Поезії.Мойсей.Украдене щастя (1 частина) by Евгений Захаревич

«(О Датане,- промовив l\{ойсей,

Не журися, мій синуl Канаана тобі не видать, Не гнуть гордую спину.

Не одне повідаю тобі,

Небораче Датане: При смерті й п'яді землі Під ногами не стане».

«(Гей, гебреї!

Датан закричав.

Ви ж клялися Ваалуl

Чи ж забули так скоро свою Учорашню ухвалу? За каміння! Він кпить собі з нас, Тан:, як кпив разів много.

Най загине він краще один, Як ми всі через нього!» «(Най загине!

кругом загуло.

І ось тут йому й амінь!» Тільки диво, ні одна рун:а Не сягнула по н:амінь. І Датан змірн:увався ян: стій: «(Забирайся в тій хвили!

Щоб ми кров'ю твоєю під ніч Своїх рук не сквернили!» І юрба, мов шалена, ревла: «(Забирайся ще нині!» І лунав її рев, мов н:рутіж Гураган по долині.

404

ІХ

Але ось підняв голос Мойсей у розпалі гнівному,

ПОІЮТИЛИСЬ слова по степу, Наче розкоти грому.

«Горе вам, нетямучі раби, На гордині котурні! Бо ведуть вас, неначе сліпих,

ОШУІ\анці і дурні. Горе вам, буптівничі уми! Від Єгипту почавши,

Проти власного свого добра

Ви БУНТУ6тесь завше. Горе вам, непокірні, паЛІ\і, Загорілі й уперті,

Тим упором, мов І\ЛИНОМ, самі Унутрі ви роздерті.

ЛІ{ І\ропива, ви РУІ\У жжете,

Що, мов цвіт, вас плеІ\а6;

ЛІ\ бугай, бодете пастуха, Що вам паші ШУІ\а6.

Горе вам, що зробив вас господь

Всього людства багаттям І

Бо найвищий сей дар буде ще Вам найтяжчим прокляттям! Бо коли вас ОСЯ6 господь

Ласки свої промінням,

Ви послів і ПРОРОІ{ів його Поб'6те все камінням. І\ожду ж І{рапельку крові тих слуг І чад своїх найкращих

406

Буде мстити Єгова на нас І на праВНУІ,ах ваших.

Буде бити і мучити пас, Аж заплачете з болю І присягне те в горю чинить

його праведну волю. Та як кара жорстока мине, Знову карк ваш затвердне, Черга злочинів, кар і жалю

Знов свій занрут оберне. Горе вам, бо століття цілі Житимете в тій ІОнолі, ПОІ{И навчитесь плавно читать

Книгу божої волі! Бачу образ ваш: в лісі пастух, З бука чиру надерши, у воді мочить, сушить, потім

Б'є й толочить найперше. ПОНИ губка та зм'янне, як пух, І візьметься в ній сила, З-під удару підхопити вмить Яру іскру 3 J{респла.

Ти, Ізраїлю, чир той! Тебе Так товктиме Єгова,

Поки зм'якнеш на губку й спіймеш Іскру божого слова. Ти підеш до своєї мети, ЯН бидля в плуг нераде ... Горе тим, що Єгови нулю{

На каРJ{И Їх упаде!

Ти далеко в минуле глядиш І в будущі дороги, Та на близькі терни та пеньки

Все збиватимеш ноги. Наче кінь той здичілий, летиш у безодню з розгону І колись за ярмо ще свою

Проміняєш корону.

Стережись, щоб обітниць своїх Не відкликав Єгова,

Щоб за впертість на тобі однім Не зламав свого слова!

І щоб він не покинув тебе Всім народам для страху, Як розтоптану красу змію,

Що здихає на шляху!» Похилившися, слухали всі,

Мовчазливі, понурі, Лиш у грудях сопло щось глухе,

Наче подихи бурі. х

Добігало вже сонце до гір, Величезне, червоне,

І було мов герой і пливак, Що знесилений тоне.

По бехмарому небі плила Меланхолія тьмяна, І тремтіло шакалів виття,

Мов болючая рана. Затремтіло щось людське, м'яке В старім серці пророка,

408

1 попизила лет свій па МИТІ, :Його дума висОІШ. Чи ж все буть йому кар вістуном І погрозою в людях? І, мов хоре, голодне дитя, Щось захлипало в грудях.

«О Ізраїлю! Ян:би ти знав, Чого в серці тім повно!

ЯІ{би знав, ЛІ{ люблю я тебе! Як люблю невимовно! Ти J'.lіЙ рід, ти дитина моя, Ти вся честь моя й слава,

В тобі дух мій, буду ще моє, І краса, і держава.

Я ж весь вік свій, весь труд тобі дав у незламнім завзяттю,-

Підеш ти у мандрівку століть

мого духу печаттю.

Але ні, не самого себе Я у тобі кохаю; Все найкраще, найвище, що знав,

Я у тебе вкладаю. о Ізрайлю, не тям ти сього Богохульного слова:

Я люблю тебе дужче, повніш, Ніж сам бог наш Єгова. Міліони у нього дітей, Всіх він гріє і росить,А у мене ти сам лиш, один,

І тебе мені досить.

409

І КОJШ З міліонів теііе

Вибрав він собі в слуги, Я без вибору стап твій слуга,

Лиш з любові і туги. І коли він для себе бере Твою силу робочу,

Я, Ізрайлю, від тебе собі Нічогісько не хочу.

І коли він жадає кадил, І похвали, й пошани, Я від тебе невдячність прийму, І наруrи, і рани.

Бо люблю я тебе не лише За твою добру вдачу, А й за хиби та злоби твої, Хоч над ними і плачу. За ту впертість сліпую твою, За ті гордощі духа,

Що, зійшовши на глупий свій шлях,

Навіть бога не слуха.

За брехливість твого язика, За широке сумління,

Що держиться земного добра, Мов ціпкеє коріння.

За безсоромність твоїх дочок, За палке Їх кохання, І за мову й звичаї твої,

За твій сміх і дихання.

о Ізраїлю, чадо моє! Жалься богу Шаддаю! Як люблю я безмірно тебе, А проте покидаю.

410

Бо вше близька година мон, Та остатня, незнана,

А я мушу, я мушу дійти

До межі Канаана. Тю, бажалось там з вами входи гь

Серед трубного грому!

Та смирив мене бог, і ввійти Доведеться самому.

Та хоч би І,рай йордана мені Зараз трупом упасти,

Щоб в обіцянім краю лише Старі кості покласти. Там я буду лежать і до гір Сих моавських глядіти, Аж за мною прийдете ви всі, Як за мамою діти. І пошлю свою тугу до вас, Хай за поли вас миче, Як той пес, що на лови у степ

Пана свойого кличе. І я знаю, ви рушите всі, Наче повінь весною, Та у славнім поході своїм

Не питайте за мною! Най наперед іде ваш похід,

Наче бистрії ріки! О Ізраїлю, чадо моє, Будь здоровий навіки!»

411

ХІ А як з табору вийшов у степ, То ще гори горіли І манив пурпуровий їх шлях

До далекої ціли. А ярами вже пітьма лягла І котилася в доли;

В серці вигнанця плакало щось: «Вже не верну ніколи!»

Ось гебрейська біжить дітвора, Що по полю гуляла, Окружила Мойсея, за плащ І за руки чіпляла.

«Ах, дідусь! Ти куди йдеш під ніч? Будь, дідусеньку, з нами! Глянь, який збудували ми мур, Які башти і брами!» «Гарно, діти, будуйте свій мур! Та не час мені ждати; Пограничний мур смерті й життя

Я іду оглядатю>.

«ОЙ дідусю! Поглянь, у яру Скорпіона ми вбили! А в тернині аж троє малих

Зайченяток зловилю>.

«Добре, дітки! Вбивайте усіх Скорпіонів ви сміло! Хоч неправедне, але проте

Пожиточне се діло.

А неправедне, бо й скорпіон

Жить у світі бажає.

412

А чи 11\ винеи він тому, що їдь у хвості своїм має?

Але заЙЧИІ\ів ви віднесіть Там назад, де спіймали.

Адже ж мама Їх плаче! Про се Ви хіба не гадали?

Милосердними треба вам буть 3адля всього живого! Бо життя - се І\лейнод, хіба ж є Що дорожче над нього?» «3ачеІ\ай ще, дідусю, не йди! Сядь у нашій громаді. Оповідж нам пригоди свої! Ми таІ\ слухати раді.

Оповідж, ЯІ\ ти був молодим, СІ,іЛЬІ\И бачив ти дива, Як стада свого тестя ти пас

На верхів'ях Хорива. ЯІ\ ти І\ОРЧ той терновий уздрів, Що горить, не згорає,

І ЯІ\ голос почув ти 3 корча,

Що аж жах пробирає»

«Не пора мені, діти, про се Говорити широко. Бачте, ніч вже тумани несе,

Гасне денне є око.

Та прийде ІЮЛИСЬ час і для вас В життєвому пориві, Появиться вам І\УЩ огняний, Як мені на Хориві.

413

Стане свято в вас, мов у

xpal\JY,

В той момент незабутній, І озветься до вас із огню

Отой голос могутній:

«Здійми обув буденних турбот, Приступи сюди сміло, Бо я хочу послати тебе На велике6 діло». Не гасіте ж святого огню,

Щоб, ЛІ( ПОКJIИК настане, Ви могли щиросердно сказать: «Я готовий, о пане!»

Довго ще міркуваJIИ дітки Над пророцькою річчю,

Коли сам він нечутно пішов Ночі й пітьмі настрічу. Довго висів і смуток, і жаль Над мовчущими дітьми,

Поки темний його силует Щез зовсім серед пітьми.

ХІІ

«ОБГОРНУJIа мене самота, Як те море безкра6, І мій дух, мов вітрило, її

Подих в себе вбира6. О, давно я знайомий, давно

З опікункою тою! Увесь вік, чи в степах, чи 3 JIЮДЬМИ, Я ходив самотою. Мов планета блудна, я лечу

В та6МНИЧУ безодню 4Н

І один чую Д{)ТІШ іще Дивну руку господню.

Тихо СІ\різь, і замоВІШИ уста, Запечатана слово, Тільки ти на дні серця мого Промовляєш, Єгово.

Лиш тебе моє серце шун:а у тужливім пориві:

Обізвися до мене ще раз, Як колись на Хориві! Ось я шлях довершив, що тоді

Ти вказав мені, батьку, І знов сам перед тебе стаю, ЯІ\ був сам на початку. Сорок літ я трудився, навчав,

Весь заглиблений в тобі, Щоб з рабів тих зробили народ По твоїй уподобі. Сорок літ, мов коваль, я Ішепав

Іх серця і сумління І до того дійшов, що уйшов Від Їх кпин і каміння.

Саме в пору, як нам би в землі Обітованій стати! .. О всезнавче, чи знав ти вперед

Про такі результати? І ворушиться в серці грижа:

Може, я тому винен? Може, я заповіти твої

Не справляв, як повинен? lll:і

о Єгова,

слізно моливсь:

Я слабий, я немоваl Кому іншому дай сей страшний

Маєстат свого слова! І ось сумнів у душу мені Тисне жало студене ...

О всесильний, 0ЗВИСЯ, чи ти

Задоволений 3 мене?» Так ідучи молився Мойсей у сердечному горі,Та мовчала пустиня німа, Тихо моргали зорі.

ХІІІ

Аж почувся притишений сміх

Край саміського боку, Наче хтось біля нього ішов,

Хоч не чуть було КРОІ{У. І почулися тихі слова, Мов сичання гадюки:

«Цвіт безтямності плодить усе Колючки лиш і муки. А як вийде самому той плід Донести не спромога,То найкраще увесь свій тягар

Положити на бога». Мойсей

Хтось говорить! Чи в моїм нутрі Власне горе шалене, Чи отут, може, демон який

Насміхається 3 мене?

416

Голос Аж тепер усумнився в свов

РеформаТОРСЬІ{е діло? Сорок літ ти був певний і вів Хоч пасліпо, та сміло.

Мойсей Хтось говорить! Чом чоло мов

Покривавться потом? Страшно? Ні! Та по серці се йде, Мов розпалепим дротом. Голос

у гордині безмежній свій люд Ти зіпхнув з його шляху, Щоб зробить, ЛІ{им сам ЙОГО хтів, Чи не пізно для страху? Мойсей

Хто ти, дивний? Не бачу тебе, Та від себе не струшу! Тільки чую, як зір твій мені

Все вгризається в душу.

Голос

Чи так важно, хто я? Хто зумів Наказать колись морю, Тому важно не хто, але що І чи правду говорю!

Мойсей Ні, не правда, що з гордощів я Розпочав свов діло! Тільки бачачи люд у ярмі, Моє серце боліло.

417

Голос Бо ти чув себе братом рабів, І се стидом палило,

І захтів Їх зробити ТalШМ, Щоб 'І'обі було мило. Мойсей Так, з низин тих, мрячних і лячних, Я хотів Їх підвести Там, де сам став, до світлих висот,

І свободи, і чести. Голос

Та творця, що послав Їх там вниз, Ти не радивсь в ту пору; Аж тепер, як упав ти, його

Кличеш в свойому горю. Мойсей Ні, на се ж мене пхнуло його Все могуче веління,

В темну душу хоривський огонь Надихнув просвітління. Голос Гей, а може, ХОРИВСЬRИЙ огонь

Не горів на Хориві, Лиш у серці завзятім твоїм,

у шаленім пориві?

Може, голос, що вивів тебе На похід той нещасний, Був не з жадних горючих RУПИН,

А твій внутрішній, власний? Адже пристрасть засліплює зір, А бажання

се ж чари,

418

Плодить

Ol,y

і світ, і богів,

Як пустиннії мари.

Те бажання, що, наче шакал, У душі твоїй вило,-

Лиш воно тебе Їх ватажком І ПрОрОІ,ОМ зробило. Мойсей

Ах, від слів тих я чую себе Сто раз більш в самотині!

Хто ти, вороже? Голос Я Азазель, Темний демон пустині.

ХІV

Було темно. Лиш зорі яркі Миготіли з простору.

Простував при Їх блиску Мойсей Усе вгору та вгору.

Без стежок Серед пітьми вели

Його дивнії звуки: То квиління гієни в яру, То знов шелест гадюки. Бін ішов, не ставав, мов герой До остатнього бою,

Та у серці важка боротьба Ішла з самим собою.

«Те бажання,- кричало там щось, Биплід сорому й болю,

Се був І,УЩ огняний, що велів Бирвать люд мій на волю?.

419

Те бажання - се був той огонь І була тота сила, Що для мене Єгови наказ

І Єгову створила?

Те бажання - братам помогти І ЇХ сльози обтерти Се той гріх, що за нього я варт

І прогнання, і смерти? Ні, не те! Бережись і не крив Сам душею своєю!

Се бажання святе! Та чи гріх Не ИЇДІІОВЗ там змї6Ю? Чи не був же ти їх ватажком, Паном душ їх і тіла?

І чи власть ті бажання святі В твоїм серці не з'їла? Чи новим фараоном для них

І ще тяжчим не був ти, Бо в їх душу контролем своїм,

В їх сумління сягнув ти? .. Небезиечно ставати всупір Діл природних бігови! Легко власний свій забаг подать За веління Єгови.

Що, ян: ти сорок літ отсих був Шалом божеським хорий, Замість божого, Їм накидав Власний план тіснозорий? Адже ж, може, в Єгипті вони, Множачись серед муки,

420

Могли вирости в силу й забрать Увесь край в свої руки? Відірвавши від грунту Їх там І завівши в пустиню,

Чи подумав ти: може, отсим Злочин лютий л чиню?

Що значить безгрунтовій юрбі Обіцлти свободу? Чи не те ж, щО з землі вирвать дуб І пустити на воду? Чи не правду говорить Датан: Старі гнізда лишили,

А новії здобути нема Ні охоти, ні сили? О Єгово, озвисл, скажи: Л чинив твою волю,

Чи був іграшка власних СІюрбот, І засліпленнл, й болю? О Єгово, озвисл! Чи й ти Здобуваєш дар мови Лиш у пристрасті нашій, у снах,

У розбурханій крови?» Та Єгова мовчав, лише чуть Лиховіснії звуки: То lІ:виліннл гієни в лру, То знов шелест гадюки.

xv Підіймалосл сонце над степ,

Мов багровеє коло, І проміннлм, мов стрілами, тьму

Прошибало й кололо.

421

У промінні тім Небо-гора, Мов цариця в пурпурі,

Над всі гори найвище здійма Свої ребра понурі. На найвищому шпилі гори, Вище зломів і нантів Хтось недвижно стоїть, мов один

З предковічних гігантів. Там ВИСОІЮ над чвари землі, Над всі шуми і згуки

Він стоїть і до неба простяг Розпростертії РУJ{И. у сходовому сяйві небес, В пурпуровім промінню

Колосальний його силует Видно геть у пустиню.

І летять із гебрейських шатрів Затурбовані зори, Мов гонці, до гіганта того На осяяні горн. «Се Мойсей!»

одні одним уста

Промовляють несміло, Та не вимовлять того, що там у серцях защеміло. Се Мойсей на молитві стоїть, Розмовляючи з богом, І молитва та небо боде, Мов поломінним рогом.

Хоч заціплені міцно уста І не чуть його мови,

422

Але серце його розмовля І кричить до Єгови. Підіймається сонце, пала Вся небесная стеля, І стоїть на молитві Мойсей Нерухомий, як скеля.

Вже полуденний демон степом Шле знесилля і змору,

Та Мойсея мов РУІ\И чиїсь Підіймають все вгору. І схиляється сонце униз Вже над Фазга вершини, І ляга величезная тінь Від вершин на рівнини. І паде величезная тінь

Від Мойсея востаннє

Аж униз на гебреЙСЬІ{і шатри,

Мов батьківське прощаннє. А по таборі пострах ішов: «Боже, щоб у сю хвилю Не 3аІШЯВ нас пророк, бо І{лятьба

Мала б дивную силу! Від такої молитви тремтять

3емлянії основи,

Тають скелі, як віСІ\, і дрижить Трон предвічний Єгови. І як він ЗаІшене нас тепер, І як сонеЧІ\О сяде,

То весь люд і весь І{рай сей вночі Без полики пропаде».

423

ХУІ

А Мойсей борикався, горів,

Добивався до ціли, А як ніч залягла на горі, Впав на землю зомлілий. Захиталася скеля під ним Із усіми шпилями,

І безтямний лежав він, немов у колисці у мами.

Якась пісня тужлива над ним

Сумовито бриніла, І рука колихала його

Пухова, сніжно-біла. І почулися тихі слова:

«Бідний, бідний мій сину! Ось що з тебе зробило життя За маленьку часину!

Чи давно ж я плекала тебе І водила за руку? Чи на те ж я дала тебе в світ, Щоб терпів таку муку? Скільн:и ЗМОРШІ{ЇВ на твоїм чолі! І зв'ялене все тіло! І волосся, що гладила я,

Наче сніг, побіліло! А КОЛИСЬ ти від мене ПРИТЬМОІІІ

Рвавсь на бої та герцil Бач, до чого дійшов! А скажи,

Кілько ран в твоїм серці! Бідна, бідна дитино моя! Потерпів єси много!

424

Ще й сьоrодні ... на сонці весь день!

І пощо було

Toro?

На молитві! В народу

CBoro

І минуле, й будуще Ти молитвою вникнути рад,

Ох, дитя невидюще! Ось я камінь із кручі зіпхну, І піде він валиться Від СІШЛИ дО скали, з яру в яр,

І СІ\акати, і биться. Тут покине шматок, там друrий,

І летить, і rуркоче,І чи зна хто, де кождий шматок

Заспокоїться хоче? я тверджу: і

6roBa

не зна!

І молись хоч і клінно, А де мусить упасти шматок,

Там впаде неодмінно. В нім самім йоrо керма і власть,

В нім самім ота сила, Що назначує місце йому, Що йоrо сотворила.

І хоч як твій

6roBa

міцний,

Він ту силу не змінить І одноrо

cboro

камінця

у лету він не спинить.

Ось пилок: ледве зір твій йоrо

Добачає тремтіння, А 6roBa не може йоrо Повернуть в неісніння.

426

І не може звеліти йому

йти по шляху не тому, Як яким його гонить повік Ота сила, що в ньому.

Се ж пилок! Що ж казать про народ, Многодушну істоту, Де в рух мас вносить І\ожда душа

Частку свойого льоту? Про Оріона пісню ти чув,

Про гіганта сліпого, Що, щоб зір відзискать, мандрував Аж до сонця самого? А на плечах поводиря ніс, Сміхованця-хлопчину, Що показував шлях йому Інший в ІЮЖДУ годину.

все

«Ти до сонця веди мене, хло!» Той вів рано до сходу, А на південь в полудне, під ніч,

До західного броду. А Оріон іде все та йде,

Повний віри в те сонце, Повний спраги за світлом, що ось

йому блисне вже конче. Через гори і море свій хід ВелетеНСЬІШЙ простує, А не зна, що на плечах його ХлопчИІ{ з нього жартує.

Сей Оріон

то людсьність уся,

Повна віри і сили,

427

Що в страшному зусиллі спішить До незримої ціли.

Неосяжнеє любить вона, Вірить в недовідоме;

Фантастичнеє щоб осягнуть, Топче рідне й знайоме. Строїть плани не в міру до сил, Ціль не в міру до актів,

І жартує з тих планів її Хлопчик

логіка фактів.

І, ЯІ{ той дивовижний сліпець, Що чужим очам вірить,

Все доходить не там, куди йшла,

В те трафля, в що не мірить. А ти молишся! Бідне дитяl Де твій розум, де сила! Ти ж хапаєшся піну благать,

Щоб ріку зупинила!» ХУІІ

Щось було спочатку в тих словах, Наче чистії води;

Віяв свіжістю, добрістю з них ЯІШЙСЬ дух охолоди. Та помалу душне щось тягло, Наче самум пустині,

І робилося лячно, немов В ніч без світла дитині. І жахнувся Мойсей, і з землі Підволікся насилу,

І сказав: «Пощо мучиш мене, Пот.и ляшу в могилу?

428

Ти не мати моя!

твоїх слів

Не любов помічаю. Ти не мати! О ти Азазель, Темний демон одчаю.

Відступись! 3анлинаю тебе Тим ім'ям штирочертним!

Я не вірю тобі! Ти брехун, Хоч ти будь і безсмертним». І почулися тихі слова: (<Нерозумна дитина!

Ти нленеш мене ним, а я ж сам

його сили частина. Що мені твоя вбога І\лятьба! Ти б умер із одчаю, НІ,би сотую частку лишень

3нав того, що я знаю. Ти нленеш, ян твою сліпоту ТІШУВ промінчик пожежі, В якій я живу й він

понад всі

Часу й простору межі.

Ось розсуну ще І,РИХТУ тобі Тіснозорості таму:

Глянь на нрай той, що він обіцяв Праотцю Аврааму!»

І заблис увесь захід огнем, І уся Палестина Стала видна Мойсею з гори, Мов широна І{артина. А незримий товариш його, 3най, потихо говоре:

429

«Бачиш зеркало чорне внизу? Се є Мертвеє море.

А по той бік високі шпилі

До небесної стелі Простягаються круто рядом, Се там Кармелю СІ,елі. Глянь на північ, де гори Сіон

Євусеї ІЮЧУЮТЬ,

А як крикнути добре з гори, Амореї почують.

Отся срібная стрічка

Йордан

В Мертве море впадає;

Близько устя його Єрихоп Бродового жадає. Одинока долина над ним, Та тісняться до неї

Амоніти по сей бік ріки, По той бік хананеї. А на заході гори, верхи, Полонини широкі, А на північ мале озерце

І знов гори високі.

Ось тобі й Палестина уся, Край овець і ячменю, Від Кадеса до Кармел я всю Мов затулиш у жменю, Ні шляхів тут широких нема,

ні до моря проходу! Де ж тут жить, розвиваться, рости

І множиться народу?»

430

Та відмовив понуро Мойсей:

«Хто дав з каменя воду, Той сей І{рай перемінить на рай Для свойого народу!» ХУІІІ

Знов почувся притишений сміх.

«Віра гори ворушить! Та поглянь сей новий ряд картин:

Те, що статися мусить! Бач, як сунеться плем'я твоє,

ЯІ{ йордан переходить, Єрихон добуває і СIІ:різь у ріЧІ\ах І{рові бродить.

Ось століттями йде боротьба За той шмат Палестини:

Амореї, гебреї, хетта, Амалик, філістини. Ось гебрейськеє царство! Що сліз Коштуватиме й крові! А заважить у судьбах землі, Як та муха волові.

І не вспіє воно розцвісти,

й розлетиться на части, Щоб у пащу могутніх сусід Часть за частю упасти.

Ось поглянь, які хмари летять

Від Дамаска й Галаду! ее йде Ассур, гебреям несе І руїну, й загладу.

Ось поглянь, червоніють поля, Труп на трупі усюди: 4Я1

Се піднявся страшний Вавілон Не загладу Іюди.

Храм Єгови в огні ... А сей тлум ... Мов комахи по полю,

Йдуть по тисячу сковані враз Недобитки в неволю. Чуєш плач? На руїнах рида Одинокий розумний І, ЩО коритися радив врагам,

Щоб не впасти до трумни. ЯІ{ же пустка смердить! Але ось Мов по пітьмі світає ... З тих, що тлумом пішли, подивись,

Як же мало вертаєl Щось дрібненьке ворушиться там, Коло мурів Салима:

Новий люд, новий бог, новий храм, Нова сила незрима.

І росте воно, б'ється в біді І чіпляється грунту,

Мов будю{ той НИЗЬІШЙ і ціпн:ий,

Все готовий до бунту. Понад голови люду того

йдуть всесвітнії бурі, Панства, царства встають і падуть, Мов фантоми понурі. Він же в своїм куточку хова Непохитне завзяття

Пророк Єремія.

432

І ненависть лиш має ДЛЯ всіх, І незмінне ПРОКЛЯТТЯ.

Та ненависть, найтяжча з усіх, «Задля іншого бога», Бач, як кублиться біля того

Храмового порога! Вона плодить ненависть. Ось глянь: За тиранським велінням

Ідуть сили, щоб плем'я твоє

Ще раз вирвать з корінням. Чуєш стук? ее залізна стопа Тих страшних легіонів, Що толочить юдейські поля,

Робить пустку з загонів. Чуєш плюск? ее ворожі мечі Кров юдейськую точать.

Чуєш крик? ее юдейських дівчат Дикі коні волочать. Онде мати голодная Їсть

Тіло свойого плоду! Онде тисячі мруть на хрестах

Цвіт твойого народу.

Іще раз храм Єгови горить, І сей раз уостаннє: Бо що тая рука розвалить,

Те вже більше не встане.

І ще раз недобитн:и пливуть у неволю, ЯІ\ ріІ\И,-

Та немає вже Їм вітчини, І не вернуть навіІ\И.

433

І загасне Ізрайля звізда,

Щоб вже більше не сяти; Лиш ненависть, що в храмі зросла, Піде світом гуляти.

Сумніваєшся? Віри не ймеш? О, ймеш віру, я знаю! Се той рай, що жде плем'я твоє у обіцянім краю! Ти для нього трудився! Скажи,

Було за що трудиться? Щоб наблизився він, може, ще Схочеш палко молиться?» І поник головою Мойсей.

«Горе моїй недолі! Чи ж довіку не вирваться вже

Люду мому з неволі?» І упав він лицем до землі: «Одурив нас Єгова!» І llОЧУВСЯ тут демонський сміх, Як луна його слова.

ХІХ

Гуркнув грім. Задрижали нараз

Гір найглибші основи; І один за одним понеслись

Передтечі Єгови.

Піднялася до стропу небес Чорна хмара стіною, Мов Ніч-мати насупила вид Ненавистю грізною.

І заморгала бистро у тьмі Огняними очима,

434

Забурчала, ю, мати, що, знай, На лиху доню грима.

Із тривогою слухав Мойсей

Пітьми й блискавок мови, Ні, не чути ще серцю його у них гласу Єгови.

І ревнув понад горами грім, З жаху Їжиться волос,

Завмира серце в груді ... та ні, Не Єгови се голос. Поміж сн:елі завили вітри,

Іх сердитії нути І{ліщать душу, мов стогін, та в них Ще Єгови не чути.

Ось із градом і дощ злопотів, І заціпила стужа,

І в безсиллі свойому душа Подавться недужа. Та ось стихло, лиш води дзюрчать,

Мов хтось хлипав з жалю, З теплим леготом запах потяг

З теребінт і мигдалю.

І в тім леготі теплім була Тавмничая мова,

І відчув її серцем Мойсей: Сс говорить Єгова.

«Одурив вас Єгова? А ти ж Був зо мною на згоді? І Іюнтракт підписав. і запив Могорич при народі?

435

Бачив плани мої і читав

В моїй книзі судьбовій? Бачив кінці і знаєш, що я

Не устоявся в слові? Маловіре, ще ти не почавсь

В материнській утробі, А я кождий твій віддих злічив,

Кождий волос на тобі. Ще не йшов Авраам з землі Ур

На гарранські рівнини, А я знав всіх потомків його До остатньої днини.

Вбогий край ваш, вузький і тісний І багатством не блиска? А забув, що тісна і ВУЗЬІЩ І найбільших колиска. Прийде час, з неї виведу вас

На підбої та труди. Так, як мати дитину в свій час

Відлучає від груди. Тут на полі скупім і худім, Наче терен на ріни,

Виростайте ціпкі і тверді До великої зміни. О, я знаю ту вашу ціпну,

Ненаситпую вдачу! Ви б на жизній землі розповзлись

На подобу будячу. Ви б і тілом, і духом своїм Присмоктались до Сlшби,

436

І зловив би вас Маммон у сак, Як товстючії риби. Таж в Єгипті ви гнулись в ярмі, Наїдавшися ласо ...

Відригаться вам буде повік Те єгипетське м'ясо. І, зірвавшися з сеї землі Та розбивши всі карби,

Ви розвієтесь світ здобувать, його соки і Сlшрби. Та зарік я положу твердий

На всі ваші здоБУТI<И, Мов гадюку на скарбі, дам вам З них турботи і смутки. Хто здобуде всі СІ,арби землі І над все Їх полюбить, Той і сам стане Їхнім рабом, Скарби духу загубить. Своїх скарбів невольник і пан, За ціну сліз і крови,

Щоб збільшити їх, мусить він сам Руйнувать Їх основи.

І як п'явка, що кров чужу ссе,

йому лік, сама гине,Так і вас золотий Оl(еан На мілизні ПОI<ине.

в золотім океані вас все Буде спрага томити,

І не зможе вас хліб золотий Ані раз накормити.

437

І будете ви свідки мені

краю світу до краю,

Що лиш духу кормильці:1l З усіх

Я собі вибираю.

Хто вас хлібом накормить, той враз 3 хлібом піде до гною; Та хто духа НаІЮРМИТЬ у вас,

Той зіллється зо мною. Ось де ваш обітований край,

Безграничний, блистячий, І до нього ТИ людям моїм Був проводир незрячий. Ось де вам вітчина осяйна,

всіх найкраща частина!

Лиш дрібненький задаток її Вам отся Палестина.

Се лиш спомин вам буде, лиш сон, Невгасаюча туга,

Щоб, шукавши її, став мій люд Паном земного круга. А що ти усумнивсь на момент Щодо волі мовї, То, побачивши сю вітчину, Сам не DСТУПИШ до неї. Тут і кості зотліють твої На взірець і для страху Всім, що рвуться весь вік до мети

І вмирають на шляху!»

438

хх Ходить туга по голій горі, Мов туман по пустині, Сіє думи й бажання свої По широкій країні. Сипле цвіти й ЛИСТІШ, щО давно

Вже зів'яли й ПОЖОВІШИ, Підіймає в душі голоси, Що давно вже замовкли.

Що ще вчора байдужне було, Нині любе й шановне; Що ще вчора топтав, оплював, Нині святості повне.

у гебрейському таборі ніч Проминула в тривозі;

Скоро світ, всі глядять: він ще там,

На скалистій віднозі? Ні, немаl І було те <шема», Мов жах смерті холодний.

Чули всі: щезло те, без чого Жить ніхто з них не годний. Те незриме, несхопне, що все

Поміж ними горіло, Що давало їм смисл життєвий, Просвітляло і гріло.

І безмежна скорбота лягла На затвердле сумління,

І весь табір мов чаром попав В отупіння й зомління.

Одні одним у лиця бліді Поглядали без впину,

Мов убійці, що вбили у сні Найдорожчу людину. Чути тупіт. Чи вихор в степу?

Чи збувавсь пророцтво? Се Єгошуа, ІШЯЗЬ конюхів, І за ним парубоцтво.

Гонять стада, кудись-то спішать ...

Чи де напад ворожий? Всіх Їх гонить безіменний страх, Невіломий перст божий, Голод духу і жах самоти І безодні старої ... А Єгошуа зично І{РИЧИТЬ:

«До походу! До зброї!» І зірвався той крик, мов орел,

Над німою юрбою, Покотився луною до гір:

«До походу! До бою!» Ще момент

і прокинуться всі

З остовпіння тупого, І не знатиме жаден, що вмит.ь

Приступило до нього. Ще момент

і Єгошуї крик

Гірл сто тисяч повторить;

Із номадів лінивих ся мить Люд героїв сотворить.

Задуднять

і пустині пісок

На болото замісять, Авірона камінням поб'ють, А Датана повісять. мо

Через гори полинуть, ЯК птах,

йордан в бризки розкроплять, 6рихонськії мури, мов лід, Звуком трубним розтоплять.

І підуть вони в безвість віків, Повні туги і жаху,

Простувать в ході дУхові ШЛЯХ І вмирати на шляху ... Львів, січєnь до лunnя

1905

УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ

f~ ;;-1'11

ї.і ,'І \:

Д ІЙОВІ Микола

45,

О С о Б И:

Задорожний,

чоловік, літ

невеликого росту, ПОХИЛИЙ, РУХИ ПО

вільні.

Анн а, його жінка, молодиця літ Мих а й л о

r у р ман,

здоровий мужчина, літ

О лек с а

Б а бич,

25.

жандарм, високий,

30.

селянин, літ

40,

сусі-

да Миколи. Нас т Л, його жінка, літ В і й т,

селянин, літ

35.

50.

т л ь о м а, арендар. Сел л н и, сел я н к и, пар у б к и чат а,

д і в

му 3 И К И і т. ін.

Діється коло

1870

Неаваlluчах.

року в nідгірські.,ч селі

ДІЯ ПЕРША Нутро сільської хати. Ніч. Надворі чути шу:м вітру, сnіг б'в об вікпа. В печі горить огоnь, при горшки.

А пп а

Нас тя

nillt

пораються коло печі.

На лаві, па ослоnі, па припічку і па печі д і в чат а і пар у б ки, одnі прядуть, другі :мотають nряжу па :мотовилах,' пасеред хати при стільці одиn па рубок плете рукавиці, другий па коловороті крутить шпур.

ЯВА Пар у б

ПЕРША

д і в 'ч. а т а,

Анн а

Нас т я.

Парубки і дівчата. (Співають). Ой там за горою та за кремінною Не по правді жиє чоловіIl: з жоною. Вона йому стелить білу постеленьну, А він їй готує дротяну нагаЙну.

Біла постеленьна порохом припала,

Дротяна нагайка біле тіло рвала. Біла постеленьна порохом присіла,

Дротяна нагайка І1:РОВ'Ю обкипіла. Нас т я.

(Переривав,

:махаючи

стиркою).

Та

тьху на васl Що се ви вигадали такої плансивої! Мов по понїйнику голосять.

Пар у б о к. (Регочеться). Ага, а у вас мураш

ки по ШIl:ірі забігали. Нас т я.

Тю на

тебе

та на

твою голову!

Ти

гадаєш, що я твого тата жінн:а, що небіжна ніIl:ОЛИ з синців не виходила.

445

Пар у б о І\.

Го-го, мій тато-небіжчик усе го

ворив: «Ян: чоловіІ{ жінки не б'є, то в ній утроба ГНИ6».

Пар у б о к. О, твій тато добрий цирулик був.

Він і хлопам умів І,РОВ пускати.

Пар у б о к. І задармо! То также щось варто!

Нас т я.

Та

поnинні-сте

стидатися

хоть

тут,

у тій хаті таке говорити та співати. Пек, осина!

То так, ян би, не при хаті І{ажучи, злого дУха при малій дитині згадав. Тут ангели божі літають, одна

хата в цілім селі, де святий супокій, та згода, та

лад, та любов,- а ви якесь таке завели, що ГИДІЮ і в губу брати. і

Д і в чин а.

Та не

бійтеся,

тітко, ми СВО6Ю

співанкою святих ангелів із хати не виполошимо. Нас т я. А ти відки се зна6Ш? А може, якраз виполошите? Знаєш, як старі люди кажуть: не ви кликай вовка з ліса. А то буває тан:е, що як у злу годину

скажеш

кому

лихе

слово,

то

воно

зараз

сповниться. Мої небіжка мамуня розповідали, що раз один такий ...

Пар у б о к.

Та пипоть вам на язик! Ідіть до

печі та глядіть, чи швидко ті вареники будуть, бо далі Микола з міста приїде та нас понаганяє до дому.

Нас тя. Ади, який ШВИДІШЙ! Не бійся, вареники будуть. Гляди тільки, щоб ти свою РУІ\авицю до плів. (Іде до печі).

Д і в чин а.

ванку.

Вона

плакати

Ну, І\їнчім, сестрички, тоту спі

дуже

красна.

така

жалісна,

аж

хочеться.

Анн а. (Від печі). Почекайте-но ви, як замуж повиходите та на своїх плечах того добра зазнає те, то вам ще ЇІ не так плакати захочеться.

Д і в чат а. От тобі й на! А ви се віДІ{И знаєте? Хіба ви сього зазналп? Анн а. Ну, я не про себе говорю. А втім, що зазнала, то досить мені знати та богу.

446

Д і в чат а.

(Хвилю мовчать,

починають

nOTilft

співати).

Ой мужу ж мій, мужу, не биіі мене дуже, В мене тіло біле, болить мене дуже. Пусти ж мене, мужу, в вишневий садочок, Най я собі урву рожевий ІШЇТОЧОК, Урву рожу-квішу та й пущу на воду: Плини, плини, роже-квіТІЮ, аж до мого роду. Плини, плини, квітко, плини по Дунаю,

Ян побачиш мою неньку, приплини до нраю.

Нас т я. (Тим часо.Н nОвиймала варениnи, від цідила їх, палила їх оліє;At, nосолила і ставить на

столі). Ну, годі вам співати! Кидайте роботу І Ва (Парубnи і дівчата попидають роботу і а веселим гаморОlft сідають за стіл і їдять. реники на столі!

Настя 3 Аnnою поло печі; воnа відсипала собt та nож варениnів

сідає

на

nриnічnу,

обернена до

стола плечима). Ну, І{УМО, помагай і ти! Анн а.

(Гля,дuть до віnна). Господи,

яка

там

шаруга! Коли б тілЬІЮ наші де з дороги не зби лися!

Нас т я. Не бійся, Їм не першина. Анн а.

Не знаю, але мені так чогось лячно, так

чогось сумно, як коли б

якесь велике

нещастя

надо мною зависло.

Нас т я. Та я то, небого, виДжу. Цілий день як сама не своя ходиш. Та й уже сама собі міркую, чого би тобі журитися? Живеш, ян у бога за дверми

...

Анн а. я? Нас т я. Чоловіl{а маєш доброго, тихого, робо тящого, що трохи не молиться до тебе. Анн а. (Зітхає). Та що то з того! Нас т я. (Тихіше). Ага, ти про те, що дітей не маєш. Не бійся, бог ласнав, будуть іще. Анн а. (Махає руnою). Ей, я не про те!

44.7

Нас т я. А про що щ? Чого тобі ще треба? Що брати тебе на посагу скривдили? Тьфу! На плюй ти на Їх посаг! Ім твоя кривда боком ви лізе.

Анн а. (Кида6ТЬСЯ, .мов ужалена). Йой, кумо! Та хіба я про посаг? І пощо ви мені згадуєте моїх братів? Адще знаєте, що вони мої найтящчі во роги.

Нас т я. Знаю, небого, знаю! Наслухалась я про твоє керваве дівовання.

Анн а.

(Живо). Що? Про моє дівовання? Що ви

про нього знаєте?

Нас т я. все знаю.

(Добродушно). Все знаю, небого моя, ЛІ{ тебе брати побивали, за наЙМИЧІ{У

мали, міщ людей не пускали і вкінці за наймита

замущ випхали, ще й на посагу покривдили. Ой, та чи тілько те! .. Анн а.

Як то? Ще й більше щось знаєте?

Нас т я. (С.мі6ТЬСЯ). Та ти, кумо, мене не бійся! Кату тобі, що знаю все, хоч то від нас не близька сторона, ащ у другім повіті, а братів твоїх я й на очі не бачила.

А л н а. А відки щ ви все те знаєте? Нас т я. (С.мї6ТЬСЯ). Через сороки-вор оли, лю

бонько! Були вще такі люди, що мені доповіли. Навіть би-сь ніколи не вгадала хто. А л н а. Певне-сте, десь якусь мою посестру на ярмарку бачили? Нас т я. Ой кумонько!

Чи то

так на

тих

ярмарках часто буваю! Ні, таки до моєї хати сама звістка прийшла, та й то не коли, а вчора.

Анн а. Ну, то я вще ніяк не вгадаю, хто то міг

бути. Парубки і дівчата.

(Встають

від

їди).

Спасибіг вам, тітко Анно, і пам, тітко Насте, за вечерю!

Пар у б о к.

Господи тобі слава, що ся душа

напхалаl

4iS

~ ТІ а р у б о J\. Дякувати богу та й мені, а ГOc~ подині нї!

Нас т я.

(В'6 його стирпою). Іди, іди ти, негос

подаРСЬІ{а дитино! Д і в чат а. Ну, пора нам додому, а то позамітає дорогу, то не ДОКОІІаЄМОСЯ вулицею.

Пар у б о l\.

Не бійтеся, мої ластівоч}<И! Нас

тут хлопців досить, ІЮЖДИЙ по дві вас на плечі візьме та й додому занесе.

Д і в чин а.

Овва,

які мені силачі.

Ще

по

двигаєтеся та боляч}(и постручуєте! Збираються, забира1ОТЬ 11уделі та nряжу і виходять.

Ну, добраніч вам! Цілуються

Анн а.

з АтіО1О,

вона

світить

ім

сnіnnою

до

сіней.

Добраніч, дівчата, добраніч! Та прихо

діть і завтра,

будьте лаСІщві!

(3ачиНЯ6

аа ними

двері).

ППЛ А

н а

ДРУГА і

а с т я.

Нас т я. Та було хіба і мепі йти. А 11 на. (СnРЯТУ6

ао

стола).

Ой,

посидьте

ще

троха. У вас хата не сама, а Яl{ ваш чоловік буде їхати, то й так попри нашу хату, то почуєте. А ме ні веселіше буде ждати.

Нас т я.

(Помага6

прятати).

А все-таки хата рук потребує.

Та ВОНО-ТО так Ну,

та вже для

тебе се зроблю... (3уnиНЯ6ТЬСЯ серед хати перед Анною, 8 мис/'і,ОЮ в РУ/'і,ах). Ну, а ти не цікава, від кого я дізналася про твоє дівовання? Анн а.

Та що мені! Я не вдатна загадки роз

гаДУвати.

15 8-333

449

11 а с

т Я.

(Лукаво). А твое серце нічого тобі не

говорить? Анн а. Серце? А вам що тю\е? Що воно мені має говорити? Нас т я.

Ага, а на лиці мінишся! Бліднеш, то

знов червонієш! Ну, ну, не лякайся! Я знаю все від нього самого. Анн а. Схаменіться! Що ви говорите? Від ЛІ,ого нього? Нас т я. Від Михайла, а від кого ж би? Анн а. Від Лlюго Михайла? Нас т я.

Ей, кумо,

та не прикидайся, що ні

чого не розумієш. Адже ми обі не діти! Михайла Гурмана знаєш, а?

Анн а. (Відступає /'і,рО/'і, взад і хреститься). Свят, свят, свят! Гурман

Ви що се, кумо,

тан,

зналася з

говорите?

ним,

Михайло

але його давно

на світі нема. Він у Боснії згиб.

Нас т я. Хто се тобі сказав? Анн а. Я се зпаю, брати говорили. Нас т я. Еге, то-то й є, що брати!

Анн а.

Його мати сама лист мені показувала,

плакаJІа.

Нас т я. Ту, то мусив бо Михайло живісінький.

бути лист фальшивий,

Анн а. Кумо, бійтеся бога, не говоріть сього! Може, вам приснився? Може, дух його вам об'я

вився? Нас т я. Ні, кумо Анно, я тобі нажу: він живі сінький. У жандармах служить уже три роки. Десь був у іншій стороні, а тепер його до нас перенесли. Вчора до нас у хату заходив, про тебе розпиту вався.

Анн а. Господи, що се тане? Що зо мною діє ться? Кумо, голубонько! Кажіть, що ее вам при виділося, приснилося І Адже ж се... се таке, що здуріти можна! Адже ж я тому Михайлові нляла ся, присягала, що радше в могилу піду, ніж з ним

450

іншим ДО шлюuу стану. А тепер! .. Нін По АіоЮ душу прийшов. Та ні, ні, ви жартуєте, ви тілько так говорите!

Нас т я. Хрестися, І{УМО! Чого ти так переляка лась? Тут видима річ, що брати ошукали тебе.

Значить, се

на

казав.

тобі

Він

нема

зовсім

не

ніякої

вини. Він

винуватив

тебе.

сам

О, як

би ти знала, як він гарно та щиро говорив про тебе! Анн а.

Ні, ні, ні! Не говоріть мені нічого! Не

хочу чути про нього, не хочу бачити його. (Хо

дить по хаті, ламаючи руnи). ОЙ господи! ОЙ боже мій,

та невже

сьому правда?

Невже і тут мене

одурили, ошукали, мов Ішта в мішку, продали?

Нас т я. Та вспокійся, кумо! Що вже про те говорити, що пропало! Най їм за се бог заплатить. Анн а. (Все ще в llетямі ходить по хаті). І за що? Пощо? А, знаю, знаю! Вони Михайла бояли ся,

щоб

не

відібрав

від

них

моєї

баТЬІ{івщини.

О так, так! А сей ПОІ\Їрливий наймит ще й рад, що

що-небудь

дістав.

Господи,

рятуй

мене!

Не дай

одуріти!

Нас т я. (Вере її аа плече). Та отямся-бо, кумо! Що ти торочиш? Чи не гріх тобі? Ти тепер за

мужня жінка, треба про се все забути. Анн а. (Вдивлюється в llЄЇ, по хвилі).

так,

правда ваша! Правда ваша! Забути треба. Хоч би мало серце розірватися, а забути треба. ОЙ госпо ди! І як воно досі не трісло? Кілько я намучи лася за ті роки! А тепер гадала, що от-от давні рани перестануть боліти. А тут на тобі! Маєш! Той, що досі був для мене помершим, являється наново. Кумонько, матінко моя! Порадь мені, що

маю робити? Дай мені якого зілля, щоби тут, отут перестало боліти!

Нас т я. Де вже мені, небого, до зілля? Не по раджу я тобі нічого, хіба одно: молися богу, чень, він відверне від тебе се лихо.

15*

А 11 Н а. лом о

Молилась, КУМО, молилась! 'Говкла '10-

кам'яні сходи при цернві, слізьми плити

вмивала

Нас т я.

нічого не помагав.

(ll адслухує).

Га, чувш? Мабуть, дзві

нок теленькав. Певно, наші їдуть.

Анн а. (При ві/ті). Теленькав! Ледве чути за свистом вітру, а теленькав. Господи, тобі слава, що

їдуть! Ходімо зустрічати! Обидві схваnно одягаються і виходять.

ЯВА По хвилі входять

Анн а, гу. а

ТРЕТЯ

Нас т Я

батогом

Б а бич,

увесь у сні

py-r;ax.

Б а бич. Дай боже вечір добрий! Анн а.

Дай боже

здоровля!

Тю{, кажете,

мій

з вами не Їхав? Б а бич.

Ні, І{УМО. Я його ще на солянlИ жупі

лишив. Ще докладав свовї І_УПИ дров і щось там почав з війтом перемовлятися, та я не дочікував до І{інця та й поїхав за інши!'>ІИ.

Апн а. Бійтеся бога! Як же ж ви могли його са мого лншити в таку страшну негоду?

Б а бич.

Е, не бійтеся, сам він не буде. Певно,

поїхав на Купіння з передільничанами. А наші всі на

Радловичі,

гостинцем

Їхали.

Але

він

швидко

приїде, не бійтеся. Конята у нього добрі. Анн а.

Ой, я чогось боюся. І\ажуть, у лісі вов

ки появилися. Ще не дай боже якого нещастя! Б а бич. Та вспокійтеся, кумо! Ще бог ласкав, відверне від нас лиху пригоду. А Микола не ди тина. Він за худобу дбав. Ну, стара, ходімо їхати додому, там десь Іюнята перемерзли.

Нас т я. Ну, добраніч тобі, кумо. Молись, небо го, богу, все добре буде! Б а бич. Добраніч! Анн а. Оставайтеся з богом! Бабич і Настя виходять.

452

II А

Ч ЕТ В Е Р

'1' А

А в в а. (Сама, одягненд в nожусі і хустин,і, сідае nо.n,о вікн,а

і н,адс.n,ухуе).

Не чути!

ТілЬІЮ вітер

свище і вив. (За.n,а.ttуе руки). А він жив, жив, жив!

Одурили

мене,

отуманили,

загукали,

обдерли

з усього, з усього! Ні, не хочу про се думати. В ме не в чоловіІ{ шлюбний. Я йому присягала і йому

додержу віри. (Надс.n,ухуе). АхІ Ось вів їде! Ну, прецінь! Господи тобі слава! (Виходить).

ЯВА

П'ЯТА

Ми» о л а

А 1< 1< а.

За сценою 'Чути бря,mіт нашиUни»ів. По хвилі входить М и ". о Jl а, весь nрисиnан.иЙ сніго..'К, в гуні. надітій поверх 1іО з~уха, 8 6араuя-ч.їЙ кучмі, в РУ1іuвицях і з батого.м. Він. став 'Насеред хати, виu.мaв батіг із-аа рє.мєuя і nо-ч,uuав обтріпу вати С1іїг, ступаючи при "··ЇЖ об зеJl.t~tю "Чобітьми. Відтаn, охаю'Ч-и. nОЧU'Ндв роздягатися.

МИ І{ О Л а.

Ось тобі і зароБОІ{! Ось тобі жий та

буды ОЙ господи, і як се я душі не загубив по дорозі, то й сам уже не знаю! Ох, та й утепенив

ся ж

я!

ває віnн,о дати!

Та

промерз

до

самої

кості!

(Відсу

і nричить). Анно, а коням треба пити

Думав

напоїти

на

Купінню,

та

не

мож

було! Анн а. (За сценою). Добре, добре! Я вже й воду зладила.

М и к О Л а.

(Засуває

вікно, зн,імае гун,ю, потім

nОЖУХ і вішає їх на жердці). Ну, зароБОІ\, нема що І\азати! 3а

вісім

шіСТОІ\ головою наложи

опла

ТИТЬСЯ. цілісіны йй день роби, двигай, волочися, худобу

збавляй, мерзни і МОІШИ, ЯІ\ остатня со

бака,- і за все те вісім шісто1\. А прийдеться пла

тити, то

того

їм, людоїдам, жаль.

зажерли. Як дають

тото

би

чоловікові той кровавий крей

цар, то так і видиш, що Їх і за тим колька lюле.

453

бодай вас уже раз людська праця розсадила

та розперла, щоби-сте лиш очі повивалювали, не люди поганif (Сідає 1'>інець стола і починає стягати чоботи). От іще бідонька моя! (Кричить). Жінко,

гей, жінко! Анно! Де ти там?

Анн а. (Входить). Ти мене кликав? Ми к О ла. Таже кликав. Ну що, коні пили? Анн а. Ще й як Так, біднята, перемерзли, мов риби тряслися. Бідна худібка! Я їм трохи сиро виці до води долила, випили по дві коновці.

Ми к О Л а. А їсти мають там що? А в в а.

Ну, та вже я ве спустилась ва тебе,

поки ти Їм даси. Мають по гарцеві вівса, та й січ ки

варізала

заступвика

ва

машиві,

ву,

та

й сіва поза драбину понапихала. Ба, та чого ти так запізнився? Ми

RО Л

а.

Ет, волиш

ве питати.

От

ходи та

поможи меві чоботи стягвути. Ади, позамерзали, як Rостомахи, та боюсь, щоб воги ве повідморо жувати.

А в н а.

ПеR-запек! Що ти говориш? Ще би нам

лиш того бракувало! (Бере за чобіт, тягне, та, за

глянувши Ми1'>олі в лице, ОnУС1'>ає ногу, відступає на 1'>роn узад і хреститься). Свят-свят-свят! Ми коло! А тобі що такого? Ти весь у крові! Микол а. Я? А н в а. Бійся бога! А се що таке? Чи бійка де була? Чи, може, ти скалічився де?

Ми к О Л а. Та ві, ві, не бійся! А в в а. (Кидається до нього і розпинав леЙби1'». Та

почекай

лишевь!

Господи,

сорочку

покрова

вив! Ну, що се тю(е з тобою сталося, Миколо? М и к О Л а.

Та то ваш війтонько, гідний та по

важвиЙ.

А в в а. Що? Бив тебе? Ми к О Л а.

Та певво,

що

не

гладив.

(Гримав

1'>ула1'>О,м об стіл). Але я йому не подарую! Я на вім своєї кривди ПОIIlунаю!

Анн а.

Ба, та що ТаІШ межи вами зайшло? За

що? М и к О Л а.

IIптай

ти

мене, а я тебе буду. За

нізащо! З доброго дива мене вчепився, бодай його той учепився, що в болоті спдить.

Анн а. (Все ще оглядае його). Та не клени, Ми Ой господи, та з тебе тут

коло, не гніви бога!

кварта крові зійшла! От іще недоля моя! Давай

я обмию. Десь тут іще тепла вода лишилася. (Іде до печі).

Ми к О Л а. (Кричить). Ні, не треба! Я його суду завдам! Я завтра, ось так як є, дО салюго папа судії піду. Най пани побачать! Не

до

l\ШЙ!

Л ІІ 11 а. (llаливав в миску води і Тіаближаеться). Іди, іди, бідна ти голово! Не роби з себе сміхови ще людсыlе!! Війтові з себе сміх зробиш.

Ми к О Л а.

нічого

не

зробиш,

тілько

Як то нічого не зроблю? То цісар

ське право по зволяє отак над людьми збиткувати ся?

Як

він

війт

підприємець

на жупу, то йому вільно

гнати? Анн а.

від

довозу

дров

з чоловіка й душу ви

Ти, певно, знов поліна продавав?

М и к О Л а.

Ну,

та

певно,

що

мусив

продати.

Бійся бога, чоловік намучився в лісі, намерзся, як собака, крейцарИІЩ при душі не має, а треба прецінь чимось душу підкріпити.

Анн а. Ей, Миколо, МИl\оло! RілЬІ\О разів я то бі говорила: радше притерпи, а не роби сього!

А тепер ще до суду хочеш іти! Адже війт тебе за таке до арешту борше запакує, ніж ти його! М и к О Л а. (Глядить па Тіеї 3 острахом). Агій, жінко! Та се ти правду кажеш! А мені се і в голо ву не прийшло. Ну, на, мий!

Анн а. (Мие його). Я би не знати що за се дала, що ти не тілько поліна продав, а ще й сам війтові якесь

згірдне слово сказав.

Ми 1\ О Л а. Н? Та скари ж то мене господи, ЩО нї! Вчепився мене, що латер 1 неповний. Я, як зви чайно, остатній накладав, а пін до мене. Вже там ХТОСЬ

мусив

мене

прискаржити,

що

пару

тих

дурних полін продав.

Анн а. А може, він і сам видів? М и І{ О Л а.

А дідько його знає, може, й видів.

Досить, що він до мене. «Я тобі,- каже,- не за плачу, поки латер не буде цілий». А я кажу: «Який

був у лісі, тюшй тут є». А він мені каже: «Бре шеш, ти п'ять полін продав». А я йому І{ажу: «ЯІ{ продав, то но сам продав. І інші продають». А він

до мене пристав: «Хто продає?» Та й хто та й хто? Що я мав йому казати? По правді, чоловік нічого

не бачив, а так на першого-ліпшого говорити стид но. От я возьми та й скажи йому: «Та й ви самі, ДОl{и-сте не були підприємцем, то-сте продавали». Не встиг я йому се сказати, а він Яl{ не І{инеться

на мене, Яl{ не почне гара тати мене палицею! Та через голову, та н:уди попало. Та вже я й не стя

мився, н:оли, і хто, і ЯІ{ мене відборонив та на сани посадив.

Анн а. (Хитає головою). Я таl{ і думала, що ти щось таl{е мусив ляпнути. Війт не такий чоловіl\, аби IЮГОСЬ задармо вчепився.

Ми І{ о л а. (Гірко). О, та певно. У тебе кождий чесний, кождий розумний, коби тілы{o не твій чоловік.

Анн а.

Я тобі честі не уймаю, але полін не

треба було продавати. М и к О Л а. А мерзнути та о голоді бути треба! Анн а. Було собі з дому взяти пару І{рейцарів

на горівку, коли ВіКе без неї не можеш обійтися. Адже ж ми вже не таl{і остатні. Ми к О Л а. ОТ таке! На зароБОI{ їхати і ще гроші :3 дому брати І І Л а тер

мІра на дрова, нубічний сажень.

456

Анн а. Ну, коли тан:, то маєш заробок, якого-сь хотів. (3астелюе стіл і заходиться давати вечерю).

Ну, але де ж ти так довго барився? Ми к О Л а. (Гnівnо). А тобі що до того? Не твоє діло! Коли я тобі ТаІШЙ нелюбий, то не питайся мене ні про щоl Анн а.

(Ставить .миски па стіл). Ну, коли так

будеш зо мною говорити, то певно любіший не

будеш. Мовчаю>а. Ми"ола тарабаниТ1> nа.я1>ця.ми по віnні, Анна за ставляв вечерю. Ми"ола обертаЄТ1>СЯ і починав .мовч"и їсти. Вті.м чути сту"ання до ві"на. Анна здригавТ1>СЯ, Ми"ола виnус"ав лож"у з

руn.

Анн а. Свят, свят, свят! А се що таке? Ми l{ О Л а. Хтось до вікна стукає! В таку пізню годину, В таку негоду - ой, може, яке нещастя! Г о л о с

за

віnно.м:

"Гей,

люди,

загинути!

Анн а.

Хтось, певно,

отворіТ1>,

не

дороги

дайте

збнвся.

душі

Біжу

отворити.

Ми к О Л а. Анно, стій! Може, яка зла душа?

Анн а.

Ба, та що? Дати чоловікові загибати?

Та й що нам зла душа? Взяти у нас нема що, ні

кому ми нічого не винні, то чого нам боятися? (Виходить). Чути "алаТа1<1tя засувів.

ЛБА Ми" О Л а,

по

хвилі

ШОСТА

входиТ1>

ж анд ар

увеС1> присипаний сніго.м, за

HUJ\t

.>'

nарабіно:.t,

Анн а.

ж анд а р м. Дай боже добрий вечір! М и к О Л а. Дай боже здоровля! Ж анд а р м.

Перепрошаю,

що

таку

пізню

пору непрошений до вашої хати набиваюся. Але там така страшна буря, куревільниця, що не дай

457

господи!

Я з дороги збився, думав уже, що або

замерзну де в заметі, або вовкам на зуби попадуся. Анн а. (Хреститься). Господи! Ж анд а р м. (Озирається па nеї, витріщує очі, потім перемагає себе). А так! Недалетю t1же було до того. Там під лісом чути, як вони виють. Кож

дої хвилі могли, бестії, зо мною привітатися!

Ми к О Л а.

Та

роздягніться,

пане,

сідайте!

Адже ж тепер, під ніч, далі не підете.

Ж анд а р м. Та куди вже! Ніг своїх не чую, так промерз та змучився! Ой господи тобі слава, що

з душею з того снігового пекла вихопився! (Обтрі пується зо сnігу і nочиnає роздягатися). J\.1uхола придивляється йому б.!tu:ж::че.

Ми к О Л а. А ви віДІШ, пане шандаре? Ж анд а р м. Та ходом з міста.

Ми к О Л а. Ну, так, ходом. Але родом? Даруйте,

але мені здається, що я вас десь колись БI\ЧИВ. Ж анд а р м. (Сміється). Ну! Чи не ще! Миколо, СТІ\РИЙ побратиме! Хіба ж ти не пізнав мене? (Клепле його по плечі).

Ми к О Л а.

Михайло Гурман! Так се ти! А МИ

гадали ... Анно, ба, а ти хіба не пізнала Михайла? Анн а. (Зовсім забувшись, стоїть ~ineць столу і, nе див.!/,J/,чись па них, шепче молитву). І остави,

і осла би, і відпусти, господи ... Ж анд а рм. (Регочеться). Що

Анно!

Господине!

се вам на побожність зібралося? Що ж то,

не привітаєтеся зо старим знайомим?

Анн а. (Подає йому py~y). Як ся маєте, пане шапдар? Ж анд а р м. (Хвилю nильnо глядів па nеї, по тім nустив ЇЇ py~y, зціпив зуби і відверnувся, го ворить

далі

тіль~и

до

Миколи).

Ну,

нинішньої

ночі не забуду, ДОНИ життя мого. Знаєте, ЯН я по чув нрізь вітер ті вовчі голоси, та й то так неда

леко

ну, гадаю собі, вже по мені! І так мені

458

нараз мовби хто приском поза плечима посипав. І в тій самій хвилі я побачив збоку світло. Зразу подумав, що то вовк очима блимає, але далі бачу, що стоїть на місці ... І вже я нічого більше не ду мав, не міркував, тілько як не пущуся бігти пів перек снігів, через якісь рівчаки, замети та плоти.

І бог його знає, відки в мене стільки сили набра лося. Гримнув чоловік собою з десять разів, то

правда, але богу дякую, що хоть кості ціліl Ми к О Л а. Ну, що ж, богу дякувати! Але скажи ти мені, будь ласкав, що се з тобою? Бідки ти взявся? Адже ж казали, що ти ...

Ж анд ар м.

(Регочеться). Ха-ха-ха! Що я, щО

ТЮ\ОГО? М и к О Л а. Ну, та що ти погиб, умер ... Ж анд а р м. (Сміється ще дужче і підходить до nього. Ми-к,ола цофається І). Ха-ха-ха! Та се

й правда! Адже ж я небіжчик. Не віриш, Миколо? Я вмерлий! Я з гробу приходжу. Ми к О ла. (Перелякапий, хреститься). свят-свят! ..

Свят

(Слабо всміхається). Ну, що ти дур

ниці говориш, Михайле? То не годиться з таКИJllИ річами жартувати.

Ж анд ар м.

(Грізпо). Ти думаєш, що я жар

тую? Ану, на, доторкнися мене! (Простягає ру-к,у.

Ми-к,ола відс-к,акує). А видиш! Та проте дарма! Знаєш, Миколо, пощо я прийшов? Микола. Ти? До мене? Ж анд а р м. Еге! По твою душу. (Регочеться). Ха-ха-ха! Ото налякав! Ну, не бійся, бідолахо! Твоя душа не така-то дуже цінна річ, щоб аж мерці з гробу по неї приходили. Не бійся, ади, я живий чоловік, такий, як ти! (Плеще його по плечі). А відки Я тут узявся, се я тобі зараз ска жу. Бернувши 3 війська, я продав грунт і хату і вступив до жандармів, ось уже три роки служу.

1 Ц о фат и с я

відступати назад.

459

Зразу на границі був, пачка рів ловив, а отсе пару неділь тому перенесли мене в сей повіт.

Ми к О Л а.

І чи не можна було відразу се ска

зати? А то на тобі! Взявся страшити мене небіж чиком. Ей, Михайле, Михайле! Ти, як бачу, все ще

такий зБИТОЧНИІ\, ЯІ\ був колись. (Хитає головою). Ну, сідай та от вечеряй разом з нами. Ж анд а р м.

ре

за ложку

Отсе справді розумне слово. (Бе

сідає

коло

стола). Ба, а ви чому

тю{ пізно вечеряєте? Адже, певне, вже північ буде! М и І\ О Л а.

Адже я в тю{ім самім був, як ти.

ТіЛЬІ\О недавно з дороги приїхав.

Ж анд а р м. (Тдячи). З якої дороги? М и І\ О Л а. та

так

Та

з міста. Латри ВО:lИВ

припізнився.

Насилу

додому

на

жупу

допхався.

(Ість). А ще мені лиха доля І\азала Їхати на Ку піння. Думав, що ближче буде, півперек ліса, а тим часом там замело так, що я троха худоби навіІШ не збавив. Ж анд ар м.

(Кладе ЛОЖ"-у і гля.дить lІд нього здивований). Що? Ти сеї ночі на Купінпя їхав? М и к О Л а. Таже Їхав.

Ж анд а р м. Попри І{упіНСЬІ\У коршму? М и к О Л а. хотів

Ну,

таже не

коні напоїти, та

куди.

Ще

якась мара

::JУППНИВСЯ,

відро

урвала.

Почав було СТУІ\ати до жидів, але якось ніхто не виходив, а я подумав собі: «Ей, уже й так додому близько!» Та й не достукаВШIlСЯ нікого, взявся та й поїхав.

Ж анд а р м. А давно се було? Ми к О Л а. О, певно, що вже зо три години тому. Хоть то від нас до купінської коршми ледво пів милі, але як я почав їхати, як почав стрягнути та

з дороги збиватися, то мні півроку їду. А тут у лісі.

здавалося, що принай чоловік сам~самісінький

іК анд а р м. То ти сам їхав? І не тямиш, Їхав ще хто за тобою?

460

Ми к О Л а. Де там! Усі наші геть поперед мене виїхали, та й усі Їхали на Радловичі, гостинцем. Ж анд а р м.

Ну, а в коршмі світилося? Ми к О Л а. Та було світло, але вікна були за слонені та й двері замкнені. Мабуть, жиди вже спали, бо на мій стук ніхто не обізвався. Ж анд а р м.

(Воркоче). Ну, певно!

Ід ять, .мовчаn1>а. Аnnа сидить 'Ііа nриnіЧ1>У, та

не

силується істи,

.може.

Ну, спасибі вам, пане господарю, за вечерю! (Кла де ложку і встає).

Ми к О Л а.

Замало. Видихай здоров! (Встає та

кож, оба сідають па лаві). Аnnа .м08Ч1>и сnрятує 30 стола.

ж анд а р 111. (Придивляється Миколі збоку). Ба, що ее у тебе, Миколо, таке лице обдряпане? Я щось не тямлю, аби ти був охочий до бійки! Ми к О ла. (ЗмішаnиЙ). Я? Ха-ха-ха! Та куди мені до бійки? Я чоловік СПОІ{іЙниЙ. А ее ті не щасні латри сьогодні так мене доїхали. Тілько що я почав брати з купи поліна, а вся верхня верства гур-гур на мене. Ще щастя, що мене на

місці не забило. Ж анд а р м. Ов, то погана пригода!

М и к О Л а. зарібку!

Ой,

Ж анд а р м.

най

бог

боронить

від

такого

А багато заробляєш на день?

Ми к О ла. Е, тілько того зарібку, Яl{ кіт напла кав. Вici1l! шісток на день. А кілько чоловік надви гається, намерзнеться, намучить себе і худобу і нагризеться, то відрікся б і того зарібку. Ж анд а р м. (Зnов придивляється його лицю). Але тебе, брате, таки порядно ті поліна мусили заїхати. Ціле праве шще мов граблями подряпане. Ми к О Л а.

Та І{ажу тобі, що як на мене з пра

вого боку поліна гуркнули, то я думав, що вже

мені голову на камуз розбили.

461

11\

анд а р м.

(Встає, проходиться по хап l сі

дає ліворуч від Миnоли, а nOTi~t глядить па nього). Ов, та бо у тебе і з лівого боку ще гірше каліцтво. Ми к О ла.

(ЗмішаnиЙ). А то я тим боком на

землю впав, на ріщє 1 та й так направився. Ще щастя, що ока на сук не висадив.

Ж анд а р м.

(Заглядає йому в очі). Е, та бо

і спереду шрам на чолі, зовсім як би хто подря

пав. Ще й синці попід очима. Ей, Миколо, признай ся, се не від полін! Ми к О Л а.

До

чого

(Ще гірше змішаний). Що ти знов!

маю

признаватися? Бігме боже, що з ніким не бився! Та й пощо би я тебе дурив? Ж анд а р М.

(Сміється і nлеnле його по плечі).

Ну, ну, Миколо, не бійсяl Я нині твій гість, то не потребуєш мені ні до чого признаватися. Але

все одно тобі скажу, небоже:

ти на крутаря не

вродився. Видно віцразу, коли хочеш щось збре хати, а воно тобі ані руш не удається! МИ І{ (І Л а.

(Заляпаний). Але ж скари ж то ме

не господи! ..

Анн а.

МИlЮЛО, та покинь же божитисяl Ось

подумай радше, де ми пану шандареві постелимо.

Пізня година, а ви оба помучені, пора спати. М и к О Л а. Ай-ай-ай, твоя правда, небого!

А я, дурень, забалакався та й забув про се! Я за раз, зараз! (Хапається сюди й туди по хаті, та nе може потрапити на лад. Надіває шапп у та й nо жух).

Анн а. Ба, ти куди? М и к О Л а. Я зараз! Знаєш, я так думаю: околот соломи

землі.

принесу,

Ти

постеЛИllЮ

тілько верет

Михайлові

яких приладь,

отут

на

подушку,

а JЮЖУХОМ накриється.

11\

анд а р м.

О, спасибіг вам. У мене

плащ.

1 Рі Щ в

(ріще)

хмиз.

462

є свій

Анн а. Та я би була сама за соломою пішла. Ми к О Л а. Ну! Куди тобі! Я сам заразісько принесу. (Бере шаnnу і виходить).

ЯВА Ті

СЬОМА

с а .ІІІ і

беа Миnоли.

Анна порається 1Ю./l,О nоеrє,л,ї.

Ж анд а р .ІІІ

підходить до неї і бере її аа плечі.

Ж анд а р м. Анно!

Анн а. (Ледве чутно). Чого тобі? Ж анд а р м.

Що, ти навіть поглянути на мене

не хочеш? Анна

обертається

до

нього

лицеJII.

але

зараз

спуспав

очі

вниз і ,мовчить.

ж анд а р м.

(Довго дивиться па неї). Нелюди!

Поганці! ТаRИ додержали слова, закопали тебе живцем у могилу! Бог би їм сього не простив! Анн а. Про кого ее ти?

Ж анд а р м. А про ROrO Ж би, ЯR не про твоїх Rоханих браТЧИl{ів? Знаєш, як мене взяли д() вій

cbRa,

то один із них у коршмі виразно сказаl:l мені:

«Ти, Михайле, іди в божий час, але про Анну і не

думай. Не буде вона твоя, хоч би ми мали її жив цем у могилу закопати». Я тоді розсміявся йому

в очі, але бачу, що вони таRИ поставили на своїм. Ан па.

(Несміло).

TaR

ти ...

не

гніваєшся

на

мене? Не проклинаєш мене? іІІ: анд а р м. На тебе, бідна сирото! Хіба ж я не знаю, що ти тут нічого не винна, що у тебе не було власної волі, що тебе загукали, одурили, за мучили? Анна llла1!Є.

Та

ні,

признаюся

тобі,

першій

хвилі,

дізнав

шисн, що ти вийшла замуж за отсього тумана 1, 1 Т У ман

дурень.

463

я був лютий на тебе. Я був би вбив тебе, коли б ти була де близько. Я цілими днями бігав мов одурілий по полю і кляв тебе, просив на тебе у бога найтяжчої кари, найстрашнішого лиха. Анн а. (ПередЯ1іаНд). Михайле! Ж анд а р м. Не бійся, бог не дитина, щоби слу хати прокльонів одурілого чоловіка.

Анн а. (Крізь сльозu). Ой, боюсь, що він ТаІШ вислухав тебе! Ж анд ар м. (Радісно). Що? Значить, ти не за була мене? Любиш мене ще, Анно? Анн а. (3 nереЛЯХО.!It відnихає його від себе). Мовчи, мовчи! Що ти говориш? Не смій до мене так говорити. Я шлюбна жінка, я чоловіка маю. Ж анд а р м. Е, що такий чоловік! Нині є, а завтра може не бути.

Анн а. Як то? Що се значить? Що ти говориш?

Ж анд а р м.

Нічого. Так собі. Але якби його

не було, то ти ... Анн а.

Мовчи! Мовчи! Не говори! І про чоло

віка мого не смій думати нічого злого!

Ж анд а р м.

Ет, говори собі! Се ми вже поба

чимо. Що я про нього думаю, то моя річ.

Анн а.

(Бере його за ра;lt'я). Михайле, що ти

думаєш, скажи мені? Ж анд а р м. Дай мені сион:ій! Завтра побачиш!

Анн а. Завтра? Значить, є щось? Ти щось за думав? Щось страшне? О так! Бачу се по твоїх очах І Чула се з твого голосу, коли ти розпитував

його про ті шрами. О, я знаю тебе, у тебе кам'яне серце! Я не буду просити тебе, щоб ти змилувався над нами, не погубляв нас. Одно тілько тобі ска жу, що двоє невинних людей візьмеш на душу! Ж анд а р м.

Я маю в бозі надію, ані одного не

візьму. Але те одно тобі сн:ажу, що твій чоловік був би дуже добре зробив, коли би був нині дома сидів і не їздив на заробок Анн а. Звір ти, звір лютий! Наострився пожер-

464

ти нас і тепер думаєш, що найшов притоку. Але

бог тебе покарає, тяжно пона рає! Ж анд а р м. (Сміється). Ха-ха-ха! Ось гарно: двоє мерців зійшлося, що за життя любилися і по смерті одно за друге не забули, а зійшовшись, не мають що ліпшого робити,

ян сваритися.

Анно,

серце моє! Невже ж я ТаІ{ИЙ ненавпсний тобі? Анн а. Чого ти хочеш від мене? Чого прийшов у сі сторони?

Ж анд а р м.

Богом тобі Ішенуся, що я не хо

тів. Два місяці я вже тут, а знаєш сама, що я досі

оминав вашу хату. Аж сьогодня - не знаю, чи бог, чи зла доля завели мене до вас. Анн а. Годі. ЧоловіІ{ іде! (Стелить постіль, жан, дарм сідає кін,ець стола і н,іби дрімає).

ЯВА т і

с а .м. і

ВОСЬМА о .IL а

з О]'і:оJtоrо..ч соло.ми.

Ми н О Л а. (Кидає околіт н,асеред хати). Ну, та й шаруга ж там, господи! Завтра, мабуть, нашу хату рівно зі стріхою замете. Адже я ледво ДОІ{О

пався з хати до стодоли. (Роздягається). А ти що, Михайле, дрімаєш? А я думав, що ти з давньою знайомою (моргає н,а Ан,н,у)

схочеш побаЛаІ{ати.

Адже ви колись любилися ... Ж анд а р м.

Е, чи одні то дурниці чоловікові

по голові стріляли, поки молодий був. А тепер, як чоловіІ,а в війську промуштрували, та по босняць ких горах прогонили, та на шандарській службі підгартували, то І,УДИ вже йому давні JIюбощі згадувати. Та й твоя жінка, вибачай за слово, Яl{ась мов прикисла троха. Мабуть, міцно її в руках дер жиш, га?

М и к О Л а.

Я? Ії? Господи, та вона у мене ... То

я би її ... Але що таке говорити! Смішно мені, ста-

465

рому. А от що сумує та тосн:ує вона коло мене, се правда.

Ж анд а р м.

Ну, се вже ваша обоїх річ. Що

мені в те мішатися! Ми к О Л а. на

Так, брате, твоя правда. Муж і жо

одна сотона;

чужому нема

що туди

пальці

втиркати.

Анн а.

(Стелить жандармові на аемлі). Ти, Ми

коло, двері позамикав? Ми к О Л а. Ба, аякже! (Поаїхає). О, пора в стеб ло. (Хреститься і шепотом ;молиться до обрааів).

Ж анд а Р м.

Та хіба й собі роздягатися. (Роа

дягається, хреститься і лягає lta аемлі). А якби

я завтра рано не збудився, то будьте ласкаві збу дити мене, СН:ОРО встанете.

Анн а. Добре, добре. (Кладе його "арабін на лаву, ааелядає до печі і аатикає її). Ти.м часо.м Микола, скінчивши .молитву, розперізується і ля гає на nоетєдї.

МИ І< о л а. Ти спиш уже, Михвйле?

Ж анд а р м. Та дрімаю. Або що таке? М и І< о л а. Та нічого. Добраніч тобі! Ж анд а р м. Добраніч! Анна хреститься, відтак став за nриnічок і гасить ла.мnу. Заслона

спадає

ДІЯ ДРУГА Депорація та са,ма. Ден,ь. В печі горить. И ипо л а

nарить березове пруття і nрутить ужівJ>и

Ан, н, а

то порається поло печі, то по,магає Йо,му.

ЯВА

ПЕРША

Ми" о .Jt а

Ми 1\ О Л а.

u u

а.

Ну, держи добре, пе пускай! (Кру

тить). Так Тепер давай сюди. Най його хороба

спіткав з його латрами! Плюнув би чоловік на той заробок, а тут ні, їдь знов, щоби того проклятого латра ДОІ\апарити, щоб віп йому стікся 2. Анн а. Та, чень 3, нині леІ\ше буде їхати, піж учора. Бач, випогодилося! Ми к О Л а. Ага, випогодилося! А вчора дорогу замело зо шумом, що й сліду не найти. Ні, я таки

не поїду сьогодня. І себе збавлю, і худобу, а за що? Нехай він пропадав зі своїми латрами. Анн а.

Та то певно, що ліпше не їхати, ніж по

снігах з тягарем копатися. Латри не втечуть, а ро

бота й дома найдеться. Ой, якби ти був учора мене послухав та не їхав! Ми к О Л а. Або що? Анн а.

Та

нічого.

Але

мов

серце

чув

якусь

біду. Яка мені нині погань снилася, то нехай бог боронить! Десь ніби я коралі сію по хаті, по оборі, по цілім селі, та такі грубі та червоні ... Ми к О ла. (Не,мов са,м до себе). Коралі - то сльози.

Анн а.

А далі десь ніби на нашу хату з усіх

боків пси гавкають, у двері лізуть, у вікна голови пхають, та такі люті та розжерті ... І У ж ! в и а - мотузиа із пруття або лози. 2 Сті и с я сиаЗИIJСЯ. - либонь. мабуть.

3 Чен ь

467

м и к О Л а. Люті пси

то напасть.

Анн а. А далі десь ніби мене до шлюбу вби рають, а в саме біле: білі черевики, білу спідницю, білу перемітку ... М и н О Л а. Свят-свят-свят! Що тобі, жінко! Най бог відвертає від нас усе лихе! Що ти говориш!

Анн а. Та що таке? Хіба се що значить? М и к О Л а. Та ... бодай у лиху годину не згаду вати! Господи! Сон, мара! На все божа воля. Не треба ніІЮЛИ забігати поперед батыІаa в пекло, ось що! (Крутить далі). Гм, і що його робити 3 тими латрами, і сам не знаю. Анн а. Може би, піти спитати Бабича, чи він

їде? Ми к О Л а.

То

правда.

ЛІ{

він

їде,

то ніЯl{ОВО

мені лишатися. ЛІ{ тілЬІЮ сани пола годжу, то за

раз піду до нього. (Кидає готові ужівliи і сідає па лаві). ОЙ, нрижі болять! Господи, проробив чоло ві!{ свою силу на чужих людей, а тепер для себе лиш останочки лишилися. Анно! Анн а.

(Коло печі). Чого тобі?

М и к О Л а.

Що сей шандар так рано схопився?

Я й не бачив, І{ОЛИ вийшов.

Анн а. Казав, що мусить, служба ... М и к О Л а. А знаєш, я як його побачив, то зразу одеревів на місці. В таку годину, в тім мундурі

зовсім здавалося, що се мертвець 3 тамтого світа

до нас приходить. А тим часом, бачу, він живий.

Анн а. А хіба ж ти не знав, що він у наших сторонах? Ми к О Л а. Я? Та відки я мав знати? Л був пев нісінький,

що

він давно

вже

зогнив

Босні.

Адже ж твій братьб присягався передо мною, що його нема на світі, навіть карту 3 війська показу

вав. Тілько то біда, що я неписыl1нний,' то й не міг прочптати.

Анн а. і мене.

Значить, і тебе ТІШ само одурили, яl{

М и к О Л а. Не знаю, пощо їм так конечно за баглося випхати тебе на десяте село. Анн а. А я знаю. Не хотіли мені нічого дати з вітцівщини. Ну, а якби я була пішла за Гурма на, то той би Їм був з горла видер. Ти знаєш, який він був чолові!{. Боялися його, то й постаралися разом з війтом, що його, одинака в матері, випха

но на війну, а потому скористали з часу, щоби

мене також випхати в іншій бік Ось і вся муд рість. М и к О Л а.

Господи, а я й не догадувався, куди

стежка в горох! Чоловік збогачами кумпапії не водив, то й на богацьких штуках не розуміється. Ати проходить поло 'liього, Bi'li ловить її, nрихилюв і цілує

'Чоло.

Бідна ти моя небого! А ти дуже любила сього Михайла? Анн а. (Сnалахнувши). Ну, що вже про се го ворити? Любила чи не любила, тепер нема що й згадувати. От радше йди сани ладь! Обід уже готов.

ПОІШ ти там упораєшся,

як слід. Ми к О Л а.

Твоя

то вже вистигне

правда, Анно!

(Встає

бере

ужів1>и). Не час бідному згаДІ,ами бавитися, треба роботу

робити.

Наливай

лишень,

зараз

буду

готов! (Виходить).

ЯВА А 'Іі 'Іі а

ДРУГА

u n

О л а

за СЦЄ'liОЮ.

Анн а. (Наливає борщ у миС1>У, nасиnає у другу

nвасолю і ставить на стіл). Чи дуже любила сього Михайла? Здається, що дуже, коли й досі вся трем чу, всю мене

мороз проходить, як його згадаю. Здається, що таки ДУіі,е. А моше, більше боялася

його, ніж любила. У, сила у пього! Вола за роги хопить та й на землю Ішле.

469

Господи, таких, як

мій, то йому ніщо двох у одну жменю. Самим поглядом, здається, наСІ{різь тебе про шибає, мов розпаленим дротом. Ох, та й боюсь я його тепер! Боюсь, як найтяжчого ворога! І певно, що як він на нас завзявся, то зітре нас на порох, знищить,

зруйнує. Бо хіба ж мій чоловік зможе з ним бо ротися? Ми к О Л а.

(За сценою). Анно, гов, Анно!

Анн а. А чого тобі? Ми к О Л а. Де ти рептюх поділа? Най коням сіна накладу.

Анн а.

Та рептюх осьде в сінях; я давно сіна

нанлала. Ходи їсти. (Вигортає огонь 3 печі). М и к О Л а.

Зараз, тілько ще лещети 1 пол аджу.

Десь два лещети випали.

Анн а. Та лиши лещети на потому, не втечуть! Ой господи, чим далі, тим чогось гірше мені ро

биться. Моторошно, мов перед пожаром. Усе мені здається, що ось-ось ЯІ{есь нещастя

...

ЯВА ТРЕТЯ Ми" о Jt О

А 'И 'И о.

Ми н О Л а. (Скрипнув дверми входячи). Н-ну! (Схаnується від печі). Ох! Се ти?

Анн а.

М и к О Л а. А тобі що такого, жінко! На тобі лиця нема! Анн а. Нічого, нічого. Щось мені недобре зро билося. Се, мабуть, від печі ... Я трошка загоріла, та голова крутиться. Сідай лишень та їж, я на

п'юсь води, то мені легше буде. Ми R О Л а. (Сідає аа стіл, хреститься

бере

ложку). Та ходи й ти обідати. Мені якось самому страва в рот пе лізе. 1 Ле Щ е т

тонна дощечна.

470

Анн а.

Е, щО там! Не прибагай собі нічого, їж!

А я тим часом піду до Бабича та спитаю його, чи їде він у ліс. М и 1\ О Л а.

Га,

коли

тюt,

то

йди.

Трохи

про

йдешся, то, чень, і голова перестане боліти. Іди,

йди! (1сть). Аюи

1<аnидав 1<а голову хустnу і направляється до В тій хвилі двері відЧUНЯЮ7"ЬСЯ.

Входять

ж а 1/, дар.м. в і й т, Б а б u 'Ч, і ще оди 1< с е JI я 1< U Н,

ЯВА

111 U]і

о JI а,

А 1< 1/, а,

пр

дверей.

с я ж 1/, и й

ЧЕТВЕРТА

ж а 1< дар.м, в і й т, се..1 я 11. U 1і.

Б а б и 'ч

оди1/,

В і й т. (Входячu). Слава Ісусу Христу! Ми к О Л а.

Слава навіJ\И. Проеимо до обіду!

В і й т. Обідайте гоеловить!

богом

святим, най бог бл а

М и к О Л а. Сідайте, пане війте. Що вас сюди до нас приводить? В і й т.

(Сідав на ослоні nлечuма до стола, жан

дарм Ііа лаві, nрuсяжnuй і селяnuн стоять і роя

зuраються по хаті). Гм, так собі.

Маємо до

вас

маленьку справу.

Ми к О Л а. До мене? А то що такого? В і й т.

Ви вчора сказали пану шандареві, що були вночі в коршмі на Купінню?

М и к О Л а. Та був. Не в коршмі, а під коршмою. В і й т. І пізно вночі? Ми к О Л а.

Та пізно. Вже за мною, бачу, ніхто

не Їхав.

В і й т.

Ви приїхали додому закровавлений?

М и І> О Jf а. Та ... та ... так

іН анд а р м.

Що? Ви й додому закровавлений

приїхали? я: сього від вас не чув. Господине, прав

да се? Анн а. То правда. Н сама його обмила.

471

Жан дар м. О, се важна річ. (Пише в -пнuжеч ці). А ви ж сказали, що в лісі скалічились, ще як

латри брали. Значить, ви й до міста їхали закро вавлений і з міста вертали у крові?

В і й т. Він вам так 1\азав? Ну, се неправда. Він у місті був здоровісіНЬ1\ИЙ і зовсім чистий. Я пре цінь його сам бачив на жупі. М и l{ О Л а. Скажіть же всю правду, пане війте! В і й т. Яку всю правду? М и к О Л а. Адже ж се ви самі мене тю{ покро вавили.

Ж анд ар м. В і й т.

(Схаnується). Що, що, що?

Брешеш, Миколо. То правда, що ми тро

ха з тобою перемовилися за ті поліна, але покро вавити тебе я ані гадки не мав. М и

1\ О Л

а. Я маю на те свідків. Я навмисне не

змивав крові з себе і додому так приїхав, щоби вас до суду завдати.

В і й т. Ха-ха-ха! Мене! До суду!

Ж анд а р м. ЯІШХ маєте свіДІ{ів?

Ми к О Л а. Та от кум Бабич і кум Калинич та кож там були, то можуть посвідчити.

Б а бич.

(Ш-пробається

го.л,ову).

Та

бути

я був, то нема що казати; але того я не бачив, аби вас 1\УМ начаЛЬНИ1\ покровавив. Ударив вас поза

вуха, то правда, але щоби вас ота1\ подряпав, то я того не можу посвідчити. Сел яни н. І я та1\ОЖ не можу.

Ж анд а р м.

Миколо Задорожний, я вас ареш тую. (Видобуває 3 торби за.л,ізнї .~анцюж-пи 3 на ручни"ами). Давайте сюди РУІШ і не думайте опи ратися, бо вам гірше буде. Анн а. Ой гореЧІЮ МОС! Ми

1\ О Л

а. Арештуєте? Мене? За що?

Ж анд а р м.

Ви самі, певно, ліпше знаєте за

що. Вчорашньої ночі на Купінню в иоршмі всіх жидів вирізано.

Ми

1\ О Л

а. Ой господи! То л би мав у тім бути? 4і2

Жан дар М.

Н не знаю. Даїl боже, щоби н.і.

Але Сl\ажіть самі, чи против вас усе не свідчить? Коли ви не

винні, то не маєте чого боятися, на

суді ваша правда ПOl\ажеться. Але я мушу своє

зробити. Давайте руки! Ми 1, О ла.

БОІ' видиrь МОЮ душу. Я не винний.

Робіть зі млою, щол:очеrе. (Подаь ру"и, жандарм заnовує його). Ж анд а р м.

Тан, то ро;;умно. А тепер Сl\ажіть

мені, де ті чоботи, що ви вчора мали на собі? Ми к О Л а. А онде стоять у Зllпічн:у. Ж анд а р м.

Присяжний,

подайте

Їх

сюдп!

(ПРUСЯЖ1tUЙ подає, війт і жандарм оглядають їх до віnнд). Є! Ось кров!

В і й т. І ось тут є!

Ж анд а р м.

То сумно. Відложіть набік!

М и к О Л а. То з мене кров, як я Їхав. Ж анд а р м.

Се вже будете в суді ТОЛl{увати,

се до нас не належить. Би мали з собою сокиру? Де вона? М и к О Л а. Он під лавою.

Ж анд а р м.

Присяжний, подай ЇЇ сюди!

Прuсяжнuй подає, жандарм і війт оглядають.

є й тут кров. Ось на топорищу.

Б і й т. І ось на обусі. І ось на лезі. Ж анд а р М. Бідложіть набік! А тепер покажіть кожух! Оглядають 'Кожух.

є й тут. Бідложіть набік (Іде до nостеЛl ~ шуnає під nодушnамu в соломі. До Анни). Отв оріть скриню! Анnа

весь

той 'Час стояла, .мов остовпіла, не а оІ'tїСЦЯ, тїдьnи гJtядuт'Ь 'На 1іього.

ж анд а р М. ([(ОЛU

вона

пояса

nлюч,

не

Чуєте,

жінко,

рушається,

відчuняє

він

сnрuню

474

отворіть

рушається

скриню!

вuймає

і разом

Їй

із-за

війтом

починають nерешу",увати все). Ну, тут нема нічо го. Пане війте, присяжний і ви, свідки, ідіть з ним

і перешукайте

все

обійстя, шопу, комору, стодо

лу, всякі скритки! А я тут переслухаю господиню. В і й т. Ну, МИІшло, ходи з нами!

М и к О Л а. Господи, ти знаєш, за що на мене тяжкий хрест посилаєш, нехай буде твоя

такий

воля! (Виходить, аа nим війт, nрисяжnий і се.ля nиn).

ЯВА

П'ЯТА

ж анд а р ом

Анн а.

ж анд а р м. (По їх відході хви.лю мовчить, стоячи nедвижnо серед хати nаnротив Аnnи, я",а стоїть "о.ло вигас.лої печі. Відта,. віn випростовує

ться і nідnосить го.лову. Остра). Анно! Анна

підводить

голову, глядить на нього тривогою і оnусnає очі.

невисnазаною

ж анд а р м. Сюда ходи! Анна підходить до нього і зупиняється.

ж анд а р м. Ближче, ближче! Гляди мені в очі! Просто! Анн а.

(Си.лується г.лядіти, тремтить уся, пото

му "идається перед nим па "о.ліnа). Михайле! Ми хайле! Не муч мене! Не можу я глядіти на тебе! Ти такий страшний!

Ж анд а р м. Дурна І Чого тобі боятися? Для злодіїв, розбійників я можу бути страшний, се моя служба. Ти не бійся! Анн а. Але ж він нічого не винен! Михайлеl Що ти наговорив на нього? Клянусь тобі, він не винен! Ж анд а р м. Хто він? А, твій Микола! Ну, а мо же, й винен?

А в в а. Ні, ні, ні! Ніколи! ІНп ТаІШll добрий, вів хробака дармо не розтопче, не то щоб чоловіка вбив! Ж анд а р м. А мене вбив! Мене зробив неща сливим! Ні, не говори мені про НЬОГО! Яке мені до нього діло? Я йому не ворог, а трафилися такі сліди, що свідчать проти пього, то я його му шу арештувати. Мушу, чуєш? Се моя служба. Коли він не винен, то в суді його правда пока жеться.

Анн а.

Так чого ж ти від мене хочеш? Я пре

цінь з ним не була, нічого не знаю. Лиш то знаю, що приїхав кровавий і казав, що його війт побив. Ж анд а р м.

Байдуже

мені

про се.

Будеш

те

в суді говорити. Я про що інше хочу з тобою поба лакати. Анно, дивися мені в очі! (Бере її аа плечі

і вдив,лЮ6ТЬСЯ їй у очі). А ти ще гарна, молода, свіжа! Анно, любиш мене? Анн а. (Тремтить). Михайле, пусти мене! Ж анд а р м. Ні, не пущу! Скажи зараз, любиш мене? Анн а.

(Відвернувшись). Ні, ні, не люблю! Ти

страшний! Не люблю! Ж анд а р м.

(Грізно). Гляди мені в очі, чуєш?

Аюю дивиться йому в очі.

Скажи тепер, любиш мене? Анн а.

Михайле! Братчику мій, не муч мене!

Коли отак впираєш у мене свої очі, то мені так

важко, так страшно І Сама не своя стаю! Ж анд а р м. Анн а.

Дурниці! Говори, любиш мене?

(Ледве чутн,о). Люблю.

Ж анд а р м.

Ще раз скажи! Голосніше!

Анн а. Люблю. Ж анд а р м. Пам'ятай же. І будеш моєю? Стій просто, не трясись! Знай, що від мене не втечеш! О, я не такий, щоб тебе пустити 3 рук! Раз мені щастя всміхнулося по тільких роках, то вже я те-

476

пер 11е випущу йогоl Зубами в HbotO ввш;юся, а Bt:! випущу. Говори, будеш моєю? Анн а. Я

Ради бога, Михайле!

шлюбна

жіш{а!

Не говори сього І

присягала.

Гріх

мені таке

слухати, гріх подумати про тю{е!

Ж анд а р м.

А не гріх було дати мені слово,

а потому вийти за другого? Не гріх украсти моє

щастя? Анн а. І моє вкрадено, голубе мій! І моє серце розбито, і мене з нелюбам спаровано!

туманом

отаким, що з ним ні в кут, ні в двері, що з нього

люди сміються, що хіба хто не хоче, той 3 нього не глузує І А ти ще дорізати мене хочеш! Ж анд а р м.

Дарма,

дурне

говориш І

Коли

ее

правда, що кажеш, то будь моєю! На злість тим, що нас розлучили. Наперекір тим, що вкрали наше щастя. Ми його віДОІ{радімо, наше щастя! Анн а. Бог нас ПOl{арає, бог!

Ж анд а р м. не потребує. А

Не слухай того! Бог нашої муки трафилась нам нагода, то й по

жиймо свобідно та покоштуймо щастя.

Анн а. Чи довго воно потриває? Ж анд а р м. Щастя все

Щастя

ніколи

довго

не

триває.

день, година, одна хвилина.

Анн а. А потому? Ж анд а р м.

Потому? Мені то в голові, що по

тому буде! Досі бідували та мучились, і потому

те саме

буде. Овва, вешша невидальщина.

Хіба

тобі страшно? Анн а. (Не аводячu а нього очей, ледве чутно). Ні, не страшно.

Ж анд а р м. Анн а.

Тю{ хочеш бути щасливою?

(Та". само). Хочу.

Ж анд а р м. Тан будеш моєю? Анн а.

(Та". са,мо). Буду.

Ж анд ар м.

Пам'ятай же! Держу тебе за сло во. А ЯК і тепер мене одуриш, то горе тобі! Я страшно пімщуся на тобі й на нім.

477

Ан п а. (l'аn сажа). Ні, не одурю. Ж анд а р м. крізь сон

Ну,

говориш?

продрухайся!

Що се ти мов

(Патряса(]

за

її

плечі). Ось

вони надходять. Плач, ламай руки, щоб нічого не догадалися. Проси мене, щоб я його помилував. А як відведуть його до міста, то я до тебе наві даюсь. Анна а аа.ло.манu.:\{U руnа.м,u стоїть мовчки поло печі.

ЯВА Ті

с а .м. і

Ми

ж анд а р м.

о Jl а

ШОСТА сnова1іUЙ,

в і й т

се.яЯ'Н.U1L.

Ну, що ж, війте, найшли що пі

дозреного? В і й т.

Нічогісінько,

пане

шандаре.

Тілько на

санях двох лещетів нема, а на третім троха кров'ю замазано.

Ж анд а р м.

Ага,

се

тю,ож

важне.

(Заnuсу(]

в nн,uжці). Ну, а тепер ведіть його. І отсі річі за

беріть. Лещет із саней вийняли? При с я іН Н И ЇІ. Я вийняв, ось він. Ж анд а р м.

Добре. Візьміть і пантруйте, аби

кров не стерлася. А ви, війте, форшпан 1 для нас вистараЙте.

По

снігу тяжко

буде

арештанта

аж

у місто пішки гнати. А може, у нього спільники

є, то щоб де в лісі не напали та не відбили. М и к О Л а. Господи! Що се зо мною діється! За що на мене така кара тяженька? В і й т. (Шnроба(]ться в голову). За форшпан, пане шандаре, тяжко буде нині. В кого є тягло, то всі потягли на заробок, то до латрів, то до кльо ців 2. От, хіба би його власні, Миколові, коні взяти і в його сани запрягти.

Ж анд а р м. А що ж, і се можна.

І Фор ш пан - підвода, 2 Н л Ь о Ц - lюлода.

тяглова повинність.

478

Ві іі т. То тут може xto-неGУДІ, з вами присіс'l'П; буде Ісіньми гнати і потому приїде назад. Ж анд а р м. буть,

Дуже добре. Мені ще й так, ма

прийдеться

сюди

вернути,

за спіЛЬНИІ{ами

шукати.

В і й т. То ще й ліпшо. Ану, куме Бабичу, ідіть та запрягайте! Бабu'! відходить.

Ми н О Л а.

(Що досі сидів па осло/-tї та втирав

рука.-"щ сльози). Анно!

Анн а.

(Мов остовпіла). Чого тобі, Миноло?

М и к О Л а. У тебе чиста душа, .tIевинна... Мо лись богу, щоб швидно й моя невинність вияви .'Іася.

Анн а.

Чиста душа... А

хіба /l: твон менше

чиста?

М и н О Л а.

А господарства пильнуй!

Небагато

у нас тої мізерії є, то щоб і те по прuпало. А на

аДУІ{атів

не

траться, щоби мене

боронили. Маю

в бозі надію, що й без них мене отець милосердний із того нещастя вийме.

Анн а. Га, !-Соли так кажеш ...

Ми к О Л а. Гак, та", та", не роби того. Здайся на бога. А тіЛЬІЮ ... (TpehtTUTb, його лице кривить ся до плачу, руки суJорожnо обіймають її). Анно!

Аннице моя! Тільки ти ... не забудь мене! (Утирає очі).

Анн а.

Ну що ти,

Мююло!

Чи слід тобі при

чужих лЮдях плакати? Вспокійся! Бог нас не ли шить.

Ми к О Л а.

Га, божа ВОЛН! Най він з усіми нами

робить, що задумав. Ходімо, люди добрі! (Цілує Аnnу і виходить, аа nuм жаnдарм, війт і іn.). АН1іа ПО його відході хо'!е КU1іУТUСЯ до дверей і ЗУnU1іявться, хапає себе аа го.лов у, від та,; ЛCf...Ма6 руки.

Анн а.

От

тобі

ангели

божі

перелетіли! Заслона

479

С1lадає

понад

хатою

ДІЯ ТРЕТЯ Мkце

перед

дорога,

1>ОРШМОЮ.

правого

лівого виСО1>UЙ nліт,

бщ.у

сільсьnа

глибині

сцени

1>оршма з шиРО1>ОЮ отвореною брамою. Під "орш мою ослони, "оло плота грубі дерев'яні колоди, на яких можна сидіти.

ЯВА Три

д і в

и 1< и

Пер ш а

ПЕРША

виходять із КОРШ.,.,и, no-uедіЛЬ1<ОМУ убрані.

Д і в чин а.

Живенько, сестриці, жи

веНЬІШ біжіть та С'{.'lИІ>аЙте парубl,ів!

Друга

дівчина.

Шльома? Пер III а Тре т я

Д і в чин а. Д і в чин а.

Пер ш а

Або

що?

Що

казав

Буде музика. Біжіть! Ба, а війт позволив?

Д і в чин а.

Та, видно, позволив, коли

Шльома каше.

ЯВА в і й т

в і й т.

ДРУГА і

д і в чат а.

(Надходить улицею і завертає до 1>ОРШ

ми, зачув ЇХ слова). Ага, ви вже про музику! Не позволпв війт, не позволив і ве позволить ніяним світом.

Д і в ч и в а.

На, маєш! А чи я ве :ка

зала? Д р у гад і в ч и в а.

Тре т я

Л:к то, то й ва пущіння

МУЗИІШ не буде? В і й т. А ве буде, ве буде. Пер ш а Д і в ч и в а. Не слухайте, сестрицil Бі

жіть живень:ко! Коли Шльома казав, що буде, то вже певво буде! Беруться за руки і, сжію"ись, вибігають.

480

В і й т. Ах ТИ, сороко траскітлива! То в тебе Шльомине слово старше, ніж моє? Чен:ай-но ти! (Грозить н,а н,еї І>ОСТУРО:Н, відтак, nоnравивши н,а собі І>ОЖУХ, іде до I>ОрШlrLU).

ЯВА Нас т Я

іще

д в і

ТРЕТЯ

ж і

"и

вuхадЯТ1> із "аРШJ\tu.

Нас т я. Та н:уди ви, нумо?

Пер ш а ж інк а. Та хіба би додому. Нас тя. Е, маєте час. Там у вас, богу дян:ува ти, діти не плачуть. Ось посідаймо тут на н:олоді. Адіть, як сонеЧІЮ пригріває, аж любо посидіти. Ще тіЛЬІЮ пущіння, а тут уже немовби весна почалася.

Д р уг а

ж інк а.

Та й справді сядьмо. Нікуди

нам Ішапитися. Чую, що вимося, як молодіж гуляє.

музин:а

буде, то поди

Сідають.

Пер ш а

ін: і н І, а. То кажеш, кумо Насте, що

3 Миколою зле?

Нас т я.

Дух святий з нами, І{УМОЧН:О! Кажуть,

що ЙОГО ТаІШ вішати будуть.

О бі

ж інк и.

Господи!

(Хрестяться).

Пер ш а ж іни а. І хто би був подумав, що він душогуб? Таиий тихий та смирний. Др у г а

ж іни а.

Ой І,УМОНЬКО, чоловін: усе чо

ловіиом, а нечистий, бодай моці не мав, усяиого підкусить. Пер ш а

ж і н R а.

Ба, та чути, що там велИІй

гроші у АбраМІШ забраШІ. Не знати, чи віднайдеН0 іх? Нас т я.

Де там, ані сліду. МИІюла мовчить, ЛІ,

ЗаІШЯТИЙ, не хоче видати спільнин:ів.

Пер ш а

ж іни а.

От дурний!

Ніби

то

що поможе, ян: він буде гнити, а ті уживати.

16 8-333

4.81

йому

Др у г а

ж і н І\ а.

Га, то у них уже таний зло

діЙСЬІШЙ ЗаІЮН, що один другого не сміс видати, аби і c,lМ ось тут ногибав. Пер ш а І

десь

;1\ і н 1\ а.

такі

люди

То J\ам'яні душі.

родяться, і

Господи!

материне

молоко

ссуть, і по землі ходять, і пісень співають!

Др у г а

ж і н 1\ а.

Ні, кумо, пісень вони не спі

вають. Ніколи не співають. Хіба ти чула I\ОЛИ, щоб Минола співав'?

Пер ш а знаю,

то

ж інк а.

Та й справді! Відколи його

пісні я від нього ніІЮЛИ

не чула!

Ото

диво! Др у г а ж і н І\ а. Ну, а що ж його жіНl\а? От іще бідна! Така молода, така красна і з таl(ОГО роду славного! Адже про ЇЇ вітця по всіх селах слава йшла. Перший богач був на весь повіт і ліпотент 1 громадський. А тепер ось на яке зійшла! Нас т я.

ОЙ кумонько І Не знаєте ви, що то за

жінка. Перша жінка. Ну, або що? Нас т я.

ня! О бі

(Понижав голос, а nритис",ом). Остат

ж інк и.

(Б'ють

себе

об

поли ру,..амu).

Що ви кажете? Нас т я. Що чуєте. Адже ми близькі сусіди. То я ніби не вважаю, але все добре бачу, що у неї робиться. О б і ж інк и. Ну, та що, що? Розказуй! Нас т я. Та що вам розказувати? Гидко розка

зувати.

Знаєте,

з ким

ром. З тим самим, що

собі її

заходить?

чоловіка

до

З шапда криміналу

завдав.

Ж і п к и. Господи! Нас т я. Вона здавна з ним любилася, ;"це дів кою бувши. Він з того села, що й вона. А її брати силою видали за Миколу. І Л і пот е н т важений.

переиручене

пл е н і пот е н т

уповно

з шандаром! ..

Жін к и.

Ну, се ми знаємо.

Нас т я.

Він у неї два рази щотижня ніч НО

чує.

Смерком

приходить,

AJle

досвіта

відходить.

Вів,

бачите, нібито за Минолови:-,ш спільниками пошу І{УЄ. Мойому чоловікові сам тан назав, аякже І

Ж інк и. Господи!

ЯВА А 1і 1і а,

ЧЕТВЕРТА ж і 1і

Нас т я.

Під 'Іас тої розмови сце1іа звіЛЬ1іа заnов1іЯЄТЬСЯ пар у б п а м иід і в 'І а там и. Вони стоять nуnnмш, гуторять, СJ\lіються. Старші жі1іnи і '10ловіnи одні проходять улицею, другі заходять у nОРШМIІ або виходять із неї.

А в н а.

(Входить одягнена nо-неді,льному, огля

дається боязно і наб,лижується до сидячих жіно,..). Слава Ісусу Христу. Пер ш а ж і в к а, А в н а.

(Хо,лодно). Слава навіки!

А не було тут? .. (Уриває і озирається).

Д р у г а ж і в н а. Ви за своїм чоловіком озирає-

теся? Ні, не було його тут. Анн а. (Обертається до неї за,ля,..ана). За чо ловіком? Ні, я не за чоловіком. Нас т я. (3 ущип,ливим до",ором). власне,

про нього

згадували,

кумо

ми

тут,

Анно, чуєте?

Кажуть, що він дуже слабий.

Анн а.

(Мов HenpUTOJlt1iO). Слабий? Я не чула.

А що йому тане? Нас т я. (Та,.. само). Та вішати його мають. А в н а.

(Стреnену,лася, а да,лі, бачачи, що Настя

,..nить з неї, відповідає також ущип,ливо). Вішати?

Га, се така слабість, що я йому на неї не пораджу. Як завинив, то нехай покутує.

Нас т я. (Відвертається від неї п,лечима, до пер шої жін,..и). А знаєте, там один чоловік із Непи

това сидів із ним у одній назні, а тепер вийшов.

То розповідав мойому чоловікові. Ні*

483

«Переказував,-

каже,- з вашого села ЗадорожниїІ: «Просітr.

МОЮ жінку,

аби

мене

хоч

раз

відвідала.

там

Нехай

мені який крейцар передасть, чисту сорочку при

несе. Та й нехаЇІ мені адвоката найме». Анна відходить на ву.лицю і щєаав.

ЯВА Ті

с a~' і

6єа Анни.

П'ЯТА

Пар у 6 " і в і 6і.льшє. Го.мі".

д і в чат

сходиться

Пер ш а ж інк а. Огидниця! Д ру г а ж і н 1\ а. Погане зілля! Нас т я.

Без серця вона! І відразу се було вид

но. Адже як його брали, то аби вам слово сказала,

аби одну сльозу проронила, як чесній жінці го дитьсяl Де там! Пер ш а

ж інк а.

Цікава я, за ким вона тут

шукала? Нас т я. Та за ним, за нимl За своїм шандаром. Пер ш а

ж інк а.

Нас т я.

Нині я видіда його в церкві. Видно,

Ба, а він хіба тут є?

що є.

Д руга

ж інк а. Та й мені здається, що я його

бачила, ЯІ, ішов до війта.

Нас т я. а

Вона, певно, ждала на нього в хаті,

не можучи діждатися,

пішла

за

ним по

селі

ШУІШТИ.

Д Р У г а ж інк а. Ну, сього би вже було забага то. Хіба би весь стид загубила. Нас т я. А ви думаєте, що не загубила? Ану, побачите!

Вона

тут

іще

буде. Ж ін 1\ и. Тьфу! Пек, осина!

484

ІНШ

танцювати

ЯВА Ті

о мін

с а J,t і,

ШОСТА

ом у 3 U

сер е Д

n u,

norї.ht

м О Л О Д і ж і.

в і й т.

Музики йдуть!

Музики! Ладьте місце для музик! R

і л ь пап а р у б n і в виносять підвищену лаву а nорше.м них сіней і ставлять ;тадвору під стіною.

Ось так! Тут буде добре! м у а u n и - три селяни. один аі сnриnnою, другий а басо.м, третій 3 решето.м,- входять, ?ї:Jlа:ияються на всі боки, відтаn вилазять на .лаву. де Ї.лt ТUJИ. 'Часо,м nостав.лЄ1іО стільці. ВОНИ сідають іnотягають cMuna.мu по crpy.,'teUTax, трібую'Чu їх. Го.мін. довх:о.ла, сміхи, жарти. Сцена наповнюється.

в і й т. (Виходить із коршми, грізно). А тут що? (П'JбачивШll .lttУЗUt>У). А ви що тут робите? Хто вам позволив? М у зик и. (Встають, Зflімають шапки, говорить).

ct>pUnHut>

Пане начальнику, нас заКЛИІ\али.

Ми

люди зарібні. Не наше діло питати дозволу. Нас заІ\ликали, казали, що можна.

В і й т. Хто вас заклинав? С кр и п н и І\.

Та

паруБІ\И,

хто

би.

Он

Андрух, та Олекса, та Степан. Товпа

втихає.

Три

пар у б

виходять

наперед

nла-

1іЯЮТ'ЬСЯ війтові.

в і й т. А вам чого треба? Перший парубок. (КлаnЯ6ТЬСЯ). Та ми би просили, пане начаЛЬНИІtу, щоби-сьте позволили троха потанцювати. Нині пущіння, то вже остат ній раз.

В і й т. (Строго). А чий ти? Пар у б о І{. Та Василя Півпсрсчного, Олекса. В і й т. А був ти нині в цеРlші? Пар у б о І\. Та був, пане начальнику. В і й т. А чув ти, що єгомость наказували? Пар у б о І\. Та чув, пане начальюшу. В і й т.

наказували

вони вам на МУЗIJКУ та

на танці до коршми ходити?

Пар у б о н. Та не назали.

485

В і й т. Ну, а ви тю, слухаєте наказу? Пар у б о І\.

(Чухається в потилицю і всміхає

ться). Та хто би там його слухав, пане начальни ку!

Наші

єгомость старенькі,

хіба

вони

знають,

чого молодим потрібно? То вже як ви позволите ... То від вас залежить, а не від єгомостя. Інш і

пар у б І{ и.

Так, так! Ми вже пана на

чальника просимо позволити нам.

В і й т. Не позволяю! Не можна.

ЯВА т і

ш л ь ома.

с а ,It і

СЬОМА і

Ш ол ь о .ч а.

(Вибігає з /fОРШ.1ttи з фЛЯШ/fОЮ і чар

/fОЮ). ЯК то не можна? Чому не можна! (До nаруб Ііів). Ні, ні, не бійтеся, пан начальник жартують.

Чому би не

було можна?

(Наливає чаР/fУ). Ну,

пане начальнину, дай вам боже здоровля! В і й т.

Ні,

Шльомо,

раз

тобі

СІ\азано,

що не

можна, то не можна. Я випити вип'ю, бо щось мене в трунку млоїть, (п'є) і заплачу тобі, але танців, ані музини мені не сміє бути. Ш л ь ома.

Але ж, пане начальнику, ви не має

те права мені зан:азувати. Се мій заробок. У мене є патент.

В і й т. Патент? Який патент? Ш л ь ома.

Як

то

яний?

Цісарський

патент.

печаткою! Ось дивіть! (Витягає з-за пазухи па

пір, зложений удесятеро, і подає його війтові). В і й т. (Незручно розвиваючи папір, обзирає його Ііа різні БО/fи, очевидно, не вміючи читати, а відтаІі віддає жидові). Та, коли так, коли маєш патент, то інша річ. То вже не моя власть.

Ш л ь ома. А видите? Чи я не казав, що му зика буде? Ну, хлопці, чого стоїте? Беріться до дівчат! Адіть, ян вони, ніврOl\У, настроїлися тан

цювати. А ви, МУ31ШИ, вип'єте?

486

м у зик и.

Ба, та нам так і належиться.

Б аси с т. Сам бог приказав. Ш л ь ома.

(Частує

їх).

Ну,

пийте

ж,

пийте,

а грайте добре! М у зик и. То вже наша річ.

В і й т. А пам'ятайте мені, аби все порядно, без образи божої. Ш л ь ома. Чуєте, що пан начальник каже? Без образів божих! В і й т. А скоро сонце зайде, зараз мені переста ти і додому розходитися. Я тут присяжного при шлю, аби ніхто не смів ... Ш л ь ома. Пощо, пане начальнику? Пощо при сяжного трудити? Хіба я сам не знаю, що нале житься? Як прийде той час, то вже я сам їМ СІ\а ту, що треба нерестати. Ну, ну, бавтеся! А ви, пане начальнику, ходіть 30 мною, я вам маю щось

дуже ладне сказати. (Тягnе його до КОРШJКu).

ЯВА Ті

с а.м і

ВОСЬМА

без війта і Шлt>О.мu.

Юрба розступається, про"uщую"u .місце посередині. Старші чо.ftовіх:u і :нсінnи аасідаЮТ1J то поло .муаиn, то попід стїuою uа ослонах, то uа 1іолодах. Діти вu.л,ааят'Ь на nАіт. Паруб-кu і DiB'laTa у дві лавu стоять довкола. Музuка aa'lUHaB грати.

Оди н пар у б о к. Гей, погуляймо нині! Нехай лихо сміється! Ану, музики, ІЮЛОМИЙІШ! Та ТаІЮЇ

вріжте дрібної, аби аж жижки трусилися! Муаи1іи

грають коло.мuй"u, "іль"а пар танцює. По "асі .мУЗU"U урuвають, танцюю"і стають.

Пар у б о к.

я"і.мсь

А то що? Чого ви стали?

С"рипни" по"азує с.ми"о.м на вулuцю.

Гом і н.

Шандар! Шандар! Той, що Миколу до

криміналу завдав! Усі стuхают'ь, на лицях вид"о неСПО1іій а навіть острах.

487

ЯВА Ті

с а JII і,

ж анд а р м.

ДЕВ'ЯТА

ж а 1і дар JII

(Тягне

Аnnу

А 1і 1і а.

за руку).

Але

хо

ди ж бо, ходи! Чого тобі ониматися! Анн а.

Бійся бога, Михайле! Пусти мене! Ади,

люди ззираються.

Ж анд а р м.

Ну, то що, що ззираються? Кому

цікаво, нехай дивиться. А мене то що обходить? Я

людського

диву

не

буду

ні

ситий,

ні

го

ладен.

Анн а.

Але

стидно.

Лице лушіється. Шепчуть,

пальцями показують.

Ж анд а р м.

(Грізnо дивиться па nеї). Анно,

я думав, що ти розумна жінка, а ти все ще дур

ниці плетеш. Після того, що сталося, ти ще можеш уважати на ЛЮДСЬІ{і позирки і пошепти! Тьфу, чи

сто бабська натура! Анн а. Михайле! .. Ж анд а р м.

Ні,

не

кажи

мені

так!

Не

хочу

тебе знати, ані бачити, ноли ти тю,а.

Анн а. Михайле! .. Ж анд а р м. Ну, тю, ідеш? Ан па.

Господи, що ж я маю робити? ..

Ж а п дар м. І танцювати будеш зо мною? Ан па. (3 жахо.~t). Тут? При всіх? Ж анд а р м.

Ти знов своє? Ані слова більше!

Будеш чи пе будеш?

Анн а.

(Шепче).

Господи,

додай

мені

сили!

(Подає йому РУ/'і,У. Обоє nа6лижаються до юрби перед /'і,оршмою). Ж анд а р м. Слава Ісусу!

Сел яни

сел я н ки.

([(лаnяються). Слава

навіки! Ж анд а р м.

Я чув тут перед хвилею музику,

бачив танець ...

Пар у б о к. Ну, а хіба що? Не вільно пам? Д р у г п й пар у б о но Нині лущіння.

488

Тре т і й

11 а р у б о к.

Нам ІІан начальник 110-

зволив.

Ж анд а р м.

Ну, ну, та я нічого не кажу. По

танцюйте собі. Ну, музики, грайте! Най ІІОЧУЮ, як ви тут у Незваничах умієте. Може, й мене охота

візьме з вами ІІОКРУТИТИСЯ. Позволите, ХЛОІІці? Пар у б к и. О, просимо, ІІРОСИМО! Музи~а

грає. Жандарм, нослухавШ1. трохи, бере руnу і відходить з нею до ~оршми.

ЯВА Ті

Пер ш а Д руг а

сам і

за

ДЕСЯТА

без жандарма і Аюш.

ж інк а. ж інк а.

Анну

Та й справді ІІішла з ним. Видно, що їй зразу ніяково

було. Троха противилась. Нас т я.

Ще не привикла, КУМО. Але привикне

швидко. Він її ІІРИВЧИТЬ.

Др У г а

ж інк а.

Та й страшний жеl А най

страшніший, як усміхається. Так ті зубища білі та великі виставить, що здається чоловікові, ось ось укусить.

Музи"а,

танці.

із шшmу,

По

хвилі

ж анд а р м

u u

виходять

беруться аа ру"и і nус"аються та"ож У таиець.

ЯВА

ОДИНАДЦЯТА

Ті сам і, ж а 11 дар J\f і А 11 "а танцюють. Помалу таUЦЮЮ'tі ~apи розступаються. На всіх лицях обу реuня. Жандарм і Анна лишаютьс.'l са.мі.

Ж анд а р м. (Побачивши ее, ауnиnяється, гріа по). А се що? (Обертається кругом). Чому не тан

цюєте? Пар у б к и.

([(лаnяються, лукаво). Нам досить.

Ж анд а р м.

О Д 1I Н

Як то? Не хочете більше? пар у б о к. Ні. Помучились.

Ж анд а р м.

Хлопці, се ви задля мене?

489

Пар у б о І\. Може, й так.

Ж анд а р м. робити? Пар у б о І\.

Що?

Ви смієте

мені такий стид

(Сміліше). А пан сміють нам такий

стид робити? Ж анд а р м. Який? Пар у б о І\.

Танцювати з такою жінкою. Ж анд а р м. 3 якою? Пар у б о к. Самі то ліпше знаєте, з яною. Ми з нею не танцюємо.

Ж анд а р м.

Але я з нею танцюю. Ви мені не

смієте стиду робити. Я цісарський слуга. Пар у б о

J{.

Ми всі цісарські. А до танцю ви

нас не присилуєте.

Ж анд а р м.

(М' яnше). А може, й присилую.

(Кричить). Жиде! Гей, Шльомо!

ЯВА Ті

с а.м і

Ш л ь ома.

ДВАНАДЦЯТА

Ш.!t Ь О ом а,

за UU.'Ч

в і й Т.

ліваром у руці). Чого вам тре

ба, пане постенфірер І?

Ж анд а р м. Відро горівки і півбочівки пива для всеї громади на мій рахунок, розумієш? А зараз!

Пар у б о ко Ви, пане шандаре, дармо не енспен Ми вашої горівки, ані вашого пива

суйтеся! 2

пити не будемо і в танець з отсею нобітою не піде мо. Ми ані вам, ані ЇЙ честі не уЙмаємо. Що собі маєте, то собі майте, але танцювати з вами не можемо. Вільно пану начальникові заборонити нам дальше бавитися, то ми розійдемося. Гей, хлоп

ці, дівчата, ходімо домів! В і й т. (Стає па середипі). Гов! А тут що таке сталося?

І ІІ ост е н Ф Іре р

начальнии поста. витрачатися.

2 Е и с пен с У в ати с Я -

490

Пар у б о к.

(КдаnЯ6ТЬСЯ). Нічого, пане началь-

нику. Потанцювали та й додому йдемо. В і й т. Ба, та так живо?

Пар у б о к. В і й т.

Адже єгомость остро ЗаІ{азували.

Ти, блазню один! Мені тото будеш при

гадувати! Кади тому, що носа не має, а не мені. Ти думаєш, що я таний дурень і не бачу, що тут діється? Пар у б о к.

Ну, то чого ж пан начальник пи

таються? В і й т. Мовчи, дурню! Хлопці, стид вам таке робити! Пан шандар нині ваш гість, самі ви його занросили - не бійтеся, я бачив через вікно! Ну, а тепер такий бешнет йому робите? Фе, так не гарно.

Пар у б о к. А нам випадає з такою разом тан цювати? В і й т. Анна порядна господиня! Чого ви від неї хочете? Пар у б о l{.

Чоловіка вішати мають, а вона тут

буде танцювати. То так порядна господиня робить?

В і й т. Не слухайте, діти! Се брехня. Ії чоловіка ще не судили, ще не знати, чи він що винен, а без суду нікого не вішають. А

НОШІ пан

шандар не

цурається вести її в танець, то ви не маєте права

нею цуратися.

Ну,

ну,

не

фирнайтеся,

будьте

раді, що вам дозволено бавитися. А ви, пане шан даре, не противтеся діТВаІ{ам. Самі бачите, вони то не з злого серця. Ну, музипи, ну, грайте! Музики грають; звільна, мляво nочиllаються танці. По яnі-мсь часі жандар-м з Анною 3"ов nускuються в танець. Нараз на nівтаnті .музика уриває пари крім жандар.ма і Анни, стають мов в коnа-н.ї.

491

ЯВА

ТРИНАДЦЯТА

Ті с "-.м і, по хвилі Ми n о л а. Музиnи і часть Та?щюючих бачать Миnолу, ще заnu.м він появився на сцені. Жандар.м і Анна обернені до нього nлечu.ма.

ж анд а р м.

(Тупає ногою). До стосот кадуків!

А се що знов? Чого ви урвали? Гей, музики! Ви хочете

... Музиnа .моєчnи nоr.азув С.',шnо.м.

ж анд а р м.

Га, а се що? Ми к О Л а.

(Обертається,

побачив

Ми/f,ОЛУ).

(В r.ожусі, оброслий бородою, з вуз

ли/f,ОМ на плечах, входить і /f,ланяється пародові).

Слава Ісусу! Всі. Слава навіІШ!

Анн а.

(Побачивши

його,

С/f,ри/f,УЄ).

Господи!

Пропала я! Микола! Ми к О ла. (Всміхається СУlotOвито). А, щО бачу, і моя жінка тут. Ото добре. І ви тут, пане шанда ре? Та, бачу, я вам забаву перервав! Ж анд а р м. Ну, як ся маєш, Миколо? Що з то бою чувати? Пустили тебе? Ми к О Л а.

Та, богу ДЯl{увати, пустили.

Ж анд а р м. Дуже мене то тішить. (Підходить і подає ЙОlotУ PY/f,Y). А знаєш, кому ва се маєш по ДЯl{увати?

Ми к О Л а. Та віДІШ мені внати? Хіба мені там скажуть? Прийшли, отворили І{азню, казали заби ратися, та й по всьому.

Ж анд а р м. Мені маєш подякувати.

Ми к О Л а. Тобі? А то як? Ж анд а р м. Бо я таки віднайшов правдивого убіЙцю. Та й то не одного, а цілу кумпанію. Не нині, то завтра Їх арештую. Коштувало се мене труду, то певно. Був чоловіІ{ і в такім, що мало сам головою не наложив, ну, але, знаєш, як я тебе арештував,

то

так

мене

щось

коло

серця

почало

нудити. Все мені здавалося, що ти не винен і бу-

492

деш думати, що П тебе доброхіть у біду ввалив. І я не міг спочити, пони не натрафив на слід убій нинів.

МИ І{ О ла.

(КлаНЯGТЬСЯ

йому).

Най

тобі

бог

заплатить за все добре, а за зло ... (Глядить а до кором па АНIlУ). Злого най вам бог не пам'ятає! іН анд а р м. (С.Iltї6ТЬСЯ). Ну, злого! Тю{ багато злого я ніІЮМУ не зробив. Мені, може, дехто біль

ше зробив злого, а я піному не випоминаю. Ми 1\ О Л а.

(Поспішно). Я тю{ож ні, танож ні!

Хорони господи! Що там випоминати! іН анд а р м. А я от нині твою господиню ледво витягнув силоміць із дому, аби троха провітрилася та між людей показалася.

1\1 и к О Л а. Спасибі, спасибі тобі, що хоч ти за неї дбав. Чув я там, у тім пеlші, чув, як ти її дозирав. Спасибі! (КлаnЯ6ТЬСЯ). Ну, Анно, а ти що тан стала, мов осуджена? Чому не вітаєшся зі мною? Анн а. Будемо ще мати час вітатися. Що тут, перед усіми людьми? М и к О Л а.

Правда,

правда.

Се

домашнє

діло,

ніщо його перед людьми показувати. Ну, так хо

дімо

додому.

ласці

божій

оставайтеся,

добрі

люди! (КланЯ6ТЬСЯ і nуска6ТЬСЯ йти. Аnна аа н,им). іН анд а р м.

Миноло, гов! А постій-но!

Ми н О ла. (О.,ираGТЬСЯ). А чого тобі?

Ж анд а р м.

Ба,

а мене не нличеш до себе?

Адже ж нині празничний день, треба його янось обілляти!

Го-го, не

думай, що

се

тобі

тан

уві

йдеться!

МИ І{ О Л а.

(Заклопотаний).

Що ж, ноли твоя

ласна ... А я, правду нажучи, не думав ... Ж анд а р м.

Де ти в своїм життю ноли ЩО ду

мав! Усе другі за тебе думали. Тю{ ЧеІ\ай же, не знаєш ти честі, то я тебе погощу. Гей, жиде! Ш л ь ома. (Вuбіга6 а порожніми скляnкамu).

Чого вам потрібно?

493

Ж а п дар м. Фляшку горівки, вишпяку, що там ще маєш доброго, спакуй у кошик, а зараз! Плачу готовими.

Ш л ь ома. Ни-пи, чи я під папа постепфірера домагаюся? А куди ТОТО відіслати? Ж а п дар м. До Миколи. А живо! Ш л ь ома. Добре, добре! (Відходить до /'і,орш ми). Ж анд а р м.

(Махає

шаn/'і,ОЮ).

Ну,

люди,

бу

вайте здорові! (Відходить). Нас т я.

(ВОР/'і,оче аа ним). На зломапу голову!

Музuка. ПаруБJ<U і дівчата знов лагодяться до танцю. Заслона

спада.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА Хата Ми/'і,оли.

ЯВА

ПЕРША

Анн а

Апн а.

са.ча.

(Під ві/'і,НО,м ,мотає nряжу на мотовило

і числить ниТ/'і,и). Одинадцять, дванадцять, трина

дцять, чотирнадцять, п'ятнадцять. (Зупиняється). Семий день уже його нема. Чень, нині прийде. І боюсь його, і жити без нього не можу. (Мотає далі). Шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, де в'ятнадцять, двадцять. (Зупиняється, ааж,мурює очі і ааду,мується). ЯЮІЙ страшнийl Який грізний І А що за сила! Здається, якби хотів, то тю, би і роз давив мене і того... мойого... халяпу. Поглядом ОДЮІ}.:[ прошиб би. І чим страшніший, чим остріше ДО мене говорить, тим, здається, я більше люблю його. Вся тремчу, а так і здається, що топу в пім, роблюсь частиною його. І нема у мене тоді своєї

,(94

волі, ані своєї думки, ані сили, ані застанови, ні чого. Все мені тоді

байдуже, все готова віддати

йому, ІШНУТИ в болото, коли він того схоче! Ах!

(Мотав далі). Двадцять і одна, і дві, і три, і чоти ри. (Зав'язув пасмо). Та й чи ж не віддала я йому все, все, що може віддати жінка любому чолові кові? Навіть душу свою, честь жіночу, свою добру славу. Присягу для нього зломала. Сама себе на людський посміх віддала. Ну, і що ж! Мені байду

же! Він для мене все: і світ, і люди, і честь, і при сяга. (Мотав). Одна, дві, три, чотири, п'ять, шість ...

ЯВА

ДРУГА

Жа'ltдар/о<

А'It'ltа.

ж анд а р м. (Входить). Добрий день, Анно! Ти сама? Анн а.

(Виnусnав з руn мотовило

веретено).

Ах! То ти? Де ж ее ти тю, довго? Чому не прихо див тіЛЬІШЙ час? Ж анд а р м. Де чоловік? Анн а. Аж у стодолі молотить.

Ж анд а р м. Ну, що Ж він? Анн а. Як то що? Ж анд а р м.

Не дорікає

тобі, не

б'є,

не сва

рить?

Анн а.

Він? Ані словечна. Навіть не питався,

чому я не приходила до нього до арешту. Кру титься

по

хаті,

нишпорить

по

господарстві

по

давньому.

Ж анд а р м. Ну, а ти не почала з ним розмову'? Анн а. Про що ж я буду з ним говорити? Обрид він мені. Лучче б був гнив собі в l{рпміналі. Ж анд а р М. Ну, а як гадаєш, знає він про те, що зайшло між нами? Анн а. А хто його знає? Мені навіть натяком одним не дав сього пізнати.

495

Жан дар м. йому? Анн а.

Ну, але, може, сусіди наговорили

Може бути. Та що се мене обходить?

Я тепер СПОІ,ійна, нічого по боюся, ні про що не

думаю, нічого не знаю, тілько тебе одного. (При

ближається до н,ього, боязн,о). Михайле, можна тебе обняти? Жандарм обіш.taє Н.

І поцілувати? Цілуються.

Знаєш, давніше я, здається, була б умерла зі сти ду, якби була подумала навіть, що яко шлюбна жінка можу так цілувати другого. А тепер! (Цілує

його без пам'яті). Любий мій! Тепер у мене ані І\рихіточки ніякого неспокою, ніякого сорому нема! Ми"ола відчиняє двері, але, побачивши, що Михайло 3 Анною цілуються, цофа"ться назад і ааnирає злег"а двері.

Ж анд а р м. (Шепото.",,). Він був. Анн а. Нехай собі! Не боюсь я його. ж анд а р м. Ну, Я також не страшків син. Але

тепер я не хочу з ним балакати. Я так тілыо на хвильку забіг. Мушу ще піти до війта віддати йому письмо, а відтак прийду до вас на І\ілька годин.

Прощавай! (Забирає nарабін, і відходить). Анн а. А приходи! Ждатиму зпідвечірком! (Береться зн,ов АІотати). Так, він бачив нас. Ну, і що ж з того? Коли досі очі пе повилазили, то

мусив бачити. Не тепер, то в четвер був би поба чив. Я ховатися від нього не думаю. Нехай робить зі мною, що хоче!

(Раху,. nотихо н,итnи, зав'язує

пасмо).

496

ЯВА

ТРЕТЯ

м ипо.!! а

Ми к О Л а. Анно?

1{ 1{

а.

(Входить а ціпом у руці). Ти сама,

Анн а. Сама.

Ми к О Л а.

Анн а.

А той ... шандар ... пішов уже?

Пішов до війта, але за годинку, казав,

що прийде. Або що, ти хотів з ним що побесіду вати? Ми к О Л а. Я?. Ну, ні ... Хіба так ... пару слів ... Але ні! Що мені з ним бесідувати?. От, бачиш, свірка в ціпі урвалася, то я прийшов зв'язати. Не маєш де мотузка?

Анн а. Не маю. От щі тобі прядива та виплети собі. Ми к О Л а. Та хіба вже так зробити. (Бере пря диво, вбиває в стіл UlUло, робить а прядива кос ,м,ики, н,аслинює їх і починає плести. Анна ,м,отає

далі, шепото,м, числячи нитки. Микола по хвилі).

Анно!

Анн а. Чого тобі? Ми к О Л а. ман

Так сей шандар, сей Михайло Гур

...

Анн а. Ну, чого тобі від нього треба? М и к О Л а. Я знаю, ти ще діВІ<ОЮ любила його ... і тепер любиш. Анн а. (Перестає ,м,отати і глядить на нього).

Ну, і що ж з того? Ми к О ла. (Понуривши голову). Та нічого. Хі ба я тобі що-небудь кажу? (Хвилю ,м,овчить, а від так починає плакати і клонить голову до стола).

Анн а. Так чого ж плачеш? Чого рвеш моє серце? Ми 1< О Л а. Бо ... бо ... моє рветься. (Встає і на ближається швидко до неї). Анно! Невже ж ти мене так ... так ані крихітки не любиш? Анн а. Ні.

497

М и к О Л а. І ніноли не любила? Ан н

8..

Ні.

Ми к О Л а. І не можеш ПрИСИЛУВ8.ти себе, щоб хоч жити зі мною по-давньому?

Анн а. Ні. (3віщує голоtJу). Пропало вже. Ми н О Л а. (Відвертається). Га, ВИДНО, божа во ля тана. ГОСПОДИ, пощо ти вивів мене з нриміналу?

Чому не дав мені там зігнити? Я думав, що нема гіршої МУНИ над неволю. А ян прийшли пани і сна зали мені: «Миноло, ти вільний, бачимо твою не винність»,- господи, то мені троха серце не трісло

а велиної утіхи. Я нрил у бога ПРОСИВ, щоб додому якнайскорше залетіти, а тут застав тане ... тане, що й язин не повертається сназати! Тане, що неволя в криміналі против того видається мені раєм!

(Ридає). І за яну се провину мене господь тан ТЯЖНО карає? Чим я його образив, чим про гнівав? Анн а.

Цить, Миноло, не плач! І на мене вини

не звертай. Ти ж знаєш добре, що й моєї вини тут

мало. Силою віддали мене за тебе. Доки сила моя була, я була тобі вірною, хоч іншого люБИJІа. Але тепер не стало моєї сили.

Ми н О Л а. Так що ж нам робити? Ян жити? Гоби, що знаєш, що тобі сумління каже.

Анн а.

Вбий мене, чи прожени мене, чи лиши мене при

собі,- мені все одно.

Ми к О Л а.

Слухай,

Анно!

тебе

розумію.

Я люблю тебе. Мені жаль тебе, ян власної душі.

Я не хочу бути твоїм катом, бо знаю, що ти й без мене богато витерпіла. Тілько одно тебе прошу: вважай на людей! Не на lIIене

нехай уже я тю,

і буду нічим для тебе,- але на людей. Щоб люди з нас не сміялися! Анн а. Хіба ж я ЇМ забороню сміятися? Нехай сміються, ноли ЇМ смішно. М и к О Л а.

А все ж таки... Не поназуйся при

людно... з ним. Не ТОПЧИ в болото

498

моєї

бідної

голови. А ні, то вбий мене, щоб я не дивився на те! Анн а. Се не від мене залежить, МИІ<оло. Я те пер одного пана знаю

його, так, ЛІ< досі знала

тебе. Що він мені скаже, те й зроблю, а більше ні на що не оглядаюся. Ганьба, то ганьба; смерть, то смерть.

ним мені нічого

не страшно. А

ти

роби, що знаєш. Ми к О Л а.

(Хапається py~,a:Mи за голову). Гос

поди, господи, вона зовсім одуріла! Говорить, мов

у горячці. Се він, проклятий, дав їй якісь чари, якесь дання, він її з розуму звів, щоб насміятися наді мною! (Ходить по хаті 3 виразо,м, важ,.ого болю. Анна ,м,отає далі).

ЯВА т і

ж анд а р м.

ЧЕТВЕРТА

сам і

ж а

(Входить).

дар м.

Слава

богу!

Здоров

був, Миколо! Ми к О Л а. (Понуро). Здоров був, Михайле! Ж анд а р м. (С,м,іючись, б'є його долонею по плечі). А, прецінь, хоч раз ти заговорив до мене,

ЯІ\ дО старого знайомого.

М и к О Л а.

Ліпше б нам було не знатися ні

коли.

Ж анд а р м. Чому? Тьфу, МИІ\Оло, як ти на совився! Немовби я тобі батька зарізав. М и к О Л а. Ти мені ще гірше зробив. Ж анд а р м.

Ет, іди, не плети дурниці! От ліп ше сідай тут! (Садить його сило,м,іць конець сто ла, кладе карабін і шапку на другім кінці стола,

а відтак вийloЮ6 3 торби фляшку горілки). Ади, з сею ворожкою ми порадимось, як у світі жити.

Анно, ану-но, найди там який наперсток! Аиnа встав і ставить на стіл чарпу. хліб і сир.

499

Ми к О Л а. Спасибі тобі, я не п'ю. Ян то не n'єш? Що се ти видуму єш, МИІЮЛО? Нині тиждень пив, а тепер не n'єш! Ж анд а р м.

Ну, се ти пусте видумав! (Наливав). На твоє здо

ровля, Миколо! (Лв). А! .. Бачиш, я сам п'ю. (На І не журися! Вдар лихом об

ливав). На випий!

землю! Нехай Мошнова нобила журиться, що ве ЛИНУ голову має.

Ми н О Л а.

(Бере чарку).

Га, виджу, з тобою

нема іншої ради. Здох би-сь, Михайле! (П'в). Ж а п дар м.

(С.мівться). Ха-ха-ха! Здох би-сы

Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха-ха-ха! Сміхо ванець з тебе, Миноло, бігме, сміхованець! (Плеще його ПО плечах). М и к О Л а.

Що ж, Михайле, що кому належить

ся! Ж анд ар м.

Так ти думаєш, що мені належа

лось би здохнути? М и к О Л а. Думаю, що се було б ліпше і для мене, і для тебе, і для отсеі. (Показув па Аnnу). Ж анд а р м. господиню!

І для отесі! А, ми й забули про

(Наливав).

Ну,

Анно,

випий

за

здо

ровля свого чоловіна.

Анн а. За твоє здоровля, Михайле! (П' в). Ж анд а р м. Ха-ха-ха! Бачиш, МИНОЛО, твоя жінна мені троха інакше бажає, ніж ти! Ну, ви пиймо ж тепер за її 8ДОРОВЛЯ! (П'ють). Ми к О Л а. Та й міцний же твій вишнян, Михай

ле. Від двох чаро!{ вже й у голову б'є. Ж анд а р м. Не слухай того, синну мій! Се тільно твоя голова слаба, ось що! Міцної голови він і по десяти чарнах не хапається.

Ми к О Л а. (Опирав голову на лікоть). Слаба го лова, кажеш. Правду кажешl І без твого вишняну вона мені ходором ходила, а тепер ще гірше. Зна єш, Михайле, що я тобі скажу, тан, по приязні, по старій знайомості? Жандарм. Ну,що? БОО

МИ І{ О Л а. Може би, ти перестав у мене бувати?

Ж анд а р м. мої

А то чому, Мшюло? Надоїли тобі

відвідини?

М и к О Л а.

Надоїли,

не

надоїли,

так. Мені

здається, що воно б було ліпше, якби ти не по Ішзувався.

Ж анд а р м.

Не

можу,

братчику,

їй-богу,

не

можу. Служба моя така, що все попри вашу хату моя

дорога

йде.

при

тім,

серденько

моє,

ще

одна річ припутана.

МИ І{ О Л а. Яка?

Ж анд а р м. Хоч то ніби урядова тайна, але що вже робити, скажу тобі. Але насамперед ви пиймо! Най усе зле минає! (Наливає, п'ють). Тю{ ось яка річ, небожс. Тебе нібито пустили з кримі налу

...

Ми к О Л а.

(Схаnується).

Нібито?.

Як

то

ні

бито? Ж анд а р м. Ну-ну, ти-бо зараз усе тю, береш на правду, мовби ти справді почувався до вини! Е, Миколо! Адже ж ти сам почуваєш себе невин ним,

Власне

сумління

каже тобі, що ти не винний? Правда?

правда?

(З

(Глядить

npUTucKOJ,t).

йому просто в очі).

Ми к О Л а.

(Змішаний, припливо). Богом небес

ним свідчуся, що правда!

Ж анд а р м.

(Насмішливо).

Ну-ну,

Миколо!

Так пе говори! Особливо перед шандарем з такими словами не вихапуйся. Бо між нами, шандарями,

брате, така думка, що як на кого підозрінпя паде, а він починає бога на свідка Ішикати, то значить, що у нього сумління не зовсім чисте. Щось там у нього негарно.

Ми к О Л а.

(ПереЛЯ1іаниЙ). Так ... значить ... ти

думаєш, що я ... ? Ж анд а р м.

(Сміється

і 1ілеnле його по пле

чах). Ха-ха-ха! Дитина ти, Мшюло, ось що я ду

маю! Леда чим тебе застрашити можна. Не бійся!

501

Не такий чорт страшний, як його малюють. Те, що

тс>бі тепер видається ТaJШМ страшним, також не таке. До всього чоловік привикне!

М и к О Л а. Ти се про що ЗaJшдаєш? Якось не зовсім я розумію тебе. Ж анд а р м.

Порозумієш,

братчИІ{У, порозумі

єш, як на те час прийде. А тепер знаєш, що я би

тобі радив? Микола. Ну,що? Ж анд а р м. Будь спокійний. Не роби ніяко! комедії, ніЯІЮГО галасу. Жий собі тихо, смирно, як бог приказав і ні про що не дбай, що довкола тебе твориться.

М и к О Л а.

Ні про що не дбати? А думавш, що

се можна?

Ж анд а р м.

А чому би не можна? Певно, що

можна. Повір мені, друже! Я бога то світа сходив, богато дечого видів скажу:

знаю. Так ось що я тобі

тисячі людей живуть от так, як ти, і не

питають навіть, як воно склалося, відки пішло, хто

тому винен? Де би чоловікові голови стало, щоби се все

розібрати? Сталося,

склалося

що

пора

диш! Треба брати життя, яке в, треба жити, як можна.

М и к О Л а. І з розбитим серцем? Ж анд а р м. Дурниця серце! У кого воно ціле? М и к О Л а. І на людськім посміховищу? Ж анд а р м. Наплюй ти на людей! Чого тобі від них потрібно? А як ти з них будеш сміятися, то вони з тебе не будуть. Ще самі до тебе при йдуть.

Ми к О Л а.

(В задумі). Що ж, мудра рада. Тїль

},о, мабуть, заміцна на мою слабу голову. (Хапав

себе руками за голову і починав ридати). ОЙ, за міцна, заміцна! Не видержить моя голова!

Ж анд а р м. Не бійся, видержить. Я тобі по можу. Я ІЮЖДОМУ голову скручу, хто би посмів 3 тебе сміятися.

502

М и к О Л а.

Багато буде скручених голов.

Ж анд а р м.

Не бійся, се вже моє діло! А те

пер, друже мій Мю\Оло, знаєш що? Ми к О Л а. А що таке? Ж анд а р м.

бачу, що ти дуже ослаб. Сон

тебе клонить. Піди ти собі на тік та засни. М и к О Л а. А ти?

Ж анд а р м.

Про мене не турбуйся. Л також

троха відпочину, а потім піду додому.

М и к О Л а. То, може би, Михайле, ти сам пішов на тік і там заснув? Ж анд а р м. Ну-ну, кожух

(бере

не

з жердки

роби

кожух

комедії! На тобі і кладе йому

на

плечі), подушку і верету. (Стягає з постелі подуш ку і верету і також кладе нд його). Іди! (Випихає його за двері). Мовчанка. За сценою ЧУТlІ важке зітхання і повільні кроки МlІКОЛU.

ЯВА

П'ЯТА

Жандар.'>t

ж анд а р м.

(Обнімає

Анна.

Анну).

Ну,

тепер

ми

самі.

Анн а.

Цить! Л боюсь, щоб він там собі ЯІ\ОГО

лиха не заподіяв.

Ж анд а р м. Не бійся! Він тепер занадто ослаб, розкис! Зариється в солому і засне.

Анн а. (Припадає до нього). Михайле, Михай ле! Що буде з нами? До чого воно дійде? Чим воно скінчиться? Ж анд а р м. Дурна! Ось вона чим турбується! Нібито хтось у світі знає, чим що скінчиться і до чого дійде? Жий та дихай, доки жиєш! Зле тобі? А коли не зле, то дякуй богу. Як буде зле, тоді час буде думати про те зле! Чим скінчиться! Ні чим не скінчиться. БУl1:емо жити, доки можна. Бу-

503

демо любитися, доки можна. Будемо людям в пику сміятися, доки можна, доки вони нас під ноги не візьмуть. А потому? Потому один конець: всі пом

ІЮмо і чорту в зуби підемо. Ось чим воно скін читься, коли хочеш знати. (ОБНімає її). Заслона

спада.

ДІЯ П'ЯТА Хата Ми-поли. День. і на ослоні

бич

Стіл

сел яни

Нас т я.

відсунений, ва столом

ж і н -п и,

М и -п о л а,

між ними

В а

nідnитий, в -пелиш

~OM у руці, серед хати. На столі вели~а nляш~а

горіл-пи і хліб та сіль.

ЯВА Ми

о Jt а,

Сел яни.

Б а б 1.L 'Ч,

ПЕРША

Нас

(П'яними

л,

с е Jt я Н и.,

голоса.ми

Ж і 1і ?t U.

співають

жу-

равля).

Ой там у лісі, ой там у лісі плужочок, Плужочок-чок-чок-чок

Ой виорав він

(2)

ЛаНОЧОК-ЧОІ\-ЧОК-ЧОК Ой насіяв він

(2)

(2),

ланочок.

конопель,

Rонопель-пель-пель-пель Та впронадився

(2)

конопель.

(2),

журавель.

журавлю,

Журавлю-влю-влю-влю

Та бучком ноги

(2),

журавель,

Журавель-вель-вель-вель

Ой я, я тому

плужочок.

ланочок,

(2)

(2),

журавлю

поломлю,

Поломлю-млю-млю-млю

(2),

поломлю.

Селяни і сєлян"и при остатніх "уnлєтах nохитуються. тор "ають одні одних nлєчиJl<а та "иваЮТь голова.ми, nозuраючи на МиКОЛ1l. що стоїть зі звішєною головою і держиТ1> чар"у в трє.мтячіЙ руці. 1іоли сnіе с"інчився.

504

МИ І, О Л а. Ну, куме, дай боже здоровля! (П'є). Б а бич. Дай боже всього доброго! Ми к О Л а. Ні, сього не кажіть! Чого доброго? Я доброго нічого у бога не прошу. Досить уже того

добра зазнав, буде з мене! (Наливає і передає чар ку Бабичеві). Ну, прошу!

Б а бич. Дю{уємо красно. Ні, кумцю, не гнівіть бога! Що бог дасть, то не напасть. Не раз чоловік

гадає, що не знати Ю\а на нього біда впала, аж за депь, за другий озирається,

а воно вже йому

на добро вийшло. Ваше здоровля, сусідо!

(Обер

тається до ін,шого сеЛЯllина і п'є).

Пер ший

сел яни н.

Ми к О Л а.

Ну, вже ви

Дай господи й вам! мені сього не І\ажіть.

Уже я то на своїй шкірі витрібував, Яl,е воно добро виходить. Ні, І,умове чесні, вірте мені чи не вірте,

а мені здається, що пан біг часом собі сміх із нас робить! Сел яни. Бійтеся бога, куме, що ви говорите? Та же 1'0 образа божа! Ми к О Л а. (Махає рукою). Одно мене ще в сві ті держить

п'є). Нас т я.

отся живиця!

(Бере чарку, наливає

(Під вікном до другої жінки, киваючи

головою). Я то знала, що до того воно дійде. Бій теся бога, тота жіЮ\а ані стиду не має, ані серця. Пер ш а

ж і н і{ а.

Ой та певно. Мій старий ка

зав, що буде в раді о тім говорпти, аби її при всій громаді

різками

висічи,

най

не

дає

злого

при

нладу.

Нас т я.

Певно,

що

варто

би.

Адже

нині

в церкві. Бійтеся бога! Таж тю(ого ще світ не ба чив. 3 чужим парубном аж до самої цеРІ\ВИ при йшла, а потому ян сама стада, то щоби вам до

образів, до вівтаря святого лицем обернулася! Де там! До нього обеРНУJIася, до нього, онаянна, мо литви шепче. Жіюш довкода неї новідступалися,

таке вам нолесо зробили, мов від зараженої тис-

505

нуться, а вона нічого, мов і не бачить. Таl{ усю

хвалу божу й вистояла. Та не всю, бо скоро «До стойно»

проспівали, мій

шандар із церкви, морг

нув на неї, та й вона за ним вийшла. Пер ш а

лися? Нас т я.

ж і н І{ а.

Мабуть,

Та

до

куди

І{ОРШМИ.

вони

Там

потяг

собі

обов

в ванькирі запиваються. (Шепче).

Б а бич. Куме Миколо, так ви І{ажете, що жіНl{а вас голодом морить?

Ми к О Л а. Хто? Я? Коли я се казав? Де? Б а бич. Ну, я так чув. Пер ший сел яни н. І я чув. Геть ІЮ селу чутка ходить.

Ми к О Л а.

(В n'яnі.м запалі). Бреше тота чут

ка! Всі брешуть, хто її далі розносить. Кому ЯІ{е діло до мене і до моєї жіНI{И? Нас т я.

Ну, та певно, що нам діла нема. Але

є хтось такий, що має до неї діло.

М и к О Л а. Кого то обходить, варимо, чи ситі, чи голодні? Б а бич.

що ми їмо, що

Та ви, І{уме, не гнівайтеся, що я вас

спитав. Я прецінь не зі злої волі. Бо тут, бачите,

деякі хотіли на раді громадській ...

Ми к О Л а.

Що, що, що? Зась раді громадській

до моєї жінки. Не має рада права! Б а бич.

Ну,

як

ви

собі

не

І{ривдуєте

то

певно. Тілько що, бачите, люди собі дуже мари кують,

І{ажуть,

що

вона

дуже

поганий

приклад

дає, вибачте, на публіку ЛЮДСЬІ\У з тим Гурманом волочиться.

Ми к О Л а.

(Хапає

себе

за

голову).

Ой-ой-ой!

Люди! Не ріжте мене без ножа! Не мучте мене! Не бабрайтесь у моїм серці! Най вам моя жінка не стоїть у очахl От пийте, l<оли-сьте чесні та добрі, що-сьте до мене прийшли, частуйтеся і го воріть дещо веселішого. А то тьфу. Чоловікові

й без вас тяжко, а ни ще додаєте.

506

Нас т Я. Ой RУМОЧКУ, та чи то ми не знаємо, що вам ТЯЖRО? (П'є).

М и R О Л а. диває і п'є). Нас т Я.

Ой

ТЯЖКО, RУМОНЬІЮ,

ТЯЖІЮ!

(Н а

Та Rажуть, що вона до вас по цілих

днях не говорить? М и чить,

RО і

Л а.

Та що будемо говорити? Вона мов

мовчу.

ОТаІ{

цілий

день

мов

тумани

ходимо. А вона все тілько н вінно зазирає, чи він

не йде. А до мене хоч би СJІОвечко сназала. Нас т я.

Ой бідний ти, І\УМОЧНУ, бідний!

(На

диває і п'є). М и н О Л а.

ОЙ бідний, J;УМОЧІЮ, бідний, Яl{ той

ман начетверо! (Наливає і п'є). НІ{ той горох при дорозі. (Плаче).

Нас т Я. Та хіба я не знаю, що ти не раз з го лоду млієш, а вона що зварить, то тому погани

нові держить. Куме, та же я твоя близьна сусіда. Все знаю, все бачу, хоч би не раз і не хотіла бачи ти. Не раз аж серце мені І{рається! Біl'ме, І\УМОЧ ну, Rрається. (Плаче і обіймає його).

Б а бич. Ну-ну, жіюю, може, нам пора додому? Сел яни. Та пора би йти. М и н О Л а.

Люди добрі, сусіди чесні! Посидьте

ще троха! Не І\Ваптеся, не розходіться! Я рад, що людсьний голос у тих стінах чую. Поговоріть, по

частуйтеся. Ну, прошу! Ов, чарна стоїть! Що се

таного? Фляшна порожня? Я зараз другу принесу. у мене барилка єсть, схована в половнику. Що має грішний чоловік робити? Коли вже таке на мою голову впало, то що діяти? Не береться мене ніяна робота, відійшла охота до життя, до госпо дарства. Тьфу, нащо воно мені! Взяв Я продав Rонята, гроші сховав та й проииваю потроха. Най ідуть І Не стане тих, знов щось продам.

Б а бич.

Ой нуме, нуме, зле ти робиш! Занадто

собі до голови взяв ТаІ{У дурницю та із-за таІ\ОЇ

негідниці добро своє керваве марнуєшl

507

м II 1\ О Л а. А нащо ж воно мені? Хіба мені жит тя буде? Не буде, куме! Все пропа.ТJ:О! Вже мені господарем не бути, тю{ нехай же іде всеl І поле продам, і хату продам, нехай іде.

Б а бич. Говори, говори. Продам, кажеш. А по тому що буде? М и І{ О Л а. куме,

вже

Коли потому? ЯІ{ потому? У мене,

тепер

потому.

Вже

тепер

по

всьому.

Дальше вже нічого не буде. Нічогісінько. Тю{ цур йому всьому! (Виходить а фляшкою). Пер ш а ж інк а. Зовсім знівечили чоловіІ,а! Зовсім з пантелику збили! Д р у г а ж інк а. Не много того розуму в бідо лахи було, та й той виплив. Нас т я. Я би не знати що дала, що вона його Яlшмось зіллям упоїла.

Б а бич.

А найгірше ШІщда господарства. Га

рував чоловіІ., весь вік робив, аж йому очі з голо ВИ

лізли,

мучився,

натерпівся!

терпів

Нарешті

ой

господи,

дохрапався

кусника

кілько хліба,

жити б, та бога хвалити, та діточок надіятися, а тут на тобі! Мов пожар наскан:ує, мов грім з ясного неба. Пер ш а ж інк а.

Говоріть, І\уме, говоріть! Ка

жете: дітей надіятись. Тото й уся біда в тім, що в них дітей нема. Якби у неї були діти, то вона б на таке не пустилася. СІ\ажу я слово й за неї. Пер ший сел яни н. А я тому не вірю. Вже як котра жінка така вдасться, то ти її й ланцем

до дому не прикусш. І дітей ПОІшне.

Пер ш а не

ж інк а. Не слухай того, куме, бігме,

слухай І

Діти

веЛИІ\а

річ.

Діти

половина

матері. Одна половина, може би, й рада піти, по зволити собі, а друга не ПУСІ\аЄ, кричить: «А ми, мамо! А що з нас буде?» І не пустять тамтої по ловини.

Ми к О Л а.

(Входить 8 фляшкою і ставить її на

столі). Ось воuа! Ось наша радість! Ось ОДІШОЮl

508

потіха. (Підні;w,ав Фля,Ш1>У, телепав і знов ставить). Повна, вистане нам! Ану, нумове чесні, сусіди мої

ПРИ6J11ні,- дай нам боже здоровля!

(Наливав, n'в

і nУС1>ав чар1>У 1>ружля,ти).

Б а бич. Куме Миноло, гей, нуме! М и н О Л а. Га! Б а бич. А я би тобі, нуме, щось сказав, та боюся, щоб ти на мене не огнівався. Ми 1{ О Л а. (Сідав 1>ОЛО н,ього, обн,імав його за шию, плачучи). Кажи, кумочку, кажи! Ти в мене

найближчий сусіда, ти мій порадник. Говори! Б а бич. Ти, куме,- не в гнів тобі кажучи, занадто м'який, занадто податливий. Ми к О Л а. (Хитав головою t тя,ж1>о зітхав). ОЙ так, та!{, занадто м'який, занадто податливий. Б а бич. А вони бачать, що ти ТаІШЙ, та й тобі кілля на голові тешуть. Ми к О Л а. (Хапав себе за голову). Ой тешуть, тешуть! Аж у мізку лупає! (Плаче).

Б а бич.

Цить, куме, фе! Не плач! Не будь ди

тиною! Ми к О Л а. Не бути дитиною? А то ю.? Б а бич. Ти б узявся до своєї жінки троха острі ше. Похрупостів би на неї, погрозив би, а то й уда рив раз, другий. Знаєш, жінка так, Ю{ коню{а, лю

бить батіг, а без нього зовсім ледащіє. М и 1{ О Л а. ОЙ ледащіє, ледащіє.

Б а бич.

Ну, і до сього Гурмана ти постався.

Що то він завоював тебе, чн що? Покажи йому, що ти в хаті господар. Закажи йому бувати у себе. М и 1{ О Л а.

Ой просив

я його, та де тобі,

ще

й сміється.

Б а бич.

Просив! Бійся бога, куме, хто ж такої

річі просить? Та то певно, що він просьби не по слухає. А ти остр о до нього! МИ І{ О Jl а. Ой кумочку, боюсь а його! Страшний він ТаІШЙ, як кат.

509

Б а бич. Фе, куме! Ти ж, чень, не дитина. Чого тобі боятися? Адже він тобі нічого не може зро битиl Ми к О Л а.

(Випростовується).

Та

то

правдаІ

Чого мені його боятися? Б а бич.

Ти йому погрози, що підеш до суду

на СI\аРГУ, що він тобі жити з жінкою не дає.

Ми к О Л а. Та то правда! Адже і над ним є стар ший! На скаргу!

Б а бич.

Що в цілім селі соблазнь робить, со

ром на цілу громаду.

М и к О Л а. Ба бич.

Га, та же за се тяжна кара!

А ти думав ЛІ{? Зараз його відси пере

несуть! А ти вже собі потому з жінкою даси якось раду. Коби лиш його відси мара взяла. Ми І{ о л а. О, певно, що з нею я собі пораджу. Адже ж ви, сусідоньки, знаєте, яка вона була доб ра, щира та вірна, заним його зла доля на мій дім

навернулаl До рани можна було її приложити, не то що! (Плаче). Нас т я. що!

Двері

Ти, куме, його до хати не пусти, ось йому

перед

носом

замкни.

Ціпом

по

голові заїдь. Так би я на твоїм місці зробила!

Ми к О Л а. Так, так, так! Ціпом по головіІ Мун дур на ШІ{амаття! Нехай мене Сl{аРЖlIТЬ! Я вже буду знав, як боронитися! Б а бич.

Нас, нуме, на свіДІ{ів ІШИЧ. МИ посвід

чимо, як вони З тобою обходилися! Сел яни. Так, такІ Усі посвідчимо! Його зов сім зі служби проженуть, а тобі нічого не буде! Ми к О ла. (Схаnується). Добре! Все зроблю,

візьму на відвагу. Або що, хіба я не чоловін, не господар! Ану, випиймо, сусіди! Біг заплатить вам

за раду. Побачимо, хто

тут буде старший.

і частує Їх аа чергою).

510

(П'в

ЯВА Ті

с а _'І і.

ж анд а р м.

ДРУГА

Входять

ж а

дар'"

А"" а.

(Трохи підпитий). Го-га-го! А тут

що? Празник якийсь, Іюмашня чи поминки'? Ми к О Л а.

Та ПОI\ШНІ,И, поминки справляю.

Ж анд а р м. А по кім? М и к О Л а.

По собі

самім.

По своїй честі, по

своїм супокою, по своїм життю.

Ж анд а р м.

(Іде

до

стола

люди

розступа

ються перед ним, він сідає. Анnа також сідає на припічку). Ага, ти, бачу, вже троха теє ... язиком путаєш! Ми к О ла. Нк то путаю? Я не путаю, я правду говорю! То ти, Михайле, моє життя попутав, так що й кінца не найду. Ж анд а р м.

От, Миколо, не молов би-сь дур

ниць, та й ще при чужих людях, а радше частуй гостя.

Ми к О Л а.

Ой участував ти мене! Не такого ти

частунку від мене варт!

Ж анд а р м.

(Схаnується

і підступає до ньо

го). Що ти говориш, що? Якого частунку? Ми к О Л а.

(Плює йому в лице). Ось якого, ко

ли хочеш знати.

Ж анд а р м.

(Б'є його кулаком у голову). Ось

тобі за це! Миnола падав на зе",лю. Люди nидаються до Миnоли, Анна до Михайла.

Анн а. Михайле, вспокійся, що ти робиш? Ж анд а р м.

СПОІ{ійний

нічого

більше

не

роблю, але плювати на себе не дам! Не бійся, се йому не пошкодить. Троха свіЧІШ в очах стали, але

се байка. Протверезиться швидко. А я й так хотів із ним розумне слово поговорити.

Ми к О ла.

трудом підноситься, його садять

на лаві). Так ти ось як мені платиш за мою до

броту?

511

Жан дар м.

Не

за

доброту,

МИІюло!

За

до

броту тілЬІЮ бог заплатить. А я за дурноту. За те, що ти nлюєш на цісарський мундур. МИ І{ О Л а.

Я не па цісарський мундур nлюю,

але на того ОГИДНИІШ, що ганьбить образ божий. Ти його знаєш? Михайла Гурмана! Сел яни. Так, так!

Ж анд а р м.

(Гllе в собі здість). Знаєте ви що,

панове свідки, я тут хочу з Миколою розумне слово

говорити. Вас тут не потрібно. Може б, ви пішли собі до діДЬІ{а? Ми к О Л а.

Ні,

сусіди!

Сидіть,

не

відходьте!

Я вас прошу. Я вас тут запросив, він не має права вас виганяти.

Ж анд а р м.

(3іс,;,а';'У6

хапав

за

карабін,).

А я вам кажу, п'яниці погані, геть відси! Хто зараз не вступиться, той ось тут кольбою в груди дістане. Марш! С е J! я "и

с е J! я " n и

сnваn'l{О виходять.

Деnотрі хрестяться і nJ!ЮЮТЬ.

ЯВА

111 Ми к О ла.

ТРЕТЯ

n о J! а, ж а

дар J\I

А 'І{ 'І{ а.

(ПрuскаКУ6 до llього). Яким ти пра

вом смієш моїх гостей з моєї хати виганяти, га? До тебе прийшли? Твою горівку пили? Ж анд а р м. (ВідТРУЧУ6 його llабік). Мовчи, дурню! Слухай, що я тобі буду казати. Сідай ось тут! Миnола 'l{еохіт'І{О сідав.

Слухай, МИlюло, що ти собі гадаєш? Ми 1\ О Л а. Як то що? Ж анд а р м. Чого ти сам собі ШІЮДУ робиш? Роботу ПОІ\Инув, господарство занедбав, Іюні про

дав та все тілько з п'яницями водишся та свов добро розкидаєш? Чи то ладно ТЮ'І га?

512

М и І, О Л а.

Ладніше,

ніж

чужу жію,у на гріх

наводити.

Ж анд а р м.

МИІЮЛО,

Миколо,

не

повинен

би

ти й згадувати про те.

М и н О Л а.

ОН ЯН! Не повинен і згадувати про

те, від чого серце рветься і голова тріСІ,ає? Спа

сибі за лаСІ'У. А скажи ти мені, Михайле, про що я маю згадувати? Для кого маю дбати? На ІЮГО робити?

Ж анд а р м. Хоч би на себе самого. Ми 1\ О Л а.

Не бійся, на себе самого я дбаю!

Продаю, роздаю, РОЗl,идаю, пропиваю те, що мені

непотрібне, а беру лиш те, що мені потрібне. А по трібне мені тепер лиш одно

ось що!

(Телепає

фляшкою).

Ж анд а р м. Фе, Миколо, стидайся! М и к О Л а.

Л маю

стидатися!

Ха-ха-ха!

ти

стидаєшся? А отся негідниця стидається, що по селу раз у раз з тобою ВОЛОЧIIТЬСЯ? ВИ маєте стид?

Ж анд а р м. Зась тобі до нас. Ми l{ О Л а. (Зривається). Ному зась? Мені? А ти хто тут? ЛІ.е ти право маєш мені засЬІЩТИ? Ж анд а р м. (Силою саджає його назад). Ну ну, не решетися! Л тобі СІ,ажу, ЛІ,е я маю право. Слухай, Миноло! Ти знаєш, хто я був колись, ще там, у нашім селі?

Ми 1\ О Л а. А хто? Урвитель, забіЛІ{а. Ж анд а р м. Брешеш, друже мій. Л був чесний парубон,

може,

троха

загарячий,

запаЛІШЙ.

І{РИВДИ я не любив, неправди не міг знести

Але

і то

було моє нещастя.

Ми l{ О Л а. Було дещо й більше. Ж анд а р м. Правду l{ажеш. І снажу,

що

ще

причинилося

до

тобі

мого

зараз

нещастя.

Л полюбив отсю бідолаху, Анну, сироту, поштур l{увану та кривджену нелюдами братами. Ся лю бов була IІІОЇм одиноким, найдорожчим СІ{арбом,

17 8-333

513

вона могла би була з мене зробити доброго, поряд ного чоловіка. А ти, Миколо, ти до спіЛlШ з тими нелюдами вкрав мені те одиноке щастя. Ми к О Л а.

(Зривається). Л? Вкрав тобі ... (Ха

пає себе за голову). Господи, що се зо мною? Чи весь світ догори ногами перевертається? Л, втоп

таний у болото, обдертий з честі, супокою і пова ги, зруйнований, зарізаний без ножа,- я, по-тво йому, виходжу ще й злодієм?

Ж анд а р м. Адже твоє

Не

хапайся

сумління

само

за

голову,

тобі

МИІ{оло!

каже, що

моя

правда.

М и к О Л а.

Ні, брешеш. Я її не силував! Вона

ще вдячна мені була ... Ж анд а р м. Адже бачиш її вдячність. М и к О Л а. Вороже, се ти її звів, одурив, при чарував! Ж анд а р м. Ти мав три роки часу причарувати

її до себе. Чому сього не вчинив? Ми 1\ О Л а.

Бо я не чаріВНИI\

Ж анд а р м.

ось чому!

Бо ти віхоть, а не чоловіl\

ось

чомуl Ми 1\ О Л а. Хто віхоть? Я віхоть? Ж анд ар м. Авжеж, не я.

М и к О Л а. не віхоть.

Отже

Марш

мені

зараз покажу тобі, що з хати! (Хапає його за

плечі).

Ж анд а р м. (Відтручує його). Іди спати, Ми І\ОЛО! ТИ троха п'яний. М ІІІ{ О Л а. П'яний чи не п'яний, не твоя річ. Але ти мені геть із хати забирайся! Ж анд а р м. Отже не вступлюся. Тут і заночую, І\ОЛИ мені схочеться.

Ми к О Л а.

(Лагідно).

Вступися,

Михайле!

Не

доводи мене до лютості. Ж анд а р м. (Лагідно). І не доходи до лютості, небоже, се нездорово. А я справді у тебе заночую. А завтра оба разом поїдемо до міста.

514

М и н О Л а. Оба разом? Пощо? (Виймає паПір

Ж анд а р м.

показує).

Ади,

знаєш отсей папір?

М и к О Л а.

Чорти б його знали, а не я!

Ж анд а р м.

То зле, Миколо! Не вадило б тобі

його знати. Тут і про тебе дещо написано. МИ І, О Л а.

А що там про мене написано?

Ж анд а р м.

Наказ із суду, аби тебе приста

вити. Я ще нині маю його доручити війтові. Там

знов на тебе в суді щось наговорили. М И}\ о л а.

Га, Юдо! Так ти знов 3 ТОГО боку

підо мною риєш? От

же

не

Зовсім

діждеш!

мене

(Вириває

доконати ЙОJltу

хочеш?

рук

папір

і рве на кусні). На, маєш, маєш, маєш! Ж анд а р м.

Дурню,

що

ти

зробив?

Чи

ти

знаєш, що тобі буде за се? М и к О .ТІ а. Не мені, а тобі. Ж анд а р м. Ні, тобі! На, маєш раз! (В'є його в дице). Се на завдаток! На, маєш два! (Замахує ться).

Ми к О Л а.

(Хапає карабін). На тобі також раз!

(Кида6ТЬСЯ на МихаЙда).

Анн а. (Кидається між них). Миколо, набік! Ми к О ла. (Відтручує її). Ти сама набіІ{! Ж анд а р м.

Пусти його, Анно!

Я його і так

не боюся. (Хапає за карабін, хоче вирвати Мико ді). Пусти, дурню! З тим не жартуй!

М и к О Л а. Ось тобі мій жарт ! (Пускає карабін, хапає сокиру і втоnдює в груди жандармові. Той падає).

Анн а.

Господи! Що з тобою, Михайле? (Ки

дається до нього).

Ж анд а р м.

(Вхоnився рукою за груди, з 1'00-

"'рих бухає кров). А, се так! Нічого! Нічого мені не треба. Анн а. Кров! Кров! Ти ранений, Михайле, за битий. Голубчику! Де рана? Ж анд а р м. Нічого, Анно, нічого! Се лиш жарт

516

був. Троха по болить, та й перестане. Годі, Мико ло! Чого став та й трусишся? Дай руку! МИ І, О Л а. (Кидає сокиру). Та ... та ... невже воно нічого ...

Ж анд а р:м.

(Слабше). Дай руну!

(Простягав

йому закривавлену руку, Микола дав свою). Спа сибі тобі! Ти зробив мені прислугу, і я не гніваюсь

на тебе! Я хотів і сам собі ТаІ,е зробити, та якось РУІШ не піднялася. Анн а. Михайле, серце

моє, скажи, що тобі?

Де в тебе рана?

Ж анд а р:м.

Кажу тобі, що :мені зовсім добре.

Навіть і ліків не треба! А ось і свідки! Ну, слава богу! Слава богу.

т і

В і й т.

с а .м і,

ЯВА

ЧЕТВЕРТА

IJ і й т.

Б а б

'Ч,

Нас т Л,

с е Jt я Н. и.

Гей! А тут що такого? Хто тут галасує?

Нас т я. Ой лишенько! Шандар забитий. В і й т. Невже неживий? Миколо, Анноl Що се таІ,е? Говоріть, чого стоїте як остовпілі? Ж анд а р м.

(Слабо).

Пане

війте!

Дайте

їм

спокій! Вони не винні! Я ... я сам ...

В і й т.

А тобі що таке сталося? Пощо на себе

руни наложив? Ж анд а р м. Так було треба. То моя річ ... Анво! МЮШДО ... бувайте

здорові ... і простіть.

(Умирав).

Анн а. (Кидається до трупа). Михайле, Михай лю\у! На кого ти мене ПОІ\Идаєш? Що я без тебе на світу зачну? М и к О Л а. Авно, вспокійся, для rюго ЖИТИ? Засдона

хіба ти ве

спадав

маєш

ПРИМІТКИ

ПОЕ3Il До книги ВВlишла більша і найважливіша частина поетичної спадщини

І.

Франка. Твори подаються ,за

збірками. Назви розділів і циклів, порядок розташу вання в них віршів збережено.

Окремий розділ складають кращі з ранніх поезій І. Франка. Тексти відтворюються за сучасним правописом, із

збереженням них

характерних

лексичних

пунктуація

фонетичних,

особливостей

мови

морфологіч письменника;

сучасна.

ІЗ РАННЬОІ ПОЕЗП

(1874-1878)

І. Франко називав ~<Ilершими п'ятьма роками своєї літературної

1874-1878

діяльності»

рр.

За

цей

час

ним було опубліковано в періодиці та окремою збіроч кою (<<Балади і розкази»,

1876)

понад

творів, писа

них здебільшого «язичієм». Вони не ввіЙш.nи до жод ної з йОГО поетичних збірок. І тільки У

1914

р. І. Фран

ко видає окрему книжку під назвою «Із літ моєї моло

дості», де вміщує ці і додає ще чотири не друковані раніше твори. у

нашому

видапні

представлені

цього періоду. Тексти подаються

за

кращі

збіркою

поезій

~,Із

літ

моє і молодості. Збірник поезій Івана Франка а п'ЯТИ ліття

1874-1878».

Народна

Львів,

1914.

nісня.- Вперше

«ДруГ».- 1874.-.м

надруковапо

журн.

3.- С. 51.

Моя nісня.- Вперше надруковано в журн. (,Друг».-

1874.- ом 4.- С. 67-69. «Д р у г» - літературно-науковий журнал. з 1874-го по 1877 р. у Львові. Спочатку мав

Виходив

фільський

редакції

папрям.

приходом

518

до

його

москво

І. Франка

(липень,

став органом демократич

1876) -

ної молоді.

Мое к В О Ф і л и

суспільно-політична

течія

на

західноукраїнських землях у другій половині ХІХ

на початку ХХ ст., що об'єднувала

частину

духівни

цтва і буржуазної інтелігенції, яка орієнтувалася на реакційні сили царської Росії. Москвофіли намагали ся використати прагнення західноукраїнських TPYД)l

щих до возз'єднання з Росією

для прищеплення Їl\І

царистських поглядів з метою

боротьби проти рево

люційного руху, виступали за об'єднання всіх слов'ян ських народів під владою російського самодержавства

і не визнавали права на вільний розвиток українсько го народу і його культури. Дві дороги (Сонет).- Уперше надруковано в журн.

«Дpyг~.-

1875.- М 5.- С. 120.

Наш обрад (Сонет).- Уперше надруковано в журн. «Друг».-

1875.- М 5.- С. 120-121.

Від'їад «Друг».-

гуцула.- Вперше

надруковано

журн.

1875.- .М 13.- С. 315-316.

Любов.- Уперше

надруковано

журн.

«Друг».-

1875.- М 22.- С. 513-514. Товаришам іа rюрми.- Вперше надруковано в журн. «Громадський друг».-1878.- М «Г ром ад с ь кий

др у г»

1.- С. 1-2. літературний

полі

тичний журнал революційно-демократичного напряму.

Видавався у Львові в

1878

р. І. Франком та М. Павли

ком.

П а в лик

Мих а й jJ о

І в а н о вич

(1853-1915)-

український письменник, публіцист і громадський діяч революційно-демократичного

напряму,

соратник

І. Франка.

Нау"а

(Сонет).- Уперше надруковано в збірці «Із

літ моєї молодості».-1914.- С. чено, що він написаний у

1878

519

р.

123;

під віршем зазна

Із збірки «З ВЕРШИН І НИЗИН» Збірка мала два видання. До першого (<З вершип низин. Збірник поезій Івана Франка». Львів, крім поеми «Панські жарти», увійшли

1887),

поезій різних

років. Друге, значно доповнене й розширене, що вклю чало все основне із написаного за двадцять років пое

тичної творчості, з'явилось У зин. Збірник поезій виданню). Львів, тичними

Івана

що

р. (<<З вершин і ни

Твори тут згруповані за тема

1893).

ЦИІ\Лами,

1893

Франка. Друге доповнене

диктувалось

самим

характером

видання як підсумкового. У нашому виданні збірка подається скорочено (ви

пущено цикл «Зів'яле листю), який пізніше став осно вою окремої збірки, більші за обсягом твори, зокрема

поеми та легенди, а також деякі поезії, фрагменти та уривки, які поет ввів до другого видання).

Тексти

(1893), а рі») - за вить

друкуються окремі

за

((Гімю),

другим

виданням

збірки

«Думка в тюрмі», «Каменя

останнім прижиттєвим виданням, що стано

собою

досконаліший текст:

«Акорди.

Антологія

української лірики від смерті Шевченка. Уложив Іван

ФранкО». Львів,

1903.- С. 113. DE PROFUNDIS

Тім//,.

Замість

nролога. - Вперше наДРУІЮВаІlO «Prac8».- 1882.-.м 9 (3 червня), «Нушп. Wicznyi revolucjoner».

в польсьюи газеті

під заголовком «Р

а с

8» -

газета,

що

вою у Львові протягом

видавалась

1878-1892

польською

мо

рр. Спочатку була

органом львівських друкарів, а пізніше

загальноро

біТlIИЧОЮ газетою. ВЕСНЯНЮІ

І.

«(Дивувалась

зима ... » -

в ЖУРН. «Світ».- 1882.-.м

Вперше

4-5.- С. 301,

надруковано

під заголов

ком «Веснянка».

«С в і т»

літературно-науковий і політичний жур-

520

нал революційно-демократичного напряму. у

Львові

рр.

1881-1882

за

Видавався

активною

участю

І. Франка. ІІ. (Гри:мить! Благодатна пора наступає .. ,))

ше надруковано в журн. «Світ».ІІІ. (Гріє сонечко! .. ))

«30РЯ».-

1886.- М 8.-

- Впер 1882.- М 3.- С. 259.

Вперше надруковано в журн.

С.

122,

під заголовком «Весня

на думю).

«3

орю)

літературно-громадський

рально-буржуазного напряму. Виходив у

журнал

лібе

1880-1897

рр.

у Львові.

IV.

лугах, .. )) - Уперше на 1881.- ом 8-9.- С. 147. V. (Зе:мле, :моя всеnлодющая :мати ... )), VI. (Розви вайся, ЛОЗ0, борзо .. ,)) - Вперше надруковано в журн. «Світ».- 1882.- М 3.- С. 259. VII. (Не забудь, не забудь .. ,)) - Уперше надрукова но в журн. «Світ».- 1882.- ом 6-7.- С. 318, під заго (Вже

сонечко

анов

по

друковано в журн. «Світ».-

ловком «Веснянка>;.

VIII.

(Лице небесне прояснилось ... )), ІХ. ((Ще щебе

че у садочку соловій .. ,)), Х. «Весно, ох, довго ж на тебе чекати!)), ХІ.

(Рад

би

в збірці ХІП.

в журн.

нути .. ,»), - Уперше надруковано 1887.- С. 10-16.

л, весна, в весельшії

ХІІ. «Ой що в полі за ди:мове?»)

«3 вершин і ПИЗИІ!».( Веснянії nісnі ... )) - Вперше «Світ».- 1882.- ом 8-9.- С. 345,

надруковано

під заголов

ком «Веспянкю).

XIV. в збірці

XV.

(Ду:ми,

«3

Уіуеге

«30РЮ).- .М

діти

:МОЇ ... )) -

Вперше

вершин і НИЗИН».-1887.- С.

memento! 8.- С. 65.

надруковано

17-18.

Вперше надруковано в журп.

ОСІННІ ДУМИ

І. (Осїnній вітре, що :могучи:м

стоно;,е .. ,)) - Уперше 1882.- М 8-9.- С. 345. П, Журавлі (((Поnад стеnи і поле, гори й долu ... », «Післанці півночі, в дале1'іі.!t юЗі ... )) - Вперше надруко вано в журн. «30РЮ).- 1883.-.М 21.- С. 325.

надруковано в журн. «Світ».-

521

((Тихень"о річ"а котить хвилі чисті ... I), ІУ. ((Па

llI.

де додолу листя 8 деревини ... !! -

Вперше надруковано

«CbiT».-1882.- ом 8-9.- С. 345-346.

в журн.

Сl\ОРБНІ ШСНІ

І. ((Не винен я тому, що сумно співаю ... »

иаДРУІювано в журн. «Світ».П. IIБувають хвилі

серце мліє ... » -

llI.

Вперше надру

((До моря сліз, під тис"ом nересудів ... I), ІУ. (IНе

та", що згину я ... », У. ((Тяж"о-важ"о ві"

"оротати ... I), УІ. ((Вій, вітре, гОРОЮ ... I) -

ковано в збірці

«3

вано

97,

журн.

«Громадський

свій

Вперше надру

вершин і низин».-

УІІ. «Ой рано я, рано устану ... !! -

С.

Вперше

6.- С. 88.

ковано в журн. «30рю>.-1883.-.)І;'2

хай і

1881.- М 1.- С. 4.

1893.- С. 27-29.

Вперше надруко

друг».- 1878.-.м

2.-

під заголовком «Думка в тюрмі».

УІП. ((Відцурались люди мене!»

вано в журн. «Світ».- 1881.-.м ІХ.

((Мій

в збірці

«3

раю

зелений ... » -

вершин і низин».-

Вперше надруко

3.- С. 44. "Уперше

надруковано

1893.- С. 30-31.

НІЧНІ ДУМИ

І.

((Ночі безмірнії,

ночі безсоннії ... » -

друковано в журн. «30РЮ).-

JI.

((Неnереглядною юрбою ... » -

но в журн. «30РЯ».- 1883.-.м

Ill.

IV. Вперше

((Чи

«3

Вперше надрукова "Уперше надруко

вершин і пизию).-

олово

важ"е

надруковано

пливе

кн.:

на

6.- С. 88.

((Світ дрімає. БлідолициЙ ... I) -

вано в збірці

Вперше

1883.- М 1.- С. 5.

«3

1893.- С. 33. моїх

жилах ... »-

вершин

і низин».-

1893.- С. 32-34. V. «Беа"раї, вано у збірці

А грі ман

чорні

«3

сумні ... » -

вершин і низию).-

(Аріман)

Вперше

надруко

1893.- С. 34.

у перській міфології

бог

темряви, злих сил.

Ор 11 У з Д -

у перській міфології

ла і добра.

522

бог сонця, світ

((Догорають nоліnа в печі ... })

VI.

вано в журн. «Світ».-

Вперше надруко

1881.- .м 3.- С. 44.

(Не nоnидай мен,е, nеnучuй болю ... )}

VII.

надруковано

збірці

вершин

«3

Вперше

низин».-

1893.-

С.35-36. ((Місяцю-nн,яаю/ .. }}

VIII.

журн. «30ря».-1883.-.м

«3

ком

Вперше

надруковано

16-17.- С. 261,

під заголов

нічних дум».

ІХ. Пісnя ген,іїв н,очі.- Вперше надруковано у збір ці

«3

вершин і пизию).-

1893.- С. 37-38.

ДУМИ ПРОЛЕТАРІЯ

І.

IV.

Па

суді,

ІІ.

Мuлосердnu,ч,

шин і низию).-

Semper idem,

«3

((Всюдu н,івЄЧU7 ься правда ... )}

Вперше наДРУІШ

2.- С. 29.

СуnоnіЙ.- Уперше надруковано в збірці

VI.

шин і низин».-1887.- С.

V 1/. VIII.

надруковано

«Світ».- 1881.-.м

за

вер

збірці

1893.- С. 44-45.

(Не людu паші вороги ... )}

Л а о к о Он

«3

50.

Товарuшам.- Уперше

вершин і низию).-

вано в журн.

вер

1887.- С. 38-43.

вапо в журн. «СвіТ».- 1881.-.м

«3

ІІІ.

lдеалістu.- Вперше надруковано в збірці

Вперше наДРУІЮ

8-9.- С. 156.

давньогрецькими

міфами,

троян

СЬІШЙ жрець, ЯКИЙ намагався перешкодити своїм зем

лякам втягти до міста дерев'яного коня, в якому захо

валися грецькі воїни. Цим він суперечив волі богів, які наперед вирішили загибель Трої. 3а це на нього було наслано двох величезних зміїв. Вони задавили Лаоко опа разом з двома його синами. ІХ. ((Не довго жuв я в світі ще ... )}

ковано у збірці Х.

((Ви

«3

nлаnалu

вершин і низин».фальшuвuмu

ше надруковано у збірці

«3

Вперше надру

1893.- С. 46. -

Впер

вершин і низин».-

1893.-

С.46-47.

523

С/!ьоаа.ми ... )}

EXCELSIORI НаЙ,мит.- Вперше надруковано

в журн.

«ДРУГ».-

1876.- ом 20.- С. 312-313. БеРI>УТ.- Уперше надруковано в збірці і пизию).-

вершин

«3

1887.- С. 46-50.

Ка,менярі.- Вперше

збірнику

1878.- С. 232-233. «Д з в і н» - літературно-публіцистичний

надруковано

збірник

(,Дзвію).-

революційно-демократичного

1878

ного

напряму,

який

видали

р. І. Франко та М. Павлик замість сконфіскова

австрійською

цензурою

журналу

«ГРО~НlДський

друп.

Ідилія.- Вперше

надруковано

1886.- ом 23.- С. 388-389. Д і л - перше, найнижче

пасмо

журн.

('30РЮ).-

УкраїНСЬІШХ

Кар

пат.

ПРОФІЛІ І МАСНИ

Поеаія.- Вперше

надруковано

журн.

<'30РЮ).-

1893.- ом 12.- С. 231. ПОЕТ

І.

Пісня

nраця.- Вперше

надруковано

журн.

(,30РЮ).-

1883.- ом 15.- С. 243-244. ІІ. Чи,м пісня жива? - Вперше надруковано в «30РЮ).- 1884.- ом 6.- С. 47, під заголовком

журн.

«При

знання».

ІІІ. Сnіва,,;ові.- Вперше надруковано в (,Ілюстрова ному календарі товариства «Просвіта»

Львів.-1888.- С.

на ріІ,

1889».-

45.

«П рос в і т 3» -

культурно-освітня

ганізація, заснована

1868

громадська

ор

р. у Львові. СпочаТІ\У діяль

ність «Просвіти» мала ліберально-буржуазний харак тер.

кінця ХІХ сТ. більшість «Просвіт» стали осеред

ками пропаганди ідей буржуазного націоналізму.

524

ІУ. Рідне

село.- Вперше

надруковано

У. Поєдиноn.- Вперше надруковано в збірці шин і НИЗИЮ).-1893.- С.

збірці

65-71.

~3 вершин і НИЗИЮ).-1893.- С.

«3

вер

67-71.

[Із цинлу]

«УКРЛШЛ»

МОЯ любов.- Уперше надруновано в журн. «Світ».-

1881.- ом 2.- С. 25. НАРТНА ЛЮБОВІ

І. «3ближаєсь час, і з серцем, б'ючиж в груди ... »-

Вперше надруновано в журн. С.

«Світ».- 1881.-.м

6.-

102-103. ІІ. «Плив гордо яструб в лазуровім морі ... », ІІІ. «Від

того дня вже другий ріп nроЙшов».- Вперше надруко

вано у збірці

«3

вершин і НИЗИЮ).-1893.- С.

77-78.

ІУ. Тріолет, У. «Я нв лупавила з тобою ... ), УІ. «І ти підеш убитою дорогов ... ), УІІ. «Я буду жити, бо я хочу

жити! .. )

Вперше

надруновано

журн.

«Світ».-

1881.- ом 6.- С. 103. ЗНАйОМИМ І НЕЗНАйОМИМ

І. Корженnові.- Вперше

надруновапо

Кор

1882.- .JII"! 8-9.- С. 345. ж е нко - літературннй

журн.

«Світ».-

ра Коцовсьного

псевдонім

Володими

унраїпсьного письменни

(1860-1921),

ка, літературознавця і педагога ліберально-буржуазпо го напряму.

ІІ. Данилові Млаці.- Вперше надруковано в журн.

«30рю).-1883.-.М

2.- С. 21,

з підзаголовком «В отвіт

на стишон в календарі «Просвіти»: «Не можна всім до годитш).- Сонет був відповіддю па вірш Дапила

M.1Ja-

ни «Що робити, щоб всім догоди тю). Іll. Молодому

другові.

в журн. «30рю).-1883.-.м ІУ.

N. N.

Вперше

надруковано

11.- С. 174.

(<<Виступаєш

ти

Вперше надруковано в збірці

1893.- С. 83-84. 525

чемно,

«3

nорядно ... »)-

вершин і низию).-

Михалин,і Р.- Вперше надруковано

ря».- 1883.-.м Мих а лин а

?) -

в журн.

«30-

19.- С. 293. Р.- Михайлина

(1860-

Рошкевич

близька знайома Івана Франка з с. Лолина (тепер

Долинського

району

Івано-Франківської

сестра Ольги РОlIшевич

VI.

обл.),

Ан,н,і П.- Вперше надруковано в збірці П.

«3

вер

85-86.

шин і НИЗИН».-1893.- С. Анн а

рідна

нареченої поета.

Ганна Іванівна Павлик

(1855-1928)-

українська громадсько-політична діячка революційно демократичного напряму,

активна учасниця жіночого

руху в Галичині, сестра М. І. Павлика.

VII. N. N. надруковано

(<<Будь здорова, моя мила ... ») в

Вперше

К. П.- Вперше надруковано в журн. «30РЯ&.-

VIII.

1884.-.м

17.- С. 131-132,

ІХ. Олі.- Вперше

1884.-.м Оля

24.- С. 372.

журн. «30РЯ».- 1883.-.м

12.- С. 91,

Ольга

під заголовком «Одповідь».

надруковано

журн. «30РЮ).-

під заголовком «Думка».

Білинська,

сільська

вчителька,

одна

з приятельок Франка.

Х. О.

0.- Вперше надруковано в збірці «3 вершин 1893.- С. 88-89. - Омелян Огоновський (1833-1894),- історик

і низин».-

О.

української літератури. ХІ. Тетян,а

у збірці

«3

Ребен,щукова.

Вперше

вершин і низию).-

1893.-

С.

надруковано

89-90.

ХІІ. Гриць Турчиn.- Вперше надруковано в збірці

«3

вершин і низию).-

1893.- С. 90-91.

Поезія в відгуком на твір Романа Гудзмана «Гриць Турчин».

оси

І. (Ми оси, .ми оси! .. » ці

«3

Вперше надруковано в збір

вершин і низин».-1893.- С.

107-108.

ІІ. (Був у н,ас .мужиn колись ... »

вано в журн.• CbiT».-1881.-.м ловком «Оса».

526

Вперше надруко

6.- С. 114,

під заго

«... с п

і в ав

«Б у й

- Тур а ... » - йдеться (1827-1909),

про

дицького Богдана Андрійовича

Ді

письмен

ІІИІ,З і видавця A-lосквофіЛЬСЬІ\ОГО напряму, автора пое ми «Буй-Тур Всеволод», написаної «язичієм».

«Н и н і

б анк О а ген тур а ... » -

нь О г о...

На

тяк на причетність Б. Дідицького до діяльності при

ватно-капіталістичного

москвофільського

банку

«Рольничо-кредитного заведенію>. «Т в е р дор у с ь кий

був

к О лис ь ... » -

тобто

належав до москвофілів. Ю Р

собор святого Юра у Львові, центр уніатської

ЦРРІ\ВИ.

ІlI. ЯКОСЬ-ТО буде!

Вперше llадруковаllО у збірці

вершин і низию>.-

«3

1893.- С. 109,

без заголовка.

каже ... », VI. (IУжас на Русї)).- Вперше надруко вано в збірці «3 вершин і низин».- 1893.- С. 109-112. «... М о в сім кор і в з Є г и пту ... » - Образ запо

IV.

(ІПослухай,

сину,

ЩО

премудрість

(ІХлібороб)),

зичений з біблійного переказу про єгипетського фарао на, який побачив у сні, як сім худих корів з'їли сім гладких, але не стали гладкими.

СОНЕТИ ВОЛЬНІСОНЕТИ

І.

(IСонети

надруковано в

се

раби.

журн.

форми

«СвіТ».-

пута ... ))

Вперше

1882.- ом 14.- С. 246,

нід заголовком «Сонетю>. ІІ. (IЧого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський ... )),

ІІІ.

«3

КотляревськuЙ.- Уперше

надруковано

збірці

вершин і низин».-1893.- С.

151-152. Пет рар каФ ран чес к о (1304-1374) -

італій

ський поет і вчений епохи Відродження.

IV.

Народна nісня.- Вперше надруковано в журн.

«Друг».-1874.-.м зин»

(1893)

3.- С. 51.

У збірці

«3

вершин і ни

твір був уміщений у переробленому ви

глнді.

527

«Незрячі

голови

наш

віn

VI.

nленуть ... » -

Вперше

1881.- 1'12 8-9.- С. 156.

надруковано в журн. «Світ».-

«Жіноче серце! Чи ти дід студений ... >! -

надруковано

«3

збірці

вершин

Уперше

низию).-

1893.-

С.153-154. (,Вам

VII.

страшно

тої огняної хвилі ... )

надруковано в журн. «Світ».- 1881.-;М ((В

VII!.

снах

юності

таn

ковано в журн. «Світ».- 1881.-;М Х. (,Смішний

сей

світ!

ми

CI>IIanHO

ІХ. ((Нп те задізо з силою дивною ... >! -

«3

шуnає.!! ... »,

Вперше надру

8-9.- С. 156.

Смішніший

Вперше надруковано в збірці

Вперше

11-12.- С. 207.

ще

nоет ... ) -

вершин і низию).-

1887.- С. 58-59. ХІ.

Сіnстинська

«3

у збірці ХІІ.

мадонна.- Вперше

вершин і низию).-

(,Ось

спить

дитя,

надруковано

1887.- С. 59-60.

невинний

«3

Вперше надруковано у збірці

ангел

чистиЙ).

вершин і низию).-

1887.- С. 60-61. ХІІІ. Пісня будущини, до

«3

слів

С/'ідадати ... >! -

вєршин і низию).-

надруковано

(,Ні, не любив на світІ я ніnого ... ),

XV. в збірці

XVII.

«3

вершин і низию).-

«Колись

сонетах

Вперше надруковано в збірці

С.

збірці

1887.- С. 61-62.

велось мені за се страждати! .. )

1893.-

«Досить, досить сдова

XIV.

Вперше

(,І до

XVI.

Вперше надруковано

1893.- С. 158-159. Данте

«3

Петрарпа ... » -

вершин і низию).-

159. Аліг'єрі

Данте

(1265-1321) -

італійський

поет-гуманіст.

Сп е н сер ський поет,

Ед мун Д

автор

(бл.

сонетів,

1552-1599) -

елегій,

гімнів,

англій

у кращих

своїх творах звертався до надбань народної поезії.

«... Ч ист и т ь

ста й н ю

А в г і й о в у».- В ОДНО)ІУ

із давньогрецьких міфів розповідається про те, як Ге ракл за один день вичистив

стайні елідського

царя

Авгія, які не прибиралися протягом тридцяти років, пустивши через них ВОДIl двох річок. У переносному

розумінні а в

і й о в іст а й н і

528

дуже запущене при-

міщення або взагалі без порядок у справах, для усунен ня якого необхідно докласти величезних зусиль. р ю кк е р т

Фрі д Р і х

(1788-1866) -

німецький

поет, у своїй творчості звертався до форми сонета. ТЮРЕМНІ СОНЕТИ

Сонети

І-ІІІ;

V-XXXI та XLIV, XLV.- Вперше «3 вершин і низию).- 1893. Сонети IV; XXXII-XXXIV - вперше надруковано в журн. «Народ».- 1890.- М 23.- с. 371-372 (ХХХІІ, ХХХІІІ); ом 24.- с. 386-387 (lV, XXXIV). Еnі.лоz.- Вперше надруковано у збірці «3 вершин і низин».- 1893.- с. 183. При й шли в Бр и гід к и ... - тобто львівсьну надруковано в збірці

тюрму.

Дам і я н

тобто Дамієн

замах на Людовика Кар а к о з О в

1866) -

(1714-1757),

який вчинив

і був жорстоко пою:раниЙ.

Дмитро

(1840-

Володимирович

російський революціонер 60-х років, прихиль

ник індивідуального терору.

4 квітня 1866 11.

р. зробив

невдалий замах на Олександра

Сон Я Львівна

мається

на

(1853-1881) -

увазі

Пер о в с ь к а

російська

Софія

революціонерка-на

родниця.

Тар а с

мова йде про Т. г. Шевченка.

«3ІВ'ЯЛЕ ЛИСТЯ» Лірuчн,а драма

3бірка постала на основі однойменного циклу, вмі щеного в збірці

«3

вершин і низию),

цією назвою вона вийшла у Львові

1893. Окремо під 1896 р. «<3ів'яле

листя. Лірична драма Івана Франка»). Початковий ЇІ розділ «<Перший жмуток») склав цикл, що під назвою «3ів'яле листя» входив до збірки

"у

1911

«3

вершин і низию).

р. у Києві з'явилось друге видання збіРltи. Цен

зура вилучила з цього видання два вірші; «Не боюсь

529

я ні бога, ні біса» (<<Перший жмуток») та «Душа без смертпа! Жить віковічно їй»

(<<Третій жмуток»).

Тексти подаються за виданням

царсьною цензурою поезії

1911

р., а вилучені

«(Не боюсь я ні бога, ні

біса~, «Душа безсмертна! Жить віковічно їй.) данням

у поезії

«Даремно,

жмутоК»)

nicHe!

Щез твій дар ... » (<<Третій

«Не вирне сонце вже з-за хмар!», пропу

щений у виданні

1911

р.

ПЕРШИй ЖМУТОR

І. «Ло

за ви

р. 3а ним же і поновлюється 3-й рядок

1896

довгім,

важкім

(1886-1893)

отупінню ... » -

друковано в журн. «30ря».-1891.- ом П. «Не знаю, що мене до надруковано в журн. «Світ».-

тебе

Вперше

на

17.- С. 328.

тягне ... » -

Вперше

1882.- ом 8-9.- С. 345,

під аа головком «Неанакомій». ІІІ. ((Не боюсь я ні бога, ні біса ... »

ковано в збірці

IV.

«3

Вперше надру

вершин і низин».-

1893.- С. 93-94.

«(За що, красавице, я так тебе люблю ... »

ше надруковано в журн. «30РЮ).-

((Раз зійшлися ми

ковано в збірці

Впер

1891.- ом 17.- С. 328.

случайно ... »

Вперше надру

1893.- С. 95. VI. «Так, ти одна моя nравдивая любов ... », VIl. «Твої ОЧі, як те море ... )) - Вперше надруковано в журн. «30ря».- 1891.- .N2 18.- С. 347-348. «Не

VIII.

«3

вершин і низин».-

надійся

нічого».- Вперше

надруковано

в журн. «30РЮ).-

1885.- .N2 23.- С. 268. ІХ. ((Я не надіюсь нічого ... » - Вперше надруковано збірці «3 вершин і НИЗИН».-1893.- С. 97-98. Х. «(Везмежнеє поле в сніжному завою ... » -

Вперше

надруковано в журн. «30РЯ».ХТ.

«Як

на

з погордою ... » 1891.-М

вулиці

1891.-.1\"2 17.- С. 328. зустрінеш ... », ХІІ. (Не минай

Вперше надруковано в журн. «30РЯ».-

18.- С. 347-348.

XIII-XV.

«Я нелюд! Часто, щоб заглушить ... », «(Не

перехідним муром поміж нами ... », «Не раз у сні являє

ться мені ... » і низин».-

Вперше надруковано в збірці

1893.- С. 100-101. 530

«3

вершин

ХУІ. Похоро/l, nа/l,і А. Г.- Уперше падруковано без

1891.- ом 19.- С. 366.

заголовка в журн. «Зоря».-

ХУІІ, ХУІІІ. «(Я не кляв тебе, о аоре ... !), «(Ти плачеш. Сліа гірких потоки ... !)

(<3

вершин

Вперше надруковано в збірці

102-103.

низию>.-1893.- С.

ХІХ. «(Я /l,е жалуюсь на тебе, доле ... !)

Вперше на

19.- С. 366.

друковано в журн. «Зорю>.- 1891.-М

ХХ. Привид, ЕnіJlог.- Уперше надруковано в збірці «З вершин і низин».-

1893.- С. 104-106.

ДРУгий ЖМУТОН

І-ХІІ.

«(В Пере.llишлі,

де

(1895)

Ся/l,

пливе

аеленuЙ ... !),

«(Полуд/l,е)), «(3еле/l,ий явір, аеле/l,ий явір ... !), «(Ой ти дів чи/l,О, а горіха аер/l,Я ... », «(Ч ервО/l,а кали/l,О, чого в луаl

гнешся?)),

«(Ой

ти,

дубочку

кучерявий ... !),

«(Ой

жалю

.ІІіЙ, жа/lЮ ... !), «(Я не тебе люблю, о ні ... », «Чому н,е С.ІІі /l,іколи? .. »,

єшся

«(В

вагО/l,іІ),

«(С.ІІіЙтесь

80рі! .. !), «(Чого являєшся .ІІе/l,і ... !)

в збірці «Зів'яле листю>.«М о в

т ОЙ

кат у ш у... » -

Ікс і о н,

.ІІе/l,е,

віЧ/l,і

Вперше надруковано

1896.- С. 41-59. В п лет е ний

к О лес о

Персонаж давньогрецьких міфів; за вчи

нені злочини боги покарали Іксіона жорстокими му

ками у підземному царстві

він був прикутий до вог

няного колеса, що безперервно крутилось. ХІІІ-ХУ. «(Отсе тая стежечка ... !), «(Якби В/І,ав я ча

ри, що сnи/l,ЯЮТЬ

8ія ... !)

Х.ІІари ... », «(Що

щастя?

ее

ілю-

Вперше надруковано в журн. «Житє і слово».-

1896.- Т. V.- Кн. 3.- С. 192-194. «Ж и т Є і с л о в о» - літературно-науковий мадсько-політичний

журнал

і гро

революційно-деМО1\ратич

ного спрямування. Виходив у Львові в

1894-1897

рр.

за редакцією І. Франка.

«... Ш лем

і л ь,

що

стр ати в

т і нь ... » -

Герой

повісті німецького письменника-романтика Адальберта Шаміссо

(1781-1838)

«Дивні пригоди Петера Шлемі

ЛЮ>, щоб розбагатіти, продав чортові за золото власну тінь.

531

ХУІ,

«Нп nе бачу тебе ... ), «Нп nочувш вnоч!

XVII.

край свойого вlnnа ... ))

«Зів'яле ЛИСТЯ».-

- Вперше надруковано 1896.- С. 66-67.

«Хоч

XVIII-XX.

ти

nе

будеш

цвlтnою

в збірці

цвісти ... »,

«Нп вІл в ярмІ, отаl> я деnь аа днем ... ), «Сипле, сипле, си nле

сnіг ... )

Уперше

і слово».- Т. У.-Кн.

надруковано

журн.

«Житв

2.- С. 119-121.

ТРЕТІй ЖМУТОК

(1896)

- Вперше надруковано 1896.- Т. У.-Кн. 2.- С. 120. І/-ХХ. «80nа умерла/ Слухай! Бам! Бам-бам! .. », «БайдужісІнько менІ тепер ... ), «8 алеї нічкою літ н,ОЮ ... )), «Покоїn і кухня, два вilта в партер і ... ), «Роз пука/ Те, що я вважав ... )), «Не можу жить, nе можу агиnуть ... ), (ІН хтів життю кінець зробить ... ), «Тричі ме/!і являлася любов ... », «Надходить піч. Боюсь я тої ночі!,), «Чорте, демоnе роаЛУl>и ... ), «/ віn явивсь менІ. Не як мара рогата ... ), «МатіНI>О моя piaHeceHbl>a!», «Лісне, МОЯ ти пІдстрелена nтаШI>О ... », «І ти прощай! Твого ім'я ... )), «Даремно, nісне! Щез твій чар ... ), «Поклін /.

«Коли студlnь nотисnе ... )

в журн. «Житє і слово».-

тоБІ, Буддо!), «Душа безсмертна! Жить вlnовічно ЇЙ!), «Са,lІовбійство

маленькии

струмент ... )

- се трусість ... )), «Отеей - Уперше надруковано в листю).- 1896.- С. 74-106. Л о й о л а І г н а т і й (1491-1556) -

збірці

zn-

«Зів'яле

засновник ор

дену єзуїтів. Тор к В е м а даТ о мас іспанської

(бл.

інквізиції наприкінці

1420-1498) ХУ ст.

глава

Відзначався

надзвичайною жорстокістю.

А ста р т а

у фінікійській міфології

головна бо

гиня, вважалась богинею родючості, lIIатеринства і ко хання.

Сан с а р а

від давньоіндійсы\гоo

рехід через різні стани.

532

блуканнн, пе

І" збірки (,МІЙ I3MAPAГД~ 3бірка Поезії

вийшла

Івана

Львові

Франка».

р.- (,Мій

1898

Ідейно-естетична

І"марагд.

своєрідність

вміщених у ній творів ро"нривається в передмові до

ЮІИжки: (,В поетичній формі я бажав подати сучасно му руському читачеві ряд оповідань, притq, рефлеІ\Сій

і інших проявів чуття та фанта"ії, котрих теми чер пані з різних джерел, домашніх і чужих, східних і за

хідних, та котрі, проте, в'язались би в одну органічну цілість не якоюсь одною тенденцією, не одною догмою релігійною чи естетичною, а тільки спільним діапазо

HO~I морального чуття і темпераменту, qерез яний про

йшли, поки ВИЛЮІИся В ту форму». Друге, значно розширене видаНllЯ збірни ,,'явилося в

1911

р. під назвою «Давнє й нове». Тут ряду творів

дано заголовки: (,Поклін тобі, моя "ів'яла квітко ... »(,Моїй

не

краю ... » -

МОІИ»;

(,Важке

«РефJIексія»;

«Ти,

ярмо

твоє,

брате,

мій

любиш

(,Сідоглавому»; «У садочку в холодочку... » -

(,Якби само великеє страждання ... » Тексти подаються за виданням в збірці

1898

рідний

Русь ... »«Спомин»;

(,Якби ... ». року. Твори, що

(,Давнє й нове» дістали "аголовки,- за цим

виданням.

І. ПОКЛОНИ

І- V. Поет .мовить, Уl1раїн,а .мовить, Рефлеl1СіЯ, Сі

доглаво.му, Яl1би ... Ізмарагд».- С.

VI.

Вперше надруновано в збірці (,Мій

3-10.

Декаден,т.- Уперше надруковано в журн.

рл».-1896.-.М четвертий

17.- С. 326.

рядок

п'ятої

('30-

У збірці (,Давнє й нове»

строфи

мав

тану

редакцію:

(,Я хлопсьний син, пролог, не епілог».

Щур а т

В.

Г.

(1871-1948) -

унр аїн ський

поет,

літературознавець і фольклорист. У вірші (,Декадент»

поет заперечує Щуратову оцінку "бірки «3ів'яле лис тя» як деl\адентської, що була сформульована в його

533

статті «Літературні портрети. (<<30ря».-1896.- М 2).

Д-р

Іван

Франко&

УІІ-У/І!. Моїй не моїй, Сnомин.- Уперше надру ковано в збірці ~Мій Ізмарагд~.- С.

18-19.

П. ПАРЕНЕТШОН

Пар е нет і к О н

збірка

морально-етичних

по

вчань.

УІ. (IКоли обід хтось

слід усяnого любuти хоче

бог

від

нас ... »,

славний зготував ... », (І Не

без розбору», (IНе (IЯn

хвилі

Багач, «Серцем молився Мойсей ... » -

посту

Tal>OZO

сумні$У

і муnи ... »,

Уперше надруко

вано в журн. «Житє і СЛОВО».-1895.- Т. ІУ.- Кн.

3.-

С.322-326.

УІІ. «Гнів

се огонь. Чuм більше дров nладеш ... » -

Уперше надруковано в журн. «Житє і слово».-

1895.-

162-163.

Т. ІУ.- С.

УІІІ-Х. (IНемає друга понад мудрІсть ... », (IСебе са

мого

наперед ... »,

Вперше

«Хоч

хто

надруковано

сто

збірці

літ

nроживе ... » -

«Мій

Ізмарагд».

С.26-28. ХІ, ХІІ. «Хоч від ХАіба здержусь ... », (ІЯ" сереЖl>и Вперше надруковано в журн. «Житє і сл 0-

80лотії ... JI -

во».-

1895.- Т.

ІУ.- Кн.

3.- С. 325, 321.

ХІ11. «Здоров, Степане! Що ти робиш ... » -

надруковано в збірці «Мій Ізмарагд».- С. ХІУ. (І Не висоnо ,l/удруЙ ... »

Уперше надруковано

в журн. «Житє і слово».- Т. ІУ.- Кн. ХУ -ХХІ.

(ІГ0дуй

гадюnу

Уперше

30-31.

3.- С. 162.

.молоnом ... »,

(IЯn

nромі

нясто гарний цвіт ... », (IЯn лампа розбита ... », (ІХТО тому шnодить,

що

йому ... »,

(ІВорог

баты>,'

ворог

мати ... »,

(IЯn nчола, що "вітам фарби ... », (ІХТО лиш nвітnи в жит

ті збира ... » марагд».- С.

Уперше надруковано в

збірці

«Мій

Із

32-35.

ХХІІ, ХХІІІ. «Багатство мом не 6 ... », (ІЯІ> риба без води ... » -

во».-

Вперше надруковано в журн. «Житє і сл<r

1895.- Т.

ІУ.- Кн.

3.- С. 324. 534

XXIV.

«Хто в

першій чвертин,і життя ... ')

надруковано в збірці «Мій ІзмарагД).- С.

Вперше

37.

УІ. ДО БР А3ІЛП

І. Лист до Стефан,ії.- Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий

віснию).

- 1898. -Кн. 1.-

С.27-29. «Л і тер а тур н О - Н а у к О В И й

в і сни ю)

ху-

дожній, науковий і публіцистичний журнал. Виходив у Львові з

1898

р. У період, коли до складу його редак

ції входив І. Франко

журнал мав демо

(1898-1906),

кратичне спрямування.

ІІ, ІІІ. nан,l>и

«Коли

йдуть

почуєш,

попри

в журн. «Житє і СЛОВQ».-

13,

Яl>

тиші н,ічн,іЙ ... '),

н,иХІІ.- Вперше

«Два

надруковано

1896.- Т. V.-KH. 1.- С. 12-

під спільним заголовком «Сучасні образки».

IV.

«Гей, рОЗіллялось ти,

PYCbl>ec

горе ...')

Вперше

надруковано в журн. «Літературно-науковий віснию).1898.-Кн.

Рє к а

1.- С. 29-30. - місто

(Р і є к а)

на північно-східному узбе

режжі Адріатичного моря. П он т е б а

Кор м О н

(К о р 1.1 О Н с)

місто в Альпах.

місто на північ від Трі

єстської затоки.

Пар а н а, р а є с

С пір і т О,

(Ж а раї с)

Сан т О,

Мін а с

Д ж е

штати (області) в південній Бра

зілії.

Лист із БраЗілії.- Вперше надруковано в журн.

«Літературно-науковий

віснию).

- 1898. -

Кн.

1.-

С.30-33.

Із збірки

«13 3бірка вийшла

ДНІВ ЖУРБИ)

1900

р. у Львові під назвою «Із днів

І«урби. Поезії Івана Франка).

Тексти подаються за цим видаННЯ~l.

535

ІЗ ДНІВ ЖУРБИ

І-ІП. в

одна

«День

піч

стежина ... ), У

журн.

Кн.

2.- С. 118-119.

сердитий

вітер ... »,

nарку.- Вперше

«Літературно-науковий

С е К а л ь в а р і я м О Я ••• -

(,В

парку

надруковано

віСІІИЮ).-

1900.-

Тут вжито в переносно

му значенні, як образ душевного заспокоєння.

IV. ((Коли часом в важкій задумі ... ) - Вперше на друковано в збірці «Із днів журбю).- С.

((Де я nе йду, що не почну ... )

ковано

журн.

1900.- Кн. 2.((Не

VI. в

журн.

Кн.

7.-

С.

«Літературно-науковий

вісник».-

119.

можу

забути!)

Вперше

«Літературно-науковий

надруковано

вісник».-

1898.-

71.

VII-XII. ах! Яка

С.

6. Вперше надру

((Вже три роки я збираюсь ... }), ((Везсилля,

страшная мука! .. ), ((Недовго жив

ще, лиш

сорок літ ... /), ((І зnов рефлексії! Та цур же їм! .. », ((Я по боров себе, з корінням вирвав з серця ... ), лодких, любих слів ... /)

«Із днів журбю).- С.

((3

усіх со

Вперше надруковано в збірці

9-10. СПОМИНИ

І-ХІІ. ((Я згадую минулеє життя ... /), ((3аким умре ще в серці творча сила ... /), ((О, такого ... /),

((П'ятнадцять

літ

і я зазnав раз щось

минуло.

По

важк/и ... »,

((Малеnький хутір серед лук і nив ... /), ((В село ходив. Душа щемить і досі ... », ((Ось папський двір! На згір'ї край села ... », ((Найгірше я людей боявсь тоді ... », ((Привіт

тобі, мій друже вірний, гаю ... /), Розмова в лісі, «Я побачив її

не в зеленім садку ... /), ((Я не скіnчу тебе, моя

убога nісnе ... /)

журбю).- С.

- Вперше надруковано в збірці «Із днів

23-43.

536

Б ПЛЕН-ЕРІ

І. «Мамо природа!»

Вперше надруковано в журн.

«Лїтературнu-науковий

віСIIИЮ>.

1898.- Кн. 1. -

С.1-5.

П. «По коверці nурnуровім ... »

но в збірці «Із днів журбю>.- С. ІІІ. «Ходить вітер по житі ... )) но в

Кн.

журн.

- Вперше наДРУI\Ова

52-53. Вперше надрукова

«Літературно-науковий

вісник».-

1898.-

7.- С. 71-72. IV- VI. «Суnе, суnе чорна хмара», «У долиnі село - Вперше надру

лежить ... », «Ой ідуть, ідуть тумани ... »

ковано в збірці «Із днів журбю>.- С.

56-58.

VII. (Над великою рікою ... » - Вперше надруковано в

журн.

l\н.

2.- С. 119-120.

«Лїтературно-науковий

вісНИЮ>.-1900.

VIII-X. «Дрімають села. Ясно ще ... », (Ніч. Довкола тихо,

мертво»,

Школа

поета

(За

Ібсеном).- Вперше

надруковано в збірці «Із днів журбю>.- С.

І б сен матург,

т ю>

е н рік

виступав

також

як

61-69.

норвезький

(1828-1906) поет.

«Ш к о л а

дра п о е

вільний переклад поезії Ібсена «Сила спогаду». Із збірки

«SEMPER TIRO» 1906

Збірка вийшла

р. У Львові.

Тексти подаються за цим виданням.

(8emper tiro»,

Сонет, Моєму читачеві.- Вп!!рше на

друковано в збірці

«Semper tiro».-

С.

5-8.

БУРНУТСЬНІСТАНСИ

I-lV. (Кожда кичера в млі ... », (Дівчино, моя ти рибчино ... », Ользі С., (О, розстроєnа Сliриnка, розстроє на! .. !! - Вперше надруковано в журн. «Літературно науковий віСНИЮ>.-1901.- Кн. Б У Р кут

9.- С. 237-238.

назва місцевості у Східних Карпатах.

Конкістадори.- Вперше надруковано в журн. «Літе

ратурно-науковий віСНИЮ>.-1904.- Кп.

18 8-333

537

9.- С. 218.

Лісова

ідилія -

«Посвята

Миколі

Вороному».-

Вперше

Hal\pYKoB<lHO в ЖУРН. «J[ітературно-науковий віснию).- 1903.-- Кн. 1.- С. 8-16. Вороний Микола Кіндратович (18711942) - український радянський поет. НА СТ АРІ ТЕМИ

1. (IЧи nе добрв б nа.ч, брати, зачати ... ) - Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник».-

1902.- Кн. 1.- С. 1. 11. (IБлажеюtuй .чуж, ЩО йде па суд nеnравих ... ) Вперше надруковано в журн.

«Літературно-науковий

1906.- кн. 1.- С. 3.

віснию).-

(IБуло ее три дnі перед .ltoї.lt шлюбо.чll.- Впер

111.

ше надруковано

ник».-

журн.

«Літературно-науковий

віс

1902.- Кн. 8.- С. 91-92.

1V-V1.

(ІТи зnов літаєш nадо .ltnою, гаЛnО ... IІ, (ІКри,.

серед nівnочі ... IІ, ((Де nе лилися ви в "аІиій бувальщu

ni ....~ -

Вперше

наДРУІшвано

науновий віснию).-

V11. (<1 досі na.~I спиться ... ) в збірці

журн.

«Літературно

1902.- КН. 5.- С. 99-100. Вперше надруновано

«Semper tiro».- С. 87-88.

«... «Полю» Київської

Русі

шляхи

заступили ... »-У

«Полем»

називалась

степова частина України,

часи

південно-східна

звідки здійснювали набіги

на руські землі кочові племена, зокрема половці.

«Н 1\ б и

х а ... » -

1125), 1111

про

сто Я лич ати

Володимира

велнкого князя київського

переможні і

паД о ну

йдеться

походи

проти

Мо ном а

Мономаха

(1053-

(1113-1125)

та його

половців,

здійснені

1103

рр. ІЗ КНИГИ НААФ

ааФ

легендарна квітка, сік якої пібито відро

джує людину.

«К н ига

К а а ф»

пам'ятка

давньої

збірник діалогів на моральні теми (ХУ ст.).

538

літератури,

І, п. «У сні аайшов я в дuвную дОЛІШУ», «Лоєте, ТJIM,

на

шляху

жиl'/"ЬОfJОJfI!J ... » -

журн.

Кн.

3.- с. 195-197.

НlIерше

«Літературно-науковий

надруковано

віснию).-

1904.-

ПІ- V. «Гуманний будь, і хай твоя гуманність ... », «Н,. у

траnитьс.'! тобі

zpOJftarJcbni.~t

вИШ!J,.аНО-Сl>ро.\tНЇЛ

в збірці

«Semper tiro».Ф.

VI.

строї ... ))

с.

дїлі ... », «Ти йдеш

Вперше

Р.- Уперше надруковано

красою». Чернівці.-

VII, VIII.

надруковано

108-110. в

альманасі

«3а

1905.- с. 24-25.

«Опівніч. Глухо. Зимно. Вітєр

виє)), (Н,.

голова болить/»).- Уперше надруковано в журн. «Літе ратурно-науковий віснию).-

ІХ.

ІІНІ>би

ти

анав,

я,.

1902.- Кн. 11.много

важить

с.

95-98.

слово ... »)-

Вперше надруковано в альманасі «Багаття».- Одеса.-

1905.- с. 91-92. «Б а г а т т я» IЇшов

1905

літературно-художній альманах. Ви

р. в Одесі.

Із збір!(и

«ДАВНЄ Й НОВЕ» 3бірка вийшла

1911

р. у Львові нід назвою: «Давнв

й !Іове. Друге, побільшене видання збірки «Мій ІЗ!ІІа рагд». Поезії Івана Франка». ПОНЛОНИ

І,

Il.

ковано

Нєnааваній Марії, До муаи.- Вперше надру в

журн.

«Літературно-науковий

1908.- Кн. 6.- с. 417-418,

вісник».-

без заголовка.

ІЗ ЗЛОБИ ДНЯ ІЗ ТРИДЦПТПЛІТТЯ

(1878-1907) Дума про Маледи"та ПЛОСl>олоба.- Вперше надру ковано окремою книжечкою під назвою «Дума про Ма

ледикта Плосколоба. Із старих паперів винорпав Дже джалu,.'). Львів,

18*

1878. 539

«П р а R да»

літературно-науковий

журнал. Виходив у Львові (з перервамп) Рут е н Ц і

так у часи

політичний

1867-1897

рр.

І. Франка глузливо знали

реакційну частину галицької інтелігенції. Ду.7ttа про Наума Безумовu'/а.- Вперше надрукова

но

зб. «1\10ЛОТ».-

1878.- С. 110-113,

за

підписом

Джеджалur..

«1\1 о л

от»

літературно-громадський

збірник

ре

волюційно-демократичного напряму. Видавали І. Фран ко та

1\1.

Павлик в

р. у Львові як продовження

1878

забороненого журналу «Громадський друг». Женщuна.- Вперше зеркало».-

надруковано

1884.- М 23.- С. 1,

т о в ари СТВ О

рус ь ких

журн.

«Нове

за підписом Мирон. Ж е ІІ Щ И Н -

не письменницею Н. Кобринською в

1884

заснова

р.

О. Лунатuкові.- Вперше надруковано в журн. «Лі тературно-науковий під заголовком: Л у Ц ь кий

вісник».-

1903.- Кн. 7.- С. 5-6,

Із циклу «3лоба дню). О. Лунатикові. Ост а п

український

поет.

ВОЛЬНІ ВІРШІ

І-ІІІ.

Moderne,

Апіmа

saltans,

ДО МУЗU.- Вперше

надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник».-

1906.- Кн. 7.- С. 1-2. ПОЕ3Н, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО 3БІРОК ТеІ(СТИ подаються за авторськими першодруками та

автографами, ЯИЩО твір за життя не публікувався.

1880 «Знов рік минув. Знов крок один вперед ... I), «Про мине,

проплuне ... I),

80лотії ... » -

«В

самоті,

грuзоті ... I),

Вперше надруковано у кн.:

ко. 3ібр. творів: У

т.-

«Ей, думи

І в а н

Ф р а н

1954.- Т. 13.- С. 80-84 1.

1 Далі посил&ння на твори І. Франка подавати lIIУТЬСЯ за цим виданням із зазначенням тому і сто рінки.

540

(ІТи 8мв ожuваєш, падіє! .. » М. Возняком Не

журн.

бійтеся тюрми!

Вперше надруковано

«Культура,).-

1925.- ом 10-11.

(Сонет).- Вперше надруковано

1.- С. 2.

М. Возняком у журн. «Культура,).- 1925.-.м Сучасnа

nісnя.- Вперше

«Культура».-

надруковано

журн.

1925.- ом 10-12.- С. 4-5.

Соnети-nевільnики.- Вперше

Твори.- Т.

надруковано

кн.:

13.- С. 93.

(IПитаєш, чим я согрішив ... » -

Вперше надруковано

у кн.: «Літературна спадщина.- Т.

Івап Франко,).

С.25.

1881 (IНе

все іще

було, що ~Іоже

бути ... » -

Вперше на

1881.-.N2 8-9.- С. 156.

друковано у журн. «Світ,).-

Привїт.- Вперше надруковано у журн. ра і мистеЦТВО».-1941.- ом

«Літерату

5.- С. 12-13.

1883 (ІЯК

д<106

ждуть ... » -

любляться, а

ковано у журн. «Глобус».- 1926.-.м

Вперше надру

14.- С. 296.

Хвuля зnевіри.- Вперше надруковано у журн. «Гло бус».Я

1926.- ом 13.- С. 278.

забув.

Оеторога.- Вперше надруковано у журн.

«Світ').- 1925.-.м Аn()стр()фа.

5.- С. 3.

Персnектива.- Вперше

у журн. «Світ».-1926.- ом

надруковано

11-12.- С. 3-4.

1887 М()Їй

дружиnі.- Вперше

«Світ».-1926.-.м

надруковано

журн.

11-12.- С. 4. 1888

«Душе м()я! Душе душі МОЄЇ! .. » -

Вперше надруко

вано у кн.: «Іван Франко».-1926.- С.

541

240-241.

1889 [Строфи] (В

ті,м

висоnість

душ

висоnих ... » -

Вперше надру

lІОвано у журн. «Вїтчизна».-1946.- ом

5.-

під назвою

Фраш,з».

«Тюремні чернетки

Івана

с.

178-179,

1895 Три. до.лі.- Вперше надруковано у журн. «Культу ра».- 1925.-.М

2.-

с.

10-11. 1898

(Неначе вигнанець 3 чужunu ... »)

вано у кн.: Твори.- Т.

Вперше надруко

13.- с. 303. 1900

(Всяnuй .легенди сnіва: атеїсти про ,муnи ,месії ... »)

Вперше надруковано в виданні: 3ібр. творів: У Т.

т.

3.- с. 341. 1901 Майові

елегії.- Внерше

ЖУРН.

надруковано

«Літературно-науковий

І-ІІІ

елеГIl

віснию).-

1901.-

Кн. 6.- с. 24.4.-24.6; IV елегію - в тому ж журпалі.1905.- І\п. 6.- с. 182; V елегію - в І,Н.: Твори.- Т. 13.с. 307. Бекліll Арнольд (1827-1901) - швейцарський художник-символіст.

МеЙСОllЬЄ

Ернест-Ж ан-Луї

(1815-1891)-

французький художник-баталіст.

1902 В альбод «Діло».-

n [а] ні о. М.- Вперше надруковано в газ.

1908.- 6 липня.

Вірш І. Франко записав в альбом своїй знайомій Ользі Макаревич.

1906 «(Ходить туга по го.ліЙ горі ... ))

но в журн. «Неділю).«Писано в р.

Вперше надрукова

1912.- .М 21.-

с.

з приміткою

1906».

Сійте бі.льш.- Вперше надруковано в журн. «Літе-

542

ратурно-науковий

1906.- Кн. 10.- с. 12,

віснию>.-

за

підписом Невідомий.

(ІПО "раю йду. Сади та виногради .•. » головком

«3 «С в і т» -

стрований

Вперше на

1925.- М 5.- С. 3,

друковано в журн. «Світ».-

під за

книги пророка Єремії». двотижневий,

журнал

Виходив у Львові

потім

щомісячпий

ліберально-буржуазного рр.

1925-1929

(IПосварилась сой,,;а а дубом ... ) вано у кн.: Твори.- Т.

ілю

напряму.

Вперше надруко

13.- С. 327-328. 1915

(ІОЙ,

брязнула

шиб,.а ... » -

в газ. «Українське слово».-

Вперше

1916.- М 6,

надруковано під заголовком

«Воєнна картинка». «У кра ї н с ь ке

с л о в 0» -

щодепна

газета

бур

жуазно-націоналістичпого напряму. Виходила у Львові

1915-1918

рр.

1916 Зоні Юзичинсь,.ій.- Внерше надруковано в «Кален

дарі на

1919 р.» (Львів, 1919).- ч. 3.- С. 16. 3 о п я Юзи чин с ь J{ а - студептка Львівського

університету, що піклувалася про Фрюша під час його хвороби в останні рони життя.

Приємний

Blta.- НаДРУІ\Овано

3ібр. творів: У

т.- Т.

вперше

виданні:

3.- С. 341.

МОйСЕй Вперше поему Мойсей надруковано окремою книж

кою:

І в а н

Ф ран к о.

Мойсей. Поема. Львів,

1905.

3а життя І. Франка вийшло ще два видання поеми:

1913

р. У Львові і

було

спотворене

1916

р.- У Києві. Останнє видання

цензурою,

його

підготовці

автор

участі не брав. Подається за виданням:

І в а н Ф ран к о.

Поема. Друге ВИДаІlНЯ з псредмовою. Львів,

543

Мойсей.

1913.

УР

стародавнє

рабовласницьке

місто-держава

в Шумері, яке існувало в ІУ-ІІІ тисячоліттях до н. е. на території сучасного Іраку.

В аал

бог Сонця, плодючості, землеробства в ре

лігії Стародавньої Фінікії, Сірії, Палестини.

Оріон

персонаж грецької міфології. Використав

ши один із варіантів міфу про Оріона, І. Франко знач но його переробив.

R а р мел ь Єри х о н

гора в Палестині.

(І єри х о Н)

давнє місто на західному

березі ріки йордан. Х а нан е ї

(х а н а а неї)

давні племена, що за

селяли територію Палестини і Фінікії в ІІІ-ІІ тисячо літтях дО Н. е.

Хет т а

(х е т ти)

назва

племен

народностей,

що заселяли центральну і східну частини Малої Азії та

Північну

Сірію

на

11 -

початку

тисячоліття

до н. е.

Ф і л іст и н и який в

ІІ

(ф і л іст и м Л яни)

першій половині

давній народ,

тисячоліття до н. е.

заселяв південну частину східного узбережжя Серед земного моря.

Асс у р

(А с с і Р і я)

рабовласницька

держава

в Північній Месопотамії, що існувала в ІІІ тисячоліт ті

УІІ ст. до н. е.

УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ

Вперше

надруковано

журн.

.м

9.- С. 202-207; М 10.- С. 225-227; 252; .м 12.- С. 276-280. Подається

за

щастя.- Львів.-

виданням:

Іван

«30РЮ>.К2

1894.11.- С. 250-

Фраюю.

Украдене

1901. Микола ГОНЧАРУК

ПОЯСНЕННЯ

А б н ег а Ція

самозречення,

СЛІВ

відсторонення,

утри

мання від чогось.

А б ши т

відставка, увільнення від військової служ

би; документ про таке увільнення. А мор е т и

Анд рон и

Базьки Б аніт а

вигнанець, підданий гонінню.

Б ач ніс т ь

Бер л о

теревені, нісенітниці.

сережки вербового або березового суцвіття.

н ост і

амури.

увага, обережність; мат и с Я н а б а ч-

бути нас то рожі.

скіпетр, атрибут царської влади.

Бе сті я- звір. Б е ШТ ани н а

голяк, голодранець.

Б е ш т а Ф ран т и Б ібул а

Б і цик Л -

Б л ам

вигадки.

велосипед.

хутро; хутряна обвідка на шапці.

Бляг а

обгортковий або промокальний папір.

брехня, базікання, пустомельство.

Б о з- бузок. Б ол оннЯ -

лука,

пастівник,

толока,

незасіяна

ді-

лянка землі.

Бомблі Б ост и

міхурці; тут: мікроби.

(від «б о дат ь»)

Б р а 11 ж а

брати на роги.

військовий підрозділ, група людей однієї

професії, зборище; тут: компанія. Б р и гід к и

Б утн и Й -

бундючний,

тюрма у Львові.

пихатий,

чванливий,

витий. в а р

тут: спека.

В а р Ц а б а В а тра

лутка, підвіконня, парапет.

вогнище.

545

гордо

Ва феп пас

документ на право мати зброю.

В а х л ю в а т 11 -

обмахуватись опахалом.

В а х JI Я Р

опахало, віяло. В ере т я

В ері ї

(в с р ета)

стою;п,

реносному значснні В и В е р т и

рядно.

па Яlшх навішуються ворота; в пе

ганебний СТОВІ!.

повалені вітром

дерева;

місце,

якого

вивернуто дерево.

Ви тру ч У в ати

відштовхувати,

відкидати

доро

ги.

В і дпу с т

богомілля, проща;

йти

н а в і дпу с т

йти ІІа богомілля. В і з ити рка В іри тел і В і с ь та В і т

віконце в дверях тюремної камери.

тут: кредитори.

наліво.

війт, староста.

В о л о с я н к а

(в о л о с яни Ц я)

верхній

чеРН8ЧИЙ

одяг.

В о р о х о б ний Вс ь кіс ь

В у ж е II и н а

Гам ар II Я Г в е р

азарТlIИЙ.

металотопний завод.

направо.

рушниця, гвинтівка.

Ге оме тра

Г и р

навкоси і впоперек.

копчене м'ясо, шинка.

Г а з ард о в и й Га т ь т а

бунтарський.

век лес ь

землемір.

біда.

Г і пот е к а

банківський документ

па

[І(j3I!ЧКУ,

що

видається під заклад нерухомого майна.

Г л і д (віЙсьn.) Гл о ж ж я Гне т ь

Г о й

ряд, шеренга.

глід.

вмить, негайно, як стій.

зневажлива назва іновірців, зокрема християн

(у євреїв). Г о л осн и Ц Я -

Гор енд а Гот У р

горлянка, дихальне горло.

страхіття, нечувана, жахлива річ.

глухар, тетерук.

546

r ран ь - жар, розжарене вугілля. r рат у Л ю в ати - вітати, поздоровляти. r рип сан к а (г рип с) - IІСЗаІ\Онвертований

лист,

записка.

r у н Я - верхній одяг з сукна, r у с і л ь н и Ц Я - гусениця. r уст О В ний - до см ану. Дак тил і

плоди дактилевої пальми.

Дам а с цен к а Дар а б а

вокзал, залізнична станція.

Ди л ь кот іти Дп ста н с

шабля з дамаської сталі.

сплав, пліт.

Д в оре Ц ь

різновид свити.

тремтіти, дрижати.

дистанція, відстань.

Ді сто Д ь т О

(д іст О Д і т о)

Д ов б а н Ц і

взуття, видовбане з дерева.

Дос в іди т и

Д о ш п унт

Ду фат и

пересвідчитися.

втікати, бігти.

(о Д р о б и н а)

Др у х о тат и

Д унд е р

Жир анд О Л і Ж о вн а

прикрашуючий, злагіднюючиЙ.

крайність.

Е х і нод е р ми

тут: домашня птиця.

думати, сподіватись, покладатись на щось.

Е в Ф е міч ний

Ж мін к а

ламати, трощити.

грім.

Екс тре м

мовляв, нібито так.

до нінця, до дна.

Др а л ю в ати

Др о б и н а

голошкірі

(дрібні морські тварини).

свічники.

жменя. дятел.

3 а г л а Д а - зруйнування, знищення. 3 а Д а в к а - дифтерит. 3 а н я Д р а - надра, нетрі, суспільнс дно. 3 а пор о х и - порошинни, що попадають в око. 3 а р і нок - рівне місце поблизу річки, поросле вою.

а х л анн іст ь

зажерливість.

547

тра

З а ш

Rр

і б у в ати

З в а Д а

З в і й

3в

незгода, свариа.

і н ніш и й

З і ви

гірСЬRі провалля, яри.

зябра.

З л і сни Й -

3луда

лісник.

(л у Д а)

З мил ити

З м рік

меТRИЙ, спритний.

З в ори

З мор а

притуплення уваги, байдужість.

сувій; тут: RлуБОR.

заRРУТИТИ.

З б л я з у в анн Я -

обман, облуда, марево.

ввести в оману.

примара, кошмар.

присмерк, сутінок.

З ні т У в ати

З р і б ний

зроблений

склепати, з'єднати, спаяти.

сирового,

саморобного

по

лотна.

І б унт І ль м а

вправа.

дерево (в 'яз, берест).

І м пер т е нен Ц і я

зухвальство,

грубість,

нахаб

ство.

І н В ест и Ц і ї І дь

- капіталовкладення.

отрута.

І{ а з н я

камера у в'язниці.

І{ а й стр О В И й І{ а н я

І{ а пот а І{ а туш а

повстяний.

(к а пот)

І{ а с а р н Я І{ в и т

шуліка, птах з родини яструбових.

давній верхній одяг.

казарма. катування, тортури, муки.

квитанція.

І{ и б ель

- відро, цебер, тут: тюремна параша. - цимбали. І{ и ч ера - лісиста гора з голою вершиною, верх гори. І{ і т к а - тут: квітка. І{ л а пан я - шапка-вушанка, хутряна шапка. І{ л е й нод и (к Л е й 11 ОТ и) - коштовності, самоцвіти. Н л і н 11 О - наВRолішки. І{ л я чат и - стояти на Rолінах. І{ и м б а л

548

КОМ і с н Я к

черствий, грубого помолу житній хліб.

Ком О р У в ати

жити в комірнім, тобто в найманій

хаті, кімнаті.

Ко н В е н Ц і о н а л ь ний

відповідний до угоди, зви-

чайний, традиційний. К о н дак

різновид церковного співу.

К о н і п ний

з конопель.

К о н с е к в е н тни Й -

Ко н Ф і ска б л ь

послідовний.

той, що підлягає конфіскації (цен

зури).

Ко н цеп т Кор е Ц ь

гадка, міркування, думка, план.

стара міра сипких тіл, що дорівнює

100 нг;

металевий або дерев'яний І,івш здержаном. Кор и тар Кпи

Кра с и й с а

коридор.

(к п и н и)

насмішки, кепкування.

строкатий, барвистий,

цяткований.

Кр а

плямиста змія, гадюка.

К р е а тур а

Кр е йце р

(к рей цар)

тут: потворне, погане створіння.

та, дорівнює

1/100

Кр е пер у в ати

Кр и ж к а

(м еду)

К Ри ї вк а

дрібна

австрійська

моне-

мучитися, страждати, конати.

стільник.

схованка.

Кр и мін а л Кр и пта

гульдена.

тут: в'язниця.

заглиблення

печерах-катакомбах

для

гробниць. К рис а н я К ріс

капелюх 3 широкими полями.

рушниця.

Кру х и й

Кти тор

крихкий, нетривкий.

засновник, фундатор; церковний староста.

Кур енд а -циркуляр, Кут а с

розпорядження,

обіжнПІ(.

китиця, прикраса у вигляді китиці на одя-

зі, головних уборах. л и ли к

кажан.

Л і к

лікування.

Л і

вітролом.

м -

Л і цит а Ц і я

продаж майна 3 публічного торгу.

549

л о г а з а

ячмінна каша.

Л о т О ч ити

дошкуляти,

«(М ан' ятю)

(жаргонне)

картати;

тут:

ВСЯІ(і домашиі

збурювати. речі,

ган-

чір'я, манаТI,И. Мар и

НОСИЛКИ.

Мар кіт ІІ И Й

СУМПИЙ, зажурепий, невеселий.

М ачк у с В іти т и- давати ляпаса. М еви

чаііки.

Мил ити

М о цар

заводити в оману.

силач, дужа людина.

Над рад Ц я

старший судовий радник.

Нам' 6 тни Й -

пристрасний,

запальний,

несамови-

тий.

Нан а ш к о

хрещений батько; дядько.

Н а пас ний Нет л я Но р а Нут а

тут: джерело. нота, мотив.

О б а р і нок О б о ріг О б рус

О пуд

сіна

на

чотирьох

стовпах.

скатертипа.

у к а

бублин.

піддашшя для

Одр о би н а О

причіпливиЙ.

невеликий нічний метелик.

шматочок, маленька частка.

дзига. опудало.

О Ф е р т а

умови, на

яких

сторони

готові

укласти

договір. О с І{ ард

(о с І, а р б)

О ш в а б ити Пад о л

І,ИРІ,а.

обдурити.

долина.

Пан ати -пахкати (люлькою).

Пар ас т а с

заупокійна служба, церковна відправа

за (<душі померлих». Пас

паспорт.

Пас о в і

(ч о б о т и)

чоботи

дами.

П а х

запах.

550

невідрізними

пере

П а х о л о к

Паю в ати П е ани

хлопець.

ділити.

тут: пісні, гімни.

Пер е дні в о к Під

П л а й

пора перед початком жнив.

горище.

П л і н а

гірська стежка.

скашш, зламок, тріска.

П л я в Д у в ати

допомагати, добре впливати, підхо-

дити.

Под і г ачк а П о лик а

зношений верхній одяг;

знак, слід;

П о л они н а

()

п о лик и

рядно. непомітно.

гірська долина, пасовище на вершині

гори.

П ол о т ь

(п і л т ь)

П о спо л у

П ост р О 6 ний

ІІ о т а х ати

великий шматок

(сала).

докупи, разом.

гарно вдягнений.

спадати

(про

спеиу), потухати, дого-

ряти.

Пот рат у В ати П о х ід н Я Пра с а

понівечити щось.

праска.

Пр е з и Д е 11 т Пр е Ц і

смолоскип.

(в'язниці)

(п Р е ц і lJ ь)

начальник.

адже, усе-таки, а все ж, тобто,

проте.

Н рип а док

П сот а

випадок.

пустощі, збитки.

П у бл ік а

П у

чарка, бокал, кубок.

а р

тут: сором, ганьба.

' я с тук -

кулак.

р а х ман ний

спокійний, тихий, смирний.

Рев ере н Ц і я

пошана,

Рез и г 1I а Ц і я -

повага,

шанування.

відмова від чогось, примирення а до

лею, зречення.

Р е к о лек Ц і ї

церковні повчання у католинів, по

в'язані з рядом церковних обрядів. Рже 101 и q е к

Ре кур с

ремінець.

апеляція до вищої інстанції.

551

РИМ с ь кий

(р и н с ь кий)

грошова

Австро-Угорщині, срібна монета на

одиниця

крон (те ж

гульден).

Р ін ь

дрібні камінчики, ЩО покривають берег і дно

річок.

Рог ачк а

шлагбаум, міська застава на дорозі для

збору плати за проїзд. е а єт а

дорога шовкова тканина, ОJ\самит.

еа м ум

вітер пустелі.

ее к в ест рат ор ее пар а т к а ее р пан о к

збирач податків.

окрема кімнатка, кабінет.

тут:

покривало

на

голову у

заміжніх

жінок.

- перстень 3 печаткою. - петля. е і тни к - оситняг, осока. ек а з а - огріх, вада, гандж. е кар б о н к а - шкатулка. ек в а р - велика спека. е І, им Н (СІ' И мен) - молоде дике ек и н дя ч к а - стрічка. е коч ний - веселий, зпідскоком. е кра н ь - скроня. ели - якщо, коли. е и гне т

еиль к а

еліг

звірятко, .:Ісвеня.

(слоги) -пастка на звіра.

ему Х -

вовна.

еп і ж а рн Я епу 3 а

ета ц і я

комірка.

попіл, сажа.

станція, стоянка, постііі.

е тек л и Й -

скажений, божевільний.

е тем п л ь о в ани й ет е р ник

Сто п и

Стр і й

штампований, оббитий.

дядина, дружина батькового брата.

(с три й)

керманич, стерновий.

підніжжя.

ет рий н а

СТР и к

- дядько, брат батька.

одяг, вбрання.

Стр і л ь б а

рушниця.

552

с у гес т і я С у фіт

Ся г

купа дров об'ємом близько

Там а

навіювання.

стеля.

дешевий, низькопробний.

Тео р б а н

Тли т и

зжирати, роз'їдати.

музичний інструмент.

натовп, юрба.

Тон Я -

ополонка.

Тра кту в ати

Тра м

куб. метрів.

гребля, загата, земляний пасип, загорода.

Та ний

Т л ум

пригощати, частувати.

стовбур, товста колода, завал 3 дерев.

Тра ска т и

вигукувати.

Тра Ф у нок Тра ч

випадок, пригода.

пильщик дерева.

Тре н -

шлейф, поділ.

Три н а

відходи соломи під час молотіння, залишки

дрібного сіна, тирса.

Три ска т и Тро пар

Тро JЦ а

бризкати.

різновид церковного співу.

очерет; місце, поросле очеретом.

Тру тит и

(т руч ати)

штовхати, відкидати з до

роги.

Т У ман

дурень;

т у ман

в і сім над Ц яти Й -

останній дурень.

у гур ний Ф а м а

Фан т а

непривітпий, грубий, впертий.

чутка, поголоска, слава.

застава.

Фас о ч к а

Ф е л они

маленька діжечка для масла чи сиру.

ризи.

Ф е р в а л ь тер

Ф е р л я Д у нок

Ф раш к а Х а в тур

завідувач.

виклик, повістка.

дрібничка, забавка. попівські побори натурою.

Х и т В а н іти

животіти, хиріти, хорувати.

Хопта-бур'ян. Х о сен

користь, вигода.

553

Ц а б ани т и

Ц в і лит и

Ц і

е Ц ь

нутро, жили; тут: сили.

цюпотіти, стукотіти.

камера у в'язниці; малеиька темна кімнатка.

Ц ю пас

проклинати.

холодний, чіпкий.

Цуп о ж ити

Ц ю п а

лаяти,

очищене місце; велика камінна брила.

Ціп У Щ и й Ц о мог и

І,ричати,

докучати, бичувати, шмагати.

етап.

Ц ю пас ник

етапник,

особа, ЯКУ

відправляють но етапу до місця свого народжеиня чи проживанпя.

Ц юра Ц ят а

паНСЬІШЙ прислужник.

пляма, краплина.

Ч а піт и

Ч и р -

Чин

Ч уг а

сидіти скорчившись, безнадійно чекати.

вчинок.

тут: губка-гриб, що росте на дереві.

верхній чоловічий одяг у лемків.

Ш аб а с

святковий суботній вечір у євреїв.

Ш а й ний

Шам і р

ворожбит.

сильний, свавільниЙ.

Ш ал і н О В И й Шар а н

вовняниЙ.

короп.

Шар в а рок

обов'язкова громадська робота по ла-

годженню шляхів, мостів.

Шел ь в а х Ш и Ф

(ш і л ь Д в а х)

Ш к а мат т Я -

Шле п

вартовий.

пароплав.

Шляб аит Ш пад а

дрантя, тріски.

шлейф.

Ш пан г и

шлагбаум.

шпага.

кайдани.

Шпи х л і Р

Шрі б у в ати

громадська І\Омора для зерна, гамазей.

Ш т а Ф ета

закручувати шурупи.

Ш т уде р и и й

Ш у в а р

Я б к О -

яблуко.

Я с к и н Я -

майстерний.

естафета.

лепеха.

печера.

ЗМІСТ

ФРаІШО

З нами. Д. ПавЛUЧl:О

ПОЕЗІІ

Із ран,н,ьої поезії

(1874-1878)

Народна пісня (Сонет)

Моя пісня

Дві дороги (Сонет)

Наш образ (Сонет)

Від'їзд гуцула

Любов

Товаришам із тюрми НаУІ;а

Із збіРliU

«(3

Ое

(Сонет)

вершuн, і н,uзuн,»

profundis

Гімн. Замість nролога

ВеСНЯНI\И І. (,Дивувалась зима ... »

п. (,Гримить! Благодатна пора наступає ... » ІІІ. (,Гріє еОIlСЧ!;О!»

IV. (,Вже сонечко ЗІІОВ по лугах ... » 35 V. (,Земле, моя всенлодющая мати ... » 35 VI. «Розвивайся, JIОЗО, борзо ... » 36 VII. «Не забудь, не забудь ... » 36 VIII. (,Лице небесне прояснилось ... » 38 ІХ. (,Ще щебече у садочку соловій ... »

39 39 ХІ. «Рад бп я, веСIІО, в весельшії нути ... » 40 ХІІ. (,Ой що в полі за ДlIмове?» 41 Х. (,8еено, ох, довго ж на тебе чекати!})

555

ХІІІ. «8еснянії пісні ... ») 42 XIV. «Думи, діти мої ... ») 43 XV. Vivere memento! 44

Осінні

думи

І. «Осінній вітре, що могучим стоном ... »)

11.

Журавлі

ІІІ. «'ГихеНЬІЮ ріЧІ(а ІЮТИТЬ хвилі чисті ... » «ІІаде додолу листя з деревини ... »)

IV.

Скорбні

пісні

І. «Не винен я тому, ЩО сумно співаю ... »

48 48 ІІІ. «До моря сліз, під тиском пересудів ... ») 49 IV. «Нехай і так, що згину я ... ») 49 V. «Тяжко-ваЖIЮ вік свій Іюротати ... ») 50 VI. «Вій, вітре, горою ... ») 50 VII. «ОЙ рано я, рано устану ... ») 51 VIII. «Відцуралися люди мене!») 52 ІХ. «Мій раю зеленип ... ») 52 11.

«Бувають хвилі

Нічні

серце мліє ... »)

думи

І. «Ночі безмірнії, ночі безсоннії ... »)

54 54 ІІІ. «Світ дрімає. Блідолиций ... ») 55 IV. «Чи олово важке пливе у моїх жилах ... ») 55 V. «Безкраї, чорні і сумні ... ») 56 VI. «Догорають поліна внечі ... ») 56 VII. «Не нокидай мене, пеІ\УЧИЙ болю ... » 57 П. «Непереглядною юрбою ... »)

«Місяцю-князю!»)

VIII.

ІХ. ІІісня геніїв ночі Думи

нролетаріл

І. На суді

ІІ. Милосердним

62 Semper idem! 63 IV. Ідеалісти 64

ІІІ.

«Всюди нівечитьсл правда ... »

VI.

СУПОІ\ій

556

УІІ. Товаришам

УІІІ. «Не люди наші вороги ... »

ІХ. «Не довго жив я в світі ще ... »

Х. «Ви плакали фальшивими сльозами ... » Ех с е І

і о г!

Наймит

69 72 Каменярі 73 Ідилія 76 Беркут

Профілі і .маски Поезія

По е т І. Пісня і праця

ІІ. Чим пісня жива? ІІІ. СпіВаІюві ІУ. Рідне седо У. ПоєдинОІ,

[І з

цик Л у]

83 83 86

«}' кра 91

ї н Ю>

МОЯ любов Картка

«Зближаєсь час, і

любові

серцем, б'ючим в груди ... »

ІІ. «Плив гордо яструб в лазуровім морі ... » ІІІ. «Від того дня вже другий рі!, пройшов» ІУ. Тріолет

92 93 93

У. «Н не лукавила з тобою ... »

УІ. «І ти підеш убитою дорогов ... »

95 96

УІІ. «Н буду жити, бо я хочу жити!» Знайомим

незнайомим

l\орженкові

п. Данилові Млаці

98 98

ІІІ. МО.lІОДОМУ другові ІУ.

N.N.

(<<Виступа6Ш ти чемно, порядно ... ») У. Михалині Р.

557

101

VI. VII. N.N.

Анні п.

101

«<Будь здорова, моя мила ... »)

ІХ. Олі

Х.

102

п.

VIII. R.

103 104

0.0. 105

ХІ. Тетяна Ребенщукова ХІІ. ГРИІ\ь Турчин

106 108

Оси

І. «Ми оси, ми оси!»

11.

ІІІ. НІЮСЬ-ТО буде!

IV.

109

«Був у нас муJНИІ( колись ... »

110

111

«Послухай, сину, що премудрість каже ... »

V. VI.

112

«Хлібороб»

«}'жас на

112 Русі» 114

Сонети Вольні

сонети

І. «Сонети·- се раби. У форми пута ... »

11.

116

«Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський ... » ІІІ. Rотляревсы йй

IV. V. VI.

Народна пісня

116

117 118

«Незрячі голови наш ві!\ кленуть ... ~

118 119 УІІ. «Вам страшно тої огняної хвилі ... » 119 VIII. «В снах юності так сквапно ми шукаєм ... » 120 ІХ. «НІ{ те залізо з силою дивн6ю ... ~ 121 Х. «Смішний сей світ! Смішніший ще поет ... ~ 121 ХІ. СіКСТИНСЬІ\а мадонна 122 ХІІ. «Ось спить дитя, невинний ангел чистий» 122 ХІІІ. Шсня будущини 123 ХІУ. «Досить, досить слова до слів складати ... » 124 ХУ. «НІ, не любив на світі я HiKOГO ••• ~ 124 XVI. (11 довелось мені З8 се страждати!» 125 XVII. «Колись в сонетах Данте і Петрарка ... » 125 «Жіноче серце! Чи ти лід студениЙ ... ~

558

Тюрсмні

сонети

«Се дім плачу, і смуТІ,У, і зітхаuня ... »

126 127 «Гей, описаШІ нас, нсмов худобу ... » 127 «Сиджу в тюрмі, мов в засідці стрілеl\Ь ... » 128 «8ам хочесь знать, ЛІ, пам в тій назематі ... » 129 «Не будеш тихо?» - l;рИlШУВ ност і шпарно ... » 129 «8же ніч. Поснули в казні всі, хропуть ... » 130 «А ледве тіЛЬІШ сон пам зломить очі ... » 131 «А рано, ПОІШ час ще виб'є п'ятий ... » 131 «Колись в однім шановнім pycыімM домі ... » 132 «8стаєм ранены,' миємось гарнеНЬІЮ ... » 132 Прохід 133 «Ні, наш ПОРОМНИЙ домовий порядон ... » 134 «Беруть діру, залізом обl(УЮТЬ ... » 134 «Та ви не думайте, що вища власть ... » 135 «В тих днях, ноли, неначе риба в сіті ... » 135 «3амовтша пісня. Чи ж то їй, свобідній ... » 136 Hausordnung 137 «Не Bi.1J:bHO в назні тютюпу І(УРИТИ ... » 137 КЛІОЧНИlШ і дозорці 138 «Что ми шумить, ЧТО ми дзвенить, мов в хмарі ... » 138 «8війшла фігура. «ЯІ; зветесь ВИ?;) - «ФР~lIJ;О" 139 Тюремна нультура 140 Розмови 140 Пісня арештантсм;а 141 Хто її зложив 141 «Народ наш в бідах добрий прarпИlС зла вість ... » 142 «Ні, ви пе мали зглнду падо мною!» 143 «У сні мені нвились дві богині» 143 «І говорила перша: «Я любов ... }) 144 «І говоршra друга: «Я ненависть ... » 144 «Сидів пустипнин білл свого СІ\ИТУ ... » 145 «Росіє, нраю туги та терпіння ... }) 146 (ІЯН л ненавиджу вас, ви машини ... ') 146 Криваві сни 147 «Христос, бичами зсічений, нрпваві ... }) 148 «8УЗЬІ\а, ваЖІШП до добра дорога ... »

559

«Ось Гонта йде, ввесь синій від побою ... »

148 149 «Багно гнилеє між нраїв Європи ... » 149 «Тюрмо народів, обручем сталеним ... » 150 Епілог 151

«Минув час му!{? Брехня! Чи ж давній час ... »

((Вів'яле листя» Лірична драма Перший

(1886 -

жмуток

1893)

І. «По довгім, важкім отупінню ... »

152 153 ІІІ. «Не боюсь я ні бога, ні біса ... » 154 IV. «3а що, красавице, я так тебе люблю ... » 154 V. «Раз зійшлися ми случайно ... » 155 VI. «Так, ти одна МОя правдивая любов ... » 156 VII. «Твої очі, як те море ... » 157 VIII. «Не надійся нічого» 157 ІХ. «Н не надіюсь нічого ... » 158 Х. «Безмежнеє поле в сніжному завою ... » 160 ХІ. «Як на вулиці зустрінеш ... » 160 ХІІ. «Не минай з погордою ... » 11>1 ХІІІ. «Я нелюд! Часто, щоб зглушить ... » 162 XIV. «Неперехідним муром поміж нами ... » 162 XV. «Не раз У сні являється мені ... » 163 XVI. Похорон пані А. Г. 163 XVII. «Н не І\ЛЛВ тебе, о зоре ... » 164 XVIII. «ТИ плачеш. Сліз гіРІ\ИХ ПОТОІ\И ... » 165 ХІХ. «Я не жалуюсь на тебе, доле ... » 165 ХХ. Привид 166 Епілог 168 11.

«Не знаю, що мене до тебе тягне ... »

Другий ЖМУТОІ\

1895 1.

«В Перемишлі, де Сян пливе зелений ... » ІІ. «Полудне»

560

171

169

ІІІ. «Зелений явір, зелений явір ... »

172 174 V. (,Червона калино, чого в лузі гнешся?» 174 VI. (,ОЙ ти, дубочку нучерлвиЙ ... » 175 VII. (,ОЙ жалю мій, жалю ... » 176 VIII. (,Я не тебе люблю, о ні ... » 177 ІХ. «Чому не смієшся ніІШЛИ?» 178 Х. В вагоні 179 ХІ. (,Смійтесь з мене, вічні зорі!» 180 ХІІ. «Чого являєшся мені ... » 180 ХІІІ. (,Отсе тал стежечна ... » 181 XIV. ('ЯІ,би знав я чари ... » 183 XV. ('Що щастя? Се ж ілюзія ... » 184 XVI. (,Як не бачу тебе ... » 185 XVII. «Ян почуєш вночі нрай свойого вінна ... » 185 XVIII. «Хоч ти не будеш цвітною цвісти ... » 185 ХІХ. (,Яl, віл в ярмі ... » 186 ХХ. «Сипле, сипле, сипле сніг» 186 IV.

«ОЙ ти, дівчино, з горіха зерня ... »

Третій

ЖМУТОІ,

1896 І. «Коли студінь потисне ... »

11.

(,Вона умерла! .. »

187

188

ІІІ. «Байдужісіньно мені тепер ... »

189 189 V. «Поноїк і НУХНЛ, два вікна в партері ... » 190 VI. «РОЗПУІШ! Те, що Л вважав ... » 191 VII. (,Не можу жить, не можу згинуть ... » 192 VIII. «Я хтів життю кінець зробить ... » 193 ІХ. «Тричі мені являлася любою) 194 Х. «Надходить ніч» 196 ХІ. «Чорте, демоне РОЗЛУІШ ... » 197 ХІІ. «І він явивсь мені» 198 ХІІІ. «Матінно моя ріднесенька!» 200 XIV. «Пїсне, моя ти підстрелена пташко ... » 201 XV. «І ти прощай!» 202 XVI. «Даремно, пісне! Щез твій чар ... » 202 ІУ. «В алеї ніЧІ\ОЮ літною ... »

561

XVII. «Поклін тобі, Буддо!» 203 XVIII. «Душа безсмертна! Жить віновіЧlIО їй!» 205 ХІХ. «Самовбійство - се трусість ... » 207 ХХ. «Оrсей маленький інструмент ... » 208 Із збірки ((Мій lз.марагд»

1. 11

Д о 1I И

І. Поет мовить

210 211

ІІ. Україна монить:

ІІ І. Рефм"сія (<Важке ярмо твоє, мій рідпий І_раю ... »)

IV.

Сідоглавому

ЯI(би...

(<Ти, брате, любиш

(<<Якби само велИ!,еє страждання ... »)

VI. VII.

ДЮ\адеllТ

214 215

Спомин (<<У садочку в ХОЛОДОЧІ,У ... »)

11.

212 213

Моїй не моїй

(<ПОІ;лін тобі, моя зів'яла квіТI\О ... »)

VIII.

212

Русь ... »)

216

Пар е нет і І( О Н

І. (й{оли обід хтось славний зготував ... »

217 218 ІІІ. «Не такого посту хоче бог від нас ... » 218 IV. «ЯІ( у хвилі сумніву і МУI(И ... » 219 V. Багач 219 VI. «Серцем молився Мойсей ... » 220 VII. «Гнів - се огонь» 221 VIII. «Немає друга понад мудрість ... » 221 ІХ. «Себе самого наперед ... » 222 Х. «Хоч хто і сто літ проживе ... » 222 ХІ. «Хоч від хліба здержусь ... » 223 ХІІ. «Як сережки золотії ... » 223 ХІІІ. «Здоров, Степане!» 224 XIV. «Не ВИСОI\О мудруй ... » 224 XV. «Годуй гаДЮI(У молоком ... » 225 XVI. «Як промінясто гарний цвіт ... » 225 XVII. «Як лампа розбита ... » 226 ХУІІІ. «Хто тому ШІ\ОДИТЬ ... » 226 ХІХ. «Ворог баТЬІ;О ... » 22С

ІІ. «Не слід усю(ого любити без розбору»

5С2

ХХ. «Як пчола, що квітам фарби ... »

227 227 ХХІІ. «Багатство злом не є ... » 227 ХХІІІ. «Як риба без води ... » 228 ХХІУ. «Хто в першій чвеРТlIні життл ... » 228 ХХІ. «Хто лиш квітки 11 аштті збllра ... »

УІ.

До

Бразілії!

І. Лист до Стефанії

11.

229

«Коли почуєш, Яl\ в тиші нічній ... »

231 232 горе ... » 233

ІІІ. «Два панки йдуть попри них» ІУ. «Гей, розіллллось ти, руськеє

У. Лист із Бразілії

234

Із збіркu ((Із диів журбu» Із

днів

журби

І. «День і ніч сердитий вітер ... »

11.

«В парку є одна стежина ... »

ІІІ. У паРІ\У

239 240

240

ІУ. «Коли часом в важкій задумі ... »

241 242

У. «Де л не йду, що не почну ... »

УІ. «Не можу забути!»

242

УІІ. «Вже три рОІШ л збираюсь ... »

243

УІІІ. «БеЗСIIЛЛЛ, ах! ЯІШ страшнал муна!»

245 245 246

ІХ. «Недовго жив л ще, лиш сорок літ ... » Х. «І знов рефлексії! Та цур же їм!» ХІ. «Я поборов ссбr, з норіннлм вирвав 3 серцл ... »

ХІІ.

«3

248

усіх солодних, любих слів ... »

249

Спомини І. «Я згадую минулеє життл ... »

11.

251

«Заким умре ще в серці творча сила .. .»

251 252 ІУ. «П'лтнаДЦfIТЬ літ минуло. По важкій ... » 252 У. «Маленький хутір серед лук інив ... » 253 УІ. «В село ходив. Душа щемить і досі ... » 253 УІІ. «Ось пансьний двір! На згір'ї І(рай села ... » 257 ІІІ. «О, бо і л зазнав раз щось таІЮГО ... »

563

УІІІ. «Найгірше я людей боявсь тоді ... »

258 259

ІХ. «Привіт тобі, мій друже вірний, гаю ... ') Х. Розмова в лісі

ХІ. «Н побачив її

259

не в зеленім caДKY ... ~

ХІІ. «Н не скінчу тебе, моя убога пісне ... » В

263 265

плен-ері

І. «Мамо природо!.)

266

Н. «По "оверці пурпуровім ...•)

270 272 ІУ. «Суне, суне чорна хмара ... » 274 У. «У ДOJlИні село лежить ... ') 274 УІ. «ОЙ ідуть-ідуть тумани ... ') 276 УІІ. «Над великою рікою ... » 276 УІІІ. «Дрімають села. Ясно ще ... ') 278 ІХ. «Ніч. ДоВ!юла тихо, мертво.) 280 Х. Шlюла поета (За Ібсено,м,) 284 ІІІ. «Ходить вітер по житі ... ')

1з збірки

((8emper tiro»

Semper tiro 286 Сонет 287 Моєму читачеві 287 BYP~YTCb~i станси

І. «Кожда иичера в млі ... »

288 288

П. «Дівчино, моя ти рибчино ... » ІІІ. Ользі С.

289

ІУ. «О, розстроєна скрипка, розстроєна І» Конкістадори

Лісова ідилія. (Пое,м,а) На

старі

28!)

289 291

теми

І. «Чи не добре б нам, брати, зачати ... »

294

П. «Блаженний муж, що йде на суд неправих ....)

294 295 ІУ. «Ти знов літаєш надо мною, галко ... » 297 У. «Крин серед півночі в якімсь глухім онолі» 298 УІ. «Де не лилися ви в нашій бувальщині ... » 298 VП. «І досі нам сниться ... ') 299 ІІІ. «Було се три дні перед моїм шлюбом»

564

Із

нниги

Кааф

І. «У сні зайшов я в Дивную долину»

301 302 ІІІ. «Гуманний будь, і хай твоя гуманність ... » 304 ІУ. «ЯІ\ трапиться тобі в громадськім ділі ... » 305 У. «Ти йдеш у вишукано-скромнім строї ... » 305 УІ. Ф. Р. 306 УІІ. «Опівніч. Глухо. 3имно. Вітер ВИ6» 308 УІІІ. «Як голова болить! Пожовклі І\аРТИ ... » 310 ІХ. «Якби ти знав, як много важить слово ... » 311 ІІ. «Поете, тям, па шляху життьовому ... »

Із збіркu (IДавnє й nове» ПОІ\ЛОНИ І. Нена званій Марії ІІ. ДО музи

313

314

І з злобu дн,я Із

тридцятиліття

1878-1907

Дума про МалеДИl\Та Плосколоба Дума про Наума Безумовича Женщина

315 328

336 339

о. Лунатинові ВОЛЬн,/

п.

вірші

І. Moderne 341 Anima saItans 342 ІІІ. ДО Музи

343

Поезії, що nе ввійшли до збірок

1880 «3нов рін минув. 3нов крон один вперед ... » «Промине, нронлине ... »

345 «В самоті, гризоті ... » 346 «Ей, думи золотії ... » 347 «Ти знов оживаєш, надіє!» 348 Не бійтеся тюрми! (Сонет) 348 Сучасна пісня 349 Сонети-невільники 351 «Пита6Ш, чим я согрішив ... » 351 565

344

1881 «Не все іще БУJІО, що може Gутю) І. Привіт

352

1883 «ЯІ, двоє любляться, а ждуть ... » Хвиля зневіри

Я забув

356

Осторога

356

Апострофа

354

355

357

Перспектива

358

1887 Моїй дружині

360

1888 «Душе моя! Душе душі 110ЄЇ!»

361

1889 [Строфи] «В тім високість душ ВИСОІШХ ... »

362

1895 Три долі

363

1898 «Неначе вйгпанець 3 чужини ... »

366

1900 «Вснкий легенди співа: атеїсти про МУКІІ месії ... »

1901 Майові елегії

367

1902 В альбом п[а]lІі О. М.

372

1906 «Ходить туга по голій горі ... » Сійте більш 37~

ІШИГИ ПрОрOl\а Єреlllії] 5вв

373

366

«По краю йду. Сади та виногради ... »

«Посварилась сойка 3 дубом ... »

375 376

1915 «ОЙ, брязнула шибl\а ... »

378

1916 378 379

Зоні ЮзичинсьJtїіі

Приємний вид

МОйСЕй. Поема

381

УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ. Драма а сільського життя .и3 При м і l'

Jt И 518

ПояснеННJl слів

545

Литературно-художественное издание Библиотена уираинсиой илассИlШ <,ДНИПРО"

ФРАНКО ИВАН ЯКОВЛЕВИЧ СТИХОТВОРЕНИЯ

МОИСЕй. По~ма УКР АДЕННОЕ СЧАСТЬЕ Драма из се.'1ЬСИОЙ жизни

Автор предисловия д. ХУДОЖНИІ<

В.

П а в л ЬІ ч и о

В. И. Л о пат а

Киев. и.здательство художествеьной литературЬІ

(,Днипро»

На унраинсном языIеe

РедаИТI1Р В. П. lван"енnо

Художнє оформлення В. М. Дозорця

Художній редактор

М.

ГаврuJtЮ1<

Технічний редаитор О. М. Грuщєнnо KopenTop Т. В. Груаинс'Ьnа

ИБ М

Здано

до

силадання

02.11.88.

3398 Підписано до друиу

Формат 75Х90'/". Папір друиарсьиий М і. на нова. Друи висоиИЙ. Умовн. друк ари.

бовідб.

22,696.

ОБЛ.-DИД. ари. Зам. 8-333. Ціна

10.01.89.

Гарнітура звичай Умовн. фар

22,188.

23,748. Тираж 3 нрб. 20 и.

ООО

пр.

Видавництво художньої літератури (,Дніпро,).

252601.

Київ-МСП. вул. Володимирська,

КJІЇВСЬІШ инижиова фабрика

252053,

ф83

42.

<,Жовтень,).

Київ, вул. Артема,

25.

Франко І. Я. Поезії, Мойсей: Поема. Украдене щастя: Драма з сіл. життя / Вступ. СТ. Д. В. Пав личка; Худож. В. І. Лопата.- К: Дніпро, 1989.- 567 с., іл. - (Б-II:а укр. класики «Дніпро») .

ISBN 5-308-00310-6. В JШИГУ великого українського письменника, критика, публіциста і вченого, перекладача тво рів світової літератури (1856-1916) ввійшли пое тичні твори, які поєднують глибокий соціальний вміст, найтонші почуття і вишуканість форми. У виданні також найвизначніша поема «Мой сей» і славнозвісна драма «Украдене щастю).

4702640106-046 М205(О4)-89

46.89

ББК 84Ук-l