно

сти, ни остроты ' ни какой Бы ТО НИ БЬІЛО пользы >•. Мі' ністр

освіти

вовсе

допускать

робить к

висновки,

що

печатанию

журнал

лучше

«не

следует

прекратить

не'

медленно».

В таких умовах «Украинский вестник»

не міг вихо

дити в 1820 році. Але і після цього Гулак-Артемовський продовжує писати українські байки. В кінці він

написав

кілька

відбито особисті

невеличких байок,

настрої поета,

його

1820

яких

року

подекуди

роздумування, мір

кування, викликані подіями в літературному житті Хар кова. В таких міркуваннях поета мала значення і невда'

ла

спроба

організації видання

нового

журналу.

Гулак'

Артемовський разом з О. Склабовським подали проект видання журналу собствовать

ственной

«Харьковская

распространению

муза»,

який мав

всеобщего

словесности, возбуждать

вкуса

«спо

отече

большую к ней охоту

в молоды x питомцах откры иемM свободного поприща для их

деятельности».

Задум

цей

не здійснено з

причин

недоброзичливого

ставлення МІНІстра освіти. Не було дозволено видавати журнал

без

попереднього

цензурного

перегляду

сто

лиці.

Вміщені

«Украинском

вестннке»

твори

Гулака-Ар'

темовського відіграли велику роль в процесі становлення нової

української

літератури,

вони

тєвість традицій Котляревського,

підтверджували

жит·

розкривали невичерпні

багатства народного гумору. Письменник зумів майстерно використати для своїх байок характерні зразки

зворотів

народної мови. Порівняння, прислів' я, внесені в байки, відзначаються особливим народним колоритом, пов' язані із повсякденним життям і працею трудової людини. От

кілька характерних порівнянь в байці «Пан та Собака»: "Маленька зірка з-за хмари вигляне, неначе миш з засі

ка»,

«Вертить

роті

спутаний,

художніх

хвостом,

неначе

неначе путом

картин,

для

помелом»,

з лию>.

підкреслення

«Язик був

Для

змалювання

типових

рис

зобра

жуваної дійсності Гулак-Артемовський використовує мов иі засоби, характерні

для описів

побутових,

етнографіч

них явищ. Наприклад: «Ніч під чорною запаскою хова», «Захріп,

аж

ожеред

трясеться»,

«Мокрим

він

рядном

напавсь».

Поет

досягає

динамічності

розповіді

засобом

пере

фразування народних прислів'їв: Чи баба з воза,- що ж? веЛИl,а дуже вадаІ ..

Кобилі легший віз, сьому кобнла й рада. Прекрасно

байці

відтворено

«Солопій

та

побутовий

Хівря».

колорит

Флегматичність,

розмови

недовірли

вість Солопія найяскравіше відбито в його ж мові: «Не хай йому лихеІ», «Хоч сядь та й плачІ», «Не сварсн, бо, далебі ... », «Чого ти там гарчиш?», «Стонадцять би

копиць з рогами вам чортів!». Інший характер відтво рено в розмові Хіврі - жвавої, дотепної молодиці: «Не перебендюй-бо», «Не мимри там під ніс», «Чи чуєш ти, мурмило!»,

«Ой, мудрий дуже з сина!»,

«иур тобі

та

пек!»,

«До чого нас довів ти, бісів скупердяго!». Жва

вість

розмови

прислІВ ІВ:

Хіврі

«Коли

досягається

вовків бояться,

внесенням

дотепних

то

ходить

нічого

сокирою і в ліс!», «Не раз вже за двома зайцями ти

ганяв,

зате ж

ні. одного,

гонившись, не

піймав»,

«Де

створював

КО-

індивідуальних

ха-

п'ють, то там і ллють».

Такими мічні

засобами Гулак-Артемовський

ситуації

досягав

розкриття

рактерів.

році Гулак-Артемовський равом з а. Скла

1823

бовським

виступає

журнала».

Рада університету поставилась прихильно Ао

ІНІЦІатором

видання

"Украинского

цього заходу. Позитивио відгукнулись на це і окремі лі

тератори. Смотритель Прнлуцького училища Білецький Носенко

писав Ао

ради

університету:

"Мне

кажется,

"Украинский журнал» Аостигнет их сугубо (користі і за

доволення.- І. П.), если несколько страниц его посвя тится

для

носной

удовольствия

УкраИНЬІ

Карпатских

(на

миллионов

оБы ателейй

малороссийском

до Тихого

Дона.

плодо

ЯЗЬІке)

смело

от

могу

гор

уверить,

что сказочки г. Артемовского-Гулака читались стаким же

иеописанны M

ляревського, тирады

из

что

удовольствием, многие

как

Знеида

вы вердилии

г.

напамять

Кот целы e

них».

"Украинский журнал» внходив в

1824-1825

роках за

редакцією О. Склабовсього. В ньому активно співробіт ничав малн

Гулак-Артемовський. деякі

відмінні

риси

Але

його

порівняно

до

виступи ранніх

тепер творів,

друкованих в "Украинском вестнике». Показовим є його переклад з польської мови статті

речии»

("Украинский

перекладом, ні

ны ии

тия,

1824).

Гулак-Артемовський

естетичні

погляди.

усилия

понятия

"О повзии и красно

журнал»,

самих

опрекрасном

говорю,

статті

единственно

влас

називаються «бесполез

фИЛОСОфов, строгим

Користуючнсь

висловлював хотевших

законам

рождающиеся

под чинить

разума,

из

самих

поня

обра

зов, коих ощущение есть последний проБны й камень со

вершенства». uя стаття стала стрижневою в естетичних питаннях,

що

викликала

відзиви

підносились інших

«Украинском

журнале»,

літераторів.

Відзначаючн, що основою прекрасного є не розумова, а почуттєва

сфера інтелектуального

лак-Артемовськнй

робив

кроки

ЖИТ'l:я

людинн,

обгрунтуванні

Гу

нових

творчих

шляхів у літературі, що

Тенденції

романтизму

ведуть до романтизму.

позначились

на

його

творі

.UарскиЙ стол. (Древнее чешское предание)>>, що було

вміщено в «Украинском журнале» По-романтичному тут

(1825

розповідаються

р., Nv

21-22).

легендарні

епізоди

про чеську Любушу:

Что вто за дева средь мрачной дубравы

дуба

безмолвно сидит?

И жезл в ее длани монаршей державы o Как молния, златом горит ...

То

мудра Любусса, дщерь Потомка

славянских

мудрого Крока о князей;

И прелестьми днвна, и саном BblCOKa o 8лады ицаa

чешских

На цій поезії позначився літератури, зокрема ський час

рукопис»,

мужей ...

вплив

«3еленогірський

розглядалися

чеської романтичної

вплив таких творів, як «Кроледвір

як

оригінальні

езії і набули популярності в

рукопис», старочеські

що

той

зразки по

слов'янських літературах.

Ше за часів співробітництва в «Украинском вестнике" Гулак-Артемовський виявляв інтерес до романтичноі лі

тератури. Даниною романтизмові є надрукування ним в

"Украинском

вестнике»

шотландської

повісті

(1819

р.,

травень)

«Бен Грианан»

перекладу

віршовим

всту'

пом-посвятою, де поет вславлюе «бессмертную Светлану» та

«песни

лодих

Оссиана»,

що

Тенденції романтизму ІІНСКОМ журнале». ський

захоплювали

українських

мо

романтиків.

своїх

Сам

нарисах

виразніше виявилися редактор підносить

в "Укра

журналу О.

Склабов

романтику

народних

свят, змальовує картини народних розваг, наводить пісні

про русалок та інші зразкн украінської народної твор чості

(<<ТРОИЦЬІН

день,

Купало»). В інших красу

«преданий

давно

минувших»,

дедовские

или

русальная

нарисах,

Уltраинской «дела

неделя»,

«Иван

віршах автори відзначають стаРИНЬІ»,

П09ЗИИ

«преданья

славы >,'

лет

«просты

нравы >.

В окремих статтях «Украинского журнала»

ються особливості

поетики

Шеллінга

висвітлю'

та інші

питання,

пов'язані з естетикою романтизму. Про розвиток роман тичних

тенденцій

свідчить надрукування

зиву про поему Рилєєва нием

«Войнаровский».

видання

Журнал

також

сповіщав

«Полярной звезды >•. Тут було

поета-декабриста В.

журналі

від

«Взгляд на ПО9МУ под назва' вміщено

про

твори

PaEBCI>Koro «Подражание Горацию»,

«Пес НЬ невольника» та ін. Діяльність Гулака-Артемовського в «Украинском жур нале» це

теж позначилася

визначало

українській

романтичними

передумови

літературі

до

тенденціями.

створення

романтичних

ним

балад

Все

перших

«Рибалка»

«Твардовський».

Надсилаючи

до

«Вестника

ЕВРОПЬІ»

(1827)

баладу

«Рибалка», Гулак-Артемовський писав, що він задумав «попробовать, нельзя ли

на малороссийском ЯЗЬІке пере

дать чувства нежны ,' благородны ,' возвы енньlе,' не за

ставляя читателя или слушателя смеяться, как от ДЬІ»

Котляревского»

назріла

І]ебто

письменник

«3Heh-

говорить,

що

необхідність поширити творчі горизонти украін

ської літературної жанрів

і повнішого

мови,

прийшов

використання

час

створення

багатств

нових

народної

по

езії.

На цей час літератури

в процесі

визріли

становлення

передумови

«Вестник ЕВРОПЬІ»,

1827. N2 20. ЗО

нової української

романтизму.

октябрь.

На певних етапах розвитку національних культур ба народів малн місце особливі явища, коли в літе

raTbOX

ратурі і мистецтві підносились прагнення до нових ідеа лів, які поети і художники знаходили в сфері мрій, коли жива дійсність в її буденному, повсякденному вигляді не задовольняла чогось

кращі І!ОГО

митців

особливого,

риси

героїв у

життя,

вони

вдавалися

ВИІ{лючного,

запереченні

оспівували

щось

до

змалювання

ідеалізованого,

умовностей

надзвичайне

вбачали

повсякден" в

поведінці

людини, опоетизовували свободу і простір почуттів, Такі

митці

вважали, що мистецтво

вище

сфері

мрій творець

справжню,

Для

ннх

знаходить

прекрасна фантазія,

за

красива

дійсність, високу

вигадка

що в красу,

набували

першорядного значення, Подібні явища мали місце і процесі все

становлення

визначало

нової

початки

української

Спочатку

літературі баладних

нові

мотиви,

тини,

вони

українських поетів

зверталися

сюжетів,

змальовували

потім

u ие

романтизму.

Жанр балади був улюблений для ромаНТИІ{ів,

літератури.

до

національно

переходили

до

відомих

переробляли

іх,

уже

ВНОСИЛІІ

колоритні

створення

кар

оригінальних

балад на основі народних пісень, переказів, легенд, В на родній

творчості ще

з побутовими,

ється

про

ЛЮДИНІІ,

раніше

відомі

були

історичними сюжетами,

надзвичайні,

розлуку,

зворушливі

причарування,

численні

пісні

яких розповіда

пригоди

помсту,

загибеЛІ>

отруєння,

роз

бійництво. Часто в такі сюжети вносилися елементи на родної

міфологічної фантастики,

ие

все давало

багатий

матеріал для створення літературних романтичних балад,

Українські письменники лад

світової

використовували

літератури, Але

основою

поетику ба

створення

націо'

нальної балади були народні повір'я, перекази, пісні, В

часи

тур балада

становлення і

розвитку

національних

літера

виходить за межі усної народної поезії, Ве-

дучи

боротьбу

лиси

до жанру балади. Так були створені балади Бюр

в літературі

за народність, поети зверта·

гера,

Уланда, Бернса, Гете, Вальтер Скотта, Міцк€вича

та інших письменників.

В російській літературі вперше В_ Жуковський підніс

баладу на височінь поетичної майстерності. Його «Люд

мила» (1808), «Кассандра» (1809), «Светлана»

(1811)

стали зразками для наслідування. Бєлінськпй відзначав. що балади Жуковського знала вся Росія.

Слідом за Жуковським виступив з баладами поет-дс кабрист П. Катенін. Він вніс багато нового, утверджуючи національну

самобутність

жанру

балади.

Жуковський

своїх баладах вніс елементи народності, але його «Свет лана»

була

занадто

«костюмована»,

ЯК

висловлювався

Франко. Поглиблюючи lIародність ба.\ад, П. Катенін, за визиаченням Бєлінського, дав бій Жуковському на його власній території

на території балади.

Українські поети-романтики не могли не урахувати до свіду

російської

українських

літератури.

баладах,

що

Уе

Їх

позначилося

створили

на перших

Гу лак-Артемов

ський, Л. Боровиковський. Балади Гулака-Артемовського написані за відомими в літературі

сюжетами:

«Твардовський»

за

«Рибалка» сюжетом

Змальовуючи в баладі ну,

якій

постає

образ

за сюжетом

балади

«Рибалка» юнака,

Гулак-Артемовський вносить

романтичну карти

закоханого

у твір

Гете,

Міцк€вича.

ліричні

в русалку,

народно-пі

сенні мотиви. Поетичною простотою, ліричною задушев ністю і

грацією

надихані

стрОфи

ми пестливими зворотами мови:

балади,

«коханнячко», «дівчинонька», «брівками

червоненький»,

Балада до балади

сповнені таки

«рибалка молоденький», моргає»,

«міСЯЦІ.

колоритом не

подібна

«ніженьки».

«Твардовський»

своїм

«Рибалка». Зображаючи

пана-гульвісу,

який

запродам

душу

ЧОР10ні

новище, запропонував

і,

потраllИВШИ

позикодавцеві

за

безвихіднt: борги

(та

свою жін

ку, Гулак-Артемовський

вносить елементи гумору в ба

ладу,

де-

змальовує

шинок,

Ріжуть скрипкн Дівчата Хлопці,

піт

аж

Коло Їх Бряжчать

чарки,

шкури,

люльки

шкварчать,

горілка;

гармидер, свистять, Голосить

Редактор

ллється

гарцюють.

Шумує Стук,

і бандури,

гопцюють;

кричать,

сопілка.

«Вестника ЕВРОПЬІ»

Каченовський,

друкую

чи балади Гулака-Артемовського, відзначав відмінні риси

«Твардовського» Вblдержан

здесь

(у

«Рибалки»:

сочинителем

«Рибалці».-І.

российский способ

Замість вості, що

тон

тієї ними

«Как

«Твардовском»

~Іужеско-гайдамацкий,

П.)принят

им женский

так

мало

обьяснения».

ніжності,

мелодійної

віДЗІ:ачається

"Рибалка», тут автор

лагідиості,

стиль

вносить

розповіді

окликн, комічні

п~стли в

баладі

звороти,

допускав лайливі,

грубі вислови, наприклад: «Тю-тюl .. ra-ral .. ro-rol .. » «Вилупіть лишь баньки!», «Бач, чортя ка ... бач, падлюка! .. », «Бач, псяюха, задихавсь, мов ска жений», «Гайда В пекло! .. ». Тут помітний вплив бур леску

Котляревського.

можна

з'ясувати

тенденції

стиль

виразніше

Але

не

балади.

внести

тільки В

таким

ньому

різноманітну

впливом

відбиті

певні

народну мовну

стихію в твір. ие ті риси, що мали місце і в баладах П.

Катеніна, який, вільно псреспівуючи

гера, вносив,

приміром,

такий

рядок:

«Ленору» «Адской

Бюр

сволочи

скаканье» «<Ольга»). Uей рядок}' переспіві Жуковського з.

11.

Гулак·ДртеМОВСhКШ;

ЗЗ

$ балади Бюргера Зl!учав ІІа-іншому: "Шорах тихих теней» (<<Людмила»). О. Пушкін звернув увагу на нові особливості стнлю балади П. Катеніна, порівнюючи її

з баладою Жуковського, і відзначив своєрідність народ

них засобів зображення

в баладі

"Ольга»:

« ... сия про

стота и даже грубость вы ажений,' сия сволочь, заменив

шая воздушную цепь тенеі1».

(Пушкин, ХІ, 220).

Отже, стильові тенденції балади «Твардовський» повідали

тим

новим

рисам,

які

визначилися

від

боротьбою

за поширення в баладі народної мовної стихії у найрізно

манітніших проявах. вано появу

чорта

Коли

в усій

лак-Артемовський

в баладі МіЦІ(євича змальо поважності

перелицьовує

цю

чемності, то

картину

Гу

гумо

ристичному плані:

Ніс -

карлючка, рот свинячий, ГИ;)Я вся в щетині;

Ніжки курячі, собачий Хвіст, ріжки цапині.

Дриг ногою! .. Круть ріжками! .. В пояс поклоннвся_ ..

Надсилаючи баладу «Твардовський» Г YAak-Артемовський

вою, в ця

пише

йому

лист

М. Максимовичу, французькою

мо

якому відзначає: «Повинен вам признатися, що

маленька

річ, якою

ви

тепер

розпоряджаєтесь,

де

яких місцях не така, якою вона вийшла з-під мого пера.

Дуже

обережний

деякі зміни,

щодо

цензури,

насмілився

зробити

навіть почасти до втрати вартості своєї ба

лади ... ». М. Максимович надрукував баладу без прізви

ща

автора

збірці

«Малороссийские

песнИ»

(1827)_

иього ж року балада бу ла надрукована у «Вестнике Ев РОПЬІ».

Своіми

баладами

Гулак-Артемовський

відкрив

нові

можливості

творчого

розвитку

УI(раїнської

ромаНТИЧIІ()і

літератури. показав. що традиції

Котляревського можна

розвивати

відмовившись

далі

НОВИХ

жанрах.

від

CJli-

гонства. до якого вдавалися деякі поети. иі тенденції українській

учень

літературі

розвинув

Гулака-Артемовського

далі

- Л.

своїми

баладами

Боровиковський.

Перше десятиліття літературної діяльності Гулака-Ар теМОВСЬКОГО

відповідало

загальному

піднесенню

l<уЛЬ

турному і політичному житті І(раїни. ие був час діяль ності

декабристів,

що

ма.\И

колосальний

вплив

на

верстви ліберальної інтелігенції. У нас немає підстав без посередньо

пов'язувати діяльність

Гулака-Артемовського

з декабристським рухом. Але не можна заперечувати. що відгомін цього руху в

якіИсь

мірі

впливав

на розвиток

прогресивних тенденцій у ранній творчості поета.

першому

ського

десятилітті

виявлялися

діяльності

суперечності

Але

Гулака-Артемов провідними у цих

суперечностях були прогресивні. гуманні тенденції. Особ ливо

позначилися

суперечності

між

діяльністю

і діяльністю педагога. що створював собі

поета

кар·єру.

Після придушення царизмом декабристського руху все більше і

більше у

поета

виявляються

консервативні тен

денції. Він захоплюється своєю кар' єрою. а літературна творчість

стає

Щодо тут

справою «для

педагогічної

висловлювали

сучасники.

різні,

Наводимо

домашнього

ВЖИТІ(У».

роботи Гулака-Артемовського. часом

деякі

суперечливі

них.

погляди

Про ранню

то

його

педаго

гічну діяльність Гулака-Артемовського розповідає Л. Нич паєвський: предмета

ство

«Дар

постоянно

слушателей» 1.

слова....

интерес

привлекали

Про

пізніші

его

преподаваемого аудиторию

им

множе

часи згадує Де-Пуле:

А. НuчnаевскuU. Воспоминания о Харьковском уни верситете. 1823-1829, «Русская старина». 1907, N2 8, стор. 374.

«В 40-х годах, во все время IІреБы анияя нашеl'О І! Харь'

ковском университете, ректором Бы л Петр Петрович Ар темовский-Гулак,

автор

«Папа

Твардовского»

и некото

РЬІХ других стихотворений, писаННblХ на малороссийском

наречии. Знатоки и любители ПОС.\еднего всегда их очень ценили; носили

ати же любители и

позднейшего

препрославляли автора

до

времени

превоз

небес,- до

BbICOTbl,

на которой никто Бы из наших современников не поду

мал поставить Гулака

(атим

именем всегда его назыв-

ли). Артемовский-Гулак, воспитанник Харьковского уни верситета,

Бы л

человеl{

несомненно

Бы ь,' поат, часто оратор, т. е. лично

владел

язы ами,'

даРОВИТЬІЙ,

латинским,

французским

ским, по крайней мере, любил говорить некоторы M сильно

вость

КОI<етством;

нем,

заметна юмористическая

его речи и

делавшая

его

может

хороший говорун;

как

ЖИЛI<а,

на

ОН от и

поль

них, даже с

малороссе,

Бы аa

сообщавшая

ПРИЯТНЬІМ

жи

собеседником.

Но профессор Бы л он плохой во всех отношениях, а рек тор

того

хуже» 1.

Із спогадів сучасників поета ми довідуємося, що він популяризував на лекціях працю О. Галіча «ОПЬІТ науки

изящного»

(1825)

та інші історичні, філОСОфські твори

своїх сучасників. Про Гулака-Артемовського, як ректора університету,

розповсюджувалися

непохвальні

розмови,

ЩО дало привід Добролюбову згадати про иього у сво єму

щоденнику.

Т. Г. Шевченко в передмові до другого видання «Коб заря»

(1847

р.)

дав

стислу,

але

правдиву характери

стику діяльності Гулака-Артемовського, який на той час захопився кар'єрою і відійшов від активної літературної діяльності: «Покойний Основ'яненко дуже добре пригля-

ПЬІ»,

Де-ПУ_ІС. Харьковский университет. «Вестник 1874, Т. І, стор. 83.

Евро

дався

на

наро-д. та

не

прислухався

до

язика.

маж"

ііого Jre чув У колисці од матері. а Г"Арте~!овськиіі хоть

і чув. так забув, бо в пани ПОСТРИГСJl". (І, 375).

творах

Гумка-Артемовського

30-50 РOl{ів

пере·

важають консервативні тенденції. Писав він тепер прина гідно,

Так.

відгукуючись

про

на

якіСІ>

свою подорож до

події

мористично у вірші «Петро перебування

році

мужик

Гулака-Артемовського

згадував

О.

або

побутові

Петербурга

НикнтеНRО

явища.

він описує

неПОRорниіі». в

столиці

«<Записки

гу

Про

1833

дневнию>,

1893. стор. 308). Вірш «Петро мужик непокорннй»- це своєрідна роз повідь в анекдотичному жанрі. Поет спрощує образ царя і

цариці.

розповідає

по-простецы омуy

стрічі. За висловом поета тірський

пан.

Про

про

урочисті

зу

цар постає. як якийсь ху

одержання

царської

нагороди

поет

розповідає в бурлескному стилі: «Петрові стрічку й хрест Микола втеребив». В такому ж стилі передається і цар' ське

запрошення

«Надінь А

на

столицю:

ти,

Петре,

жупан

свій

відлогою

жупан, свитину

І решетилівський кожух, І

хліба

деяку

шматину;

Та й чимчикуй щомога в П'ятембурх». Гулак-Артемовський. як гуморист, виявляв деякі здіб

ності в епістолярному жанрі. Він у віршовій формі звер тається до своїх знайомих з нагоди якихось родинно-по' бутових

справ,

робить

гумористичні

зауваження,

розпо

відає про свої мандрування. От, наприклад, якого вірша

склав поет у відповідь на запросини погостити в І. Срез "eBCbJ(OГO:

зі

Хоч ДО Їди в мене й попівська натура, Та, на лихо, один живіт, одна і шкура,

Я з'їм за ЧОТИРЬОХ, то більше й не утну. От голову хоч господь дав одну, Та І(ОМОРОК настроїв

в ній з десяток:

Наллєш у п'ять, а п'ять стоїть в завдаток! в

епістолярному

колорит

відповідними розтринькав родІО> ,

жанрі

українського мовними все»,

«морду

Гулак-Артемовський

народного

гумору,

засобами:

«надудливсь»,

пиндючить»

т.

«бить

вітворює

користуючись байдики»,

«пасока

юшить

«по

із

бо

п.

Сповнені гумористичного колориту перелицьовані Гу· лаком-Артемовським

1832

році

окремі

оди Горація.

В них відображено побутові явища, в комічних звертаннях показано байдужість, відсталість, самовтіху

обива-

тельський спокій людини.

Хоч

творчість

Гулака-Артемовського

30-50

років

відображає окремі явища життя, але письменник виявляв реакційні

тенденції,

Він відступив

10-20

назад,

відстав

від

літературного

порівнюючи з

роки, розвиваючи традиції

тим,

що

процесу.

створив у

народності свого по'

передника І. Котляревського. ж.ив весь час Гулак-Артемовський у Харкові. В ЙОГО будинку, що знаходився в кінці міста і де мешкали сту

денти А. Метлинський, М. Костомаров, часто збиралася студентська молодь. Помер Гулак-Артемовський в Хар кові

жовтня (ст. ст.)

Увійшов своїми створені

байками в

1865

року.

письменник в історію української літератури перше

та

романтичними

десятиліття

баладами,

літературної

що

були

діяльності.

Ів. Пілиук

Н Р о В Т l C9 1817--27 РОК

СПРАВЖНЯ ДОБРІСТЬ (п ИСУ ЛЬ КА ДОГ РИЦ Ь КАП РОК А ЗИ)

х то Добрість, Грицьку, нам намалював плаксиву,

Понуру, мов чернець турецький, ісопливу, Той бісів син, коли не москаля підвіз, Той Добрості не зна, не бачив і не чує, Не пензлем той ЇЇ, але квачем малює, Той Д06рї<сТЬ обікрав, Не любить Добрість сліз;

Вона на всіх глядить так Як дівка, од свого ідучи До церкви - до вінця, Глядить на парубка, мов Не ква·сить Добрkть губ, Палає ласка до людей.

гарно й веселенько, панотця ясочка, пильненько, бо із її очей

Вона регоче там, де і другі регочуть, Сокоче без брехні, де і другі сокочуть, І не цурається гульні і вечорниць, ЧорнявенькlТХ дівчат і КРУГЛИХ молодиць. Вона й до милого пригорнеть'СЯ поволі,

Та ба! та Вона

не дає рукам,

горілочки

як

к,ажуть,

ряди-в-годи

ВОЛІ.

хлисне,

Та носом, мов свиня, по вулиці не риє,

По-соромитському не кобенить, не виє, Під лавкою в шинку, мов цуцик, не засне. Вона, де треба, пожа,ртує, Та з глуздом жарти всі і з розумом мі,ркує,

Вона не виверта із-під лоба білків, Мов цап, задушений в кошарі од вовків, Не стогне, не сопе і нігтів не кусає, То з тим, то з сим таки слів скільки погадає, Як патока, так річ у неї на губах, І сміх ЇЇ цвіте, мов мак, що на грядках. Для неї 'все одно, що в згоді, що в пригоді: Бог лучче, каже, зна; він сам зна - поки годі. Хоч кіл на голові, як кажуть, їй теши, Хоч ти візьми ЇЇ - печи або души, Не зна вона, що то людські переполохи, І не лякається ні од чого нітрохи. Як паля в лотоках, простісінько стримить, Хоч хвилі як в неї бушують і бурхають, Хоч на неї шматки із криги напирають, І Добрість так в біді і в лісі так стоїть. Нехай гострить свою, мов бритву, доля косу А Добрість вигляда, як камінь з-під покосу;

Наскочить на його коса, задзеленчить ... Хрусь надвоє! .. мов скло, а камінь все лежить! Нехай, як хоче, море грає, Нехай роз'юшений так, як бугай, Нептун Тризубцем байдаки і човни внвертає,А човник Добрості, шамкенький, м{)в цвіркун, Як селезень, на дно за качкою пірнає

Та вп' ять звідтіль наверх без шкоди виринає До берега ставка ціленький допливає.

Не любить Добрість сліз. Буває черваку Всього. як кажуть, на віку! Бува, ЩО і її зле панство зневажає,

МОВ таварякою, так нею повертає,Чи вже ж і голосить? І. в лихоті своїй Розприндившись, скакать у яму ЇЙ живій? Здихне там нищечком під ніс собі до бога, Із лиха заспіва, та й за своє небога: Бо серце їй, що тьох, знай шепче, що той є,

Хто за терпіннячко спа-сіннячко дає. Зна Добрість, що який бог змочить їй свитинку,

Той висушить з неї останню капелинку, бог не мачуха: хоч трошки й поскубе, Та вп'ять пожалує, при горне до себе. Трапляється і те, що паплюга, брехня Із висолопленим жалом, неначе списом,

Як циндря гаспидська, до ворогів ганя. Сектує на неї і позирає бісом; заздрість з жовтИ',,1И очима, мов жовтки, З кошачими, мав чорт, на пальцях пазурами, Де ступить Добрість, скрізь копа під нею ями: Пекельнії її губки, мов пауки, Чи на -василечки, чи на чебрець наскочуть, Замість, щоб мед з Їх брать, одну отруту

смокчуть.

А Добрість не вважа на злії язики, Не пристають людські до неї побрехеньки, І як в калюжах в дощ,- хлюпощуть::я гуски, То ж, стрепенувшись, вп'ять виходять з Їх сухенькі,-

Так Добрість чепурна ВИХОДИТЬ

брехні,

у неї ворогам одкази все одні: Хто часнику не їв, той смердіти пе буде,

А добрий ворогів завсігди перебуде, Псу вільно й на попа брехать, як кажуть, все Собака гавкає, а вітер те несе. Од злиднів не втечеш ні вдень, ні серед ночі: у заздрості, мовляв Пархім, попівські очі. Бог з нею! .. їй - взавість,

А Добрості -

в користь!

«Сіль в вічі, в зуби ЇЙ печина», Добрість каже, Та й хоч як'ій брехні сим словом рот замаже. Як шкурка з бузіВІ{а у шевчика в руках Або у лимаря в зубах, Чого не витерпить, ЩО їй не виробляють! Смердячим дьогтем ЇЙ і жиром доїдають! Крий боже! що їй мук, голубці, завдають! І крутять, і вертять, і пруть, і мнуть, і ТРУТЬ. І в дудку зцуплюють, і рвуть, і натягають, І в сто погибелей муцують і згинають ... Що збоку чоловік, зирнувши, задрижить! Подума: тільки вже на світі ЇЙ і жить! Аж ось! Глянь: лимар наш сю шкуру підіймає І юхтою її або габельком величає, І щоб за шкурку M<liB п'ять золотих узять, То за габелька він не хоче й десять брать! Так Добрість на світі; чим більш в нудзі по· мнеться,

Чим більш, мов реп'яхів, лихоти набереться, Чим сала більшенько за шкуру їй заллють, Т им більше за неї, де по вернись, дають. Адже ж за битого, наші батьки мовляли, Небитих двох колись не раз притьмом давали,

Та ба! та й чотирьох

кнапились, не брали!

Нехай в олійниці олійник тараІІОМ Макухам завдає якмога гіршу муку, Так не завгорить їм, а здавить в каменюку, потім чорта й оам вдовбе Їх долотом. Нехай вовтузають і Добрість кулаками, Мов воскобійними нехай з неї клинк,ами

l1!0

Останню слізоньку видавлюють і п'ють, Овва! дурні! того не знають, що дають Таку принаду їй до стусанів ч,астеньких, До штовхання під бік, до кулаків тугеньких,

l!!o хоч в потилицю тоді ЇЙ і обух, Хоч довбню в лоб, то все не випре з неї дух. І довбня, я ж кажу, тоді їй так дошкулить, Як вош за коміром або постіл замулить.

По сім-то, братіку, і Добрість пізнають: Клеймо їй - канчуки, імення їй - терпіння. Хто Їх не скоштував, не буде м,ать спасіння, Того нехай поміж святими не кладуть! Бо той, до кого, знай, доля зуби скалить, Трохи лиш на того не скинувся синка, l!!o матінка пестить і по голівці гладить, Поки не в,ізьметься пестунчик до замка! Але всьому свій час і черга, Грицьку, буде! Ми під богом, як бач, всі ходим, грішні люди: ДО Чі1СУ глек,- мовляв один розумний лях,- До часу, голубе, нам глечик носить воду; І на його пошле зла доля ту невзгоду,

l!!o глек побачимо в череп'яних шматках! До часу над слабим, хто дужчий, вередує, До часу мужиків ледачий пан мордує, Колись до Їх усіх смерть в гості примандрує, Та, мов єхлейтар, Їм в вікно заторохтить

І ПО-МОС,КОВСЬКИ ЇМ гукне: «в паход ітить!» Не гляне, чи то Їх куль'ками хата вшита, Чи, може, дереном земляночка накритаг Всіх нас сира земля до себе при бере, Але ледачий так, як добрий, не умре!

Як з Городищ чумак, пішовши в Крим за сіллю,

в дорозі нидіє двадцяту Бже неділю,

Обшарпавсь до рубця, в коломазь обліпивсь, Та ба! та як другі - дощенту не пропивсь, I,Uодень, то неборак, знай, молиться все богу, I,Uоб швидше дівчину побачити небогу, І чулих Боликів, знай, хльоста батогом, Поки опиниться перед своїм двором,Так Добрість квапиться із світу в домовину.

Терпить нудьгу й біду, пропасницю й гостець, І так попа ,він жде в останнюю годину, Як на великдень всі червоних ждуть яєць.

Але ти, Грицьку, більш, ніж я, учився в школі, Далеко більш, ніж Я, помазавсь ти письмом; Ти й греків, ти й латин, ти знаєш всіх доволі, Ти в церков хоч яку годився б буть дяком; Ти краще Добрості обличчя наригуєш, Бо й добрий сам єси і добре всіх малюєш! Послухай, Грицьку, лиш! чи це тобі втямки, Як зійдуться було до тебе парубки, А ти було й звелиш граматку ЇМ ЧИТlд.ТИ, А сам почнеш було nсавтир перевертати, Скрізь нишпорить - пrїд ТJlЮЮ, мною, здом, Під азом-анилом або ів ЯРJ,ІОЛОЇ ОД палітурочки в часловці до другої, І спинишся бу ло аж на октОЇХОМ, Та й об якимсь було почнеш читать Сократі-

Так гарно, що було ,аж сумно всидіть в хаті! Нехай над ним сира земля пером лежить! Дивіться, хлопці, ЛИШ,-іка.зав ти нам,- г лядіть,

ЯК Добрість на світі живе і умирає, Як, не злякавшися, кайдани надіває! З якою радощою держить в руці мишак І кухличок коли б, скривившись, випиває, До бога рученьки невинні простягає! Отак-то, братіки, умер Сократ, отак! Чого ви, дурники? - сказав він 'Веселенько Своїм заплаканим в хурдидз'і школярам, Чого голосите? чкурніть лиш ви швиденько Та дайте півня ви скула пов им попам! Отак-то, братця, й ВИ,-казав ти: хліб ви Їжте А правду, хоч яким панам вельможним, ріжте! Не скрізь ледачі так, як грецькії пани, Хоч скрізь на світі єсть ахвинські брехуни, І єсть земля така правдива і заможна, Де правду і панам ск,азать, як богу, можна. Дивіться,- ти казав,- як вірний Довгорук Пису льку царську рве із єдноральських рук І на шматки ЇЇ із серця роздирає! Чи бач, як старшина із ляку умирає! А Довгорук сидить і усом не моргне! «Ай, 'що ж ти наробив!- усі заверещали: Тепер же поминай, як Довгорука звалиІ» А Довгорук сказав: «Не бійтесь за мене! l-Іехай лиш прийде сам Петро сюди Великий! Я покажу, що й він, як всі ми, чоловіки, Помилиться, згрішить, спіткнеться і впаде, І 'ворог той йому, його хто не зведе». Аж бач! Так воно й на правду вийшло, хлопці, Прибіг Петро, гукнув, затупав, загурчав,

Уже й був кинувсь бить, dле як

рознитав

Аж Довгорукого пог л,адив по головці І цмокнув в лисину та ще й перепрохав

Та ще й на змирщини кіп з п'ять ВІН грошей дав.

17.

Іх.

18·17

ПАН ТА СОБАКА (І( А:3 К Л)

На землю злізла ніч ... Нігде ані шиширхне; Хіба то декуди крізь сон що-небудь пирхне, Хоч в око стрель тобі, так темно надворі. Уклався місяць спать, нема ані зорі, І ледве, крадькома, яка маленька зірка З-за хмари ПИ глянс, неначе миш з засіка. І небо і зеМЛlІ - усе одпочива, Все ніч під чорною запаскою хова. Один Рябка, один, як палець, не дрімає, Худобу панську. мов брат рідний. доглядає, Бо даРМ1а Їсти хліб Рябка наш не любив:

rв

за п'ятьох, але те їв, lЦО заробив.

Рябка на панському дворі не спить всю нічку. Коли б тобі на сміх було де видно свічку. Або в селі де на опічку Гv1аячив каганеllЬ.

Всі сплять, хр;путь.

А деякі сопуть;

Уже і панотсць, Прилізши ,із хрестин, до утрені ПОПХііВСЯ. А наш Рябка, кажу, все спатки не вкладався. 4.

П.

Гулак· Артемовський

Знай, неборак, ганя то в той, то в сей куток: То зазирне в курник, то деЙl<О до свинок; Спита, чи всі таки живенькі поросятка, Індики та качки, курчаТКІа й гусятка;

То звідтіль навпростець Махає до овець, До клуні, до стіжків, до стайні, до обори; То ,знов назад чимдуж, щоб часом москалі (А Їх тоді було до хріна на селі), Wоб москалі, мовляв, не вбрались до комори. Не спить Рябко. та все так гавка, скаучить, Wo сучий син, коли аж в ухах не лящить, Все дума, як би то піддобриться під пана, Не зна ж, що не мине Рябка обрадована ... Як гав, так гав, поки свінуло надворі;

Тоді Рябко простягсь, захріп в своїй норі. Чому ж Рябку не спать? чи знав він, що з ним буде?

Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люди,

Wo щиро стережуть добро своїх панів ... Як ось - трус, галас, крик!.. весь двір загомо нів:

«L!у-цу, Рябко! .. на-на! .. сюди Рябка клик ніте! .. » «Ось-ось я, батечки! .. Чого ви там, скажіте?» Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом, І знай, дурненький, скалить зуби

Та лиже губи. у же ж, бач, думав він, не дурно це в Д'ворі Од самої тобі зорі Всі панькаються коло мене. l\1абуть, сам пан звелів віддать Рябку печене

І що осталося варене, За те, що, бач, Рябка всю божу ніч не спав Та г<авкав на весь рот, злодіїв одганяв.

«УУ-ЦУ, Рябка!» ще раз сказав один псяюха, Та й хап Рябка за уха! «Кладіть Рябка», гукнув ... Аж ось і Пан при біг:

«Лупіть Рябка,- сказав,- чухрайте! ось батіг!»

«За що?.» спитав Рябка, а Пан кричить: «Чухрайте!»

«Ой! йой! ,йой! йой!»

- А Пан Їм каже:

«Не вважайте! .. » «Не буду, батечку! .. за що ж це честь така?.» Не слухай,- Пан кричить,- лупіть, деріть Рябка! .. » Деруть Рябка, мов пір' я, На галас збіглась двірня; «I,Uo? .. як? .. за що?. про що? .. » -Не знає ні один.

«Пустіть! .. -

кричить Рябко:- не будь я песький син,

Коли вже вдержу більш! .. » Рябка наш хоч не бреше,

Так що ж? Явтух Рябка знай все по жижках чеше.

«Пустіть, швидчій пустіть! .. » Пан на весь рот гукнув

Та й з хати сам умкнув. «Пустіть! .. - гукнули всі.-- Рябко вже вдовольнився! .. »

«Чим, люди добрі, так оце я провинився? ..

З<а щО ж глузуєте? .. - сказав наш неборак. За що знущаєтесь ви надо мною так?

За що?. за що? .. » сказав, та й попустив патьоки

...

Патьоки гірких сліз, узявшися за боки. «За те,-сказав один Рябкові з наймитів, lJlоб не колошкав ти вночі своїх панів; За те ... але ... щось тут ... ходім, Рябко, лиш з

хати.

Не дуже, бачу, рот тут можна роззявляти. Ходім, братко, на двір». Пішли. «Се не пусте, Сказав Явтух Рябку:- оце тебе за те По жижках, бра Рябко, так гарно пошмагали, lJlo Пан із Панею сю цілу ніч не спали». «Чи винен я сьому?.. Чи тн, Явтух, здурів? >~ «Гай, гаЙ! .. - сказав Явтух:- Рябко! ти знавіснів;

Ти винен, бра Рябко, ІЦО ніччю розбрехався; Ти ж знав, що вчора наш у карти Пан програвся;

Ти ж знав: lJlo хто програ'в, Той чорта (не тепер на споминки!) здрімає, Той батька рідного, розсердившись, програє; Ти знав, кажу, Рябко, lIJO Пан не буде спати:

До чого ж гавкав ти? .. на ІЦО ж бу ло гарчати? Нехай би гавкав сам, а ти б уклавсь тихенько, Забравшись в ожеред, та й спав би там гарненько.

Тепер ти бачиш сам, що мокрим ві.н рядном Напався на тебе - і, знай, верзе притьмом: 11Jo грошей вчора він проциндрив щось не

трохи,

Wo Паню через те всю ніч кусали блохи, lJlo буцім ,вчора він грать в карти б не сідав, Коли б сьогоднішню був ніч хоч закуняв;

буцім ти, .Рябко, так гавкав,- як сабака,

I,Uo буцім па табі пахадить ще й ламака;

I,Ua, бач-ся, ти йаму астив, надасолив. І, бач-ся. він тебе за те й прахворастив. А бач, .Рябка, а бач! .. не гавкай, не ганяйсь; Ляж, хирний, та й мавчи, із Панам не рівняйсь! Чага брехать? нехай наш Пан здоравий буде: Він сам і без сабак сю панщину одбуде». Паслухав наш .Рябка паради Явтуха. «Нехай тяжка йому гадпна т'а Лllха, Сказав,- щаб за має, як кажуть люди, жита Т аще й мене і бита! Кали має не влад. Т а я з сваїм назад. Чи баба з ваза,- ща ж? велика дуже вада! .. Кабилі легший віз, сьаму кобила й рада». Отак сердега наш .Рябко поміркувавсь, Та й спать на цілий день і цілу ніч попхавсь; Заснув .Рябка, захріп, аж ажеред трясеться. Рябку й не сниться, не верзеться, I,Ua вже маСІ(алики в камарі й на два рі Скрізь нишпорять, мав тут пани й госпадарі,

I,Ua

вовк ягнят, а тхір курчатак убирає.

Аж тут і надварі туж-туж уже світає.

«иу-цу, Рябка! .. -тут всі, павибігавши з хат: LЖу-цу, .Рябка ... на-на! .. » гукнули, як на гвалт. А наш .Рябка табі і усом не маргає; Хач чує, та мав спить і мав недачуває; «Тепер-та,-дума він,-мій Пан всю нічку спав,

Ба не будив йога .Рябка і не брехав; Тепер-то він мені свО'ю пакаже дяку, Тепер не втре мені, як вчара, маку ...

Нехай цуцукають ... Мене сим не зведуть, Паки оамі сюди обід не принесуть;

Та IJl,e й тоді, не бійсь, поскачуть коло мене,

Поки візьму я в рот хоч страву, хоть печенеІ» «иу-цу ... - сказав іще Рябкові тут Явтух, IJy-цу...задихавшись, 'Мов з його перло дух,

Ходім, Рябко! .. »- «Еге? Ходім! .. Не дуже квапся,

Сам принеси сюди ... » -

«Іди ж хутчій, не

бався! .. » «Ба, не піду, Явтух!» - «Іди, бо кличе ПанІ .. » Сказав та й зашморгнув на шиї він аркан. «Чешіть Рябка!» гукнув. Аж тут Їх щось з десяток.

Вліпили з сотень ку IШЇв Рябку в завдаток. «Лупіть Рябка!» кричить тут Пан, як навісний;

Рябко ж наш тільки вже що теплий та живий.

Разів із шість Рябка воДою~ одливали

І стільки ж раз його, Одливши, знов шмагали, А потім перестали. Рябко спитать хотів, але Рябків язик Був в роті спутаний, неначе путом з лик, І герготав щось, як на сідалі індик.

«Постїй,-сказав Явтух Рябкові,-не турбуйся. Я правду всю скажу. Ото, Рябку, шануйся, Добра своїх панів, як ока, стережи, з,арання спать не квапсь, в солому не біжи, Злодіїв одганяй та гавкай на звірюку. Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п'ять тобі киів». «Чорт би убив твого, Явтух, з панами батька

І дядину, і дядька

за ласку їх! .. - сказав Рябко тут наодріз. Нехай Їм служить більш рябий в болоті біс! Той дурень, хто дурним іде панам служити, А більший дурень, хто Їм дума угодити! Годив Рябко їм, мов болячці й чиряку, А що за те Рябку? Сяку мать та таку! А до того іще спороли батогами, А за вислугу палюгами, Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить, Все випада"'Мки Рябка притьмом побить. Уже мені, бачу, чи то туди - високо, Чи то сюди - глибоко; Повернешся сюди - і тута гаряче, Повернешся туди - і там"то боляче! Хоч би я тісто вніс псяюсі із діжею, То б він розтовк і ту над спиною моєю. З ледачим все біда: хоч верть"круть, хоч круть-верть,

Він найде все тобі хоч в черепочку смерть». 2ХII.1818

СУПЛІКА до ГРИУЬКА КВІТКИ

Хто, кажуть, дО КОГО,- МП до тебе, Грицько! З суплікою прийшли: Я, бач, та мій Рябко. Не дай загинуть нам, не дай з н,ас кепкувати; А доки ж буде нас зле панство зневажати? Пусти нас, батечку, до хати! Хоч буцім, Грицьку, ти на пана закрививсь, Та з пантелику ти 'Гак, ЯК другі, не збивсь: Не звик ти голобель замість І\ОНЯ шмагати; Не все ж під ніс Рябкам, мовляв ти, заглядати. Пусти нас, батечку, до хати! Хоч ти, Грицько, пошивсь З ріднею в москалі, Та ба,- ніхто на вас не плаче на селі!

Ти знаєш, що на те собаК9' щоб брехати,

1110 й сто не збудять Їх тебе, як ляжеш спати. Пусти нас, батечку, до хати! Хоч ти не раз, Грицько, кислиці в пельку пхав, Та твій Рябко од Їх оскоми не чув,ав: Бо очі бачили, ІЕО треба купувати: Нехай хоч вилізуть, а треба доїдати! Пусти нас, батечку, до хати!

Пусти! .. Чи бач, як пан Рябка почастував?

Коли б йому язик родимець одібрав, lJJоб він з,амість Рябка довіку мав гарчати, А наш Рябко щоб сів за нього в карти грати! Пусти нас, батечку, до хатиl Чи бач, що ледве вже він кульші волоче, Іио так з його юшить і пасьока тече! Та тож-то так звелів всю шкуру скрізь списати,

I,Uo то тобі нема і курці де клювати! Пусти нас, батечку, до хати! Пусти! та й склич до нас тих навісних панів,

I,Uo воду із своїх виварюють Рябків; Звели Їм струп Рябка довгенько полизати: Адже-то і над псом повинно ласку мати. Пусти нас, батечку, до хати! Супліку Ж сю мою ТИ, Грицьку, сам читай, Ледачому її паскудить не давай; Бо як почне москаль по-свойому складати, Та вот! .. та штьо?. та как?. читавши примовляти,-

Тоді хоч уникай із хати! ..

ХІІ

1818

СОЛОПІй ТА ХІВРЯ, АБО ГОРОХ ПРИ ДОРОЗІ (К л:~ КЛ)

Vous voyez Іе grand gain, sans qu'il faiIIe Іе dire Que de ses por(s de mег Іе roi tous Ies ans tire; Ог, I'avis, dont епсоге пиІ пе s'est avise, Est qn'iI faut de Іа France,- et c'est ип соир aise Еп fameux ports de mег mettre toutes Ies c6tes: ее serait роиг monter а des sommes tres hautes! МоШr. Les ffLcheux. Acle [[l, scene l/I. Спромігся Солопій весною на горох, Та й, сівши з Хіврею, собі міркують вдвох, Чи то продать його, чи то просіять? ,<д що Ж тут міркувать ? Не полінуйсь провіять,

Сказала Хівря ТУТ,- в мішечки позсипаЙ.

Та й сіять на поле, під дощ, мерщій чухрай! .. «Воно ТО, Хівре, бач, тут не за тим ідеться, 1 Ви бачите, які великі прибутки має щороку з своїх морських гаваней король; отже, моя думка, якої ще иіхто

не висловлював, полягає в тому. щоб усі береги Фран ції (річ ие трудна) перетворити иа чудові гавані: це могло б лати великі гроші. Мольєр. «Докучливі».

Акт

Tll,

сцена

llT.

Але посіять так, як у людей ведеться ... НеХlай йому лихе! .. горох ласенька річ. І дітвора за ним полізе хоч у піч! Ти ж раєш сіяти горох на перелозіІ .. Ей, Хівре! .. переліг лежить наш при дорозі: Ей, обскубуть горох наш зеленцем,- побач! .. В лопатках обнесуть! .. тогді- хоч сядь та й

плач! .. »

«Якої вражої ти матері сумуєш? .uур-дурня, навісний! Чи ти ж того не чуєш,

lJlo ЯК уродить бог, то дасть на долю всіх. Чи се ж не глум тобі, не сором і не сміх? Враг матір зна - чого безглуздому жахаться! Т' адже ж, як кажуть то, коли вовків бояться, То нічого ходить з сокирою і в лісІ .. Іди ж, кажу, та сій! Не мимри там під ніс! Аби лиш, господи, на ниві нам вродило, То буде нам і всім ... Чи чуєш ти, мурмило! Не будь уїдливий і впертий, мов оса, Мов норовистий кінь, бо вилаю, як пса!» «Ей, Хівре,- Солопій сказав ЇЙ,- не сварися, Бо, далебі, горох наш згине! .. СХ1аменися! .. Ну, сількось! .. я піду, посію, та не там, А де-небудь в кутку, що й враг не наЙде сам». «Не перебендюй-бо так довго, Солопію! Бо я горох сама, де схочу, там посію; Сама я й викошу, як треба, на покіс,

І ось тобі тогді я дулю дам під нісІ .. Але, мій голубе, прошу тебе по ласці: Послух,ай часом тих, що ходять і в запасці; Плюнь, серце, на того, хто так тобі сказав, l1Jo буцім бог жінкам волосся довге дав

За те, що розум Їм укоротив чимало:

То погань так верзла, школярство так брехало! А я ж то й мужиків,- крути та не верти, Не раз вже бачила таких дурних, як ти! От так! .. питай людей, бо той, хто Їх питає, Мов старець без ціпка по стежках не блукає.

Не раз вже за двома зайцями ти ганяв, Зате ж ні одного, гонившись, не піймав; Не раз ти жаловав ухналикі'в стареньких, Зате ж ти скільки вже лубив підків новены их •. Отак ти і тепер горох запропастиш, Коли 6 ти сам пропав!» «Чого ти там І'арчиш?» Сказав наш Солопій, та й, з серця, дейко з хапі! 3апріl'ШIІ І'У лих, він ну I1срсліl' орати! Зорав, посіяв він горох, заволочив, Аж тут і дрібний дои.! ріллю його :змочив. Зійшов горох, підріс, з.ацвів увесь рясненько: Хто йшов, той приглядавсь горохові пильненько,

Тим часом вже почав вбиватись і в лопатки: Аж тут прийшла черга і на самі стручки. Хто йде,- горох скубне: гребець скубне у жменю;

Іде косар і жнець - нагарбають в кишеню; Прискочить дітвора,-- і в пелену смикне ... Зібрав наш Солопій горох, та знай - клене І, на чім світ стоїть, по-соромицьки лає, Усіх батьків з того він світу вивертає: «Стонадцять би копиць з рогами вам чортів! А, бісів народе! .. коли б ти околів І Коли б ти кождим був стручечком подавився! I,Uоб в горлі він тобі кілком був зупинився!

Коли б щоб тріснув був од його ТВIИ ЖИВІТ, Ніж мав оце мене та посадить на лід!

IjJоб горошиночка в твоїх кишк,ах бісовських Так набубнявіла, як барабан московський!» Багацько дечого співав тут Солопій, Молився за ввесь рід хреlцений і за свій, То, вгамувавшися, знов до свого вертався. До Хіврісікався, за м,акогін хватався,

І не на жарт-таки, сердега, розгулявся; То знов по доброму ладу він ЇЙ казав: «Бач, Хівре навісна, що наш горох пропав! Бач, шкапо бісова, чого ти наробила! Та ти ж мене навік оце запропастила! .. » І lце смачненьке щось хотів сказать він Їй ... «Послухай лиш сюди,- сказала Хівря,- CTi~i! Уже як бачу я, тебе не переперти: Хто дурнем уродивсь, тому дурним і вмерти! Але б, мовляв, іще сюди й туди з дурним: Ось лихо та біда - з дурним та lI,Je й з лихим' Казала я тобі, що бог як' пам уродить, То буде нам і всім, і злодій не зашкодить; Аж так і єсть; хоч ти посіяв два мішки, Хоч тільки хто хотів, той наші рвав стручки ... (Нехай йому в користь!), а все ж хвалити бог<" Зібрав 'Гисім мішків гороху з перелогу! Де п'ють, то там і ллють, без шкоди не бува, Аби здоровенька лиш наша голова! Але ти хочеш, lцоб не Їли кози сіна І ситі щоб були? Ой, мудриш дуже з сина! .. Ну, цур тобі та пек! роби ти, що хоти: Ори, мели і Їж .. Хоч голову скрути, Про мене! .. Я тепер і не роззявлю рот.а; Та вже ж побачимо, яка твоя робота! Та й люди ж, сіючи, хоч тратять, а орють:

То дурні, от як ти, несіяні ростуть! .. Ех, схаменешся ти, та пізно, Солопію!» « Та вже ж, хоть схаменусь,- сказав він,- хоч посію,

Та не по-твоєму: зроблю, як сам умію; Зроблю,- щоб і стручка ніякиІЇ біс не вкрав».

Зробив наш Солопій, як сам здоровий знав: Він на другу весну, плуг і рала забравши І між пшеницею і житом пооравши, Всередині горох увесь засіяв свій. «Тепер-то,- дума наш дурненький СОЛОl1іЙ.-- Тепер-то мій горох вже, мабуть, розцвітає! Нехай цвіте, нехай тимчасом доспіває;

Ось, як піду 'в жнива пшениці ІЇ жита жать, То часу марно щоб, мовляв, не зваковать, Скошу і свій горох, в копиці поскладаю, То й з ним упораюсь і разом жнив не згаю». Пішов в жнива, та ба! .. Ні зерна не застав! Проциндрив Солопій горох іпросвистав, А за горохом в гурт - і жито, і пшеницю! Бо тільки зо всього соломи взяв з копицю! А як же це? - От так: пронюхали в селі, I,Uo Солопій горох посіяв на ріллі, Між житом та поміж пшеницею овоєю, Давай ходить в горох! .. Ходили і хіднею Пшеницю й жито все так зм'яли та стовкли,

ll!o, сучий син, коли і місце Їх найшли! .. Wo ж Хівря? - Рюмсає! .. А що ж чинить

небозі? Як тілько ж заздріла роззяву на порозі,

Зняла торбинки дві новісінькі з кілка: «А. бач, гадюко, бач? оо Ти жаловав стручка, Тепер із дітками без хліба ми шматка, Бач, сину гаспидський, чортовський Солоп' яго!

До чого нас довів ти, бісів скупердяго! Іди ж тепер звідсіль! .. IIJоб твій і дух не пах! Не вмів свого,- носи ж ти хліб чужий вторбахl» Сказала, та й торби на його почіпляла І між старців, мОв пса, Солопія прогнала! Послухайте мене ви всі, Солопії, I,Uo, знай, мудруєте, і голови свої Чорт батька зна над чим морочите до ката: Як в борщ, замість курчат, нам класти кошенята,

Як груші на вербі і ду лі вам ростуть, Як Їсти дасть біга, та ще й гладкими буть, Як локшину варить для війська із паперу, Як квашу нам робить з чорнила і тетерю, Як борошно молоть без жорнів,- язиком, Як бджоли годувать без меду,- часником, Як кохву пить панам з квасолі,- з буряками, Як ниви засівать без сім' Я,- кізяками, Як з кожного зерна сім кварт горілки гнать, Як ,сіно нам пером косить, як кіньми жать, I,Uоб людям і сніпка не дать на заробіток, І пташці ні зерна погодувати діток, Заплюйте лиш оцю, скажені ви, брехню!

Де треба руки ціть, там треба і О'lНЮ. Та вже з {вас не один орав під небесами, А як на землю зліз, пішов в старці з торбами! 25.ІХ1819

ТЮХТІй ТА ЧВАНЬКО (11 О

[j Р

1::

Х Е

Ь І; А)

Mes jours sont Іе tisslI d'un contraste еtОППШlt· Je пе vis qu'en pIeurant, еl jc тоиггаі riant. l:аПlОиг, роиг tant (Іе соrшs І'оЬ jet de pIus doux charmcs fut pour Іе тіеп lа source ct dcs maux, et des Iarmes! Рош adoucir топ SOft ct n:es regrets сіsапts! Еп роussапt des soupirs, j'ecris des vers pIaisants. Qu'il sопt dr61es, та foi, ces destins que les n6tres! Quoi! .. je рІеше, ct morbleu і'еп fais гіге Ies aulres! 1 Автор Тюхтія та

Чванька.

Наш віршомаз Тюхтіи старих людей шанує: Гарасько як звелів, він так і компонує. Чи спраВЖIШ, чи й на жарт, що тільки написав, То так на дев' ять рік те в скриню і запхав; 1 Мої дні це тканина з чудних контрастів: я живу. плачучи, і я плачу, сміючись. Кохання-ці солодкі чари

для

багатьох

сердець

було

для

мого

серця

джерелом

болю та сліз. l,Uоби полегшити свою долю і свої пекучі жалкування, зітхаючи, я пишу забавні вірші. Яка ж бо, справді, смішна наша до.~я! Бажаючи ПЛаІ<ать, я смішу інших!

А на десятий рік, як ВИЙМе 11\ прочи'Мє,

Побачить сам здоров, що там ладу біс має, То в грубу так-таки і впре шпаргалля всеІ .. От брат його, Чванько, слабкий уже на се! ll!o начеркав, то так в друкарню і несе! Але грОМ<lда Їх однако поважає:

Того ні сном не зна, другого не читає! Скажіть, будь ласкаві: хто з Їх дурніший двох? Та глузду, гріх казать, скупенько у обох ... Так перший же хоч тим за працю надолужить,

lJJo в дев'ять рік хоч раз теплом собі услужить; Другий - такий дурний, що мерзне він, дрижить,

А книжок же його-з П'ЯТЬ сажнів так лежить.

ХІІ.

1819

ДУРЕНЬ І РОЗУМНИЙ (ПР И КАЗ К А)

«На що, до халепи, той розум людям здався?» Раз Дурень здуру - бовть! .. Розумного питався. «На те,- озвався сей,- коли кортить вже знать, lJJоб дурням на сей спрос цур-дурнів відвічаТЬJ! 1.хП.1820

УІКАВИй І МОВЧУН (п р И І< АЗ І< АІ

Uікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав: «Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?» «Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці) Всередині, як ти, порожній він», сказав. 1.хП.1820

ЛІКАР І ЗДОРОВ'Я (п р И І( А

Ішов Лікар у село

І( А)

селу на безголов'я,

А із села біжить, злякавшися, Здоров' я: «Куди, Здоров'ячко? - пита він.- Як ся можеш?» «Та цур тобі! .. я йду, куди ти не заходиш!»

1. ХІІ. 1820

ТВАРДОВСЬКИй (М Л

О РОС І й С ь К А

Б Л

JI А Д А)

«Нуте, хлопці! швидко, шпарко! Музики заграйте! Гей, шинкарю, гей, шинкарко, Горілки давайте!» Ріжуть скрипки і бандури, Дівчата гопцюють; Хлопці, піт аж ллється з шкури, Коло Їх гарцюють. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, Шумує горілка; Стук, гармидер, свистять, кричать, Голосить сопілка.

Пан Твардовський в кінці стола З поставця черкає: «Гуляй, душа! тра-ла-ла-ла!»

На весь шинк гукає.

В батька й матір отамана І громаду лає;

Скрутив жида, як гамана, I,Ue й усом моргає!

Сікнувсь у лан - він вздовж його Шаблюкою тріснув. Улан - тю-тю! .. га-га! .. го-го! .. Зайцем в кутку приснув.

Взяв набакир писар шапку, Пан грішми забрязкав: Аж гульк! писар - верть в собаку І на всіх загавкав.

А шевцеві пан Твардовський В такі знаки дався, I,Uo, мабуть, із час московський Барилом качався. В ніс втеребив дві бурульки;

З бурульок, мов з кухви, Б'ють під стелю через рульки Джерела сивухи. Б'ють джерела ... пан-гульвіса Кухоль підставляє;

Аж зирк в кухоль! -

що у біса!

В'юн на дні іграє!

"Гвалт, миряни, що це з нами! Вилупіть лиш баньки!» В'юн утік, а цап з рогами Вилазить із склянки». Мекнув, мов його родимець Почав мордувати.

Та й стриб в комин; аж гульк-німець Стоїть серед хати!

Ніс

карлючка, рот свинячий, Гиря вся в щетині; Ніжки курячі, собачий Хвіст, ріжки цапині.

Дриг ногою! .. Круть ріжкамиІ .. В пояс поклонився: «Ну, Твардовський, час із нами QJоб ти розплатився! Гуляв єси, верховодив, Усім взнаки дався; Дівчат любив, жінок зводив, Над всіма знущався.

Чого душа забажала, Мав всього ти стільки! .. Курей, ковбас, м' яса й сала, Бочками горілки. Нагрів і нам ти чуприну, Як сам здоров знаєш: Окульбачиш, мов скотину.

Та всюди й гасаєш. Годі

глузувать з чортами, Слова - не полова: Чи забув, яка між нами З тобою умова?

Лиса гора ... бритва ... палець ... Паперу під карти ...

Гайда в пеклоІ .. Кров на смалець, З чортами не жарти.

В письмі стоїть, читай сміло: На ка1ДЛ бісовськии З начинкою душу и тіло Одписав т вардовськии. Служить

иому

чорти

мають

(Так пришлось в умову),

Поки в Римі не пiUмають,

Амінь сьому слову!

I,Uo тепер, Твардовський, буде, Про те в пеклі знають: Сю корчму хрещені люди Римом називають». «Бач, чортяка! .. бач, падлюка! .. Як умудрувався! Се вже, бач, німецька штука», Твардовський озвався.

«Т а вже ж чи йти в пекло справді, То й підем, байдуже І Але й ти роби по правді І не чванься дуже. Заглянь в контракт свій зі мною, Яка там умова?

ІЛе три штуки за тобою; Витнеш - ні півслова' От, бач, висить над дверима, Завбільшки із цапа,

Перед твоїми очима Мальована шкапа.

Нехай шкапа підо мною Огиром гарцює; Нехай крутить головою, Стриба і басує. Ти, тимчасом, піску в жменю: Гарапник тройчатий Сплети з піску, як з ременю, Коня поганяти;

Чlе ж попасать коня треба, Стать на одпочинок: То вже, гляди, щоб, як з неба, Вродився будинок. Будинок з лушпин горіха, От там за байраком; Із борід жидівських стріха, Uвяхована маком. От і гвіздок на починок Чверть ліктя завдовжки. По три в кажду вбий з мачинок, А менше - ні трошки».

Біс перистий свиснув, кляснув, Аж кінь вже басує; Батіг з піску в руці ляснув ... Твардовський сумує. Скік в стремена, давай драла ... Аж що за одмінок?

Стріха в хмарах заблищала, І стоїть будинок.

«Виграв справу! Бач, псяюха, Задихавсь, мов скажений. Ну, тепер скупайсь по уха В водиці свяченій». «Змилуйтесь, свате, я в сій зроду Лазні не купався».

Скорчивсь, зморщивсь

шубовсть В воду

Та й назад порвався. Захлинувся. чхнув і приснув, Тричі закрутився, Тричі тупнув, тричі свиснув, Аж шинк затрусився. Хмара, як ніч, налетіла, І сонце сховалось;

Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! Крюкають, кавчать, мекечуть Всіма голосами: Т о завивають, то шепчуть, Бряжчать ланцюгами!

«Ну, Твардовський, другу справу Виграли чортяки!» «Не кваптесь лиш: ще на славу Втру я вам кабаки.

Куц програв, куц виграв справу. Цle як доведеться. Виграй третю,- глянь на лаву:

Цlo тобі здається? Uмокнись З жінкою моєю, Вона твоя буде; Як я жив на світі з нею -

Про те знають люди. Будь ти ій за чоловіка (Остання умова), Присягайсь любить довіка, Та тогді й ні слова! Нехай піп вам руки зв'яже, Тепер, по сій мові, Люди добрі, що чорт скаже Бувайте здорові!» А чортові не до солі: )(востиком киває,

Ніс скопилив, мов гринджоли, І дверей шукає. Стриб по хаті, хап за клямку, Твардовський - по пиці, Т рісь по гирі - розбив І гор шок З полиці.

склянку

«Ей, не бийсь, кажу, Твардовський! Гвалт, рятуйте, люди! Бо вилаю по-бісовській Тяжко слухать буде».

А тимчасом скік к одвірку

J1y цапом стрибати!

З прогонича зуздрів дірку

Та й шморгнув із хати. «Ой, держіть, ловіть, псяюху!» Усі загукали. А псяюхи нема й духу: Поминай, як звали!

«Жінко люба, годі плакать, Твардовський озвався, Хотів з чортом вас посватать, Та й чорт із лякався. Мабуть, всі чорти - бурлаки, Та ще й розум мають, Знають, де зимують раки Од жінок втікають. Може, в пеклі інше діло, В нас сього немає:

Жінка гризе душу й тіло. Мужик попиває!

J1YTe ж, хлопці, швидко, шпарко! Музики, заграйте!

Гей, шинкарю! Гей, шинкарко! Горілки давайте!»

1827.

РИБАЛКА

(.\\

А J[ О РОС І й С ь к А

Б А

А Д А)

Das Wasser rauscht, das Wasser fliesst. Fischer sass daran, Sah nach dem Anqel ruhevoll. I(iihl bis ans Herz hinan. Еіп

Goethe Вода шумить! .. вода гуля! .. На березі .Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: «Ловіться, рибочки, великі і маленькі!»

І.

I,Uo рибка смик -

то серце тьох! Серденько щось .Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко? .. не зна він

а СУМУІО!

Сумує він,- аж ось реве, Аж ось гуде,- і хвиля утікає! .. Аж - гульк! .. з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає! .. 1 Вода ШУМИТЬ. вода тече, коло неї СИДИТЬ Рибалка дивиться на ВУДКУ з спокійним серцем. Гете.

Вона морга, вона й співа:

«Гей, гей! не надь, Рибалко молоденькии, На зрадний гак ні щуки, ні линаІ .. На що ти нівечиш мій рід і плід любенький? Коли б ти знав, як Рибалкам у морі жить із рибками гарненько, Ти б сам пірнув на дно клинам І

парубоцькеє оддав би нам серденько.

Ти ж бачиш сам, - не скажеш: ні, Як сонечко і місяць червоненький Хлюпощуться у нас в воді на дні І із води на світ виходять веселенькі!

Ти ж бачив сам, як в темну ніч Блищать у нас зіроньки під водою; Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч,Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою! Зирни сюди! .. чи се ж вода? .. ее дзеркало, - глянь на свою уроду! .. Ой. я не з тим прийшла сюда,

Шоб намовлять з води на парубка невзгоду! »

Вода шумить!.. вода гуде ... І ніженьки по кісточки займає! .. Рибалка встав, Рибалка йде, То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!. Вона ж морга, вона й співа ...

Гульк! .. приснули на синім морі скалки! .. Рибалка хлюп! .. За ним шубовсть вонаІ .. І більше вже нігде не бачили Рибалки!

27.

Х.

1827

БАТЬКО ТА СИН (Б А й К А)

«Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! Т ак панотець казав своїй дитині: Шануйсь, бо далебі, колись

тму, мну, здо, тло - спишу на спині І» Хведько не вчивсь - і скоштував Березовоі кашки, Та вп' ять не вчивсь і пустував Потовк горшки і пляшки. І, щоб не скоштувать од Батька різочок, Він різку впер в огонь та й заховавсь в куток. Аж Батько за чуб-хіп! і, не знайшовши різки,

Дрючком Хведька разів із шість оперезав! .. Тоді Хведько крізь слізки Так Батькові сказав: «Коли б було знаття, що гаспидська дрючина Так міцно дошкуля; гадюча я дитина, Коли б я так робив: Я б впер дрючок в огонь, а різки б не палив!» 29.х.1827

ДВІ ПТАШКИ В КАІТУІ

«Чого цвірінькаєш, дурний, чого голосиш? Хіба ж ти трясці захотів? I,Uo заманулося, чого ти не попросиш, Чи сім' ячка, прісця, пшінця, чи то крупів, Всього ти В кліточці по саме нельзя маєш, I,Ue й витребенькуєш, на долю нарікаєш», т ак в клітці підлітка корив снігир старий. «Ой, дядьку, не глузуй І - озвався молодий: Не дарма я журюсь і слізками вмиваюсь, Не дарма я прісця і сім'ячка цураюсь. Ти рад пожорні сій, бо зріс в ній і вродився; Я ж вільний був, тепер в неволі опинився». 1ХІ.1827

РИБКА (І;

АС Н

51)

в ставочку Плі точка дрібненька Знічев'я зуздріла на удці черв'яка, І так була раденька! І думка то була така, Шоб під вечірку вать смачненько: Ну, дейкоl до його швиденько! То збоку ускубне, То спереду поцупить, То хвостика лизне, То знизу вп' ять підступить, То вирне, то пірне, Т о сіпне, то смикне, Вовтузиться, ялозиться і пріє, Та ба! .. та ротеня таке узеньке, бач, I,Uo· нічого не вдіє, Хоч сядь - та й плач! «Ой, горенько мені на світоньку, мовляє,

За що мене так доля зневажає? Тим пельку і живіт дала з ковальський міх, Тим зуби, мов шпички, а нам на глум, на сміх,

Рот шпилькою неначе простромила! .. Ой. правду дядина небога говорила, I,Uo тільки на світі великим рибам житы А нам, малим, в кулак трубитьІ» Так Плі точка в воді на долю нарікає,

А на гачку-черв'як все хвостиком киває! .. Черв'як кива

Гульк

- аж ось! Зі дна I,UYKa! .. бовть! .. вона

За удку хіп! А удка сіп! .. З води шубовсть В окріп! ..

«Ой, лишенько! Оце ж як дядина Із ляку І більш За I,Uo бог

збрехала! .. » Пліточка сказала. не скаржилась на долю пліточОІ\, ласенький на удочці шматок: послав, - чи то багато, чи то трошки,

в кушір залізла, Їла мовчки. 2.хІ.1827

гу лак- Артемовський

ДО ПАРХОМА

Aequam mementa rebus іп ardui Servare mentem: пап secus іп banis etc. Hora/. ііЬ. 11. Od. З

І.

Пархоме, в щасті не брикай! В нудьзі ПРИТЬМОl\l не лізь до неба! Людей питай, свій розум май І Як не мудруй, - а вмерти треба! .. Чи коротаєш вік в журбі, Чи то за поставцем горілки В шинку нарізують тобі Uимбали, кабзи і сопілки; Чи п'яний під тином хропеш, Чи до господи лізеш рачки І жінку макогоном б'єш, Чи сам товчешся навкулачки,1

Пам'ятай, що треба зберігати розум ие тільки в злі,

при лихих обставинах, але й в добрі. Горацій,

кн.

11,

ода

Ори і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани Лупи - та все одкинеш ноги!

Покинеш все: стіжки й скирти, Всі ласощі, паслін, цибулю ... Загарба інший все, а ти З'їси за гірку працю дулю! ..

Чи Чи А Ні

соцьким батько твій в селі, сам на панщині працює, смерть зрівняє всіх в землі: з ким, скажена, не жартує! ..

«Чи чіт, чи лишка? .. » загука; Ти крикнеш: «чіт! .. » - «Ба, брешеш, сину!» Озветься паплюга з кутка-

Та й зцупить з печі в домовину! 4ХІ.1827

ДО ПАРХОМА

11 Ти пе [ 7 іпеm

quaesieris, scirs nefus, quem mihi, quem tibi Оі bederint Lеuсопоё: пес Babylonios Tentaris numeros etc НотаІ.

Lib.

І.

Od. 111.

Пархоме, не мудруй! ворожки не питай, Як довгий вік прокоротаєш; lJJo викувала вже зозуля - поживай! А більше

шкода, що й бажаєш ...

Хоч всіх ти упирів збери і знахарів, Хоч покумайся ти з відьмами, Ніхто не скаже нам так, як би ти хотів, lJJo доля завтра зробить з намиl Чи доведеться ще подушне заплатить, Чи до снаги вже розплатився?. 1 Не питай, не намагайся узнати, який тобі кінець дадуть боги, Левконоє, Не перевіряй вавілонських чисел

...

Горацій.

КН.

І,

ода

11.

На що, про що тобі над цим чуприну гріть?. Дурний! дурний! .. а в школі вчивсяІ ..

Терпи! .. За долею, куди попкне, хились, Як хилиться від вітру гілка; Чи будеш жив, чи вмреш, Пархоме, не журись! .. Журись об тім, чи є горілка! .. А, є? так при на стіл! .. Частуй та й сам кругляЙI .. Чи нам, Пархоме, треба стількиІ .. Та вже ж-чи вкорочать свій вік, то вкорочай В шинку над бочкою горілки!

От ми базікаєм,- а час, мов віл з гори, Чухра: його не налигаєш. От, скільки б випили до сеї ми пори, Так ти ж буцім недочуваєш! Ну

ж,

цуп

останню

ти

гривняку

капшука

Поки стара пере ганчірки, Бо вже як вернеться, то думка, бач, така, I,Uo помремо обидва без горілки. 5ХІ.1827

ОСЛЕПЛЕНИЕ СМЕРТНЬІХ (ВОЛЬНЬІй

ПЕРЕВОД

ИЗ

ііі.

Б.

РУССО)

Да звуки СТРУН МОИХ всю тварь возбудят бренну І,

И гл,ас мой да пройдет от края в край вселенну! ВлаДЬІКИ царств зеМНЬІХ! забудьте ваш престо.\,

Внемлите мой г лагол. И ВЬІ, ИХ скипетрам ПОКОРНЬІе язьши!

Отверзите ваш

СЛУХ на ИСТИНЬІ

велики:

Я с гусльми сосдиню священну песнь МОIO, И брснность воспою.

Да УМОЛЧИТ земля Я правду возвещу

и брань стихий

ревущихl .. суде б времян грядущих;

НебеСНЬІЙ огнь мой ДУХ и весь состав потряс,-

Внемлите ГРОЗНЬІЙ глас. Гордясь величием и негой упоеННЬІЙ, Очаровательной мечтоlO ослеплеННЬІЙ, І Бренны й

тленны ,'

преходя[ЦиЙ.

НесчаСТНЬІЙ человек меж пропастей и скал Храм счастья основал. Стремя свой ШУМНЬІЙ бег средь роскоши ПУЧИНЬІ,

ОН свой корабль ведет на нитке паУТИНЬІ, И, слаБЬІЙ персти червь на крепость червьих сил

Надежду возложил! Но ,се - гремит уж громІ ..

острашное мгновенье! О ГРОЗНЬІЙ час суда и совести явленье! Когда средь заМЬІСЛОВ - вселенну всю попрать

Предстанет смерть как тать! Предстанет,- и сего виновного счастливца

Наперсника утех и роскоши любимца, За чашей,в коей СКРЬІТ его злодейства яд, Повергнет в мраЧНЬІЙ ад! Ответствуйте мне днесь, вельможи и влаДЬІКИ! ВЬІ, СИЛЬНЬІе земли, наРОДНЬІ коим клики Сопровождали в честь кроваВЬІЙ фимиам, НеСОМЬІЙ лести в храм.

Ответствуйте:к

чему послужат

ту годину

Стяжанья, ПЬІШНЬІЙ блеск, хваЛЬІ, КОТОРЬІ:І1 .вину, Как в· жертву идолу, ВЬІ все спешили несть: СТЬІД, веру, бога, честь? Друзья,' льстеЦЬІ, раБЬІ, наперсники и КРОВНЬІ

Все, все тогда нотще 11 .. Кто в день сей, страха ПОЛНЬІЙ, 1

Ватще

напрасно.

l(ерзнет искупа мзду

представить судии

За ЗЛЬІ дела свои? Как?. окрест вас лежат там ТЬІСЯЧИ героев, На ратном поприще увядших среди боев, На лоне отческом, в чертогах у ц,арей, В руках упалачеЙ ... Лежат... ВЬІ зрите их,- и в слепоте безумной,

Несясь на вихре зол среди ПУЧИНЬІ ШУМНОЙ, Не зрите, что уж смерть, простря к вам алчну длань,

Ждет жизни вашей в дань. Так, так! .. все, всяка я плоть, ДЬІшуща в вселенной,

Должна

прейти

сей праг:

смиреННЬІЙ и надмеННЬІЙ, иарь, раб, богат, убог, невежда и мудрец у видят свой конец. у ж окрест вашего болезненного ложа

Т ОЛПЬІ льстецов, в душе стяжанья ваши множа,

И аЛЧНЬІЙ преклонив свой к персти вашей слух, Ваш числят жизни дух. Вам ЧУЖДЬІе сердца чертог ваш населяют И труд ваш с жадностью, как враНЬІ 2 , пожирают;

И изг лаждаютс стен там ваши имена И ГОРДЬІ письмена. И что ж осталось вам от ПЬІШНЬІХ сих ТРОфеев?

r роб

мраЧНЬІЙ -

храмина и доБРЬІХ и злодеев,-

Мзда -

Браны

награда.

вороны .

Где вас и ваших титл досель гремевший ЗВОН Покроет вечны й сон!

Как кедры в облаках глаВЬІ свои скрьшают, И рев громов, и шум вкруг бури презирают,

Так ГОРДЬІ смеРТНЬІе с презором внемлют

глас,

Т рубящ им - смерти час. Но се уже лежит при корени секираl И древо, БЬІВшее всего виденьем мира, Со треском заскрипев и весь потрясши свет, ГиеНЬІ в пеlAЬ 1 впадет. Отвергнув праВДЬІ суд и мудрости завеТЬІ,

И внемля пагуБНЬІ льстеЦОВ своих совеТЬІ, Они изг ладили навек с сердец своих МЬІСЛЬ страШНЬІХ истин сих.

Ревнуя лишь скотам в неистовом хотенье-

Закон их есть алчба, КОРЬІСТЬ и вожделенье, И, сосредоточив рай лишь в настоящем свой, Чтут будущность мечтой. у же стоят они на страшно й той стремине, С которой, пав стремг лав, ПОГРЯ1ЗНУТ бед в

пучине,

И шумом своего паденья в вечны й ад Злодеев устрашат ... Там, там погрязнут те Деянья громки, КОТОРЬІ поздние грядущих лет потомки Вспомянут так, как мор и мщение небес С проклятьем, стоком слез. Там, там померкнет блеск их титл и крепкой 1

Пещь

печь.

МОЧIl,

Власть похищенная и имя в вечной ночи, ИзгиБЬІ те ума, коваРНЬІХ коих ков 1 Т очил неВИННЬІХ кровь.

Протекша счастья

их

плачеВНЬІ вспоминанья

Орудьем будут мук истрашного терзанья, И чаша полная утехи, нег, забав Лишь морем их отрав. Уже испqлнилось творца долготерпенье. Уж правосудья зрю весов я преклоненье, И сих злодеев зрю гиеНЬІ во устах, Уфурий ЗЛЬІХ В когтях.

Не бойтесь, правыI,' не бойтесь СИЛЬНЬІХ СИЛЬІ! ИХ беспредельну власть стеснят врата МОГИЛЬІ; И руку алчную, простерту слаБЬІХ гнесть, Сожмет холодна персть. Хотя БЬІ ,К небесам и вознесла судьбина, Различья нет меж вас; лишь разность в том едина,

Что в вечности, как их, не ждет вас приговор

И адских МУК позор. Пусть изощряют здесь они великость в злобе И вас в ПЬІЛИ гнетут; но в мрачном смерти гробе Они, равно как все, прах ЗЛЬІХ своих костей Положат в снедь червей. Не бойтеся руки гнетущей слаба, сира 2; Хотя б рука БЬІла АТТИЛЬІ иль Надира: Тиран ваш на земле, ваш мститель в небесах, Тиран пад ет во прахl

1817 І Ков - коварны й умы ел,' КОЗНИ. Сира-ставшего СИРОТОЙ, ОДИНОКОГО, беспомощного

МУЧЕНИF САТАНЬІ ПРИ ВОЗЗРЕНИИ НА аДЕМ (В О Л Ь Н ЬІ й ПЕР Е В оди з мил Ь тон О В А «ПОТЕРЯННОГО РАЯ,,)

Земля, земля,- вопил он в

ярости

терзаНИЙ,-

Орудье мук моих и всех моих желаний! Чертог достойнейший одних богов навек, Но в коем поселен тварь низка - человеІ{; О ТЬІ, из рук творца исшедшая второю, Второю временем,- но перва красотою! Жили ще райское, вместилище чудес, Земля - вина моих и бед и вечньrх слез! Какая бездна звезд вокруг тебя пьrлает, И рабски гордую главу твою венчает! у ВЬІ! Сей чу дньrй блеск сверr(ающих огней Несносен, нестерпим есть для моих очей: Он для тебя лиет жизнь, радость и отраду, Меня ж терзает он и жжет, подобно аду. Сей свод - украшенньrй лазур ной синевой, И в беспредельности простертьrй над тобой Простерт ЛИШЬ дЛЯ тебя враждебной мне рукою;

Тебя,

как пеленой, повиет Он собою.

Вокруг тебя ТЬМЬІ тем грядущих там ла мп ад возженны движутся, вратятся без преград.

И каждая звезда меж звезд сих миллионов, Служа тебе рабой, гордится сим законом.

Возру ль я на тебя, на верх твоих полей? Какой я встречу вид во всей красе с,воейl Там зрю смеющихся юдоли 1 и раВНИНЬІ,

ПOlВешеННЬІе там над безднами стремнины ' венчанны молнией хреБты ВЬІСОКИХ ГОР, А там, пленяющи бесплотны x самих взор, Пригорки злачны ,' ПОКРЬІТЬІ муравою И вечною лобзаемы весною; ПещеРЬІ, ДЬІШУЩИ прохладою и сном, клонящиеськусты над кротким ручейком, развесисты леса и РОЩИЦЬІ ку ДРЯВЬІ, Меж коих по мест,ам лужайки величавы ;

Uветущей ризою одеянны луга; Ключей кристальны й ток, ЛУЧИСТЬІ берега; Озера зеркальны ' СПОКОЙНЬІ коих ВОДЬІ; Рек ЧИСТЬІе струи, громаДЬІ волн МОРСКИХ; Или, на раменах носящие своих. ды M облачны й И мглу обильную дождями, И силой спорящи светрами и громами Там скалы ГОРДЬІе;- и весь ПРИРОдЬІ чин! О сколько б счастья мне при нес ваш вид один, ОчарооотеЛЬНЬІЙ, блестящий красотою, Коль счастье БЬІЛО БЬІ досель моей судьбою І

Но для меня его в вселенной боле нет: Все, все в 'ней сатану к отчаянью влечет. И, чтоб уврачевать болезнь моих терзаний, Потребен НОВЬІЙ ряд мне злодеяниЙ. О адІ О пламенны ,' беЗДОННЬІЙ океан! 1 Юдоль

долина.

Вотще, снедаемьrй моих свирепством ран, Из беЗДНЬІ ВЬІрвался я пламенем палящей: Я море огненно ношу в гру ди горящей ... де скроюсь от него? И в безднах, и в водах Я буду жечься им и в саМЬІХ небесах! Спокойства не найдет нигде сей дух надмеННЬІЙ, Когда не вооружусь я на царя вселенной. Сей зрим ЬІЙ мною мир - мОих ору Дье мук Есть превосходнейшее его творенье рук ... Сей человек - мой враг, над всем

превознесенньrй

Есть образ творческий

- в твореньи отличенньrЙ ...

Коль так: накажем же сугубо бога их, КОТОРЬІЙ мог создать столь мудро обоих! .. Мой жребий слишком лют, и слишком я страдаю,

Коль бремени сего ни с кем не разделяю. Накажем же - и пусть все на меня пад ет Судьба всех жертв моих и с ними цеЛЬІЙ свет;

Пускай тогда число ужаснейших мучений ПреВЬІСИТ надо мной всю меру преступлений: Испив, но не один, сих чашу мук до дна, атраду в муках сих обрящет сатана. Да гибнет человек - творенье ненавистно, Предмет моей алчБы ' вина моих всех бед. а бог! а человек! а мир! а солнца свет! Исчезните навек для моего покоя: Я всех поставил вас стрелам моим метою; Я ,всем вам в ярости. и мести вздвигну л брань, И всех вас требую моей я злобе в дань.

Да всю поглотит тварь ничтожность довременна,

Из коей воззвана на зло мне вся вселенна!

За зло, терпимо мной, МЬІ злом заплатим им,

за лютость мук моих мученьем отомстим! .. Разрушься все,- пади в ночь вечну мрачной БСЗДНЬІ

И бог, и человек, и мир, и круги звеЗДНЬІ; И в вечном хаосе погрязнувших вещей, В котором я ищу отрад душе моеи, Один лишь сатана вовек да существует, И на развалинах вселенной торжествует!

1817

НЕДОВЕРЧИВОСТЬ (П ОДР А Ж А ТЕЛ Ь Н ЬІ РІ

ПЕР Е В оди з

ДЕЛ И ЯJ

ТЬІ видишь ли сего несчастнейшего в мире, Которому тиран Сицилии на пире Пред чашею златой с пенящимся вином С у ЛЬІбкой руку жмет за дружеским столом? Трепещет грудь егО ... чело его, лаНИТЬІ То смертной бл ед ностью, то краскою ПОКРЬІТЬІ, Притворству изменив, как будто говорят, Что внутрь души его гнездится цеЛЬІЙ ад, Что дружество сие и сладкие бесеДЬІ Лишь ставят сеть ему - готовят смерть иль беДЬІ.

Борясь с сомненьем сим, несчастна жертва мук

Подьемлет чашу он с дрожаньем страШНЬІМ рук.

К синеющим губам с насилием подносит; То после, отклонив, опять со страхом просит От чаши роковой его освободить: Он хочет ТЬІСЯЧЬЮ благих причин прикрЬІТЬ Извет свой и боязнь, и робкие сомненья, Подозревая всех, страшится подозренья ...

Воззри:

блуждаlOUjИЙ

ОН

ВСlOду

мещет взгляд

И в каждом блюде зрит себе СОКРЬІТЬІЙ Меж ТЬІСЯЧЬЮ СИХ яств избранны ,,

яд;

утонченны ,,

Богиней РОСКОШИ и вкусом подслащеННЬІХ Он тщетно силится ХОТЯ одну ИЗ них Под несть к устам СВОИМ: один уж запах их Всю внутренность его волнует, поды ает- Orравою ДЬІШИТ и смертью угрожает. т ОЛПЬІ наперсников, ласкателей, друзе й Спешат наперерьІВ из ревности своей Изречь у ног его любви обетЬІ вечны И КЛЯіТ'ВОЙ чувствия запечатлеть сердеЧНЬІ. Но он кобетам сим, ко гласу дружБЬІ глух: Его смущеННЬІЙ ум и 'развлеченны й слух С предмета на предмет с боя:знью прелетает И в каждом из друзей врага он встретить чает; ОН СЛЬІШИТ в похвалах злодейский загово'Р,

И в слове дружество

- свой сме'ртны й приговор.

В чертогах ГОРДЬІХ,

где все блеском ослепляет

и к сладким чувст·виям жел.анья П'РИЗЬІВает, де изобилие с искусством с'Ьединясь, Оскабля взор, кнему манит его всяк час, Сидит величием отвсюду окруженны ,, Но в ДУМЬІ мрачны ,, в догадки погруженны ::

То То На На Он

исступлеННЬІЙ ВДРУГ бросается на,зад, вдруг, остановясь, кидает дикий взгляд стены вкруг, огнем и златом освещенны , СВОДЬІ, в хруст'алях волшебно отраженны ... мещет ВЗОр- и мнит с трепещущей душей, Что каждое из сих сверкание огней

Есть ОСТрЬІЙ над его висящий меч главою ИЛЬ в Г1р'УДЬ направлеННЬІЙ невиди,мой рукою ...

Вот недоверчивосты Вот слаБы e чертЬІ Ея терзания и адской черноты ! Такав есть вид ее при торжествах и пиреl Он ['нусен в рубище, он жалок и в порфире. Но ето ли одно! .. ды аньеe уст ея И в саМЬІЙ И сладость

нектар желчь сомнения лия, райского блаженства отравляет:

Она против себя ж кинжал свой изощряет, ничтожны M призракам дарует существо И облекает тень пустую в вещество. Творя из ничего всечасно бедства НОВЬІ, ВО всем зрит замы льІI и ,вреДОНОСНЬІ ковыl'

Случайнос'ть слаба я, МИНУТНЬІе мечтыl Для ней суть точны e псгибели чертЬІ,И непсрочны e душеВНЬІ помы леньяя Вменяются ст ней в злсдейски riреступленья. Все, все ее страшит - и ТЬІсячи химер, рсжденны x ею же, наДУТЬІХ ВЬІше мер, То' шествию ее преграды псставляют, ТО' безд,ну гибели псд нею изры ают .... Так некогда в глуши сбширнейших лесов Безумны смеРТНЬІе страшились ЗЛЬІХ богсв Истрепетом в груди перун тот обсжали, КОТСРЬІЙ собствеННЬІ их ру,ки созидали. Какой божес'ГвеННЬІЙ, какой священны й глас

Сильнее трогает и поражает нас,Когда не дружБы г л,ас, сладчайший и при ВЗЬІвающий

ко

всем:

чтО'

кажды й

родны ,' нам подоБны й

На чу,вства нашея любви, на помощь сил

священны e права с ды аньемM получил? Какую всех живей МЬІ чувствуем потребу, Кот ор у в нас влиять угодно БЬІЛО небу, Когда не нужно ЖИТЬ в сообществе людей, И жребий наш делить со жребием друзей,

Своеторгом их слива.ть восторг души усердной,

На вздох их отвечать слезой нелицемерной, И в каждой сей слезе, в грудь друга пролитой, Источник счастья зреть, живящий нас собой? Один ЛИШЬ ТЬІ, один внутри твоей утроБЬІ, ЖеГОМЬІЙ пламенем тебе присущей злоБы ' Один лишь ТЬІ лишен отрады той навек, Котору в Д'ружестве находит человек. Тебе лишь одному неведома бесценна иена доверия толико вожделенна. Напр.асна тайна та, котору ТЬІ СОКРЬІЛ Внутрь сердца твоего и долго так хранил, Напрасно тайна та тебя обременяетИ за предел души исторгнуться желает: В какую нежну грудь ее ты1 излиешь, Каких друзей и r де друзей себе найдешь ? Друзей? .. Тебе ль любить! .. В твоей душе тиранской

В яд претворяется любви источник раЙскоЙ. Из трав, носящих яд, пчела готовит мед и сладость горечи сим медом придает. ТЬІ - чеРНЬІЙ яд и желчь' из меда составляешь И qашу сладостей отравой растворяешь. Твой мраЧНЬІЙ злоБЬІ дух и В дружестве святом

ПредіВИДИТ ненависть, тебе грозя;щу злом; Твоя ревнивая любовь тебя снедает, Из подозрения в терзанья повергает,

и демон мстительнЬJЙ, тебе гоняясь вслед, Всю связь и УЗЬІ все твои с природой рвет. Нет боле для тебя РОДНЬІХ, собратий КРОВНЬІХ ТЬІ чужд сих сд.адких чувств, ЧУВС'Г'В братних и

СЬІНовних;

Нет боле для тебя усеРДНЬІХ СОl'раждан, Меж ними ТЬІ живешь, но злоба - твой тиран,

Меж ними и тобой преграДЬІ поставляет: И для тебя навек все в свете умирает ... ВзГ'ляни! ТЬІ в нем один І Веги ж в ущелья гор, Куда Бы не проник твоих собратьев ,взор, Где дух твой, МУЧИМЬІЙ безумьем исступленья, Лишь к богу одному питал БЬІ подозренья ... Где в страшном зрится все безмолвьи вещество

И с смертью борется бесплодно естество Там БЬІтие свое ТЬІ разделяй с скалами Или с подоБны ии тебе же существами!

Сокройся -

и не льстись зреть смеРТНЬІХ никогда,

КОТОРЬІХ вид тебя приводит в страх всегда; ТЬІ мертв уж для всего: в груди твоей биенье Не столько жизни знак, скаль страха ощущенье;

Не столько хлаДНЬІЙ труп под гробовой ДОСКОЙ У жасен для людей, как образ твой живой. Любовь и дружество, и нежно вспоминанье И в самом гробе с тем делят существованы'; Т ЬІ в жизни дружества слаДчайших чувств лишен,

И гроб не будет твой слезою орошен! .. Твой гроб?.. Но чья рука, вадима сожаленьем,

Твой

хладньrй прах предаст

НесчастньrЙ! ..

гробнице в сохраненье? Может бьrть, средь дебрей иль

степей Иль на распутии падешь ты без людей. Бы ьb может, 'стая псов, снедаемы x алчбою, Нашед твой смрадньrй труп, завоет над тобою,

И средь безмолвия, в глубокой тьме ночной, Сей ужасающий, пронзительньrп сей вай Надгро6ньrй будет гимн над ненавистньrм прахом

И путник трепетньrй,

оБьяты й

...

смеРТНЬІМ страхом,

Один СВИДетелем лишь будет сцены сей Как праведно ка,знен враг бога и людей.

1818

ДЕНЬ МI,l!ЕНИЯ (П ОДР А Ж АНИ Е

ПРО РО

И о И л Ю)

Вост рубите трубою в Сионе; поведите

смятутся

вси

предстоит

горе

моей

ЖИВУІЦие

день

на

господень,

Прор. ИОtlЛ., М.

про

святей,- и

земли,

да яко

яко близь.

ст.

Смутися, тварь! .. Сион, источник слез пролей, Взбуди строптиву дщерь плачевною трубою, Вещай ЯЗЬІкам брань и суд мой над тобою, И гнев мой возвести горе моей святей.

Да ВОС1'репещет всяк враждеБНЬІЙ мне ЯЗЬІК! И да всколеблются вселеННЬІе ОСНОВЬІ: Господь грядет ... Господь завет поставит НОВЬІЙ ...

День ярости настал,- день мщения великІ .. Пред ним глубока тьма, ДЬІМ, жупел, молний блеск,

И чеРНЬІ облака, чреваТЬІе громами, И раскалеННЬІЙ град, падущий крупинами, И вихри плl(iменны ' и вслед перунов треск.

101

Стихии огненны готовят путь ему, И мерзостьвсякая в утробе их ист леет; За ним ЛИШЬ зарево, бледнея, тускло рдеет

Сквозь ДЬІМ, сквозь пепл, сквозь вихрь и с'трашной нощи тьму. Лицем ли встретит'ся он стрепетной землей,

С :росою капет ей обилье благодатно, Ей ,ветры принесут ды аньеe ароматноИ воцарится мир среди ее полей. Хребет ли обратит,-трясутся гор сердца, ор.ящи небеса прольют ей искр потоки, Иссякнув, море даст расселины г лубоки, И серп заРЖ<lвеет без класов и жнеца. Как мрачна НОЧЬ, простря угрюмы й свой

[покров,

На ХОЛМЬІ, на поля, на ДОЛЬІ возлегает И ТЬІСЯЧИ светил на небе погашает,Так утро господа и день его такав. За утром сим вослед польются по горам В несчетны x сонмищах бесстрашны ИСПОЛИНЬІ, ОТ НОГ ИХ восстенят и ХОЛМЬІ и ДОЛИНЬІИ стон свой предадут вселенны e краям. ПодоБНЬІХ им земля не зрела никогда: Свирепость гнева ИХ есть ярость гнева львина. Стремленье бегства их есть Бы тротаa орлина, ИХ след есть след кровей, и пагуб, и вреда. И кто дерзнет взложить им руку на хребет? Кто челюсть ИХ коней браздами обуздает? Как уголь, пена их, огнь из ноздрей пы ает,' Струится искр ПОТОК копы амM их вослед. От стука колесниц, влекущих грозпу рать,

вершины гор, встенав, вниз г лы амии ска'тятся,

102

Скрипенья

их

осей

под

солнцем

огласятся,

И копья, и мечи внезапно заблестят.

И кто дерзнет на них?. Но ,се уже теку'Г ... Как тучи черны e пред страшною грозою, Надувшись, зы лютсяя и СПОРЯТ меж собою, т а'к ТОЛСТЬІ их РЯДЬІ В пути друг друга жмут. Как Л<lвам огненны ,' СОКРЬІТЬІМ в недрах гор,

Предьидут гул и шум в МИНУТУ изверженья, И трепет жил земны ,' и солнечны затменья, И бури стишиной, и света стьмою спор,

Так грозны M замысам,' СОКРЬІТЬІМ в их сердцах,

Предтечей служит смерть и ропот нетерпенья, И в,зор, искрящийся огнем алчБы и мщенья, И кровью ды ущеe железо в их руках. Рекут ли за горой? - и их свиреПЬІЙ глас, Как пламенна река, отхлын,вB с гор В ДОЛИНЬІ,

ТРОСТЬ в пепел обратит, и кедровы вершины ' И царств,а целы e в ед ин о,Бы етT час. Возник нут ли челом? - от зрака их

лица Т ьмочисленны ТОЛПЬІ ЯЗЬІКОВ сокрушатся, И дерзкие г л,аВЬІ, вспы дJвши,' ОДЬІМЯТСЯ, Как обожженны й вид скудельнича гopНlцa ... ИСТс-НУТ на горах: и стан твой утвердят, И тень свою прострут от гор В страНЬІ подзвеЗДНЬІ,

И оком хитростным заг лянут в дол и в бездны '

И дальних стран пути стократно пробеЖа!Т. И срящутся лицем со тьмами тем врагов, И ринутся на них, и с грудью грудь сомкнутся

Сразятся, поженут,- и реки полиются

103

...

Кипящие крови по знакам их следов. И браННЬІЙ звук громов лишь месть их разьярит,

вслед пройдут

громам

ВЗЬІскать

КОРЬІстей меРТВЬІХ,

И ТЬМЬІ,

сразивши

жертв.

взалкают ноВой жеРТВЬІ,

И ново жертв число алчбу их раздражит. И придут к их градам, и грады обтекут, Облягут стены их и окрест обвиются; Сожмут твердьІНИ их и змием в них вопьютея, камІНИ их TBepдьrнь громами потрясут ... И камни затре,щат и рушатея в стенах ... И Бы тро кинутся, как ЛЬВИЦЬІ из засады ' На вы отуy забрал, на крепкие ограды ... За ними жизни нетl пред ними смерти страх! И узрят, что числа их лес'l1ВИЦ мало им, И взгром()здят горой полусогнивши кости, И ринутся во град с изБы комM новой злости, И - «Мщеньеl» - прорекут к соратая'М своим. И ее в последний раз раздается страшны й рев! .. Из пеплов пламенны x поды етеяя главою Отчаянье, как тигр, пронзенны й в грудь

стрелою,

И, навзничь грянувшись, разинет чеРНЬІЙ зев; И, ,вздрогнув жилами, поды етсяя опять, И рушитея горо Й на СОНМЬІ воев ЯрЬІХ, И извлекут мечи и загремят удаРЬІ,И лук, и тетива, напрягшись, за,звенят. И ВСТYlпят в НОВЬІЙ бой: могучи рамена Под бременем броней, как олово согнутся, КОЛеІНа крепкие склонятся, пошатнутсяИ СИЛЬНЬІе падут среди градов огня!

104

Падут, но кровь ОТ них зальет пожар градов! И раскалеННblЙ вид вселенны я горящей Багровы и скроет ды ,' над пеплами висящии ... Над ДЬІМОМ сим господь - в супутствии громов.

И, совратясь с среды ' ОСЬ мира затрещит ... кровавы небеса, зияя, потрясутся, И круги звездньrе от тверди оторвутся, И солнце, и луну ночь смертна потемнит. И в безднах хаоса ничтожность ВЗД8игнет трон

Но

се

над

царством ТЬМЬІ

ЕГОВЬІ

...

глас раздастся:

И СОНМЬІ НОВЬІХ звезд, и солнцев ТЬМЬІ родятся,

И И И И И

мертво естество прервет свой мертвы и сон. НОВЬІИ день, родясь, мир ЮНЬІИ озарит, запада его никто не узрит боле; се воссядет царь на вечном том престоле, правоты его глас СУДНЬІИ загремит ... Не боись, ИзраИЛh мои! .. ВОСl1РЯНЬ и ликовствуи,

Взбуди Сиона дщерь торжественной трубою, Вещаи ЯЗЬІКОМ суд - И милость над тобою, И мир горе моей святой благовествуЙ ...

1R18

МУДРОСТЬ (О т р ЬІ В ОКИ З

ПЕР В О й

«С ЧАС Т И Е

Н А

я счастие пою, живя в

ПЕС Н ИПО

:3 М Ь!

З Е М ЛЕ»)

плачевной доле,

Блажен, к'та счастие 06рел вневинной волеl Сниди, о, дщерь небес, от ГОРНЬІХ стран 3фира

И в ско<рбну грудь пролей отрады луч и мира! О мудрость! Озари тьму нощи предо мной, Д,а будет нам вождем светильник кроткий твой, МеЧТЬІ }'ІНЬІНию мой дух поработили, Надежда с верою от се'рдца отступили; Кичливостью ума в безверье увлечен, Скитаюсь я, как тень, в сомненья погружен. Средь лаБИРИНТОВЬІХ извилин бесконечны x Ищу я вы одаa - и в ИЗЬІсканьях вечны x Блутдаю, обольщен со6лазном ЗЛЬІХ путей; Бегу скороей, но яд ношу в душе моей! Вещай, в чем состоит то счастие неложно, Которого искать и должно и возможно? На,ставь, о, мудрость, где его воздвигнут храм: В степях, в пустьІНЯХ ли? Иль там, где фимиам Великим мира в честь на алтарях ПЬІлает?

106

Иль там,

где страст,ная

В об'Ьятих Uирцей -

беспечность

засьшает

на нежной ИХ ГРУД0?

Открой, о, мудрость, мне ТЬІ счастия пути: ОднlCl лишь Т'ЬІ сИльна решить мое сомненье. Ед,ва окончил Я,ка'к сладко упоенье Внутрьсерд'ца разлило'сь,-И блаГОТВОРНЬІЙ сон, СОМКНУВ глаза, тем прекратил мой стон. Казалось, что со мной вздремала вся природа. На легком облачке с лазуревого CBOДlCl Морфея СПУ'l1ники - прелестныIe меЧТЬІ, Спустясь, представили мне мудрости чеРТЬІ. Проста в смирении и в простоте велика, Кротка, как бог; ее уста и глас ЯЗЬІка Отверзнут к сердцу путь без помощи угроз; Она витийственна, но под цветами роз Не кроется у ней разврат и лжи скорпия, Ее ДОВОДОВ дух - дух ИСТИНЬІ 'святыI;; Пример есть жизнь ее, витийство-сердца глас, Упрек ее - слеза, текущая из глаз, Оружие - совет противу заблужденья, И мечь против упор ств - вздох сердца, сожаленья.

О! никогда ее ступеней алтарей Не озарял позор тех РОКОВЬІХ огней, На коих суесвят скрестом - любви залог ом Пред агнцем КРОТОСТИ, пред миром и пред богом Курил несче'ІШЬІХ жертв кроваВЬІЙ фимиам, И С окровавленной рукой ,спешил ,во храм ОМЬІТЬ ее в крови, пролитой В жертву миру, Чтоб с большим BlClpBapCTBoM совлечь 'с царей порфиру,

Попрать ее и меч той кровью обагрить, Котору мир оБЬІК С благоговеньем чтить. Нет, враг ее святьІНЬ не осквернен от века

107

Ни мзДой ПОСТЬІДНОЮ, ни кровью человека! И жертвенник ее - убежище людей, ГОНИМЬІХ злобою иль совестью своей,

Не восстенал от жертв, С насильем в храм влекомы ,'

ПОКЛЯІСТЬСЯ в истине законов незнакомы •. Я зрю: алтарь ее на холме утвержден, Пред ним священны й огнь неВИННЬІХ чув ств возжен;

На нем евангелье - посланник праВДЬІ вечной, Заветная печать любови бесконечнойЯвляет письмена, ПЬІлающи н огне: «Имеяй праВДЬІ слух да внемлет ны еe мне, CbIНbI избраННЬІе, наследие Сиона! Желаете ль соблюсть великость всю закона? Любите ваших НЬІ ПРОТИВНЬІХ И врагов; Да будет меч на НИХ - едина к ним любовь; Вас

ненавидящим

благотвореньем

мстите,

О, кая польза вам, егда добро творите Т ворящим благо вам, и на цену сию Даетев лихву им любовь свою? Не ТlсlКожде ль творит язы никK И поем лет ?

Имеяй праВДЬІ' СЛУХ да гласу праВДЬІ внемлет?» Колена преклонив, свосторгом дщерь небес Священнь! письмена скропила током слез, Лобзая с трепетом божественно веленье ... Восстала! .. Как луна, заемля озаренье И лепотусвою от солнечны x луче й, ПЬІЛает, озарив пространство тверди всей,

Так взор ее ПЬІлал любовью к смертны x роду И чув ством торжества всю оживлял природу ...

1819

ЕЕ С.ВУ ГРАФИНЕ А. А. Г.ВОЙ

Тебе, изящного праВДИВЬІЙ судияl Плачу усердья дань в сем слабом переводе. Конечно, ТЬІ уже читала о Маклоде И зна ешь подлин'Ник ТЬІ повести сея.

Тебе отвеРЗТЬІвсе богатства краСОТЬІ

И МУЗЬІ Тассовой, и ЯЗЬІка Ра,сина: Вкус ,веРНЬІЙ. тонкий ум - вот та цена едина, Какой достоинства творений ценишь ТЬІ!

Тебе и бардов глас свящеННЬІИ так знаком,

Как ,внятна и мила бессмертная Светлана; В У'стах твоих ЯЗЬІК и песни Оссиана 2 Сарматов слух пле'Нят Красицких ЯЗЬІКОМ.

1819

1 Гулак-Артемовський присвячує свій переклад кале донської (шотландської) повісті «Бен Гріана!!». Пере

клад 2

польської.

Здесь

сходно

разумеются

переведенны e

мениты M

КраСЩ(lШМ.

песнопения стихах

(П римітка

109

на

Оссиана,

польский

прево

ЯЗЬІК

зна

Гулака-Арте.ltовСЬКОIО).

ЧАЯНИЕ ДУШИ ХРИСТИАНСКОй

ДЕК.

Отверзиея, вертеп души моей! О, яели чуветв емиренья! Впуетите внутрь обители своей МЛ1аденца искупленья. Отверзся храм, исполнеННЬІЙ чудес, НедремлеННЬІХ желаний: Сниди, сниди е таинствеННЬІХ небес, Младенец упований! Звезда горит,вертеп горит звездой На яелях воплощенья; Надежда ждет повить еогретой пеленой Младенца И'зба,вленья. Приди, 8ммануил! .. Вертеп благоухан дыlаньемM еМИрНЬІ ВеРЬІ, С востока чаянья несет любовь Ливан И злато ВНУТРЬ пещеРЬІ. О, небеса! пролейте в тучах дождь! Восстани, вседержитель! взы рай,' земля, родись, избранны x вождь, Явися, искупитель! ТЬІ в мире БЬІЛ,- и мир тебя не знал, ЯЗЬІКов вожделеННЬІйl

110

Пришел к своим -

им благодать вещал,

Своими отчуждеННЬІЙ. Хаоса мрак вселенмую обьял Нечестья пеленою;

Хаооа в ночь с,вет праВДЬІ воссиял, И необьят БЬІЛ тьмою. Воспрянь 'в громах,влаДЬІКО ГРОЗНЬІХ сил, Иссяк фиал терпенья! 80ЗЗРИ: сосуд СУДИЛИЩНЬІХ мерил Исполнен преступленья. дымтсяя алтари, земля полна кровей; И нечеСТИВЬІХ злоба ОТРЬІгнет туком жертв,- и жертвеННЬІХ костей Полна 60ГОВ утроба. Препояши меч на бедре твоей И наляци лук мщенья: И раскали нечестием людей перуны потребленья. Да придет, отче наш, царстВие твое Тяжка грехов неволя; Да притупит страстей в нас острие Т воя святая воля. Превечно СЬІН! Твоя вращает длань Сфер и миров державой; И херувим и верчь благоговенья в даuь Твоею ДЬІШУТ славоЙ. Лишь персти СЬІН, ума лен маЛЬІМ сим

От ангелов тобою, ВОЗВЬІСИЛ рок, и пред лицом твоим

Идет грехов стезею. Суди ж и рассуди с вселенной прю твою, Отцов обетованье! Зри: враг твой в облаках СОКРЬІЛ главу свою, И твой закон в попранье ...

111

Воскресни, господиІ .. Да расточатся в прах Враги твои ОТНЬІне. И водвори покой В твоих CbJНaX И святость во СВЯТЬІне. Да будет свет всех пред лицом людей ЯЗЬІКОВ В откровенье!

Да узрит ад последних тайну дней Израиля спасенье! Не вам, но имени даждь славу Т80ему, Не нашей слаВЬІ просим: Кто слаВЬІ с ЖИЗНью источник -.8 дань тому Со славой жизнь приносим. О, жизнь души моейl Душа моя, как тень В юдоли искушенья, К струям любви твоей стремится, как елень, Для жаЖДЬІ утоленья. Пролей же внутрь ее прохлаДЬІ благодать; Тебя ВЗЬІсканьем тлею; С тобою жить, стобою пострадать Желаньем пламенею. Не ТЬІ ли ,внемлеши плачеВНЬІЙ в дебри глас И ГОРЛИЦЬІ стенанье? То стон души моей, стенящей в таЙНЬІЙ час За днем обетованья! Прильнула плоть моя к сухим костям, И чувства в них истлели, И пламеННЬІ мольБЬІВ запекшихся устах Слезами окипели. Растаял дух во М'не, и мозг костей моих, Как уголь, от страданья; И свет очей моих померк от взора ЗЛЬІХ И праВДЬІ поруганья. Доколе ж, господи, несчастие щадя, В терпеньи славу стяжешь?

112

И, чашу горестей неВИННЬІХ усладя,

ПреСТУПНЬІХ не накажешь? Умолкни, тварь! .. Уж близок таЙНЬІ деньІ .. Г лас вопиющего в ПУСТЬІНе Покайтеся, гремитІ .. Пришла законна сень, Спасенья царство НЬІне. При корне грозная секира возлежит, И древо преступленья ГееННЬІ в цепь падет и злоБНЬІХ устрашит Стремлением паденья. И вот взвилася твердь, как паутинна ткань,

Зияет челІОСть беЗДНЬІ. И мир заклан, как жертва смерти в дань, И гаснут круги звеЗДНЬІ. И ЛЮТЬІЙ огнь от ЕГОВЬІ очей В тьме нощи свирепеет, И гнев его пожрет нечестие людей, И мерзость в нем истлеет. ~1 грозну брань стихий смерть смертью пресечет,

И на гробу вселенной Испустит смерть свой дух, и время с ней падет С косою сокрушенной! И вот за рубежом, в тьме дремлющих веков Завеса подняласяІ .. Пучина вечности без глуби и брегов С бессмертием слилася! .. И НОВЬІЙ мир возник И НОВЬІ небеса,

И в облацех зиждитель! .. Хор ангелов воспел спа'сенья чудеса ... Явился искупитель!

1824 8.

П.

Гулак· Артемовський

УАРСКИй СТОЛ (Д РЕВ НЕІ::

ЧЕШ С К О Е

П РЕД АНИ Е)

Что ато за дева средь мрачной дубраВЬІ у дуба безмолвно сидит?

И жезл в ее длани монаршей держаВЬІ, Как молния, златом горит! И в думе г лубокой чело свое снежно На перси склоНила она. И шеЛКОВЬІ кудри, вияся небрежно, у стлали ее рамена. Пред девой лик старцев маСТИТЬІХ согбеННЬІХ В совете ей глас подает, И внемлет невинньІМ и в злобе надмеННЬІх Без ЛИХВЬІ свой суд воздает. То мудра Любусса, дщерь мудрого Крока, Потомка славянских князей; И прелестьми дивна, и саном ВЬІсока ВлаДЬІчица чешских мужей. Вкруг ЮНЬІЯ деВЬІ 1 наРОДНЬІе СОНМЬІ, Как клаСЬІ 2 средь жатвеННЬІХ нив, ИХ' ВОЛНЬІ, ветрами ко брегу неСОМЬІ, Мятутся, глаВЬІ преклонив, В ней матерь младенцу перстом указует

Uарицу и матерь славян. 1 Іоны я 2 клаеы

девы - ЮНОЙ девы . КОЛОСЬЯ.

114

и старец с УЛЬІбкои в неи внукам сказует

Блаженство подвлаСТНЬІХ еи стран. И глас блаГОРОДНЬІИ Н<1рода несет'Ся В дань кроткои княжне к небесам; Но с гласом сим вопль из среДЬІ раздается И просит отмщенья врагам! 3ломир, отягчеННЬІИ цепьми, пред советом С челом дерзновеННЬІМ предстал: Он чехов к измене коварньІМ наветом И к цареубииству склонял.

Он скипетр Любуссь! отважился я'вно ПРИСВОИТЬ, и ХИТРЬІИ сеи тать СЛУХ сея л, что чехам ПОСТЬІДНО и срамно Пред дев ой колена СКЛОНЯТЬ. ОН страшно цепьми загремел пред мужами И с скрежетом звена их рвал, И, казни в надежде, он сими словами На деву ХУЛЬІ изрекал: «О, горе вам, чехи, слаВЯНСКОе племя! Ваш рабствеННЬІИ близок ярем, И слабая дева тироанское бремя Возложит на ВЬІЮ вам всем! Так кра ток еи разум и ВОЛОСЬІ долги Для прелестей небо дало; Но царским венцом правосу ДНЬІе боги Лишь красят героев чело. О, праотцев сла·ВНЬІХ преемники слаВЬІ, О, чехи! .. О, мужи побед! Иль смерть восприять нам, иль деВЬІ уставь!? Но срама в могиле нам нет!» СИМ ХУЛЬНЬІМ наветом врага уязвилось Невинное сердце КНЯЖНЬІ; 11 светлое с,корбью чел о омрачилось,

Как МГЛОJO лик свеТЛЬІЙ ЛУНЬ!.

8·

115

и слеЗЬІ по снежны M ланитам катились: Ах, горесть тот всю ИСПЬІтал, Чьи блага на ближних рекою струились И злом ему ближний воздал.

«О, праотцев слаВНЬІХ преемники слаВЬІ! О, чехи! .. О, мужи побед! Не благо ль сулят вам ЛюБУССЬІ устаВЬІ,

Не я ли храню вас от бед? ПостьІДНО ль вам, чехи, что правит днесь вам 11 Со кротостью юна жена? Обидно ль вам, чехи, что ВЬІ ей СЬІНами, Вам матерью служит она? Пускай же ОТНЬІНе на место цаРИЦЬІ иарь суд и расправу дает: Вам коршун потребен -- не власть голуБицы . И я совершу вам обет!» Так с скорбию деВа вещала пред сонмом, И кротки цареВНЬІ чеРТЬІ Гнев тихий возвмсил в величии новом Сияньем ее краСОТЬІ. «Так, завтра с рассветом обет ваш свершится!» ВОССТ1аIВШИ, Любусса рекла, И, лани подобно, сквозь СОНМЬІ стремится, И в отческий ДОМ притекла. Но чешекий народ, как перуном сраженньrй, Недвижен остался и ждет,

Доколе муж тайньrй, княжной предреченны,' Заутра В порфире придет. Но стаРЦЬІ с прискорбной душой ВОЗДЬІхали. СТЬІДяся при мьrсли одной: Что матерню деВЬІ любовь награждали Столь неблагородной ценой. Уж витязи слаВНЬІ сток ратно искали УареВНЬІ руки, но всеГДа

116

Вотще ей и злато, и трон предлагали, И земли, и ТУЧНЬІ стада:

Отринула ЧУЖДЬІХ и ТРОН, и богатства Для счастия чехов она; И счастье делить ей подвластного царства Бы аa ее слава одна. Но вот уж и дуБы зарей озлатились, РУМЯНЬІЙ восток запы ал,' Но девы реСНИЦЬІ ни сном не смежились,

Ни глас ее не умолкал. На хол ме священном, где Клим бе богине дымлсяя кадил фимиам, В слезах о с'воей вопрошала судьбине Любусса с мольбой к небесам:

«О, Климба премудра! Богиня благая! Да глас наречет твой того, С кем жизнь разделю я, равно разделял Народа судьбу моего». И стон сей молитвенны й к слуху косну лСя Богини

и В

саМЬІЙ тот

час

Свод храма потрясся, кумир потатнулся, И свы еe раздался сей глас: «Воспрянь, о, Любусса! .. исполнилась мера Обетов твоих и мольБЬІ: И вождь твой ко счастью смиренная вера ... Сверти ТЬІ веселье судьБЬІ. Там, там за горами, где Бела 1 с плесканьем Струитсл меж злачны x брегов, Там кань злаТОГРИВЬІЙ укажет ТВОЙ ржаньем

Uаря и любимца богов. Ему предтекут два раба белоснеЖНЬІХ. И стал его невдалеке, 1 Альба

или альба (прим. автора).

117

Искован из досок блестящих, железны ,, И ветвь его рода в руке. Спеши же во сретенье, дщерь царей славны ,,

Супругу царю твоему: Он праотец будет монархов державны ,' И мир удивится ему!» И Бы троo Любуоса с холма устремилась И стала в совете мужей; Им в воле священной богов обьяснилась, Вещая с довольно й душей: «Воспряньте, о мужи! Исполнилась мера

Обетов моих и мольБЬІ, И ВОЖДЬ ваш ко счастью смиренная вера,- Св ер шите веленье судьбьr:

Там. там за горами, где Бела с плесканьем Струит,ся меж злачны x брегов,

Там конь златогривьrй укажет мой ржаньем Uаря и любимца богов. Ему предтекут два раба белоснежньrх, И стол его невдалеке, СЛИЯННЬІЙ из ДОСТОК блестяших, железньrх,

И ветвь его рода в PYKe~

Спешите ж во сретенье, род мужей слаВНЬІХ.

СУПРУГУ царю моему: (!)н праотец буде'Р монархов держаВНЬІХ, И мир удивится ему!» Спеш<\т ... И в их длани венец с багряницеЙ. Уж КОНЬ злаТОГРІJВьrй летит; Над ними орел беловидньrй с станицей ПтеНЦОR СВОИХ бьrстро парит. Несутся ... Вдруг ИСКРЬІ престали струиться По камням от твеРДЬІХ КОПЬІТ; И конь злаТОГРИВЬІЙ, крутяся, ярится И. с места не ДRижась, стоит.

118

Вдруг БеЛЬІ, сверкнувши, струи зашумелн!

Кань громко заржал над ВОДОЙ! И всадники чешские мужа узрели, Согбенного над бороздоЙ. Смутились ПОСАЬІ... НО оратай, главою

Прилегши небрежно на ПЛУГ, И голосом гонит, и ветвью сухою Волов белоснеЖНЬІХ супруг. лас чехов приветствеННЬІЙ громко раздался; Но пахарь поспешно арал,

И. нvдя волов своих, не озирался. И. мнилось, ОН им не внимал, Все RСКЛИКНУЛИ: «Мир тебе. муж вожделеННЬІЙ. Лю6име т r 60ГОВ и людей!

Отринь, о пРишелец. твой плуг искривлеННЬІЙ И жезл восприемли IJ:ареЙ.

Приди и воссядь на престоле с І!аРИllеЙ». И потное мужа чело В вение засияло! Хребет багряницей Собранье послов облекло. «О, бl\аго б вам БЬІло.-рек муж утруждеННЬІЙ,-

Когда БЬІ я кончить vспел Начатую ниву - удел мой смиреННЬІЙ. Но КлимБЬІ 'Мк глас повелел». И ветвь он таинственну в землю ВТЬІкает, И с ВЬІИ волов он савлек ТяжеЛЬІЙ

ярем.

«Ах,

прастите,- вещает,

Мое ВЬІ наследье. навек!» Вмиг вихрем взвилися БОЛЬІ, за кружились, Помчались. исчезли от глаз. И недра ближайшей ГОрЬІ растворились, И вихорь, спустясь В них. погряз. Из зева их хлынy л КЛЮЧ ЯСНЬІЙ, текущий Поньrне вдоль злаЧНЬІХ лугов;

119

Ветвь чудна, развившись, явилась цветущей Средь двух МОЛОДЬІХ стебельков.

БеЗМОЛВНЬІ ПОСЛЬІ... ПреМЬІслав ВЬІНимает Хлеб-соль из котомки своей. КЛ1адет их на плуге, на дерне сажает Своих измучеННЬІХ гостей.

<;Да благостно призрит всещедрая Ния 1,_ Изрек ОН,- на брашно сие.Всяк хлеб есть благое деянья благия; Прославим же купно ее». И правде обета ПОСЛЬІ изумились: И коваННЬІЙ стол они зрят, И стебли пред ними в земле распустились, И, в ц·вет облечеННЬІ, стоят. И новое чудо свершилось пред ними: Два стебля, едва расцвели, Вдруг к ветке прильнувши листками своими, у вяли, склонились, усхли ...

«О, что сей таинствеННЬІЙ цвет предсказует? » Рек СОНМ изумлеННЬІХ мужей. «Внемлите: вам ветвь сия прообразует Грядущий род ваших князеЙ. От ра·спреЙ их кровь прольется рекою, И в крови иссякнет их род. Один лишь ИЗ них предназначен судьбою Свой счаСТЛИВЬІМ сделать народ». «Но что сей желеЗНЬІЙ нам СТОл предвещает? И ЧТО суть в ярме два вола?» «Сей образ волов ,вам удел ваш являет, А царь ваш есть образ стола. Ваш жребий нести сей ярем без роптанья; у дел его 1 Богин'я

вам отверяать

древних

славян

(прим.

120

автора).

Богатства земли и величьем даянья Великость труда облегчать. Сиянье железа есть царской блеск славы ' А нива - горнило для ней; Чем чаще железо в вемле, тем державы ' Тем слава прочнее царей». «Почто же с'корбел ТЬІ,- ПОСЛЬІ вопросили, Что ниву не кончил свою?» «О, если б мне боги окончить судили Наq,атую ниву мою! Ах, если б Любусса вас позже прислала, Под кровлю Бы ваших ДОМОв Мир с счастьем вселился, и Ния венчала Довольством плод ваших трудов». Он рек - и воспрянул, и конь уж ярится

tжаревны ' несется орлом, Рвет землю; из рта его пена клубится, Ноздрями ДЬІМ ПЬІшет столбом! «Помедли на время, посланник небеСНЬІЙ, Гласят к нему.- В славны й сей день Раззуй твою обувь ОТ КОжи древесной И ц,арскую обувь надень!» «Оставьте ВЬІ обувь древесну со мною, Ко всадникам пахарь вещал: Мне небо предстать в ней велит пред княжною, ИЗ ЛЬІК ее сам я сшивал. Да будет потомкам беЗМОЛВНЬІМ уроком Смирения памятник сей: В каком облаченье на троне ВЬІСОКОМ Воссел прародитель царей!» И чешские мужи в oparee зрели Подобье богов на земле ... Вдруг СОНМЬІ народа к вратам полетели. И мlд.СЛИЧНУ ветвь понесли.

121

и выIлаa Любусса за прагские стеНЬІ Во сретенье мужу царю; И, мудростью стаРЦЬІ его удивленньr,

Текли с ним ВО храм к алтарю. Четьrрнадцать

ДИВНЬІХ

славянок

красою,

С венками из роз на главах, В одеждах белейших несли за КНЯЖНОЮ Светильники брачньr в руках. Храм Климбьr отверзся, свечи запьrлали, Невеста вошла с женихом,И добрьrе чехи стократ поздравлял!! Любуссу с супругом царем. И долго под скиптром благим Премьrслава С Любуссой страна их бьrла, И суд их бьrл кроток, и мирна держава Оратаев счастьем цвела. И с веяньем ветра, и ран ней росою, И солнца с лияньем лучей Лилось к ним обилье, ДОВОЛЬСТВО рекою, Веселье цвело средь полей! И граДЬІ создались, И сеЛЬІ явились, Как звеЗДЬІ на тверди небес; Ветвь чудна цвела, и с почтеньем хранилась

Сандалья от кожи древес! И братние УЗЬІ крспились любовью, И чтилося имя отцов; Ни крови, ни свара; лишь жертвенной кровью Кропились КУМИрЬІ богов. Но горе вам, чехи! .. Любусса с любезньrм В могиле ... цвет стебля опал; Сандалья в позор со столом их желеЗНЬІМ, И <:101\ золотой заблистал!

1R25

С9ТТВ о Р Н .30-50 pot~IB (Бабі р"ово)

ХІV ОДА ГОРАУІЯ, КН.

Eheu! fugaces, Posthume, Posthume, Labuntur аппі: пес pietas moram, Rugis et instanti senectae Afferet etc 1. Ой, час би, Грицьку, нам, ой, час пошануваться: Не в'се ж нам, братіку, не все парубкувать; Не все з дівчата'ми гасать і женихаться! І тютюнкову день і ніч в шинку кр)"глять! Бач

- пику зморшками, мов лемішем, зорало!

Ось ну! Помацайгирю лиш: Чи бач, який,- мов паршами зстругало, На тім'ї здоровецький пліш! .. От старість ... Схаменись! а ти собі байдуже!

Ось, ось скандзюбить в сук, хоч напрямець як стій.

Та вже як яровав, мов огир, наш Андрій, А й той подався дуже! 1

Гей,

верне

Постуме,

зморшків,

Постуме! не

Ніяка

спинить

смерті.

125

побожність не

наближення

від'

всевладної

А там, козаче, зирк! ЮВіДсіль, НlВlдтіль, Кирпата свашка - гульк у хату! «Добридень,- скаже,- хліб та сіль! Здоровенькі були з весіллям, свату! .. » А там і «содухів» весільних як утнуть!

Лежить Грицько, обдувся, як барило ... От і догравсь! Сюди, туди, верть-круть,

А тут Грицька в супоню і скрутилоl думка, може, бач така, I,Uоб од кирпатої гідзою одкупиться? Тикнув на часточку ПОПОВlі п'ятака, Т а й дейко довіку з дівчатами казиться?

lJJo,

I,Uo? може, напечеш гарячих буханців, Заколеш лідсвинка та м'ясом нагодуєш Калік, сиріток і старців, Та тим і пельку ти кирпатій зашпунтуєш? Ні, голубе! Вже не таким тузам Кабаки кирпа втерла! Вже Бонапарт як давсь взнаки і москаЛЯ~і, Да і того на Діно до пекла вперла! Воно

то

нічого

гріха

таїть

гульвіса,

На часточку не ткнув ніколи й двох шагів, Лупив н\Їмоту й драв, та вже ж і драв із біса. Поки не скоштував московських стусанів! Ну, а Сірко, Богдан, Мазепа і Палій? Хіба попам, старцям обідів не справляли? Хіба церков, дзвіниць не мурували? Хі'ба не ставили хрестів на стовповій?

126

А дуже ж тим вони од смерті одкупились? Любісінько лежать там, де і всім лежать! .. Чи сріблом сукНІ іХ, чи дірками світились: І

дрантя, і роброн

все

гробаки з'їдяп)!

А втік, щоб москалі на сей рік не вхопили, Впровторять так якраз - в погонці через рік: Не вмер - болячки задавили! Та ба! Так, отже, бач, утік!

Коли на панщині душа не опряглася, Коли то госпідь боронив,То в животі, гляди, горілка занялася, Або хто бебехи за жінку одсадив! Т а вже наш дяк чита у книжці не дурницю,

I,Uo доведеться всім по повній випивать. Із'їв Адам із Євою кислицю, А нам прийшлось за їх оскому прогонять.

Пиндючить ніс Остапова орпина І, знай, все мацає :на шиї свій дукач; А тут не ЗУЗДРИТЬося,- спітка лиха година, Тоді хоч сядь-та й плачІ ..

Тріщать од збіжжя в Опанаса Засіки, клуні і токи, Дере на пасіці Панько свій мед на спаса, Оддає на спуск свої ставки ... А все бридня! .. Покинеш любу ЖІНку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар ПЛУl'Їв. І

вірне наймиття, і дрібнуlO дитинку,

Покинеш все, кажу, на радість

127

воропів! ..

А той, що знай збирав і товкся головою, Натщесерце в сирій землі засне! .. От тільки коржиків та колива з ситою На поминках душа ряди-в-годи лизне! А там, ГЛЯДИ, по смерті в хату й вперли До жінки з пару моекалів,-Пішла куйовдиться! Як не було - все втерли, А дітки миркають без евитки й постолrів, Канючать хліба шмат під вікнами з торбами ...

О, падлюга! Та ее ще й так Іі сяк ... От лихо: всю твою горілку з бахурами Дощенту випила та й трубить у ку лак!

20.11.1832

ІХ ОДА ГОРАЦІЯ, КН.

Non semper imbres nubibus hispidos Manant іп agros, aut mare Caspium Vехапt іпаеquаlеs proceIlaey Usque; etc 1. Не все ж, як з лотоків, із хмар, Терешку, ллє; Не все гіллячя гне хуртуна й завірюха; Та дже ж і сонячно кОлись таки стає, Так що бува байдуже без кожуха. Не .все ж трапляється недорід на вгірки; Не все пирій, кукіль замість пшениці сходить, І косять жито на грабки: Бува, під інший рік, як очерет, уродить. Не все й на панщині, Терешку, товчемось, І дбаєм на панів в жнивах і в косовицю; А часом, так-таки, хоч в празник урвемось Та деяку й собі придбаємо копицю. Воно минеться все, козаче, не журись! Кинь лихом об землю! якого ката слиниш?

Найми псалтир та богу помолись: 1

на

Не вічно проливний дощ ллється із грізних хмар ниви колючі і над Каспієм потрясають бурі мор

ський

П.

обшир

до

самих

Гулак. Артемовський

глибин.

129

Всі помремо,- та й ти ж, Терешку, згинеш! Не перший твій та й Не останній Влас, в москалях уклали під Пранцузом: Он не таких стяло,- нехай боронить спасІ й кендюх розлетівсь із єдноральським пузом! А що ж робитимеш? То сказано - війна! От кулю замовлять хто вміє,- іlНше діло! Того вже не лизне ні сам пан сатана; Той - на гармати гайда сміло! Та й доки ж коротать, Терешку, вік в журбі? з воза впало, те пропало! Так на роду написано тобі! .. Гай, братіку, бодай тебе опановало! Та ну! не гедзкайся! виймай лиш ключ

1JJ0

мерщій,

Та дать калганної скажи твоЇй ОдаРЦі; Та люльку ке лишень! .. ось-ось і Онопрій! .. Ей, хлопці! випиймо калганної по чарці! ВО'но б не вадило сьогодня й підгулять ... Хіба ж нас білий цар до себе не голубить! Звелів не некрута, а козака з нас брать ... Тепер то будемо ляхів і турка чубить! А тут до Рєпніна прибіг гінець на двір, Та й кає: «Пом ин ай тепер ляхів як звали: Вже Хведорович наш з Їх видавив весь жир; Вже, каже, й могорич в Варшаві запивали!» Бач, ярепудова збентежилась ляхва! Бач, гирі, бач, чого віскривій заманулось! .. А нам і на руку ковінька і лахва! О! щоб вам, ляшеньки, легенько там ікнулось! Та вже й натикали в Варшаві ви добра, Ям, паль, рівків, тинків, шпичок і частоколу! ..

А як гукнув москаль по-своєму: гура!

130

Все к гаспіду пішло!.. дали ж ляшкам тут школу!

Отже ж наш князь Р€пнін сю чутку як почув, Та з радощ,ів гукнув своїй княгині Варці:

<,l,Uоб з м'ясом борщ і щоб гарбуз молочний був! І щоб тернівки всім було по добрій чарці!» Вони ж пішли круглять, а я кажу: піду Розбуркаю в журбі Терешка та Одарку, Та похмелюсь і сам ... так от же, на біду,

Чи бач!.. яку внесли маленьку чарку!

25.11.1832

ХХХІV ОДА ГОРАЦІЯ, КН. І

Parcus deOrU111 cultor et infreq uens ' Insanientis dU111 supientiae Consu1tus епо; пипс retrorsu111 Vela dare atque ііегаге cursus ' Cogor relictos 1. От і ДОПИВСЬ І похмеливсь, Довіку тямить буду!

Ні в рот не брать, Ні коштувать Не хочу аж до суду І Коли б вона Повитікала :в бочах,

То ще б церквах Народ в свитках Стояв би і в сорочках!

Ні, Грицьку, ні! Хоч би мені Повkиться й на гілці,1

Почитувач богині долі недбалий і непевний, насліду.

ючи поки що нерозумній мудрості, блукаю повинен повернути свііі човен і правити ним.

132

я;

однак

Ані під Інісl .. Нехай ЇЙ біс Тій гаапідській горілці І Вона мене З CBjTY зжене. Коли б той і сказився, Хто божий дар Гнать через жар у винниці навчився І

Охl охl охl охl Зубів щось з двох ніг не долічуся І Живіт, на сміх,

З ковальський міх, Здається ж, і не дмуся І Самі кишки, Мов бульбашки у чавуні, клекочуть; А пуп набряк;

Під пупом- так, Мов жаби, знай, скрегочуть! Ніс - як пістряк; І скрізь синяи; Бач, пика

як набрякла!

Одна нога IJJOCb ш!{утильга, Друга зовсім заклякла. Така нудьга,

Така туга, чорт зна, де ідіться! От тут пече, Тут гаряче, А все б хотілось гріться ... А Їсти щоб?

lJJo

1ЗЗ

Та хоч у лоб! Крий боже, як цураюсь! Все б дудлив, бач;

Так от, хоч плач: Ц!ось од води жахаюсьІ .. Помацай чуб: Бач, як оскуб Диявольська личина! Тільки то 'сям Стирчить, то там З чуприни волосина! Та вже ж чіплявсь. Товк і знущавсь Скажена москалюка! Коліньми грів, Поки не впрів, А там і взявсь до дрюка! Ох! ох! ах! ах! Жовч в печінках, Мабуть, BCJI) стовк псяюха! .. Геть, Грицьку, геты Та лучче смерть, Ніж гаспідська сивуха! Кахи! кахиl Се за гріхи Мене пеня спіткала! Та вже й дурів, За всіх кнурів Вже душка погу ляла! Була, була На півсела Ху добонька і гроші: І зслизло се, Процвіндрив все;

134

Зостались тільки Пустив діток Без сорочок, жінку

воші!

,без запаски;

А сам в шинку На привалку Жду Лейбиної ласки! А Лейба-гершт В боки, як хверт,

Та Рухлі щось гергоче; На мене зирк! Та знай пирк-пирк! .. Невіра, ще й регоче. Забрав волів,

Овець, корів, I,Ue він же і здрочився! Загарбав кіз І жита віз ... Бодай ім подавився! Ой. так мені, Так сатані! Катюзі по заслузі! Жлоктав живіт Аж лився піт, Тепер засуха в пузі!

До церкви дзвін, А пан Охрім, Бувало, в шинк мандрує; В церквах «,свят, свят». В корчмі «гвалт. гвалт! .. » Охрім жидів муштрує! Було, в пости, Іще чорти Не б'ються навкулачки: ІЗ}

А вже Охрім, На глум усім,

П'яненький лізе рачки! Бу ло, піп Петр В чистий четвер Іюду величає; Охрім в корчмі Пойді кумі Весільних затягає. Чи в хату піп, Охрім захріп, Запінивсь, мов сказився; Не сповідавсь, Не причащавсь Сім рік і не хрестився! Попи й дяки В різдво

в святки

З хрестом ідуть, з кропилом; А вже коли Дере козли Охрім і риє рилом! На часточки, На свічечки Шагом не поплатив,ся; А мисочок І гра моток Не чув, як і вродився! Ох! ох! ох! ох! Зубів щось з двох ніг не долічуся! Живіт, на сміх, З ковальський міх,

Здається ж, і не дмуся! Ой, так мені!

136

Так сатані! По ділу ся халяндра! Нехай хутчій, Попа мерщій Покличуть Олександра! Скажу: допивсь І дохмеливсь, Довіку тямить буду! Ні в рот не брать,

Ні коштувать Не тільки що й до суду! А ти пляшки, Грицьку, й чарки

Трощи, що маєш духу! Тільки ... тривай!

З Їх позливай В барильце всю сивуху!

26.11.1832

оо

Петро мужик не покорний, Та вдавсь собі проноза з біса: Здається, з пики і дурний Та годзунковатий гульвіса. От гедзь напав Петра: не спить, не Їсть ніколи.

Бажає бачить П'ятембурх І, знай, черка писульки до Мш{оли. Нехай, каже, поки не випре з мене дух, Хоч раз тобі я поклонюсь, Нехай на П'ятембурх до волі надивлюсь І Микола, гарний, любий пан, Черка йому: «Надінь ти, Петре, свій жупан, А на жупан з відлогою свитину, І решетиловський кожух, І хліба деяку шматину; Та й чимчикуй щомога в П'ятембурх». От наш Петро і в П'ятембурсі В свитині новій d в кожусіl Петра за гостя приняли, Петра у люди повели ... Чого Петрова душка забажала,

138

Усе побачила, всього покоштувала ... Петро, мов €днорал, між пан ством виступа€, Перед Петром москаль рушницю підніма€, Петрові в тарілках підносять панську страву, Та що й казать: Петро пішов у славу! Але Петрові все нудненько щось CTa€; Петро буцімто сяде, то BCTa€, Все груди Maцa€, кородиться і кашля І нищечком під ніс собі,скривившись, кашля. Петрові стрічку й хрест Микола втеребив, Петра Микола в ДВіір до Самої водив; Петро буцім повеселів, Та вп'ять здурів І світом нудить, Других і оам себе посеред ночі будить ... Петра напали перелоги, Петра з нудьги не .носять ноги, В Петра буцім усе ·в господі уми ра, В Петра всі хворі там: і жінка, й дітвора. Петро притьмом додому, до двора І Микола-пан швидчій Петровій жінці В цариц~ випрохав намисто в сто червінців; Петро уп' ять повеселів, На всі чотири поглядів

Т'і іі: «Панночку,- сказав,- здорові ж

оставайтесь

І в П' ятембурх мене вже більш не сподівайтесь». 3.І1І.1833 Петербург

НА ВІД'ІЗД ІЗ ПОЛТАВИ Н. М. Л.

травня

1842

Д. ДОКИ ж нам у Полтаві Вить байдики, пане І Наробив єси вже слави,

Чи надовго стане? Пороз.тринькав все дівчатам: Дукачі й намисто, А хлоп'ятам-небожатам Хоч вимести - чисто! ..

Нема шпоньки, нема й стрічки Комі,р зашморгнути ... Ну, вже утяв ти нам січки: Є чим пом'янути! Ану? виверни кншені: там є такого?

Illo

А ви, хлопці, держі'ть жмені .... Ай, бігма нічого! 22.У.1842 Полтава

140

Хоч до Їди в мене й попівськая натура,

Та, на лихо, один живіт, одна і шкура, Я з'їм за чотирьох, то більше й не утну. От голову хоч господь дав одну,

Та коморо'к настроїв в ній з десяток:

Наллєш у пять, а пять с'Гоїть в завдатокl 4ХІ.1844-1846 Харків

141

СидИ'ть Петро у Полтаві В стані з поштарями; Тепер Петро наш не в славі, Вже не з панночками! Колись було як забряжчить В браму у будинку, Так пані Засс і закричить: «Мерщій горілки з шинку!

Тягніть Петра на вечерю, Любії дівчата, Ставте на стіл ви тетерю Та ріжте курчатаІ»

Тепер Петро у Полтаві В стані з поштарями; Тепер Петро вже не в слаВI Г оді з панночками! 24.УІ.1848

142

У КАПІТОЛЬСЬКОМУ

ЧЕРВНЯ Р.

1851

Надудливсь чаю

Та й сам не знаю, Як злізти з драбинки у панські будинкиl Обдувсь, як барило, Та й ноги скрутило, Ледве ворушуся Та Їстки прошуся. Коли 6 догадались Та швидко збирались, там є - поснідать, А там і обідать. Може, від серця трошки одлігло. Бо ждать, єй-богу, так давно обридло! Т а й доки ж їй спати І в ліжку лежати? А нуте, хлоп' ята, Мерщій на стіл курчата! Та дайте горілки Чи то нам стільки! Чоловік нескотина, От. як дитина: Лизне з піввідерця.

IJJO

Аби глистів прогнать від серця

9.VI.1851 143

* * • Були ж ми і в Свя'тогорськім І церков бачили, змуровану Самборським, І плавали в ридвані на Донці, Розмокли на кисіль книші і буханці, А Він над нами, знай, в воді жартує, Регоче і кепкує! Ну, правди нікуди дівать: Вже є за що сполать! Натури доброї від москаля набрався, Того й гляди, щоб ще у море не попхавс}{! Удасться ж {)т таке: ні сорому, ні ляку! А скільки ж голодом Він душ запропастив: Чи я ж через його з ченцями не постив? От тільки і дає, що днем на перемогу,

А ніччю щоб? rй-богу, Хоч би тобі згадав Та хоч разі'в із п'ять потодував! А, господи! Коли б уже до жінки! Наївся б на весь рік, надудлився б горілки!

12.VI.1851 Капітольськ

144

Голився я на тиждень раз, І нікому й байдуже І

Приїха'в Він, віддав приказ: «Голись щодня, Петро, бо гидкий дуже». Отже ж щодня я і голюся, Аж пасока юшить із бороди; То гребінцем чесаВIlIИСЬ уколюся, То, глянь - витягую З 'во,ди Гарячої свій палець, Вже перетоплений на смалець. Ходив до панночок, накинувши свитину ...

«А 'щО се, сучий сину?» Загуркотав наш пан,«Ану І мерщій лиш одяга'й,сь в жупанІ» Отже ж з тої пори я не один, а й Пані, Вона у кохті, я ж з гудзиками в жупані. Імо було собі, як тільки в вікна св,іт, Il!o іноді аж розіпре живіт; Тепер Він догори в,се повернув но,гами ... Нехай святий дух буде з намиІ .. Тепер 'вже череду жене із поля дід. А Він, гляди, тоді нас кличе на обід! П.

Гулак· Артемовський

145

Бувало, смерклося,- то ми і до храпка,

Тепер тоді Він тільки збитень смокче, Куйовдиться, не Їсть і спать не хоче, Бо поведенція московська, бач, такаl Ой, щоб вас! Ей, Андрію! Сказав би щось, та не посмію ...

Та вже ж побачимо, яку там цяцю Ви привезли за сю нам працю?

20.VI.1851 Полтава

* Як тільки задзвонять чотири годинки,

Так ми й шморгнемо в високіі будинки Та любих панночок Засадим до книжок: Нехай гуртом голосять Та хоч борщу Петрові просять. 21.УІ.1851 Полтава

І-П

Послухав жінку Та взяв на перемінку ПЇС'l1ревії із Харкова штани, Так, отже,- бач, Хоч сядь - та й плач: I,Uocb не вподобались Йому вони! І осміяв, І ошпував, Мережані штани на 'в,сю Полтаву Ні за ЩО', ні про ЩО пустив у славу.

Коли б тож вже сам тільки Він, Той ОЇлькось. Вже б - байдуже! А то й Вона, ізлізши на ослін, Розку дку дакалась щось дуже Та над Петром ну реготать, Петра на глузи піднімать! Чарки й пляшки, шклянки перетовкла від сміху,

Розхлюпала на скатерть сирівець ... Тоді, злякавшися, та навпростець Ну, драла! ... під свою махнула стріху! 23.УІ.1851

Полтава

148

Ой, мені тяжко, Ой, мені ну дно,Як без роботи жити мені трудно!

Ой, піду я манів'цями Та нудьгу розважу, Чи не стрінусь з панно,чками,

Може, слово скажуть. Ох, мені важко, Ой, мені нудно, Як без роботи жити мені тру дно!

Не зустр,ів'сь я з паlНночками: Вони всі в світлиці, Шиють кохти з фальборами, Лагодять спідниці. Ох, мені тяжко, Ох, мені ну дно, Як без роботи жити мені 'J1py дно! Ой, піду я у садочок, Час прокоротаю.

Та сяду я під клиночок, Пісню заспі'ваю:

149

Ой, покинув Петро хатку І жінку небогу, Помандрува.в без оглядку В Полтаву-дорогу. Ой, вернись назад, Петрусю. Швиденько вернися! Не вернешся - утоплюся, Тогді не журися І

Помандрував ... 'вона ж з хати, Дітки занищалиl От тепер ви, каже мати, Сирітками стали.

26.VI.1851 Полтава

* .. * Андрію, Андрію І Розміркувать не вмію.

Чи ждать Його? Сам тямиш - от того, l,Uострічки через плечі? Чи, може, і не ждать Та гавкать починать, Коли воно до речі? Бо сам казав, l,Uоб починав: Німеччина йому щось не до шмиги; Т ак ось боюсь, щоб не підніс Петрові Він під ніс Якої тинхви або хвиги.

29.VI.1851 Полтава

151

)::

:;:

А що ж оце, Андрію? Яку там веремію Підняв ти на 8еренститут?

Питаємось: де ти? Чи тут? А ти - І:Іа перелоги Знай 'Охкаєш, задравши ноги! Та вже як не міркуй,

А сам на себе пожалкуй! Не раз, не два заплачеш, А дива більше ти такого не побачиш От, як ,роз,ставили в світлиці всі цимбали, Так на шk'l1надцять рук метелиці й заграли, А тут скрипки й дудки,

Сопілка й кобзи всі як нам заголосили,

Та в мідні тарілки Як брязкнули, загромотіли, То будь я песький син, Коли в світлиці хоч один Усидів на ослін ці І Та вже й придумали ЙО:\fУ гадючі німці! А Їх то, бачиш, два брати: Адже ж Їх знаєш ти!

152

Отже ж й умовились: «Ти, каже, в'се руками, В світлиці понад панночками, Як будуть грать - махайІ» "Ну, сількось і нехай! Та ти ж з дівчатами співай». Отож вони як стали,

То так із ним і заспі'вали ... Місяць в хмари закотився, Та й стало темненько.

Чого ж Петро зажурився І болить серденько? Не ховайся до півночі, Місяцю червоний! Не виплакуй свої очі,

Козаче моторний! Тече річка все тихенько І моря шукає: Ой, так і моє серденько До жінки здихає! 30.УI.1851 Полтава

• • * Яко

аще

Бы

не

закон

твой

пору

чение мое Бы ,' тогда убо погибл Бы x во

смирении

моем.

Світить місяць увіконце,

Та в очах темніє! Сяє в небі ясне сонце, Та серця не грієl Коли б швидше вже отая Звіздочка засяла, От тогді б то болість злая Камнем з серця спала! Та де ж вона забарилась, Де ж вона блукає? Може, в шинку похмелилась Та й там спочиває? Та вже ж нехай хоч похмільну

Та везуть швиденько, Утнемо ж ми ій весільну, Приймемо гарненько!

/54

Ой, давно б вона, небога, В Харкові блищала: Так от,- залізна дорога Усе попсувала І Настроїли сучі німці Возів з чаунами: Сидиш собі на ослінці, А тут ... Господь з нами!

Без волів і без коняки Колеса махають, Бо не хто ж - самі чортяки Ридван попихаюты А зустрівсь з другим обозом, Утруть тобі маку: Змелють 'всього з твоїм возом На шпанську кабакуl 12.І.1852 Харків

слы ануy сотвори мне заутра милостt твою

яко

на

тя

уповах.

Ой, де ж вона залетіла, Обіцяна Галка Біла? Мабуть, Харків проминула, Чи не в вирій лиш шморгнула?

Писав Пан: звізду дав І червону стрічку. От я й ждав ... Дулю взяв. й поставив свічку!

Ой, схоплюсь, утоплюсь, Повішусь на гілці! Або смерть, як нап'юсь, Найду я в горілці! Поскупивсь ти цяцьки Прислать на свитину, Присилай же гвіздки Забить домовину! не квапсь, не рятуй,

Ні, вже не оклигну,

156

Таки ВМРУ,- пожалкуЙ. I,Ue й ногою дригну! І святих не скликай: Вилають на славу! Лучче гривню виймай На дзвін Станіславу!

20.1.1852 Харків

Иетязал ееи беззаконие мое и грехи моя изеледил ееи. Руце твои еотво' оиете

мя

предложив,

еоздаете поразил

мя; мя

потом

И,ва.

Ну, вже таки Далась взнаки Мені та алка Біла! МО'в чиряки На печінки, От так притьмом сіла!

2 Бу ло в·сі AHj На черені Пряжусь та позіхаю. То шість разів До пирогів І З печі я злізаю.

158

же,

ееи.

Кн.

3 Ряди-'в-годи

До бороди Було доходить діло ... От розскубеш, В жмені помнеш, Та й вп'ять у просо

смілоl

4 Бу ло й сопеш, Бу ло й хропеш, (І

нікому

байдуже) ...

Так отже, бач: Хоч сядь та й плач, От треба Галки дуже!

5 3візду прислав Та й наказав,

Wоб щодня я голився, Перину стлав,

Пику вмива.в І щодня чепурився!

6 Ой, Він мене З світу зжене Московською пинею! Оце біда Ота звізда, Нехай там господь з нею!

159

7 Ну й схаменусь, І підголюсь: Чо,го там розходився? Та я ж під час

На місяць раз І без того голився! Тільки не лайсь Та не знущай,сь (Бо кепська вийде справа. Як зашморгнусь Та й удавлюсь Стрічкою Станіслава) ... Березень 1852 Харків

шеня еОНИНОI МАМКИ

Ой, час їхать, Марусенько, Тобі до господи! .. Ох, болить моє серденько Від сеї невзгоди! Ой, збирайся, моя галко, ТІ! дО чоловіка І

Жаль нам тебе, серце, жалко, Жаль буде довіка! Як покину немовлятко. I,Uo я ж годувала?.

Плаче мати, плаче батько ... Ой, бідна ж я стала!

I,Uo ж робити? Така дuля Припала нам з неба! Хоч Їхать жаль,- Їхать треба: l1a те панська воля! Ой, прощайте ж, добрі людн! Прощай, моя Соню! Нехай господь з вами буде! Прощай і ти, Фроню!

16X18S2 Харків

161

НАГАйКА

До

Ивана

СлuвUУЬКОlО

Не лай дурнів, Іване. На біса та лайка? Де язика не стане, Там в'зьме нагайка. Нагайкою та'NiРИ З мирян гаряч драли. І, мов овець з кошари. Народ в орду гнали. Нагайкою раніше На панщину йдеться, Нагайкою спірніше Коситься і жнеться. Нагайкою і в школярні На розум наткнсшся. Нагайкою і R пожарні Хисту наберешся. Нагайкою й кацапство

Зробив Петро ~ожним;

Нею. сівши на царство. Грів спину вельможним. Нагайкою кізлячі

162

Бороди обтріпав І жупани висячі По пояс обсіпав. Нагайкою вчив строїть Жінкам вечерниці, І німкенські Їм кроїть Запаски й спідниці. Нагайкою пранцюзів

Бонапарт вкуйовдив, Драв німоту і вовтузив І всім верховодив. Тепер його племінник На «живо при» з'їхав,

А якби Їм спік грінок, То дальше б заїхав. 30ХІ.1852 Харків

НА

ПОБЕДЬІ РУССКИХ

одержанны c

НАД ТУРКАМИ

~eH.-,~IaЙop.

11. вщ~е-аД.\fuра.1О.1l

Андроннuковы M в А зиu 14-10 нахи.\lовы M 18 ноября 1853 ~. на nорте Синопа

Сидить Абдул, Губи надув І гадку гадає: I,Uo там моє, Турецкеє Військо поробляє ? Скільки ж воно В море на дно Москалів пустило! Скільки реб'ят З рушниць, з гармат Трупом положило! Ой, вже ж тії, Турецькії, Війська розчухрали. Вже ж над ними

Й «со святими» Дяки одспівали! Вже й в П'ятенбурх Гінець Явтух Чкурнув, що мав сили, З листом об тім,

164

I.JJo туркам всім Пинхву в ніс встромили. Сполать тобі В Руській землі, Андронче козаче! Ти бусурман Зм'ЯВ на гаман Нехай Абдул ска че! Сполать тобі, В Руській землі,

Нахименку хвацький,

I.JJo попалив І потопив Байдаки султанські. Та вже ж лизнув,

Та вже й мазнув Султана по пиці! Провів шрамки: Будуть тямки На морді синиці. Так, бач, султан, На сей із'ян I,Ue й морду пиндючить, На панотця,

На Воронця Аркан з шовку сучить. Сучи аркан, Дурний султан, Та й скручуй тугенько! Бо туркам всім Висіть на Їм Прийдеться довгенько. ХІІ.1853

РАДА

СУЛТАНОВІ

АБДУЛ.МЕДЖИДОВІ

Ой, не мандруй, султане, До Адринополя, Бо там тебе застане лихены аa доля!

Ой, не пий ти, султане, Водиці з Мариці, Бо в животі та стане Гірша од гірчиці І Не розвертай, султане, Хорогви Магмета: Москаль з древка хоч стягне, Хоч проб'є з мушкета! Не розвішуй, султане, Сорочки пророка: Москаль зцупить, як г.\яне О, буде морока!

Ой. не схиляйсь, султане, До Балканів ухом,

166

Бо з іх віє погане ...

Кулевчинським духом! Нехай твій ніс, султане, В гори не сягає,

Бо з іх Дибич як встане, до смерті злякає. Не позіхай, султане,

На Чорнеє море: В Чорнім морі, в тумані Пливе твоє горе! Бач. в Синопі, султане, Клубки диму в'ються? Отож твої моряни З Нахименком б'ються! Бач, як море, султане, Од їх гармат стогне?

Твоє військо 'кохане З

байдаками тоне!

Ой, не дивись, султане, За море кАцхуру: Там достав вже й достане Турчин добре в шкуру; Не посилай, султане, Війська кАрпачаю, Бо вернеться в Карс Від руського чаю!

, п яне

Не накликай, султане, На руських Шаміля,

167

Бо він. либонь, не встане З руського похмілля! Не поможуть, султане,

Пранці й яг личванці, Москаль свого дотягне Не в вечір, так вранці! Так спи ж дома, Меджиде, Ми буркать не будем, А як москаль підійде, Ми тогді й роз будим. 16ХII.1853 Харків

ПОСЛЕДНИй аКЗАМЕН.

ПРОИЗВЕДЕННЬІй

МНОЮ ВОСПИТАННИУАМ ПОЛТАВСКОГО ИНСТИТУТА В ЯНВАРЕ И ФЕВРАЛЕ 1854 г.

у Полтаві, в слівнім місті, Будинки біліють; В тих будинках дівчат з двісті, Як мак, червоніють. Вовтузяться ж ті дівчата, Та не з парубками: На лавочк,ах, пташенята, Сидять над книжками!

З стембулкою в пальченятах Стих свій у часловці Промовляють, ластенята. Аж тріщить в головці! Чого ж взялись так дівчата За той стих в .часловці? І!!об поглаДила Їх мати Гарно по головці!

Хто ж ЇХ мати? Хто родина Об Їх печалиться?

169

Іх родина Україна, А ненька цариця.

Гребе квочка на сміттячку, Курчаток скликає;

Кличе й ненька сиріточкv. В

світ лицях

ховає,

Няньчить ЇЇ Й дог лядає, Одверта, ІЦО шкодить,

Обчісує й одягає, До глузду доводить. Чкурнув поштар до цариці З лепортом щосили. I,Uo панночки в товстlИ книжці Вже стих свій довчили ...

Ну. чухрай же й ти, Гулаче, У

Харків

щомога:

Там з дітками жінка плаче, Жде тебе небога І

6.11.1854 Полтава

ВІДПОВІДЬ

моемч счсідч Никанорч МихаїLловиЧlJ AOH~iHOBY на ЇLo~o запит, ЧОМ.lJ я давно йO~O не відвід!}1О

Тим до Тебе не ходжу, Мій любий сусіде, I,Uo, хоч заріж - не скажу

чим ПОШ11аР приїде.

Як приїде з тим листом,

I,Uo турка побили,

Тогді й з хати я притьмом

I,Uo матиму сили. Поголюсь, причепурюсь, Накину й свитинку Т а до тебе й попхаюсь, I,Ue возьму і жінку. А ти своїй накажи Жіночці Парасці, I,Uоб пекла книші й коржі, Та й було б ... по чарці. 2.ІІІ.1854 Харків

171

ДО ЮХИМА

I,Uo там лани народ мутять? Бач, на чуже щедрі! Гроші хапнуть, чимсь накрутять. Та й кричать: алегри! Може й в тебе там, IОхиме, Яка гривня мулить? Чи сим тебе не підніме, Не дуже дошкулить? Воно гривня

не що гроші,

От як подивиться, Та все ж гроші, ще й хороші,

Є чим похвалиться І

22.1.1855 Харків

172

ОВДОВЕВШЕй МАТЕРИ СЕМЕйСТВА В. И. КПЧНВ-Ой

Не

виглядай,

матусенько,

В віконечко в поле. Не клич дарма татусенька: Не вернеш ніколиІ .. Вибравсь татусь, В

далеку

вибравсь

ріМШfі

дорогу,

Та й наказав тобі, бідній, Молитис я богу.

Пішов татусь в той край гожий, Де місяць і сонце З світлиць божих на світ божий Дивиться ввіконце! 24.х.1855

173

ПОЛТАВУ,

МОЕй

МИЛОй

ПОЛИНАШКЕ

Коли б тебе, Полінашко, ЯК я, знали люди, За тобою, моя пташко, Літали б усюди.

Коли б тебе, як Я, знали Багатії й бідні, Вони б тебе покохали,

Як братіки рідні. Коли б зн.али хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили, Як тато та ненька.

До серденька б пригортали, Як я пригортаю, За тобою б пропадали, Як я пропадаю.

174

Соловейко в n:літці тіснІИ Пісні виспівує ...

А хто ж тії дивні пісні На улиці

чує! ..

23ХІІ.1855 Харків

Віє вітер, несе пташку,

т а не з того краю, Відкіль

мою

ПоліНlашку

UJодень виглядаю. Повій, вітре, та з досвіту, З другої країни; Навій мені добру вістку Об моїй дитині. Лети, пташко, з захід сонця, Защебечи в шибку,

Довго ж ще біля віконця Ждать дівчину-рибку! Дмухнув вітер, звилась пташка, Вістоньку - звістує,

UJo В Полтаві Полінашка За татом

жалкує.

24.хІІ.1855

ХаРІсів

175

ІІІ

Текла річка

Невеличка,

Та й понялась морем: Бу ла радість Хоч на старість, Та й залилась горем! Нема пташки Полінашки, Нема й співів рідних! Полетіла, Не схотіла Тішити нас бідних! Ой, ми, доню, Твою долю Не nаньбим, не гудим: Будь щаслива, Добротлива, То й ми в добрі бу дем.

Твої СМІХИ Нам утіхи, ПОІШ тебе стане: Твоє сонце Увіконце до

нас

загляне.

Смійся ж, серце, Натщесерце,

176

Смійся і по справі: Нехай пташку Політашку Полюблять в Полтаві. 27ХН.1855 Харків

• •• Сидить батько на лаві ... Насупивсь ... сумує; Дочка ж його в Пол 11аві З хлопцями гарцює.

Виліз батько з хатини Дочку виглядати ... І не чувать дитини, -

ІЛо за вража матиl

Вертайсь, дочко, додому, Годі гопцювати, Годі ж сього содому В ЛЮДях вироблятиl Чи се ж таки не диво, Та й не дивовина, Ll!об по тижню мед, пиво Смоктала дівчина! Ой, я б, тату, вернулась, Не пускає мати:

178

шість узликів стягнулась, Хоче танцювати.

Ой, я б, тату, не дуже Тих медів бажала, Коли ж мати ... байдуже! «Пий, дочко!» сказала. «Та пий,- каже,- поки

п'ється!

Нехай легко там ікнеться: І батькові, і дитині, І в господі всій родині! Хай цибулю батько лупить, А нам капшук з скрині цупить Та в Полтаву надсилає, Поки мати тут гуляє! Скачи ж, дочко! .. мати скаче: Нехай дома батько плаче! .. » 31.х1I.1855 Харків

ЗАПРОШЕННЯ ВО,lOДU,IIЩJJ.l

НА

ВЕЧІР

АЛ-ЧІ}

ПР·'ЩІ

ТАНУЯМИ з

сім'єю

Володьку, не казись! .. Поб'ю! Послухай раду ти мою! Коли не преш зо мною в сварку,

Так ти схопи своїх, Олену й Варку. Та надвечір поки й чухрай До нас на збіжснь, ось, бач, чай. Моя стара й дочка сказали,

llJo бу дуть кобзи і цимбали Дівчатам натщесерце І'рать І хлопцям голод проганять.

А ти шепни Олені й Варці, НІо я од жінки вкрав калганної по чарці Та деякий таки й кнурятини шматок, Заберемосн собі в куток, Згадаємо свою родину Та й гукнемо, вони ж нехай ковтають слину!

16.1.1856

180

МОІй ЖІНUІ (Н А

ВЕЧ І Р

ТА Н Ц

51 111

НАС

І СІЧ Н

Скачи, мати, серед хати, Підтикай запаску! Шахрай нитки і півмітки ·За шинкарську ласку. Хай сусідки напослідки Дивляться й регочуть: Поморгають, покивають Та й пересокочуть. Кругляй, мати, щоб всім знати,

Поки ще з півжмені Бряжчить бідних шагів мідних В батьківській кишені! А не стане він достане: Се його вже діло. Через кладки без оглядки Махай у шинк сміло! А не вірять, а не мірять Набір у шиночку: Сунь очіпок, застав діток,

181

51 1856)

Скинь плахту й сорочкуІ .. Все то бридні, все то злидні:

Згине й наживеться; А мед, пиво (то ж то й диво!)

Тільки й пить, як п'ється! ..

21.1.1856

ДО ЛЮБКИ

Нащо ти, Любочко, козацьке серце сушиш?. Чого, як молода та кізочка в бору, Ц!О чи ногами лист сухенький заворушить, Чи вітерець шепне, чи жовна там кору На липі поДовбе, чи ящірка зелена Зашелестить в кущі

вона, мов тороплена,

Шукає матері, дрижить, втіка ... Ой, чом же, Любко, ти жахливая така?. Чи зуздриш, то й дрижиш; себе й мене лякаєш' Чи я.до тебе - ти, як від мари, втікаєш! .. Та я ж не вовк, не звір та й не медвідь~бортняк З Литви: вподобав я не з тим твою уроду, Ц!об долею вертіть твоєю сяк і так І славу накликать на тебе та ПРИl·оду! .. Та й час би дівчині дівоцькеє гадать: Не віі{ же ягоді на гілці червоніти, Не вік при матері і дівці дівувать ... Ой, час теляточr{о від матки одлучити! .. 16.Ш.1856

183

УПАДОК ВІКУ Печально я гляжу на наше ПОІ<оленье. ( jI'PMOHTO')

Як На То Та

подивлюсь на хист теперішніх людців, витребеньки Їх ... Та що з ними мороки! .. далебі дрючок отак би і вхопив, й ну Їх лупцювать. замірків, на всі боки І

Яка пожива з Їх?. Як з цапа молокаІ .. Учора - байдики, сьогодні - перелоги; Косить - живіт болить, жать - спека, бач, така,

До церкви

ніс набрЯl{, попухли литки и ноги!

І кат Їх батька зна, над чим таким важким дихтовні животи вони понадривали ? Сказать би, не в примір, приміром би таким, над горілкою - так ні! не коштували.

lJJO

Т а й де їм, вншкваркам, горілку ту круглять, Як Їх батьки колись та Їх діди кругляли! .. Не вспіють квартою в ротах пополоскать, Вже й по-індичому в шинку загерготали!

184

похмілля нудяться, їдять за горобця,

Об Семені дрижать, об Петрі -

з ранку

мліють;

А схопить трясця -

«Гвалт! .. покличте панотця

Хай сповіда! .. » Притьмом конають і дубіють! Та й без проmісниці -

не скільки з Їх добра,

І кращих не в примір кладуть у домовині: Худобоньки - дасть біг! .. ні хати, ні двора, В великдень - без штанів, в різдво - в старій свитині!

Та ще й яка на Їх одежина стирчить! .. Як звізди на небі - на латці латка сяє; Сорочка - решето, очкур пірнув в живіт, Маняття з-під матні, мов злодій, виглядає. І що за пляшкою придбали Їх батьки,

Вони потверезу протринькали і натще;

Не з'їли, не спили, та все небораки, На хмари дивлячись, здихають важче й важче! Ледачий з Їх москаль та й миршавий козак! Чи трапиться стрілять ... - пшик порох на пановці! ..

Уже й злякалися! беркиць ... об землю рякГ -- кричить, - рятуйте,

«Х то В бога вірує,

хлопціІ» І все обридло ім, і все Їм не в користь:

Тут не вередить ім, а там друге завадить; Полизкають борщу, ковтнуть галушок із шість,

Уже й кородяться, що й бабка не порадить.

185

І марно як жили, так марно і помруть, Як ті на яблуні червиві скороспілки, рано відцвіли та рано й опадуть, Ніхто по Їх душі та й не лизне горілки І

IJ10

І років через сто на цвинтар прийде внук, Де грішні кості Їх в одну копицю сперли, Поверне череп їх, та в лоб ногою стук,

Та й скаже: «Як жили, так дурнями і вмерлиІ» 24.1ІІ.1856 ХаРЬI(ів

СИНОВІ моєму

Колись було, Та вже давl'ІОАж за Богдана Хміля, Аби папір, Черкай на спір! .. Писалось без портхвіля, Тепер інак, Та й мудро так: Вся сила, бач, в портхвілях! За те ж не лай І вибачай, I,Uo пишуть, мов з похмілля!

Воно й не див! Бо розум жив

Тогді в старій хатинці, Тепер зійшов, Жить перейшов В мальованім будинціl 2,Ш.1857 Харків

187

ПЕРЕЛОЖЕНІ€ ПСАЛМА

132

ее ЧТО добро или ЧТО красно, но еже житн братии

вкупе і проч.

Нема вже й кращої людської в світі долil Як вкупці братіки живуть по божій волі, Так миро дороге лис нить на голові,

По Аароновій стікає бороді І капа на його одежу саєтову, Так аєрмонськая, сказать, приміром, к слову, Роса паде в горах Сіонських з мокрих хмар, Так і на Їх росить із неба божий дар,

А з ним щасливе є життя й благословення, І буде вік в честі Їх у людей імення. 7.ХІІ.1857 Харків

188

КОЗАУЬКА МАТИ (До П.

О.

К У Л І ША)

Та й хвацька ж то колись була Козацька мати! .. Еге! .. була та поплила:

Уї не вертати! Не слинь, Паньку, ! не журись, Бо й сліз пожальсь боже; Найми псавтир та помолись, .журба не поможе! Ткни попові коповика На «Со-духи» в церкві: Нехай лежать там мовчака В сирій землі мертві! Та й ти з попом хоч У кулак Прохлипай «партесне» ... А що ж робить, що сталось так ... иарство їй небесне!

189

ПРИМІТКИ Ранні твори Гулака-Артемовського друкувалнсь в "Ук раинском вестнике», "Украинском журнале» та «Вест IПше ЕВРОПЬІ» (10-20 РОІШ ХІХ ст.). Пізніше з'яв ЛЯЛИСЯ

різні

публікації

творів

окремих виданнях

дру

гої половини ХІХ та початку ХХ ст. Вперше збіркою видано його твори 1877 р. в Києві під назвою «Кобзар П. П. Артемовського-Гулака» !І передмовою Ф. Піску нова. Незабаром після цього (1878 р.) надруковані були твори Гулака-Артемов

ського в збірці Онишкевича (Львів).

ється

Тут

огляд

вміП.Jено

його

«Руська бібліотека»,

біографію

творчості.

Спробу

письменника,

повнішого

ч.

пода

видання

зробив Ю. Романчук у серії збірок "Руська письмен ність». 1904 р. була видана у цій серії збірка «Твори Івана Котляревського, Петра Артемовського-Гулака. Євгена Гребінки» (видання «ПросвітИ» у Львові). Дру гим виданням збірка вийшла 1908 р. Найповніше зібрання творів Гулака-Артемовського видано в радянські часи. За редакцією І. Айзекштока та з його вступною статтею і примітками твори Гулака Артемовського вийшли трьома виданнями - 1927р.,

1928 р., 1930 р. (Державне видавництво Украіни Хар

ків). Двома

виданнями вийшли вибрані твори Гулака Артемовського за редакцією та з передмовою М. Пиво варова - 1950 р., 1956 р. (Держлітвидав, Київ).

190

ТВОРИ ЧАСІВ СПІВРОБІТНИUТВА В «УКРАИНСКОМ ВЕСТНИКЬ, «УКРАИНСКОМ ЖУРНАЛЬ, «ВЕСТНИКЕ ЕВРОПЬІ» (1817-1827) Всі

твори цього

ДРУI(ами

подаються

періоду,

за

незначним

винятком,

були надруковані в скорому часі після написання іх у тог,?часни'( журналах «УI{nаинский вестник», "УКРа инсюНІ журнал», «Вестник ЕВРОПЬІ». За ,ІИМИ першо тексти

даній

збірці.

Тексти

реш

ти творів, ч!о не увійшли в згадані видання, подаються за джерелами, міТI('!".

Справжня

на

які

зроблено

добрість -

перший

далі

твір

посилання

при

Гулака-Артемов

сы ого,' написаний україl{СЬІ{()іО МОВОЮ. Коли інші поезії раннього періоду були наДРУlивані в «Украинском вест НИІ{е», то цей твір не потрапив на сторінки журналу.

Поет назвав вірш "ПНСУЛЬІ{а до ГРИЦЬІ{а ПРОІ{ази». М. Петрnв у своїх «О'lеРІ{ах истории украИНСІ{ОЙ лите· ратуры ХІХ столеТНІ!» УI{азав на дату f'аписання твору та відзначув. що ЙОГО ПОИСВRчено Г. Квітці. дійсно, «Гриньком Проказою» міг назвати автор саме Г. Квіт І{У, маючи на уразі його анекд()ти ТА фрЧлетони. У РИРІ{И вірша були f'аДРУJ<озані у книзі М. Петрова. І. Ай Зf>НШТС!(

ВПОРЯДІ{О1'аному

І(ував «Справжню За ЦИМ ВИДАННЯМ

ним

виданні

творів

надру

Добрість» за РУКОШІСНИМ текстом. по;rI>ЄТЬСR віnш у даній збірці.

Пан та Собака. (К:>~ю!). НаДQУJ<овано в жуnналі «VКО1\'!ІНСЮіЙ вестннк», 1818 р., грудень (стор. 356-

362).

поета:

Підписано остаf'німи літеоами ім('ні та прізвища «'Ь... Й ... 'Ь ... ». Вірш набрано дрібними літерами

(пети,.). Слідом за пим твооом вміщено Грипька КвіТІШ» (справжній заГОЛОJJОК -

ГРИlц)ка

К ... и»).

Після

Ав'Гnnа до ч"тачів такого

Люди читати

добрі

оцю

ви,

казку.

то

«Супліку ДО «СупліІ{а дО надрУJ<овано звертання

цього змісту:

панове будьте

громада! ласкаві.

уже коли будете ДР

ті \ЬІ{И тр:>пи'

ться Рам на д()оозі наТІ{НУТЬСЯ на «Е".- вимовляйте ЙОГО таІ{, яІ{ буцімто та" наРИГО13ано «8»: бо, бач, у нас во"о З діда, !!І поадіда завсіди так вимовляється; "іба тіЛЬІ{И піс\я го\осни'( ЯЮІХ слів. ОТ як бува часом після а. е, о і доуг .. та ще й З п()чатку вимовляється

м·як~ньк". І!СВ П')-МОСІ{овrЬІШ. Я т"І{и Й хотів був. щоб замість «Е» СJ<різь радоукувать «8», та пішов до го "ави по розум, помір!{уваIJСЬ трохн іі побачив, що, І<РИЙ

191

боже, як що наші

було б тяжко поверху читать; од того, бач, очі ще не зовсім побратались з оцим ярепу

довим перевертнем «8». Воно то мені, мовляв, про своіх і не страшно: уже то нашого брата мужика не каже, як читать: так от же лихо та біда з тими

калями. Воl'И

кажу,

мій

знаю, то у

хоч що по-свойому

Рябко вип'є

мов

москаль,- він

постолах;

перехристять,

іх добру

його не останеться

ця! .. Сказано: язик,

од

який

ні

повну:

вчи, мос

і, 'як

уже що

одного цілого ребер

без :вот» же

иого

і !1е

ступить,

ОДМІНОК

втор 0-

пає - що він верзе? От так вони й книжки друкують. Уже нема його й на світі нічого кращого (царство не бесне!), Еней в нашій одежді; еге, та ба! москаль, бач, порався

коло

його,- і

його

одягнув

по-московськи.

Або нехай важко ікнеться хоч би й нашому Ш... з його Козаком 1. Е! якби тільки бога не побоявсь; ЩО бісів син, коли не таке сказав, що ... Та ба! .. лучче прикусить язик:

москаля

не

зачепн

лихо,

зач~пиш,

то

де

сять. Я тільки, бач. грішний, подумав, що хто чого не тямить, то нехай й не тика туди носа; нехай, як ка жуть. вибачаііте, з ... ОЮ головою в дім не лізе. Писав би більше, як вимовлять азбуку по-нашому: та їй-богу. так от тут нігде.

тісно,

як

ШИНІ_У,

що

й повернуться

Солопій та Хівоя, або topox при дорові. (Казка). Надруковано в «Украинском вестнике», 1819 nоо жов тень (стор. 80-94) за підписом «'Ьоо. Й ... 'Ь». до заго ловка

под. ється

ЗНf'ска

звернення

автора

до

ви.zr."ця

ЖУРР8ЛУ ЄчграФа ФіломаФітського (автор називає Йсв І·рапом). ие звротання хар?ктеризує пnоцес ст"ооення б?йок "Пан та Собака» і «Солопій та Хівря». Жуонал "УкраиFCКИЙ вестник» у цьому звертанні Гy~aK-ApTe мовський називає "укоаї<'СЬКИМ гінцем». Зв~ртання автора до видавця "ИКЛJIкає інтерес т?кож СFlОЄ";ДНИХ послань. Наводимо його ТРКСТ: Писулька до

TOtO,

як

жанр

котрий щоБОЖ010 А!іС<lЦЯ українсько/о

tіния по всіх усюдах розсилае, Йовtоа,,~! Бажав єси ка~ки: от тобі Солопій та Хівря! Не зди вуй сам, та нР.уаіі внбачить j громада, коли казка не до

шмиги. Сам бачив єси, та деяким і не повилазило, що

Опера

(примітка

автор;!).

192

я захирів

так,

що й

голови

не

підведу;

та

ще,

може,

й доведеться вистоять добрій калантир у домовині! А вже, сам здоров знаєш, ч!.о лежачи недалеко. :ва йдеш; я ж кажу: лежачи яка робота? Воно, Йовграпе, лежачи добре тільки панам: Їм скрізь спірно йде робота; бо хоч і лежні нападуть, то вони все-таки дармо часу не згають; крикнуть: даваЙ,-дають; а коли нема?-то б'ють.

Кого? Оце кого, вже ж не собаку! А коли биття обридне? то щО Ж, то ~арти мнуть. Еге, та все-таки мнуть та все таки не гуляють/ Та ще й пани, Йовграпе. не всі такі тру

дящі: бо інший паном уродивсь, паном охрестивсь, па ном і зріс; а далебі і мужика клезнуть не вміє,- от

таке лихо!.. Такий

нас,

бра,

під

Харковом неда

лечко: ось хоч би й ... не хочу, не хочу, їй-богу; не ска

ЖУ, гріх! .. Я у виявив,

що

він

його х"іб-сіль їв; ні

карти

а ти хочеш, щоб я

грать

не

тямить,

ні

мужи

ків лупить не вміє. Та й з нас, Йовграпе, не яка ро бота. I,Ue ж то, мовляв, тобі і сяк і так; бо тобі дещо іноді

через. дзвіF.КУ

перелізе;

а я такий

пришелепова

тий, що й цієї дурниці не втну. Та я то трохи і в картах щуплю, що

бо

таки

одним

оком,

первого то

погляду,

таки

зараз

як

тільки

вгадаю,

буть, найстарший. Я так, Йовграпе,

що

побачу, то,

ма

часом і людей пі

знаю: як тільки заздрю кого, що ХОЧ свої родимі при таманні ще й не повилазили, та вже, бач, днвиться в одно чуже КОЖІІОМУ під ніс, мов його недобачає, то я таки зараз, сучий син, коли не вгадаю. 1!1.0 то, мабуть,

найстарший дуреНіЬ. Ой, щось я дуже брязнув, коли б лиш ножиці на столі не обізвались! Та вже ж, матері Їх ковінька! Чи будуть бить, то нехай б'ють; вже мене не такі били, та й ті небагацько добра вибили. Вже, я ж кажу, мені гірше не буде; я вже й так п'ю добру повну:

от,

лежу

та

стогну,

та

вожусь

знахурами,

не

наче к:т з оселедцем. I,Ue раз тобі кажу, що лежачи не яка робота: ось Пана та Собаку і сидячи написав, та ще й то декотрим панам, може, так догодив, як Рябка

своєму.

I,Uo ж чинить, Йовграпе. Дурням, як то ка

жуть, сам бог не вгодить. Та вже то воно гріх казать.

бо мого Рябка у самому Петенбурсі, у Москві і скрізь

таки гладили не против шерсті і приймали, неначе кого й доброго; так от же, бач, все-таки у деяких підпанків

шапкп

иа

голові

загорілись!

Бодай

вони

так

на

світі

були, як меиі кортіло з .ними гризтись: цур їм, пек їм, осииа їм, марина! То доброго, мовляв, полай і покар-

13.

П.

Гулак·АртеМОDСblШЙ

193

тай, а

він

тобі ще й поклониться; а

ледачому

що?

ти

йому образи, а він тобі луб'я! Нехай вонн тямляться! Ледачого, мовляв наш Онопрій, не займай і сам себе не каляй; вЖе горбатого, Йовграпе, хіба могила спра вить. От так-то, голубе! Лихо й з правдою, лихо й з брехнею: за правду б'ють, за брехню віри не дають. От така ловися, що СУЧНJ1 син, коли знаєш, куди на світі й повернуться! ж робить? Мовчать? 'Г'адже ж мовчу, коли б вже Їм заціпило! Я ж то вже й кажу, Йовграпе: що нема ЙОГО й на світі, яІ, з своєю ріднею

З мужиком: чи поскубтись, чи побиться, ЧИ Й помири ться, то все воно, таl,И сказано, свій брат. Я ж то від

того оце на Солопія напався: адже ж панів нема Со' лопіів? Як ти думаєш, Йовграпе? Ти письменнішиіі від мене, ти багато дечого шупиш; tJ,ях; ти вже, я ж кажу, був

ти

вже бував у буваль на коні. і під конем.

Скажи,. будь лаCl:ав, Йовграпе, чи

He~Ia цього і

імення

між панами? щоб мені часом гріха не взять на душу, А то опанує мене лиха та нещаслива година, яl, часом, крий боже, з-поміж панків вирветься не один Солоп'я' га. Бо вже у мене щось недурно свербить чуприна: ей, та будуть бить скажені І Та вже ж, сількось, нехай

б'ють; ЛИШ,

нас,

Йовграпе,

господи,

вже

мені

до

нсбагацько

смерті,

рами, а там я й дулю Їм

смерть

виставлюl

виб'ють. моя

не

Аби

за го

Бери, Йовграпе,

казку, буде, а буде те, що бог нам дасть. Бери, кажу, Солопія, неси в друкарню; нехай твій МИІ<ола ДРУКУб:

кажу,

коли

вовка

ЛЯI,аться.

то

ліс

не йти. Не такий 'І... страшний, як иого ма.\юють. Тюхтій та Чванько. (Побрехснька). Надруковано в «Украинском вестнике», 1819 р., листопад (стор. 235-237). До епіграфа подається зноска за підписом «Издатель» : 3пиграф сей на фраІіЦУЗСКО:>1 ЯЗЬІке со чи нен самим автором «ТЮ'(тія та Чв.:!нька» н составляет верное

изображение

Находясь почти ном

состоянии,

Бимы M

своим

удовлетворить

сердца

он

борется

предметом,

желанию

ЖИЗНИ

беспрерь1ВНО с

его

жеЛ<інием

Л!lтературою,

своему

давно уже

миниатюрс.

БО.\езнен·

заниматься и

лю

трудностию

совершенно,

Большую

часть сочинений своих, напечатанны x и находящихся еще в рукописях, написал 011, не вставая с болезненного

ложа. ПРИ всем том всякий, подоб но мне. его знающий, сказать

об

нем может:

194

Он плачет для себя, он для других смеется; И в шутках, и в слезах все тот же остается!

Після байки «Тюхтій мітку

автора

«Дещо

цього

звертання.

та чваны о»

про

надруковано за-

Гараська».

Гараськом

Гулак

Артемовський в перелицьовано-бурлескному плані на зивав римського письменника Горація. Наводимо текст ДЕЩО ПРО Г АРАСЬКА Воно-то, бач. по-нашому Гарасько; а по-московській Горацій. О, вже вони хоч що, ТО по-своєму пере!(овер І(ають. Там то вже предивна йому мова. От часом тра питься

та!(,

що

годину

стоїш

перед

ним,

він

тобі

січе та руба: що ж? пес, коли й слівце уторопаєш, що він там гергоче!l. От тільки буцімто й дочуваєш: вот та

вот;

а що

та

штьо

він там

та

тобі

штьо;

та

гаварю-кажу,

говорить-каже,

того,

гаварю-кажу

далебі,

з по

пом не розбереш! І ще б то щось сказав, бо язик дуже свербить; та цур їм: у нас, бач, уся старшИна москов ська. чи то далеко до лиха? Я ж кажу - цур їм: візь меш, як то кажуть, ЛИЧІ(ОМ, а віддаси ремінцем ... Я то тільки, знаєш, хотів сказать от про того Гараська, бо він вже подав но сказав: що коли вже Луципір під ЦЬіКує

кого

маглюпать

вірші,

то

нехай

наялозить

та

попит premet іп аппит. Він-то оце сказав, бач, по-лит винській, бо він був, собі ІІа лихо, литвин: а по-на шому,

що, та

то

воно

нехай

пацюки

значиться

куди

про

те

ще:

що

запровторить так,

коли

щоб

вже

написав

тільки

миші

знали.

Отже, я його часом, тю(, як і Ч в а 11 ь к о, не дуже то слухаю - байдуже. Інше діло у Литві, а інша річ у l\10CKBi: може, воно та,,! колись і добре було. А у нас тії погані в і р ш о м а :3 і в стіль!ш наплодилось, що як би кождий ховав те на десять рі!(, що за годину на базгра, то б нігде було чоловікові й хати нанять за

паперамиl Ви, дурні, JI ж !шжу, на це лиш не вважайте, Людей пнтайтеся, та й свій ви розум майте. Не вам Гарасько !,\t'й указ скомпоновав: Він сам розумний був, розумним і писав; Пишіть, і крамарів, паперників году {пе. у нас холодний край, а ліс став дорогий; Дурні ні по-чому: що ступиш,- ТО Й дурний.

195

Пишіть, будь ласкаві,- подякують вам люди; За дурнями та Й всім розумним тепло буде ... Дурень і Розумниu, lli'(авuй і Мовчун. Аікар j ЗДа ров·я. Надруковано в журналі «Світ», 1882 р., ч. 14. Публікацію подав О. Кошовий (О. Кониський). І. Ай зеншток

впорядкованому

ним

виданні

творів

Гулака

Артемовського надрукував ці байки за рукописними джерелами. Текстових розходжень тут нема порівняно до першодруку, за винятком закінчень наП2. «цур дурнів» і «цур ДУРНЯ».

окремих

слів,

Твардовськuй (Малоросійська балада). Надрукова но в «Вестнике ЕВРОПЬІ», 1827 р., N2 6. Підписано твір

однію літерою «Г». Того ж року надруковано твір в «МаЛОРОССИЙСІ<ИХ песнях» М. Максимовича та в жур налі «Славянин» (1827. ч. 27). Надсилаючи твір М. Максимовичу, Гулак-Артемовський звертався до нього з листом (французькою мовою), в якому відзначав: «Зробіть з ним усе, що Вам здається потрібним, аби тільки це не пошкодило Вашій цікавій праці. Повинеll Вам признатися, що ця маленька річ, якою Ви тепер розпоряджаєтесь,

деяких

місцях

не

таІ(а,

ю(ою

вона

вийшла з-під мого пера. Дуже обережний IJ,jОДО цензури, я насмілився зробити деякі заміни, навіть почасти до втрати вартості самої балади, поновлення яких тіЛЬІШ збільшило б цю вартість. якщо вона в неі єсть».

В різних виданнях «Твардовського» є окремі тек стові розходжеН!ІЯ. В даній збірці подається текст за першодруком у «Вестник~ ЕВРОПЬІ». На нашу думку, в першодрукові

краще

відбито

колорит

окремих

В"слов

люваl-'Ь. І. Айзеншток подав текст в упорядк'>ванііі ним збірці, користуючись відбитком з журналу «Славянию>, на якому значилася влаСНОРУЧ!fа присвята автора. От' же у даній збірці такі є у

дан і й

відміни в

3 б і D Ц і:

Дух

миряни, що це з нами! Дівчат любив, жінок

Бо Та

збірці

І.

Гвалт,

зводив

рядках:

за

ред.

А й з е н што к а:

святий,

Дівчат

миряни

дрочив,

з нами! жінок зводив

...

Бо вилаю

вилаю по-бісовській ТЯЖІЮ слухать буде. й чорт ізлякався.

по-московській Сором слухать буде,

Та

196

чорт

одцурався.

До

«ТвардовськогО»

лась вступна стаття повідомлялося зокрема

«Вестнике

редактора

про початки

розповідається

українське

населення

на Закарпатті.

редмови до балади

«Твардовськип»:

российское,

иаписаиное

лороссиянами,

ны e

ныншнейй

по

ним

Тут в

Га

Наводимо текст пе

нашим

стихотворение

Харькове.

собственно,

жители

гv-берний,

в якlИ

літератури.

про

читателям

подава

української

личині, Буковині і Предлагаем

ЕВРОПЬІ»

(Каченовського).

Известно,

назывютсяя

Полтавской однородцы

нас

их.

мало

что

ма

природ

Черниговской обитающие

вне

Малороссии, преимущественно в Слободско-Украинскоп, частию в Воронежской, также и в других странах юж НЬІХ. НО, может Бы ь,' не все знают, что в западны x губерниях наших за Днепром, в Галиции, в Буковине, части в северны x графствах народа и многочисленнейший

ют

РУСИНЬІ;

русняки

исхождением, жели

все

(карпато-россы ),,

ЯЗЬІКОМ,

другие,

Венгрии главную массу класс жителей составля

оБы аямии

нашим

народ

про

ближайший,

малороссиянам

или,

не

скажу

лучше, один и тот же. Песнями, которы e раздаются на берегах Сана, Буга, Днестра, теми же песнями украин ские наши красавицы на берегах Псла, ВОРСКЛЬІ, Дон ца Северного встречают весну и прощаются с под ру гами,

ГОТОВЬІМИ

очипок

или

приятного

спрятать

под

свои

кораблик.

v-дивления

девичеСlше

ТаІШМ

нашли

МЬІ

КОСЬІ

образом,

не

календаре

под

без

львов

ском (на 1822 год) две песни галицких рv-синов, извест ны e всем украинцам нашим; именно: Не ХОДЬІ, Грицю, на вечерны и,' и Козак коня напував. Дзюба воду брала.

Каl(

в ныншнихx

великороссиянах

вижу

многочис

леНІЮе потомство кривичей, с которье'vlИ слились другие славяие; так ЮЖНЬІХ русинов считаю потомками Хор

ватов БеЛЬІХ, или Великих, обитrсвших близ хребта Карпатского. ЯЗЬІК великороссийскип, имея средоточием своиМ Москву, при счастливой независимости отече ства, под благотворны M влиянием ковиого,

сделался

удоБны M

сохранить

ХОВНОЙ сердца,

светской

картину

КНИЖНЬІМ,

для

потомства

МУДРОСТ:І,

ПРИРОДЬІ,

древнего

наречия цер

установился,

ВЬІСOJше

оказался

ИСТИНЬІ

разнообразныe

повести

древних

лет

ду

чувства с

нераз

РЬІВНОЮ цепью происшествий и с характерами лиц, дей С1'вовавших

на

позорище

света;

197

одним

словом,

он

обо-

гатился мало

памятниками

видим

должно, ЯЗЬІК

между

самоБЬІТНОСТИ ними

народной.

ПРОЧНЬІХ,

хотя,

Если

призваться

abundantia librorum laboramus. виною тому

народа, силою

а позднее сближение

дем откровеННЬІ)

доблестями

знаменитого

наше сученостью

леГКОМЬІсленная,

не

мире,

ЕВРОПЬІ и

(бу

обольстительная

уве

ренность многих в необходимости единственно знаком ства с именами великих людей, а не с их творениями.

Словесности

нашей

шенствование

от

предстоит

писателей,

еще

дальнейшее

писателям

усовер

даже

чита

телям (МОЛОДЬІМ) предстоят подвиги основательного учения. Иначе ВЬІспреннему гению (не ){акому-нибудь Блумфильду, которому удивлялись только лишь как башмачнику-автору) немудре но будет попасть в обсто ятельства Хемницерова Попу гая, и дело сБЬІТОЧНое, что ему придется повторить с Овидием: Barbarus hic ego

sum и проч. Но успокоимся и подкрепим себя упова нием:

благодетельное

решительную

нено в

свою

непременную

вперед;

правительство

волю,

обязанность

восхитительная

весность будет

старейших

хранилищем

слугами

НО

разума

что

произнесло учение

юношеству.

І(артина

ствеННЬІМ взорам нашим:

уже

основательное

вме-

МЬІ

идем

представляется

ум

Россия благоденствует, и сло

СЬІНОВ

ее

мудрости,

бу дет

так,

которая

непреложно

приобретается

за

ОПЬІТНОГО.

могли

сделать

времени,

чуждое

иго

успехам

словесности?

ЮЖНЬІе

где

РУСИНЬІ?

когда

Княжества,

Невежество

благоприятствовали

истощеННЬІе

монго

лами, подпадают то Литве, например, Киевское и со седние, то уграм и полякам, ка){ Галицкое. Народ, угне таеМЬІЙ завоевателями и властелинами своими, жертва алчного 1(0РЬІстолюбия, еще должен БЬІЛ ПОl(идать и

веру

отцов

щество,

ощущало

своих!

окружено

Являются будучи

){азаки.

врагами

Сие

или

военное

об

недоброхотами,

первую потребность в силе внутренней для безопасности; никогда не наслаждалось НИ чувством продолжитеЛЬНЬІМ спо){ойствием,

собственной

оно

ни

независимости;

неопытогоo

стигнуть того

И,

находилось

по

натуре

до зрелости

ЮЖНЬІе

РУСИНЬІ

лишь

начатками

МОТЬІ

князей

своего,

государственной

вообще

словесности;

галицких,

состоянии

состава

могут

нов 3апорожского войска;

вошло

198

могло

политике.

похвалиться

извеСТНЬІ

универсаЛЬІ

младенчества не

ТОЛЬІЮ

не){ОТОРЬІе

заПИСI(И

в сборники

до

От гра

гетма

наши не-

сколько малороссийских неисправно

тем

как

песен 1, по

печатаемы x

большая

южны e

OHblX

часть

русины

06ЬІкновению

весьма

издатеЛЯl\Іи-торговцами,

вообще

остается

отменно

между

внеизвестности,

богаты

lІеснями.

В книгах духовного содержания и в записках более или менее

приметна

смесь

простонародны ,'

17-го

века.

Теперь,

словесность

ЯЗЬJКа

церковного

употреблявшаяся

околько

поддерживается

польским

даже

известно.

до

конца

малороссийская

единственно

стихотворени

ями в забавном или в шутливом роде: такова 8v~ида Котляревского, таковы стихи при грамматике г-на Пав ловского

несколько

очень

замьlсловаты x

пиес,

напе

чатанны x в «Украинском вестнике».

Бесспорно, екая .\адою

сюда принадлежит

словесность Т!lКОГО

же

некоторого содержания

г-на Мицкевича, отличного союз с бесом известны не пром, как в Малороссии и стве Твардовского, об его пеослаБны M досужны e

люБопы ством,' чаСЬІ

весьма

и Твардовский. времени

Поль

хвалится

произведением

4іо&л

таланта

по ата. Герой баллады и его менее в Польше и за Дне Украине: расскаЗЬІ об удаль приключениях слушаются с и

простодушны e

охотно

поселяне

возобновляют

чувство

страха в своем сердце воспоминаниями о судьбе Твар довского. Баллада ПОАЬСКОЙ. Р-др.

малороссийская

есть

подражание

Рибалка. Малоросійська балада. ]" Гете. Надруко щшо в журналі «Вестник ЕВРОПЬІ». 1827 р., ч. 20 (Жовтень). Підписано твір літерою «й». Назва балади подається в журналі російською мовою - «ры ак»•. Піз ніше надруковано баладу в «Утренней звезде» (кн. 2, 1834). В журналі «Вестник ЕВРОПЬІ» надруковано ба ладу без епіграфа з Гете. Пізні~е баладу друковано З епіграфОМ.

Редактор «Вестника ЕВРОПЬІ» надрукував свою пе ред мову до балади, в якій наводить і слова Гулака-Ар темовського

у листі.

що

при

ньому

була

надіслана

ба

.'-ада до редакції. Наводимо текст передмови: «Всякому счастливому произведению истинного та .\анта желаем такого успеха, какой име., «Твардов ский». Без предварительны x внушений, без посредства с.\ишком

уж

известны {

способов

1 OnblT собрания старинны x 1819, заслуж. внимания. Р-др.

199

втираться

малор.

песен.

храм

(СПб.)

славы '

баллада

любезного

нашего

поета

корот

кое время Бы аa напечатана трн раза. слы но,' впрочем.; что между благосклонны ии читателями стихотвореНИIІ малороссийских есть и неблаГОСКЛОННЬІе к сему наре· чию, хранящемуся в устах пяти миллионов соотчич('й наших

по

вянского рить,

многим

отношениям

филолога.

но

для

других

сошлемся

ворения покойного Гебеля, дением читаемы e во всех стию

напечатанны e

преl<расны x

ны x

на

просить

нас

аллеманские

рядом

костаткам

язы а,'

стихот'

некоторь!Ми

тому,

уцелевшим

какое

(ср. его Кажется,

наречию

соотечественников

подобного

сла

переуве

с любопь!Тством и наслаж государствах Германии, ча

снисхождения

однородцев,

снисхождения,

для

мудрено

переводов В. А. Жуковского «Для немногих». М. 1818).

Wenige» зволено

драгоценному

несговорчивы x

по

многочислеи

сограждан

наших,

оказывютT

одном

из

«Fur

уголке

неМЦЬІ

прежней

Швабии. почтенны й поет, упомянув о неКОТОРЬІХ особ

ливы x

побуждениях,

заставивших

его

передать

на

род

ном ЯЗЬІке 1 своем Гетеву балладу, говорит далее в обя зательном

письме

редактору,

что,

меЖДУ

прочим,

по влечению ЛЮ,бопь!Тства захотел он попробовать, нельзя ли на малороссийском ЯЗЬІке передать чувства нежны ,' благородны ,' возвы енньlе,' не заставляя чи

тателя или слушателя смеяться, как от 8неиды Котля ревского

творений.

от

других,

тою

УкаЗЬІВая далее

же

на

целью

пнсанны x

некоторы e

стихо

HapOДHbll~

пес

ни малороссийские, на песни самы e нежны ,' самы e тро гательны ,' он, с благородною неуверенностью в успехе, ВЬІДает балладу свою единственно как простой опы •.

Судьба его стихотво]Jения будет решена зна токами и лю бителями малороссийского слова. Нам остается только поставить на вид одно обстоятельство: как в Твардов СІЮМ вы ержанH сочинителем тон мужеско-гайдамацкий, так

здесь

принят

им

женский

малороссийский

способ

об'Ьяснения.

Еще

несколько слов.

бителей

(и

охотников

Для полного у довольствия лю сравнивать)

следовало

Бы

при-

1 «На ЯЗЬІке, почти уже з а б ы ТОМ М Н О ю»,- пи тет он к редактору. Прекрасноl Многие нз громких сло

весников,

право.

не

остались Бы

накладе,

променявши

все сокровища памяти своей на подобнvю забьІВЧИВОСТЬ.

200

ЛОЖІІТЬ

здесь

подлинную

бал ладу

И перевод в стихах В. А. ж.уковского;

знаменитого 110

Гете

пределы жур~

нала на сей раз не дозволяют нам услужить чнтателям

таЮIМ удобством,

которое МОЖНО иметь другим образом,

самим легким: «ры ак» ж.уковского знаком всякому, а подлииник г-на Гете и перевод прозою Ф. В_ Булга' рина найдут люБопьІтныеe во пчеЛЬІ», недавно читанном ими.

122

номере

«Северной

Р.др.

Батько та Син. Надруковано в журналі «Вестник Ев, _ РОПЬІ», 1827 р., N2 22 (листопад, стор. 130-131). Пізніше (1834) в «Утреllней звезде». В даній збірці подається текст за першодруком у. «Вестнике ЕВРОПЬІ». Тут краще відбито побутовий колорит у реченні

«ПОТОВІ, горшки і пляшкИ» (В іншому варіанті - "По бив шибки і пляшкИ»). Підписано байку в першодруку літерою «N». ДО рядка «Тму, мну, здо, тло спишу на спині» подається авторська зноска: «Кто учился у дьячка

по

старинному

славянскому

букварю,

тот

знает,

что значит: Тма,мна, здо, тло, где, кто, что, мню и проч. Сколько воспоминаний!» (<<Вестник ЕвропЬІ», 1827, N2 22, стор. 130). Рибка. Вперше надруковано у «Вестнике ЕВРОПЬІ», 1827 р. N2 22 (листопад, стор. 131) під назвою «Ри· бочка. (Казка»> Підписано літерою «N». Пізніше (1834) надруковано в «Утренней звезде». Дві пташки в клітці. Частину надруковано в «Очер· І,ах истории укр. литераТУРЬІ» М. Петрова. Ю. Роман· чук у збірці «Руська письменність» надрукував увесь текст байки. Подаємо в даній збі9ці за творами Гулака. Артемовського, впорядкованими І. АЙзенштоком. До Пархома І. ДО Пархома П. Надруковано у «Вест' нике ЕВРОПЬІ», 1827 р., N2 22 (листопад) під заголов, ком «Две - ОДЬІ горациевы >.. Підписано літерою «N». Потім (1834) надруковано в «Утренней звезде». Ос танні

варіанти

увійшли

радянські

видання.

Ослеnление смертны .. (ВОЛЬНЬІЙ перевод из ж.. Б. Руссо)-надруковано в «Украинском вестнике», 1817 р., жовтень, (стор. 46-53). Підписано: Петр Артемов ский,Г -к.

Uим

віршем

«Стихотворения»,

відкривається

якому

вміщені

журналі

твори

розділ

Райдоров'

ського, М. Левицького та інш. В цьому ж иомері жур'

налу оголошено про зарахування Гулака-Артемовського вільним слухачем Харківського університету. Мучение сатаН!:>1 при воззренuu на lідем. (ВОЛЬНЬІЙ

201

перевод

из

ковано

(стор.

Мильтонова

"ПотерянfIOГО

"Украинском

вестнике»,

Підписано:

195-198).

Петр

рая») -

1817

р.,

надру'

.\истопад

АртемовскиЙ,Г ... к.

Uим твором відкривається розділ "Стихотворения». Нсдовсрчuвость (подражательны й перевод из Дел.и ля). НадруковаНіО в "Украинском вестнике», 1818 р.,

січень

(стор.

скиЙ-Г ... ю>.

Підписано:

81-87).

"Петр

Артемов

День Мl;цснuя (Подражание пророку Иоилю). Надру ковано в " Украинском вестнике», 1818 р., березень (стор. 308-316). Підписано: "Петр Артемовский Г-к». До твору подається примітка: Нельзя не благодарить сочинителя, которы й такими прекрасны нH подражаниями восточной. или лучше священной поазии знакомит нас с обилием и благозву

чием славянского язы а.. Но нельзя не пожелать, чтобьr он, обратив на другие предметы священны x песнопений, менее

страшны ,'

воображение

свое,- показал

нам

прелесть вы аженийй нежны .. Славянский язы K вовсе не чужд оны .. как многие дума ют. БесчислеННЬІе того примеРЬІ

большое

находятся

наших

доказательство

ПОДражателя

могли

того

Бы

священны x

равно

представить

книгах;

как

не

искусство

пятой

строфс

сего же самого подражания Иоилю пророку. При м. Изд. Мудрость (отры окK из первой песни поамы «Сча стие на земле»). Надруковано в "Украинском вестнике'>, 1819 р., листопад (стор. 226-231). До твору додає' ться

журналі

примітка:

Поему сию писал сочинитель, можно сказать, прежде, нежели что-либо написал в своей жизни, то есть в пер' вы e почти дни цветущей юности своей, когда, оставлен' ны й совершенно самому себе, без друга, бе~ совета, а что более всего - не утверждеННЬІЙ еще в правилах не поколебимого мнения-боролся с собственны ии умство вания ми ПЬІJ\КОГО возраста, боролея с мнениями окру жающих его людей и что опаснее всего - с мнениями лжему дрецов, коих обольститеЛЬНЬІе творения попада'

лись ему в руки. Изд а т. Ее с-ву цафuне А. А. Г-вои. Надруковано в «Укра инском вестнике, 1819 р., травень. Присвята до пере кладеної Гулаком·Артемовським каледонської (шотланд ської) повісті "Бен Грианаю>. До перекладу Гулак-Ар

темовськнй

подав

таку

прнмітку: гог

"Здесь

разумеЮТСJl

песнопения Оссиана, превосходно переведенны e в СТИ хах на польский ЯЗЬІК знамениты M Красицким». Чаяние дцши христианской 25 дек. Надруковано в «Украинском журнале», 1824, N2 4 (стор. 178-182). Підписано - "П. Артемовський-Г-ю>_ lJ.арскиЙ СТОЛ (Древнее чешское предание). Надру ковано в «Украинском журнале», 1825 р .. N2 21-22 (стор. 212-222). Підписано - "П. А-Г».

Крім поетичних творів, Гулак-Артемовський система тично друкував в «Украинском вестнике» та "Украин ском журнале»

тань

перекладні

естетичних,

якнайкраще

статті

історичних,

можуть

власні

виступи

філософських.

характеризувати

иі

естетичні

пи

статті погляди

поета. Наводимо назвн цих праць. Речь в день открыluяя кафедрыl ПОЛЬСКОto языlаa при и.\!пераТОРСКОА! Харьковско.\/ университете (<<Украинскии вестнию>, 1819 р., лютий).

Речь на случшї совершения памяти об Иmатии Кра.

сиуком,

архиепископе

2незненском,

произнесеНная

при

торжественно.1! заседании в варшавско.И Обществе дру вей науки 12-20 декабря 1801 2. Франуиско.\! Дмохов ски.\! «<УкраюIClШЙ вестник», 1818 р. липень, грудень). Переклад з польської мови. Речь К. А. ШеЙКОВСК020, ректора и профессора им' пераТОРСК020

ВаршаВСКО20

университета,

федрыl ПЛОУКЩІ «<Украинский вестник», тень). Переклад з польської мови. О

необходимости

соединения

каноника

1818

прочими

ка

р., жов наукаАШ

нацкб020словских). (Украинский вестнию>, 1818 р .. листопад). Переклад з польської мови. периодыl или вехи мира, по счислению иЗ8естнейших священныlx кни2 uндuйскuх «<Украинскнй вестнию>, 1819 р., квітень). Переклад з польської мови. Нечто для сочuнителеЙ. «<Украинский вестнию>, 1819 р., вересень). Переклад з польської мови. О философии. «<Украинский вестниК», 1819 р., чер вень). Переклад з польської мови. В примітці Зl'ачить ся: «Сие рассуждение БЬІЛО читано в ученом заседании императорского Виленского университета 15/27 апре.\Я

203

года

1819 ром ние

Яном

Снядецким,

напечатано

содержит

на

себе

заслуженны M

польс.ком

ЯЗЬІке.

истинное

профессо

ато

значение

рассужде

философию>.

Критика. (Из соч. Красицкого) (<<Украинский вест ник», 1819 р., липень). Переклад З польської мови. В

«Украинском

(1824-1825)

журнале»

темовський також з польської мови.

друкував

перекладні

Гулак-Ар

промови,

статті

Речь. lоворенная к студентам UJmepaTopCKolO Вилен университета

CKOlO

ректором

астрономом-наблю

OHOlO,

дателем, заслуженныlM профессором Яно},! Снядецкuм. (<<Украинский журнал», 1825 р., Ng 23-24). Особливе значення мають надруковані тут статті з питань естетичних. Так, в журналі Ng 4 за 1824 р. було надруковано статтю «О поазии и красноречии». В при мітці до неї значилось: Сообщен: Ад'Ьюнкт. Петр. Ар темовским Г -». Стаття закінчувалася попередженням: «Продолжение следует». Продовження статті надруко

вано в N2 5 журналу під назвою «О поазии и красно речии на востоке». Продовжено публікацію цієї праці в журналі N2 21-22 за 1825 р. під назвою «О повзии И

красноречии

древних,

особенности

греков

РИМЛЯН» і закінчено її під цією назвою в Ng 23-24 «Украинского журнала» за 1825 р. Наводимо тут уривок статті «О повзии и І{расноре чии»:

День

рождения

КИПРИДЬІ

ознаменован

Бы л

блиста

тельны M торжеством на Олимпе. В нем участвовали все божества небеСНЬІе и земны ,' и среди их сиял в полном величии достаток, счастливы й сын изобретательности.

К концу пиршества бессмертны x пришла нужда и, сев ши

порога

подаяиии

обители

крошек

от

священной,

трапезы

молила

небесной.

ло в ту минуту, когда достаток, влекомы й ственного нектара, небрежно ОТКРЬІЛ себе

шумную под

толпу

сенью

сить

собеседников

дерев

сладость

последовала

за юношей,

супругою,

лютки

изящны e

Бы ияя

их

они

СТОЛЬ

супружества. дню

для

204

ее

прохлады

пленить и

увенчали

современно

Бы ии

Юпитеров,

тайну

силою боже путь сквозь

гонимая

матерью,

искусства

назначены

сад

Нужда,

нашла

наконец

неравного

БЬІЛО

свежестью

успокоения.

лалась

УЗЬІ

поды атьь

пирующих

Сие происходи

желая и

вку

нищетою, его,

сде

прекраСНЬІе

ма

счастием

Поелику же

рождения

брачны e

начало

красоты '

собеседничества

то ус-

луги. Как дети НУЖДЬІ, они растут при матери. В пер ВЬІе

дни своего

младенчества

они

чуждь!

прелестеи,

мо

гущих пленить воображение и сердце. Невзирая на их божественное происхождение, юная жизнь их' протекает. подоб но жизни беднои их матери, в безы вестности,' в странствовании, без крова, без пристанища. Но когда ВЬІДУТ

из

достаток

младенченства, когда призовет

прекрасное,

их

полезное

свое

безсмертны и

лоно

отец

научит

совершенное,

тогда

их

любить они

все

отважно

и Бы троo стремятся к назначеннои цели, об'Ьемлют умом вы окоеe

свое предназначение, изображают оное очаро вательны ии красками, коих чудное деиствие пленяет богов и наполняет сердца смертны x неиз'ьяснимы M на слаждением.

Сеи

аллегорическии

него предания кусствам,

образ,

любви

ПОI{аЗЬJВает

нам

заимствованны и

примененны и ИХ

начало,

из

древ

ИЗЯЩНЬІМ ис

успехи

совер

только душа человеческая

насла

шенствование.

В самом деле, едва дится

чудесами

творения,

едва

вкусит

чувство

восторга

в собственны x своих впечатлениях, как с тои же ми НУТЬІ воспламенение и умножение подоБны x наслажде нии СИЛЬІ воображения, чувствительности и раздражи мости делается потребностию мы лящегоo существа.

у довлетворить сеи ИЗЯЩНЬІХ искусств. стоят

перед

нами

потребности есть главнеишая цель неисчерпаемы e сокровища ПРИРОДI>I

для

сего

отвеРЗНЬІ,

счастливом

упо

треблении КОТОРЬІХ, или в глубоком иследовании связи между изяществом образца и верностию подражания СКРЬJВается таиная их сила. их непостижимая lІрелеСТI>.

Сие-то сладостное обворожение, сие щество составляют душу изящного. ны e

творческое МОГУ Ими вдохновен·

искусства преобразили хладны и камень в видение влили в тверды e ЖИЛЬІ гранита пламя чувст· и жизни; претворили ряд безобразны x глы б и скал

божества,

ва

в связь

величествеВlНОИ

колоннады .

ВДОХНУЛИ

слаБы и

стебелек тростника глас веселия и печали, одушевили бездушное полотно, ОКРЬІЛИЛИ СТОПЬІ восторженного танцовщика и достопамятны e соБы ияя мира, как дра

гoцeВlHoe

наследние,

передали

песнях

отдаленнеишему

потомству.

Долго

человек

разнообразны x

нпя,

подоб но

восхищался

произведении

невиннои

разбора

прелестию

разгоряченного

без

воображе

Здемской

205

пете,

находившеи

каждом пл од

плоде

удивительную

рокового

стию. сам

древа

Впоследствии

творческого

ния,

не

чал

таланта,

понятия

когда

попал

образцам

ПРОТИВНЬІе

исследовать

прежде

очутился

времени,

подходящие

сравнивать

сладость,

ведения

нежели

устах

КРН1'нк,

неС'lастию

на

творе

первоначаЛЬНЬІХ,

впечаТАения.

причинь!

горе

лишеННЬІЙ то

на

взвешиваТf>

противоречия

тех

других. Он заметил в многообразных ВЬІМЬІслах пламен ного воображения живой образ, О'lевидное присутствие ощущений, во

всех

ние,

деяний

их

обман,

призрак

но

источник

сего

уверился,

что

обман

ОН

невинны ,'

красота,

заметил,

что

другие

же

служат

только

нежели

для

бою,

других.

может

приятного,

общего

яснее их

сти,

как

сих

законоВ таланта,

из более

обьяснение

чем

для

его

их

того,

свойства,

открьІТЬ

ОНЬІХ,

на

различествуют

содействовать

могущество

творец,

сравнение

характер,

понятий

ни

он

путь

что

ис

меж

со"

разительнее

более

источников

врожденной

способ

будет ли он упражняться в одном ис напрягая силы богатой изобретательно'

соединит

имел

себе,

окружаю

произведеНИЯ~1

пособием

что

изящном произведении. нейших

поНЯТие привело

изложить

сильнее

ности творца, кусстве, или,

всем

Сие

умозаключения:

представить

неКОТОРЬІе

общи

имеют

ОТЬІскивая

достойного сперва

виде.~

обвороже

простирает права свои не на одни но и на саМЬІе действия души, на

БЬJВают

кусства

видел

ПРИЯТНЬІЙ.

столь

постигаемая

подражания

простого

отсутствующих,

существа,

наслаждения,

щей нас природе, наружны e формы '

МЬІСЛИ.

предметов самого

его

ми ближайшего

многих

Словом,

каком-либо

ни с

для

искусств

изящном

испы атель-критикK Te~l.

KoTopы I

ВОДНІОм

приобретения

оно

искусстве

простее

точне

дорогИ,

сопряжено

уза'

сродства,

Истина сия очевиднейшею оказалась преимуществен но в новейшие времена, когда действия и ощущения души нашей сделались предмеТО~1 особенного исс.~едоваН!ия и когда сравнение ИЗЯЩНЬІХ искусств между собою, в от ношении

приятны M

впечатлениям,

производимы M

ими

в душе нашей, более всего способствоваЛ0 к точнейшему' начертанию теории оны •. Хотя же пред глубоким нс следованием их сущности, в первоначальной борьбе древней чувствительности с иовейшею умозрительно" стню

естественно

нений

косвеннь!'(

много

разрушилось подоБны x ср аз пристрастнь!х; хотя в сем случае

206

оказались тевших конам

бесполезны ии

подчинить разума,

усилия

ПОНJЯТИЯ

понятия,

самих

фИЛОСОфов,

опрекрасном

говорю,

строгим

единственно

хр за

рождаю

щиеся из самих образов, коих ощущения есть послед ний проБны й камень совершества, при всем том учены c

ТРУДЬІ и

Дю-Бо,

многих

Лессинга,

других

Мендельсона,

незабвенны x

Канта,

мужей,

Гердера

коих

глубокие

испы анияя

увенчались блистательны ии успехами в учи вкуса, существенно содействовали опрсделению

лище

взаимного

НЬІХ

отношения

пределов

определению рениях

сим

искусств

самы M

прекрасного

назначению

ОТКРЬІЛИ

как

путь

природе,

им

точ

яснейшем}'

так

тво

...

таланта

Из всех ИЗЯЩНЬІХ искусств поsзия самая богатейшая, поколику

она

есть

искусство

творческое,

деиствиях

свободная и, в коренном значении своего названия сос редотачивающая в себе все прочие, ПРОИЗВОДИТ у диви

тельное действие в душе нашей и торжествует над на шею волею... (<<Украинский журнал», 1824 р., N2 4, стор. 168-173).

Переклади з польської мови робіт

НИХ

пов' язані

ського

лення

творчими

характеризують

нової

української

з питань естетич

шуканнями

суттєві

риси

Гулака-Артемов процесу

станов

літератури.

Діяльність Гулака-Артемовського в "Украинском ве етнике», «Украинском журнале» та «Вестнике ЕВРОПЬІ» не вичерпується надрукуванням поетичних творів. Твор чий

шлях

тем ними

в при

поета,

його

українську умові

урахування

ності письменника в

ТВОРИ

шукання,

літературу

можуть

ВС1Єl

1817-1827

30-50

внесення НОВИХ

РОКІВ

бути

різномаНJітної

жанрів

з'ясова діяль

роки.

(ВИБІРКОВО)

В 30-50 роки ГУЛВl<-Артемовський систематично не сrьівробітничав у періодичних виданнях. Твори його мають випадковий характер. Поет писав принагідно, ско ріше для «домашнього вжитку». Здебільшого Гулак Артемовсы йй у формі віршів писав звертання до знайо мих,

розповідав про

свої

мандрівки

та

службові

справи

і інколи відгукувався на історичні події. иі твори роз повсюджувалися у списках. Публіковані вони за різ-

207

НИМИ джерелами після смерті письменника. Відомі такі основні публікації творів Гулака-Артемовського цього періоду.

Перелицьовані оди Горація. В журналі «Світ». 1882, Подав Кошовий (О. Кониський) податком до статті «Петро АртемовськиЙ·Гулак» (стор. 239-243). Перед текстами 'вміщених двох од Горація і окремих байок О. Кониський зауважує: «Мені переслано вірші,

N2 14.

писані

Гулаковою

рукою. Я

нігде не попадав

Їх

печат'

нимИ».

Недруковані назвою подав

твори

Гулака.АртемовСЬКОlО.

відомості

про

поета та

Під

такою

надрукував

кілька

його творів Юліан Романчук в «Запнсках Наукового товариства ім. Шевченка», т. LX, 1904 р. Тут Ю. Ро· манчук сповіщав: «Сього року я взявся до видання творІВ найзнаменитіших руських (українських і ав стріЙсько·росіЙських) писателів. Бажаючи видати в пер· шім томі твори Котляревського, Артемовського-Гулака і Гребінки, я став шукати особливо за недрукованими ще творами Артемовського і писав за ними до Харкова, Києва і Одеси. З Харкова, де поет 49 літ жив і де умер, де, отже, й повинно б знаходитися найбільше письменничоі спадщини по нім, я не дістав нічого, навіть відповіді на мої листи з тоі сторони, звідки я мав обі

цяну поміч; але з Києва прислав мені п. Житець кий цілий жмут паперів, на котрих було списаних 34 нових творів Артемовського, а межи ними 1О або зовсім ще недрукованих, або друкованих лиш в часті. П. Житець· кий ие пам' ятає. коли, від кого і нащо дістав ті папе ри. Я ж пригадую собі, що при кінці року 1874 або з

початку р. 1875, коли я редагував львівський півмісяч' ник «Правду», на такім самім папері і таким самим письмом прислав хтось з України переписану «Іліаду» Руданського». (стор. 1-2). Тут надруковані були такі поезії: «Справжня Добрість», «Нагайка» «До Юхима», «Сину моєму», «Коли не йшло, Іване», «До Варки». О. Потебня надрукував «Сочинения П. П. Артемов' ского·Гулака» в «Киевской старине» (1888 р.). В пе· редмові О. Потебня сповіщав: «А. Л. Шиманов передал мне следующее, полученное им от покойной жень! Петра Петровича:

посмертны й фотографический портрет П. П. с над'

писью на обороте, сделанною, как полагает А. Л. Ши'

208

манов, рукою его жены : «Скончался тихо, 1-го Оl(тября 1866 г. 1 в 41/2 часа утра, при благовесте в цер'кви, во время утреннего богослужения. священником в церкви Покрова ... »

Родитель

его

Бы \\

З надісланого зошиту, що ЙОГО написано рукою поета (<<почерк П. П. А-го старческий» ) були надруковані О. Потебнею такі твори: «Солопій та Хіврю>, «Писуль

ка до того,

котрий щобожого місяця

Українського Гін

ця «<Украинский вестник») по всіх усюдах розсилає», «Тюхтій та ЧваНI:1КО», «Деl!!О про того Гараська», «Ду_ рень і Розумний», «Uікавий і Мовчун», «Лікар і Здо ров'я», «ХХХІV-я ода Горація, кн. 1». «ІХ-я ода Гора ція, кн. Il». Як у заголовках, так і в текстах творів цієї публікації є дещо

ків.

Вірш

«ІХ

ода

відмінне порівняно до першодру

Горація,

ІШ.

ІІ»

тут

надруковано

вперше.

Д. Багалій в «Киевской старине» (окремий відбиток р.) подав «неизданны e сочинения Гулака-Ар те мовского». Крім оригінальних творів поета тут надру ковано і список поезії С. Писаревського «Де ти бродиш,

1897

моя

доле»

приміткою

рукописі

«Получено

1852 в СПБ».

февр.

Користуючись всіма джерелами та додатково архівни ми матеріалами, І. Айзеншток вніс поезії Гулака-Ар темовського

упорядковану

ним

збірку.

В різних публікаЦіях творів Гулака-Артемовського 30-50-х років є окремі текстові розходження. Подаємо у цьому розділі тексти творів за збіркою: «~По Гулак Артемовський, Твори. Видання третє. Редакція, вступна стаття та примітки І. АЙзенштока. Державне видав·

ництво Украіни. Харків. 1930". Твори гулака-Артемовсы гоo

Jlять

тієї

цінності,

яку

мають

30-50 років не станов його

байки

та

балади

1817-1827 років. Отже, в даній збірці вміщено вибір ково

тільки

окремі

твори

другого

періоду

діяльно

<:ті Гулака-Артемовського.

Тут трапилась помилка. Помер Гулак-Артемовський року. uя помилка спричинилась до того, ЩО в деяких нарисах датують смерть ШІС!Jм<>ннш{а 1866 роком. 1

1865

14.

П.

Гулак-АртеМОВСЬКIІЙ

209

ЗМІ СТ

Поетична творчість Гулака-Артемовського І.

Стор.

ПіЛЬ2УК

3 ТВОРИ 1817-1827 РОКІВ

Справжня добрість (Писулька до Г рнцька Прока-

зи) Пан та Собака (Казка) . Супліка до Грицька Квітки

Солопій та Хівря, або горох при дорозі (Казка) Тюхтій та Чванько (Побрехенька) Дурень і Розумний (Приказка) . Uікавий і Мовчун (Приказка) Лікар і Здоров'я (Приказка) Твардовський (Малоросійська балада)

Рибалка (Малоросійська Батько та Сии (Байка) Дві пташки в клітці

балада)

Рибка (Басня) До Пархома І. До Пархома І І

Ослепление смертны x (Вольні;IЙ перевод из Ж. Б. Руссо) . . Мучеиие сатаиы при воззрении на "дем (вольны й

перевод из Мильтонова «Потерянного рая») . Недоверчивость (подражательны й перевод из Делиля) . .... День мщения (Подражание пророку Иоилю) .. Мудрость (OTpbIВOK из первой песни поамы «Счастие на земле») ..

Ее с-ву графине А. А. Г-ВОЙ Чаяние души христианской 25

дек. . Uарский стол (Древнее чешское предание)

210

41 49 56 58 64 66 66 67 68 76 78 79 80 82 84 86 91 95 101 106 109 110 114

ТВОРИ 30-50-х РОКІВ (Вибірково)

ХІУ ода Горація, кн. 11. ІХ ода Горація, кн. II ХХХІУ ода Горація, кн. І. Петро мужик непокорний На від'їзд із Полтави Н. М.

125 129

132 )\.

Хоч до Їди в мене й попівськая натура

Сидить Петро у По,\Таві у Капіто.\ьському 9 червня р. Бу.\и ж МИ і в Святогорськім Голився Я на тиждень раз Як ті.\ЬКИ задзвоиять чотири

1851

годинки Послухав жінку Ой, мені тяжко Андрію, Андрію! А що ж оце, Андрію Світить місяць увіконце Писав Пан Ну, вже таки . Пісня Сониної мамки Нагайка . . На победы русских над турками Рада су.\танові Абду.\-Меджидові ПОС.\едниЙ зкзамен Відповідь До Юхнма . Овдовевшей матери В По.\таву моей мн.\ой По.\инашке Сидить батько на .\аві Запрошення на вечір з танцями Моїй жінці До Любки Упадок віку Синові моєму Переложеніє псалма 132 Козацька матн Пр и м і т к и

138 140 141 142 143 144 145

141 148 149 151 152

154 156 158

161 162 164

166 169

111 172 173

174 118 180 181 183 184

181 188 189 190

Гулаl~.АртеМОВСКDЙ Петр Петрович Басни, бнлады . лирика Издательство «Радянський письменник» (На

украинском

Редактор Гравюра на

А.

К.

редактор

Технічний

Косм.атснко

дереві М.

ХУДОЖНІІК Художній

Д.

ЯЗЬІке)

Г.

К. К.

І.

редактор

А.

Коректор

М.

Старовоит

l\аЛУ'lін

.А.

ЗолотаРЬО81l А.

Вовк

Брандіс

З.аио иа виробництво

16/V1I 1957 р. Підпнсано до друку 19ІХlI 1957 611/16 фі, .• друк. арк. 7,82 УМ.·друк. арк. 7,66 обл.·вид. ар •. 1 вкл. БФ 20886. Тираж 14.000 Зам. 4105. Uіиа в оправі 4 крб. 50 коп.

Формат

70Х92(З2'

Радянський

K-НlІжкова

письменник,

фабрика

Киів,

ГОЛОDвидаву Одеса.

Червоноармійська.

Міністерства

Купальний

зав.,

культури

6. УРСР.

р.