Поезії.Мойсей.Украдене щастя (1 частина) by Евгений Захаревич

Бібліотека української класИІШ «Дніпро»

ІВАН

ФРАНКО

ПОЕЗІЇ МОЙСЕЙ Поема

УКРАДЕНЕ ЩАСТ JI Драма з сільського ЖИТТЯ

JI 5-ти діях

КИІВ Видавництво художньої літератури

«ДНІПРО»

1989

ББR 84УІ\1

<1183

Редакційна колегія: О. Т. ГОНЧАР, П. А. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ, Б. І. ОЛІЙНЮ{, Л. М. ІЮВПЧЕННО,

П. м. ВОРОНЬНО,І ю. М. МУШНЕТІШ, О. І. БАНДУРА

Вступна стаття

Дl\1ИТР А ПАВЛИЧНА

І.'Іюстрації

В. І. ЛОПАТИ

l\онсультант

3 худо;ннього оформлення бlбліотени Г.

В. Яl\УТОВИЧ

4702640106-046 М205(04).89 46.89

ISBN 5-308-00310-6

~ Склад, передмова, примітни, ХУДОЖН(J оформдення, ілюстрації. Видавництво «Дніпро",

1989,

ФРАНКО-З НАМИ

Астрономи твердять, що всесвіт виник з дрібного зернятка вогняної матерії, вибух якого наповнив про стори

зорями

плапетами,

хоч

неможливо

уявити

силу, здатну вмістити програму космосу в одному зерні. Галактика творів Івана Франка так само народилася

з пилинки вогню. На вигляд звичайна окалина, або, як кажуть бойки, дзиндра, а насправді незбагненна клі тина божественного пломеню, (<правдива іскра Проме

тею>, залетіла з батькового ковадла ще в дитяче серце поета, вибухнула вулканами любові до праці, до прав ди, до свободи, заполонила його безмежну душу, обер таючи

її

безліч

роз'ятрюються,

світил,

рухаються

які

ще

врозліт,

нині

ростуть,

розширюють

свої

національні й світові орбіти. В тій іскрі спресовувався віками національний і соціальний народу,

недаремно ж

вона

біль українського

вибризнула

з-під

молота

в підкарпатській кузні, але її прометеївське єство не

розгадаєш болестями самої лише рідної землі

в при

роді Франкового дару живе планетарна невситимість пізнання й творення. року

1875

дев'ятнадцятилітній

випускник

Дрого

бицької гімназії, син коваля з Нагуєвичів, їде посту пати на

книг

ліотека

студії до Львівського

університету. П'ятсот

а такою щодо кількості була вже тоді його біб

він не міг одразу взяти з собою, але творчий

багаж був при ньому. Збірка любовної лірики, в якій значаться також твори громадянського плану, звертан

ня (і це дуже показово) до М. Шашкевича як до обно вителя

галицької землі, драми

«Три князі на один

престою>, «Славой і Хрудош», віршовані новели, пое ми

одна, написана по-німецьки, про Ромул а й Рема,

друга, по-польськи,- про нумідійського царя Югурту, переклади «Антігоню> й «Електрю>, «Слова про полк

Ігорін»,

глав біблії, двох пісень із «Пісні про

lIeRi:TbROX

Нібелунгів»,

двох

пісень

із

«Одіссеї»,

двох

дій

із

«Уріеля АRОСТЮ>, ще на той час пе ВИRРИТОГО містифі Rаційпого «НралеДвіРСЬRОГО рукопису», уривка із «Ма

хабхаратю) під заголовком «Смерть Гідімба». Ось, без перечно, неповний перелік зробленого

юнаком, який

за три роки напише «НаменяріВ», ось ще зелене, але за розмірами вже космічне гроно, яке, дозрівши, ніяк

не вміститься в національні обрії. Хай з того пуп'янка ще не показалися червоні пелюстки революційної при страсті, але в цьому зародку Франкового обдаровання уже двигтить жага охопити й пізнати світ, вібрує кос могонічна

енергія. Те, що написав Наменяр, не під

дається й досі обчисленню, і, мабуть, не тільки ми, але й наші в

нащадки відкриватимуть

безмірі

його

літературної

нові астральні тіла

громадсько-політичної

діяльності. І все ж подвиг Франка у світовому письменстві уні кальний не просто кількістю написаного. Адже стіль

ки ж або набагато менше за сторінками створили деякі драматурги,

прозаїRИ,

навіть

поети,

скажімо,

Лопе

де Вега, Лев Толстой, І3рхліцький, але створили в більш менш одному жапрі, в той час, як український титап працював з однаковою новаторською силою й успіш

ністю в усіх родах, видах і підвидах літератури і в над

мір цього збагатив грунтовними дослідженнями етно графію, фольклористику, історію, естетику, соціологію, політичну екопомію, філософію. Мікеланджело слова, він не тільки валить скелі тем

ноти й безправ'я, не тільки покриває бруком дорогу для свободи й освіти, але й витісує біля скривавленого каменярського шляху богатирські подобизни галицьких мужиків, . облиті

(<Киплячкою»

ненависті до

визиску

вачів, фігури бориславських пролетарів, різьбить осяяні любов'ю

до

людини

статуї

подвижників

поступу

Й справедливості, гігантські постаті Рубача, Івана Ви шенського, Мойсея, образи революційних інтелігентів, будує пам'ятники десяткам творців світової літератури,

серед яких

Міцкевич,

Золя,

Софокл, Данте, Шевченко,

Шекспір,

Гете, Пушкін,

Леся Українка

ставить

на нашій землі перші храми вавілонській, індійській,

еллінській, римській та арабській культурам. І все те

робиться добротно, виковується в матеріалі ненодатли вому, і на всьому, навіть на незакінчених творах, ніби на розбуджених, та не виведених із мармурових брил

рабах

Мікеланджело,

видно

печать

могутнього

ума

й невтоленного людинолюбства. Геній Франка

власне, тим геній, що живе серед

нас, в наших думках і переконаннях,- допомагає на

шому народові осмислювати свої історичні кроки про

тягом усієї пореволюційної доби,

на кожному етапі

економічного й культурного розвитку ставить перед на ми нові вимоги, тим часом як вульгаризатори-соціологи

хотіли б замкнути інтелект нашого предтечі в одному лише пророкуванні революційної переміни (<пролетар

ської справедливості,), а націоналістичні плосколоби в одному лише бідкуванні над ярмами рідного краю.

Ми переконуємося: філософські, інтернаціоналістські й національні ідеї Франка

то одежа, яку нам дано на

виріст. Не перешивати її, а рости нам треба! Є

щось

для

наших

тривожних

в тому, що останній, 3 датою

днів

лютого

1916

символічне року, вірш

Франка присвячений прославленню благодатного часу, «коли війна нелюдяна кривава на мир переміняєтьсю).

Тяжко хворий, згасаючий поет був стомлений не лише тружденним і страдницьким

життям,

але й війною,

яка, розвіявши світами найрідніших йому людей, оси ротила його, поклала в шпиталь на ласку сестер ми

лосердя.

Франко

передчував:

імперіалістична

бойня

закінчиться вибухом народного гніву, що «трони й ти рани втонуть у крові». Знаємо його пророцький, напов

нений блискотом повстанчого вогню, глибоко ліричний вірш, написаний

1914

1883

року, але закінчений

року: Там вулицями стугонить Ріка народу і валить

вересня

Тиранський трон! Гармати грають, Реве пожежа, кровця рине, А люди вереск підіймають, Страх їм замовкнуть не дає, То революція, єдине, Коханеє дитя моє.

Все

життя

благословляючи

революцію

свободу,

Франко ненавидить мілітаризм, оту, як він висловлю вався,

<<підпору

капіталізму}),

горішній

кінець

якої

підтримує золоті хороми буржуазії, а долішній гостряк

забитий у саме серце трудового людства. Соціалістич на ідея, пише Франко, прямує <<ДО найщільнішого збра

тання (федерації) людей із людьми й народів з наро дами,

як

вільних

із

вільними й

рівних із

рівними,

прямує тим самим до скасування всякої підлеглості,

всякої

політичної

залежності,

всякого

поневолення

народу народом і до скасування воєн, що ворожі люд

ській природі, нищать прогрес і роблять людину ди ІЮЮ}).

Хіба можна

точніше

сформулювати не

тільки

ідею, але й природжений антивоєнний дух соціалізму,

хіба не звучить уже в цих словах безсмертне й лако нічне ленінське гасло: «Мир народам!})?! Та не лише в політичних статтях виступає Каменяр проти мілітарного заструплення планети й казарменого звиродніння. творчість

поет

Франко-критик,

ЛіліЄlІкрона,

аналізуючи,

вказує,

що

цей

скажімо, німецький

«ученик Мольтке}), що він <<Любить війну, лю

бується

війСЬІЮВИХ

парадах,

дефілядах,

штурмах

і комендах}) і що «запал до воєнного "ремесла" надто високе найцікавіше

свідоцтво його чоловіколюбності}). те,

що

Франко-економіст

відслонює

не Але за

масковані давильні страшної машини, яку ми називає

мо

військово-промисловим

комплексом

імперіалізму.

Стаття «Фабрики зброї в illтейрі» показує, як ростуть

прибутки від продукування знарядь убивства, і досить поміняти у Франковому виступі карабіни на «ІІершін

ГИ»,

щоб

дізнатися,

як

фабриканти атомної смерті.

чому

багатіють

сьогодні

Справжнє марксистське розуміння iCTOPll виявляє Франко саме у цьому ловнішому напоготові

для нашої сучасності найго

питанні, чому «європейські народи стоять

до

війни,

удержують

величезні

постійні

війська, подають величезні гроші на зброю і прокорм лення вояків, одним словом, стогнуть під гнітом мілі таризму,

котрий

чим

далі,

тим

дужче

змагається,

з котрого тепер і виходу не видно». Взяті з Франкової

розвідки

«Війни і війська в наших часах», ці слова

страшно

читати

нині,

через

більш ніж

сто

років

після того, як вони були написані. Але вражає те, що автор розкриває справжні причини такого становища, які полягають

обставинах»,

«в

поганих суспільних і

ворогуванні

«між

економічних

упривілейованими

і неповноправними, бідними і багатими, панами і під владними».

Того ж таки вже двічі згадуваного

1883

року п~д

пером Франка відгранилися рядки, які нині яскравіють у нашій

пам'яті, ніби

пересторога,

виписана кров'ю

воєн, пережитих в останньому, у найбільш цивілізо ваному СТGлітті: Бо коли народи в згоді Враз працюють, щоб природі Вирвать тайну не одну, В тьму життя влить світла досить, Горе тому, хто підносить Самовільную війну. Франко перший

в українсьюи

1 один

із перших

у європейській літературі всебічно й по-справжньому розробляє тему праці, трудової моралі, яка розвиваєть

ся пізніше в одну з провідних суспільних і філософ ських тем усього соціалістичного мистецтва. Ще його

учнівські гекзаметри

(1874

ним

що набуде

рядном:

«Лиш

рін!) зблискують харантер наш

труд,

своїм

те

можем назвать». А в першому своєму філософському трактаті «Поезія і її становисько в наших временах.

Франко говорить, що духовне ледарство (від себе до-

дамо: будь-яке ледарство)

то злочин супроти гуман

ності. Каменяр ніде не визначає труд як безтурботні радощі чи солодку втіху, навпаки, його максималіст

ська просьба до матері землі: (<Дай працювать, працю вать,

працювати,

забарвлення.

праці

СКОІШТЬ})

має

скорботне

Одначе то героїчна скорбота, вона від

повідає нелегкому

вихованню

собі

не

будь-якої

активної волі, а головного закону людяності, суть якого

тому,

що неробство

у розумінні Франка

зло,

праця

добро.

Труд

єдине, що здатне творити і вдос

І\оналювати людську душу, рятувати її від іржавіння

і лаМl\ості, вселяти в неї весняні, живі пориви, давати Їм життєву снагу, почування гідності й правди. Одначе в таку духовну силу може обертатися лише

труд,

якому

живе

свідомість

«ділання

для

добра

суспільного», громадянська свідомість, яка не тільки виправдовує,

але й визначає мету й сенс людського

покликання на землі. Не ДИВНО, отже, що Франко вище за книгу Іова, за «Божественну комедію}) і за «Гамле тю) ставить «ФаУСТа», твір хоч «далеко не викінчений в артистичнім згляді}), але своєю головною ідеєю пере

ломний

та

основоположний

для

нової

європейської

культури. В творінні німецького просвітителя наш поет

бачить «зворот від особистих мук і розкоmей до огра ниченої, але тривкої і твердої праці для суспільності».

Не треба, одначе, думати,

що Франко залишався

догматиком у цьому Сl\ладному питанні, що він вима

гав повного підпорядкування індивідуальності питан

ням загального добра. Ні, його самого можемо порів няти з Фаустом і тут побачимо

Франкові з початку

життєвої дороги відкрилося те, що герой Гете пізнає наприкінці життя. зле хіба уникнув дух нашого поета тих особистих мук і трагедій, розчарувань іскорбот,

через які проходить Фауст? Ні, Франко страждає наба гато більше,

бо, хоч

знає,

що

найвище

благо

це

праця для суспільства, хоч з упертістю Сізіфа нама гається

викотити

трясовини

на

гору,

до

сонця,

не

камінну брилу, а цілу Галичину, обкислу міщанським 1О

і клерикальним болотом, він змушений пройти через пекло насмішок і знущань з боку того іН галицького суспільства, через чистилище нерозділеного кохання. Мефістофель, який з'являється доведеному до від чаю ліричному героєві «Зів'ялого листю> (<Не як мара рогата

копитами

хвостом,

як

приємпий

пап

в плащі і пелерині», не хоче купити його душі.

картає

того

героя

за

безбожництво

тобто за те, що так пе подобалось в

Він

раціоналізм, особі Франка

рутенській провінції, недорозвиненим лібералам з на родовської

та

москвофільської

братії.

Відкинутий

і зневажений верхами суспільності Франко не втрачає

фаустівського ідеалу,- він стає на службу до низів, до безправних, гнаних і бідних, але все ж не до пролета рів духу.

Він приходить до переконання:

крім праці, існує

внутрішнє благо людини, її творчий надих, її пісня, здатна бодай на певний час відривати душу від зем ного, колючого, брудного падолу, переносити її понад проваллями

розпуки,

вершини

на

вершину

ясної

надії і віри у завтрашній день. Жити лише для праці неможливо, як неможливо

й навіть

злочинно

все

життя співати. У Франковій творчості постійно висту пають дві взаємозалежні сили, які володіють істотою

людини й природою суспільства. Це пісня і праця, дух

і матерія, книжка і хліб. Ставити пісню в залежність від хліба і проповідувати шлункові сито щі як умову для народження натхненних мелодій і доброго співу

означає

заперечувати

франківську

двоєдиність

волі

й діяння, приписувати духовному началові підрядну

роль у житті людини. Ми ще недавно любили повто рювати

порожнясту

формулку

«буде

хліб,

то

буде

й пісню>, зовсім забуваючи, що не екрізь, де є багато хліба, панує піспя, що сонце короваю чи поніІ\ельова ного автомобільного І\О,Іеса може давати світло людині

лише

тоді,

І\ОЛИ

його

промені

йдуть

через

широкі

й чисті вікна книжок, що бездумна, ШОРСТОІ\а і німотна

ситість ніколи ве народшь нісні праВДІІ й своБОДІІ.

Одна

головних

Франкових

ідей

тому,

що

«правдивий, живий чоловік, людська одиницю) є най більшою коштовністю на землі, бо вона

носій духу,

а той дух, «вічний революціонер», нарівні з працею

будує реальну дійсність, рухає життя і не може бути вбитий

жодною підлістю, жодною

зброєю.

«Ще той

не вродився жар, щоб в нім згоріло вічне діло духа ... », але «чий дух до земного прилип», той загине, бо, вко лисаний і приспаний матеріальними статками, втрачає

висоти широкого й болісного мислення. Від першого вірша «Народна пісню), від «Каменя рів» і

«Гімну»

до лірики важких і зрілих літ, через

деякі оповідання, п'єси, повісті, статті Франко прово ДИТЬ думку про те, що духовний Сllіт людини

її най

дорожче надбання. Він визнає матеріалістичне тлума чення людської душі, яке полягає в тому, що зло не

є природженою рисою людини

навпаки, в ній живе

інстинкт доброти, але його заглушує середовище, на самперед усілякого роду нерівність, визиск, суспільна продажність і лжа.

Не в серці людськім зло! А зла основа Се глупота й тота міцна будова, Що здвигнена людьми і їх же губить.

Се зло й тобі прожре до кості тіло, Щоб ти зненавидів його і бивсь з ним сміло, Хто з злом не боресь, той людей не любить. Віра в те, що, змінивши середовище, можна змінити людину, неодноразово піддавалася критиці й осміянню в часи Франка; серед письменників знаходилися навіть

генії, які визнавали неподоланність нібито вищою муд рістю закладених у людське

ських,

самолюбивих

расколыІковB

єство

норивань.

Достоєвського

темних, сатанин

Заратустра, вичерпні,

Ніцше й

самознищу

вальні зразки індивідуалізму, 11 яких протест проти ницості переходить у вседозволеність, невольницький

дух стає вбивцею, але цим не врятовується від рабства. Зрозуміло, Заратустра й Раскольников

різні типи,

їхній індивідуалізм має різну природу. Перший вира-

жає філософські погляди автора, це образ романтичний і діючий за межами історичного часу. Другий

ває

художницьке

болісне

шукання

духовно

відби

сильної

людини в конкретних, причому звироднілих, затхлих

суспільних умовах життя. Та річ у тому, що обидва вони позбавлені найголовнішої гуманної прикмети любові до людипи. у Франка боротьба зі злом завжди пов'язана з лю

бов'ю до людей. Він закликає до революції в ім'я тієї любові, поет вірить, що зміна середовища може убла городнити

людину,

але

вірить

також

мистецтво,

в художню високоморальну правду, яка дає

людині

силу за будь-яких умов за,lІишатися ЛЮДИНОЮ, а не рабом чужої чи власної жорстокості. Франко заглянув дуже глибоко в плеса, в течію,

в непохонну й мінливу, та все ж чимось дуже стабіль ну й благородну матерію людського духу. Той пл ип душі

ніби

гірська

річка:

скеля,

відколовшись

від

гори, не вб'є її, зробить лише кращою, створить весел частий водоспад на ній.

({Дух, що тіло

рве до бою»,

дух любові й справедливості, знання й громадянської самопожертви, віри в щасливу майбутність

це дух

істинно франківський, каменярський, молодий і пере можний. Та не менш франківський і той дух, що утво рився від кам'яної перегороди

на

його

шляху,

дух,

який скаржиться на безсилля, падає, ламається, навіть

роздвоюється, бореться сам з собою

та не для того,

щоб стражданнями нригнобити нас, а, навпаки, для того, щоб показати нам, які тортури він спроможний подолати й залишитись неушкодженим. В поемі «По

хорон», в ліричній драмі «Зів'яле ЛИСТЮ), в збірці «Із днів журбю), зрештою, в ({Мойсеї)} Франко являє тра

гічне лице того ж піднесеного й героїчного єства, яке ясним обличчям сяє у ({Вічному революціонері)}, «Вес нянкаю},

({Думю.

пролетарію),

({Вільних

багатьох інших поезіях. Люди, люди! Я ваш брат, Я для вас рад жити,

сонетах)}

та

Серця свого кров'ю рад Ваше горе змити. А що кров не зможе змить, Спалимо огнем то!

Лиш боротись Vivcre rnerncnto! Порівняймо цей останній, «Весняною)

центральним

значить жить ... найбравурніший, акорд

мотивом збірки

(,Із

днів

журбю);

Люди! Діти! До мене! Я люблю вас, всіх люблю! І все зроблю, що будете хотіти! Чи крові треба - кров за вас проллю! Чи діл - я сильний, віковічні скаJIИ

розторощу, па землю повалю ... -

і ми побачимо, що це

вияви одного й того ж грома

дянського чуття любові. Хай вдруге воно приходить до поета обсноване павутиною рефлексії, та все ж то не бренькотлива мушка, яка має загинути в сітях зне віри, а полум'я, яке спалить міцне й самогубне плетиво песимістичних

роздумів.

Ліричний

герой

трагічного

Франка зізнається лише в особистім нещасті, його про

ймає жаль,

що він,

стільки труда

спільного добра, для визволення

віддавши для су

інших, не

дочекає

нращого життя й свободи, та це зовсім не означає, що воля й справедливість не прийдуть ніноли. В одному З найнращих філософських віршів, звер таючись до матері природи, поет звинувачує ЇЇ за те, що

вона

душу

найдосконаліше

кидає

«в душах

«свиням

під

своє ногю).

творіння Ти,

людську

говорить

він,

розпалюєш дивні огні, і бажання, і тугу,

а потім працюєш щосили, щоб погасити, здушити, при

тлумить пориви, що ти сама ж розбудила. Ллєш на них дійсності воду холодну, куєш їх у матер'ялізму кайда ни, розчаруванням цупко обпалюєш КРИJlа ... }) Франко звертається до природи як справжній матеріаліст, а на рікає на «кайдани

матер'ялізму}).

Мова

йде

не

про

філосuфські, а прu реальні :Jакови, які обертають лю-

дину в бездушного пожирача хліба, в раба фешенебель них речей і комфорту; це кайдани, якими добровільно обковуються ті, кому відсихають КРШlа духовності, хто втрачає потяг до ідеалу, стає жертвою громадського песимізму й збайдужіння. Оспівуючи науку як рушія

поступу,

порівнюючи

людський ум з локомотивом, якии тягне вагони, Фран ко писав,

що той

ум

сильний лише

доти,

доки не

зійшов з рейок, значить, доти, доки людина накидає свою ВОJІЮ техніці, машині, сліпому залізові. Франко

не знав таких слів, як «радіацію) і (<комп'ютер», але

любив слово

і,

здається,

«атом».

Біля

перший цього

поезії

слова

нашій

можна

суперечливі тенденції в його творчості.

вживав

виявити

дві

одного боку,

(<одно лиш вічне без початку й кінця, живе і сильне, се є матерія: один атом її тривкіший, ніж всі боги», з іншого

«ми логікою кицьки розсудили, що загалом

нема безодні, нема нічого, лиш атом, момент і рух молекулярний». Франко не сприйняв тієї логіки і, влас ие, найдосконалішими своїми творами показав: дорогу

поступу осяває світло, яке ностає з безодні людського духу, а не з безодні атома. Нема для нашого суспільства, для нашого часу та,

думаю, ще й довго після нас не буде актуальнішої

ідеї за франківську настанову, яка говорить, що люди на носить вічність у своїй уяві, в ілюзіях і думках,

у муках свого сумління, в болях своїх почувань, що в людських душах ми бачимо «таку ж реальну дій сність, такі ж великі явища, як в зоряю), і що в сфері духу панує, власне, та найдорожча різнорідність, яка робить людей несхожими, навзаєм цікавими і цим дав

людям

основу

для

Їхньої

єдності,

для

братерства

й любові.

Служіння пісні і праці, котрі, начебто днина в ніч, а ніч у днину, переходять одна в одну і створюють умову для повноцінності людського ЖИТТЯ,- це перша Франкова заповідь. Але ж є ще й друга, така ж склад

на й глибока своєю діалектичною природою. Це запо-

відь любові до батьківщини й до людства, яка вимагав одночасно

патріотичної й

інтернаціональної

служби.

Любов до віТЧИЗIIИ може бути темною, як неосмислена суспільними завданнями праця,

а прояснитись, усві

домитись, ушляхетнитись те почуття може тільки тоді,

коли вбиратиме в себе любов до інших народів. І навпа ки. ОдеР'd\има космополітизмом .'1юдина нагадує чайку

з обмороженими ноrами: є в неї небо й океан, але не має берега, нема гнізда, нема відночинку, нема життя. Декларуючи своє почування до України, Франко питає:

І чи ж перечить ся любов Тій другій а святій Jlюбови До всіх, що ллють свій піт і кров, До всіх, котрих гнетуть окови? Ні, відповідає поет. І не один раз наголошуватиме він,

що

нема

суперечності

між

інтернаціоналізмом

і патріотизмом, навпаки, ці почуття одне без одного вироджуються.

Представляючи Ше1!ченка у вигляді ввропеЙСЬКQГО

світильника, зробленого з «україНСЬRОГО воску'), бачачи взагалі справжнього для (щілої освіченої людськості,)

цікавого й провідного письменника в образі дерева, що корінням проникає в національний грунт, а кроною

в загальнолюдські небеса, Франко увиразнює й пере дав взаємодію двох не тільки для літератури, а й для

кожної людини необхідних начал життя й діяльності. Інтернаціоналізм Франка

явище на його часи непо

вторне. Річ не тільки в тому, що Франко як художній талант і проникливий розум не вміщається в націо нальних рамках, що в його творах живуть представ ники

різних

народів,

що

не

лише

українській,

але

й російській, польській, німецькій, та, власне, майже всім

європейським

націям

він,

досліджуючи

Їхнє

письменство, дає додаткову можливість пізнати самих

себе, що він перезнайомлює і зближує між собою чис

.'Іенні стародавні й сучасні культури, що фактично не визнає жодних І\ордонів У мистецтві:

а ще і головно

в тому, що як сповідувач і пропагандист рсволюційно-

демократичних

поглядів

ламас

границі

буржуазного

брехливого інтернаціоналізму, обертас туманну й фра зерську любов (<ДО всіх братів» на сувору науку сднан ня народів на базі спільних свободолюбних, загально людських трудових і духовних інтересів. Якщо придивитися до поетових сумнівів, висловле

них на адресу майбутньої, для нього тільки в мріях існуючої соціалістичної суспільності, то можна поба чити, як геніально він розуміс складності її становлен

ня, як знаходить саме ті місця,

що

боліли

болять

нам. Таке враження, що Франко говорить про нас не

з дев'ятнаДЦЯТОІО, а з двадцять першого століття. Він застерігас від антидемокраТИ'шості, догматизму, нуль

ту особи, непорозумінь всередині комуністичного світу,

тобто від того всього, що не йому, а нам довелось ба чити наявині. Важливо, що він тю, само, ЛІ, ми, шукас

лише в межах соціа.1ЬНОЇ й національної справедли вості ський

чинників

оздоровлення,

суспільний

ідеал,

до

вірить яного

загальнолюд

можна

ДIИТИ,

Франко це стверджус пос.1Jідовно і впевнено,- ті.1ЬКИ дорогою соціалізму.

В загальному інтернаціоналістському заповіті Фран ка с одна важлива для нашого народу грань, яка сві

тить

глибинним

побратимства.

розумішІЛМ

Відкидаючи

українсько-російського націоналістичне,

тупе,

а може, й зумисне ототожнювання російського царату з

російським народом, Франко

розвінчував

самодер

жавних владик і бюрократів, катів і вішателів з «тем ного

царствю>,

але

захоплювався

величчю,

страд

пицтвом і революційною боротьбою росіян, розкривав і високо цінував болящу совіСЛІІвість і доброту їхньої літератури, все життя намагався вщенити в національ

не усвідомлення Україпи

її

нерозривний

зв'язок

із

свободою і нрогресом Росії. Важко знайти в світовій літературі постать велич нішу й трагічнішу, більше схожу па Мойсея, що сорок літ провадив свій народ до обітованої землі, але так

і не стуни!! на неї, аніж фігура Франка, що сорок літ

був духовним вождем поневолепого українського наро ду, але не діждався пришестя волі. чість

поему

Франкова

твор

універсальний пролог соціалісти'шої доби. Як «Мойсей»

конкретизує

пояснює

поетичний

вступ до неї, так сутність нової цивіJJіззції, джерела її розвитку

натхнення,

інтернаціоналістські

мирні

устремління наповнює діяльним змістом С.l0ВО l\аменя ра. Безперечно, воно виціJІене ще далі, в часи, коли

свобода

справедливість

пануватимуть

повсюдно, а

людство боротись буде тіJІЬКИ проти своєї варварської минувшини, долаючи в собі дедалі слабнучі рудименти соціальної та національної ненависті.

Народжений з болінь українського народу, сформо ваний

трьома

Шевченка,

великими

силами,

матеріалістичною

саме:

філософією

творчістю

світовою

революційно-демократичною літературою, Франко сам

став ідейною й художньою потугою, яка впливав на

життя нових

часів, на вироблення нового

каменяр

ського ідеалу.

Загальнолюдське

значення

Франка

насамперед

у тому, що він висловив багато думок, створив багато образів, які в його часи були мрією, а в наші

дій

сністю. Світовий читач не зможе в майбутньому обхо дитись без кращих творінь Франка, а те, що вони сьо годні тому читачеві маловідомі,- результат несправед

ливості, яка

існує й доти

існуватиме

при

розподілі

культурних надбань людства, доки всі народи не будуть рівними членами загальнолюдської сім'ї. Але є ще інше світове значення Франка. Воно

вітчизни. Він прийшов,

як

у воскресінні його

«розвидняющийся

день»,

і розбудженому Шевченком українському народові за

світив до революції, допоміг прийняти не тільки радо

щі, але й трудні обов'язки учасника побудови нового, справедливого світу. Франко

це ж і в та сила, яка

вміщаG в найменшій іскрі нашої національної і класо

вої свідомості

програму

космосу

код

незнищенної

любові до праці, до правди, до свободи. Д,м,итро ПАВЛИЧКО

ПОЕЗІЇ

РАННЬОІ ПОЕ31I

( 1874-1878)

НАРОДНА шеня (Сонет)

Глянь на криницю, що із стіп могили В степу сльозою чистою журчить;

В їй оці JІИЧКО місяця блищить І сонця промінь грає в чистій хвюrі.

грудей землі б'ють водянії жили.

Струї живої РУХ не l\інчиться й не спить, Вода ж погожа тисячі живить

Весни дітей, що вкруг її обсіли. Кр'иниця та з чудовими струями

То люду мого ДУХ, що, хоч у сум повитий,

Співа до серця серцем і словами. Як початок тих струй усім закритий, Так з темних джерел ті слова постали,

Щоб чистим жаром серце запалити.

моя шеня

Весна воскресла й облила Природу морем красоти,

МАН мати доню вквітчану взяла

В любви обійми й доброти. Ії вже подув благодатний -у джерелі життя скупав,

Барв тисячами землю-матір,

Втіх тисячами душу вбрав. І молодії весни діти Нрасуються і світ красять; Душа Їх

запах, а одіті

,Що й Соломона застидять. Одно лиш пізно в землю впало

Мале зерно. Весна цвіла,

Воно ще спало; з гробу встало,

Розвилось

ох, весна пройшла!

Дитя весни, воно не знало, Що спеки літа не вдержить; Все підіймалось, зацвітало,

Ох, але сонце страх палить.

3а що ж, о боже, тая доля Малій тій цвітці весняній? Чи так ЇЙ гинуть серед поля

В гарячій спекоті літній? Пошли, о господи, з росою

Ій свого ангела, нехай Не в'яне тут перед порою,

Ій сили, отче, покріпляй! І рос небесних краплі впали На цвітку, що вже гнулась вни~ Що пупінки вже завмираJІИ І налягав на неї хмиз.

Але роси небесна сила Малую цвітку підняла;

Жадібно той напій солодкий пила Й, освіжена, жару літню знеела.

Сей пізній цвіт, що зав'ядав "у спеці сонячній,- се я! І як той цвіт, така сумная

Душа моя і жизнь моя.

Всміхалась доля Прокинулась

серце спало,

а щастя ніт меніІ

Чи то згоріло, чи пропало

Посеред хвиль на моря дні?

О боже, чом не сталось так, Як 11 благав? Чи я у неба Просив багато? Мало так Мені до щастя було треба. Мов любий сон, усе пропало. 3істав я сам всамотині,

Рукою зимною обняло Життя мене в життя весні.

Та вдяка й слава тобі, боже, Во мудра воленька твоя, Нещастя жадне не спроможе,

-Щоб нарікав на тебе я. у вир життя мене ти кинув,

Та серце жаром запалив, І, мов на цвітку ту, краплину

Роси небесної спустив. Любов і пісня

тов росою,

Що покріпля на шлях життя;

Я, нею сильний, перестаю

Негоди земного буття.

ДВІ ДОРОГИ (Сонет)

Ввік до заслуги дві ведуть дороги, І дві корони жизнь нам може дати: Одна

А друга

трудиться і калічить ноги,

з вірою й молитвою страждати.

Щаслив муж і народ, якого воля

Судьби веде з одної та на другу, Із поля праці до терпіння ПОJШ,

Щоб мовчки йшов через огні й наругу. Аби ступав, мов ніччю путник в полі,

сльозою в оці та з надією в душі,

Що ще діждеться ранку, світла й волі.

І нас, брати, отак веде рука судьби; Йдучи з молитвою паперекір недолі, Ідім до світла, щастя та любви.

НАШ ОБРАЗ (Сонет)

Чи бачиш, брате, ниву, що широко Покосом встелена, як ШІШ засягне око? Цвітки враз із шовковою травою

Упали, стяті, й лан покрили весь соБОJQ. Чи бачиш лісу ТІІ сумну руїну,

Щербаті пні, сяги, і зломи, й трами? Де велетень стояв, там за малу хвилину Тріски, колоди, давньої краси відлами.

Та стій, часу пройде немного, і травами Буйними вкриється простір і пестрими цвітами,

А зруб одягнеться у свіжу деревину. Тан, брате, діється і з нами, русинами.

Стяла нас доля, та не вбила силу Живу; ми встанемо й закрасимо могилу.

ВІД'ШД ГУЦУЛА

Бувай здоров ти, світе мій!

ВеРХОВИН0, тебе прощаю. Прощай, зелений, пишний раю! Далекий світ, широкий край, Рівнини, гори і Дунай На мене десь чекають. Бувай здоров! Тривожно вдаль Гляджу, а в серці тяжкий жаль,

О Чорногоро, за тобою, Хоч там багатий, пишний край, Хоч сріблом там пливе Дунай, Нема мені спокою.

Бувай здоров! Ох, за тобою, З якою-будь стрінусь судьбою, Не втихне туга в моїй груди, Хоч там країна й золота,

Я серед неї сирота,

Бо там тебе не буде. Бувай здоров! Немного хвиль Мине, ти щезнеш із очей, В даль паровіз помчить моє те тіло; Та серце тут лишаю я,

І плистиме сльоза моя

За щастям, що колись тут пролетіло. Бувай здоров! Вже час минув. Я там в далеку чужину

Жену, над хвилями Дунаю Нолись усяду й сліз ручай

Проллю з очей в срібний Дунай,

Ноли тебе згадаю.

ЛЮБОВ

Хоч і пізнав бп н всі мови І ангелів, і всіх людий, А якби я не мав любови,

Був би, як кимвал той, твердий, Був би, як мідь, гучна й пуста,

Й мертві були б мої уста. Хоть міг би я пророкувати,

Знав тайники подій усіх І віру міг могутню мати,

Що й гори порушати б міг, А в серці б я любви не мав, Нічим би був, нічого б не здолав. І хоч би все добро своє Віддав 11 бідним без принуки,

Хоч би і тіло та життє Віддав на смерть, на тяжкі муки, А в серці би любви не мав,

Нічим би був, нічого б не здолав.

Любов-бо довготерпелива, Ласкава, й смирна, й знає честь,

Независна, не пакіслива,

Любов за нас пішла на хрест. Негорда, честі не бажає, Терпить, відплати не шукає. Гнів ЇЙ далекий і все зле,

Неправда й раз ЇЇ не тіШІІТЬ, Лиш правда потішає все; Все зносить, кождому все лишить,

Все вірить, все надію має, І все, і все перетриває.

Любов ніколи не загине! Хоч всі пророцтва заніміють,

Хоч людсьна мова в безвість злине, Всю мудрість в пил вітри розвіють,

Вона ЖИЄ, все оживляє, Вона все-все перетриває.

ТОВАРИШАМ

ТЮРМИ

Обриваються звільна всі пута, Що в'язали нас з давнім життєм; давніх брудів і думна рознута Ожиємо, брати, ожиєм!

Ожиємо новим МИ, повнішим

І любов'ю огрітим життєм; Через хвилі мутні та бурливі До щасливих нраїв ПОШІИвеllI. Через хвилі нещасть і неволі,

Мимо бур, пересудів, обмов, Попливем до нраїни святої,

Де братерство, і згода, й любов. Ми ступаєм до бою нового Не за царство тиранів, царів, Не за цернов, попів, ані бога, Ні за панство неситих панів.

Наша ціль

людсьне щастя і воля,

Розум владний без віри основ,

І братерство велине, всесвітнє, Вільна праця і вільна любов! Треба твердо нам в бою стояти, Не лянаться, що впав перший РЯД, Хоч по трупах наперед ступати, Ні на нрон не вертатися взад.

Се ж остатня війна! Се до бою Чоловіцтво зі звірством стає,

Се поборює: воля невошо, «Царство боже» на зе1\ШЮ зійде. Не моліться вже більше до бога: «Най явиться нам царство твоє!» Бо молитва

слаба там підмога,

Де лиш розум і труд у пригоді стає.

Не від бога те царство нам спаде, Не святі його з неба знесуть, Але власний наш розум посяде, Сильна воля і спільний наш труд.

НАУІ\А (Сонет)

Хоч вічно злий тиран її вбива І переслідують підніжки власти,

Хоч пітьма рада в гріб ЇЇ Уlшасти, Проте вона вовік-вовік жива.

Хоч вихор злоби, знай, при ній шаліє, Хоч божим іменем і піп її клене, Хоч деспота рука ЇЇ визнавців гне, Вона все проста, все росте й міцніє.

Хоч людськість блудить часто манівцями, Вона

СПОІ{ійний, щирпй провідник,

Шукає виходу з стеЖОІ, блудних. Хоч в горі й тьмі розпучними словами Rленуть її людці, вона проклять не чує

І для добра Їх раз у раз працює.

Із збірки «З ВЕРШИН І НИЗИН»

DE PROFUNDIS

ГІМН ЗАМІСТЬ ПРОЛОГА

Вічний революцйонер Дух, що тіло рве до бою,

Рве за поступ, щастя й волю,

Він живе, він ще не вмер. Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані,

Ні гармати лаштовані,

Ні шпіонське ремесло

В гріб його ще не звело. Він не вмер, він ще живе! Хоч від тисяч літ родився,

Та аж вчора розповився І о власній силі йде.

І простується, міцніє, І спішить туди, де дніє;

Словом сильним, мов трубою, Міліони зве з собою, Міліони радо йдуть, Бо се голос духа чуть. Голос духа чути скрізь:

По курних хатах мужицьких,

tundі sзо

з глибин (латu'Н.).- РО!д.

По верстатах реміСНИЦЬЮІХ, По місцях недолі й сліз. І де тільни він роздасться, Щезнуть сльози, сум нещастя.

Сила РОДИТЬСЯ й завзяття Не ридать, а добувати, Хоч синам, ЯН не собі, l\ращу долю в боротьбі. Вічний революцйонер

Дух, науна, думна, воля

Не уступить пітьмі поля, Не дасть спутаТІІСЬ тепер. Розвалилась зла руїна, Понотилася лавина, І де в світі тая сила,

Щоб в бігу її спинила,

Щоб згасила, мов огень, Розвидняющпйся день?

1880 ВЕСНЯНКИ

Дивувалась зима, Чом се тають сніги,

Чом леди присли всі На широній ріці? Дивувалась зима,

Чом тан слабне вона, Де той легіт бересь, Що теплом пронима? Дивувалась вима,

Як се скріпла земля

Наливаєсь теплом,

Оживає щодня? Дивувалась зима, Як посміли над сніг Проклюнутись квітки

Запахущі, дрібні? І дунула на них Вітром з уст ледяних, І пластом почала Сніг метати на них.

Похилились квітки, Посумніли, замклись;

Шура-буря пройшла

Вони знов піднялись. І найдужче над тим Дивувалась зима,

Що на цвіт той дрібний В неї сили нема.

марта

1880

11 Гримить! Благодатна пора наступає, Природу розкішная дрож пронимає,

Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий, І з заходу темная хмара летить

Гримить!

Гримить! Тайна дрож пронимає народи, Мабуть, благодатная хвиля надходить ... Мільйони чекають щасливої зміни,

Ті хмари

плідної будущини тіни,

Що людськість, мов красна весна, обновить ... Гримить!

1880 ІІІ

Грів сонечко! у сміхавться небо яснес, Дзвонить пісеньку жайвороночок,

Затонувши десь в бездні-глубіні Кришталевого океану ... Встань,

Встань, орачуl Вже прогули вітри, Проскрипів мороз, вже пройшла зима! Любо дихав воздух леготом;

Мов у дівчини, що з сну будиться, В груді радісно б'всь здоровая Молодая кров, Так і грудь землі диха-двигавсь

Силов дивною, оживущою.

Встань, орачу, встань! Сій в щасливий час золоте зерно! З трепетом любви мати щирая Обійме його, Кров'ю теплою накормить його,

Обережливо виростить його. Гей, брати! В кого серце чистев, Руки сильнії, думка чесная,

Прокидайтеся ! Встаньте, слухайте всемогущого Поклику весни! Сійте в головах думи вольнії,

В серцях жадобу братолюбія, 3~

В грудях сміливість до великого

Бою за добро, щастя й волю всіх! Сійте! На пух ку, на живу ріллю

Впадуть сімена думки вашої!

:марта

1880 ІУ

Вже сонечко знов по лугах

Почало весняную роботу; І знов по широких полях

Полились ріки людського поту. По тихій, по чистій ріці

Знов сріблястая риба гуляє; По голій, тісній толоці Знов худоба худа шкандибає. Дзвенить птахів співами ліс, І зозуля кує коло кладки;

Дорогою тягнеться віз

Секвестратор в село за податки.

:марта

1880

V Земле, моя всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені! Дай теплоти, що розширює груди, Чистить чуття і відновлює кров,

Що до людей безграничную будить Чисту любов!

Дай і огню, щоб ним слово налити, Душі стрясать громовую дай власть, Правді служити, неправду палити

Вічну дай страсть! Силу рукам дай, щоб пута ламати, Ясність .думкам

в серце кривди влучать,

Дай працювать, працювать, працювати,

В праці сконать!

1880 VI Розвивайся, ЛОЗ0, борзо,

Зелена діброво! Оживав помертвіла Природа наново.

Оживав, розривав Пута зимовії,

Обновлявсь в свіжі сили Й свіжії надії. Зеленійся, рідне поле, Українська ниво! Підоймися, колосися,

Достигай щасливо! І щоб всяке добре сім'я Ти повік плекала,

І щоб світу добра служба З твого плоду стала!

1880

VII Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни, Путь життя, темну путь Проясняють вони.

Злотих снів, тихих втіх,

Щирих сліз і любви, Чистих поривів всіх

Не встидайсь, не губи! Бо минуть

далі труд

В самоті і глуші, Мозолі наростуть

На руках і душі.

Лиш хто любить, терпить, В кім кров живо кипить, В кім надія ще лік,

Кого бій ще манить, Людське горе смутить,

А добро веселить,Той цілий чоловік.

Тож ели всю життя путь Чоловіком цілим

Не прийдесь тобі буть

Будь хоч хвилечку ним.

А в поганії дні,

Болотянії дні,

Як надія пройде І погасне ЧУТТ6, Як з великих доріг

Любви, бою за всіх На вузькі та круті

Ти зійдеш манівці, Зсушить серце жура, Сколють ноги терни,

О, тоді май життя

Вдячно ти спом'яни!

О, тоді ясні сни Оживлять твою путь ... ЮНІІХ днів, днів весни

Не забудь, не забудь!

ію/l,Я

1882

VIII J[lще небесне ПРОЯСНИJIОСЬ І БJIІІСІ,ОМ РОЗlюші займилось,

Надії рум'янцем паліє

Мені в тюрмі аж серце мліє.

Нараз в безмірному просторі, Мов парус на далекім морі, Маленька хмарка виринає І звільна, стиха надпливає.

Щось в ній мутиться і трепече, Немов у серце молодече Ввірветься думка сумовита,

Тривоги хмаркою вповита.

Та промінь сонця гнеть зцііІУЄ

лиця небес хмаринку тую,

Лиш на рісницях золотистих

Дві-три краплиночки зависли.

о небо, кришталеве море, Що защеміло в серці твоїм

В тій хвилі? Чи землі дрібної Велике, непроглядне горе?.

марта

1880

ІХ Ще щебече у садочну соловій

Пісню любую весноньці молодій, Ще щебече, ян віддавна щебетав, Своїм співом весну нрасную вітав.

Та не тан тепер в садочну, ЛІ{ було:

Вечір в маю, співом все село гуло, По вулиці дівчатоньна, наче рій, На вишеньці висвистує соловій.

Не тан нині, ян бувало! Півсмерком Не йдуть селом дівчатоньна ходірном, Не виводять співаночо!\ на весь двір Соловієві на вишеньці всупір.

Ось 3 роботи перемучені спішать, Руни й ноги, мов відрубані, болять, Не до жартів їм, сердешним, та пісень, Лиш спочити б, наробившися весь день!

Важно янось соловію щебетать, Важно весну, хоч ян красну, зустрічать, Голосить природи радість на весь мір,

Наче ЛЮДСЬНОМУ нещастю на донір.

А ще жаль йому й супірниць, що Їх спів По селу враз з його свистом гомонів.

Що то жде їх?. Шлюб з нелюбом, рій дітий Та в'їдливая свенруха й муж лихий.

1881 Х

Весно, ох, довго ж на тебе чекати! Весно, голубко, чому ж ти не йдеш?

Чом замість себе до вбогої хати за

Голод і холод, руїну і страти

В гості ти шлеш?

Бач, уже май зачинавсь! О маю, Чом же мерцем ти приходиш на світ? Пусто і мертво по полю, по гаю,

Лиш олов'янії хмари вкривають

Весь небозвід. Стогін іде по селищах убогих, Діти гуртами на задавку мруть,

Сіна нема й стебельця в оборогах, Гине худібка, по долах розлогих Води ревуть.

«Згинем,- люд шепче.- Таж горе не саме Звикло ходить. Або пошесть прийде, Або - не дай боже - Польща настане». От як сей рік зустрічають селяни,

Весно, тебе.

1881 ХІ

Рад би я, весно, в весельшії нути Радісним співом вітати тебе, В твоїй красі ненаглядній втонути, 3лятись з тобою, забути себе.

Рад би я яструбом плавать в блакиті, Травкою ніжною п'ятись з землі, Хвилею бурхать о скали розбиті, Мушкою гратись в вечірнім теплі, Вмерти, з життя розплистися на волю, В рідній землиці спочити від сліз,

'Щоб не чуть в серці пекучого болю,

Людської муки не бачити скрізь!

1881 40

ХІІ

Ой що в полі за димове? Чи то вірли RрИЛЬМИ б'ються? Ні, то Доля грядки копле, Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує:

«Сходи, І{расо, до схід сонця,

Ти, розуме,- спозараНRУ! Рости, Ерасо, до пояса, Ти, розуме, вище мене! Іди, красо, поміж люди,

Ти, розуме, громадами! Не дайсь, красо, тому взяти,

Хто ти хоче світ зв'язати; Не дайсь, красо, тому в руки, Хто тя хоче в пута вкути! А як впадеш у неволю,

То розплинься слізоньками,

То засохни без розплоду! Ти, розумс-бистроуме, Порви пута віковії, Що скували думку людську!

Двигни з Двигни з Розхитай Розрости

пітьми люд робучий, пітьми - та до мене! в нім ясні думи, бажання волі,

Виплекай братеРСЬRУ згоду, Поєднай веЛИRУ силу,

Щоби разом, дружно стала, 'Щастя, волі добувала!»

іЮltя

1880

ХІІІ

Веснянії пісні,

Веснянії сни,

Чом так безутішні, Безвідрадні ви? Чи для вас немає Зелені в лісах,

Чи для вас не сяє

Сонце в небесах? Чи для вас весела Квітка не цвіте,

Що лиш вбогі села, Людський біль здрите? Ох, живі діброви, Ясний сонця світ,

Лиш життя, любови В людських душах ніт! Втішно птиця лине, Гамір, співи, крик ...

Тільки бідний гине З голоду мужик.

Цвіти серед поля Долом ігоров

Тільки тьма й неволя

П'є народну кров.

Краще б то д.тІЯ моди Заспівати, бач, П ро красу природи,

Ніж про людський плач.

Але не для моди

ее співаю я, ТО й сумна виходить

Пісенька моя.

1882 ХІУ

Думи, діти мої,

Думи, любі мої! З усміхнутим лицем

В тій понурій тюрмі! Наче запах весни, Налітаєте ви,

Скорбне серце моє Потішаєте ви!

Де жура душу тлить,

Живе серце болить,

Де в важкій боротьбі Духа втома в'ялить, Де хитається ще, Сумнівається ще "Ум, де думка нова Загорається ще,Там ви, думи, летіть,

Слабосилих кріпіть, В горя й сумніву змрік

Лийте радісний світ!

6 anpr еля] 1880

ХУ. УІУЕВЕ

MEMENTO!

Весна, що за чудо ти

Твориш в моїй груди? Чи твій ПОRЛИR з мертвоти

Й серце R жизні будить? Вчора тлів, мов Лазар, я В горя домовині

Що ж се за нова зоря

Мені блисла нині? Дивний голос мя RУДИСЬ Кличе

тут-то, ген-то:

«Встань, ПрОRИНЬСЯ, про будись!

Vivere memento!» Вітре теплий, брате мій, Чи твоя се мова? Чи на гірці світляній

TaR шумить діброва? TpaBRo, чи се, може, ти Втішно TaR шептала, Що з-під RрИГИ мертвоти

Знов на світло встала? Чи се, може, шемріт твій, РіЧRО, срібна ленто, Змив мій CMYTOR і застій?

Vivere memento! Всюди чую любий глас, RЛИR життя могучий ...

Весна, вітре, люблю вас, Гори, ріRИ, тучil

Люди, людиl Я ваш брат, Я для вас рад жити,

Серця свого RРОВ'Ю рад Ваше горе змити. 1 Пам'ятай, що живеш!

(Латuн,.)

Ред.

А що кров не зможе змить,

Спалимо огнем то! Лиш боротись значить жить ...

Vivere memento! 14

Оl>тГября]

1883

ОСІННІ ДУМИ

Осінній вітре, що могучим стоном Над лісом стогнеш, мов над сином мати,

Що хмари люто гониш небосклоном, Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати; Що у щілинах диким виєш тоном І рвеш солому із сільської хати,

Зів'яле листя гоном-перегоном По полю котиш,- вітре мій крилатий! я довго пильно слухав стону твого І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш:

Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!

О вітре-брате! Як мене побачиш Старим, зів'ялим, чи й по мні заплачеш, Чи гнівно слід буття завієш мого?.

Оl>т[ября]

1882 п. ЖУРАВЛІ

Понад степи і поле, гори й доли, Понад діброви, зжовклим листом вкриті,

Понад стернища, зимним вихром биті, З плачем сумним, мов плач по кращій долі,

Понад селища бідні, непошиті Хатки, обдерті і пусті стодоли, Понад люд темний, сумовитий, голий,

Ви пливете по млистому блакиті. І\уди? Куди? Чи в кращий край зелений, Залитий світлом, зіллям умаєний, На НИТl{у мов нанизані, мчите ВП? О, ждіть! Ось в млистій і вошій ярузі

крилом підтятим брат ваш сохне в тузі!

Візьміть мене в путь, браття! Де ви? Де ви?.

* Післанці півночі, в далекім юзі,

В прекраснім І\раю барв, багатства, пісні, Перекажіть про сірі, безутішні Мли, що стоять на нашім видокрузі!

Перекажіть про бідність, сльози вічні, Про труд безсонний в болі і натузі, Про чорний хліб твердий, печений в спузі,

Про спів жалібний, мов вітри долішні! Перекажіть про те, що вас прогнало нещасного, хоч рідного вам, краю, Щоб всяке щире серце й там ридало!

Та сли й там бідні схнуть, терплять, ридають,

ели й там земля ссе І\РОВ їх, сльози Й піт, Л ХJlіб дає не ЇМ - мовчіть! мовчіть!

20-21

окт[ября]

1883

ІІІ

Тихенько річка котить хвилі чисті, Так тихо, що в ній ЧУБШ, як тріпочесь

Сверщок, що впутавсь у зів'ялім листі, Що і самому розплистись в ній хочесь. Тихенько зорі моргають іскристі ... Зірниці промінь, мов дитя, хлюпочесь

В хрустальних водах; голії, безлисті Нависли лози, їм заснути хочесь.

На дні перловім щука спить спокійно, Ліниво зіви шевелить кроваві,

І рак з нори ВИПОВЗУб повільно. І в серці людськім зорі золотаві Мигтять, та й щука лютая дрімаб,

І заздрість острі щипці вистаВЛЯб.

1881

ІУ

Паде додолу листя з деревини, Паде невпинно, чутно, сумовито,

Мов сльози мами, що на гріб дитини Прийшла і плаче, шепчучи молитов. ОСИІ\и лист І\ривавий із гіллини

Паде, немов ножем його пробито; Жалібно жовте листя березини, ЗдаБТЬСЯ, шепче: «Літо, де ти, літо?»

Лиш дуб могучий, жолудьми багатий, Спокійно в темну, зимну даль глядить Таж він недарма тепле літо втратив!

Най в'яне листя, най метіль гудить, Се сил його не зможе підірвати,

І плід його приймесь і буде жить!

1881 СІЮРБНІ ПІСНІ

Не винен я тому, що сумно співаю, Брати мої! Що слово до слова нескладно складаю

Простіть менї! Не радість їх родить, не втіха Їх плодить, Не гра пуста, А в хвилях недолі, задуми тяжкої Самі уста

Іх шепчуть, безсонний робітник заклятий Склада Їх

сум;

Моя-бо й народна неволя Тих скарб них дум. У мая

то мати

1880 11

Бувають хвилі

серце млів

І скорбних мислей рій летить, Мов чорна хмара небо крив І грім у хмарі гуркотить.

І поглядом нім ої злоби Гляджу на небо й світ живий І жду, що з земної утроби Ось-ось прорвесь огонь страшний

І вмить спалить всю землю тую

З всіма неправдами її, Перелама хаос твердую Шкарлущу снріплої землі ... І, наче золото в горнилі,

Сей світ очиститься ЗОВСІМ. І чиста, в невечерній силі,

Засяє правда й воля в нім.

аnр[едя]

1880 ІІІ

До моря сліз, під тисном пересудів Пролитих, і моя вплила нраплина;

До храму людсьних змагань, праць і трудів, Чень, і моя доложиться цеглина. А ЯН мільйонів нуплений сльозами День світла, щастя й волі засвітає, То, чень, в новім, велинім людськім храмі

Хтось добрим словом і мене згадає.

аnр[еля]

1880 ІУ

Нехай і ТЮ" щО згину я,

Забутий десь під тином, Що всі мої думки, діла Сліду не лишать, мов та мла

На небі синім! Нехай і так! Я радо йду

На чесне, праве діло! За нього радо в горі вмру І аж до гробу додержу Свій прапор ціла.

.мая

1880

V Тяжко-важко вік свій коротати

у незнання сумерці німім, І хилитись, і в ярмі стогнати, До могили простогнати в нім.

Тяжко-важко вік цілий боліти, А не знати навіть, де болить; Мучитись у горі, а не вміти Того горя й І{РПХТОЧКУ вменшить.

А ще тяжче бачити всю муку, Знати добре джерело її, Але не могти подати руку

Тому брату, що так стогне в тьмі. А ще тяжче гаряче бажати

Волі, правди, братньої любви, Шарпатись у путах, гризти крати, А на волю встати не могти.

1878 VI Вій, вітре, горою Над сею тюрмою, Заплач надо мною,

Як рідний, як брат! Розвій ті надії 3лудні, хоч яркії, Що серце, мов змії,

Гризуть і палять! Зморозь кров кипучу! Невсипну, пекучу

Втиши думок бучу, Що в мізку бурлить, Щоб дні нам за днями Безслідно минали, Мов шум понад скали Безслідно шумить.

.марта

1880 УІІ

Ой рано я, рано устану,

На яснев небо погляну, А небо, як синій кришталь, А в серці важкий сум і жаль.

Всміхається небо без зміни, Глядить на тюремнії стіни,

А стіни пожовкли від сліз, Що ними просякли наскрізь.

Гей, яснеє небо, чому ти Глядиш, так весело всміхнуте,

Пощо в ту проклятую кліть

Ти шлеш такий любий привіт? Тут сльози, ти радість голосиш! Ти вільності запах приносиш, А тут ось понура тюрма,

Могила тісна та німа. Живий у могилу заритий,

Гляджу я на світлом облитий, На вільний, веселий той світ

Кров жаром у жилах кипить.

За що мене в пута скували? За що мені воленьку взяли?

Кому я і чим завинив? Чи тим, що народ свій любив? Бажав я для скованих волі, Для скривджених кращої долі І рівного права для всіх

Се весь і єдиний мій гріх.

1877 УІІІ

Відцуралися люди мене!

Сей та той надійде і мине! тілы\и боязно Сl\оса зирне ...

Чи бояться ті люди мене? я блукаю, мов звір серед гір, Серед шуму вулиць містових, В серці чую слова, мов докір:

«Ти ПРОI\ЛЯТИЙ один серед них!»

Самотою ходжу Я, мов блуд,

горем в серці нестерпно важким ...

Всі знайомі минають, ідуть

Поділитися горем ні з ким.

Якби в сльози кривавії знов Міг я все своє горе розлить, Я би виплакав всю свою кров, Щоб нічого з людьми не ділить.

18 liояБГря] 1880 ІХ

Мій раю зелений, Мир-зіллям маєний,

Стелися круг мене В далекую даль!

Пречудний спокою, Витай надо мною. Святою рукою Прогонюй мій жалы

Як сонічко сяє! Як вільно гуляє

По вільному краї

Мій погляд кругомІ Луги за ланами, Село між садами І мир між хатками, Спокій над селом. А люди щасливі, Брати мов зичливі, На прадідній ниві

Працюють поспів ... І пісня лунає Від краю до краю: Тут пана немає,

Немає й рабів! о краю мій, світе!

Щоб раз тебе вздріти, Я рад був терпіти Весь вік у ярмі.

А днесь тя щоднини

утіхов дитини

Видаю, єдиний, у снах, у тюрмі.

марта

1880

НІЧНІ Д"УМИ

Ночі безмірнії, ночі безсоннії, Горе моє! Мозок наляжуть думки невгомоннії, В серці грижа, мов павук той, полонніі Сіті снує.

Виром невпинним бажання сердечнії Рвуться, летять Вічно невтишені і безконечнії ... Мов на свої мене крила беапечнїї Схопить хотять. Де ви так рветесь, куди ви літаєте,

Думи-орли?

В гості до зірки ви, чень, не бажаєте? К земним зіркам же ви й стежки не зваєте Тут по земли.

о моя ясна, БЛИСІ{уча зірничко, Де ти живеш? Чи за життя ще я вздрю твоє личко?

Чи аж по смерті на гріб мій, горличко, Плакать прийдеш?

дек[аБРя11882

ІІ

Непереглядною юрбою Ідуть за днями дні мої, Так страшно одностайні всі,

Як олов'яні хмари ті, Що звільна линуть надо мною.

Без діл, з ЗаІ<УТИМИ руками, Без мислей деревію я, Мипав молодість моя, Мов чиста річка степова

Безслідно гине між пісками. Гинь, гинь, хоч жити ще не вспів,

І слід загине за тобою, Розслизнеться, мов сніг весною,

Лиш в серці тиск важкого болю

Єдиний слід минувших днів.

марта

1880 ІІІ

Світ дрімав. Блідолиций Місяць задрімав над ним,

Знать, замкнули в небі двері І поснулося святим. Тож все горе світовев,

Що від сонних утекло,

На мою безсонну душу Мов горою налягло.

23 сентfября] 1880

IV Чи олово важке ПЛlIве у моїх жилах Так сонно, звільна, зимно замість крови? Чи мізку рух чия руна спинила

І бистрий потік мислей загатила, Вгасила іскру дотепу й розмови? Так важко, звільна хвиль, годин і днів

Повзуть безбарвні, непроглядні стада!

І дух у тілі, бачиться, зомлів,

Мов в :купелі плива:к відважний ослабів І тисне :к дну його лінивих хвиль громада.

,м,арта

1880 V

Безкраї, чорні і сумні За ночами минають ночі,

І безутішному мені Схід сонця сниться. Бачать очі Крізь мур тюремний, я:к лютує Завзята боротьба в природі, Ще темний Агріман панує, Розпершись гордо там, на сході. Та в царстві своїм чує він Таємну дрож. Ось легкокрилі, Мов стріли, до понурих стін Летять від сходу світла хвилі. Лютує Агріман, гасить Ненависне проміння враже,

Та хвиля світла все біжить, Хоч що він робить, що він :каже. Хитаєсь трон його твердий, І чуєсь Чорному цареві, Я:к Ормузд ясний, молодий Вже виринає з хвиль рожевих.

аnр[еля]

1880

VI Догорають поліна в печі, Попеліє червоная грань ... у задумі сиджу я вночі І думо:к сную чорную т:кань.

І коли ж то той жар догорить,

Що ятриться у серці мені? І чи скоро-то горе згасить

В моїм мізку думки огняні?

Ох, печуть і бушують вониl Гризе душу й морозить нуда! Кров кипить, і нутро все в огні

Вколо ж мур і неволя бліда. я боротись за правду готов, Рад за волю пролить свою кров,

Та з собою самим у війні Не простояти довго мені.

nояБГря]

1881 VII

Не покидай мене, пекучпй болю, Не покидай, важкая ДУМ0-МУК0

Над людським горем, людською журбою! Рви серце в мні, бліда журо-маРЮІЮ, Не дай заснуть в постелі безучастя Не покидай мене, гриже-гадюко! Не дай живому в домовину класться, Не дай подумать ані на хвилину

Про власну радість і про власне щастя, Докіль круг мене міліони гинуть, Мов та трава схне літом під косою, І від колиски аж по домовину

Жиють З бідою, наче брат 3 сестрою, Докіль життя тяжким нас давить валом, На пні ламав силою етрашною,

Докіль ще недосяглим ідеалом Для міліонів ситість, тепла хата,

ДОJ{іль на лицях сльози, ніби ралом, Борозди риють, ДОl\И зимна нрата Тюремна РУl\И путав робучі, Мруть з голоду бездомні сиротята,

Пишаються під небом ті БЛИСl\учі Гнізда розпусти, зопсуття Й обмани І світ заражують, ДОl\іль могучі «Стовпю) отруту ЛЛЮТЬ в народні рани, Думки І{УЮТЬ, ДЛЯ прихоті своєї

ЛЮД трупом стелють люті тамерлани! Ох, загніздись на дні душі моєї,

ВаЖl\ая ДУМ0! Сильними J{ліщами

Стискай те серце, скоро б від твоєї Схибнув Я стеЖl\И! Ночами і днями

Шепчи над вухом: «Ти слуга нещасних! Працюй для них словами і руками Без бажань власних, без вдоволень власних!»

нояБГря]

1883 УІІІ

МіСЯЦЮ-l\НЯЗЮ! НіЧl\ОЮ темною Тихо пливеш ти Стежков таємною ...

Ніжно хлюпочеться

Воздушне море, Так в нім і хочеться 3мить з серця горе.

Місяцю-князю, Ти, чарівниченьку! Смуток на твойому Ясному личеньку.

Із небозвідної Стежки погідної Важко глядіть тобі

В море бездонне, В людськості бідної Горе безсонне. Місяцю-князю! В пітьмі будущого, Знать, ти шукаєш

Зілля цілющого, Зілля, що лиш цвіте З-за райських меж ... Ох, і КОЛИ ж ти те

Зілля найдеш?.

іюля

1883

ІХ. шеня ГЕННВ НОЧІ

По боях земного життя Чи в повні свіжих сил;

В утомі з довгого пуття Чи в першім маху крил; Чи вниз літа склонили скрань, Чи в серці рай весни,-

Сюди, вандрівче, ти пристань! Засни! Засни! Засни! Що земний шлях, що земний бій, Ненависть і любов? Тут ніч, тиша ісупокій

Без снів і без оков.

Тут болю, ані втіх нема,

Морозу, ні весни,

Тут забуття, спокій і тьма Засни! Засни! Засни!

Припадь істотою цілов Природі до грудий,

Туди верни, відкіль прийшов,

Напій безсмертя пий! Почате в бою тіло те Знов в вир бездонний пхни, ,Що вічно смерть з життям плете,

Заснп! Засни! Засни! А дух? Се ж іскорка лишень,

Се огник, нервів рух! Розпадесь мозок, то й огень Погасне, згине дух. Воскресних не лякайсь казок,

Хай для дітей вони!

Остатній біль - побіднпй крок! Засни! Засни! Засни!

дек[ абря

1 1882

ДУМИ ПРОЛЕТАРІЯ І. НА СУДІ

Судіть мене, судді мої,

Без милості фальшивої! Не надійтесь, ЩО верну я З дороги <<Нечестивої»,

Не надійтесь, що голову Пред вами смирно схилю я, Що в добрість вашу вірити

Буду одну хоч хвилю я.

Судіть мене без боязніТаж снльні ви, то знаєте! Судіть без встиду, таж ви встид На прив'язі тримаєте; Судіть, як каже право вам, Судіть остріше, тяжче ще Таж ви і право

то одно

В одній машині колісце. Одно лишень, прошу я вас,

Скажіть виразно й сміло ви: Яка вина моя і тих,

Що враз зо мною йдуть і йшли? Скажіть виразно: «Люди ті Се зрадники І Вони хотять Перетворить, перевернуть,

Звалити наш суспільний ладІ» Та й ще скажіть, за що хотять

Перетворити лад цілий?

За те, що паном в нім багач, А гнесь слугою люд німий, За те, що чесна праця в нім Придавлена, понижена, Хоч весь той ваш суспільний лад Піддержує й живить вона.

За те, що дармоїдство тут

З робучих рук ссе кров і піт; За те, що тут з катедр, амвон Ллєсь темнота, не ясний світ; За те, що ллєсь мільйонів кров По прихоті панів, царів;

За те, що люди людям тут

Кати, боги, раби гірш псів. А ще скажіте, як сей лад Перевернути хочем ми.

Но зброєю, не силою Огню, заліза і війни, А правдою, і працею,

й наукою. А як війна Кривава понадобиться Не наша буде в тім вина. Та ще скажіть, що ви й самі Не відмовляєте нам то, Що правду ми говоримо, Що прямо, чесно ми йдемо

За правдою. Все те скажіть, Судді мої, по щирості, Тоді в ім'я с ь о г о ладу

Судіть мене без милості!

аnрrеля]

1880

п. МИЛОСЕРДНИМ

Нехай і так, що, мов чеРВ'ЯІ\,

Затоптаний в багно життя, Оскорблений, унижений, З гнівом в душі вмираю я; Нехай і так, що, в старця мов, Похилий мій, нужденний вид, Та все ж ваш дар непрошений

Глибоко грудь мені ранить. Нехай і так, що добрі ви, І чесні ви, і щирі ви, Що з милосердя даєте

Старцеві милостині ви; Та милостині вашої

Я не благав, я не просив За що ж ви дар той тичете,

Щоб руку мні наскрізь палив?

І хто ж вам право дав таке, Щоб милувались ви сей час Над кождим, у кого лице Не так щасливе, як у вас,

В кого уста безкровнії, Погас в очах веселиіІ жар І одіж драна голосно

Говорить: бач, се пролетар? Хто знас, може, драний той, Блідий, нужденний пролетар Не хоче милості, вважа

Пощочиною всякий дар? Хто знав, може, слова лиш

Прихильного від вас він жде, А може, найвдячніший вам

За ваше мовчання буде? А може, дар той, за котрий Вас ваша совість похвалить,

Його важким униженням,

Мов п'ясть, додолу повалить? А може, за той дар, що в вас Із милостивих рук плине,

Він милість вашу дешеву

І рун:и ваші проклене?.

іЮ/-tЯ

ІІІ.

1880

SEMPER

IDЕМ!

Против рожна перти, Против хвиль плисти, Сміло аж до смерти

Хрест ваJIШИЙ нестиl

І Завжди те саме (латu1t.).- Ред. "') U,J

Правда против силиl Боєм против зла! Між народ похилий

Вольності слова!

3 світочем науки Против брехні й тьми Гей, робучі руки, Світлії умиl

Ще те не вродилось

Остреє залізо, Щоб ним правду й волю Самодур зарізав!

Ще той не вродився Жар, щоб в нім згоріло Вічне діло духа, Не лиш утле тіло!

а пр [еля]

1880

ІУ. ІДЕАЛІСТИ

Під пнем перегнилим в болоті гнилому Вертяться, клубляться дрібні черв'яки: І вродились, виросли й гинуть у ньому,

А другі Їх тілом живуть залюбки. І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній: Десь сонце горить у всім чарі весни, А в сонця промінні, у радості вічній Гуляють і золотом сяють вони. Ті спи свої черви складали в системи

заключенням: так є найліпше, як є;

ЧИТaJrи промови, співали поеми

Про гарне, щасливе в болоті життє.

Втім, люди той пень відвалили й по перли, І дійснеє сонце вказалось з-за МJІИ;

На сонце те глипнули черви, й померли,

І, мручи, убійче є світло ЮІЯЛИ.

1882

v Всюди нівечиться правда, Всюди панує брехня, В ваших лиш серцях, о браття, Най не постане вонаl Там ви для правди святої

Сильний збудуйте опліт, Там ви огонь невгасимий

Чесної думки паліть! Твердша від сталі твердої, Сто раз тривкіша, ніж мур, Щирих, м'яких серць твердиня

Супроти громів і бур. Там з поколінь в покоління Правда простоїть ціла,

ПОІШ не зломиться лютий

Вал лицемірства і зла. І, мов те древо зимою,

Зверху безлисте, мертве, В бурі, морози пускає Вічно коріння нове: І, мов нора та підземна Триска ключем з-під скали, Трисне з-під зла й пересудів Правда жива на землиl

6 J3

аnр[еля11880

VI. Супокій

СУПОЮй святеє діло

В супокійнії часи,

Та сли в час війни та бою Ти зовеш до супокою Зрадник або трус єсп. Бо коли народи в згоді Враз працюють, щоб природі Вирвать тайну не одну,

В тьму життя влить світла досить, Горе тому, хто підносить Самовільную війну.

Та коли в робучу пору В нашу хату і комору Закрадавсь лиходій,

Щоб здобуток наш розкрасти, 'Ще й на нас кайдани вкласти,

Чи й тоді святий спокій?.

іюля

1883

УІІ. ТОВАРИШАМ

І вас зі своїх зборів проженуть Старих порядків лицарі гордії,

Ім'я і діла ваші прокленуть

І крикнуть: «Зрада! Погубнії мрії!» І вашу добру славу оплюють Брехнею, й вас полічать між злодії, Отрутою, замучених, напоять,

Надії ясні жовчею затроять. На суд потягнуть вас, начинять вами

Всі тюрми, все покличуть проти вас

Людей і бога. Ділом і словами

Не проминуть ранити раз у раз М'яке є серце ваше, мов тернами.

Подумаєш: «Отак жить!»

і не раз,

Самому страшно, защемить у груди ...

Чи Ж так живуть з людьми-братами люди? Не так повинні! Щоб не так жили, Щоб брата і в найменшому пізнали,

За те якраз до бою ви пішли, На поклик правди проти брехні стали ... Борітеся! Терпіть! По всій земли

Рівняйте стежну правдї! Де застали Лиш гложжя, терня, там по вас нехай

Зазеленіє жито, наче гай!

аnр[ еля 11880 УІІІ

Не люди наші вороги, Хоч люди гонять нас, і судять, І запирають до тюрми, І висмівають нас, і гудять.

Бо люди що? Каміння те,

Котре, розбурхана весною, Валами котить і несе

Рі на розлитая з собою. Не в людях зло, а в путах тих,

Котрі незримими вузлами

Скрутили сильних і слабих З їх мукою і їх ділами. Мов Лаокоон серед змій,

Так люд увесь в тих путах в'ється ... Ох, і коли Ж той скрут страшний

На тілі велетня порветься?

аnр[еля]

1880 67

ІХ Не довго жив я в світі ще, Та встиг чимало вже зазнати.

Не що й дало мені життє,

Та все ж дало досить багато.

Дало мені пізнать добро, Дало побачить світ науки, Бажання правди у душі

І дві тверді, робучі руки, Дало і приязнь, і любов Взаїмну, хоч і не щасливу.

Сказало: «Сій, хоч не твойбв Руков по жате буде жниво!» І ворогів дало, котрі

Кленуть і тиснуть мя, бо сильні; Дало й прихильників, котрі

Найбільш самі собі прихильні. Та над усе ціню я ту

Малую мірку мук і болю, Котрі приняв я в сім життю

3а правду, за добро, за волю.

аnрГедя]

1880 Х

Ви плакали фальшивими сльозами Над моєю недолею, жаліли Мене, махали жалісно руками,

Та помогти мені не вміли й не хотіли.

«Жаль бідного І 3 дороги марно збився І згибl Ми се згори вже добре знали!

Дурний був, за пусту роботу, бач, вчепився, І ось куди його фантазії загналиІ» А другі, Щ~ милосердніші, бистро Здвигаючи плечима, промовляли: «Ось до чого веде погане товариство,

Сліпая віра в мрії-ідеали!» Пожалували всі мене, а далі Пішли - хто на обід, хто в карти грати, А хто судить запертих в криміналі, А я лишивсь під тином умирати.

мая

1880

EXCELSIORlI НАЙМИТ в устах тужливий спів, в руках чепіги плуга

Так бачу я його;

Нестаток, і тяжка робота, і натуга 30рали зморшками чоло. Душею він дитя, хоч голову схилив,

Немов дідусь слабий, Бо від колиски він в недолі пережив

І в труді вік цілий. Де плуг його пройде, залізо де розрив

Землі плідної пласт, Там незабаром лан хвилясте жито вкрив, Свій плід землиця дасть.

Чому ж він зрібною сорочкою ОI{РИТИЙ, Чому сіряк, чуга На нім, мов на старці, з пошарпаної свити? Бо наймит він, слуга. І

вершин; дослівно: і вище!

(Латuн.)

Ред.

Слугою РОДИТЬСЯ, хоч вольним ОRричаmr

Багатирі його; В нужді безвихідній, погорді і печалі Сам хилиться в ярмо.

Щоб жити, він життя, і волю власну, й силу

За хліба RУСНИR продає, Хоч не RОрМИТЬ той хліб, і стать його похилу Не випрямить, і сил не додає.

Сумує німо він, з тужливим співом оре

Те поле, оре не собі, А спів той - наче брат, що гошrть з серця горе, Змагатись не дає журбі. А спів той - то роса, що в спеці підкріпляє Напівзів'ялий цвіт; А спів той

грім страшний, що ще лиш глухо грає,

Ще здалеRа гримить.

Та поюr буря ще нагряне громовая, Він хилиться, проводить в тузі дни, І земельку святу, як матінку, кохає,

ЯR матінку сини.

Байдуже те йому, що для добра чужого Він піт кровавий ЛJІЄ,

Байдуже те йому, що потом труду свого Панам пановання дає.

Коб лиш земля, котру його рука справляла, Зародила оп'ять, Кобп 3 трудів його на других хоч спливала Небесна благодать.

Той наймит - наш народ, що поту ллє ПОТОRИ Над нивою чужою. Все серцем молодий, думнаМІІ все високпй, Хоч топтаний судьбою. Своєї доленьки він довгі жде століття, Та ще надармо жде; Руїни перебув, татарські лихоліття І панщини ярмо тверде.

Та в серці, хоч і як недолею прибитім, Надія кращая жиє

Так часто під скали тяжезної гранітом

Нора холодна б'є. Лиш в казці золотій, мов привид сну чудовий, Він бачить доленьку свою І тягне свій тягар, понурий і суровий, Волочить день по дню. В століттях нагніту його лиш рятувала

Любов до рідних нив; Не раз дітей його тьма-тьменна погибала, Та все він пережив.

- мов велетень той давній, Непоборимий син землі, Що, хоч повалений, оп'ять міцний і славний

любвою тою він

Вставав у боротьбі. Байдуже, для кого,- с п і в аю ч и, він оре Плідний, ШИРОІШЙ лан;

Байдуже, що він сам терпить нужду і горе, А веселиться пан.

Ори, ори й співай, ти, велетню, закутий В недолі й тьми ярмо!

Пропаде пітьма й гніт, обпадуть з тебе пута, І ярма всі ми порвемо!

Недаром ти в біді, пригноблений врагами, Про силу духу все співав,

Недаром ти казок чарівними устами

Його побіду величав. Він побідить, порве Шlшрлущі пересуду

І вольний, власний лан

Ти знов оратимеш

властивець свого труду,

І в власнім краї сам свій пан!

о"тяб[ря]

1876

БЕРКУТ

з УНРIІТОГО гнізда в скалистій десь щілині З ТЯЖЮІМ він розмахом рвонувсь під хмари сині

З таємних мов джерел гнівлива ДУМІШ рветься, Облетить світ, і аж о неба звід опреться, І б'є важким крилом, де лиш сягнути зможе,

І зве: «Де правда та? Де ти, великий боже? Всі зорі збігла я, атоми всі в природі

Перешукала скрізь, тебе ж спіткати годі». В блакиті він завис недвижний, розпростертий, МОВ над життям грізний, невпинний образ смерти. Здаєсь, що до небес він гвозДями прибитий, Та чуєш, що він гнеть ВНИ3 вержесь

нров пролити.

Ти чуєш се, і жах тебе проходить зимний: Таж над тобою тож завис беркут нестримний! Він не хибне тебе, хоч як високо висить! Чи много то ще хвиль тобі гуляти лишить?. Ось рушив він. Пливе боз маху крил в БЛаІ<иті, Мов човник Долі тче днів наших пасма скриті. Спокійно колесить, знижаєсь, знов зриваєсь,

За хмару криється, в лазурі розпливаєсь. Лиш острий крик його вістить, що він голодний! Так в час тиші не раз прорветься плач народний.

І защемить в душах вельможних біль таємний, Мов землетрясіння віщун, той грім підземний.

я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте! За те, що в груді ти ховаєш серце люте, За те, що НрОВ ти n'єш, на низьких і слабих З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;

За те, що так тебе боїться слабша твар; Ненавиджу тебе за теє, що ти цар! І ось блищить мій кріс - ціль добра, вистріл певен, І вбійчеє ядро під хмари понесе він. І, замість нести смерть 3ГОрИ на земне ложе,

Ти сам спіткаєш смерть під хмарами, небоже.

І не як божий суд, але як труп бездушний Ти впадеш, судові тих моїх куль послушниЙ.

І не остатній ти! Нас є стрільців стосот: І все, що звесь беркут, полоще кров'ю рот, Бивищуєсь над мир, тривогу й пострах сіє, Те кулі не уйде, як слушний час наспіє.

А труп бездушний ми без жалю, без промови Ногою копнемо й підемо дальш на лови.

22-24

;мая

1883

КАМЕНЯРІ

я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина І я, прикований ланцем залізним, стою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я. у кождого чоло життя і жаль порили,

І в оці кождого горить любові жар,

І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, І плечі кождого додолу ся схилили,

Бо давить всіх один страшний якийсь тягар. у кождого в руках тяжкий залізний молот,

І голос сильний нам згори, як грім, гримить:

«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,

Бо вам призначено скалу сесю розбить».

І всі ми, ЛІ, один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о І\амінь загуло,

І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали; ми з силою розпуки

Раз по раз гримали о кам'яне чоло.

Мов водопаду рев, мов битви гук кровавий, Так наші молоти гриміли раз у раз;

І п'ядь за п'ядею ми місця здобували; Хоч не одного там калічили ті скали, Ми далі йшли, ніщо не спинюваЛ0 нас.

І кождий З нас те знав, що слави нам не буде, Ні пам'яті в людей за сей кровавий труд, 'Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,

ЯІ{ ми проб'єм ЇЇ та вирівняєм всюди, Як наші кості тут під нею зогниють.

Та слави людської зовсім ми не бажали, Бо не герої ми і не богатирі.

Ні, ми невольники, хоч добровільно взялп На себе пута. Ми рабами волі стали: На шляху поступу ми ШІШ каменярі.

І всі ми вірили, що своїми руками Розіб'ємо СІ{алу, роздробимо граніт,

Що кров'ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами

Прийде нове життя, добро нове у світ. І знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут,

За нами сльози ллють мами, жіНІ{И і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть. Ми знали се, і в нас не раз душа боліла, І серце рвалося, і груди жаль стискав;

Та сльози, ані жаль, ні бі:rь пекучий тіла, Ані прокляття нас не відтягли від діла, І молота ніхто із рук не випускав.

Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті Святою думкою, а молоти в руках.

Нехай прокляті ми і світом позабутіІ Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі,

І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

[1878]

ІДИЛІЯ

Давно було. Дітей маленьких двоє, Побравшися за руки, по квітчастих Лугах підгірських, стежкою вузькою

Поперек нив, в жарку літнюю днину Ішли з села.

Старшенький хлопчик був

Біловолосий, з синіми очима,

З конем вербовим у руці. У нього За пазухою добрий кусень хліба І квітка на кайстровім капелюсі. А дівчинка вела його за руку, Хоч менша. Наче терен, оченята, Мов вуглики, жарілися і живо

Все бігали кругом. Мов миший хвіст, Косичка ззаду висіла, а в ній Червона стрічка вплетена була. В маленькій запасчині підіп'ятій Знать кілька бульб печених, а СТРУЧІ\И Зеленого гороху визирали З-за пазухи. Нерадо якось хлопчик Ішов і боязливо озирався, А дівчинка невпинно щебетала, Додаючи товаришу відваги.

- Встидайся, фе! Такий вели.&иЙ виріс, А плакать хоче! Хлопець, а боїться! Чого боятись тут? Сли я ти кажу, 76

То мусить бути правда. Вже мої

Бабуня не тапі, щоби брехали! А ти диви, хіба то тап далепо? На сей горбоп, а відтам Діл близеньпо, А там Ділом угору та все вгору, Аж на сам верх! Та й годі! Там спочинем А може, ні, чого ще спочивати,

Rоли вже відтам близьпо! .. Rрипнем: «У!» Та й просто враз побіжимо до тих Стовпів залізних, що підперли небо. А там сховаємось за стовп і тихо-

Тихеньпо аж до вечора пробудем. А ти щоби не смів мені і писнуть, Не '1'0 що плапать! Чуєш? А то я Тобі задам І А яп настане вечір І сонечпо прийде додому на ніч,

Заступає до брами

то МИ тихо

Тихесеньпо пропрадемось за ним.

А знаєш, що бабуся говорили? у нього є доньпа тапа хороша,

Що просто страх. Вона-то відчиняє

Щовечір браму батькові й щорана. А вже дітей вона тап дуже любить, Що просто страх. А сонце не пуспає Дітей до неі, щоб із ними разом у світ не втіRла. Але ми тихеНЬRО ПРОRрадемось, та й шусть! і вхопимось

Ії за руки, то вже сонце нам Ніщо не зробить. Тільпи ти не бійсь І плапати не смій! Таж то так БЛИЗЬRО, І на дорогу маємо досить, А та нам панна надає багато Всього, о що лиш будемо просити. Ану, о що би ти просив? Поглянув На неї хлопець, палець впхав до уст

Та й паже: - Мозе б, ліпсого копя? Ха-ха-ха-ха! - дівча зареготалось.

Ну, сцо З, то, мозе, капелюх новий? Проси, що хочеш, а я знаю, знаю,

Що я просити буду!

Сцо таке?

Ага, не скажу!

Ну, скази, а то

3аплацу! Овва, плач, то я сама

Піду і не візьму тебе з собою.

Ну, а цому з не сказес? Знаєш, ти

Дурний! Мені бабуся говорили, Що в неї яблучка є золоті. Кому вона те яблучко дарує,

То той весь вік щасливий, і здоров,

І гарний-гарний буде всім на диво. Але ті яБJlучка лиш для дівчат. Я хоцу яблуцка! - заплакав хлопець.

Не плач, ДУРНИЙ, ШІШ не забудь ПРОСИТИ,-

я вставлюсь вже, щоб і тобі дала. А як ПО яблучку такім дістанем, То вернемо додому і нікому

Не скажемо. Не скажеш? Ні, не сказу.

Ну, пам'ятай! А скажеш Чи так?

відберуть.

А так,- рік хлопець. І пішли.

Пройшло чимало літ від того дня.

Далеко над сподівання дітей Тяжкою вийшла й довгою дорога

До сонячних палат. І трави, й ниви, І небо, й сонце

все, усе змінилось

у хлопчика в очах. Лиш не змінилась Подруга та, провідниця його.

Щебетання її, веселе, любе, І усміх, і надія невгасима

ее та жива струя, що в'яже в серці День нинішній з вчорашнім і грядущим. І ціль їх не змінилась за той час, Лиш виросла, розвилась, роз'яснилась. І ось великим шляхом многолюдним Посеред тиску, свару й товкітні Ідуть вони, ховаючи у грудях

Дитячі серця, як найкращий скарб. Минає Їх гордий, надутий дурень

І розсмієсь; мина пишний вельможа

То і не гляне; зустріне мужикТо в спрагу дасть погожої води

Напитися, і стежечку покаже, І підночує, в сльоту захистить. Вони ж, побравшися за руки, тихо І радісно, без огляду й тривоги, Ідуть навстрічу сонцю 3OJІОТОМУ.

1886

ПРОФІЛІ І МАСКИ ПОЕЗІЯ

в житті, мов на шляху, лиць сотні стрічаєш,

Та в поспіху їх безучасно лишаєш. Часом лиш попадесь лице характерне, Що взір поневолі до себе приверне. Зирнеш, заговориш і стиснеш за руку

Найближча хвилина приносить розлуку. Та довго ще в тямці відтіль і відсіль Не раз визирає приязний профіль.

Та де з ким тісніше злучив тя шлях долі

Чи в бою, чи в праці на рідному полі. Живеш поруч нього, смієшся і плачеш,

Здається, всі думи в душі його бачиш. Здається, все ясне, і гнів його й ласка, Аж глянеш пильніше: все маска і маска.

Лиш маску ти знаєш, її ти любив, Що криєсь за нею - і хто ж се зглубив? Часом лиш припадок ту маску відхилить

Зирнеш і жахнешся: «Чи взір мене милить?

Чи знав я сю постать, чи бачив уже? Лице мов знайоме, та зовсім чуже!»

Профілі і маски - ось поле розлоге! Ось все, що дає нам життя наше вбоге. І вбогі жили б ми, понурі, як мари,

Якби не поезії дивнії чари. Вона ті профілі хапа на лету, Дає їм безсмертне життя, теплоту;

Всі маски свобідно вона відхиляє І в душах, мов в І\низі, вигідно читає. "Укритеє щастя, мов мати дитину,

Вона обгортає у теплу ряднину. Незримії сльози, що плаче душа, Вона по цілуєм своїм осуша.

:10

марта

-1 аnрГел.'l] 1893

ПОЕТ І. шеня І ПРАЦЯ

Пісне, моя ти сердечна дружино,

Серця відрадо в дні горя і сліз, віно,

3 ха ти ві тця, як єдинеє R тббі любов у життя я

приніс.

Тямлю як нині: малим ще хлопчиною В мамині пісні заслухувавсь я; Пісні ті стали красою єдиною Бідного мого, тяжкого життя.

«Мамо, голубко!

було, налягаю.

Ще про Ганнусю, шумильця, вінкиІ» «Ні, синку, годі! Покіль я співаю, Праця чекає моєї РУІШ».

Мамо, голубко! 3арана в могилі Праця й недуга зложили тебе, Пісня ж твоя в невмираючій силі В мойому серці ясніє, живе. Ох, і не раз тая пісня сумненька

В хвилях великих невгбдин життя

Тихий привіт мені слала, мов ненька, Сил додала до ваЖІЮГО пуття.

«Синку, кріписяl - мені ти твердила. Адже ж не паном родився ти, чей!

Праця, що в гріб мене вчасно вложила, Та лиш тебе доведе до людей». Правда, матусю! Спасибі за раду! Я її правди не раз досвідив. Праця дала до життя мні принаду,

Ціль дала, щоб в манівцях не зблудив.

Праця ввела мене в тайники темні,

Відки пісень б'є чарівна нора, Нею дива прояснилися земні,

Загадка нужди людської стара. Пісня і праця - великі дві силі! Ім я до скону бажаю служить; Череп розбитий - як ляжу в могилі, Ними лиш зможу й для правнуків жить.

іюля

1883

П. ЧИМ шеня ЖИВА?

Rожда пісня моя Віку мого день, Протерпів ЇЇ я,

Не зложив лишень. Ножда стрічка її

Мізку мого часть,

Думи Звуки

нерви мої, серця страсть.

Що вам душу стрясе

То мій власний жаль,

Що горить в ній

то се

Моїх сліз хрусталь. Бо нап'ятий мій дух, Наче струна-прім:

Нождий вдар, кождий рух Будить тони в нім. І дарма, що пливе

В них добро і зло, В пісні те лиш живе, Що життя дало.

марта

1884 82

ІІІ. СПІВАКОВІ

Будь ти, співаче, як божа пшениця, - золотеє зерно!

Пісня твоя

Скоро в лушпині доспіє воно, Колос униз починає хилиться.

Знає той колос, стебло і лушпина, Що для зерна вони тільки й росли, Що лиш тоді воно повне, коли

Весь живий сок свій в нім зложить ростина.

Знає той колос, стебло і лушпина, Що, як доспіє зерно золоте,

Серп їх нещадний зітне і змете І що зерно те Їх смерті причина. Але ж, леліючи в темній обслоні

Сочні зерняточка, знає стебло, ,Що на будуще воно принесло

Нове, багатше життя в своїм лоні. Так весь свій мозок, і нерви, і серце

й ти в свою пісню, співаче, вкладай, Біль свій, і щастя, й життя їй віддай,

Будь ЇЇ колос, лушпина й стебельце!

іюltя

1888

ІУ. РІДНЕ СЕЛО

І знов я бачу тя, село моє родинне, Як бачив тя тоді, коли життя дитинне Плило, немов малий потічок серед трав,

Що в'єсь несміло між дрібними камінцями. Дрібних утіх і я тут зазнавав,

Задля дрібних гризот лице росив сльозами.

Тоді цікаво ще ва світ я поглядав,

Не знав, що далі там, за твоїми хатками, За лісом, що шумить довкола. І не раз

Питав я річки, де пливе вона від нас, І думкою гонив її тихенькі хвилі Поза закрутину далеку і стрімку.

І дуба-велетня в сусідському садку Не раз розпитував, на чиїй він могилі Щасливій виріс, так високий і розлогий?

І люди всі були мені так близькі, милі, І знав я всі стежки довкола, всі дороги,

І зрідка лиш моя душа за обруб твій Летіла в ширший світ.

Та чи дитям у тобі Я був щасливий? Дух дитячий мій

Чи ж перших вдарів зла тут не зазнав на собі? Чи ж перші золоті надії

Не розвивались тут, мов квіти веснянії,

Морозом збитії? Чи пориви гарячі М'якої ще душі сміхом тут не топтались,

Докором не душились? Чи ж не ллялись Найперші сльози тут, найщиршіі, дитячі,

Під тиском вчасних ще і недитячих мук?

Хіба ж душа моя, ще чиста, ніжна, біла, Тут, в рідному селі, уперве не щеміла

Шд дотиком твердих, брудних і грубих рук?

Хіба ж не почала ще тут всисатись в груди Та трута люта я, що й досі духа тлить?

Хіба ж не в тобі я пізнав сирітство, труди І боротьбу з життям? Чого ж тепер болить Душа моя, І\ОЛИ по довгому часі

Я в тобі опинивсь, на сугорби отсі Злим вихром загнаний? Стоїш ти, як стояло,

Самотнє і дрібне, дитя мов, що сховало

В зелені бур'яни головку кучеряву. Довкола ліс гуде тужний, таємний спів,

Що ще круг моєї колиски гомонів, Тебе мов обтулив в полу свою темнаву. І річка та сама хлюпочеться, тривожно

Повзе поміж високих берегів, І верби ті самі, і дуб той, що шумів Понад дитиною ... Чого ж так судорожно

Щось тисне грудь мою у тобі, ріднеє Село? Чи жаль мені за тим тісним спокоєм, За тим життям, що, хоч так бідне є

І сіреє, пливе коритом тихим своїм? За щастям слимака того, що в шкаралущі

Ховається? За незнання смерком? Чи жаль мені, що я у світ пішов пішком

На бурі, громи й град, шукати, де зцілющий Потік знання пливе? о ні, о нї! Не того так сьогодні жаль мені,

Не тим душа моя тю, важко заболіла, А тим, що тяжча ще пригноба тут засіла На лицях, голови недоля вниз хиляє,

Під віддихом її вся радість завмирає

І приязнь гасне враз з любвою, Котрої сім'я тут мені у серце впало.

Отим-то ТЯЖІЩ тю, мені у тобі стало. Прощай, село моє! Що тут мене держало, Те щезло; що тепер держить-

Таке важке, що, мов гора, тяжить

На серці. Геть іду

іюnя

і плачу над тобою.

1880

у. поєдинок

Клубами вився дим. Ревли гармати, Свистіли кулі, мов незримі змії. Сичали, вились, лускали гранати.

Красили землю струги кров'янії, І рвались серця, повні сил, відваги, В крові тонули тисячні надії. Униз ваЛИЛIlСЬ найпишніші стяги, Валились трони, що ще вчора, певно,

Й не думали дожити до зневаги. В ряді борців, заляканий смертельно, Блідий, в знесиллі, пилом весь укритий,

Ішов і я, щоби боротись ревно. я на шщі чув жар несамовитий І в серці чув докору крик зловіщий

Я йшов в огонь, мов зрадник, встидом битий. А прецінь я, підданий найвірніший,

Ішов під стягом законної власті, Сповняв свій обов'язок найсвятіший: йшов против тих, що розірвать на часті Хотіли всі порфіри і корони,

престолів у печі огонь накласти!

Через БУЙНІ пшеничнії загони

Йшли ми, мов повінь. Доки око сягне, Все наших купи. Ген десь плачуть дзвони

Село палає ... Вітер димом тягне ... Реве музика, гонить геть всі мисли ... Кров міцно б'єсь, душа ніщо не прагне.

І вже ось-ось ми ворога натисли! Ряди їх бовваніють перед нами, Пошарпані над ними стяги звисли.

Вони там перед нашими рядами

Бліді, втомлені, поганеньно вбрані, Та н зброї нождий мов приріс рунами.

Ян гонять пітьму блисни сонця ранні, Ян птахи з гнізд сполохані фуркочуть, Так з стрільб Їх нулі грають олов'яні.

Та ба! Мов зерна градові толочуть Буйний загін, мов буря снігом віє, Так наші кулі стелють їх, друхочуть.

«Гей, хлопці, далі! Поки ворог вспіє Отямитись, на нього! Най ні оден

Нам не втече, хто бунтувати сміє! Валіть! Коліть! Пардону він не годен!»

Так генерал нас загрівав до бою,

І вверглись ми, мов в стадо вовк голоден. Не тямив я, що діялось зо мною, Лиш весь тремтів, палав, немов у грани,

Не бачачи, І{УДИ біжу, де стою. Лиш тямлю, що в І,рові бродив ногами, ,Що по мерцях топтав, ще незастилих,

Топтав нескріплі ще, глибокі рани, Що дикі крики в слух мені ломились, Що дим гриз очі, що свистали нулі І нупи йшли, ревли, нляли, молились.

Та очі, вуха, ноги, мов нечулі

На весь той безмір людської розпуки, Летіли, мов бджола в нишачий вулій.

к стрільбі мої немов прилипли руки, І блискаJIО раз в раз криваво з неї, І вилітали огняні гадюки.

«Смерть бунтарям!»

із груді враз моєї

Крик вирвавсь і, залізо мов острене,

Прошиб мене безмірною брехнею. А втім, з пожару вийшов против мене

Бунтар з такою ж, як і я, стрільбою, Одягнений у шмаття все чеРJIене. Та що се? В кождій черточці зо мною Однакий вид, і ніс, і очі, й губи, Немов я сам перед собою стоюl

я остовпів. Хоч гучно грають труби, Я з нього вже звести не можу ока,

Від нього мов жду ласки або згуби. Якась безмірна, темна і глибока Тривога ледом обдала все тіло, Мов пташці, що загляне в очі смока.

А він глядів на мене ясно, сміло, Глядів з докором на ту кров гарячу, Що тут лилась, мов се

моє все діло.

І чув я, що під ПОГJIЯДОМ тим трачу

Остатню решту сили, віри в себе, І закричав я: «Ти, котрого бачу В рядах врагів,- хто ти? Чом так до тебе І дух, і око безупинно рветься, Бо в тобі бачить форму, зняту з себе?» Він мовив твердо, що він Мирон зветься, Вказав і місце те, де я родився,

Де вчивсь, що діяв, як мені ведеться

Все те о собі кажучи, хвалився.

«Брехня!

я крикнув.- Вороже безщасний,

Се я той Мирон! Зрадно ти підшився Під назву, рід, ба й під мій вигляд власний!}) Та він всміхнувсь і каже: «Звільна, звільна,

Мій друже! Лиш не будь такий напасний!

І назва, й доля вся обом нам спільна, Лишень що я живий, правдивий, дійсний, А ти мій привид, ти мара свавільна,

Нервової гаРЯЧRИ твір безвісний!»

TaR

Слова ті він СRазав

прямодушно,

Мов доктор, діагнозою утішний.

Мені ж зробилось страшно, тісно, душно ... Адже ж життя, буття, ім'я і тіло

Сей привид в мене відбирав бундючно! «Ні, сам ти привид!»

відповів я сміло.

«А чим же дійсність ти свою ДОRажеш?

Сказав тамтоЙ.- Лиш за ВИСОRе діло,

За волю люду, на котру ти важиш,

За хліб для бідних, за добро обдертих Правдивий Мирон б'єсь,- а ти що скажеш? Лиш на тирана в обороні жертви, На кривду в обороні правди стане Правдивий Мирон, не злякаєсь смерті.

А ти, що йдеш під стягами тирана, Облитий кров'ю праведних героїв, Ти смієш Мирона ім'я поганить? Геть, привиде! В небутність, із котрої Повстав, ось тут тобі назад розлиться, Щоб не спиняв мя від борби святої!»

Та хоч той голос, наче остра RРИЦЯ, Рвав серце в мні, я з місця не вступався, Лиш враз до

«Ха-ха!

ORa

піднялась рушниця.

двійНИR мій з мене реготався.

Стріляти хочеш? Що ж, стріляй, прояво! Л тіні RУЛЬ ніRОЛИ не ЛЯRався! Ось грудь моя! Намір і вистріль жваво! А як живий від твоїх куль простбю, На тебе стрілить буду мати право.

І Rулею прошиблена святою, Отою кулею, що освячена

До найсвятішого за людськість бою, Щезати мусить всяка твар мерзенна, Усякий привид злудної уяви,

І передсуд, і вся мара злиденна!» я мовчки дуло в грудь його направив І стрілив

та не чути й грюку того,

А ворог мій ані змигнув з постави.

«Сам бачиш марність поривання свого, Сказав.- Під вид мій дурно ти підшився, Ніщо єси, щезай же до нічого!» Він стрілив. Я між трупи повалився.

6-9

янвГаря]

1883

[13 ЦИІ\ЛУ] «УІ\Р АПІА» МОЯ ЛЮБОВ Вона так гарна, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак

Любові, щирості, спокою. Вона так гарна, а проте

Так нещаслива, стільки лиха

Знесла, щО І\ВІ1ЛИТЬ лихо те В її кождіській пісні стиха.

Ії пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддаТІІСІ, доконечно?

А полюбивши, чи ж би міг Я божую її подобу

Згубити з серця, мимо всіх Терпінь і горя аж до гробу? І чи ж перечить ся любов

Тій другій а святій любові

До всіх, що ллють свій піт і кров, До всіх, котрих гнетуть окови?

Ні, хто не любить всіх братів, lІк сонце боже, всіх зарівно, Той щиро иолюбпть не вмів Тебе, Rоханая Вкраїно!

іюnя

1880

!Jl

НЛРТНЛ ЛЮБОВІ

3ближаєсь час, і з серцем, б'ючим в груди, Я вирвуся, щоб бачити тебе. Порвати пута фальші і облуди, Що тисне нас і по душі скребе, Пробить стіну, котрою людська злість Нас, друже мій сердечний, розділила, Не знаючи, що в наших серцях сила,

Котрої ржа упідлення не з'їсть. 3ближаєсь час, і, радісио тремтячи, В твої обійми щирі кинусь я, І сна же поцілуй мені гарячий,

Що будь-що-будь, а ти повін мояl Моя і невідлучнаl Бо сльозами

І горем ти знітована зо мновl Нема стіни, перегород між намиl Не знає стін, перегород любовІ Всі пута, що засліплення й зла воля

На нас вложили, нам на біль,- порвемl Отруту, що нас нею щедро доля Поїла, виллєм з серця ізатрем Усякий слід тих споминок важких, Котрі, мов черви, серце підгризали,

Щоб навіть тіні темнії від них На наше вольне щастя не лягали.

3ближаєсь час, коли, подібно нам, По довговічних боях, муках люди Пронинуться, гнилий розмечуть трам,

Що їх давив, і щиро грудь до груди,

Уста до уст при тиснуть, мов брати, Приязним, щирим словом заговорять,

Позбувшись пут недумства, темноти, І зависті, і людовладства, й горя.

мая

1878 92

11 Плив гордо яструб в лазуровім морі, Широко круг за кругом Іюлесив,

А на горі в ожиданні і горі Лежав я й лету яструба слідив. я ждав на ню, свою єдину зорю ...

Мов яструб, бистро я сюди спішив, Від рана жду, думками поле орю

Нема голубки! Серце біль здушив. Нема голубки! Тільки яструб в'ється! Нема голубки! Дарма серце б'ється! Вже ніч. В розпуці знов я геть пішов.

А за ліском на тій ж горі чекала Вона весь день на мене, виглядала,

Тужнла важко й плакала за мнов.

.мая

1878

ІІІ

Від того дня вже другий рік пройшов. У чистім полі знов лежу я в горі,

Гляджу на небо ясне ... Надо мнов Знов плавле яструб в лазуровім морі. Обколесив, тепер шибнув стрілов ... Отак і я простір думками порю, Та темно в нім, навіки мглов густов Закрила доля мою ясну зорю. Так темно, зимно! Наче серце стине, І думка в мізку, мов пилина, гине. І ворухнуть не можу я рукою,

Ноли спімну, що ні одно гаряче Дівоче серце не зітхне, не сплаче І не затужить нищеЧRОМ за мною.

мая

1880

ІУ. ТРІОЛЕТ

І ти ЛУRавила зо мною! Ах, ангеЛЬСЬRі слова твої

Були лиш ббЛИСRОМ брехні! І ти ЛУRавила зо мною! І нетямущому мені

3атрули серце гризотбю Ті ангеЛЬСЬRі слова твої ...

І ти ЛУRавила зо мною! Неначе правдою самою, Неначе золотом, в огні, Без СRази чищеним,- ох, ні, Неначе правдою самою,

в добрі і нещасні дні Я величався все тобою!

TaR

Мов злотом, чищеним в огні, Неначе правдою самою.

Та під плінбю золотою Ховались скази мідяні, І цвіт, розцвілий навесні,

Під пишнотбю золотою Крив черв'яка! Ох, чи не в сні

Любились щиро мп з тобою? І серце бідне рвесь у мні, Що ти - злукавила зо мною! ..

1880

v я не лукавила з тобою, Клянуся правдою святою!

Я чесно думала й робила, Та доля нас лиха слідила.

Що щирая любов ділала, Вона на лихо повертала; Що чиста щирість говорила,

Вона в брехню перетворила, Аж поки нас не розлучила. Ти ж дума6Ш, я не терпіла,

В новії зв'язки радо бігла? Ти ж дума6Ш, я сліз не лила,

По ночах темних не тужила? Не я лукавила з тобою,

А все лукавство в нашім строю

Дороги наші віддалило І серця наші розлучило,

Та нашої любви не вбило.

1880

VI І ти підеш убитою дорогов, Котрою день в день тисячі ідуть! І ти пониження й неволі путь Пройдеш, як другі, до кінця самого.

Тепер ти ще боронишся, небого, Ще молодою кров'ю жили б'ють І свіжі думи сили додають,

Та швидко опору не стане твого.

В глиб звільна втягне тя багно гниле І в кров усіми порами віссеться,

Повітря ВJЮЛО тебе затрув,

І сили волі в тебе не найдеться, Щоб опиратись довше! Затонеш тиІ, труп живий, безвладно поплинеш ти!

УІІ

я буду жити, бо я хочу жити! Не щадячи ні трудів, ані поту, При ділі, що наш вік бересь вершити,

Найду й свою я тихую роботу. З орлами я не думаю дружити,

Та я опрусь гниючому болоту;

Щоб через нього й другим шлях мостити

На те віддам свій труд, свою охоту.

А як часом моя послабне сила, І серце в груді біль зціпить пеІ\УЧИЙ, І ЛЮДСЬІ\а злість зморозить І\РОВ у жилах, То човник мя перенесе летючий

Твоя любов підніме мя на крилах, Аж поки вал не зломиться ревучий.

1880

ЗНАйОМИМ І НЕЗНАйОМИМ І. КОРЖЕНlЮВІ

Душно і хмарно, Важко бурливий час! Чи гинуть марно,

Щоб світ не знав о нас? й ти в небезпечний бій Чи гнутись плазом? Друже сердечний мій, Ходімо разом! Щастя не ждімо,

Щастя не де, а в нас! К сонцю спішімо, Хоч його промінь згас,

Вдень буде знов ясніть Чистим алмазом. В правди і волі світ

Ходімо разом! з гнітом і тьмою,

З розбратанням братів Сміло до бою До кінця наших днів, За серця й совісті Ясним показом

В збройній готовості Ходімо разом!

октrября]

1882

11.

ДАНИЛОВІ МЛАЦІ Прочитавши його віршик «Не можна всім догодитИ».

(Калєндар «Просвітu»,

1883)

Отче Даниле, ще не все той вільний,

Хто з своїх пут сміється і кепкує; Не все ще той поет великий, чільний, Хто вірші пише і слова римує;

Не все ще той святий, хто богомільний, Ні той високий, хто ся вгору дує;

Не все нас сміх розвеселить весільний, Ні розсльозить нас той, що все сумує.

Не втім, співаче, сила слова твого,

Щоб ти раз в раз мок в сльозах, кис у горі, Ні щоб сміявсь, чи Є, чи не є з чого. Ти будь керманич наш в бурливім морі, Щоб в тобі бачив люд привідця свого І все чув добре слово в добру пору.

дЄI>[абря]

1882

ІІІ. МОЛОДОМУ ДРУГОВІ

Чом головку ти схилив додолу, Спер на ручку скрань ту мармурову,

А очима в далі десь блукаєш, Наче в далі доленьки шукаєш? Що завис на тобі сутінь суму? Що задумавсь, молоденький друже? Ой, не думай, голубе, ту думу, Бо та дума зрадливая дужеl Зразу сяє, мов сонце весною, Наливає світ увесь красою

І чарує твоє серце й очі,

Наче любка у весільнім строю, Наче зірка моргає з дна ночі, Наче пчілка мід з квіток громадить; Та як того меду по куштуєш,

Жар незнаний в серденьку почуєш, І тоді вона тебе ізрадить!

Сонця блиски на дрібки розщипле, Зорі в бездну темную розсипле, В цвітів барві вкаже страсть кипучу, В птахів піснях вкаже зойк розпуки, у погоді вкаже скриту тучу,

У розкоші вкаже скриті муки,

В кождій перлі на красавиць шиї Вкаже зсілі нещасливих сльози,

І твої всі втіхи молодії Мов мороз нещадний поморозить.

Ох, і зблідне щічка та рум'яна, А чоло, що добра доля зрана Цілувала, стратить блиск слоновий І пооресь зморщинами живо,

А твій взір свобідний, лазуровий Потемніє

самому на диво.

Бо важкий, колючий шлях розуму,

Кождий крок щемить у серці, дружеl Ей, не думай, голубе, ту думу,

Бо та дума зрадливая дужеl

1883

ІУ.

N. N.

Виступаєш ти чемно, порядно І говориш розумно і складно, І лице твоє гарне та ясне

Заглядиться дівча не одно,Та мене щось відтручує власне, І смутить, і тривожить воно.

Все здається мені, що налитий Ти сльозами і кров'ю селян, Що людською ти І_рИВДОЮ ситий, Що твій батЬІЮ - дерун і тиран, За життя носить пекло у груді, Заливає вином черв'яка,

Та як з світом прощатися буде, То пекельная кара тяжка

За всі зла, за грабовання враже,

За обдерте, збідніле село Як клеймо братобійчеє ляже На твоє мармурове чоло. І почуєш ти жар невгашений, Що палитиме серце твоє,

І тривога, мов меч наострений,

Твої думи зсіче і поб'є. В твоїй груді, мов вихор в погоду, Дикі страсті зірвуться грізні,

І, ЯІ{ вихор збентежує воду, Так тебе вони внурять в багні. І рука твоя кривдов сплюгавиться,

Переміниться в злобу любов Ось чого моє серце кровавиться, Як подумать, що буде з тобов. І дарма, що ТаІШЙ ТИ приємний, ,Що друзяка ти з діла і з мови, Що ти людяний, тихий і чемний,

Що бажаєш і стоїш любови! Людська кривда, котров ти годований, На добро не виходить нікому! Так огонь, у соломі захований, Спалить двір весь, не лиш ту солому.

марта

1883 100

У. МИХАЛИНІ Р.

Ні, не однако для всіх сонце сяє, Хоч безучасно над всіми блищить. Бідний слізьми його блиск заливає, ·Щасним воно і терни золотить.

Серце дівоче, красніше сіяє

Щирість твоя, аніж сонячний світ: Радісний усміх для щасного має,

Сльози для горя, пораду й привіт.

7 anpr ел.~ 11882 УІ. АННІ П.

Дівчина встала рано-рано: «Піду я в поле, мамо, мамо! Піду я в поле до роботи, Злоту пшениченьку полоти. Годі сидіти дома тута: Глушить пшеницю хопта люта; Бур'ян буяє рісно-рісно, За ним пшениці тісно-тісно;

Повій плететься геть на диво, Хилить пшеницю криво-криво».

«Рано ще в поле, доню, доню,

Зимнії роси в полю, в полю! Зимнії роси, зціпнуть ноги, Будяччям вкриті перелоги!»

«Та доки ж, мамо, ждати, ждати? Не сходить сонце, не видати! Зимнії роси що ж удіють? Та вони хопту гріють, гріють. А пок зійти ще сонце мусить,

Хопта пшеницю здусить, здусить».

101

«Ей, ДОНЮ, ДОНЮ, бач, з півночі Чорная хмара валом точить, Чорная хмара, буйна злива -

Що ж зробиш в полі, нещаслива?» «Я не боюся хмари-зливи І

Що мені вітер той бурхливий? Я про ті тучі сміло-сміло

Буду робити чесне діло. Нехай і повінь валом бухне, Моя відвага не потухне,

Знесу я всяку злую долю, А не покину праці в полю.

Робити буду без УПИНУ І перестану

як загину».

1880

VII. N. N. Будь здорова, моя мила,

Я не твій! Розлучила Нас могуча сила.

Де поставить кого доля, Там і стій!

Моя ж доля-

Вітер серед поля. Стогне, віє, рве і свище В грі страшній ...

Ближче, ближче Наше БО6вище ... Важко, душно, пітьма груба, Лютий бій ...

102

Ось-ось, люба, Жде мя, може, згуба. А як гинуть, то самому! Голос твій З бою-грому Звав би мя додому. Тож не плач! Очиць, мов зорі, Пожалій! Згасне вскорі Блиск Їх У сліз морі.

Розійшлись, мабуть, по волі Судьбиній Наші долі, Мов дороги в полі.

14-18

дєк[абря]

VIII. R.

1883

п.

Гарна дівчино, пахучая квітко! Оком і словом стріляєш ти мітко! В серця чутливий потайник укритий

Хто тебе бачить, той мусить любити. Тільки ж не гнівайсь за щиреє слово: Світ і життя ти береш поверхово, Мислиш, хто спів твій полюбить і очі, Той вже нічого на світі не схоче. Сли для очей і для пісні твоєї

Кине він все

боротьбу за ідеї,

Працю для тих, що ЇХ тиснуть окови,

Вір мені, серце, не варт він любови.

103

Сли ж, крім очей і крім слова дзвінкого, Ти не даси йому в жизні нічого,

В бій не загрієш і ран не загоїш,

Вір

і сама ти любові не стоїш.

І3лиск чарівничий очей потускліє, Зміниться голос, і спів заніміє,Сли ж в твоїм серці і думці пустинно,

Чим ти тоді причаруєш, дівчино?

1883 ІХ. ОЛІ

Ноли часом на вулиці побачу Вдову убогу, сиротя мізерне, Що к мені руку простяга жебрачу, В німім благанні очі к мені зверне,

Тремтить в лахмітті, босе, на морозі, Сльотою бите й гордуванням ситих, Огнем на серце напають ті сльози,

Той жаль голодних, нищих і невкритих. І думаєсь мені: «Недовго, може, Ноли мене важка прийме могила,

І ти отан підеш на роздорожжє

О хліб просить, моя дружино мила! І зжовкне, зв'яне те лице, що пині Так любим сяйвом, щирістю яспіє, Погаспуть очі, що сміялись н мині,

Жура зв'ялить тебе, моя надієl І діти паші

ох, аж серце в'яне!

Сльотою биті, босі, у лахміттю, На сльози й горе пепросвітно-тьмяпе, Як сиротята, геть підуть по світу».

104

І тайком я тремтячою рукою

Остатній гріш їм ткну й гадаю: «Може,

Хтось змилуєсь l{ОЛИСЬ і над тобою І сиротятам нашим допоможе».

1886 Х. О. О.

«Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких цвітів,

І\рім будяччя серед поля. Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В ЛЮДСЬІШХ серцях горе, злобу й зопсуття ЛИШ ви відкрили. Зависті пожар зловіщий Серед люду ятрите ви,

Замість радощів, любові Всіх до бою зовете ви.

Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню,

Ви в шинок з висот небесних Затягли пісень боГlШЮ!» Так гнівним говорять словом Ситі судді естетичні І ридають, що засохли

Давні хвилі поетичні. «Висхли хвилі, заніміло

Чистеє вітхнення слово; Як не ми його відно вим, То не віджиє наново».

105

Хухають ВОНИ і шепчуть

Естетичнії формули, Крають, латають і ліплять

Світ будущий із бібули. А життя йде своїм ходом. Хвиля мислі, хвиля духа Розливаєсь, Їх ридання,

Ані формул їх не слуха.

1881

ХІ. ТЕТЯНА РЕБЕНЩУКОВА І

Старці і книжники грізно накинулись Каменувати тебе: Всіх їх некритая, непідсолоджена

Правда по серці скребе. Горе сердечнеє, людське, великеє

Серць Їх не ткнуло брудних; Те лиш їх гніває, чом так без страху ти, Прямо стаєш перед них? Чом так покірно, так тихо, так прямо ти

йдеш, куди серце веде, йдеш не на розкоші, йдеш, хоч виразно ти Бачиш там горе бліде? Чом не навчилась ти ніжностей, хитростей, Підлостей світських жінок, Чом ти закинула мову їх, клятви їх,

Пута звичаїв, думок?

І ГероУня звісного оповІдання М. Павлина.

106

Чом ти ЇМ совість і серце поставила

Перед фальшивим лицем: Хочеш одверто, свобідно те діяти, Що вони діють тихцем.

аnр[ еля

1 1880

ХІІ. ГРИЦЬ ТУРЧИН 1

Муштруйся, рекруте-небоже, Слізьми оружжя обливай І

Хились, корись, а тільки, брате, Оружжя з рук не випускайl Учись владати ним, учися Стріляти цільно і в лице Безстрашно смерті заглядати:

Балшого бою час іде. Прийдесь за правду твердо стати

Хлоп в хлопа і плече в плече, Прийдесь на ворога стріляти, І кров рікою потече.

На віковічную неволю, Пониження і гніт твердий,

На зло, що, наче гадь несита, Ссе кров із людськості грудий, Прийдесь стріляти й не одному

Життя покласти в боротьбі. Учися ж, рекруте, хоч прикро

Не раз приходиться тобі!

І Герой Вірші про рекрутське життя (<<Молот ... стор. 1-8). написаної селянином Романом Гудз маном.

108

Учись, щоб був ти сильним мужем, Як засвітав день новий І Учись, щоб в ряд ти став готовим, Як крик роздасться бойовий І

апр [ел.'!]

1880

оси І

Ми оси, ми оси! Хто любить приноси, Хто любить чуже До себе горнути, Хто голих стриже,

Хто вмів ТЛГНУТІІ

З робучих людей Остатнюю свитку, Сирітських дітей Здирав, як липку,

Х то надто турбувсь Сусід ським добром, Нехай нас пильнувсь,

Бо тнемо жалом! Ми оси, ми оси! Хто кльоцом і досі

Чапить у багні, Освіти лякавсь, Сучасні огні Клене-проклинав, Хто рідний наш край

Твердою стіною, Неначе Китай,

Бажав обдати,

109

Ужвою міцною Наш поступ скувати, Плащем єзуїтським

Нам сонце затьмить, Туманом несвітським

Нам баки забить, Най стих.пе й не рухаєсь,

Най геть біжить ціло, Бо швидко почухаєсь

Там, де й не свербі.тrо!

марта

1893

ІІ

Був У нас мужик колись, Що їв хліб і сало, Днесь такі перевелись,

Хліба всім не стало. Був і піп у нас колись,

Працював, як люде,

Днесь такі перевелись,

І вже Їх не буде. Був співак у нас колись, Що співав «Буй-Тура», Нині в нього, подивись, Банкоагентура.

Твердоруський був колись чорним піднебінням -

Нині смирним став, дивись,

Лядським сотворінням. Народовець, прогресист,

кутасом мав шапку

110

Нині, смирний канцеліст, Лиже старшим лапку.

Вільнодумець, що робив Богу все об'єкції, Нині смирно йде, ади, В Юр на реколекції. Боже, що за дивний світ,

Що за переверти! Чи сміятись, чи жаліть,

Чи просити смерти?.

1881-1893 ІІІ. ЯКОСЬ-ТО БУДЕ!

голоду й нужди вмирає мужик,

Крадіж, рабунки, весь край

один крик.

Мати вбиває голодну дитину, Батько кидає кохану родину,

В Росію, Молдавію тягнуть плачучії На заробітки отарами люде ... Радьте, розумні! Рятуйте, маючії!

Якось-то буде! Якось-то буде!

Поле мужицьке в жидівські йде руки, Школи мужицькі не сіють науки,

Але незгоду й ненависть народну; Слово правдиве і думку природну

Травлять газети, хорти мов летючії, Право, сумління потоптані всюди ...

Радьте, розумні! Рятуйте, могучiїl

Якось-то буде! Якось-то буде!

1880

111

ІУ

Послухай, сину, що премудрість каже:

Коли два стільці маєш до вибору

Тут користь власну, тут святу лояльність, То на обох старайся разом сісти. І будь неначе те теля покірне, Що ссе дві мамі за свою покору. Та ще мудрішим можеш показатись, Коли стілець лояльності поставиш

На користі стілець і аж наверха Сам сядеш, вищий понад тих нездарів, Що на самих худих лояльних стільцях Сидять, худі, мов сім корів 3 Єгипту.

Амінь, амінь, кажу тобі, мій сину, Що не худі товстих з'їдять корови, Але товсті худих з'їдять з кістками І не подохнуть, тільки потовстіють.

1881 У. «ХЛІБОРОБ»

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що плугом святу землю оре? Святую землю в банку заставляє,

В довги впадає, як в бездонне море, І поти б'ється, аж остатня рація На нього спаде

грунту ліцитація

І ПОІ{И В найми не по шкандибає, Гей, хто на світі кращу долю має? Гей, хто на світі кращу долю має, Як той, що вірно цісареві служить, В касарні нишком рід свій споминав,

Зітхав нишком, і клене, і тужить, Махав «гвером», в «гліді» машерув, На варті мерзне, в «шпангах» креперуr.,

112

В «ібунках» пріе, «комісняю> снідає,

Гей, хто на світі кращу долю має? Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, хто щирим патріотом зветься, Податки точно рік за рік складає, ШаНУ6 власть, перед жандармом гнеться,

Цілуєсь з возним і, хоч дуже бідний, Як треба дати, дасть і гріш послідній, А нащо, за що дав - і не питає,Гей, хто на світі Rращу долю має? Гей, хто на світі кращу долю має, Як той, ЩО все лиш ту науку чув,

Що тільки бідних господь бог карає, Що ласка божа тільки багачу 6, Що чорт усюди чоловіRа кусить,

А бідний все в покусі впасти мусить, Що хлоп лінюх, п'яниця і св[иняl є, Гей, хто на світі кращу долю має?

1880

VI.

«УЖ АС НА РУСІ»

Лихо, сусідо! Ой горе нам, свату! Світ вже кінчиться! Вже буря гуде! Чув ти? На нашу нещасную хату, Кажуть, страшенная змора іде. Десь про явились якісь нігілісти

Кажуть, що се людоїди, хотять Русь нашу, матінку, з кашею з'їсти, Перевернути теперішній лад. Все перевернуть униз головами: Учні професора стануть навчать,

114

А як азбуки не вміє - різками, Як він їх нині, будуть його прать. Вірні тоді парастас будуть править, Але поклони піп битиме сам; Купчик над склепом сей напис поставить: «Хто дасть найменше, товар йому дам».

Суд буде також для них відповідний: Неук судитиме вчених панів.

Хто вкрав, а хитро В цюпу

той вийде свобідпий,

хто вкрасти хотів, а не вмів.

Красти, ошукувать всім буде вільно, Чесний заробок - отсе буде встид, Злодія зловиш в коморі

постій-но!

Злодій тебе до уряду тащить. Не хлоп державі з кровавого поту Буде, як досі, податки зносить,

Але держава за хлопську роботу Премії буде рік-річно платить. Волі назадники стеклі запрагнуть,

А ліберали її прокленуть, Взад поступовці, мов раки, потягнуть. Прямо вперед невидющі підуть.

Вівці муть, кумочку, пастиря пасти, Яйця муть, кумочку, курку учить;

Люди легальні муть грабити й красти, Чесних почнуть злодіяки тіснить.

Горе, сусідо! Ой лихо нам, свату! Світ вже валиться! Тріщать вже стовпи!

Треба покинуть і жінку, і хату Та вандрувать на кубанські степи.

14 8ЄI>[абряl1880

115

СОНЕТИ БаЛЬНІ СОНЕТИ

Сонети - се раби. У форми пута Свобідна думка в них тремтить закута, Примірена, як міряють рекрута,

І в уніформ так, як реl{РУТ, упхнута. Сонети

се пани. В них мисль від роду

Приглушено для форм; вони вигоду,

Пожиток кинуть, щоб ловити моду: Се гарний цвіт, що не приносить плоду.

Раби й пани! Екстреми ся стрічають. Несмілі ще Їх погляди, їх речі,

Бо свої сили ще раби не знають. «Простуйся! В ряд!» Хлоп в хлопа, плечі в плечі

Гнеть стануть, свідомі одної мети, Живі, грізні, огромнії сонети ...

1880 ІІ

«Чого ти, хлопе, вбравсь устрій лицарськпй, Немов боїшся насміху і сварки? Чого важкий свій молот l{аменярський Міняєш на тонкий різець Петраркп? Замість валити паНСЬІ\ИЙ гніт і царський, Ти скрився в поетичні закамарки! Гіркий, та нешкідний удар писарський, Мов ПО.!Jпнівки чарка у шинкарки», J1fj

«Ні, я не кинув камеНЯРСЬІШЙ молот, Усе він в моїй, хоч слабій, долоні.

Його не вирве насміх, ані колот. І як невпинно він о камінь дзвонить, Каміння грюк в душі мені лунає,

3 душі

ж луна та співом виринає».

1881

ІІІ. КОТЛЯРЕВСЬКИй Орел могучий на вершку сніжному Сидів і оком вздовж і вшир гонив,

Втім схопився і по снігу мілкому Крилом ударив і в лазур поплив.

Та груду снігу він крилом відбив, І вниз вона по скло ні кам'яному Котптись стала

час малий проплив,

І вниз ревла лавина дужче грому.

Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз.

Та був у нім завдаток сил багатий, І огник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

1873

117

ІУ. НАРОДНА шеня

Глянь на криницю тиху, що із стіп могили Серед степу сльозою тихою журчить;

В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить, І промінь сонця миєсь в її срібній хвили, На дні її щось б'ється, мов таємні жили ... Той рух живий ніколи не бажа спочить, Вода її пречиста тисячі живить

Дітей весни, що густо вкруг її обсіли. Криниця та з живою, чистою водою

То творчий дух народу, а хоч в сум повитий,

Співа до серця серцем, мовою живою.

Як початок криниці нам на все закритий,

Так пісня та з джерел таємних ллєсь сльозою, Щоб серце наше чистим жаром запалити.

1873

V Незрячі голови наш вік кленуть, В котрім, говорять, перед правом сила, А чесній думці пере тяті крила,

А правду й волю, як звіра, женуть.

Та що ж то А сила

право? Право

се лиш сила,

право, се закон природи.

В житті лиш сила ломить перешкоди,

До лету вгору розпускає крила. Та що ж се - сила? Лиш п'ястук та збруя? А серця вашого огонь святий, А думка, що світи нові будує,

118

А волі вашої залізні крила, А переконань, правди блиск яркий

Чи ж се не також непропаща сила?

1880

VI Жіноче серце! Чи ти лід студений, Чи запашний, чудовий цвіт весни?

Чи світло місяця? Огонь страшенний, Що нищить все? Чи ти, як тихі сни Невинності? Чи як той стяг воєнний,

Що до побіди кличе? Чи терни, Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний Чи демон лютий з пекла глибини? Чим б'єшся ти? Яка твоя любов? Б що віриш? Чим живеш? Чого бажаєш? Б чім змінне ти, а в чім постійне? Мов! Ти океан: маниш і потопляєш;

Ти рай, добутий за ціну оков. Ти літо: грієш враз і громом убиваєш.

1875

VII Бам страшно тої огняної хвилі,

Коли з мільйонів серць, мов божий грім, Закута правда бухне і застилі Шкарлущі світу розірве на нім?

Би боїтесь, щоби криваві хвилі Не потекли і не підмили дім

119

Блискучої освіти, не змулили

Швидкого поступу думок зовсім?

Не бійтеся! В кривавих хвиль нав.алі Не згине думка, правда і добро, Лиш краще, ширше розів'ється далі. Не бійтеся! Не людськості ядро Та буря зломить, а суху лушпину, Ядро Ж живеє розростесь без ВJІИну.

1880

VIII в снах юпості так сквапно ми ШУІ,аєм Прямих стежок і молодим умом Так просто, гарно вік свій укладаєм,

Так чесно, сміло боремось зо злом ... А втім, в життя, мов в п'яних стиск, вступаєм:

Сей відси штовхне, відти той часом; Сяк-так в'ємось, удари обминаєм, Ба й других пнем самі набік плечом. Оглянемось

і де наш замір дівся!

Жизнь наша, наче манівці, блудна

Ще щастя, сли вокруг ти не вертівся. Будь, мов та хвиля! Хоч грізна й мутна. Та де вал верг Ї -

там по ній осівся

Осад новий, живий

1880

120

земля плідна.

ІХ

Як те залізо з силою дивною, Що другеє залізо тягне к собі І магнетизмом звесь, не в супокою

3ціпляєсь, але в ненастанній пробі,-

А як його безділля вкриє ржою, Під ржею й сила гине, мов у гробі, Отак і серце, що, грижі стрілою

Прошиблене, само з'їдавсь в собі. Лиш праця ржу зотре, що грудь з'їдає, Чуття живе, неткнуте заховає, Непросихаючу нору живить.

Лиш в праці мужа вироблявсь сила, Лиш праця світ таким, як в, створила,

Лиш в праці варто і для праці жить.

1880

Смішний сей світ! Смішніший ще поет,

Що все в нім хоче серіозно брати, Що в тій погоні до незвісних мет

Розумну думку рад би відшукати.

Смішний сей світ! В нім правом

дикий гнет,

А чесна праця в перегнилі шмати

Вкривавсь, а коб мала лиш відмет страв дармоїдів, щоб живіт запхати,

То мала б доста для потреби свої! Смішний сей світ! Неробів гор сть мала Себе ввюкав світом, паном всьої

121

3емлі і ціллю всього, що на світі! Смішний поет, що хтів би, окрім зла, В тім світі правди й розуму глядіти.

1881

ХІ. СШСТИНСЬКА МАДОННА

Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той безбожник, що без серця дрожі В твов лице небесне глянуть може, Неткнутий блиском твої красоти? Так, ти богиня! Мати, райська роже, О глянь на мене з свої висоти!

Бач, я, що в небесах не міг найти Богів, перед тобою клонюсь тоже. о бозі, духах мож ся сумнівати І небо й пекло казкою вважати, Та ти й краса твоя - не казка, Hi~ І час прийде, коли весь світ покине

Богів і духів, лиш тебе, богине, Чтить буде вічно - тут, на полотні.

1881 хп

Ось спить дитя, невинний ангел чистий. - се ангел з ним іграв ... Сплакне у сні - се ангел, в облак млистий Смівсь у сні

Розплившися, манить його й щезав. І сон отсей нестертий, віковистий

В душі його по собі слід лишав:

122

s дитячих снів той ангел променистий

Раз в раз бажання, тугу в нім збуджає.

Рвесь молодець від батька і від мами Чогось шукати десь в чужій чужині, А ангел з далі кличе: «Д' мині! Д' мині!»

Любви, надії він спішить стежками, Там плід здобуде, тут лиш квіти зв'ялі, А ангел з далі кличе: «Далі! Далі!»

1881

ХІІІ. шеня БУДУЩИНИ

Знов час прийде, коли з погорди пилу Ти отрясешся й ясною звіздою

Засяєш людям, і підуть з тобою, Серця твою почують давню силу.

Знов час прийде, до найтяжчого бою, Остатнього, за правду й волю милу Ти поведеш народи іпрогнилу

Стару будову розвалиш собою.

І над обновленим, щасливим світом, Над збратаними, чистими людьми Ти зацвітеш новим, пречудним цвітом.

Прийде той час! Істотою цілою Ми чуєм хід його поза собою, Та доживем його

1880

123

не ми ... не миl

ХІУ

Досить, досить слова до слів складати,

Під формою блискучою, гладкою, Мов хробака під гарною ЛУСІЮЮ, Пекучий біль і сльози укриватиl Лікар ідеІ Не час тепер ховати

Поганих струпів. Смілою рукою

Розкрить їх треба, мимо встиду й болю Всю гниль нещадно з тіла виривати. Час показать, що людськість мужем стада, Дитинячих іграшок відреклась, Своє важке призначення пізнала; Що снігова метіль вже унялась, Безцільних поривів пора пропала,

Розумних діл пора розпочалась.

1881

ХУ

Ні, не любив на світі я нікого Так, як живому слід живих любить, Щоб, не зрікаючись себе самого, Ввійти в другого душу, переймить Його думки, його бажанням жить, Не думавши добро творить із того, І так, незамітно зовсім для нього,

Вести його, де вища ціль манить. Відразу бути паном і слугою,

Зректись себе і буть самим собою Отак любить ніколи я не вмів.

124

Чи самолюбства в мні замного стало, Чи творчих сил живих було замало? Чи шлях життя мене фальшиво вів?

окт[ября]

1889

ХУІ

І довелось мені за се страждатиl Де лиш любви правдивої шукав я, Усе за неї був готов віддати,Те саме все безсилля зустрічав я:

То вбране в гордощів холодні шмати, То в слів цукрових стрій конвенціональний,

В мрій, сліз, зітхання плащ сентиментальний, Та в бій життя зовсім незгоже стати.

Лиш де я не ШУІ\ав ЇЇ, де навіть І зло чинив, щоб стать її негідним, Там я найшов її. Отим-то травить Мене подвійне горе жалом мідним: Те зло, що своїм прогріхом вважаю.

І те добро, що без заслуги маю.

окт[ября]

1889

ХУІІ

Колись в сонетах Данте і Петрарка, Шекспір і Спенсер нрасоту співали, В форму майстерну, мов різьблена чарка, Свою любов, мов шум-вино, вливали. Ту чарку німці в меч перекували,

Коли знялась патріотична сварка;

125

«Павцирний» їх сонет 1, як капрал, гарка, Лиш краску крові любить і блиск стали.

Нам, хліборобам, що з мечем почати? Прийдесь нову зробити перекову: Патріотичний меч перекувати

На плуг - обліг будущини орати, На серп, щоб жито жать, життя основу, На вили

чистить стайню АвгіЙОву.

сенr[ября]

1889

ТЮРЕМНІ СОНЕТИ

ее дім плачу, і смутку, і зітхання,

Гніздо грижі, і зопсуття, і муки! Хто тут ввійшов, зціпи і зуби, й руки,

Спини думки, і речі, і бажання! Кукіль тут полють з жита, видається, Та рівночасно свіжий засівають;

По параграфам правду виміряють, Але неправда і без міри ллється. Тут стережуть основ, але основу

"Усіх основ - людського серця мову, І волю, й мисль зневажують, як дрантя.

І Мова тут про звісні в німецькій літературі nischte Sonette.> Фр. Рюккерта.

126

(,Gehar-

Ви, що, попавши в западню ту, хтіли Найти в ній людський змисл і людські ціли, Lasciate ogni speranza 1,_ мовив Данте.

сен.т[ября]

1889

«Вузька, важкая до добра дорога», Се сказано десь у письмі святому. Та я перечу тим словам якмога,

Пізнавши вхід до в'язенного дому. Вонючі сіни

перша осторога.

Скрипливі двері в хіднику тісному, Відтак ідеш по манівцю нрутому, А там подвір'я, мов пуста берлога.

А по подвір'ю вояк патрулює, у сінях варта, стражники понурі І арештанти, наче тінь, снуються.

Сей шлях важкий - чи до добра прямує? Спитайте тих, що мучаться в тім муріl Зрахуйте сльози, що день в день тут ллються І

сен.т[ября]

1889

Гей, описали нас, немов худобу: І назву, й вік, і ріст, і всю подобу, Волосся, очі, зуби, всі приміти Тепер хоч в Відень нас на торг гоніте! І Поииньте ВСЮ надію (іт.).- Ред.

127

Гей, обшукали нас, немов бандити: Всі кишені, всю одіж, всю особу, Ножі, тютюн, і гроші, й всю оздобу Забрали

хоч в турецький рай ведіте!

Ну, от тепер ми чисті! Глупі-глупі!

Ножі, оздоби й скарби наші з нами,

Тих вам не взять бандитськими руками! І розвели нас у апартаменти Державні. Злишні тут всі компліменти! Салон, їдальня, спальня й С ... -

сеnr[ября]

все вкупі.

1889

Сиджу в тюрмі, мов в засідці стрілець, Усякий звір поперед мене мчиться,

Не криється від мене, не боїться,

Показує, в чому хто є мистець.

Лис - злодій тут, не скромник, не святець, І вовк - не МУЗИІ{ант, а просто вбійця, Медвідь - дерун і лютий кровопійця, Забув про жарти, бубен і танець. Тут всяку видно наголо особу, Мов фрак роздівши й мундур урядовий, Вони і ЛІОДСЬІ{У скинули подобу. я в засідці дрібнії точу стріли І напинаю лук свій, все готовий Ну, бачність, звірі! Не хиблю я ціли!

сеnr[ября]

1889 128

Вам хочесь знать, як нам в тій казематі Проходить час? О, страх патріархальноl Як господарські діти, йдемо спати

Ураз

курми, лиш що

заснуть

звичайно

Не можемо. Ні про що розмовляти,

То й мовчимо. Лиш сей та той нечайно

Зітхне. Минав восьмий час, дев'ятий ... Втім Гер сон 1 стуна о стіну нагально І лізе до вінна. «Ти спиш, Ревнте?» «НіІ» - «Так подай там знак до Розпоряки, Міг Wellen eppes machen diill den Mente!» 2 Стук-стук по стінах! Гомонять тихцем ...

Пост настороживсь, став

вінну лицем,

Втім справа хтось як РЯБІше: «Лут табаки!»

«Не будеш тихо?» - нрикнув пост і шпарко Побіг туди, відніля крик роздався. «Рахміль! Рахміль!» - нрик зліва обізвався. Знов пост біжить, клене, аж небу жарко. «Чекай-но, я вас тут навчу кричатиl Та поки ще добіг на місце крику, Вже Герсон став, неначе кіт, м'явчати, А справа хтось там вив: «Кукуріку!»

І Гер сон - жид-конокрад (гл[яди] <,Жидівські мело ДІЇ» ); далі прозвища арештантів. 2 В жидівсько-злодійськіМ жаргоні значить: «Нумо по дражнити трохи вояка! »

1-333

129

Із всіх вінон посипалось, як град:

«Rозидра! Шпичка!

Rich da'n Tat'n aran!»

Пост став, немов підрізаний баран. І раптом стпхло все, мов в домі смерти. Хто? Де кричав? І пощо?

годі знать.

ее наші в вечірнії концерти.

сєнт[ября]

1889

Вже ніч. Поснули в lI:азні всі, хропуть, І пітьма налягла. Лиш візитирна Підсліпуватим своїм оком ЗИРІ,а,

Немов моргав злобно: «Ось ви тут!» Десь на завісах СКРИІІнула кватирна,

І1люскоче дощ, і грубі краплі б'ють О ринву, ринва так жалібно дирка О мур, мов хоче вирватися з пут. Та ні, не вирвешся! Залізні гаки

Держать тебе, дозорці, як собаки, Пильнують, ходить шельвах иід вікном. Не вирвешся! І глухне зойк розпуки, В тяжкій знесилі опадають руки ...

Заснуть, заснуть, хоч би мертвецьким сном!

сєnт[ября]

1889

І Чорти TBOЄ~IY батьнові! (Свр.) -

130

Ред.

І\<

* А ледве тільки сон нам зломить очі, Гнеть північна його сторожа згонить; Гримить коритар, колоддя скрегоче При дверях, думаєш спросоння: дзвонить

Пожарний дзвін ... Зриваєшся

аж ні!

Пан ІШЮЧНИК входить з лампою, поглипне На крати, чи здорові та міцні,

На піч, на Ішбель, тапчани

та й зникне.

Знов колодки скрегочуть, а ногайці Rазню за казнею пліндрують далі, Мов Лопотова та війна у байці. Що сон із змучених повік украли,

Грижі неситій не дали заспати

Байдуже їм, коб лиш здорові І{рати.

сеnrГлбрл]

1889

А рано, ПОКИ час ще виб'є п'ятий,

Знов Лопотове славне військо грюка: Іде (шибльованню). Що ее за штука

Ій-богу, саllI не знаю, як сказати. «Агій,- почнуть естетики кричати,

Ось до чого у них доходить штука! Яка де в світі погань є, грязюка, Вони давай її в сонети бгати. Петрарка в гробі перевернесь, пробі!»

Нехай! Та тільки він ходив в саєтах, Жив у палатах, меч носив при собі,

131

Тим-то краси, ппшнот в його сопетах Так много. Ми ж тут живемо в клоаці,

То й де ж нам взяти кращих декорацій?

сеnr[ября]

1889

• ... • Колись в однім шановнім руськім домі

В дні юності, в дні щастя і любови Читали ми «Что делать?>), і розмови Йшли про часи будущі, невідомі.

Домашні дами ось ЯІ, побивали Не раз мої гарячі дифірамби: «Е, спільна праця І В такім разі й вам би Прийшлося чистить виходки Й каналю).

Не знали дами, що ваЖІ\е, всесвітнє Питання те вже Австрія рішила.

Тюремний кибель

що в ньому за силаl

І виходок, і мебель враз! Вигідне Береш його, виносиш, ну, і прямо

На поле лий чи в компостову яму.

сеnrГября]

1889

•

Встаєм раненько, миємось гарненько,

Вбираємось і стелим ліжко вмить, Пісочком казню метемо чистенько, Тоді давай ходить, ходить, ходить ...

132

Шість кроків там і шість назад

досить,

Щоб не крутився світ, та трьом тісненько: То два нас ходить, а один сидить,

Той встане

нас

один

сіда

смирненькu.

Колись в Бориславі були землею Два ріпники присипані: три дошки

Над ними стали скісною крівлею. Лиш люльку мали і вода сльозила

В кутку: сей воду ссе, той курить трошки ...

Сім діб! І нас того ж тюрма навчила.

сеnт[ября]

1889

ПРОХІД

Прохід

не хлопський в полі і не панський

В садках тінистих, не філософічний Той шіллерівський, а гігієнічний

Прохід, регламентовий, арештантський!

Зима чи літо, дощ, сніг чи погода, Мороз чи спека, на годину в добу Женуть дозорці в'язнів, мов худобу, По черзі на прохід до огорода.

Дерев там тілько, що паркан з ялиці, А зелені, що поза ним доглянеш, А неба, що доглянеш з дна криниці. А в грудь як свіжого повітря втягнеш, То світ закрутиться, мов у п'яниці, І ще сумніший, беЗСІІльпіший станеш.

сєnт[ября)

1889

133

:І<

* Ні, наш тюремний домовий порядок Бува часом дотепний! Ну, скажіть: Rибльовання полуднішнє й обід

Ураз

чи дотеп се, чи лиш припадок?

І запах соломахи й І\иблів смрід! Рядком з водою становлять коновку,

І хліб кладуть, і в ниблі ллють І\арболку

Ніс арештантський все знесе й живіт. Щаслива Австріє І Той ум великий,

Що видумав сей дотеп, варт вовіІШ,

Щоб святкувать ім'я його празничпо! Перед його ідеєю я клонюсь: Не апетитно, та зате практично;

Minlls de genus, si constructio bonus 19

сеnтГября]

І.

1889

* * *

Беруть діру, залізом обкують, Приправлять курок і Я3ІШ дЛЯ маху

І самопал готов. Отак, мабуть, І арештантську варять соломаху. Беруть котел води і жменю круп

Ось вам і суп; досиплють кмину жмінку, То звесь кминковий; краяну печінку-

3весь леберсуп; а хліб

хлібовий суп.

de geneve,

constructio

1 Треба було б: тіпив ві Ьо па не важливий рід, нали синтаксис добрий (.!Іа ТЮ!.).- Ред.

134

На друге йде капуста й воловина В неділю (евфемічно

жил і лою

Бува не раз в тім м'ясі половина!),

В будні горох, фасоля (впів з гнилою!), Логаза, каша гречана й (<Дубова» Ось вам вся наша (<карта страв» готова.

сеnт[ября]

1889

Та ви не думайте, що вища власть

Лишає так се діло, без призору! Вона пильнує прав у всяку пору І параграфів скривдити не дасть!

А як обід готов, то відкладають Найкраще м'ясо, хліб і відливають В тарілку соломаху

ще густою,

Дадуть омасті і несуть хоробре До президента. Той скуштує. «Добре!» Тоді для нас розбовтують водою.

сеnт[ября 11889

В тих днях, коли, неначе риба в сіті, Мій вольний дух в тісних тих стінах б'ється, Смертельний холод в душу аж крадеться, І нікому потішити, огріти,

135

Одним одна лишилася мені ти, Мужицька пісне, в котрій люд весь плаче, І мом у серцю легшає неначе

З народним болем в один такт боліти. о ви, кристалізованії стони, Ви, сльози, перетоплені в алмази, Зітхання, влиті у тужливі тони! Не покидайте вп мене в тій хвилиl Кріпіть, щоб ті бе;:умства, муки, врази

Мойого духу глиб не помутилиl ~ сєnт[ября 11889

Замовкла пісня. Чи ж то їй, свобідній, Золотокрилій пташці, тут ви тати, В тій западні понурій, непривітній,

Де чоловік потоптаний, проклятий? Чи ж ЇЙ огидний образ той писати, Як страж встромляє свої лапи мідні

В мою кишеню, чоботи, в послідній Рубець одежі і послідні шмати? Тютюн, огонь, папір і олівець,Ось чого власть ШУІ{ає тю, пильнейко,

Що влізла б аж в· нутро тобі, здається. І мовкне пісня. Так і соловейко Втікає від гнізда, писклят, яєць,

Коли людська рука Їх доторкнеться.

сеnт[ября]

1889 136

HAUSORDNUNGl Надворі, там, за парканом тюремним, € конституція, якісь закони; Для нас вони є тільки міфом темним, Лиш дзвоном, що не знати, де він дзвонить. Вся конституція, ЗаІЮН увесь у нас упрощені, що годі далі: Один існує кодекс в криміналі,

А кодекс дивний той

Hausordnung

звесь.

Не писаний се кодекс, а існіє

Лиш в усній і п'ястучній передачі,

прантичних леІщій його в'язень вміє.

Його встанови бистрі, як штафети, Директор, ключник, стражники добрячі Іх знавці, виконавці й інтерпрети.

сеnт[ября]

1889

Не вільно в казні тютюну курити, Книжок читати, ні свічок світити, Не вільно в візитирку говорити, В вінно глядіти, грішми що платити.

Папір і олівець при собі мати

Для арештанта ее тяжка провина; Ножа теж казня мати не повинна,

Хліб нігтями й зубами треба рвати. А ключНІШ, стражник може в кождій хв или

Перетрясти все в назні, обшукати Вас до сорочки, «мачку засвітити» 1 Домашній порлдои (' i.m.).-Ред.

137

І язиком, як хоче, вас честити, За кару вас в «густую» казню дати,

Де б вас кумпани обкрадали й били.

сенrГября]

1889

ІШЮЧНИRИ І ДОЗОРЦІ

Ні, вас забути був би гріх великий, Чесні панове ключники й дозорці! Та й як похвал відмовити вам порції

Там, де над всім царюють ваші крики? Ви продали себе в кати й на муки. За 300 гульденів річної плати Готові з друга, брата шкуру драти, Як лиш він тут попадесь вам у руки.

Понижені до розряду собаки Порядком нашим, ви й мститеся таки,

Понижуючи других якомога.

Грим, грим! «Дід» входить: хліб приніс. З порога На піл покинув і попхнув ногою

І я почув, що є власть надо мною.

сенr[ября]

1889

• • *

Что ми шумить, что ми дзвенить, мов в хмарі Грім? Декретові бігають до вмору, Гуркочуть ліжка, миють коритарі,

Труть, білять, миють в казнях і знадвору.

138

«Комісія! комісія!

гуде,

Мов шелест листя, як зближаєсь буря. Висока урядовая фігура, Сам пан надрадця на контроль іде!» В неділю рано дух дунув господній Над океаном, все аж до безодні Стряслось - фігура в кримінал явилась.

Із казні в казню йде «Замкніть вікно!» -

весь штаб круг неї ...

«дід» крикнув нам крізь двері, Щоби фігура не перестудилась.

сеnт[я6ря]

1889

Ввійшла фігура. «Як зветесь ви?» - «Франко». «Гм, Станко?» - «Франко!» - «Станко, запишіть. Давно тут?» - «Місяць».- «Гм. А ти, коханку?» - «Сім день».- «А ти?» - «Я завтра йду на світ». Побачив книжку. «Маєте дозвілля Читать?» - «Таю).- «Гм!» На ліжка, на суфіт Зирнув. «Гм-гм! А тут нема вентіля?»

«НеМа».- «Нема? Гм, добре, запишіть!»

Тут ключник кинувсь:

В двох казнях, там!»

«8

зато вентилі

«В двох І\азнях? Запишіть!

А ви б часом вікно тут отворили!» (Мабуть, у ніс фігурі вдарив смрід!)

«У нас віІ\НО отверте день і ніч!» «Ага, гм! Запишіть!» І вийшли пріч. сент[я6ря]

1889 139

ТЮРЕМНА І\УЛЬТУРА

Хоч в кримінаJri крати, грубі мури, Ковані двері, варти й не злічити, А все, щоб не змовлялись інквізити

То таки й тут озвавсь наш вік культури.

Тут теJlеграф є свій Весь апарат

і досконалий!

стіна й кавалок тріски,

І з казні в казню йдуть по нім сигнали.

Се теж І\УЛЬТУРНИЙ виплід,

«echt» 1 австрійський. І пошта йде 3 вікна в віlШО поночі,

Безплатно перевозить хліб, «маняти», Тютюн, огонь

про письма й не І\азати.

Бува, й сміттяр при дверях заскребоче І крізь шпару «грипсанку» спішно всуне, І тій Теміді в сліпі очі плюне.

20 сент[ября] 1889

РОЗМОВИ

А прочий час заповнюють розмови.

Сей своїм «ділом» мучить всіх і НУДИТЬ, Той жарти строїть, всіх смішить готовий,

А інший в споминах колишніх БJlУДИТЬ. Хто казку Юlже, хто знов тугу в собі Гне й ходить, ходить, тільки чути кроки ... Часом на всіх наляже сум глибокий, І довго в казні тихо, наче в гробі.

І Чисто, правдиво (нім.).- Ред.

140

«Вдуріти можна!»

буркне хтось і люте

Прокляття вліпить.- «Гей, брати, ануте! Чого похнюпились! Нехай на панську Макову смуток! Грим об землю лихо! Зберімось лиш на голоси і тихо Затягнем нашу пісню арештантську!»

21 сеnr[ября] 1889

ШСНЯ АРЕШТАНТСЬКА

Хто любить місяць, я без сонця в'яну, В тюрмі про волю вже й не нагадаю! Сиджу й клену свою судьбу погану, Тих ворожеНЬІ{ів, що з-за них страждаю.

До суду кличуть, бач, до протоколу. Суддя мій лютий, став грозить киями ...

«Скажи всю правду, то підеш на волю!» Я визнав правду

і пішов в кайдани.

Читають декрет. Стали батько й мати, Плачуть, не сміють і руки подати ...

«Бач, СИНІ_у, де непослух той доводить!

Господар в путах, в бурій куртці ходить, В довбанці вбутий, стрижене волосся, В полі ж пшениця сиплеться з колоссю).

сеnr[ября]

1889

хто п зложив «Некепська пісня, пане,- Герсон каже,

Стара бригідська пісня! А зложив Ії хлоп простий, простий хлоп, аякже! Не тямлю, чим на кару заслужив.

141

А кару довгу мав, вже десять літ

Сидів, а ще, мабуть, мав п'ять сидіти. От раз комісія якась, адіть,

Прийшла в Бригідки, щось там оглядіти. А він сидить коло вікна й співав

Сю саму пісню

а співав чудово

І плаче так, що аж ся серце крав! Пани тихцем списали слово в слово І вислали до Відня. Ну, й за пару Неділь прийшло: змазав му цісар кару».

сент[ября]

1889

Народ наш в бідах добрий праКТИІС зла вість Його злякать, ні здивувать не може, Недаром він зітха: «Не вводь нас, боже, Під панську карність а людську ненависть!~ Людська ненависть - се ж найтяжче горе, Найгірша кара для громадянина! Він без людей - слаба в степу билина, Нотру хто хоче

стопче й переоре.

тим горем, з тою карою страшною, Що б и т людський стинав мов косою,

Він папську карність ставить нарівні

Ту, що про себе шумно так голосить, Немов вона, мов другий Атлас, носить Весь лад суспільний на своїй спині.

сент[ября]

1889 142

Ні, ви не мали згляду надо мною! Хоч око в око ви не сміли стати,

Не сміли свої правди нам сказати

Ви підступом побили мя без бою! Щоб над безсильним, хорим показати Звірячу силу, ви добов нічною Напали мя, мов вовк за звіриною, Чи чатували на порозі хати.

Ви права сторожі? Ні, право в вас Лиш щит, котрим безправ'я закривавсь! Судіть мене, та вас осудить час! Нехай тепер безсильно розбивавсь Мій крик о зимні стіни, прецінь раз

Він вирвесь, і ваш сон його злякавсь.

сеuтГября]

1889

у сні мені явились дві богині. Лице одної - блиски променисті, Безмірним щастям сяли очі сині,

І кучері вилися золотисті. Лице другої чорний крив серпапок, І чорні очі, наче перун з тучі, Блищали, коси чорні та блискучі Була немов літній, бурливий рано1\. «Не плач, дитя самотнв, цить, мій світку, Сказала перша (що за голос милийl),

Ось на тобі мій дар, чудову квіткуІ»

143

І соняшник дала мені розцвілий. А друга мовчки терн втиснула в руну

І враз я радість вчув і люту муну.

сєuт[ября]

1889

•

І говорила перша: «Я любов, Життя людсьн:ого сонце невечерне. Як соняшник за сонцем, так за мнов

Най раз на все твое ся серце зрерне.

І світ, і люди - всі перед тобов Являтись будуть світлим боком; скверне, Погане, зле

лиш з наслуху, немов

Крізь сито тільки будеш знать. Оберне Мій дар до тебе щирих серць багато, І від найліпших, найчесніших твого

Віку

добра й любви зазнаеш много.

Тож хорони, дитя, сей дар мій свято! Любов люд е й, мов хліб той до засіка,

Громадь і степенуй в любов до чоловіка!>}

сєuтГябр.'!]

1889

І говорила друга: «Я ненависть, Любви сестра й товариш невідступниЙ. Ненавиджу я все, що звесь лукавість, І кривда, й лад нелюдський та підкупний.

144

Ненавиджу я всю тоту неправість, Що чоловіка пха на путь непутний, Що плодить в душах підлість,

брехні, зависть. Крутіж отой мотучий, каламутний.

Не в серці людськім злоl А зла основа

Се тлупота й тота міцна будова, Що здвитнена людьми і їх же ryбить.

Се зло й тобі прожре до кості тіло, Щоб ти зненавидів йото і бивсь з ним сміло.

Хто з злом не боресь, той людей не любитьІ»

сеnт[ября]

1889

* * *

Сидів пустинник біля свото скиту Серед лісів безмірних та безлюдних І слухав пташок толосів пречудних

І вітру в гіллі пісню сумовиту.

Аж бач, толубка, його пташка біла, Що вже два дні не знать, де пропадала, Ту ж понад ним крильцями стріпотала

І тихо в нього на :колінах сіла.

Старий потладить хтів її руков

Та й обімлів: ті :крильця сніжно-білі Оббризкала червона людська :кров.

145

І зойкнув дід: «Прокляті, зсатанілі

Часи, КОШІ з осель людських в сей ліс На крилах голуб людську кров приніс!» 1

сеllт[ября]

1889

Росіє, краю туги та терпіння,

Чи ж не такий ти час проходиш нині? В тривоги й самолюбія пустині Позабивались старші покоління, Тремтить вся сила краю, як заклята,

А тим часом на лютиіі бій за волю Летять малії діти-голуб'ята, КіСТЬМІІ лягають у сніжному полю. Росіє, краю крайностів жорстоких! Твій витязь Святогор дріма в печарі, Козацька воля спить в степах широких,

А дівчина-голубка па бульварі Платном, а не лицарською трубою Сигнал дає до І\РОВОЛІІТТЯ й бою.

СЄllт[ября]

1889

.'"

Ян я ненавиджу вас, ви машини, Що трете ності, рвете серце в грудях, Вбиваєте живую душу в людях

І потім кажете: «Що ж, ми не винні! 1

Мотив із Ленау.

146

Нас на такі заведено пружини,

Ми мусимо! В самих не раз вся суть, ах,

Бунтується ... Та що робить! Не будь, ах, у нас тих пут, становища, родини ... »

Як я ненавиджу вас, добрі, щирі, Що служите неправді, підлоті

Чи служите у злій, чи в добрій вірі! .. Ні, ті, що в добрій вірі служать, ті Ненависні мені в найбільшій мірі, Як на рабі тім пута золоті.

сент[ября]

1889

КРИВАВІ СНИ

в тюрмі мені страшливі сняться сни, Та й чи то сни лишень

і сам не знаю,

Такі виразні та тривкі вони,

Такнй несонний біль мені вчиняють. Найтяжчі муки, лютії тортури, Які лиш людям люди завдавали, І ті, що в них страждали і вмирали, Заповнюють тюрми моєї мури. Мов рій, товпляться привиди криваві: Страшні ЗJючинці і святі герої,

І рани їх я бачу мов наяві. І з рап тих наче грім лунає в моїй

Душі: <<І нам частину співстраждання,

Частину пісні за важке коханняІ>}

сент[ября]

1889

147

• Христос, бичами зсічений, криваві Терни в волоссю, хрест свій приволіКj В руках, ногах від гвоздів діри ржаві, Стоїть і шепче: «Ось я, чоловік!» Джордано Бруно на кострі горючім,

3 3

юшком, щойно вирваним кліщами, тілом, від свіжих ще тортур болючим,

Глядить у жар під своїми стопами. І Кампанелла висить на тортурах: Двадцятпй раз йому друхочуть Іюсті,

Сустави крутять і печуть підошви. І з стогоном глухим, несвітським, в мурах

Тюремних віє щось, мов легіт в полю:

«Се муки й кров за світло, поступ, волю!»

сеllт[ября]

1889

* Ось Гонта йде. ввесь синій від побою, відтятим язиком і РУКОЮj

Його садять на розжарену шину І шкуру друть, аж всю обдерли спину. А далі сотні, тисячі проходять Кривавих тіней німо надо мнов:

Іх б'ють, рвуть, палять, в колесо городять, І в ямі кбденській булькоче кров. Проч, проч, нещасні тіні, спіть спокійно В могилах своїх темних, позабутих!

Чи ж мало людськості мук ваших лютих,

148

Щоб з вами й ми терпіли ще подвійно? Пропав вже час тортур і мук ТаІшхl Спіть, не тривожте наших серць м'яких І

сеllт[ября]

1889

* Минув час мук? Брехня! Чи ж давній час, Як гибли Пестель, Каракозов, Соня? Як мучивсь Достоєвський і Тарас? Хіба ж тепер вже канд али не дзвонять? Хіба різки ще не свистять у вас? Цілими селами в тюрму не гонять? Хіба гармати мідних гирл не клонять

Над містом, всіх готові зжерти враз? М'які серця в вас, бо трусливі вчасті! А звір зневаги до людей, і власті,

І тьма росте і висить над вами! Ми, його жертви, вас звемо з могили:

«Не м'якніть без часу! Гартуйте сили!

Гоніте звіра, бийте, рвіть зубами!»

сеllт[ября]

1889

Багно гнилеє між країв Європи, Покрите цвіллю, зеленню густою!

Розсаднице недумства і застою,

О А[встріє]! Де ти поставиш стопи,

149

Повзе облуда, здирство, плач народу, Цвіте бездушність, наче плісень з муру. Ти тиснеш і кричиш: «Даю свободу!» Дреш шкуру й мовиш: «Двигаю культуру!)

Ти не січеш, не б'єш, в Сибір не шлеш, Лиш, мов упир, із серця соки ссеш,

Багно твоє лиш серце й душу дусить.

Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі, Свобідний дух або тікати мусить, Або живцем вмирає в твоїм гробі.

октГябряl1889

Тюрмо народів, обручем сталеним Ти обціпила їх живі сустави Й держиш - не для пожитку, не для слави, А лиш для жиру клевретам мерзенним. Отак пастух попута коні в полі Через ногу; здаєсь, три ноги вільні, А йти вони, ні бігти не зусильні То ржуть, гризуться спільники неволі.

Отак і ти попутала народи, Всім давши зверхні вигляди свободи, Щоб одні одних гризли і душили. І хоч всі дружно рвуться з твого круга, Та в різні боки шарпають друг друга. Сей колот - джерело твоєї сили.

окт[ября]

1889 150

ЕПІЛОГ Присвячено PYCb1>O-У1>раЇНСЬ1>и.м сонетаряJl,

Голубчики, українсы іi поети, Невже вас досі нікому навчити, Що не досить сяких-таких зліпити

Рядків штирнадцять, і вже й в сонети? П'ятистоповий ямб, мов з міді литий, Два з чотирьох, два

з трьох рядків куплети,

Пов'язані в дзвінкі рифмові сплети,Лиш те ім'ям сонета слід хрестити.

Тій формі й зміст най буде відповідний: RонфліІ{Т чуття, природи блиск погідний

В двох перших строфах яр.ко розвертавсь. Страсть, буря, бій, мов хмара, піднімавсь,

Мутить блис.к, грізно мечесь, рве о.кови, Та при .кінці сплива в гармонію любови. Преров,

.мая

1893

151

«ЗІВ'ЯЛЕ ЛИСТЯ»

ЛІРИЧНА ДРАМА

ПЕРШИЙ ЖМУТОК

(1886-1893) І

По довгім, важкім отупінню Знов тріскає хвиля пісень,

Неначе з-під попелу разом

Язиками блимне огень. Що щастям, спокоєм здавалось,

Те попелу тепла верства;

Під нею жаги і любові Не згасла ще іскра жива. Не згасла ще, тліла, ятрилась Помимо сліз моїх роси; Та вітер повіяв і попіл розвіяв

Тепер ти огонь той згаси! Ні, годі! Не буду гасити!

Най бухає грішний огень! І серце най рветься,

та вільно най ллється Бурливая хвиля пісены

152

ІІ

Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене, що все, Ноли погляну на твоє лице,

Чогось мов щастя й волі серце прагне І в груді щось метушиться, немов

Давно забута згадка піль зелених,

Весни і цвітів,- молода любов З обійм виходить гробових, студених. Себе я чую сильним і свобідним, Мов той, що вирвався з тюрми на світ; Таким веселим, щирим і лагідним,

Яким я був за давніх, давніх літ. І, попри тебе йдучи, я дрижу,

Як перед злою не дрижав судьбою; В твоє лице тривожно так гляджу,

Здаєсь, ось-ось би впав перед тобою. Якби ти слово прорекла менІ,

Я б був щасливий, наче цар могучий, Та в серці щось порвалось би на дні, 3 очей би сліз потік поллявся рвучий. Не знаємось, ні брат я твій, ні сват, І приязнь мусила б нам надокучить, В житті, мабуть, ніщо нас не сполучить, Роздільно нам прийдеться і вмирать.

Припадком лиш не раз тебе видаю, На мене ж, певно, й не зирнула ти; Та прецінь аж у гріб мені - се знаю Лице твоє прийдеться донести.

153

111 Не боюсь я ні бога, ні біса, Маю серця гіпотеку чисту;

Не боюся я й вовка із ліса, Хоч не маю стрілецького хисту.

Не боюсь я царів-держилюдів, Хоч у них є солдати й гармати;

Не боюсь я людських пересудів, Що потраплять і душу порвати. Навіть гнів твій, дівчино-зірничко, Не лякав :мене ні крихіТІШ:

Я люблю те рум'янеє личко І розіскрені очі-красітки.

Лиш коли на те личко чудове Ляже хмарою жалісна туга,

І болюще дрижання нервове ті усточка зціплить, як шаруга,

І докір десь у горлі пропаде, І в знесиллі опустяться руки,

І благає підмоги, поради Прошибаючий погляд розпуки, Отоді моє серце стискає, Мов кліщами, холодна тривога:

Біль німий мене більше лякає, Ніж всі громи й злих сил перемога.

ІУ

За що, красавице, я так тебе люблю, Що серце тріпаєсь в грудях несамовито,

Коли проходиш ти повз мене гордовито? За що я тужу так, і мучусь, і терплю?

154

Чи за той гордцй хід, за ту нрасу твою, За те таємне щось, що тліє полускрито

В очах твоїх і шепче: «Тут сповито Живую душу в пелену TiCHY~>? Часом причується, що та душа живая

Квилить, пручається,- тоді глибокий сум Без твого відома лице твоє вкриває.

Тоді б я душу дав за тебе. Та в ту ж мить З очей твоїх мигне злий насміх, гордість, глум,

І відвертаюсь я, і біль в душі щеМІІТЬ.

v Раз зійшлися ми случайно,

Говорили кіЛЬІ\а хвиль

Говорили так звичайно,

Мов краяни, що нечайно

Здиблються з-за трьохсот миль. я питав про щось таке є,

Що й не варт було питать, Говорив щось про ідеї

Та зовсім не те, не теє,

Що хотілося сказать. Звільна, стиха ти, о пані, І розсудно річ вела; Ми розстались, мов незнані,

А мені ти на прощанні І руни не подала. Ти нивнула головою,

В сінях скрилася як стій; Я ж мов одурілий стою

І безсилий за тобою Шлю в погоню погляд свій.

155

Чує серце, що в тій хвилі Весь мій рай був тут - отсе! Два-три слова, щирі, милі

І гарячі, були б в СИJIі Задержать його на все. Чує серце, що програна Ставка вже не верне знов ... Щось щемить в душі, мов рана:

Се блідая, горем п'яна,

Безнадійная Jlюбов.

УІ

Так, ти одна моя правдпвая любов, Та, що не суджено в житті їй вдовольниться;

Ти найтайніший той порив, що бурить кров, Підносить грудь, та ба

ніІ\ОЛИ не сповниться.

Ти той найкращий спів, що в час вітхнення сниться,

Та ще ніколи слів для себе не знайшов; Ти славний подвиг той, що я б на нього йшов, Коб віра сильная й могучая десниця. Як згублену любов, неСПОВІІене бажання, Невиспіваний спів, геройське поривання,

Як все найпищеє, чим душу я кормлю, Як той огонь, що враз і гріє й пожирає, Як смерть, що забива й від мук ослобоняє,

Отак, красавпце. і я тебе люблю.

156

VtI Твої очі, як те море Супокійне, світляне: Серця мого давнє горе,

Мов пилинка, в них тоне. Твої очі, мов криниця Чиста на перловім дні, А надія, мов зірниця,

них проБЛИСІ\УЄ мені.

1B.lV 1883

VIII «НЕ НАДІйСЯ НІЧОГО) Як ти могла сказати се так рівно,

Спокійно, твердо? Як не задрижав Твій голос в горлі, серце в твоїй груді Биттям тривожним не зглушило ті

Слова страшні: «Не надійся нічого!) Не надійся нічого! Чи ти знаєш, Що ті слова

найтяжчая провина,

Убійство серця, духу і думок

Живих і ненароджених? Чи в тебе При тих словах не ворухнулась совість? Не надійся нічого! Земле-мамо І Ти, світе ясний? ТеМНОТ0 нічна! Зірки і люди! Чим ви всі тепер? Чим я тепер? О, чом не пил бездушний? Чом не той камінь, не вода, не лід?

Тоді б не чув я пекла в своїй груді, І в мізку моїм не вертів би нор

Черв'як неситий, кров моя кипуча

157

гарячці лютій не дзвонила б вічно Тих слів страшних: «Не надійся нічого!»

Та ні, не вірю! 3луда, злуда все! ЖивущоЇ води в наній мені Ти долила, а жартом лиш сказала,

Що се отрута. Бо за що ж би ти Могла вбивать у мене душу й тіло? Ні, ні, не вірю! В хвилю ту, ІШЛИ Уста твої мене вбивати мали,

Лице твоє бліде, тривожні очі, Вся стать твоя тремтяча, мов мімоза, Все МОВИЛО мені: «Не вір! Не вір!» Ти добра, щира! О, не ошукасш Мойого серця гордості лускою!

Я зрозумів тебе! Ти добра, щира! Лиш бурі світу, розчаровань муни

3аВОЛОRЛИ тебе отим туманом. І в серці своїм знов я чую силу Розсіятн туман той, теплотою

Чуття і жаром ДУМRИ поєднати

Тебе з життям - і в відповідь тобі Я кличу: «Надійсь і нріпись в борбі!» ІХ

я не надіюсь нічого

І нічого не бажаю

Що ж, коли жию і мучусь, Не вмираю!

Що ж, RОЛИ гляджу на тебе І не можу не глядіти,

І люблю тебе! :Куди ж те Серце діти?

158

Усміх твій, неначе сонце Листя покрівля зелене, А з'їдає штучну краску

Смійся з мене! я не надіюсь нічого,

Але як бажання сперти? Не бажать життя живому, Тільки смерти? Шиймо! Rожде своїм шляхом

йдім, куди судьба провадить! 3диблемось колись - то добре, А як ні

кому се вадить?

Безмежнеє поле в сніжному завою, Ох, дай мені обширу й волil Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною І в серці нестерпнії болі.

Неси ж мене, коню, по чистому полю, Як вихор, що тутка гуляє, А чень, утечу я від лютого болю, Що серце моє розриває. ХІ

Як на вулиці зустрінеш, То мене обходиш ти. Добре робиш! Спільним шляхом Не судилось нам іти.

йди направо, я наліво Шлях верстатиму в тумані, І не здиблемось ніколи, Як дві краплі в океані.

160

Як в дорозі здиблю горе, Що тобі несе удар, Сам його до себе справлю І прийму його тягар.

А як щастя часом схоче В мою хату загостить,

Я його до тебе справлю, Най голубочком летить. Що мені без тебе щастя? Звук порожній і мана!

Що мені без тебе горе? Щезла і йому ціна. Наче l{рапля в океані, Розпливусь я, потону; Ти гуляй на сонці, пані, Я ж спадатиму ік дну. ХІІ

Не минай з ПОГОРДОЮ І не смійсь, дитя! Може, в тім осміянім Суть твого життя.

Може, в тім зневаженім

Твого щастя карб, Може, в тім погордженім Є любові скарб. Може, сміх твій нинішній,

Срібний та дзвінкий, Стане в твоїй пам'яті За докір гіркий.

161

ХІІІ

я нелюд! Часто, щоб зглушить у серці люту муку,

Я чистий образ твій убить Здіймав проступну руку.

я з вулиці болото брав, l\аміння кременисте

І кидав ним у образ твій, В лице твоє иречисте.

я мов безумний .'Іютував, Мов п'яний у нетямі, Хоч чув, що власне серце рвав Злочинними руками. Та як минув скажений дур,

Я чувсь брудний, недужий, А образ твій яснів з душі, !\Іов сонце верх калюжі. ХІУ

Неперехідним муром поміж нами Та доля стада! Мов два судна, море Розносить нас між двома берегами, Моя ти ясна, непривітна зоре!

Ще здалека слідить тебе мій зір, Твій свіжий слід я рад би цілувати І душу тим повітрям напувати, Що з твоїх уст переплива в простір.

Та щезла ти! Мов в лісі без дороги Лишився я. Куди тепер? За чим? Підтяті думи, не провадять ноги, А в серці холод ... Дим довкола, дим! ..

162

XV Не раз у сні являється мені,

О люба, образ твій, такий чудовий, Яким яснів в МОJIодощів весні,

В найкращі хвилі свіжої любови. Він надо мною хилиться, страшні

Полошить мари ... З трепетом, без мови Я в тії очі знов гляджу сумні,Що жар колись ятрили в моїй І,РОВИ.

І на моє бурливе серце руку Кладе той привид, зимну, як змія, І в серці втишує всі думи й муку. На ПРИВИД тихо, не змигнувши, я

Гляджу. Він хилиться, без

CJIiB,

без згуку

Моргає: «Цить! Засни! Я смерть твоя!»

XVI ПОХОРОН ПАНІ А. г.

Так сталосы В труні метаJIевій нині

Ота рука ПРОІшятая СПОЧИJIа. Що ген-то, в добрій чи JIИХій годині Нас розлучила.

я бачив, як її зашрібували, Вложили в склеп і привалили камінь, Цементом заліпили й прикопали, Значить, і амінь.

А ти стояла зБJIизька у жалобі, Заплакана, хоч сльози ті JIИШ з ока Текли, чуття ж не зрушило зглибока Те, що в тім гробі.

163

Ще душно, я ;J\ ст()яв увесь холодниіі

ПЛИ3 тебе й німо на сей гріб дивився, Мов хмара з вітром, так в уяві бився 3асуд народний. Хто вбив живую душу й перед смертю

За вбійство смертну не відтерпів муку, Той по смерті з могили розпростерту Простягне руку.

І з твоїх сліз, з лиця твого блідого,

очей, що скрились у ваilШУ жалобу,

Я хтів дійти, чи та рука померша

Простягнесь з гробу?.

ХУІІ

я не ІШЯВ тебе, о з()ре, Хоч як сильно жаль мій ріс;

Насміх твій і власне горе Я терпливо перепіс.

Та боюсь за тебе дуже, Бо любов - то мстивий бог: Як одно її зневажить,

Любить мститься на обох. Як сміючись ти вбпвала Чистую любов мою, Чи ти знала, що вбиваєш Все, чим в світі я жию? Чи ти знала, що руйнуєш

Щастя власного підклад, Те, чого життя так мало

Звикло ВСЯІюму вділять?

164

Чи ти знала, що небавом, От мов раз махнуть пером, Ти не раз заплачеш гірко

За потоптаним добром?

XVIII Ти плачеш. Сліз гірких потоки

На твойому шщі блідому Лишають СJIід свій - не глибокий, Та замітний вже оку мо му. Ти плачеш. Ти, що відіпхнула

Любов мою, як сиротину, Тепер надармо просиш, ловиш

Любові хоч би крапелину. Твоєю ДИВНОЮ красою

Надармо всіх маниш ти к собі: Се труп убитої любові Не допуска любові к тобі. І марно линуть, марно гинуть

Літа наЙІ{ращі, МОJIодії!

Ти пам'ятник живий, небого, На гробі власної надії. ХІХ

я не жалуюсь на тебе, доле: Добре ти вела мене, мов мати. Та ж де хліб родити мав поле, Мусить плуг ІшіТІШ З Rорінням рвати.

Важко плуг скрипить у чорній скибі, І Rвітки зітхають у СІшнанню ...

Серце рвесь, уста німі, мов риби, І душа вглиблявсь в люту рану.

165

А ти йдеш з сівнею й тихо сієш

В чорні скиби й незарослі рани Нове сім'я, новії надії, І вдихаєш дух життя РУI\І'яниЙ.

ХХ ПРИВИД

Холодна ніч. Спокійно, важко, звільна На місто сніг вогкий паде й паде;

густої тьми журба якась могильна Вихилює лице своє бліде.

Лампи горять. Колеса світлянії Довкола них тісняться, меркотить

Кровавий блиск. Неначе сонні мрії, Фіакри мигають і гинуть вмить. На тротуарах ще прохожих сила:

Циліндри, шуби, модні боа дам І драні лахи - різнобарвна хвиля Пливе, гуде, зіпреться тут і там.

І я в юрбі, сумний і одинокий, Пливу безвладно, щоб від власних дум Втекти

та, невідступний і глибокий,

у серці все несесь зо мною сум. І наче той, що тоне і в знесиллі

Шукає гілки, корня, стебельця,Так я між лиць тих в пестрій люду хвилі

Шукаю щиро дружнього лиця. І враз я здеревів і стрепенувся, Щось горло стисло, в груді сперло дух ...

Втікать бажав, та не поворухнувся, Мов оглушив мене важкий обух.

166

То не обух! То йшла передо мною Висока постать, пряма та струнка.

Оглянулась, хитнула ГОЛОВОЮ, Моргнула на прохожого панка.

Оглянулась ще раз. Великі очі,

Глибокі, темні, мов та чорна ніч, Зустрілись з моїми й в бездонній ночі Пропали. ДВО6 їХ спішило пріч.

А я стояв мов стовп. Юрба юрбою Мене тручала, штовхала раз в раз,

Та я не чув ні холоду, ні болю, Мов огник свідомості в мі3І\У згас. «Вона!»

Із уст одно те слово присло,

Та в нім була магічна міць страшна! Мов камінь МЛlшовий, за шию тисло Мене одно се словечко: «Вона!» Вона, ся гарна квітка «сон царівнИ», Котрої розцвітом втішався я,

Котрої запах був такий чарівний, 'Що й досі п'яна ним душа моя! Вона, l<ОТРій я все бажав віддати,

Весь скарб душі, всі думи, всі чуття, Котрої слід я рад був цілувати,

В котрій вбачав красу і ціль буття! Та, що мене одніським словом своїм

Могла геРО6М, гені6М зробить,

Обдарувать наді6Ю й СПОКО6М, Заставить все найвище6 любить,Та, що в руці від раю ключ держала, Вона його ЗаІшнула в багно

167

І чарівного слова пе Сl\азала ...

Чи хоч в душі гризе її воно? Не словом

рухом, поглядом холодним

Мене зіпхнула в темний рів без дна, Лечу! .. Валюсь! Та там внизу, в безодни, Хто се пропащий, стоптаний? Вона! Стій, привиде! Скажи, яка неволя

Тебе зіпхнула з радісних вершин? Хто смів красу й ппшноту сього поля

Втоптать в болото і з яких причин? Чи голод, холод і сирітства сльози, Чи та жага, що серце рве й скребе, Що хилить волю, мов та буря лози, На сей торг ганьби випхнула тебе? Постій! Постій! Я вмію се відчути.

Моя любов не згасла, ще горить, Зумів райський ключ із дна добути, Зумів рай запертий отворить.

Не чув? Щезла з ним у пітьмі ночі, Лиш вид її прошиб мене, ЯІ{ ніж. О, щоб були мої ослішш очі, Було б в душі ясніш і спокійніш! Відень, в nадолuеrа

1892

р.

ЕПІЛОГ

Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі, Розвійтесь, як тихе зітхання! Незговні рани, невтишені жалі, Завмерлев в серці кохання.

168

В зів'ялих Красу всю Хто взнає, В ті вбогії

листочках хто може вгадати

зеленого гаю? який я чуття скарб багатий вірші вкладаю?

Ті скарби найкращі душі молодої Розтративши марно, без тями, Жебрак одинокий, назустріч недолі Піду я сумними стешками.

ДРУГИЙ ЖМУТОК

1895 І

в Перемишлі, де Сян пливе зелений, Стояв на мості я в важкій задумі,

Про тебе думав я, душе моя, Про щастя те, що, наче сонний привид, Явилося, всміхнулося і щезло, Лишивши жаль по собі невмирущий, І я згадав одно оповідання, Що тут над Сяном від народу чув.

Зима була, замерз зелений Сян, І по блискучім льодовім помості Гладкий протерли шлях мужицькі сани.

Ось раз була неділя. В самий південь Із церкви люди вийшли. Сяло сонце,

Іскрився сніг. Юрба народу вийшла Над Сян, гули веселі розговори. За Сяном ось на полі сніговому

Щось зачорніло, дзвоники бреньчать,

16!)

Копита стукають о змерзлу землю,

І вчвал жене по втоптаній дорозі

Препишна чвірка. "Упряж дорога Полискує до сонця; наче вихор,

Карета мчиться, з батога візник, Мов з пістолета, ЛУСІ,ає ...

"Убогий Сільський народ глядить на сю появу,

Дивується. І хто се міг би їхать? НіІЮЛИ тут ні чвірки, ні карети

Такої не видали. Ні старі, Ні молоді придумати не можуть, Хто се так їде, відки і куди? Ось чвірка, не спиняючись ні хвили,

На лід влетіла. Глухо застогнав Поміст хрустальний, дзвінко задудніли По нім нопита кінські, заснрипів

Замерзлий сніг під шинами коліс.

І луснув з батога візник, мов вихор, Неслася чвірка. Та нараз посеред Ріки, де криє льодова кора

Найглибший вир, щось хруснуло - лиш раз, Одніський раз щось хруснуло! Широкий Круг льоду, мов обкроєний, подався, І чвірка, і нарета, і візник,

І що було в кареті, наче сон, Неначе ясний привид, враз пропало.

Лиш Сян забульнотів, неначе Дявол, І облизався. Лиш зелена хвиля ШИР0 ним валом хлюпнула верх льоду І знов вернула в таємничу тоню,

А чвірки ні карети

ні сліду.

І не дізналися ніколи люди,

Хто се так їхав, відки і куди. Ніхто за ними не питав ніколи, Ані в ріці ніхто останків жадних

170

Не віднайшов. Коли б один хто бачив Се диво, а не сотня свідків, сам він

З часом собі би вірить перестав, Сам він а часом на тому би спинився, Що се був сон. Се мого серця драма!

Якби не ті літа важкої муки, Пекучих болів, сліа і божевілля, Глухої резигнації, скажених бунтів Придавленого серця, то я сам, Пригадуючи першу нашу стрічу І той промінчик ясної надії,

Що блис мені тоді,- присяг би нині, Що се був сон, надсянськая легенда.

11 Полудне.

Широкеє поле безлюдне, Довкола для ока й для вуха ні духу! Ні сліду людей не видать ... Лиш трави, мов море хвилясте,

Зелене, барвисте, квітчасте, І сверщики в травах тріщать. Беа впнну За річкою геть у долину

І геть аж до синіх тих гір Мій зір Летить і в тиші потопає, у пахощах дух спочиває, у душу теШІа доливає

Простір. Втім

цить!

Яке ж то тихеньке ридання

171

В повітрі, мов тужне зітхання,

Тремтить? Чи се мов власнев горе? Чи серце стрепалося хоре? Ах, ні! Се адалека десь тільки Доноситься голос сопілки. І ось На голос той серце мов потяглось,

В тім раю без краю воно заридало Без слів.

Тебе, моя зоре, воно спогадало, І стиха до строю сопілки Поплив із народним до спілки Мій спів.

ІІІ

Зелений явір, зелений явір, Ще зеленіша ива; ОЙ між усіми дівчатоньками

Лиш одна мені мила. Червона рожа, червона рожа Над усі квіти гожа;

Не бачу рожі, не бачу рожі, Лиш її личка гожі.

Золоті зорі в небеснім морі Моргають серед ночі, Та над всі зорі внизу і вгорі

Ії чорнії очі. Голосні дзвони, срібнії тони, Слух у них потопав,

Та її голос

пшеничний колос,

Аж за серце хапав.

172

Широке море, велике море, Що й кінця не видати,

Та в моїм серці ще більше горе: Я навік її втратив.

IV Ой ти, дівчино, з горіха зерня,

ЧОМ ТВОЄ серденько

Чом твої устонька

колюче терня?

тиха молитва,

А ТВОЄ слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром,

Що то запалює серце пожаром? Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хочеl І чом твій усміх

для мене скрута,

Серце бентежить, як буря люта? Ой ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе!

Тебе видаючи, любити мушу, Тебе кохаючи, загублю душу.

V Червона калино, чого в лузі гнешся? Чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця не пнешся?

Чи жаль тобі цвіту на радощі світу? На радощі світу?

174

Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту? Чи грому з блакиту? Не жаль мені цвіту, не страшно і грому, Не страшно і грому.

І світло люблю я, купаюся в ньому, Купаюся в ньому.

Та вгору не пнуся, бо сили не маю, Бо сили не маю.

Червоні ягідки додолу схиляю, Додолу схиляю.

я вгору не пнуся, я дубам не пара,

Я дубам не пара; Та ти мене, дубе, отінив, як хмара, Отінив, як хмара.

VI Ой ти, дубочку кучерявий, Ой, а хто ж тебе скучерявив? Скучерявили густі лози,

Підмили корінь дрібні сльози. Скучерявили темні ночі, Зранили серце чорні очі. Чорнії очі, пишна врода, Гордая мова, непогода. Гордая мова

Вічна розлука

вітер зимний,

жаль нестримний.

Вже ж мов серце сохне, тане, Вже ж моя краса в'яне, в'яне.

175

Вже моя сила слабне, гнеться, Вже мені весна не всміхнеться.

Падуть листочки зв'ялі, зп 'ялі От тан: і сам я впаду далі. Решту красоти, решту сили

Поріжуть живо острі пили.

Острії пили, людська злоба, Стопче байдужість, як худоба.

VII Ой жалю мій, жалю, Гіркий непомалу! Упустив я голубочку Та вже не спіймаю.

Як була близенько, Не дав їй принади,А тепер я не знаходжу

ДJrя серця розради.

Як була близенько, Я ще вагувався, Щоб так швидко улетіла, Я й не сподівався. А як улетіла,

Вернуть не схотіла, То забрала за собою Мою душу з тіла.

Забрала всі мрії, Всі втіхи, надії, Як весна бере з собою І\віти запашнії.

17G

VIII я не тебе люблю, о ні, Моя хистка лілеє, Не оченька твої ясні,

Не личеНЬІЮ блідеє. Не голос твій, що, мов дзвін он,

Мою бентежить душу, І не твій хід, що кождий КРОІ, Відчути серцем мушу.

Не ті уста, з котрих вже я Не вчую слова ласки, Не вид, в котрім душа твоя

Виднієсь вся без маски. Не стать твою, не скромний стрій,

Котрим вона вповита, Не гармонійний вигляд твій, Мов пісня сумовита.

я не тебе люблю, о ні, Люблю я власну мрію, Що там у серденьну на дні

Відмалечку лелію. Все, що дало мені життя,

В нрасу перетопляв Л, І всю красу, весь жар чуття

На неї перелляв я.

Вона мій спів, вона мій хліб! Душа мQя

аж дивно

До неї, наче той поліп, Приссалась иевідривно. Усіми нервами приллг

Мій дух до неї, мила,-

J77

І тут вона

аж страх! аж страх!

Твій вид мені явила.

Неначе блискавка ярка, Що зразу сліпить очі, Що враз і тішить, і ляка,

Ніч робить з дня, день з ночі,Отак для мене був твій вид І розкішшю й ударом; Я чув: тут смерть моя сидить, Краси вповита чаром. я чув, і 3 жаху весь тремтів, І розкішшю впивався;

Від тебе геть тікать хотів, Круг тебе все снувався. Мов той Іксіон, вплетений у колесо-катушу,

Так рік за роком мучусь я,

І біль мою жре душу. І дармо ліку я шукав

На сю свою хоробу; Кого зрадливий сфінкс піймав, Не пустить аж до гробу.

Ні, не тебе я так люблю, Люблю я власну мрію! За неї смерть собі зроблю, Від неї одурію. ІХ

Чому не смієшся ніколи? Чи в твойому серці зима І горе зморозило душу,

Що сміху у горлі нема?

178

Чому не смієшся ніколи? Чи, може, лежить який гріх Великий на твоїм сумлінні

І здавлює радісний сміх? Лежить якийсь смуток таємний

На твоїм чудовім чолі, І усміх твій

наче під осінь

Всміхається сонце у млі.

В ВАГОНІ

Мов сполох ана, без тями, Так земля з-під моїх ніг Утіка

стовпи, смереки

Гонять, тілы\и миг-миг-мпг.

Наче полотно простерте Велетенськая рука Враз стяга, так лан за ланом,

Сад за садом утіка. Тільки я стою, та зорі,

Що високо там горять, Не втікають, мов на доказ, Що є в світі стійкість, лад. І сміються вічні зорі, Іронічно миготять;

«Ми і ти!

неправда?

доказ,

Що є в світі стійкість, ладІ»

lї!1

ХІ

Смійтесь з мене, вічні зорі!

Я нещасний, я чеРВ'ЯR! В мене серце, нерви хорі, Не подужають ніяк

Сам з собою у роздорі, Своїх власних дум боюсь ... Смійтесь 3 мене, вічні зорil

Я слабий, над труси трус.

Сам від себе геть, за морс, Я тіRаю ... Чи втечу?

RайданнИІ\! Власне горе

За собою волочу. ХІІ

Чого являєшся мені у сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні, Сумні,

Немов Rриниці дно студене? Чому уста твої німі? ЯRИЙ донір, ЯRе страждання,

Яке неСІІовнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне у тьмі? Чого являєшся мені у сні?

В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, Із нього визвала одні

Оті ридання rOJIOCHi -

180

Пісні. В житті мене ти й знать не знаєш, Ідеш по вулиці Вклонюся

минаєш,

навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, Як я люблю тебе без тями, Як мучусь довгими ночами І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні У серці здавлюю на дні.

О нН Являйся, зіронько, мені Хоч в сні! В житті мені весь вік тужити

Не жити. Так най те серце, що в турботі, Неначе перла у болоті, Марнів, в'яне, засиха,Хоч в сні на вид твій оживає, Хоч в жалощах живіше грав, По-людськи вільно віддиха

І того дива золотого Зазнає, щастя молодого, Бажаного, страшного того

Гріха!

ХІІІ

Отсе тая стежечка, Де дівчина йшла,

Що з мойого сердечка Щастя унесла.

Ось туди пішла вона Та гуляючи,

181

З іншим своїм любчином Розмовляючи.

За її слідами я,

Мов безумний, біг, Обливав сльозами я Пил із її ніг. На qe потопаючии

Стебелиночну, Зір мій вид ЇЇ ЛОВИВ На ХВИЛИНОЧІ{У. І мов нурон перли ті

На морсьному дні, Сlшапно тан мій слух .тJ:ОВИВ

Всі слова її. Отсе тая стежечна Ізвивається,

А у мене серденьно Розривається.

Залягло на дні його Те важне чуття:

Тут навіни згублений Змисл твого буття. Все, що найдорожчеє,

Найулюблене, Чим душа жива була, Тут загублене!

Чим душа жива була, Чим пишалася ...

Отсе тая стежечка,

'Щоб запалася!

182

ХІУ

Якби знав я чари, що спиняють хмари, Що два серця можуть ізвести до пари, Що ламають пута, де душа закута,

Що в поживу ними зміниться отрута І

То тебе би, мила, обдала їх сила,

Всі би в твоїм серці іскри погасила, Всі думки й бажання за одним ударом. Лиш одна любов би вибухла пожаром, Обняла б достоту всю твою істоту, Мислі б всі пожерла, всю твою турботу, Тільки мій там образ і яснів, й грів ... Фантастичні думи! Фантастичні мрії! Якби був я лицар і мав панцир добрий, І над всіх був сильний і над всіх хоробрий, Я би з перемоги вороги під ноги, Що мені до тебе не дають дороги! Я б добувсь до тебе через мури й стіни, Я побив би смоки, розметав руїни, Я б здобув всі скарби, що їх крив море, І до ніг би твоїх положив, о зоре! Де б тебе не скрито, я б зламав верії ... Фантастичні думи! Фантастичні мрії!

Якби я не дурень, що лиш в думах кисне, Що співа і плаче, як біль серце тисне, Що будуще бачить JIюдське і народне, А в сучаснім БJIУДИТЬ, як дитя голодне, Що із неба ловить зорі золотії, Але до дівчини приступить не вмів,

ІдеаJIИ бачить геть десь за горами, А живев щастя з рук пустив без тями І тепер, запізно, плаче і дурів

Фантастичні думи! Фантастичні мрії!

183

ХУ

Що щастя? Се ж ілюзія, Се ПРИВИД, тінь, омана ... О ти, ілюзіє моя,

Зрадлива і кохана! Кринице радощів, чуття Ти чарочко хрустальна!

ОмаН0 дум, мого життя

Ти помилко фатальна!

я хтів зловить тебе, ось-ось, Та враз опали крила:

З тобою жить не довелось, Без тебе жить несила. з тобою жить

важка лежить

Завада поміж нами;

Без тебе жить

весь вік тужить

І днями, і ночами.

Нехай ти тінь, що гине десь, Мана, луда

одначе

Чому ж без тебе серце рвесь, Душа болить і плаче? Нехай ти тінь, мана, дім з карт І мрія молодеча,

Без тебе жить І світ весь

безглуздий жарт,

порожнеча.

Як той Шлеміль, що стратив тінь, Ходжу я, мов ЗаІШЯТИЙ, Весь світ не годен заповнить

Мені твоєї страти.

181

XVI Як не бачу тебе, Rожда хвиля - тяга безконечна; ЯІ{ побачу тебе, Відновляється рана сердечна.

Як не бачу тебе, То довкола і зимно, і темно;

Як побачу тебе, Запече щось у серці страшенно.

Щоб побачить тебе, Мов несуть мене ангельсЬІіЇ руни;

Як побачу тебе, Геть мов гонять пекельнії муки.

Ні без тебе нема, Ні близ тебе спокою, мїЙ: світе! І земля не прийма,

Ох, і небо навіІШ заирите. ХVІІ

Ян почуєш вночі край свойого вікна, 'Що щось плаче і хлипає важко,

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна.

Не дивися в той бік, моя пташка! Се не та сирота, що без мамн блука, Не голодний жебрак, моя зірко; Се РОЗПУІ{а моя, невтишима тоска,

Се любов моя плаче так гірко.

XVIII Хоч ти не будеш цвіткою цвісти, ЛеВІЮЄЮ пахуче-золотою, Хоч ти пішла серед юрби ПЛИСТІІ

185

У океан щоденщини й застою, То все ж длл мене лена, чиста ти,

Не перестанеш буть мені святою, Як цвіт, що стужі не зазнав, ні спеки,

Як ідеал вселений

бо далекий.

я понесу тебе в душі на дні, Облиту чаром свіжості й любови, Твою красу л переллю в пісні, Огонь очей в дзвінкії хвилі мавп, Rоралі уст у ритми голосні ...

Мов золотая мушка, в бурштиновий Хрусталь залпта, в нім віЮl триває, Цвістимеш ти,- покіль мій спів лунає. ХІХ

Як віл в ярмі, ОТаІ( я день за днем Свій плуг тяжкий до краю дотягаю; Немов повільним спалююсь огнем,

Та ярко бухнуть СИЛИ вже не маю. Замерли в серці мрії молодечі,

Ілюзії І\РИНИЦЯ пересхла;

Різкі, сухі мої зробились речі, Пора худого жнива надійшла.

Худеє жниво! Сіялось, мабуть, Замало й ненайкращої пшениці.

А час не ждав! Холодні зливи йдуть, Важку ворожать осінь нам зірниці.

ХХ

Сипле, сипле, сипле сніг.

З неба сірої безодні Міріадами летять

ті метелики холодні.

186

Одностайні, мов жура, Зимні, мов лихая доля, Присипають все життя,

Всю красу лугів і поля.

Білий килим забуття, Одубіння, отупіння Все покрив, стискає все

До найглибшого коріння. Сипле, сипле, Сl1пле сніг,

Нилим важче налягає ... Молодий огонь в душі

Меркне, слабне, погасає.

ТРЕТІй ЖМУТОК

1896

Ноли студінь потисне,

Не хвилює вода, не блищить. Ноли лампа розприсне, То і світло її не мигтить. Ноли струна порветься, То від неї музики не жди. Чом же пісня та ллється

Під вагою турбот і біди? Чи те горе, як праса,

Щоб із серця пісень надушить? Чи пісні ті, як дзвони,

Щоби горя завід заглушить?

187

ІІ

Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам! Се в моїм серці дзвін посмертний дзвонить. Вона

YMep;ra!

Мов тяжезний трам,

Мене цілого щось додолу клонить. Щось горло душить. Чи моїм очам

Хтось видер світло?. Хто се люто гонить

Думки з душі, що в собі біль заперла? Сам біль? Вона умерла! Вмерла! Вмерла! Ось бач, ще рожі на лиці цвітуть І на устах краснів ще малина ... Та цить! І подихом одним не труть

Ії! Се твоїх бажапь домовина. Бам-бам! Бам-бам! Далеко, зично чуть Сей дзвін ... Припадь і плач, немов дитина! Се ж твоїх мрій заслону смерть роздерла,

Розбила храм твій! Цить! Вона умерла! І як се я ще досі не вдурів? І як се я гляджу і не осліпну? І як се досі все те я стерпів І у петлю не кинувся коніпну!

Адже ж найкращий мій огонь згорів! Адже ж тепер повік я не окріпнуl Повік каліка! Серце гадь пожерла, Сточила думи всі! Вона умерла.

Лиш біJІЬ страшний, пекучий в серці там Все заповнив, усю мою істоту.

Лиш біль і се страшенне: бам, бам, бам, А сліз нема, ні крові, ані поту. І меркне світ довкола, і я сам Лечу кудись в бездонну стужу й сльоту. Ридать! І,ричать! Вона умерла!

та горло біль запер.

Ні, се я умер.

188

ІІІ

Байдужісіныlо мені тепер

До всіх ваших болів і турбот, До всіх ваших боїв і гризотІ Всі ідеї ваші, весь народ, Поступ, слава,- що мені тепер?

Я умер! Хоч вались, про мене, весь сей світ,

Хоч брат брата тут мордуй і ріж, Нічого мені тепер глядіть,

Нічого вже добиваться більшІ В моїм серці вбитий острий ніж, І навіки душу я запер,-

Я умер. Хай по біда світла пас манить,

Хай надія додав вам крил, Та моя надія ось лежить:

судно без мачтів і вітрил,

Я для радощів не маю сил, І з життям умову я роздер,

Я умер.

ІУ

В алеї нічкою літною

Я йшов без тями, наче тінь, Горіли зорі надо мною,

І неба темная глибінь, Мов онеан тиші, спокою, Лилася в душу. Як же я

Ще вчора вас любив, о зорі, Тебе, блаките! Як моя Душа в безмірному просторі Купалася, на ті прозорі Луги летіла, де цвітуть

189

Безсмертні квіти, де гудуть

Несказанно-солодкі співи! А нині темні і тяжкі ви Для мене, весь ваш чар погас.

Ненавиджу я нині вас! Ненавиджу красу, і силу, І світло, й пісню, і життя,

Ненавиджу любов, чуття, Одно люблю лиш - забуття, Спокій, безпам'ятну могилу. В алеї нічкою літною

Я йшов без тями, наче тінь. Поперед мене, поза мною Снували люди. Дзінь-дзінь-дзінь! Дзвонив біцикл. Неслися шептп Любовних пар, далекий спів ... Та в серці мойому засів Біль лютий, на який не вспів

Ніхто ще видумать рецепти. Я йшов, та знав, що я

могила,

Що нерв життя у мене вмер,

Що тут, внутрі, на дні тепер Душа моя похоронила Всі радощі і всі страждання, Весь спів, що вже не встане знов,

Свов найвищеє бажання, Свою остатнюю любов.

v Покоїк і кухня, два вікна в партері, На вікнах з квітками вазонки,

В покою два ліЖІ\а, підхилені двері, Над вікнами білі заслонки.

На стінах годиннИІ\, п'ять-шіеть фотографій, Простенька комода під муром,

190

Насеред ПОІЮЮ стіл круглий, накритий

І лампа на нім 3 абажуром. На кріслі при ньому сидить моє щастя, Само, у тужливій задумі:

Когось дожидає, чийсь хід, мабуть, ловить у вуличнім гаморі й шумі.

Когось дожидає ... Та вже ІІі не для мене

В очах її світло те uлима! Я, сумерком вкритий, на вулиці стою, у рай той заБрався очима.

Ось тут моє щастя! Як близько! Як близько! Та як же ж далеко навіки! І крається серце, та висохли сльози, Огнем лиш паші ють повіки. Гаряче чоло я в долоні зціпивши,

Втікаю від тихої хати, Мов ранений звір той тікає у нетрі,

Щоб в своїй берлозі здихати.

УІ

Розпука! Те, що я вважав

Святим і близьким ідеалу,- Отой бездушний міль узяв

І там гризе собі помалу. Те, що в душі леліяв я

Як скарб, як гордощі природи, В руках у того муравля Є іграшка, котру без шкоди Зламати можна, попсувать І в кут 3аІ\ИНУТИ по хв или.

11:)1

А я гляджу на се

й ридаТJ"

Ні помогти не маю сили.

Гляджу, як квіТОЧІШ моя

В руках нелюбих ув'ядас, Як сіра, зимная змія По моїм раю походжає. Мене аж душить почуття,

Гірке, болюче і скажене ... Сто раз прокляте те життя,

Що так собі ЗаІШПЛО з мене! УІІ

Не можу жить, не можу згинуть, Нести не можу, ні покинуть

Проклятий сей життя тягар!

Ходжу самотній між юрбою І сам погорджую собою ... Ох, каб остатній впав удар! Не жаль мені життя, ні світа,

Не жаль, що марно кращі літа у горі й праці протекли.

Пропало все! Та й що ж? Пропало! А що ж передо мною стало? Безодня, повна тьми і мли. Зневіривсь я в ті ярма й шлиї, Що тягну, мов той віл на шиї,

Отсе вже більш як двадцять літ Зовсім як хлопчик той, сарака, Прутком по бистрій хвилі ШВЯl\а, Чи 3 того С на хвилях слід? Даремно биться, працюватп, І сподіваться, і бажати! Пропала СИ:Іа вся моя.

192

.п 11 ІІІ чорних мар гуляс зграя

І резигпація безкрая Засіла в серці, як змія.

УІІІ

хтів життю кінець зробить,

Марну лушпину геть разбить, Хотів зусиллям власних рук

Здобути вихід 3 страшних мук, Хотів я вирваться з ярма

Твойого чару

та дарма!

Зусиллям всім наперекір У мні трусливий, підлий звір Бунтуєсь, плаче, мов дитя,

Сліпая привичка життя, Прив'язання до тих нутів, Де я не жив, а животів,

До праці, що з'їдає дни, А замість раж дає терни, До того нраю, що, мов смон, Із серця ссе наЙІ\ращий сон, Аж висхне віра в нім жива, Тоді отрути долива.

чую се

не варто жить,

Життям не варто дорожить,

Тебе утративши навік,

R чую се - єдиний ліІ" Се нульна в лоб. Та що ж, хитна Не підпімається руна.

Увесь свій жаль, увесь свій біль

Хтів я в одну звернути ціль, В один набій страшний, ян грім, 3ібрать свою всю силу в нім І вилить голосно, мов дзвін,

Остатній спів, страшний пронлін,

ТаІ\ИЙ ПРОІ\лін, щоб мерзла нров,

193

В ненависть ЗСТИШlСЯ любов, Змінялась радість в темний сум,

І щоб краси не бачив ум, І щоби уст цурався сміх,

І від повік би сон відбіг. Тюрмою б весь зробився світ, І в лоні мами гиб би плід І сей проклін, душе моя,

Хотів на тебе кинуть я За насміх твій, за весь твій чар,

За той болючий, клятий да'р З тернових колючок букет. Та в серці мойому поет Бунтуєсь, плаче, мов дитя,

Для нього ти краса життя, Струя чуття, пісень пора

ПРОlшін у горлі завмира.

ІХ

Тричі мені являлася любов. Одна несміла, як лілея біла,

З зітхання й мрій уткана, із обснов Сріблястих, мов метелик, підлетіла. Кунав ЇЇ в рожевих блисках май, На пурпуровій хмарі вранці сіла

І бачила довкола рай і рай! Вона була невинна, як дитина, Пахуча, як розцвілий свіжо гай. Явилась друга

горда я княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона Відсунула і шепнула таємно: «Мені не жить, тож най умру одна!>}

194

І мовчки щезла там, де вічно темно. Явилась третя - женщина чи звір? Глядиш на неї

і очам приємно,

Впивається її красою зір.

Та разом страх бере, душа холоне І сила розпливається в простір.

Спершу я думав, що бокує, тоне Десь в тіні, що на мене й не зирне

Та враз мов бухло полум'я червоне. За саме серце вхопила мене, Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась І смокче кров, і геть спокій жене. Минали дні, я думав: наситилась,

Ослабне, щезне ... Та дарма! Дарма! Вона мене й на хвилю не пустилась,

Часом на груді моїй задріма, Та кігтями не покида стискати;

То знов прокинесь, звільна підійма

Півсонні вії, мов боїться втрати, І око в око зазира мені.

І дивні іскри починають гра ти

В її очах

такі яркі, страшні,

Жагою повні, що аж серце стине. І разом щось таке в них там на дні Ворушиться солодке, мелодійне,

Що забуваю рани, біль і страх, В марі тій бачу рай, добро єдине. І дармо дух мій, мов у сіті птах,

Тріпочеться! Я чую, ясно чую,

Як стелиться мені в безодню шлях І як я ним у пітьму помандрую.

195

Надходить ніч. Боюсь я тої ночі! Ноли довкола світ увесь засне,

Я тільки сам замкнуть не можу очі: 3агиб спокій, і сон мина мене.

я сам сиджу і риюсь в своїй рані, І плачу й тужу, плачу і клену,

І мрії всі летять, біжать, мов п'яні, До неї! Бачать лиш ЇЇ одну.

І бачиться, що з мріями отими

Й душа моя летить із тіла геть; І щось, немов крилаті серафими, Несе ЇЇ -

і чую я їх лет.

До мене ж безграничная тривога, Бліда розпука підсідає вмить,

І чорні думи, мов з фортуни рога, На мене ллє, щоб світ мені затьмить. І бачиться, що я в ЯІ,ійсь безодні, Де холод, слизь і вітер, темно скрізь І виють звірі, люті та голодні,

І стогне бір, і гіллям б'ється ліс. Ось на розпутті я стою пустому І весь тремчу, гадюка серце ссе, Не видно шляху, тільки голос грому

Якусь погрозу ди кую несе.

І я безсильний, хорий, і утома, Мов млинове каміння, тисне грудь,

Бездомний - я бажав би бути дома, В теплі бажав би, в щасті відітхнуть. Я, що так довго, гаряче кохаю

І за любов знайшов погорду й глум,

196

Бажаю хоч на хвилю бути

раю,

Обнять тебе, ціль моїх мрій і дум.

Обнять тебе, до серця пригорнути, Із твоїх уст солодкий нектар пить, В твоїх очах душею потонути,

В твоїх обіймах згинуть і ожить. Та дощ січе, скрипить обмокле гілля, Вихри ревуть: «Дарма! Дарма! Дарма!» І заревло скажене божевілля у серці: «Ні! Чи ж виходу нема?

НН Мусить буть! Не хочу погибати, Не знавши хоч на хвилеЧІ,У її!

Хоч би прийшлось і чорту душу дати, А сповняться бажання всі мої!» І чую, як при тих словах із мене

Обпало щось, мов листя, мов краса, А щось влилося темне і студене, Се віра в чорта, віра в чудеса.

ХІ

Чорте, демоне розлуки, Несповнимих диких мрій, Недрімаючої муки І несправджених надій! Слухай голосу розпуки!

Буду раб, невольник твій, Весь тобі віддамся в руки, Лиш те серце заСПОІ,ій!

Враз з тобою на страждання Я готов навік піти,-

197

.пиш одно мені бажаннн 3аспOlйЙ тепера ти. 3а один ЇЇ цілунок Най горю сто тисяч літ!

3а любов її і ласку Дам я небо, рай, весь світ. ХІІ

І він явивсь мені. Не як мара рогата,

копитами й хвостом, як виснила багата

Уява давніх літ, А як приємний пан в плащі і пелерині,

Що десь його я чув учора або нині

Чи жид, чи єзуїт. Єпинивсь . .пиця йому у пітьмі не видати. 3ареготавсь та й ну мене в плече плескати.

«Ха-ха! Ха-ха! Ха-ха! Ось новість! Rуріоз! Ось диво природниче!

Пан раціоналіст, безбожник Ще й душу напиха!

чорта кличе!

Мій панцю, адже ж ви не віруєте в бога! Я ще недавно чув край вашого порога Підслухую не раз

Як голосили ви так просто конфіскабль: «Ne croyant pas аи Dieu, je nе сгоуе

pas

аи

diable!»

Що ж сталось нині з вас? Невже ж я - а, pardon 2, що зараз не представивсь! Та думаю, що ви, хто я є, догадались Невже ж я ближчий вам Чи можливіший вам здаюсь від пана бога? 1 2

Не вірячи в бога, я не вірю в чорта! Пробачте (фр.).- Ред.

198

(Фр.)

Ред.

Чи легша ваМ здалась до сатави дорога, Аніж на небо там? Спасибі вам за се довір'я! Розумію! у вас бажання є, ви стратили надію, Сказали: як біда, То хоч до жида йди чи пак до чорта; що там,

Що стільки літ його мішали ви з болотом, Кричали: чорт

луда!

Ось бачите, куди веде неосторожність! Ускочили в таке, що хоч вдаряйсь в побожність Або до чорта в путь! Та ще й 3 душею! Ах! Даруйте за нечемність! Сміяться мушу знов. Пекельна се приємність

Від вас про душу чуть. Сто тисяч літ горіть готові? Ха-ха! Друже!

Се спорий шмат часу! А ще недавно дуже Чи не казали ви: «Душа - то нервів рух?» Значить, загинуть нерви,

То і душі капут! То як же се тепер ви Згубили з голови? І що ж, скажіть мені, оферта ваша варта? Се ж в газардовій грі фіктивна, кепська карта. Чи чесно се, скажіть?

Вам хочесь те і те ... конкретне, а мені ви Даєте пшик. Се стид! Не думав, що такі ви, І з чортом так не слід! А втім, голубчику, оферта ваша пізна! Та ваша душенька - се коршма та заїзна, Давно в ній наш нічліг. Чи я дурний у вас добро те купувати, Що й без куповання швиденько буду мати Без клопотів усіх!

199

І знайте що одно. Ота, що тю: за шчо

Ви поGивuетесь і МУЧlIтесь душею, Є наша теж якраз.

Спішіться ж, паночку, до пекла, як до балю! Там власноручно сам віддам вам вашу кралю. Ап

revoir

1 у нас!»

Ще раз зареготавсь і по плечі легенько Мене він поклепав та й геть пішов швиденько, Мов пильне діло мав. А я стояв, мов стовп, лице моє горіло,

Стид душу жер; замість добуть, на що кортіло,

Я ще від чорта облизня спіймав!

ХІІІ

Матінко моя ріднесенька! В нещасний час, у годину лиху Ти породила мене на світ! Чи в тяжкім грісі ти почала мене, Чи прокляв мене в твоїм лоні хто,

Чи лиш доля отак надо мною смієсь? Не дала ти мені чарівної І,раси,

Не дала мені сили, щоб стіни валить, Не дала мені роду почесного. Ти пустила мене сиротою у світ,

Та дала ще мені три недолі в наділ, Три недолі важкі, невідступнії. Що одна недоля

то серце м'яке,

То співацькеє серце вразливеє,

На красу, на добро податливе.

І До побачеННІ! (фр.).- Ред.

200

А що друга недоля

то хлопсьний рід,

То погорджений рід, замурований світ,

То затроєний хліб, безславний гріб. А що третя недоля

то горда душа,

Що ніного не впустить до свого нутра,

Мов запертий огонь, сама в собі згора. Матінно моя ріднесенька! Не тужи ти за мною, не плач в самоті,

Не нлени, ян почуєш, що я зробив! Не сумуй, що прийдеться самій доживать,

Що прийдеться самій у гріб лягать, Що не буде ному очей затулить!

Не нлени своє бідне, безсиле дитя! Дони міг, то я тяг сю тачну життя,

Та тепер я зламався і збився 3 пуття! Я не можу, не можу спинити того,

Що, мов чорная хмара, на мене йде,

Що, мов буря, здалена шумить-гуде! Я не хочу на світі завадою буть, Яне хочу вдуріть і живцем 0звіріть

Радше темную ніч, аніж світло зустріть!

ХІУ

Пісне, lfOЯ ти підстрелена пташно, Мусиш замовннуть і ти. Годі ридати і плаI«lТИ тяжно, Час нам 30 сцени зійти.

Годі вглибляться у рану затрутую,

Годі благать о любов.

201

кождою строфою, З коЖДою нутою

Капає з сердеНЬІ\а кров.

кождою строфою, З кождою нутою Слабшає відгомін твій ...

Пісне, напоєна горем-отрутою,

Час тобі вже на спокій. ХУ

І ти прощай! Твого ім'я Не вимовлю ніколи я,

В лице твоє не гляну! Бодай не знала ти повік,

Куди се я від тебе втік, Чим гою серця рану.

Мене забудь швиденько ти, Своїх діток люби, пести, Будь вірна свому мужу! І не читай моїх пісень, І не воруш ні вніч, ні вдень Сю тінь мою недужу.

А як де хтось мене згада, Най тінь найменша не сіда На вид твій, квітко зв'яла! І не блідній, і не дрожи, А спокійнісінько скажи:

«Ні, я його не знала!» ХУІ

Даремно, пісне! Щез твій чар Втишати серця біль!

Не вирне сонце вже з-за хмар!

Пропала ярь! Пропала ярь! На душу впала цвіль.

202

Даремно, пісне! Тихо будь! Не сип ще мук до мук!

Без тебе туга тисне грудь,Та ти в ту ж путь, та ти в ту ж путь

Несеш жалібний згук. Даремний спів! В акордах слів Не виллю своїх скрут.

Як мовчки Я терпів, болів, Так мовчки впаду без жалів В нірвани темний кут. ХУІІ

Поклін тобі, Буддо! В темряві життя Ти ясність, ти чудо,

Ти мир забуття! Спокійний, величний,

Ти все поборов: І блиск царювання, І гнів, і любов. з царя жебраком ти, Душею моцар, Півсвіту осяяв Твого духу чар. Ти царство ПОІ\ИНУВ,

Щоб духом ожить; Зірвав усі пута,

Щоб нас слобонить. І довгії літа Промучився ти,

Щоб корінь страждання Людського знайти.

203

Знайшов ти той корінь -у серці на дні, Де пристрасті грають,

Надії марні. Де гнів палахкоче,

Любов процвіта, Луди павутинням

Наш дух опліта. І мулить, і мулить,

Прогонює мир І тягне в сансару, В життя ДИКИЙ ВИр. Та з пристрастів пекла

Ти вивів людей, Не тьмив Їх туманом

Загробних ідей. Безсмертне лиш тіло, Бо жаден.атом

Його не пропаде На віки віком. Та те, що в вас плаче, Горить і терпить,

Що творить, що знає, Що рветься й летить Те згасне, мов огник,

Мов хвиля пройде,

В безодні нірвани Спокій віднайде. Поклін тобі, світлий,

Від бідних, блудних,

204

Що в пристрастів путах Ще б'ються міцних! Поклін і від мене, Що скочу як стій Із тиску сансари

І3 нірвани спокій!

ХУІІІ

Душа безсмертна! Жить віковічно їй! Жорстока думка, дика фантазія, Лойоли гідна й Торквемади! Серце холоне, і тьмиться розум. Носити вічно в серці лице твоє, І знать, що з другим зв'язана вічно ти,

І бачить з ним тебе й томитись Ох, навіть рай мені пеклом стане! Творця хвалити? За що хвалить його? Що в моїм серці сей розпалив огонь І в насміх призначив розлуку?

Рай ПОІшзав і затріспув браму! Та пану богу я не хочу блюзнить, Бо пощо вірних щирі чуття дразнить? Мов актор той, мечем махати

На паперовії страхопуди? я не романтик. Міфологічний дим Давно розвіявсь із голови мені; Мене не тішать ані страшать Привиди давньої віри млисті. Бо що ж І:: Дух той? Сам чоловік його Создав з нічого, в l<О1Rдій порі й зеМJlі 2О5

Дає йому свою подобу,

Сам собі пана й тирана творить. Одно лиш вічне без початку й кінця, Живе і сильне,- се є матерія: Один атом її тривкіший, Ніж всі боги, всі Астарти й Ягве. Безмірне море, що заповня простір, А в тому морі вир повстає сям-там

Се планетарная система,-

Вир той бурлить, і клекоче, й б'ється. в тім вирі хвилі

сонце, планети є,

В них міліарди бомблів дрібних кишать, А в кождім бомблі щось там мріє, Міниться, піниться, пок не присне. Се наші мрії, се наша свідомість,

Дрібненький бомблик в вирі матерії. Та бомблі згинуть, вир утихне, Щоб закрутиться знов десь-інде. Безцільно, вічно круговорот отсей Іде і йтиме; сонця, планет ряди

І інфузорії дрібненькі, Всьому однакова тут дорога.

Лише маленькі бомблики JІюдськії, Що в них частинка виру відбилася, Міркують, мучаться, бажають

Вічності море вмістити в собі. І уявляють вічність на образ свій, Дають свій вигляд, власну подобу їй, А там лякаються, мов діти, Мар, що породила Їх уява.

206

Я не дитина, я не лякаюсь мар,

Неначе в'язень з дому тортур і кар, Душа моя на волю рветься В мами матерії лоні вснути.

Бажає бомблик приснути радісно, Згасить болючу іскорну - свідомість, З людства свойого ні пилинки

В вічність не хоче нести 3 собою. ХІХ

«Самовбійство

се трусість,

Се втека 3 борні, Ошуканськая кріда»,Тан сна жуть мені. Ах, панове! Про трусість

Мовчіть ви мені! Чи ви нюхали порох В життєвій війні?

Чи ви лоб свій розбили О дійсності мур? Чи вам звісно, як смачно На гаках тортур?

«Самовбійство - се прогріх, Безправ'я і злість ... » Най вам слово Христове На се відповість. Як Христос по землі ще Навчати ходив, То зустрів чоловіна,

Що в ша бас робив. «Як же можна! Се прогріх!»

Обурився хтось,

207

Та робітнИІ\У строго Промовив Христос: «Коли знаєш, щО ЧИНИШ,

Блаженний єси; А не знаєш, щО ЧИНИШ,

ПРОКЛЯТИЙ ЄСИ. І\оли знаєш, щО ЧИНИШ, Закон твій

ти сам;

А не знаєш, що ЧИНІІШ,

Закон є твій паю)

Для знающих знання ЇХ -

Найвищий закон; Незнающі в законі Най ГНУТЬСЯ карком. Чи я знаю, чи чиню, Се знаю лиш я

І такий, що мене зна

Ще ліпшЕ', ніж я.

хх

Отсей маJІСНЬЮІЙ інструмент

Холодний та блискучий ... ОДИН кивок ... ОДИН момент ...

І крові КЛЮЧ КИПУЧИЙ ... Легенький крик ... безсильний шепт, А там - поклін покірний,Отсе весь лік, отсе рецепт

На весь мій біль безмірний.

І Слів ТІІХ даремно шунати в Євангелії, та вони заховалися в однім старім грецьнІм рунописі. «Ноли знаєш, що чиниш,- блаженний вси, а ноли не знаєш, що чиниш,- пронлятий еси, яно пере ступнин

3а1ЮIlУ».

208

Вотсей малеНЬІ,ИЙ інструмент

Кладу малеНЬІ\У !\улю

І замість любии на момент ЙОГО до серця тулю. Один !\иво!\. .. легеньиий ГУІ\, Неначе свічиа здута, І він з моїх упаде рук,

І з мене спадуть пута.

Один момент - хіба ж се гріх? І пощо та!\ страждати? Марний !\омар, ПУСТИЙ горіх,

Та й пощо заважати? Ядро завмерло

геть марну,

Порожнюю лушпину!

Один !\иво!\! За мить одну Наві!\и я СПОЧИНУ.

Із збірки

«МІЙ ІЗМАРАГД»

І. ПОКЛОНИ

І ПОЕТ МОВИТЬ:

Вниз котиться мій віз. Пов'яли квіти, Літа на душу накладають пута.

Вже не мені в нові світи летіти!

Війну з життям програв я, любі діти!

Cosa perduta!

яким же запалом я йшов до бою! Лк рвалася вперед душа вітхнута! Горіло серце чистою любвою! ..

І що ж здобув? Лишив що за собою?

Cosa perduta! Не дав мороз моїм листкам розвиться,

Квітки мої побила буря люта! Не довелось геройським б06М БІІТЬСЯ, Ламаться звільна мусив, ржою вкриться

Cosa perduta! 3

дрібних шпигань мої повстали рани,

Частками жерла М06 серце скрута ... Л й сам не знав, де ті мої тирани?

дрібних оrнив сплелись мої кайдани!

Сова

perduta!

І Пропаща справа (.л.атuu.).- Ред.

210

Україно, моя сердечна нене! Не лай мене, стражденна, незабута, Що не дало моє життя злиденне

Того, що ждати ти могла від мене!

Cosa perduta!

11 УКРАІНА МОВИТЬ:

Мій синку, ти би менш балакав, Сам над собою менше плакав, На долю менше нарікав! На шлях тернистий сам подався І цупко по тернах подрався,

Чого ж ти іншого чекав? Сам знав, що гола я і вбога, І до мойого ти порога Прийшов, захтів служить мені. Ну, в мене слугам плати скупо, А нарікать на мене глупо ...

Просила я тебе чи ні? І що тобі за кривда сталась? Що підняли на тебе галас: «Не любить Русі він ні раз!» Наплюй! Н, синку, ліпше знаю Всю ту патріотичну зграю

Й ціну її любовних фраз. Що проживеш весь вік убого? Значить, не вкрав ніщо ні в кого,

А чесно працював на хліб. Та й те подумай ще, будь ласка: Твойого «ю) найкраща частка

З тобою враз не ляже в гріб.

211

ІІІ РЕФЛЕКСІЯ

Важке ярмо твоє, мій рідний краю,

Не легкий твій тягар! Мов під хрестом, отсе під ним я упадаю

батьківської руки твоєї допиваю

3атроєний пугар.

Благословлю тебе! Чи ждать тобі ще треба Поваги й блиску від будущини, Чи ні,- одного лиш тобі благаю з неба,

Щоб з горя й голоду не бігли геть від тебе Твої найкращії сипи.

Щоб сіячів твоїх Їх власне покоління На глум не брало і на сміх. Щоб монументом Їх не було те каміння, Яким в відплату за плодючеє насіння Ще при житті обкидувано їх.

ІУ СІДОГЛАВОМУ

Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патріот,

А я собі собака. Ти, брате, любиш Русь,

Як хліб і кусень сала, Я ж гавкаю раз в раз,

Щоби вона не спала. Ти, брате, любиш Русь, Як любиш добре пиво,-

212

Я ж не люблю, як жнець Не любить спеки в жниво. Ти, брате, любиш Русь,

За те, що гарно вбрана, Я ж не люблю, як раб Не любить свого пана. Бо твій патріотизм

Празнична одежина,

А мій

то труд важкий,

Гарячка невдержима.

Ти любиш в ній князів, Гетьмання, панування,

Мене ж болить її Відвічнеє страждання.

Ти любиш Русь, за те Тобі і честь, і шана, "у мене ж тая Русь

Кривава в серці рана.

Ти, брате, любиш Русь, Як дім, воли, КОРОВИ, Я ж не люблю її З надмірної любови.

v ЯКБИ ...

Якби само веЛИІ,еє страждання Могло тебе, Вкраїно, відкупити, Було б твоє велике панування, Нікому б ти не мусила вступити. Якби могучість, щастя і свобода Відмірялись по мірі крові й сліз,

213

Пролитих З серцн і з очей народа,

То хто б з тобою супірництво зніс? о горе, мамо! Воля, слава, сила Відмірюються мірою борби! Лиш в кого праця потом скрань зросила,

Наверх той виб'6СЬ з темної юрби. Та праці тої, мамо, в нас так мало!

Лежить облогом лан широкий твій, А кілько нас всю силу спрацювало,

Щоб жить, без дяки, в lшторзі чужій!

УІ

ДЕКАДЕНТ (В. Щуратові)

Л декадент? Се новина для мене! Ти взяв один з мого життя момент,

І слово темне підшукав та вчене,

І Русі возвістив: «Ось декадент!» Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга

Се лиш тому, що склалось так життя.

Та в в ній, брате мій, ще нут а друга: Надія, воля, радісне чуття.

л не люблю безпредметно тужити. Ні шуму в власних слухати вухах; Поки живий, я хочу справді жити,

А боротьби життя мені не страх. Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,

Не раз і прів, і мерз я, і охрип, Та ще ж оскомини хронічної не маю,

RaTap

кишок до мене не прилип.

214

Який я декадент? Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя і свобода, Я в мужик, пролог, не епілог. я з п'ющими за пліт не виливаю,

їдцями їм, для бійки маю бук,

На празнику життя не позіваю,

Та в бідності не опускаю рук. Не паразит я, що дуріє з жиру,

Що в будні тільки й дума про процент, А для пісень на «шрррум» настроїть ліру.

Який же я у біса декадент?

VII маш НЕ маш

Поклін тобі, моя зів'яла квітко, Моя розкішна, невідступна мріє,

Остатній сей поклін! Хоч у житті стрічав тебе я рідко, Та все ж мені той спогад серце грів, Хоч як болючий він.

Тим, що мене ти к собі не пустила, В моіх грудях зглушила і вгасила

Любовний, дикий шал, Тим ти в душі, сумній і одинокій, Навік вписала ясний і високий

Жіночий ідеал. І нині, хоч нас ділять доли й гори, Коли на душу ляжуть злії змори,

Тебе шука душа І до твовї груді припадає,

215

У стіп ТВОЇХ весь свій тягар скидає,

І голос твій весь плач її втиша.

л як коли у сні тебе побачу, То, бачиться, всю злість і гіркість трачу

І викидаю, мов гадюк ТИХ звій; Весь день мов щось святе в душі лелію, Хоч не любов, не віру, не надію, Л чистий, ясний образ твій.

VIII СПОМИН

у садочку в ХОЛОДОЧІ\У Гарна мати молода Возить донечку в віЗОЧІ{У,

Возить звільна і гойда. Мірно, наче иташка в клітці

щеБЛІІка на щеблш{ СІ{аче,

Возить доню в холодочку, Хоч дитина спить, не плаче.

До візка не заглядають Материнські очі чулі,

Лиш уста тихеНЬІ\О шепчуть: Люлі-люлі, люлі-люлі.

Пріє в спеці Львів, неначе Сіра бестія незвісна;

Шум його гуде, неначе КОЛИСІ\ова дивна пісня. По садку проходять люди, Чути діТСЬІ\ИЙ плач і І\РИІ\И ... Ось паНОІ\ побачив матір, Жаль обняв його великий. Глипнула й вона на нього І здригнула, мов від I\YJIЇ,

216

Над віЗJ(ОМ, СХПЛIlВШПСJ"

ШРПЧР:

Люлі-люлі, люлі-люлі. у садочку в холодочку

Сів на .1Jавочці панок,

Здалека глядить на матір Нрізь гущавини віно!\. Се ж вона, його кохана, Рай його, життя, І\раса!

Нині чахне за нелю бом, Наче лампа та вгаса! Ти ще тріпаєшся, серце? Болі, ще ви не заснули? Адже ж все пропало марно! Люлі-люлі, .'Іюлі-люлі.

п. ПАРЕНЕТІRОН

Ноли обід хтось славний зготував,

Наїдки найдобірні та напитки, Царя самого в гості завізвав, А солі не додав до страв,-

Які ж із них пожитки? Отак і той, що наложив печать

На серце: сам, без дружньої розмови

Жиє для себе

хоч би був не знать

Як чесний, не приблизиться на п'ядь До бога без любови. Вся чеснота, весь труд його марний, Молитва, піст, і жертви всі, й тривога,

Все те, мов пил, розвіє суд страшнийl

Одна любов з них зробить скарб цінний Перед престолом бога.

217

11 Не слід усякого любити без розбору. Як добрі щепи садівник плекає? Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі СQЮІ йшли все вгору, вгору. ГОСПОДЬ Сl\азав: «Яка тобі заслуга,

Коли кохаєш свого брата, друга? А ви любіте своїх ворогів!»

Подумай добре, що господь велів! Не мовив: «Моїх ворогів любіте!»

Отсе, брати, ви добре розумійте, Що ворог божий, ворог правди й волі Не варт любови вашої ніколи. ІІІ

Не такого посту хоче бог від нас, Щоб сушив ти тіло й дух приспав ураз. Бо який пожиток

тілом голод знати,

А без добрих вчинків духом умирати? І ЯІ\ИЙ пожиток

від їди здержаться,

А на блуд і здирство пильно поспішаться? І який пожиток, щоб лиця не мити, А в холодну пору голого не вкрити? І яка заслуга, що в нас тіло сохне,

А у нас голодний під порогом дохне? Чи то дуже чесно всю ніч в темній хаті Гаряче молиться, к богу припадати, Поки там під тином з голоду та стужі

Умирають бідні, ЗОЙІ\ають недужі?

218

lУ Як у хвилі сумніву і муки

Вчитель мудрий не найдесь тобі, То приймай потіху і науки

простих уст, загублених в юрбі.

Як на місто військо йде вороже,

І побачить в полі простий люд, І біжить до міста, як лиш може, І кричить: «Тікайте! Ворог тут!»

Чи ж тоді всі мудрі, всі багаті Не послухають тих простаків? Чи на крик Їх не почнуть тікати,

Rритися за мур, за частокіл? А якби хтось згорда став Ішзати:

«Що там знає та невчена мразь?

Бідки має право так кричати? Чи на те їх слав у поле князь?» І, гордуючи простацьким криком,

Сам лишився б в гордощах марних І попався б ворогам у руки,Чи не був би се дурний з дурних?

v БАГАЧ

1 Свічку поставив ти в цернві

перед образами, багачу! Добре зробив ти: ось бач, ярно та свічна горить.

219

Глянь, ось уuогий до церкви приііmов, що його ти покривдив Сплакав і важко зітхнув

евічка погасла твон!

2 Вбогому даток ти дав, о багачу:

се добре зробив ти! Глннь, онде слуги твої, твоїх волів пасучп,

Потратували всю ниву убогого твого сусіда, Що через кривди твої

мусить по жебрах іти! Глупий! Ти бога здурити гадавш сим датком мізерним, Кривда ж твон наче грім

супроти тебе гримить!

VI Серцем моливсн Мойсей

і СІ\орботою духу цілого; І говорив йому бог: «Що тю\ до мене Rрllчиm? Хоч ти заціпив уста так, що й слова вони не говорять, Але я чую аж тут, ЯR твоє серце кричить»,

220

УІІ

Гнів

се огонь. Чим більше дров кладеш,

Тим ярче полум'я лютує ясне; А перестань докидувати дров, Як стій загасне.

Як моряки в час бурі все з судна у море мечуть, щоб судно влегшити, А стихне буря, жаль їм стане страт, Почнуть тужити,Так і гнівний у лютому розпалі

Не тямить, що здорове, що боляче; А гнів мине,- згадавши, що накоїв, Запізно плаче.

VIII Немає друга понад мудрість, Ні ворога над глупоту,

Тю\, як нема любові в світі Над матірню любов святу.

Не ділиш мудрості з братами, Ії злодії не вкрадуть, Ії не згубиш по дорозі, Вона є вільна серед пут.

Вона магнет посеред моря, Найвищий скарб, безцінний дар, Огнище тепле в студінь горя, Холодна тінь під страстей сквар. Без неї все життя пустиня, Так, як пустий без друга шлях,

І як твій дім пустий без сина, І ЛІ\ пустий дурного страх.

221

іх Себе самого наперед Застав робить, що слідує, А лиш потому інших вчи,

Тоді з дороги не схибиш. Ти сам себе таким зроби, Щоб інших ти навчати міг;

Сам над собою запануй, То запануєш над людьми.

Хто сам себе опанував, Найтяжчу річ він доконав; Хто сам себе оберіга,

Той безпечніший від усіх. Не кидай власної мети,

Щоб за чужою десь іти, А власну ясно ціль пізнай, До неї просто поспішай.

Хоч хто і сто літ проживе, Безчесно, непоздержливо,

Волів би день один про жить У чесноті, в думках святих. Хох хто і сто літ проживе,

Без розуму блукаючи, Волів би день один про жить У розумі, в думках святих. Хоч хто і сто літ проживе

Ліниво, без енергії,Волів би день один про жить У праці, в чеснім змаганні.

222

Хоч хто і сто літ проживе, Про почин і кінець не дба,

Волів би день один прожить І тямить почин і кінець.

Хоч хто і сто літ проживе, Премудрості не знаючи,

Волів би день один прожить, Пізнавши праведний закон. ХІ

Хоч від хліба здержусь, А лютую, серджусь,

То яка ж моя віра? Чим я ліпший від звіра? Звір же хліба не їсть, А жре м'ясо, рве кість, Я ж про вдачу лукаву

Братню рву добру славу. Хто вином не впивавсь,

Ні м'ясив наїдаєсь,

Але сам повен злоби Чим він ліпший худоби? Бо худоба дурна Не коштує вина,

Ні м'ясив не вживає, Та заслуги не має.

ХІІ

Як сережки золотії

В ніздрях бурої свині, Так краса не йде в пожиток

Зле вихованій жоні.

223

НІ( пеРЛИП:l ДОІЮГМІ у оправі золотій, Так душа жіноча щира Сяє в зверхній красоті.

ХІІІ

«Здоров, Степане І Що ти робиш, Що понад річку з жердю ходиш?» «Ох, мене СІ_рута вчепиласл! Десь мол жінка втопиласю).

«Та що ж, Степане, бог з тобою, Ії шукаєш вверх рікою?» «А лк же, друже, ти гадаєш? Моєї жінки ти не знаєш? Хоч і втопилась мол мила, То вниз водою не поплилю).

ХІV

Не ВИСОІЮ мудруй,

Але твердо держись, А хто правду лама,

З тим ти сміло борись! Не бажай ти умом Понад світом кружить; А скоріш завізьмись

В світі праведно жить.

224

XV Годуй гадюку МО.тІоком

-у неї буде більша їдь; Роби добро лихому - він Тебе вмотає гірше в сіть. ГаДЮІ{а і ЗЛЮІ{а,

Обоє страшні,Та що ж з них страшніше? СІ{ЮІШ-НО мені.

Страшніша гадюки

Людина лиха! Від зі.тІЛЯ, примови Гадюка втиха. Та злюка не втихне

Ні вдень, ні вночи, Хоч кров ЇЙ із серця Свойого точи.

XVI Як промінясто гарний цвіт,

Барвистий, та без запаху, Так гарні та пусті слова Того, хто не сповняє їх.

Як промінясто гарний цвіт,

Барвистий, любо запашний, Так гарні та плідні слова Того, хто чинить після них.

225

ХУІІ

Як лампа розбита,

Даремно олій доливаТJr; Ян злодій утікне, Даремно стайні замикати. ЯІ{ висохли води,

То нощо там мости будуєш? Як юність минула, То пощо з дівками жартуєш?

XVIII Хто тому ШКОДИТЬ, що йому

Зла не зробив, Невинному, КОТРИЙ його Не оскорбив, На СЬОГО власне зло його

Впаде

без слова,

Як проти вітру сіяна

На сівача паде полова. ХІХ

Ворог батько, ворог мати, Що не вчили сина! І піде він в світ БЛУІ\ати, НІ\ та сиротина. Як між павами ворона Поваги не має, Так невчений в товаристві Голову схиляє.

226

ХХ

Як пчола, що квітам фарби Ані паху не уймає, Тільки сон: їх ссе солодкий,

Так а людьми жиє мудрець:

Що хто аробить чи не аробить, Зле чи добре, він не дбає, Лиш про власні діла дбає, Злий чи добрий їх І,інець. ХХІ

Хто лиш нвіТЮІ В шитті аби ра, Чий дух до аемного прилип, Того наиавши вхопить смерть, ЯІ{ повінь сонне є село.

Хто лиш нвітни В житті абира, Чий дух до аемного прилип, Той смерті попаде у власть,

Не осягнувши, що бажав. ХХІІ

Багатство ал ом не є,

Ноли на добре вжите; Та хто а біди в черці

йде господу служити, З страху перед життям

І перед боротьбою, ХТО супоною там

Шунає, а не бою, Не праці, але сну, Не посту, а страв много,

227

Не служби божої, А служби тіла свого,Волів би віри він Зректись, се менший гріх, Ніж віру сю весь вік Отак давать на сміх.

ХХІІІ

Як риба без води На суші швидко гине, Так пропада чернець, Що монастир покине.

Як квока, що з яєць Встає занадто часто, З них запортки потворить, Так і чернець, що рад Виломлюєсь із власті, Не тіло, але душу вморить.

ХХІУ

Хто в першій чвертині життя

Знання не здобув, А в другій чвертині життя

Майна не здобув, А в Хто Той Я в

третій чвертині життя

чесним не був, скаже в четвертій: «Бодай світі не був!»

228

VI.

до БРА3ІЛН!

лист ДО СТЕФАНП 1

Вельможна мамо, найясніша паніІ Поклін тобі шлемо, твої піддані Олекса Хмиз, Яць Хрущ, і Чапля, й Ружа,

Шлемо тобі привіт від твого мужа.

Rоли тобі плетуть, що він умер, Не вір, матусю! Він здоров тепер. Живий, здоров, як рибка у водиці, Се по свідчать і наші молодиці.

Най бог його за се благословить, Що не цуравсь до бідних загостить. у Хмиза в хаті днів прожив зо двадцять. «Шандарів,- мовив,- мушу пильнува ться.

Ще рік мені блукати по землі, Бо завзялись на мене сили злі.

Як рік мине, тоді підійму бучу, Всій кривді і неправді шию скручу. Потішу всіх, хто гнувся і терпів, А особливо вірних русинів.

1895

1 В р. агент еміграційний Джерголет пере йшов майже всю Східну Галичину. передягнениit по-мужицьни, занлинаючи людей до Бразілії і вдаючи з себе пон[ійного] архіннязя Рудольфа. Листів, подібних до оцього, вислано було багато з рІзних онолиць Галичини.

229

Із сього краю, що с нрай дідіВСЬЮІіі,

Жебрацький, і шляхетський, і жидівсЬJШЙ, н виведу свій вірний люд У І\рай

Заморський, де є справді хлопський рай. в Бразілії царем я ХЛОПСЬІШМ стану, Там жиду доступу не дам, ні пану.

ее край багатий, ОІ\ОМ не зуймеm, Ніхто ще там ланцем не міряв меж.

Плідних земель безмірні там простори, Буйні пасовиська, лісисті гори.

у горах повно звірів, ДИЮІХ кіз;

Один там буйвол тягне з сіном віз. в лісах малпи

от звір несамовитий!

Що бачить, сам хапається робитп. Освоюєсь, привчається сей звір

Врубати дров, позамітати двір. Там слуг нема з хрещеного народа, Освоїш п'ять-шість малп

і свигода».

От так він нам баланав дні ці:lі, Аж всі ми планали, старі й малі,

А далі мовив: «Час мені в дорогу, Іду і віддаю вас пану богу. н по Галичині вже ходжу ріІ\,

Тепер піду ще на угорсы\йй б11\. Передягніть, брати, мене по-свому;

Що я тут був, не говоріть ніІ\ОМУ!

230

Жандармам особливо іпопам

Не зраджуйтесь, бо буде ЛlIХО вам. І ждіть! Як буде поле знов зелене, З весною вам листи прийдуть від мене.

Тоді грунти, хати і весь свій крам

Збувайте! Я вам не тю.і там дам. А щоб мій лист відразу ви пізнали І ошунанцям в руни не попали,

Тю. ось вам знак

та тіЛЬЮІ се секрет;

На листі буде підпис: Дж ерг о лет!» По відході його ми всю громаду Спросили на таємную нараду:

ПрираДИЛIІ по довгій боротьбі Сей лист, о пані, написать тобі, Про нього звістку радісну подати,

Щоб з нами й ти втішалася, як мати.

Сим нінчимо. Дай бог тобі про жить, А нам тобі в БразіJIії служить! ІІ

Коли почуєш, як в тиші нічній Залізним шляхом стугопять вагони,

А в пих гуде, шумить, пищить, мов рій,

Дитячий плач, жіночі скорбні стопи, Важке зітхання і гірний пронліп, Тужливий спів, дівочії диснанти,

То не питай: Сей поїзд

відки він?

Кого везе? Куди? Кому вздогін? Се

еміграптп.

231

Коли побачиш

на пероні десь

Людей, мов оселедців тих, набито, Жінок худих, блідих, аж серце рвесь, Зів'ялих, мов побите градом жито, Мужчин понурих і дітей дрібних

І І.УПОЮ брудні, старії фанти, Навалені під ними і при них,

На лицях слід терпінь, надій марних, Се

емігранти.

Коли побачиш, ЯІ< отих людей Держать, і лають, і в реєстри пишуть,

Як матері у виходках дітей Зацитькують, годують і колишуть,

Як їх жандарми штовхають від кас,

Аж поїзд відійде,- тоді припадок! Весь люд на шини кидається враз:

«Бери нас або переїдь по нас! >} Се в нас порядок. ІІІ

Два панки йдуть попри них.

На дітей блідих громадну, На жінон отих марннх

Кождий глипнув по ПОРЯДНУ: Відвернувсь один панок

І зітхає: «От бідацтво!>} Другий же за ним крон в нрон

Покликає: «То лайдацтво!>} «Що лайдацтво?>}

«Весь сей люд!

Рідний край на ПШИl< міняє». «Ні,- відмовив перший,- тут Винен той, хто ЇХ спиняє».

«Не спинять їх? Всі підуть Десь за синє море здуру>}.

232

«Як же ж їм не йти, ЯІ{ тут Всі до спілки дрем з них шкуру».

Розлучила нас юрба, Та довгенько ще цікаві

Сперечались ті оба, Де «лайдацтво» є в сій справі? ІУ

Гей, розіллялось ти, руськеє горе,

Геть по Європі і геть поза море! Бачили мури Любляни та Рєки, Як з свого краю біг русин навтеки. Руські ридання й стогнання лунали

Там, де Понтсби біліються скали. Аж із Кормон, мов живого до гробу, Гнали жандарми наш люд, як худобу. Небо італьське, блакитне, погідне, Бачило бруд наш, пригноблення бідне.

Генуя довго, мабуть, не забуде, Як то гостили в ній руськії люде.

Будуть ще внукам казать проти ночі: «Дивний тут .ТІЮД кочував із півночі. Рідну країну з СJIізьми споминав він, Але з ПРОКJIЯТТЯМ із неї тікав він. Спродував дома поля, господарство,

Вірячи байці про РУДОJIьфа царство, Дома покинувши землю родинну,

Гнався, щоб мрію ловити дитинну.

233

СміJIIІЙ У мріях, У вірі беззглядний, В дійсності, наче дитина, безрадний. Ані порадитись, ні побалакать, Знав він лиш гнуться, та же брать, та

ПЛal{ать}).

Гей, розіллялось ти, РУСЬІ{еє горе,

Геть по Європі і геть иоза море!

Дони гамбурзьні важні паровози Де ви не ллялися, русьнїї сльози! Всі з тебе, русине, драли проценти: Польсьнії шляхтичі й швабсьні агенти.

Що то ще жде тебе на Оl{еані? Що у Бразілії, в славній Парані?

Що то за рай ще тобі отвираєсь В Спіріту Санто і Мінас Джераєс?

ЛИСТ

БР А3ІЛІІ

Сусіди .ТІюбі! Пише вам Олеся,

Ми всі здорові й добре нам ведеся. Сім місяців отсе мовчали ми,

Аж на нінці вандрівни стали ми. Серед лісів тут живемо в бараці І маємо страшенно много праці.

Рубаєм дерева на сажевь грубі Одно два дні Довбем, сусіди любі! За рін отан чень буде чистий морг, То будем сіять. Живемо наборг.

234

Боргує нам УРЯД, покі.тrь до свого,

Курузи, бульбу, ci.тrь

і більш нічого.

Не розлучали нас і на п'ять хвиль ... До міста маємо п'ятнадцять миль. в лісах, під горами ... Та ми не ропчем,

Доріг нема, стежки, дасть біг, протопчем. Та ви цікаві, як нам до води Доїхалось, а потім аж сюди.

До Відня Їхали спокійно вкупі; У Відні нас три дні держали в цюпі. Пустили нас, лиш пан якийсь від нас

Сім срібла взяв, що підписав нам пас.

Понтеби завернули нас до Грацю,

Там три недіJIі мали з нами працю.

Писали до Стрия, Мостів і Кут. А нам казали: «Зачекайте тут!>) ПаJIазя там умерла від уроків,

А лікар-німець мовив:

«3

браку соків».

Івась умер напевно від нічниць,

А лікар мовив: «Не плетіть дурниць!» Та як ще Гриць, Оксанка, Рузл вмерли,

Пустили нас: «Ідіть, І{УДИ наперли!)}

До моря ми добрались без біди, Лиш що до нас присілись два жиди І видурили від Ба.тrанди й Хмиза По десять РИНСЬІ{ИХ за Jшісь авіза.

235

Та на одній пересідці якось

Згубився і пропав Юрків Антось. В Генові ми сім неділь шифу ждали, За містом в норах, як цигани, спали.

Поганий край! Докучив голод нам, І гарячок понабирались там. Сім штук дітей, Онищиха, й Чаплиха,

І Хрущ старий там вмерли. Збулись лиха. Було б нас більш померло, бо якась На нас італьська пані завзялась І випросила в короля свідоцтво:

Держать їх, аж їм вимре все жіноцтво.

Хрест божий з нами! Певно, се була Якась безбожна упириця зла. Бо справді, на жінок у тії доби

Ударили найгіршії хороби.

Та бог наслав на тую злюку бич: Попавсь нам лепський русначок-панич.

Списав він лист від нас, слізьми облитий, До Їх там королеви Маргарити.

Все розповів: як нас тут трясця б'є, Як відьма ніччю кров жіночу п'є, Що тут дітей без корму сохне й плаче, Як 3 відьмою король У гречку скаче ... І помогло. Пустили нас як стій, Урвалося поганій відьмі тій.

236

А як ми вже на корабель сідали, То панича від нас арештували,

Немовбито він ошуканець єсть. Він нам шепнув: «Се злої відьми месть!

Мовчіть, бо пропадете всі дочиста!» - ша! Пропало наших ринських триста.

Ми

По морі ми плили без злих пригод, Лиш хорував погано весь народ.

На морі вмерло дев'ять душ народу; Іх замість погребу метали в воду. Най бог боронить від такої тьми, Як матері ридали за дітьми, Коли ЇХ риби довгі, мов ті балки, Зубаті, чорні, рвали на кавашш! в Бразілії ми теж зазнали зла: Пропасниця лиха на нас зайшла. Три місяці чекали ми на квітн:

Три хлопи вмеРJІИ тут і три кобіти. П'ять хлопців до послуг продали ми, А сім дівчат пішло в так і доми. Про хлопців досі ми не мали вісти, Дівчата раді: є що пити й їсти. Що ж ще писать вам? Тут новин не гук:

П'ять душ нам досі вмерло від гадюк. Тут по лісах БЛУl{ають дикі люде,

Б'ють наших і їдять. І нам те, мабуть, буде.

237

Та, може, дасть нам бог іще підняться. Було нас сорок, є ще вісімнадцять. Одно ЛИШ жаль, що вже по-руськи тут

Молиться, ні балакать не дадуть. На нас у місті крикнув Кандзюбінський: «Nie wоlпо tulaj gadac ро rusiiiskij! Ти Ро

polski kraj і polski Вбg і kгбl! polsku gadaj аlЬо gtJbtJ stul!~) 1

Га, що Ж, коли ТЮ, острий ферлядунок, Хай буде й так! Який нам тут рятунок? Сим кінчимо. Прощайте! Ждіть від нас

Звісток, як нам заблисне ліпший час.

І Не мошна тут ГОВОРИТИ по-унраїнсьни! Тут ПОЛЬСЬ!ШЙ нрай, і ПОЛЬСЬНИЙ бог, інороль! ГОВОРІ! ПО-ІІОЛЬСЬИИ або замовини (nо.л.J.- Ред.

Із збірки

«13

ДНІВ ЖУРБИ)}

ІЗ ДНІВ ЖУРБИ

День і ніч сердитий вітер

б'єсь о дому мого ріг, наче пес голодний, виє і валить прохожих з ніг. День і ніч дощі холодні б'ють о вікна, цяпотять,

ринви грають, шиби плачуть, утишиться не хотять.

Олов'яні сірі хмари

небозвід весь залягли, і лежать, іремигають, наче ситії ВОJlИ.

Дармо вітер б'є їх, гонить: «Гей, ти, сивий, ПОJlОВПЙ!»

«Нам тут добре, відпочинем! Хоч ти сердься, хоч і вий!» Дармо

BTOMJleHeE>

серце

б'ється, мов у lшітці рись:

«Нам тут добре, відпочинем! Л ти плач собі й журись».

239

ІІ

в парку є одна стежина, де колись ходила ТИ,

бачиться, в піску сріблястім міг би ще твій слід знайти. Край стежини проста лавка

тут сиділа ти не раз, тут прощались ми востаннє

...

Тут мені твій промінь згас.

І коли на серці туга, наче камінь, затюкить,

закиплять в душі питання:

«Пощо жить? Для кого жить?» я спішу на сю стежину і розшукую твій слід,

і відсвіжую твій образ, що в душі моїй поблід. І гляджу на лавку з жахом,

чи не мигне тінь твоя? І сідаю й тихо плачу.

ее Кальварія моя.

ІІІ У ПАРКУ

Ніч. Немов копиці пітьми, бовваніють дерева. Де-де, наче злота шпилька,

лампа пітьму пробива. Ген далеко в павільйоні

банда гучно виграва.

240

Сам. Лиш думка шепче стиха: «Ну, скажи, не дурень ти? Замість жить з людьми по-людськи,

багатіти і цвісти, тягнеш тачку до якоїсь

фантастичної метИ». Шелест кроків. Чути гомін: «Де вони нас завели? Ми ж їм вірилиl Ми з ними і гордились, і цвіли І Нам відродження вже снилось! Ми великими були! А тепер арешти, сором!

Самовбійства, наче град! Заварили самовбійці, а живі нехай їдять».

Стихли. Метеор ось мигнув ... Перестала банда грать.

ІУ

Коли часом в важкій задумі моя поникне голова,

легенький стук в вікно чи в двері потоки мрій перерива. Озвуся, вигляпу

даремно,

не чуть нікого, не видать, лиш щось у серці стрепенеться, когось-то хочеться згадать.

Чи щирий друг в далекім краї

тепер у лютім бої згиб? Чи плаче рідний брат, припавши

лицем до прадідівських скиб?

241

Чи, може, ти, моя голуБІЮ, М06 кохання чарівне, далеко десь з німим докором

в тій хвилі згаДУ6Ш мене? Чи, може, гнучи в собі горе, ти тихо плачеш у тиші,

а се твої пекучі сльози мені стукочуть до душі?

V Де я не йду, що не почну, все тінь твоя зо мною, і нождий сміх, момент утіх тьмить хмарою сумною.

«Чого,- питаю л не раз, життя М06 лоточиш? Ти не моя, а я не твій,

чого від мене хочеш?

Чи завинив тобі я що? Чи тужиш тан за мною, що тінь твоя внрива мене

все хмарою сумною?) Та тінь мовчить, звичайно

ні мови, ні розмови; а може, се М06Ї тінь понійної любови. УІ

Не можу забути! Не гоїться рана!

Мов жалібні нути із струн теорбана

2'13

тінь,

чи голосно грають,

чи ледве їх чути, все жалем проймають

не можу забути! Не гоїться рана, хоч мию сльозами, хоч час на ню каПJlе

цілющі бальзаМІІ, хоч сонечко грів

і зірка рум'яна цілує, ярів

не гоїться рана! Хоч як ти далеко,

я все тебе бачу; хоч стратив давно вже,

щодень тебе трачу; хоч люта рОЗIlука

минулася п'яна і клином РОЗЛУІ\а, гадюка погана,

лежить поміж нами, дівчино l\Охана,

кохання без тями, не гоїться рана.

УІІ

Вже три рони я збираюсь, щоб побачити тебе, та коли лиш соб наверну, щось усе зверта цабе. н боюся твого ОIШ, твоїх уст, твого лиця, як страшного суду свого,

ЯН фатального ніНЦIІ.

243

Якби знав я, що побачу вроду пишную твою

В незів'ялім, повнім блиску,

я побіг би як стою.

Якби знав я, що побачу усміх на твоїх устах, гордощі тривкого щастя

я б злетів туди, ЛІ. птах. НІ,бп знав я, що почую, притулившись край вікна, твій веселий спів, розмову

я б спішив туди щодня. Твоїм щастям, наче сонцем,

я би серце грів слабе, завидів би твоїй долі і забув би так тебе. Та боюсь, моя небого, що не так тебе знайду,

що вписалися турботи

й сум у тебе на виду. Що приглух твій срібний голос, що надламаний твій хід,

на лиці твоїм побачу частих сліз гарячих слід. Бачити, як ти сумуєш, як ти плачеш у кутку,

боже, ні, і в пеклі муку не зсилай мені таку!

Чути жаль твій і докори, чути серцем, бо уста -

244

знаю

й слова не промовлять,

о, при думці тій густа пасмуга якась кровава

застилав світ мені ...

От тому боюсь відвідать я тебе в далечині.

VIII Безсилля, ах! Яка страшная мука! Чуття ще в серці полум'ям горять і думи рвуться, як орел ширять,

та воля мов розбита, мов безрука. Немов стріла з розламаного лука не полетить, так нині не летять слова, і блиски, й фарби, не хотять служить уяві. Ох, важка розлука!

Неначе з гір, де повно світла, барви, і запаху, і співу пташенят, і стрекоту сверщків, потоків шуму, зійшов я вниз, де гниль, погані лярви,

де душно, мрячно, пута, знай, дзвенять

і чахне дух серед зневіри й глуму.

ІХ Недовго жив я ще, лиш сорок літ, і сил не тратив на пусту мамону.

Невже ж уже минув я свій зеніт

і розпочав спаДІІСТИЙ шлях до склону?

О бідна раС0, що такий твій плід слабий! Хвалиться ним нема резону.

215

Та й швидко ж той твій метеор поблід, не мавши навіть доброго розгону!

Аж соромно, та що його робить! І кінь, мовляв, не тягне понад силу. Хай велетні могли співать, творить,

могли боротись, тішиться, любить в вісімдесятім році

нам в могилу

вже в сороковім треба карк хилить.

І знов рефлексії! Та цур же їм! ее панський спорт! Хай нервні білоручки та пустопляси риються в своїм нутрі, і всяку думку гірш онучки

розскубують, і всякий рух чуття жвуть, мірять, важать! Не для нас сі штучки!

ІІІи, бра, Шlебеї, учтою життя не JlШJІИ ще коли пересититься,

гашиш та опій, сім'я забуття противне нам. Нам хочесь жити, биться з противником, нам люба праця, рух, ми хочем справді плакать, веселиться,

любить, ненавидіть. У нас ще дух не розколовсь надвоє під корою, традиції не в'яже нас ланцюг.

Ми можемо втомиться боротьбою, зломиться, впасти, та не наша річ

розминаться в борні з самим собою.

246

Ось глянь лишень! Чудова, ясна ніч! На небі зорі ярко так палають -

се безконечність нам морга до віч! Тиша кругом. В селі там пси десь лають, деркач у травах дре, довкола хат

в повітрі чорні ЛИЛИl\И гуляють.

Хрущі гудуть, до світлих шиб летять ... А там, мов вежі, башти фантастичні, недвижно темні дерева стоять.

Ти сам-один в природі тій величній, мов принц в заклятім місті у казках ... І в душу ллєсь спокій, якісь празничні, врочистії чуття ... І ти, мов птах, стаєшся легкий, мов ось-ось летіти! Безмірну силу чуєш у руках

і весь ростеш у безМір ... Люди І Діти! До мене І Я люблю вас, всіх люблю! І все зроблю, що будете хотіти! Чи крові треба Чи діл

}(ров за вас проллю!

я сильний, віковічні снали

розторощу, на землю повалю ... Дмухнув вітрець

і мрії ті пропали.

Та в серці прилив ще чуття тремтить, і вже думки до хат тих по ск акали, де чорна праця й чорне горе спить.

Вузька, здається, непривітна нива,

а нілько можна й треба тут робить! Суспільна праця довга, утяжлива, зате ж плідна, та, головно, вона

одна лиш може заповнить без дива

247

життя людини, бо вона одна всіх сил, всіх дум, чуття, стремлінь людини жадає, їх вичерпує до дна.

Вона одна бере нам все щоднини і все дає, бо в'яже нас тісніш з людьми, як діти спільної родини.

Що поза сею працею, то гріш

змарнований, то манівці блуднії, що запровадять швидше чи пізніш,

чи в самолюбства омути бруднії, чи в нігілізм, чи то в містичну млу,

що дійсними вважа лиш власні мрії, а мрією

природу й жизнь цілу.

ХІ

я поборов себе, з корінням вирвав з серця усі ілюзії, всі грішні почуття,

надії, що колись вільніше ще дихнеться, що доля ще й мені всміхнеться,

що блиснуть і мені ще радощі життя. я зрікся Їх навсе. -у тачку життьову запряжений, як наймит той похилий, J'I мушу так її тягти, по кіль живу,

і добре чую се, ярма не розірву і донесу його до темної могили.

Мені не жаль життя, бо що ж воно давало? Куди не глянь, усюди браки й діри.

Робив без віддиху, а зроблено так мало, і інших загрівав, аж на кінці не стало у власнім серці запалу, ні віри.

248

ХІІ

усіх СОЛОДІШХ, любих слів,

які я чув із твоїх уст,

одно лишилося :мені

і, наче срібний Д3J30ник той, і досі в серці го:монить

одно :маленьке словеЧІ{О:

Слухай! Коло стола сиділи :ми, широкий і шу:мний ГУРТОI\, роз:мова йшла веселая; нараз затихли всі, не:мов

по хаті ангел пролетів; лиш ти, до :мене звернена,

серед загальної тиші

Ішзала звільна, :мов у спі: Слухай! І враз ти зупинилася, ЗЛЯl\алась голосу свого

серед загальної тиші,

і ру:м'янце:м облялося твоє лице, а при столі

на тебе всі ззирнулися

і те, що хтіла ти СІ,азать,

ухопив ангел, що в ту :мить ота:м по хаті пролетів. Минуло :много-:много літ, :минулись :муки й радощі;

і тих, що весело тоді коло стола балакали, розвіяв вихор життьовий по світі, наче пил :марний; лиш те одно слівце твоє

і досі у :моїй душі,

мов срібний дзвоничок, дзвенить.

249

І досі із рожевих уст

я чую любе, привітне: СлухаііІ І досі ще тремтить душа, ждучи чогось таємного,

блискучого, величного, що за летючим словом тим,

мов цар за курієром вслід,

явитись мало. Та дарма!

в глибокім, темнім пралісі мандрівець блудить змучений; тривога, голод, близька ніч, мов звіра дикого стрільці, його женуть все дальш і дальш. у груді духу не стає,

здається, трісне серденько, і ноги змучені тремтять

а він біжить, біжить, біжить! І причувається йому, що десь далеl\О ледве чуть

теленька дзвоник: дзінь-дзінь-дзінь! Він знає, що весь день уже за тим зраДЛИВІІМ голосом

біжить даремно; інколи догадується, що, мабуть, се дзвонить власний страх його,

а він, проте, біжить, біжить! Ану ж там справді битий шлях? Ану ж там хата теплая? Ану ж лице кохапеє? Ану ж там дивні радощі?

Дзінь-дзінь! Дзінь-дзінь! Дзінь-дзінь! Дзінь-дзінь! Слухай!

250

спомини

я згадую минулеє життя

СПОІ\ЇЙНО, та без радості, без туги: одно із нього виніс я чуття,

що я не був у нім щасливий, други. Багато праці, і турбот, і скрут, та не було вдоволення, утіхи; мов віл в ярмі, я чув на собі прут

і тяг чужого скарбу повні міхи. Хоч не згасав ніколи огник мій,

та полум'ям не бухав, більш димився, а замість світла сипав іскор рій.

Хоч ненастанно стяг мій з вітром бився, та не високо плив в руці слабій, і хоч я шив, то все ж я не нажився.

ІІ

3аш!М умре ще в серці творча сила

і дар пісень заглухне в тишині,

немов пахуча та фіалка мила, що в'яне у пустому бур'яні,я раз іще б хотів простерти l\рила, і побуять свобідно в вишині, і оживить ті спомини, що СІ_рила

ворожа ДG.1ІЯ у душі на дні. Вони живі донині в тій JlЮГІші, я чую їх, як рвуться, як печуть ...

Спинити їх, здушить Їх я не в силі.

251

Та чи знайду я сили, щоб відчуть, щоб пережити знов ті любі хвилі і виплакать піснями їх ось тут?. ІІІ

О, бо і я зазнав раз щось такого,

що хоч ще повним щастям не було, та дуже близьке вже було до нього, як щастя, швидко надійшло й пішло.

у біднім, прозаїчнім тім житті се був момент казочний і кипучий,

се був неначе той брильяит БЛИСRУЧИЙ, щО хтось найшов загублений в смітті. І відки се мені прийшло, і як, і чом прийшло, і чом пропало живо

я й досі збагнути не міг ніяк. Одно лише я чую справедливо: тоді пізнав я, що в житті за смак

і чим бува любов, святеє диво. ІУ

П'ятнадцять літ минуло. По важкій,

завзятій боротьбі я опинився побитий, хориЙ. У тишу, в спокій я на село із міста схоронився.

Хоч молодий ще, був я у такій зневірі, світ весь так мені змінився з рожевого на чорний, що в гіркій

знетямі з бою я віДСТОРQНИВСЯ. У мене зблідли давні ідеали, і люди видались таким дрібним, мізерним кодлом, що для мене стали

252

чужі й далекі. Треба буть дурним, щоб задля них у бій іти, як в дим; ті, що терплять, варт того, щоб страждали.

V Маленький хутір серед лук і нив

на горбику над річкою шумною отам 11 в простій хлопській хаті жив, і самота, і сум жили зо мною.

Із трьох боків поля ті обмежив могутній ліс зеленою стіною, і шумом серцю він на сон дзвонив, і сум по травах розносив луною. Він тяг мене в свою таємну тінь, і свіжий подих віщував розраду,

і листя, знай, мені шептало: «Скинь

із серця всі згадки про зваду й зрадуl Природі-мамі до грудей прилинь і тут знайдеш нову, святу принаду».

УІ

В село ходив. Душа щемить і досі від тих картин, що зустрічав я там ...

При праці старші, діти, голі й босі, без догляду надворі; по хатам маленькі плачуть, бо у полі мати. Там знов дідусь недужий в хаті сам, все кашля й стогне, та води подати

нема кому - палкий жнив'яний часІ Скріпивши серце, я ввійшов до хати.

253

У хаті душно, ЧУТИ вогкість, !\Вас ...

усіх КУТОЧІ\ів бідність визирає.

Сухпй, як скіпа, ЖОВТИЙ дід Панас

зжахнувся: «Хто там двері отвпрає? >)

«Се я, Панасе!>} Довго поглядав ...

«Ти, Йвасю?>)

«Я». Ках-ках. «Чи бач, вмирає

старий Панас! Господь отсе згадав, що я ще тут, і кличе вже в дорогу.

І\оби лиш абшит якнайшвидше дав!>) я сів при нім. «Що, маєте підмогу? Лічитись би, по лікаря послат!'>). Аж кипувся:, а на .'Тнці тривогу,

правдивий страх перед життям пізнать:

«Мені? Підмогу? Се даремна праця! Я бога прошу, щоб мерщій сконать». я даді йшов. Там дві куми сваряться:

«Ти, З.rIодіЙІ\О, чужі снопи І\радеш!» «Ти, чарівнице, на фігуру драться, чужих коров доїть ночами йдеш!>) Чого я так страшенно застидався

при тих сдовах? Чого півперек меж,

грядок, П.rIотів нав теку я подався?

Щось там в душі К.rIубилося гірке, мов гріх тяжкий, незмптий пригадався.

А он під хатою дитя сіЛЬСЬІ{е

само, без мами, в чорній сорочпні, не ходить ще, мадесеньке таке

251

...

Шшла десь мати і дала дитині у ручку бульбу, а дитина в рот

і подаВllлась. Бачу я, вже сині

зробились щіЧІШ, очі в стовп, от-от задушиться дитина! Підбігаю, підніс, струснув і, Яl{ то наш народ

в таких випадках робить, ударяю легенько в карн, і випала як стій

із горла буш,ба. Легше віддихаю ... Та переляканий хлопчина мій

як закричить! І вже прибігла мати і бачить: пап ЯЮІЙСJ, чуашЙ ... «Агій!» Мабуть, хоч мав би за сто літ вмирати, то не забуду того, ЯН вона прожогом хопила дитя й до хати

побігла, як ненависна, гнівна з очей ЇЇ на мене іскра впала,

як буркнула: «І що за сатана тут лазить і дитину налякала!

А щоб ти, дідьку, голову зламав! Цить, квітно! Мама пана геть прогналю). Схилившися, Я йшов і сумував:

прокляття за добро - стара заплата! Мов з дьогтем мід, її я смакував.

Rрай шляху коршма ось, брудна, патлата! Хоч день робучий, в коршмі гамір, шум, а перед нею сват термосить свата.

«Ти кат, не сват!»

«А ти СВИНЯ,

не кум!»-

255

«Став lшарту ще!»

«Став ти, застав капоту!

Я свій кожух пропив уже на глум!» Геть відси, геть! Тут ріки свого поту, на труту перепалені огнем,

народ п'є (ша здоров'я», <ша охоту». Геть відси! Тьми тут, зопсуття едем, добробуту руїна, гріб моралі,

цивілізація обернена вверх пнем. Мов під хреста вагою, йшов я далі. Радниця. Екзекутор. Три жиди.

Війт, присяжні і сплакані, зів'ялі баби. А там І\уш,ами, то в ряди

накидані мужицькі лахи вбогі, кожухи, ярма, шлеї. «Тут клади податок,- так слова лунають строгі,

то фант віддам! Чи то від ваших сліз

цісарський СRарб наповниться, небоги?» Геть відси, геть! В пустиню, в поле, в ліс! Де б щохвилини отакі Rартини ваЖRИЙ в душі не діяли розріз! Ось поле ділання! В отсі хатини

я маю ЛЮДСЬRість, світло, мир нести! .. Ввижається в уяві стать дитини, що море черпа ложкою. «Се ти, RрИЧИТЬ нутро мов,- смішний герою,

сей ОІ,еан RРИВД, горя, темноти

рад вичерпати ложкою дрібною!»

256

УІІ

Ось панський двір! На згір'ї край села пишається на сонці, наче рожа. Тиша довкола нього залягла. Старезні липи, мов жива сторожа,

стоять при вході, клумби і травник, кругом жива глогова огорожа.

Крізь браму в глиб двора мій зір проник: увитий ганок диким виноградом

дрімає в тіні, як віддавна звик;

поперед вікна в'ється білим гадом доріжка, всипана піском дрібним та цвітом, що з акацій сиплесь градом. Вікон ШИРОІШХ поглядом скляним

глядить сей двір на все село в долині

не скриєсь жодна хатка перед ним.

Червоний дах його, і стіни сині, блискучі вікна, ганки, виноград

все те немов кричить сільській хатчині:

«Не смій дихнуть! Не перестань дрожать! Хились і гнись! 3 твоїх занядрів темних сюди тобі чола вверх не піднять!

Ти дич! Ти варварство! Ти під'яремних волів житло, притулок хамських рас,

печера, повна лютих гадів земних! Іх вартість в тім лиш, щоб робить на нас, їх чеснота

лиш послух іпокора,

їм слід горіти, щоб наш блиск не згас!

257

Бо мп державп й церНRП

r. опора,

цивілізації ТРПВНИЙ опліт,

нультури нріпость, до борби все снора!»

я відвернувсь від брами. Много літ минуло вже, як я слова такії

чув з уст старого графа. Нині світ змінився значно, многі давні мрії

зробились дійсністю, та се село слова ті прилягли, мов плити кам'янії. Для нього поступу мов не було, всесвітнес життя його минало;

лиш се «гніздо J\УЛЬТУРЮ), знай, цвіло, лишалось і з села всі СОНИ ссало.

VIII Найгірше я людей боявсь тоді і обминав їх, мов болючу рану. Тужний Їх вираз, лиця Їх бліді болять мене, КОЛИ на них погляну. я знав, в яній ВОНИ живуть біді, та як же я до помочі Їм стану? Я знав, що пута ЇХ міцні й тверді і, не зламавши їх, я марно зв'яну.

О, я боявся їх, немов докору, мов зрадженої любки тихих сліз, неначе сам я винен був їх горю. Отим-то я щодня - відлюдок дикий свій біль дрібний і сором свій велиний ховав у серці і тінав у ліс.

ІХ

Привіт тобі, мій друже вірний, гаю, повірнику моїх найкращих дум!

Все чисте, ясне, що лиш в серці маю, надихав свіжий запах твій і шум.

На твоїх поляшіх, ввідлюднім плаю я розсипав свій жаль, губив свій сум; у твоїх запахах, неначе в раю, окрилювався молодечий ум.

Під скрип могутніх конарів дубових складались перші'і мої пісні,

слабії відгуки тво'іх пісень чудових. А в бурі рев, ЯR громи навісні ламали твоїх велетнів корони,

у твоїх криївнах ШУІ.ав я охорони. х. РОЗМОВА В ЛІСІ

Здорові, дядьку! Що се, ви за злісного? Злісний

А так, злісную, бачте, на старі літа. я А спн же де? Таж він за злісного тут був. Злісний При графі за лакея десь в Італії. я ее що за шмаття двпгасте? Прати десь? Злісний

Га! Га! Верети! У дівчат навідбирав.

259

я Що? За дівчатами вганявте іще? Злісний

То не з добра, небоже! Панська служба

мус.

Я Що ж се за служба бігать за дівчатами? Злісний

От видно, що давно в селі ти не бував! Таж управитель ліс сей для селян запер,

а тямиш, що товар віддавна пасли тут. Тепер нема де раз попасти, ба, нема

в бідніших чим погодувать товарину. А в лісі трави, бачиш сам, до пояса, аж гнуться, шепчуть, наче просяться під серп. Ну, та й ідуть жінки, дівчата крадькома, нажне верету і вже мав на весь день.

я Ах, зачинаю розуміти! Ну, а ви

підстерігавте й верети берете? Злісний

А та1\. ,Що ж діять? Заборонено хлопам у ліс

ні кроком, ані оком не входить.

я А в вас підноситься рука у бідних тих верети відбирать за жміньку бур'яну? Злісний

Підноситься, небоже! Панська служба - мус. Рука підноситься, лиш серце трепещить. у сні часом ще причувавться Їх плач.

260

я То управитель у дворі сидить тепер? Злісний

Ні, не сидить. Він на фільварку за селом. Я

А двір пустий? Чи, може, графа ви ждете? Злісний Ні, не ждемо. Говорять, граф нездужає. Максим писав. Подужав трохи був торік, і понесло його лихе десь там ... таке місточко є, що В карти грають

Скортіло графа

чи в кістки.

за годинку просадив

всі гроші й бричку з кіньми. Був би, може, й весь маєток там лишив, так дав бог

вдарило

йому на мозок, впав на місці, наче труп.

його, мов трупа, винесли, аж мій Максим живенько кинувся, щось там зробив йому він знав уже, при нім служивши, напади його недуги,- ну, там зараз лікаря ...

І відживили пана графа. То писав Максим, що лікар графові таке казав:

«Якби не сей слуга ваш, був би вам конець». Я Ну, певно, граф віддячиться Максимові? Злісний ОЙ, вже віддячиться! У голові йому! Писав Максим, як ліІ{ар се йому сказав,

а він лиш носом покрутив: «Ну, так! Ну, так!» я І не міркує ще додому повертать?

261

3лісниіі

Та хто там знає? От тепер прислав нам тут

якусь поману. Адже йшли ви попри двір? Я Ну так, ішов. 3лісний

І що, не чули вереску? Я Ні, не чував. 3лісний Ну, певно, спала десь вона.

Що за вона? 3лісний

Ян би я знав або хто-будь! Якесь таке, ні птах, ні риба, ні жона, ні панна, та й говорить не по-нашому, мов та синиця цвенькає, пищить, вищить,

в долоні плеще, всюди скаче, бігає, всьому дивується, раз плаче, раз смієсь.

Мале таке та утле

взяв би, бачиться,

в долоню й другою долонею прикрив,

а всюди того повно

двір, гум но і сад,

шпихлір, і ІЮрШМУ, й тік

все чисто навідить,

уся ного зачепить, всім ціІ\авиться

ну, сказано, помана, ще й французьная! Я

І хто ж вона, чого сюди приїхала? Злісний Питайте ви мене, я буду вас ПlIтать!

Фервальтерка, що з нею розмовляється,

262

говорить: «Бог її там може зміркувать».

Та лист прийшов від графа до фервальтера

і в місті до старости, щоб в оглядності її держали, не перечили ні в чім,мовляв, недужа, хоче тут освіжитись.

Та де б тобі недужа! То живе срібло! Говорю вам: пом ана, ще й французькая. А ви зайдіть коли розмовтесь з нею

без церемонії, страх яка розмівная.

Нащо вже наші молодиці

тумани,

а й з ними щось, калічачи слова, бересь балакати, знаками доповняючи. Прийдіть, я знаю,- буде рада, ну, та й вам не буде нудно так, як там на хуторі. я Мені не нудно, а з поманою, як ви її назвали, що мені балакати?

Злісннй Прийдіть, прийдіть! А то я їй снажу про вас, і зробить вам таке: сама прийде до вас.

rй як що стрілить в голову, то й діло тут. rй-богу, се помана, ще й французькая.

ХІ

я побачив її

не в зеленім садку,

не в салонах шумних, не в ряснім цвітнику, не в товаристві дам, і панів, і музик

серед баб і сіпак л почув ЇЇ крик. І\рай двора на гумні були два польові, що мужицький товар захопили в траві

і загнали у двір, а за ними з села ціла купа жінон по корови прийшла.

263

І\рин, гармидер і шум. Польові цабанять, в батьна-матір нленуть, стадо хочуть загнать, витручають жінон, б'ють у ЛИЦЯ дівчат, а ті плачуть, падуть, і нленуть, і нричать.

Втім, мов бомба, з двора янась дама летить в ясній сукні, в руці парасольку держить, по-сільському в дві коси ВОЛОССЯ сплела, але треном від сукні подвір'я мела.

«Que

се

qu'est que

~a? 1

Que

се

qu'est que

~a?

Що тут сталось у нас?

Mais pourquoi? 2 Фі, дівчат! Ну, не стидно, Панас? Mais c'est Hiche! C'est affreux! з Тан тручати жінкам! Ну,

laissez! О, топ Шеи! Mais pourquoi? C'est infame!» 4

Кричачи, плачучи, польових зупиня,

парасольною б'є, від тінон відганя; ті ж, неначе вовни, що від стерв а їх гнать, знай, гарчать: «Пані, геть! Нам самим теє знать».

«Маів

comment? Battre

lев

femmes!

5 Чого плачуть

вони?

3а що скот заняли? Браму там відомнни! Laissez les! 6 Я плачу слухать тут не хочу! Я до граф напишу. Я усіх вас провчу!

Ah, quel

реирlе, о топ Шеи! Маів

І Що тане? (Фр.) - Ред. (Фр.) - Ред. • Але ж це підло! Це жахливо! (Фр.) • Облиште! О боже МіЙ! Але ва що? Ред.

c'est insupportable!

2 Але чому?

• •

Але лн? Бити жінон! (ФР.) Залиште їх! (ФР.) -Ред.

Ред.

264

Ред. Це ганебно!

(ФР.)

іІв

souffrent tout

сеlа, іІв

s'inclinent,

раиугев

diables!

Ну, ідіть, ну, ідіть! Не цілуй! Ну, досить! Laissez lев! Браму там отворить і пустить!» Приступив польовий: «Там нам шкоди їх скот

наробив».- «Маів lев

battre! 2 Фі, дівчат C'est brutal! C'est infame! 3 Ну, зо мною

бити в рот! ходіть!

Де та шкода? Сама хочу япоглядіть». Тут уздріла мене. «Qui etes уоив? Un etudiant? 4 Venez donc! Venez donc 5 з нами там на той лан! Ah, quel реирlе! quel раув! Comprenez уоив franQais?»

Та вже серце мов полонила на все. ХІІ

н не скінчу тебе, моя убога пісне, в котру бажав я серце перелить і виспівать чуття важке та млісне, все, що втіша, і все, що веселить, всі радощі шаленого Іюхання,

все пекло мук, що й досі грудь в'ялить. Мої ви сльози, і мої зітхання,

і пестощі короткі, й довгий жаль, надії і зневіри колихання,

не перелити вас мені в кришталь поезії, немов вино перлисте,

ні в римів блискітливую емалы 1 Ах, який народ, господи! Це нестерпно! А терплять. вони коряться, бідолахи! (Фр.J - Ред. 2 Але бити їхl

(Фр.J

Ред.

• Це жорстоко! Це ганебно! (ФР.J • Хто ви? Студент? (Фр.J - Ред. • Ходіть же (фр.J.- Ред. • Ах, який народ! Яна країна! Чи

цузьки? (ФР.J

Ред.

265

вони

все

Ред.

розумієте ви по-фран

Мов дерево серед степу беЗJПІСте в осінній бурі б'ється іскрипить, і скрип той чує поле болотисте,отак душа моя тепер терпить

слаба, безкрила, холодом прибита, мов ластівка у річці зиму спить.

в ПЛЕН-ЕРІ

Мамо природо!

Хитра ти з біса! Вказуєш серцю безмірні простори, а життя замикаєш у клітку тісненьку, в мікроскопійную клітку.

Уяву вабиш вічності фантомом, а даєш нам на страву моменти,

самі короткі моменти. В душах розпалюєш

дивні огні, і бажання, і тугу, а потім працюєш щосили,

щоб погасити, здушити, ПРИТJlУМИТЬ пориви, що ти сама ж розбудила. Ллєш на них дійсності воду холодну,

куєш Їх у матер'ялізму кайдани, розчаруванням цупко обпалюєш крила ... Цинічно, мамо, і немилосердно мечеш ти те, що найвище, найкраще,

чим величаться б могла віковічно, як архітвором,-

свиням під ноги.

І невже ж ти не бачиш (здається, міліонами своїх очей

266

могла б ти побачити дещо!), скільки горя, зовсім непотрібного горя, скільки муки, нічим невтишимої муки, завдаєш ти цинізмом отим

найніжнішим, найліпшим, найкращим

поміж твоїх дітей? І невже ж зрозуміть ти не можеш (та сума мізку, що день в день, рік-річно

витворюєш, повинна би, здається, порозуміти дещо!),

що пора би покинуть старії шаблони, добрі для всяких аме б, протозоїв, ехінодермів і міксоміцетів! Що вивчена на них твоя економія марнотратства

не згожа для людей, для душ людсы\х,' Яl\ не згожий осел до гри на фортеп'яні. Подумай, мамо! Тут, на сій планеті, снінчився вже

твій творчий

Sturm und Drang

І;

той надмір сил, і сонів, і тепла вже вичерпавсь, і заМl\нена навіни твоя тут творча карієра. Що ти могла найвищого створити

се чоловік. Із сих матеріалів, які тут маєш під рукою, хоч як не ДМИСЬ,

нічого кращого створить не зможеш.

Тож час би, мамо, як старий той Ягве (нащо вже пан був строгий і скептичний!) сказать собі: «Спочину вже тепер!» Признать: «Отсе я гарне сотворила!» І заходиться сьому архітвору

І Пора

БУРХJІИВИХ

поривів

(иМІ.).- Ред.

267

«,Бурі

натисиу,»

створити рай такий, як слід:

не дерева, грушки, і ябка, й фіги, а рай в його нутрі,

гармонію чуття і волі, думок і діл, бажання і знання.

Ах, мамо, мамо! Довгі століття, тисячоліття ти водила нас за ніс,

манила у безмежнії пустині фантомами безсмертя і перспективами метафізичних радощів раю. Ти заставляла нас за ті фантоми пролити море крові й сліз.

3а них горіли стоси, скрипіли колеса тортур,

розпечені кліщі живев рвали м'ясо, і міліони, міліони серць

безмежна шарпала розпука. І що ж, вкінці доглупалися ми,

що ті фантоми в собі фантоми, не варті мук, і крові, і страждання, що се в наші власні твори. Так кицька в дзеркалі

безодню бачить, поки домацавсь, що в нім нема нічого.

ТріумфІ ТріумфІ

3а десять тисяч літ важкоі праці цивілізації доходимо вкінці до тої точки, до якої кицька

доходить за п'ять хвиль. І вздрівши, що за дзеркалом нема нічого, ми логікою кицьки розсудили,

що й загалом нема безодні,

268

нема нічого, лиш атом, момент і рух молекулярний.

І ми були готові наплювати на всі ті мрії, туги і бажання, на всі ті безконечні перспективи, що ти сама ж нам, мамо, вложила в душу.

Були готові згірдно відіпхнути і потоп тать найвище і найкраще з всього, що ти дала нам, мамо,

те, чим святе, високе і величне життя людськеє.

Смієшся, мамо? Ти добре знаєш, се не може бути, се лиш хвилина боротьби, зневір'я, яких ти бачила вже міліони. Ти добре знаєш: ми твої є діти, слабі, нікчемні і капризні діти, і трошки рознервовані надміру,

та все ж твої і рідні, й найлюбіші і мусимо тебе любити, мамоl І хоч цікавим оком піддивились

твої слабі й негарнії місця і здерли маску святості з лиця, розвіяли рожевий, поетичний туман, що ти вкривалась ним так довго,

пізнали зблизька твій варстат, пізнали, як господарюєш ТИ,то за старим туманом поетичним

ми тисячі таких красот відкрили, таких чудес і чарів, що серце й ум в них тонуть, як у морі.

що найвище

ми

самих себе відкрили І Відкрили власну душу, заглянули в варстат своїх думок,

269

свого чуття, бажання і змагання і там твою пізнали руку, мамо,

твої закони. В тих снах пустих,

в ілюзіях відвічних

побачили таку ж реальну дійсність, такі ж великі явища, як в зорях, у Ніагари реві,

у скелях Гімалаїв. І тут, у власному нутрі,

ми віднайшли все те, що, бачилось, утратили в зовнішньому околі:

гармонію, і вічність, і безмежність, і всі рожеві блиски ідеалу. Нехай життя

момент

і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі;

нехай життя

борба,

жорстокі, ДИRі лови,

а в сфері духа є лиш різнородність! Різні тони, різні фарби, різні СІІЛИ і змагання,

мов тисячострунна арфа,та всім струнам стрій ОДІІН.

І\ождий ТОН і ІЮЖДИЙ відтінь

се момент один, ироміНЧИR, але в RОЖДОМУ моменті сяє вічності брильянт.

ІІ

По новерці пурпуровім із таємних сходу брам виїжджа на небо сонце, паче входить цар у храм.

270

І в мов вінно ЗИрНУЛО і сполошило стару,

невідступну, невмолиму посидільницю журу. Ся стара, погана відьма тут сиділа цілу ніч

і зміняла своїм чаром ІЮЖДУ думну, кожду річ.

Кождий мебель був мій ворог, кожда книжка - то була п'явка, що систематично І\РОВ і мозок мій шша.

l\ожда добрість

кождий друг

то хижий звір,

кожда

думка -

кождий спомин

то наївність,

то помилка,

то докір.

А як свідомість болющу сон, МОВ свічку, загасив,

чар її і в сонне царство тіні дійсності вносив.

Все, що я кохав безмежно і що зрадило мене, все, що стратив, тут до мене

підняло лице сумне. Молоді, гарячі сльози

тут, мов рожі, зацвіли по стежках отих терниетих,

де І\ОЛИСЬ вони плили.

МОJІОда палкая туга,

мов жебрачка в лахманах, все чогось іще шукала, топчучи зарослий ШJІЯХ.

271

Тільки віра молодая,

мов загашений огень: купка попелу лишилась,

обгорілий, чорний пень. І нараз пропали чари,

сонце глипнуло в вікно! .. Я прокинувся. Чи справді?

Все те ще не так давно? я ще не старий! Ще сила 6 в руках і у души! Ще поборемося, доле! Ну, попробуй, задуши! я ще не старий! Не згинув ще для мене жизні зміст,

хоч журба, хоч горе тисне

ні, ще я не песиміст! ІІІ

Ходить вітер по житі, мов господар, спрокволу,

колосочки налиті стиха хилить додолу.

І шепоче колосся:

«Вітре-брате, дай ведра, щоб нам ціло вдалося достояти до Петра. Проганяй ти боками градовії навали,

щоб не стерлись над нами, щоб ми марно не впали. Отрясай з нас щоднини пажерливі комахи,

272

най годуються ними ті співучії птахи. Дай нам спіти, нависнуть,

стебло луком най гнеться, аж серпи тут заблиснуть, жнивна пісня ПОЛЛ6ТЬСЯ. Дай на копи погоду і погоду на спряток,

щоб в селянську господу ввійшли втіха, достатою).

Ходить вітер по житі, мов господар, спрокволу,

колосочки налиті стиха хилить додолу.

Стиха хилить, шепоче:

«Все вам буде як треба: буде бідним дар з неба, та земля дать чи схоче?

Хоч і як бушували, вас не збили з ніг тучі; градовії навали

впер я в дебрі і кручі. Гусінь, черви пожерли ті співучії птахи; та повзуть он по селах

три інакші комахи. Де заглянуть у хату, гине втіха, достаток;

ті три черви зовуться: коршма, лихва, податок.

273

J1ізуть 3 хати до хати, наче дух той могильний, а на черв той проклятий

я, біднятка, бе"сильниЙ».

IV Суне, суне чорна хмара,

наче військо і" полудня. Короговки сонце вкрили,

"а горою бубни бубнять. За горою бубни бубнять, у повітрі сурми грають,

а блискучії шаблюки шахом-махом пітьму крають. Шахом-махом пітьму l\рають,

своїм блиском сліплять очі;

стогне небо, стогнуть гори, як гармата "аГУРl\оче.

Як гармата заГУРl\оче, куль ХОЛОДНІІХ град заСВllще,

гей, "аплачеш важко, небо, на те дике бойовище І

V у долині село лежить, понад селом туман дрижить,

а на горбі край села стоїть ку"ня немала.

А в тій ку"ні коваль клепле, а в коваля серце тепле,

а він :клепле та й співа,

всіх до ку"ні і""ива.

274

«Ходіть, люди, з хат, із поля! Тут кується краща доля. Ходіть, люди, порану,

вибивайтесь з туману!» Та тумани хитаються, понад селом згущаються, розляглися по полях,

щоб затьмити людям шлях.

Щоб закрити їм стежини ті, що вгору йдуть з долини, в тую кузню, де кують

ясну зброю замість пут.

VI Ой ідуть-ідуть тумани наддністровими лугами, наче військо з І,орогвами, а передом отамани.

Сурми бойові не грають, і панцирики не дзвонять, тільки смуток навівають,

верби віття низом клонять. Тільки в мряці тонуть села, і уява мари плодить;

тільки дума невесела,

мов жебрак, по душах ходить.

VII Над великою рікою на скалі крутій сиджу і, затоплений у мріях,

в воду биструю гляджу.

276

Валом хвилі, валом хвилі пруться, плещуть, миготять,

сонце грає, прибережні верби віттям Їх пестять. Із-за закруту одного враз дараба виплива

зіллям, зеленню обвита, плеще, грає, мов жива.

Керма тихо хвилі :крає,

не булькоче, не скрипить, і керманич молоденький, мов мальований, стоїть.

На дарабі гра музика, чути співи голосні,

брязкають чарки блискучі, ллються вина запашні,

сяють очі молодії серед жартів і розмов ... Сміх і співи. Се гуляють

Радощі, Краса, Любов. я поглянув, і зітхання піднімає грудь мою.

О, мої юнацькі мрії,

пізнаю вас, пізнаю І Скільки вас з розпучним криком і з слізьми я доганяв

на весільную дарабу я ніколи не попав.

Ні, тепер уже за вами не погоню я услід І

Прощавайте! Своїм блиском ви молодших веселіть! Сміх, і співи, і музика

ще бринять, немов по склі,

277

і за ЗаІ\РУТОМ дараба звільна щезла в синій млі. Знов затоплений у мріях

я гляджу на бистрину. Що се плещуть, миють хвилі? Наче білу грудь сніжну! .. Мов рожеві любі руки .. . шийку кругду ... і лице .. .

Ох, адже я знав, здається,

цілував лице оце! Се ж вона, вона, чий образ тузі втихнуть не дає! Се те тихе нездобуте

щастя вбогеє моє! Вбите! Втоплене! І в воду, мов скажений, кинувсь я,

щоб ловити щастя-трупа ... Мрія приснула моя.

УІІІ

Дрімають CeJla. Лсно ще осіннє сонце сяє, та холодом осіннім вже

в повітрі потягає. Темно-зеденії саДЮІ

дрімають вже без пдоду, і тихо гріються хатки,

і верби гнуться в ВОДУ. Сонливо річечка пдиве, згачена коноплями,

а всі пдоти, зарінки всі

обставлені горстками.

278

Мов вежі й башТl1 добрії, стоги та обороги стоять і стережуть село

від голоду й тривоги. Дрімливо В поле йде орач ще ж верем'я не Сl\Оре -

і звільна під озимину ПУХІ\УЮ землю оре.

Корови ситі на стерні лежать і ремигають,

а пастухи бульби печуть, І\ОЛО вогню гуляють.

Ще ліс не стогне тим важким, осіннім, ДОВГИМ тоном, і ще стрілою ластіВІ\а звиваєсь над загоном.

Тиша, спокій, мов розлилось дрімоти сонне море, здається, задрімало десь у нетрях люте горе.

О, не будіть його, хмарки, Дощем холодним живо;

і ти, осінній вітре, спи,

не рвися так гнівливо! Нехай той люд потомлений хоч трохи підпочине,

нехай та згорблена спина ярмо важкеє скине! Хай він, що був волом весь рік, робив, немов машина,

279

почує в собі дух живий, пізна, що й він

людина.

І хай, мов перла, в ум його

западе на свободі хоч часть тої поезії,

що розлилась в природі! ІХ

Ніч. Довкола тихо, мертво. Там в долині місто спить

у осінній млі холодній; тільки глухо десь кипить

у далекім середмістю

спізнених фіакрів рух. у тиші при лампі звільна розвиває крила дух, отрясається з тих вражень, що, мов курява, за дня

облягають серце й думку, в душу тиснуться до дна.

Всі буденнії тривоги, всіх турбот і бажань рій, всі успіхи з жалом скрухи, скошені квітки надій, вся душна я атмосфера розвіваєсь, наче мла,

що в осінню ніч холодну

сонний город облягла. І стає щораз ясніше в сконцентрованій душі, щось, мов тихий дзвін, лунає у нутрі серед тиші, і якась недовідома

280

там гармонія встає, мов у гаї свисти дроздів, гіЛRа гілці подає.

В РОЗRолисаній уяві піднімаєсь ряд Rартин:

гори в світлі золотому,

фйолетова тінь долин, ріЧRа, наче срібна стріЧRа, і СRалистая стіна, шлях заRурений, мов RлаДRа,

що у безвість порина ... Вулиця ... Доми низенькі, за штахетами в садках

георгінії і айстри на малесеньких грядках;

стежеЧRИ круті між пими,

дерев'яний ганок ось; по щаблях аж геть над вікна винограддя оплелось.

Все те не очима бачу, а в душі воно живе, все на Rрилах із гармоній світла й запаху пливе.

Чую, що се власний твір мій, хоч створив його не я; що се часть єства мойого,

хоч не в ній душа моя. Чую, що в отих картинах

б'ється власний мій живець, та, проте, я пан їх, ніби разом хвиля і плавець ... І ось раптом виринає

з рам зелених у вікні

281

тпхеr. Лlще жіноче,

так знайоме є мені. ті самі чудові очі, що в них грав весь чар життя,

і таємний жаль за юність,

що минула без пуття; ті самі уста рожеві, що в них кожде слово вмить

процвітало, як фіалка, щоби серце звеселить; ті самі бліденькі щоки, де легенЬІШЙ рум'янець ледве тлів, мов у глибокііі шахті тліє каганець; де так рідко грала радість, сміх зовсім негусто ріс, де у хвилях саМОТИНІІ

бачив я перлини сліз;

те саме чоло блискуче, де яснів широкий ум, сильна воля панувала

над роями бажань, дум. Мигнув сей чудовий образ і щезає, і зника, і мене за серце вхопив, мов могутняя рука.

Затріпалось бідне серце, рветься, грає і летить,

щоб оте лице кохане вічно в с6бі ЗаІ\ріпить. Та дарма! Воно пропало!

Глянь: побитий градом лан ... Повінь ... Що ж то? Над своєю л уявою не пан? 2іІ2

Военреснп, мііі ТПХПЙ раю, моя туго молода,

моя МУК0 незабутня,

моя радосте бліда! Моя розкоте болюща, моє щастя, аде мій, де в розпуці я солодкість,

в дрожі

знаходив спокій!

Та даремно! Не воскресне те, що вклалось спочивать!

3гоєні на серці рани не так легко розірвать.

Навіть і найтяжче горе як в могилу віддасте, то засиплеться помалу

і травою поросте. Лит вряди-годи з могили, наче з-за зелених рам,

блиснуть очі і чудове личко усміхнеться нам;

мигне промінь того щастя, що

здається нам в ту мить

все життя нам ясним сонцем

було б мусило світить.

Мигне, блисне ізагаснеl Сили давньої нема, чар погас, хіба зітхання тихо груди підійма.

283

х ШКОЛА ПОЕТА (За Ібсеnож)

Чи знаєш, брате, як учать медведя танцювати? На бляху на залізную веде його вожатий.

Під тою бляхою огонь розпаЛЮ6 помалу,

а скрипкою абуджа в душі любов до ідеалу. Медвідь реве, мабуть, любов у нього в серці тліє, та лапи смоктані огонь

знизу все дужче гріє. Медвідь реве, а скрипка гра;

та ось знизу пригріло, на задні лапи зводить він

своє могутнє тіло. А скрипка скочно гра та й гра, а вуйко здер головку; то праву задню підніма,

то ліву без уговку.

Дрібніше, швидше скрипка гра, регочеться, то плаче,

і бляха дужче гріє, й він

дрібніше, швидше скаче. Сей танець пам'ятає вже до смерті бідолаха, в одно зіллявся скрипки тон

і розпалена бляха.

284

Зіллялись верозривво так, що скрипку як почув, то зараз в лапах запече

і зараз він танцює.

Та не один медвідь отакІ

ним, брате мій, посполу

і кождий З нас, поет-співак, таку проходить школу.

Веде його іронія з дзвінками та скрипками

стать на залізний тік життя м'якенькими лапками. Грижа розпалює огонь,

любов на скрипці грав, і скаче, бідний, і спів а,

хоч з болю умирав. І хоч не вмре, то так в душі зіллються нерозривно

вражіння ті, любов і біль, що дивно, справді дивноl І як лише почув він

святі слова любовні,

то зараз будяться в душі терпіння невимовні.

Горить під ним залізний тік, горять небесні стропи, і піднімається бідак на віршовії стопи.

Іронія на скрипці гра, жура кістками стука,

поет танцюв і рида

і се зоветься штука.

абірки

«SEMPER

ТІНО»

SEMPER TIRO Життя ІЮРОТІ,е, та безмежна штука І незглибиме творче ремесло; Що зразу, бачиться, тобі було Лиш оп'яніння, забавка, ошуна, Те в пеобпятий розмір уросло, Всю душу, мрії всі твої ввіссало, Всі сили забира і ще говорить: ({Мало!)} І перед плодом власної УЯВИ

Стоїш, мов перед божеством ЯIiИМ, І сушиш І,РОВ свою йому для слави, І своїх нервів сон, свій мозон перед ним

Кладеш замість кадила й страви,

І чуєш сам себе рабом його й підданим, Та в серці шепче щось: ({Ні, буду твоїм паном)}.

Не вір сим пошептам! Зрадлива та богиня, Та Муза! Вабить, надить і манить, Щоб ВІІссать (ш)} твое, зробить 3 тебе наЧІІННЯ

Своїх забагань, дух твій спорожнить. Не вір мелодії, що 3 струн ЇЇ дзвенить:

«Ти будеш майстром, будеш паном тонів, І серць володарем, і владником мільйонів)}.

О, не ДУРИ себе ТИ, молодая ліро! Коли в душі пісень тісниться рій,

Служи богині непохитно, щиро,

286

Та панувать над нею і не мрій. Хай спів твій буде запахуще миро В пиру життя, та сам ти скромно стій

І знай одно

роёtа

semper tiro

І.

СОНЕТ

Благословенна ти поміж жонами, Одрадо душ і сонце благовісне, Почата в захваті, окроплена сльозами,

О раю мій, моя ти МУК0, Пісне! Царице, ти найнижчого з-між люду Підносиш до вершин свойого трону

І до глибин терпіння, сліз і бруду Ведеш і тих, що двигають корону. Твій подих всі серця людські рівняє,

Твій поцілуй всі душі благородить І сльози на алмаз пере міняє.

І дотик твій із терня рожі родить, І по серцях, мов чар солодкий, ходить,

І будить, молодить, і оп'яняє.

моєму ЧИТАЧЕВІ

Мій друже, що в нічну годину тиху Отсі рядки очима пробігаєш І в них народному заради лиху

Чи власним болям полекші шукаєш,Коли тобі хоч при одному слові Живіше в грудях серце затріпоче, І Поет заюнди учень (.л.атu1t.).- Ред.

287

В душі озветься щось, немов луна в діброві, В очах огонь сльозу згасить захоче,-

Благословлю тебе, щоб аж до скону твого Доніс ти серце чисте й щиру душу І щоб ти не зазнав сирітства духового, В якому я свій вік коротать мушу.

17.lX.1905 БУРКУТСЬКІ СТАНСИ

Rожда кичера в млі, Rождий пл ай закуривсь

Що за мла на твоєму чолі? Ти чого, брате мій, зажуривсь? Як потік клекотить! Як гуде Черемош! Щось таємнеє душу гнітить,

Якихсь дум обігнаться не мож. Щось таке, мов докір, Над душею гука, Мов та каня, що в млі поверх гір Сумно скиглить і дощ наклика. ІІ

Дівчино, моя ти рибчино, Дівчино, кохання моє, Ти, мого страждання причино,

Скарбнице, що щастя даєl Обоє підемо, обоє, В далеку мандрівку життя.

288

Нічого не страшно з тобою, Бо ти чудодійне дитя. Ти стріЛІІШ очима

і горе

Розвієсь, мов мла на версі;

Всміхнешся

й розбурхане море

ПОI\ЛОНИТЬСЯ твоїй І\расі.

ІІІ ОЛЬЗІ С.

Найгарніша для нас 3аграничная I\віша;

Найлюбіше лице, Що стрічається зрідна. Найчистіша сльоза,

Причарована штуною;

Найвірніша любов, Усвячена РОЗЛУІ\ОЮ. ІУ

О, розстроєна СІ,рипка, розстроєна!

СтіЛЬІ\И РУІ\ нетямущих, брудних Доторкалося струн чарівнихІ вона Їх розстроєм напоєна.

Ріже вухо страшними акордами,

У тонац'ї ніяк не встоїть ... Дети, майстре, щоб вмів настроїть, Оживить її співами гордими? КОНЮСТ АДОРИ

По бурхливім океані Серед пінявих валів Наша флота суне, б'сться

289

До незвісних берегів. Плещуть весла, гнуться щогли ...

Ось і пристань затишна!

Завертай! І бік при боці! І стер но біля стерна! Кидай якорі! На берег По помостах виходи! Нічичирк! Ще ледве дніє ... Пусто скрізь ... Ставай в ряди! Сонний город ще дрімає ... Схопимо його у сні ...

Перший крик

наш окрик бою

І побіднії пісні. Та заки рушать, пускайте

Скрізь огонь по кораблях, Щоб всі знали, що нема нам Вороття на старнй шлях. Бухнув дим! Хлюпоче море ... Щось мов стогне у судні ... Паруси залопотіли,

Наче крила огняні. Гнуться реї, сиплять іскри,

Мов розпалені річки ... Снасть скрипить ... Високі щогли Запалали, мов свіЧI\И. ,Що за нами, хай навіки

Вкриє попіл життьовий! Або смерть, або побіда! Се наш оклик бойовий! До відважних світ належить,

К чорту боязнь навісну! Кров і труд ось тут здвигне нам Нову, кращу вітчину! [(охавина, д[ня]

липня

1904

ЛІСОВА ІДИЛІЯ Поема

Посвята Мu"оді Вороному Миколо, мій друзяко давній,

Ідеалісте непоправний! Навіяв ти на душу чару

3 далекого Катернодару; Мов згук трембіти в полонині Тому, що блудить по долині, Пустив ти слово різко, сміло,

Що в серці дивно защеміло: «Пісень давайте нам, поети, Без тенденційної прикмети, Без соціального змагання, Без усесвітнього страждання,

Без нарікання над юрбою, Без гучних покликів до бою, Без сварів мудреців і дурнів,

Без горожанських тих котурнів!

Пісень свобідних і безпечних, Добутих із глибин сердечних, Де б той сучасник, горем битий, Душею хвильку міг спочитю).

Гай-гай, Миколо, ще й з пенькамиl

Лиш мід твоїми б пить устами! Бий своїм словом, бий доразу Котурн і фальщ пустую фразу! Гони їх з пісні на псю маму, Як гнав Ісус міняйлів з храмуl І УРИВО!{ ~ поеМІ!.

10*

291

Та пе гаJ\ай, ш{ фраза згине, Що вже сучасник тут спочине,

Знайде тепло і ніжність в парі,

НІ_ у жіночім будуарі; 3найде до пестощів приклонність

І морфій на свою безсонnість, На рани пластри, лік на жалі,

Мов у воєннім гошпіталі!

Ні, друже мій, не та година! Сучасна пісня

не перина,

Не гошпітальнеє лежання

Вона вся пристрасть і бажання, І вся огонь, і вся тривога,

Вся боротьба і вся дорога, Шукання, дослід і погоні

До мет, що мчать по небосклоні. Не думай, як поет ПОRине 3агальних питань море синє І в тихий залив свого серця

Порине, мов нурець, заб'ється, 'Що там він перли і алмази

3найде БЛИСRучії, без скази, 3найде тепло, і розкіш раю,

І світло, й пахощі без краю. А як знайде гидкії черви

І гіркість сліз, розбиті нерви, Докори хорого сумління, ПРОRЛЯТТЯ свого ПОRоління, 3невіру чорну, СRРИП розстрою,

То що почать з такою грою? Чи мають нам мішать поети Огонь Титана й воду Лети? Ах, друже мій, поет сучасний

Він тим сучасний, що нещасний. Поет

значить, вродився хорим,

Болить чужим і власним горем.

292

В його чутливість сильна, Дlша,

Еольська арфа мов велика, Що все бринить і не втихає: В ній кождий стрічний вітер грає. А втихне вітрове дихання, Бринить в ній власних струн дрожаННJL

Негармонійний ЗГУІ\ той, друже! Він дразнить слух і нерви дуже, Наяві дразнить, сон тривожить, Вертить докором, зло ворожить,

Жене тебе, де кроком рушиш, Rленеш його, а слухать мусиш. Так не жадай же, друже милий,

Щоб нас поети млою крили, Рожевим пестощів туманом,

Містичних візій океаном, Щоб опій нам давали в страви,

Щоб нам співали для забави! Най будуть щирі, щирі, щирі! І що хто в життьовому вирі Спіймав

чи радощі, чи муку,

Барвисту рибу чи гадюку,

Алмази творчості блискучі, Чи каяття терни колючі, Чи перли радощів укритих,

Чи черепки надій розбитих

Най все в свої пісні складає І співчуття не дожцдає.

Воно прийде! Слова

полова,

Але огонь в одежі слова

Безсмертна, чудотворна фея, Правдива іскра Прометея. Падо.л,uсr,

1900

р.

293

НА СТАРІ ТЕМИ

Не л1шо ли НЬІ бяшеть, братів?.

Чи не добре б нам, брати, зачати Скорбне слово у скорботну пору, Як мужам до мужеського збору, Не як дітям у дзвінки бряжчати? Вирядім ми слово до походу

Не в степи куманські безконечні, А в тавмні глибини сердечні, Де кують будущину народу. Потопчімо там полки погані, Що летять на душу, як тривога, Смагу сиплють з огняного рога

І кинджал ще обертають в рані. Вирвім з коренем ту коромолу,

Що З малого гріх великий робить,

Що нечайно брата братом гнобить, Щоб засісти з ворогом до столу. Чи ще мало в путах ми стогнали? Мало ще самі себе ми жерли? Чи ще мало нас у ликах гнали? Чи ще мало одинцем ми мерли?

11 Блажен'Ь МУЖ'Ь, иже не идеТ'Ь на сов'ВТ'Ь нечестивы'ь..

Блаженний муж, що йде на суд неправих

І там за правду голос свій підносить, Що безтурботно в СОНМlJщах лукавих 3аціплії сумління їх термосить.

294

Блаженний муж, ЩО в хвилях занепаду, Коли заглухне й найчуткіша совість,

Хоч диким криком збуджує громаду, І правду, й щирість відкрива, ЯІ< новість. Блаженний муж, що серед гвалту й гуну Стоїть, ян дуб посеред бур і грому, На згоду з підлістю не простягає руну, Валить зламатися, ніж поклониться злому. Блаженний муж, кого за теє лають,

Кленуть, і гонять, і поб'ють камінням; Вони ж самі його тріумф підготовляють, Самі своїм осудяться сумлінням. Блаженні всі, котрі не знали годі, Коли о правду й справедливість ходить: Хоч пам'ять Їх загине у народі,

То кров ЇХ кров людства ублагородить.

ІІІ Глас'Ь воніющаго во нустын

•.

Було се три дні перед моїм шлюбом. у чистім полі я пшеницю жав.

Був південь. Я спочити сів під дубом, В душі ж мов світляний алмаз дрожав. І враз почув я голос невимовний,

Той голос, що його лиш серце зна,

Для вуха тихий, але сили повний, Що душу розворушує до дна. «Ще ПОНИ тн почався в лоні мами, Я знав тебе; заним явивсь ти в світ,

295

Я призначив тебе перед царями Й народами нести мій заповіт». І мовив я: «О папе, глянь на мене! Простак убогий, молоде хлоп'я!

Хто стане слово слухати невчене? Кого наверну, розворушу я?» І мовив голос: «Від отсеї хвилі

Ти мій. Про все, чим досі був, забудь! Усе покинь, вір тільки моїй силі,

Мої слова нехай тебе ведуть. А що сумнився ти В моему слові,

Так знай: нікого не навернеш ти;

Мов стріли б'ються о щити стальові, Так твій глагол о серць людських щити.

На вітер будеш мій глагол метати, Проповідати будеш ти глухим; Де станеш ти, ніхто не схоче стати, Що похвалиш, всім видасться лихим».

І мовив я: «О господи, я грішний! Чи щоб спокутувать всіх вин вагу, Ти на сей труд важкий і безуспішний В сій хвилі кличеш свойого слугу?» І мовив голос: «Не тобі се знати! Не за провини я признав тебе, Не безуспішно будеш працювати, А серце в тобі я скріплю слабе. Твоїмн говоритиму устами

До всіх народів і до всіх віків, Твоїмп я тернистими стежками

Вестиму своїх вибранпх борців.

296

Тобою я навчу їх відрікаться Життя і світу для високих дум, Сучасних нужд, погорди не лякаться, у світлу ціль зостріливши весь ум. Ось уст твоїх я пальцем доторкнуся І вложу В них своїх глаголів жар.

І наострю твій слух, щоб, як озвуся, Ти чув мій голос, наче грім із хмар».

я ниць упав. «О, чую, пане, чую!» І серп я :кинув, і пшеничний стіг,

І батьків дім, невісту молодую. І відтоді не бачив більше їх.

ІУ А галици свою рt.чь говор.\\ ХУТЬ.

Ти знов літаєш надо мною, гал:ко, І :крячеш горя пісню монотонну;

Глядиш у серця глибину бездонну І бачиш гниль, гидоту беззаконну Не страх тобі нічого і не жалко.

у тебе очі ясні на падлину;

Підлоту, самолюбство і брудоту Ти здалека добачуєш достоту; Твоя душа, мабуть, рідня болоту, Що в собі бачить ціль всього й причину. О, знаю, заклюєш мою ти душу! На тім степу беззахиснім, безводнім, у тім хижацькім стовпищі голоднім,

Знесилений в змаганні тім безплоднім, Твоєю жертвою я впасти мушу.

2U7

Моє ти фатум, невідступна зморо, На мозок мій нещасний кандидатко, Не кряч так зично, не лети так падко!

Не бійсь, піде твоя побіда гладко! Я не втечу! Впаду вже скоро-скоро!

V Се оу Рим1; кричать

ПОД'Ь саБЛR\ ми половецкими.

Крик серед півночі в якімсь глухім околі. Чи вмер хто й свонки ридають по вмерлому? ЧИ ХТО поранений конає в чистім полі? Чи плачуть сироти, ограблені і голі, Без батька-матері, без хліба і без дому? Невідомий співак ПОХОДУ степового ... Замісто струн нап'яв він тетиви спижеві,

Давно забуту рать з сну будить вікового І до походу, знай, накликує нового «За землю Руськую, за рани Ігореві».

Давно забута рать в забутій спить могилі, І Ігор спить, і з ним все плем'я соколине; Лиш крик поета ще лунає в давній силі,

Байдужість сірая куняє на могилі, А кров із РУСЬКИХ ран все рине, рине, рине.

УІ ЖенЬІ

poycCbKiR\

в'Ьсплакаmа

CR\.

Де не лилися ви в нашій бувальщині, Де, в які дні, в які ночі Чи в половеччині, чи то в князівській удальщині,

298

Чи то в козаччині, лядщині, ханщині, панщині, Руськії сльози жіночі! Скільки сердець розривалось, ридаючи,

Скільки зв'ялили страждання! А Яl{ же мало таких, що міцніли, складаючи

Слово до слова, в безсмертних піснях виливаючи Тисячолітні ридання! Слухаю, сестри, тих ваших пісень сумовитих,

Слухаю й скорбно міркую: Скільки сердець тих розбитих, могил тих розритих, Жалощів скільки неситих, сліз вийшло пролитих На одну пісню такую?

УІІ

А любо ИСIlИТИ шеломоМ'Ь Дону. І досі нам сниться,

І досі маниться

Блакитного того Дону Шоломом напиться.

Від роду до роду Сю далеку воду Ми співали-споминали,

Як мрію-свободу. Якби-то нам з Дону Та не було грому,

То вже б ми над Бугом, Сяном Не дались нікому.

Якби-то над Доном Стали ми рядами,

2()9

Залізними панцирями

Сперлися з ордами! Були би ми «Полю» Шляхи заступили, Золотими шоломами З Дону воду пили.

Була б нас не рвала Степоnая птаха,

Якби на Дону стояли Чати Мономаха. Ліниво-ліниво, Як Донові хвилі,

Плили віки за віками, Наш гаразд розмили. Довелось-таки нам

Над тим Доном стати

Робітницькими валками Байдаки таскати.

Довелось-таки нам До його застукать:

Під землею для чужого Камінь-вугіль цюкать. Довелось-таки нам

В нім шукати броду: Не шоломом

пригорщами

Пити з нього воду.

Довелось-таки нам

З Дону дань приймити: Бурлацькії шмати прати, Босі ноги мити.

13. VIl.1906 ;юu

ІЗ книги КААФ

у сні зайшов я в дивную долину. Було так ясно, тихо, легко в ній,

Що бачилось мені: не йду, а лину. Сміялася в пишноті весняній

Природа, пахощами вся облита, І скрізь співав пташок незримих рій.

Сріблом на збоччях хвилював лан жита, Верхом шумів-гудів відвічний ліс,

Внизу була велична тайна скрита.

Внизу був луг, і з нього вітер ніс Такі розкішні пахощі, що груди Аж ширшали і дух у тілі ріс.

А йшли ті пахощі з Ішіток, що всюди

Росли

барвисті, дивних форм, яких,

Мабуть, ніколи не плекали люди. Хиляючись до тих Ішіток паш{Их, Я чув, що й спів солодкий з них виходить,

Мов пасма тонів ніжних і м'яких. Між тих квіток дівчат багато ходить,

Всі в білому, в вінках і скиндячках, І одна одну все за руку водить. у всіх маленькі кошики в РУІ{ах, І кожду квітку пильно оглядають, Пестять і підливають на грядках. Не рвуть Ішіток співучих, та зривають Із кождої ростинки по листку

І бережно у I{оШИI{И складають.

301

І, бачачи забаву їх таку, Я мовив: «Нащо ті листки, дівчата? На лін, на страву їх рвете яку?» І мовила одна: «Рвемо для свята.

І не на лік, бо для здорових се; І не на страву

сита наша хата.

А хто ДО уст листок сей занесе, І розгризе, і сок його скуштує, у того серце розкішшю стрясе;

у того смілість душу напростує, у того радість очі прояснить,

Турботи всі розвіє й пошматує. Твій сум, твою зневіру хоч на мить

Прогонить він; ти станеш, мов дитина, Всю суть свою ти мусиш відмінить.

Всім любий ти, хоч круглий сиротина, І любиш всіх, щасливий в тій любві. Rааф у нас зоветься та РОСТИНа». Пішли. Та йдуть і мовлять інші дві: «А ти не рад листків тих скуштувати І занести їх там, своїй верстві? Чи все в вас має лютість панувати,

Зневага до людства, погорда й їдь?}) І кинувсь я листки ті дивні рвати.

Ось вам пучок їх. Нате та гризіть! ІІ

Поете, тям, на шляху життьовому

Тобі перлини-щастя не знайти, Ні захисту від бурі, злив і грому.

302

Поете, тям, зазнати маєш ти

Всіх мук буття, всіх болів і унижень, Заким дійдеш до світлої мети.

Поете, тям: лиш в сфері мрій, привиджень, Ілюзій і оман твій рай цвіте,

А геній твій

то міць сугестій, зближень.

Пророцький дар у тебе лиш на те, 'Щоб інший край обіцяний вказав ти, А сам не входив у житло святе. І серце чулеє на те лиш взяв ти,

Щоб кождому в день скорбі пільгу ніс, І в горі слово теплеє сказав ти.

Та з власним горем крийся в темний ліс! Ніхто ДО тебе не простягне руку І не отре твоїх кровавих сліз.

Та не міркуй, що родивсь ти на муку, Бо й розкошів найвищих маєш часть,

У творчій силі щастя запоруку.

Усе, чого в тобі сей світ не дасть, Знайдеш в душі своїй ясніше, краще:

Найвищу правду і найбільшу власть. Ото й минай все темне, непутяще,

Весь злудний БЛИСR, тріумфи хвильові, Все підле, самолюбне і пропаще. І бережи на своїй голові Вінок незв'ялий чистоти, і лаСRИ, І простоти, мов І\Вітп польові. У маскарад життя іди без маски, На торжище цинізмі в і наруг Виходь з ліхтарною з старої І,а3ІШ:

303

В ній щезне тіло, появиться дух, Прозора стане явищ темна маса.

І будь ти людям не суддя, а друг,

І дзеркало, й обнова.

Guarda

passa

І.

ІІІ

Гуманний будь, і хай твоя гуманність Пливе з криниці чистої любові, Якої не мутить пиха й захланність. Гумапний будь не так, як богослови, Що надприродним ліктем довг свій мір ять.

Льву такають, а гримають ослові, Братами мають тих лише, що вірять У їх закон, в Їх повісті і чуда,

До «вічних благ» все ласо зуби шкірять, Та цідять муху, щоб ковтнуть верблюда. Не те, щоб всіх любив,- се вже надміру,

А не бажай нікому зла та худа. Всіх бляг і брехень не бери на віру, На фальш і зраду май порядний дрюк

І не давай з братів лупити шкіру~ Лише не сердься, не заламуй рук, Котячу флегму май усе в запасі, Не вір облесним, стережися злюк, А дармоїдам все кажи: «А засі!»

І ПОДИВИСЬ і минай (іт.).- Ред.

301.

ІУ

Як трапиться тобі в громадськім ділі Здобути голос, вплив якийсь і значність, Народ вести, снувати плани смілі,

То пам'ятай і все май ту обачність, Не вірити і не дуфать ніколи На княжу ласку й на народну вдячність.

Бо княжа ласка, як той сніг на поли, ,Що вітер здує, в південь злиже сонце

І лишить чорний грунт, пустий і голий.

Народна вдячність, ти, фатальний гонче,

Що з злою вістю все прибудеш вчасно, А з доброю все спізнишся доконче І І не міркуй, що де ти бачиш ясно, Там іншим з твого слова засвітав, Хаос думок уложиться прекрасно. Не вір, що люд твої заслуги пощитає,

Що задля них одну дрібну провину

Тобі проститы Він судить

не питає.

І знай, коли щасливую годину

Ти прозівав, щоб інших взять під ноги, Тебе самого безпощадно в глину Затопчуть, ЯІ{ камінчик в брук дороги.

v Ти йдеш у вишукано-скромнім строї І згірдно так глядиш па сю пропащу,

Що патЛІ{ сам

пазвать її сестрою

305

Ти за зневагу приняла б найтяжчу. Ти чесна! Двадцять вісім літ проживши, Ти весну молодості вже найкращу

Пустила мимо! Ти пройшла, не пивши, Поуз криницю втіхи життьової,

Уста свої презирством заціпивши. Чого ти ждеш? Чи ще весни нової? Вона минула вже безповоротно. Ти гордо йдеш, та вже ціпкії звої

Жаль простяга, та вже тобі турботно, Вже щось гірке під серце підступає,

Сумне, як день, що йде понуро-сльотно.

Чи то не зависть по душі щипає? Минаєш ту пропащу, мов не бачиш, А скоса зиркнеш - щось в устах злипає ... Мабуть, вночі до подушки заплачеш!

VI Ф. Р.

Дівчино, І\аменю дорогоцінний,

Затоптаний в болото, тванню вкритий,

Та й досі в блиску свойому нетлінний! На тебе я дивлюся сумовитий: Який багатий скарб чуття й любові Марнується розтоптаний, розбитий І Огонь, що так горить у твоїй крови, Нагадує мені часи старії, :Коли чуття не гнули ще в окови.

306

Така, як ти, колись в Александрії, Співаючи, по вулицях ходила

Під іменем Єгиптянки Марії.

І так, як ти, й вона тоді твердила:

«Усіх люблю! Чи бідний, чи багатий. До мене йди і попускай вудила

Своїм бажанням! Я не для заплати, А через той огонь, що в жилах грає,

В свої обійми рада всіх приняти І в кого жура сон ніччю пожирає, Хто радощів не має з ким ділити, Хто пристрасті пожежею згорає,

Хто в праці гнесь, без діл не може жити

До мене йдіты Я всім на своїм лоні

Дам рай

або про рай хоч хвилю снитю).

Благословлю уста твої червоні

І очі ті безсоромно огнисті Дві зорі на рум'янім небосклоні! І груди ті прегрішні і пречисті,

І стан гнучкий, і сміх - серпанок срібний, Що заRрива безодні горя млисті.

І лад той навіть клясти янездібний, Що впхнув тебе в безодню ту без тями: 3 усею поганню він був потрібний, Щоб розвалить міцну стіну між нами, І дав нам здибатись, іполюбиться, І розійтись розбіжними стежками. Не раз іще твій вид мені присниться,

Не раз іще ім'я твоє кохане Прошепчу я тужливими устами.

307

Благословлю тебе. Де лиш постане Нога твоя, нехай там радість сяє, Най сміх лунає, хоч і серце в'яне.

І ти не думай, що тебе чекає! За тим, що щезло - безхосенні жалі, А напереді смерть усіх спіткає.

В бруднім завулку, в ясному шпиталі, Чи в власнім ліжку - всім одна дорога! Найкраща чвірка не заїде далі.

А ти не дбай, і доки тільки змога, Сій радощі, плекай любовні мрії І жаль гони від свойого порога За прикладом Єгиптянки Марії. 20-22.ІІ/.1904

УІІ

Опівніч. rJIYXO. Зимно. Вітер виє.

Я змерз. І випало з холодних пальців Перо. І мозок стомлений відмовив Вже послуху. В душі глибока павза. Ні думка, ні чуття, ні біль - ніщо В ній не ворушиться. Завмерло все, Немов гнилий ставок в гущавині, Якого темну воду не ворушить Вітровий подих. Але цить! Се що? Чи втопленики з болотного дна Встають і з хвиль вонючих простягають Опухлії, зеленуваті руки? І голос чути, зойк, ридання, стогін

Не дійсний голос, але щось далеке,

Слабе, марне, тінь голосу, зітхання,

308

Чутне лиш серцю, та яке ж болюче,

Яке болюче! .. «Тату! Тату! Тату! Се ми, твої невродженії дітиl Се ми, твої невиспівані співи,

Передчасом утоплені в багнюцї! О, глянь на нас! О, простягни нам руку!

Поклич до світла нас! Поклич до сонця І Там весело

Там гарно так

нехай ми тут не чахнем! - хай тут не гниєм!»

Не вийдете на світло, небожата! Не вивести вже вас мені до сонця! Я сам отсе лежу у темній ямі,

Я сам гнию тут, до землі прибитий, А з диким реготом по моїй груді

Тупоче, б'є моя лихая доля! І ще раз чути: «Тату! Тату! Тату! Нам зимно тут! Огрій нас! Лиш дихни Теплом, що з серця йде, повій весною, А ми пурхнем, оживемо, заграєм! Весняним чаром, співом соловейків Наповнимо твою сумну хатину,

Арабських пахощів на своїх крилах

Нанесемо. коверцем пиmнобарвним Розстелемось під твоїми ногами.

Лише тепла нам! Серця! Серця! Серця!» Де ж я тепла візьму вам, небожата? Уста мої заціпило морозом, А серце в мене вижерла гадюка.

УІІІ

Яп голова болить! Пожовклі карти Рукопису старого помаленьку

Перебігають стомленії очі, А в голові грижа, немов павук, Снує сітки, немов штукар у тьмі

Пускає сині, білі, пурпурові Ракети, огняним млинком вертиться,

То вказує в бенгальськім світлі дикі Якісь появи, що з тих карт пожовклих

Зриваються, немов осіннє листя Під подихом хуртовини ... «Прийшов

Святий Матвій у город людожерів. А люди ті такі звичаї мали:

Не JЛИ хліба, не пили води, А тільки жерли тіло чоловіче І кров пили. А хто чужий траплявся у город їх, ТО тут його хапали І, вивертівши очі, напували

Отруйним зіллям, і в тюрму саджали, І клали Їсти ЇМ траву-отаву)}.

І вже щеза з-перед очей рукопис, І ту страшну історію читаю

у власнім серці: яп я заблукався у город - будь ім'я його прокляте! І поєно мене отруйним зіллям,

Як очі вибрано мені, щоб я Не бачив, хто мене і пощо в'яже, І як замісто хліба довго-довго Я годувавсь ілюзій диким зіллям. І ось я, темний, у тюрмі ридаю, І не за тим ридаю, що пропало:

Не за свободою, яка ніколи

310

Свобідна не була; не за тим щастям, Що лиш у снах являлось та дразнило.

Лиш те болить мене, що, зведений

До стану травоїдної худоби, Я тямки чоловіцтва ще не стратив.

Та ось бряжчать ключі, скриплять завіси, Стукочуть кроки

се сторожа входить.

Хтось шарпнув шнур, що в'яже мої руки,

І роздивля табличку, що до них Прив'язана. «Три дні ще, і тоді

Час буде вивести його». Пішли. Мені не страшно. Що ж, три дніІ Могли

І зараз брать. А може ... може, там Далеко десь, по той бік Чорномор'я,

Маленька барка надува вітрила, І в ній сидить спаситель твій, що чудом

Перепливе безодню, і ввійде В остатню ніч у сю сумну темницю.

І верне зір тобі, і скаже: «Встань і вийди!» Ге-ге, колись в дегендах так бувало, Та не тепер! Не надійся нічого! Мовчи і жди!

ІХ

Якби ти знав, як много важить слово, Одно сердечне, теплеє слівце! Глибокі рани серця як чудово Вигоює - якби ти знав отсе! Ти, певно б, поуз болю і розпуки, Заціпивши уста, безмовно не минав, Ти сіяв би слова потіхи і принуки, Мов теплий дощ на спраглі ниви й луки,

Якби ти знав!

311

Якби ти знав, які глибокі чинить рани Одно сердите, згірдне6 слівце, Як чисті душі кривить, і поганить,

І троїть на весь вік,- якби ти знав отсе! Ти б злість свою, неначе пса гризького, у най темніший кут душі загнав, Потіх не маючи та співчуття палкого,

Ти б хоч докором не ранив нікого, Якби ти знав!

Якби ти знав, як много горя КРИ6ТЬСЯ У масках радості, байдужості і тьми, Як много лиць, за дня веселих, МИ6ТЬСЯ ДО подушки горючими слізьмиl

Ти б зір і слух свій наострив любов'ю І в морі сліз незримих поринав,

Ух гіркість власною змивав би кров'ю І зрозумів весь жах в людському безголов'ї, Якби ти знавl Якби ти знавl Та се знання предавН6 Відчути треба, серцем зрозуміть. ,Що темне для ума, для серця ясне й явне ...

І іншим би тобі вказався світ. Ти б серцем ріс. Між бур життя й тривоги Була б несхитна, ясна путь твоя. Як той, що в бурю йшов по гривах хвиль розлогих,

Так ти б мовляв до всіх плачучих, скорбних, вбогих:

«Не бійтеся! ее яl»

1з збірни

«ДАВНЄ й НОВЕ»

поклони І. НЕНА3ВАНІй МАРІІ

Хоч забудеш ти за мене, Я за тебе не забуду; Незліченними гадками Все тобі являться буду. Сизий голуб промайне, Ти згадаєш, моя мила:

«А він так любив мене! Чом його я не любила?» Божа пчілка над цвіток

Пролетить, і ти спом'янеш Своє слово: «Цить там, цить.

Бо нічого не дістанеш!» На· стіні павук снує ПретонісіНЬІ\УЮ сітку, І згадаєш ти своє

Нудьгування в своїм світку.

Чи комарик забринить На вікні твоїм весною

Ти згадаєш: «Так співав Він, сумуючи за мною». Чи закрЯІЩЄ ворона,

То згадається тобі:

313

«Чом ше я Шз ним зірвалась Ік життєвій боротьбі?» Чи камінчик в воду І,ане,

Ти згадаєш лиш одно:

«Як я в те багно погане Провалилась аж на дно!})

Не гони тих дум від себе

Все одно не відженеш: В супроводі їх, сумная,

Аж до гробу доплинеш. І ЯІ{ блискаВІ\а заблисне, То в її огні громовім

Ти побачиш нехотя Образ мій в вінці терновім.

11.

ДО музи

Знов кличеш ти мене, моя богине, В непроходимі нетрі тих часів, Де правда родиться і правда гине

І де луна ігровище бісів. у світ краси й гидоти, в море сине,

В аркани злуд, у тайники лісів, В вир пристрастей, в огонь, що ввік не стине,

І в заколот небесних поясів. Нехай і так! Підем, моя ти люба! СКУШТУЄllЮ ще раз утіх земних

І зирнемо в той вир, де всьому згуба. Ще раз пройдем по сховищах тісних,

Де жах, і жаль, і мрії, й дійсність груба, І втомимось, і заснемо по них.

314

ІЗ ЗЛОБИ ДНЯ ІЗ ТРИДЦЯТИЛІТТЯ

1878-1907 ДУМА ПРО МАЛЕДИRТА ПЛОСRОЛОБА

Пропав дух революції! Rричать старі незнайки: «Не тра нам конституції,

Лиш бука та нагайки!» Гєnріх Гєйnє

Ой як стала по цілому світу веЛИІta біда, Як не стало мирові християнському ні сюда ні туда, То у славному місті Безпантелику

Збиралося лицарів буй-турів без ліку. То безпантелицький князь Маледикт Плосколоб, На прозвище Капустяний Лоб, Скликає всю свою громаду, Аби радити преславную раду, Як їм дружно на ворога «русскостю> стати,

Його під ноги стоптати І світу божого без поли ки зігнати. То зійшлися в «Народнім дворі»

Всі Що Що Що

поборники, буй-тури, богатирі. перший поборник Міх Ковальський, славний бесідник Тихович Мовчальський, третій буй-тур Наум Безумович,

На прозвище Рак Поступович.

Був там іще старець божий МИТР0 Полита, Що ума не набрався через довгії літа,

Всі книжки, крім псалтирі, бракує, День і ніч богу алілую ликує. А при нім був чесний отець Халява, Котрому вічна в Рутенії слава;

315

А з-поза вих невідступна СОРОІ(а Поглядала ва сонмище з-під ока. Тут були ще й інші німі фігуранти,

Самі чесні рутевці-обскуранти, Самі мудрі, хоть скупі ва слова, Лисі голови, грубі черева. То почав попереду сам квязь казати,

Бородою ва всі боки хитати, Говорив ось якими словами:

«Господивове почтевві, по гав о буде з вами! Нападають на нас не-"Другів" легіони, Rлевечуть ва вас ве-"Правд" міліони, І зимою й літом Поругають нас перед цілим світом!

А ще стали слова нашого язика зневажати, Стали нас вузькоглядами звати,

Та ще сміють публічно нас критикувати, Та кричать, трохи не по хрипнуть, Що гроші вародні до рук наших липнуть!

Гей, почтенні господинове, погано ся діє! Щось ваше давнє сонце замеркло, не гріє,

Щось наша давня пісвя віміє! Тож я виві зазвав вас сюда,

Розповів, яка ваша біда,Дайте раду, як злу запобічи, Щоб не сталися з вами ще страшнішії річн!» На ті слова люто фуквув Міх Ковальський, Та й слова ве пікнув Тихович Мовча.тІЬСЬКИЙ,

ті.тІы\и обізвався Наум Безумович, На прозвище Рак Поступович: «Н то давво говорив і ще раз кажу, Що вам треба ва прах розбити силу вражу, Треба ПРОСТИЙ варод за собою потягвути;

А щоб се мог.тІО бути, То я раджу, як радив давно,

Зробити .тІиш се одно:

316

Видати в СтавропігійСЬІ\ій псчатни

Святий требник маленькоформатний, В синій і червоний папір пооправляти І по золотому селянам продавати.

То з того і для нас будуть зиски, І наші вороги постулюють писки,

Бо СІ\ОРО В требнику хлоп затопиться, То вже ніяка наука його не вхопИтьсю). На се радо пристав МИТР0 Полита, І Халява сказав: «Rada wysmienita!» 1 А Тихович Мовчальський на їх похвалу Кивнув головою помалу.

Тільки славний l\оваЛЬСЬRИЙ Міх На дивне диво для всіх

Заговорив спокійно, трохи не жалібно: «Заки зможемо сю річ обговорити подрібно, Треба насамперед усього світу увагу на те звернути,

Що на нашій пошті

не можна руських карток добути, Що злодіїв, ЯRі в між нами, Засуджують польськими словами, Що ляхи наш язик нехтують,

ХЛОПСЬІ\і грунти ПОЛЬСЬRИМ язиком ліцитують!» На се радо згодився Наум Безумович І притакнув славний Мовчальський Тихович,

Лиш МИТР0 Полит а додав ще від себе, Що в уряді вистаратися треба, Аби для блага церкви святої Поверх кождої картки поштової І поверх кождого декрету судового

Намальований був хрест святий богоносний. На се князь н:ивнув головою аж двічі, ТіЛЬІ\И додав, що то не належить до річі.

ЧУіlОва порада!

(Пол.)

Рей.

317

Потім піднявся з місця отець Халява, Котрому вічна в Рутенії слава, І заговорив «со смиренієм і страхом»:

«Воно то ще не так зле, яко же мняхом! Бо доки лиш гинуть і вірують люди,

То хліба для нас досить буде. Але ми чули страшну горренду, Що попи по селах не зважають на нашу куревду, А хлопам книжок позичають,

Значить, себе і нас хліба збавляють. Тому моя рада така: Хто знає такого попа або дяка, Нехай зараз про се донесе начальству, Щоб раз зробити конець такому нахальству».

Отсе остатнє слово, Вимовлене різко, громово,

Дуже Наума Безумовича злякало, Мов камінь тяжкий, на серце йому впало. Адже ж він і сам був тому гріхові причасний, Бо видавав на зиск пожитон: власний Прегарні книжн:и для тих, що не вміють читати,

А тепер іно що зачав друн:увати Для народу простору «Наун:у самодурства», «Начало Глупості» і «Богу мильІЯ Бздурства». Ось він, щоб свого боронити, Устав і так зачав говорити: «ее правда, що сказав отець Халява, І за те йому вічна в Рутенії слава! І я сам се давно казав і юJ.жу, Хлопам книжон: давати не раджу. Правда, можна й давати,

Та треба вміти добре вибирати ... » Але Халява перервав йому на тім слові: «Я вже бачу по вашій :мові, 'Що ви хочете себе боронити І свої книжн:и В народі ширЙти.

318

Не бійтеся - Я не про них говорив! Де ж би я вам таку пакість творив! Таж знають усі рут енські мужі, Що ваші письма

то мов джерело живої налюжі;

Хто раз із них нап'ється досита,

Тому голова навік немов довбнею забита! Я, власне, хотів про те говорити,

Щоб ваші письма в народі якнайбільше ширити». То на те князь Маледикт Плоснолоб, На прозвище Капустяний Лоб,

До всього збору гнівно промовляє: «А най же вас, господинове, чорт позабирає! Ви тут плетете всіляні андрони,

А в нашім княжестві скрежет зубов і ст они!

Тут тільки о те йде, щоб того не-"Друга" Зігнати зо світу, нехай, як котюга, Заслужених мужів чіпати не сміє І превратні ідеї по краю не сіє!» Отоді-то всі дивним дивом дивували, Що як давно вже свою бесіду зачали, А й досі про ціль її не знали! То Міх Ковальський зашипів, як котелик, А Тихович Мовчальський скрутився в скрутелик, Тільки Наум Безумович радить, як радив давно,

Усе одно: «Усіх, що взялися не-"Друга" фабрикувати, Перед суд рутенський запізвати;

А позаяк се, оскільки чути, Самі недоварені студенти мають бути, То накрутити їм вуха, загрозити карциром І відпустити со миром».

Але отець Халява на те не пристав, А конче тяжкої кари для них вимагав.

«А ЩО,- каже,- як вони на наш суд не постають, А ще й нас самих осміють?

319

На мою ДУМІ{У, Їх треба полапати, З них публічно злого духа ізгнати, Rождому на ринку по три конві води на голову на.JIЛЯТИ,

А потім зв'язаних під святоюрські сходи повсаджати».

Та рада всім видалася добра і властива

Навіть сам князь прихильно головою покивав І як стій своїх слуг прикликає,

За фабрикантами не-«Друга» в погоню висилає. «Ви мої вірнії слуги-реб'ята! Буде вам від мене добра заплата, Лиш ідіть за фабрикантами не-"Друга" погоньми Со оружієм і дрекольми,

Зв'яжіть Їх добре всіх до одного

І приведіть па суд збору цілого. Справляйтеся швидко, зручно, не ліниво:

Ось вам десять центів на пивО». Слуги вклонилися, десять центів узяли,

Rнязя Плосколоба в руку поцілували, Патиків та мотуззя понабирали, За в:е-«Другамю) в погоню погнали.

А князь Маледикт Плосколоб із своєю громадою Занімається дальшою радою.

Ось устав славний бесідник Тихович Мовчальський,

йому обіцяв допомагати в мові Міх Ковальський; Пронеслося його слово громове: «Мої господинове!»

Що дальше казати, бесідник не анає, Глядить на Міха Ковальського, той не підповідає.

І було чи, бачиться, на тім і стало, Якби не було йому добре слово в голову впало. Він осмілився, нашельнув і всім на диво Сказав: «Господинове, кажім післати по пиво!»

320

Тут не хвиля загула, не лози зашуміли, Всі рутенці, що досі стовпіли-німіди,

Почали «Добре, добре!» гукати, Тиховича Мовчальського

над усіх бесідників вихваляти: «От бесідник! Сдово сказав, То так, мов сокирою втяв!» Зараз його раду сповнили,

Пів бочок пива до «Народного двору» прикотили. Чіп відоткади РУІ\аМИ І почали пити повними СКЛЯНІ,ами.

П'ють собі, пиво потягають

Та й про розумні бесіди не забувають. Ось Міх Ковальський велів усім склянки наповнитп І так почав говорити: «Господинове, вислухайте мою мову!

Вначалі було "Слово", Ходило воно все на паСRУ І мало в бога-батюшки велику ,ласку. Аж нараз його закортіло,

І "плода познанія" вкусити захотідо. Се не подобалось батюшці богу, Він сплюнув і відняв свою руку від нього. Ось і пішло воно по світі з торбами,

Не стало даски божої над нами,

І довго блудили ми, грішпі, У тьмі кромішній,

Аж доки преславний наш ІШЯЗЬ ПдОСlюлоб, Котрого недарма величають Капустяний Лоб, Не отворив нам назад дверей раю І не привіз ласки божої для цілого краю, Він наш спаситель, наш месія,

Хоть у нього чоло плоске, а довга шия; Він нам показав, що за погана річ народна освіта,

Для того заспіваймо йому "Многая літа"!»

11 8-333

321

То всі рутепці, Мов Давно того іі ждали, «Многая літа)} велегласно заспівали, А князь з душею твердою

На знак подяки кивнув головою. Але ось устав МИТР0 Полита І зачав говорити від потопу світа,

Про те, як то грішників усе сам бог карав, То БОДОЮ, то огнем сокрушав.

Далі почав доводити обширно, Що фабриканти не-«Друга)} согрішили безмірно: Бо, по-перше, як устають,

То хреста святого на собі не кладуть, А по-друге

кирилицю святую

Зовсім нехтують,

А по-третв-

завели якийсь «фонетичний)} правопис, І до кождого числа сам чорт

із пекла присилав їм допис.

Та Rоби ще, поганці, мовчали, А як їх зачепиш, аби не кричали, А щоб зважали на Христову притчу знамениту: «Коли хто тебе вдарить в одну, то ти підставляй ще другу ланиту!)} Але всього того у них не чувати,

Тож конче треба Їх добре покарати. От я вношу поперед усього:

Як не схочуть виректися свойого бого Хульства, то Їх приплювати, зв'язати

І понтійському Пілатові на розп'яті в віддати. Тут деякі рутенці зачали кричати:

«Отче Митре Полито, ви, бачу, пили забагато! Хіба ви не читали урядовий вісник І не знавте, що в нас уже інший намісник?)}

Але ось не води зашуміли, Не коні злопотіли,

ее Плосколобові слуги з розгоном надлетіли.

322

У одного ніс З:lмазаштіі: пров'ю, Другий за лице держиться рукою, Третій реве, що йому вибили зуб, А четвертий, що йому вискубли чуб. То рутенці коли сев вздріли,

То зо страху немов постовпіли І кричать, допитують, мов несамовиті:

«Та скажіть, як і за що були ви побиті?» Втім один слуга прийшов до пам'яті трошки І почав розповідати від дошки до дошки. «Не в тім,- каже,- штука, як нас били, А в тім, що ми їх не зловили,

Що ми навіть себе оборонити не вспіли, Та таку по біду потерпілИ». «Ну, розумівться,- завважив Халява,-

Іх побороти не легко, бо то з чортом справа!» «Ой, певно, що з чортом,- відповіли слуги, Іно що ми їх хотіли зв'язати на сутуги,

А вони для нашої згуби Як не тарахнуть нас кулаками в зуби Так ми й про світ божий забули, А вони нас - бабавх! долі сходами пхнули. Та ще за нами кричали: «Най прийдуть ті, що вас прислали, То ми потрафимо й Їх Нагаратати всіх!» То рутенці на такі вісти

Не знають, де стати, де сісти, Не знають, що тепер робити І яким способом зачате діло скінчити. Міх Ковальський зашипів, як котелик, А Тихович Мовчальський скрутився в скрутелик, МИТР0 Полита двічі перехрестився, А Халява аж у язик укусився; Хотів було щось сказати,

323

Всім відваги дода ти, Але як побачив кровавий ніс і рот пухнатий, То й самому душа забігла в п'яти. Навіть Наум Безумопич, славний дипломата, Не вмів ніякої поради дати; А сам князь зо страху аж поблід,

Бо бачить, що тяжко бунтівників покарати як слід. Але, аби яко-тако інших оживити, Почав так говорити:

«Господинове, скажу вам сміло,

Було б се дійсно богоугодне діло, Тих бунтівників не-"Другів" ізбівніє, Але кому ж знов миле носа толкновеніє?

Не зле було б також злого духа з них нагнати, Але кому ж за те хочеться по пиці брати? А щодо істребленія врагов, То скажу просто - шкода грішних зубов! Затим з одного БОRУ, Коли ми вже тут зібралися раз до року ... » Але втім Ковальський Міх

На дивне диво для всіх,

Забувши дЛЯ ІШЯЗЯ ВСЯRУ реверенцію, Сказав йому страшну імпертиненцію: «Хоть ви й князь рут енський, але скажу вам правди слово,

Най вас чорт пірве і вашу промовуl Тюне повинні ви хоч настільки розуму мати Наперед подумати, що хочете сказати, А не плести нам тут сухого дуба,

Коли бачите, що всім нам грозить згуба». То рутенці ЛІt ті слова почули,

Так таки й язика в роті забули; Повитріщували очі, повтверали роти І не знають, чи сидіти, чи геть іти. Деякі навіть великого боя мали,

324

Аби !\нязь і Міх Ковальський бійЮІ не почали. Але, на диво, ІШЯЗЬ за таку страшну образу Не образився ані разу, А тільки скрутився в три партиці

І до рота встромив власні РУІ\авиці.

Довгий час увесь збір мовчав

Аж нараз МИТР0 Полита встав

І, як було наразі потрібно, Почав ГОБОрИТИ дуже жалібно: «О, горе мені, грішному МИРЯНИНУ, ЩО тут мушу слухати тан:у бе штанину, Що мушу чути, я!\ наші дві найперші підпори

Заводять між собою СПОРИ! Зважте, господинове, що ви обидва Одна Рутенії голова,

І що доти Рутенія в добрім ході, Доки ви в добрій згоді. І що як одну голову на дві половини розтяти,

То мусять два півголовки повстати.

Просто не сваріться, не доводіть нас до згуби, А беріть собі людське в зуби!» На ту промову князь аж легше відотхнув,

А Міх Ковальський фукав, мов нічого й не чув. Але ось устав отсць Халява,

Котрому вічна в Рутенії слава, І, щоб усяким спорам кінець зробити, Почав ось що говорити: «Мої господинове! Дякуймо всевишньому богу, Бо я нині, встаючи, ступив на ліву ногу

І гадаю собі: "Ов, буде якесь лихо!" І ось воно й є! Але ша, тихо! Добре, що лише на тім стало І що нас більше нещастя не спіткало І Закінчіть тепер усі спори і звади І слухайте моєї радиl

Треба нам іще остатнього способу стрібувати:

325

Від святого Юра хрести й кадильниці забрати, Три кірці води по три рази освятити

І проти не-"Другів" хрестовий похід оголосити. Злий дух боїться свяченої води

І не зможе зробити нам ніякої біди

Ба, він навпроцапи втече від кадила, А тоді тих поганців легко спроможе наша силю).

На ту раду всі аж сплеснули в РУІШ: «ll:онець уже нашої муки! Один хрестовий похід знищить всього зла причину, Зітре противників на трипу!» МИТР0 Полита з утіхи аж просіяв І вже в голові слова анафеми укладав. Міх Ковальський також утішився немарно

І погадав собі, ЯІ{ то буде гарно,

Як він буде йти в поході передом З найбільшим у руках хрестом. Тихович Мовчальський також звеселився,

Бо він у всяких процесіях дуже любився І звичайно як не з хоругвою, то з дзвінком носнвся.

Ба й Наум Безумович сам себе по :колінах по:клепав, Хоч не рад був, що сам на той дотеп не впав. Тільки князь Маледикт Плосколоб, Наморщивши свій :капустяний лоб, Сидів мовч:ки посеред того шуму, І видно було, що думав важкую думу. Того рутенці не надіялися по князю Плос:колобі.

І хвилю було тихо, як у гробі ... І нараз серед тої тиші вдарив грім, Якого ще досі не чував «Народний дім». Ото :князь Маледикт на гір:ку іронію

Ляснув себе по чолі долонею І скрикнув: «Ах, я осел, осел,

326

Хоч голова в мене як пивний котел! І пощо я рут енську раду скликав,

Пощо бідних слуг на претерпініє слав,

Коли можна БУJІО без найменшої гризоти Одним махом позбутися тої голоти!)} Князь зупинився. Рутенці мовчали,

Не знаючи, в чім діло, лиш очі повитріщали. «Господинове,- сказав по хвилі князь,-

Би не знаєте, яка моєї бесіди зв'язь? Дуже проста! Хоть я капустяний князь і маю капустяну громаду,

А таки сам дам тим не-"Другам" раду.

Не треба ні хрестів, ні походів, Ні жадних інших хороводів!

Не треба Їх вганяти в амбіцію, А попросту донести на них у поліцію!»

Чи ви бачили, як не раз під час бурі Нависнуть чорні хмари понурі? Блискавки мигтять, мов гадюки кров аві, Сонце тоне в клекоті та темряві, Душно, тяжко, мов скали залягли над землею, Хвилю тихо, мов смерть пролітає над нею,

Нараз грянуть громи, земля задрожить,

І буря завиє, зареве, засвистить; Так само й тут було, коли почули рутенці Думку їх князівської еІ{сцеленц'ї. Хвилю неначе мліли-стовпіли, Потім нараз страшними голосами:

«Браво, браво!» І крики брава без кінця неслися, Аж «Народного двора» мури тряслися, Аж кам'яні стіни тремтіли, Аж вікна, мов живі, дзеленькотіли,

Аж усім в ухах, мов гармати, шуміло І в очах мінилося, темніло ...

327

заревіли.

* Але що ее, чи сон, Чll ява?

Одна хвиля, і я не чую рутенського брава; Щезло сонмище, ІШЯ3Ь і всі раби його А я

львівські й нельвівські, сам у пустій хатині на вулиці КляЙнівськіЙ.

Крізь отверте вікно дух холодний потяг І доносить до мене клекіт і гамір міського життя. Що ее було зо мною? Я озирнувся

І з дива аж забувся. Передо мною любезне «Слово» лежало. Я читав його, і на сон мене зібрало. І все, що в шумні слова було обвите в письмі, Я бачив правдиво у сні.

ДУМА ПРО НАУМА БЕ3УМОВИЧА

Ой були віки Трояна, Славні, кажуть, і багаті, Хоч ні один ще рутенець Не сидів тоді в райхсраті. Густо-часто ще й опісля Сонце і на нас світило, Хоч про Ішижечки «Просвітю) Ще й нікому ся не снило. Була, кажуть, честь і слава, Військова, козацька справа, Що по світі гомоніла, Гомоніла та й пропала.

Все пропало І 3 тіла Русі Облетіли давні шмати,

328

Тра нового вже Іюжуха,

По-новому треба вбрати. Все пропало, апропале Ніщо в пісні й споминати, В нас нові тепер герої,

Про нових нам і співати.

Гей, засіли депутати Ген у Відні, пане-брате, у віденському райхсраті

Є й рутеНСЬІ\і депутати.

є там славні «батьки Русі}>

Се нові у нас герої,

Се надія нам - вони нас Виведуть з біди старої.

О, вони нам, бра, обчистять Не лиш тіло, але й духа Від пиянства, від лінивства, І від грунту, й від кожуха

Геть обчистять! Будем, брате, Чисті, вільні, мов святії,

І тоді для всеї Русі

День свободи надоспіє. О, тоді аж увійдемо,

Наче Лазар із барлога, З того падолу податків

І додатків в царство бога. О, тоді аж станем

JIerKi

І сво бідними устами Заспіваєм так, що Христе! .. Словом, рай буде між нами.

329

Лиш заждім! До благодати Лиш дрібниці нам хибують; Решту наші депутати

Незабаром домайструють. Лиш заждім! А поки ждати

Тої з неба благодати, Слухаймо, що депутати

Будуть в раді глаголати! ІІ

Пан міністер хоче грошей На казарми, на гармати,

На мундури, окупац'ї

Райхсрат гроші мусить дати. Пан міністер чемно просить Грошей зо сто міліонів І рахунок розкладає

Серед жартів і уклонів.

Хоч рахунок не ДОRладний, Аж крізь діри вітер віє, Але що кому до того, Де міністер гроші діє?

Хоч Rрай в нужді, темний, бідний, Та міністер-бо хороший, Такий милий, такий чемний,

Та й так любо просить грошей! «Тра піддержати повагу ... Тра в розвою не вступати ...

Тра нові мундури шити, Тра нові гармати лляти. Грошей тра сто міліонів,

П'равда, що здалось би більше,

330

Та на сей рі}\ досить того,

Решту додасте пізніше». Пан міністер }\расно просить

Чому б, бачиться, не дати?. Але райхсрат починає

Розговори і дебати.

Розговори і дебати: Чи все дати, чи не дати, Чи }\рай може, чи не може,

Чи потрібні нам гармати? Розговори сюди, туди, Пан міністер чує нуди ...

«Що,- гадає,- плести дуби? Я}\ я схочу, та}\ і буде!>}

Пан міністер добре знає, Куди діло за чуб взяти, Камердинра посилає Між рутенсь}\і депутати.

«Камердинер, осьде пач}\а! Що в тій пачці, не питайся, На

де посол Безумович,

Швид}\о 'д ньому перепхайся,

Дай йому!» Слуга полетів. Пан міністер вже не дбає. Що гадає

господь знає,

Але райхсрат знать не знає.

у райхераті при де баті Всі рутенці шепчуть стиха:

«Треба дати й без дебати, Пощо }\ри}\у, пощо лиха!>}

331

Тільки славний Безумович, Прозваний Рак Поступович, Підгортає сивий волос,

Просить сміливо о голос.

Пан міністер теє бачить, І думки йому віщують:

«Безумович

бере гроші,

А рутенці голосують». ІІІ

«Гей, панове депутати,

Австріяцькі вірні люди! Слухаю я вашу мову

Та й гадаю: «Що то буде?» Що то буде з нашим красм, І з урядом, і з церквами,

Коли дух гордий, безбожний Вкоренився вже між вами? Пан міністер хоче грошей На мундури і гармати,

А ви в гордості плетете:

«Чи ;все дати, чи не дати?» Пан міністер І Ви згадайте, Що се власть! А час вам знати, Що усяка власть від бога,А власть може розю\зати! Увюнайте: він не каже, Тільки просить дуже гречно,

Ще вам мало?. Раджу: дайтеl Бо не дати - небезпечно! Він рахунки РО3Ішадає І толкує перед вами,

332

А ви смівте свариться

Богохульними словами! Впрочім

ох, мої панове,

Важко серце розпороти,Ви ж згадайте, хто ви, ЩО вп,

Ви

австрійські патріоти!

Так ви стоіте на стражі

Честі і поваги краю? Честь, повага упадав,

Сторожі міністра лають! Ох, папове депутати,

Сумно навіть погадати, Пан міністер грошей хоче,

Ви вагавтеся дати! Уважайте лиш на мене:

Я ось і мої собрати! Пан міністер зажадав

Ми не смівм відказати.

І не думайте, панове,

Що в нас розкіш і достатки!

Ні, і в нас не одна нужда Обдирав з пліч манаТRИ. Наш народ страшенно бідний. Так страшенно, депутати,

Що не буде вже мав далі, За що службу раз наняти. В нас хати

свинячі кучі,

А церкви, мов обороги,

Люд жив в нас лободою, Аж му пухнуть руки й ноги.

333

В нас жиди друть за горів ку, Грунт за лихву ліцитують, А ляхи ще нашу мову

І наш обряд геть нехтують. Ми досить уже терпіли,

Така була воля неба, Та протерпимо ще більше, Ноли того буде треба. Бо терпіти і КОРИТЬСЯ -

Сього пас батьки навчили, І ЛІ{ треба, мем кориться І терпіти й до могили.

Отже ж, хоть таке в нас горе, Хоть так тяжко крепіруєм, То, проте, ми сміло, явно За міністром голосуєм.

Ми не були ворохобні

І не будемо ніколи, Треба побільшить податки То й побільшуєм поволи. Ми австрійські патріоти,

Ми для Австрії готові Не то гроші

- кров віддати, Якби було треба крові. Що ми скажем, люд то зробить, Лиш як слід його стиснути.

Нрай великий - сто мільйонів Можна буде ще добути! Ми австрійські вірні діти,

Не покинем непьки свої,

334

Будем вірні ЇЙ до смерті,

Ні, до торби дідівської! Хоче грошей пан міністер

Як ми сміємо не дати? За міністром голосуєм, Бо ми руські депутати! Лиш одну надію маєм,

На міністра ... Ясний пане, Чень же, хто вам вірно служить, То й заплату той дістане?

Ми за вами, більшість з нами, Що ви хтіли, те і буде. Але зважте - ось о трінгельд Просять бідні руські люди. Просять руські депутати,

Що терпіли тю, багато, Щоб ви ЗВОЛИJІИ за вірність

Ім маленький трінгельд дати! Як вода потрібна морю, Хлопам полотняник зрібний, Як волам потрібна паша, Так і трінгельд нам потрібний. Як належить богу свічка, Хрест владиці, а серп женцям, Так і трінгельд, ясний пане, Нам належиться, рутенцям. Як дощу чекає каня, А душа спасення з неба, Так чекаєм ми трінгельду,

Бо трінгельду всім нам треба».

335

ІУ

Так преславний Бе3УМОВІІЧ

Говорив при тій дебаті, І пішла хороша слава

Про рутенців у палаті.

Говорили різні .1Іюди, Говорили сюди Й туди, А міністер усміхнувся:

«Як я хочу, тю{ і буде!)} Пан міністер усміхнувся, І думки йому віщують:

«Безумович бере гроші, А рутенці голосують>).

ЖЕНЩИНА Алегорія на привітання товариства «Руських женщин» уСтапіславові

в пустині темній, вбогій і сумній Мармуру білого лежала брила,

Поб.лискуючи в білизні сніжній. Тим блиском своїм здалеІ\а манила Rочуючі ватаги дикарів,

Між ними свари й бої розбудила. Бо кождий дивним жаром розгорів, Бажаючи її для себе мати, Мов найдорожчий скарб у ній уздрів. в ту пору геній пролітав l{рилатий

Понад пустинею, побачив бій Тих дика рів і пожалів Їх страти.

336

Іпритулив до брили скипетр свій, Перетопив її по своЇЙ творчій волі

І світу в формі показав новій. Ось разом блисла на пустому полі Чудова статуя, краси взірець, Богиня. пані долі і недолі. Всі дикарі враз стали мов сліпець, Лице руками вкрили, ниць упали, Молилися до неї, хоч з сердець

Пекучий жар не щез. Вони благали у неї ласки, Ішали дари їй,

Та всі для себе видерти бажали. І швидко знов новий почався бій, Та статуя стояла вічно зимна

І безучасна в білизні сніжній. І не один, ному борба нестримна

Глибоку рану задала, повзав До статуї, ревучи ревом скимна;

Ій в жертву кров свою він проливав, Клав перед ню відтяті члени тіла, Конаючи, пред нею серце клав. Та статуя стояла, мов не здріла Тих жертв. Тож інші попадали в гнів

І прокляли «ЇЇ» кроваві діла. Посипали на ню град наменів,

Болотом побойовища кривавим Обкидали її. Та все горів В грудях людей пожарищем іскравим

Огонь таємний. Бачив з-під небес Усе те геній поглядом ласкавим.

338

«Час довершить найбільшого з чудес!

Сказав він.- З каменя зробить богиню Що се значило? Через те не щез з землі роздор. Тепер я більш учиню! Богиню людським духом я натхну,

З богині женщину зроблю, людину, І з п'єдесталу божества зіпхну.

Зате у груди серце дам любляче І в МОЗОR БЛожу думку запальну.

Хай чоловік ЇЇ своєю баче, У всьому рівною собі, і к ній Не молиться, та не Ішене й не плаче.

Нехай вона по стежці життьовій Іде 3 ним спільно, думає і вчиться,

Учасниця всіх трудів, втіх, надій. І хоч сльозами вмиються Їх лиця,

Стрясе серця Їх жаль, і біль, і страх, Зате ж і щастям вік їх прояснитьсю).

І все те він зробив у наших днях.

о. ЛУНАТИКОВІ Квилить поезія німа, безрука: «Не геній ти, а взір лиш продуцента!» Глум і безсилля - труду мого рента. Всьо рветься, гасне. Ох, тяжка розлука! «(Веа жаСI>U», стор. в

я не геній, синку милий, Тим ніколи й не хваливсь;

Працював, що було СИЛИ,

339

Перед сильним не хиливсь;

Фарисейству й лицемірству

Я концесій не робив; Людській кривді, злості й звірству

Я ні раз не підхлібив.

В долі добрій чи злиденній Чесно, просто йшов весь вік І йду досі. Я не геній, Я звичайний чолові!\.

я для геніїв грядущих Поле дикеє орав, Шлях серед хащів найпущих Просікав і протирав; Для голодних пік Сlшапливо

Разовий, не панський хліб, І ставав на всяке жниво,

І в'язав свій скромний спіп. В сніговійниці студеній Рук не закладав назад. Я не плачу, що не геній, Та чом ти ТЮ, сьому рад?

А що часом стогну з болю І в зневірі сльози ллю,

Се тому, що скрізь по полю

Так багато кукілю,

Що царює баба Бляга, Так що й краю ЇЙ не знать,

І немає ліски мага, Щоб потвору сю прогнать; Що характери й сумління

Підгриза якийсь черв'як; Що молодші покоління

Схнуть і в'януть вчасно так. Правда, синку, я не геній ...

Ех, якби я геній був!

340

тих істерій, певрастеній

Я б вас чаром слів добув; Я б, мов вихор, вас з собою Рвав до ясних, світлих мет

І до жертви, і до бою Вів би ваш Я смілий летІ Я б вам душі перербдив, Я б вам випрямив хребти, Я б мужів з вас ПОВlІВодпв Навіть з мавп таЮІХ, як ти!

БаЛЬНІ ВІРШІ І.

MODERNE

Вольні! Мов оси у літшою спеку

гнізда-

Лиш миг

і вже не видно;

Мов стріли з нап'ятого лука, Мов слово, окрилене гнівом, Сердиті, Мов усміх дівчини, принадні, Мов жало гадюки, отруйні

Летіть!

«Ся ХВИЛЯ -

наша!»

То ваш девіз. ХВИЛЯ, мов чарка.

Повну, гей, повнуl Вермут! Гірко. та іскри заскачуть в очах ...

На погибель!

І Modcrn (nі.м., фр. modernc) вітній, сучасниl!.- Ред.

341

модерн, но

П. ЛNІМА

SAL ТANS

в плюшах і газі, В пудрі рожевім,

З волоссям, розпущеним на знак жалоби, На чолі Тінь меланхолії, В груді серце,

Пробите стрілою Таємного смутку, А на устах

Загадковий шепіт,

Ніби докори, Ніби любовні закляття,

Ніби несвідоме лепотання дитини, В очах матовий блиск Утоми,

В голосі зимна м'якість, Претензіональна І\Окетерія

Отак я лину, З шелестом шоВl,У,

З рухами напівситої гадюки, Отак зриваюся,

Мов зозуля з чужого гнізда, Розводжу руки

Символ розпуки, Захлинаюся від дикого плачу

І скачу, Тупочу,

Фуркочу, Сміюся, На одній нозі верчуся, Принадна,

Ненаглядна, Зефірова, І Душа, яна сначс (.JIarUH.).- Ред.

Наскрізь змислова

І все пороть безмислицю готова

Anima saltans. ІІІ. до музи

Музо! Коханко! Ох, дай мені! Дай мені Любощів, пахощів, чарів-солодощів, Мрій неосяжних і снів, Солодких слів, Соловейкових трелів, Римів, мелодій,

щоб гучно лилися ріRОЮ! Настрою! Настрою! Думон - байдуже! Помислів - обійдуся. 3аглядать у людські душі

Я не астроном! Потрясати серця народні

Я не землетрясець. Ловити рухи душ високих

Я не сейсмограф. Хочу співати! Розливатися гармонійними хвилями, Затопляти в них усі турботи.

Геть думи! Геть ненависні! СоловеЙRові трелі! Безпредметова туга, Безцільне зітхання, Меланхолія, мов осіння МРЯRа, І я серед неї, МОВ ЧОВНИR на морі,

Байдужнийl Співай мені, Музо! Обснуй мене мріями-чарами, Мов срібним павутинням, Нехай яполину

343

Рожевою хмаркою понад степами! Нехай покочуся Перекотиполем,

Що стеЖІШ не знає собі, ні мети! А ти Хоч смій ся, хоч грійся, Хоч грайся, хоч кайся,

Хоч сонцем пишайся, Хоч в пітьмі лишайся

Мені байдуже! Чи плачеш, ЧІІ скачеш, Чи в'янеш, чи встанеш, Чи тужиш, чи квилиш,

Чи губи копилиш, Аби лиш, аби лиш

Без тенденції!

ПОЕЗІІ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК

1880

* Знов рік минув. Знов крок один вперед ступило всім нам дорогеє діло,

і хоть збільшився людовладців гнет, ми дальший крок підем робити сміло, і як гора не спинить вихру лет,

не спинить тьма, щоб світло не зоріло, так гніт, надсилля, ані самоволя

бойців за волю не зжене із поля.

Знов рік минув! При вході в рік новий погляньмо взад, на те, щО МІІ пробули, згадаймо, браття, кождий крок кривий, всі помилки, що важко промайнули, і ІЮЖДИЙ вдар нещастя громовий,

344

і сил з нещасть проБУТіІХ ми здобулп на дальшу путь собі живу науку,

то в них найдем будущих вдач ПОРУІ{У. Злічім і коЖДий луч иового світа,

що проясиив наш розум в рік отсей! І кожда в нім хвилина, що огріта

сердечною любвою до людей, і кожде слово братнього завіта, і чесне діло, й ясний взгляд очей се СІ{арб живий! Щаслив, хто в жизні пути

багато сього скарбу вспів здобути! Злічім, брати, і тих борців за волю, що сей рік в бою правім полягли, вшануймо пам'ять їх святов сльозою і на политій кров'ю Їх земли за їх слідом, за провіднов звіздою ідім туди, куди вони ішли;

хоть прийшлий рік і нам такую ж долю

зготовить, сміло йдім в війні за волю!

• Промине, проплине,

Наче лист по воді,

Все, що в дні молоді ТаІ{ боліло мене. Наче вітер сніги Нанесе, запилить

В моїм серці і слід

По недавній любви. Чориі сунуться дні, Бій, і праця, і труд,

Мозолі наростуть На руках і душі.

345

Но мов снріпле зерно Під снігами жиє, Та!\ чуття мя одно

В серці гризтиме все ...

* в самоті, гризоті Давні сни золоті Розійшлись, розплились, Наче дим по лугах, І вже ти, я!\ !\ОЛИСЬ,

Не являєшся в снах! І не раз в сумний час Гадка чорна летить: Що невже ж ти нараз

Перестала любить? І не раз ми ся снить, Що горов надо мнов

Сяє місяць блідий, Пахне свіжов травов, Ліс шумить молодий, Вдалі поті!\ журчить,

А дов!\ола хрести, Другий ліс І\ам'яниЙ. І здаєсь ми, що ти

Тихо-тихо лежиш Шд хрестом, під травов І на місяць глядиш.

Але ні, гляну знов

І твоє й не твоє

Те могильне лице! .. Ні, не ти се лежиш

Під хрестом, під травов! ..

346

ІІі, і не за тобов Н тут плакать прийшов! Се лежить тут моя

Затолоченая,

Схоронена любов'

* Ей, думи золотії, Насіння чисте, Коли ваш плід доспіє

І воля блисне? .. Глядіть, брати, довкола:

Весна йде з неба! Не справлено ще поля,

НІ\ того треба; Не вкинено ще всюди В ріллю пасіння,

А се ще праця й труди

На ПОІюління! Хто сіє, той не зараз

Збирає плоди, І овоч рве не зараз,

Хто сад городить;

А той, хто кров'ю власнов Зливає ниву І сіє в ню завчасно

Думку правдиву,

Чи може він жадати Такого дива,

Щоб завтра вже збирати По сівбі жнива?.

4jIV 347

• Ти знов оживаєш, надіє! Світліє душа, молодіє ...

І серце живіше б'є в груди ... О серце! О воле! О люди! До мої тюрми пораненько Застукала воля легеНЬІ{О:

«Встань, сину, вже день далі буде! .. » О воле! О серце! О люде! О воленько-мати, єдина, Завчасно збудила ти сина, Тягар ще лежпть ми на груди ...

О серце! О воле! О люди! Тягар той ми віддих спирає, А руки ланцюг ми тримає,

Тягар се людської осуди ...

О воле! О серце! О люди! Но воля лиш шепнула слово, І я підіймаюсь наново,

Проч пута й тяжкі пересуди!

О воле! О серце! О люди!

12.Vl.

Стрий

НЕ БІйТЕСЯ ТЮРМИ! (Сонет)

Не бійтеся тюрми, о други молодШ Не бійтеся тих пут, що на короткий час Обкручують, немов холодні чорні змії,

Безсильне тіло! Що значить ее все для нас?

348

Бажається панам пограться трохи з нами,

Бо бачать, що в тюрмі зовсім ми в їх руках,

Ну і обвішають старими бренькачками,

Щоб знати, як було в середніх ще віках. Ніщо для нас тюрма. Ми інші тюрми знаєм,

Тверді, безвихідні, уперті та живі,

І проти них, брати, борню ми підіймаєм! А в тій слабій, дурній, хоч кам'яній, тюрмі Ми бачим тільки страх панів іпонімаєм, Що панство їх крухе, як мури ті німі. Написано

1880

р., досі не apyr;oBaHo

СУЧАСНА ШСНЯ

Вона не забавка дитинна, Вона не мрія золота, Вона не ніжная, невинна І несвідуща красота.

Вона не пестощі любови, Не вітру шум, не шепіт хвиль, Вона тверде, рішуче слово, Вна оклик духу голосний.

Вна дзвін той, що народ СКЛИЮJ.є В добі нещасть до дружних діл,

Потужна пісня бойовая Защита серед граду стріл. Вона огнистая лучина, ,Що жару в серця долив а,

В машині поступу пружина,

Непоборима і жива. Не в сріблі, злоті, ОІ\самиті Вона зближається до вас,-

349

Вона ро(ііТНllЦЯ і в світі Свою роботу зробить раз.

Вна в серці криє біль пекучий, Но вна не вмерла ще, проте,

Вона жива, як люд робучий, В котрім все людськості життє. Вона горда і перед сило в

Ніколи не зігне чола.

Вна дуб потужний над могилов, Посеред хвиль бурних скала. Вна ясним ОIЮМ заглядала

у грудь відвічних поколінь, Століть громада пролітала Поперед нею, наче тінь. Вна горя людського страшного

Нори гляділа з давніх літ,

Вона боліла, мліла много, Заким на ясний вийшла світ.

Тож не цурайтесь видом бідним, Нескладним гомоном її,

А серцем щирим і свобідним Прийміть і полюбіть ЇЇ. Тож не цурайтеся, що стони Часом крізь пісню ся прорвуть; Се ж серць терплячих міліони

В тій пісні дружним боєм б'ють.

Прислухайтесь до того бою, До зітхань горя в чорній тьмі,

Пригляньтесь до життя з любвою, А ви полюбите й її. Написан,о

1880

р., досі н,е друковаno

350

СОНЕТИ- НЕВІЛЬПИІ\И Сонети, се ж невільничі стихи! Закутий В тісную форму, мов У пута, тут поет Ні вільних тут думок не може розвернути, Ані ярких картин. Шl{ода й писать сонет.

в неволі й формалізму вік давно забутий Міг в них ховать Петрарка мислі лет,

Міг граться формою. Та нині гріх замкнути у lшітку вільну мисль, У форми глупий гнет. Гріх, кажете? Хто знаl Чи вже настав свободи І волі світлий вік? Пізнали правду всі? Чи пута тьми й неправд стрясли вже всі народи? Гей, коб-то знали ми ті пута лиш в стисі! Коб сотні других пут не гнули, де лиш сходить І мисль, і голос всякий вільної душі! Написано в р.

1880,

досі не друnовано

* Питаєш, чим ,я согрішив,

Чим пана бога прогнівив, А не питаєш мя про те Немовто се сміття пусте

Чи много я терпів, страдав,

Чи правди, волі я бажав, Чи я як думав, так робив, Чи щиро я людей любив? 1/УІ

351

1881

* Не все іще БУJlО, що може бути. Не все, що маж розумного гадать,

БУJlО вже гадано. По тій же дути не все історії колеса мчать. Та тільки що розумного творилось,

розумного гадалось до сих днів, найменш у мозках одиниць зродилось,

найбільш народ зробив і виповів.

І. ПРИВІТ

Підгір'я моє ти зелене,

Як чудно хороше єсиl Як дружно глядиш ти на мене, Потужної повне краси!

Так широко, щиро, любовно,

Так ніжно мене обняли Життям трепечущі обняття І в жили огню долили.

Так дружно, так щиро, як мати,

Так ніжно, як любка отсе, Ти 'д груді широкій, цвітучій Гаряче притисло мене. Я чую, як серце в ній б'ється, Як кожда кровинка тремтить,

Я чую, що в кождій частині І радує, й тисне, й болить.

Весь безмір утіхи живої, І руху, й тепла, і красок,

352

Весь безмір живучої болі, І розкладу, й смерті сплива, Мов потік огнистої лави,

В розбурхану душу мою, Всі змисли, всі пори, мов річки, Раз в раз доливають огню. Розширені груди всисають Твій воздух, пахучий бальзам,

Заблукані очі шукають Riнця твоїм темним лісам.

Заблукані очі ширяють, Но все не находять часу,

Щоб мозкові всю передати Твою ненаглядну красу. Вітай же, вітай ми, мій краю, Безсмертная любко моя,-

Як довго, як болісно довго З тобою не бачився я! Понурії камінні мури

Держали мене взаперті, Морозили мозок і мислі, Я мучивсь, ридав в самоті. Но нині пропало ридання,

Проч згадка о тім, що було! Бо нині у груді ми море Нового життя наплило!

353

1883

* Як двов любляться, а ждуть Розлуки хоч би на часок, То одно одному дають

На пам'ять незабудь-цвіток.

я теж люблю. Палка, ваЖІ,а, Нерадісна МОЯ любов; Вона, мов слабість десь яна, Ввійшла мені вже в кість і І,РОВ.

Та хоч би й нині жизнь моя Попала в жертву ворогам, Тому, кого кохаю я,

Я незабудьки не подам.

Забудь мене, народе мій, Коли, щасливий і міцний, До праці станеш на свій лан

І в своїй хаті будеш пан; Коли не буде між тобою Ані голодних, ні трудних,

Ані обійдених судьбою, Ні слуг, ані ланів бутних; Коли у всіх твоїх ді тий Чуття та мислі розцвітуть, Ти станеш чистий, мов святий,

Тоді про мене ти забудь. Написано в р.

1883

354

ХВИЛЯ 3НЕВІРИ

Минав день, минав піч

Тан ЯІ<ОСЬ без пуття ... Що гарне, любе, те паде В МОГИJІУ забуття. Лиш те жив, лиш те ЖIlв, Чим від дитячих днів

Надавлено життя мов,

ЧИМ мучивсь я й болів. Любов Gдиная моя, Що нею жив я ввесь, Найтяжча рана се моя, Болить іще й до Днесь. І приязнь світить так мені,

Як сонце в зимній день, Не грів серця, в крові лиш

Роз'ятрює огень.

Надія в гріб на серця дні Похована лягла І жаль, і привиди марні

З собою в гріб взяла. Так, чим томивсл, гризся, де

Зблукався я з пуття, Лиш те жиє, лиш те не йде В могилу забуття. Написано в січні

1883

досі не друковано

355

р.,

Я ЗАБУВ

Я й забув, що то осінь холодна,

Я й забув, що то смерті пора, Я й забув, що ти кров благородна, Що між нами безодня стара, Що між нами народнії сльози,

Що любиться нам зовсім не слід;

Я й забув, що столітні погрози Відлучили від мого твій рід.

Я забув

ні, я думав, безумний,

Що записана прірва стара, Заповнили її трупи й трумни ...

Отже ж, ні! Ще, мабуть, не пора! О, забув я про тин той спижевий, Що між нами границею став,

І тебе я, мій цвіте рожевий, Як лиш міг, ЯК умів, покохав!

я й забув, що вже цвіти пов'яли І ні з чого віночка плести, Що вони й не мені розцвітали,

Я забув, і тяжкую нести Доведесь мені кару за теє!

Я забув, моя біла лілеє, Що моєю не можеш назватися ти,

Я забувся, простп! Наnисаnо д[nя] 10 nадолисrа

1883

р.

ОСТОРОГА

Ей, не люби мене, дівчино!

Як хочеш любощів речистих, Як хочеш розкоші й огнистих

356

Присяг, заклять і зітхань много,

Щоб нерви мліли, дух спирало, Кров билась бурно, безупинно І серце в груді завмирало,

Коли бажаєш всього того, То не люби мене, дівчино! Ей, не люби мене, дівчино, Як хочеш жити всупокою, Плідне мов древо над рікою, Діток коханих годувати, Синів давати в школу, в люде,

Дочкам готовить нишком віно,

На власну путь благословляти,-

30 мною, хто зна, чи те буде, Тож не люби мене, дівчино! Бо я борець, моя рибчино!

Бо я робітник твеРДОРУІШЙ, Мене труди ждуть, бої Й МУЮІ, Мене ждуть бурі громовії, Що, може, Й розіб'ють судно те, В котрім ми попливем, дитино! Як зможеш ти тягти весло те

І не злякають бурі тії, Тоді люби мене, дівчино! Написано падалиста 1883 р., досі не друковано

АПОСТРОФА

Цвітко осінняя,

Цвітко бліда! Вже пора змінная,

Сльоти, біда,

357

Ранки 3 морозаМJI, Млистії дні, Вмитая сльозами

Зв'янеш на пні. Ох, не роавивши ЩІ'

Сил весь аасіб І не нажившись ще,

Ляжеш у гріб. Цвітко осінняя,

Що се тобі, Що не роавилась ти

В раншій добі? Чи доля лютая,

Мачуха, анай,

Не привела тебе В легітний май? Чи 3 милосердя Далась ти на глум,

Щоб потішати наш Осінній сум? Написано

дrня]

падалиста

1883,

досі не дРУl>овано

ПЕРСПЕКТИВА

Цвітко осінняя, Бита сльотою,Чом так тяжкий мені

Жаль аа тобою? Стрівши мельком тебе На своїй пути,

Чом же не можу я Тебе аабути? Чом в самоті мені, В хвилях аадуми

358

Чуються ті грізні Бурі та шуми,

Плеще холодний ДОЩ, Вітри ревуть, Що тебе до землі Топчуть і гнуть? Чом у самітньому

Важкому сні Бачиться твій сумний

Образ мені?

І те лице бліде, Зблідле від горя, Й око глибоке те, Мов бездна моря; Руки дитячії труду обвисли І на чолі блідім

ЯСНИЙ знак мисли;

Ніжні уста, любих Слів джерело, Що 3 них нарікання

Ще не плило? Світла і чистая, З нічної темені Чом так жалібно ти

Глядиш в лице мені? Чом твоє тихеє,

Добреє око Так проника мені

В душу ГJIибоко?

І пробира мене Трепет таємний,

Але втиша мене

rOJIOC

неземний:

«Ні, друже, ні, не пам

Снить про жизнь любу, Буря осіння нам

Гра

не до шлюбу.

359

Рада б життя прожить, Друже, при тобі, Та вже зима біжить, Що, може, нас зложить

В спільному гробі». Наnисано д[ня] 14 nадолuсrа дасі не друкована

1883

р.,

1887 МОІЙ ДРУЖИНІ

Спасибі тобі, моє сонечко, За промінчик твій - щире словечко І Як промінчик а не здобуть притьмом, Слова щирого не купить сріблом. в сльоту зимнюю, В днину млистую

Я дорогою йду тернистою;

Кого я любив, ті забулися, А з Еим Я дружив

відвернулися.

Відвернулися та й цураються, З труду мойого посміхаються, В порох топчуть те, що мені святе,

А недоля й тьма все росте й росте. Важко дерево з корнем вирвати, Друга давнього з серця вигнати. Важко в пітьмі йти, ще й грязюкою,

Де брехня сичить вкруг гадюкою. Та як радісно серед трудного

Шляху теrrшого і безлюдного

360

Вгледіть

світиться десь оконечко! .. - щире словечко.

Так у горі нам

То ж за дар малий, а безцінний твій, Що, мов цвіт, скрасив шлях осінній мій,

За той усміх твій не вдослід журбі Спасибі тобі! Спасибі тобі! Написано дfняl 27 січня 1887 р., досі не др у"овано

1888

* Душе моя! Душе душі моєї!

Мов мушля острий камінець в утробі Роками носить у німому болю, Аж ПОІ\И СОІ\ОМ жизності своєї Той .камінець у дорогую перлу

Не перемінить,-так я жаль о тобі І по толочену любов завмер[лу] у серці ношу і надармо молю

Ій смерті, смерті! Душе моя! Мов конар з пнем предивно, Так ти зрослась зо мною нерозривно.

Чи гріх, чи два на душу яположу

Ну що ж, коли не можу та й не можу

Тебе віддерти. Лице твоє, чудове і невинне, Отут раз в раз у серці моїм сяє. І вся ти тут, мов марево дитинне,

І жадний пил на тебе не сідає,

361

Ні жадна пляма. Чиста, мов хрусталь, Як сонце, ясна ти передо мною.

Я п'ю твій блиск, хоч він мені важкою Отрутою, бо ми навік, навік Розлучені! І все те щастя гоже Комусь дісталось, а мені дать мо[же] Лиш вічний жаль! Душе моя! Моя, а так чужая, Така далека ти і недосягла!

Чому моя душа тебе бажав, Твоя ж на мене й глянуть не забагла? А лиш летить кудись непевним шляхом

За власного призначення огнями, Аж поки яр подвійний межи нами

Не ляже і не обезкрилить дуті Смертельним жахом.

1889 ГСТРОФИ]

в тім високість душ високих, в тім краса умів розумних: раз початого не l{ИНУТЬ,

хоч прийдесь зазнати й горя. Трус пе починав діла,

бо боїться перешкоди; ледар розпочне й покине

гнеть при першій переШlюді.

Лиш високий ум не кине розпочатого ніколи,

362

хоч би перед ним здіймались і столітні перешкоди. Почин у всякому діJlі мусить розвага вестн,

воля, мов сталь, тоді твердне і не допустить зійти на манівці постанові: розмисл, немов похідня,

світить, і божеська гордість в серці рости почина. Радість наповнює душу, здвоює сили усі,

так-то діла благородні родяться в чесній душі.

24.9.1889

1895 ТРИ ДОЛІ

таємної безодні небуття

Маленьку іскорку, людськую душу Покликано до земного життя, На земні радощі, на земную І{атушу. Вона летить, мов зірка тая,

Що з неба в безмір улітає, Та ось спинилась на момент;

В пів шляху три богині-Долі

Ії ст рі чають, щоб по волі Ій на дорогу дать презент. І мовила одна: «Душе щаслива,

Даю тобі талант яркий,

363

Будь сильна ти, і ясна, і мислива,

Твій ум живий, твій зір палкий!>}

А друга мовила: «Від мене Прийми багатий скарб чуття, Бажання правди неструджене, Бажання вільного життя.

Фантазія твоя хай буде многоплодна, А в серці твоїм хай горить

Огнем могутнім гордість благородна, Перед ніким чола щоб не корить>). Та третя, злобная старуха, Всміхаючись ва ті слова,

На душу своїм духом хуха І ось що скиглить, мов сова:

«Ай-ай, розщедрились сестрицї! Ось цяцю винайшли яку! Добра повніські рукавиці На неї сиплються без ліку.

Та що ее, ви якогось Данта, Гете

Чи Шеллі з неї хочете зробить? Ну, любоньки, без мене ви не втнете, Мені ж героїв тих по вуха вже досить!

Чекайте ж, я даруночок їй дам Такий, що ваші пишні дари

rй будуть не коштовний крам, А гірш тяжкої муки й кари.

Іди ж собі, душе, у свою путь, Що терням встелена тобі, не розмарином! А чим тобі на світі буть? Будь русином і хлопським сином!

364:

Талант твій буде рвать тебе Між люди, в вир життя могучий, В великих діл і намірів ігрисько,

Та вродження й мій присуд неминучий

Тебе по пояс загребе В багно грузьке, в клопотів муравлисько.

Той зарід сили, що іскриться в тобі, Ні, ти де розів'єш його як слід.

Без вправ, без змагань, наче в гробі, Його задушить твій нездарний рід. Твій ум хоч буде вічно рваться До світла, правди і добра,

Та ввіl{ не здужає добраться До тої течії, котра

його б запліднила на зріст, йому дала би власний зміст, Ярку створила б індивідуальність, Дала би форм, думок оригінальність. ее не для тебе, синку мій! Ти будеш за чужим слідом все гнаться, Із помилок чужих нічого не навчаться І повторять зади по указці чужій.

Твоє чуття тобі за пекло стане, Його топтатимуть усі, Аж сміття з скарбу зробиться погане, Аж зависть розростесь, любов зав'яне, ГіРIl:а отрута лишиться в душі.

Бажати будеш правди дуже, Та з помилки у помилку блукать, Ніхто тебе не витягне з калюжі, Хіба лиш божа благодать». Наnuсаnо дГnяl27 ,мая 1895 р., досі nе друковаnо

365

1898

... Неначе вигнанець з чужини, Неначе в'язень з тяжких пут, Так Л, о друже мій єдиний,

З борби ЖИЗНЕ~нної щоднини Душею рвусь в твій тихий кут.

А, вирвавшись, коли вступаю

у благодатний твій поріг, То серцем, духом оживаю І здоровію, мов стрясаю Гризоти ПОРОХ з своїх ніг.

Спасибі же тобі, мій брате, За щирий, любий твій привіт. Най мир живе у твоїй хаті.

1900

... Всякий легенди співа: атеїсти про муки месії,

Амораліст про чернечу мораль, радикал про покірність, Про самозречення й про занехаєння дійсного світу.

Окрик: життя

то чуття! МОЄ «Ю) -

то мій світ, а у ньому

Стільки незвісного, тайн і безодень, Америк багато!

Гей же, І\олумби! Нові каравели готуйте, на вітер Пніте вітрила. Рушай невідомі світи відкривати! Світ дотикальних появ, отих грубих, ваЖRЦХ елементів

366

Звісний нам добре наСl\рі<!ь, перемірений, зважений точно, Бридкість його і І{расу описали нам і змалювали

Вже на стосотні лади. Надокучило! Годі! Давайте Свіже! Ведіть нас туди, де ніхто ще не втоптував шляху,

Де непридавлені тілом лиш нагії душі буяють! Нуте, поезію слів і незайманих звуків давайте, Мовою душ говоріть до душі, піднімайте уяву

На висоту, де горттть віковічна ідей оріфлама!

1901 МАЙОВІ ЕЛЕГlI

Весно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням, Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! Хмари вовнисті, немов ті клубочки,

шпурляєш по небу І, мов шовкові нитки, дощ із них теплий снуєш.

Сірую грудку з землі ти підюшеш

під небо блакитне, І в жайворонкову трель грудка розсиплеться вмить.

Ти журавлиним илючем навертаєш нестерпную тугу,

Мрії про вольний простір, щастя далеке моє.

Ти лебединим крилом кришталевії хвилі скородиш

Чую їх плеск аж у сні на лазуровій ріці.

Бачу, як чайкою ти иолихаєшся над глибиною,

ЯК над широким ДніСТРОJII гнешся лозою кводі.

367

Весно, ти мучиш мене! Міліонаl\ІИ кольорів, тонів, Ліній і творів кричиш: воля, і рух, і життя!

І, мов бе8сильне стебло в бистрину ту, ти рвеш мою душу,

В серці 8ав 'ял ім, черствім будиш нові почуття. Будиш бажання, яким не сповнитись; освітлюєш пустку;

Ніжно гойдаєш в гілках осамотіле гні8ДО; Пильно схиливши лице, РО8дуваєш погасле огнище;

Свистом від гаю 80веш, наче мій друг молодий.

Ні, не мені вже гулять по тім гаю,

мій друже-соколе! Ні, не мені вже зайцем

в зелень пахучу нирять! Серце тріпочеться ще,

і у груді кров б'ється живіше, Та напосіли літа, давить життя тягота.

Мрії безумні, немов той табун, вигравають по полю,

Гриви на вітер,

іржуть, Д8вінко копитами б'ють. Ах, та се мрії, чуття легкокрилі, барвистії діти, Але тверда їх рука в поводах цупко деРЖИТJ>. Хвилька - і ляск батога, і жорстоке, понуре «ніКОЮl» ... Праця! І чар весь мине. Весно, ти мучиш мене! ІІ

Бачив рисунок я десь - і забув уже, де його бачив, Чий то рисуночок був - Бекліна чи МеЙсоньє. Мушля перлова

то ві8, а метеликів чвірка

368

то супряг,

Два аморети малі

то два погоничі їм.

Пурпуром, золотом і ізмарагдом, сапфіром набитий, Стелиться геть

у безмір }{руто веселчаний шлях. Поле внизу, непривітна стерня, тогорічне будяччя, Пара худих ш}{апенят тягне, зігнувшися, плуг.

За плугом, згорблений теж і спотілий, орач поступає,

Тисне чепіги грудьми, істи}{ом с}{ибу труча. Та вже спинили його аморети, вже тягнуть за поли,

Просять і тягнуть, манять в поїзд перловий сідать. З острахом бідний орач позира на незорану ниву, На }{оненята свої, на мозолі на ру}{ах. Але нога вже сама піднялась і не слуха розсуд}{а, Та}{ і здається

тремтить в поїзд перловий ступить.

Весно, се .твіЙ еиіпаж! І твоя се вина, иоли серце ·Ще раз розсудои злама,

ще раз зо шляху збіжить. Таи усміхаєсь йому променястий той полет lиарів,

Навіть lиара судьба не наля}{ає його. ІІІ

Ні, аморети, мені за погоничів ви вже нездалі: Надто ви, хлопці, пал}{і, надто в їзді нетрив}{і.

Надто бурливі у вас поривання: раз блис}{ів, пожежі, А за хвилину вам бур, громів і трусу давай. Надто, голубчи}{и, ви патетичні, засліплені трохи В своєму власному «ю). Се не до ладу мені. Я вже старий мореплав,

яи сма}{ують ті громи і бурі, Знаю до}{ладно! Нехай робить собі їх Зевес! Досвідний нуро}{ із мене: що в власному «ю) там таїться

На болотистому дні

знаю, голубчи}{и, й се!

369

Черепи стовчених мрій,

J\іСТЯJ\ІІ неоправданих ШІанів, 3ЛОМJ\И дрібних пожадань,

трупи обманних надій. Ах, а

J\piM

того,

ГИДJ\і слимаJ\И самолюбств а, медузи 3ависті, хроби гризот, J\ефалоподи підлот.

Ні, амuрети, не вас за погоничів ВЗЯТЬ я бажаю: Сонце, погоду люблю, ясність і радісний сміх. Хай уже лучче дідусь,

сміхотворець отой бородатий, Супряг летючий жене, золотосяйний гумор. Нам ні пощо поспішатьне втече від нас чорна могила; Нам

HiJ\oro

ПРОJ\линать, нам ніІ<ОМУ ДОJ\ОРЯТЬ.

Пристрасті в нас уляг.lІИСЬ,

СJ\ороспіJІЮІ ілюзій обпали,

ран, що життя завдало,

ще хіба шрами болять. Та з життьової борні ми не вийшли J\аліJ\ами: серце

Не відучилось любить, ісJ\РИ не згасли в очах. Нумо ж, дідусю! Хапай за ті поводи, з променю

TJ\aHi,

На романтичнім віЗJ\У в J\рай реалізму майнем І Сонцем маЄВИl\l нехай наше слово заблисне, заграє, Жаль наш маєвим дощем хай на лани J\апотить. Наша любов, мов маєва погода, хай гріє-голубить,

Гнів наш хай буде мов грім,

що лиш міазми вбива, Але ненависть гонім і зневіру далеJ\О від себе! Біль наш і сумнів на сміх,

слізьми облитий, змінім.

370

ІУ

Стаяли живо сніги, розірвала морозні окови Річка і вниз понесла, повінню грає в руслі.

Зм'якла землі заморожена шкіра, і руном шовковим Сонячний усміх палкий ШВИДІ{О ЇЇ покрива.

Гай ожив а, і хоч голим ще гіллям махає до сонця,

Та на гілках уже скрізь поналивало бруньки. В селах лише ще, здається, зима коморує: не чути Радісних криків дітей, гейкання плугатарів,

Мокро ще в полі, нема для худоби ще паші на лузі; В стайні худібка стоїть, трухлу солому гризе; Діти у затхлих хатах ще сидять, визирають у віІ\на,

ЛИЧІ\а бліді, ,Лиш горять очна, немов вугольки; Тужно крізь шиби мутні визирають ВОНИ па подвір'я, Німо питають: коли висхне болото грузьке? Сонце, КОЛИ ж ТИ осушиш поля, і луги, і обори?

Швидко з оБСЛОНОІ\ лишшх випустиш гладишу цвіт?

Сонце сміється, і небо сміється блаІ\ИТТЮ і вабить Бідних із хати на світ, вабить зрадливо дітей. Босі,

в одних сорочках вибігають вони і назустріч Сонцю і небу несуть радощів рій і надій.

Але з Хребта-гори ще потягає проймаючий вітер, І\риє ще маска весни злюще жало зимове. Виснажепе нерухливим чапінням у запіЧІ\У, й постом, І ще повітрям душним у нездорових хатах, Тіло дитяче тремтить під тим подихом вітру зрадливим,

І повертають до хат діти, немов І\ачани.

Личка поблідли ще дужче, посиніли руки і ноги, Тільки головка пала, очі ще дужче горять. Ніччю ж музика нова: шкандибає від хати до хати Сум і жура: дифтерит, КОІ\ЛЮШ і тиф черевний.

371

v Щезла з Хребта-гори вже сніговая блискучая кучма,

І святий Юрій убив злого дракона

мороз.

Радісно бузьки до дня клекотять на стодолі; під стріхи

з глиною в дзьобах дрібних шмигають скрізь ластівки.

На пасовиську рябиться худоба, і бігають діти Ті, що ЇХ чудом якимсь ще не замів дифтерит. Звільна, немов мурашки,

розриваючи землю розбухлу, Ледве волочачи плуг, лізуть конята худі. Також і я, давши дань свою демону злої хороби, Вперве на світ виходжу, ледве ногами плету.

Крутиться ще голова, і трясуться коліна і руки,

Наче крізь сито лише бачу довкола я все. Але зцілющим бальзамом у груди пречисте повітря Ллється, й тепло весняне так і підносить мене.

І у зболілому серці

зболілому видом отсеї

Нужди, і горя, і сліз, що зветься руським селом,

Теплі, гуманні чуття постають, і вітаєш, як брата, Все, що живе на землі, любиш, голубиш усе ... Навіть на тих, що ...

1902 в АЛЬБОМ П[А]НІ о. М.

у безсонну ніченьку, Де сум

твій товариш,

скілы и передумаєш,

скілыи перемариш! Всі прожиті радощі, Всі пробуті муки

372

Йдуть, мов тіні тихії, Держачись за РУІШ.

Йдуть, сміючись, плачучи

Не о власних силах,

Мрія-бо тужливая Іх несе на нрилах.

Та мені в борбі важкій З темними думками Навіть у країну мрій

Шлях заріс тернами. [(рuворівня, дня 24 серпня

1902

1906

* Ходить туга по голій горі, Як туман по долині,

Сів мрії й бажання свої По широкій пустині.

Розлітайтеся, мрії мої, Будякове насіння,

А де стрінете серце живе, Запускайте корінняl Запускайте коріння ціпке Аж у серце до грунту, Проти плісені, сну, мертвоти

Кличте духа до бунту.

[19061

373

ClНTE БIJIЬШ

Посіяли трішки

Чи зїйде? .. Та сійте ж!

та й страшно:

чи ще присівати?

минає посуха-

Не дурно ж тим хмарам снувати .. . Не ДУРІlO ж так дощиком пахне .. . Он хмара згущається чорна,

Край неба ввесь скоро обгорне ... От блискавка блисне і грім як не трахне! Не дурно ж так дощиком пахне! Та хай би ж ся хмара і дурно пройде, Нова після неї, сильніша прийде:

Не дурно ж по небу тим хмарам снуваТІІ ... Не бійтесь, не бійтесь іще присівати!

ІІ

Ой ЛІ, мало, як ма.1ІО проснулось!

Хай би море скоріш сколихнулось! Якби зміг да Перуном я зараз же стати, В одну мить зміг життя б розбудить! Якби зміг в свої руки всю силу зібрати, Що в вас сонною й досі лежить

Одна мить ... Я б примусив вас жить! Р9061

374

ГЗ КНИГИ ПРОРОКА ЄРЕМЩ

* По краю йду. Сади та виногради, Плідні лани, пасовиська кругом, І гори, мов рожеві колонади,

Чіпляються довжезним ланцюгом. Край шляху смокви листям тихо мають,

І тамариски любі пахи ллють, В пекучім сонці цвіркуни співають, Йордан шумить, і скелі воду п'ють. о І(раю :мій, перлино в божій скрині, Що вибрав бог над всі краї землі І найулюбленій своїй дитині Як віно дав, як кріпость на скалі!

Як я люблю тебе, :мій рідний краю, Як я люблю нрасу твою, твій люд,

Як гаряче молюся і бажаю Для твого щастя свій віддати трудІ Як радо я життя свого зречуся,

І щастя, і вдоволення, й житла, Прий:му все горе, в :муках і скінчуся,

Щоб тільни ти не знав руїни й злаl Що я? Черв'як, марная порошина. Життя :мов - листок, що ріс і зв'яв. Коб лиш цвіла й пишалась деревина,

Листок собою дорожити б мав? Написано р.

1906

375

* Посварилась сойка з дубом, А за що - бог знає; Грозить кігтями і дзюбом, Верещить і лає. «Ти сякий-такий, і всякиіі, І такого роду,

Не хочу тебе я ;шати І твойого плоду.

Думаєш, в тім твоїм шroді Страх які пожитки? Досі їла, тепер годі, Не хочу на збитки! я то здавна помічаю, ,Що та жолудь підла

Притупля у сойок мозок,

Наближа до бидла. О, ти їх навмисно плодиш, Най, мов, сойка лига І від того отупіє І Чортівська інтрига І Ні, не на таку наскочив! Годі нас морочить

Відтепер хай плід твій ІШЯТИЙ

Хробак в землі точить. Швидко весь свій рід покличу І сю жолудь глупу Позриваємо дочиста На велику купу,

376

Порозносимо по лісі, Не матимем серця, Позакопуємо в землю,

Щоб і слід затерся!» Так зробила люта сойка, Дуб лише хитався, Шелестів палькатим листям, Стиха мов сміявся. А прийшла весна, по лісі Кільці землю вкрили,

Наче кожда жолудина Устала з могили. А за пару літ круг дуба, Мов діти, здорова Рвалась весело до сонця Молода діброва.

G такі

СОЙІШ й між намп,

Що люто, раптово

Раді б вбити, закопати Плодотворне слово.

Грозять, лають, обкидають Болотом і густо, Мов живцем у гріб пакують, Та все дурно-пусто. Не вмира живая думка, Що душами править,

Ні кропило, ні І\РУТИЛО

Ії не задавить. Із тюрми, із нор підземних

Вирине здорова, Як із жолудів заритпх

Вироста діброва.

377

1915

* Ой, брязнула шибка І збилася; Се в вікно газдиня Дивилася. Ой, свиснула І{улька, Не злилася, А газдиня :кров'ю Залилася.

На лаві дитина Дивилася, Як мама додолу

Звалилася. дГня] 2/ХlI

1915

1916 ЗОНІ юзичинсьюй:

Не мовчи, коли, гордо пишаючись,

Велегласно брехня гомонить, Коли, горем чужим утішаючись,

3ависть, .Наче оса та, бринить, І сичить клевета, мов гадюка в ІЮРЧИ,-

Не мовчи!

Говори, коли серце твоє підіймається Нетерплячкою правди ЇІ добра, Говори, хай слів твоїх розумних жахається Слямазарність, бездарність стара, Хоч би ушам глухим, до німої горн,-· говори І Написано

лютого

1916 378

р.

ПРИЄМНИй ВИД

Приємний ВИД, КОЛИ бурхливе море Після хуртовини втишавrься, Ноли після важких сльотливих хмар

Лазурем небо чистеє пишається, Ноли війна нелюдяна нривава На мир переміНЯ6ТЬСЯ, І ворожнеча між двома ЛЮДЬМИ .1ІУІ\ава Щирою приязню устороняється. Написана д[ня]

.лютого

]976

МОЙСЕЙ Поема

Народе мій, замучений, розбитий, Мов параліТИІ{ той на роздорожжу,

ЛЮДСЬІШМ презирством, ніби струпом, ВІ{ритий!

Твоїм будущим душу я тривожу, Від сорому, який нащадків пізних Палитиме, заснути я не можу. Невже тобі на таблицях залізних Записано в сусідів бути гноєм, Тяглом у поїздах Їх бистроїзних? Невже повік уділом буде твоїм Укрита злість, облудлива покірність УСЯІ\Ому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?

Невже тобі лиш не судилось діло, Що б виявило твоїх сил безмірність? Невже задарма стіЛЬІШ серць горіло

До тебе найсвятішою любов'ю, Тобі офіруючи душу й тіло? Задарма край твій весь политий кров'ю Твоїх борців? Йому вже не пишаться У красоті, свободі і здоров'ю? Задарма в слові твойому існряться І сила, й м'ЯRість, дотеп, і потуга,

І все, чим може вгору дух підняться?

382

Задарма в пісні твоїй ллється туга, І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,

Надій і втіхи світляная смуга? о ні! Не самі сльози і зітхання Тобі судились! Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання.

О, якби хвилю вдать, що слова слуха, І слово вдать, що в хвилю ту блаженну

Вздоровлює й огнем живущим буха! О, якби пісню вдать палку, вітхненну,

Що міліони порива з собою, ОІ{РИЛЮЄ, веде на путь спасеннуl

Якби! .. Та нам, знесиленим журбою, Роздертим сумнівами, битим стиДом,

Не нам тебе провадити до боюl Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі, Труснеш RаВІШЗ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомін волі І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі. Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий, Та повний віри; хоч гіркий, та вільний, Твоїй будущині задатОІ{, слізьми злитий, Твойому генію мій СІ\РОМНИЙ дар весільний. Д[lІя120 липня

190:)

383

Сорок літ проблукавши, Мойсей По арабській пустині

Наблизився з народом своїм О межу к Палестині. Тут ще піСl\И й червоні, як ржа, Голі скелі Моава,

Та за ними синіє йордан, І діброви, й мурава. По моавських долинах марних Ось Ізраїль I{QЧУЄ: За ті голі верхи перейти

Він охоти не чує. Під подер тими шатрами спить кочовисыQ ледаче, А воли та осли Їх гризуть

Осети та будяччє.

Що чудовий обіцяний край, Що смарагди й сапфіри

Вже ось-ось за горою блистять,-

них ніхто не йме віри.

Сорок літ говорив їм пророк Так велично та гарно

Про обіцяну ту вітчину, І все пусто та марно.

Сорок літ сапфіровий йордан І долина пречудна

Іх манили й гонили, немов Фата-моргана злудна. І зневірився люд, і сказав:

«Набрехали пророки!

384

У пустині нам жить і вмирать!

Чого ще лщать? І доки?» І покинули ждать, і бажать, І десь рваться в простори, Слать гінців і самим визирать Поза ржавії гори.

День за днем по моаВСЬІ\ИХ ярах, Поки СПel{а діймає, у дрантивих наметах своїх

Весь Ізраїль дрімає. Лиш жінки Їх прядуть та печуть В грані м'ясо Іюзяче, А воли та осли Їх гризуть

Осети та будяччє. Та дрібна дітвора по степу Дивні іграшки зводить: То воює, мурує міста, То городи городить.

І не раз напівсонні батьки Головами хитають.

«Де набрались вони тих забав? Самі в себе питають.-

Адже в нас не видали того, Не чували в пустині! Чи пророцькі слова перейшли В кров і душу дитині?»

11 Лиш один з-поміж сеї юрби у шатрі не дрімає

І на крилах думок і журби Поза гори літає.

385

Со мой.сеЙ, позабутий прорOl\,

Се дідусь слабосилий, Що без роду, без стад і жінок Сам стоїть І,рай могили.

Все, що мав у житті, він віддав Для одної ідеї, І горів, і яснів, і страждав, І трудився ДJІЯ неї. 1з неволі в Міцраїм свій люд

Вирвав він, наче буря,

І на волю спровадив рабів Із тіснии передмур'я.

Як душа їх душі, підіймавсь Він тоді многі рази

До найвищих піднебних висот І вітхнення, й екстази.

І на хвилях бурхливих Їх душ у дні проби і міри

Попадав він із ними не раз у безодню зневіри. Та тепер його голос зомлів

І погасло вітхніння, І не слухав вже його слів

Молоде покоління.

Ті слова про обіцяний край Для Їх слуху

се казка;

М'ясо стад їх, і масло, і сир Се найвищая ласка.

Що з Міцраїм батьки і діди Піднялись до походу,

На Їх погляд, се дурість, і гріх, І руїна народу.

Серед них Авірон і Датан Верховодять сьогодні; На пророцькі слова Їх одвіт: «Наші КОЗИ голодні!» І на ПОКЛИІ, його у похід: «Наші коні не куті».

На обіцянки слави й побід: «Там ВОЙОВПИЮІ люті». На принади нової землі: «Нам і тут непогано».

А на згадн:у про божий наказ: «Замовчи ти, поманоl» Та КОЛИ загрозив Їм пророк Новим гнівом Єгови, То йому 3аІшзав Авірон

Богохульні промови.

А на зборі Ізрайля синів, Честь віддавши Ваалу,

Голосистий Датан перепер Ось якую ухвалу:

«Хто пророка із себе вдає, І говорить без зв'язку, І обіцює темній юрбі

Божий гнів або ласку,Хто до бунту посмів народ Накликати, до зміни І манити за гори, нас тріть Кінцевої руїни,-

Той на пострах безумцям усім Між отсим поколінням

Най опльований буде всіма І побитий І,амінняю).

ІІІ

Вечоріло. Поменшала вже Цілоденная спен:а,

Над горою І{рай неба палав, Мов пожежа далеІШ.

Наче дощ золотий із небес, Полила прохолода; Починається рух у шатрах

Кочового народа.

Звільна, плавно ступаючи, йдуть Кам'яними стежками Чорноокі гебрейки бичем З глиняними збаш{ами

Із збанками на головах, ген Під скалу до криниці, А в руках Їх мішки шкіряні,

Щоб доїти ягниці. Старші діти по голім степу, Наче зайчики, грають,

В перегони біжать і кричать Або 3 ЛУІ<Їв стріляють. Де-де чути квиління з шатра Або регіт дівочий; Там хтось пісню заводить сумну, Наче степ у тьмі ночий.

Та ось старші, батьки та діди, Із наметів виходять

І по горах, по голім степу Скрізь очима поводять:

Чи не видно ворожих їздців Де за жовтим туманом?

388

Чи не котить де південний біс Пісковим гураганом? Ні, спокій! І розмови пішли Ті звичайні, сусідські: Щораз менше в ягниць молока,

І ягнята ось тіцькіl Навіть що для ослиць не стає Будякової паші! Доведеться кудись кочувать На пасовиська кращі.

Авірон радить край Мадіам, А Датан іще далі.

А Мойсей? Той замовкне, мабуть, По вчорашній ухвалі. А втім, в таборі гомін і рух, Біганина і крики;

Із шатрів вибігає народ І малий, і великий.

Що таке? Чи де ворог іде? Чи впав звір у тенета? Ні, Мойсейl Глянь, Мойсей виходжа Із свойого намета.

Хоч літа його гнуть у каблук Із турботами в парі, То в очах його все щось горить,

Мов дві блискавки в хмарі. Хоч волосся все біле Яl{ сніг, У старечій оздобі, То стоять ще ті горді ЖМУТІШ,

Як два роги на лобі.

389

Иін іде на ШИРОІШЙ майдан, Де намет заповіту Простяга свої штири роги

В штири сторони світу. в тім наметі G СІ,РИНЯ важка, Вся укована з міди, В ній Єгови ню,ази лежать,

Знаки волі й побіди. Та давно вже не входить ніхто До намету святого,

Його жах стереже день і ніч, Мов собака порога. Але камінь велИІШЙ лежить Край намету до сходу: З того каменя звичай велить Промовлять до народу.

На той камінь зіходить Мойсей

І жахнулися люде.

Та невже ж волі всіх на докір

Він пророчити буде?

І прийдеться розбить, розтоптать, Як гнилую колоду,

Кого наші баТЬІШ і діди Звали батьком народу? Ось між чільними вже Авірон Червоніє 3 досади, А середнім щось шепче Датан, Лихий демон громади.

390

IV «Вчора ви, небожата мої, Раду радили глупу; Се хотів я Сlшзать вам тепер Замість першого вступу. Ухвалили печать наложить

На язик мій, на душу,Тож тепер вам усім вперекір Говорити я мушу.

Зрозумійте й затямте собі, Ви, сліпців ПОІЮJІіння, Що, Яl{ ЗГЛУШІІте ДУШУ ЖИВУ, Заговорить каміння.

Вчора ви сприсяглися свій СЛУХ ЗаТІІкать па промови, Не мої, не тих глиняних уст,

А самого Єгови. Бережіться, а то він до вас Заговорить по-свому,

Заговорить страшніше сто раз, Як в пустині рик грому. А від слів його гори дрижать

І земля подається,

Ваше серце, як листя в огні,

ЗаШІ\РУМИТЬ і зів'ється. Вчора ви прокляли ВСЯІ<ИЙ бунт І кляли його всує, Бо напроти тих глупих ПРОІ\ЛЯТЬ

Ваше серце бунтує. Бо в те серце Єгова вложив, Наче Ішас в прісне тісто,

391

'l'ворчі СИЛИ,- ті rnатимуть вас у призначене місто.

Вчора ви уважали спокій Найблаженнішим станом; Та чи радився ум ваш при тім

вашим богом і паном?

Чи ТО він для спокою призвав міста Ур та 3 Гаррана Авраама і плем'я його На луги Канаана?

Для спокою Їх потім водив

По йорданськім поділлю? Семилітнім Їх голодом гнав

Аж над береги Нілю? Якби хтів вас в спокою держать, Наче трупа у н:рипті,

То ви й досі, як сірі воли,

Гнули б шиї в Єгипті.

Тим-то буду до вас говорить Не від себе, а владно, Щоб ви знали, що з богом на прю Виступать непорадно. Бо Єгови натягнений лук, І тятива нап'ята, І наложена стрілка на ній

І то ви є стріла та.

Як стріла вже намірена в ціль, Наострена до бою,

Чи подоба стрілі говорить: «Я бажаю спокою?»

392

А що вчора ви тут присягли,

На подобу жіноцтва, Більш не слухать обітниць моїх, Ні погроз, ні пророцтва,То навмисно про все те до вас

Побалакати хочу:

І обітницю дам, що прийде, Погрожу й попророчу. І ви мусите слухать, хоч злість

Вб'є вам жало студене. Рад я знать, чия перша рука

Підійметься на мене! ..

v Зареклися ви слухати слів

Про Єговину ласку,

Тож, мов дітям безумним, я вам Розповім одну казку. Як зійшлися колись дерева

На широкім роздоллі. «Оберімо собі короля По своїй вольній волі.

Щоб і захист нам з нього, і честь, І надія, й підмога, Щоб і пан наш він був, і слуга, І мета, і дорога».

І сказали одні: «Вибирать На одно всі ми звані. Най царює над нами вовік Отой недр на Лівані».

І згодилися всі дерева, Стали недра благати:

393

«Ти зійди з своїх гордих RИСОТ,

йди до нас царюватп». І відмовив їм кедр і сказав:

«Ви чого забажали? Щоб ПОІ\ИПУВ я сам ради вас Свої гори і СІ\али? Щоб покинув я сам ради вас Блиски сонця й свободу, Бувши вольпим

пустився СЛУЖИТЬ

Збирапині народу? Ви НОРОНУ мені принесли? Що мені се за шана!

Л й без неї онраса землі І І\орона ЛіnаНа».

І вернулися всі дерева,

Стали пальму благати: «(Ти між нами ростеш, нам рідня,

Йди до нас царювати». І СІ\азала їм пальма: «(Брати, Що се вас заІ\ортіло? Царювати й порядки робить Се моє хіба діло?

Щоб між вами порядки робить, Чи ж я кинути в силі Свої цвіти пахучі та свій

Плід

солодкі дактилі?

Мало б соице даремно мій сіІ' Вигрівати щоднини? Мого плоду даремно шукать

ОIЮ звіра й людпни?

394

Хай царює хто хоче у вас, Я на троні не сяду, Я ВОЛЮ всім давать свою тінь, І поживу, й розраду». І погнулися всі дерева Під думками важкими,

Що не хоче ні пальма, ні кедр Царювати над ними.

Нумо рожу благать! Та вона Всьому світові гожа, Без ІЮрОНИ

цариця ростип,

Преподобниця божа. Нумо дуба благати! Та дуб, Мов хазяїн багатий, Своїм гіллям, корінням і пнем, Жолудьми все зайнятий.

Нум березу благать! Та вона, Панна в білому шовку, Розпусна свої ІЮСИ буйні, Тужно хилить головку. І сказав хтось, неначе на жарт,

Оте слово діточе:

«Ще хіба би терна нам просить, Може, терен захоче».

І підхопили всі дерева Се устами одними, І взялися просити терна,

Щоб царем був над ними. Мовив тереп: «Се добре вам хтось Підповів тат<у раду.

Я на вашім престолі як стій Без вагання засяду.

39:5

Л ні станом високий, як кедр, Ні, як пальма, вродливий

І не буду, як дуб, самолюб, ЛІ{ береза, тужливий. Здобуватиму поле ДЛЯ вас, Хоч самому не треба, І стелитися буду внизу, Ви ж буяйте до неба. Боронитиму вступу до вас

Спижевими шпичками І скрашатиму всі пустирі

Молочними квітками. І служитиму зайцю гніздом, Пристановищем птаху,

Щоб росли ви все краще, а я Буду гинуть на шляху».

VI у глибокім мовчанні сю річ Вухом ловлять гебреї ... «Се вам казка,- промовив Мойсей, Ось вам ВИІшад до неї.

Дерева - се народи землі, А король у їх колі -

Божий вибранець, син і слуга Господевої волі. ЛІ{ народи Єгова создав,

Мов літорослі в полю, Заглядав всім у душу й читав З пеї І{ОЖДОГО долю.

Заглядав Їм' у душу, яна

Іх удача й причина, З96

І шукав, кого з них би собі Обібрати за сина. І не взяв отих гордих, грімких,

Що б'ють в небо думками І підносять могутню п'яту Над людськими карками.

І не взяв багачів-дукачів, Що всю землю плюндрують,

Людським злотом і потом собі Домовини мурують.

І не взяв красунів-джигунів, Що на лірах брязкочуть І свій хист у мармурі, в піснях Віковічнити хочуть.

Згордував усю славу, весь блиск І земне панування,

І всі пахощі штук, і усе Книжкове мудрування. І, як терен посеред дерев, Непоказний на вроду,

І не мав він слави собі Ані з цвіту, ні з плоду,-

Так і вибраний богом народ Між народами вбогий; Де пишнота і честь, там йому Зависокі пороги. Між премудрими він не мудрець, у війні не ВОЙОВНИI\,

у баТЬІ{івщині своїй він гість І всесвітній кочовник.

397

Та ПОRлав йому в душу спій СІ\арб Серцевідець Єгова,

Щоб він був мов світило у тьмі, Мов СRарБНИR його слова. На безмежну мандріВІ{У іІ,ИТТЯ Дав ЙОМУ запомогу,

Заповіти й обіти свої,

Начс хліб на ДОРОГУ. Але заздрий Єгова, наш бог, І грізний, і сердитий: Те, що він полюбив, най ніхто Не посміє любити!

Тож на вибранця свого надів Плащ своєї любові, Недоступний, RОЛЮЧИЙ,НСМОВ Колючни ті тернові.

І зробив його острим, гризьним, Мов нропива-жеруха,

Аби міг лише сам він вдихать Аромат його духа.

І посольство йому дав страшне Під сімома печатьми,

Щоб в далену будущину ніс, Ненавиджений братьми. Горе тому нездарі послу,

Що в ході задрімає

Або, божу зневаживши річ, І печать розламає! Вийме інший посольство страшне Лінюхові 3 до.лоні,

398

Побіжить, і осл:гпс мету, І засяє в коропі. Та щасливий посол, що свій лист

Понесе СІЮрО й вірно! Дасть вінець йому царський господь

І прославить безмірно. о Ізраїлю, ти той посол

І будущий цар світу! Чом не тямиш посольства свого

І його заповіту? Твоє царство не 3 сеї землі, Не мирська твоя слава! Але горе, Яl, звабить тебе

Світовая забава. Замість статися сіллю зсмлі, Станеш попелом підлим;

Замість всім з'єднать лаСІ,У, ти сам Станеш лаСІ,И не гідним.

Замість світ слобонити від мук, І роздору, і жаху, Будеш ти мов розчавлений черв, Що здихає на шляху».

УІІ

І з'їдливо сказав Авірон: «Мосціпане Мойсею, Страх загрів і напудив ти нас

Приповісткою сею! Між народами бути терном! За сю лаСJ{У вслику

;)(!9

Справді варто в Єгові твоім Признав ати владику.

І послом його бути І в незнане будуще

се честь!

Запечатані письма носить

Се манить нас найдужче. Се якраз доля того' осла,

Що зав'язані міхи З хлібом носить, сам голод терпить Для чужої потіхи. Ще ге бреї з ума не зійшли, Долі ліпшоі варті І осягнуть, як честь віддадуть

І Баалу, й Астарті.

Най Єгова собі там гримить На скалистім Сінаї,-

Нам Баал дасть багатства і власть у великому краї.

Най Єгові колючі терни Будуть любі та гожі, Нас Астарти рука поведе Поміж мірти і рожі.

Наш уділ

Сенаар та Гарран,

А наш шлях до востоку, А на захід, у твій Канаан, Не поступимо й кроку. Бсе те ясне, не варто про се

І балакати далі, Та от що нам з тобою зробить По вчорашній ухваді?

400

Вить камінням руїну стару? Шкода заходу й труду. Дечим може ще він послужить Ізраїльському люду. Майстер він говорити казки,

Миляну пускать баньку, Тож приставмо його до дітей За громадськую няньку».

Так сказав він, і регіт піднявсь, А з тим реготом в парі

По народі йшов клекіт глухий, Мов у градовій хмарі. Та спокійно відмовив Мойсей:

«Так і буть, Авіроне! ЩО ПОВИСНУТИ має ІЮЛИСЬ, Те і в морі не втоне.

І\анаана тобі не видать І не йти до востоку;

З сього місця ні вперед, ні взад

Ти не зробиш ні кроку». І мертвецька тиша залягла На устах всього люда,

І жахнувсь Авірон, і по блід, Сподіваючись чуда. Але чуда нема! Авірон В сміх! А з сміхом тим в парі

По народі йшов клекіт глухий, Як у градовій хмарі.

401

VIII І піднявся 8аВ8ЯТПЙ Датан: «Дарма ГРО8ИШ, пророчишl

Ось як я тобі правду скажу, Може, й слухать не схочеш. ПРИ8навайсь: не на теє ти вчивсь

У єгипетській школі,

Щоб, дорісши, кайдани кувать Нашій честі і волі? Признавайсь: не на те ти ходив у єгипетську раду,

Щоб з МУДРЦЯМИ Й л,еРЦЛI\IИ пувать На Ізраїля зраду?

Признавайся: було там у них Віщування старинне,

Що від дуба й дванадцяти гілт, Власть Єгипту загине? Знали всі, фараон і жерці,

Що той дуб і ті гілі

ее Ізрайля дванадцять колін,

Розбуялих на Нілі. І жахались, щО МИМО всіх праць,

І знущань, і катбвань, Той Ізраїль росте та росте, Як та Нілова повінь.

Знали всі: як в гебрейській сім'ї

Родить первенця мати, То в єгипетській мусить в той день Первородне вмирати.

Та не знав ніхто ради на се, Не придумав піТ\МОГІI,

402

Тільки ти, переКИПЬЧИlt, упав Фараону під ноги. І сказав: «Ти позволь Їх мені Повести у пустиню, Я знесилю, і висушу їх, І покірними вчиню». І додержав ти слова, повів Нас, мов глупу отару,

Фараону па втіху в піснп,

Нам па горе і ІШРУ. Скільки люду в пустині лягло! Ті піски і ті скали

Сотням тисяч Ізрайля синів Домовиною стали! А тепер, коли з наших ватаг Тільки жмінька лишилась І Ізраїля сила грізна

По піснах розгубилась, Коли дух наш хоробрий упав, Мов нелітня дитина,

І завзяття пом'якло в душі, Наче мокрая глина,-

Ти ведеш нас у сей Канаан, Мов до вовчої ями. Адже зверхнИІ<ОМ тут фараон

Над усіми князями! ее ж безумство

ТИСПУТИСЯ нам

Самохітно до пастни! Чи нам тут воювать єгиптян,

Чи просити їх ласии?»

403