Вибрані твори by Евгений Захаревич

НАТАЛЯ КОБРИНСЬКА ВИБРАні ТВОРИ

.АЕРЖЛВНЕ ВИ.ААDНИЦТВО

ХУд.ожньої ЛІТЕРАТУРИ К,иїв.-1958

Впорядкування, підготовка текстів, вступна стаття

та примітки кандидата Філологічних наук О. Н. МОРОЗА

::: : : :.~--EE-. ,

з·

• , ,=---=-

НАТАЛЯ КОБРИНСЬКА ТА П ТВОРИ НатаЛR Іванівна Кобринська належить ДО передової, демократичної

частини украінських письменників OC'l'aHHbOЇ чверті ХІХ і перших двох деСRтиліть ХХ століТТR. Вона була сучасницею, ученицею і багато де

в чому однодумницею Івана Франка. Роки свідомого ЖИТТR Н. Кобринської припадають НIIl період, коли на зеМЛRХ Західної України розгорталаСR революційна боротьба про летаріату і сеЛRнства за свое соціальне і національне внзволенltR. Про

гресивний, демократичиий рух очолили відомі українСькі письмеlrtlики і громадські діRчі І. Франко, М. Павлик, о. Терлецький та ін., вкі в

своїх творах і публічн;х виступах гостро критикувалн тorочасннй су спільний лад, викривали антинародну діRЛЬність клерикалів, польської ШЛRXти та українських націоналістів і

послідовно відстоювали права

жінки-трудівниці. В останньому Їх гаРRче підтримували передові жінки

того часу

- о. Рошкевич, А. Павлик, €. Ярошинська, К. Довбен:чу~ - учениці Фраика, поборниці еманснпаційного

кова і особливо активно руху -

УЛRна Кравченко, КлементіR Попович.

Найбільш послідовно і довготривало боролаСR за рівноправність жінки, за пскращеННR її долі НатаЛR Кобринська. Як публіцистка, письмеННИЦR і громадська діRЧка, вона багато зробила в справі об'єд наннв і організаЦІі жінок в Галичині, видаНItR художньої літера тур!! та альманахів.

І НародилаСR

1855

НаталR Іванівна Озаркевич-Кобринська 8 червня р •• на OrавіслаВQJИиі в с. Белелуї в родині СВRQJеника.В своїй

• В «Історії української літератури» (видання АН УРСР, Київ,

т. І) дата народження пнсьменниці вказана невірно (1851 р.): В автобіографії пнсьменннця подае дату народжеННR ~ 1855 р. На надгробній плиті покійноі також висічена дата народжеННR -1855 р.

1954,

·3

автобіографії письменниця розповідає: «Науку побирала я дома, мала

якийсь час учительку, а дальше учив мене сам батько ... Я від малої дитини любила читати».

Н. Кобринська рано познаЙомилася з творами кращих письме~·н:и ків української, росіЙСI>КОЇ і світової літератури. Книги для читання молода дівчина діставала через своїх братів, які вчилися у Чернівцях.

«А коли один з тих

братів пішов на руську

(українську.- О. М.)

гімназію до Львова,- згадувала Кобринська,- а позиакомився там з

Франком і др., то став він привозити додому переважно росій'ські діла Чернишевського,

Бєлінського, Добролюбова,

Писарєва

др.,

також

Драгоманова і Лимановського, як дещо Маркса, Лассаля». Поряд з творами Шевченка, Квітки-Основ'яиенка молода письменниця читала Державіна, Жуковського, Тургенєва і Гоголя. "Сі автори припали ми були дуже до серця і так много завше о иих говорили ... »

На дев'ятнадцятому році життя Наталя одружується з священи

ком Теофілом Кобринським,

відомим в ті

часи співаком, піаністом і

композитором. Т. Кобринськиіі був щирим другом, порадником і одно думцем письменниці. Він палко заохочував

перші

літературні спроби

Наталі Іванівни, розвивав, як міг, її літературні смаки і уподобання. На восьмому році подружнього

життя

Теофіл

Кобринський несподівано

оомирає.

1882 році після смерті чоловіка Наталя Іванівна, разом із своїм

батьком І. ОзаріКевичем, послом до Державної ради, виїхала до Відня. У Відні майбутня письменниця

познайомилася

з. передовими діячами

того часу Остапом Терлецьким (другом Франка) і Василем Полян ським. Обидва воии уважно поставились до Кобринської, допомогли ЇЙ розібратися в багатьох с.кладних питаннях суспільного і літературного

життя.

Особливо піклувався про долю нової товаришки

О.

Терле

цький. Помітивши в Н. Кобринської письменницький талант, він на полегливо радить їй писати.

Перші оповіданн:и молодої письменниці "Дух часу» (написане р.) і "Задля кусни«а хліба» (1884) були прихильно зустрінуті

1883

прогресивною інтелігенцією, що заохотило її до подальшої творчої праці.

Але по-справжньому захоплюється

Кобринська

літературною твор

чістю після знайомства з Франком.

серпня

1883

р. в Коломиї відбулися студентські збори, на яких

Василь Полянський прочитав реферат про жіноче питання. На зборах була й Н. Кобринська. «На тім вічу я перший раз побачила Івана Фраl!l{а,- згадує Ната лія Іванівна,- перед тим я помінялась була з ним листами по поводу моїх оповідань». Франко чув про них від О Терлецького і переказував через його, що він хотів би Їх прочитати. В скорім часі письменниця надіслала Франкові свої оповідавн".

Позитивна оцінка Фраlll(ОМ творів Н. Кобринської окрилила пись

менницю. В особі Фр~н.ка вона знайшла YBaJttHoro і вимогливого вчи теЛJl, Jlкий збудив у _ неї «Jlкнайкрасші надії на мої літературні

подвигИ>о Мабуть, чи не заВДJlКИ впливу Франка у Н. Кобринської виникав інтерес до творів основоположників наукового комунізму. Вона зна ЙОМИТЬСJl з праЦJlМИ Карла Маркса, Фрідріха Енгельса та іншою соціа лістичною літературою, про що свідчить не лише зміст некролога, икий

Кобринська присвитила Енгельсу, але й посиланни на праці К. Маркса, що зустрічаютьси в окремих іі творах

**.

Під впливом передових ідей

того часу письменници поступово звілЬНJlЄТЬСИ від релігійних переко нань, вироблиє свій демократичний свіТОГЛJlД, свої поглиди на завдаННJI літератури •

.. Серед

того розпучного

хаосу,- пише Кобринська в

автобіогра

фіі,- блиснув промінь світла, котриЙ мене навів на стежку, по котрііі, здаЄТЬСJl, буду вже іти до кінци мого ЖИТJI.

Я бачила JlСНО, що чоловік не був тим в початках свого існуван)),

•чим

є тепер, що все залежить від условій ЖИТJI,- прюшала

т е пер і ш н і й с у с п і л ь ний Л а дне В

нім

З а є дно

док О н У ють с

чим с ь

З мін и,

JI,

щО і

неп о х и тни м, р ел і г і

JI,

Що

сто ї т ь нас тор О н і то г О л а ду (підкресленни МОЄ.- О. М.), се лиш внображеНJI, ВИРQблені в міру образоваНJI людськості».

Одначе, незважаючи на рид вірних міркувань письменниці про ре лігію і тогочасlfИЙ суспільний лад, вона була далека від правильного

розумінни класової боротьби, національJЮГО питаННJI. Саме на ці по

милкові іі ПОГЛJlДИ, за свідчеНIfJlМ самої Кобринської, вказував Іван Франко,

.. чоловік,

котрий ПРИЧИНИВСJl

найбільше

до

поборени у нас

вузького націоналізму».

Повернувшись з Відни до Галичиl/:И,

Н. Кобрннська налагоджує

зв'изки з представниками революційного визвольного руху, з редак ціJlМИ тодішніх прогресивних українських і польських газет. Вона пори нає в громадську роботу;

особливо

велику

увагу

приділиє молода

письмеННИЦJl боротьбі за права жінки, за іі рівноправність з чоловіком .

.. Смутна історіJl нашого народу й смутна ДОЛJl єго жіноцтва», починає _Н. Кобринська свою статтю "Руське жіноцтво в Галичині в

наших часах». Письменници в названій праці вс~бічНlO аналізує суспіль НО-е«ономічні умови, ви-ких зна](одилось галицьке селинство, говорить

про нестерпно важке

eKOHOMi1fHe

становище жінки, про іі безправність

і приниженни в РОАині, а також в суспільстві.

На думку Н. Кобринської, основна причина, що призводить до т. кого стану речей, криєтьси в недоліках суспільного ладу.

* .. Зори», 1893, Nv 4,

с:тор.

АЛЬМ"НitJl .. Наша Д;ОЛJ\",

78. 1{193,

~TOP.

31. 5

Н. Кобрииська обстоюе право жінки на економічну иезалежність, рівноправність з мужчиною в пнтаннях праці й освіти. Більше того, вона розуміє, що повне внзволення .!J(інки можливе лише при умові визволення

трудящих з-під

соціального

і національного гніту. Хоч

письменниця і не бачила справжніх шляхів до встановлення справедли

вого суспільного ладу, за якого мужчина і жінка будуть рівноправні у всіх відношен,нях, але вона

намагалася звернути увагу громадськості

на це складне питання, прагнула збагнути причини важкого становища

жіllЮl.

В боротьбі за покращення умов життя жінки Н. Кобринська вели кої ваги надавала літературі. Вона вірила, що з допомогою літератури можна досягти великих успіхів у справі пробу дження свідомості жінок.

«Я через літературу дійшла до зрозуміня положеня жінки всу

спільності,- писала Н. Кобринська в своїй автобіографії,- т()ж хоті ла-м і других повести на ту дорогу».

Аналогічну думку висловила письменниця і в статті «Про первісну ціль товариства руських жінок в Станіславові»: «Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духа через літературу, бо література була все вірним образом ясних і темних сто рін суспільного ладу, его потреб і недостатків».

З цією метою Кобринська засновує у Станіславі в 1884 році Това риство руських жінок,

що

ставило перед

собою

завдання

прилучати

інтелігентних жінок до літератури і популяризувати нові суспільні ідеї.

Програма товариства була досить поміркована. Не кращими були і засоби, з допомогою яких вона мала здіЙснюват.ись: концерти, вечір ки, читання рефератів, виступи з власними творами та видання кни

жок. Проте в умовах засилля консерватизму, вузькоглядності, РУТИНІ! і засТою, що ними характеризувалось суспільно-політичне життя Гали

чини тих часів, це був крок уперед. Саме тому І. Франко вважав орга нізацію Товариства руських жінок явищем прогресивним. Він підтри мував організаторів жіноцтва, був присутній на першому з'їзді жінок

у Станіславі, докладно інформував громадськість про перебіг перших зборів, закликав іlШlИХ ?Кінок до вступу В товариство. Однак це не за важало Фраш<ові критикувати у своїх статтях недоліки його програми,

«чисто товариські та філаитропійні» завдання

Та коли реакція під

няла голову проти заходів Н. КоБРИlliCької по організації жіноцтва, коли почали злословити на адресу письменниці і її однодумців, І. Фран ко першим став на захист ініціаторів створення

жіночого товариства.

Франко багато допомагав Н. Кобринській в її заходах по організа ції жіночого часопису. IJJоб надати планованому журналові деМОІКратич-

І. Ф ран к о., Перед збором руського жіночого товариства в Ста ніславі, «діло», 1884, Ng 134; Перші загальні збори руського жіночого товариства в Станіславі, «Діло», 1884, Ng 138.

lС"'о напрямку, він взя'в на себе турботи, зв'язані з його виданням.

'іРівніше, коли стало відомо, ЩО О. Партицький погодився передати

Франкові

редагування

«Зорі»,

останній

запропонував

зробити

~$орю» журналом товариства, ЯКІІЙ буде «підносити й боронити інте ,,"И жіноцтва».

Незважаючи на невдачу з «Зорею», Франко вирішує видавати га »єту «Братство», до активного співробітництва в я·кіЙ він хотів залу рти Н. Кобринську та інших жінок з товариства. В листі до письмен ~i він писав:

«Чи можу просити Вас, ласкава пані, о підмогу Вашим знаменитим рером?»

* Остання

радо відгукнулася на заклик Пl!сьменника і гаряче

рідтримала ідею співробітництва жінок у новій газеті. «Най нас буде

f,laло,- пнсала Кобринська в листі до нього,- а bce-ТIі«И буде значнтн,

11&0 галицьке жіноцтво вспирає наАновійший літературний напрямок і "алежить до найрадикальнійwoї партії в краю»

**.

Але і на цей раз в силу складних суспільно-політичних умов Фран ко змушений був відмовитися від виданНІЯ часопису «Братство»,

Невдачі з організацією жіночого журналу, інтриги клерикалів і на родовців, які розповсюджували плітки. про

пс~ширення

атеїстичних. і

соціалістичних іАей в товаристві жінок, Ауже похитнулн єдність МОЛОАоі

жіночої організації. Проте Н. Кобринська не склала рук. Спираючись на піАТРИМКУ і АОПОМОГУ Івана Франка, вона енергійно береться за ви Аання жіночого альманаха.

Однак зміцннти товариство жінок ідеєю вндання альманаха не ВАалося. Тлетворна атмосфера реакційного оточеlШJl, вузькоглядність багатьох членів товариства та чутки, ЩО Кобрннська не вірить в бога,

~ce це вносило розбрат серед членів товариства. Справа кінчнлася ТІІ,М, ІІ!.О Кобринська і її однодумці вийшли з товариства. Проте письмен

ниця не залишила ідею видання альманаха. Спочатку самотужки, а по

:riM з допомогою І. франка, О. Пчілки Н. Кобринська приступила до р,оботн над, ВИАанням першого жіночого збірника. Редактореьку роботу

взяв на себе Франко і виконував її Ауже сумлінно, Що вндно з лнста Н. Кобринської до нього від

4. У. 1887:

«Ви lJитаЄтесЯ, чи я в.цоволена

з Вашої редакції,- писала вона Ао Франка,- я свято. переконана, ЩО Т,ак, як Ви, я навіть не удала бн, то можу лнш Вам хорошенько ПОАЯ

~ув~ти, ЩО не жалуєте труду»

** •.

* «Іван Франко», Збірннк, 1926 р. Кннгоспілка, Листн І. Франка до Н. Кобринської, стор. 270-271. Інститут літературн ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, рукопис· ний відділ, архів Франка, фонд 216, лнст 557.

***

Інститут .літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, рукописннй

відділ, архів Франка, ф.-

214,

л.

705.

Альманах під назвою "Перший вінок»· внйшов друком У червні

місяці 1887 року. We до виходу збірника Іван Франко виступив 11 журналі «Ruch» за 1887 рік із статтею «Ruch kobiecy», в якій докладно розповів про історію жіночого товариства у Станіславі, схарактеризував зміст альманаха, дав оцінку вміщеним у ньому творам. Особливо ви соко оцінив Фраико статті Н. Кобринської: «Про рух жіночий в нові ших часах» та «Руське жіноцтво в Галичині в наших часах». Появу збірника «Перший вінок» тогочасна реакційна критика зу

стріла спочатку мовчанням, а потім різними нападами ("Зоря», 1887, Nv 17-18). Лише І. Франко, за словами Н. Кобрннської, був об'єктив ннм і послідовним в оцінці альманаха. В праці «З OCTalllHix десятиліть ХІХ в.» він писав, що внданий Н. Кобринською

1887

року у Львові

жіночнй альманах «Перший вінок» належить до найкращих і найбагат ших змістом наших видань із того десятиліття». Критик розумів, що не все в ньому однаково добре, але

«для історика нашої культури і

на

шого національного відродження ся книжечка завсігди буде дорогоцін

ною пам' яткою»

**.

З метою вдосконалення своїх

письменниця влітку

знань,

зокрема

знань з філософії,

1887 р. їде в Uюріх, відвідує Женеву, де слухає

у професора Плятера лекції з політекономії, багато читає. "Я

так там увійшла була

в тори

студентського житя,- писала

Н. Кобринська в автобіографіі,- що сама ходила на виклади д-р про фесора Пл ятера о економії політичній, котрий

тогді

якраз внкладав

про комуністичні ідеї,- діл найбільше надаючнйся, а властиво найбільruе даючий матеріалу для тих, що пнтанем жіночим займаються».

Творча співдружність Н. Кобринської з І. Франком сприяла роз квіту таланту молодой письменниці.

Сама Н. Кобринська в листі дО М. Павлика від 28 ЛИ1:топада 1888 року писала: «Тут доперва виступає заслуга Франка, его перші повісті про житя бориславське поразнли мене і помогли вироблені вже

у мене загальнолюдські

ідеї

оперти на національних

А в листі до самого Франка від

січия

1889

услов'ях»

***.

р. Н. Кобринська ПІІ_

сала: «Ви силою свого талаиу навернули-сьте мене від кО(:~опqліТ!IЧ'lIl~

ідей для любові l1IJ свого народу» ****. Так СаМО під впливом І. франка Н. Кобринська qро~нцла~я си~~

«Перщий вінок», жіночий альманах, виданий коштом заходо~ Наталії Кобринської іО,\ени Пчілки, Л\>вів, 1887 р. ~* І 11 а н Ф ран к о, Молода Україна, Л. 1910, стор. 45. Мих а й л о В о з н Я к, Як дійшло до першого жіночого альма, наха, Львів, 1937, стор. 84-85.

***

**** Іиститут літератур!! ЇIII. т. Г, Щеl1~ещщ АН НІІЙ віддід, фІ '17. -\. 196,

YPGP.

рrкопн<;

Rатіями до програми радикальної партії, стала активним борцем за кра

щу долю у,країнської жінки, захисником її прав, палкою патріоткою. Письмеиниця була вдячна І. Франкові за те, що він гаряче ії під

тримував у літературних почицацнях і громадській діяльності. З допо могою І. Франка Н. Кобринська домоглась від редакції органу ради

кальної партії «Народ» відкриття в журцалі спеціальІЮЇ рубри·ки «Жі ноча справа».

Перше десятиріччя (1884~ 1895) дружби Н. Кобринської з І. Франком - найплодотворнішиі період в творчості письменниці. За ці роки вона написала такі оповідання, як «Дух часу» (1883), «Вибо рець» (1889), «Жидівська дитина» (1890), повість «Ядзя і Катруся»

(1890-93) та ін. Уі твори письменииці багато де в чому перегуку IОться з бориславським циклом Івана Франка.

Виступаючи з художніми творами, Н. Кобринська продовжує ак тивну громадську діяльність. За її ініціативою складається в 1890 році петиція до Державної ради, в якій вимагалося дозволити жінкам всту

пати до університету. Роком пізніше Н. Кобринська виступає на з'їзді жінок в Стрию з внмогою

поліпшити становище

організацію жіночого руху; вона вимагає

жінки і покращити

заснування жіНОЧОI ГІмназії,

організації дитячих садочків та Їдалень, що

полегшило б труд жінки

матері.

Однак з середини 90-х років в силу різних складних причин спо стерігається деякий відхід Н. Кобринської від демократичних кіл, зо .рема від І. Фраш(а. Інтенсивне

поширення

Україні занепадницької літератури

негативІЮ

в 90-х рр. вплинуло

Західній

на творчість

J{оБРИНСI>КОЇ. З-під пера письменниці виходять оповідання (<<Відьма», "Омен», «Блудний метеор»), позначеиі імпресіонізмом, иастроями роз

пуки. І. Франко намагався переконати письменницю, що захоплення но вими модерністичними напрямками в літературі

творчість, та Н. Кобринська, як це видно

згубно

впливає на її

її листа до Франка від

16.11. 1889 року, уперто боронила свої помилкові погляди: «Ви упередили мене в реалізмі,- писала вона,- і я Вам поклони лася, тож болить мене дуже, для чого Ви меиі ие хочете признати, що моя душа иосить ціхи нового напрямку... Вірте мені, я вже так орієн туюся в

новійшнх літературннх

напрямках,

як в

пнтанні жіночім»

Одна з основннх причин деякого відходу письменниці від прогре сивного руху випливала з її поглядів

на жіноче питання як наЙваж.

ливіше соціальне питання. З таким трактуванням жіночого питання не

погоджувалися радикали, а зиачить і Франко. В зв'язку з цим розго рілась полеміка.

* Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка діі УРСР, рукописний рідділ, <\>. 3, Ч1ри<\>т f5З, )\. 573.

«У нас,- писав однодумець і товариш І. Франка М. Павлик, ви кладаючи ня

погляди

радикалів

на емансипацію жіJЮК,- жіноче

то частина робітницького питаин'я,

частина

великих

ськості: взаїмного визиску, вбожества і нерівноправності»

ран

питан люд

а не са

мостійне питання.

В цій же статті М. Павлик спростував оБВНlІІУваченн,я Н. Кобрин ської відносно «вільної любові», яку, нібито, проповідують радикали.

«Нігде в програмі радихальноі партії нема ТОЧК!І про вільну любов, натомість в домагання економічної і політичної рівноправності жінок із

мужчннами»

**.

А коли, продовжув Павлик, хто з нас уживав цих слів

«вільна любов», то воио визначало вільНІ)' любов від економічної за лежності, а не любов силувану, куповану.

Незгоди, що вини.кли між Франком і Кобринською у видавничих справах, також сприяли тимчасовому розриву між ними. Непорозуміння випливалн з різних поглядів на друкований оргаи західноукраїнських

жінок після виходу в світ збірника «Перший вінок». І. Франко і ра ДІІкали

запропонували видавати

жіночу

газету

«Рівність», оскільки

газета оперативніший орган в порівнянні з альманахом, швидше зможе

відгукуватись на злободенні питання життя.'На думку Франка, значен КJI газетн полягав ще й в тому, що воиа групув людей, будить товариське

почуття, котрого було так мало в галицьких жінок. Нарешті до альма маха не кожен може писати без підготовки може

писатн

кожна

пнсьменна

чи

таланту, а до газетн

селянка.

Проте аргументи Франка не переконали Н. Кобринську. Вона була за альманах. Можливо, що на такі міркування письменниці вплинув той факт, ЩО вона жила

на перИферії і

через те не

могла

щоденно

брати активної участі в друкованому органі та впливати на його напрям. Кобринська переоцінювала значення альманаха, бо вважала, 'що голов ним змістом таких збірннків була і в художня література, яка, на її

ду-ику, відіграв вирішалыliy роль в боротьбі за поліпшення становища жінки в суспільстві.

Полеміка кінчилась тим, щО Н. Кобринська на власний розсуд по

чала lІидавати збірНИlКИ для жінок «Наша доля». За три роки

1896)

(1893-

письменннця вндала трн збірникн. Проте жоден з них ве під

нісся до рівня «Першого

BiHRa». «Наша доля»,- писав М. Павлик у

своїй рецензії,- далеко слабша від першого жіночого альманаха і фор

мою і змістом»

***.

Про обмеженість, вузькість цього видання говорила і Леся Україн ка в листі дО М. Павли.ка від

лютого

1895

року. Але найдОС<ладиіше

иайоб'вктнвніше схарактеризував збірник «Наша доля» І. Франко,

***

«'Зоря», 1893, стор. 138. Там же. «Народ», 1894. N!! 3. стор.

47.

~.. Він щнро привітав иове видаиия, відзначнв різиомаиітний і важливий, у. з погляду суспільного, матеріал, вміщен'ий в книзі, висловив свої сим

. патії до поглядів, проголошених Кобрннською, проте не замовчав і хиб альмаиаха. запитував

«Пощо на чолі поміщено

письменник.- Сю

справді анархістичиу філософію, роблену «без абсолютно не розуміемо»

книжку Ніцше?.

блискучу, а фальшиву

балаканину,

сю

царя в голові»,- сего

Франко піддав критиці зовнішній внгляд

видання, друк і погану мову збірннка.

З відповіддю на критнчН:і зауваження рецензентів «Нашої долі» внступила Н. Кобринська в статті «Слівце про перший випуск «Нашоі долі»

.*.

І хоч воиа

тоді

відкинула

багато слушннх

закидів

кри·

тики, проте з часом погодилась з рядом критичних зауважен'ь І. Франка

щодо змісту і форми видання. Про це

свідчить

зміст третьої книг:t

..Наша N>ЛЯ», зокрема некролог Н. Кобринської «Friedrich Ergels» . .Письменниця називае Енгельса великим вченим, який своїми «світлими поглядами і науковими дослідами много причини вся до рсзбуджеия пи

***.

таня жіночого»

Виступ Н. Кобрииської иа ювілеї І. Франка в

1898

році був яскра

вим виявом віриого розуміння иею значення творчості Франка в україн ській літературі.

Н. Кобрииська часто мріяла про подорож до Киева. Вона хотіла ближче пізнати

иаддиіпрянську

YitpaїHY, познайомитися

з кращими

письменниками, артистаМ:I, композиторами.

Свою заповітну мрію - побувати на велИl<Їй Україн·і - Н. КоБРИІІ 1899 році. За час свого перебування в Киеві вона

ська здійснила в

познайомилася з б<:.гатьма пнсьменниками, мала нагоду особисто роз

мовляти, радитися з М. Стари~"ким, О. Пчілкою, І. Нечуем-Левицьким та

іншими.

Про

свої

враження

від

зустрічі

Нечуем-Левицьким

письменниця розповіла в нарисі «У Нечуя». Поіздка в Київ окрилила письменницю, допомогла ЇЙ перебороти почуття розпачу, ВИІ(.~икане втратою чоловіка, а згодом і батька.

В листі дО О. Пчілки від писала:

"Смерть

видерла

мені

19 травня 1903 року Н. Кобринська молодого

чоловіка,

котрого я

дуже

любила, а коли батько пригорнув до серця нещасну дитину, смеРТІ> і

його мені видерла»

****.

Протягом багатьох років Н. Кобринська живе в Болехові, де бать

ко її був св"щеником. Мати довгі

роки

важко

хворіла, і Наталі"

"Жите і слово», 1894, т. І .• стор. 307-308.

** "Жіноча бібліотека», кн. 11; Наша доля; 1895, стор. 97-106. *** «Жіноча бібліотека», кн. ІІІ; Наша дол", 1896, стор. 116. ***. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, рукопис-

иий відділ, ф.

28/780.

Іванівна мусила сама господарювати, крім того, Кобринська відала дн т'ячим садочком і чнтальнею.

Після втрати своїх рідннх вона переїжджає до Львова, але швид ко повертавтЬСJl назад у Болехів, бо

видавннчі

плани, що Їх плекала

пнсьмеНННЦJl, натрапнлн на непереборні труднощі.

З 900-х років письмеННИЦJl активно виступає як критик. У своїх

статтях і реgензіях: "Снмволізм в народній пісні», "Про «Нору» Ібсе на», «Не ходн, Грнцю, на вечерниці ... » та інших Н. Кобринська пору шує важливі питання того",асного літературного життя. Вона намага ється вірно зрозуміти

снмволізм

як літературну

оцінку відомої п'єси М. Старицького "Ой,

не

течію, переглянути

ходи,

Грицю, та й на

вечорниці», драми Ібсена "Нора» і т. д. Разом з тнм Н. Кобринська щиро

піклується

питанням

організації

друкованого

органу.

листі

11.0 Г. Барвіиок від 16. Х. 1909 P~KY вона пнше з приводу якогось журналу чи газетн, що мала вндавати Х. длчевська, і передчасно радіє, втішаючи себе думкою, що те видаННJI може бутн дуже інтересне:

"Я навіть позволила собі мріяти, що така злука витворить нову, відповідну нашому часу і обставинам, часопись. Правду сказавши, у нас такої часописі нема ...

«Вісник» не має ясно гірше діЄСJl з нашими

означеного

літературного

наПРJlМУ, а ще

немодерністичними модерністами ...

Нічо бн мені так не жадаЛОСJl, як така часопись; вона вернула би мені духовне житє, котре в мені

джеНJI суспільності

завмерло, з дивного

якогось упере

а може, може, нере.тельної крити,ки. Добре сказав

Золя: нещасливе то пока ліня пнсьменників, з котрим разом не ро диться критик. Наш реальний напрям мав добрих критиків, тому і лі тература в тім напрямі. добре розвивалася

має... Ось такий пр. п. Луцький Під

кінець

свого ЖИТТJI

новійший напрям Їх не

"ІІІ то е критик~»·

Н. Кобринська

стичні захоплення і знову твердо стає

переборює

на ШЛJlХ реалізму.

імпресіоні СвідчеННJlМ

цього е її твори, що з' явилися в період першої імперіалістичної війни.

Оповідання цих років "Каліка», "Св!чка горить», «На цвинтарі», «Бра ти» та ін. спрямовані проти страхіть світової війни та її винуватців.

Очевидно, саме тому австрійське військове

командуваННJI поставилось

дО Н. Кобринської з великою підозрою. З цього ПОГЛJlДУ дуже цікаві факти наводить Д. Я. Лук'JlНОВИЧ У своїй брошурі "Два документи до життєпису Наталії Озаркевич-Коб ринеької».

В одному З документів

наклепницькому доносі лейтенанта австро

угорської армії Форкаmа на ім',. корпусної команди в Болехові

• Інститут літератури ім. Т. 13, Nv 1б.

ний віддіА, ф.

- за-

UJе!JчеI!К~ АIі УРСР. рУКQПИС

значалося, що окремі люди в Болехові,

де жила

тоді

письменниця,

«мають таємні телефони», отже, «можуть шпигувати», припускав Фор

каш. «Дім Наталії Кобринської, дуже небезпечної повірниці російського генерального штабу», що нібито «сповняла його доручення ... треба взя ти під особливий нагляд».

«Сьогодні вночі,- за,кінчує рапорт Форкаш,- з мойого наказу мій відділ стежитиме на околичних горбах за світляними сигналами».

На щастя, секретарем судового коменданта був чоловІк, який дуже добре знав КобринсblКУ. Він зробив все, що

від

нього залежало, аби

цей рапорт не потрапив до рук IЮліціі.

Н. Кобринська, незважаючи на окремі збочення і помилки, висту пала як поборник реалізму

і демократизму

в українській

літературі.

Саме за це так високо цінував її І. Франщо. Він неодноразово підкрес лював велике значення і роль письменниці в розвитку української літе

ратури в Галичині в кінці ХІХ і на початку ХХ ст. Зазнавши благотворного впливу передових ідей свого часу, Н. Коб ринська не лише утвердилася на позиціях демократизму, але й гаряче

привітала

велику

Жовтневу

соціалістичну

революцію,

яку

назвала

«промінням сонця воскресіння».

Померла Н. Кобринська

22 січня 1920 року. Похована письмен

ниця на кладовищі в м. Болехові. В першу річницю смерті Наталі Іванівни українські письменники Галичини видали збірку творів, присвячених Н. Кобринській, під за.

головком «Першому українському борцеві за права жіикИ».

11 Творчість Н. Кобринської умовно можна поділити на три періоди.

Перший період

припадає

письменниця твердо

на роки

стояла на

1882-1893. ие був час, коли

позиціях реалізму.

«Новим і

сучас

ним потребам,-писала вона в 1884 році в одній із своїх с~атей,- най більш відповідним напрямком літературним є реалізм, т. є. представле

нє дійсного світла, дійсного житя, дійсних, не абстрактних і не підкра

шених людей та людських нам'єтностеЙ.і відносин» Літературно-естетичні вали

основному

естетики,

погляди

Н. Кобринської в ці роки випли

теоретичних

літературно-критичних

засад

революційно-демократичної

праць

і художніх

творів

Івана

ФраІШа. В

70-80-х

роках

Галичині

одним

болючих

питань

су

спільного життя було жіноче питання. Вперше його порушують у своїх

... «Про первісну ціль товариства руських жінок в Станіславові ... » ІЗ

творах І. Франко і М. ПавлИ((. Вслі", .аа ними жінки-письменниці На таЛJl Кобринська, Ольга КоБИЛJlнська, У ЛJlна Кравченко, КлементіJl Попович, €BгeHiJl Ярошинська та інші

розгортають боротьбу за еман

сипацію жінки, за її рівноправність. У творчості

і громадській діJlЛЬ

ності цих письменни,ць жіноче питаlllНJI став пеРШОРJlДIfИМ.

ДОЛJl жінки -

магістральна тема творчості Н. Кобринської. Жінки

різних класів, віку, вдачі

- головні герої творів письменниці. З юнаць

ких років і "'о KilllЦJI свого ЖИТТJl Н. Кобринська виступала JlК актив

ний поборник прав жінки. У своїх публіцистичних виступах, критичних праЦJlХ, в праК'l'ичній ",іJlльності по організації жіночого руху, а також у багатьох художніх творах вона надав виключно

великої

ваги про

бу.-женню самосвідомості жінки, її рівноправності з чоловіком.

В опові",аННJlХ «Дух часу», «ЗаДЛJl кусника хліба». "Янова», «Жи

дівська ",ити на», "Перша вчителька» та іlШlі, а також в повісті "ЯДЗJl і КаТРУСJl», що вийшли пізніше ",вома окремими збірками «Дух часу»

(1899)

та «ЯДЗJl і КаТРУСJl»

(1904),

н. Кобринська створила приваб

ливі, реалістичні образи жінок, Jlкі сприймаЮТЬСJl JIК сконкретизовані людські хараК'l'ери і Jlскраві соціальні типн.

у замітках "ОповідаНJI і картннки» прохаНН'JI О. Огоновськorо,

написаних письменницею на

Н. Кобринська

дала коротку характери

стику багатьом своїм творам. Думки і висновки автора про власні опові даННJI становлJlТЬ значний illlТepec. Вони знаЙОМЛJlТЬ нас .Іконкретни", життввим матеріалом, JlКий

J\ir

в основу віДПОВІДНИХ оповідань. допома

гають краще збагнути ідейний задум того чи іншого твору.

З приводу оповідаННJl "Дух часу» (1883) н. КобринсЬ({а писала, що в ньому вона хотіла показати, СJlК теперішній суспільний лад дер жить жінку лиш в граНИЦJlХ"'ОМУ і ві",чужув від загальиих справ до

того ступеНJI, що вона не може зрозуміти власних дітей, котрих поривав

дух часу. В тім опові",аню

виступав також

розбрат

межи

старшим

а моло",шим у нас поколінвм».

Героїн.

твору

пані

Шумінська

прожила

свій вік, Jlк і ТИСJlчі

таких же жінок. В шістна"'ЦJlТЬ років вийшла заміж за попівського сина не по любові. а з розрахунку, бо всі говорили, 11І0 то «підхОдJlща пар

тіJl». Потім пішли ",іти. з'JlВИВСJl новий клопіт, турботи про їх вихо ваННJI. Вона хотіла, щоб сини стали ксьондзами, а ",очки попаДJlМИ, та бажаННJI матері не здіЙСНИЛИСJl

"'очки не пішли материною стеж

кою, а син·и не стали ксьондЗАМИ.

Загрузши в патріархальному оточеНlНі з його заскорузлістю, І!іко

вими тра",иціJlМИ, пані Шумінська не бачила ширшого простору, ніж у вікнах свовї хати, не СJlгала думкою поза стіни свого будинку, вона ні-

Автограф цих заміток зберігавТЬСJl в бібліотеці АН УРСР 'І Львові. рукописний відділ, ф. 475/11, 29.

чого не бажала, крім

..обробуту

власної ро"ини. Саме тому Шумінська

не могла зрозуміти своїх дітей, Їх прагнень і спо ..івань. Вона не могла збагнути,

чому її дочка Ольга відмовнла поповичу з шанованої ро

"ини і віддалась за

мужичого

її «новаторство», нова книжка

сина.

ВСJl поведінка

власної доньки,

все це дратувало і гнівнло матір. «Вона

передчувала, що з тнх кннжок віJlЛО чимсь чужим, що це були висланці

та знаРJlДИ ворожого ЇЙ демона, що з них пливла СТРУJl, котра щораз більше пі"мнвала берег їі тихої пристані».

I,Ue більше .... ивував її власний сии, коли заJlВИВ, що не думає бути попом. І коли на запитаННJI матері: «Чого цураЄШСJl твого стану? Чн може бути красшиіі стан, JlК попівський?»-син відповідає, що він пова жає той стан, але йому в ньому затісно, що там його думки обмежують СJl, немає простору, свободи, науки, що вже його думки зміНИЛИСJl, що

«такий вже дух часу повіJlв»,-Шумінська нічого не могла зрозуміти з того. Інстинктивно вона відчувала, що Jlкась незрозуміла ЇЙ сила ни ІІ&НТЬ старнй, що віками складаВСJl, ПОРJl"ОК.

Особлнво ЛJlкали Шумінську розмови сина про бога, народ, рів ність, свобо..у, французьку революцію,

експлуатацію,

сорок восьмий

рік. Те, що вичитував її чоловік з газет про незмінність вікового по

РJlДКУ, вже не могло її заспокоїтн. «Дух часу СТОJlВ перед нею в цілій своїй грізній поставі, СТОJlВ, JlК на згарнщі асіх її планів і надій. Він ·не лишив ЇЙ жадної потіхи, не оща..нв жадної "нтини».

Всі її дітн, навіть внуки, піАКОРJlЮЧНСЬ велінню духу часу, пішлн

іншими, незрозумілими

..л. неї ШЛJlхами. Шумінська остаточио втрачає

рівновагу, колн онука

З8JIВЛJlЄ їй, що хоче

ВЧИТИСJl,

«мати власний

хліб», хоче стати вчителькою. Вона бачкла, що розлад між нею і тимн, кому вона

..ала ЖНТТJl, ставав все глнбшнм і шнршнм. Дух часу «всу

'ваВСJl в усіл.ких вн..ах у щілинн її дому, внзнрав з кождого кута, бурнв

віковнй ПОРJl"ОК; він був заквасжою вкраВШОГОСJl під її

..ах

розкла ..у... »

В оповіданні «Дух часу» Н. Кобринська правдиво відтворнла по бут галицького попівства, Jlкий вона тєвого Досві.-у, пімала

гострій

..уже ..обре

знала з власного жит

критиці консервативні

середовища, показала прнреченість

Їх мрій,

ПОГЛJlДИ того

невідворотність

поступу

і..еЙно-моральнИх категорій. Саме за ці кращі рисн опові ..аННJI, за те,

11&0

«старше поколіННJI пре.-ставлеие трохн не ї,.іотнчннм», буржуазний

націоналіст Uеглинський у своїй рецензії запекло иапамв на твір, а автора звинуватив у ві"сутності симпатії і поваги

..о

«бувальщини».

Тнмчасом Н. Кобринська в цьому оповідаииі виписала немало харак терних деталей старого

побуту, з великою

любов'ю

подала спогади

ШумінсьJWЇ про «бувальщину». Легкий гумор, щирість і ліричність характерні риси першого твору

письмеиниці.

Становищу жінки в попівській родині

Н. Кобринська присв.тила

ТІІКож оповіданн. «ЗаДЛJl кусника хліба»

( 1884). Сама письмеННИj&JI

так визначила провідну думку цього твору: "Жінка ,ВИХОДИТЬ замуж не

по волі серця, а зневолена силою економічних обставин і теперішнім

становнськом жінки в суспільності»

Свій задум письменниця реалізує в образах колишньої вдови попаді

і її ДОЧКИ Галі. Лишившись вдовою з малими дітьми, мати Галі тяжко бідує. Від неі відцуралися всі, хто за життя чоловіка вважали себе його дРУЗЯМН. Особливо вона мучиться тим, що її донька через матеріальну скруту не може бути щасливою, не може любити того, кого серце обра

ло. Убогість і злидні змушують Галю вийти заміж за нелюба "задля кусника хліба». Уя обставина стає причиною особистої трагедії

моло

дої дівчини, її складн·их і болісних переживань.

Спостерігаючи, я·к гуляють сільські хлопці і дівчата, веселі й гарно вбрані, попівиа Галя заздрить Їм. Вона порівнює себе з ними, і ЇЙ зда ється, що прості сільські дівчата в кращому становищі, ніж вона. Галя щиро жалкує за тим, що вона

не

вихована так,

як прості селянські

дівчата, що її не посилали в поле. "Здоровими руками,-міркувала Га лЯ,- заробила би вона на себе, що треба, потому віддала би ся за того,

котрий би їй сподобався, і не плакала б розчарована, не знала би ошукн

паничів, що знають ліпше

рахувати, як любити. Мала би

мало, але своє

власне. Працюючи враз із чоловіком, знала б, що приспорює собі добра,

а не лиш до часу ужиткує працю чоловіка. А по єго смерті ніхто не

мав би права' вигнати її з хати з дрібними діточками, як вигнали її маму».

Та коли Галя придивилася ближче до сільського життя, коли вона

на власні очі побачила, як п'яний чоловік б'є свою жінку, ілюзія про ліпшу селянську долю зникла.

Зневірившись в житті, яким

доводилося

жити, і в людях, яКІ 11

оточували, дівчина мріє про інший світ, де б не було різниці станів, не було б пересудів, жорстоких звичаїв, і де б люди ЖИЛИ вільно, без роз

рахунків і дволичності, з любов'ю і повагою. Однак дійсність була ін шою. Галя не знайшла в тих умовах

дверей до щастя, до вимріяного

раю. "Люди безмилосердно відвернулися від неї і кинули їй на доро ГУ лише кусник сухого ХJ\іба».

оповіданні

"Задля

КУСНlІ'Ка

хліба»

широко

різноманітно

використано пейзаж. Твір починається і закінчується чудово виписа ними картинами

природи, які, проте, виконують

композиційного обрамлення.

не тільки

Природа в оповіданні

виступає

функцію

як ак.

тивний чинник, що впливав на настрої, вчин·ки героїв! або служить за собом контрасту.

Зображуючи нужденне жнття Галі і її матері, письменннця проти-

• Н. К о б р и н с ь к а, Оповіданя і картинки, УРСР У Львові. рукописиий відділ. ф. 475/11. 29. 16

Бібліотека АН

ставЛJl8 розкіш і красу ПРИРОАИ безбарвному; ЗЛИАенному животінmo люАини. Уі коитрасти збуджують

YJlBY

читача і примушують замислю

ватись наА причинами, JlКi заважають людині бути щасливою. Н. Кобринська вважає, що жінка зможе покращити своє становище тільки тоді, коли вона стане ев.ономічно незалежною, чого можна до

СJlГТИ, ка АУМКУ письменниці, власною працею.

Заслугою Н. Кобринської є те, що вона створила глибоко реалі стичний образ Галі з її людськими ПОЧУТТJlМИ і прагнеИИJlМИ, показала,.

JlK

жорстока

капіталістична

дійсність і ОСВJlчені

нею

традиції

спо

творюють ЖИТТJI людини. Тому оповідаНlUl «ЗадлJl кусника хліба» мож

на поставити в PJlA кращих творів письменниці. В свій час воно мало великий уопіх серед читачів. Вимогливий і суворий критик Іван Фран ко АУже високо оцінив це оповідаИИJl, казвавши його «штукою, JlКoї досі

не видала галицька література»

Герої оповідань Н. Кобринської «Янова» (1885), «Перша вчи телька» (1892) та «Жидівська дитина» (1890) поповнюють галерею своєрідиих жіночих образів.

В нарисі «Янова» письмеННИЦJl основну увагу фіксує на пригодах старої селянки піА час її подорожі до сииа в гості з містечка Пkтииь

1fIJ Бурштииа. Ставлячи свою героїню в незвичні АЛJI неї ситуації, пись менниця майстерно розкриває психологію старої жінки-сеЛJlНКИ.

Розповідь Янової відзначається м'яким гумором. В оповідаJlНli Аобре розроблений діалог, Jlкий надає розповіді динамічності, а зміст твору робить більш дохідливим.

Світлий образ жіики-наймиЧЮІ створила Н. Кобринська в опові даииі «Перша вчителька». Тетяна ще замолоду зазнала В82lШого, крі пацького життя,

а потім, коли

скасували

кріпацтво, паи її вигнав з

АВору. З того часу вона ходить по наймах. За добре серце, людяність і справедливість її дуже любили діти, що Їх вона ДОГЛJlдала в попів

ських родинах. Знаючи силу-силенну казок, пісень, розуміючи красу природи, TeTJlHa була ДЛJl дітей першою вчителькою. Ії слово правди глибоко западало в ДИТJlЧУ душу і робило свою корисну справу.

В новелі «Жидівська

дитина» Н. Кобринська

торкається життя

і побуту єврейського населення маленького містечка. (Слід відзначити,

що у слововжитку Н. Кобринської, так само, JlK і У Франка, Павлика, слово «жид» не має образливого значеН»JI. В Галичиllli тих часів слово єврей не вживалось). Тут,

JlK

і в попередніх двох оповіданнях, пИсьмен

иицJl зображує в теплих тонах і з легким гумором поведіику і характер

дочки дрібного

KpaMapJl,

розкриває її психШу. Перед читачем постав

живиА образ молодої єврейськоі дівчини Гінди з її мріями і химерними бажаННJlМИ, скупістю .і ощадливістю,

Львів,

практицизмом і

наївним розра-

І в а н Ф ран к о, Нариси історії українсько-руської літератури, 1910 р., стор. 326.

Н. Ko6pBBc:JoK8

ІУНКОМ. ПИСhменниця маАстерно окреслила своєрідний многогранниil' характер дівчини, искраво виписала РИД характерннх деталей.

Оповіданни «СудіJl"

(1884)

робку письменииці СТОJlТЬ

і «Виборець»

иіби осторонь

(1889)

у творчому до

головної теми,

що

її роз.

роблила Н. Кобринська в перший період своєї творчості. Так, в опо віданні «СудіJl» письмеНИИЦJl, використовуючи форму спогадів, розгор тає перед нами сумну історію людини, ика, в силу обставин житти в буржуазному суспільстві, морально

падає, поступаючись своїми

пере

конанними чесної людиии.

Старий СУДДJl (Кобрииська не дає йому, JlК і всім геРОJlМ цього оповідаННJI, ні імені, ні прізвища), прийшовши з роботи і скористав шись з тоro, 'Во всі пішли з дому, сів біЛJl печі і поринув У ..спогади.

Віи пригадав своє золоте ДИТШІСТВО, батьків, школу, потім уиіверt:в1ет ське житти. Ще в студентські роки він заХОПИВСJl передовими іде_ми· часу. Довгий час СУДДJl СВJlТО дотримуваВСJl своіх демократичиих ПОГЛJl

"дів і перекоиань. Але зголом, коли пішли літи· і родииу обсіли злилиі, віи змушений був, ие зиаходичи іишого ВИХОДУ в тогочасному буржуаз ному суспільстві,

стати на ШЛJlХ пристосовництва

до

пануючої бур.

жуазної моралі й ПОРJlлків.

Визначаючи провілну ідею свого твору, письмеННИЦJl писала, що вона хотіла показати в оповідаині обставинах

суспільиих

поroдити

..СудіJl»,

оБОВ'JlЗОК

«JlК тижко В теперішніх горожанина

батька

ро

ДИНИ і икі деморалізуючі ВИХОДJlТЬ з того наслідки без вини виступа ючих акторів»·.

Н.

Кобрииська уважио стежить за складиою

гамою

переживань

герои. Перед очима читача постає образ молодого, енергійного чоловіка, икий замололу виголошує палкі промови про загальне добро, спільну

працю, народність, вітчизиу і любов. Він 'ВИРО вірив,що всього, до чого він прагие, можна ЛОСJlГТИ. Але мииув час, і зараз всі його бла-· городні поривавНJI розбиваЮТЬСJl об жорстоку прозу ЖИТТJI.

Як'Во раніше СУДДJl був гордим противником ВСJlКОЇ кривди, то

тепер

«низько клонив перед нею голову». Він відцураВСJl попередніх

своіх ідей, бо «вони вволили його в суперечку з обставинами доби».

Колись захисник бідних, тепер він «жив Їх кривдою». Спогади судді час від часу перериваЮТЬСJl гіркими роздумами про ма

теріальну скруту, хвору жінку, дітей. Задли іх добробуту він змушений

був, всупереч своєму сумлінню, стати на "ШЛJlХ злочину - хабарництва. Але жаданоro блаГОПОЛУЧЧJl, спокою це не принесло. СУДДJl ще більше

терзаВСJl,

страждав

від

докорів

власного

сумліННJI.

Сліл відзначити, що дожовтнева критика (за ВИНJlТКОМ Франка) не спромоглаСJl

по-справжньому

оцінити

оп.овіданни

або

тракту-

• Н. К о б р и н с І> К в, ОповідаННJI і картинки, Бібліетека АН УРСР у Львові, рукописннй відділ, ф. 475іlI, 29. 18

вала liого спрощено. А між тнм оповідання "Судія» і темою і харак тером ЇЇ розкрнття належить до оригінальних, глибоко психологічних творів.

В оповіданні «Виборець»

Н. Кобринська

змалювала

реалістичну

картину виборів у Галичині в часи панування австро-угорської монархії.

В листі дО В. Лукича від

січия

1891

року вона писала з приводу

оповідаННJI «Виборець», що в цьому творі

живу правду без ніякої тенденції»

«старалася

представити

І дійсно, авторка оповідання мало 'Во від себе додала. Вона напи· сала твір, в якому викрила страшну дійсність, піддала ГОСТРIИ крнтиці тогочасну систему виборів, супроводжувану погрозами, підкупами, шах

райством і шантажем.

Н. Кобринська фіксує увагу читача иа питанні пробудження со ціальної і політичної свідомості галицького сеЛJlнина.

В оповіданн.і добре передано аТМОСферу галицьких виборів, сати рично зображено

боротьбу різних

партій за виборців

та їх голоси.

Пнсьменниця показує, як' напівграмотний селянин Яким серед вибор чої метушні поступово доходить до самостійиого вирішення складного

питаНИJl

за кого голосувати. Але чи вірно Яким зробив, проголосу

вавши за українського пана зі Львова, а не за hОЛЬСЬКОГО, він не знав.

На це питаННJI дає відповідь сама письменниця кінцівкою твору. Орючи

свою ниву, Яким в думках повертається до наболілого питання: «... чи той вибраний Якима голосом пан зі Львова обітре той кривавий піт з мужицького чола, чи зменшить податки й дачки, чи верне право до за

трачеиої землі, зарінків, лісів і пасовиськ? Яким опустив голову й задумався...

€гo уста дивно зложилися, і він вимовив стиха:

Не зна-тнl»

На серйозну увагу заслуговує в творі майстерно, зі зианням люд ської душі, зроблений аналіз психологічного стану героя, 11 також хоро ше виписані деталі.

Оповід&нНJI «Виборець» було високо оцінене Іваном Франком. Він вважав його за найсильніше із усіх творів письменниці і назвав одним .а краQ!ИХ в украінській літературі.

В 1890 році Н. Кобринська написала польською мовою для поль ського альманаха повість «Ядзя і КаТРУСJl» і в тому ж році видруку

вала її під назвою «Na przebOj»· («На пролом»). Пізніше 'письменниця переробила і доповнила твір, створивши, по суті, другу, україИську ре

дакцію твору, Jlкий був вміщений в журналі "ЗОРJl»

(1893).

Uей твір в доробку коБринсы оіi є своєрідним підсумком її твор-

Інститут літератури ний відділ, ф. 61, л. 549.

ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, рукопис

чості за десять років. В повісті порушене широке коло питань. «Тут

представлено відносини двора до села ...-

пише Н. Кобринська в листі

дО О. ОГОlЮвського.- відносини до мужчини панночки а простої дів чини

найважнійше. що економічній нужді мужика не поможуть нія[{і

філанrrропійні подвиги, котрі виходять просто іронією. (Взагалі стараю о вірні типи з н>аШої суспільності і психологічну правду)>>

ПрагнеНJlfЯ письменниці показати в своему

творі

реальні образи

тогочасного суспільства. не відступаючи від психологічної правди. зна

ходять свій вияв у повісті «Ядзя і Катруся». Твір починаеться чудовою картИJЮЮ рожішиої природи ПОКУТТJl, що різко -контрастує з нужденним

ЖИТТJlМ

гн:обленого

люду. Серед

чарівної природи, як і в Т. Г. ШевчеlllКа. ходять понурі. спрацьовані, биті горем люди.

Як і в перших

своїх творах.

письменниця зосереджує увагу на

зображенні долі жінкн в тогочасному

суспільстві. але в цьому творі

вона розробляє тему значно глибше і ширше.

Історія життя Ядзі і Катрусі. дівчат одного

віку. але з різJIiИX со

ціальних прошарків, становить основний вузол сюжету повісті «Ядзя

і Катруся». Обидва образи створено за принципом контрасту; це до зволяє письменниці рельєфніше окреслити Їх як KOlIIКpeтнi людські ха Р84<тери і соціальні типи, що репрезенrrують два світи, два непримиреині табори.

Ядзя

зманіжена. випещена панська дитина.. Jll{y вигодувала н.ай

мана мамка. виховувала бонн&, вишколила гувернаН'11Ка. «З делікатиої і хорошої дівчини виросла висока. гнучка. з правильиими рисами лиця панна». врода якої привертала загальну увагу. була ного подиву сусідської шляхти. ЯК і інтелігенції

«...предметом загаль місточка ... »

недалекого

А між тим життя Ядзі було позбавлене змісту. проходило безбарвно.

Крім бажания вийти заміж за багатого жениха. вона не мала ніякої мети в житті. Однак і цього бажаННJI Ядз. не може здійснити. бо всі паничі. що крутилися біля неї, не наважувалися побратися з иемаєтною

панною. А пан Зігмунд з простоти душевної в присутності Ядзі прямо

сказав: «Ох. чому то хороші паішн не мають грошей». Ядзя. як і Галя з оповідання «Задля кусн,ика хліба». змушена була вийти заміж за нелюба. посесора Адама. Інакше склалося життя Катрусі. Якщо ЯДВJI «проживала. мов ва

зонова цвітка, переношена з покою д;; покою. від вікна до вікна. за лежна від догляду вельми дбайливої руки», то «Катруся. як дика хоп та. росла власним промислом і власними силами».

Катруся. залишившись з дитинства круглою сиротою, проходить складний і важкий шлях боротьби за існування. В найважчі хвилини

* Бібліотека 20

АН УРСР у Львові, рукописний відділ. ф. 475/ІІ.

,:вого життя вона не падає духом. Боротьба змалку за кусень хліба виховує в Катрусі сильний характер, велику силу волі, життєву акти,в

ність. Ії життя хоч і важ,ке, але багате змістом, СІІовнене горем і пе чаллю, радістю боротьби і чистим коханням. Вона любиться із сіль ським парубком

Іваном. але коли він зрадив її і одружився з доч

кою багатого батька, Катруся знаходить в собі сили, щоб пережити і цей удар долі. Вона наймається в строкові до буковинського план татора і йде з села.

Строкове життя в порівнянні з наймитським було ще більш ка

торжним: вогкі, брудні і воиючі бараки, де жили батраки, пісна, з тар

ганами Їжа, наруга

наглядачів

боляче вражали Катрусю. Але вона

вдавала з себе веселу дівчину, в роботі тамувала біль зради, поволі

переборювала своє горе. І коли Максим, бідl!JИЙ парубок, що давно вже її любив, подав їй руку дружби, Катруся щиро відгукнулася на його любов. Вона стала господинею, а поriм і матір'ю трьох дітей, плекала плани щасливого родинного життя, та нагла смерть чоловіка все зруй

нувала. Перед нею знову простяглась дорога на заробітки ...

Повість «Ядзя і Катруся» Н. Кобринська закінчує важким конт растним малюнком: шлюб Ядзі і нові поиевіряння Катрусі по наймах. ПисьмеННІІЦЯ приходить до висновку, що в буржуазному суспіль стві,

в умовах, коли жін;ка позбавлена економічної незалежності, роз

в'язати повністю жіноче питання неможливо.

Але якийсь же

вихід

все-таки

повинен

бути?

На

це

питання

Н. Кобринська дав відповідь не лише у своіх публіцистичних, але і в художніх творах. Вихід з важкого економічного становища жінки, на думку Кобринсь,кої, може бути тільки в саМОСl1ійній праці, всамостіЙ. ному заробітку. Власний заробіток жінки, на думку письменниці, ста

вить її в більш-менш незалежне становище. Саме тому Оля з оповідан> ня «Задля кусника хліба» прагне заробити гроші на життя тим, що шиє для сусідки різний одяг. Але якщо Оля домагається економічної неза лежності ще несміливо, то Катруся стає на цей шлях рішуче, безпо воротно.

Малюючи життя Ядзі і Катрусі, Кобринська час від часу показує ставлення селян до панського двору, широко зображує побут і життя гноблених і тих, що гноблять.

Так, втративши чолові,ка, мати Катрусі, щоб не вмерти з голоду іпрохарчувати старшеньку дівчину, пішла в мамки до панів, лишивши

«на чуж,і руки своє мале писклятко». Ії власне дитя, відлучене від гру ді,

«... зниділо,

мов поросло мох.ом, та й навіки заснуло. Зате панська

дитина на чудо гарно розвивалася ... » З тієї ж причини мати посилає

до двору і Катрусю, щоб за кусник хліба бавила Ядзю. Співставляючи сите, розкішне, бездіяльне і легкодумне життя панів

з нужденним життям селянства, Н. Кобринська стоїть на боці селян,

IІкі в поті чола здобувають собі хліб. Вона з великою симпатією по казув

ЛЮДIІНісorь, простоту, щирість і незіпсованість почуттів трудо

вого люду. Водночас

письменницв

зриває з панівних

класів маску

дволичності, викрнває іх гннлу демагогічну філантропію. Глибоко іро нічно подано в творі філантропійну дівльність Ядзі, вка займаЄТЬСIІ нею з міркувань честолюбства, самореклами.

В повісті "Ядзв іКатрусв» сатирнчно зображено філантропійні за ходи панів, котрі нібито хочуть допомогтн селвнам, в вкнх градом ви

било увесь хліб. Навколо цієї "допомоги» панство внвло великнй галас. Чуткн, що панн допомагають потерпілим від стихііноro лиха, розноси лисв ПО цілому краю. Та цв ДОlЮмога була иастільки мізерною, що навіть зголоднілі, доведені до відчаю селвни махнулн на неї рукою.

«Уе так з тим, вк без ТОГ0І» сказала одна селвнка. Кобринська показує, що філантропійні заходи не можуть раднкаль но змінити становища біднотн, що треба

шукатн

інших способів, але

вкнх саме -

вона не говорить, бо іі сама не бачнть справжніх шляхів

покращення

жнття

народу.

В повісті "Ядзв і Катрусв» відтворено один з характерних длв тогочасного

галицького

села

соціальних

процесів

безперервне

роз

шаруваннв села. ПнсьмеНlПЩ1І на вс«равих прикла.дах показала, як дріб на шляхта,

що збідніла

заплуталась

поправнти свое економічне становище

тенетах

боргів,

намагається

з допомогою внгідної

партії

одруженн·в з багатою нареченою.

Н. Кобринська змалювала в своїй повісті широку реалістичну кар тину сільського

життя,

створила

жнттєво

внокровні образи, добре передала

достовірні, художньо пQ

колорит

епохи.

цьому

творі

письменниця ВИlІвила себе зрілим майстром. Вона вміло використовує засоби контрасту, добре володіє діалогом, вміло обігрує художню де

таль, IІскравим прикладом чого є образ хустки Катрусі. Через цю де таль розкрито силу любові Максима до Катрусі.

"Єму впали в очі велнкі цвіти на хустці Катрусі; та хустка CTOIIла завсігдн у кутику на жердці, і єї Максим пізнав бн, аби соткн було дівок, так знав на иій КОЖДИЙ лнсток, КОЖДУ цвітку, КОЖДИЙ торок, і знов єму сумно стало, що він не побачить уже тих круглнх великнх

цвітів, ТНХ тонких довгих червоиих тороків ... »

Вся повість переткана перлами

народної мудрості -

прнслів' вми

та приказками, чудовими піснями, то ніжнимн й ліричнимн, то грай ливо гумористичними.

І в цьому творі велику увагу приділвє Кобринська пеЙзажам. Пей заж в повісті "ЯДЗІІ і Катруся». - активний компонент. З його допо могою письменницв створює потрібннй настрій, ньому розвиваютьсв подіі.

колорит,

фон, що на

Пор.... ІИМ nOBllZТb ві4значавтьс. слабкістю композиції. Твір леr

ко ділнтьс. на 4ві частинн, органічно не зв' .зані між собою. В gілом), творчість Наталі Кобрн"ськоі першого періо..у жаракте ризуеТЬСІІ актуальні.тю тематики, реалістичним творчим методом з на жилом до психологічного аналізу,

АіЙсності. Герої її творів

життево достовірним відображенн.м

- це здебільшого сконкретизовані людські жа

рактери і водночаа .скраві соціальні типи. ПИllЬмеННИl&1І розуміла_JI на жарактері суєпільних взаемин представників різних єоціальииж

верств

тогочасного суспільства і відтворювала Їж .к взаемвни класові, антаго

ністичні. Все це і внзначнло її місце в літературному процеаі тиж часів

JlK

пнсьменниці-реалістки, діllЧКИ демократичного МПРІІМУ.

Починаючи з першої половини 90-х років, в силу різних обставин, Н. Кобринська захоплювтЬСJl модною тоді модерною, занепадницькою літературою

і поступово

відходить

від демократизму і

реалізму,

від

Франка і Павлика. У ... JlЗКУ З цим зміНЮЕ!ТЬСІІ і тематика її твор чості. Твори на важлнві суспільні темн зникають, і замість ннх з'IІВ ЛJlЮТЬСJl оповідаННIІ; в ІІКИХ КоБРИlМька поринае у світ душевниж пе реживань, викликанп страхом смерті (сДуша»), у світ складltиж псико логічниж ексцесів, філософСЬКНЖ роздумів, суму і безнадії інтелігеитної

жінки

(<<Du Ьіаl die Ruhe»), у

світ

фантазії

реліriйноі

містики

(<<Омеюо, "Св. Миколай»). Правда, і в !lИХ твораж ПИlьмеННИЦIІ намагаІіТЬСІІ складні ПІИЖО' логічні узори ткати на реаліСТИЧН1Н канві. Однак вигадані штучні єи' туації і абстрактність тем ЗВОДІІТЬ нанівець наміри автора.

ОповідаННJI сБлудний метеор» написане за модерні_тичними реgеп' тами захі4ноевропеАськоі 4екадентськоі літератури, ІІка, дбаючи про ви' кіИ'lеність і філігранну довершеність форми, нехтувала ідейиим змістом

твору. В оповіданні Н. Кобринської також форма 40мінуе над змістом. В цей період євоеї творчості Н. Кобринська написала цілу низку

казок: сСУДИЛЬНИЦі», сРожа», сЧудовище», "ХмаРНИ!lIl», "Простибіг» та ін. В цих творах письмеННИ!lЯ внкористала цікавий життевий мате ріал, ВИJlвила глибоке знання етнографії, свою обізнапість в наР04НИМ

побутом, звичаями, повір' ями. етнографічні

дані з творчим

Поеднуючи вимислом,

дійсність

з, фантастикою,

авторка і тут

залишаеТЬСJl в

якійсь-то мірі реалістом. Маючи на увазі казки, 'вона в одному з своіх листів писала:

сПерше, що вражало мене в наших народних казках, це

und Dichtung»

cWahrheit

(справда і поезія».- О. М.) в цілому значенні того сло

ва. Не раз бувае, що сама основа фантастнчна, а всі описи, характери стика людей вражають реалізмом, часом

противно,

але

це

рідкість.

Однак завсігди побіч світа 8МНСЛОВОГО, доступного в'являється іншнй світ, незсний, незрозумілий, якби надприродний, який в уяві простого

чоловіка нерозлучно В'JI_ЄТІІСJI з реальннм світом. Хмарка, що засту пав місJlЦЬ, сніг, '110 зсуваетЬСJl зі етріхи,- то суднльниці, що пропо відають АОлю чоловіка; самотній в полі ку'll рожі - то заКЛJlта дівчи на; вихор - то чорт показувТЬСJl чоловікові. Всюди JlКісь невидимі

сили, 8 JlКими чоловік входить в близький контакт»

А у вступі до збірки «Казки», виданої в ЧеРНЇlВЦIІХ в Н. Кобринська ПОllснюв, що провідна думка її казок

1904

році,

«то демоН'Їчна

сила в природі, виступаюча з цілим апаратом мотивів, акцесорій і по чувань простолюдина

•.

В цих висловлюваннп письменниця в цілком зрозумілих забобон них УlІвлеННJlХ народу схильна бачити

ВИІІВИ ІІКИХОСЬ

незбагненннх

тавмничих сил, перед фатальною владою ІІКИХ людина безсила.

Так, у_е в однііі із своїх перших казок -

"Судильниці., ПРИСВІІ

чеиій Михайлові Драгоманову, авторка показув, ІІК людииа став безпо мічною перед фатальною силою, про котру знають лише віщі птахи.

«У «Хмарниці»,- зауважув письмеННИЦJl,- вражала мене бороть

ба чоловіка з природою і її духове ЖИТJI. ХмаРНИЦJl думав, відчував, сеРДИТЬСJl і УЛJlгав демонічній силі чоловіка».

В казці «Рожа» Кобринська показув, JlК «любов і материнство во окресають живцем похооану дівчину, очищену з нечистих сил».

Про чудесну силу слова розповідавтьCJI в казці «Простибіг». Сюжети і мотиви казок запозичені Н. Кобринською з народної творчості, але в кожному окремому

їх суб'ективно-творчій обробці. В

наукового вісника. від

лютого

випадкові письмеИНИЦJl піддавала

листі до редактора «Літературно

189'8

року Н. Кобринська писала, що

народна казка «лише скелет, а головну роль грав артист». Вона ви знавала, що ІВ її казках багато «авторської іщивідуальності., але разом

з тим зауважувала: сЯ старалаСJl однак задержати віриість характеру

казки, навіть щодо її моралі»··. Аналіз казок Н. Кобринської підтверджув щойно наведені теоре тичні міркуваННJI автора. Поетично обробЛJlЮЧИ ту чи ішuy тему, запо зичену з народної творчості,

вона в багаі>ОХ випадках зберігала на

родний характер твору і одночасно створювала власннй сюжет, малю вала IВласні картини.

Проте ці' обробки, JIК правило, зводились до ПЇдсилеНIIJI і розгор таННJI фаталістичних, «демонічних. мотивів казок, що руйнувало реалі

стичну основу народної фантастики. Такий характер обробки супрово джуваВСJl імпресіоністичиою формою викладу.

• «Літературно-науковий вісник., 1900, т. ІХ, стор. 16 . •• Іиститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ ру кописів, ф.

78,

л.

925.

Через !&е основннм недоліком творів !&І!ОГО жанру е іх ідейна не чіткість, слабкість компознціі.

1905

році з' JlВИЛИСJl в пресі оповідання Н. Кобринської «Зрад

HJIIК», «Старий годинник» та ін. Зміст і форма ЦИХ творів овідчили про виразні ознаки відходу письменни!&і від її захоплень занепадницькою

літературою. Відомо також, що в архіві письмеиииці були ще иаписаиі

нею драматичні твори: сМати», «На ШЛJlХУ», «Ні мені - ві ЇЇ» та опо відаИВJI: «Перехитрили», «Крижмо», «Весиа», «Осівь». иі твори ва

ЖИТТJI Н. КоБРИНСbl(оі не друкувалИСJl, рукописи іх lІ&е іі досі ие роз шукані і іх зміст та ідейне СПРJlмуваНИJl нам невідомі.

Третій період творчості Н. Кобринської можна умовно позначити роками

коли вона остаточно переборола своі вагаНИJl й

1914-1917,

модерністські захоплеННJI та стала знову на ногу

з письменниками демократичного

ШЛJlХ

реалізму, пішла в

наПРJlМКУ.

ОповіданНiJI, написані в цих роках, відзначаЮТЬСJI актуальною те

матикою. В «В06ННИХ «Брати»,

«Каліка»,

новелах» (Jlк іх називала сама Кобринська):

«На

цвинтарі,.,

«Полишений»,

«Свічка

горить»,

«Кінь» та інших'" письмеННИЦJl засуджує братовбивчу війну, на JlКУ гнали сотні ТИСJlЧ кращих синів трудового народу і Jlкі там гинули за

чужі їм інтереси, показує деморалізуючий вплвв війнн ва васелеНИJl

Галичини. Найбільш характерним в цьому віДlЮшеlfRЇ

6 опOltідаННJl «Каліка»,

в JlКОМУ В великою силою художнього хисту показаm трагічне стано

вище молодого сеЛJlнина Лукииа: війна скалічила його фівично, вибила в ЖИТТЕІВоі колії, завдала страшної психічної травми.

Ось Jlк малює Кобринська повернеННJI Лукииа в село. Він підійшов до своєі обдертоі, з розбитими вікнами хати: «Хата

бу ла зовсім пуста -

ні живоі душі. Як підкошене БИЛ6, сів иа призьбу іі гірко заплакав. I,Uo стаЛОСJl~ Де жінка, діти~ .•

То ви, Лукиие~ -

заговорив хтось до вего. Лукии подивився

блудними очима.

-- Не пізиаєте~ -- Іваииха,-- сказав вів Jlкби до себе. -- Ваша сусідка. Господи, 11&0 з вами сталоСJl. ДИВЛЮСJl й дивлюСJl, Лукин не Лукин.

-- Де жінка, діти~ - видобув він з себе насилу. -- То ви не знаєте~ -- Де жінка, діти~ - скричав мов божевільний. - То ви не знаєте~ Маланка загибла. ... Ми маємо на увазі оповідаННJI с TiHiJt, .сЛисТJt, сЗ.під г.уку гар от», «Чи случай», .Jlкі, очевидно, загинули.

Маланкаl Де, коли, як~"

І коли сусідка розповіла про смерть Маланки, Лукин лише про мовив одне слово: "ГосподиІ,. і знов заплакав, як мала дитина».

В оповіданні цього циклу "Свічка горить» Н. Кобринська показує страхіття війни через сприймання молодої дівчини. Авторка відтворює складну гаму переживань героїні в зв' язку з проводами коханого на війну. З твору ми дізнаємося, що єдиною втіхою в її безрадісlJliм житті були листи, які вона писала щодня коханому на фронт, повідомляючи,

що "Свічка горить день і ніч». Символ Їхнього кохання -

свіч!Ка все

ляла дівчині віру в краще прийдешнє, а ця віра підтримувала її в скрут

ні часи. Оповідання «Свічка горить»

- це гімн жіночій вірності і чи

стоті, справжньому коханню.

Важливій темі зростання класової свідомості солдатів у ході війни

Н. Кобринська присвятила оповідання "Брати», яке було написане в 1917 році під впливом Лютневої революції в Росії. Uей твір в бага тьох відношеннях становить чималий інтерес.

Після

довготривалої

артпідготовки почалася багнетна атака. Ко

жен, хто біг вперед, знав, що

« ... мусить

пробити грудь і виточити кров

молодцеві, що так само біг проти него,.. Ось два: «Зрівнялись ... станули ... і змірились очима ...

Братеl Братеl

вирвалось з грудей молодцеві в чужім мундирі. крикнув

стрілець, і витягнені

багнети випали їм з

рук, і оба щиро обіЙмились».

За братання обох Їх розстріляли.

«Впали, ЯК зламане огниво. Змертрїло тіло,- поблідли лиця, за шклилнсь очі, але на Їх чолі все ще як би снувалась думка, а отворені

очі як би питали: "Чому так сталося? Яка тому причина?

1J!0

пхнуло

брата на брата? Хто Їх на себе наслав? Хто Їх розділив, і нащо студе не зелізо роздерло Їм серця?» Мин-али роки, гинули цілі армії, десятки тисяч калік розходилися по країні. Та люди вже не йшли, як «збита в купу череда, !Вони мають

певну ціль, означеиі стремліня». Письменниця бачить, як піДI\ОСИТЬСЯ червоний прапор, обриваються вікові кайдани.

Н. Кобринська привітала Велику Жовтневу соціалістичну револю цію, поставивши себе тим самим в ряди борців за свободу і незалеж ність свого

народу.

«Воєнні новели» ня.

Вони

вчать

письменниці і зараз не втратили

ненавидіти

всяку

антииародну

свого

війну,

значен

закликають

до активної боротьби з ворогами миру, паліями нової світової ВІИНИ.

Своєю творчістlО і громадською діяльністю Н. Кобринська заслу жила собі почесне- місце в українські' літературі кінця ХІХ і початку

ХХ століття. Ії кращі

художні

твори: "Задля кусника хліба», "Ви-

JI!opegb», "Ядзя і Катруся», «Брати», "Каліка», "Свічка горить» та "buвi залишили чималий слід в українській класичній літературі. Відважна,

наполеглива

боротьба

письменниці

за

права жінки є

.саравою сторінкою її публіцистичної і громадськ.ої діяльності.

Складний був життєвий і творчий шлях Кобринської. Іноді вона sбивалася з прямої дороги, цуралась на якийсь час передових ідей, за _навала впливу формалістичних, ідейно чужих їй літературних напрям· .їв, але головне і прові4не в її творчості і громадській діяльності

це

lІІире служіння народу, ного іитересам. Саме це і зближувало її з пере ,!Іовими прогресивними письменниками української і російської літера турн, за це ми шануємо її і понині.

о.

м ОрО3

[їlПОВIДАННЯ t ПОВІСТІ

ДУХ ЧАСУ

Був мрачний, зимовий день. Грубі, сиві хмари низько висіли над землею, і все від· них темніло та сіріло. Замерзле болото вкривалося пластами білого снігу, що злегка ук ла· дався в грубу верству.

Пані Шумінська, замість пообіднього сну, взяла до рук панчішку і сіла при вікні. Ніщо не мутило ні округ неі, ні в ній тихого настрою. Вона знала, де, що і ЯК робиться в господарстві. Знала, що дівки мили начине в кухні, а парубки чистили стайні та крутилися коло ху доби. А втім, зимою не дог лядаеся так остр о челяді. Весна, осінь, літо

то

пора

праці,

де

пильненько

треба

приклад а ти

руки до роботи.

Вона вже була немолода, близько шістдесятилітня жін· ка

--' очі вже недомагали. ВИТJlгнула з кишені оправлені

в ріг окуляри, поклала іх на ніс, кинула в куток клубок з бавовною, розложила дроти і зачала жваво ними пере·

бирати. Нитка бавовни в'язалася в ключки, котрі безпо· воротно чергувалися новими, як дні, місяці, літа в житю

людськім, А кілько ті дні понесли з собою хвиль прикрих

і милих, смутку і радості - хто ж годен спам'ятатиl Одно. стайна робота навела задуму на неі. Давно пережиті дні і діі

зачали

відживати,

набllрали

давніх

KpacoJo<

житя,

ясніли давнім промінєм. Пані Шумінська полииу ла думкою в далеку минув шість, дееь в хвилі наймолодших, дитинячих

літ; відгрібалися вонн в притуnленій пам'яті, як бн то було недавно

ніби вчора.

Перебираючи дротами, нагадала собі" коли ще малень кою дитиною училася тої штуки від своєї старшої сестри.

Як незручно путалися ЇЙ тоді пальці, зачіпали дроти, витя галася нитка, придержувана рукою учительки. Думки з да лекої далечини міняються, як сонні мрії. Тут зависнуть на стебельці квітки, залепечуть невиразною мовою дитини

переходять до поважних

моментів

та

подій, а потім знов

звертають до невиразних дрібниць та заривають по дорозі те, що було найбільше і найважнійшев житю.

Якби хто був дивився в лице задуманої жінки, то міг би по єго легоньких судорогах пізнати, що її думки зробили великий перехід. І дійсно, ЇЙ стала перед очима найважній~ ша хвиля в житю жї:lJ1ки, хвиля, коли вона стає під шлюб ний вінець.

А мала вона тоді заледво шіснайцять літ. Суджений ЇЇ, укінчений богослов, був сином священика з того самого

деканату, що її батько. Вона не знала его, а бачила лиш всего раз, коли приїхав з батьком своїм до них на празник.

Перебули тогді обоє цілий день, бо по набоженстві, в кот рім его батько целебрував, осталися на обіді, а там аж до

вечера. Не мог ла вона з.нати, що на ню впаде его вибір, але і не мала нічого против того. Всі її близькі уважали его зов сім відповідною для неї партією, і вона також не мала

причини інакше дивитись на се діло. Не було з чим довго возитися

пібралися, як бог приказав, а щоби ліпше піз

натися, мали досить часу по весілю. На її чолі зарисува лася груба зморшка. Нитка одностайно снувалася з клубка і в'язала в ключки, а гадки плили все дальше і дальше.

Перші чутя материнства перейняли ЇЇ стидом і переляком. Стидалася кождого чужого ока, встидалася сама себе, зне

навиділа майже свого чоловіка. А коли їй мати представля ла, що, власне, її ста.н: повинен бути для неї почестю, що гід ність жінки міриться числом дітей, не була в силі згоди тись з поглядами матері і мала жаль до неі за недостаток

чутя. Аж по кількох роках, коли вже до всего того привик ла, перейнялася сама думками своеї матері і згодилася зов сім з ЇЇ поглядами.

Зразу її материнський небосклон був і тим замороче ний, що приходили на світ самі доньки.

Від віків прийнято так, що еин більше честі робить ма тері від доньки, але що вона була ще молода, то не могла з2

Титульна. сторінка збірки оповідань Н. Кобринської «Дух часу»

(1899

р.).

тратити надії, що бог обдарить її і сином

та рада була,

як світу, коли її бажаня сповнилось. Хоча

пістувала уже

трьох синів і сердечно любила свої маленькі донечки - все таки вона воліла бц, щоби вони перемінилися в хлопців уже не тілько для власного вдоволеня, як радше для Їх добра.

«Хлопець щасливійший від дівчини», говорила собі стиха. Вона порівнювала себе з мужем, батька з матір'ю та інших знакомих жінок насупротив мужчин, та щось, ніби укритий черв' як, точило її коло серця. Та все-таки потішалася думкою, що їй бог поможе при брати для них добрих мужів

а хороших та щирих для себе

зятів.

Рідко котра мама доховалася усіх діточок, котрим дала жит€, тож і пані Шумінській з осьмеро лишилися лиш дві доньки і два сини ного

супокою,

не

друга половина полетіла в край віч

за.анавши

житя.

Смерть і жит€ випадали напереміну між її дітьми і мі шали в ній почутя жалю і прикрості, радості і утіхи. Але хоч і як вона побивалася за померлими дітьми, то все-таки

з кождим жит€м в'яжесь тілько надії, що, дивлячись иа живі діти, забувала страту. Роздумувала о іх будучині, о собі, о тім, як колись, окружена вінком дітей і внуків, тіши

тися буде Їх щаст€м, прив'язан€м і шанобою, сидячи в їх кружку, де кожде ЇЇ слово, кожда забаганка сповнена буде,

а вона

горда і щаслива своїм материнством. А навіть,

коли б навіки замкнула очі, то ті діти, що дала богу на

услуги, вийдуть напротив матінки з свічками і заведуть пе ред

престол

всевишнього.

Будучина дітей була для неї цілим світом, одною дум кою, одним бажан€м. Але 'Іота будучина, о котрій так ча сто думала, не була для неї нічим загадочним і недосяжним, а противно, вона представляла собі все ясно, як ясні і об

думані були її плани. Вона хотіла, щоби всі ЇЇ сини були попами, а доньки попадями, та щоби всі добре та в достат

ках жили. Вона не відоймала рук від праці, над всім сама стояла й наглядала, щоби лиш якнайбільше придбати діточ кам добра, а щоби всі інші її бажаня сповнилися, те покла

дала на поміч бога. Ніхто бувало не молиться так щиро й не перекл ячить так примірно через цілу службу божу, ие

відриваючи очей від грубої польської. в спадщині по бабі

одержаної, молитовної книжки. На інтенцію кождої дитини

Н. Кобринська

давала

жертви

до

церкви

скатерть,

подушку

на

вів·

тар або китиці до свічок. На інтенцію найстаршого сина мережала сама широку, красну вставку до альби, щоби бог

повів його після ії бажаня. На найстаршім сині спочиває майже найбільша надія матері-попаді. Не дай боже, аби най-старший син ЯJК",небудь ЗВИJCнувся, бо хто ж би в разі нещастя притулив бідну матір і молодшу братію, єсли би

вже хоч одна дитина не мала певного кусника хліба. Хотя й ЇЇ муж був молодий і здоровий, та все-таки майже щоден· ний вид людської смерті наводив їй на тямку образи роз

кладу й нужди родин по смерті голови. З-посеред тих сум

них гадок виринали також веселійші й га рніЙші. Коли не раз сиділа над своєю роботою і укладала штих за штихом,

нитку за ниткою, а з-під її пальців виходили гладенькі, красні листочки і цвіти, то й думки їі хорошіли і проясню

валися. Вона представляла собі в тій альбі свого сина при першій службі, як він співав, виходив та стискав людям

голови, їй та молоденькій, сидячій при ній, невістці. Як вона і її муж гордо виходили з церкви, як газди і газдині засту

пали Їм дорогу, цілували в руки та «віншували», що доче

калися такої потіхи. «Ти будеш ксьондзом», говорила вона до малого хлопчика, що грався при її ногах. «Я буду ксьон дзом», відповідала з повагою дитина, за що її мати сердеч

но цілувала. І тепер ще, коли від того часу тілько мину ло літ, її губи складаються до усміху, коли нагадає, як раз її любий синок, що заледви відник від землі, дає своїй няні кусник шнурочка і каже, щоби собі його сховала, бо як він буде попом, то дасть їй повний міх колачів, аби мала чим зав'язати.

Літа скоро минають. Не оглянулася пані Шумінська. а діти вже гарненько підросли. Синів віддали до школи, мо лодша донька училася при гувернантці, а старша виходила

вже з дитинства і вступила в пору .дівованя. Та яка хоро шенька була з неї дівочкаl Складна та гнучка, як лиш що розцвіла весняна цвіточка. А очil Ох, які гарні були її очil Блакитні, як небо, тихі та задумливі, як вечірня зіРничка. Пані Шумінська зітхиу ла глибоко, а дроти нервно задрожали в її пальцях. З тою дитиною дізнала вона найбільше радо сті та поважаня, але та-кож найбільше жалю та смутку.

Уже в шіснайцятім році свого житя мала вона, так само як її мати, женихів, але матері жаль було так скоро розстава тися з донечкою; хотіла її ще хоть зо два роки мати при з4

собі. Згадавши про тяжкі обов' язки, які на 'ню саму через замуже спали, не раз говорила, що лиш тілько щастя жін

ці, що при мамі. Але швидко прийшлося пані Шумінській пожалувати своеї мудрої ради. Женихи перебували й по щезали; на вісімнайцятім році не було вже жадного, аж

на дев'ятнайцятім стали ЇЇ сватати аж два нараз. ААе і тут не сталося так, як мати хотіла. Вони оба були кандидатами духовного стану, та не одиого були походженя. Першиі1· сватач був син статочної попівської родини. Родичі булк раді его сватаню і дівчина не мала що ему закинути, зволі калося діло лиш про людське око, аби не сказано, що хапа

есь жениха. По празнику, котрий випадав за пару неділь. мала та ціла справа рішитися й закінчити. Аж тут власне сталося щось таке, що помішало усі плани. На тім празнику пізнала вона свого пізнійшого чоловіка

та вже і чути о ін

шім не хотіла. Хорошийвrн був та гладкий мужчина - ані слова, але мав в очах пані Шумінської дві великі хиби.

Одно. що був сином мужика, а друге два

що кінчав аж за

роки.

Хоть пані Шумінська не належала до тих, що нижчих від себе не уважають за людей, але все ж таки се відбирало ему трохи важності в ЇЇ очах:

ее чуте не бу ло би, може, їй так допікало, а навіть ледви чи давалось би ЇЙ було почути, коли б у попів, як то не раз бувае у панів, був звичай брати шлюб лиш при свідках.

Але попівське весіле, то амбіція дому, а ту, місто ксьондза добродія і пані добродійки, сидіти будуть тато в кожусі і мама в перемітці, а при благословеню її донька буде Їм

цілувати рукиl По весілю, то вже все одно, най будуть ро дичі, які хочуть, вона не буде з ними жити, лиш з чолові

ком, а чоловік був священиком так, як другі, і вона не ви ходила

з свого стану.

Але той день

- той один дены Вона говорила о тім

з донькою, коли старалася якнайдокладнійше представкти їй клопотливість свого положеня, тота блідла й червоніла, але відповідала рішучо, що не думае зміняти своїх замірів і що для одного дня не думае посвятити цілої будучини Й цілого житя. Та коби хоть зараз міг женитися, а то аж за

два роки - пані Шумінська з засади була противна такому очікуваню. Вже то вона давно чула, що то недобре такі речі відкладати; два роки - та то кусень часуl Боl' знае, що може випасти, кілько сплетень скластися, весіле розі йтися, а панна лишитися на леду.

Двайцять і однолітня Пднна -

то не жарти, то пахне

старою дівкою І І почала жалувати, що не віддала її в шіс найцять літ, що відступила від тих вікових традицій, що чим борше дівчину віддати, тим ліпше. О, старі люде все

добре знали І Вони мали досвіди! Коли б вона вже зо двоє діточок до того року мала, як 11 мама, то би ніякі «романси» не приходили їй до голови, і родичі були би спокійні, що вже дали одній дитині забезпеченє.

Та .все ж таки вона була ще найщасливійша з тою дити ною. Два роки минули як одна хвиля, а вона бачила свою донечку раду й веселу при тім, котрого любила.

Ах, як мало, мало котра мати має таку радість!

При душевнім вдоволеню чоловік забуває о тім, що пе ребув і мусив терпіти, аж знов нові неудачі розранюють

старі, давно загоєні рани. В тім році пані Шумінська мала поводженє: донька віддалася, син зробив матуру *, все якось складалося. Гроші, видані на весілє доньки, мали уже тим нагородитися, що син піде до семінарії і видатки змен

шаться. Аж тут нараз новий клопіт: син заявив, що не ду має бути попом. Той син, що ще дитиною дав няні мотузок, аби мала чим колачі зав' язати, той син, на котрого інтенцію вона дарувала альбу, той син з діда-прадіда попович, не

хоче бути попом! То не могло ій в голові поміститися! - I,U6 тобі, сину, такого? - питала мати.- Чого цура єшся твого стану? Чи може бути красший стан, як попівський?

. I,Uo ж, мамочко,- нехай і так, що нема красшого, та

мене до него не тягне.

Як-то не тягне? I,Uo то значить не тягне? А так, що не маю до него покликаня. Але ж донедавна ти о нічім і не думав, як тілько о тім! Відки ж нараз така зміна? То правда, що я не думав о нічім іншім, але що ж пораджу, коли тепер думки мої змінилися? Такий вже дух часу повіяв! Я дуже поважаю той стан, але бачу, що мені бу ло би в нім затісно, що там моїм думкам положено би певну границю, а я потребую простору, свободи в набу

ваню відомостей, науки!

• Мат у р а - ()станній іспит при закінченні науки в школі (гім назії). З р о б и в мат у ру - склав іспит. З6

«Більше простору, наукиl Дух часу такий!» промовила пані Шумінська, остовпівшими очима вдивляючись в свого

сина. «Дух часу такий! 1JJ0 се за такий дух часу?» І щось

неясне, величезне й могуче мелькало перед ії очима, щось, що уносило й пориваЛ0 цілий її спокій, перед чим гинув старий порядок, якийсь розклад відчужував від себе ті ча стини, що недавно близько і дружно до себе прилягали.

Навіть в сні виділа побіч себе неумолиму зміну.

Бачила

якусь тайну руку, що переносила посуду з комори до по

кою, а з покою до комори, усе з поду зсувалося до пивниці, ліжка і столи рушалися, крісла укладалися в одну піраміду, образи виступали з своїх

ра:.! а навіть

пружини старого

годинника тріскали й відлітали, колісця і ланцюжка розкочувались на ріжні сторони.

дрібні

огнива

«Дух часу такийІ» Га, чи не знала вона єго досить? Чи не він то був, коли ЇЇ донька мала відвагу признатися,

що любить і що лиш з любові віддасться? Яку то немилу робило сенсацію, коли вона з донькою бувала по вечерках

і забавах! А при тій доньці

ніколи

невідступний ЇЇ «ми

лий» І Як люде шептали поміж собою, що мати «позволяє» на такі романсиl «Романси» - то страшний закид для доб ре, морально вихованої дівчини; той закид ще тепер обли

ває стидом лице пані Шумінської. Добре, морально вихована ді'вчИ'на не кохаєсь перед відданємl а мати пови'нна ува жати, щоби дівчина не «авантурувалася» . .якби ЇЙ був хто с'казав, що ЇЇ донька бу де романсувати, коли ще над її колис кою сиділа, то була би того, певне, не стерпіла,- а потому мусила слухати насмішок, та терпеливо зносити злосливі

уваги, бо іншої ради не було! «Нехай,- думала собі,- які мені розумні, про других шепчуть, а якби Їм таке трафилось,

то би так само мовчали та тихо сиділи, як і я». Але та потіха не дуже ії тоді успокоювала і якась безсильна злість під

ступала до СерЦЯ. А найбільше то її боліло і гнівало, що її чоловік, природна підпора жінки, не тілько що своїм муж чинським роз)"Мом не ради,в нічого в її немилім положеню, але як бtl не видів і не чув, що коло .него дієся, а коли зачала єму оповідати, що люде говорять, що сама донька дає до того повід, то так розсипа'вся, що не тілько мусила сама його помалу рефлектувати, але вкінці все ще перед ним покривати.

Дроти чимраз скорше порушувалися, робота в руках

росла, а нитка в' язалась в щораз нові ключки. «От та'к житє плине,-думала пані Шумінська,-так спішиться до кіI НЦЯ, і як ті спущені ключки, лишає за собою сни, надИ та дорогі

серцю особи. Кілько-то вона таких жертв перенесла? О

божеl яка гірка судьба чоловіка І Чим довше жиє, тим біль ше смутків і страт вплітаєся в єго житє. Але зі всіх страт на світі ніщо не може так діткнути, як страта дорогої особи».

На чолі задуманої жінки прибуло кілька зморшків, що уло жились в грубі фалди. Вона зітхнула глибоко і старалася прогнати смутні думки, але надармо. Давні, ніби притихлі і погибші в серцю чутя, дрогнули роздираючими тонами

і глибше проникали душу. Тяжка безвладність огорнула ціле її тіло, а зів'ялі руки безсильно упали на коліна. Бідна мати не мог ла ніколи думати спокійно про люту смерть, що забрала ЇЙ в самі\, розцвіті літ найщасливійшу дитину.

Смерть родителів і маленьких діточок, хоть ·боліла, та все видавалася

для ока чимсь

природним; але смерть в силі

віку, в трийцяriм році, що мовби скосила ЇЇ найстаршу за мужню дочку, була для неї чимсь так страшним, так про

шибаючим, що не могла того ніколи ані забутн, ані нічим

заступити. Роздираючі образи її конаня, розпуки чоловіка і смутне вражінє, коли привезли їй на вихованє. малу сиріт ку, одиноку дитину її доньки, станули перед нею так живо,

як би то все учора діялось. І довгу хвилю було лиш чути хлипанє нещасної матері.

Нарешті підняла спущену голову і взяла назад до рук випавшу роботу. Спочатку поволі і ліниво порушувалися дроти в її пальцях; але та сама тишина, що кинула на неі

хвилю сумних згадок, відбила її назад. Біль, що підносив грудь сплаканої жінки, почав утихати. Порушений ум ути шувався, мов скаламучене польове жерело, де збовтаний чорний намул осідає помалу дрібними ПИЛlгнка.ми на дні.

І от на дрожачій, ще прозорі й шибі зачинають знов відби ватися найближче. стоячі предмети: зломаний пень, китиці

трощі та синя або жовта квітка. І в дрожачій ще від звору шеня душі пані Шумінської зачали рисуватися в тисячних зарисах і

заломах контури

предмету,

котрий ЇЇ

завсігди

занімав. Був то її дім, її цілий світ. Не бачила вона більше простору, лиш, що з-за єго вікон, не вибігала гадкою поза

єго стіни. В нім замикалося ціле їі житє, вона нічого не ба-

жала. над те, що входило в єго об' єм. Той дім, на вид такий 7ИХИЙ, був цілим її щастєм, вистарчав їй у в'сім. Якби не він, не дух часу! не той демон, що все дороге псував і нищив!

Він всувався в усіляких видах в щілини її дому, визирав з кождого кута, бурив віковий порядок; він був закваскою вкравшогося

під її дах

розкладу,

описував

магічні круги

своєї незмін ної волі, холодний на гіркі сльози і жалі жіночі.

Все, хоч і як противне її волі, сповнялося, коли він того хотів. Всі її діти, сини, доньки, внуки пішли Lншими доро гами, ніж вона думала і бажала. Він ломив найдорожчі й наймилійші надії її серця.

Сини повстали насупротив вітця, а доньки насупротив матері. Чи ж той син, котрий перший назвав страшного де мона по імені, не міг бути далеко щасливійший, якби був пішов дорогою своїх батьків, ніж тоді, коли пішов за покли

ком того духа часу? Дотепер був би уже давно лопом, жо натим, мав свою родину, а так що? Пішов на того «профе сора», та, відай, уже і лишиться вічни.м суплєнтом та старим кавалером, а тимчасом кілько-то треба було пере

терпіти клопотів та до,машнього непокою! Сама прибита і зломана, мусила без зг ляду 'на свій смуток годити батька з

сином, котрі ОСТРО й уперто станули против себе. Старий .аж розбол~вся; син побачив вкінці, що нема що робити, та

пішов до семінарії, але однако записався на той нещасливий відділ філософічний, а потому таки відрікся попівства.

Та сам,а укрита, могуча сила заволоділа і її молодшою

-донькою Ольгою. Ій, як і братові, прибрид попівський стан. Мала кілька стараючихся о її руку семінаристів, та всі були їй не до смаку; вона бажала вийти лиш за цивільного. Той стан видавався їй якимсь ліпшим, догіднійшим, та, мабуть,

хіба лиш для того, що в нім не жила. IJJ6 би то бу ла дала пані Шумінська, коли б Ольга була залюбилася, як її стар ша сестра, але на то навіть не заносилося. Усі гадали, що як.виЙде замуж, то зміниться. Але де там! Хоть має доб рого чоловіка, красні діти й не злу парохію, але все чогось невдоволена і не своя. Вона опанована якоюсь самовільною, блудною химерою, якби наперекір тихим, статочним та спо

кійним жінкам. Та її дика фантазія затроювала її ціле житє та безжурне і щасливе дівованє в домі родичів. Помалу і незначно, задля маловажних на вид, а гірких в наСЛІДках

дрібниць, виробилося між матір'ю а донькою ненастанне

непорозумінє. Кожде «новаторство», впроваджене донькою, кожде не так поставлене крісло, затримана по-·новому ети·

кета або нова книжка дразнили і гнівали матір до найвищої степені. Д найбільше сердили її книжки, котрі не знати від

ки бралися завсігди в руках доньки. Пані Шумінська ні· коли собі того не може дарувати і нагадати без встиду, як раз в нападі нервового роздражненя видерла у доньки

якусь новісіньку книжку і подерла на дрібні кусники. Але вона сама була така бідна, в такім близькім до розпуки

настрою духа, що не зна.'\а, що робить. Вона перечувала, що з тих книжок віяло чимсь чужим, що се були висланці та знаряди ворожого їй демона, що з них плила струя, кот· ра щораз більше підмулювала беріг її тихої пристані.

Пальці пані Шумінської жваво порушалися, блискучі дроти лиш мигали в дрібних ключках, а гадки торочилнея

разом з ниткою, що тягнулася з клубка. Як наймолодший

син зробив матуру і заповів родителям, що йде на права

уже єму ніхто не супротивлявся.

Най вже буде, чим сам хоче,- сказали обоє старі,

аби лиш. потому на родичів не нарікав, бо нема нічого при·

крійшого, як коли діти нарікають, що родичі Їм будучність попсували.

ДlIе з тяжким серцем виряджаllа єго мати на універси· тет. Досі він був дитиною, та хоть не дома, то все ближче родитеllЬСЬКОГО ока, аllе тепер сам оден, без жадної опіки,

БУ.Ае кинений в вир великого міста, в ту пропасть безмірноі

.Аеморалізації. Охl кілько-то добрих хлопців, дітей порядних родичів упало жертвою великого містаl І знов житє одної .Аитини закриваllОСЯ мракою безмірного в.і.Адаf\еня, де губи· лися всякі напімненя і голос матері.

з боязнею і непокоєм у серцю слідила мати за кождим словом і рухом сина, коли 'І'ой приїздив З колегами на вака·

ції .АО.АОМУ. Не перепускаllа жадного слова іх дружніх роз го· ворів, та чим більше чула, тим більше її серце заливалося

кров'ю. Ловнла не.Аокінчені слова і фрази, котрі аж на.АТО ясно ГОВОРИllИ о житю МОllодіжі, котрого вона так боялася.

Крім того, відбивалися о її уха ще реченя і поклики цілком

• н апр а в а -

на ЮРНltИЧНИЙ відділ В університеті.

ря неї незрозумілі: «Народ, рівність, свобода, революція !французька, експлуатація мужика, сорок осьмий рікІ» dCb що заєдно виходило з уст молодих людей, і тим біль іиим страхом наповняло її, ЧИМ менше з того розуміла. Най ~jльше однак тривожили ЇЇ уваги о бозі, о правді єго існо

..аня і опіки. Вона також дійшла, що син не молиться і що ІВ церкві

заховуєся як

поганин, без побожності

скрухи

'Християнської. «О боже!-говорила не раз про себе.-Звіц rки мае взятися ласка твоя, коли люде не узнають тебе! о мудрці, мудрці! лиш гнівите бога та накликаете єго кару иа других людей! Нема богаl а звідки взялося все на сві ті - дерева, птахи, звірята? Хто все те сотворив, як не бог?» Завсігди, коли буря повставала в ЇЇ душі, а серце дро жало болем діткнене, вона висилала невидимого посла до

бога - молитву. І чула, як викликаний нею ангел божий зближався і приносив CflOкіЙ. Тоді сила молитви була їй ще потрібнійша, як коли іноді. Щоби відвернути справед ливий гнів божий від невірного сина, вона брала до рук свій молитовник і відмоuляла молитву, приписану на сму ток і терпіня. Але слова молитви, місто лагодити її сум, ще більше його змагали. То був гімн до бога, що прослав ляв єго всемогучість, силу та безконечну доброту, котроі люде не пізнають, і кінчався просьбою найнижчої рабині: в тих най лнш твоі ГРОМИ ударяють, ти ЇМ жизнь дав. а вон,и тя не знають. ее моя просьба щоденна, покірна.ТИМ тебе славлю я, рабиня вірна.

Слова гімну запалювалися перед ЇЇ очима огняними стрі лами, а зимний піт виступав на чоло. І вона тілько, ох, тіль ко літ молилася і просила о пімсту на невірних, а тепер та пімста сунеся до неї

самої,

зависає

чорною

хмарою над

ЇЇ власним гніздом і грозигь громом ...

виділось ІИ, щО той грім уже недалеко, що вже чує відгук его глухого гуркоту в воздусі, що перші блискавки вже продирають небосклон.

Якось раз читав її чоловік в газетах, що «теперішня мо лодіж віддаєся фантазійним мріям і побиваєся за змінами в суспільності, але се дійсно лиш фантазія та уроєнє моло-

дих голов. Вікового порядку ніхто змінити не може, а змі "я€ся він сам собою, промислом та відкритями. А тоті, кот рим зда€ся, що суспільні відносини можна змінити, як одіж,

ніби офіцерський мундир переробити на фрак бальовий або коротку куртку на поважну чемеру, ті не знають, що тим

спровадять лише кроваву катастрофу, нічого не досягнуть <іні для себе. ані для

загалу, та стануться лиш жертвою

свого хвилевого блуду, знарядом в руках людей, що гонять

за почестями». Мало вона з того розуміла, але віщувала ,серцем, що се стоїть в якійсь зв'язі з тим, що вона чула з уст свого сина і €гo товаришів. І з того може вийти щось .дуже-дуже зле. Бог, очевир.но, опустив тих, котрі його зне важають і ідуть на бездорожя, непросвічені €гo мудрістю

і ласкою. Затрясеся земля від шуму боротьби, гуку тяжких ударів; одні упадуть трупами на місці, другі зависнуть у

воздусі, лише круки закричать над Їх трупами, вони зо гниють

у бездонних гирлах тюрем,

завалених

залізними

брамами.

А чому ж не сидіти тихо та не хвалити бога, котрий нами усіма володі€? А хто все робить, хто спроваджу€ гнів найвищого, як не він, як не той дух часу, котрого ніщо за

спокоїти ані вдоволити не може? О божеl нащо ти позволив чортові увійти в таку силу, котра лиш всюди ширить за

разу злого?

Плетен€ уже доходило до кінця, але пальці і думка ста

рої жінки не переставали працювати. Дух часу стояв перед нею в цілій овоїй грізній поставі, стояв, як на згарищі усіх

її планів і надій. Він не лишив їй жадної потіхи, не ощадив жадної дитини. Він кинув оком вже навіть на її внучку, 'одиноку донечку її помершої доньки, таку ще молоденьку.

без претензії до світа. Ах, як гірко, як тяжко стратити 'останок надіїl А вона все ще думала, що хоть ту рослинку зможе охоронити. Аж ось недавно, кілька місяців тому, вона дізналася, що той клятии дух часу і її опутав своїм

заразливим дотиком. Вона сиділа так, як бирала

HaciH€

тепер, і пере

до засіву ярини, коли її внучка зближилася

до неї.

мені

Добре, що-сь прийшла,- сказала бабуся,- поможеш

HaciH€

перебирати.

Дівчатко зачало бабуні помагати, але пальчики її дро жали, а личко було блід ше як звичайно.

- Що тобі, моя дитино? - питала журливо бабуня. Чи ти не слаба? Дівчатко заперечило головою, але дві грубі сльози упа ли на ЗВиток паперу.

Бабуня,

занепокоєна,

закинула її

питанями, на котрі внучка лиш щораз густішими сльозами

заливалася. Нарешті з трудом відповіла, що вона хотіла би більше вчитися.

Хіба ж ти ще недосить навчилася? -

питала здиво

вана бабуня.- Чи не мала-сь гувернантки? - Правда,- вишептала дівчина,- але я ... я ... хотіла би так учитися, аби мати свій власний хліб

я хоч:у бути вчи

телькою!

Бабуню якби хто ножем у серце пирнув! Кошик з на сінєм захитався, довгі і круглі зернятка розбіглися по зем

лі, а потік гірких слів вирвався з ії уст:

- Донька моєї доньки - учителькою І О, ти, невдячна дитиноl Чи ти уже така бідна, аби-сь мусила сама на себе заробляти? Чи ми не в силі вже тебе відвінувати? Врешті маєш батька, чи він не стараєся на тебе?! Дівча притиснула руки до губ, аби здержати голосне хлипанє, і тихо вийшло за двері, та забившися в найтемні ший кут сусіднього покою, довго-довго плакало ...

Тяжко бу ло би описати, як ті сльози боліли па ню Шу мінсь'ку. Вона бачила, що розбрат між нею а тими, котрим дала житє, ставався щораз більший і щораз ширші захоп лював круги. Всі вони від неї відломлювались і гуртува лись в інші, осібні гурти. Ах! який не подї-бний був сей вид до того, що вона собі укладала, коли все те ще маленьке

крутилося коло її ніг! Який контраст був між дійсністю і тим, що вона собі представляла: як то вона, сидячи в крузі дітей, буде для них найпершим авторитетом, як кожду її увагу, кожде її слово сповнить послушне й шануюче досвід

віку поколінє. Вони й тепер любили й шанували ЇЇ, але та любов не була така, про яку вона думала, а пошанованє

було більше прийнятою формою, ніж випливом дійсних від

носин. Чи не була вона похожа на ту кваку, що вивела ка чата? Вона, бідненька, так довго відмовляла собі всяких приємностей, сиділа, мов прикована до одного місця, вета· вала лиш задля заспокоєня голоду, аби лиш колись, окру

жена

своїми

писклятами,

могла

вийти

на

широке

поле,

учити Їх дзьобати маленькими дзьобками, скликати до най-

деної добичі й загортати під свої опікунські крила ... А до чекавшися того, коли ЇЇ усі діти увільнилися з тісних шка ралущ і могли свобідно рушатися, вдоволена і щаслива ви

проваджує усіх над

беріг

потака.

Маладенькі

сотваріня

несміло і з острахам зближаються зразу да несвідамого собі елементу, але скара тількО' умачили дзьабки, асміля лися, і, міста з берега витягати галавки, цілі пішли в ваду.

Надармо мати бігає берегам і кличе раздираючим галосам. Маладе покалінє не оглядаєся і не чує ЇЇ поклику. Иа·го порива є рвуча хвиля, ща ніби тоне ... піднасить ... пропадає.

Тут

заграє блискучим світлом,

там

замаячить таємною

тіню, а все дальше й дальше париває, калише, голубить, маргає, манить і шепче стиха: Ои, ааг

liebes Кind, komm, geh' mit тіг, sch5ne Spiele spiel' ich тН dir! Manch' bunte Вlите wachst ап dem Strand, Меіпе Mutter hat manch gUlden g~wand ... * На дротах лишилося лише кілька ключок. Нитка ви пружнлася, Шумінська зв'язала послідню ключку, і нитка урвалася.

у сему на світі приходить конець.

Любе дитя, до мене мерщlИ, Будемо гратись в оселі моій! Квіти прекрасні знайду тобі я, У злото матуся одягне моя.

(Гете, «Вільшаний король». Переклад М. Рuльсько~о).

ЗАДЛЯ КУСНИКА ХЛІВА Вміла мати брови дати, Карі оченята, Та не вміла на сім світі Illастя-долі дати. А без долі біле личко Як квіт·ка на полі: Пече сонце, гойда вітер, Рве всякий по волі.

Шеsченnо.

Місяць поволі виходив із-за гори ярко ОСВІТИВ село Березівку. Село лежало в долині, на похилш рівнині, через котру перебігав невеличкий, місцями тихий, місцями рвучий потік. По обох боках потока порозкладали ся низенькі, курні, со ломою криті мужицькі хати, звернені до него своїми білими

стінами і огороджені плотом з вербового прутя. Плоти були по більшій часті з нерівного кіля, помежи котрі мішалися

не раз грубі головаті верби. Коло кождоі хати стояла десь збоку причіплена якась шіпка, кошничка або хлівець, і сям там зеленіли густі, збиті в купу садки.

Від полудня перед вікнами знімалися три горби, як ті в на родній пісні три сиві зозулі, а за ними тяглася густа хаща.

На однім із тих горбів стояло з добрими господарськи Ми будинками попівство, на другім церков, а на третім, най вищім, обкопанім грубим валом,

з-помежи дерев і

корчів

видко було хрести і хрестики, то більші, то менші, то ще

біленькі

недавно прибул! гості. А понад ними всіма зні-

мався високий дубовий хрест

із

широко

розпростертими

раменами, немов підносив руки до неба і просив осупокій для тих, що коло него лежали.

З одної в ряді хати, яка лише тим ріжнилася від своіх

товаришок, що білілася над усі, якби перебрана

на яке

свято, коли другі лишилися в буденнім убраню, тихенько

відчинилися двері. Вийшла молода, висока жіноча постать

і стала перед порогом. Ії бліде лице видалося ще блідіше при блідо дрожачімсвітлі місяця, а великі чорні очі диви

лися якось сумно перед себе. Вона пройшла, як тінь, попе ред вікна і сіла на ла'вочку під

старою

грушею та й спу

стила безсильно руки.

Навкруги ставало щораз тихіше, лише здалека перс гавкувалися собаки, лилики тихим летом шарили в повітрю,

і десь закричав пугач, або часом затріщав пліт і ЖВавий

парубчак, що йшов до своєї любки, заспівав: Ой любив я діВЧИИОIfbКУ, а дівчииа мене; Не хотіли старі дати дівчину за мене ...

Дівчина

глянула

доокола.

Місяць чарівним

блеском

мрів зо дна води; бляшана баня церкви сіяла якби золотом, а довга тінь хреста ломилася на корчах і падала на дорогу.

- О боже! - про шептала дівчина, гірко зітхнувши. ЯІШЙ усюди супокій, я'ка тишина, а тут у моїм біднім серці така буря, така безодня темна, туга незмірима! .. 11 Хоть то була пізня година, а на попівстві ще світилося: видно, були гості і аж тепер від'їздили, бо задудніло на подвір'ю від кінських копит і коліс візка, а туркіт іще довго чути було по дорозі.

По часі скрипнула

брама

світло

почало погасати,

лише в однім віконці блискотіло воно довше, але за хвильку і там погасло.

Той кутик з одним вікном наша блідолиця дівчина знала над усі. Вона там прожила своє дитинство, свої перші дні

житя. Там, може би, була і дотепер, якби люта смерть не взя ла була ЇЙ батька і не кинула бідних сиріт на іграшку долі.

А сталося то так нагло, так ненадійно І I,Ue звечора по укладала Їх мати, як звичайно, спати. По півночі збудив її страшний, тривожний крик, а коли вона схопилася й по·

* 46

Пер е б ран а

прибрана.

бігла до хати, де спали родичі, батько вже не жив, а маму

відтирали зомлілу.

По похороні, коли вже всі чужі і свої роз'їхалися, вона, Галя, старша її сестра Оля, два брати і двоє маленьких на руках старої Анни близнят збилися в один кутик в тім від кухні покоїку.

діти мої, діти моі, що я з вами зроблю?

заголо~

сила мати, ухопившися обома руками за голову.

Заплакані діти припали до неї, і по хаті рознісся оден із п'ятеро грудей плач. Близнята і собі заплакали, а старій Анні сльози градом бігли по лиці. - У спокійтеся, мамо,- почав найстарший сии, Слав~

ко.- Я вже не малий, нарік

іду

до п'ятої класи; я буду

вчитися, буду старатися ...

- Підеш до школи! Будеш учитися! А хто буде далі на тебе давати? - спитала мати.- Все пропало, все! І знову спазматичний плач затиснув усі горла. - Я буду діти вчити. Попрошу директора, катехита, аби мені дали добру лекцію ... -

шептав несміливо хлопчина.

Жебрати, жебрати будеш! - застогнала знов нещас~ на і закрила лице руками. Славко замовк, і ніхто не смів сказати більше слова. А мати почала ходити по хаті вели~

кими кроками.

Кілько ще до вакацій? - запитала вона по хвилі. Два місяці ... Два місяці! - повторила вона спокійно та ще CKOP~

ше стала ходити по хаті.

Але другого дня вона все-таки виряджала сина вже до школи.

Раненько прийшов жид Абрамко і випровадив сивень~ кого коня зі стайні ...

- Бог би тя побив! - бормотіла стара Аниа.- Такий кінь за 50 левів. Небіжчик і за сто були би не продали. Проклята жидова випила би кров християнську! За тих 50 ринських мав Славко два місяці прожити в місті і скінчити четверту класу, бо

то

була

ще звичайна

сума, яку давав на него батько.

Добре утримані коні заїхали перед рундук і весело пор~ скали ніздрями, не догадуючися, що, може,

вже недовго

бу

дуть служити старим газдам. Славко не сідав на віз-ок, але казав наперед Їхати дорогою коло цминтаря, куди пішли Ha~

перед усі, окрім маленьких близнят, щО ЛИШИЛИСЯ з Анною. Над свіжонакиненою могилою стояв новий дубовий

хрест із широко розпростертими раменами,- та не пригор~ тав він ними повзаючих ко.\О своїх ніг сиріт, не утирав їх

~ліз, не вливав у груди супокою, бо єго знам'я

смерть і

терпінє.

Якось незадовго дали аДМІНІстратора на місце батька.

Треба було відступити більшу часть помешканя, руши тися з місця, уступати другим зо старого гнізда.

Спільне житє з чужою родиною далося не раз гірко взнаки, хоть «вгорі» звали 1'0 «користею і уступкою для

вдовиці». Але і тато недовго тривало, бо до року вистав лено парохію на конкурс, невважаючи на благаня у вищих духовних і світських властей о милосердіє для бідних сиріт. Впосліднє зарубано сокирою - і старе коренне дерево

повалилося. Тяжко мусить бути такому дереву, коли попе ретинають єму корінє, поскорочують галузє й пересадять на друге місце, та ще тяжче чоловікові з розбитою душею і роздертим серцем починати інше, нове житє ...

Отець, як тепер майже кождий батько родини, забезпе чив був своє житє на тисячу ринських.

Попродавши, що ще можна було продати з інвентаря, по платила вдовиця видатки похоронні і давнійші, так звані

«склепові довги», без котрих годі обійтися в родині. Віри телі, маючи певну гарантію, не лізуть за них своїм дов ж

яикам в очі, але лиш наколи тота гарантія пропадає, тоті

всі гречні і терпеливі збігаються якнайскорше, аби відобрати, хоть би мало взятися посліднє з обійстя ...

Отже,

сплативши

трудом довги,

своє

вдовиця купила

кілька моргів поля й почала клеїти якусь хатчину.

Над мочаром, недалеко попівства, був лужок. Він був заса.

джений і викоханий мамою Галі. Як лише прийшли до Бере зівки, вона казала єго засадити і сама пильно доглядала.

Сего ж року був він уже такий, що лиш рубати, але вона знала, що вже їй не вільно єго діткнутися. А тут що раз було щось потрібне до нового домівства.

В лузі стояли два чи три берестки, на матеріал пущені, що тепер якраз були би придалися. «Всі знають,- думала собі,- що той лужок її діло, знають, як вона коло него захо

дилася, як єго доглядала. Були ж би люди такі злі, аби ій

~епер в такім нещастю заборонили тих кілька патиків ?

Вони так плакали на похороні її чоловіка, такі були подат ливі за єго житя! .. »

А все-таки вона боялася післати слуги зрубати берест

ки і для більшої певності і поваги післала паламаря. Пала мар був добрий чоловік, з'їв не один колачик із її рук, чому б не пішов? Але він, як пішов, так іще борше вернувся. Люде не позволяють,- каже. - Котрі люде? . - От-таки сусід Іван та й Петро, та й ще закликали Николу ... Вона хопила на голову якусь хустину та й справилася просто в лужок, а мала Галя побіг ла за нею. В лузі, коло надломленого берестка, стояло вже чотири ~оловіки. Бідній, видко, не стало відваги, бо пристанула, і коли завважала,

що

не спостерегли, вона обернулася

і скоро, другою дорогою через город, верталася цазад до хати.

Галя ішла наперед вузенькою стежкою помежи садо вину. З одної яблінки упало біленьке, як папір, яблучко, і скотилося ЇЙ під ноги. Дитина підняла яблучко, оглянула его і хотіла надкусити. Але мати вирвала їй его з рук і ки нула далеко від себе.

- Не твое,- сказала вона через затиснені зуби.- Не твое, дитинко,- додала вона м'якше і розплакалася.- Не твое, хоть то праця твоєї рідної ма гері, хоть тоту ябліночку

Я садила, підливала власною рукою, обирала з черв' яків,

так само як на долині берестки. При нім мала я право ужит кувати мою питому працю, а тепер вже пропало. Тепер ка

жуть: «Не руш того, то не твоеl То все належало до твого чоловіка, а не до тебе. Він працював для світа і світ єму платив, а ти як нахлібник жила при чоловіці, хоть, може,

два рази тілько працювала, що він. Будь же рада, коли що захопила за житя тайком

зі стола добродія,

вже

тепер ніхто тебе не поспитае: маеш ти з чого жити чи ні?.» Галя дивилася на матір великими очима, хоть нічого не розуміла; вірна дитиняча пам'ять задержала тоті слова дo~ тепер.

Мати Галі, прийшовши до ха"и, отt>рла сльози, здойми да хустину з голови й піШJlа на другий бік до адміністра

тора. Вона пішла его просити, аби він пішов до тих людей: казала, що сама хотіла до них іти, але побачила там Івана Рябоока, а той все щось мав з її чоловіком,- то вона бояла ся, аби її яким прикрим СJl080М не обидив. АJlе адміністра тор скривився. «То все добре,- бормотів він,- аJlе я адмі4

Н. Кобринська

ністратор, я не можу в такі справи мішатися й людей 006і ... »

наражува ти

Восени зачали переноситися до своєї хати. Смутні то були переносини, а ще смутні ше було дивитися на камінне лице вдовиці, на котрім як би застиг увесь біль її душі.

Невесело було в маленькій хатині. Мати все була за

йнята домашні~и справами; Славко був у школах, а до Галі і наймолодшого хлопця приходив сільський учитель учити.

По лекції тулилися всі коло Олі, найстаршої по Славку сестри.

Бідна Оляl Іще дитиною дістала була тяжку віспу, що страшно ЇЇ змінила: навіть очі як би померкли, погасли, зма

ліли. Свобідна і весела дитиною, тепер вона, прийшовши

до пізнаня, смутніла. «Я ряба»,

говорила

вона жалібно,

і в сих словах була вся розпука дівчини, що втратила свою красу, в котрій одній виділа щастє.

По смерті батька Оля хотіла всіма силами помочи тяг нути тягар, що впав на матір, але, як збита тучею пташка, не знала, в котрий бік собою ударити і від чого зачати.

Кажуть люде, що нова хата мусить ся чимось відновити: весілєм, хрестинами або смертю. У них відновилася вона знов смертю. Дифтерія, що забираЛd майже всі діти з села, забрала і Їх двоє близнят.

Викопали ямку у ніг батька і там іх обоїх поклали так, як обоє прийшли на світ.

- Добре, що бог забрав,- шептали люде межи со бою,- що вона робила би з тілько дітьми?. - Не плачте, Їм там ліпше буде,- потішали сільські жінки.

Мати не плакала, бо, відай, сама так само думала. Лиш гіркий біль кривив її уста на такі уваги і ради.

На попівстві лишилася була ще одна колешня. Вона була поставлена Їх власним грошем, і вдовиця на відході

хотіла її забрати з собою. Та коли взялася до тої роботи, зробився пополох у селі, що буде треба нову колешню ста

вити. Парафіяне зажурилися, бо матеріал треба було спро ваджувати здалека для адміністратора, що вже мав обі цяну презенту; та й єму. самому не хотілося давати з по

двір' я готову колешню, бо знав він, що на нову треба буде добре чекати. Отже, порадилися сплатити колешню. Зібра лися люде, отаксували та й порозкладали на «нумера».

Вдовиця пристала на все. Вона думала собі, що тепер не треба буде такої великої колешні, і лише просила, аби

борзо гроші постягали. Од.ну частину грошей їй виплатили, і за неї вона склеїла собі маленьку стайню на одну корову. Але другої половини уже тяжко було небозі дочекатися.

А тут Славко пише лист за листом, що гине з голоду ... Надармо просить вдова то адміністратора, то війта, то братство церковне,- все якось не можна було до ладу при~

йти. Аж нарешті змилувалися й по нараді з попом післали присяжного в село, аби брав «гицки» від тих, що дотепер

не дали нічого на колешню.

Пішла раз удовиця зі своїми молодшими дітьми в поле до робітників. Днина була гаряча. Вони були змучені і сіли під вербами над потоком, аби трохи відпочити. Навкруги тягнулися левади, дзвеніли сапи робітників о суху землю,

гамір і гомін людських голосів відзивався скрізь.

Он іде наперед один сапанник і франтує, а цілий ряд голосно смієся, а там знов на другім кінці співають туж~

ливу коломийку. Із-за плота то показувалася, то ховалася зав' язана хусткою жіноча голова.

- Боже помагайl- заговорив нараз також голос жіно чий.- Сапаєте, кумо? Жінка в хустці оперлася на сапу. - Сапаю, коби бог поміг сьигодні скінчити: люде з другого, а

першого

...

Таке й MO€,- сказала перша,- не встигла город дo~ сапати, та й мушу іти завтра до Івана за сапанницю, а по~

завтра до пана за гроші, бо прийшов той опришок присяж~ ний та й узяв «гицок» З хати: аж три шустці припадає

на .мене за якусь попадеву кС>лешню. Бог би ЇЇ святий по~ бив, голову би зломила зі своєю колешнев! .. - Ой не кленіть, не кленіть, кумко,- зацитькувала друга,- вона вже j так сиротище ...

Хоть сирота, але не буде так тягнути сапов на сонці,

як отепер МИ,- за,в'важала розлючена жінка.

Нещасна попа дя встала, дрожачи на цілім ТІЛІ. «За що вони мене кленуть, за що проклинають? Вони бідні, але я ще біднійша! .. »

Коли вони верталися додому, Оля сиділа при вікні та шила. Уздрівши їх, вона звила кілька ниточок волічки Й ки~

нула під КИЛИМОR тапчана, а натомість витягнула білий

кафтан та й зачала шити. Мати завважала прудкий рух Олі, хоть не завважала

заміни

роботи;

вона

глянула лиш на

Галю, цілу змішану іпочервонілу, j під її поглядом rаля щораз

більше

збивалася

толку,

як

кожда

дитина,

що

знає щось такого, про що їй заказано говорити.

Галя знала, чому Оля змішалася. В неділю перед тнм бавилась Галя на гойданці під ста рою грушею, а Оля сперлася о пліт та й дивилася в сусід ський город. То було в саму вечерню; мати була в церкві. Оля вже віддавна не ходила до церкви, бо, мала такі під рані черевики, що сором їй було іти межи люди, а вона не

хотіла ПРОСИТИ матір о другі, знаючи, як тій гірко все при ходить. Сусідка Семениха вийшла з хати і тримала щось завитого під пахою. Уже бу,\а близько воріт, коли нараз обернулася, якби що забула.

Марійкоl- крикнула на свою дівчину.- А винеси

ко перемітку з хати, нехай не вертаюся ...

- Куди вибрали-сьте ся іти, Семеиихо? - запитал.'! Оля із-за плота. - Хотіла-м іти до шевкині, перемітку зашивати, аж глип, а я забула взір, та й вже не вертаю, кажуть недобре ...

Марійка надбіr ла з переміткою, подала нені, а та її ско ренько нагнала до дитини, що розкричалася була на ціле село.

Покажіть-но, з ласки свої,- сказала Оля, витягаючи руку.

Г ребеньчиста,

паннунцю,- сказала

Семениха,

по-

даючи через пліт перемітку.

А до котрої несете? - питала Оля. До Калини, паннунцю; я все даю шити до КаЛИJlИ,

бо нікотра так не шиє, як вона •.•

А кілько їй AdETe?

Свій рантух, коцик, півтора лева та й миску муки .•• Оля за4Умалася.

Семенихо,- сказала Оля по хвилі, але так непевно

Буду знати, уздрите. що буду, не бійтеся ... Та я не боюся, але що скажуть мамуня, що іх ди ..

й тихо, що Галя ледви зачула її слова.- Семенихоl ви би мені не Аали тоту перемітку? Я би вам її вишила за тоті гроші, що Калина,.. А ви будете знати тото шити?

тина вишиває мужичкам перемітки? ..

я буду крадці шити. А ви, Семенихо, не кажіть ні .. кому, ні мамі, ні таки нікому, прошу вас, Семенихоl Семени ха подала полотно і забожилася. що нічо нікому не буде говорити. Оля СІ<ОрРНЬІ<О хопила завитв і побігла /1.0 хати. Галя злізла з свові гойданки та й побігла за нею. Ти хочеш шити Семенисі перемітку ? - запитала вона.

Uить, не кажи мамі,- заговорила вона ШВИДІ<О, мама би ся загризла, а я хотіла би собі купити черевики ...

Відтоді Семениха водно приносила ОЛІ шитв від людеи, котрим ка~ала, що ніби вона сама шив. Говорила, що люде дивуютьєя, що така газдиня бере шитв; що Калина аж во рогує, називав її захланною багачкою. але вона не до чека

ла би завтрішньоі днини, земля під нею би ся запала, якби

вона хоть словечко сказала, за що її паннунця просили. Мати, здаєся, знала про Олин заробок, бо тяжко при такій тісноті сховати хоть би один крейцар, хоть Оля ка зала, що гроші за І<УРИ, котрі вона собі годувала. Але мама виговорилася сим своїм знанєм аж при послідніх хвилях

житя Олі, котрого нитка також наг ло перервалася. у сусідстві займився огонь; страха.\ися, що от-от він лизне своїм язиком і загорне усе Їх обіЙстє. Оля хапала, що могла, з хати і виносила далеко на дорогу. Огонь не дійшов до Їх хати, а.llе Оля застудилася, втомилася, дістала запаленя легких, і до тижня вже її не було.

Вона чула свою смерть і спокійно ЇЙ піддавалася. Не посилайте по лікаря, не викидайте дурно гро

шей,- говорила бідненька,- я умру, я чую, що умру, і хто знає, чи то не буде ліпше для вас і для мене самої ...

Не говори того, доню, робітнице

моя,- говорила

крізь сльози мати,- ти мені не була тягарем, ти сама ста ралася на себе, чого ж ти бажаєш умирати, ти ще така мо лода

...

Оля сумно усміхнулася. - Мені Лиха хороба подерла лице, і не для мене утіха молодості, а вам таки легше буде,- говорила Вона таким тужливим голосом, як би просилася, аби ЇЙ вільно було уми рати.

А проте, в нападах сильнійшого болю вона просила ря тунку, а як учула, що післали по лікаря, то кілька разів

питалася, чи ще не їде?

Коли зближався її конець, 'вислали Галю з якоюсь оруд кою нагору до попаді. Вона нічого не підозрівала, ідучи, аж

там спостерегла, що ЇЇ якось без причини задержували. То ЇЇ Я'к би укололо в серці, і вона потихонки викралася від них.

В кухні слуги переглянулися межи собою, коли вона пере ходила тамтуди, що ЇЇ ще більше затривожило. Не оглядаю чися, вона чимскорше побігла додому. Дома було уже по всьому: Оля ще не убрана, лиш покрита чорною хусткою лежала на тапчані, а стара Іваниха, все найперший гість у таких припадках, клячала насеред хати й голосно говорила

«Отченаш».

Галі почорніло в очах, і вона впала без пам'яті.

Ах, кілько-то вона, кілько разів піЗНlише говорила: «Олю, дорога Олю, ти ліпшу собі часть вибрала, ти щасли війша, тому що-сь умерла ... »

ІІІ

Змінилося Їх положенє і Їх житє. З сусідами вони пере стали бувати, бо не було ані чим виїхати, ані в що убратися,

як треба. Сусіди у них також не бували, може, з милосердя, аби не робити коштів. Так помалу про них і забули. Лиш одна близька сусідка, їдучи або вертаючи з міста, часом до них повертала. Мати Галі підозрівала, що вона лише для того повертає, аби придивитися ближче її нужді,

бо і перед тим не дуже її навиділа.

Раз щось їй прийшло ДО голови запросити Їх до себе на празник. Мати Галі спочатку ані думала Їхати. Куди їй було тепер до празниківl Але Галя уже тогді була спорим підростком, і не раз кортіло її бодай хоть трохи вихилитися

з-під низької СТРІХИ їХ хати. Бачивши її охоту, мати не про тивилася, а може, і подумала, що і вона кого видіти буде.

ліпше

бу де, коли її хто

Але в що тут було убратися? Вони .не мали одежі такої,

як треба, та й купити ні за що не було. Мати набрала якоїсь легонької тканини, дала жидові в місті скроїти, а Галя сама мала собі ушити.

Гірке то було шитє! Невмілою рукою приклада ла вона кусник до кусника, не знаючи тому ні ряду, ні порядку, аж ледви-не-ледви ушила щось такого, що можна бу ло на себе

Jатягнути. Коли скінчила, виділося ій, убраиа, і була з себе незвичайно рада.

що

дуже

гарно

Аж на празнику, коли уздріла других і з ними порів няла себе, побачила всі недостатки й хиби свого убраня.

Несміла і змішана, забилася вона в найтемнійший кутик покою і боязко дивилася на не знаний ський рух.

їй дотепер товари

Найбільше впадали їй в око панни деканівни. Вони були Ауже красно по чесані і мали сукні, пороблені модно і склад

но. З лиця гарні вони не були,- були навіть погані і менше танцювали від других паннів, а все-таки не були так забуті

і иеспостережені, як вона. Вряди-годи таки хтось із паничів Ао них завернув, тимчасом вона сиділа в кутику, поликаю

чи сльози й надармо виглядаючи, чи ЇЇ хто не возьме до танцю.

Заздріла вона, нарешті, що якийсь молодий. тоненький панич танцював з дівчатами по черзі, не пропускаючи ні

одної. «Він, може, і до мене прийде», подумала собі Галя. І .sa.мicТb утішитися. вона хотіла утікати з свого місця, але вже було запізно. Він дійсно прийшов до неї, обкрутився кілька разів і посадив на давнє місце. Вона ще не уміла тогді добре танцювати, бо ніколи з ніким не танцювала, окрім з братом. що часом брався її учити танців і крутив ся з нею в маленькій хатині, де ледви можна було оберну тися.

По тій першій прилюдні й пробі з чужим чоловіком Галю розібрав ще більший жаль. Вона пішла зараз до мами, що також сиділа сумна і забута, і просила, аби вже Їхати наза4 АОДОМУ.

Аж пізній ше вона довідалася, що той уважний на всі панни панич був братом деканівних, котрих вона найліпше

t:обі запам'ятала. Сердешна І не гадала вона ще тогді, що з домом іх ближче познакомляться І Вони у себе за житя батька не бували, бо доста далеко від себе мешкали. Але по єго смерті вдова мусила до них іздити щороку задля своєї нещасної пенсії, котру, як всі вдовиці, через руки декана відбирала.

Ближче пізналися вони аж тоді, коли Славко зробив матуру і вона з ним поїхала до декана, аби той для него видав «свідоцтво моральності», яко конечно потрібний до

кумент для семінарицького кандидата

• Учня духовної академії.

Вони прийняли Їх незвичайно ласкаво, й бідна вдова оживилася, не зазнавши уже давно так теплого привіту від людей. Вона знала, що ті ласкИ спадали на неі через сина, яко буду чого

семінариста,' але то її зовсім

не вра

жало; противно, то була честь, віддана її заслугамІ Та неВВllжаючи на хвилеве поліпшенє тих відносин че~ рез сина, ні раз не улегшаЛIІСЯ її тяжкі клопоти і видатки·. Бо хоть одного сина вона 4ала до семінара, то натомість

мусила другого давати до школи. А ее тепер приходило ще тяжче, як спочатку. Ніхто не видів їх тяжкої біди, від ні кого не було порятунку. Стягаючися з остатнього на стар

шого сина, вона позичила в банку на грунт. Тепер треба

було рати платнти, а тут уже і Їх сирітська пенсія скінчи лася. Прийшло до того, lЦО мати хотіла брати хлопця з по~ ловини курсу додому

нівідки

було дихати.

На той час декан оказався іх одиноким добродієм. Він зичив вдовиці гроші на рахунок вдовичОЇ запомоги, що як

син прийде до свого хліба, то єму віддасть. Зичив і без запомоги і казав, що старший син тимчасом може за него заручити.

ЧИМ дa.~i, тим чаСТlИше почалися запомоги від деканів: то по кілька лев~в, то по кірцеві збіжя або і'lfШИМИ датка 'ми, а все яко позички, 'котрі вдова з найбільшою 'вдячністю приймала. !jOH" ИЖ.: не за~рива.J\а лиця, не шипіла, як роз

топтана змія: «Жебрати, жебрати будешІ» О, нужда ло мить амбіцію, кеш(ує собі з гордостіІ Галя тепер також переважно пересиджувала у 4еканів. Поїхала раз туди з мамою, і пании завели з нею дуже сер дечне знакомство, просили, аби

вона у них

лишилася, що

вони навчать її сукні робити. Стара деканова дуже тому була рада. «Лишіть, лишіть свою Доньку,- говорили до 'вдови,- най научиться шити сукні, то для бідноі дівчин'я здасться». Галя дійсно дуже рада була тому, пригадавши собі свою нещасну одежину, котj:>умала у сусідки на праз

нику, і представляла собі, як то буде виглядати, маючи сук"

иі так зроблені, як деканівни.

. Тх

було шість сест.ер і аден брат, старший роком вЇ.(

Славка, за-пис.аниЙ на філософічний відділ. Розумієся, Галя лишилася.

Межи ними вона як би віджила, новий веселий світ 0'1'ворявся перед її очима. Галя зі .Славком, що також приїж джав часто, побільшили фамілійний кружок деканів, бави лися та гуляли, особливо, коли хто приїхав з сусідства ..'

Поволі все то стало звертати на себе лю,ltську увагу.

nанки з сусідства почали дрочити Славком найстаршу Ае

.анівну. Тота червонілас.я і відпирала, а сусідки договорю вали, що гарний хлопець, що добра БУЛd би з них пара.

Часом запитувано і ГаI\Ю. ЧИ то правда. що її брат жениться 3 деканів ною, на що вона хоть би й хотіла, не могла нічого

сказати, так 'само як і Славко н" міг би на це питанє відпо вісти. Про ее межи ними не говорено, хоть все до того кло нилося і з кождим днем до того ішло,- от так, само собоn

Лише вдова не могла нахвалитися деканів і говорила не раз, що коли бог їй має дати невістку, то най би давав з та кого дому, як деканів.

І Галине переважне проживанє у деканів могло дати

причину до ще. смілійших комбінацій. Але що ж? -

Галі

було вже тяжко вертати до давньої пустині. Причіплена ,ltO їХ дому, вона мала нагоду роз,ltИВИТИСll межи ЛЮ,ltьми. Вона їздила з ними по празftиках і весілях і пізнала, що її при

pc,lta не скрив,ltила, як небіжку-сестру. До сего ПРИЧИНИАОСЯ й те, що вона вже вміла робити сукні й так зручно зшивала лихенькі матерії, що вони все дуже добре на ній лежали.

Бували забави, де її I:Iважали за найкрасшу; вона вчула не

одно

тепленьке

слово,

не

O,ltHO

устисненє

руки,

не

одну

похвалу, а хоть при тім ужалило не одно жальце, не оден

пог ляд зависних очей, то все-таки загальне враженє було добре.

Чого ж ЇЙ було вертатися до матері? Оден на перший погляд ,ltрібний ПРИШ.l,ltок іще більше знеохотив її

,lto pi,ltHOro

дому. До Їх села, на місце старого професора *, котрий учив

і молодшого брата, прийшов ,ltругий, молодий хлопець,

син госпо,ltаря з того ж села, а ще до того братанець їх

найближчої сусідки, Семенихи, Антін. Він зараз із першого разу сподобав собі Галю і не ховався з тим. В родині іх

обоіх зараз почали сватати. Побрати її з учителt:м - була для них річ зовсім відповідна. Найбільше причинялася ,ltO того родина, а ще більше Семениха, котра виступала в ролі майже свахи.

Се

Галю

незвичайно

уразило.

Вона -

за учителемf·

Вона все-таки рахувала себе в ,ltумці ,lto вищих товариських кружків. 8іддатися за учителя-значило о оден ступінь зни зити себе, а що найsажнійше - значило не зазнати вже ні коли поліпшеня

матеріальних

обставин,

покинути все те,

·ПрофеСОRОМ у Галичині називають учитеЛJl.

до чого вона тепер стала навикати, що її робило такою щас

ливою. Упокорена долею через смерть батька, вона так добре пізнала, що то біда, що прив'язане до мужчини не хотіла відлучнти від его становиська і від забезпеченя, яке

він може дати жінці. Ій треба було іншого чоловіка. Вона боялася, аби ті сільські байки не розійшлися шир ше і не псували опінії, котру вона собі з таким трудом до бувала, бо вартість женщини залежить не лише від мужа,

але і від конкурентів, що також кидають на неї певну тінь свого значеня.

А було ще щось, що ПРІІтримувало її при домі деканів, був то син їх, Роман, той самий, що колнсь-то перший з нею танцював.

Роман спочатку до Галі відносився доста холодно, але бачучи її часто в домі родичів, він щораз більше осмілявся, щораз охотнійше з нею приставав. ие почало будити в сер цю молодої дівчини сильні надії.

Але невдачі, посіяні десь на ниві її долі, що мали колись сильно розвитися та зацвісти, почали уже кільчитися.

Надії на Романа Галя ховала глибоко на дні душі і не думала, аби вони мог ЛИ оховзнутися її увазі.

Але .АавніЙ, сердечний і так для неї важний стосунок з деканами

почав

так

якось

повертатися,

що

не

раз

сильно

зарвав її своїми кільцями. Вона раз сиділа з шитем на .ган ку, а Роман щось ніби читав, ніби розповідав - і дивно ЇЙ було, коли вона завважала, що всі лиця домашніх при

брали якийсь квасний та скривлений вид. То знов приїхала вона до них JП(ОСЬ ненадійно. Але тоді ціла родина виби ралася на забаву.

За її приїздом почалися якісь ради й наради фамілійні, і з того вийшло, що старі з сином поїхали, а всі панни ли

шилися дома. Галя сильно пі.Аозрівала, що так сталося че рез· неї, хоть перед .Аругими не МО І' ла би того нічим дока зати.

І Славка чекала від .Аеканів несподіванка. Хоть не було нічого говорено офіціально, але по довшім часі іх взаемних відносин, він уважався женихом найстаршої деканівни, котра ему з них найбільше подобалася.

На бідній РО.Аині Галі все сповнялося тото релігійне пе реконане, що бог добрих людеЙпробуе.

Пере.А укінченем сту .АіЙ Славка заіхав до дому .Аеканів якийсь алюмнус, оден з тих припадкових женихів. що, довго

не роздумуючи, освідч·аєся і жениться. Ріжні бувають при-

:~ини таких припаАКОВИХ децизій, але не деканам було до шукуватися Їх. Де є шість доньок, там найперша думка: як будь Їх помежи люде розмістити, не дуже розг лядаючися

-давати панну за того, хто бере.

Тут навіть бу ла повна гарантія: укінчений питомець-то певний кавалок хліба, а особа

то вже на другім плані.

Правда, коли він зажадав найстаршої з доньок, то пропо новано єму молодшу, але як він не хотів на тот о пристати,

то декани й донька пристали на єго жаданя. Галя з мамою остовпіли, учувши про такі постанови.

Але пров орні декани не спускали і з них ока. Т оті тер нисті колючки, що то сям, то там стали були визирати,

щезли без сліду. Роман, що лише крадькома позирав на Галю, став тепер сміливійший і показував свої чувства що раз виразнійше.

Славка зразу зразив поступок деканів; він казав, що коли вони собі гадають, що він буде другу брати, то дуже

помилилися І Він так себе понижати не дасть і ожениться десь інде; ожениться багато, і віддасть Їм гроші, що пози

чила мама; най собі не думають,ЩО він уже купленийl

Та не все так легко робиться, як говориться. Аби так зробити, як він грозив, на те треба було мати більше енер

гії, а у Славка ЇЇ не було. Галі тоті Славкові гніви були не на руку; егоїзм переміг образу.

Вона не ховала перед собою, що те, щораз виднійше над скакуванє Романа до неї дуже підозріле, що воно викликане

фамілійними інтересами. Але Галя знала, що вона й сама собою робила на него сильне вражінє. Ось чому вона не тратила доброї нагоди, аби свій інтерес привести до цілі. Славко ще трохи хмарився, дорожив собою, але, на решті, освідчився о молодшу доньку.

На весілю Галя з Романом дружбували. Того

вечора

вона дійсно робила на него

найбільше

вражінє.

Ви сьогодні чудово красні,- шептав він при однім

танцю.

. ви

незвичайно

лес.ні,- говорила

вона,

смію

чися.

Але він з певним жаром і повагою твердив, що він не слова, що лиш 11 лю бить і лише з нею може бути щасливий, коли вона на те лесний, що вірить і чувствує свої

пристане

..• 59

Роман, хоть був видніmий від своїх сестер, не був гарний; але для Галі не було тоді кращого мужчини на світі. З ним лучилися для неї: стан овисько, удержанє і симпатія,- словом,

все,

що

лиш

мог ла

вимагати.

Вона бу ла щаслива і горда, бо знала, що кожда панна

З її товариства з охотою за него пішла би

Д він 8ибоав

біли) сироту, на котру IІЮllе з МИllосердєм і згори диви лися, яко на сироту, котра навіть не могла мати претен

зп -до. подібної партії ... Галя. і тепер замічала злобні вигади,

насмішки і до

тинки, що вона кокетка, що кождому вішаєся на шию.· Але

вона бу ла горда, як побїдителька, і нехтувала безсильну злість.

Коло мужчин, котрі ЇЙ асистували, з котрими вона недавно забавлялася, бачучи кождий Їх погляд, кожде слово, вона· переходила тепер спокійно, як коло Людей,

від котрих уже перестала залежати. На згадку, що то не сои, не фарисейство, що вона чула виразно єго слова, га ряче утисненєруки, щось як би електричною струєю про

шибало її душу. Приймлена З ласки до єго родини, тепер ·1Іона вже по праву буде належати до него, перестане бути

бідною сиротою, буде мати

таке

саме

становисько і по

важенє у людей, яке мати буде її чоловік. Хоть вони не будуть багаті, бо вона ніякого маєтку не могла єму дати, а его пенсійка спочатку невелика,- але вона чулася так щаслива і сильна, що всі ті недостатки покрила би своєю працею, ощадностею, не роблячи ніяких непотрібних ви-

магань, ані видатків.

Весіле Славка було при кінці вакаЦIИ,а Роман вже лиш кілька днів міг бути дома. Протягати він не міг і не хотів, бо перед ним стояли екзамени, до котрих всіма си лами треба було прикЛадатися.

т ой короткий час прожили вони як би в раю,

свобід

но, весело, з оком зверненим у нічим не закаламучену бу дучність.

Настрій весільний ще дома не переминув; іще і гості були полишалися, і всі старалися удержати розбуджений

гумор і ве!:елість.

На лихо ж, серед тої загальної веселості, оден Романів товариш, от так для фантазії, став договорювати ему Ма львіною, донькою інспектора, про котру

всі

знали,· ЩО

дуже негарна, і що її батько залицяєся ,1(0 всіх МОЛОДИХ лю дей, обіцяючи протекцію при екзаменах.

Роман сміявся до розпуку і Іце других спонукував до сміху, наслідуючи грубий голос Мальвіни. Галя була так задоволена, що з чого-небудь сміялася також до безпам'яті. - Ви ще в ній залюбитеся! - говорила вона, залива ючися сміхом.

І я так думаю,- відповідав Роман з таким самим

поривом сміху.

Ні одна хмарка не тьмила Галиного щастя, бо хоть він і від'їжджав, то все ж таки за кілька МІсяців мали во ни знов бачитися, бо він мав приїхати

Але по єго від'їзді

зробилося

Галі. Ій думка все була при

на різдво.

пусто і сумно

вокруг

нім, а фантазія в чарівнім

світлі показувала недалеку будучність. То тихий смуток заливав її серце, то радість грала в нім напереміну. Сво бідна, весела ішла Бона з ним під руку по межи громадою

міських людей

або

кидалася

єму

на

гру ди

виливала

сльози за давно пробуті муки і униженя. Зайнята домаш нім обходом, рахуючися з кождого шеляга, вона то розвер тала картки журнала мод, то виходила назустріч «своєму

чоловікові» у довгім пишнім раннім шляфроку і в чепці з брабантських коронок ...

О боже! тоті мрії! тоті дрібні мріїl Як вони легко при липають до душі, а віддерті, кожда зосібна лишає по со

бі рану!

Галя на якийсь час поїхала до мала

матері, а на

різдво

вернутися.

Раз ізвечора мати почула легку дрож, другого дня бо ліла

її сильно голова,

третього вона вже добре роз

болілася.

Іхати з дому не мог ло бути і думки. По святах дістала котру

r аля

від

Романа поштою книжку,

він був ій обіцяв, а в книжці ~лет, де. пише, що

єму дуже прикро було, що

не

застав 11 в ДОМІ родичів і

що він був би приїхав до Березівки, але то бу ла би надто голосна перед людьми заява єго заМІрів, а, на єго думку, на

ее

ще

не

пора.

Галя підозрівала Романа, що він нещирии,

відсилаю

чи єму книжку, написала: «Чи ще коли будемо видіти ся ?» На то він відписав, що стріча обоїх - то єго найлю бійша думка, що коло Галі єго найбільша ПРИЄМ1Ність і щастє.

Матері ставало легше, вона приходила цілком до здо ровля.

У часі хороби Антін був майже щоднини у них, і рад був як світові, коли

міг хоть чим-небудь прислужитися.

Галя не раз в страху за хору удавалася до него о поміч. Але, як хорій полегшало, вона оминала Антона вся кими способами і єго добру волю вважала непотрібною влізливістю, котрої треба би конче збутися.

А лучилася їй до того добра нагода.

IV Брат вертався з ординації; він одержав місце і йшов вже цілком на свій хліб.

Кого виховане сина тілько

коштувало, що

бідну вдо

ву, той легко зрозуміє, як вона того часу чекала. То мало

становити важну хвилю для цілої родини. Молодший брат переходив по половині на єго плечі, і Галя мала також жити

него.

З деканами треба було конче розійтися зовсім.

Не оден гіркий оріх розкусила Галя у них уже і за старших сестер, а тепер було ще гірше. Перше обходили вони з нею краще,

бо

старша,

а потому молодша сестра

мали інтерес в тім. Молодші вже не потребували ховати ся зі своїм невдоволенєм. Галя Їм тепер стояла на дорозі, бо коли лучився який молодий чоловік, то звичайно біль

ше займався Г алею, як ними.

І не було тут нічого дивного: красша дівчина псує бридшим, а Галя і другим псувала і собі не помагал~, як се в дальшім її житю показалося. А ще більше дражнили Їх її відносини до Романа. Orже, переїхала вона до брата. Але у него житє було дуже гірке і прикре. Галя видїла, що вона ім ні до чого не придатна, що вони без неі зовсім могли обіЙТИСJl, хоть більша частина труду і праці спадала на неі.

Вона робила і за наймичку і за братову. Як від'їхала коли до мами, то вони натомість наймали наймичку; коли скорше вертала і наймичку не можна було так борзо від правити, то на той час заступала братову, котра тогді, не маючи що робити, або Інші дрібниці.

вишивала

всілякі

подушки

на

канві

В новімгаздівстві брата вона одна робила велику рахубу. Брат із того, що дістав від жінчиних родичів, ста рався якнайменше розходу вати, аби не думали, що він іх

добром хоче годувати свою бідну родину. А братова ду мала зовсім розумно, що чим менше розійдеться, тим більше для них лишиться, тим борше чогось доробляться.

З першою дитиною тото переконане ще більше в ній змоглося, так що, коли брат хотів що для Галі зробити, то старався так уговорити жінку, аби ЇЙ то не видалося

занадто багато. Він знав і почувався до того,

що

крив

дить свое власне гніздо, але знав також, які надії на его

поміч мала мати, котра для него не раз собі від рота ві доймала, і як він завсігди сердечно сподівався віддячити ся, як прийде на свое.

Трудність погодити два сильно его ломила.

противні

обов'язки

не

раз

Галю се також дуже боліло. .доки мала надію на Романа, уважала свое поло жене хвилевим і терпіла все. Але надіі на Романа швидко пропали. Від освідчин своіх виділися вони всего один раз. Та і то тілько не успокоїв їі, але ще більше додав їй Роман старався бути з нею як давніше, то зміна в его слові і ділі була так видима, що

раз він .не жалю. Хоть все ж таки Галя не пе

ремог ла довше дурити себе.

Більше він уже не приїздив. Так минув рік і другий. Часом показався пий інший, покрутився, усміхнувся і щез без сліду.

А Галі час уходив. Літа летять стрілою, а чим дальше, тим для кождоі дівчини менше надії віддатися. А Галя не лиш була дівчина, але вона була бідна сирота, що жила

у брата на ласкавім хлібі. Кров в жилах стиналася їй на гадку, що її положене, може, вже ніколи не зміниться, що

вже, може, в 'одно не буде нічого значити, буде понижена, нікому не потрібна. Не дуже симпатична братова стала для неі ще противнійша. Галя ненавиділа тото утле, никле со1'воріне, котре мало право її використувати лише через

те, що ій припадком удалося вийти заміж, а Галі ні.

Pa~ якось приіхали сестри братової і привезли новину, що Роман жениться з Мальвіною, з тою самою, що ЇЇ ко-

лись так висмівав.

Але тепер як би не бу ло давньої Мальвіни. Давня

Мальвіна пропала без

сліду, а

хоть не красна, то «дуже

натомість

прнємна»,

стала

«розумна»,

друга, передо

всім з доброго дому високоповажних родичів. Uіла роди на

на

не

могла

доста

наговоритися

про

те.

Галі кожде слово розривало душу. І кого він вибраs 11

місце, з ким

придумав ліпше

щастє

для себе ~!

З Мальвіною! Для неї відтрутив серце, що так липло до него, для неї зав' язав світ бідній сироті! lJJe тяжче стало її положенє, коли почали вибиратися на весіле. Брат відчув її жаль, єму тяжко було дивити,ся на бліде лице алі, на таєні сльози ...

Чи не поїхала би ти до мами? - сказав він од ної днини.- Я маю важну орудку В справі молодшого

брата.

Галі вдарила кров до лиця,- вона брата добре зрозу міла. Та й сама вона бачила, що не має у него що довше сидіти.

Ах! як вона хотіла тогді умерти, як умерла Оля, її бі.дна сестричка! Зі зложеними на груди руками лежала би в тихім гробі, не зазнавала би несправедливості світа,

не чула би его иаруг! Без вражінь і надії, але і без болю серця спала би вічним сном ...

v В неділю з полудня виіхала Галя додому. Легонький дощик

скропив

землю,

прозрра

хмарка

закривала

ще

сонце. Візок швидко летів посеред поля, на котрім збіжє уже доходило; дерева, хрести і керииці при дорозі про

бігали одні по других. Лише зрідка надибався чоловік, що при неділеньці святій вийшов подивитися, чи уже час починати жнива, і з колосєм В руках вертав до села, або

яка І!ІОЛОДИЦЯ вертала додому, напасши на межі коровку.

По пасовиськах пастухи грали у сопівки або розкла дали вогонь і пекли молоді кукуру дзи. Інші спали по ро вах, лишивши худібку на других, а збуджені ненадійним туркотом, підносили голови і заспані стягали капелюхи перед

€4

панами.

Чим ближче села, тим частійше надибався чоловік, а св самім

селі люде

роїлися,

як мухи.

Діти бігали по дорогах, кидали грудками і інші виправ J\.JlЛИ псоти;

газди

люльками

зубах

повільним кро

ItOM ішли до 'коршми; жінки в хустках десь до куми ішли ,\Иа «пеРЩDНЄ» або лиш в платиН'ках на голові перебігали від хати до хати, аби поговорити з сусідкою.

А під фігурою

на толоці заводився та,нець. Дівчата

то стояли, то сиділи на землі

В білих,

як

сніг,

під

вербами

коло

сорочках, з вишиваними

плота.

рукавами, в

червоних овиванках і стяжках вони самі червоніли, як во

сени калина. Парубки, співаючи, обходили скрипників, що сиділи на

середині на

малій

лавочці,

і кликали дівок у

танець.

Ану-ко, Єлено, ану-ко, Марцю, сюди!

крикне то

оден, то другий, махнувши на дівку рукою, а ті по одній ішли до парубків, що їх кликали.

Галю прикро вразив голос скрипки і великий жаль розібрав, коли поглянула на веселих дівчат. Межи ними не було великої ріжниці. Сільська дівчина, хоть би най біднійша,

заслужить а

убереся,

як

найперша

багачка.

Вона хоть тяжко працює, але не встидаеся, як вийде ме жи люде, за бідну одежину. Uілийтиждень жне або са пає, а в неділю убереся і піде в танець з тим, з І<ОТРИМ

У суботу стояла при роботі. Вона не тужи'Гь, виглядаючи, чи «приїде», не вичіІ<УЄ роками котрого хотіла би бачити.

нагоди

видітися з тим,

Галі зробилося жаль, що мама її не перебрала за про сту дівчннку, що не посилала в поле і на танець. Здоро вими руками заробила би вона на себе, що треба, потому віддала би ся за того, котрнй би їй сподобався, і не пла кала би ро:ачароваиа, не знала би ошуки паничів, що зна

ють ліпше рахувати, як любити. Мала би мало, але своє власне. Працюючи враз із чоловіком, знала би, що при спорює собі добра, а не лнш до часу ужиткує працю чо

ловіка. А по єго смерті ніхто не мав би права 8игнати ЇЇ з хати з дрібними діточками, як вигнали її маму.

Сонце уже заходило і поволі западало за гори. Іх ві зок

знову промикав

Фі гур а

(досл.

суголовками

помежи

ниви,

і понад

CTaTYJl) - хрест, що його галицькі селяни

ставили У полі, на пасовищі тощо.

5 Н. Кобринська

б5

вечір доїхали До свого села. Село хоть друге, а було як би тото саме, що лишили за собою, тілько що бачили его о дві години пізнійше. Там дів,!ата танцювали, а тут уже вертали з танцю, розбираючи по дорозі з голови убране, діти вибігали против овець, жінки сиділи по хатах і роз кладали вогонь, а підпилі чоловіки вертали з корчми до'

дому. Вертав також і Грицько Крайній, натягнувши капе· люх набік та й щось бурмотячи під носом.

Жінко, отвиряйl- крикнув він на воротях. Чорнява молодиця вибігла з хати. - А бог би тя побив, п'янюгоl- крикнула вона й собі.- Не можеш са'м собі отворити, але кличеш мене від

дітей І Він друлив ногою ворота, виломив з плота кіл і, нічо не кажучи, замахнув ним на жінку. Вона хотіла хильцем утечи поза хату, але він забіг з другого боку, потяг її па

тиком, зловив за кіски та й

кинув

до землі. На її крик

повибігали сусіди з хати, але кожде тілько здвигло пле

чима, бо хто ж сміє мішатися, як чоловік б' е жінку?

Бід.ніЙ Галі аж мороз пішов по тілі, і всі її думки про ліпшу долю

сільських

жінок

замінилися в страх і гидо

ту. Вона пса не вдарила би так, як тут жає другого, рівного собі

чоловіка,

чоловік

приятеля

знева

товариша

житя.

Мати не надіялася Галі і немало здивувалася, коли її узріла. Але глянувши на бліде, заплакане лице доньки, не сміла нічого питатися

вона вже догадувалася

щось

недоброго. Коли брат умисне згадав про Романове весі ле, стала ще сумнійша і ще менше говірлива.

Брат, якось показалося, не мав ніякого виразного діла і зараз на другий день поїхав. А Галя лишилася сама в низенькій хатині зі своїми тяжкими думками.

Ій виділося, що вона вже в Г.робі, далеко від світа, до котрого горнулася

від

котрого

надіялася

ліпшої долі.

А коли їй часом встидно стало, що мати побиваеся коло господарства, а

вона сидить без роботи, зложивши руки,

то насилу вставала, аби і собі найти яку роботу і не їсти

дармо материну гірку працю. Але робота її не бралася вона лише сердила себе і матір.

оо

Антін, довідавшися, що Галя дома, зачав знов частійше до них заходити. Не мог ла вона вже на него так згори ,/І;ИIiИТИСЯ, як перше, але коли єго узрілазі свого вікна, то

ще гірше щось заболіло її коло серця. Ій здавалося, що вона спить, а

він її будить

з тяжкого сну і показує ще

страшнійшу дійсність. Якась безсильна злість брала її і доводила до крайності, і AнT~H учув часто не одно таке згірдне

слово, котре могла

винести

лише

терпеливість

влюбленого.

Якраз тоді, коли вона, зламана і розчарована, сховала ся під крила родительки

вийти з того положеня,

іне мала перед собою способу брат стриєчний ЇЇ мами, свяще

ник із .поділя, приїхав до Їх дідича старатися по давній знайомості о презенту для сина. При тій нагоді не оми нув і сестри. Єму добре велося, і він заїхав до них такими великими кіньми і такою красною коляскою, що не було

її де умістити. В дворі пішов інтерес добре, і то єго ще якось ліпше для світа настроїло: він розжалівся над бі дою сестри, казав, що хотів би чимось помочи,- аж на

решті рішився взя'ти Галю з собою трохи межи люде. Для Галі цей припадок був остілько догідний, що ви ривав її хоть на хвильку з убиваючого положеня, а най перше через те, що увільняв її від Антона. Сей, здивова ний і засмучений її скорим від'їздом, довго стояв опертий о фіртку своєї школи і дивився за ними. Але їй бу ло байдуже про те, що без причини відтрутила від себе щи ре і прихильне для неї серце молодого учителя.

Дім стрий ка Галі був багатий. Стрий на, хоровита, блі да і дражлива

жінка,

часто

тривожила

цілу хату, хоть

взагалі не була зла жінка. Вони мали багато дрібних ді тей і лиш двоє старших: жонатого сина і доньку молодшу від Галі, Емілію, котра вже також недовго мала бути до

ма, бо була заручена з питомцем, і за рік мало бути весілє.

Мама і донька доста

прихильно

прийняли

Галю, а

особливо Емілія рада була товаришці свого

віку, з коТ

рою щоднини могла би говорити

нареченого і

про інші дівочі

про

свого

справи.

Вони мали багато знакомих, всюди в сусідстві бували і у себе сусід гостили.

іГ.... ~';.808алааа Р.'" забав j празників в околиці. ,EмiAisI, .. п,..ок :вe'po~Toi щ.е рожі, дрібненька, пУ'~,ка,_ . . .Jlll&iiвo нUкиa j лицем БЛІда, вважалася за наиJqtaQUty ... iвJЦIНY в тих сторонах. Ії краса була все однака, міКОА.н ае блідла, але ніколи й не набирала н~звичайного

б.Аееку. Uілком інша виходила Галя. Вона не була така

lIiJКHa і никла побіч тамтої при деннім світлі в щоденній одежі; але зате увечір, при трохи стараннійшім у6раню, набирала власне того блеску, до котрого ніколи не підні

малася Емілія. Через те вечірні забави були для неї по лем

пописів і слави. Світло,

суки,і були для

неї

тим,

чим

музика, довгі фальбанисті трубка

для

боєвоro

коня.

Хоть вона так була розчарована і сумна, але на забавах оживлялася, набирала як би нової сили. В легкій балевій туалеті переходила по покоях і тайком зазирала'" зерка

ла. Ії гнучка -стать видавалася ще вищою, очі

блищали,

а з темного, кучерявого волося ще виразиійше виступали рів-ні, як з мармору виковані, черти лиця.

«Чи Ж може бути,-питала вона себе саму,-аби дівчина 8 такою красою не найшла собі чоловіка до вподоби?»

Віра в тату красу додавала їй духа, смілості і відваги. Всюди, куди вона повернулася, заступали їй дорогу муж чини. Зліталиея, як рій метеликів до розцвілої цвітки, і кождий чим іншим старався на себе звернути увагу. Оден дотепом, другий повагою і розумом, третій доброю поса

дою, а інший попросту своєю складністю і хорошими очи

ма. Лиш то у них не було гріхом і не називалося кокет ством,- у мужчии воно так собі без прозвища ходить по

світі. Вся вина спадала на Галю, хоть у неї кокетство не було простою забавою, а тяжким трудом, тяжкою бороть бою за іс.нованє.

Родичі Емілії аж тепер узріли, кого мають у себе. Бідна забута сирота виросла в ворога. Емілія, дотепер найкрасша, никла як пільна квітка при плеканїЙ городовій рослині.

Галя зараз дозріла округ себе неприязну зміну, хоть і прикриту плащиком ввічливості. Але що вона тому бу ла 'ВИІнна ? Вона жадала тілько того, що другі жадають від світа. І вона хотіла так жити, як другі живуть. Для Галі лишалося лиш одно: здобути любов прав диву, аби досягнути красшої долі. Але вона уже так мало на те надіялася, що аж днвно їй було, як міг хтось боя тися ЇЇ, як міг не знати того, що

вона

так

часто досвід-

чала: ЩО в теперішніх часах любов-то не сама лнш іде'trль JI8 стріла Купідона, а потребує

більше реальних піДстав! Кілько то мужчин коло неї крутилося, кілько то де-кла мацій наслухалася вона, а все на тім і кінчилося І Роман, може, дійсно ще найщирНіmе про неї думав, бо навіть Х()

тів женитися, але він потому ін-акше роздума-зся.

Як потопаючий хапаеtя всего, що в руку nonaJte, тах

Галя хапалася своєї краси, а лю,ltе завиJ.t)"!laЛR ЇЙ і тих Зfl'l'.a гань, хоть се були змаганя безнадійної розпуки ...

I,Uo про неї стрийки думають, довідалася вона цілком ненадійно. Вона спала з Емілією в однім пок ою, а родичі з дітьми в другім. Вона якось довший час не мог ла за снути. Стрийко з жінкою також не спали, і хоть двері були заперті, то при загальній tишині чути було майже

кожде слово. Вони говорили про низьку ціну збіжя, жу~ рилися, що вЖе молоДші діти

Jlарешті Їх голоси так

треба давати до школи; ПРИТИJtли, що riлько десь-не-десь

яке слово долітало дО ЇЇ вуха. Галя уже дрімала, аж saчу ла виразно своє ім' я на переміну з іменем Емілії і її нареченого.

Тота уже розумна, а наша ще днтина; може би ~я

у дало її яким

делікатним

способом

позбути,

заким

він

приїде,- говорила шепотом СТРИЙJlа.

Галю як би хто обсипав вуглем. Вон:а не сподівалася, аби про неї так зле думали, аби BOJla була слосібна відби вати підступом жениха. не дочекаєте того, аби мене під позорами виправити з домуІ» подумала собі. Ледви зазоряло, Галя вже була на ногах, потихоньку

«or

вишукала кав.алочок паперу і

Jla

написала до мами письмо,

все заклинаючи, аби зараз приіхала по неї.

Вона вийшла з хати, перейшла город і стала при доро зі, чекаючи, аж люде

ту ди

бу дуть

іти на

торг д.о

міста.

Чекала довго, і. першому чоловікові, що Jlадійwов, пере

дала свій лист. Перемерзла вернула до хати. Ті, що зав дали їй смутку, спали ще спокійним сном, не заКОЛQченим горем її душі.

Спершу вона нічо не гадала, вирватися з хати, котра

TaR

лиш

коби

якнайскорше

скоро їй обридла.

ПіЗJlійше почали виринати перед нею немилі наслідки сеї постанови, особливо тривожила її близькість Антона, від котрого рада бу ла би утечи на край світа. Але все то перемагав неспокій, що мама і не приїхати.

мог ла не одержати пИСьма

Минув так цілий тиждень. Гіркий то був тиждень му

ки, непокою. I,Uo лиш затуркотіло на подвір'ю, зараз біг ла вона до вікна дивитися, чи то не мама.

Аж раз надвечір усі надзвичайно здивувалися

дійним приїздом мами. Галя зараз зачала ся

иена

вибирати.

Стрийки стали якось не свої і хотіли її затримувати, але

Галя наперла, щоби таки зараз їхати. горлі, і вона мусила якнайскорше хоть виплакатися доводі.

Плач душив її в

увільнитися

відси, абй

УІ

І знов тнши·на, знов гріб, знов той Антін із залюблени ми очима, як хрест иа гробі надії! «О боже! як тяжко жити, чи ж не ліпше десять раз було би умирати?» ду ~ала Галя і завидувала умерлій сестрі, що пішла за бать ком, а її лишила при живій мамі на гіршу муку і журу.

I,Uo . ж їй, нещас.ніЙ, робити, де дітися, як собі зарадити? . -'- Хіба уже піду за Антона І - сказала вона раз в приступі жалю до матері. Тота, замість жахнутися на розпучні

наміри

доньки,

лиш сумно покивала головою, як би уже дав'НО про те ду

мала. Се Галі ще більше завдало жалю. Мама годилася з гадкою, про котру їй страшно було і подумати, а може,

ніколи не видавалася тота гадка так страшна, як тепер! І то було одне серце на світі, котре її жалувало і любило!

Дні ішли за днями, подібні одні до других, як каплі води. Так само, як давнійше, сиділа вона від ранку до вечера з голкою в' руках при вікні, так само, як давнійше,

приходив і мучив її Антін. Аби хоть трохи мати від него tупокою, почала

ходити до

місцевої

попаді,

вибираючи

все той час, коли приходив ДО них Антін; або ще частій ше ішла до хащі і там пересиджувала візити учителя.

Прийшовши раз на попівство.

Галя

застала там го

стя, далекого родича, семінариста Стефана П ... Вони гля нули на себе і сильНо змішалися. Він не був їй цілком незнаКОМНЙ,так само й вона ему. Під час її проживаня

на Поділю виділа вона его раз чи два на забаві, та, не

:Інати чому, забракло Їм

відваги тут до того признатися.

Він не раз з нею танцював, не раз слідив за нею блиску чими очима; але все-таки

менше

другі. «I,Uo его ту завело? -

крутився

коло неї, як

спитала вона себе.- Чи то

чистий припадок? чи, може, заставлені нею сіті на кого другого, єго, власне, зловили?» На кождий раз приїзд єго сильно потривожив ії мислі.

Другий день перейшов як усе. Третього дня прийшла попадя з дітьми і Стефан з ними, а далі він сам почав приходити.

То уже щось

більше

давало

до

мисленя.

Темрява,

залягаючи ЇЇ душу, зачала як би рідшати, а поодинокі лучі

світла заходили до дна її душі. Апатичні її дотепер за иятя набирали значіня, житя j барви. Спершу були хви лі, коли, навчена сумними досвідами, вона відпирала на суваючіся нові надії, але само постепенне єго зближене на пирало на неї новою хвилею вражінь і житя.

Ах! як блискучі, повні запалу мав він очі, коли раз у городі на

попівстві зірвав і

подав її польний

_романець.

Який зворушений був єго голос, коли говорив, що рома нець - ворожбит любові та просив, аби собі поворожила на єго листках, і як посмутнів він, коли вона сказала, що

не має на кого ворожити! ' - Позвольте, я на вас загадаю,- сказав він, хапаю чи її за руку і притискаючи до своїх

уст.

Вона

насилу

тримала в руках маленьку квітку і вимовляла слова

В9-

рожби: «ЛЮ ••• бuть не лю ... бuть». «Не любить!» сказала нарешті,

обриваючи два

листки нараз.

Ні! - підхопив він скоро.- Романець говорить за мною. Ви обірвали два листки на кінці. Ви не хочете зна

ти, що я вас люблю, що я був би найщасливійший злю· дей, якби ви хотіли бути моєю жінкою ...

)Соть уся кров бухнула їй до голови, вона заховалася майже цілком спокійно. - Ви знаєте,- відповіла вона тихим голосом,- знає

те, що я сирота, і, як більша частина сиріт, не 'маю ніякого маєтку

... Знаю се,- підхопив він скоро,- але я маєтку

хочу; я потребую лише кілька свою і вашу родину.

соток, при тім

числю

не на

Галя мало не крикнула, учувши таке. Кілька соток! родина! Як можна було бути так недосвідченим чолові ком і уважати то все за річ маловажпу!

Вони стояли на кінці стежки,

посипаної

опадаючим

листєм. Перед Їх ногами лежав обірваний романець, а над ним шнур відлітаючих журавлів. Журавлі видавали сумні прощальні голоси, а засмученій дівчині здавалося, вони забирають її супокій, всі сии і надії.

що

Стефан був сильно блідий від внутрішнього зворуше ня, а вона ледви могла вимовити: «Пробуйте ... » і швидко пішла від иего.

Карта обернулася. По поезії наступила

проза:

дійс

ність нещасного поло женя внг ляну ла з-під рожевих лист

ків. Тепер

у'же не було

бесіди

про

взаємні

склонності

серця, лише чи можна буде тих, так конче до щастя

по

трібних, кілька соток роздобути. Журилися тим усі. Жу рилася Галя, журився Стефан, журилася мама і брат, що зараз по освідчинах

завізваний

був

ЄМУ потрібно було шість соток. І о тоту суму, котру не одна оден вечір,

на

ОАНУ

сукню,

бідної дівчини. Мати не свого

грунту

на

фамілійну раду.

велика

розбилася

дама ціла

видає на

будучність

могла уже нічо з задовженого

витягнути, а брат

давав

лише

третю

ча

стину.

Але материна любов сПонукала матір до кроку сміло го і непевного. Стиснувши серце і замкнувши на все очі, вона

рішилася поїхати і

вижебрати потрібний

гріш.

Сумно вона вибиралася в тоту дорогу і довший час іі не було. Аж нарешті вернула,- вернула так, як можна було надіятися, з нічим. Подоляне окаАалися ще найліп шими, бо обіцявши трохи гроша, сказали,

що

дали

би

більше, але довги за свого зятя недавно заплатили. Дру гі

вимовлялися

підростаючими

недостатками, дівчатами,

лихва», і не ог лянешся,

хлопцями

ростуть,

як

що

коли

сімнайцята

школах,

то

«жидівська

весна

завітає.

Правда, кожда газдиня обіцяла щось з дому на весілє, але тут треба бу ло

грошей.

Стрібувавши всего, вони уже нічо більше не могли зробити і мусили все здати на Стефана. «Будьте спокій ніІ» - казав він, прощаючися з алею. Аби чоловік не знати які пережив прикрі досвіди, то

все він рад вірити свому добру, аж доки не згасне послідня

іскра надії. Wирі, симпатичні СтефаНО8і слова успокоіли Галю. Вона єму вірила. Вона .навіть не питаl\а себе, чи

любить єго. Вона знала лишень, що з ним була би незви чайно щаслива і весела і що він не міг би мати ліпшої Bi~

неі жінки. Якась неограничена в~ячність як для того, що вирятував їй житє, панувала над всіма її чувствами. Він вертав їй давню, дитинну доброту серця і нищив жаль до

людей і до світа. Через него вона мог ла бути щаслива і спосібва ущасливити других. А хто ж міг мати до того більше права, як ие він сам? ..

Вони прощалися ненадовго, мав в короткім часі

бо

на кождий

спосіб він

вернути.

Доля усміхнулася на хвилю, аби завдати ще сильній ший удар в саме серце.

Час приїзду Стефана минув. Галя не хотіла ще трати ти надії, але віи все-таки не приїжджав. Надармо чекала, плакала і молилася, час ішов, а єго не було ...

Аж нарепrrі прийшло від него письмо - письмо гір ке, нещасне, плачуче. Він, прощаючися з нею, прощався і з своїм щастємнавіки ...

Гірка іронія викрнвила її уста. Огонь горів у печі, вона, здавивши письмо, кинула його в поломінь.

«Всі, всі вони однакі, що до одного ...- вирвалося З її зболілої груді.- Вихваляються енергією і відвагою, а як прийде стати до боротьби з житєм, то

готові придавити

в собі нзйсердечнійші чувства ... Кілько-то любовних слів він мені не наговорив, а утік, коли узрів,

що

не заплачу

єго довгів! Говорить, що не міг би дивитися на любу лю дину,

котрої

долю

не

можна

забезпечити

відповідно,

а лишає тоту людину саму собі, най пропадає! О, висока логіка

мужчии,

до

котрої

не

може пір,нятися

жіночий

розумІ .. » Нещасна дівчина ие була вже в силі шукати якогось виходу. Бо нащо ж здалися всі заходи і пориви, коли все

кінчилося ва нічімl Могла тепер летіти її лодь нещас'на, куди сама хотіла,- вона вже не тримала

руках зесла.

Міг її потопельник потягнути на холодне дно води, мог ла розбитися о каменисті береги, пропасти в безвістях,- для Галі все вже було одно ...

Але як камінь, абияк киневий угору, упаде на землю, так Галя, як багато таких жінок, коли Їм не удасться де

JlmlМіе.тати 'в світі, упала тягарем на власне c~oє гніздо: Ма'і'И,; _КДЯЧИ

свою дитину

безсильну,

не ЗДІбну о соБІ

..ума.ти, взялася ~aMa д~_ рятунку. А мала вона лиш оден спОсіб на то - ВІддати II за Антона. Галя надто була зломлена, аби могла бу ла опиратися. Та й що ж вона мала

. робити? Лишитися старою дівчиною? НО'сити як би прови нувласний свій вік? Бути вічно предметом злосливих уваг і насмішок, вічно даватися манити зрадливим надіям ? Тер піти пониженя

услугувати

ціле

житє

евоякам, котрим

тяжко було жертвувати по .кількадесять левів? Не мати нігде власного кута, приміщеня, котре не називало би ся

тягарем або ласкою?. Галю опанувало дивне чу,вство. Вона хотіла би бу ла десь піти, загубитися, забути про світ і людей ... Хотіла би пропасти, як в народній казці"- запасти під землю, і схова

тися за двері місяцевої або морозової мами! Там Антін не був би тим, що тут. Там не було би світО'вих вимогів, не було

би ріжниць стану, образО'ваня; там стояла би против него, не як против зовсім нелюбого собі чоловіка,

але там, поборена єго любов'ю, вО'на віддала бн ся, може, ему без ніяких інших побічних оглядів. Але тут на землі, тут інші рахунки! ПерелО'мити всі пересуди, відвикнути від звичаїв, з котрими, коли не в дійсності, то в снах своїх жилося, бути покиненою тими, котрі ще недавно тебе вели чали

нижчою

при

тих,

що

зависно,

може,

cnог лядали

на

тебе - о, то не так легко! Аби жінка могла над то все піднятися, на те мало за· любитися, на те треба би з любові шаліти. А тут про лю бов і бесіди не бу ло.

АхІ я1{ тяжке таке житє на світї! Гадки, як чорні змії, тислися в голову, вертіли мозок, роздирали Галине серце. ЗавтраІ .. і раптом зо дна її душі виринув образ, кот рий вона раз бачила і котрий вразив її був страшенно своєю красою та правдою: насеред великої та пишної кім

нати стояла в обіймах молода пара. Ії спадаючий з голови вельон і довга біла сукня свідчили про те, що тілько що liі4булися шлюбні церемонії. З якою любов'ю і вірою ви тягає

вона

до

нього

руки,

яким

чув ством,

запалом

жаром пригортає він її до своєї груді і складає на її чолі гарячий поцілуй! Ніщо не може· рівнятися з блеском Їх очей і щастєм тої хвилі. ВО'ни - живі поеми житя, і ні оден поет не в силі

«Ми, нарешті, самі».

віддати Їх стиха прошептаних слів:

Тепер той розкішний темат її думок затяг вічну жалобу, і сирітська доля заломила руки.

, Завтра в сей час і вона ЛИШИТЬСJl з тим, З котрим до гробу зв' яжеся житєм, але як противні, як страшно про тивні будуть тоті думки і чувства. Все, колись дьроге і сподіване, треба буде, хоть з гнівом і болем,

жертву невмолимої долі. Надармо

віддати

вона старалася змяг

чити тоту долю, надармо ковтала до дверей щастя і лю

бові, надармо опоглядала в краіни того раю! милосердно відвернулися від лише кусник сухого хліба.

Мати ще не

неї

спала, коли Галя

Люде без

кинули ій на

дорогу

вийшла з хати. Довго

вона чекала на доньку, і тяжкі, і невеселі думки мучили

її голову і зболілу грудь.

Не з таким серцем хотіла вона бачити свою доньку під вінцем, не такого щастя бажала вона для своєї дитини.

lJJaCTE?

Надія ? То давно пропалі мрії. Завмерли вони

разом зо смертю батька її нещасних дітей і лят ли З ним

разом до гробу І Глибокі зітханя гарячі сльози

довго переривали

продирали'Ся

ще

через

нічну

тишину,

замкнені

сном

а по

віки.

Слабе прозоре світло загля'нуло у вікно. Вона просну лася, протерла очі і глянула на постіль доньки. А доньки ще не було в хаті.

Місяць уже цілком сховався за гори, щезли нічні ТІНІ, лиш зоря світила червона. Все віддихало оживляючим хо лодом. Увітки, що лиш пробудилися, травки і листки сві тилися змиті свіжою росою, а причеплені до галузок ме

телики чекали, аж мокрі крилечка Їх овіє вітер і осушить

сонце. Уіла земля

як

би

в набожній

зложивши руки, а шепотливий устами говорить

ранню

задумі приклякла,

дзвінкий

потічок ніби ЇЇ

молитву.

З цвинтарного горба сходили дві жіночі постаті. Ішли тихо,

спустивши

голови,

я'к дві зламані

билини,

лише

дрібне ріщє хрустіло під Їх ногами. Краса ранку не про мовляла до Їх душі, а здоровий холод переймав дрожем.

Із корча випорхнула пташка, захиталася на довгім пру тику і зацвірінькотіла. Повернула маленьку головку,

г ляну ла

одним оком

на жінок, ударила

на

небо,

крильцем

другим

на

землю,

вернула назад

гляну ла

до любого

гнізда, до милого друга, що гойдався на довгій галузці.

Мала пташипа любувалася природою, зазнавала любові і щас'l'Я і тішилася житєм.

А обі жінки

чи також

тішилися житєм? Чи

були

то сльози любові, щастя і втіхи. що текли по іх блідих за

мучених лицях? ..

СУДІЯ

Пан судія вертав з канцелярії зіритований: немила су ДОВа справа розстроїла єго нерви.

Пані

дома?

запитав

він

служниці,

прийшовши

додому.

Нема нікого' дома, прошу пана. Пані з пан ною пі

шли до пані консилярової, панич десь поїхали, мені пані також казали, що можу піти до сестри, бо гадали, що пан підуть просто до касина.

якось

То йди, холи тобі по:аволили, лиш затопи в печі, бо студено.

Служниця розпалила, накидала дров, покрутилася ще по хаті, накинула на себе хустку, і за хвилю лишився він сам ОАНн на цілу хату.

Огонь жваво захоплював полінцл, гу дів ЛИМИ

прискав

ма-

вуг ликами.

Судія наложив люльку, отвори в дверці і вдивився В палаюче полум·я. В хаті робилося щораз теплійше; тепло наповнювало кімнату, огортало єго рамена, пашіло на лиці

і переймало все тіло. І забув він про свої літа, про сиву голову, поволі затирались свіжі вражЇJння і стали прикри ватись якимись іншими, десь на дні душі схованими спо минами.

Ем.у виділося, що він десь ще мала

дитина, бігає за

'мамою, тримаєся ЇЇ одежі. Тата нема дома, поїхав до мі· ста:

він нетерпеливо виглядає, бо знає, що тато привезе

гостинця.

вже наперед тішиться

дерев' лним

коником

або цукровою сопілкою.

еиняве полум' Я простягає>Ся в зелені поля

сіножаті.

В високій траві гу дуть полеві комашки, а здалека бли щать коси косаРЕв. Там він, рум'яний від утоми і вдово леня, уганяєся за красним

мотиликом,

зриває

барвисті

квіти і слідить скоки полевого коника. Єму лиш тілько й жалю в житю,

як літо минає, як бабуся зима

усе

зці

пить і обвіє холодом. Хоть і тоді єму не зле. Взимі при ходить святий Николай, Їздить санками, а він так любить санкуватися, слухати, як хрупотить

сніг

під

копитами і теленьканє дзвінків розноситься білих нивах.

кінськими

широко

по

добре жилося дитині при добрих родителях. То зима, то літо

чергувалися

напереміну,

а з ними

чимраз

нові

утіхи; і хоть деколи і сльозоньки злили личко, то скоро висихали і зникали без сліду, не лишаючи жалю в малім серденьку.

При кінці одного такого гулящого літа відвезли його до міста і віддали до школи. Гірко було лишатися одному в чужій хаті між чужими людьми. Наука спочатку забав ляла його, але потому щось ставала усе тру дніЙшою. Лек ції бували довгі, дуже довгі;

сидить він бувало учиться, насилу продирає очі, аби не заснути.

«Боже милий! - думає.- Нащо його тут привезли, на що кажуть учитися? Він би так радо вернув додому, до тата, до мами, покинув прокляту школу і ніколи на неї

не подивився. Коби лиш знав, що не будуть на него гні ватися за те, бо він страх боїться, як хто на него гніваєся.

Но, чей дочекаюся вакацій! - гадає собі.- А тоді знов зелена сіножать, гулянє, свобода». Рахує бідненький дні і години, рахує, хоть воно ще далеКQ. І так єму здаєся, якби він був не один; якби Їх було два: один скаче і бі

гає по селі, а другий з книжками під пахою снуєся попід мури і топче міські тротуари.

Але з часом до всего чоловік привикає. Примус засту пила емуляція, а школа змінилася в поле поступів і. за слуг. Труд єго надгороджувався. Ніхто не ма-в ніколи ліпших від него свідоцтв і не міг числити

на

світлійшу

будучність.

Виростаючи з Дитини в молодця, дух

щорай

ширше розвивав свої білі крила. У ніверситетське житє вилущило його З тісної шкаралущі гімназіаста. Повіяло ін шим житєм. Зроджувалися інші почутя і потреби, понятя прояснювалися, міцніли

зазначувалися

новими

напря

мами. Тут товариство основувалось не лиш на особистій симпатії і приятельській підмозі, а обхапувало ширші кру ги

спільності по думці і змаганю до одної мети.

Зітхнув, як лиш зітхають старші на згадку прожитих літ; поправив люльку

і докинув свіжих полін до печі.

Тисячі червоних іскор зажеврілись і посипалися вго ру. Перед ним замаячила довга, простора зала, освічена ясним газовим світлом. На самій середині з-поміж золотих рам і великих зеркал виступав без жадних ярких окрас поважний портрет славного народного генія. Вокруг роз лягаєся голосний гомін людських голосів, бреньк склянок

і біганина прислуги. При однім столику піднісся молодий мужчина зі смаг лим, блідим лицем. Повів палким оком по присутніх, даючи знати, що хоче говорити.

Дідусь потер чоло рукою. Немало вже від того часу БОДИ уплило, а перед ним так живо стоїть та хвиля, що

ще дотепер пригадує собі відірвані фрази з промови мо лодого бесідника.

«Панове і товариші,- говорив він, вказуючи на об раз.- Кілько нас тут, а всі ми зібралися задля того ось чоловіка, що мертвим оком освятити

єго заслуги

дивиться

для спільної

зі своїх

рам,

аби

нашої матері-вітчини.

Всі ми одної думки, всі ми одного і того самого бажаємо, бо ми сини одної землі, галузи одного дерева, всі ми ро

бітники одної великої будови загального добра. Який ма лоумний, який тіснозорий той

чоловік, котрий

не

знає,

що лиш загальне добро може ущасливити одиницю І Який злий мусить бути той, котрий забагає жити без журно кошто'М другого І «Жити і дати другому жити» ось що повинно бути нашою девізою! Але кожда робота, як кожда будова, -буде лиш тоді тривкою, коли опираєся на грунті і сильнім фундаменті; а фундаментом і підста

вою

загального

добра,

спільних

людських

інтересів

народність І Лиш на тій підставі може здорово і пожиточно

розвитись культура і цивілізація цілої людськостіІ «Ко ждий нарід ПОВіlНен боротися за національність! Тож бо рімєя, братя, за нашу бідну віТЧНIНУ, хоть би до остатньої иаИ:l\kкроаі, .Аоки несвідомість і темнота буде заступати

аам· :ltoporyl» 'Веєі-.АНИК скінчив. Зворушенє

заволоділо

присутніми,

бaraто стискало єму руки, декотрі цілувалися. Лиш один найближчий єго приятель не зблизився й не сказав сло ва; він боявся рушитися зі свого місця, глянути і промо вити: він чув, що слова застрягли би єму в горлі і сльози тисну лися до очей ...

Все, що той чоловж умів виповідати ся в душі і" залягало в серцю єго

устами, товпило

молодшого

товариша.

ШО у него не мог ло вилитися в слова, лиш боліло, роз пирало грудь в німім жалю, друг єго виповідав з натис ком і жаром, ясно і певно.

Оба вони були слухачами прав *, з малою лиш ріжни цею в літах і студіях. Але ріжниця ся була причиною, що старший був неначе ментором молодшого. Він втягну'в його в круг молодіжи, де сам уже займав поважне місце, виробивши собі становисько свої'ми поглядами і вимовою, котрі і у нового товариша відразу здобули єму любов і

поважанє. Оба 'вони були молоді, палкі, талановиті і май же нерозлучні. Оба багато читали і провадили гарячі дискусії. Творили прех'ороші картини горожанської рів ності, ладу і обов~яжу, до котрого Їх житє способило, і чим мали бути в будучності. В своїх студіях бачили щось більше, як лише спосіб до житя для себе. Вони вірили, що добрі наміри щирих люден, коли мають проявити свій відроджуючий та благодатний вплив на загал, мусять бути і так само гарні в ділі, і в засаді, і в Їх ідеальних

nоиятях. Добро мусить бути так само абсолютне в прак

тиці, як і в теорії. Де не бу ло рівноваги між теорією і практикою, там не було для них моральної правди, силь

Ного переконапя про те, що зле, а що добре. Чи ж діло, хоть би і найсправедливійше, але не зросле міцними нит ками з душею і цілим житєм чоловіка, не стаєся лише

'" Студентами юридичиого факультету.

,блахманом, не робиться" мов за панщину, отілько- АИШ, оскілько ДО того спонукають які-небудь зверхні обстави

ни? Звідси брехня і зла віра в . відносинах публічних і приватних. Недостаток тої гармонії, інші ~умки а інші .діла обурювали молодих ентузіастів ..

Судія вдивився в широко жевріюче полум'я і схилив

голову

на

груди.

Оі без сеРI&JI й без духа,

шептав він дрожачими устами, Увесь люд конає ... Давай КРИЛ менІ широких, Поро молодаяl ПОАечу над мертвим мнром До свlІ'!'ого раю, Де огонь святий у душах Дивами СІЯЄ...

Ах! Де

поділась

відвага і СМІЛІСТЬ,

~посібність до жертв і навіть -

і навіть -

оригінальність

чесність! ..

Страшна то хвиля, коли дух розвине за одним захо дом цілий звій пам' яті і зіллє в одну краплю часу гіркі дії цілого житя ...

з ,р;авно минулих днів виркнула fdолодоі дівчини,

золотавим

легка,

волосєм і

гнучка

ясним

стать

голубим

оком.

Він був тоді молодцем в самім розцвіті сили~ дівчина за'в()лоділа

єго

гарна

чутєм, сталася єго щастєм,

роз

кішю, усім, що він міг найти наймилійшого на світі -

сло

вом, любов'ю. Серце, переповне.не чутем, шукало полегші, переповнене

новими

-вражінями,

дрожало

радістю

гою, не могло зміститися в грудях і вилило перед

свою

ту

тайну

приятелем.

Люблю її шалено, без пам' яті, усею склою моєі ;!tушil Мені без неі нема БІльше світа, нема житяl Вір

мені, товаришу, без любові неварто жити на світі! ~ го ворив він раз

збентеженим голосом.

Приятель нічого не відповів, лише спер руку на єго раменах і вдивився

Єго уста злегка задрожали,зміиили

став єму

перед

ним,

просто в очі.

форму, розтягалися

в кутиках, і він вибухнув СМІХОМ.

А. М і 1& к Є В И чі "Ода до молодості,.. А. Навроцького. (ПРUмі't1Са автора).

Н. Кобрииська

Переклад в польської

Чого смієшся?

засичав наш герой майже

крізь

затиснені зуби.

Друже,- відповів приятель,- не гнівайся,

кажеш те, ЩО я

але

тн

вже давно помітив, борше, може, ЯК ти

сам прийшов до тої свідомості. Се, врешті, не доказує ще. що у мене велика прозорлИ'Вість, бо залюбленим завсіг~ ди видиться, що ніхто про Їх тайну не знає, тимчасом як

увесь світ про те говоритl>. Але я рад, що ти порушив сю справу, і, признаюся, я чекав тоі хвилі.

А то чому, коли вільно спитати?

перше, але вже без злості.

Про се можна би багато говорити.

може заполонити серце

молодого

запитав він як

твій ідеал

чоловіка, то певне, але

чи зостановлявся тн над тим, що ти робиш? чи роздуму~ вав ти про загальні наслідки? Представ собі існованє одного з нас, котрому жінка не внесе з собою в хату ані

гроша. Представ собі нужденне житє, де кождий кавалок хліба з'їдаеся, де лиш вистарчає при скупім рахунку на

щоденні потреби. Пощо чоловік учився? Нащо леліяв в своїй груді думкн і ід'еї? Чи на те, аби загребтися в чо~ тирьох стінах? Котрий з нас зможе тепер жити в залеж ності від кількох гульденів. Ми, як перший-ліпший П;)~ селюх,

набули

маємо,

врешті,

маємо

вітчину,

прецінь перед

вищих

собою

котра

культурних

велику

потребує

патріотичну

гроша,

потреб, задачу.

відки

єго

взяти?

- Але ж я її люблюl -::- Є любов, але е такоЖ і сила волі. Невідповідній любові повинио ся зараз корінь підтяти, здавити її при перших появах, бо чим Аалі, тим гірше, тим тяжча з нею боротьба,- додав приятель поважно.

Ненадійний погляд в темну бездонну пропасть, випов заюча

з-під

корча

гадина,

слизький,

повзаючий

по

тілі

черв' як не міг бн був наповнити єго більшою огидливістю і страхом, як власне ті, ніби для его власного добра ви

мовлені, слова: «Сила волі, патріотизм, культурні потре би», ГУАіло в єго голові, як в порожній бані. Гарні, блис кучі слова, а всередииі гнилы А що ж то за така куль тура, що понижає гідність чоловіка? Чи ж сила волі, з таким трудом

вироблена

ші, патріотизм, найкрасше

родом

людським

.зрозумінє

прикмета ду

спільного

інтересу

мають служити до здеморалізованя чоловіка! Чи під стя гом культури мав би чоловік вирікатися найблагородній

ших поривів своєї природи? І

Не

залежати

від кількох

гульдені'в -

значиться,

не

бути невільннком гроша. А хто ж ним більше є, як не roй, що задля марного гроша вирікаєся таких речей, кот рих за ніякнй гріш не купити?.

Яка суперечність! Чи можлива річ, аби при поряднім суспільнім устрою виробилося щось так погане, так

здорове?! І тоту погань голосить навіть єго друг віка, котрого він так обожа'в? І

Житє

попливло

дальшою

не

ідеал чоло

течією, а з ним

рвалася

струна за струною іх дружніх відносин. Все якось зміня лось і переінакшувалось. Душі відставали, серця холодні ли

віддані одному заводові,

розрізнилися

щодо спеці

альних занять. I,Uирий молодець не міг зрозуміти, як міг єго друг віддатися урядові політичному, котрий найбіль ше стісняв свободу єго переконань, і ще більше, як міт на товаришку свого житя вибрати жінку чужого, навіть про

тивного табору

як міг оженитися з полькоюl

Як

міг

так змінити свою програму той чоловік, що колись обі ймав ціле житє такою широкою думкою, той проповідник

рівності, свободи! Як міг вдоволитися так низькою уря довою кар'єрою і одружитися з полькою? На се були лиш дві можливі відповіді: сей чоловік або спроневірив ся чутєм свому народові, або не вважав жінку навіть спо сібною до того почутя, котрим пишаєся мужчина, не

ви~

знавав, що для неї також повинні бути свідомі і милі ін тереси її рідного народа.

Хоть і я'к він се покривав, хоть яких добира'в красок, що він ,хоче показати, як на тім становиську повинен собі

поступати русин,- для ідеалом чоловіка.

свого

друга

він

перестав

бути

Хоть і які бу ли переконуючі єго слова, що женитьба з полькою дасть доказ, що русин

тім

випадку не конче

має перестати бути русином, як досі бувало,- для свого

друга він перестав бути правим чоловіком І

Хоть і як з кождим днем зростав у людей в повазі j

набирав значіня, ним чоловіком!

6·

для свого друга

він перестав

бути., чес~ ' "с;,

Ніч чимраз більше налягала на землю, -вірнаll TOBa~ рншка~тиши:на-ішла за нею вслід рівно і незначно. Чим раз рідше давався чути з у лиці туркіт воза або людські голоси. Жінка і діти мусили -добре забавлятнся,60 ще не вернулися

відтам,

і ніщо

не

перешкоджало

єму думати

далі цро давномину лі дні. Проблиск огню з печі кидався на зігнену его сидячу ПОС'І;ать і ломився неясним світлом

по ~YTax. Він оглянувся. В €гo душі змагалася боротьба, підно~и-!\а~ь і спадала хвиля збурених чувств, сни моло

дості і надії проносилися перед его душею, як ті riHi. Ах, чому- ~ TaIt - с.коро ми,нули, змінились і знівечились, чому, перелітаючи, не затерли і в. J;Iам'яті СDоіхслідів, а лиши лись

болющими,

зле

загоєними

близнами,

розпучними

згадками? І

-Рахуючись щоднини зчасом, він не-міг нагадати, кіль ко тому літ - так, кілько тому літ? - як він вступив до

суду. Але то все одно. Він був тоді молодий лодиіі, ,і пор;аврукусвоійвозлюбленій,

що,

дуже мо

засліплена

своє!О любов'ю, віта.l\а Qтвертим серцем гарну будучність, несвідома хмарних днів і недолі, дальUIііі дорозі - жити.

причаєноі

мовчком

на

Перші .Арібні хмарки на небосклоні Їх спільної рівки'переХQДИЛИ непостережно. А.І\е

хоть

які

ванд

маленькі,

Л'егкі і прозірчасті, не пропадали, а, подибавшнсь з други ми, чорніли, розтягалися і споглядали все понурійшим оком.

Студентські і в перших літах безплатної судової прак тики зроблені довжки були тими те!dНИМИ xifарками, що

смутилн Їх радість і вдоволенє. Коли би -він був мав пев ну суму гроша в своїм часі і був би Їх впору заспокоїв,

не' було .би т.епер мутилося его щас"J'Є. Але заєдно збільшались, а чим

дальше,

тепер

вони

тим тру днійше було

думати про Їх віддачу: час протя'гавея, сім'я прибувала і конечні видатки змагалися. Колись він бридився скупіСтю, і не один гріш, кинений на дрібну приємність або пози чений безповоротно приятелеві,- тепер ріс вдесятеро,

діставав нових спільників і пригнітав його своїм

тягарем.

Ше кілька палія затріскотіло в пеЧІ 1 загуділо в ши рОкім

комині,

але

глибока

морщина

на

чолі

судії

не

роз' т:;Н!lлася, а грубіла і зсувалася над смутними, при'!' гаслими очима. Він бачив, як люде собі в. таких випад..

ках радили,' бачив, яких добltрали

способів

спокій:иів

своіх переконанях і виповнен'ю своіх обов' язків. Чому ж він так робити не міг? Не раз попадаЛа до суду еправа, щолиuiе трохи сприту

лота нитка і стала би

а виторочилась би

не одна

зо~

в пригоді, увільнила би не раз з

дуже' клопотного положеня. Ходило раз о те, щоби лиш кинути один аркуш паперу до актів і дати ему там спо

кійно відпочивати, за що приходив в заміну цінний банк нот. Треба лиш було ліпшого серця судії; -але молодий судія відкинув предложене з обуренєм, підкупство бриди

ло його гірш усього. Він не міг позбутись молодих мрій, не міг знести використання біднійшого і' слабшого, а про 'тивно;' заступався за ними і параграфами, наскілько Їх

міць сягала. Кілько міг, поясняв, научав і епомагав тем них і несвідо-миХ.Але его власні інтереси на тім не кори стали, а противно, ще гірше розстроювалися, і він не міг

найти на то ради. Дармо клопотав свою голову, кидався і болів. Способи, які єму підсувалися, не годились .3 єго сумлінєм, хоть були добрі і догідні. Приходили хвилі ду же

критичні -

житє виматало

гріш

домагався

гроша,

житя і відповідної

проценти

екзистенції...

росли,

Кілька

грубих рулоників, лишених багатим панком на бюрі в его канцелярії в такій' одній гноблячій хвилі, могли по більшій

часті усунути ті журби. Від них залежала розв'язка за путаного процесу, де не можна було правди дійти, але су дія догадався, що панок мусив забути у него гроші, і по~ спішився якнайскорше Їх віддати.

Хто, коли, ставши в обороні бідних і слабих, не при йшов в розлад з можними і сильними? І Зачали розходитися слухи, що судія

злий,

острии

беззг ЛЯДlНий чолОві:к... Дехто відізва'вся добре, але біль шість говорила 'против. Неминуче якесь зло зависло над его головою, тож і житє зачал'О блідніти, тратити свій блеск, нівечене, дерте і топтане меланхолійною розвагою,

де розчарованє темними красками рисувало розв' язку.

Діти' підростали і з кождим днем домагалися більше стар3JНЯ: потягали більші видClТКИ, котрі при Їх домашніх

обставинах були майже неможливі. Жінка плакала, жури лася і западала на здоровлю. Вона була матір'ю, і то їй

диктувало обов' язки і виробляло її понятя. Висока чесно та мужа не запевнювала будучності дітям. Єго легкова жене гроша спровадило злі відносини домові; єго патріо тичні мрії - клопоти і перешкоди в авансі; високі прип

цнпи ""'"1,злїСть і нехіть людську. Вона була матір'ю і ;старалася заслужити любов і вдячність дітей. Вдячність ДА,. родителів мають діти тоді, коли ті відповідно забез

дечують Їх услів'я житя. Чистота характеру батька хліба

їм не дасть -

а що ж вони варті без кусника хліба? ц!о

варт тепер зле

зодягнений,

зле

живлений і погано

ме

шкаючий чоловік? До нужди прилучаЄСJl ще погорда у других. Як діти можуть думати о родителях, котрі сталися вин,ов-никами такого

Їх терпіня, ставили вище свою чесноту, як добро дітей, кинули Їх в положенє, котре скорше чи пізнійше викопає під ними пропасть морально го

упадку.

Хлопців треба було давати до

вищих

шкіл.

Судія

старався о перенесенє до більшого міста, та сказали, що

би не бавився в

політику. Доньки виростали на безпо

сажних паннів, а бідній матері серце краялося на згадку, що вони ніколи не зазнають ліпшої долі від неї, що бу

дуть мучитись і трястися над кождим креЙцаром. ц!о з того, що вона ніколи

не закладала ру'к, що працювала і

гарувала собою? Вона не могла нічого прнробити, а лиш зменшитн

видатки, котрі ішли на щоденні потреби жИ'Тя.

'. Тяжко було дивитися на неі, колись гожу дівчину, а тепер висохлу, як суха тростина, з впалим лицем, зі зму

ченими від сліз очима. Зів'яла і перецвіла передчасом. Стан ЇЇ здоровля занепокоїв мужа, і він завізвав лікарів. Суд лікарів був страшним ударом для родини. Хорій за казано заніматись домом. і приписано курацію, сполучену

з великими коштами. I,Uo мусило діятися в серцю її му жа? Чи ж не ему повірила вона свою долю і щастє? ц!о він з того зробив? Чи була вона при нім щаслива? Хто да'в жнтє тнм малим, слаб нм істотам і нащо? Ц!оби кину ти безпомічні в брудні хвилі омута світовогоІ •• Чи ж не кажуть жінці: «Іди з вірою за твоїм провідником, люби

його і слухайІ» А як той провідник ЇЙ за тота відпла титься? Коли ніхто не має права поспитатись, то най від86

повість влас .. а совість. Я не зношу переваги над другим, не

зношу

визискуваня

та

кривди

людської,

се

моя

про

відна думка, се мене одушевляє, бо вийшло з моїх духо

вих потреб.

Але вона?

Чи мусить

вона

іти

за мною,

хоч се виходить далеко поза круг її мислі, понять

і ді

ланя?.

Саможертва не лежить в людській натурі. Чоловік не жертвуєся, лише не може знести положеня, в котрім єму прнказано

жити, а

властиво жертвуєся

для

того, ЩО

поло

жене, в котрім він жие, переходить єго терпеливість. Жа доба чогось іншого буває така снльна, що супротив неї все інше меншає; він минає все, щоби лиш дійти до того,

ЩО єму здаєся ліпшим. Нехай же іде, бо те, що він лишає, уже не для него, то стара одіж, котру він мусив скинути.

Але чи для своїх переконань, для тої.ясної зірки, що бли щала в єго груді і роз'яснювала темні закутки душі, мав він право позбаJВИТИ товаришку свого житя спокою і вся

кої приємності, а дітей - світла науки і забезпеки житя? АхІ Чому ж обов' язки горожанина * стаються кривдою родини, тої основи горожанського ладу? О ні! так довше не могло бутиl Чи ж обов' язки мужа і батька не спочивають зложені законом природи в серцю чоловіка! Чи ж міг він дивитися, як єго жінка сохла і в'Я'нула? Чи міг дати пропасти ма тері своїх дітей без рятунку? І

Люлька вигасла третій раз; він досягнув тютюн і на ложив її знов, приложив сірничок до розпалених дверців. Сірничок пирскнув і заглянув єму в лице; він при жмурив очі, кинув недопалений патичок на землю і придусив но гою З таким HaT~KOM, як би хотів усе забути, усе приду

сити в собі. Але збурена хвиля мислі не давала ся вти хомирити. На той час зближалася пора живійшого роз будженя

народного;

црибитому і

пригніченому

HapQДOBi

позволено н·а ми,нуту брати чинний уділ в загальних спра вах, прокинутись, подивитись, абн знов на кілька літ

зложити руки і вичікувати спасеня других.

Хто

жив, в

кім було ще тепле серце, кидався, аби ХОТЬ одного борця

придбати своїй

віт чині,

висуваючи наперед свої найчіль

нійші сили.

•r

о р о ж ани н -

громадянин.

У тім ряді він завсігди стояв· між першими, але тепер чувся безсильним. Він бачив побіч себе здивовані - і косі

погляди, але чи ж міг на то уважати? Bpe~Ti не мав ча·

су. В суді була важна справа. О так, дуже· важна справаl

,Ходило о єирітський грунт: четверо дітей, сирІт, мало до нього право. Хитрий жид уложився З опікуном до· гідно о купно грунту; ходило лиш о то, щоби суд при·

став на такі услів'я. Суд· пристав. Грунт пішов на ліци· тацію. Справа скінчилася, грунт купив той, кому він був найдогіднійший, діти діСтали четверту часть вартості, асу· дія вислав жінку до купелів, а старшого сина до

школн.

Зимний : ~iT виступив на вго чоло. Він втомився свої· ми гадками" що ніби чорні мари гнали його і пересліду~

вали. В смутку і журбі дні переходили ще легше, але, ні" була безмилосердна, Все, що 'відтручувалося за дня, став перед очі, мучить; гризе і. точить душу.

, . давно забутий друг виростав якз·під землі, плен·

тався і маячив. «Вндиш,- говорнввін,

стоячи В TpiYM~

фуючій поставі перед его очима,- гордувати мноюl Не· практичний ідеалісте І Треба було ліпше nРИДНвИТИСЬ 1 пізнати жите в вго щоденній, бу денній формі. Треба бу ло зрозуміти, що теорії, хоч би й найкрасші, не повинні пе·

рейняти цілої душі чоловікаl»

Він підносив голову і опирав ІІ о стіну, але привид не щезав. Колись гарний, з палкими очима молодий хло· пець дивився тепер хитро,

ходнв з

- заокругленим

живо·

TOM.j усміхався.

«Дивись на мене,- говорнв

колишній

друг

его,- я

також колись . 'літав понад хмари гадками, а практичний

розум переміг. Почти власть, яка б вона не була, почти гріш, а . будеш щасливий. Предвидіти ВШІадки жити, за~ шінуеати над .Собою, перемогти

пориви,--то .~ розум

чо

л-овіка. Я накидався з одуmевленвм служити Вітчині. але всі знають, чого можуть від ме'не надіятися, а чого ні

тож бодай не заводяться на мені. Я здушив лиш занадто розгуділі

ідеї

для

щоденного

житя, бо· що

того ви·

йшло б,доброго? Скажи. що ти тепер ліпшого від ~He? Варто бу ло тілько терпіти, аби вкінці таки не минути того, щО мусило наступитнl Твое терпіне -. то лиш кара за твій упірІ»

Довгі безсонні ночі ннщнли его тіло, гарячка палила его нутро, засихала на устах, слова і розмахував руками.

він

кидав часом відірвані

«І!!езай, проклята маро, чого хочеш від мене? Я знаю тебе, не хочу знати. Ти не чоловік, ти звір, низький

звір, у. тебе нікuли не

бу ло

н'Є" тН'

нічого правдивого~

вищого, гідного шанобиІ» Але привид не щезав, а ріс ~ ріс, аж розД'воївся

на

два

великі каблуки,

розвинувся і

простерся у дві широкі противоположні дороги. Він і:ТО яв .рука в руку з найдорожчою в житю людиною, але прп перших кроках Їх спільного житя і обов' язків виповзали' якісь непредвиджені перешкоди, гнівались і грозили его> найсердечнійшин мріям, зрозуміню і виповненю раз IJРИ

йнятого і вложеного на себе права і обов' язку. І за кождим дальшим кроком дороги щораз

більше.

розбігалися. Він тягнув свою подругу тудн, де гордо пи шалися здобутки

людськості для загального добра, де чоловік помагає чоловікові, де виростали великі хмари згоди і добра.

Чому ж тота рука, котру він держав, поволі, незначнО> висувалася, віддалювалась, а коли він прямував одною дорогою, вона лишалася на другій і,окружена дітьми, ви

тягала до него руки і благала, вертав до неі, але друга

щоб її не опускав?

дорога закидалася

Він

румовиськом~

заростала бур' яном.

Усе змінилося. Якісь темні, гидкі зариси, викривлені постаті і лиця переміняються

щораз

нові страшні по

твори, летять шаленим колесом і заносяться роздираючим

реготом. Обов' язки мужа, батька ставали грізно узброєні супротив обов' язків горожанських, члена загалу: Брязкіт оружя, хрипінє заднханих грудей, гамір і ломіт, шум во ди і грохіт громів зливалися в оден роздираючий і уби

ваючий змисли гомін.' Чорна, збита маса людей крутила ся в однім куті пекольним танцем. З-поміж товпи висту пали вираЗНlИШl постаті. Як;сь пани і пані ходили по головах мужиків, его друг

уніформі з золотим коміром. грунтів, за ними вив

подавав руку опікунові сирітських

ся, як п'явка, довгий атласовий жупан, усі старалися се ред товпи зробити собі якнайбільше місця, не уважаючи. що другі дусилися,

потручуючи

один

другого, З прокля

тєм на устах. Вони все підносилися вище і вище, товпа.

розступалася та стискалася, аж врешті і ті, що були на верху, упа,ли під ноги

... их

самих, котрих ще

недавно да

вили. Топтано і тратовано Їх немилосердно; кров плин у

ла округ і зливалась в кроваві багна. Четверо недорос лих дітей-сиріт хапалися ,єго і тягну ли до кровавої калюжі,

кричали роздираючим голосом : «Ти кривду вчинив нам Аля своїх дітей, ти для своєї скривдив чужу родинуІ,» 1,Uораз більше темніло і віяло холодом пусrині. Туман мра1<11 підноси,8СЯ з землі,

і цілий простір

питанем: «Чи лишень кров

заливався

одним

- кров має змивати гріхи од

НОго поколіня і давати хрещене другому?.»

Тіні розвіялись. Лишилася ДlИснїСть, житє. І що зро било з него жите? Літа молодості, райські види, прист роєні в цвіти, повні оживляючої роси, стались сьогодні глухим, пустим цвинтарем серед осібної мраки на гробі

чародій/ноі улуди; серед студеного світа станула бліда журба. Колись гордий противник всякої кривди тепер низько клонив перед нею голову. Сміло стоячий під пра пором своїх ідей - тепер відцурався їх, бо вони вводили його в супере ку з обставинами доби; защитник бідних жив Їх кривдою.

Жаль стиснув его серце, бо чув, ЩО коли б ему й вернулися молоді літа з давніми бажанями і любов'ю .цо всего, що велике і красне, а він самі дороги житя, то самим,

чим

тепер

мусив би переходити ті

жив би, як жив

зістав би тим

...

І засміявся, що аж люлька з уст випала. З давно по І"аслого в печі огню лишилась лиш купка сивого попелу.

ЯНОВА

На нашім славнім

Покутю

маленьке

місточко Пі

стинь. Лежить воно на гористій рівнині так, що як пере скочиш кілька потоків, то знайдешся в лісі і не потребуєш

дря'патися по горах. Серединою йде мурований гостинець, обсаджений деревами, а по обох боках можна видіти де ревляні домики з цвіточниками всуміш із мужицькими хатами.

Властиве місто

збита в одну масу купа жидівських

хат і склепів - стоїть собі на боці від дороги і можна переїхати цілу місцевість, не бачивши правди,вого міста,

т. є. площі торгів і жидівських хат. Гідна уваги в Пістині є стара церков над високим берегом гірського потока, про

яку ходить народне повір'є, що вона була деінде заложена і перенеслася сама на се місце.

Друге цікаве місце

се гідропатичний заклад, що те

пер майже цілком розсипався так, що страшно там іти, аби що на голову не впало або не заломилося під ногами.

З часів, здаєся, процвітаня того

яких людей в звичай проживати

закладу

літо

ввійшло

де

Пістині. Таким

способом буває там завсіди одна або дві львівські роди ни, два або три одинокі мужчини і кілька осіб із ближчих

сторін.

Певно, не один із тих пістинських гостей пригадує со бі високу, бліду, удвоє зігнену бабку в полатаній, але чи стенько випраній сорочці, такій самій щодо віку спідниці

і колись голубій, ззаду зав'язаній хустці. Вона походить із косівських міщан. Ії родичі малися колись не зле, мали хату і грунт, але батько

прогайнував

усе,

мати з жури

,91

вмерла, діти' пішли в поневірку,- тож і

вона ще

малою

дитиною дісталася до Коломиї, де служила в панів аж до свого

замужя.

Вона називалася Юстина, а по чоловіці кликали ЇЇ та кож Янова,- хоч він був собі щироруським Іваном, а.\е що ходив у сурдуті і був

із професії

шевцем, то переро

бився на Яна і майже до кінця свого житя носився З гад кою і бажанєм перейти на латинськИй обряд. Звичайна се хороба нашого ремісницького стану. Аристократичні понятя інтелігенції перероблюються в нижчих верствах у форми національно-релігійні.

Іван родився в Пістині, де його батько, а пізній ше він сам, занімався шитєм простих чобіт. Ходячи часто до Коломиї, пізнав там Юстину, оженився і привів її на батьківщину. Грунту в них не було, лиш стара хата і кавалок rQPoAa.

При ремеслі йшло· ще яко-тако, але коли Івана звалила з ніг довга і тяжка недуга, що вкінці положила його в мо" гилу, прийшлося бідній Юстині не раз гірко бідувати. Вона мала щось діточок, але померли, і лишився лиш один 'син. Він якось не х(')тів триматися батьківського хліба, ки.. дався то сюди, то туди, вислужив У війську, оженивЩІ в

Станіславові, та й оперся аж будником у Бурштині. '. Юстина не пішла за сином, не хотіла позбутися своєї хати і лишилася в Пістині. Одно, що боялася невісТки, а ,друге, гадала собі, що бог знає, як там синові в світГ пове деться, а свій куток може колись стати і йdму в пригоді.

І так жила собі бабуся, а може, ще й тепер жиє, рада, 'що хоч має де сидіти. Але стіни Їсти не дають, а заробити приходило з кождим днем труднійше:- старість, як то- ка жуть, не радість. Ходить вона бувало від хати до хати пі стинської інтелігенціі:в одній позамітає, в другій обмиє

начинє, в третій догляне чогось у печі, а взимі дре' пір'я, і 'І'ак якось минає день за день, .рік за роком. До ходженя по хатах спонукувала її також одна l\4аленька слабість, яку па

бу ла на службі. Вона надзвичайно любила каву, а не' можучи її собі купити, готова була й цілий день услугувати за той присмак. Напившись кави, стара Янова впадала звичайио в дуже добрий гумор і ставала дуже розмівна. Любила 'розповідати пригоди свого житя, простого і вбогого в над звичайні випадки, та зате тим більше характеристичного для житя цілої маси подібних простих і звичайних людей.

Одно з таких оповідань списала я і подаю ласкавій пам' яті читача. Мені здається, що з-за мимовільного комізму еьо ..

го образка црог лядає деЩо й глибше, що заслугуе на увагу мислячих людей, а власне те, як то гірко відчувають не раз прості люде поступи і винаходи цивілізаціі і як по тішаються у таких тяжких хвилях.

ІІ

Відколи мій син оженився, я не виділа його. А так мені хотілося його побачити, подивитися, ЯК йому жи~я З жін

кою, ~ що тілько в мене й думки, що він. От, думаю собі,

може, й умру та не буду видіти, як діти газдують.

Але, як то кажуть, рада би душа до раю, та гріхи не пускають. Хоч і рада би я поїхати, та що з того, коли то така далечина, що як згадаєш, то аж мороз піде по тілі.

Коби то возом, то я не бояла би ся так, але то тепер усі Їздять лиш тою якоюсь колією, а я так того боюся, як би

несамовитого. Довго я з тою гадкою носилася та не знала,

що робити: OДIНoї днини їду, а другої

сиджу дома. Може,

була б і не поїхала, якби був мій с.инок одної ночі мені не приснився, та так любо та мило, що я про все забула та й загадала іхати.

Поїду, най дієся що хоче,- сказала я сама до себе.

Від того часу я не пропустила ані одного крейцара, зароб ляла,

як

могла,

складала

один

до

другого

та

розпитувала

людей про колію. Вони казали мені, що треба мати білет

та на час трафити. «Ну,- гадаю собі,- це ще, може, якось удамІ» Наскладала я пару левів так, що мог ла дорогу запла тити, та й ще який даруночок для сина і невістки постара

ти. По дорозі хотіла я пос.тупити до Станіславова, одно, щоби відвідати сваху, . а по-друге - порадитися з нею, що купити би для дітей; звичайно при такім місті ліпше купує..

св. Коло спаса вибралась я в дорогу. До Коломиї заїхала з одним піс'гинським чоловіком, що віз на торг черешні. Ми виїхали нічю та й стали в Коломиї разом :іі і:іВітом. Чоловік заїхав просто на ринок, я встала, подякувала,- заплати він

не хотів ніякої,- взяла свій узлик та

пішла просто на

той якийсь банвох. Там я всі дороги добре знаю, то й не потребувала нікого допитуватись.

Приходжу на банвох, а там стоять уже якісь дві фіри та

й люде вже ходять то сюди, то ту ди. «От, може, я запізно прийшла», гадаю собі. 9з

Не запі3'НО я прийшла? -

питаюся ОД0ного так по

шляхетськи убраного.

А ви куди ідете? До Станіславова. О, то ще собі почекаєте! Я пішла досередини, щоби де приміститися, аби людям не заваджати. От, стану де-небудь, положу свій узлик коло

себе· та й зачекаю, доки що буде, коби лиш довідатися від

кого, коли білет купувати та сідати Їхати. Та не було кого так запитатися. Заїде який поїзд, вискочить панок або пані, ПОКРУТИТЬСJl там та не там, та й піде собі до покою; або притарабаниться яке жидисько, та й той забереся не знати

куди. Чую я, один колійник кричить: «Каса отворена, каса отворена!» Вибігли панки та купка жидів, та й усі збилися коло якогось вікна. Я дивлюся, а вони купують білети. Т ре

ба й мені йти,- гадаю. Йду я, а навперед мене то зносять, то на

колісцях везуть усякі куфри та куферочки, а один лиш стоїть та наліплює клейстром картки.

Чи мені тепер білет купувати? А ви куди їдете? До Станіславова.

питаю його.

Ну, то купуйте, але то поспішний поїзд, а мені ви диться, що такі пані, як ви, не їздять поспішним поїздом.

I,Uo то за поспішний поїзд? -

пнтаюся.- Я не чула

ніколи про поспіш.ні поїзди.- Але заки я се виговорила, той панок, що давав білети, замкнув вікно, та й все забралося, як би замів, лиш чую, що щось загуділо та засвистало.

«Головонько моя біднаl поїзд відійшов», аж скрикнула я j вдарилась об поли руками. Колійники в -сміх. - Люде добрі,- кажу Я,- не смійтесь, а скажіть мені. чи вже сегодня не буде більше їхати поїзд до Станіславова? - Буде, буде,-відказали мені,- то поспішннй від'їхав, а той ваш ще над'їде. - Ну, богу дякувати, що мій ще над'їде, а того яко гось поспішного най лихо возьмеl За часок чи за два зачали знов сходитися люде. Схо дяться та сходяться, такого Їх наСХОДИЛQСЯ

повні

сіни:

і жиди, і пани, і хлопи, і жовняри. Коло мене стала якась жидівка.

А ви куди їдете? - питаю ся її. До Станіславова. І я до Станkлаl8()18аl - сказала я та й таки так нею

врадувалася, як рідною мамою.

А ви вже Їхали коли чи тепер перший раз?

Ой, ой! може, вже стілько їздити не буду, кілько

'здила!

каже жидівка.

Тоя буду вже вас триматися, бо я не знаю, як де

)УШИТИСJl. Коби хоч ви сказали мені, коли білет купувати

Добре, добре,- каже жидівка,- тримайтеся мене! Як JI буду йти, то й ви йдіть за мною. - А довго ми тут будемо чекати? - Ні, не ДОIiГО, може, з півгодини. Якраз, може, так за півгодини, а може, трохи більше. ~ачали знов кричати: «Каса отворена, каса отворена!» Йде

моя жидівка, а' JI за нею, а там так пхаЮТЬСJl один перед

ltругим, що господи! Жидівка якось діпхалася, а мене все відтручують та відтручують. Дивлюся, кождий кладе на вікно гроші та й бере білет. Беру я й собі, витягаю гроші, а я знала від людей, що з Коломиї до Станіславова пла~ гиться два леви і 20 креЙцарів. Беру я ті гроші, підсуваюся якмога найближче та й кладу на вікно. А панок ані оком не моргнув, видав ще решту білетів та й луп! - замкнув вікно, ще й дошкою засунув. А я крикнула зі страху: - А мій білет, прошу пана! Він підніс вікно.

Де їдете ~ -

питає.

Два ринські і двайцять крейцарів!

До Станіславова, прошу пана! Він витягнув білет і каже:

Мені аж в очах потемніло.

- Я заплатила вже,- говорю йому. А він як крик.не: - Або, бабо, плати, або жандармами кажу тебе взяти І Я остовпіла: робити?» гадаю,. а тут нема коли й нагадуватися: хоч давай інші гроші, хоч вертай назад! Ви~

«Wo

тягаю хустину з грішми, а руки так мені трясуться, що

ледвн можу її розв' язати та той нещасний білет, що мені дав, удержати. Журице моя чорна! от TaKe~TO моє! Я так зажурилася, що не чула, коли й колія надійшла; якби не

жидівка, то, може, "була б я ще лишилася. Я хотіла з нею разом їхати, але той, що місця роздає, й слухати не хотів, та й мене запхав деінде, а жидівку знов деінде.

Сиджу я та трясуся, як у пропасниці: одно те, що боюся тим їхати, а друге, що жаль мені моїх грошей! «Господи

Ісусе Христе!- думаю собі.- НІ! могло то на кого другого трафити, та на мене, таку бідну! Не мають люде на що ла~

комитися, та· на такий бідний грішl Добре приповідка каже: на ~iдHOГO дриготаl Мені й раз тяжко заплатити, а не то що два рази. Не буде вже дітям з·а що дарунок ку fiИТИ~ Та що, нехай .·вже вибачаюты Я рада була, коли яке.сь лихе око позавидувалоl» Коло мене говорять, сміють ся, але де мені до тогоl Сиджу та й свою думку думаю. А то жене та жене, .8к шалене, лиш· шипить та пару випус кає.

Аж глипl- я вже в Станіславові, і не оглянулась, колиl

«От, чоловік журиться,- гадаю,- а час летить». Той, що роздає місця, прийшов та й отворив двері,- видко, що треба вилазити. Вилазять другі, лізу й я за ними, ідуть усі через фіртку, ЩО . стоїть коло неї звінок, справилася й я туди. Там стояв якийсь в сердаці й відбирав білети. «БілетІ»

каже він до мене. Я дала йому білет та й пішла. Дивлюся, ніхто мені нічого не каже, видко не має жадної рації. «Хіба

йти до міста», кажу до себе. Йду, а тут якась така довга дорога ТJlГНеся, та тягне, та й все щось так мені виднться, ніби вона не така, як тоді, коли я Їхала з сином на весілє.

«Ну що,- гадаю,- може, я йду другою вулицею? Може, Станіславів погорів та інакше побудували? .• А все-таки кортить мене запитатися,

що

то таке.

То була неділя. Люде йшли до церкви, бо то ще було рано. Якийсь чоловік йшов із колачами в хустці, мабуть, на парастас. Я приходжу до нього та й кажу: Слава Ісусу Христуl Навіхи слава І Скажіть мені, чоловічку, чи добре я йду до міста? Ви вже далі й минаєте місто. Я гадала, що вінхо.че собі з мене кепкувати. - Та чого ж би Станіславів став такий малий? ~ го .. ворю йому. А він на мене лиш видивився

За який Станіславів ви говорите? Таж то Отиніяl GвiTe мій білий І Господи божеl Рятуйте менеl-Чую,

що підо мною дрожать та хитаються ноги, що прийдеся се ред дороги сісти, а чоловік і собі став такий дивний, ні в один бік, ні в другий.

А я гадала, що то Стаиіславів,- кажу йому. Ні, то Отинія,- каже він. Та бо 11 білет заплатила аж до Станіславова. Асе Отинія, спитайтеся, кого хочетеl Чоловічку добрий; дайте мені яку раду, я вам того не забуду, поки віку могоl

Автограф листа НатаJlі Кобринської до І вана Франка від 15.1. 1890 р.

l,Uo ж я вам пораltжу~ - говорить. І 1ІК не возьму йому розповідати, як гірко я їхала, ЯR начекалася в Коломиї, як два рази заплатила, та й як тепер, замість до Станіславова, заїхала до Отинії, то він тільки -

голову

раду

почухався.

Ну, знаєте що,- каже він,- може би я вам подав

...

Бог би з вас говорив і

матінка свята І

говорю

йому.

Тут є один пан, сидить при дорозі, я можу вас там підвести, то як той вам не порадить, то ніхто вже вам не

порадить. Звичайно, пани ліпше знають, як заходитися з тим, а христянин

від того далекий.

Я вже не знаю, що йому казати, та лнш прошу, аби мене завів до того пана.

То не було далеко, от так кілька

кроків; він показав

мені, куди заходиться, я подякувала йому ще раз

та й

так ми розійшлися. Приходжу я там, а на ганку, оброслім хмелем, сидить якийсь військовий на лавочці під стінкою.

Я не знаю, чи то пан, чи не пан, чи до нього говорити що, чи ні. Аж він сам зачав говорити. Та й так з бесіди я дові далася, що він також має до пана якусь го

требу та й на ньо

чекає.

А можу я до нього піти? - питаюся. Він ще спить, зачекайте. По часі вийшла служниця, ми питаємося, чи пан вже встали? - Ні ще,- говорить.

Добре тому чекати, хто МдЄ час, але хто має пильний інтерес, то тому так навтямиться, що година стає ВІКОМ.

Піду я до HbOГO,~ кажу до військового. Та коби лиш що ви не обірвали,- смієся військовий. Але я пішла до сіней та й відхилила помалу до пок ОЮ двері. А то щось як не гукне: «Хто там?» Я дивлюся, а він ще в ліжку. Я замкнула двері чим борше та й вернула

назад.

А що?

смієся віЙськовиЙ.- Чи я не казав?

Чекаємо ми знов, балакаємо дещо, та й слово по слові, розказую я тому військовому, чого я прийшла та й якої мені ради треба.

•

х рис т и яни н -

те саме. що селянин; в Галичині часто ее.

ляни навивали себе «християнами»,

Н. Кобринська

Коби я був знав,- каже він,- я був би вам давно

дав раду. Я військовий чоловік, служив при драгонах два

найцять літ, не з одної печі хліб Їв та й не одно знаю. А з колією знаєте так:

що станеся кому, треба

замельдувати

начальникові! А ви мельдували? - Ні, не мельдувала. - То йдіть і замельдуйте! Ліпшої ради не дасть вам ні пан, ні міністер, ні ніхто на світі. Йдіть лиш замельдуйте начальникові,- не маєте

чого

чекати та

час

втрачувати.

Начальник там від того й е, аби кождому робив порядок. Тут не скоро дочекаетеся,- додав, показуючи головою на двері.

Може, й правду каже військовий. Чого зачікуватися та втрачуватися? Може бути, що коли начальник від того, то буде й найліпше знати тому ряд.

То кажете йти?

питаюся ще раз військового.

Йдіть, йдіть і не бійтеся! За те я буду відповідати,

як неправда.

З тим словом я пішла. Приходжу на банвох, допитала ся, так як сказав військовий, до начальника, та й кажу, що

так і так, я хотіла Їхати до Станіславова, а той, що в серда ці, взяв від мене білет.

А начальник як не фукнесяl - А нащо ти, дурна бабо, вилазила?

Я вже гадала. що все пропало, але чую, а він каже кли

кати тих, що відбирають білети. Нарешті прийшли вони, той в сердаці та ще два з ним.

Котрий відобрав від сеї жінки білет? А вони всі як один: я ні, я ні, прошу пана начальника.

- А бог би тебе скаравl - кажу до того, що відбирав білети.- А то не ти стояв там при фіртці та й брав білети? - I,UезаЙ. бабо! - каже він.- Чого хочеш від мене, я не видів ні тебе, ні твого білета! - Ну, ну, віддайте їй! - муркнув начальник, обернув ся та й пішов. А вони в сміх та давай ще собі з мене кеп кувати.

«Головко моя біднаl - журюсь я.- I,Uo мені робити! Забилася в чужину - хоч пропадай». А то вже з полудня береся і істи вже хочеться, бо я як ще Їла в Коломиї, то й в роті нічого більше не мала. Я гадала, ЩО й не обіздрюся, коли стану в Станіславові, а то прийшлося так попацити. Ходжу я, ходжу попід ті будинки, нарешті змучилася, за хотілося спати. Взяла я вузлик під голову, дрімаю, а за-

снути міцно боюся, аби хто ВУЗЛИІ(а ме вкрав. А ті ХОДЯТЬ

та сміються, що мало не потріскають. Машини то надбі гають, то відходять, а мені й не рушитися без білета. «Ма тінко свята,- думаю собі,- хто то таке вигадав! Швидко то Їде, то правда, але бідному чоловікові нащо то здалося? Лиш обідруть та ще й насміються. Воліла б я як жебрач ка йти з палицею в руках за прошеним хлібом, як пуска тися тою проклятою колією!»

Та ба, раз пустився, треба щось з собою радити, а то прийдеся погибати на пні. Давай, думаю, піду ще раз до начальника та запитаю: або, або? Аж тут із того вікна, що я під ним сиділа, дивлюся, щось летить, якийсь папірчик,

ніби білет. Я, як сиділа, так і зірвалася, хапаю, хапаю, дивлюся, якраз білет! А той в сердаці з камратами стоять у вікні та такий регіт справили, гейби чорти в пеклі. Мене . як не возьме злість! Ні, сего я вже Їм не дарую, най буде,

що хоче! Йду до начальника, показую йому білет та й кажу:

А от, прошу пана, той в сердаці казав, що ні мене,

ні мого

білета не видів, а оце

мені

кинув з вікна, коли

стілько поїздів пішло! - Ну, ну,- каже начальник,- ваш поїзд прийде ще! Аж і справді так. Почало темніти, надійшов поїзд, та й тоді вже казали мені сідати. Так я заїхала до Станісла вова, а поки вилізла, поки поночі до свахи дотюпала, то

так прислабла, що аж мені в голові закрутилося. Сваха, як мене побачила, то аж перехрестилася.

- Йой,- каже,- свашенько, а ви звідки взялися тут . так пізно? - Е,- кажу я Їй,- не питайте, а дайте вперед що їсти, бо я ледви стою.

Кинулась сваха, зварила яєчницю, я трохи покріпила ся, та як не возьму їй свою пригоду розповідати, то вона не знала, що зо мною та й з собою зробити.

Нарешті сваха постелила, я зговорила молитви, подяку вала гослоду богу, що мене так щасливо допровадив, та як

уснула, то збудилася, вже сонечко було геть-геть високо.

Побула я у свахи два дні. Дарунків не купувала, бо не бу ло за що. Третього дня відпровадила мене сваха аж на банвох, там мала знайомого, то той вже все поробив, що

було треба, і білет купив, і сказав, коли час сідати. Мені припало місце коло вікна, то в Бурштині син зараз мене й побачив і взяв із собою.

Діти ДОвго не хотіли мене пускати від себе. То не раз, як так сядемо в сльотаву днину, то я й зачну нагадувати

про свою ізду. Син і каже: «А щО, мамо, якби я того уряд ника заскаржив, він мусив би

вам

віддати

ваші гроші».

Але я не хотіла. Бог справедливійший від людей, він по кличе його колись перед свій суд.

ВИБОРЕUЬ Прuсвя.tЄНО Іванові Франкові

Яким Мачук орав у полі на ярину. Аж трісь!

зло

МИВСЯ ему істик. Як,им лютив,ся і кляв усіма чортами. До вечера був би скінчив

ниву, та через

таку дурницю годі

буде докінчити. Нія,к було і сердитися: шкода ча.су; треба

буде іти додому і вишукати щось на ісТИІК. Він лишив по гонича з волаrМи і плугом у полі, а сам пу'СТИrВСЯ сутками до

села. ЖЇlнки десь не було дома, хата була заперта, але єму до хати не треба бу ло. Пішов до колешні, вишукав добру кривульку, обтеса'в і заправив істик. Уже мав відходити, ВІК

чує

хтось кличе:

Куме Якиме, куме Якиме! Яки'м оглянувся,- ТО був єго суч:іда Василь. - А ви вже дома? - спитав Яки,м, знаючи, що Василь

ще ранісінько пішов був у місто.- Вже своє зорудували?

- Ой, зорудуваВ,-каже Василь.- Не дай боже ні кому процесуват,ися! Вже че'JIВертий термін, а кінця як нема, так нема. А ви не в полі? -

запитав і з свого боку

сусід.

- Чорт мі істик зломив, та я муч:ив аж додому йти; за той час міг-бим був з кіЛЬІКа разів плугом обернути. Не знаю, де моя поділася; у вас її нема? - Ні, нема. Ага! був-бим забув. Тут у нас був присяж ний; вашої та й вас не бу ло, то він мені казав, аби вам ска зати, аби-сьте у сей вівторок, що прийде, пішли до громад Cf>KOЇ ка'нцелярії на вибори.

- Wo

за ви,бори? - слитав Яким. А хто Їх знає! - каже СУ'сід.- Має приіхати комісар мають бути якісь ,вибори. .

-101

ТЬфуl Пек тобі Л'lююl- сплюну'в Яким.- Тепе'Р ро

бот.а, що чоловік не знає, чого хапа'І1И·СЯ; ЇМ ЯlКkь дурни'ці

у голо'Ві, а ти йди та трать час! - А що панам за біда! - каже кум Василь.- Роботи не мають та й боJ' зна€ що ви'Га.дують, а християнин сегодня добре кажете, куме,- не знає, що вперед у руки брати.

- Ой радять-радять, та й коби хоть яка користь із того була,- муркнув Яким. Та панам,

може, й

користь,- завважав

сусід,

але нам хіба лиш така користь, що більші податки накла дають.

А як не податки, то шарварки,- додав Яким. ОЙ шарварки, шарварки!- підхOlПИВ КУ-М Василь.З ТИІМИ шарва,рками также невитрима,нє: мій парубок та'кі д,ва дні ст,ратив, що зол,отом не З<liплати'в би! - А моє не таке? - каже Яким.- Не муси.в я колись та йти на цілий день з ху добою возити камінє!

Не було ЯІК довше говорити: ДffiЬ не стоїть,- сусіди розійшлися. ЯКИІМ знов сутка,ми скоро вертаlВ у ~1'Оле, де ли

шиlв погонича з волами. Хлопець уже здалека єго заздрів, заlПРЯГ воли і наладиlВ плуг. ЯкиІМ, не кажучи ні слова, взяв ся ДО роботи. Земля бу ла мокра, леміш тре-6а бу ло пускати глибоко, воли туго ступали.

Ча! гойсаl ча! на місцеl назад! -

крича'в тоненьким

голосом ПОІГОНИ'Ч, підганяючи то одного, т{) дру'гого

вола

коротким батіЖІКОІМ на Вlишневім пужі,вні, а Яким і собі до говорюва,в: «Далі, волики! далі враз! гей, сивий, право!

ураз діти! гей, волики, гейІ» Іх голос.и розлягалися далеко і ПРОlПада,лИl Ів широкому п.росторі неба і землі.

Плуг ішов тяжко, 'воли витягали шиі, поволі ступаючи. Всі вони разом були як би одною силою, одною моцею, що йшла проти дру'гої сили і моці, спочиваючої в землі, котру пооорювали Л'ИШ маленыкlмоии чаС'J'lИlНа'ми, краючи скибу за скибою.

Помучилися. Треба було дати віДІПОЧИНОК і собі, і ху

добі. ВИlПРЯ,Г~И воли, підкинули дрібонькоrо ла6узу, задер

жаного до ора;ня. Яким розв' язав торбину. уломив собі ку сень хліба. витягнув сіль і чісник, а решту да.в ПOJ'оничеві.

Воли перекусили; треба було напоїти;

вода була далеко

геть-геть у полі, бо хоть на млаках аж хвилювала вода чис та, як слЬ'оза, та худібка не хотіла її пити.

Ід.и та напій ВОЛИ,- оказав Як'НІМ до хлoaJlЦЯ, а сам

crB на межі і зачав Їсти.

102

Сонечко сіяло; зелені озимини і свіжопоорані ниви гей би втягали в себе его тепленьке проміне. Велика млака бли щала

широкими

плеса'ми серед

зеле.ної трави

високого

твердого шувару.

Стоячу воду до полов'ини ПРИІкривала легка риська роз пущеними ли,стка,ми, гейби боялася, аби сонце не

випило

усіеї води, з котрої вона брала жите. Жваві мухоловки літа ли п·онад воду, раз вище, то знов цілком ни,зенько, боком

і просто вганяючи за здобичею. Яким глянув перед себе.

WOPOKY оране поле покривалося лише скупо одноцілою травою, а більше стирчала бур' янами. Лиш широкі корчі костереви і пирію дружилися з собою, аби в тій дружбі якнайбільше за,горнути землі.

Паскудна траваl

буркнув Яким.- Паскудна тра

ваl Треба буде при волоченю уважати, аби і коріньчика не лишилося.

Один корч костереви гейби піднісся, підійшов угору.

ШО се? чи не кертиця? Се дій,сно бу ла кертиця. Земля пухка РОЗСИlПувалася в невеличкі м'які купочки. - Пся ... - за,кляв Яким і схопився за істиком, аби ви кинути шкідника; але кертиця притаїлаоея, пірнула в землю і пропала, гейби її й не бу ло.

ЯкИJМ сі'в на CBO€ місце і пильно слідив за кертицею, чи знов не покажеся. Коло его ніг. ваповз із землі черв' як, по сувався з трудом, к,орчиося і тягнув за собою

напівпере

гниле стебельце. Далі мордувалася мурашка з кришкою хліба, маленькою чаоетинкою Якимової поживи, крутила го ловою ТО в один, ТО в другий бік: все, що опустить, ТО знов

піднеоее,- і так без кінця. Пчілка тоненько забриніла, ніби за'Вела тиху, жалі'бну пісеньку ...

На межі, зарослій осілякою травою, ви,г лядав дрібнень кий раоет, чепурилаоея червона медуниця і розкладався ни

зенько кучеR,ЯВИЙ лещик. Єго солодкий запах притягнув до себе пчілку; вона обмацувала лапками его кучеряву голов ку і глибоко запускала язичок в его тоненькі рурки.

Кертиця знов підкину ла землю. Але Яким вже тепер не вставав, не хапав за істик, що

лежав коло

него

на межі.

Єго голову, мов роєм, обсіли думки; усе. що він сегодня чув і бачив, перемішалося разом і йшло одно за другим, гейби хто тягнув

шнуром.

От та кертиця, що рие его поле,- вона робить, працює. І той черв' як, що корчиться під его ногою, і та пташка, і та

103

мурашка - усе те ста'раеся на житє. Уже, вид.ко, та!Ке боже право, що хто хоче жити, мусить на себе робити! Чому ж так не іде межи людьми? Один робить, працює, а другий лиш забавляеся на сім світіІ .. Мужик мусить усіх годувати:

не робив би він на хліб, то люде не мали би що Їсти. О, тяж ка то робота І Чоловік у землі порпаеся, як той черв'як. Зори, заволочи, посій та ще просити би ласки божої, аби то зерно зійшло, пристигло; а потому - нім ще збереш,

змолотиш І Па.нам легко жиеся на світі, а ти, хлопе, на них роби! Вони тебе дурять та иіби до якоЇСь ради кличуть, а за твою гірку працю кажуть тобі ще платити, податками здирають

...

Свіжа, чорна земля розсипалася новими купками. Кер· тиця не перестала робити свое, але Яким про неї за,був; він дивився десь далеко понад поля і мла!Ки. Велики,й, з широ кими, розложеними крилами

бузько з довгою ломакою в грубім дзюбі, зашумів низько над его головою і пропадав поволі в мрачнім просторі, а із-за горба виходила щораз В'иднійше маленька стать погонича попри вели'у-і, рогаті сірі воли.

у неділю чув Яким, що панотець кликав до себе цілу старшину громадську та й наговорив Їм про вибори таке,

що було що слухати. Аж підскакував старенький, так бага то говори'в, та й людям наказував про тоті якісь вибори. Люде ие могли нарозка,зуватися, що ста,реньк.и.Й говорив, аж уха тріщали.

Ви сякі та такі,- казав

панотець,- самі ж дбаете

про свої права, а потому кажете, що зле мужикові на світі,

каетеся та чухаєте у потилицю! На панів відказуете, а як прийдуть вибори, то на свого заступника вибираете пана,

п'Оля,ка. Забули вже панщину, коли-то мужJШ< МУСИ1В на пана роБИ1ТИ, я'к віл, коли нічого не мав с'вого, бо все було пан ське, давав десятину, брав буки та гірш послід нього пса

валявся під панськими порогами! .. Був там і син панотців, Никольцьо, що вчився десь у високих школах, та саме тепер чогось приїха'В додому. Той ще переходив батька.

Ви тут коренний нарід! Поляки зайшлі, а проте, вони

над вами панують, усе на свое навертають. Нігде нема руської правди, руського слова: у школі по-польськи, у суді по-польськи. нігде русинів не допускають, а в краю

говорять лиш про польські

спраР.и, як би тут

русинів не

було ... РУСІИІНИ ж ще самі Їм до того по'магають с1'tоєю бай~ дужністю та тим, що не знають своїх правІ Якби русини всі разом

трималися, то поляки

би тоді

пізнали:

«Чия

хата,- того правда, і сила, і воля».

Се рознеслося по цілім селі. Звичайно, той скаже одно му, той другому,- і ціле село гуде одною бесідою. Яким, може б, забув про вибори, але коли наслухався про ті різні речі, що газди розповідали, то скортіло і €гo пійти, як на дійшов вівторок, на котрий скликали виборців.

Коло громадської канцелярії була вже куп'ка людей: одні стояли на дворі, другі то виходили, то входили у ха

ту. Балакано то про одно, то про

друге,

найбільше про

господарство та жида-орендаря, що велику біду зводить у селі.

Старші га·зди, що не раз вже бу ли на 'ВlИlборах, побою валися, що їм прийдеся довго почекати на комісара з міста.

Раз було таке, що отак посходилися, то че·кали до темної ночі і, ие дочекавшися, мусили розходитися додому. Тому ж то, може, свідомі сего люде сходилися помало. Навіть ще і панотця не було. І на него то не раз при.Йшлося людям добре почекати, але сеї речі він вже пильнував.

- Ось уже і піп іде,- казав х'ГОСь з газдів. Се дійсно був па'нотець, ско'рчен'ий і старий, у неВелиЧ кім чорні-м капелюсі, а люде вже звикли €гo здалека пізна вати.

Слава Ісусу Христу!

сказав він грімким, як на

свої старечі літа, голосом, підходячи до громадян.

Газди поклонилися і пустилИ'ся по черзі цілувати пан отця

руку.

А що, ще нема коміосара?

запитався старенький,

моргнувши штудерно одним оком, як ніби свій межи свої ми, що чекають на

когось для них

чужого.

Не знати, чи ще і не треба буде почекати,- відпо

віли ті, що стояли ближче.

Панотець пішов до канцелярії, а за

ним

ПОСУНУЛИІСЯ

стаРШІ І поваЖНlИШI газди; молодші лишилися надворі.

Но, що-сьте, панове

газди, урадили?

поспитався

панотець, сіJJаючи за стіл.

Газди насупилися. Стало так тихо, гейби мак сіяв ... Правду сказавши, наради меж ними ніякої не бу ло, ні з чим було виходити перед пано'Гцем; тож усіх очі звернулися на старщого брата, що віддавна водив рей у цілім селі.

105

Т о був ста'рший чоловік, до

років, а вже з яких сорок

рік був старшим братом; колись був він «пленіпотентом» і не одну справу заладив у селі, як ніхто не знав, що po~ бити.

Тепер, коли УоСі звернули на него очі, він пізнав, що єму треба ВИЙ'ти зі св·оїМ сл,овом.

Але він не опішиося, гейби ждав, чи не найшов би ся

хто інший, аби єго тут заоСТУПИВ. Він люби,в ви;мовлятися старими літами та ти,м, що єму би вже думати про інше

житє, де єго бос незадовго покличе, а не Про сю землю. Святе письМо BtH знав на пальцях і любив єго на,водити при своїх бесідах. І тепер, пождавши, він від:кашельнув і за~ чав словами святого письма:

«Аз єсмь пастир добрий і душу моя»

мою полагаю за овці

тож і ми чекали на свого паоСТИРЯ.

Газдам роз'ЯоСніЛІtся ЛИЦЯ: оСлова старшого брата вида~ лис'я ЇМ гейби Їх власними словами.

Та се правда,- потакнув один, також старий чоло~

вік,- се правда, що вівцям без паоСТИРЯ ніяжово,- перево~ дячи слова євангелія на свою мову, бо ТCiJКИIМ складом, як старший брат, ніхто в селі не вмів говорити.

Панотцеві очі заблисли вдо·воленєм і радістю, але рівно часно погляд єго упав на чоловіка, що сидів в куті; его хмарне л.ице не сходилося з ясним пог лядо'М ПРНlCутніх.

Панотець перебіг очима цілу компанію; его погляд спочи'l майже на кождім ли:ці окремо, гейби шу'ка,в більше хмарних лиць, котрі вже своїм видом противорічили би словам стар шого брата.

Ви, панове гадзи, знаєте,- зачав ві.н, нарешті,- що

маєте вибирати виборців, то є таких людей, аби в,ибрали відтак посла. Вибирай'те, кого хочете, я піду за вами, лиш 8.ибира.Йте людей певних, що знають, що вони ру,сини і да

дуть голос на РУоСького посла. Отже, ви,бирайте людей He~ залежних, котрі би не боялися ні пана,

ні старости і не

продавали CBO€Ї совісті за яких кілька креЙца.рівІ .. Мимохіть усіх очі звернулися на чоловіка в куті. I,Uo се було против війта, міг кождий догадатиоСЯ, бо при остатніх виборах війт мав іти за старостою *, і від того часу все щось неладно велося між війтом і панотцем. Люде зав'орушилиоСЯ, вони знали, ЩО паНО7ець не хотів, аби ви~

бирати війта на виборця, та з того виходила вся біда та й

•

106

Тобто подавав rолос за вказівкою повітовоrо староста.

закрутинія. Панотець па'нотцем, але в'l'ит ВlИтом; треба і панотця, але треба і війта. Війт був чоловік гордий іостриЙ. УЧУ'ВШИ отсі звернені до себе слова, він цілий почеРВoQiнів зі злості.

Поба чимо, я'к ТОІ бу де І

сказав ГQЛОСНО, а рі'вний

егО' зв,ичайно голос легко дрожав.

Панотець удав, щО' не чує, і вийшов з хати. Тепер гро,мадяне стали різко по двох боках: O~Hi стояли за війтом, а другі за панот,цем. Були і такі, що хотіли виби рати і панотц,я, і ві'и'та, 'я~ то ка,жуть, аби був і ВОЩ СИ'ТИЙ, і коза ціла.

Ти'мчасом на ДІварі ,велась інша спра'ва. Село було вели ке, да'ваЛQ дJЖ чотирьох виборців; тож, окрім панотця і вій

та треба було ще двох. Тут давав провід Іван Рибак. То був чоло'вік ще не'Старии, але по досвіду и розумі Хто знає, чи

не рівня'вся старшому братові; він не знав так св,яте ПИІСЬМО, як старший брат, але зате зна'в більше, що в світі

дієся. Був письменний, купував книжочки і тримав руські газети *. Знав всіляку «поведенцію»: що, ЯК і з ким го ворити. Був з кілька разів вибо'рцем, тож і тепер ніхто і не думав про те, аби его не вибирати, хоть війт єго не любив і назИ'ва'в «ПОlпівСІ>К,ИІМ поплеч.нИКQlМ», бо при виборах він у,се

держав

з па'нотцем.

За:ким громада ЗМQгла розібрати допевне, що робити, над'їхав комі.сар; то ,вже не було ча'су на бала~анє. Комісар спішився, як би єго гнало

сто чортів,

і майже полетів до

канцелярії. За ним пішов панотець і вся старшина, окрім Івана і старшого брата, котрі лишилися на дворі межи мо лодши'ми.

ПРИСЯЖНИ1Й,

червоний

та

перепуджений,

кіль'ка

разів

Воибігав і скликував ДОІ хати. Але тут ішло і'нше діло. Ходи ло о ще одного виборця; люде не мО'гли зважити'Ся, зачали

говорити то сей, то той, але я.кось не йшло, я'кось не можна булО' так в очі говорити: сей ліпший, а сей пліхшиЙ. Іван бачив, що Се не борзо скінчиться, тож, нічого не кажучи, витягнув із-за череса пачку сірників і зачав обти

рати черво'ні головки. Усі догадалися, до чого то йде, і в,сі мовчки на то пристали, ДИ1ВЛЯЧИСЬ в РУ'КИ Іванові. З усеі пачки він лишив лиш один сірник з головкою і ,відтак пішов

з ними межи

люде.

Хоть ніхто нічого не

говорив, але

КОЖД'ИЙ зна'в, що я'к ВИ'тягне без головки, то без головки,

• Передnлачував газетв.

107

але як з голов'кою, то буде виборцем. І,ван ходи,в від одного до другого і в,сі 'витяг л'и- ПО одному патич.кові.

Нарешті ПОТЯІ1НУВ і ЯкИІМ - і єго сірниlК був з ГОЛОВІКОЮ. Він, здивований, глянув навкруг себе, і єму здавалося, що на усіх лицях бачить той здив, який ним заволодів. Дея-кі газди, справді, стали собі маРИlКувати, що ліпше було згоди

тися на вільн-ий ,ви,бір, як тягнути сірники. Се Якима вра жало немило, і він став випрошуватися, що він ще молодий, що не буде знати, що робити, що лїJnше було би, якби ви брали когось іншого.

Присяжний знов вибіг з хати з перепудом, що комісар спішиться. Яким усе ще відтягався, але справді не було часу, і старший брат майже наказав єму лишитися при тім, що витягнув.

Та'ке вже твоє щастє, чоловіче,- с'Каза'в він,- таке

вже твоє має бути, то і не можеш того зрікати'сяl - Коли вже та'к, то та'к,- потакну ли і другі,- коли вже TalК ВИП1ало, то най вже так будеl По сім сло-ві газди посуну лися до хати. Комісар к-ида'в'ся й лютився, що так зволікають.

Нарешті розпочалося голосованє. Насамперед зачали від панотця. Він дав свій голос на старшого брата, Івана Ри бака, та на двох перших-ліпших газдів, котрі єму попалися.

Потому закли'кали старшого брата. Він звинявся, що се вже не для него, що єму вже про що інше думати би. Комісара ВИIВ-ОдИЛО се

терплячки:

Але тут тепер не місце на таке балаканє! Скажіть ліпше: на кого даєте голос і бастаl Якби то хто так із громади був відізвався до него,

був би за своє добре відобрав, але з панами інша спра'ва.

Тож він, уже нічого не кажучи, дав свій голос на панотця, Івана, на 'Одного з тих газдів, що на них голосував панотець, і на Якима. Коли ВИlКликали війта, він ста,в, понурившися, а по хв.и лі сказа'в, що він дає голос на Івана, Якима, на одного су сіда і на себе. Люде переглянулися межи собою. Самому на себе вже казати не ялося, але видно, що він доконче

хотів, а,би єго вибирати. Тож, коЛоИ по нім викликали дру гого газду, він замн-я-вся і да,в голос на панотця, Івана, Яки ма і війта.

Потому йшло вже як по нитці: всі вже на одних казали, хіба десь-не-десь трафи-ося ХТОСЬ, щО кинув голос на кого

іншого. ЯКИ'МОІВі ЗCiil1ерло дух у грудях; спершу він вимов-

108

лився, а тепер ДИВИ'ВСЯ з треПетом кождому на губи й мари кував на ТИХ, щО его. по.минали.

Коли скінчилося го.лосо.ване і комісар про.читав Тих ви

браних, а між ними і его. ім' я, то стало ему так весело, що він ніколи і не думав би був, що таща річ може ему ВЧИНИТИ

таку радість.

Ко.місар зараз по тім забрався, бо мав переводити ви бо.ри ще в другім селі. Люде стали розхо.дитись. - А що тепер буде, Якиме? - сказаlfJ па'НСлець, відхо дячи.- Громада трималася твердо, то,ж і нам треба буде твердо. триматися і не кинути свій го.лос у болото..

Від тих слів Якимові стало ще веселійше; він був 3 мо ло.дших і панотець з ним ніколи не ставали на нія.ку бесіду.

. r ордий і веселий,

він не стямився, коли оперся на своїм

обійсті. Жінка с'кликала кури на вечір, стояла перед хатою і кидала з по.До.лка по. жмінці посліду, а її го.лосне накли.ку

ва не чув Яким здалеха. - Але ти виоидівсяl- сказала вона, побачивши чоло віка у во'ротях.- Я га,дала, що. тебе вже десь пірваЛ0 або холера

напала

...

Або що?, - муркнув Яким, усміхаючися. Та як, що.? Тратити днину, то нічого. не значить?-

відповіла з гнівом жінка.

Сказавши се, вона борзенько за'бралася до хати, бо знала, що так з Якимом не в'се можна було. жартувати. Яким ступав за нею слідом, і вона вже по.боювалася, чи не надто

прого.ворилася.

Коли він скинув ка[Jелюх і сердак, жінка глянула на него. з-під ока і здИ'вувалася, по.бачивши, що. він тClП{ само весе

лий, як і передше.

- Знаеш що, жінко? - сказав чоловік, гейби і не чув то.го., що. вона єму недавно цвірко.тіла.- Знаєш що? Мене вибрали виборцемl - Виборцем? - по.вторила Якимиха, ще більше здиво вана.- I,Uo. се таще - виборцем? - Таким, як перед ~pbOMa роками був ,вибраний війт і Іван, знаєш?

- Не знаю,- відповіла жінка.- I,Uo. се: війт чи при сяжний? - О-о! вона вже війтихо.ю хотіла би бути! - ре,гота'вся на все горло. чолові'к.

109

Та хто тебе там вибрав? Но, говори з нев! дурне дурним; та хто би - гро мада! Вона здвигнула плечима; чим вибрали їі чоловіка вона

не знала, але зміркувала,

що в'се ЯlКимеь старшим.

Уіла громада ВИ1бирала і вибрала її чоловіка; то вона вже і забула, що сердила,ся за страчену днину.

«Може, Й справді ще его колись і війтом виберуть! А се так гарно бути війтихою в селі!» думала вона.

Другої днин," веселість Якима стала потухати, а нато мість проколювалися журливі питаня.

«А щО

тепер

буде?

що тепер

робити?»

запитував

він себе мимохіть, і неспокійні думки порушували его ум.

І ві'Н телер cnра'вді почав жалувати, що приймив'ся до того ВИ1бору. Не знати, на що і за к,им треба давати голос, а може, і підписуватися; то чи не ліпше, може, було би сидіти

в хаті, робити свою ро,боту, як іти на якісь ВИ1бо,ри? Чим більше про се думав, тим журливійші ставали его думки. Він уже міркував, чи не можна би якось того зре

чися і цілої біди відпекатися. Але коли ста'в про ті с'вої сумніви говорити жінці, то вона

розв,ела

его

голову.

Громада тебе вибрала, то нема що і зрікатися. ц!о

будуть другі робити, то будеш і ти. «Куди голка, туди і нитка».

Добре кажеш, жінко. Треба буде піти поради'Г,ися

попа а,бо війта; що будуть другі робити, то зроблю і я.

Але поки Яким спромігся розібрати у своїй голові, де і до кого передше йти, прийшов до него Іва'н. «От, я дурно Й журився,- подумав Яким,- а діло само собою складаеся».

Стало на па,нотці, бо Іван прийшQIВ, а,би Яким ЇШ{)'В з ним до пан отця, а там разом уже порадяться. Яким власне не кінчИlВ робити граблі до грядок для жінки, на котрі ч,е кала

вже

скопана

грядка.

Коли Іван при'йшов і узяв з собою Якима, жінці стало маркотно: се вже і війтихою не варто бути, як робота має

стояти, а газдіветво упадати! .. «Чоловік може РОЗ'в,олочитиtCя,- і так ее бувае. Колись ro страт,ив днину, а тепер знов пішов і грабель не докінчиu!

110

Аби-м мала ХОТЬ ЧИМ грядку заВОЛОЧlfТЙ! Хіба піду до су сіди граблів позичити? До попа далеко, та й ще там забав ляться і грядки позасихають. Може би, бу ло ліпше, якби був того скинув,ся, а вона, дурна, сама єго порадила! Коби ХОТЬ знати, чи'м єго вИ'брали, та й на яке?»

Ненадійно ща,сли,ва думка прийшла їй до голови. Ій

прийшло на ra,lJKY піти до Іванихи, про все розпитати та й розвідатися. Ка,жуть, що її чоловік вже раз був там якимОСЬ вИ'борцем,- тим, чи,м тепер ВИ'брали Якима, то й Іваниха буде знати, що то TClJКe, та чи се добре, що Їх чоловіків по вибирали.

Як погадала, так і зробила. Взяла новий кожух, зав' я зала велику шалінО'ву хустку, замкнула хату і пішла.

Івани.ха -

була то жінка гон'орна, велИІКОГО роду. Яки

миха ще була дітваком, як вона віддавалася, то і рада була нагоді, що може з нею ближче зійтися.

- О, десь ведмідь у лісі згИ'бl Треба би попелу взяти та сліди п'осИtПати,- приповідала Іва'пиха, побачивши Яки миху.

ЯКИМИ1ха поцілувала Іваниху в руку, а та її в голову. ПРОСоИ1МО сідатиl - сказала Іваниха, при6ираючи ла вицю.- Розповідайте, де що нового чувати? Нема нічого ново.го, усе старе. - То кажіть, що доброго робите? - А що ж роблю? I,Uo легше! - відповіла Якимиха, -

жартуючи.

Та що найлегше? Хіба спатиl- каже і собі жартом

ІваІниха. Жінки засміялися. - Дай, боже, жартувати, коби не хорувати,- завва жала Іваниха.- Ох, борони боже від слабості, я'к Макси миха Іванишина: півроку хорувала, та й учора вмерла. Буде колись якась збиткуватися над єї дітьми та й вимовляти,

що наро·билася на чужі діти. Не дай, гOCJIОДИ, лиш діти си

рота'ми лишатиІ .. - А вашого нема дома? - запитала, нарешті, ніби не хотячи, ЯКИ1Миха. - Та де є - немаl Десь пішов до попа; та й ваш, бачу, мав з ни·м піти? - Т аже мав ми

* сьогодні

граблі докінчити, бо не маю

ЧИМ заволочити грядки, а він взявся та й пішов.

• Ми-мені.

111

Іваниха покрутила голово'ю.

А моє не тсше? гадав сегодня бульбу С&АИТИ, к(,)ли

прийшов піддячий: ходіть, та й ходіть до попа.

Якимиха рада бу ла, що звела бесіду на що хотіла, та помаленьки стала розпитувати Іваниху, чим то в~брали Їх чоловіків та на що? - Ви вже, Іванкхо, в тім бу ли, то знаєте, а я лиш то з'наю, що мого чолові'ка від роботи відри'вають.

- Та правда, відки ж ВИ то можете знати, ЯКИ1МИШКО? І я би не знала, якби мого чоловіка раз у раз до усего не вибирали.

Та то я і кажу: піду до Іва,нихи пос:питатися; вони

вже в тім були і знають.

Спершу я собі гадала, Якимишко,- казала

Івани

ха,- що то ви,брали мого чоловіка на те, аби стягав подат

ки, та й таки сварила-м ся з НИ1М, бо бояла-м ся людських прокльонів; але потому довідала-м ся, що то цісар скликає

на якусь велику раду. Іван казав, що ні на однім ярмарку, ні на відпусті не видів тілько панів та попів, що тогді у

місті, яК на тоту раду збиралися. А жидів

то вже тьма

тьменнаl - І ціса,р там був? - запитала Якимиха. - Не знаю, але, відай, не був; мав десь бути у іншім місті. І,ван лиш розповідав, що пани з мужика,ми так води л НІС я, гейби своя рівня. Наш піп з Іваном водив,ся попід боки, та інакше єго не називав, лиш: куме Іване. Тілько війт був щось змикитив, а відтак піп і казав Іванові: «Коби такі всі, Іване, як ви, ТО ми не такі би були бідні, як тепер».

ІваНИlХа ще довго розп,овідала, що лани і жиди ходили

за Іваном гур мою, та все просили, аби на них да,ва'в голос; що аж палицею ДО'бре потягнув.

мусив

О'бганятися,

одного

жида

та'кИ

Якимисі аж у голові шуміло від в'сего, що їй наговорила Іваниха, то хоть від сего не стало їй яснійше, та все-таки їй здавалося, що багато довідалася.

ТимчаlСОМ Яким був з Іваном у панотцй на нараді. Все, що Яким ЧУ'В від других, тепер переслухував своїми ухами.

I,Uo би то за силу мали русини, коби усі разом три

малися,

коби

не

мужики,

що

розуміють цісарськО'гО' законуl 1l~

не

знають свого

права,

не

Асин гейби 11 книжки чита·в: «Кілько-то русинів під нашим, а кілюю під МОСJЮВСЬКИМ царе-м! .. » - і аж поламінь ішла єму з очей, коли став вираховувати, що на кілька

десять тих, що йдуть до тої великої ради

*, допихаєся лед

ви кілька р~ИlНj.в.

- А то все тому, що нарід непросвічений і такий тем ний, що вже, відай, такого темИОго на цілrм світі нема, та через те в'ся біда межи ЛЮДЬМ<ИІ; через се р~ин такий бід

ни,й і поиижениіЙ І Яким гейби зі сну будНІВ'СЯ. ВІн знав, що мужИlКИ темні і неучені, але а·ж лячно ему СТaJвало, коли узна'в, що вони

таки 'ЗОВ<СDМ дурні, та через те уся біда на с'ві'ті. IJJe див ніііше єму роБИlЛОСЯ, КОЛ·Н> Іван і собі ста,в говорИ'Ти, що на рід темний, що не знає, хто его ворог, а хто приятель, хто єго на добру, а хто на злу дорогу навертає.

Яким уже рад був зробити у·се, що вони хотіли, аби ЛИlllI не бр.аIТИ усего зла на свою темну мужи'цьку совість ...

Стало на тім, що треба давати голос на я,когось пана зі Львова, чоловіка ученОІГО, доброго р~ина, Що бу де вже з нат,и, коли і JШ( обізватися за руським народом.

Але коли сказали єго ім' я і прізвище, Якимові якось язИІК не складавс.я, і в'ін не міг добре вимовити. Та Іван пообіцяв, що его вже вИ'ВчИ'Ть, бо він вже раз на того па,на

голосував: треба лиш, аби Яким усюди Івана тримав,ся.

А що піп казaJВ? -

і1ІИ'Тала Якимиха, коли Яким вер

нуВ1СЯ додому.

- Ти б ~e хотіла знаrтиl Будемо вибирати с.вого посла, OДIНoгo пана із Львова. Знаєш, ЩО то посол? -

Та нащо его, того посла? -

З1iJпитала Якимиха.

Нащо! а,би ста'ва·в за нароДо'м, аби за свій нарід упомина~ся. Вже досить над на:ми иапанувалися чужі та й на

з'биткувIСІЛИIСЯ! .. Тепер і нам треба свого чоловіка І Та бо ти кажеш, що то якИЙ.сь панІ - Та що з того, що пан, коли добрИlЙ русинІ - Або то пан може бути рУ'СИНОМ? - CJ1итала цікаво Яки,миха.

от туд,и! Якби не Mk бути, то би не був. ЯКИІМ,иха ЗДJ8игну ла плечима. Яким їй ТОГ0 не поясняв, т,а єму са.мО'Му ледво що зоріло; але де то против бабської

головиl

• До парламенту.

Н. Кобринська

ІІЗ

Яки'м лиlШ чекав то,Ї ДНИІНИ, коли закличуть у місто, аби віддати свій голос таlМ, де треба, та лиш ПОВТGРЯВ ІМ Я і прізвище того пана, аби не забути та не стати сміхом.

ТаіК як поза'В'тра мав уже йти, аж ди,вить,ся - йде до него війт і сек'вестратор. Яким здvмінся. І податки запла тив, і грошей у ні,кого не зичив! .. l.!J,o вони від Heгc~ хочуть? Війт як би угадав Якимові гадки, та й відразу так і каже: - I,Uo гадаєте, Якиме, чого ми до в,а,с прийшли? - Та в,же бу ду чути, як с.кажете,- відповів Яким.Прошу, будьте ласка'ві, до хатиl Якимиха, побачивши гостей, кинула,ся по хаті, постира~ ла лаlВИllЮ і попросила сіда'ти. ості посідали, а ЯКИlмиха

стала тихенько коло пеЧІ І,

підперши

бороду

рукою,

че

кала, що з того вийде. Секвестратор розперся на ла'ВИlці і лоча'в ро,бити ЦИlгаро.

- А що, таки не догадуєтеся? - сказав війт до Якима. Яким, може, вже і догадувався, але нащо єму було та казати; нехай кажуть самі, коли прийшли.

- А що, бу ли-сьте о'Ног ди з І ваном у попа? Яки'мові стало ніЯJКОНО, але відпирати'ся не

було як:

видко, що війт про се знruв.

А що там багато говорили-сьте доброго?- запитав

війт політи'чно.

- От, я!к говори'ть'ся, усяке: і до.бре, і зле ... - відповів Яюrм, ВИlКручуючися. , . - А кого він там каза'в ВИlбирати? - спитав просто сеКlвестрато,р, не до,БИlраючи слів.

Яки,мові ст<!.ло знову ніЯJКО'ВО, він замнявся, єму не хоті лося просто відповісти, хо1'ь бачив, що нема що крутити.

бо коли вони знають, що він там був, то й ледви не знають, що говорилося? - Та якогось пана зі Львова! - сказав по хвилині не твердим голосом.

CeKBec:rpaTOp ...,... А ви єго

за,с.міяв,ся і махнув з,гірдно рукою . знаєте? -запитав він, споглядаючи на

ЯкИ'Ма з'-під ока. - Та відки знаю?

відповів Яким уже сміливіЙше.

Але піп казав, аби єго ,вибирати, стояти

він буде за народом

. Сек'вестра'ТОР ще дужче засміяв,ся, Сей сміх перейняв Якима дрожем, і він пожалкував, що .відразу ска·зав правду. Секвестратор ув одно сміявся: 114

Піп казав, піп казав! Може би, я ще щось ліпшого

сказав, як піп, коби-сьте хотіли мене слухати! Але пана ківкавецького не казав вам вибирати, не правда? - Та-бо він, бачу, не наш, не русин?

- Еге, та-бо я бачу, що ваш піп вже вас добре «підрихтував» ! - Підрихтував не підрихтував,- відповів трохи серди то Яки,м,- але се вже правда, що ліlПШИЙ свій, ЛІК чужий! Війт споглянув на Якима довгим, проникаючим порля дам. Вха-гі стало тиосо ... Якима той погляд неМО'вби трохи збентежив, хоть він і сам не зна'в, чо'му.

- Яке іхало, таlке здибало! - сказав ВІЙТ поволі, не спу,скаючи очей з ЯКИlма.- Яке Їхало таке здибало - розу мієте, Якиме! Пан зі Львова чи пан із Ківковець - скажіть самі, чи се не БІсе одно? Пан паном, а мужик мужиком! Від паНIСЬ~<ОЇ ради мужикові легше не бу де. Кождий тягне на своє: па'и.ськиЙ в,ерх та й паlнська пра'вда. Пани та попи знаІСТЬ C'BO€, а мужи,ки своє. Не втада,в би той, хто ду ма'в би, що я бим дався кому-будь перевести, ЯІ<би-м видів,

якай ПОIЖИ'ток для МУЖИlка.О, не з та,ких я, нехай собі піп каже, що хоче на мене! - ,Ви віри'те попа'м? - зачав знов сек'в'ес'тратор своїм тоненьким шепОТЛНlВИIМ голосом.- Не досиrrь ще люде'й луплять, здирають та ще іх баламутять? От колись-то не казали люде, що ваш ПLП узяв за похо,рон ос'Татнюовечку! Здирають з мужиків посліднє, та ще накид,аються Їм за опікутніІВ, ні,би вони та'К за них дбають!

- ее ми і са'мі знаємо,- перебив війт пова'жно,- про се ви і не маєте що нам каза'Ти. О, знаємо: не заплати не рушить,ся з хати, хоть у церкві говорить про боже і люд

ське милосердіє! Але знаємо також, що і пани! lJJe не обсохло наШе тіло від крові. Пам'ятаємо ще іх буки і гарап ники;

ли'ся

ще

коли

минули,ся

мандатори

оконами, польові

та

отам аlНИ

побережники!

то

ЛИlШи

Колись-то

у дворі мало не вбили хлопця мого су<сіди, що пас на зарін

каlХ, хоть ті зар,інки були колись наші, громад'ські. Але чи то лиш у нас так дієся ? Усюди до панів поприлипали нашілїСи, луги та па,со'виська! Ані від поп~в, ані від панів нема нам чого надіятися: нам слухати би волі нашого най яснійшого монарха та від него чекати полегшінє; він лише на,м може полегшінє дати, а від панів та від попів, як І<ажу,

нема чого сподіватися! Кожда рука собі кри'ва ... Нехай вона буде собі крива і у мужика!

115

При тих словах Се!{,веС'тратор помаца·в.ся по кишеНЯХ. Війт урва,в бесіду і оглянувся по хаті. З его слів та погляду можна було з-міркува'l'И, що він хоче щось більше казати, лише здержуєся.

Нехай вона буде і у мужика крива,- повторив по

важно. Тут зно~ О'ГЛЯ'НУ'в'ся наlВКРУГ себе: - Сказало би ся щось -більше,- ДОll10вів він, КClJшель НУВ-ШИ,- та заба·гато нас тут є ...

ж.ЬНІКО, йди з хarrи! - окаЗ·д!В Яким. ЯКИМ'иха ви'йшла з хати, але стала під двері та й нахИ л'ила ухо. Війт говорив далі: - Наша така річ: пан секвестратор дадуть вам гроші,

ви голосуйте за ківковецького пана та й конець. А я вам каlЖУ, ЯкИ1Ме, та й за,ббжуся на усе у CBiri,- тут війт уда рився так сильно в груди,

що аж у Ніім щось

тевкнуло,

що більше кориості мужикові з тих в,сіх комедій певно нем,а,

вірте меніІ Секвестратор вийняв десятку і покла·в на стіл. Десятка була ще ціМ{QIМ нова: свіжа синя фа·рба аж хапала за очі.

Сховайте, схова,й'те се для себе!

- СlКазав Яким, від

вертаючися від прина'дног.о папірця.

- Хн-хи-хи! - зашумів секвестратор, як уночі сова, ха .. паючи ухом не конче твердий голос Якима.- I,Uo то робити 'КОІМедії, пане виборець? Ка,жу вам: беріть гроші та й тихо сндіть, і все буде добре! Не викидайте дурно грошей зі CJВoєї хати, коли самі лізуть у рУ'КИ. Кажу вам: беріть, та й да.ваЙте голос на кї'вковецького пана, а кінці у воду. Ліпше

ТИlЦЬ, ЛІК ниць! Добре війт кажуть: від па,нської ради му ЖНІКові легше не буд.е ... Боітеся попа, чи що? Якимові, що з>наIВ, ЯІК війт усе говорив, аби не боятись ПOll1а, та й як тим сам величався, що не боїть'Ся єго, зроби

лося СТИАНО, що секвестратор при війті на се натякнув. Він

заперечив голосно, що попа не боїться, що піп має свій розум, а він свій, що попові до престолу, а не до него. Секвестра тор узяв зі стола десятку і штуркнув Якимові в руки.

Значиться, берете гроші і голосуєте за ківковецько

го Па\На.

Яким стоя'в нерішучий, але грошей не узяв. Бистрий по гляд в,ійта Gпостері,г сю нерішучість Якима, BilН узяв десят ку з рук секвестратора і ПОlКлав "1Іазад на стіл.

* 116

Гроші лишіть, не ПРOll1адуть! Ліпше щось, як нічого.

- сказав віЙт.- А в'н,

ЯЮlІме, розду,майте собі: на.га.даєтеся, то візьмете, а розга

даєтеся -

BiДJHOCeTe мені назад. А за гроші вже я вам ру

чу,- сказ.1'В, обертаючися до секв,естраТора.

Коли Яки:м відпроваджува,в гості за ворота, Якимиха скоренько вбіг ла до хати. Десят'ка лежала в тім місці, як її ЛИlШИЛИ. Вона вже про,стерла руку, а,би її взяти та СХОІваІТИ до скрині, та побоювала,ся Якима. «Почекаю,- подумала,- але десятку з рук не пущу. Добре ві,йт к,а,зав: нехаlЙ

паіНИ

раду

радять,

мужикові

добре що-то; а війт розумний чоловік; може, розумнійший від Івана, бо інакше не був би вій'том У селі, хоть і не три

має з попом» Коли Яким У'вrйшов до хати, ВQlна відра,зу на'КИlНулася на

него:

А що, возьмеш гроші? Хіба би-сь дурний був, аtби-сь небраlВ: буде чим ,податок за.платити, а,бо ще ,п'Я'ТlКа, то в,же

і кожух будеl ЯКИІМ мовчаlВ заДУ'маіНИЙ, а ЖDнка все Цотори,ла:

Чому не брати, ЯІК дають? ее не крадена рі'чl Ніхто розбоєм не ходив! Люде про'сять, аби бра'ти гроші, а він,

дурний, ще надумує,ся І

Заоосочена своїми власними слова'ми, ЯКИ1мша витягну ла зі С!КРИіні платину. аlби сховати гроші, але чоловік мовчки відвернув її руку, ВЗЯІВ гроші та й ЗClJпхаlВ у черес.

у три дні по тому виборці вибирал,ися в MkTO пави бори. ІваlН не знаlВ про за,ходи в~йта й сск'ве'стратора коло Якима. бо ані війт, MDi ceKB~OCTpaTOp до него яе за'ходили. Але ,він чУ'В дось У селі, що війт вибираєся з ЯкИIМCtМ оДною фірою.

«ее вже

щось

недобре,- подумав

Іван,- треба

піти

та й допевне довідатися; їзда з війтом не конче добраІ» І'ваIН, недовто надумуючися, пішов до Як,има, н~бито та кож задля їзди; ~ютів его запросити, а;би з ним Їхав, а вла

стИ'в.о довідатИJCЯ, чи

8'Їн

дійсно уже

війтом У'мо'в.ився.

Яким нічого перед тим з війтом про ее не говорИlВ і не знав, як МІОгв~йrrказа'ти, що BЇJH з НИІМ поїде.

~ Но, поїдете з нами,- каза,в Іван.- Я їду з попом, мо>Жем·о взяти другу фіру, бо і па'нич з Н,ClJми поїде: він, ба

чите, до того цікавий!

* Три мат fI

З "fI М

ТЯГТИ руку за ким.

117

Яким став не овій. Єму якось встидно стало перед Іва

Н,ClМ: не знав, що казати і як відкрути'тися. Рад би був по Їхати з НИ1МИ, а тут щось гейби єго задержувало, гейби єго

в'язало, а він не міг з того розв·язатися. Він турботно почу хався у голову і поправив на собі черес, котрий єму чогось тяжів, а новенька, дана сеКІвестраторо,м, десятка зашевели

лася, гейби черв' як у спорохнявілім дубі. Він не знав, що робити. Єму хотілося найперше збутися ІВІана. То він ВИrМО вився, що вже поїде своєю фірою, бо жінка має якусь по требу в мі,сто; та й на колесо здало би ся обруч набити, бо сего вже ніяк не зробить ци.ган у селі, а хО'Гь би зроБИІВ, то не так делікатно, як у місті.

Іван щось поміркував. Він уже добре догадувався, куди тото йде, та й сам зачав бесіду, що ківковецького пана хо

чуть' вибирати поляки, а русини стояв,

як

на

пана зі Львова. Яким

вуг лях.

-- А що? пам' ятаєте, як називаєся то,й пан, що єго маємо вибирати? Яким голосно сказав єго ім'я і прізвище. Іван гля,нув на него боком.

Но, то ідете з нами? Ні, не іду; дяковать. Поїду своєю фірою. Іван, нічого вже більше не кажучи, пішов. Яким справді загадав Їхати своєю фірою та вибратися T<i1К раненько, аби війт не захClПИВ єго дома. Не хотілося ему Їхати з війтом, аби се бачив Іван; а як війтові буде його треба, то і там єго найде. Яким виїхав лише з наймитом, аби в місті мав на кого фіру лишити.

Жінка не їхала, бо не бу ло чосо, хоть і не від того бу ла би, та вона знала, що Яким лиш так на неї перед Іваном збаг.

Коли Яким виd'ха'в із села, подибав на дорозі багато лю дей: усе по дв,а, три і більше на фірах. ее були виборці з с}"Сідніх сіл.

«От і вибрався я сам один,- подумав собі Яким,- як дурак; ніби такий, що з ним уже ніхто не хоче приставати ... »

ЯкИІМ пожалував, що вже врешті не почекав на війта. Може, се і сп-равді він по него павертав? Чим далі Їхав ЯКИІМ, ти'м більше подибував панські.і по півські повоз,и та брички, жидів,ські віз,ки та довгі госпо

,1І;арсь-кі 'вози. Чим ближче було до міста, тим маркотніше єму ставало! Він оглядався по дорозі, чи не можна би до кого прилучитися, але нікооГО та-кого не надибував.

118

У місті, боже милий, кого та,м не було! Людей - тьма TbMeНlHa; у'сі паlНИ, панотці та й писарі з сусідніх сіл. А жи дів уже - яcr< тих тарганів! А усі крутилися та бігали, Я'К посолені. Яким при'М,істив безпечно коні та й зача,в огляда тися за в;Йто,м. Тут поди'бав,ся ві.н з чоло'віком, також ви борцем із другого села, та й стаlВ розпитуватися про віЙ'та, чи сей єго де н·е ба чи'в ?

Ні,- каже виборець,- я не бачив, але ходім, може,

найдемо.

Іно що поступилися, причепився до ни'х жидок із най більшого заїзду у мі,сті.

Кланяюся панам виборцям! -

говорив жид, потря

саючи ШCiJпксю у воздусі.

Ви>бор'ці ішли, не оглядаЮЧИІСЯ. Жид не вkтупав'ся. Він захвалював свої ковбаси, студенець та бохо.нці.

- Іди до ЛИlха! - муркнув ЯКИ'М.- Як схочу їсти, то і без тебе попоїм! - А на,п,.!о ва'м, пане виборець, іти десь та й купувати, коли у мене в,се можна мати задурно?! - Ха-ха-ха! - засміялися ВИlборці.- Задурно дасиш, але гроші возьмеш? Пра'вда? -

Чому гроші? -

каже жидок.- Як кажу -

ні, то

ні ...

Він підійшов бли'жче і пони'зи'в гоЛос. Чому гроші? Як па'н з Ківковець буде послом, то бу

дуть гроші, ко'вбаси і БОХ(JIнuі задурно, розум:єте? - !Jlеза,й, про,клята жидово! - гукнуло щось над іх го

лова,ми, гейби з гармат вистрілило.- Ти будеш людей ба лаМУТИ7И? Юда прода,в Христа, а ти, єго СИН вірний, ведеШ людей на зраду! ЯКИr.l1 побачИJВ Маландеви'ча. ее був місь,кий чоловік, найба,гатши'й з усіх міщаlНЇВ; ма'в велику славу і пова.жанє

на цілий округ. Жидів не любив на перехід і всюди, де ЛИ'Ш 3аВОДИЛИ тверезість, там він перший бу,в і йшов на:переді

з хресТС·М. Жи'Д зм;ша,вся.

Па:не МаЛCiJндевнч, пане Мала'Ндевичl -

в·И'разно,

бовкотів не

ннзь,ко кланяючНlСЯ.

Мо'вчи, пся ...

Маландевич не скінчив, бо надбіг ли два молод,енькі пан ОТІ!і, котрі взяли єго набік і стали щось потиху говорити. Жид пропа,в, гейби крізь землю провалився.

119

Перед рад-оюповіто'вою, де ма-ли відбуватися вибори, було так глітно, ,що годі було перепхати'Ся, а голови люд

Cl>Кi подаваЛИІСЯ, гейби хвилі в ставу, ГОЙДC\Jні вітром. Далі трохи порідше стояли люде КУ1па'ми і вели всілякі РОЗМО'ВИ.

Яким зачув ЗІНакомий голос, ЩО ДО'ХОД-ИІВ здалека. Голос то підноси~ся, то ЗІнижався, часом гудів, геЙ'би хтось гово рив у ПОРOl}~ню бочку, то прити:хав і слова плили тихо, спо

кійно, як шепіт води мілкого потоку. Яким оглянувся. Се був панотців панич. Він переходив від купи до купи людей, ПРОСИ'В і заlКЛИlнаlВ, а'би пошанували самі себе, <iJби показали, ЩО вони люд е, г а зди, рус и н и, аби не давалися на під мову, не зводилися обіцянками, не запродували своїх голосів.

- Тримайтеся, братя І - говорив він палко.- Ваша до ля у ваших руках, від ва,с залежить доля Русі. Голос єго перерва,вся. BЇJH палкими очиМа спогляд.а'в юі купи народ.у і читав з Їх лиць силу свого слова.

Яким не міт винести того погляду і СПyJCтив униз очі. Заморочений гуком голосів і НОВИІМИ вражіня.ми, черв'як сильно завертів,ся десь під са.мим серцем і викликав про

тяжиий дов'гий біль. Погляд молодого ЧОЛОlвжа мішав єго і при6ивав до місця, а коли BЇJH знов підніс очі і споглянув навкруг себе, на'мість панича, побачив лице сек'вестратора.

Секвестрато'р був умуче-ний, яК косар в полудне, а піт го рохом ллявся єму З чола. Він перепхався через купи людей, отерся майже о Якима і пішов далі. Яки'м оглянувся і по бачи'В високу піку й чако жанда,рма. Секвестратор щось єму шептав на ухо. ЖaJНдарм ПОДИ'ВИ8JСЯ на всі боки. Нарешті їх погляди ооерлися о кількох людей, в'ід.ки Як и'мQв і здава лося, ЩО чує голос панича НИlКольця.

Іван ішов з дв,ома людьми і ГОЛОСно гО'вор ИІВ.

Тьфуl до чорта,- сказав високий чоловік.- O,lteн сюди, другим туди І Лоточать, ЩО аж голова тріскаєl Чоло B~K вже врешті не знає, ЩО робити І - Та на те є розум,- каже Іван,- аби чоловік знав,

ЩО робити.

- Розу,м розумом, але в такій крутні і розум не поМоже. Говорять: с в і Й, с в і й, а кажуть вибирати панаl - Та-бо ви не розумієте, о ЩО тут ідеІ Тут не йде о те, чи він пан, чи мужик, але о те, ЩО ківковецький пан ляк, а зі Львова - русин.

А що нам з TOIГO за кариlСТЬ?

120

по

Які ви дивніІ Подумайте самі: як ви процесуєтеся

та й не можете самі на термін стати, то КОІМУ ви даєте (щле

ніпотенцію?» Тому, з ким процесуєтеся, чи тому, хто вас боронить? А з ким ми на,йбільше наlIIроцесувалися, я'к не

з польськНlМИ Ш1IНaJМИ? Де поділИlCЯ наші лkи і пасовись,ка? Право МУЖНlцьке усюди пропадає, бо в,ін теМН'И1Й, непросві ченИіЙ. Лиш одні попи та пани русини ще за нами всту

паються!

Скажім же

тепер,- говорив Іван далі,- скажи

caJМ, чоловіче: ЯlКби ти ма'в за собою право, чи треба би тобі

свідків піДКYlIIлюв.ати? Яки'мові Кр'О'В ударила да

лиця. Ма л еНblКИIЙ,

звмий

вчетверопаlпrрчик за,си'чав, а ВИlразнd круглі HYlМepa за,сві тили, як очі гадюки ...

РОЗlIIочалися ВНlбори. Ма'йже при самиіХ дверях ради по вітової стояв панич Никольцьо й каждому виборцеві, що переХОДИIВ коЛо него, додава'в смілості і відваги. Якима ХТОСь сильно потрутив. Се був той самИІЙ жандарм, що го BOPНlB із секвестратором.

Арештую ва,с в ім'я права!-скаlзав в1н до панича,

випростувавшися, я'к свічка.

Кого? Мене? За що? -

запитав змішаним голосом

НИlКольцьо.

Єго бліде лице ще більше поблідло, а очі блиснули гнівом. - Ви? Мене? За що? - крикнув вїlн знов З усієї си ли ...:.... За те, що я говорю людя'м те, щО В,01Н8 самі повинні знати? Чому не арештуєте тих, що Їх на зле зводять, гріш ми піДlПла,чують?! А ЛІК єго вже брали, він відвернувся і ще раз сказав: - Люде, ТРНlма'йтеся! Єго голос звучав дивно, і при ободрюючих словах чути бу ло д'РУ'ГИіЙ звук:

- Усе, усе П~lIIало І Межи людьми зробив,ся переполох. ЯКИМОІВЇ немовби нож,ем ПОТЯ'I1НУ ло по тілі. Він остовпів. Єму здавалося, що кождий ДИ'вив,ся ,на него, ПОlКазував пальцем, т О Й З б а л а муч е ний, під п л ач е ний

Щ о ее в і н не гід НИК.

А що, Якиме, за ким будете голосувати?

запитав-

ся єго ненадійно війт із-за плечей.

Як'ИМ оглянувся, але не ска,зав ні слова. Ну, ходім! Уже ЧaJС! - сказав війт і пішов Hal!1epeA. Яким піШQВ за ним, аби не стояти на місці. Але в душі єго

121

виколювалася інша, певна, незмінна думка: збутися тяжко то ворога, що вертів мозок, прошибав душу і палив грудь.

В єго го л ов,і все перемішувалося, у висках стукала, в ухах дзвонило, а гадка крутилася, перлася, гейби запертий дим у комині. Од,но було ясн,е: зБУТИ1СЯ я'ким-небудь спасо БQlМ клятих ГРQlшей, що палили розжа'реним вут лем, шпи гали розжареним зелізом.

Піт ВИСТУlПи,в на єго чоло, а серце то:вклося каменем. Він дИ'вив,ся на ПРИСУТІніх, бачив кожде лице, кожде по'рушенє, але чому то так все було, чому не так усі заховувалися,

він не знав; а втім, єму се було байдуже: єго займала ОДНd думка і в'ся здрігалася відразою.

що

Яким Мачук!

ВlDКЛ1жува,в

други'х

заІ<лИ}(а,в той сам голос із середини, перед

НИМ.

Яким вийшов на середи,ну і став перед СТОЛОМ, за кот РИ1М сиділа комісія.

На КСІГО даєте голос? -

сказа'в грубий, підсадкува-

тий панок.

Яким мовчав. На КОІГО голосуєте? - спитав па'нClК не'Герпеливо. Яким мовчав, сопі'в, трясся цілим тілом, аж руки у него тремтіли. В:,н ви'тягнув гроші і поклав на стіл. Пани при комісії зжахнулися. - I,Uo се? - запитав паНОІ', підскочивши. Якимові гейби камінь спав із серця. Він промовив ЧИСТІ,М, грімким голо'сом: - Мені дали сі гроші, але я Їх не хочу, кладу тут перед цілою комісією, а голос даю на руського посла! - і ви!мо вив ім'я і прізвище пана зі Львова.

В залі настав приглушений, довгий шум ... СлаВІНО! Славно! - відізвалося кілька голосів. СтаростапочеРВClн,jв, як буряк. - В залі агітувати не вільно!-крикнув він зі злостю. Бо інакше скажу випровадити!

г олосова'нє ТРИ1вало вже недовго. ПораХУIJЗали голоси Двайцять голосів ру,ських більше.

При комі'сії зачали'ся гострі перегов'ори. Відкинено кіль ка голосів, де ім' я чи прізвище було зле ви'мовлене, але все таlКИ в користь русинів виходила над,вишка. Н;я'кі ви'крути 'приятелі,в K~BKOBeЦЬKOГO на,йбільщім по,рядку.

122

пана не помагали

все бу ло в

Всі, що нетерпелИ'В'о ждали кін,ця 'вибор і'в , змішалися тепер з ви,борцями. а,мір і веселість змагали'ся. Кождий

рад був зн:ати про на,именшу подробицю, тож КОЖДlj:И осіб но і у,сі разом голосНо ро,зловідали про неда,ВlНО пережиті

хвилі.

На телеграфі не мог ли собі да'ти ради, а весела вість ле~ тіла світами.

Жиди, гейби скажені, зачали кричати: Vivat! А межи ними мог ли виборцj ба'чити тих, що ще недав'но бігали за ківковецьким паном та й запрашали на студенець та й КОВ ба·си.

Яким ЧУІВ, що єго ІМ Я. переходила з уст до уст. Де він? Як називаєся? Відки? - допитувалися

з усіх бокі'в, а деякі витягали па>пі,р і записували.

- ее мій па'рафіянин,- сказав гОрдо старенький паlН отець, піДlпровадИ'вши до Якима ,кількох своїх товаришів і моло.дих панї'В.

Пашотці і пано,ве стали Якимові в~ншува'ти, а декотрі цілувалися. Од,нClМУ а,ж сльози крутилися в очах, Ко·ли він стиска,в Якимо'ву руку і говорив:

Коли вже таJКИХ маємо селян, то Русь не пропаде,

але пропаду1'Ь ЇЇ вороги, бо нарід приходить до пізнаня, ЧИ'М

він є і чим повинен бути! Яким не міг опа'м' Я'татися. Єго бра,ло диво, вьн слог ля-о

даlВ на себе, немов на я,ку за,гадку. І!!о се

мало бути за

пізнанє, про котре є'му го,ворили, він не ро,зумів; чув лише,

що в нім відзивалося якесь незвіане віщованє, я'ки'й'сь не знании досі голос ... «Чого всі ті люде так побиваються, чого борються, пла чуть? Чи в тім не хо,ваєся щось більше, як він досі доба

чив? Чи не криєся більша сила, що всіх тих людей переима,є одною душею, що і в нім обудила немов нове житє?» Але таті в,сі ЧУВС1'ва перемагала радість, несказане глибоке ВДОВ'ОЛffilЄ.

Він вернув додому, як п' янии, хоть горівки і до рота не

брав. Жінка вже не мог ла діждатися. «І!!о Яки.м зробить із грішми?» палило її нетерплячкою від кілыкхx ДHiB~ Та коли вчула, що він гроші віддав, розсердила,ся.

От і розумне зробив,- сказала гнівно.- Люде ра

ді би, коби відки гроші ро,здо6у1'И, а віlН ма'в та кинув чор

то,ві в зуби І - Ей, жін:ко,

дай спокій!

сказав ЯКИ'М, стягнувши

123

бро'ви.- Ти того не знаєш і не розуміеш, то і не міша-йся! То недобрі були гроші ... Жінка ВТИХОI~шрилася. Злих грошей вона не хотіла. Ка жуть,

що

крадене ВlДесятеро в,ідпаде,

злий гріх міг би

зв-ести на нїJнаlЩО і ціле газд.івство.

Коли Яким дру,гої ~нини рано збудився, то перша ду-мка

бу ла -

піlГИ до панотця і спитатись за панича Никольця.

Але се було ще трохи за.рано; лед'ви що зоріло, а темні сум раки ще не ЗО'ВСЇJм ЩЮЯ 1 ClНИЛИ1СЯ.

Він вийшов H~Bip. Вітер, що від неділі усе зривався зі сходом сонця і перешкоджав сіяти, утих, і можна було надrятИ1СЯ, що коли вже н('було єго зранку, то не буде і через ДelНb, а'бо хоть до полудня.

у чорашній день пішов для газдівства марно,- треба бу ло те надолужити. Він заклЙкав жінку, і обоє взялися ско ренько ДО роботи.

Вже COlНцe під.бігло 'вгору, ко.ли Яким виїжджав фірою з обійстя. На возі ле'жав мішок з Ha'C~HeM, а по,верх драбини була ПРИlв'ЯЗаІНа зелізна БОfЮНа. дорога вела ПОlпід попів ство. Яки-м кивнув на хлопця, а,би Їхав у поле, а са-м всту пив до. панОІГЦЯ. МalЙже на caM'~M порозі здибався з пани чЄ>м. BЇJH тримав в ОДІній руці газету, а в другій ка.пелюх. - А добре, що. ви тут,- сказав, побачивши Якима. Я ЩОЙНО хотів іти до вас прочитати, що пи.шуть га'зети. Слухайте!

Яким слухав і сво.Їм ухам не вірив, які то там діялися надужитя; та все те поборо.ли чесні виборці, що. з малими

виємка,ми СТОIЯ,ли, JIIК OДeIН муж. ДеЯJКі бу ли названі по. імені, а між першими стояло і ім'я Якима, яко непоборимого бор ця, що прилюдно завстидав ворогів і кинув Їм в лице під купним

грошем.

Яким не ЗlНав, де о.чі діти, а св-іт ішо'в перед ним кругом. ЛelДви пригадаlВ собі, чого ПРИЙШОІВ, і зміг ро.зпитатися, що се і як діял{)ся З паничем.

Рано, коли чистИ1В збіжє, був вже зо.всім спо.кіЙНИ1Й, а те пер ЗНОВ розгорілася в нім кров. Зайнятий ро.збурханими думками, він і не СТJIIМИВСЯ, коли станУ'В на по.лі.

Він, ще неда.внО' нікому не звісний чоло.вік, о.крім свого села, сеГОДIНЯ ста'В ГОЛОІСНИЙ на цілий світІ Про. него пи шуть, говорять, хваля'ть его. за чесний і до.бри,й поступок! Єму аж лячно робилося, ко.ли він нагада'В ті непевні та

124

темні хвилі, КОЛІ{ то его Лу'М'КI{ хИЛИЛИСЯ Ііа всі боки, КОЛИ не знав, що робити, і був би, може, скорше зробив противно.

Та не лиш єго ім' я вири!ну ло З ТНlXого з СІ1Кутка , але в єго душі вийшла TaJКa сама зміІна:

він ніби про,чув, провидів.

Він пізнав, що та земля, по к<УГрій він ходить, на котрій від д-і.да-прадіда стоїть єго хата, ті зелені ни'ви, гори, до лини, та ріля, на котру В'Ш кида.є зерно, асе те - одна ве

ЛИlКа руська земля І А B~H, ЇЇ правий властитель, кореНlНИJЙ

газда, він має про неї дбати, упо'Минатися о її праваІ .•

Сонце, при,крите тоненькою :юма.ркою, кидало об И'ЧН е тепле п.РOlМїнє. Могучі в'ооня·ні СИЛИ росли, потужн~ли. Усю ди КИІП'іло жНІТЄМ і працею, усюди щось рухалося, БРИ1Rіло

по вілю, тра'ві і водах. Земля роз.па·рилася, з с'віжоі рілі розходився якийсь

дивний

запах,- запах,

добре

звісний

Яки'Мові. Яким здріІ1НУВ'СЯ. Се бу.в запах мужицькаї KepBaВlilцi і поту. Сей зamах переМaJГaJВ усі інші розв>орушені думки і дав нїlм праіВОМ ПaJНQва,ня зamитував, чи той вибраний Якима голосом ЛaJН зі Львова обітре той кервавий піт з мужи цькОІГО чола, чи зМ'еншить ПQДами і дачки, чи верне п.раво

до затра,ченоі землі, зарЙНй<іJВ, лісів і пасовись.к? ЯКИІМ опусти'в голову і задумаВІСЯ ... Єго уста дивно зложилися, і він вимовив стиха: - Нез н а-т иl ..

ЯДЗЯ

КАТРУСЯ

Хто не знає нашого розкішного Покутя у стіп Карпат ських гір, ЩО підносяться буйно, високо і гинуть в далекій

синявіи мраці облаків? Хто не знає тих швидких потоків, Що шумно

виска кують з похилин і

широких зарінках ?

перекір жва'вому

Десь серед

потокові,

крутяться

жваво по

зарінку стане,

гейби на

збитий у купу

густий луг, а

потік гнівний, ЩО мусить єго обходити, шумить і цоркає о великі ріняки. Де-не-де покажеся невеликий дубовий лі СОК,а дальше тягнеся незмірена ОІЮМ рівна просторонь ор

ного поля. Там бачиш

широкі лани, вузькі з високими

межами ниви, котрі аж ясніють золотавою пшеничкою і ячменf'JVi, срібним колосєм жита та повійним гнучким вів

сом.

Попри

високі

китиці

куку ру дзів

підхоплюєся 1ІІИ

роколистий тютюн, а часом мигне шматок зеленої мла ки з червоними, синіми та жовтими цвітами, мов коверець,

перетиканий божою рукою.

Однак село, до котрого зближаємося, не визначалося особливою красою. Тут уже губилася ціха гірської оr(олиці, і село набирало виду більше подільських сіл. Воно лежало у долині серед широкого поля, ЩО по обох єго боках роз

-гягалось на високих горбах, гейби спляча у кориті дитина.

Самою серединою плив невеликий потік, а єго мутні води котились ліниво по осілім на дні намулі. Вічний єго супокій був нарушений хіба лиш тоді, коли топився зимовий сніг і болотними швидкими

струями збігав до сумного потока.

Жвавість маленьких ручаїв уділялася і потокові, і тоді він шумів і ВИЛІшався з берегів, забирав усе, що по дорозі по

пало, і ніс до свого багатого сусіда Прута. Восени, звичаи-

126

flО, сільські газдині мочили в мутній воді потока коноплі, і тоді він виглядав ще сумнійший, вода lI.Je темнійша та мутнійша, а навкруг розходився немилий воздух, що було великою принадою для дітей з цілого села, котрі зби ралися гурмами ловити дрібну затроєну коноплями рибку. Рівнобіжно з

потоком

тягнулась вузька сільська дорога,

перекидалась через него невеличким мостом і пнулась да

леко вгору. По другім БQці моста стирча~и голі горби, по криті лиш низькою, подекуди перепаленою сонцем травою.

Місцями земля розпадалася і шкірилася здалеІіа глибокими

жовтими ярами.

Насупротив тих гір, де пропадала

вже

з виду дорога, котра на похилині значно взносилась над ~елом, стояв

панський двір і гордо

споглядав

на сільце,

лежаче в долині, на невеличку з трьома банями церковцю

і на обросле садом поqівство. що майже притулилось до церкви над мутним ПОток()м. Uіле село ніби хильцем ухо дило

гордого

погляду

панського

двора,

одна

лиш

коршма

на пр6тивнім боці двора стояла чепурно і ніби всміхалася до него довгим рядом вікон з потрійними шибами.

Двір був' великий, але добре удержаний, з ВИСОІ<О під мурованим

і на

стовпах

опертим

ганком.

На просторім

подвір'ю перед ганком був невеликий газон, а дальше госпо дарські будинки. До одної сторони дому припирав вели к~Й цвітник, а за ним тягнувся довгий сад. Город був уря джений на англійський лад: на зелених газонах виднілися клумби всіляких цвітів, маленькі заграйичні вріжних від

Ь1інах деревця і щеплені рожі, а на самій середині широко

розкладалася американська сосна. Високий пліт заслоняв груболнстий боз і інші спіреї, а кути огородженого городу І"!ритінювали сосно ві та грабові гаї.

Молода пара людей проходжувалась повільним ходом по кручених стежках городу. Гарне лице жінки було таке бліденьке, як перша весняна цвітка, а голубі очі гей би за

Jtривались хмарою. Мужчина сумно споглядав на свою блі ду товаришку, котру краса природи не веселила, а свіжість

воздуха переймала дрожю. Мовчки переходили вони попід тінисті дерева, штучні гаї та переповнені цвітами клумби.

Під широко розложеними галузями сосни цвіли розкине flими громадами сині та білі фіалки, а солодкий іх запах

п'риманював здалека. Молода жінка ОДНаІ{О ж споглядала l,Sайдужно на сіяю чі красою рослинки, як і на ціле окружене, цовне житя і сили;

зате мужчина, ВИДКО, не міг опертися

:красі природн, бо зігнувся і подав блідій своїй товаришці

127

кілька зірваних фіалок. Вона машинально витягнула руку, взяла від него цвіти, а відтак обидвоє пішли дальше кру

тою стежкою. Маленька фіалка мала два пуплішки і моло-

дии зав язок

наСІНЯ.

- Oxl- зітхнувши, ВІДІзвалася до свого товариша бліда жінка.- Така дробина, а вже буде тішитися новим житєм, відродиться молодим поколінєм. Боже мій! ее та'ке звичайне право природи, лиш ми не маємо того щастя.

При тих словах молода жінка розплакалася. Мужчина пригорнув єї до грудей. Єго душили сльози, і він лиш на силу Їх повздержував.

Десять літ як вони жили з собою. Бог ім дав був двоє діточок, але і зараз забрав, скоро лиш уродилися, тож і тепер, коли знов надіялись нового гостя, боялися, що доля не дасть Їм виховати і тоту дитину.

Може би, ти поїхала до лікарів,- відоз.вався вкінці

несміливо мужчина.

Та що з того? -

відповіла з резигнацією жінка.

Чи я вже до них не їздила?

І знов вони переходили мовчки довгі сте~и города. - Знаєш що? - промовила по добрій хвильці жінка,

підносячи сльозаві на мужа очі.- Я чула ще від моєї ба буні, що десь має бути між хлопами звичай, що як Їм діти не ведуться, то вони беруть в куми послідніх жебраків, і ее має

помагати.

Га, суть річі, про котрі філософи не ClНИЛИ,- за конклюдував муж.- Хто знає, може і в тім що е,- додав

задумуючись.

Ся розмова мала реальні наслідкн, бо дійсно, як при йшла на світ ДИ'l'ина, маленIJка донечка, родителі не шука

ли кумів між панами. Вправді, не взяли вони послідніх жеб раків, але порядних селян Василя і Василиху, найперших газдів у селі. Але то на одно виходило, бо як супротив якого хлопа був жебрак, так само против дідича хоч би

найліпший газда. Інакше се вправді поняли Василь і Васи лиха. Вони хвалилися між своїми, що пок умалися з пана

ми і від часу до часу ходили до двора у гості. Борзо однак перестав ходити Василь: він зміркував, що то якось ані ему, ані панам до ладу не складаєся. Довше, хоч зате рідко, ходила Василиха і єї фіїна «Ядзя», котре то ім'я Василисі завсігди тяжко було виговорити, добре собі ві пригадувала, а будучи вже панночкою, не раз в товари..

етаі з гумором розповідала,

128

як-то до них,

коли вона ще

·~a мала, приходила єї кума, висока, чорна жінка. Мати ..,.,сила єЇ сідати, а вона завсігди жалувалася, що єї щось -.'серцем болить, і, притискаючи руки до грудей, говорила

стеrвучим голосом: «Ох! слаба-м, слаба-м, кумко-любко»,

•

ваєдио наводило на устах матері ледви повздержуваний

усміх. Пізніше і Василиха перестала приходити; може, поду _Аа вона собі, так, як єї чоловік, що то якось не до ладу с~єся:

що па'ии

то пани, а що мужики

то мужики.

ЯК не розбивалася молода пані над своєю дитиною, то асе-таки сама єї не плекала: одне, що ее єї дуже мучило, а друге - і для здоровля дитини ліпше було найняти здо

рову селянку за мамку. У селі знайшлися дві покритки, гідні молодиці, але пані боялася повірити їм дитину. «Немораль мість жін'ки лежить уже в крові і може уділитися дитині», говорила

мати

до

відвідуючих

єї

сусідок

по близь

ких сіл, котрі цей погляд вельми похваляли. Знайшлася вкінці жінка, котру чоловік відумер з місячною дити'ною.

Бідна жінка радо ішла в мамки, хоть їй жаль було лишати на чужі руки своє мале писклятко, але що було робити; заробок трафлявся, а вона була дуже бідна, жила з заріб

КУ, та й мала старшеньку дівчинку, на котру треба було

також заробити. Дала, отже, обоїчко дітей до брата, що при став був до жінки на грунт, а сама пішла в мамки. Недовго

'жила єї від грудей відлучена дитина; біднятко зниділо, мов поросло мохом, та й навіки заснуло. Зате панська дитина на чудо гарно розвивалася, а єї плекальниця, стративши

свою дитину, перенесла свої чувства на сю, котра щоднини тулилась до єї грудей і усміхалась дрібними устоньками.

Дитина також дуже до неї привикла і так прив'язалася, що коли уже перестала єї плекати, то мусила ще лишитися на кілька літ за няньку.

Ядзя довго плакала, коли няня вже відійшла, а нато· мість стала французька бонна, що шварготіла до неї незро

зумілим язиком. Дитині так навтямилося з новою това ришкою, що мамі аж жаль ставало біднятка, і ЇЙ прийшло

на думку, чи не кликати би яку дівчину з села, щоби де

коли з нею

побавилась. Казала, отже, закликати

мамку,

щоби вишукала таку дівчину.

- Таже моя може приходити, кілько треба буде,- ка зала мамка, рада, що знов буде ближче двора. Звнчайно, бід но ся діє-добре що-то, добре, що дитині дадуть кусень хліба.

Другого дня мамка привела свою невеличку дочку, о два рокн старшу від Ядзі дівчину. Згоди між ними не було.

9 Н. l<обрввська

129

Катруся мала прихолити толі, коли Ядзя захоче з нею побавитись та надоїсть їй французька бонна. Катрусю при

вели до двора у грубій сорочці і уперезану маминою запас

кою замість «горботки». Але ЩО' сей стрій не надавався до панських покоїв, то пані казала дати їй тоненьку з Ядзі сорочку і перешити стареньку спідничку.

- Но, тепер якось виг лядає,- казала пані, коли при провадили до неї перебрану Катрусю. Катруся тішилася своїм новим убранєм і гордо споглядала на запинані гудзи ками рукавці сорочки, котрі на ню були закороткі, та й на

надточеиу майже від колін спідничку. Коли однако ж в сім убраню пішла до мами, то усі сусідські діти стали з неї

сміятися. Катрусі зробилося стидно, скинула панську со рочку і спідницю і убралася назад у свою згрібну сорочи

ну* і казала, що не піде вже більше до двора. Мама насилу відвела єї назад. Та все-таки Катруся не хотіла більше по казуватись сільським дітям в новім перебраню, і коли була

у мами, то зараз перебиралася у свою сорочку. Ядзя дійсно бавилаСJl з Катрусею далеко ліпше, як з своєю бонною. Але зате пані мусила сама ті забави надзирати, позаJlК, крім мужицької бесіди, мужицька дитина не завсігди знала

забавлятися з ПМlською і не раз вживала не конче гречних слів, чому бонна не могла запобігти, не розуміючи ані СЛО·

ва чужоі для неї мови. ее бонні було на руку, позаяк улегшувало єї обов·язки. Найліпше вона любила, коли діти ішли бавитись до огороду, а упевнившись, ЩО панство чим

іншим зайняті, давала собі тоді волю, лишала діти і йшла у

сад проходжуватись. Коли раз пані пробудилась по обіднім сні, щось мовби шепнуло їй, щоби вона ішла подивитись, що роБЛJlТЬ діти. Був се правдивий інстинкт материнсь,кий, бо зараз здалека учула дитинний крик і плач. Ядзя лежала иа землі, а верх неї Катруся і, зо всіх боків обкладала єї кула

ками. Мати не дивилась на дорогу, не зважала на травни ки і цвіти, а бігла просто, зачіпаючи сукнею о корчі і ра

бати, і майже без пам'яті вирвала свою дитину з-під бру

тальної переваги

малої мужички.

Ядзя була смертельно

бліда, а з розбитого єї носика потекла червона струя крові

по руках і одіню матері. На землі лежала розбита лялька і порвані цітки, очевидні свідки дитячого непорозуміня.

Води, водиl На милість бога, водиl

реражена

• з r р і б нас о р о ч к а 130

- кричала пе

мати.

сорочка а грубого, небіленого полотна.

.,. На той крик позбігалися зі всіх сторін слуги, вилетіла Аесь з гущин перелякана бонна, вибіг з покоїв пан, поспі~ шив щосила опорошений від млинка економ. Пані вже обли~ вала Ядзю водою і ледви могла розповісти, в якім страш~

нім знайшла єї положеню. Пан остро зганьбив бонну, а Катрусю казав взяти економові і укарати, хоть Катруся 8винялася, що вона нічого не винна, бо Ядзя перша на ню кинулася і пірвала на шиї цітки. По якімсь часі Катруся з посинілим лицем і викривленими губами, дрожачи на цілім

тілі, бігла з двора городами в село. Сльози капали єї з очей, а ГРУДИінята підносились уриваним хлиnанєм. Так забігла аж додому, але боячись іти до хати, залізла під пліт у корчі

велнкого бур' яну і там пересиділа цілу ніч. Мати

байду~

же, думала, що Катруся лишилася в дворі, і аж другої дни~

нн дізналась в селі, що єї дочку подибало. Бідна жінка взя~ ла'сь за голову. Єї розібрав жаль і злість, хотіла ще ліпше

~абити Катрусю, але жаль переміг, пішла лиш до двора,

перепросити паню за таку вже зроду біснувату і неслух

няну дитину. Але Катруся вже більше до дво,ра не пішла.

Якось в недовгім часі по тій пригоді умерла Катрусина мати, і Катруся стала круглою сиротою. По мамі ЇЙ нічо не лишилось, крім трохи одіжи, бо ціле житє була лиш бід

ною комірницею. Брат мамин, а єї вуйко, взяв одежину на переховок, а Катрусю дав до газди на службу. Тимчасом Ядзя перейшла з рук бонни до рук гувер нантки, котра мала обов'язок не лиш наглядати і розмов~ ляти З нею, але учила єї ріжних книжкових предметів,

музики і жін~чих робіт. Родителі Ядзі мало де бували. Давнійше, за панового батька, казали люди, що не було днини без гостей в дворі, але часи змінились, господарка якось не дописувала, і лиш на пам' ятку добрих часів, тіль

ко завсігди раз у рік на Юліана і Юлії, бо так називались обоє панство Солєцькі, відбувалися гучні іменини. Мали,

отже, ДОСИ'l'ь обоє пани Солєцькі часу посвячувати вихова~ ню дочки, а особли,во мати, бо батькові більше часу забиr>а~

ла господарка. Коли Ядзя підросла, то ще більше жила під опікою мами і гувернанток, ніж коли ще була менша, позаяк

підростаючій панночці ще більше небезпечно було сходи на то мати мала

тися з простим народом, ніж дитині, і

пильне око. До слуг вільно було їй відноситися лиш з тим, що їй конечно до услуги бу ло треба, і то лиш з покоєвими

слугами; з іншими Ядзя не сходилася, а тих, що приходили на роботу, зовсім не знала. Тільки вечорами, коли батько,

9·

131'

прилучився до товариства жінок, чула 80на багато про лі нивство і крадіжі робітників, про великі з тих причин клопоти батька і про борбу, яку він мусив вести з тими по роками народа.

Ядзя робила в науках такі гарні поступи, що борзо гу вернантка оказалася непотрібною. Тому ж то Ядзя з прав дивою приємностю зайняла покій гувернантки і зробила з

матір'ю новий поділ годин своєї роботи. Найбільше часу ішло на фортеп'ян, бо грала по кілька годи'н денно, і на чи танє,

для

вивченя

мови,

французьких

книжок

позазна

чуваними картками, котрі мати не позволяла їй читати.

Більшу свободу мала щодо польських книжок, а навіть на єї просьбу перенесено шафу з книж'ками з маминого до єї

покою. Стала також виручати маму в господарці, нагляда ла порядки в покою, і видавала кухареві масло, решту ж часу посвячувала прекрасним ручним роботам, котрі лю била над усі інші.

З делікатної і хорошої дитини виросла висока, гнучка, з правильними рисами лиця, панна. Темно русяве волосє прекрасно гармоніювало з єї білим матовим лицем і темно голубими очима. Єї гарна стать звертала на себе загальну увагу і була предметом загального подиву сусідськоі ШЛЯХ ти, як і інтелігенції недалекого місточка, до котрого Їхала

щосвята і неділі до костела. Міські донжуани несміло спо глядали на прекрасну дівчину, коли ішла з матір'ю до пер ших лавок, які звичайно займало сільське «обивательство».

Від часу, як виросла на панну, дім єї родителів більше оживився, бували частійше гості, а іменини відбувалися ще

гучнійше. Найчастійше однако ж Солєцькі ві.зитувалися з одним пан ством з сусідства, а особливо син того панства,

пан Вацлав, часто заглядав до панів СОЛЄЦЬКИХ, і люди пе редвиджували, що се закінчиться маріяшом.

Але се якось не сталося. Пан Вацлав заїжджав вправді довго, але наконець оженився на Поділю з панною два рази багатшою від Ядзі. Сей факт сильно вразив молоду дівчину; вона не могла перенести тої обиди, хоть глибоко ховала свої чувства, і людям представлялася ще гордійшою і веселійшою, ніж

досі. Найбільшою однак підмогою єї ображеної гордості була єї краса. Вона від дитини була научена дбати про свою зверхність; тепер же зробилось тото головною єї ці

J\ею. Uілими годинами укладала волосє, обсипувала м' яким Аелікатним порошком і без того біле і гарне лице, примі-

132

рювала сукні, чистила і формувала нігті. Але коли по скін· ченю туалету стала при зеркалі, то єї дрібні уста склада· лись мимоволі до гіркого усміху, бо кого мали вражати ті гарні очі, кого чарувати гарна стать, коли в цілій околиці не було ані одного відповідного конкурента до єї руки.

Ся обставина, може, ще більше смутила єї родителів, а по довгих розважанях і тайних нарадах вийшло вкінці,

щоби доконче виїхати до більшого міста на м'ясниці. Вна· слідок сего рішеня з надходячими м'ясницями вибрались мати з дочкою до Львова на цілий час м'ясниць, а що не можна було лишити цілком господарства, то батько лиш від часу до часу доїжджав і асистував Їм при більших ви·

ступах.

3 сего обороту справи Ядзя була дуже задоволена

і щаслива; краса єї принадила багато адораторів, а вона сама мала велике щастє на всіх вечерках і балах.

Надія на добре замужє розвеселила серце матері, і вона нічо не щадила для блеску і краси своєї дочки. До єї уха часто долітали похвали о красі, елеганції і уложеню Ядзі, а мати уносилась найкрасшими надіями в далеку будучину дочки, як маленька пташка несесь в далекі краї на крилах

міцнійшого від себе крилатого ДРУГа, хоч в короткім часі до тих милих тонів вмішувались і деякі дисонанси. Добрим приятелькам, що розпливались в похвалах для Ядзі, ви· рвалось часом таке слівце, котре псуваЛ0 їй цілком гумор і добрі вражіня.

- О, як чудово виглядала Ядзя на вчорашнім балу, немовби яка богиня І - говорила товаришка ще з дитячих літ і знайома пані Солєцької.- Усі були нею зачаровані, а пан Артур ще більше нею займався, як звичайно. Ядзя дійсно дуже єму сподобалася. Але ж бо і він також гарний і дотепний, колись ту на вечерку присівся до мене,- влас~

не тоді Ядзя танцювала з паном Зігмундом Л. - ахІ чому то хороші панни не мають грошей,- CKa~ зав він ніби з усміхом, але я бачила, що по єго лиці пере~

бігла тінь смутку, він зітхнув і пішов просто до Ядзі, котра з Зігмундом скінчила тур. Тінь смутку перебігла і по лиці матері Ядзі. Виїзд до Львова, туалета і ціле веденє Їх дому у Львові не мог ло свідчити о невеличкім Їх маєтку, звідки ж про се вже мог ли говорити і знати молоді люди, та і якраз тоті, котрі

Ядзею найбільше інтересувались. Були це шпильочки, котрі просто трафляли в її серце. Предвиджуючи, що се може попсу.вати цілу будучину єї коханої дитини, старалася вона,

133

отже, більше піднести блеск свого дому і затерти слідн, щоби і найменшим позором могли проявити ЯКИЙСЬ в чім недостаток. Адоратори Ядзі з кождим днем, а властиво з кождим вечерком і балом, побільшувались, ближчих одна'l{ кроків ніхто не робив.

Вкінці, м'ясниці скінчились. Ядзя вернула додому з го ловкою, оголомшеною компліментами, з розм' якченим сер цем,

повними куфрами

СУ'КОНЬ, КОТИЛЬОНОВИХ китиць і

інших карна валових трОфеїв, але без ніяких реальних на

слідків. Реальними наслідками було хіба лиш те, що їх не величкий маєточок львівськими видатками дуже підорвався,

як також пішли з шумом довголітні ощадності пані Солє цької за капусту і молоко, котрою то частиною господар ства вона завсігди сама займалася.

Помимо того, не давали вони ще за вигране збиточній долі, і на другий рік знов виїхали на м'ясниці до Львова. Але і сим разом вернули вО'ни з нічим. Кавалери крутили ся, бавилися, але ні оден не освідчився, а до того засмуче

ний батько представив бюджет домашній в дуже непоті шаючих красках, бо видатки так значно переходили доходи,

що про дальші проїздки не можна було більше і думати.

Був

се

страшний

удар для обох

жінок, хоч

вони

ста

рались зносити єго стоїчно, щоби не надто дати се від

чувати батькові. Матері однак не раз закрутилися сльози в очах, коли вона дивилась на поблідле лице дочки. «Боже мій! - думала вона з жалем, роздираючим серце.- Нащо тілько краси, тілько гарних прикмет душі і тіла, щоби те все без долі, без щастя погребати в такій г луші, в такім

заклятім куті, де навіть нема видів на те, аби обставини

змінились на ліпше ... Та дитина, така у бога випрошена, така пожадана, мала перецвісти як той серед густого ліса

на зрубі цвіт!» мимоволі вирвалось їй з грудей. Але сей зойк болючого серця переражав єї: вона клякала, взносила руки до неба, щоби воно не прогнівалось на ню за ті гріш

ні думки. Бо чим же би вона бу ла без тої дитини? Таж то єї цілий світ, світло цілого житя! Але тут вона ще більше відчувала свою безсильну неміч помогти своїй одинокій ди

тині. Не менше терпів і сам Солєцький, і не раз, дивлячись на дочку, виглядав як батько Марії в поемі Мальчев ського *, що волів би носити кайдани у татарина і турка, ніж щоби так марно мала в'янути єму дочка.

• 134

дИВ. примітки.

l.Uоби хоч в часті заступити Ядзі львівські приемності, хотіли Солєцькі завести живій ше сусідське житє, але ока валось, що сусідські візити й бали мало що не рівнялись карнаваловим видаткам і були, як зав'сігди, без ніяких ви

глядів на пожаданий успіх. А втім, і сама Ядзя того не хо

тіла. По міських балах і інших розривках сільські забави

видавались їй нудні й безцвітні. Невдача виїзду до Львова не могла обійтись без ріжнородного сусідського поговору, а то єї ще більше зражувало, і вона відтягалась майже зо всім від всякого товариства. Одностайність OДНдal: житя без жившших вражінь, молодечих поривів і руху убивала єї вразливу душу і шкідливо впливала на молодий організм.

Вона марніла, блідла, худіла. Родителі занепокоїлися вї здоровлєм і стали удаватись до лікарів о пораду.

Лікар, що мав підрятувати ослаблене здоровле Ядзі, був в поблизькім місточку, мав дуже широку практику і

славу доброго лікаря. На медицині не мав він відзначатись великою

спосібностю, посідав однак всі прикмети, котрі звичайно роблять навіть велику славу лікареві, а то: мав АОКТОРСЬКИЙ диплом, був гарний і нежонатий, як-небудь

розпочав уже 35-ий рік свого житя. Не дивниця, отже, що був предметом сердечних бажань усіх до стану супружньо го кандидаток з цілого місточка, тим більше, що завсігди С)Казував,ся байдужим на всі забіги ПдlННОЧОК і Їх родителів.

«Коли женитись, то вже розумно женитись,- говорив він звичайно в приятельських кружках,- і наколи б я мав уже

женитись, то лиш з «обивателькою». Після єго поглядів у того род,а паннів і вихованє стараннійше, ніж у міських

панночок, і матеріально вигіднійше, «бо щО Ж,- додав він з усміхом, - за придане може дати дочці хоч би і найви щий урядовець? Хіба кілька суконь і родительське благо словенство, а се ше мало для чоловіка зі становиськом і з

заслугами для л~дськості, які має кождий лікар! .. » З тих претензій лікаря сміялась околична шляхта, хоч при кож

Аій нагоді всі сердечно єго запрашали, і часто взивали з

І\ікарською порадою там, де тої поради не конче було тре ба; а сего способу уживав найчастійше властитель невелич

кого сільця, котрий мав чотири, уже немолоді а дуже не гарні дочки.

Краса Ядзі робила на лікаря сильне вражінє ще тоді, коли з свіжим дипломом' в кишені не займав так поважного становисЬка в повіті і серед групи міських донжуанів не сміло споглядав на горду панночку, котра завсігди з під-

135

несеною головою переходила через костел, йдучи до пер

ших лавок. Тепер Ядзя видавалась єму ще красшою, і він дуже гаряче став займатись своєю пацієнткою, а глухі шеп ти в сусідстві про невдачу львівських проїздок будили в

нім вельми смілі здогади. Ядзя тим взг лядам лікаря не на давала жадної ваги, бо хоч не мала щастя, щоби єї бажаня сповнювались, хоть би вони навіть не переходили вимогів вродливої жінки, однак від дитинства навикла була, що всі коло неї старалися угодити дрібним забаганкам пещеної ди

тини.

успосібленє Ядзі псуваЛ0 лікареві найхитрійше

обдумані способи, щоби показати Їй, що під єго забігами

криєсь щось більше, як сама лікарська ревність. Він ждав на найменшу нагоду, щоби ЇЙ те своє успособленє оказати,

і коли раз Ядзя мимохіть сказала, що хотіла би прочитати якусь нову книжку, він в тиждень приніс ЇЙ тот у книжку, від котрої заносило ще сильно свіжим друком.

- 1JJ0 з вас за чемний чоловік, пане докторе! - сказала Ядзя, обертаючи листки книжки.- Ви дійсно дуже чемні, додала вона по хвилі,- і зробили-сьте мені тим правдиву

приємність, бо мене се діло розцікавило від першої хвилі, коли тілько часописи подали про него звістку.

Лікареві ударило голоснійше серце. Моя чемність була би неограничена для вас, ласкава

пані,- сказав він,- наколи б ви лиш тО'го жадали і дозво

лили робити собі приємності,- але тут єго голос урвався.

Ядзя глянула на него таким питаючим і холодним погля дом, що лікаря мовби хто обляв зимною водою. Від того часу Ядзя вправді не змінила з ним свого поступованя, може, була навіть ще більше уважаючою, але помимо того він не міг ніколи ані одного найменшО'го слівця натяку під хопити, котре б виражало тінь бажаня, що міг би він був

сповнити. Се гнівало єго тим більше, що не знав, чи то ви ходить у неі мимоволі, чи з намислу. По довгій і пильній єго студії стали єго спостереженя клонитись до пересвід

ченя, що з ним поступаєся обдумано. Се виводило ЄГО' з терпеливості, і він

lJe

раз думав, що найрозумнійше було бп

виречися своіх замірів супроти Ядзі, але се вндавалось єму вже запізно. Ядзя увійшла вже на тілько в єго думки і чув ства, що виречись добровільно тих мрій було для него май

же немО'жливо. А коли з самою Ядзею порозумінє було тяжке, пО'становив ужити інших способів.

Зажурена недомоганєм дочки, мати часто питалася на осібності лікаря, що BrH думає про єї стан здорО'в'я. Лікар

136

постановив "е використати і при першій нагоді дати матері пізнати, що стан здоровля єї дочки вимагав би цілком зміни житя.

- Тож радите, пане докторе, виїхати де до купелів і уважаєте се за конечне і за невідкликане ? - питала, фра суючись, пані Солєцька, хоть свому голосові старалась на дати спокійний тон.

Зміну житя, пані добродійко, уважаю дійсно за ко

нечне, за невідкликане, хоч тим я зовсім не сказав, щоби конечне Їхати до купелів ... На сю тему лікар говорив звичайно довго і гаряче, як

небудь пані' Солєцька зовсім нерадо єго слухала; загадоч на міна лікаря якось нудила єї, і вона боялася доторкнути якого дражли,війшого питаня, а передовсім боялася дотор

катись Їх маєткових інтересів. Ся здержаність матері не була на руку лікареві', але занехати і того способу значило цілком зрезигнувати з своїх замірів, а того він не міг і не хотів.

Коли так мучився гадками, несподіваний случай пода8 єму ще одну дорогу. У Менделя, орендаря коршми села панст'ва Солєцьких, захорувала жінка, Лікар був там кілька разів, а коли жінці полегшало, то Мендель сам їздив до міста здавати справу з стану здоровля жінки. Подужанє було певне, а Мендель незвичайно тішився, і невичерпаний був в гарних словах і бажанях для лікаря.

Дай вам, боже, здоровлє, вельможний пане докторе,

за те, що вирятували мою жінку; усі кажуть, що такого

мудрого доктора ніде нема, дай боже, щоби-сьте були ще розумнійші і багатійші та щоби-сьте мали жінку, яку самі

хочете! - Тут Мендель примкнув очі і цмокнув, приложив ши до губи пальці. Доктор весело засміявся, і як чоловік, що случайно попав у добрий настрій духа, став вести жар

товливу розмову. В повіті було на продаж село. - А що, пане Мендель, не купуєте Галанівку?

запи

тав лікар, закуривши цигар0.

Коби гроші, то чому ні? -

відповів Мендель, задер

жуючи жартовливий тон розмови.

Хіба ви їх не маєте? Я гадаю, що ви іх більше має

те, як ваш пан,- сказав ніби байдужно лікар.

Більше,

як більше;

він має село, а я лиш коршму,

але я би не хотів,- додав, понизивши голос,- мати тото

село, та й тоті клопоти, що він має.

137

Та які він мав клопоти? -

запитав лікар тим самим

байдужним тоном.- Мало з ким жиє, не їздить, не ба~ луєся

... Які клопоти~

відповів жид протяжно.- Єму ще

багато клопотів і по батькові лишилося, а то, що через два

роки їздила пані з панною Д'О Львова, думаєте, що він тото забув~

Та се так багато коштувало~ ШО тото єго коштувало, то того не знає ніхто так, як

я.

Або він зичив у вас грошей~

- питав дальше ДOK~

тор, що при тій нагоді рад БУ'В розвідатись про маєтковий

стан Солвцьких.

Зичив

- не зичив, се вже нехай буде між нами, але

я знаю, що він, як що має на голові, то того не скаже ні жінці, ні дочці, а мені ClКаже,- сказав гордо жид, поправ~

ляючи на голові ярмулку. Поважна постать жида мала при тих словах так щось комічного, що доктор перервав бесіду і звернув на іншу тему.

Однак по відході Менделя доктор глибоко задумався. Єго ум сильно працював над овіжим планом. Може, се і справді жінка і дочка не знають про всі інтереси Солєцько го, не знають

про правдивий стан маєтку і тримаються

згорда і здалека. Та чи ж би не лшше було розпочати акцію від самого Солєцького ~ Зайнятий сильно тими дyм~ ками, доктор довго ходив по хаті, запалював і кидав Heдo~ курені цигари, аж нарешті сів до бюрка, витягнув листовий

папір і забрався до писаня. Писанє якось ,не йшло, він кілька разів дер і зміняв папір. Вкінці відсунув записаний битим письмом цілий аркуш, витягнув коверту і заадресу~

вав до Солєцького. Заким однак вложив до коверти, перебіг очима ще раз зміст свого письма. Воно розпочиналося сло~ вами, котрими запевнював о своїм високім для цілого дому пЬважаню, а відтак признавався до своїх замірів супротив

Ядзі, виражаючи повну надію, що зуміє собі заслужити на єї прихильність і любов. Другого дня по тім письмі доктора увійшла Ядзя слу~ чайно до покою родителів і завважала сильний неспокій на їх лицях, а батько щось скоро сховав до кишені сурдута.

- Wo

сталося~

- спитала Ядзя, кидаючи бистрим на

,них оком.

А що ж би ~ Н'ЇЧО,- ВЇд:ІЮВіла мати слокі,Й,но.- От

звичайні наші господарські клопоти.

138

Але Ядзя завважала, що мати мала заплакані О'lі. Ні, ви щось криєте перед мноюl- сказала тоном роз пещеної дитини.- Думаєте, що тим робите щось доброго;

гадаєте, що JП( я бачу ваш неспокій, то не догадаюсь, що се ~усило зайти щось важного і прикрого.

- Дорога дитино, будь певна, що ми нічо ніколи перед тобою не укриваємо,- сказала пані Солєцька. - А oltHaIК поміШalНіваші лиця зраджують IВIlJC,- від повіла Ядзя з роздражненєм. Батько питаючим поглядом глянув на жінку, котра не рішучо м'яла в руках хустину. - Я гадаю, моя дорога,- сказав по хвилі,- що се ліпше буде, наколи ми їй скажемо, о що річ іде, позаяк вона готова що ще гіршого виображати.

При тих словах витягнув письмо і подав дочці. Ядзя приступила до вікна і почала читати. Спершу кров' вдари ла ЇЙ по лиці; відтак вона зблідла, як стіна, положила мовч

ки письмо на стіл перед батьком і вийшла з покою. По якімсь часі увійшла мати до єї !Кімнатки і при:несла до пе речитаня відповідь батька на письмо доктора.

Ми спершу не хотіли тобі сказати про се пlк:ьмо,

говорила вона,- але коли ти вже довідалася, то знай, що батько відповідав.

Ядзя перебігла скоро короткий зміст листа, в !Котрім Со лєцький виражав свій жаль, що не може відповісти при хильно висказаним замірам доктора і що вони обидва за держують се у вічній тайні, як пристало на людей чесних. Ядзя не могла довше здержатись і попала в нервовий спаз

матичний IПлач. Мати пригорнула до грудей плачучу дочку а рясні сльози покотилися ій з очей.

Oxl- зітхнула з плачем.- Не про TaJКY партію для

тебе думали -МИ,- а сльози знов залляли їй лице.

В якийсь час відтак почули Солєцькі, що доктор звер нувся до чотирьох негарних сестер-шляхтичок, і в рік по

тому одружився з одною з них. В положеню Ядзі нічо не змшилось, лише збільшалось щораз більше невдоволенє з

самої себе і з окружаючих обставин. Музика єї дразнила, читанє мучило, зате цілими днями сиділа в своїм покою і вишивала або робила які інші робітки жіночі.

То одно, що мене ще найбільше успокоюв,- говори

ла вона до матері, а з-під єї тонких пальців виходили про зорі фріволети, майстерні гапти та вишивані барвистими

шовками цвіти. Усі столи і крісла були прислонені прекрас-

139

ними покривалами, лампи і альбоми спочивали на майстер~

них підкладках, а на канапах і софах лежали ріжного фор~ мату і красок подушки.

Зальоти доктора не удержались в такій тайні, як сего собі усі бажали, а деякі поговірки

клонились

навіть

до

того, що Солєцькі вельми хотіли собі доктора на зятя, але се Їм не вдалось, хоть були і такі, що сумнівались, щоби

Солєцькім так дуже до вподоби був зять не шляхтич, зате ворожили Ядзі старе дівоцтво, бо в теперішніх часах шлях~ тич з яким~таким маєтком

то рідка птиця і певне не cxo~

тів би брати панночку з невеличким і непевним маєтком.

Сі поговірки були би могли перейти без відомості Co~ лєцьких, позаяк вони

майже з ніким з сусідів не жили,

коли б і тут не знайшлися приятелі. До тих приятелів Ha~

лежав ровесник по віку і по товариських вимогах батька

Солєцького, вояк і товариш оружя з трийцятих років. Бу~ дучи безженним, ГОНИВ.Qстатками маєтку, жив коштом своїх

вірителів, котрих щораз тяжче було єму найти. Wоби тото надолужити, помагав собі тим, що

ролі

приятеля дому

їздив по цілій околиці від хати до хати. Найбільше однак тримався Солєцьких, по причині дружби батька. - Най жиє шляхоцька кровl- викрикував він раз при обіді,

коли уже чарка вина кілька разів повторилась.

Мені кажуть, що Солєцький віддає дочку за якогось ци~ рулика, аж мене рука засвербіла, слово

гонору даю, аж

мене рука засвербіла, коли~м я того почув, і був би той добре по пиці дістав, якби то не був говорив також шлях~

тич, що мене ще дужче засмутило. Але я знав, що син мого ПРИJlТеля не зробить того, та лиш .боявся, чи панні не заліз ли у голову які романси, бо то тепер панни,- сказа·в він.

обернувшись до Ядзі,- аби лиш вийти замуж, і про нічо більше не питають ...

Ядзі уся' кров вдарила до голови. Яне з тих,- сказала вона гордо,- думаю, що

ви,

добродію, мене до тих не зачисляєте.

Старий шляхтич споглянув на ню старечими, зачерво нілими від вина очима, в котрих блиснула іскра ентузіазму.

- Отсе ми зухl Отсе мені правдива, чиста шляхоцька кровІ Най жиє шляхта і най хоронить свої ідеали, котрі єї відріжняють від мотлоху, над котрим тримати їй гордо го ловуl- сказав він грімким голосом, вихиляючи до дна CBi~ жо наповнену чарку. Ядзю глибоко Доткнула тота сцена; тут виходили не лиш ріжниці поглядів товариських, на KOT~

140

рі вона була .дуже вражлива, .але ще крилас~ і більша зне

і.вага, котра ВІдносилася до неІ просто яко ЖІНКИ, щО бажає

.Авт сего, щоби вийти заміж. Ох, кілько єї коштувало сили, кілько моці, щоби убити всі живійші в собі пориви свого МОАОдОГО організму, коли мимо єї волі на самоті мерещилась перед нею здорова стать молодого лікаря, та все-таки не

охоронилась від негідних, ображаючих єї жіночу честь, по мовок о найнижчі в природі людській інстинкти ... Зворушена до дна душі, вернула до свого покою, отво рила вікно і взяла до рук робітку, найщирійшу товаришку

вї сумних хвиль і сердечної тоски. Бо дійсно, чи не жила вона так, як дівчина в caM()'l'lHiM покою з «Дідів» Міцкєви ча, котра щоднини з гадками скучних і буденних пригод

вертала до своєї самоти і мрій,- і «як подорожній, поли шений серед дикої пущі, котрий щораиа шле свій погляд навкруг себе, щод.нини ходить в ріжні сторони, чи не від криє якого людського сліду, і щоночі вертає до своєї пече ри з незміненою розпукою в душі».

Здалека із-за вікна зачула вона сумні протяжні звуки народної пісні. Дівчата пололи в городі і співали: Ой піду • на ставочок, Аж там пливе шість качочак; Одна другу підпливае, Кожда свою пару має. Гей, я тато як побачу, Ревне з того як заплачу: Чн то, боже, з твоїй волі,

Illo

ні щастя, ані долі?

Чи то, боже, з твоЇЙ рYlКИ, I,Uo я терплю такі муки?

«I,Uo за жалібна, тужна пісня? -

подумала Ядзя.- Від

ки беруться у того простого, неокресаного люду такі глибо

ко зворушуючі і високо поетичні пісні, що підходять майже до каждого настрою душі хоть би найінтелігентнійшої лю

дини? Хто Їх сего навчив? Невже ж власАі думки, власні чутя і досвіди? І якраз тота пісня долітає до мене тепер, коли ледви можу утихомирити мою зворушену душу! .. » Вона встала і хотіла замкнути вікно, але свіжий воздух муснув єї по лиці, і вона не могла зважитися запертись в

душній хаті. Пісня сільських дівчат не переривалась; що одну скінчили, то зачинали другу. Ядзя оперла змучену

голову о футрину вікна. Дівчата весело сміялись і зачинали співати

хитру

пісеньку, як

жовняр учив молоду дівчину

відбріхуватись від матері:

141

Ой у полі керннченька,

Край керниці травиченька, Шла дівчина воду брати,

За нев ЖОВН'ЯР поспішати: "Та клади, дівче, коновочку, Навчу тебе розмовочку» . .. Не покладу, бо ся бою, Бо лихую мати маю, Лиху бо я мати маю, Буже бити, добре внаю». "Ой не бійсв, не ме бити, Навчу тебе говорити», Пішло жівче додомочку, €гo мати в головочку: "Не бий, мати, 8 головочку, Та скажу ти всю пра8ЖОЧf(У. Надлетіли гуси в броду, Сколотили піском вожу, Нім св 8Ожа устовлаЯ в ЖОВНJlром ровмовлвла:

Під ввором велененьким,

А в жовнвром молоденьким».

Ядзя задумалась. Після неї ся співанка не повинна пе рейтн уст дівчинн, а вона з такою свободою, без ніяких

скрупу лів співалася тнмн селюшкамн... Тут не вндко тон кості попередньої пісні; відносннн цілком прнмітнвні, а ку

лак матері - найбільша перешкода. Не дивниця, проте, що ту перешкоду можна обійти таким легким способом. Де ж ті скомпліхова;ні виобраЖeJJЯ Їх інтелігентної верстви, що

мов тоненькою павутиною опутують понятя і чувства ?

«З тих селю шок, певне, ні одна не образила би ся слова

ми, котрі мені з такою обидою кинено в лице при сегод

ніш нім обіді», думала Ядзя, затискаючи міцно губи. Єї сили вичерпалися. Замкнула вікно і взяла до рук давно розпо чатий диван. Галузка винограду, що пнулася по стіні, спу стилась

на

замкнене вікно,

ніби

заглядаючи

до

внутра

кімнатки; червоні китиці рож пробивались крізь ГY~Te гіле і листе буйних огородових корчів; висока гнучка лілія роз хилила широко білий, чистий, пахучий цвіт, а великий круг дрібноли~тої акації обгортав легкою тінею грядки голубої

·любелі. А все те ніби шептало, розмовляло і дрожало під дотиком легонького вітру, що тихо потягав. Усе тішилось, гралось, гуляло. Легкі мотилики, як відорвані цвіти, буяли у возду~і, якась пташка ненастанно цверенкотіла, громад ка веселих воробців перелітала з дерева на дерево, а голос

ний

142

сміх

дівчат

відбивав

від

шиб

замкненої

дівочої

кімна'11КИ. Але Ядзя того всего не виділа, не чула; вІ IГла порушувала'сь

машинально

руках,

рівні

одностаііні

urгрихи застелювали темною краскою тлО' великого дивана.

До одностайних

занятій завсіг ди

ОДlІостайного

житя

Ядзі, котре навкруг неї тягнулось довгими, без ніяких змін днями,

належала

навичка переглядати часописи,

коли вже

батько і мати їх прочитали. Коли раз переглядала один із краввих часО'П'исей, заінтересував єї вельми проект львш ських дам з найліпшого товариства, котрі уложились за аранжувати велику лотерею на користь бідних, та ще біль ше вї тота справа зай,няла, коли одна із знакомих пань запросила вї і вї матір до співуділу.

Ядзя післала кілька майстерних і дорогих оказів ововї праці. Добірний СМа!К і викіиченє робіток без закиду звер тали загальну увагу і заслужили собі на прилюдне при знанв в часописах, за що вдячний комітет прислав ЇЙ осіб ну подяку.

Сей случай набрав певної ваги в монотонному житю Ядзі. Вона продукувала свої вироби в так значній надвишці понад потреби навіть панському дому, що без кривди до машнього комфорту могла ще більші робити пожертву ва

ня. Тож заохочена поводженєм, стала від часу до часу по силати свої роботи на всі публічні продажі, наколи ті були

аранжовані на добродійні цілі. В доброті свого серця вона любила думати

про тих

далеких бідних, котрим

вона з

своїми робітками приходила з помочію. Перед єї уявО'ю ставали вельми зворушаючі сцени,

вичитані переважно з

повістей. Вона бачила нещасливу матір, котра не мала що дати дітям істи, і в найбільшій розпуці хотіла відобрати собі і дітям житя, коли ненадійно з рук незвіCJНОЇ добро

дійки надійшла поміч. Якою вдячністю перейнялись серця тих бідних людей, який щасливий усміх окрасив лице збі дованої жінки, як весело блищали оченята бідних дітейl

Там знову, в темній маленькій кім,натці, лежить на нужден ній постелі старий чоловік о шляхотних рисах лиця, котрі

викривляла страшна хороба. Молода дівчина припала до краю постелі головою і заносилася тяжким плачем. І ні звідки взяти, ні роздобути спосіб, щоб порятовати дороге

житє, а хоч би облегшити терпінє. Втім, отвиряються двері і входить лікар з засобом відповідного лікарства. Усі про сьби не можуть склонити лікаря, щоби вповів, хто вго до них прислав, а бідні люди догадуються якоїсь незвісноі 'Опіки добродійної руки.

143

Єї уява запалювалася. І вона чула, як з темних сутере вів заносить холодом і відражаючою гнилю пониженя чо ловіка~ втрученого до тої пропасті нуждою і недостатком конечних средств до житя. І тут являєся ангел-потішитель і випроваджує нещасних з темного заулка, з нездорового воздуха на свіжий, ясний світ божий. БіДНИХ j що тиснулись до дверей Їх дому, вона не любила, позаяк.навикла була уважати Їх від дитинства волоцюгами, котрим не хочеся ро

бити і вони воліють жебрати. Вона ча-сто чула, що десь у віддалених від сіл коршмах сходяться з околиці всі жеб

раки, щоби пити і забавлятись за вижебраиий l'ріш. І тоді з калік робляться прості, з сліпих видющі, а німі найголос нійше кричать і співають. Вона знала сама одного німого, котрий часто до них приходив, а про котрого ходила пого лоска, що він так . добре говорить, як кождий інший чоло вік, та лиш у дає німого, щоби люди милувались,- як та кож говорено про одну сліпу жебрачку, що вона на силу

затулює очі та й каже себе водити. Та лож так єї разила, що наколи тих волоцюгів не відпихала від себе, то лиш для

традиційного християн-ського милосердя, яким споконвіку багатші жінки славилися.

Бу ли ще третього рода бідні, але ці найменше єї зай мали: були то бідні селяни, котрих ані Їх поле, ані їх робота

не могла виживити. Хоч не раз з приємностю представ ляла себе за взір давніх традиційних опікунок простого люду, що з кошнком В руках спішили від одної стріхи до другої, вносячи усюди поміч і потіху, але з другої сторони чула вона про тих бідних ще багато гіршого, як про про стих жебраків, котрих недбальство і лінивство переходили

звичайних волоцюгів. Так кілька разів чула вона, що цілі родини воліли голодувати і мерзнути, як робити. Вона ба чила не раз батька, як попадав у розпуку, що не міг знайти робітників, і мимовільно уважала Їх співвинними в руйнації батьківського маєтку.

- Wo

за злий, здеморалізований той ЛЮД,- казала раз пані Солєцька, входячи до кімнати Дочки,- представ собі, моя дити·нко: взимі

позабира:1l.И

гроші, а тепер під веону

ані гадають відроблятиl Тато попав у злість і витрутив за двері старого гуменного за те, що на завтра не найшов ані одного робітника, бо багато повиходило бог знає де з села

на заробітки. Ах, як мене та,кі сцени дражнять, не зношу того; розболіла мене так голова, що ледви дивлюся; майже

144

все, що приносить господарство, іде за тими робітниками, а Їм все ще замало, шукають ліпшого зарібку; може, гa~

дають, що дадуть де гроші без роботиІ .. Ядзя сиділа на своїм звичайнім місці і сим разом гаптувала на білому атласі антипедію до міського костела. Вікно було до половини прислонене і все навкруг неі ви~

глядало по-зимовому,

хоч

весняне

сонце

ясніло

повним

блеском, топило сніги, сушило болота і втискалось до кож~

дого кутика, до кождоі майже щілини і будило найменшого

черв'яка, найдрібнішу мушку до нового житя. Пані Солв цька, постогнуючи і тримаючись за голову, усіла на HeBe~

личку канапку напроти Ядзі. По хвилі до покою увійшов лакей і сказав, що прийшла стара Лукиниха, котроі дівка стала була до челядної кухні.

- Боже мій, і хвилини не дадуть мені спокоюl - застог~ нала пані Солвцька.- Прийшла, то най чекав. Минула добра хвиля, лакей знов увійшов і запитав, чи Лукиниха мав чекати? - Але ж іди й скажи, най зачекав! - сказала пані Co~ лвцька нервовим голосом.- Певне, уже прийшла по гроші за дочку,- відізвалася вона по відході лакея до Ядзі. Особливші родителі тот і хлопи: усюди родителі старають~ ся на дітей, а у мужиків діти мусять робити на родителів.

Дають дитину на службу і беруть за ню усю плату; пото~ му дівка фукався, як би задурно служила. А той бовван

Мацей за раз лізе і мельдув. Ох,- голосила пані Соле~ цька,- так мене голова болить, а треба буде піти поспита~

тись, чого та баба прийшла? - Як мамця не можуть, то я піду та й поспитаюсь, сказала Ядзя, не підносячи голову від спові роботи. - Та де ти будеш до того ще мішатись, не досить вже мені тих привмностейl Ядзя однак встала, задзвонила на лакея і сказала при~

провадити Лукиниху до першого покою. Лукиниха дійсно прийшла з просьбою, але на сей раз не ходило їй о гроші, а лиш стала жалуватись, що вї старий так заслаб на про~

пасницю, що нічим не мож вму ради дати. І до ворожки ходила, і хто що сказав робила, ані звідки нема ніякого полегшеня.

Но і що ж ви хочете? -

запитала Ядзя.

Лукиниха не знала, як зачати.

• Ант н пед і и - подушка, на IІкііі носит.. чашу 8 коетьолі.

Н. Кобрннська

145

- Та моя дівка, прошу паннунці, казала,- ВІДІзвалася хвилі Лукиниха,- що тог ді пан також, преч би ся каза ло *, слабували на пропасницю, і бог дав, що чимсь поря 0'0

тували, то я прийшла, що, може би, пані і мому старому яку дали раду, бо дуже его пропасниця з'їла.

Тут Лукиниха скривилась, як до плачу. Ядзя єї мовчки вислухала й пішла з тим до матері.

- Вона каже, що еї чоловік слабий на пропасницю і просить якого лікарства,- говорила Ядзя тоном здаю чого реляцію.

Та якого я їй дам лікарства,- відповіла з нехітю

мати,

здвигаючи

плечима.

Ядзя пішла передати відповідь матері, але в половині дороги щось собі нагадала і вернулась назад.

А може би, їй дати TOГlДHY таткову рецепту?

питала

маму

за

другого покою.

Та де хлоп купить собі лікарство ? Якби там був де

який порошок хініни, що тато не вжив, то можеш їй дати, але тобі ще шукати.

Ядзя однак тронута бfдкованєм Лукинихи, не пожалу вала труду. І дійсно, удалось їй найти три порошки хініни;

дала, отже, ЛУКИНИСІ, наказуючи, щоби єї чоловік рано, в полу дне і увечор коли

пропасниця

взяв

по одному порошкові

тої днини,

не трясе.

В дві неділі пізнійше весна розсміялася на ціле горло молодечою пустотою, а все з нею тішилось і веселилось.

- Чому ти все так сидиш в тій норі? - говорила пані Солецька до доньки.- Така гарна днина: от вийшла б тро хи принаймні до городу І Знаеш, як ТQбі таке сидженє шкодить.

Ядзя послухала мами і вийшла до городу. Тут весна уже жила. але ще не убралась в свою красу; травичка лед

ви що зеленілась, дерева були ще голі і лиш з пупінками

міцно напучнявілими. Густої СТІНИ листя, звичайної 'відго роди від вулиці, тепер ще не було і цілу вулицю було вид

ко, як иа долоні. Ядзя мимоволі зближилася до низенької при вулиці фіртки і

байдужно дивилась на переходячих

селяи, катрі еї здоровили божим словом.

Дай вам,

боже,

здоровлечко,

паннунцюl

майже

закричала якась стара жінка, підходячи аж до самої фірт

ки і ухопивши Ядзю за обі руки, стала Їх цілувати.

• Преч би СJI казало-тут: Qlоб B~ наврочити. И6

А, се ви, Іванихоl - сказала Ядзя. Лукиниха, Аукиниха, прошу паннущ~і,- попрааила

стара жінка.

А як там вашому CTapOMY~ -

запитала Ядзя, YCMi~

хаючись зі своєї помилки.

Ой паннунцю-любо, як би хто рукою відоЙмив. Дай

вам, боже,

здоровлєчко, та й панованє добре:

лиш

узяв

та й так пішло, як би з водою.

А що, давали-сьте три рази на день, так як я вам

казала?

Ні, таки відразу: того було лиш по крихітці в папір

чиках, та й старий казав, що єму того і не вказувати на три рази, та все-таки відразу пролигнув,- а погане ж то було,

погане, казав, що хрань господи І

Тогорічна весна була багата на пропасницю, і коли по селу рознеслось, що Ядзя має від неї ліки, то не було дни· ни, аби хто не був з села просити ліків. Ядзі совісно бу ло відмовляти, взяла в аптеці на рецепту батька кілька дозів хініни і роздавала потребуючим, котрі раз по раз напиту

вались. Роздаючи селянам хініну, Ядзя і не спостереглась, як тим чином увійшла в ролю добродійки свого села, котра давно представлялася в єї уяві, а котру уважала уже нале жачою до минувшої епохи, коли люд не був ще такий зде моралізований, коли ще були вдячні піддані і прив' язані

слуги, з яких ледви ще деякі лишились окази в пам' яті ста ршої генерації.

Заохочена мимовільним порятунком бідних хорих ста ла думати, чи би не завести традиційну аптечку, я-кою пра

бабки славились.

О пацієнтів не трудно було, хоть не раз

робили немало клопотів з зізна.нєм слабості. Найчастійше жалувались, як колись єї кума, що щось під серцем болить,

та й до їди не допускає. Ядзя давала на то пити гірке зілє, але то мало кому помагало. Жінки звичайно приходили, ЩО слабому забаглось молока або сиру, а коли Ядзя того хо рим істи не позволяла, а натомість давала ліки, жінки від казували, що скупа, що лиш каплі роздає та й заказує

істи, а не поспитаєся, чи той слабий має що істи, та чи той, якби що доброго попоів, то і не виздоровів би,- але вона

того не питає, каже: зашкодить, гейби чоловікові Їжа шко

дила; та якби міг християнин жити не Ївши. З .тих, може, причин пацієнти Ядзі уменшились, а принаймні не прихо дили в тім числі, як то спочатку по славнім ліку на пропас ницю стали ходити.

147

Сі СВІЖІ відносини займали Ядзю якийсь час, але не були В силі розбудити потухаючої енергії духа. Тихий одно стайний смуток заляг єї душу, що відбивалося на засмуче

нім лиці і задумчивих синіх очах. Єї рухи були повільні а рідко коли заблукав усміх на єї гарних поблідлих устах. Час сходив сумно і одностайно. Зима була найсумнійшою для неї порою, а особливо під час м' ясниць. Коли світ веселився і бавився, вона лише поликала сльози, переглядаючи в ча

сописах описи великих балів, обідів і дамських строїв. В тій гучній порі року для других. Ядзі лишились тихі прогулки з матір'ю на свіжім сільськім воздусі задля більшого руху, якого єї молодий організм доконче вимагав.

Було то вже в половині лютого. Повітрє було лагідне, сонце через мрачне небо кидало бліде промінє, грубі вер

стви

снігу лежали довкола. Білий чистий сніг покривав

дахи, галузя дерев, а навіть кілє в плоті гейби поубиралось

в маленькі біленькі шапочки. Вітер ані дунув, лиш перел і таючі птахи тручали з дерев білі пушисті платочки. Обі пані, легко і тепло убрані, ішли повздовж села добре утер

тою дорогою. Бесіда велась між ними вельми оживлена. у матері віджила давно залягла думка, розбуджена у неї ще за часів залицянь лікаря, а то, щоби виїхати з Ядзею до купелів. Довго вона про се і думати не могла, але коли єї

ощадності

невеличку

за

сумку,

капусту то

при

молоко

знов

невеликій

при збирались

помочі

сторони

мужа могла вивезти дочку принаймні на оден сезон купе левиЙ.

Хоч би уже не для самого здоровля, а просто для

того, що вже неможливо так засиджуватись на селі,- гово

рила вона до дочки,- хотіла б я з тобою виїхати десь до купелів.

Ядзя нетерпеливо здригнулася. Так, догадуюся ваших замірів,- відповіла легко по

дражненим

тоном,- думаєте

мене

вивезти

знов

на

торг,

може би-м кому сподобалася, а коли вам се не у далось під

ІІас міських карнавалів, то тим менше може помогти купе левий сезон.

Мати замовкла. Ядзя спостерегла, що єї терпкі слова зробили матері прикрість і повела далі бесіду вже лагідній шим тоном, котра однак якраз відкривала єї іншу болючу

струну чувств, а іменно, що єї боліло бути таким прикрим

заводом для родителів. Ся дражлива для обох жінок тема була так багата в ріжні комбінації, що вонн і не спостерег-

148

J ЛИСЬ,коЛи

зайшли аж на другий конець села і тут допер ва

f-: опам' ятались, що се задалека для них дорога. . l,IJo тут робити? Перед одною з сільських хат стояв =,

чоловік і перев' язував околоти. ~ Чи не могли 6 ви піти до двора і сказати, щоби ви

. Gлали

против нас коні,- відозвалась Солєцька, наближаю

чись до воріт.

- Ану-но, Юрку!- крикнув газда на свого сина, .rідного парубка, що помагав єму в' язати пуки з околотів. Скоч-но

до

двора, та й скажи,

щоби

вислали

по

паню

lСоні,- лиш борзо! Юрко ухопив наопашки сердак, перескочив пліт і пі шов направці до двора.

- О, він там зараз буде,- сказав батько, з горДостю споглядаючи на сина, і зближився до Солєцькоі, ЗНЯIJ капе люх j поцілував обі пані в руку.- Слава Ісусу Христу! Навіки! -відповіла пані. Пані троха проходжуються? От sийшли-сьмо, така гарна днина. Та чому, добре, студені нема. О, він зараз там буде,- додав, вказуючи рукою в сторону двора.- От, ко ней лиш що не видко.

Дякувати вам, трохи підемо наперед, а може, подн

баємося з кіньми,- сказала Солєцька і віддалилася. Мужнк низько поклонився і вернув до своїх пуків. - А що, Матроно, може би, і ти пішла трохн на «спа цер» перейтися,- сказав до жінки, котра вийшла з хати, зачувши, що чоловік з ким-то чужим говорить.

Матрона, висока, худа жінка з острими рисами лиця, байдужно здвигну ла плечима.

Тимчасом пані пішли поволі напротив коней. О кілька хат дальше стояла невеличка хатина. На призьбі сиділо ма леньке хлоп' в, лиш в самій сорочині, .з кусником чорного хліба в руках.

- Бідне дитя, таке мізернеІ - сказала Ядзя до матері, побачивши дитину.- Божеl Як тоті люди можуть жити: інша дитина відразу умерла б від такого зимна і такої їди. -:- Все залежить від навички, вони вже так навикли, то ім ее і не шкодить,- відповіла практичнійша мати. Але Ядзя не мог ла на собі перенести, щоби до дитини не промовити:

Чому ти, дитинко, сидиш на дворі? Чому не ідеш до

~aT~?

ААе дитина, узрівши паню і не зрозумівши бесіди, зір валll.СЯ :8 плачем і побіrла до хати. Для Ядзі, що зачинала мати в селі славу доброї паннунці, немило було, що дитина так єї перепудилася; постановила, отже, піти до хати, щоби переконати дитину, що не є ніяким страхом, хоч мати єї від того відтягала. Увійти з свіжого воздуха до затухлої хлопської хати - се річ неприємна і небезпечна для делі

катного здоровля. Однак не противилася дочці; вона і так мало могла дати їй розривок, жиючи В такій глуші, що се було ще добродійством, що єї хоч що-небудь займає. Ядзя увійшла в хату. На постелі, прикрита грубою ве

ретою, лежала молода жінка. Губи мала засохлі, очі бли щали, а лице палало темним рум' янцем. Груба брудна по душка висунулася з-під голови і упала на землю; хора упу

стила руки, як би хотіла єї підняти, але не ставало сил. Двоє дітей дерлося на землі над якоюсь мишИ'ною, а старший хлопчик, що був на дворі, при чик на лаві і дивився у вікно,

певно, щоби видіти, що дієся

панями. Коли Ядзя ста

нула в дверях, діти скричали не своїми голосами і кинули

ся на піч.

Хора

слабо

повернулася, а очі єї оперлись о'

Ядзю, як би перед нею стояла якась мара. Натомість Ядзя, побачивши хору, без помочі жінку, забула о перепуджених дітях і причині, для якої увійшла в хату.

I,Uo

вам, жінко добра?

запитала лагіднохорої, пі

дійшла ближче. піднесла подушку з землі і підложила не дужій під голову.

По лиці хорої перебіг промінь теплійшого чувства; вона хотіла промовити, але лиш закашлялася і застогнала. Діти, що збилися в купку на печі, заверещали знов в оди'н голос.

Ім здавалося, що пані хоче мамі щось злого зробити. - Ох! тихо, тихо, діти! - промовила хора ледви чут ним голосом і .знов застогнала, хапаючись за бік.

лежу не

I,Uo вас коле? -

запитала Ядзя. Ой, коле, паннунцю, ще як коле; вже третій день

з, тими дітлахами,

обійти,- говорила

нікому

хара

ні Їх

коротким,

погодувати, ні ме перериваючим

го

лосом.

А тут до вас ніхто не приходить? Приходить чоловіча сестра ! кума; та й пішли. Де Їм при мені сидіти? Мають роботу ... Прибігне на хвильку та й біжить

питала Ядзя. поклали піявки, свої діти і свою назад, а я сама,

діти маленькі; от той старший хлопчина, хіба тіЛЬКQ ~o ложку води nOAaCTl!. !БО

А чоловік ваш де?

Хора лиш махнула рукою. - Уже рік, як умер ... Гарячка мусила бути велика, бо в хаті було студено, а ,,аора лежала прикрита

лише

старою веретою,

ногах

ле

ІІав скручений сердак.

Я вам пришлю ліки,- сказала врешті Ядзя,- аби

Clbте того потрохи лляли до води, та й соломи затопити в речі, бо вам недобре так в холоді лежати.

Хора не дякувала, лише дві грубі сльози покотилися їй ао лиці, а то бу ло для Ядзі найбільшою подякою. Коли ви йшла від хорої, коні стояли вже на дорозі, а мати сиділа ва санях, і обтулювала баранцями ноги.

Як ти, дитино, там довго булаl Я вже тут цілком

вамерзла,- сказала з

легким

докором

мати.

Ядзя розповіла по дорозі мамі, в якім положеню заста ла хору жінку, що мусить післати ЇЙ трохи малинового соку,

Ї. хоч маленьку в'язанку соломи, бо тото ЇЙ обіцяла,- та й журилася, чи то не буде неприємно батькові, котрий часом

криво дивився на

філантропійні

діла дочки,

наколи тоті

входили в єго границі.

I!lo то за жінка, що я у неі була? -

запитала Ядзя

фірмана уже· перед ганком, висідаючи з саней.

- Та то, прошу паннунці, Катруся Петришина, що була за Максимом Іванишиним.- відповів ламаною польською мовою фірман, сільський парубок, лиш на час служби пере браний в широкий плащ і цератову шапочку.

Ядзя мимоволі усміхнулася. Ото довідалась,- сказала півголосом сама до себе,

JlК тоті люди навіть і назватися по-людськи не вміють і ви проваджують своїх антенатів як би бог вість якого знаме нитого

роду.

Коли Ядзя проживала, мов вазонова цвітка, переношена з покою до покою, від вікна до вікна, залежна від дог ляду

вельми дбайливої руки,- Катруся, як дика хопта, росла влас.ним промислом і власними силами.

По смерті матері вуйко був дав єї на службу бавити дитину. Але Катрусі скоро навкучилась криклива дитина і штурханці газдині, покинула, отже, службу і утекла на

зад до вуйка. Коли вуйко набив і відвів назад до газди, вона таки

не

була там довго, а

що

боялася утікати до

151

вуйка, то уганяла по селі від одної хати до другої. В селі стали єі звати непотрібовиськом, бо нігде не могла довго загріти місця і де лиш найнялась, то в короткім часі поки

дала службу. Нарешті приперлась у одних газдів

Вони

були люди вже немолоді. мали на боці давно подружені діти, а найменший син, котрого хотіли при собі держати,

умер парубком, і вони, як сиротята, самі лишилися. Катрусі там

найліпше

вподобалось, позаяк

була

цілими

днями

як би сама у хаті, бо газда ходив заєдно з наймитом в поле, а

газдиня, аби

лока

він

лиш

за

ворота,

возьме горнятко

мо

або спече свіжу паляницю, розкаже Кат русі, що має

робити, та й іде до одної або до другої дочки, а далі і до сина, та й там посидить собі не раз і до вечора, а ні - то

сак на плече та й іде до потока ловити рибу. Катруся там скілька літ і виросла на гарну дівку. Мала міц

. була

ний високий стан, чорне, як вуголь, волосє і тонкі брови над чорними блискучими

аж пашіло

здоровлєм,

очима; кругле смугловате J\ице повні здорові губи червонілися

гейби восени калина. Коли бувало у неділю убересь і ста не на

воротах, то усі

парубки, що ідуть вулицею, ззира

ються на ню, а як єї який зачепить, то вона так голосно

і дрібонько смієся, як би горохом в решеті котив.

рубків разом

Вона коби лиш на вулиці стояти, та й до всіх па

зуби

шкіритиl -

воркотів

Максим,

парубок,

що

з нею служив.

- А тобі що до тога, що маєш до мене за рацію? відгризалася Катруся. - Та коби ти так роботу робила, як вулиці пильнуєш! - Або що, я свою роботу не роблю? lJJоби ти так робивl - Але ж ми робітниця! - насміхався Максим. - Але ж ми робітник! - викрикувала Катруся. Далі Максим зауважив, що війтів Іван став заєдно вечорами снуватися попід хату.

~~T, ледви що в пір'є убралося, а вже зачинає за

собою

парубків

водити! -

воркотів

Максим

сердито,

врешті махнув рукою, бо що то его мало обходити .

. " . lJJocb і газдиня стала домірковуватися, що Катруся мусить мати якогось коханка, і

вати,- але Катруся знала

зачала

більше єї пильну

викручуваТjf.f·ь.Скоро підкмі

тить, що Іван прийшов, то зараз знайде собі якусь на дворі роботу, десь ніби забуде сорочки з плота здоймити, то курка закричить в колешні, треба піти подивитися, чи

152

тхір не підкрався, а вже найбільше було заходу з пацю ками! Давнійше бувало пацюк їв, як бог приказав, а те пер все єго мусила пильнувати, бо або все ВИRt>рне з цеб

ром, або Їсти не хоче, та треба при нім стояти. А як усі полягали

спати,

вона

потихо

виходить

хати

СТОІТЬ

з Іваном до півночі. Максим не раз спить у колешні та й чує,' як Катруся потихо отвирає двері, як виходить до Івана, чує, як шеп чуть, сміються, і не раз аж єго підносить ЗІ злості; хотів би

встати та й обоїх добре набити,- але насилу поздержу вався.

Т ак велось ціле літо. Восени рознеслось по селу, що Іван засватав дівку у першого багача в селі, та єЇ тато не потягав якось, але ка

зали, що дівка дуже була за парубком узялась та й до ворожки ходила, щоби що старому зробила, аби їй не бо ронив віддатись за него.

- А що, Катрусю, не жаль тобі за Іваном? - розпи тували Катрусю товаришки, коли вчули, що він другу дів ку

засватав.

Або то лиш він один на світі?

відповідала Катру

ся, байдужно здвигаючи плечима.

За якийсь час Катруся зачала щораз більше газдині фукати, а врешті стала відправлятись.

- Дідько знає, що до дівки приступило? І - говорила газдиня до господаря.- Тілько літ була, а тепер хоче від правлятись; от кажу, сиротє, най би було, може б, і до людей привернулось,- коли не хоче, та й бог знає, що витребеньдює, чи хто їй яку під мову дав, чи що?

Максим також здивувався, як учув, що Катруся хоче геть іти.

- Та чого ідеш, ліпшого знайдеш? -

недобре тобі тут, гадаєш, що щось заговорив він до неї. Але Катруся

так на него викрикнулася, що

вже

більше

не

обзивався.

«Чи не на Буковину до тютюну вона вибираєся? - думав Максим.- Тепер якраз на Буковину робітників забирають, тож, може, і єї хто підмовив, або жаль їй за Іваном, та й утікає із села; дурна, нібито Іван один на світіІ» В тиждень по тому по широкій дорозі, що збігала з гори до села, котився невеличкий візок. Воздух дихав вог ким

холодом, сиві зимові хмари висіли ще над землею, багато снігу лежало по полях і ровах, заморозь ще міцно тримала, а там, де не було снігу, чорніла грудовата земля.

Візок

був набитий соломою, солома висіла

усіх боків

через подертий кіш, а візок підскакував по камінях, хов

зався по верху від вогкої груди, розбиті і роз'їхані колеса голосно тарахкотіли. З одного боку дишля був запряже ний в пов'язану шлию сухий буланий кінь, котрому зда

лека мож було порахувати усі ребра. На візку сидів з чор ною

борідкою молодий жидок, в чорнім з круглими крисами капелюсі, обвитий великим споловілим шалем, на

котрім не мож бу ло розпізнати первісної барви. Жидок поганяв

збідованого коня коротким батогом, шарпав

що

хвилі повіаня'Ними, пов'язаними в грубі вузли, ліцами. Кінь однак не квапився, і видко, що звик був уже до штурхан ців і батогів, бо волік поволі підорвані ноги по нерівній

дорозі. Аж коли прийшло ся спускати з гори до села, кінь розбігся в долину, візок підскакував з жидком на усі боки і ще більше тарахкотів розбитими колесами.

Візок заїхав до села, і нігде не звертаючи, задержа,вся

перед коршмою. На піддашю коршми, підпертім шістьома голими дерев'яними стовпами, ходив Абрамко з люлькою в зубах, в довгім халаті, котрий був підперезаний тонким шовковим поясом, і водив навкруг великими випуленими

сивими очима. Він увидів

над'їжджаючий візок, але

не

звертав на него ніякої уваги, і походжував собі байдужно,

поцмокуючи люльку. Аж коли візок задержався перед са мою коршмою, Абрамко станув, сплюнув гірку слину, і вложив назад цибук у губи. З візка вискочив високий гнучкий

жидок,

у високих міцних чоботях і в короткім

угорськім кожушку.

Добрий AeHbl- сказав він до Абрамка жидівським

жаргоном, скидаючи шлию із змученого коня.

- Добрий дены - відповів Абрамко.- Ти вибрався на села? На села,- відповів жидок і кинув коневі трохи соломи.

До тютюну?

тягнув тим самим тоном Абрамко.

Та вже час,- відповів жидок,- марот за плечима. Абрамко високо підніс брови і поправив грубим паль

цем

люльку.

Но, сего року будеш з ними мати· клопіт,- сказав

протяжно, як би кожде слово перепускав через ніс.

А то чому? - запитав трохи неспокійно жидок. Наші розсадились; пан садить десять моргів, піп

також, відай, буде садити, сі економ, що відслужився від

154

пана і має тут свОЇ грунти, також буде садити, та й, бачу, уже двоє має тютюнників.

А що платить?

То, що і ви в Г рабинцях: за літо 30 рннських, а дів25 ринських і хустку. - А горів ка буде? - запитався, кидаючи на Абрамка

кам

косим

поглядом,

жидок.

Та у пана, може, що буде, але економові затяжко,

а піп хоче бути тверезий.

-'- Но, ноl Най він собі тримає тверезих,- відповів жидок, і оба усміхнулись.

- Де гой буде без горівки,- сказав знов по хвилі Абрамко і по гладив свою довгу, сиву, поважну бороду. -

Гой якби не упився та й не бився, то, відай, і на

світі не хотів би жити,- сказав молодий жидок і голосно розсміявся.

Широке лице Абрамка також роз'яснилось, губи роз творились, що мало люлька не випала з зубів, і аж мусив єЇ рукою

придержати.

«Шафар Клюгмана з Грабинців приїхав за тютюнни ками», рознеслось по селу, коли люди побачили молодого

жидка, що вертався по вузьких вулицях села. Жидок зви вався, як би єго хто посолив, бігав від хати до хати, ста

вав по дорозі і придержував людей. У селі, мов у горшку, закипіло. Деякі самі відшукували шафара і заходили за ним

до

чужих

хат.

у тиждень знов приїхав шафар до села, але уже двома великими драбинястими

возами і великими кіньми, щоби

забрати згоджених робітників на ціле літо до Грабинців

на роботу при тютюні багатого жида на Буковині. Як Максим віщував, так сталося. Катруся змовилася з вірником багатого буковинського жида до тютюну.

«От,

сиротє, от,

бідне,- подумав сердешний

пару

бок,- ніхто за неї не стане, нікому не в голові; роби собі, що хоч, кождий скаже, а то дурне само не знає, що робить,

знає, як іде, а не знає, як верне. Г рабинці уже не одну дівку звели на нінащо. Ану, най-но я їй скажу, щоби не їхала, може, послухає, хоч вона дівка норовиста, та ще й викричатися любить».

Кождого року так бувало, що всі тоті, що мали Їхати до Г рабинців, сходилися коло коршми, звідки Їх шафар забирав. Недалеко від коршми на роздорожю стояла фі гура, обсаджена грубимl'І вербами. Максим став собі під

155

вербою і не спускав з ока тих всіх, що, міркував, вибира ...

лись до Грабинців. Були між ними і єго товариші, але він не хотів з ними бачитися і ховався за

грубу

вербу, кіль

ко разів котрий з них к фігурі підходив.

Здалека мигну ли дві статі дівочі. Максим зараз роз пізнав Катрусю та й Ярину Вони були загорнені в чорні сердаки,

мали червоні

хустки

на голові і невеличкі

вуз

лики в руках. Обі йшли і весело розмовляли. llJ,o Максим стояв за вербою, вони єго не бачили, але він зате іх добре бачив і любувався здалека дзвінким го

лосом Катрусі. І той голос мав десь у Буковині пропадати і дзвеніти між не своїми, а чужими людьми! .. Дівки наближились. Єму впали в очі великі цвіти на хустці Катрусі; та хустка стояла завсігди у кутику на жердці, і Є] Максим пізнав би, аби сотки було дівок, так знав на ній кождий листок, кожду цвітку, кождий торак, і знов єму сумно стало, що він не побачить вже тих круг лих

великих

цвітів,

тих

тонких

довгих

червоних

тороків ...

Коли уже були цілком близько, Максим підійшов до дівок і хотів щось сказати, але сам не

знав, від чого за

чати. На щастє. Ярина вступила ще до одної хати, а Кат руся

сама

лишилася

за

воротами.

І ти, Катрусю, ідеш до Грабинців?

запитав

він

ніби байдужно, гейби не чекав на ню, а лиш що тепер на дійшов.

Або що, ти

мене маєш

питати?

відрізала Кат

руся.

Але Максим знав остроту Катрусі і став далі розпитуватись.

Я не питаюся, але виджу, що десь вибираєшся. А по чім ти видиш, що Я вибираюсь? А от маєш шматє в руках.

Та то не моє, а Ярини. ее ти лиш так кажеш; я знаю, що ти ідеш до Гра бинців.

А якби так було, то що, не можна? Можна не можна; ти свій розум маєш, а я би тобі лиш казав не йти до Г рабинців. Чого ти там підеш, Кат русю? - доповів він таким тихим і м'яким голосом, що Катруся бистро глянула єму в очі. та й міцно на весь голос

засміялась.

Той сміх немило вразив Максима,

Чого смієшся ~ -

запитав він коротко.

Та за ким бу ду плакати, може, за тобою? :.'] За мною, як за мною, але, може, є такі, що би-сь ,заплакала за нимиl .. - сказав Максим уже трохи зі !

~)\оСТЮ.

Огоl Най за ними вже другі плачуть; не мала би-м

'і. роботи, та за ними плакати.

Максим ще

хотів

щось

сказати,

але Ярина

вибіг ла

,.. . хати і махнула на Катрусю, щоби скорше вже йти . .:- - А, то ти? - сказала Ярина, побачивши Максима. Бувай здоров, ми ідемо до Г рабинців. - Бувай здоровІ - сказала і собі Катруся, і обі дівки пустились

скоро

своєю

дорогою.

Відійшовши кавалок, Катруся оглянулась, ухопила грудку і кинула на Максима, а Максим здалека бачив чорні палючі очі і білі зуби Катрусі.

Коло коршми були уже всі робітники, що мали Їхати

;Jto Грабинців; ту чекали уже два великі драбинясті вози. Шафар вибіг з коршми, перерахував і казав сідати на вози. З криком і галасом сідали дівки і парубки на вози. Парубки штуркали дівок, дівки сміялися, кляли і відда вали ім міцними штурханцями і кулаками. Через ціле село крик

не

переставав;

парубки

прощались

товаришами,

а дівки з товаришками. Дехто що переказував, деякі мами вибігали з хат, задержували вози, давали донькам та си нам свіжу паляницю або вузлик шматя.

Уже минули граничне від Буковини місточко і пусти лися селами. Буковинські села нічим не ріжнилися від сіл з другого боку граничного місточка. Такі самі хати, обій стя, хіба що частійше попаде яка хата з дахом або з ко

мином.

У людей

однак уже

інакше показувалася

ноша.

Чоловіки носили довге по плечах спущене волосє, сорочки підперезані широкими, на варстаті робленими, поясами, а

під шию зав' язували маленьку шовкову хустину. Жінки мали горботки, але з темнійшого

коцику, як у наших ді

вок. Нашим дівкам було смішно, що жінки мали сплетене на самім вершку голови волосє у тісне кільце, що високо

СТИРЧdЛО під широкими бу ла

руська,

говорили

та

все·-таки

замість

білими

рантухами. Хоть бесіда

нашим

«Слава

Ісусу

смішно

бу ло,

Христу!»

що

вони

«Добрий

вечір!»

Здоров' ятьея, як жиди! Або вони не хрещені, або

гадають, що

ми на собі .не маємо Христа! -

говорили

157

Тютюнники. Найбільш однак бу ло сміху, як коли який во лох сказав по-своєму «Buna sara» Катруся не могла тихо усидіти: з усіма зачіпалась, тяг нула за ухо глухого Федька, він кляв та й замахувався

на ню кулаками,

але

вона

якраз

відхилялась, а

він

по

трафляв у драбину, що аж відголос ішов. а усі клали,ся зо

сміху.

Але

на

другім

возі

зробився

ще

дужчий

крик

і сміх. Перед воротами одної хати вийшло замурзане. з чор ним волосєм і чорними, як вуголь; очима, мале циганя в од

ній розцінканій сорочці і тягнуло за собою велику скрипку.

I,Uo циган, то циган: ледви відповзне від землі, а

вже за скрипку хапає!- говорили парубки. - Ну, отаку ти мати дитину І - казала Катруся, зали ваючись сміхом.

- . Та чому, хто хоче, то може собі придбати; тут не

одна собі таке придбала, та й ти можеш,- обізвався Ма тій, невеликий чорний парубок, що сидів побіч Кат русі.

- А хороба би на тебе впала ! Ти мене будеш з ци ганами рівнятиl Дивися, аби ти собі яку циганку не зна йшов! .. - Або що, циганка не дiBKa~ - сказав парубок бун дючно.

Чому, і сука песl

вмішався шафар і собі, поганя

ючи коні ...

А циган таки не чоловік!- обізвалася на те КаТРУСІІ. А звідки ти знаєш, що не чоловік, ти єму душу давала ~ - запитала Ярина. - Бо таки не чоловік! - уперлася Катруся.- Ади, як

іде у нашім селі У ласій або Фе.цько, то ніхто не скаже, що йде чоловік, лиш, що циган іде. - От чула, що дзвонять, та не знає де: хотіла якусь практику сказати, та не знає ні початку, ні кінцяl I,Uo би-м ся брав, що не до мого носа! - сказав МатіЙ.- А де ж то так люди розповідають ~

Ти все знаєш!- обстала за Катрусею Ярина. Аби-сь знала, що не так люди кажуть. То кажи ти, як )\юди кажуть ~ Люди кажуть,- казав парубок з натиском.- що як йде дорогою чоловік та й циган, то ніхто не скаже, що йдуть люди, лише що йде чоловік та й циган, а вона щось

наплела і за Федька і за Уласія.

•вu

аrа-

..обрий вечір (румун.).

А по-другім,- обізвався другий парубок,- що вона хоче від У ласія і Федька? Федько, може, сегодня у своїй дірі мішком тягне та й клепає зубки до борони, а У ласія вже давно черв' яки розточили. - у ласія ще мій дід пам' ятали,- умішався Петро,

найміцнійший парубок в цілім селf,- та й бувало розпові

дають, що ідуть раз мостом, а на мості стоїть У ласій; мо роз був міцний, а на НІм подерта сердачина. Він став та ji витягнув руки до місяця, гадав, що то сонце. Мій дідо

питають: «І!!о ти тут робиш, Уласію?» А він каже: «Ви гріваюся до сонця, бо-м У воду впав, та й дуже-м змерз»

Мороз єго лице ду..кче обтис, а він каже: «На один бік уже-м ся трохи оБІгрів, а тепер на другий», і обернувся плечима до місяця

- Хто бреше, тому легше, а хто по правді жиє, тому дихати не дає,- сказав проти Петра Матій, підтягнувши брови.

- Та коби уже тобі раз дихати не дало!- сказала Катруся - Та ти Y'f'"e найбільший брехач! - А ти і брехаги добре не знаєш, та берешся прак тику розповідати! Катрусі не стало терплячок, і вона відвернулася до Ма

тія плечима.

На другому кінці воза сиділа ДІвка з парубком і три мались за шию. Катруся, побачивши коханцІв, заспівала тоненьким

голосом:

Ой із гори високої бистрий вітер віє, Та й притули, душко, личко, хай моє загрієl

Вона знає

другим

приповідати, а коби то хто ІН

заспівав! - обізвався парубок, що тримав дівку за шию. - Я ій заспіваю,- сказала Ярина. - І Я,- відозвалася соромливо друга дівка; їй на ім'я було Доця, найтихша дівка в цілім селі. Дівки зачали співати: Ой не ІІИДНО того села, лишень вершки бані, Та й десь у тім та й у селі моє закоханє ...

Коли-бо не так,- сказав Петро. і зачав собі співати, а за ним потягнули і другі парубки: Не можу ея вперезати, ие можу СJl вбути, Та й не можу, мій миленький, за тебе забути.

159

А чому далі не співаєте? -

запитала Катруся, коли

парубки перестали співати.

Більше уже сеї нема,- відповів Петро. Коли~бо Є,- і Катруся заспівала: ЯКОСЬ ЄМ СЯ вперезала, ЯКОСЬ ЄМ ся вбула, Та й ЯКОСЬ єм, мій миленький, за тебе забула.

Але ледве Катруся скінчила співати, ціла компанія вже чим іншим зайнялась.

Якась стара жінка сиділа на призьбі під хатою у самім червоному фезі на голові, з~під KOTporo висіли стряплі си~ вого

волося.

А се що за холєра?

- крикнула Ярина і показала

на жінку пальцем.

Усі витягнули в ТОЙ бік голови та й в один голос заре готались.

- Матінко свята! А вона що має на голові? - розпи~ тувалася Доця, бо ще ніколи не була на Буковині. - То фез називаєсь,- об'яснив Матій, що дівок ще більше розсмішило.

Якийсь пес, чи що? Червоного пса взяла на голову? Катруся також ще того не бачила, та аж стала на возі, аби ліпше придивитися. Тут віз якраз стукнув і заїхав у ровець, бо містка не було: Катруся захиталася і сім шафареві на плечі. Шафар зловив єї за поли і посадив собі на коліна. Але Катруся вирвалася єму з рук, та й так

гопнула кулаком у шию, що аж капелюх злетів єму з го лови і упав між коні.

Ой вай, капелюх! Гов! стій! -кричав шафар, при

держуючи коні.

Але капелюх покотився з-під воза у рів, а коні не хо тіли стояти, хоч шафар міцно стягав.

Ідіть-но котрий та й здойміть мені капелюхl

про~

сив шафар парубків.

- Ади, ще чого не стало; було не зачіпатись з дівка ми! - казали парубки ...- Іди сам та й здоймай собі капе~ люхl - договорив з повагою Матій. Шафар видів, що нема що робити, зліз сам і підніс капелюх, обтираючи від болота.

Отак найліпше, так

було

відразу зробити,- кеп~

кували парубки, а Катруся все ще дідьками садила у ша фара.

160

І. Кобринська. Фото печатку 80-х рокІв.

Коли шафар здаймав капелюх, друга фіра тютюнників

~:: перебігла іх і пігнала наперед. Шафар і собі затяв коні, і обі фіри стали переганятись.

Гов!

гов!

скричали

нараз

оба

фірмани,

але

то

вже було запізно: обі фіри стерлися, щось лиш тряснуло,

ПО чім одна фіра цілком на бік перехилилася. Жиди зача ли сваритись і клясти, усі

позскакували

возів, бо ока

залося, що вісь з одного воза була цілком зламана.

Стало ще веселійше, бо всі мусили сідати на одну фіру, щоби доїхати до Г рабинців. Було так тісно. що кілька парубків воліло йти пішки попри віз, котрий тепер ледви що котився; але, як то ка

жуть:

«Коли розмова

потіш на, то

і дорога спішна»,

то

і не спостереглись, коли в'Їхали до села. Тут переїхали кілька вуличок і в'їхали на широку дорогу, котра вела до самого двора.

Г рабинці були колись посілостю вірменських панів. Перший властитель Г рабинців торгував волами і баранами, іздив з ними до Відня і до Молдави, де робив добрі інте реси, а наконець лишив торгівлю, купив Г рабинці і став паном. Син его, хоть уже більше мав панських прикмет і жив цілком уже по-панськи, та старі ЛЮДИ.ще пам·ятали. як продавав шкіри з овець, сам важив і обривав грудки з

непареної вовни. Але его

вже син направду став паном,

оженився з небагатою, але дуже панською полькою, і від

так все переробилось на інший лад. На місці великого ста рого дому стала маленька палата. В городі постинано ста рі овочеві дерева, позасаджувано

акації, берези та сосни,

на грядках з яриною старої пані пороблено широкі вулиці

і позасаджувано всілякі заграничні цвіти. Молода пані не дивилася ні до ніякого господарства. а гостей було завсіl'

ди що не міра *, і широка брама двора майже ніколи не запиралась. Але по кількох роках такого житя стали люди заміча1И, що старий Клюгман, звісний на цілу околицю лихвар, став щораз частійше навідуватися до панів, а хоч він і не доїздив ніколи до двора. мав дуже покірну міну

і чекав в офіцинах, доки пан не буде мати часу з ним пого ворити,

то

люди

зачали

вже

того

щось

злого

ворожити.

Відтак Клюгман почав ще частійше появлятись і заїжджа ти вже під сам двір, а коли не було гостей. то пан і пані запрошали его до покоїв і розмовляли, як би з своею рівнею.

* IJJ оне 11

мір а

Н. Кобрииська

польського «со

nie miara») багато.

161

Одної ночі пан захорував і в короткім часі по тому умер. Клюгман почав тоді появлятись, як злий дух тої хати, до котрої довгі літа входив як би найліпший приятель. Сварив ся і кричав, пані плакала і умлівала, аж нарешті з'їхалася єї рідня і по довгих торгах лишено Клюгманові за довги Грабинці, а за решту сплати куплено маленьке сільце у Галичині.

В якийсь час усе в Г рабинцях перемінилось. Широка брама випала з завісів, а два великі муровані стовпи лиши

лися, немовби насмівалися з давньої слави дому. Навколо городу повигинався на всі боки паркан, а поламані штахе

ти заступлено простим кілєм. Двір був облуплений, ринви пообривані, а великі, замазані брудом

вікна дивились п6-

мертвецьки на широке подвір' я і понищені будинки.

Перед заїжджаю чим возом з тютюнниками розбіглося стадо курей з великої купи гною, що стояла на самій сере

дині подвір'я, недалеко від того купка свиней немилосердно рила

а,

підкидаючи довгими

рийками,

викидала

остатки

корчів давніх клумбів. Серед довгого ряду колись гарних спіреїв були повидирані корчі, як би повибивані у роті зуби.

Велика чорна корова запуталась рогами в тоненьке гілє, і люто робила собі серед него дорогу, а за нею рикало двоє величезних

телят.

Навкруг кипів рух

сільського

господарства. Одні ви

тягали вози, другі виїжджали з оборником

у поле, треті

переносили снопи з гумна до стодоли, звідки виходив мо

нотонний гук молотарні, а з невеликої кузні чути бу ло СОІІ

ленє ковальського міха і стук клевця. Віз заїхав просто пе ред стодолу. З стодоли вийшов високий грубий жид в дов гім, обложенім хутром халаті, а з відхиленого трохи набік капелюха

видно

було

чорну

оксамитову

ярмурку

шкірі обстрижене волосє. З першого погляду

мож

при

було

пізнати, що се властитель, а тим самим осередок руху, що

розходився навколо. Шафар підійшов до него і шваркнув щось по-жидівськи. Грубий жид повів оком на злізаючих тютюнників і перерахував пальцем. Потому шафар кивнув на них рукою, і усі пішли за ним до двору. Зараз від вступу, у великім довгім покою лежала висока купа кукуру дзів, при котрих двох робітників вибирало більші шу льки і викидало до другого,

меншого

покою,

де

шу льки

часто

потрафляли

у стіну і відбивали тинк. По другій стороні ще більшої кім нати, по обох боках стіни, бу ло підгорнене жито, а дрібні кіс точки гладкого паркету повідлітали, як би від у дару ціпа. І62

Ходіть, ходіты

сказав шафар, а перейшовши че

~з ~окій з жи~м, отворив двері до. четвертої кімнати: :вванOJ канцеЛЯРІЄЮ. Тут було чисто І пусто, лиш В КУТІ сТояла якась червона подерта стара софа, перед нею карто

вий стіл із зламаною ногою і кілька крісел, з котрих одно

було вибите хорошою дорогою матерією. Стіни були май цілком голі, хоть на одній висіло високо під стелею не велике похилене зеркало, а на противнім боці хропів годин

Jl(e

вик в золочених за шклом рамах. Над софою висів малень кИЙ образочок з вишиваною на паперовій канві гускою чи

качкою, на високих ногах як би у бузька. На широкім по· ручевім кріслі сидів молоденький, без заросту,

жидок, з

русявими пейсами, і переглядав пильно якусь книжку. По бачивши шафара з робітниками, він неохотно встав, при ступив до стоячого під вікном бюрка і витягнув з шухляди книжку, потому витягнув з каламаря

грубу подовгасту

сталеве перо, обтер полою кафтана, і чекав, що скаже ша

фар. Шафар став єму почитувати всіх робітників, котрих він скоро в книжку записував. Шафар добре говорив по руськи, але жидок, що повторяв подиктовані імена, пере кручував Їх так дивно на німецько-жидівський лад, що ро бітники ледви поздержувались від сміху.

- Не смійтеся, то зять Клюгмана,- казав Петро, що вже не раз був у Г рабинцях. По вписі шафар приділив кождому роботу. Одним ка зав перебирати в покоях кукурудзу; других вислав до мо

лотарні, а Катрусю ще з двома дівками і трьома парубками взяв до помочі при роботі розсадників, котрі закладалися на фільварку за селом, де було найбільше панських ланів. Уже здалека мож було видіти високий дім і гарні господар

t:bKi будинки. І тут, так само як у дворі, пооблітали тин ки, а старі дахи були полатані новими гонтами і виглядали

і'ейби періста телиця. Тут шафар був властиво найбільшим паном, сиділи

під

єго рукою були усі робітники, бо тут харчувалися через цілий час роботи

вони

коло

тютюну.

У городі, де мали бути розсадники, уже був винесений

сніг і навезені великі купи оборнику. Кількох робітників кінчило довгі на п'ять сажнів розсадники і обкладало дош ками, там знов парубки насипували гній, а дівки заношу

вали кошом або навозили тачками замерзлу глину. Подаль ше стояв високий, ще молодий чоловік

розмірював довгим

патиком місце на нові розсадники.

11·

163

Преці веде

більше робітників,- сказав

'1ивши шафара, що надходив

він, поба

з робітниками,- а

то роби

не знати з ким.

Отоl зробили-сьте ся,- сказав шафар, хитаючи го

ловою.

Ану, бери ти та мір

цілий

день

патиком, як я, то

будеш знати, по '1ім мірка перцю, як поперек болить ...

Овва, велике свято! Я, може, сегодня і більше наро

бився, та й не хвалюся.

- Та може бути, що вже-сь не одного обдурив, та й здер християнську шкіру! .. - От, Михайле, не жартуйте,- перервав шафар, як би ЕМУ було жаль '1асу тратити на пусте балаканє,- ліпше дай те тим робітникам роботу, бо я маю ще других розмістити.

Михайло високо глянув на робітників. Він був старшим тютюнником, умів закладати розсадники і брав більшу від усіх других платню.

А кілько Їх там?

спитав, як би дійсно Їх було так

багато, що тяжко було перерахувати.

П'ятеро,- відповів шафар.

Ану! Парубки до гною,- крикнув Михайло дужим

голосом, аж лоскіт пішов,- а ви, дівки, ідіть до дівок, на бирати землю.

Між робітниками було весело. Деякі були знакомі з су сідських сіл та радісно вітали нових товаришів. ЗВИ'lайно, де зійдесь багато '1еляді, то ніяк Їм сидіти тихо. Парубки, що набивали у скрині гній, замахувались на дівок довбнями,

а дівки кидали на них грудами замерзлої землі. Одна буко винська дівка з заКРУ'lеним високо на голові волосєм, в ши

рокій фоті

*, розбивала граблями найдрібнішу землю. Коло

неї не перейшов ні оден парубок, аби вона сама єго не за

чепила. Небуковинським дівкам се не сподобалось.

Отсе раз дівка І

шептали між собою.-

I,Uo сама

парубків за'lіпаєl

Буковинська дівка не зважала на косі погляди прибув ших дівок, та й стала на збитки вимовляти такі слова, що

вже для дівки цілком не ялося

**. Але Катруся помимо того

не могла довго видержати, щоби не зайти з нею в розмову,

хоть Ярина тягнула єї за рукав.

Фот а

одежа,

яку носять

.вамість спідниці.

lбf

Нея л о с я

- не пасувало.

жінки в східній

частині Карпат

За якийсь час тим, що лиш поприіздили, шафар приніс по куснику хліба. Хліб був житній на половину з ячмінною мукою, чорний і остюковатий, що єго тяжко було пролиг~ нути.

lJ!e треба буде нам оголани збивати, коли довше

постоїмо на тім хлібі,- .зауважав Матій, витягаючи грубі ости.

- О, ми знаємо тут і оголани збивати,- докинув жар товливо Михайло, зачувши слова Матія. - А вам збивали? - запитала Катруся, сміючись. - Мені не збивали, бо я тутешній, то лиш зайшлі дістають оголони,- відповів Михайло, кинувши оком на хо рошу і сміливу дівчину.

Катруся хотіла знов щось сказати, але Ярина зацить кала єї.

Вечером зійшлися всі до хати. То був великий довгий будинок; через середину йшли сіни, а по обох боках було

чотири великі кімнати. Одна кімната належала до шафара, і від неї двері були заперті, та лиш чути було плач і крик

малих дітей, а від часу до часу виходила ще молода груба жидівка, отвирала велику комору, і видавала усе, що треба було дати до кухні, і голосно за кождий раз сварилась з ку

харкою. У кухні стояла велика піч з великим огнем, а на вколо попід стіни були лавиці і полиці, заложені горшками,

мисками та лижками. На великім столі стояло кілька вели~ ких викинених баняків кулеші. Попід лавиці було повно цеб риків і коритів з помиями. Дві дівки витягали з них намок ле череп'я і переполокували брудною водою. На середині стояла стара міцна баба з головою, закотурганою хусткою попід шию, з закоченими рукавами і з великим полонником,

котрим від часу до часу мішала кип' ячу страву. Найбільшою була хата, де проживали робітники. Попід вогкі і обдерті стіни стояли високо від землі, на повбиваних

стовпах, широкі лавки. Стеля була чорна від диму і бруду. На середині до чорного сволока була прибита нафтова лампка, що неясно бликотіла

через обкопчене скло, а по

кутах лежа,ЛИ в'язки соломи. Воздух був тяжкий, пересяк лий гнилю і тютюновим димом.

Вечеря була готова. Кухарка поналивала в МИСКlі борщу, шафар став з шнурком до кулеші і почав ним кроїти по

шматові для кождого робітника. До їди посідали всі на зем лю. ДіВІ,И, що повмивали начинє, порозносили борщ і ку лешу. Кождий з робітників витягнув с.вою деревляну з-за

165

пояса лижку. Борщ був голий *, а квасний, що аж очі вила зили, лиш грубі, мов пальці, плавали по нім буряки. - Лови, лови, бо утече,- франтував один парубок, ха паючи другому з-під лижки буряк.

А най тя чорт бере, який квасний!

говорив дру

гий, скривившись. - Виділи очі, що купували,- приповідав его товариш заїдав борщ, гейби найліпшу страву.

А се що?! -

крикну ла якась дівка на другім кінці

і хляпнула цілу лижку борщу на землю; чорний великий тарган хляпнув з борщем, аж розплесся.

Зробився крик, деякі покидали лижками і казали, щ() не будуть істи борщу з тарганами.

Прокляті! Будуть нас тарганами годувати!

чіпали

шафара.

Шафар ходив, як би то і не до него було говорено. Но-но,- посміхувався він,- як не будете їсти, то для

других більше лишиться.

Коли уже всі попоїли, шафар крикнув на дівки, щоби по збирали начинє і помагали кухарці мити. Деякі пішли, деякі не хотіли і сварилися з шафаром.

- Зараз іду,- говорила на збитки волоська дівка і за котила рукави.- Ану-ко, котрий іде зо мною боротись! гукнула на парубків.

тись,

Ходи сюди!- сказав якийсь парубок і стали боро аж

заточувалися.

Ліпше! Ліпше! Не дайся, ану в другий бікl- дого

ворювали інші збоку.

дівка задихалась, а таки не далась парубкові повали тись.

Я ій покажу!- сказав Петро, моцак.- Най вона зі

мною помоцуєся!

Овва! Дуже боюсь! Я ще не таких виділа! Петро прискочив до дівки і ухопив за обі руки. Дівка

напружила всі сили, але таки він її поборов.

Якийсь парубок став грати на сопілці, а другі зачали тягнути дівок у танець. Трьох парубків сіло на землю на самій середині під лампою, а оден з них витягнув із-за че

реса чорні засмолені карти. Другі посідали навколо них з люльками в зубах. Дівки заходилися ще коло начиня і лі ниво збирали порозкладані по землі миски. Одна набрала

166

Г о л и й

пісний,

ЩОСЬ шість мисок на купу і несла до кухні, а оден парубо!(,

що сидів серед хати, витягнув умисне ногу. Дівка не ува жала, пошпоталася і усіма мисками тарахнула до землі.

- Поволі! Поволі! - крикнув шафар зі злостю і при· скочив до дівки з піднесеним кулаком, але борзо опам'ятав ся, позбирав побиті черепки, попробував пальцем, котрі ще були цілі, а котрі дриньчали, відсунув до черепків.

Дівка зачала сваритися з парубком, що підставив ногу, і усю вину звалювала на нього. Шафар на те не зважав, витягнув з кишені книжечку і вписав побиті миски.

- На, маєш заро·бок! - посміхались деякі.-Він, певне, їй з яких п'ять шісток відтягне за те череп'є. - Ото би ще добре було, аби то такі у него миски, як у других: він десь по п' ятнайцять крейцарів порахує за одну! - Ану-ко! що-сь записав? Покажи книжку! - сказав рден парубок.- Я розуміюся на нум ерах. Але жид відтрутив парубка і пішов до своєї хати. Між робітниками ще довго шуміло. У хаті ставала що раз більша духота від людського тіла, диму і одежі, пере сяклої вогким воздухом ранньої весни.

Деякі стали роззуватися і розвішувати по лавицях, вік нах та полицях чорні, сильно вонячі і перемоклі гноївкою

онучі. Кількох пішло до кухні, де варилося, щоби при теплій печі ліпше просушити онучі, бо у великій хаті не топилося,

хоть зимно не раз дошкулювало. Кухарка зачала сваритися, бо на блясі стояли горшки та капало на них з мокрих ону

чів. Але коли єї ніхто не слухав, вона ще більше розсерди .іІася, позабирала порозвішувані онучі і шпурила ними за

поріг. Та хоть стіни тріщали від реготу, крику і шуму, то мимо того були такі, що порозвалювались по кутах на ку

пах соломи і хропіли на ціле горло.

Вставайте, уже днина! Скорше, шафар іде будити!

кричали на них другі і стягали за ноги на землю.

Сплячі сердились і кляли, але треба було вставати, бо кождий хотів мати до спаня хоть клапоть соломи. Дівки, що тої дни.ни прийшли, довго стояли у кутику під стіною, не знаючи, що з собою робити. - А тоті чого так поставали, як курки у дощ під пло том? - насміхався якийсь парубок.

Може, чекають, щоби ім постелили?

договорював

другий.

- Ходіть, ходіть до. нас! - кликали дівки, що уже були уряд полягали спати,. Але Ярина не могла на те якось 167

зважитися, а Доця узяла клапоть соломи і постелила собі окремо від усіх у кутику.

Може би, де у сінях ліпше було! -

сказала Катруся

і вийшла до сіней. У сінях було темно, лиш через шпари

дверей падала світло і розганяло темряву. Катруся постоя ла якийсь час і зачала мацати двері до кухні, бо прийшло ій на гадку, чи у кухні не маж би приміститися.

А ти що тут робиш?

шепнув їй хтось над ухом,

і обвинув єї стан руками, гейби кліщами.

Катруся пізнала старшого тютюнника Михайла. - I,Uезай до чорта І - крикнула голосно і трутила ним так, що аж о стіну оперся.

Тьфу!

Якась біснувата дівка,- мрукнув Михайло

під носом і пішов у двері знадвору.

Місяць світив ясно, звізди блищали тихим, спокійним

блеском, а воздух дихав свіжим холодом. Катрусі стало ще противнійше заходити до хати, звідки виходив крик і сморід.

З часом до усего чоловік привикае, тож і наші дівки не

довго відставали і цуралися цілої компанії. Катруся була завсігди скора до сміху і жартів, а у такім гурті було чого

та із кого посміятись, та не одно приповісти. Клюгман бу вало не спускаєся на шафара, а сам іде надзирати робіт

ників, тож Катруся як не стане потому насміватися та по казувати, як він ходить, говорить, пап равляє капелюх.

- Ану-ко роби борше з руками, а ти чого так лізеш з ногами, як би-сь три дні не Їло?! - зачне протягати на жидівський лад, а усі аж тріскають зі сміху. Усі знали, що шафар любив хороших дівчат, та тих уже він не так рано

будить, та і до роботи не наганяє. Як се спізнала Катруся, то стала прикидатись, що се ніби вона не від того, щоби він

за нею ходив, та усякі бувало збитки

з ним

виправляє.

Тимчасом Михайло не спускав єї з ока. Він був жонатий а люди казали, що єго жінка дуже противна. Хтось їй му сив сказати за Катрусю, а тота як єї де побачила. то про клинала і кричала на ціле село. Катруся ще навмисне по забирає парубків і дівок як єї увидить, то кидає камінем та й кричить, що волочила їй чоловіка, що

та й ходить попід єї хату, а вона чим має - віником, патиком чи аж захрипне: що сяка-така ... роз· за сяку-таку ... чоловік єї убиває,

коли Катруся з цілою компанією аж кладеся зі сміху ... У Грабинцях так велося, що зберуться у неділю з одно го села та й ідуть додому у гості.

168

- Ходи, Катрусю, з нами! - кличуть бувало своі, але -Катруся не хотіла. Не знати, кого я там лишила-м, що маю іти,- казала.

А Іван? - питала Ярина. Най пропадає до лиха! .. А Максим? Катруся плюнула на землю і відвернулась. Максим однак за кождий раз розпитував про Катрусю. - А що там Катруся робить? - питає бувало він парубків.

От дурне! І шафар за нею ходить, і Михайло, старий

тютюнник, а що парубків водить, от вже і не казати! ..

Максимові знайшлась нагода і самому доконатися, як

Катруся у Г рабинцях водилася. Він також відслужився був У газди, бо угазди хоть можна виучитись 'господарства, та

зате мала була платня. Максимові треба було грошей, бо кусень города і хатину, що лишив єму батько, взяв жид на

п' ять літ за довги. Тож п'ять літ мусив він десь між людь· ми міститись, та кортіло єго за той час і який крейцар при збирати, бо хата

була стара і треба було єї переси пати.

у дворі давали 30 срібних, а за харч шість кірців орд.инарії. Біда з тим, правда, була Максимові, бо як то кажуть: «Одно стає у скарбі служити, а друге за ним істи носити». Але він міг приміститися якось за той час у свого брата. Брат

був дітний, та котресь з дітей завсігди могло відбігчи.

У газди більше на одежу постарався, а кілька левів, що мав, пороздавав між люди. аден парубок, що пішов до Гра бинців на роботу, позичив був від него вже давненько два

срібні, та й не гадав віддавати. Тепер Максим мав час, бо хоть у дворі умовився, то доперва за тиждень мав ставати

на службу; згадав, отже, піти до Г рабинців, щоби парубка захопити при грошах.

ее було під осінь, коли уже зачинали ломити тютюн. Тож, коли Максим прийшов на грабинецький фільварок, багато робітників було у полі, де ломився тютюн, але біль ша часть, а найбільше дівок, лишилися на фільварку, де си

ляли привезений тютюн. Кілька дівок пряло куделі, а від них брали повні веретена і спускали довгі, на чотири сажні

швари, до котрих присилювали тонкі пласковаті іглиці. Ро бітники сиділи

• с л у 211 ити

рядами на землі між купами зеленого тю-

У є кар б і -

бути на державній службі.

169

тюну і скоро проколювали іг лицею оден листок за другим

та проволікали шварами. Високі купи листя зникали під Їх руками, а довгі швари вились як великанські зелені вужі.

Інші робітники забирали довгі швари і розвішували по пло тах, стінах стодоли та інших господарських будинків, на

повбиваних клинцях. Вози одні приїжджали, другі від'їж джали

і все привозили свіже листє, котре уважно скла

дали на землю, коло силяючих робітників. Катруся сиділа майже на самій середині подвір' я, в єї руках лиш мигали листки тютюну, але так само, як єї руки не даРМУ!Jали, не

дармував і язик. Губа єї і на хвилину не замикалась, до кождого щось приповіла, засміялась, не пропустила ні одно го парубка, щоби єго не зачіпити.

Старший тютюнник Михайло ходив поміж усіх, як ка чор між качками, та поглядав, щоби усюди був лад

по

рядок.

- Чого так близько возом над'їжджаєш? Ей, я тебе научу, як маєш їздити! А ти чого спідсподу витягаєш та дреш листє? А ти знов стоїш, роботи не маєш? А той, щоби лиш шкірити зуби до дівок!

лунав єго міцний го

лос, як гуцульtька трембіта.

Але, хоч так сварив на других, що шкірять зуби та не пильнують роботи, то коли сам переходив коло Катрусі, по тягнув єї за стьонжки від ціток і ущипнув за плече. Кат руся відвернулася і засміялась. У тій хвилі піднеслась з-за воза Михаялова жінка, ціла синя від злості, з обвислою фОТОЮ і перекрученою на голові хусткою, і кинула на Кат русю, гейби добре гарбузє, горнець з мазею. Горнець тра фив у саму голову. Катруся схопилась на ноги, череп'є горшка розлетілось, ціле лице замазалось дьогтем, а чорні

довгі струї спливали по білій сорочці. Михайло поблід і при скочив з кулаками до жінки, ухопив єї за шию і повалив на землю.

Гвалту, ратуйте!

кричала нещаслива жінка.- Уби

ває мене, розбійник, злодій, волоцюга, б ... Михайло повалив єї на землю і зачав ногами толочити;

ледви Їх розірвали. Вона зачала Jтікати, але він взяв дрюк і побіг за нею на вулицю. В першій хвилині, як комедія за чалась, кождий лиш роззявив рота і не знав, звідки то все

взялось. Багато не знало, за що Михайло бив жінку, та й хто кинув горшком, але потому зробився такий гамір, крик та й сміх, що одно другого не чуло.

Отсе ти раз дівка! Отсе ти раз жінкаl Ото пома-

170

стила їй голову! Але ж дав, дав він ІН за того, пришиб, як половик курку, та й бив, як циган зелізам!

Катруся все ще стояла на місці, а мазь стікала по білій сорочці; червоні обвиванки були цілком чорні, а на плечах стьонжки зліпились вкупу. Вона хотіла обтерти голову ру j{ами, але ще більше замазалась і зачорнила руки.

Навкруги регіт не переривався, а над усіх сміявся ша фар. Се чогось найдужче розсердило Катрусю; вона зі зло сті пірвала розбитий гарнець і кинула ему в очі. Шафар відхилився, а гарнець відбився у двері від возівні і лишив довгий чорний знак.

Се на те, щоби люди не забували, що на тім місці

діялося! - договорював шафар, гІо чім ще більше заревів регіт.

Бог би святий вас побив! -

перегинаючись

зо

сміху,

сказала Катруся майже

крізь сльози і ухопила коновку, що стояла коло неї з водою,

та й пішла до хати. Тут Катрусі пустили ся сльози з очей цюрком. Але вона Їм супротивилась, міцно обтерла кінчи ком чистого рукава, порозвивала з обвиванок кіски, поски

дала цітки і стала умиватись. Мазь не хотіла пускати від студеної води, тож Катруся пошукала трохи по горшках теПЛОl, захопила з-під лавиці піску і зачала терти, що могла,

лице і руки. Треба було також перебрати сорочку, але за сорочкою треба було йти аж на село, бо на фільварку не маж було удержати шматя, і більша часть робітників три

мали шмате на селі по хатах. У хаті не було нікого; Катру ся виглянула вікном. Недалеко від вікна стояв Максим. Вона бачила его ще зранку, але ледви кілька слів з ним поговорила; тепер же вона утішилась, як богом, заковтала

у вікно й махнула на него рукою.

Максим спершу, коли Катрусю обляла Михайлиха Ma~ зею, сміявся з другими, але потому стало єму якось ніяко

во; він зачув сльози в єї голосі, і жаль зробилося єму дів

чини, тому ж то він навмисне підійшов до парубка, що те сав недалеко хати клинця на тютюн, і раз у раз споглядав

у вікно. Тепер, коли вона махнула на него рукою, він ско ренько підбіг.

Іди-ко, Максиме, до Ярини,- просила Катруся,- та

кажи їй, щоби пішла у село та принесла мені мою сорочку; лиш дивися, щоби шафар не видів, бо він ЇЙ не дасть ли шати роботу.

Максим охітно пішов, відшукав Ярину та й сказав, щоб t:Iринесла Катрусі сорочку. Шафара не було між робітии~

171

ками, Максим за зрів здалека, що він УВlИшов у хату, тож він скоренько вернув до парубка, що тесав патички.

Катруся стала перебиратись. Зараз ми іди до роботиl - чути було голос шафара, що, взявши Катрусю за плече, тручав єї за двері. Максимові зробилося гаряче. Він не спам'ятався, коли

прискочив до жида і ухопив єго за оба пеЙса.

- А ти, біД0, що хочеш від мене? І - крикнув шафар. А 'тобі що тут за рація? І - і трутив Максим~, що той аж піткнувся. Але Максим знов схопився і кинувся до шафара,

та той знов відкинув єго одною рукою. Шафар був хлоп годний, великий, а Максим малий і сухирлявий, а коли ще раз до него пустився, шафар зловив єго за ковнір і хотів

замкнути до шпіхліра; вто ді l\1аксим вирвався і став YTi~ кати

щосили.

Опинившись за рабинцями, Максим став іти повільній~ ше, і рабинці поволі губилися за ним в синявім помороці. Але Максим не оглядався. Він роздумовав, що єму сталося,

що він, парубок тихий, спокійний, зроду не мав ніякої цi~ кавості ні до сварки, ні до бійки, кинувся на шафара, гейби скажений, і якби не то, що той був дужчий від него, був би

єго роздер на місці. «Проклятий жид залицяєся до неї та й береся збиткувати ... Та що він з нею тепер робить?» по~ думав далі Максим, і знов взяла єго злість. Єму нагадалась Катруся з сльозами в очах, коли ухопила коновку і бігла до хати, тогді він був би скочив за нею в огонь, хоть вона й не

дивилась на него. Коли зранку прийшов, то й ледви кілька слів промовила. Але вона завсігди така: рідко коли у неї учуєш розумне слово. От тепер він став у дворі, бере 30 срібних, та коби вона така, як він, то би також зложила

таті гроші, що бере в рабинцях, та і хату можна би пере~ сипати. Але де вона! ВОІНа, певне, і крейцара з рабинців

не принесе: десь пропустить, сама не буде знати .куди.

Він ішов боком гостинця вузькою втоптаною стежкою; з купи камін я зсунувся камінь і упав єму під ноги. Максим піткнувся, закляв, та й тим і думка єго перервалась. Він сам з себе засміявся. Бо чи не робив він так, як циган, що бив сина, аби не заіжджав лоша, а лошати ще не булоl ХтО' знає: може, вона з него тепер смієся, у неї того не купити,

а він уже за єї гроші хату пересипає. Тьфу, щезай, біД0! Чого єму ся дівка лізе у голову? Чи нема інших дівок у селі? «Є того цвіту по божому світу!» До багацьких дівок ніяк булО' пхатись; багацька за него не піде, але все міг би

172

собі таку взяти, що мала би щось більше від Катрусі. От.

хоть би і Ярина? Не посватати би ему Ярину? дівка хоть

куди;

стара лиш Їх дві має, меншу лишила би при собі у хаті з кусником города, а старшій була би за те більша

половина города ... Або Доця? Дівка тиха, супокійна, та і старий, може б, який кавалок поля за нею дав: небагато

того усего е, але добре що-то. А Катруся що? Хіба як в тій співанці: «Очі чорні, брови рівні». Але ж бо то і очі гей гей, а губи, як би хто кров'ю намастив. Г рабинці мали пізній термін віддавати тютюн до мага зину, тож зШ\.им робітники додому повернули, не одно в селі

перемінилось. Одні повмирали, другі породились та поже нились. Між тими, що поженилися, був також і війтів Іван. Іванова жінка була страх гонорна. Як бувало іде селом, то так крутить головою, як кінь, коли єго тісно зазонбе ляють, а ногами човгає, що аж до землі присідає.

- Хапайте бики, бо процесія іде! - сміялася Катруся, як уже здалека зазрить Іваниху, та й зачне показувати, як вона до церкви увійде, причекає, хреститься, б'є поклони. Се розповідали Іванисі, і вона дуже за те на Катрусю воро говала.

- Сердиться,- відказувала Іваниха,- що Іван єї не взяв. Не мав би кого брати, та таку голячку, що ледви одну со ро чину має на хребті,- пустійку, жидівську помий ницю, що не варта газдині порога замести, газдам свині

пасти! Най дивиться, щоби знов яка їй голову дьогтем не tIомастила

та щоби кого болячками не обсадило, як дорогу

перейде! Уже показуєсь на єї товаришках та й кумпанках, що разом до Грабинців ходили, та ще і на ній покажеся! .. Іваниха говорила се против того, що про Доцю так, як не варт, заговорили люди в селі.

Се бо і Є,-дивувались деякі,-що се найшло Доцю,

з котрої ніякої ніколи не чути було пустоти, а не захопило

Катрусю, що лиш за парубками літає! - Не бійтеся, знає вона, що робити!

говорила Іва

ниха.- А від чого гарна ружа росте, або не мож з кушки з-під коси водички напитися! - Сама знала чарувати, яєчницю варити і парубків до себе примащу,вати, та й гадає, що кожда така! - відгриза

лася Катруся.- Ніби люди не знають, як до ворожки хо дила, щоби· свому татові вік скоротити ... Овваl що ми за така широка газдиня зробилася, що дівок судить: най іде

псам писки лизати, а не дівок судити І Гоноруєся, що ба17з

г-а1fка. І багаті не раз старців водять; та й вона ще буде па лицею дороги шукати, вузли на собі зв'язувати та дрантєм трясти

...

Хтось казав, що Іваниха раз довго стояла з Яриною та й говорила щось про Катрусю. Катруся як се учула, то так, як стояла, побігла до Ярини. Вона буде з Іванихою зноси тись та й брехні зводити: най мовчить, коли хоче, аби за ню мовчали!

- Виклич мені Ярину! - сказала Катруся із-за воріт до молодшої сестри Ярини, бо не хотіла побачитись у хаті з мамою Ярини. - Ярина не вийде, у нас суть старости,- Rідповіла дів чина.

Катруся здумилась. Які? - запитала дівчини. - Ади, Ілаш Гаврилюк свата є єї. - Ілаш Гаврилюк? А Петро що каже? Дівчина здвигнула плечима. Ей, та що там Петро? т аже він за нею ходив? - Та що з того, ЩО ходив, коли він нічо не має. Ілаш

записує їй половину поля та й хату.

Але старий, удовець, має четверо дітей І Овва! Неня каже, що «який був, такий був, аби хлі-

ба роздобув».

А вона хоче за него іти?

А ти би не пішла? - запитала лукаво дівчина. Катруся розсердилась. - Я не прийшла того, щоби ти мене питала, а Ярині

скажи, що як буде на мене брехні зводити, то ЇЙ голову вірву ... «Чекай, дівонько, не мовчиш, то учуєш таке, що аж тн

'в п'ятах постигне!

відгрожувалась далі у думках Кат

руся.- Та тепер ще згонориться, що віддаєся, та ще біль ше стане з Іванихою зноситись та дівок оббріхувати.

I,Uo

ми

за газдиня, уже як віддаєся, то гадає, що бог знає, що за

велике свято?! Як ми ся схоче, то ще борше від неі від дамся. «Хто шукає, той найде». І Катруся зачала у голові переходити тих усіх парубків, що могли би єї сватати, бо усі тоті парубки,

що

за дівками ходять,

не завсігди

же

няться з ними. Далі зачала переходити усіх в селі удівців, та учула, що хтось єї кличе.

Катрусю, куди?

174

~ і

Катруся озирнулась і побачила Максима. " Куди ти ходиш? - запитав Максим вдруге, ближче

" ""ходячи. " Катрусю знов розібрала велика злість на Ярину та й на

і(ваниху, але на Ярину ще більше тому, що вона оббиралась ііА заєдно за таку дуже ніби щиру.

- Ади, ходила-м до Ярини; дівка брехні зводить, об6ираєся така ніби щира, а з Іванихою сходиться, та й обі брешуть укупі; кажуть, що я ружу копаю, з кушки воду

РІО; най дивиться на себе одна з другоюl Не видить св'ое рід носом, а чуже під лісом.

Катруся говорила се скоро, одним душком; єї брови за

~ДHO стягались, губи віддулись, а очі міцно блищали. Мак симові так вона вподобалась у своїм гніві, що він більше

дивився на ню, ніж слухав. То, що говорила на ню IBa:~ пиха і Ярина, єго не сердило; най собі і так буде, як вони кажуть, проте він би єї собі більше злюбив, як Іваниху, .ярину, та й усіх інших дівок у селі. І відколи кинувся за ню на шафара, вона єму як би ближче стала, і думка, що, може би, він з нею оженився, раз по раз лізла єму в голову.

Хоть і сердився за те на себе, а сердився найбільше тому, що Катруся собі єго гейби за «байбардзо» мала, гейби єї все одно було, що він собі про ню думає, та все ж таки за

уважив, що від пригоди з шафаром Катруся як би прихиль нійша до него зробилася. Бувало, скаже до неї слово, то вона так опирскнеся, що нема вже більше з ким говорити,

а тепер преці стане та й скаже, що так а так, що тота й тота говорила

або той вповів.

Всі ті думки переходили МаКСИМQві через голову, коли дивився на хорошу дівчину. I,Uo єго завсігди найбільше від страшувало від Катрусі, то се, що вона нічо не мала, а він також був не багач, а бідні як поберуться, то вже ціле своє житє будуть бідувати, але тепер єму і тото не таке страшне стало.

Катрусю,- сказав він врешті,- от знаєш, що я тобі

скажу; я би-м тебе сватав, коби-м знав, що ти за мене пі

деш?

Хмурне лице дівчини якраз роз'яснилось, брови розтяг нулись, а очі весело забігали.

Но, що ж?

запитав знов Максим, коли Катруся

не відповідала.

Аж нараз Катруся голосно засміялась, відвернулась і лишила самого Максима на вулиці, як тоді, коли від'їздила

175

до Г рабинців. Вона пішла скоро до вуйковоі хати, бо від. коли вернула з Грабинців, то була у вуйка до якогось часу,

доки собі знов не найде якого примістя. Ій так було смішно з Максима, що ідучи все ще сміялася сама до себе; бо як було не сміятисы «За вовка помовка, а вовк тут». Нагаду вала парубків, за котрих віддала би ся, а він ЇЙ дорогу за

йшов. От, зараз показало б, чи то правда, що вона з «куш ки» воду пила. Най би знали люди, що брехачки брехали,

а що вони гонорили би ся, що багачки,- овва! І бідні люди жиють на світі, та й суть і газдинями.

Ярина не знала, що люди між нею а Катрусею поро били, хоч і чула, що Катруся відгрожуєсь на ню за якісь брехні. Ій не конче весело було йти за старого Ілаша, та ще хотіла побути з товаришками, і пішла скликати дівок на

вечерниці. Коли прийшла до Катрусі, Катруся накинулася на ню

з ку лаками.

Ігil IJJезай в трістє та й в болото, що хочеш від мене? - говорила, угойкуючи єї, Ярина, а коли дізналася, о що ходить, то аж перехрестилась.- Бодай так світа бо

жого не виділа, до вінця не дійшла, по світі не ходила, як вона бачила Іваниху; аби так дзвонів не чула, як чула єї голос, та бодай ЇЙ язик усох, з того місця не рушилась,

лижку страви до рота не знесла, як вона що про Катрусю говорилаІ .. Нарешті Катруся якось втихомирилась та й пообіцяла прийти на вечерниці.

На вечерниці якось не багато зійшлося дівок, а вже було пізненько, коли надійшло кілька парубків. Заким при йшли парубки, дівки усякоі співали, але коли парубки на

дійшли, вони ніби стали соромитись, перестали співати, хоч

усі в оден голос розговорились і сміялись. Але Ярині були тепер милійші сумні співи дівоцькі, як веселі жарти і сміхи з парубками; тож раз у раз запрошувала дівок, щоби співали.

Ой співайте, дівчатоньки, та іі співаііте чергов lJJоби вас не гонила газдиня KO'leprOB,-

заспівала сама Катруся, сміючись. По чім усі ще біль ше «розфрантувались» і сміялись. Парубки приповідали, як то буде, коли газдиня розженеся з кочергою і котра за кот

рою буде борше утікати.

мноа

17&

ч ерг о в - чергою (форма, часто вживана в народній говірці: - мною, кочергов - кочергою і ін.).

Або котрий за котрим,- відповідали дівчата. Кочерга - бабське діло, вона не має на хлопа ніякої

-моці!

сказав Матій. Огоl Хлопи нічого так не бояться, як кочерги,-

цокотіла Катруся.- Ану-ко, запитайся Томи Гринищиного, ЧИ він не боїться кочергиl

Про Тому усі знали, що не він жінку, а єго жінка б'є, та й усі зареготались в оден голос. - Як оден дурний, то уже не всі,- докинув з повагою

Матій, щоби на єго стало. у тій хвилі дався чути під вікном голосний топіт. - О, то не дівоцький хід! - сказала якась дівка

ви

глянула вікном.

у хату увійшов Петро та й Максим. Ярина, як побачила Петра, так дивно якось засуєтилась. І Петрові стало якось ніяково, хоть він того по собі не показував.

Слава Ісусу Христуl Боже помагайl IJjo робите, дів здоровили ся парубки. - А що, не видите, що робимо?! - відповіли дівКи. Прядемо. - Напряла кітка півтора мітка; кіт ся розіграв та й

чата?

тото пірвав,- відізвався оден з парубків, що "був у хаті.

Та ще співати не хочуть,- доповів Матій. Тобі не хотіли-сьмо, а Їм будемо. Тут дівки розглянулись, щось пошептали між собою, та

й по хвилі заспівали: Котилися вози з гори, поломили шпиці, Питалися два парубки, де суть вечерниці? А у тої удовиці славні вечерниці,

Штири коні на припоні, чари н:а полиці.

дівки зиркали на Петра і тихо посміхувались. Коні як коні,- сказав, як завсігди; спроквола Ма тій,- але чари то десь будуть.- Він став на лавицю і за чав шукати руками по полиці. На полиці у кутку стояли зав' язані в платинці Яринині цітки і згарда. Він узяв той узлик за кінчик, та й показу вав усім Яринині чари. Ярина розсердилась, ухопила від него платину та й кинула у скриню. Петро робив, що то все ніби не до него, а Ярина і в ТОЙ бік не дивилась, де він

сидів.

Максим, відколи прийшов, то й тілько було єму роботи, що дивився на Катрусю, як вона пряде, як крутить верете12

Н. Кобринська

177

ном і навивав рівно нитку. Катруся це завважала, та й стала на него дивитися такими палючими та сміючими~очи ма, що він ЇЙ не міг дотримати пляцу та відвертав очі у вік

но. ее ще більше смішило веселу дівчину. Вона закрутила міцно веретеном та й заспівала: Ой горою барвіи()чІЖ, горою, горою,

Мило ми ся подивити, любко, за тобою, Мило ми ся подивити ...

Ні,

не

тої,- перебили

їй дівки,- заспіваймо,

щО

«У Буковині зелений листок розвивавсь», най Ярина знав. що вже недовго ЇЙ дівувати, та й дівоцьку мати волю.

дівки зачали співати: ОЙ співайте дівчатоиьки, котра голос мав, Та й най же ся в Буковині ЛИСТІЖ розвивав, Та й най же ся розвивав разом із травицев, Ліпше красше дівчиною, та як молодицев.

Молодиця, невільниця, куда іде -

плаче,

А дівчина сам свій козак, ку да йде - скаче. МОЛОДИI&Я, невільииця, куда йде - думав, А дівчина сам свій козак, ку да йде - співав ..•

Ярина слухала сеї пісні, зітхаючи.

Та се якась дуже сумна,- сказав Максим,- Ярииа

ще плакати буде.

А ти хочеш -веселої? - питали деякі дівки. То я тобі заспіваю,- сказала ~атруся, і зачала знов

коломийку: Не піду я ва дворака, ие хоче робити. Лише з стайні до пекарні люльку закурити.

Но-иоl не приспівуйте нам так дуже,- відізвався l\1атій,- і дивіться, щоби ми вам не заспі'вали.

- Аиу-ко, заспівайте, най чувмо,- дрочились дівки. Ярина поналивала у миски борщу, понакладала голуб ців і запрошувала до вечері.

По вечері уже не довго побули, та й стали розходитись. З хати вийшли усі разом, але за воротами Qоділились на дві компанії, одна пішла в оден бік села, а друга в другий.

дівки, що йшли в той бік, що Катруся, зауважали, що Петро облишив ся. - Лишився, бігме, дівоньки, лишився у неі,- шептали між собою дівчата.- Ото тиl За іншого віддався, а дру гого за собою водить. Вона гадав, що старий не дізнавсь, що вона вечерниці скликаЄ 1 та й коханця має. Нагадає він

ЇЙ ТОТО колись.~.

178

Чому, любки, не нагадає; буде добре коли<:ь казати:

«Ти за мене йшла, а коханків за собою водила». Навчить він єї розуму; не оден де<:ь ку лах колись з'їсть за сеroдніш ній вечер.

- Добра нічl- сказала одна, а потому і друга дівка, коли доходили до своїх хат. Так само лишали.ся і парубки по дорозі. І Максимові треба уже було лишитись, але він хотів відвести Катрусю аж до дому, а ЇЙ була найдальша дорога.

- Катрусюl- сказав Максим, коли обоє лишились, а єго голос як би заперся в грудях.-Чи то ти проти мене співала, що не підеш за дворака? - А якби проти тебе, то що? - Тати таки справді не пішла б за мене? Скажи мені так рехтельну правду,- просив Максим. Ту ще більше за перло Максимові голос. Се Катрусю так розвеселило, що вона сміялась ще голоснійше, як завсігди, коли їй Максим зачинав що говорити. Але сим разом Максим не дав їй утечи, і коли вже були близько хати, він зловив єї за руку.

- Та що ти мене питаєш? - сказала, врешті, Катруся, вириваючись.- Чи я панна, що ти мене питаєш? Присилай старості.в, та будеш знати.

у тиждень по тій РОЗМОІ'!і Максим післав до Кат русі старостів, Катруся і в голову не брала собі того, що тоді єму говорила, та й не надіялася, що він на то єї слово при

шле старостів. Тож тепер, коли єї приперли, вона не знала, що мала казати. Спершу вона хотіла єму відповісти,- їй жаль було дівоцької волі,- але зачали казати, що вона си

рота, що нічо не має, що то добре ЇЙ трафляєся, що буде мати свою хату, та нікому не буде про ласку стояти, а хоч

багацтва великого не буде, зате вони обоє молоді, здорові,

годні робити. Найбільше її намовила одна су,сідка; вона була віддалася до свекрухи, та й друга невістка була в хаті.

- Дівонько,- казала вона,- коли тобі трафляєся са мій бути в хаті, то причикни та й вибий поклони, бо щоби ти коли не впала в такі руки, як я.

«Се справді буде 'своя хата,- думала Катруся,- та й ніхто не стане ій голо~у· завертати, а роботи вона ·хоч би якої не боялась».

Зачали ладити до весіля. Максим страх утішився, КОЛІf дізнався, що Катруся мала ще з Грабинців десятку. Газди ця, що Катруся в неї служила, дала їй подушки та й вереню, а вуйко за те, що по небіжuі сестрі дещо трохи було лиши-

179

лось, причинився зі свого боку. Максим узяв іще із своїх грошей у дворі та й зробили весілє.

Хату не було ще як пересипати, то Максим понаправляв

її так, що при добрих газдах могла стояти ще який рік. Га зда не дасть затекти, а газдиня-стінам облупуватись. Кат

руся мала з пропою три срібних, Максим два, зате зараз купили собі поросє. WOCb ще і з ординарії лишилось, та було чим душу погодувати і поросяті підкинути. Максим добув року у дворі і за -решту плати купили собі теличку.

На другий рік Максим не ставав у дворі. Він дуже був ці кавий до сокири, тому зач·али його кликати до хатів май

страм під руку;

врешті Катруся мусила завсіди носити

йому Їсти до двора, а в дворі звичайно двораки: і той за

смієся, і той зажартує, Катруся й собі не замовчить, а то сердило Максима, хоч він до того не признавався. Катруся лиш бувало не любить близько під двір підходити, але се

майже ніколи і не трафлялось. Максим робив на гумні або коло стайнів, то вона йому принесе там їсти, він сяде де

на землі та- й попоЇСть. Часом уліті Катруся зазріла десь здалека паню або панну, що ходили по городі, але на гумно вони ніколи не виходили; часом лиш пан вилетить, як опа

рений, але й той не дивиться на чоловіка осібно, лише на всіх ураз кричить.

Стару давню хатчину ніхто не пізнав би, так її Катруся причепурила, що гейби вища стала, немовби її хто підой

мив угору. Максим змайстрював колешеньку, та й хлівець поклав, і кошничка невеличка стояла, бо брали кукурудзи на

третину.

Катруся мала коло чого забігати; бувало робить вона від 'рана до вечора, як не в полі, то дома, що й рук не від

риває. У два роки

дав

дівчину, та й уже третє

бог

ЇЙ

сина,

мало бути,

потому

коли

знов

мала

Максим роз

болівся.

Якось у жнива косив овес, гаряче було, BЇJН положився на землю та й напився дуже щиро з кернички води. Люди говорили, що то ніщо інше, лиш мусив із цмоком пролиг

нути жабу, бо все, як він казав, щось йому ковтало по че

реві. У- селі пам'ятали, що так давно було одному багачеві, але той Їздив аж до Львова, та й доктори витягли йому з черева уже розігнилу жабу. А про другого розповідали, що жаба перелізла до мозку, та як доктори розтяли чоло,

то вона таки живіська вискочила. Катруся так з'їлася тим, що Максим хорував, що стала як кавка, бо роботи з нього

160

не було ніякої; сама за всім, та й коштна була, а ніякого ніде порятунку не мож було найти. І до міста до доктора во зила, лише сама аптека два срібні коштувала; та й до во рожки з три милі ходила, та й робила, хто що казав, але

ніщо ні крихти не помагало. Сох, сох, та й врешті умер.

Гірко прийшло Катрусі ховати Максима: великих стат ків ніколи не було, а як хорував, то не прибувало, а треба

було якось поховати. Преці газда бувl I,Uo люди сказали би, та й таки й сама не хотіла як-небудь його позбутись.

Добрий був, не збиткувався, не бив, хоч би не знати як із ним була сварилась. А що робучий був небіжчик, то вже й пари йому не найти. Та що з того, коли вже через сла бість багато Їх праці перевелось, а тепер треба з остатнього

потягнути, щоби поховати, як бог приказав. Бо й сам бу

вало небіжчик, коли вже бачив, що виходу' не буде, каже:

«Дивись, щоб ти мене гідро поховала, як газду, а потому ти даш уже собі якось раду!» Господоньку святий! Як собі тут бідній удовиці з дрібними діточками давати раду! Хоч молода була, хоч годна робити, але як газди нема коло хати, то при статках біда, а що ще бідному на світі ...

За Катрусю знали в селі, що вона робуча жінка, що ніщо ЇЙ у руках не кисне, тож у якийсь час сватав ЇЇ удо вець із двома дітьми.

Отсе мала би розум стільки дітей докупи зводити,

або я не варта ще парубка!

говорила вона.

Сватав ЇЇ й парубок, але й його не хотіла. Його звали мулом, бо раз на ярмарку був купив мула місто коня, тож

Катруся кепкувала собі, що вона хотіла би Їздити кіньми, а мулами не хоче. Воліла, отже, сама до якогось часу біду вати, хоч як ЇЙ гірко було, доки бог не наверне такого, як сама

хоче.

Так собі думала Катруся. «Але ніхто не зн~є, що його завтра чекає», так, як той каже: «Гадка за горами, а смерть за плечима». Якось було потиснула велика студінь, мороз

був такий, що. птахи в лету падали. У Катрусі не було й

крихітки муки в хаті, та й сама наважилась прати у сусідки платє. Вона була міцна, робота ніяка не шкодила їй ніколи, та хоч ноги примерзали до леду, вона не відступала від по

ланки і високо замахувала гато,

треба

бу ло

пральником. Плат я було ба

квапитись,- бо

взимі

днини

так

як

нема,- та надвечір стало її в боці колоти. Другої диию:\

Ко ш т

а б у л а-

була без коштів, цеБТQ без грошей.

181

не переставаЛ0 та все ще чимраз більше кололо, а далі вже

ніяк і з постелі було встати"

Тоді-то бог післав до неї панну з двора. Катруся вже не

раз казала, що якби була тоді панна не прийшла

та не

дала їй щось пити, то хто знає, чи смерті не була б по

ЖlJла. Хоч і не довго лежала, бо бідному чоловікові й нема як довго лежати, але чогось довго не могла прийти до себе. Не раз їй приходило на думку, чи не піти би коли до двора, може би дала панна ще що;

але коли .нагадала дитинячі

літа, то лиш махнула рукою. Обходилася якось дотепер, та і дальше обійдеся; коби здоровлє та коби бог людям за родив. А, славити господа, на сей рік усе добре показувало, що хліб буде: і рано весна була, і дощі припадали, щоби лиш бог поміг зібрати щасливо.

Катруся була взяла аж два морги кукурудзі в у людей робити на третину. Се ледви двоє забірує, а вона сама стіль

ко на себе набрала. Бувало, що лиш вергне на зорі *, Кат

руся схопиться, лишить дітям якої трохи вчорашньої сту деної страви або кусень кулеші, возьме собі часом кусник хліба, як є, або й не возьме, замкне сплячі діти в хаті, та

й іде в поле. У полудне прибіжить, щоби хоч якого~такого борщику дітям зварити, випустить кури, накаже старшому

хлопчикові, щоби пильнував хату і дітей, а сама знов біжить у поле.

Збіжє вже було пусти лось із стрілки, та й де-подекуди

зачинало сипатись, коли Катруся ще з іншими поралася са панєм.

у же було геть-геть у полудне. Катруся лишила сапу на рілі і бігла додому подивитись до дітей. Сонце міцно при пікало, а блеск його проміня аж за очі хапав і все від нього

сіяло, у лискувалось. Зелене збіжє та ще зеленійша по ро вах і розплугах трава злискувалися зеленою, кукіль багро вою, блаватинь синьою краскою, а червоні маки аж жаріли у густім збіжю, але хоч усе так ярко улискувалось, сіяло,

кожда майже цвітка я>к би упустила головку, кождий ли сточок легко зігнувся удолину, а буйна матина бульби на

півперев 'яла. - Ох, печеl-гоJЮРИЛИ люди.- Аж бульба пов'яла; не дай боже чого нечистого! - і з страхом позирали на !іеба.

• 182

в е р

нен а

()

р і ~ засвітає, зазоріє.

е небо було чнсте, спокійне, та лиш голуба краска і собі

ід сонця у лискувалась. І' Катруся йшла скоренько понад потік у

село. Сонце

з'яснювало мутну воду потока, що ледви покривала обло ні намулом ріняки і місцями западала углибині ями, де ичеплене до дна зілє розтягало свої довгі, як листки, га :J\;fЗКИ, повзали пуголовиці, крутились слезії і блискотіли '/1;0 сонця ковблики. По берегах і корчах сітнику і кінської

.. 'яти

вигрівались жаби і скакали з плюскотом у воду.

Катруся, заки відчинила хату, глянула ще раз на небо, але небо було чисте, та лиш де-не-де літали хмарки, як

біле пір'є. Катруся увійшла до хорім, випустила діти і ка

зала, щоби уломили трохи на топливо плота. Коли не борзо вертали, вона сама за ними пішла. Розглянулась

і стре

пенула. Білі, ще недавно прозорі хмарки збились у густу хмару і скоро прикривали ясну блакить. Міцний вітер по дув від заходу, потряс вікнами хат, захитав вербами по ву

лиці, мів порохом і дрібними камінцями. Блискавки пере тинали стрілою хмари і грім розлягався за громом.

Катруся стояла в хаті при вікні і хрестилася великим хрестом.

- Господи! Господи, помилуй! Господоньку, змилосер дис я над нами!- молила бога, а діти плачучи тулились до неї. у горі було чути шум; спершу кинуло збитим у грудки ле дом, потому посипалось, гейби з мішка, густим великим гра

дом. До гуку, шуму і ломоту мішався глухий звук дзвонів. Жінки викидали надвір кочерги, лопати і шутки; палили свячене вілє, збирали зерна граду і кидали у свячену воду.

Перестало. Ані одної шиби не лишилося в селі, земля біліла, з дерев звисало поломлене галузе. А що діялося в полі? Сонце усміхнулось і кинуло довге тепле проміне, вода всякала в землю, далекі гори, ніби прикриті легким покрн. валом, відбивали виразно від чистого неба; та місцями із

землі під;носилася пара. Подерте листє з дерев, збита трава і ПОЛОМCl/ні ц'віти ніби обмили'ся свіжою водою. Усюди віяло свіжим воздухом; поховані під галузями дерев пташки про стирали і тріпали до сонця мокрі пюрця, та там-не-там мелькнув із обісхлими крильцями білий мотилик.

Лиш для людей в селі не було надії. Опали грубі зароб лені руки в німій розпуці. Пропала гірка праця, тяжка кер цавиця ... У дарЩI(~J! і ПаН у дворі по щ'лах руками, хоч його

більша часть збіжя була заасекурована; та на се було не

стати селян

добре, що було чим заплатити податки! ..

Катруся побігла в поле. Збіжє лежало

лоском,

земля

чорніла. Вже не було чого вертати досапувати ниву, бо все зарівнялось, та лише сумно лежала покинена серед мокрої:

ниви сапа. Катруся взяла сапу і вернула додому, увійшла в хату, кинула сапу під постіль, а сама сіла на лавицю та

й гірко заплакала ... діти грались весело розбитим горшком і з-під ока споглядали на маму-не знали біднятка, що тими сльозами заллються і Їх личка, коли попросять у мами хліба.

Т ри села пали жертвою граду. ее нещастє селян глибоко тронуло Ядзю і вона заду мала зарядити велику запомогу всеї повітовоі шляхти і інте

лігенції на користь бідних селян. Вона розвинула надзви чайну на сей раз енергію. Намовила кількох панів і пань з сусідньої шляхти зав'язати комітет, втягнула всю вищу інтелігенцію із поблизького місточка і урядила фантову ло терію, на яку пожертвувала половину всіх своїх містерних робіток; відтак комітет дав цілии ряд вечерків з танцями.

А що того всего було ще замало, зближилась вона до жінки лікаря, як очевидного компромісу між шляхтою і вищим мі

щанством, і об'їздила з нею майже всі важнійші доми цілої околиці.

У тій прогулці пань по околиці зі сторони мужчин, як лицар і оборонець слабшого полу, асистував пан Адам Б.

Пан Адам походив із доброї шляхетської фамілії і тепер якраз узяв у посесію село в найближчім сусідстві Солє цьких. Хоч він не мав великого маєтку, а навіть по посесіях не найліпше йому велось, все-таки був пожаданим гостем у кождім домі; а коли їздив із дамами, то сама його присут

HiCTJJ, особливо ж У домах, де бу ли панни, побільшала жертви.

По цілій околиці всього повіту і дальше говорено про Ядзю і про її великодушні інстинкти; всюди приймано їі з найбільшими компліментами. Але коли двері замикались, змінявся гумор жертводавців. «Тяжкі часи,- говорено, а то ще друть із кождого боку; та щоби то виходило хоч із

пистого альтруїзму, а то лише на те, щоби повели ча тись та

в газетах фігурувати». Деякі пані були певні, що Ядзя лиш для того їздить і збирає складки, аби зближити до себе

пана Адама. Тим закидам суперечили вправді факти, що вона завсіди займалась долею бідних і c~ було ~ля цеї ~ідпорою Пf>ОТl1

184

лукавих людських здогадів, та все ж таки сама перед собою

не могла заперечити, що чемність і згляди пана Адама до давали їй такої сили й енергії, що вона могла поборювати

такі перепони і зносити прикрості, на які давнійше тяжко б їй бу ЛО здобутись.

Селяни зачували, що пани стараються на них, та й стали потішатися, що легше Їм прийде перебути лихо. Одна біда, що то якось довго проволікалося; вже й зима минула, і дру гі засіви приходили, а запомоги не маж було дочекатись.

Люди боялися спізнити з весною; треба було старати насі не, звідки голова, а збіже було дороге,- люди стягалися

з остатнього. Жид-орендар набив повну комору заставами і сотки видав на грубі проценти.

Були такі, що казали: коли вже чекати, то чекати; чекалася більше, почека€ся менше. . Катруся також зачувала, що пани хочуть чимось тих, що Їм град вибив, зарятувати, та хоч ніколи не спускалася на нічию ласку, та й тепер заробляла як мог ла, то все-таки

надіялася, що може й ЇЇ пани чимось порятують.

Дочекались. Зачали скликати до двора людей. Як було велике по двір' €, то ціле гейби засіяв людом. Ядзя сиділа на високім ганку і сама пантрувала поділу. Навкруги ганку стояли мішки зі збіж€м, які економ розділював із двірськими па·

рубками. Каждому приходило по гарцеві збіжя і по десять креЙцарів. Гроші давала сама Ядзя. Люди кланялися низько і цілували Ядзю в руку, але у товпі чутний був приглушений ро піт.

Сет а к з тим, Я кбе з т о г

01 -

вирвався голос

нійше якийсь жіночий голос.

Люди зацитькали ЇЇ, а жінка з переляком глянула на га нок, чи там не донісся її голос.

Але Ядзя зачула, повела очима й узріла ту хору, в якої була в хаті й рятувала в слабості. І лице її болюче скривилось.

Люди зачали розходитись. Не було чого і Катрусі че кати; і вона йшла додому, сумно споглядаючи на маленький

вузлик та на десять крейцарів у кулаці ...

А що, Катрусю, багато дістали ви з'апомоги?

запи

тав, всміхаючись, Абрамко, коли переходила коло коршми. Катруся нічого не відповіла і пішла дальше. В тій хвилині пан AAaI'.~ "СІїздив гарцеНьІЩМ" буланками

Ііа двірське подвіР'Є 1

185

Ядзя повітала його з поблідлим лицем. Бона була силь но роздражнена. Зачуті

слова

жінки

ді'Гюнули її сильно.

Стілько понесла 'Груду, прикростей, а за те не вчула навіть доброго слова! Вона довго не могла успокоітись, хоч родичі й пан Адам старалися про те. І коли в селі було вже темно, у дворі в гостиннім покою довго ще горіло світло і велась бесіда про недбальство, лі

нивство, п'янство, З У х в а л ь ств оне в Д я ч ніс т ь простого люду.

у селі не раз ще й потому бачили, ик ЖВ<iJві коники пана Адама заїздили до двора. Нараз розійшлися слухи, що панова панна віддаєся. Се дійшло й до Василя та й Василихи, і вони довго радилися, чи не піти б до двора «повіншувати».

Врешті зважилися піти. Змололи чвертку пшенич,ки, як золото. Ба1силиха упекла колачі, бо голіруч ,не годиться йти, хоч би й до панів.

Пан приймив Їх радо, пані ще радній ша була, гостила як на храму, а як стали і «з води і роси» віншувати, то аж заплакала з утіхи.

Зате панна - аж Їм дивно було - як би не та стала, що була. Все така привітлива, тепер лиш як би на силу до них говорила та й ніякої по ній не видко було веселості.

І се не лиш Василь і Василиха запримічували. Дехто зі слуг бачив її з заплаканими очима, а покоєва розповіДaJ\а, що

вперед,

коли

панич

лиш

залиця'вся,

то

:панна

лиш

хо

дила ·від одного вікна до другого та й виглядала його, а коли вже зговорилися, то як би її хто підміняв, і пані не раз муоить її просити, щоби до нього вийшла.

. .

Все-таки за якийсь час загуділо у дворі весілєм. Коли

Їхали до шлюбу, то ціле село збіглося, аби подивитися на

молодих. При кождих воротах було повно людей: чоловіків, жінок, дітей,- лише Катрусі хата була замкнена на колод ку і ніхто не визирав із її обійстя.

В селі знали, що вона в

r рабинцях.

Двоє старших дітей

дала на службу між люди, а з найменшим пішла до тютю ну - та дивно стало Їм аж тоді, коли вже всі звідти повер тали, а її ще не було

- та коли розповідали, що вона там таке саме виробляє, як виробляла oЦiBKOIQ, видко, що її Jfqтура не покидала її.

ЖИДІВСЬКА ДИТИНА

Гїаді Розенталь бу ло вже одинайцять

pOKrB.

Батько її

торгував в.олаlМИ, СКУ'ПОВYlваIВ по ярмарках у мужиків худобу та й ПРОдClJвав біЛЬilliИ~ ГillНдля.рам.

Гешефт ійиов добре. Розпочинаючи ган дель, він мав

усего

трийцять рин

ських, але так йому якось пощастило, що вимурува.в хату в самім ринку маленького місточка та годував жінку і п' я теро дітей.

СказаlВШИ пра'вду, до того дорібку не мало при'чинилася й його жінка. Вона провадила на авою руку осібні, ріжні дрібні пероородажі. Коли він ску:повував від мужиків худо бу, ВОІНа СКУіповувала від мужичок К}'1ри, гуси, я·Йця та й розпродувала потіІм мkьким панаІМ. Крейцара ВQlна дурно не пустила, ,н,е раз на ній чи на ді'тях одежина таlка, що аж ПРОСИ'ТblСЯ здоймИ'l'И, але вона на те не дивиться, лиш но сить дальше, доки їй не вдасться набути від ПaJНів які пере ношені речі.

Коли поста'вили в міоСті дім

та й ГМfдель чоловіка по·

більшився, то вона не мог ла вже на ДОВШИІЙ ча.с хати ли

шати і займатися перепродажею. Чоловіка майже ніколи не було дома, ЇздНlВ з одного села до другого, з одного ярмар

ку на другий.

Але й тепер, Я1К ДaJВ він ЇЙ який крейцар, то вона рада була з него зробити десять. Ку;пувала лиш те, що найде

шевше та що вже конечно потрібне. КіЛblкама крейцарами обійде цілу хату. КУ'Пить невеликий бохонець хліба, посіче дві-три головки ЦИ'булі з Д'BOMa-TpЬOlМa яйцями, та й тнм

погоду~ діти. ПереНОЦІєні речі, що давно са,ма купувала від

1131

панів, Itідкуповувала тепер

від

факторок. ВипрО'ваджуєся

хто з місточка, продає меблі, то тоді вона вже щось і для хати купи·ть.

З часом було в ЇЇ хаті в,сякої всячини. Одн'о ліжко ви соке, веЛИlКе,

друге

низеньке,

вузьке;

однім

куті

міцна

ясенова шафа, а при ній комода з поломаними ногами та й

пообриваниlМИ фо,рнірами. Місто канапи стояв дов.гий цера тО'вий лежак, перед ним величався на одній ніжці політеро

ва'llИЙ стіл і кілька крісел, кожде ~ншої пО'роди. На одні.Й стіні висіло невеличке зеркало в золотих ра'мах, до другої був при'битий мотиль.

Діти велися, НІВроку Їм. Сина оженили в сусіднім місті, де гандлював збіжєм; старша донька була вже також від дана, а менші дожидали дома свого часу.

Найцікав,ійша з усіх була Гінда. В школі була завше першою, а в скупості переходила матір. ЧасО'м, ЯІК отець приїхав із до,роги, а гандель йому вдався, то да'вав дітям по крейцару; ДІві молодші за,раз пішли і К)'!ІІИЛИ якусь лаlКітку,

яБЛQiК або горіхів; Г~Hдa споглядала жа.р,ним оком на них, бо сама була не від того, аби з'k'ТИ смачного яблока, та в,се-таки ового кр'ейцара не віддала б за ніщо в світі. Не раз обходила пере,ку:rюк, що СИДЯ'ть із садови'Ною, та й втя гала ·в ніс при€мний запах доспілих яблок, а крейцар так тиснула, що аж

ПРИЛИ1пав

до руки.

Та b,ce-таIКИ подиtбала і ЇЇ покуса. Перед га,ма'но·м поспро ваджу'вали до склепів ріжні речі, гарні і страшні маски, при бори до печива гаlманів, та й дещо на дрібні дарунки, я,кі

звичайно роблять собі тоді кревні і знаtЙомі.

Гінді аж О'чі світилися, коли дивилась на ті прибори в склепИ1КУ приятельки сво,єї ма.ми. З малих і в,еликих пачок випаковувала вО'на цукрові фігурки: дами в коротких сукнях, паничі в циліндрах і ВИtСОКИХ ковнірах, жокеї на конях і без кооей, птащ,ки, звірята, цвіти, і все те складала в невелич

ку шафу з шибаlМИ. Внді понад усе подО'бався кошичок із трьома чеРВQiНИМИ ягідками. Прикриті зеленим листком, ви глядали так принадна, що здавалось, немо'в ClПравді були

зірвані десь просто з якогось корча. Одна лиш біда, що ко шичок із ягідкllIМИ кО'штував аж цілих десять крейцарів, що

чинило пО'ловину капіталу, який вона посідала. Насупроти цього факту мовкли всі уподоба ня

і жадоби посіданя. Та

КОЛИ прийшла знов до склепи'ку і пО'бачила кошичок, з яко

го ягідки IКміхаляся до неї, то сей аі'!д томив її, І\ирива в душу.

188

Одної д.нини продаlНО багато із тих цукор.ків. Гінду огорнув велики'й неспокій. Могла колись прийти і не заста ти чудового кошичка; раз пи'Тала,ся

за

чула нав.іть, Я'К якась жидів:ка

него.

Від того часу Гінда не мала спокою і зважилась, нако нєць, купити кошичок.

З гарячковим поспіхоlМ ПРИlпала дО СКРИ1НЬОЧКИ, де дер жала між свої'МИ реча'ми в коробці від сірників

кількома

шматочками зав' язані гроші, перерахувала цілу суму, взяла десять креЙ.ца,рrв і побігла до склепику.

Тут чекала її ще н,емила нecnодіва:нка, бо хоч знала, що кошичок коштує десять крейцарів, то КУПЧИlXа за,цінила п' лтнайцять, і аж по великім торзі зійшло знов на десять.

як уже посідала предмет своїх гарячих бажань, утіх,а ЇЇ пО'Тухла. Червоні ягідки не мали в'же та.кої ЖИ'ВОЇ кра'ски, зелений ли,сток не манив уже так, якиЙсь несмак огорнув Гінду; болючо відчува.л,а страту видаlНИХ грошей.

Але чим більше даІвалась їй чути стра'Та грошей, ТИ'М цін:нШішою ста'вала для неї набута річ. Вона ходила довго з кошиком по x,a~i і не знала, де би його ПРИlМkтити відпо відн,о.

Врешті видався ЇЙ ріг шафи найвідповіднійшим для по міщеня сво'його скарбу.

До мішаного почутя несмаку та втіхи прилучилося ще третє - неспокій. Раз за'вва,жала, що ягід:Ки почорніли і тQ,й страшний СИімптом висту,пав із кождиlМ днем острійше. Коли одного дня п~шла здоймати кошик із шафи, він РОЗКРИlши'В ся в ЇЇ руках і розсипався по купі старих, заболочених че ревикі,в, що валялись за шафою. З невимов-ним жа,лем пog.бираЛI\ розбиті кусники, пова ЛЯlні в поросі, обчИ'Сти'ла і почала по д,рі,БО'чці класти до уст.

Смак БУI:І не особливий, а що найгірше, що пісок і порох так їй СКРИlПіли ·по зубах, що воліла би була зовсім ВИlплю вати, я,кби

то

не

було надто

велИ1КОЮ стратою видаІНОГО

гроша. як уже не стало кошика, то жаль за змарнованими грішми в'зя'в зовсім в її ду'мці перева,гу.

ее прикре чутє му'Чило ЇЇ так довго, аж доки непередви джений ВИIПа,док н,е обернув її ДУМОІК в інший бік.

До місточка приїхал~ якась пані, що давнійше в нім жи ла, але nOTfM бу ла на кілька літ вИЇхала. Коли ще жила в місточку, мати Гінди відкуповувала в неі не раз стару оде жу, тож тепер паlні казала її при'кликати до себе, бо мала

д.ещо на' збутаІК. Бу ли то ЯlКісь ста,ромодн'Ї шпильки та гре-

189

бен,і, переношені рукаIВИЧКИ, брудні коронки, помняті штучні Цвіти і т. ш. Хоч мама в·же тепер ти·м не гандлювала, то не мог ла відlМОВИТИ па.ні і в'зяла те все з 'вИtr.fOIIЮЮ, ЩО як не продасть,

тОІ на'зад п.ринесе.

Мамо, я ее поцродам між с.воіми товаРИШlКаIМИ,- ска за'ла ГЇ;нда, ОІГлядаrючи кумедні гребені, кри'ві шпильки та

інші туалетові прибори.

Стрібуйl- відповіла стара.- Але з сего не буде

нїЯІКого гешефту, такі речі мало спродаються.

Гінда за'брала ПРИIН.есені мамою речі в фартушOlК і пішла до міста мj.ж зн,аЙоми'Х. Дещо зараз продала, а за деякими реча,ми ПОПРИ'ходили дОІ неї аж ДO~OIМ'y. Мама аж зДивува ла·ся, що вона поо.рода.ла ВlСе та,к добре, а серце її аж трем

тіло з радості, коли чула, я.к Гінда розJ'МIНО при'гов<Орює та торгуеся.

Коли ж хотіла взяти від неї гроші і йти до пані обраху ватись, Гінда СІКазала, що ВQlна сама піде до пані і з нею обрахуєся та що заробок належиться їй самій, а мамі при падає хіба факторне.

З панею пішов рахунок добре; вона була рада, що по

збу лася нetПотрі.бни'х уже телер ПРИIКРас, і дала ГЇJHдi стільки заробити; що той заробок зовсім покрив страту на ягодах.

ие ЇЇ ТаІК заохотило, що вона раз по ра,з бігала до пані, чи не має ще що п·рода'Ги.

Може ее, а може те?

питала заєдно, уздрівши що

бу дь з панИlНОЇ туалети.

Та ти ПОПРGд·ала би все, так що й мені ніЩG не лиши

лось би,- сміялася не раз паlНі.

Гандель ішов добре; Гінда виросла в очах не лише тата та мами, але цілого окруженя. Всі дивились на неї як на особу великої вартості, що вже мала свій власний ге шефТ.

С}"Сідки лиш ПОЦМОІКУ'вали губами, а одна не могла від

жалувати, що н·е має сина, я'кого мог ла би заручити з Гін дою, бо

Т8ІКОЮ РОЗУМНQЮ жїJнкою певне доробив

би

ся

маєтку.

Але на cвi'l'li нема ніЧОГG без клопотів. Надворі тetПліЛG. Грубий шаль, що служив до виходу на ву лицю MдJMi і ДOlНbKaM, був уже наДТG .стариЙ, і треба бу ло

на ліТG якось перебратися. Мати виймила зG скрині ста, PelНЬKY літню паросолl>КУ, хустка з Гінди пішла на молод шу сестру, а Гінді ПРИ!ІІала невеличка си1ня хустина, що була їй дуже дОІ лиця.

190

Хоч Гтда рада була свОЇй Х}'1СТИlні, то ,b'Ce-таіКИ могла в ніІЙ лиш у будень ВИХОДИіТИ на місТ(),

60 в шабаш )"cJ її това

рИlШКИ ПРИl6иралися в каlI1елюхи і насміхалися з ГїНДИ, що вю.на завита у х}'1СТКУ.

Гінда пішла до пані і пиrrала, чи не має якото НelПотріб н'Ого капелюха. Ка!ІІелюх не лише найшовся, але ПРИ1ЙШ()fВ ЇЇ ма,йже задармо, Я1К зароБOlК за продані нею і'нші речі. Він 6у'в трохи ДИlВОІГ лядний,

З надто ВИСОіКим п,ером та дуже

веЛИIКИМИ КРИlСаIМИ.

В суботу вбралась Гінда в

свій

Ка!ІІМЮХ,

а навикши

ОСТЗlИlні'Ми часами до поо:вал, ступала поволі, відшукуючи

приятельок, щоби з нИ,МИ lІ1іти містом.

на

ПРOlXід і попарадувати

Але проо:ід, що мав бути трі}'lМфОМ Гінди, ВИІІ1ав зовсім інакше. Капелюх із великими крисами і ВИСОКИМ пером, Я1< не гармонював з др~бною постатю Гінди, так не надава,вся до її лиця, і місто ПОXlвал поди,бували її лищ насмішки та косі ПOlГ ляди' пр·QtXожих.

А ти що за шатро взяла на голову? -

ятельки,

одна СВ()Я'ЧlКа хотіла таки зараз

,пита.ли при це

чудовище

здерти їй з голови·.

Іди та проси MC\JMY, най тобі К}'ІПИТЬ такий КЗІІ1елюх,

яlк у інших ді,вчatт, а се кинь де до ЛИlХа.

ГіНАа З'беirтеже:на і зла вернула додому, кинула кalПМЮХ у кут та ПРИ1tJеІІ1илася до ма'ми, щоби К}'Іпила їй НОВИІЙ ка пелюх.

Мal1'И не хотіла й чути про ее. Купи собі сама, коли хочеш, маєш свої гpOllII'Ї. Коли я не маю за свОЇ гроші КУПУООТИ; ти маєш мені К}'ІПУ'Вати І -гов,о,ри,ла ГЁнда IІ1лачучи. Як жалуєш грошей, то не К}'ІПуй. - Коли ти мені М}'1СИШ К}"І1ити. - Надійся, аlЖ я тобі куплю,- заюміяМlCЯ .мати бай-

дУже.- А врешті твої гроші так як би мої, бо я тобі відсту пила мій гешефт і ще подарувала фЗJКто,рне.

Сей аргумент зам,кнув Гінді уста; вона нагадала, що

сама ка:зала, що мамі нал,ежитblCЯ фактор.не, і по60юва.лася, що якби мама того зажадала, то вона гірше вийшла би, як на

ті,м, що собі сама К}'ІПИТЬ КЗІІ1елюх. За'чала про те P<Jзби'рати нові плани у своїй голові. Вона знала добре, кілько коштує кождий юшелюх її приятельок, мог ла, отже, докладно з свої

МИ І1Рішми ООчИlCЛИТИ1СЯ. Мог ла дешев.ше купити, як інші,

191

могла ще пару крейцарів у пані заробити, могла, врешті,

за ки,нений у кут каlПелюх ,кілька крейцарів діст.ати.

Найгірше бу ло, що місточко, де вона жила, бу ло таке маленьке, що ніяких каlIIелюхів не МОЖlна бу ло в H~M діста ти, і треба бу ло Їхати по них аж до більшого сусідньо,го

MkTa. Се, хоч робило Гїнді трудності, не бу ло чимось не осягненним, бо якраз у тім місті жив її брат, могла, отже,

поїхати до него і купити капелюх. Зачала, проте, шукати в.ідповї,діної нагоди, бо Їзда зелізниц·ею бу ла для неї задо

рога. ПРИІПадКОВО надаЛaJСЬ навіть дуже добра наlгода. Да леки'й крев/няк ЇЇ матері, сільський посесор, при'їха'в до них з ЯЮі/МО'СЬ інте.ресом, та й ТaJКИ тої днини Їхав до. cyci~HЬOГO

міста. Гінда не тя/мила себе з радості, коли крев/няк ра.до на те згодИ/вся, щоби .вона поїхала з НИlМ. Вмн мав порядний візок і не злі коні, і се був для неі правдивий гонор іхати

з ним через місточко. Кревняк спішився, тож Гїнда скорень ко перебралaJCЯ в лЇ''І1ню одежи/ну, накинула СИlНю хустку,

взяла ма,миlНУ парасольку, зав' язала 'в вузлик своі гро.ші і сховала за СТaJНИК.

Се був ТelПлий лі~н~й palНOК. Широкий, бити.Й гости.нець тягнувся, як розвитнй звій

полотна, серед

зеленого лісу.

В г ли'БОllШХ Яіра", по. обох боках дороги гей би засіяв ріжни'ми лісними і полевими цвітами. Червоні гвоздики, сині неза будки та жoвrrИIЙ яскір ХaJпали за очі своєю свіжістю і кра

сою. Гінда, що ма.Йже нік,оли' не виглядала по.за брудні хати місточ·ка, не могла налюбуватися красою цвітів, тихим шу

мом лісу та співом лісових птахів. Над усі цвіти МaJНИВ її жовтий яскір, і кнтиця таких жовтих цвітів прикрашала в ЇЇ уяві ще не куплений капелюх, задля якого вона відбувала

сю дорогу. Вона твердо постановила собі лише таким кві том украшений купити капелюх.

В брата леДlВИ могла дочекатися того часу, коли невіст

ка мог ла з нею піти до міста. В велИІКИХ вікнах на виставах виділа Гінда багато красних капелюхів, але невістка ка зала, що там дуже дорого, і водила по якихось інших скле

пах. Гїнда не знала, що робити, коли уві,йшла до одного склепу, де було незви!чайlНО багато кwпелюхів, і зовсім за бу ла про свою ПQlCтанову

цвітом. Усі капелюхи їй

,купити кwпелюх лише з ЖОВТИ'М

подобались,

але всі видавались

задорогі, хоч мали бути дешев>ші, як ті, які вона бачила за

вікнами. По довгих нарадах із невісткою рішилася, врешті, на білий з черво.ним маком, бо й гарно виглядав і був де шевши.Й від інших.

192

Урадувана, з великим пудлом у руках, вертала Гінда на лередмістє. Брат не хотів її зараз пустити додому, але Гінді спішно було, щоби якнайскорше по'казатися в но'вім ка,пе люсі і за'терти те немиле вражінє, яке зробив її виступ у дивог ляд:нім капелюсі.

Вона знала, що завше в четвер приїздили з ЇЇ місточка жиди на торг. Пішла, проте, до міста, щоби найти яку-таку фіру.

Не шукала ДOlв.rо. При однім возі побачила Мортка Бе ніша. Він займався фірманкою і наймав'ся до перевоженя всего, чого хто хотів. Тепер якраз сидів на са,мім вершку

воза і паправляв мішки з мукою. На землі лежала довга, місцями подерта, місцями полатана буда, а причеплені до дишля коні витягали

довгі,

худі

шиї,

щоби

визбираrи

останні стебла розсипаного по землі сіна.

Дишель то підносився вгору понад голову коней, то спадав аж до землі, що Мортка сердило міцно. «А прокляті здохляки, шляг би вас трафивІ» * гудів він з воза грубим голосом.

А ти їдеш зараз до Б ... ? -

чи до

Або що?

запитала Гінда, підходя

воза.

відповів неласкаво Мортко, поправляю

чи мішки.

Може, ти взяв би мене з собою?

лиш

Як заплатиш, то возьму. Я Й чорта взя'в би, аби заплатив.

А кілько ти хотів би?

Дай двайцять і п'ять крейцарів, а будеш сидіти на са-

мій середині на мішку з мукою, бо я не лише саму муку везу.

- Ай вай, двайцять і п'ять крейцарів, тlf щось сегодня дуже ДОРОГИІЙ C'l'aB. ДО Б. можна і за п'ять заїхати. -

Ідь і за три, не бороню; я тебе не просив, що,б ти до

мене прийшла.

А за вісім не бу де? - запитала Гінда. I,Uo за вісім,- засміявся Мортко,- хіба ТIf більше

не варт?

Не питайся, що я варт, бо я лиш за дорогу плачу. Ов, яка остра,- сказав Мортко, злізаючи з воза на

землю.

ее був великий чорний хлопище, з широкими плечима. Його довгі незграбні РУКIf як бlf відвисаЛIf від плечей, а ще ... Проклін В значенні «кров бн вас залнла,..

Н. 1(оБРИlІська

193

більше незграбно виглядали вели'кі, в повикри'влюваних чо ботях ноги. Старий, рудий кафТд!Н білівся від муки; мука обліпила также цілий бік криси заломленого капелюха і легко обсипувала довгі пеЙси. - Якби я був зна:в, що TдJK будеш торгуватися, То іна.к

ше зачи'нав би з тобою говорити,- с.каза'в Морт'ко, насмі хаючИtCь із Гінди. - Я більше не дам, хочеш бери, а ні, то я піду шукати другої фіри,- і щоби своїм словам більше правди надати,

Гінд.а у давала, що ніби відходить від воза. Мортко не дуже тому віРИIВ і не гада:в її завертати.

- Хаїм, Хаїм! А злізь-но з воза та поможи M~Hi ви садити буду,- крикнув МОРТК'О так голосно, що Гінда аж здрігнулася.

На возі почало щось рушатися, а Гінді зда'валося, що не чоловік, але мішок муки злізає з воза. То був син Мортка,

якого Гінда знала також добре. Поволі і ліниво забирався він до роботи. Голосн') постогнуючи, піднесли оба бу ду вго ру, а коли Мортко ще щось при буді ПОПРдJВЛЯВ, Хаїм почав при'Пи,нати коні до воза.

Г~Hдa побачила, що її удава,нє до нічого не доводить. і ООНИ готов.і поїхати без неї, заверну ласи і додала ще один

креЙца.р.

МОРТКО мовчки витягнув руку; Гінда сягнула вже по гроші, але в тій хвилі при'йшла ЇЙ інша гадка до голови.

Як мене за'везеш, то ма'ма за мене за:плати'ТЬ,- сказала.

Чо'го ще не стало, давай гроші або лишайся.

, -

Коли-бо я не маю, лиш п'ять креЙцарів. Давай, зрештою, і п'ять. але мама мусить додати ще

пять.

Ся спекуляція TatК утішила Гінду, що вона вже не дбала про той OдНlH креЙцар.

Ну сідай,- каже Мортко,- бо я о зараз їду. Гінда З'нала, що він мусить їхати передмістєм ПОПРИ хату її брата. Сіла на віз, а коли ту ди переіздили, поороси

ла, аби став, бо вона має ще свій біндель узяти.

- То ти хочеш, аби я тебе возив за десять креЙца.рів ще з біндлями? - Тати міг міркувати, що я мушу мати якийсь біндель з собою.

цари

194

Як хочеш що з собою брати, то мусНІШ ще два крей додати.

- Не AOA!\JM aJнікрейцара,- GК.1зала Гінда так тверде, що Мортко в,же нічого не казав, а вона 3 біндлем посади~ лася на перше мkце.

По дорозі Мортко взяв ще двох жидї!в і одну ЖИ>дівку, що сіла побіч Гінди, на мішках муки під будою. Хаїм сів із однlЮМ жидом на заді, а МОРТКО з други'м на переді фіри.

Шість осіб і тяжко НCilПаlковаlНИЙ в-із був аж надто тяж кий на за6ід'ОВaJніконі Мортка.

Відай не борзо будемо в Б ... ?-зауважав один жид. ~ Се лиш так ізпочатку, але як уже в'Їдуться, то бу дуть борше йти,- відповів Мортко, затя'в батогом і крик нув голосно: «ВйоІ» То була, може, осьма година вечером. Вднину було теп ло, навіть гаряче, але вечером добре потягло холодом. Гінда

малана собі лиш легку блузку і рідку гара,со:ву хустину, що давала їй неба.гато тепла.

Віз котився поволі, коні ледви лізли, хоч Мортко що хвилі шарпав віжками, кричав «вйо» і потягав при тім то одного, то другого коня батогом.

ГРнді, що рада була би злетіти, а'би борше дома похваЛИ тися своїм КУ'пном, бу ло СКУ..ЧНО, а гa-pёIJOOB.a ХУ'СТИlНа та й ЛеІ1Ка блуза здавалИlСЬ їй чи/мраз більше підшиті вітром.

I,Ue далеко? - запитала, витягаючи голову з буди. Ой, ще на-тягнуться вуха,- засміявся Мор 'І1К О, та й

шарпнув віжкаlМИ.

«Се справді можуть вуха спухнути від твого крику», погадала Гінда і сіла понижче мішків з .му,кою, де було трохи сіна, і ЇЙ виділось, що там теплійше. - Та ти спра-вді міг би трохи борше їхати;- зачав по чаосі оден із жидків договорюватися.

ТО СК!\JЖИ ЇІМ, най борше· ідуть,- в.іДПОВів Мортко,

показуючи CtIIокійнїіСінько батогом на коней. - Коли ТИ ім істи не даєш, ДИВИ, які худі. - Я й сам лиш стілько ім, щоби-м ЖИВ, звідки кінь має бути ліпшим від мене? Другий жид розповідСІІВ Хаімові про с'вОЇ гешефти. Чим він не гандлював! І телята,ми ГaJНдлював, і яйця посилав до В.іДJНЯ, і кору до га-рба,рень приставляв, а .тепер га-дає отворити

ШИНОК.

Хаім слуха'в ТУ'ПО, часом у<см-іха'вся, хоч в оповідаlНЮ жида не було нічого забавного, а врешті затя,гнув міцним. відай, siJt батька унаслідженим, голосом: ІЗ·

195

Es kimt ein Ваиег in's Wirthaus агап, ln's Wirthaus агап, Schafft sich dort а Glезеlе Wein, А Glesele Wein .•. Oj, oj, ojl Schiker ist а Goj. Schiker із ег, trinken тіз er, Wajl ег is а Goj, Wajl ег із а Goj.*

- SchiKer is а Goj,- підтягав за ним його товариш, підхопив і другий жи~, а навіть Мортко щось муркотів, ви биваючи такт батогом.

Гінда знала ту пісню, а однак ніколи не видавалась вона ій ТilJКою складною, як тепер. «SchiKer is а Goj» лунало ши рак0, повторяв цілий ліс і fЮЗНОСИIВ світами.

Лише стара жидівка гейби нічого не чула, ДИ1вилась пе ред себе ви6алушенИ'ми очима і махала ротом, як би щось

пережовувала. Товариш Хаїма ГЛИlПа,в на неї з-під ока, а коли лунали ще в повітрю останні звуки про гоя, він заспі

вав про «шлямазарницю»

**.

АlуІ macht Estertanys, із а groiser Типуз, . Рігіт schickt sich еіпег dem andcren Schalachmunys. As die Schlimesalnize kehrt sich ііЬег іптіНеп Stut, Hot аи! ihr keiner nit kein Rachmunys. Ше Beїs macht а Bal&gule а Кlesmer, А Schlimesalnize derbei, А Balagule hot san eigene Fir, А Кlesmer san eigen Кlesmer. АІз dle Schlimesalnize kehrt аиз die Stib, Hot аш ihr keiner nit kein Rachmunys Lost зіе ііЬег dus Mist Ьеі der Thur

Die

***.

TilJК переходили ціли'й алфабет, але та пісня не йшла вже так добре, хоч як весело зачалася, та хоч усі знали, кого вона дотикала.

• Прийшов мужик АО корчми,

До корчми, Казав в06і Аати шклвlІКУ вина, Шкляику вина ... Ой, ой, ойl Якнй п'вний мужик. П' яний він, та ще й пити мусить, Бо він мужик, Бо він мужик (єврейське). «Ш л я м а з а р н и Ц я» - иехлюя (єврейське) .

......

П іст

Ест ери

то великий піст, тоді

один одному шле

подарунки, лише шлвмазарницв дурно крутитьсв по місту, ніхто на неі

не зважае і подарунків не шле. Іде фірман із співаком-музикою, шли мазарниця з ними, фірман має свою фіру, музика свою музику, а шля·

мазарницв сміття, яке лишає під порогом, коли хату вимітае

196

(єврейське).

Стара жи~Lв,ка й тепер, здавалося, нічого не чула, а що прийшлось Їхати під гору, то Мортко в/сіх закрича'в нена станниlМ «вйо!»

Холод зачав до,бре Зalглядати до буди. Дошкулював він і жидові, що сидів на переді, й той почав сердитися на по

вільну їзду. Аж врешті коні стали і довго з місця не могли рушИ'ти'ся.

Розсерджений жид зліз із воза і пішов пішки, а будучий шин.кар і Хаїм в·ели далі пісню про шлямазарницю. - Ти спра'вді лізеш, ЯК рак,- ска.зала Гінда, об ту люю чись

своєю

тонень,кою

хустиною.

От сиділа б ти тихо, коли тобі добре,- відворкнув Мортко серди'то. - Ото мені добре, вже на третім місці сиджу, мішки з

мукою порозсувалися, а тут щось таке тверде,

гейби зе

лізо.

Хаїм на те голосно засміяв'ся, а се розгнівало Гї.нду ще дужче.

- Така їзда і два крейцарі не варт, я бу ла би хіба дурна, щоби тобі ще п'ять крейцарів додала. -

Не даш, то злізай,- сказав Мортко,- говl- крик

нув на кані, що раді тій пригоді ста.нули.

Ну, злізай! - сказа'в, обертаючися до Гінди. Гінда перепу дилась і замов'кла, а коли Мортко знов

крикнув «вйо!», що їй уже так через вуха налилось, вона майже втішилась. Постановивши більше нічого не говорити, вона

засунулась

між

мішки

та

здалася

на

волю

бога

і Мортка. Положилася на мішок і замкну ла очі, аби х'оч Т"'КИІМ способом скоротити собі дорогу. Одностайний гуркіт воза і наКЛИ'КУВalНЄ Мортка усипляли, як стукіт млина. Аж на раз настав великий шум, і щось .як би болючим ударом вці

лило ЇЇ в голову. Гї!нда пі.дне,слася, а перед її очима розілля лЗ/сь довга струя світла.

- Wo то,

горить?! - крикнула майже без па,м·яті. Горить, утікайl- говорив будтоби сквапливо жид, що сидів на заді воза, а Хаїм аж перегинЗlВСЯ зо с.міху. Гінду пі.рвала злість, вона пізнала, що се рання зоря

розлилась т·аки'м світлом, а видячи, що вже в долину спу скаються, догадала,ся, що то гуркіт воза був причиною її переполоху.

чала

Пропав би ти з такою їздою,- кричала гнівно і по обмацувати голову. З одного боку намацала гудз

197

завбільшки як

горіх,

що

дістала, вдарившись

до

полу

драбка.

Врешті доїхали. Мортко став коло коршми, де завше стояв; Гінда взяла свій вузлик і пішла додому.

Прийдеш завтра, то ма,ма тобі зшлатить,- <Жазала

на відході до Мортка. - Ну, ну,- муркнув Мортко; він і без TOtГO м}"Сив що дня переходити коло Їх хати.

Дома ще всі спали, і Гінда мусила довго стукати, доки молодша сестра збудилась і пустила її в хату.

Гінда взяла подушку, кИ'нула на банк бетель

сховала

полишені креЙца.рі під голову і за,снула M,iЦJHO.

Вже сонце підійшло високо, коли збуди'в ЇЇ голос Морт ка; він У'110минаlВСЯ у мами доплати за їзду ГЇJнД,и. ГЇJHдa зарила голову в подушку і вдавала, що нічого не чує, ра'Да, що без неі обійдеся.

Але мама шарпну ла ЇЇ за плече. Гін.да, встава'й, Мортко уломинаеся в тебе ІП' ять крейцарів.

я не маю, заплати ти,- мурк'ну ла Гйнда і ЗІНОВ на силу замкнула очі.

Коли Мортко 'в,же пішов, не бу ло потреби вдавати сон ної, тож ГЇJHдa як стій у,бралась і <ж ор еЮJlК о ви'Гяnнула з-лід ба,н'кбетля пудло з капелюхом. Вона переховала й-ого там, а,би ніхто без неї не за,г лядав до него.

Ма,ма, хоч на те не була дуже цікава, бо воліла, щоби ГЇ\нда до яко.гось часу обходила,ся без капелюхів, не MOJ' ла однак не ПРИ1ЗJЩі'ГИ, що капелюх був дуже гарний. МetНше вже їй подобався, коли дізналася, що він коштує, бо її зав ше все було задороге.

Зате був повний тріумф ГіНДІІ, коли в шабаш убралась і ви.Йшла на місто.

Одні товаришки не мог ли нахвалитися кшелюха, а другі аж зелetНіли з зависті.

Одна сусідка сказала Гінді, коли ГЇJндa в HOBЇJм капелюсі ішла на IПрохід, то вона була тоді в OДHQЇ бма,чки. Тій ба гачці TдJК подоба,вся кшелюх, ЩО вона від'ку:nила би ЙОIГO за,р·а,з для своєї доньки.

ГЇJндi підхлібило се дуже, але вона не думала IПристати на пропозиtЦію ба,гачки.

•

Б анк б е тел ь -

вона служить за ліжко.

198

дерев' яна лавка, яку можна розкладатн, і тоді:

Аж раз, переходячи ненадійно коло її помешканя, по думала, що відпродати ка.пелюх не бу ло би так дуже злим ділом, якби ЛИІШ багачка покрила в,сі видатки та й дала ще що заробити.

Ся думка ВЧеаІилась ЇЇ і щораз більше ЇЙ подобалась. Вже дві суботи переходила в нім; усі ЇЇ виділи і подив· лялн, чи не досить їй того? Капелюх борше чи пізнійше

почорн,іє, ПО!ІІСУЄСЯ, а гроші грішми. Ій та'к жаль було вида· вати гроші, та лиш тому видала їх, що хотіла конче повели·

чатись капелюхом. Але коли тепер ХОЧУТь ЇЙ гроші вер· нути, то була би дурна, якби сего не використала.

- А може, то неправда, може, сусідка лише так гово· рила? - на'сувалось ій на дум.ку.- Купить не купить, а по торгувати можна, чому не піти самій та не запитатися? думала реЗОЛЮ'l'lна Г~Hдa. Жидівка СПРalВді рада була купити КalПелюх, бо нія.к ЇЙ було Їхати д'о більшого міста.

Гінда перерахувала всі видатки, та ще наложила дв,аЙ· цять креЙца.рів. Ба['аЧJка не хотіла стільки дати, і обі зачали ДОВ'ГО торгуватися.

Врешті згодилися - Гінді в'ернулися всі видатки, ще й п' ять к;рейца,рів лишилося ЇЙ зарібку. То був добрий гешефт.

ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА

- Тетяно І Тетя.ноl Бійся бога, забери діти та йди де трохи з ниlми. ДИ"ТИ1на не давала мені спати цілу ніч; тепер хотіла я пр'одріматися, та діти та'к пустують, що не Маж ока зажмурити.

у дверях появилася п'ятдесятилітня жінка невеличкого росту у синій спіДІниці, білій сорочці, червоній хустці з дов гими торока-ми і густи,ми рядами ціток на шиї, від яких відбивало гар.но її сма.гле лице з палаючими очима.

Тихо діти! Мама хотять спати,- сказ·ала вона до ді

тей - до дівчинки та трьох ХЛОПЧИlкі,в, що найшли собі дивну заба,ву і робили немало гуркоту й стуку.

були

Посер,еДИlні кімнати лежали два крkла, одно на другім,

прикриті стягненою зі стола скатертю. Ро-мко, на,йстарший з хлопчиків, приніс із кухні велику підкову, вліз під ска терть і ковта'в нею щомога в поруче крісла. а два менші,

Касту нь о і Славко, кричали на весь голос: «illу! шу! шу!» Мала Ольта сту,котіла дрібненько паличкою по ніжці кріс

ла, гейби питель

тріско"Тів у млині. Се дійсно

мав

бути

МЛИ'Н,- отаIКИ'Й, як СТОЯІВ недалеко за городом, ку ди діти

ходили часто зі своею нянькою Тетяною. Тетяна служила вже десять літ і няньчила всі діти, за що вони любили її дуже і горнулися щиро до неї.

Ба'ТЬ'КО ді'тей, парох села, провадив поза парохіяльними обов' ЯЗКё.<МИ ще вели'ке сільське газдів'ство, воно забирало майже увесь ча'с йому і його жінці, тож дог лядо'м дітей

за.Ймала,ся переважно сама Тетяна. Вона мила їх, чесала, вбирала, учила отченашу і забав ляла. Коли підросли трохи, родичі умовились із сільським

200

учителем, щоби Їх учив; тоді Тетяна ПРИlнев'олювала Їх до науки, наганяла до кни'жки, хоч та наука не бу ла ~iKaBa ні для дітей, ні для неї.

На'йгірше було з малим Слав,ком, що ледви відріс від землі. Учитель часто гнівався на .нього, а Т етЯ'ні тяжко бо ліло серце за дитиною.

- Ану-ко, бери книжку· та вчися,- каже не раз до хлопчини. Славко борше слухав Тетяни, ніж учителя; возь ме буквар та й зачинає читати. Тетяна слухає та лише брови стягає. I,UoCb таке не до ладу виходить, що й вона того не розуміє, не то, щоб така мала дитина мог ла зрозу міти.

«От лиш мучать діти, якби то не мож без тої книжки ЖИ'ти на світі», розбирала у своїй невченій голові.

- Ходіть, ходіть до городуl - сказала тепер до ді теЙ.- У млин недобре гратися. - Чому недобре, Тетяно? - питала Ольга. - Не можу тут розповідати. Мама хотять спати; ходіть до гороіДУ, то розповім.

Взяла Славка за руку, а старші самі побігли за нею, бо любили дуже, як Т еТЯlна РОЗlIIовідала Їм що коли. Город був великий; ділився на дві половини. З одного боку був густий сад, з друго.го грядки з ГОРОДОВИІНОЮ. Серед грядок вилися обсаджені агрестом і порічками кручені С'теж

ки. Стежки за,бігали аж у зелений вербовий лужOlК, а за ним плила ріка і шумів маленький млинок. Повище грядок роз кида'вся цв.ітнИІК, повний ярких цвітів, а на самій середині росли чотири акації, що майже ловились гілєм і творили

великий природни,й холод;ник. до акацій тулилися дернові кана,пки й маленькі дерев' яні лавочки. Тетяна сіла на дернЯіНКУ і взяла Славка на коліна; стар ші діти хотіли також коло неї сідати на дернянки, але вона не позволила, бо мати дітей заєдно гнівалася за те і казала, що то шкодить дітям, як вона Їх садить на вогкі дернянки.

«I,Uo ТО може шкодити? -

думала не раз Т етяна.- Але

най і так буде; коли ні, то ні».

Хлопчики посідали на лавочки, а Ольга ПРИlнесла з-під другої а,кації стільчи'к і сіла у ногах Тетяни. - Ну, що я ва,м мала казати? - запитала Тетя,на,коли вже посідали всі.

Про млин! про млин! -

нагадували діти.

201

Ага, про млин! Так, так! У млин недобре бавитися,

бо у млині все «(той» - преч би ся казало! * - муси'Гь бути. - А то що за оден? - запи'тав СлаIВ'КО. Ста,рші діти перегляну лися між собою. Вони вже знали від ТетяlНИ, хто то є «той»; та лиш не згадували, бо Тетя на все казала, що то недобре його згадувати.

Але СлаlВКО не міг здогадатися та .bce-тaJКИ допи'Гувався, хто то є «той».

- Ну, той - нечистий, не врешті, Тетяна. - А ВИ звід'ки ЗНIliЄ'Ге, що Ромко. - Знаю, бо :Л.юде кажуть - То і в нашому МЛИlні Сла/ВlКО. -

при нас кажучи,- відповіла, він сидить у млині? так. він є?

питав

допитувався знов

Якби не бу ло, то млин не був би колись тут станув

молоти.

Та що з того, що ста:нув? Вже щось мало бути; млин дармо не стає та й у каз-

ках приказуєся, що млин стає тоді, як «він» загатить його.

РОЗIl1ОВЇідай'Ге, розповідайте казку про МЛИІН! -

підхо

пили Дlі'Ги раіЗОМ.- Ви обі,цяли нам, що будете щось лад ноОГО. РО'З'І10віда'Ги, то розкажіть казку про млин.

Тетяна ПОIl1РaJВила хустку на голові і повела CJlКOM по дітях, як би ще раз хотіла упевнитись. що вони всі при ній.

- В одному селі,- за·чала по хвилі,- був чоловік та жїlн;ка. Малив/ОІНИ ОДІНу Д~ВЧИlну. Але жінка вмерла, а чоло ВlїK оженився з дру·гою, та й знов мали дівчину. Ростуть ті діВlКИ. ЛНІШ мачуха жалує свою, а чужою робить та й, як кажуть, усі діри затикає. Треба ЇЙ було раз збіжє молоти. Мачуха злагодила збіжє та й виправила пасербицю на ніч у -млин. Був 1'0 та.киЙ млнн, що в нім ні,коли мt:лыю'к не но ЧУ'Вав. Прийде хто, ві.н наладить та й піде, а ти сиди собі та пантруй свого МЛИlВа.

Вона, бідна, боялася йти туди; стала коло плота та й

плаче. Але йде ста'ра ба,ба та цИ'Гаєся: «Чого ти плачеш, дівко?» А вона каже, так і так: «Мама посилають мене на .ніч до млина, а я TaJК боюся, що аж трясуся».- «(Не бій

ся!

каже баба.- Іди лиш та урви собі !!віту з часнику,

тоі, ОМCilну Й одоляну; а як то будеш ма'Ги при собі, 'ГО він тобі нічого не зроби'ть».

• Пр е ч би СЯ К а з а л о - цур йому.

202

Вона TaJК зробил.а: нарвала цвіту з часни'ку, тої, оману і одоляну та й пішла з тим до млина. Прийшла до млина, мельник узя'в, наладив і пішов собі. Меле вона, меле; аж о ОДИНatЙцятій

годині приходить

Я:кийсь

панич

чорнім

уБРClJню, в кашкеті та й кличе її в танець. «(Добре! каже.- Я пішла би з тобою танцювати, але не маю ладної cnідницd». Вilн десь з,ви'Хторивс:я й за мину-гу принk спід ницю. «Та ЯіК із тобою у танець піду, коли не маю лад'ного фартушка?» каже вона. Він полеті,в, принї<: фа,ртушок. «(Та Я'К мені у ТClJнець іти, коли не маю ладної хустки?» Він по

летів, приніс і ХУ'СТКУ. «Добре! Піду з тобою в танець, яlк принесеш черевики», каже вона знов до нього. Він полетів, приніс черевики т,а й бере її в ТClJнець. «Ні,- каже вона, піду аж 'І'оді, коли принесеш сім шнурків коралів; але будеш

носити по од:иій к'оралі». ВОІНа гадала, що задержить його тим, аж поки 'К<JiГУ-Г не запіє; але він як за'чаов літати, то за

хв,илину стало сім шнуркі'в коралів. Тоді вже не ЗІнала, що робити, але нагадала на зілє, та як йому лиш показала, він

скричав: «Ай, ай, ай!» та уті'к. Приходить вона раlНО з мли BQIМ додому, та TalКa вбрана, як пава. М,ачуха а,ж у долоні сплесну ла. «А ти, дівко,- каже,- звідки те все взяла?» Вона розповіла по правді, як було: як вона молола, як він до неї прийшов та

усе,

що

вона

хотіла,

приніс. Ма

чуха гадає собі: «Чекай! Не дурна я, тепер я вже пішлю свою».

Якось nрИlЙШЛОСЯ, наладила збіжя та й вирядила свою доньку до млина. В одинайцятій годині прилітає він та й кличе у танець. Вона втішилась та й відра'зу ка1же:«(Добре! Піду з тобою та!нцювати, як ПРИІНесеш мені спідницю, фа,р тушок, ХУ'СТКУ, черевики, коралі». Досить, що 'все сказала Hapa~.

Він полетів, ПРИНЇІс ~й теВlСе; вона вбралась, а ,він як не 8'хonить ЇЇ, як не заЧlНе ТaJнцювати, аж лоскіт пішов селом.

Так ДОВJ>О танцював, аж на КУ'Сні ПОРОЗРИ1ВЗlВ дівку, а по тому 'взяв та й лотоки нею загатив.

Приходять люде раlНО, а МЛИІН стоїть. Дивляться, а лото ки позатика:ні дівкою.

А чому та старша не сказала ЇЙВ'ЗЯТИ з собою зілє,

що їй баба порадила бу ла? - запИтала Ольга. - Того каз.ка не каже,- відповіла Тетяна. - Та й у нас є 'І'оя,- завважав КОСТУ'ньо;

На ті слава схопився Ром'ко, побіг глибше в город і при ніс дійоно вмикукитицю тої.

20З

Дай мені! дай мені,- закричали другі діти.- Там

є коники.

Діти стали розвИ'вати нерозцвілий ще ц!віт тої і пригля дались

двом

рівним

прутикам

із

заокруг леними

ГОЛОВ

ками.

Се щось так, як би два голубчики! -

сказав Славко

і ПРИТУЛИ'В до губ СИlній цвіт.

- Тфе, не бери того до ротика, ти'м можеш от'РУЇТИСЯ! зганила ТеТЯІНа; взяла з рук Славка небезпечний цвіт і КИlНу ла

,на

землю.

Се як би голубчики або черевички! Костуньо, підня'вши КИlНений ц:віт.

сказав знов

- Се спра'вді люде ,нази'в.ають декуди череви'Ч'ка,ми, потакну ла Тетяна. - Може, і оман є в нашім городі? - запитала цікаво Ольга.- В нашім городі є та,к бага"l'О в,сякого зіля. - Чому нї! От та,м у куті з тиlм велиlКИМ листєм, що так високо росте, що має великий жовтий цвіт.

Т аІК то оман?

ДИВ}'1вались діти.- Тоді бу ло того

TalК багато, а тепер нема вже якось.

Вже десь має втікати до другого города. Як-то втікати?

OMalН і одолЯlН мають уже та,к до себе, що як не за-

любить собі в о,днім городі, 'Го в'тікає до другого.

А який ТО оДоля'н? Ми не виділи його ще. А ось під плотом під Гаврилового Івана був якось такий великий корч, ЯК добрий сніпок, коли де не втік.

Ану ході,м, чи є; може, ще не втік.

Тетяні якось не спішно було вставати; але коли діти наперли на неї, вона встала і пішла з нНlМИ здовж городом.

Обійшли сад і зачали йти в'исокою травою попід самий пліт сусіда Івана. Діти гейби плили у зелені і розкладали малими ручками траву, що сягала ЇМ дО пояса.

ІВalНОlва хата стояла прибрана, як на найбільше свято. Свіжопобілена і обкидана синім г лиєм здалека пишалася, а на обійстю було чисто і позамітано, як на току.

- СЬОГОДНЯ весілє вІВаІНОВОГО Михайла,- сказала Те тЯ'на.- Першій жDнці ще ноги не засти'г ли, а він бере вже другу,- докинула знов по часі, хитаючи головою.

Ага, правда! Він переду чора приходив до нас із ко

лачами, проси'ти на весілє.

Але чому не грає музика? Мусили піти по молоду. 2С4

Т етя,на здотадувалася до,бре. За часок rlOЧУ лися здалека музика і співи.

Діти повилазили на пліт і повитягали головки. Здалека видно бу ло громаду людей і запряжений віз. На возі стояла скриня, лежали подушки і весь посаг молодої; на тім усі'>1 сиділа сама молода, а при ні.й зеленіло cMepeJКoBe деревце,

прибране пір' єм, васильком та гвоздиками. Над'їхали. З хати ви'йшов Іван, ІваНИlХа та й кілька жі нок, а узрівши віз, зачали плескати в доло'ні.

Музика грала, а парубки СПDвали: Отвори, неню, ліску, веземо ти невістку; Отвори, мамко, ворота, веземо ти невістку без рота.

Діти повилазили ще вище на пліт та придивлялись, як молода зсідає з воза, як іде до хати, ЛІк здіймають та за носять

за

нею

подушки.

Одні гості позаходили до хати, другі позасідали за сто ли надворі.

Іван і ІваlНиха бігали від одн.ого столу до другого. Іва,н нали,вав горівки; Іваниха припрошувала до страви. . - Ото Іван і Іваниха т1шаться! - Ой, тіша'ться, тішать, ДOlКИ не стануть сваритися, підхопила СУ'МНО Тетяна. А М'олода де? Чому її нема на дворі? - . Десь, небога, СИДИ'ть у хаті. - Чому ви кажете небога, Тетяно? Чого жалуєте її? - Чого жалую її? КОЖДИІЙ 11 жалує. Заїли одну та'ку молоденьку, а тепер беруть уже другу.

шого,

Хто її заї'В, Тетяно? А хто, як не Ів,аниха! Нема вже на світі нічого гіря,к

люта свекруха.

Славко не міг дов.го на плоті у держатись, посунувся і Вlпа'в на

землю.

Тетяна ки!Нулась д.о 'нього і стала на IВсі боки .оглядати, чи не поБИВ1СЯ, але знаку ніде не було ніякого, страшно плакав із переляку.

та лиш

Тихо, тихо! підеМQ до Трьох лісків.

До Т РЬOlX лісків! До Трьох лісків! -

скричали діти

разом, а Сла'ВlКО з утіхи ·аж забув плакати. - А де оДолян? - НCliгадав Р.омко. - Вже у Трьох ліс'ках будемо ОДОЛЯ!Ну шукати. Діти скоренько позлізали з плота і хотіли таки зараз до

Трьох лісків іти; але Тетяна задержала Їх. В такім легкім

205

убра.ню не мотна було так далеко Й'ти, бо звідта,м могли аж вечером вернути, а вечером холод бере.

Пішли тому всі до хати, щоби взяти щось теплійшого. діти лишились у сінях, а Тетяна тихенько отворила двері і пішла до покою. По хвилі вийшла з ключами в руках, от варила CT~HHY шафу, взяла кусень хліба, таки'Й самий булки, трохи масла, свіженький бу дЗИ'к та й вложила те все до

кошика дітям на підвечірок. Потім віднесла ключі і ВИJНесла ве'РХНЄ одіня для ді-геЙ.

Я буду сама нести свій плащик,- казала Ольга. А я свійl- кричав KOCTYHl>O. Ромко взяв від Тетяни КОШИК із хлібом, і все вже було

готове,

коли

ОІІостерег ли,

що

КОШИ1КУ

нема

скляночки.

Без скляночки не йшли діти н'rколи да Трьох лісків, бо не

мали би ЧИІМ напитися води з лісної кеРНИ1ЧКИ. Ромко дав к,остуневі кошик, аби той подержав, а сам поБLГ до КУ1Сні і винk склянку. до Трьох лісків треба було йти добрий кусень селом, а що Тетяна знала майже каждого в селі, то бувало не перейде дороги, аби з ким не поговори-ги.

А ви не на в·есілю?

казала BQlНa тепер до одного

чоловіІка, щО СТОЯІВ опертий на воротах.

Там для мене нема місця. Та ви свої? Бу ли, та lНе є; заlМУЧИЛИ небіжечку сестру та тепер

беруть уже другу.

Се я якра'з говорила до дітей. Іван та ІВ'аниха будуть

непрощені за вашу rнебіжечку сестру.

Гадаєте, що синок, може, ліпший? Та він її так вби

вав, що вона, небіжечка, не раз втікала до мене

вночі та

мішала за собою кроваву стежку. - А бог би його побивl Се ЙО'МУ lНа.гадаєся колИ'СЬ. - Бувайте здоровіІ МИ1НУ ли кілька хат. При дорозі с-гояла жінка і тримала на

мотузку О'вечку.

Пасете овечку? - пи-гала Тетяна. Та па<:у людя·м, не собі. Та ее, бачу, ваша ОІВечка? Та що з того, ЩО моя, коли мушу її продати. Коли-бо тепер вівці не дуже платяться. Та де, жін,ко добра, платя'ться! Та що буду роби-ги? Треба податок заплатити; а звідки його взяти? Т о вже беруть податок? Коли ж його не беруть, шкіри людської не здирають?

206

Коло хати, де жінка пасла овечку, скручувалось доріж кою вгору. Доріжка вела коло самого цви,нтаря, що стояв на горбку, обкопаний високим

валом,

оброслим

зеленою

травою. Через зелені вишеньки та покривлені яблінки на гробах визирали низькі дереВЛЯІні хресТИIКИ ріЖJНО,Ї величини і віку.

Коли доходили до цвинтаря, здалека чути бу ло жаліб ний спів, а високі червоні хоругви хитались понад голов~ми громади людей.

На са'мім переді йшов панотець у церковних ризах, а за ни'м в'езли на возі збиту з дощо~ ТРУМІНУ.

- Аво, тато! - сказав ела'вко, показуючи пальцем на панотця. Але ніхто на те не зважав. Діти СУ'М1НО дивилися на

трумну,

покриту

кусни'ком

домашнього

ПОЛО'J1на.

З одного боку йшов чоловік померлої, а за трумною по ступали три дівчи'Ни з розплетеним волосєм та г'олосно го лосили.

- l'Ламо, голубочко, порадочко наша! На кого ви нас ли шаєте? Хто нас рано збудить? Хто скаже, що маємо роби ти? Х то порадить? Х то до їди закличе? Чи ви на нас за гнівалися, що забралися в остатню дорогу та ховаєтеся під землю, де сонечко не дійде, вітер не довіє, де ніякого не

вчуєте голосу? На людей находи'в тяжкий сум від Того діточого плачу. Чоловіки йшли з пону:реНИIМИ голов~ми, а жінки обтирали слези.

- Ото сирітки плачуть, ніби зазулі кують! - говорила тихо Тетяна. Ольга притулилася до неї і захлипала, хлопчи'кам та кож збиралося на плач.

Ходіть І ходіты

сказала по хвилі Тетяна, за,би

раючи діти з собою і повела стежкою вгору.

Вузькі суголовки тягнулись поперек широких нив. Вітер потягав легко, а збіжє колисалось уже повним колосєм. Діти майже зовсім ховалися у високім збіжю та рвали межею

сині блавати, червоний мак них

ішла

борзо

дрібним,

багровий

жвавим

кукіль.

ходом

Наперед

молоДа

моло

диця.

- А ви куди c:nравилИlCЯ в неділю, у поле? - питала Тетяна. - Хлопці роблять нам шкоду у полі, а мій чоловік каже: ('йди та,м та ПОДИІВИ'СЯ; як уздрять, ЩО хтось дог ля Аає, то будуть уже хоч трохи страху мати».

207

То ваш ЧОЛQoві,к не йде сам у поле хлопців пу джа ти,

але В<ІІС виправляє? - Не міг сам іти, бо він при церкві у бра-'І'Стві, а в,сі старші брати десь порозходилися, бачу на весілє пішли, а

сеГОДIНЯ Петриху ховали, то вже він мусив послужити. - Ох, Петриха пішла, як би її не бу ло на світі; аби хоч

старшу ДОНЬ'КУ була відв~нувала!

Старша, як старша; старша дасть собі вже раду, але

тих менших буде ще я:кась чесати, а з-за кождого волоска крО'вцю п}"СКати.

Молодиці квапно було, бо й маленька дитина дома ли шилась; тож ВQlна скоро розійшлася з Тетяною. вона секазала, Тетяно? Про якесь чесанє та про

- LUo

К,РDВ?

питали діти. То. є ТёlIКа сирітська пі,с-ня.

А ви її знаєте, Тетяно? Ану-ко, заспівайте! Не можу с.nіва'ти;мене ЩDСЬ душить у горлі. Но, то лиш розповіжте! Т еТJIIна не від'казу'вала звича-йно дітя'М, то й тепер роз повідала про сирітку: як п~шла по полі блукати та матінки шytкёlIТИ; яlк здибав її ГDСIПОДЬ бог і казав, що-би взяла три

прути лозові і вдарила три рази по гробі матері. А коли вона взяла три прути ЛОЗОlві і ударила по гробі, аж чує, а

ма'ти до неї відзиtваеся та й питає: «Хто. ТО стукає на моїм гробі?» - «То. Я,- каже сирітка,- возьміть мене до себе!» Але мати стала казати, щоби вона назад ішла додому, аби ЇЙ мачуха голову змила та СОРDчкув'Шила.

Сирітка не хотіла додому верта'ти, боялася мачухи, що

заки їй сорочку 'вшила, то кляла: «Абись

не

зносила!»

А коли її чесала, то за кождим волоскОІМ ВИ1ступала кровця. Аж прилетіли три ангели і взяли сирітку живцем до неба. Мачуху вхOtI1или три чорти до пекла та поса.дили на тисові столи, дали пити гаРЯЧDЇ смоли, потому піднесли вгору ви соко і :кину ли у пекло г лиБOtКо..

- А чому ангели не прийшли та не сказали мачусі, щоби була для сирітки добра? - питала Ольга. - Бо кождий ЧОЛDві,к повинен і без того. добрим бути та другому не робити кривди.

А І,ван із Іванихою і ті люде, що в ТDі жінки, що ви з нею говорили, овечку беруть, чи також підуть до пекла?

То 'не моя річ суди'ти Їх,- сказала Тетяна і з-вернула

бесіду на що інше.

До.ходили до Трьох лісків. Вони тягнулися здовж горб-

208

ка і були поділені на три ча,сті; від то,го, і Три ліски нази валися.

Попід лісок простерлася ши.рокатра'виста сіножать, по,в на цвітів. Свіжість тра'ви ман,ила здалека, а медо,вий запах цвіті,в наповняв повітрє. ВИ1СО'Ко,ногий бузь,ко, чалапав спо кійlНо, по, ба.ГНИIСТИХ плесах сіножаті, з повагою приставав і

споглядав на компанію, що зближалася. Вго,рі кружи'в хи жокрили'й поло,вик, піднімався високо"

бив крилами, закру

чува:в щораз менші круги і про,падав в о,блаках.

діти кинулись о,д'Но перед другим рвати чудові цвіти: ро,жеві гвоздички, лілієві дзвьно,чки і золо,тожо,втий блиску

чий я,скер.

р.омко, рвав маленькі го,лубі цвіто,чки, що, несміло визирали з трави, і будто, би тягнули у щораз більшу тра'ву.

Ромку, не йди та'м, бо, там МОКРо,! -

казала Тетяна.

А ви я'к знаєте, що, там мокро? Бо, де жаб' є о,чко росте, там мусить бути мокро. То се жа,б'є о,чко? Та воно, справді визирає з трави, якби жаба з во,ди дивилася,- дивувалися діти.

Слarв,ко,в'і знов спо,добало-сь низьке, мов смеречка, зілє, але і се з-га,нила йому Тетяна. - Тфе, не рви! То, падовалос; як будеш рвати, то буде тобі во,лосє ВИlпадати.

- А се що, за ц,віти? - запитав КОСТУНЬО, по,даючи ЇЙ в' язанку СИІНЬОЖОВТИХ цвіті'в. -

О, се дуже ладні цвіти; се брат і сестра, вони люби

лися так дуже, що бо,г перемі,нив Їх у одну цвітку.

- А се що таке? Ніби во.вк, ніби яка звіринаl Тетяно, дивіться! - кричав Костуньо" зриваючи одну цвітку з дов го,Ї китиці, обсипаної густим цвіто,м, що справді виг лядалu як би пащека яко,Ї змії, ніби го,ло,ва якого, ро,зжерто,го, звіря.

Се ленак. Сим дівки миються, аби ладні були; але

котра ТИІМ обми€ся, то, сім літ не буде мати щастя.

- І се ленок, ТеТЯIНО? - питала знов Ольга, подаючи Тетяні по,дібну до л е'Н'ку , ЛИІШ не жовту, але ба,грову пахучу ц,вітку.

Ні, се наЗИlвають сльо,зи зазулі. А де ж ті сльози? А от ті чорні ,КCliпанки по листках! Діти стали ПРИ1глядатися цвітці, що, дійсно, була пока

пана чорни'ми капками, ніби дрібнень,кими сль-озами.

Ку-ку! ку-ку!

відозвало,сь якраз за ними,

гейби

навмисне куканє зазу лі.

Н. Кобринська

209

Зазуля, зазуля кує! - скричали діти. Так пізно, а вона ще кує! - зди'вувалася Тетяна. Або чому не мала би кувати? Та тепер уже літо! Вона кує лиш до Івана, д потому вже хіба лиш ча'сом десь у темних лісах обізвеся.

А чому ж вона не кує вже тоді? Т ак уже дав ій бог. А вам хто каза,в, що вона ще кує?

Люде: та й у одній пісні співаєся: ()й кувала зазуленька своїм голосочком, Аж поки ся не вдавила. житнім колосочком.

Ольга мало що чула з допитів братчи,ків; вона спустила головку і пильно призиралася багровій цвітці.

«Чому се сльози зазу лі? Чого вона плакала? Чому сльо зи падали на сю цвітку ?» крутилось ій по головці. - Тетяно, скажіть, чому се сльози зазулі називає

ся? -

питала, перебиваючи пісню. То та,к мати плакала за донькою. А може, за матір'ю? Ви казали на Петришиних

доньок, що так плачуть, гейби зазу лі кували.

Про зазулі розповідають уся'ко. Одні розповідають,

що 'мати віддавала доньку та й наказувала, щоби сім літ не

вертала до неї. Другі каЖУ7Ь, що якась дівчина сиділа при вікні та й кувала; ма7И казала, щоби не кувала, а вона не

слухала та й все своє «ку-,ку» та й «ку-ку». Мати розсерди лася та й закляла: «Аби-сь кувала до кінця віку!» Дівчина лиш крильми збила у вік;но та й вилe-rіла СИ'ВОЮ зазу лею.

А пісня етака, Т етино? Т ахаї пісні я не знаю. Але за доньку, що мама не казала в ер7ати , е пісня; пра,вда, Тетяно? Ви знаете ту пісню: (сМене ма7И віддавала та й наказувала», правда, що так? Ану, співаймо всі разом: Хай буде: співаймо!

Мене мати віддавала та й наказувала: l,Uоби-сь, доню, ХОЧ сім РlЖів в мене не бувала/

Коли ж бо JI молоденька і рік не втерпіла Ісивою зазулькою у рік прилетіла, Прилетіла на подвір'є та й ВЗJlла кувати,

Аж с,. взяли калинові луги розвивати. Виіішла мати із хаточки, зачала плакати: - Як ти сива зазулечка, лети в ліс кувати;

Як ти моя дитиночка, ПРОШУ тя до хатиl

ПаС7УХИ, що недалеко пасли, полишали худібку і стали піДХОДИ7И до веселих співаків, Старші діти раді були тому

210

х,отіли ще інших пісень співати; але малий Слав,ко забаг Їсти.

Посідали під горбок. Тетяна витягнула з кошика іду, взяла собі кус.нИ'К бундза, решту пороздавала пастухам.

Іди-но та принеси води напитисяl- сказала поті'м

до одного з па'стухів і подала йому склянку.

Хлonець побіг охоча до керниці, що гейби зеркало бли щала серед зеленої траlВИ і лялася ТОНІКОЮ струєю ПО дріб

них камінчиках. діти побіг ли за хлопчиком, а напившись по черзі води, почали знов просити Тетяну, щоби співала з нИ'МИ.

А якої хочете? Про орла! - оказа,в Ромко. Ні, не про орла, про паву! - .наlпирала Ольга. Або про CaByl- піддав Костуньо. Про С&ву, про С&ву! Всі знали пісню про Саву. І знов залунало полем, ще голое.ніЙше ніж перше, бо й пастухи знали пісНЮ про Са·ву, Cnївали: Сидить Сава конець стола, дрібне листє пише, А Савиха молоденька дитину колише. Сидить Сава конець стола, листє розгортає, А Савиха молоденька дитині співає. Сидить Са.ва конець стола в пана на обіді, Ні він чував, ні він гадав в своЇЙ тяжкій біді. "Піди, слуго вірнесенькнй, уточи ми пива, Най ся нап'ю за здоров'є та до свого сина. Іди, елуго вірнесенький, уточи горівки, Най ся нап'ю за здоров' є до своєї жінки».

Його слуга вірнесенький у темній пивниці, Вісім тисяч козаченьків у його світлиці. Та день добрий, пане Саво І як же ти ся маєш?

Із..цалека гості маєш, чим же їх вітаєш? Вітав би-м вас медом-виномl- Не будемо пити; Ми ея хочем, пане Саво, із тобою бити І -

Ієхопився та й пан Сава до ясного меча, Злетіла му головонька та з правого плеча. - А де ж тепер. пане Саво, тебе ісховати? Лишилася на бідоньку Савонькова мати. А де ж твої. пане Саво, та коні вороні? Під містечком Берестечком ходять у бороні.

А де ж твої. пане Саво. та ковані вози? Під містечком Берестечком заточені в лози.

А де ж твої. пане Саво, сукні та атласи?

Ой забрали слуги мої жінкам на запаси.

I,Uo то за одні ті козаки, Тетяно? -

запитав малий

Славко, коли вже скінчили пісню ...

14*

211

То такі страшні люде!-втрутився непрошений один

із пастухів.

Коза'Ки - страшні люде! - засміялася Тетя.на. ти говориш, дурний? Козаки страшні люде? Козаки

то жваві хлопці-молодці. Ти чув хіба що'сь коли про та тарів?

Татаре, татаре! -

майже скричали діти разOlМ.- То

тата'ре страшні люде, Тетяно! Говоріть що про татарів; ви та'к багато знаєте говорити про татаріов.

- Татари-то дійсно страшні люде,- почала Тетяна. Бувало татарів люде боялись, як огню. Коли нападали на села, то люде ховаЛИIСЯ по лісах, по зворах та на деревах

робили собі постіль. Ніхто не знав, що його чекає завтра, чи не нападуть татаре та не сплюндрують села. Бувало люде сокотяться і пильнують, як можуть; висилають сто рожу

з деревля.нИ'ми

клепала'ми;

то

СІКОРО

лиш

клепала

клепають, люде забирають, що можуть, ховають

за

або лише

з ЖИ'Т6М утікають у лkи. А давно не бу ло у нашім селі та,к, як тепер; давно тут, де сей льсок, бу ли веЛИlкі теМІні лі,си, а там, де ті млаки, були такі високі трощі, що люде мог ли

у них ховати'ся. З одної хати в,сі у трощу поховалися, лиш

дитина у колисці лишилася. Татарин увійшов до хати, за БИlрає, що може; аж диви'ться, а дитина лежить у коли'сці

та й смієся. Він нагнав'ся зо списою, але не мав серця убити дитину зверха, підложив спису під колиску і убив її зі споду.

Т атаре забирали не лиш людсь;кий добиток, але й самих людей, найбільше дівчат та молодиць. Розказують, що раз }"Сі люде, як було село, поховалися у ліс,- го'ворила даль

ше Т етяна.- Татаре йдуть у село - пустісь,ке. Вони взя 'лись на способи, позапрягали коні до возів, під'їхали під

ліс та й стали кричати: «Іванку, Максиме! -"чи' як там.-

Виходи, вже минула лиха рука». Одна жінка вибігла з ліса, бо гадала, що татаре вже пішли, а вони ЇЇ зловили і взяли

з собою. Прийшло,ся у рік, а може, й не в рік, чоловік тої жінки косить сіно. Дивиться, а татарин іде і в'езе його жін ку. Він собі гадає: «Татарин один, а нас двоє». Кинувся на нього та й каже жінці, аби йому помагала. А вона каже: «Поможи, боже, хто кого переможе». Але був з ним також пес; той кинувся на татарина, та й вони два замогли його. Чоловік взяв із собою жінку, але вже не мав серця до неї.

А ви пам'ятаєте, Тетяно, тата'рів? Ні, не пам'ятаю. Па.нщину трохи ще пам'ятаю, хоч

212

мала ще тоді була;

але

про

татарів

лиш

чула, що люде

)озпо'відають.

А яка то паlнщина, що ви її пам'ятаєте? Панщина то таке, що люде робили панам задармо, а

lани ще над ними збиткувалися, замикали у темні льохи

га й били, що аж кров лилась.

А ЧQiМУ люде йшли Їм робити? Бо мусили; бо та,ке право було, що всі люде мали

юби'ти на пана, що був в Їх селі.

- А з'відки взявся один пан на сті ль ко людей в :елі? - втрутився знов до розмови один із пастухів. Тетяна усміхну ла,ся. І на се є припо'відка; чи правда, не з,наю. - AHY~KO, яка? Кажіть, кажіть! - Старі люде розповідають, що панам не дав бог пр ізвища. Вони зійшлися раз на великий банкет та й все один ~o другогО': «Панє добродзєю» та «панє добродзєю». Під ЛУХУВіІ!ВСЯ дО них чорт та й питає: «IJJo ВИ все до себе го ОРИ'те лише панє добродзєю та панє добродзєю? Як не 1аєте прізвища, то я вам дам!» - «Добре!» кажуть пани. ~oдi він узя'в велИ'ку плахту, розпростер ЇЇ та й зібра,в усіх [анів укупу. Потому як не візьме, як не свисне ними вгору, lЖ порозліталися на всі сторони, по всему світу розсипали

я; а котрий на що ВІПа'в, то від того дістав прізвище; впав

а поті'к, назвався Потоцький; на березу - Березовсь,ки.Й; а КОІМОРУ - Коморовсь,ки,й; на вербу - Вербицький; як же

я,кому

ПРИ1пало.

А наш мав на корито упасти, бо зветься Коритов

ЬКИЙ,- за,вважав один

із

пастухів, а всі діти засміялися

ердечно.

'Та тому-то в,се люде і люде, а лиш ОДИ'Н пан у селї!

у ДУівалися інші пастухи.

Чи Кори'тов,ському робили люде також панщину? Сему молО!Дому вже не робили; але старому робили, ому ні! - B~ казали раз, що ви росли у дворі, то маєте старого

ана

пам ятати.

Трошки па'м' Я'таю, хоч я бу ла ще малень,ка. Раз,

наю, люде молотили у стодолі, а страву, що взяли з собою дому,

принесли

до· пекарні,

аби

не

замерзла,

бо

була

трашна лють тоді. дівок у пекарні зібрала охота подиви~ ИІСЯ дО горшків. Па,м' ятаю Я'К сегор;ня, щов однім горшку У'в борщ із грубими буряками, у другім якась кооуста була

і трохи бульб, кусе,нь чорного хліба та й студена кулеша.

Дівки взяли потроха кушати тої страви, але не могли істи, бо бу ла зовсім не солена. Як робітники У'війщли на обід, дівки стали питати їх, як вони можуть Їсти таку несолену

страву. (сЯку маємо, таку Їмо», кажуть вони. Але страва їм не лізла в горло, то вони давай приста'вати дО МОЕ! мами,

що бу ла при челядніі кухні, аби Їм дала трохи солі. Але мама не хотіли. «Не дам,- каже,- аби не знати що. Аби мене за вас різками били?»

«А може би, сю малу до пана

пkлати?» каже один, показуючи на мене. (сАну, йди та ска жи панові, щоби нам дав солі до страви», зачалн вони мене

підмовляти. «Йди та йди, він тобі нічого не скаже», дода вали АіВКIl. дит~на знаєl Кажуть іти, а я йду. Входжу

1JJ.0

Ао псжою; пан си\ltить при столику та й курить

люльку.

Я стала коло дверей та й кажу: «Робітники просять, щоби пан .дали трохи солі до страви». Пан як не скричить, як не

тупне ногою: «Хто тебе післав тут? Хто підмовляє? Дам я Їм солil Як хочуть солі, хай собі принесуть із дому». - А ваш тато та'кож у дво'рі був, чи лиш мама? - Ні, тата там не бу ло, ли'ш ма,ма, та нас дві, я та й старша

сестра.

А тато де був? Ніхто не знає, де подівся. Пан маму взя'в до Д,вора, а

його нагнав за те, що не хотів робити панщини; та й він десь пішов св,ітами.

ТеТя;на задума,лася, )'!Перла очі у корч с.коруха, а діти надармо чекали, щоби вона Їм іще оповіла що більше.

А мамі Ао6ре було у дворі? - розпитували дальше. Тетяна засміялася гірко. - Чи добре? Колись мало бути до,бре; але потому дуже

зле було, й мОЇй мамі очі не висихали з сліз.

А вона ще й тепер там є? - запитав СЛ/lJВКО. Де; де, деl Коли-то вже моєї мами на світі немаl Вже давно тіло з костей обпало.

А ви чому не лишилися у дворі? Лишилася була, та недовго; як мама умерла, а сестра віддалась, я бу ла ще якнйсь час у Д,ворі, потому мене на гнали.

А за що вас нагнали? Лице ТетЯІНИ скорчи:в я,кийсь глибокий ПрИlКрнй біль,

але вона нічо,го не відловіла.

Може, ви не хотіли панщини робити та,к, як ваш тато?

214

Кажу, що тоді вже не було панщини.

Але ви її запам'ятали? Лиш стілько, що вам казала. Та й те ще пам' ятаю,

що восе чула, я'к говорили, що люде не м,ають уже панові

робити, що давно задармо робили, а він і істи не давав, а тепер мусить за роботу платити і істи давати, як згодиться на

харч.

Може, вам не хотів пан платити? -

запитав Ромко

з,нов з упертою цік3JВістю ДИТИlНи.

- Ей, що вам про те розповідати І - відпо'віла неохот но Тетяна.- Вже пізно; ходіть додому, бо пізнійше буде холодно.

Діти

повставали.

Тетяна

зачала іх в,би,рати у тепле

ОАінє.

Пастухи схопились і собі, щоби гнати худібку до села. діти по такій довгій прогулці смачно заснули, та лиш у сні роілись Їм по головках ліси, цвіти. сіножатІ, сиві за зу лі, чорти, КОЗаІ{И, татаре та людська недоля.

LIEBESAHNUNG * Триуголь'на, малень,ка студентська кімнатка з вікно'м на подвір'є.

Прибранє її не пишне. Найпочеснійше місце займам піч, що, мабуть, не конче сповняла свої обов' язки й не про· ганяла вогкого холоду в маленькому просторі. Друге почес не місце, а може, й почесніше, як піч, займала жовта полі

терована постіль. Недалеко від по,стелі стояв невеличкий столик, а при нім одно крісло зі зломаним поручєм. Дру гий кут меблювали прибиті на стіні шараги, на яких висіло кілька штук мужеської одежі, під ними містився невеличкий,

ще давньої дати

куферочок. Дальше стояв перевернений

само'вар, а окрізь по підлозі валялися недогарки цигарів.

На столі лежали книжки й валялися коробки з аптекар ськими етикетами. Під скриптами студентських еляборатів визирала замкнена в футлярі цитра, наглядний доказ арти

стичних поривів властителя і пана всего того добра, Дени

са М., слухача першого року прав

**.

Тепер лежав він у постелі. На єго молодім лиці чорнів недавній ще пухкий вусок, чорне волосє спадало на гладке чоло, а з-під темних бров блищали веЛИ1<і сиві очі.

Він був якийсь маркітний. Хатній ХОЛОІІ! давався єму очевидки взнаки, бо від часу до часу обтулював коло себе покривало

якось гнівно споглядав

на

піч,

що

німім

маєстаті ніби оправдувалася перед ним.

«Я не винна тому, мій милий, не я причиною холоду; функції моЙого організму зовсім нормальні, лиш недостаі е Ь е s а h n u n g - передчуття люСові (нім.). еду J\ а ч пра в - студент юридич~ого факультету.

* L

** 216

ток відповідної поживи

ставляє

мене

такім

фальшивім

світлі».

Єго погляд понісся дальше по хаті і спочив на невели кім образі в золотих, протертих рамах, що висів проти його постелі, а ПОТО1МУ лvниво упав на фрамуту вікна, на коро·бки з аптекарською етикетою.

Проклята баба! -

буркнув злісно.-llJе ті коробки

поклала так далеко, що годі зажити ліки.

Ся.гНУIВ маШИ1нально рукою під подушку, де звичайно клав годинни'к, але рука йо'го впала, а лице ще більше на

супилося. Той приятель опускав його вже не раз, але тепер мусив

розстати'ся

з ни'м на довший

час для

тих клятих

коробочок.

Ніколи не був він велики'М приклоиником моди, а навіть противний був йому ТОЙ світ, що моді клаНЯЄТlrСЯ, але тут «іНфлуенція», така модна слабість, всадила його на тиждень у постіль, і хоч йому бу ло тепер легше, то лікар казав ще ЯJКИІЙ'СЬ ча,с лежати.

Денис ста,в надслухувати, чи не вчує якого руху коло своїх дверей, але та:м було тихо.

М}'ІСИТЬ уже бути коло дев'ятої години,- подумав, так якось говорило йому прочутє, З якого зробив для себе як би

якусь спеціальність. Часто казав товаришам трібуватися у відгадуваню

годин і ніколи

бути, що те

прочуванє

майже

не помилився.

виробилось у нього

часте розставанє з любим

Може

якраз

через

приятелем, бо тогді він

думав

більше про нього, більше чув потребу його товариства, як коли мав його при собі.

Врешті почувся шелест, і увійшла вже немолода жінка з коротенblКИМИ полінцями на одній руці.

- Чого ж ви та.к пізно приходите, МИіколаєва? Таж то вже десь дев'ята годи.наl - Але що паJНичеві сниться? Та то ледве восьма, а хоч би й дев' ята була, то я скорше не могла прийти. Кожда біда

при:пирає до сторожа, закликали

його

до

суду

на

якийсь термін за свідка, а я мусила всюди позамітати й об служити ти'Х паlнів, що він обслуговує; добре, що я найшла ча,с і тепер при,йти.

Під час тої бесіди

Миколаєва стала розкладати огонь

у печі.

- Се шкода роботи, від ·щх ПQлін не бу де тепла,- ска за'в Денис. 2~7

Більше грошей, більше полін, а ви за п'ять крейцарів

хочете мати в хаті тепло?

Молодий чоловік замовк, акали МИ'Колаєва вже відхо

дила, просив її, що,би подала йому з в,ік.на лжи, що вона вчи нила дуже неохотно.

По часі увійшла знов і принесла на підставці склянку бліденької гербати, два кусники цукру й тоненький ріжок.

Поклала те все на кривеньке крісло, присунула до ліжка і вийшла з хати, затріснувши дверми.

Денис мимоволі здрігнувся; нервове роздражненє, яке лишилось у нього

по інфлуенці, не

годилося з поведенєм

Миколаєвої, до якого був уже привик при нормальнім ста ні здоровля.

Трохи піднісся, опер голову на лікоть, відложив коробоч ку з порошками й забрався поволі до сніданя. Кинув цукор ДО склянки й розломив тоненький ріжок. Тонкість такого ріжка сердила його кождий раз і все бачив у ній наглядний доказ ненормальних економічних відносин по поводу упо

даткованя потрібних до житя продуктів і т. д. Однак тепер був вїІН для нього навіть

за,велНlКИЙ,

бо, помочивши

його

половину в гербаті, ледви проковтнув кусник і випив гербату.

Як мало було полінців, усе-та,ки атмосфера в хаті стала приємнійша, а горда тепер піч виглядала, як хтось, кому не

можна зробити за'киду за зле сповненє обов'язків. Денис почув себе якось легшим і здоровіЙши.м, міг сво бідно витягнути руки, пооравив подушку й дуже втішився,

побачНlВШИ на КРІслі роозвер.не'ну кни,тку. Взяв ЇЇ до рук і став читати. Недовго то OДНCIIК тривало, переКИ1НУВ кілька листків і відложив. Пооравив подушку та й з великою ува гою почав приглядатися образові на стіні, що все справляло йому велику приємність, було його наймилійшим занятєм.

Серед буйного цвітника, на низенькій лавочці, сиділа дівчина під великим корчем

базу, яко,го розцвілі китиці

схилялися над її головкою. Сонячний промінь обливав ран нім бле<:ком цілий образ, проникав наскрізь гілє бозу, за пашний цвітник і молоду золотокосу дівчину, що аж ясніла

від того БJlеску. Вона сиділа оперта о поручє лавочки й у білій маленькій руці тримала нерозцвіли'й ще пучок рожі.

Під образом стояв надпис: «Liebesahnung». Молодий ХЛОІ1ець при'Г лядався до'вто гарним рисам лиця дівчини, гарни'м, голубим, напіВ'nРИМlКненИ'м оча'м, малень кій,вИ'Суненій з-під складок су'кні, ніжці й зітхнув глибоко.

АхІ Та золотокоса-то його ідеал. ЧИ знайде він коли TaKY~

218 '

Він шукає її заєдно. Ідучи вулицею, він не омине ніякого яснійшого полиску волося, щоби не придивитися його вла стительці зблизька. Тратить не раз цілі години на ті пошу куваня і, вибравшись не раз на універснтет, вертав додому збентежений ПРИlКлючкlliМИ з ЗОЛОТОІКосими.

Тут перед його .очима пересувалН1СЬ ріжні відriНlXИ голу бих очей і русого волося, якого золотавий блOClК пі.дходНІВ найближче до його ідеалу з-під буйного корча бозу. Ах, скілько-то ночей переснив він про ту хорошу золо токосу! Як тверезий ра,нОІК розвіяв його мрії, ТОО надвечір

вертали вони знов до нього з цілою силою фантазії. Раз в публічнім городі побачив був молоду дівчину, що майже зовсім була подібна до його блондинки на образі. Довго слідив за нею, аж доки не пропала десь у бічній вулиці великого міста. Від того часу він приходив усе 'на те місце

до города, де її побачив перший раз, але його довгі вичіку

ва'ня не приносили

жадних

пожаданих

результатів.

Аж

ЗНIОВ,коли най'менше надія'вся, мигнула руса кос-а й голубі

оченята. Його серце стрепенулося, він не спускав дівчини з ОІКа, хоч Достер1г уже, що то не бу ла та са'м-а, на яку ЧelКав цілими ГОДИlна,ми в городі, але якась інша, Що мала ЛИІШ русяве -волосє і голубі очі.

І знов стали пересуватися інші образи перед його уявою. Він видить балеву залу, чує звуки протяглого валь са, десятки хороших ді,вчат пересуваються кругом, але за

його очі хапає лиш русяве волосє та голубі оченята.

Тут знов затихають остатні тони Бетховенської сонати. Перехилена на спині крісла, сиділа гарна блондинка зі сплетеними над головою руками й за'плющеними ОЧИJМа, а серед гли'БOlКОЇ тишИІНИ чути, як шевелить ЛН1Ст бегOlНії на

цвітнім столику біля її фортеп' яну, чути якийсь гамір і шум, що переймає .наскрізь душу.

Курси скінчились, наступн,в перший -виїзд на вакації. Виїзд на селоl I,Uo за розкіш лишити душне місто, відітхну ти свіжим сільськИ'мвоздухом. Денис вИ'дить уже в своїй уяві

зелені верби свого

села, густі сади, видить родинну

хату, своїх найближчих та й золотоволосу Ганю з блідонь КИМ личком, буйними золотими кучерями й синіми очицями.

Нарешті вибрався. Сидить у вузькім купе. Якось душ но, але се нічого, се лиш хвилева неволя, а за ча,сок широ-

•

П '1 б л І ч н н іі -

ПРИАюдниіі, відкритий.

219

кий простір, села, буйні поля, сіножата й Ганя з золотим в.олосєм і синіМіИ очима.

На одній стації кондуктор отворив скоро двері, і в вузм<їй рамі появила,ся хороша жіноча стать. I,Uocb заlIIахло й заясніло від ЇЇ краси, стіни вагона розширилися, цілий простір наповнився як би

ЯКИМИ рухливими дрібонькими

ДУХaJМИ, ЩО яlк голови рафаель,сь,ких аlнгелів ви'зирали із-за хмар блискучими сині,ми ОЧИlма, а блеск Їх золотого волося

зливався з блес'ком небесних сфер. Так, се вона, та сама золотоволоса, якої він так довго шукав. То вона, його ідеал. Не може відорвати від неї очей, її крас.а бе,нтежила його й НдJсжрізь переЙмала.

А ЩО ж вона? Вона сіла собі в КУТИlКу вагона, оперла голову о стінку і глибоко задумалася. Але та ії задума не довго тривала; скорим рухом відомкну ла вікно і стала диви

тися десь далеко. Рухи ЇЇ зраджували нетерпеливі<:ть і зда валося, що рух зелізниці був для неї заповільниЙ.

Так минуло кілька стацій. Денис сидів проти неї і жив цем заВ1мирав. КіЛЬІКа разів хотів заговорити, але голос від мовляв йому услуги й застрягав у горлі, що будто би зати

скалося від сильного битя серця. Поїзд зближався до одної з більших стацій. Нетерпливість молодої дівчини змага ла'ся. На,раз зачала да'вати якісь незрозу'Мілі знаки руками, а

за хвилю вскочив до вагона

молодий мужчина, якого

вона привітала з велиlКОЮ радістю.

Вони сіли коло себе и зачали щось скоро говорити, про щось живо розпиїуватИся. Денисові здавалося, що вони в,се ближче ДIO себе клонять,ся, бли'жче присуваються;

він

зібрав цілу свою увагу і прислухувався Їх розмові, але не міг підхопити нічого такого, що пояснювало би відносини тих двох людей.

Кілько

часу минуло

на ту обсервацію і підслухуванє,

він не зна'в. Йому здавалося все, що він слухає, коли поволі коло нього все перемінялося і помішало. Врешті все затих

ло. Люде поснули. Вітер, ЩО шептав щось із листєм, при тих і заМОВIК, лиш у лузі кра'й села лящить соловій.

Хтось довго іпротягло за,свистав у пальці; вода шумить, він зі стрільбою на плечах бродить очерето'М, а соловій ля щить,

лящить,

I,Uocb

лящить.

ним жахнуло. Де

BtH? Ага! Ва,гон; гарна блон

динка; щось лящить; то не соловейко, але сердечні поцілуї

двох '-молодих людей.

ЯКИЙ'СЬ жаль, туга й біль сіпнув його серцем.

220

СУДИЛЬНЩ!І По наРОДНlIМ казкам і оповіАаННЯ~1

Посвята Михайлові Дpa~OMaHoвy на чеСТІ> йo~o ЗО-ліТНI>ОЇ nUСl>меНСl>lСОЇ праці.

Вечоріло. Сонце вже прощалося послідніми променями й поволі западало, лишаючи за собою широку смугу черво

ної хмари, котра щораз більше блідла й темніла. На широ кім почорнілім овиді стали продиратись, гейби з-за густої заслони, блідонькі звізди, що, чим густійша темрява по кривала землю, тим яснійшим споглядали на неї оком.

Серед змагаючоїся темряви майже зовсім щезала бля шана баня дерев'яної церковці, що lце недавно сіяла від блиску заходячого сонця, темніли білі стіни сільських низь

ких хат та й десь пропадали густі садки невеликого підгір

ського сільця. Живий гамір людей, худобини й домашнього дробу затихав, вулиці пустіли, сільце враз із сонцем заси

пало та лиш десь-не-десь коло якої хати рушалось ще ден ним житям.

Два подорожні йшли поволі дорогою, оглядаючись на

всі боки, чи би не вдалось де в селі переночувати. - Може, до цієї хати завернім,- сказав один до дру гого, показуючи на велику хату й хороше обійстя порядного газдівства.

Най буде,- відповів другий.- коби лиш

кого

по

спитати, чи приймуть? Увійшли на загороду, з хати вийшов ще молодий годний газда.

Слава Ісусу Христуl Навіки слава І

221

Не могли би-сьте, газдо, нас переночувати? -

про

сяться подорожні.

Та я не бороню,- каже газда,- коби-м лиш мав

де вас примістити, бо у мене жінка, бачите, на тих днях, кожда

година

рахована.

Та ми де-будь, хоч би й на обійстю; тепер літо

не замерзнемо.

Господар завів Їх під оборіг та й розповів, що се йому бог уже був дав троє дітей, та ні одно не перебуло четвер того року.

Може,

вас

бог хоч тим

потішить,- кажуть

по

дорожні.

Газда подякував і пішов до хати, лишаючи подорожніх під оборогом.

Голубе серебристо-мрачне світло облило ціле село, об лило хатину й оборіг, де спали подорожні. Бляхова баня церковці засіяла новим блиском, а невелика смуга потока гралася з чарівним світлом місяця, захоплювала один бік

города й бігла десь далеко у поле.

Запах зеленої трави розлягався довкола, синявий блиск дрижав від своєї сили й гейби кивав високим журавлем, що дивився в гли.боку, недалеко

від хати

обцимбровану кри

ницю. З хати розносився крик молодого жіночого голосу. На місяць набіг ла легка хмарка, котра як би від него відривалась, і подорожні узріли дві срtбносиві птахи, що

без шуму махали широкими крилами й сіли над вікном хати.

- А що? - питає одна пгаха другої, а голос її звучав як би хто десь далеко у полі грав усопівку. -

lJJe не вродилось,- каже друга таким самим го

лосом.

А що би було, якби вродилось в сю годину? Хто-будь вродився б у ту годину,- каже перша,-

то жив би дуже довго та мав незміренне багатство.

Птахи як прилетіли, так і без шуму відлетіли. За якийсь час знов щось замаячіло в повітрі, ніби легка тінь, і птахи знов сіли на вікно.

А що? - питає одна. нічого. А що б було, якби в сю годину вродилось? Як хлопець, то був би великий злодій, а як дівчина,

I,Ue

то великого наробила б своїй матері стиду,- сказала пер ша, і знов обі птахи збили крилами.

Коли третій раз прилетіли, дитина вже вродилась.

lJlo то за година? -

питає одна другої. Така година, що буде лиш три роки довше жити від

попередніх дітей та й найде смерть в тій о, тут на подвір'ї, керни ці.

Подорожні то чули. Встають вони рано та й розпові дають газді, що так і так, що прилітали якісь птахи вночі

та й казали, що й тота Їх дитина буде жити лише три роки довше від тамтих і в тій о, 'тут на подвір'ї, керниці найде собі смерть.

Газду якби хто ножем підрізав. Росте дитина один рік, другий, але він ніякої втіхи не має. Керницю засипав камінямн, забив дошками, а ди 'Іину пильнують обоє, як ока в голові.

Коли дитині було вже сім літ, вони раз озирнулись, а дитини десь нема; біжать до керниці, а дитина лежить

на керниці, вони до дитини, а дитина нежива.

Як казали птахи, що та керниця буде смертю Їх дитині, так і сталося: в таку вже вродилась годину.

Пускали урльопників додому. Іде собі один урльопник ДО свого села, а то вам така спека, що хорони господи І

Сонце гейби сказилось, не було кутика, не було одної щі лини, де би воно не забігло своїм пекучим проміиєм. Пекло вгорі у голову, з долини пекло розпаленим камінєм, а за кроком здибався порох, засиплював очі, ліз до рота й летів до ніздрів. кождим

Жовнір спльовував, обтирав піт з чола і кляв, що вліз лося.

Вечером дістався до села, зайшов до одної хати та й впросився на ніч. Купив у газдині квасного молока, з'їв, протягнувся на лавиці та й заснув.

Спить він собі, аж чує через стіну: в другій хаті зойки, крик, біганина, а то, вибачайте, жінка розходилась родити дитину.

Отом си

знайшов нічліг

- хай чорт пірвеl -

за

кляв жовнір та й обернувся на другий бік.

З вікна било проникаючим блиском. Він отворив очі, місяць світить так, як уднину, а якісь дві сиві птахи лі тають попід вікна. - А що? - питає одна як би легким шумом листя на

деревині.-

I,Ue не вродилось?

о т О аа с в

•-

ото

•

собі.

223

Ні ще! - відповіла друга. А що се за година була? То бу ла така година, що як хто в ту годину роди ться, то не має щастя на землі.

Птахи відлетіли, але зараз вернули назад. Пст! Пстl - сказала знов одна.- Уже родиться. А що там? Дівч·ина. А що її тепер чекає?

Ії доля -

то той жовнір, що спить під вікном.

У тій хвилині дався чути плач щойно вродженої дитини. Жовнір хотів заснути, але вже не міг, сів на лавицю і протер очі.

З птахів ані сліду не було, лиш у вікно світив місяць, возився блідою тіню по землі й ніби насміхався з жовніра, що вже стілько світа звидів, а його доля ледве що видобу лась на сей світ.

Злість розібрала його: що той крикливий «бенькарт» мав бути його жінкою! - Чого смієшся? - буркнув на місяць, що цікаво йому приглядався.- Віриш птахам? О, не діждете ви того! Коли все вже утихомирилось і всі заснули, жовнір встав, потиху увійшов, де була поліжниця, ухопив дитину Й виніс надвір.

Господарство було статне, ціле обійстя обгороджене ви соким міцним плотом. Жовнір не нагадувався довго, встро мив дитину на кіл та й пішов.

Час за часом іде, гей вода пливе, а людям приходиться усяке переживати. Та інакше й не може бути, уже сам бог так дає:

то погоду, то громи, то тепло, то зимно.

На небі показалась велика червона звізда з довгим, як мітла, хвостом. Людям лячно стало. «ее не на добре», гово

рили вони між собою. Та ще стане яке-таке псисько, під несе голову та й виє, як би його хто наймив, а людям від

того псячого співу ще страшнійше ставало. Прийшлося- чують, що королі посварилися та й виповіли війну.

Зачалася бранка, стали стягати не лиш молодих, але і старих вояків Довго вони своїм військом боронились, довго перемагав один другого, нарешті помирились. Вояків Їм уже непотрібно було та й знов Їх порозпускали додому. Не всі могли вернути, багато Їх в війні полягло, багато лишилося покалічених, а були й такі, що .бог Їх від усього злого оборонив та ще з грішми вертали до своїх.

224

Титульна сторінка 'Jбірки творів Н. Кобринської «Ядзя і Катруся та інші оповіданя» (1904 р).

Ві.- того часу, як жовнір ночував у газди, де вродилась була мала дівчинка, минуло вже з якнх шіснайцять літ. Раз сидить собі той газда у Nоршмі, аж то приходить якийсь підбулий вояк. Зложилась компанія, вояк розпові дав про війну, про вояцьку славу та й бідуванє.

Газді вподобався жовнір, жаль було розходитись та й став його намовляти, щоб до нього зайшов.

Мені все

одно,- ка·же жовнір,- тілько вже часу

ми,нулося, то най ще й так минається. Приходить до хати, а напроти них виходить газдиия та й така вам ладна дівчина, що жовнір аж облизався. Сусі

ди посходились, а жовнір і горілку п'є, і до дівчини зали цяється. дівчина стидається, закривається рукавом, сусіди приповідають, пляшка по пляшці

та так до півночі заве

лось. Господар просить жовніра на ніч. Жовнір переночу вав, перебув ще одну днину, другу, та бо і третя днина

МИІН·ає, а жовнір і думки не має відходити. З бесіди газда довідався, що жовнір має великі гроші, дівчина йому вподо балась, слово по слову, вони зговорились, та й стали лади тись на весілє.

Раз по весілі сидять вони всі при вечері, говорять то одне, то друге, газда

став

розповідати,

як ее тоді, коли

його дочка вродилась, ночував якийсь жовнір, та такі збит

ки зробив, що встромив дитину на кіл. U!астя, що дитина на пелінку якось зачепилась та й на колу повисла. Жовнір, як то вчув, так остовпів.

Таж то я був, люди добрil- каже він.- Я сам, як

мене видите.

Та й став розповідати, як тоді він спав, як прилетіли птахи, що говорили, і як в-ін був на них розсердився.

Та все-таки своєї долі не минув: так вже мало бути й так сталося. В яку вже хто годину вродиться, така його доля.

Зима. Сидить собі старенька бабуся у маленькій на край села хатині, СИАИТЬ собі, але зима потискує, а то

в печі затопити, ні теплої страви хлипнути.

нічим

Нема що ро

бити, треба між люди йти. Обвилась в що мала, взяла ко стур в руки та й попленталась селом. Мала вона вже таких, що не забували на стару бабусю, та все-таки найліпше лю била ходити до дочки своєї сестри, багатої бездітної моло

диці. Ся ЇЇ голіруч не пустила: дасть то одне, то друге, та й

15 Н. l(оБРВВСl>ка

225

заедно просить, щоб бабуся молилась, щоб ЇЙ бог дав хоч одну дитину.

Нарешті бог

помилував і зайшла в тяжу *, тож і ба

бусі не одне ліпше дісталось, як уперед.

Якраз тоді, к'оли бабуся із своїм костуром в руках до неї дотюпала, розпочались роди

мука вам така, що хо

рони господи! На такий час і бабуся придалась та й і на ніч залишилась. Уже було пізненько, але бабуся не спить, сидить у кутику та й молиться, щоб бог поміг щасливо душу розв'язати.

Надворі так видно, як у днину. Місяць повільним кро ком походжував поміж звізди, що вs;міхались до нього, ніби

дівчата до молодого хлопця, поморгуючи ясними очима, а сніг блищав тисячами іскор, ніби сріблом шита мережка в пречудові звіздки та колісця.

Шось тихо зашуміло, гейби сніг зсунувся з даху. Бабу ся глянула, а ту дві великі білі птахи з срібними по кри лах краями.

А що~ Вже вродилось? -

запитала одна, як би ві

тер подув.

Якраз в TO~y хвилину. Смутна година: не мали дотепер дітей, а й ліпше,

аби зовсім не мали, бо та дитина

то іх смерть.

Заки бабуся вийшла з зачудованя, птахів вже не було. Бабусі серце краялося, коли дивилась на втіху батька й матері, та довго важилась, чи сказати ім те, що чула, чи Hi~ Коли сказала, то радість іх потухла та ніколи уже не вернула.

Росте хлопчина, такий вам красний та й слухняний, ні коли 3 нього ніяка пустота не виходить, ні злого слова не

чути, а родителям ніякої радості нема. Зачали його поси лати до школи; він ходить, учиться над усі діти та все дивується, чому то його батько й мати не такі, як у других дітей: ніколи чогось не засміються, не втішаться.

Коли вже був великий, то став на роди:телів налягати, що тому має бути за причина, що він аби що робив, а,би як

добре справувався, не може іх розвеселити ? Тато не хотів сказати, але мати не могла опертись одинакові та й сказала: що так і так, така й така річ, що він в таку годину вродився, що має бути причиною смерті батька й матері, бо так гово-

• з а іі т и

В т

ЖУ -

завагітніти.

рили птахи під вікном, коли він родився, та що одна ста ренька бабуся, котра уже давно не живе, чула те все на власні вуха.

Учувши те, син також дуже засмутився та й гірко за плакав. Довго він ходив ще сумній ший від своїх родителів, а врешті каже:

Знаєте що? Коли то вже має так бути, що я маю

бути причиною вашої смерті, то ліпше розійдімся: дайте мені, що маєте дати, а я собі піду світ за очі.

Рада в раду і врешті пристали на його волю: спродали що могли, дали синові гроші, а собі лишили лиш стілько,

щоб було чим доклепати житя. Попрощались, та й він собі пішов.

Молодий, хороший та до того ще грошений, скоро дав собі раду в світі. За якийсь час оженився, чим іще більше свій маєток прибільшив, та добре розгаздувався. Живе він, як пан, має, що душа забажає, має добру вірну жінку та

лиш одно його болить, що ніколи не узрить ні тата, ні мами, а до того жінка все його розпитує: що він за оден, звідки,

чи він сирота, чи має родителів та й де вони? Як зачала його нуждати, тягнути слово по слову, так за якийсь час дізналася те все, що хотіла.

Він був стрілець та й ходив в ліс на полюваня. Коли раз його довший час не бу ло дома, жінка написала ніби від нього лист до його родичів, розповіла, де він є, що робить, як йому ведеться, та й запросила. щоби до нього приїхали.

Родителі, звичайно, як родителі, втішились так, що аж забули про своє нещастя, та й вибрались до сина в гостину.

Приїжджають

його нема, лиш сама невістка. Невістка

до ніг ім припадає, по рукам цілує, гостить чим може, та й раз по раз виглядає, чи не йде чоловік додому, та й тіши

ться, що се йому таку велику втіху зробить. Прийшлося уве чір, його ще нема, вона постелила обоїм родителям на посте лі, де спала з чоловіком, а сама положилась у другій ізбі.

Уночі - стукl стук І Іде чоловік, але жінка міцно заснула, нічого не чує, лиш заспана наймичка встала отворити двері. Він, нічого не питаючись, іде до хати, місяць світить у вікно,- глип! а коло його жінки спить якийсь хлоп. Кров застигла в його жилах, люта гадюка обвилась коло самого серця, зуби зці пенились, він дрожачою рукою ухопив за стрільбу й цілИ1В уперед в мужчину, а потому в лежачу побіч нього жінку.

На той гук вибігла жінка й заломила руки.

227

- I,Uo ти наробив? - заголосила вона на ввесь го лос.- Таж то твій батько та твоя мати. Стрілець повалився на стілець, як би неживий. В таку годину родився, що мав бути причиною смерті батька й матері, і

так сталося.

Ніч була темна, в воздусі пахло дощем, вітер гнав чор ними хмарами, шумів галузями дерев і обривав напівзісхле

листя. Там та не там блищало світло, то хмурилось, то роз' яснювалось виразним ясним блиском. Часом загуло громом, а чорна хмара роздиралась червоними світлими стрілами. Серед чорної темряви щось замаячіло над вер

хами дерев і ніби пута лось в одертих з листя галузях. Т ріс куча блискавка потрясла небом і землею, а ЇЇ вогнисте світ ло відбилося від крил двох чорних птахів, що спускались

понад стріху одної мужицької хати і сіли на вікно.

А що? - питає одна птаха. Уже вродилась. А яка тепер година? Така година, що відьми родяться,- відповіла друга птаха, і голос ЇЇ згубився в оглушаючому гуку грому, і птахи щезли в просторі.

Ніхто Їх не видів, не чув, ніхто про те й не знав, що вродилась відьма в селі.

ВіДІ"ма підбула, виросла, а да."і віддалась. В селі зачало щось неладно показуватись. Люди, хоч не знали, що між ними є відьма, то стали догадуватись. Десь то у одного, то у другого газди

корова доїться,

як доїться;

нараз щось

зайде, що корова ні каплі молока не дасть або лише сама сироватка буде, та ні крихти не підсідається. А що відьму найскоріше можна пізнати по молоці, тож люди й мірку вали, що є відьма між ними, не знали лиш, котра б то мог ла

бути.

Аж раз один парубок колов дрова, а з поліна, як був цілий сук, так випав. Він давно чув, що як через таке по ліно подивитися, то аби яка відьма, то мусить ся показати.

Ухопив він поліно, дивиться, а перед ним стоїть найбільша багачка в селі.

- Чого ти такої сили ужив та нащо ти мене тутка притягнув? I,Uo тобі з того прийде, ЩО будеш знати, що я

* Там 228

та нет а м

де-не-де.

відьма? -

заводила вона.- Скажи мені, що хочеш, я зроб

лЮ, Лише не сміши мене межи людьми.

А що можеш зробити?

питає парубок.

Я найбільшу маю силу до молока, але як схочеш, то

дам тобі таку сопівку, що лише приложиш до губи

сама

буде грати.

Відьма, бачите, знала, що парубок дуже любив грати на сопів ку, та аж усміхнулась, коли побачила, як на згадку сопівки очі у нього засвітились.

А коли ти мені можеш її дати? - питає відьму. Іди на повний місяць смерком в ліс, уломи галузу, сядь на неі і скажи: «Понад ліс», а там вже дістанеш. Пару бок так і зробив. Коли настав новий місяць, пішов смерком

у ліс, уломив галузу, сів на неї та й сказав:

Понад ліс. Вітер подув, він піднісся вгору, як половик, і ніби про

сто летів на місяць, що золотим серпом завис над його го

ловою. Верхи дерев мигали під ногами, як трава, а з сере дини лісу добувався глухий протиглий шум; часом попа дала

невеличка царинка, котру перебігла серна або прудконогий

заяць. Ліс почав рідіти, протяглася густа мрака, під нею пливла ріка.

Його понесло вздовж одного берега ріки, в котрій плю скалася риба, а у високій над берегами трощі шелестілн дикі качки.

Нарешті надлетів на внсоку Лису гору. Шум, що його ніс, устав, а натомість чути було як би який коров'ячнй ри,к, ніби якийсь лютий нелюдський регіт. Йому закрутилось у голові, хоч чув, що вже не летить, а стоїть на місці.

Як маєшся? - каже відьма.- Добре було їхати? Парубок протер очі як би спросоня. Господи І lJlo тут нечистої сили! Чорти з відьмами гуляють, п'ють та всілякі збитки виробляють. - Ходи зі мною в танецы - каЖе до нього відьма. - Най і так буде! Гуляють, скільки гуляють, п'ють, скільки п'ють, а вреш

ті зачала чортівська сила суєтитись, кури могли запі"ти, час було розходитись.

А де моя сопівка? - каже па рубок до відьми. Не бійся,- каже відьма. Махнула рукою, прибігли, преч би ся казало, вороrи,

дали йому золоту с.опівку та ще до того й золоту порцію,

посадили на галузу й казали, щоб сказав:

«Понад ліс».

229

Парубок узухвалився та й хотів ШД1Ити чортівську міць. «Я видів

уже,- гадає

собі,- що було «понад лісом».

Най-ко я ще уздрю, що буде, як я інше слово сказав би». Сів на галузу та й каже:

ЛісомІ

Гей, як не дмухне ним, як не зачне єго нести, як не зачне від дерева до дерева товчи! Стовкло так, що мало душу не вителепало, та й ледве трохи живого кинуло під ліс. Заки навинулась людська душа, він духа з себе спустив, та найшли при ньому лиш кінську кість та кінське копито.

Відьма страх рада була, що так сталося, та й ніхто у селі не дізнався, що вона відьма.

Але ж один чоловік з її села ЙШОВ до міста з мітлами. То було досвіта, ледве що кинуло на зорі та й трохи дніло. Іде він, аж дивиться, а перед ним котиться сито. Він за ситом, сито далі, він за ситам, а сито біжить в рудки та

болотя. Але чоловік був годний, великий, і як протягнув ноги: хапl - та й зловив Ситu. «І,Цезай, бідоl Відки тут сито взялося?» міркує він; причепив до череса та й іде. Дивиться за якийсь час, а то не сито, а жінка, та й ще зна йома, перша багачка в селі.

Чоловіче добрий!

каже вона.- Пусти мене та й

нікому нічого не кажи, а будеш мати стільки молока, скіль

ки сам схочеш!

Він мав лиш одну коровину, а дітей купка, то гадав собі: може, і справді біду пустити, може, молока прибуде? А що мені з того прийде, як буду її смішити? Відчепив від череса, а вона прикинулась чорним котом та й побіг ла до села.

Прийшлося ввечір, іде його жінка до корови, доїть, а ко рова дає та й дає молока, гейби не та корова стала. Жінка не може надивуватися, що то таке сталося, а чоловік мов

чить, бо боіться, щоб відьма назад молоко не відібрала.

у куми хибло молока. Бувало корови дають молока, як дають, а тепер нема на що дивитися, таке рідке, як вода,

ані підсядеться, ані скисне. Газдиня журиться, розпитув людей та й робить, хто що каже: камінв по дорозі збирав, жужлі бере від цигана та й опарником парить, священим на Івана зілєм корову підкурює - а нічого не помагав. . .

- Ану-ко! - каже раз одна стара жінка (а то було якось перед великоднем).- Як прийде страсний четвер і вернете з церкви, то най ваш чоловік іде до стайні, сяде собі за дверми, а щось вже йому Покажеться. 2ЗО

Каже то газдиня чоловікові. Він послухав іі і, як при йшов страсний четвер, пішов по відправі в церкві до стайні

й сів собі за дверми на стільчику. Сидить, скільки сидить, уже за північ пішло й кури запіяли, але нічого не видів.

Минувся вже великдень, якось та газдиня подибалась знов з тою старенькою жінкою та й розповідає, що чоловік засідав, але нічого не видів.

- Ану-ко! - каже знов Еона.- Візьміть та підсідайте на Юря, тоді найбільше відьми шастаються. Прийшлося на Юря: іде наш газда до стайні, сідає за дверима. чекає. У же трохи здрімався, аж тут щось зашеле стіло. Він сховався, а його гейби заморочило - дивиться, нічого ніде нема, лише під коровою праник лежить.

(,Тфу Пек тобі, звідки тут праник узявся? ие вже не на дурно!» гадає собі. Взяв той праник, проколов у ручці дірку та й повісив під образи. Ледве віДСТУI1ИВСЯ, а праник прокинувся в куму. - Ей, куме! - каже вонз.- Пустіть мене й нічого ні кому не кажіть, а будете мати стілько молока, скілько самі схочете.

Взяв він та й пустив іі, нічого нікому не каже й має вам такого молока, що жінка гладунів не може настарчити.

Але на відьмі лишився знак - дірка, що він був зро бив в ручці, лишилася у неі в носі. Дивуються не раз люди, звідки у неі дірка у носі взялася? ее-бо уже не без того,

аби щось в тому не було? ДеяКІ жінки запримітили, що у неі щось мусить бути на лівий бік обернене: як не хустка, то спідниця, то фартушок або що-будь інше з одежини.

Запримітили також, що коли з процесією стануть обходити церкву, то вона ніколи не можl.' три рази церкву обійти, як другі обходять, лише припреться десь до паркана й чекає,

аж обійдуть. Сусіди сокотяться, сокотяться іі бувало, як вогню.

Одна жінка білила раз у хаті й винесла надвір старе помело. Ні з того, ні з ового прибігає відьма, говорить 'ТО

одне, то друге, покрутилась та й пішла. Жінка нагадала собі. що кинула надвір нерозв'язане помело, та що не го диться старе помело нерозв'язане кидати. rпукає помела, а за помелом і місце застигло.

Ого!

LUOCb

буде нового!

- подумала собі.- Якась

певне «відміна» появиться у селі.

Тимчасом відьма видула з помела дитину та й лиш пан трує, де дитина мала вродиться, щоб підміняти. Але люди

231

пильнуються: ДОКИ дитина не хрещена, доти буде світло у

хаті горіти, та й жадна жінка, як візьме до себе дитину, не відвернеться .1:0 неі задом, бо усі знають, що відьма зараз би тоді дитину підміняла.

Не знала лиш сього одна молода з першою дитиною мо лодиця, й коли нікого не було в хаті, а коло неї на постелі

лежала дитина, вона обернулась до дитини плечима. Диви ться потому до дитини, а то, борони боже! - ніби чоловік, а ніби пес. Голова вам така велика, як добрий гарбуз, а ніжки та ручки цілком такі, як би у пса.

Минає один місяць, врешті піврік,- ба! і рік, і другий, а дитина ні росте, ні розуму не набирає.

ее ніхто не зробив, лиш Корчиха,- став раз гово-

рити один парубок.

А ти як знаєш? - питаються його люди. Уже не питайте,- я уже знаю. Коли його раз приперли, він розповів, що як на Івана пас коні в полі, Корчиха голіська, без сорочки, вибігла до

світа в поле, стала росу згортати

та й щось до себе гово

рила.

Янащурив уха,- каже він,- а вона говорить: «Лю

дям жентицю, а мені молоко, людям жентицю, а мені мо

локо». Я лежав у межі і тримав у руках оброкенку *, та як вона каже: «Людям жентицю, а мені молоко», та й згортає до себе росу, я став обр.окенкою до себе росу згортати, та й

скілько вона скаже: «Людям жентицю, а мені молоко», а я за нею: «IJ!o жичиш собі, най буде мені, а що людям, най буде тобі». Коли другої чи третьої днини, я не гнав коні на пашу, повісив оброкенку у стайні на кілок та й ліг спати.

Я сплю, а то все на мене щось цяп-цяп, дивлюся, а з абра кенки молоко тече.

Люди слухали та й покручували головами. «Може, це й не так, а може, і так».

Усі, наприклад, знали, що Корчиха ніколи не могла удержати слуги в хаті. Найметься який, побуде трохи, а далі відправляється. Люди запримітили, що найметься у неї парубок, як буряк, а за якийсь час поблідне, позеленіє та й скорчиться удвоє . . - Багачка, скупа, певне, істи не дає,- говорили одні, а другі лише між собою перег лядались.

• Оброкенка-мішок, з якого дають коням їсти (обрік

січка :І вівсом).

232

"\ Лиш якийсь зайда вибув у неі цілий рік, та ще й на Д'РУ!:ИЙ лишився, але також такий став, гейби тінь чоловіча. Прийшлося якось раз, іде той слуга до того парубка, що не дав його газдині людям молоко відібрати. - Коли ти,- каже,- чоловіче, такий, що ти дав собі .'8 моЄЮ газдинею раду й Qe дав ій людям молока відібрати, може б, ти й мені що порадив? А що тобі треба? - питає парубок. Наймит став розповідати, що на кожний новий місяць газдиня страшно його мучить. Скоро лиш місяць настане,

вона встає вночі, візьме мітлу та й положить коло свого чоловіка, з тої мітли прикинеться така зовсім жінка, як вона, а тоді вона берр, оброкенку, іде д9 мене та й закине на

голову. як лиш закине, то я зараз стану конем і лечу з нею через каглу на Лису гору. - Добре,- каже парубок,- як уже прийде її час, ти прийди до мене, я ЇЇ вже навчу.

Прийшлося, на новий місяць, кличе наймит парубка. иього дня вже вонз буде товктися,- каже до ньо

го,- а я аж дрижу на цілому тілі, як погадаю, яку буду мусив з нею муку витерпіти.

Не бійся,~ каже парубок,- забирай своє манатя та

й іди в світ, звідки прийшов, а мене заведи на свою постіль.

Я собі вже дам з нею раду. Наймит так і зробив, забрався світами, а пару6ка завів на свою постіль.

Парубок поклався на постіль, підоймив руку на голову і ніби спить. Аж чує, відьма встає, бере мітлу, кладе коло свого чоловіка та й іде до нього. Лиш що хотіла закинути на нього оброкенку, а він як не схопиться, як не вирве обро

кенку, як не кине їй на шию, а вона як почула оброкенку,

то лиш свиснула через комин та й полетіла на Лису гору. Тут вона каже до нього: - Ану-ко, злізь, візьми з мене оброкенку та й будемо забавлятись.

Але він не дурний був злазити та й іще ~брокенку ски дати.

Ні,- каже,- я вже так буду забавлятись. Дивиться він, а там якісь ніби фехтуються, тнуться, а

все говорять: «Тни, не дітни, тни, не дітни». Він на то дивиться та й слухає, а врешті, як не ухопить собі шаблю, та й далі межи них. Махає, скільки махає, то в один бік, то в другий, а все каже: «Тни, перетни, тни,

233

перетни». Шабля, що захопить, то перетне: чи ногу, чи руку чи хвіст з відьми, чи роги у нечистих, аж стали проситись.

Нічого,- кажуть,- тобі

нас

так

не зробимо, лише не тни

дуже.

Неси мене назад,- каже він, врешті, до кобили. Вона фукнула з ним угору, що лише вітер засвистав, та

й принесла назад додому.

- Чекай-но,- каже парубок,- я тебе так не пущу. Зліз, але оброкенку не скидає, завів до коваля та й ска зав її підкувати, тоді привів назад до її хати та й стягнув оброкенку. Як лише стягнув оброкенку, вона знов прикину лась жінкою, лише на ногах і руках лишилися підкови, та змучена така, що ледве долізла до хати.

Не борзо вона вилизалася та довгий час лежала, а тут і наймита не було коло хати. Кличе вона свою дочку, що була віддана в тому самому селі, щоб її в господарстві по

рятувала. Дочка робить то одне, то друге, звичайно, дочка, мусить маму послухати, а найбільше роботи має з молоком, нім видоїть, нім процідить, нім позливає.

- Ей, MaMol- каже вона,- У вас такого молока! Чому ви так не зробите, аби й у мене бу ло? Відьма нічого на те не відповіла, лише казала їй при нести з дому грудку масла. Взяла таку саму грудку свою та й насилу, бо була іще слаба, пішла з дочкою на ріку та й кинула своє масло у воду.

:...- Кидай своє! -- каже до дочки. Кину ла й дочка своє та й дивляться як

упало,

так

лежить,

до

маминого

доччине масло

позлазились

де

чер

в'яки, де п'явки, де яке було паскудство, та й за одну хви лину усе масло розхапали.

- От! - каже відьма до дочки.- Видиш, ти трошки маєш, але твоє чисте. Така твоя душа чиста. А мою душу по смерті рознесуть вороги, як моє масло рознесли водяні

хробаки. Але що з того, що я то знаю, коли я так вже мушу робити.

За якийсь час відьма вилизалася та й підкови десь по щезали, певне, мала на кочерзі іхати на Лису гору та й там нечисті повідривали,

Нараз удари..\а велика суша. То було з весною, все аж просило дощу, а то вам аби крапинка. Збіжє пожовкло, траву

ПОВИllалювало,

що

худобині нічого в рот ухопити.

Кождий журить, бідкує, бо що голодом пахне, то вже не жарт.

234

Між людьми тільки й бесіди, що то не що інше, лиш якась відьма дощ сперла, а до того той парубок, що видів,

як Корчиха молоко росою до себе згортала, видів також раз уночі, як вона у полі лізла на хрест догори ногами.

I.JJo Корчиха була відьмою, люди давно й без того мір кували, а вже аби як, то самовита людина не бу де лізти на

хрест

догори

ногами.

Рада в раду, але іншого способу нема, лише взяти відь му, зв'язати мізиний палець з великим пальцем від ноги та й кинути в воду.

Зібралась

старшина

громадська -

ідуть до Корчихи.

Спершу вони стали ніби оправдуватись та й питались, чого вона поночі у поле ходить та й догори ногами на боже

знам'я лізе! Відьма кленеться, на чому світ стоїть, що вона вночі в поле не пішла б иавіть, не то на хрест лізла та іще догори ногами.

Ні,- каже старшина,- то вже недурно було, ходи

з нами.

Беруть відьму, ведуть до ріки, вона уся трясеться від страху та аж плаче зі злості та стиду. Ведуть ЇЇ, але її чоло вік вихопився з хати та й побіг хильцем до попа. Став каза ти, що так і так, така й така річ, смішать мені жінку, ка жуть, що дощ заперла, на гвалт витягнули з хати та й ведуть до ріки.

Піп уже ие раз чув, що такі слухи розходились про Кор чиху, але не міг дозволити на такі забобони. Бере хрест в руки та й іде напроти парафіян.

- Гей, люди! - скричав він.- Схаменіться! I.JJo роби те! Без божої волі нема нічого на світі та й нічого бути не може. Се не відьма заперла дощ, але бог вас карає за ваші тяжкі гріхи. Ходіть до церкви, помоліться а бог змилосер диться

над

вами.

Одні, уздрівши попа, повтікали, другі пішли за ним до церкви, моляться, а відьма, гейби не вона, аж припадає до

землі, молиться та б'є поклони. Люди лише з-під ока пози рались на таке фальшнвство, та коби не піп, то бу ли б її

таки на місці убили.

Відьма уздріла, що се пустила

не на жарти,

та й таки уночі

дощ.

Славити бога за дощик!

говорили люди. Трохи

втихомирились та й призабули на пакості відьми.

Але відьма не забула на стид, який ЇЙ зробили, та й

285

задумала помсгитись. «Коли не вдалось посухою, то по ждіть, я зачну собі з морозомІ Не вдало<:ьз весни, то вдасться восени».

Прийшлося, перед матками *, відьма пішла до міста, купила чотири нові горшки й наварила в них каші. Скоро вже добре потемніло, вона взяла ці горшки та пішла з ними

у поле. Але той парубок, що їздив нею на Лису гору та й видів, як вона на росу збирала й на хрест догори ногами

лізла, мав уже на неї добре око. Пасе він коні, аж видить, а відьма щось закопує під межею. Копле вона на одній границі, на другій, на третій, ба І - і на четвертій - досить, що на всі чотири сторони: як сонце сходить, як западає від півночі й полудня.

Скоро вона пішла, він далі на се місце, став відкопу вати та й викопав горнець з кашею, іде на друге

- витягає другий, іде на трете, на четверте, так витяг усі чотири. Іде він потому до її хати - усюди темно й тихо - відь ма спить. Він взяв сі горшки та закопав під чотири вугли: один горнець під один угол, другий - під другий, так само третій і четвертий, на всі чотири боки, та й чекає ранку, що з того буде~ .

Прийшлося рано, а то вам як не натягне морозу повну хату, та такого морозу натягло, що ціла ката аж побіліла,

а відьма з своїм чоловіком навіки замерзла.

Так загибла відьма, що мусила так жити та й робити, бо в таку вже ВРОАилась годину, а з нею й ЇЇ чоловік загиб, відай. тому. що обставав за ворожицею.

• Пер е Д мат к а м и -

сеРПИ1l і

вереСНJI.

ДУША ПСlПолоri ..ввй ескіз

Отсе наш молодий, недавно наданий сотрудник о. У р банович,- презентувала Савина пані Євгеніі молодого, най більше

двайцяти шести літ чоловіка в духовнім вбраню.

Він був невеликого росту й утлої будови тіла. Хороший не був, та було в його особі щось дуже принадне, особливо звертали увагу його великі, чорні, розумні очі.

- Пані добродійка прнбули, здаеться, на літній сезон. До нас в ту пору стягаеться багато людей, щоби відітхнути свіжим повітрям нашого иапівсільськоrо місточка.

Властиво хотіла я відвід-ати своїх, однак не перечу,

що вибралася для т.ого в літню пору, щоб перебути міську спеку.

Вліті по містах справді тяжко видержати. А ще у Відні - правдиве пекло. Пані добродійка проживають у BiДHi~ Так, у Відні. Віденська курява далась і мені добре в тямку.

Т а.к ви, OTtre, зна.є'J'e Відень ~ Я віденський семінариєт.

То ви, певно, останній з того розв'язаного інституту~ Останній з дому Секержинських *,- сказав молодий сотрудник веселим тоном.

- З принципіального боку,- говорила дальше пані Євгенія,- ее розв' язане ніби неважне, та в дійсності се варварський замах наших ворогів на вищу освіту руського

* Титул одної повісті Крашевського (<<Oslatni z domu Siekier~Yn5kich») - цей титул увійшов в поговірку у польської, а за нею і україн CLKOЇ інтелігенції в Галичині. (Прuм. автора).

237

духовенства, якої воно мусило набиратися в таких центрах,

як Відень. - Зовсім справедливо. Наші вороги підхопили, що пи томці, виховані у Відні, все-таки поза мертву теологічну науку захоплювали ширшу освіту, знайомилися з поступо вим змаганєм науки, з її ідеалами.

Тепер справді вже не можна буде надіятись ніякої

вищої освіти по священиках, вихованих дах провінціональних міст.

приватних закла

- Се на те й придумано, щоби виходили аскети, люди без пожитку для власної вітчини,- говорив У рбанович. В часі тої розмови Євгенія положила на стіл книжку, котру держала в руках, коли Савина впровадила молодого панотця.

о. Урбанович цікаво споглядав на заголовок книжки, котрого здалека не міг відчитати.

Пані добродійка по зволять переглянути? -

сказав

по хвилі, користаючи з першої довшої павзи в бесіді і про тягнув руку по книжку.

Дуже прошу, я сама належу до тих, що, як бачать

книжку, не можуть здержати себе, щоби не переглянути її.

о. УрбаН08ИЧ прудко перевертав картки книжки, причім його очі жадно блищали.

- Ось річ, котру я бажав ще давніше прочитати, та ко ли виїхав з Відня, ніяк було з чимсь подібним подибатись. -

Се книжка не цілком свіжа й можна її дістати не лиш

у кожній книгарні, але й по антикварнях.

В кождім разі треба грошей,- засміявся молодий

чоловік.

Се ж недороге. Як для кого. Я вже, як кандидат до духовного стану,

не посідав ніколи мамони, так противної священичому по кликаню,

тим

менше

тепер,

коли

став

священиком.

Ви без сумніву жонаті? Розуміється. Uелібат буде вже, здається, доконечним

наслідком новійшої школи.

Тож,

видко,

ви

не мали

практичності теперішніх

молодих людей, що, вступаючи в зв' язок родинного житя, стараються передовсім запомогти свою касу посагом жінки.

Противно. Гадаю, що я дав тим деказ великої прак

тичності, бо не шукав грошей, женився без маєтку й так

не дознав бодай розчаруваня, котре так часто трафляє ся, коли чоловік жениться задля маєтку.

238

Обоє весело засміялись. Коли вам се зробить приємність, то можу позичити

вам сю

книжку.

Зробите мені, добродійко, більше

як приємність, а

правдиву ласку, бо оскільки міркую по тутешніх обстави

нах, тут не тяжко й зовсім забути читати. - Бодай, доки я буду, не забудете, бо я привезла з со бою ще дещо цікавійше.

Євгенія вичислила кілька новійших книжок. О. У рбано вич не знав ані одної з них.

- Принесу вам показати. Заки о. У рбанович зміг здобутися на чемну формулку, щоб не трудилась, вона встала й пішла до свого покою.

- Незвичайно симпатична жінка,- сказав У рбанович до пані Савини, що, за презентувавши його Євгенії, лишила Їх була самих, а тепер, власне, вернула до покою.

Однак видко, що житє не все їй усміхаєся. Якийсь

сум пробиваєсь в кождім єї погляді і руху, хоч ніби весело говорить і сміється,- додав з натиском.

- Житє людське не ллється медом,- відповіла, по:ш вуючи головою, Савина.- Але той смуток, що Д1Исно, я~ кажете, пробивається з кожного єї погляду і руху, лишився

у неї по страті сина, одинокої дитини.

Розмова Їх перервалася, бо Євгенія, власне, вернула з книжками й положила Їх перед У рбановичем. О. Урбанович переглянув книжки й завважав жартую чи, що се не конче відповідна лектура для священиків і жі

нок. Донедавна священики були одинокими провідниками жінок, а тепер жінки потягають Їх на бездорожяl - Видно, що нові течії часу сильнійші, коли жінки по тягають за собою сю дійсно колись сильну фалангу,- від

повіла тим самим тоном Євгенія. У рбанович вибрав кілько книжок і попрощався. Відтоді він часто забігав. і ті його відвідини належали до найприємніших хвил~ Євгеніі в домі свояків. Вони по рушували принципіальні й непринципіальні питаня, а пере важно говорили багато про зміст разом прочитаних книжок.

У рбанович приходив часом з молоденькою і хорошою жін кою, що так і хапала за серце ангельським поглядом голу

бих очей. Однак тоді розмова не клеїлась, бо треба було змінювати теми і

вибирати такі,

щоб і

вона

могла

брати

у діл у розмові. Від чував те, мабуть, також і У рбанович, бо найчастійше приходив сам.

Одного разу Євгенія зміркувала, що він мав ніби якесь важнійше діло до неї, і не помилилася.

Коли лишилися самі, що трафлялося часто, він з тайним виразом лиця витягнув з бічної кишені звиток паперу.

А се що таке цікавеньке приносите мені?

спитала

Євгенія. - Не знаю, чи се буде для вас цікаве. Для мене цікаве буде те, що ви на се скажете? I,Uo се? - Проби мойого пера. - АІ- здивувалась Євгенія і простягнула руку.- Се дійсно цікаве, лишите мені до прочитани? - Ні, я сам прочитаю, а ви будете ласкаві сказати, чи то що варто.

Він зачав читати. Були то короткі ескізи, а в них живо описано прибутя молодого сотрудника на нову посаду в малім місточку і ха рактеристичні епізоди початків нового житя.

Євгенія була порушена. В писаню молодого автора вид но було безперечний талант. Та коли автор виразно зажа дав, щоб виказала йому похибки, вона завважала, що, може,

замало вглибляється в думки Й чу тя виведених в оповіданю людей.

- Се, власне, мій принцип,- відповів молодий писа тель.- Коли хочу писати правду, то можу писати лиш те, що виджу і чую. Тих писателів, що ніби стараються ввійти в душу інших, я вважаю просто брехливими. Чоловік може знати лиш те, що діється в його душі, а не те, що діється в чужій.

Але ж це, власне, й є головна з·аслуга таланту. Та

лaHT' сказала б я, не що інше, як великий дар проникати в чужі душі.

Значить, відмовляєте мені таланту? Противно, при знаю вам його з цілим пересвідченєм. Обсервація у вас дуже вірна, лише не розвито психічної

сторони чоловіка, а се, як кажу, вважаю головною прикме

тою талаІНТУ. ПОМИ1НУВШИ те, ваші ескізи та,кі хороші, що прийдеться хіба признатися до погляду, що деякі таланти можуть обійтися і без психологічної а~алlзи.

Відтоді розмови Євгенії з молодим сотрудником билися ще щирійші й гарячіЙші.

240

зро

- Знову маю вам щось нового прочитати,- сказав одного дня У рбанович, усівши на веранді, де головно ре зидувала Євгенія. Він прочитав їй один коротенький ескіз «Душа». Мо лодого сотрудника будять, щоб ішов до хорого. Він іде і сповідає стареньку жінку, котра робить при нім усний тестамент, відказуючи дітям своє невеличке майно, по чім

скоро вмирає. Сотрудник іде на похорон, і тут ведеться бесіда між ним і одним па рафіянином. Селянин питає єго мостя: чи то правда, що людська душа йде за своїм по

хороном? Молодий сотрудник рад би заперечити тому ві руваню

теоретичними

доказами,

однак

уважає,

що се

мо

же зле вплинути на практичний бік його «фаху»: ану ж селянин зміркує, що «коли душа чоловіка не бачить, яка парада для неї робиться, то й похорону не треба».

Євген ії се дуже сподобалося. Се був, безперечно, най ліпший з усіх його ескізів. Та, проте, вона не могла вдер жатися від закиду, що сцена при сконаню жінки обробле на сухо, офіціально, як функція священика, і підхоплена

як би з глумливого боку; щоб вже й як не вважати на психологію, то се противиться поважній, а навіть трагіч ній темі.

І знов кажете мені описувати душу другого чолові

ка, котрої я не можу бачити, бо ніхто єі не бачить,- го

ворив о. У рбанович. - Не бачити, а відчувати.

-'- Чужої душі не відчуваєш,- уперто обстоював при своїм молодий автор. І знов обоє вдалися в гарячу су перечку.

Євгенія доказувала, що коли вже автор не входить в стан душі умираючої людини, то повинен був бодай опи сати вражінє на присутніх, бо ж така хвиля мусить гли боко вражати всіх єї близьких вже з самих природних причин, коли смерть забирає з-поміж них собі жертву.

- Вже два дні не було у нас о. Урбановича,- завва жила раз при сніданю Євгенія. Савині се також видалося дивним і зараз-таки післала слугу до У рбановичів поспитати, що се таке у них дієся і чому о. Урбанович так довго не був у них? . Служниця вернула з недоброю новиною. о. Урбанович лежить у по· стелі; вночі посилали по лікаря.

Н. Кобринська

241

- До ляхаl ШО йому сталося? - воркотів господар Дому.- 1,Ue недавно був здоровий, як риба. - Ну. риб'ячим здоров'єм не конче міг віIol похвалити ся; бо ніКОЛА не мав його багато,- замітила Савина, котра

завсігди любила простувати УВdГИ свойого мужа, до чого сей здавна привик і приймав се за доказ ласки своєї жінки.

Може би мені піти до него? -

завважив

знов

по

хвилі.

Певно, піди, розвідайся, а потому я піду, як упо раюся

хаті.

Підемо обі,- підхопила Євгенія.- Мені справді не

мов. ЧQГОСЬ нестає, коли його не виджу; так якось скоро встигла

до

него

привикнути.

За годину вернув муж, висланий на відвідини, й успо коїв жінок.

Жолудкова недиспозиція, біль голови,

лікар не казав

вставати з ліжка, та загалом нема нічого небезпечного. За спокоєні пані вибрались аж по полудні відвідати

хорого.

Слабість дійсно не показувалася грізною, хоч У рбановичева казала, що вночі було дуже зле. Хорий був майже веселий. З звичайним своїм гумором оповідав про нічні корчі і скаржився на легкий біль в усі.

. Євгенія навідувалася майже щогодини, розпитувала про здоров'є хорого. Раз було ліпше, раз гірше, та слаБІСТЬ не

змагалася.

Дуже часто приходила сама, чим хорий дуже тішився. Нудно було йому лежати. Лікар казав, що має СИЛЬНИЙ Ж()ЛУДковий катар, а що в місточку панувала дизенте· рія, то деякі знайомі боялися і не приходили відвідувати його.

Дві неділі після. того, як заслаб о. Урбанавич, Євгенія дістала свіжий транспорт книжок з Відня. То були най новійші твори, і вона рада була поділитися тим добром

о. УРбановичем. Несподівані' перешкоди дня позволили їй аж вечером _ибратися до него.

Бу ЛQ ._вже коло семоі години, але, як звича·Йно. в най

довших літніх днях, надворі було ще ясно. Взявши книж,

ку,. котроі зміст .видався ЇЙ дуже інтересним, і, любуючисt ЧlДйВИМ літнім по·вlтрєм, зближалася поволі' до У рбано-

Rичів. .

• Про е т у В ати -

242.

спростовувати..

При деиному ще майже світлі немило вразив 11 жовта вий блиск, H~MOB від світ ла лампи, що пробивалось крізь

фіранку щільно прислоненого вікна. Прийшла до хати. Всю ди тихо. Увійшла АО кухні. Кухня порожня і двері широко отворені.

На середині покою, в котрім лежав хорий, стояла У р

бановичева. Вона здавалась зовсім спокійною, та лиш ніби дуже здивованою приходом Євгенії. Дальше стояла служ ниця і тримала щось в руках, заслонюю чи собою хорого.

Якось я не в пору до

вас приходжу,- заговорила

Євгенія. у рбановичева нічого ЇЙ не відповіла. В тій хвилі служниця відвернулася і Євгенія остовпіла. Хорий ніби лежав, ніби сидів; усі його члени були сильно напружені, так що

бачилось,

немовби

силкувався

вилізти з постелі; Лице було бліде і зовсім скривлене, а одно око більше, на верх висаджене, дивилося з перестра хом на те, що діялося вокруг него, ніби питало: чи се дій

сно смерть? люта, невмолима смерть? Житє, яке принесла з собою Євгенія, не могло погоди тися зі страшним своїм ворогом

смертю.

Ні, він ще не вмер! Рятунку! Людей!

Як стояла, так вибігла 'на вулицю. Вулиця, як на те, була пуста, лиш на скруті майнуло щось, як би тіні трьох

мужчин. Євгенія вибігла, що мала сил. Були се справді rри знайомі пани.

Ради бога! Задержіться! О. Урбанович умирає, але

~e при

житю; біжіть

по

лікарів,

може,

буде ще

можна

урятувати! Два пани, не розпитуючи

більше, побіг ли стрілою в два противні боки. Третій лишився з Євгенією, хотів щось говорити з нею, розпитувати, але ЇЙ було не до того. За вважила, що якраз стоїть перед хатою пані рамської, доб

рої знайомої У рбановичів, що жила разом зі своею ста реньк()ю матір'ю.

- Треба їй сказати, щоби пішла до У рбановичевої, а потім побігти додому. -Швагер знає родину УрбаНОВИ'lів, най би повідомив кого з родини,- пролетіло через голову

Євгенії. Попрощалася з панком і пішла до рамської. - - I,Uo вам таке сталося? - майже скрикнула рам ська, побачивщи Євгенію.

Ідіть! Ідіть туди! Не лишайте її самуl- говор~ла

16*

243

~вгенія, витягнувши руку в сторону улиці, де жили У рба новичі, а рука її дрожала, як лист трепети.

Старенька мати зірвалася з крісла. I,Uo? де сталося? - питала перелякана. Се трохи опам'ятало Євгенію. Взяла Грамську й потяг

ну ла до сіней.

Ідіть

до У рбановичів,

він, здається, конає,

вона

сама, лише служниця при ній, а я йду додому, щоби пові домити когось з Їх родини.

Коли була вже на вулиці, промайнув легкий фаетон. Вона пізнала в ньому лікаря і здогадалася, що він ПОlхав до У рбановича. Поміч, отже, для хорого там уже буде; при

у рбановичевій буде Г рамська, треба було лише

скоріше

іти додому, щоби повідомити родину.

Та коли Євгенія хотіла прискорити ходу, ноги єї як би приростали до землі. I,Uo се? Чому ноги відмовляють ЇЙ послуги і то саме тепер, коли треба рятувати житє чоло віка, мужа ж~нці, а передовсім талант для рідного краю, котрий без сумніву в него був, а 'котрий смерть враз з його житєм убиває. О, нещасливий народе, якесь страшне

фатуме висить над тобою і забирає всі твої ліпші силиІ Євгенії здавалось, та вість, яку несла, надто переполо шить ЇЇ свояків, тож увійшла вЬеред до кухні.

пані чого

такі

бліді? -

запитала

зачудована

служниця.

- Нічого, тихоl О. Урбанович дуже слабий, умирає. Боюся, що паНОВІ та й пані буде дуже прикро; треба якось поволі заходити.

Однак Савина учула голос Євгенії, вийшла до кухні, а за нею єї муж. Євгенія мусила бути дуже змінена, бо обоє Грамські були більше перелякані єї видом, ніж при несеною звісткою.

води?

Ходи до покою, відпочинь трохиl Може, нап'єшся

- побивались обоє.

- Ні, не треба! Мною не журіться, ліпше дайте знати кому з родини У рбановичів, бо єї положенє серед чужих людей справді страшне.

Коли-бо я не знаю, кого б вона

властиво хотіла

повідомити, а хоть знаю декого з них особисто, то не знаю

добре, де хто з них живе,- говорив муж Савини.

Євгенія побачила, що помилилася у своїх надіях, і рі шила, щоб усі троє чимскорійше йшли до У рбановичів.

Там уже застали повну хату людей. Двох лікарів, ци-

244

рулика, Грамську, кількох

мужчин,

пань,

сусідів міщан,

також дяка й паламаря.

Лікарі з цируликом порались коло хорого, даючи що раз нові прикази: то леду, то оцту було Їм потрібно, ху

сток, простирал, ск ля нок і тарелів на п'явки, свіжої води та лід до міхурів і т, ін. Хорий леwав з заверненими очи ма й хропів. Усі ходили потихо і говорили шепотом. У рба новичева сиділа в другім покою з двома ланями, засу нувшися в кут, загорнена в грубий шаль, як би серед зими.

Вона ціла тряслася, а пані старалися заспокоювати її.

Врешті один із лікарів відступив від хорого, кинувся на фотель в другому покою і опер

голову

ліктем на

А що, нема надії? l,l!o йому властиво €? -

стіл.

питали

присутні, обступаючи лікаря.

Найменшоїl Мав поліпа в

усі, довший час не

чи

стив, тепер ударило на мозок,- параліч.

А може би, ще який рятунок?

напирав дехто на

другого лікаря.

гаючи

Рятунку на таку слабість нема,- відповів сей, здрі плечима.

По якімсь часі лікарі переглянулися та й стали лагоди тися до відходу. За ними посунули й інші присутні. Коло хорого порались лише цирулик і паламар.

Час було вже і Савині відходити. - Ну, ходімо додому,- сказала до Євгенії.- Тут ні хто вже нічого не поможе, а до родини зателеграфує По пович,

ми

Ви

твердою

вже

ним

про

се

йдіть, а я тут

говорили.

лишуся,- відповіла

Євгенія з

постановою.

Але ж то не на твої нерви проба, Євгеніє,- стара

лася пересвідчити ЇЇ Савина. - Ні, ніl Я не лишу тих людей! Я прийшла тут в най критичнійшу хвилю: я знаю, що такі хвилини значать, і ся нагода очевидячки наказує мені сплатити людям те, що я Їм винна. .

Знов а кілька осіб відійшло. При хор ім лишився лиш один паламар, а коло У рбановичевої сиділи все ще ті дві пані. Попович зблизився до Урбановичевої з папером і олівцем в руках. Вона подала голосно адреси деяких крев них, а між тими й матері мужа. Почувши те, Євгенія ціла здрігнулася

і хотіла вийти

до сіней. Велике

зеркал.о, ЩО

висіло напроти, відбил.о постіль і цілу стать хорого. Лице його

вирівнялося,

лише

страшна

блідість не

уступала;

245

повіки бу ли широко отворені, а порожні остовпілі очі ди вились, не бачучи, байдужі на все, що діялось круг него.

Розжуджені мухи лице хорого,

зачули свою

одинокою тепер

добичу і

обсідали бліде

роботою

паламаря було

прогонювати Їх. І те все мала побачити його мати. Євгенії застукало в висках, стиснуло в грудях, і вона

нервово заплакала. Але швидко втерла слези. Не плака· ти прийшла вона сюди, а нести помічl Поміч? Яку поміч? Тут уже людська поміч нічого не вдієl Хіба би яка над природна сила, а такої, відай, нема,- думала вона.

Довкола настала глуха тишина. Темна ніч обтулюва· ла цілу хату і прилипала до вікон непрозорою заСЛОНОIQ.

Присутні сиділи мовчки, не рухаючися, змучені· зво рушеннями й пізньою порою. Одна лише Грамська пора лась, ходила, прятала щось, замикала, взявши ключі від

Урбановичевої. На горищі щось гуркнуло, гейби хто

посунув

ногою,

-і втихло.

Хтось ходить по поді,- завважила одна з пань. ее так завсігди було,-промовила Урбановичева.Ходило, ходило, прийшло і забирає мого чоловіка. Потім одна з пань стала розповідати, що як її мама

вмирала, то також так ходило щось і гуркало по хаті.

При смерті батька мого мужа щось також плакало

під вікном,- договорила друга.

Розмова на сю тему потяглася дам,ше, а пані виперед жували одна одну в оповіданю страшних прогностиків.

По якімсь часі на поді було чути знов, як би якийсь легкий хід, а потому ніби щось упало з бантини.

Урбановичева с<корчилася і звинулася в клубок .. ее мусить кіт ловити мишей,- сказала Євгенія. Але у мене нема кота,- відповіла майже гнівно Урбановичева. Євгенія замовкла. Загадкові гуркоти вона пояснювала

собі 'коли не котом, то іншим якимсь нічним звіриком, а

проте, в такій поважній хвилі вони набирали якогось ін шого значіня і сильно потрясали єї нерви.

- Може, добре хто вліз на під, користуючи з загаль ного замішаня,- завважила по хвилі Г рамська. ее видалося і Євгенії найправдоподібнішим, і вона по· радила переконатись і піти на під. Г рамська взяла свічку 246

й пішла наперед, за нею поступала Євгенія. Вже були на перших ступенях сходів, коли paMCI>Ka .:ІадержаЛdСЯ.

Ідіть,

закличте

ПОПОВFча, бо як се

справді який

злодюга, то що ми самі з ним зробимо? Євгенія

сповнила

розказ.

Попович

не

опирався, та

якось нерадо встав і шшов за панями.

Беріть і паламаря,-командувала дальше

r рамська.

На поді не було нікого; і лиш як би на шдтвердженя здогадів Євгенії, що се закрався звірок, стояла розкинена купка кукурудзів й іншого зерна, призначеного для курей.

що? -

запитала

У рбановичева

разом з двома

панями, коли ТІ четверо зійшли з поду.

Нічого,- відпоЬів KOPI)TKO Попович. Урбановичева загорнулася ще ТІснійше в шаль: з очей

11 товаришок блиснув тріумф. Сей проблеск тріумфу спо~

стеріг І Попович і додав з чутною нетерплячкою в голосі: - Коли тихо в хаті, то нехай хоч ворона сяде на дах, а

здаєся,

що то

Ворона

хтось

ходить.

або не ворона

кажеся,- завважив

паламар,

не кождому

чоловікові

по~

стаючи по стороні прихиль~

ної до містицизму групи.

Врешті пані, що сиділи при У рбановичевій, почали ви биратися додому. Одна не могла довше лишити самих дi~ тей, друга мала гострого чоловіка й боялася вимівок, що

десь так довго пропадає. Лишилися, проте, лиш Євгенія, рамська, Попович і паламар.

I,Uo се так чути? -

завважив

знов по часі

пала~

мар, а по його нахиленій голові видко було, що був під вражінєм загадочних, таємничих стуків на поді.

По хаті справді розходився якийсь дивний запах, KOT~ рий завважили rакож ЄвгеНІЯ і Попович. рамська пішла

до кухні й поправила в печі. Ій здавалося, що то мусить бути

якась

недопалена

головня.

т ишина, яка наступила по відході обох пань, ще дуж~ че дразнила нерви присутніх. Поповичеві упала з рук си~ гарничка й Євгенія стрепенулася, як би сталося щось He~ Звичайне. В куті шоборталася миш, і всі з напруженєм прислухувалися тому шобортаню. В другім куті цвіркотів сверчок, а на поді знову щось посунулось.

Жінку вмираючого огорнув розпучливий неспоюи. Вона щохвилини зривалася, йшла до покою хорого, та не підходила до постелі й, як би переможепа страхом, BepTa~ ла назад на своє місце,

Конаючий все однаково сопів голосно. ее, видко, найбільше розривало їй душу, бо вибігла нагло до кухні і кинулася зі спазматичним плачем на по

стіль, міцно затискаючи вуха руками. Грамська потішала її звичайними, банальними в

таких разах,

фразами,

але

то ще більше дразнило її.

Євгенія з Поповичем порозумілися очима і стали го ворити про зовсім байдужні речі, лиш оскілько можна го

лосно. ее Їм удалося. Нещаслива жінка почала дрімати, западаючи хвилинами

в міцний

сон,

змучена через час

слабості мужа безсонницею.

Коли бесіда уривалася, вона раптом будилася. Тоді Євгенія зачинала ходити по хаті, рада вже сама для себе заглушити

тяжке

сапанє

конаючого.

Ах, те сапанє, те сапанєl таке

страшне з єї ж.итя,

Воно пригадуваЛ0 їй щось

що

згладилося

лиш

завдяки

часові, що навчив її настільки володіти своєю душею, аби

думати про все інше, а не про те, що найбільше заривало її чутя. - Ні, ніІ ~ повторяла про себе з вивченою упертіс

тю.- То було не так, то було зовсім інакшеl Паламар часто взивав її і Поповича до

хорого без

важних причин; видно, що прикро йому було без това риства здорових людей при напів уже неживім чоловіці.

Тогді Євгенія старалася спокійно придивлятися хоро му. Та смерть, та страшна смерть, про котру вона не мог ла думати, зовсім не така страшна, яка лишилася в єї уяві

по страті найдорожчої істоти. Та, проте, ее порівнянє так роздирало єї душу, що вона

знову з цілою

силою своєї

волі мусила відвертати думки, впевнюючи себе, що те, що

лежало на дні єї душі, було зовсім

щось інше, а не те, що

вона тепер бачила перед собою.

Та боротьба змучила її, доводила до одного виразно го, сильного бажаня, щоби все те скінчилося якнайскорі

ше. ее бажанє читала вона також на лицях інших, не ви ймаючи і У рбановичевої. Молода жінка то вставала, то лягала на постіль. Всі єї думки опирались о брата, кот рий найскорше з повідомленої родини міг прибути. I,Uoхвилини біг ла до вікна, хоть надворі бу ло ще зовсім тем

но, і допитувалася, котра година?

- Не маєте дрібних? - шепнула Грамська до вуха Євгенії.- Випадало би дати паламареві хоча порцію го рів ки. Я післала б дівку до найближчого шинку, а тута ні 248

крейцара дрібного при собі не маю. Сидіти цілу ніч при хорім, то так здається ...

Євгенія сягнула вже до кишені, але в тlИ хвилі при~ йшло на гадку Грамській, що ліпше наставити самовар, а склянка гербати придасться і Поповичу, котрий також

змучився. За часок закипів самовар, Грамська знайшла десь трохи хліба і масла.

Гадка була без

сумніву

щаслива, бо дійсно гербата

якось оживила обох мужчин, Для товариства, чи, може, з фізичної потреби, Г рамська налила й собі склянку герба ти. - Ви не будете пити' з нами? - запитала Євгенію. Євгенія здрігну лася. Противно й дивно ій ,бу ло не те, що вони іли, але те, що люди взагалі їдять.

Хорий щораз більше ослабав. Конвульсії, здавалось, слабшали; шукав

він

дихав

свобідюйше

водив

очима,

як

би

когось.

- Тут нема ніякого святого образка, тому вони так розглядаються і не можуть вмерти. Принесіть який свя тий образок або хрест,- казав паламар до Євгенії. Самостійна думка в Євгеніі так уже слабо функціону вала, що вона зовсім піддалася волі паламаря. Вийшла до другого покою і розглянулася по стінах, чи нема якого

святого образка. Побачила матір божу і хотіла здіймати, але руки так сильно дрожали, що Г рамська мусила її ви ручити.

Тяжкий віддих конаючого утихав; заповідано близь кий кінець. Євгенія чула, що нерви єЇ болючо напружені і що вони ще більше розстрояться, заким наступить удар

трагічного акорду.

Дніло. У рбановичева вийшла до сінеи, бо здавалося Їй, що брат над'їхав. За нею пішла Грамська, котра все жури~ лася, що нема нікого з родини.

I,Uo вдіємо, коли кінець наступить скорше, заким

хто приїде?

Євгенія сиділа безсильно, зі спущеними на коліна py~ ками. Попович уперто дивився в посинілі шиби вікна, від котрих блідо і прикро відбивалося жовте світло закопче ної лампи.

Через отворені знадвору двері доходив рівний голос Г рамськоі і нервовий, неспокійний, перериваний плачем,

249

у рбановичевої. На подвір'ї піяв КОГУТ довгим пискливим криком, а десь далеко брехали пси ...

На порозі rюявилася пович г ляд

висока

постать

паламаря. По~

відвернувся аід вікна, Євгенія кинула довгиіі по~ питаня.

Уже по всьому,-сказав паламар майже шепотом, Євгенія схопилася на рівні ноги, однак Попович ви~

передив її і кинувся до кімнати умершого.

Тяжке конанє змінилося в образ тихого, спокійного сну. Однак було в НІМ щось таке могуче й велике, що прохожі станули

коло

порога

й не сміли

поступити

дальше.

По часі Попович поступив кілька кроків наперед і пе~ рехрестився. Євгенії як би щось піднесло руки, і вона мимохіть

по свому

обряду

перехрестилася три рази.

I,l!o тепер будемо робити? - заговорила за нею

Грамська.- Брат ще не приїхав. Євгенія сильно обурилася в душі. була

зовсім

Ся буденна жура

суперечна з тим, що в ЦІЛlИ

веЛИЧІ 1 грозі

стояло тепер перед нею. Вона вперла очі в кусень стелі, від котрої місцями відлітало вапно; однак могла виразно зазначити фігуру легкої, прозорої

хмарки, що підносила~

ся вгору

ломилася іпропадала

над

умершим,

поволі. Треба бу ло ще

немовби

хвилі,

одної хвилі, щоби те, що

вона бачила, спокійно знялося вгору й відлетіло.

Голосний плач У рбановнчевої відбився о єї уха і гей~ би зі сну пробудив її.

Попович і Г рамська стали радитися, що робити з У p~ бановичевою. Не можна було лишити

бідну

жінку

при

перших обслугах помершого. Євгенія німо прислухувала~ ся їм, бо думка єї все ще бу ла зайнята чим іншим. Врешті

Г рамська рішила, щоби Євгенія завела

У рбановичеву до

неі і лишила під опікою матері.

Нелегко то було виконати.

Нещаслива жінка сильно

опиралася, і треба було довгого часу, заки вдалось її Ha~ мовити

до

того.

Врешті Євгенія завела її. Старенька мати Грамської, побачивши Урбановичеву, здогадалася, що вже по всему, обняла її і поцілувала в ЧОАО з очевидним поважанєм для

її смутку. Євгенія сіла тяжко утомлена. Тут не мала вона що більше робити; попрощалася й пішла додому.

Хороший ранок грав чудово прозорим промінєм блис~ кучого сонця, що виповзло на край овида, прикрите до

250

половини червоною хмаркою, розливало по небі яркі сму

ги,

золотило доми і

ПРО~JНистою

пурпурою

об І\ивало

вершки гір, що вінком ОJ(ружали МІСТОЧКа. Місто оживало по нічному відпочинку, отворились вікна і двері, на вули

ці показувались люди. Повітрє бу ло лагідне, хоть зано сило холодом і вогкістю роси.

Свіжість ранку очутила єї і отрясала вражінє сеї страш ної ночі. lJJo се було? lJJo вона бачила? Чи се правда, що вона шукала нічних страхів, здай мала святі образи, хре

стилася? Чи се правда, що то все діялося задля него, У рба новича, котрого нема вже між живими? В тому, що пережила сеї ночі, мала важкий доказ, що смерть чоловіка є щось таке високо трагічне, що не мож

на єї так легко брати, як брав єї колись У рбанович у своїй «Душі». Але ж KO'tdy вона се розкаже? Адже ж, власне, той !lайновійший єї доказ сповнився на тім, з ким вона якраз про

те

сперечалася.

Чи се також не трагізм?

Ій напливали на пам'ять ще інш; подробиці сумного

фак:гу. Нагадала, як хрестився блідий Попович. Які чутя проймали його в ту пору? Чи ті його чутя були подібні до тих, яких дізнавала вона? При першій нагоді вона по становила розпитати його про се.

Нагода скоро надійшла.

Чи

я хрестився? -

питав здивовано

Я зовсім собі того не пригадую.

Попович.

Євгенія не могла зміркувати, чи він говорив щиро, чи тільки вдавав вільнодумця.

251

РОЖА Нарис

Ха-ха-хаl -

лунало

довгою

вулицею

просторого

села від срібного дівочого сміху.

Сонце заходило вже на ніч, лишаючи за собою червоні гори хмар з позолоченими вершками і глибокими, повирізу

ва ними зубами. В червоній тіні немов купалося ціле село,

довга вулиця й гурток дівчат, ЩО йшли з куwілями В ру ках, голосно сміялися й весело перекидаАИСЯ словами.

Ото ти І Анна рада буде, що тілько дівок іде до

неі на вечерниці.

Чи то ЇЙ новина ~ У неї все багато дівок на вечерницяхl Та-бо до неї й найбільше парубків сходиться. То правда: у нікого ніколи нема тілько парубків на вечерницях, що у неї.

Певне, любисток варить та й дає Їм пити. Ат говорите, якби справді парубки задля неї при-

ходилиl Не мали би за ким ходити, та за такою старою ба бою! - сказала висока, 6ілява JtlBKa. А чому ж ходять ~ - Ходять задля дівок, що до неї сходяться. - Коли-бо не раз парубки волять ходити за бабами, а на дівок і дивитися не хотять.

Є такі дівки, що за ними не ходять, а є й такі, що

ходять.

Вона йшла рівно

сміливо, очі її весело

блищали, а

з-під червоної платини висіли довгі, русі, у червоних бин дзх коr.и.

252

Блакитні гори хмар укрилися як би сивим туманом диму. Сивий сумрак стелився селом і плив, гейби ріка, довгою

вулицею.

На воротах стояли дві жінки. - Ого! Вже десь біжить на

Марина,- завважала

кума

вечерниці Лукіянова Михайлиха до куми Про

цихи.

жене!

Бабі ще ноги не застигли, а

внука

уже на танці

Або їй баба в голові? Ій коби парубки та гульки.

Дай боже, аби ЇЙ то на добре вийшло! Як собі постелить, так ся виспить! Господоньку святий! та й маму має! Кажім, що кажім, а з такої мами шкіру дерти б!

А водить вона їх, водить! Ні одного, відай, нема в селі, аби за нею не ходив!

Говоріть ви, кумо, своє, а я вам кажу, що Лукіяниха ще гонориться, що таку полетущу доньку має. Якось мені самій казала, що якби її Марину ланцом прив'язав, то урвалася б та й пішла б на танці.

Гей, гей!

!,UOCb

шепоче вулицею. То вітер жене низом, зриває ки

тиці бодяків, розсіває Їх легким пухом, перебирає попід плоти вершками кропиви і хитає довгим гілєм верб, що стоять по обох боках вулиці, ніби щось розмірковуючи у

своїх великих головах. На темній блакиті блиснула звізда, як дівчина, що вибігла за ворота й виглядає милого.

Ось і він ... Тихо з-за гір скрадається ясний, веселий, виплив на чисту блакить, а з ним усе засяло, зраділо. Гор би, дерева, хати, ніби прибралися у дорогі, сріблом шиті убори й весело сміялися.

Сиві, чорні хмари збилися в густі клуби і, як зависні баби, підслухували любу розмову закоханої пари. Заздрів то збиточний вітер, пігнав за ними легким посвистом і роз бивав на кусні чорні боввани.

І знов спустився на землю, дунув довгою вулицею, по тряс вербами, зашелестів бур'яном, і торгав, і підносив кри си високих капелюхів що йшли вулицею. -

I,UOCb

та розгортав

поли

одежі парубків,

вітер нині розігрався,- сказав один парубок,

придержуючи капелюха на голові.

253

Справді розігрався,

жене

вулицею,

аж

порохом

мете!

Може, він де зговорився з "кою дівчиною, та й KBa~ питься на вечерниці.

І спішно йому, нема що казати: усе наперед вириваєся.

Відай, і між нами є такі,- завважав іншип парубок. у сі голосно засміялися. Не сміявся лиш один, що йшов на самім переді. Хмуро насупив брови і знехотя перекинув сердак з одного плеча

на друге.

Не знати, чи буде у Анни Марина Лукіянова? кинув

знов по часі один з парубків, і знов усі зарегота-

лися.

Хто найдовше за нею ходив, той найліпше буде зна ти,- промовив, нарешті, хмурий парубок і зиркнув боком на невеличкого сухорлявого товариша, що йшов побіч него.

Ходив, доки ходив, а тепер най чорт за нею ходить,

я, певне, не буду такий дурний,- відгризався сухорлявий,

Лиш не зарікайся, не зарікайся, бо ми й таких виді

ли,- кепкували парубки.

- Хто не хоче, то най не зарікаєся, а я можу заречи~ ся, мені вже доста того! Вона знає лиш кождого за ніс водити! Зразу прикидаєся, що ніби любить, а потому ра сміх підоймає! - Тепер так говориш, а що було, як Василь задля того хотів її з танцю виганяти? Чи не ти бився з ним? Бився, бо ще її тоді не був добре визнав, а тепер .. об ре вже її знаю. - Ти гадав, що будеш найліпший, а то ліпші найшли СЯ,- посмішкувалися деякі, зиркаючи на парубка, що все з насупленими бровами йшов на самім переді, а хороше його лице ще більше насупилося.

Вулиця кінчилася. Хмурий парубок нецадійно обернув ся до товаришів і затиснув кулаки.

- Слухайте,- сказав він придушеним голосом ......... Нема тут між нами, відай, ні одного, аби за Лукіяновою Мариною не ходив та й аби вона його в дурні не пошила. Не шкодило би і ЇЙ притерти носа й показати, що ніхто ре е її дурнем.

Парубки нащурили вуха. ~Зробім раз так,- говорив далі парубок,- щоби сегоднішнього вечера ні один з нас не говорив до неі і чини'вся, буцімто її нема між нами.

Добре каже,- підхопив сухорлявий. Стрібуймо, ніщо не шкодить,- завважали інші. Стрібуймо, а будемо видіти, що з того вийде,- притакувала решта парубків.

Вони доходили до хати, що стояла край дороги на самім кінці села. Хата була велика, з комином, побита гонтами, але гонти були місцями пообдирані, а стіни світили до мі

сяця облупаною глиною. Стара, дуплява грушка широко розкладала довге гілє, а до неї тулилися купи розвіяного вітром лабузу.

Стодола

стояла

нарозтвір,

двері

від

колешні

упали

на землю, а при воротах гойдав 'вітер відорваною латою.

Був статок, лиш не було кому про него дбати. Газда вмер, а газдиня байдуже, не розшибалася. «Доста вже напрацю валася та світа божого не бачила», говорила не раз вдова.

Чоловік був добрий газда, але лотока *, держав її в руках. Коли вмер, удова гуляла, справляла вечерниці, поїла па рубків, а про газдівство не дбала.

чір!

Слава Ісусу Христу! Боже помагай! Добрий ве вигукували парубки, входячи до хати. Навіки слава, дякувать за слово добре! - відпові

дали весело дівки.

Просимо ближче,- припрошувала газдиня. Не просіть так дуже, бо не знати, чи всі нам тут

будуть радil - От як, згонорилися! Хотять, аби дівки самі Їм на шию вішалися. Де є дівки, щоби не раді були парубкам. - Гадаєте, що всі дівки так, як ви, Анно,- бризнула словом Марина. Дівки засміялися, а парубки ніби не чули того.

Або що: неправда?

Скажіть, що неправда! А хто

вам то повірить,- відгризалася Анна.

От! Се раз Анна, от! Баба сім миль із-за пекла, все

ріже в очі,- підлещувалися парубки.

Як свій

свого .вихвалює,- вмішалася знов Мари

на.- Але що правда. то правда.- притакували дівки, смію чись. Але парубки :щов чинилися так, буцімто й не чули .

Не: ваша правда, а моя,- обставала при своїм Анна

вперто.

л о т О ІС а -

кажуть ПРО чоловіка CYBOP0t'O, твердого.

255·

Так і Є, Аннина правда все наверху,- договорювали

парубки.

ее справді так є, але сідайте, чого стоїте,- при про

шувала

газдиня.

Дякувать, най все добре сідає, постоїмо! - Може, більші повиростаєте,- посміювалися дівки. - Уже кому-кому, а Петрові не шкодило б трохи підрости,- докинула знов Марина, зиркаючи з-під ока на су хорлявого парубка.

Петро удав, що н.емовби не лише не чує, що вона гово рить, але й не видить її.

Нарешті парубки розгостилися, позасі.цали коло дівок, сміються, жартують, а на Марину ні один ані оком не по веде. Почнеся яка бесіда, а Марина вмішаєся, то всі нараз затихнуть, зажартує, то дівки сміються, а парубок жаден і вусом не рушить.

«l1Jo Їм сталося? Поглухли чи ЯКИЙ інший припадок на них вийшов», думала зневажена дівчина; з гнівом від вернула очі від цілої компанії і вдивилася в шиби вікна.

Надворі було темно, вітер заводив якусь сумну пісню, шелестів у купах лабузу, а стара грушка тужно поскрипу вала.

Марина в одно дивилася в чорні шиби вікна, в серці кипіла злість, у голові крутилися якісь темні, пір вані дум ки, шуміли крильми диких птахів.

Коби хоть чорт прийшов та й заговорив до мене!

подумала

вона

серцем.

«Коби хоч чорт», свиснув вітер, затряс вікнами, завив диким стогоном, загудів двері.

.У

комині і з

лускотом

отворив

Тьфу! пек тобіl- жахнулися майже всі в хаті. Запирайте дверіl- крикнула газдиня Але двері як отворилися, так самі з лускотом запер

лися, лише щось по хаті зашуміло, а стара грушка жалібно застогнала

...

Марина дивиться: коло неі станув такий гарний панич, що аж очі забула. Високий, стрункий, у короткім кабатику і маленькім з пером капелюшку. Волосє у него чорне, як у ворона, а очі гейби чорним огнем горіли.

Він сів коло неї, говорить, жартує. Вона й собі жартує, сміється, рада, що має з ким забавлятися.·

256

~ До кого ти говориш? До кого

смієшся?

-- питала

Анна.

Марина здвигнула плечима. ~ Справді, до кого ти говориш? ~ питали дівки. - Чи вам рчі повилазили, що не видите панича? -- відповіла сердито Марина. - Панича? Якого панича? Усі подивилися по собі. Марина нічого вже більше не відповіла. вони всі її обходять. Панич гарний, веселий, чимраз ближче прису

1JJ0

вається,

обіймає,

сміється.

і шепче до вуха любі, солодкі

слова.

Кров переливається їй у жилах, б'є в висках, заливає невисказаною втіхою серце.

А він шепче стиха: Будь моя а будеш панею, всі тобі кланятися будуть,

у шовках

будеш ходити,

поїздом їздити, на

пухах

спати,

у всякім добрі упливати, від золота-срібла блищати.

Вона ніби не слухає, соромиться, відвертаєся; він ха пае ЇЇ за руку й закладає на палець золотий перстінь.

Вона відвернула якось руку, а веретено упало на землю. Зігнулася по веретено - аж глип! - і вся застигла ... Глипнула ще раз, а у панича кінські копита. - Ох! Я нещаслива! - крикнула не своїм голосом, схо пилася та й просто у двері ... На воротах забігли ЇЙ парубки дорогу й хотіли задер жати, але вирвалася насилу й бігом полетіла вулицею. Хустка їй спала з голови, сорочка розчінькалася, а дов гі коси розпліталися в бігу; а він летить за нею, тупотить кінськими копитами, та й питає роздираючим вуха свистом:

- Чому, чому не хочеш мене? Вона була така легка, що не шукала дверей, а влетіла вікном до хати. Шиби за нею задзенькотіли, а з руки поли лася

кров.

З тяжким

стог'оном

кинулася в кут хати й затулила

вуха, аби не чути страшного свисту:

Чому, чому не хочеш мене? Якась темна, густа мрака обгорнула 11 непрозорим ту

маном, збивалася вгору, то повзала

чорними,

страшними

бовванами. Якийсь чоловік, ніби ЇЇ батько, б' ється по полах руками, та вона не може його пізнати, хоть як придивляє ся,

хоч

Яf\

протирає

Н, Кобринська

ОЧІ.

257

Руки ії пообвивані шматами, на фартусі червоні каплі крові,

голові

горить,

вухах

шумить,

у грудях

пече.

Чорна, люта мара обхопила її довгими кігтями, гейби га дюками, давить і душить за шию.

Розірвалися шнурки коралів, посипалися по землі і змі шалися з сльозами матері, що, як горох, падали на землю

й котилися по ній.

'Велика, груба коралина блиснула срібним кільцем. Ні,

то не коралина, то перстінь, що панич хотів ЇЙ на палець

закласти. Він і тепер стоїть коло неї, прошибає її полум' єм своіх

очей,

скрегоче

білими

зубами,

просить,

грозить,

питає:

Чому, чому не хочеш мене? Насилу відіпхнула його від себе й затулила вуха, аби

не чути прошибаючого душу голосу, що знов тепер знижу вався до тихого шепоту:

Чому, чому не хочеш мене?

В розпуці ломила руки, рвала волосє, дерла на собі

одежу. Утомлена, припала конець стола. Коло неї мати кла де ЇЇ на голову вінок, на столі стоїть зелене деревце, заквіт

чане червоною калиною,- дівчата співають: Та як єго та й рубано - дзвеніло. Та як єго та й спускано - шуміло.

І летить воно, і шумить, і дзвенить на старій на горбку дзвіниці. Бабу несуть до церкви; церков валиться, хитає ся,

спадають хрести.

З самого вершка упав хрест і поціЛIІВ ЇЇ В голову. Люде підносять єго, цілують, дають і ЇЙ цілувати.

Вона з криком відвернулася і сплюнула. На чолі у неї виступили

каплі

зимного

поту,

жилах

переливаєся

розтоплене олово й розпирає груди. Перед очима кровава пляма, люди не люди, а якісь звірі з розжертими пащека

ми, розпаленими язиками, дивний помішаний гамір:

а довкола глухий

шум, ропіт,

- Приступило, приступило, приступило/ І знов як би каменем приложив їй голову, Й нічого біль ше не чула, не виділа, лише тяжко хропіла, а з грудей ви

ривалися страшні, незрозумілі слова.

Прокинулася. Грає музика, дівчата і хлопці збираються на вечерниці. Ось там приперта до лавиці куделя; веретено пряде, кру титься, клубок з пряжею звиваєся.

258

Чекайте, чекайте, і я йду з вами,- говорить щось її

голосом, а тут і він уже стоїть і кличе ЇЇ за собою.

Ніl Не дочекаєш того! Вона ухопила клубок і кинула за ним. Клубок скочив

впав у кишеню його короткого кабатика.

Свиснуло вітром, нитка крутиться, біжить, протягає ся, а вона за ниткою. Перекидаєся через плоти, хати, пе релази, перескакує глибокі яруги, стелиться крутими стеж

ками, летить манівцями.

А чим дальше, тим нитка скорше торочиться, біжить. обсновує якісь дерева, хрести, могили.

Коло одної могили щось шуркнуло В прогалину, земля застогнала, облаки захиталися, загуділо громами. Вона хо тіла ударити п'ятою в щілину, але вітер ухопив ЇЇ і поніс з шумом якимись безконечними стернями, очеретами, тем ·ними ЛІсами.

Вітер жене, шумить, вона біжить не оглядаючися і не Доторкаючися землі. За нею троскіт, гук, падуть громи, за водять

сови,

крякають

ворони,

тарахкотять

колеса,

кидає

камінєм і тупотить кінськими копитами.

Лисну ло озером і понесло її понад блискучі шиби. Вода чиста, як сльоза, хвилює срібними хвилями. На самій сере дині

чоловік

по

шию

воді;

вода наливаєся

йому

до

рота, а він усе кричить: «Пити, питиІ» Надармо протягає до него руки,- вітер подув і поніс ЇЇ далі незміреними оком облогами. Трава стелиться буй ною зеленю, а там

вівці блеють

з голоду,

а в повітрі лі

тають страчуки і просять хреста.

Заклекотіло болото, стогне багно, а з-під него чути, як мужик воли поганяє, а дзвони дзвонять як на

великдень.

І знов усе щезло, густий туман наляг довкола. Над нею і під нею чути зітханя, плачі, зойки та й грімкий тупіт кін ських копит

...

Далеко під темним лісом блисну ла звізда. Майже без духу дівчина добувала останніх сил, аби добігти до блис

кучого сяйва.

Вітер пусти в ся низом і летів, як шалений. Корчі г логу і терня шарпали ЇЇ волосє, дерли лице, калічили руки й ноги.

Але най дреся

біле

тіло,

най

тече

кров. У неі лише

одна гадка, одно бажанє: дістатися на ясну звізду.

Тупіт кінських копит був уже за нею, коли допала до сіяючої золотим блиском звізди ...

11*

259

ТО' була зО'всім пО'рО'жня хата, лише мертвець лежав на лавці. В голО'вах мерця гО'ріли свічки, а на стіні висів О'браз матері БО'жО'Ї.

Мати БО'жа ціла в кО'руну,

інші трубили

зО'лО'ті, два ангели тримали пишну в

О'блаках,

вО'на

піднесла

висО'кО'

руки, рО'злО'жила ширО'КО' СВО'Ї пресвяті ризи, під кО'трі хО'ва

лися святці й угО'дники БО'жі.

ледвО'

ХО'ди й ти тут,- сказала мати БО'жа дО' дівчини, щО' перевО'дила

дух.

Марина притулилася ДО' стіни, а мати БО'жа закрила ЇЇ своєю прозО'рО'ю шатою.

На пО'рО'зі тріснулО' кінським кО'питО'м, мИГнулО' пО'лум'я рО'зжеврілих О'чеЙ. Іскри рО'зсипались ПО' хаті, рО'зліталися на всі БО'ки, лише темніли й гасли, як дО'хО'дили ДО' зО'лО'тО'Ї шати цариці неба.

Дикий крик затряс вуглами хати, затріщав дах, пО'ла малися свічки, а труп піднісся з лавиці.

Шукай і ти її! - заверещав він на мерця. І пішО'в шалений, пекО'льний танець ПО' хаті. Т О'вклися

ПО' всіх кутах, чО'вгалися ПО' землі, дерлися по стінах, пере глядали кО'жду пили ну пО'рО'ху, заглядали в кО'жду щілину.

А ЩО' раз перейшли, ТО' зачинали вдруге, втретє, без кінця й втО'ми.

Нараз зачала нахО'дити на них якась неміч, але се ще більше дразнилО' Їх, і вО'ни ще ~ більшО'ю злістю тО'вклися і шукали схО'ванО'ї дівчини ...

Минула північ.

КО'гут ударив крилами й запіяв. Скажений регіт завмер на устах чО'рта, він захитався і рО'зіллявся смердячО'ю ма зею, а труп упав у ту мазь надпсО'ваним свО'Їм тілО'м ...

ВихО'диl- сказала тО'ді ДО' дівчини цариця небесна. Тремтячи, як лист трепети, стала Марина перед лицем

БО'гО'рО'диці.

Не бійсяl- каже мати БО'жа.- Він уже стратив над

тО'БО'ю силу, але кО'ли раз мав приступ ДО' твО'єї душі, ТО' вО'на вже не буде спасена.

Як зламана лелія, упала дівчина на землю і з плачем просить матінку БО'жу, аби пО'милувала її:

- Не відвертай від мене, мати БО'жа, пречистО'гО' твО'гО' лиця,- мО'лила вона.- А кО'ли мала я у серці пиху чО'рта, ТО' тО'й гріх спО'кутую жит€м і смертю мО'€ю: лише най буду при тО'бі, матінкО' свята І

Дивним,

260

чудО'вим блескО'м засіялО'

лице

цариці неба.

Промінєм тих блесків задрожали тіні, загоріли зорі, сон цем заяснів «/Китєм і діі» залунав «/Китєм

світ. смертю хочеш мені служити, бідна дитино зем голос богородиці серед небесної тиші. і смертю», понеслося луною в безконечний

простір світа. «/Китєм і смертю», заспівали всі ангели на небі, заграли всі дзвони на цілій землі, а мати божа при казувала:

Іди до тих, що тебе породили, проси, аби живцем

тебе у трумну поклали

та й у широкім полі на розстайній

дорозі поховали.

Серед широкого поля стоїть висока

могила, а під нею

біла, як сніг, рожева, як цвіт, спить молода дівчина.

Зі зложеними навхрест руками, у золотім вінку, з роз плетеними,

довгими

русими

косами

спить

вона

твердим,

непробудженим сном.

Не чує ні співів, ні музики, не збудить її з твердого сну гарячий

поцілуй коханця,

В обіймах сирої землиці,

не

під

відновлять сльози

білим

покривалом

матері.

легкого

пуху спить вона непробуджено.

І спить вона серед німої тишини, лише куряви дрібних, кришталевих голок, ніби сонні привиди, перебігають широ

кі простори, летять білим туманом гори, попід укрите мракою село ...

аж попід далекі сині

Кинуло з неба снопом теплого проміня, ринулася зем ля, повела довкола сонним оком, і біле сяйво мраки розвія лося від теплого духу сонця.

Сплинули води брудними потічками, прилетіли бузьки з далеких краів, закувала зозуля у зеленім гаю, задзвеніли жайворонки понад пахучими від зелені межами.

На високій могилі, у головах дівчини, виринула черво на галузка з дрібними зеленими листками й розрослася у корч полевої рожі.

І росте вона сама, одинока, під скляною банею чистої блакиті. Ніде ні живої душі, лише сонце дивиться ясним оком понад засновані золотом поля, понад зелені ниви, понад молоде буйне колосє.

«А рожа росте, розростаєся». Тихенько співають пісні полеві комахи у буйній шов lІ:овій траві. Виповзне з-під грудки зелена ящірка, протяг-

261

неся

до

теплого

проміня,

забринить

комар,

затріпоче

крильцем метелик, присяде, подумає, та й пурхне у широ

кий простір.

«д рожа росте,

розростаєся,

легоньким цвітом обси

паєся».

Дощик її змиє, вітер обсушить мокрі листочки, розче ше довгі, тонкі галузки,

обтрясе дрожачу сльозу ранньої

роси.

А вона підносить високо тужні, бліді цвіточки й ди виться далеко, поза

ясне сонце й синю блакить.

ЧУДО ВИI,UЕ Казка народна

Тихо та й темно на світі божому. Ніч лягла на землю та й вкрилась великою, чорною плахтою, з-під котрої виста

вали якісь страшні, темні мари. Одні пнуться високо, неба досягають, другі зігнулися удвоє або причакли до землі, як би на кого засідали, інші знов ніби зібралися на тайну нараду та й хильцем розбігались.

За днини вони виглядали інакше. То були хати, стодо ли, стоси, обороги, сади, верби,

тополі

та

придорожні

хрести невеличкого подільського сільця. Але тепер всі во ни перемінилися, стали

якимись

аж в душі від Їх виду завмирав

грізними та

постатями, що

дрож

переходить

тілом.

В одному кінці бухало, ніби розтертим у вогні порохом, і здавалося, що розлючена змія кидає ніздрями ясних іскор, хропить, сопе та й клацає зубами.

стовпи

Нараз отворилися двері низенької, припалої до землі ковальської кузні і бухну ло ще жеврійшим

огнем, як би

в пащі розжертого звіря.

Великий ковальський міх роздував розжарене вугілє, кидав довкола червоним пол ум' єм і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив тай спускав його

на вбите в дубовий ковбок ковало. Вокруг стояли колеса, плуги, драбини, борони, а поміж тим штики, коси, сокири

непевно миготіли блеском роз'яреного вогню. На деяких з тих зна рядів сиділи люде, газди й паруб ки з села. Всіх очі були вліплені в окопчену, як смола, сті ну і сміялися до розпуку.

Із-за червоного полум'я показовалася довга, витягнена

263

стать, великі, голі, зубаті крила стриміли догори, кудлата

голова кінчилася гострою, гейби у цапа, борідкою.

- Ади! Ади! - мішалися різні голоси.- Які вилазять йому роги, які криві очі та й хвіст як смішно закручений! А бодай того коваля, де він єму так придивився! Крила зов сім як у лелека. А нігті як? Ха-ха-ха! Та й кінські копита, бігме, кінські копита має,- договорювали сміючись люде.

А може би єму ще більше крильця закрутити, чубок

поправити,- приговорював

сам

коваль,

кинув

клевець,

узяв заострений зубок борони та й став ним дерти по сті

ні. З-під зубка виходили здорові, білі риси. У же газди повідходили, а коваль все ще стояв при сті ні та й рив зубком. То чуприну ще більше розчухрує, то брови піднесе, то щось коло губ закроїть, через що чорт іще більше вишкірить зуби.

Та коли покропив огонь водою та й змучений протягну в ся на постелі, аби відпочити, промовив чорт до него: «IjJo Я тобj винен, що ти мене такого поганого змалював? Тепер скоро хто прийде до кузні, то лише з мене кепкує, а ТИ'

ще добагаєш: то крила викручуєш, то зуби вишкірюєш. Де ти справді мене такого видів, що

такого

смішного та по

ганого людям показуєш, та й за що так збиткуєшся?!» Коваль сам не знав, де він єго такого видів; він якимсь таким зродився в єго душі

та й такого змалював.

А приходила єму найбільше та охота тоді, коли напив ся горівки, котру сам "орт єму піддавав.

Ковальство

тяжка робота, бити клевцем цілий денЬ

то не жарт, тож коваль все собі тримає плящинку горівки, потягне вряди-годи, трохи покріпиться, та й знов до робо-

ти береся. . Хо'! він з горівки ніколи не випускався, все-таки трап лялося, що в горлі висхне, заки сам до корчми зможе піти або кого післати, а часом і жид не хоче дати, заким гро ші на стіл не покладе.

«Ох! Коби-то мені, як лиш очі отворю, пляшка горівки

. на

СТОJlі», думає не раз коваль про себе та й зітхне глибоко.

Аж одногq ранку дивиться він, а перед ним стоітьна

столі пляшка горівки 8ін так утішився, що таки відразу, не роздумуючи, вихилив цілу пляшку нараз. Другої днини так само, третьої знов пляшка з горівкою на столі.

«8ідки та горівка може братись?» подумає не rаз ко валь ся

264

та

чогось

до кава ла.

здрогнеся,

відсуне

пляшку та й бере

Але що ударить клевцем, то зиркне на пляшку; а вона

froiTb,

як стояла: через біле скло видко горів ку чисту, як

С.і\еза, а таку пахнючу, що коваль лише ніс підносить та й llюхає, аби якнайбільше втягнути в себе милого запаху. Аж не

ся.

8терпить, ухопить

за

пляшку,

та

лиш

сухе дно

лишить

І чує, як чортів ський напиток ходить по жилах, кров

розгріваєся, б'є в

висках,

якась страшна стать виринає

перед єго уявою, спочатку десь далеко, ніби із-за густої хмари, а потому все ближче, ясній ше, аж так близько, так ясно, що він кине клевець, ухопить який-будь острий ку сень зеліза та й зачне пороти по стіні; а з-під зеліза чим раз виразIriйше відзначувалися форми й закрої страшного чудовища, котре ·люде чортом називали.

Слава про єго штуку розносилася геть по селу. Чи мав хто яку требу, чи не мав, ішов до кузні, аби на чорта по

дивитися. Забіжи.ть яка цікава молодиця, та як узрить таке чудовище, то лиш очі відверне. «Коби, не дай боже, не заднвитися»*. Прилізе стара баба, та аж стрясеся, та й зачне хреститися, аби до неї приступу

не мав; а що дівчата, то цілими гурмами бігають до ковалевої кузні та з чорта вже так сміються, що влізеся.

«Який страшний та поганий, які смішні у него очі, які криві брови! А руки, як у старого злодія! А пазурі як про стер! Та й кінськими копитами притупує, гейби танцював. От! Се раз парубок, нема що казати! Не жаль подивитися та й у танець піти!» Чорт тілько чекає, аби сам з одним ковалем лишився, та й далі знов до него:

«Поганий ти чоловік! Малюєш ти мене поганого, а ти не красший від мене! Я тобі добре роблю, даю тобі, що тобі наймилійше, а ти так зі мною поступаєш, так відпла

чуєшся! А до церкви ходиш, слухаєш слів святих євангелі стів, що кажуть хліб за каміня віддавати, а ти за моє добро

смішиш мене та й поганиш перед людьми! А що вони тобі доброго роблять, тоті люде? Працюєш, тягнеш міхом, тов чеш клевцем, що аж духу в

тобі нестає, та ледве з голоду

між ними не згинеш. Чи ти іх не знаєш? Не знаєш, яка то погань, яка мерзість ? Ти моєю горівкою розгріваєш серце, розгониш журливі

думки,

а за те мене сміхом пускаєш?

Знаєш, як люблю залицятись до молодиць, а ти мене ім

в деяких селах Галичини ще й досі € таке повір'я, що коли

вагітна жінка «задивиться» диться подібна до нього.

на якесь чудовище, то дитина в неї вро

265

такого показав, що вони очі від мене відвертають. Аби-м тепер і наіікрасшим хлопцем прикинувся, то ніяка дівка не

схоче мене, коли знає, що я кінські копита маюl А ти знаєш, як то мене болить, як дразнить, коли яка стара баба зачне

колоти хрестом; а чим вона красша, чим ліпша від мене?» «Може, се і правда», гадає коваль та все-таки не може повздержатися, аби не доповнити чортівську стать.

IJJOCb

горіло в єго голові, кипіло в серці

й рвалось якось непе

репертою потребою об' явити явнІ) те, що таїлося в єго на турі. Чим більше

він прикладався

до своєї

роботи, тим

більше якась туга притягала єго до неї і потужним жаром будила чимраз більше уподобанє, що грало усіма звуками єго душі, ставалось ударом серця, кружало в єго жилах.

Не раз стоїть так довго та й дивиться на свій твір, аж він набере житя, зачне кивати головою, розмахувати рука

ми й лаятися:

«І знов ти мене дразнив, знов підчеркував, аби мене поганійшим та й страшнійшим зробити! Спам'ятайся, чоло вічеl Ні користі тобі з того, ні добра, лиш якась злобна втіха, а мені кривда».

Часом ковалеві жаль зробиться чорта. Може, він справ ді не такий лихий, страшний та чорний,

як він єго зма

лював? Але тогді ще більше охота єго розбирає, робить єго ще поганійшим:

то

ріжки

докрутить,

то

борідку за

острить, розчепірить нігті.

«Поправляй, поправляй, братчику І Бо що б ти для своєї ~лави та пихи не зробив? тебе обходить моя кривда, аби ти лиш був вдоволениЙ. Дивися, аби-сь того не жало вавl»

IJJo

Страхом переймає коваля: візьме мітлу, усадить у сажу, аби стерти чорта зо стіни, але як подивиться у очі чудови ща, приглянеся усім рисам, до котрих так прикладався, кине далеко мітлу від себе, як злу покусу, що грозила зни щити образ єго духа.

Ремесло ковальське упадає, люде ходять до кузні, але вже не для ковальської роботи, а

лиш тому, аби чортові

придивитись.

А ходять дивитися не лиш зі свого села, але і з сусід ніх сіл. Іде хто на ярмарок або на торг у місто, то не поми, не кузні; або таки навмисне вибереся подивитися на чорта.

Десь донеслося про ковалевого чорта до двора, до самого пана. Дивиться коваль, а перед єго кузнею стає чвірка з каретою, вилазить пан та й іде просто у двері.

;~ IlJo ти, ковалю, за такого чорта змалював, що усі 'юде ідуть дивитися, та й тільки 1 бесіди, що про ковалевого 1І0рта? - каже пан. - А ось він тут Є,- показує коваль на стіну. Дивиться пан на чорта,

а чорт стоїть,

як

єго

коваль

змалював, та й вишкірив зуби, ніби всміхаєся. А пан, що подивиться, то аж за боки береся.

ее справді, ковалю,- каже він,- у тобі чорт сидить,

то якби-сь не мусив тут у тій кузні клепати свою біду, то не бу ло би на світі рівного тобі чоловіка. Коваль, як то учув, то справді надувся так, як єго ко

вальський міх. Того вже було чортові забагато, гнівало єго, що коваль надувся, та й що панисько з него сміявся.

«Іще і той буде з мене сміятися! - лютився він.- Чим він від мене красший, той панисько? Хто людською працею жиє, чужими руками обробляєся, десятини здирає? Від чиїх буків мужицька шкіра тріскає, та й кров тече потока

ми? Не через тебе, панку, у підземних дірах люде гниють, дівкам обтинають коси,

молоді чоловіки карабіни носять,

а Їх жінки до двора забирають? З мене він буде сміятися та й хвалити коваля, а що би він сказав, якби єму коваль

яку кривду вчинив? Чи не метав би ся гірше чорта? У з римо!» Коли вночі коваль здрімався, сидяч.и перед образом чорта з зубком у руках, чорт відірвався від стіни, засви

став вітром та й закрутився високо у воздусі. Великі єго крила простерлися, як чорна хмара, і, як хмара, спадав він поволі на панський двір.

Пан був великий багатир, мав великі маєтки, червоні

чвертками мірив, у мисках спліснілі мідяки пересушовав, а

банки

у звоях полотен тримав. А що багатих уборів,

золота, срібла та іншого багатства там булоl Чим нижче чорт над двір спускався, тим глибший сон на всіх нападав; не лиш пан, пані, та й усі слуги позасип-.

ляли, як би Їм хто каменем голову приклав, але навіть пси, та й сторожа, що як день, так ніч пильно вала двора, за пала у глибокий сон.

Чорт припав до даху своїм прозорим тілом і проник ним

аж.' до споду двора. Здоймив з плеча ковалевий від вуг ля мішок, що взяв був з собою з кузні та й що було, зачав,

• Ч е р в о н і - золСУГі гроші. Б анк и - паперові гроші (від «банкноти»).

267

в той мішок набивати; де були які гроші, срібне начинє, золоті перстені, кульшки, шовкові сукні

та й усяке

інше

дороге фантє,- одним словом, все, що було, пхав у мішок,

котрий щораз більше розтягався та й грубів.

Коли вже вибрав дочиста, взяв мішок на плече, пішов назад до коваля

та й закопав під стіною, де був намальо

ваний.

З полудня чує коваль якийсь гамір коло своєї хати. Пес лає, люде голосно говорять і як би рискалями копали землю. Коваль виходить з хати та й очам не вірить: з-під кузні витягають єго від вуг ля мішок, повний грошей

та

й деякого іншого добраl Беруть коваля, кують та й ведуть до темниці. Бідний коваль не знає, ні за що, ні чому? Питає людей: «За що кують, волі позбавляють?» «Та ти єще питаєш,- говорять люде.- Та не твій то мішок, не пізнаєш, не під твоєю то кузнею єго знайшли, не ти хотів усе панське майно згра бувати, не ти наставився на панський маєток та й панське добро трібовав собі при

своїти?» Сидить коваль у темниці, світа божого не бачить, хо лодно та й вогко, жаби та інше гадє повзаєсь по тілі. Ні на чім лягти, ні вкритися, лиш

оден

околіт

кину ли

під

го

лову.

«Господи милосердний! За що то на мене попало? плаче сиротище коваль.~ Чим я так прогрішився, аби надо мною так збиткувалися та й аби я таку кару терпів? І Ні гірший, ні ліпший я був чоловік від других, от хіба тілько

що пив тоту чортівську горівку, що вона роз саджувала мені мозок та палила серце, та й тілько мого

гріхаІ» Не знає коваль, коли ніч, ні коли божа днинка: темно та й темно, гейби у гріб живого поховали.

«А видиш, на що ти мене дразнив!

Тепер

маєш за

своєІ» зашуміло над ним у темниці. «Іще й тут не даеш мені спокою, іще й тут мучиш мене, чортівська сило! Кажеш, що я тебе дразнив,- а хто ж

тому більше винен, як не ти сам?1 Хто мені крові ще біль ше до мозку доливав, хто піддавав чортівську горів ку ? Не ти? А тепер кажеш, що я тебе дразнивl Якби не чортів ська твоя ropiBKa, я би був стояв з клевцем та й кував ! То твоя горівка відривала мене від ковадла, та коли вона мене розібрала, тогді я брався тебе малювати».

268

«Не дурний Я тобі відбирати горівку: не пив би-сь моєї чортівської горів ки, Я не мав би був над тобою ніякої сили, та й не міг би Над тобою пімститися; а тепер маєш за своє,

повісять тебе на шибениці та й мені душу віддадуть».

«Бери, муч, катуй, ріж на кусні,- най вишу на шибе ннці, най ворон тіло моє

рве,

але

най

лиш душа моя у

пеклі не пропадає», проситься коваль.

Велика розпука відобрала єму силу, майже не тямився, що з ним дієся, не знав, чи він жиє, чи ні? Довго так лежав, склонивши голову на околіт. Аж нараз щось ніби слабий промінчик

проник густу пільних цві тів. Десь здалека доходили якісь чудні звуки, ніби спів птахів, радісний тихий сміх, дзвенінє граючого по каміня'Х потока, а відгомоном тих чарівних звуків грали ліси, гори,

темряву темниці; занесло свіжостю зелені

долини, луги, діброви, води й облаки, і все те зливалося

в одну потужну мелодію: «Слава во вишніх богу й на зем лі мир, во человіціх благоволенєl» Ясність така ударила, що коваль аж за очі взявся. се! День білий, сонічко ясне увійшло до єго темниці?! А то

1JJ0

ангел божий, білий, як сніг, яснів перед ним, блищав про мінєм срібної звізди, дрожав блеском ранньої роси.

«Бог мене прислав до тебе, ковалю,- каже ангел, встань і йди за мною!» «О! боже, чим я у тебе те заслужив, що ти до мене своїх послів посилаєш?!» питає за чу Дований коваль. «Ти був завше добрий чоловік, та лиш тебе та чортів ська горівка губила, але за те, що ти чорта гнівив і драз нив, смішив перед людьми, бог розказав вивести тебе з тої

темниці». Ангел

доторкнувся кайданів, а кайдани з бреньком упали; доторкнувся зелізних дверей, а замки тихо пороз сувалися.

«Іди додому, сиди тихо та й не гніви бога тою чортів ською горівкою», сказав йще ангел і відлетів до неба, а за ним потягну лас я струя блискучих звізд та лишилася дов га біла дорога.

Другої днини рознеслося селом, що будуть коваля ві шати, що пан поставив велику шибеницю та й спровадив ката.

І справді так було. Вивели коваля з темниці та й повісили. ·Вертаються люде назад домів, аж чують, щось клен-

269

цає у кузні. Ідуть усередину, а коваль стоїть при ковадлі та й мучить кусень зеліза.

«Та тебе що лиш повісили, а ти тут куєш?!» чу дова лис я

люде.

«Та як повісили мене, коли я тут!» каже коваль. Люде повертали назад під шибеницю, а на шибениці не коваль, а околіт, що му дали були до темниці під го лову.

Побіч околота висіла єще кінська кість та й кінські копита: «На знак божої моці та й чортівської сили». у кузні коваля нічого не змінилося. Так само сопів міх, гримав

клевець,

так

само

стояли

плуги,

борони,

колеса,

лише чорта на стіні не було.

Коваль чортівської горівки Й до рота не брав та й жив, як світ приказує: «Бога не гніви, чорта не дразни».

Але чи ковалеві добре з тим було

казка не каже.

ХМАРНИУЯ

Сонце горіло на розпаленій мертвій блакиті. Із самого ранку воно вже розпалало. а чим більше ішло до полудня,

тим більше розпікалося і горіло палючим золотим вогнем.

Парнота та спека

заливала

усі кути землі:

блакить, як

розпечена у гуті шкляна баня, вкривала з усіх боків землю

і придушувала тяжкий, розпалений, непорушний воздух. Збіжє, мов золоте море, завмерло у тихім хвильованю, червоні маки у тяжкій задумі поспускали головки, а сині блавати дивилися тихо і лячно широко отвореною зіницею.

r ори

вкривалися мраками, як би ховалися перед чимсь

страшним, що висить у воздусі.

Сонне, заросле осетом озеро тихо мліло і розслабало. Ластівкам опадали крила, а крикливим чайкам завмирав голос

угортанках.

На розлогих ланах блідли китиці конюшини, щурили головки і прислухувалНlСЯ чомусь;

щось довкола заливало

пустошем і якоюсь тривожною мертвотою. Змучений пар нотою чоловік обтирає рукавом піт із чола і несміло зази рає на сонце, товар на пасовищі непокоїться ірозбігаєся.

Сонце жарить, пече, горить. Земля розсікаєся з шпар,

тріскає в колеса і звізди, трава жовкне, в' яне, а через обвис~ ле листе дерев пекуче сонце кидає блискучі гарячі п'ятна.

. . .

Аж ось від заходу стала підноситися велика чорна зло віща голова.

Легка непевна блискавка мигнула стрілою. Знов тихо парно, лише чорна голова росте, більшає і сунеся вгору.

Усе порухалося.

271

Дуже теплий

вітер подув

воду, хапав скошене сіно, дрібним рінєм.

сильно, морщив на

плесах

обривав ЛИСТЕ, н-іс порохом

Стемнілося. Густі хмари затягнули цілий небосклін і закрили сонце. Десь як би здалека доходив відгомон сильних громів, а блискавки щораз частійше дерли чорні шматки хмар.

Над горами висів у сиві і жовті пруги кадовб хмарниці, а над нею висіло велике червоне сяєво.

Гук громів зближався, червоне сяєво погасло, а натомість виринали один із-за другого сині і чорні боввани, товпили

ся, розбивали і крутили як би в якім пекольнім танці.

Птахи ховалися під галузє, переляканий товар біг поля,

що

ледви

пастухи

мог ли

єго

здогонити,

люди

запи

рали вікна і двері, гасили огонь у печі.

Михайло Федів ніколи не лягав у полудне спати, а тепер, як на то, заснув, мовби хто

каменем голову прива"

лив. Єго називали ще Дебровим, бо хата єго стояла край села над деброю та й усі знали, що він щось від тучі знав.

Тому-то тепер не один згадав про него в селі, а він спав твердим сном і не знав, що дієся.

Перелякана жінка ухопила єго за плече і стала будити., Михайло схопився і глянув У Bi~HO. Із-за вікна липнуло вогнем і зареготалося страшним трескотом.

- Регочися або й ні, а се вже тобі не буде дозволе не,- бурмотів Михайло злісно і завзято. Груба каламутна пітьма топилася, спадала щораз ниж че, роздувала і грубіла.

Нараз, як би пукло дно озера,

пітьма продерлася

брудні, розтріпані шмати, і посипалися грубі, як головки лещику, замерзлі грудки леду.

Михайло 'ухопив із-за образів

поясок,

що ним піп у

церкві підперізуєся, вибіг з хати і геиби пірнув у темряві.

Біг до староі дзвіниці, ЩО стояла побіч церкви, як би лідперта високим розсохатим явором.

Розібрався, підперезав пояском і потягнув за шнур ве ликого

дзвона.

Дзвін 'ані рушився. Він потягнув другий раз, дзвін уда рив серцем у

крису, але голосу не було, аж за третім

зом крикнув: «Стій! стій! стій!»

272

ра

Хмарниця закрутилася стовпом сивого диму

роззіви

лася вогнем і заревіла громом.

Пустиl пусти мене! Не пущу! не пущу! - гу дів поважно дзвін. Пусти! Не пущу! Пусти хоть на кусник поля! Не пущу на поле, іди лісом. Я хочу поля! - ревіла хмарниця.

Лісом, лісом,- відповідав дзвін. Поля, поля,- клекочуть брудні жовті боввани. Лісом, лісом,- гуде дзвін. Позволь хоть поступитися, моє військо бунтуєся,-

благала, а за нею клекотіли, як у пеклі, блискавки, крути лися, ЯК вужє, і отвирали запінені кров ію пащеки, ішли пожирати, нищити, губити.

А дзвін приказує голосно, остро, неумолимо: «Лісом І лісом! лісом! лісом!» .

З розбитою грудею, з покорченими руками, з пови кручуваними

пальцями,

роздертим

на

шмати

хмарниця то підносилася, то спадала вдолину, голову, як птах, коли хоче летіти.

нутром

витягала

Нараз засвистала вітром, аж земля. затряслася і поволі піднесла тяжкі, як олово, крила і навернула вбік, понад гори. З гуком, ревом і клекотом, як би ржали стада коней, безліч голов, кадовбів, рук, ніг, крил путалося в один клу

бок, кидало стрілами і летіло за нею в безодню чорного небо склону.

Зашумів і застогнав ліс, погну ЛИСЯ дО землі дерева. Трескіт, шум, блиск. Палючі стріли колять столітні дуби, від ледяних куль обсипаєся листє, обламлює галузє. А се ред лоскоту громів, шуму вітру, серед зойку пливе чистий голос дзвона чимраз далі й далі.

Матія, Михайлового сусіда, захопила туча з кіньми і возом у полі під самим лісом. Вітер мів порохом в очі, завертав віз, блискавка і громи пуджали коні. Мусив спу ститися на волю божу; відпняв від воза коні, причепив ДО драбини, а сам сів під віз, аби перебути лиху годину.

18 Н. КоБРННСJoКа

273

Аж чує: застогliа'в ліс

- вітер жене, дерева І'нуться, як

колосє В полі.

Шум, ломіт, лоскіт, страх хanає за груди, серце пере стає бити, а грім за громом ціляє. Хмара стручає хмару, а нараз не видко стало ні хмар, ні лісу, ні поля, лиш гук, шум

та й вода ..

Поволі дощ ослабав, робилося тихше, а холодний, чис ТИЙ, прозорий блеск залИ&ав воздух.

Ровами плила вода, по небі пересувалися легкі, білі хмарки, сонце обтирало заплакане лице. З поля тягнуло еві жостю тра'ви і цвіті'в, лани збіжя гейби К}'ІПалися у чистій воді, втішні, що туча іх не доторк ну ла, лиш змучила і зос мішила ліс.

Галузє поламане, обдерте листє лежало купами, пере мішане з ледом. Одні дерева повиривані з корінєм спиралися на міцнійших своїх товаришах і привалювали іх своїм тя

гарем. Інші, крайні, лежали догори корінєм у ровах води, що з гнівом, гуком і трудом продиралася через покладені ій запори.

. . . ..

....... .

Матій довго не міг прийти до себе, оглядався, як би сам собі не вірив, що він жиє і нічо єму не сталося.

Зітхнув глибоко і перехрестився. Вокруг него було так тихо, спокійно, що якби не мокре шматє, не переполохані коні та й не поламаний, не збитий перед єго очима тучею ліс, то виділо би ся єму, що лише страшний сон его мучив. .

. . . . . . .

Коли се щось ударило єго в саме чоло. Грудка леду, як голуб'яче яйце, лежала коло єго ніг. Він підніс і розкусив, а там було чотири листки: sвoрооий, кленовий, осиковий і смерековий.

ЗРАДНИК

Калинкоl Дзьобкоl Дзьобкоl Калинко! Лови, ловиl Ось там під листком І гойдається на· галузil Уже знов CXOBaB~ ~я! полетів! - Чути було тоненькі, помішані, діточі голоси. Під високою стіною ТРИ'lJоверхової каменнці бігав в най~ бі-льшім переполосі гурток дітей. З іх широко отворених, бли~ скучих очей видко бу ло, що зайшло. щось несподіваного, і всі суМно ззиралися на отворене вікно J]ершого поверху.

Перед хвнлею через те вікно видко було веселе личко Ka~ линки. З~поміж тонких пальчиків єї білих, до ліктя голих рученят визирала періста головка пташини, з гарним, чер воним підгорлям.

Не пускай! не пускай, бо полетить!

кричали з дo~

лу діти.

Ні, не полетить; а хоть би полетів, то верне. Він не

раз літає по цілій кімнаті, сідає мені на плече або голову, а як· витягну руку, то сідає на долоні і сидить так довго,

доки не скажу: «Дзьоб ко, до кліткИ,». При тих словах Калинка легко відхилила пальці, а Дзьобко весело і цікаво крутив то в один, то в другий бік r.rаленькою головкою, легко дзьобав пальці Калинки, а очі блищали, як дві гарні перлини.

КаЛИІНІКа поволі підносила верхню руку

розпростерла

АОЛОНЮ.

Дзьобко стріпався, витягнув одне крильце, відта,к друге, зацвірінькотів і став весело розглядатися.

По хвилі підлетів вгору, зкроі,в мале колесо і знов сів на р)"Ку Калинки. діти відходили від подиву, а Калию<а гордо CilIОГ лядала на дорогого Дзьобха.

18*

275

Всі ожидали єще більшого попису. Дзьобка; він дійсно ще раз піднісся вгору, закроів єще більше колесо, відтак вище - менше, аж збив крильми і зник в сусіднім городі, котрого вершки визирали ПOlНадвисокий мур.

- Дзьобкоl Дзьобкоl вернися! - кричала Калинка, а сльози котилися єї личком. Малий зрадник, як би на про щаня, підлетів з одної

галузки

на

другу,

зиркнув з-під

простертого листка каштана і пірнув в гущу листя.

- Дзьсбкоl Дзьобкоl- кликала, мов не евоїм голосом, Калинка, але надармо, Дзьобко уже більше не показався. Калинка, мов неЖНlва, упала на крісло, опустила руки і уперла очі в пусту,клітку.

- Но! ноl що скаже M~Ma, коли дізнаєся, що ти випу стила пташ'ка,- грозила стара слуга Маруня. Але Калинці все було одно, най буде, що хоче, най гніваєся, лав мама,

у неї лиш одна думка, один страшний біль: «Дзьобкоl Дзьобкоl утік, лишив єї, покинув! .. » Чому, чому зробив він те ~ чи вона не любила єго, не дог лядала. Скоро рано встала, зараз біг ла ПОДНlвитися, що робить Дзьобко. Він, як єї лиш узрів, би'в крильми о стінку клітки і РВCliвся до неї. Ніколи не з'їла без него ніякої лакіт ки, пив воду з єї уст, розумів кожде єї слово, сповняв ко жде єї бажанє.

І він, він лишив єї, полетів світами, хоч чув єї голос, бачив єї сльози, і огляну,вся на них,- полетів. Дзьобкоl Дзьобкоl ..

СТАРИА ГОДИННИК

у отця Олекси бувало раз у рік дуже весело, а було то якраз в день єго іменин на теплого Олекси, коли з'їзди лася ціла родина: діти, внуки і пра,внуки. Найбільше тій днині рада була Калинка. Єї родителі сиділи у місті, а що вона все якось виглядала ут ло і бліденько, то рік-річно ви

сила ли єї до дідуня на село. Тому вона тут була як би у хаті газдиня, коли другі діти з'їздилися до дідуия. Вона зна ла, котра яблінка найборше доходить, котрі найліпші слив

ки, котрі квіти мож рвати і котрі ні. Так само у хаті знала, що вільно, а що ні, чим можна бавитися, а чого і доторкну

тися не вільно було. Таким «недоторкаючим» був великий, старий годинник. Він стояв на високій ясеневій комоді, опер тий на двох алебастрових стовпах. Над ЦИферблатом, у шкляній скринці, було зеркало, від котрого вельми гарно відби'вали червоні і СИlНі ~віти, як і білий, з моцно закру

ченою шиєю, лебідь, що ніби плавав по воді. Ста,рий годин ник ходив поволі, розваЖlНO, тихо і серйозно потакував, і всі у хаті обходилися з ним, як би з другим дідунем.

Тота однак єго повага тривала так довго, доки не прийшлося єму ударити яку годину. Тогді він нараз пере мінявся. «Уенькне» зо два рази, як би хотів відкашлятися, та й стане підспіву,вати якраз думку, а потому, як не утне

чардаша, що і буковинські цигани так не удадуть, та й зверне на таку дрібоньку і підскочну польку, що самі ноги скачуть.

Т ому-то Калинка пересидить одну годину та й чекає, коли старий зачне грати, щоби собі потанцювати. Часом так розтанцювалася, що і не спостереглася, що старий пе-

277

рестав грати. Тогді дідуньо іде до него, витягає довгий то ненький шнурочок, потягне,- старий знов зачинає грати, а дідуньо дрожачою рукою звиває і запрячує шнурочок.

Діти якраз були в городі, коли котресь нагадало про старий годинник. КалИ'НКа перша біг ла до хати, а за нею ціла весела компанія. Прийшли в саму пору. Доходила че тверта година, а до того нікого з старших не було в кімнаті.

Скоро, проте, старий зачав грати, усі пішли у танець. Під скочні тони чардаша зовсім підходили під коломийку, то хоч старий грав поль'ку, діти все-таки танцювали коломийку. .

Нараз старий цокн)'ІВ і замовк. Калинка була розбавлена до безпам'яті

невважаючи

ца повагу старого годинника, присунула крісло до комоди,

знайшла шнурочок і потягнула. Радість не мала кінця. Од ні самі танцювали, другі парами, хто ліпше У'Мlїє

ішов на

вприсяди. Старий знов цокнув, діти поставали, гадали, що вже конець, коли він знов зачинає грати. Се вже деяких

здивувало, особенно КалиН1КУ. Коли однак знов з.акінчив і знов зачав, Калин'ку огорнув страх, котрий і другнм ста'В уділятися. «I,Uo єму такого сталося? Він ніколи так довго не грав, а· тепер що скінчить, то знов зачинає - о п'ятий раз вже грає. О боже! I,Uo се такого сталося?» Та коли зачав і шостий і семий, КаЛlШl!Ка упала на коліна і зачала говорити: «Отченаш ... » Невисказана тривога огорнула і другі діти; вони всі по клякали і повторяли за Калинкою: «Отченаш». Калинці сльози котилися з очей: «Шо скажуть старші, а передусім дідуньо?» Пригнобляюча неміч огорну ла всі серця. А ста рий глумиться, підскакуе

чардашом, крутить дрібненькою

полькою. Зговорили «Отченаш», «Богородице діво» і знов «Отченаш», «Богородице діво», а він як грає, так грає. Нараз двері відхилилися, на порозі став дідуньо. Ді тям

замерли

на

устах

слова

молитви,

якесь

страшне

чув

ство непемюго ожиданя прибило всіх до землі.

Дідуньо поволі підій,шов до свого ровесника, підкорчив тоненький шнурок, що висів у цілій своїй довжині. Старий відразу перестав грати, та лиш спокійно став будто би роз

повідати: «Так а так, так а так» ... .. БавилаСJl з захоплеННJlМ.

Воєнні

новели

КІНЬ

Он там, за послідньою хатою, всього сімох

скрився ворог.

Наших

неприятеля утров більше. Вірні коники пі,/!;

ними зрозуміли небезпеку-угинаються, біжать, щоби onа сти своїх ,цJ>узів-їздців від погибелі.

Неприятель взрів. Шле стріл за стрілом, кулю за ку лею. Уже близько, уже Їх досягають. Одна куля досягнула, поцілила-у самі плечі.. Повалився у лан з. коника вірнень

кого, а товариші полетіли, і лиш курява знялась за ними. СтанУ'В кінь над упавшим своїм паном. Б' в копитами,

згинав голову, подав шию, щоби улан міг ухопитись рука ми, нюхав роздутими ніздрями свіжу кров.

А неприятель уже близько ... не врятує пана, а сам впаде в полон. Тяжко з другом розлучатись. Коло неживого ула:на ле

r ей,

жала його «мантля».

Кінь вхопив її в зуби і

- полетів за ClВоїми.

ПОЛИШЕНИй

Пере.клекотів гра.lt машинових крісів, притихли гуки гар мат і. як переходячі громи, відзивались приглушеним гуком.

Переражені, збілілі від страху люди повиходили зі своїх хат і криївок. Поволі зачали отямлюватись й роззиратися вокруг себе.

Дорогою тягнулись нога за ногою криті санітетські во зи, звозили ранених до перемі'Неної на

шпиталь

місцевої

школи. Тяжкі стони рвали за серце, і не одна сльоза ско тилась по лиці.

Дехто з людей підходив аж під ліс, де найбільше били ся. Моц упало дереви'ни, упав і величезний бук, що ледве двох хлопів мог ло його обіймити, і немало вже збиралось в-під нього жиру.

Страшно. Та все-таки жи'вий живе гадає. Запобіг лнвійші стали ви биратись до лісу, щоби назбирати поламаного гіля і груб

шої деревини. За старшими бігли дітваки, хлопці й дівчата. Зібралась ціла громада недолітків: Два хлопці. дві дів чини і дванадцятиліmя Магдуня. Взяли візок і поїхали в ліс по дрова. Хлопці тягнули візок, а дівчата йшли уважно поміж розсія.ні кулі, пороздирані шрапнелі й широкі п'яrnа застиг лої людської крові.

Кров, кров!

скрику'Вала від часу до часу Магдуня

з широко отвертими зіницями.

Сердечною кров'ю заливались і дитячі серця. Заходяче сонце вкривалося жевріючими, мов ОГОНІ? хмарами, ікри· вавим блиском обливало свіжі, ледве що прикриті лісовою жовтою

280

глиною,

могили.

Чим ближче до лісу, тим більше могил, крові, куль, по лишених жовнярських шапок; усюди збита земля, перемі

шана з кров'ю Й л'\істєм, глибокі, повибивані вирви, а колі ями коліс посочилась кров.

При доріжці лежала сіра, широко розкинена «мантля». Хлопці хотіли її взяти, але побоялися, щоб не бу ло якої біди.

Поламані дерева лежали одні на других. На однім кор чі перехилилася вбита серна, з відкритими шкляними очи

ма, а на півзламаній галузі висіла зачіплена одним крилом. поцілена в лету ворона.

Дівчата стали накладати на візок дрібніше гілє, а хлопці пішли дальше в ліс.

Магдуня відбігла трохи Il!OCb

від

товаришок і

жа~нулася.

засиніло з-під викиненої з вирви землі, і почула

немовби слабий стогін. Підбіг ла ближче й остовпіла: пе

ред нею лежав окривавлений жовнір з мертвоблідим ли цем.

Мертві його повіки легко дрогнули, й він отворив очі., Сюди, сюди! - крич~ла на товаришок. т.ихий, болючий стогін видерся з грудей раненого. Живий, живий І - кричали дівчата й почали клика ти хлопців. Прибігли хлопці.

- IJJO

робити? Треба б піти, дати кому знати.

А може б, взяти на візок і завезти до шпиталю? Візок закороткий. Може бути, лиш треба б щось високо підложити під,

голову і плечі.

Побігли за візком, скинули рі ще, і всі разом почали· підносити раненого.

Руки, ноги, груди - ,все було замаране глиною й за кипілою кров'ю, лиш на однім боці жовніра блищала зо- лота звіздка.

Треба було ще що

підложити під

за «мантлю», що лишили при страшно було її взяти.

голову. Нагадали

дорозі, і 'тепер

ім

уже не'

Ох, болить. болить,- стогнав завмираючим голосом

ранений. коли діти заходилися коло нього.

Де мене везете?- спитав аж у половині дороги. До шпиталю.

281

Тут є полевий шпиталь? Не знаємо, який, ал~ якийсь є у школі,

зять усіх ранених.

там зво-

•

Хотів ще щось ЗClll1итати, та не міг. Приїхали до шпиталю уже добрим смерІЮМ. - Що там таке? - запитала санітетка, що саме йшла з

лкимись

фляшка'ми.

Ми знайшли в лісі жовніра.

MefYl1Вoгo? Ні, ві:н живий.

І,1!0 кажете? ЖИІВИЙ? Але ж там преціlНЬ наші бу ли. Певне, який полишений. Ми його найшли під глиною з вирви. Скоренько поклала пляшечки ІНа 'вікно, прибk ла до віз «а і стала кликати других. Прибіг лікар і кількох саніте

тів, взяли його на ноші й занесли досередини.

Другої ДНИlНИ Магдуня пори6kла запитатися, як він :мається. Санітетка сказала, що мав в собі кулю, вчора іі витЯТІНУ ли, але ще дуже слабий.

Магдуня з.вїДУ'валася щоДІНИ1НИ. Казали, що лїІІІше, що 'вже приходить до здоровля.

Ра'з захотів з нею бачитися, і коли У'війшла, сидів' уже в кріслі.

То ти,

МагдуlНЮ,

,врятувала

мені

житє?-сказаIВ

слабим, але веселим голосом.

Він дужав на здоров'ю з кождим днем. Магдуня все його заставала в городі на лавочці, де чекав на неі.

Коли вже добре почув себе на силах, пішов з нею до її хати. Був говірливий, веселий, як би ніколи не слабу вав.

Аж одного дЮl прийшов, щоб попрощатися, бо мусИІВ уже відходити. Ма'гдytНя голосно заплакала. Він сумно У'СмішУ'ВСЯ, пог ладив іі по голові й обіцЯІВ flисати.

у дві неділі присла,в карточку, на котрій був нама льоваиий хорий жовнір, а санітетка держала його за ру

-ку. Писав, що йде ,до лінії. За якийсь час повідомив вдру те, що призначен'ий до бою, і від того часу Магдуня не мала від нього ніякої вістки.

СВІЧКА горить

Велике, блискуче сонце сходило з небооклоиу і кида /<0 довгі, ясні прощальні лучі своїй вірній любці і щирій товарншці

землі.

Одягнене ветеричні фіОАеТИ облаків мінилося блискучи~ ми тонами найкрасших красок, а щаслива його любка вся ясніла промінним світлом королівської пишної пурпури.

Відходило з проволоком, озираючися поза себе, і по~ слїднє кидало ро.зпалени,м оком любові на яоні води та 'темні бори, спиналося по шпилях дерев, високих будівель' і веж, що будто би досягали легких золотистих облаків.

Прощалося з жалем, приневолене незмінrним законом конечності.

Послідн,і лучі, послідні погляди, послід.ні поцілуї. Відійшло. А з ним згасло світ ло,. радість і тепло землі. Уся по холоніла, обвинулася темним, ного смутку. й туги.

жалібним серпа,нком мрач

З другого боку висунувся в німому маєстаті місяць, як би скаменілий з болю. Не зважав ні на звізди, що іCltри лися вокруг него. ні на білі облаки, що сунулись низом зачаєно, тихо, як бездушні потуги природи; гордий, холод

ний, сріблястоблідий, як би переражений, сумно дивився на бідну землицю. на ЇЇ людський муравельник і людську судьбу.

Із відкритого вікна гарного партерового домика в ма лому містечку розливались омиЧ'кові тони скрипки з аком

паніментом фортеп'яну. Грали увертюру до «Вільгельма Телля».

283

Він

СКрИПКУ

молодий, високий, чорнявий, сильно держав білих руках і натискав струни довгими паль

цями.

Вона, як розцвіла весною цвітка, сиділа при фортеп'я

ні і впивалася усією душею кожним тоном, кожним нюан

сом скрипки могутньої композиції, повної і ритму.

гармонії, барви

Тихі, мольові тонації, повні смутку, немочі, безсильної розпуки, переходили і змінялись в тверді, мужеські, енер

гійні звуки, щораз ближчі, голосніЙші.

IlJe кілька сильних, довгих акордів, відповідних настро цілої композиції, і кінець великої події, великої сили і напруженя волі.

€Bi

Чудово!

прошепталавона в захоплені, відриваючи

руки від клавіатури.

Мов бачаться мальовничі могутні альпійські гори, чу ється во€нний грізний дух,

скрегіт збруї, мужеську силу, відвагу й тихі зворушеня серця.

Так відч~вати й підхоплювати може тільки правдивий артист.

Якийсь незвичайний рух на улиці перервав Їх захват і звернув увагу. Вони мимовільно зближилися обо€ до вікна. • Першою Їх думкою бу ло, що, може, десь горить, але lНіде не було видно луни. На противній стороні вулиці стояло кількох мужчИІН і на мурі оповіщен€.

читали при

ліхтарні розліплене

Шо там таке?- запитав BЇJH одного з переходячих,

вихилившися через вікно.

Як то, не зна€те? Загальна мобілізація. Загальна мобілізація?- повторив знову

хтось

другої сторони громадки прохожих.

Загальна мобілізація,- підхопив якийсь здавлений

жіночий голос.

ВЬни подивилися .на себе майже з переражен€м, поди вились очима людей, котрих несподівана, неожидана річ ввела в подив,- річ, котру не могли ні розібрати, ні зро зуміти.

По хвилі її взір упав на розложені ноти увертюри. Скоро підійшла і нервн'им рухом замкнула клавіатуру. Те, що гарне

в штуці,

як

же

болюче, сумне, переважаюче в

житю.

Він також наблизився до фортеп'яну з якимсь зрези-

284

[1новани'М спокоєм, вложив

скрипку до футералу й

відсу'

нув, як би казав: «Так і лишиться». Так і сталOGЯ. Лишилася не лише скрипка, але й вона, найдорожча його серцю дівчина.

Тяжкий біль і смуток прошиб серце дівчини. Якісь рухливі, різнородні образи 'виступали і крутились на по· мурому тлі смутку.

Світ видавався їй якоюсь дикою, несправедлИ'Вою ло тво рою,

що

карав

невинних.

Ах, як страшне самітною почувалася близькі, стали

далекими,

чужими,

вона. Всі свої,

все вокруг неї посу'м

ніло, злилось тяЖJ(ИМ смутком. ивітка сумно в'сміхалась, деревина сумно вітром похилилась.

Залинула радість світа; щастє його, як пусте, без зна чіня слово.

Серце

стискалося,

повіки

дрожали

сльозами, та не

вменшали смутку, не приносили полегші прибитому ме чем серцю, як у Мадонни, що висіла в її кімнаті. Тож ці J\ИЙ біль ового серця виливала перед тим образом, всі свої

сльози приносила їй в жертву разом зі свічкою, що день і ніч горіла, і просила, щоби вернув той, що забрав її сер це, а з серцем ціле її єство.

«Чи побачим ось ще колись?» бу ло його посліди є сло во. Може, справді було воно посліднє, може, справді ніко ли не п06ачаться? «Ні, ні! - кричало щось в її нутрі. Він мусить, мусить вернутися. Мати божа охоронить його назад

приверне».

Але чому, чому досі нема від нього ніякої вістки?! Вона сиділа годинами, вдивляючись сумним оком у дрижаче світельце. Перед ЇЇ душею виринали як би з да лекої минувшини я'кісь плани, наміри, а серед них страш

«Illo

на мара, страшне питанє: зробити, як собі поради ти, як побороти прокляту дійсність?» На мить вертала до неі давня енергія і сила. Тоді роз питу,вала вона знако'мих і незна'комих, що писали до своїх

жовнірів, де обрітається полк, при котрім він служить. Але все

надармо.

Часом попадали до ЇЇ рук часописи. Розжареними очи ма шукала його у списках ранених і поляглих; сумна ра дість заливала її серце, бо страшно було би його там найти.

285

З весною все ненаДІИНО. змінилося. Неприятель ська армія посунулася, як сіра, зимова хмара. Зацвіли бла китні «кашкети» *, а з ними й добра вістка прийшла до неї й довго ожидане письмо. Однак скоро минула її радість.

На сердечні, довгі ЇЇ письма, що слала одно за другим, розповідала про біль свого серця, про страчену й відзи скаяу надію, і про свічку, що день і mч горить ... не мала ніякої відповіді.

Аж одної ДНlНни приходить до неі двох мужчин. Один знайомий з міської міліції, другий зовсім чужий.

Чи ви називаєтесь Марта М.?

- запитав незнайо

мий.

Так, то Я,- відповіла змішана. А ці письма в'и писали?- запитав він знову, пока-

зуючи її власні листи.

Уся кров з серця бу~ну ла їй до лиця. Так. то я писала, але ЛІк вони приходять до ваших рУ'к? Я маю на се певне право,-і показав їй тайну від знаку.

Кров, що бухала ЇЙ з серця до лИЦJI, мов уся зледе ніла й перестала кружляти.

Я би просив о певні, маленькі

поясненя,- тягнув

дальше незнаЙомнЙ.

Поясненя?

Які

поясненя?

питала

дрожачими

устами.

- Тут є певні скороченя, а головне, що має значи ти майже в кожному письмі: «Свічка горить день і ніч» і три точки.

Дівчина стояла непорушно, як би не приймала ніяких вражїіНь, немовби все те, що чула, не віДІНОСИЛОСЯ до неї.

Здавалося їй, буJtТо би чула якийсь голос, а не розуміла слів.

Так тривало добру хвилю, нарешті поступилась наси лу й отворила ~вepi до своєї Юм.иати. Перед Мадонною блимаючим світлом блищала свічка.

Легка усмішка зависла на устах обох мужчин. - Будьте GIIокійні,-сказав вкінуі незнайоми'й,- все провірено,листи дійдуть до адресата.

• Шапки. /110 іх носило австрійське віЙС~J(О.

Вона дов'го не мог ла прийти до себе, оперлася рука'МJI о стіну і зсунулася напівобомліла на землю. Все, що с*ри валось на дні її душі, витягнули люди на прилюдний вид .. обкинули поблажливим усміхом легковажаия найдорож чий її скарб, найціннійшу суть ЇЇ існуваня.

Потягнуло холодом, зморозило й обтерло з пуху ніж ності глибоко хоронені почуваня від холоду й буденності

зовнішнього світу. Начеб якась груба рука зірвала ніжну ц'вітку й кину ла на дорогу під ноги байдуже проходячих людей. І перли-сльози видобулись із глибини її нутра зс такою силою болю, що виділось, до чого не діткнулась би, все знищила б і потягла упропасть.

Та сила забирала з собою дівочі мрії про щасте, про світ, про житє. Лише свічка блимала слабим проміняМІ надії ..•

НА УВИНТАРІ

Блискуче сонце ,вже до половини западало за вершки гір і купалось в червоній крові, що лилася хмарою на за

ході небосклону. Малі, білі, відірвані облаки пливли, як лодки, по червонiJМ океані, а потемн,ілі, зубчасті гори тяг нулися,

мов

чорним

шляхом

єдиної

долі

людства і єго

'}'яжких змагань з червоним жаром, яким майже цілий світ :загорів.

Понад опари розлогих млак видніли наїжені дахи і ко мини невеликого підгірського місточха, над котрими міни лись червоним блеСl<оМ бляшані вежі божих домів.

Із густих опарів виступав чорним тінем широкий круг фантастично рисуючихся дерев, а під ними крились хрес

ти і пам'ятники тих, ЩО відійшли у край вічного спокою. Із сторони ліса прийшли до них несподівані гості. Во ни каплями крові З<начили свій шлях і уставлялись рівни1\Ш ряд;;tМи, як за житя ставали проти ворожої ім

смерті,

що передчасом завдала Їм вічний сон, мир ітишину.

Керваво заходило і керваво вставало сонце. Мрака поволі підносилася, а пронизана червоним блес ком, зависала над могилами рожевим рефлексом, як мрії,

надії й бажаня молодості.

Того дня мало відбyrися велике свято_ в честь молодих войовників. I,Uоб почтити їх пам' ять, із рамени армії по ставлено камінний пам'ятник. Дві могутні постаті держа ли сплетені лаврові вінки АВОХ союзних арм'іЙ. В означеній годині розпочалась церемонія

паlм'ятника. Все віДJб},!валось

288

посвяченя

по припису. По однім

боці

стану ла військовість, . по другім цивільні власті, а решта вже

як кому попало. Високий військовий достойник сухим, до бірн им тоном говорив про заслуги поляглих, не менше од нак підноси.в заслуги живої армії, яка звеличала Їх па

м' ять. В кінці промови передав акт церемонії куратові, який зі своєї сторони закінчив також промовою. У промові ку рата більше було тепла, хоч і тут головно підкреслювалось

те, що всі вони, що лягли головами, совісно сповнили свій

суспільний обоа' язок, і лиш зов' ялі цвіти на пам'ятнику, як би всупереч сим запевне ням, сумними головами гово рили про житя для самого житя.

Случайно добре угрупованє присутніх вельми подоба лося одному

молодому

ПОРУЧНИКОВІ

If'ічним апаратом. Був то

один

дО

схопленя

з найбільших

фотогра

донжуанів

із штабівців, і більше заслуг поклав він у здобува ні жіночих

сердець, ніж неприятельських позицій. Тому і всілякі ХІ) дили про него слухи. Слухи ті бу ли дуже цікаві, й ціле міс точко інтересувалося його залицянками мужатки жінки, що будто би свому

до одної молодоі

мужеві

приправляла

роги. Так само ходили слухи, що одна панночка з доб рого дому у нім без пам' яті залюбилася та нехотячи при кождій нагоді тим зраджувалась. Крім панночок з інтелігенції, поручник не погорджував і жіноцтвом з ін що залюблену пан.ночку дуже бо

ших суспільних верств,

ліло та зовсім

до него зразило.

Скоро

однак

найшлася

друга, проворнійша, яка нічим не зражалась. І знову люди заговорили. Заговорили про конечну женить бу штабовця з

проворною

панночкою.

Тож, хоч настрій був загально поважний і сумний, об хід абсорбував загальну увагу, деякі пані зауважали, що поручник був як би не свій. будто би чимсь неосмілений.

Се мусило кождого дивувати, хто знав його душу і зухва лість. Тяжко було припустити, щоби той тріумфатор му жеського пола спускав очі

перед обсервуючим його жіно

цтвом, а радше чи не був то мимовільний сором перед тими, яких житє проглинула жорстока судьба, а якого він аж до переситу

вживав.

Тоті самі пані рівночасно обсервували також високу, в силі віку жіночу стать, з чорними. палаючими очима. То була мати панночки, з якою мав поручник женитись. Вона стояла з гордо піднесеною головою серед могил умерших,

опираючись о землю сильною ногою. З-під її стопи видира лася

зрошена

Н. l<o<IpllllCJJU

росою

травичка,

стелився

трилистий

289

лещик, видиралася дрібна стокроть. З широкими бедрами, високою грудю, стояла вона, мов ,Бкопана в землю, 60 ж вона єї сила, єї плодовитість, вічне відродженє, тріумфую

че житє над

жерт,вами смерті.

вічна сила відродженя,

Вона

мати-родителька,

що єї з поколіня

В поколінє

пе

редає.

Обхід ішов точка за точкою після згори назначеної про грами.

За найвищою військовою властею стояв молодий, гар

ний з вигляду хорунжий. Єго погляд переходив від ПдJМ' ят ника на публіку, як би слідив за вражінєм, яке робив на

ню пам' ятник. Найчастійше спочивав його погляд на моло дій ді'вчині, що, як Фольведа, тулилася до рамен матері. З-лід спущених повік споглядала несміло на одну з сим волічних постатей пам'ятника, що носила обриси єї лиця, лиш як би замінені на Валькірію. Молодий хорунжий - се творець пам' ятника, якому армія словами свого підпору чннка, почуваючись до обов' язку, прилюдну зложила по дяку.

Нараз почувся далеко-далеко, гейби з-під землі, звуч ний спів, що розливався у воздусі, що обгортав землицю

прозорим морем ясного блакиту. Лиш одна пляма темної лмари зловіщо

за'висла над БУКОВIfМ лісом

якогось безко

нечного болю, злоби чи нещастя. Далекий, приглушений спів щораз більше зближався і глибоким вздохом губився

в чорній хмарі.

l,Ue одна точка святочного обходу: військова власть пе редає цивільній [пам'ятник] і просить про опіку над ним j гробами поляглих.

Вже зачали розходитись, коли при вході на цвинтарі появилась церковна процесія. Військовість, як на коман ду,

вернула на свої місця

і тим приневолила

всіх інших

лишитися, хоч між деякими з напливової людності панами

видко було велике невдоволенє. По короткій молитві покро пив пам' ятник старенький священик і з цілою своєю числен ною дружиною звернувся до могили померших. Пані, які були так розмістились, що плечима були обернені до мо гил, не лише мусили простynитись, але також і обернутись.

Нелегко то якось Їм приходило. I,UOCb перекірного ними за володіло, а деякі дали навіть наглядний тому невдоволеню

доказ і не змінили своєї позиції. Зачалась властива нашому обрядові відправа.

Військовість, яка спочатку

290

відносилась

з офіціальним

признанєм, зачала улягати сугестії неприхильних, яка так

тяжко відбилася на нашім народі, який тепер припадає до могил жертв, убитих страшною язвою що шаліла довкола та заподіяла €MY тілько кривд, як ніякому 'нароДові світа. Бо, крім жертв крові, зазнав він тілько моральних МУІ{, що на саму згадку кров ціпеніє в жилах.

Господи,

господи

помилуй!- дрожав голос

старо

го священика, а народна душа плакала над своїм тяжким

горем. Плакала на клеветників, що жили його потом і кро в'ю й завдали єму тілько муки й наруги, спричинили тіль" ко нещастя, тілько сліз витиснули, безнадійної розпуки.

Господи, господи помилуй!

гомоніло

понад зга

рищами сіл, шрапнелями зорані поля, і тими бездомними, що десь

в чужих

краях

при

дорогах

і дебрях

повільно

конали.

Господи,

господи помилуй!

а земля стон ом відповідала:

- потрясало облаками,

«Буду Їм пером».

КАЛІКА

Не було в селі парубка над Лукина Максимишиного. Високий, стрункий, я·к берест над потоком, над котрим стояла вдовича хата его матері.

Бувало в неділю, ях одягне білу з широкою прошивкою сорочку, візьме широкнй черес, закине на плече новий cep~ дак, убере з павами капелюх, то всі дівчата на него ззира~

ються. На танці, в церкві чи при роботі - всюда він пер~ ший між усіма парубкамн, всюда рей веде. Та й лице в него, як сонечко ясне, очі сині, як небо, буйні

чорні кучері,

гарний молодий вусик.

Сама мати, як часом гляне на него, то самохіть YCMix~ неся. «До кого він вдався?» сама себе запитувала. І дiB~ чата в неі гарні бу ли, тоті більш на

неї й на єї чоловіка

подобали, але де Їм до негоl А він якось так, як би до ро ду вдався, а найбільше до єі старшої сестри Фрасини, щ.о також колись така гарна була, що їй пари не було. Якби не те, що сама его під серцем виносила, то бозна-що мог

ла би сказати. Такі самі сині очі, таке волосє, та й на зріст вона також якось така бу ла.

Дівки старші були від Лукина й за таких газдів іх по віддавала, що дай боже і синові такої долі.

Але він міг ще й ліпшу долю найти, з першою багач кою в селі оженитися, та ледви чи була яка €MY під пару.

«Десь треба би на стороні розпитати, якус~ сторонську не вістку до хати ввести», гадала не раз Максимиха. Та хоч вона не з перших багачів була, та далеко ій бу ло хоч би до сестри Фрасини, що віддалась була за ве-

292

ЛІПсого багатиря та аж

топилась

по шию. Хоч

не хотіла вона за него

тата

марикувала,

маму

що

єї

багатстві, усего мала

віддатись та все на

присилували,

але

зате

багачкою на все село стала та мала чим гоноруватись. Та хоч у Максимихи такого багатства не було, як у сестри, то таки було до чого невістку привести.

Хата хоч куди, і гонтами крита, і город неабиякий, а до того ще й поле було своє, тягло й коровина була, коби

лиш Лукин тілько за жінкою взяв, то і Фрасина могла би сховатися.

Лукин був від війська рекламований

і як лиш вийшов

з класів, мати зачала за невісткою оглядатися.

Де-будь стане з газдинями на вулиці чи коло церкви, то й зараз наводить на те, що дихавицю має, а то такоі ро боти коло газдівства, що нія'к пошануватися.

Та чи ви не маєте помочі, не маєте газди коло ха

ти? - кажуть ій газдині.- От лиш бога гнівите, коби кож дому такого сина мати! - Тасин бабської роботи не зробить.

Вони правду кажуть. Хлоп авою роботу знає, а ба-

ба свою. От невісточка здала би ся вам. Максимиха лиш того і чекає. - Коби лиш яку гідну та роботящу бог навернув, говорить

спрокволаком.

Ви вже тим не журіться, знайде він собі гідну газ

диню, парубок хоч куди,

що

узрить очима,

те і

зробить

руками. Перша-ліпша піде за него, не бійтеся. Максимиха, як по такій розмові прийде до хати, то все синові розповідає. А він лиш усміхаєся, рад з себе і з того, що люди про него говорять. Бо й чому ж маЛи би інакше говорити? Він і сам знає, що нема дівки, щоби єго не хотіла, та котру лиш засватав би, то пішла би за него.

І переходив у думці дівчат, як качок, коли вузькою струєю пливуть

одна

за

другою.

Не одна з них гарна, не оД'на багата, з доброго роду. Маруня має палкі чорні очі, Софія росла, білява, у Ірини лиця, як яблучка, Ерстина довгу косу має, та все-таки ні

одна не може рівнятися з Маланкою, що служила у тіткн Фрасини.

• Звільненнй від віЙСI>КОllоі служби за необхідністю провадити господарство.

293

Він сам не знав, як до того прийшло, що Маланка ви ділась ему найкращою дівкою, яку коли

бачив. Азача·

лось тим, що коли раз пігнав був коні до води, вона щось

там на камені прала. Він тихо зайшов, і, щоби налякаТ1і дівчину, обіймив єї за стан.

Вона справді спалахну ла,

налякалась,

піднеслася на цілий

ніздря роздулись, і так

одно

зріст,

проти другого

станули.

шла

Чи одурів-есь? - промовила, врешті, Маланка. Хотів-єм тебе напудити. Іди до чортаl - гукнула вона, відвернувшись,

пі-

додому.

Лукинові здавалося, що до того часу він єї як би не знав, не бачив єї росту, гарного тіла, палких очей, і те все

як би перший раз узрів. То і з того часу вона все єму бувала на гадці.

I,Uоб єї побачити, став частійше до тітки заходити та все ніби за якоюсь орудкою: то воловода позичити, то десь брус заподівся, а то треба борзо трави для коро

ви накосити. Хоч він міг і без того до тітки заходити, але все~таки щось такого знайшов, що будто би не задля неІ приходить.

Тітка єго навиділа, то коли він зайде, то все щось за говорить, зажартує, а коли

він квапиться,

вона

сміеся,

що робота не заяць, не втече.

Хоч як тітка єму рада бу ла,

він

не

раз

сердився на

неї, коли вона з ним ставала на бесіду, і раднійший був, ко

ли застав дома лиш саму Малакку, хоч то рідко трафля лось, бо чоловік тітки справді великий був лотока, але жін ку шанував, у поле рідко наганяв, та все, що тяжче, му

сила потягнути Маланка. Лукин сам був робітний і хвалив за те Маланку, що вона знала, як то кажуть, за гаряче і студене ухопити, та

все-таки не раз сердило

его,

що

вуйко

надто

нею ви

робляєся.

«Той, що її візьме, не пожалує того», дума'в про себе, коли бачив, як вона кидала вилами на скирту снопи, при чім єї гнучкий стан гарно вигинався, а лице, як калина, червонілося.

«А може би, я і сам? ,> десь як би згори упала на него гадка, але тут і урвалася. Однак від того часу вона єго не

покидала.

Маланка 294

зразу

брала

єго залицянки

за

паруБОЦhкі

жарти та все здалека трималась, але коли він обіцяв їй женитись, віддалась єму душею й тілом.

Максимиха зразу страшно сердилась і плакала. Не такої невістки вона надіялась, та й сором ЇЙ було, щоби єї син сестри ну наймичку брав.

Зате тітка Фрасина стала відразу по стороні молодих. Вона дітей не мала й жалувала Маланку, як свою дитину. - ді:вка гідна, робітна,- розважала сестру,- коли єї любить, то най бере.

Тут тітка Фрасина тяжко зітхнула. Ій нагадувалися мо лоді літа, молоде к'оханє. Максимиха добре знала, як єї сес тра пропадала за сусідським парубком,

та старі

й чути

про те не хотіли. Він мав лиш півхати і дві грядки в го роді, та ще й сестру ма,в відgіновати.

Не довго старі чекали:

трапився одинак, грунтовий,

сама собі була газдинею в хаті, бо старі борзо повмирали.

Усего добра мала достатком, а однак часом прийшла на ню така година, що не раз перед сестрою оплакала й ка зала, що цілий статок дала би за один поцілуй сусідського сина.

Тож і тепер Максимиха глянула на ню з-під ока. Фра сина те зауважала й гірко усміхнулася.

Не молоденька я, правда, а все серце нагадує. Ка

жу ТИ, сестро, не розлучай дітей, аби колись на тебе не плакали та не коротали свого віку.

Максимиха не переставала марикувати, хоч не було си ли Лукина від МаЛaJНКИ відвернути. Все те, що мати гово рила, він ледви що слухав, та все рад був, що тітка Фра сина за ним та за Маланкою обставала. З весіл€м не бу ло що :протягати, та й по Петрі ЛукИ1Н увів молоду жінку до хати.

Максимиха не мала серця до молодої невістки. «Привів мені невістку з гонором і з віном», говорила з гні,вом до себе, хоч перед людьми мовчала, бо нащо ма ли сміятись, але добра не було в хаті.

ІЛо би Маланка не робила, ніколи не може свекрусі до годити. Спочатку потроха, а потому щораз більше при ходило до сварки і прокльонів. Мама скаржилася перед сином, а жінка перед чоловіком, та не раз пекло, що треба було з хати втікати.

чинилося ,таке

295

Та не судилося Максимисі ДОВГО з невістt<ою прожи вати. Вона все мала дихавицю, десь ухопила єї простуда, тяжко заслабла, та

й до двох

неділь

уже

єї

не

стало.

Вона заснула навіки так тихо, що ніхто навіть не знав. Як на то повиходили якось усі з хати, а вона за той час умерла.

Лукинові жаль було за матір'ю, та найбільше банував на те, що відійшла так тихо, як би єї й не бу ло. Ані одно го слова перед смертю не сказала. Уже легше було би єму, якби була дорікала, а не так тихо собі пішла.

Коли лежала на лавиці, він довго на неі дивився, і не знати, що за те дав би, аби хоч одно слово промовила, але

вона міцно затиснула губи й мовчала, як би яким запеча таним

проклятєм.

може,

єго

власним

словом,

коли

злос

ті не раз крикнув «мовчи», то те слово тепер проти него обертаєся, він за те буде перед богом відповідати.

Та як не дорікав він собі, хату як би ангели перелеті ли. Тихо, спокійно, лише хіба тільки крику в Їх хаті, коли дітей послуху навчають. А було щось тИх діточок, щороку дав бог гаразд.

Якось раз смеркало, Маланка

все ще не розгина.\а

хребта, пилувала бульби підгортати. І дитина плакала в ко лисці, і вечерю час уже було варити, бо Лукин пішов був до міста і далі мав уже надійти. Але кортіло єї з тою бульбою покінчити. Коли увійшла до хати і ледви встигла розпалити вогонь, Лукин увійшов до хати.

Ти єще не вариш вечері, газдине?

сказав лагідно

й сів на лавиці.

- Запізнила-м ся, бо хотіла вже раз бульби підгор нути. А так бу ла закипіла хоптою. та як ще в час не під горнуло би-сь, то що З неі бу ло би? Нічо, нічо, але вари скорше, бо я голоден. - Зараз буде, ЛІіШе кулешу засиплю, бо борщ є від обіду. Але ти в місті також забавився. Гадала, що наді йдеш, то удвох борше зробило би ся.

Подибався з людьми та всякі бесіди повелись. Та що там такого говорили? Кажуть, що пишуть газети, що війна буде. Ет, що війна! Коби бульба зародила. Я ще була, а люди про війну

296

говорил".

мала

Говорили та й вигов·орили. Довго якось го·ворили. Ні, не жарт. Кажуть, що мусить

бути Вlина. Але

най буде, я рекламований, то мене не возьмуть ...

Зараз якось по тому зачали парубків покликати й мало що не півсела заасентирували. За якийсь час і других покликали. Усе жаль за серце тисне, коли йдуть до війська, а то ще в такий час, коли про війну говориться.

Плакали мами за синами, сес'три за братами, діВ'чата за коханцями, журились батьки, хоч ще тогді не знали, що

ім прийдеться пШти за синами.

Справді війна. Багато людей затривожилось, але багато й Не думало про це. Не було коли роздумувати. На селі в робучий час на роботу часу нестає, а не ще на якісь міркуваня.

ШО бог

дасть,

то буде.

Доки. чоловік

жиє,

мусить

істи, а як хоче істи, МУСІіТЬ робити.

А то робота на роботу настає. Є такі, що хапають, Я1< то кажуть, що легше, але так як Лукин і Маланка завзяті на роботу були, то вона й відвдячувалась Їм. Газдівство по ширювалося. Станула нова колешня, став оборіг, якого за

мами не було. Зачали класти стодолу, уже і зводИ1НИ зро били,

поклали

віху,

лиш

би

ще

пошити,

але

ще

збіжє

змо~отити б, щоби сніпки до пошиваня були.

Сиротище Лукин не знав, що свого збіжя вже звозити не буде. Війна, про котру він спершу мало що думав, що раз ближче надходила. В полях не раз чути було, я'к зем ля від гуків дрожала. Та люди все ще думали, що то до них не дійде. Найбільше тривожило Їх, що раз по раз y~e інших до війська покликають. Розійшлась вістка, що й рек ламованих будуть кликати. Маланка, як те учула, то аж за голову хопилась, але Лукин усе ще не давав віри, щоби

так могло бути. Чи одно люди говорили, та через те ще не конче

так має

бути, як вони

говорять.

Аж одної днини, що лиш запряг коні до воза хотів Їхати в поле, дає війт знати, щоби ішов до міста стави тися.

I,Uo се?- запитала Маланка, що

якраз

була на

обійстю. - Покликають до війська.

Маланка закрила лице руками й гірко заплакала.

297

Не бійся, я рекламований, нічо,го з того не бу де,

лише треба йти, нічого не поможе.

Лукина відібрали, й за дві неділі мусив відходити. Спершу виділось єму, як би нічого не сталося, але таки зараз якби все догори дном обернулося. Все стало якесь чуже, не своє. Дивився на свою хату, але вона не була вже тота сама хата, і жінка вже як би не бу ла єго жінкою, ні діти

дітьми. Вибіжить дитина з хати, вхопить за поли, а він як би єї не знає. А то ще жінка плаче, роздирає серце. Тиждень мав бути ще дома. Кождий день, кожда ніч зближала до страшного реченця, не мож було проволічи,

відтягнути. Дні й ночі скоро по собі чергувались. Лиши лось уже лиш дВа дні, але то вже було єму байдуже, міг зараз іти, і 'Все 'Одно, коли вже мусиш.

Минуло й цих два дні. Тої днини, коли мав відходити, він як би заНІМІВ. Сів на пень під колешнею і впер очі в город. Червоний, вели кий мак розцвітав у городі, а між ним дрібнійший хитав

білЯІВИ'МИ голів'ками. Той мак ПРИКОВ}'Івав усю єго увагу, будто би нічого, крім єго цвіту, не було на світі. Червоний, великий мак з чорними осередками, і другий, з білявими головками

мак.

Аж нараз усе обернулось. «Ні, ні! - говорило щось

єго

нутрі, й

затиснув кулаки.- Яким правом можуть

люди

він моцно

відірвати

мене від своєї землі, своєї хати, рідніІ» І знов якийсь страшний бунт підніс єго грудн, опали руки, похилилась голова, й він заплакав, заплакав, я'к ма ла

ДИТИ1Іа.

Так само щось важко коло него захлипало. Була то

rv'la-

ланка. Вона присіла за ним на ріщу під хатою, але він не зна'в, коли вона прийшла і коли за ним присіла. Він огля нувся.

Чого ти!

сказав як би у злості, встав і пішов до

стайні та пігнав товар до води.

А ще й не пора було,

але пігнав,

бути, не бачити жінки, дітей, який нараз опротивів €MY.

не

щоби

лиш дома не

бачити червоного маку,

Коли прийшла пора відходити з хати, він гл:янув ПО образах, повів очима по обійстю, подивився на недокінче

ну стодолу. Маланка забрала діти і йшла за ним плачучи, як за мерцем. Лиш що душа мерця вже на правді, за тіло віц уже не дбає, а тут видюча смерть, видючий похо,роц.

Коли впослідн€ притиснув до серця омліваючу з пла чу Маланку , діти заголосили в один голос.

Скоро, скоро зачали поганяти, як товар до стайні. Од

них запихали досередини, других нагору. Метушня, крик, плач

все те змішалось і клекотіло, як у пеклі. Лукин хо

тів ще раз узріти жінку і діти, але не міг до краю діпхатися.

Аж нараз засвистало й

потягнуло, гейби шнуром у без

вісти ...

Маланка виділа, що вдовицею вернула до хати. Сіла на призьбу і здіймила руки. Якби не діти, що плакали їсти, була би не борзо спам'яталася. В три неділі дістала від Лукина картку. Він питався про €Ї здоровля та поводжен€, та й казав, що вчать €гo

муштри та й хто з ним

€

З €гo села.

Прийшло

ще друге

письмо. В нім просив, щоби прислали єму якийсь крейцар, бо він з тим, що має, не виходить.

Зачали говорити, що жінки за тих, що пішли до вій ська, будуть

брати гроші, але

чого іншого діждалися.

Стріли, що довкола давались чути й морозили людські серця, замовкли. Деякі гадали, що вже по війні, аж нараз ск ричали люди: «Військо, військо !»

т а не лише військо, але й коні вели гармати, та зму чене, збіджене, як би саджею присипане. А голодне, хрань господи боже.

Просили хліба. Люди виносили, що мог ли,

але

того

всего не було що й показувати.

Деякі надіялись, що зі своїми побачаться, але всілЯІКО' го народа було, а наших не було. Казали, що наші на фран цуза пішли.

Через три дні і три ночі с}"Нулись, як хмари. Маланка через цілий той час очі свої видивила, чи не узрить де

Лукина, не спала, не Їла. I,Uo-будь кинула дітям, а все, що мог ла,

виносила

хати

жовнярам.

Рознеслась чутка, що неприятеля лише що не видно. - Завтра, завтра він уже буде! Люди позавмирали зі страху.

Але минає одна, друга, третя ДНИ1На, якось тихо. Уже почали забувати, аж нараз як зчиниться крик: «Ворог, во· рог iдe ... >~ Одні зачали втікати, де їх очі неСАИ, другі вті кали, хоч жаль Їм було працю лишати, треті зовсім як би

без пам'яті, не знали, що з собою робити. А ворог, як

299

вода, плив. Uілий край заЙмив. Про наше військо й чути не

стало.

у сюди один неприятель. І все як би у якусь бездонну бу льдоку запало. Нізвідки вістки, ні чутки, ні ніякого по

рятунку. Ніхто не знає, що буде. А тепер біда край при душила, а здобутки газдівські неприятель все забирає.

Маланка сама з малими дітьми в хаті. Не раз лиш ляже, а то гур у двері: «ВідчиниІ» Та увійде часом і де сять люда, а вона сама, лиш з малими дітьми в хаті. Та ще коби не рабували. Часом трапилися люди, що бесіду іх можна було пора-зуміти, та ще до своєї їди але були такі, що все з горшків повиїдали.

запрошали,

Раз прийшли та цілий оборіг сіна забрали. Шо напла калася, напросилася, а вони ще й насміхалися. Люди зача ли

між собою перешіптуватися,

що й

корови

забирають.

Де ще одна коровина, то часом лишають, але де дві, то зараз одну беруть. Маланка мала корову й ялів-ку. Люди Рi:lДИЛИ якнайскорше продати, хоч дешево, але все ліпше, як

задурно.

Одної днини лиш що пішла до сусіди, чує, а діти голо сять у хаті. Надбігає, а ялівку вже з загороди виводять. Не помогли ні плачі, ні крики, ні клятьби; взяли, як своє.

вона за тою ялівкою не набідкалася. Вже й сусіди іі

розговорювали. і тітка Фрасина угайкувала ЇЇ, що хоче хіба голову положити за корову й дітей осиротити. Але вона все своє: «Якби Лукин був, він не дав би, він охоронив би». - Лукиночку, Лукиночку, чому не даєш про себе ні якої вістки? Може, вже не живеш, може, вже де ворон кості твої розносить,- голосила плачучи.

Люди все гадали, що наші надійдуть та й виженуть не приятеля, але коли став минати місяць за місяцем, а про

наших чутки нема, перестали вже надіятись. Були такі жін ки, які забули, що Їх чоловіки на війні, що Їх кров проли вають, та

робили таку

позну, що хрань господи.

Бог би Їх тяжко покарав І - кляла Їх не раз Маланка. Ади, яка мені взялась. Не пильнує свого носа, а чужого проса, безгрішницяl - відказували такі, що мір

кували,

що

те

проти

Них

говориться.

Аж нараз так як би дивно стало. Неприятеля як би порідло. Люди очам своїм не вірять,- але, врешті, не маж і

не

вірити,

коли

бачиться,

ведуть коні, бігають зао

як

по хатах

все

забирають

за білєм,

що

на

вози,

давали до

араня. А врешті були такі, що казалн: «Ваші надходять, за тиждень будете вже іх мати».

Якось щораз більше з гір сходило неприятельського війська,

зачали копати рови,

поперек цілого

села

стягати гармати,

викопали шанець.

Люди

аж врешті

на полях

завмирали, дивлячись на ту роботу, а неприятельське вій сько ще

кепкувало:

Чого боїтесь?-казали.- Наші гармати будуть ки дати кулями далеко поза село. Хіба ваші будуть на вас стріляти І

Вонн бу дуть стріляти на вас, але й нам може ді

статися, куля .не знає кого поцілить. Жовняр чи не жов няр, ій все одно.

Якось раз перед вечером зчинився великий гук і свист. Все заклекотіло, як у пеклі, як би зелізний град посипався на землю, а чорні дими збивалися густими клубами.

Кождий, хто міг, рятував житє. Люди хапали, що мог ли, одні пішки, другі з возами. Все, що бу ло, то втікало то до лісів, то до подальших сіл.

Маланка ледве встигла діти забрати. Наперед неі іхала тітка з возом. Маланка з діточками йшла пішки, лиш на віз понакладала, що захопила з хати. Як лише дуже зачинали стріляти, то люди падали на землю і так лежали, аж троки

нІ:' перетерлося. Потому знов вставали й утікали. Якийсь протяг лий свист засвистав у воздусі. Т рісло й загуло, аж земля задрожала,

та лише клубами дИМ СКОВ

потівся. Маланка пригорнула Бсі діти до се'бе і припала до землі. Одна дитина якось поховзлась. Вона хотіла при держати й' учула, що впала в якийсь рів. Темно було, на помацки зачала шукати коло себе за дітьми. Троє бу ло при ній, а двоє десь подальше плакало. Ні воза, ані нікого з людей не було. Віднайшла й тих двоє дітей, і так си діли всі, в купу стулені. Дощ почав іти, вода зливалась у рови. діти домагалися іди. Вона пригадала собі торбину з хлібом, що поклала бу ла на віз тітки Фрасини та й там на возі й лишилась. ШО ій, сиротині, робити? Старші ді ти ще не так, але менші? Господи І ШО дитина знає? Істи

та й Їсти. Всюди така темнота, що хоч око вИколи.

Аж дивиться, щось блисну ло, як би світ ло в хаті. Ко

ли щораз більше вдивляла, розпізнала, що ее справді якась

хата і в ній світиться.

- Ну, діти, підемо до тої хати,- сказала до дітей. Найменше взяла на руки, старші йшли при ній. І пусти301

лись В тому напрямку. Йшли по водах, по камінях та зру бах.

у хаті двері були відчинені, а в печі горів огонь. Якісь жовняри сушили перемоклі манти. На полиці стояло кілька перевернених горшків і мисок, на землі

валялася подушка

та якесь порозтягнене платє. Видно, що газди не мали часу забратися.

Маланка станула на порозі, як укопана. Чого ти, молодице? - запитався один жовнір. Не маєте хоч кришки хліба, діти голодні, а нема що Їм дати Їсти.

Ми самі не маємо що Їсти. Газди лиш порожні горш ки полишили,- докинув один, гірко всміхаючись.

Вже хотіла відходити. Тоді один взяв якусь торбу, за чав щось шукати й витягнув два кусні сухарів.

- На твоє щастє ще знайшлося,- і дав ЇЙ сухарі. діти пови'! ягали до хліба руки, але сухар був дуже твердий, не могла його розломити. Розглянулася по хаті, чи не було де води, але нігде не найшла. Менше о те, роз мочить де-будь в воді. Подякувала та й пішла. Недалеко від хати присіла під якесь велике розсохате дерево, пригор

нула діти та так пересиділа до днини. Коли розвиднілося, стала розглядатися і мірковати, куди веде дорога до яко

гось найближчого села. Вертати й бесіди не було, а треба би було йти за тими, від котрих лишилась, але куди? Не було що розгаду'вати, треба було йти.

Пішла. Ось і якесь село. Але з него люди також по втікали. Усюди було пусто, повідчинювані двері, ворота. Якась стара жінка сиділа під плотом і хапалася за гру ди від великого кашлю. Вона розповіла їй, що всі люди з села повтікали й мають бути десь аж за третім селом.

Так казала їй одна жінка, що вернулася була, щоби від шукати дитину, що десь ЇЙ заподілася.

Маланка глянула на свої діти, як би рахувала, чи всі єї діти коло неї. Розпитавши ще ліпше бабу, в котрий бік люди втікали, сама туди пішла.

А коли перейшла третє село, на великій толоці стов пилось стілько люда, що іг лу не кинув би. Якось допита лася до своїх, але довго ще находилася, заки найшла тітку

Фрасину. Тітка сиділа під возом з чоловіком і слугою, як у полі, коли туча нападе. На щастє, найшлося ще трохи дещо до їди, що мог ла захопити з хати, і дала дітям Їсти.

Так там перебідували три дні. Дехто ходив звідуватися

302

що, де й як дієся. Деякі доходили аж до свого села. Смі ливійші казали,

що вже мож вертати, що військо в дру

гий бік пішло. Лише трупи всюди по дорозі лежать, та й на однім боці села одні хати порозбивані, другі погоріли.

Коли вертали, то люди розсохами трупи згортали, бо вже були порозкладалися, та й такий ішов сопух, що маж було удушитися.

У горішнім кінці села, де сиділа Маланка, хати якось устоялись. Коло Маланчиної ·хати стояло багато якихось возів та довкола крутилось військо. В хаті застала лише розламану постіль та одну лавицю. Прилавка не бу ло, а всюди череп'є перемішувалось з соломою. На городі ле жала розбита коновка.

Вона пішла на город і лиш нагнулась, як над нею ли ше щось затарахкотіло, й нічо вже більше не чула.

Люди виділи, що з літака як би вогенне летіло письмо. По чім вчинився великий гук, і все покрилося димом.

Багато людей поранило. Убило скілька жовнярів, а Маланку на дрібні кусні розпорошило. Люди ледве по збирали. У трумну не було що класти. Збили скриньку, не більше як на дитину,

і поховали

без співу,

без дзвонів,

не було навіть кому гробу запечатати.

ІІ

Сироти ще Лукин довго не міг опам'ятатися, що з ним дієся, коли лишив хату, жінку, діти й пішов сумною доро

гою сумної своєї долі. Не один був він такий. онили лю дей, як стадо баранів. Спершу до якоїсь одної команди, а звідти знО1В до другої. Ішли без думки, без волі, мов справ ді череда.

Лукин ішов як неживий. Все те робив, що другі,- ста вав, ходив, їв, спав, але то все як би не він те робив, а

хтось другий. Єму дивно було, що люди говорять, смію ться,

жартують.

Так ішов день за днем. Інші жалувались то на їду, то на те, що зле спати,- єму

то було все одно, єго думки не були при нім,- він Їх лишив за собою, біля своєї хати, загороди, жінки, дітей.

Не довго Їх тримали на однім місці. Повели десь дальше, щоби учити муштри.

Хоч він був слухняний і робив, що хто

не

казав би,

303

все-таки не обійшлось без нагани й кари. Зразу виділось єму, що чіпаються без причини, та аж пізнійше се підкмітив, що часом не чув, що до

него говориться.

Та все то ще не було

нічим

насупроти

того,

чогось

страшного, що мало доперва прийти а перед чим усі дрожали.

Коли те мало наступити,

ніхто

не знав,

та

все лиш

до того всі ладились.

Коби не те ожиданє, то Ifce якось перебуло би-сь. У гур ті все легше перебуваєсь. Спершу Лукин не любив того гур ту, але поволі став привикати. Всіх доля однака, одна жу ра і смуток.

Одної днини ще зранку ніхто нічо не знав, а в полудне прийшов розказ вибиратись.

Вечером усі вже бу ли на зелізниці.

Дощ мерчив, то й

найгірше було тим, що сиділи на

верху возів, хоч і всередині

так глітно

було,

що не мож

було обернутись. Лукин приперся плечима до стін'ки

во

за, а думками о рідне гніздо, що десь як би з мраки про диралося.

Кількох товаришів спі'вало коломийки. Чи Їм весело бу ло? Чи лиш веселістю біду вбивали - се одно. Вони співа ли не вмовкаючи. Хтось затягнув про орла й сивого сокола: «Ох І Чи був ти, орле, в моїй стороні», мов вирвалось з гру дей Лукина, і він зачав співати. Співав довго, без тямки, уже всі перестали, а він все ще співав і все навертав на

орла й питав, чи був У єго стороні.

як довго вже їхав, не знав. У же давно перестав з ча

сом числитись, часом не знав, що за днина. При війську п' ятниця чи неділя

все одно, там кожен день однаково

проживаєсь.

Раз чи два перечергувалш::ь день з нічю, і знова день,

і знова ніч, аж нараз стали серед чистого поля. Було те в саме полу дне, коли казали з возів виходити. «Чи то вже тут?» кождий себе питався, і мороз ішов поза шкіру, хоч сонце пекло й піт лився з чола. lJJe не покінчилися роботи коло шанців і окопів, як

нараз почувся рев вогнем

відповіли,

неприятельських і почався

такий

гармат. гук,

Наші також

клекіт, заміша.нє,

як би вже конець світа наставав. Летіли стріли, гриміли гранати й заривалися в землю,

викидали грузь, ВИРИlвало корчі й дерева. Небо затемни-

АОСЯ

димом,

прошиваним

вогенними

блисками.

Люди

падали, як солома. Страшний зойк мішався з гуком гармат і свистом стріл. «Смерть, смерть, видюча смерть!» мере щало в мозку Лукина. Аж нараз думка його як би від усе го відірвала, й перед ним станула Маланка. I,Uo з нею

дjєся~ Чи вона знає~ .. Не скінчив. !,Uocb сильно шарпнуло его за плече, і він, як довгий, упав на землю.

Довго лежав не рухаючись. Чи се справді він уже не жиє~ Смерть і єго скосилаl Кинула кулею, а може, й ці лою пригоршнею куль, і він мусив розстатися з житєм, бо ледви чи хто при нім лишився.

По якімсь часі почув, що побіч него лежить якась рука

іі розпростирала пальці. Що се за pYKa~ Чого розпростирає й затискає пальці ~ Може, се єго рука ~ Сп равді, се єго ру ка. Він ще раз розпростер ЇЇ й затиснув кулак. Піднісся і сперся на лікоть. Чи він жиє~ Нічо єго не болить, лиш шапки немає на голові й торністру єму зірвало.

Він став якийсь міцнійший і глибоко зітхнув. У него увійшла будт'О би якась надія, якої перед тим не мав.

Бій скінчився. Не скінчилися однак тяжкі дні. При йшлось зимувати у ровах і снігу. Не раз, коли пускало, по коліна у воді брели, а як був мороз, то коли спали, то при

мерзали до землі,

що манту

рвати. А роботи було

не мож

було

від неї віді

хрань господи! То шанці копати,

то кльоци з ліса носити, одної хвилі вільної не було.

у тій біді тим лиш єму легше було, що діставав лист з

дому, ЧОГО довший час не було. Невеселі то були вісті, та в·се хоч знав, що дома дієся. Маланка доносила не лиш про себе і діти, але і що в селі діє, але це чогось єго тепер

не обходило, а лиш хотів знати

про саму

Маланку. Пі!!

житя був би дав, якби був міг єї побачити.

з весною зачали знов розходитися слухи між вій ськом, що неприятель зачинає знова· напирати. Всі гада ли, що війна вже небавом скінчиться,

а це

щось наново

ПОЧИlнаєся.

Та хоч все було напоготовлі, неприятель якраз ударив тогді, коли найменше того надіялись.

Огонь почався ранком і тривав майже без перерви кілька днів. Руйнуючим вогнем знищив ворог передні рови і дротяні засіки.

З ровів не лишилося прямо нічого, все оберталось як

Н. КоБРИНСLка

305

би в один великий вертеп. Пекольний рев, зойк, вибух гранатів, метушня натовпа людей і коней, армат і інших воєнних знарядів,- все то крутилося як би в якім пеколь

нім танці.

Військо покотом клонилося, коні. викидали вгору но г·ами. Лук ин бачив, як побіч него якийсь захита,вся й упав, трафлений

смертельною

кулею, інший

добивав

кольбою

другого чоловіка. ,. Нараз все закрилося як би червоною мрякою, світ по темнів, і більше вже нічовін ііе знав.

Коли прийшов до себе, лежав на постелі, а коло него заходилися якісь люди. Він виразно бачив якусь жінку у чепці.

«Маланка І» щось крикнуло в его душі, але страш ний біль перешиб его думки. Не знав, як довго лежав без пам,'яті, але коли приходив до себе, узрів знов ТОТУ жінку в білім чепці. Але тепервін ЄЇ "ліПше пізнавав і знав,. що то не бу ла Маланка, а якась інша жінка. Вона осторожно підносила его голову, обвивала біли ми шматами і так само поралась коло ноги.

З часом, як більше приходив' до себе, коли

порушав

хорою ногою, то, крім болю, дізнавав він ще якогось іншо го, прикрого з незвісних причин 9увства.

Одного дня дійшов того причини, і страшний біль за тиснув его серце: его нога була по коліно відтята.

Серце его тяжко кервавилось: що він буде без ноги робити, як буде жити, як на хліб заробляти? .

Ухопився за обв'язану шматами голову, здер іх і ки нув до землі.

Кров цюрком полилася, але ему все було одно. Най буде по нім, нащо єму калікою житиl Ізнов не знав, що.з ним-потому сталося, а коли опам'я тався, то виділось ему, що попав у якусь темну пропасть,

з якої не міг і не хотів вийти ..

. Але та ще не конець був в его нещастю. Не міг привик

нути до думки, що він 'без'ноги, а·· то ще щось іншого' ви крилася, що ще більше зранило его серце.

Раз санітетка лишила при нім коробку з блискучою, як зеркало, покривкою .. Він глянув в блискучу покривку Й за мертвів. Gдно око було менше, губа розтята, а ціле лице викривлене.

ЗОб

То ще для него страШНlише було від втрати ноги. Він узрів себе молодим, моторним парубком, як усі дів чата в селі за ним пропадали, як своєю красою чарував Ма

ланкУ. А тепер, коли вона єго узрить, чи не жахнеся, не IОriротивить єго собі ? Такий безобразний, та ще й без ноги, чи не ліпше було, щоби був. загиб,

щоби

куля була про

шила его серце, й всему був би конець?

Та хоч як бажав собі смерті, та все-таки хотілось жити. з краси, як нема житя?. Який він не був би, та все таки жиє. Лиш що скаже вона, Маланка? І Може, і люди

I,Uo

жахатись будуть, та про них єму байдуже, лиш вона, вона,

Маланкаl

За якийсь час з того шпиталю перевезли єго до дру гого. Приправили ногу й дали карту, звільнюючу з вій ськової служби.

Був вільний, міг вертати додому, та чому ж єго серце не радуєсь, хоч і рвалось до свого гнізда, і рад був би там

влетіти.

Коли настав }'слівний час і зелізнична пара несла єго додому, серце єго дивно тремтіло. Боже! Чи надіявся він того, чи гадав, що буде вертати, що взагалі бу де жити? Та коли зближався до свого села, то стали знов що

раз більше сумні думки насуватися. Як піп стане перед Ма

ланкою, що вона скаже, та чи буде міг так, як давно, коло

газдівства ходити?

Ось і єго село, єго хата. Перший раз у житю не йшов весело й охоче до своєї хати. І чим більше зближався, огортав єго якийсь страх, і тяжко билось у грудях серце. Коли зближався до своєї стріхи, серце ще дужче стало товчися.

Нараз як би обухом ударило єго в голову. Вікна були повибивані, двері підперті й замкнені на

колодку, стріха

була обірвана, плоти розірвані, колешня заломлена.

Він підійшов під вікна хати. Хата була зовсім пуста' ні живої душі. Як підкошене билє, сів на призьбу й гірко !lаплакав. I,Uo сталося? Де жінка, діти? Сам не знав, як довго так сидів, лиш чув, що серце що раз міцнійше корчилось з болю.

20*

307

То ви, Лукине? - заговорив хтось до него. Лукин подивився блудними очима.

----'

Не пізнаєте?

lваниха,- сказав він як би до себе.

Ваша сусіда. Господи, що з вами сталося? Дивлюся

й дивлю, Лукин не Лукин ...

Де жінка, діти? То ви не знаєте?

видо-був він з себе насилу.

Де жінка, діти?

скричав, мов божевільний.

То ви не знаєте? Маланка загибла. Маланка! Де, коли, як? У нас був великий бій. Вона була утікла з дітьми, але від смерті ніхто не втече, вона всюди знайде чоловіка.

Знайшла й ЇЇ, таки перед хатою, ось тут, де стою. Упала на неї куля з летючого човна і розтріскала на місці. Діти на дала громада тітці Фрасині, бо що тут самі робили би. Луюш лише промовив одно слово: «Господи!» і знов заплакав,

як мала дитина.

Хтось ще більше мусив єго видіти і пізнати, бо коли він все ще сидів на призьбі, як остовпілий, прийшла з діть

ми тітка Фрасина. Тітка аж у долоні сплеснула, як єго побачила. Діти спершу не пізнали єго, а найменше зовсім не знало, що то тато прийшов.

Тітка Фрасина хотіла з часом віддати єму діти, але ви діла, що нема кому.

Лукин ходив як би напівмертвий.

- I,Uo я вже не роблю, що не прибагаю, щоби хоч тро ха спам' ятався,- говорила коло церкви газдиням тітка Фрасина. - Він за нею так банує і так побиваєся, що господи! -

I,Uоб єму легше стало на серці, та й так не банував,

кажу єму, що вона будто би про него й гадки не мала, що

з москалями завдавалась. А він вам, газдиньки, як не зойк не, як не заголосить, аж сум де брами пішов.

Лукин, як се почув, мов з коня повалився. У грудях єго тиснуло, а серце з болю скаменіло.

Каліка, каліка, безобразний, без ноги! А ще більше з прошиблим,

закервавленим серцем ...

БРАТИ Казка

Завітала зима, стара, біла бабуся, щоби струджену, зму чену пекучим сонцем і висилену літом землю заколисати до

відпочинку; підкласти під голову м'яку подушку й охоро нити перед своїм лютим сином-морозом білим пуховим по кривалом.

Вона й людей перед ним хоронила. Несла спокій у теп

лу хатину, одягала в тепле одінє, вогнем розгрівала ско стенілі руки.

За кождий раз віталася з ними, як з добрими знакоми ми, і все заставала по-давньому.

Дехто пішов під землю, інший ще лиш світ повітав, одні радовались, другі плакали й журилися своєю звичайною,

людською журою. Вона все те добре знала і на все мило сердним дивилась оком, як дивляться старці на діти, віч ність на перем ин аю чу ту земність.

Минула·в рахунку часу страшна тринадцятка. Бабуся-зима, що була відійшла, знову повернулася. По вернула і застала: поля, що колись вкривала білим пухом,

!lастелені були трупами й раненими, а страшний зойк і крик

видобувався з тисячі грудей. Люди гурмами переходили з місця на місце, як би закляв Їх хтось якимсь страшним про

кльоном, мов гонені якоюсь невидимою силою. Ішли без волі, без надії на лучче, ішли, бо мусили іти. Ішли, хоч не

знали, чого й по що, властиво, ідуть? Все, що було змістом і сутю іх житя, лишили за собою, як річ минувшості, як щось такого, що уже перестало до них належати і лиш бо

лючим лишилося спомином ... Ішли проти смерті й настав ляли ... свою грудь. Ішли, не питаючись: нащо? чого? кому що з того прийде?

309

Бабуся-зима знала людей. Вона знала іх зависті, злості, амбіції, знала, як часом тяжко гнобили себе, не раз бувало що і кров потекла, але те вже давно було і з часом все те

якось меншало, лагідніло. Тож бабуся немало дивувалася, коли застала таку страшну на світі лють. Хоч і потішалася, що то не буде довго тривати, бо при теперішніх винаходах,

технічних знарядах, удосконаленях, цілий світ хіба пусти якби таке убиванє і різня мали довше тривати.

нею став би,

Бабуся-зима тратила свою силу і мусила відходити. Ві дійшла і знову вернула. А спішно єї було обтулити збідже ну землицю білими пеленами і вигоїти з завдіших єї ран.

Але ті рани єще не заскленилися. Все ще дерлись і бриз кали свіжою кровію. Здалека вже чула гук гармат і свист самострілів. Гуманність збанкрутувала, зійшла з поверхні землі, лишилась лиш одна брутальна сила і єї зелізні права.

Стуманілий жовнір не володів вже своїм умом. З зав мерлим серцем продирався через гущу колючих дротів, за

троєних димів і граду куль ...

Збожеволілі коні волочили своїх неживих панів. Смерть покотом звалювала маси людей. На кождім поступі житє змагалось з смертю. Всюди смертельне хропінє; крик, рев роздирали небеса. Пекольний вогонь від кількох днів лину. Люди кидались на себе, як дикі Із-за ліса вибіг молодий стрілець багнетом. Біг перед себе як опутаний,

не ставав ані на хви звірі. з піднесеним вгору летів без пам' яті, ні

чого не видів, не чув.

Сліпий на все, що єго окружало, глухий на смертельні зойки товаришів, на Їх крики і благаня о рятунок.

Одно лиш знав, що мусить пробити грудь і виточити кров молодцеві, що так само біг проти него.

Зрівнялись ... станули ... і змірились очима ... Брате І - вирвалось з грудей молодцеві в чужім мундирі.

Братеl

крикнув стрілець, і витягнені багнети ви

пали Їм з рук, і оба щиро обіЙмились.

Вмить вибігло двох других, з двох ворожих собі таборів, і обох на місці трупом поклали ...

310

Впали, як зламане

огниво.

Змертвіло

тіло,

поблідли

,\иця, зашклились очі, але на Їх чолі все ще як би снуваЛllСЬ

,,«у'мка, а отворені очі як би питали: «Чому так сталося? Яка пхнуло брата на брата? Хто Їх на себе наслав? Хто Їх розділив, і нащо студене зелізо роздерло ім серця?» · А холодна, зимова ніч вкрила трупів білими рантухами. Місяць неясно визирав із-за хмар і зеленим лицем відби

.rqMY причина?

1JJ0

.вався в широко отворених, дивно переймаючих очах братів, що будто би бачили не те, на що Їх очі за житя дивились,

· не

те, що Їх окружало, а щось іншого, дальшого, ледви що

,начерненого 6удучностю ...

Тяжка рука минувшості затяжіла була на Їх житю, на

іх душах

на душі цілого Їх народу. Минувшість, яка ка

:зала Їм забути 'про те, що було, не бути собою, не мати на

дії на щасливійшу долю. Неволя наложила

тяжкі на них

кайдани, окружила тяжкими ланцюгами й відтяла від ці

лого світа. За кожде живійше порушенє, за кождий стон тіс-

· нійше затискано кайдани нев()лі. Замкненим у тісних ме .жах не вільно було виглянут" на

ширшу арену світа, то

j той світ забув про ~ЦЦlраючі в оковах мільйони, що на

· дармо

видирались

на

волю

...

Коли бабуся-зима знов заглянула

на

бідну

землицю,

страшна язва з диким реготом, гуком і свистом пересува лась з місця на місце, лишаючи за собою повно гробів і зри

ту гарматами пустиню. Вітер шумів у спустошілім лісі, сви став вікнами порожніх хат. Земля порушалась, вставали цілі армії без рук, без ніг, без голови, інші

лиш безоб

разна маса. Оболочені, в лахмітю, замість зброї з тяжкими на

плечах

хрестами.

Ідуть незчисленними рядами, йдуть через континенти, моря, зависають у воздусі.

На полі, під лісом, де впали братя, тягнулись вже зорані поля. А кого дорога вела тими полями, той бачив два сині голуби, як перелітали з груди на груду, присідали на КОР

чиках, гойдались на деревині й нараз без сліду пропадали.

Знову появлялись і знов десь щезали. у же втретє прийшлось бабусі вертати, й все те саме за

ставала вона. Жаль стискав єї серце і сльози-перли лялись зі старечих очей.

311

I,UOCb

Не унивай! - шепнула ій на вухо відходяча осінь. нове починаєся, щось велике висить у воздусі ...

І дійсно! Серед реву гармат, що доходив із північного востока, вмішувався якийсь інший, відмінний від воєнної метушні гамір.

Якась могутня гроза гуділа щораз ближче і ближче. Піднісся червоний прапор - б'є червона луна пожеж і займає щораз ширші круги.

Хвиля людей підноситься за хвилею. Чути зойки, кри ки, скрегіт зброї, але люди не ідуть уже, як збита в купу

череда, вони мають певну ціль, означені стремліня. Ім вже не видирають житє, а самі єго добровільно дають.

ГрімІ .. Небо затряслося ... земля задрижала. Зірвалися вікові кайдани, зломилась

людська

мука,

визволилась народна

душа.

Заграли рожеві зорі, високо піднеслось промінє сонця воскресенія, три звізди блиснули на яснім блакиті. Підніс голову могутній лев, появився з мушкетом запорожець, ви ринув на синім полі золотий плуг, а над ним оливну га лузку несли два голуби з широко розпростертими крилами на небес просторі.

Одно лиш крило молодшого брата опадало вниз зом ліле ...

ШУБЛІЦИСТИЧНІ ТА ЛIТ[РАтуrно-

КРИТИЧНІ СТАТТІ

ПРО ПЕРВІСНУ UlЛЬ ТОВАРИСТВА РУСЬКИХ ЖІНОК В СТАНІСЛАВОВІ, ЗАВ'ЯЗАНОГО 1884 р.

Загальнозвісно, як симпатично прийнято зав'язанє жі ночого товариства в Станіславові в цілі розбудженя жіно чого духу через літературу.

Не лиш наша журналістика відозвалася о нім дуже при хильно, але навіть польська і російська, як «Kraj», «Gazeta Narodowa», «Ateneum», «Praca» і др. «Qдесский вестник», «Заря» посвятили довгі статі об' ясненю цілі товариства, а український учений, що підписався псевдонімом Левко Мая чанець 1, почти в єго присвяченєм своєї цінної праці «Про

шлюб на Русі-Україні в ХУІ-ХУІІІ столітю». Тож при виданю «Жіночого альманаха» уважаю відпо відним висказати ті мислі, котрі мене спонукали до запро

понованя пан ям станіславівським зав' язати те товариство, і може, хоть почасти удасться мені довести, що воно опира лося на реальних підставах, та лиш не мало часу вникнути в

дух

загалу.

Кому не звісна наша жіноча иаука, котра, крім музики і язиків, не виходить поза обруб найнижчих, елементарних

відомостей? Вищі студії

то дорога перед нами цілком за

перта і мусимо вдовольнятися знанєм, котре навіть не ви

рівнює мужеським середнім школам. В порі, коли живійше зачинають будитися сили нашого духу, наша наука кінчить

ся. Правда, много є таких, для котрих так скупо уділювана наука цілковито вистарчає. Але тим, котрим вона не вистар чає, котрі бажають ширшого знаня, лишаєся лиш оден-одні сенький спосіб: читанє книжок.

Тож молодий, бажаючий поживи ум хапає, l!!O може за хопити. Котра з нас не пригадає собі, з якою пильностю,

315

цікавостю і запалом читала в тім віку часто твори без най

меншої вартості! Велика, проте, шкода, що ніхто не звертає уваги, що і як жінки по скінченю своіх невисоких наук читають.

Є такі панове, котрі з самовдоволенєм твердять: розсуд на мати або дбалий отець не повинні дати книжки до рук доньки, доки уперед самі єї не прочитають.

Але як високо сягає образованє тих вітці в і матерей, що вони можуть за добре а що за зле уважати, що Їм може по добатись а що ні, того голосно не виповідаєся і не піддаєсь

під загальну критику, взагалі не трактуєся, яко річ більшо

го значеня! А однак хто ж не знає, як важне буває те, яка книжка дістаєся до рук молодої дівчини або жінки, які дум

ки і погляди на світ і на житє вона поможе ЇЙ собі вироби

ти.

IJJo ж ту натуральній шого і ближчого, як взяти се - добору і достарчуваня книжок для жіночого «само образованя» - в свої руки самим жінкам, злученим в това діло

риство? Непрактичною могла ся думка здатись тілько тим тіснозорим людям, для котрих усе те непрактичне, що не приносить зараз видимих мат ері а л ь них результатів, все одно, хоча б результати й не стоїли виложеного на них

труда. То щось похоже на те, як наш, прибитий грубою ручною працею народ поважає лиш виконанє якоїсь муску лярної чинності, а кожда умислова, хоть би найтруднійша праця не заслугує у него навіть на назву праці,- немовби думка людська була чимсь іншим, як також чисто фізич

ним процесом, природним здобутком чолов)ка.

Ми поклали собі метою впливати

на

розвій

жіночого

духа через літературу, бо література була все вірним обра зом ясних і темних сторін суспільного ладу, єго потреб і не

достатків. Вона зазначує фази суспільного розвою, по ній

мож пізнати, що вже здобуте, а що ще здобуваєся, а єсли робить пристанки і застої, то лиш для того, що слабші духи, менше світлі уми, ухопившися одної єї форми, тривають 8

ній довше, як би належало. А коли уладженя людські в сво Їх ненастанних змінах уже іншу прибирають постать і інші

викликають потреби,-':'" слабші уми не мають натілько сили, щоби слідити за новим розвитком, не можуть змінити раз підхоплених черт і, замісць говорити о тім, що стоїть пе ред Їх очима, заглиблюються

минувшину і

стараються

вбгати теперішність в рамки минувшого.

В наших часах таким новим і сучасним потребам най більш відповідним напрямком літературним є реалізм, т. €.

316

представлена ДlИсного світа, дійсного житя, дійсних, не абстракційних і не підкрашених людей та людських намєт

ностей і відносин. Напрям той у нас поки що боресь ще з останками напрямів давнійших, котрі виводять против него правила мнимої естетики, або стараються вирвати єму грунт з-під ніг, денунціюючи його як щось революційного і «неблагонадежного».

Особливо ми, жінки, терпимо серед тої боротьби. Посту повці уважать нас за недорослих до Їх понять, а непосту

повці

за відбігших від Їх виображень. З того виробився

великий і ухибляючий жіноцтву пересуд, що начитанє лиш баламутить жіночий ум. Хоч і як би то нас боліло, все-таки ми повинні призна ти, що хто не ввіиде в причини, а бере лиш наслідки, му сить прийти іменно до того переконаня.

Та тілько ж не начитанє тут винно, не література, але ті, що не уміють з неї користати, не уміють попросту читати, а з останків минувшості творять лиш штучні загороди для більшого утрудненя дороги тим, що простують стежки те

перішності до будучини.

Зваживши затим, що не кождому приступно дійти аж до самого жерела правди і аж там розпізнати живучість одних а мертвоту других принципів, признаємо, що товариство, котре би помагало одиницям випутуватися з матні і хаосу, витвореного

противними

принципами,

котре

би

звертало

увагу на те, як і що у нас читаєся, а не полишало б тоту

одну спосібність до вищої освіти простим інстинктам читаю чих,- не заслугує собі цілком на закид непрактичності.

Уже сам факт, щоби зібрати жіноцтво під стяг літера тури задля проясненя і поєднаня думок, міг виходити тіль ко з того переконаня, що кожда річ, література чи наука, лиш настілько має правдивої вартості, наскілько може при

нести практичний пожиток. Кождии, хто слідив за розвит ком людської суспільності, пригадає собі з історії хвилі, де мовчала преса, не було парламентів, жадного вільного ви бору, ні вільної дебати, всюди наказане було мовчанє, і все

мовчало. Тоді література була одним прибіжищем вільної думки і слова. Так діялось прим[іром] у Франції перед ре волюційними часами; Польща, розпавшись політично, ви творила обширну літературу

ній концентрує усі свої

сили; Росія, притиснена невідповідною до потреб розвою формою державного правленя, виливаєся широким літера турним коритом; Русь-Україна, розділена також політично,

317

в'яжеся з собою при помочі літератури. Не згадуємо вже про заслуги літератури при знесеню невільництва, панщини

і Їінших людських кривд, де література завсігди ставала по стороні слабших і утиснених.

То чи ж жінки, ідучи слідом за здоровим літературним напрямком, не мог ли -би знайти в нім гідного заступника

своїх прав і вимогів? Жіноцтво. котре виключено з загаль них і публічних справ, котре не займає жадного станови ська, на котрім могло би мати вплив на загал іспосібність с n і л ь н і пот реб и с в о г о ж и т я, повинно

заявити

тим більше триматися літератури і відшукувати

ній вираз

тих потреб і вимогів.

Але то ще не все. Попри вище наведених причинах, а іменно: кованє уже існуючої похопності

жіноцтва

до

зужит

літератури,

отрясенєєго від впливу уже пережитих напрямків, і наведенє власне на живий, реальний шлях,- є ще одна, не менше важна а тісно з попередніми зв' язана причина,

2) 3)

т. є. популяризованє і скоре розповсюдженє нових виробле

них людськостею ідей. Діло се тим головно важне, що в те перішнім суспільнім устрою одні стоять ближче, а другі дальше від чільних напрямів людської думки і праці;

не

всім однаково спосібно черпати з того жерела і приходити

до об' ясненя фактів власного житя. Все воно так буває: коли одні уже пере роблять і пережують якусь гадку, другі заледви

зачинають о тім думати, а заким певна свідома думка перейде всі круги єрархії суспільної, от через той час зродяться вже інші потреби і вимоги.

Кожда доба історична кидає наперед лиш часть людей, а по.між котрих вибігає ще мала горстка як би заповідженє відроджуючогося житя.

Аж пізній ше всі приходять до того самого переконаня, що вони; тих однак перших віщунів дуже зле вітають, не

щадять підозрію) і прикростей і називають Їх ворогами за

гального спокою і ладу. Отсе й є жерело, з котрого пливуть так многі нещасні історії мучеників, котрим гірко приходило і приходить не раз терпіти за те, що перші зауважали і ска

зали про нові потреби загалу. Чим дальше глянемо в ми нувшість, тим виразнійше бачимо, ·що в часах, коли менше посідано способу до скорого розповсюдженя людських ду

мок, страшнійша була історія мучеників, як також, що по· ступ

очевидячки

прямує

до

того,

аби

кожда

яких-будь

причин зроджена ідея уже в перших своїх фазах розвою

318.

"гортала якнайширші круги і переходила в маси. Тож то іариство, котре собі положило за засаду слідити за най "овійшими напрямками, вираженими в літературі, стара1ИСЯ в якнайскорший спосіб передати Їх масам і через те

~удити ясну, свідому думку у загалу, може далеко більше

прислужитися суспільності, ніж коли б поклало своєю ме тою хоч і не знати які широкі, а при скупих средств ах, не

Аостижимі філантропійні заведеня.

Але міг би хто запитати, в якій формі хотіло товариство впровадити в житє вище висказані теорії? Передвсім, при біднnсті нашого краю, ходило тут о по стійний фонд задля цілі товариства, витворений вклаДКIlМИ членів, як також устроюваl'lЄМ вечерків, концертів, фанто

ІІИХ лотерей і т. ін. Коштами того фонду товариство повин но за німа тися видаванєм книжок, як оригінальних, так і пе реводних, котрих добором керував би комітет, вибраний

!іиділом товариства з людей компетентних звиробленим літературним смаком, без

згляду, чи вони члени товари

ства, чи ні, жінки чи мужчини.

При збільшаючихся грошевих засобах товариство мог ло би розписувати конкурси, назначувати нагороди на діла

в означенім

напрямку,

через

що

загальний

рух

збіль

шився б.

Бачимо затим; що товариство мало широку ціль, сі СПо соби до виконаня були дуже легкі і прості. Треба було лиш більше доброї волі самих жінок і довшого часу, бо ж така задача - то не діло одної хвилі.

РУСЬКЕ ЖІНОUТВО В

rАЛИЧИНІ

в НАШИХ ЧАСАХ

Смутна історія нашого народу і смутна доля єго жіно цтва. Бідний той народ можна порівняти до святого дерева, котрого корінь не усох і сильні пускає однолітки. Все, що було колись можне і багате, перейшло до других таборів, а лишився лиш оден люд, котрий сам тілько задержав мову

і віру своіх батьків. Той люд на місце утрачених сил вироб

ляє соБL другі, а як і тих нестало, то знов інші. Кожда нова

інтелігенція за прикладом своіх предків довгий час пере ходила до сусідніх народів служити сильнійшим, аж доки не вибила година праВДИВОl о національного самопізнаня.

Люде пізнали, що відриватися від свого кореня

значить

самовільно позбавляти себе жизненої сили і що лиш на власнім грунті може вирости правдива культура, і зачали єднатися

народом.

Недавно визволений з-під гніту панщини, грубий і не освічений був той народ, хоч добрий і сердечний хлібороб.

Прив' язаний до кусника своєї землі, не знає він ні торговлі, ні жадного промислу. Рідко між нашими селянами траф ляються багаті. По селах, як і по місточках, жив.уть пере важно рільники, маючі по кілька або кільканайцять моргів

грунту *; хто би мав більше, той належить до виємків. Зато безмірно більшу часть можна зачислити до халупників, т. є. таких, котрі мають лиш хату і огород або лиш саму хату

та ка валочок землі на грядки. Стан ремісничий мало у нас розвинений; хоч бувають гончарі, мулярі, шевці, кушніри,

.. Гл. [\V а n F r а n k о, Wlasnosc ziemska w Galiciji, «Przegl1jd spoleczny»1. 1887, N2 1 (дИВ. Іван Франко. Земельна власність в Галичині, «Громадський огляд», 1887, N2 1). (При.'>!. автора).

320

боднарі, ткачі, ковалі, але то все в стані примітивного роз

вою. Є деякі й поступовійші, але ті звичайно хочуть, щоб Їх уважано за поляків, та зачисляють себе до польської реміс

ничої верстви. В горах за німа ються також наші люде те сельством; гуцулів можна часто видіти по долах, де будують церкви, попівства та коршми.

няк

Як подоляк занімаєся переважно управою рілі, так гір * плеканєм товару. Донедавна гірнякам ліпше велося,

як по долинах, але від якогось часу падають і вони жертвою

шахрайки і використуваня жидівського. Та все-таки гірняки не так тяжко працюють, як по долинах. Особливо жінки займаються там найчастійше лиш домашнім порядком, на коли по долинах жінки, крім того, працюють з мужчинами

в полі.

Обробленє рілі належить властиво до мужчини; він оре і сіє, але уже при збираню білого збіжя, обробленю куку

рудзи, картофлі і всякої городовини жінки роблять разом

з мужчинами, а не раз і зовсім самі. Мужчина звичайно

лиш своєї РОбd4и пильнує, обходить худобу, літом бере ка валок хліба і рано виходить в поле. Тимчасом жінка робить

порядок в хаті, розкладає огонь, приносить води і варить

обід, обходить при тім дріб, свині і що є коло хати. Як обід готовий, несе чоловікові в поле около 10-11 години і ли шаєся там же до вечора. Як сонце над захід звертає, спі шить г.осподиня до хати, варить вечерю, котра звичайно складається з борщу і кулеші або якої іншої пісної страви (бо м'ясо вариться лиш на велике свято два-три рази до

року) і обходить те саме, що зранку, господарство. Крім того, пере, шиє, сама білить і маже хату. Як має маленьку дитину при грудях,

то бере її з собою, коли несе обід в поле, і приміром в коломийських сторонах моЖна дуже ча

сто бачити селянку, що несе в одній руці горнець, а на дру гій дитину, котру в жнива кладе під сніп, а сама жне до ве

чера. Більші діти лишає найчастійше самі дома, що буває

не раз ПОВОДОМ многих нещасливих випадків. Скоро однак дитина

натільки

підтягнеся,

що

може

бути

чім-небудь

помічна, то зараз висилають її в поле товар пасти. Стар ші роблять

разом

родичами;

коли

не

заробляють на

чужих нивах за сніп, ідуть на службу або до фабрик та копалень на роботу, що однак рідко в нашім краю траф ляєся.

* 21

Гір н Я К -

Н. кобринська

мешканець гір.

321

Державні права запевняють селянці власність маєтку. Маєток по родичах спадає иа діти по рівній часті, і як 'ді йде до повнолітства дівчина чи хлопець, може з ним зро бити що хоче. Коли дівчина віддаєся і замужем умре, а муж жениться другий раз, то єї маєток спадає лиш на єї дітей.

Коли муж умирає і лишає маєток, то вдова, єсли не вихо дить замуж, має право доживотя. Помимо того селяни часто не зважають на ті права та інші приписи згори. І так в разі, коли вдова не виходить замуж і після закона повин на б мати право до смерті удержуватися з маєтку мужа, се

ляне на те не оглядаються і женуть її до свого роду. Також після приписів канонічних і державних не можна побира тися кревним; але коли те свояцтво заходить по жінках, то

народ не признає тому такої важності, і інтересовані часто опираються на таких доказах, що «вони собі свої п о б а

б а х, а неп о ч о л о в і к а х, то можуть побиратися».

В старих піснях

і весільних обрядах добачаємо сліди

дуже давнього суспільного

ладу, де жінка

лиш підрядну

грала ролю і була уважана за просту робуч'силу

І тепер

в щоденнім житю вона займає становище нижче від муж

чини. «Хто старший, то не менший», говорить народна пословиця. А тим старшим є батько, старший брат, чоло вік а на'віть найстарший син може давати мамі догану.

Сентиментально-любовні

пісні

коли перші почутя любові будяться

відносяться до хвиль, в молодім

організмі.

По замужю жінки жалуються на грубе обходженє з ними ЇХ чоловіків, а чоловіки вважають таке обходженє з жін

ками чимсь майже конечним. «Коса не клепана, а жінка не бита, то все одно», або «як чоловік жінки не б' є, то в ній утроба росте»

є дійсно

не раз святим

переконанєм їх

мужів.

В замужю то і до любові змушуєся часом нагайкою. От що говориться в одній пісні: ()й виросла серед поли висока могила; I,l!o не хоче говорити до милого мила. «Іди введи, малий хлопче, кони вороного, Може, заговорить, хоть слово промовить до мене, молодого».

Вона відповідає: «()й вже тобі, небоже, і ворон кінь не поможе. Як єм не любила, не буду любити до тебе говорити».

лиди дальше J.I н·ашім альманаху статю «Доли жіноча в пісних весільних». (Прим. автора).

322

Він знов собі каже приносити то срібне сідельце, то ме .l'у-горівки,

щоби

розвести

голову та дібрати

серця

«до

своєї жінки». Нарешті наказав принести дротяну нагайку: Як зачав нагайкою біле тіло рвати, Тогді стала мила чорнобрива миленьким називати: «Ой ти, милий мужу, не бий мене дуже І Бо у меие тіло, як папір, біле, болить мене дуже»

Просвіта селянки дуже низька. В р. 1872 заведено при мус шкільний для дівчат, то перед страхом кари ходять вони до школи і учаться там читати, писати і рахунків, але

то все уважають за річ цілком непотрібну;

найчастіише,

відбувши свою шкільну науку, ніколи вже не заг лядаюгь

до книжки і швидко забувають і ті початки, яких в школі навчилися.

Промисел їх також невеликий. Прядуть льняне і коніпне прядиво на полотно і вовну на верхнє одінє, також дуже гарно вишивають сорочки і рантухи, але то все тілько для

домашнього ужитку. В сусідстві міст занімаються достарчу ванєм набілу, д'робу і ярини, а міщанки садять на продаж цибулю, п.родають і перепродують овочі, готовий хліб, го тові страви і т. і. ІІ

Така-то доля нашої селянки. Подивімся тепер, яка доля єЇ інтелігентнійшої сестри, котра після єї виображень опли

ває в добрі і достатках. Наша інтелігентна жінка буде най певнійше донькою або з мами доньки священика. Бо коли всі вищі верстви відцуралися руського люду, лишився єму з ним усі злидні, приложив чимало праці до єго відродженя, і може уважатися висад

вірним оден піп; він перебув

ком теперішньої єго інтелігенції. Головна часть теперішньої світської інтелігенції - то діти попівські, і лиш мала часть світських людей походить просто з люду.

Давнійше в попівських родинах велося цілком попро сту і патріархально. Старенькі бабусі розповідають, що у іх родичів було цілком не так, як тепер по попівських lt0мах. Урядженє хатнє було цілком поєдинче: деревляні миті столи, ліжка та тапчани. Пізніише прибували крісла пома льовані на червоно, а ще пізніише до наикрасших належали

З недрукованого збірника ського повіту. (Прим. автора).

Теофіла

Кобринського

з Коломий

323

3 .ясеневого де,рева уже політуровані. Такі шафи і крісла можна ще й тепер бачити по попів ських домах, тілько що здеградовані з колишніх почесних місць до передпокоів, кухонь та сіней.

Добра господиня мусила мати все своє вдома, зачавши від біля, обрусів, рушників, пішевок і т. і., на що найчастій ше сама пряла лен і коноплі, а купувала хіба дещо на верх нє одінє.

До кухні, крім перцю, шафрану та другого коріня, також нічого не купувала. Дома годувалися вепрі, різали барани,

дріб, а як треба було, то і грубших штук. Була своя соло нина, вуджениця, ярина, овочі, з лою і воску світло також було своє.

За напиток служив мід, горівка

з медом

та вишняк.

Давнійші попа ді убиралися так, як і мужички; за пам'яті наших бабусь мали на собі кафтаники, широкі спідниці та хустки на голові, але до гостей витягали вже роблені в місті

сукні і чіпчики. Просвіта Їх була низька, заледво уміли чи тати, і писати, а много було таких, що і того не знали, але се не перепиняло Їм бути добрими господинями та поважа ними жінками.

Польська цивілізація, котра захоплювала усі наші осві

чені верстви, добиралась і до попівських родин. Бабусі го ворять, що Їх уже вчили по-польськи читати і писати, від чужували від простого народа і наказували з ним говорити

по-польськи. Як СІ<ладно виходила та польська бесіда, про те свідчать передав ані тепер в численних анекдотах пере крученя польських слів.

Були то часи, коли і до нашої богом забутої Галичини почали з ріжних боків допливати хвилі нового духу, відгуки великих слів: свободи, рівності і любові до рідного народу.

З одного боку упадок польського повстаня з р.

1830--31

розбудив перший раз на польській землі завзяту суперечку між аристократами і демократами, а затим викинув вели

чезну масу людей з обох спорячих таборів за границі Росій ської держави, особливо до Франції. Там потворились не злічені товариства і зв'язки еміграційні, в котрих завзято

дебатовано над теоріями суспільними і над способами від будованя Польщі при Їх помочі. Ту перший раз ясно по Ставлено питанє про увільненє селян від панщини, а в про

тягу десятка літ

1833--1843 набігало з Заходу множество

емісарів до нашої Галичини, проповідуючи

вироблені там

теорії тутешній молодіжі, а навіть подекуди й самим селя-

324

нам. Між іншими,

звернули польські

агітатори

пильну

увагу на руську духовну семінарію, де Їм удалось для своїх

цілей позискати чимало спосібних людей і зав' язати навіть філію свого зв' язку під проводом одного віце-ректора *. Але той могучий натиск польської конспірації, скріпле ний ще тим, що в семінарії

панувала

й польська мова та

польська література (навіть польські представленя теат ральні утворювались в єї мурах!), збудив і покликав до житя також відпорні

сили

свідомість

власної народної

окремішності і самостійності. Під впливом поляка Ходаков ського-Чарнецького 2 виросло замилуванє до народноі (в східній Галичині конечно рус ь коЇ) пісні, котрого пло

дом був великий збірник Вацлава з Олеська 3; руська пісня народна зродила замилуванє и до руської народної мови.

Дунув свіжий вітер і з України, появились відтам у нас нові збірники пісень та дум козацьких, а враз із ними й

перші твори артистичної українськоі музи: «Енеїда» Котля ревського, повісті Квітки, «Ластівка» 4 Гребінки, «Южно

русский сборник» 5 Метлинського; галицькі русини пере коналися нагля'ДIНО о можності літератури на Сівоїй рідній

мові, на мові темного і панщиною придавлецого хлопа. І ще недосить: Галичина силою свого географічного положеня і політичного стану стояла тоді ще більше на меЖИlНароднім

грунті, ніж тепер. На львівськім університеті, крім німців, русинів і поляків, вчили[ся] також чехи, з котрими інте лігентні русини води.l\И знакомство і через котрих знакоми

лись з ходом і станом чеського і общеслов' янського відро дженя; через Пешт, де також много русинів ходило на уні верситет, вони подавали руку також будячимся до нового житя сербам та словакам;

примір усіх тих воскресаючих

слов'янських братів додавав охоти, побуджував і до влас ного починаня, розогнював надії. Здавалось, що рух той живо і невдержимо піде наперед,- Шашкевич боявся, щоб русинам не прийшлось бути в нім послідніми, уявляв собі,

що прочі слов'яне вже «вершка ся дохапують»6, і спішив де мога і якмога проявити в світ свою «Русалку Дністрову», незважаючи на жадні неприємності, які з того при тодіш

ніх порядках мусили вийти для єго особи. В тих перших починах нашого відродженя було багато благородного ро мантизму, але не так-то багато правдивого демократизму,

М. S а І а, Geschichte des polnischen (М. Сала, Історія польського повстання автора).

1846

іт }ahre році.- Прим.

Aufstandes в

1846

325

як би нам тепер здавалося. Оден з чільних аргументів в спорах з поляками був: а отже, і у нас були с,вої князі і свої

бояре, т. Є. прямий показ на те, що й руський народ також

не зовсім був позбавлений (хоч в давніх часах) елементів аристократичних, без котрих тоді не вміли собі представити

нар ода. Особливо сильний зворот думкам русинів гали цьких в ту сторону дав історик Денис Зубрицький 7, і якийсь час мог ло здаватися, що ціле русько-народне

відродженє зійшло на те, щоб витворити для руського народа нову ари

стократію, хоч би і в попівських реверендах. Не диво, затим, що при такім напрямі думок все нар о дне плило по верху,

а все, що нібито аристократичне (а на ділі близьке або й зовсім тотожне з польським), панувало 'в житю родиннім і публічнім. Помимо теоретичної єдності з народом, кождий хотів якнайдальше бути від того народа та єго патріархаль

ного ладу. Хто з русинів не йшов на теологічний факультет, той рідко лишався русином, а вже найбільше, коли призна

вався до руського походженя: gente Rutheni natione Роlопі* водилися до недавнього часу. Такі пани женилися найча стійше з польками та пропадали для Русі, а хоч котрий ча сом і признавався публічно, то дома усе ішло по-польськи

і скількомога «по-панськи».

Наші попадянки не мали навіть до таких панів претен зії; Їм приходилось ще сильно, в поті чола боротись з пат

ріархально-мужиць'ко-попівськими обичаями і з трудом здобувати й найменші клаптики втискаючоїся цивілізації.

Студенти, живучи по містах, критично, а то й знасміхом відносилися до своїх сестер-селянок; вони невдоволені були з Їх убраня, захованя, бесіди та ставили Їм за приклад мі

ських панночок. Попадянки корились перед тими, як Їм зда валось, висококультурними фактами, та бачили Їх в далекій до осягненя перспективі.

Не всюди мусило бути однако й тоді, бо трафлялося, що попадянки виходили деколи замуж, наприклад, за мандато

рів, котрі в ту пору згори дивилися на попів; трафлялися одиниці, відповідаючі цілком

очевидно,

вимогам тодіш

ньої інтелігенціі польської. До поборюваня патріархально мужицько-попівських 'обичаїв допомагала вже сама загаль

на переміна відносин економічних. Вироби домашні, котрі ще довше в нашім краю по селах трималися ніж інкуди, під

натиском великої маси фабричних виробів мусили усунути-

* 326

Рід рутенськніі. нація польська (лат.).

ся; вироби фабричні, хоч більше відповідали вимогам сма ку, зате були менше тривкі і ввели з собою нерозлучну то варишку - моду, а тим самим і скоршу зміну зуживаня і

набуваня. Одіж, урядженє домашнє, зачавши від салону до кухні, множество меблів, всілякого роду дрібних окрас, при бори до накритя стола і постелі, кухня і напитки - все му

сило піддатися тому новому впливові. Те саме діялося і з ви могамивищої освіти. Загальне в суспільності признанє потреби ширшого знаня змішалось з такими вимага'нями економічної натури, яким тілько мала часть наших попів ських родин мог ла відповісти.

Аристократам, крім невеличких

елементарних

відомо

стей, показалася потрібною спеціальна наука чужих язиків, як задля частих подорожей, так і для космополітичної сало нової конверсації; маючи доволі вільного часу, можуть вони займатися музикою, малярством і такими іншими штуками: маючи за що без трудності набувати всякі книжки, можуть

для своєї при€мності бавитися лектурою. Така-то жінка,

з такими економічними засобами сталася взірцем для цілої маси наших жінок,

котрі

замість

подібних

засобів мали

тілько подібні претензії, і на Їх підставі хотіли попасти в

«інтелігенцію». Всі вони тратили час і сили, щоби набути тих відомостей, не питаючи, оскілько всі ті штуки і науки можуть впливати на розширеня Їх світогляду, без котрого нема правдивої освіти, та на що придасться Їм усе те в прак

тичнім житю? Тож в часах реакції, кол,И старалося все повернути до давнього, передреволюційного стану, не забуто і жінкам їх

смілійших жадань під час загального порушеня умів. Тим сильнійше почалися накликуваня до старих патріархальних звичаїв та традицій, де жінці лиш родинне житє вистар чало. Віддалювано затим від них усе, чого конечно не ви магали обов'язки жінки в родині, скорочувано науки жінок,

не стоячі в тіснім зв'язку з тими вимогами. У поляків в ,тім

напрямі відзначилася найбільше Клементина з Таньських ГофманО'ва. Та талановита писатель ка недосить, що остро ганила найменші О'б' яви самостійності в жінці, але твердила, що досить буде з неї, коли зуміє добре лист написати, про 'вадити домашні рахунки, коли буде знати історію свого на роду, а в решті постараєся бути для всіх домашніх покір

нО'ю та невтомимою прислужницею

Усі інші науки допу-

... "О wychowan.iu» «<Про виховання» - Пpuм. автора).

327

скала

лиш

великим

застереженєм

задля

виємкових

поло

жень.

Гофманова, котрою величаються польки, що виховала Їм цілі жіночі поколіня, дійсно сильній ше угрунтувала за. хитаний значно патріархальний лад, хоч, проте, не могла .зупинити намагань жінок на добуваня вищезгаданих наук.

й тепер наука язиків, музики та інших пописових відо

мостей для переваЖlНОЇ більшості польської інтелігенції є мірою образованя жінки.

Така-то вже була нещаслива доля нашої Галицької Русі, що всякі здорові, ясні, поступові ідеї доходили до неї най пізнїЙше і слабо, а всякі темні та ретроградні найшвидше і

найсильнійше. Так було і з нашим жіноцтвом: перший при людний голос, котрий признав €гo існованє і звернувся прямо до него з своєю проповідю, то був голос чоловіка ретроградного, а властиво більше темного і майже безгра

мотного (він укінчив щось лиш кілька гімназіальних кла сів) - Северина Шеховича. В р. 1853 зачав він видавати свою «Ладу, письмо поучительное русским девицам и моло; дицам в забаву ипоучение», письмо

писане

страшенним

язиком, хоч і з претензією на чистий великоруський, і за повнене страшенно нужденним змістом, хоч і з претензією на

те,

(стор.

що

110).

«имеєт

честь

писати

для

интеллигенции»

У вступній статі першого нумеру «Призначение

женского пола» ось якими словами звертаєся редакція до

нашого жіноцтва: «Так, вы доньки святой Руси! станьтесь ДОСТОЙНЬІМИ капланками ЛаДЬІ - старославянской богини

любви и краСОТЬІ женской! Пийте ей райскую песню своєго девочества, плетите венець з неувядаеМЬІХ цветов любви и

невинности, и запалите ей блаГОВОННЬІЙ

ладан

почитанія

общого, что б ладно, кротко, нежно заиграли чувства в Ва шой гру ДИ, что б любо, мило и лехчайше билось Вам сер денько! красивая Лада розлееть на целоє Вашое естество блеск своєя краСЬІ, поощрить кумной деятельности, к ВЬІС

шей товарищеской жизни, ВЬІПлекаєт свойственны M обра зом нежнейшии чувства Вашии, выоразуєтT вкус sстетиче ский, дабbl ВЬІ сотворили рай меже галическими родинами

·и в новом блеску засіяли пред Вашими родителями, Ваши ми братьями, другами, женихами и супругами. В конци просвещение и ублагор'однение сердца есть задачею «ЛаДЬІ», поучивайтесь - наука есть капиталом в нашом

стане, а €стьли БЬІ Бог осудил Вас когда-то статися сирота ми, найдете в науце власноє удовлетворение и спосоБы до

328

житя,

яко

учительки,

гуверненты ,

модистки

проч.»

(стор. 2). Так само в листі до Івана Федоровича 8 висказує . Шехович ціль своєї часописі. «Посвятив я ЇЇ,- каже він, жіноцтву, бо таким способом задумав я з ліпшим успіхом впливати на інтелігенцію руську, на молодіж, про с я к Л У

з а сад а мид е мок рат и ч НИМ и» *. Річ очевидна, що не йшло тут о розширюване, а імен но тілько о ·поборюване тих засад ... І так в другім нумері «ЛаДЬІ» ОСЬ як формулюе

Шехович «призначене» жінки: «ВЬІ ДОЛЖНЬІ БЬІТЬ МУДРЬІМИ, ПРОЗОРЛИВЬІМИ,

любви

ДОСТОЙНЬІМИ

супругами:

ВИРНЬІМИ,

рачительны ии (в приложенім сл:оварці слово «рачитель НЬІЙ» толкуеся «troskliwy» **) матерами; МУДРЬІМИ, ощад жаючими Домостроительницами ... Уже то матери ДОЛЖНЬІ Вас о всем поучити и свои ДОСВИДЬІ уделити: тии добрии, доматорскии супруги, матери,

домостроительницы

ДОЛЖНЬІ

указати дорогу, на котрой они самы Бы и •. Иль лучше: не н у Ж нон и ч его

учи т и

н и ч его

пер е к а з о в ати:

ТИХОМИРНЬІЙ образец матери должен вас наполняти СМЬІС лом материнським, а

то

посредством

доверия и

любви»

(стор. 9). «Не нужно ничего учити и ничего переказова тиl» - ОСЬ властивий девіз тої самодурської публікації, кот ра, на неща~тє, бу ла відroмоном утертих в нашій молодій суспільності поглядів і з свого боку допомагала до іх скріп

леня. «Не нужно ничего

учити ... бо КОТОРЬІЙ

ли мущина,

чувствующий достоинство м У ж а, вы ержалл БЬІ близь жен ЩИНЬІ, муltрствуючей острожайших знаниях, о КОТОРЬІх она повторяет

только слова,

не

розумеючи

реч

истинно,

котру

она знати н е Д о л ж он а и о которой в самом деле изредка может знати что-нибудь, кое-что БЬІЛО БЬІ основательное и с

собою в связи?» (стор.

50).

Не вчитися повинна жінка по

думці п. Шеховича, а «смотрити, догаДЬІВатися, чувствова ти; доходит она ИСТИНЬІ не заключениями, по крайней мере не

имеет

(стор.

она

59).

при

ТЬІХ

заключениях

ниякого

сознания>.'

«Женщину сотворил Бог чувствительнейшу

***

и слабшу; она долтна усмиряти, смягчивати, уща,сливляти

* "Зоря», 1886, стор. 104. (Прим. автора). ** т r о s k І і w у - клопітливий, дбайливий, старанний (польське). *** "ЧУВС'І\вительность» жінки п. Шехович розуміє досить оригіналь

но, коли на іншім місці .каже: "Женакое тило ощущает болезиь нет а к дот к Л и в о, як мужеское, к а ж д ЬІ Й мус к У л уст У п ьІ В а е т,

под а в а е т с я, с Д а л б ЬІ В а е т с я.

Суть то намеки ПРИРОДbl века

ЗЬІВающии, что женщина создана до тих О Й тер п и мое т и, что в сей способности до сношения состоит

ея наибольшая

может более сносити, нежели мущина» (стор.

сила и что она

50.- Прим.

автора).

329

смилого мущину. Дикий, пасмурны й Бы л Бы свит, если бbl жили в НИМ только самии мущины , но ленивы й и бездея теЛЬНblЙ, если Бы наполняли его только самии жеНЩИНЬІ»·

(стор.

67).

Для того-то «розсуджаючи по собственностях,

котры отличают Вас яко жеНЩИНЬІ, дол жни вы старатись подобатися мущине, приобрести

себи и сохраняти его лю

бовь, а сию любвою ущасливляти его. Женщина, котра не имеет таланта

подобатися,

так як

мущина

без

розума и

силы , стоять на ровной степени» (стор. 67). От і виходить ясно, що розумів Шехович під «розширенєм освіти, добро биту, а найбільш образованя товариського» при помочі свого

«у;ні.версальноro» письма. Те «товариське образованє» ши рив він, друкуючи в своїй «Ладе» такі «Правила благопри стойности й тонкого благонравия», описи «умны x забав то варищеских», тих безглуздих, пустих, кукольних забав, ЩО

майже всі прийнялися і досі держаться серед нашої інтелі

генції, друкуючи «Беседу цвета.ми», переплітану страшенни ми віршами *, глупі анекдоти і сказівки о «дамских РУЧНblХ работах та парижских модах». Те товариське образованє полягало на тім,

що «прилежнии

читатеЛЬНИЦbl

ДОЛЖНЬІ

старатися прилежно о украшение своей наружности», бо

«такая принада есть особенно потребна для Вас, красаВИЦbl, ибо вашое то есть призначение делати на умах милии впе

чатления», а головні прикмети жінки, «се добродетель, ро

зум и приличное уложение» (стор. 75). Як дійти до «добродітелі і розуму», се п. Шеховича не обходить; голов но обходить його «приличное уложение», для котрого він

дає ось які сказівки: «Тому, красаВИЦbl, если желаете всем подобатися, старайтеся приобрести ПРИЯТНЬІЙ и пленяющий способ поступания с КОЖДЬІМ, уважайте прилежно на себе, да6ЬІ ВЬІ никогда не преступили границу пристойного по

ведения ... Стойте, сидите завсегда просто, а Вашое шествие да будет легкое. Памятайте, чтоб всегда кланятися прилич но, часто убо, скоро только войдет молода особа в комнату,

Наводимо деякі на виривку: Многословием, хитры ии манерами Манит мя часто лице лукавое,

Як Адоние здобится нежны ии цветами, А корень хранит существо хитрое. А далі:

и девицы честь не раз есть мрачная, Як сталь, Дblханием не прозрачна. АдонисНа девическу честь запала занавесь.

330

роз,суджают

присутствующии

по

ея

поклоне о

воспитании и даже о способе ея думанья» (стор.

целом

83).

ея

«Жен

щинам и мущинам, стаРЬІМ и МОЛОДЬІМ, всем старайтеся по

добатися, даБЬІ каЖДЬІЙ о Вас мог сказати: «Як же приятна сия особа!» (стор. 84). І подумаєш, що се все писалось в де сять літ після того, як Гоголь в «Мертвих душах» так по майстерськи списав свою «даму приятную во всех отноше ниях!»

Та все-таки не для· всіх повинні бути інтелігентні жінки так дуже «ПРИЯТНЬІМИ», бо ось як поучав Їх дальше п. Ше

хович: «Избегайте затом веякии общества, 'в КОТОРЬІХ неиз веСТНЬІЙ есть Д о б р ЬІ й тон, т. е. належитое, приличноє поведение; предовсем не вдавайтеся со служанками; с ТЬІМИ ДОЛЖНЬІ ВЬІ обходитися приятно и учтиво, однак'Ь належит

Вам избегати откровенность к ним, подобно як и суровость и презрение. Кроме ЩIЬІХ ЗЛЬІХ действий, котории вдава ние ся з людьми иного воспитания на сердце и YM~ сделати могут,

оно

чрезмерно

шкодит

наружности.

Можно зараз по мове, по уложению молодой осоБЬІ позна ти, если она часто преБЬІВает со служанками, а тогда тяжко

уже имети о НИХ'Ь доброе мнение. Поступайте всегда с ними так, чтоБЬІ они никогда не осмелилися переступити грани

цу, котра Вас от них отделяет. Если Вам случится напом нути и укротити их, то прежде подумайте, что Вам належит сказати, чтоБЬІ ВЬІ не ВЬІГОВОРИЛИ никогда такии слова, кот рЬІ БЬІ Вас понижили» (стор. 104). А тепер подумаймо тіль ко, що всі ті науки дав ані були нашим сільським попадян кам 50-их років, що ріжнилися від сільських дівчат хіба

нап' яленою по новій моді су~нею та вмінєм читати і (!Не орфографічно) писати!· Ми навели всі ті уступи для того, бо вони якнайкрасше характеризують духа тої темної доби, коли такі люде, як Шехович, могли грати ролю вчителів, характеризують та кож того духа обскурантизму, вічного притворства і прю дерії, серед котрого виростали і виростають цілі поколіня

наших «інтелігентних» жінок. Нехай побачать, з якого же рела вони пили! Тимчасом вже около 1859 року почався новий, живій ший рух в Галичині. Сам уряд, переконавшися о немож ності вести дальше

абсолютно

бюрократичним

способом

керму управліня, почав хилитися до суспільності. покликати

т. зв. комісії з мужів довір' я до нарад над важними спра вами краєвими; чимраз частійше і упертій ше носилися слу-

331

ки о новій конституції, в котрій поляки бачили не що іншо го, як цілковите і неоспориме с в о е пановане в краю. Рів

r лухі

ночасно доходили

слухи о якихось приготованях до

нового ПОВСТaJНЯ, О паРТІЯХ «білих» і «червоних», що скри

то ще боролися з собою

Слідуючий 1860-ий рік справдив

в часті надії поляків: скликано сойм краевий, тілько зовсім

не такий, якого бажало.ся полякам; при помочі уряду засіло

в тім соймі звиш

ся в соймі завзяті

руських послів, попів і селян. Почали національні (звісне

«niema Rusi» *)

соціальні (<<ліси і пасовиська») спори, котрі для жадної сторони не принесли ніякої користі, а тілько в нечувани'й

спосіб заострили взаїмне роздражиене та відчужене. А тим

часом вибухло в Варшаві повстане 10, котре і у нас відбили ся гучною луною, ще дужче комплікуючи наші спутані відно

сини. Ті самі поляки, що під впливом революційного енту зіазму над «narodowem powstaniem» завішували на вікнах

скляні таблнчки з напнсом «W оlпо~~, R6wnos~', Braterst-

wo» ***, сміялися з руської інтелігенції, говорячої язиком руського хлопа, і ненавиділи того хлопа яко «комуніста», з другого боку й переважна часть руської інтелігенції з стар

шого поколіня спішила щосили обмиватися з закидів поль

ських, що буцімто вона попи рає хлопські «komu,nistyczne zaclIcianki» ****. «Коли й були які комунізми,-говорить один руський посол в соймі,-то бог свідком, що ми Їх не підпи

рали ані навіть о них не знали». Чимраз частійші народні «бунти» (т. є. безоружні проби опору пан ським екзекуціям, попертим військовою силою) ще дужче залякали руську 'ін телігенцію;

арнстократичні

намаганя тої інтелігенції скрі

пилися. З одного боку деякі починають в собі самих відшу кувати потомків

давньої

шляхти,

то

давніх

бояр,

опираючися, на назвах, подібних до тих, які знаходили в лі

тописах; з другого боку, видячи, що під гарячу хвилю су часної боротьби ся невинна забавка в аристократизм не дає

ніякої підмоги, почали чимраз громаднійше привертатись до кружка Зубрицького 11, що вже віддавна махнув рукою на всяку роботу на власнім грунті і власними силами і жив

надіею на політичну літературну поміч з півночі. Серед та ких-то обставин виробилася у нас всевладна в ту пору партія

аристократично-клерикальна, або так звана святоюрська 12.

* ** *** **** 332

Нема Русі (польське). Народним повстанням (польське). Воля, рівність, братерство (польське).

Комуністичні бажання (польське).

Але з другого боку, в тім самім часі заворушились у нас

і інші сили, роздались інші голоси. В тім же 1859 р'Оці ви йшла в Липську невеличка книжечка «Стих'Отв'Орения Пуш кина и Шавченки», де перший раз побачили с-віт б'Ожий та,кі

'Огнисті твори нашого К'Обзаря, як «Кавказ», «Посланіє», «Заповіт». Книжечка ся електричною іскрою упала в серця наш'ОЇ молодіжі, котрих не могла вд'Оволити мертвечина уні верситетських викладів Головацького 13. Швидко опісля ви

йшло й багате виданє Шевченк'Ових творів в Петербурзі у Кожанчикова, появилась «Основа», і серед нашої молодіжі запанува'В незвичайний, досі нечуваний рух,- заводилось «українофілЬІСТВО», В !Котрім серед шуму і за-взятих

т. зв.

спорїів

та

звільна

зма,гаlНЯ

нatКльовувались

щиро

нар о дні.

серйозні

Розумієся,

не

погляди

відразу

се сталось, а треба було перейти через правдиве Дан тове пекло найдивогляднійших сп'Орів, далеких від уся кого загальнонар'Одного інтересу. Почалось від спору за азбуку, за ним пішли спори прав'Описні, язикові, обрядові і

політичні (конечно із самих широких), а все те мішалося, клекотіло і разило слух дивоглядними дис'Онансами. «В тій музиці,- говорить оден з сучасних писателів, свідок-очеви тог-о часу,-' приходило ся підростаючому пок'Оліню орієнтуватись і вибирати для себе найбільше припадаючий

дець

до серця інструмент. Якого направленя було ся ЄМ'О три мати? Чи тих, що казали, що -вони gente Rutheni nationie Pol'Oni, чи тих, ЩО п'Оклонялися 'Одн'Ому руськ'Ому нар'Одові від КамчаТlКИ д'О Карпат? Чи руській бесіді, якою гов'Орив т'Ой руський мужик, серед котрого він жив? Чи триматися унії не'Очищеної, з єї ружанцями, 'Органами, чи унії 'Очище

н'Ої, без дзвінків, без органів? Ст'Ояти чи клякати при при

частію? покл'Онятися «Конюш'Ому»

Дідицьког'О 14, чи ЄГ'О

«Буй-Тур'Ові», чи, може, «Д'ОВбушеві» Федьк'Овича 15 і єго мужнцькій музі? Чи язикові «Слова» чи «Вечерниць» ? 16* Та все-такн в тім ха 'Осі видний був 'Оден напрям - не да тися полякам І В кр-аєвім сойм і велася з ними р'Оз'ярена .бор'Отьба о народні права, та ще більше розлючена велася

газетярська п'Олеміка.

П'Опів уважано за проводирів т'Ого руху, і всі неприязні тому рухові удари були против них вим-ірені. I,Uоби ослаби ти ту «фалангу», Голуховський 17 видав розпорядженє, щоби

* О. Т.18 В «ЗгаДЦі про житє Володимира Навроцького». Твори В. Навр., т. І, стор. V-VI. (Прим. автора). 333

лиш ЗМеншене і ограни чене число питомців принімане було

до духовної семінарії. Але сим разом той хитрий дипломат

сам себе перехитрив. Стремлшє віддаватися другим, світ ським заводам було вже давній ше збуджене *, а розпоря дженє Г олуховського побільшило ще число світсь'КОЇ універ

ситетської молодіжі. Та світська молодіж, котра користува лася далеко більшою свободою

і мог ла

здобувати далеко

ширшу науку, ніж семінарська, причи'Нилася до далеко більшого скріпленя народного розвою,внесла в него нові,

не знані досі елементи. Літературний демократичний україн ський рух мав на неї далеко більший і тривкійший вплив.

Іскра, котру Шашкевич здужав запалити, але котрої єго 1'Q'вариші-попи не МОГ ли піддержати, тепер розгорілася в живий огонь, витворила осібну партію «народовців», або «молодих», переважно уже під проводом світських людей.

ІІІ

Раз зроблений перелом в родиннім способі житя попів ських верств поступав скоро. 50-ті, БО-ті і пізнійші роки не подібні вже були до ЗО-тих і 40-вих років, як під зглядом товариських вимогів, так і просвіти. Хоча попадянкам, да леким не раз від міст, яко 'Осередку просвіти, тяжко було

набувати хоча б невеличкі науки, то зваживши основні пра вила тих вимогів, які ставлено жінці,- а котрі так ясно

виразила ГОфманова,- не много треба було, аби підійти під уровень зарозумілих на своє образованє польок, котрі лиш при місті спосібнійше мог ли набувати «талантів»; а врешті, ріжницю довершала лиш міська смілість та мод

нійший крій суконь. В БО-тих р'Оках, в часі найбільшого роз дразненя між поляками а русинами,

брати уділ в народнім антагонізмі.

зачали

і наші жінки

Голосний

патріотизм

польок, вироблений Їх вихованєм, в котрім головно складено натиск на спеціальне знанє певного рода анекдотичної істо

рії Польщі, без ширших наукових поглядів, а скріплюваний від часу до часу кровавими катастрофами живого, а на часті

роздертого народу, знайшов і між русинками наслідничок.

Та наколи польки в БО-тих роках поубирали жалобу, поути-

Виразом того етремліНJI була гарна поовіеть 3аревича «Хлопська дитина», друкована в «ВечеРНИЦJlХ» 1862 року; герой тоі повісті етаЄСJl

«хлопсь·ким

адвокатом»

з панами. (Прим. автора).

334

боронить

хлопських

справ

спорах

нали волосє і не ПОЗВОЛЯЛіі собі жадних веселійших розри· 80К,- русинки бавилися, танцювали, волося не обтинали,

і так довго не наді'вали темних

суконь, доки се не сталося

загальною модою. Помимо висміваня з боку поляків гово рили по-руськи, а декотрі убирали по-народному вишивані

сорочки. Русинок зпідтятим волосем, говорячих в товари ствах по-польськи, називана іронічно «Вандами». Та назва набрала ширшого розгомону

і сталася

типом гумористичних руських газет

характеристичним

Така «Ванда» зви

чайно виховалася в полЬ<:ькім конвікті 19, хотіла лиш грати на фортеп'яні та читала «романси», не беручись до жадних

жіночнх домашніх за'нять. Але висміваючи сей тип, будь що-будь новий серед наших обставин, домо, чи й несвідомо, ставали в обороні р о з в о Ю, а струхлого патріархального добро вказували жінкам - вернутися

гумористи, чи сві не чисто народного ладу, і яко одиноке назад туди, відки

вийшли. А тимчасом поява «Ванд» на нашій землі в сміш ній і ненародній шкаралущі крила

здорові зерна

розвою.

Обіч цілої юрби плітких «малпочок» було між ними чимало жінок з розбудженими бажанями правдивої освіти і посту

пу. Тілько неприг лядні обставини та хибний систем вихо ваня жінок взагалі повертали ті здорові і справедливі зма ганя в смішну форму,

а не раз

З ріжних обставин вони ріжно

і на

нещасливу

виходили.

дорогу.

Перед БО-тими

роками не хотіли вони іти за попів, а коли котра виходила,

то ціле жите нарікала, що «хлоповатіе» на селі. В БО-тих роках бавились вони в польки, не так, може, з симпатії для

поляків, як більше, аби чимсь відріжиитися від гурту. Піз нійше витворили вони ряд жінок, котрі для розширеня сво Їх понять і світогляду хапаються лектури, хоч і ту не раз збиваються з доброї дороги читанєм безпрограмовим, а ча сто непевної вартості творів.

Ті хиби приписувано звичайно польській едукації і поль

ським конвіктам. Природною силою реакції збудився між русинами рух-вистерігатися тих впливів. Найчастійше за тим учено дівчат по домах через приватних учительок; тепер

знов найбільш':! дають Їх до шкіл виділових. Позаводжено також і свої конвікти на складані гроші: чи з сліпого наслЇ дуваня поляків, чи, може, з власного потягу не осміленося на утворене конвіктів світських, але віддано Їх ведене кор порації найменше до того спосібній, монахиням-василіян

кам 20 в Словіті (конвікт перенесено до Львова) і в Яво-

ГЛJlДИ віденський "Страхопуд». (ПРUМ. автора).

335

рові. Сей послід ній конвікт випускає щороку nересічно

20--'-

елевок 21. Там уділ~ють Їм усего, що в школах виділо

вих, крім того музики, язиків, та, з особлившим старанєм,

жіночих робіт. ЛьвіВСЬІШЙ конвікт василіянок остаєся під протекторатом митрополита; ту уділяються також науки шкіл виділових, язиків, музики і жіночих робіт, і звертаєся

пильна увага на руський язик і руську історію. В Пере мишлі за діло жіночого образованя взяв'ся єпіскоп Ступни цькиЙ. Віднісся до правительства і виєднав дозволенє фан тової лотереї для призбираня фонду для основаня вищої жі

ночої школи. Лотерея дала справді гарний дохід, котрий ураз із напливаючими з цілого краю жертвами вчинив ра

зом

41.040 зр. готівки. Але помимо того стараня о жіночу просвіту ясна свідо

мість і сила переконань у жінки загалом дуже мало пова

жаєся. І не раз тяжко приходиться жити ліпшим та спосіб нійшим одиницям, котрих З одного боку не вдовольняє не достаточний або хибно подаваний жінкам науковий корм, а з другого

мучать патріархальні виображеня старших,

після котрих жінка з вищою освітою не може бути ані доб

рою господинею, ні жінкою, ні матір'ю. Трохи чи не те саме виображенє проя'вляє й молодше поколінє мужчин при ви

борі товаришки житя. Часом найінтелігентнійший мужчина жениться з цілком невідповідною собі жінкою, і не тілько

що недобачає сам тих різких рітниць, та ще немовби й другим наказує таке саме для свого вибору поважанє, яке

сам для своєї особи виробив в світі. Те саме мож добачити і в тім, що наші молоді люде женяться з польками. Та дійс но трудно й придумати більшої суперечності І Ту чоловік упоминає'ся о свої національні права, закидає не раз русин кам недостаток патріотизму, а сам

жениться

полькою.

Видко, що духова спільність в подружю для него річ не потрібна. Люде, не признаючі конечної потреби тісної духо вої зв'язі між чоловіком а жінкою, могли би на доказ своїх переконань брати ті факти, що в питаню замужя рішає ін

ший, природний наклін. Зваживши однак свобідне житє мужеської молодіжі, тяжко припустити, щоб ті природні ін

стинкти грали таку ролю при женитьбі, як би, може, дійсно

з права природи належалося. Радше згодимось на те, щоб причину того сумного факту добачати в однім основнім блу ді нашого суапільного устрою - в розділі між мужчиною а жінкою, як способом занятя, так і відповідним до того вихо ванєм, котрий нігде так виразно не проявляєся, як В серед-

336

ній верстві. Ту жінк.а майже вповНІ залежить від зарібку мужчини, і для того-то кожда родина поперед всего і головн() стараєся дати хлопцеві через науки кусник хліба і спосіб

до утриманя на будуще цілої родини. Він уже змалу знає, що він хлопець, що він має бути розумний і з того хліб Їсти, що єго сестри ніколи не будуть уміти того, що він, так само

як і мати Їх не має о тім понятя. Крім доброго класу, він о ніщо більше не дбає, о решту нехай журиться батько, не хай уступають в своїх потребах сестри, нехай гарує собою

мама. Не дуже то добра школа для починаючого розгля датися в обставинах світа молО.Дця, котрий тим більше тя жить на бюджеті родини, чим гірше матеріальне положенє

тої родини. В дальшім житю не подибує він жінки ані в об сягу свого умственого розвою, ані фаховОі'О занятя, а хіба лиш на візитах, балах, вечерках, устроюваних виключно для

забави. Все, що поважне і немиле, не має тут приступу; лег кі розмови, веселі дотепи, вишукані строї жінок та пописові їх відомості

от що становить

Не можна затим

дуже

основу тих згромаджень.

дивуватися,

коли

мужчини

рахуються з жінками лиш там, де Їх подибують, бо чолові.к

може лиш з тим рахуватися, що -вокруг себе подибує. Ба чать жінку лиш дома і на забаві, то й уважають її потріб ною лиш для домашньої вигоди або для хвилевої розривки.

На полі умственого розвою і єго здобутків мужчина не на дибує жінки, то там її й не шукає. Тож замість змагати до спільної цілі разом усіма сила,ми тіла і духа, якими природа обдарила чоловіка задля боротьби о існованє, користують

ся тими силами лиш самі мужчини, а жінки сходять майже до ряду окружаючих обставин, котрі зміняються відповід

но до чаСQiВИХ вимогів. І так при теперішніх тісних гроше вих обставинах жі.нки отілько набирають вартості, окілько тим обставинам приходять в поміч; гріш є затим найчастій

ше головним фактором при женитьбі. Чим н и т ь

могів,

с е б ему Ж чин а

тим

більше

за Дл я

жінка

до

б і ль ш е Ц і

к У л ь тур них

вартості

В и

гроша

сп а дає.

В міру доконуваного розділу між мужчиною' а жінкою розбігаються загальні інтереси з родинними. Тим-то послід німи часамн наші загаЛl>нонаціональні змаганя до вироб леня у себе світської інтелігенції хоч піднесли інтелігентний рівень, дотклива заривають жіночі і родинні інтереси. Ви свячений на попа питомець духовної семшарії забирає не раз цілий маєток жінки на сплату своїх довгів, та все-таки

Н. Кобринська

337

дає їй бодай утриманє, а на свої студії меншого від власнОЇ родини вимагав накладу. Зате студент, ходячий на якии світський факультет, витягає не раз з дому послідні соки на своє образованє, жениться потому з полькою або німкою, а сІіоїх сестер лишає без гроша і без жадного приготовленя

до заробкової праці, на волю судьби і бога .

. Послід нім ударом для жіночої долі у нас є сирітство. Хоч сирітство нігде не веселе, то у нас воно ще страшнійше, як деінде, бо. вдови по попах не беруть ніякої пенсії, а тілько

мікроскопійно малу запомогу з фонду «вдів і сиріт». Сей фонд. заложив около 1820 р. кардинал М. Левицький, мит рополнт львівський, за порадою людей правдивої гуман ності, котрі не виділи лиш священиків, але широко отворе

ними очима і серцем дивилися в людське житє. До того фонду кождий священик платить від своєї конгруі 4% і після.виказів з 1885 р. фонд виріс до 274819 зр. 42 кр. ко

ренного і 25079 зр. 54 кр. розпорядимого капіталу. На то е 371 вдів і 200 сиріт, з котрих знов 127 дівчат. Вдови і си

роти новійшими часами побирають з фонду «вдів і сиріт»

по

54 гУАЬД, річно, а то сироти лиш ло 18-го року житя,

а вдови до кінця житя, если другий раз не виходять замуж.

Той фонд міг би був без сумніву далеко ліпше стояти, аби ним ліпше адмімістровано та не обходженося, як на

правду з сирітськиi'tf добром. В році 1874 взяли з него 75000 до «Общого рільничого кред'ИТОВОГО заведенія»,котре тепер захиталося і грозить небезпечеиством утрати тої суми.

дійсно, був би то страшний удар для нещасного жіноцтва. Також поділ фонду від р. 1887 на діецезію львівську і .ста ніславівську зменшить, здаєся, річну іх запомогу. Пере миська діецезія має свій осібний фонд. Після виказів з 1885 р. було там 205 вдів а 106 сиріт. Вдови побирають річ

но

52 гульд., а сироти по 26 гульд

1850

Давнійше вільно було

в цілі пом ноженя фонду вдів і сиріт

році

("ЗОРJl

галицька», ч.

піднесено

думку,

щоб

було

кождий

ще

питамець,

котрий ожеНИТЬСJI з панночкою не з попівського ро,!!у, крім звичай

ного ,!!атку, заплатнв ще

200-300

гуль,!!. одиоразової вкладки ДО фоН

.у. Думка та зістала ШВИДКО переведена в ,!!іло на тій основі, що жіl!l(а, вступаюча з світського стану в попівський, повинна оплатити СВОЕ пра80 ,!!О у,!!ілу в тім фонді, котрий павс.тав із самих попівських складOlК, Без участі світських людей. Не можна заперечити певної справедливості мотивові, хоч з другого боку годі не замітити, що TIIRa постанова. ,!!об папи жеНИЛИСJl тільки з попадянками, чинить наше попівство . по~

rOMY

трохи замкиеиою в собі кастою і ,!!уже багато ПРИЧИНЮЕСЬ ,!!О піддер:. жаня виутрі тої касти консерватизм}'

"ІЩ згідних, ТРЦЩ&їй. (П,nt1lf. автора). ЗЗ8

старих, ие

Jl8llсігди з дуХом

вдовам по смерті мужа бути ще КІлька років на тім

місці,

адміністрованім

звичайно

яким

caldiM

св-ояком,. бра·том

або сином вдови. Пізнійше постановлено в консисторії, щоби не лиш~ти вдову на місці мужа над 3 роки, а від

1874 р. е вже. державне розпоряджене, що лиш оден рік може бути парохія необсаджена постійно, так що тепер об~

саджують звичайно ще швидше; як до року.

Прикре положен€ нашого жі~оцтва заострюєся ще тим, що жаден повдовілий священик не може другий раз жени

тися~ На

1389 священиків

львівської і станіславівської єпар:

хії е 277 вдівців, а до того е ще 16 безженних (целебсів ); .затим 293 жінки мали би гідне поміщен€, не рахуючи вже вдів і безженних єпархії перемиської.

Положенє вдови по священику дуже оплакане. Декотрі ідуть до міст і удержуються з того, що держать на кватирі

учеників, щоби попри те і їх'діти могли учитися; решта ту литься при родині, де, як y~i залежні люде, хоч тяжко пра

цюють, не мають ніякого узнаня. Лиш' дуже малий процент хапаєся іншої заробкової праці.

IV в першій лінії, як усюди, хопилися у нас жінки шкіль;. ництва; справозданя з семінарії учительськоі у Львові ви казують завсіг ди певне число· русинок.

На рік 1886 вписалося

210

учениць.

З того русинОІК Укінчило семінаристок . Русинок .

50 70 13

Таке число пересічно майже кождого року виходить. Учительство од'Но уважалося почесним за'нятем для жінки

без способу житя. Послід'н-іми ча,сами кин'у лися також до служби при телеграфах і до по.,т. Сего рІЖу вдова по с.вя~ щенику Туржанська обняла почту на Букови.ні, Товарни цька - в Соснові і др. Усі інші занятя не мають того пов а жа:ня. Коли перед кількома роками Т нховичева, ВДОВа по священику (тепер директорка філії «Народної торговлі» в Дрогобичі), отворила корінний склепок у Вижниці~ то. з по жалуванєм гов.орено: «От чого -вже наші попаді ха,паюtь~ ся». Дільна та жінка не зважала на жадні говірки і BO~

лі.ла стояти о власних силах, як невигідно міститися при ро.дині,- а тепер знаходить уже наслї,ufИЧОК, як Людмила

22*

созансы а,' що отворила склепО<к на селі, в Тучапах коло Снятина і др. Федоро-вичева, вдова по священи'Ку, осповала у Львові швальню, 30фіовська, вдова по ц. к. уряднику *, ТРИ1має у Льв.ові трафіку. Волошинська є касієркою при «Народній торговлі» з платою 35 зр. місячно. Відколи існує у

нас

русь-кий

те ат-р , декотрі

русин.ок

посвящаються

сцені, і видали досі цілий рJlд таланови'тих артисток драма

тичних. Доволі буде назвати пані: Бачинську, Моленську, Подлевську, Біберовичеву, Осиповичеву і др. Особливу за слугу для руської сцени признати треба Теофілі і Марії Ро манович. ВідзначувалИlСЯ ВОНlи обі я-ко талановиті драма ти-чні артистки, а в 1873 р. Теофіля обняла на свою ру'ку

дирекцію трупи, котрій проводила щось 30

4 ро-ки: Теофіля,

я'ко ди,ректор,ка, вела діло розумно і здобула добру славу

для своєї трупи, покладаючи при тім велИlКУ вагу на чисто ту руського язика.

На полі ПРОфесіональ-но-еДукційнім визначилася у нас Софія OKYlHe.вCJ>IКa, котра рік тому назад видержала гім назіальний екзамен зрілості на русы ійй мужесы ійй гімназії

у Львові. Вона розпочала свої науки, як більша часть наших жінок, дома, мала ЯІКИЙІСЬ час приватних учителів, а оста точно приспособили ЇЇ до матури професори тої ж гімназії.

Софія хоче посвятитися унmерcwrетсь'Ким студіям в надії, що своім приміром ЗРО'бить перелом в утертім у нас пере конаню, що у всіх змаганях жіноцтва русинка має бути по слідня, та що до саlмостійного удержаня повинна прямувати кожда у нас Жllнка після сил і матеріальних средств, а не тілько ті, котрих змушує до то'го яке-небудь родинне не щастє.

В літера-турі галицько-руські жінки, хоч і не проявили досі ані одно'го таланту, що міг би стати під пару такому

Марку Вовчку або і,нши'М заграничним жіНlка'м-писателькам,

та все-таки від самого 1848 року, хоч зрідка, відзи-ваЛИ1СЯ публічно друкованим словом. Початок в тім згляді зробила П ..... а з К., «пова<Жне,нька руська неві<:та,- яlк писала ре дакція «Зорі галицької»,- котра оточена своїми внуками при занятю господарськом займаеся поезійов русков, і на

писала вже з десять ка,валочков в дусі HapOДlНiM»: в 8-мім н-рі «Зорі галицької надрукована єї піс'ня про знесенє пан щини (<<Прилетіла зазу денька та й стала кувати»), котра відразу перейшла в уста народу і співаєсь нашими селя-

.. 340

и. к. урядник

цісарсько-королівський урядник.

нами і донині. В 17-ім н-рі «Зорі галицької» стрічаємо дуже гарне і гаряче патріотичне письмо «вільної обивательки тої землі руської, женщинн. У'родженої з Здровєцьких, Єли савети Фелценбергової, написа'не до поль,ської ради наро дової в Бережанах против ПОЛЯlkів, котрі її задля єї русько

го патріотизму висмівали і зневажали. В р. 1851 стрічаємо в тій же «Зорі галицькій» дописі Анни з-над Дністра і Оле ни з-під Саlмбора, того ж рОі.Ку у віденськім «Вестнику» письмечко Емілії Г., а 1852 р. в тім же (~Вес'11НИlКУ» цікаву і гарно написану допись Ма,рії з-під Бродів (ч. 16) і вірші Л-и з Станіславівського п. з. * «Смерть деВИЦЬІ на гробе нареченого» (ч. 40). В р. 1855 в «ДО>МОВОЙ школьце» стрі чаємо вірші Анни з Поділя (ч. 5). В «Зори галицкой яко альбуме», виданій 1860 р .. находимо імена Єкатерини Uиби кової. Марії Дідицької, Людмили Головацької; всі вони по дали коротенькі, гладко написані вірші; находимо ту також

споминки пані Сметанової, сестри пок[ійного] Маркіяна lІ1ашкевича, про єї незабутого брата. В «Вечерницях» з р. 1862 стрічає'мо та,кож два і'мені жінок-гали'чанок під ко роткИ1МИ, доволі удачними вірш",ми: ЄЛИlса,вети Попаді і Єле ни Р-ч. В р. 1863 і 1864 пані ШеХQlви'чева (мати Северина Шехови'ча) бере живу участь в видаванім єї СИ/НОМ «Письмі до громади»· 22. підписуючись «Татаринова». Kp~M ста ті (~O страІВах», стрічаємо в р. 1864 оповіданє «Шлюбна со рочка», мабуть, перше до тої пори прозове оповіданє, яке

вийшло з-під л~ра галицької русинки. В 1870 чи 1871 році вийшов в Коломиї осібною книжечкою збірник «Поезій Безіменної», свідчачий о гарнім, хоч і невиробленім тала.н ті. Але всі ті літературні проби були не більш я'к пробами, далекими

від

серйозного поніманя

літератури,- були

то

плоди дилетантства, а не справдішньої духової праці.

Ватиий зворот в ті'м згляді розпочався а'ж в половині 70-их років, коли то загалом серед нашої молодіжі повіяло новим, поступовійuшм д'УХО'М. У вий,шовшій 1876 року у Львові «Дністрянці» 23 стрічаємо переклад одного опові даня С. М. Шварцової, доконаний ШІJННОЮ Ольгою Рошке ВИЧ,котра після сеї першої проби взялае'ь до далеко серйоз

них праць. В р. 1877-78 переклала вона роман Е. Золя «La Curee» ** (переклад досі спочиває в рукописі), в р. 1879 в «Дрібній Бібліотеці»

надрукова,но

три

перші

глави

єї

П. з. - під заголовком. «Здобич» (франу.).

341

перекладу романа Золя

«L'Assommoir»

котрого тоді ще

не було ані в німецькім, ані в польськім перекладі. В тім же

році переклала вона роман Гонкура «La НПе Elisa» * * (та кож досі в рукописі)t а 1885-8~ ВИІЙШОВ єї переклад дво томової повісті ЛёlIНСЬКОЇ 24 «Обру,сителі». ДеЯJКі др а'мат И'чні твори для руської сцени перекл ада ла пані Ольга Гузар Левицька, звісна у нас із свої?( листів дО В. Барвінського 25, друкованих в «Правді» 26 1878 року. • В тім саlмім часі (1878-1880) появився та'кож в одні-м з львівських ВИДёllВНИЦТВ лерший очерк з народного житя

Михалини Р. і споминки про тривожні роки 1876-77 Анни П., передруковані з новими додатка/Ми в женевсb'l(j.Й «Гро маді» 27.

Часопис

«Зоря»

В р.

1883

появиа у світ

перші

твори кількох нових писательок, котрі зараз же звернули

'на себе загальну увагу публіки. Особ,\Иво замітні були за для свого глубокого чутя, поступових думок і гарної фор ми вірші Юлії Шнайдер (Уляни Кеавченко) 28, видані

опісля осібною книжкою «Prima vera»

**.

Рівночасно май

же почали появлятися поезії Марти і Климентії Попович, котра також пише новели. Трохи пізнійше появила кілька taрних віршів лані Єлена Грицай. Про решту пишучих у нас жінок нехай говорять праці, заміщені в нашім «Альманасі». Русинки галицькі причиняються також до збираня 'етнографічних матеріалів. Для промислового музею у Льво ві Герміна і Ольга Шухевич призбирали дуже много на родних узорів, особливо гаптів з околиці Городенки, за що дістали' дипломи признаня' задля положених заслуг, а в р. 1877 на виставі краєвій у Львові звертали увагу ща сливі аплікації народних узорів до теперішніх люксусових

виробів. Також' дуже багатий і хороший збірник народних орllаментів посідає Єроніма Озаркевич. Декотрі часті 'того збірника, а імен но деякі окази гаптів і герданів, були на

виставі промисловій у Львові 1885 р., а ціла колекція на візванє пані Бах, директорки 'фахової школи артистичних

гапriв, виставлена була в р.

1886

на'виставці ц. к. австрій

ського музею для штуки і промислу у Відні. Знатоки, зда ючи справозданє 'з тоі вистави, надзвичайно похвально ви ражалися як о стійкості наших народних 'орнаментів, так

-*.

342

"Пастка» (франу.), "ДІВчина Еліза» (франц.).

"Первоцвіт» (лит.).

і о методі збираня та умілого групованя' властительки·. I,Ue перед тим Є. О. мінялась узорами з поодинокими че ськими дамами для взаїмного

пізнаня

народних

скарбів.

Далеко 'давній ше почалося збиранє народних пісень га лицькими жінками. У віденськім «Вестнику» ще 1850 року читаємо (ч. 89) звістку зі Львова, що «в неКОТОРЬІХ сторо нах завязалися общества жеищин, веякии песни народно

русския собирати и обществу ПРОСВИТЬІ (Матиці) предкла дати

для

систематического

грамматического

уложения".

Хоч з тих «обществ» користі ніякої для етнографії не ви йшло, то все-таки звістка ся свідчить о тім, що охота до

збираня нар[одних] пісень віддавна була розширена між нашим жіноцтвом, котре будlt-що-будь

ближче стоїть до

простого народу, ніж мужчини. В часописі «Правда» замі щені були деякі пісні, записані одною з сестер Володимира Навроцького 29. В «Друзі» міетились пісні, записані Анною Павлик, а в «Зорі» містились виємки з збірників Євгеніі т анчаковської, Марії Курилович, Ольги Меренин і др. Ольга Рашкевич зібрала в Лолині багатий комплект пі сень весільних, котрий виданий був краківською Акаде

мією наук в «Zbiorze wiadomosci do antropologii krajowejJ і о котрім ось що писав др. Коперніцький, знатний поль· ський учений і член Академії: «Z wielu wzgl~ d6w тат tel1

zbi6r za сеппу przyczynek do etnografii rusinskiej. Najprz6c' dla tego, іе pochodzi z miejscowosci, jak ті si~ zdaje (Holowackiego dziela піе znaj&c), zupelnie nowej, kt6rej zwyczaje obrz~dowe і piesni weselne s& zupelnie піеzпапе. Najwi~ksz& ich wartosc w moich oczach stanowi sama tresc duch і charakter tych piesni, tak odmienne od wszystkich znanych ті dot&d z rozmaitych stron Rusi, піеро r6wnane poetycznosc niekt6rych, а we wszystkich w og61e niezwykla calosc і poprawnosc, kt6ra tak starannie і umiej~triie zachowala szan. Рапі Roszkiewiczowa» Тепер

"'.*.

... Гл. замітку в "30рі», 1889 р., ч. 8. (Прим. автора). *ОО ,,3бірник відомостей до Крайової Антропології» (польське). багатьох поглядів маю цей збірник за цінний посібник АО русинської еТlЮграфії. Насамперед тому, що походить з місцевості, Яl(

**. ,,3

:weHi здається (не знаючи праці Головацького), цілком нової, обрядові звичаї і весільні пісні я.кої є зовсім невідомі. Найбільшу 'іх вартість в моїх очах становить сам зміст, дух і характер цих пісень, так відмін

них від всіх, відомих мені до цього часу з різних кінців Русі; незрів няна поетичність деяких, а в усіх взагалі,- незвичайна цілість і пра~ внльність, яку так старанно і вміло зберегла шан. Пані Рошкевичева,. ( польське). , 34З

знаємо, що занімаються збиранєм народних пісень Марія

і Uеліна Бурачинські, Фросина Вітошинська, Анна Гамо рак, Євгенія Бохенська і др. I,Uo наші жінки працюють задля просвіти народу, до казує поперед усіма ж'ва'ва і енергічна Євгенія Та'Нчаков ська, котра зав'язала кілька читалень народних з більшим або меншим поводженєм, відповідно до місцевих обставин.

В декотрих читальнях, хоч заложених мужчинами, жінки С'Іановлять головну силу;

і так,

приміром, хороше веденє

читальні в Стецеві коло Снятина приписують стараню Анни Гаморак, доньки тамошнього священика. В других місцевостях, найчастійше де нёма читальні, молоді дівчата в неділю і свята читають селянам руські книжки, видавані нашими товариствами. В той спосіб riри

слугуєся народові Ю. Ніжанковська в Дідушицях, Ольга

КіР'Іов в Більчу-Доброку;і, котра удержує формальну при ватну школу. А що по народних школах учать переважно

польського язика і наші руські діти, покінчивши ті школи,

майже не вміють добре по-руськи читати, а по якімсь часі іі до решти забувають,- то наші жінки заводять випози

чальні книжок. Така безплатна випозичальня є в Болехо ві, в Лолині під проводом Михаляни Рошкевич, в Яворові під проводом Емілії і Наталії Окуневських і др. Декотрі жінки учать селянок поправних ручних робіт,

як Клавдія Куриловичева в Вікторові, Валявська в Т ей сарові і др.

Говорячи про наших жінок, не можемо поминути та кож і тих, котрі причиняються до оживленя і скріпленя житя товариського нашої інтелігенції і приймають діяльну

участь в народних маніфестаціях. Тут між усіма відзначає ся Євгенія Барвінська в Тернополі, де є осередком і душею тамошнього інтелігентного жіноцтва. Сама високомузи кальна, зав'язала ж~ночий хор, з котрим виступала на ве

черках, устроюваних в пам' ять

Шевченка,

Костомарова

і т. і. нагодах.

у Львові відзначаються під тим зглядом пані Uеглін ська, Ільніцька, Огоновська і Бажанська. При таких наго дах виступають жінки деколи і з відчитами; згадаємо лиш

про відчити Нечаївної і Подляшецької під час вандрівки руської молодіжі в Коломиї і про відчит О. Бажанськоі «О лірниках» на вечерку «Руської бесіди» у Львові. Про полученє сил нашого жіноцтва в які-небудь корпо-

344

рації мало дасться що сказати. Маємо однак два товари ства жіночі, у Львові і в Станіславові. «Общество русских дам» у Львові зав'язалося під опі

"ою пречистої діви Марії при У спенській церкві в дeH~ св. Андрея 1878 р. і поставило собі за ціль: 1) старатися о приукрашенє У спенської церкви і о піднесенє блеску цер ковного обряду; 2) допомагати убогим руським дівчатам в образованю, і взагалі 3) творити милостиню. Товари ство числить около 100 членів і має 1850 гульд. капіталу. Задля помноженя своїх фондів товариство устроює дуже хороші вечерки, де звичайно збираєся цвіт нашої

львів

ської інтелігенції *. Друге «Товариство руських жінок» зав'язалося в Стані славові в 1884 р. і поставило собі метою впливати на роз вій жіночого духа через літературу, т. є. помагати руському жіноцтву через

ширенє добірних книжок до осягненя

ви

щого образованя. Товариство се не могло ще досі проло мити першого леду і хоч в двох роках свого існованя здо було собі більше членів, ніж товариство львівське, то все таки в самім зрозуміню єго програми зайшли такі ріжниці внутрі самого виділу, що й ціла праця товариства була на разі значно спинена, а консервативні елементи від са мого початку намагалися

нього

зробити се товариство з освіт

філантропіЙним. Як вийде се товариство з тої ду

ховної кризи, котру тепер перебуває,- чи побідять в нім: свіжі, поступові елементи, чи

дух

патріархалізму і обску

рантизму,- покаже будучина .

.. «литературны й сборник» з р. 1885. (Прю.!.. qBTopa).

FRIEDRICH ENGELS Передусім .мусимо згадати про смерть великого вче ного - Фрідріха Енгельса, що своїми світлими поглядами j науковими дослідами много причинився до розбудженя питаня жіночого.

На підставі економічних еволюцій розбирає він стано висько жінки в ріжних формах суспільного розвою. Після него упадок

права

материнського в первісних

відносинах був упадком гідності

жіночого

людських

пола. З при

чини економічних змін продукціі жінка в патріархальній формі родинній зійшла вже на становисько найстаршої

слуги. Доперва великий промисловий рух наших часів от ворив єї ворота і позволив брати уділ в ширшій загальній

продукції світу. Все ж таки, задля неунормованих єще еко номічних відносин, жінка не

може

погодити дотеперішні,

вложені на неі суспільністю, обов' язки з вимогами нової продукції, через те

все-таки мужчина мусить переважно заробляти на удержанє цілої родини, що надає єму ста новисько буржуазійне, наколи жінка в родині репрезентує

пролетаріат. Розв' язку того невигідного становиська так для жінки, як і мужчин, бачить Енгельс в радикальних еко номічних змінах, як: заміна власності приватної на суспіль

ну. усуспільнене домашньої господарки і виховане дітей.

346

ПРОМОВА НАТАЛІ КОБРИНСЬКОІ НА ЮВІЛЕJ 25-ЛIТНЬОI

ЛІТЕРАТУРНОІ

ДІЯЛЬНОСТІ У

Іван Франко

ІВАНА ФРАНКА

1898 POUI

се талант, що становить епоху у нашому

культурно-літературному розвитку. Хто знає галицьку лі

тературу перед Франком, той, певно, тому не заперечить. Сумні то були часи, а перебірчивий читач не міг найти по живи ні в руській, ні навіть у польській

саме тоді жила споминами повстаня з

літературі,

що

року 1. Мимовіль

ну характеристику тих часів дав оден з талановитіших на

ших людей 2.' До него приставали, щоби він що писав, а B~H, відмовляючись, 'відповів на те: «Літературні теми так вичерпані, що нема про що писати». В тих словах крилося

більше

правди, ніж се на позір

здавалось.

наші спеціальні галицько-літературні

Поминувши

відносини, були тут

ще й інші причини. Старий романтизм доживав уже свого віку, а скристалізувавшись у певні типи і теми, довго лі

тературою 'оброблювані, с.тратив свою свіжість. В тих ча сах зачали появлятися перші проби пера Івана Франка. До рук знеохоченого читача дійшли «Петріі і Довбущуки». Там були проблиски великого таланту, але і звичайні істо ріі романтичної школи:

укриті

скарби, монастирі та під

земні печери. За якийсь час знов до рук того самого чи

тача дійшли коротенькі нариси під заголовком «Борислав». І дивне диво, невдоволений чита ч засоромився своєї не хіті; єго поривала сила, правда, незвичайно живий колорит

нарисів Франка. То не були якісь придумані люде, лише живі, що в обдертій одежині і замащених сорочках відчу вали, думали і говорили на свій питомий, не на якийсь Їм

підложений лад. Читаючи

образки

Франка з народного

341

житя, набиралося довір'я в будучину того народа, що та кий бідний, темний опущений проявив стілько сили і натхнув

такий талант. Талант Франка

се не торбан з кількома

струнами, лише інструмент, до·строєниЙ до загальносвіто

вої оркестри. Сміло мож'на

сказати,

llJO

реалістічний пе

ріод і в багатших літературах, як у польській або німе цькій, не найшов такого гідного заступника, як наша має

в Івані ФраIНКУ. Як визначний реалircт, він зобразив цілий ряд живих типів

нашої

суспільності, так

мужчин, як і

жіно,к. l!loAo жінок, то з найбільшою симпатією відносився він до тих, на котрих долю і волю суспільність наложила

тяжкі кайдани. Його добре, люб'яче серце клонилось до тих найнижчих, опущених, скривджених навіть природою,

як Сурка, і упавших. як героїня «Між добрими людьми». Незвичайно ясно і артистично оброблена виходить невіль ниця подружнього житя Анна з «Украденого щастя». Ганя - «На дні» - людина дуже освічена, а через те біль ше чутлива на свою залежність від батьків. «Маніпу ля'нт ка»

се новий тил жінки-емансипантки, введений в нашу

літературу. Врешті іде Капітанова з «Домашнього огни ща» *, поставлена між дві суперечності: найнижчої демора лізації і ніби високої моральності,- дві суперечності, між

котрі теперішня суспільність ставляє звичайно жі'нку. Тому автор, що впровадив в нашу літературу та,кі жіночі типи, автор розвідки про

жіночу

неволю,

писатель, що не раз

подав руку жіночим змаганям до самостійності, заслугує

вповні на признаlНЄ і вдячність того жіноцтва. Він тепер у самім роз ц'в іті літ, сильний духом і тілом, від него наша суспільність може надіятися ще багато, але те, що він для неї зробить, належить до него. а тепер нехай прийме при знаня і подяку і від галицького руського жіноцтва за те, що вже зробив.

Повість «Для домашнього огнища». (Ред.).

ПРОМОВА НАТАЛІ КОБРИНСЬКО' НА НАУКОВІЙ

АКАДЕМІІ В ЮВІЛЕй ВІДРОДЖЕННЯ РУСЬКО-УКРА'НСЬКО' ЛІТЕРАТУРИ

При так великім святі, як святкуваня столітнього від· родженя нашої літератури, годиться хоть коротко згадати

і про становисько жінки в тій літературі.

В часах, коли мужчина став одиноким керманичем су спільного устрою, не дається заперечити факт, що в міру культурного розвитку мужчини підносився рівень культур ності жінки, а ВJ\;8:СТИіЮ: чим в ,!te1t1МtX ~ax J\:I(tДCbКOfC

розвитку був мужчина, тим була і жінка. В часах великої строгості і чистоти звичаїв римлян виступали Лукреції, стоїчки за Катонів і Брутів, розпусниці за Неронів, муч~· ниці у віках християнських.

Нарід, котрий відзначався великим геройством в обо роні вітчизни, передав пам' яті і жінку-матір, котрій як не вільник доніс, що єї син упав на побоєвищі, сказала: «Не питаюся, чи мій син жиє, але чи відповів обов'язкам взгля дом своєї вітчизни». Коли розвинемо дальше карту історії

культури, то узримо, що ві всіх великих еволюціях люд ського розвитку жінка брала живу участь. Під час фран цузької революції так скрайні революціоністи, як консер

Батисти, мали репрезентанток жінок. В Росії в порі вели· кого поступового ферменту в перших рядах стояла жінка.

Поляки, звісні зі с·вого патріотизму, дали с.віту звісну поль ку патріотку. Від часів СафО аж дотепер кожда епоха, ЩQ мала великих писателів мужчин, мала і великих писательок.

З померклої нашої старини лиш рідко доходить до нас яке жіноче ім'я, а се єсть наглядним доказом низької куль тури і освіти тих QaCiB. Коли інші народи вже культурно

349

організовувались, а рух жіночии щораз більше набирав прав до ширшого простору духа, наш нарід не мав того щастя, ним заволоділи вороги, і він упадав під Їх rnітом.

А коли здавалось, що той гніт зовсім вже убив духа віль ного, впрочім, народа, зревольтувались його чувства і по встало в обороні своєї свободи славне українське козацтво.

Тоді збудився і дух жінки і полялись тужні пісні за тими, що пішли на широкі степи, що лягли на побоєвищі, над кот рих тілом не заплакала сердешна дівчина, не заголосила

мати, лиш лютий ворон виклював очі і сумно закрякав. Та тужна жіноча пісня

то найкрасша частина нашої само

родної літератури. Тане лиш плакала вона, мережила ху стину, а виводила вороного коня, ладила сідла і виправ ляла до бою.

Коли упала козацька слава, коли одиноким репрезен тантом народу став кріпак-невільник, і тогді не вмерла жі ноча пісня, і тогді дала вона світу широко.звісну подію

своєї любові: «Най він не буде ні її, ні мені, та наи ся на ість сирої землі». Так думати і співати могла лиш козача. дочка. ее справді сила гамлетівського егоїзму і слова. Як вищі верстви відвернулись від свого

народу, забули про

ЖИl;lе слово, воно собі низом плило і пливе дотепер.

Перший тому чудовому хвильованю, тому живому слову г.рислухався Іван Котляревський, а за. ним пішли і другі люди щирого серця і ума. В кількадесять літ потім той

напрям заявився

генієм

світової

слави

Тарасом

Шев

ченком.

Між ровесниками

Шевченка,

людьми не лише широ

кого серця і ума, але великого образованя, знаня, проколю

ючихся ідей, станула і жінка під псевдонімом Марка Вовч ка. Вона пристала серцем до бідного закріпаченого люду і дала єму в дарунку цілий ряд чудових оповідань про єго

неволю. Той почин зроблений був у щасливу годину. Дру га з жінок підхопила те душею, і приложила ухо до уст

народа наша звісна писателька Ганна Барвінок

А як на

Україні збирався щораз більший гурт смілих борців, щоби будити народного духа, стану ла між ними і жінка, сміла і

енергійна поборниця, справдішня

козачка

Олена, щО ПИ-:

шесь Оленою Пчілкою 2. За нею розвинула крила пісень і

взнеслась високо понад цілу Русь-Україну Леся Українка. Та не лиш вони світять на українськім літературнім овиді,

а суть там ще і інші, як ... Дніпрова Чайка

і другі.

В Галичині перший Маркіян Шашкевич ударив пали-

цею Мойсея у зледенілу скалу зціпленнх народннх чувств. І бризнула струя живого слова і живої народної літератури. Перша з жінок напилася тої живучої води і закувала

зозулею про знесенє панщини як єї тогдішні часописи

П. К.4, поважна невіста.

назвали, а тота пісня відразу пе

рейшла до уст люду і співаєсь

дотепер.

Хоть не усе та

струя плила рівним руслом, дух жіночий збудився і почали

появлятися в літературі жіночі імена, як: Головацька, Ді дицька, Uибикова 5 і другі. Важнійший зворот в тім взг ляді наступив допер ва

другій половині 1870-х років, коли між нашою молодіжю

повіяло дійоно живійшим і поступовійшим духом. Репрезен

тантками тих часів були- Ольга і Михайлина Рошкевнчі т і Анна Па:вликівна 7, яко «Спомин тривожних років». В тих часах розцвіла блідонька цвітка, зрошена г либо

ким чутям і поступовими ідеями - то «Prima vera» Юлія ШнаЙдер. З нею разом виступила і співала Клементія Поповичівна. А знов, коли щораз більше будився дух гальнопостynовий, коли виступало наверх зревольтованих елементів, збунтувались і чанки - і в ній заграла козача кров, і вона

народний і за щораз більше чувства гали забажала сво

боди, волі не лиш народної верстви, але і своєї власної волі

жінки. На той поклик галичанки відгукнулись українки, і станули всі разом під стягом літератури, чого плодом був

«Жіночий альманах». Залунала зелена Буковина поступо вішим народним і літературним духом, залунали імена жі

ночі Ольги Кобилянської і Євгенії ЯРОШИІНської 8. СПІІТЬ лише у горська Русь - із відти не доходить до нас ані одно жіноче ім'я. Але вже й там залітають наші звістуни весни, і будять Їх славною руською піснею. Удасться їм розбудити там правдивого народного і поступового духа, то, напевно.

дійде до нас і звідти якесь жіноче ім'я. Жінка все і всюди уміла зрозуміти дух свого часу і ви моги своєї суспільності. Невелика, отжr., честь для народу. у котрого жінка низько стоїть, а зібрані тут мною імена свідчать, що ми розвиваємоtь не лише на ПОl\і народнім. але й на полі загального поступу, котрого мірою завсігдн була література і жінка.

ПРО «НОРУ .. ІБСЕНА

Ні один автор не будив і не будить таких суперечних

судів, як Ібсен. Має він сліпих приклонників, як завзятих І!орогів, виступаючих сильно против него.

Поми:нула все те слава Ібсена, хотя

послідніми ча

сами так много 'попід небеса виношені таланти значно по

меркли і зблідли. Найліпшим доказом того є найновійший твір великого творця: «Як воскреснемо із мертвих». Нема, здаєся, ні одної теперішньої часописі, котра би не подала .своїм читаqам хотя би й

короткий

зміст

того

твору,

котрий єще більше, як інші твори Ібсена, викликає найсупе речнійші думки. «Епілог, тестамент, загадка» - чуємо май же на кождім кроці, читаємо рецензії більше чи менше да ровитих критиків.

Але

надармо

напружуються

найдіяльніші

пер ніхто без застережень не пояснив

уми,

доте

твору знаменитого

писателя, Більша однак часть годиться на те, що там пред ставляються відносини штуки до житя. Ідеальна піднес лість артиста погорджує розкошами житя, єго душу абсор

бують стремліня вищих бажань, а коли спостережеся, що

задалеко відбіг від засиляючого його сили жерела, то вже .запізно,- то епілог, тестамент великого творця пера.

Більше єще, як згаданий твір, будила заінтересованє в своїм часі «Нора», або «Огнище ляльок» (кукол). Роз борові того драмату посвящено тільки часу і письма, що

витворилась майже ціла література. Але коли перед найновійшим твором Ібсена покірно схи ляють чола і шепчуть «загадка»,- «Нора» після одних

то зеніт слави Ібсена, для других є поводом до фальшивих інтерпретацій і глуму.

252

Серед глумів відзначаються талановитою іронією деякі твори Strindberg'a, вимірені против «Нори». Uілою силою свого таланту він садиться на те, щоби осмішити «Нору», що після него без поводу, а радше з смішних поводів, опу

скає мужа і діти. Дивно, проте, що в найновійших своїх тво рах сам Strindberg як же часто робить те саме, т. є. опускає ЖЇ!нку і діти без реальних, очевидних причин іповодів.

Ібсен від літ сорок у своїх письмах порушує усі про блеми житя теперішньої суспільності. Право унаслідженя, получене в великій мірі з правом відвічальності, станови сько, яке жінка займати повинна в родині і в суспільності, відносини між родичами і дітьми, конечність згідного по ступованя з правдою порушаєся мимоходом в кождій май же штуці.

В глиби;ні тих ,всіх проблемів думка, як боротьба щораз

виринає одна

більше

вибиваючоїся

головна індиві

дуальності з принятим порядком суспільного ладу, котрий єї пригноблює і ломить.

Відносини, в котрих права одиниці суть найбільше при гноблені, суть відносини супружеського житя; для того то

питанє виступає у Ібсена на перший план, як бачимо в «Геді Габлер», «Жінці моря», «Дикій качці» і в «Норі». Бути собою і лиш собою - то ідентичне бажанє Ібсена. Тому-то в «Норі» бажає він, щоби жінка була перш усього чоловіком, а потому жінкою і матір·ю. Бути самим собою - то бажанє таке справедливе, так давно запробоване

відносинах до

мужчин,- викликало

бурю закидів в застосованю до жінки.

Більша часть інтерпретаторів «Нори» зауважили, що Ібсен іде задалеко, бо жінка. коли би хотіла заховати, а властиво виробити свою індивідуальність, мусить уперед розбити віками освячену форму супружя.

Нору пізнаємо Весела, розмовна, Мати відумерла єї лий в обходженю,

як матір троїх дітей в домі свого мужа. щиро любить свої діти, обожає мужа. в дитин<:тві, батько був чоловік дуже ми повний товариських прикмет, житє брав

легко, може, залегко; натомість муж Нори Роберт Гельмер, адвокат, котрий за кілька днів має зістати директором банку, представляєсь нам яко чоловік доп о вне ної до

сконалості. Молодий. чесний, правий, працьовитий. залюб

лений у своїй жінці, є добрим мужом і батьком. Шанова ний для свого чистого

23 Н. l(обрквсloU

характеру,

уникав

всего, що би

могло кинути на той характер найменшу тінь, найменше підозрінє, що будто би він у своїм поступова ню поводиться

іншими

взглядами, крім слушності і справедливості.

Не

терпить фальшу, боїться довгів, добився становиська влас ною

працею.

До побічних осіб належить Кристіна, приятелька Нори, нещасливого супружя вдова, що була вийшла замуж з посвященя для родини, аби могла держати хору матір і забезпечити молодших братів.

Гінтнер, чоловік дуже підозрілої вартості,

крутиться

перед судом, тратить посаду і ледви вижити може з ма

ленької п~нсійки при банку, котрого Гель мер має зістати директором.

Третьою постатею є д-р Ранк, домовий приятель Гель мера, як також стара слуга-мамка Нори, Маріанна. В першім році по шлюбі Нори з Гельмером Гельмер тяжко заслаб; лікарі казали виїхати на полудне. Молодий адвокат не мав ще тогді на те відповідних средств, щоби

лічитись. Тоді Нора, аби єго рятувати, береся на способи: за помочею Гінтнера зичить гроші і фальшує підпис батька. Знаючи, як муж противний усім довгам, затаїла перед ним свій поступок і казала, що гроші дав їй сам батько. Тайна сталася єще поважнійшою, коли батько ненадійно зараз по тім факті заслаб і умер.

Нора, оскільки може, стараєсь

сплачувати

проценти

з затягненого довгу, не знаючи правних приписів, все-таки

непокоїться своїм поступком, що висить над нею мечем Да

моклеса. Вірить однак цілою силою своєї душі, що станесь якесь чудо, щось «надзвичайного», і виведе єї з того при крого

положеня.

Гельмер, зіставши директором банку, стараєсь усунути Гін тне ра з посади при тім банку задля підлої натури того чоловіка, котрої

не може

знести, як також

поуфалості,

з якою той чоловік до него відноситься на підставі давнього знакомства.

Случай зарадив, що почасти

уже забута

приятелька

Нори Кристіна якраз в той час появляєсь, шукаючи для себе удержаня. Приятельки укладаються зажадати від Гельмера, щоби дав їй яку посаду при банку. Се було на руку Гельмерові; він дає їй посаду Гінтнера, а той зі злості виявляє перед ним тайну Нори. Ситуація зачинає бути грізною, котру однак залаго джує Кристіна.

354

Вона

віддає руку Гінтнерові,

внаслідок чого Гінтнер

відступає від своїх претензій до Нори і відсилає Г8ЛlІме рові ,вексель з фаЛЬШОlваним підписом єго жінки.

Гельмер, дізнавшись про поступок Нори, вибухнув не повздержаним гнівом на жінку за те, що сміла наражати

єго честь і добре ім'я. А коли вона доказує, що зробила те з любові для него і що те саме повинно бути достаточним поводом, івін каже, що «!Ніхто для тої, що любить, не посвя

щає своєї честі».

«Вчинило то мі'ліони жінок», відповідає Нора з доко ром.

З зміною ситуації зміняєся успособленя Гельмера д~я жінки. Коли небезпеченство минуло, підпис знищении, Гельмер тішиться, що урятований, і зміняє тон взглядом Нори. Але Норі той момент єго гніву, як вираженє, що, «ніхто для тої, що любить, не посвящає своєї честі», від

криває цілу силу єго вузького егоїзму. Сама готова на все для любові, не може зрозуміти, ЩО в душі єї мужа власна

честь найбільше забирає місця. Тому-то, хоть він пізній ше прирікає ЇЙ все забути, Нора освідчує, що перестала єго любити, не зважає на его просьби, опускає єго дім, аби

серед чужих, я,к каже, дозріти і стати са'ма собою. «Передусім не забувай, що є жінкою і матерею», прига дує Гельмер. «Вже так не гадаю,- відповідає Нора, а противно думаю, що я передусім така сама, як ти, або принаймні хочу ним бути».

Розриває, отже, дотеперішні узли, котрі Їх в' язали, олу скає мужа, дім, діти і ·відходить.

І чим же є властиво Нора?

питає критика.

Тиnо,М не е, бо такою, якою єї автор представляє, ТИ

пом бути не може, а скорше видиться бути якоюсь патало

гічною появою, як правилом. Психологічною креацією та кож не є, бо свідчить против тому зовсім не психологічuє

змотивованє найважнійших моментів єї житя. Бо дійсно, чи можливе, щоби жінка і мати по поводу непорозуміня з

мужем так скоро без жалю могла опустити дім і діти? що би врешті така жінка, як Нора, що мало що стояла висше інтелектуальним розвитком від своїх нелітніх дітей, могла нараз здобутись ua чин так героїчний? Чи можливе, аби катастрофа з фальшивим підписом остаточно щасливо за мог ла єї довести до пересвідченя, що мусить

кінчена,

статися іншою, що му'сить переробитися, перетворитися? Безперечно, є то зовсім незмотивована, вrtадаюча в очі д о-

23·

355

в і л ь ніс т ь, але таких довільностей маємо єще більше в світової слави драма ті.

Крім інтриги, котра видаєся бути неприродною і так натягненою, що читачеві мимохіть насуваєся питанє: нащо того всего, коли без так трагічних наслідків могло ся то все

закінчити! Мудрий, проворний Гельмер, як би умисне при микає очі на тайну жінки, аби не попсовати авторові дра мату.

Так само Кристіна, оД'на з тих вигідних креацій, котрі завсігда появляються в саму пору, являєся і тут як би по припису.

Рівно шаблоновою поста тею є д_р Ранк, той постійний приятель

мужа

гарної

жінки,

відріжняючийся в

драмі

Ібсена хіба тим, що деякі критики уважають єго не конче потрібним і що будто би

цілій

акції не брав дійсного

уділу. Якусь дивну довільність можна добачити і в пред ставленю особи Гельмера, випосаженого автором так мно гими прикметами душі і тіла,

що

приходить

дивоватись,

що те виходить з-під пера реалістичного писателя, а тим

самим опираючогося в мальованю

характерів

на

певних

умотивованих даних. Такою довільною конструкцією вра жає і сама Нора. Заперта в стінах дому батька, а потому мужа, жиє забавами і строями, так мало розвинена духово, що навіть не відчуває, що муж не

трактує єї, як би собі

рівну істоту. Несамодіяльна, непрактична, не лиш не здо буваєся на чин здуміваючо-героїчний, але зуміла сім літ укривати свою тайну, крадьком працювати і сплачувати затягненого довгу

частини.

Дійсно, тяжко допустити, аби автор тої міри, що Ібсен, розпоряджуючий такими як він способами в артистичній продукції, аби ум так г лубокий не міг здобутися на правди

війші постаті, на більше скомпліковані ситуації. Чи справді такий

бігли й

обсерватор,

такий сумлінний в обробленю

своїх творів писатель, у котрого нема одного слова без від повідного значіня, котрому звичайно дуже невеликий в розмірах твір забирає два роки житя,- щоби, отже, такий творець позволяв собі на таку велику, 'впадаючу в очі до вільність, котра так некорисно впливає на цілий твір, що інакше не можна би єго назвати лиш дуже с л а б и м.

Il!оби, проте, тоту довільність собі пояснити, щоби на лежно зрозуміти автора і оцінити єго твір, гадаю, що треба би звернутися до інших творів того писателя і з того ви снувати

356

поясненє.

Від самого початку творчості Ібсена можуть зауважати при методі чисто натуралістичній великий наклін до місти цизму і що більша часть єго творів появляєся в формі сим волічній, де герої бувають виразом якоїсь певно означеної

ідеї. Его приміром «Бранд» - то персоніфікація твердих, протестантських доктрин. «Peer Gynt», запалений, непохит ний, без означеного

напряму,

після

многих критиків має

бути виразом певної епохи, а іменно романтизму. Та вла стивість єго творчості появляєсь і в інших пізнійших єго

творах менше-більше виразно або загадково, як.В «Дикій качці», в «Жінці моря» і др. Стрібуймо, проте, розібрати, чи, власне, до того рода

єго творчості не належить і «Нора» та чи дійсно сей твір вимірений против теперішньої форми супружя, а чи радше

не є випливом іншої цілі, поставленої собі автором тези? Передусім застановляє нас заголовок: «Огнище ляльок» (кукол). Сей уже заголовок, при більшій розвазі, зміняє почасти погляд на Нору і ставляє єї в іншім світлі, як єЇ звичайно ставляють.

Нора повна неконсеквенції, без належного умотивованя своїх чинів, як се попередньо було виказане. Розбирана з становиська «Огнища ляльок» (кукол), нігде не зраджує вище висказаних довільностей, а противно доказує, що звісний з докладної обсервації автор зовсім в тім творі не відступає від свого методу.

Противно,

бачимо

намек

за

намеком,

подробицю

за

подробицею дивно характеризуючі більшість теперішнього загалу жінок: визначні прикмети Їх духа, відносини до дру гого пола, ок.ружаючі обставини житя, становисько в тепе рішнім суспільнім устрою.

З тої точки погляду є вельми характеристичною обста виною в Норі наглядне представленє єї економічної залеж

ності від мужа. Бачимо також, що він працює на удержанє цілоі родини, дає жінці гроші на веденє домашнього госпо дарст.ва і наглядає, щоби тоті видатки робилися в міру єго

доходів. Гордиться красою своєї жінки, бавить~я єї безжур ною веселостю, називає своєю пташкою, біличкою, як знов себе, єї управителем, думкою, сумлінєм.

Жінка таким складом відносин зовсім здаєся бути вдо волена; вже від дитинства привикла до такого погляду і по рядку,

пристосована

до

того

вихованєм.

Гордість мужа з того, що дає їй удержанє, вельми їй

імпонує; і коли

їй товаришка

Кристіна

радить, що най-

357

ліпше зро.6ила 6и, як6и не ро.6ила перед мужем тайни з

сво.го. до.вгу і сказала єму всю правду, Но.ра майже з о.6и дою відпо.відає: «Як можеш щось поді6ного. гово.ритиl Ро берт у своїй мужеській го.рдості не переніс 6и того., аби мав що-6удь мені завдячувати; то у6ило. 6и наше домашнє

щастє». Ся відповідь Нори аж надто живо. пригадує нам аргумент

6ільшої

часті

мужчин,

ко.трими

єще

донедавна

против стремлінь жіночо.го руху до самостійно.сті сильно 'Воювали.

Но.ра так 60Їться свого мужа, що. не лиш укриває перед ним сво.ю тайну, але хо.ває по. кишенях макаро.ники, ко.трі він ЇЙ 'не позво.ляє істи; а одна1{ обо.жа,нє єї для него. не має

границь. Она о.бо.жає єго. вищість, у всім скінчену доскона

лість, усанкціоно.вану аврео.лею лю6о.ві. Т о.ж задивлена в 6лес'к тої ав,рео.лі з властивостю належно розвинених умов,

вірить, як уже раз зазначено., в якесь чудо, котре єї має спасти, в щось надзвичайне, котре прийде й «виведе єї» З прикрогоположеня.

Але чудо не являєся. Но.ра мусить с06і сама помагати, як може і уміє. 06риває з даваних їй на домашній о.6хід грошей, купує дешеві матерійки, рада, що все на ній так

д06ре виглядає і що муж того. не догадуєся. Словом, робить те в'се, що роблять звичайно жінки в домашнім го.сподар

стві. Бачимо також, що. Нора замикаєся і но.чами перево. дить книжки; виразний натяк на одино.кий само.стійний за

р06о.к жінки в несамо.стійнім еконо.мічнім єї положеню. Т о.й натяк за,для 6ільшого

значilня

підчеркує

а'втор словами

самої Нори: «Страшно. то мене мучило.,- каже вона до. своєї товаришки Кри'стіни,- а o..ztНaK 6у ла-м. вдово.лена, і часа.мив.иділос:я мені, що 6удто 6и я 6ула мужчин'ою».

Але коли всі тоті спос06и не вистарчають і «чудо» таки

не являєся, Нора постановляє удатися з прось6о.ю о поміч до д-ра Ранка. Се постановленє Нори мимовільно 6удить в читачу підозрінє щодо. ролі то.го д06родія. Роля такого

приятеля мужа, так ча'сто поди60вана в житю і письменстві,

6ула роз6Иf~ана писателями ріжного часу, ріжними літе ратурними напрямами, після ріжних суспільних стремлінь.

З но.війших часів під час сильній ше розбу джено.го жіно. чо.го. руху такий д-р Ранк в цілій майже світовій літературі виріс на лиц,аря і о.свободителя жінки з супружеської неволі.

Як же інакше, зовсім інакше представляє єго І6сен. Дійоно, не знаю твору, в ко.трім 6и та'кий тип в подібний опосіб був траКТОВaJНИЙ, в котрі'м би так ,вірно бу ла підхоп-

358

лена одна з найновійших черт важної прояви иашого сто•

•

ЛІТЯ, видвигаючого девІЗ:

•

«ЖІнка

•

ЧОЛОВІК».

~-p Ранк невисказано зручно виведений, аби виказати характеристичні ціхи Нори, а властиво тої спільної доте перішньої жінки, що боресь о свою самостійність, опираю чись

на

ятеля,

власних не

силах,- звертаєся

до

мужчини

яко

при

коханка.

Чудовий є, проте, розговор Нори З Ра.нком. Н. Не відказав би-сь мені, докторе, якби-м тебе о щось просила? Р. А о що? Н. О великий доказ приязні, радше, прислуги. Р. Хоть раз зробили би-сьте мене щасливим, пані. Н. HilКOMY так не довіряю, як вам. Ви справді найліпший мій при ятель, для того звірюся перед вами і мусите мені помочи. Ви знаєте, ЯК мене Роберт любить, здався, житє віддав би за мене ... Р. Норо, чи судиш, що то він оден? Н. (ДРОНlула). то? Р. він оден віддав би за тебе житє?

Н. (сумно). А-аl Так. (По часі). Зле поступив-єсь собі, ДОКТОРІ!.

Р. WO-M любив так гаряче? Н. Ні, лиш те, що-сь мені те сказав,- те було непотрібпє. Р. I,l!o кажете, чи дійсно вже знали-сьте про те?

Н. I,l!o знала-м, а що ие знала-м, того оказати не вмію. АхІ Док

торе, як незручно поступив-єсь собіl а було та,к гарно.

Р. В кождім разі маєте тепер певність, що я віддаНIfЙ Вам душею

тілом. Кажіть же, отже. Н. Як-то, тепер? Р. !}рошу, скажіть, о що ходить?

Н. Тепер вже того сказати не можу. Р. ДоЗІВОЛИ вчинити для тебе IВсе, щО І\ИШ в ЛЮДСl>Кій силі. Н. Тепер ·ВЖе нічо не можеш для мене вчинити, докторе. Врешті

я не потребую ніякої чужої помочі; се лиш так мені хвнлево здаllа. лося.

Не без значіня зазначуєся дальше, що безпоміч:нНі, не радній, з розпукою в серці Норі приходять з помочею с,а.мі жіIНКИ, JИ( Кристrна і Маріанна, котрі суть властиво Допов ненєм постаті Нори. Кристіна - то образ жінки повної пос'вяти для родини; Маріанна - то пістунка роду людського, нахилена над єго колискою. Про те говорить Нора про Маріанну: «Маріанно, ти була для мене правдивою матерею, як я була маленька:

тож я пересвідчена, що якби мої діти нікого іншого не мали, ти була би-сь такою самою і для них».

Приглянувшись ближче тим жінкам, побачимо, що одною головною Їх при~метою є праця. Кристїна не розу міє житя без праці, Маріанна, опущена злим чоловіком, рятуєся від погибелі працею. Праця, проте, та підстава .ЗS9

стремліня

до

жіночої

самостійності,

будить перші іскри

самостійної свідомості і у Нори, як сама признаєся това ришці, що коли заробляла на гріш, мучилася, але то таки

приносило їй задоволенє і мужеську певність себе. Наг ляд но, отже, бачимо, що душу автора вельми вражала поява,

характеризуюча оден з найбільших соціальних проблемів

нашої доби: стр е м л і н Є

Ж інк и

дор О гою

пра Ц і

дос а м ост і й н ост і.

Побіч того соціального проблему виступає єще другий проблем, душевний.

Нора, входячи в конфлікт з реальними обставинами житя, єще більше вірить в силу любові і вищу вдачу муж чини, котра ту віру після автора нищить сам мужчина, не

будучи тим в дійсності, чим хоче представитись жінці. Сю думку з невисказаною силою виражає автор в кін

цевій яві. Тут майже кожде слово, вложене в уста Нори, виражає все, що інд и В і д у а л ь ніс т ь н е л і ч н а, а інд и В і д у а л ь ніс т ь с п і л ь н а, т. є. з а г а л ь н а інд и В і д у а л ь ніс т ь д У х а ж інк и наш о ГОС Т о Л і т Я .з мог Л а

вир а з ити.

Гельмер, розгніваний на жінку, кидає їй в очі всі єї хиби. Нора довідуєся в спосіб зовсім невишуканий, що є мілкою, легкомисною, неправдомовною, не має ані релігії,

ані моральності, ані почутя обов'язку, що не доросла до становиська вихованя істот, котрим дала житє.

Аргументи були сильні

сильно

переконуючі. Нора

признає правду роблених їй закидів, але рівночасно ясно

узріла і хиби того, що робить ЇЙ ті закиди. Нараз стає перед нею увесь егоїзм того чоловіка, котрий властиво зро бив єї тим, чим вона є, бо се було єму догідно тримати єЇ в вічнім дитинстві.

Не можуть єї, проте, успокоїти ані потішити пізнійші за вірюваня мужа, що хіба не був би мужчиною, коли би єЇ жіноча безрадність не робила єї в єго очах єще більше цін ною, що в тім, власне, найбільше вдоволенє мужчини, що міг ЇЙ простити, з цілого серця простити, бо тогді вона до него належить єще більше, як би через него відроджена,

є заразом єго жінкою і дитиною; най лиш без жури опре свою голову на плечі свого природного порадника і про

відника.

Але Нора

то вже не мілка легкомисна жінка, жиюча

мислею і волею мужчини,- то вже свідома .і\юдина CQoїX хиб, але і заподіяних їіі кривд.

г. Від нас обох, від нас, котрі, Щifб.~JМ,~м~о,тебе' Н. Скорше р?било то вам приємиіС:rb _Jl.106~1;IJ. " мені.

г.

IJjo за беСІДа? .. . Н. ~и так не було, .. Робер~е? Коли була-Му;6......К.'; ..іit liискаЗОJlМl MCНl сво! погляди, а я ІХ

приимала за своі; а если.,нє lJ4)JIiM& \a-.., ·то

не признавала-м ся до ,!,ого, бо ие любив, щоби JI мої ~cнi JU'II.КJI .Н

(."«азовала. ПO'l"ому переишла-м до твого дому, з рук батька перейшла-.. у твої. Ти укладав наше житє після своєї волі, а я мала-м лиш твою волю, або робила-м так, якби єї мала-м,- відай, було одно і друге. Як тепер

над

тим

застановляюся,

то

виджу,

що

жила-м

тута,

як

найву

жденнійша істота, жила-м з того, що показувала-м з себе ріжні штуки;

але ти сам того хотів. Ти і батько поповнили-сьте взглядом мене тяж кий гріх. Ваша внна, що я тепер є нічим. г. Яка ж ти нерозсудна, невдячна. Чи-сь не була щасливою?

Н. Здавалося мені, що-м щаслива; властиво була-м лищ веселою,

а ти був для мене добрим. Рада була-м, як мною займав-єсь ся, так само як тішилися діти, коли я з ними гралася. Таким було наше су пружє, Роберт.

Дальше дотикає автор одної з найдражливійших точок жіночого ·питаня:

як

прийнятого

загально

пересвідченя,

що будто би муж повинен впливати на вихованє жінки.

Коли Нора викидає, що була лиш іграшкою, а не віль ною, розвиненою людиною, Гельмер признае, що дійсно в тім є щось правди, й додає, що буде інакше, що час ігра шок минув і надійшла пора вихованя. Н. Чи мого, чи дітей? г. Так добре твого, Норо, як дітей І

Але у пересвідченю Нори зблідла вже авреоля, ОКРУ жаюча голову Гельмера, захиталася віра в его вищість, не звичайність, вона відповідае зовсім просто: «Ні, Роберте, ти не годен виховати собі мене на жінку, так само, як я не до росла до завдачі вихованя дітей, бо перше мушу старатися о вихованє себе самої; але ти в тім не можеш мені помочи,

Роберте;

сама мушу радити і в

який-будь спосіб заро

бити на свое удержане»

На тій дорозі праці Нора мае_ надію здобути собі і шир ші досвіди житя, що виходить З дальших слів еї до Гель мера, котрий мов викидає ій засліплене і недосвідченє.

«Мушу собі сама здобути досвідчене, РобертеІ» каже 80на

з СИЛЬНим

переконанем.

861

Зворушуюче є признанє Нори, що вона не знаходиться спосіб ною до рішеня квестій, переходячих єї умственний

розвиток, як пр[иміром] релігія; і коли Гельмер відкликує ся до релігії, яко непохитної управительки сумліня, Нора відповідає з найбільшою скромністю, заправленою однак

їдким сарказмом автора: «А щО ж я можу знати о релігії, Роберте, хіба лиш те, що чула-:мвід па,стора Якобі». Пі знійше вкладає знов автор в уста Нори: «Як заладжуся зо всім іншим, як буду лишена сама собі, тогді подумаю і о тій справі».

І знов серед усіх тих питань відзиваєся сильно струна душевного настрою. Гельмер бачить, що на то все є лиш одно поясненє.

н. Яке?

Г. Уже мене не любиш більше. Н. ее правда.

Г. І то ти говориш, Норо, ти?

Н. Прикро мені, Роберте, був-есь для мене завсігди добрий, однак того змінити не можу.

Усвідомлену жінку не може вдоволити така любов, як

Роберта або Ранка. Вона хотіла бути залюблена не лише яко пол, уважана не яко іграшка, але яко вища свідома індивідуальність, що звеся чоловіком. Разом з свідомостю бу диться 'Невідлу'l'НИЙ єї товариш -

скептицизм.

Усвідомленій

Норі

Гельмер

зовсім

ЇJнакше

предста'вляєсь, як перед тим; спадає їй з очей Л)'ІСка обо жаня, і вона спог лядає на него усе критичним оком.

Тож коли Гельмер питаєсь, чи могла би єму сказати, відколи 'втрати,в єї любов, Нора каже: «Було то сегодня у,вечер, коли

сталось те 'Н а Д з вич а й н е, те, чого я по

тобі не надіялася, коли пересвідчилася, що ти зовсім не є

таким, я,ким себе мені представляєш і за що я тебе досі дер жала».

Така зміна мусила вплинути на єї чувства і взаємні до себе відносини. Нора і Роберт стають нараз против себе, я·к би зовсім чужі люди, розділені глибокою пропаlСТЮ! «Чи вже завсігда маємо бути для себе чужі?» питає Гельмер. Н. Треба, аби-сьмо обое змінилися так, але я вже перестала віри ти в надзвичайне.

Г. Але я вірю. Докінчи: треба, аби-сьмо обое змінилися так, щоби .. , Н. lJJоби наша зв'язь могла бути правдивим супружем.

362

Т ой кінець, так сильно висміяний декотрими критиками, перестає бути смішним, скоро Нору не беремо за постать реальну, а вважати будемо символом одного з найбільших соціальних проблемов нашого часу, представившу здумі ~OMY світу сильну індивідуальність духа жіІНКИ, котрий за бажав осягнути той сам ступень інтелектуального розвитку, що мужчина, і здобути собі відповідні соціальні права.

Послідні слова Гельмера і Нори, що мусять ся обоє змі нити, аби бути правдивим с)"пружєм, зовсім не вказують

на будто би нічим не роз'яснений темІНИЙ песимізм Ібсена, як звичайно про него критика виражаєся. Противно, бачи

мо, що Ів «Норі» IвеЛl>МИ песимkтично відноситься він лиш до сучасної ж1нки, 'Гак само як до сучасного мужчини, кот

рий так само мусить ся зм1нити, як жінка, і ПРИЗінати їй РЇ'ВІНОГО собі духа.

«Чи то В далекій єще будучині?» можна би запитати автора.

Здаєся, що в недалекій. На дорозі людського житя, а радше вищого культурно го розвитку, щораз більше подибуєся жінок, перейнятих вищими

порива ми

духа,

прямуючих до

того,

щоби

бути

перше чоловіком, а потому жінкою і матерію.

Так само мужчина щораз більше перестає бути моде льовим Гельмером, що видить в жінці лиш предмет свого в Д о в о лен я, а не рівного собі чоловіка; а найліпшим того доказом є сам автор розібраного твору. Ібсен - то тип вищого духа мужчин, правдивої муже

C1l>KOЇ піднеслості. Творець, що високо підносить голову по над дочасну .змисловість в часі літературного романтизму, понад добу щирого, не драперуючогося, але грубого в від

носинах до жінок натуралізм у, понад нехтуючого аспірації жіночого духа, слушно наЗВaJНОГО упадком

декаденти.зму.

Коли маємо дивитись на твір Ібсена я,ко твір штуки і

коли під штукою розуміємо силу вражіня, то Нора в пред ставленю яко реальна особа, не лиш під взг лядом ідеї, але і під -взг лядом штуки випадає

слабо, безцвітн'О і родить

скорше несмак, ніж артистичне вдоволенє. Натомість Нора, яко символ, висту.пає в повній гармонійній цілості і викін ченю, набирає пра'вдивої естетичної до,сконалості і робить колосальне вражінє.

у НЕЧУЯ Киів, р.

1899·

Було то на з'їзді українців у М. СТClJрИlЦьк,orо 1; коли люди зачали вже розходитися, я звірилася добр. Косаче вій (Олена Пчілка), що хотіла би-м конче пізнати Нечуя, к,отрого на з'їзді не бу ло. Я не мог ла на собі перенести, щоби бути на Україні і не пізнати того чоловіка, котрого твори читала-м ще дуже молоденькою

дівчиною, котрому

пізнійше завдячувала-м не одно миле вражінє та й не одно таки

навч·илася.

Добр[одій] Нечуй був для мене інтересний і тим, ЩО коли сама

зачала-м писати, він дуже прихильно став до мене відноситися і від часу до часу писав до мене листи.

Перший раз написав до мене по прочитаню «Ядзі і Катрусі». Оповіданє вподобалося єму, особливо - оскілько собі пригадую - про плантації тютюН1У на Буковині. Пізній ше дуже єму впала до вподоби моя промова під час свята Котляревського у Львові. По прочитаню «Першої учительки» писав, я єму нагадала єго пістунку Мотрю і т. ін. Пнсав і при і,иши-х нагодах вріжних відступах часу.

Добр[одійка] Косачева попросила якогось свого знако мого, і той з приємностю зобов'язався завести мене до Нечуя, а властиво добр. Івана Левицького. То бу ло вже вечером, та вже таки добре стемнілося, коли МІ! дійшли чи доїхали до низького партерового дому, котрий вже від давніх років замешкує наш знаменитий писатель.

У війшли ми до якихсь невеличких сіней. Мій провід ник поговорив щось з слугою, попрощався і пішов. Слуга

* 121 3б4

моєї подорожі по Україні.

також десь зник і запер за собою двері, через що нараз

знайшла-м ся заперта в темній комірчині: «Може, я не у Нечуя, а бог знає,- погадала-м собі,- лиш возьмуть та й у Сибір завезуть», хотя й характер мого провідника на та кий підст}'ІІІ цілком не показував.

rIараз двері отворилися до ясного, освіченого покою. На порозі стояв сам газда і дуже чемно повітав мене. Засіли-сьмо удвійку до «чайку», котрий спорядив сам газда· та'к

зручно і

скоро,

що

могла би

позавиду:в.ати не

одна жінка, навіть галичанка, котрі люблять, може, і не без рації хвалитися господарською зручністю.

Ми широко розговорилися про руську літературу. rIa столі лежав томик якихсь поезій Франка. rIe пригадую собі уже тепер, з якої періоди творчості були ті плоди єго

музи,- лишилися лиш У моїй пам'яті слова Нечуя: «Ось бачиrrе, сей СЛОІЮМ веде, мов чов,НоОМ пливе».

Усьому був противний в нашій літераryрі, що не носить нашого. власного наро'днОІГО характеру: «(Все те робить на мене вражін.є чогось не свого, хотя й вірю авторам, що не пишуть плагіатівl»

Я стала розповідати про вищенаведені вражіня, які ро били на мене єго

твори,' іменно:

описи

природи.

Я так

саlМО, яl]( багато людей того часу в ГаЛИ'ЧИlні, чнтала пере важно ПОЛЬСblКі книжки.

Чере~ те стала~м собі вже виробляти салоново-роман тичний смак, котрий єще донедавна був головною ціхою польської літератури, та доперва послідніми ча,сами богато дещо перемiJнилося.

як СІКазала-м, особj\ИlВО вражали мене у добр. Нечуя описи пр.ироди. Звичайно геро·ї і героїні ПОЛЬСЬ'ІШХ повістей дивилися на природу оком інтелігента з вищої верстви, якоїсь сентиментальної дамочки або анемічної, замкненої як

в клітці, панночки. У Нечуя все те якраз інакше виходило: місяць не блищав золотим діадемом, а виходив срібним сер пом, або котився колесом, дівчата цвіли, як мак у збіжю.

І хма'РИ інакше товпилися, заходило і сходило сонце. Прав ду сказавши, не дуже то було мені до вподоби, а коли раз

попалась мені була повість

rIечуя з інтелігентного житя,

я була здивована, що той сам автор умів і інакше писатн.

А однак не писав? Доперва пізнійше, коли мій смак ар тистичний більше виробився, я пізнала цілу силу артистич

них почуваlНЬ того писателя. Нечуй навчив мене ро'зуміти Ріхарда Вагнера, у котрого оркестрою, як у Нечуя, описазб5

ми природи уперед заповідаєся, хто вийде на сцену: бог,

герой чи яка менша фігура. Те все розповідала я єму до очей. Він дивився здивований. «Ось хто би таке дум,ав, CJКазав по ~в'Илі,- чоло,ві:к сидить, ПИШе і на га,дку ему не

приходить, що дось за світа'ми молода ДЇJв'чИ!на читає, роз

дУ'мує, та так роз:бере чоловіка, про щО B~H сам себе 'не пі дозрівав».

Під час тих розмов я зауважила в куті фортеп' ян, і то мене за іІнтер есУ'В.а ло.

- r раlєте,

добродію? - ЗalIIитала-IМ. Т аІК, граю, але дуже noгaJНO, Я1Кісь короткі

пальці

маю,- с'казав, простягнувши руку.- А моя сестра дуже гарно грає, я так не умію,- але як думки голову обсядуть,

то сідаю тоді за фортеп' ян, і все ніби прояснюєся, укладає. Я приступила до фортеп' яна і тут якраз зау,важила-м

на.д

фОР'l'еп' ЯНOlМ ПО'f>"І'Рет ДУ'же гарної жіНlКИ в

наРОРінім

строю.

А то що за одна?-запитала-м ся знов без ці.кавості. То На'талка Полтаlв:ка. Як-то Наталка Полтавка? г.ооподар усміХ'нувся, В'ЗЯ,В ЛдJМ1ПУ і 'підвЬв мене до стіни,

на котрій висіла якась фотографічна група, в якій була та

саlма жінка. оcrюдар ста,в 016' ясняти:: - Ми г,рали 1К0лись На'талку Полтавку. Вана ,ВИ1СТУ'па

ла за Наталку, а я за Петра, мій товариш грав Миколу, а

потому і зроБИ!в для мене із сеї фотог,рафії єї пор'І1рет.

Давно се уже бу ло? О, вже давненько! ВClна cnpalВдi дуже гарна. О так! вона дуже гарна колись була,- а подумав-

ши трохи, дода'В,-не знаю, чи жиє вона єще, чи вже умерла.

На BiдxiДHDм показув,а,в мені маIНУСК'РИПТ (~Святого письма», що передали ему по Кулішу до ВНlКінченя. - Ось робота, бачите! Прийдеся зна.Йти під'ходяче слово, та ніяк єго дібрати. Знаєте, що тоді роблю? Нага дую собі наші пісні і якраз знаходжу, знаходжу те, що треба.

Вже було пізно, я мусила відходити, рада, що довелося пізнати так завсігди пов ажану мною личність.

НЕ ХОДИ, гриую, НА ВЕЧЕРНИУІ

Драма СтаРlЩькоrо і наРОАВа пісня

ОД;НОЮ з найбільш улюблених драм у на'с - се, без перечно, «Не ходи, Грицю, на вечерниці» М. Стари цького.

Загальне

уподобанє

бути висловом

літ[ературному]

якогось свояцтва

творі

духа, якогось

мусить духового

зв' яЗ/ку між авто'рОІМ і с~ооільностю. от і хотмось би нам сказати дещо про значінє того твору і увійти хоч би по біжно в причини, для котри~він нам Т,aJК'ИЙ блИlЗЬКИЙ, та-

кий підхожи'й до нашого OMaJКY.

На переломr літературних напрямів наших часів виро билось у нас подекуди Яlкесь нехтованє к'Ождого бли,жчого

означеня

підчеркненя

обставин

житя

героїв,

на

які

ЯlКра'з клав велИlКУ ва'гу 'ИёШ1рЯм мину лоіі доби. Тав нашій душі не затерлися ближчі і сердечнійші узли, що в' яжуть нас зі звичаями, обичаями і обставинами житя нашого на

рода. Завдяки

тому і хапає нас за серце драма

Стари

цького.

Ста,ри,цьки,й РОЗів'иває перед Н<ІІМИ цілий ряд живих об разів із житя і побуту нашого люду. А в них передовсім вражає нас живий КОЛОРИТ; ми, здається, чуемо запах на ших нив і вишневи'Х садків.

Бо і чого ж МИ Т<ІІМ не бачимо! Прегарний зв'и'чай на шої коляди, сцени любові і заздрості, ворожки і інші на

родні типи. А передовсім зворушує нас зміст драми, взя тий з популярної народної пісні: «Не ходи, Грицю, на вечерниці ... »

367

Та все ж таки,

мимО'

всіх

прикмет,

мимо

ефектив

ності акції й живого діалогу, не все йде нам до перекона

ня. І коли порівняємо героїню драми Старицького з герої нею народної піоні, повіє на нас як би якимсь холодом, від ЧУЄМ'о несмаll{,

Не вірите? Отже, спробуймо пО'ставити побіч себе ті дві

креаціі, порівняймо Їх і придивімся, як виходить вона в ав тора драlМ'И, а як в HapO~HiM творі.

Г ер O'ЇIН Я в драмі - дівчина мО'лода, весела, жаір'товлива; любить Г ри'Ця, але жартує і з іншими хлопцями, щО' Г ри ЦЯ ПРИВОоДить до гніву.

Проте залицяється він до ГалИ'ни, а навіть хоче з нею 21~енитись. Доведена тим до розпуки Маруся звертається ДО знахорки і бере з єї рук напиток, від котрого Гриць у.мира.є.

Такий

сам зміст і в нарО'дній пісні. Одначе ріжниця

характерів, сили духа, виразно

виступає,

кО'ЛИ

як

деяких

тільки

обі

МОТИВІВ, герО'їні

аж

надто

порівняємо

соБО'ю.

Героїня Старицького найліпше оцінює себе сама слова ми: «Ми люди з перцем, ал,е з Добрим серцем». А є вона такою навіть і тогді, коли труїть Гриця, БО' цілий акт страШ!Ного вчинку виконує як би в сні, майже внеосудимім

настрою духа. Напівбожевільна прО'сить йО'го до себе в гос тину, прибирається як до шлюбу, бере на голову вінок і,

так прибрана, подає милому чарку отруї. А коли він уми рає, вО'на все на'півнепРИТОМlна прн!гортає його до серця,

співаючи і пла'чучи гіркими сльозами. Вза.галі ціла креа ція Д'ержа:на 'в JllКiMCb мля'во еле,гійнім тоні, що зовсім не годиться з духом народної пісні ані в характері, ані в арти СТНIЧНЇім ВИllюнаню.

дівчина в нарО'дній пісні труїть

Гриця

п о в ною

с в і дом ост ю, З розміркованою постановою і спокоєм, що зазначується у вельми артистичній диспозиції цілої подіі: Ой у НеАілю зіл є копала, В понеділок рано зілє полоскала, у вівторок вечер зілє варила,

А у середу Гриця струіла.

А коли ПОТІМ мати, як би який голос сумліня, кидає їй в очі страшним злО'чином, з уст отруйниці вириваються слова безмірного БО'лю п о' топ т а н о гос е р Ц я, які нас

Титульна сторінка жіночого альманаха «Перший вінок», виданого Н. Кобрииською та о. Пчілкою. (Львів, 1887).

просто

переймають ДРОЖЮ ,..--сильниМ·:· арт-иєтичиим, ЗВО

рушенем:

Ой мати, мати, жаль ваги не має,

Нехай

r ри·цуньо

двох ае кохає.

Інтересне также, що в однім з варіантів ще. СИЛЬНlише підчеркуєть,ся тота обдуманість. Ма'ру'ся відповідає матері: «Так, то я зробила, бо знаю за що!» 1 знову кінчиться пісня тим са-мим сильним, неПРИМИ'РИ'МИіМ навіть при грозі смерті завзятком: Най віа не буде ні єї, аі мені, т а най СJI наїсть сирої вемлі.

Гроза факту набирає ще більшо,го значіня, коли згадає мо, що авторкою тої пісні має бути жінка-селянка.

Та коли глянемо в нашу м'инувшість, в тоті часи герой ства незламної сили зав зятя, витривалої і го'рдоі неподат ності нашого ко·за,цтва, то не бу де нам дИ'вне, що ті часи могли зродити такого духа і в жіно'к.

У творі Старицького радше Гриць -

та властива жертва

ображеної жіночої любові і гордості - має більше сили і за'взятку, ніж сама героїня, що з такою просто дем о ніч ною сил о ю являєть,ся В народній пісні.

Сього рода демонізм хотів СтаРИIЦЬ'КИЙ заступити Хо мою, біднИ'м горбачем, нещасливо влюблени<м в Ма,русю, але тота несмачна і шаблонова креація, вихоплена з чужо

сторонньої доби

галереї

старого

т[ак]

зв[аних]

романтизму,

«чорних

робить

немиле

характерів» вражінє

зовсім невідповідно застромлено її за образ житя нашого люду.

Твір Ста,рицьк.ого показує на,м, як мало ми ще вміє'МО бути собою, вникати в народного духа і черпати з живого

жерела народної творчості. А коли посунеl\ЮСЯ в порів,няню дальше і уя,вимо собі намаганє деяких наши'х авторів з но війшої доби витворити будто би якісь демонічні креації то

як

слабо,

як

мізерно виходять

би з наведеним приміром героїні ЯК

покликуються

многі

постулат «бути "собою

на

вони

заграничних

лиш

порівняню хоч

народного

твору. І хоч

авторів і

на

Їх

собою», в дійсності якраз

годі Їм якось «собою» бути, залюбки поклоняючися чужим богам.

24 Н. Кобрииська

369

8ихвалюваний так часто європеїзм не повинен полягати на піДПОРЯДіКQ1ваню нашого духа чужині, на нехто'ваню все го, що своє, а якраз на вмілості піднести себе, свою і на

родну індивідуальність до висоти європейської культури і

штуки. А того не досягнемо ніколи, не навчившися берег ти прикмети нашої питомої справді (~б у тис о б ою».

вдачі,

не

навчившися

дій<:но

lІоллтки

АВТОБІОГРАФІЯ Н. КОБРИНСЬКО'

«(Нау'Ку побирала я дома, мала який,сь час учительку, а дальше учив мене сам батько. Я від малої дитини любила читати. Яка була вдома кни.жка, я ЇЇ читала; розуміла чи не РОilуміла, але читала. Та що на ту лектуру не складалося: польські повісті, дрібні виданя руські 60-х рокі,в, фель€тони «Слова» 1, «Кобзар» Шевченка, житя святих, повісті Осно в'яненка, а навіть проповіді, а імен но гомилії Комнерди

Пам' ятаю, що яткось на 12-м році мого житя чита,в батько «Листи з Кракова» Крем,ера 2 і лишив отворену книжку на ЯІ<ій,сь фа'нтастичній легенді з середніх віків, к'отрі часто в

«Листах З Кракова» попадають, і якраз нагадувала мені на родні казки, котрі пам'ятна любила-м, і так мене то заохо тило, що постановила-м усі 3 томи прочитати. «Листи .3 Кракова» я і пізніше скілька разів читала, і вони розбу дили в мені палючу жажду ес'тетичного образованя, котре скінчилося студіюван€м журналів моди і ДВИlженя власного

тіла. В тім сатмім часі, т. €. коло 12-го року Мого житя, по дибала я ще щось ціхавішого, що далеко триваліше зро

било на мене вражен€, ніж «(Листи з Кра'кова». Бушуван€ по книжках батька ввійшло мені в звичай, батько не боро н'ив мені того, лиш перестерігав, щоби-м все на CBO€ місце

назад клала. Менше потрібні книжки держав батько в пап ках на споді. Т а.м я знайшла раз невеличку поль,ську книж ку, котра дійсно для батька не могла мати нія'КОЇ стіЙНтОсті,

зате для мене оказалася дуже цінним набутком. В тій книж ці подибала я рецензію якоїсь французької розвідки, в КОТ-

КазаННА церковні. З7З

рій автор обурювався на те, що жінок ставлять нижче муж чин, і старався доказати, що оба поли суть собі рівні, а хоч ріжнять,ся між собою деЯIКИ>МИ прикметами, то влаоне ТИ'М доповнюються.

Для мене доста бу ло знати, що жінки уважаються за нижчих від мужчин, і се обурило мене ще більше, ніж а,в

тора рецензії. Сего я до того часу не знала: між бать'ком а матір'ю я не зауважувала, щоби РОобилися під ТИ'М взгля дом які ріжнИ'ці, а до того жила при нас бабка - мати моеї матері - личність так в нашій хаті, як в цілій родині, дуже

поважана. По чужих домах бувала я лиш в гостині, а в го стях якраз найбільше поважаються жінки. Вправді знала я, що МУЖИІКИ не КОІнче з великим поважанє'М віДіНОІСЯТЬСЯ

до жінОІК, але се Ооб' я'онила я СОобі їх грубі,с'ТЮ.

Читала я

не лиш батькові КНИ2{l:КИ,- вони попадалися

мені і збоку, а іменна, діставала-м багато книжок від вла

сти'тель'ки того села, де мій батько був парохом. Вона спо чатку бралася до того з пеД1iJгогічного боку, бо давала лиш

якісь виданя для дітей, а властиво для молодіжі, але коли я то скоро ПРОЧИ1тувала і все їй оповідала, що не маю що читати, вона стала мені давати, що мала у себе і що єї під

руку підпало. Т И'М чином запізналася я з усіма поль,ськими поета'ми і іНШИ1МИ авторами. Між інши'ми подибалася я отут з ГОофма,новою 3. На піддражнену уже давніше мою ціка вість щодо личнИіХ ві~носин жінок до мужчин ГОфманова була дуже важним набутком. Я єї читала дійсно з великим занятєм, через що єще більше будилося в мені ДУ'мок щодо

положеня жінки в су,спільності. Одна,к сервілістичний тон тої писарки,- єї вічне представленє висоту жінки тим, що вона сама ставися нижче, і вічні ради, щоб

завше

ліпше

жінці триматися утертих шляхів, а не рватися на якісь НОові

дороги житя, дражнили і ОПOlкорювали мене. Все ж ГОофма нова зробила тільки, що я пішла

єї

шляхами,

почала-м

старатися усіма силами піддатися провідним єї думкам, хоч

з ГН1ВО'М і протестом десь на дні душі. Мені уже задля того тяжко бу ло погоди'Т'ися У Вlсі-м з Г Офманов·ою, що, як казали, через родинні мої відносини і інші причини я довший час не піДХOlплювала то,го суспільного ладу, т. є. нижчості жін ки, та ще якраз зближалася до elПОХИ розцвіту дівочого,

епохи, в котрій жінка якнайменше може відчувати вищість

другого пола. Бути може, що ГОфмановій ніколи не удало ся би мене ПOlконати, КОоби не далеко ви'ща сила,- а се релі

гія. Сам бог казав, що жінка має бути піДДaJНКОЮ с·вого му-

374

жа,- інакше понімати сі відносини значило то caMD, що ви,ступати проти бога і релігії. А я була ексцентрично ре

лігійна, і, хто знає, єсли не ухопилася бу ла позитивної анти релігійної і реалістиЧlНОЇ літератури, чи не скінчила би-м бу ла на релігійнім фанатизмі.

Першою книткою позити,вного напрямку була «Історія ЦИlвіліза.ції в Англії» Г. Т. Бокля 4. Ту книжку застала я раз у ОІДНОГО свящеНИJКа, к<УГр.иЙ мав єї від якогось свого зна,ко

мого панка. Та книжка зробила на мене велике враженє. Я єї від,везла і попросила вдруге. Тим чином прочитала я

Біх'нера 5, Рена,на 6, Гекля 7, та дещо з са,мого Дарвіна. По при то знакомилася я з німецькою літературою та з іншими ЄВРOlПей,ськими кла,сиками, переведеними на німецький язик, котрі мої брати, будучи У'ченика,ми німецької гімназії

в Чернівцях, ДоДо,му при~озили. А КОЛИ один з тих братів пішов на руську гімназію до Львова а позна.КIJМИВШИ'СЯ там з Франко,м і др., то став він привозити ДО'дОМУ переважно російські діла Чернишевсь,кого, Бєлінського, Добролюбова, Писарєва і др., також Драгоманова, Лімановського 8, як де

що Маркса і Ла.ссаля. Про деЯIКИХ росій'ських авторї'в знала я вже перед тим. Брат мій, старши!й в,ід обоrx згадаІНИХ, бу дучи таlКОЖ учеником Чернівець'кої гімназії, привозив мені книжки з тамошньої «Руської бесіди» 9. Першою звідти книжкою був, здається мені, «Басурман» Лажечникова 10; ПРИІгадую, що читала щось Державіна і Жуковсь,кого, иай важніше однак, що привіз був Тургенєва і нашого Гоголя. Сі автори припа,ли-м були мені дуже до серця, і так много зав'ше о них говорила-м, що коли я віддалася, першим по

дарком мого мужа були твори Тургенєва і Гоголя, котрі Ctпро,ва,ди,в для мене з Петербурга. Пізніше, коли оба мо лодші братя пішли на у'ніверситет ВіденськИlЙ, то присилали мені книжки переважно з бібліотеки а,ка,де'міЧlНОГО това,ри ства «Січ» 11.

Се ненастанне читанє книжок впроваджало мене в ріжні фази умственного розвою, приносило деколи втіхи та біль

ше непокою і болю. Знаю, що я дуже терпіла тог ді, коли зачала-м зна,ко'Ми'тися зі школою позитиві,стів. Твори тоі школи почали ру'йнува'ти не лише мої релігійні ,ви'Ображеня, але також і погляди на житє і на той суспільний лад, який

мене окружа'в. Се не переходило у мене мирно,- я відчу вала, що трачу під собою ГРУ'НТ, і силь,на душевна бор.ба до

най'вищого ступеня роздражняла мої нерви. Серед того роз лучного хаосу БЛИ1СНУВ про'мінь світла, котрий мене навів

375

на стежку, по котрій, здається, буду вже іти до кінця мого житя,

Я бачила ясно, що чоловік не був тим в початках свого існуваня, чим є тепер, що все залежить від условій житя; признала я, що і теперішній суспільний лад не є чимсь не похитним, що в нім заєдно докопуються зміни, а релігія, що стоїть на сторожі того ладу,- се лиш виображеня, ви

роблені в міру образованя людськості.

Тепер уже нічо не затемнювало моїх поглядів на стано висько жінки в суспільності,- на той темат зачали яснійше формульоватися

мої

думки,

чім

немало

помагала

мені

практичне житє. Мій муж перенісся з села до міста. Звуже ний в місті об'єм жіночого газдівства з'вертав мою увагу на непродук?,ивнkть жіночої праці та страти часу на дрібниці.

Тож за'чала Я. приду'мувати о реформі жіночого газдівства, а навіть запроваджувала у себе деякі маленькі зміни. Сі _зміІНИ

вельми дивували і гнівали

моїх слуг ... ; узнавав то

в,се мій чоловік і Софія Окуневська, котра тепер є в Uюріху на медицині, а то,гді у на,с перебувала. Мій ПЛaJН не ограни чив,ся на одній хаті, я задумувала утворити рід певної кор

порації. З ТНІм я од:нак перед чужими ЛЮДЬМИ не ВИlздила, крім одного АдОЛЬфа Г ладиловича, котрий сміяв'ся і нази вав мене ідеалісткою, що мене гнів-ало. Взагалі я з моіми думками з людьми, по заохотою з котрими жила-м, не діли

лася. Мої книжки поріжни.ли мене з ниlми; я спостерегла, що зачинаю бути для них смішною. Я вмовкла і поволі привела до того, що жила-м майже двоякими думками: ін ШИ'М'и жила-м з людьми, а іlНші мала я для себе і свого чо ло'віка, терпеливого слухача моїх фантазій і сердечно,го поті шителя по сумних до,свідах.

Все ж те роз'єднанє з окружаючим світом сильно му чило мене; воно стало у мене проявлятися вже тогді, коли я зачала-м знакомитися з на,пря'мами ПОЗИТИ'ВНОі літератури,

що постепенно взмагалося. В моїх к'нижках бачила я живі пруди, а в житю стагнацію. Тому-то ненадійно розжарілий процес наших молодих соціалістів сильно мною потряс: я майже не могла вірити, що й у нас такі питаня порушають СЯ, щО і у нас суть люди, не раді з окружаючих обставин.

Однак сі мої чув-ства ДЛЯ них зміНИЛИ1СЯ, коли Їх дум,ки за

чали входити в ПРaJКТИ'К'У. Іх та,КТИlКа, вишуковувати і ки дати людям просто в очі пекучі факти, зле на мене впли

вала. З діл, котрі Я читала, випливала завше на перший план тqлерація, а ее якраз бризгало нетерпимістю від мо-

376

лодих реФорматорів.

Найбільше разило мене МІлїхованє

декуди тої засади до роди-нних відносин. Сини дивилися на

батьків, яко експлоататорів на,рода, а з другого БО'ку вима

гали великого накладу на CBO€ образоване. Наше жі,ноцтво уважалося одною здегенерованою,

темнійшою

від

мужи

цтва масою, але коли з однО'ї сторони TalК оСтро крити<ку валося, з другої забираlНО тому жінО'цтву в-сі матеріальні средства на користь другого пола. ПозаЯіК я завше наВИІКла була за,микати свої думки і чувства, если я-кі внішні при чини їх ранили, то зачала-м затим відмежуватися від того руху, а стоячи яко жі'нка на грунті більше РОдИlНні-м, стала-м

еще живійше розглядати відносИ1НИ РОДИІнні, а особеннО' від носини жінки ДО' за'гальнО'культурних стремлінь. Мій чоло вік, завше щири·й повірник моїх ДУМО'К, В той цілі вистарав

ся для мене КНИЖlКУ «Про неволю жінок» Штуарта Мілля 12 в німецькім перекладі. Нічого мені більшої не мог ло зро би'ти ПРИ1слуги,- мої деку ди темні думки об' яснялись од н·ою З перших наукО'вих поваг; то нада'вало мені певності і

сили. Коли

)iKOCh зараз потім дісталась мені в руки книжка

Ожешковоі 13 «Kilka st6w о Kobietach»

*, то та високо тепер

мною цінена пи·сателька, яко пО'вkтярка, видалася мені на

супротив Штуарта Мілля слаб ою і неконсеквентною. 11lту арт Міл'ль запанував над усіма моїми думками, і я загадала, а навіть зачала разом з чоловіком перекладати се ЙОГО' діло

на руське. Бажане переводити Штуарта Мілля на руське було також О'зн·акою важного звороту в моїх думках. Слі дя чи за рухами загальноку льтурними, за інтересами, спіль

нИ'МИ усім людям без ріжниці класу і пО'ла, я опу·стила з'ока народність,- наша

націО'нальна

борба

виділася

мені без

підставною. непотрібною стратою часу. Майже неймовірно. що на ді·йені, національні інтереси на.вів мен'е Іва,н Франко, якраз чоловік, котрий ПРИ-ЧИІНИ·В.СЯ найбільше дО поБО'реня

у на>С вузького націоналізму. В його Борислав;смшх і. дру гих дрібних опО'віданях виступае не лиш робочий люд, але

шокаляні услов'я житя - народність, яко відрубна етногра фічна група. Тут доперва стало мене за,становляти, для чо го Драгоманов. чоловіlК европейської ученості, посідаючи

найбільше рО'зп,ов,сюджений слов' я нсьюtй я'зИІК, пише по русЬ'ки. а вла,стиво і стала пізнава·ти. що лиш на національ них підставах може піднестися маса до за.гальнО'ї культури і цивілізації ...

• "Кілька слів про жінок» (польське).

377

Хоч як я замикалася

в собі, все-таки не була-м я без

ВІІМИВУ на молодше поколінє у ,с'воїй родині. Найближче до мене стояла Софія ОКУlневська. Вона була вихована в домі моїх родичів, а коли я вийшла замуж, вона перенесласядо

мене. Вона п,ерей'милась наlскрізь МQtї,ми Д'УМ1ка'ми. Є се спо сібна і ба,гата натура, скоро все перєтоплювала і інди,ві дуалізувала.

Тут наступив найстрашнійший удар в моїм житю. Мій муж умер *. Розстала,ся з Софією і беЗДОМІна ве.рну ла назад під батькі,вську ст·ріху. Мій батько, бувши послом до ду,ми .дер жавної, ЇЗДИВ тогді з ціл,о'Ю родИ'ною до Відня, то і мене во зив з собою. Я зна~одилася в крайній розпуці. Крім пеку чого болю, я нічо більше не відчувала, і крім мого нещастя

нічо більше меlне

не

обхоtДило.

Се трохи

непокоїло моїх

БЛИіЗЬ'КИХ, відтак бра'ти і свояки старали,сь наводити мене

на літературні питаня, котрі мене за'вше так жи'во зай,мали,

але се удавалося Їм лище з трудОІМ. Тогді переБУ'нав у Відні ОС'тап ТерлеЦЬКИIЙ 14. Я завше про него давніше цікаво роз питувала братів. ОД,НО, щО я знала-м го з пр оц·есу , а друге, що завше на найліпших КlНижк,ах, привезених мені брата'ми

з Відня, подибувала я його печать. Но серед таlКИХ тяжкиос обставин житя, в яlких Я знаходилася, мені нелегко бу ло

за'в,одити Я1кі з'наКQJМ1ства. І все ж таlКИ з ним першим за,го

ворила про З1агаЛJjні справи. Я запримітила, що Т ерлеЦЬ1КИЙ не уважає мене за ЯІКУ'СЬ ексцентриqну особу, а противно

за цілком, щодо Зд!гальних

Се

питань,

реальну

люди~ну.

дало повід, що я стала ви:гов,орювати'ся перед ни'м цілком,

а не ЛИІШ напОЛОВИ'НУ, JIIК се звичаЙ.но праlКтиtКувала. Серед ОДіної так'ОЇ РОЗМОІВИ Т ерлецьtЮюй запитав,ся, чи я коли не Пfюбу'вал.а дещо пи'Сати? І став мене намовля'ти, що,би я ко HeQHO взялася до шосаня. (,Але про що і ЯІК писа'ти?» запи тала·сь я здивована. «Про те, що геверите, і так, як геве риrге», віД.ІОвів Т ерлецьtКий ла'конічно. Я стала пі'де,зрівати моїх братів, ще то ВОІНИ ужили поваlГИ Терлецького., щеби чи:м-будь м'Няти міlЙ У'М, але кели він не вї.д,ступав від св,е

ге, я забралatся де роботи. Представи.ла-м се,бі CТlatpy жінку в єї від'НОІСИlНах де Оlкружаючи'Х обставин в такий спосіб,

як би я про се розповіла Терлецькому. Таким чином, ви йшла мея «illумінська» і заразом ферма оповідапя. Тер лецькому «illумінська» дуже педобалась, і він заповів в

• Теофіл Кобринський помер у Снятині 14 березня 1882 р.

378

«Січі», що буде ЧИ'f,,"ти се ОІПовіДaJНЯ під псевд,он~мом Анни

С'І1РУТИlНСl>КОЇ. Я все ходила з братами на відчити в «Січі», тож і тепер, щоби не звернути на себе

увагу

пішла-м.

Інтерес, який се оповіданя розбудило у слухачів, дало мені пізнаlНе, що я діЙ1СНО можу писати. В кілька мkя'цrв п,отім

Терлецький читав в «Січі» мое оповідаlНЯ «Задля КУОНИlка хліба»; се таlКОЖ подобалося, а навіть розбиралося крити'ч

но відчи'ЮМ о,р;ного З с'Їч,овиків. Від того часу я в'ела з сіtЮ виками гаlрячі роз,говори на темат питаlНЯ жіночого, котрого

найбільшим прихильником був Василь Полянський 15. Кол'и в 1883 р. було віче aкa.дeMiK~B в КОЛО'МИЇ, січовиlКИ поста~fO вили порушити на нім і ПИТaJне жіноче, і, ПОМИІМО протесту

львів,ських atКa,дeм.ilКiB, ПолЯ'нський відчитав реферат про ту справу.

На тім вічу я перший раз побачила Іва.на Фран.к,а. Пе ред тим вте я пом~няла,сь бу ла з ним ЛИlстами по поводу

моїх оповідань. Франко чув про них і переказував через людей, що рад би прочитати; я в'решті ему посл,ала. OЦ~HKa Франка да'вала мені ЯКІнайкращі на.дії на

мо,ї

літературні

г.одвиги. Він був тоді при редакції «Зорі» 16 і там помістив зараз опов'Їд,аня «Задля куеНИlКа хліба». Хотів та'кож і «Шу мінську» містити, але я не хотіла саму «Шумінську» В світ пуск ""ти , бо за.рИ1сувала вже собі тоді була план до «Судії», що разом потім в альманасі видала. В тім ча,сі пізнала-м також Павлика, котрого вельми цінила за его «Ребенщуко ву Тетяну» 17. Т ого, що я са,ма ося'гну ла, бажала-м і MO~M посестрам. Я через літературу дійшла до зрозу<Міня положеня жінки в суспільності,- тож хотіла-м і других повести на ту до

рогу. В тій цілі почала я в 1884 р. зав'язувати жін,о'че това риство в Станіславові. З мужчин інтересувався ним най більше Франко; в перепровадженю OДHaJК цілого плану був мені найбільше помічним' Ва,силь ПОЛЯІнський, потому Т. ОкунеВСЬКИ1Й. З ПОЛЯlнсь,КИIМ я укладала статута і об думувала ПОДРО'би'ці. Се мав бути рід жіночої читальні, по лученої з вид!аВIНИЦТ'ВОМ літературним.

Але як кожда річ, так і товариство попало в підозріне. Стара клерикальна партія підняла крик про атеї,стичні і со ціалістичні ідеї,- народовці боялИlСЯ витвореня в полученю

з ради'калами нової партії

жінки роз'єдналися між собою.

Не було що робити, я УСТУIПИЛaJСЬ, і з Оленою Лчілкою ви дала р. 1887 на свою руку «Жіночий альманах».

379

Того са'мого року, коли ВИlЙШОВ альманах, поїхала я з Co~ фіею Ок),"невською на цілий один курс до Uюріху. Там ДO~ перва мала~м спосібнkть ПРИ'ГЛЯНУТНlся зблнзька жін[(ам, реалізуючи'М мої думки на фа'ктичніlЙ дорозі ж~ночоі carМo

стіЙності. Про·буваня в Uюріху становить у М'ене пев,но,го роду матеріал, котрий при даній на'годі дасть'ся зужитко

В'ати. Я та·к та'м увійшла бу ла

8 тори студентського житя,

що сама ходила на виклади д-р. ·професора Пл ятера о eKO~

номії політичні,й, котрий тогді якраз 8ИІКладав про комуні стичні ідеі,- діл найБільше надаючийся, а властиво, най більше даючий матеріалу для тих, що питанем жіночим

займаються. Будучи в Uюріху, умисне іхала до Женеви, щоби лічно пізнати Драгоманова, як також в самім Uюріху пізнала Болеслава Ліманов,сь'КОГО, котрого все ці·нила за его

письма ... »

На цьому біографія обривається.

РОДИНА БУХГОЛЬUІВ, ОБРДЗКИ З ЖИТЯ РОДИННОГО НlMиlВ, ЮЛІЯ СТИНДОГО. (Бібліотека паЙзпам. повістей).

в літературнім додатку до «Діла» з р. 1888 побачили ми переведену «Родину Бухгольців, образки з житя родинного німців», Юлія Штінде. Позаяк родинне житє у німців чи у інших народів все буде мати загальні черти одні і ті самі, тож цікаво, може, буде нам, жінкам, ближче Їм придивитись

і подрібнійше розібрати. Наш інтерес заострюєся тим єще, що одна з галичанок відозвалася вже була в «Ділі» про «Ро дину Бухгольців» З похвалою, бажаючи своїм землячкам, щоби прочитали ту повість з такою приємностю по-руськи,

як вона читала її по-німецьки. иікаво затим знати, що в тій поnісті зробило їй таку приємність? Після слів автора «Родина Бухгольців З Ji.андеберської улиці міста Берліна належала би до тих тисячів родин міщан ських, котрі від колиски до могили ідуть незамітно 'через се

редину великого міста, коли б оден случай в житю п. Бух гольцевої не був єї спонукав вилити прилюдно свої чув ства

і подати Їх до відомості загалу. Перше письмо, котре вислаЛа вона до редакції о-дного берлінського тижнеВИ1ка, поставило тую родину перед очі загалу; за тим першим послідували

многі дальші, а кожде з них відкривало самі характеристич ні подіі приватного житя і родинних відноснн єї кружка».

Ми би однак дуже помилялися, коли б думали, що письма пані Бухгольцевої дійсно відкриють нам оті харак теристичні події приватного, родинного житя.Ми цілком не найдемо тамтого, чого по закрою могли б надіятися, того ніби тихого спокійного житя, в котрого глибині ненастанно

кипить і клекоче, тої боротьби, яку не раз така сім'я прова-

381

дити мусить з окружаючими обставинами. Противно, є то собі мілкий потічок, на котрого дні видко лиш дрібні камін

чики, дрібні рибки і пуголовиці. Ми лиш бачимо там на родини, сватаня, весіля, заправлені народними німецькими

звичаями, та цілу купу сплетень. По нечемностях, які собі

там говорять вони, по сварках героїні Бухгольцевої з сусід ками можна би не раз думати: от! люде розійшлися на віки! та аж жаль збирає, що задля таких пустяків то ста лося. Аж ту дивись, а вони знов добрі, візитуються, ба навіть сватаються. Єсли то має бути характеристикою німе

цьких

родин,

то

не

завидуємо.

Для

нас

оповіданє

п. Ю. Штшде харarктеризує хіба те, в яки Й спо с і б н е раз дивляться мужчини на жінок і на житє род ин н е.

Відмінне вихованє обох полів, котре змалку способить Їх до інших цілей і занять, родить взаїмне недорозумінє з

немалою шкодою для цілої людськості. Нам часто трафляє ся бачити в житю щоденнім, як люде, що жиють на однім пні, не розуміють одні одних: батьки не знають і не розу міють чутя своіх доньок, братя ліпше розуміють своіх това ришів, ніж рідних сестер, чоловіки учаться пізнавати своїх жінок аж «ради домашнього спокою», женихи бачать в своїх суджених такі прикмети, котрих в них нема, видять добрі

С10РОНИ, котрих нема, або знов хиби, котрі в дійсності на раз не є жадними хибами, а цінними задатками са,мостійно го характеру або ознаками незіпсованого серця.

Найгірше однак не раз виходять жінки у панів, володію чих пером. Великий талант тих людей часто надає вигляд правди таким річам, з котрими вони лиш побіжно позна

комлені. До оцінки жінки приступають вони звичайно з по глядами, виробленими школою житя, в котру рідко попа дала

жінка, або принімають еп ы1сc мніня, усталені традицією. у менше талантливих авторів те незнанє виднійше і наЇвній ше. у Ю. Штінде воно аж надто ясно виступило. Шт інде що хотів добачити в житю родиннім, те й добачив: прехо рошу ідилію, прислонену лиш хмарками конечних

в житю

прикростей, без котрих картина була б як страва без солі. А мораль із усего виходить така, що хоть в житю ро диннім бувають всілякі пригоди, то все-таки воно повинно

устоятися нена рушене в теперішнім устрою, на котрого сто

рожі поставлено жінку. Жінка у п. Штінде

• Повністю (франу.).

382

сторож тра-

дицій житя родинного. Не хоче він її ідеалізувати, борони

боже! Признає у неї примхи, пересуди, вузькоглядність, але все те немов так і повинно бути для сот ворен я тої конечної

гармонії, о котрій більш патетично ніж правдиво сказав

Шіллер:

Оепп wo das strenge mіі dem Zarten,

Wo Hartes sich und Mildes paarten, Оа gibt es еіпеп guten Klang *.

П. Бухгольцева й справді намальована з такою інтен цією. Ох, якими живими розмальована вона красками. Г рунт добрий, розум здоровий, серце золоте. ОБОРОТIJа, працьовита, щира мати, освічена натілько, що єї листи по

міщуються в берлінських тижневиках, вона погоджує в собі навіть такі «суперечності», як перо і чищенє моркви, ощад ність і певний артистичний смак. А все-таки яку масу дур ниць наробила би тота ідеальна жінка, якби не вищий

розум мужчиниl По думці п. Штінде, жінка, хоть би й най розумнійша, мусить губитися

в дрібницях,

бути троха ди

тиною,

конечно

предвиджувати

забобонною

вже

не

випадків, бо інакше затерлась би гармонія житя родинного і уменшила повага мужчини, а тим уже затратилося щастє

на землі. Най бог боронить від такої жінки, що захотіла би стояти о своїх силах і розумі, що в чоловіці виділа би лиш щирого друга і порадника такого самого для себе, яким вона

може бути для него, а не учителя. ~охрани боже, щоби була рівного з ним образованя і не губилася в дрібницях, пересудах і т. п.

Звичайно, що автори вроді п. Штінде уривають жіно

чому розумові, те приписують жіночому чутю. Тож і п. Бух гольцева бере переважно своїм широким материнським чу

тєм. «Отець любить свої діти, а все не так, як мати». П. Бухгольцева плаче над кождим штрихом в сукні шлюб ній молодшої доньки, видумує якогось містичного «Малю ха», що в виді жениха пориває своїми страшними лапами дорогу доню, і так губиться в тих сентиментах, що цілком

забуває про старшу доньку і рідко коли о ній згадує.

Нам здаєся, що для великої любові материнської мусить бути найприкрійше дивитися на щастє одної дитини, коли друга в смутку і журі.

Бог його знає, впрочім, як погодити з гарячим темпера-

* Там же, де суворість поєднується з ніжністю, де твердість сполу чається з лагідністю,- там є чудова співзвучність (нім.). 383

ментом п. Бухгольцевоі, котра задля простих СПЛеТеНь ді стає жовтачку і свариться де попало, хоч би такий фаitт, Щ(j вона зносить образу доньки надзвичайно стоїчно і вдоволь ..

няєся короткими, пустими погрозами. Мимоволі подумаєш, що й те чутє материнське у неї так само неглибоке, як єї

розум. По нашій думці, воно й не може бути інакше. Розум квочки, що воднть курчата, не буде ж іти в парі :5

глибиною і силою чутя Антігони або Орлеанської дівчи

ни, а автор, котрий в такій жінці, як Бухгольцева, не доба чив нічого більше понад той розум, нібито практичний, а на ділі Повний неконсеквенцій та суперечностей, не добачить ніЧQГО красшого ані глибшого в єї чутях.

СИМВОЛІЗМ В НАРОДНІй ШСНІ

в OДH~M З більших дневників подибала я рецензію яко гось символічного твору одного з молодих польських ное

тів. Критик розводwrься над чудовим почуванєм символіз му автора, котрому змістом послужило якесь народне по

вір'я, і додає, що краса твору -

то головна заслуга автора,

бо народ, т. є. «люд», не знає символізму, а навіть у своіх

фантастичних уявах є реалістом. Не маю заміру справджу вати уваги польського критика і входити в межі польського фольклору; звертає то мою увагу лиш настільки, наскільки

подібні переконаня мож подибати і в нашій суспільності. у нас також часто говориться і уважається тих авторів, що не нехтують народного духа реалістами, а будто би при клонники інших літературних напрямів не знаходили у нас відповідного корму.

Тут я'краз, здається мені, заходить помилка, а властиво запізнанє дуже характеристичної ціхи народної творчості. бо коли народ дійсно наЙфантастичніші речі оповідає як би найпростіші події дня, що найліпше видко в єго казках, то в самій експресії почуваня народна творчість буває дуже часто символічною, Т. є. сугестінує внутрішню істоту речі

за помочею символічної

методи, котра послідніми часами

станула проти домінуючого в літературі натуралізму. Поми "увши порівняня, без котрих не обійдеться ні одна народиа пісня, узримо, що і ся поява нам не чужа, на доказ чого

послужити може широко звісна пісня про п а в у, винесена

моєю пам'ятею із Снятинського повіту, проникнута наскрізь містично-візіон~рським настроєм.

-2,5 Н. КоБОRRська

385

Пісня розпочинається якимсь сумним прочуванєм: Ой вилетів сокіл із ліса на поле, Та й сів собі сокіл на висlЖУ сосну; Не хитайся, сосно, бо щось мені тоскно,

Сокіл в народній пісні майже все приносить людям вісті з далеких сторін, тому в іншій, під іншим зглядом дуже xa~ ра<ктеристичній пісні, «оден», що тужить за своєю дівчиною, питається орла та й с и в о гос о к О Л а: чи не був він в сій стороні та чи не тужить дівчина за ним.

Сим разом несе він якусь сумну вість, бо аж сосна похи~ лилася, та й наводить на серце сум і тоску.

Прочуванє неомилило. дійсно, сталося щось страшного, пісня ось як розповідає ту сумну подію: Ой летіла пава, серед села впала, Кого ж вона вбила, вдовиного сина, Нема кому дати до вдовоньки знати, Аби ішла вдова сина поховати.

Річ певна, що «п а в у» не можна брати в реальнім <зна~ чіню, а появляється вона на овиді

села

якоюсь

страшною

відьмою, чимсь в виді воздушних коней Бикліна 1, виобра~ жаючих війну, що зависла у

страшній

грозі

над

довгою

низкою лінією сіл і міст.

Деякі наші знатоки приписують «п а в і» значінє TaTap~ ської стріли. В данім случаю дійсно на те виходило би, в дальших однак висказаних в пісні подіях вказується на зовсім щось іншого.

Пісня зазначує ЯКQЙСЬ нім и Й страх і переполох, Ha~ коли татарська стріла мусила би викликати гамір, наклику~ ванє утікаючих ...

Хто, нарешті, дав вдовиці знати, пісня не каже,- лиш знаємо ось що:

Іде вдова, іде сірими волами, Плаче вдова, плаче дрібними слезами. Куда ж єго везли темними лугами, Де ж го поховали межи вертепами (дебрямu).

Сі акцесорії наводять нас на думку, що «п а в а» мусить тут бути символом якоїсь страшної n оше сті, котра впала серед села, як стріла з лука татарина, та й вбила сина BДO~ виці.

Саме те, що не було кому дати до вдовиці знати, ГOBO~ рить про якусь наглу смерть, а ще виразнійше натякає те,

386

що везуть €го десь далеко, та й за темними лугами у дебрях ховають.

Хто знае наші села, той мусив не раз видіти далеко від села старе, запале цвинтарисько, з поставленим на знак хре

стом або і без тої християнської признаки, про котре ска жуть, що се

цвинтар, коли люди на джуму або холеру

вмирали а що народна фантазія могла вплести до пісні.

Наступае послідня часть пісні високого, ліричного на строю. Жаль найдорожчих, найближчих его серцю: то три сиві зазулі: Прялетілик нему тря сиві зазулІ, Одна сіла у головечках, друга уножечках, Третя коло серденька. Та, що в roловечках, то єго ненечка, Та, що у ножечках, то єго сестричка, І,І!о у серденька, то ЄГО миленька. Ой плаче ненька, плаче рік від року, А сестрич'ка плаче ляш до піврOlКУ, А мяленька плаче лиш до неділі. Неділя приіішла, вона в танець пішла, А як друга прийшла, вона заміж вийшла.

Чи можна було красше і простійше змалювати словами

тяжкий, ніколи не забутий жаль матері. Оскілько менший і коротший жаль сестри. Яка знов глибока гореч і тонка іро нія в змальованю жалю тої, що сіла коло самого серденька ...

Народна пісня - то висловлене духа цілого народа, его поетичцOl 1 артистичної вдачі. Лишена свобідному, природ ному розвиткові, знаходить без шуканя «форми» вислов лене чудової краси і гнучкості в висказаню своїх почувань.

Не нам, отже, шукати чужих богів, коли маємо такі скар би у нашім нут р і, не нам відриватися від кореня, забігати

в чужі світи і губити ціхи нашої народної творчості. Радше заг либімся, увійдім у власну душу а знайдемо все у себе.

Коли штука перестає носити спільні прикмети народу чи раси, коли зникає в якім народі спільність смаку, що буває завсігди ознакою великих, артистичних епох,- тоді упадає

і сама штука.

Єгиптяни, асирійці, греки, хінчики, японці, італійці в ча сах відродженя і інші - всі вони, як зауважав оден з фран цузьких естетиків, мали велику расову спільність артистич них почувань, посідали самородну штуку, виходячу з душ і нар ода.

25 Н. Кобринська

387

УКРАІНСЬКИй БАНДУРИСТ

Гнат Хоткевич звісний тим, що в українськім письмен стві шукав інших форм і нових доріг для своїх душевних почувань

*.'

т о й сам, отже, Гнат Хоткевич станув тепер перед гали цькою і буковинською громадою

якраз на традицийнім

грунті нашої народної штуки з історичною думою на устах і з старим національним інструментом - бандурою.

Заким мені довелося почути добр[одія] Хоткевича, то з того, що другі говорили, не мож бу ло нічого позитивного

про єго виступи вносити. Бо коли одні зворушалися до дна душі, другі відзивалися не то з байдужністю, а навіть .з пев ного' рода нехітею.

дійсно. Хто хотів би в Хоткевичу бачити артиста в зви· чайнім зрозуміню, котрого пр[екрасна] природа відвінувала незвичайною шир'отою голосу,

великим

багатством

суб

тельних нюансів, або владу над якимсь, віками технічно ви робленім інструменті, той най не Їде на виступ Хоткевича.

Український бандурист не того рода артист, до него треба іншу прикладати міру і іншими дивитися очима.

То передусім чоловік великої любові до нашої, питомої, народної штуки і д у же тон k о г о арт ист и ч н О г о см ак у.

Крім того, посідає він взагалі велике з нан є штуки та1< теоретичне, як практичне, чого доказом єго гра на баНJtурі

Будь-що-будь, а. бандура інструмент єще дуже при мі·

Автор драми "Аихолітє». (Прим. автора). Концерт відБУВСІ!' ДНІ! 1 B~peCHI! 1906 8

автора).

з88

Вашківцях.

(Прим,

тивний З ост рими дротяними, як струни, тонами, а однак

добр[одій] Хоткевич

видобуває з неї

такі

м'які, лагідні,

повні ІОнтанації, милозвучні тони, що то само свідчить про єго

~исоку

артистичну

вдачу.

у нашій суспільності хибне тепер шириться переконане, що будто би штука мала бути космополітичною проявою духа людського, наколи пічо, може, більше не відзначаєся індивідуальними ціхами, як власне штука, так в особистім, як груповім народнім значіню, коли вище розвиваєся.

Без тих

індивідуальних

націхувань

розуміти

можна

«абстракт, т. е. красу з своїм, коли хто хоче, беззгляднім понятю «абсолюту».

у розвитку штуки бачимо, що навіть тогді, коли в пев них епохах одно чутє, одна ідея накидаєся цілому поколіню, кождий майже артист зосібна, на свій питомий лад, вислов лює свої почуваня в міру геніалЬ'Ності.

Звідти ті всі нескінчені відміни іріжниці, хоть випли вають

з одного жерела.

т а все-таки творець чи інтерпретатор не буде ніколи сильнійшим, потужнійшим, як тогді, коли стояти буде в ду шевній злуці з своїм окруженем, бо тогді всі его зворушеня уділятися будуть і его окруженю.

Най, отже, не іде той на виступи Хоткевича, для кого

поезія, як музика, минувшkть, як будучина нашого народа пуста пространь, бо того не зворушить, як раз уже казали

сьмо, арт ист и ч ний с мак українського бандуриста в вишуканю і підхопленю укритих ниці нашої народної музи.

дорогоцінностей в скарб

Вкінці сміло сказати можемо, що виступи добр[одіяl Хоткевича

суть

мірою

патріотичних

почувань

русько

української публіки так в Галичині, як в Буковині. Вашківуі.

1 'вересня 1906

ФІЛІСТЕР. Подif з родинного жиmя

«філістер» - то перша часть задуманої трилогії добр[о дія] їКурбенка, але становить для себе замкнену цілість. Зміст оповіданя - то біжучі теми із нашого народного житя і теперішнього культурного ферменту. Повість цікава тим, що тут стикаються наші давні традиційні переконаня з новійшими змаганями.

І чого ми тут не бачимо. Справдішній

калейдоскоп, в

котрім пересуваються перед нашими очима люди старшого і молодшого поколіня, уже загибаючі і ново виробляючіся ти

пи. Перед усім вражає нас тема тим, що властивим підкла дом, головним єї тоном є житє нашої попівської родини, які мовби нарочно нашими белетристами дотепер поминались.

Навіть в часі реалістичного напряму, хоть той напрям якраз не повинен був поминати так важної верстви в нашій суспільності, верстви, що таку важну відограла ролю у на

шім розвитку. Причиною того було, що з реалістичним на прямом розбуджувалось, як всюди, так і у нас, питанє най нижчих верств,

підносилась

борба

праці

проти

капіталу,

зарібних сил проти Їх експлуататорів. Із політичних, проте, причин, як коли лиш входив священик в нашу літературу,

то лиш в значіню і в ім' я вимогів біжучої політики. Нехіть до тої верстви посувалась так далеко, що дуже часто, коли нашим белетристам потрібні були інтелігентні родини на селах, брали вони родини учителів, лісників а навіть лі,сових радників, хотя й ті люди не відгравали ніякої

ролі в нашій суспільності і не впливали аж до наших часів

на культурний єї розвиток. Здоровший ум автора не зно сить такої аномалії, незгідної з

правдивим

станом

речей,

тож канвою і підкладом єго оповіданя є попівська родина.

390

Тут бачимо голову родини самого о. Кульчицького, одно го з тих попrв, що уміє жити з панами. Гладкий він і оборот ний, але забагато видає на угощеня і прийнятя, а через те не стає в него часом на вихованє дітей. Кульчицька також, хоть і як слабо зарисована, лучить в собі два культи: дав

ній попівський, традиційний, і культ новійшої буржуазки.

діти Їх уже багато від них ріжняться. Син Орест, на

скрізь ідеальна людина, кінчить божевілєм. Доньки зазна чують ріжні стани нашого культурного розвитку.

Не без значіня є виставленє Орисі, сестри Ореста і єго

нареченої Олі, учительки. Орися хапаєсь вищого образова

ня, ходить на університетські виклади і є майже типом те

перішньої нашої пересічної поступової жінки. З розбудже ними зверхніми аспіраціями духу, з високими патріотичними

почуванями, наколи Оля змальована автором більше симпа тичними красками реальної робітниці на народній ниві, із

СКРОМlНим, але і більше підставним знанєм. Вельми цікава ріжниця між Кульчицьким а єго зятем Кирилом, себто між типами попа старшої і новійшої ери, а характеристичне те, як перед тим новійшим типом капітулює давнійший отець

Кульчицький. Ніля, жінка Кирила, вихована на селі, видить верх своїх мрій в подружю з Кирилом і зовсім пристосовуєся до вимо гів перше суженого, а потім мужа, і до єго становиська в

суспільності. Задля доповненя характеристичного образу, яким служить авторові родина Кульчицьких, виступають єще дві жіночі постаті: Амелька, гріх молодості о. Кульчи цького, і Клавда, здаєся, найстарша з доньок, уже неМОАода панна, що уже не має виг лядів

вийти замуж ні за гім

назіального професора, як виходить Орися, ні за питомця, як вийшла

друга єї молодша

сестра; виходить, проте, за

Григорія, сіль'ського учителя, що очевидки брав те за ве лику для себе честь.

Головна личність повісті - то Осип, муж Орисі. Не є він з тих, як Корній Січинський, молодий герой, який дає житє для своєї ідеї і ідеї свого народу, не є крикуном,

як

Стодола,

нарочно,

здаєся,

виведений

автором

задля

освітленя особи Осипа. А є одним з многих т. зв. філісте рів, на котрого всі дивляться згори за те, що він мовбито пильнує тільки своєї личної вигоди і о те єму лиш ходить.

Д однак того філістера, що замучуєсь працею на житє дл~ себе і родини, гонять із місця на місце, як гімназіального

суплента; тому, що він добрий педагог, дають єго до поль-

39]

ської гімназії, де він мусить працювати для чужої і непри

хильної єго народові нації.

у драматизованє єго відносин до жінки видобуває силь нійші акценти проявів душі і витворює атмосферу живій

ших почувань. Він знає, що жінка видить в нім філістера, так в відносинах подружнього

житя,

як

загальних

суспільних справах. Він видів, як горіло єї лице, коли ля лись у неї сльози при великих народних подвигах, і то хапа

ло єго за серце, хоть вона більше цінила, може, навіть і Сто долу, що, проживаючи у них, ганьбить

єї мужа за те, що

ніч'Огй не робить для народа. Хоть ЄГй тиху працю і не рів няти з КРИкйм Стйдйли. Т 'Ой філістер знає цінити героїв, а хоть гріш не переливаєсь у негй, ЗИЧИТI\ Кйрнієві звісних із наших найнйвійших сумних пйдій п'ятдесят кйруп і рад за кйждий раз прийти єму в поміч.

Там та не там нарисйвує,сь герйїчна постать Кйрнія Січинськйго, 'Одного з тих людей, Щй переростають нащі людські р()зміри, мають в сйбі величну стать і ріст над людини, Щй через кров і сльози, через злйчин і люБQВ ідуть

дй найвищйї цілі призначень

свого єства.

Жаль лиш, що

автйр заслабй єгй рисує, заблідими малює красками.

Взагалі мож закинути авторйві, щй наlведені факти і де талі частй не в'яжуться в 'йдну ''Органічну цілість. Потрясаю че, примір'Ом, бйжевілє Ореста 'заскакує читача майже не спйдіванй і т. ін. Все ж таки для себе зосібна усі моменти і деталі є діЙСНIІМИ перлинами і складаються на ширйке тлй нашйгй традиційнйгй, рйдиннйгй і народного ·культу. Автор ПО&аЗУ€CЬ справдішнім майстром в мальованю проявів люд ського житя, особливо людей, у яких, побіч проявів фізич них і духових, виявляються наклони чоловіка всуспільнім угрупованю.

Один лиш поважний закид мйжна зробити аВ.тОрові,. а то той, щй він у своїм опйвіданю є більше публіцистом ніж повістярем.

Повість однак єго так інтересна, що просто не мйж пере ривати читаня, і мимовільно насуваєсь пйрівнянє з творами якихсь ніби глибоких індивідуальних почувань, які не мають однак найменшого інтересу зад..\я загалу людства, ступаючого на щаблях щораз вищої культури.

ОПОВІДАННЯ й ПОВІСТІ

Дух часу

, ОповідаННJI було написане в 1883 році. Спочатку твір називаВСJl "Шумінс_а» і під цією }Іазвою вперше був опуб~іКОІВаний у 1887 ро ці ІВ жіоочому альма}Іаху "Перший віlЮК» .. Готуючи оповідаНн'я' до ПОВТОР}ІОro видання, Н. Кобринська

заново

відредагувала твір і за

одно змінила його назву на "Дух часу,.. Під цією на~вою оповідання увійшло у збірку творів Н. Кобринської .. Дух часу. Оповідання», що вийшла у Льв~ві в

1.899

році у видавництві «У KpaiHCЬKo~pYCЬKa

вндавнича спілка».

у 1887 р. оповідаНlНЯ було перекладене на польську . мову і на друковане в газеті "Dziennik. Pozna6 ski», ХІ. дРУКУЄТЬСJl чів

за

текстом

видання:

На т а л і я

К о б р и н с ь к а, Дух часу. Оповіданя, Львів,

О з ар к е в ир.

1899

Задля кусника х.\іба Оповідання написане в

иеу' львівському журналі

1884

році і того ж року бу ло надрукова

"Зоря» •. Готуючи твір для збірки

,,,Дух

часу», авторка викреслила.J1 ньому свою. доп"ску про потребу. ВІІЩОЇ освіти для жінок, з допомогою економічне становище.

якоі

нібито

можна

поліпшити Їхнв

Оповідання подається у другій його редакції, за текстом ВІІДан·

ня: На т а л і я з О з арк е ви ч і в К о б Р и н с ь к а, Дух часу. Оповіданя, Львів, 1899 р. ' . Судія Оповідання написане в

1884

році і вперше опубліковане в альма

наху «Першнй вінок» (1887. р.). Пїд цією назвою ~Bip друкувався

393

в збірці

1899

р. "Дух часу». У

мовою в журналі

р. оповідання з'явилося чеською

1890

«Kvety».

Подається за текстом видання: К о бр ин с ь к а,

Н ат а лі я

Дух часу. Оповідання, Львів,

О з арк еви ч і о

1899

р.

Ян о ва

Оповідання

було

журналі «Зоря» за

написане в

1886

1885

р. і

вперше

надруковане в

рік під назвою «Як стара Янова Їхала за

лізницею від Коломиї до Бурштина». Пізніше Н. Кобринська змінила цю довгу назву на "Янова». Під цією назвою оповідання увійшло до збірки «Ядзя і Катруся та інші оповідання» (Львів,

зберігається в рукописних ченка АН УРСР, ф. Друкується

за

фондах

Інституту

текстом видання:

На т а л і я

Ви~ореu Оповідання написане в

1899

за

1891

Автограф

Шев

61/157.

Ядзя і Катруся та інші оповідання, Львів,

"Зоря»

1904).

літератури ім. Т.

К о бр и н с ь ка,

р.

1904

1889

р.

Вперше

рік. Під цією

назвою твір увійшов до

р. "Дух часу». У

1892

видруковане в журналі збірки

р. оповідання було надруковане в пере

кладі на російську мову в журналі «Русское

богатство». Автограф

зберігається в рукописних фондах Інституту літератури ім. Т. Г. Шев. ченка АН УРСР, ф.

61/155.

Подається .а текстом видання: На т а л і я К о бр и н с ь к а, Дух часу.

Оповідання, Львів,

Ядвя

О з арк еви ч і в

1899

р.

Катруся

Повість написана в

1890 році АЛЯ польського а.\ьмаваха «О1а gladp!smo Zbioro~e z utwor6w kobiecego pi6ra, wydane staraniem towarzystwa oszczE:dnosci kobiet». пусЬ

РеАакціJl журналу наАрукувала повість у тому ж році в перекладі Марії Шелігв під назвою

«Na рrzеЬСф. (<<На пролом»). В 1891-92 рр.

Н. Кобринська переробила твір, доповнивши і розширивши його, чим по суті створила другу редакцію твору. В новій редакції повість була

опублікована у львівському журналі «Зоря»

(1893

р.). Повість уві.

йшла до збірки творів Н. Кобринської «Ядзя і Катруся та інші опо відання»

(1904).

Автограф зберігається в рукописних фондах Інституту літератури

АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка, ф.

394

61/156.

Друкується за текстом ВИАання: Н а т а л і я Ядзя і Катруся та інші оповідани, Львів, 1904 р. І Мальчевськuй, Антон

(1793-1826) -

К о б Р и н с ь к а,

відомий польський поет,

родом з Украінн. Наслідував Байрона. Сюжети своіх творів брав з

жнтти й історнчного мннулого Украіни. Єднний його закінчений твір поема «Марія»

(<<Marja, powiesc

написаний в романтич

ukrainska» ),

ному дусі, пізніше був зараховаиий критикою до кращих зразків поль ської літератури.

Жидівська

Аитика

Новела (так визиачено жанр твору автором) написаиа в

1890 році

вперше надрукована під назвою "Жидівська дитина» в «Літератур но-науковому

віснику»,

бринська включила його

книжка

за

рік.

1900

під тією ж назвою

Пізніше

Н.

Ко

в збірку "Ядзя і Кат

руся та інші оповіданя».

Подається за

текстом

видаН1lJЯ:

На т а л і я

Ядзя і Катруся та інші оповіданя, Львів,

Перша

1904

К о бр и н с ь к а,

р.

вчителька

Оповідання «Діло»,

написане в 1892 році. Вперше надруковане в газеті 1900 р. N2 156, 158-160, а потім у збірці «Ядзя і КаТРУСJl

та інші оповіданя».

Подається за текстом першодруку.

Liebesahnung ОповіданНJI написане в

1892 році і надру-коване вперше у збірцj

«Ядзя і Катруся та інші оповіданя». Подається

за текстом

першодруку.

Судильииgі По народним казкам і оповіданям

Оповідання було написане в 1894 р. і того ж року надруковане в журналі «Народ» N!! 20 під назвою «Відьма». У 1894 р. М. Павлик

видав його окремою книжечкою (з п(}Святою Михаіілові Драгоманову). Пізніше Н. Кобринська змінила

назву цього оповідання на "Судиль

ииці». Під цією иазвою оповідання друкувалось

збірці

1904

р.

«Казки».

Подається за текстом видання: Н. К о б р и н с ь к а, Казки, Чер

иівці, 1904 р. -

395

Дута ПСИХО,l).огіЧн,иЙ ескіз

Психологічний еокіз (так визначила Н. Кобринська жан'р цього тво

ру) був написаний в 1895 році j вперше надрукований в "Літературно наУilЮВОМУ віснику» за 1898 р., т; І. 'Твір був включений до збірки "Ядзя і Катруся

та інші

оповіданя». У відділі рукописів «?ібліотеки

АН УРСР у Львові зберігається текст цього твору на німеЦblКій MOBi~

Його передала о. Кобилянська в чеНf(а. ОчевидНlO, твір

1912 році Товариству ім. Т. г. Шев

«Душа»

на німецьку

мову

переклала

сама

о. Кобилянська. Подається за текстом першодруку . Рожа Нарис

Нарис (так визна~ила жанр цього твору письменниця) написано в 1897 році, а надруковано вперше в «Літературно-науковому вісни ку» за 1899 р., КН. VII. Видаючи збірку «Казок» (1904), н. Кобрин ська включила до неї і цей нарис.

Подається

за текстом збірки

1904

р. «Казки».

Чудовище

Казка народНІа Казка написана "Привіт д-ру IBallo/

ності», Ijиданому в

в 1898 р. і надрукована вперше в збірнику Франку в 25-літній Юljілей літературної діяль-

1898 році ювілейним комітетом у Львові. Згодом

Н. Кобринсь~а зміняла назву цього твору на «Чортнще»

(<<КаЗІКН»,

1904). Друкується за автографом,. що. зберігається в рукописннх фондах

Інстнтуту літературн ім. Т. г. Шевченка АН УРСР, ф.

78/272.

Хмарои!!я Оповідання написане в

1904 р. і тоді ж надруковане в збірці

Н. Кобринської «Казки» О904 р;, ЧерніВЦі). Подаєт'ьсяза текстом цього видання.

Зрадник Оповідання написане

«Промінь»,

N916-17

за

в 1905 1905 р.

р.

і тоді ж надру,коване

Подається за текстом першодруку.

896

в гцеті.

Ста р в й

Оповідання напвсане в

1905

r о А. в в в в к р. і тоді ж надруковане в г~зеті

«Промінь».

Подається за текстом першодруку.

Воєнні

новели·

Ків.

Новела написана в роки першої імперіалістичної ві;rни 1914-18 рр. Вперше надрукована у Львівській газеті «Нове слово» за

1915

р.

Подається за текстом першодруху.

Полвшений

Новела

написаиа в

1914-15 1915

ській газеті «Нове слово» за Подається за

текстом

Новела иаписана в

надрукована у льві9-

першодруку.

Свічка

горить

1914-15 1915

рр. Вперше иадрукована у

ській газеті «Нове слово» за Подається

рр. Вперше

р.

за текстом

першодруку.

На

ОповіданНJI написане

Львів,

р.

!!виитарі

1916-17

рр. За житТя письмеюіиці-не 1929 'р .. у ·з6ірgі оповідаиь

друкувалося. Вперше було опубліковане в

Кобринської, виданих кооперативним видавництвом Автограф

зберігається в рукописному

тури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 13

відділі

"Рух». Інституту

ЛІтера

Подається за автографом.

• Так називалась збірка оповідань, яку Н. Кобринсжа готувала до друку за кілька років до 'своєї смеРТІ, Із десяти оповідань,Що ВХОДили до збірки, збереглося шість: "Брати», "Каліка», "Полишений»; "Свічка roрить»,«На цвинтарі» і «Кінь». Решту творів. (<<Тіні», «Лист», «Чи случай», «З-під гуку гармат») поки що не .зна~дено. . За життя письменниці з циклу "Воєнні новели» були иадруковаJIІЇ лише оповідання «Полишений», "Свічка горить», «Кінь» в газеті «Нове слово» 1915 р., а решта' (за ВИИЯТКОМ загублених) після її смерті.

597

Каліка Оповідання напнсане в

1916-1917 рр. За жнття пнсьменниці 1929 р у збірці оповідань

не друкувалось. Вперше опубліковане в

Н. Кобринської, виданих кооператнвним видавництвом "Рух». Автограф зберігається в рукописному відділі Інституту літераТУРІI ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф.

13 І.

Друкується за автографом.

Б рат в Казка Оповідання (за визначенням в березні життя

1917 року під

Н. Кобри,нської

впливом

письменниці оповідання

Лютневої

каЗlКа) написано

революції в Росії. За

не друкувалося.

Вперше надруковано

цей твір в збірнику "Поклін пам'яті першої поборниці прав жінки

Наталії КобриН1СЬІІЮЇ» друковано в

(1921) в річницю її смерті. Потім вдруге на 1929 році в журналі «Червоний шлях», N2 4 і того ж

рІЖу вміщено у збірці оповідань Н. Кобринської, що її видало коопера "Рух» у Харкові. Рукопис твору зберігається з

ТИl8не видавництво

рукописному відділі бібліотеки

АН УРСР

Львові, ф.

81117. Він

написан,ий чужою рукою і підписаний ПИСЬМСНІІИЦ('Ю.

Подається за текстом цього рукопису.

ПУБЛЦJИСТИЧНІ ТА ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧЩ СТАТТІ Про

первісну

gільТоварнства

вСтаніславові,

sав'нsаиого

руських

жінок

1884 р.

Вперше надруковано в альманаху "Першнй вінок» (1887 р.). Подається за текстом першодруку .

1 Jlев/(о МаячаНЄЕЬ -

РуськІ.'

псевдонім О. І. Левицького.

жіноgтво

В Галнчині в

"атнх часах

Вперше надруковано в альманаху "Перший вінок» (1887). Подається

за

текстом

першодруку.

«Przcqlqd spofeczny» «<Громадський огляд») - польськнй літе. 'ратурно-иауковиі\ журнал, виходив у Львові в 1886-1887 роках. J

398

ходаковсы uu-чарнецькиu,' AAtl.ll

нограф,

одии

із

піонерів

слов'янської

графії; зробив цінні записи

(1784-1825) - польськиіі ет археології

україн.ських пісень,

української

етно

частину яких видав

М. Максимович.

а Вацлав з Олеська (1805-184'9) - ВацлaJВ Залєський- етно

граф

фольклорист,

був

губернатором

Галичини.

Видав

збірник

polskie і ruskie ludu Galicyjskiego» (1833. «Пісні польські і

«Piesni

руські галицького люду»); збірник вийшов у Львові і мав велоое зна чеННІ! для

вивчення

«.Аастівка» -

української і

польської народної

альманах, що

біlЩа в Петербурзі у

році. В «Ластівці» були

1841

творчості.

його впорядкував

і видав Є. Гре

HaApYGtoB8Hi твори

Т. Г. Шевче·!Ш{а, Л. Боровиковського, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'я

ненка, В. Забіли, І. Ц. Котляревського, П. Коренецького. П. Куліша, Мартавицького, П. Писаревського. А. Чужбинського. С. Шерепері та ін. «Южно-русскиu сборник». Видав

1848

А. Метлинський

у Харкові

році. У збірник увійшли твори самого А. Метлинеького. а та

кож С. Олександрова. М. Мжаровського, М. Петренка.

« ... слов·яне вже «верШка СЯ дохапують» -

слова взяті з перед

мови до збіраНlКа «Русалка Дністровая»,

виданого

кіяном Шашкевичем. 7 Зубрицький. Денис

історик, досліджував істо

рію Галичини, і зокрема ступав

1837

р. Мар

Львова. «Москвофіл»-назадник. ви

проти української мови і культури.

8 Федорович. Іван

ський діяч і

(1811-1870) -

«білих» і «червоних». ШО

ссбою». Під час польського повстання ціональний

комітет згрупував

«червоних»

партії

(Валерій

прогресивний галицько-україн

літератор, учасник польського повстання

« ...0 партіях

(1787-1862) історію

навколо

ЗГУРТYlllалася

Врублевський.

Сігізмунд

скрито

1863 себе

року

Сєраковський.

боролися 8

Uентральн.иЙ аа

партію т.

наjбільш

р.

1831

ше з.

«червоних».

радикальна

Ярослав

група

Домбров

ський, Кастусь Калиновський та ін.), що здобула революційний гарт

в Росії. сприйнявши

ідеї революційних демократів. Домбровський

Сєраковський були друзями Шевченка і Чернишевського. Польські поміщики створили партію «білих». які також відстою8али

незалежність

реформи

польської

але

виступали

проти

«А тимчасом вибухло в Варшаві повстане ... » Тут

ська має иа увазі повстання 11

держави.

аграрної

«червоних».

« ...почали чимраз

PUYbKOtO ... »

1863

Н. Кобрин

року у Польщі.

1ромаднійше

привертатись

до кружка Зуб-

Мова йде про тогочасних діячів, що беззастережно ста-

вали на позиції реакційного

«москвофільства». ідоологом

і натхненни

ком якого був Д. Зубрицький. 12 «... партія аристократично-клерикальна, або так звана СВЯТОЮf)-

399

ська». Згадана партія утворнлася з «москвофілів», що підтрнмували царський уряд Росії та з націоналістичних елементів партії «народов ців», які орієнтувалнся на цісарську монархію та католнцизм. 13

« ... мертвечина університетс'ьких

викладів ГоловаУЬКОlО». Голо

вацький Яків був прОфесором Львівського університету

(1848-1867).

В університеті· того часу більшість викладачів, а серед них і Голова цbKий' у своїх лекціях ие наважувалися вийти поза догматичні наста нови, не внкористовувалн новнх, свіжих матеріалів, уникали говорити

про прогресивні напрямки в

науці і політиці.

викладанні університетської науки говорив .14

«Конюшому» ДідиУЬКОlО» _

Про

не раз

мертвеччину у

і Франко .

герой поеми «Конюший» Б. Діди

цыкго •. Поема написана «язичієм». «Буй-тур» також поема Дідицького. 15

«Довбуш» Федьковича». Довбуш -

герой однойменного твору

Ю. "Федьковича; керівник повстаНJЦіtВ-опришків на Покутті та в північ-

нііі Буковині в 1738-1745 рр. 18 «;.. чи язикові. ~<Слова», орган

«москвофілів»,

ських,

українських

ратурно-науковий

чи

друкувалася

«Вечерниуь». язичієм,

церковнослов' янських

тижневик,

орган

Газета

мовною

слів.

«народовців»

«Слово»

сумішшю

росій

«Вечерниці». -

літе

виходив українською

мовою.

ГОЛУХО/Іський,

AleHop

польськнй

(1813-1875) -

аристократ,

губернатор-намісник Галичнни, міністр внутрішніх справ Австро-Вен гріі

(1859-1861). 18

О.

Т.о- Остап

В. Навроцького 19

Терлецький.

Він написав

вели,ку

статтю IфО

«Згадка про житє Володимира Навроцького».

« ... 8 польськім конвікті» - в польській духOtВній lIDКолі. М онахині-васиllіянкu. Моиахині монастирів Василя 6лагочннно

го - у Славуті і D Яворові. 21

«Оо'

«Письмо до цомади» -

20-25

Львові' в роках

еЛЄ80к»,.Елєвка - ученнця-випускJШЦЯ. журнал, виходив два рази на місяць у

1864-1868.

23 «ДніСТРЯНIСа»

Львові

(1876)

_ альманах

з календарем

на

P~K,

виданий

заходом І. Белея, А. Дольницького, В. Левицького та

І. Фраl!ка. 24

.Аанська, Надія -'- псевдонім

Надії я.ковлевої, російсЬІКОЇ пись

менниці, що напнсала повість «Обрусителі». UЮ повість Ольга Рош

кевич переклала на українську мову і видала у 25

Барвінськuй, Володимир

1885-86 роках. (1850-1883) - громадський . діячі

письмеRНИК буржуазно-націоналістичного напряму, редактор «Правди»

(1876-1880), 28

оргаиізатор і редактор «Діла»

(,Правда» _

орган народовської ціоналістична

400

(1880-83). (1867-1898)

журнал, що видавався у Львові

як

партії. Навколо нього групувалася буржуазно-на

частина

галицької

інтелігеиuіі.

. t7 «Громада»

українські

-,-

літературно-політичні

збірнИ1КИ

лібе

за редакцією ральна-буржуазного напрямку, виходили в Женеві М. Драгоманова при участі М. Павлика та С. Подолинського

(1878-1883). Кравченко, Уляна

(1860-1947) - псевдонім Шнайдер Юлії

(по чоловіку Нементовська), украіНСЬІ<а письменннця-галичанка; дов гий час працювала вчителькою. Уляна Кравченко видала збірки по еЗІИ

«Prima vera», «На новий шлях», «Проліски», «В дорогу» та ін.

Сучасниця і приятелька Н. Кобринської, учениця Івана Франка. Н авроуький,

Володимир

галицько-український

(1847-1882) -

г.ромадськиЙ діяч, один з керіВНИ1Ків партії «HapOДOBЦЇOl», співробітник

газет "Правда», "Діло».

Friedrich Engels Некролог вперше надруковаlЮ в альманасі рік, кн. 3 під назвою «Friedri<:h Епgеls».

«Наша

Доля»

за

1896

Подається за текстом першодруку.

Промова

Наталі

5-л і т В ь О і Івава

Вперше

1898

Фравка

надрукована

ювілеї

1898

році

«Літературно-науковому

Подається за текстом

першодруку.

І « ... жила

nовстаня 8

з-під

ва

д і я л ь R О С 'І і

віснику»

за

рік, т. ІУ.

стання .

Кобрииськоі

л і тер а тур и о і

1863

гніту

споминами

року

63 року». Йдеться

про

поз

полыJl,, метою якого було визволення полыJ&i

царизму.

2 « ... оден

талановитіших

наших

людеЙ».

Очевидно,

тут

Н. Кобринська мала ва увазі О. Терлецького, який у вузькому колі іноді говорив

напівжартома,

Сам Терлецький

більше

що

«літературні

теми

вже

вичерпані».

займався публіцистикою, громаДСЬКО-П0літич

иою діяльністю.

Промова

Наталі Кобринськоі на

академіі

ювілей

відроджения

оауковій русько-

.украінськоі літератури

Вперше надрукована в газеri «Діло,. за 1898 р., N2 238. Тоді ж перекладено на чеську мову і надруковано в часопнсі «.2:епskУ sv;t,.. Подається за теІ<СТОМ першодруку.

401

І Барвінок, Ганна ша,

української

(1828-1911)

письменниці

-псевдонім дружини П. Кулі.

ліберально-буржуазного

напряму,

сучас

Косач.

сестри

ниці Н. Кобринської. 2

М.

Пчілка.

Олена

Драгоманова

псевдон.ім

(1849-1930) матері Лесі

Українки,

О.

української

ліберально-буржуазного напрямку. сучасниці Н. спільниці у виданні альманаху

пнсьменниці

Кобринської

та

її

"Перший вінок».

Значення творчості Г. Барвінок і О. Пчілки та Їх ролі в літера турнім процесі Н. Кобринська дещо перебільшує. 3 Дніпрова

мили,

Чайка (1859-1927) -

псевдонім

української письменниці кінця ХІХ

Василевської Люд

початку

ХХ

ст.

На

писала і видала збірку поезій у прозі «Морські малюнки», оповідання «Хрестонос», «Чудний» та інші. 4

« ... закувала

видно. мається

вазулею

на

про

увазі

внесенє

Попович

naНl~иHи

(Боярська)

П.

К ... »

Клементія

Оче

(1863-

1919). сільська вчителька, украінська поетеса демократичного напря му; суча·сll'llЦЯ і приятеЛblКа КоБРИНСЬІКої, учеl\iИЦЯ Франка. 5 Головацька, Дідицька. llибикова

менниці, що пішли за народним ідею емансипації жінки і 6 Ольм

- другорядні українські пис"

напрямком

в літературі, обстоювали

зрідка виступали в пресі з своїми творами.

і Михайлина Рошкевичі

дочки лолинського священика.

Ольга виступала як перекладачка художніх творів з іноземної і росій ської мов на українську, а Михайлина сама писала твори. 7 Анна

Павлик

сестра М. Павлика, приймала участь в громад

ській роботі, а також писала твори. 8

Ярошинська,

ЄВ2Єнія

(1868-1904) -українська

пнсьменниця

з Буковннн, педагог і громадська діячка, народна вчителька. Співро бітничала в багатьох друкованих органах. Писала повісті, оповідання,

казки і байки. Ярошин~ька ської та

сучасниця і однодумниця

І. Франка. Найбільш значний ії

твір

Н. Кобрин

- повість «Перекин

чики».

Про «Н о р У»

І б сен а

Вперше видано окремою брошурою в 1900 р. Подається за текстом

першодруку .

УНечуя Стаття.

в якій Н. Кобрннська ділнться своїми враженнямн від

зустрічі з І. С. Нечуєм-Левицьким у Києві. в газеті "Промінь» за 1905 р. N2N2 9 і 10. Подається за текстом першодруку.

402

Вперше надрукована

І «Було то 'на з'їзді українуів у про ХІ археологічиий В'ЇЗД. в Києві.

11&0

М, стариУЬКО'О......

Мова ,Ь.

відБУВСJI В серпиі міСJlllі

1899

рок)'

Не ХОДВ, Грв!!ю, ва вечервв_і Драма Старицького і народна

СтаТТJl вперше була надруковаиа

nic!IJI

в газеті «НедіЛJl»

за

1911

p.~

N28. ПодаЄТЬСJl за текстом першодруку,

ДОДАТКИ

АвтобіографіJl Н. Кобрввеьноі Автограф

зберігаЄТЬСJl

ІІІ

рукописному

УРСР у Львові ф. 475/111. Вперше чеННJlМИ О. Огоновський

відділі

бібліотеки

АН

опублікував її В деJlКНМИ СКОРО

в своїй «Історії літератури руської».

ПодаЄТЬСJl за автографОМ.

І "Слово» _

газета клерикально-«москвофільського»

давалася у Львові Б. В

Дідицьким,

наПРJlМУ, ви

а згодом М. Площанським та ін.

1861-1887 рр. стає органом галицьких «москвоФілів».

цього

органу

була

свій

час

Програма

розкритикована М. Чернишевським

у статті «Національна безтактність».

Пізніше Іван

ФраІШО неодно

разово виступав проти «москвофілів» (<<3 Новим роком». «Двоязич ність і дволичність» російським

та

ін.)

за

самодержаВС1ВОМ,

те,

що

зневажливо

вони

били поклони перед

ставились

до

українського

народу, його мови і культури. Остаточно зірвав маску з «москвофі /lів» В. І. Ленін у своїй праці «Як поєднують прислужиицтво реакції з грою в демократію?» !

Кремер

Юзеф

(1806-1875) -

філософії Краківського університету.

мистецтвознавець,

року -

3 1850

професор

прОфесор мисте

цтвознавства.

3 ГОфманова

письменниця. «Пам'ятка

жін,ки».

по

Клементина

Танських

Працювала інспектором добрій

матері»,

3 1824-1828

р.

(1798-1845)-польська

дівочих шкіл. Написала твори:

«Амелія-мати»,

видавала

газету

.. Про

"Розваги

В цьому органі ГОфманова надрукувала дві повісті:

моральніст",

для

дітей".

«Листи Е. Жи

чннської». і «Щоденник Ф. Красінської». 4

Бокл/>. Генрі Томас (1821-:-1862) -

ціолог-позитивіст.

Історію

англійський історик і со

людського суспільства Бокл. розглядав з

40;}

ідеалістичиих позицій I1К- процес; що вР.пливае в особливостей психіки людей, яка, в свою чергу, .шби залежить головн,им чином від географіч них умов.

о Біхнер

ClОПУЛl1ризатор

Бюхнер,

Людвіг

(1824-1899) -

природничо-наукових

знань,

німецький

вульгарний

фізіолог,

матеріаліст.

Був прибічником дарвінізму.

• Ренан, Ернест (1823-1892) - фра!Щузький історlПС, фізіолог ,j філософ. У своїй I1нства»

r е1С1Сель,

восьмитомній роботі

обстоюв ідеалізм

"Історія ПОХflдження христи

і релігію.

Ернст

німецький

(1834-1919) -

природознавець,

-еволюціоиіст, прибічник і популяризатор вчення Ч. Дарвіна. Геккель еизнавав спадковість придбаних ознак і критикував погляди д. Вей оСмана в цьому питанні.

J!імановськиu,

Болеслав

(1835-1935) -

польський

пнсьмен

еик і політичний діяч, входив до складу робітничого комітету,

I1КИЙ

вів серед робітників пропаганду соuіалізму на легальній основі.

За

-сновник польськоі партії соuіалісті~. Писав соціDлогічні, історичні та аубліцистичні праці.

• "Руська бесіда» - товариство, організоване в 1862 році; ста вило

перед

собоЮ завдаННI1

населення Галичинн.

ліберально-tCу льтурницьких, 11

кінця 70-х років,

і:повзало 10

вести

- 60-х

культурно-просвітню роботу

роках

товариство

відіграючи

певиу

стояло

на

прогресивну

силу різних складних умов,

на реакuійні буржуазно-націоналістичні

серед

позиціях роль.

дле

воно все більше

позиції.

"Басурман» J!ажеЧНU1Сова. Лажечников Іван Івановнч

(1792-

російський письменник, автор історичних романів «Последний

1869) -

Новик», «Ледяной дом», "Басурмаи»

та

життя

"Опричник»,

письменник створив

трагедію

ін.

В останні

роки свого

присвятивши

во Белінськему; за її мотнвами Чайковський напнсав однойменну оперу. 11

«Січ»

_ наукове товариство, яке виникло у Відні в 70-х рр.

ХІХ ст. j ставило перед СDбою завдания провадитн культурно-про світню

роботу

«ОРД0 ном.

серед

Пізніше

украінської

воно

суспільності,

скотилося

на

яка

перебувала

за

буржуазно-націоналістичні

позиції. 12 Штуарт,

Мілля,

Джона

Мілль.

Очевндно,

Стюарта

Н.

Кобринська

мав

англійського

(1806-1873),

на

увазі

екеноміста

,і політичного ді_ча.

ІЗ Ожеш1СО.

Елі8а

гресивного напрямку.

(1842-1910) Ожешко

-польська

своїх

творах

життя різнвs верств польського суспільства

письменниця

про

широко відображав

другої

п.ловинн

ХІХ

століття.

Аіяч,

ТерлеуьJCUЙ. публіцис'l',

Остап

(1850-1902) -

літературний

критик,

украінський

сучасник,

громадський

однодумець і друг

Івана Франка. Н. Кобрииська знаl\а його ще з соціалістичного про цесу 1877 року, коли редакцію журиалу «Друг» і прогресивних дія чів того часу у Львові було заарештовано і віддано до суду. За по ширення соціалістичної пропаганди О. Терлецького разом з І. Фран

ком було засуджено до тюремного ув'язнення.

Терлецький

написав

видав

розвідки: "Літературні стремління галицьких русинів у 1772-1872 рр.», «Знесення панщини в Галичині» та ін. 15 Полянський, Василь _ член віденського товариства "Січ»,

прогресивний діяч того часу, сучасник Н, Кобринської. 18

«ЗОРЯ»

(1880-1897) -

ілюстроваil'ИЙ літературно-громадський

журнал, виходив у Львові як орган «народовців» ііі «Народовці»

реакційне буржуазно-націоналістичне

в своїй діяльності пройшло певну еволюцію від

рр.

1880-1897

угрупова!іня,ЯI{е

національно-культур

ницької діяльності до виразно націоналістичної. 17

«РебеНШУІСова Т еТЯна» -

оповідання М. Павлнка. Письменник

в цьому творі показав важке, безправне жнття селян, темноту, здича

віння

деморалізацію гноблених

мас.

За

цей

твір

суд позбавив

автора волі на шість місяців.

Родина Бухгольців, образки з жнти родииного иімців, Юлія

СтИндого. (Бібліотека

и а й з и а м.

Рецензія вперше була

1888

р.,

о в і ет е й)

надрукована

часописі

"Товарнш»

за

N2 1.

Подається за текстом першодруку.

Снмволізм В народній пісні Вперше надруковано в газеті «Промінь» за

1905

р., ч. 5.

Подається за текстом першодруку. 1

Биклін, Арнольд

(1827-1901)- видатний

швейцарський маляр.

В фантастичних і героїчних ландшафТНИХ картинах зображував силу стихії.

Украінський

бандурист

Вперше надруковано в газеті "Промінь» за

1906

р., N2

19.

Подається за текстом першодруку.

26 Н. l(обрвнська

405

Ф і л іст е р.

Под і і в род в в и о

о ІВ и Т Т В.

Рецензія на однойменний твір письменника Жур бенк а (псевдонім Дениса Лукіяновича).

"Каменярі»,

Вперше опублікована

191 О

році

газеті

N2 18.

Подається за текстом першодруку.

Друкуючи цю рецензію, Д «Пані чись

Лукіяновнч додав таку прнмітку:

Кобринська, котрої приязню дорожу над усе. не

ніколи

технічиими

справами

своїх

писань,

передала

займаюмені

до

опублі.кування отсю рецензію на "філістера», призначену ДJ.Я «Діла».

Здавало б ся, ЩО ім'я Кобринської повинн!) їй отворити двері у всіх редакціях. І так бу ло би деінде, та не в нас. Редакція «Діла» заяви ла, що не може друкувати предложений їй фейлетон, бо на "філісте

ра» була вже друкована в "Ділі» рецензія д. Лозинського. В кіЛЬІКа місяців пізнійше говорив

особисто в

тій

справі,

але

п.

редактор

заявив. що не може друкувати фейлеrона пані Кобринської, бо таке єго принципіальне дд.вав

п.

становище.

редактор,

О. Турянського на

сжладачі

Та разом «Діла»

з тим, коли

вже

складали

"Утечу Олекси Перхуна»,

таку

заяву

рецензію

др-а

хоч на сю книжечку

була також друкована свого часу рецензія в «Ділі». Не знаю. для чого так собі поступила редакція «Діла». Видаєся

мені також иеоправданим, кати,

а не могла

щоб стаття д.

отворити дискусії,

і сучасна повість, а "Діло»

бо

Лозинського мусила зами все

таки

се

суспільна

одинока на Галичину й Буковину полі-

тИчна і найбільше читана газета.

Д.

Лукіянович .

...Заявляю. що сі стрічки подав я без згоди п. Кобринської. д.

л.,.

ПОЯСНЕННЯ СЛІВ А б и-м, а б и-с ь, а б и-с ь те

- щоб я, щоб ти, - поглинати ати - скандалити. бешкетувати

щоб ви

А б с о Р б у в ати А в ант У р У в

А вре о л я Ади

- ореол

дивись, гляди

А дор а тор Ал ь б а

обожатель, поклонник

священичий одяг

А л ЮМ Н ус

студент духовиої академії,

що

скінчив уже

останній рік науки

Ант е н а т

- предок

Б а й б ард з о

байдуже

Б анк б е тел ь

дерев' яна лавка, яку можна розкладати,

і таким чином служить вона

Б а н в о х (бангоф) Б а н у В ати

за ліжко

вокзал

- жалкувати

Б е з г л я дни Й Бен ь кар т

безоглядний

так лають дітей (означає прибл. те, що

баЙСТРЮІС)

Б и л є - билина Б и н д а - лента Б інд ель

- вузлик

Б л а х ман -

окозамилювач

Б ли з и и

- шрами Б о в в а н - бовдур, колода, йолоп

Б ор з е н ь к О-

Б о р зо

скоренько

- скоро

407

Бор ш е

скоріше

Б р а б ант с ь к і Б ран к а

кор О н к и

брабантські

мережнва

набір рекрутів

Б у А ЗИК (будз)

- овечий сир робіТНІІк-залізничlИlК

Б у дни к в ель о и

- серпанок, фата '[ а - дерюга Веч еро к - вечорниці В ере

Ви и е с и-к о (иа Гуцульщині)

- винеси-ио В і А а й - мабуть В і д в і н У в ати - дати придане, посаг В і А У мер - лишив вдовою В інш У в ати - вітати В л і з л и в іст ь - нахабність В о л і ч к и - ПРJlжа з вовни В п о в іст и - сказати В у Д же н и Ц JI - копчеИИJl, копчонка ВУЙКО-АJIДЬКО Гербата-чай

r а р у в ати - ТРУДИТИСJl r а рус о в а- шеРСТJlна ткаиина Гей б и Ги Ц к и

немов, н.іби сільськнй податок, оплачуваниіі мірчуком або грішми.

Гід и и й (парубок)

- великий

Г л а ду и (гладущик), гладунець

Г л іт нО Гон т

горщик

- тісно

JI -

дранка, дощечки, Jlкими криють дах

Гор б о т к а

- спіДНИЦJl, юпка - розмальована

Г реб е н ь час т а

або вишита в певні

узори

Гру з ь -

болото

Дек ан- к р и Л о ш ани н Ден е н Ц і ю в ати

- благочннний при єпіскопі

доносити

ДЖУ.lа-чума JI - єпархіJl

Д іеЦ ез і До

і Ан О

зручно, вигідно

Доста-досить

До хо в а ла с

JI - виховалаСJl

ДрамаТ-Арама

408

r ота-

дригтіННJI

Д Р у л JI Т И -

др и

штовхати

Еду іс а ц і

виховаННJI

JI -

Екз ист е н Ц і ї

Е л JI б о рат и -

письмова робота, писанина, невдалий

існуваННJI

літературний твір

Ему л

JI Ц і JI - змагаННJI

ж е н т и Ц JI -

сироватка з овечого молока

з а а ран ж у В ати

- улаштувати - застрахована З а асе н тир У в ати ,.- забрати до війська З а з о н б е л JI т И - загнуздати З а з р і в - побачив З а кип і л а х о п тою - заросла бур'JlНОМ. З а н ь О г О з а руч и т н - за нього ПОРУЧИТИСJl З а р інк и - долини; береги гірських рік З а с к лин и т н - вбити клин З а асе кур О В а н а

З д еге нер о в анн Й -

З д уми ТИС JI -

З іри т О В ани й -

злий, рознервований

З рев о л ь т У в ати с ь З р о б и л и-с ь тес JI ка б ат-

звироднілич

здивуваТИСJl збунтуваТИСJl вн напрацюваЛИСJl

куртка, коротке пальто

Кат е х и т -

викладач релігії

К е р т и Ц JI -

кріт

К л еве Ц ь -

молоток

Кл ь О м б-

ГРJlдка, клумба

КлоЦи

- пні, обрубки, оцупки К о в б о к - товсте, при корні зрізане дерево, колода К о л е ш н JI - возіВНJI, навіс, під Jlкий ставлять вози К о л о кат и - калатати К о н В е р з а Ц і я - розмова К о н В ікт - духовна школа; гуртожиток КОНСНЛJlР-ТИТУЛ лжаРJl КОС тер е в а Кот и Л ь О н

Коц и к -

рід

трави

назва кокарди

ковдра

409

Ко ш н и ч к а -

рід високого й вузького хворостяного ко-

ша, амбарчика, в який зсипають кукурудзу

Кра Д Ц і - крадькома К р е а Ц і я - сценічний образ К р и і в к и - схованки К у ле ш а -

варене кукурудзяне борошно

Куп н О -

покупка, купівля

Кур а т

військовий піп

Кур а Ц і я -

лі.кування

К у Фер

скриня, сундук

Л а бу з

стеблини

Л а кіт к а Лес ний

Л е Щ и к Л или к Л і ска

з бур'яну

лакомка

улесливий, солодкуватий

дрібна, біла пахуча конюшина

кажан, нетопир

ворота, сплетені

із ліски

Лі ци-віжки Л і цит а Ц і я

- прилюдний продаж, - говорити не до ладу

Л о т О ч ити

М а є ста т

величність

Ма и дат ор

Ман т Л Я -

шенеля

Ман іти

урядовець

маєтку,

поліційний

урядовець

плащі

Мар і я ш -

картярська гра

Мар ику в ати Мар КОТ Н О Мар о т

аукціон

бути незадоволеним,

жалко,

нарікати

жаль

березень

Матина-бадилля

Мел ь Д У ІІІ ати Мен 1 О Р -

зголосити, подати до відома

керівник

Мер чіт и

Міхури

- мрячити - пузирі, шлунки тварин, в які кладуть сир,

наливають

М л ак а

Мор г

Мус н У в

кумис

драговина

міра Зl'млі, дещо менш за десятину пог ладив

на б ор зо

наскоро

Н а в т ями тис Я

410

датися взнаки, набриднути

Н а гад у в а в с я Н а

і нт е н Ц і ю

Н а й-к о

нехай-но

Н а п і мне н я

ити -

Н апр а в Ц і Н а пуд

HaAYMYBaBcJl

- на користь

нагадування прямо, просто дорогою налякати

Н еди спо з и Ц і я

- нездужання, слабуваННJI

Нек о н с е к в е н тни Й Нем е

б ити

Нен ь к О

непослідовниіі

не бнтиме

батько

Нім-поки Н у ж дат и

о бл j н к а

гній lЖатерки

О в и в анк а О вид

- силувати

оБОЛО/Jка

О б о р ник О б рус и

(нудити)

- хустина

обрій, горизонт

О г о л они -

пузирі, спухли ни (прим. ОГОЛО/JИ

бувають у коней

на яснах)

О нО г Д и-

недавно

Оп і ні я-

думка; погляд на щось

О п и р ску в ати с Я

зі зла mідповідати

Оре н дар

- тут корчмар Орд и нац і я - положення Орд и нар і я - вислуженина, платня продуктами О руд к а - справа (мала) Ост е н т а Ц і й ний - показовий О х о в з нут и с

Пар а гра Ф Пар а ста с Пац ю к

посковзнутися

R -

- стаття закону - заупокійне богослужіння

кабан

Пер Щ е н я

гостина; іти на перщеня

Пер е к л ЯЧИ Т И Пер е м і т к а

П и том е Ц ь

іти в {'ості

верхня жіноча селянська одежа

Пер ера ж е ний

Пил у в ати -

стояти на КQлінах, навколішки

переляканий

мучити, гнобити, утискувати

- вихованець духовної академії

П і д- горище П і А б у ли й

старший

віком,

буваЛIІЙ

41\

Під к м іти т и

- завважати, спостерігати

Під р и х т У в ати П іст У в ати Піш е в к и

припасу вати

наволочки на подушки

П л ати н к а

Пл е кат и

підновити, наставити;

виховувати хустина

кормнти, виховувати

Пл е н і пот е н т

- уповноважений від громади - уповноваження вистуГlУ на суді

Пл е ні пот е н Ц і я П о віс н

ний

П оє Д и н ч е П о з н а

ганьба, безчестя

Пок а з -

огляд

П о ЛИН ник П о пац ити П о п ис и

- мотузяний Ol<peMe, одиноке

велика дерев'яна ложка, вареха

увійти в біду

показ, огляд

П о сел ю х

селянин

Пот рут ити

- штовхнути П о х о пні сть - поспішність, спритність, жвавість П рез е н т а - першенство в одержанні приходства П р е лек Ц і я - прилюдна лекція Пр е ці (rтpeцiHb) - все ж таки При міс т Я - приміщення При чак л и - приклякли, вклякли При чак нут и - ПРИКЛЯІШУТИ, вклякнути Про г н ост и к а - передбачення Про ц е с у в ати с Я - судитися Прю дер і я - перебільшена соромливість, ПОІ{азна добро чесність

П сот и -

ПlЩості

Пуд л о -

велика коробка

Ран т У х Рат и

сумка з грубоі ряднини для годівлі коней; рептух

розстрочка виплати

Рев е р f Н Д а

ряса

Рез и гну в ати Рез еду в ати

- відмовитися керувати

Р е к л а м о в ани Й -

заброньований (від віїіськовоі

служби) Р ел я Ц; я

Рис ь к а

болотяна рослина

Р и н с ь кий

412

справоздання, доповідь

Р е чен е Ц ь

строк

- старі австр. гроші

Риска.llь-заступ р і ж о к - булочка, печена на вид ріЖКIІ Рі н Е - берег річки з піском, травою; рінь -

грубий

річний пісок

Р і н Я н к и - річкове каміння Р іЩЕ - хмиз, хворост Р О З цін кан и й

розіп'ятий

Р о з ч ін ь к а л а с я

розщіпнулася

Ружа-рожа Руд к а

трясовина

Ру м О В ИС Ь КО-

звалище

С е к в ест рат о р -

урядовець з суду (судовиіі внко

навець) Сер дак

(сардак)

- верховинська

свита,

коротка

без

рукавів, здебільшого червоного кольору

Сил яти С к леп

нанизувати

тут крамниця

С к о В пот іти с Я -

клубитися

С ком п Л і к У в ати -

ускладнити

(комплікація -

усклад-

нення)

С кру п У л С к рип т и С кру х а

сумнів

конспекти, рукописи покаяння

С о кот ити с я

берегтися

С пра в о з дан Е -

Спо р ий

звіт

- швидкий

Стагнація-застій

Ста ник

- корсетка - попробувати

Стр і б у в ати

Стр и Й к О -дядько

Стр і Е Ч ний брат С т я Ж к а

двоюріднніі брат

лента, стрічка

С у б тел ь ний

ніжний

С у гес т і ю в ати

навіювати

Суп лен т

- вик.онуючиЙ обов' язки учителя

С ут к н

вузька доріжка, стежка

Тес там е н т Т о гід

заповіт

Тес ель ств О

теслярство

торік

Т о л ера н Ц і я

терпимість до чужих думок, вірування

413

Тор ніс тра - військова торба за плечі, ранець Тра Ф н т и (трапити) - попасти Тра т о в а н о - топтано Тра Ф і к а - тютюновий магазин Тре б а - потреба (мати JЮ{усь требу -

мати я,кесь діло)

Трепета-осика

Т р і б у в ати -

пробувати

Т ріс т Є -

трясовина

Тро щ а -

трава, пор іст на стоячих водах

о й ІК У в ати

у з р іти

заспокоювати, розважити, втихомирювати

побачити

у з ух в а л и в с я

у л у Д а

насмілився, зробився нахабним

у ЛИС К У в а л а с я

сяяла, блиокотіла

омана, привид

у р л ь о П н и ІК

солдат у lDідпустці

У р о є н ням О Л оди х

г о л ів

мрія

(примара, привид)

молодих голів

ф акт О р н е

баришівне

Ф а л ь б ани сті сукні Фан т а Ф е з

завій, очіпок

Ф іїн а -

хрещениця

Ф і гур у в ати Ф і р а Ф н а

- сукні з оборками

заклад чогось

стояти

на

почесному

місці

підвода

т -

застав, заклад

Ф ран т У в ати (фіглювати)

- влаштовувати різні сміхови-

ни, фокуси

Ф рас у в ати с Я Фук ати с Я Фут ера л Ф ут р и н а

хи бл о Х о пта

непокоїтися, журитися

сердитися, лаятися футляр вікониа рама

забракло бур'яи

Хорімці-сіни

u ари н к а Uе л і б а т -

414

обгороджене місце, призначене Ііа сіножать

безженство

u е л е б р у в ати -

спільно

другими

відправляти

бого-

служіння

U и три - музичний iHCTPYMt>HT U і т к и - иамисто U і х а - прикмета, риса Чак о

- жандармська шапка - верхня довга одежа галицьких селян

Чем ера

Шар аги

вішалка

Шар в а рок ви

- обов'язкова ГJЮмадська робота для держа-

або села, як прим.

Шар у г а

Шаф а р

посередник

Ш в а ра -

плетеиий шнурок

Ш в а р гот іти Ш і пк а

говорити

рід клуні

Ш л я м а з а рн иЦЯ Ш у в ар

нехлюя

поріст на стоячих водах

Ш уст к а Ш ут к и

лагодження дороги, мостів

сльота, иепогода

австрійська дрібна монета вербові галузки

тощо

СПИСОК IЛЮСТРАUlff

1. Портрет Н. І. Кобринської роботи художника Г. М. Романова . 2-3 2. Титульна сторінка збірки оповідань Н. Кобринської «Дух часу» (1899 р.). . 32-33 3. двтограф листа Наталі Кобринської до Івана Франка від 15.1.1890 р.. . . 96-97 4. Н. І. Кобринська. Фото початку 80-х років 160-161 5. Титульна сторінка збірки творів Н. Кобрин ської

"Ядзя

Катруся

та

інші

оповіданя»

(1904 р.) . . . 224-225 6. двтограф першої сторінки оповідання Н. Кобринської "Каліка» . . . . 304-305 7. Титульна сторінка жіночого альманаха «Пер ший

вінок»,

виданого

Н.

О. Пчі,..~ ')ю (Львів, 1887) •

Кобринською

та

. . 368-369

ПОМІЧЕНІ ПОМИJIКИ

Стор. І 8 54 417 418 418 419 3ам.

Рядок

16-й внизу 4·Й зверху 12-Й виизу

1111.

ввви друкарнІ) Треба

Надруковано молодо/l

МQлодоі

потихонки

,"'rнхоиьки

Llbesahnung

Liebesahnung

8-й зиизу

Обракии з жиrтя

ОбравКИ з ЖИТИ

4·Й знизу

ЖИТТЯ

3JlТя

З-А зинзу

ІІІ Фрувве

І... Фрувзе

Н. І(обринська. ВибранІ Т80РJl.

ЗМІСТ Стор. НатаЛJl

Кобрииська

О. Н.

Мороза

та

її

твори.

Вступна

стаття

ОпоllїдaВВJI Й повісті Дух часу

••

ЗаДЛJl кусннка хліба

СудіJl Янова

Виборець ЯДЗJl і КаТРУСJl

Жидівська дитина

. . • • .

Перша вчителька

Libesahnung

Судильниці. Ло народним казка.ll/ і оповіданням. Душа. Л сихоло~ічний ескіз

Рожа. Нарис.

Чудовище. Казка народна ХмаРНИЦJl

.••

Зрадник Старий годинник

Воєнні Кінь

45 77 91 101 126 187 .200 · 216 .221 .237 · 252 · 263 · 271 · 275 .277

иовели

••••

Полишеиий

Свічка горнть

.279 .280 · 283 417

На цвинтарі

288 292 309

Каліка Брати. Казка

Публщистичиі

та літературно-крнтнчні статті

Про первісну ціль Товариства РУСЬКНХ жінок в Станіславові, зав'язаного

Руське жіноцтво в

F riedrich

1884

r аличині

р.

315 320 346

в нашнх часах

Engels

Промова Наталі Кобринської на ювілеї 25-літньоЇ літе ратурноі діяльності Івана Франка в

1898

році.

.347

Промова Наталі Кобринської на науковій академії в ювілей

відродження

Про «Нору» Ібсена У Нечуя

. , .

Не ходи,

r рицю,

народна пісня

на

русько-української

літератури

, • , вечерниці.

Дра,иа

• , • •

, ,

CTapUYbKolO

., .

, 349 ,352 • 364 і

. • . 367

Додаткн

Автобіографія Н. Кобринської.

•

• • . 373

Родина Бухгольців, обрав"и з життя родинного НІМЦІВ, Юлія Стиндого. (Бібліотека наЙsнам. повістей) Символізм в народній пісні •

Український

бандурист

Філістер. Подіі 8 Примітки Пояснення слів.

Список ілюстрацій

POAUHHOlO

життя

381 385 388 390

393 407 . 416

Редактор М. в. Сuдорєюсо Художннк м. П. ВуєlC

ХудожнІй редактор К. К. Калугін ТехнІчні редактори

М. Лось, О. Г. ОЛЄШlCєвuч

І(оректор Л. Г. Зіневuч

НАТА.rIИЯ ИВАНОВНА lЮБРЬІНСКАЯ ИзбраННЬІе пропзведения (На украинском ЯЗЬІке)

БФ

1957 р. 2f1V 1958 р. Формат паперу 84 х 108'/•••. Папер. арк. 6,562. Друк. арк. 21.525 7 вкл. Облlково,видавн. арк. 22.668. ЦІна 9 крб. 20 коп. Зам. 1111. Тираж 12 ООО. 08011.

Здано на виробництво 25/У

Пlдписано до друку

Державне видавництво

художньо! лІтератури. І(иїв. вул. Володимирська. 42.

І(нижкова фабрика Ім Фрунзе Головвидаву МІнІстерства культури УРСР. ХаркІв. Донець-Захаржевська, 6/8.