Історичні пісні by Евгений Захаревич

~СТОРИЧНІ П І СНІ

f?аd.я НСЬ"и U пи СlJЛt е ННUК с7{иі; .1,970

УФ

1·90

РЕДАКf1lйНА КО_'ЕГlЯ: М. П. Бажан. О. Є. Засенко. С. А. Крижанівський.

! А. С. МалиU/ко І. М. А. Наlнибіда. А. М. Новиченко. А. С. Псрвомаііськиіі

Упорядкування текстів. ВС"ГЦnН(1 стаття га примітки

І.

П.

Бер е s о в с ь к О 1 О

7·4·3 434·71М

ОДЕСЬКА ДРУКООФСЕТНА

ФАБРИКА

НАРОД ПРО СВОЮ ІСТОРІЮ Наш історичннй епос. змалювання довго вікової боротьби і довговікового терпіння українського народу піснями того самого

народу,- се

один з

найкраll\ИХ

вицвітіп

пuетичної творчості в усій Слав' янщиниі Іван

Франко

Українська пісня - це геніальна поетич, на біографія українського народу. ие іс· торія українського народу, народу-труже· ника,

народу-воїна,

народу, що

цілі вік!>

бився. як лев, за СВО'О свободу. Олександр

ДовженJC('

На довгих і стрімких шляхах історії український н,, род

мужньо відстоював у жорстоких

битвах з

лихими

напасниками своє право на існування. Долаючи всякого роду насильство

гніт,

утверджуючись і

розвиваючись

як одна знайбуйніших паростей могутнього дерева сло

в'янського племені, наш народ разом з тнм писав зво рушливий

літопис

життєвого

прояву

своєї

діяльності

історичній,

різних ділянках

політичній,

госпuдар

ській і культурній,- писав ЙОГО ралом, мозолястими ру

ками, «кривавим потом і сльозами» (за висловом {Пев ченка), гострою шаблею й караючим списом, серпом і мо

лотом, пензлем і словом. Та ЧИ не найяскравіше відби лись

подіі

історичного

життя

народу

його

'І •• рівних

думах та піснях, хвилюючих легендах і переказах, сповне

них

глибокої

мудрості

справжньої

СJ\ів'ях, КОЛОМИЙІ<ах. Сама

краси

наявність

казках,

при

розкішного україн

ського фольклору, ЯКИЙ високо оцінений найвидатнішими пгедставниками світової культури і знайшов загальне ви знанн"

як

прекрасне,

самоБУl нЕ

Е переконливим свідченням

аКТИВНОСТІ

його

творuя

мистецтво,

так

само

бурхливого життя. історичної

та

НОСІЯ.

М.

Чернишевський

справедливо відзначав, щО ",\ИШС там з'являлась багата народна і

поезія,

де

маса

народу ...

надихалась

СИ.\ЬНИМИ

благородними ПОЧУТТП!\1И. де звеРlllувалиrь силою наро

ду великі події» І. Не випадково до української народно поетичної скарбниці

як до винятково вдячного, UjСДРО

ГО художнього й історичного джерела І{ОТЬ

спраглими

піснярі

устами

повістярі,

геніальні

здавна припада

поети

драматурги

композитори,

живописці,

п ючи

з його невичерпних, життєдайних криниць покrіпляючий трунок правди і краси, черпаючи

н"снагу, постійно надихаючись

в ньому силу і творчу

його

прекрасними,

без

смертними ідеями та обраЗt\:\Н!.

Утвеrджуючи своє

Істо')ичне

буття, трудовий народ

закономіrно відчував потребу в якомога шиrшому ~i ба Гі1тогранному відбитті сті

своєї

суспільної

створити

сторона

його

засобам!! мистецтва всієї сукупно

практики

і справді ствоrив діяльності

бу,\а

і,

природно,

повинен

був

художню форму, де б цн відображена

особливою

силою, В українському фольклорі (як, до речі, і в усно

поетичній творчості багатьох іншнх народів світу) таКЮ' Іі;анром, поруч

З ДУ~lОю, історичною

легендою та

перека

~OM. стала історична пісня.

НеGбхідно IJідзначити. фіки

історичні

пісні

не

lIlo з погляду жанрової специ досить

вира3!1е

художнє

І Н. Г, Ч срны свскllіі.. Полное собрание М., Гос\итиздат, т. 11, 1949, стор. 295.

утво-

сочинеНlllі.

рtННЯ (може, якраз саме цим !ці Їх класифікації Справа

тому,

зумовлюються всі трудно

та вивчення). ие має свої причини.

що історична

пісня у

переважній своїй

частиНІ творилась по свіжих с\ідах історичних подій, при чому таких, що

як

прави,\о

становили

широкої громадськості, побутувала

інтерес

розвивалась,

для

видо

змінювалась в атмосфері бурхливого життя мас. Звичайно

це були зламні періоди історії народу. Саме в такі часи широкі

верстви трудящих

бу,\и

поставлеНІ

перед необ

хідністю мобілізувати всі свої духовні сили, якомога пов ніше

використати

засобів

форм,

переосмислити

увесь арсенал

успадкований

відповідно

ний з художнього погляду спрямування,

ВИХОДЯЧИ

різноманітних

від

попередніх

організувати

матеріал,

насамперед

художніх поколінь,

різнохарактер

дати

йому

певне

:конкретних запитів

сучасності. Ось чому серед народної історичної поезії ми нерідко подибуємо елементи різноманітних видів пісенної Т130рчості, є

кожен

витвором

ЯКОГОСЬ

ЯКИХ,

З цього погляду го,

взятий

певного, свого

винятково

історична

вдячним

(а почасти і з'ясування)

сам

ПО

собі,

нерідко

часу.

пісня, крім усього іншо

матеріалом

для

цікавої й важливої

постановки

проблеми

сучасної фольклористики, а са"е: проблеми історії народ

НО! творчості в цілому. Саме в ділянці народної історич НО!

пісні

яскраво

простежується

«черговість»

розвитку різних

мірність

зміни,

Їх

поступальність,

певна

художніх форм та законо

переймання

одним видом творчості

функцій, характерних елементів поетики, композиції, сти лю іншого виду чи жанру, зростання

утворення за відного

нового художнього

рахунок розпаду або трансформації, відпо

«пристосування»

старого

до

умов

іншої

істо

ричної доби.

Свої" генетичним корінням українські історичні пісні сягають в глиб

століть, зокрема в часи 'І

Київської Русі,

ДІ: ШИjJОКО по6утував народннй епос в його різноманітннх формах;

проте у

пісня як жанр

своєму класичному

торичні пісні українського народу етапах

розвитку

розвнтку історична

явище пізнішого часу. Імовірно, що іс

чимало

особливо на ранніх

запозичили

поетики,

стилю,

творчої манери давньоруських героїчних колядок. Справ ді, при порівнянні окремнх зразків цих двох видів твор чості в

багатьох моментах

виявляються досить близькі

художні аналогії, а то й цілковиті збіги.

Проте

не

слід

спрощувати, примітизувати

складну

проблему генезису жанрових форм народної творчості, як

це робить дехто з дослідників, і ставити історнчну пісню у пряму залежність від героїчної колядки.

Справа поезії і

тому, що

як такий,

колядки

він здавна

чення, відігравав спеуuфічні

це

жанр

обрядової

мав суто свое

фунrcуіі

у побуті

Історична ж пісня формувалась пізніше, до того

призна народу. ж-на

зовсім іншій естетичній основі; вона виростала на грунті BCbO~O народнопоетичного досвіду

мас, засвідчуючи при

Цl-ОМУ нову, вищу ступінь їх історичної свідомості й даль шнй художиій і суспільинй

розвиток трудового народу.

А головне в тому, що основиим, визиачальним джерелом формування

кожиого

виду

творчості

передусім

саме

життя, конкретна реальиість, котра своєрідио переломлю ється у практиці народу-художиика через складиу приз

му своїх для ІСожної епохн суспільиих та естетичиих іде алів,

лише

потім,

у другу чергу,- художні традиції.

Отже, про «вплив» однієї художньої форми иа інші ми можемо говорити лише досить умовно і з цілим рядом застережень.

До

речі, з діалеІСтико-матеріалістичних, спраВДІ нау

кових засад розв'язує російський вчений Б. П. Кирдан проблему гене:~ису іншого жанру YICpaїHCbICoro історично

го епосу -

народннх дум. У той час, ІСОЛИ прихильники в

формалістичної

методики силкувалися

відшукувати

гене

тичні джерела дум у різних видах творчості давнього ча

с}-, Б. Кирдан поставив даиу проблему на конкретно-істо ричну

основу, розкриваючи

якої виникали

загальну

та розвивалися

ні запити доби та характер

атмосферу, в умовах

думи, вияснюючи реаль

розвитку

цілого фольклор

ного процесу в усій складності та діалектиці його посту

лування. ие дало змогу вченому прийти до висновків, що думи «як

жанр народної поезії виникли порівняно пізно

і притому

на

основі

всього

українського

фольклору ...

з його різноманітністю форм, прийомів і способів худож

НІ.-ого втілення дійсності» З цих

же позицій, у такому ж

плані необхідно ста

вити та вирішувати і проблему походження та розвитку українськнх

історнчних

пісень

як

істотної

складової ча

С1ИНИ історичного епосу нашого народу.

Значиий вплив на розвнток історичної пісні малн ук раїнські

народні думи, яким вона

слідників

мовбн пізніше прийшла

Глибокі зв'язки виказує

як вважає на

історична

ряд до

зміну.

пісня і з народ

ною баладою, зокрема на історичну тематику. Т рагічність конфлікту,

якому

розкривається

характер

головного

героя, романтична піднесеність розповіді, певна гіперболі

зація образів з одночасним виразним тяжінням до зма лювання звичайних, мовби

«буденних»

ситуацій і подій

(як своєрідний засіб підкреслення достовірності зобра жуваного) -

усе це однаковою мірою властиве багатьо~,

зразкам цих двох різних за своїм характером жанрів.

Своєрідно вплинули на розвиток історичної поезії ук раінського народу соціально-побутові пісні, епічні співан

ки-хронікн (поширені головним чином на західноукраїн1 Б. П. Кuрдаи. Украинские наРОДНЬІе ДУМЬ!. Изд-во Академии наук СССР, 1962. стор. 268.

М.,

сt·КИХ землях), а таІ,ОЖ характерний, Uje недостатньо ВИ вчений жанр фольклору н~самперед

галузі

народна вірша.

творчого

методу,

lje

виявилося

способі

відтво

рення засuбами поетичної вираС\ності типових картин істо

ричного життя ПИЛhНС

а;-к

окремих

мас. Виняткова

до

деталей,

криття

увага до побутових реалій,

натура.\істичної

точності

різноманітних

(часом через

якийсь

один, на

виписування

сторін

дійсності,

роз

перший погляд,

малопримітний, мовби другорядний факт) широкої пано рами життя мас на пеВНО~IУ відріЗІ<У

часу. тендеНIJія

історичної

образу

конкретиза\.lїі

,(їі подій та ситуаllій

худuжнього

до

локаліза

ось 1і '!ОСТІІ, l\.Ій єднають ці види

творчості з історичною піснею.

Органічно

в яжуться

пізнішому

етапі

l·и,ором та

реВОЛІоційвими

ЕИЗВО.\ЬНОЇ

свого

боротьби

історичні

РОЗВИТhУ

пісні і

зокрема

робітничим

на

фоль

піСНЯ~1И. переЙ"lаlОЧИСЬ ідея~и

про.\етаріату,

відображаючи

ТИПОВІ

партини життя мас на новому. ВИJl.,!ОМУ етапі Їх історично

го буття. Масова поезія часів революційної боротьби ро БІтників

та

селян

істотно

збагатила

фонд

російських

і( торичних пісень '. Історичні

пісні

основній

своїй

масі

виникали,

як

згадувалось, по свіжих слідах подій, у самому вирі бурх

ливого життя народу. Іх творця,lИ, як правило, були са мі учасники подій (або ж ЇХ жнві свідки), котрі

II фіксу

ві'ли засобами слова та музики ці події у всіх Їх деталях

і подробицях. Та минав час, на обрії доби виринали ін ші,

часом

й творці

та

ще

важливіші

носії

пісень

події;

про

діла

поступово МИНУЛИХ

літ,

вимирали а

разом

з ними зникали й самі пісні.

І дИВ.. статья,

нап[>.:

подготовка

ИСТОРl1чеСІ,И(' ТеКСТОВ

ва. М., «Советский Пllсан.\Ь.'. 1и

песни.

примечанин

1956,

стор.

ВступитеЛЬН<lЯ

13. И. ЧИ'Н'ІЮ69-74.

народному

прибране

вжитку

більш

довше

тривку,

зберігалося

доскона,\ішу

те, що

художню

було

форму,

яка у фольклорі взагалі, як справедливо відзначив Ф. Ко

лесса, «дуже помалу

переживається» І. ОСЬ тут для на

роду-літописця і ставали

в пригоді

інші,

суміжні

з істо

ричною піснею жанри пісенної творчості, що відзначалися більшою витонченістю художньої форми й більшою уста

леністю

виразу. Український

дослідник

В. Гошовський

слушно підкреслив 2, що відома пісня про Олексу /lовбу ша якраз і збереглася та дійшла до нас завдяки тому, lЦО

в її основу було покладено

суто баладний сюжет (мотив

про кохання). Проте бражати

знов же

не слід

історичні

пісні

спрощувати

Як

ніби

проблеми і зо

несамостійне

художнє

утворення, якийсь КОНГЛО'VIерат з уламків інших пісенних

,",анрів і т. д. До такого висновку можна було б прийти лише в тому випадку, КОЛИ РОЗГ.\ядати цей вид творчості

тільки з суто формальних його ознак. Фактично з пози цій

формалістичної

методИІШ

підходи,\и

до

визначення

жанру історичної пісні представники так званої «історич

ної школи» лише ті

у фольклористиці. Історичними ВОНИ вважали

пісні, які

оспівували конкретних героїв та події,

[[1О :Jасвідчені історичними доку"ентами. При цьому ціл I;ОВИТО ігнорувалась художня природа народної творчості, між

художньою

та

жиТТЄВОЮ

правдою

фактично

ставив

ся знак рівності.

А,\е ж багато пісень оспівує рична

конкретність

яких

не

діяльність

встановлена

героїв, істо та

навряд

чи 1,0ЛИСЬ буде доведена (як-от: Коваленко, авраменко,

Записки Наукового товариства ім. Шевченка, Львів, т. 130, стор. 2.

1920,

2 Див.: В. ГОlИО8СКИЙ. Украинские песни Закарпатья. М., "Советский композитор», 1968, стор. 27.

Байда, Супрун, Лебеденко, Бондарівна від цього вони

перестали

бути

та інші). А хіба

історичними за всім

своїм

характером і спрямуванням? Чи то ж пісня про Морозенка або пісня про мандри козака на Запоріжжя, чи пісня про польову козацьку сторожу або про солдатчину, про праву ГО

над

духу

паном

часу,

не

не є

передає,- кожна

показником

роз

по-своєму,- живо

певного

ставлення

народу

до тієї чи іншої події, постаті, факту?

Тут ми стикаємося >Іка й нині ристиці,

гостро з

з іншою

дебатується

проблемою

важливою в

історuз.иу

проблемою,

радянській народної

фолькло творчості.

Наскільки повно й широко фольклор відбиває справжню, конкретну історію народу, в якій мірі народна творчість €

історичним джерелом,

ступінь

вірогідності

цього

дже

рела, співвідношення життєвої й художньої правди в іс торичній поезії мас

ось КОАО питань, що виникає перед

дослідниками у зв'язку з цією проБАемою. В останні роки радянські

фольклористи обговорюва

ли цю проблему головним чином на матеріалі російсько

го билинного епосу. При цьому склалося дві крайні точки

зору. Одна з них знайшла

свій вираз

ритетиого вченого, відомого

у виступах авто

дослідника «Слова о полку

Ігоревім», знавця культури Київської Русі акад. Б. О. Ри бакова, який

чи не під

прагнув підвести

кожну

історичну

художню

зору висловлює ленінградський професор Він

надто

переоцінює

деталь билин

основу. Протилежну

значення

поетичної умовності в історичному

художньої епосі

точку

В. Я. Пропп. традиції,

і часом лишає

поза увагою конкретні життєві джерела твору.

концепції

акад. Б.

О. Рибакова

проявилися впливи популярної

свій

досить час,

виразно

уже згадува

І!ОЇ «історичиої школи» (яка, до речі, опріч усього іншо

го, породила в нашій науці сумної слави ілюстраторство). Значного розвитку набрав цей напрямок у вітчизняній

фольклористиці

кінця

ХІХ

початку ХХ ст. 1. Міц

ними були традиції цієї «школи» й на Україні. Певну да НI1НУ Їм віддавав навіть т~кий велетень передової науко

вої думки, як І. Франко 2. Представники

«історичної

шко.\Н»

провели

значну

роботу по внясненню конкретно-історичннх джерел бага тьох творів

народної поезії, нагромадили та ввели в на

уковий обіг чимало цінного фактичного матеріалу. Проте, уннкаючи

розкриття

ідейно-художнього

змісту

творів,

ототожнюючи життєву й художню правду, представляючи носіїв історичного

епосу

вачів»- формальними,

ної традиції

як

якихось

простих

«переда

усталеними засобами уснопоетич

фактів історії, як осіб, позбавлених твор

чого начала, здатності до художньої імпровізації і т. д., фольклористи-«історики»

фактично

іншої буржуазної антинаукової дознавстві цього періоду

лилн

«школи»

воду

на

млнн

у нашому наро

теорії про аристократичие по

ходження фольклору.

На

жаль, відгомін

і то часом

гірших традицій «історичної школи»

доснть

сильний

Є і в деяких працях

українських дослідників останніх років. Маються на ува зі передусім просторі

«Народ

про

свою

нариси

історію»

історнка

(К.,

В. Мельника

«Радянська школа»,

1966), «Фольклор ЯІ< історичне джерело» (Вид-во Львів 1967) та «Історична правдивість фольклору» (Вид-во Львівського університету, 1968).

ського університету,

Тут зібраний чималий фактичний матеріал; є ряд вдалих спостережень lJ.!oAo

І Ширше

про

історичних

це

днв.:

родное творчество. Изд-во 1959, стор. 94-103.

джерел

окремих творів

В. И. Чuчеров. Русское на Московского университета,

2 Див.: .Аесь Гомін. Визвольная війна у народній творчості. К., «Радянська стор. 19-20.

1648-1654 рр. школа", 1960,

УКР,!'j'Н(fJ!'ОЇ народної ІІос.3іі";

роБИТf)СЯ спроба збагнути СУТ

НІСТЬ ІІ[юб.\еМI! iCTOP!i3~IY I1ОЖ ..

придатися

ставитись

фОЛЬК.\ору.

да.\ЬШО'IУ,

на сериозніїf,

ко_\и

справді

Усе це іі справді

дана

проблема

науковііі основі.

буде

Проте

у цих нарисах знайшло сві,! вияв спро![!ене. пря,юлініЙl1е fJ('зуміння

автором

питання

цінності

народної

історичного Д'керела. Увесь притС!гуваниі-!

фактично розглядається як проста і.l\ІОстрація

роду,

хоч

автор

окремими

Г1ри пісень

іноді

зауваженшши

визначенні повинні

hритсрії.

бути

Г1роБАСМУ

супроводжує про

СВОІ

хибність

жанрових відкинуті

лое:Jії

ТУТ

як

фо.\ьклор історії

Ha~

міркування

такого

«методу".

особ.\ивостеЙ історичних надто

історизму

BY:JbKi,

фОЛЬКЛОРУ

формальні

слід

ставити

й вирішувати в широкому плані, вихо;;ячи насамперед із змісту, та

ідейного

глибнни

роду.

IJe

спрямування,

відображення

характеру

них

образів

твору

історичних поглядів

на

прекрасно fюзумів І!!С М. Гого.",. У статті «Г1[10

малоросійські пісні" «Пісні

він, зокре'Іа, писав:

(1833)

малоросійські

можуть

ЗЕатнсь історични,lИ, ТО'ІУ

повним

правом на

1110 ВОНИ ІН' відриваються ні

На мить від життя і завжди вірні тодішній хвимші й то

дішньому стану

почуттів...

ІСТО[1ИК

не повинен шукати

в НИХ вказання дня й І[исла битви або 1'011НОГО пояснення

'fісця, вірної Р"АЯllії: :J цього ПОГ.\ЯДУ небагато пісень до

Іюможе йому. Та

К().\lі

він

стихії характрру,

всі

Пі\НЬ,

В"С('.\ОI[!ів

страждань,

~j;:tХОЧС

внпитати дух

зах()'!с взнаТI1 вірний побут,

ІНІПіНИ

і1

відтінки почуттів, ХВИЛІО~

зображуваного

:\іИН)"...\ОГО

віку.

АС ього [!ілого >і порізно кожного задоволени>і

цілк()м:

історія

народу,

ко_\и

~,ага"\:;)ниіі характер

окремого, тоді він бу де

народу

розкриєп,ся

перед

ним у ясній величі» І.

т.

Н. В. Г020Л/,. Собрание

\/1,

М., ГИХЛ,

1959,

стор.

сочинсни>і в

68.

шести томах,

uю ж точку зору серед них і аК1Д.

l{).

пізніше !!ропаг)'вали іі інші вчені, М. Соколов. якии, зокрема, торкав

ся проблеми ісгориз,!}' фо.\ьк,\ору ГОЛОВИИ~І чином на ма

теріалі оповідальної творчості. Так, у передмові до збір ника «Т. Г. Шевченко в народній творчості" (К.,

1940)

",<ении віД:Jначав: «Народиі перекази і легенди часто ду же

да.\скі

90НИ

від

точно!

Е прекрасним

передачі

пока:JНИКОМ

історичних

фактів.

ставлеННЯ народних

але

мас до

тієї чи іншої історичної особи або видатної історичної по

дії ... Важливі і

ОСНовна

не окрс"і !!О."\роби!..'і,

ідейна

спрямоваНІСТ')

загальнии характер

УСІ,ОГО

кола

легендарних

оповідань»,

Історичні

пісні -

це

СIJоєрідниИ.

художній

Літопис

мгс, якии ВИРОСТ"Є на грунті всієї усно-поетичної практи K~1

трудіВНИl-\а

відбити в

ОДНИМ

:і

hai-ілеРПІИХ

своїх

завдань

МаЄ

яскравнх, вагомих образах найважливіші події

ч"су, дати належну оцінку того чи іншого ЯВНІца або фак ту через

П[шзму суспільних

широких

кіл

народу,

ідеалів, політичних

у відповідності

!х

настроїв

iCTOГlIYHU.lIU

поглядами.

Звичаино, да,\ско не їЕсы огоo

народу

всі

знайшли

важливі

події історії укра

однаhОВО

повне

ВИСВІтлення

в ЙОГО поетичному слові і ра:З0М з ТИМ якісь OKp(':vIi. МОВ би

«другорядні"

постаті та Їх

вчинки порівняно широко

оспівуються в усній пое:Jії певного краю. І це L\ілковито

зумовлюється

обстаIJинами

часу,

знов-таки

конкретними

умовами життя широких кіл ТРУДОВОІ'О народу, Їх симпа тіями

або антипатія\1И до певної історичної постаті, сус

пільною

психологією,

pi:JHOfO

роду

традиціями,

нареш

ті, забобонами та переДСУі\ами (ч!о, .~o речі, так само по винні були за.\ИШИТИ яки,іс"

свій слід у фольклорі) і ІН.

О. М. Горький 3 IlЬОГО приводу справедливо від:шзчав: ",Від рідно

сивої

дапнннн

супроноджує

фО.\LК.\ор

історію. В

невідступно

НЬОГО

сноя

думка

ево/'про

діяльність Людовнка ХІ, Івана Грозного, і ця думка різ ко відмінна від оцінок не дуже цікавились в

історії, написаної фахівцями, які

питанням про

життя трудового народу

те, що саме вносила

боротьба

монархів

з феода

лами» І,

Історична пісня

українського

народу

з цілковитою

підставою може і М1Є бути розглянута як повноправний,

самостійний, до того ж винятково важливий і характер

ний жанр пісенної творчості. Органічно зростаючи на іШ гальній

для всього українського фольклору традиційній

народнопоетичній основі, засвоюючи усе кра,!!е з суміж них

видів

творчості,

історичні

пісні

поступово,

ухильно формувались як специфічний СБОЮ поетику, стильові

засобн, своє

жанр,

коло те" і

нарешті, свою манеру «бачення світу»

але

не

виробляли образів,

свій спосіб його

відбиття.

Надзвичайно широкий тематнчннй

діапазон історич

них пісень.

Перед нами проходить ціла галерея героїчних поста тей різної історнчної доби, колоритних людських харак

терів, правдивих соціальних типів. Вони й досі хвилюють нас, збуджують глибокі почуття любові до рідної землі та

її захисників. Ось мужній, нсскореннй Байда, який навіть у смертельних

слати

гостру

муках

стрілу

безкомпромісними

знаходить

у собі

в царя. Такими

борцями

за свободу

сили,

щоб по

ж послідовними, рідного

народу

є й Морозенко та Супрун. Не стерпіла наруги над СВОЕЮ ЛЮДСЬКОЮ гідністю й горда, цнотлива Бондарівна, давши лупаса розпусному панові. А в одному з варіантів пісні

про іншого народного улюбленця

Данила Нечая герой

після своєї смерті не СКОРЯЕП,СЯ. Хоч йому Й відтяли

І М. Горький. О

литературе.

Литературно-критичс

скне статьи. М., "Советский писатель», 1953, стор. 703.

голову, а n1Н все горить Ьажанням і далі разом з своїми

бойовими побратимами громити ворога:

Подай, мамо, шовку, шовку. най зв'яжу головку Та й поїду ще здогоню Хмельницького полку.

Мужніми, сповненими почуття

власної гідності й по

ваги до всього доброго, світлого, справедливого в житті,

є й інші герої історичних пісень. У цьому виді творчості, як, загалом, і в інших

жанрах

фольклору, широко від

бились високі принципи народної моралі й етики,- пре

красні, суто людські взаємоповаги

між

почуття

товариського

трудівниками,

високо

обов'язку і

підноситься

оспівується мужність, честь, вірність, людська порядність, ЗRгалом,

усе

те,

що споконвіку

складає

основу,

головне

ядро морального кодексу трудового народу. Ось як ко )lОРИТНО,

яскравнх,

зворушливих,

глибоко

хвилюючих

образах,- через одну лише, здавалось би, таку незначну

художню деталь «(кучерикИ»

),- передається краса люд

ськнх почуттів у пісні про рекрутчнну:

Доріжечка мурована, Мости споряджені, Відси ішли в кучериках, Відти ПОСТРЮt,ені. «Ой вже ~:ссти споряджені,

Набиті підлоги,Пішли наші кучерики Панам попід НОГИ» ... А ходила дівчинонька, Ходила до ринку Та збирала кучерики В шовкову хустинку.

Широке використання в історичних піснях знаходять традиційні для фольклору засоби художнього зображен ня, зокрема у першу

так

чергу

звані слід

«загальні

згадати

(<<три, «сім», «сорок тисяч"

ICТOPll'llIi пісні

місця»

усталені,

серед

«епічні»

та ін)., художні

них

числа

гіперболи,

(які, проте, мають глибокі ;киттєні підвалини),- Їх при значення

підкрес,\ити

наЙСУТТЕвішу

ознаку

зобра",ува

него. Часто вживаються метафори, де, як відомо, оціноч ний елемент

виявляється особливо

зображується як

«весі.\ля",

пива», прийшла вістка- «закувала летіла

галка»,

печаль на

ви разно. Так, битва

розпочати

вість

бій

«наварити

зозулиця» «чорна

або

галка»

«прн~ та

ІН.

Вдячним засобом характеристики Е й епітет, що нерідко Еживається в сполученні з інши~1И засобами. Так, зрад ник Мазепа

характеризується

Не інакше

як

«пес-Мазе

ІІа», у якого «Й душа nРОК.1ЯТU», 'lаРИ!1Я Катерина 11(врижи

баби»;

при

передачі

жаХ.\І1ВИХ

картин

життя

робітництва вживаються вирази «шахта чорния». «ровnро

К.1ята ТI1НИ

жизнь

шахтарська»

історичн:JГО

род-художник нянь;

них

життя

вдається так

зображуваного,

само

та ;н.

постають до

Виразні, правдиві перед

нами,

кар

коли

на

використання образних порів

дається

показується

вичерпна

певне

характеристика

с.аnАення

народу

до

героїв, подій і т. д. Напр.: Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя, Як поїхав на 8країну Як пишная рожа! Або: А від У мані, гей, до Летичева Недалекії милі, Там лежать ляшки, там ,\ежать панки, Як порізані свині. Широке

використання

знаходять

такі

ндячні засоби ХУДО"illЬОГО зображення, як

особ.\иво

психологічний

паралелізм, як ПРИЙО~І багатократного повторення анало

гічних собою

картин.

Часом

переплетінні,

г.роникненні,

тоді

усе

І.!"

виступа.· в Іцільному Mi;~

своєріДНО:,ІУ ХУДОЖНЯ

І,О\ІПлексному

каl'ТlІН3

взаємо

ролортаС·ТhСЯ

ІІАані

послідовного

нагнітання

чутнво-образного

елемен

та, набуваючи особ.\ИВОЇ ГОСТРОТИ іі сили :шучання. Напр.: у Глухові у городі Стрельнули з гармати,Не по однім ко:!аченьку Заплакала мати. у Глухові у городі СтреЛ!,нули :J РУШНЩlі.--· Не по однім козаченьку Плакали сеСТРИЦІ. у Глухові у городі Поплетені сітки,-Не по однім козаченьку Заплакали дітки. На бистрому на озері Г сть плавала качка, Не по однім козаченьку ПЛ<l"ала козачt\{l.

Однією з характерних рис народної ністичне

моралі є її гума

спрямування. Миролюбність,

повага

до

знедо

леної людини, якої б віри чи нації вона не була, співчуття до

людини

горі

усе

;:І історичному епосі спі;зчутливих тонах

це

так

само

українського розповідає

несли криваві війни

ШИРОКО

відбилась

народу. В стриманих,

народ про горе, що ЙОГО

обом ворогуючим сторонам. Напр.:

Нсщаснії тії ляхи

На';инили туги

Як ляхівкам, так козачкам Погинули други. /\бо: Нещасная та баталія

Під -Солобківцями,

Лежать ЛЯХИ з козаками Та все КУПОНІ,Кі]МИ. Розбій

вбивство

:знаходять огуду

народнопоетичній

ЛЮДИНИ

здавна

несхвалення;

ТRорчості.

народній

ззсу джуються

Необхідно

моралі вони

підкреслити,

що усі скільки-небудь зиачні народні рухи неминуче маАИ під

собою

глиБОІ,і

соціальні

ОСІІОВИ

виразно

класове

спрямування. Про це й розповідається В одні.і з пісеНI, часів гайдамаччини:

Ой підемо, пане-брате, в ліс та й в гайдамаlШ Може, колись вражим ляхам дамося ми взнаки! т а й не у ті гайдамаки, що то розбивають, Лиш у тії гайдамаки, ЩО панів карають. Таким же посліДОВНЮ1 борцем за соціальну справед

МІВість виступає й народний месник Кармалюк: Зовуть мене розбійником, Кажуть - розбиваю,

ж нікого я не вбив, Бо сам душу маю. 3 багатого хоч я й візьму Убогому даю. Отак гроші поділивши, Бо й сам душу маю.

Дворянсько-ліберальні, буржуазні історики та всякої масті буржуазно-націоналістичні борзописці силкувалися зобразити гайдамаччину та інші народно-визвольні рухи як

СТИХІИНИЙ

вибух

якихось

темних,

розбурханих ін

стинктів людини до вбивства, просторі кували про Коліїв щину як якусь мовби «ганебну пляму» ського народу, а представників

вали як розбишаІ,

цього

в історії україн

руху характеризу

і злодіїв. Таку точку зору, зокрема,

поширював історик А. О. Ска.\ьковськиЙ у своїй праці

«НаеЗДЬІ гайдамак на Западную Украину в

XVIII

СТ.»

(Одеса,

1845)

та інші запопадливі слуги російського ца

ризму,

що

усіх

сил ПНУАИСЯ,

аби продемонструвати

свою вірнопідданість !.!арськіЙ короні.

Гостру, обурення

перейняту відповідь

усім

почуттям цим

благородного

зловорожим

гніву

наклепам

й на

трудовий Яр»

народ

дав

Т. Шевченко

в поемі "Холодний

(1845): Дурний шию підставляє І не знає за що! Та ще й Гонту зневажає, Ледаче ледащо І «Гайдамаки не ВОИНЬІ.- Разбойники, ВОРЬІ. Пятно в нашей истории ... » Брешеш, людоморе! За святую правду-волю Розбойник не стане, Не розкує закований у ваші кайдани Народ темнпй, не заріже Лукавого сина, Не розіб'є живе серце

За свою країну.

Фальсифікацію

буржуазними

вченими

історії укра

їнського народу красномовно спростовує сама його істо рична поезія,- яскрава, пристрасна, на,

сповнена

яскравих

людських

хвилююча

характерів,

запаш

перейнята

неВМИРУІЦИМИ ідеями вольності й свободи, насичена най

світлішими думками і прагнення ми трудівника.

Звичайно, не можна вульгаризувати

історію

з од

ного боку, і переоцінювати фольклор як історичне дже

рело -

з другого. Необхідно пам'ятати, що в часи крива

вих битв народних мас за свою свободу й незалежність повстанці змушені були,- у відповідь <.а тактику хитро го, жорстокого й підступного ворога,- вдаватися до різ них форм боротьби, що так само ся

конкретними

умовами

цілковито відзначало

розгортання

визвольного

руху.

Не можна закривати очі й на те, що в фольклорі, поруч з прогресивними, певною мірою відбив.' \ися й слабкі сто рони,

консервативні

(напр., наївна

еАементи

віра в «доброго

народного

царя», а

світогляду

звідси, в ряді

випадків,-певна ідеалізація окремих історичних постатеи, подекуди nднобокr висвітлення деяких важливих історич

J-1'ИХ подій і т. ін.) .

.L1o

того ж правлячі кола феода.\ьних

д(ржав, ведучи часто криваві війни передусім у своїх ко рисливих,

вузькокласових

розбрат

ворожнечу між сусідніми

інтересах.

вали неприя:шь до «іновірців»

часом

свідомо сіяли

народами, культиву

і т. д. ие теж не мог ло пев

ною мірою не впливати на психологію,

суспільні

настрої

мас і так або інакше повинно було залишати якиіісь слід

у Їх народнопоетичному слові. Проте переважна частина історичних пісень українського народу,- особливо творів І1ізнішого часу,- перейнята ВИСОКИМИ ідеалами гуманіз~у,

оптимізмом,

світлою

них трудівників найбільш

вірою

кращу

долю

для

всіх

чес

землі. Саме !.Іе, провідне, найголовніше,

здорове

начало,

лежить

1110

основі

народної

моралі й печаттю якого виразно позначена вся історична

й культурна практика мас, глибоко ко. Палкий вісник

співець

«великої,

зворушлива

дружби

вальної,

людська

розумів Т. Шевчен

народів

НОВОЇ»

дружба

і геніальний про

сім'ї

якого

народів,

єднала

щира

багатьма

польськими революціонерами-засланцями, аж ніяк не іде

алізував

КоліїВІЦИНИ.

«Гайдамаків»

(1841)

післямові

до своїх безсмертних

він, зокрема, відзначив:

«Весело подивиться на сліпого кобзаря, як він сидить собі

його, яІ,

хлопцем,

сліпий,

як він заспіває

боролися

ляхи

під

думу

1 ином,

про

козаками;

весело

те, що весело ...

послухать

давно а

діЯЛОСІ"

все-таки

ска

,,;еш: <,Слава богу, що ~lИнуло»,- а надто як згадаєш, щО М!! одної матері діти, 'ЦО всі ми слав'яне. Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, 1ЦО бать

ки

Їх

помилялись,

нехай

братаються

знову

своїми

ворогами. Нехай, житом, пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до ~юря слав

янська я

зе:\1.\Я\).

Українські фондом

народні

нашу

історичні

національну

пісні

УВІИШЛИ

культурну

життєдайних джерел цієї творчості ється багато українських поетів,

золотим

скарбницю.

До

закономірно зверта

романістів, драматургів.

Широко використали сюжети, образи та елементи стилю історичних пісень Т. Шевченко іі І. Франко, Леся Укра Їнка і М. Стариц],киіі, І. Карпеш,о-Карий і Г. Хоткевич,

П. Панч і І. Ле, О. Корнійчук і З. Тулуб, Н. Рибак і О. Ільченко, І. Кочерга, О. Соколовський, М. Сиро тюк, С. Скляренко, А. Хижняк, Ю. Мушкетик, М. Г лу ХUІЬКИЙ та ще багато-багато інших українських пись~ен І;иків різного часу].

Животворним струменем

ВЛИЛИСЯ

традиції

народної

історичної пісні в українську радянську поезію уже в по чатковий

період

її

формування

на

новій,

ВИll.JіЙ

ідейній

о,нові. Досить згадати такі твори, як віршований роман

13.

Сосюри «Тарас Трясило»

(1925),

поетичні твори ран

нього А. Головка, поему О. Слісаренка «Байда»

вірші

поеми

Г.

Епіка,

П.

Усенка,

І.

(1924),

Шевченка,

О. Влизька, І. Кулика, В. ГlоліІIJука та багатьох інших, щоб переконатися в цьому. Образи, інтонації, цілі акор ди або ж окремі ремінісценції з українського історичного с!'осу

часто-густо

виринають,

пробиваlOЧИСЬ

через

обо

,,"ОНКУ самобутнього таланту маистра, й пізніше,- у бага

ТІ.ОХ віршах, піснях та поемах П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, В. Сосюри, П. Воронька, Л. Первомайсько го і ін. Отже, не буде перебільшенням, Ч.:О народна

історична пісня є

коли скажемо,

одним із суттєвих джерел

становлення й розвитку творчого методу та стилю укра Їнської радянської поезії нім

чинником

] LL1иршс про

й літератури

піднесення

напрямку

11" ДИВ., папр.:

в цілому,

могут

поглиблення її

М. Й. СllРОТЮК. УІ<ра

Ї"ський раДЯНСЬІ<ИЙ історичнші роман. К., Вид-во Акадс ;>1ії наук УРСР. 1962. 395 стор.

народності та посилення й любовно ричної

реалізму. Пильнn

плекати прекрасні

оберігати

традиції української істо

пісні, творчо розвивати Їх

священний і

почес

ний обов'язок радянськнх письменників. Збирання та вивчення української народної історич ної поезії на ранньому етапі розвнтку нашої фольклори

стики пов'язані з іменами М. Uертелєва, М. Максимови

ча,

І.

Срезнеяського,

М. Костомарова,

П.

Лукашевича,

А. Метлинського,

Т.

Шевченка,

Л. Жемчужникова.

В дальшому багато увагн історичним пісням виявляється

З боку Я. Головацького, П.

Мирного,

Я.

Новицького,

І. Ман жури,

І. Рудченка,

М. Драгоманова,

Б. Грінченка,

нарешті

Лесі

М. Лисенка,

Українки,

І.

Франка,

В. Гнатюка, Ф. Колесси. Важливу роль у збиранні й студіюванні даного внду творчості,- зокрема в джерел та

розкрнття

плані

вияснення

його

життєвнх

величезного історико-пізнавального

й виховного значення,-відіграли праці І. Срезневського, М. Максимовича, виступ

на українській

культурній ниві

такого велетня, як Тарас Шевченко 1, і, зокрема, праці М. Костомарова «Об историческом значенни русской на

родной поазиИ»

та «Историческое значение южно

(1843)

русского народного песенного творчества» 2. Помітною подією

про і М.

фольклор

була

Драгоманова

народа»

(т. І, К,

дожовтневій

поява

«Исторические

1874;

т.

українській

збірників

11,

К.,

В.

песни

1875)

.1 Див.: Т. І. Комарине~ь. Шевченко

науці

Аитоновича малорусского і

пізніше-

і народна твор чість. К, Держлітвидав УРСР, 1963; М. П. Гнатюк. Поема Т. Г. Шевченка «Гайдамаки». К., Держлітвидав УРСР, 1963. 2 Ширше про це див.: П. Попов, Г. Сухобрус. Вн датний дослідник фольклору. Ж. «Народна творчість та етнографія», 1967, NQ 3, стор. 24-33.

збірників М. Драгоманова

громадські

справи

«Нові

українські

(Женева,

(1764-1880)>>

пісні про

1881)

та

«Політичні пісні українського народу XVIII-XIX ст. Ча стина перша» (Женева, розділ перший, 1883; розділ дру гий,

1885).

Капітальне (на жаль, незавершене) досліджен

ня дав у цей час І. Франко народними піснями» нуто

чималий

«Студії над українськими

(1907-1913

народнопісенний

рр.). Тут було розгля

матеріал

широким

ви

світленням його життєвих, конкретно-історичних джерел.

В радянський час вивченням

історичної пісні займа

лись Д. Ревуцький, М. Возняк, Ф. Савченко, М. Плісе цький. Особливо пожвавлюється ця ділянка фольклори стики у повоєнні роки. Саме тепер з'явився упорядкова

ний П. Павлієм, М. Родіною та М. Стельмахом широкнй збірник

«Українські

народні

(к., Вид-во АН УРСР,

думи

1955)

та

історичні

просторою

пісні»

вступною

статтею П. Павлія. За традицією, що вже склалася в иау ці, до цього збірника було включено разом і думи, й іс

торичні пісні. У вступній статті автор дав огляд історії збирання та

вивчення героїчного епосу українського на

роду і торкнувся

багатьох

проблем

його

походження

й побутування в усній традиції. Чимало уваги тут було приділено виясненню жанрових особливостей історичних пісень та дум.

Спробою преАставити історичну

пісню

окремим ви

данням був укладений М. Родіною, В. Хоменко та авто ром цих рядків широкий збірник «Історичні пісні»

Вид-во АН УРСР, мітками.

Одним

ІЗ

1961)

(к.,

вступною статтею Й при

завдань,

яке ставили перед собою

упорядники, було показати розвиток української історич

ної пісні в її якомога повніших міжжанрових взаєминах. В останні роки з'явилось і ряд інших, вужчого пла ну збірників, де так або інакше були представлені й зраз

ки історичної пісні. Серед цих

видань слід насамперед

адати

зб.

укладсиий

"Пісні

та

Ю.

вірші

Г ОШКО~1

Українн» (К., "Наукова думка", ~І"ло

зразків

прознрає

пісеииої

досить

Все ширше 11

підручній,

та

В.

рсво.\юціЙного

1964).

творчості,

3амлииським

riідпілля

Західної

Сюди увійшло чи

історичиа

основа

яких

українська історична

пісня

виразно.

місце посідає

учбово-педагогічній

літературі.

зв' язку

з цим з' явились окремі нариси про розвнток, характерні особливості,

жанрову

специфіJo:У

даного

виду

творчості,

іюго взаємозв'язки з іншими видами иародиої творчості, з літературною традицією

З уваги на те,

(переважна

що

частина

н!:м історичної

та ІН.

народні

яких

ШСНl

заслуговує

на

окреме

вчення, до даного збіРНИJo:а включено

часу.

Тільки

незначну

що відображають боrотьбу в їнських робітників та селян, на.рОДНИХ

месників

продовжують

високим

часу

ступе

конкретності)- все ж надто специфічна

тr;орчість, а тому

швого

радянсьJo:ОГО

відзначається

проти

традиції

видання

й ви

пісні лише дожовт

'Іастину

пісенних

творів,

20- 30-і рр. західноукра революціонерів-підпільників,

гнобителів

українсьJo:ОЇ

і,

отже,

оргаиічно

епіко-героїчної

поезії,

упорядник вважав за потрібне ввести до Jo:ниги.

Яскравий, хвилюючий художній дового

народу,

ЧИМ

фаJo:ТИЧНО

пісні,- заслуговує на постійну,

публікацію І таке ж

літопис ЖИТТЯ тру українські

глибоку

історичні

любов, широку

широке, пильне, любовне' вивчення.

Іван

Бсрсзов(hКU~

І Див.: М_ С. Родіна. Історичні пісні. "Українська на родна поетична творчість». Т. І. К., "Радянська школа», 1958, стор. 512-570; В. Г. Xo.weHKO. Історичні пісні. "Українська народна поетична творчість», К., «Радянська школа», 1965, стор. 209-234.

п І СНІ х у-

ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ

XV I1 ст.

Ой з ГОРИ, З ГОРИ ВІТЕР ПОВІВАВ

Ой з гори, з гори вітер повівав, Дунай висихав, зіллям заростав, Зіллям-трепіттям, вселяким цвітом. Дивне звір' є спасає зілля, Спасає зілля сивий оленець. Надійшов над його молодий княжа, Молодий княжа з лучком-стрілком. Лучком-стрілком звір' є забив, На гуслі грає, красно співає. Надійшов над його батійко його:

«Ти, синку, синку, оленців стріляєш, На гуслі граєш, красно співаєш, А того не знаєш, чого заплачеш: Турки, татари Підгор' я взяли, Полон забрали, долів погнали». «Сідлай мі, тату, коня бистрого, Злагоди мі, тату, меча острога, Най я поїду, турка догоню, Моє Підгор'я назад оберну, Назад оберну, краще осаджу». Ой як догонип та й іх розгромив.

Своє Підгор'я назад обернув, Назад обернув, краще осаджав, Ой осадив він три села людей: Ой одно се.\О - старими людьми, А друге село - парубойками, А третє село - дівчиноЙками.

Стар ії люди суди СУДИЛИ, А парубойки на ворогів ходили, А дівчинойки - шитойки шили,

ПИШНИй, ГОРДИй, СЛАВНИй ПАНИЧ У

Пишний, гордий, С,\авний паничу! Славний паничу, добрий Іване! Молод же ти в військо ходити. Є в нього ненька, ненька рідненька;

Як виправляла, то науча;а:

«Синку Ж мій синку, синку Іванку! Ой як підеш молод до війська, Да не вихвачуйся з-поперед віЙСЬКі1, Не зоставайся да позад війська, Держися війська все середнього», А він же неньки да й не послухав:

Скоро на коника впав, половину війська стяв,

Вибив города-Uаригорода, Турського царя зараз ізв' язав, «Ой КОЛИ б я знав, ЧИЙ син сивим конем гран,

Ой то б я ЙО~ІУ посади давав, ЗО

Дав ііому ПОАЯ неміряного, Дав йому бору несходимого, Дав йому грошшя незчисленного, Дав йому війська одбираного, Дав йому лучок і стріЛОІ< пучок, Дав йому стрілку - царівну-дівку». «Я ж теє поле коп'€м скопаю, Коп'єм скопаю і стрілками всію, Я ж тії бори військом поламлю, Військом поламлю і огнем попалю, Я ж тії гроші розумом розщитаю, Молоду царівну за себе візьму».

Ой ПІД ВЕРБОЮ ПІД ЗЕЛЕНОЮ

Ой під вербою під зе.\еною, Стояла рада, хлопців громада; Радили ж вони добрую раду: "Не купуймо, браття, золоті перстні; Купімо, браття, шовкові шнури. Шовкові шнури, мідяні човни; Спустимось вниз да по Дунаю,

r ей, ПО Дунаю під иарегород.

Ой, чуємо там доброго пана. Ми йому будем вірне служити, А він нам буде добре платити: По воронім коню, по золотім сідлі, По калиновій стрілці, по хорошій діВІlі».

А В І!!ИРУМ БОРУ ПІД КАЛИНОЮ

А в щирум бору під калиною, Г ей, калино червоненькая! Ой там блудило сімсот молодців,

Сімсот молодців, сімсот удовців. Доблудилися до нового двору. «Чи спиш, чи чуєш, думче-молодче?» «Не сплю Й не чую - сам собі думаю. Сам собі думаю -дівоньки не маю. Мою дівоньку татари взяли, Татари взяли, туркам продали.

Вставайте, браття щонаймондріші, Сідлайте коні щонайбистріші, Беріте мечі щонайостріші, Бо я поїду ПOl"ононькою. Погононькою за дівонькою. Я тії турки конем розжену, Тіі татари мечем розсічу. Свою дівоньку до себе возьму, До себе возьму, в таночок введу, Розвеселю я батька й матьонку, Батька й матьонку, брата й сестрьонку. Брата й сестрьонку, всю родиноньку, Всю родиноньку й свою дівоньку».

ЗА РІЧКОЮ ВОГНІ ГОРЯТЬ

За річкою вогні горять, Там татари полон ділять. Село наше запалили І багатство розграбили. Стару неньку зарубали, А миленьку в полон взяли. А в долині бубни гудуть, Бо на заріз людей ведуть: Коло шиї аркан в'ється, І по ногах ланцюг б' ється. А я, бідний, з діточками Піду лісом, стежечками, Нехай йому із водою ... Ось-ось чайка надо мною.

ОВРАМИХА, СТАРА МАТИ, А ТРИ СИНИ МАЛА

(Пісня про Овраменка)

Оврамиха, стара мати, А три сини мала, Гей, в доріженьку та великую На ніч не пускала. Тіко пустила сина Данила В Тавань-город погуляти. «Прощай, прощай, стара мати, Більше мене не видати». пісні

ЗЗ

«Ой сину Ж мій, сину Данило, Ввольни ж мою волю, Пересидь, сину, сю годину, Сей день, середу, в господі зі мною». «Ой як мені, стара мати, Сей день, середу, ждати, П'ють козаки мед, вино й пиво, А мені б то не бувати?» Ой п'є авраменко, ой п' є, молоденький, З щирозлотного кубка, Увивається його стара мати, Та як сива голубка; Ой п'є авраменко, ой п'є, молоденький,

I.1Je й хустиною втреться, Його мати та старенькая, Як горлиця, б'ється.

Ой в городі у Тавані Три квіточки сходить, По городу по Келеберді авраменко ходить.

Оії в городі у Тавані Три квіточки в' ється, За городом Келебердою авраменко з турком б'ється. Ой в городі у Тавані Т ри квіточки звито, За городом за Келебердою Там авраменка вбито. Ой не за великі гроші вбито За жупан голубенький, Не потурав вражий син турчин. ІЛо він козак молоденький.

СОКОЛИКУ-СИНУ, ВЧИНИ МОЮ волю

"Соколику-синуl Вчини мою волю: Продай коня, щоб не Їздить по чистому полюІ» «Соколихо-мати! Не хочу продати: Треба мому кониченьку овса й сіна дати!» «Соколику-сину! Хто буде робити? Вже прийдеться мені, сину, голодом сидіти!» «Соколихо-мати! Пусти погуляти! Буду гулять поденеду, доленьки шукати. Ой привезу тобі цілі три жупани, Та щоб були ті жупани серебром затканіІ Ой між ними один із самого хана, Ой доб'юся я до нього, злого бусурмана! Ой прощай же, мамо, прощай до морозів,

Привезу я худобоньки тобі десять воз~вl»

НЕ жур МЕНЕ, СТ АРА НЕНЕ

Не жур мене, стара нене, Бо я журбу і сам знаю; До Дунаю приїжджаю, З кониченька не вставаю,

В піхву шаблю не ховаю, Все з Дунаєм розмовляю: «Чом ти, Дунай, став так смутен, Став так смутен, каламутен? Il!o, Дунаю, тебе збило: Чи галочки чорнокрилі, Чи коники воронії, Чи козаки молодії?» '1*

Ой чом коні гетьманськії Не п'ють води дунайської? Ой не п'ють, не спочивають, Все на той бік поглядають, Де козаки кіньми грають,

Шабельками повертають.

ОЙ В НЕДІЛЕНЬКУ РАНО-ПОРАНЕНЬКО (Пісня про Коваленка)

Ой в неділеньку рано-пораненько Да ізбирав женців да Коваленко. Да й усе женці да йодбірнії, Поробив Їм серпи да все золотії. Ой повів женців на ярі долини, На ярі долини, на яру пшеницю. «Ой жніте, женчики, обжинайтеся І на чорную хмару озирайтеся, А я піду додому пообідаю, Жінку та діточок да одвідаю». Ох і жнуть женці, розжинаються, На чорную хмару озираються. Ой тож не хмара, то ж орда іде,

А Коваленко та передочок веде. Зв'язали руки да сирицею, А залили очі да живицею, А сковали ніжки да скрипицею. «Ой повій, вітроньку, да з-під ночі Да розкуй мої да руки, ніженьки, Ох повій, вітроньку, з-під темн:>Ї ночі Да на мої ж да на карії очі!»

ІЗ-ЗА горн, ГОРИ, З ТЕМНЕНЬКОГО ЛІСУ

Із-за гори, гори, з темненького лісу Татарове ідуть, волиночку везуть. У волиночки коса з золотого волоса I,l!ирий бір освітила І зелену діброву, і биту дорогу. А за нею біжить упогоню Батенько її. Кивнула-махнула білою рукою: «Вернися, батеньку, вернися, рідненький! Вже ж мене не однімеш і сам, старенький, загинеш,

Занесеш голову на чужую сторону,

Занесеш очиці на турецькі гряниці».

ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАІНА, БО НІЧИМ ПРОЖИТИ

Зажурилась Україна, Бо нічим прожити, Витоптала орда кіньми Маленькії діти, Котрі молодії У полон забрато; Як заняли, то й погнали До пана до хана. Годі тобі, пане-брате, ринджоли малювати, Бери шаблю гостру, довгу Та йди воювати І

Ой ти станеш на воротях, А я в закаулку,

Дамо тому стиха лиха Та вражому турку! Ой ти станеш з шабелькою, А я з кулаками, Ой щоб слава не пропала Проміж козаками. Ой козак до ружини, Бурлака до дрюка: Оце ж тобі, вражий турчин, З душею розлука!

ВЕРХ БЕСКИДА КАЛИНОВА

Верх Бескида калинова Стоїть мі там корчма нова, А в тій корчмі турчин піє, Пред ним дівча поклон біє: «Турчин, турчин, турчинойку, Не губ мене, молодойку,

Іде тато, одмін несе, Одмін несе, возом везе, Не дасть він мі загинути». Одмінойки та й не стало, дівча гірко заплакало. Верх Бескида калинова Стоіть мі там корчма нова, А в тій корчмі турчин піє, Пред ним дівча поклон біє: «Турчин, турчин, турчинойку, Не губ мене, молодойку,

Іде мамця відмінити, Не дасть в'на мі загинути». Одмінойки та й не стало, Дuвча гірко заплакало. Верх Бескида калинова Стоїть мі там Ікорчма нова, А в тій корчмі турчин піє, Пред ним дівча поклон біє: «Турчин, турчин, турчинойку, Не губ мене, молодойку,

І де милий, одмін несе, Одмін несе, возом везе». Милий ПРИЙШOlв та й відмінив Ліпший милий, як брат рідний.

КОЛИ ТУРКИ ВОЮВАЛИ

Коли турки воювали, Білу челядь забирали. І в нашої попадоньки

Взяли вони три дівоньки. Єдну взяли попри коні, Попри коні на ремені, Другу взяли попри возі, Попри возі на мотузі. Третю взяли в чорні мажі. I,Uo ю взяли попри коні, Попри коні на ремені, Тота плаче: «Ой боже ж мій! Косо моя жовтенькая!

Не мати тя розчесує,

Візник бичем розтріпує». ІЛо ю взяли попри возі, Попри возі на мотузі, Тота кричить: «Ой боже мій, ніжки моЇ! Ніжки маі біленькії! Не мати вас умиває, Пісок пальці роз'їдає, Кравця пуки заливає!»

ІЛо ю взяли в чорні мажі, Тота плаче, тота кричить: «Ой боже ж мій, очка маі, Очка мої чорненькіі! Тільки орсак проходили, А білий світ не виділи!»

ЧОМУ, КУРИ, НЕ ПІ€ТЕ

Чому, кури, не пієте,

UИ ви, люди, не чуєте? Турки село зрабували, Дві сестриці рідні взяли. Сами ішли коненкою, Іх повели тер ненкою. А тер ненка в ніжки коле, Кравця сліди заливає. Кравця сліди заливає, Чорний ворон надлітає, Тату кравцю випиває. Сестра к сестрі промовляє: «Проси, сестро, в турка ножа

Косу ру,су відтИ!нати Та на Дунай закидати. Прийде мати води брати, Буде коси пізнавати. Буде коси пізнавати, Будуть коси промовляти:. «Гей, мамочко да й рідненька, Перекажи та й до ненька, Най ся ненько не турбує, Най нам сукні не гаптує, Бо ми сукні повтрачали Під явором зелененьким Т а й з турчиком молоденьким».

йШЛИ ТАТ АРИ ПО ДОЛИНІ

Йшли татари по долині Та всі дівки половили. 'т'

•• а ВСІ ДІВки половили,

Та загнали на долину. Стали вони миритися, Дівочками ді,литися. Всім татарам по дівочці, А одному бабка впала.

Він взяв до коника та прив' язав т а й сам іде дорогою, Т а й сам іде дорогою, Веде бабку т,ерниною. Привів її аж під свій двір: «Вийди, мила, надвір боса, Вийди, мила, надвір боса, Надвір боса, без пояса».

«Було ії та й не вести, Було її там зарубати». «Нащо ЇЇ та й рубати? Вона буде кужіль прясти, Вона буде кужіль прясти, А очима гуси пасти, А очима гуси пасти, А руками мале дитя колисати». «Люлю, люлю, татарчатко, А по дочці онучатко. Твою матір згодувала Та по писку витинала».

Мила цe€ як зачула, То вибігла з хати боса, То вибіг ла з хати боса, З хати боса, без пояса. «Чим ти, бабко, та й пізнала, онуком його звала? Скільки, бабко, синів мала, Скільки, бабко, дочок мала?» «Мала синів три соколи, Мала дочку Парасочку». «Якого ти, бабко, села, Якого ти, бабко, роду?» «А я села Немирівни, А я роду вдовиного, Мала синів три соколи, Одну дочку Парасочку. В городечку вінок плела

1J!0

Та за коси закладала. Наїхали татарочки Та й узяли Парасочку». «Ненько моя рідненькаяl Правда твоя щиренькая.

Чи тут будеш, чи поїдеш, Чи поїдеш в свої краї?» «Я не буду, я поїду, Я поїду в свої краї». Слуги мої дорогії, Коні мої воронії!

Запрягаите коні в шори, Везіть бабку в свої краї. Бери, бабко, срібло~злото, Бери собі ще й полотна, Бери собі прохідную, Не здибаися з татарами,

I,Uоб татари не спіймали, у неволю не забрали».

ДЕ Ж ТИ, Мій МИЛИй, ВИlЖДЖА€Ш

«Де Ж ти, міИ милии, виїжджаєш. I,Uo ти мене, молодую, покидаєш? » «По чім же ти мене пізнала, l,Uo ти мені всю правду сказала?» «Рано встаєш, коня напуваєш, Частенько коням обрік даєш, В сіни ідеш - сіделка шукаєш, До хати ідеш - дитину колишеш: Люляй, люляй, дитино малая, Зосталася мати молодая! Вернися ж ти, міи миленькии, вернися, Куреной горілки Нішиися!"

«Не вернуся, мила, не вернуся Я в дорозі сирої нап·юся». «А хто ж тобі, миленький, головку змиє?» «В чистім полі дрібен дощик ліє, То і мені головоньку змиє». «А хто ж тобі, мій миленький, пост,ільку пос'теле?» «В чистім полі травиця шовкова,

То для мене постелька готова». «А хто ж, мій ми.\енькиЙ, могилу тобі оплач!'?»

«В чистім полі чорний ворон кряче, То й же мені могилку оплаче».

СИДИТЬ СОВА КОЛО СТОЛА

Сидить сова коло стола, Коло зеленого. Взяли турки по два шнурки З хлопця молодого. Та сараки легіники, Як дуже бідують, Ім ворони очі коплють, Ворога годують. «Татарине, татарине, Чого ти тут прийшов? Уи ти народ ще не видів, Уи що ти тут знайшов?

Забирайся, татарине, Геть з моєї хати, Бо ще бу ду твою голов

Тупицев рубати».

ТА ЯК яли ГОВОРИТИ

Та як яли говорити, ІЛо дикуни ідуть, Та ялися май бояти, Як мадьярських гайдук. Та ялися пакувати у гори, у гори,

Почали собі копати Борсучачі нори.

А одні ся попрятали За церковні двері, А татари-розбійники Вже в Золотареві.

Розкопали і розбили Золото і срібло, Попалили, спустошили Каміння й залізо. Вонігівські мудрі люди Яли ся прятати, А татари-розбійники Село руйнувати.

«ЗВІДКИ, АВАНЮ»

«З-ЗА ДУНАЮ"

«Звідки, Иване?» - «З-за Дунаю». «Il!o там чути в вашім краю?» «Ідуть турки на три шнурки, А татари на чотири, А москалі гору вкрили Il!оби турка ізгубити». Ой піду я на могилу, Подивлюся у долину. А в долині турок грає, А мій коник перед веде. На конику збьор турецький, На нім сидить син крулевський; В правій руці меч тримає, А з лівої кров се леє. Над тов кровцев ворон кряче, Над жовняром мати плаче. «Не плач, мати, та й не тужи,

Порубали, ба й не дуже: Лиш головку на чотири, Асердены оo на шестеро; Біле тіло - на мак дрібний, Дрібні пальці - на кавальці, Білі ручки - на сім штучків ... Шукай, мамко, лікарчика Молодого мулярчика. Най' мі хатку ізбудує, Та й без вікон, та й без дверей, Wоби вітер не завіяв, lJJоби сонце не загріло. Возьми, мати, піску в жменю Та й розкидай по каменю,

Поливай же 'го сльозами Перед ясними звіздами: Як тот пісок, мати, зійде, Тогди твій син з війська прийде!» «Як не зійшов, так не зійде, Як не прийшов, так не прийде!»

в QАРИГРАДІ НА РИНОЧКУ (Пісня про Байду)

В Uариграді на риночку Та п'є Байда мед-горі,лочку; Ой п'є Байда та не день, не два, Не одну нічку та й не годиночку; Ой п'є Байда та й кивається,

Та на свого цюру поглядається: «Ой цюро Ж мій молодесенький, Та чи будеш мені вірнесенький?» Уар турецький к ньому присилає, Байду к собі підмовляє: «Ой ти, Байдо та славнесень'киЙ.

Будь мені лицар та вірнесенький, Візьми в мене та царівночку, Будеш паном на всю Вкраїночкуl» «Твоя, царю, віра проклятая, Твоя царівночка поганая!» Ой кричить цар на свої гайдуки: «Візьміть Байду добре в руки, Візьміть Байду ізв' яжіте, На гак реб.е..ом зачепітеl» Ой висить 'Байда та й не день, не два, Не одну ніч~у та й не годиночку;

Ой висить Байда та й гадає, Та на свого цюру споглядає, Та на свого цюру молодого І на свого коня вороного: «Ой цюро Ж мій молодесенький, Подай мені лучок та тугесенький, Подай мені тугий лучок І стрілочок цілий пучокl Ой бачу я три голубочки Хочу я убити для його дочки. Де я мірю - там я вцілю, Де я важу - там я вражу!» Ой як стрілив - царя вцілив, А царицю в потилицю,

Його доньку в головоньку. «Отто Ж тобі, царю, За Байдину каруl Було тобі знати, Як Байду карати: Було Байді голову істяти,

Його тіло поховати, Вороним конем їздити, Хлопця собі зголубити».

СЛАВНА БУ ЛА В ПО БЕРЕЖУ ВСІМА СТОРОНАМИ

Славна була в Побережу всіма сторонами, Тяжко було в ні прожити перед ворогами. Пишуть турки і татари старес.еньким дідом: «Виходжайте, побережці, против орди з хлібом».

«Бодай турки та й татари того не діждали, I.JJоби наші побережці з хлібом виходжали!» А зійшлися побережці та стали гадати: «Либонь, будем, пане-брате, до Лугу втікати. А у Лузі при палонці будем ся боронити, I.JJоби віру християнську марно не згубити». А у Лузі при палонці та зварили груші, ВНlгину ли .побереж~і, невиннії душі. А у Лузі при палонці та зацвіли цвіти, Витоптала орда кіньми маленькії діти. Маленькі,j витоптали, старих вирубали, А молодих та й хороших з собою забрали. Бершадські козаченьки того наробили, Веселий край, хороший люд марне загубили.

ОЙ ТАМ В СТЕПУ, ПРИ ДОРОЗІ

Ой там в степу, при дорозі,

Шумлять, гудуть дрібні лози. Ой там молод козак блудить, Під ним сивий коник нудить. Приблудився він до гаю, До дрібненького ручаю І став коня напувати. Стала з:>зу ля кувати,

Став він зозулі питати: «Зозуленько, моя ненько, Ска'ЖИ мені доріженьку, Скажи мені слід-дорогу До мого вірного роду». «Там, де доріженька твоя, ІСТОРИЧНі пісні

Питай собі солов'я, Бо соловей рано BCTa€, Стежки-доріженьки зна€. Буде тобі, козаченьку, Аж три доріженьки вкупі:

Ідна - в Рим, друга - в Крим, А третя - в Запорожжя, lJJасти козаченьку, божеІ» «Я дО Риму не доіду, А у Криму сам буду. Є в Запорожжі много братців, Живих, красивих молодців». «Здоров, здоров, пане-брате, Будем разом мандрувати, Будем разом мандрувати, Кукіль з пшона вибирати; Час нам тої слави добиться, lJJоб вже з рідними нажиться».

СЛАВНИй ГОРОД ВЕДМЕДІВКА

Славний город Ведмедівка Всіма сторонами,

Та не много жило людей Да за ворогами. На святую пречистую В усі дзвони дзвонять, І старіі, і маліі у голос голосять: «Вийдіть, вийдіть, ведмедів Ці, Проти орди з хлібом!»

«Ой не будемо проклятим, Не будем коритися. Єсть у нас ясне оружжя Будемо боронитися!» Ведмедівська попівна олос учинила: Сімсот турок-яничар

З коней повалила. І старії й молодії Кіньми збраковали, А молоду челядоньку у полон забрали.

НЕ ЖАЛЬ МЕНІ НА СОТНИКА

Не жаль мені на сотника, Як на того на полковника,

IJJo сідає на коника, Викликає на охотника. Аж мій милий коня веде,

На ратище підпирається, За ним, за ним стара мати Слізочками умиваєтьс ~: оді ж тобі, мій синочку,

На ратище підпиратися, Ачей же я перестану Слізочками умиватися» .. Видно степи полтавськії, Видно гори кобеляцькії, А давно я пог лядаю На курені на козацькії.

Не веліла мені мати: «Не ЙДИ,осину, та на Запоріжжя, Не дасть, сину, бог долечки, lJ!асливоі да доріжечки». Я ж матері не послухав, Пішов же л, іще каючись, Не раз, не два я згадаю,

Сльозочками умиваючись.

ДА ВАРИ, МАТИ, ВЕЧЕРЯТИ

«Да вари, мати, вечеряти: На сторожу загадали». «Кажи, синку, коня нема». «Казав, мамцю, не раз, не два, lJJo в козака коня нема, Да мені коня в скарбу дають, На сторожу висилають. Да вари, мати, вечеряти: На сторожу загадали». «Да кажи, синку, сід.\а нема». «Да казав. мамцю, не раз, не два, Що в козака сідла нема, Да мені сідла в скарбу дають, На сторожу висилають. да вари, мати, вечеряти: На сторожу загадали». «да кажи, синку. нагайки нема». "Казав, мамцю. не раз, не два, Що в козака НJгайки нема, Да мені ІІагайку в скарбу дають,

На сторожу висилають». Ох, заслали на сторожу, В чисте поле на могилу. Пущу коня на долину, А зброєньку повішу на ялину, А нагаєчку на дубочок, Сам ляжу спати на часочок. l,Uасливая годинонька, Аж приходить дівчинонька, Виламала черешеньку Да вдарила по личеньку, Да вдарила по білому, Затужила по милому: «Встань, козаче, годі спати, Турки ідуть, коня займуть, Коня візьмуть до прилуки, Тобі зв'яжуть назад руки. К,::>ня візьмуть - другий буде, Тебе візьмуть - вже ж не буде! .. »

Ой ВИйДУ Я НА могилу

Ой вийду я на могилу Та погляну у долину, у долині огонь горить, Коло огню турок сидить, Турок сидить -- коня держ,IТЬ, Коня держить за поводи, За поводи шовковії; Біля його дівка сидить, Дівка сидить, слізно ПМ1'Ц' 'іЗ

Слізно плаче, ту,рка просе: «Пусти мене, турчиноньку, Побачити родиночку

ІЛе й рідную Вкраіночку».

КЛЯЛА УАРИУЯ, ВЕЛЬМОЖНА ПАНІ (Пісня про взяття козаками Варни)

Кляла цариця, вельможна пані, Чорно€ море проклинала: « Та бодай море не процвітало, Вічними часи висихало, Ой що мого сина-€диничика, Єдиничика у себе взяло! Та ци б я войську не заплатила Червоними золотими Та біленькими талярами? UИ би я войсько не приоділа Червоною китайкою, Заслугою козацькою?» А в неділеньку пораненьку Закликано в громадоньки До козацької порадоньки. Стали ради додавати, Одколь Варни доставати, Ой ци з поля, цили з моря, Uили з тої річки невелички? Послали посла аж під Варну, Поймав же посев турчанина. Старенького ворожбита; Стали його випитувати:

«Одколь Варни-міста доставати? Ой ци з поля, ци із моря, UИ із тої річки невелички?» «Ані з поля, ані з моря, Іно з тої річки невелички». А в неділеньку пораненьку Бігуть, пливуть човенцями, Поблискують весельцями. Вдарили разом з самопалів, З седмип'ядій од запалов, Як пів соткою із гармати. Стали усі козаки до ней ся добувати Стали турки нарікати; Стали Варни-міста доставати Стали турки утікати; А як утікали, Тую річку невеличку проклинали: «Бодай, річка, не процвітала, Вічними часи висихала, нас, турків, в себе взяла, Та й в неволю всіх задалаІ» Була Варна здавна славна, Славнійшіі козаченьки,

l1JO

l1JO той Варни-міста достали І в ней турків всіх забрали.

ГЕй, НА БІДУ, НА ГОРЕ

Гей, на біду, на горе Козак уродився,-

В чистім полі, край дороги, Ляшкам знадобився.

У недільку рано Та й славонька стала: Взяли ляшки сіромаху

Да й забили в кайдани. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, Хотять ляшки сіромаху

До світа згубити. Ой на руки кайдани, На ноги ск рипи ці Та й вкинули сіромаху В темную темницю. Ой приїжджа€ жовнір, Став його питати: «Чи € В тебе, козаченьку, Отець,' рідна мати?» «Ой € В мене родина Уся Україна, Т а доведеться сіромасі Без помочі згинуть. Ой Великий Луг - батько, А Січ - .моя мати; Доведеться сіромасі У неволі погибати. Гей, ви мені не пани, А я вам не хлопець -

Догадайтесь, вражі сини,

IJJo я запорожець!» Та збиралися люди

Й молоді молодиці: «Визволь, боже, сіромаху З темної темниціІ» Прилинула Галя З темними бровами,

Обійняла козаченька Та й поцілувала. Прилину ла друга UЯ вже не такая, UЯ обняла козаченька Та й плакати стала. «Ой Їв же я сласно, Ходив я прекрасно, Доведеться мені, молодому, Погибнуть напрасно. Ой Їв же я сласно Та ще Їсти буду, Таки ляшкам, синам вражим, Поки жив - не забуду!»

BI€

ВІТЕР,

BI€

БУйНИй

Віє вітер, віє буйний, Аж дуб похилився. Скажи, скажи, козаченьку,

Куди ти пустив ся ?

Чи ти Їдеш в Туреччину Братів визволяти? Чи ти Їдеш на Вкраіну Слави добувати? я не Їду в Туреччину, Ані на Вкраіну: Від могили до могили Сокол ом лолину.

Полину Я, полину Я, ДО могил приляжу, Батькам нашим всю тяженьку Недолю розкажу. Розкажу я всю недолю, Наше лихол~ття, Та й скажу Їм: нас сердечно Поблагословіте. Благословіть, благословіть у чистому полі. Ми чужої не бажаєм, Лиш своєї волі.

ГОМІН, ГОМІН, ГОМІН, ГОМІН ПО ДІБРОВІ

Гомін, гомін, гомін, Гомін по діброві, Туман поле покриває, Мати сина виганяє: «Іди, сину, іди, сину, Пріч од мене Нехай тебе орда візьме,

Нехай тебе орда візьме!» «Мене, мати, мене, мати, Орда знаєВ чистім полі об'Їжджає, В чистім полі об'їжджає». «Іди, сину, іди, сину, Пріч од мене -

Нехай тебе ляхи візьмуть, Нехай тебе ляхи візьмуть!» «Мене, мати, мене, мати, Ляхи знають Пивом-медом напувають, Пивом-медом напувають». «Іди, сину, іди, сину,

Пріч од ,мене Нехай тебе турчин візьме, Нехай тебе турчин візьмеІ» «Мене, мати, мене, мати, Турчин знає Сріблом-злотом наділяє, Сріблом-злотом наділяє~. «Іди, сину, іди, сину,

Пріч од менеНехай тебе москаль візьме, Нехай тебе москаль візьме!» «Піду, матиl Піду, матиl

Москаль мене добре знає Давно уже підмовляє, Давно мене підмовляє. у москаля, у москаля Добре жити: Будем татар, турків бити, Будем татар, турків бити!» Гомін, гомін, гомін, Гомін по діброві, Туман поле покриває, Мати сина призиває: «Вернись, синку, вернись, синку, Додомоньку Змию тобі головоньку, Змию тобі головоньку!»

«Меі'е, нене, мене, нене, ЗМИЮТЬ дощі, А розчешуть густі терни, А висушать буйні вітри!»

Ой І!!О ТО ЗА КРЯЧОК (ПіСНЯ про взяття Азова)

Ой що то за крячок, по морю літа€? Ой що то за бурлачок Да молодців збира€? Збирайтеся, братця, Все народ майстеровий, Зділа€мо, братця, Півтораста возів.

IJJo

Да накупимо ми, братця, Півтораста пар волівl Посадимо ми, братця, По семи молодців, А по восьмому Поганяльничку, По дев' ятому Кашоварничку, А по десятому -

Для сторожності! Поїдемо, братця, у славний город у Азов І станемо ми, братця, у дванадцять рядівl Виходять, братця,

Азовськіі купці:

«Показуйте ви, Славні чумаченьки, Славний товар із возів». «Ой єсть у нас Лисиці, куниці

.lJJe й чорні соболі, Да до завтрого не покажем». Ой купці пішли ночувать ... А вставайте, милі братця, Потихесень'Ку, Заряжа,йте ружжя Помалесеньку! Да тоді тряхнули Да й узяли Азов!

ТЕМНА ХМАРА НАСТУПИЛА, СТАВ ДОI!!ИК ІТИ (Пісня про розправу голоти з багачем)

Темна хмара наступила, Став дощик іти: «Благослови, отамане, Намет нап' ясти». Ой нап'яли козаченьки Червоний намет Та й п'ють вони горілочку

.lJJe й солодкий мед. 61

Усі пани, усі дуки У наметі сіли, Наша браття сіромашня Та і не посміли, Взяли кварту горілки з жарту Та"й на дощі сіли. Прийшов же наш пан отаман, Стало йому жаль, Над своєю голотою Жупан свій розп'яв. Іде багач, іде дукач П' ян валяється, Із нашої голотоньки Насміхається: «За що Ж тая ГОЛОТОНhка Напивається? » Ой як крикне пан отаман На свою силу: «Візьміть, візьміть превражу дуку,

Вибийте в шию!» Один бере за чуприну, Другий дула б'є: «Не йди, не йди, превража дуко. Де голота п'є!» Пішов багач, пішов дукач І не ог лядавсь, Десятому заказував, I,Uоб не насміхавсь.

оп НА ГОРІ ДА ЖЕНУІ ЖНУТЬ

Ой на горі да женці жнуть А попід горою,

Попід зеленою, Козаки йдуть. А попереду Дорошенко Веде своє військо, Веде запорізьке Хорошенько! Посередині пан хорунжий, Під ним кониченько, Під ним вороненький Сильне~дужий! А позаду Сагайдачний,

lJJo проміняв жінку На тютюн да люльку, Необачнийl «Гей, вернися, Сагайдачний, Візьми свою жінку, Оддай мою люльку, НеобачнийІ»

«Мені з жінко" не возиться; А тютюн да люлька Козаку в дорозі Знадобиться! Гей, хто в лісі, озовися! Да викрешем огню, Да потягнем люльки, Не журися!»

ПРО СУЛИМУ. ПАВЛЮКА

І,І!Е Й ПРО ЯЦЬКА ОСТРЯНИЦЮ

Не схотіли сучі ляхи Попустити й трохи, I,Uоб Їздили в Січ бурлаки Та й через пороги, Спорудили над Кодаком Город-кріпосницю I,Ue й прислали в Кодак військо. Чужу-чужаницю.

Іде бурлак чи комишник Порогом-водою, Його лове чуже військо

й оддає в неволю. Зажурились запорожці,

lJJo нема Їм волі Ні на Дніпрі, Ні на Росі, Ні в чистому полі.

Обізвався серед Січі Курінний Сулима: «Гей, давайте, хлопці, зварим Вражим ляхам пиваІ» Обізвавсь Павлюк-хорунжий: «Допомоги дати! Ц10б ту лядську перепону Нащент зруйнуватиІ» Добре Павлюк та Сулима

Ляхів частували Військо вибили дощенту, Кодак зруйнували. Як зачув це Конецпольський. Зібрав своє військо,

Обступили пани-ляхи Всю Січ Запорізьку. А ще й взяв той Конецпольський

З козаків данину Хорунжого Павлюка I,Ue й Павла Сулиму. т а й повезли ж у Варшаву Павлюка й Сулиму Та й на тяжку муку-кару, Всім ляхам на диво. Наробили вражі пани у Варшаві дива, Як помирав на майдані Курінний Сулима. А Павлюк, на диво шляхті, Жив-здоров лишився, Бо Замойко Хома, писар, За його вступився. Повернувсь Павлюк додому, у Січ Низовую, Т а й задумав Павлюк знову Бить шляхту гнилую. Знайшов Павлюк побратима Орла Остряницю, I,Uo не раз пускав із ляхів Шляхетську кровицю. То не хмари з буйним вітром З Дніпра налягають То Павлюк та Остряниця Ляхів обступають. Силу ж паlнів перебила ГОЛІОта бурлацька, Та не хтіла в одно стати Старшина козацька. lі

пісні

Звеселився пан Потоцький Про таку нагоду, Під Кумейками в неділю Напав на голоту. Ой превражі пани-ляхи,

IJJo ж ви наробили? Скільки ж бідних запорожців Ви з світу згубили! А старшини боровицькі Лиш про себе дбали. Потоцькому Павлюка Самі упіймали. Везуть пани Павлюка Селом Боровицею, IJJe й скрутили йому рученьки Назад сирицею. Ой повезли ж Павлюка Ляхи у Варшаву, Шляхті вражій на потіху, На тяжкую кару. За отаманом Остряницею Женуть ляхи кіньми,

IJJe й біжать пішаницею; Пани хочуть Остряницю упіймати, А славне військо запорізьке IJJоб посікти-порубати. А що ж отаман Остряниця? Перелетів Дніпро з кошом, Як лебідь~птиця. IJJo за річкою за Сулою Остряниця прогнав панів-ляхів До болота до Супою ... Та й повів свій кіш Отаман Остряниця

У московські землі, І!!об там поселиться. Уклонився Остряниця Воєводі білгородському, Та все ж таки не смердючому Ляхові Потоцькому.

РОЗЛИЛИСЯ КРУТІ БЕРЕЖЕЧКИ

Розлилися круті бережечки, Гей, гей, по роздоллі; Пожурились славні козаченьки, Гей, гей, у неволі. Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці, Гей, гей, не журіться, Посідлайте коні воронії, Гей, гей, садовіться! Та поїдем у чистеє поле, Ген, гей, у Варшаву

Та наберем червоної китайки, Гей, гей, та на славу! Гей, щоб наша червона китайка, Ген, гей, не злиняла, Та щоб наша козацькая слава, Ген, гей, не пропала! Ген, щоб наша червона кптанка, Ген, гей, червоніла, А щоб наша козацькая слава, Гей, ген, не змарніла! і*

Гей, у лузі червона калина, Гей, гей похилилася; Чогось наша славна Україна, Гей, гей, засмутилася.

А ми ж тую червону калину, Г ей, гей, та піднімемо; А ми ж свою славну Україну, Гей, гей, та розвеселимо!

ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ (Пісня про Богдана Хмельнн!,\ького)

Чи не той то хміль, коло тичин в' ється?. Ой той то Хмельницький, Шо з ляхами б' ється.

I,Uo

Чи не той то хміль, I,Uo по ниві грає}. Ой той то Хмельницький, I,Uo ляхів рубає. Чи не той то хміль, I,Uo у пиві кисне? Ой той то Хмельницький, ляшеньків тисне. Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду,Гей, не один лях лежить Головою в воду. «Не пий, Хмельницький, дуже Золотої В6ди,-

I,Uo

Іде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди». «А я ляхів не боюся І гадки не маю За собою великую Потугу я знаю, Іще норду татарськую За собою веду,А все тото, вражі ляхи, На вашу біду». Он втікали вражі ляхи Погубили шуби ... Ген, не ОДІІІІ лях лежить

ВИЩИРl-l!ШIИ зуби! Становили собі ляхи Дубовії хати, Ой прийдеться вже ляшенькам

В Польщу утікати. Утікали вражі ляхи Де як ії повки, І ли ляхів собаки І сірії ВОВКІІ. Гей, там поле,

А на полі цвіти Не по однім ляшку Заплакали діти. Гей, там річка, Через річку глиця Не по однім ляшку Зосталась вдовиця ...

Ой ТО ЛЯХИ ВРАЖІ сини

Ой то ляхи

вражі сини

Вкраїну зрубали, Течуть річки кервавії Темними лугами. Ступай, коню, підо мною Широко ногами, Ідуть ляхи - вражі сини В погоню за нами. Летить орел понад полем, А в повітру в'ється, Ой там, ой там славний козак З поляками б' ється. Ой годі вам, вражі ляхи, Руську кровцю пити, Не один лях молоденький Осиротив діти.

ГЕй, НЕ ДИВУйТЕ, ДОБРП ЛЮДИ (Пісня про Максима Кривоноса та Богдана Хмельницького)

Гей. не дивуйте. добрії люди, I,Uo на Вкраїні повстало. Там за Дашевим, під Сорокою, Множество ляхів пропало.

А Перебийніс просить чимало Сімсот козаків з собою. Рубає мечем ГОЛОВУ з плечей, А решту топить водою: «Ой пийте, ляхи, води калюжі, Води болотянії.

А що пивали на тій Вкраїні Вина та l\Iеди ситнії». Дивуються панки, вражії синки, А що козаки вживають. Вживають вони щуку-рибаху JЛе й соломаху з водою. Ой чи бач, ляше, що наш Хмельницький На Жовтім Піску підбився. Од нас, козаків, ОД нас, юнаків,

Ні один панок не скрився. Ой чи бач, ляше, як козак пляше

На сивім коні горою. З мушкетом стане, аж серце в' яне, А пан од жаху вмирає. Ой чи бач, ляше, що по Случ наше, По Костяную могилу. Як не схотіли, забунтували Та й утеряли Вкраїну. Ой та зависли пани, зависли, Як чорная хмара на Віслі. Не допустимо ляхви із Польщі, Поки нашої жизності. Гей, ну, козаки! Гей, ну у скоки Та заберімося в боки! Загнали панів геть аж за Віслу, Не вернуться і в три роки.

Ой НЕ ШУМИ, ЛУЖЕ, ДУЖЕ І ТИ, ЗЕЛЕНИй ДУБЕ! (Пісня про смерть Кривоноса)

Ой не шуми, луже, дуже і ти, зелений дубе! Бо під тобою, зелений дубе, вся баталія буде! Ой за лугами, за берегами схилилися віти, Засідають вражі ляхи Перебийноса вбити. «Ой я ляхів, ой я панів не боюся, Є ще в мене кінь буланий - з ляхами поб·юся ... » Ой як же поїхав козак Перебийніс до куми риби їсти,

Аж прибігають із-під Дашева препоганії вісти: Ой як гляне козак Перебийніс у кватирку, Аж бігають ляхи, вражі сини, як шашки, по

ринку;

Ой як крикне козак Перебийніс на джуру малого:

«Ой сідлай, джуро, ой сідлай, малий, мені буланого,

Собі ж сідлай другого - гнідого старого; Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, Бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга ... » Ой не вспів же та козак Перебийніс та на коня спасти,

Як узяв ляхів, вражих синів, у снопики класти; Ой як оглянеться козак Перебийніс та на лівеє плече

Аж із-під Дашева та до Вохова кривавая річка тече;

Ой оглянеться та козак Перебийніс та на правую руку-

Аж не виокочить його буланенький із-під

лядського

трупу;

Ой оглянеться козак Перебийніе та на джуру малого,

Аж кладе джура, кладе малий

ще лучче за

нього.

«Ой поЇдьмо, малий джуро, та на Сорочу могилу, Одвідаєм, джу,ро малий, вражу людську силу ... » Не велів козак Перебийніе та до могили доїхати, Як узяв джура та узяв малий пістолі заряджати; Ой не нснів козак Перебийніс на могилу з'їздити, Як узяв джура та узяв малий з пістолів палити ... Ой тепер же, ляхи, ой тепер же, пани, ви слави зажили,

ІЛо неживого Перебийноса під могилою положили.

Ой З-ЗА ГОРИ ВИСОКОІ (Пісня про Данила Нечая)

Ой з-за гори високої, З-під Чорного Гаю, Ой крикнули козаченьки: «Утікай, Нечаю!» «Не бійтеся, не бійтеся, Пани отамани, Постанив я стороженьку Усіма шляхами.

')3

Як я маю, козак Нечай, Звідси утікати, Славу мою козацькую Марно потеряти?»

«А я тебе, мій Нечаю, Не убезпечаю: Держи собі коня в сідлі Для свого звичаю!» «Ой Є В мене Шпак, Шпак Отто добрий хлопець, Ой той мені дає знати, Коли утікати». «А я тебе, мій Нечаю, Не убезпечаю: Держи собі шабелечку Та під опанчею!

Коли прийдуть тебе ляхи, Нечаю, рубати, IJJоби сь ся мав, мій Нечаю, Чим обороняти».

«Сідлай, хлопче, сідлай, малий, Коня вороного Та побіжи в чисте поле, Чи йде ляхів много». Вертається малий хлопець Аж із Полонного: «Іде ляшкін сорок тисяч, ТількlТ без ОДНОГО».

А молодий козак Нечай На теє не дбає Та з кумою з Хмельницькою Мед-пиво кружляє.

Бо поставив козак Нечай Т ри сторожі в місті, А сам пішов до кумоньки l,Uyky-рибу істи. Ой погляне козак Нечай За тихії води -

Іде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди. Подивиться козак Нечай В горішню кватирку,А вже ляхів, вра.жих синів, Повнісінька в ринку. «Ей, я козак молоденький,

Ляхів не боюся,

Маю ж бо я козаченьків Та й оборонюся». Ой як крикне козак Нечай На хлопця малого: «Сідлай, хлопче, сідлай, малий, Коня вороного!

Сідлай мені вороного, Собі бу ланого,Геть виріжем вражих ляхів, Геть що до одного!»

Ой не встиг козак Нечай На коника спасти,- Враз ляхами, як снопами,

По два ряди класти. Ой кинувся козак Нечай Від дому до дому Та зложив же ляхів тисяч З коней, як солому. Повернувся ко"ак Нечай

На лівеє плече,А вже з ляшків, вражих синів, Кров ріками тече. Повернувся козак Нечай На пра вую руку,Не вискочить Нечаїв кінь Із лядського трупу. Ой удався козак Нечай

До коня словами: «Не доступай, кінь козацький, До землі ногами!»

Ой як стисне козак Нечай Коня острогами, За ним ляхів сорок тисяч З голими шаблями.

Пошпотався під Нечаєм Коник на купинку, Зловив ляшок, скурвий синок,

Його за ЧУПРИНКУ.

Ой вдарився козак Нечай По полах рукою: «Ой прийдеться розлучитись З дітьми і жоною!» «А де ж твої, Нечаєньку, Вороніїконі? » «У гетьмана у поль ного Стоять на припоні».

«А де ж твої, Нечаєньку, Кованії вози?),

«Під містечком Берестечком Заточені в лози». «А де ж твої, Нечаєньку, Дітоньки та жона?» «Ой в містечку Берестечку Сидять собі дома. А которий козаченько Буде з вас у місті, Поклоніться моїй жінці, Нещасній невісті.

Нехай вона назбирає Срібла-злота досить, Нехай мене викупляє Та й останку просить!» Не хотіли вражі ляхи Срібла-злота брати, А веліли Нечаєнька В дрібний мак зсікати.

«Гей, молоді козаченьки, Котрий буде в місті, Поклоніться матусеньці, Нещасній невісті.

Нехай вона, нехай плаче, А вже не виплаче,Ой над сином над Нечаєм Чорний ворон кряче». За час, за годинку, За малу хвилинку Качається Нечаєва Головка на ринку. Ой не дбали вражі ляхи На козацьку вроду, Рвали тіло по кавалку, Пускали на воду.

ВИСИПАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

З ВИСОКОІ ГОРИ (Битва під Берестеч"ом)

Висипали козаченьки з високої гори, Попереду козак Х~ельницький на воронім коні:

«Ступай, коню, дорогою широко ногами, Недалеко Берестечко і орда за нами. Стережися, пане Яне, як Жовтої Води: Йде на тебе сорок тисяч хорошої вроди».

Як став джура, малий хлопець, коника сідлати, Стали в того кониченька ніженьки дрижати. Як заговорить козак Хмельницький до коня словами:

«Не доторкайся, вражий коню, до землі ногами!» Чи не той то хміль, що на тички в' ється, Чи не той то козак Хмельницький, що з ля~шми б' ється? «Ой не я той хміль зелений, по тичці не в'юся, Ой не я той козак Хмельницький - з ляшками не б'юся!» «А де ж твої, Хмельниченьку, воронії коні?» «У гетьмана Потоцького стоять на пригоні». «А де ж твої, Хмельниченьку, кованії вози?» «У містечку Берестечку заточені в лози! ІЛо я з вами, вра,жі ляхи, не по правді бився: Як припустив коня вороного - міст мені вломився!»

Ой З·ЗА ГОРИ ЧОРНА ХМАРА (Пісня про Івана Богуна)

Ой з-за гори чорна хмара, Мов хвиля, іде, То ж не хмара Запорожців Богуня веде.

Доганяли вражих турків Коло трьох могил Уже'по тих яниченьках

Та пугач завип.

Серед ночі в Дикім полі Рушниці ревіли, А в Очакові туркені Та від страху мліли. Ой в середу ізвечора Турків обступали, А в п'ятницю до полудня Всіх упень рубали. Ой наточив Іван Богун Невірам вина,--

Т а було ж Їх сорок тисяч, А тепер нема.

Ой з ГОРОДА З НЕМИРОВА (Пісня про Жванецьку битву)

Ой з города з Немирова Хма,ра виходжала, А кравчина запорізька

До Хотиі поспішала. А в Хотиї добрі люди Самі себе знали Та польського пана Яна До себе Їднали. Та не тільки що поляків До себе їднали. lJle й супротив Хме.н,ницького у одно 3 ним стали.

У одно з ним стали, У одно з ним стали

Та пана Волошина

Під' ж.ваlНці прохали: «Ой будеш, БУ.4еш, пане гетьмане, Та нас шанувати, Будеш землю волоську Добром поминати. Ой будеш, будеш, пане гетьмане, Та теє знати, Як землю му льтанську До себе їднати. Ой будеш, будеш, пане гетьмане, Та теє чтити, Як Студеньки брати, Сина щитити.

Ой будеш, будеш, пане гетьмане, За теє молиться, Як під тими Сту деньками Станом становиться! Виходь, виходь, пане гетьмане, У жванськеє поле: Чи то наша буде Україна, Чи твоє Подоллє?

Виходь, виходь, пане гетьмане. До жванського гая: Чи то наша буде Україна, Чи твоя святая? Виходь, виходь, пане гетьмане, До жванського луга: Чи то наша буде Україна, Чи твоя Яруга? Повій, повій. lІане гетьмане, Як той вітер ніс .;

Чи то наша буде Україна, Чи твоя Хотия?» Вийшов пан ХмеЛЬНИllЬКИЙ

Під Жванці із ханом: -

«Ой лядуй же, ляше, Хто буде з нас паном?» Вийшов пан Хмельницькии До святого гаю: «Ой поклик ни пана Яна, Друже !\1ій, Нечаю!» Вийшов пан ХмеЛЬНИllЬКИЙ

Під Жванці з кравчин~ю:

«Ой ПРOlцайся, ляше, Та із Волощиною!» Вийшов пан Хмельницький По жванському полю, Ой запекли хлівоньку ляхи Та тому Подоллю! Ой покликнув Нечай ляхів, Де той вітер віє, Поза Дністром, поза ребром Блищить тая Хотия. Ой пі?нали тоді ляхи, Де Їм станом стати, Як гетьмана Хмельницького До себе їднати!

п І СН І

~pYГOЇ ПОЛОВИНИ ХУІІ

-XVIII

СТ.

Ой НЕ ЗНАВ КОЗАК ТАНЕ ЗНАВ СУПРУН

Ой не знав козак та не знав Супрун, Як слави зatЖити; Гей, зібрав військо, славне запорізьке, Та й пішов орду бити.

Гей, у суботоньку, проти неділеньки, Супрун із ордою стявся, Гей, а в неділю, в обідню годину, У неволеньку попався.

Ой як почали превражі мурзаки Козака Супруна в' язати, Гей, ой став козак, став Супрун Стиха голос промовляти: «Не в'яжіть мене, превражі мурзаки, Назад рученьками, Гей, хоч виведіть, а хоч винесіть Мене на Савур-могилу.

Гей, хоч виведіть, а хоч винесіть Мене на Савур-могилу,

Нехай же я стану подивлюся На свою рідну Украіну»

Висока могила, широка долина, Сизий орел пролітає ... Геи, стоїть військо, славне запорізьке, Як золото, сяє.

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

Ой Морозе, Морозенку, т а славний козаче, За тобою, Морозенку, Вся Вкраїна плаче. Не так тая Україна, Як старая мати, Заплакала Морозила, Сто я біля хати. «Не плач, не плач, Морозихо. Не плач, не журися, Ходім з нами, козаками, Меду-вина пити». «Чогось мені, козаченьки, Мед-вино не п'ється,

А десь мій син Морозенко З татарвою б' ється».

Із-за гори, із-за кручі Мале військо виступає, Попереду Морозенко Сивим конем грає. Схилив він свою голівоньку Сивому коню на гриву, Розпустив він чорні кудрі Коню до копита. То ж не грім в степу грохоче. То не хмара поле криє,То татар велика сила Козаченьків обступила. Бились з ранку козачень'ки До ночі г лухоі, Козаків лягло чимало, А татарів втроє. Ні один козак не здався Живим у неволю, Жоден козак не вернувся Із бою додому. Не вернувся й Морозенко, олова завзята, Замучила удалого

Татарва проклята. Вони його не різали

Й на часті не рвали, Вони з його, молодого,

Живцем серце видирали. Поставили Морозенка На Савур-могилу: «Дивись тепер, Морозенку, На свою Вкраіну».

Ой ЯК КРИКНЕ СТАРИй ОРЕЛ

(Пісня про козака Сірка)

Ой як крикне старий орел,

Wo під хмари в' ється, Гей, загуло Запоріжжя, Бо до ради тнеться.

Сірко славний серед кола Раду оглядає,

Товариство привітає Та й так промовляє: «Гей, панове-запорожці! Татарва лякає, Не вдаваймось у дурницю, Бо якраз злапає!

По збирайтесь зараз сотні І сідлайте коні, Та чекайте отамана, Отам на вигоні!» Як прилинув козак Сірий На сивому коні: «Нумо, с.\авні запорожwі, Ходім в чисте поле!» Ой як крикне старий орел Попід небllім склоні, СПИІІІІЛИС я заПОРОЖц,і ПопасаТIІ коні.

А як крикне старий орел, На шпиль-гору сівши, Засумили запорожці, Коней погубивши. «Батьку, славний отамане! ЧJо маєш робити? Без коня ти що такеє? Як орел підбитий!» Зажурився козак Сірий Проміж козаками, Як вит лонька засумилась Проміж ясенками. Ось прилинув козак з варти,

Де займані коні: «Не журися, отамане, Коні вже в загоні!» «Ой братику ж мій завзятий. Запорожець милий! Кажи ж хутчій, чи жив ще мій Кониченько сивий?»

«Та жив, здоров, і всі цілі Твої запорожці; Тільки ж трошки потрощили Татарюзі кості!»

Зареготався отаман: «Добре, пани-брати! Ну, тепер же ми ходімо, Рушайте ж гармати!»

Загудів стан запорізький, Як Чорнеє море, Понеслися запорожці Облавою в поле ... Ой не вітер в полі грає, Не орел літає -

Ото ж Сірин з товариством По степу гуляє!

ГОДІ, КОНЮ, В ст АИНІ СПАТИ (Пісня про Семена Палія)

Годі, коню, в стайні спати, Пора ляхів налякати! В луччім чині з кремня збита. Гасне іскра з-під копита. То Палій, то Палій! Люлька в зубах зашкварчала, Шабля в ножнах забренчала,- Шабля різанину чує, Люлька пожари віщує,

То Палій, то Палій! Де був город Де був замок -

попели ще, там кладбище;

Хто в пожару пана шкварит~ І з пожару люльку палить? То Палій, то Палій!

Хто в траві врівні з травою? Хто в воді врівні з водою? Хто у лісі врі,вні з лісом, Перевертень в лісі бісом? То Палій, то Палій!

ІЛе й не мріло й не світало, На Вкраїні ляхів - як не бувало! А в Палія на причілку Крикнув півень: «Ку-ка-ріку!» То Палій, то Палій!

ОЙ ЗАКУРИЛА, ЗАТОПИЛА СИРИМИ ДРОВАМИ

(Пісня про Абазіна)

«Ой закурила, затопила Сирими дрова,ми; Ой нема ж мого Абазін.з З чорними бровами». Ой у полі вітер дише, Билину колише; Козаченько до милої

Штири листи пише: «Ой не тужи, моя мила, В тугу не вдавайся, За півшести неділеньки

Мене сподівайся». «Видить ми ся, козаченьку, В тугу не вдаюся, Против тебе виходжаю,

Без вітру валюся. Коло гаю походжаю, Гаю не рубаю, А в Вербівцю пробуваю, Милого не маю».

Ой спускалися козаченьки З високої тори, Напереді Абазін Та на гнідім коні: «Ой ступай, ступай, гнідий коню, Прудкою ступою,

Гей, недалеко - в Ладижині Ляшеньки за мною!»

Ой вдарено в Білій иеркві з ручної гармати,

I,Uоби Їхав Палієнко Козак рятувати. Ой не виїжджав Палієнко Козак рятувати, Гей, прийшлося козаченькам Марне погибати. Ой здибалися козаченьки В Ладижині в лісі, Не єден там козаченько Головоньку звісив. Ой не встиг же Абазін На коника всісти, Поглянеться назад себе Повно ляхів в місті. «Ой то тобі, Абазіне, Від ляхів заплата, Серед ринку вНемироні

Головонька знята!» Ой вдарився та Абазів

В кулю головою: «Ой вже ж мені не бувати З дітьми та жоною!» «Ой де ж твої, Абазіне, Воронії коні?» «Ой у містечку Берестечку В куми на припоні». «Ой де ж твої, Абазіне, Оковані вози?» «Під містечком Берестечком Заточені в лози». «Ой де твої, Абазіне, Сукні, адамашки?» «Ой побрали вра,жі ляхи Паннам на запаски». «Ой де твої, Абазіне, Писанії скрині?» «Ой побрали вражі ляхи, lJlo пасали свині!»

Ой МАЗЕПО, Ой МАЗЕПО, ХОУЬ ТИ І ГЕТЬМАНЕ

Ой Мазепо, ой Ма.зепо, хоць ти і гетьмане, Але ж бо ти, мій Мазепо, ізрадливий пане. Ти, Мазепо, ізрадливий, з шведом ся складаєш,

Ти на царя восточного руку підіймаєш. Підняв же ти орду на нас, наробив тривоги, Ой будеш ти отвічати на тім світі богу. Як той Іскра З Кочубеєм твою зраду зна.'\Н Та об тої, об ізраді, царю знати дали.

Уар, учувши об ізраді, не хтів віри дати, Здумав Іскру з Кочубеєм к Мазепі послати. Як убачив Їх Мазепа, кріпко звеселився, Кочубей же із Іскрою слізьми залилися. Хоць всі пани сенатори, усі бенкет мали, Кочубея ж із Іскрою усі забували. Тільки знав Їх щиру правду Апостол Данило, lJlo Їм стати за Вкраїну було дуже мило. Ой в Києві на Подолі порубані груші, Погубив же пес Мазепа невиннії душі. Ой вигорів весь Батурин, зосталася хата,Та вже ж твоя, псе Мазепо, і душа проклята. Був у тебе, псе Мазепо, один хлопець німець, Пішло твоє, псе Мазепо, усе добро нівець. Бог помстив за того Іскру і за Кочубея, Покарав же тебе хутко, бісова злодія.

ОЙ ДУМА€Ш ТИ, МАЗЕПО,

UАРЮ 'ЗМІНИТИ

«Ой думаєш ти, Мазепо, царю ізмінити, Ой хочеш ти од Росії якось одступити. Ой думаєш ти, Мазепо, Москву порубати Та сам хочеш у столиці царем царювати». От так казав Семен Палій Мазепі на раді, Всі узнали об проклятій Мазепиній зраді. Обізвався тут Мазепа к Семену Палію: «Не зрадь мені ти, Семене, не вчини ізміну. Ой думаю Я, Семене. Москву впень рубати,

А сам хочу у столиці царем царюва,ти». «Ой перш будеш ти, Мазепо, у стовпа стояти,

Аніж будеш у столиці царем царювати». Ой ще довго Семен Палій з Мазепой пручались

Та й по хлібі та по солі між себе розстались. Міркує же той Мазепа Па,лія згубити, Став до себе він Палія на бенкет просити. Ой швиденько Семен Палій к ньому приїжджає,

А Мазепа чарку меду йому подаває. Ой п' є Палій в Бердичеві, головоньку клонить, А Мазепа на Палія ка,йдани готує. Ой п' є Семен, ой п' € Палій та з ніг і звалився, А ПРОКЛЯТИЙ' Мазепище тому звеселився. Ой як крикне той Мазепа на свої гайдуки: «Ой возьміте ж ви Палія до себе у РYlки!» Ой як крикне той Мазепа на свої рейтари: «Ой возьміть же ви Палія, закуйте в кайдани!» Ой як крикне той Мазепа на свого візни!.1Ю: «Візьми, візьми ти Палія та вкинь у темницю!» Не дав, не дав він Палію ні пити, ні Їсти,

Доки, доки не послав аж до столиці листи. Пише, буцім Семен Палій хоче ізмінити, Москву упень порубати, царем царювати. Обізвався Семен Палій з темної темниці: «Бреше, бреше пес Мазепа царю у світлиці». Пани кажуть за Палія царю на пораді: «Не вір, не вір, ой ти, царю, Мазепиній раді, Випускай, правдивий царю, ПaJ\.ія з темниці, А то будуть вражі шведи у твоїй столиці».

В СЛАВНІМ МІСТІ

ПІД ХОТИНОМ (Пісня про взяття Хотина)

в славнім місті під Хотином, Гей, гей, у потоку, Б' ється турок із москалем Більше, як півроку. Коли стали та й москалі Від рана до ночі, То не єден турск-баша Замкнув свої очі.

Коли стали та й москалі Як уполовині, Нехай знає турок-баша, Которий день нині! Коли крикне турок-баша Та на свої турки,

Голос гуде: «Досить, буде! Погинемо тутки! Утікаймо в Волощину, В волоськеє місто, Ачей би нас боронило

Від москалів міцно!» Чорнікави,чорніврони Круту гору вкрили,Гей, молодих турків-башів Москалі побили.

ОЙ ЗА БУГОМ ЗА РІКОЮ

Ой за Бугом за рікою, При турецькій границі, Там стояли пікінери, З ними компанійці. В зеленую неділеньку, Як стало світати, Компанійчі пікінерам Зараз дали знати: «Іде орда із-за Гарда, Много з прапорами: Поляжемо, милі браття,

Тут ми головами». Майор Тищов командував: «Стійте, не боємся! Хоча ж орди много йде Ружжом отоб'ємся!» Майор Тищов командував, І храбро стояли; Пікінери чрез Буг-ріку Утікати стали. Стали ж вони утікати, Стали топитися,

А ногайці з СИЛЬНИМ обозом Стали ломитися. Як нагнали пік ін ерів Кололи й рубали. А послідки з-під Каміня У полон забрали. Як добули пікінерів При турецькій двері, Останніі із походу Ідуть пікінери.

Стрінуть отці і матері, За синів питають. «Уже ж ваших синів давно Орли доглядають!

Осталися ваші сини Над Бугом-рікою, Поселились у Мигії Оном (?) слободою. Не надійтесь своїх синів З походу ніколи: Уже ж вони вам оддали Послідні поклони».

Ой НЕ БУ ЛО ТАК НІКОМУ

Ой не було так нікому, Як тим бідним мужикам,То ж то годять, то ж то роблять Тим превражим панам. «Лягай, пане, лягай спати Та нічого не думай, Збираймося, славні хлопці, Та махнемо за Дунай.

Сідлай, соцький. З отаманом, А все коні воронії Та й біжіте. доганяйте Славних хлопців молодих».

«Вернітеся, славні хлопці, Бу дем же вас шанувать, Будем же вас рано й вечір Медом-вином напувать». «Ой уже ж нам, отамане, Меду й вина не пи вать, Коли хотів пан проклятий I,Ue й в солдати нас віддать».

ПОЖУРИЛОСЯ МИЛЕ€ БРАТТЯ

Пожурилося милеє браття, I,Uo й у нових кайданах, I,Uo набор беруть і наклад кладуть, l,Ue й на панщину гонять. Золота грива перса покрила у коня вороного, Білеє личко, чорнії брови

У козака молодого. Сідлає козак коня вороного Та й їде на Вкраїну, А за ним, за ним отець-матуся: «За,вернися, мій синуІ» «Ой не вернуся, отець-матуся, Поїду на Вкраїну, В мене кінь вороний, сам я молодий, Т о, кажеться, не загину». Поїхав козак в зелений байрак, Став коня напувати,

А за ним, :.Іа НИМ а пан Журавський, Хоче в неволю взяти. «Ой бери, пане, сукна й жупани, I,Ue й коня вороного,Не візьми мене у неволеньку, Козака молодого». у ЗЯЛИ його, повели його Ярами й долинами Та й зняли йому з пліч головоньку Між трьома могилами. Чи не жаль тобі, зелений дубе, Тії ТОПОАі буде, I,Uo не раз, не два твій жолудечок Під її листом бу де? Чи не жаль тобі, молодий козаче, Тії дівчини буде, llJo любив-кохав півтора года, А тепер візьмуть люди?

НАСТУПАЄ ЧОРНА ХМАР А

Наступає чорна хмара, А другая синя, Не заступить син за батька, А батько за сина. Женуть батька в степ косити, Сина - молотити, Третю дочку-паняночку Тютюну садити, А невістку з свекрухою у лан жита жати.

100

Сіли вони обідати,- Гіркий наш обіде! Озирнуться позад себе Аж економ Їде. Під'їжджає пан економ, Канчук розпускає: «Чому, чому, білозірці, Усіх вас немає?» «Економе, добродію, I,Uo маєм робити? Покидали малих діток, Нікому глядіти» «А я велю малих діток В ставках потопити Та всім же вам, білозірцям, В роботу ходити». у нашої економші Червона спідниця,Ой виходять білозірці, Як сходить зірниця. У нашого економа Сивая кобила,Ой побила білозірців Лихая година. У нашого Білозера Червона я хустка, Остається в Білозера Не •дна хата пустка. у нашої економші Уподовж мережки,

Йдуть додому білозірці, Як не видно стежки.

101

ІЗ-ЗА ГОРИ ВІТЕР ВІЄ

Із-за гори вітер віє, А в долині тихо. Було колись і тут добре, А тепера лихо. За молодих панів стало Трудно на роботі: Увесь тиждень на панщині. А собі в суботу. А в неділю до схід сонця В усі дзвони дзвонять, Десятники підвіконню На панщину гонять. Чоловікам за неводом Раненько вставати, Старим батькам крупи драти Іще й плаття прати, Малим дітям - пір'я драти

Й тютюну в' язати. Хвалилася стара пані Добре в неї жити. Брешеш, брешеш, стара СУКО, Плачуть наші діти.

102

МАйДАНI!!ИКИ-ОКАЯНI!!ИКИ, ДА ГІРКА ВАША ДОЛЯ (Пісня робітників-кріпаків)

Майданщики-окаянщики, Да гірка ваша доля, I,Uo не вмієте хліба-солі Їсти Да з чорного поля! Да ж ми не орали, Да ж ми не пахали, Да будем хліба-солі Їсти, Ой як підемо у щирі бори Да берестоньку дерти. Ой білая береза, білая береза Да тихая розмова; Ой десь же моя любезная Да в господі здорова. Тече річка невеличка Да до лиманочка ... По тім боці на толоці Били ми кілочки; Ой не один й не два Наші майданщики Ходять без сорочки.

Ой СУДОМА, ПАНЕ-БРАТЕ

Ой судома, пане-брате, Судома, судома! Нема в мене снопа жита Ні н нолі, ні дома.

103

Було в мене, пане-брате, Жито да й зелене, Наїхали вражі пани, Забрали у мене. Як пішов же я до пана Поминатись плати, Та він мене набив добре Да ще й випхав з хати. А як стали поліськії Панки заїздити,Так же стали наші люди

Панщину робити. Ходив же я в понеділок. Ходив у вівторок, А вже ж мені показалось. вже неділь сорок. А в недільку пораненько у всі дзвони дзвонять,- Отамани з козаками

На панщину гонять: «З ціпом, з ціпом, вражий сину, З uіпом молотити,

Бо-як прийдеш до випасу,

То ще будеш битий. Сини з ціпом, сини з ціпом, А батько з косою, Стара ж мати - на лан жати Рано із дочкою. Ярини по півтори. А озимі - копу». Треба добре увихатись Хоч якому хлопу! Паровії, ПОЄДИНКИ Високо СЯ носять,

104

Як свято або неділя, То сировець возять. А пішії небораки Х,а,ти замітали, Як свято або неділя З хатів повтікали. А ті же то отамани

Мають в пана ласку: З чоловіка деруть штани, А з жінки запаску.

По всіх горах вітер віє, А в долині тихо, По всіх селах нема добра, І в нас - таке ж лихо. Ой у нас же лихо, лихо

Та ще й трохи «гаразд»; Як не вийдеш на панщину Простягають зараз! Єден бере за головку, А другий за ніжки,

Третій же то стоїть збоку Да маєть три різки.

КОЛИСЬ БУЛА ЛЕМЕШІВКА СЛОБОДА

Колись була Лемешівка слобода, Ой а тепер не годиться нікуда. lJlo за Корбе за пана Ой Лемешівка сорок плугів придбала. За Закревського старого Ой зосталося десять плугів усього. 105

За Закревської вдови Ой зосталося три плуги. Закревська силу хліба насіва, Ой управитель іЧJе більше прибаВМі. Ой а прикажчик із-за скирди ВИГЛЯДD, Ой а гуменник ковшем пшоно й набира. Ой береговий за п'явочки прижима, Ой Клименченко із улиці виганя, Ой Хоменченко сірі гуси проганя. Гиля, гиля, сірі гуси, до ставу, Ой дожилися лемешівці до краю! Гиля, гиля, сірі гуси, до води, Ой дожилися лемешів ці до біди! Гиля, гиля, сірі гуси, до моря, Ой дожилися лемешівці до горя! Перве горе - на панщину ходячи, Ой друге горе - по три мітки крутячи. Ой хоть будем по три мітки крутити, Ой аби воля до церковці ходити. Ой хоть будем по три мітки напрядаПJ, Ой аби воля в неділеньку погу лять.

I,Uo

МОЛОДАЯ ДІВЧИНОНЬКА, ЧОГО З ЛИIJЯ СПАЛА (Пісня про ЖИТТЯ у пана Письменського)

«Молодая дівчинонька,

Чого з лица спала?» «Така тепер, козаченьку,

Панщина настала!» 106

I,Uo в неділеньку раненько Усі дзвени дзвенять, Молодії отамани По у лv.цях ходять:

«Ой годі вам, добрі люди, Де церкви ходити, Беріть ціпи та лопати Та йдіть молотити! .. » Змолотили стіг пшениці, Везуть продавати, Молодому отаману Жупани справляти. Ой справили два жупани, Треті шаравари, Тепер же ми, пани-братці, Навіки пропали. Задовжався пан Письменський Сорок тисяч грошей, Та ісправив пан Письменський Хороми хороші.

А за тії та хореми Взяли в нас керови, А за тії східці Позаймали й вівці. А у тих же та хоромах

Побиті кілочки; Доживемся ми до l\іІІЦН Не буде й сорочки!

107

Ой в МІСТЕЧКУ БЕРЕСТЕЧКУ (Пісня про Бондарівну)

Ой в містечку Берестечку Капелія грає, Молодая Бондарівна Uілу ніч гуляє. Ой гуляла Бондарівна З вечора до ночі. Сподобав сі пан Каньовський Ії чорні очі. Ой стояли в новім замку

Статочніі люди:

"Ой утікай, Бондарівно, Бо ті лихо буде». Утікала Бондарівна В густенькіі лози, Обілляли Бондарівну Дрібненькії сльози. Ой втікала Бондарівна Помежи домами,

А за нею пан Каньовський З трьома жовнірами. Догонив !о єдин жовнір,

До себе голубить: «Не утікай, Бондарівно, Бо тя наш пан любить!» Сосновая коновочка, Дубовеє денце,Ой натрапив Бондарівну У самеє серце. На молодій Бондарівні Фартушок

мереЖКі1Х.-

108

Куди везли Бондарівну Кровавая стежка. Ударився старий Бондар у поли руками: «Ой казав я, моя доню, Не пий з двораками!» Ой пішов же пан Каньовський Столярів наймати, ll!об молодій Бондарівні т руну змалювати. Ой пішов же пан КаНЬОRСЬКИЙ Мулярів наймати, LUоб мо.'І.0діЙ Бондарівні Гро6ець змурувати. Ой пішов же пан Каньовський Музиків наймати, UJ:об молодій Бондарівні До гробу заграти. Ой заграли музиченьки, До гробу заграли, Тоді пана Каньовського Сльози обілляли.

HAIJJO

Ж ТОБІ, ПАНЕ-БРАТЕ,

ТОРБИНУ ДВИГ А ТИ

«Нащо Ж тобі, пане-брате, торбину двигати? Ліпше тобі, пане-брате, людей розбивати І Чи знаєш ти, пане-браrге, що будем діяти?

Виріжемо песіх врагів, будем пановати!» 1М

«Украв би я, пане-браrrе, корову й теЛJlЦЮ, Вони б на м'я збудували нову шибеницю». «Чи видиш ти, пане-брате, за лісом могила? Чи ти умреш, чи повиснеш -- раз мати родила! .. »

ай КУВАЛА зазу ЛЕЧКА

Ой кувала зозулечка Попід крильця жовта,

Утікайте, ледіники,

Йде за вами ровта. Але що ж бо то за ровта,

То чотири люди, Ой данцюйте, ледіники, Нічо вам не буде. Ой підемо, ледіники, у гори, у гори, Т а будемо рабувати

Панськії комори. Ой комори рабувати, А червінці брати, Бідним людям і скривдженим Дарунки давати. є у мене ліворверець На дванадцять мусів, Не боюся ні шандарів, Ні молокосусів.

110

Не боюся ні шанда,рів, Не боюся твого, Іізгинеш, курвий сине, Від кулака мого.

Ой ПОПІД (Пісня

rАй

ЗЕЛЕНЕНЬКИй

про Олексу Довбуша)

Ой. попід гай зелененький Ходить Довбуш молоденький, На ніженьку налягає, Топірцем ся підпирає. Ходить Довбуш та й думає, На легінів покликає, На легінів покликає, Таку думку хлопцям бає: «Ой ви, хлопці, ба й молодці, Набивайте по стрільбочці Т а бу демо раду мати, Де підемо розбивати, Де підемо розбивати, Панські голови карати. Треба Кути не минути, До Косова повернути. Тепер, хлопці, ідім спати, Бо маємо рано встати. Та вставайте всі раненько, Убирайтеся борзенько. А щО ХОАОД, не тепліє, Взуйтесь, хлопці молодії, Упостоли шкірянії, У волоки шовковії.

111

l'ей ІЗИ, хлопці, ба й молодці, Ідім, браття, разом в гості,

Бо я іду до милої,

Ба й до жіюш Дзвінкової. Ідім, браття, всі скалою, Та й у гору, та й за мною, Ой же бігом, хлопці, бігом Западають стежки снігом». «Олексику, батьку наш, Не ідім ми в той Космач. Дивний нам сон снив на вас, Що там зрада жде на нас. Ми бо тілько вже гуляли, А пригоди не зазнали.

Тепер вона є над нами, Молодими легінями». «Хлопці мої молодії, Які ж бо ви безумнії! Я зрадниці не боюся, Я де схочу - добудуся. А ви, ХЛОПl!і, уважайте, По дві кулі набивайте; Будьте усі під горою, Під високою скалою. Будьте, хлопці, під скалою, Я сам піду поговорю, Я сам піду запитати, Чи всім дасть нам вечеряти». Прийшов Довбуш під віконце, А в віконце гріє сонце. «Добрий вечір, Штефанова, Чи вечеря вже готова? Чи спиш, КУМ\1Ю, що не чуєш, Чи вечерю вже готуєш?

112

Хочу тебе запитати, Чи ти ПУСТИШ нас до хати». «А я не сплю та нсе чую, Вечероньку я готую. Та не боюсь твого гуку, Не для тебе, Довбущуку!» «Чи спиш, серце, чи ти чуєш, Чи Довбуша заночуєш?» «Ой я не сплю та все чую Розбійника не зночую. І не гримай, і не смійся, На вечерю не надійся, Бо Штефан а нема дома Т а й вечеря не готова». «Чи будеш сама втворяти, Чи кажеш ся добувати?» «Не кажу ся добувати Та не піду йотворяти». «Пускай, суко, враз до хати, l!!об дверей не вивалятиІ» «l!!e сім років сил кохати, Аби мої замки зняти». «Не поможуть замки твої, Як підложу плечі свої!» Довбуш двері добуває, Штефан пушку набиває. Єв ся Довбуш добувати, Єли двері попускати. «Не З моєї, душко, волі,

Є сам Штефан у коморі, Є сам Штефан у коморі, У коморі, ба й на горі». Лишень Довбуш двері вхилив Штефан Дзвінка з поду стрілив, lіені

113

Штефан Дзвінка з поду стрілив. Довбушеві в серце вцілив. Не так в серце - в праве плече. А з лівого кровця тече. Не впав Довбуш - похитнувся. Штефанові відгукнувся: «Ой Штефане, ти, Дзвінчуку, Ой звів-єс ня через суку!» «Було тілько не гуляти, Суці правди не казати, Було тільки не ходити, Правди ій не говорити, Бо у суки тілько віри, Як на бистрій воді піни». «А то файно ти се вдало, Коби хлопці за то знали На мак би тя порубали, Жінку твою постріляли. Та кричав-бим - не док ричу,

Та свистав-бим - не досвисну» . Ой як крикнув - та й докрикнув, Ой як свиснув - та й досвиснув. Фітькнув Довбуш в білі пальці Збіглись хлопці, як баранці. «Де ж ви, хлопці, забавили Смерті маі не виділи?» «Олексику, батьку наш, Чом не слухав же ти нас? Ой куди ми не бували, То ми зради не видали,

Тепер зрада та й над нами, Молодими легінями. Ой Довбуше, Довбущуку, Чомусь не вбив тоту суку?»

114

«Як же я Ї вбити мав, Як я щиро ї кохав? Підіть ви ї запитати, Чи буде мня ще кохати». «Як бим тебе не любила, То бим біло не ходила, Я ж бим біло не ходила, Сріблом-злотом не дзвонила» «Приближіться, хлопці, д'мені, Ой же як тяженько мені. Ой ви, хлоппі, ой ви мої,

Беріть мене -; хати тої.

Ти, Іване, ба й Рахівський, Бери мене по-легінськи. Положи мя попід бука Буде ту нам всім розлука». «Олексику, баlТЬКУ наш, По радь же ти тепер нас. Як вірлята без вірлонька Так ми, бідні, без татонька. Як нам, батьку, вже гуляти, Як нам замки добувати?

UИ нам іти в Угорщину, UИ нам іти в Волощину?» «Не йдіть, хлопці, розбивати, А йдіть, хлопці, газдувати; Сріблом-злотом поділіться, Чесно, файно розійдіться, І топірці занехайте, Людську кров не проливайте. Людська кро'вця - не водиця, Проливати не годиться. Розбивати не будете, Бо способу не знаєте, В*

115

Розійдіться по світочку -Не маєте проводочку». «Олексику, батьку наш, Порадь же ти тепер нас: А чи суку порубати, А чи її постріляти ?»

«Найте, хлоп!!і, не рубайте, Найте, хлопці, не стріляйте: Вна ся десять раз божила, Свою душу погубила, Однако ми в землі ГНИТJf Єї душі не бідити. Лиш сю хату запа.\ітс.

JJи се місце загубіте. Мене ж. хлоп!!і, ви, молодці, Візьміть борше на топорці, Беріть мене на топори, Занесіть мня в Чорногору, Несіть мене в Кедровату. Ой там стоять дві ялиці -

То дві мої ба й сестриці,

Дві сестриці-жалібниці. Тю! стоять два яворочки То є мої два браточки. Беріть же мя на тапори. Несіть же мя в Чорногору. В Чорногору занесіть мя, На дробен мак посічіть мя, Ялиночку прирубайте, Моє тіло прикривайте, Най пани ся не збиткують, Моє тіло не чвертують».

116

Ой ЛІД МОСТОМ РИБА З ХВОСТОМ (Пісня про ОПРIІШІ<а Марусяка)

Ой під мостом риба з хвостом

Тріпочеться хитро, Тікав, тікав з Станіслава Наш Марусів Дмитро. Ой як же він, брате, тікав Та зашумів листом, Та не оам він, брате, тікав З своїм товариством. Ой як же він, брате, тікав, Здибали два люди:

«ии нам сюди до Потелю Дорожечка буде?» «До Потелю, до Потелю, Аж до Ясінова, Та бу демо підходити Зпізна до Сір.ова». Приходимо до Сірова; «Та ци спиш, ци чуєш, Пускай же нас до світланьки, Де сама ночуєш».

«Ой ви, хлопчі Марисюка, Я вас не пускаю, I.J10 вам треба, ЩО потреба Крізь вікно подаю». «А нам треба пістолєти, Нової рушниці,

Бо не знаєм до Потелю, Куди до ВДОRиці». R ПОТJlліnТJі l(oi1ni .\Ю.'l:Т!,

117

Зізвали Панівку. А опришок, добрий хлопець, Випив всю горівку. Ой надійшли два козаки,

Опришка зв' язали, Попід коня вороного Ніжки му сковали Та й до пана капітана З листом відіслали. Т а як узяв пан капітан Т а прочитав листа: «Нащо було двом козакам В'язати опришка?» «Ми би його не в'язали, Ми би го не били, Він сі вганяв, пане-брате, З желізними вили. Та й ци з вили, ци не 3 вилн.

А з я~ними звізди,

Т а й там його похова,йте, Де сі пани з'їздять. Та й будуть сі та й з'їздити, Та й будуть писати, Котрий буде винуватець Будуть го шукати». Т а як найшли винуватця -

Два Кирили Гриці, Т а повели винуватця Попід шибеНИllі.

Т а повели винуватця Попід шибениці, А все тото наробили

Дінки й молоди!.~і.

118

ЗАКОВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА, ЗАКОВАЛА ЖОВТА (Пісня про опришка Пилипка)

3аковала зозуленька, заковала жовта, Здогонила ледіників на Рекеті ровта. Але ішли ледіники та все гомоніли, Як учули за ровточку, в'ни ся розлетіли. Але ішли ледіники, сами побраТИМІ!, аден упав у негоду, всі його лишили. Ой імили та Пилипка за білі рученьки

Та узяли та Пилипка до неволиченьки. А замкнули та Пилипка в желізнії свірні Т а узяли Пилипонька до самой Надвірній. «Як я собі поворожу воском на порозі,

Та ци прав,да, що імили Пилипка в дорозі? Як я собі поворожу на ярій пшениці, Т а ти правда, що губили Пилипка в в'язниці?» Они його та губили за, топорець ясний, А люди ся дивовали, який же B~H Rрасний, Ой люди ся дивовали, який він хороший, А пани ся чудовали, кілько має грошей. Не пас же він штири роки ні кози, ні вівці, Лише прятав у кобінку білі сороківці.

ОП ГУК, МА ТИ, ГУК

Ой гук, мати, гук, Де бурлаки йдуть, І веселая Та доріженька, Куди вони йдуть.

119

Таку ди ж вони ЙДУТЬ, Там бори ГУДУТЬ, Поперед себе Та вражих панів Облавою пруть. Зібра.\ись вони Під рясні дуби,

Та чекаючи Та й отамана На раду собі. Отаман іде, Як голуб гуде, А під білою Та березою оловку кладе.

«Отамане наш,

Не дбаєш за нас, ОСЬ і, бач, наше Т а товариство, Як розгардіяш. Чи не срам тобі Покидати нас І по застумах Т а цього лісу Блукати без нас?

r ЛЯIIЬ, отамане,

Вже світ настає, Ой уже ж наше

Та товариство Коней сідлає!»

120

«Нехай сідлають, Бог помагає, Та вже щось мою Та голівоньку Хміль розбирає. Ой помру ж я, помру, Не зажив слави, Бо нема мені Та долі бути Батьком на,/{ вами. Мою душу IJже Лихо 13 пекло ТНС, Бо ~1ЮО зраду Та від милої,

Дідько cep~!e рве!»

Ой І!!О ж ТО ТА ЗА ЧОРНИй ВОРОН

Ой що ж то та за чорний ворон,

I,Uo по морю крякає, Ой що ж бо то та за бурлnка.

I,Uo всіх бурлак скликає: «Збирайтеся, панове-молодці, Та все народ молодий, Та й поїдем, паНОВС-МО.\одuі,

Та у "'ой ліс Лебедин».

Зліталися сизопері орли, Здобиченьку чуючи, Збиралися сумнії бурлаки Та у той ліс Лебедин.

121

А в тім лісі, славнім Лебедині, Виють вовки-сірмани. Рости, рости, рости та, клен-дерево, Все вгору високо, ПохоВ<аймо пана отамана В сирую землю глибоко. Рости, рости та, клен-дерево,

Все вище та й ви п..!е , Поховаймо пана отамана В сирую землю ще й глибше.

ОЙ ЛЕВЕНЧЕ, ЛЕВЧЕНОНЬКУ

"Ой Левенче, Левченоньку, Ти удовин сину да козаченьку! Вже ж на тебе всі пани Встали із ізрадою, Хотять уловити громадою» «Ой Я Ж бо Їх да не боюся, Я ще молод козак, вислужуся: За два коня воронії, За дві саблї золотії». Погодивши да не забаривши,

Да ведуть Леве,нця, уловивши. Ведуть його да улицею, Зв' язали руки сирицею.

За ним іде ненька старенька, Сестра рідненька. «Чи я ж тобі, сину. да не казала, Чи я ж тобі, брате, не говорила ... I.,Uo не рубай ліса Лебедина».

122

Вирубавши, да зволочивши, та заПИЛИВI1ІИ,

Ой пішов Левенець затуживши; Пішов же він да попід лугом, Да підпираючись тугим луком; Прийшов же він да до криниці, До холодної да до водиці. Ой стоять коні да попутані, пов'ючені, Вони од Левенця не утечені! Лежать паіНИ да порубані, помучені, Вони од Левенця не утечені!

ЧУТО МОЯ, ЧУТО

Чуто моя, Чуто, Під горою круто; Там стоять дубочки, Мов два голубочки. Ой там же козаки, Молоді бурлаки, Вражих ляхів били, Слови на,робили. Драли шаравари З козаuькоіслави,

Драли ~a онучі З ве.\ИКОЇ кучі.

«Ой знайте ви, ляхи, Де козацькі шляхи, Ой не забувайте Та й нас дожидайте.

123

Спасибі вам, ляшки, За вашії ласки, lVlи вас не забудем, Незабаром будем».

ОЙ ЯК ПІШЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

(Пісня про бllТВУ під Солоб"івцямн)

Ой як пішли козаченьки Та з-під Со.\обковець, Валялося вражих ляхів, Як біленьких овець. Нащо було вам, ляшеньки, Козаків дратувати, Нащо було волинця

До нас посилати? ПОДlші1ЬСЯ, ляшки-панки, Як тече річка Мушка, Отак, вражії сини, Буде теJ'ТИ 3 вас червона юшка. Чорний ворон Кряче над ланами, Ой валяється панське тіло Та межи мочарами! Нещасная та баталія Лиха наробила,

124

В Солобківцях із ЛЯХІВ Висока могила!

Нещасная та баталія Під Солобківцями, Лежать ляхи з козаками Т а все купоньками !

ІДУТЬ ЛЯХИ НА ВКРАШУ, ВСЕ СОБІ ДУМАЮТЬ

Ідуть ляхи на Вкраїну, все собі думають, А до Луга козацького дороги питають.

Стоять ляхи в Шаргороді, в Лузі знати дають: «Та вже ж ляхи, пани-брати, козаків вітають». Нещаснії тії ляхи начинили туги Як ляхівкам, так козачкам - погинули други. ей із ліса, із Кичманя, сталася там зрада, Ах, пропала лужецькая велика громада! Скочив стражник на охотник, сталися стріляти. А Висоцький з своїм військом почав ся

зближатися.

Пан Лю6ковськии-рейментар в коло Луг обточив,

А Підгурський З молодцями В очі Їм заскочив. Ой у лісі у Кичмаюо пов'янули квіти,-' Ах, пропали лужецькії й Н(1йменшії діти! «Не так діти,- із собою мовлять старі люде, Поглянь, поглянь, пане-брате, вже Луга не буде!

Вийди з Вербки, Медведеньку, Луга ратовати,

125

А вже ж нам тут, пане-брате, прийде загибатиr» Прибіг з Вербки Медведенько Луга ра'Говати, Не міг дати ляхам ради, мусів утікати. Г ей, закликав Медведенько сотника Сорича: «Сідай, брате, ляхів гнати аж до Жабокрича!» Біля села Жабокрича, де ляхи стояли, Трьох козаків, як шпаканьків, на паль повбивали.

Не питайся на Вкраїні, ля ше, дороженьки, Тілько гляди, як по дубках висять козаченьки! По нещасній Украіні слинула новина: «Не €ДHOГO смерть спіткала козацького сина». «Та вже ж нам тут, пане-брате, більше, не

гуляти,

Борейчики, скурві сини, будуть нас вішати! .. »

ОЙ БУВ В СІЧІ СТАРИй КОЗАК (Пісня про Саву Чалого і Гната Голого)

Ой був в Січі старий козак На прозвище Чалий, Вигодував сина Саву Козакам на славу. Не схотів же та той Сава Козакам служити, Відклонився до ляшеньків В Польщу паном жити. Т а схотів же та той Сава Слави залучити, Став козаків-запорожців По степу ловити.

126

Ой наш батько, пан кошовий, По козаках тужить: Ой хто б піймав пана Саву, Сам йому послужить ... Каже Чалий: «Мого сина Ніхто з вас не вловить, Хіба Гнатко та Кравчина До себе підмовить. Ой ти, Гнатку, ти, Кравчино, Ти всі шляхи знаєш, А чом же ти мого сина В руки не піймаєш?» Пан кошовий каже: «Гнатку! Як Саву не вловиш, То сам же ти та за нього

Голову положиш!» Пішов Гнатко з Кравчиною Саву підмовляти, Як не схоче з Польщі іти, То й смерті предати. у дорозі зустрівсь литвин, Став Їх наставляти, А як того пана Саву Та у руки взяти. «Візьмемо своєї землі В чоботи під ноги,

А щоб не знав та пан Сава Нашої підмови». Сидить Са,ва кінець столу Та листонька пише, А Савиха молодая Дитину колише. Ой як с,кїнче дрібних листів, Та й спатоньки ляже,

127

А щось йому під віконцем «Добрий вечір» каже. «Піди, хлопку, до пивниці Та вточи горілки, Нехай же ми та вип'ємо За здоров' я жінки. Піди, хлопку, піди, малий, Та уточи пива, Нехай же ми та внп' ємо Та за мого сина. Піди, хлопку, під". малий, Та УТОЧИ меду, Ой щось мені тру дно-ну дно Голови не зведу! .. » Пішов хлопець до пивнині

Замків відми~ати,

Став той Гнатко з Кравчиною у двір підступати ... Не вспів хлопеuь, не вспів малиіі Відчинить пивниці,-

Ускочили гайдам~ки у саму світлиuю ...

Ой як скочив та пан Сава Із-за свого столу, Ухопили пана Саву За правую полу.

Ой кинеться та пан Сава До ясного меча, Ухопили пана Саву З-під лівого плеча ... Ухопиться та пан Сава За яснуlO зброю,Ой підняли пана Сав,"

На три списи р,гору ... · 12Р,

Не досягнув та пан Сава До своєї булави, Положили пана Саву На дубовій лаві. Оце ж тобі, пане Саво, Сук,ні-одамашки, lJJo ти нажив, вражий сину, З козацької ласки! ..

ТА ЙШОВ ГНАТКО, ТА йШОВ БРАТКО ТИХЕСЕНЬКИМ ШЛЯХОМ

Та йшов Гнатко, та йшов братко тихесеНЬКИ,;1 шляхом,

За тим Гнатком, за тим братком учепились ляхи. Поставили стороженьку навхрест шабельками; Втікав Гнатко, втікав братко попід рученькаМI1Скидав Гнатко, скидав братко з себе сірячину; Кидав Гнатко, кидав братко чорну кожушину. Втікав Гнатко, втікав братко аж на Запор()жжя. Та не дає проїхати та бистра сторожа.

Прибіг ГнаіТКО, прибіг братко до бабиной хати: «Пусти мене, бабусенько, та у свою хату! Сховай мене, бабусенько, від сих ляхів вражих!» «Та влізь же ти в погребину та там пересидиш». Як набігли вражі ляхи до тієї хати, Питаються в бабусеньки: «Чи бачила Гната?» «Ой я ж бо вам, пани ляхи, не скажу о Гнаті; Бо я його не бачила та у своїй хаті». Стали ляхи скрізь шукати, в хаті й на ['орині, Та й злапали того Гнатка у тій погребині. Порубали Ігнатконі усю головину,

IСТОjlllчні lІіПlі

129

Порубали козаченька на мілку дробину. «А чому ти, стара бабо, правди не сказала? IJJо ти сього ІГllатика в погребі сховала?" От і старій бабусеньці голову зрубали, От се за те, ІЦО бабуся козака ховала.

ОХ, І ГОРЕ, ГОРЕ,

rEil,

НЕl!!АСЛИВА ДОЛЕ

Ох, і горе, горе, гей, неIljilСЛlIва доле, Ізорала Марусенька мислоньками поле, Карими очима та й заволочила, Дрібненькими слізоньками все поле ЗМО'lИла Гей, по горі-горі пшениченьки ярі, По долині ходять козаченьки п' яні, Гей, там вони ходять, в руках коней водять Та до Марусеньки істиха говорять: «Марусенько, пані, чи є твій пан вдома? Як немає дома пана, вийди до нас сама". Марусенька пишна в череВИ'Іках вийшла. На порозі стала, згорда одказала: «Не єсть ВІІ козаки, єсть ви гайдамаки,

Бо я свого пана Ивана коників пізнаJ\а» «l\IIapyceHbKo наша, неправдонька ваша! Неправду ти кажеш, неправду говориш, Бо ми в твого пана коні покупили, На гнилій колоді гроші полічили, На гнилій колоді гроші полічили, З глибокої криниченьки могорич запили. З глибокої криниченьки могорич заш:ли.

І там твого пана Ивана спати положили: До землі ()чима, до неба плечима,

130

Тобі його не видати карими очима. За свідків стояли дуби та берези, Ой вбили ми твого пана не п' яні - тверезі; А кінь підо мною, сідло під джурою,

Зоставайся, Марусенько, бідною вдовою!»

ОХ, ЯК ПОїХАВ НАШ ПАН ЛЕБЕДЕНКО

(Пісня про Ilана Ле6еденка і гайдамаків)

Ох, як поїхав наш пан Лебеденко Аж у Польщу за мукою, Зустрічають його гайдамаки

В темній лузі над рікою. «Ой здоров, здоров, пане Лебеденку! Як ми тебе довго ждали! Через тебе, пане Лебеденку, Ми три нічки не спали Та все тебе, пане Лебеденку, ОЖИД<lМ'.. ОХ, і випряж, випряж, пане ЛебедеНІ<У, А коня вороного!» «Не випряжу, вражі гайдамаки, Хоч вас тут і много!» «Випряж, випряж, пане Лебеденку,

Хоч пристяжную кобилу!» «Не випряжу, вражі гайдамаки,

Хоч я й сам тут загину!» Ох, і взяли, ВЗЯЛИ пана Лебеденка На три штихи вгору Та вда[шли папа Ле(.е.1f'IІІ'іІ Об СУХllі! ПЄ'ІІ!, ГСЛОВОІ(). ,).::

ііІ

«Ох, і оце тобі, пане Лебеденку, За твою хорошу вроду, ІЛоб не топив нас, гайдамаків, у холодну воду». Ой у лузі, лузі, в лузі при березі, В закритім шиночку, Зняли, зняли з пана Лебеденка Сап' янці й сорочку. Ох, як приснився пані Лебедисі А сон важкенький, Пішла вона, пані Лебедиха, До сусідок близеньких: «Ох, і сусідоньки ~oї, голубоньки, Який мені сон приснився, Либонь, ~lій пан Лсбеденко В темній лузі оженився, Взяв собі паняночку В чистім полі земляночку, А туди вітер не завіє, А він, бідолаха, марно в землі пріє».

Ой їХАВ ХАРКО ТА ІЗ ЖАБОТИНА (ПіС!JЯ про Харка і пана Паволоцького)

Ой Їхав Харко та із Жаботина, Меду й горілки напився, Ой нін своєму коню буланому Та ІІа гривоньку СХI!.\I!ВСЯ.

132

Ох, і за ним, за ним славні козачею,ки: «Постій, батьку, не журися!» «Ой як же мені, молодії хлопці, Ой як мені та не журиться, Ой що підо мною коник буланенькv.Й

Т а й почав становиться. Ей, та як мені не журиться,

ІЛо на серденьку туга. I,Uo я покинув в місті Жаботині Свого вірного друга». Ой та й поїхав сотник Харко Аж до Панлошина в гості.

Ох, і сидить сотник ПаВОЛОllЬКИЙ

І в креселку на помості.

Ой і став сотник, і став Харко

Та із коника вставати, Ох, і став сотник ПаВОЛОQЬКИЙ Медом-вином частувати. Ой а вже ж сотник Харко Меду-горілки напився. Ох, і він на білій перині І спатоньки положився. Гей, а і заіржав коник буланенький, Т а стоячи на а'ркані,

Та й вже істратили сотника Харка у туре'!ькому гошпиталі. Ой у того сотника Харка Та вишивана сорочка, Куди вони везли сотника Харка

То й убита я доріжка. Гей, у того СОТШІка Харка Та Ні\ рукавах мережка, Куда ВОНІ! JJеЗАИ СОТНИКі1 Хі\рка То й кривавая стежка.

133

Гей, та і заіржав коник буланенький, Стоячи на помості, Та вже й поховали сотника Харка У зеленій нехворощі.

МАКСИМ КОЗАК ЗАЛІЗНЯК

Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя, Як поїхав на Вкраїну Як пишная рожа!

Зібрав війська сорок тисяч В місті /Каботи,ні, Обступили город Умань В обідній годині. Обступили город Умань, Покопали шанці Та вдарили з семи гармат У середу вранці.

Та вдарили з семи гармат у середу вранці, Накидали за годину Панів повні шанці ... Отак Максим Залізняк Із панами бився, І за те він слави Гарной залучився. Лине гомін, лине гомін По степу німому, Вертаються козаченьки І з бою додому.

114

Ой НАВАРИ.і\ И ЛЯХИ ПИВА (Пісня Пf)() Im'Ha Гонту)

Ой наварили ляхи пива, Та й нікому пити; Гей, взяли собі Україну, Та нігде прожити. Ой наварили ляхи меду, Та й не шумували; Гей, взяли собі Україну, Та й не шанували. Ой ви, ляшки та недовірки, Годі ж панувати; Гей, недалеко іде Гонта Дасться він вам знати!

ВИfХАВ ГОНТ А ТА ІЗ УМАНІ

Виїхав Гонта та із Умані, Горілашу напився, Ой сів на коня на вороного Да й тяжко зажурився. Палає Умань, гей, горить Вербівка, Вітер дим розганяє, Ой наш отаман, отаман Гонта, На хлопців своїх гукає. Як крикне Гонта, ген, до 3алізю!ка: «А нумо, брате lV1аксиме, Бери свячений та й кропи ляхів, Хай вражая шляхта гине!»

135

А від Умані, гей, до Летичева Недалекії милі, Там лежать ляшки, там лежать панки,

Як порізані свині.

ОЙ ЗАДУМАЛИ ТА ПРЕСЛАВНІ ХЛОПУІ

Ой задумали та преславні хлопці, Під місто Умань ідучи: «Ой будем дерти та будем топтати Китаєчку на онучі. Ой вдарим по Дзвіницях Велику та й тривогу, Ой будем тікати, та преславні ХАопці. Та в далеку дорогу».

Ой заплакали та перед Гонтою Та маленькі діти: «Ой вирізали наших старих баТ!Jj,ів, Не маємо де ся подіти». Ой п'яний Гонта, п'яний

Т а й коню похилився. Ой за ним, за ним та преславні хлопці, Т а все кожен зажурився. Ой попід гору, попід кам' яную,

Білий камінь лупався, А вже ж наш Гонта, хлопець МОЛОДt:'!lЬКИЙ. В неволю попався. Ой попід гору, попід кам' яную, Два орлики вгору пнуться,

136

Ой вже ж на Гонту, хлопця молодого, Та й кайдани кvються.

«Ой куйте, куй~'е, а ви,

коваленьки,

Вам нічого не прибуде, Ой як мені бог поможе, То я вийду межи люде!»

Ой ВЮХАВ ІЗ ГУМАНЯ (Пісня про МИКI1ТУ ШваЧI{У)

Ой виїхав із Гум,шя

Козаченька Швачка, Ох, сталася в тім Гумаю{) Та й велика драчка: Ой нуте, хлопці, Славнії запорожці, З коней та по долу! Но не дайте ви ся Вражим ляхам На велику підмову. А вражі ляшки Розумні були Та й способу дібрали, Злапали Швачку Та й самотою Та до Львова віддали. Ах, лети, лети Ти, чорная галко, Та и 1Іа Сіс! рибку ЇСТИ, Ой вже lllвачки нема.

137

Вже 'го осадили В самім риночку, в місті. Ах, лети, лети Ти, чорная галко,

Та на Січ рибку їсти, Ой пише Швачка До кошового Та дрібненькеє листя: «А де ж ваші, х.\опuі,

Славні запорожці, -

Т а во ронії коні?» «Ой наші коні В ляхів на припоні, Самі ж ми в окові». «А де ж ваші, хлопці, Славні запорожці, Козацькі рушниці?» «Наші рушниці В ляхів у світлиці, Самі ж !\ІИ в темниці». «А де ж ваші, хлоп[(і,

Славні запорожці, -

Дорогії сукмани?» «Ой наші сукмани Ватаги забрали, Самі ж ми пропали». «А де ж ваші, хлопці, Славні запорожці, Чоботи саф' янці?» «Наші саф' янці Забрали гетьманці, Та й самі ж бо ми R ЯЩ!І». Ой лети, лети,

ЧОР"ClЯ галко.

138

т а й на Січ рибу їсти, Ой принеси, принеси, Чорная галко, Від кошового вісти! « Та вже ж мені не літати На Січ рибу їсти, Ой вже ж мені не носити Від кошового вісти!»

КОЛИ Ж тн ГАйДАМАКИ ТА Т AKE€ ЧИНЯТЬ

Коли ж тії гайдамаки та такеє чинять, То послали Капнистого - нехай Їх припинить! Коли ж тії гайдамаки та такеє роблять, То послали військо з Капнистою - нехай Їх половить! Ой наладив два остроги, аж нігде дівати, Сам поїхав пан Капниста до хана на обід І не знає й не відає о своїй о біді. Як забили Капнисту в тяжкії кайдани, Та цариці у столицю скоро знати дали. Як забили Капнисту в тугії скрипиці, Пообрублювали обіддя, повезли на спицях. Ой повезли у Київ, скоро дали знати, Ой щоб знали Капнисту благодирем звати. Ой попезли Капнистого драбинчатим возом, Відтіль Їхав пан Капниста великим обозом!

139

ЛІТАй, ЛІТАй, СИВИй ОРЛЕ, ПО

r ЛИБОКlй

ДОЛИНІ

Літай, літай, сивиil орле, по глибокій долині; Засилають ляхи листи по всій Україні:

«Живіть, живіть, українці, не бійтесь нічого: ПовішаН0 в П'ятигорах козаченьків много!» Мріє, мріє ясен місяць, а в неділю рано У сотника у Лавріна козаків повішаН0! Отаман же з асавулою пана рейментаря просять Та й до бога жалібне нько свої руки взносять: «Визволь же нас, милий боже, та з тої неВОЛІ Та дай ще раз засіяти козацької волі!» Пан рейментар походжає, Їм відповідає: «Уміли сьте, скурві синове, поляків воювати, За то ж вам потреба в П'ятигорах погибати!» l!!ебетав же соловієнько різними голосами, Та вмилися козаченьки дрібними сльозами: «Ей! Не слухати було Зайця, милії брати,

Не прийшло б нам, небожатам, марно ПОГllбати! Бігав, бігав козак Заєць, тепер у сіть упав, Не один же козак добрий через нього пропав!» А вдарено в Білій иеркві з грозної гармати, Заплакала не єдная козацькая мати. А вдарено у Києві з грозної рушниці, Заплакали за козаком ріднії сестриці. Витягнено в П' ятигорах із тугого лука: «Та вже ж, пане рейментару, з тобою iJозлука! Ей, которі козаченьки будуть в світі жити, Не забудьте козацької смерті відомстити! .. »

140

ПИЛИ-ХЛИ ТА й БАЗИЛЕЩЛ (Пісня про Турбаївське повстання)

Пили-їли та й Базилевці, А й пили та й гуляли,

Вони собі сестру Мар'ю На пораду бажали.

«Порадь же нас, а сестро Маріє, А як рідная мати, А як же нам турбаївців Під свою власть забрати». А як послали та Москаленків А й череду sаймати,-

т урбаївці-козаченьки А з кіллям не давати.

Приїхала Мар'я Федоровна, Аж коники попотіАИ: «Ой тікайте ж, брати милі, Бо іще ж ви молодії». Як глянула Мар'я Федоровна Та й в вікно в оболоню, Обступили козаченьки Ой з кіллям коло двору. Як глянула а Мар'я Федоровна

Т а й заголосила,Обступила турбаїRців Превеликая сила.

141

Та й начала Мар'я Федоропна Та й на віск ворожити: «Отепер нам, брати мої, Вже й на світі не жити». Ой начала Мар'я Федоровна Сріблом-злотом та й осипати, Та й начала турбаївців Покорніm(' прохати: «Ой нате ж вам, та й турбаївці, А й ключі золотії,

Ой одпирайте й одмикайте Ой сундуки ж новії.

Іжте, їжте, та турбаївці, А бергамоти й груші Та й випустіть Базилевuів Оіі х()ч праведнії душі.

Ой дайте ж Ha~, та турбаівці, Ой хоч раз покушати, Козацького нам указу Ой .',аНте ж послушати».

«Ой чом же ти, Мар'я Федоровна, І давно не кушала, Козацького та й указу Чом давно не слушала?»

Як ударив козак ПомазаИ.\о А в вікно в оболоню, Посипали Сі) склянки-пряжки

На МаР'ЯНJlні ніжк".

142

Били жони та й праниками А ще й маленькії дітки:

"Оце тобі, Мар' я Федоровна. За тоненькі півмітки».

Од Турбаів та до Вергунів Ой покопані шанuі,-

Та ипобили БаЗИJlевців Ой у п'ятію;у вранці.

IJlo J:!

у тії Мар'ї Федоровнн

Ой у полах мережка,Ку ДИ везли Базилевців, Ой кривавая стежка. А у тії Мар'ї Федоровни Ой шовковая стрічка, Куди везли Базилевців, Ой кривавая річка.

Ой чий же той та кінь воронеНЬКИ}J Ой по табуні грає? Ой то тих же Базилевців,

lJlo й на світі

немає.

Ой чия ж то та колясочка Ой з гори спускається? Ой то тих же Базилевців, й позивалися.

lJlo

Ой на горі ж та вогонь горить. А в Турбанх димно, ЛІ; побили Базиленцін,

Ой усім панам дивн-;;. 143

у ГЛУХОВІ у ГОРОДІ

у Глухові у городі У всі дзвони дзвонять Та вже наших козаченьків На лінію го,нять. У Глухові у городі Стрельнули з гармати Не по однім козаченьку ЗаП.\акаАа мати. у Глухові у городі Стрельнули з рушниці Не по однім козаченьку Плакали сестриці. у Глухові у городі Поп.\етені сітки, Не по однім козаченьку Заплакали дітки. На бистрому на озері Геть плавала качка, Не по однім козаченьку Плакала козачка. у Грицькові вогні горяп). А в Полтаві димно,На могилі гетьман СНДНТІ), Геть там його видно. «Допевняйся Ж, наш гeTЬMilНe. Допевняйся плати, Як не будеш допевняти Будемо втікати!» «Ой ідіть же ни, панове, До Петра. ДО свата, Ой там буде нам, naIlOI,e, Ве.\IIК;l .!і1П.\і\Т'l.

144

Ой там буде вам, панове, Велика заплатаПо заступу у рученьки, Та ще і лопата». Сидить козак на могилі, Сорочку латає, Ой КИНУВСЯ до черешка Копійки немає! Сидить пугач на узбоччі, На вітер надувся,

Іде козак в Україну, На лихо здобувся. Ішов козак на лінію Та й вельми надувся, Ішов козак із лінії

Як лихо, зігнувся.

ОЙ ПОНАД РІЧКОЮ, ПОНАД СИНЮХОЮ

«Ой понад річкою, понад Синюхою Т а зацвіла ожина, Ой давай, батьку, давай переміну,

Бо, далебі, загину». «Ой не буду, сину, ой не буду, рідний, Переміни давати, Ой проси собі в пана воєводи Та побольшої пла,ти». Ой як став парень, пареllЬ МОЛОl\еIlЬJШИ, Да поБОЛI)ШУ плату брати, оричні

пісні

145

Та набили йому на ноги кайдани, Дали в руки лопати. Ой послали його на легку роботу,-,

Канави копати. Ой дали над ннм, дали калавури Чотири солдати. Ой копав парень, копав молоденький, Да і сів спочивати. Ой летить ворон аж із чужих сторон Да все летячи кряче; Ой сидить парень, сірома, н неволі Да жалібненько плаче: «Ой продай, батьку, ой продай, ріДIlШ1, Да сірії КОРОВИ, ОЙ визволя!! же мене, молодого, Із UiEЇ неволі». «Ой не буду, СИНУ, ой не буду, рідний. Сірих коров продавати, Ой як заробив а ти, сину рідний, То так будеш і одвічати». «Ой продай мила. ГОЛ) бо нько сива, А сірії теЛИJ.!і, Ой ВИЗ130ЛЯЙ же мене, молодого, Із цієї темниці». «Хоч би мала, милий, голубоньку сиври, І сорочку продати, А таки буду тебе, молодого, Із неволі визволяти».

746

ОЙ З-ЗА ГОРИ ЧОРНА ХМАРА ВСТ ААА

Ой з-за гори чорна хмара встала, То ж не хмара - молоді гусари, То ж не хмара - молоді гусари, Попереду ідуть генерали. Попереду їдуть генерали, А за ними б·ють у барабани: «Не журіться, молоді гусари!» «Ой як же нам, братці, не журиться, Посилає за Дунай цариця, За Дунаєм тяжко-важко жити: Там не дають ні Їсти ні пити. Там не дають ні Їсти ні пити, Заставляють роботу робити, Заставляють роботу робити: Тесаками сиру землю бити, Шабельками канави копати ... Ой тут же нам, братці, помирати, Ой тут же нам, братці, помирати, Не знатиме ні баТЬІ(О, ні мати».

ОЙ ГОРЕ НАМ В СВІТІ ЖИТЬ

Ой горе Ha~ в світі жить, Понад синім морем ходячи, Круті гори розвертаючи, Шлях-доріженьку рівняючи, Жовтим піском висипаючи, Генерала д()жидаЮЧI!.

147

Генеральський син, по"ковничок. Понад морем проходжає,

Козаченьків розr;ажає: «Не журіться, ребятушки, Славной осени дождем, Додомоньку жить пойдем, Некрутикін наберем, Некрутиків-молодців Від матушок, від отців».

ОД КИЄВА ДО ПІТЕРА МОСТИЛИ МОСТИ

Од Києва до Пітера мостили мости, Мостили мости з тонкої трости, А по тим мостам козакам іти. IJJo передні йдуть - все холостії. А середні йдуть - все жонатії, А ззаду йдуть - старі старики.

IJJo передні йдуть - пісні поють, А середні йдуть - плачуть, ридають, А старі старики розважають: «Ви стійте, братці, не плачтеся, Дасть нам бог сей поход сходить, т а й підем, братці, у Росію жить, В Росії буде нам життя хороше: Вечеря нам буде по два сухаря, А постіль біла - шовкова трава, А дівчина буде - шабля гострая!»

148

ОЙ БОЖЕ НАШ МИЛОСТИВИй, ПОМИЛУй НАС З НЕБА (Пісня про зруї!Нування Січі)

Ой боже наш милостивий, помилуй нас з неба, Зруйнували Запоріжжя,- колись буде треба. Ой з-за Низу, з-за лиману вітер повіває, Уже ж москаль Запоріжжя кругом облягає. Ой облягши кругом Січі, покопали шанці, Заплакали запорожці в неділеньку вранці. lVІ0сковськії генерали церкви руйновали, Запорожці в чистім ПCJлі, як орли, літали. Ботурлинський козарлюга по Січі гуляє, Та все пана кошового вірненько благає: «Позволь, батьку, пан кошовий, на:\1 на башти стати,

Найстаршому генералу з пле'l голову зняти. Москаль стане .з палашами, а ми з кула,ками, Нехай слава не поляже проміж козаками!» «Не позволю, милі братці, вам на башти стати. Бо єдна кров християнська,- гріх нам ПРО_l\Іfватн! » Ой пише, пише пан кошовий листи до цариці: «Віддай, мати, сюю землю, по прежні гряниці». «Ой нащо б я, запорожці, сю Січ руйновала, А Іцоб же я сюю землю назад оддавала». «Великий світ, ти, царице, що ж ти наробила, степ добрий, край веселий та й занапастила?» Ой вражі сини, запорожці, недобре робили, в неділю до схід сонця горілочку пили ... «Ой казав л, хлопці, удалі молодці, не шалійте

Wo Wo

Та, до церкви йдучи, люльок не куріте, В неділеньку до схід сонця горілки не пийте ... Ой ви ж, хлопці, не слухали й неділі не чтили,

149

До церкви йшли -

пустовали та люльки курили,

В неділеньку до схід сонця горілочку пили ... » Ой летіла бомба московськая, серед Січі Jшала; Хоч пропало Запоріжжя - не пропаде слава!

ОЙ

IJlE Ж IJlE Ж

НЕ СВІТ,

НЕ СВІТ

Ой ще ж не світ, ой ще ж не світ, Т а ще й не світає. А вже ж москаль запорізький степ Та кругом облягає. А облягши ж запорізький степ, Т.iJ..{lочав межувати,

.3амe;.r;увавши ж запорізький степ,

Почав слободи сажати.

Летів ворон, летів чорний, То ж не ворон - шу ліка,Ой не буде Січі-города Та однині й дов іка. Ой летить ворон та летить чорний. Ой летячи кряче,Та не раз, не два славнеє військо За нами заплаче. А стиха річка, а СТі!ха бистра, Стиха протікає,А вже наше слаIJнеє військо Та й назад утікає.

150

еТЕПИ-ПОЛЯ ТА МУ льтявеькп

СТСі1И-ПОЛЯ та мультявськії, На них виногради ... Стережися, батьку кошовий, IJ!об не було зради ... Бо пішли наші хлопці,

Славні запорожці, -

Понад лиманами Широкими. низаними, Всіма сторонами ... Ой да кругом церкви, Коло світової, Каравули стали, Полковники із майорами Служити не стали.

Бодай наша цариця та Катерина На світі не жила. IJ!o степ добрий, край веселий Та й занапастила! Бодай наша Катерина Та царства не мала, IJ!o наших хлопців. Славних запорожців, За Дунай загнала! А которі осталися, То в москалі взяла. Бодай наша Катерина На світі не жила, IJ!o ту землю, нашу запорізьку, Зовсім розорила! ..

15/

ЗІБРАЛИСЯ ВСІ БУРЛАКИ

ДО РІДНОІ ХАТИ

Зібралися всі бурлаки до рідної хати: «Тут нам любо, тут Ha~1 мило з журби заспівати. Заграй, Петре, на бандуру, су:\IНО так сидіти. lJJo діється па Вкраїні, ой, чиї ж ми діти? Катерино, вража мати, ІЦО ти наробила? Степ широкий, край веселий панам подарила. Вставай, батьку отамане, годі тобі спати, Та й підемо до цариці милості прохати. Катерино, вража бабо, змилуйся над нами, Верни нашу Україну з першими правами». «Не вертала України і вертать не буду, Єсть у мене москалики - воювати буду!» Закрякали чорні круки, угору летючи, Заплакали козаченьки, од цариці йдучи. Встає хмара з-за лиману, іде дощ із неба, Зруйнували Запоріжжя -- того ті.\ьки Й треба.

Ой СІВ ПУГАЧ НА МОГИЛІ, ДА й КРИКНУВ ВІН: "ПУГУ!"

Ой сів пугач на могилі, да й крикнув він: «Пугу!» Чи не дасть бог козаченькам хоч тепер потугу! ..

lJJo

день, що ніч

усе ждемо, поживи не маєм:

Давно була! Хме.\ьниченька уже не згадаєм! Ой колись МІ! воювали. да 6і,\ьше не бvдем! ..

ТОІ'О щастя й тої до,\Ї гюпік не забуде",;!

Да вже шаб.\і заржаві.\IІ. чушкети - бе:, І,урків. А Іце серце козаЦl,кеє НС ()оїться турків!

752

Ой ПИЛИ МИ, ПАНЕ-БР А ТЕ

Ой пили ми, пане-брате,

Ой пили 'це 1I ГУЛЯЛIl, А як прийшла зима, То й рукава поспускали. Ой ходімо, пане-брате, Судариню просити, А чи не дасть же нам Хоч як віку дожити. Дарувала землю

Аж до Дністра, до Богу, Аж по ту границю, По Бендерську дорогу. Дарувала землю llJ,e й сухії лимани: «Ловіть, хлопці, рибу Та справляйте жупани!» Дарувала землю, Та й назад одняла, І жалю-печалі Козакам завдала. Тепер, пане-брате, Не думай, не дума!;, Сідаймо на лодки Та й махаймо за Дунай. Ой гукнули миле браття, Ой гукнули, гукнули, Як сіли на лодки Та й за Дунай махнули. Тепер, хлопці, молі:\{ бога За цари!!ю-небогу, llJ,o нам показала Т <І Й за Дунай дорогу.

153

ДАРУВАЛА КАТЕРИНА

Дарувала Катерина Козакам лимани: «Ловіть рибу, косіть сіно, Справляйте жупани». «Ой встань, батьку, устань, Петре! Просять тебе люди ... Ой як встанеш, нас порадиш По-прежньому буде. Ой встань, батьку, устань, Петре, Піди на СТОАИЦЮ, А як підеш на столицю, Попроси царицю.

А як підеш на столицю, Понроси царицю, I,Uоб вернула степи-луги По прежню границю».

Тече річка невеличка, Промиває піски ... Ту ди Їхав пан кошовий, Назад іде пішки! Тече річка невеличка, Промиває кручі ... Ой заплакав пан кошовий, Від цариці йдучи. «Не на те я, пан кошовий, Москаля збирала, LL!об степ довгий, край веселий Назад завертала».

154

ГОДІ ВЖЕ НАМ ЖУРИТИСЯ, ПОР А ПЕРЕСТ А ТИ

Годі вже нам журитися, пора перестати,

Заслужили від цариці за службу заплати! Дала хліб-сіль і гармати за вірнії служби, От тепер ми, милі братця, забудемо нужди! В Ta;\faHi жить, вірно с\ужнтьграницю

держати.

Рибу ловить, горілку пить,-- ще й будем багаті! Та вже м,ожна женитися і хліба робити, А хто йтиме із невірних -- як ворога, бити. Слава ж богу та цариці, а покой гетьману, Ізгоїли в серцях наших горючую рану. Подякуємо цариці, помолимось богу,

Ц!о вона нам показала на Кубань дорогу!

ДОБРЕ БУЛО, ДОБРЕ БУЛО

Добре було, добре 6у.\0. Добре було чути. Як не брали, 7Іе писали Хлоппів у некрути. А в п'ятницю пописали, В суботv забрали, А в неділю на розсвіті

Ще й до міри стали. Завели Їх в славне місто, Ц!е славніші замки. СИДЯ, лежа неКРУТИКI! В I,ОВalІІІХ І;аіІданах.

155

Надлеті.,и орленята, Круту гору вкрили; Молоденькі некрутики Жалю наробили. «Ви, чорнії орленята, Та й знесіться вгору, А ви, хлопці-новобранці. Верніться додому!» «Раді ж ми ся вгору знестн, Туман полягає, Раді ж ми ся вернути, Нас цар не пускає». Ой чо~rу ж він не пускає? Бо він розкіш має, Сидить собі на престолі, На скрипочку грає; А скрипочка оріхова, А смичок із рути, Як заграє «!\ЮСКОВІцини» На всю По.\ьщу чути. Як заграє «!\юсковщини» Всім козакам дивно. Пішли. піш.\И некрутики. Лиш шапочки видно,

Не під ЄДНИ1\l неКРУТИКО~f Ворон коник грає, Не за єдним некрутиком

Матінка вмліває; Не під ЄДНИ1\l некрутиком ТЗорон коник скаче, Не за ЄДНИ!\f нек рутиком МаТІ! рі.'!на П\і\'!r.

156

ТІКАй, сину, в ВОЛЩУИНУ

Тікай, сину, в Волощину, Не можна тут бути: Пописали комісари Всіх нас у некрути.

Пописали, пописали, Палети роздали, Та щоб наших некрутиків В середу забрали. В середу забрали, В четвер пов' язали, А в п'ятницю дуже рано

В Каменець оддали. Ой Каменець, славний ГОРОД, Покопані шанці, Ой там лежать поховані Наші новобранці. «Ой пане наш, пане князю, Ой маєш ти гроші, Чом не їдеш до цариці Да ЇЇ не просиш?»

«Шкода, хлопці, шкода, хлопці. Да за вас просити Пописали дрібні листи,

IJJоб вас ПР"В()ЗІІТИ».

157

«Ой пане наш, пане князю, Ой маєш ти волю; Не давай нас, бідних сирот, В такую неволю».

Которії багатії Себе викупляють, Наймитами, сиротами Попки напоI3НШОТЬ. Ой у лісі край розмаю Зацві.ш орішки, ТУДJl гнали некрутиків До Хотина пішки.

Летить орел через море. Ой дай, море, пити,Ой так тяжко некрутикам В тім війську служити. Лучче б тобі, мати, 1\1а.\И:\1 поховати, Ніж у тії нещаснії Некрути ОДДil.ти.

ОЙ ЗАЧУЛА Ж МОЯ ДОЛЯ

Ой зачула ж моя доля,

lJlo не бути мені дома, Бути ж ~lelIi у нС'волі, У І1С'І-:РУТСЬІЮМУ наборі! Скоро козак догадансн, /(0 л:іRЧJlН!! з:tХОR:tRСІІ.

158

«Ой дівчино, моє серце,

Сховай мене під ряденце!» Скоро люди догляділи, Кругом хату обступили, В дівки двері розломили

І козака уловили; Бистрі ніженьки сковали, Білі рученьки зв'язали, Посадили у возочок, Самі сіли впередочок Да й повезли в городочок. Самі коней поганяють Да й на хлопця поглядають,

I,Uоб і коней не втомити, I,Uоб і хлопця не впустити. На кониках піна пала, Недалеко вже Полтава. Приїхали до Полтави, Оддатчики повставали, Бистрі ніжки розкопали, Білі ручки розв' язали Да повели у світлицю, Посадили на скамницю, Чорні кудрі підголили

Да й МУПИЦЮ начепили, По базару поводили, Медом-вином напоїли. «Лучче б мені волів пасти, Ніж тепера з коня впасти! Лучче б мені погонити, Ніж З панами говорити! Лучче б мені з грабельками, Ніж тепера з шаБСЛЬJ<ами».

159

ВИЛІТАЛИ ОРЛИ З-ЗА КРУТОУ ГОРИ

Вилітали орли З-за крутої гори, Заплакали молодії хлопці, Сидячи в неволі. Вони заплакали I,Ue й заголосили: <,А в ко, () ми, пани-браття, иеє заслужили? Чи в господа бога, Чи в свої громади, I,Uo нас, таких молоденьких, В некрути забрали. В некрути забрали I,Ue й попарували, На руки й на ноги Кайдани наклали. Кайдани наклали, На соцького скричали: «Давай, соцький, Т ройку коней вороних Та повезем до прийому

Хлопців молодихІ» Привезли під брамку, Відчинили брамку: «Ой ви, хлопці молодії,

Становіться в валку! Ой ви, хлопці молоді), Становіться в валку, На поле плечима До солдат очима!» «Ой ви, солдати,

161

ЗАДЗВОНИЛИ ВНОЧІ КЛЮЧІ

Задзвонили вночі ключі. Понад морем йдучи, Заплакали два ледіні, До цісаря йдучи. Ой не плачте, ледіники, Права вам дорога, Доріжечка мурована До самого Львова.

Доріжечка мурована, Мости споряджені, Відси ішли в кучериках, Відти пострижені. «Ой вже мости споряджені, Набиті підлоги,Пішли наші кучерики Панам попід ноги».

«А чиї ж то кучерики По помостах наго? Але ж тото кучерики Ледіника мого». А ходила дівчинонька, Ходила до ринку Та збирала кучерики

В шовкову ХУСТИНІ,у.

I~O

Ви, дядюшки наші, Не бийте нас, не лайте нас, Бо ми діти вашіl Не бийте нас, не лайте нас, Тільки научайте, Бо нашії руки

иього не робили. Бо нашії руки

иього не робили, Лиш сіяли та орали, Uіпом молотили. Бо ми не вчилися Ружжа вичищати, Лиш сіяти та орати, Землю обробляти ... »

ПОСІЯЛИ, ПООРАЛИ НІКОМУ ЗБИРАТИ

Посіяли, поорали - нікому збирати, Як погнали наших хлопців в місто присягаТIІ. В Житомирі, славнім місті, побиті колочки, А вже з наших славних хлопців здійняли й

сорочки.

Материнські поздіймали, московські побрали, Гірко стало, заплакали, родину згадали: «Чи ми В бога заслужили, чи в свої громади, ІЛо нас, хлопців молодейких, забито в кайдани?»

162

ОЙ ЗАГУЛИ ЧОРНІ Г АЛЕНЯТА

Ой загули чорні галенята Да у темному лузі, Болить, болить моя голівонька lJ1e й серденько в тузі. Розчешу я чорні кудрі, А ти, дівчино, русую косу ... Виганяє чумак сірі воли Та на раннюю росу. «Пасітеся, сірі воли, Та будете воду пити!

Лучче було хазяювати, Ніж по дорогах ходити». Х то дома хазяює,

Той спить на білім ложі, Х то ходить по тих дорогах -На лютім морозі; Хто дома хазяює, Стелить постілоньку Білу-біленьку, В голови кладе подушечку Пуховую, м' якеньку; Хто ходить по тих дорогах, Стелить постілоньку Зеленую травицю, В голови кладе

Безщасную важницю. Спить чумак нічку, спить другу, На третю треба встати, Прийде безчасна та варта Т ра її отстояти. І СТУКОТИТI1, і грумотить, І за комір вода ллється.

11*

163

Поки прийдеш на той сопочивок, Превража вош нагризеться. Ой в полі-полі криниченька, В ній вода блищиться,Не ходили б ми ПО тих дорогах, Якби було чим оплатиться ...

ТА ІШОВ ЧУМАК У ДОРОГУ

Та ішов чумак у дорогу, За ним жінка упогоню, Воли завертає l.Ue й занози виймає, й серденьком називає:

lUe

«Ой вернись, серце, додому,

Плачуть діти за тобою, Малі діти П.\ачуть, й стара мати тужить: фортуна нам не служить!»

IUe IUocb

«Ой фортуно, ти, небого,

Та й: послужи ж нам немного. Служила в бурлацтві, Та служила в козацтві,

Та й: послужи у чумацтві!»

164

ІШОВ ЧУМАК ДОРОГОЮ

Ішов чумак дорогою

Та й пісню співає, Другий сидить на важниці, Важкенько здихає: «Ой тепер, мій товаришу, Пропали з долгами: Проклятії бусурмани Воли позаЙмали.

lJJo прокляті бусурмани Воли позаймали, Туди йшли з волами, Відтіль - з батогами. у городі в Камишині Та крутії гори,lJJo туди йшли у жупанах, А звідтіль ідемо голі.

у городі в Камишині Та жовтії піски, Туди йшли з волами, А відтіля йдемо пішки». у городі в Камишині В усі дзвони дзвонять, Оглянеться старий чумак

у світ воли гонять.

165

Ой в НЕДІЛЕНЬКУ РАНО-ПОРАНЕНЬКУ

Ой в неділеньку рано-пораненьку Як стало світати, Стала орда вся чорная З-під моря вставати. Стали німці-компанійці Чумака збувати. "Годі, годі, чумаченьки, В Криму солі брати, Запрягайте вози, воли За баШТІ! втікати!» Ой ті, котрі чумаченьки Теє услишали, Запрягали воли, вози Та й солі набрали. А которі чумачеНЬКI! Того не слишали,

Вони ж в TO~IY превражому Крш'у Зо ското\! пропа.\И. Ой хвалився Довгорук, Що не зніме орда рук, Орда руки ізняла, Чумаченьків заняла. Ой заняла та й погнала Разними шляхами: На Нікополь, на Азов, На третій город Козлов.

~иргородський комендант дає запорожцям знать, Нехай біжать до Салгіри Чумаченьків рятувать. Ой хто в Криму не бував.

166

ilерекопу не видав ... З Перекопу до Салгіри Там не мірянії милі, Ой там лежать чумаченьки, Як в' ялая рибка. На платті й одежа Кров'ю обкипіла.

Од Перекопу до Салгіри Поконані шанці,Стоять вози насторч яром Паровиці чумацькі. Ой над річкою Салгірою Тускла звилась квітка, Не одного чумаченька Осталася жінка. А тепера над Салгірою Т ускл() ЗEll.\:!СЬ квіти, Не по однім Ч}.\!аченьку Осталися діти. А тепера над Салгірою Шумить буйна НИЕа, Не по однім чумаченьку Плаче чорнобрива.

Ей, ХМУРНЕНЬКО, ОХ, ДА НЕРАНЕНЬКО

Ей, хмурненько, ох, да нераненько, Ох, а сонечко сходить, А чогось наш, ох, да пан ()таман Смутен, невесели}{ ходить.

167

Ей, дурний же ти, ох, ти, Гавриленку, А дурний ти вродився, Ой як ставав, ох, на становисько, Та й не перехрестився. Ей, хмурненько, ох, да нераненько, Ох, а сонечко сходить, А чогось наш, ох, да пан отаман Смутен, невеселий ходить. Ей, дурний же ти, ох, да Гавриленко, Ой дурний ти вродився, Ти ж на мене, пана отамана, Да ти, молод, задивився. Ей, вставайте, нові вози мажте, Сірі воли упрягайтеl Ей, повставали, вози помазали, Сірі воли поупрягали. Ей, їдуть степом, нові вози грають, А сірі воли ремигають. Ой приїжджають к білому байраку, Стали воли попасати, Ей, стали, стали з білого байрака Здобичники виїжджати. Ей, виїхало здобичників, Ох, да сорок чоловіка, Ей, попереду, ох, да пан ватажка Сивим конем виграває. Ей, виграває, квозам приближає, За отамана питає: «Ей, здорові, єретичі сини, А здоровії будьте! Ох, а де ж ваш отаман хороший, I,Uo у нього всі гроші?» Ой попереду, ох, да Гавриленко Сірі воли упрягає,

168

Вони на нього, ох, да показали І всюю вину склали. Ех, як розбігся, ох, да пан ватажка

До молодця Гавриленка, Ей, як ударив штихом його в груди, Аж срібний штих зігнувся, А Гавриленко стоїть коло воза, Тільки з цього усміхнувся.

Ей, як ударив, ох, да пан Гавриленко Та баТОГО:\1 по шкурі, Ех, попадали з коней здобичники, Так як з сідла кури. Ей, як крикнув, ох, да Гавриленко Да на своїх молодців: «Ей, возьміте, ох, да вражих здобичників І возьміте, ох, да пов' яжіте, Війя вгору підійміте, Ей, війя вгору. ей, да підійміте Да й на війях почепіте». «Ей. Гавриленку, ох, ти, отамане, Будем життя дарувати, Будем тебе і твою валку За сім верстов обминати».

ХВАЛИЛИСЯ ЗАПОРОЖUІ ОЧАКІВ ДОСТАТИ

Хвалилися запорожці Очаків достати, Ujоб з мурованих колодязів коней напувати. Очаків достали, і сам хан нам здався,

Вже на наших запорож~.!ів ввесь москаль піднявся.

169

Збиралися генерали сітку сіткувати: «Яку будем запорожцям одежу давати, Чи козацьку, чи гусарську, чи третю со.\датську? » "Хоч ми будем, братці, канави копати, А не будем солдацької одежі приймати,

Бо солдацькая одежа куца ще й погана, Нехай наша не загине запорізька слава».

Ой СТОЯЛИ МИ ДА НА ЯКОРІ

Ой стояли ми да на якорі Проти Тилигу.\а, Там би.\а нас хуртовина І з Чорного моря. А як хуртовина стала утихати. Тогді став пан кошовий у трубу на військо гукати: «Ой, підні~айте, та чорноморці, Паруса угору,Б' € турчин З Кермену

З пушок на тривогу!» Як увійшли чорноморці В лиман ладками водою, Паша керменський уночі Вийшов з кріпості з ордою. Ми од КеР:\lена до Саф'Яну Бекетами стали,

На Дунаї турецм:ого Язика доста.\1І.

770

«Скажи, скажи, татарюгu, Скажи ти нам правду, Через що ми не можемо Змаїлова взяти?» «Підіть, славні чорноморці, Дунаєм-водою, Одберете весь запас турецький І лодки з ордою».

Підійшли славні чорном:>рці Дунаєм-водою, Одбили весь запас турецький І полонили пашу з ордою.

ВІД КИЛП ДО ІЗМАйЛОВА (Пісня про взяття Ізмаїла й Килії)

Від Килії до І змаіілова Покопані шанці,Ой вирубали турки ниводінців У середу вранці. А чорноморці, храбрі запорожці, Через Дунай переіздили, Вони ж тую прокмпую ізмаЙ.\івську орду

батареї збили. Ой дали ж, дали

І змайлівські ТУР"ІІ Надольському баші знати,

Ц!о не мусиш, анадольський башо, Проти чорноморців стояти.

171

Ой став же та ізмайлівський 6аша Білий флаг викидати; Ой тоді стали славні запорожці Запаси й ружжа відбирати. Ой брали ружжа й коні BOPOНlї, Брали й сукна дорогії, Усе розмиліше ... Которих порубали, То тих у острові поховали, А которі поранені у Килію одправляли.

п І СНІ

ПЕРШОЇ ПОJIОВИНИ ХІХ ст.

ПИШЕ КОРОЛЬ ЛИСТИ, А КОРОЛЬ ФРАЩJУЗЬКИй

Пише король листи, А король французький Аж до білого царя: «Оддай, оддай землі, Олександер-Павел, Аж по річку по Дні стро, Гей, аж по річку по Дністро! Як не даси землі, Олександер-Павел, То я тебе розорю, Ох, по твоїх дворах, По твоїх соборах Все конюшні становлю, Гей, все конюшні становлю! Ох, по твоїх дворах, По твоїх соборах Все конюшні становлю, По твоїх кімнатах, По твоїх палатах Всі ребята заведу, Гей, всі ребята заведу!» Ой і зажурився

175

Олександер-Павел, у сенаті сидячи: «Гей, пани наші, пани,

Пани сенатори,

I,Uo ж ми будем робити? Гей, що ж ми будем робити? Пани наші, пани, Пани сенатори, I,Uo ж ми будем робити,

I,Uo король фраНЦУЗl'КИИ Пише дрібні листи, Хоче землі одбити, Гей, хоче землі одбити!» Ох, і обізвався Генерал Кутузов: «Не тужися, голова!

Дам я тобі військо Крепкого запасу На француза-короля, Гей, на француза-короля! Дам я тобі військо Крепкого запасу На француза-короля, I,Uоб не була дурна, Дурна-нерозумна Французькая голова, Гей, французькая голова! I,Uоб не була дурна, Дурна-нерозумна Французькая голова, I,Uo почала биться, Биться-воюватьс я, А тепера сомиря, Гe~i, і\ тепер" сомнря!»

176

ОЙ ТИ, РОСІЯ, ТИ, РОСІЯ (Пісня про Матвія Платова)

Ой ти, Росія, ти, Росія, Ти, російськая земля! А за кого зажила? За Платова козака, За Платова козака,~ Небритая борода, А стрижена голова. Як він в закон уступив, Зараз бороду оббрив, Чорні кудрі запустив, В Веніпарта гостював, Бо він його не пізнав, За купчика заU.lитав Та й у гості закликав, За юборний стіл саджав, Рюмку водки наливав І з купчиком розмовляв: «Ой ти, купчик, мій голубчик, Випий рюмку, випий дві,

Скажи правдоньку мені Про Платова козака». «Смотри, француз, на мєня, Такий Платов, як і я!»

Його дочка Катерина, Із кімнати виходила, До купчика говорила: «Ой ти, купчик, мій голубчик, Покажи лиш свій патрет!» Він по карманах шукав, Свіі! па трет ВИllімав, На юБОрНИІІ стіл бросав, існі

177

Сам з комнати виступав, На козаченьків гукав: "Ой козаки, ви, козаки, Ой возьміте, підвсдіте Мого вірного коня!» Став на коника сідати Француза вороною звати: "Ой ворона, ти, ворона, Ти, французька я сторона, Ти, французький Веніпарт, Виїжджай у чисте поле Ізо мною воювать! Рюмку водки піднесу, Тобі голову знесу!»

ЖИВ ДОМА ДОБР А НЕ ЗНАВ

Жив дома

добра не знав,

Пішов за Ковбаню, З-за Ковбані до Ростова. А в Ростові на базарі В барабан пробили, I,Uоб бурлаки безбілетні В Ростові не жили. По п'ять, по шість собирають,

Назад руки в'яжуть: «Ідіть, хлощ!!, ви додому,

Б() пже не розв' ЯЖУТI,».

178

Як вийду я з Таганрогу На биту дорогу Стану, гляну, lІодумаю, Чи іти додому. Ой чи йти, чи не йти, Час-години ждати, А чи, може, становому Гостинчика дати? По три рублі складалися, Вісім сот зложили; Становому приставу В карман положили. Сидить бурлак у шиночку, Пісеньку співає, Як неначе в Таганрозі Десяцьких немає. Вийду я із Таганрогу На биту дорогу Стану,гляну,подумаю, Соберу я своіх хлопців, Добрих молодців. «Ой ви, хлопці-молодці, будем робити,

I,Uo I,Uo

степ веселий, Край далекий, Та ніде прожити? Будем багатих убивати,

А бідних награждати, Та будем собі на той світ Спасення заробляти».

179

ЗА СИБІРОМ СОНУЕ СХОДИТЬ

(Пісня про Устима

Кармалюка)

За Сибіром сонце сходить, Хлопці, не зівайте, Ви на мене, Кармалюка, Всю надію маliте! Повернувся я з Сибіру, Та не маю долі, Хоч, здається, не в кайданах,

А все ж не на волі. Маю жінку, маю діти, Та я Їх не бачу, Як згадаю про Їх муку Сам гірко зап.\ачу.

Зібрав собі славних хлопців.

I.JJo ж кому до того? Засідаєм при дорозі Ждать подорожнього. Чи ХТО їде, чи хто иде,

Треба Їх спитати, Як не має він грошей Треба йому дати! Аж тут їде сам владика: «А здорові, хлопці!» «Ой довго ми вас чекали, Благослови, отче!»

180

Ой вилічив сам владика Сорок тисяч грошей, Подивився кругом себе Все хлопці хороші. Ой чи їде, чи хто йде, Треба його ждати. Ой прийдеться Кармалюку

Марне пропадати. Ой прийдеться Кармалюку Марне пропадати, Бо немає пристанища, Ані свої хати. Асесори, ісправнИlШ За мною ганяють, Більше вони людей б'ють, Як я гріхів маю. Зовуть мене розбійником, Кажуть - розбиваю. I,Ue ж нікого я не вбив, Бо й сам душу маю. З багатого ХО'І }{ Й візьму Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю. Судять мене вдень і вночі, По всяку годину, Ніде мені подітися,

Я од журби гину.

181

Чи хто їде, чи хто йде, Часто дурно ждати, ОТаІ{ треба в лісі жити, Бо не маю хати.

Пішов би я до дітей Красу мою знають: Аби тільки показався,

То зараз впіймають. А так треоа стерегтися, Треба в лісі жити, Хоч, здається, світ великии, Ніде ся подіти І Прийшла туга до серденька, Як у світі жити? Світ великий і розкішниіl, Та ніде СЯ дітиl у неділю дуже рано у всі дзвони ДЗВОНЯТЬ,

А мене, Кармалюка, Як звірюку, ГОНЯТЬ. Нехай Нехай Нехай В світі

гонять, нехай ловлять, заганяють, мене, Кармалюка, СПОl\lинаЮТf,!

182

ОЙ НЕ ЛЕТИ, ОРЛЩjЕ, В ТОй БІК, НЕ ЛЕТИ

Ой не лети, орлице, в той бік, не лети, Туди ходить Кармалюк напитись води. Ой не мути, орлице, того потіка, Де п'ють воду коні та й Кармалюка. Ой не :\fУТИ, ор_\Ице, тої криниці. Де хлопці Кармеля йдуть пити водиці. Лети, лети, орлице, НIiСО;Ю літай, Ти ж того Кармел я у кривду не дай. Ой не мути, орлице, не мути води, Ти ж того Кармеля КРИЛОМ заступи, А як буде, орлщ~е, мутна я вода, Буде ж тобі, орлице, l1е.'\ика біда.

ЧИ ЧУЄТЕ, ЛЮДИ ДОБРІ,

ЩО ХОЧУ КАЗАТИ (Пісня про Мпрона Штолу)

Чи чуєте, люди добрі, Ц!о хочу казати, Бо я хочу Штолюкові Спів анку співати. Єкусь чути новиночку. Не можна казати,

Пішов ШТОЛІОк із Мироном Се.\а воювати, А топірці наробили І з самої сталі.

Пішов Іllто.\юк і" МIJРОІІОМ Та воює панн,

183

А топірці наробили Із самої бляхи; Пішов Штолюк із Мироном Та воює ляхи. Учув тото пан Каштана Та взєв підслухати: «Не так треба для Штолюка Нам се постарати». А наш Штолюк молоденький Імів щось гадати: «І ти би мі в Довге Поле Каштана єднати». А в'ни піш.\и В Довге Поле Каштана єднати, Єк зачали ЕТо бити, Бити та рубати, Єк зачали єго бити, Бити та рубати, А вже ж брати по бокаті,

Котюго~ метати. Єк убили, обібрали Та й вийшли на Річку, Мирон каже: «Вернім-ко се, Зажжім псові свічку!» «Бодай тобі, Миронеку, Таки твою мати, Чи ти не чув, як той казав

Д.\я нас c~ старати.

Чи ти не чув, єк той казав Для нас се старати. Та ще би с' се вертав Псові свічку зажигати. Пішов би я та косити Зелену отаву.

784

А сонечко понад вечер, Не вийдем на пустаю». Ой вийшли в'ни на пустаю

Та й заговорили: «Чи ви, домарі, не чули Єкоі новини?» «Не чули ми, годні хлопці, Нікоі новини, Ми лиш чу ли, в Довгім Полі IJ!o Каштана вбили». А в' ни пішли в полонини Та в полониночки Та там собі набивали Остріжні стрівбочки; Доки в'ни Їх набивали, В·ни ся не боєли, Єк узріли тверду ровту, В'ни ж там подрижєли. Ходив Фронюк, ходив Скалюк, Ходив і Борсучок, IJ!e був з боку волоського Єків Крамарючок. А вдарили в монастирі у чотири дзвони, Вже Штолюка блєховали На воронім коні;

Вже Штолюка блєховали, Дали в село знати. Впровадили вже Штолюка В біленькіі хати. А урєди м::>лоденькі П'ють, підохотують Та Штолюка молодого В кайдани бл€хують.

185

Ой а вийшов пан Гірлічка, Зачав се питати:

«Де Ж ти гадав, Штолюченьку, Зимку зимувати?» «А у тої царюючці Зелененький поліг; Там 'сме гадав зимувати, Де би мі бог помір>.

Ой утікап ШТО~\JOк годний, Та й зашумів листом. Та не сам він ту ДИ т!кав Втікав з товаРИСТВО]',I. «Кілько в тебе, v Штолюка,

Того тов<, риств~ ?»

«Кілько в лісі, у дуброві Букового листа!» Ой кувала мі зозулька Все попід Менчила, Тепер се ся співаночка Уся се скінчила.

Ой я ВИйДУ НА МАГУРКУ

МАГУРКА БІЛЕНЬКА

Ой я вийду на Магурку - Магурка біленька, Під Магурков іс!(ладена співанка новенька. Та €K її іСІ{ладали, О.\уфкзм писали, Аби тату співаночку усі люди знали. Ой кує зозулиця отам коло ришка, А я хочу заспівати за Штолу-опришка. Ой кує зозулипя отам коло дашка,

А я хочу заспівати за Штолу-ватажка. 18(,

Попід тот у Магурочку ізродили рижки. Збирают ци годні хлопці та й ідут в опришки. Ой кує зозулиця, попід крила жовта, За Штолюком ізбират ци устіріцька ровта. Ой кує зозу лиця в млині на лотоках, Уни, брате, Штолу ймили в середніх Ростовках. Уни, брате, Штолу ймили недалеко Річки, Єк зачали пласувати, він запросив свічки. «Але де єс гадав, Шт;)Ло, зимку зимувати?

Але котру гадав, Штоло, бо єс любку мати? А ци гадав зимувати у зелених столів?» «Та я гадав зимувати там, де би бих поміг». Одні несут пістолета, а там другі роги, Же нут Штолу Бервінковим просто ід дворови. Женут Штолу Бервінковим просто ід дворови. Вражі пани си питают: «Де ваші комори?» «Ой іждіте, вражі пани, ні бийте си в дворі, Бо не самий я же ходив у ваші комори. Не ходили у вопришки але самі дурні. Лиш ходили у вопришки ледіники буйні. Не ходили у вопришки газди осижелі, Лиш ходили v вопришки хлопці пострижені». fкіш тобі, хло' ШТОАЮКУ, три смерті дивнії. А лишив єс,- каже.- жінку та й діти дрібніі, Ой лишив єс,- каже,- діти, молодую жінку Та узе.в єс кріс на плеччя, пішов на вандрівку. Ой узев єс кріс на плеччя та ту да вуйовав, А єк песій сніжок упав, то твій гонор пропав. Та ніхто то так не винен, єк па нок Гірлічка.

Через него твій гонор пропав, єк у полі чічка. Ой кує зозулиця. (іпат на дзвіницю, Тепер підеш воювати там на шибенщ]ю. ОЙ кує зозулиця горі потоками, Та заЙМИ.'\1І х_\о' Што.\ІОка до.\іп об.\аза:-'IИ.

187

Ой кує зозу лиця, сідат на дзвіницю, В'ни пригнали хло' Штолюка аж під шибеницю. "Ой кує зозулиця та в'на буде вити, Позвольте ми, добрі люди, хочу си прошети. Ой я, хлопець молоденький, мушу погибати,

А Юріштан із Гірлічков мут в'ни проживати. Ой будут в'ни проживати та будут в'ни жити,

Та будут в'ни вашу людську кровцю добре пити. Неволями, катушами будут вас карати, Не раз мене та опришка Штолу згадувати. Ой кує зозулиця, сідат на Домові,-

Та ви, браття-побратими, бувайте здорові».

Ой у МОУМ ГОРОДОЧКУ

КОПАНА КРИНИUЯ (Пісня про Лук'яна Кобилицю)

Ой у моїм городочку Копана криниця. А де, варе, пробуває Лукин Кобилиця?

Ой кувала зозуленька у лісі на різі:

Але Лукин пробуває В полі на залізі.

- Чому ж бо пи, пане-брате. Т а й не годитес я, Чи на того Кобилиuю

ВИ надієтеся? 188

- Але ми й ше не годили, Годити не буд-;;м, Поки того Кобилицю Видіти не будем. А ЯК прийшов Кобилиця Сесію судити, Зачали собі пани lJle й ручки ломити. Білі ручки поломили, Вдарили n долоні ... - А ви, пане Джурджуване, Утратили гори. Ой гори, гори, Бувайте здорові! Та най у вас пробувають Воли та корови. На зеленім цариночку Коза вербу ложе, Котрі тягнуть з Кобилицю, Най Їм бог поможе.

Котрі тягнуть з Кобилицю, 'Би повікували, Котрі тягнуть за панами, 'Би не дочr-КііЛИ! Ой ріжуть 6рі воли, Жовніри си l(ілять, А Джурджуван, то славний пан, Нічо' 'му не вдіють.

189

Звоювали Путилову В велике говіння Та забрали барабулю, Нема й на насіння. Як пригнали до Сторонця, Стали перед па'Ни: - Та не файна, Кобилице, На тє пішла слава. Ой сходя си усі пани, Сходя си всі лісні Та й убили Кобилицю В підкови залізні.

Ймили Ж уни Кобилицю, Супліки читали, Катували біле тіло, Водой відливали.

Староста протокол пише, Мандатор питає, А Базилько Кобилиuю

Буком потягає.

ии ДУМАЄШ, ДЖУРДЖУВАНЕ

ин думаєш, Джурджуване,

I,Uo твоя Вижниця? UИ думаєш, що в неволі Лук'ян Кобилщ.!я?

190

Бо тут Лук'ян Кобилиця З панами СІІ вадить, А з Кошутом молоденьким Таку раду раі(ИТЬ:

«Ти, Кошуте-УГРIIНЧУКУ, хочеш робити? Уи з цісаре:Vi ~1ОлодеН!>КН~1 За правду си бити?

IlJo

Коли хочеш з ним си бити, Поможи ти боже! А я прийду злегінцями Т а й тобі поможу!»

Гой учув се цісаричок На свої столиці, Посилає ровту війська Та й за Кобилицев. А они ж 'го ба й і~шли На самі покрови ... Тепер, годні легіники,

Бувайте здорові! А ви, славні путиляне, Не тратьте надії, Доки угре не пропали, То й нам нема гії.

Гой кувала зозулечка Та lije й на парканіх; Сидит!> Лук' ян Кобилиця В залізних каЙданіх.

19/

А ті німці сухолімці Стали радувати: Та ци єго застрілити, UИ 'му дарувати.

Та як ми 'го застрілимо, иара си збунтує, Тепер військо в Угорщині, Хто ї угамує?

Не так, каже, тота цара, Т а як таті гори ... Хіба ж ми 'го засудімо До міста Гомори.

А в Гомо рі, каже, місті Сама циганія; Дадуть тобі із ним раду Не буде нам гія!

Дали ж бабі-чарівни!!і Горівочки бочку, А вна ж йому злагодила Німецьку сорочку. А була ж то сорочечка

Біла, рантухова: Як убрав ї Коби_\и!!н, Поховси З похова! .. А ви, каже, гуцулики, Знайте отсю дію:

Шо німе!!ька сорочечка Нікого не гріє! ..

192

Ой КУВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА ТА й БУДЕ КУВАТИ

Ой кувала зозуленька та й буде кувати, Кобилиці заспіваю, кого кортить знати. Кобилиці за,співаю, кого кортить знати,

Як то давно ся тягали пани депутати.

Зібралися добрі пани, зібралися й злісні, Обували Кобилицю в підкови залізні. А я іму в ставу рибку, а в криниці щучку, Як імили Кобилицю і ту Стефанючку. Як імили Кобилицю, дали його кату, Гей, розбили Кобилиці в Краснім Долу хату.

Та й кувала зозуленька сивенька, маленька, Явилася в Путилові співанка новенька, Ой новенька співаночка та й нова каплиця, Виряджає сь до Відної Лукин Кобилиця. Але вийшов на подвір'я, зачав говорити: «Тяжко мені на серденьку, бог зна як гостити». А як вийшов на ограду, попестив корови: «А бог знає, чи ся верну із цеї JLОРОГИ».

А завіяв буйний вітер садами-ланами, Виряджався Кобилиця до права з панами.

Виряджався Кобилиця до зборv, до збору, Впала йому доріженька цупас до Гумору.

Історичні пісні

193

Впала йому доріжеlIька до твару, до твар)': «Добрий вечір, усі люди, й тобі, паламарю!

ДоБРIlЙ вечір, палам'\рю, приймай ночува'іИ, Бо Я, Лукин К'с6I1Л!l!.!Я, хочу умирати». Запитався 63. й паламар: «U!o, Лукине, буде, Ц!о т!! МilРНО УМ!lра~'Ш через бід!~і люде?>.' І\ як УМ'"Р Кобl!.\ШJЯ, дпа пurш хова.\!!, Вони у ту ПУТІІЛаВ:; пис-ь!\!О написали, Заплакали усі ЛЮД'2 - - умер Кобилиця, А найгіРШе заплакала ;J;:нка-УДОВІІ!.!Я,

Скажіть жіЮlі ЛУКІІновій, IQO най не сумує, ]\Лає х,\ош!і дпа маленькі, нехай Їх годує.

«Та як мені не плакати та й не сумувати, Дуже гірко удови!!і діти годувати», А із тої половини дрібний ДОІЦ!:!; КраlIап .. ··· За Лу".!НО~1 Коби.\ицсв кождни б;І заП.\аr;ав, А та (!Іза зозуленька на вітр ся не дула, А та наша Сll:Пі\ночка та й прав/\нпа 6у.\а.

79.f.

ПОСЛУХАИТЕ, ЛЮДИ ДОБРІ

Послухайте, ЛЮДИ добрі,

lJlo то трембітає? т ото славниіі Коби,\ИlЩ

Легінів скликає.

Іде бичок у плаЄЧОI( Та тоненько рнчс.

Збираіітеся, ЛЮДІ! добрі,

Кобилиця к"иче. Як прийшли до Кобилиці, Стали сYl питати: - Та що хочсщ Лукія не, Доброго сказоти ? Та я хочу, добрі ЛЮ/J.И, З вам!! говорити: Беріть (jорше буки в РУК'1 -Будем панів бити.

Послухали добрі ЛЮДИ, Буки в РУКИ взяли, А як прийшла пансм,а ронта, То всіх розігнали.

195

ЛЕТІВ ПТАШОК ПОПlД ДАШОК

Летів пташок попід дашок

Т а той зелененький. Убив пана Ромашкана Коник вороненький. Убив пана Ромашкана у поді на згір'ю, Прибіг коник вороненький. Заржав на подвір'ю.

Прибіг коник, прибіг коник Та почав іржати, Та виходить Ромашканка Наст річ йому з хати.

Як хотів той пан Ромашкан, lUоб на світі ЖИПі, Бу ло не йти у Путилу Кобилицю Йми'Ти.

А згоріло ціле село, Та згоріла брама. Везуть, везуть Ромашкана

Т рунва мальована.

Везуть пана Ромашкана Тим студеним ледом. Наварили путиляни Горілки із медом.

19~

Вони самі наварили, І самі-бо й пили, А панів же не ховали Бодай всі зогнили.

ОЙ КОБИ СЯ ТОЙ ДУБ РОЗВИВ

Ой коби ся той дуб розвив Та й берези білі, То підемо у опришки, Г ей би на весілля. Ой коби ся той бук розвив, Зелена ялиця, То не одна пуста стане Купецька крамниця. Ой не одні пусті стануть Панськії комори, Та й не трошки кравці сплине Зпанської голови.

Ой на горі Верховині Т а й падали шишки, То у пана Ромашкана Гуляли опришки.

Пили хлопці та й гуляли, При дубовім столі, Топірчики бренькотіли, Блища-лИ' пістолі.

191

Нині, ляше, право наше, Бо волі бажаєм, Наш опришок - красний легінь До смерті гуляє.

Ой кувала зозуленька, На яворі сіла, Ой гуляли легіники, Аж хата дрижіла. Дана, дана, леГ:НИКIІ, З вечора до рана _. Не знаємо волі краю, Не знаємо пана.

Не знаємо ~олі краю, Не знаємо ~~жі, Підем, брате, погуляти у хащі ведмежі.

Підем, брате, погуляти Верхами, верхами, Із ведмедем поборемось, Пограєм з вітрами.

Ой на горі Верховині Та й падали шишки, Так у пана Ромашкана Гуляли опришки.

198

ЗА ГОРОЮ

ЗА КРУТОЮ

(Пісня про вбивство пана СеліваНОВllча)

За горою за крутою. І\.осарики !:осять Та у пана Саливона Собі хліба просять.

Ой косили косарики Півтори неділі,Не бачили косарики Хліба ні скорини. Ой та Та За

косили косарики радили раду, й убили Саливона усю громаду.

А в нашого пана Плетені тини,Оце тобі, вражий пане, Хазяйські сини! у нашого пана Побиті кілочки,Оце тобі, вражий пане, Хазяйськії дочки! у Києві огонь горить В Дорогию.!і димно,

Як vбили Саливона,

у ci~ панам дивно. 199

в його дочки Галюточки На голові стрічки, Куди тягли Саливона Кров'янії річки.

в його дочки Галюточки В поділках мережки, Куди тягли Саливона Кров' янії стежки. Ой убито, вбито, На ввесь двір простягся,

Його синок Іванюша За серденько взявся.

,ПІСНІ

другої ПОJIОВИНИ ХІХ-ПОЧАТКУХХ СТ.

•.,

~•. ~==== -;....,;:======~ • "':"f.' '~.!J' ......

А ХАЗЯйСЬКИй СИН РАНО ПООБІДАВ

А хазяйський син рано пообідав,

й кури не піли, А наймиток теє обідає, I,Uo діти не з'Їли.

I,Ue

А пішов наймит, а пішов наймит у поле орати,

Молодая його хазяєчка До корчми гуляти.

А оре наймит, а оре наймит

Та на воли гукає:

«Д~cь моєї а хазяєчки

З обідом немає!» А іде наймит. а іде наймит І з поля з орання Молодая його хазяєчка -

Із корчми з ГУЛЯНIІJ1.

203

Та позсипала з УСІХ мисок кришсні, діти не з'їли: «Оце тобі, а ти, мій наймитку,

I,Uo

Вечеря з обідом! Оце тобі, а ти, мій наймитку , Вечеря з обідом, А як бу де тобі мало цього, То закусиш хлібом! А лежить сухар, а лежить цвілий,

кішка не з'їла,Оце тобі, ти, мій наймитку, Вечеря поспіла!»

I,Uo

«Не подоба, пане хазяїне, Увілий сухар їсти, По зволь, позволь, пане хазяїне, Хоч на лавці сісти».

«Не подоба ти, мій наймитку, А на лавці сісти Бери батіг та у свої руки Та гони воли пасти!»

«Не подоба, пане хазяїне, Гонить воли пасти, Бо прийшов соцький і присяжний У солдати брати. Ой у лузі та при березі Зацвіла калина; Не за кого піду я в солдати За хазяйського сина.

204

Ой у лузі та при березі, Там зацвіли квіти; Не за кого піду я в солдати За хазяйські діти. Ой у лузі та при березі Похилились лози; Побий, боже, пана хазяїна За сирітські сльози!»

ЗАПЛАКАЛИ ХЛОПJJІ, ТА ІЗ ХЕРСОНА йДУЧИ

Запла,кали ХЛОПІІі,

Та із Херсона й;учи Подерли жупани, Поробили онучі. Онучі з жупанів,

А чоботи--сап' янuі,

Ішли ПО МОРОЗУ,

Поморозили пальці. А прийшли додому Аж у серед)" вранці: «Ой відчини, ненько,

Перелріти серденькоІ» Вийшла мати відчиняти Та й стала нарікати: «Де літом робили,

Туди ідіть зимувати!» «Не нарікай, наша мати, Бо не маєш ти на що.

205

МИ B~CHY ПО чуєм Та й уп'ять помандруєм. В далекій дорозі

т а на лютім морозі Сніжок по колінця, А за:'lетіль вище ліса!»

ОН КУВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА НА ЗЕЛЕНІМ ТОКУ

Ой кувала зозуленька ІІа зеленім току, Чи ви чули, люди добрі, із осьмого року; Ой чи чули, чи не чули, більше були дома, Ой як же ся зачинала в Туреччині война. Ой кувала зозулечка у зеленім гаю,Виїхала «Парма» З Пешту в широкім Дунаю. Ой як сіли у кораблі, «гурра! » закричали, ФельдцаймаіІстер барон l'улей так «Г1арму» ПРОІцали.

Кораблями «Парма» їде, а музика грає, Ідуть хлопці моло<\енькі у турецькі І(раї. [дьте, хлопці, далій, хоть нам жаль за Ba~1I!, Плачуть тати, плачуть мами гіркими сльозами. Ми робили тяжкі маРШІ, спочинку не мали, Котрі були слабі хлопці, то IJci повпадали. Ідьте, хлопці, їдьте далій, хоч би аж до моря, Штири дні сливками жили, то жовнярська доля. Хоть сливками «ГlapMa» жила, нічого не їли, Як переіішли місто Ьерчку - на ніч турка збили. Машерує славна «Парма» у турецькім краю,

Та не один собі гадає, що тут загибаю. Т римаитсся, хлопці, кршко краю БУКОПИlІІІ, Ой ви, ХЛОllці, усі руські, краю ГаЛИЧИНІІ

206

Як прийшли д' ріці СаВІ до Бабанограду, Та з канонів вистрілили турки до нас ззаду. l\1и учули перші стріли та й Їм відповіли, Як перейшли ріку Сапу - місто запалили. Місто горить, кулі свищуть, а турки гоJ.осять, Виставили білу фану і о Пі!РДОН про('ять. IVІи пардону не жада.\И, пардон не даємо. Лиш ми тебе, погани не, n Азію п:шлемо.

Наш к;шітан, гей, Добрянський, крикнув: «Всі штурмуйте!» Т УРІШ фану ВИСТ<1ПЛЯЮТЬ, В!! ЇМ не даруйте!» Як зачали каноніри з lІ:анонів стріляти, Кров'ю землю сполокали, не було де спати. Місто Берчку славна "Парма» тоді відсtifJала Та й від нашого монарха похвалу діста.\а. А сіМНі\Д1JЯТОГО вересня о сьомій годині Ой не один іспом' янув О своїй родині. Ой не один іспом'янув за тата, маму j брата, Ой що роблять поранені і наші камр«ти. На другий день вчасно рано пушки загриміли, Поховали ми камратів в зе.\еніЙ могилі. Сли хочете, люди, знати, як ми Їх хопали, Тамбори ударили, музики з?грали,

Так-то хлопців молоденьких під Бсрчків ховали. «Ти, цісарю ФраНI! ЙОСПфе. ти наш госпо/шне, Пускай же нас в наші Kp,:lЇ. до нашої РОдI!lШ». «Не пущу пас в ваші краї, бо туркам не вірю, ІЛе нам треба відобрати lце й місто Билину». Як Билина то учула - "Парма» ся зближає, Вибрала найстарших радних т.:1 й нам ю:силає. Ой було то в Бершанині над ріков на МОСІі, Приїхали до нас ТУРКИ з ПОК.\ОНО:\f У гості.

Поиїхали тії ТУРКИ '!OT!-fРМі\ RОЗі\МИ: (,)lожа.\уИ же нас, "Пар~ІО>'. з нашими ДО:\lilМИ!»

707

Так, капітан, гей, Добрянський, не міг віри дати,

Казав хлопцям вкупі стати, гвири вгору взяти. Ми як гвири вгору взяли, в'ни ся поБОЯАИ, Капітану Добрянському прошеніє дали. Пан капітан, ГtЙ, Добрянський, крикнув: «Хлопці гурра! » Нам Билина ся піддала, гурра! гурра! гурра!»

як у КАРЛІЩJІ НА ЗАВОДІ

Як у Карлівці на заводі Нема коней, ні волів, Йдуть машини без парів, Машиністи без штанів, Усі косі, усі босі, У сі курять папироси.

ЯК у Карлівці хлопці модні Тиждень весь сидять голодні. Як наварять нам борщу Хоч собаці відтащу, Як укинуть баранаТільки кісточка одна, Ми кісточку обгризем, На роботу рано йдем, Із роботи пізно йдем,

Дрібненькії сльози ллєм. Як прийду я та в контору:

«Дай, хазяїне, рощот! Ми додомочку підем І на той рік не прийдем!

208

І собаку прив' яжем. По всьому селу закажем. I,Uоб собака не одірвався. т а в Карлівку не попався, Бо в Карлівку попадеться Много горя набереться!»

ХТО В ЗАВОДІ НЕ БУВАВ

Хто в заводі не бував, Той горечка не видав; Ми в заводі побували. Много горя повидали: Нам і голод, нам і холод, Нам і хліба не дають! Прийде празник воскресення, Нам хочеться погулять, Нам хочеться погулять Прикажчики не велять. Ну, як прийде темна ніч, Ідем гул ять на всю ніч;

Ми гуляли - не гуляли, Uілу нічку прогуляли; Ми приход им поутру, Держать розок по пуку; Ми хотіли оправдаться Велять скоро роздіваться; Ми хотіли побожиться, Велять скоро нам ложиться ...

існі

209

ОЙ ТИ, ШАХТ0 МОЯ

Ой ти, шаХТ0 моя, ШаХТ0 чорная, ШаХТ0 чорнан, Непокорная.

Пожалій, пожалій, Молодого мене. Молодого мене,

IUe й зеленого.

Нема силоньки вже, Болять руки мої, Болять руки мої, Болить серце моє.

Ой за що ж я віддав, ОЙ за п.!о ж я продав, Ой за що ж я продав Молодого себе.

День і ніч працювать І машині не з сил, І машині не з сил, А мені вже куди.

Кров висмоктує пан, По шматочку гризе, По шматочку гризе Нас - робочий люд. в нього золота тьма, А у нас і на хліб, ~10

А у нас і на хліб Копійчини нема.

в нього бали й пісні, В нього ріки вина, В нього ріки вина, А в нас горя сповна.

Хоч прщ.!юй не працюй, Ilомирать злидарем, Ilомирать злидарем Десь під ТИНОМ чужим. Ой ти, шаХТ0 моя, ШаХТ0 чорная, ШаХТ0 чорная, Забери ж ти мене. Ой візьми ж ти мене Та й накрий ти мене, Та й накрий ти мене Смертю чорною.

ХТО НА «БІСІ"

НЕ БУВАВ

Хто на «Бісі» не бував, Нужди-горечка не знав. Х то на «Бісі» побував, Нужду-горечко узнав. Розпроклята жизнь шахтарська, Хто ЇЇ не ЗНilЄ!

211

Ми на кліточку сідали По шістнадцять ЧО.llовік. З біАИМ світом розпрощались: «Прощай, прощай, білий світ, Ти прощай-ка, білий світ. Я вернуся, може - ні». Клітка вихрем пронеслася, у ся шахта затряслася. Як із кліточки ми встали По продольній розійшлися. По продольній розійшлися, За роботушку взялись. Хто за кайло, хто за лом, А забойщики в забоЙ. Я в суботу вагон гнав, Собі спину обідрав. Підганяю ко стволу І життя своє кляну. Розпроклята жизнь шахтарська,

Хто ЇЇ не знаєl

ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУйНІ

Віють вітри, віють буйні В зеленій дубині; Ой як тяжко тепер жити В нашій Буковині.

Бо лиш вітрець повіва€, Сніжок напирха€; Чи буде довга зима,

l!le ніхто не знає. 212

Уже радяться пани в СУДІ, ІЛо мають ділати: «Відай, треба від мужиків Всі податки брати». А мужики, як то вчули, Та й стали думати: «Відай, треба з Буковини В Канаду тікати». Ти, зелена Букорино, Мати наша рідна, Ох, яка ж ти, Б}ковино, Тепер дуже бідна.

Ти, зелена Буковино, Мати наша мила, Ох, яка ж ти, Буковино, Тепер нещаслива.

Ти, зелена Буковино, Мати возлюбленна, Ах, яка ж ти, Буковино, Тепер замучена.

Бо ще сонечко не сходить, Я ви!Ходжу З хати, А то в'ни йдуть за пода,ток Бідних фантувати.

Та й фантують, та й фантують, Грошей набирають, Та й так ідут до корчмочки

Та й ся напивають. 213

Той так ідут до корчмочки Та й ся напивають, І потом з бідних людей

I,Ue й ся насміхають. Один каже: «Я фантував В багача сорочку». Другий каже: «Я фантував В старця діВЧИIІСЧКу». Третій каже: «Я фантував В багача телицю». Четвертий каже: «Я фантував В старuя молодицю».

ОЙ КАНАДО, КАНАДОЧКО,

ЯКА Ж ТИ ЗРАДЛИВА

Ой Канадо, Канадочко, Яка ж ти зрадлива, Не ідного чоловіка З жінков розлучила. «Якби сь, жінко, знала, ж бо я гадаю: За Кана.ду гадку маю, Тебе покидаю».

I,Uo

«Не йди, милий. не йди В Канаду бідувати, Бохтонашідрffiнід~и

Буде годувати?»

214

Пішов до Борщова Пашпорт виробляти, Моя жінка молоденька Взяла жалувати: «Ой не підеш, милий, В Канаду служити, Я лишуся з діточками

Та й буду бідити». Послав я дитину По свою родину Та по свої браття-сестри, По свою родину. «Сходіться, вся родина, І ти, рідна мати, Бо бог знає, чи будемо ся Вже більше видати».

Вийшов я за село Та вже й припізнився. Прощай, прощай. рОДИНОНЬКО, Може, з ким сварився ...

ПРОІцай, родинонька, І ти, церкво-мати, Бо бог знає, чи вернуся До тебе вмирати. Вийду я на поле, А там білі квіти: Плаче жінка молодая

ІЛе й малеНЬJ(і діти ...

21)

Якби сь, мила, знала, Як в Канаді горе,

Ти б мені передала Горобчиком солі. Горобчиком солі, Синичкою хліба. Тоді б ти, мила, знала, в Канаді біда.

l1lo

РАДИВСЯ ЧОЛОВІК ЖІНКИ

Радився чuловік жінки, Радили 'го люди,

l1lo як

піде до Канади, Більше грошей буде.

Його жінка Катерина, Вона йому каже: «Не йди, мужу, до Канади, Гіршу біду знайдеш». Він на жінку не дивився, Узяв спакувався, Взяв валізку в білу ручку, З жінков розпрощався.

А з колії ніц не видко, Лиш широке поле, А з дамфіши ніц не видко, Лиш глибоке море.

216

Ой Канадо, Канадочко, Яка ж ти зрадлива, Не одного чоловіка З жінков розлучила.

Ой Канадо, Канадочко, Яка ти зрадлива, Не одного чоловіка З торбами пустила.

АМЕРИКА, АМЕРИКА, ЯКА ТИ НЕВДОБНА

Америка, Америка, яка ти невдо6на: Робить в тобі руський народ, як тая худоба. Америка, Америка, яка ти немила: Не їдного чоловіка з жінкою розвела. А в неділю пораненько дзвони задзвонили, А ми, бідні, в чужім краю сльозами ся нмили. Задзвонили на CTaHj!iї дзвони та тоненько, Плачуть люди в Америці дуже жалібненько: Лишив тата, лишив маму й молоду дівчину, А сам пішов в Америку - мало не загинув. Лишив жінку, лишив діти, лишив рідну мати, А сам пішов в Америку свій вік марнувати.

Якби мати таІ<:Ї крила, щоб ся вгору знести, Відвідав би тата й маму, ще й ріднії сестри. Якби море не глибоке, щоб хвиля не била, Відвідав би жінку й діти, всю свою родину.

217

АМЕРИКА "ЛЮБА»

Лмерика «люба», Америка «мила»,

Не ЇДНОГО мужа З женой розлучила.

Не одного мужа. Не однії діти, Зістали ся в нужді СИРОТІ! навіІ'И. Там панськії діти Ходять, як панята, А нашії діти Та~л, як циганята.

Ухали в Америку Заробити злота, А стали тепереньки Справжняя голота.

Ой ЧИ ВОЛЯ, ЧИ НЕВОЛЯ

Ой чи воля, чи неволя, Ніхто не зна мого горя. В мене горе не якеє, В мене горе великеє. З горя ніженьки не ходять, Білі руки ділечка не роблять. Ой піду ж я у садочок LJJипать і рвать ягодочок.

218

Ой чи рвала, чи не рвала Соловейка розпитала: "Соловейку сизокрилий, Скажи правду, де мій милий?» «А твій милий на роботі у сахарному заводі». «IJJo він робить) »- «Роботає, Аж піт очі заливає, А хазяїн його лає: «3ачім, парень. в тебе роботи немає?» Як поїхав хазяїн із дому, Наробили хлопu;і лому. Розпустили пару по заводуПішла слава по народу!»

НУ-БО, ХЛОПUІ. ПОВСТАНЬМО

Ну-бо, хлопці, повстаньмо. Годі, годі спати,

Годі катам на ПОРУГІІ Себе віддавати! Бо соромно на світ ЯСНИИ, На людей ДИВИТЬСЯ, На тих людеи безпритульних, IJJo нема де діться. Та людина ошарпана, Друга зовсім гола ... Ой боже ж мій милосерднии, Така царська воля! Пани, знаlі, п'ють-гуляють В золотих палатах,

219

Та не знають, що діється У мужицьких хатах. Ну-бо, хлопці, повстаньмо, Пора підоспілаl Беріть, хлопці, хто рушницю, Хто пістоль, хто вила! Беріть, баби, мак':>гони, дівки - мотовила, Беріть усі, хто що попав Ворогів на ви,\а! Не бійтеся, люди, смерті Душа не загине! За таке велике діло Уперед ми сміло!

У МОЛОЧКАХ НА ФІЛЬВАРКУ (Пісня про за6астовку

в Молочках)

У Молочках на фільварку Зробили це диво, Змовилися всі скарбові В забастовку живо. Федорівський з Єденацьким Стали міркувати, Як то тоді в скарбу буде,

lJJo хотять бастувати.

LUo то далі має бути, Економ не знає, Приказує робітнику: «Хай коня сідлаєІ» 220

А робітник почув вчора, Батраки говорять, Ц!,о сьогодні на льду панськім Забастовку втворять. Заказує той робітник В сани запрягати Та й Їхати всім до ставу Панам лід рубати.

Нарубати по дві хури Треба дати поки, Бо не зробиш забастовки Ц!,е й бог знає доки. От випрягли зараз коні, Стали бастувати, А Ю1. село посланцями Дали людям знати. Пішла мова по Молочках,

Wo на селі сталось;

Шо зроблено батраками, Все село дізналось. То й відразу зібралися Су ДИТ!і-радити, Ц!о вже мусить пан Замойський Багацько платити. «Тримаймося, люди, кріпко, ЯJ< душа і тіло,

Наставляймо повномочних, Ц!,об брались за діло!» Аж десь взявся Андрій Дранка З Петром Молдованом: «Слухайте нас, люди добрі, Мужик буде паном!» В самій чайн:й зібралися, Сходом приказали:

221

«Хай будуть повномочні, I,Uоб в двір не пускали! Скарбовникам по гарцеві Треба з хати дати, Бо голодний без роботи Мусить пропадати. Поденному карбованця Пан дає в цю пору, Тоді пани усунуться. А мужик піде вгору!» Зробилася суматоха. Б селі гурби ходять,

А гуменний з Чуть з ума не Упорати воли Вже сампм це

еl{ОНОМОМ сходять. й' коні треба,

Л найняти поденщика

Хоч скинь, боже, з неба! Придумали таку штуку:

<,На села пошлімо, Заплатюю гроші добрі, Робочих наймімо». В Ігнатівку поїхали, Привез.'\И три хури, А ;'м кажvть повномочні :

«lJJадіть: люди, шкури!»

Зляка.\I1СЯ чужі люди Та живої смерті І дряпнули із Молочок, Як понесли черті. А мужики в селі гордять : «Не жартуйте з нами! Незабаром, за днів кілька, Зробимось панами ... »

222

Вже приїхав пристав в село Людям толкувати: «Киньте це все, бо будете В тюрмі пропадати!» Минув тиждень, приїхало Сорок п'ять барбосів Та й забрало повномочних Наших миноносів. Приїхали до палацу, I,Uоб більш розпитати, I,Uo зробилось тут в Молочках, Винних пошукати. Чорт Їх знає, що локаї Там Їм говорили, А мужики перед палацом,

Як ворони, вкрили ... Один стражник каже людям: «Якого ви дідька!» А люди так підступають, I,Uo аж тріщить фірткаl «I,Uo це ви тут наробили,

Уе все ні по чому, Як візьмем ми гарапники

Наженем додому!» «Додому ми сами втрапим, Тут люди сказалиА пу,екайте лиш тих са:\lИХ, I,Uo ви похватали! Арештуйте в;ке ви всіх нас -Уе одна між нами рада, Не винні тут людей кілька -

Винна вся громада».

223

Ой В Т ЛУМАJjЬКlМ ТА й ПОВІТІ (Пїеня про Марка Каганця)

Ой в Тлумацькім та й повіті Були файні збори, Ой убили брата Марка, Бо були вибори. Та як вони його вбили Та й кровцю спустили, Але його дрібні діти

Й жінка ся АИШИЛИ. Та як його, брате, вбили Жандарі ріжкаті, Нема, нема та й не буде Газди Марка в хаті. А то він, як братчик, був наш,

Та й за нами дбавши, Та через ті три вороги Кров свою проллявши. Жінка плаче, жінка плаче, А діти голосять, Та й за брата та й за Марка Поголоску носять.

Та як його, брате, вбили В Тлумацькім повіті, Пішла, пішла поголоска По цілому світі.

2:.4

Ой кувала зозулечка, Кувала та й вила, Вже за брата та й за Марка Пісня ся скінчила.

ДОЛОй ПАНІВ, ДОЛОй УАРЯ

Реве та стогне люд голодний, Собі свободу здобува, Воює з нами цар негодний, Всю землю кров'ю залива! Козак лихий на тую пору З нагайкой люто на6іга, Неначе демон у тім пеклі, Людей він мучить і терза. А цар Микола, враг народний, Сидить, ввіконце пог ляда І похваляє труд козацький, Вином і медом запива ...

Бо він є панський цар негодний, Панам він тільки догоджа, Панам він тільки гарний, добрий, Панів він тільки награжда.

Не раз народ просив в Миколи Свободи, правди і землі, За це він Їх штиками коле, Потім закопує в землі. lїені

225

Кого ж узнає із «цікавих», Того саджає він в тюрму, Його продерже там чимало Мовчать приказує йому. Попам - чортам довговолосим Велить людей він научать, На світі жить як голим, босим,

Uаря і віру почитать. Та люди добре поумніли,

Уже не слухають попів: «Долой царя!»- кричать щосили, Кричать: «Дол ой усіх панів! Не треба нам царя Миколи, З престолу ми його зіпхнем, Напишем ми нові закони, Нові порядки заведем!

Тоді настане для народа Свобода, правда і земля, Минеться тяжкая невзгода! Долой панів, долой царя!»

ЗАСВИСТАЛИ АРЕШТАНТИ

Засвистали арештанти, Сидячи в тюрмиці; ЗаплакаЛIІ на свободі ДіНІШ й ~ІОлодиці.

226

«Ой не плачте ви за нами, Дуже не журіться, Перестаньте ходить в церкву, Богу не моліться!»

«Ой як же нам не журиться, Ми за вами скучаєм, Ой як же нам не молиться, Як щастя не маєм?»

«Ой скільки ж ви не моліться, А щастя не буде, Поки у нас на престолі иар Микола буде».

Світе місяць над горою, А сонця немає; Сидить Микола на престолі Порядку немає!

Він дворянство награждає, А бідний клас він обіжає, А хто правди забажає, То він в тюрму саджає. Посадив він нас у пекло, А сам сидить у царстві, Отакі-то в нас порядки В нашім государствіl

227

Ой у РОКУ ШТИРНАДУЯТОМ

Ой у року штирнадцятом Сталася помова: Вбила царя Фердинанда Сербінськая зброя.

Вбили вони Фердинанда. Дали краю знати,

ІЛо російський цар Микола Іде воювати.

Ой зачали росіяни Перший огонь бити, Не могли ся австріяки Перед ними скрити. Та москалі австріякам Порубали браму, Москалі од австріяків Відібрали фану.

Коби знао\И галиційські Карпати мовити. СкіЛЬІШ стало австріяків у Карпатах ГНИТІІ.

Нас багато вистріляли. Вапном присипали, Шанці бу ли викопані. Там нас наметали. А до мамки рідненької Листочка послали, I.Uоби нас ся рідні мамки

Вже не надіяли.

228

ЗАБУБНИЛО ПЕРЕД ІЛЛІ

Забубнило перед Іллі А в тоту суботу, Усі газди си зібрали, Пішли на роботу. Як це се вони учу ли, То ся засмутили. Сумні, сумні, невеселі Дома посходили.

Закувала зозулечка В неділю раненько: «Іти би нам на воиночку,

Браття молоденькі. І ТН би нам на воиночку

Uісарю СЛУЖИТИ. Іти би на вірних братів Усіх Їх забити».

Ой УПАЛА ЗВІЗДА З НЕБА

Ой упала звізда з неба Та й розсипалася. Не в щасливу годиночку Война зачалася. Кой ся война зачинала, Вшитко ся змінило,

229

На вшиткому світикові Смутне ся вчинило. Кой ся война зачинала, Сонечко плакало. Кулька листу на травиці, Тулько войська впало. Пушли хлопці на войницю Та пушли навіки, у сталися жони, вдови, С,;роти, каліки.

у сталися жони, вдови, Сироти, каліки, А дівчата нещасливі

дівками навіки.

КУВАЛА зазу ЛЯ НА СПАСА Р АНЕнька

Кувала зозуля На спаса раненько, На спаса раненько Та ще й жалібненька. Ой то ж не зазу ля, То рідная мати, Вона виряджала Сина у солдати.

230

«Я думала, сину, Невісточку брати, А ти ідеш, сину, В нещасні солдати І » Кувала зозуля, На яворі вбита; Австрійська земля Солдатами вкрита І На самого спаса у бій ми вступили, Тернопіль забрали, А Львів захопили. Тернопіль забрали, А Львів захопили, А під Перемишлем

Життя положили! Ой там на Карпатах Висока могила, Ой там схоронена Вся наша дружина. Коли б мати знала, Яке нам тут горе, Вона б переплила Через синє море;

Коли б мати знала, Яка нам тут біда, Вона б переслала Горобчиком хліба; Горобчиком хліба, Синицею солі; Ой боже наш, боже, В якій ми неволі!

231

КАРПАТИ, КАРПАТИ,

ВЕЛИКІ! ГОРИ

Карпати, Карпати. великії гори, Ой бодай би вас, Карпати, Затопило мореl Море затопило, Хвилями розмило І солдатське біле тіло Та й оживило. Солдате-москалю, Де ти почиваєш, За родиною своєю Чи ти не скучаєш ? «Ой не скучав, IJ!e й ску чати не буду, Ох, я ж того Перемишля Повік не забуду! Ой я ж його не забуду, Не забуде й братство, IJ!o по світу розлетілось, Немов теє птаство. Ой ти, орле, птах великий, Високо літаєш, В бурі злії, в вітри буйні На горі сідаєш, В бурі злії, в вітри буйні На горі сідаєш, На неправду ту велику Давно ти зг лядаєш. Ой лети ж ти на ті гори, Подай клич ти братству, Хай за правду підійметься В околишніх царствах!»

232

ГОДІ ТЕРПІТИ

Годі терпіти, годі стогнати,

Годі панам догоджати! Годі дукарські ниви широкі І!!ирою груддю орати. І!!иро орати, слізьми зливати, Потом та кров'ю добрити. Ну-бо, селяни (робочі), правдонька сяє,

Ну-бо, себе боронити І З віку до віку ми працювали, В розкошах панство куняло, Лихо та злидні нас посідали, Панство весело гуля.l\О. Панство гуляло, їло, співало; Праця гірка мужикова, А за оренди з нас поздирало Свиту й останню корову. Степ наш широкий, ліс, батьківщина,

Все за панами пропало. Годі ж терпіти, годі стогнати, Далі снаги вже не стало!

Ой у МОІМ ГОРОДЕЧКУ

Ой у моїм городечку Калинові вили, у Зеленім Козланюки Двох жандармів вбили. дз

в Красноїллі людей били, Хати попалили, І скованих почерез верх На Жа6'є займили. І скованих почерез верх, Катуючи, гнали, IJJe до тижня в Коломию В кримінал загнали. Людей били, катували,

До них говорили, IJJоби люди катовані Свою кровцю пили. А не один мусив жінку Т а й діти лишити, А на чехи утікати, Життє боронити.

Котрі могли, повтікали За чеську границю, Але котрих виловили Забили в темницю.

234

ОЙ КУВАЛИ ЗОЗУ ЛИЦІ

Ой кували зозулиці, Кували, кували, Як гуцули за повстаннє Гірко бідували.

Зазу лиця куєт мені, Сидє коло току, Ляхи людей змордували у двадцєтім року. Галичину як узєли, Істи ніц не було, До місяця дідько знає, Кілько шпіцлів було. Я як вийшли шпіцлі в гори Гуцулів дурити,

Мали вже тог ди що їсти, Мали за що жити. Всіх гуцулів забирали, Майно Їм палили, А на Жаб' є як Їх гнали, То І{ольбами били. Ой кували зозулиці, Кували й летіли, По рокові гуцулики В неволі сиділи.

235

ОН ЛЕТІЛА ЗОЗУЛЕНЬКА

ТА й СІЛА (Пісня про Мельничука, Шеремету й Uепка)

Ой летіла зозуленька та й сіла, Ой з Чорткова сумна звістка злетіла. Ой було Їх всіх дванадцять, як орлів,

lJJo стріляли і вбивали нсіх панів. Ой за Збручем Україна

Радянська,

Прийшла відти, ой, ватага - повстанська. Ой ватага, ватаженька - червона, Ой відважна, відважненька - гонорна. Напереді Степан-сокіл ступає, Та й червоним, гей, прапором махає. За ним Петроорел бистрий, вс.'\;ід, ой, вслід,

«Згинем, браття, або волю дамо всім!»

А позаду Іван Uепко - лісами, «Гей, товариші селяни, враз з нами!» Закурилась доріженька та й двори, Ой у крові подушилися пани. ие Та Уе За

вам, панки, та й підпанки, за народ, й за то, що не давали нам свобод. вам, панки та й підпанки, за наш край, табори, за всі збитки кримінал.

Суне, суне чорна хмара, дощ мете, Пантруйтеся, орли сизі, буде зле.

236

Обступило панське військо з всіх боків, Полилася свіжа кровця з сиз орлів. Ой впав перший Іван Uепко, впав мертвий, За ним орел Петро бистрий - ранений. А Мельничук б'€ться, б'€ться цілий день, Та й руба€ воріженьків всіх упень.

Ой летіла зозуленька та й сіла, Ой на край наш сумна вістка злетіла, Ой злетіла, та й злетіла, ой, стала, Бо не стало більше сили в Степана. Ой привели обох орлів у Чортків, Та й казали постріляти, як звірів. Гордо, сміло перед люфов 1 стояли, Ой гонорну пісню свою співали.

Т а й Іказали : «Мож стріляти просто в грудь,

Бо за нами скрізь у світі бідний л~д!» Ой не стало борців наших між нами,

Плаче мама за орлами-синами. Ой люту€ польська шляхта ще гірше, Але в нас росте повстанців ще більше. Згинуть, згинуть пани-ляшки, як роса, Бо червоне сонце сходить з-за Збруча.

І Люфа -

ду ло гвинтівки. гЗ7

А В НЕДІЛЮ РАНО, ЯК МИ ПОВСТАВАЛИ

А в неділю рано, Як ми повставали, Т о нас, молоденьких, В кайдани кували. В кайдани кували, В тюрму замикали, За те, що ми в Белзцю Панів виганяли ... Там у чистім полі Береза стояла, А на тій березі Зозуля кувала. Не була зозуля Тільки рідна мати, Плакала-ридала, Сина не видати.

«IJJоб ти знала, мамо, Яка мені біда,

Ти би сь передала Голубчиком хліба. Голубчиком - хліба, Голубко й - водиці, lJJоби сь знала, мамо, Як тяжко в в'язниці.

lJJоби сь знала, мамо, Як тяжко в неволі, То би сь передала Горобчиком солі. На великдень рано, Як ви пиво пили, То нас, молоденьких,

238

Нагайками били. Нагайками били, В тюрму замикали,

За те, що ми в Белзцю Панів виганяли».

ЗійШЛО СОНУЕ,

НА МОГИЛІ ТРАВА ЗЕЛЕНІЄ (Пісня про товариша Омелька)

Зійшло сонце, на могилі трава зеленіє, За товаришем Омельком товариство мліє.

lJJодень ходять на МОГИ.'l.у, кличуть: «Озовися! Встань, товаришу Омельку, на світ подивисяl Ти покинув жінку, дочку ... Дочка споминає, Ц!о був колись татусенько, а тепер немає, Бо забили ті катюги у Рожищах-місті, Написали, розіслали нерадісні вісті. Про товариша Омелька та й вірші читають,

Бо товариша Омелька всі далеко знають. Ми хотіли товариша без попа ховати, Ми хотіли товаришу пісню заспівати. Не гнівайся, товаришу, що зле поховали, Твоя жінка із братами напроти стояли. Не гнівайся, товаришу ... Вже зірка ясніє, А від крові комунара прапор червоніє!»

239

НАІХАЛИ КАТИ В СЕЛО

Наїхали кати в село )Сати розвертати, Найдорожчих товаришів В кайдани кувати. Закували товариша Каленика Жука Заплакала його мати, Як сива голубка. Ой не тільки його мати За ним заридала Не одная дівчинонька Тяженько зітхала. Заставляли товариша )Сати розвертати,

Заставляли карболкою Збіжжя обливати. А товариш не мав змоги Отого робити, Тоді взяли кати гуми Та й почали бити. І посікли йому плечі, Поламали руки Та й забрали товариша На страшніі муки. )Сто того недобачає, катюги роблять,

I,Uo

240

Хай наложить окуляри Та й побачить добре. А ти, боже святесенький, Теж недобачаєш, Бо напевно ти з панами В одну дуду граєш!

Бо катюгам тим проклятим Ми вже не дивуєм Задля них ми на цім світі Вже пекло готуєм. А тобі, стара святине, То дивуєм дивом Напоїли тебе кати Горілкою-пивом!

КРУГОМ НЕПРАВДА

І ЗНУЧ!АННЯ

Кругом неправда і знущання, Селяни гинуть від панів, А кат панує в околицях, Майно він нищить у братів.

Жебрає люд наш недобитий, Всі, хто під руку попада, Не два, не десять, цілі сотні, Іх кат заляканих ганя. Жене від хати та до клуні, Лишає тільки голий дах, пісні

241

Селянам серце кам'яніє, А діти плачуть по хатах.

I,Uo ти здобув у праці. потом, Орав та сіяв і збирав, А жонд 1 З ПРОК.\яти:'v1И ката~ш За півгодини зруйнував. Понищив жито та пшеницю, Обдер будинка, що ти мав, МаНН0 убоге, без різниці, Усе дощенту зруНнував. А кат, сигар у запаливши

Й підпивши, весело ходив, Шукав ще меду та сметани, По вікнах дрюком все гатив. Он доки ж вас, пани, кормити, Здавати золото для вас; Візьмемо зброю боронитись, Тоді принде свободи час.

у НЕДІЛЮ РАНО

у неділю рано,

Як ніхто не бачив, На Прокоповін тополі Прапор замаячив.

І [КОНД -

уряд (польськ.)

242

В селі Мировичах, Як вітер повіє, На Прокоповій тополі Прапор червоніє. Наїхало у село Тих катів проклятих, Обходили, обдивились Не могли дістати. Всі драбини позносили Не могли долізти.

І так скоро в Мировичах Розносились вісті. Від схід-сонця до вечора Пики задирали, А ввечері при вогні

Тополю зрубали. Затріщала тополенька Від Їхніх затьонів, Затріщала, похилилась І впала додолу. Солтис Якуб підбігає, Прапора зриває, Зім'яв його в одну руку, До калити пхає. «Ой пане солтис€,

ио то за пожондкі? Міровіче - вйоtка мала, А TaK€ вийонткі!» Ой то ще нічого, lJJo прапор роз<витий, Онде скрізь по хатах Афіші прибиті І

243

ЗІБРАЛОСЯ КАТСТВО ПІДПІЛЛЯ ШУКА ТИ

Зібралося катетво Підпілля шукати, Ходили-шукали Від хати до хати. Ходила Їх сила Шалена, велика. Підпільці сиділи І слухали стиха. Як рушив товариш т а й став утікати, За ним кулі свищуть. «Рятуйl»- лиш чувати. Підпільці не знали, lJJo Їх окружили, Кати з кулеметом Стежки заступили. «За правду, за волю!

За кращую долю!» Впав трупом товариш У чистому полю. Злетілися круки Хотіли клювати ... Йшла старенька мати Синочка шукати ... Іде, спотикнеться, Сльозами заллється: «Ой сину, дитино,

Устань І (Не озветься!) Обізвися, сину, На слізоньки мої, Невже ти не встанеш

244

Із землі сирої?! Ти спиш і не чуєш, Як народ бідує, Під гнітом фашистів Люди голодують. А глянуть в бік другий:

«Геть з білим терором!» «Єднайся ж ти більше, Трудовий народе!» «Єднайтеся більше Під прапор червоний!» «Нехай згине панство!» «Ми хочем свободи!» «Ми хочем свободи, Народної влади!» «Годі ж вам, катюги, Знущатись над нами!»

у ЛОЗЯНСЬКІМ,

ЗА ПОТОКОМ

(Пісня про опришка Липея)

у Лозянськім, за потоком, Дивилася хата боком, Дивилася, дивилася, За газдою журилася. Ой летіли дикі гуси, Летіли низенько,

т а убили Липей Ілька В неділю раненько.

245

Та як сонце вже сходило, А місяць засвіТИI:І. Тоді Ілька МОЛОДОГО Жандарик устрілив. Закукала зозулиця На тоненькій вільсі, Та убили Липей Ілька у репинській річці. Ой плине долі водою Листя яворове,

Та зрадили Липей Ілька ЙОГО цімборове 1. Та убили Липей Ілька Висше Репинного, Та потекла кров рікою Аж до Волового. Ой як прийшла кров рікою, Зачала казати: - Ідіть, люди, ідіть, добрі, Тіло поховати. Та як прийшли добрі люди Тіло поховати, А жандарми Їм на той час Почали казати:

1 Uімборове

друзі.

246

Ой гаю, гаю зелененький, Бувай здоровенький, Вже по тобі не походить Ілько молоденький.

Та він убив у неділю

Ягра 1 молодого, А у другу неділеньку Вбили 'го самого. Загнав 2 Ілько на новинку З, Новинку читати,

А в'ни ~ивели жандарів Серце постріляти.

Були 'в Іль,ка бокончата 4 Аж до колін, до колін, Дали тому злодійові 5,

IJJo на нього уповів. Та не будеш ти, злодію, Бокончі носити, Та будеш і ти, як і я, В сирій землі гнити.

1 Лісничого. 2

Послав.

з Газету. 4 Черевики.

5 Зрадникові.

247

Он як вийшла комісія Ілька розбирати І, Вийшов Клевець на ялицю Та н почав плакати. Виншов Клевець молоденький На високу гору: - Проступися, сира земле, Най попід тя ходжу! То ти ідеш, цімборику, В сиру землю гнити, А я буду, хлоп молодий, Без тебе ходити!

Ой як везли з Репинного Постріл яне тіло, То в кожного чоловіка Серце заболіло. Вийшли сестри, вийшли брати Мертве тіло брати,

Його жінка молоденька Стала умлівати. Та ніхто так не зомлівав. Як донька Марійка ... Встала їй ся на пам' ятку Шовкова ширінка 2.

1 Розглядати. 2 Хустина.

248

!АЕ ДІЯЛОСЬ НЕ В ВАРШАВІ (Пісня про Івана Капрала)

Уе діялось не в Варшаві, Навіть не в Парижі ... Уе сталося на Волині В селі Обеніжи.

Уе діялось у п'ятницю Червневої ночі, Спав Іванко у постелі, Заплющивши очі. Спав він міцно, як буває По тяжкій роботі,

Т а не доспав, бідолашний, Уже до суботи. Підійшли кати до хати, Підступно гукають, Ніби якісь перехожі

Дороги ШУІ{ають. Вийшов Іван роздягнений, Без шапки і босий, Як схопили злі катюги, Не пустили й досі.

Батько рано пробудився, Дружини питає:

«Чи не чула чогось ніччю? Івана немає ... »

249

Спитав батько коменданта, Т ой з сміхом говорить: «Може, пішов у підпілля

Та ячейки творить». Сумно батькові надворі,

IJJe сумні ше в хаті ... Пішов батько до Ковеля Про сина питати. Був у слідчого в коменді, В комісаріаті, Та ніде про сина правди Не хтіли сказати.

Аж тут стражник походжає І злісно сміється: «Йди, старий, собі додому,

Бо син не вернеться». Чи в нас, люди, вода в жилах, Чи без серця груди? Якщо будемо терпіти, То всім теє буде.

250

Ой У МИЛЬUЯХ, У МІСТЕЧКУ

Ой у Мильцях, у містечку, На самого спаса Зібралося товаришів

й товаришок маса. Ходять наші товариші І з товаришками, Кажуть, Федір появився Десь поміж возами. Ходить Федір по ярмарку, Кругом розглядає.

Чи поліції немає? Він дядька питає.

А той дядько «фабрикант» був

(Його так прозвали), Хотів, бридкий провокатор, lJJоб його не взнали. Хтів мерзенний провокатор П' ятсот злотих мати, А Федора-товариша До в'язні віддати.

А наш Федір - дуже пильний, Він не сам крутився, Були із ним товариші, ШО з ними з' явився. гSl

Упасиках, під шкробами,

Його оточили, Хотілося конфідентам,

lUоб його убили. Як задумав наш товариш Іх порозганяти, Та й мусила поліція Без шапок втікати.

шеНІ ХУ

ПЕРШО! ПОЛОВИНИ ХУІІ ст.

о й з гор и, з гор и в і тер п о в і в а в. у цьому творі відбились, очевидно, дуже давні часи історії нашого народу. З погляду образної системи, за гального характеру й функціональних рис його скоріше можна віднести до героїчних колядок (що значне поши

рення мали ще в Київській Русі), аніж до власне істо ричних пісень. Реалії історичного життя у творах цього специфічного жанру обрядової поезії вже остаточно втра тили риси своєї конкретності цільне загальне місце.

вживаються

тут як су

Підир'я це загальне місце. Є кілька населених пунктів з цією иазвою. Можливо, це слово тут заступи ло більш раннє «подвір'я»,- що зустрічається в інших варіантах цього твору.

П и ш н н й,

гор Д и й,

с л а в ний

пан и ч у.

llарuzород- м. Константинополь (нині -м. Стамбул). З а річ кою В о г ніг о р ять.

Нехай українські

йому

із

селяни,

водою ...рятуючись

З від

переказів

відомо, що

нападників,

ховалися

в воду, де дихали через очеретяну трубку. Чайки, круж лшочи над сховищем, тим самим іноді викривали втікачів. а в рам и х а, ста рам ати, а три син и м а л а

(Пісня про авраменка). Хто такий авраменко -

3 історичних джерел вста новити не вдалося. В пісні це - збірний, узагальнении образ українського воїна, оборонця рідної землі.

т аваНЬ-10РОД -

місто в нижній течії Дніпра,. в райо-

255

ні сучасного м. Берислава (Херсонська обл.), де знахо дилася побудована ще на початку XV ст. литовськнми князямн фортеця Ескі-Тавань для захисту торгових ка раванів від нападу татар.

Келеберда відомо кілька сіл під цією назвою. Можливо, тут ідеться про с. Келеберду Кременчуцького району Полтавської обл., де знаходився литовський за ~YOK Гебердіїв Ріг. О й вне Д і лен ь кур а н о-п о ран е н ь к О (Піс ня про Коваленка). Коваленко як історична особа невідомий. ие - збір ний, узагальнений образ. До речі, про якогось Коваленка пізніше була складена і дума (див.: «Народна творчіСТІ, та етнографія», 1963, Nq 3. стор. 102-104). Між іншим, І. Франко, опираючись на деякі історич ні джерела, намагався пов' язати ЇЇ з подіями 1452 р., коли «татари захоплювали женців на полях» під час на

щ,ду на Поділля та Галичину.

В е р х Б е С к и дак а лин О В а. ие - як і деякі наступні твори - зразок історичної бала'!и. Мотнв викупу з неволі поширений у П!сенюи ТВОР'lОсті багатьох

народів світу і до певиої міри

став,

отже, загальним. Проте в даному творі йдеться про ви ПilДОК, ЯКИЙ і справді міг мати місце в житті. ЯК СВ;Д чать історичні джерела,

на

деяких

гірських

вершинах

Карпат (Бескнда) були сторожові пости, що несли при кордонну службу. Часом турецькі вартові захоплювали в полон українських селян, вимагаючи потім за них викуп.

К о лит У р кив О ю в а "\ и. Огляд різних варіантів даного твору з притягненням широкого порівняльного матеріалу зробив І. Франко у своїй праці "Студії нав; українськими народними пісня ми» (Львів, 1913, стор. 64-71). Орсак (ТЮfК.) - край, країна. С и Д и т ь с О В а к о л ост О Л а. у цій пісні, як і в наступних, йдеться про напади турків на південні і східні володіння Угорщини (XVIXVII ст.). Назви ворогів (татар і турків) у творі явно змішуються, що в

історичних

ияно ча<;то.

256

піснях трапляється порів

Взяли турки по два шнурки ... -

Тут,

Можливо,

це

просто загальне місце, проте відомо, що напаДНИКи ча сом вирізували шнурн :3 шкіри на спині своїх жертв.

Т а я к я л н г О В ори т и. Тут ідеться про розбійницький напад турків на село Вонігове Тячівського району Закарпатської обл. 30лотареве село Хусті ВС ького району Закарпат, ської обл.

«З в ід к и, Й В а не?» - «З-з а ду н аю». Які саме події знайшли своє відбиття у цій пісні H'~ встановлено. І. Франко, наприклад, посилаючись на різні історнчні хроніки, висловлює гадку, що тут, можли

ІЮ, якоюсь мірою відбились події 1444 р.- а саме: бит ва між польськими й турецькнми військами біля м. Вар ни у Болгарії (див. його «Студії ... », стор. 84-87, 481487. Див. також: «Науковий збірник Ленінградського то В[,.риства

дослідників української історії,

МОВИ». Вил. І, К.,

1928,

С70Р.

письменства та

4-8).

В LX а р н гра Д і нар и н О ч к У (Пісня про Байду). Байда як конкретна особа в історичних доку ментах не фігурує. У пісні образ Байди - це збірний об раз патріота, який не скоряється ворогам. Існує думка, ЩО лрототипом цього образу є князь Дмитро Вишневе цькнй (рік народження І!евідомий, помер 1563 р.), з ді яльністю якого ряд буржуазних істориків лов' язували заснування Запорозької Січі. Деякі дослідники намага ються вивести «Пісню про Байду» з писемної пам'ятки ХУІІ ст.- вірша про Самійла Корч\ькorо. Пісня відома в багатьох записах. Широкі текстоло гічні розшуки даного твору зробив акад. М. С. Возняк (див.: ж. «Україна", 1929, кн. 3-4, стор. 3-37).

Славна

була

Побережу

всіма

сто

р о нам и.

Тут ідеться про героїчну оборону козацького міста Бершаді (ннні - районний центр Вінницької обл.), яке було зруйноване турками в 1617 р. Одне з перших до сліджень цієї пісні здійсннв І. Франко (днв.: «Записки Наукового товариства ім. Шевченка". Львів, т. 112, 1912, стор. 47-50). Побережа - очевидно, якесь село біля м. Бершаді.

Історичні пісні

257

с л а в ний гор о дВс дме Д і в к а. Про яку саме подію йдеться в пісні точно не вста новлено. Ведмедівка тут (як і образ попівни) - можли во, загальне місце.

Огляд різних версlИ ІЦОДО ПОДІІ!, відображених у пісні, дав І. франко у своїх «Студіях ... », стор. 145-151. Пізніше до цього питання сшертався М. Возняк (див.: «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», Львів, т. 152,1933, стор. 153-162).

Н е ж а А ь мен і нас о тни к а. У пісні йдеться про організацію при активній уча СТІ запорозьких козаків

якогось загону з місцевого на

селення для боротьби проти турецько-татарських загарб

ннків.

Д а в ари, мат и, в е 'І е р яти. У пісні зображується побут козаків, котрі несли сто рожову службу на південних кордонах України. Прикор донники-спостерігачі

вартували

на горбах, могилах, і повинні

на

вишках,

встановлених

були сигналізувати запале

ІіИМ смолоскипом про появу ворогів.

К л я л а цар н Ц Я, В ель м О Ж Н а пан і (Пісня про взяття козаками Варни). У пісні розповідається про взяття українськими ко заками м. Варни (в східній частині Болгарії). UЮ важ ЛІШУ фортецю і великий порт султанської Туреччини ко

з"ки захоплювали в

ст. кілька разів. Події якого

XVII

Сі,ме часу відбились у пісні

е й,

__ о

не встановлено.

б і д у, н а гор е.

Події, змальовані в цій пісні та ряді наступних, від носяться, очевидно, до початку XVII ст., коли виступи українсм;ого козацтва ПРОТІІ Ш.\яхеТСЬКОІ Польщі все більше посилювались.

о мін, гом і н, гом ін, гом і нпо Д і б р о в і. У пісні виразно відбились прагнення українського народу до возз' єднання з братнім народом російським. На Україні ці настрої особлнво посилились в останні де сятиріччя перед ВИЗВОAl,НОЮ війною

1648-1654

рр.

Ой ІЦО то за крячок (Пісня про взяття Азова). Тут ідеться про взяття в 1637 р. ДОНСЬКІІ'Ш і запо2j,~

розькими козаками міста Азова (нині - районний ЦСНТfJ Ростовської обл., знаходиться ПfJИ впаданні Дону в Та г~нрозьку затоку), яке було захоплене TYfJKaMII в 1471 р. й перетворене ними в фортецю.

О іі

н а гор і

У цьому творі

fJoHtIi

рідного

д а

ж е н Ц і ж нут ь.

оспівуються

краю, та їх

ної пристрасті сповнена

запорозькі козаки, обо

ватажки. Особливої

заключна

алегорична

поетич картина,

в якій розповідається, як козак в умовах постійних напа ..

дів ворогів змушений був часто міняти затишок сімейного життя на шаблю та козацьку ЛЮ,\;,КУ.

Дорошенко -Михайло ДОfJошенко, гетьман (у 1625казаків. Загинув у КfJИ~ІСЬКОМУ

1628 рр.) реєстрових поході В 1628 р. Саlайдачний ходець

Петро КОНilшевич-Сагайдачншї,

української

шляхти;

неодноразово

ви

обирався

гетьманом реєстрових козаків. Помер v 1622 р. До речі, Б. Грінченко у своєму дослідженні «Пісня про Дорошенка й Сагайдачного» (К., 1908) твердить, ЩО у даній пісні під обfJазом П. Сагайдачного, можливо, виступає хтось інший з іСТОfJlІЧНИХ у свій час серед українських козаків.

осіб,

популярний

Про С у л и м у, П а в люк а, 11\ е й про Я ц ь к а Ост р яни Ц ю. у пісні розповідається про масові виступи україН СІ,КИХ козаків і селян П(10ТИ польсько-шляхетського гноб

лення в 30-х роках XVII ст. та ппо перехід одного з запорозьких кошів на територію Російської держави. В заключНІЙ частині твору відчуваєп,ся сильний вплив українських наfJОДНИХ дум.

Сулима - Іван Сулима, ГСlьман запорозьких козаків. під керівництвом якого HCfJCECTPOBi козаки в 1635 fJ. зруйнували фОfJтецю Кодак, збудовану польським УfJЯ ,110М на Дніпрі. Страчений у ВаfJшаві в 1635 р. Павлюк - Павло Бут, один з керівників селянсько ю')зачьких повстань проти панської Польщі в 30-х рр.

XVII ст. Страчений у Варшаві в 1638 р. Остряниця - ЯІ<ів Острянин, гетьман нерсєстрових І;озаків. З частиною війська перейшов кордон Росіі і з дозволу царського УfJЯДУ поселився на місці теперішньо

го м. Чугуєва. Загинув у

17*

1641

259

р.

!\онеU'10ЛЬС1,КUЙ Станіс\ав Конецпольський, каш Тf,\ЯН кrакіБСЬКИЙ, пізніше коронний гетьман; деякий ""с ОUОЛЮВі\В усі збройні СИЛИ шляхетської Польщі. Wоб """"l.\ЕИТИ пладу польських панів на Украіні й пеnешкоди ти втечі селя;; на Запорожжя, збvдував на Дніпрі фор тецю Кодак. ПОТОJJ,ЬКUЙ Станіслав П"ТЩIЬКИЙ, ПО\"овник по.," ('''ІЮГ0

Вlис"ка:

бnаЕ

участь

у придушеЕні

nORCTaHb

на

Україні n 163Т--1б38 рр.

БО(:ОВULШ

се.\О

Чигиринсько!'о

Р<1Йг.н\·

Черка-

С1.'(ої обл.

!\IРІеIlКІі -

село ЧеркаП,I,ОГО району Черкасько; обл.

р о з л н .\ И С я КРУ т і б с

n еже

ч к И.

БіЛЬПlіст!> ДОСАідникїв ПОВ·ЯЗУЄ tпо пі('н~() з rт('()~ДДHeM

ІШЗВО.\ЬНОЇ війни українського H~PO-ДY 1648-1654 рр. Чин ето Й

т О

Х Мі л ь

(Пісня

про

Богдана

Х~fс.\I>!ШЦЬХОГО). Тут змальовано першу значну перс;;югv українських КС'заків

над

ПОЛЬСІ,I,о-шляхетськими

військами R

період

І1И3ВО.\hЕОЇ яійн" YKraїHCbKOrO народу-6 травня 1648 р. під урочишем Жовті Води (нині - ~!iCTO П'ятнхатського району Дніпропетровської обл.) В пісні це місце має пое тичнv назву: Золотий Брі,,!, Золота Вода. 11f...J,e іі ОРЛlJ татаРСl>КlІЮ за собою всдч ... - З історич них

джере.\

відомо, що

в l~bOMY

бою

брала

участь

ЯК сп:м)ню( J;озакіп - і татарська кіннота (ширше пао ре ДИВ.: І. П. J(рun'Яl(свuч, БОГ,1аи ХмельниtтЬКИЙ. К ..

Вид-во ЛН УРСР. 19j4, стер. 129).

Гей. н еди в У іі те, до G n і ї люд и (Пісня про l\Irакгима Кривоноса та Богдана Х'fельншр,кого). У пісні оспівується один з попvл"nних героїв В!і звольної війни українського народу 1648-1654 рр .. спо дг.ижнпк Б. Х~!rЛЬНИI!ЬІ,ОГn. козаllЬКИЙ полковник l\t1aK-

СП\! Кривоніс (Перс6иіініс; (';К ~:J.nОДЖ~IШЯ нсв;до\шй: ЕС'мер в 1648 р.), якиЇ< особ.ШВО підзнаЧ'''IСЛ n (,итпа,; (чс"вrнь-всnrГСllЬ 1 1148 n.) пі.'\ мігтсчком Пи.\ЯВlIі (нині с. ПИЛЯВ;) ЛrтичіВСЬІіОГО п~йон"

Хмс.\ЬНИllЬКОЇ об.\.) та

в інших боях lIbOrO ч&с'·. Внас\ідок a;;Т!IВH~X дій загонів 1\ nИlJоноса Есе' ПО;іі.'.ля й ВОЛИНЬ G~'.\и повністю rн{З"оле ні lІід ""гаrБFИf(іn (ширше про ,\С д"" 26О

.. напр.;

О. П. Аолq,

Макси VI Кривоніс (Коnоткиіі історичний нарис). к., «Ра дянська школа», 1957). Дашів-селище в Іллінецькому районі В;нниць!~ої обл Случ - р, Случ Південна (прптікає в Хмельницькій. Житомирській та РовеНСЬІ,ііі 06,\астях), п(>ава притока р. Горині. О й н е шум И, .\ У Ж е, Д у )І: r іти. 3 С .\ сни Й д у б е! (Пісня про смерп- Кrивопоrа). ие - своєрідна ПРDеробка трору про іН'llOГО героя визвольної війни Д. НСЧ~5І (іЩВ. н~ступну пісню) з ви користанням імені Кривонnса. Картина смспті Кривоноса тут - художній ВlІмнсе.'. B;",O'l1C. !по Кривоніс З~ГИНУП не в бо1'>. а помер (п ЛІІстnс;аді 1648 Р., після в?яття ко ваками Львова) від чуми. Пісн~ р;кава наСі\~шерс.'1; як ви сокохудожній твір

rО:1.\ОГОЮ,

спіЧІІОЧ)

каr.ТИ1-!ОlО БИТЕИ

та колоритними 06разн1И.

О її з - з а ГОР и в и с о к О і (Пісня про Да!!ила Нечая). у пісні ,'>найшла під06раження справжня подія - за гибель (в 1651 r.) одного З ш\йбільш популярних героїв визвольної війни, мтажка

україНСІ,КИХ

козаків браuлав

СІ·кого пслковНlIК'І Д, Неча п, Під містечком Бе,сеСТСЧJ<ОМ "QTOI/CHi 8 лот!. Тут (як і згадю\ про те, ніби в м. БеrестеЧ1{У знаходилась у цей час родина Нечая) поетичний ДО\fИсе.\ спіЩІів. Д, Нечай загинув v с, Красному (нині - Жмеринського пайону Вінницької обл.) на початку ,\!Отого 1('51 ('" а бій укrаїНських козакіп :3 ПО,\"С!,КО-ШЛRхrТСЬКИ~'1{ вій СJ,ками під :\!. Берестечко:\! (нині -- ropoxiBCI>Korn оайо

H~' Волинської обл.) відбувся в середині ЧСrВНП ОТЖI', участі n rих подіях Н~чай брати не ;tir, Висипали КО:JаЧСllЬКИ з (Битва під Берестечком),

висо,;ої

rько-шляхетськими військами в червні

1651

р.

гори

Тут ідеться про невдалу д.\я козакі" битву з по", ГІ. П'Д м, Бе

rестІ'ЧКОМ. Війська кримського хана, що виступали в цей

час на боці ХмеЛЬНИЦЬJ<ОГО, г.о-зраДНИ1ll,комv покинули

поле

чеrвня

1651 р. рапто'!

бою і

захопили самого

гетьмана Хмельницького в полон, зажадавши "Ї '. нього великий викуп. Усе це ПОLТз.внло

козакіп у

CKf'Y'fHe

ста

новище, про ІЦО й розповідається в даному ТВОР: (щирще

261

П(,О

подіj

чього часу ЛИП., напn.: «(ВНJRол.ІJна ВІИН(\ рр. і возз'єднання України з Росією». К, Бнд-в() АН УРСР, 1954, стор. 188-191).

1648-11154

О ч з - "а гор и ч о r н а х ма r а (Пісн,., про Івана Богуна). Тут оспівvється один З ватажків українського коза· f1тва, активний vчасник ВИЗRО)\ЬНОЇ війни "J{'('\('tїHCbKOfO на

rодv 11148-1654 р(). проти rr"яхетської По.\r,rrrі, вінии

uький полковник І. Богvн. У 1664 r. Богун був ~і.'\стvпно ('ХСН1лений пnлhсы\-ІllлFхстськиI\1ии :1ёtгаnбниками і страчЄ'·

РИЙ hіля м. Новгорода-Сівеrгьке. У пісні псрепл vтались події різного часу; є також поетичні д()мис ли. Можливо, ре - Н"С лід()к впливv на да ний TBir пісень про іl'ШОГО, ток само попvлярного героя українського народу Івана Сірка, котрий діяв т(юхи пізніше.

О й з гор о д а Жванецьку битву). Ііі ля

Нем и р О В а

(Пісня

про

У даному творі відби.\ИСh події кін!!я 1653 р., "().\И м. Жванерь (чині-Ка,,' ЯПРНЬ-П".'.і.,ьськогn районv

Хмельниuько] обл.) козаками

віл.БVI\(t('~ питна

(ОЧО.\юванимw

між vkpaJhrh1-\ИМИ

ХмеЛЬНI"'''КНМ)

в'иська·

ми польського короля Яна Кази,!: ра. У пісні Є rrnетичні )10МИС ли (наП()Иf( л::tД. зга,1Н:(\ ппо те. Н'1П{'h V п:й битнЇ бр?в участь і БРil\lлавський ПОЛКОПНШ, Д. Нечай; проте, fiK ВІ іТ О:\10. RЇи загинvв за два поки пе()ед uим).

Нсчи{Jїв -

районний tleHTn В'ННИl1Ь;ОЇ обл. т< Г:ПВЧUНQ яаnопі,~ька з~гін запnnозьких козакіq. Хотия - село Хотин Ка\,·янеrrh·Подільського раЙП>lV.

СТllденьки - село Студенщrя Стаrоушицького району Х'ІІІеJlЬНИЦЬКОЇ обл.

ЯРllzа ~ село n Ка~,·янеllh'ПОД:.'ЬС:,КО"V Dайоні X~{e'

льницької обл.

ПІСНІ

дрУГОJ

половини

XVII-XVIII

о й нез н а в к о З акт а н е 3 н а в Суп (J у 1'1. В і<:торичних ДОКУ:llентах Супрун як конкретна особа н(' фігурує. Скоріше це - збірний образ відважного ук (,і<.інського козака, палкого патріота рідного краю. Пісня ~i.~OMa в багатьох записах.

262

о й Мор о з е, Мор о з е н " у.

Та" само, я" і особа Супруна, особа Морозенка не відома. Дехто з дослідни"ів стверджує, !І!О це - "оза цький ПОЛКОВНИК Станіс лан I'vIОРОЗОlJИ!.~ЬКИИ, якии загинув влітку 1649 р. під 'Іас u6логи "озака~1И м. З6аража (див.: І. П. Криn·якевич. Богдан Х~lеЛЬНИk\ькиlі ... , стор. 164). Інші вчені висловлlUlUТІ, прИ1JУІцення. 11\0 це - l>озаць"ии осаула Нестор Морозен"о (морозовсы>й) •.

О й Я" К рик нес тар и и у.оза"а Сір"а). ие

оре л

(Пісня

про

одна з поширених у свій час пісеиь про попу

МІРНОГО героя українського народу І. Д. Сірка (рік на

родження невідомий; помер в 1680 Р.), кошового OTa~aHa

Запорозької Січі, який уславився багатьма перемогами над турецько-татарськими загарбниками. З легенд та пе реказів відомо, що навіть саме ім' я цього героя наганяло страх на ворогів.

Год і, к О ню, В ста й ніс пат и (Пісня про Се мена Палія). Герой українського народу, Фастівський полковник С. П. Палій (40-і рр. ХУІІ ст. - 171 О), борець за воз з'tднання Правобережної України з східноукраїнськими землями в межах Російської держави, був одним з ва тажків

повстанського

руху

українських

селян

козаків

щ,оти польської шляхти (початок ХУІІІ ст.). Імовірно, що за основу даної пісні, яка

відома в

став вірш Л. Боровиковського «Палій»

кількох записах.

(1834).

О й з а кур и л а, з а топ и л аси рим и Д ро в а м и (Пісня про Абазіна). У пісні йдеться про невдалий бій (в 1703 р.) укра Їиських повстанських загонів, що діяли під керівництвом

сподвижника С. Палія, брацлавського ПОЛКОВНИl>а Андрія дбазіна під м. Ладижин Вінницької обл. проти польсько шляхетських військ. В цьому бою повстанці були роз громлені, а сам Абазін страчений ворогами.

О IІ М а з е п о, о й

М а з е п о. х о Ц ь т и і г е т ь

ман е.

Тут розповідається ПрО страту гетьманом

Мазепою

полтавського полковника І. Іс"ри та генерального судді

В. Кочубея,

які

повідо:vrили

263

російського царя Петра І

про зрадницькі намірн Мазепи. иар не повірив І. Іскрі Т;\ В. Кочубею і передав Їх до рук зрадника. Пізніше, "оли остаточно виявилася зрада Мазепи, російські вій ська захопили і зруйнували його резиденцію в м. Батурині. В устах українського иароду ім' я Мазепи стало синоні мом підлості й найчорнішої зради.

О й /!. У м а є ш т и, М а з е n о, цар ю і з мін ити. У пісні відбились справжні історичні події. Семена Палія, який знав про зрадницькі наміри Мазепи, за на мовою останнього було в 1704 р. арештовано й заслано до Сибіру. Пізніше, коли розкрилася зрада Мазепи, Па лія було звільнено, і він на початку 1709 р. повернувся на Україну. В с л а в нім міс т і під Х о тин О м (Пісня про взяття Хотина). Тут відбились події російсько-турецької війни, зокре ма взяття (в серпні 1739 р.) російськими військами фор теці Хотин (нині - місто Новоселицького району Черні вецы<її обл.), що певний час перед цим перебувала в pYl<ax турків. О й з а Б у гом З а рік О ю. Тут ідеться про невдалий бій російського війська з турецьким під час російсько-турецької війни 17351739 рр. В складі російського війська перебувало тоді й чимало українських козаків.

Пікінерu - воїни, основною зброєю яких були списи (<<піки»). Пікінерські полки явля_~и собою військові по селення. Вони були утворені в середині XVIII ст. на півдні України з~ наказом Катерини ІІ. Компаніиуі - наймані кіннотники. Компанійські пол КІІ були створені на Лівобереж.ніЙ Україні гетьманським урядом в 70-х рр. XVII ст. Г ард - назва турецько-татарської фортеці у пониззі р. Південний Буг (на місці теперішнього села Овідіополь; нині - районний центр Одеської обл.). О й н е б у л о так н і ком у. У цій пісні, як і в деяких наступних, виразно відби

лось посилення соціального гніту на Украіні в XVIII ст. (Бведення панщини, солдатчинн та ін.). Усе це сприяло зростанню протесту з боку широких трудящих мас.

264

М а й дан Щ и к и - О К а я н Щ и к и, да гір к а в а ша Д о л я (Пісня робітників-кріпаків). У пісиі йдеться про тяжке, безрадісне життя робіт ників-кріпаків на панській смолокурні.

К о лис ь б у л а Лем е ш і в кас л о б ода. У пісні йдеться про тяжке становище селян с. Леме шівки (нині Яготинського району Київської обл.) в 70-х рр. ХУІІІ ст. та про Їх утиски поміU,Jицею Зак ревською, котра тоді володіла цим селом.

О й в міс т е ч к у Бер ест е ч к у (Пісня про Бондарівну ). ие один із зразків історичної балади, що виник Лl десь, очевидно, в 40-70-х рр. ХУІІІ ст. Як конкрет Ніі постать Бондарівна ніде в історичиих документах не фігурує, хоча подія, про яку йдеться в пісні, СПР,\Вl\і мог

ла мати місце в житті. L!lодо Каньовського, то існує дум ка, що це - польський магнат Микола Потоцький (1712-

1782), якнй володів багатьма маєтками, головним чина" у Галичині; відзначався деспотизмом і самодурством. В 1735 р. його бу ло призначено старостою прикордонно го міста Канева (звідки й закріпилось за ним прізвище Каньовський) . Пісня відома в багатьох записах і побутує на досить широкій території України та інших сусідніх слов' янських краін.

На щ о

т О б і,

пан е

- б рат е,

тор б и н У

і в ряді наступних -

оспівуються

Д в ига т и.

цій

пісні -

опришки, народні

як

месники, які

особ лнв о

активно діяли

у ХУІІІ ст. на західноvІ,р;йнсы хx землях (докладніше про це див., напр.: В. В. ГрибовСЦI'ЮIЙ. Карпатське оп ришківство. Львів, 1966).

О й к У в а л а з о з у л е ч 1< а. Ровти - каральний загін. О й по під г а й з е лен С н ь кий (Пісня про Олексу Довбуша). ТУТ оспівується один з найвидатніших ватажків оп· ришків ХУІ І І ст. Олекса Васильович Довбуш (17001745), який був підступно вбитий сільським глитаєм, панським найманцем Стефаном Дзвінкою-Дзвінчуком.

465

Загін Довбуша діяв у Прикарпатті, а також в Закар п~тті та на Буковині. Основним опорни" пунктом Довбу ша була Чорногора (Чорні гори)-- район однієї з найви lljИХ верховин у Східних Карпатах.

О й

під

мое том

риб а

х в ост О "І (Пісня

Пf о опришка Марусяка ). ие пісня про відомого опришка ,l{митра Марусяка (Марисюка), який діяв у другій половині ХVІІІ й на п('чатку ХІХ ст. головним чином на гуцулы ині.. Про ІІЬОГО збереглося також чимало легенд і переказів.

Панів ка

назва місцевої річки; тут -

мешканці до

лини цієї річки.

з а к о В а л а з о з у лен ь к а, з а к о В а л а ж о в т а (Пісня про опришка ПlІлипка). Діяльність опришка ПlІлипка. про Яf(ОГО йдеться у ЦІН пісні, вивчена иедостатиьо. Про иього зберігся ли ше переказ, з якого видно, 1l..!0 Пилипко діяв із своїм за

гоном на Волощині і лише зрідка з'являвся на Гуцуль Ч.іині. звідки він був родом.

Рекета (Рокета) плоскогір'я в Східних Карпатах. Надвірна районний центр Івано-Франківської обл. О й гук, мат и. гук. У цій пісні - як і в ряді наступних відображення

наростання

знайшло своє

народно-визвольного

руху

ХVІІІ ст., відомого в історіі під назвою гайдамаччини.

О й щ о ж тот а з а ч о р ний В О рон . .Аіс .Аебедuн - ліс в районі Сміли, Шпо,\И та Зве нигородки Черкаської обл .. один з осередків гайдамацько го руху в 60-і рр. Х\!ІІІ ст.

О й Л еве 11 ч е. Л е в чен о н ь к у. Левенцями на Поділлі в ХVІІІ ст. називали народ них повстанців; проте не виключена можливість, Цl,O в д~. ному випадку це - власне ім'я повстанця.

Ч у том О я, Ч у т о. Виникнення даної пісні, очевидно, слід віднести до 4U-x рр. ХVІІІ ст., КО.\и ліс Чута (в Кіровоградській unл., на північний схід від ст. 3 центрів гайдамацького ['УХУ.

266

Знам'янки)

був

одним

о й

я кпі шли

к О З а чен ь к и (Пісня про бит

"і під Lолобківцями). Тут

ідеться

про одну

битв

гайдамацьких загонів

з польсько-шляхетським військом (очевидно, в 30-х рр. ХУІll ст.), у якій вороги зазнали поразки. Солобків~і- районний центр Хмельницької обл. Волине~ь в інших варіантах пісні тут мовиться про «волинського воєводу", ПІд яким.. можливо, слід ро

зуміти волинського маршала, гетьмана (з хайла Потоцького. І д у т ь

Л Я Х И

Н а

В к jJ аїн у,

1726 р.) Ми

все

с о б і

ду

маю т ь.

Пісня переповідає про одну з битв (в кінці 1734на початку 1735 р.) між гайдамаками та польсько шляхетським разки

військом,

якій

повстанці

зазнали

по

.Ay~

одне з двох сіл

Старо-Луг і СлоБОД0' Луг

(Чечельницький район Вінницької обл.), де, як видно з твору, був гайдамацький табір. l\ичмань (Кучмань) ліс на Поділлі, що був при становищем для гайдамацьких загонів.

Висо~ький,

..любковськuЙ,

llідlЧРСЬКИЙ, Борейко -

воєначальники польського війська.

1"11 едведенько - тут, можливо, йдеться про одного з ватажків гайдамацьких загонів Гvlедведя. Сорич (Скорич) один з надвірних козаків поль Cl:KOfO князя

Юрія Любомирського; перейшов на сторо

ну повстанців і був проголошений полковником.

О й б у в в Січ іст ари й к О З а к (Пісня про Саву Чалого і І ната Голого). Пісня відома в численних записах. У її основі лежить достовірний факт. Сава Чалий був начальником надвір них козаків; пізніше разом з своїми козаками приєднався

до повстанців. У кінці 1736 р. ПОЛЬСЬКИй уряд оголосив, що він ГОТОВИй прийняти на службу тих учасників пов с~·ання, які прийдуть добровільно з повинною, і Сава Ча ЛИй знов перейшов на бік польської шляхти. Вислужую чись перед ворогами, він почав вчиняти напади на недав

ніх своїх побратимів-гайдамаків і жорстоко з· ними розправлявся. В 1741 р. гайдамацький ватажок Гнат Го ЛИй напав із своїм загоном на маєток Сави і розправився

267

із зрадником (докладніше про це див., напр.: «Киевская старина". 1887, N2 11, стор. 471-490). До речі, сюжет, ІЦО ліг в основу даноі пісні, розроб лявся і в літературі,- українськими (наприклад, І. К. Кар

пенко-Карий), а також польськими письменниками док ладніше про це див.: Є. Рихли". Сава Чалий і Сава Uалинський у польській літературі. - "Збірник заходо знавства». К, ДВУ, 1929, стор. 66-98. Кравчина тут: помічник Гната Голого (Гнатка). Візьме.АtО своєї землі в чоботи під НОЩ .•.- Тут зга дується давній звичай, поширеиий серед українського иа

роду. Щоб бути в бою непереможними, воїни клали собі lJ

чобіт грудку рідної землі. і це начеб

додавало Їм сили

11 бою проти ворога.

т а

й ш о в

х есе н ь к

Г н а т к О,

т а

й ш о в

б рат кот и

Ш Л я х о м.

Які саме події лягли в основу даної пісні точно не встановлено. Дехто з дослідників вважає, що це, мож ливо,

одна

з пізніших

переробок

сюжету

про

поєдинок

Гната Голого із зрадником Савою Чалим. Проте, як вид но, ця переробка вилилася в окремий твір, котрий, до ре чі, відомий у кількох споріднених між собою варіантах

(шнрше вро це див.: Ф. Савченко. Пісні про Гнатка братка, Г ната Голого й голоту. "Ювілейний збірник» УАн, N2 76-б, К., 1928, стор. 34-43). О х, і гор е, гор е, гей, н е Щ а с л и в а Д о л е. У цій пісні, як і в наступній, змальовано типову для часів

піднесення

гаіідамацького

руху

картину

розправи

повстанців з ненависним паном. До якогось конкретного факту ці твори віднести не вдалося.

О й ї х а в Х арк О т а і з Ж а б от и н а (Пісня про Харка і пана Паволоцького). У пісні йдеться про смерть (в 1766 р.) одного з гай дамацьких ватажків жаботинського сотника Харка в с. Паволочі (нині-Попільнянського району Житомирської обл.), куди він був начеб запрошений у гості якимсь паном (можливо, начальником польського військового гар нізону). Точних даних про цю подію не збереглося.

lV! а к сим к О З а к З а л і з н Я К. Тут відбилися події часів найбільшого піднесення гайдамацького руху, а саме часів Коліївщинн (1768).

268

Очолив цеіі рух, Який поширився на ПравобереЖЖІ, сиН селянина пізніше -

з містечка lVlедведівки (на ЧИГИРИНlцині), послушннк Мотронинського монастиря tбіля Чигирина) Максим Залізняк (ширше про !!е ДИВ.: К. 1'. J'услuстuU. Коліївщина (історичний нарис). К, Укрполітвидав, 1947; В. А. J'О,lОбlJY,КUU. Максим Желез ннк. М., Lоцжгнз, 1960). О іі Гонту).

н а в ари л и

л я х и

пив а (lіісня про івана

В цій пісиі, як і в ряді на~тупних, оспівується один з ватажків гайдамацького руху lBaH 1 онта. Нін був сот ником надвірних козаків у м. Умані. Під час облоги міста загонами Залізняка Гонта з частиною своїх козаків пере ЙШОВ на бік повстанців і пізніше разом з ними успішно громив польсько-шляхетські війська.

llісля

придушення

гайдамацького руху Гонта був страчений (в у с. Сербах Кодимського району Одеської обл. о й в и і х а в lllвачку).

і з

Гум а н я

1768

р.)

(Пісня про Микиту

В історії відомо кілька Швачок. Тут, зокрема,

йде

ться про одного з гайдамацьких ватажків часів Коліївщи ни Микиту Швачку. Дана пісня зазнала впливу і деяких

інших історичних творів (пісень про Супруна, Залізняка,

l'OHTY) •

...та до Аьвова віддали. -

Домисел співців. Відомо,

що після придушення гайдамацького руху Швачку (як і деяких інших ватажків повстанців) після катування було заслано в м. Нерчинськ на довічну каторгу.

Коли

тІ.

гайдамаки

та

такеє

чи

н ять.

Тут ідеться про боротьбу царського уряду проти гай дамаків. У придушенні цього руху відзначився, зокрема, В. П. Капніст (В пісні - Капнистий), який у нагороду за це одержав посаду миргородського полковника і

бага

то маєтків на Харківщині. В 1750 р. за чиєюсь намовою В. П. Капніст був арештований і відправлений до цариці в столицю, проте через рік був звільнений і призначений командиром над всіма слобідськими козаками.

269

Літ а й,

л і т а й,

с и в и й

о р л С, по гл и 6 о к і іі

д о лин і.

Які саме події відображено

~ій

пісні

не вста

новлено.

Пил и-ї лит а й Б а з и л е в Н і 6гївське повстання).

(Пісня

про Тур-

Тут ідеться про конкретну подію розправу (в 1789 р.) жителів с. Тур6аї Великокринківського ра йону Полтавської обл. над поміІциками Базилевськими. які прагнули

закріпачити

селян

(ширше

про

напр.: І. О. Гуржій. Повстання селян в Турбаях 1793). К., Вид-во АН УРСР, 1950). у

г л у х о в і

У цій пісні тяжку,

див.,

(1789-

гор оді.

як і в

виснажливу

це

ряді наступних

працю

українських

йдеться про

козаків

селян

під час спорудження російським урядом фортифікаційних

укріплень (<<ліній») на кордонах Росії.

О й п о над річ кою. п о над Син ю Х О ю. Синюха притока р. Південний Буг, де в 3040-х рр. XVIII ст. проходив російсько-польський кордон. О й

6 о ж е наш мил ост и В и й, пом и Л У й не б а. (Пісня про зруйнування Січі). У цій пісні - як і в кількох наступних - відбились події чаСІВ зруйнуваНlIЯ РОСlИськими військами Запоро зы<її Січі (1775 р.). Як відомо, після цього частина ко Зеків переселилась на Дунай і на Кубань (ширше про це ДИВ.: В. А. Г олобуцкuЙ. Черноморское казачество. К., нас

Изд-во АН УССР, 19j6; В. О. ГолоGI./ЦЬКUЙ. Запорозька Січ в останні часи свого існування. во АН УРСР, 1961).

1734-1775. К., Вид

С т е п и - п о л я т ~ м У л ь т Я В С Ь К і ї. У піСllі змальовано переселення частини козаКІВ на Дунай. Поля .му.!ьтявськії -перекручене від слова «мунтен ські»; пов' язано з назвою області Мунтенії (на півдні Румунії. між Карпатами та Дунаєм, район Добруджі), де в 1775 р. бу ла заснована так звана Задунайська Січ. Д о б реб у л о, Д о 6 реб у л о. В цій пісні (і в кі,\ькох наступних) змальовано кар тину дальшого посилення со!,!іального гніту на Україні.

270

зокрема

запровадження

рекрутських

наборів,

від

яких

страждали насамперед широкі верстви трудового народу.

О й з а г у л и

'І О Р ніг а лен ята.

у цій пісні, як і в кількох наступних, знайшли своє відображення

зародження

та

розвиток

буржуазних

від

носнн в українському селі ХУІІІ ст., зокрема чумацтво як своєрідна форма торгового обміну, як фактор, що віді

грав важливу роль у нагромадженні про це див., напр.: І. С. Слабєєв. З нагромадження капіталу на Україні. К., 1964). У творі також відбився ПРЩІес

капіталу (ширше історії первісного «Наукова думка», класового розша

рування серед чумаків.

у багатьох піснях цього мотиви

соціальної

цикл у

нерівності

серед

виразно

відбились

чумацтва,

правдиво

зr;бражено нелегкий промисе.\ чумаків. Здійснюючи дале ку подорож у Крим, на Дін (по сі.\ь. рибу та інший то вар), чумаки нерідко зазнава.\1І нападів як з боку татар, так і різного роду розБИlна~ «(І<омишників». «здобич .. ників»), котрі підстерігали чумацькі валки, щоб поживи тись добром.

Тому чумаки

надійним захистом рожову

службу

нерідко

послугувались

як

козацькими загонами, що несли сто

на

найбі,\ьш

важливих

торговельних

lllляхах.

І ш о в 'І У мак дор О гою. Камишин це загальне місце в пісні; замість нього тут могло бути вказане й якесь інше місце.

О й

вне Д і лен ь кур а но- пор а нен ь к у.

Нікополь -

Азов си, про які

районний центр Дніпропетровської обл.

нині районний центр Ростовської обл. В чайдеться

даній

пісні,

укріплення турків

на Азовському морі.

Козлов -

нині

м.

Євпаторія

Кримської

обл. Тут

зраходилось татарське укріплення Гезлів, здобуте росій ськими військами під час походу 1771-1773 рр.

Сатир оз. Сиваш.

найбільша

Німці-КО.ltnанійці -

річка

Криму:

впадає

очевидно, HiMeIJbKi наймаНIJі, ЯКІ

мог ЛИ в цей час служити в російському війську.

277

Хвалилися

Очаків

запорожці

до·

ста ти.

Тут

ідеться про ПОДІІ РОСlИсько-турецькоі ВlИнн рр., зокрема взяття (в 1788 р.) російськими

1787-1791

військами важливого стратегічнgго пункту на Чорному морі м. Очакова (нині - районннй центр Миколаївської обл.). У цих боях брали участь і колишні запорозькі козаки, яким головнокомандуючий Г. Потьомкін обіцяв виклопотати в Катерини ІІ повернення Їм колишніх прн вілеїв. Проте Потьомкін помер (в 1791 р.), так і не ви конавши своїх а

обіцянок; козаки

не дістали полегшення,

поступово переводились на становище

солдатів

росій

ської армії. ие й відбилося в пісні. О й

сто Я Л И

мид а

н а

я кор і.

Пісня відома в кількох записах. В ній ідеться rт'ю взяття (в грудні 1790 р.) російськими військами м. Із маїла, що було ш'оед цим перетворене турками

першо

фортецю. В складі російської аомії діяли й КОЛИ1l1ні українські козаки під командуванням Захара Чепіги. а також чорноморські козаки на чолі з Антоном Го

I(JIaCHY

ловатим.

Тuлuщл Тилигульський лимаи (иа захід від М. Очакова). Кермен - можливо Акермаи, нииі - м. Білгород Дністровський Одеської обл. Саф'ян с. Саф'яни Суворовського району Оде ської обл.

В і д Кил і ї д о І з м а й л о в а (Пісня про взяття Ізмаї.\а й Киліj). Місто Килія було відбите в турків російськими вій

Сhка'vш на кілька ~іСЯIJів раніше, ніж Ізмаїл, у тому ж

1790

р. У пісні згадується про спільні дії донських і чор

номорських козаків.

шеНІ ПЕРШ ОТ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.

Пи ш е кор О Л Ь Ц У з ь кий.

лис т и,

кор О

Ф ран

у цій пісні - яl< і D наступній - відбились події Віт чизняної війнн 1812 р .. богют"ба Нi\f'ЮД1В Росії проти на полеонівських військ. 11Iщюко побутували тоді ці пісні,

272

зокрема,

серед солдатів

українських

полків,

які,

поряд

з РОСlИськими, брали активну участь у розгромі францу

зьких загарбників.

Генерал Кутузов -

М. І. Кутузов

(1745-1813),

ви

Д<JТНИЙ російський полководець, під керівництвом якого російська армія здобула перемогу над військами Напо леона.

Олександер-Павел чатку Вітчизняної війни

цар

Олександр І, якнй иа по р. був головнокомандую

1812

чим російської армії.

О йти, Платова). Платов -

Рос і я,

ти,

Рос і я (Пісня про Матвія

командир донських

(1751-1818). Значної тов у 1812 р.- після

козаків

М. І. Платов

популярності, зокрема, набув Пла Бородінської битви, коли він із

своїм козачим корпусом здійснив

глибокий

рейд у тил

французьких загарбників.

Ж и в дом а Д о б ран е з нав. у пісні йдеться про масову втечу зокрема у пів денні окраїни Росії- кріпаків від панщини. Ковбань - Кубань.

З аСи б і ром сон Ц е ~ сти ма Кармалюка). у цій пісні - і в наступній датних народних

с х оди т ь

(Пісня

про

оспівується один з ви

месників, який майже чверть століття

(з 1812 по 1835 р.) очолював антиФеодальний рух се лян на Поділлі,- Устим Кармалюк (1787-1835). Про славного

то

борця за кращу долю народу складено бага пісень, легенд та переказів, які відомі в багатьох

записах.

ч и

ч у є т е,

люд и д о б р і, щ о х о ч у к а з ати

(Пісня про Мирона Штолу). Тут

як і в наступній

пісні

оспівується

один

з ватажків опришків, що діяли у 20-х рр. ХІХ ст,- зо [(fJeMa на Гуцу!.ьщині,- Мирон Штола (Штолюк). Шир ше про його діяльність див.: Ф. СтебліЙ. Ватажок оп ришків Мирон Штолюк. "Радянська Буковина» від 28ХІ 1964 р. Каштан багатій Андрій Кундан, ВlИт с. Стебнів Жа6'ївського району Івано-Франківської обл.

Історичні пісні

273

Фронюк, Скалюк, Борсучок, Крамарючок нп з пісні, це опришків.

Гірлічка

як вид

керівники каральних загонів, що оточили

(Грлічка) -

керівник

одного з каральних

зarонів, які переслідували опришків.

ДОВlе Поле с. Довгопілля Жаб'ївського району. Річка - с. Річки Косівського району Івано-Франків CLKOЇ обл.

Ой

вийду

на

Магурку-Магурка

б і лен ь к а.

Ма1урка -

можливо, це с. Магора Жаб'ївського ра

йону Івано-Франківської обл.

Ростовки -

с. Розтоки Путильського району Черні

вецької обл.

Бервінкове -

с. Барвінков Кутського району Івано·

Франківської обл., що, як видно з пісні, було осередком карателів.

Ой

моїм городочку копана криниця

(Пісня про Лук' яна Кобнлицю). Uим твором відкривається цикл пісень про одного з найбільш популярних на Буковині борців проти соці альної несправедливості,

захисника

інтересів

трудового

H~poдy Лук' яна Кобилицю (1812-1851). Чимало пісень, переказів, легенд про Кобилицю і нині широко побутує в народі.

Джурджуван -

один з найбільших на Буковині ба

гатіїв.

Путилова, Сторонець селише Путила, ннні rайонний центр Чернівецької обл. U и ду м а є Ш, Д ж у р д ж у в а н е. Вижниця -- місто, нині районний центр Черніве цької обл.

Гомора - м. Гумора (Гарагумора) в Румунії, де на з?сланні помер Кобилиця. Кошут Лайош Кошут (1802-1894) вндатний угорський політичний діяч, який активно боровся

за по

R?лення монархії, однн з керівників революції 1848~ 1849 рр. в Угорщині. Ой кувала зозуленька та й буде ку Б ати.

Стефанючка можливо, це Степан Степанчук, один і.l сподвижників Кобилиці.

274

kрасний діА -

хутір в Путильському районі Чер>

нівецької обл.

Лет і впт а шок п О під д а шок.

Ромашкан -

один з найзаможніших на той час бага

тіїв у Північній Буковині.

За

гор о ю,

з акр У тою

(Пісня про вбивство

пана Селівановича).

Тут ідеться про розправу (в 1854 р.) кріпаків с. до РUГИНІШ І чнянського району Чернігівської обл. над помі Ціиком Селівановичем (Саливоном), якнй відзначався свавіллям і жорстокістю.

шеНІ ДРУГОІ ПОЛОВИНИ ПОЧАТКУ

х а З я й с ь кий

ХХ

син

ХІХ

ст.

ран о

п О о б і дав.

у цьому творі (і в наступному) яскраво змальовує ться

тяжке

життя

наймитів,

бурлаків

та

заробітчан, ві

дображується процес формування сільського пролетаріату на .Україні в другій половині ХІХ ст.

Ой

','

кувала

зозуленька

на

зеленім

о к у,

Тут розповідається про окупацію (в

1878 р.) авст

рійською армією Ьоснії та І ерцеговlНИ. У цИХ ПОДІЯХ брав участь і полк «llарма», укомплектований в м. Коломиї пе реважно солдатами-українцями. Незважаючи на дещu <'ура-патріотичний» тон шсНl, навіяНІ.и монархічними іде

ями, що телі в

їх

настирливо культивували

солдатському

середовищі,

австрійські прави

тут

правдиво змальо вано злигодні й нестатки, яких зазнавали в цей час оку панти.

Гулей

як видно з пісні, це

ник, що відправляв полк

ВlИськовий началь

"Парму»

з м. Ilешта в Бо

СНІю.

Добрянський

Ьерчків -

очевидно, командир полку.

місто і залізнична станція Брчко (в Юго

славІЇ); знаходиться на правому березі р. Lави. Duлина - місто і залізнична станція Бієліна; знахо диться між річками Lавою і Дриною.

18*

275

Яку Кар л і в цін а з а в оді. У цьому творі - й наступному - зображується тяж ке життя робітннків у другій половині ХІХ ст. на різннх промнсловнх підпрнємствах України.

Карлівка -

районннй центр Полтавської обл.

О й Кан а Д о, Кан а Д о ч к О, Я К а ж т н З рад

л и в а.

Тут, як і в кількох наступннх творах, розповідається про еміграцію українського населення (зокрема, з захід них областей Українн) за кордон на заробіткн. Еміграція

()собливо п_оснлилась в кінці ХІХ

на початку ХХ ст.

Аме рик а «л Ю б а». У прнмітці до пісні, що її люб'язно надіслалн авторо ВІ цНХ рядків працівникн Волннського обласного бу дин ку народної творчості п. Романов та З. Лавреню!-: (за це складаємо Їм сердечну подяку), зазначено, що її записано 22 жовтня 1962 р. у м. Шацьк у Любомльського району Волинської обл. від К. о. Шковороди (74 р.). О й ч н В О Л я, ч н н е в о л я. У цій пісні - і в наступннх - відбнвається актнвний протест

робітників

проти

соціальної

несправедливості,

зростання Їх класової свідомості. иі настрої особливо по силнлись на початку ХХ ст., зокрема в час першої росій п.кої революції 1905-1907 рр. і пізніше. Значний вплив на розвиток цього циклу творів малн революційні пісні, Il!О набули в цей час винятково ШНРОКОГО побутування.

У М о л о чк а х н а Ф і л ь в арк У (Пісня про за бдСТОВКУ в Молочках). Тут ідеться про страйк (в грудні 1905 р.) робіт ників панської економії в с. Молочках Янушпільського району Житомирської обл. !zнaTiвKa

с. Гнатівка У ланіВСI?КОГО району Віннн

цької обл.

О й в Т л у Марка Каганця). Напередодні (1908 р.) в ряді руцьку, Коропці, ційні

мац ь кім

т а

п о в і т і (Пісня про

і в ході внборів до галнцького сейму західноукраїнськнх сіл (Лядськім, Г 0Чернихові та ін.) посилилнся револю

внступн селян, ІЦО неРІДКО супроводжувалися кри-

276

вавими

сутичками

трудящих

жаНДармами

Та

преДстав

никами рsакційних партій. В одній з таких сутичок за гинув активний діяч визвольного руху житель села Ко ропець Бучацького повіту і\'І. Каганець. Про це і йдеться в даному творі.

Друкується вперше. Подається за архівним джере лом (рукописні фонди Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського).

Д о л о й пан і в, д о л о й цар я. Пісня створена в Доибасі. Відома в КІлькох записах. О й у рок У ш тир над Ц я том. У цій пісні і в наступних відбились події по чаткового періоду першої світової війни 1914-1918 рр. Як відомо, формальним приводом до війни стало вбив С1ВО (червень 1914 р.) сербськими націоналістами у м. Сараєво (Югославія) наслідника австро-угорського престолу Франца-Фердінанда. Про це. а також про тяж ку службу солдата в цісарському війську, і йдеться в да ному TBOQi.

О й у мої м гор О де 'І к у. У цій пісні - і в наступній розповідається про повстання українських селян (влітку 1920 р.) у районі м. Косова Івано-Франківської обл. проти білополяків, які на той час загарбали значну частину території України. Повстання було жорстоко придушене окупантами, що й відбилося в уснопоетичному слові цього краю (ширше

про це див.: М. Н счuталюк. Народна пам' ять про гу цульське повстання 1920 р. «Жовтень», 1957, N2 12, стор.

119-122) .

.зслене, Красноїлля -

навколишні села м. Косова.

О й лет і л а з о з у лен ь кат а й с і л а (Піс ня про Мельничука, Шеремету й Uепка). ие пісня про героїчну «червону дванадцятку» - пар Т:ізанський загін, що діяв у жовтні 1922 р. на Т ерно пІльщині. Очолили цю групу повстаНt\ів, що складалася з 12 чол., С. О. Мельничук, П. М. Шеремета й І. Г. Uеп ко. Партизани боролися проти польських окупантів. Та сили були нерівні. На початку листопада 1922 р. загін був оточений польськими жандармами. [ие раніше за гинув І. Uепко, а С. Мельничук та П. Шеремета були

277

захоплені в полон і за вироком військового суду РОЗСТРl !lриі у м. Чорткові. иі події лягли в основу п'єси українського радян ського письменника !УІ. Ірчана «Дванадцять» (1923), кот рий, до

речі, був

особисто

знайомий

з героями-парти

занами. М. Ірчану 'належить і нарис про дії «червоної дванадцяткИ» (див.: альманах «Західна Україна», ДВУ, 1927, стор. 303-322). Про ці ж події див. також: «Український історичннй журнал», 1968, N2 12, стор.

123-125. Пісня виникла по свіжих слідах подій. Вперше була надрукована в канадській прогресивній газеті «Українські робітничі вісті» від 10 листопада 1923 р.; згодом була опублікована й на Радянсьюй Україні (<<Література, нау ка, мистецтво» від 23 грудня 1923 р.).

А вне Д і л юра н о, я к м ипо в ста в а л и. У цій пісні і в кількох наступних відбились по діі визвольної боротьби населення західноукраїнських зе

мель проти польської шляхти в 20-30-х рр. ХХ ст. Белзсць - нині с. Гончарівка на Львівщині. З і й ш л О сОН Ц е, нам о гил і l' Р а в а з е л е н і є (Пісня про товариша ОмеАька). У пісні розповідається про вбивство (січень 1933 р.) поліцією в містечку Рожице Волинської обл. активного революціонера-підпільника Омеляна Степаиюка, члена Луцького окружного комітету Комуністичної партії За хідної України.

Н а ї х а лик ати все л О. Тут ідеться про придушення (червень

1935

р.) поль

СЬКОЮ поліцією селянських заворушень в с. Боромель Дубенського району Ровенської обл. Кру ГОМ неп р а в Д а І з н У Щ анн я. У примітці до даної пісні, що була одержана упоряд БИКОМ від працівників Волинського облаСБОГО будинк},

народної творчості П. PO~laHOBa та З. Лавренюка, зазна' t;tHO, ІЦО запис даного твору зберігається у ВОЛИНСЬКОМ},

[.бласному деожавноиу архіві.

У н еді л юра н о. Про масове вивішування червоного прапора на знаh протесту проти панського сваВІЛлЯ

278

розповідається

ба-

гатьох західноукраїнських піснях 30-х рр. Одна з таких подій знайшла своє відображення і в даній пісні.

Мировичі

село Турійського району Волинської обл.

З і б р а л о с я кат ств О під п і л л я ш у кат и. Тут розповідається про каральні дії польських жандармів (1935 р.) у с. Обеніжі Турійського району Во линської обл.

У Л о з ян с ь кім, З а пот О ком (Пісня про оп ришка Липея). у пісні розповідається про смерть (влітку 1935 р.) закарпатського опришка Ілька Липся, який діяв головним '1Р.ном в районі села Волового (нині селище Міжгір'я,

rр.ЙонниЙ центр Закарпатської обл.). Пісню записав зби рач

українського фольклору М. Л. Колесник (18961966), який особисто знав Липея і мав нагоду з НИМ роз ~;овляти.

Аозянське, Реnиннс - назви иаRколишніх сіл. Клевець - побратим Липея.

еді я л ось не в В а р ш а в і (Пісня про Іва на Капрала). у примітці до пісні дано пояснения вчителя с. Обе ніжі Турійського району Волинської обл. (від якого й за г.исано цей твір) Я. П. Сичика, ЦЮ тут ідеться про арешт (26.УІ 1936 р.) польськими поліцаями члена окружного комітету КПЗУ Івана Капрала. У примітках до опублі кованих

інших

варіантів

пісні

уточнюється,

llJO

героєм

г.існі є житель цього ж села І. П. Брагнюк.

О й уМи л ь Ц я х, у міс те ч ку. Тут висвітлюється епізод з діяльності (в 1937 р.) реВОЛЮЦіонера-підпільника тивно діяв на Ковельщині.

Федора

ТИМОІL~ука, ЯКИЙ ак

МUЛЬJ&і- село Ковельського району Волинської обл.

ЗМІСТ Народ про свою історію.

Іван Березовський

шеНІ ХV-ПЕРШОІ ПОЛОВИНИ ХУІІ ст.

Ой з ГОрИ, 3 ГОРИ вітер повівав Пишиий, гордий, славний

29 30 31 32 33

паПI!ЧУ

Ой під вербою під зеленою А в щирум

бору під калиною

За річкою вогні горять

Оврамиха, стара мати, а

три СИНИ

мала (Пісня

про авраменка)

Соколику-сину,

ВЧИНИ

33 мою Іюлю

Не жур мене, стара нене

35 35

Ой в неділеньку рано-пораненько (Пісня про Коваленка)

Зажурилась Україна, бо НІЧИМ прожит!!

36 37 37

Верх Бескида калинова

Коли турКИ воювали

Сидить сова коло стола

39 40 41 43 44

Та як яли Говорити

Із-за гори, гори, з темненького лісу

ЧОМУ, кури, не пієте

Ишли татари по долині Де ж ти, мій милий, виїжджаєш

280

«Звідки, Иване?» -

"З-за Дунаю»

46 47 48 49 50 51 52 53

В Uариграді на риночку (Пісня про Ба'IДУ) Славна була в По6ережу всіма CTopOlla~1II Ой там

в степу, при дорозі

Славний город Ведмедівка

Не жаль мені на сотника Да

вари,

мати,

вечеряти

Ой вийду я на могилу Кляла цариця, вельможна пані (Пісня про взяття козаками Варни)

54 55 57 58

Гей, на біду, на горе Віє вітер, віє буйний Гомін, гомін, гомін, гомін по діброві

Ой що то за крячок (Пісня про взяття Азова) Темна

~Mapa

наступила, став дощик

про розправу голоти з багачем)

б1

Ой на горі да женці жнуть Про Сулиму, Павлюка

БО

іти (Пісня

б3

ще й про

Яцька Остря-

ницю

б4

Розлилися круті бережечки

б7

Чи не той то Хміль (Пісня про Богдана Хмельницького)

Ой то ляхи -

б8

вражі сини

Гей, не дивуйте, добрії люди (Пісня про МаКlИ~lа

Кривоноса та Богдана Хмельницького)

Ой не шуми, луже, дуже і ти, зелений дубе! (Пісня про смерть Кр"воноса) . Ой з-за гори високої (Пісня про Данила Нечая).

Висипали козаченьки з високої

гори

(Битва під

Берестечком)

Ой

з-за

гори

чорна

72 73 78

хмара

(ПіСН>І

І!;:Ю

ІIJЗlld

Богуна

Ой з города з Немирова (Пісня ПjJО Жванецьку битву)

281

шеНІ

Ой

не

ДРУГОІ

знав

половИІ-ІИ

ХУІІ-ХУІІІ

...

та не знав Супрун

козак

85 86

Ой Морозе, Морозенку Ой

як

крикне

оре.\

(Пісня

"ро

I-\O~')Ka

спати

(Пісня

про

Семена

дровами

(Пісня

стариїl

Сірка)

Годі,

коню,

стайні

Палія)

Ой закурила, затопила

сирими

про Абазіна) Ой Мазепо, ой Мазепо, хоць

91 93

ти і гетьмане

Ой думаєш ти, Мазепо, царю ізмінити

В славнім місті під Хотином

(Пісня про взяття

Хотина)

Ой за Бугом за рікою Ой не

97 98

було так нікому

Пожурилося Наступає

милеє

чорна

Із-за гори

браття

99 100 102

хмара

вітер

віє

Майданщики-окаЯНі11ИКИ, да гірка ваша доля (Пісня

робітників-кріпаків)

Ой судома,

103 103 105

пане-брате

Колись бу ла Лемешів ка слобода Молодая

дівчинонька, чого з лиця

спала (Пісня

про життя у пана Письменського)

106 108 109 110

Ой в містечку Берестечку (Пісня про Бондарівну) Нащо ж тобі, пане-брате, торбину двигати Ой кувала зозулечка Ой попід гай

зеленеНЬІ,иЙ

(Пісня

про

Олексу

Довбуша)

111

Ой під мостом риба з хвостом (Пісня про опришка Марусяка )

117

3аковала зозуленька, заковала жовта (Пісня про опришка Пилипка)

. 119

282

Ой гук, мати, гук Ой що ж то та за чорний

119 121 122 123

ворон

Ой Левенче, Левченоньку

Чуто

мол. Чуто

Ой як пішли козаченьки (П:сня про битву під Со-

лобківцями)

124 125

Ідуть ляхи на Вкраїну, все собі думають Ой був в Січі старий козак (Пісня про Саву Ча-

лого і Гната Голого) Та йшов

Гнатко,

та

йшов братко

126 тихесеньким

шляхом.

129 . 130

Ох, і горе, горе, гей, неrцаслива доле

Ох, як поїхав наш пан Лебеденко (Пісня про пана Лебеденка і гайдамаків)

131

Ой Їхав Харко та із ЖаБОТlІна (Пісня про Харка

і пана Паволоцького) Ой наварили ляхи пива (Пісня про Івана Гонту)

132 134 135

Виїхав Гонта та із Умані

135

Ой задумали та преславні хлопці Коли ж тії гайдамаки та такеє чинять

136 137 139

Літай, літай, сивий орле, по глибокій долині

140

Максим козак Залізняк

Ой виїхав із Гуманя (Пісня про Микиту Швачку)

Пили-їли та й Базилевці (Пісня про Турбаївське повстання)

141

У Глухові у городі

Ой понад

річкою,

144 понад Синюхою

Ой з-за гори чорна хмара встала

145 147

Ой горе нам в світі жить

147

Од Києва до Пітера мостили мости

Ой боже

наш

мнлостивий, помилуй

(Пісня про зруйнування Січі) Ой ще ж не світ, ой ще ж не світ

Степи-поля та мультявськії 2В3

148 нас

з неба

149

150 151

Зібралися всі бурлаки

до рідної хати

Ой сів пугач на могилі

да іі [<рикнув

152 він:

"Пу-

гу!» о

152 153 154 155 155 157 158 160 161 162 163 164 165 166 167 169 170

Ой пили ми, пане-брате

дарувала Катерина Годі

вже Ha~! журитися, пора

перестати

Добре було, добре було Тікай, сину, в Волощину Ой зачула ж моя доля Задзвонили вночі ключі о Вилітали орли з-за крутої

гори

Посіяли,

зг,ирати

поорали

нікому

Ой загули чорні галенята Та йшов чумак у дорогу

Ішов

чумак

дорогою

Ой в неділеньку рано-пораненьку Ей, хмурненько, ох, да нераненько

Хвалилися

запорожці Оча[,ів достати

Ой стояли мн да на якорі о Від Килії до Ізмаіілова (Піп;я п;ю взяття Ізмаїла й Киліі) о

171

175

шеНІ ПЕРШОТ ПОЛОВИНИ ХІХ <То

Пише король листи, а КОрОо\Ь французький Ой ти, Росія, ти, Росія

(Пісня про Матвія Пла

това)

Жив дома

добра не

За Сибіром сонце

177 178

знав

CXOДlIТь

(Пісня

про Устима

Кармалюка) Ой не лети, орлице, в той бік, не "ети

Чи чуєте, люди добрі,

1'.'0

180 . 183

хочу !·:азатн (П;сня про

Мирона Штолу)

. 183 г84

Ой я вийду на Магурку

Магурка біленька

186

Ой у моім город очку копана криниця (Пісня про Лук' яна Кобилицю) UИ думаєщ Джурджуване

188 190 193 195 196 197

Ой кувала зозуленька та й буде кувати

ПОСо\)іхайте, Летів

люди

пташок

добрі

попід

дашок

Ой коби ся той дуб розвив За горою за крутою (Пісня

про

вбивство пана

Селівановича)

шеНІ

199

ДРУГОІ

ПОЛОВИНИ

ХІХ

ПОЧАТКУ ХХ ст.

А хазяйський син

рано пообідав

Заплакали хлопці, та із Херсона йдучи Ой кувала зозуленька на зеленім Як

у Карл!вці

на

току

заводі

)(то в заводі не бував

Ой

ти,

шаХТ0

моя

Хто на «Бісі» не бував Віють вітри.

віють буйні

Ой Канадо, Кана дочко. яка ж ти

зрадлива

Радився чоловік жінки А~Іерика, Америка, яка ти невдобна Америка

«люба»

Ой ЧИ воля,

чи неволя

Ну-бо, хлопці, повстаньмо

203 205 206 208 209 210 211 212 214 216 217 218 . 218 . 219

у Молочках на фільварку (Пісня про забастовку в

Молочках)

. 220

Ой в Тлумацькім та й повіті (Пісня про M~pKa Каганця)

224

Дqлой пані!!, долой царя

285

. 225

Засвистали

арештанти

226 228 229 229 230 232 233 233 . 235

Ой у року штирнадцятом Забубнило перед Іллі Ой упала звізда з неба

Кувала зозуля на спаса раненько Карпати, Карпати, великії гори

Годі терпіти. Ой у

моїм

городечку

Ой кували зозулиці

Ой летіла зозуленька та й сіла (Пісня про Мельничука,

Шеремету

иепка)

. 236 · 238

А в неділю рано, як ми повставали Зійшло сонце, на могилі трава зелен:є (Пісня товариша Омелька)

про

239 240 241 242 244

Наїхали кати в село Кругом

неправда

у неділю

знущання

рано

Зібралося

катство

у Лозянськім, за

підпілля потоком

Липея) ие діялось не в Варшаві

· 245

Мильцях, у містечку

Примітки

про опришка

(Пісня про Івана Кап-

рала) Ой у

ШУІ<ати

(Пісня

249 · 251

· 253

ИСТОРИЧЕСКИЕ ПЕСНИ Издательство

(На

«Радянськиіі

украинском

Редактор В. Гравюра

на

О. Підпалuu.

дереві

ХУДОЖНИК К.

l1исьмеllНИК»

ЯЗЬІке)

Ю.

К.

Г.

АОlвина

КалуtїН

Художній редактор М. П. Технічний

редактор К. П.

Коректор

.А.

Byerc

Аапчснко

К. Джулай

Здано на виробництво 15.УІ ПіДllисано .110 .ІІРУКУ 27.УІІІ

1970 р. 1970 р.

Формат 70Х90!fЗ2.

10,53

9 фі •. -.ІІРУК. арк., 11,38 обл.-ви.ll. арк., 04871. Тираж 8000. Зам. 2355.

YM.-.ІІрук. арк .•

БФ

иіна в

оправі

коп.

Радянський письменник,

Киів,

бульвар Лесі Україн,,",

20.

ОдеСІ.ка друкоофсетна фабрика Комітету

flрИ Раді Міністрів УРСР. вул.

ДзержиItСМЮГО.

24.

І!ресі