Володимир Кобилянський. Поезії by Евгений Захаревич

h~/ОАОДИМИР

V(QБИАЯНСЬКИИ _./

{j> а д Jl

1l (; (, lС U

U n (J{uz(/-

(

lJ Аl е lt 11 /! 1(

IJ.5J

РЕДАК!1ІйНА

КО.АЕГІЯ:

М. П. Бажан, О. Є. Засенко, С. А. Крижанівський, А. С. Малишко, М . .А. Наmибіда, .А. М. Новиченко, .А. С. Первомайський, М. Т. Рильський, П. Г. ТI,чина.

Вступна

стаття

С. КрижаніВСЬКО20 Упорядкування і

С. К р и ж а н і в с ь к О

приМІтки 2

о, В . .А е син а

та О. Ром а н у

НА ПЕРЕЛОМ І Всі Всі Ми На

друзі стали незнайомі, незнайомі, як брати ... помремо на переломі, повороті до мети.

1"'1 аксим Рильський

Яку

сталість і довговічність

мають іноді

літера

турні оцінки і репутації! І яку шкоду наносять, якщо вонн невірні, упереджені!

иього смерті

1959

року ми відзначаємо 40-ліття з дня

талаНОВI!ТОГО українського

поета Володимира

Кобилянського, на жаль, ще досі мало відомого ши рокій громадськості.

В якому ж вигляді постає Володимнр Кобилян ський перед публікою, які характеристики дані йому

критиками й істориками літератури?

Автор

передмови

до

посмертноі

збірки

поезій

В. Кобилянського «Мій дар» М. Зеров вважав, що' він

«може

найбільший

аполлоновець

усієі

ГРУПИ

«Музагету»

тобто,

представник

Що

чистого

Кобилянський

типовий

мистецтва.

Через десять літ після

смерті поета критик М. Степ

няк твердив, ніби «він З'ЯВИВСЯ жертвою переходово го часу й фізично ... й морально (за.~ишився В межах переходової

пристаВШІ!

ідеології,

ІІі

до

передчуттях

якого

ваганнях,

не

берега)>> 2.

Інші дослідники говорили, ніби вся поезія В. Ко билянського перейнята релігійними мотивами. І це на підставі кількох віршів!

Зовсім

мало

мованість

його

говорилося

про

після жовтневої

революційну

творчості.

спря

Для цього,

правду кажучи, не давав достатніх підстав підбір тво

рів,

уміщених

М. Зеровнм

першій

єдиній посмертній збірці поезій У

1930

на

спадщини

значно

повнішу

що

так

упорядннка

докладною про

передмовою

поета,

як

збірку

В. Кобилянського- «Твори», і

час

(1920).

році Дмитро Загул підготував на підставі

рукописної

легенду

той

«Мій дар'>

своїм

представника

поезій

змістом,

руйнува~а

чистого

мисте

цтва. На жаль, ця книжка якось залишилась непомі ченою

кореІ(ТИВИ

характеристику

поета

внесені

не були.

Тільки

зараз

настав

час

належно оцінити

супе

речливу творчість В. Кобилянського, підкреслити

ті

суттєві зміни, ЯІ(і внесла в свідомість поета Жовтнева соціалістична

торії

революція,

української

радянської

визначити

літератури

зокрема,

взагалі

ствердити,

що

його

і він

місце в

іс

революційної, належав

до

1 В. Кобилянський, Мій дар, «Друкар», К., 1920, пор. ХІ. 2 1\1ирон СТСnf1ЯК, Володимир Кобилянський, «Червоний ШЛЯХ», 1929, .Ng 10-11, стор. 122.

тієї молодої української інтелігенції,

яка всім серцем

приймала революційну дійсність і переходила на по зиції революційного по збувалася

В.

мистецтва,

впливів

Кобилянський

хоч

декадентської

належав

до

далеко

не зразу

поезії.

інтелігентів

лівого

напрямку, які досить рішуче повалювали старих богів

і одмітали прах минулого з своїх ніг. Про це гово рить як сама творчість, тю< і досі мало відома стаття

його «Завдання пролетарського мистецтва» 1. ия стаття є виразним свідченням переходу поета

на нові ідейно-творчі позиції. Трагедія В. Кобилян ського

по,\ягає

не

тому,

він

IlJO

не прийняв ідей

Жовтневої революції, а в тому, що передчасна смерть «на

повороті

шити

до

еволюцію

тецтва

мети» від

не

дала

мистецтва

йому

змоги

буржуазного

завер

до

мис

пролетарського.

Відразу ж після встановлення в Києві Радянської влади сам,

(в за

лютому своїм

р.)

1919

В.

Кобилянський,

соціально-класовим

який

становищем,

був

«розумовим пролетарем», пішов с.\ужити Радам і сво Їм мистецтвом,

і своєю працею.

цей час ми його

бачимо секретарем Книжкової Палати, а потім спів

робітником української секції Всевидаву. Тоді ж він виступив

зі

статтею

«Завдання

стецтва» (г. «Боротьба», но

чітко

ОI<реСЛIІН

тарського

завдаНЕ Я

мистецтва

пролетарського

20. IV. 1919),

на

та

перспеКТIІВИ

YI;p~ЇHi,

ми

де надзвичай про.\с

разом

СВОІ

власні:

«Коли він,- на молода,

упа.\а ЇЇ

стара

руїнах,

свіжа

буржуазна

крові,

пролетарська

огні

культура,- пише пожеж

ку"ьтура,

повстала

викувана

мо

лодою творчістю робітничих, дуа;нх мас. Зразки цієї

Див.

додаток

до цієї збірки.

творчості ми /\осі мали в виданнях московського про

леткульту.

Перші прояви такої

культури,

витворені

пролетарським мистецтвом, бачимо зараз і на Вкраї

ні. Правда, вона поки ще слаба, невикристальована, вона стоїть ще під впливом божевільних розніжених

течій

упавшої

буржуазної

культури.

Але

здоро

вий, життєвий критерій в ній вже почувається, і ми глибоко вірим, що вона зуміє позбутись тих хвороб ливих тенденцій, які довелн буржуазну культуру до цілковитого

Далі дання

мистецького

В.

пролетарського

експлуататорами. ське

мистецтво

волюцію», перші

На

прагне

мистецтва

підготовляло

етапі

проти

робітничу

пануючого

над

пролетар

«запалювали

підготовляли

зав-

перемоги

«велику

пісні

озлоблення

устрою,

накреслити

після

попередньому

революційні

вогні

торського

упадку».

Кобилянський

ре

народі

експлуата

майбутній

порив ре

волюційної боротьби проти нього і підготовили і опо вили

авреолею

реВОЛЮljію,

врешті

котра

буржуазного

нашу

знищила

велику

дощенту

пролетарську

гнилі

підпори

царства».

«Тепер,- пише

далі

поет,- культура

пролетарі

ату стоїть перед новими завданнями», і одне з най головніших

звільнитись

від

впливів

старої

куль

тури, «найти нові форми для НОВСІХ образів ... »

Безперечно, самого

поета,

тут що з

була такою

накреслена рішучістю

програма заявив

дій

про

ба

жання служити своїм мистецтвом пролетаріату: «Про летаріат стоїть на шляху до кращого ЖИТТЯ. Дорога важка.

вувати

другорядних

культура, мистецтво його повинні не оспі явищ

його

життя,

але

вливати

в його організм свіжість, бадьорість ЖИТТЯ, запалюва ти його душу для дальнішої боротьби з усім тим, що йому

прийдеться

зустрінути

на

шляху:

культивува-

ти його

ЯК

вищу одиницю буття,

поширювати

йоtо

розуміння краси, СИЛll і волі, кувати в ньому непере

можне бажання іти все вперед і вперед революційним кроком,

поки

не

відчиниться

перед

ним

брама

світ

лого прийдешнього царства».

Мало прожив В. Кобилянський

всього

роки.

Тільки неповних два роки жив він після Жовтня і то один

рік

в умовах панування

задушливої

реакційної

гетьманщини та німецької окупації. Лише кілька мі сяців працював він за умов Радянської влади, але і за такий короткий відрізок часу він

зробив рішучий

крок, щоб РОЗПРОlцатися з старими мистецькими сма

ками,

вирватися

«Музагету» ному

з-під

впливу

і РУШИТИ вперед,

народові

лавах

естетичних

на

служіния

пролетарського

поглядів

виз воле

мистецтва

культури.

Обов'язком критика

радянського

розгляд

менника такою,

історика

творчості

якою

вона

того

була,

іншого

пись

не прикрашуючи

й не погіршуючи. Але ми не були б ми реалістами, коли

літератури

чи

її

соціалістични

не побачили у творчості того

чи іншого поета, в тому числі й В. Кобилянського, провідного, визначального, того. що вело до майбут

нього, а не того, що зв'язувало змину лим. В. Ко билянський ішов до революційного мистецтва, і якщо врахуємо

час

умови,

яких

проходила

переоцінка

цінностей, то мусимо визнати, що IЇшов назустріч но вому дневі швидко і без вагання.

Аналіз діваємось, межуватись

ЖИТТЄВОГО підтвердить від...

творчого думку,

утомлюючої

що

шляху

душу

найти нові форми для нових образів ... »

поета,

він прагнув і

тіло

спо «від

манери,

2 Володимир Олександрович Кобилянський народив

ся ка,

серпня 1895 р.l в м. Яссах, куди його бать

біДІЮГ0

шуках

ремісника-кравця,

заробітку.

Після

закину ла

народження

доля

першого

по

сина

Олександр Кобилянський, що досі блукав по різних містах Буковини й Бессарабії, разом із своєю г лухо німою дружиною переїздить спочатку до м. Чортко

ва в Галичині, а ще через рік до м. Чернівців, що врешті й

стало

місцем по~тійного

мешкання

РОДИНИ

і справжньою батьківщиною малого Володимира.

Родина жила у великих злиднях. Батькового заро бітку ледве вистачало, щоб прогодувати дітей. Проте старшого сина все ж було віддано до німецької почат

кової школи, де майбутній поет і перекладач Гейне,

Шіллера добре вивчив німецьку мову й літературу. Володимир уже змалку показав неабиякі здібності до науки. Ось чому, за допомогою меценатів, йому по щастило вступити до Другої німецько-української гім

назії у Чернівцях. Земляк і друг В. Кобилянського Д. Загул, що добре знав систему освіти у німецькій класичній гімназії, говорить, що вона «забивала дітям голови усяким старим сміттям»,

виховувала їх у ду

сі австрійського патріотизму. Про це якраз найбільше дбали

учителі-українці,

що,

вислужуючись

перед

ці

сарською владою, особливо демонстрували свій вірно

підданчий патріотизм. «Крім поверхового знайомства з

деякими

німецькими

з біограФіями

письменниками-класиками

та

(на цьому найбільш' наполягали І'чи

телі) українських письменників (до ФеДЬКОВИ'lа; далі 1 За відомостями передмови М. Зерова до книги «Мій дар» - 27 вересня 1895.

шкільні

підручники

історії

української

літератури

не хотіли сяга1И), гімназія молодому поетові нічого не могла дат!!>,1.

Дома у Володимира не бу ло умов для навчання,

і тому він тікав з хати до близенького Шіллер-пар ку і там, відклавши шкільні підручники, витягав

м.l

ленького зошита і починав віршувати. В даному ви падку потяг до творчості породжувався великим кон трастом

між

вимріяним

буд~нним

чудовим

злиденним

світом,

про

життям

який

гімназист

тим

чи

тав у книжках. Поезія зростала «у царстві мрій», з

буйної фантазії юнака. Він не тільки був фантастом у віршах, а

якої

навіть вигадав собі «красиву»

виходило,

ніби

він

не

син

біографію,

бідного

кравця,

а незаконне дитя якогось багача з України, хоч всі, хто знав Кобилянського, твердять, що він і зовніш ністю,

батька

вдачею

був

як

дві

краплі води

Покинувши через брак коштів кінчення в

схожий

ІН

Олександра. четвертого класу,

семінарії,

складає

юнак

іспити

на

гімназію після деякий час

помічника

за

вчиться

народного

вчителя І Іде учителювати на село. Тут він довго не

пробув і через кілька місяців повернувся в Чернівці. Поки поета,

що але

ми €

мало всі

знаємо

підстави

цю

сторінку

ТIJСРДИТИ,

що

з біографії перебування

на Гуцульщині за.\ИШИЛО поміТНl!Й с.\ід у його твор

чості: Кобилянськиіі досконально 13ИВЧIlВ гуцульський діалект,

чого

місті,

звичайно,

Не зробиш ...

Початком творчості Коби.\янського можна вважа ти

1910 1

ріІ'-

згаданій

уже

передмові

Д.

Загу.\

д. Заzул. Володимир Кобилянський. У [ш. В. Ко

БИЛЯНСhКИЙ, Твори, В-во «Західна Україна», К, стор. VI~-V".

1930,

пише:

"з Кобилянським познайомився я вже

1910

року, коли він був ще п'ятнадцятилітнім гімназистом. Згаданий вже Петро Г алензовський зії,

керівник

.\ітературного

імперіалістичної вечора

війни.

зшиточок

автор Їх

віршів

С. на

(вчитель гімна

гуртка;

загинув

К.) приніс перегляд,

гімназист третьої кляси.

під

мені

час

одного

сказавши,

що

На обгортці са

моробної книжечки намальована бу ла річка з крути ми берегами, а на

тався

річці порожній човник, що

у водяних ліліях та

інших

заплу

водоростях.

Вгорі

стояло од руки надруковане прізвище автора В. Ко билянський

назва

збірочки

«1\1іж

лататтям» 1.

иі перші твори були наслідуванням мінорної мо дерністської поезії, але головне, підкреслює Д. Загул, «вірші свідчили про безперечний поетичний хист».

Десь го ж

1912

Д.

р. група юнаків, під керівництвом то

Загула, створила літературний

гурток, що

орієнтувався на художні зразки модерністської «Мо лодої музи». В чернівецькій «Новій Буковині»

почали

з'являтися вірші та оповідання молодих літераторів, зокрема в

1913

ня «Клео»

р. кілька циклів віршів та оповідан

вмістив і Кобилянський. Перший з відо

мих нам нині віршів датований

1912

р.

«<На небі

темна смуга ... »). Восени

1913

р. Кобилянський покинув Буковину

і виїхав до Києва. Про причини від'їзду існує багато різних гадок, аж до наЙфантастичніших: ворожбит ПРllрікав у б.\изьКОМУ перспективу

світової

катастрофи

ніби якийсь

майбутньому грізну і

радив

поетові

огляду на це подаватись на півніЧIlИЙ схід. певнішою

була

ної Буковини

В.

та

з її

ПРИЧИІ1З,

що

умови

першродукцією

Кобил.янськиЙ,

Твори,

стор.

Значно

провінціаль

інтелігенції,

УІІ!,

пер-

спектива опинитися без роботи, а також перспектива

відбувати мії,

солдатську

муштру,

що

муштру

він

її

люто

австро-угорській ар ненавидів,

примусили

поета залишити дім і податися світ за очі.

Однією з причин, коли не головною, як твердять біографи, було вміщення у «1-·lовіЙ Буковині» новели «Клео», де описано дійсні факти сімейних незгод од

нієї міщанської родини. Кобилянський не змінив на віть імен. Стався скандал. Батько родини, таємниці якої були викриті у пресі, вирішив подати скаргу до

суду. I,Uоб не ставати перед судом -

автор утік за

кордон, а разом з ним виїхала й дочка цієї родини,

що згодом стала його дружиною,

вони, таким чи

ном, обоє опинилися на російській Україні. В Києві Кобилянський влаштувався на службу І! конторі

австрійського

фабриканта

Ейчіса,

чому

йому допомогло добре знання німецької мови. Дуже швидко він оволодів

російською

мовою

і навіть пи

сав російські вірші. В архіві поета було чимало вір

шів російською мовою, зокрема поема "Анюта», пере клади з польської, російської, німецької. Всі ці мате

ріали,

що

зберігалися

пощастило

між іншим,

знайти

Д.

також

Загула,- загинули. Не

пародій

також писав

В.

та

епіграм,

які,

Кобилянський.

Скоро вибухну.\а імперіалістична війна, шовініСТlI'"] но

настроєна

юрба

РОЗГРОМИ.\d

~встрійськс

консуль

ство У Києві; перестала існувати й контора Ейчіса, а австрійський

підданеЦЬ

жалюгідному становищі нування,

Коби.\янськиЙ ОПИНИВСЯ

без служби, без засобів іс·

перспективою

висилки

глибокий

ти.,.

великими тру ДНОlцами йому пощастило влаштува

тися у ВJИськовому шпиталі

Nq 19,

Д. Загул,

році також

котрий у

1915

Києва.

де його і знайшов

потрапив

до

Жити

В.

Кобилянському

становищі

«безпаш

портного» було дуже важко; над ним ТЯЖІІВ по.\іціЙ

ний нагляд, і він опинився буквалы'o в пазурах дріб

них

по.\іціЙНIJХ

п' явок.

Зі

служби

в госпіталі його

звільнили, треба було давати хабарі поліційному над зирателю, йти

даром

що вимагав або працювати

виселитися

замість

ля в поліційну дільницю.

з Києва,

або

п' яниці-ПIJсьмоводите

І все ж у цих нелюдських

умовах Кобилянський встигав щось писати, перекла дати,

вивчати

польських

мови,

читати

українських, російських,

письменників.

Деякий час В. Кобилянський служив У т. зв. «Зем ському

союзі»

і,

очевидно,

як

«земгусар»

санітар

ним поїздом був на фронті, оскільки під одним з його

віршів стоїть дата «позиція,

27. VII. 1916». ие зна

чить, що поет не лише в тилу,

жахи

імперіалістичної

війни,

а й на фронті бачив

які

поклали

на його творчість. У вірші «Голуб

відбиток

миру»

поет про

клинає імперіалістичну різню. Голуб миру літає над пожарищами

війни

зганьблений

плаче,

бо

А в долині - чорні птахи Розлили страшні потоки, Ходять звірі, ходять жахи, Там клюють нас чорні птахи, Ллють потопу - КРОВОТОЮІ.

Жаль, що цей вірш, нехай і написаний з позицій буржуазного

пацифізму,

не

зберігся.

Після другого приходу в Київ радяНських ВІИськ і встановлення Радянської влади (лютий

1919) В. Ко

билянський завідує канцелярією Книжкової Палати, де найближчими його співробітниками були П. Т и чина і М. Терещенко, а потім переходить до україн

ської секції Все вида ву. СпіВРОбітничав ський не J\lЩlе

В.

Кобилян

«Музагеті", де, крім віршів під влас-

НИМ прізвищем, друкував

статті

рецензії під псев

донімами Ульріх Штутнер, Остап Сум рак, В. Буль Вирів, але також у газеті «Боротьба», вмістивши там згодом вірші

передруковані та згадану

ського

вище

альманасі статтю

«Червоний

вінок»

«Завдання пролетар

мистецтва».

у мови вільного розвитку мистецтва за «другої Ра дяиської в"\адИ»

(лютий-серпень

Кобиляиському подумати про ки

(иазва

«lVlій дар»

1919) давали змогу

видання

власної збір

иалежить самому поетові), але

тут сталися дві жахливі події. Десь у кінці серпня він захворів на черевний тиф, і його поклали в лікар

ню. В

цей же час місто зайняли денікінці і почали

.\юту розправу з усім революційним, робітничим, ра

дянським. Звістка про денікінський терор важко впли

нула на тяжко хворого поста. 10 вересня 1919 року він помер в

О.\ександрівськіЙ

похований на

«Громадянською він

боротьбою,- пише

цікавився більше,

шів-письменників.

ніж

Навіть

хто

лікарні і

смерті,

Д.

інший з

Загул,

його товари

на смертній постелі в ки

Ївській лікарні він жадібно, редчасної

(Жовтиевій)

Байковому кладовищі.

випитував

ще за день у

до своєї пе

санітарів

та

сиділок,

чия влада в Києві. Од нього ховали правду, щоб він не хвилювався, але

він

місті «гицлі-денікінці ... »

мабуть-таки 1.

Дізнався

догадався,

що

і помер ...

3 Творчий

шлях

В.

Кобилянського,

юнацькі спроби, llJO не збереглись,

повних

десять

років.

Але

ці

враховуючи

вкладається в не

дев' ять-десять

В. Кобилянський, Твори, стор. ХХУІІ.

років

hрипадають роки,

иа

роки

чотири

першої

історичні

еПохи:

імперіалістичної

передвоєниі

війни, роки

бур

жуазно-демократичної та Жовтневої соціалістичиої ре волюції.

Звичайно,

було

дивно

шукати

прямих

слідів

зміни епох у такій тонкій і своєрідній галузі, як

ричиа поезія, але події,

як

все

ЖИТТЕві

ж всі ці

злигодні,

.~i

визначні громадські

відбилися в

творчості

поета.

Як і кожеи поет, та lце такий, що почав віршува ти в дитячому та юнацькому віці, Кобилянський за знав певних впливів. Він не міг оминути періоду на вчання та наслідування. На жаль, головною його лек турою була панів на

тоді

модерністська,

декадентська

поезія з ЇЇ песимізмом, індивідуалізмом, культом чис

тої краси. Ми вже згадували, що першими зразками, на

які

орієнтувався

лицької

молодий

«Молодої МУЗІІ}),

пост,

була

першу

поезія

чергу

П.

га

Кар

манський, а також Олесь, Вороний, Філянський. Ні Шевченка, ні Франка, ні Лесі Українки серед лекту ри молодого поета не видко. На щастя, німецька шко

ла, поряд з усякою схоластикою, дала Кобилянському

r ете,

добре знання творів згодом ською

любовно

r ейне,

Шіллера,

кваліфіковано

яких він

перекладав

україн

мовою.

Трохи пізніше, уже в часи перебування на Над дніпрянській

Україні,

прийшло знайомство

рос ІН

ськими символістами-Бальмонтом, Брюсовим, Бєлим, Блоком.

Сліди

ВПЛlll3У

Бальмонта

помітні на пізніших віршах впливи

тільки

впливати,

тоді

"о.\и

мають

перед

поета.

значення,

нами

не

Блока

Але

виразно

різноманітні

коли

колода,

є а

на кого еолова

арфа. А С!lН бідного чернівецького кравця мав вели киіі

природниіі

поеТIІЧНИЙ

талант,

перш

за

все

по-

мітний тики

виключному

чутті

ритму,

гармоніі;

плас

слова.

Не можна собі уявити навіть ранню спробу Коби лянського з порушенням ритму, музики вірша. Крім музичності і загалом пильної уваги до формн, в чому

певну позитивну роль зігралн й модерністські поети,

його

поезія

образна

образності, то воиа

,:ої

поетичної

емоційна.

здебільшого

школи.

Третьою

Щождо

характеру

залежить

від панів

ознакою

таланту

уміння опиратися ~tOді. йтн проти течії, обирати свої,

неХОДЖСliі стежки. І ця властивість була в Кобилян

ського, третя, зана

хоч проявилася

вона

і ие зразу.

ознака таланту'- оригінальність з

загальним

духовним

Адже ця,

мислі

визріванням

зв'я

людини,

офор~!}.енням ЇЇ суспільних поглядів і естетичних сма

ків. Життєві умови Кобилянського цьому не сприя ли.

З народними прикорнями

він був

зв' язаний не

дуже міцно. Навряд ЧІ! .\СГІ(О було комірникові вій ськового госпіталю та

ліційної дільниці

помічнику письмоводителя по

працювати

в дні

війни

над вироб

ленням свого світог.\яду і творчого методу. Та, всупе реч усьому, навіть у цих несприят.\ИВИХ умовах, Ко билянський все-таки ріс духовно і творчо і

не лише

встигав за модою, але й опирався їй. Він відчув на собі вплив символізму, але СИМВО.\істом не став. Він захоплювався

«МО.\одомузцями»,

ставився

не

пустопорожньої

до

лише

до

але

презирством

дзеньків-бреньків граЙ.\ивості

Чупринки,

молоДомузця

В. Пачовського. Иого Ш.\ях подібний до прямування

11.

ТИЧИНИ

від символізму до реалізму, але смерть

застала його на ca~tOMY початку цього ПОВОрОТУ.

Здебільшого вірш В. Кобилянського ясний, прозо рий,

гармонійний і

мелодійний.

Uим

він схожий на

раннього М. Рильського, творчість якого ближча до

російського

акмеїзму,

ніж

до

похмурої

абстрактної

образності українських символістів Д. Загула, Я. Сав

ченка, О. Слісаренка. У всякому разі, Кобилянський належав

іі

до тих поетів,

хист

усе

ВЧИЛИСЬ,

які не

зроблять.

ЯК

того

гадали,

що

настирливо

ВИJ\Jага.'\о

«нисоке

натхнення

працювали

поетичне

ре

месло».

Виключно цінні віДОМОLті про ранній, учнівський період поетичної діяльності

В.

Кобилянського,

як

взагалі про весь творчий шлях поета, дає передмова

Д. Загула до видання «Творів»

1930 року. ие прав

диві свідчення старшого товариша, який знав Коби лянського кого

від

ранньої

юності

до

кінця

його корот

життя.

Д. Загул твердить, що ще за гімназіяльних часів лектура

поета

була

досить

широкою

охоплювала

принаймні чотири мови.

«З усього буковинського гуртка поетів Кобилян ський

найбільше

українськсї,

так

цікавився

новими

і ПОЛhСЬКОЇ,

досягненнями

російської

як

та німецької

літера тур. Був такий період, що йому найбільше по добалися

Брюсов,

Бальмонт,

Тетмаєр, Конопніцька,

польської

Стафф, з

лірики-

німецької -

Георге

й Рільке. Познаки цих впливів зустрічаємо на бага тьох його віршах, але найбільший вплив мали на ньо

го все-таки німецькі класичні поети-Гейне, Шіллер, Ленау...

За

першого

періоду

його

творчості,

тобто

до виїзду з Буковини, з українських поетів йому по добались...

Кармаиський,

Олесь

Філянський,

го

,~OBHO останнім він часто зачитувався, особливо його першим томом

«Лірика».

чір

гуртку,

був

у на

нашому свого

«триньканням»

товариша

В.

Я пригадую собі один

де

Кобилянський

Клевчука

Пачовського

за

ве

накинувся

нас\ідування

ставив

йому

Фі-

лянського за зразок верхів за

два

місяці

він

нашої лірики. Але вже

прочитав

нам

дуже

цікаву

до

повідь про образність і музичність Олеся. Ясно, що тоді

його

смаки

були

ще

не

спого власного погляду на

нього

ще

До

не

усталені,

стиль

що

певного,

української поезії в

було ... » 1.

кінця

свого

життя

він

уперто

шукав

свого

власного СТІІ.\Ю, І В час наЙбілl.>ШОГО творчого напру ження,

Час

ня,- ГOBopIIТb

найбільшого

Д.

г;стягу

3агу.\,- його

до

само визна чен

скосила

невблаганна

смерть.

ж являла собою творчість В. Коби \янського

цього '!асу? Вона вже й тоді була красива, мелодій на, але за змістом здебільшого абстрактна,

поривань Я!<.есь

країну

чарівне

казок

життя,

про

мрій.

ие

неземну

зіткана з

були

любов,

мрії про

про po.~

кішну природу. ие був ідеалізм, вихований школоЮ, наївний ли

ідеалізм

юнака,

що

не

пройшов

іншої шко

JКИТТЄВОЇ.

На сьогодні нам відомо, що перші вірші В. Коби лянського бул!! надруковані в газе'l і «Нова Букови на».

віршів ні

лютого

1913

року

опубліковано

цикл

його

«3 книги f/ШТТЯ», 20 серпня -- цикл «Небес

акорДIl»,

31 серпня вміщено «J\lе.\одії серця,>, 1913 р.- цикл поезій «Квіти». Ми вже про вірші, датовані 1912 роком «<На небі

жовтня

згадували

темна Оlуга ... »,

<,Ясплакав

J\·lожливість чинила

досить

виток поста у

сльозу ... »).

ДОНССТИ СВОЄ і!іТСІіСІІВНУ

СЛОВО

тпорчіеть

1912-1913

до читача і

швидкий

спри роз

рр. Всі вірші цього часу

ще мають сліди наслідування, переспіву готових зраз-

1 д. За~ул. Володимир Кобилянський. У кн. В. Ко билянський, Твори, стор. ХІІ.

В.

КобllЛЯНСЬКIІЙ

ків

все ж свідчать про появу нового талановитого

поета

Вірші

досить високим

пройняті

тугою,

рівнем

поетичної

меланхолією,

культури.

навіяною

зде

більшого літераТУРі,IІМИ зразками, хоч, на жаль, сум··

ні,

ТУЖАІІві

мопши

і передчуття

ранньої

смерті

за

.\ІІШИЛИСЬ у поезії В. Кобилянського і надалі. Є тут декадентський зак.\Ш; Шlll1 до дна «'Іарку життя»:

Свій жаль і плач кинь в яр бt>з Дна. Й забуте раювання! На, маєш чарку! Пий до дна! у ній нове кохання! кнuш ЖUТТЯ»,

(<<3 у МОВ

віршах присутні каплі

сліз»,

дерністської

поезії,

«тернові

всі інші що

вінкИ»,

атрибути

відповідала

11) і

«листки,

тогочасної

смакам

мо

буржуаз

ного читача. Поки що поет ішов за течією. Песиміс тичний тон багатьох

віршів

пояснюється і

віковими

особливостями, які так чудово підкреслив О. С. Пуш кін:

«он

псл

осьмнадцать

поблеКЛЬІЙ

жизни

В циклі «Небесні акорди» ня

думати

цвет

без

малого

лет».

міркувати,

відчувається намаган

складати

власні

уявлення

про щастя, добро, красу, про життєвий ідеал:

ПУЧІШ того щастя у мене зацвіли, Они є мій скарб дорогий: Життя розуміння, стремління до цілі. Душі ідеал ЗОЛОТІІЙ І вічна погорда на зло, на дочасне І віра у красне.

(<<Н ебесні

Для

вісімнаДЦятиліТllЬОГО

юнака

акорди», І)

програма

не

по) 'ана. Ал~ H~ так-то легко бу ло ЇЇ додержати. Тому

в іншиХ віршах ЧУЮТЬСЯ

ЕОТі! песимізму, ТУГ1l,

жалю

~a тим, ЩО «зірвали бурі РJ.иніЙ Цвіт», за тим, що

... Падуть літа МаІ 13 болото ... Життя розбурханий потік Забра13 моє иайкраще злото. (<<Н ебссні акорди», ~' І І)

иі сумні

МОТ11Вll до

деякої

міРll пояснюються со

ціальНОЮ дійсністю передвоєнного ного інтелігента Буко13ИНИ Єдине,

не

що

умопах

дава.\о

~lOг~\o

т,)кої

підстав

надихнути

часу.

Життя бід

бідної,

відсталої

Д.\Я

радісних

мотивів.

його

соціальним

j-K

опти

мізмом,-!.jС міцний зв'язок з життям і боротьбою ро бітничого

класу

та

біднішого

селянства,

але

таких

:"ІВ' язків Кобl1.\ЯНСЬКIІII майже не мав ... Серед віршів ЦIІК.\у «Небесні акордн»

звертає на

себе увагу вірш «Прсщайте, мої давні жалі», що має, очевидно,

автобіографічний

зміст,

це прощання

рідним краєм перед від'їздом до Росії. Наступний ЦИК.\ змістовний;

він

нс

віршів

«Квіти» -- загалом

В!lХОД1!ТI>

ме,,;і

менш

Д~I,aдeHTCbKOЇ

лірики кохання.

Найбільш на;r;.\ИDИМ підсу~!ком художнього зросту

В.

КоБИЛЯI!Сvl'ОГО В

цьому Періоді

і:ого успіхи в

галузі форм!! і стилю. Його вірші написані не буко винським

ською

діа.\С!;ТОМ.

мовою

гариою

нrзнаЧЮ:Мl1

літературиою

діалеКТНІВІІІ

україи

відтіиками,

здебільшого у лексиці та в иаго.\осах. Вірші відзна чаються ріЗНОМJ.нітністю ритміки і строфіки. Ясність вираз::,

ці

музичніt:Т})

зараз

дати

рядки

1913

краЩllХ

спра13ЖИЮ

року

не

иагадуют!>

ТИЧИНУ;

13іршів

поета

естетичну

втіху.

нам

здатиі

Хіба

пізнішого

Падуть листки, тремтять думки, Об рінь водичка б' ється, І річки дзеркало швидке

То плаче, то сміється.

(<<Квіти»,

IV)

творчості

В.

4 Якщо

у першому

періоді

КоБИАЯН

ського громадські мотиви не займають помітного міс

ця, а

його ідеали

мають ще

надто

абстрактний ви

гляд (добро і зло, краса і бруд), якщо філософія йо го ординарна і явно запозичена в

другому

життям

періоді,

(еміграція,

КОАИ

поет

у декадентів, то уже віч-на-віч

війна, шукання

зіткнувся

заробітку,

поне

віряння безпашпортного ЧУЖИНЦЯ), громадські мотиви сильнішають, хоч інтимна лірика, як і раніш, займає

провідне місце. На честь В. Кобилянського слід ска зати, що його зовсім не торкнулось брудне «патріо тичне»

шумовиння початку війни,

як і загалом будь

який шовінізм. Свідчення Д. Загула: «Кобилянський ніколи не захоплювався українським виключним пат

ріотизмом, шовінізмом» 1

має

для

нас

ключове

зна

чення.

КОЛИ ж говорити про патріотизм у кращому ро зумінні цього слопа, то війна справді розбудила пат

ріотичні почуття поета. Багато його віршів пройняті тугою за рідною Зразком

Буковиною,

патріотичної

за Карпатами.

лірики

один

кращих

програмових віршів Кобилянського «Я сокіл з гір»: я сокіл з гір зелених Буковини; Я вирвався на світ,За мною ПАаче бір іМАами полонини [ кличе, наче мати, болючий сум трембіт. 1

В. Кобилянськиїt. Твори, стор.

XXVII.

Я Черемошу дух, суворий свавільний, ЯК рокіт хвиль,НесУ на степ, на луг свій спів, мов рокіт вільний, За сто СОТ миль. Тут € Й усвідомлення веЛИЧІ І

сили

свого

народу,

ЙОГО вільнолюбних прагнень ("Я Довбушева тінь ... »). UЮ патріотичну програму, як і вірш (.у тебе, коха ний мій краю», вільні наIJJадки невільного поета смі ливо

можуть

брати

Буковинські

у свою

мотиви

духовну

складають

цикл, де весь час варіюється то трилітньої розлуки,

туги

скарбницю.

досить

великий

мотив «трьох літ», тоб за

рідним

краєм,

услав

лення його первозданної краси:

Ой три роки, ЯК три хвилі, Промайнули в чужині, Хоч присніться, рідні шпилі, Хоч присніться ви мені! UЯ

туга

мотивом,

за

що,

рідним на

жаль,

краєм став

поєднується для

поста

новим

постійним,

навіть наСТИРЛИВИМ,-передчуттям І чеканням ранньої смерті:

Ой три роки промайнули І четвертого вже чверть, Ой хоч би боги почули Та піс\али ранню смерть.

IVІ0ТИВ раНІІІ,ОЇ Оlсрті, що, з од!:ого боку, є нас.\ід ком

ВП.\ІІВУ

слідком

в своєрідну причиною

не

від

тифу

декадентської

тяжких

життєвих

поезії,

обставин,

другого

на

перетворюється

idee Нх, яка сама по собі могла стати ранньої

психічного

смерті,

хоч

помер

са~юнавіювання,

...

він,

від

однак,

черевного

Настрій розчарування, зв'язаного з трирічним пе ребуванням на чужині, теж

породжує

ноти

«в шуканні дороги на волю»,

суму:

Мрії юності вогнисті Стали попелом терпіння, Бо на порох їх розтерли Злоба, злидні, зло.

(<< Там,

де Ч ере.чош ... »)

Розуміючи, ЩО причини цих песимісти'ІНИХ моти вів

лежать

як

у суспільному

бутті,

так

особи

стій психіці поета, сучасний читач і дослідник одно часно відмітить дальший зріст та уміння поета стис ло,

ясно,

виразно

висловити

свою

думку

настрій.

Постійний нахил В. Кобилянського до меланхолійно го

роздуму вже іноді підноситься до рівня

ських

медитацій, бо ж

виразу. складній

Майстерність

поета

ритмомелоднці

складових

стоп,

тріолет, сонет,

і сила

складних

секстина,

помітна

віршів,

філософ

думки і точність її у

також

в більш

вживанні

нерівно

строфічних

форм,

як-от

октава.

Як красиво умів поет висловлювати свої почуття, дає уявлення

хоч

6и ось цей

тріолет:

Я вас покинув, рілні гори, І в світ за сонечком пішов ... На небі грали метеори, Як я вас кидав, рідні гори, Бо замість сонця тільки горе І чорну ніч я віднайшов ... Я вас покинув, рідні гори, І в світ за сонечком пішов.

(<<Я вас покинув ...»)

Значне місце в ліриці Кобилянського займає при рода. Він дає гарні, ліризовані картини гірськоі при

роди (<<Верховинський бір»), де також чарує музикою

вірша,

НСВИМУШNIИМ ЗDУКОПИСОМ.

тувати

гуцульський

діалект

UiJ:.111a спроба імі

дана

«Буковинських

мотивах». Тут у дуже своєрідній формі іронічного ді алогу

відбито психологію

побут

гуцулів,

навіть

їхнє сприймання війни. Загалом імперіалістична війна, чи прямо, чи посередньо, відбилася у багатьох віршах поета,

поклала

свою печать

на

тем!!

мотиви

його

поезії (<<Г о.\уб миру», «Пролітають безкорисні дні»). БУІЮВИНСЬКИЙ цикл

завершується

віршем

"У те

бе, коханий мій краю», ІЦО є своєрідною декларацією

поета, який визначає своє місце спіDЦЯ гір і полонин

Гуцульщини серед її «синів-співаків» та героїв. Тут поет, що часто називав Наддніпрянську Україну «чу жиною», всіх

вперше

українських

підіймається земель,

до

пише

розуміння

про

Їхнє

єдності

прагнення

з' єднатися:

Про сосни, ялиці, смереки Згадаю, мій краю, тобі,

Бо ріки і скелі далекі До тебе зітхають в журбі. Uей вірш переконливо свідчить, [цо поет зовсім !Іе цурався громадських

мотивів

не був

пзрнасцем,

як

його характеризував у передмо"і до збірки «і\'Іій дар»

М. Зеров.

Безперечно, поет мріЯD про повернення до

«бід

f;OЇ, рідnої хати», ,~o зе,\сних гір і ДО,\lIН Буковини і в

досить

реалістичиих

ТОНЗХ

маo\lопав

дійсність

ної Гуцу.\ЬЩ\llШ: Тутю[ без тебе гриміли громи, Блискавки смерті літали, Мучив нас голод чотири зими, Ку лі шалені свистали ... А ти нас забув і покинув ... (Як тільки поверну ... ») 2З

рі!\

Невже нічого не зможе принести покинутій рідши хаті пост? І тут вперше виникає у нього образ дару, яким обдарував його

народ і з

веРНУТІІСЯ додому і принести

яким він зможе по

рідному краєві:

Тільки пісні, тільки сльози рясні, Дарунки мої небагаті. Гріх бу:.о б

вважати, що Кобилянський дарував

своєму читачеві лише сльози і сум. IYl0Ж.\иво, не без

впливу О. боЙ ...

Б.\ока

покой нам

його

только

славнозвісним СІ:ится»

він

"И

пише

веЧНЬІЙ філософ

ський вірш "О, не дивись на світ ... », в якому закли кає

братів

не

дивитися

на

світ

«німнм,

байдужим

Of\OM».

А крила розгорни над світовим потоком І сміло йди на бій! Затям, що смерть німа - це тільки відпочинок На безконечність літ; А доки ти живеш, іди на поєдинок, Перемагай цей світІ Приємно фію

відзначити

досконалий

носкладового

ЇЇ

цю

вираз,

шестистопного

А ги гори, твори! бо Повстане чо.\овік!

ЖІІТТНТПСРДНУ К.\ас!!чну

філосо

чіткість

тристопного

нерів

ямба:

IJОР'Jістю <'дноІО

у Коби,\янського В цей ча"

занепадницьких

творів,

про;tIlI(тованих

впливами. До рtчі, у.,jUВИ воєнногu

змоги від

1914

до

1917

'J1CY

стороннім,'

не дали ЙО>.1У

року опуО.\ікувати жодного

вірша.

Треба віддати належне упорядникові творів В. Ко билянського

Д.

Загулові.

Він

проробив

працю, давши у своєму виданні творів

величезну

1930

року ви

бір усього кращого, що було у творчій спадщині пас-

та

чого

він

не

опуб,\іІ<увати.

встиг

Збірка

або не

«!\'1ій

мав

дар»

ЗМОГIl

СВОГО часу

ие давала

справж

нього УЯВ}.СНІІЯ про поста. Архіви Кобилянського ра зом з архівами Д. Загула загину"'!, і те, що він вва жав «вибраним», стало повним зібранням творів пое та, а те, чого упорядник не доробив, не подавши дат

написання Не

багатьох поезій,- уже

можна

схвалити

довільну

не

доробить

розбивку

ніхто.

віршів

на

ЦИКЛ!!. Найкра!це б Їх було подати у хронологічному порядкові

ТОДІ

прочитаний

як

збірник

повість

пере.\ОМНУ епоху, а

та. Вірші

якій

безсумнівно і

би в

бадьорі

мотиви

чи

змінюються

спадами. иі піднесення і спа

зв'язані

суспільними

оскіЛЬІ<!! ЛЮДtша-істота громадська;

ображає

був

людини

можливо, і як лірична драма пое

сумними, а піднесення -

лективі

творів

життя

В. Кобилянського нагадують лірично-дра

матичну повість,

/\И

ліричних

духовного

в прямому,

ЧИ

вона

подіями,

живе в І<С

кривому дзеркалі від

життя.

В. Кобилянськи~ не був предстаВНИІ<ОМ «чистого мистецтва», байдужим до виру

життя,

до ЙОГО змін,

до класопої боротьбІ!, ЩО ТОЧI!,\ася навколо. Він по

своєму оБГРУЕТОІЗУЄ У

вірші

«О,

не ДИВИСЬ»

напря

мок своєї ТІЗорчості. Те, ІЦО, «моп осінній вітер, не складно ліра ту",е», ч!о у ній багато смутку, що вона «не вні.\.\Є ні

райlы '{ с.\іп, ні віри» ІЗ душу читача,

пояснюється

иесприят.'lIВИМИ

ського і араво

на

особистого існування,

;КІІТТЯ.

[)

обсташшаМIІ

Проте ній

така

вті.\I!.\ася

громад

пісня

краса:

А все ж таки хай пісня з моєї ліри ЛЛЄТhСЯ, Як не почують люди, ТО вчують небеса. Хай жевріє рубіном, хай перлами смієТl>СЯ,

Хай в нсі убереться одпічная кра,са"

має

сноєрідна

5 Досі на.\ежно не оцінено той вплив, який справила

на музу В. Коби.\янського Жовтнева революція. Ад же

вона

означала

Вона йому несла

для

дарувала

йому

поета

справжнє

громадянську

можливість

вільно

визволення!

волю,

вона

писати

при-

друкувати

свої твори рідною MOBOEJ.

Захоплення дії на

радістю

краще майбутнє

ЖОВТНfВОЇ передалися

Він зустрів її як зорю народного лення,

він,

нарешті, зміг

вирватися

революції,

на

Кобилянському. власного

визво-

з пазурів

людей,

а властиво не.\юдів в поліційних мундирах. Поет при вітав революцію віршем, який лістю

виразу

може

вважатися

силою почуття і стис поетичним

шедевром:

я був сьогодні в тім краю, який до нас іде. Ні сліз, ні болю, ні жалю там не було ніде. Перєливавсь потік людсй,-які ж вони дивні! Дзвонили співи з їх грудей і сміхи голосні. І понад себе глянув Я,- чи це земля, чи ні? І що ж! вгорі була земля, а небо на землі ... (<<Я був СЬОlОДНЇ ... »)

Слідом за цим ішов У'КС цитований вірш «О, не дивись

на

світ

німим,

байдужим

оком»,

далі

вірш

«Люблю я рев і рик ЖИТТЯ кипучих міст», в якому поет

розглядаЄ

«Їх

боротьбу

мов

рідную

стихію».

Було б дивно, коли б поет говорив про місто інакше, адже

він наРОДI!ВСЯ і

виріс

місті, він був

міським

поетом. Крізь надто абстрактну лексику інтеліГf'нта, який радіє, «що живий ще вічний пал шукання», про глядає щире захоплення революціЙНI!МИ подіями, ра.· дісна сподіванка, що новий світ буде створено;

я чую, що в огні щоденного страждання Кується новий світ майбутніх кращих днів.

Подібних бадьорих піднесених віршів у Кобилян

ськоГО в цей час було немало. Вірою у краще май бутнє народу продиктований вірш «Народе мій!», де

уже чуються ноти полум' яної музи безсмертного Ка меняра:

Народе вбогий мій! Тобі віддам я душу, ШО сяяла тобі між терням на шляху, Я дух твій окрилю, до пориву примушу І визволю із пут ганебного страху.

Тут

відчувається

деяке

перебільшення

ролі

ху

дожнього слова, ролі поета у відродженні народу, на

віть ко.,!! це говорив коБилянсы йй від свого

«ліричного героя».

впаки: народ

надихнув

не від себе,

Насправді ж було на

животворним

огнем

свого

синd

і запалив у ІІЬОМУ огонь революційного завзяття, збу

див надії

на KpaUJe майбутнє,

віДI<РИВ йому нові об

рії радісної праці і творчості,

перспективу створення

нової, вільної людини. до

народу,

говорить:

вих стрем.\інь

Ось чому

пост,

«розстеляться

звертаючись

тобі

шляхи

но

розкутий, будеш ти змагатися із бо

ГОМ ... }). ЗпіДСIІ ПО~'Ти~ і МОТИП Согозапсрсчсння, який повторюється і у вірші "Я перший розірпу ... », харак терному НОВОГО

Д.\я

розуміння

тверчого

«вірую»

І!UВИХ

СIJіТОГЛЯДIIИХ

по< та:

Мій бунт пожежею засвище, Престоли спалить на вогні Згори, старий, на попелищі, Не будеш богом ти мені! Дарма тобі молились люди!

позицій,

Не чув ти стогону калік ... Віднині нашим богом буде Новий і вільний чоловік!

Відповідно до нових

мотивів, нових світоглядних

позицій, до зміни читача, до якого тепер адресується поет,

стає

простішою

ритміка,

прозорішою

лексика

і вся образна систе!l1а. КОЛl!шні смутні мотиви зміни лися оптимістичним поглядом В

майбутнє:

IVlене не лякає ні промінь, ні тьма,

60 в мене дорога ясна. Зо мною всюди блукає німа Людина прекрасна.

Поряд з цими бадьоримн громадськими мотивами можна поставити й чудові картини природи. Адже й природа

святкує

звільнення

від

оков,

радість

рево

люційного оновлення землі. Нам досі нічого невідомо про мандрівку Кобилянського до моря, але ми не ду маємо,

що

утвором

цілий

фантазії

цикл

або

віршів

про

наслідком

море

був

лише

впливу «Північного

моря» Г. Гейне. Очевидно поет таки був біля моря, бачив море, і BOf:O спраВІ!ЛО на

нього

С\І.\ьне

вражен

ня, передане у віршах "Над морем,', <'Убралася ХВJI

ля

понад

смарагди», морем

«6ерег

замріяний",

,,(" рібні

... »

Плесо хвиль твоїх, о MOrC. В сяйві сонця мерехтить І в глибінь твою, о море. Ніби в дзеркало прозоре, Задивилася блакить.

211

КРИЛJ

Серед віршів про природу на першому місці слід

поставити загальновизнаний уже вірш «Так смутно прекрасні»,

де гармонійно

злилась

краса

змальо

ваної картини і краса слова, Повільний, розмірений ритм чотиристопного анапеста, п'ятирядкова строфз, особливо

улюблена

поетом,

відтворюють

картину

осені:

Так смутно-прекрасні осінні дні, Як з шелестом листя пожовкле спадає, Нечутно той шелест за літом ридає, вснуло в сосновій труніТак смутно-прекрасні осінні дні .. ,

Далі

йдуть

рядки,

що

раженої у них думки:

вражають

глибиною

«Краса переходу -

ви

найвища

краса».

ДОСІ(оналий малюнок осені дано у вірші «Осіннє

золото». Як і багато інших віршів, він пройнятий ле геньКим мотив,

смутком, такий

поезією

згасання,

характерний

для

шений у Кобилянського елегійністю вається, що

це

декадентською її

поріг

до

нип(а,

поезією,

став

ризонтів,

була на

яка

хоч

він

дверях,

іншої краси.

що

умирання.

символістів,

настрою. Відчу

зв'язувала

зрештою ведуть

вірші

була

природи ючи

властива

кохання

«Осіннє

який значний Кобилянського, що

володів

кращим

до

інших

немає

золото», та.\аIlТ які

такою

віршам

його

яка вже

іншого

Рильського.

особливо

гостро

втрачено

пластикою

особі

таїв

Чита

Володимира

виразу:

Така дзвінка глибінь блакиті,

співця

відчуваєш,

у собі

JVloB розмальована емаль,-

го

декадент

JVІаксима

можливості

переступив

ського надриву, є дзвінка прозорість ритму, тоді

Uей

пом'як'

мнтець,

Верхів' я, ЗОАОТОМ облиті, Ховають стомлену печаль ... Лиш павутиння срібні ниті Сну ють мережкою свій жаль ...

Здатність

малювання

словом поет явив і

.\ад,

«Вечір

пейзажу

ряді

інших

СТИСЛИМ,

віршів,

насупився", де дана

як,

точним наприк

виразна персоніфі

кація ночі:

Вечір насупився. Нічка задума.\ась. В дзеркалі плеса лебідь заснув.

Трави заплакали,

в північній темряві

Десь метеор потонув.

В. КоБНЛЯlІСЬКИЙ не був би ліриком, якби у ньо го не

було

любовних

віршів.

Він

писав

Їх

чимало.

По-різному на різн!tх етапах свого короткого життя оспівував поет кохання. Та

ці.\ому, насмілюємося

твердити,-в любовній Аіриці він найменш оригіналь

ний. Упорядник

«Творів»

Коби.\янського

поділив їх по циклах, вмістив

LlJO

Д.

3агул,

до циклу

«3 пі

сень кохання»

тридцять віршів. В багатьох з них ви

разно помітні

поза,

разних

штампів

штучність, дусі

любов

«біля

мене став

ною»,

«поцілунок, що пече,

но

кількість поезії:

об

«моя

мов білий .\єбідь», «АітаМІ феї роєм квітів»,

плаче

чорна

чимала

модсрністсы оїї

арфа»

львиця

Амур», або

IlJC

п' Є

«я

сниl3 тебе царівною мов

гірше:

мого

рана»,

яс

«срібнострун

«страшна красуня

серця

кров

останню '>.

Вся ця са.\онна АіРlша здсбі.\ьшого є переспівом чу жих

зразків,

жуазного

російських

та

українських

поетів

бур·

деl<адансу.

ААС бувши поетом таАановитим, поетом, що умів не лише гратися Со\овами, а й дати філссофську дум

ку і

КОНІ<рстний

малюнок, а

зо

коли

треба, то й пере-

('Тупити межу поетичної умовності, Кобилянський іно> ді

любовних

віршах

оригінальної лірики,

до

підноситься

до

справжньої

якої відносимо

«Коли

міг любити», «БлаfШТЬ твоїх очей», «Ти щастя праг неш», "Чи тямиш ти?», де любовні мотиви перепле тет той

фі.\ософськими

край,

ку ди

жа.\Ь, ТУДИ, ,!,и

роздумами

поет

прагнув

спогадами

повернутися,

ба,Еаного раю, МІІ

але,

про «на

ВДВОХ не допливли».

Хоч у віrші «Я UJОДНЯ вас чекаю» теж трохи від чувається він

присмак

а.\ьбомної

лірики,

але

написаний

ТСМПСj'ZlМ('НТf!О:

я страждаю, згораю таємно, Розлітаюсь фонтаном пісень. Тут

реалістичні деталі, що

€

фантомів,

фей,

поетичиого

чорних

реквізиту в

красунь світ

повертають та

іншого

нас

від

зужитого

реальної дійсності:

я ридаю, мов дощ водограю, І чекаю в подертім пальто.

6 Було після

б,

звичайно,

великого

кликаного

flУДИ

душевного і

революцією,

приємніше творчого

сказати,

що

піднесення,

ви

після бадьорих

мотивів

Кобилянського йшов усе вгору та вгору з декадансом,

тератури.

жаль,

На

бік

революційнеї,

шлях пішов

шлях

на розри13

пролетарсы оїї

зигзагом;

лі

причини

цього лежать у надзвичайно складній суспільно-полі

тичній ситуації на Україні в

1918-1919

роках і в

не

тогочасного

літератур

менш Сfс\аДfШХ

ного

обставинах

життя.

Поети революційної Росії під впливом подій про

.' Етарської мог ли

революції,

яка перемог ла

раз і

назавжди,

розвиватися саме в рсволюційно-пролетарсько

му напрямі. По-іншому було на Україні.

Після перемоги Радянської влади у грудні січні

1917-

настає цілиї! рік панування гетьмаНJЦИНИ

1918

німецької

окупації.

РеволюціЙно-про.\старські

СИ,\l!

Їхні співці идуть у підпілля.

Символісти організовують !ЦО

стояло на позиціях

«Музагет»-об' єднання.

«чистого

мистецтва».

Серед

цього оточення панував забобон, що революціина пое

зія

це не м!!стецтво. а агітка. Перед лицем нових

ПОДІН. яких вош! не сприимали і не розуміли, симво .\істи в ЧаС супорих класових битв IlJe будували баш

ти

слопової

Еості,

відгороджува.\ись

від

реальної

дійсності. Uілком слушно ставить питання Д. Загул: «Од кого бу музагетівців.

\0 молодому. наймолодшому. може, з брат!! приклад .\юбити жит

учитись,

тя, співати новому життю? І хто знає, товариші

ко

,шшні

од

ного

символісти,

чи

ш!сьмеНlІика?

схарактеризував

не

ми

Пізніше

тодішню

виною

Тичина

літературну

загині

не

ДY;K~

влучно

ситуацію

Києві: Один в лю60lJ, другиїі у містиr;у. а третій в гори, де орли ...

.. _Не

диво, що й Кобилянський

розгуБИl3СЯ

віи

же був не з сильніших, не з тривr;іших, та й у серці

його

бу.\а

вже

надто

велика

розкос\!ша_ .. » '.

БезпеРЕЧНО, що і Кобилянський поривався «в го ри, де орли», безсумнівно. що й його торкались слu·

В3.

П.

Тичини:

«та

лиш

розгубленість

В. КобилянськиU. Твори,

сама».

стор. ХХІ.

Uим

можна пояснити, чому після бадьорих мотивів у вір

шах «Народе мій!», «Я перший розірву ... », «Ти встав, мій лицарю ... » з'являються у

декадентські «Білий

1919 р. в «Музагеті»

вірші В. Кобнлянського

лебідь»,

«Таємниця» і

«Літературно-науковому

вісни

ку»-«Гріх», «В трансі», «Божевілля». Вони здають ся

виписаними

із

старого

зошита.

Та,

власне,

так

воно і було насправді. Адже номери цих журналів

були підготовані до друку ще

восени

1918 р., але

в умовах гетьманщини не могли вийти у світ.

Реакційним політичним режимом викликані повідні

занепадницькі

від-

настрої:

Плаче туман ... Хочеться плакать і вмерти. Вдарити каменем чорним у клітку грудей ...

(<<Божевілля» ) Особливо дивуватися нічого.

Історія здійснювала

один із своїх найрізкіших поворотів;

розвиток подій

на Україні йшов не прямо, а знгзагами, і В. Коби лянський, що був сином свого часу і не мав міцних зв' язків

з народом та комуністичним

рював ці

піднесення

і спади.

рухом,

зв' язку

відтво

надто

коротким часом, у межах якого відбувалися ці дивні зміни та перетворення, складається враження, що во ии

проходили

в' язала,

Справді,

йшов

одночасно,

просто

ось

у травні

смерть

обірвала

перший

цей

номер

поета

уже

не

роз

вузол.

«Музагету»,

що ви

1919 року. Тут надрукована стаття

У льріха Шт утне ра (Володимира Кобилянського) про книжку

віршів

Дмитра

Загула

«На

грані».

Ніщо,

абсолютно ніщо не говорить,

що її написав той са

мий

уже

автор, який

«Боротьба»

В.

у цей

час

(20.IV.1919)

Кобилянський

зз

статтю

вмістив

«Завдання

газеті

про-

летарського

мистецтва».

Оцінка

книги

в основному з позицій прихильника

Загула дана

«чистого мисте

цтва».

Неспівставні також речі, друковані 1919 р. в «Лі тературно-науковому віснику»

«В трансі», «Натюр

морт» та «Гріх» з, нехай витриманим у дусі релігій ної образності, віршем

«Христос воскрес»

та «Я со

кіл з гір», що з'явилися тоді "', спочатку в «Бороть бі»,

згодом

збірнику

«Червоний

вінск».

Вірш

«Христос воскрес» став одіозним і найчастіше наво диться як зразок розриву між формою і змістом. Але у цьому творі поет все ж вітає революцію як мінь

дня»,

руці як

тут

символ

згадується вільних

«червоний

диів»

«про

мак-прапор

иарешті,

за

свідчен

ням Д. Загула, вірш закінчувався рядками: «Радійте

всі! Ось здійснення чудес ... Народ воскрес!» Відновлення тому

Києві

Радянської

влади

лю

1919 р. спричинило творчі зрушення В. Ко

билянського,

відкрило

перед

ним

нові

перспективи.

Напевне, на цей час припадає вірш ,<На могилу сту дента

Іванова,

вбитого гетьманцями в

зиову виходять наверх волелюбні

1918

р.», де

мрії поета. Росія

нин-студент постає перед нами як ідеал героя, а геть манці

---

як символ гніту, сваволі, реакції:

Історія життя листки перегортає І згадує теплом героїв молодих. Вона скорботою ім' я твоє згадає

Хай твій народ пісень тобі складає, Запише на своїх скрижалях золотих. Над останніми творами передчасно померлого по ета витає дух революційної романтики, ще іноді одяг

неної

символіст ичні

шати,

О. Блока:

як

«Дванадцяти»

Сипле, сипле сніг холодний Білий прапор,- білий сніг, Хай сміється враг народний Помста зіб'є ката з ніг. Прапори в руках, Мов червоний мак. Наше віИсько майоріє Вітер волі в полі віє. (<<Г ей, брати ... »)

Виходячи з його кращих творів, ми можемо під креслити у його доробку перш за все те, що вело його до майбутнього,

а не

те, що зв'язувало з

минулим.

З Кобилянського, коли б він встиг розвинути ті дум ки

мотиви,

статті шов

які

накреслені

«3авдання

би

надійний

пропагандист

тецтва,

попутник

та

революційного

виразник

останніх

пролетарського

ідеалів

віршах

та

мистецтва»,

послідовник,

скоро

пролетарського

дружби

вий мис

народів.

Ми переглянули рецензії Кобилянського в «Муза геті», підписані псевдонімами В. Бульварів та Остап Сумрак, критичний розгляд поезій Автонома Худо

би 41BiT серця і душі» та журналу «Шлях». У них, звісно, немає революційної спрямованості статті «3ав дання

пролетарського

мистецтва»,

але

молодого

по

ета і критика живе дух критицизму, гнівний протест

проти

графоманської

писанини

Автонома

Худоби,

проти «банальної, до рвоти нудної» поезії Г. Чуприн ки;

він відчуває

Їнська

поезія

велич

моменту,

намагається

«коли

створити

молода

нову красу,

укра

нові

закони і форми виявлення тої краси». Кобилянський підкреслює, що українська література стоїть на порозі свого

відродження.

, Кілька слів про вклад В. Кобилянського в пое тичну культуру свого народу. Поет помер надто мо лодим,

не

звільнившись до кінця

з-під чужих

впли

вів; він перейшов смугу наслідувань УІ{раїнських по

етів

групи

«Молода

муза»,

німецьких

романтиків,

російських символістів (Бальмонт, Блок), революцій них

мотивів

Та при слова,

російських

всьому

його

пролетарських поетів

тому поет

потенціальні

володів

МОЖЛИlJості

т.

д.

чудесним даром бу ли

такі,

що

він міг би стати першорядним майстром. На жаль, ці можливості

повністю

Залишаться

його патріотичні

не

реалізовані.

активі

нашої

революційної

мотиви,

ніколи

і ніде не затемнені

поезії

будь-якими націоналістичними тенденціями, його тро

хи сумні, але чудові картини Карпатських гір, рідної Буковини. Поет

зустрів

привітав

не

лише Лютневу бур

жуазно-деМОІ<ратичну, але і Жовтневу революцію та утвердження Радянської влади на Україні в

1919 ро

ці (вірші «Ти встав, мій лицарю», «Браття бруду і бруку!», «Христос воскрес! .. », «Гей, брати»). Браття бруду і брукуl Вам мій перший привіт. Вам я подам свою руку, Змучену працею літ.

у своїх останніх творах Кобилянський привітав нове

життя,

словом

заявив,

що

він

радий

служити

своїм

пролетареві.

Великі поетичні здобутки мав він в інтимній ліри ці, особливо в ліриці пейзажній. Вірші «Так смутно-

прекрасні», «Осіннє золото», «Вечір насупився» на завжди

залишаться

зразками

пейзажної,

настроєвої

лірики. l,Uождо передчуття близької смерті і настир ливого

повторення

яснення

мотиву вмирання, то

він

має по

як у важкому особистому житті поета, так

і в літературних впливах.

В. Кобилянський збагатив український вірш різ номанітними ритмами і багатою лексикою. Ритмічне І

строфічне

службу

багатство

даАЬШОМУ

мелодійності

його

зрості

українського

поезії

зіслужило

художньої

поетичного

свою

виразності

САова.

його

арсеналі, крім сонетів, рондо і тріолетів, багато влас них складних

строфічних побудов

типу авваа,

ава'1В,

ававав, авваес, авсавс і т. д. В його віршах раз у раз

натрапляємо на оригінальні епітети (хрест білорукий, засмучені поля, сонні ниви, безлунний лебідь, дзвін

ка глибінь блакиті), є в нього ряд красивих і незви чайних порівнянь і метафор «<сонце згариськом-огар ком криваво в

хмарах мерехтить»,

«павутиння

сріб

ні ниті", «сумують вирізьблені дверці»). Особливо велику майстерність явив Кобилянський у звукописі. Серед його творів є не лише окремі ряд ки, а цілі вірші, побудовані на використанні кількох

приголосних стеле сад

(Срібло-сірий

самотній).

Ось,

сніг

суворий ... »,

наприклад,

«Сипле,

зразок

алітr

рації на «С» і «т»:

Стихли струни, стихли співи, Срібні співи серенад, Срібно стеляться сніжинки Спить самотній сад.

Кобилянський був палким борцем за культуру по етичного

дження

слова

на

цьому грунті

української поезії, хоч

воював

за

відро

реалістичний напрям

ще не встиг зайняти в його творчості провідного міс ця; в основному він лишається в межах романтичної

поезії, а

його

останні

вірші

це

зразки

революцій

ної романтики.

Піднесенню служили

української

не лише

поезії

до

рівня

оригінальні твори,

а й

світової

переклади

поета з Гейне і Шіллера, які друкуються в цьому ви данні, і переклади з польських та російських поетів,

які, на жаль, не збереглися. Переклади Кобилянсько го не втратили свого значення й досі, і головну роль 6

цьому

відіграють

досконале

знання

німецької

мо

ви та чудове чуття всіх змістопих і ритмомелодійних нюансів

лірики

Не вірно, морально...

перекладуваних

поетів.

щО В. Кобилянський вмер

не

приставши

ні

до

якого

«фізично і

берега». Ми

вважаємо, щО В. Кобилянський пристав до револю ційного він

не

берега. встиг

Його

виявити

трагедія своїх

полягає

потенціальних

тому,

що

можливо

стей, дочасно впавши «на межі, де скніння пронизали

сі ре дзвінкі

майбутнього ножі»

с.

(М.

к р

Рильський).

u ж а н і в с ь к u Й.

ОРИГІНАЛЬНІ ПОЕТИ~НІ ТВОРИ

я СОКІЛ З ГlР ... 1

я сокіл з гір зелених Буковини, Я вирвався на світ,За мнnю плаче бір імла ми ПОАОНИНИ, І кличе, наче мати, болючий сум трембіт.

я Черемошу дух, суворий і свавільний, ЯК рокіт хвиль,Несу на степ, на луг свій спів, мов рокіт вільний,

За сто сот миль.

я Довбушева тінь, що лине між горами До легінів своїх. Я скину смертну тлінь. що спить між кичерами,

піснею життя я знову збуджу Їх.

в МОШ ДУШІ ... '

В моїй душі глибоке плесо сліз, Таке глибоке, як печаль народу, З яким я жив, з яким тужив і ріс, З яким вінок вінків терновий НІс Од роду і до роду.

Так мрія стомлена бреде в пісках, Іде й паде під тиском урагана, Вона давно погибла б у пітьмах, Коли б не світ у темних тайникахЯсна фата-моргана. ие дзеркало моїх майбутніх днів. Неначе привид на пісках пустині, Я догорю без радісних огнів ... Мене спалить неублаганний ГНІв При вході до святині.

БЛАКИТЬ ТВОІХ ОЧЕй"

Блакить твоїх очей, замислено-спокійна, Мов небо голубе над шелестом степів Оспівує тебе тих уст червоний спів, Чарівний, як ночей життя меланхолійне. Русалко чарівна, приваблива та мила,

вирнула зо дна між хвилями Дніпра, Ти сон моїх надій, веселки тиха гра, Ти відбитка подій, що край твій полонили.

Ти пісня чарівна з-над хвиль отих пінявих Про вічний біль братів під схилами Карпат, Про горе злидаря, про злидні вбогих хат, Про шум отих верхів, величних та кривавих.

Ти храм, в якому я з довірою в майбутнє На камінь вівтаря в офіру серце ніс. О плеса вікові святих народних сліз! Завзяття у тобі черпаю знов могутнє.

4З

шеня'

Ой три роки, як три хвилі, Промайнули в чужині, Хоч присніться, рідні шпилі, Хоч присніться ви мені!

Ой Та Ні Ні

три роки, як мандрую в чужий далекий світ, флояри тут не чую, заплаканих трем біт.

Ой три роки промайнули І четвертого вже чверть, Ой хоч би боги почу ли Та післали ранню смерть!

ТРИ РОКИ, ЯК КИНУВ Я ...

Три роки, як кинув я рідний поріг, Захоплений злою грозою, Три роки караюсь, блукаю, мов гріх, І кров'ю стікаю палкою. Три роки вже б'юсь на чужих берегах, Як чайка, кигичу з безсилля, А мури стиснули одчай мій і жах І в кров мою ллють божевілля. Три роки страждання в нерівній борні, В шуканні дороги на волю,Погасли в душі сподіванок огні, Я ноги скривавив дО БQЛЮ. Б'є море об дикі чужі береги, І бризкають бризки холодні ... О, дайте ж бо сонця, бездушні боги! О, визвольте серце з безодні!

Життя! Наділи мене ясним мечем, Верни мені волю і віру.

Три велетні-роки стоять за плечем І гострять на мене сокиру.

ТАМ, ДЕ ЧЕрЕМОШ ...

•

Там, де Черемош пінистий Кришить скелі, сипле перли, Котить з гуркотом каміння, Бризка піною в чоло,Там я снив свій сон сріблистий Без страждання, без терпіння Про тих дуків, що померли, І про щастя, що спливло ... Вже мій сон прозорочистий Розкришився, мов каміння, Qlo скотилося з Говерли В Черемош еве русло -

Мрії юності вогнисті Стали попелом терпіння, Бо на порох Їх розтерли Злоба, злидні, зло.

F АТА MORGANN

По волі вищих сил від рідних І'ір зелених ВідірваНІІЙ б.\уджу в українських степах; В душі луною б'є ще плюскіт рік студених, А в дзеркалі очей - степів безлюдний шлях.

Один я на степу, як привид у пустині. На обрії хтось вирнув, як згадка про життя;

Уе він. Уе дух. Уе той, що на своїй чужині Згадками серце рвав, спиняв його биття. О духу рідний мій! О велетне Підгір'я! Зі мною всюди ти, як згадка світлих днів, О шуме верховин! О боре мій, подвір'я, І сум трембіт з верхів, червонии блик огнів!

Три роки я блукав по ріднlИ по чужині, Три роки я вітав з Ук раїни тебе, Гуцульський краю мій! І знов своїй дитині Притулок ти даєш, що змучила себе ... Я сміливо іду ... Ось-ось старенька хата ... І раптом біль ... Дивлюсь: зареготавсь вертеп,

А синіх гір нема. О, ти мана проклята! І знову я один ... Навколо степ і степ ...

Я ВАС ПОКИНУВ ...

я вас покинув, рідні гори, І в світ за сонечком пішов ... На небі грали метеори, Як я вас кидав, рідні гори, Та замість сонця тільки горе І чорну ніч я віднайшов ... Я вас покинув, рідні гори, І в світ за сонечком пішов ...

ВЕРХОВИНСЬКИй БІР 7

Верховинський темний бір, Мов красуня вередлива, Розг лядав в глибокім плесі Мо ре куче рів своїх ... Налетіла буйна злива, Мов жартуня пустотлива, І розгладила, умила розчесала

ІХ.

Верховинська впала ніч, І таємні сонні хвилі Закохала. повінчала З ясним променем зірок ... Свиснув вітер на вершині, І в чарівній полонині

Закрутився іполився лісовий танок.

У ТЕБЕ, КОХАНИй МІй КРАЮ ... 8

у тебе, коханий МlИ краю,

Багато лаврових вінків; Ти виплекав буйную зграю Героїв, орлів, співаків.

Дозволь і мені між ними Настроїти арфу свою. З пахучих квіток Буковини Тобі я вінок зів·ю.

Зірву полонинські квіти В дарунок розлогим степам, Покажу їм голос трембіти І звуки флояр передам.

Про сосни, ялиці, смерtки Згадаю, мій краю, тобі, Бо ріки і скелі далекі До тебе зітхають в журбі. у тебе, коханий мій краю, Багато мелодій і дум; А я тобі, рідний, заграю Про Черемшу рокіт і шум.

Для повної арії тільки Одного тобі не стає: Пісень голосної сопілки.

lJJo серце співає моє. в тобі я так часто зітхаю Далеко від рідних хатин

Й зітхання співучі складаю В маленький віночок один.

БУКОВИНСЬКІ МОТИВИ D

Смерічкове воринє, В бутині чорні сигли, Над плаєм, в полонині,

Там д.фини достигли. Там дівка попид гаєм Зирвала ручко в чічьку, Ба-й ходи легінь плаєм: «Шьо робиш ти, Марічько?» «Чей знаєш, мій флекеве, Шьо-м бильше я не вволи, Воринє Василеве, Зашлюблені ми боле».

«Не смійси, файна любко, Т а з мого шьестя-долі. Єк вистрелю не в прубку, Не звихнеси пистолє». «Єк хочеш, мій флекеве, Я вгодна ти в любаску,

Шье буде й Василеви. Подєкуєш за ласку». Воринє шье-й з сме річки, В потоці чорні сиг ли, І легінь і Марічька Пид сиглами затихли.

2 «Повіж, єк твоя ласка, Куда ти?» - «Вверх». «Шьо В тебе пид запасков?» «Єк видиш, - терьх». «А чьо ти ни тускуїш? Ти ж дівка тєр». «ии, варе, ти ни чуїш: Прийшов папер,

Шьо кожда веремінна По сотці мат Єк видиш, Я сумнінна, А в мене брат.

Бо цисарьови траба Семсот жовнір Най роди кожда баба На ввес цес мир. I1мат пислати в войну Таку тічню,За себи й за покойну Сестру вчиню».

хто ТАК ХУТКО ...

Хто так хутко, хто так швидко Мій садочок зачинив? Хто звалив камінну плитку На дрібну, невинну квітку З буковинських нив?

й не снило серце влітку. Я про щастя ще й не снив ... Хтось урвав тоненьку нитку, Під важку, холодну плитку

Серце зачинив ...

є в СЕР!!І ПОЕТА ...

є в серці поета якась f туга одвічна за тим, Як вийду у поле вночі То серце пригадує все,

меланхолія що минулося ... під тополі я, що забулося.

Світанком, як небо займеться пожежею І зазеленіють шпилі з полониною, Очима сумними за хмарами стежу я За щастям далеким безкраями лину я.

ШМАТОЧОК

НЕБА

Шматочок неба ... Мигоче зірка ... Під нею смуги, мов тіні рук ... Сплямили синь ... На серці гірко ... Яке глибоке море мук! в бездоннім небі сиваві смуги

О нащо смуги? Навіщо плям? Я багну неба, не прагну туги О дайте простору моїм думкам!

Невже Хіба й Завіщо Я хочу

ж і в небі тавро наруги? на небі - синці терпінь? плями? Навіщо смуги? зірок! Навіщо тінь?

ЯК ЛЯЖЕ ТЕМНА НІЧ...

Як ляже темна ніч на сонне лоно трав І вкриють шовк небес золото іскрі зорі, Я згадую тоді той час, коли вмирав Вогонь моїх змагань в несказаному горі. в гріховну ніч жаги я кидав іскри мрій, Спалив свій кращий скарб, забув пориви горді,

І душу надломив, спинив рої надій, А там і сам помер в болючому акорді. І сірий попіл я скропив росою сліз, lJJоб вічно вільний дух вродився із акордів,

І зараз я шумлю в листках сумних беріз, Над лоном срібних трав співаю думи горді.

ЧИ

ВИ

БУЛИ

МОЄМУ

УАРСТВН

Чи ви були в моєму царстві, ДріБНОТ0 горда, ви, панки, Розледачілі в п' янім панстві, ~o так накинулись на мене, Мов дикі гуни, гайдуки? Мов крига - серце в вас студене, Для вас чужі мої думки, Бо вам повік не зрозуміти, Які цвітуть чарівні квіти Од руху творчої руки. Бо не були ви в царстві думки, В країні дивних мрій моїх, Серця порожні, ситі шлунки, Надуті, мов ковальський міх, ~o трусить вас безглуздий сміх.

Здається вам, що вічні зорі В моїх просторах голубих

Не дзвонять у дзвінкому хорі Бо ви глухі, короткозорі Не світить сонце для сліпих.

О ПІСНЕ, НЕЗГОЄНИй БОЛЮІ ..

о пісне, незгоєний болю, Обкипіла ти кров'ю цілком. Окрутилась ти, пісне, мов чад тои отруйний,

Навкруг мого серця вінком. І тиснеш в могутніх обіймах,

З серця кров висисаєш щомить, І сама ти зацитькуєш серце, I.JJo з лютого болю lцемить.

5У

ЗНОВ

ВЕЧІР

НАСТАВ ...

Знов вечір настав безнадійний І в сутінь алеї сповив, Убрався в серпанок мрійний І ночі обійми розкрив. Крізь віття, дрімливе і темне, Од місяця світло вкрав І кинув узори таємні На килим заплаканих трав.

Заліг на моїм обличчі І вгледів два перли в нім, Всміхнувся, задумавсь і кличе Спогади в серці німім.

А серце завмерло ... Даремно, lJlo кличуть вечірні пісні, В його лабіринтах так темно,

Так темно, аж страшно мені. Не вернуть його вже до творів Чарівні, вечірні слова Як у парку від срібних узорів Не зворухнеться сонна трава.

Хто був на холодних верхів'ях, Хто міряв безкраї степів, Той знає, як ніжно голубить Незаймана Їх тишина. Хто зорами в зорях блукає, Хто падав у море на дно, Той серцем збагнув таємницю Одвічного світла і тьми.

Хто в плюскоті пінної чари Братерські сльози відчув, Т ой душу віддасть за друга І сам заперечить себе. Хто в атомі свого страждання Світи безконечні відбив, Той знайде стежку правдиву, Побачить промінь мети.

ЛЕБІДЬ

Як ляже трупом день t1a сонне лоно трав І вкриє чорний шовк Засмучені поля, Я чую крик пісень, Той крик, коли вмирав, Коли навік замовк Безлунний лебідь - я. Упав мій срібний пух

t1a хвилі ясних сліз В той час, коли вмирав Без гомону, без дум, То я ... Мій вільний дух Під крилами беріз t1a лоно сонних трав Посіяв сніжний сум.

І СТАЛО ЯСНО В ТЕМНІй ЗАЛІ ...

.. .1

стало ясно в темнlИ заЛІ ... Заграли люстри золоті І з-під блакитної вуалі Дивились очі молоді. Під стогін бубнів,

Під крик скрипок Носились сукні, Шумів танок ... Літали феї роєм квітів

Біліли плечі, мов мармур, Я й сам ... і сам я не помітив, Як біля мене став Амур. І полетіли Із ніжних рук

Солодкі стріли Любовних мук. влучали

тихим

свистом

у серце змучене мені А в серці зацвіли вогнисто Весняні квіти чарівні. lJlo стрілка з лука, То п'яний цвіт ... Ой, буде мука

На стільки літ!

ЧИ ТЯМИШ ТН? ..

Чи тямиш ти годину

веселкову,

Холодний плюскіт хвиль, Як зір тужливий мій моливсь

твоєму

слову

Десь там, за сотні миль? Чи пам'ятаєш ти годину

веселкову,

Води веселу гру? Чи тямиш ти, чи вже забула знову

Вечірню ту пору? Як плюскотом блискучожовті весла

Пороли плесо вод, Як човен наш пестлива

хвиля

несла

На острів без турбот?

Забула ти, а

ще

пам ятаю-

Мов сон, мов сон з імли ... На жаль, туди, до бажаного краю,

Ми вдвох не допливли.

СРІБНОСТРУННО ПЛАЧЕ АРФА ...

Срібнострунно плаче арфа, Крапле з серця кров рубіном, І горить перед каміном Позолота твого шарфа. Ллється з уст твоїх ноктюрн о, Синя сутінь пісні слуха, Виклика нічного духа Пісня ночі владно й бурно. В тебе грудь хвилює морем, Ти цвітеш рожевим маком Ц!о, кого ти кличеш знаком? І кого так вабиш зором?

Ні, красо моя, не треба Розбивать момент чарівний, Мент екстазу - образ дивний, Uей невинний промінь неба ... Твій вогонь занадто Ц!об цей настрій не Ні,· тепер найкраще Ц!об цей образ був

~оБИЛЯНСЬКIІЙ

п'яний, затерти ... вмерти, останній.

TBO€I

ВОЛІ Я ЖЕБРАК ..

з твоєї волі я жебрак. Я все згубив, що мав від тебе: Очей твоїх глибоке небо, Твоїх усток гарячий мак, Чарівних брівок оксамитн, Волосся море золоте, І персів нерозкриті квіти ... Усе згубив я ... та проте Не плачу я і не страждаю, )(оч бачу чорний саркофаг Навіки втраченого раю, I,Uo розлетівся в пух і прах ... Я ще багатий, знаю, знаю, IJJe не жебрак я, не жебрак.

у мене € багатий скарб

Дорожчий від твойого раю, Я замість уст гарячих маю БагдТО переливних фарб. Я ними так тебе змалюю, I,Uo не впізнаєш і сама Такого демона змайструю. Якого в світі вже й нема.

А потім стану та й погляну На пере ли ви темних фарб І сам я дивуватись стану, Як роздивлюсь на кожний карб, Як міг кохать таку погану?

Я не жебрак Іцеl В мене скарбl

Я І!!ОДНЯ ВАС ЧЕКАЮ

я щодня вас чекаю даремно, І без вас умирає мій день ... Я страждаю, згораю таємно, Розлітаюсь фонтаном пісень. я блукаю, прибитий журбою, Наче хрест за покуту несу, Задля вас пориваюсь до бою І кривавлю сріблясту росу.

Але хто ви? - я й досі не знаю, Хоч питаю - не скаже ніхто ... Я ридаю, мов дощ водограю, І чекаю в подертім пальто.

Наче вітер з осіннього гаю, Я зітхаю щоночі, щодня ... Я ридаю,- о, хто ви? благаю: Звідкіля ви, таємна моя? я щодня вас чекаю даремно, І без вас умирає мій день ... Я страждаю, зго раю таємно І заллюсь водограєм пісень. 6Я

КОЛИ Б Я МІГ ЛЮБИТИ

Коли б я міг любити, То полюбив би вас, Як сонце любить квіти, Як вічність любить час. Але в моєму серці, Де сон і вічна тьма, Заперті кожні дверці Любові в нім нема.

Коли б я міг кохати, То покохав би всіх Як ніжна рідна мати Малих дітей своїх. Порожні в мене груди, Умерла в них любов

На серці голий грудень, І льодом стала кров. Любити я не можу Нема вже в серці сил ... Колишню іскру божу Припав холодний пил.

ТЕБЕ Я БАЧУ КОЖНИй ДЕНЬ ...

Тебе я бачу кожнии день. Як сонцем заблищить далекий обрій сходу,

Його вітаєш ти каскадами пісень, Мов бачиш в сонці власну вроду ...

НЕ ЗАПАЛЮ В ТОБІ ...

Не запалю в тобі жаги кохання, З тобою не зіллюсь в однім вогні Смішні для тебе всі мої страждання, Чужі для тебе всі мої пісні. в твоїм обличчі мармурі блідому Не воскрешу пекучої жаги ... У погляді зустрів я тільки втому На обрії - бліда імла нудьги.

плач тобі і що глибінь зітхання? тріснуті, скривавлені серця? Мій поцілунок, що пече, як рана, Упав, як тінь на жовтий віск мерця.

I,Uo I,Uo

І ДЕНЬ, І НІЧ ТОБОЮ Я ЗАКУТИй ...

І день, і ніч тобою я закутий, І день, і ніч я пута волочу Один-один, невільник позабутиЙ.

Куди ж, замріяний, безсилий, я лечу? Які краї бажаю я збагнути Безсилим засобом нудьги й плачу?

Ку ди піти і як тебе забути? Я біля тебе шлях свій закінчу Один-один, кайданник позабутиЙ.

МОЯ ЛЮБОВ -

МОВ БІЛИй ЛЕБІДЬ ...

Моя любов - мов білий лебідь, Черкала в хвилях срібний шлях І вмить, з нечутним співом серця, Завмерла в мене на руках.

Моя любов - мов промінь сонця, Жагуча спека на пісках, Пекучий жар, що й сам згорає На спалених моїх устах. Моя любов мов сонна мрія, Така чарівна в юних снах ... Згорів МIИ сон, погасло сонце, В моїх руках убитий птах.

Я ЖДУ ДАРЕМНО ...

я ЖДУ даремно Чи вернешся Даремно ЖДУ - а ~e вернуться

ранки, дні в мііі сад? ранки, дні назад.

ночі НОЧІ

ВЕЧІРНій СМЕРК КИДАЄ ТІНь ...

Вечірній смерк кидає ТІНь на килим Під фортеп'яном у твоїм салоні, Твій стан гнучкий одбивсь мазком похилим

На срібно сірому стінному фоні. Співає вечір пісеньку весняну, А на вікні замислились вазони, Не граєш ти, і рокіт фортеп'яну Не повторить мені вечірніх дзвонів. На клавішах без руху білі пальці Лежать, як низка молодих лебідок, В твоєму серці змовкли п'яні вальси

Мовчу і я

твоєї муки свідок.

...

чи я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, ЧИ НІ ...

Чи я люблю тебе. чи ні Така в душі моїй загадка. Про неї всі мої пісні, Та тільки в сні бува розгадка. Тоді ще ближча ти мені, І все мене тривожить гадка Чи я люблю тебе, чи ні? Така в душі моїй загадка.

і6

ПОВІЄ ВІТЕР ...

Повіє вітер - лопоче майва, Заплаче небо, то стогне світ. Не стане сонця - не буде сяйва. Як віє вітер - лопоче майва, В піснях останніх страждання слід. Повіє вітер - лопоче майва,

Заплаче небо -

застогне світ.

Я з ДАВНІХ ЛІТ БУДУЮ ХРАМ ...

я з давніх літ будую храм В далекім гаї над водою І в пізню осінь марю там, Оддавшись радісним думкам, Зітхаю в тон сухим листкам, Ц!о в тузі шелестять за мною, Я з давніх літ будую храм В далекім гаї над водою.

ї8

НА ЗОРЯНУ, МОЛОЧНУ ПУТЬ... 12

На зоряну, молочну путь ~eHe все вабить темна туга

Тоді, як роси іскри шлють На зоряну, молочну путь. Коли без брата я, без друга І в серці й в небі чорна смуга, На зоряну, молочну путь

~eHe все вабить смутна туга.

7'J

в МОУЙ ІСТОТІ ...

в моїй істоті всі барви світа, В моїх піснях всі тони струн ... І смерть зими і радість літа, В моїй істоті всі барви світа, Невинний біль і сум рак трун. В мош істоті всі барви світа, В моїх піснях всі тони струн ...

РОЗІРВАЛОСЬ ЧАРІВНЕ

НАМИСТО ...

Розірвалось чарівне намисто, Покотилися перли ясні І блищать променисто і чисто, Наче роси ранкові, ясні. Розірвалось чарівне намисто На тій казці, що снилась колись, І так ясно, так чисто, сріблисто Тихі сльози казкові лились.

Видно, казка пішла без намиста І змарніла смутна, ідучи.

Заясніла роса серебриста, Яку казка лила, плачучи.

КоБИЛЯНСblСИЙ

ТИСЯЧОЛІТТЯ ТУТ ...

Тисячоліття тут З вами я разом, Квітн і зорі і небо моє. Тисячоліття витаєм над часом Час безконечний лиш нами й жиє.

Тисячоліття в істотах без ліку Я переховую душу свою, Квіткою стану - розважу каліку, Квітка зів'яне - я вітер в гаю.

Квіти, не бійтеся! Смерті немає. Все у житті переміна одна. Вічна душа у просторах витає, В кожній істоті - свята і ясна.

Я ЗАКОХАНИй В ДЕРЕВО ...

я закоханий в дерево зеленовіте, IJJo вип· яло перси зелені до світла, До неба блакитного й ясного квітня, І ось моє серце коханням розквітло. І власними персами щиро одкритими Я хочу до нього, як друг, притулитись І з серцем живучим його поріднитись, Живою душею в єдинеє злиті ми.

Бо душу живу я в ньому відчуваю Воно ж мені кревне, близьке мені й рідне Таке ж, як і я, безпорадне та бідне, Зі мною воно в унісон заспіває. Кожний лист на йому-моя мрія привітна, А гілочка кожна - це жилочка серця мойого.

В обох нас тече кров-живиця блакитна, Обоє шукаємо й молимо спільного бога.

Дивлюся на НІжне зелене мереживо Я закоханий в дерево ...

я БУВ СЬОГОДНІ ... "

я був сьогодні в ТІМ краю, який до нас іде. Ні сліз, ні болю, ні жалю там не було ніде.

ІІереливавсь потік людей,- які ж вони дивні! Дзвонили співи з іх грудей і сміхи голосні. І понад себе глянув Я,- чи це земля, чи ні? І що ж! вгорі була земля, а небо на землі ...

О, НЕ ДИВИСЬ НА СВІТ.У

О. не дивись на світ німим, байдужим оком, Маленький брате мій, А крила розгорни над світовим потоком І сміло йди на бій!

Затям, що смерть німа

це тільки відпочинок

На безконечність літ; А доки ти живеш. іди на поєдинок, Перемагай цей світ!

Хай вічність спить, дарма! бо вічністю спокою

Вона жива вовік.А ТИ гори, твори! бо творчістю одною Повстане чоловік!

ЛЮБЛЮ Я

РЕВ І

РИК ... !'

Люблю я рев і рик життя кипучих міст. Люблю Їх боротьбу, мов рідную стихію. В бігу його стремлінь я добачаю зміст, І хаосу молюсь, і серцем молодію.

}l бачу, що життя не припинив поріг, Страшний поріг, що зветься він застоєм, І що бур'ян-трава не вкрила тих доріг, Якими все вперед спішать народи роєм.

я бачу, що живий ще вічний пал шукання Віками нам завіщаних огнів, Я чую, що в огні щоденного страждання Кується новий світ майбутніх кращих днів. Я не тікаю в ліс від стогону та рику, В пустелях не лічу під битих льотом крил, Я В хаос боротьби влив аю ся без крику, І віддаю життя, і набираю сил.

Під слухав я той рик. У нім бездонний ЗМІСТ'

Майбутніх перемог слова нових пісень ... Я сміливо іду, кидаюсь в хаос міст,І вірю: він несе нам тихий, ясний день.

О. НЕ ДИВИСЬ ... !n

О. не дивись на мене з усмішкою, мІН друже, Ц!о з лірою я вийшов на цей нелюдний шлях, Ц!о, мов осінній вітер, нескладно ліра туже, І дзвінкострунний стогін вмирає на полях. Я знаю, смуток струн сестри моєї - ліри Не забринить нікому піснями перемог,

В Їх душі не віллє ні райських снів, ні віри, Пісень моїх невтішних предвічний страдник бог.

А все ж таки хай пісня з моєї ліри ллється, Як не почують люди, то вчують небеса. Хай жевріє рубіном, хай перлами сміється, Хай в неї убереться одвічная краса.

ВЕСНОІ ТОБОЮ ОП'ЯНЕНИЙ...

Весноl Тобою оп'янений, Я забуваю, що муками ]Кив я так довго поранений Тут, поміж білими круками ... Плакав ночами самітними, Темними, чорними, довгими Бився з лихими страхіттями, І!!о біля мене все човгали.

Я веслував десь за межами Світлого, доброго, ясного, І!!об заховать за пожежами Полумінь розпачу власного. Я забуваю, що трупами Я обкладав себе здосвіту ... Хочу ще впитися трунками Твого прекрасного розцвіту. Знов хочу бути я сміливим, Переливатись веселкою, Світлими, вищими співами

Я золоту імортель * скую.

Імортель (фр.)

безсмертнпй; також назва квіт

ки безсмертника.

Прошу, о сонцем заквітчана І Uілуй мене мрійними віями. Весно, небесна дівчино, Обвий мене сонця обіймамиl

ЧОЛОМ ТОБІ, ВЕСНа!

Чолом тобі, весно! В холодний, темний грО1 Прийшла одвідать ти Мої замерзлі сльози ... я плакав тут давно, Як плакав мій народ, Недолю кленучи І грози і морози. Вже буде двадцять п'ять Безмежно довгих літ, Як тут я ждав тебе І ждав з тобою волі ... рівно стільки ж літ

Дививсь тобі услід З-за непроломних грат На родної неволі ...

В ТАЄМНІ години

в таємні години весняної ночі

З високих верхів я сходив, І людям казки говорив я пророчі Про близькість надзоряних див. Я довго блукав у майбутніх країнах, Куди мене місяць водив, І вічність відчув я в старинних руїнах,

Безсмертя в останках слідів. Тоді з розумів я душею новою,

l!!o вічна на всьому краса, l!!o росить траву для нового розвою Холодна та чиста роса. І я зрозумів, що за холодом ночі Новий непомітно зародиться день, Обсохнуть у брата заплакані очі. І стогін заглушать акорди пісень.

Скидайте з очей довговічну полу ду' Повірте собі і повірте добру, Одкиньте покору, здобудьте * облуду І гордо погляньте крізь пітьму вгоруl

Здобудьте -

тут:

переможіть.

Засвічуйте в серці відвічні світила Любові і туги по раю земнім. Він близько,- готуйтесь, щоб вас не сліпила

Велика пожежа горінням своїм.

Ви бачите - зорі горять над віками, Зорять нам - нічого від нас не беруть О будьте, як зоріl Ставайте зірками, Відсталим і темним освічуйте путы

НАСТ АЕ МІй ЧАс. ..

Настав мій час. Я йду. Порву віків запону, Порву залізо пут, Я звуків доберу І вдарю громом дзвону Про те, що я прийшов. IJJ,o я між вами. тут.

МІй КОЖНИй КРОК ...

Мій кожний крок -

огонь І

Я не живу - горю! l\.1oB іскри в п'яну скронь Хтось кинув кров мою.

Мій кожниil крок - огонь І Я не живу - горю! А там десь осторонь Гашу стару зорю.

ДОРОГА ЯСНА

Мене не лякає ні промінь, ні тьма, Бо в мене дорога ясна. Зо мною всюди блукає німа Людина прекрасна.

Від неї на ранах терпіння кров, т а болі такі ко роткі Я кров проливаю й вертаюся знов, Бо рани солодкі ... Бо рани нанесені в нашій борні За краще, за долю, За ясну блискучу в німій далині Всесвітнюю волю.

Хай кров на мені і на ранах братів, Дорога залишиться яснаЯ йду. я умру,- і в хаосі світів Встане людина прекрасна.

Я ПЕРШИй РОЗІРВУ

я перший розірву запону, Бо в серці жаром запекло, Зійди, стара ПРИМі\РО, з трону Ти вічний холод, не тепло. Мій бунт пожежею засвище, ГІрестоли спалить на вогні- Згори, старий, на попелищі, Не будеш богом ти мені!

Дарма тобі молились люди! Не чув ти стогону калік ... Віднині нашим богом буде Новий і вільний чоловік!

ПІД РЕВ І ГУК ГАРМАТ

Під рев і гук гармат, під свист смертельних куль

впадеш ти

труп німий

на мовчазне каміння ...

Під рев і гук гармат, під свист смертельних куль ... кров

твоя

свята

освітить покоління

промінням зір нових, як

вогневим

дощем

і дасть нове життя

майбутнім поколінням.

Підійметься рука з

караючим

за

кров

мечем-

твою

настане

святу

люта

помста,

як здійметься рука з

караючим

мечем.

Не стане ні князів, ні царства, ні баронства, загине від меча, хто меч на нас підняв, розвалить мій народ усі твердині панства. Кобилянський

в палаці новім, серед

пахучих

трав,

у срібний саркофаг

положить труп кривавий на лоно зелені, серед

пахучих

трав.

Квітчатиме твій труп вінком твоєї слави, змивать

засохлу

кров

потоком ревних сліз що,

мов

роса,

впадуть

на запахущі трави.

Зітхання зашумлять, як шелести беріз, про

ранню

смерть

твою

і про твою країну і будуть плакати листки сумних беріз.

За6у демо колись війну й її руїну,

лишень твоє ім'я не

ляже

домовину.

~OB журний зойк зозуль і стогін матерів, прославлена в віках твоя,

народе,

слава,

як ти під рик гармат

і свист смертельних куЛІ" упавши

на

полях,

здобув на волю права.

ТАК СМУТНО-ПРЕКРАСНІ ... 18

Так смутно-прекрасні осінні дні, Як з шелестом листя пожовкле спадає, Нечутно той шелест за літом ридає, Цlo вснуло в сосновій труні-Так смутно-прекрасні осінні дні ...

Краса переходу

-- найвища краса ...

Прекрасне те листя, що впало під ноги, Як трупом засохлим покриє дороги, Ясніші стають небеса. Краса переходу -- найвища краса ...

ОСІННЄ ЗОЛОТО ... !іІ

Осіннє золото над парком Алею сонну золотить,І сонце згариськом-огарком Криваво в хмарах мерехтить ... IJJ,e літо осінь веселить, А смерть витає вже над парком ... Така дзвінка глибінь блакиті, Мов розмальована емаль, Верхів'я, золотом облиті, Ховають стомлену печаль ... Лиш павутиння срібні ниті Снують мережкою свій жаль ...

Сумують вирізьблені дверці, І листя стелеться до сну; Так тужно згадується в серці, Як зустрічалося весну ... Про літні радощі і герці Згадаю ще раз і засну ...

IJJ,e тільки іній сонні ниви Холодним бризком посріблить, Луною В серці б'ються співи ... Останній спів про гомонить ... Останній день, останню мить Пестять весни святі мотиви.

100

НЕ ВІДАЮ, ЧИ ТИ ЖИВЕШ ... 2О

Не відаю, чи ти живеш десь там, чи ні, Т а все ж тебе ще в спогадах кохаю ... І в теплий, тихий час вечірній Тобі молитву посилаю І в тузі серця непомірній Тобі, мов лебідь той, співаю Свої заплакані пісні ... Якщо живеш ти там, в загубленім краю, Мій тужний спів до тебе ще долине,І там росою мого серця На рожах ранкових застине, І в нім, як в дзеркалі озерця Побачиш небо темносинє І всю журбу, нудьгу мою ..

101

В НОВІМ РУСЛІ 21

Хлюпають хвилі на борт, Воду я краю веслом. Лине мій човник, як хорт, Хлюпають хвилі на борт; Хвиля йде срібним руслом ... Тут мілина і r либінь, Тут і простір і кущі ... Світле проміння і тінь. Тут мілина і r либінь, Срібно снуються дощі. Мчать краєвиди нові, Бачу всі сни наяву ... Сонце щось шепче сові Мчать краєвиди нові ... В казковий край я пливу ....

102

ВЕЧІР НАСУПИВСЯ ... 22

Вечір насупився. Нічка задумалась. В дзеркалі плеса лебідь заснув. Трави заплакали, в північній темряві Десь метеор потонув. Плюскотом-піснею північ пронизана, Привиди плачуть над плесами пнів. В плесі з'явилося небо озорене Безліччю райських огнів. Небоl Як було ти там поза хмарами, Злинуть до тебе не міг я без КРИЛ, Та коли ти підо мною з'явилось,

Йду я до тебе, в хор ясних світил.

103

ПЕРЕД ГРОЗОЮ

Тиша зловісна на СВІТІ,

Ліниво тягнеться мить ... Тільки в глибокій блакиті Далека погроза шумить. Хтось чорний пнеться в імлі, Птахи тремтять на землі, А палкого повітря стіна Напружена, як струна. Ось, ось прорветься

Буйна вода, І пронесеться Стогоном зойк ... Десь іздалека Шумить небезпека Буде заглада, Буде біда. Знялися вгору

Хмари соЙк. Вже вітер дмухає й дує.

r артує

вогнива хма р Х тось невідомий готує Смертельний удар ...

104

ТАМ, ДЕ ВСЕ ПЕРЕПЛЕЛОСЯ ... 23

Там, де все переплелося, Небо з обрієм злилося, Там колишеться колосся Морем спілих нив. З нього В небо нитка в' ється, І тремтить, і вгору пнеться, Наче ниткою здається Жайворонків спів.

Сонце вмерло на зеніті, А в розтопленій блакиті Літні пахощі розлиті

Міліоном квіт, Мов хтось кинув дивні чари І прозорі визвав мари, Так несуться сиві хмари З півночі на схід. Тінь якась полями ходить, По обличчі сльози котить І з собою тягне-водить Смуток віковий,А над полем ангел має, Піт і сльози ті збирає І хмарками відсила€

Іх у рай святий.

105

НАТЮРМОРТ 24

Книги ... книги ... цілі гори ... груди книг товстих

...

Брили духа, бризки серця, брили дум святих

...

Міліони вічних духів , на

листках

марних,

Легіони срібних пухів, Безконечність вільних рухів

сипле, в'ється з них ... Брили болю, бризки серця, брили дум святих

...

в дзеркалі давнин дзюркоче дивне джерело,

IJjo в пітьмі таємне світло сонцем розлило.

Тайники, стежки системи сяйвом залило,

Освітило перші теми І майбутні теореми і старе русло ...

в дзеркалі давнин дзюркоче дивне джерело

106

...

Море світла розмиває мілини і муть, Освітляє чорта й бога загадкову суть. Крізь розвіяну запону бачу світлу путь,

І розвінчану корону До божественного трону хвилі дум несуть,

IJJo змивають з моря духа мілини і муть

...

3АКЛИК25

Виходь зо мною в тихий вечір Понад таємне плесо тайни, Сріблисто-сяЙне ...

Ти вгледиш там чудові речі:

Там тайна - з'явище звичайне; Там не фантоми - давні сни, Там вічні відгуки весни. Ми підем стрімкими стежками, в'ються наче серпантини В уборах тіні, забруковані думками Конгломератної людини, нас ведуть до світочей, скидують пітьму З очей.

1J!0

1J!0 1J!0

Над глибиною вод жемчужних Ти за життя там не заплачешТи там побачиш у хвилях вод м'яких райдужних, Чого словами не зазначиш: Ти там почуєш тони а рф При світлі невмирущих барв.

108

зрозумієш ти душою

Все те, чого не знали думи,Весняні шуми, І кинеш вірою старою Об тінь конаючої стуми, А там пірнеш без каяття В єдину Вічність - Вир життя.

ЗАСНУЛА СНОМ ВАЖКИМ ...

Засну ла сном важким околиця, Дрімає ряд задумливих топіль, В саду маленька квітка молиться І місяцю жаліється про біль. Навколо царство тіней нерухоме,

Дрімає сад в міцних обіймах сну, Таємні скарги ллються в невідоме ...

Uілує місяць заспану сосну.

1/0

НЕБО БЛАКИТНЕ ...

Небо блакитне і білі хмарини, либінь незглибима і сонячна даль. Таке все чарівне, в душі ж ні хвилини Не мовкне відвічний мій жаль.

Яка ж то краса в оксамитній блакиті! Хмарини летять, наче птиці в раю,

Земля ж прикотила по вічній орбіті Ближче до сонця поверхню свою.

111

СИПЛЕ, СТЕЛЕ САД САМОТНІй ...

Сипле, Сірий Сумно Серце

стеле сад самотнlИ смуток - срібний сніг, стогне сонний струмінь, слуха смертний сміх.

Серед саду смерть сміється, Сад осінній смуток снить, Сонно сиплються сніжинки, Струмінь стомлено шумить. Стихли струни, стихли співи, Срібні співи серенад, Срібно стеляться сніжинки Спить самотній сад.

1/2

СРІБЛО-СІРИй СНІГ СУВОРИй ...

Срібло-сірий сніг суворий Срібло-сивий сипле сум На блискучі білі болі, Білі блиски білих дум.

Зимним сяєвом залитий, Задрімав зимою зруб, Там дрімають білі думи, Де в задумі дужий дуб. Жовтий жах жадібним зором Задивився на буття, Жне без жалю, жне без жовчі Жмут журливого життя. В'є в верхів'ях вільний вітер

Вічним велетням вінок На німій небесній ниві Вовна порваних думок.

113

НАД МОРЕМ

Плесо ХВ!І.\Ь ТВОІХ, о море, В сяйві сонця мерехтить І в ГЛllбінь твою, О море, Ніби в дзеркало прозоре, Задивилася блакить. Плесо хвиль твоїх, о море, Г ладить ранками зефір, Гонить хвилі на простори, То дрібненько переоре, То розгладить, мов папір.

Плесо хвиль твоїх, о море. В невідому лине даль,

Ніччю з зорями говоре Про своє таємне горе І про свій бездонний жаль. А пташок веселі зграї Над тобою десь летять, Про весну в далекім краї. Де краса Іце не вмирає,

ІХllі крильця лопотять.

Над тобою буря грає, Суне хмари синя сталь, Плесо хвиль твоїх безкрає, Громом, блискавками крає На дрібнесенький кришталь. А на дні твоїм коралі, Там лежить багатий скарб, Там смарагди і кришталі, Там рубіни та й опали Г рають тисячами фарб.

11 Непереглядна колиско моря! Пливеш далеко на сто сот миль ... Яка принадна, сріблистозора. С ріблистозора твоя світиль! Рука незрима з просторів неба Гойдає легко твою світиль ... Душа немічна несе до тебе, Несе до тебе свій жаль і біль.

До тебе ріки, неначе люди, Несуть зівсюди свій жаль і біль ... Візьми мій смуток собі на груди, Непереможна колиско хвиль.

Його розвіє твоя принада, Твоя потуга на сто сот миль; Нехай сховають тво! свічада Бездонну тугу і лютий біль.

Несу до тебе, одвічне море, Тягар недолі з-над чорних піль, Сховай, величне. мlИ жаль і го ре В своїй глибокій безодні хвиль.

УБРАЛАСЯ ХВИЛЯ В СМАРАГДИ ...

Убралася В волосся Сонячним Назустріч

хвиля в смарагди, перли вплела, сяйвом умилась, коханцю йде.

Нагнувся гранітний берег, Аж чорний від спеки-жаги, Розкрив свої груди могутні, Коханки в обійми жде.

Прибігла і впала на груди, Зомліла в обіймах німих Мов музика грому важкого, Могутній цілунок гуде.

117

БЕРЕГ ЗАМРІЯНИЙ

Берег замріяний хвилю голубить, Зорі втопили у хвилях красу Хтось понад берегом ходить і губить Краплю по краплі сріблясту росу.

Може Може Може Кару

русалка в зеленій туніці? це мавка в пахучих квітках? це дівчина - постать черниці-· кохання гойда на руках?

Тихо присіла на пень порохнявий, Коси на вітер собі розплела, Глянула вгору на простір сивавий, Пісню про вічну любов завела. Слухав я пісню до сірого ранку, Пив я росу, мов п' янливе вино, А як погасла зоря на світанку,

Серце не билось -

мовчало воно ...

118

РОЗПЛЕТИ СВОІ РУСІ КОСИ ...

Розплети свої русі коси.

Білий мармур грудей розкинь І впірни, як дитятко босе, у жемчужну, синю

r либінь.

І з води виринай русалкою, В свою пісню вбери мій біль Я чекатиму онде над балкою Або під тінню топіль,

Доки прийдеш до мене таємно І залоскочеш на смерть Покрий мене нічкою темною, Дай випити келих ущерть!

119

СРІБНІ

КРИЛА ПОНАД

МОРЕМ ... '

Срібні крила понад морем Розгорнула дика мева, Дика мева, мов з опала, І таємно віщувала,

Чlо хмаринка десь рожева Розіллється буйним чаром.

120

IJ!ОБИ ЛЮБИТЬ ТЕБЕ ... 27

LL!оби любить тебе, я зустрічі з тобою Не прагну і не жду щасливого часу, I,Uоб принести тобі очей моїх росу З покорою раба між людною юрбою. Ти прикажи мені, і піду я до бою, Найкращий жемчуг там здобуду й принесу, I,Uоби вплести тобі в розкішну косу 1 знову одійти з таємною журбою. Так буду я любить незбагнуту красу, Красу твою в душі носитиму з собою Несплямлену, ясну і чисту, мов росу. Огнем жаги ні раз не зіллюся з тобою; Не тратить те привабність і красу, lJJ,о тайною горить під крилами часу.

121

ТИ ЩАСТЯ ПРАГНЕШ ...

Ти щастя прагнеш, дівчино кохана? А знаєш ти? Не всім воно цвіте. Воно - слуга, lЦО хоче мати пана, Носить на шиї путо золоте.

Не всякому те щастя осідлати, Не кожному те золото дано! Для щастя треба більш відваги мати, Аніж на те, щоб кинутись на дно.

Ти щастя прагнеш, дівчино кохана? Хіба ж ти знаєш, 'ЦО воно таке? Твоя душа і мрійлива і п'янаНе стане паном серденько палке .. ,

122

П'ЯНІНО28

П' яніно в салоні мовчить. Притихли мотиви, Грімкі переливи. Мов ким заворожене вмить. П' яніно заснуло і спить.

*** А струни на нім ще живі, І іх я торкаю рукою, Нарушую святість спокою, По рушую струни живі. І ллються жалі голосні, І стогне п' яніно вві сні. Не б'ються каскади,

Дзвінкі серенади, А ллються жалібні пісні. П'яніноl Чого ти сумне? Чом звуки весняні Журбою убрані? Чом світ твоя пісня клене,

Й не радуєш знову мене?

123

*** каже п'яніно мені: «Мене не вини ти, мІИ друже, Як пісня моя і затуже», Так каже п' яніно мені «Замовкнуть казки лісові, Як злидні прийдуть ЖИТТЬОВІ. Розвіються чари, Як зійдуться хмари На рани твоЇ серцеві».

ДИСТИХИ 2 !J

1 в тебе прекрасна душа? Можливо. Не бу ду перечить. В мене не гірша, мабуть. lJJ,o ж, к рім душі, ще даєш?

2 ж це ти липнеш до мене з настирливим словом «кохаю»? Скільки вже чули його. Хто з них повірив тобі?

lJJ,o

3 Любко, ти щастя моє. Кохана, ти . рай мій єдиний.

Я за всі скарби землі не проміняв би тебе.

І!! о , мій народ у ярмі? Прощай же, єдиний мій раю.

Ось, я на пекло борні легко міняю тебе.

125

4 я закоханий в очі твої. як сарна в свою відбитку в плесі,

Я шукаю тебе. як самум каравани живої в піску.

5 я шукав тебе вчора, кохана. немов вередливу богиню.

А сьогодні мене. моя любко. як вітру у полі, шукай.

6 Чим би без тебе я став, моя мила, не

знаю.

Але я бачу, чим ти стала без мене тепер.

ЯК ТІЛЬКИ ПОВЕРНУ ... ;ІО

Як тільки поверну з далеких доріг До бідної рідної хати, Мене привітає забутий поріг І стане востаннє зітхати: «Де ти був, сину?- та де ти був, сину?

Т утки без тебе гриміли громи, Блискавки смерті літали, Мучив нас голод чотири зими, Ку лі шалені свистали ... А ти нас забув і покинув ... »

розкажу йому, як відповім Рідній, покинутій хаті? lJ!o принесу я з гостини своїм? Тільки пісні, тільки сльози рясні Дарунки мої небагаті ...

lJ!o

127

МІй

ДАр31

З віднайдених покладів золота. спали, придавлені тайною, Кував я для вас діадеми В робітні моєї душі,-

Зі спеки, і леготу, й холоду Я ниткою мрій злотосяйною Сплітав вам нові теореми Про щастя, про волю в тиші ... Аж ось під ударами молота Зробилася казка звичайною Куються прекрасні едеми, Де вільними будемо всі.

128

НА

МОГИЛУ

СТУДЕНТА

ІВАНОВА.

ВБИТОГО ГЕТЬМАниями В

1918

р.

Я мало знав тебе, мій незабутній друже, І лиш по смерті ти рідніший став мені ... Нехай же хоч тепер скорботний спів затуже, Хай виллє в звуках цих, що так болючо дуже В душі моїй рида, в моїй душі на дні.

f.КахниЙ був час, коли народ убогий На ворога пішов у дикий, смертний бій, І кров'ю сіромах кривавились дороги, Лягав за трупом труп на ті поля розлогі,

Де порохом мете пекучий суховій. А ти був тут - терпів надмірну муку Наруг і пут, ударів та образІ впав один - на вулиці, на бруку, Бо кров твоя вела бунтарну руку

На переможця, що толочив нас. Ти спиш в сирій землі, в міцних обіймах тої, Яку ти покохав понад своє життяЯкій ти посвятив порив душі палкої, Якій ти оддавав думки свої й настрої І власної душі найглибші почуття.

В. КобllЛЯНСЬКIІЙ

129

Ті щирі почуття ти кидав для народу Ясним, святим, негаснучим вогнем, І він горітиме від роду і до роду І в ясний світлий день, і в чорну непогоду На тім шляху, що ним до волі Йдем ... Історія життя листки перегортає І згадує теплом героїв молодих. Вона скорботою ім'я твоє згадає

Хай твій народ пісень тобі складає, Запише на своїх скрижалях золотих. я мало знав тебе, мій друже незабутній Аж після смерті ти рідніший став мені ... В цей чорний час, в цей час жахний і смутний

Ти смертю освітив і мій порив могутній, іскоркою тлів у серці десь на дні ...

ХРИСТОС ВОСКРЕС! .. "2

Христос воскрес! Ударив промінь дня, І чорна тінь лежить хрестом ... Серед руїни, диму і огня Горить зоря над сніговим чолом ... Горить зоря воскреснувших чудес ...

Христос воскрес! Христос воскрес! Червоний мак В руці, як символ вільних днів.

прапор

Лунає скрізь хвалебних звуків хор Серед руйнуючих неволі гніт огнів .. . Радійте всі! Ось здійснення чудес .. .

Народ воскрес!

131

ТИ ВСТАВ,

МІй

ЛИУАРЮ ...

Ти встав, МІН лицарю, закований в кайдани, І дзвінко забряжчав заржавілий ланцюг, Од ланцюга того чорніють гострі рани, Але здоровий встав твій переможний дух.

I,Ue рани ятряться, ще кров із них стікає, I,Ue бризкає вона - червона, як рубін, I,Ue хмуриться чоло, а дух перемагає І болі ран твоїх і мури чорних стін.

I,Ue б'ють живим ключем могутні сили в тілі. Хоч ланцюгів іржа посіла чорну кров,

Задовго кайдани здорову кров труїлиТа в ній хвилює ще ненависть і любов. вірю я, щО світ ле сонце волі

Загоїть рани всі і змиє з них іржу І переможеш ти свої пекельні болі [ станеш, мов титан, на радісну межу.

132

НАРОДЕ МІй!

Народе вбогий мій! Тобі віддам я душу, Wоб сяяла тобі між терням на шляху, Я дух твій окрилю, до пориву примушу І визволю із пут ганебного страху. Вогнем своїм дихну в твої ослаблі жили, Через вогонь страждань за обрій поведу, Оддам тобі всю кров, останні власні сили І трупом сам тоді до ніг тобі впаду. ЗlИдеш ти в крові, неначе юний цвіт,

Немов пахучий крин на здобреному полі, І після довгих літ запроменіє світ Яскравим полум'ям - вогнем твоєї волі. Розстеляться тобі шляхи нових стремлінь Розкутий, будеш ти змагатися із богом В суперництві німім ... А я, як вірна тінь, Стоятиму віки перед твоїм чертогом.

113

РІЗЬБЯРЕВІ

Ти з мармуру куєш натхненною рукою Чарівні риси дів, яких у нас нема; І в час вечірніх снів несеш букет левкоїв На п'єдестал німий, де спить краса німа. І там в робітні ти схиляєш голов' срібну, Букет німий кладеш перед свій власний твір, Шепочеш, як у сні, молитву непотрібну І думкою живеш в країні чистих зір. віриш ти в ту мить, що риси ці холодні

Заіскряться вогнем, який тебе водив, [ світ зупинить він над прірвою безодні Величним закликом до ясних, творчих див. о вір же, твердо вір! У тебе творча сила, Змагай до вічності, ти Слово, ти Творець. На небі безліч зір,- Їх творчість засвітила, І творчістю земля переживе кінець.

134

БРАТТЯ БРУДУ І БРУКУ І

Браття бруду і бруку! Вам мій перший привіт. Вам я подам свою руку, Змучену працею літ. Браття бруду і бруку, В солоних краплях роси Подайте братові руку, rIoBi ковалі краси!

135

ГЕй, БРАТИ ...

Гей, брати, руйнуймо тюрми Світ насильства хай паде! Зброю в руки! Вдарте в сурми, Наше серце молоде. Гей, у бій, у бій! Кинем поклик свій. Сміло в ногу ! Хто сміється? Хто там ззаду зостається?

Сипле, сипле сніг холодний Білий прапор,- білий сніг, Хай сміється враг народний Помста зіб'є ката з ніг. Прапори в руках, Мов червоний мак. Наше військо майоріє Вітер волі в полі віє.

~КААДИ f

Г. ГЕйНЕ 1

РОМАНСИ

1 ПОСВЯТА

в самоті, в ліснІИ каплиці, Перед образом Мадонни Став блідий побожний хлопець у покорі на коліна.

«О Мадонно! Буду вічно На колінах тут стояти,

Тільки в світ холодний, грішний Не відгонь мене ніколи. о Мадонно! В тебе коси, Ніби сонячне проміння; На святих устах рожевих рає усмішка ласкава.

139

о Мадонноl В тебе очі Ясні, ясні, наче зорі, Життєвий човен блукає, Вічні зорі правлять певно. о Мадонно! Без вагання Я би зніс твої всі муки У сліпі й до тебе вірі І з твоїм огнем у грудях. Вислухай мене, Мадонно, Повна ласки, чудотворна. Дай мені ознаку ласки, Хоч малесеньку ознаку!» І сталося дивнеє чудо в тій хвильці: Бо лісу не стало, не стало й каплиці; А хлопець не знає, що сталося з ним! За хвильку змінилося все перед ним.

Здивований бачить він дивную залю,

Й Мадонна сидить там-та в дівчину кралю

Вона обернулась - проміння нема Вітає й сміється до нього вона. І ось! З голови кучерявої ніжно Вона уриває свій кучерик сніжний І тоном небесним говорить тоді: «Візьми цю найкращу· заплату землї!»

Хто ж посвідчить цю посвяту? як в небі грає гарна

r лянь,

140

Переливна фарба дивна! .. Уе - веселка різнобарвна. Янголята крильми мають Поміж небом і землею І пестливо заливають Землю піснею своєю. Хлопець добре відчуває, Через віщо він душою Прагне в край той, де з весною Вічна мирта розмовляє.

2 СУМНИй

В кожнім серці викликає Співчування та жалі Бідний хлопець, що блукає З чорним смутком на ЧОЛІ. Милосердний легіт з гаю Холодить йому ЧОЛО,

й та, ЩО всіма погорджає, Рада б звеселить його. Він від галасу міського Утікає в тінь лісів. З шумом листячка дрібного Переплівсь пташиний спів. Але листя засумує, Та й затихне спів пташок,

Коли тільки ліс почує Хлопця тихий, хилий крок.

1+2

3 ГІРСЬКИй ГОЛОС

Мандрує на коні їздець Між горами смутний. «Чи це до любки їду я, ЧИ може в гріб німий?» Відмовив звук гірський: «У гріб німий!» І дальше Їде знов їздець В задумоньці важкій. «Нехай, коли до гробу вже, у гробі супокій!» І мовив звук гірський: «У гробі супокій!»

І ось ридає й плаче він, Бо на душі одчай. «Як знайду в гробі супокій, То гріб для мене рай!» І мовить голос: «Знай, у гробі - рай!»

143

4 ДВА БРАТИ

На шпилі гори стрімкої Замок мріє уночі, А в долині в лютім баЇ Блискають, дзвенять меЧІ. Два брати серед завзяття В поєдинкові сплелись. т а за віщо рідні браття За мечі стальні взялись? ие графині Лаври 2 очі Запалили братський спір, І обидва серед ночі Б'ються за чарівний зір.

Та кого з них покохає Найгарніша з гарних дам? ие ніхто, ніхто не знає, Хай же меч рішає сам! І завзято загриміли Раз по раз ясні мечі. Бережіться, здичавілі, Зло блукає уночі.

144

Горе вам, криваві браття, І тобі, долино зла! Двом братам серед завзяття Битва смерть вже принесла. За віками вік скидає Покоління в тлін руїн. Смутно замок споглядає На долину з верховин.

Але ніччю на долині Хтось ТРИВСІжить супокій, І в дванадцятій годині Знов кипить братерський бій.

) БІДНИй ПЕТРО

Ганс з Гретхен танцюють; веселі, вони Взялися в таночку за руки; Петро стоїть сумно, біліш од стіни, Німий від нестерпної муки. Ганс з Г ретхен сьогодні побрали ся вже,

Іх одіж весільна аж сяє; А бідний Петро тільки пальці гризе, В буденнім одінні блукає. Петро подивився і сумно зітхнув; До себе говорить він стиха: «Коли б я хоч трохи розумним не був, Собі наробив би я лиха».

ІІ у грудях горенько страшне, Ц!о груди розпирає, Де тільки стану, скрізь мене Ц!ось далі відганяє.

146

До любки тягне щось мене, Розради серце хоче, І знов від неї щось жене, Як їй заг ляну в очі. я йду в самітність Бо там людей не Як на шпилі стаю То нишком гірко

верховин, бачу, один, плачу.

ІІІ

Петро, хитаючись, іде, Обличчя зморене, бліде, А люди поглядом сумним По місті дивляться за ним. з дівчат хтось нишком поспитав: «Uей хлопець, певно, з гробу встав?» Ой ні, дівчатко молоде, Він тільки що до гробу йде. Він втратив скарб найкращий свій, Тому в могилоньці сирій Спокійно спати він буде, Аж доки судний день прийде.

10*

6 шеня

В'ЯЗНЯ

Як Лізу наврочила бабка моя, Хотіли спалить її люди, Чорнила розхлюпав багато суддя, Вона ж тільки билася в груди. А як посадили ЇЇ у казан, Кричала, аж доки не стліла, Як дим піднімався, мов чорний туман, Вороною в хмари злетіла.

Бабусю чорненька! Хоч раз завітай До мене в холодній в'язниці! Хоч раз ти мені через грати подай Чи сиру, чи шмат паляниці. Ти, чорна, крилата бабусю моя, О, як би про те ти подбала, IJJ,об тітка, як завтра повисну вже я, Мені хоч очей не клювала.

148

7 ГРЕНАДЕРИ

До Франції два гренадери ішли, З Москви із полону втікали, А як на нічліг в край німецький прийшли, Ім голови з горя пов' яли. Бо звістку почули Франція гине армію в порох А цісар, сам цісар

Wo Wo

вони там сумну, на полі, розбито страшну, в неволі.

Заплакали разом обидва CY~:lНi, Як звістка наспіла погана, І каже один з них: «Як важко мені, Як люто пече стара рана!» А другий промовив: «Я спів СВlи скінчив І вмер би з тобою сьогодні, Т а дома я жінку й діток полишив, згинугь без меНе голодні».

«Не до жінки й діток мені, брате, в цю мить,-

в мене дужчі бажання і болі,

Хай по жебрах ідуть, коли голод в'ялить, Мій цісар, мій цісар в неволі.

149

Вволи мені, друже мlИ, просьбу одну, Як тут я сьогодні загину, Вложи мого трупа у рідну труну, В французьку сховай його глину *.

На стрічці червоній цей хрестик малий На серце положиш, а в руку Подаш мені цей самопал дорогиі1, При боці прив'яжеш шаблюку. Там буду лежати в солодкому сні І в гробі тім варту держати, Аж доки не гукнуть гармати страшні І коні не стануть іржати.

ие цісар минатиме гріб мій, на НІм Бряжчатиме зброя, блищачи, Я встану тоді з самопалом своїм,

l!lоб цісаря знов заХИl!!ати».

8 ЗВІСТКА

Мій джуро, встань, сідлай коня! Через ліси й поля Поїдеш хутко до двора Дункана-короля. в конюшню там зайди тайком, А як конюх там є, Спита й його, котру дочку Пан

Як Ти Як То

заміж оддає.

скаже хутко скаже ти не

він: «Чорнявую», звістку дай; він: «Білявую», поспішай.

Піди до лимаря й купи Мотузку, й на коні Ти мовчки Їдь, помалу Їдь І привези мені.

151

9 УВІД

Кохана, від тебе не піду я сам, І ти помандруєш зі мною. До любих, старинних, холодних тих келш, Де в тихін комірці, сумнін, невеселін, Сидить моя мати і жде, Чи син ще додому не йде. «Лиши мене, привиде темний, страшний! Тебе ж я сюди не просила;

Твій подих огонь, твої руки мов лід, Твій погляд палає, а сам ти поблід, А в світі ще ваблять мене І квіти і сонце ясне».

Хай квіти ще пахнуть і сонце горить, ~oє ти солодке кохання, Загорнешся в довгу, хвилястую шарфу

І вдариш рукою в посріблену арфу, Затягнеш весільні пісні, . Вітри допоможуть нічні.

152

10 ДОН РАМІРО

«Донно Кларо! донно Кларо! Я кохав тебе так довго! Ти ж мене на певну згубу Віддала без милосердя. Донно Кларо! донно Кларо! Дар життя такий солодкий! А на споді там так страшно, у холоднім, темнім гробі.

Донно Кларо! Веселися: Завтра вранці на вівтарі В парі станеш ти з Фернандом. Чи ж на шлюб мене запросиш?» «Дон Раміро! дон Раміро! у словах твоїх отрута,

Гірша ніж в розмові зір тих, ІД0 з бажань моїх сміються. Дон Раміро! дон Раміро! Скинь з душі той темний смуток; На землі дівчат без ліку, І від БQга нам розлука.

153

Дон Раміро! Ти недавно Покорив багато маврів, Покори себе самого І прийди на шлюб мій завтра!» «Донно Кларо! донно Кларо! Я клянуся, так, я прийду! Потанцюю хоч з тобою, Завтра буду! так! добраніч!»

«Добра ніч!» Зітхнув Раміро, А віконце зачинилось; Довго він стояв, мов камінь, І нарешті зник у мряці. Довго чорна ніч боролась, Доки сяйво дня не встало, Мов садочок різнобарвний Розіслалося Толедо. Пишні палаци, будівлі В сяйві сонечка палають; А церков високі бані Сяють в ясній позолоті. Загули, неначе бджоли, Урочисто В храмі дзвони, І слова молитви линуть Із церков святих угору. Але там, дивись, дивися! Із каплиці на майдані Ллється люд, неначе море. Різнобарвною юрбою.

154

Тут і лицарі, і дами, І придворна пишна челядь, І веселі дзвони дзвонять, І гримлять органи гучно.

Але люди розступились, І з повагою ступає Молода побрана пара, Донна Клара й дон Фернандо. Аж до замка «молодого»

Котяться народу хвилі, І по звичаю старому Починаються бенкети. Частування, пирування, Ігри, лицарські турніри; Час минав, години бігли, Доки ніч не наступила. І зібралися до танцю Всі весільні гості в залі, В блисках світла переливно Г рають шати Їх чудові. На кріслах високих сіли Донна Клара й дон Фернандо, Вдвох так солодко туркоче

Молода весільна пара. А по залі розлилися Гості знатні, всі в оздобі. Дрібно бубни там забили, Дзвонять голосно литаврц.

155

«А чого ж ти, гарна пані, В тоі кут зали задивилась?» Так здивовано питає Донну Клару дон Фернандо. «Ти Ж не бачиш, дон Фернандо, В чорному плащі там постать?» Лицар приязно всміхнувся: «Ах! це тільки тінь», говорить. Але тінь підходить ближче В чорному плащі Раміро; І іого впізнала Клара І гаряче привітала. пішов танок веселий,

Танцюристи линуть легко Під шалені звуки вальса, Аж долівка затремтіла. «Справді радо, дон Раміро, Я в танок з тобою піду, Та в плащі нічному, чорнім Не було би слід являтись». Непорушним диким зором Подивився він на кралю Та, її обнявши, мовить: «Ти ж прийти мені казала!»

І в танок, мов вихор дикий, Протиснулися обоє. Дрібно, дрібно б'ють у бубни, Дзвонять весело литаври.

156

«Ніби сніг твоє обличчя», Задрижавши, шепче Клара. «Ти Ж прийти мені сказала», Глухо лицар відмовляє. І свічки палають в залі

Між веселою юрбою. Дрібно бубни б'ють весільні, Дзвонять весело литаври. «В тебе руки - лід холодний», Знов йому шепоче Клара. «Ти Ж мені прийти сказала ... » І у вирі понеслися.

«Ой, пусти мене, Раміро! Подих твій, мов запах трупа!» Чути знов слова таємні: «Т и ж «прийди» мені сказала». Дим, ОГОНІ" долівка гнеться, А скрипки та бубни грають, Наче в царстві чародійства, Все, що в залі, закружляло. «Ой, пусти, пусти, Раміро!» Роздається час від часу, А Раміро все так само: «Т и ж мені прийти сказала!» «Так іди ж во ІМ Я бога!» Клара голосно сказала Ледве слово пролунало,

Дон Раміро зник в тій хвилі.

157

Ніби смерть, поблідла Клара, І в очах їй потемніло; Непритомність ясний образ Взяла в царство тьми з собою. Млість нарешті проминула, Донна Клара подивилась, Здивування ж їй у друге Ясні очі закриває.

Бо під час танків весільних Навіть з місця не вставала; Коло неї дон Фернандо, Він питається турботно: «Через що, скажи, ти зблідла? Чом так очі помутніли?» «А Раміро?» шепче Клара, Жах язик її заплутав. Став поважним наречений, І нахмурився Фернандо: «Не питай про це, о пані! Вдень сьогодні вмер Раміро».

11 ВАЛТАСАР з

Надходить вже північний сон, І спить спокійно Вавілон. Лиш царські вікна ще ясні: Там сміх, і радість, і пісні.

Бо в замку тім на стоці гір Бенкет справляє царський дві!=-. І в ясних шатах за столом Засіла челядь за вином. піниться вином пугар,

веселиться п'яний цар. З його обличqя жар аж б'є, І він з вином зухвальство п є. ось

засліплений, в цю ж мить

Почав він господа хулить. І шле хвалу юрба рабів

Йому за бруд безбожних СЛІВ. Тоді послав зухвалий цар Рабів ограбити вівтар ...

159

І ось - несуть йому раби З храму Єгови всі скарби. І цар кубок святий підняв І ВІцерть вином його налляв. Та й хутко випивши пугар, Глумливо скрикнув Валтасар: «Єгова, що мені твій да р? ! Я Вавілону сильний цар!» Та вмерло слово на устах; Uаря обняв безмежний жах. І вмить весь замок занімів, І сміх, і спів прогомонів, І диво! Гляньте, на стіні Рука з' явилася в огні. І пише. Ряд таємних слів Огнем кривавим заяснів. Uаря облив холодний п~; Тремтять wоліна, весь поблід. А слуг обняв смертельний жах, І божевілля - в Їх очах.

Ні один маг не зрозумів Значіння тих таємних слів. Та вранці, як зійшла зоря Раби зарізали царя.

12 МІННЕЗЕНГЕРИ~

Ой на герці, на співання Міннезенгери ідуть; Там то буде сперечання, Ну, й забави ж поведуть!

Бо фантазія Їх грає, Як лицарський кінь палкий, I,Uит - мистецтво заміняє, Ну, а слово - меч дзвінкий.

)\ з балкона поглядає Найгарніший хор жінок, )\ле справжньої немає, I,Uo лавровий дасть вінок. Інший, коли йде на герці, То здоровий, не слабий, Ми ж смертельну рану в серці Вже приносимо у бій. Хто там в пісню з серця рани Більше крові увіллє, Той хвалу собі дістане З найгарніших уст, що є.

161

13 СЕРЕНАДА МАВРА

в серце сплячої Зу лейми Плинь з очей, перлиста струє: ~оже хоч тоді кохана За Абду лом занудьгує. Вушко сплячої Зу лейми Полетіть, смутні зітхання, Ulоб приснила русявенька Про Абдулове кохання. в ручку сплячої Зу лейми Лийся, крове, з серця мого,

Ulоб обмила любу ручку Кров Абдула навісного. О, мій жаль німим родився, А німий не має мови, Тільки сльози та зітхання І багато з серця крові.

162

14 ПРИ ВІКНІ

Гарненька Ядвіга була при вікні, А поруч йшов Гайнріх, мов хмара. І мовить вона: «Ох, як страшно мені, Uей хлопець неначе примара!»

І Гайнріх поглянув У вікна тоді, На пишні дівочії чари, В той мент полонила кохання 11, І зблідла вона, мов примара. з туги та жалю за хлопцем блідим

Нависли на віченьки хмари, Та згодом Ядвіга голубилась з ним, Як ніччю вставали примари.

1Р

163

15 РАНЕНИй ЛИУАР

я казочку знаю стареньку, Таку і тужливу й смутну: у лицаря рана в серденьку, Бо любка невірна йому. Він мусить презирством карати Коханку за зраду її, І мусить ганебними звати Любовні страждання свої. Він крикнув би гордо на герці: «Хай смерті од мене той жде, Хто плямку на чистому серці Моєї коханки знайде!»

І мусив би він замовчати, Т а тільки не серце його. І мусив би меч він скупати у крові серденька свого.

164

16 ВІДПЛИВ

На щоглу спершись, я стояв І кожну хвилю числив. Прощай, коханий краю мій! Вже пінні перли присли ... 5 Минаю я коханки дім, Виблискують віконця, Хоч очі я вже виглядів, Не видко мого сонця. Не лийтесь, сльози, з карих ВІЧ І майте ще надію! О хворе серце, не пірвись, Хоч сам від горя млію!

165

17 ПІСЕНЬКА ПРО

КАЯТТЯ

Заїхав Ульріх в тінь ЛІСІВ, Де з листом лист шепоче, І бачить він поміж ЛИСТКІв Якесь лице дівоче. І каже лицар:

иі

за риси

«Знаю Я

веселі;

Все бачить Їх душа моя І в місті, і в пустелі. Немов дві рожі запашні, Ті устонька рум' яні, Т а в тих устах слова страшні, Ворожі і погані.

Тому уста ці чарівні, ие ніби кущик рожі, Де між листками в тишиНl Сичать змії ворожі. На щічках там ямки малі, До мене неприхильні; Туди вели мене жалі Й бажання божевільні.

166

А волос, що бліде чоло Косою їй окутав, ие сітка, у яку на зло Мене злий дух опутав. А око те - мов скло озер, Таке спокійне, ясне,Я раю в них шукав,- тепер Найшов там пекло власне!» І знову Їде Ульріх сам, Листки шумлять нечутно, Аж друга тінь з' явилась там, І мовить Ульріх смутно: «Мене ти, ненечко моя, Кохала більше мами, За те тебе замучив я ділами та словами. О, якби сльози обсушить Тобі я зміг любов'ю! О, якби зміг я затопить Твій біль своєю кров'ю!')

Пан Ульріх в зелені л~сів Все Їде в морок ночі, Юрба таємних голосів З вітрами щось шепоче. І чує лицар, що слова Хтось в лісі повторяє, А це - лиш пташка лісова I,Uебече і співає:

167

«Ой, пісеньку про каяття Пан Ульріх тут співає, А як лиш дійде до кінця, То знову починає».

18 ОДНІй СПІВАЧУІ

я тямлю Іце ту чарівницю, Як вперше вчув Jl пісні, ніжно й мило так лунали, Таємно в серце проникали І срібні сльози викликали I,Uo сталося тоді мені?.

IUo

Обняли сни мене, і снилось, ІЛо я дитина ще мала, I,Uo десь при світ лі я сідаю В покою мами й розгортаю Книжки та казочки читаю. Надворі буря, дощ і мла.

Нараз казки ці оживають І лицарі встають із трун; При Ронцісвалю 6 бій гарячий, Туди конем пан Роланд скаче, З ним військо сміливої вдачі, Та навіть Генелон, брехун. Та зло вчинив він Роландові, І Роланд кров свою пролляв ;

169

І ледве Роланда сигнали До вуха Карла долунали, Лицарські щоки вмить зів' яли А з ними теж мій сон зів'яв. Піднявся крик якийсь і гамір, Розвіяв давню казку він, Вже сни легенди пролітали, Лиш оплески гучні лунали І «славно» скрізь усі кричали; Співачка шле усім поклін.

19 НАУКА

l\1ати бджілку вчить: «Дивись, Сяйва свічки бережись!» Бджілці байдуже малій. llJo говорить мати Їй. Біля свічечки летить І

«зум-зум» собі бринить.

Мати каже: «Не літай, Бджілко, бджілко, розум май!» Але вперта, молода І не слуха, де біда, Полетіла в полум' я,

«Бджілко. бджілонько моя!» Блисла полумінь мала, Бджілці згубу принесла. «Так, мій синочку. і ти До дівчаток не лети!»

171

20 шеня ПРО ДУКАТИ

Золоті мої дукати, Ой, та де вас пошукати? Чи втішаєтесь в ручаю, Де жемчужна хвиля грає Поміж злотними рибками? Чи вмиваєтесь росою Між зеленою травою Разом з злотними квітками? Чи витаєте в блакиті, Ясним променем повиті, В хорі з злотними пташками? Чи б'єтеся ви юрбою Гордо нічкою ясною В заклад з злотними зірками?

Ой Ви Не Не Та

дукатики, дукати! не з рибкою малою, вмиваєтесь росою, літаєте з пташками, й не сяєте зірками

Вас, дукатики, як жар, Держить в пазурах лихвар.

172

21 РОЗМОВА НА ПАДЕРБОРНСЬКІМ

СТЕПУ

Чуєш, друже, як здалека Бас реве і скрипка ллється Не одна там краля легка у таночку певно в'ється.

«Ой, це лиш мана проклята, Де скрипок ти взяв в пустині? Уе квічать десь поросята І підрохкують Їм свині».

Бачиш, ген ловці несуться, І мисливський ріг лунає; Білі вівці там пасуться, І вівчар в сопілку грає.

«Ох, це не флояра 7 плаче, Не ріжок ловецький дзвонить; Свинаря там тільки бачу, ІДо додому свині гонить».

Чуєш? знову залунали Ніжних звуків переливи! Янголята шлють похвали Б'ючи крильми - за ті співи.

173

«Ujo почу лось уху твому? ие не з неба спів лунає, А

співаючи

додому

Хлопець гуси поганяє». Чи не чуєш, як лунають Ясні дзвони із дзвіниці? Глянь! - Там люди поспішають На молитву до каплиці. «ие отара задзвонила Дзвіночками в тихім хорі, Важко голови схилила І зникає десь в оборі». Чи не бачиш? З-під серпанка Дівчина мені киває; О мій друже, це коханка Т ак тужливо пог лядає. «Ні! Мій зір лиш добачає Лісову бабуню хвору, На милицях шкандибає По леваді ген на гору». Ну,- хоч СМlИся наді мною, Та відмов ще на питання: Чи також назвеш маною І палке моє кохання?

22 СОН І ЖИТТЯ

серце

палало

день

догорав;

мовчки з стражданням своїм я блукав,

я доблукався, як нічка прийшла,

Туди, де під захистком рожа цвіла. Я зблизився тихо, мов гріб той німий. Лиш сльози котились з тужливих очий; І нишком я в келих троянди зирнув, А з нього чарівний огонь спалахнув. І радісно там я заснув під кущом, І дійсність погана закуталась сном. Я дівчину-кралю побачив вві сні, Рожева шнурівка вбирала її. Вона мені дала дарунок м'який,

Його Я відніс в якийсь дім золотий. А в домі побачив картину таку: Якийсь там народець несеться в танку.

Дванадцять дивних танцюристів отут, Побравшись за руки, таночок ведуть, А як тільки скінчать таночок дивний,

То в ту ж саме мить починають новий.

175

І музика в ухо бринить мені все: «Найкраща хвилинка не вернеться вже; А ціле життя - були сни лиш одні, І хвилька оця - тільки сон уві сні».

Минувся мій сон, загорілась зоря, Знов глянув на рожу вчорашнюю я.

23 ПРИВІТ ЖИТТЮ (В альБОА!)

Великим шляхом є старенька земля, А люди на ній мандрівцями; Мандруєм то пішки, то, взявши коня, Г онцями або післанцями.

При зустрічі вклонимся нишком, кивнем, І хусточка з вікон замає, т а хоч поцілунків, обіймів ми ждем, Карета мерщій поспішає. Не встиг ли з тобою обнятися ми, Мій принц Олександре" коханий, Поштар затрубив вже і стукнув дверми, І знов розминулись ридвани.

В.

КобllЛЯНСЬКИЙ

177

24 СПРАВДІ

Як весна надлетить, то під сонцем ясним Розів'ються бруньки і запахнуть квітки, Коли місяць зійде золотий, то за ним Попливуть променисті зірки. Як побачить співак тії очі ясні, То з гру дей його ллються чудові пісні, Але зорі і квіти і ніжні пісні,

Ясне сонце і місяць і очі ясні Хоч яке і принадне й розкішне нам це, Але в світі, на жаль, це далеко не все.

178

25 СПОМИН

Чого ти прагнеш знов, мій привиде сонливий? Я бачу знов тебе, я чую лодих твій! Твій зір такий вогкий, твій зір такий тужливий,

60 знаєш ти мене і ти знайомий мій. Телера хворий я, розбитий і безсилий, Здоров' я знищене і серце відцвіло, Зневіра та журба життя моє словили, А ось

тоді, тоді

чи так воно було?

В розквіті сил своїх я через доли й гори За мрією тоді завзято лолював, [ землю розтолтать і в небі ясні зорі З відвічного шляху зірвати я бажав.

ФранКфурте! Хоч ти є злодюг і дурнів гетто, Та все ж тебе люблю: Німеччині ти дав

[ [

добрих цісарів, найкращого поета, ти є містом тим, де милу я пізнав.

По вулиці я йшов, збудованій чудово, [ храм якраз кишів, і ярмарок кипів, [ злився шум людей в одно могутнє слово, [ сонно слухав я, як люд кругом гудів.

12*

179

вгледів я їїl І стан гнучкий, чудовий у серці викликав здивованння дивне. І очі неземні, і ті ласкаві брови Нестримно потяг ли услід тобі мене.

[ містом я побіг за Аж в уличку малу, Оглянулась вона і, Забіг ла у свій дім;

нею хутко, хутко. вузеньку я зайшов. засміявшись, прудко за нею я ввійшов.

Та махуча її була скупа й погана, Невинну квітку ту вона дала мені -

й дала себе зірвать та квіточка рум яна, Та про користь вона не думала, о ні!

Далебі, я жінок і опріч муз ще знаю, Мене не ошука обличчя молоде, Бо так завчена грудь ніколи не зітхає, І так брехливий зір горіти не буде.

Вона була краса! І так не виглядала Богиня, що знялась із морської піни 9. І може це вона у мріях виринала Тоді, коли я снив весни чарівні сни. я цього не збагнув. Мій розум ніч покрила, І серце охопив чужий, таємний чар. Можливо, щастя це, що все мене манило, Я мав в своїх руках та не пізнав той дар. Та кращою вона була під час страждання, Коли на третій день я після дивних снів, Пізнавши ніжний чар солодкого кохання, За примхою у світ далекий полетів;

180

Як з острахом вона скривилася від болю, Розплетена, бліда лежала на землі; І руки ламлючи, кляла свою недолю, І кинулась до ніг ридаючи мені.

о боже мій! Тоді заплуталося в шпору Волоссячко ЇЇ і бризла кров тоді ... Від неї без жалю я вирвався суворо ... І, може, вже навік утратив я ЇЇ! Вже давніх примх нема, та риси невеселі Зі мною всюди €, де тільки не піду. Де· блудиш ти тепер, в якій глухій пустелі? Ти - мною кинута на сором, на нуждуl

26 БЕРЛІН 10

Берлін! Берлін! Великий доле сліз, На кожнім кроці в тобі і страх і муки скрізь;

Офіцер розпалився гнівом він горить: Погане те життя, що чоловік терпить.

Як літо лиш прийде І сонце запече, Ми мусим муштруватись, Аж піт з плеча тече. Як зроблю крок фальшивий, Коли в параді йду, То крикне ад'ютант:

«Візьміть його з ряду! Здійміть з його турністру, І шаблю відв'яжіть, І добре, сміло бийте, Аж поки замовчить!»

А коли мир настане, То сили молоді

Пропали, й без здоров' я Куди ж іти тоді?

182

піде поговірка.

Ось пташка без гнізда! Ти жовніром був, брате, На торбу і гайда! ..

ВІННЕБЕРГІАДА 11 Геройська

поема В ДВОХ nіСН1ІХ

Пісня

перша

Розкажи, ласкава Музо, Як до нас приволіклося Те кругленьке поросятко, lJJo то Віннебергом звалось. ~a болотах ізерлонських ГІоросятко народилось; Там стоїть його коритце, Звідкіля воно кормилось! Кождий день у братнім колі Рилося воно на смітті, Скачучи на задніх лапках,-

Uерніал

напротив дрантя.

І мамуся любувалась, Як дитинка розвивалась, Як черевце напухало, Як їй щоки наливались.

184

І1рислухався татко радо До квічання синовного; Голосненький хрюкіт свинки І1роникав в батьківське серце.

Та чи може пропадати На смітті ніжненька свинка? Чи можливо, щоб без слави Здох потомок цей шляхетний? Довго родичі гадали, Чим повинен син Їх бути, Сперечались, скільки мога, І словами й кулаками. «Дивна льохо! - каже батько, Ти моя старенька пако! Обіцяю і клянуся,Син по пом повинен бути. Там, де річка Діссель в'ється І вливається до Рейну, Аж туди пішлю я сина, Wоб учився він про бога.

Там мій приятель Астгофер,

Wo колись в гостях у мене За столом при склянці кави Розважав * про час майбутній. І великий, сильний Дамен Там веде життя духовне:

* Висловлював

міркування.

185

Перед ним тремтять ВСІ учні, Як підносить він нагайку.

І тим людям передам я Мого сина в піклування, Ц!оби брав Їх за прообраз, Поки сам не освятиться». Так мужик говорить жінці І погладжує їй лапку; А вона його обняла, Ц!о аж черево буркоче. Уха затули, о Музо!

Бо купають поросятко У відрі та милом милять, А воно кричить та стогне.

І фрізуру щетинисту а l'enfant * йому скрутили І намазали помади, Ц!о до ерсгейма смерділо.

І з поклонами без ліку Вже й кравець приносить хутко Сурдут давнього пок рою, Як Армініус носив ще. Під час цьої підготовки Вже і нічка наступила, Затрубив свинар вже на ніч, Всі в низеньку стайню влізли.

Як дитині.

186

Пісня друга

Захропівши, служка Трефель Спав спокійно аж до ранку; Накінець протер він очі І

м'яке покинув ложе.

А в дворі вже всі домашні В коло тісно обступили Молодого пана й СЛІЗНО 3 ним стоять там на прощанні. І в думках поважний батько Мов підслухує десь блохи, І клячить 12 В смітті матуся, Довго молиться за сина. І слуга, що при корові, Плаче, бо ж її це любчик, колись його влюбила В себе грубими литками.

1JJ0

Прощавай! - хрюкочуть браття. Прощавай! - мурличе кішка. А осел зітхає важко

Й свого друга обіймає. Кудкудачуть кури смутно, Тільки цап мовчить, радіє, Бо соперника втрачає Він у двох кізок чудових,

187

І само засумувало В колі друзів поросятко, Заблищали оченята, Смутно рильце опустилось. т а тоді піднявся Трефель: «l!!o за бабське голосіння? Навіть віл шляхетний плаче, l!!o мужчиною був завше!

Але Трефель тут порає!» Гнівно він говорить; хутко Ilоросятко взяв за ковнір І зв'язав чотири нозі,

Ilосадив його на тачку І повіз його весело Через поле, через гори До ліцею в Діссельдорфі.

НІМЕЧЧИНА СОН

(1816)

Дурню, мрій собі таємно, Коли серце клекотить, Та в житті своїм даремно Не гадай тих мрій здійснить! В гарний день, як май розвився І купався в сонці гай,

З гір надрейнських я дивився На німецький пишний краи. Долом Чарівні Медові Ніжно

хвилі клекотіли якісь пісні, надії плили в серденько мені.

А тепер з річної хвилі Вже інакше пісня б'є: Розлетілись мрії милі, Зникло марево моє.

189

І на тлі долин розкішних, Бачу, ходять між гробів Внуки велетнів колишніх, Нарід карликів-рабів. ~иру скупаного в крові Я шукав між них дарма. Бачу: ланцюги готові Для німецького ярма. Чую, дурнями прозвались Ті, що край свій берегли, Ті, що смерті не боялись, за волю полягли.

О, ганьба! Хто край коханий Увільняв від ворогів,

Іх святі рубці та рани Вкрило дрантя жебраків.

~амині сини, лайдаки, Буцім свій народ ведуть, На злочинцеві відзнаки, А раби панів вдають. Лиш дідів ганьблять ці люди, німецький носять стрій 13, Бо старі убрання всюди Час нагадують старий.

Як чесноти та як звичай не знали ГОРДИХ слів, Як ще всюди був обичай: Шанувать СВОІХ дідів.

190

Як до дівчини безбожно Хлопець модно не зітхав, І деспотик клятву ложну

lJ!e в системи не вкладав. Як ще слово більш присяги Честь і вірність берегло, Як людей єднали стяги, В грудях серце ще було. у німецькому городі Сила квітів запашних, lJ!o пишаються в природі В морі променів ясних. Та найкраща квітка біла Не цвіте на цих грядках, Та, що в старину сходила І на скелях та пісках.

lJ!o плекалась лицарями В замку, на скалі німій, Як найкраща між квітками, lJ!o гостинність ім'я ЇЙ. А тепер до стін твердинних,

Мандрівниче, не ходи! Замість теплих зал гостинних Тільки холод знайдеш ти. З башти сторож не затрубить, Не подасть тобі містка, Вічний сон давно голубить І князя й вартівника.

191

Там і дами спочивають Повні ласки в тьмі гробів; Справді, трупи там ховають

IlJ,онайкращий зі скарбів. Ніби дух співця страждання, Тужить вітер на листках, Бо й богиня мук кохання Вже спочила в цих гробах. Але й наших дам хвалю я,

IlJ,0, немов той май, цвітуть, IlJ,0 співають та малюють І таночки теж ведуть.

IlJ,0 співають, як давненько Бились вірністю серця, Хоч не вірять теж частенько, IlJ,0 моЖлива казка ця. Матері колись без жартів Вчили донечок своїх, IlJ,0 найкращі з діамантів В грудях сховані людських. Наші дами теж - пог ляньте! Не зреклись старовини, В камінці та діаманти Закохались і вони. Сон братерства

• 192

Хай там будуть забобони

Бо йорданську гарну перлу Сплямив римлянин скупий,

Геть, ви, мрії днів таємних! В темну ніч відгоню вас! Не будіть жалів даремних Про навік минулий час!

Кобилянсмtий

СОНЕТИ

ВІНОК СОНЕТІВ А. В. фОН Ш лєилю

Черв' як найгірший-сумнів мІН суворий, Отрута люта - це знеВlр я в сили, Вони мене колись туй-туй не вбили; Я паросток, що втратив був підпори. Ти змилувався, й паросток той хили й З твоєю поміччю піднявсь в простори, І завдяки тобі той парост хворий Укриє згодом цвіт рясний та білий. О, як би ти і дальше так трудився, Цlоб паросток цей в дерево розвився В садочку феї, що тебе злюбила. Мені про сад той нянька говорила, Цlo згуки дивно-ніжні там лунають,

Говорять квіти й дерева СПlвають.

194

2 у креНОЛІНІ, убрана квітками, Із пластриком на викрашених щічках, З фрізурою, мов башта, в черевичках, Мов дзюб, стягнена туго шнурівками;

Так муза улична тебе руками Обнять хотіла в білих рукавичках; Та ти зійшов з шляху ЇЇ, мов нічка, І дальше йшов з таємними думками. І замок ти знайшов в старій пустині, А там, мов твір чудовий на картині, Чарівним сном найкраща краля спала.

Та зник десь чар від твого привітання. Прокинулась, тобі в обійми впала Німецька справжня муза, мов кохання.

3 Не вдовольнившись скарбом тим, що мав ти,

Спивав ти з Рейну Нібелунгів

чари,

З-над Темзи брав ти щонайкращі дари, І квіти з берегів Т айо зривав ти. Чимало скарбів з Тібру ще підняв ти, Тобі на славу несла Сена дари, І в храмі Брами ти діткнувсь тіари,

І з Гангу перли позбирать бажав ти. Чи ж серце ще твоє не наситилось Всім тим, що людям рідко так судилось? Пора давать, вже годі здобувати. Бо скарбів тих, які ти без потреби З полудня й півночі звозив для себе, Жде учень твій, наслідник твій багатий.

13*

НАДВОРНОМУ

РАДНИКОВІ 16

ГеОРlові Сарторіусові

ГсттіН1СН

я бачу стать твою величну й приказову, Та коло уст сія ласкавості вітання, І хоч в очах горить глибоке міркування, Та все ж спокійно ти ведеш свою промову. І так ти за столом стоїш і про обнову Держав говориш і про всі змагання Учених установ й людей переживання, Про край німецький та його будову. У пам'яті моїй не згасне образ твій! В наш час нікчемний, підлий і суворий Освіжує життя твій образ яснозорий.

І що ласкаво ти, неначе батько мій, До серця промовляв в розважливій хвилині,

Те в серці я ношу і бережу донині.

196

Ж. Б. РУССО

На дружній твій привіт мовчати я не в силі,

UЯ звістка знов мені всю душу одчинила, Обвіяли мене якісь чарівні крила, І рідні образки згадалися в цій хвилі. знов побачив я в шумливій рейнській ХВИЛІ

замки й гори ті, що Їх глибінь відбила. виноград-лозу.

що

воду

похилила

Китицю золоту, і квіти ніжно-милі. Коли б я тільки міг до тебе завітати! Ти вірний ще мені, немов той плющ

в'юнкий. в' ється по стіні струхлявілого замку.

Коли б я міг,- щоб там мені безперестанку

Твоїх пісень щодня без слова наслухати І чути рейнський шум і хор пташок дзвшкии.

197

іВ. Б. РУССО (В альбом)

Вже 3 жахом піп до церкви утікає. Дрижить на троні вже деспот брехливий, Боїться впасти владар боязливий, Ім'я Руссо із уст моїх лунає.

Та ляльку ту. якою містик грає,

Не май ти за прапор, Руссо правдивий. І що говорить демагог брехливий Уе, знай, не те, про що Руссо навчає. Своєї назви вартий будь, не бійся Піти на бій з пересудом народу За волю правди і за правду волі;

Хай буде віра, воля, правда - тршця Твоя; хоч З мирт вінка не мав ти зроду, Та за вінок пісень будь вдячним долі.

198

ФРАЩJОВІ

фОН

U(УККЕЛЬМАГЛІО»

Мене десь на північ та ДОЛЯ жене; Прощай, любий брате, і згадуй мене! Будь вірний поезії, вірний ЇЙ будь, Коханки-красуні повік не забудь! І в грудях німецькі чарівні слова )(ай будуть ДЛЯ тебе мов казка нова! А як ти на північ приїдеш колись, То слухай, душею до бога молись, Аж доки над морем не вчуєш тих слів,

Тих дзвонів-пісень, що виводить мій сшв.

Знайомий мій голос, він скаже тобі,

серце поета нудьгує в журбі.

То вдар тоді, друже, у струни дзвінкі, Нехай заспівають ті струни тонкі Про те, як живеш ти, співаче, ЩОДНЯ І як проживає кохана МОЯ,

Wo Wo

в любощах серце втішала мені, серце і душу тримала в огні, Та рожа розквітла над Рейном СВЯТІ'ІМ! І як там живеться всім друзям старим.

199

І звістку подай про отчизну мою, Чи є старий бог ще в німецькім краю, Чи є там колишня та вірна любов, Чи може огонь той погас, похолов. А як твоя пісня розкаже про все

І добрії вісті сюди принесе, За хвилі блакитні, в далекі краї. т оді засміються тут думи мої.

МОШ МАТЕРІ Б. ГЕйНЕ (У радж. фан Г ельдерн)

І1ривик Я гордо голову носити І маю вдачу вперту та й сувору;

Й перед царем я навіть свого зору В покорі не умів би опустити.

І1еред тобою ж не буду таїти, Хоч як мій дух знімається угору,

Бо коло твого праведного зору Я, гордий, мушу сам себе корити.

Чи це твlИ дух мене перемагає, Шляхетний дух, що тіні освітляє І з блиском в світ небесний поринає?

Чи це моє сумління признання, Цlo спричиняв багато я страждання Твоєму серцю, повному кохання!

201

2 Від тебе я погнавсь за мрією облуди І цілий світ хотів пройти тоді до краю, Чи де любові в нім святої не зазнаю, Чи не впаду хоч раз з любов'ю ЇЙ на

груди.

Любові я шукав по вулицях і всюди,

Під кожді двері було руки простягаю, Благав одного щирого слівця «кохаю», Але з ненавистю мене стрічали люди. І довго я блукав, затратив сил чимало, Любові не знайшов, та збувся супокою, Та хворий і сумний додому повертав, Та дома знов тепер зустрівся я з тобою,

А що з твоїх очей мені так любо сяло,

ие була та любов, якої я шукав.

Г. ШТРАУБЕ

По прочитанні UОІО видання, присвяченоzо відродженню старонімеУЬКОІО мистеутва

Як книжку я твою тремтячою рукою Відкрив, якраз тоді переді мною встали Привиддя ті старі, що то колись витали В дитинства гарні дні так ніжно наді мною.

Я бачу знову храм, що з вірою твердою Німецькі люди так велично збудували, Я чую дзвони там, органи залунали Такою ніжною любовною журбою. І тут побачив я, як карлики маленькі На храм цей вибрались, щоби ті всі орнатн

Із квітів

різьби церковної зірвати.

~apeMHO з дуба рвуть убрання зелененьке.

Нехай окраску рвуть, та дуб той не змарніє

Настане знов весна, він знов зазеленіє.

203

НА ПРОЕКТОВАНИй ПАМ'ЯТНИК

ГЕТЕ

(В ФраНКфурті над Майном)

Слухайте, німці, всі роди і станиl Чом же ви й досі грошей не даєте? В Франкфурті, місті безсмертному Гете, Пам'ятник хочуть покласти міщани.

Крамар далекий на ярмарку стане, Гляне на пам'ятник славного Гете, Зараз подумає: там, де поети, Там купці, певне, чесні міщани. Гей, ви, купецтво! куди вам до сонця! тримайте, панове, для себе! Пам'ятник Гете поклав собі сам.

r роші

Більшого вже й не поставити вам; Як від землі до високого неба, Т ак вам далеко до того саксонця.

204

БАМБЕРГ

ВІРIJБУРГ

2()

В обох повітах-щастя тільки ллється, IJJ,одня там радість, там чудес без ліку, Там князь врятує кожного каліку,

IJJ,o коло ніг його покірно в' ється. Він скаже «встань!»-і чудо тут стається:

Біжить і скаче, хто кривий одвіку, Він скаже «глянь!» - і гляньте на каліку! Сліпець прозрів, побачив і сміється. Приходить хлопець і благає: «Пробі! Допоможіть чим водяній хворобі!» «Іди й пиши!» говорить князь важливо.

В обох містах щодня велике чудо, Вистави там сподобалися люду. «Вже дев'ять драм він написав щасливо!»

205

КАРТИНА "1

(ДраЛlа барона Е. фон ГуваЛЬД<l)

Лессінг - це Да Вінчі Натана й Галотті, Шіллер-Рафаїлом Валенштейна й Поза, В Егмонті і в Фавсті Гете - Бунаротті -

Іх бери за приклад, ГувальдШпінароза!

206

ОКАССЕН І НІКОЛЕТТА, АБО ЛЮБОВ ЗА СТАРИХ ДОБРИХ ЧАСІВ 22

Ф. Корефові

Ти розіслав нам різнобарвний килим, На нім блискучі виткано фігури: Т ут борються ворожі дві натури, Півмісяць б'ється із хрестом похилим.

Заграли сурми! Горе слабосилим! Христових друзів поховали мури; Литаври грають: горе вам, гяури! Султан іде базаром опустілим.

Краса картин зачарувала нас: Немов і ми в тій казковій пустині; Розтане ніч в проміннях золотих!

Ти знаєш, майстре, міць контрастів тих, Ти показав нам на своїй картині Святу любов, що була в давній час.

207

НІЧ НА ДРАХЕНФЕЛЬЗЕНl23

Фріuові фОН Б( aU1CM)

в опівніч ми до замка добрели,

Під мурами заблимали огні, Про рідний край співали ми пісні, Як тільки бурші на траві лягли.

За щастя німців кубки налили, Я духа замка вгледів на стіні, Навколо тіні лицарів сумні І ніжні німфи вирнули з ІМЛИ. З руїн ми чули стогони, плачі, Лементували сови та сичі, А потім буря, дощ і грюкіт ГPO~IY. Отак, мій друже, ми побули ніч На Драхенфельзі, тільки кепська річ, lJJo з нежитем вернувся я додому.

208

ДО ФРІUА ШТ АйНМАНА 2~ (В альбом)

Де гинуть добрі, злі перемагають, Там замість мирт хвалять сухі тополі, Чlо в них вітри висвистують на волі, Там не огонь, а попіл прославляють.

Даремно Розкішні Даремна Про сум

будеш квіти праця душі,

на парнаськім полі для дурних збирати, до глухих кричати про всі сердечні болі.

Для боротьби бери волові роги, Навчись, як треба, всіх критикувати; Та все труби про власну славу всюди. І для прийдешніх перестань писати, А так пиши, як того хочуть люди, Тоді вони впадуть тобі під ноги.

Кобилянський

209

ФРЕСКО.СОНЕТИ ХРИСТІ АНУ З. 2 ;;

Не буду танцювать, не буду я кадити Тим зверху золотим та глиняним божкам, Злочинцеві руки своєї не подам, Котрий моє ім'я бажав би очорнити.

Не склонюсь перед тим, що звик собі хвалити

На ринку світовім свій власний сором сам, Своєї похвали ніколи не віддам

Божкам тим, що народ привик собі творити.

Бо знаю добре я, що буря дуб ламає, А очерет тонкий, що хилиться і гнеться, Він після бур, вітрів і далі зостається. Та все ж таки що потім з лізкою буває? На паличку собі її зрубають люди, Або слуга вбрання витріпувати буде.

2 о дай мені маску, нехай замаскую Себе волокитою, щоб не гадали Злочинці, що інші маски повбирали; I,Uo з ними одними думками міркую.

210

Дай прості привички, нехай лиш почують,

lJJo черні дитя поміж них завітало, lJJo проблесків духа ніколи не знало, Якими пройдисвіт тепер кокетує.

Там бу ру на балі масок танцювати, І рицар, монах і король привітає Мене на балі, і ніхто не пізнає. з мечем дерев'яним за мною муть гнати,

А якби я маску відкрив тоді сміло, То там би все дрантя умент заніміло.

3 Сміюсь я з дурнів тих, що поглядають На мене, мов цапи, вп' яливши очі, Сміюсь з лисиці хитрої, що хоче Мене обнюхать, але ж те скриває. Сміюсь з учених мавп, що представляють

Суддів духовних і судить охочі, Сміюсь з злочинців, боягузів в очі, lJJo трійлом і ножем мене лякають.

Бо як лиш доля дивні дари щастя І знищила і кинула під ноги, І знаєм ми, що все те не вернеться,Як душу нам знівечило нещастя, І серце довше жить не має змоги, Тоді лиш сміх, лиш сміх нам зостається.

14*

211

4 в моїх думках там казочка живе, І в казці тій, там пісенька дзвенить, А в пісні тій, там дівчина сидить

Й пряде тихенько прядиво нове. В ЇЇ грудях маленьке серце б'є, Та в серці тім кохання не горить, В Jl душі гордині дух сидить, В ЇЇ душі пиха гніздечко в'є. Чи чуєш, як в думках ця казочка бринН'ІЬ? Як пісенька сумна жахливо так дзвенить? Як дівчина тихенько там сміється?

Боюсь я, що моя головка розірветься І через віщо я так дуже зажурився? Мабуть, боюсь того, щоб з глузду я не збився.

5 Як тиха вечірня надлине хвилина, То знов давня пісня до мене надходить, І серденько з рани знов кров нишком котить,

знов

по обличчі спливає сльозина.

бачу, як гарна, неначе картина,

В прозорі й світ лиці коханочка ходить, Як потім до мене легенько підходить, Неначе чарівна, ласкава дитина.

212

Нараз біля мене коханка пристала І кучер найкращий для мене зірвала.

Яка ж моя радість була тоді чиста! Та доля покпила собі наді мною: Бо з кучера того сплів мотуз Мефісто Й мене він на НІм поволік за собою.

6 «Чи Ж ти мене тоді не цілувала.

Як перед роком знову ми зійшлися?» Я так сказав; уста П впилися В мої уста, і вся журба пропала. І любка кипарису гілочку зірвала,

lJlo під вікном у неї розрослися; «Ти посади, нехай росте! дивися І склянкою накрий!» вона сказала. Давно загинув паросток у

r лині,

Ії вже я не бачу стільки літ, А поцілунок чую ще й донині; І знов до тебе я душею рвуся В далекий край, попід вікном снуюся Uіліську ніч, поки не встане світ.

7 Мій друже, не ходи там, де чорти шалені,

Т а знай, що гірше ще-це янголи ласкаві;

До янгола я раз приблизився в забаві, Та замість ласк зазнав лиш пазури острені.

213

О, бійся чорних кішок, але знай: пещені Маленькі котенята гірше Їх лукаві: Віддався раз такій я кішечці білявій, Та й досі в серці ще є рани незліченні.

о мордочко моя, маленьке янголятко! О, як могло мене ти знову обдурити

І лапками мені серденько поранити? о лапочко мала, біленьке котенятко, Коли би знов я міг тебе обнять з любов'ю, lJJоб серденько моє ти затопила кров ю.

8 О, як би хутко я зробивсь багатий, Коли б умів я малювать малюнки, lJJоб ті церкви та замки в візерунки Чудові, гарні вдатно украшати. Як хутко міг би Коли б я міг із Для тих панків, Мелодії солодкі

я грошей придбати, голосної струнки. що дорогі п'ють трунки. викликати.

Але, на жаль, грошей не маю я,

Бо лиш тебе, тебе я тільки знаю, Поезіє безхлібна ти моя, І, як там другі смачно попивають Шампанські вина, мушу лиш блукати Спрагнений - а як НІ. то позичати.

21+

Хотів би плакать, та не маю сліз, Хотів би горду голову підняти, Та годі! - мушу в поросі лежати; Я між гадюк і ящурів заліз. Моє кохання! Я хотів би скрізь Навколо тебе цілий вік кружляти, Солодкий подих уст твоїх вдихати, Та рветься серце од образ-погріз. Нещасне серце обкипає кров'ю.

lJlo не холоне на глибокій рані, В очах туман, на серці чую втому. Так прагну я в країну невідому, Де тихі тіні з ніжною любов'ю Мене обнімуть в казковім тумані.

10 Уей СВІТ дЛЯ ~leHe був -

комора катування.

Де мучили мене і вішали за ноги, Пекли і шарпали, що тільки було змоги, І брязкіт кайданів глушив МаІ ридання.

я дико скрикував від лютого страждання,

І кров моя лилась струмком серед підлоги,

А дівчина-краса з сусідньої дороги У мене свій топір втопила без вагання. 2І5

цікавістю вона дивилася на мене, Як перед смертю ще здригались мої

члени;

Ій радістю була ота розправа дика. иікаво слухала, як серце розбивалось, Так холодно притім і радісно сміялась, Останній хрипіт мій для неї як музика.

11 Ти певне вже мене десь бачила не раз, Як я з собаками та кішками змагався, Як я за власну честь щомога заступався,

Ім оплямить мене хотілось раз у раз.

Ти бачила, як ті педанти кожний раз Мене обчорнюють, хоч як я й не держався, Як натовп тих гадюк до ніг моїх чіплявся, Як кров моя лилась з сто сотень ран нараз.

Ти бачила те все, подібна до твердині; Я голову твою мав завжди за маяк, А серце пристанню вважаю я й донині;

І хоч ревуть вали круг пристані постійно, До неї доступ знав лиш декотрий моряк, А хто вже увійшов, той міг заснуть спокійно.

2І6

Ій ...

Червоні квіти ці так само, як і білі, ~o виросли колись з мойого серця крові,

я склав в один букет пахучий і

чудовии,

~оби подать до рук своїй красуні милій.

Візьми ласкавий цей дарунок співаковий,

Бо я життя позбутися не в силі, Аж доки не лишу тобі знаку любові. Згадай мене, як буду я в могилі. Не думай лиш за мною голосити,

Бо варто заздрить навіть моїм мукам, Коли тебе я в серці смів носити. І більше щастя не засяє наді мною; Я передам поклони ніжним звукам І духом му витати над тобою.

217

lJ и К.А У

«П О В О РОТ»

78 Як станеш, кохана, подружжям МOlМ, Позаздрить тобі буде варто, Я буду годити всім примхам твоїм, Хоч би це і було для жарту.

Хоч будеш мене ти і лаять Я буду терпіть недогоду,

бить,

Та як моїх віршів не будеш хвалить, То зараз попрошу розводу.

79 в небеснім огні поцілунку палкого Душа моя в небо знялась до зірок, «Лети», я гукнув їй, а сам під час того Спивав з її уст солоденький медок.

218

80 В поцілунках скільки зради! Скільки радощів в брехні! Ах, як солодко брехати,

IJJ:e солодше жить в мані! Любко, хоч і не даєшся, Я вже вірю: ти моя; Вірю в те, в чім ти клянешся, І тобі присягну я.

81 На плечі Схилив я І в серці Т аємную

твої білосніжні головку свою підслухую нишком мрію твою.

Засурмили сині гусари І в'їхали в місто шумне, А завтра покинути хоче Чарівна коханка мене. )Соч завтра мене ти покинеш, Сьогодні ти, любко, моя, В обіймах твоїх солоденьких Подвійно радітиму я.

82 Засурмили сині гусари, Виходять із міських воріт. Іду знов до тебе, кохана, І рожу несу на привіт.

219

Тут дике було господарство,

Вояцтво - то лихо землі,І в серці твоїм воно мало Воєнні квартири свої ...

83 Мав і я в минулі роки Того горенька не трохи, І в коханні тлів не раз, Паливо ж тепер дорожче, І вогонь погаснуть хоче ... Ма foi *, і це гаразд. Пам' ятай, моя дитинко, Відганяй дурну сльозинку, Нерозумне «ох» та «ах». Є В житті ще почування, Так забудь старе кохання. Ма foi, в моїх руках.

84 Чи ти справді не така вже І на мене ворогуєш? Всьому світу япоскаржусь, Як ти з мене все кепкуєш. Ой ви, устонька невдячні! Як не гріх вам обмовляти Того, хто умів так палко Вас колись-то цілувати.

Клянусь (франм.).

220

85 Ах, це знов ті самі очі, колись мене вітали, І уста твої ті самі, I,Uo так палко цілували.

I,Uo

такий самий ще голос,

небесним співом лився, Тільки я не той, що перше, Тільки я перемінився.

I,Uo

Хоч мене знов обіймають Сніжнобілі гарні руки, Я лежу на білих грудях Повен смутку, повен муки.

86 Було гарно, як я міг Побороть солодкий гріх, А коли й не переміг,

То ще більше мав я втіх.

87 Як ми удвох під липами будемо, Не кланяйся мені серед юрби, А як додому ми прийдемо,

Тоді, як хочеш, так роби.

221

88 Як тільки під липи ти зайдеш, То серце й затьохкає там, При купці там, друже, ти знайдеш Найкращих панянок і дам.

I.Jвітуть вони, ніби ті квіти, В барвистих костюмах своїх, Недаром прозвали піїти Ходячими квітами Їх. Які ж капелюшки та стрічки! Прекрасні турецькі шалі, Мов квіти, чаріВFlі ті щічки, А шийки лебідок малі.

89 Мене ви рідко розуміли, І рідко розумів я вас, А як в болоті ми зустрілись, Порозумілися в той час.

90 Кастрати на мене кричали, Як пісня лунала моя, І разом усі нарікали, IlJ,o грубо виспівую я. І ніжно вони заспівали Дзвінками своїх голосів, І ясно, неначе криштали, Дзвенів тоді чистий Їх спів.

222

Співали про муки кохання, Про тайни любовних ночей, І дамам від того співання Котилися сльози з очей.

91 На бульварах Саламанки Прохолода віє сонна, Там зі мною в літній вечір Походжає гарна донна. Нишком я обняв рукою Стан гнучкий моєї феї, І

щасливим пальцем чую,

Як хвилюють груди в неї. Та якийсь тривожний шепіт Лине поміж липи темні, І рокоче десь струмочок Сни зловіщі, сні таємні.

«Ах, сеньйора! Чує серце, на вигнанню му жити, Й по бульварах Саламанки Нам вже більше не ходити».

IJlo

92 Дон Генріко, що крім цього Прізвище ще «Гарний» має

Біля мене за СТІНою По-сусідству проживає.

223

Мліють дами в Саламанці, Як він на бульвар виходить, Вус підкрутить, В шпори дзвонить

І собак з собою водить. Але в тихий час вечірній Вдома він самітно мріє І, гітару взявши в руки,

Таємничі сни леліє. І тремтяче б'є по струнах І фантазії виводитьАх, до млості тим квилінням Він мене часом доводить.

93 Як тільки ми вперше зустрілись з

тобою,

Гадав я, що ти мене вже й покохала, Як ненька твоя не стояла б за мною, Здавалось, що ти б мене вже й цілувала.

Я завтра покину це місто раненько І далі в дорогу свою помандрую, Як заздрю в вікні тебе, любе серденько,

Т о в думці тебе хоч разок поціЛУlU.

94 Вже сонце промінне зійшло з-понад гаю, І білих овець вівчарі вже женуть. Кохання моє, ти мій скарбе, мій раю, Хотів би я ще раз на тебе зирнуть.

224

Біжу під віконце, вгору споглядаю, Мандрую,-прощай же ти, янголе мій, Даремно, з віконця ніхто не киває, Кохана ще спить,- може, снюся я Їй.

95 На майдані у Галле Є два великі льви; О гальські льви понурі,

)Сто так приборкав вас? На майдані у Галле Там велетень стоїть, З мечем, неповорушний,

з жаху скам' янів.

На майдані у Галле

CTOrib соборний храм, І всім там для молитви

Доволі місця є.

96 Гарна пані - господиня, Двір в порядку і земля, Повна хата і комора

І засіяні поля. в садочку і Пополола ти І змолочену Набиваєш в 'о6нлянськнй

в городі

грядки солому сінники.

225

т а уста ТВОІ І серце Облогують, без хісна,

Використана на пів лиш В тебе спальня лиш одна.

97 Літній вечір прикриває Смерком і ліси й левади,

Злотний місяць срібно-ніжно З неба синього моргає. Над струмком цвіркун цвіркоче,

Qlocb у хвилях зворухнулось. Мандрівник там чує плюскіт І чийсь подих серед ночі. А в потоці на течії Там купається русалка, На плече Їй, мов на мармур, Місяць срібний промінь сіє.

98 Ніч чужі шляхи покрила, Серце хворе і безсиле, Ах, нараз там запалила Ясна зірка світло миле. Зіронько, твоє проміння Гонить геть страхіття ночі, Забуваються терпіння, І роса вмиває очі.

226

99 О, смерть- це є холодна ніч, Гарячий день - життя. т емніє,- я дрімаю, За день втомився я. В садочку дерево цвіте, На йому соловій, Він тьохка про кохання, Про сон довічний мій.

100 Де, скажи, твоя коханка, Про яку співав ти мило, Як огнем твоє серденько Зачароване горіло? Полумінь давно погасла, В серці смуток і зітхання, І ця книжка - тільки урна З сірим попелом кохання.

ДО

ДОЧКИ

МОЄЇ

КОХАНОї

ДИВЛЮСЬ на тебе я І ВІрити не можу: Колись я кущик знав, чудову, гарну рожу,

І запах там тоді над рожею витав І деколи мені мій розум зате:\IНЯВІ згадка ось тепер встає в cepдe~ЬKY думнім

Ах, був я молодим тоді і нерозумним, Тепера ж я стари}!, та все-таки дурний, 1JJ0 ТРУД на се6е І3З51В нікчемний і труднии,

Бо як же говорить у рl!ф~іах часто-густо Як в серці повно так, а в голові так пуста? Мала кузиночко! Як ті.\ЬКИ ПОДИВЛЮСЯ На тебе, то тоді TaE~IНO так ЖУРЮСЯ, І там десь у душі, в таємнііі глибині, Встають картини ті, що спали в тишині, Русалки мов з води В уяві випливають І очі, ОІіючись, ,\ас:сшо одкривають; А ось найкраща з ННХ, ІЦО поплила сюди, На тебе схожа так, "ІОВ крапелька води. Ось молодечий сон, що снився навесні Дивлюсь на тебе я, й не віриться мені.

228

рис!! ті саМІ,

як у русалки,

ніжні,

погляд тоі1 самнй, і щічки 6ілосніа·ші,

СОЛОДЮlf:і голосок, ЯК в ЯІІголів святих, Який чарує всіх - старих і молодих; Зелений блиск очеіі палає переливно. Мов дельфінів :\10РСЬКИХ нагадуючи дивно

І трошеЧІ{И немов ріденькі брови темні

Та заОІ{руглені і Д.\я очей приємні. Як переМОЖ~1 q лук з:\Плетений квітками, иі горді 5JМОЧЮІ під ЯСНИМИ очам!!Та, на веЛИКІІI! жа.\Ь, ні там, в краю висот, Ні тутки, на землі, ніде нема істот Удосконалених. В наI1т,раJ[!0:ЧУ творінні, Як бачимо з ка::юк, є теж і плями й тіні. Пан Люзігнан, який у МОуі полонив Найкращу фею, раз якось на ній відкрив В той мент, коли його стискали білі руки,

Втаєний ІІею хпіст, поганиIl: хвіст гадюки.

СВІТОВА ТЬМА

Вже май прийшов з промінням золотистим,

з ним пахощі і леготи шовкові; І так він вабить білими квітками, Вітає оченятами фіалок, З квіток зелений килим розстилає, Сплетений сонцем і росою ранків, І любо всіх людей на свято кличе.

Безтямний люд на перший клич виходить.

В весняне вбрання чоловіки вбрались, Святочна одіж гудзиками сяє; Жінки в біленькі шати зодягнулись; Юнацтво крутить усики весняні; І юні груди у дівчат хвилюють. Міські поети сунуть до кишені Папір, лорнет та олівець, і втішно Той вир юрби виходить поза браму І на зеленій мураві лягає, Дивуючись, як дерева розвились, І граючись з розкішними квітками, Вислухує пісень пташок веселих, І сміх Їх б'є об синій небосхил.

До мене теж прилинув май. Він тричі Постукав в двері і гукнув: "Я май!

230

Виходь же, мршнику, в мої обійми!» Та я дверей не відчинив і мовив: «Даремно вабиш ти, недобрий гостю,

Бо я тебе пізнав, проглянув добре; Будову світу надто добре бачу. Вдивився в неї; з того часу втратив Всі раДОIJJі і втіхи; вічні муки Закралися в моє нещасне серце. Я бачу крізь тверді камінні стіни ЛЮДСЬКІІХ домівок і людських сердець Брехню, оману і безмежне лихо. А на обличчях я читаю думи Далеко гірші. Крізь дівочий сором Я бачу, як тремтять грішні бажання; На гордій мо.',одечіЙ голові Смішну, raHe(jHY шапку (jлазня бачу; І лиш потвори та сухенькі тіні Я бачу на землі і не збагну, Чи це шпиталь, чи дім для божевільних. Дивлюся крізь нутро землі старої, Неначе крізь кришталь, і бачу жах, Який даремно май хотів би скрити Під ряст зелений. Я MepJ!iB там бачу; Вони лежать в узеньких домовинах, Схрестивши руки і заМI<НУВШИ очі, В одіннях білих і з обличчям білим, А крізь уста повзають жовті черви. Я бачу: син з коханкою сідає, Жартуючи, на гріб своного батька; Пісень глумливих солов'ї співають, На луках квіти кпинами сміються,І мертвий батько в гробі стрепенувся; Землиця-мати аж здригнулась з болю.

2З!

о земле бідна! знаю я твій біль! І полумінь в твоїх Я грудях бачу, І кров твою, що з тисяч жил стікає, І як ятриться в тебе давня рана,

І вибухає кров, огонь і дим. Я бачу: велетні, сини твої уперті, Одвічне плем'я, повстають із прірви, Несуть в руках червоні СМОЛОСКИПИ, І драбини залізні прикладають, І пруться до небесної твердині. А чорні карлики за ними лізуть; Тріскочуть, падають всі зорі з неба. Зухвалість рук зрива заслону злотну З намету бога; з скавулінням впали На землю ниць всі янголи побожні. І бог поблід на вишньому престолі, В одчаї з голови зірвав коронуА дикий натовп ближче наступає. І смолоскипи велетні кидають В небесне царство, карлики ж лупцюють Огненними бичами янголів, А як вони звиваються від болю,

Іх за волосся з неба викидають. Там я й свойого янгола побачив В русявих кучерях, з обличчям ніжним, І з вічною любов'ю на устах, І з щастям раю у блакитнім зорі. Тут страшно-чорна і бридка потвора Схопила мого янгола зненацька, Впилась очима в ті шляхетні риси, Стиснула міцно у стальних обіЙМilХ, І "рик одчаю залунав на всесвіт, Стовпи розбилися, земля і небо впали, І стала скрізь стара одвічна ніч.

РАТКЛІФ

Бог сну приніс мене в одну країну, Де верболіз смутний мене вітав Зеленими руками, де, мов сестри, Мене квітки замріяні стрічали, Де приязно лунали співи пташок І брехіт псів здававсь мені знаиомим, Де голоси і постаті вітали Мене, мов друга, там, та де, проте, Мені чужим здавалось все навколо. Перед сільським будинком я спинився, Схвильований душею та в задумі, І подорожній порох я струсив

Собі з одежі й подзвонив. І дзвінко Дзвінок лунав, і двері одчинились. Знайомих я багато там зустрів. На Їх обличчях був таємний смуток І скритий тихий жах. Якось жалібно І з співчуттям на мене всі дивились, lJlo аж у мене серце похололо, Немов віщуючи якусь недолю. Стареньку Маргарету я пізнав, ПI1ТЛИВО глянув Я,- вона ж мовчала. Тоді її спитав я: «Де Ма рія?»

233

Вона ж мене взяла за руку мовчки І повела через ясні покої.

Де була розкіш і тиша могильна, І привела до темного покою, Й крізь сутінь, одвернувшися, вказала На постать, що сиділа на канапі. «ие ви, Маріє?» запитав я, й дивно Мені зробилось від сухого слова, я сказав. лухий, немов камінний,

I,Uo

Одмовив голос: «Так мене прозвали». І гострий біль пройняв мене в ту мить, Бо звук отой глухий, холодний, мертвий Колись був ніжним голосом Марії. А жінка та у фіалковій сукні, Недбало вбрана, з впалими грудьми Та поглядом скляним, З блідим обличчям, I,Uo так змарніло, UJo так страшно схудло,

Ах, жінка та була колись вродлива,

Uвітуча, ніжна, чарівна Марія. «Ви довго їздили!» вона сказала Якось так холодно і прю<ро, хоч З ДОВIР ям.

«Ви вже не тужите, мій друже, бачу, І тіло ваше повне і здорове-

ие свідчить про солідність». І усмішка Покрила вмить уста її пожовклі. Збентежений промовив я до неї: «Мені сказали, що ви заміж вийшли!»

«Ах, так!» відмо;ила, лукаво сміючись. «Пок рите шкурою поліно маю,

I,Uo чоловіком зветься, та поліно Поліном!»

І так глухо й прикро засміялась,

23-1

Аж жах холодний душу всю пройняв, А в серці сумнів: чи це ті самі, Ті чисті, мов квітки, уста Марії? Вона ж привстала з місця, ухопила Кашмірну хустку з крісла і на шию Накинула, взяла мене за руку І повела через отверті двері Мене в поля, гаї, луги та луки.

Розжеврене, червоне сонце низько Спустилося й багряне світло слало На дерева, на квіти, на ріку, вдалині велично протікала. «Чи бачите те око золоте В блакитних водах?» крикнула Марія. «Мовчи, нещасна», мов!1В я й побачив у темряві якесь життя, мов казку. В полях з' явились постаті туманні І обіймались білими руками: Фіалки нишком ніжились; з жагою Тулилися лілеї між собою. Огнем кохання запалали рожі, Гвоздики в ніжних паХОlцах горіли, І в райськім запаху купались квіти І сльози щастя радісно ронили. Любов! любов! любов!- лунало втішно. Метелики ясні перелітали, Мов ельфи 27 золоті, хрущі бриніли, Вечірній легіт лагідно шептав, Під шум дубів десь тьохкав соловей. І серед того шелесту і співу, Неначе з бляхи голосом холодним, Базікала змарніла жінка, йдучи: «Я знаю, в ніч ви еіродите по заМІ,У;

235

Та довга тінь - вона істота добра, На все киває «згідно» головою. В плащі блакитнім - янгол, а червоний, З мечем блискучим - то ваш ЛЮТIlИ ворог».

Багато ще річей ДНІШИХ вона Розповідала там, а потім сіла Утомлена на лавку, вкриту мохом, I,Uo під стареньким ду(ом тут стояла. Смутні, ми МОВ'ІІШ сіли поруч й більше Сумніли ще, на себе дивлячись. А дуб зітхав, неначе перед смертю, І соловій жалібний тьорох лив. Та через листя впав червоний промінь, Заграв Марії на блідім обличчі І мертвий погляд в неї запалив, І давнім голосом вона спитала: «А як ти взнав, шо я Та!(а нешасна?

В твоїх піснях я диких те чит;ла».

Тут душу холод стиснув. Я вжахнувся Свойого божевілля, що майбутність Побачило; мій розум потемнівІ вмить з одчаю я нараз прокинувсь.

ДОіША l{ЛАРА

Походжає в ЛіТНlИ вечір По саду дочка алькада, А із заl\ша роздаються ЗВУІШ СУРl\ІИ і литаври. «Вже /,Іені набридли танці І слова оті підлесні,

І всі лицарі, llJO вміють З сонечком мене рівняти. Все набридло з того часу, Як побачила в ту нічку Лицаря, що дивним співом До вікна мене привабив. Він стояв СТРУНКИЙ, величнии, І шляхетні очі сяли На блідім його обличчі, Наче в Юрія святого». Так в задумі донна Клара ОПУСТИАа очі долі, Коли зирк,- аж перед нею Знов тон лицар незнаиомии.

237

Обнялися і ворКУЮТЬ, Ходять в місячному сяйві. І пестливо легіт віє, Мріють рожі, наче в казці, Мріють рожі, наче в казці, Наче вісники кохання. «Та чому, моя кохана. Тн нараз почервоніла?» «Любий! комарі кусають; Літом я Їх так не терплю, Як бридке жидівське плем'я, Неохайне, довгоносе».

«lJlo тобі до них, кохана, Каже лицар і голубить. Тисячами білі квіти Падають з дерев мигдальних. Тисячами білі квіти Розливають аромати, Та скажи мені, кохана, Чи мене ти справді любиш?»

«Так, люблю тебе, коханий, І спасителем клянуся,

lJlo його жиди прокляті Без вини колись розп'яли».

«lJlo тобі до них, кохана», Каже лицар і голубить. Вдалині облиті світом Мріють лілії СОНЛlIві. 238

Мріють ЛІЛll сонливі І на зорі поглядають. «Та скажи, чи не фальшиву Ти мені дала присягу?» «В мене фальшу не бувало, Як не було в мені й краплі Крові маврів, ані крові

Ї'Кидови брудної зроду».

«lJlo

тобі до них, кохана?»

Каже лицар і голубить, І в миртовую альтанку Він веде дочку алькада. І в м'яку любовну сітку Нишком він ЇЇ обплутав, Слів чимраз ставало менше, Але більше поцілунків.

Як весільна ніжна пісня, J\лється тьорох соловейка, Світляки по травах скачуть, Наче в танці смолоскипів. А в альтанці тихше й тихше,

Тільки чутно, наче крадьки, Тихий шепіт мирт зелених І квіток таємний подих.

Але сурми та литаври Знову з замка залунали. Стрепенулась донна Кл·ара, Вирвалась з обіймів ніжних.

239

«Чуєш! там мене вже І<ЛИЧУТЬ, Але поки розійдемся, Ти назви своє імення, I;Uo таїв переді мною».

І всміхаючись весело, Він цілує пальці донни І уста й чоло ЦІЛУЄ, І говорить на прощання:

«О сеньиора, ваш коханок Син ученого, старого Рабина, котрого ім'я Ізраель із Сарагосси».

АЛЬМАНЗОР

1 у соборі Кордуанськім

Є колюмни величезні, I,Uo тримають баню храму Всіх Їх тисяча і триста.

Баню, стіни і колюмни Розмальовано святими Письменами із корану В закрутасах, арабесках. В честь аллаха будували Uей собор каліфи маврів, Та багато вже змінилось у часу неяснім вирі.

На високім мінареті, Звідки клич молитви лився, Там тепер меланхолійно Християнські дзвони дзвонять. А на сходах, де співали Правовірні з слів пророкаКобилянський

241

Лисі попенята чинять Дешевеньке хитре чудо.

Ну, і крутяться і в'ються Перед барвними ляльками, І кадять і блеють й дзвонять, А дурні спічки іскряться. в Кордуанському соборі Став Альманзор бен-Абдула, Смутно глянув на колюмни І слова смутні шепоче: «О величнії колюмни! Ви, окраС0 в честь аллаха, Ви тепер служить повинні Християнам остогидлим. Ви стосуєтесь до часу Й несете тягар свій МОВЧІ{И, ЯК же тут слабкій людині l!!,e скоріш не покоритись ?» І схилив бліде обличчя Дон Альманзор бен-Абдула До хреста вгорі на бані В Кордуанському соборі.

2 Хутко вийшов він із храму, На коня сів і понісся, Аж вогке його волосся у повітрі хвилювало.

242

По дорозі в Аль колею Та повздовж Гвадалквівіру, Де цвітуть мигдалі білі Й помаранчі золотисті,Лицар радісний гарцює, Свище, тішиться, співає. І щебечуть пташки хором, І вода в ріці рокоче. А в палаці вАльколеї Гарна Клара де Альварес

Більше волі уживає, Бо в Наварі б'ється батько. І здаля Альманзор чує Звуки сурми і литаври, І крізь віття бачить світло у освіченім палаці. у палаці вАльколеї Там дванадцять дам танцює, З ними лицарів дванадцять, А найкращий з них Альманзор. І немов на крилах втіхи, Він по залі там літає І слова пестливі гарно Всім паням казати вміє.

Ізабеллі гарні руки Він цілує і підходить, lJlоб присісти до Ельвіри І у вічі їй заглянуть.

16*

243

І питає Леонору: «Чи подобаюсь вам, панно?» І показує нашиті Золоті хрести киреї.

Кожну панну він впевняє,

l1Jo її він в серці носить, І Христом клянеться кожній

Тридцять раз в той самий вечір.

3 у палаці вАльколеї Вже замовкли втіхи й співи,

Г ості всі порозходились, І погасло ясне світло.

Донна Клара і Альманзор Зостались самі у залі,

Блимає остання лампа І на них проміння сіє. Дама сіла на кріселці, На підніжку гарний лицар Сонну голову схиляє На коліна любій Кларі.

Клара з пляшки золотої Ллє оливу з квітів, з рожі На Альманзора волосся, Але він зітхає важко.

Клара поцілуй солодкий З уст ласкавих заПЛІтає

244

у Альманзора волосся Але він шепоче сумно.

Море сліз з очей чудових Сіє дама у задумі На Альманзора волосся -

Але він щось смутно шепче. Він заснув, йому приснилось,

I,Uo В соборі у Кордові Він прийма Христову віру

Й голоси таємні чує. Там колюмни нарікають І говорять, повні гніву,

I,Uo не хочуть більш страждати, І тремтять і сколихнулись,попадали всі разом,

А попи й народ зжахнулись, Баня впала, і боги там Християнські затремтіли.

ПРИ ПОСИЛJJІ ПРИМІРНИКА «РАБИНА З БАХАРИ"

Розлийся ти, страдницька пісне, В риданні, плачу голоснім,

Яку я так довго леліяв у змученім серці сумнім. До кожного вуха торкнися, Крізь вуха й серця торкнись, В тобі я закляв, моя пісне, Свій біль віковічний колись. Заплачуть малі і великі, Ба навіть холодні панки, Жінки і квітки заридають, Зомліють на небі зірки. І всі тії сльози поллються На південь у спільний лиман, Поллються вони й увіллються

В один віковічний Йордан.

и6

ДО ЕДОМА

Тисячліття, мов ті браття, Терпимось ми з давніх днів, Ти терпиш моє дихання, Я терплю твій лютий гнів. Тільки деколи в минулім Дивовижним ти бував І свої братерські лапи В братній крові фарбував. Та міцніша наша дружба, З кожним днем бу де рости. Бо я й сам тепер лютую, І таким же став, як ти.

247

НА ПРЩУУ ДО КЕВЛЯРУ

1 Крізь вікна дивилася мати, Д син на постелі лежав.

«Ось Вільгельм, на прощу йдуть люди,

Чи глянуть би ти не бажав?» «Я так розхворівся, матусю, світ мені тьмою лежить; Як ретхен-небіжку згадаю, То в грудях так серце болить».

«Встань, підем у Кевляр. Поглянь лиш,

Чи чотки й молитвеник е, Д в Кевлярі там божая мати Згоїть хоре серце твоє». Корогви повітрям вже мають, З церков передзвін ня гуде, По вулицях Кельна над Рейном На прощу процесія йде.

248

І мати пішла за юрбою, Недужого сина вела, А в хорі співали: «Маріє! Хвала тобі, вічна хвала!»

2 у Кевлярі божая мати Сьогодні у шатах ясних, Сьогодні багато їй праці, Бо сила зібралось слабих.

Слабі там у жертву приносять Багато дарунків своїх, Пороблених з жовтого воску, Воскових чи рук, чи то ніг. Хто руку воскову приносить, Загоїться в того рука, Хто жертвує ногу ВОСКОВУ, Йому здоровіє нога.

Хто в Кевляр ходив на милицях, Тепер танцювать навіть став, І той виграває на скрипці, Хто дужого пальця не мав. З воскової свічечки мати Зліпила серденько й дає Синкові: «Дай матері божій,

I,Uоб згоїла серце твоє». І взяв син те серце воскове, Під образ СВЯТОl ЦЩlk

249

І мовить молитву до неї Крізь море незлічених сліз. «Свята ти і благословенна, Свята непорочна вовік! Uарице небесна, всесильна, Подай мому серденьку лік. З старенькою мамою тихо у Кельні над Рейном я жив,

В тім місті церков є багато, Капличок і монастирів.

І рядом там мешкала ретхен, Тепер вона більш не живе Маріє, ось серце воскове, Загой мені серце моє.

Загой мені серденько хворе Від муки, що в нім залягла, Я завжди співатьму: «Маріє, Хвала тобі, Вlчна хвала!»

3 Вже мати і син ІІ хворий Заснули в світлиці малій, І тихо ввійшла божа мати у ясній одежі своїй.

Над хворим вона наклонилась І руку свою простягла На серце його і, ласкаво Всміхнувшись, з хатини пішла.

250

Крізь сон все побачила мати, Та бачить ЇЙ більш довелось, ГІрокинулась зразу спросоння, Десь гавкання псів донеслось. Аж зирк! На постелі без руху Лежав ЇЇ син вже мертвий, На щічках його побліднілих рав ранішній промінь ясний.

І мати в нестямі побожно Свій зір до небес підняла І тихо співала: «Маріє, Хвала тобі, вічна хвала!»

ПІВНІЧНЕ

МОРЕ

1825-1826 «Бути безкорисливим у всьому. а найбільш безкорисливим у коханні й дружбі. було найбільшою моєю вті хою, моїм змаганням, моєю найвищою метою, так що оте зухвале пізніше слово: «Коли я тебе кохаю, що тобі до того?» сказано мною дійсно зі щирого

серця».

Гете,

«Правда

поезія»,

U;ИКЛ ПЕРШИй

КОРОНУВАННЯ

о пісні! Ви пісні мої добрі! Вставайте та зброю беріть, І голосно в сурми заграйте, І на щит підніміть UЮ дівчину юну,

252

fCHUl4.

I..Uo серцем моїм Тепер володітиме, мов королева. Вітай, молода королево! Від сонця, що вгорі, Я зірву червоного золота І з нього сплету діадему t1a святе твоє горде чоло. А з блакитного шовку небес Я виріжу зараз коштовний шматок І ним я покрию, неначе порфирою, Твої королівськії плечі. Я дам тобі челядь придворну З розкішно убраних сонетів, З гордих терцин та зі стансів шляхетних.

Післанцем твоїм буде мій дотеп, А фантазія блазнем придворним, Окличником, з сльозою веселою в гербі,

Хай буде мій гумор. А сам, моя королівно, Впаду на коліна І на оксамитній червоній подушці Тобі передам я Крихіточку розуму,

I..Uo з ласки своєї мені ще лишила Твоя попередниця в царстві.

2 СУМЕРКИ

На березі моря блідім Сидів я самітний в скорботні й задумі. Все нижче схилялося сонце і кидало Гаряче-червонії смуги на воду, А білі, далекії хвилі, Приливом відкинуті, Шуміли, ревіли все ближче і ближче; В таємному шумі чийсь посвист і шепіт, І сміх і ворчання, зітхання ігрокіт А часом мов пісня сумна колискова, Здавалось, що чую казки призабуті, Казки стародавні та любі, Цlo хлопцем я слухав Колись від сусідських дітей, Як літнього вечора ми посідали На східці камінні, що перед дверима, І тихо-тихесенько слухали З малими серцями тремтячими І цікавими оченятами мудрими; В той час, як великі дівчата

За пахучими вазонами з квітками Напроти нас коло вікна сиділи, І сміялись рожеві обличчя, Місячним сяйвом облиті.

254

3 ЗАХІД сония

Розжеврене сонце, мов жар, Спускається в страшно-суворе,

Срібно-сіре море. Повітря витвори рожеві Слідкують за ним, а напроти З серпанків імлистих, з осінньою барвою

Місяць смутний вирина, З обличчям блідим, ніби смерть; А далі за ним, мов ті іскри, В далекім тумані виблискують зорі. Давно колись сяли на небі

Подружжям удвох Луна-богиня і Соль 29 _ ясний бог. І біля них там крутилися зорі,

Невинні, маленькі Їх діти. Та злі язики посіяли зваду, І розійшлося тоді ворогуючи Величне, блискуче подружжя. Тепер же у днину, в самітній красі, Вгорі походжає сам сонячний бог, За дивну величність В молитвах так часто оспіваний

255

І!!асливими, гордими, сильними. А уночі По небі ходить Луна,

Нещасна мати З дітьми-сирітками, малими зірками, І сяє вона в тихій тузі,

Й дівчата закохані й ніжні поети Ій сльози з піснями у жертву несуть. Ласкава Луна, як звичайно жінка,

Все ще кохає подружжя своє. І підвечір, тремтяча й бліда, Вона зиркає нишком з-за легких хмарок, Слідкує, як Соль утікає, І кликала б тужно: «Прийди, Вернися до діток твоїх!» Але упертий сонячний бог, Угледівши жінку, лиш червоніє Подвійним рум'янцем Від гніву й жалю І невмолимо котиться вниз

До зимнього, морського ложа вдівця. Так-то, сичачи, лихі язики Занесли і біль і страждання і згубу Навіть між вічних богів. І ось ті нещасні боги там на небі, Страждаючи важко, блукають без втіхи Одвіку шляхами безмежними, І вмерти не можуть, І вдаль за собою волочать Своє промінне лихо. А я, як людина, Насіння землі, ощасливлене смертю, Я більш не ридаю.

4 НІЧ НА ПОБЕРЕЖЖІ

Холодна, беззоряна ніч, А море зітхає; А там понад морем на череві ліжма Потворою північний вітер лежить І тихо скрипливим, придавленим голосом,

l1аче пустунчик у доброму настрою, Хвилям набріхує щось; Веселі історії він вповідає, Казки велетенські, нудні до загину, Прадавні повір' я з 110рвегії, А поміж тим він і виє й співає всміхаючись

Пісні-заклинання із Едди 3О І приказки рун, Суворі і мрячні, чарівно-могутні, І діти біляві морські Кидаються вгору і скрикують втішно, Сваволею п'яні. А поміж тим по плоскім побережжю, По зрошенім морем піску, Проходить чужинець, і серце у нього Буйніше від вітру і хвиль. В.

Кабилипський

257

Де б він не став, Там сиплються іскри і тріскають скойки, А він загортається в сіру кирею І хутко проходить крізь вітряну ніч, Проваджений світлом маленьким, І!!о вабить і світить ласкаво З самітної хатки рибалки. Батько і браття на морі І там позісталась одніська у хаті рибалчина дочка, Рибалчина дочка чарівно-чудова. Сидить біля печі вона І слухає ніжного, наче та мрія, Журчання окропу в кітлі, Кидає тріскучого ріща в огонь І піддуває його, І!!о, аж палахкочучи, блиски червоні Чарівно і ніжно вкривають Промінням обличчя ЇЇ І плечі, мов з мармуру, білі, І!!о вирнули нишком Із-під сорочечки сірої, грубої, І руку вкривають малу працьовиту, І!!о саме стягає тісніше спідницю На стані гнучкім.

Аж нараз одчиняють ся двері, І входить чужинець нічний до хатини, І зір свій, повен кохання, На дівчину-кралю вп' ялив, Вона ж перед ним аж тремтить, Немов перелякана лілія,

Та він скидає кирею на землю І мовить, сміючись:

258

«Бачиш, дитино, я слово тримаю, Приходжу сюди, а зі мною Приходить час старий, коли боги небесні

До людських дочок опускались на

землю,

І людських дочок обіймали, І з ними творили

Королівські, пануючі роди І лицарів, чудо світів. Та не дивуйся так довго, дитино, З мойого божества, А краще чайку мені з ромом звари, Бо студінь була надворі, А уночі при погоді такій Мерзнем і ми, боги одвічні, І легко дістаєм ми божеський нежить І кашель безсмертний».

17*

5 ПОСЕйДОНЗ1

Проміння сонця грало Над морем, що в далеч котилось, А в пристані той корабельчик блиснув,

IJJo мав мене везти додому. Т а вітер пригожий не віяв, І я ще спокійно сидів на біленькім піску,

На березі моря. І я читав пісню про Одіссея, Ту пісню стару й вічно юну. І з сторінок 11, заквітчаних морями, Так радісно з' являвсь мені І подих богів, І весна промениста людська, І небо цвітуче Геллади.

Mo€ шляхетне серце товаришило віРІіО Синові Лаерта в горі та стражданнях, Сідало з ним журливо у гостелюбній хаті,

Там, де прядуть царівни оксамити, Брехати і втікати Йому допомагало З печери велетнів, з обіймів німф,

260

І йшло за ним в бурхливу, чорну ніч,

І було з ним, як гинув корабель, Найбільше горе разом з ним терпіло. І смутно я сказав: «Посейдоне лихий, Твій гнів страшенний, І сам я сумніваюсь, Чи ще вернусь додому». Т а лиш я це промовив, Аж зашуміло море, І з білих хвиль піднялось Чоло морського бога в короні трав морських.

І він глумливо крикнув: «Не бійсь, поетику, Бо я не багну згуби твому кораблю, І те життя твоє слабеньке Я бурі в морі не оддам. Бо ти, поетику, ніколи мене не

прогнівив

І башти ні одної мені не зруйнував

З твердині Пріамоса, Ні один волосок ти не спалив На оці сина Поліфема мого, Порад тобі ніколи не давала Богиня мудрості Паллас Атена». Отак сказав Посейдон І знову пірнув У море. А над тим жартом грубим

старого

моряка

Сміялись під водою І Амфітрита, неповоротна

І доні нерозум'іОГО Нерея.

риба-жінка,

6 ПРИЗНАННЯ

Спустився сумерками вечір, Дико ревіла вода, А я сидів на березі й дивився На білий танок хвиль, І груди в мене, мов море, здіймались, І туга глибока мене обнімала За тобою, любий образе, скрізь надо мною витаєш, І скрізь мене кличеш, Всюди і всюди, І в посвисті вітру, і в рокоті моря, І в зітханні моєї душі.

Легеньким стеблом на піску я писав: «Агнес! кохаю тебе!» Та хвилі лихі затопили Те солодко-ніжне признання І змили його.

Безсила стеблино, розвійний піску! Стікаючі хвилі, я вже вам не вірю! Темнішає вечір, дикішає серце, І рукою дужою з пралісів НорвегН г6г

Вирву найвищу смереку І вмочу ЇЇ В Етни палаючу прірву; отаким-то Пером велетенським, огнями напо€ним,

Напишу на чорнім наметі небес: «Агнес! кохаю тебе!» І кожної ночі горітиме потім На небі те вічне вогняне письмо, А всі під рост аю чі внуки і правнуки Втішно читатимуть слова ті небесні: «Агнес! кохаю тебе!»

7 В КАЮТІ ВНОЧІ

Свої Свої А в Своє

у моря перли, у неба зорі, серця, в серця мого кохання власне.

Велике небо й море, А серце в мене більше, І краще, ніж перли і зорі, Сяє кохання моє.

До великого серця мойого Пригорнись, мале дівчатко! Моє серце і море і небо Вмирають від кохання.

* * *

До небесного блакиту, Де блищать чарівні зорі, Я б устами притулився, Гірко Й ревно заридав би,

Ті зірки - то любки очі, lJJo то безліччю проміннjв

264

Усміхаються привітно Із небесної блакиті. До небесної блакиті, До очей моєї любки Підношу побожно руки І молю Їх і благаю:

Очі! вогники ласкаві! Ощасливте бідну душу, Дайте вмерти і здобути Вас і весь ваш рай небесний!

З висоти, з очей небесних Золоті злітають іскри,

І душа моя ширшає Від безмежного кохання. О далекі очі неба! Виплачтесь мені у душу, Хай душа моя заллється Слізоньками зір блискучих!

Шумом

моря

вколисаний,

Як і мрійними думками,

В темнім закутку в каюті, Я лежу на ліжку тихо.

Крізь відкритий отвір бачу В вишині блискучі зорі,- Ті солодкі, любі очі Солоденької коханкц_.

265

Ті солодкі, любі очі Держать варту наді мною, Ніжно сяють і кивають Із небесної блакиті.

До небесної блакиті Довго дивлюся, щасливий, Доки мли серпанок білий Не заслонить любі очі.

* * *

В дерев'яну стіну корабельну, Де я голову сонну зложив, Хвилі бурливі дико вдаряють, Воркочуть, шепочуть Таємно до вух: Одурений друже І Твої руки короткі, а небо високе, А зорі на небі так міцно прибиті Золотими цвяхами,Даремно ти тужиш, даремно зітхаєш! .. Найкраще було би, коли б ти заснув! ..

***

Мені приснилося широке поле, Покрите тихим та біленьким снігом, Під білим снігом я лежав у гробі І спав там мертвим і холодним сном. З нічного неба споглядали зорі На білий гріб мій, ніби ясні очі, Солодкі очі сяли переможно, Веселі й тихі та кохаНliЯ повні.

8 БУРЯ

Лютує буря І хвилі лупцює, І хвилі запінені дубом стають, Здіймаються вгору і дико підносять

Водяні білогриві хребти, І важко на них корабель вилізає, Мов з поспіхом трудним, І знову нараз пропадає у чорній, бездонній прогалині моря.

о море! Мати краси, що повстала із піни морської! 32 Прамати кохання! Пощади мене! Вже лопоче, мій труп зачуваючи, Примарою білою чайка, І острить вже дзюб свій до щогли, І з жаждою крові літає над серцем, І!!о в піснях хвалебних оспівує доню твою,

Над серцем, що внук твій, маленький

Для іграшки вибрав собі.

267

пусті",

Даремні всі просьби й бl\.агання мої! МІЙ крик заглухає в грюкочучіll (jypi І в шумі вітрів воЙовничих. Все гуркоче і свище і виє, Неначе той дім божевільних розпущених

звуків,

І ясно між ними я чую Акорди привабної арфи, І пісню тужливу та дику, зм'якшує душу і серце шматує,

l!!,o

І голос я той пізнаю. Десь на

шотландськім

скелистому березі

Сивий замочок вирнув з туману, Над морем бурхливим стримить, Там десь, при вікні високім, Жінка вродлива хвора стоїть, Ніжно-прозора, мов мармур, бліда, Вона грає на арфі й співає, А вітер їй коси розплітує довгі І несе її пісню сумну Через безмежне, розбурхане море.

9 МОРСЬКА ТИША

Тихо в морі. Ллє проміння Сонце на спокійні хвилі, Корабель по гнучкій ниві Вздовж зелені скиби оре. При стерні лежить стерни'-lИЙ І хропе на всю гортанку, А при щоглі поправляє Хлопець пірвані вітрила. І крізь бруд його обличчя Пробивається рум'янець, І боязко поглядають Ті великі ясні очі.

Перед ним стоїть капітан І свариться: «Вітрогоне! Вітрогоне, оселедця Ти мені украв із бочки». Тихо в морі. Із-під хвилі Виплива розумна рибка. ріє голову до сонця, Плюс котить хвостом весело.

269

Але мева із повітря На ту рибку надлітає, З тою здобичею в дзюбі Знов знялася до блакиті.

10 МОРСЬКИЙ ПРИВИД

А я лежав над бортом корабля І сонним оком задивився у воду, наче дзеркало, чисту, І r либше, глибше я вдивлявся Аж ось на дні морськім переді мною Спершу немов серпаночком туману вкриті,

Та все ясніш і в певних, ясних барвах І вежі і церковні бані показались, А потім ціле місто, залите світлом сонця,

Старинно-нідерландське, Життям кипуче. Поважні мужі там у чорних киреях, у білих шалях на шиї, з золотими ланцюжками,

Відзнаками почесті, З мечами довгими і такими ж обличчями Через майдан, що кишить від людей, поспішають

На сходи високої ратуші, Де камінні статуї царів На варті стоять з мечем

скипетром в

271

руках.

недалеко перед рядами великих домів,

Де чисті, мов дзеркало, вікна І пірамідами липи обрізані,-

Там ходять дівчата в ясних оксамитах, Стрункі, мов тополі, і в шапочках чорних

На золотистім волоссю, І!!о ніжно окутує рожеві обличчя. Молоді парубки у іспанських одежах Походжають і шлють ІМ поклони. Старші жінки В старомодних брунатних убраннях, З молитовниками й чотками, Поспішають малесеньким кроком До великої церкви, Бо дзвони давно задзвонили, І гучно вже грають органи. Мене самого звуки того дзвону Таємним почуттям тривожать. Безмежна туга і жалі глибокі Крадуться в серце, В те серце, що ледве що загоїлось, І мариться мені, що дорогі уста До крові знов його розцілували, І ллється з рани кровЧервоні, гарячі краплі, І!!о давно і повільно падають На старенький дім на споді, у підводнім місті,

На старий високоверхий дім, До меланхолії безлюдний, Де лиш при спідньому віконці

272

Дівча СИДИТЬ, Підперло голову рукою, Як бідне, забуте дитя. О, я знаю тебе, Ти бідне, забуте дитя! Ось як глибоко, В безодні моря, Від мене сховалася т!! З дитячої примхи, lJlo й вийти вже більш не могла, І там, як чужа між чужими, сама ти сиділа

Довгі тисячоліття, Тимчасом я з душею, повною журби, lllYI\:aB тебе по всьому СВІТІ І завжди шукав тебе, Ти вічно-кохана, Давно-загублена, Нарешті віднайдена,Тебе віднайшов я і бачу знову Солодке обличчя твоє, Розумні, вірні очі, Усмішку любуІ більше тебе не покину ніколи І ЙДУ вже до тебе на спід. І з розпростертими руками Кинусь на серце тобі. Але ще заздалегідь Схопив мене за ноги капітан, Відтягнув від поруччя мене І крикнув, злісно всміхаючись: «lJlo це ви, доктор,- здуріли? .. »

l\оБИЛЯНСЬКIiЙ

11 ОЧИІ!!ЕННЯ

Лишися в глибині морській, Ти, божевільний сне, I,Uo то колись не одну ніч Брехливим щастям моє серце мучив, А зараз, мов примара моря, І в ясний день мене тривожиш; Останься там на дні повіки, А я ще вкину там туди до тебе Всі гріхи мої і болі, І шапку блазня з брязкальцями тими, I,Uo над чолом моїм дзеленькотіли довго, Холодну та слизьку гадючу шкуру

Брехні і лицемірства,

I,Uo довго так мені давила душу, Ту хвору душу, Невіруючу в янголів і бога, Пропащу душу.

r ой-го,

гой-го! Вже вітер тут, Вітрила вверх! Хай лопотять! По тихо-лукавій поверхності вод Летить корабельІ втішена ЗВІльнена душа.

274

12 МИР

Сонце високо стояло на небі Між білими хвилями хмар; Мовчало море, Я в тихій задумі лежав при стерні корабля.

В мрійній задумі,- і напів наяву І напів ніби в сні,- я побачив Христа, Спасителя світу. В хвилястій білій одежі Походжав він безмежно-великий По суші, по морю; Чолом він торкався до неба, Благословляючі руки простер вІН На сушу і море, І, неначе серце у грудях, Сонце він ніс, Червоне, палаюче сонце; І ясне, червоне, палаЮче сонячне серце

Лило проміння небесної ласки І лагідне світло любовне На сушу і море.

275

Згуки дзвонів ТЯІ'НУЛИСЬ врочистu Туди і сюди і тягнули, неначе лебідки,

Ясними шарфами з рож корабельчик повільно

І, І'раючись, тихо на берег иого потягнули,

Де мешкали люди в ясному високоповерховому,

Величному місті. О чудо-спокою! ЯК ТІІХО У місті! Не чути гуркіт ного галасу Душного, гамірного ремесла. По чистих лунаючих вулицях Ходили люди в білих шатах. З галузками пальм, І де зустрічалися двоє, Розумно одно на одного дивилися І повні любові й солодкої самоофіри;З Uілувались в чоло І дивилися вгору На сонячне серце спасителя, ІЛо, все по6ачаючи, кров цю червону Проміння слало в долину,І тричі блаженно щасливі вони говорили:

«Слава Ісусу Христу!»

Як би ти сам був видумав образ цеи мрійний,

ІЛо дав би ти за це, Коханий мій!

276

Ти, що в голові й поясниці безсилий, А в вірі могутній такий, IJlo трійцю святу в простоті так шануєш І собачку і хрестик і лапку Високої покровительки щодня цілуєш, А сам ти побожністю виліз угору На надвірного радника, а потім сенатора,

А нарешті на радника правління.

в побожному місті, Де пісок і віра процвітає, І Шпрее святої вода терпелива Душі обмиває і чай розпускає Як би був ти видумав цей мрійний образ,

Коханий мій! Ти відніс би його на ВИПjі місця на

продажу;

Твоє м'яке, блимаюче обличчя Залилось би цілком побожністю й покорою,

І ясновельможна, Зачудована й тремтяча від щастя Упала б з тобою в молитві на коліна, І її око, променіюче від щастя, Обіцяло б тобі додаток до утримання В сумі сто талярів прусського куренту, І ти белькотів би, склавши руки: «Слава Ісусу Христу!»

з «Н О В И х

п о Е З І й »:ц

Як увечері блукаю Через сонний мрійний ліс, То поблизу відчуваю Твою білу постать скрізь.

Чи то твій серпанок білий, Біле личенько твоє? Може місяць лиш несмілий Крізь листки проміння ллє? Може власні сльози чую, Цjo тихенько так падуть? Чи то ти зі мною, любко, Плачучи верстаєш путь?

278

Під місячним сяйвом море дріма; А хвилі шепочуть тихенько, На серці так важко, розваги нема, Я згадую пісню стареньку. Ту пісню, що здавна говорить вона Про місто, що в морі дрімає, Як тихо з морського глибокого дна І дзвін і молитва лунає. Той дзвін і молитва, Ні крихти мерцям не Бо ЩО вже поховано в Те ви рнуть ніколи не

27.9

здається мені, поможе, морі на дні, зможе.

~o ти мене кохаєш, Я серцем чув давно, А як мені ти в тім призналась, Злякалось бідне воно. Виходив я на гори, Виспівував пісень, Тепер піду плакать над море В ту хвилю, як гасне день.

Бо серце, наче сонце, ~o вдень горить воно, А ввечері тоне величне В глибоке море на дно.

Z8Q

Занадто пізно ці зітхання І ці усмішки полились І Давно померли почування, Яких цуралась ти колись.

Занадто пізно для любовіl В моїй душі на темнім дні Лежить ще погляд твій чудовнif.

Мов промінь сонця на труні.

ZS!

СВЯТО ВЕСНИ

иі втіхи весняні жахають людей І Uвітучі дівчата ордою біжать З волоссям розпущеним, дико кричать. Одчай виривається з голих грудей: «АдонісІ

АдонісІ»

3.;

Вже ніч западає, при світлі огнів, Ярами блукає Їх зграя сумна. Далеко лісами несеться луна Ридання і регіт, і хлипіт, і спів: «АдонісІ АдонісІ» Юнак непорушно і тихо лежить, Поблідле обличчя мерця на землі, А кров його скрасила квіти малі, І скарга високо в повітрі звучить: «АдонісІ АдонісІ»

282-

ШЛЕЗЬКІ ТКАЧІ

()чей засумованих сльози не точуть; Сидять за верстатом, зубами скрегочуть: «Німеччині смертний покров ми тчемо, Трикратне прокляття в нього ввітчемо Тчемо ми, тчемо ми!» «Прокляття на бога, кому ми молились, Як в голод і в холод під плотом тулились; Даремно молились і ждали весь час, Той бог був не наш, одурманив він нас- Тчемо ми, тчемо ми!» «Прокляття князям, королям і вельможам,

IJJo ласки від них дочекатись не можем. Король в нас загарбав останній п'ятак, А потім звелів пострілять, як собак,Тчемо ми, тчемо ми!» «Прокляття отчизні, де гнуться раби, ()тчизні насильства, країні ганьби, Де хутко гниють, опадають квітки,

Де сморід і гниль, де ростуть черв'яки Тчемо ми. тчемо ми!»

281

«Наш човник літає, верстат стугонить,

Тчемо ми щоночі, щодня і щомить Німеччині смертний покров ми тчемо, Трикратне прокляття в нього ввітчемо Тчемо ми, тчемо ми!»

ТАНГЕйЗЕР "~ ЛЕГЕНДА

(1836)

О, бійтесь сіток сатани, Всі вірні християни! Хай пісня про Тангейзера Для вас наукою стане. Тангейзер, лицар молодий, За втіхами ганявся, В гору Венери він заліз, Сім літ там зоставався. «Венеро, жіночко моя, Прощай, солодкий раю. З тобою бути не маю сил, Дай відпустку, благаю». «О лицарю, сьогодні ти Мене цілував замало, Хутко мене поцілуй і скажи, Чого тобі тут не ставало?

285

Чи ж не найкращих вин щодня Тобі я наливала? Чи ж я трояндами чоло

l,Uоднини тобі не квітчала?» «Венеро, жіночко моя, Від вин і цілування Втомилась дуже моя душа, І я вже прагну страждання. Занадто ми вдвох раділи весь час, Я тужу за сльозами, І замість в рожі я би хотів Чоло заквітчати тернами».

«Тангейзер, лицарю ти мій, Моя сварлива доле, Ти ж клявсь сто тисяч раз мене Не кидати ніколи. Ходім, коханню віддамось, Ходімо в мої покої, Мій білий стан поправить там Твої сумні настрої». «Венеро, жінко вродлива моя, Ти будеш розквітатись. Багато у тобі кохалось людей

Багато ще буде кохатись. Та, як лиш згадаю героїв, богів, Яким ти була в насолоду, То зараз ненавиджу білий твій стан, Твою надзвичайну в роду.

286

рудей мармурно-лілейних TBOIX Я починаю жахатись, Як тільки згадаю, скільки до них Буде колись пригортатись». «Тангейзер, лицарю ти мій, Ніж так ось говорити,Волів би ти краще мене побить,

Як ти привик вже бити. Волів би ти краще побить мене, Ніж словом своїм ображати, І гордість у моїй душі Не по-християнськи ламати.

За довгу палку мою любов Образу зачуваю Прощай, я відпустку даю 1 браму сама відчиняю».

2 у Римі, в Римі, у місті святім, Там спів, передзвіння лунає; По вулиці процесія йде, А папа між нею ступає.

Уе сам побожний папа У рбан, Він має аж три корони, І пурпурна кирея на нім,

Несуть йому шлейф барони. «До тебе, святіший мій отче У рбан, В молитві підношу я руки,

287

О, вислухай просьбу мою і спаси Мене від пекельної муки».

Народ розступився півколом назад, Хто зна, яка тому причина. Хто цей паломник блідий, смутний, Ц!о перед папою впав на коліна? «Святіший наш отче, папо У рбан, Таж ти і ;~вільняєш, і в'яжеш,

Ти мене від пекла і муки спасеш, Як слово молитви скажеш. я шляхтич-лицар, Тангейзер зовусь, Я радощів добивався, В гору Венери я заліз І там сім ЛІТ зоставався. Венера, краща від всіх жінок, Палка, ласкава і гожа, І ніжний в неї голосок, Вона, мов пахуча рожа,

Немов метелик, що квіткам Келихи ніжні цілує, Отак довкола уст її МОЯ душа воркує.

Шляхетні риси ЇЇ зодяглись у кучерики чорні, А як поглянуть очі ЇЇ,

ТО жах аж серце горне.

288

А як поглянуть ОЧІ ll, То станеш мов прикутий; З трудом великим спромігся я З гори сюди прибути.

Та хоч і вирвешся з го ри, То хоч куди ховайся, Той зір за тобою слідкує скрізь І вабить: повертайсяl Немов та примара я щодня, А ніччю сон снується, біля мене знов вона Сидить і все СМІЄТЬСЯ.

Сміється все і з мене кпить Словами крізь білі зуби. О, як згадаю я той сміх, То плачу я знову до згуби. Люблю її над міру я, Не в силі не любити. Любов ия мов дикий водоспад,

Нікому ііого не спинити.

Він скаче з гір на кручі скель І з рокотом рве пінні шати, Ламав би він шию хоч тисячу раз, То все не спинивсь би спадати. О, як би я небо ціле мав, Венері оддав би я радо,

Оддав би ЇЙ місяць і сонце оддав, І зір величезну громаду. Ко6И"ЯIІСЬКИ"

289

Ії люблю я понад все. Я весь неначе в пожежі, Чи ж не пекельний це вогонь, Який не знає, що межі? о отче святіший, наш папа У рбан, Ти маєш власть від бога. Рятуй мене од пекельних мук, Від сіток духа злого!» А папа руки тремтячі підняв І так почав говорити: « Тангейзер, нещасливий ти.

Uих чарів не можна зломити. Бо чорт, який Венерою звавсь,

Найгірший між чортами І Не маю сили я над ним, Ні над його кігтями. Своєю душею мусиш ти Платить за тілесні втіхи, На муки пекельні проклятий ти, Проклятий ти навіки».

3 Тангейзер-лицар аж ноги зірвав, Біжить і не має спочину, В гору Венери прийшов назад, Якраз о північну І одину.

290

Прокинулась пані Венера зі сну І хутко з ліжечка встала; Руками біленькими міцно вона Коханого «мужа» обняла. А з носа lИ котилась кров, А очі сльоза затьмила; Своїми сльозами і кров'ю вона Обличчя його зросила.

На ліжко лицар мовчки ЛІГ, Нічого не міг говорити; Венера в кухню поплелась, Борщу треба було зварити.

Борщу і хліба І кров з його Волосся йому І солодко так

йому принесла, ніг обмивала, розчесала вона, промовляла:

«Тангейзер, лицарю ти мій, Ти довго десь зіставався, Скажи мені, по яких ти краях Так довго без мене ганявся?» «Венеро, В Італії І в Римі А зараз

жіночко моя, мав я потреби. мав чимало справ, вернувся до тебе.

На семи горах збудований Рим, Там Тібр тече шалено; А в Римі я з папою здибався; він Вітає тебе через мене.

19*

291

Вертався через Флоренцію я, А потім Майланд минув я, Звідтіль через Швейцарію І через Альпи махнув я. А як по Альпах я блудив,

Там випав сніг так грубо; Орли там кричали, а сині стави До мене всміхалися любо. А як на Санкт-Г отгарді я стояв, Німеччина мирно хропіла, Бо тридцять шість монархів тут Вартують біля її тіла.

Поетичну школу в Швабії Я бачив так само, з книжками Сиділи вони на нічних горшках, На головах гарні «панами». До Франкфурта я на «шабес» прибув І Їв там салату і клецки; у них найкраща релігія, Смакують гуси німецькі.

А в Дрездені я побачив пса; Який він став, хто повірить? Тепер йому зуби випали геть, Не може вже більше Їх шкірить. А в Веймар, де вдови муз живуть, Ридання лунає безк рає, Там плакали гірко, що Гете вмер,

А Екерман ще не вмирає.

292

у Потсдамі крик я RЧУВ голосний Цlo це?- питаю,- хто знає? «ие Ганс в Берліні про останній вік Лекцію, кажуть, читає». у Геттінгені, кажуть, наука цвіте.

Та овочів тільки немаєТам бачив я чорніську тьму, Там світла ніхто й не знає. у Uеллі в тюрмі я бачив одних Ганноверців. Недбайки! Нема в вас національних тюрм І спільної нагайки. у Гамбургу я спитавсь, чому

Його вулиці воняють, Євреї й христ' яни впевняли мене, Цlo це Їх бруд вимітають. у Гамбургу, в місті добрім тім, Челядники дуже немилі; А як на біржу я прийшов,

Здавалось, що я ще в Uеллі. я в Гамбургу бачив Алтону ще, Про неї ти певно вже чула; Я іншим разом тобі розповім, Цlo там зі мною було».

Ф.

Ш І ААЕРА

СВЯТО ПЕРЕМОГИ

Впали Пріамові стіни, Троя збурена дотла; П' яні славою елліни Навантажили добра І збиралися сідати В елеспонті на човни, До чарівної Еллади Повертаються вони.

«Вдарте пісню нам чудову! Бо до рідної землі Завернули корабліВ рідний край пливемо знову!» Сіли довгими рядами Полонянки-троянки, В білі груди б'ють без тями Ті розпатлані жінки.

294

В дике свято ВТІхи й волі Замішався Їх одчай, Зойк і плач про власні болі І пропащий рідний край. «Будь здорова, рідна земле І З дорогих твоїх ланів До чужих пливем панів, АхІ щасливі ті, llJO вмерли!» А богам небес лаштує Калхас жертву, а уста Молять Па лас, що будує І зруйновує міста; І Нептуна, що по світу Пояс хвиль своїх несе, І Зевеса, що Егіду

На погрозу всім трясе. «Довершився, закінчився Час борні і лютих бід, Доповнилась черга літ, арад-велетень скорився!»

Син Атрея, князь народу, Полічив племен число,

~o над ту Скамандри воду З ним разом колись ішло, І, мов хмара, тінь турботи На чоло його лягла, Бо вертає з тих народів Тільки горсточка мала. "Хай радіє, хай співає. Хто рідню побачить знов,

295

Хто живий ще і здоров, Бо не весь народ вертає». «Т а не всім яло співати,

lJJ,o домів верстають шлях; Може смерть на них чекати При домашніх вівтарях. Дехто впав од друзів зради, Хто в борні колись не впав!» Так з У ллісом дух Паллади Осторогу подавав. «lJJ,астя, В кого вірність жінки

Береже в чесноті дім, Бо жінкам зрадливим тим Все бажається новинки». Знов здобутою жоною Не натішиться Ат рід, Гарний стан обняв рукою І щасливий гуторить. Згине діло зле безславно, За проступком - кара вслід, Бо по правді править здавна В небі праведний Кронід. «За святе, гостинне право Потерпів злочинний люд, Впав з руки Зевеса су д, Бог помстився нелукаво».

«Хто щасливий, той і може, Син ОЇла відповів, Прославляти ім'я боже І престол суддів-богів.

296

Не по правді ділять долі, Ділять щастя навпопад, Бо Патрокл лежить на полі, А Т ерсит пливе назад».

«Сипле насліпо із бодні Доля людям Їхній пай; Тож радій тепер, співай, Хто взяв жереб жить сьогодні!»

«Так, війна взяла найкращих! Вічна пам' ять по тобі,

Брате, ти на герцях наших Був мов башта в боротьбі. Як човни еллінські тліли. Ти один рятунок дав, Але хитрий і умілий Нагороду гарну взяв».

«Мир твоїм останкам мертвим! Ти від ворога не впав, Аякс Аякса зламав,Гнів бере найкращі жертви!» Тут на спомин свого батька Злив Неоптолем вина: «Зі всіх доль людських найкраща Доля батькова - одна. Зі всіх благ земних великих Слава - найвище добро; Тіло - попіл, та вовіки Буде ім'я жить його!»

«Будуть згадувать велично Твоє ім' я ті пісні.

297

Бо марні добра землі, А мерці тривають вічно!)' «Коли смертні не складають Про побідженого гімн, Я хоч Гектора згадаю!-

т ак сказав Т идеїв син. Він святині свого дому Був захисником і впав, Слава випала другому,

Uей за краще в БШ ставав!» «Хто за прадідні престоли Ліг в бо рні, як щит і дах, Той і в ворога устах Житиме, не вмре ніколи І » Нестор, що три роди бачив. Стародавній бенкетар, Слізній Гекубі призначив Вщерть наповнений пугар. «Випий цей цілющий трунок, Біль твій лютий зникне й сам! Бакхів дивний подарунок Для зболілих серць бальзамІ» «Випий цей цілющий трунок, Свій великий біль забудь! ие бальзам на хвору грудь Бакха гарний подарунокІ» «Так, як Ніоба, що стала Гніву божому як ціль, Плід колосся скуштувала І забула лютий біль.

298

Доки ще край уст кружляє Життєдатний ключ життя, Тоне біль, і потопає Горе в морі забуття!» «Бо покіль край рота ллється Животворний дар життя, Горе в морі забуття,

Біль і смуток сном здається». Тут пророчиця схопилась На ворожих кораблях І на город подивилась, цдо загинув у димах: «Все життя земне є димом, Смертні - величі земні, Всі, як дим на вітрі, згинем; Вічні лиш боги одні».

«Нам загрожує безодня І на морі й на землі, Тоне й завтрашнє в імлі,

Тож давайте жить CЬOГOДHi!~

ШОДАТОК

ЮНАl1ЬКИХ

ЗОШИТІВ

НА НЕБІ ТЕМНА СМУГА ... 1

На небі темна смуга, А в серці чорна туга, А в серці дві гадюки І муки, муки, муки ... На небі б'ються хмари, А серце мре від кари, Від кари за кохання Стікає кров остання ...

303

*** Із висоти святих небес 2 Росою впала пісня слез В той гарний час, як ми з тобою В тиху нічку Понад річку

Йшли шовковою травою. А ти питалася мене: Невже ж та хвилька промине І ТІЛЬКИ жаль за нею стаІіе? Чи не буде В нашій груді Забуватися часами?

Не думав я тоді про те, Цlo твоє слово золоте Розлуку нам пророкуваЛ0. Поза словом Тим чудовим В мене розуму не стало.

304

11 и к .А У «3

КН И Г И

ж и т т Н» з

Де ж ти, мила, пробуваєш? Пишу лист німий тобі; Ой прийди та прочитаєш

Лист, написаний в журбі! Ой пекучеє чорнило Та й білюсенький папір Мою душу пораНИЛ0, Затемнило розум мій. Те чорнило - мої сльози, А папір личко бліде; Туга слово тихо сіє ...

Ой німий той лист бу деl Де ж ти, мила, пробуваєш? Пишу лист німий тобі; Ой тугою, слізоньками Списую личка бліді.

20.

В. Кобилянський

305

11 На, маєш чарку! Пий до дна! Забудь дурне зітхання! В тій чарці, повній забуття,

LUумить нове кохання.

Чому Посій Мене А все

не n'єш? Та пий до дна! на зr:аді квіти! здури.\а не одна, ж я хочу жити!

Поглянь на світ! Там світлий рай! Немає там лихого! Сміху й життя у нім шукай! Там lцастя тільки много! Св;й жаль і плач кинь в яр без дна,

Й забуте раювання! На, маєш чарку І Пий до дна! у ній нове кохання!

З06

ІУ

Шумить, шепоче жовтий ЛІС Про дні свої весняні; Падуть листки, мов каплі сліз, Тремтять листки останні. Сміється сонце з-за верхів Листочкам на прощання; Із-за плачу, із-за сміхів Тремтять пісні останні.

20*

307

!1 н к .А У

«Н Е Б Е СНІ

АКОРДН»4

в душі моїй грають акорди небесні, По струнах тремтять дорогих, Зливаються в пісні і псалми воскресні Поривань мертвих-молодих ... На землю лиш кидають усміх погорди Небесні акорди.

Чи чуєш, як ллються каскадами злота Розкішнії тони весні? Немає в них бруду, немає болота, Не ллються в них сльози рясні; Немає з землі там ні горя, ні муки То райськії звуки:

То щастя земське є смішне, невеселе, То щастя підряджене тлі. Сьогодні ще землю цвітоньками стеле, А завтра вже сніг на землі.

308

Про щастя блискуче, що в пітьмах не тоне,

Небеснії тони. Пучки того щастя у мене зацвіли, Они є мій скарб дорогий: Життя розуміння, стремління до цілі,

Душі ідеал золотий. І вічна погорда на зло І віра у красне.

на дочасне

Те щастя не зверне житейськая туча, Його не зламає і бог, В тім щасті є сила кріпка, неминуча Се мій найцінніший чертог. Із нього лунають над світ і над люди Небеснії нути. Чи чуєш, мій друже, як ллється, як плеще? Се радість у пісні святійl

Чо ж доля людини, як цвіт, не цвіте ще, Як рай є у ній же самій? Чого ж всюди чути закуті у муки Тони розпуки? І

309

ІІ

Втікає хвиля по хвилині, Пливуть літа в незнану путь І люди родяться і мруть, І смерть царює на долині.

А що нас там за гробом жде, Ніхто нам того не розкаже, Життя нам гряззю очі маже, І чоловік сліпий іде.

Та ти не жди за гробом раю, Бо рай всесвітній на землі В тяжкій борбі, повній одчаю,

Зі смертю й з чинником любві.

Борись і знай, що в тому бою Живе земного щастя суть, А у нірвані - супокою Живе лиш совершенна грудь. Змивай свої пекучі рани Ліком перлисто-срібних сльоз, З грудей розсип сніжні пеани Замість прокльонів і погроз.

310

Вбивай і знову воскрешай Свої поривання любовні

Й своїх чарів квітки коштовні Поміж братів своїх роздай. Здіймись високо понад люди, Постав собі далеку ціль, І най тяжкий, вселюдський біль Відоб'ється у твоЇЙ груді.

Покинь нікчемні власні жалі, Бо в твоїй груді є твій бог, Шукай життя у ідеалі, А вічним стане твій чертог.

311

ІІІ

І знов за днем пролинув день, І я не вдіяв знов нічого ... Здається, гасне той огонь. вів мене до щастя мого. Зірвали бурі ранній цвіт, Розлили блиск перел коштовних На гробі молодечих літ І на пориваннях любовних.

)Стось виссав з серця теплу кров, Вінцем обвився кругом тіла І вирвав щастя і любов Весна нечутно відлетіла. Колись я мав розкішний рай, І ангел жив у тому раю Та ангел сам зморозив май, А я закон втопив в ручаю. І все минулося отак ... На новий засів нема зерня, у мозку синій звівсь хробак, А в серці розрослося терня .. ,

312

v Для тебе світ ціl\.ИЙ розцвівся, Па де із сонця злотний блиск І рокіт пісні розкотився, І хвиля сипле срібний приск.

Тобі Тобі Тобі І іх

співають жайворонки, барвіночок цвіте, всміхаються зіроньки проміння золоте.

Тож жий, блищи, як срібна стрічка. ж.иви розкошам і собі. А що у серці темна нічка, Хай буде байдуже тобі.

313

Прощайте, Журливий Прощайте, Прощайте, I,Uo вас на

МОІ давні жалі, смутку тихих піль; скелі, сонні фалі, сліз моїх хрусталі, квіти сипав біль.

Прощайте, зорі ясних ночей, I,Uo сипали кохання в грудь! Прощай, мій заспіве охочий, дівочих ласк обман діточий, I,Uo десь вели в незвісну путь. Прощай, і вітре полудневий, I,Uo холодив моє чоло, На вії слав ти сон рожевий, }{азав про замок хрусталевий І відносив від мене зло. Прощайте, злидНІ и злоте щастя, )(отя й тебе я не зазнав, Та вже і знать в життю не вдасться І я не прагну більше щастя ... Я сам життя своє зламав.

314

Тепер піду, як блудний огник, Блукати світом сам на сам, Як вдарить хвиля на мій човник, Скажу, я сам собі виновник І сам на смерть себе віддам.

VIII Коли б піснями мож вбирати, То я б вбирав тебе, мов фею, В В В В

пісень пахучі аромати, сріблясте сяєво інею; блакиті неба, в злото зорі, тремтіння дум, в рубіни крові,

Поніс би ген через простори у край краси життя й любові. Коли б піснями мож поїти, Я би впоїв тебе до скону, Розбив би серце об граніти, І позбирав би кров червону.

Й тебе поїв. би аж до зорі Палким життям своєї крові Потім поніс би на простори у край краси життя й любові.

316

3 !J И К.А

«М Е.А од

Il CEP!J Я» s

Як знайдеш серденько, що твоєму рідне, IJJ,o плаче з тобою і б' Є, Своєю любовію будь йому гідна, Люби його гей би життя. Люби його кріпко, не дивись на докори, Лови його кожде биття; Бо небо і море, і бог сам говоре: «В любові найкраще життя!»

317

По твоїй біленькій шиї Вились кучерики злоті, В лабіринті мого серця Блудні огники здіймались.

Білі груди піднімались І роздули ясні іскри, З тих потім огонь зайнявся, І в огні згоріло серце.

318

ІІІ

Та пісня, що плила до тебе. Пропала в бідному безсиллю, Бо хтось прийшов і в одну хвилю Зірвав, зломив стремлячу в небо І кинув вниз. як вода із водобою

Паде й розсипуєсь на перли, Так звуки, що тремтіли-мерли, Перемінились в лютім болю На перли сліз.

319

Чи чу ла ти мою сопілку? Тепер не ті пісні у неї! Немає в них краси барвінку, Немає ніжності лілеї ... Чи чу ла ти мою сопілку? Тепер із неї смутки ллються ... Криваві пісні в тиху нічку, Мов хвилі у потоці, б'ються. Чи чула ти мою сопілку? Чи знаєш ти ті чорні пісні? У них нема краси барвінку, В них срібні сльози в чорній плісні.

320

з llНКАУ

«КВІТН»'

*** Як в ночі безхмарні пог лянеш на гарні Чудово-блискучі, с ріблясто-бліді Т ремтячії зорі у синьому морі І місяць, що сяє в святій висоті, Згадай, моя мила, весела, щаслива, ~o я в тоту хвильку чудову твою Дивлюся на зорі і в смутку та в горі Безнадійні сльози з очей своїх ллю.

21.

В.

Кабилкне,кий

321

*** Прийшов я до неІ ІЗ хмарою темною Розпуки страшної, важкого жалю,

Пішов я від неї З красою неземною, Неначе безсмертність найшов я свою.

IJ10 IJ10

ж хмару ту чорну так скоро розвіяло? ж радість і втіху у серце влило? То серце дівоче кохання посіяло, І щире кохання все горе змело.

ЗАВДАННЯ ПРОЛЕТ АРСЬКОГО МИСТЩJТВд'

Коли упала стара буржуазна культура, на 11 руїнах, в крові, в огні пожеж повстала мо лода, свіжа пролетарська культура, викувана

молодою

творчістю

робітничих,

дужих

мас.

Зразки цієї творчості ми досі мали в видан нях московського пролеткульту. Перші проя БИ такої культури,

витворені

пролетарським

мистецтвом, бачимо зараз і на Вкраїні. Прав: да,

вона поки ще слаба, невикристальована, вона стоїть ще під впливом божевільних роз ніжених течій упавшої буржуазної культури.

Але ж здоровий, життьовий критерій в ній уже почувається, і ми глибоко вірим, що вона

зуміє позбутись тих хворобливих тенденцій, які довели буржуазну культуру до цілковито го

мистецького

упадку.

Тепер ми хотіли сказати кілька слів про завдання

пролетарського

мистецтва.

В той час, коли буржуазна культура коли сала в розніжених позах ситих ЇЇ прихильни ників, різних експлуататорів трудового наро

ду, в той саме час здорові творці з народу творили своє революційне мистецтво в темних обдертих хатах, під могутній шум і стук заво-

21*

З23

дів і фабрик і, попадаючи за те своє мисте цтво в каземати, тюрми, що оберігали старий,

гнилий устрій, а разом з тим і всю буржуаз ну

культуру,- продовжували там, за гратами,

без

сонця, в

голоді

бруді

творити

своє

мистецтво, мистецтво народне, опозиційне до пануючих собі

класів,

велику

зародки

майбутньої

визволення та

ін.,

мистецтво,

робітничу

праці.

що

революцію,

титанічної

Революційні

таїло що

боротьби

пісні,

таїло

за

вірші

безпретензійні і прості по формі, що по

ширювались із-під поли, запалювали в народі перші вогні озлоблення проти пануючого екс плуататорського

бутній порив нього і

устрою,

підготовляли

революційної

боротьби

маи

проти

підготовили і оповили авреолею вреш

ті і нашу велику пролетарську революцію, ко тра

знищила

азного

дощенту гнилі

підпори

буржу

царства.

ие бу ло

завдання

ського

мистецтва,

давати

гасла,

тодішнього

пролетар

поезії, завдання закликати,

те завдання

вона

блискуче

виконала.

Тепер культура пролетаріату стоїть перед новими

завданнями,

котрі

коли

не

трудніші

за попередні, то у всякому разі рівноцінні Їм.

Старі основи впали, визволена людність СТО ІТЬ на шляху до нового життя. Шлях той важкий і, не маючи підготовки для того, щоб

пройти його, дуже легко схибитись і впасти

за ним. Стара культура

залишила нам свої

хоробні бацили, бацили зніженої немочі, і ті

бацили починають в'їдатись в здоровий орга нізм пролетарських мас,

загрожуючи знищи-

324

ти його так само, як знищили й старі буржу

азні верстви. ие, між іншим, помітно вже на віть на виданнях московського пролеткульту.

Манера старих буржуазних поетів, незрозу мілі

для

пролетаріату

звороти

мови,

злива

незрозумілих або старих, відживших слів вли вають тільки утому в організм читача, не за

палюють його, не визивають творчих життє

вих емоцій.

Отже,

завданням пролетарського мистецтва

є, навпаки, відмежуватись від такої утомлюю чої душу і тіло манери, найти нові форми для нових образів ...

Пролетаріат стоїть на шляху до кращого життя. Дорога важка. І культура, мистецтво його повинні не оспівувати другорядних явищ його життя, але вливати в його організм сві жість, бадьорість життя, запалювати його ду шу для дальнішої боротьби з усім тим, що йому прийдеться зустрінути на шляху; куль тивувати його як вищу одиницю буття, по ширювати його розуміння краси, сили і волі, кувати в НЬОМУ непереможне бажання іти все вперед і

вперед революційним

кроком,

поки

не відчиниться перед ним брама світлого при идешнього

царства.

За життя В. Кобилянського його оригінальні тво· ри окремими збірками не друкувалися. Лише після смерті побачила світ книга: В. Кобилянський. Мій дар. Посмертна збірка поезій. Киів (В-во «Друкар», 1920). Як свідчить автор передмови до цієі збірки М. Зеров, на пропозицію видавництва влітку 1919 р. В. Кобилянський почав готувати до друку збірку сво· іх

оригінальних

віршів

перекладів,

але

смерть

не

дала можливості закінчити цю роботу. Збірка була надрукована після ЙОГО смерті. За назву для збірки була взята одна з поезій, яку збирався поставити заглавною й сам автор. Друге видання: В. Кобилянський. Твори. За редак

цією і з передмовою Д. Загула. Киів, В-во «Західна Украіна», 1930. ие найбільш повне видання. До нього були включені навіть деякі варіанти з архіву пнсь менника. З тих творів, що мав у своєму розпоря дженні Д. Загул, до збірки не увійшло лише 4 вірші

(<<Христос воскрес ... », «І вдарив промінь ... », «Кап лиця», «Гріх»). У збірку також не увійшли твори, що друкувалися

буковинській

періодиці,

бо

вони,

як

писав Д. Загул у передмові, були недоступні ЙОМУ. У повоєнний час твори В. Кобилянського друку валися вибірково у виданнях: «Антологія украінської поезіі» (т. ІІІ, стор. 167-168); «Письменники Буко. вини». К, Держлітвидав, 1957 (стор. 307-352); «Революційні поети Західноі Украіни». К., «Рад. письменниК», 1958 (стор. 87-104). У книгу «Пись менники Буковини» вперше включено деякі ранні вір ші, друковані

буковинській періодиці.

Наша збірка є найбільш повним виданням творів лоета у післявоєнний час. На підставі датувань ав тора, перших публікацій та тих віршів, зміст яких вказує

на

час

іх

написання,

329

зроблена

спроба

пода-

ТИ

тут

твори поета

у хронологічиій

послідовності.

(У збірках «Мій дар» та «Творю) вірші були погрупо вані тематично). Проте цього не вдалося зробити по слідовно через брак даних про написання більшої ча

стини творів. Тому ряд віршів згруповано за темати· чною ознакою (вірші про рідний край, про кохання, про море, про природу, про революційні події). Дане

видання

також

вибраним,

не

повним.

Для тих, ХТО хотів би докладніше ознайомитися з усією творчістю В. Кобилянського, подаємо назви віршів, що не ввійшли до нашого видання. ие - ча стина юнацьких спроб; слабкі або незакінчені вір ші, частина віршів любовних, що мають альбомний характер, а також вірші виразно декадентського змісту.

3і збірки «Мій дар» в наше видання не включе ІІі: Сам, Гріх, Каплиця, Лебедина пісня, ТаЄМIІИЦЯ, В трансі, Божевілля. 3і збірки «Творю) не подано: Я бачив на полі, Я СНІІВ тебе, В альбом, Наче жовтий той лист, Від дотику гарячих уст, Дві шклянці на столі, Я викли кав красуню чорну, Сон, Ти лежиш на столі, Мій храм, Ходив я по велетнях-горах, Двадцять п'ять ча рівних років, О, скільки чорних мук, О, lІе кленіть мене!, Тонесеньке жало гадюки, Для вас цвинтар, Пташка, втомлена пташка, Жрець, Ти мені присла ла торт, І вдарив промінь, Стрічаю рік новий, Годі струни!, Я вас кохаю, Як побачиш мій труп. 3 раНllіх творів не даємо ряд віршів з циклів «3 книги життя», «Небесні акорди», «Квітю), «Мело дії серця». Включення ряду слабих і наслідувальних віршів лише послабило б враження від творчості цьо го оригінального поета, який ще не встиг вповні ви явити свій хист.

ОРИГІНАЛЬНІ ПОЕТИЧНІ ТВОРИ 1 Я сокіл з 2ір ... Вірш датованпй 1917 р. Вперше опублікований в альманаху «Червоний вінок» (Оде са, 1919, стор. 9). У перекладі російською мовою друкувався під назвою «Я сокол С гор зелены x Бу-

ззо

КОВИНЬІ» В зб. «Антология украинской поззии в рус. ских переводах», ДВУ, Х., 1924. П о л ОНИ Н а - випаси в горах. Тре м б і т а - музичний інструмент у вигляді довгої труби, зроблений із кори дерева. Нею гу· цули

звичайно

сповіщають

про

смерть

або

яке

НС

Щастя.

Дов б уш

легендарний

ватажок

карпатських

повстанців, опришків.

К и ч ера - гора, покрита аж до верху лісом. 2 В моїu душі. У збірці «Твори». що вийшла о 1930 р. під редакцією Д. Загула, цей вірш, на від міну від збірки «Мій дар», складається не З двох, а з трьох строф. Як і деякі інші вірші, що мають два варіанти, подаємо за збіркою «Т ВОРИ», оскільки вва жаємо це джерело повнішим і певнішим, менш під кореним особистим смакам і вимогам упорядника збір

ки «Мій дар», який, очевидно, редагував ЇЇ як збіfJ ку молодого, початкуючого

автора

і деякі

вірші ско

рочував.

Блакить

твоїх

очей.

Дата

написання

вірша

не

встановлена.

О фі р а - жертва. Пісня. Вірш датований 1916 р. Вперше опублі кований в збірці «Мій дар». 5 Там, де Черемош ... Вперше опублікований у збір· ці «Твори». Ч ере м о ш - ріка в Карпатах, щедро оспівана в 4

коломийках.

Г о в е р л а

одна з найбільших вершин Карпат.

ських гір. 6 Fata тorgana. Вірш датований 1916 р. Опубліко. ваний в збірці «Мій дар», 1920. 7 Верховинський бір. Вперше опублікований в книжці «Мій дар». В «Антології украінськоі поезії» т. ІІІ цей вірш помилково датований 1920 р. (пост помер у 1919 р.). 8 У тебе, коханий мій краю... Вірш датований

1916 роком. У виданні «ТворИ» після першоі строф" подано ще дві строфи, яких немає у збірці «Мій дар'>,

Оскільки

своє

кописами

поета,

видання ми

Д.

подаємо

данням.

331

Загул цей

готував

вірш

за

ру

цим

ви

Буковuнські

MOTиВlI.

Вперше

надрукований

збірці «Творю). В ори н Є - гірська огорожа з тичок. Б у тин - лісорозробки; ліс, призначений для вирубання.

С и г л и

молодий

смерсковий

ЛІС

П л а й - гірська стежка. А фин и - чорниці, чорника. Ч і ч ь к а - квітка. Л е r і н ь - парубок. Чей - адже. Ф лек е в - парубок (рум.). Яне в в о л и - я не вільна. Л ю б а ска - коханка. П о в і ж - розкажи. Тер ь х - вантаж, у гуцулів пок.\ажа (рос.- тюк). Ту ску ї ш,

туску вати

сумувати,

на конях

переживати.

Т є р- таки. В ере мін н а

вагітна.

По сот цім а l' - буде мати по сотці (грошей). Сум н і н н а- сумлінна. Ж о в нір - солдат австрійського війська. ес-цей. Им а т -має. 10 Чи ви були D моєму царстві?. Вперше на друкований у збірці «Твори». Гун и - азійські кочові племена, що в IV-V ст.

чинили спустошливі набіги на країни Європи. 11 Ессе нарис, буквально з французької - до свід. Може бути і короткий вірш, начерк в т. ч. Фі лософського змісту. J3першс надрукований в збірці «Твори». 12

На зоряну молочну путь...

вміщено

підряд

два

вірші,

що

збірці «Творю)

двома

однієї теми. Перший містимо в основному другий,

менш

викінчений

тріолет,

варіантами

тексті,

подаємо тут:

На зоряну, чумацьку путь Мене так вабить вічна, давня туга Мені б хотілося заснуть Вгорі, де зіроньки пливуть

ЗЗ2

І звідки ясне світло ллють. Коли на землю ляже смуга На зоряний, молочИий путь Мене таІ, вабить вічна, давня туга. 13 Я був СЬОlодні ... Вірш датований 1917 р. і є, очевидно, першим Bi~ГYKOM на події Лютневої бур· mуазно-демокраТИЧНОl революціі. Опублікований у

sбірці «Мій дар». 14 О, не дивись на світ ... Вірш датований Опублікований у збірці «Мій дар». 15 J!юблю Я рев і рик ... Вірш датований

1917 р.

1917 р. Вперше вміщенИ!! у збірці «Мій дар». В збірці «Тво· рІО> у вірші додано ще дві строфи (останніх). Дру. куємо за виданням 1930 року. 1U О, не дивись .. Вперше вміщений в збірці «Мій дар». У виданні Д. Загула в третьому рядку третьої етрефИ слово «перлоlO» замінене «перламІО>. У вір ші додано ще дві строфи. Друкуємо вірш за текстом зб. «Мій дар». 17 Під рев і ZYK zapMaT ... Вірш також є відгуком на рево.\юці;іні події на Україні; написаний уже після

Жовтня. Вперше надрукований у збірці «Твори». С арк О фаг - кам' яна гробниця у стародавніх єгиптян,

греків і римлян.

Так смутно-прекрасні ... Вірш датовано 1917 р. Опубліковано у збірці «Мій дар». 10 Осіннє золото... Вірш датований 1917 р. Опуб ~iKOBaHO в збірці «Мій дар». 20 Не відаю, 'Ш ти ЖllВСШ ... Дата 1917 рік. Вмі щено в зб. «l\1ій дар». 21 В новім руслі. Вперше опублікований у журна лі «Літературно-науковий вісниК», 1919, кн. ІІІ, стор. 243. 22 Вечір НQсуnився .. Вперше надрукований в «Уні вереальному журналі», 1918, .NQ 1, потім у збірці «Мій дар», під заголовком «Вечір». В книжці «Тво рІО> вміщеннй під заголовком «Вечір насупивея». 23 Т йм, де все nереnлелося... Вірш датований 1917 р. Вперше вміщений у зб. «Мій дар». 24 Н QТЮРМОРТ. Опублікований у «Літературно науковому віснику», 1919, кн. ІІІ, стор. 241. 18

ззз

25 Заклик. Вперше опубліковано в зб. «Червоний вінок», потім у зб. «Мій дар». 28 Срібні крила понад морем ... Вперше вміщено в зб. «Твори». М е в а - чайка. 27 Щоби любить тебе ... Вірш датований 1917 р. Вміщений в зб. «Мій дар». 28 П·яніно. Вірш вперше опубліковаио в «Уиівер. сальному журналі», 1918, N2 1, стор. 5, згодом у зб. «Мій дар», стор. 41. 29 Дистихи. Перші три дистиХИ вперше опубліко, вані в зб. «Творю>, четвертий дистих - в ж. «Муза гет», 1919, N2 1-3, стор. 37, п'ятий і ШОСТІІЙ - В зб. «Мій дар», стор. 22-23. 30 Як тільки поверну ••• Вірш датований 1918 р. Вперше вміщений в зб. «Мій дар». 31 Мій дар. Вперше вміщений в зб. «Творю>, 1930 р. Вірш є підстави датувати 1919 р., коли го

тувалася до друку збірка «Мій дар».

Д і а дем а самоцвітів;

- дорогоцінна прикраса для голови з

була ознакою царів або

жерців.

Еде м - земний рай, в якому, за біблійними пе реказами, жили люди до «гріхопадіння» Адама і Єви. " Христос воскрес... Вірш опублікований в збір нику «Червоний вінок», стор. 10. Тут маємо яв ний перегук з «Дванадцятьма» О. Блока, твори яко го перекладав Кобилянський українською мовою. За свідченням Д. Загула, який мав у себе рукописи тво рів поета, останній рядок закінчувався словами «на

род воскрес». Приймаємо цю

редакцію, виправдану

всім змістом вірша.

Вірші

революційного

змісту,

вперше

вміщені

збірці «Твори», відображають настрої останнього ро ку життя поета в 1919 р.

написані

за

Радянської

влади,

ПЕРЕКЛАДИ 1

Переклади

творі!]

Генріха

Гейне.

Надруковаllі

вони в першому томі, що вийшов двома Кllижечками,

під назвою: "Гайнріх Гайне. Книга lІісень. Перше пов не видання в перекладі Д. Загула й В. Кобилянсько,

ЗЗ4

го. Частина І. Накладом видавництва «Серп і мо лот», Київ, 1918. Частина 11. Накладом видавни цтва «Серп і молот», Київ, 1919». Обидві книжеч ки входили до серії «Повний збірник творів Гайнрі ха Гайне», том І. У вступі до частини І «Книги пі сень» «Від видавництва» говорилося, що, бажаючи видати в пер ш е збірник у с і х т В О Р і в німець кого поета, в тому числі й «літературну спадщину та поезії другорядної літературної вартості», видавни цтво не робило вибору із вже існуючих перекладів, бо їх важко було зібрати, а також тому, що «біль шість

із

досі друкованих

реробками

перекладів

або переспівами

дуже

малої

вільними

пе

літературної

стійності». «Через те,- писалося далі у вступі «Від видавництва»,- всі

поетичні

твори,

що

ввійдуть

склад повного зібрання творів Гайне, задуманого ви давництвом,

мало

випускаємо

відомих поетів

перекладі

двох

молодих,

з Буковини, Дмитра Загула і

Володимира Кобилянського ... » Іх переклади, на дум ку видавництва, бездоганні і формою. «Вільних пе рекладів майже немає і всюди задержано ритміку й будову, вірність оригіналу, а в деяких місцях навіть і уклад виразів, алітерацію та інші прикмети гайнів

ської поезії». Далі перераховані переклади, здійснені кожним із перекладачів. З цього переліку виходить,

щО В. Кобилянському належать переклади «Роман сів», «Сонетів», першого циклу «Північного моря» та частини циклу «Поворот», починаючи від

вірша.

Судячи по добору текстів, перекладачі користува

лися

критично

свідчить той

неперевіреним

факт,

що

оригіналом.

з перекладених

Про

тут

це

поезій

Г. Гейне багато не було включено автором до «Кни ги пісень» або спершу включено, а при окремому ви

данні вилучено. Так, наприклад, до циклу «Романею> не включались автором «Німеччина», «Віннебергіа да»; в «Доповненнях» до «Книги пісень» друкували ся «Наука», «Сон і життя», «Спомин» тощо; до цик. лу «Сонети» не включались автором «Бамберг і Вірц бург», «Окассен і Ніколетта ... », не всі «Фреско-сон~ ти Христіану З(ете)>>, «Ій» тощо. Вірші «Францові Фон-U(уккельмагліо)>> та «Картина» подані перекла дачами у циклі «Сонети», хоч вони зовсім не є со

нетами.

Uикл

«Поворот»

ЗЗ5

«Книзі

пісень» Гейне

складається з 88 віршів (10 віршів перенесені поетом у «Доповнення»), а в перекладі Д. Загула і В. Ко билянського з 100 віршів. Епіграф з Гете до першо. го циклу «Північного моря» (також і другого) був лише у першій

публікації,

окремому

виданні

«Книги пісень» ці епіграфи автором були зняті і біль ше ніколи не поновлювались. Є ще деякі неточності і відхилення від канонічного тексту «Книги пісень ». 2 Л а в ра Лаура. 3 В а л т а с а р за біблійними переказами, остан Нlи вавілонський цар; забитий у 538 р. н. е. при здобутті Вавілона Кіром. П у гар - чарка (з .lI/олд.). є Г о в а - одно з імен бога у стародавніх євреїв.

1\1

і н нез е н гер и

середньовічні німецькі пое-

ти, представники рицарської лірики. Залишаємо на писання перекладача (замість «міннезінгерИ»). 5 При с л и, приснути - бризнули, розлетілися.

(;

Рон ц і с в а л ь,

за старофранцузьким

fJонсеваль

епосом

ущелина, в

«Пісня

про

якій,

Роланда»,

відбулася битва між французькими військами та мав рами.

Р о л анд -

герой старофранцузького епосу «Піс

ня про Роланда».

Ген е л о н -

герой старофранцузького епосу «Піс

ня про Роланда», через зраду якого французьке вій сько

зазнало

поразки.

Кар л, Карл Великий

(742-814)-

імператор, за часів панування

французький

якого відбувся невда

лий похід в Іспанію, оспіваний в «Пісні про Ролан да».

Ф Л О Я Р а - (з молд.) сопілка. Мається на увазі князь Олександр Вітгенштейн, з яким Гейне був знайомий в 1819-1820 рр. 9 Б о г и н я, Щ О З Н Я Л ась і з мор с ь к О і n іни - богиня краси і кохання Афродіта (у рим лян - Венера), що, згідно з старогрецькими міфами, народилася коло острова Кіфери с білосніжного шумо 7

виння

морських хвиль, а потім вітерець приніс її на

острів Кіпр (Афродіту ще називали Кіпрідою). 10 До цього вірша додана така примітка, очевид но, перекладача: «Б е р л і н. В 97 нум. «Агриппіни» за 1824 рік цей вірш надруковано з такою приміт-

ЗЗб

кою:

«ИЯ народна пісня відноситься, як це видно зі

згадки про буки, до МИНУЛИХ часів і записана в Ган новерськіІі пропінції зі слllЗ народу. Г. Гейне». Нам здається далеко більш іімовірним, що цей вірш, який спричинився нал,

до

складено

відклич ної

самим

заборони

видавати

жур

поетом»,

11 До вірша ДОДdНО Tdl<y примітку: «Віннебсрzіа да». Uсй вірш опубліlшвано перший раз Германом Гіффером в його книжці «Aus dеш Leben Heinrich Heines» (Вегlіп, 1878). Героєм його Є,, як здається, Фердинанд Ігнат Віннеберг з Лет мате коло Ізерло на, який був товаришем Гейне в Діссельдорфському

ліцею і слухав потім разом з ним лекції в універси

теті в Бонні (в 1813-1819 рр.). Згаданий в 3-й строфі Иерніал був, можливо, теж шкільним товари шем ПО,'ТJ. д. тго(\н Р і Ламеl'це вчигелі в Діссель дорфському ліцеї. Село Гересгайм-Г ересгайм находить ся

БЛИ31,КО

Дн:сельдорфа.

Lі[JШ

написаНIIЙ,

певне,

1816 році. Останню кінцеву строфку додано пізніше, 1

то, як кажуть, не рукою самого Гейне». Приписуванні Г. 1 ейне чотири рядки

тут

опу-

сн:аЄI\10.

К л ячи т ь, клячати -

Стр і й

одяг.

В. фан Шлеzель

стояти на колінах.

(1767-1845)-один зви

значних діячів раннього романтизму в Німеччині. До цього вірша додано примітку: «А. В. фон Шлегель.

Почув аНН я глибокої пошани до Августа Вільгельма 'Рон Шлегеля, яке висловив поет в цьому циклі соне тів, обернулося трохи пізніше в

якнайбільшу ворож

нечу».

,.; Н і б е л у н Г и -

«Пісня про Нібелунгів»

ні

мецький народний епос.

т і а р а дом і

пап

головний убор перських царів, а зго

римських.

16 До цього вірша додано примітку: «[еОРІ Сар тnріус фОН Вальтсрсzаузен (1765-1820) - вчитель ейне в І'еттінгені. Поет називає його великим істо

РИКОМ і ЛЮДИНОЮ, якої очі сяють, як ясні, світ лі зорі, в

наш 'ІУЖИХ

час,

а гостинне серце його одчинено для всіх страждань і радощів, для турбот жебрака й

корол Н, для Їх богІВ».

22.

В.

останніх

Кобнлянськни

зітхань

337

погибаючих

народів

17 Вірш супроводжується приміткою: «Ж. Б. Рус со. Жан Батіст Руссо (1820-1867)- один з найін тимніших приятелів молодості Гейне. Пізніше ВОНІІ

розійшлись в своїх симпатіях». 18

До вірша додано примітку: «Франц фон l1у/С

/СеЛЬАlUціо (1800-1873)-товариш поета по Діссель ДОРфському ліцею. Рожа «дорогого Рейну»- це доч ка діс~е,\I)ДОРФСI)КОГО воншого р"дника Ф. л ге роіня любовного романа в житті Гейне; про цей ро

....

ман згадується в «Згадках»

ііого брата Максиміліа

на».

ХІХ

Г. Штраубе німецький романтик початку ст.. видавець журналу «Чарівна паличка», в

якому друкувались

матеріали

німецької

старовини та

фольклору.

О р н ати - орнаменти. Вірш супроводжується ПРlІміткою: «Бамберz і ВіР!Jбурz»- цей сонет відноситься до князя Гоген логе-Іl1іллінгсфірст з Бамберга. який мав тоді вели 20

ку славу,

як великий знахар-лікар,

го письмеиника

і до драматично

Йосифа фон АВфенберга (1798

1857)>>. 21 «К арт ин а» назва драми посереднього ні мецького драматурга фон Гувальда. Е. J1ecciHZ ( 1729 - 1781)- видатний німецький драматург і теоретик драми. Автор драми «Натан Мудрий» та трагедії «Емілія Галотті».

Да Вінчі, Леонардо да Вінчі (1452-1519) -ви датний італійський художник і вчений.

Ф. Шіллер (1759-1805) - видатний німецький поет і драматург. Автор трагедії «Дон Карлос» та трилогії «Валенштейн». Поза - персонаж з трагедії «Дон Карлос», пристрасний борець за свободу. Рафаїл, Рафаель Санті (1483 - 1520)- великиіі італійський художник епохи Відродження. EZMOHT, Фавст - твори великого німецького пись менника Й. В. Гете (1749-1832). Бунаротті, Мікель-Анджело Буонаротті (14751564)- видатний італійський художник, скульптор і архітектор.

Шnінароза, Спінароза на»,

художник,

тальну

картина

- персонаж драми «Карти якого

роль.

ЗЗ8

відограє

драмі

фа

До вірша додано примітку: «Aucassin und Nico-

lеІІе»- романтична опера. Текст до неї написав при

ятель Гейне, тайний радник двора І. Ф. Кореф. Ії

виставили вперше в Берліні 26 лютого 1822 р. На другий день Гейне склав цей сонет». Окассен і Ніколетта - персонажі стаРОфранцузь кої повісті ХІІІ ст. про ДВОХ закоханих, які на шля ху до свого щастя перемагають ві та релігійні перешкоди.

значні

станові,

расо

2" иС11 вірш СУПРОПОД>"УЄТЬСЯ приміткою : «Фрі.'J, фон Байим був наикращим приятелем і. товаришt?~

Гейне

в Боннському університеті; піЗНІше в цеи р. він вступив референдарієм в апеляційний суд в Мюнстер; поет 15 липня т. р. написав в його честь сонет «Мій Фріц ЖИВЄ в країні ковбас», який подано в четвертому томі, як літ[ературну] спц

1820

щину».

24 До вірша додано примітку: «Фрідріх Штайн ман (1801-1875) інтимний друг поета в Діссель дор фі і Бонні. Пізніше Їх знайомство зробилося хо лодним. Після смерті поета Штайнман видав кілька томів поезій і листів Гейне, але майже все видання

було грубо підробленим». 25 Вірш супроводжується

приміткою:

«Христіан

Зсте (1798-1857), сердечний приятель Гейне. ие одинока людииа, з якою Гейне приятелював від мо лодості аж до l1'ятдесятих років».

Ф р е ска - свіжий (італ.). Л і з к а - здрібніла форма від лоза. 26 М ефі сто Мефістофель, злий дух, що не вірить в добро. Один з героїв трагедії «Фауст» Гете. 27 Ель Ф и витвір німецької і кельтської міфо логії. Духи, що мають подобу маленької, дуже ніжної людини. Вони люблять музику, танці, прихильні до .\юдеЙ. (Чорні ельфи - вороги людини). 28 Кор д у а н с ь кий Кордовський, від м. Кордова в Іспанії. К о л ю мни - колони.

Кор а н - священна книга мусульман. А л л а х - бог У мусу.\ьман. 29 С о Л ь сонце (лат.). Зо Ед д а - «Старша Едда» «Молодша Едда»-

два

твори

староскандинавської .\ітератури.

22*

ЗЗ9

Ру н и

._--

стаjюдавиі

письмсна

СI,андинавців.

П о С е 11 дон - оог ~lОря за міфами стародавнuої Греції. О д і с с l' lі -- l'o.\OlJl!l!i't ПСРСОНililі ДРСDиєгрецької поеМI'1 Г омсрз. «Одіссея». Ге л л а Д а - Еллада - стародавня иазва Греції. Син О В і Л а С р т д --- Одісс:еєиі; Лаерт, за грець1'010 міФО.\огісlO, баТl'КО Оді"сея, Пр і а м () С _. ГIГ:~"I, (;а'ГI,І.() Г,,(тора, одного з ге роїв « Іліади» Гомера. П о л і Ф (' !\І - 'з,1 rPl Е:,І,ОН] міфС'.\огією, ОДНООКИЙ ЦИКЛОП, СІІН Г10ссilДОliil і ні'lфJl С!JСОЗІІ, ос,\іпле:IИЙ Одіссеєм. П а л л а с Ат L Н а - АФlllа Паллада. А м фіт ри т а дружина Посейдона, богиня 31

морів.

До и іНс рея - за гр: l"bl'OIO міФологією, Нерей син Понта і Г сї, чоловік Доріди, донькн Океана, з якою мав 50 доиьоl' 3" Див. примітку N2 9 до перекладів. "3 Сам о о Ф і ра самопожертва. 34 Переклади з ЦИl(лу «Нові поезії» надруковані у книзі: В. Кобилянський. Мій дар, К, [В-во «Дру кар», 1920], 35 А дон і с міфіЧНШI коханець Афродіти (бо гині кохання); взага.\і молодий красень. І"~; Перск,\ад ,\СГе1IДIl «Тангейзер» надруковано в книзі: В. Коби,\янськиЙ. Твори. РедаКЦІЯ і передмо ва Д, Загу,\а. К, В-во «Західна Україна», 1930. Та н гей з ер - трубадур ХІ І І ст., учасннк хре стових походів; герой пейських літератур.

В е нер а -

багатьох

творів

західноєвро

БОІ'ИНЯ кохання у римлян (Афродіта

у греків). М а й .\ анд l\lілан. Сан к т - Гот гар Д - Сен-Готард, гірський пе ревал в Альпах. 37 Текст перекладу "Свята перемоги» Ф. Шіллера

надруковано у кни~і В. Кобилянський, Мій дар, К., [В-во «Друкар», 1920]. Тро я головне місто малоазlИСЬКОЇ області Троади. При царі Пріамі відбулася Троянська війна, про яку ГОВОРІІТЬСЯ В «Іліаді» Гомера.

]-10

Е л л іни - греки. Ге лес n он т - Мармурове море, вхід до Чорно го

моря.

К а л х ас - ворожбит пророк грецького табору під Троєю. Н f' пту н - бог моря у римлян. З еве с - Зевс, у грецькій міфології найбільший з богів, бог богів і людеи.

Е гід а

щит Зевса, симво.~ гніву богів і в той

же час Їх прихильності.

Син Ат рея - Меllелай, cnартанський цар, ге vой Троянської війни, дружина якого Єлена втекла з Парісом. Ска ман д р а - річка біля Трої. у лліс-ОдіссеЙ. П а л л а да .- Афіна-Пал.\ада - у грскіп богиня му дрості

віЙСЬІ(ОПОЇ

шраВI!.

Ат рід - Менслай (див.). К рон і д - Зевс, син Крона. Син ОЇла-Аякс (дин.) Пат рок Л - грецький геро'і, друг Ахілла. Тер с и т - греІС, що оббрехав Ахіллеса, за що був убитий останнім під Троєю. А яке - йменя дпох грецьких полководців у Тро яHcьKy війну (син Te,~aMOHa і син Оїлся). Нео п т О лем - син Ахі.~леса і Деідамії, що убив Пріама при взятті Трої. Ге кто р - син царя Трої Пріама, один з най хоробріших захисників Трої, один з головних героїв «Іліади» Гомера. Ти Д е їв син - Діомед, однн з грецьких вож дів у Троянській війні. Нес тор - герой «І ліади», що вже старим брав участь в Т роянськїЙ війні; греки його поважалн за мудрість, досвідченість і справедливість.

Г е к у б а - дружина троянського царя Пріама, мати Гектора. Б а к х - за міфами стародавньої рєції, бог вина, син Зевеса і Семели. Н і о б а - за грецькою міф<ногією. мати 14 діт~й,

яка

після

Їх

смерті

гоnя

тек ш по її обличчю.

341

закам'яніла,

але

сльози

ДОДАТОК З

юнацьких

зошитів

1 На небі темна СМУlа .. Вірш датовано 1912 ро ком. Вперше надрукований у зб. «Мій дар». 2 І з висоти святих небес... Вірш не датований. Вперше опублікований у місячнику чернівецького то вариства українських студентів «Союз»-«Промінь», 1921, N2 2. У цьому журналі опубліковано ще один вірш В. Кобилянського "Я сплакав сльозу вона була чиста ... », датований 1912 р. 3 3 циклу «3 книш життя». Uикл надруковано у газеті «Нова Буковина» 23 лютого 1913 р. Він скла

дається з п'яти віршів; 4

із них подаємо три.

циклу «Небесні акорди»

складається з дев' яти віршів. «Новій Буковині» 20 серпня

Uей великий цикл

Він

був

вміщений

1913 р. Третій вірш

циклу «І знов за днем пролинув день» згодом оче видно був пеr.ероблениЙ і скорочений автором. В зб.

«Твори», 1930 р. він вміщений в такій редакції: І знов за днем пролинув день І не приніс мені нічого. Здається, гасне той вогонь, вів до обрію нового.

Зламали бурі ранній цвіт, Розсипались коштовні перли Надій моїх прекрасних літ І мрій, що так довчасно вмерли. Нір в а н а душрвного

стан

спокою,

вищого

блаженства,

повного

забуття.

П е ани - урочисті святкові пісні. гімни; у ста родавніх греків гімни в честь Аполлона. Фа л і-хвилі 5 З циклу «Мелодіі серuя». Uикл складається з шести віршів. з яких містимо чотири. Вперше опуб лікований в «Новій Буковині» 31 серпня 1913 р. 6 З lШКЛУ «Квіти». Uикл складається з чотирьох віршів. Тут друкуємо два. Вперше опублікований в «Новій Буковині» 8 жовтня 1913 р. 1 Завдання nролетаРСЬК010 МІІстситва. Rперше на

друковано в г. "Боротьба» 20IV 1919. Подаємо за публікацією

1958, N2 6,

в ж. "Радянське стор. 122-123.

342

літературознавство»,

ЗМІСТ Со·ор. с.

Крижанівський.

На

переломі

Оригінальні поетичні твори

Я сокіл з гір В моїй душі Блакить твоїх Пісня

41 42 43 44 45 46 47 48 49 50

. .. очей

Т ри роки, як кинув Там, де Черемош ...

я ...

F" ata morgana Я вас покинув .... Верховинський бі р У тебе, коханий мій краю ... БуковиН(,ькі МОТИВІ! ХТО так хутко ... Є в серці поета". Шматочок неба . . . Як ляже темна ніч... . .

54 55 56 .

Чи ви були в моєму цаРСТІ!і? О пісне, незгоєний болю! Знову

вечір

настав ...

Ессе Лебідь І стало

ясно

темнііі

за,\і, ..

Чи тямиш ти? .. Срібнострунно п,\аче арфа ...

343

57 58

59 БО б1 б2 б3 б4 б5

твоєї волі я жебрак ... Я щодня вас чекаю... . Т{оли б я міг любити... . Тебе я бачу І{ОЖНИЙ день ... Не запалю в тобі ... І день, і ніч тобою я закутий ... Моя любов мов бі.шіі ~ебі.'\ь ... Я жду даремно... . . . . Вечірній смерк кидає тінь ... Чи я люблю тебе, чи ні ... Повіє вітер... . . . я з давніх літ будую храм ... На зоряну, молочну путь

В моїй істоті...

Розірвалось чарівне намисто ... Тисячоліття тут... . . я закоханий в дерево ... Я був сьогодні... . О. не дивись иа світ .. . Люблю я рев і рик .. . О, не дивись ... Весноl Тобою оп'янениЙ ... Чолом тобі, весно! В таємні години Настав мій чаг ... Мій кожний крок ... дорога я'на Я перший розірву . Під рев і гук гармат Так смутно-прекрасні ... Осіннє золото ... Не відаю. чи ти живеш ... В новім руслі . Вl'чір насvпився .. : Перед грозою Там. ДІ' все переплелося ... Натюрморт Зак\ик Загну.\а сном важким Небо блакитне ... Сипле, стеле сад самотній ...

344

66 68 69

71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84

85 86 87 88 90 91 93 94 9') 96

97 99 100

1111 102 103 104 10') 106 108 110 111 112

Сріб.\о-сіриЙ сніг суворий Над морем І Над морем 11 Убралася ХlJИЛЯ в смарагди.. Берег замріЯНIІЙ Розплети свої русі КОСІІ... Срібні І,РИЧ понад морем... Ц!оби любить тебе... Ти щастя Пр<lГНСШ... П'яніно Дистихи ЯК ті.\ЬКИ поверну... Mirl дар На моги.\У СП' дснта І оаноl3З, вбитого гетьманцями F! 1918 р. Христос ВОCl(рес!.. Ти встав, мій лицарю... Народе мій! Різьбяреві Браття бруду бруку! Гей, брати...

113 114 116 117 118 119 120 121 122 123 125 127 128

129 131 132 133 134 135 136

Перею\ади

з Г. Гей н С PO~laH(1!

1. 2. 3. 4.

5. 6. 7.

8. 9. 10.

11. 12. 13. 14.

Посвята Сумний

139 142 143 144 146 148 149 151 152 153 159 161 162 163

ГіРСl>ЮIІI го.\О<: Два брати Бідний Петро Пісня в'нзнп Гренадери

Звістка Уоід дОН Pa~1ipo Ва\тасар

I\ІіннезенгеРll Серенада мавра При оікні

345

Ранениіі лицар . . . Відплив . . . Пісенька про каяття Одній співачці Наука . . . . . . Пісня про дукати . . . . Розмова на Падерборнськім Сон і життя Привіт життю Справді Спомин Берлін Віннебергіада . Німеччина (Сон)

15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24. 25. 26.

степу

164 165 166 169 171 172 173 175 177 178 179 182 184 189

Сонети

Вінок сонетів

1. Черв' як найгірший - сумнів мій суворий... . . . . . . . . . . . 194 2. У креноліні, убрана квітками... . . 195

Не вдовольнившись скарбом тим, що мав

ти

...

Надворному радникові Сарторіусові Ж. Б. Руссо . . ... Ж. Б. Руссо (В альбом) Францові фон U(уккельмагліо) Моїй матері Б. Гейне

1. 2.

Привик

гордо голову носити...

195 196 197 198 199 201

Від тебе я погнавсь за мрією облу-

ди... Г. Штраубе . . На проектований пам' ятннк Гете Бамберг і Вірцбург Картина .. Окассен і НіІшлетта... Ніч на Драхенфельзені До Фріца Штайнмана Фреско-сонети Христіану

346

З.

202 203 204 205 206 207 208 209

1. Не буду танцювать .. . 2. О дай мені маску .. .

210 210 211 212 212

З. Сміюсь Я З дурнів тих ... В моїх ДУМКаХ ••• Як тиха врчірня ... Чн Ж ти мене тоді не цілува.\а ... Мій друже, не ходи .. . О, як бп хутко я .. . Хотів би П.\акать... .

4. 5. 6. 7. 8. 9.

10.

Uей світ для мене

21З

213

214 215 215 216 217

був ...

11. Ти певне вже ... Ій ... З циклу «Поворот» Як станеш, кохана, подружжям моїм В небеснім огні поці,\унку палкого В поцілунках скільки зради! На плечі твої білосніжні. Засурмили сині гусари 8З. Мав і я в мину,\і роки . 84. Чи ти справді не така вже

78. 79. 80. 81. 82.

85. 86. 87. 88. 89. 90. 91. 92.

Ах, це знов ті самі очі Було гарно, як я міг . Як ми удвох під липами будемо Як тільки під липи ти зайдеш Мене ви рідко розуміли . Кастрати на мене кричали На бульварах Саламанки

Дон Генріко, що крім цього 9З. Як тільки МІ! вперше зустрілись бою.

94.

218 218 219 219 219 220 220 221 221 221 222 222 222 223

Вже гаю

22З з то-

. 224 сонце

промінне

зійшло

з-понад

224

На майдані у Галле Гарна пані господиня Літній вечір прикриває . Ніч чужі шляхи покрила О, смерть це є холодна ніч Де, скажи, твоя коханка До дочки моєї коханої

95. 96. 97. 98. 99. 100.

Світова тьма

зп

225 225 226 226 227 227 228 230

Раткліф Донна Клара Альманзор При посилці примірника "Рабина З БахаРІР> До Едома На прощу до Кев.\яру Північне море.

233 237 241 246 247 248

Uикл перший

Коронування

252 254 255 257 260 262

2. Сумерки 3. Захід СОНl.!Я

5. 6. 7.

8. 9. 10.

Ніч на побережжі Посейдон Признання В каюті lНючі Буря Морська тиша Морський ПРИВИД

264 267 269

271

Очиu..\ення 12. Мир

11.

1. 2. 3. 4.

«Нооих

274

27'>

поезій"

Як увечері блу"аю Під місячним (ЯІШОМ ~юре ТИ мене J;о,аєш Занадто пізно ІІі зітхання

5. Свято весни

Шлезькі Тангейзер

ткачі

278 дріма

279

280 281 282 283

285

З Ф. Ш і л ле р а :::вято

перемоги

. 294 Додаток

З юнацьких

зошитів

На небі темна смуга __ . І з висоти святих небес

348

303 304

3 ЦИКЛУ «3 І,НИГИ ЖИТТЯ,, І. Де ж ТИ, ми,\а, пробуваtШ? На. МДЄШ чарку! .. Шумить, шепоче жовтніі ліс

11. IV.

ЦИКЛУ «І Ісбссні аІ,ОРДIJ» І. В душі МОЇІІ грають акорди небесні ... 11. BTiJ,aE хви.\Я по хвилині... І 11. І знов за днем пролинув день... V. Д.\я тебе світ ціли'і розцвівся... VI. Прощайте, мої Дііпні жа.\і... VIII. КОЛІІ б піснями МаЖ вJирати... цик"у

«Ме.\одії

3О5

306 307 308 310 312 313 314 316

серця»

І. Як знаіі,",\СIll серденько ... 11. По твоїй 6i.\C'HIJKiiI ІIlИЇ ... ІІІ. Та пісня, І!.\О п \Н.\а .~o тебе ... IV. Чи Чу.\а ТИ мою сопілку?

317 318 319 320

Як в ночі Gезхмарні ... Прийшов я до І!еї із хмарою темною

321 322 323 327

Завдання прос\етарського При М і т І( И

МИГТСІ.\тва.

Стаття.

кGБы юI~Iшйй Владимир СТlIХИ. ИЗ.'l.flтеЛn(1ВО

(На

Александрович

"Радянський

украинском

Редактор Х\,1;)ЖННК

І.

lvl. К.

К.

[zн.aTcHKo f\.алуlі/-l

Художній

редактор

К.

І.

ТелніЧН!іЙ

редаКТор

Й.

М.

KOfJcl.:J'uJ)

.~I .

.А.

ПIJr.:Ь"'!енннк~

ЯЗЬІке)

Золотарьова Ваu.Ндlснкер

Шиманська